Зібрання творів у V томах. Том V. Книга І (1 частина) by Евгений Захаревич

А.Ю.КРИМСЬКИЙ [("ига перша

ЛИСТИ

(1890-1917)

КИІВ -

1973

У2 К82

Редактор тому

с. Д. Зубков

Упорядкування

та примІтки

І. О. Лучник, А. М. Полоmait. К. М. Сєкарєвої

Редакція літературознавча} та художньої літератури

Зав_ редакцією В. І. Бова

0783_105

К М221(О4)

78107-72

А. ю. кримський. Фото.

1941 р.

1890 І.

До д.

Гладиловича" Москва,

1890

р.,

5/17

лютого

LLорогий пане Гладиловичуl Простіть мені, що я і досі був не заходив до редакції .Газети Гатцука.", але ж я цілий тиждень був слабий на ту кляту інфлюенцію і тільки сьогодні зміг піти туди. Приходжу, розказую за всю справу, а вони дивуються: «Та це ж не може бутиl Певно, їм вислано нашу газету І» .Ну, як то не може бути? - кажу я. - Та ж мені сам адміністратор писав за це». - «Не може бути! Зараз справимося в експедиції». Подивились. «Ваша правда, представте. Але в такім разі будьте ласкаві сказати адрес .Зеркала»", зараз же вишлемо усі вийшовші числа». (А їх вийшло вже три). Я не знав напевно адреса «Зерка· ла. і сказав Їм ваш (вул. Сакрам[енток], 10). На випадок, коли б і тепер ще не приходила .Газ[ета] ГаТЦука» (чого врешті я вже не сподіваюся), будьте ласкаві мені написати, і я зараз же зроблю нову справку, бо тепер головна кон· тора цієї часописі в двох кроках від мене (але Ви посилайте туди своє «Зеркало. після старої адреси). Посилаю Вам три дрібнички: може, здадуться для .Зер. кала •. О, як мені і Яворовському" сподобались «Кістяки Гольбайна»l" А Яворовський був читав торішнє «Зеркало» деяким росіянам: побачили б Ви, як вони зацікавились. Авжеж, найбільше цікаво було Їм довідатись, що, власне, замазане цензурою: але ніякі наші штучки не змогли відновити того (ми були лили стеарин на ті місця і потім гріли над самоваром, щоб друкарська фарба збігла. Ніщо не помогло!). А от у N, 2 за цей рік замазана на першій стороні 8,ма стрічка знизу (перед: «Czas» зараз вже пише ... »). Ще, певне, для Вас новина: «Рижз»' почала ходити у Росію з замазаними місцями. Яворовський нарочито пішов поди·

витись в одну тутейшу редакцію, що, власне, замазу€ться

в «Черв(оной] Руси» (бо, як Вам відомо, редакціям вільно усякі газети діставати без цензури). Показу€ться, що в однім числі вимазане місце, де говориться об часах про

бування великого князя російського (не пригадую якого) у Парижі. На якомусь банкеті (пише «Рижа») значно було, що найбільше пив князь: тож зараз видно, що на «Руси» вміють пити. «Рижа» хтіла показати на багатство «Руси», де можуть так пити, але на цей раз її служальство не дуже ся сподобало російській цензурі, котра, певно, мусила сказати україlське прислів'я: «Застав дурня богу моли тися, - він собі голову розіб'€», Перед одним роком був У нашому Інституті західних мов один галичанин Де-Говора-Драгомирецький, з моск а лофілів. Він «работал в «Червоной Руси» і не раз одверто казав усім, що його любая «РbJжая» «получает денежное пособие от русского правительства». Колись він з жалем оповідав, що «Рижа» була послала запросини до перед плати у російські гіМllазії, але відовсюди дістала відпо відь, що коли вона хоче, аби її передплачувано, то нехай пише «ПО~РУСС!{И», а не «зтим неВО3МQЖНЬІМ Я3ЬІКОМ». А самому Драгомирецькому професор Веселовський' (чоловік, звісний своїми вченими статтями в усій Росії і прихильник українців, в університеті московськім студенти дуже його люблять) сказав: «дивно мені, що Ви, такий гарячий панславіст, не зумі€те правильно жадної стрічки наПИСБТИ по-росіЙськи». Однак даруйте мені, що так розписався. дорогий пане! Най буде ласка Ваша одповісти мені, ЩО з моїх перекладів не буде друкуватись у «Зорі»'. При наймні одвітьте мені у переписці редакції. А найбільше мені ходить о мою повість «На чужому груиті»': коли вона не здасться, то відішліть їі до мене, бо чорнової руко писі в мене нема: ЩО ж я робитиму без чернетки навіть? Тож повідомте, прошу Вас. Ваш щирий А. Кримський Р. S. Маю я досить перекладів з Гайного, по тому вірші Хайяма (з перської мови) і переклад знаменитої «Моаллаки» Антара' (з арабської), але ж не посилаю до .Зорі», бо не знаю, чи приймуть туди МОЕ. Впрочім, Я ще не дістав 3 ч. «Зорі», - може, там € яка відповідь. б

До І. Я. Франка Москва,

1890,

лютого

Високоповажаний добродію! Сьогодні дiCTaB-€M 5 ч. «Народу»', а перед тижнем послав-€м Вам 5 карбованців яко частину передплати Дуже мене і п. Яворовського втішила Ваша часопись, і через те дуже жалко нам, шо не Ma€MO І ч. «Народу». Та от іще (даруйте, що пишу об тому, що, властиво, не моя справа): чи не знайшли би Ви можливим друкувати «Народ» трошечки на грубшому папері або на сірішому? От, напр., на такому, на якому друку€ться «Правда»' для загранич них передплатників? Бо, напр., в 5-му ч. «Народу» остан, ньої сторінки зовсім годі прочитати мимо усяких напру жень очей. Посилаю до Вашої редакції один крб. і прошу мені вислати в рекомендованому коверті «Товариш»' (20 кр_). Коли б ся книжка була дуже груба, щоб бути посланою у одному коверті, роздеріть її на два шматки, на три чи скільки і пошліть рекомендовано. Сли від цього карбо варця лишиться що-н[ебудыl. то пришліть ще (також ре комендовано у коверті) «Смерть Каїна»', або «Перебендя»' , або «Читальні»', або «Нашій коляді»' Ваш щирий А. Кримський

Моя адреса: Москва, Б. Лубянка, Варсонофиевский пер., д. Рябушинских, КВ. NQ 9 (Леве), А. Е. Kpымкому •.

До І. Я. Франка Москва,

1890 р., 15/27

марта

Високоповажаний добродію!

Перш усього позвольте мені виразити мій подив і мою навіть вдячність за те, що Ви мені відписали на мій лист.

Бо я ще у Києві (як і мої майже усі знакомі) призвичаївся до гадки,

що галицькі часописі ніколи не одвічають на

ніякі листи. Коли мені буває яке діло (напр. , замовлення якої-небудь книжки, навіть пославши гроші, або рекла мування

якого

числа,

або

запити

щодо

якої-неб[удь]

відісланої в редакцію статті), то завше треба послати ли7

емв щонайменше три, аби дістати відповідь. Orже, редакцІя «Народу. - перша виїмка з цього правила. Ваш лист я дав прочитати і п. 51воровському; він узяв свою статтю, але коли пришле до Вас нову об цій саr:'ій ~праві, я H~ знаю, бо забув його спитати. «ЧитальНІ' вІн бере соБІ і просив мене написати, що належитость І р. 70 кр. най числиться на ньому. 51 же з свого боку прошу Вас прислати мені «Товариша.. І крб. я послав давніше, а скільки ще 3 мене належатиметься - звольте написати, посилаючи цю книжку (не забудьте тільки послати реко· мендовано, бо інакше не дІйде). Але я згори вже прошу Вас дарувати мені, коли я решту (кілька десять крейцарів) пришлю не зараз: я чекатиму або часу, коли Яворовський посилатиме Вам свій довг (бо коли менше карбованця, то не можна послати гроші асигнацією), або коли сам замовлятиму яку-небудь з книжок, які можна набути через шановну редакцію .Народу». Іще: чи не знайдеться як-небудь для мене І -е ч_ «Народу.? Правда, Яворовський дав мені прочитати те число, але воно не може бути спільно нас обох. Будьте ласкаві, коли

можна, сповніть мою просьбу.

А. Крuмськuй

Москва, Б. Лубянка, Варсонофиевский пер_, д. Рябу

шинского, кв. Леве, А. Е. КРЬІМСКОМУ. Р. S. Трохи не забув: Яворовський просив мене попро сити Вас, щоби сли Ви бачитесь з ким-небудь з редакції .Зорі., сказали, що по 3-м числі .Зорі» (від І-го лютого) він не дістав жодного числа, хоча й тепер час би вже прийти не то 4-му, але й 5-му числу. Мені висилається «Зоря» під одною опаскою з ним, - отже, і я не дістав ще нічого також.

До І. Я. Франка

Звенигородка,

Київської

липия ст. СТ.

1890

губ.,

р.

Високоповажаний добродію! Вже я одержав частину Ваших повісток' - перші 10 аркушів (І - 160 стор.). Уклінно просю Вас: скоро надру куються ще кілька аркушів, пришліть рекомендованою опаскою. Головна ж моя просьба до Вас та, щоб «П ере дне с л о В О' Драгоманова' Ви вислали не опаскою, котра йтиме

щедоцензури,а в кове рт і і теж рекомендовано. Звольте його вислать зараз же, як воно наспіє, а це тому, що я пишу статтю об «В поті чола,,- і не хтів би, щоб вона дуже спізнилася. Властиво, та стаття для .Зорі», але можлива річ, що «Зоря» одмовить ЇЙ місця (тепер бо хвалити писания соціаліста «Зоря», певно, не дуже охоча). Тоді я передам її до розпорядимості п. Павлика. Сподіваюся, що Ви сповните моє прохання, 60 як я добре досвідчивсь, редакція «Народу» взагалі зараз

сповняє просьби передплатників. Це не то, що другі часопнсі, котрим хоч і наперед гроші вишлеш, а одвіту діждеш тільки поза третім листом. Себто, як мовлять в нас: «Ждут третьего указа". Коли Ви мені пришлете останній аркуш і обкладиику , тоді звольте написать, що з мене припадає: я досі послав одного карбованця.

Бувайте

здорові. А.

б.

До

В. Л. Л евицького Москва,

Кримський

* 1890, 1/13

жовтня

Любий панеl

Якщо Ви знаходите, що я незвичайний українець зі взгляду виконання пор учень, то яким же незвичайним редактором мусить Вас признати всякийl Така привіт· ність, така яюба щирість, якою дишуть листи Ваші, рідко в кого трапляється, і сміливо кажу, Ви кількома стріч· ками можете ПРИдбати собі гарячого прихильника; Ваші і любого д. Гладиловича листи справляють таке тепле вражеиня, що так і хочеться побачити автора Їх і об'явити йому всю СВОЮ прихильність. далі, яко редактор, Ви ЗНОВ яал яєтесь такою особистістю, з котрої мусить бути задоволь, нений і усякий галичанин, і ще більше- українець. Така ревність, таке посвячення своєму ділові, навіть у дрібни· цях - це дійсно щось незвичайне. Шкода, що я не дістав 17-го ч. «Зорі» (я за нього знов написав цими днями до п. Гладиловича), але з 18-го можу судити, яка буде часо пись Ваша. Яка цікава стала вонаl Було, дотеперішнІ числа ледве присилуєш себе читати, а тепер я аж тричі прочитав 18-е ч. Не то зміст, але навіть правопись яка

гарна стала: навіть вимову нашу - і то )!держано. Галицькі писання надруковано галицьким правописом, українські українським, - що може бути справедливішим і пожа данішим од цього! От тепер одновляється «Правда», і я був послав їй свій щирий привіт, але, прочитавши 18-е ч. «Зорі», починаю боятися, що Ви зробите зовсім зайвою річчю існування «Правди»! Прийміте й моє щире спасибі до усіх тих «спасибі в», які мусив сказати кожен, побачив ши нинішню «Зорю». дай боже, щоб довго-довго тривало Ваше редакторування! Разом із Вашим листом одержав я й і-й аркуш Вашої збіркн (мабуть, Календаря «Зеркала»?!) і за нього Вам щиро дякую. Знов і тутечки видно Вашу одміну од других галичан: Ви етимологічну правопись зводите до того, що вона правдиво оддае усі звуки живої бесіди. Напр., я стрічаю тут який, якийсь, гетьманську тощо - зам[ість) якій, гетманску і т. ін. (Шкода тільки, чому ніхто в Гали чині не пише вірно таких складів. як б'ю, п'ю, б'є і т. ін., а пише nю, бю, бе, котрі мають вимовлятися зовсім інакше). А може, це Ви вислали мені І-й аркуш Календаря «Про· світи»? (бо воно більше змістом підходить до цього). Тоді це, значиться, дарунок од Вас, лю5ий пане. Коли так, то ще рdЗ спасибі: тут важний не сам збі рник, а важна й люба - ласка. В такім разі я прохатиму Вас написати своє ім'я десь на ньому: мені дуже приятно буде мати кни жечку з Вашнм написом. Тепер щодо справунків Ваших_ Не міг я ще усіх їх зробити, бо трошки скалічив ногу і ще днів зо два не мог· тиму далеко ходити. Однак дещо зробив: Каллаш' приїхав і його адреса: М о с ква. Арбат. М а л а я М о л ч а· н о в к а, д. Корша, кв. Борисова - Владимиру Влади мировичу Каллашу.

Його розправа за Палія' вже була надрукована в .зтно,

графич[еском] обозр[ении)* цього року, як мені ска зав Янчук*. Од мене до Каллаша верстов із п'ять просто роні, і через те я ще не міг зайти до нього. Мачтет іще не приїхав, і я долучаю справку з адресного стола, яку я взяв учора. До «Газети Гатцука» і кількох нотних магази нів заііду через два дні, коли нога вигоїться. Зілюстро' ваних часописеіі передивив я сьогорічне і торішнє «Живописное обозрение»' і результат перегляду посилаю Вам. Із слідуючим листом подам спис українських малюн

ків в других часописях.

Од

мене. до речі. й «Городська

читальня» (безплатна) близько: 10 минут ходки (це дуже, дуже близько, як на Москву, бо вона (в] 10 разів більша за Київ). Взагалі, коли Вам я можу зробити яку прислугу, ТО тільки напишіть: я раз у раз готовий услужити Вам. Щодо заголовка «Сміховинне оповідання»', то я його виставив іронічно. Однак коли, на Вашу думку, тут іронія не до речі і не прибільшить враження, то замініть якось інакше. Перепрошую, що я нічого більще не послав іще Вам, але ж я зладжував допись (і обширну) до «Правди»' та зовсім скінчив і Обробивдовшеє оповідання «Люба пара»". В цім місяці я пришлю тільки розбір «В поті чола» (NB. Чи вийшло воно в світ?) та усякі дрібнички, бо під кі· нець жовтня маю чималу Тож згори вибачте.

роботу з арабської словесності.

2/14

ЖОВТНЯ

Я якось забаРИFСЯ з висилкою листа і тим часом перегля· дів ще «Артист»* І «Новь»* і «Всемирную иллюстрацию»)* за цей рік. З них є малюнки про Вкраїну тільки в «Нови».

• ЖИВОПИСНОЕ

ОБОЗРЕНИЕ.,

1890

р., том І

І) «К ток О гос и л ь нее». Рис. Вольский. N. 21, стор. ЗЗ6. Перед корчмою, де зупинився пощтарський віз і зібралася юрба роззявляк, парубок міряється силою з бабою. Вона засм икнула спідницю поміж ноги, держиться твердо, і дурно силується парубок сторкнути її з місця. 2) «П с 8 З дор или». Рис. Ижакевич. N. 2З, стор. З69. «МИЛЬІЙ жанр, напоминающий нам родную Малороссию», Сl\азано в П09сненню малюнків. Дівчина одходнть, а пару· бок задумлнво крутить люльку .

• ЖИВОП[ИСНОЕJ ОБ[ОЗРЕНИЕ]., 1890, т. 11 (до J'& 36·го) З) «В о вре м я ж а т в ЬІ'. Рис. Ижакевич. N. ЗІ, стор. 77. Сім'я українських хліборобів снідає попід кущем коло своєї ниви. 4) «И з мен 3». Рис. Пащенко. N. ЗЗ, стор. 101. Гарна дівка іде назирцем, ховаючись поза деревамн, за зрадли· вим хлопцем і розлучницею. «Перед нами благословенная

Украйна с ее ЧУДНЬІМИ летними вечерами, с ее прекрасной растительностью ... »,

сказано

«О6'ьяснении

рисунков».

.ЖИВОПИСН[ОЕj ОБ(О3РЕНИЕj.,

1889,

т. І

І) .и гум е н Фе о дос и й у лич ае т кн. С В Я Т О С Л а в а в б р а жни чан ь и н В есе л ь и». Рнс. Топорков. N2 8, стор. 129. Обличчя більше схожі з російськими. 2) «Т. Г. Ш е в чен ко», «КОТОРЬІЙ, Ka~. конечно, знают

наши

читатели,

писал

на

малороссииском

ЯЗІ>І

ке, но большая часть «Кобзаря» переведена на русскиіІ ЯЗЬІк». N. 9, стор. 145. Портрет той трохи різниться од зви чайних. З) «К а тер и на». Рис. Наумов. N. 9, сто? 149. На тему:

...

Вми€ться СЛЬОЗОЮ,

Візьме відра.

опівночі

Піде за водою ...

в поясненні малюнків є докір українцям, що немає ще повного видання творів Шевченка; поручається дешеве

київське видання Йогансона.

4) «О с в Я Щ е ние н о в О гок О Л О Д Ц а в М а л о р о с с и и». Рис. Ижакевнч. N. 18, стор. ЗОО. Багато ти пічних обличчів. 5) «РЬІБОЛОВЬІ в заливе Днепра». Рис. Серге ев. N. 24, стор. З88. 6) .у к О Л од Ц а». Рис. Ижакевич. N. 25, стор. 404. Дівчина витягує в хлопця признання в любові. 7) «Н о ч ь н а И в а н о в ден ь». Рис. Топорков. N2 26, стор. 425. До звісного оповідання Гоголя. Розцвіта папороть, Петрусеві Басаврюк дає ножа і наказує зарі зати малого [вася, що його держить відьма. Навкруги усяке страхіття . • ЖИВОП[ИСНОЕj

ОБ[О3РЕНИЕj.,

1889,

т.

8) .Н а пок О с е». Рис. Ижакевич. No 28, стор. 19. «В благодатной Малороссию>, як каже часопись. 9) «Т а рас Б у л ь б а». Рис. Соколов. N. З5, стор. 116. Бійка Остапа з батьком. Мати лащить Андрія. І О) «П рис я г а е вре е в-н о в О б ран це в». Рис. Гел лер. N. 44, стор. 280. Купочок жидів з характеристичними фізіономіями присягається в будові рекрутського приводу перед своїм рабином, одягненим у молитвяний саван. 12

стор.

11) «У кра ден ное ди т я». Рис. 306. Циганка біля шатра, коло неї

•новь.,

1890

Козакевич.,N'. 45, вкрадена дитина .

р.

І) .Р а з в а лин ЬІ к реп ост и В К аме н е ц. Под о л ь с ке». Рис. Подбельский. ,N'. 4, стор. 205. 2) «Т и п ы И З Под о л ь с к О Й г у бер нии». ,N', 4, стор. 209. Жид балакає з двома селянами. 3) «М ест е ч к о З В Я Г ель, Н о в о гра д . В О· л ЬІ нск О г О у езд а». ,N', 15-16, стор. 223. 4) «Р а з в а лин ЬІ Б о г о я в лен С к О гос о б о Р а в Ост рог е». Рис. Кащенко. ,N', 17 -18, стор. 2. 5) «Р а з в а лин ь! И е з у и т с к О гом О нас· т ЬІ р Я В Ост рог е». Рис. КраевскиЙ. М. 17 -18, стор. 3. 6) «З а м о [{' к н Я З Я !( О Н ста н тин а Ост р О ж· с к О г о». Рис. Панов.,N'. 17 -18, стор. 5. Місячної ночі. 7) «Д о рог а в дер е в ню». Малороссийский зтюд. Рис. пионтковский. М. 17-18, стор. 61. Вибачайте, що такий малий спис подаю, але ж я і сам не винен: зоглядіння часописей не скоро посувзється, часу одбере доволі, а добуток малий. Зрештою я вже мало чого ще зможу подати, бо найголовніші ілюстровані жур' ~али я зоглядів майже усі (за пей рік і почасти за 1889), крім «Гусляра»· хіба . • Зоря» з 1886 р. заборонена, а мені її треба. Тепер я посилаю Вам 2 крб., щоб висилати її мені по кілька чисел у рекомендованій коверті. Будьте ласкаві вислати, а решту грошей я дішлю п. Гладиловичеві , коли одержу усей рочник.

Бувайте здоров!, дорогий редакторе. З якою нетерп· лячкою визиратиму я одтепер кожне число «Зорі»! Насилу

.Зоря. дочекалася такого редактора, як треба. Ваш щирий А.

ІЗ

КРUМСМUЙ

До І. Я. Франка Москва,

1890 р.,

23 5

листопада ГРУДНЯ

Вельмишановннй пане Франкоl Признаюся, я трошки зачудувався, побачивши, що пер· ська поезія Вам не незвісна. Бо, бачите, тут у Росії мені стає аж досадно, що ніхто нічогісінько не тямить про Схід, не знає навіть самнх звичайних речей. Тутечки все знаття обмежується тим, шо «Фірдоусі, Сааді та Хафіз - світові поети», Їх писань ніхто ніколи не читав (бо, правда, по· російськи майже Hiqoro немає, а Хейяма навіть на ймення не знають). Очевидячки, в Галичині справа стоїть краще. Я трошки не розумію, який смисл Ваших слів: «Варто було б переложити з Хейяма більше». Коли цими словами Ви мені радите перекладати його далі, то я зроблю цеє дуже охоча. Тільки ж надрукувати Їх візьметься хіба «Народ», бо до всіх інших Ваших часописей вірші подіб ного змісту й посилати лячно. (Це дійсно хиба нашої журналістики, що тутечки й форма важить). Щодо Фір доусі, то я й сам гадав був дещо переложити з ЙОГО творів (тільки не сатиру на Махмуда, бо вона і довга, і не дуже-то калка), але це зроблю опісля, бо тепер займаюся Саадієм та Гафезом. Про Гафеза (котрнй В ам, мабуть, знаннй під арабською вимовою - Хафіз) я навіть маю написати чималий артикул. Пришлю його, мабуть, таки до Вашої редакції. Здається мені, що Гафеза краще буде переtlЄСТИ, ніж фірдоусі, бо цей останній страшенно розтягнений, оповідає на одній стороні те, що можна би сказати в чоти рьох рядках, - отож і перекладати з нього треба багато, не можна обмежитися розміром звичайної журнальної праці; видати ж осібною книжечкою, - на те треба, щоб хтось дав наклад. До того ж Хафіз або Сааді містять багато висо КИХ загальнолюдських мислей. Щодо Вашнх книжок, то я зараз можу лише сказати,

що словар Венгерова * вийшов ТОГО тижня до - «Бен .. .•. Про другі книжки повідомлю трохи опісля, бо 1) спішуся 3 листом, 2) тепер у мене семестральні екзамени, котр і займають весь мій час. Тож ласкаво почекайте. Звольте передати мою статтю (допись) панові Ол. Барвін ському , бо я хочу бути «прекрасною маскою. тільки на

половину". Перше я призначив цю допись задля «Народу»,

але, перечитавши, побачив, що Ваша часопись не схоче її надрукувати, Тому передаю «Правді», Мої пересвід чення кажуть мені (щирому націоналові і не соціалістові) підп ирати роботу «Народуо і моїми слабими силами; для того, між іншим, я точно висилатиму передплату і ті наддатки, які буде треба, Але це мені не переб'є шанувати «Правду., бо вона має свої гарні якості, свої великі заслуги, ЯК Вашу редакцію, так і редакцію «Правди. я прохаю вказати, де мої помилки, Я не хочу бути невидющим, а прагну правдивого шляху, на котрім би міг попрацювати для нашого мужика, з котрим я зв'язаний і своїм похо дженням із цього т, зв, «подлого сословия.,

Ваш

щирий Хв, Кримський

Будьте ласкаві не забути, що 24-е і І-е (1891 р.) Ч. «Народу» треба вислати в Звенигородку Київськ[ої] губ. А. Е. КРЬІмскому. Р. S. Чи Ваша адреса давнішня, чи вже не Академічна, З присланих «Програм» Я три продав, а три оддав дурно. Запишіть же, шо я винен «Народові» 15 копійок. При нагоді заплатю.

22?

1891 7.

До І. Я. Франка Звенигородка, ГР[Удняl

1890, 23

1891, 4

січня

Дуже шановний пане Франкоl

Одержав я Ваш лист і признаюся, що він вплинув на мене. Справді, Ви резонно кажете, що € багато закулісо· вих обставин поза <народними святощами»'. Зрештою я дізнався дещицю про закуліси саме за день перед Вашим листом, - у Києві од Non-ego' (для безпечності не хочу звати його на ймення, бо Ви ж пригадаєте, що Non-ego є автор .Харківської» (?) дописі в «Народі»'. Од Non-ego я дізнався про предложення йому редакторування «Правди»,

на яке він не згодився, - дізнався і аж остовпІв вІд жаху. Але це така важна річ, що я мусю ще більше дістати до казів, а до того я постараюся прочитати «Правду. З упере дженням од її початку: може, тоді в ній самій знаАду докази справедливості обвини. Ви думаєте, що мені доведеться каятися за мій лист до «Правди» проти «Народу»'. Я вже побачив його надру кованим, перечитав і не каюся ще. Бо, властиво, з нього виходить, що автор - прихильник «Народу». Воно так і єсть немало. Бачте, з і деєю соціалізму, на мою думку, не можна не годитися, бо це є верх поступу. Отже, якби що мати док а зим О Ж Л И в ост і зді йснення бажань Вашої партії', то б усі пристали до соціалізму, але ж поки що деякі точки Вашої максимальної програми хибкі: власне, перша (сусп[ільно]-економ[ічна]). Здавалось би, що одна точка ще не є поміха пристати до Вашої партії, але ж вона с ама суть! Після довгої моральної і умислової муки Я міг узнати лиш націоналізацію землі за доволі певну точку, а решта - так і зостається для мене химерою. Та й хіба для мене одного?! Я от У Москві багато спорив Із сту дентами юрид[ичного] відділу про цеє, а жоден не міг мені довести точно нічого. З усього я став тільки прихиль ним до «громадівців>, але не сам громаді вцем. В усякім разі я не ворог Вашого «Народу», так що навіть скажу, коли по Вашій думці я (націонал) зможу чимсь служити Вашій партії, то рахуйте на мене. Пишу я ці слова щиро, а позаяк залишаю писати дописи (крім театральних), то думаю, що більше не доведеться запалитися і в запалі пона писувати всякі неподобні речі. Ви, мабуть, зараз згадаєте за «брехливі і глупі», по виразу Павлика, дописи З Москви в «Правду». Я знаю, що Ви мене вважаєте їх автором, і кияни кажуть мені, що Ваша жінка прямо назвала їм мене. Це мені трошки дивно, бо пані Ольга мене й не знає (я ТІ знаю, бо вчився в колегії Галагана'). Але будь-що-будь, чи я їх автор, чи хтось інший, всякому тепер соромно було би признатися до них. для мене вони будуть лиш наукою, що не треба слів кидати на вітер, бо «буде каяття, а вороття не буде». Тим-то вже й проти «Народу. я, ма буть, не закину ані словечка ніколи більше, а надто коли він СТЗ€ чимраз симпатичніший. Тепер я 3 Вами побалакаю про те, чи дійсно згоджую ться українці з «Народом». Хоч Ви пишете, що Вашому делегатові згоду об'явили гурти ПО 50 чоловіка або й більше,

а я маю докази, що воно не так. Ваш делегат (я навіть знаю, хто він) попросту дивиться оптимістично. Перш усього гуртки по 50 і більше людей - річ аж нечувана у нас, бо всіх українофілів, мабуть, тільки 300 чолові ка, а 400 вже напевне не буде. Значиться, панові Я[росевич]у' несправедливо ручилися кілька людей за цілі гурти. Ь) З-поміж того купочка україно:рілів, більша-більша половина _ певні вороги всяких «істів», а решта - знов не всі соціалісти, а лиш народники, котрі на мак с и ~ м а ль н У

Вашу

програму,

очевидячки,

не

могли

зго

дитися. с) «Народу» ніхто з киян не читає, починаючи од 17-го числа. Мене дуже-дуже прохають лишити в Києві свій рочник, бо ніхто його не читав. Навіть дописувателі, як-от Non-ego, ще не бачили своїх статей надрукованими. Я одержав од одного товариша лист, де він мене аж закли нає любов'ю до Вкраїни оддати в Київ свій «Народ». Певне, що я, їдучи в Москву, лишу його в Києві, хоч і наша московська громадка ще не читала останніх чисел. d) Non-ego в своїй дописі, власне, писав, щоб «Народ» нічогісінько не друкував за згоду і прихильність україн ців, «бо таких прихильних усього 3,5 чоловіка» (точні слова з уст Non-ego). П. Павлик ВИПУСТИR цю часть до писі (І) і в дальших числах оголосив, що з нового року «Народ» стане оргаиом і українців (І). Якби що я не чув і не зиав про Павлика яко про людииу, не здатну до фаль шування, то міг би «соблазнитися». е) Нарешті, подивіть, чи багато є в «Народі» праць з України: майже нічого. Так ось, Ви бачнте, на підставі яких фактів я міг заявляти націоналам в «Правді», що українці їх ще не одсахнулися. доказів цих я не хтів наводити, бо це вийшло би сильнішим протестом проти заяв «Народу» і могло би подати привід декому винуватити Павлика в фальшу ванні і т. ін., а цього б мені вже не хтілося. Впрочім, мені кілька разів доходило аж до ніяковості: я знаходюся з кількома Вашими народовцями в переписці і от то од одного, то од другого дістаю запитання, «чи справді ви, українці, годитеся із тими клеветами, які сипле на нас «Народ»?». Мені приходилося просто змовчувати або по вторяти лиш теє, що я написав у «Правді». В «Зорю» я послав поганеньку рецензію про Ваші но вели', де повторив був і трошки з того, що писав у .Правді» (про .Народ»). Рецензія вийшла і довга, і слабенька, бо я підчеркнув тільки дещицю з головнішого або навіть не з

2 :l-ol45

головнішого, а просто видаючогося. Певне, що талантові Вашому оддана належна йому честь. Впрочім, все це б ще не біда, бо розбирати Ваші чудові повісті не можна (як слід) в об'ємі газетної статті. Але я винен, що й там допустнв спори з «Народом. І Вислав я її Левицькому ще в початку листопада н. ст., а тепер вже не хтілося вичір кувати того. Не хочу я сказати, що я тепер не поділяю тих думок, які напнсав. Ні, я писав щиро, але зовсім 3ЛИШНЬО.

Бувайте поки здорові. Ваш щирий

прихильний Хв. Кримський

Р. S. Будьте ласкаві надрукувати в «Народі» спросто вання: «В грудневім випускові .Правди» надруковано мою Допись, звернену з запитами до «Народу•. Од неясності мого почерку там знехотя явилося кілька друкарських помилок, які можуть надати моїм словам хибний змисл. Позаяк до внходу слідуючої книжки «Правди» ще далеко, то я простую ті помилки в «Народі". На стор. 267, стр. !5 знизу: «Тим часом цей пункт (про національний грунт) не є який п о в а жни 11», - має бути: н е в а жни Й. А на останній стрічці: «Народ. нем а є на Вкраїні і цілковитих прихильників•. Тра читати: «м а є. Автор дописі».

Р. Р. S. Тільки що дістав «Діло,," і побіжно перегля нув. Бачу, що є там дещо проти способу борби Павлика. Пришліть, будьте ласкаві, і окладку дЛЯ .В поті чола. і зміст.

До О.

М. Огоновського" Київщина, r. Звенигородка, 29 ГРУДНЯ ст. СТ. 1890

Здорові були з різдвом, дорогий пане!

Трошки пізно довелося мені прочитати Вашу одповідь д. Пипінові', через те моя подяка так пізно приходить до Вас. Кажу «подяка., бо справді Пипін виступив проти твору, котрий належить не тільки до автора: бо «Історі я літератури' руської,,' стала найкращою власністю і гор дістю цІлої Русі -України; покривдивши так неспра ведливо Вас, Пипін учинив кривду всій «заплаканій ма-

тері., всякому щирому українсь"ому серцю! Честь Вам і слава за Ваш одвіт! Одно лиш іще позволяю собі од Вас попрохати: позаяк <Діло» навіть українці не мають змоги читзти (крім двох-трьох) [... ], то Ви неодмінно пошліть свою одповідь самому Пипіну, хай-но віи сам у «Вестнике ЕВРОПЬІ» зіб'є свої прежні слова. Або ще краще: надрукуйте Вашу одвітну Пипінові стаn:ю в «Вест[нике] Евр[опьф, щоб загал росіян учув-таки заперечення напаС! ям, висказаним через Пипіна. Ще раз гаряче стискаю руку авторові «Історії», просві тившої crількох, і зостаюся Ваш щирий прихильник.

Хемьм Кримський Може, Вам коли-небудь буде треба чогось у Москві, тоді числіть на мої услуги. Завсідна моя адреса: Москва. Лазаревский институт восточньrх ЯЗЬІКОВ·. А. Е. КРЬІМ скому.

Але для скорості, якби що Ви потребували моїх услуг, пишіть (після 10/22 січня): Москва. Покровка. Машков

пер., д. Кашкина, кв. 9. А. Е. КРЬІМСКОМУ. Тепер же пишу з Київщини, бо на святах удома. В кінці позвольте ще мені вказати на помилки БІБліогра фічні, які € в Вашій «!стlорії]» при вирахуванні творів Левицького-Нечуя· (<<Зоря», стор. 295). І) ,Дві московки•. Було ще видання 1887 р. в Києві і навіть ціна його замість 40 коп. (як у виданні 1882 р.) тільки 25 коп. 9) «Микола Джеря». У Вас не згадано зз те видання, яке є премія передплатникам «Зорі». 10) «Кайдашева сім'я». Київське видання має значні одміни од львівського, котрого Ви держитеся в пересказі змісту. 12) «Приятелі». Було й окреме видання в Києві 1887 р., ціна 10 коп. ІЗ) «Старосветские батюшки и матушки». Є й київське видання 1885 р. Ц. 2 крб.

«Чортяча спокуса». Є й попереднє видання. Одеса, 20 коп. 18) «В Карпатах». Друкувалося не тільки в «Ділі», але ще й у «Бібліотеці» Олесницького. Року точно навести не

17)

І885р.,

можу зараз.

До

Б.

д.

ГрІнченка Звенигородка

10/22

Київщині,

січня

1891

р.

Шановний земляче! Дуже я зрадів, здобувши од Вас сьогодні листа, бо вже гадав був, що Ви або не хочете, або не маете нічогісінько прислати. А тут така мені скрута: до кого не вдамся, ні в кого нема нічого придатного; от і сьогодні маю лист од Кониського, де й він пише, що задля простого люду в нього нема нічогісінько підхожого. Оце як буду в Киеві, то, м О Ж е, щось роздобуду, але поки що Ви еди ний письмовець,

од

котрого

можиа

сподіватися

запомоги

задля нашого видавництва". Тож будьте ласкаві, доброді ю, надсилайте швидше усе, ЩО маєте, а я вже постараюся,

щоб і з матеріального боку Ви не зосталися покривджені, і щоб видані були Ваші твори якнайкраще. Щоб Вас од зволити од усяких прикростей, я Вам даю слово, що за точність Губанова' в сповненні обов'язків одповідатиму перед Вами я, а ніхто інший. Ви писали, що деякі рукописи Ваші знаходяться у Киеві. 51кщо вони ще не знайшли видавця, то просю Вас, напишlте до Ваших знайомих, щоб переслали мені. Щодо того, кому краще посилати рукопис до цензури, то я Вам скажу от що: робіть так, як вважаете за зручніше, Не знаю я, чи довго тримае рукописи Ваша цензура, але петербурзька (бо в Москві української біг дасть) довгенько: 51нчук був послав драму у січні, а одержав назад чи в кінці серпня, чи вже й у вересні. Отож рішайте справу, як самі здорові знаете, а я заздалегідь згоджуюся на

все.

Ви мене питаетеся, чи я автор статті у .Зорі.'. Еге, я. Мусю Вам сказати, що я, пишучи ЇЇ, силувався бути наскрізь безстороннім, і мені було здавалося, що я встиг удержати об'єктивний тон геть в усьому (це я кажу через те, що, на жаль, я страшенно слабую на нерви, і цеє не раз доводило мене до помилок і необачних ступінів, так що опісля мусиш собі раз у раз нагадувати: «Буде каяття, та вороття не буде!»), Коли ж оце достаю лист од Конись кого, звідкіля бачу, щ о в і нпо к рив див ся! Сьо годні ж і в Вашім листі, як здаеться, чутно покрив· дження. Цього вже зовсім не розумію, бо мені н а в іть

нем о r л о і на думку прийти, щоб Вас чимсь образити. Здається, вже й з мого листа до Вас Ви могли бачити, як я дивлюся яа Вашу діяльність, а в моїй статті теж не видно ані кришечки огуди Вашому таланові; колн я повстав проти Вас у питанні про мову, то це ще нічого не доводить. Правду кажучи, я був би не повинен виправдуватися перед Вамя, бо не почуваю себе в нічому винним. А втім, навіть якщо Вас справді образила моя стаття, я споді· ваюся, що це Вас не одверне од того, що я Вам перед· ложив, бо справа лубочних видань Вас так само болить, як і мене. Тому,то я З певнІстю чекатиму прясилки. Ваш

щиряй

прихильник

А. КрuмсЬК.ш1 Одтепер моя адреса така: Москва. ЧистЬ!е ПРУДЬ!, Мель ников пер .• д. Кашкина, кв. Леве, А. Е. Крь!Мскому.

10.

До О.

М. Огоновського Москва,

січня

1891

Л1СТОГО

!Хорогий пане Огоновський І

ЯК я був радий, одержавши ляст о Д В а сІ [... ] Цим літом я хочу побувати в Галичині і певне що вва жатиму своїм найкращим обов'язком одвідати Вас і заявити Вам свою якнайповиішу шану. На мій великий жаль, я не можу Вам подати жодні сіиької звістки про Мирного, бо про це можуть Вас спо вістити тільки старші українцІ. І от моя рада Вам: удай теся з запитаннями до Єлисея Кипріяновича Трегубова* (Киев, коллегия Павла Галагана), котрий причинився до надрукування "Хіба ревуть воли ... ». Я б і сам написав до нього, дак геть ніяково: колись він був моїм учителем

і тоді, розуміється, у мене з ним не могло бути й балачки про заборонене законом українофільство. Коли ж я скін чив колегію, то вже більше з ним не стрічався (бо поїхав

до Москви), не міг, як другі мої колишні

товариші,

зав'я

зати з НИМ патріотичних відносин, і отож не Бипада мені до нього писати. Опроче Ваш власний лист БІльше вплине.

Однак і я з свого боку про дещицю постараюся. Разом з моїм братом вчиться в останніх 11

класах

колегії молодий

Рудченко' . я напишу лист, може, щось і вийде. Впрочім, не можу н а пев не ручитися, що роздобуду потрібні відомості. За обіцянку прнслати брошуру «Відповідь Пипіну» я вельми дякую і постараюся, щоб їі якнайширша гро мада одчнтала. А може, Ви й СВОЄ м'я надпишете? тоді матиму од Вас красну пам'ятку. Ото на гурт давно прислав був Володимир Левицький мені свою збірку «Квітку»' із своїм підписом; лучиться іноді розгорнути ту книжечку, подивишся на підпис, і стільки любих гадок пролине в голові при погляді на щиру присилку з країни закордонських братів! Я переписуюся з декотрими галичанами і дуже дорожу тею перепискою, бо вона живіше нагадує про нашу єдність з Україною австрій ською.

Про Білика сьогодні ж напишу до Киева, до одного з своїх знайомців: хай розвідає та мені про нього скоріш одпише, а я Вам. Зостаюся Ваш щирий прихильник ХвllliЬКО Кримський Москва..

Покровка. Машков пер., д. Кашкина, кв.

11.

До І. Я. Франка МОСК,.,

1891,

3/15

марта

Вельмиповажаний пане Франко! Ми, московські українці, все більше та більше про кидаємося і беремося до деякої праці. Росте в нас і попит на часописі, так що вже їдного примірника «Народу. та «Правди» - мало. Посилаю, отже, Вам 7 крб. на «Народ», котрий просю одтепер висилати мені в двох примірни ках (в одній коверті) на мою адресу, а всі вийшовші досі числа звольте послати на адресу: Москва, Девичье поле. Факультетская хирургическая клиника. Гр. Ал. Ко· валенко*. А 5 крб. будьте ласкаві передати Ол. Барвінському. Драгоманов одвітив на мої питання, так що я мусив тепер знов}' взятись за допись і зробити свої замітки,

котрі будуть надруковані разом з листом Дрfагомано]ва. Вважаю своїм обов'язком заявити, що автор тих приміток іменна я; я ховаюсь од нашої поліції, а не од громадн*. Знов пригадую Вам свою просьбу: чи не можна прислати мені заголовок (окладку) та зміст Ваших новел? Ваш

щирий

прихильник А. ХВGЯько

Р. S. А знов скажу: справедливості, справедливості більше треба «Народові»! Тоді він звабить і націонала.

Р. Р. S. Ох! ще просьба! передайте вже лист і «Зорі». Взаміну за мої поручення шліть мені мерщій Ваші, і я 3 великою приятностю виповню все, що звелите.

12.

До В. Л. Левицького Москва,

1891, 21 ~apTa 2

квітня

дорогий пане Левицький!

Ваш лист, де Ви пишете не до мене особисто, але до цілої громадки, одержав. По суботах ми збираємось, тоді я його й одчитаю всім. б·го ч. «Зорі» я ще не одержав (дістану тільки 30 марта), але дуже радий, що нарешті стоятиме на «Зорі» Ваше ймення. Якщо п. Тисовському' це не до смаку, то не дивниця! легко чужими руками жар загортати! Шкода тільки, що тепер підуть зміни вправописі.

Зрештою,

коли

вони заключатимуться тільки в заміні

тілки, р06е, nросю формами тільки, робить, прошу - то це ще дурниця. (Але я певний, що й у Галичині говорять nросю, бо маю знайомих з·попід самісінького кордону, де говорять цілком по-галицьки). Не біда навіть, якщо

намість кохання ми побачимо коханнє (але ж життя не слід би зміняти) і т. ін. Але чи не змогли б Ви одборонити цей? Що цей є на Буковині, я бачу з Федьковича; що цей є в Галичині, видко іноді з «Народу». Вся Україна, опроче шматочка

Лівобережної

(та навіть у Полтавщині частіш

є цей), теж такечки говорить. жати в письмІ?!

[... ]

Ну, і чому б його не видер

Зрештою будь-що-будь, але ж за Вашої редакції мож на бути певним, що все-таки зміни в вимові не будуть

такі значні, як колись були

<Зорі».

Напр.,

-ський,

мабуть же, зостанеться?

Посилаю Вам задля «Зорі» поезійку' , котру позволяю собі присвятити Вам яко щирому патріотові. Здається, що задля Вашої часописі вона підійде. Коли ж ні, то якось звістіть мене. Хочу об чомусь із Вами порадитись. Я тепер пильно працюю коло віршевого перекладу перського поета Гафіза. Якщо Ви скажете, що цього поета поближче не знаєте, то я не здивуюсь (бо не знаю, як у Галичині, а в нашій Росії я ще не стрічав жодної людини, щоб тямила східну поезію, хіба спеціалісти). Через те згори кажу, що зміст поезії Гафіза є заклик до користання з життя; він дуже поетично малЮ€ нам картинки земних утіх, щастя кохання, веселі бенкети і т. ін., дуже образно малює й природу. Стоїть він на грунті раціоналізму, заперечує повагу Ко рана, заявляє, що всі віри однаково добрі, кепкує із свя тенників, ченців і т. ін. Взагалі ж переклад Гафіза я вва жаю дуже корисним, бо він є всесвітній поет. На західні мови його переложено багацько разів. Але, знаючи так сяк галицькі обставини, я сумніваюся, щоб якась часо пись надрукувала його. Та от, чи нема в Вас, в Галичині, такого видавництва, щоб узялося за цеє діло? Треба ска зати, що тут вийшла б книжка в сторін не менше як 100, бо я хочу перекладати тільки частку Гафізових віршів (всіх їх дуже багато) і написати передмову про Гафіза і школу суфіїв. Вже я зробив чимало, але праці ще стане більш ніж на півроку (бо вона дуже важка). Я чимало пере ложив і з Саадія, другого славнозвісного поета перського, і готовий ще трудитися, аби знати, що труди дурно не пропадуть. На мою думку, дуже гарно було б видати антологію з Саадія і Гафіза вкупі, 60 зв'язь між НИМИ є. Тільки на свій наклад я ніяким світоньком не спромо жуся. Отже, чи не дасте поради? Торік, друкуючи турецькі пісні в «Народі.·, я пере писувався з Франком про Гафіза; він мене тоді заохочу вав до цієї роботи і був навіть обіцявся надрукувати в

«Літер[атурно!-науков[ій!

біблliотеці!»·.

Але

тепер

вже не можу мати на нього нікотрих надій, 60 задля певних причин він односиться до мене без сумніву непри хильно.

Чи не можете сказати, скільки ринських більш-менш коштує місяць життя у Львові? Бо я вже зібрав дещицю грошей задля поїздки в Галичину, але ж нічого точно не

знаю.

До побачення! Ваш

щирий

прихильник Хв.

Кримський

р_ S. в «Ділі. при бібліографічній звістці, при наведен ні змісту тієї чи іншої часописі іноді буває й коротесенька рецензійка. Так от просю Вас дуже: якщо при надруку ванні змісту З-го ч .•Правди> буде в «Ділі» хоч два слова про мій переклад «Моаллаки» Антара, то будьте ласкаві одписати їх задля мене. Я і сам знаю, що переклад «Моал лаки» дуже поганий, бо це ще була моя перша проба, і тепер би я зробив багацько кращий, а все ж цікаво почути чужий суд.

13.

До Ю. Ю. Кримського'

мар.",

Москва, -~:;-:=Т:-::::1 1891

зпРlмя!

Дражайший братец!

Понеже мое письмо попадет к тебе на имеНИНЬІ, то по· здравляю, желаю и т. д., и т. д.

Обращаюсь к тебе с двумя просьба ми , которы e для тебя безделица, а для меня некоторы M образом, так сказать, вопрос жизни. Приступаю.

Когда будешь дома и будешь получать от MaMьr в изо билии всякие капитаЛЬІ, то не забудь, по вьrражению Га физа (в изящном переводе А. Хванько) ...

згадать того з друзів,

Що десь

по безвістях

блукає,

т. е. напомни маме обо мне; памятуй, что всякое даяние

благо и всяк дар совершен.

А папе, пожалуйста, напомни, что мне нужно БЬІ сшить летнее пальто (цивильное), которого нет у меня, и согла

сиеь, чтоб его примеряли на тебя; затем, вместе с паруси новою

парою,

пусть

пошлют

Я уж об зтом писал папе.

мне по железной дороге_

Есть еще у меня просьба и к тебе лично. Я, с одобрения и папь!, еду на лето в Галичину и, верно, возвращусь только к І августа. Б удучи во Львове, я иногда должен бу ду яв

ляться в общество не в парусине, а в черном костюме. И вот, на мою беду, нет у меня чернЬ!х штановl Не будет ли твоя милость - одолжить мне на лето штанЬ!? Надевать их придется мне очень редко, так что отдам я их тебе в сохран ности. Итак: да или нет? Если «да», то возьми ИХ домой теперь

же,

если

«нет»,

тогда

придется

просить

совета

у Маши' и, по всему вероятию, ехать в конце концов без штанов (чернь!х, разумеется). А может бь!Ть, ТЬ! В таком случае согласишься их отдать маме напрокат? Вот зто и есть мои важиь!е просьБЬ!. от Маши получил я письмо, в котором она меня за или нает бь!Ть осторожнЬ!м, потому что видела вещие снь! угро

жающей мне опасности. Я себе 06ьясняю зти СНЬ! так: в Австрию я еду для агитации в пользу России, а за то меня и схватят австрийские жандармь!. Тогда я с правом буду заканчивать письмо словами: Прощай, твой брат

А. крыlс/шй •. Мой адрес (если писать не в институт): Москва. Покровка, Машков переулок, д. Кашкина, кв. N, 9. OrрЬ!вок ИЗ Гафиза (обращение к суфию): у тебе все ЧОТКИ, побожнії справи, Молельня, спасенна дорога.

Для мене ж байдуже: і капище гербів, І церква, ШИНОК, синагога.

Из другой одь!: Щиро я богу оддався; ТИМ часом Смідо вчаЩ8Ю й до шинку. Х то не второпа, тому лицеміру Глузду нема й на зернинку. Ні, не кажи, що надії на божу Ласку немає для мене! Звідки ти тямиш, ХТО там за труною, дОбрий чи гидко-мерзенний:?1 Чарку, Гафізе, і в судную днину

В руки узять тобі треБЗ,Певне, що з шинку помqзть тебе МИТТЮ Прямо до раю, до небаl

Или вот:

... в

кожнім ДОМУ. в синагозі, мечеті,

Всюди

оселя кохання.

Правда, хорошие стихи? Вообще ж мне больш~ нравится Гафиз тогда, когда он гремит против хаижей, нежели тогда, когда поет о любви. Р. S. Сох рани конверт.

14.

До І. Я. Франка Москва,

1891, 6/18

квітня

Вельмишановний пане Франкоl ЯК я вже Вам колись писав, я займаюсь перекладанням Гафеза і вже в мене зроблено чимало. Можу я думати, шо

Вам Г[афіЗ) відомий (цікавий би я знати, чи й у всенькій Галичині добре знають твори східних поетів, чи тільки дехто?). Значця, свій суд про нього Ви вже маєте. Здається мені, однак, що й Вам, як і мені, найбільше мусили сподо батися не любовні пісні Гафеза, не заклики до бенкетування, але його напади проти духовників, бо там поет стоїть на загальнолюдськім грунті і не раз висловлює дуже глибокі гадки. І от я задумав узяти ТрИ ЙОГО вірші з цієї категорії

та й послати Вам: може, надрукуєте в «Нlародli». Вибрав я іменно Їх не через те, що вони найкращі, а попросту їх віршевий переклад був у мене готовий передше од дру

гих. Ймення Гафезове я передав там через «Гафіз», бо така

вимова найчастіш уживана в Європі. Якщо схочете надрукувати, то чи не можна б задержати україиську вимову? Вже ж я і так написав цю статейку пра вописом не Желехlвського', а Вашим. До речі сказати: терпимість супроти мови мусила би бути в Вашій часо писі більша, ніж у других; тим часом так ЕОИО ще не єсть: писання українців (за виїмкою Лесі Вкраїнки) всі хоч трохи та змінювано. Між тим Ви або й Павлик самі ж часто писали його та -ський, друкуючи щось не в «Н[ародІі».

Чи иадрукуєте моє, чи ні, а ці слова прийміть до уваги. Зрештою, українці ще мусять бути вдоволені правописом 'Нlарод)у» в порівняниі з другими часописями. Он у «Зорі» редактор був зиайшовся терпимий, дак і дістав нагану зі Львова за те,

шо ввів провінціалізм, с[ебто]

мову, ЯКОЮ говорить вся Україна, Буковина та, мабуть, і Галичина, за виїмкою Львова (я судю по збірниках пісень). Даруйте, що такечки багаторозбалакався протаку річ, як правопис, але тут нелюбо вражає от що: чому б не сказати прямо: «Галичииа для Галичиии, а не для України. Хтять українці незмінювання правопису, то хай друкують де їм завгодно, а до нас не шлють!» Така одповідь була б дуже виразиа і ясна. А то ж ні, не так! Кажуть, що треба пода вати одиу спільиу мову цілої Заплаканої Матері, Русі Вкраїни, а не послугуватися провінціалізмами і тими сло вами, яких не знають у Львові. Через що і «Народ. трошки держиться цієї думки, я зовсім не розумію. Та що правопис! Ваша Галичина багато дечим другим гірше мені незрозумілая, а надто в останній час. Перше я був передплачував .Діло» і ще яко-тако знаходив середню точку. Тепер же, читаючи тільки «Народ» та .Правду» 3 політичних часописей львівських, я геть хитаюся і не розчовпаю: де ж правда? що то за ваша Галілея? Якщо допись про вибори Підляшецького' не е пересадна, то тільки жахнутися треба. І справді, на нас всіх вона зро била дуже погане враження. Зате в некористь Вашої партії говорить склад київських її прихильників: дуже жалко буде, якщо і у Львові загал радикалів такий самий. Київські радикали - це полохлива негідь, що не має й крихітки горожанської одваги; очевидячки, їх пересвід чення задля них недорогії, бо вони, мов нічнії птахи, з ними ховаються, легко їх вирікаються і т. ін. Я знаю людей, що розчарувалися й у цілім українофільстві І пішли до общеруськості через те, що познайомилися як слід з цими радикалами. Буду в Галичині, я Вам багато розкажу. Та от фактик: коли під перекладом турецьких п і сен ь [яl підписав: «Звенигородка в Київщині., вони вважали цеє нерозумним бравуванням! (А я там був підписався тільки псевдонімом!). Відомо, що в Академіч нім братстві' читавсь реферат про цивільну відвагу

чи ие надрукували б Ви його в «Н[ародli»? Ваш щирий

Хванько Крuмськuй Р. S. Маю до Вас велику просьбу: посилаючи мені «Народ», будьте ласкаві відписати на шматочку паперу зміст 8-го числа «Зорі».

Р. Р.

Позаяк «Зоря» приходить тільки по

2-3 тижнях

од її виходу в світ, ТО дуже просто сповнити те, що я напи м

еав в кінці листа,

60 15.

це має задля мене вагу.

До О. М. Огоновського Звенигородка, Київської губ., 1891, lfl3 червня

Вельмиповажаний пане професоре! Вашу «Відповідь» я одержав' і дуже Вам вдячний за неї. Я постарався, щоб її прочитало якомога більше лю дей (в тім числі брав у меие читати ту «Відповідь» і проф. Янчук, редактор «3тнограф[ическогоJ обозрения»). Посилаю до «Просвіти» твір Антоновича'. Це, влас тиво, його лекції, але Їх йому заборонили читати в уні верситеті, бо, бачте, ие припали вони дек о м У до смаку. 1 от мої знакомі видали цю «Історію» тишком, навіть потай автора, щоб його не компрометувати, і розповсю дили скрізь. Один примірник оце висилаємо «Просвіті •. Хтів я був його сам завезти, дак мені не дали паспорта заграничного; причини цього я довідатися не міг, опроче що е на це «предписаине». Не довелося, значця, мені поба чити автора «Історії руської літератури». Бувайте здорові, дорогий пане професоре. Ваш щирий прихнльник Хв. Кримський Р. S. у Білика, як мені відомо, є роман «За водою»', котрий був автором читаний у Києві на зборах «громадсь КИХ», так що киянам він звісний. Ця повість мала увійти в другу частину «Степу»', але ж цензура заборонила той збірник. Подаю Вам цю відомість: може, Ви цього не зиали і, може, воно Вам і здасться. Надрукована ця повість, зда ється, не була.

Може, я Вам 6уду на щось потрібний і могтиму прислу житися; для того даю адресу: Звенигородка, Киевскоil губ., А. Е. КрЬ!мскому.

16.

До В. Л. Левицького Москва,

1891. 2/14

жовтня

Дорогий пане Левицький І Перш за все дякую Вам за прислання перших трьох аркушів Вашої гарної збірки'. ! знову, як і торік, попро сю Вас зробити напис на окладці чи заголовній стороні: Ваш любий дарунок стане ще любішим. Винен я: ще досі не виконав всіх Ваших поручень, а тільки частку. Та, бачите, ця Москва таке величезне місто, що всього не можна одразу зробити, а тим більше, що дО 4-0Ї години я на лекціях. Тож вибачте мені: я дуже охоче сповняю всі Ваші поручення, тільки ж часу не мав. Редактор «Артиста» сказав, що з !6-м ч. «Артиста» Вам буде вислано 5-е та 6-е число «Театральной библиотеки»', і далі висилка йтиме правильно. Бібліографічним найкра щим журналом вважа€ться «Библиограф»', котрий і я знаю. Але на чужий суд я не можу спускатись і тим-то питався вже в двох книгарнях, щоб мені дали подивитися й другі

подібні видання (<<Библиограф[ический] вестник» та ще щось) - для порівняння. Тільки ж там цих журналів не було, і мені вказали місце, де я можу все роздивити. В тій місцевості я буду післявзавтрього і заразом буду в названій книгарні. Щодо щоденної газети, то мені ще не дано рішучої відповіді, бо я бачився з редактором, а все залежитЬ од секретаря. Не далі як за чотири дні я Вас повідомлю гетЬ про все цe€. Можу Вам подати дві звістки літературні: вийшла Ска бичевського «История русской литературЬІ», де одведено невеличкий розділ і для української літератури. Взагалі суд прихильний, ХОЧ видко неповну зиайомість з річчю. Між іншим (очевидячки, на підставі Костомарова), сучасна мова українофілів зветься робленою, мішаниною ... Я ЦЮ книжку прочитав лиш побіжно (властиво, тільки перегля нув); коли достану ії на довший час, то, може, напишу де щицю про неї. Далі вийшла Пипіна «История русской 9ТНО графии, т. ІІІ. 3тнография малорусская •. Ще я ії й не читав, і не бачив, але, наскільки мені відомо, більшість цього матеріалу друкувалася вже в «Вестнике ЕвропЬІ'.

Посилаю, як звичайно, шматочок «Ілюстр[ованої] України.' та ще вірші-гумореску'. Про цю «гумореску. зо

(коли її можна так назвати) будьте ласкаві повідомити нев довзі, чи вона буде надрукована; якщо ні, то звольте лас каво одіслати її мені назад. Також напишіть мені, чи буде надрукована моя звістка про перший ступінь білоруської перекладної літератури (.сыlнал.· •. Янчук до Вас послав один примірник,- чи дістали?)_ Тепер щодо радикалів'. Здається, в цьому питанн і ми обидва праві, кожний з своєї точки погляду. Я не знаю Ваших радикалів, опроче як із їх органу та програм, значця, маю діло ВИКлЮЧНО з принципами, а не 3 їх діяль w ністю. По щирій правді скажу: хоч я й націонал, але в теорії «народян»' (розуміючи все в прямім змислі) не бачу нічого, що справді могло би пошкодити нашій справі.

Що ж до пра кти к и, закулісових тайн, діяльності і т. ін_- це вже друга річ; тільки ж я мав право хвалити дещо в радикалах, бо я хвалив тих радикалів, яких знаю з їх органу', з Їх писань 1... 1. Зрештою й Ви теж праві, коли думаєте, що коли «Зоря» похвалить радикалів, то за гал публіки думатиме, що мова йде не про ідеальних, але

реальних народян. Тим-то я напредки вже остерігатимусь писати для «Зорі» що-небудь в такім дусі, як критику на

«Кіст[якиl

Гольб[аЙиаl»·.

Ви питаєтесь, чи можна вики

нути звідтіля похвали «Народові». Воно то можна, але то ді треба буде викинути й обвини. Треба, бо я вже мав спір ку знов з київськими драгоманівцями, котрі твердили, що націонали не хтять дивитися на суть їх пересвідчень, а чіпляються до якої-небудь фразки. Я тоді сказав, що це неправда, бо й ми вміємо бути безсторонніми, сказав, що приклад цьому вони побачать навіть у моїй статті про

«Кіст[якиl

Г[ольбайнаl», де я доказую, що галицькі на

родовці й на думці не мають бути ретроградами або кле рикалами ... Бувають, казав я, виїмки, бувають виродки, але в вас, драгоманівців, таких виїмок не менше_ Я гли

боко пересвідчений, що спільна робота з драгоманівцями для нас можлива і корисна, треба лиш обопільної терпи мості, треба поважного одношення до діла, а не хлоп'ячих

вибриків (на які хорують не тільки многі радикали, але й наших иаціоналів чимало). ЯК бачите, маю я доволі важ ливі підстави не зоставляти самих обвин на радикалів_

ТИМ-ТО будьте ласкаві вимазати нижче виписані місця, і коли r: ісля тих обтинань стаття моя, на Вашу думку, матиме ІНтерес, то друкуйте ласкаво.

І) Уступ почииається словами: «1 то треба сказати, що часописі чи загалом галицька література не гурт зачі пала боки життя..... Звідсіля треба викинути частину, котра починається: «Т о рік «Н а род» пер щ и й почав дуже критичио обдивляти»- до слідуючого уступу, т. є. до слів: .Переказувати змісту

«Кістяків. я не буду, бо тут не в змісті сила ... » і т. д. (ці слова вже потрібні).

2) В одділі: 4·Й образок: «Соборчик», недалеко од печатку, од слів: «О ста н нім час о м н а г а лиц ь· ке духовенство дуже піднімаються рад и к а л и, суд ячи· гуд ячи й о г о в «Н а р о Д і»... викинути аж до кінця уступу (а кінчається він сло вами: «... списав живих людей, а не ляльок»). 3) Зараз після цього йде уступ, де треба викинути од слів: «З в е р нут и тре б а у в а гун а в с т У пні слова у н і ю» -

q а с

цього до кінця

н о В О Ї

образка про А «К іст яки.

(...

«любеньку В и й шли під

ери).

Здається, можна б і ие викидати, але, коли знайде те потрібним, то викииьте од слів: «З у п И н ю с Я Щ е на їд ном У міс ц і. П и с а тел ь «К! с т Я к і в» є б е з пер е ч н о гар ячи йде мок рат ... » до кінця, с[ебто] до стор. 58.

5) Внкинути дальший уступ од слів: «О т і в с і о б Р а з к и. З а пев н е, б а га т ост О р і н Ж и З н і ... »до слідуючого уступу, де вже говориться про мову. Мені здається, що й тепер моя статей ка матиме деяке значення, але вже виключно літературне, а не публіцис тичне. Зрештою, повторю Вам, я тепер добре розумію, чо му не випадає в «Зорі» містити похвали «Народу» ЧИ ради калам, бо знайдеться багацько людей, котрі безсторонність перетовмачать зовсім інакше. Надальше, коли мені ДOBe~ деться щось писати для Вашої шановної часописі, я вже постараюсь оминати такі питання. Пишете, любий пане, що тра внкинути і деякі уступи щодо Москви. Це вже Ви звольте зробити самі. Та й вза галі, якщо захочете в цій статті зробити ще деякі др і б н і зміни, то робіть так, як схочете: я дуже певний, що Ви мене не поставите в ніякове становище. З в іст іть мен е, Щ о В и т е пер з р о б и т е з м о Є юст а т тею: чи надрукуєте, чи ні?

Ви мене звіща€те, що в 20-м ч. буде мое ,Батьківське право», *- не забудьте зазначити, що воно присвячу€ть,

ся Вам (бо я цеє забув надписати). Посилаю Вам

крб.

(зда€ться, 1 зр. 25 кр.). Звe.nіть, щоб мені, крім мого числа, вислали ще чотири або хоч три другі примірники і и е о д мін нар е ком енд О В ана. Вдаюся з цим прохан ням до Вас, а не до адміністрації, бо боюся, що там не звер нуть на це уваги... А вже ж за цей клопіт, який я Вам роблю, можете числити на мене: я і так був залюбки спав· няв Ваші поручення, а тепер буду навіть обов'язаний.

Бувайте здорові, мій дорогий пане редакторе. Ваш щирий прихильник

Хв. Кримський

17.

До І. Я. Франка Москва,

r либокоповажаний

1891, 13/25

жовтня

писателю, пане Франко!

Цього року наша печать дуже часто зачіпала язикове питання, і з усього видко, що дуже-дуже нам треба науко во зложеного словаря росіЙсько-вкраїнського*. Нема чого й розводитись, яку велику вагу, який великий вплив мав би цей словар. Тільки ж біда, що робота це колосальна, одній людині з нею впоратися важко, бо тут треба було б довгих років праці; тим часом такий словар вже давно страшно потрібний, і HeMa€ українця, котрий би не відчу' вав недостачі його. І от мені прийшла гадка, але я вельми незвісна людина, щоб вона мала вплив на других: задля ініціатора треба бути таким славним письмовцем, такою повагою, як, напр., Ви'. Якщо цю гадку оголосите Ви, то можна бути певним, що щось вийде. Чому б не зложити нам такий словник гуртом? Коли ми подивимося, чим займа€ться загал нашого українофільст· ва, то побачимо, що працювати всі аж прагнуть, тільки ж майже всім руки зв'язані, бо такі наші обставини. Добре,

. 1 Ви, може, й не знаете, я.к Вас шанують рОСійські україНці. Я на· веду Вам для прикладу одну подію ОДИН українець, котрий вважає непотрібним гаяти час на читаний більшості сучасних писателів ! КОТ

рий ВОЛить вживати ТОГО часу на заняття наукою, сам переписав усеньку КНижку

2-14І)

«3 вершин і низин»"'. Міг 6и навести А інші приклади.

коли хто має письменницький хист,- він ще може щоw небудь робити, робити пером. А решта?- Решта рветься до праці; та звідкіля ж узяти того поля задля праці? Складаються громадки, кружки, балакається дуже багаць КО, а в кінці кінців, як я часто завважав. людина почуває

якусь порожнечу, невдоволення, бо не бачить змоги, спо· собу, як віддати себе на службу своєму народові. Тим-то, я гадаю, з радощами згодиться всякий на таке пред,llожен ня, котре дасть йому силу зробити щось коли не на полі економічнім, то на національнім. Може б, Ви захтїли оголо w

сити в «Зорі» та в «Народі. (коли можна, то й у «Буков[иніІ»* чи деінде), що запрох уєте всіх патр іотів до скла дання словаря? (Треба буде подати й точну адресу Вашу). Мій план, котрий Ви зможете поправити де в чім, такий: Х то хоче брати участь у цій роботі, пише до Вас лист і називає скількісь українських книжок, що з о дно ї з-поміж них віи готовий повідписувати слова - з російсь кої мови на вкраїнську; кожний мусить Сам подати Вам спис книжок, а не Ви призначите ЙОМУ, бо в цім останнім случаю могло би трапитися, що учасник не має в своїм розпорядженні вказаної Вами йому книжки. Ви пишете до нього, щоб віи зложив словарчик з так О ї - т О книжки (о дні є ї), і записуєте назву того твору, щоб уже його не дати комусь іншому1. Неодміино треба визиачити речи нець, коли треба скінчитн свою завдачу та прислати на Ваші руки (рекомендовано). З однісінької книжки зложити словарчики неважко: присвятити в деиь яку-небудь одну годину на цю роботу зможе всякий, і таким способом легко і в недовгий час кожен виконає свою частку спільної праці. Кожен щирий українець притягатиме й других до цієї роботи; це робота безпечна, поліції лякатися нема чого, всякий могтиме працювати сміливо і навіть одкрито,- учасників буде багацько.

При цьому Ви дасте вказівки: як треба відписувати слова. Також кожний з учасників напише Вам, що, по його гадці, треба узгляднити. За півроку, нехай навіть за рік, Ви матимете на своїх руках матеріал. Впорядкувати його вже буде неважко, 1 Не завадило

6и

друком оголошувати заголовки

творів, щоб кожен українець знав, з чого йому зостається

цих взятих

вибирати.

бо адже ж кожен маленький словарчик буде зложений по альфабету. Знайдуться люди, котрі візьмуть на себе

обов'язок впорядкувати якусь одну букву, с[ебто! знов робота буде спільна (в цій частииі, так як вона механіч·

на і не вимага€ дуже точного знаття рос[ійської] мови, мо· жуть помогти і галицькі русини). Коли словар буде готовий, тоді надійде питання про кошти друкарські. Тут зиов треба буде вдатися до спіль· НИХ жертв, датків; Ви, зрештою, краще, ніж я, 3МОЖe're придумати, як зробити з цим питанням.- І от ми матимем словарІ Не кажучи вже про зиачення самого словаря, по· гадаємо ті льки, яке мор а л ь н е значення матиме спільне прашованняl Тут ми відчу€мо Д У х о в ну с в я з ь між собою. Не забудьмо, що до цi€ї роботи пристануть українці всіх партій, всіх пересвідчень, бо це питання задля всіх однаково важне. Це справді буде приклад, €диний між слов'янами, це буде mопиmепІиm, аеГе perennius'. Я особисто беруся Вам пособляти якнайщиріше, якнай пильніше. Я радніший повибирати слова не з OДHi€ї книжки, а з кількох (думаю, що 6агато знайдеться й других україн ців, котрі захтять взяти на себе більше ніж одну книжку). Я ревно притягатиму других до роботи над словником, і взагалі Ви можете на мене рахувати. До речі, скажу, ЩО з декількох книжок слова у мене вже повідписувані, по відписувані як слід, з точним указанням сторін. Маю я й матеріал, записаний з уст народу (знаю, що збірки слів, чутих з народних уст, € в багатьох українців; теж у ба гатьох українпів уже € готові маленькі словарики; нарешті багатий матеріал лишився, як звісно, після Лиманського~ Мови). Додати можу, що в мене € багацько рідких україн ських книжок, а до того в тутешнім РумянцевсьКім музеї' е бібліотека, де знаходяться всі книжки, друковані в Росії (NB. така бібліотека «Императорская» € й У Петербурзі). Так що я беруся вибирати слова власне з тих книжок, які нзйважче роздобути.

Взагалі Ви можете й не займатися самі вибиранням слів: Ви 6удете тільки ініціатором та душею діла. Зате

Ви, може, візьмете на себе обов'язок постачати учасникам праці гаЛИ!Jькі видання, котрі буде важко роздобути в Росії.

Вам належатиме честь усього діла, Вашим іменням буде зватися слов ар; хоч, запевне, варто буде в

1 Пам'ЯТНИК, міцніший за мідь (лат.).- Ред. З'

зб

передмові

від-

писати ймення всіх учасників праці' , але ж Ваше ймення буде на чолі. В відозві варто буде звернути увагу ще от на що: 1) Через те, що кожен прашоватиме окроме, не раз трапиться повторення того самого слова. Але не не зайва річ, навпаки - дуже корисна, бо видко буде, в яких авторів (не в одного!) вжито дане слово; можна буде вивіряти ЙОГО точне значення. От t напр.:

ПохоронЬІ. Похорон. Мlарко] вовчlок], І,

103; Макс[имо

вич], І, 23 і т. д. Це важно й для звичайних слів, а що ж казати про слова, вживані рідше! 2) Виясниться питання, які слова, схожі з російськими, справді російські, а які щиро вкраїнські: адже ж при кожнім слові, внесенім у словар, бу дуть вказані джерела та

сторонппя.

Великий співуділ візьме в цім ділі котрому найважче бува нашукати собі діла.

ж і НОН Т В о,

Мені здається, шо Вн згодитесь узяти на себе почин. В усякім разі, не занедбайте нього питання; може, коли вже Вам неможливо прийняти на себе ініціативу, Ви знай дете когось другого? А втім, на мою гадку, тільки Ви й можете вчинити не діло. Жду одповіді (р е ком енд О В lа ним] листом). Ваш щирий прихильник

А. К рuмськuй Москва. ЧИСТЬІе ПРУДЬІ, МЬ1Льников переулок, д. кина, КВ. Леве.

18.

Каш

До І. Я. Франка Москва,

1891, 19/31

жовтіня]

Глибокоповажаний писателюl Хоч я ще не одержав одповіді на мій недавно висланий до Вас лист, але, здобувши сьогодні Вашу часопись, пишу до Вас знову. В часописі я знайшов повідомлення, шо моє оповідання (<<В обіймах старшого брата»') не буде надруІ

В відозві зазначте, шо хто все~таки Стіснятиметься,

щоб йогс

ймення було надруковане, той любісінько зможе собі дібрати псевдонім.

Це увага не злишня задля звісної кількості українців.

коване для браку місця. Отож я вдаюся до Вас із про ханням: я знаю, що Ви багацько повидавали чужих творів; хоч, правда, я нічого певного не знаю, але мені здається, що, либонь, в Вас є якийсь фонд, призначений задля того, абощо. Будьте ласкаві, розгляньте той мій рукопис: може, ЙОГО можна буде видати окремою книжечкою або як-небудь інакше надрукувати? Навіть і я сам міг би дати на друк частку грошей, аби не дуже багацько. Я, бачте, живу дуже ощадно, через те можу так-сяк призбирати собі трошки грошей, але Ж, запевне, на ціле видання ніКОJIИ не СПJ:Ю~ мажуся.

Коли ж мого оповідання ніде до друку Ви не зможете

притулити, то звольте, шановний пане, одіслати його мені рек ом е ндов а н ою опаскою. Вдаюся з цим ділом (с[ебто] з отсилкою) до Вас, а не Ганкевича', бо шкода тратити ще одну марку: краще я замість марки ощадю ті !о коп. та незабаром прийшлю на користь Вашої часописі. Будьте ж ласкаві, любий писателю, дати мені одповідь. При цьому прохатиму ще ось об чім: так як Ваш суд я високо ставлю, то мені дуже важно буде почути од Вас, що Ви гадаєте про оповідання «В обіймах старшого брата», а надто про оповідання «Батьківське право»', котре, ма буть, надруковано в 20-м числі "Зорі». Будьте ласкаві, скажіть мені про них Вашу щиру думку. Я не покривдюся ніяким осудом, а тим часом Ваше слово матиме на мене великий вплив. ЯК Ви думаєте: чи варто мені щось самому писати, чи краще обмежитися перекладанням? до речі, про переклади. В мене вже є чимало попе рекладеного зо східних мов, переважно з перської (Сааді та Гафіз). До Гафіза я зможу дати докладну передмову, де виясню багацько речей, цікавих задля європейця. «Су фізм та Гафіз. - це, власне, тема моєї кандидатської ди сертації' (бо я кінчаю цього року і теперечки все обробляю свою дисертацію). Колись Ви казали, що розвідку про

Гафіза Ви змогли би надрукувати в «Наук[овій] бібліотеці»'. Питання: чи й на той рік (с[ебто] в кінці 1892) матиме силу ця обіцянка?

От, будьте добрі, одвітьте на ці мої запити. Коли ще не одписали мені про мій проект зложення рос[ійськоj укр[аїнського] словаря, то теж відпишіть.

в кінці

маю до

Вас ще просьбу

велику-велику:

якщо вона не до ладу, то вибачте,- я ж просю од щиро

го серця. Чи не пришлете Ви мені, мій любимий писателю,

славний наш діяче, Вашої фотографі ї? Я завжди Вас стра· шенно поважав, а тепер, коли в мені одбувся за цей рік сильний переворот, мені часто страсно бажається мати Ва· шу карточку. Яку б одраді сть Ви мені зробили, якби прислали їїl Коли б Ви прислали Вашу фотографію, то да· ли б «єгипетського цукру попугаєві мого серця., дали б «пахощі рожі соловейкові моєї душі», як мовляють турки 17·го віку, коли хтять виразити найбільше вдоволення. довіку Ваш щирий прихильник А. Кримський

19.

До І. Я. Франка Москва,

1891, 2j14

новем6ра

Шановний земляче І

Наперед усього, позвольте щиро подякувати за фото· графію. Останніми часами я живу сливе на самотині· одині, рідко бачуся з кимсь, і через те Ващ лю5ий лист із присилкою зробив мені велику'велику втіху __ . Ох, неспо· дівано знов пишу в тім стилю, який Ви мені заборонили. Але повірте, що коли часом у мене трапиться якась безпо· середність, якийсь вибух чуття, то все це виходить тільки од щирого серця. Признаюсь навіть, що мене трохи по· кривдило те місце Вашого листа, де Ви кажете, що мої «вос· торги» можуть викликати підозріння в Їх нещирості. Ко· ли я в нездержаних виразах висловлюю свої почування , то цьому винна моя страшенна нервова вдача, яка навіть примусила Вашого Ьеаи Ігеге'а' (Трегуб[ова]) сказати моєму братові про мене: «Він причинний або й божевіль· ний». Очевидячки, це вже сміхота, бо якщо я причинний, то й усі, в кого часом бува зденервування, теж причинні І Не знаю я, чи не буде часом Вам нелюбо слухати чужу сповідь, але я просто почуваю потребу висловитись перед Вами, бо за цей або попередній рік я наробив стільки по· милок, котрі Вам стали відомі і мусили запевне кинути тінь на мене: я кажу про мої відносини до деяких гал[ ИЦЬ· ких] народовців. Почати треба буде аЬ оуо·. Мій бать· ко з білоруського міщанського роду, мати*- полька литов, 1 Свояка (франч.!.- Ред .

•

Від DО'."'У (Ааm.).- Ред.

ська,- я, значця, ані кровинки вкраїнської не маю, тіль·

ки ЩО вродився та виріс на Вкраїні. Саме моє походжен ня мусило мене зробити демократом. Скінчив я гімназіаль ний курс у колегії Галагана, де був стипендіатом (бо я скрізь був першим учеником)'; але ж в колегії половина вихованців складається із «свO€коштних», багатирів та аристократів,- МИ, стипендіати~бjдаки, мусили з ними вести раз у раз боротьбу. Деякі з нас перейшли на бік аристократів, підлизувалися до них, помагали їм викону· вати завдані 'уроки» (бо стипендіати в колегію Галагана приймаються по конкурсному екзамену), а зате гуляли разом з аристократиками, вкупі впивалися, вкупі вчиняли всякі оргії, їздили по лупанарях і т. ін. Мабуть, у ніякій гімназії так яскраво, так різко не визначається різниця суспільних верств, як у цій колегії (вона - інтернат).

Я, як і другі стипендіати, дуже рано мусив пізнати, що я «поганого роду», «неблагородний», ЩО в мене кров не та· ка, як у «вищої породи» (сlебтоl в дворян та багатирів). Не важко зрозуміти, що ми - стипендіати - зненавиділи од усієї душі той аристократизм; тільки ж доводилося ді· знавати чимало минут гіркоти, образ. З другого боку, нас сильне давив нагніт вихователів, заснований на автори теті. Кажуть, що в других гімназіях педагоги далеко гірші, але Ж там хлопець не живе під Їх вічним доглядом, як коле гіати в інтернаті, там він не знаходиться під постійним контролем. Наші ж вихователі займалися психологією кожного, залазили брудними лаписьками в душу вихован ця, а коли він пробував спитати, через вішо він мусить що,небудь зробити так, а не так, то вони ще й гнівилися, звали це резонерством. При такій системі не дивниця, що вченикові хочеться робити все навпаки; тим-то своєкошт ні і їх прихвосні так залюбки вдавалися в оргії, тим~то стипендіати так любили казати вихователям зухвалості,

коли тільки це було можливе. Чи диво, що при такій обста' нові нерви можуть геть розхитатися І а Трегубов (непога· на людина, скільки я знаю, але кепський педагог) зве це божевільністюl (Зрештою, це я тільки тепер можу признати, що от, наприклад, Трегубов є непогана людина.

Тоді ж я ЙОГО ненавидів, мабуть, гірше, ніж кого). [ ... 1

.. Бога ради, не думайте, ЩО я якийсь самохвалІ

Тепер одвітю на Ваш ЛИСТ. Мені здається, що не зава· дить таки спробувати план словника: тут же не бозна·скіль· ки роботи, не більш як на рік. Попробую я оголосити той план в «Зорі».

Щодо моїх оповідань, то спасибі Вам, що висказали Вашу щиру гадку'. Тільки ж як чудно дивився я на них: мені здавалося, що «Батькі вське право» далеко сильніше, ніж другі оповідання. Ви тільки от У чому помиляєтесь: «Батьківське право» є дійсність, а не «драматизована фор· мула». Це епізод з мого власноГо життя, тільки що я не був тоді таким наївним, як Гнат, і старшого брата не мав. Так само й у другім оповіданні, все - правда, навіть роз· мова в кухні вихоплене з життя. Тільки дякуючи бра· ку талану в мене, дещо в обидвох оповіданнях видалось Вам неприродним. В мене ще є оповідання, усі мають сюжет діЙс· ний. Одно з них (<<Оповідання про поганого жида»*) бу· ло друковано в «Зорі» торік; друге, з міщанського побуту, лежить в теці «Зорі»'. до «Зорі» під час редакторування

Скобельського* я послав був довшу повість «На чужім грун· ті»,- мені їі вернули, як «ненормальну», Гладилович на· віть сміявся з тії заборони, іронізував, що редакція боїть· ся

«попсувати

панночок»,

зрештою

сам

ПОКЛИК8ВСЯ

на

«такі наші обставини». Торік, коли «Правда» була перерва· лась і сам я на якийсь час, дякуючи «НіароДові]», почав критично відноситися до патріотів, народних корогов, святощів та т. ін., себто тоді, коли я послав до «Ніароду]. турецькі пісні і статейку про Хейяма, я був написав опо· відання «В народІ», де виставив такого самого панича, як «В обіймах старшого брата». Гладилович мені одвітив, що його друкувати не можна, бо там насміх над народни·

мн святощами. Маю я й ще скількись оповідань. А втім, постараюся навпредки свого власного писати якнаймен ше: краще візьмуся до перекладів; скінчивши Гафеза та Саадія, приступлю до «Шах·наме»*, перських народних пісень, Мігрі (турецька Сапфо)* і т. ін.,- тут поле стоїть _ облогом. На той рі к я не поступлю на службу, а піду на другий факультет - історично-філологічний, так що зо ставатимуся тутечки біля бібліотеки нашого інституту і матиму всі засоби працювати й далі над орієнталістикою. Посилаю Вам «Указатель чтениЙ»*. )І перетрусив усі книгарні букіністів, але подержаного примірника Ііе 3НаЙllЮВ; ДОJ3елося купити новий, в двох випусках.

1,25

+ 50 =

крб.

коп. І-Іазби рав я Вам і цінників, але

в декотрих книгарнях Саме тепер книгарні «Нового времени»' цінник

друкуються нові; в коштує 30 коп., а в

Вольфа*- 3 крб.,- я їх не брав. От чому так мало я Вам висилаю. І В а спо про с ю прислати мені цінник Ставропігії* та Бодека*. Що ж до І крб. 75 коп., то кар бованця оддайте на Вашу часопись, а 75 коп. зостань тесь мені винні. Поодинокі книжки «Чтений» роздобувати можна, але ціни сталої нема: все зависить од того, хто купує і де ку пує. Букіністи правлять одразу дуже велику ціну, але досвідчений купець може купити за пів тієї ціни. Торгуватися я не міг (бо випадало б купити), але думаю, що в декотрих «ларях» міг би виторгувати за ціну од 75 коп. до 1 крб. А втім, будьте певні, що коли Вам буде треба книжку, то я вже постараюсь купити ЇЇ якнаЙдешевш. NB. В останнім ч. «Н[ародУI» я прочитав, що надруку вання 1 аркуша коштуватиме усього не більш як 30 зр.! Це мене навело на гадку видати моє опові дання на сво! гроші. Дещо я зібрав торік, коли ладнався їхати до Льво ва (мене поліція не пустила), а дещо могу позичити, а потім потроху виплачувати. Тож будьте ласкаві повідомити мене, скі льки коштувало би вид ати «В обіймах стар шого брата» окремою книжечкою. А також, що коштувало би видання цього оповідання вкупі з другим. написаним на 40 таких самих сторонах? А може. можна було б додати аркуш чи скільки до якогось ч. «Н[ародУI> і надрукувати мое оповідання там. тоді скільки б це не кош тувало? Неодмі нно зві стіть мене. Маю ще кумедну просьбу. Коли одвічатимете мені. то пришліть,

рі: в 1 крб .. Йомі. Коли деякі та й. Вибачайте.

будь

ласка.

вжитих

австрійських

марок по па

в 8. 12. 24. 30. Про це мене дуже просили зна не матимете ВЖИТИХ, то налі піть на конверті коли можна. саму коверту візьміть стемпльову. що Вас клопочу. Ваш щирий прихильник А. Кримський

Р. S. Коли не секрет. знаете, що Я Агафангел?

то скажіть

мені:

звідкіля

Ви

20.

До Б. Д. Грінченка Москва,

1891 р., 2 грудня СТ. ст.

Високоповажаний пане Чайченку!· Вже давненько я марив про організадію видавання по· пулярних українських книжок. Ви ж сво€ю статтею в «30рі»· с[ього] рІоку] навели на ту саму думку цілу нашу мос ковську ГРОМdДКУ: ми вже рішили поскладати цілу серію українських книжечок і оддати їх Губанову, щоб повида·

вав. tільки ж по декількох пробах ми мусили пересвідчи·

тися, що своїми власними силами нічого не Bдi€MO, не змо, жемо зложити творів. написаних популярно та ще й у рам ках цензурного дозволу, а тим часом цi€ї гарної ідеї кида ти не слід. Так от я й удаюся до Вас, шановний земляче: я ж знаю. що Ви BMi€Te писати саме так. як тра, знаю, що Ви ведете це діло систематично і Ma€Te в нім великий досвід.

Г убвнов (котрий і сам пише та вида€ т. книжки)

сказав,

що

радніший

купити

зв. «українські»

вкраїнські

твори

задля видання . аби лиш рукописи вже мали дозвіл цензу ри. Хто-небудь із нас держатиме коректуру. Коли Ви Ma€-

те будь-що (я думаю. нічого не вадить. прислати

навіть

коли Ви

речі друковані вже) і коли

дити цю гадку, то звістіть докладно, в подробицях.

мене:

тоді

хочете

схочете справ

порозумі€мося

вже

Ваш земляк А. Кримський Адресуйте (до 15 січня) в 3венигородку КиївськlОЇI губ. А. Е. КРЬІМСКОМУ і звольте подати свою адресу.

1892 21.

До Б. Д. Грінченка М[оск""],

Шановний

лют[ого]

1892

р.

земляче!

Одержавши в початку лютого Ваш збірник «Діти»·, я зараз дещо написав Вам: очевидячки. лист мій загубив·

ся. 3рештою там нічого важного не було. вам геть усю історію.

Тепер розкажу

Перший рукопис, який я дав Губанову, була «Божа нива»". Я не покладав дуже великої надії на неї, бо там цензура викинула саму суть. але силувався впевнити Гу.

банова, що їі можна любі сінько видрукувати. й умови його.

поки ще він не читав рукопису, були нічого собі: казав, що, крім примірників, зможе дати карбованців з п'ять грішми. За рішучою відповіддю казав приходити через тиждень; але ще до тижня передав я йому збірник «Діти», що саме надійшов, - тоді речинець рішучого одвіта він оДтяг ще яа скількись день.

А треба Вам знати, що цей тій. Коли надійшов

Губаяов

страшенний кру

речинець, він раптом каже, що не хо

че зовсім нічого друкувати українського. Та й як хитро вчинив! Не сам дав одвіт, а через прикажчика, котрий, мовляв, ніяких причин одмови «знать не знает и ведать не ведает». «НевЬІГОДНО, стало БЬІТЬ, хозяину издавать зто., тільки й міг казати прикажчик. Мене ці слова страшенно обурили, бо я бачив У цьому тільки бажання зробити якесь

шахрайство: я ж бо добре тямив, що Губанов зовсім недав но купив у Києві рукопис Петра Голоти', - себто вигід но видавати «хохлаччину'! Але що ж діяти! - довелося мовчки одійти та вдатися до других книгарів. На лихо, в них не зорганізовано товариства задля розповсюджен ня книжок неодмінно на Вкраїні: в супротивність Губа нову, їх офені заходжають до України більше-менше випад ково. Через те Ситін, Ступін, Леухін" одмовилися взяти· ся за видавництво українське. Вдався я тоді до Комите та народной грамотности' : там у мене знайомий - Григ. Мачтет. Він каже, що не буде нічого дивного, коли Комітет згодиться видавати українські речі, але перше тра йому зробити доклад про цеє діло; зрештою Комітет може лиш надрукувати, а розповсюднювати не береться, бо своїх видань не продає iJ lа 10uЬоtсhпіks', а розсилає по сільсь ких школах та сільських бібліотеках. Побачив я тоді, що

тра буде знов удатися до шахрая Губа нова іспитатися, на яких же він умовах готов був би видавати, а якщо він скаже, що без грошового гонорара, то (бачив я) треба буде

й на те пристати (бо Ви ж мені писали, що в разі крайності

ВИ згоджуєтеся зректися плати грошової). Ходив до Губа нова питатися не я, а один 3 товаришів,

здужав, і приніс такий одвіт: 1

Подібно ДО лубuчних (франц.).- Ред.

бо

я зовсім не

«Губанов буде друкувати,

дасть 100 примірників і, м о Ж е, навіть дещо з грошей; «Божу ниву» друкувати рішуче одмовляється, бо цензу ра багато викинула, а «Діти» бере»_ На жаль, таку звістку я дістав не • уст посланця, а з листа йоГо. Одвідати його я не міг J отож написав йому І щоб зві СТИВ мене докладніш. Тоді товариш мені написав, що вже й проект малюнка до «Дітей» скомпонував він, написав Губанову на папері «дозволение авторское», і Губанов вказав йому ту друкар ню, де печататиметься книжка. Це останнє повідомлен ня призначалося спеціально задля мене, бо коректуру взяв на себе я. Здається, що справа вже полагоджена тепер. 2б-го лю

того я маю, яко коректор, зайти до вказаної друкарні і спи татися, чи вже друкується книжка Губанова; якщо іще ні, то мені скажуть, коли я мусю прийти знову. Так сказав Губанов. Тепер я чекаю або взавтра, або післявзавтрього т о ч ної звістки за той гонорар, який повинен дати видавець. Коли вже знатиму все як слід, тоді вишлю Вам оцей л ист, що пишу сьогодні. Дуже поволі робиться все, але ж не ди вуйтеся: ця Москва така величезна, що одвідати іншого з-помі ж знайомих -uіла подорож; а тут я, на біду, ще й слабий (правда, вже одужую). Пишіть, що робити з «Божою ни вою». Дальші матеріа ли шліть, чи свої власні, чи чужі. Але майте на оці, Щ о деякі з-поміждо них можуть дізнати таку саму долю, як «Божа нива». Губанов навпрямець каже, що найкраще підійдуть задля видання книжки з сюжетом любовним. З свого боку він навіть і правий: йому ж тра л у б о ч ної літератури! Але ви присилайте все, що вважатимете ко рисним: коли дещо Й доведеться одіслати Вам назад, тохі ба що? а спробувать треба. «Веселого оповідача»" приси

лаЙте 1 • Щоб

не було перепон, краще б було присилати мені

вже дозволені цензурою твори. Але я не від того, щоб і са мому подавати до цензури, якщо це задля Вас зручніш. Тільки ж гербові марки мусять бути авторові, а не мої.

Але треба буде щодо «Веселого оповідача» написати записку,

яку б я міг передати Губанову. В записці тра написати, що ХОЧ «Весе

ЛИЙ оповідач» і був виданий Гомfолинськ)им*, але автор видавцеві права власності і не зобов'язувавсь в протязі стількох чи стількох літ.

не продавав

не друкувати

вдруге

24-го лют[ ого]

Знов маю лист од знайомого: пише, що Губанов іще не сказав, скільки іменна він додасть грішми Тим-то поси лаю лист свій Вам сьогодні ж. Тепер хочу Вам одвітити на ті закиди, які Ви мені роби· те

щодо

мови.

Ви помиляєтесь, гадаючи, що я закликую всіх до «га· лицької» мови. В своїй статті я обороняв тільки Франка', а решту гудив, бо ВОНИ пишуть навіть не по-галицькому (не по-народному). Але я знаходю, що до народної галиць кої МОВИ ми повинні бути терпимі, між іншим, j через те, що мова Правобережної У країни не дуже-то одрізняєть ся од неї. Ви кажете, ЩО я сам вживаю галичанізмів, направду ж це зовсім не галичанізми, а подільські або волинські вирази та слова (я сам, бачте, хоч виріс у Київ щині, але 3 роду волиняк і потім вчився на Волині, коли був гімназистом). А вже ж який-небудь вираз «опікував ся своєю мовою» Є навіть найчистіший київщанськиЙ. А втім, я овсі й не почуваю якоЇСь о с о б л и в о ї, сек тярської прихильності до мови Подолії та Волині: звичай ну публіку, за яку Ви згадуєте, я так само радІО всім мати на оці; «пуристів» і очистителів мови я недолюбляю не стіль ки за те, ЩО вони хтять викидати

quаsі-полонізми, а нав

паки: за те, що вони ненавидять всяке слово,

яке

скидаєть

ся на великоруське. Хоч мені й нелюбо вражати Вас згад кою за помилки небіжчика Зіньківського,' але треба на гадати, що він, напр., викидав з української мови HaвnpJL!I ки, трахнути, .мука, сутки і т. ін. Ну, та годі вже про цеє. Наостанці сказати хіба от про що: Ви дивуєтеся, що я міг думати, ніби задля неод накових поглядів на мову Вам не схочеться вести діла вку пі зо мною. Вибачайте, але ж я з досвіду знаю, що наші українці через дрібницю якусь ладні зачинати цілу уеп

dett'y'.

Тим приятніш мені взнати,

що Ви

стоїте вище

цього.

Ваш щирий прихильник

А. К.

Як Ви думаєте? Чи дозволила б цензура видати «Без праці» Франка або деякі з повісток «У поті чола»?

• Помсту (іmaл.).- Ред. 45

22.

До І. Я. Франка Москва,

Шановний

Вибачте, що не зараз слабий, лякався навіть,

1892,

18 2

феврlаля] мlарта]

земляче!

одвічав на Ваш лист: я був чи не неврастенія почина€ться

в мене! Перш усього дозвольте Вам щиро подякувати за Вашо·

го Гейне': мене дуже врадувала така Ваша пам'ятка. Але сто разів любіше було б мені, якби що Ви щось написали на книжці. І зна€те, що я рішив зробити? посилаю до Вас окладинку: якщо ласка, то надпишіть ізверху Ваше ймення. Мого ж ім'я, якщо хочете, то й Бе пишіть; бо це мені бай·

дуже: мені любо буде знати з а Д л я с е б е сам о г О тільки те, що це В а ш а пам'ятка. Коли ж Вам мої сло ва здаються сентиментальністю, 1'0 не ображайтесь, а ВИ~ бачте. Що ж до самої книжки, то скажу Вам, що переклад мені дуже сподобавсь, за виїмкою хіба перших глав «Ні меччини»: чогось вони писані не такою МОВОЮ, як решта, а надто не такою, як «Байки.! Зате ж уся книжка - цін не придбання нашого письменства. Я уі скількись разів перечитав дуже залюбки. . Переходю до діла. ЯК я бачу, ви не одержали мого ве личезного листа, котрий я був послав рівночасно з книж ками. Це мене дуже занепокоїло, бо мені зовсім не хтіло ся би, щоб хтось перехопив того листа. Найбільше мені Дошкулю€ його втеря через те, що, одвічаючи на Ваші пи тання, які в мене плани на будуче, я був розписався за свої надії та за кафедру професорську , яку мені обіцяно в будучім. Бачте, я про таку делікатну річ рідко-рідко з ким розбалакуюся, бо зараз могли би наректи хваль ком; і як погадаю, ЩО мій лист попавсь не в Ваші, а в чу жі чиїсь руки, то й досада порива€ й сором якийсь. Любий пане, може, Ви тільки якось забулися за той лист, а справді одержали? Ось я Вам нагадаю: там я писав про недогоди студентських кружків, про тe€ розчарування, яке почуває член кружка в кінці університетського курсу, про верхо глядство і занедбання науки, до якого часто веде надмір на кружковість; писав я про зустріч і балачку з Коснірсь ким, про Гладило"ича. Пригадайте, може бути, Ви й одер-

жали листа? Звістіть мене.

Тепер

удруге

напишу всей

рахунок. Од «Указателя» Ви мені зоставалися винні 75 коп.; Буслаєва* я замість 8-0Х купив за 7 крб., бо купував не в Шибанова*, а в «ларях •. Через те саме і Попова «Избор ник»' я зміг купити не за З крб., а лиш за 2 крб. 50 коп.; Кушелева-Безбородко' я знайшов на щонедільнім книж нім ярмаркові (<<на Сухаревке») та й дав за З-й том. - І KP~. коп., а за 4-й І крб.; І-го тому поки що НІде не МІГ нашукати, але скрізь мені казали, ЩО за нього довелось

би заплатити карбованців 4-5; Кирпичникова* куплено в Шибанова за 50 КОП.; там, як зазначено було й у пінни кові, не стає декількох сторін, але я міг би Вам відписати їх зміст (тільки ж не в цім місяці); Никитский* коштує І крб. 50 коп. На пересилку пішло 2 крб. 80 коп. Заразом17 крб. 55 коп. Зо Звенигородки я був надіслав ще З крб. і просив або віддати на орган, або додати до цих 17 крб. коп.- на друк мого оповідання (більш як ці 20 крб. я не міг дати). ЯК бачите, Ваші 4 крб. зосталися в мене цілісінькі. Всі 5 частин «Летописи русской литераТУРЬІ» Тихонравова* можна купити за 12 крб., коли У мене вже не стало б стільки грошей зайвих, через те я «Летописей, Вам не купив, а Ваші 4 крб. лишилися в мене. Жду прика зу, що з ними робити. до речі. На висланих мною Ваших книжках були по· наліплювані крупні російські мар к и; якщо Ви їх ча· сом не закинули нікуди, то будьте ласкаві прислати Їх мені, бо мене сильне за них просять тут. Та от іще проха· ють мене якось роздобути австрійські зужиті марки в 8 та 17 кр. Якщо можете, пришліть; я сподіваюся, що це я вас турбуватиму такою річчю вже востаннє: вдруге я нізащо не даватиму подібних обіцянок - роздобувати

маркиl

Тепер одвітю Вам про Чайченка. Я його особисто не знаю, як не знає його й більшість києвлян. Коли я писав, що в ньоГо трапляються або краще - траплялися навіть радикальні ноти, то я мав на думці зовсім не такі речі, як «Сонячний промінЬ»* (котрий зрештою, якщо не бере думками, то все-таки може читатись не без інтересу; а вже

коли рівняти Марка до Нечуєвого Радюка, то він не біль ше виграє). Мені ж подобаються в Чайченка його дрібні Оповідання. напр., «Без хліба», «Хата» і Т. ін.; так само й Оповідання за дітей, за школярів бувають У нього дуже гарні, хоч певне, що не можна там скрізь шукати надто

великої глибочини. 1 між віршами Чайченка стрічаються поруч усяких «Зрадників» такі, як "Убогії ниви, убогії села ... »; цей останній вірш можна привести в репdапt' до Вашого «Не винен тому я, що смутно співаю .... (не кривдь теся, що знов ставлю його поруч Вас).- А зна€те, Чай ченко ані кришечки не образивсь на мене за мою статтю'. Навпаки, після того ще й завелася між мною і ним пе~ реписка, і діло дійшло до того, що я ВЗЯВСЬ бути посеред ником між ним та московськими лубочниками, щоб зорга нізувати правильне українське лубочне видавництво. Я ще торік мав цю гадку, заручився навіть згодою московських

лубочників, але ані я сам, ані ніхто з тутешніх українців не міг зложити нікоторої книжки З а Д л я нар оду. Ось нарешті моя мрія буде сповнена; крім Чайченка та За гірньої', обіцялися помагати (творами) і другі деякі укр аїнці. Якби що цензура дозволила друкувати щось Ваше, то чи Ви згодилися би дати щось, напр., із "в поті чола»? Завважу тільки, що лубочники - страшенні кру тії та визискувачі: платять дуже-дуже мізерно. Про інак ші погляди, опроче як на мову, я з Чайченком не хочу зачи нати розмови, тим-то й теперечки не знаю ще його напевне, а тільки можу гадати. Пита€теся, чи буду цього року в Галичині. Ні, не бу ду, бо й грошей не встигну зібрати стільки, скільки тра, та й ще одна причина перебива€. Бачте, я вже далі-далі скінчу східний факультет,- значця, муситиму влітку зай матися сво€ю дисертаці€ю, над котрою вже цілий цей ака демічний рік працюю. Треба неодмінно скінчити свій твір літом~таки, після ТОГ0 ЗНОВ доведеться ВЧИТИСЯ: Я непохит но рішився скіичити ще один факультет - історично-філоло гічний. Вчитимуся й далі в Москві, а не в Ки€ві, бо, крім тих причин, за які я Вам був писав у загубленому листі, MO€ особисте бажання в'яже мене з Москвою. Я ж не хочу закидати своїх східних студі й, а всі засоби до цього я мо жу знайти тільки в Москві: тут € спеціальні східні бібліо теки, тут € вчене східне товариство. Найбільше я важу на те «Восточное общество»'. Маю надію, що мене по скін ченню інституту приймуть туди в члени: реферат я прочитаю на підставі CBO€Ї дисертації, а зрештою якби що вона ви йшла й не такою, як я сподіваюся (бо хіба можна з певністю ручитися самому за с е б е?І), то все-таки під час голосу-

• Відповідно (фРUНЦ.).- Ред.

вання я здобуду потрібну кількість голосів, бо маю до волі знайомих поміж членами, а ті знаЙОМІ розносять за ме· не таКІ гарНІ відомоСТі, що я дуже раДІВ би, коли б мав хоч десяту частку нсіх тих якостей. Ну, та будь,як-будь, меН1 f:Sажно тільки, що я ма І"ИМУ безборонний БОЛЬНИЙ доступ ДО всяких рідких східних книг і таким способом могтиму займатися орієнталіСТИКОЮ j запевне ж перекла дами з східних мов на нашу. Коли б мені вдалося роздобути перську «Шах-наме» на ЛІТ0 (бо своїх власних книжок у мене не гурт, вони дорогії), я б дещо переложив ще й улітку. А от, до речі: Ви не знайомі з «Шах-наме» ПО перекладах, чи пристало б, на Вашу думку, перекладати цей твір гек· заметром? я.к Ви думаєте? Тра скінчати. Ваш щирий прихильник А. К.

Р.

Перекажіть Охрімовичу', що «Русские ведомости»'

його похвалили.

23.

До Б. Д. ГрІнченка

MlocKBaJ, Шановний

1892 р., 20 марта

земляче!

Пізненько одповідаю я на Ваші листи, але що ж ро бити! В мене теперечки стільки занять, що я аж до одчаю дахадю, чому це доба має в собі тільки 24 годиии, а не 48! Опроче своєї «дисертації» (так звуть у нас по-давньому кандидатський твір), я мусю ще готувати скількись статей по мусульманській філософії задля деяких із жур· налів, бо на той рік хочу піти ще на один факультет, тож треба буде чимсь жити під час вчипя; одкласти ж роботу задля журналів на літо - знов річ неможлива, бо тільки в Москві можу я мати під рукою потрібні мені книжкові засоби: деінде шкода й шукати східних творів. А далі тра часу й на лекці", і на засідання в «Восточной комиссию)

(ще й туди теж треба б оце написати реферат)

і не зоста·

ється часуl Тим,то я на якесь урем'Я залишив навіть пи· сати що-небудь до «Зорі» або куди. Отож повірте, що коли

я Вам нешвидко одповідаю, шановний земляче, то тільки через те, що рішуче нема ніякісінької фізичної можливості. Ви на мене так і не ображайтесь, як не ображаються й мої тутешні знайомі, з котрими я тепер сливе як не бачусь. от як поїду додому, то звідтіля вже точно одвічатиму ... Справа З воданням стоїть ось як: Губа нов , що в нього

я був оце тілько що, обіцявся дати грішми 15 крб. Але че· рез усякі обставини книжка вийде тільки 20 квітня. Казав я йому про «Веселого оповідача», -він каже, що це він залюбки візьме. Але ось, добродію, постає питання: від чиєГо Ймення я муситиму писати з ним умову? Щодо «Дітей», ТО мій товариш, даючи Губанову письмений доз· віл друкувати, мусив був підписатися яко автор, бо інак ше не випадало. Звісно, той папір, не завірений нотаріаль но, не може мати надто великої ваги, опроче можна його й знищити, а все ж Ви виявіть Вашу думку про цеє. Якщо Ви нічого не маєте проти такого порядку продажі рукопи сів, то, продаючи (одноразове) видання й «Веселого опо відача» і др., мені треба буде одгравати ролю автора, влас ника рукопису. Є спосіб уникнути цього: можна взяти од Вас «доверенность» (формально завірену) і тоді підпису ватися яко Ваш довірений. Рішайте, котрий шлях Вам буде зручніший, і тоді звістіть мене та дайте інструкції, яК мені поводитися в цій справі. А як Ви робили пе досі? На мою гадку, варто було б надати «Веселому опові дачеві» якесь інакше ймення, щоб нове видання не плута w лося з давнішим, котре й дороге, й буде коротше. А втім, це дрібниця. Цікаво, що Губа нов передкладав купити в нього (коли буде вже геть надрукований) наклад «Дітей» та й казав, що в такім разі візьме за кожен примірник по 3 копійки. Щодо Ваших уваг про чистоту мови, то я, на жаль, не маю часу одвітити на все док.rадно. Скажу тільки про слово мовний. Ваші міркування про це слово. зовсім не справедливі: ми не сміємо надавати йому значення «относя щийся к язь!ку', бо тоді вийдуть чудні каламбури: адже ж мовний іменно в значенні «говіркий. або краще «одарен НЬІЙ способностью говорить» є слово занадто звіснее пра вобережному селянинові, щоб він міг розуміти його ще якось інакше. Опроче, я ні за що в світі не згоджуся з Ва шим правилом, ЩО коли сушник має два значення, БО

то й

витворений од нього приложник теж мусить мати два. Ад· же

приложники

можуть

витворюватись

не

через

один,

а через багато суфіксів. Поясню прикладом з російської мови (бо в ній ми не можемо не порозумітися). Гроза озна ча 1) звісне атмосферне явище, 2) напасть, страшну річ або особу (иее значення явилося шляхом метафори, так само як мова - разговор постало з «мови» - Sprache шляхом метонімії). І невже ж грозовой і гРОЗНblй буде те саме? Або візьмем nриход: 1) гесеНе, Einnahme. 2) пара фія; од перщого значення приложник буде nрuходны й (<<приходная книга.), а од другого - nрuходскоЙ. Якби що Ви од мова образували слово МО8ОВИЙ, ТО воно було б ще ясне; коли ж така форма вийшла б дуже негармо' нічна! Тим-то візьмемо спокійнесенько форму ЯЗUК08UЙ і не біймося, що можна буде переплутати иее з тим язиком, що в роті. Всі народи в світі добре почувають близьке од ношення слова ЛЮДСЬКОГО ДО цієї червоної лопатки, бо навіть німиі, що мають вираз Sprache, надають часом таке саме значення і слову Zuпgе; і в англічан tопguе приймае значення language. Другим разом, коли матиму більше часу, я Вам розка жу доволі повчаючу історію свого українофільства, і тоді Ви зрозуміете, через що я ворог «прочищення» мови, а тепер тра кінчати лист. Бувайте здорові та пишіть.

Ваш А. К. Р. S. Петро Голота-Школиченко*- Кононенко. Як· що Ви знали Кононенка, то, либонь, здивуетеся оие, по чувши од мене, що він та так авторитетно глаголючий Шко личенко - едино суть. Я, принаймні, здивувавсь був. Р. Р. S. «Божої ниви» не висилаю, бо мені хочеться дістати як-небудь з друкарні незброшуровані аркуші «Дітей» та заздалегідь прислати Вам 1 прим.; вкупі з ним вишлю і «Бlожу J н[иву J». Губанов хвалився, що замовив одному «купчине» по

вість на мішаній мові, але під «дуже гарним заголовком» «Нещасне кохання»! «От коли б Ви писали щось таке, додав він,- то це дуже гарно було бl»

24.

До

І.

Франка Мlосква],

1892

р.,

~/20

марта

Ulановний земляче!

Спасибі Вам і за Вашу книжку і за щирість, з якою Ви відноситеся до мене. Любо мені діставати од Вас листи: не звик я бачити між українцями людей, з котрими можна та варто було б балакати од щирого серця,- в кінці кін· ців, задля якоїсь др ібнички діло перейде на особистості, на вузькі особисті рахунки ... Ні, досі я дуже не любив листуватися 3 земляками! Цур Їм! Вони можуть бути і ду. же гарними людьми під інакшими зглядами, але ЛИСТУВ8· тися з ними - борони аллах! тільки посваришся, та й більш нічого. А до Вас я відносюся такечки довірчиво, бо бачу, що Ви не осудите, коли часом висловлю щось не зовсім по-вашому ,- не виведете з того, ЩО, мовляв, Хвань ко є такий та сякий! Хай Вас не дивує мій такий гіркий суд про вкраїнців, але я Вам потім розкажу дещо з мого останнього побуту в Києві і Ви побачите, що там таке продіється! Хоча Ваш лист я вже здобув давненько, але не одвічав аж досі ось через що. Я Вам був писав, що можна купити

«Летописи русскlой! литератlУРЬІ!» за !2 крб., -

аж той

примірник, за який я писав, вже проданий (питався ж я за нього ще в ноябрі, коли висилав Вам кннжки). Ходив я по других книгарнях та ларях, але ніде не знайшов: усі при· мірники, що зоставалися од видання, закупив Васильєв. Вдався до нього,- він править !5 крб., не менш, та й каже, що незабаром іще підвищить ціну. Помір кував я, поміркував та й згадавши, що Ви в декабрському листі згоджувалися видати на .Летописи» навіть !4 крб., купив за !5. Пересилка коштуватиме 1 крб.- отже, Ви мені зостаєтеся винн! (!6-12) =4 крб. Порахуємось тоді, коли скінчитlоСЯ друк мого оповідання. NB. Книжки прийдуть до Вас дниною пізніше од листа.

Там будуть налІплені крупні росlійські марки!, котрі, якщо це Вам не заважа, будьте ласкаві відіслать мені. дивне піло: тутечки займаються зібранням марок люди навіть

Доважні. Коли я хочу одмовлятися од їх прохань, то мені кажуть, що це таке діло, котре виконати не важко. Отож

я Вас і просю: і згадані рос[іАськіl марки,

і які-небудь

марки СЛОВ'ЯНСЬКИХ земель, коли ВОНИ Вам трапляться, висилайте іноді мені, але робіть це тільки в тім випадку, коли це Вас не стіснить.

А тепер розкажу Вам одну мою пригоду в Киеві. Коли

в «30рі» з'явилася моя стаття про мову', дістав я од Семе на Жука' лист. (А дО того часу я ані бачивсь, ані листував ся з ним). В листі зовсім не до речі, говорячи про язико ве питання, Семен Жук зачепив і мої відносини до «Прав ди»,

причому

виправдувавсь

передо

мною,

пишучи,

що

на нього скидають багацько зовсім чужих гріхів. Лист мене здивував. Я (з дому) відписав йому, що мені аж ніяково стало читати його письмо, бо він поставив мене у станови

ще якогось судді, а себе в становище обвинуваченого, під судимого. «3рештою,- додав я, - я й сам був зайшов до Вас одного разу, щоб вияснити самому собі, що таке «Прав· да», але Вас удома не було». (це було торік у маї). Після того приходить од С. Жука новий довжезний лист, де він знову виправдується, розказує історію заснування

«П!равдlи» і запрошує мене неодмінно зайти до нього в Киє ві. Я, пам'ятаючи Вашу раду, що тра якнайбільше пізна вати людей, щоб одрізняти слово й фразу одділа, рішивсь зайти до С. Жука. Крім того, мені тра було набрати ру кописів задля лубочників. Бувши в Києві, я сказав про свою гадку одному з прихильників Вашої часописі, з котрим я був в дуже гарних стосунках. Потім пішов до С. Жука, де зустрів цілу компанію націоналів усякої масті. С. Жук знов мене здивував: він і не думав боронити тих принципів, які часто висловлюються в «Правді».- ні, він одхрещувавсь од них і казав, що в цьому винен львів

ський редактор. Почав я з ним розмову про «Нlарод]», він каже, що під «Оповісткою» 1892 р. він радо підпишеть ся обома руками, «шкода тільки, бачте, що «Народ» не держиться в практиці тих принципів». Я почав споритись. Він, як і другі, давай скидати на голову «Народу» гріхи київських радикалівІ Ну що було мені робитиl Я, застеріг ши, що не берусь судити київських радикалів, почав дово д~ТИ, ЩО В кожної гарної ідеї можуть одшукатися фальши ВІ партизани, але ж ідея через те не тратить вартості.

Бачив я, що мої докази вплинули на декого з молодих націо наЛІВ,

принаймні

мені

НИМИ

сказано було, що я Їх зо

хотив передплатити «НІародІ». Що ж до Жука, то він упер то стояв на своїй гадці, що "Н[арод]» не держиться (на

практиці) своєї програми, але з про гра мою В і н (Ж у к) З год Ж У в а в с ь (?1). Не сподобавсь він мені чогось, але фор м а л ь н О Я не мав ніякого поводу вва жати його за щось мерзенне: адже ж перед усією чесною компанією він сказав, що не може мати нічого проти ПРИН ципів «НІародІу», що такому Ковалевському' він через вулицю в ПОЯС поклониться, а ненавидить тільки тих лю дей, котрі, закриваючись маскою драгоманівства, пропо відують нівеляцію всіх націй. Я і тоді не міг і досі не можу витолкувати собі поступування Жука. Я й досі недовмі ваю, що він властиво за людина. Другого дня заходю я до свого знайомого, щоб вислови ти йому своє здивування, а він мене зустрічає сердито, кажучи щось в такім роді, що чесна людина, МОВЛЯВ, не повинна знайомитися з Жуками, Перебендями і Спілкою'_ Я, почуваючи, що поводивсь учора зовсім благородно і не одступив ні на крихту од своїх пересвідчень, образивсь, але не виявив свого покривдження і тільки попробував допитуватись у нього, яку підставу має він таке пропові дувати. (Л треба Вам сказати, що ця людина - одна з най видатніших між київськими драгоманівцями). І що я по чувl З одного боку, побачив я якусь сектярську вузькість і нетерпимість, котра заборонює мати навіть розмову з людь ми інакших думок, а з другого боку - цілий океан уся ких спліток, в яких купаються київські українофіли. Я почув якесь обридження_ На біду, того самого дня я муснв ще раз піти дО С. ЖУ ка-Перебенді, бо обіцявся побалакатн з ним наодинці. Щось мене одштовхувало од тієї людинн: хоч С. Жук і до водив мені, що ПОМИЛКИ «Правди» ТО ніяк ней о r о по милки, ХОЧ він і підписувавсь «обома руками» під «Оповіст КОЮ» Павликз,- але в мене була якась антипатія до НЬОГО, якась антипатія несвідома. Коли я прийшов до нього, показалася І що йому хочеться на самоті ВИЯСНИТИ мені деякі дуже делікатні точки «непорозумінь». Між іншим, він запев нював мене, що він дуже встоював за надрукуванням у «Правді. звісної відповіді Драгоманова, але шість других видавців (чи сотрудників) не дозволили. Я був ні в сих ні в тих, але тількн дал і розпочалася моя тортура : знов я попав в безодню пліток, клевет і т. ін., але вже з інакшого боку (себто проти ненаціоналів). [... J Бачу я, що я Вам не висловив усього того, що в мене накипіло: не можна в коротких словах. Скажу Вам тільки,

що і 3 попередніх одвідин, і 3 листів, і 3 останнього побу· ту - 3 усього Я виніс якнайпоганіше враження: київські націонали - сервілісти або люди допотопних думок, а київські космополіти-страхополохи, котрим своя шку· ра дорожче над усе на світі. А й ті й другі заразом - не· терпимі, дрібнотливі, вузькі та ще й до ТОГО діти в політич· нім відношенні. Боюся, що я переборщую (я навіть ра· дий буду, якщо в цім суді помиляюся), але поки що не ба· чу нічого відрадісного в киянах. Мені здається, що «шкур· не питання» так і виписано кожному на лобі. Ну та годі про

це.

НароДовські часописі іронічно відносяться до Вашо го некролога Гладиловича'. В мене зосталися по нім листи, котрі теж доводять, що покійник був опозицією серед наро· довців і стосувавсь до «Н[ародуl» ще в 1890,м році коли не зовсім прихильно, то в усякім разі не ворожо. Щиро стискаю Вашу руку, дорогий земляче. Ваш

А.

К.

Р. S. Перекажіть Охрімовичеві, що в 38,м ч. <Русских ведомостей» похвалено його статтю.

25.

До І. Л. Липи'

М[осква},

Шановний земляче!

Шкода, що Ви одразу не прислали рукописів. Діло, бачте, в тому, що я можу бути в Москві до 20-го мая, по тім мусю їхати на літо в Україну,-отже, хоч би Губанов і згодивсь купити Ваші твори, так не можна було б їх дру кувати до літа, бо хто ж держатиме коректуру? Тим-то самі міркуйте, як ЙОГО краще зробити цеє діло, а я охоче зроблю так, як Вам бажатиметься. Себто міркуй те, чи варто Вам чекати з друком аж до осені. Далі мусю Вам сказати, що друк теї чи теї книжки залежить цілком не від мене. 51 тількн даю Губа нову руко писи, а судцем являється т і л ь кив інс а м. 51кщо РУКопис припаде його тонкому лубочному смаку до впо-

доби, ТО він купує, і я одграю ролю хазяїна твору, заклю чаю умови еіс. Гонорар - страшенно малий: 100 примірників книж ки та краплину грішми (скільки його ласка буде!). Вибачайте, просю, але я не маю часу більше писати. Ваш щирий

А. Кримський

До І. Я. Франка

М[осква],

.\8 92

Шановний земляче! Розкажу Вам, що мені сказав проф. Веселовський за Ваші твори (<<В поті чола»). Він раніше нічого Вашого був

не читав; стрічаючись в «Киевскlойl ста рине» з творами «Мирона»·, він не мав часу звертати увагу на цього писа теля і, таким ЧИНОМ, дотепер він знав Вас тільки по чутці. Я йому дав Вашу книжку мовчки, не хотячи заздалегідь звертати уваги на котресь з оповідань, і сьогодні зайшов почути його гадку. Крім Вашої книжки, я мав ще багато других тем, які треба було нам сьогодні зачепити, але Весlеловськийl одразу звів розмову на Вас і суть тієї роз мови перекажу Вам коротко. «Я прочитав дещо,- сказав мені професор,- і мене взяла досада, страшенна досада: існують такі речі на сві ті, а ми, росіяни, за них і не знаємо! Повісті Франка тра читати задля того, щоб побачити, ЯКИ М n о вин е н б у тин а тур а л і з м». (Про росіян мають Ваші твори велику вагу через те, що ВИ писатель с л о в' яне ь кий, с[ебто] близького народу). Найбільше хвалив він Ваше «На дні» та «Між добрими людьми»: «Просте, щире, а зара зом яке глибоке!» Одним словом, по його думці, Ваші твори однаково визначаються як з літературного боку, так і з ідейного. «І знаєте що? - каже він.- Мені при йшла в голову гадка, котру я думаю здійснить літом, дарма що в мене є безліч других давно назначених робіт: я хочу написати про Франкв цілу статтю, щоб познайомити на ших земляків 3 НИМ». Потім він розпитував мене взагалі про Вас. Не можу Вам писати подрібно геть про все, що він ка зав, бо це оді брало б багато часу - одно, а друге: суть

ЙОГО

розмови

Вам,

либонь,

часто доводилося чувати од

других.

51 радів за Вас, а властиво не за Вас, а за Вкраїну: такі мислителі, як Др[агоманов!, такі літератори, як Ви, потрібні нам на те, щоб українство придбало пошану. Шкода, що я не міг дати В[еселовсько!му «Воа constrictor», бо не маю. Скажіть, чи він дозволений в Росії? Чи можна його де придбати?

його читав, позичивши в това

риша.

Екзамени: тра скінчити лист. Ваш щирий прихильник А. К. Стискаю Вашу руку і щиро здоровлю Вас. Р. S. Марки, наліплені на коверті, будьте ласкаві прислати мені, коли писатимете. В М[оскві! я буду до 22 маЯ - 2 июня.

27.

До І. Я. Франка Москва,

Шановний

1892

р.,

13/25

ма.

земл ячеl

Простіть мене за той клопіт, який я Вам наробивl Ех, шкода мені, що не доведеться, може, побачити своеї повіст м киl' Добродію, чи не зосталося в Вас часом декількох несконфіскованих примірників? 51 кщо зосталося (або мож на буде з тих, що верне прокураторія, з 10 переслати без одмін), то пришліть, будьте ласкаві, в Звенигородку. Що ж до змін в заборонених міспях, то просю, виправте са мі, ЯК знаєте. А заголовок, ЯКЩО треба, можна дати такий:

«Син «Заплаканої матері», або «Вдовипя Україна» та їі дітИ», або «Історія бідолахи-українолюбця та невдячного «най меншого брата», або, нарешті, назвіть, ЯК самі хочете. Ще раз висловлюю свій жаль, що через мене вийшла Вам м.о;:юка. Ви мені зоставалися дещо винні: певне, що ДОм печатання мусить бути на мій кошт , - отож вжийте той довг на цю ціль. Крім того, я Вам вже винен за марки

(котрі сьогодні ж у мене куплено)

коп.- це зазначте.

Показується, що російські марки в 50, 70, 20 та 4 коп.

вартніші од усіх других. Не забувайте ж і навпредки при силати.

21-22 мая ст. ст. їду додому. Хоч я сьогодні вже скін чив курс, але мусю зоставатися ще більше ніж тнждень

тутечки, бо хочу покористуватися деякими дуже дороги· ми книжками, ЯКИХ мені qерез те саме й не можуть дати додому. Тим-то швидше кінчаю лист: иема поки що часу. Ваш гарячий

прихильник

А. К. Марки, які я буду наліплювать иа ковертах, раз у раз звертайте мені: підуть на ті самі цілі. Р. Аж жахнувся, коли побачив, як брудно я сьогод ні написав лист. Звольте ласкаво вибачити_

28.

До Б. Д.

Грінченка Звенигородка

ЮНИ

1892

І(иївщині, року

Дорогий земляче!

А я вже скучив був за Вами! Насилу маю од Вас лист сьогодні. Спасибі Вам за Ваші книжки: гарна мені пам'ят ка од Вас. Спасибі й за марки: ті люди, що захтять їх брати, муситимуть дещо дати на українські цілі; воно, прав· да, даток буде дуже дрібний, а все ж потроху дещо капа тиме. Між своїми знайомими я вже здобув собі реноме ви-. гадчика оригінальних планів; ще недавно я збирав гро

ші, щоб купити білет лотереї (що буде в сентябрі на користь голодуючих) на українські цілі, але марки, здається, пе

ревершили все переднішее! А спитаєте, нащо ж кому зна добляться марки та все однакові? Задля міни. Бачте, ви дається понад 100 спеціальних журналів, присвячених марочній справі; між іншим, колекціонери усіх сторін світу оголошують там своє бажання мінятися між собою марками. (NB. А що Росія вважається за Ha1b-Asien1 , то її марки дорожче цінуються). Звісно, процес збнрання більше принаджує, ніж самі марки. А цікаві журнали! Мені доводилось їх переглядати не раз, і я ніколи без усмі ху

не

міг

прочитати

якого-небудь

philatelischen Gesel1schaft товариства,

котре

або

справоздання

еіпег

d'une societe timbrOlogique',

щотижня одбуває свої засідання, кот

ре роздає ознаки найкращим членам, котре з гордощами

виставля свій девіз: 1 Напів-Азія

«Loyaute fait

та

force»!'.

(н.ім..).- Ред. 2 Філателістичне товариспю (нім. та фрйнц.).- Ред. а «Лояльність - МОЯ сила» (франц.).- Ред.

Ну, та гос·

подь із ними! Киньмо цю розмову. от іще попросю в Вас не вирізувати штемпелЬних конвертів, а збирати їх ціли· ми та присилати мені (цілїі - дорожче). Також присилаЙ· те й ті марки, які я наліплюватиму, і другі, які трапляю ться.

Я ладнався був тепер одповідати Вам на філологічні питання, порушені Вами в Баших листах, але Би пише те, що незабаром З'ЯВИТЬСЯ Ваша етапя в «30рі»*, - то ж зачекаю. Зрештою, є багацько й других питань, які Ви зачепили і за які мені хочеться побалакати з Вами. Шкода, що доводиться розмовляти листом, а не усно. (А й справ ді, чи не вдалося б нам колись побачитись?) Перш усього треба мен; дещо сказати про себе: Ви й самі цього бажали, але я зроблю це задля того, щоб Ви ро зуміли дальшеє, а не задля того, що вважаю розмову про

себе вартою уваги. Мусю Вам признатися, що в мені й кровинки українсь·

кої немає: мати моя - українська полька (дуже проста жінка), а батько - білорус (міщанського роду, вчитель географії та історії в двокласному вчилищі, загальнорус по пересвідченнях). Я родився і виріс на Вкраїні та й українізувався. Навіть у сім'ї я чув змалечку українську мову: моя мати говорить чисто по~вкраїнськи, тільки «етимологічною правописсю» (напр., речення: «дай собаці їсти» звучить В неї: «дай соба це €CTi»),- значиться тільки 3 ВИМQВОЮ чужою. В сім'ї й я говорив отакою мовою, але поза сім'єю чисто по~вкраїнськи або чисто по~російськи, бо я вже вмів читати, коли мав 3Ч 2 роки. Про своє дити нст во та перші хлоп'ячі роки не буду Вам розказувать, хоч вони справді зминули не зовсім звичайно: скажу хіба, що я читав страшно багато, тим більше, що батько мав і тепер має бібліотеку; од читання я й очі геть зіпсував ще на 12-му році (а тепер у мене б-е ч. окулярів) і фізнчно недорозвивсь (мій менший брат виглядає далеко стар шим од мене)_ Певне, що хлопці-товариші, котрі дуже ціну ють фізичну силу та зручність, не поважали мене, я часто був задля них якимсь покидишем, але так як я вчивсь дуже гарно і багацько начитався, то я вважав себе дуже розумним і був певен, що ніколи вищого од мене немае (звісно, такі гадки я пильно хоронив при собі і нікому не висловлював)_ Великою школою життя була задля мене ко легія Павла Галагана у Киеві. Ви знайомі з цим-о закла дом? Це закрита школа, трохи з українським духом. Там 5~

є тільки 4 вищі класи гімназії. Плата страшенно висока крб. річно, так що сво€коштні вченики, очевидячки, люди аристократичних або плутократичних родин. Але тут € рівне число й стипендіатів (а всіх учеників € більше· менше 60-65); стипендіати вступають сюди по конкур совому іспиту і всі вони пролетаріі1:й плебеї. (Мій батько і теперечки незаможний, а тоді зовсім був бідний). Не важко зрозуміти, що стипендіати та сво€коштні мусять неодмінно образувати два табори, які аж ненавидять один одного. У перших зброя - Їх знаття, бо всі вони були в гімназіях першими учениками, а в сво€коштних зброя їх пиха, висока гадка про свое ДВОРЯНСТВО, князівство чи гроші, та ще й, звичайно, фізична сила, котрою вони в І-м та 2-м (себто 5-м та 6-м) класі дуже добре користуються. Якщо стипендіат трапиться такий, що й сам може дати

750

здачі, то вони стараються його купити грішми, себто затя гують його разом з собою по кондитерських, їздять укуп і п'янствувати, тягнуть ЙОГО по лупанарях і т. ін. Але все-таки зостаються такі стипендіати, що завзято ведуть боротьбу і доводять діло до перемоги. Я й у колегії був пер вим учеником, гордощі розвелися в мені незмірно, тому-то, хоч я себе поставив одразу так, що наші аристок

рати не сміли чіпати мене, слабого, але я відчував гніт над стипендіатами ще сильніше, ніж другі, і мое самолю біє дійшло до болісності. Навіть словами (безпосередньо) мене кривдили геть менше, ніж других, а проте який-не будь слабісіиький натяк на адресу плебса мене болісно З8чепляв, сіяв у мені насіння ненависті, злоби та гіркоти. І ми вели боротьбу. Система її така: сво€коштні - ліню ХИ, тупиці. не мають знаттів, ВОНИ потребують нашої по мочі,- значця, залежать од нас. А коли так, то як же Во НИ сміють панувати, биТІ: декотрих 3 нас, дорікати нам на шим мужицтвом та недостатками?! І я таки довів діло ДО того, ЩО ми, стипендіати, стали незалежні, що фізичної сили більше не вживалося, що гру б о ї образи більше не чинилось. Певне, що вигнати з аристократів їх пиху і погорду до нас, мужиків, че можна було, але принаймні в вічі вони могли обмежитися тільки натяками. Антагонізм тягся до кінця курсу, і u і л ком зламати тих аристокра тів ми не могли через те, шо в них був «на вдержанню» один з наших: він один зоставався до кінuя панським по~ пихачем. Мене своєкоштні ненавиділи гірш од усіх, але й стипендіати, хоч поважали, та не любили за мою вдачу. БО

Бачте, коли я помічав, що хтось із плебеїв ПОКОРИСТУЄТЬ~ ся чим-небудь у багача-дворянчика, напр., позичить гро ші або візьме участь в угощенію (не забудьте: закритий заклад), то мені нервовість підказувала бозна-що, і іноді з мухи я робив слона, докоряв «провинникаві», що він за ковбасу продає себе і т. ін. Адже ж і мені не солодко було тоді, бо я скрізь добачав непошанування плебейства і обурювався на те; але якщо мої докори та шпильки бува ли н е 3 а р о б лен і

то ВОНИ мусили одпихати

кожно"

го од мене, хоч і прибільшували повагу до тих іде й, які мною проводили. ЯК бачите, я доволі рано мусив відчути різність соціаль них становищ та класів. Панування аристократів над демо сом, багачів над бідними, взагалі питання про «правду та кривду» обхопили мене саме тоді, КОЛИ я допіру почав серйозно мислити. Мене, ще дурного парубчака, зглибо ка зачепляло питання про нерівність усіх людей на сві ті, і я, ще доволі несвідомо, відчув, що мірилом достой* ності людей і права Їх жити повинна бути їх особиста пра ця чи то руками, чи головою, а не гроші і не те, що «наши предки Рим спаслю>. Природна річ, з'явилася в мене зне вага до всяких традицій, до приличностів яко до дворянсь кої ознаки ... Знаєте, в нас кажуть часом «неблаговоспи~ танному мальчику»: «Сережа, да не будь же мужиком!» ... З традицій зневага перейшла й взагалі на авторитети. Та ким способом зовсім готовий був грунт задля впливу літера тури 60-х років, котру я незабаром почав читати. Спершу Писарєв, далі другі писателі того часу мали на мене вели кий вплив. (NB. Я літературу 60-х років знаю нез мір н О краще, ніж сучасну). Вони формулювали мені мої зма гання, дали систему моєму світоглядові, навчили мене ду мати.

Потім, за останніх два роки мого побуту в колегії, стає мені ще гірше. Досі я, правда, відчував гніт педагогів, але не так сильно, тепер же він мені став нестерпучий. Тільки ж годі на сьогодні, треба зайнятися своїм ділом. Мені цеє літо зовсім не спочивак, а ще більшая праця. До взавтрього!

ЮНЯ

Не писав скількись день, бо здобув од Вашої жінки ЛИСТ, де кажеться, шо Ви не скоро повернете.

Перечитав я те, що написав передніше - страшенно багацько набалакав за себе: сьогодні вже буду менше допу· скатися чисто особистого елементу. Добродію! Чи довелося Вам сп ізнати усі «прелести» виховання? Якщо ні, то Ви дуже щасливі. А мені довело· СЯ, і я ще й досі, коли згадаю З3 той час, не можу 30CTaBa~ тися спокійним. Навіть у гімназії, де вчеників багато, Їм бува важко од (<воспитателей», а що ж казати про нашу колегію, де усього 60 чоловіка? Там гніт вихователів бува нестерпучий, бо вони мають змогу залізати своїми брудними пальцями в душу вихованця і прикладати до неї СЕОЇ психологічні міркування. О, як я ненавидю тую психологію в вихованніІ О, як я ненавидю те єзуїтство! Тїі вихователі зробили те, що в мене нерви зовсім розшру бовані, зовсім розверчені. Ученик, СИН, вихованець etc. повинні мати я к і - н е б у д ь права, котрих не сміє переступати ніякий вчитель, батько, вихователь. А в нас раз у раз робиться не такечки: в нас (я вже кажу не тільки за колегію) і досі дивляться на хлопця як на річ або, краще, як на цуцика, якого сьо, годні за яке-небудь діло можна ласкаво потріпати по шерсті (бо ми сьогодні в гуморі!), а взавтра за те саме діло - набити, одлупцювати (бо, бачте, ми не в гуморі!). В нас не хтять зрозуміти такої очевистої аксіоми, що дити на

чи

хлопець

повноправна

люд и н а,

котра

хоче

док а З і в, а не сліпого послуху ... Коли ж я вимагав од вихователів аргументів, ТО мене З3 це лаяли, звали резо нером, несправедливо карали, переслідували. Коли я по кликався на ті права, яки м и кор ист У ють с Я дру гі, то в ліпшім разі мені лицемірно відповідали, що не можна прикладати однієї й тієї самої мірки до того, «кому дано один талант і кому - ТРИ», а частіше Я , замість одпо віді, чував крики обурення, тупотіння ногами та т. ін. Звичайно, я зненавидів вихователів і почав робити геть усе на сукір. Певне, що всяке підлизування до них здава лося мені наймерзеннішою річчт, 3 тут мені доводилося ба· чити, що піллизи тішаться навіть незаконними привілегіямиl Це все усилювало мою неиависть і злування та й довело до такої крайності, що тепер мені й самому дивно згадати. Якраз такечки припало, що мої своєкоштні товарищі най більше од усіх підлабузнювалися до начальства, так що нена висть до панства, яке я в них бачив, злилася в мені з ненавистю до підлизування, до лизання руки деспо-

гів. За останній рік мого вчення в колегії я встиг отруїти життя і собі, і всім товаришам (ЯК СВОЄКОШТНИМ, так і сти пендіатам), бо коли хто з них не ДИВИВСЬ на начальство ЯК на варварів, то той мені здававсь підлизою, і я вже не міг здержатися, щоб щедро не розсипати своїх саркастич· них та єхидькуватих уваг на його кошт. Нарешті вони вже почали мені вибачати геть усе, бо вважали за ненормального; опроче, між ними були дуже гарні люди, котрих я теж ко лов, але вони, хоч і не почувалися винними, та розуміли, що д жер е л о моїх грубих слів є благородне. Моя не· звичайна зухвалість та одважне «резонерство»

примусило

Й учителів ДИВИТИСЯ на мене як на причинного, і тільки через те мене не виключили. Дійшло діло один раз до того, що я, після однієї події, був на цілий місяць засланий до дому. Не хочу Вам розказувати, що то була за подія, ска·

жу тільки, що в мене тоді вдома бу ла страшенно слаба мати, а педагоги, невважаючи на моє благання, виклика· ли батька тел е гра мою!

юня. На йваиа КупайЛІ'!

Оце тепер, коли я пишу до Вас, геть уся Звенигород ка лунає купальськими співами_ Чудне враження викли· кають вони в мені. З одного боку, не можу ж я не згоджу· ватися з тим, що не в піснях сила; з другого ж боку, відчу ваю не розумуванням, а простим чуттям,

що я палко·пал·

ко кохаю цю «нікчемну форму» та й кохатиму пові к, що б там не доводив розум або софістика! Якби що я не тямив, що я не смію тратити тепер часу, то так би й побіг до гурту співаючих! .. Казатиму далі. І не думайте, що мої вчителі були по· гані люди,- хрань боже! Те пер я навіть дуже добре знаю, що між ними € декотрі доволі гарні особистості, альт· руїстичні, благородні, та але ж, я к О В И х о в а тел і,

вони до нічого незугарні і ЧИНИJIИ (та й чинять) величезні

підлоти: можна рівночасно бути д у ж е гарною людиною

і зовсім иікчемним педагогом, вчителем ЧИ батьком. Моє заслання знаменує дуже важную фазу мого життя. На самоті моє ЗЛУБання не то не ущухло, ба розгралося ще з більшою силою. І я прирішив вчинити добру помсту своїм вчителям: «зопсувати» духом непокори менші класи.

Треба сказати, що досі я мав скількись товаришів з мен· ших класів, товаришів, які мене дуже любили і часто роз· БЗ

мовляли зі мною; педагоги ж Їм заборонювали мати зі мною зносини (як і взагалі неодобряючо дивилися на гарні сто

сунки менших колегіа'!'ів зІ старшими). Але тепер я наду мав щось інше. В нас видавався потайно рукописний жур нал,

де

сотрудничали

вчеНИJ{И

всіх

чотирьох

класів,

Я написав тепер туди довгу статтю про виховання взагалі, а про колегіатські порядки зосібна. два Мlсяиі навмисне читав я систематично всякі педагогічні твори і тоді написав тую статтю. Вона мала великий УСПІХ, а один 3 моїх TOBa~ ришів, котрого я найбільше поважав за розум, геть за· хвалив її мені і навіть узяв чернетку соБІ на пам'ятку.

Але я вже не торжествував: зі мною почало робитися щось іншеє. Діло в тому, що узявшися за діло с ист е мат и ч н о, Я доп іру зрозумів, що я ніч о гон е З 11 а юl Хвальком я ніколи ие був, в меиі було навіть «унижение паче гордости», але досі я мовчки був певен, що я дуже розумний та багато знаю; скажу навіть більше, я вірив, що ніхто в мої роки не може бути такий розвитий, як я. Та обставина, що я завше був першим по вчиттю (затого нічого не роблячи), ще більше сприяла иій думиі. Немало деморалізували мене й педагоги, бо, напр., читаючи мені сувору нотацію, казали: «3 вас добра не буде: ви маєте геніальну кебету, а не маєте почуття обов'язків. Краще було б, якби в Вас було менше розуму, а більше kaAokата,,'їн', моральної дисципліни». Ну, чи ие мусило все це справді мене зіпсувати? Але тоді я, кажу, розумів, що я знаю самісінькі вер шечки науки, що я тільки напівосвічений, що я ніч о Г о нез н а ю. Я зрозумів, що я понахоплювавсь чужих га док, а свого нічого не маю. Я зрозумів, що я виробив пере свідчення тільки інд и В і д У а л ь ної моральності, а громадських ідеалів не маю ніяких, або ще гірше - маю ідеали зовсім несвідоміїl Це був мені сильнющий вдар і завдав мені величезної муки. До ненависті супроти педа гогів додалися ще важкїі сумніви, жорстока моральна боротьба з самим собою. Я скінчив курса зовсім слабий І до краю зденервований. Взагалі літо багацько розширює мій світогляд, бо я маю час вільно займатися читанням. Але того літа я, не а наче скажений, кидався дО книжок, ковтав ЇХ одну по од· 1 Морально! чистоти (гречьк.).- Ред.

ній. але щодалі все краще помічав. що я uіЛК?ВИтий неук. Навіть у Той час, як я кидав книжку, я не МІГ спочивати і до болю голови думав, і мучився страшенно, бо не був пев ний, чи здатний я на щось. чи є в мене хоч трошки самостій ного розуму. Я бачив, що я стою вже на порозі життя, і ба чив, що я ще зовсім не приготований до життя. Зоставалося до кінця канікул два тижні. І от узяв я якось повісті Федьковича з передмовою Драгоманова', узяв, прочитав, і мене нове світло осіяло. Я зрозумів, що я мусю бути українофілом, - і це я зрозумів цілком свідомо. В цій свідомості була певна частина одвіту на мої мучительні сумніви, і от я жадібно ухопився за українст во. До взавтрьогоl

юня

Грунт до українофільства в мене був вже давно приго тований. Пригадую, напр., як ще за два роки перед тим мені дуже любо було являтися на любительські спектак лі в Звенигородці в щонайпоганішому вбранні, не в чабо· тях, а в подраних пантофлях; це я робив на те, щоб обури ти нашу провінціальну аристократію неприличностю своєю; щоб іще більше обурити всіх, я вдавався до брата в антрак тах по-вкраїнськи, то по-французьки, останнє я робив на те, щоб показати. що я вмію не тільки російської, ба Ha віть ще аристократичнішої мови, а все-таки вкраїнську шаную більше, бо вона мужицька. (NB. Я тоді багацько викидував таких штук, бо одне, що був зовсім ще хлопчина, а друге - хтілося бравувати своїм мужицтвом). [... ] х тів би я й од Вас почути якнайбільше звісток про Вас самих. Будьте ласкаві, нікому не розказуйте того, що w

я написав, бо

я тільки задля Вас' рішивсь писати все

цеє, 2) я Вам викрив деякі закулісаві боки колегії, а це ще дуже свіже діло, 3) мені сором себе самого, 4) в мене € написано скіJ1ЬКИСЬ повісток, котрі той, хто прочитав би цей лист, міг би стосувати до мене самого, а це мені було б дуже нелюбо, бо й несправедливо. Напишіть мені, що Ви думаєте про моє оповіданнячко, яке я Вам прислав. Ваш щирий прихильник. 1 КріМ Вас. я ще І і Jl Ь К И

ФраНКОВІ дещицю оповідав про себе,

та й то дуже трохи.

2·146

Р. S. Якщо Вам незручно висилати свої твори до .Про світи» з Ваших палеСТИНІ то пришліть мені, а я їх ВИШЛЮ з Москви, де вони не звернуть нічиєї уваги. до Москви ж я поїду 16 августа. Адрес свій докладаю окремо. Посилаю оголошення "НІарадуІ», бо думаю про ньо· го побалакати.

29.

До Б. д.

Грінченка

ІОН.

1892

р.

Сьогодні, любий земляче, здобув я Вашу карточку та книжечку,- дуже дякую за нихl Про книжечку я вже трошечки чув од Кониського, а оие теперечки прочитав. Загально скажу, що вона мені сподобалася, але подробні ше писати не буду, бо однаково хочу написати реuензію з поводу її: тоді вже прочитаєте. Напишу, либонь, у «На род» і Вам пришлю те число; до «Зорі» важко писати, бо коли діло торкнеться подібних питань, то В. Лукич щось не дуже-то вірить в ортодоксальність мого наuіоналізму і підозріва, що я дуже схиляюся до єресі. Звісно, не хочу я uим чинити ганьбу йому, але що правда, то не гріх: іно ді аж досадно стає. Усякий раз, як я присилав йому ста тейку, де порушувалися відиосини наuіоналізму з космо політизмом, В. Лукич примусював мене викидати ті місuя, що в них я хтів бути безстороннім. Через те, напр., моя критика на Франкові оповідання' вийшла така, що мені аж нелюбо згадувать за неї. Через те саме й із доволі вели кої статті, написаної з поводу «Кістяків Голь6айнЗ»- ви йшла куца, безбарвна заміточка, що на ніякі гадки не на водить. Я не зовсім обвинувачую Лукича: не він власник «Зор і», - тільки ж справа од того не міняється'. Вже «На род» під цим зглядом терпиміший: самі ж Ви могли бачити на моїй книжечці напис: «Накладом Івана Франка» і на другім боuі: .Посвята націонала наuіоналам», а вже ж Франко краще, ніж хто інший, міг знати, що не на насміх зробив я таку присвяту . Зрештою, про все таке я ще бала катиму на своєму місиі. Тепер щодо Вашої критики'. Вона вийшла все-таки прихильніша задля мене ніж я міг сподіватися. Ваша прав) Хоч знов і те 1ра

завважити,

ЩО

нац і о н а л іст и ч н е

«Зеркало» зовсім не лякається гудити своїх, КМИ ТОГО тра,

радикаЛjв, КОЛИ вони варті, Чому

6 «Зоря»

не могла так само?

і хвалити

да: я уми С н е

вивів не дорослу людину, щоб легше пе

ревести ідею ..: але скажіть мені, .чи дале~о одіЙU:ЛИ од мо го героя

нашt студенти,

наша «СІЛЬ зеМЛІ»,

наШІ,

коли не

головніші, то найчисленніші діячі?! Хіба величезна біль шість студентів, між іншим, й ОТИХ саМИХ, що так гвалту ють та розпииаються усно й печатно за «неньку ВкраІну», не такі самі шмаркачі? Достоту такі самі, хіба що тільки знають трьома-чотирма слівцями більше З3 Олеся· І а саме: «капіталізм», «соціалізм», «Лассаль», «Маркс», котрого, додам у скобках, рідко хто з них читавІ (Може, скажете мені, прочитавши ці рядки: «ГмІ а ти ж що таке? ОЙ, врачуl ісцілися самІ» Що ж, хоч і гірко при знатися, але признаюся, що і я неук. Тільки я маю при наймні ту потіху, що я шукаю «ісціленія»). «Все-таки,- пишете Ви, - в оповіданні деякі місЦЯ дихають духом погорди до націоналізму». Не згоджуюся з Вами, бо вказати виродливі, спотворені боки якоkь ідеї

не є ще наруга над самою ідеєю. Ви ж самі кажете, що вияв· ляти маловажність націоналізму недемократичного є на віть нео Д мін н а річ (NB. ідея, до якоІ ще не доду мались галицькі народовці, за малими, хіба, виїмками), і я думаю, що нам самим тра себе судити якиайсуворіше і не потурати регресові і т. ін. Мабуть, Вас вразило те міс це, де Олесь гадає про будучу украІнську державу? Так я ж навмисне вжив тутечки слів «монархія» та «монарх», щоб відтіннти можливу недемократичність націоналізму. «Нам однаковісінько, який Держиморда замкне наС у ку тузку і на якій мові скаже, що права людиии не про нас

писані»,- казав колись у «НlародіJ» один з киян, і я з цим безумовно згоджуюся. (Та й Ви згоджуєтеся: я це бачу з «Хоми Макогона»"). Далі є в Вас таке питання: «Хіба ж усі наші діячі хору ють на нерви?» Смілнво зважуюся сказати: «Eг€>. Я ще досі не зустрічав людей думки та іце"і, які не слабували б на нерви.

Здорові нерви бувають тепер х іба в ідіотів або в тих, що сидять на тепленькому містечку та й не думають не га дають, «что есть истина?» (З Ваших писань дуже добре вндко, що в Вас самих надзвичайиа нервовість). , Що ж ДО МОВИ мого оповіданнячка, то певне, що не MOw же вона бути така, щоб уже нічого ніхто не міг "ій закину

ти. Не тільки не ремствую на те, що Ви мені в таких випад ках завважаєте, але ще радію, бо мови тра ВЧ итися ціле життя; хоч і те скажу: прнймаю тільки ті вка зівки, які

вважаю доказними, основними. Напр., ніколи Ви ме не не переконаєте, що не можна казати тдму, т6го, цЬ6го і т. ін.; ие перекона€те, бо я щодня чую такі наголоси (не після предлога). Слова змущаmuся вживаю тим, що яе знаходжу

другого:

навряд,

чи

вжива€

нар од

глагола

скаламуmumuсь в значенню gest6rt werden, devenir confus. Дайте мені кращий вираз, - охоче його прийму. Мені багацько доводиться перекладати з перських поетів, і іно ді не знаходжу я цілком відповідного слова. Тепер, так як Ви такий ворог нечистоти мови, я буду радитися з Ва ми в подібних пригодах. Добре? Коли Ви мені даватимете кращі слова, ніж я можу сам нашукати, я всякий раз буду дуже вдячний. Нарешті, запримічу ще, що деякі помилки в мові мого оповідания вийшли з вини друкарні (напр., СУРО8UЙ).

юля

Не міг узятися до листа, бо був зайнятий. Однак тра скінчити оповідання за себе. Не казатиму я, що те, чим я займавсь, € річ взагалі по гана,- ніl Тільки ж я зле зробив, що виключно їй одда вався.

Бачте, діло було так. Я дуже старанно виучував усе те, що читалось на лекціях (на першім-таки семестровім екзамені мав усі 5+), і через те мені здавалося, що решту часу я можу й смію присвятити цілком українству. Я не гадав про те, ЩО коли ВДОВОЛЬНИТИСЯ самісінькими лек ціями, то можна й десять факультетів скінчити, а зоста тися тим самим неукомІ Я не хтів зміркувати, що задля України я зможу бути корисним тільки тоді, коли я мати му основні всесторонні з н а тт я, коли Я буду людиною, а не якимсь хлопчиною, коли я матиму широкий світогляд. Я цього не зміркував: мені здавалося гріхом «не побігти на пособу мо"й Неньці», яку я допіру <юбрів»,- я не хтів бути «зрадником». І я побіг. Кожнісіньку вольну од «офіціальних» занять часину я й присвячував ,Україиі •. Перша ознака національності е мова, - я нею найперше й заклопотався, ПИЛЬНО читав усякі книжки, особливу увагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці. Далі: зна йомився з нашою літературою, спішився перечитати навіть погань. Кинувся й до літературної праці: перекладав, писав оригінальні твори (на щастя, послав і пошлю до друб8

ку дуже мало цих «овочів незрілої музи»). Хай собі, по заповіту Горація, полежать: попит ргетат іп annum!' Знайомився з Галичиною та її діячами, завів переписку; і в Москві я придбав собі одного знайомого з галичан, котрий навіть дещо писав по часопис"х (перекладав з мос ковського), от од нього я дуже багато дізнався за тую «Га лілею»'. Нарешті поліз і в політику ... Господи, господи, господи! Мені гидко й згадувать за той час. Погадайте собі: недовчений «недоросль» скрізь тика свого носа, мов щось справді путяще! Погрузнувши в «рутенії», в рутенській літературі, я, безперечно, не дуже-то міг розвитися, навпаки - мусив отупіти. Пишу ЧИ недостиглі повістки, я, неук, робив цим навіть немо ральність; ще неморальніше було з мого боку братися за дописі. І на мою біду, все сприяло моїй блуканині. Перш усього я чув собі похвали за дуже гарне вчиття; тому-то

совість МОЯ зоставалася спокійна, і я не міг зміркувати, що можна бути навіть вченим в якій-небудь галузі, а не бути образованим, загально образованим! Друга річ, дуже шкідлива, були мої знайомості (од яких я, хоч і ве ликий домонтар, не міг таки втекти); знайомий я був 3 сту

дентами тільки двох останніх курсів унів[ерситеJту, а сам був на І-м, і тим часом бачив з їх боку поважання! Все це мені затуманювало очі[ ... ]

юля

Х то його зна, коли я скінчу! Не можу ніяк дописати листа! Або часу нема, або я слабий. Тут у мене сестра ду же зохотилася піти на курси, і мені до моєї звичайної роботи додалося ще три

години

щоденних

занять з

нею;

почув

себе дуже втомленим і, щоб навернути час, почав пити щодня по скількісь шклянок найкріпшої кави і таким способом займався до четвертої години ночі. Але нарешті од тієї кави я зовсім загубив сон і взяв слабіти. Позавчора хтів був уже одіслати Вам те, що написав досі, і додати, що божеволію і саме через те не можу скінчити. На щастя, не написав я та кої нісенітниці, але все однаково - одсилаю лист нескін чений, вибачте та почекайте декілька днів. Якщо буде охота, напишіть, а ні - то заждіть, доки не здобудете но вого

листа

од

мене.

1 Нехай ДРУКУЄТЬСЯ на дев'ятий рік, 3 друкуванням твору (лаm.).- Ред.

тобто не треба поспішзтА

Р. S. Ні, напишіть хоч два рядочки, бо мені тра знатн, чи одержали Ви мої листи. З того літа, за яке я згаду вав, починається мені такий період, за який я не хтів би писати, якщо мої ці листи не доходять до Вас, а дістають ся

руки

непроханим

«читачам».

юля

Сьогодиі встав я пізненько, коли пошта вже одійшла. Тим-то листа не посилаю, а накидаю ще декілька рядків, щоб хоч трохи прикінчити. І так я тоді приїхав на Вкраїну, щоби «принести їй безпосередню користь». Задля цього я ціле літо тільки те й робив, що блукав по селянах та міщанах. Але чим міг я їм допомогти? Порадами? Дак я ж сам нічого тоді не розумів в селянських потребахІ (Я до того часу знав селянське, а надто міщанське життя тільки емпірично, а якої-небудь свідомої теорії, якого-небудь наукового погляду я зовсім не мав). Може, я тямив що-небудь в дер жавнім устрої Росії і міг розказати, витолкуватн селянам їх права? Дак і тут, як і в передущому пнтанні, я мало тя мив. (Взагалі я тоді представляв собою те, що звуть «півобразуванням., - все, що я знав, були вершечки, а так як тих вершечків я знав безліч, то не міг вірити в те, що я цілковитий невіглас, тим більше, щО «ЧИСТЬІМ разу мом» міг диспутувати про які завгодио питання). Будити в народі національну самосвідомість та вчити моралі? Еге ж, оцим я й зайнявся ... Я не хочу нічого казати проти т. зв. «зілляния з наро дом. та «хождения» В народ, але тепер вічно казатиму, що перше тра до цього підготуватися сер й о з ною пра цею. Оті ж «хождения», які практикують такі недоуки, як студенти, є страшенна погань і мерзота. Перш усього велика шкода доводиться тим, що

молодик повинен був

би не гаяти час, і не гаяти власне задля того, щоб опісля, яки ми- н е б у д ь т р ь О ма- ч о тир м а роками п із ніше, послужити тому ж таки народові. (На мою гадку, це саме міркуваиня тра було б прикласти і до політикування взагалі). Друга шкода та, що «просвіщати» народ, будучи неуком, не маючи суцільних пересвідчень і основуючись тільки на трьох-чотирьох соціалістичних та нігілістич них (та й то погано розчовпаних) кннжках - це є немораль ність. Але чи я міркував про те! «Вчитися задля б у Д у-

ч о г о, тим часом як т е пер все гинеl МІркувати про людськість, тим часом як страждає Укр аїн аl. це меиі здавалося тоді негарною річчю, образою святині. Коли б я тоді керувався хоч трохи розумом, а не чут, тям, то Я міг би р е г у л ю в ати себе, себто присвяти· ти скількись годин «єднанню З народом.'. а решту дня пра· цювати над собою. А мене «скудоуміє. повело не так. Ко· ли я не блукав «в народі., тоді я займався «прелюбодея· нием МЬІСЛИ', знов-таки на патріотичному грунтові: дря· пав віршики, складав чудернацькі повістки (NB. а якби я їх послав у Галичииу, то далебі вони були б надрукова· ні), ненавидів Драгоманова ... Треба поясиити, що значить останній вираз: це, бачте, я іноді годин із дві оддавав роз· думуванням про Др[агоманов]а, повторяв із злобою деякі його слова, силувався зробити собі кожне слово його не нависним, гидким, мерзенним е! сеа!ега, е! сеа!ега ... За· ложуся, що Ви зараз погадаєте, що в мене не всі вдома, але Ви помиляєтеся: я тоді був зовсім здоровісінький, а це в мені виявлявся таким способом патріотизм ... Коли ж я «здивався З народом», тоді читав його вкраїнські книжки

(це ще була найкраща річ), заводив патріотичні, ентузіас· тичні розмови, записував етиографічиі матеріали, «розкри, вав народові очі на дійсний стан речей у иашій держа ві»... - ні, я всього й не розказуватиму, хоч, власне, дрібниці було б Вам почути найцікавіш,- не розказува тиму, бо аж досі червонію з сорому. Коли й є яка одрадіс на згадка за той час, так лиш тая, що все я робив од щиро го серця. (Може бути, мої знайомці цеє відчували, бо, не вважаючи на колосальні нісенітниці, які я ЇМ плів, мене любили і ніколи ввічі не сміялися). Звісно, «щирого сер ця» ще не доволі, і-і-І! дуже-дуже не довоЛІ! Я це знаю, ну а все ж констатую факт, що все теє діялося в мені од щирості. І знаєте що? от і тепер, коли я з ненавистю га даю про свою минувшину, іноді постане в моїй уяві та кий образ: місячний вечір, рибальська хатина над кручею, уся сІм'я в зборі і тепер вечеряє на свіжім повітрі; я теж

Їм вкупі з усіма і страшенно радію, що не почуваю ніякої

Цікаво згадати, що я на свої тодішні зносини з народом дивився

якось особливо, наче на яке священнодійство. Я ж і дО того часу мав 3 народом СТОСУНКИ, але цим разом мене обгортало якесь благоговійне почуваННJI

ГИДЛИВОСТІ ІСТИ З однієї миски'; потім розмова: старшень кий хлопчик щільно притиснувся до мене, і я його обі йняв, пригорнув, а сам або слухаю, або розмовляю не про «ідею» і не через те, що «ідея» вимагає пього, а попросту через те, шо любо мені вести розмову ... При такій згадці щось одрадісне доторкається до мене і на душу находить настрій,- не знаю, як варто його назвати: чи «плакси ВИЙ», ЧИ «чутливий»? І мені стає чогось так шкода, так шкода! Зминуло літо, зминув той час, шо я міг У нього на долужити загублений рік. І я знов поїхав у Москву, бою чися зробити рахунки з самим собою і почуваючи неод мінну потребу зробити їх. Отут час розказати й про свої стосунки до радикалів.

30.

до Б. д.

Грінченка Звенигородка,

УІІ

дорогий землячеl Щиро Вам дякую за Ваш щирий лист: я зостався аж зворушений, бо в ньому світиться така делікатність, така боясть образити мене! Не бійтеся: я не можу нічим образи тися на Вас, бо все, що Ви пишете, дихає щирістю. Мені здається, що ми будемо дуже гарними приятелями, якщо навіть І-й мій автобіографічний лист не зміг одіпхнути Вас од мене. Я знаю, що і з першого, і з другого листа я виглядаю великим егоїстом, і я б зовсім не здивувався, коли б вони викликали в Вас неприхильність до мене, але ... але Ви були настільки делікатні, ЩО не виявили свого по чування. Писав же я Вам свою сповідь, одне, задля того, щоб Ви не вважали мене за «щось», а друге - через те, що почуваю якусь потребу підвести «итоги' ПО скінчеині ви шаг о виховання, чи там - образування. Незабаром почну далі Вам писати. Поки що, днів зо два, я мусю ВЖИТИ ззлишні години на написання першої 1 Поясню. до мене в цім відношенні, ЯК до Чічікова, можна при· класти слова Гоголя: «Наш герон. хотя происходил из очень НИЗКОГО рода, всегда отличался благородством ПРИВblчек». Скажу. зрештою, що гидування, гребання - не є примха, а хвороба. цілком її ви коре· нити, здається, не може й найсильніша сила волі, а хіба лиш сила по· чуття. Я в свій час до пересади ігнорував був усякі приличності, силу

ючись навіть усім виявити своє плебейство, а проте нічим не міг вигнати ЄДИНОro почуття: гребання.

моєї наукової реuензії на твір мого будучог<~ професора Вс. Міллера «МатериалЬІ к изучению евреиско-татско го наречия»·, з поручення редактора .зтнографич(еско гоl обозрения •. Так як ие буде перша моя реl\ензія по схід них науках, то я вже силуюся зробити справді основні уваги,

до

того

трошки

стидаюся,

що

маю

реuензувати

свого вчителя. (Зрештою, призиаюсь Вам, остаиня обста вина хоч мене коифузить, але чимало тішить, мов дити

ну).

Коли що-небудь одвітили на мій другий автобіографіч ний ЛИСТ, то вже одвіту на цей-о ХОЧ і не пишіть, а чекай те новітнього листа од мене.

Ваш

щирий

прихильник

А.

31.

К.

До Б. Д_ Грінченка

юля

1892

р.

Любий землячеl

Оповідатиму потроху далі ... Тепер торкнуся моєї зна йомості з українським радикалізмом. Треба Вам сказати, шо спершу я дуже-дуже мало знав київських націоналів, зате народян одразу впізнав багаuько і зовсім природ ним способом: деякі з-поміж них - мої шкільні товариші (правда, не одиокласники). Коли я вчивсь У колегії, я сли ве не мав щирих друзів у своїм класі і знаходив їх у вищих класах. Ті мої старші приятелі поскінчали курс раніш од мене, і наші відносиии булн на час перепинилися; коли ж я й сам через два роки після того став студентом, я відно

вив наші давні стосунки і пересвідчивсь, що мої приятелі дуже одмінилися: придбали чимало нових відомостей і пе реконань, зробилися українофілами і власие драгоманів цями. 51 й переписувався, і особисто бачився з ними та їх знайомими, коли їхав з Москви або в Москву, а що мої ко лишні товариші зналн мене 3 колегії дуже близько, то од мене не були укриті навіть усякі закулісові боки київсь кого радикалізму; од раднкалів таки ж я довідувався й про київських наuіоналів. (NB. Певне, що поняття «на ціонал» ще не виключає поняття «радикалізм., але я в лис тах до Вас іноді противоставляю наuіоиалів радикалам, а не космополітам, бо й у Львові, й У Києві наuіонали иу раються

всього

радикального). 7з

Нема нІчого легшого, як переплутати Ідею з іі при хильниками. Навіть дуже розумні люди часто засуджують саму ідею за гріхи ії адептів: тим-то я зовсім без сорому признаюся, що я переплутав теорії Драгоманова з пере·

свідченнями та вчинками тих людей, в котрих ім'я Др[аго· мано]ва не сходить з уст. Ще в початку свого українст ва я прочитав «Громаду»", і вона мені дуже сподобалася, але потім я був поклав, ЩО Др[агоманов] тепер зрікся своїх давніших

гадок:

«Адже ж драгоманівці

безперечно (гадав я) знаходяться еп

київські,

courant'

котрі

з сучасними

ідеями Драгоманова, можуть служити найкращими покаж чиками їх, а вони ж не надто тримаються того, що було писано в «Громаді». Таким чином, коли засновався «Народ», я, ничтоже сумняшеся, заздалегідь надав йому духов ну постать київських радикалів. А та постать була не дуже гарна. Перш усього мене нелюбо вразила погорда до нацІональності, іменно же до мови. [... ) 51 пояснив собі недбалість знайомих мені драгомаНівців до української мови зовсім інакшими побу дками, ніж пересвідчення: я був певний, що вони не хтять говорити по-вкраїнськи од стр а х у перед поліцією, а всякими теоріями тільки захищаються про людське око. Взагалі одмітна черта російських радикалів (і київських у тім числі) е надзвичайна боязливість, заяча боязли вість; після я мав переконатися, що московські радика~

ли - ще гір ш і страхополохи, ніж київські, але тоді київські радикали наводили на мене (під цим зглядом) огиду. [ ... ] Заразом їх нещирість мимоволі одпихала мене од Їх найгарячіших ідеалів: чи ж варті пошанування (думав я) ті ідеї, од яких їхні ПОКЛОнники одкинуться при першім-ліпшім випадкові, при якій-небудь колізії з поліцією, та ще мало того, що одкинуться: самі, без за· просин, н а пл ю ють перед жандармами на свої святощі?! Сьогодні Вам не писатиму нічого, бо готую дещо за для «Дзвінка»", а взявсь за перо лиш на те, щоб вислови ти свое обурення: прийшло 14-е ч. «Зорі», і в ньому «пое зія» К. Устияновича .До Остапа Левицького.. Прочитав ши, дійсно скажеш: кожен поет має право бути тривіаль ним, але К. УСТИЯНОВИЧ надуживає цього права! Зрештою, тривіальність його така колосальна, що навіть не знаєш, чи обурюватись, чи просто плюнути.

На ріВНі (франq.).- Ред.

25 ЮЛЯ

Отож «Народ. спершу менІ дуже був не сподобався, і я не вірив йому, коли він писав погано про найголовні ших народовських діячів_ Але незабаром скоїлась одна обставина, через яку я мусив відчути недовіру до галиць ких націоналів і виразно зрозумів, що вони справді по своїх пересвідченнях є ніщо інше, як «рутенія» (чудовий термін, вживаний «Народом», здається, за призводом Дра гоманова; а втім, хто б його не видумав, термін дуже вира зистий). Річ була в тому, що я рішивсь був послати деякі з своїх «овочів нестиглої музи. до галицьких часописей І таким способом увійшов у русько-українське літера турне товариство. Я ще в колегії дуже був звабився школою Золя, тим-то й сам написав довжезний роман в смаці натуралістичноУ школи'; то ж його я й послав до «Зорі». Правду кажучи, той роман не був нічого варт під згля дом художницьким, а до всього того дихав тенденційністю, тенденційністю невченого школяра, котрий вірить у те, що він уже людина. Тільки ж не через це не захтіли ЙОГО надрукувати галицькі редактори (кажу в ми. ч., бо «Зоря. мала тоді принаймні трьох верховодів); меиі вернули мій роман з поясненням, що він ... неморальний І Я аж остовпів, почувши такий суд, бо неморального нічого в моїм творі не було: треба бути ханжею (а як це слово буде т о ч н О по-нашому? святенник? святоха?), щоби видати такий осуд. Незабаром був надрукований у «Зорі» мій переклад «Ранок на березі ставу» Нікітіна', і знову було викинуто скількись віршів і то таких, котрі друкуються по-російсь ки навіть у хрестоматіях задля дітейl Коли я спитався листом, чому це так, мені було дано вІдповідь, що «такі вже наші обставини»; автор листа радив мені розпитатися докладніше в того знайомого русина, З8 якого я Вам вже був згадував. Я й розпитався ... Незабаром знов одна з га лицьких часописей перекрутила мій переклад «Двох лицарів.

Гейне', і знов причиною була «неморальність». Після того я мав ще скількись подібних колізій і почав розуміти, що хоча й мої знайомці й дуже великі патріоти, але вони рутенці, і найгірша їхня рутенська риса - клерикалізм.

Постепенно я пізнав галичан ще краще і дійшов до дуже непотішаючих заключин. Я наглядно пересвідчувавсь, що «Народ. пише правду про них_

Одного разу надумавсь я перел ожити скількись віршів перського поета Хейяма та одіслати до «Пр[авди І», котру я все-таки вважав за поступовішу. Один з ії номінальних редакторів (їм же ім'я - легіон) одмовив мені, що й «Прав· да. мусить «увзглядняти наші обставини», а такі речі, як вірші Хейяма, міг би надрукувати хіба лиш «Народ»'.

юля

Вчора мені навернулось на очі «Русское багатство»' за 1887 р., де я здибав «Дневник сельской учительницьr» Н. Ківшенко, дуже цікавий. Якшо не читали, то радІО прочитати,- не пожалуєте, ба задля Вас він буде цікаві· ший, ніж задля будь· кого. А коли буде охота, то, може, напишете мені й свою думку про цей твір?. Вертаю до діла. Очевидячки, я мусив наочио переконатися, що «Н[ародl» є єдина незалежна галицька часопись, часопись, котра не лякається ані клерикалів, ані сервілістів. Чого ж ие я до неї такий неприхильний? - задавав я собі іноді питання. Якби ще я не був а) упереджений та Ь) дурний, то запевне б одразу розчовпав, у чому діло; а я трохи не uілий рік иічим серйозним був не займавсь, то й отупів[ ... 1 Стаття Драгоманова в 9-м ч. 1890 р. обурила мене', і зо мною зробився нервовий пароксизм. Того самого дия, як

одержав

те

число,

написав

першу

мою

допись

до

«Правди»', де вдавався до Др[агомано]ва; ие було саме в переддень турецького (дуже важкого) екзамена, але я не звернув на те уваги, так що потім мусив уночі не спати. Надійшло нарешті те літо, за яке я вже Вам писав. Влітку я потроху знов примирився з «Н[ ароДом]» і почав знаходити, що в ньому зовсім немає глузування з патріо тизму, яке я хтів бачити в ньому передШе. А втім, я в теє літо ВИЯВИВ себе таким мізерним, що не хочеться вже зно· ву згадувати за всякі тодішні мої перипетії. Приїхав я в Москву. Не хтілося мені нікого розшуку вати із своїх знайомих, я взяв жити дуже самітньо. І от мимохіть з 'явилася в мені потреба порахуватися 3 собою, я й почав «рахуватися» і дійшов до знеохоти.

юля

Я вже дуже добре бачив, що uілий рік зминув, а нічо го ие додав до мого розвитку, або коли додав, то самісінь· ку крихту. Я вже почував потребу пильних студій. Я вже розчовпав, що мій «патріотизм» не тільки не має задля Ук-

раїни ніяКІСІНЬКОЇ вартості, але ще може їй шкодить, бо я, її будучий робітник, дуже зле готуюся до будь-якої ро боти. Але, хоч я вже й додумавсь до цього, я дуже мало од мінивсь. Правда, я почав потроху займатися та читати не тільки українське, але все це робилось якось прихап ці. Натомість я вдався до політикування і понаробляв та ких помилок, що тепер мені невимовно соромно згадувать за них; ЯКЩО хто мені скаже, ЩО я за них

варт погорди,

то я не тільки не образюся, ба навіть щиро стисну ЙОГО руку.

Помилки ті виявилися як У багатьох приватних листах, так і в часописях. Саме тоді засн увалася русько- україись ка радикальна партія, саме перед тим, як надійшла нова ера і т. ін. Всенька наша преса була повна полеміки, влас тиво не полеміки, а колосальної лайки та інсинуацій. «Діло», «Правда», «Буковиню>, а надто «Діло» (котре я то ді передплачував) не шкодували ніяких заходів, щоб очор нити «Ніарод]»; а той теж не поводивсь безсторонньо та ча сом висловлювавсь так, що кожен націонзn міг ПОКрИВДИ~ тись. Запалом тієї боротьби був охоплений і я, і кожна присилка (листів чи часописей) з Галичини робили мене на два дні слабим. Ще зараз по приїзді я був написав ре цензію на «В поті чола» і ... зовсім не таку. як тая, ЩО Ha~

друковано її в «Зорі»'. Потім якось, разлютований на ради калів, багацько в тій статті я позмінював. (Тільки ж, як я вже писав, і в тій переробці вона здалась «Зорі» невід повідною, і я мусив опісля ще її переробити, так що вона вже зовсім ганебна. Спитаєте, нащо ж я дозволив її пере робляти? - З «патріотизму»l) А далі мої дописи до «Прав ди»l ..

51 добре тямлю, що я тоді зазиачив себе великою немо ральністю: адже неморально виступати на публіцистич не поле, не маючи непохитних пересвідчень. Одна-одні сінька € в мене вибачка: я був тоді слабий, «невменяеМЬІЙ» (хоч результати, звісно, од того не міняються). В мене був тоді період мого осіннього зденервування (періодично я слабую на нерви в середині осені та в початку весни та ще днів зо два кожного молодика). Та довелося й схаменутися. 51 отямився і з жахом по дивився на те, що я наробив: дві мої дописі, надруковані, здається, в вересневому ч[ислі] новітньої «Правди»', мор дували мене. 51 прирішив не показувати того числа «П[рав77

дlи» нікому з московських українцІв (котрі знову одвіда ли мене) і з душевним болем уявляв собі торжество моїх київських знайомців-радикалів, котрим я був закидав нічогонероблення, а тепер сам показав приклад такої .ро боти», од якої хрань боже_ Та ж не стільки чужа «опінія» (як моВляють галичани), скільки докори власної совісті і почуття якогось несповненого обов' язку мучили мене. Що зі мною тоді робилося, я Вам ВИСЛовити не можу. Скажу тільки, що наука ця була мені дуже болюча, і од того часу я вже не міг вчинити нічого такого, за що б мені довелося тепер Д у ж е червоніти. Я не кажу, що я одмі нивсь одразу ,- ніІ але ж я потроху почав собою владати

і примусив себе міркувати. Наперед усього я, спокійно розмислюючи, примирив У собі національство з поступом і довів собі знов, що ВОНИ зовсім не знаходяться в суперечності одне з одним. Ре зультатом цього була моя дуже довга допись до «Правди», надрукована в декабрі 1890 р. *; правда, і тут було видно чимало неуцтва, та все ж не було там ніякої дикості та на задництва. (Драгоманов опісля казав, що він тІльки че рез неї зміг написати одповідь «Правді». Зрештою, про це ще буде мова потім). Заразом я взяв і образовувати себе (хоч, правда, не дуже пильно). Я дуже радий, що почав тоді трохи листуватися з Фран· ком'; в його листах блищала та жива течійка, од якої я вже був одзвичаївся за руте нщи ною. На жаль, я тоді не довго

ним

переписувався.

Треба вже швидше кінчати сторію, і через те напишу Вам усе в коротких словах. Я не міг раптом вигоїтися та скинути з себе всю над бану луску, бо мені не ставало однієї дуже важної речі: систематичного образування; нервовість моя, переходяча в божевілля, теж чимало мені шкодила. Моя хитанина тяглася до торішнього лютого. За той час я встиг перш усього повірити, що націонали РУСЬКО'вкраїнські майже всі не поступовці, а радикали чи космополіти - нещирі, встиг посваритися 3 киянами, дякуючи одному дуже не показному вчннкові київського радикального генерала од українофільства, встиг в кінці кінців твердо стати на тім пересвідченні, що українофільство € дуже гарна річ, але робітників вона сливе як не має, і загал українофілів або егоїсти, або хоч щирі, дак неуки. Звісно, себе я відно сив до другої категорії.

ЮJlЯ

Од того февраля я веду зовсім інакшеє життя: ненастан на праця та праця займає всенький мій час,- більше пра цювати, ніж скільки я працював, неможлива річ. Після всього того, в чому я Вам досі признався, мені дуже любо, ЩО я смію похвалитися хоч останнім півтора роком. Але перше ніж оповідати, який вплив зробили на мене мої за· няття, розкажу Вам дві-три речі, які хронологічно стоять

на

черзі. Перша річ та, ЩО я, розвінчавши українофілів, в ско рості мусив розвінчати й російських політиканів[ ... ]. Мене раз у раз вражав у них цілковитий брак того, ЩО звуть «горожанською відвагою»; тим,то, посварившись із київськими радикалами, я, задля контрасту,

був пристав

до одного теж дуже радикального, але (що найголовніше) сміливого товариства; тільки ж я без огиди не можу зга· дати за час мого пробування там; прикрите

гучними фра·

зами, там панувало теж необразуванняl Добродійний вплив був мені з того єдиний: я пильніше взяв труди· тися. Взагалі одтоді слово «студент» стало мені синоні· мом неука; і тепер, коли я почую, що за яку,небудь справу беруться с т уде н т и, то тії заходи (зовсім мимо· волі) тратять усяку вартість в моїх очах І .. Великим щастям задля себе вважаю я ще тую обставину, що мені доводило· ся мати зносини тільки з студентами останніх курсів: мені трапилося бути свідком декількох

аж

драматичних

мо·

ментів (по скінченню їх курса), мені трапилося почути сповідь деяких з-поміж них, почути їх одчай та невимовно гірке ремствування на марно згаяні роки студентування. Такої науки я повік не забуду. Ще я хтів розказати за пригоду з листом Драгоманова. На мої запнти, друковані в «Правді», він прислав Барвінсь· кому одповідь, де пояснив генезу «Правди». Я здебільша вже знав геть усе, але Др[агоманов] листами редактора до· водив також, що ймення Др[агоманоjва вжили на те, щоб зробити рекламу «Правді», і взагалі його одповіддю ви· кривалася дуже брудна історія; але звідти я побачив також, що деякі (і навіть найголовніші) з кнївських радикалів самозванці: вони звуть Драгоманова своїм вчителем, а перекручують його думки. (NB. «Пр[авда]» не надрукувала одповіді Др[агомаНОjва). В маї того року я мусив кииути ще одну грудку на

могилу галичан: в мене скількись днів прожив один подо·

рожуючий русин, котрий, як стало мені відомо од нього ж таки, мав одразу рекомендуючі листи і до українофіЛІВ, і до членів Слов'янського комітету! (як ТОЕ Вам ся сподо· бає?) Перед обрусителями він мав удавати представителя «угнетенной русской народности», а перед українuями українця, «щирого русина». То й тут вийшла пригода: по бачивши в мене на столі число «НіародІу', він мені оголо сив, що він 'радикал з уродження», а В Києві перед одним з правдян співав зовсім не тієї (як я довідався опісля). Листи до слов'янофілів та україниів були писані од нією і т і є юса мою особою, теж мені звісною. Мій гість був такий несвідомий неморальності свого поступу вання, що аж дивно. (NB. А він скінчив гімназію і, наче на злість, «руську гімназію»!) Переказую Вам навіть цю пригоду, бо й через неї чаша повнішала_

29 Взагалі останні мене

часом,

але

1'/2

юля

року я вважаю дуже любим задля

перший місяuь

- то було спраtsжнє раю вання. На душі мені запанувала якась давно не знана гармонія, нервові пароксизми пощезали, докорів совісті не було, натомість з'явилося внутрішнє задоволення. Я з запалом поповняв пробіли В своїм Образуванні і не почував ніякісінької втоми. Контраст з переднішим часом і настроєм був такий разючий, що трохи мене був зовсім не одштовхнув од укра Їнства. В мені розпочалися всякі сумнівання, але навіть не дуже сильні: я без усякої боротьби холонув до україн ства і непомітно забував його. 1 це не дивниuя: в росій ській та чужоземській науці я знаходив світло, живу гадку, щастя, а дотодішня любов до України кинула мене бозна куди; загал наших діячів був (і є) такий, ЩО може тільки одіпхнути людей од усякої української ідеї. Зрештою, кажу Вам, я ще не рішавсь собі сказати, що я не україно філ,- я попросту несвідомо з а б у в а в за Україну; а коли б мене хто тоді спитав, то я б йому одказав, що укра їнофільство річ дуже шановна. Зіньківський СВОЕю статтею піділляв оливи в оГонь. Коли я йому одповідав, я ще не був обоятним до українства, поганий вплив його реuензії про <Одіссею» та статті про Шевченка" виявивсь на мені трошки пізніше. По троху, непомітно, крадькома залазило мені В голову бо80

язливе питання: «Та чи існує українська мова?» Стаття про Шевченка своїм стилем нагадала мені дуже багацько відомих мені прикладів вивчення «україн...:ької» МОВИ, бо тая стаття яркіш: відтіняла собою стан речей, стан нашої літературної мови: адже наша літературна мова поста· ралася зовсім одбитися од народної, страшенну силу на· брала кованих слів та позичених з польського. Що ж до рецензії Зіньківського про «Одіссею», то вона диха· ла ненавистю до слів, схожих із російськими, хоча ті слова вживаються самим народом. ( .. . ) А тим часом які тен'

денцїі я бачу

певних

українофілів?

Не

через

те,

що народна мова малорусів € окрема мова, зробилися вони українофілами. Навпаки! Через те, що вони х т ять вир о б ити якусь окрему мову, вони по· становили собі метою переформувати живу мову україн· ського народуl Тим,то вони силуються знищити quasi 'ро· сійські слова, яких вживає народ, а натомість накину· ти йому нові: чи польські, чи ВИКQвані. В такім разі всеньке українофільство € фікція, непо· трібна і навіть шкідлива фікція, гадав я. Шт У ч н О ви· творювати новітню мову € нерозум... Тут почали мені насуватись ще й інші гадки. [ .. . ) в послідній рік мого пробування в Москві я увійшов в зовсім інакшеє товариство. Діло, бачте, втому, що хоч я навсправжки є ніщо, але в мене знаходилося чимало до· бродіїв, які хтіли бачити в мені «светлую личность» та талановитість; мало того - Їм здавалося навіть, що я € молодий ученийl Через те вони, зовсім без мого відому, зложили мені дуже гарну (хоч й не заслужену) репутацію і потім ввели мене в товариство літераторів та вчених. Після товариства студентів оце нове здалось мені зцілющою водою (і робить мені велику користь, бо приму· сю€ мене клопотатися своїм образованням: я виразно ба· чу, що я зовсім неук і що мені ще зостається дуже багацько вчитись). Можна було б сподіватися, що воно мене так звабить, що я одкинуся од українства. А тим часом нічого цього не робиться, і я такий самий гарячий українофіл, як і був, тільки трошки розумніший. Ну, вже час і скінчити. Про «Народ» і про те, що € в ньому доброго або поганого, побалакаємо після. Тепер же Вам іще одвітю на одиу річ. Ви колись пи· талися, через що я йду на другий факультет. З мого опо· відання, сподіваюсь, Ви побачили, що в моєму образо· б

2.І46

санню багацько пробілів,- я мусю їх заповнити, Я вже тепер не змарную часу, а використаю його якомога, Ви, переконуючи мене, казали, що великовчення одбирає в ЛЮ~ дини найкращу силу і пускає в життя вже надламану. Не знаю, як другі люди, але я од того часу, як займаюся наукою, зробився більш урівноваженим і почуваю, що мені прибільшало сили. Навіть фізично я поздоровішав: прав да, нервовість зосталася, але такого зденервування, ЩО переходить у божевілля, вже зі мною затого не буває. (Взагалі я помітив, що будь-яке зденервування гоїться роботою. Та й самі нервові розстрої походять в нашої інтелігенції найчастіше од лінощів). Другим разом я Вам напншу, як я міркую про свою будущину. Заодно Вас дуже-дуже просю: не пишіть мені ніяких ком пліментів, бо цим Ви мене дуже покривднте. Я людина дуже собі звичайна і до того невіглас. Бажаю бути вченнм, але забажати - це ще не значить зробнтися. Ars longa, vita brevis', - а я навіть оте коротке життя не встиг викорис тати як слід. Ваш щирий прихильник

А.К. Власне, оце здобув листа од Вас. Чим же одрізняється Ваша програма од драгоманівської? Докладніше, зреш тою, побалакаємо в дальших листах. На факультет іду історичний; в мене є охота потім піти ще на юридичний, але сподіваюся, що й самостійно простудіюю правничі науки раніше. Коли що маєте робити з тим, що я дру кував у «Дзвінкові», то будьте ласкаві. Львівська проку раторія не вернула мого оповідання': всенький наклад пропав, крім ] О примірників. Марки збирайте, про них я напишу потім,

32.

До Б. Д.

Грінченка Від

августа

1892

Любий земляче] Допіру одужав: дві слабості одбув. З-го августа ме ні приключилася епілепсія, а незабаром щось ніби хо лера. Остання пошесть у нас лютує: цілий день тільки й чуєш подзвіння, аж зануда бере, а крім того, мруть ще .1 f.\истеЦШО вічн,;, іКИГТЯ коротке (Ішm.).- Ред.

жиди. В часописах нічого про це не друкують, хоч я знаю напевне, що іще в середині липня була вислана перша те леграма губернаторові. Вчора померло шість чоловіка, пе редше траплялося більш. ЩОДО мене, то я не так лякаюся холери, як НОВОГО па~ РОКСИ3МУ падучки; не знаю, чи ВОНО дійсно так, ЧИ, може, так мені здається від впливу достоєвського, але мені не начебто пам' ять зменшилась, і я страшенно лякаюся даль ших наслідків. У мене є старша сестра аскетка; вона вже була раз пішла в монастир, та знов вернула, зрештою

вскорості хоче вже остаточно піти в черниці; отож у цієї сестри ще в маї с[ього) рІоку] проявилась т. зв. Віттова пляска; але ж такий аскетизм, ЯКИЙ вона практику€, не то до Віттової пляски, а й до галюцінацій може довести. А я ж хіба аскет?! Це, либонь, спадкова хвороба, бо через годину після мене скоїлася падучка й у моєї матері. Цікава причина мого припадку, цікава через те, що на водить на питання: яка є границя між сентиментальністю і душевною добрістю? В мене € менший брат, молодший од мене на рік, а кла сом (або тепер курсом) на три роки. Я, звісно, не вважав на класи, а старався завжди впоїти йому ті самі думки,

яких я сам набирався. Очевидячки, що ті самі «пересвід чення» (назву їх такечки) діставалися йому таким спо

собом легше, ніж мені самому, і я боюся, ЩО я вчинив пі· ле злочинство, бо

при Щ е пив

йому такі

напрями,

які можуть бути шкідливі і не відповідають його вдачі, його комплексії. Сам я - слабуватий, занадто 'нервовий, плаксиво-сентиментальний,- мені неодмінно треба було якоїсь суворої нігілістичної теорії, котра б вдержувала мене в певних межах і не дозволяла б, так скажу, «розліз тися», розкиснути в сентиментальності та в нуднім «енту

зіазмі». Так я думаю собі теперечки, а заразом завдаю й питання: «Але чи треба ж було ті самі принципи прищеп ляти

там,

де

одразу

не

було

ані

сентиментальності,

ані будь-якого (навіть не квасного) ентузіазму?» ... Жорсто кий приклад бачив я цим літом.

Мій брат навчився стріляти тепер, і от яка тільки пта шина не залетить до нашого садочка, він її підстрелить і oддa€ котові на харч. Я був узяв сперечатися, бо істери ки ЗО мною давно вже трапляються, і через те, бачачи,

ЯК кіт шматує птичку, я мало-мало ЗНОВ не впадав в істе рику. Признаюся я Вам у иьому, бо не хочу, щоб Ви ду-

мали, буцім я хвалюся добрим серцем: не в добрІм серці тут сила, а попросту в слабих нервах. Брат мене миттю побив теоретичними доказами. ,Чому ж ти любі сІнько їси перепелиць, яких привозить з полювання батько? Чому ти спокійно можеш на них дивитися вбитих, а тепер обу· рюєшся? Тебе обурює не факт вбивства живоГо сотворін· ня, а лиш та обставина, що я вбиваю з а д л я

кот а.

Це сентименталізм»,- сказав він. А я теоретично не міг би його збити; я тільки в і д ч У в, що

тут

якийсь СО·

фізм. Колись Я був зробився вегетаріанцем, і це було най· більшим доказом для моїх педагогів, що я збожевол ів (я Вам про це вже оповідав: мене тоді були заслали до' дому на «вигоєння.), але опісля я й сам пересвідчився, що це був просто сентименталізм, дурна «атласистость сер·

дечная». А тепер, коли я повстаю проти вбивання задля вбивання, чи це теж «атласистость сердечная»? Чи буде неморальністю застрелити горобця задля харчування кота?

Я сам тоді соБІ завдавав такі запити, ТОМУ'то змовчав на слова брата. Але довго я ще роздумував про цеє. Не горобця шкода,- казав я собі,- а шкода, що серце люд·

ське озвіряється, стає цупке. Тільки ж тут виникає пере· до мною дуже відомий факт, що охотники - загалом ду. же добрі, м'які, лагідні люди, А до того, не міг же я сам перед собою лукавнувати: ~ добре відчував, що мені шко· да

таки самих пташок.

Щодня вІн вбивав Із п'ятеро горобців, але якось вбив со· лов'я і теж кинув котові на поталу, Я почув, що спазма менІ давить горло, але силувався спокійно докоряти, Одвіт мені був такий: «Чим соловей кращий за горобця?» Я брата обізвав варваром і кинувся в свою кімнату ( в ме· не є цього літа своя, окрема кімнатка), де впав в істерику, Потім знов виступило передо мною питання: «Чи це в ме· ні говорять слабі нерви, чи почуття якоЇСь правди? .. » Одна гадка бентежила мене: «Через віщо мені жалкіше соло· в'я, ніж горобця? Мабуть, через те, що він - соловейко, поетична пташка? А коли так, то, значиться, не «правда» тут має вплив, а якісь забобони, сентиментальні пересу· ди?» Такі питання мали задля мене вагу, бо мали аналогію 3 другими: «Чи теорія Мальтуса неморальна?» «Чи «свідо· ма пролетаризація мас», яку проповідують деякі марксис ти, абсурдна? «Чи тероризм -погань?» А за ними виринали новітні запити, які, зрештою, завше будуть старі: «Через

віщо всенький альтруїзм не вважати за сентиментальність,

за культурне переживання?» Одповідь давав я собі зовсім не на пе питання,- я казав: «Чужі страждання мені не любі, і я ніколи їх нікому не вчиню». І рівночасно з від· повіддю я знов питався: «Що Ж пе? чи суб'єктивна одповідь, чи голос моральності?» Звісно, шукати одвіту на остан нє питання є марна річ, метафізика. Але все-таки: де про· вести межу між добрістю і

«атласистостью

сердечной»?

Чи ганебна річ позбавляти життя живу істоту? А потім, чому соловейка більше шкода, ніж горобчика?! Адже принцип повинен бути той самий? Через скількись день, отого З-го августа, чую я крізь вікно жалісний скрик сестри·монашки: «Боже мій! яку гарну пташку він застрелив!» А заразом чується й плач ливий голос матері: «Я не можу дивитися, як кіт її гризе!. Я не втерпів та й вибіг. Бачу, кішка дере якогось чудового птаха, делікатно-жовтенької барви. Мені здалось, що то кана рейка. Я був зачав сваритися з братом, він спокійно (хоч, може бути, вдавав) одвітував мені, що все однаково, якої масті буде птаШІ<а, і що коли я бажаю його пересвідчити, то мусю стояти на грунті логіки, а не сльозливих забобо нів. Мене тут і вдарила на міспі епілепсія; я ледве собі го· лови не розбив об камінь, падаючи. Кажуть, що од моїх завиваннів та криків аж поза плечима брало; я того не пам'ятаю ... Увечері зробилася падучка з моєю матір·ю. Після того, як я вже uілком втихомирився од наслід ків пароксизму, мені стало дуже важко на душі. Чи пога ну річ робив брат, марно гублячи птички? - лізла в го лову уїдлива гадка. Якщо погано, то хіба не сам я в тому винен? Чи ж не за моїм авторитетом усвоїв він, неприго· тований до того своєю неокріплою душею та гадкою, ті ідеї, які він не міг не зрозуміти криво та косо?. Може, Ви знаєте роман Поля Бурже «Le Disciple»l? О, як я його зро· зумів тодil Я живою душею перебував усі ті почування, які обгортали отого вченого, що його ідеї ученик перевів в практиці: 3 теоретичного боку не зроблено жоднісінької помилки, а чому ж результати інакші?! З другого боку, не міг я забути, що будь-як-будь, а брат

мій все-таки дуже гарна людина. Виходило в такім разі, що

він

попросту

здорова

нормальна

бий та солодкавий сентиментал ... 1

«Учень» (франц.).- Ред.

людина, а я сла

Пишу все цеє того, ЩО хочеться хоч трохи вимовитись, вилити почування перед такою людиною, ЩО

сама

відає

почування та й не осудить за них. Рівночасно якийсь другий голос шепче мені: «Це - переливання помий». Воно правда, ЩО всі мої сьогоднішні «излияния» дуже скидаються на помиї. А втім, байдуже І Не осудіть тільки. Та ще NB. не вважайте мене за причинного або боже вільного. Я слабий на нерви, але я головою здоровий і я не психопат.

""г[уста)

Ще перед тим, як я одержав Вашого листа, я був на міривсь писати статейку про «Хому Макогона». І тоді я пересвідчився, що я не зможу написати як слід, бо нароб лю сорок помилок. Я був ладнався написати рід відозви до україНСЬІ<ИХ націоналів і показати, ЩО вони не при· хильні до «Н[ароду]» просто через непорозуміння; я хтів задля цієї мети порівняти найрізкіші ноти «Н[а род]у» (які вражали галицьких народовців) з ду мками, висловленими В «Х[омі] Мак[ого]ні» та ще в двох -трьох писаннях націоналів, далі - показати, що «НІ арод]. хоч і зве себе космополітичним, € все~таки часопись націонаЛЬСЬК8, далі- ВИЯСНИТИ, що не логічно протистав· ляти націоналізм радикалізмові, а нарешті, закликати націоналів до «Нlароду]» та самому підписатися націо налом.

Але я цього не зроблю: не зроблю через те, що не змо жу бути об'єктивним, «академічно» об'єктивним, як,то мовляють; вийдуть якісь суб'єктивні, особисті «елюкубра цїі •. Та й чи пристало мені, недоукові, бути гр о м а д е ь ким речником?1 Нарешті, зміркував я й те, що під писати своє ймення під тим, що я мав би в тій відозві написати, я не міг би (не міг би не через марну боязли вість, якої я сам ненавидю, а через те, ЩО таки справді це була б задля мене небезпечна річ) ... Ну, а в і д о з в а без підпису, відозва безіменна - не дуже багацько вдіє. Краще я обмежуся простим листом до Вас. Ті гадки, на які наводить «ХІома] Мак[огон]», Ви почуєте взагалі в моїх листах до Вас. А про самий твір скажу декілька сліD.

авг[уста

Не писав скількись день, бо такі були обставини. Я вже був ладнався ВИЇЗДИТИ, поспішав мерщій поскі нчати дешо 3 своїх робіт, аж от наспіло нове оголошення од попечи,е ля ,- таким побитом я ще зостануся тут до 11 сент[ябряJ. Чи Ви одержуєте «Зеркало.? Мабуть, бо та" ДPYKYЄT~' ся чимало Вашого. Здобув я оце недавнечки останні й ар· куш додатку (<<Кандидат»). Додаток той дуже мене за· цікавлював ще з того року, бо автор не побоявся зачепи· ти такі речі, на які задля рутенців наложено інтердикт. Своїм змістом, своєю тенденцією «Кістякю> мене дуже вос· хищали; певне, що літературну стійність вони мають не· велику, але ж я й дививсь на них, як на мемуар. (NB. Сього· річний образок «Кандидат» слабіший од передніших). І от тепер я з обкладинки довідуюся, хто автор «Кістяків» Залуквич! Залуквич, як Ви, може, й знаєте, є ніхто інший, як Володко Масляк. Я з ним особисто ніколи не листувавсь, але два роки назад чував за нього доволі од других; може, й брехали ті, що за нього мені казали або писали, але ха· рактеристика Масляка була не дуже гарна: виходило, що він є один з рутенців, себто з таких типів, що не мають ні· яких «витривалих» пересвідчень, бо не мають освіти як би слід. Коли я тепер побачив його ймення на «Кістяках», во· ни втратили задля мене принаймні третину своєї прина· ди. Звісно, гадки, висловлені в них, зосталися тими сами· ми, але чогось лягла на пих (в моїх очах) печать нещирос· ті. І так досадно зробилося! До сього часу я з великою охотою перечитував «Кістяки», а тепер вливатиметься в те задоволення якась течійка отрути! Здобув я й «Зорю», ч. 16·е, де € Ваша стаття про мову'. Шкода, шо Ви того Кокорудза* дуже делікатно за· чепили: варто було б йому завдати гарного прочухану за його буржуазні гадки. Швидко після того, як я написав

торік у «Зорі» про мову', я був аж каявся, бо прочитав за· мітку Кокорудза; я тоді ж таки подумав: «Гм! А може, моя статей ка (хоч і проти моєї волі) наведе галичан на ті самі рутенські погляди, які висловлює пан Кокорудз?!» При· знаюсь Вам, що боронив я галицьку мову зовсім не через те, що вона мені люба,- о ніІ Навпаки, я б дуже радів, коли б галичани писали достоту так, як українці. Але мною керувала думка: Perea! muпdus, !іа! justitia!' Мені дума· J.

Нехай загине світ, але здійсниться правосуддя (лаm.).- Рео.

лось і думається, що примусювати галичан жертвувати рід ною (і що наііголовніше: простонародною-таки) мовою задля української

це буде

нес пра в ед л и в іст ь,

кривда задля галицьких м у Ж И ків. Очевидячки, я й на думці не мав обороняти львівську рутенщину, яка є ще

чужіша мова

галицькому

простому людові,

ніж

українська

...

А Ви (не сердьтесь тільки) трошки схитрували з мо Їми доказами. Я ту в «Слові о Пл'Ьку IrlopeBt]» вказу вав не на те, щоб рекомендувати ,<Слово» яко підручник до вивчення живої української мови; я «Словом» доводив ЛИШ, що ту не є форма польська; а коли вона сміє існува ти, то сміє через те, ЩО вона живе

уст а х

нар о

Д у, а не через те, що трапляється в «Слові.. Або знов (NB. вживатиму російської термінології): я писав, що не совершеННЬІЙ вид глагола клячати м о ж е українець З р о з у м іти, бо навіть у Лівобережній Україні він чує: nоклякли колоски (Гребінка), заклякла земля, Ііа клякли - ие € БИД несовершенныl1 того самого глаголв, а заклякла - більше-менше нагадує своїм значенням слово кл ячати. А Ви написали, буцім я дозволяю брати чужі слова, якщо корінь їх - українськийІ.. Та ще [є] й другі приклади несправедливості Вашої супроти мене.

А втім, киньмо балачку про це. (Ні. зверну Вашу ува гу ще на одну річ: nрисмак.а (рос. «приправа») повинна зостатися, бо закуска має інше розуміння).

Щодо «Хоми Макогона», то спершу тра сказати пару слів за нього з літературного погляду. Він мені сподобався, бо я знав ще передше, що це але горія, і через те я одразу умисне шукав у нього алегорії. Але чи не здається Вам ймовірною річчю, ЩО інший, не упереджений, захоче розуміти геть усе дословно? В такім разі вся сіль оповідання зникне. На мою гадку, варто бу ло б У заголовці як-небудь зазначити, що це є «притча». Потім самоГо Хому я не зовсім розумію. Впослідній пісні, дякуючи антитезі з волом, я бачу в його особі укра їнську і н тел і r е н Ц і ю; тим часом в передущих піс нях він ЧИНИТЬ такі діла, які чинила інтелігенція не сама. Втім, коли хто розчовпає, що це алегорія (боюсь, що будуть і недогадливі), тоді поема йому буде дуже люба,вв

лю6а через те, що правдиво малю. становище Вкраїни і дає гарну одповідь на питання: <Кудою йти?» Торік у «Зорі» чимало людей дуже похваляли «Кудою йти? Зіньків ського',- «Хома Макогон»,- кращий твір в цім роді, 60 одповідає реальніше. Обмежуся поки що цим, а тепер одвічатиму на деякі точки Ваших листів і тІаким] способом зачеплю питання,

виведені в «ХІомі] Мlакогоні]». На мою думку, Ви (як і я давнІше) ие хочете одрізняти «наuіонала» од «наuіоналlcта•. Хто признає вагу иаuіональ ності, той є націонал; звісно, він може не тільки поважати, але 3 а р а 3 о М Й сентиментально кохати НЗllіональні ознаки, і це ще не погано_ А хто вважа. за обов'язкову річ сліпо ПОКЛОНЯТИСЯ вс ь О м У наuіональному, поклонятися тільки через те, шо ВОНО - наніональне, той є наuіоналіст. Украінський наllіонал поважає й любить

мову україиську не за те, шо вона - мова: він її шанує через багацько ро зумних причин; між ними я б на самий перед виставив дві: а) просвіта про сто гон а род у шасли во може вестися лиш на його власній мові, Ь) спільна мова в інтелігенції і мужика єднає ЇХ та улегшує (кажучи фізичним порівняи ням Драгоманова) ендосмос та екосмос; очевидячки, націо нал любить мову і деякі другі наuіональні ознаки - з де мократизму,

не

через

те,

вона стає саме через те, що

шо

мова

вона

є евя roщ:

річ

святощю

корисна. А

в на

ціоналіста справа сто'!'ть не так: він вихідною точкою ста· вить догмат про святість нзніональності, а вже звідси може іноді прихилитися до простого народу; задля мови та дру гих наuіональних ознак він пожертвує геть усім або коли

не всім, то принаймні демосом. Orак-о родяться наші на ціональні держиморди. Ви сумніваєтесь, чи вони можуть бути

коли-небудь_

тим

часом

вони

існують навіть тепер,

і надто !\е виявляється в Галичині. Т. зв. «нова ера» на плодила тих держиморд чортову безліч. Я пильно придив лявся до иеї од самого їі початку, уважно перечитував гаЛНl!ькі часописі усяких напрямів, І потроху луда спала з моїх очей_ Все те погане, шо е в Росії, все те чиниться

теперечки в Галичині во ім' я національності: сервілізм, наймерзеннішнй клерикалізм - от шо панує в рутенії; але... за те ці клерикали, ретрогради та сервілісти мову поважа ють! Про ту <нову еру> можна було б списати uілу купу

книжок,

так 'шо «самому міру не вм-Вститися пи'шемь!мо

книгами». Ви дуже шануєте Шевченка, і через те 'я обме89

жуся ним самим. Рівночасно посилаю Вам книжечку (просю по прочитанню вернути її мені, бо вона не моя); з неї чимало довідаєтесь, дарма що автор її сам не дуже докладно знає галиuькі обставини. (NB. Коли Вам буде иікаво, поба· лакаєм на підставі иієі книжечки про киівських радикалів взагалі). од себе ж додам ще, що галиuькі палкі прихиль· ники иаuіональності української вже давно лякалися Шев' ченка. Колись вони його видали додатками до «Зорі», Ви ж, либонь, бачили, шо то за видания! Торік задля дітей був видаиий «Малий Кобзар»" - в ньому видавuі вхит рилися зробити з «Кобзаря» молитвослов; зараз не можу пригадати всього напам' ять, але все-таки вдержались у моїй голові два-три отакі заголовки: «Роздумованя О божім ве ЛИЧЮ», «Молитва до пресвятої богородиuі» та т. ін. На ро ковини Тараса, дякуючи самодержавію МИТI:ополита Силь вестра, не посміли прочитати «Івана Гуса», а співак замість «Я не знаю бога» (в «Заповіті») одспівав «Я вже знаю бога». Повне видання «Кобзаря» довго не хтіли друкувати', потім були рішили видати його урізане і тільки через гвалтування Франка новоерісти засоромились та пrирішили видати Шев ченка повного... Щоб покинути зовсім uих українських держиморд, я Вам вже на закуску подам свіженький фак тик: «Невтомима пчілка на полі нашої наltіональності» (так В. Лукич зве О. Барвінського) видав цього року .Руску читанку для вищих кляг школ середніх, ч. І . Усна сло весність>, де випущено геть: пісні віку гайдамацького, віку кріпацького та рекрутського та пісні про волю, а з пісень віку козанького повикидано ті, де говориться про боротьбу проти унії та поляків. З дум про Хмельницького є там єдина: «дума про поход Хмельниuького на Волошину». Ну, ЧИ Ж не варто таких людей звати наніональними держимордами? «Народ. повстає проти нього, і тим самим він повинен бути дорогим задля кожного демократичного українuя,

Але на сьогодні сього доволі аж надто І

,"г[уст,]

Оповідатиму далі про «Народ», Він (як і Драгом [анов]) зве себе космополітом, але ж треба бути дуже упередженим, щоб повірити йому. Правда, в ньому є дещо космополітичне, але ж це космополітичне навіть не нагадує того, що звичайно звуть космополітич ним, Прочитайте хоч би ту оповістку, яку я Вам був

9()

прислав, і Ви в цьому пересвідчитеся. «Нарадян> тра звати націоналами: не наuіоналістами, але наllіоналt1МИ. ЩО .Н [арад]. найдемократнчніший та найпоступовіший од усіх руських видань - це факт. Але і1 на полі націо· нальності він робить більше прислуги українству, ніж при сяжні націоналісти_ Він не кричить про СВОЮ любов до мови, а тнм часом фа кти ч н О доводить СВОЮ любов. Напр_, «народяни. більше говорять між собою по Р У сь к и,

Н іж

н а род о вц і;

вже

цим

одним вони дово

дять, що рідну мову справді шанують. Перед урядом вони консеквентнїше вживають руської мови, ніж народовці, і вже ж не вчинять такої штуки, яку ВЧИНИВ Огоновський (може, Вам не звісно, що ог [оновський] на зборах «Про світи. без потреби розмовляв з комісаром по-польськи; і це скоїлось через дек і л ь к а хвилин після того, як він сам слізно прохав зібраних шанувати мову своєї Неньки та безстрашно говорити нею перед урядом І). Сама мова галицьких радикалів краща од мови народовців. Одшукайте мені, напр., таку мову, як Павлика, де-небудь у народов ців! Франка Ви лаяли, а скажіть по ширості: чи багато галицьких націоналістів можуть його перевершити мовою? [... } Радикали, як Ви справедливо завважали в своїй стат ті, багацько позичають російських слів: але ж не забудь те, що таким способом вони хтять не до російської мови наблизити свою, а до української, -хтять утекти одру тенщини. Далі: народовці до недавнього часу уперто пи сали етимологією (бо з етимологією можна скинутись на «русскин» писания: це знов рутенська черта), - чи робили таке радикали?1 Радикали мовчки більше підносили мову, ніж ті, що голосно за неї розпиналися. Та й не завше мовчали радикали: коли треба було, вони піднімали голос і боронили націю не охами та ахами, а дуже переко нуючими резонами [ ... ]. Ще багато я мав би написати в одвіт на Ваші листи, але одкладаю на пізніше. Тепер ще одвітю ось на що. «Порода» не є насміх: це так Драгоманов перекладає

слово «нація»

па!.

= V род).

Драгоманов, бачте, дер

житься правила, що не повинно бути двох мов: інтелі гентної та простонародної; отож він часто любить нахи ляти свій стиль до мужицького, причому чужоземні слова перекладає. Напр., зам[ість] «філософ. він каже «любо мудр», замість «нація»-«порода».

Щодо бажаних Вами книжок, то є два шляхи, якими

Їх можна здобути. Перший шлях: почекати, доки хтось із галичан їхатиме в Росію, та попрохати, щоб він привіз ту чи іншу книжку. Певне, що цей шлях і довгий, і не певний (пан русин - дуже забутлива людина), зате ж він дешевший. Другий шлях - поштова пересилка, але ж це дуже дорого коштуватиме; але коли хочете, я Вам роздо буду ті книжки, які Ви хочете. до речі: в мене є Ваших грошей 2 крб. 45 коп. Може, хочете, зробимо такечки: я Вам можу прислати (не навіки, але на доволі довгий

час) Є в а н г е л і ю.

(NB.

Тільки ж звістіть мене про своє

бажання ще до мойого виїзду, себто до 11 вер[есня]). В ско рості я, мабуть, матиму свій власний примірник «3 в е р шин іни 3 ИН», і його теж зможу Вам позичити; це може статися не швидше, як через місяць. 30стаються ще з названих Вами книжок Кулішів «Шекспір»' та «Ху торна поезія»', - на оці вже Ви дайте свої гроші, бо

крб. 45 коп. на обидві не стане. А втім, охоче зроблю й так, як Ви самі звелите. Взавтра листом попрохаю в Ставропігії її каталог, бо, здається, ,Хуторної поезії» в .Просвіті» нема. UЦиро до Вас прихильний А. 1(.

Р. S. UЦo за хлоп'ячу філософію виявив я у записі авг(уста]1 Тільки що перечитав ту запись, і соромно

стало, що такі речі викладаю другій людині. Пишу цеє, щоб дати собі маленький захист: коли засмієтеся з моєї хуторної філософії, то я маю ту потіху, що сам з неї засмі явся попереду од Вас.

А коли ж я од Вас почую про Вас? Р. Р. S. Ні, можете щодо Євангел ії повідомити мене й після 11 сентlября].

33.

До Б. Д. Грlнчеика

М[осква], ІВ ІХ

Любий землячеl Трошечки одзволивсь од славнозвісної «московской во локитьr», себто (на цей раз) тяганини з формальностями, потрібними для вс тупу в новий учебний заклад. Але не можу ще писати багацько.

«3ірка» заборонена, а «Веселий оповідач» дозволений (викинуто 5 п'єс), Одніс до Губіанова].

Брошуру про Шевченкові ідеали не одсилайте мені·, а зоставте собі навічио. Мав би чимало сказат!! про Вашу допись у .Буковині», але обмежусь лиш от чим: «Наукові записки т[оварист]ва Шевченка»' - партійний орган. одкидає праці справді

вчені '. але писані не народовцями. а крім того - всу· часних справах ие пропустить свіжих гадок. Це робить н а у к О В е видання. а що ж казати про звичайні часо· писи?! Не диво. шо наші українофіли вдаються до росіЙ· ської журналістики. Це я кажу не тому. щоб виправду· ваТи їх. а тому. щоб

обвинуватити рутенщину та трошки

докорити Вам за те. що Ви скинули усяку одвічальність з Т[оварист]ва імені Шевченка. А от. до речі. вкажу Вам на трошки аналогічний факт і заразом виправдаю себе. В 17-у ч. «дзвінка» надруко вано мій переклад «Сліпці»'; д. Шухевич' вхитрився препа рувати його так. що я аж сам почервонів од сорому. Казка (в оригіналі) обсміває східні суди. де судія любісінько бере хабар з правого й винного та й виштовхує правого або обох. А д. Шухевич примусив мого судію [бути] безкорис товним та й оддати частку грошей на вбогих. а частку злодієві. Перечитайте знов усю казку, щоб побачити, яку мораль винесуть з цього читачі-діти. Опроче. він викинув мою коротку передмову. де я поясняв (задля дітей), що таке східні старцюги та італьянські лаJlцароні. а зробив я був це задля тієї причини. що інакше дітвора могла б. на свій соблазн. винести таку мораль. що старцям не тра пособляти.

Самі здорові знаєте. як-то важко підлягати диктатурі рутенських ослів. і я думаю. що треба мати дуже велике посвячення задля ідеї. щоб змогти «до конца претер пети» та не усумнитися. що «претерпевы й до конца. той спасется». Тим-то. знов кажу. я б не радив Вам кидати ка мінням на тих, кого звете «українофілами». а краще напа датися на той рутенський мур. що неп у ска є украї нофілів перейти в українофільство.

Виїжджаючи з дому. я був Вам вислав деякі кннжки. Не одсилайте їх сюди. коли прочитаєте: я опісля Вам дам

адрес.

Щодо Вашого останнього листа. то я поки що одвітю Лиш на одну річ: я. кажучи про націоналів. написав 1

І не маючії НІЯКОГО стосунку до політики.

був: «він може й п а л к о кохати мову, і це не погано». Я наголос робив не на «кохати», а на «палко». Під «палко

кохати» я розумів «бути закоханим». Ви свою дочку дуже любите, але ж Ви в ній не закохані. Конверт, у якому посилаю лист, переховайте цілий. Розрізати ці конверти треба не з того боку, де надруко вано марку. Взагалі, збирайте штемпельні конверти ці лими. Ви колись питалися: «Невже багато за иих дадуть?» Багато-небагато, а все ж щось виходе: збереться з копійок який карбованчик,- я зараз й одсилаю в Галичииу на яке-будь добре діло, а іиоді покуплю яку-иебудь книжку задля бібліотеки «Просвіти». Сьогодиі прочитав я один лист, висланий на мое мия вже давно. Лист такий цікавий, що я його пересилаю й Вам. Прочитайте, а потім верніть мені.

Бувайте здорові.

Ваш щирнй прихильник А. К. Адрес мій я знов докладаю.

Тількн що повернув од Губ[анова] і встигну ще сьо годні дати Вам звістку. Не можу сказати, щоб вісті були гарні. Над мое сподівання Губ[ анов] дав дуже мало. Слу хайте його розумовання: «Прошльrй раз я мог дать 15 рублей, потому что там нужен бьrл талант и даро вание. А здесь что? Здесь просто вьшискиl Тут дарования не нужно». (Коли б Ви бачили того Губ[анов]а, то зрозу міли б, як кумедно звучать в його устах слова «талант, дарование»). Скільки я не торгувавсь, а міг лиш виторгу вати всього шість крб.1 Він їх мені зараз і вилічив, а сто ПРИМІ ірників] дасть по надрукуванню_ Кепська справаl Але ж Ви згоджувались на всякі умови, тим-то я мусив не вагатись, а ВЗЯТИ й те, що він дає. Ото ж теперечки € В мене Ваших грошей - 8 крб. 45 коп., що «стс;ят до распоряД"мости велебного пана». Губ[анов] прохав «чего-нибудь смешного, но не анек дотав, ацелого».

Я йому обіцявсь держати коректуру Квітки. До «Вес[елого] оповідlачаj» буде додана розмальована сорочка.

Пишу на клаптиках, бо ще не встиг придбати паперу.

34.

До О. М. ОГОНОВСЬКОГО Москва,

1892

року,

сентя6р~

Щироповажаний земляче! Простіть мені

незвичайну мою таку довгу мовчанку:

замість подякувати Вам за Ваш любий дарунок зараз, я це роблю аж тепер! Не дуже сердьтесь на мене, а простіть. Та й не зовсім я винен, бо тоді, коли прийшла Ваша книжка, я мав незліченну силу роботи, чи краще ска

зати

робіт;

влітку

все був ладнався

Вам одвітити

на Ваш такий щирий лист, та й знов не зміг: одно - що я мусив писати свою кандидатську дисертаllію, а друге чекав, чи не прийде моя книжечка, надрукована у Львові, нею я хтів Вам ОДДЯ4ИТИСЬ.

октября

(Більш як тиждень не міг я взятися за перо, щоб скін чити листа!) Книжечка, за яку я згадав', була надрукована ще в маї, але львівська цензура (прокураторія) сконфіскувала її за якісь «нечестиві» погляди. Видавець подав жалобу в суд, але нічого не виграв, і тепер рішучо пише мені, що все пропало, Врятовано не більш як з десятеро примірників, а мені припало не більш од п'ЯТЬОХ. Останнього, якого маю, посилаю Вам: вибачайте, що він такий обідраний та мі зерний, бо кращих я й не мав. За що сконфіскувала прокураторія мою повістку, я добре не тямлю, бо писав я їі попросту на підставі власних етнографічних спостережень, а не 3 якою-небудь умисною тенденцією. Коли й була яка тендещ[ія, то не соціальна, а наuіоналістична: мені хтілося виступити проти того шо вінізму, якнй іноді проявляється в наших українців під флагом націоналізму.

Я скінчив спеціальні класи Лазарєвського інститу І'У і рішив піти ще в у(ніверсите]т на філологічний факуль тет, щоб освітлити свої філологічні знання ще з інакшого боку. Поки що роботи не багаl[ЬКО, бо дуже велика сила того, ЩО я слухаю, вже мені відома; але в мене є чимало других

робіт,

в тім

числі

кандидатська

дисертація

по

східній фІлософії, і я дуже мало маю часу. Тим-то кінчаю лист.

Ще раз просю пробачити, що я не зараз Ваш

найщиріший

Вам одписав.

прихильник

А. Кр uмськuй

Москва, Чисті пруди, МЬІльников пер., д. Кашкина, кв. Леве. Р. В моїй повістці є багато помилок супроти мови, В тім винен не я, а львівська друкарня.

35.

До Б. Д.

Грінченка

MlocKBaJ, 18 j( 92 Любий землячеl Одержав обидва Ваші листи. Питаєтеся, як МОЄ здоров' я. Тілом я начебто й здо ровий, а в голові бозна-що робиться,- аж і самому ду мається, що я божеволію. Цілий місяць тільки й марю, як би де достати опію, чи морфію, чи якої другої отрути такої, що од неї неболюча смерть приходить. І сам не можу собі одвітити: чи справді мені хочеться зникнути з сві ту, чи, може, я сам себе дурю? Роздобути такої отрути не маю ніякісінької змоги, а інакшим способом заподіяти собі смерть навіть не міг би, бо лякаюся болю. А втім, не ру чуся, чи вистарчило б мені хоробрості вжити й морфію,- не ручуся, 60 добре знаю, що я страхополох. Ще раз кажу: не можу дати собі одповіді, чи я брешу перед собою, чи ні. І иайгірше оці два тижні! А звідки такі почування? Знов не знаю. Не знаю й сер дюся. Бачте, щороку зо мною казна-що робиться в цей са мий час, і через те я тепер аж лютюся, бо почуваю себе безсилим. Справді-бо: не може ие обхопити людину злість, коли вона подумає, що усякі розчарування, сумніви, Гам

летові питання і т. ін. З'ЯВЛЯЮТЬСЯ в ній не через те, ШО в ній заговорило людське серце, а через те, що надворі осінь! Чи ж любо бачити, що навіть над своїм внутрішнім світом не ти хазяїн, а якийсь пан Сентябрь або дОбродій Ноябрь?! (60дай вони згинули!). Я й сам тямлю, що в дану хвилину я дуже комічний. Звичайно, в таких випадках я підносю собі дзеркало до пики, щоб показати собі, чи дуже мені пристало гамлету-

вати (і нічого: іноді пособля!). Тільки ж, либонь, я вже через лад перебрехався тепер самим собою, бо навіть не стає соромно і перед дзеркалом, і знов зостається якесь ідіотське бажання помститися (як каже Достоєвський) яко мусь Чорту Івановичеві. «За що помститися?» - спита єтесь Ви. Еге ж! За що! Чи за те, що людськості живеться

в світі погано, чи попросту за те, що генієм не родивсь? Чи, може, нарешті за те, що надворі октябрь? (Бодай він запався!). Іноді питаюся себе: може, я занадто багацько займав ся наукою, то через те й нерви порозкручувались? Та де ж там багато, коли неуком як був, так і зостався! А до всього того - розчарування в університеті. Два тижні вже я ходю до Уlніверсите!ту, і за ці двоє тижнів я ж о дні сін ь кої гадки не почув путящої! Я пнувся до уІ ніверсите!ту, бо сподівався, що знайду там більше научності , научного методу, а ТИМ часом бачу, що все те, що я досі тут вивчив, я б любісінько міг вивчити вдома 3 меншОЮ тратою часу. Бачу, що знов доведеться шукати на учності власною працею, а не слуханням професорів. А коли так, то на якого чорта університети тії існують?! Час в мене гайнується, а не скінчена кандидатська дисертація по східній теософії лежить! Скажете: «Ну, то треба начхати на університет?». Отож то й є, що не можу: не стає відваги. Думаєш: «як же це так? Он тисячі людей високо цінують університетську на уку, а я один вишукався - новітній пророк! Що ж це? Чи не розумніший Я, бува, од людей?!» І злість бере. А ще гірша злість - коли знов собі на гадаєш, ЩО, може, нічого такого й нема, а попросту винна осінь та якісь слабі нервоньки!

октября

Не подобається мені університет! Я й інститутом був незадоволений, але тоді я себе втішав гадкою, що незаба ром перейду до Уlніверсите!ту, де професори кращі. Пере йшов і не бачу нічого кращого. Те, чого я шукаю в про фесорах, не є відомості: таку річ я й самотужки здобуду; я ж шукаю научності, не ерудиції. Нові товариші теж мене обурюють: це якісь хлоп'ята. Нудно!

Нашукав я собі ще одне діло, хоЛІЮ, яка мене 7

2-1tб

давить.

аби

розігнати

мелан

Хочу поступити в «3тнографи-

ческое

обществО».

вже

давно мав

се

на

меті,

але

якось одтягавсь, тепер же зважуюсь рішуче. Побалакавши з секретарем товариства

Янчуком (чудова людина! я його

завше любив. NB. Він до того й українець), я взяв тему: «Афганська народна поезія». Сьогодні ж таки почну писати цей реферат ... Передчуваю, что Ви скажете, але заздалегідь

одвітю, що це так треба було мені зробити. Скажете, може, що я здоров'Я не шаную,- навпаки, я все роблю сам е задля здоров'Я: вступний реферат- це така річ, котра в разі недбалості грозить привселюдною ганьбою, привселюд' ним соромом (засідання Етнографічного товІ арист)ва - пуб лічні). Очевидячки, я муситиму звернути всеньку свою пильність на те, щоб реферат вийшов якнайкращий. Опроче, я спалив свої кораблі: вернути назад не можна, 60 теперечки одмовитись од читання - це значить себе дис кредитувати в очах тих людей, чиєю гадкою я дорожу. І признаюсь Вам: одколи я взяв на себе цю роботу, од тоді й полегшало на душі. Сподіваюся, що коли розпоч ну писати, позникає геть уся хандра, яка досі мене гні тила.

Тепер одвічатиму Вам на Ваші листи. «Літератури у[кра їнської) і російсько'і» Я, на мій великий жаль, ніяк не міг роздобути й не прочитав. Знаючи, однак, час її напи сання, я трохи дивуюся й не розумію, що Вас обурило. Чи Ви читали саму книжку, ЧИ, може, знаєте 3 чужого переказу? Не забудьте тільки, що треба дивитися не на яку-небудь поодиноку фразу, а на цілий «ансамбль». Не забувайте знову, що коли автор не кричить про свій пат ріотизм, то це він робить умисне, бо не сміє й не хоче схо дити з грунту чистої логіки [. .. ].

15 октl"бр"j Пишу олівцем, бо в у[ніверсите]ті. Очевидячки, тіль ки дурний міг не зрозуміти, що «Н[арод]» лає народов ців не за те, що вони українофіли, а приятелює З моска лофілами, не за те, ЩО вони москволюбці , а за те, ЩО спо· діваються од них поступу. А тим часом в Києві скоїлась кумедна пригода з деякими радикалами: вони всім серцем

прихилилися до в с ь о г о москалофільського і набралися безглуздої ненависті до геть усього народовського. Наве ду Вам один факт. Каже мені один з цього гурту, ЩО він навіть і до рук не може взяти якоЇСь там «Зорі» або «Зер кала»: коли що він чита, опроче «Н[ароду]», то тільки «Чер-

БОНУЮ Русь» та «Страхопуд»·. Мене це здивувало, і я по чав суперечитись. І що ж я УЧУВ? (Не можу писати, бо не зручно тут). Я почув одповідь, що в москалофільських часописях (NB. старої партії) він недобача€ нічого поганого, авжеж, каже, вони незмірно вищі од нароДовськихl Звісио, я тільки мав хитнути головою, почувщи такі речі. І подумайте, з яким почуттям мали прочитати подібні

людці те ЧИCJ10 «НlародУІ», де expromptu об'явля€ться, що молоді москалофіли, мабуть, чи не гірші навіть од ста рих, а старі теж шага варті. Я, не хотячи, згадав собі пат ріотизм тих солдат, які сьогодні ще ведуть ві йну, напр., проти французів, і ненавидять Їх цілим серцем, а взавт ра чують од начальства, що тепер замир, що французи, мовляв, вже не ворОГИ, а друзі, а ОТ німці, 3 ЯКИМИ вчора був союз, од сьогодні мають вважатися за найлихіших во рогів «отечества». І почуха€ бідний москаль свою потили цю та й стане ні в сих ні в тих: він оце саме, не міркуючи багато, напоївся «по приказанию свыIе» палким коханням до німців та патріотичним ворогуванням до клятованих французів, коли це, ні сіло ні пало, «приказание СВЬІ ше» каже, що патріотизм лежить у тім, щоб німців HeHa~ видіти, а французів любити. Нехай цей факт ПОCJ1ужить Вам застереженням, щоб Ви не переплутували ідей «Народу» та розумних радика лів з ідеями тої безглуздої череди, яка бува€ скрізь.

Ви питалися про пишучі машини. Щодо «Малютки», то мені сказали тямущі люди, що вона скоріше забавка. Коли Вам тра виграти не час, а хочеться тільки писати друкованими буквами, а не рукописними, то на це «Малют

ка» ще придасться. А такі машини, що справді вкорочують час, коштують дуже дорого. Я заходив до Блока (ма

шlинаl Ремінгтона),- там ціну мені сказали 330 крб., а в другому магазині за інакшу систему визначили 220 крб.; це теж добра машина, і її найбільше тутечки вживають_

Либонь, € ще й дешевші, але я про них не міг ще розвіда ти нічого.

Коли трошечки призвичаїтесь (а це легко), то можна за день (звісно, даючи й доволі часу задля спочинку) дру кувати по чотири друкованих аркуші. А на аркушеві любі-

сінько може вміститися двохгодинна лекція, записана

сло·

во в слово.

Пишу до Вас серед лекції,

аж нудно слухати дока·

зи професора, що в данім місці Демосфена слово бе-,;1 е пізніша інтерполяція переписчиків. Але це ще нічого: іно дІ доводиться почути довжезні хитроумні докази на тему, що там читали: 'aTav' 2 замість a;rava. стоїть не випадком, 8 що власне Демосфен мав звичай робити таку елізію. Кінчаю вдома. Поки шо бувайте здорові. Вибачте, що писав олівцем, але ж чорнила в у[ніверсите]ті немає, і я всі лекції записую олівцем. Знаючи, зрештою, як то по гано буде читати писане не чорнилом, я вже більше так не робитиму. Чи до Вас прийшли і7-е, і8-е та і9-е чч. «Зеркалв»? Я не одержав, а знати мені цікаво, бо, може, там надруко· вана одна МОЯ повістка, яка колись була одкинута яко вельми «непатріотична». Ваш щирий прихильник

А. К. Р. S. Я:К Вам не сором згадувати за видатки на пере силку книжок? Хіба ж Ви мені не висилаєте так само? Од не на одне й виходе.

36.

До

Л. Левицького М[оск"а],

7 18 Х1l92

Високоповажаний землячеl Хоч я й одповідаю Вам не зараз, але справу Вашу з «Артистом» постарався залагодити заразісінько по одер жанню Вашого шановного листа. Зрештою, мені сказали в редакції, що вони й самі перед двома днями вже вислали Вам часопись. Щодо творів, які я можу обіцяти для «ЗорІ. на і893 рік, то вони ось які (вже готові, але не переписані): а) «М е р з е н ний Х Л О П чин а.. Повістка Із шкільноГо життя.

б) «Н а Й в а наК у п а й л а». Оповідання. в) «М И л о год р у гам и л а 1 Не вистачає, бракує (грецьк.).

2 В~JlЬМИ, занадто (грецьк.).- Ред,

100

й Ред.

п у г а.. Малюнок з

міщанського побуту. Рукопис знаходиться в Вас; коли ехо· чете друкувати, то п о пер еду будьте ласкаві при·

с л ати мен і задля деяких переробок. r г) «Ш е в чен кот аСи рок О м л я суд о м Ш а ш к о В а.. Критичиа студія. Опроче того, зиайдеться в мене чимало усякого

змісту.

Обіцяюся

також час од

часу

пер е Д в! р ш і в подавати

рецензії.

По всім бувайте здорові. Ваш щирий прихильник А. Кримський

Москва. ЧИСТЬІе пруды' мылниковB пер., д. Кашкина, кв. Леве.

1893 37.

До М.

І. Павлика

Шановний земляче!

Посилаю Вам рецензіl!ку на одну поемку Ів. Переко· типоля* (здається, писаною під впливом толстовщИНИ або краще сказати - quаsі,толстовщини). Звістіть, чи буде надрукована.

«Чудацьких думок» одна частина, очевидячки, пропа· ла на дорозі: я здобув тільки стор. 1-80 та 161-240. По снлаю ше одного карбованця й просю вислати мені браку ючі сторони нео Д мін н О вре ком енд О В ан! й коверті.

дякую Вам за деякІ повідомлення щодо видання кни жок в Галичині, але я в Вас попросю докладніших Інфор мацій. Бачте, я хочу геть усенький наклад оддати до Ва шої розпорядимості, шоб Ви вживали гроші, які одер жуватимуться 3 продажі моїх оповідань, на такі цілі, які

Вам здаватимуться найкращими (собі ж я тільки візьму 50 прим.). Тим-то я насмілююся сподіватися, що Ви мені по собите своїми порадами та посередництвом. Отож тим часом дайте мені відповідь на такі точки: І) Ви пишете, що друк аркуша коштуватиме 12-15 Вр.

СКІльки ж то буде примірників? 2) Що саМе викликало заборону моГо оповідания «В 061й мах старшого брата»? Вкажіть мені точно ті місця (як умоти-

101

вована Їх конфіската?) та порадьте, як саме треба Їх пере робити? Чи немає в Вас часом примірника того оповідан ня або чи не переховався рукописний мій оригінал? Ко ли Є, ТО звістіть, бо в мене роботи тепер є по саме горло, а

переписка наново

або одбере скількісь днів, або

(ко

ли не сам переписуватиму) дорого коштуватиме.

Цими днями вишлю Вам частину

матеріалу

й відпо

відну кількість грошей.

Ваш А.

Р.

Чи можна

ще

купити «З вершин

К.

і низин» і що

воно коштуватиме вкупі з пересилкою? Чи Ви не бачили «Книги пісень» в перекладі Лесі Ук

раїнки"? Чи етам

«Die Heimkehr»?' 38. До М.

І. Павлика

U1ановний земляче!

ЯК я зрадів, одержавши Вашого листа! Ergo, «Н[ародІ' не впав! він видається й далі! Vivat!! Зараз іду до Вогау та лишу там 6 крб. на чай. (NB. Ту тешні ласуни дуже похваляють новітній чай: не китайсь кий, а цейлонський, що при однаковій ціні має більше аромату. Чи не схочете спробувати?). А в цьому листі по силаю Вам 1О крб.: себто (вкупі з чаєм) це вистачить на друк одного листа. Через чотири, а найбільше через п'ять день я Вам вишлю ще 20 крб.: поки що вони лежать у щад ниці, і взяти їх можна буде звідти тільки в четвер (10 лютlогоj). Взагалі я надсилатиму гроші дуже акуратно. Коли І-й аркуш буде зложений", вишліть мені рівно часно два прим[ір_!Икиj коректури: один вре ком е н до в а н і й к О В ер т і, другий - під ре ком енд 0В а ною Ж так d опаскою; цей другий примірник піде собі на троє тижнів у цензуру, а перший я шви денько виправлю, та того ж таки дня й зверну Вам до друку. Тим часом Ви звеліть складати другий аркуш, щоб діло пішло швидше. Здобувши од мене корегова ний аркуш,

присилайте мен; дальший.

1 «Повернення на батьківщину» (liі'м.).- Ред.

102

ЯК бачите, мені

хтілося б скінчити друк якнайшвид,

ше, бо це має задля мене чималу вагу. Думаю, однак, що й Вам краще буде, якщо збірка піде в продаж скоріше. Я вже Вам винен за пересилку «Чуд[ацькихJ ду (мок]» 40 кр. Будьте ласкаві вести й дальший рахунок усяких дрібних видатків, які Ви зробите через мене (напр. , на пересилку коректурних аркушів), та й потім одчисляйте од тих грошей, які я присилатиму на видання. Заголовок збі рки вкупі з коротенькою передмовою я пришлю вже по цілім надрукуванню.

NB. А я все'таки не второпав Вашого листа гаразд: нев· же ж таки не можна видати моє оповідання знов, змінив ши заголовок та повикидавши <<Неблагонамірені. уступи?! Поясніть, будьте ласкаві. Вдячний за все, стискаю Вашу руку

А.

К.

Р. S. Неодмінно повідомте, чи здобули Ви рукописи, які я висилаю Вам рівночасно. (NB. Марки, що наліплені на бандеролі, одішліть мені назад).

39.

До І. Л. Липи

Ulановний добродію! Під закликом підписалися п'ятеро': Коваленко, Крим· ський, Карпович, Гречинський, СніжинськиЙ. Адрес «ЩаРодJУ», «Хл(ібороб]а»' й Павлика такий: Галичина, Коломия, ул. Гетьманська, 607. Віденського адреса Франка я не знаю: листи ж до нього доходять або на адрес: Wien, Universitet, вбо Львів, ул. Зиблікевича, 10, Ользі Франковій. «Н[арод]у. ані подарувати, ані тим паче продати н е м О Ж У і маю тому багацько причин, про які не випадає в листові розводитись. Що ж до других книжок, то поста· раюся дещо зробити, тільки не зараз, бо зараз я сам ви·

даю в Галичині збірку своїх повісток', то й мусю сам шу· кати ВСЯКИХ шляхів.

Я цілком пристаю на Вашу гадку, що підписи варто розкласти по алфавіту.

РадІО Вам, вдаючися з «закликом»

до когось із українців, неодмінно повідомляти, хто

103

в ж е

підписався: сміливіше підписуватимуться. Тому-то не вар то було б розсилати <заклию> одразу по всіх містах, а кра ще

розсилати по черзі.

Ваш щирий А. Кримський

Р. Вибачте за папір. Р. Р. S. Може, схочете вдатися ще й до інших міст: по даю Вам адрес однієї дуже чесної людини. Ужиті марки, які Ви прислали, дуже здадуться, а най більше земські.

40. До М. І_

Павлика

М[осква], Шановний

18 ~ 93 II

добродію!

Посилаю Вам статейку для «Н[ароду»>*_ Здається, 11 помістити можна. Я, звісно, велико шануюД[рагомано]ва, але ж це не виключає права полемізувати з ним в деяких подробицях_ Зрештою, посилаючи Вам цю статейку, я мав на увазі те, що іноді Ви друкували статті навіть про тивників Вашої партії. Щодо останньої уваги (в долині, під числом 4, на 8-й стороні рукопису), то дайте ЇЙ місце в тім разі, якщо запит д. NN відносився справді до моєї особи ... Добродію! Ви ще не знаєте гаразд, яке багно отой Ки Їв! Там усе повно особистих рахунків, кожен киянин мі ряє поступовість чи регресивність якої людини своїми особистими рахунками. Я, на моє щастя, в Києві буваю тільки наїздами і через те можу дивитися на тамошніх ук раїнців без упередження. І пересвідчення моє таке: з-по між київських «націоналів» (дуже неозначений термін!) багато дехто міг би бути найгарячішим прихильником Вашої часописі, коли б цьому не стояла на перепоні тая клі ка, за яку я згадую в дописі. Я вже давно збирався написати лист про недостойну безглуздість тієї кліки, тільки ж мене досі спиняли два резони: І) мої «разоблаче ния», мабуть, були б витолкувані як напад на Non-ego, а цього я б не хтів, бо не знаю, чи винен він у дурості сво їх сліпих поклонників; я дуже хтів побалакати з ним про се особисто, та якось зустрітися не приходиться, а писати до НЬОГО лист теж не випадає, бо він мене прохав не торка-

104

тися таких питань листовно. 2) Я боюся теж, чи не були б використані мої «разоблачения. галицькими (та й киЇв ськими) реакціонерами як оружіє проти цілої Вашої пар тії. ЯК В и про це діло думаєте? Чи варто «разоблачати», чи ше порано? Часопись я одержував досі доволі точно (крім тих чисел, які я колись рекламував), але ие сподівався я дочекатися З-го номера, бо з російських часописів довідався про но вітню курренду'. Дуже Вам дякую за всі Ваші турботи про мою збір ку. Незабаром, як пишете, має прийти до мене перший ар куш; одсилаючи коректуру, я пришлю Вам ще грошей та дальші рукописи. Я вже бачу, що в збі рці буде аркушів з восьмеро; тільки ж з грошового погляду я маю забезпе ку навіть на 9-10 аркушів. Ціну киижки визиачте, звіс' но, Ви самі, бо меиі, натурально, це одиаковісіиько. Коли звелите вислати Вам цейлонського чаю? Та скільки? Бувайте здорові, дОбродію. Не винувачу я Вас за те, що Ви повірили поганим чуткам про мене. Та й як би Ви мали не повірити? Адже Ви мене зовсім не знаєте. Та ко ли схочете мати віру МОЕму слову, то повірте, що тая «болт ЛИВОСТЬ» та Блізливість, за яку Ви згаду€те, €, мабуть, поп росту щирість та uивільна відвага. Коли ж я справді іно ді помилявся (я говорю про свої дописи до .ПрlавдиJ»), то й помилявся щиро, та й то дякуючи своїм украй роз шрубованим нервам. Через оту останню хворобу я й при рішив зовсім не торкатися політики особисто.

Ваш щирий А. Хв-/(() Р. S. Марки, наліплені на конверті, зверніть мені. Та й взагалі звертайте напредки.

41.

До Б. Д. Грінченка

Любий земляче1

Чудні речІ зо мною кояться! Летю я наче по наклонній плоскості: кинув і університетську і вчену роботу та й І Розпорядження, циркуляр.- Ред.

105

вдався знов до українства. Написав я статейку до «30' рі»', кинувсь у (миролюбиву) полеміку з Драгомановим', цілий день сидю та переробляю свої повістки задля ви· дання' і т. ін. Це вже так тижнів з 21/,1 А вже, як мовля ють, екзамени на носі ...

Насилу здобув я твори Квітки'. Почав виправляти «Марусю» та Й ••• перевершив Вас. Ви тільки трошечки ви правили її та й то з боку літературного. А я взяв та й лексику повиправлявl Виправляв, правда, не дуже риго

ристично, ну, а все ж чимало. Мабуть, лаятимуться ... Та вже будь·що-буды На мою гадку, варто було б не друкувати вдруге «Олеся» еІс. до того часу, доки Губанов не повидає

Квітку. А після того чому б справді не оддати до «Посредника»"? Всі Ваші виправки поодержував. 3вістіть мене заз· далегідь, які оповідання стоять на дальшій черзі. Х то видавець моїх оповідань, про те теперечки не хочу сказати. Що ж до «Вільгельма Телля» та «М[арії] Ст[юарТj*, то хто його зна, чи можна їх буде видати. Про це можна буде балакати тільки восени. Та все·таки скажіть: скіль ки аркушів зайняла б кожна драма? В мене нема Шілле ра під руками. Та до речі: чи Ви знаєте, що в Києві моло ді УJ<раїнці хтять видати збірку на користь пам'ятника Шевченкові? Якщо Вас іще досі не запросили, то хіба тим, що адреса Вашого не знають. ( ... ] Рецензія на «Сон[ячний] пр[омінь]»' знов спізнилася,

бо насунулись важні політичні справи, котрі не дозволя ють ще дати місце критичному одділу в часописі_ Та я вже попрохав, щоб теє число, де буде рецензія, прислали ме яі в двох примірниках. А тепер переходю до найважні шої речі. Б ачте, з журналами тутешніми мені ще доводить ся мати ді ло, а з газетами - ні. Тим-то дуже великої користі я Вам не можу принести. Та моя порада ось яка: щодо дописів, то вдавайтеся просто до редакції «Русских ведомостей» та рівночасно й до других часописей, не тільки московських. Коли Ваші дописи будуть редакціям цікаві, то вони будуть надруковані, і для пього не треба мати чина «постійного сотрудника». Я ж охоче берусь збирати

плату за ті дописи та пересилати Вам, коли назбирається декілька карбованuів. Що ж до фейлетонів, то я б Вам рекомендував тутейшу газету «Новости дню>", - порядніша од других. Посилаю Вам

100

примірників з троє, щоб Ви побачили, чого туди треба. Виготуйте що-небудь та й защліть до редакції .. Коли Ваше писання сподоба€ться та буде надруковане, ТОДІ мож на буде завести з редактором мову про постійне сотруд· ництво.

А це було б гарно не тільки задля Вас особисто, а й за для українського діла взагалі. Зна€те що? Киньте Ви на пару місяців усяку українську роботу та оддай:-есь імен но цій. Тоді Ви пересвідчитесь, на який зароБІТОК з га зетної праці можна Вам рахувати. Я ж, признаюся, зов сім У цьому ділі некомпетентниЙ. Реферати мої (котрі геть усі друкуватимуться) поміщатимуться в таких виданнях,

де авторам нічого не платять. Перед літом вже я був зов сім

порядився

директором

одного

платного

журналу

давати туди ряд статей по своїй спеціальності і вже дещо налагодив, аж коли нагодився мені урок, КОТРИЙ, нема сумніву, дасть мені однаковий заробіток, але 3 меншою тратою енергії. Коли не помиляюся, за дописи в часописі платять 3 коп. од рядка. Несподівано прислали мені цікаву книжечку Драго манова: «Про хрестителів або баптистів на Вкраїні. (про штунду). Коли інтересу€теся, то пришлю Вам. А на об· гортці зазначено, що святе письмо на укр[ аїнській] мові можна купити й у Росії, в Варшаві, вулиця Сенаторська, 497/2 у А. Кантора (така ласка до українства, мабуть, Ma€ на оці боротьбу з уні€ю). Нарешті зроблю дуже цікавий додаток: «Веселого опо відача» Губа нов прода€ по 8 коп. (11), а на обгортці визна чено 30 коп!!! Ваш щирий приятель А. К. Р. S. Між іншим, я щиро Вам радІО наготувати що-не будь задля «Будильника»·: оплата тамечки дуже гарна, а компрометуючого в такім-о співробітництві нічого не Ma€. Чи в Вас € «Зеркало» за давніші роки? Звідтіля мож на бу ло б дещо переложити та й послати. З «Веселого

оповідача» теж. А коли було б ушкварити.

€ охота,

1U7

то й цілий фейлетон варто

До Б. Д. Грінченка

42.

М[оСкв_l.

дорогий

11 m 93

земляче!

Чи не знаєте часом: в «Книгу пісень» Гейне, переложе ну Лесею Українкою та Ставиським, увійшла «Оіе Неіm kehr» чи ні? Коли ні. то знайте, що є видавець на україн ський переклад «Оіе Heimkehn Наклад був би 600 прим. і з того числа 300 прим. були б перекладачеві. Речинець місяців 2-3 (а то й більше, м а 6 у т ь). Чи не взяли· ся б Ви? Ваш щирий прихильник А. К.

43.

До М. І, Павлика

M[OCKBal. Шановний

ш 93

добродію!

Здобув я подвійні прим[ірники] «Н[арод]у» та й стою ні в сих ні в тих: не знаю, що з НИМИ робити. Певне, що я з великою охотою був би переслав їх у КІ иїв] , та біда в тім, що не знаю адреса жоднісінької особи з-поміж тих, хто цікавиться «Нlарод]ом •. Смішно сказати, але що прав да, те не гріх: після процесу Невестюка* мої київські зна йомі так сильно налякалися, що заборонили мені перепн суватися з НИМИ,- бояться І бачте, що всі листи на пошті контролюються. Скажете, що можна було б переслати не впрост, а через другі руки,- коли ж і тут закарлючка: до мене христом-богом була просьба, щоб я й У всіх опро чих листах, писаннх до будь-кого, не називав нікого з ра дикалів на йме н н я. Я, торік це було, якось забувся про це та й був послав до одного ЧОЛОВ'яги (гімназиста!) коротесеньку й безвинну записку, щоб він її передав

.Константинові Йвановичеві.*, то мені за таку «необач

ність» довелося 3 'ЇСти стільки докорів, що я вже вдруге не зважуся цього робити. Я кщо хочете посилати комусь часопись через мене, то неодмінно дайте мені а д р е с: а то прикрості вийдуть такі, що цур їм і пекl

lоа

Щодо «Хл(ібороб]а», то коли б моя змога, то я бозна-що був би зробив_ Та, на жаль, мусю признатися, я зовсім

харпак: коли я оце маю змогу видавати свою збірку, то це пояснюється, 3 одного боку, моїм дуже-дуже умірко ваним способом життя, а з другого боку - випадковими обставинами, про які в листі не випадає розбалакувати ся. Єдине, чим я можу пособити,- € внести свою дрібну лепту, себто передплатити «Хл(ібороб]». Будьте ж ласка ві, висилати мені й цю часопись. до речі, за «Н(арод]» я вже вніс передплати 3 крб.; опрочі 7 крб. я вишлю двома висилками: 3 крб. в апрілі та 4 крб. пізніше. Будьте пев· ні, що

за мною

передплата

не

пропаде:

на

це

я дуже

точний.

Знов спасибі Вам за клопоти з виданнямІ Чепурнень

ке буде. Та от що: як я довідався, бандеролі з написом «корректурныIe листки» не йдуть у цензуру. Ану спробуй те вислати мені знов-таки р е ком енд О В а ною бан дероллю 4 прим. першого аркуша, тільки ж не забудьте зробити на них напис: «корректурныIe листкИ». Може, дійдуть благополучно. Чи не можете Ви мені сказати, в якому числі буде на· друкована рецензія др( агомано]ва на «Сонячний промінь»'? Питаюся тим, що задля автора вона матиме велику вагу, рішаючу навіть, і він чекає теї рецензії 3 величезною ажі тацією. Повідомте мене, то я його трохи заспокою.

Ваш щирий прихильник А. К.

44.

До М.

І. Павлика

МІоск"а). Високоповажаний

1 18 ІУ 93

земляче І

Підманув я Вас та й не вислав досі гроші, бо й мене підманули були. Сьогодні ж гроші я одержав та й виси лаю Вам (10 крб.). Розпорядіться ними ось як: 5 крб. при· кладіть до тих, що вислано на друк книжки (себто тепер буде 51 5 = 56), 3 крб. візьміть яко передплату (зоста юся я ще винен 4 крб.), а на опрочі 2 крб. будьте ласкаві купити «Книгу пісень» Гейне, котру, либонь, доведеться

Вам виписати зо Львова та й вислати мені в коверті (реко'

109

мендовано). Ціни «Книги пісень» (в перекладі Л. Укр а ї н кит а Ста в и с ь к О г о) я не знаю точно, не знаю так само, скільки коштуватиме пересилка її зо Львова до

Коломиї та з Коломиї

сюди;

посилаю

2 крб.

навман

ня.- коли не вистачить, то візьміть 3 ТИХ грошей, які при· значені на друк збірки. Т а нез а б у Д ь т еве сти р а х у нок усяким дрібним видаткам, вроді коштів пересилки і т. ін. Я та кого рахунку не веду (та й не можу вести), але ж мені ду же прикро було, якби що Вам довелося втягатися в мар ні видатки задля мене. Будьте ласкаві вислати мені рекомендованою опаскою 11 прим. першого аркуша збірки, а по двох днях таким самим шляхом - 14 прим. другого листка. Напису «кор реКТУРНЬІе листки» вже не робіть, але напишіть тільки «3 друкарні Білоуса».

Попросю я Вас також прислати мірник 7-го Ч. «Н[ароду]», щоб я мав ність Чайченкові (адже тут € критика Про фотографію ще раз просю. По ві (та таки справді з дор о в і).

мені ще один при що одіслати на влас на нього). всім бувайте здоро· Ваш А. l(.

Про подію з покликом я неодмінно змайструю допис, ко ли всі подроБІЩі виясняться мені гаразд. Копії його я, на жаль. собі не лишив, але сьогодні ж напишу, щоб мені при слали. То, може, він ще буде й одісланий до Вас (рівно як до «Хліб[ороб]а», «30рі», «Правди», «БатьківщинИ»*). Р. S. Марки, наліплені на коверті, одішліть мені.

45.

До Б. Д. ГрІнченка

Любий землячеl

Одвічаю

нашвидкуруч,

бо

через

тиждень

маю два

важкі екзамени. Кінець рецензії ще й досі не прийшов', через те посилаю

Вам початок окроме; в пакункові пришлю й перші ки

цього

числа.

110

сторін

3 цензури ще нічого мені не вернули, але кажуть, що десь цими днями можна сподіватися рішучої одповіді. В тих чч. «Неделн»', що я встнг переглянути, ще ие було того, чого Вам треба. Але я ще раз перегляну дальші чч. На літо я їду в одне село під Москвою - вчителювати паненяткові*. Житиму не в сім' ї батьків свого вченика, а на окремій дачі. І знаєте, яка мені гадка прийшла у голову? Якщо в Вас є вільний час та охота побачити Мос кву, то чи не захтіли б Ви до мене приїхати на деякий час? Вкупі з Вами я б із села поїхав і до Москви, щоб бути Вашим чичероне. А щодо грошей, то ця подорож коштувала б, мабуть, не дорого, бо я міг би прис",ати Вам студентсь, ке свідоцтво, що по ньому з Вас узяли б за білет тільки четвертину ціни. Коваленка я знаю та й люблю його: це нервова енту' зіастична натура, наскрізь чесна. Велика шкода, що об разування

його дуже

Ну, та ще він молодий

[

... ]

шкандибає,

себто

немає

системи.

наздожене. Ваш

А.

К.

«Настю-шкоду» здав у цензуру'.

46.

До М.

І. Павлика

18:2() 93

Високоповажаний

добродію!

Одсилаю "РгоfluпdіSj» та дві замітки задля «Нlародуj»* Тільки позавчора зміг я взятися за писання, бо доти була морока з переїздом. Мій теперішній адрес Вам відомий, шліте одтепер геть усе тільки на нього. І-го, 2-го та 3-го арк. я маю по 15 прим. Коли вже мож на, то будьте ласкаві прислати мені ще по 35 прим. кож ного з цих арк(ушівj. NB. Попросю я Вас послати (звісно, 1 прим.) ті арку ші, які вже вийшли, Омелянові Огоновському: я-бо йому обіцявся. Чи дорого коштуватиме «3 вершlин! і низ[ин]» вкупі з пересилкою? Я, в усякім разі, хочу їі мати.

111

Про видання Тіле я гадки не залишаю·. Правда, спра· ва може вияснитись тільки в кінці літа, ДО ТОГ0 Ж часу вся кі думки будуть тільки мріями. Все-таки я б уже й тепер хтІв знати, на скількох аркушах може вміститися україн ський переклад (звісно, включаючи сюди й покажчики джерел і взагалі не роблячи ніяких вкорочень). далі:

скільки аркушів обійняла би частина твору Тіле, кінча· ючи релІгією семітів? В крайнім разі можна було би спер шу обмежитися тільки цією-о часткою.

іюня

н.

СТ.

Сьогодні здобув Ваш пакет: спізнився він так дуже через те, що прийшов у суботу; а в суботу та неділю до наших не приносять пошти. На мій великий подив, на ковер ті стоїть аж три таможенні печатки та напис: «ВскрьІТ Радзивиловскою таможнею І-го июня 1893 года». Не знаю, якІ результати будуть із того. В усякім разі коректуру і все проче шліть так само на цей адрес; тільки часописи посилайте поки що лиш один-однісінький примірник. Та кожен лист рекомендуйте. Ох, як сумно мені зробилося, коли я прочитав Ваш ЛИСТ! Звісно, самісінькими симпатіями нічого не пособиш, ну, а все-таки позвольте здалека щиро стиснути Вашу ру ку, руку непохитного борця за ідею. Правда, в мене є де які плани, та доки літо не змине, не варто й балакати про них. У теперішню ж хвилину я сам бідний од найбідні шого харпака.

Ваш щирий прихильник

А.К.

Р. Коли 4-й аркуш буде надрукований, будьте лас каві вислати (через цензуру) спершу 5 прим.

47.

До Б. Д. ГрІнченка Любий землячеl

Недавнечко я був послав Вам одкритого листа, писа ного по-французьки, а не по-німецьки, як ми умовилися. Річ, бачте, в тім, що по-німецьки геть усе зрозуміють тІ

люди, яких я прохаю одвозити мою кореспонденцію до Москви. Кажуть, що людина геть до всього може призвичаітися

це я теперечки досвідчую на собі. Спершу мені аж лячно

112

ставало, що я ніколи не бачитиму ~iKOTP.?ГO людського обличчя, а тепер вже я обговтавсь 13 СВОіМ становищем і вже не нудюся. А втім, навіть часу немає на нудьгу вання: з хлопцем своїм я займаюся щоденно п'ять годин та на ходіння туди й назад витрачується 80 минут (бо я вчу його з перервою), а крім того, маю речинцеві роботи,

які я обов'язався поскінчити на 29 юня. Отак і день не помітно змина. до того ж тутешнє повітря (лісове) одігнало од мене безсонницю, що я передше на неї слабував, та й наука з хлопцем мене дуже втомля, і таким побутом я ла ден спати цілісіньких десятеро годин! ЯК бачите, нема часу слабувати на нерви [ ... ] З «Зорею» В мене вийшло простісіньке непорозуміння,

так що я й не розповідатиму Вам про цю справу. Зрештою, В. Лукич таки трохи копилить губу проти мене. Ну, та господь із ним! Кажете: «Тра з «Зорею» щось робити, щоб покращала ... ». Та що ж можна зробити? Чи ж можна що зробити проти тієї безцеремонності, з якою поводяться супроти сотрудників? Отакі диктаторські замахи, які не раз довелося дізнаватн і Вам, і мені (і, мабуть, чи не кож ному співробітникові), повторятимуться раз у раз, невва

жаючи на ніякі протестування. Здався б один радикаль ний лік покинутн часопис. Та куди ж тоді пристати?! Сумний стан речей! Кажу Вам щиро, що я тепер сил у ю себе перечитувати «Зорю». Надто поганий вплив робить ч. Н-е, а зосібна - «наукова» стаття Верхрат СЬКОГО·, дитиняuе лепетання. Та якби діло обмежилося наївним белькотанням, то це ще було б півбіди. А то, ди віться, «вчений» береться до шар л а т а н ств а, напр., в області етнографії або філології. До всього того мова твору ... Е, бодай не казати! (Вибачайте, що занадто невиразним почерком пишу.

Собака, на щастя, не скажена, розкусила мені великий палець на правиці, і він теперечки наче дерев'яний оцупок.

До речі, можу розказати Вам один факт, який добре обмальовує розвої тутешнього духовництва: піп дуже мене пересвідчував, щоб я замість йодоформу присипав рану попелом з шерсті, вистриженої з лоба тієї собаки, що мене покусала ... )

Зостається ще одвітити Вам про Квітку. Щодо .Марусі»

(яку вже дозволила цензура), то я виправки поробив на самому примірникові і таку саму штуку думаю зробити геть з усіма повістками. (Поки що в цензурі є ще JIИШ дві)_ 8

2-148

113

Щоб цензура, бува, не причепилася, я замість «под редак цией А. Потебии» поставив своє мня, а по Дозволі вимазав його, так що цей напис друкуватись не буде.

51кщо я візьмусь скоректувати дещо задля «Посреднlикаj., то, очевидячки, на примірникові «ПосреднlикаJ> теж треба буде спершу написати мОЕ мня_ Отже, чи добре буде, ко ли в цензурі будуть рівночасно два виправлені примірники 3 неоднаковими «адресами для возвращения»? Ви більш досвідчені І ніж н, в цій справі: коли Ви скажете, що можна так зробити, то я зроблю. Ваш А. К.

48.

До О. М. Огоиовського с.

Болошево, Московської губ., 1893~гo РОКУ. 27 липня ст, СТ.

Вельмиповажаний пане професоре! Ви бажали од мене біографічних звісток, от я їх і по силаю. Напишу трохи більше, ніж Вам треба, та Ви вже самі виберіть звідти те, що здасться. Родивсь я ]87]-го року, З-го січня СТ.ст. Швидко батьки мої переїхали в Київщину, та потІм мені знов довелося прожити три роки на Волині, вже великим хлопчаком.

Таким способом я однаково зріднився як з мовою Київщи ни, так і з мовою Волині. А зроду я зовсім не вкраїнець. Батько мій білорус зроду, росіянин по вихованню; мати полька. Вчивсь я у школах російських (бо других тут і немає), і, здавалось би, що найбільше я маю вважати теж за росіянина. Тим часом так воно не е. Ще до гімназії я знав французьку мову, а в цілім своїм житті французьких кни жок перечитав більще, ніж російських. А опісля я вивчив мову англійську та німецьку та щедругі, так що лектуру мою становили і становлять переважно книжки чужоземські, не російські (тим більше, що вибрана мною наукова спе ціальність не дозволяє мені обмежитися читанням ро сійським, ба навіть трохи чи не зовсім його оддаляє). Таким способом, виховання не встигло зробити з мене щи рого росіянина. А українство вросло в мене органічно, без мого відома{ ... ).

114

Вчити мене почали дуже рано. Маючи 3 1/, роки, я вже вмів читати. Батько мій, вчитель географії й історіІ (деякі з написаних ним підручників «одобреньr Ученьrм ко· митетом министерства народного просвещения»), дуже охо· qe постачав мені книжки, підхожі моїм літам, та ШВИДКО почав навіть боронити мені всяке читання, бо од ненастанно

го читання я на 7-ім

років, мене

році збавив СОбі_ очі. Коли мені було

оддали

вчитися у звенигородське

«город

ское училище., і там я вчився п'ять год, до 1881 року. В тім році мене оддали в острозьку прогімназію. В Острозі я жив під доглядом своєї старенької тітки, а це була мені й на руку ковінька: тітка завідувала чималою публічною бібліотекою, в котрій я міг безборонно сидіти зрана до вечора. Перед тим, ще в Звенигородці, я міг читати тільки крадькома, бо батько, щануючи мої очі, попросту одби рав у мене кожну книжку, яку я ладнався читати. В Ос трозі я, після такого постування, кинувся на книжки з жадобою. Читав я геть усе без розбору, тільки ж навіть оте heCt-стематичне читання не могло лишитися без корис ного впливу на мене. Зате очі мої псувалися з кожною дниною більше.

В 1884-0МУ році батько перевів мене з Острога у Київ, у «Вторую гимназию». Та я вибув там тільки рік, бо другого року Я, по конкурснім іспиті, був прийнятий до київської колегії Павла Галагана. Мабуть, Ви не відаєте, що таке колегія Галагана, тим-то я позволю собі сказати про неї дві слові. Це дуже невеличка школа, «закрита» (себто з інтернатом), приймаються туди найкращі ученики з 4-0Ї класи гімназіальної по конкурсному екзаменові. Ви дима річ, що через це в колегії збирається дуже живий, дуже свіжий елемент, вельми сприяючий розумовому роз виткові: виробляється пошана до розумової праці й до науки, виробляється навіть якась ж а дні сть до знаття.

Іменна такий вплив мало на мене колегіатське виховання. Щасливий я був і в тім згляді, що вчителем словесності був у колегії Павло Гнатович Житецький*- людина, що

її вплив я й досі на собі відчуваю. Були в колегії й перечні боки, та я про них не хочу тутечки згадувати. В 1889-м році Я скінчив колегію. За всенький час мого пробування в ній я був першим учеником (те саме, зреш тою, було й У гімназії), але я дуже добре тямив своє неуцтво і почував, що мені ще тра багацько-багацько ТРУДИтися. Не знав я тільки, на який факультет піти, бо

8·

115

на кожному (опроче, хіба, математичного) були такі на· уки, які мене тягли до себе. Нарешті, я зважився зроби· тися орієяталістом і пішов у Лазарєвський інститут схід них мов (у Москві). Перші І 11, року мені довелося дуже пильно

працювати

над

сухим

вивчениям

лексичноГо

ма

теріалу східних мов. Робота була дуже важка, дарма що в мене чудова пам'ять. До того ж рівночасно я студіював

деякі правничі науки, що стосуються до історії та ет нографії. Все те мало злий вплив не тільки на мої очі (я став короткозорим таким, що вже й у б-е ч. 'окулярів бачив погано),- все те мало злий вплив і иа ціле здо ров'я. А треба Вам знати, що я й зроду вдався слабови тий, до того одержав в спадщину од матері иервову хво робу і, ще будучи в колегії, занепадав на здоров'я. Одразу я не звертав був ніякісіиької уваги на свої хворо би, невважаючи їх за щось небезпечне, та й занедбав їх.

Торік я скінчив курс У Лазарєвському інституті і, як зви чайно, приїхав на літо в Київщину, У Звенигородку. м.авсь я тоді страшенно кеп СЬКО, та не міг спочити, 60 поспішав написати кандидатську дисертацію. Під кінець юля я дійшов був уже трохи чи не до неврастенії, коли раптом занедужав ще й на холеру. Остання хороба зро била з мене живого мерця. А в мене був намисл: піти ще на один факультет, Імен но ж на філологічний, щоб спеціалізуватися на порівняв чій філології, до якої я вже й передше мав велике прихил ля, а до того й багатий матеріал (я вже й тоді знав щось із п' ятнадцятеро МОВ, а мав неодмінно вивчити ще скіль~ кись). Мій щирий приятель Василь Чайченко раяв мені не здійсняти свого наміру, а поїхати на якийсь час у село, щоб оздоровіти. Та я, на жаль, не послухавсь його, бо сподівавсь, що одужаю й так. Восени 1892-го року я знов од'їхав ДО Москви. Я почав історико-філологічний факультет з першого таки курсу, а через те університетська робота одбирала в мене дуже мало часу: адже більшість тих предметів, які викладаються на першім курсі історико-філологіч ного факультету, була мені вже відома гаразд. Намість того я міг зайнятися самостійними розвідками орієнталь· ними. Ще на третьому курсі Інституту східних мов я, умовившись З одним із редакторів «Вопросов философии и психологию,*, почав перекладати твори арабського фі лософа Аль-Фарабі' і писати передмову до них з загальllб

ним начерком арабської філософії, Восени ж 1892-,0 ро· ку я обробив ще інакші теми, 27-го ОКТJl6ря мене прийнято в члени «Восточной комиссии Императорского москов ского археологического общества» після виголошення мною відчита «Суспільно-економічна підкладка дервіШ ської теософії», З-го декабря того ж року я прочитав вступ·

ний реферат у «Императорском обществе любителей ес тествознеНIІЯ, антропологии и зтнографии» на тему «Коб зарська поезія в афганців», і сюди теж був прийнятий в члени, В тім СІІмім місяці мене запрошено до участі в Історичній комісії, що тоді під предсідательством про фесора П, Г. Виноградова' складала хрестоматію по серед· ньовіковlй історії (иа премію з Академії наук); я був сюди притягнений яко спеціаліст по історії арабів і взагалі мусульманської культури. Ще через пару місяців я зро бивс!! співробітником «3нциклопедического словаря»', що видасться Брокгаумм та Єфроном, В протязі минулого аК8Демічного року я, яко член всіх тих товариств, тіль ки й робив, що складав відчити один по однім то сюди, ТО туди. то знов СЮДИ, ТО ЗНОВ туди; а крім ТОГО, мав я й інші обов'язки, Я.ПР., педагогічні заняття. Не ДИВНИЦЯ, що робити випадало чималенько. Я того й не помічав, бо працював дуже залюбки, та й незчувся, яК моє здо ров'я розхителося вкрай, Чимраз сильніше з'являлася навіть неохота до життя, Я не знаю, що я робив би, якби не листи дорогого Василя Чейченка, котрий відносився до мене, наче брат рідний, забуваючи мої печатні виступи проти

нього,

Надійшло оце-о літо. Я поїхав в оте село, звідкіля до Вас пишу, і оселився в лісі з сосен та бер із, Спершу мені здалося, що я вигоївсь, та такечки я думав лиш доти, доки не надійшов юль з його спеками, Отже, од початку юля аж до сьогоднішньої днини я слабую ще гірш, ніж коли, і вже не маю ніякої надії на одужання. Вночі спання нема, вдень - сидіти навіть ледве МОЖУ, а ЩО вже хо дитиl Що пройду минут із п'ятеро, то мусю і спочивати, бо інакше удушуся або серце лусне, Не смію навіть ра діти чому-небудь: од найменшого радіння серце колотить ся так сильно, що аж болить. Випадають, правда, іноді

такі дні, що хвороба як стій кудись одлітає, мене всього сповняє енергія, і

А дl.'угого дня ВИГОІТИСЯ,

я працюю так легко, неначе граюся.

реакція. Отож, кажу, я не сподіваюся

Все-таки,

мені здається,

117

що років

із п'ятеро

я ще якось дотягну. А втім, хто його зна-віда! .. Може, й цими днями доведеться дуба дати. Та я од того часу, як ,вірував у бога, спокійнісінько чекаю смерті. 30стається ще згадати про свою діяльність на укра їнськім літературнім

полі.

Ще коли я вчивсь У колегії, в нас (звісно, потай на чальства) видавалася часопись,- певне, що рукописна. В тій часописі я помістив цілу низку українських віршів під заголовком «Голоси природю>; це було невдатне на слідування Гете. 3адля тієї ж шкільної часописі я був виготовив український переклад уривків з «.J ulius Caesar» Шекспіра. Через віщо я писав тоді по-вкраїнськи, не зга· даю. 3наю тільки, що українську свідомість прокинув у мене вже опісля Драгоманов своєю передмовою до .По вістей Осипа Федь.овичar,. Отоді я й почав писати по вкраїнськи задля галицьких часописей. Спершу я був по слав до «30рі» довжезну повість «На чужім грунті»- по вість дуже тенденціозну і а lа Zolas. «30РЯ» її одкинула, і чудесно зробила! Повість варта була тільки коша. Все таки покійний Гладилович заохочував мене писати далі. Найпершою моєю річчю, напечатаною по-вкраїнськи, був переклад вірша Нікітіна «Ранок на березі ставу» (<<30ря», 1889, ч. 24). 3рештою, .Зоря» мені тоді не подобала ся: коли виключити Вашу «Історію літератури., то в то дішній .30рі» була самісінька мертвота, і я мусив напру жувати свій усенький патріотизм, щоб не заснути, чита ючи П. Тим часом Гладилович, з котрим у мене зав'яза лося листування, прислав мені річник «3еркала» 1889. Часопись мені сподобалась, і я од того часу аж досі є їі співробітником. В «3еркалі. друкувавсь цілий ряд анек дотів, позаписуваних мною з різних місць, друкувалися й деякі віршовані переклади з Гейне, а найбільше - пере клади гуморесок, напр., «Обережніше з огнем!», .Лічиль ники» (обидві в календарі .Зеркала»), «В неласці», «Тео дор і Медор», «Тещі», .НовиЙ спосіб стягати довги» і другі, що їх заголовків я вже й не згадаю. Яко додаток до «Зеркала» була видана (1892) моя .Побрехенька без тенденції» під заголовком .В народ!». 3 осені 1890 року редагування <30рі. обійняв Василь Лукич. Всім звісно, що він зробив із тою часописсю. Не диво, що я од того часу дуже прихиливсь до '30рі» і спо магав ій скільки міг своїми слабими силами. З повісток моїх надруковані там: «Історія однієї подорожі» (1890) та 1I~

«Батьківське право» (1891). З-поміж моїх віршів, які З'ЯJ лялися в «Зорі», я згадаю хіба доволі довгу «Весиян) розмову» (1891), бо од декількох людей я чув їй похвалу. Найбільше ж чого бажав од мене В. Лукич, так рецензій, звісток і т. ін. Тим-то я вкупі з ним вів одділ «Ілюстрована Україна», посилав дописи про українські вистави в Мос кві, писав рецензії й критичні статейки. З-поміж останніх згадаю: «Українські видання московських лубочників» (1890) (а знов про те С8ме я написав до «Зорі» недавно, і стаття моя скоро вже надрукується), «Драма 51н чука

«Не

поможуть і чари,

як хто кому не до

пари»

«Щербановская волость» Осадчого» (1892), «В поті ч()ла» Франка» (1891), «Кістяки Гольбайна» Залуквича» (1891) (ці дві рецензії я мусив коротити й модифікувати,

(1891),

бо редактор не хтів містити в органі Тlовt.рИСТ Іва ім. Шев·

ченка «похвалки радикалам»). Коли Чайченко одчинив баталію проти «непуристів», Я теж пішов у бій і написав доволі велику статтю «Наша язикова скрута і спосіб за радити лихові»; і листовно, й печатно я здобув З8 неї де кілька компліментів. Деякий час я був співробітником .П Р 8 В ди». В ній я надрукував декілька стихотворів патріотичних (трохи навіть шовіністичних), напр.: «Пісня над колискою» (1890, квітень), «Новітнє козацтво», <Щирий українець., «Тара сове свято на чужині» (1891, май) та віршовий переклад з арабської мови «Моаллака» Антара з передмовою про бедуїнську доісламську поезію (1890 та 1891). Зрештою, редакція найбільше хтіла од мене дописей, я й написав їх скількись, але тепер мені й сором згадати про НИХ, такі вони невдатні. Та я швидко зрозумів, що політику вання - не моє діло, бо моє повсякчасне зденервування вестиме мене тільки до помилок; ТИМ~ТО Я

Й залишив ДОм

писувати.

В «Н а род і. я почав писати з 1890-го року. Дописи мої, які там іноді з'ЯВЛЯЮТЬСЯ, торкаються справ не стіль~ ки політичних, скільки письменських, ба я й не здатний до політики. Опроче того, «Народ» (1890) надрукував мій переклад турецьких народних пісень та декількох вір

шів перського поета Хайяма з погано зложеною передмо вою. 51 був послав до «Народу. й свою повістку «В обій Ma~ старшого брата».

Франко

видав

її окремо в своїй

«ЛІтературно-науковій бібліотеці., та, на жаль, львів ська

прокураторія

сконфіскувала

119

цілий

наклад.

Тепер,

пі.ll. доглядом Павлика, друкується в Коломиї збірка моїх оповідань,

решта

що з

них двоє вже друкувалися

передше,

новітні.

Був я співробітником і в «Б у к О вин і». 1891·го року там надруковано дещо з Гейне та переклад однієї арабської співанки. 1892-го року я умістив глузливу статейку «Ще дещо про общеруське единство язикове». Потім цензура заборонила «Буковину», і вже мені було важко що-небудь до неї посилати.

В .д з в інк о В і» . я співробітникую од

1&91 року.

Там надруковано мої переклади з арабської мови та з дру гих, не пам'ятаю, які іменно. Пригадаю тіл 'ки: «дбай про кіиець діла., «Казка про горбуна., «Сліпці», «Записки куропатви».

Ось, шановний

я встиг

пане професоре, більше-менше все, ЩО

над рук У в ати

протязі

тих

3'/,

років,

коли я знайомий з галицькою літературою. Знаю, що мало, та що ж діяти? Зрештою, е в мене ще й багато матеріалу недрукованого. Є, напр., віршові переклади з Кольцова, Некрасова, Гейне (між іншим, «Віцлі-Пуцлі»), є багацько віршованих перекладів із східної поезії: Гафіз, Сааді, Фір доусі, Хайям, Абуль-Аля, Авіценна, е афганські (чудовіІ) пісні і т. ін. Незабаром я сподіваюсь впорядкувати все те для видання окремою книжкою (<<Антологія з перських поетів»); так мене вже давно нараджував мій шановний приятель Іван Франко. Коли розпочалося видавництво «Наукових записок Тlo

варистJва ім.

Шевченка», я з великою радістю прийняв

тую вість (тим більше, що можиа мати надію, що видав ництво піде в бажанім, чисто науковім, непартійнім на прямі). Гале ж моя недуга не дозволила мені досі наді слати туди жоднісінької статті. Тим часом видання тих «Записок» дуже мені лежить на серці, бо здається, що мені доведеться присвятити себе виключно науці (белетрист з мене, либонь, поганий?). Побіч сподіванки на «Записки» я готував (але ще не скінчив) дещо й задля окремого ви дання, напр., український переклад книжки Тіле «Manuel

de l'his!oire des religions»' (я думаю, що переклади таких наукових речей, яких нема ані в російській, ані в поль ській мові, найкраще можуть підняти в чужих людей по шаиу до нашої мови) та «Словар quаsі-полонізмів», себто f.

сПіЩ>УЧ!fИk і історіі релігії» (франч.).- Ред.

120

виБІрка таких сучасних українських слІв, які зустрі чаються в южно-руських пам'ятниках до прилучення Укра їни до Польщі, а тим часом вважаються деким за польський вплив (60, бачте, таких слів нема в мові російській!).

До речі, можу ще додати, що, не знаючи про намір Уманця'

видати незабаром російсько-український словар, я був по

тратив доволі часу на поповнення словаря J1евченка' як вибіркою слів s інших писателів, так і самостійним зби раиням матеріалу просто з уст народних. Очевидячки, тепер тая моя робота не має вже ніякісінької ваги. А втім, дещо з зібраного матеріалу я

недавнечко надіслав

Уманцеві. Наостанці похвалюся, що під моїм доглядом вже на· друковано одним з московських лубочників дещо по вкраїнськи, а надрукується й ще.

Зостається ще сказати х іба про своє ймення. Звусь я 'АР'''1)ТЄЛО" по російській вимові - Агафангел, а в ди тинстві мене вдома звали Хванько. Бувайте здорові. Ваш щирий прихильник А. Кримський

P.S.

Коломийське видання моїх повісток завдяки уся

ким друкарським перешкодам посувається дуже поволі ...

49_

До П_ Г. Житецькоro

Дорогий, високошановний учителю! Дуже я зрадів, довідавшись од Оппокова, що Ви ще мене пам'ятаєте. Я повсігда раз у раз згадував за Вас, мого незабутнього вчителя. Адже мої громадські пере свідчення й ідеали повиростали з тих гадок, які Ви мені прищепили, коли я був школярем, а останнім часом я знов ізробився Вашим учеником: в сфері філології. Оппоков мені переказав, що Ви бажали мати записаннй мною Ваш курс словесності. Правду кажучи, мені со ромно висилати Вам ті записки: коли я їх писав, я ДОм піру вчився писати, опроче й неук був чималий, тим-то позаписував Ваші лекції не гаразд, не до ладу, не без по милок. Не сміючи опиратися проти Вашого бажання, я вже написав додому, щоб усе Вам вислали якнайшвидше

121

та тілЬКИ просю Вас, любий вчителю, не сердьтеся, знайдете в моїй роботі дещо кепське.

Бувайте здорові, дорогий Павле Гнатовичу!

коли

Вірю й

сподіваюся, що Ви незабаром зовсім одужаєте і довго ще працюватимете на славу рідного краю.

Ваш щирий_прихильник А. Кримський Москва.

12 18 ІХ 93.

ЧИСТЬІе пру ДЬІ, МЬІльников пер.,

50.

д.

І(ашкииа,

кв.

Леве.

До І. Я. Франка

18 2693 ІХ

Дорогий друже!

Лист Ваш од 20lIХ я здобув. Дуже Вам дякую за Вашу ласку, що Ви меиі хочете зробити', а то я вже був сумував, що моє оповідання не побачить світу! Критику на Ваші вірші я напишу' дуже охоче. Знаю, що тут мені буде чимало роботи, але я нею займуся зовсім залюбки, бо писаиня критичної статті примусить мене вни кнути глибше у Ваші твори,- а це я вважаю задля себе самого дуже корисним. Думаю, Ви вже настільки вірите у мою щир ість, щоб ие добачити в остаиніх моїх словах якийсь порожній комплімент. Ваші вірші я дуже поважаю, та, на превеликий жаль мій, я не гаразд обзнакомлений 3 НИМИ, бо великої частини 3 них Я не міг нізвідки дістати. «З вершин і низин» я читав у переписі одного киянина. Тепер мені любо буде перестудіювати Ваші поезії в ан самблі_ Біда тільки ось у чім. Коли я писав рецензію иа «В

поті чола., В. Лукич не згодився друкувати її без одмін, дарма що тая рецензія вже й так була писана в бажанім для «Зорі» дусі. Боюся, що тепер зоряна цензура буде ще су воріша. Тим часом мені хтlлось би, щоб стаття моя була надрукована у .Зорі» ж таки, 60 це найбільш розповсю джена часопись. Що Ви про цю справу думаєте? Чи, може, зовсім не варто й удаватися до .Зорі., а просто до .На

роду'?

122

Зна€те, як мн зробимо З примірником Вашої книжки? Якщо Ви мені подару€те її, то я, звісно, буду дуже, вдяч, ний, а от щодо пересилки, то дозвольте, щоб вона була на мій кошт: того вимага€ справедливість. Спершу я хтів був зовсім про це Вам не писати, а попросту оддячитися при·

силкою якоїсь рідкої книжки; пишу

ж через те, що мені

зда€ться, що краще буде, коли Ви самі напишете мені, яку книжку, напр .. з антикваріату Шибанова, Вам хті лось би мати. Не сердьтесь, дорогий друже, що я так по

ставив справу: повірте, це з щирості. Та я й певний, що Ви, такий знавець людської душі, мене зрозумі€те і зробите так, як я передкладаю.

Ще в маї був тут зроблений переклад «Муляра» та .Олівця» і редакція «Русских ведомостей. обіцялась на· друкувати, викинувши тільки «образцЬІ малорусских ру. гательств» (в «Мулярі»). За великою силою матеріалу все

в «Русск/ихl

ведlомостяхl»

мусить довго

чекати

CBO€Ї

черги.

Живу ще на селі, здоров'я набираю. Хочу ще тижнів з пару ніякою роботою не займатися, щоб справді зазнати спочинку. А далі доведеться багато працювати над укра· їнською філологі€ю. Павло Житецький обіця€ всі при збирані ним матеріали лишити мені, щоб я продовжав його діло. Мені здається, що мені треба присвятитися ви ключиа иауці, бо белетриста з мене не може вийти. Коли надрукується збірка моїх оповідань, я Вам пришлю ЇЇ, щоб почути од Вас щирий та щонайстрогійший суд. Бувайте здорові. Стискаю Вашу руку. Ваш

А.

Кримський

Адрес мій усе той самий, та деякі аркуші можна буде послати ще й на такий адрес: Москва, ЧИСТЬІе ПРУДЬІ, МЬІльников пер., Д. Кашкина, кв. Леве, мені.

51.

До І. Я. Фраика

дорогий друже!

Оце посилаю Вам той лист, що мені написав Павлик.

І думаю я, що краще зробимо ось як (звісно, коли Ви не

будете тому противні). Я за літо трохи заробив грошей, 123

так що могтиму видати теє оповідання своїм коштом', окремою книжечкою, аби Ви згодилися посере)J.ничати з друкарнею. Хай буде наклад 600 прим. 3 того числа 50 прим. я візьму собі, а рештою розпоряджайтесь Ви, як знаєте: гроші, що виплинуть з продажі, нехай підуть до Вашої повної розпорядимості, вжийте їх на яке хочете укр[аїнськеl діло. Ну, а коли прокураторія знов сконфіс кує, тоді ... що ж діяти! вже будь-що-будь! Бажав би я, щоб брошура мала такий формат і такі літери, як тая збірка моїх оповідань, що друкується те пер у Коломиї. Якщо Ви згоджуєтеся переговорити з друкарнею, то я зараз-таки й вишлю до

Вас гроші.

Напишіть тільки,

скільки іменно треба. Ваш А. К.

52. дорогий,

До І. Я. Франка

високоповажаний

друже!

Живучи на селі, далеко од поштового місця, я не хо тячи забарився з своєю відповіддю на Ваш останній лист. Цими днями вислав я Вам Пипіна «Повести»', а «Ка· лики» Безсонова' вишлю аж тоді, коли переїду в Москву, себто не раніш од І ноября ст. ст. Ви ж бо писали, що це діло не спішне. Тепер щодо задуманого Вами видавництва'. ЯК могли Ви пересвідчитися 3 листа Чайченка, дописей Вартового' та ще деяких слів по часописях, давно вже на Україні відчувається потреба такого письма, яке Ви хочете вида· вати. Я теж, з свого боку, висловлюю величезну радість. Співробітників, запевне, потроху назбирається чимало, та я думаю, що на перші книжки Ви й не потребуєте їх бага цько, бо самі здорові знаєте, що одно Ваще ймення буде найбільшою рекомендацією часописі. 3 українців наперед усього Ви повинні рахувати на Чайченка. Крім оригінальних творів, він теперечки має переклад Шілле· рової «Марії Стюарт» і вже давно бідкається, що нема на· кладця. далі, якої Ви гадки про Вартового? Адреса його я не знаю, та коли Ви у Львові не розвідаєте (напр., в ад міністрації «Зорі.), то я вже постараюся розвідати сам. Щодо правдивого ймения Вартового, то мені казали, що це - Катренко (Кирпатий). Іван Спілка (це, здається,

124

"ін писав

Profession de

ІоР молодих українців") тепер си

дить у тюрмі, та знаю, що йому Ваша гадка буде симпа

тична. Про Олену Пчілку, Лесю Українку й Мих. Обач ного' не розводитимусь, бо десь, певне, Вн вже до них вдаЛИС!l. Гарною підмогою може бути дикарєв". Він не політик, ЯК і загал наших вчених, але він пересвідчений

українець, не як загал наших вчених. Спеціальність його етнографія та філологія; рос[ійська] критика зустріла його праці дуже прихильно, та тая прихильність не зламала його рішимості писати що можна по-вкраїнськи, і деякі праці лежать в нього не друковані тільки через те, що по рос[ійськи] він їх друкувать не хоче. В Воронежі, де він живе, є гарне філологічне товариство, дикарев міг би подавати про нього цікаві звістки. Адрес його в январі був такий: Воронеж, Неёловская ул., д. Алексеевой, кв. Ермолаевой, Митрофану Алексеевичу Дика реву (на всякий випадок зарекомендуйте лист). Про Москву подаватиму вісті Я , тільки бажалось би, щоб ви мені детальніше по· ЯСНИЛИ, чого іменна потребуватиме часопись од мене. Оригінальних белетристич!!их утворів у мене тепер немає, бо те, що є, піде в збірку коломийську, а великоруські билини й перські уривки з «Шах-наме» Я постараюся за слати до Вас у январі. Охоче писатиму рецензії ... от про моє нещасливе оповідання «Сирота Захар»: я був прохав у Вас, чи не можна б його ВJдати окремо на мій кошт. Та коли не можна буде, то чи не здасться воно до часопнсі? Будьте ласкаві одвітити на llЮ точку. Кого іще вказати? Сором сказати, не знаю. Маю таких знайомих, що охоче передплатять часопись, та не співро· битимуть, бо не письменники. Знаю декілька рухливих Л!Dдей у Києві, та вони рішучі «правдяни». Дехто з москви ЧlВ міг би бути добрим співробітником, та ба: по-вкраїн СЬКИ писати не вміють.

Вже я цілий рік не був на Укра!н! ! не знаю, що пороб ляють Nоп-еgо та Синявський. Перший, здається, в Пе тербурзі,- чи не придався б він? Синявського адресу я тепер не знаю, та зміг би довідатися. Переїхавши в Москву, я Вам пришлю адреси, куди варто було б порозсилати запросини. Та ще розвідаю в цензурі, чи не можна було б надрукувати оголошения в рос[ ійських] часописях. Ваш А. К. 1

Програма (франц.).- Ред.

126 -

63.

До Б. Д. Грінченка

Любий земляче! Перш усього скажу щодо свого адреса: він той самий, що й улітку< Здобув я запросини до передплати на -Житє і слово.': коли в Вас ще немає, то я Вам вишлю один примірник. На превеликий жаль, видання не буде підцензурне (заклю, чаю з того, що задля Росії передплата виносить 12 крб., тимчасом як задля Галичини - якихось 5 чи 6 зр.), на велику лічбу передплатників у РосП воно числити не може. Нащо вже «Правда» цікава задля деяких кругів, а й вона мае передплатників мов кіт наплакав, хоч зам гально звісНО, ЩО націонали наші - доволі сміливий на род у порівнянні до радикалів. А тим часом загал прону мерантів «Житя і слова» мусить складатися переважно 3 радикалів. Певие, що я Франкові не писав про свої сумні передчування, бо не хтів його заздалегідь затурбовувати, але сам я не чекаю дуже великого розвою «Житя і слова». Я, з СВОГО боку, робитиму що могтиму на користь цієї часописі. Живу все на селі та й дуже радію. Не можу похвали тись, щоб я виблискував здоров'ям, та все-таки хорим на звати себе теперечки не можу: принаймні нерви мої тепер не страждають. Буваючи іноді в городі, відчуваю таку за· нуду,

що

аж-аж-аж,

отже

ледве

верну

до

села,

знову

легко стає на серці_ Без роботи не сидю, та все-таки роблю не через лад, навіть інколи лінуюся, себто наУКОВОІ<О нічого не роблю, а пищу (краще сказать «переписую») оповідання. Якої-небудь довгої праці не хочеться брати на себе. Свої обов'язки до товариств, де я член, я одбу ваю дрібницями. Задля орієнтальної комісії недавнечко розібрав один надмогильний арабський напис початку XVII-ro віку та реферував одну перську статтю, прислану в комісію. Задля Етнографічного т[оваристjва я поки що дав рецензію на І-й том «Записок тlоварист]ва імені Шев ченка»", а готую ще другий. Взагалі я маю намір пода вати рецензії про всякі галицькі видання, які мають научний інтерес, і думаю, що 3 цього буде більше ко ристі, ніж писати такі самі рецензії по-українськи: при-

126

наймні, росіяни знатимуть, що в нас є своя научна діте ратура.

По-вкраїнськи готую дуже довгу рецензію на «3 вер· шин і низин» Франка'. Ось що я теперечки поробляю. А довгих своїх рефе ратів та статей навіть переписувати не хочеться, вже нехай надрукуються опісля. Мабуть, найшвидше пришлю я Вам одбитки своїх статей: «Мохаммед», «Коран», «Мусульман· ские секТЬІ», .суфизм и упадок Аббасидского халифата» , «Картина арабского завоевания»: вони вже пооддавані до друку.

Цензура вже півроку (11) переглядає ті повістки Квіт· ки. які я подав, і досі не дае рішучої одповідІ!

Ваш А. К. Р. S. Будьте ласкаві в коротких словах вказати меиі, які хиби Ви добачаєте в моїй повістці «В народ! •. Я б її хтів теж притулити до збірки. Так само вкажіть мені, коли Ваша добрая ласка, які Ви бачите там помилки супроти мови. Коли хочете, я Вам пришлю один примір· ник, а Ви на ньому поробіть замітки. Р. Р S. Та от аж на кінець зоставив те, про що треба було б написати на самім переді: звісно, присилайте мені теє, що в Вас є, задля російських часописів,- не ру чусь я, що воно неодмінно буде надруковане, та все·таки

зроблю, що зможу. Тільки ж лучче було б, на МОЮ думку, написати лист до редактора ,Русских ведомостей», де б Ви з иим побалакали щиро і виясиили, про що Ви писа и мете в своїх дописах. Брати ж гроші й Вам пересилати, рівно як і полагоджувати всякі дрібні справи, міг бн й я. А втім, робіть так, як Вам зручніше, а я охоче чннитиму все по Вашому наказу.

54.

До І. Я. Франка

дорогий друже!

Посилаю 6 крб. яко частину передплати на «Жlитє] і сІлово]•. Лист із друкованими запросинами я одержав, пришліть, коли е, ще декілька: я постараюсь розповсю дннти.

127

Адресуйте мені на тоІ! адрес, що був улітку, аж доки я не подам новітнього.

Чом же Ви не одповідаєте нічого про мою пропозицію другого видання моєї повістки?" Сперанського" мені так і не поталанило ще досі поба чити, а через те я й не прислав Вам «Калик •. В окремій продажі у букіністів вони коштують 15 крб., та Я, звісно, спершу постараюсь побачитись із Сперанським. Коли можна, то пришліть мені І-е ч. «Ж[нтяJ і сл[оваJ» часточками те, що вже є:

може,

я ще встигну подати про

нього рецензію в '<3тнографич[ескоеJ обозрfениеJ»*. Ващ

55.

А.

К-

До Б. Д. Грінченка

9 18 ХІІ 93 Любий земляче! Не писав Вам досі, бо не мав написати нічого потішаю чого. Стаття та оповідаиня ще лежать у редакції «Русских ведомостей», а звісно, як довго переглядається все по ту тешніх редакціЯх. А от Я Вам ще порадю. Є тут журнал «Семья»", доволі чепурненький (адрес редакції - Мясниц кая ул., д. Ананова). Ол. Веселовський, що з ним я бала

кав про Вас, сказав мені так: «Редактори «Русск[ихJ ведо мостеЙ.- люди ділові: юристи, економістн. Літературні судці з них - бозна-які. Просунути в часопись якогось новітнього белетриста - дуже важка річ. А редакція «Семью> охоче друкує белетристичні речі, що можуть заці кавити публіку. Переклади з малозвісних мов вона дуже любнть, бо це оригінально». Сам Веселовський не має нія

ких стосунків з редакцією «Семьи», та каже, що тут про текції й не тра. Отож удайтесь, коли в Вас є щось готовень ке, до «Семьи», а про результати можу довідатись я; я ж таки можу й гроші Вам переслати. Про Губа нова нічого не скажу, бо давненько вже не був у Москві, а як був востаннє, то Губа нова тоді в горо ді не було. За виправки на моїм оповіданню дуже дякую та й з дея ких скористаю. А з деякими, знов, навіть трошечки згоди тися не можу, бо вони супротивні моїм філологічннм пе-

128

реєвідченням або поглядам на літературну мову. Україн· ський народ має свій синтаксис, одмІнний од других, добре! Інтелігенти повинні триматися того синтаксису ,згоджуюся! Але не тра забувати, ЩО інтелігенти думають і почувають глибше і складніше, ніж простий люд; через те вони не можуть не звершенствувати (вибачте за слово) мову відповідно своїм потребам. Без причасника, напр.,

з являється

мерзенна

плутанина

МОВІ,

яка

попросту

потьмарить, затїмнює: ОТОЖ, користаЮt{И 3 тієї обставини, що народ м а є так и коли не правдиві причасники, то слова, близькі до причасних по розумінню й причас· ні по формі до того, ми сміємо висувати їх на перший план, сміємо давати їм розвиток. Народ має форми померший, лежачий, та але ж може бути, не має слова сказавшuй, кa~ жучий (NB. великоруський народ так само не вживає при часників, не знає слів сказавший, говорящиЙ). А що нам, інте

лігентам, важко перебутися без сказавший та кажучий, то лиш маємо повне право «дать ход» отаким словам, радіючи, що формою такі слова - не чужі і прищепляться прос тому народові зовсім легко. Не забудьте, що в нас немає до того відміняючихся відносних заїмків: котрий в відноснім значенні З8ТОГО не вживається, який - теж мало; зостається тільки не

щасливе що! І от зовсім природна росlійськаl фраза «Отец, знающий, что дети, которыI»

і т. ін.- по-вкраїнськи буде:

«Батько, ЩО знає, що діти, ЩО ... ». ЯК на мене, то авторо ві такого речення найлютішої кари мало! Та й самому на родові чн ж не краще буде, коли інтелігенція зробить його мову гнучкішою, вимовнішою, точнішою? Ні, ще раз розкажу: якщо народ має лежачий, то не гріх буде, коли він матиме кажучuй; якщо має nом.ершuЙ, ТО можна дать йому й сказавший. Розбалакався я про мову багацько тому, що знаю, Вам ця справа цікава; а що Ви (та й я трохи) - літератор

вкраїнський й читатиметесь ЛЮДЬМИ, які, читаючи, хоч трохи дещо од Вас вивчать (так само, може, й од мене), то наші язикові пересвідчення мають не тільки приватну вагу. Тим-то я не зупиняюсь, а вестиму балачку й далі. Ось Ви поставили мені знак питання при слові: <п р о шен н Я дор е кто р а.. А як же я мав сказати? Народ у нас говорить прошения, а я виправив форму на

граматичнішу ... Зрештою, в другім 9

2.146

129

виданні ~ я поставлю

таки саме чити світ

nрошения. Тільки ж бажав би почути Вашу думку: що Ви тут поставили би? Чи, може, Вам хтілось би ба· тут noдане? ЗатулU8 вуха. А авва не два в? А на ввесь не два в? ЗмвnжU8 теж. (На ввесь світ я особисто

чув не раз). Пишу ради бога, а не на бога, бо 1) сам ніколи не чув на бога, 2) од багато декого чув, що І в їхніх губернях на бога не кажуть. Екстаз усіх присутніх українців. Тут Вам не сподо бався родит[елЬНЬІйl пад[ежl. Я б ще згодився з Вами, ко ли б при українців не стояло приложника. А втім, € ба

гацько таких випадків, що можна ставити род[итеЛЬНЬІйl пад[ежl навіть тоді, коли при ньому иемає приложника. Такі случаї, напр., трапляються тоді, коли ми зазначує мо мір у: ківш лиха, сила грошей, копиця сіна (отож і Збірник віршів, а не з віршів, як пишете Ви). А другі случаї,

де нем о ж и а

перебутися без род[ительногоl падежа.

Переложіть мені на чисту мову отакі, напр., речення: «Твори Ренана та· Макса Мюллера», «сурогат ко хання».

дек[абря]

Був я в городі. Статтю про містичні твори надрукує «Книговедение»*, якщо цензура дозволить; платять од аркуша 25 крб. «Беглянку» без моєї волі переслали в Київ,

до «Киевск[ойl стаР[ИНЬІI •. Взагалі, можу сказати, на «Русск[иеl ведом[остиJ» надії великої мати не тра: щоб ту

ди попастися, тра мати дуже велику протекцію. Цензура вернула «Сердешну Оксану», «Мертвецький великдень» та «Перекотиполе»*, та я ще не ВСТиг оддати Губанову. Про

«Серед криж[аногоJ моря»" умовнлись: дає 10 крб. Та от яка халепа скоїлася. Коли я нагадав Губа нову знов, щоб коректуру неодмінно мені присилали, він одказав: «Еге! та вже щось з Вашого надруковано!» Не міг я од нього нічого довідатись дО НУТТЯ; каже, що йому з Д а є т ь с я,

ніби видруковано вже «Серед крижаного МОРЯ», але не думаю я, щоб він зважився друкувать те, про що не до мовивсь іще зо мною. Пішов я У друкарню (в контору) і там теж одповідають: «Щ ОСЬ українське видруковано, та не пам'ятаємо, що саме». Обіцялись за скількись день приставити мені готові аркуші, щоб я міг принаймні дода

ти спис помилок . .сорочка> до того «чогось» ще не готова;

130

здається, буде вона хромолітографована ... Orаке, бачте, діло!

В «Шараді!» надруковано рецензію Др[агоманоlва на І-й том «Творів» Василя ЧаЙченка* . • Чтения в Обществе ист[ории] и древн[остей!», звісно, купувати тут можна, та найкраще в букіністів. Я скількись разів дещо купував Франкові. Тільки треба зазначити, який Вам треба рік.

3 Горб[уновим!-Пос[адовим]* познайомитись не можу

тепер, бо, повірте, нема часу, а він до того живе «у черта на

куличках

•.

Ну, от, здається, поодмовляв на всі точки Ваших ли стів. А тепер знов вертаю до філології. Перед од'їздом. Коли кажуть перед світом, то можна казати й перед од'їздом. Собесідниках. Дак дайте друге слово. А то ж хіба мож на руйнуватн, не будуючи чогось нового натомість? Отямивсь. у Вас схаменувсь. Чому?

Кохати селянина. В Вас стоїть любити с[еляни на]. А я на власні вуха чув навіть: fl картоплі не кохаю.

В скобках. Коли дасте друге слово, то й я не писатнму отак,

як

написав.

Подумкою - див. «Основу», 1861. ІХ, 179. Ви ставите: «Збірка з ХУІ в.». З не треба, бо при віку є приложник. Так само: «в родинах у моск[овських] куп· ців». Навіщо у? Адже кажуть «пропив усе добро свого батька». Впрохав - тисячу разів чув це слово! ( ... 1 Вихованець пеmeрбgрзьJroгО ун[ іверсиme]ту - зовсім пра вильна форма.

Одвітив - м о Ж е, й русизм, тільки ж такий, що всі його вживають частіш, ніж одказав, а ТИМ паче ніж відмовив. Ще раз просто становлю Вам запит. Ви виправляєте: nиmaюcь Вас, наче обидві фрази мають той самий відті нокl В першім реченні є дуже гарна метафора, яка надає виразистості та й робить фразу рельєфною (<<становлю» запит, мов якусь таку конкретну річ, що може стояти на

кону). Такі вислови мають велику ціну,

бо дозволяють

нам точніш, яскравіш виявляти свою гадку. Інтелігенція повинна дбати тільки про синтаксис народний, а не зву· жувати свій круговид до народного. Нехай краще народ

розширює

свій

спосіб думання та приладнується до ни

шого.

УмилЯ8СЯ. З церковної штою, коли

мови народ знає це слово. Зре·

дасте мені друге, то я подякую.

Дрожачим - по-вашому тремтячим (NB. латинське слово). Дрожачий надрукували галичани; в мене знов було дріж[ачиЙJ»[ ... J. Перебив йому - Ви ставите: neреnинив його. Перебив йому

значить «помешал,

тий вислав. В моїм

воспрепятствовал»,

словарчикові

народної

дуже

час

мови Київ·

щини записано ось які приклади, що я між іншим чував: «Що вам перебило прийти?», «Нехай собі розказуе! хіба я йому перебиваю?» 3 цими словами - бажав би я знати підставу, на якій Ви не згоджуєтеся з таким виразом. Настрій духа. ЯК же Ви скажете? Тільки скажіть так, щоб Ваш термін був придатний і для психології ,- одно слово, щоб був научний. Насмішкуватий - звичайне київщанське слоВо. В Ле вицького воно трапляється на кожнім ступені. Калюжа води -по-Вашому тра з водою. Нема рації, бо вода є слово, що визначає матерію, а калюжа вживається тут в розумінні мір и. Так само, як кажемо квар та вади, кажемо й калюжа води. далиня і даЛ€liЯ - таке слово є. Словар Желехівсько го, щО я в нього оце ПОДИВИВСЬ, покликується на Нечуя (без означення твору), Номиса (стор. 148) та Марка Вов чка, Т. ІІІ, стор. 55. Обійняти - може бути, що це й провінціалізм. Тіль· ки ж можу запевнити, що я з дитинячих літ раз у раз чу вав форми тільки такі: сnійняти, (у) nійняти, обійняти, зайняти, здійняти (зняти, а не знімати). Саму стату - позичена 3 М. Вовчка (<<Ледащиця», в т. 1, стор. 99). З фонетичного погляду варто порівняти форму наріччеву: досmoту. . Вирази - виправлено на вислови. Про вираз дивіться в IV томі Чубинського, стор. 219. А от щодо вucлову, то бажав би я знати, чи Ви зустрічали цеє слово в нар о д н і й мові? Придумував - у Вас nригадував. Я багато разів чув слово пригадувати тільки в розумінні «вспоминать». Не в замітку задля себе. Про задля споритись не бу ду, а собі не 8 замітку сам чував.

132

Відnовідно nриnисам Радюковим. По-російськи: «соот ветственно предписаииям Р .», selon les prescriptions de R. (сопІогmеmеп! аих рг. de R.), according to the prescip.

tion 01 R., entsprechend gemiiss den Vorschriften уоп R.

Переложіть мені оиі європейські вирази точно. ВключШJ. Рос[ійське] слово «включить» датується з епохи карамзінської та й є иіщо інше, опроче як точний

переклад з латинського includere. Німиі, доки вигадали еіпsсhliеssеп, вживали та й вживають іпсludігеп. Фраиuу зи побіч inserer мають форми inclus, inclusif. Англ[ійuі] to include. Пишу я все иеє не иа те, щоб сперечатися, а поп росту, щоб порадитись, як же нам бути з цим необхідним словом. Бажав би я знати, чому Ви виступаєте проти «ВКЛЮЧИТИ» та яке ВИ слово передклаД8єте намість нього. Можна було б вигадати неологізм увімкнути, та не знаю, чи буде він зрозумілий. NB. Ми маємо слово вnерти, але воно лиш і нод і підходить. Одразу - у Вас відразу. А в Київщині кажуть так, як я

пишу.

Будучий. А як же треба?

Гість хвилювавсь. Ви підвели чориилом слово хвил[ю вавсь] і поставили зиак питания. Коли Вам здається, що ие випадає так казати про живу особу, то я Вам одвітю, що це метафора, без якої перебутись не можна (хіба що почати думати по-інакшому, ніж ми думаємо!). Коли ж

Вам здається, що нема иародного слова хвил[юватись], то я вже й не знаю, що одповідати маю. Морок. Ви кажете, що це слово коване. Воно трапля ється в 1 томі Чубинського (стор. 196). Цим самим сло· вом найменовують чорта (див. там само). Приказуючим тоном. Ще Зіньківський казав, бупім при казувати - значить тільки «приговаривать». Велика по милка! Взяли робити. В Вас: заходились робити. Тим часом мій вираз - Д у же- Д у ж е частий. Замість багатьох прикладів иаведу Вам слова з пісні: Як

взяла

кувати,

Жалібно співати.

з а nазухою.- В Вас: у пазусі. Приказка: «Мов у Х рис та за

пазухою

Бурхався -

€ТЬСЯ~.

(пазушкою)>>.

я часто чув (бился), напр., «курка 6урха

133

Оnш;увавсь, ночувака (НОЧНОЙ сторож), стидатися, хлЬосткий (молодецький, ловкий), кімната - слова, які я чував завсігди і часто. Наnредки € й у Левченка (впредь). Певне, що з деякими (навіть багатьма) Вашими виправ

ками я згоджуюсь та й можу за иих подякувати. Але ще більш Вн повиправляли такого, з чим я ніколи не розста нусь. Оповідань я десь, певне, не пнсатиму вже, а науч ні розвідки писатиму,- отже, бажав би я знати, що тре ба буде мені робити з научними термінами й взагалі з науч ними реченнями, якщо я триматимусь Ваших вимогl NB. ДО речі, в Вас знаходиться граматика Зіньківсь кого. Хоч, судячи по його критиці на «Одіссе€йі плавники», багато дечого € там такого, з чим я не згодився б, але надрукувати українську граматику варто. В мене є тепер змога це зробити, якщо тая грам[атикаl не надто довга.

Отож пришліть мені її, щоб я спершу міг

її побачити

та спізнати. Бувайте здоров!.

56.

Ваш А. К.

До І. Я. Франка

Дорогий дружеl

Бачте, усі непорозуміння вийшли з того, що я живу не там, де жив досі. Тим-то Ваші листи здобував я дуже пізно й не встиг поробити того, що було треба. Отож, на самперед випишу Вам свій теперішній адрес: Москва, Ма росейка, Спасоглинищевский пер., д. Торнтон, кв. Шульц, мені. Тепер поодвічаю на всі точки Ваших листів. «З вер шин і низин» здобув (жалко тільки, що без автографа). Рецензію, та й довгу, напишу нео Д мін н о. Тільки ж звісно, як довго лежить у «Зорі» кожна стаття, чекаючи черги: надрукується десь аж улітку. Про Румянцевський музей не встиг написати до І-ої книжки', але до другої напишу: вже я роздобув протоко ли всіх засідань та другі потрібні джерела. Що ж до Ти хонравова, то я ЦИМИ днями вже Вам вислав кліше з його автографом. (NB. Просю прийняти в дарунок, в оддяку

134

за «3 вершин і иизин»). Життєпис ЙОГО пришлю к тому речинцеві, який Ви мені визначите. Ad hoc' . десь, певне, Вам знадобляться ще деякі портрети московських вче· них і от знайте, що багато деякі з-поміж них я міг би Вам присилати просто в клішах. Вкупі з пересилкою це кош тувало б Вам більше-менше карбованців чотири. Чи, може, виготувати кліше у Львові (з фотографії) буде ще дешев ше? Про це Ви мені неодмінно напишіть, щоб я знав на будуче.

Остання книжка «3тнограф[ическогоJ обозрения. ви

ходить вже взавтра, а «Житя і слова» я в цілості ще не здобув. Через те не пощастило мені вперти рецензію са ме в шо книжку, а шкода, бо в тій самій книжці містить

ся моя рецензія на 2-ий том «3аписок т[овариетJва Шев ченка». Та самим «3тнографическим обозрением> обмежи

тися не можна. Щоб дати рекламу своєму виданню, Ви по винні послати один примірник І-го ч. до «Русской МЬІСЛИ»* . Один Із сотрудників, що на ньому лежить повинність рецензувати вкраїнське, сам сказав мені, щоб я Вам цеє порадив.

Одішліть рекомендованою опаскою (не в куверті) під адресом: Москва. В редакцию журнала «Русская МЬІсль». Леонтьевский переулок. На примірникові (не на опасці) зробіть напис: «Для рецензии».

18194 Щодо того примірника «Ж[итяJ І елlова]», який виеи латиметься мені, то вчиніть ось як. Висилайте не ОДНУ, а Д в і книжки (звісно, за винятком ч. І, що вже мені вислано його), шліть р е ком енд О В а ною банде роллю на адрес: Москва. Политехнический музей. В 3тно графический отдел «Императорского общества любите лей естествознания, антропологии и зтнографии». Один з тих двох примірників йтиме до бібліотеки Общества,

другий - мені. Ск і л ь к и к О ш т У в ати м е пер е д п л а т а? Хоч посилатиметься журнал не в кувертах, дак зате в двох примірниках,- тож, думається мені, це

винесе більш од 1

карбованців.

до ЦЬОГ...О (лаm.).- Ред.

135

Крім того, спробуйте ще ось яку штуку, коли вона вдасться, то я пришлю гроші ще на один комплект «Жlи тя] і елІава]». Пошліть знов-таки рекомендованою опас кою п'ятеро перших аркушів журнала без окладинки на

мій адрес (Спасоглинищlевский] пер.). Я знаю приклади, що тую самую книжку, яку в цілості цензура забороняє, вона

частками

пускає.

Із Сперанським я й досі ще не бачивсь, бо не живу в городі постійяо, а тільки наїздами. Та вже на святках будь-що-будь побачуся з ним і роздобуду «Калик». «Воспо минания о пребьrвании в Москве Мицкевича»* пришлю Вам аж у кінці січня, бо тепер, на різдво, коли загал моїх знайомих пороз'їжджавсь; я не матиму привілегій у біб ліотеці, так що додому взяти з собою книжку мені не дадуть.

Взавтра (на святий вечір) я буду в Мlоскві] ще зран ку та й скажу магазинові вислати Вам чай. Ну, от поодмовляв на всі точки Ваших листів. Думаю,

що більше Вам не доведеться сердитись на мене. Тепер переходю вже до своїх справ. Коли Ви такі ласкаві, що хочете таки надрукувати «Сироту Захарка» в «ЖІиті] і слІові]», то я, звісно, можу бути тільки вдячний. Та спершу я хтів би повиправляти деякі лексичні ПОМИЛКИ не помилки, а все~таки не зовсім добрі вирази. Може б, Ви могли мені прислати один при мірник повістки (бо в мене вже нема жодного), щоб на ньо му я міг поробити виправки? Друге,

що

мені треба знати: що коштуватиме кожен

аркуш (600 прим.) такого друку і формату, як «Жlитє] і сл ІОВ0]»? Драгоманову

напишіть, що в руках

Харківського

філlологічного] тІоваристJва (зглядно у Сумцова) є вели ка збірка Манжури* з українськими переказами, апокри фами і т_ ін., що дуже стала б шlановному) Дрlагомано) ву у пригоді, коли він видаватиме задуману НИМ збірку.

Ваш

щирий

прихильник А.

К.

Р. S. Ті марки, які я наліплюю на кувертах, не вики дайте. Коли-небудь при нагоді пришліть їх мені.

136

1894 57.

До І. Я. Франка

Дорогий дружеl

Бувши сьогодні У городі, зайшов до «словолитні» Гер· бека й понабирав взірців усякого друку. Рівночасно шлю Їх Вам. В ту саму бандероль всунув я й два числа «Рус ских вед[омостей]», де є дещо про Тихонравова. Вибачте, що не написав сам його жиТТ€писі; тільки ж Ви бажаєте мати її якнайшвидше, Л університетський некролог Тихо· нравова вийде в світ допіру в февралі; зовсім повні звіст' ки про вченого можна буде пошукати тільки там. А втім, мабуть, чи не стаие в пригоді й ота життєпись, яка є в «Рус· ских вед[омостях]»: мабуть, і вона вистачить. Та ще ось шо: сьогодні я довідавсь, шо багапько писано було за Т[ихонравоваl в «Московских ведомостях»' зараз по

його смерті. десь, певне, «Моск[овскиеl вед[омостиl» зна йдуться ж у Львові? Опроче, Сперанський сказав мені, що він чув, ніби надруковано тихонравівський некролог, пи· саний Пипіним, у l-м ч. «Вестника Европьr» сього року.

Роздобути «В[естникl Евр[опьrl» так швидко я ие міг. З «Каликами перехожими» ще буде велика тяганина, коли їх роздобувати через «Общ[ествоl лит[ературьrl и древ н[остейl рос[сийскихl»,- так сказав СпераиськиЙ. Опро че, доведеться там заплатити за иих номінальну ціну. Коли так, то я й швидше й дешевше добуду Вам Їх деінде. В го роді ж я буду 15-27 яив[аряl. В Гербека розпитувавсь я про портрети-кліше, та й хто його зна, чи вигідно Вам буде замовляти Їх тутечки и а р о ч и т о. Кліше Тихонравова коштувало дешевеиько, то му що воио вже зужите (в «Новостях дня»). А якщо дове деться замовляти тут Бодянського, дак це буде щось ду же-дуже дороге. Перш усього - звідки узяти оригінал?

Портрет

Бодянського великий висить у Дашковському

музеї, але попереду треба буде його сфотографувати. Лі

тографований невеличкий портрет надруковано в «Русск[ой 1 старине» 1882 року й (той самий) у «Альбоме русских деятелей», що коштує по 4 крб. випуск. А б і л ь ш е й

137

нем 8. (3 портретом Буслаєва справа буде звісно не така скрутна). далі щодо самої літографії. Виготовити кліше й надрукувати 800 прим. коштуватиме більше-менше 12 крб. Саме кліше - половина того. Що коштувало кліше драгоманова? Напишіть мені, чиї портрети Ви хочете дати сього ро Ку,-то Я вже потроху, не спішачись, напитуватиму їх, а то коли Вам припаде мати їх як стій, так буде з ними велика морока. Портрети живих діячів, щоправда, роздобути не важко.

Пришліть мені, будьте ласкаві, об гор тку до І-гоч. «>Китя і слова». Незабаром здобудете од мене статейку про Румянцев ський музей, а іменно про його рукописи. Чай я сказав вислати. Взяли з мене 3 крб. Вигідніше було б купувати одразу два фунти,- пересилка була б дешевша. Павлик саме так робить. Бувайте з дор о в і! Дуже Вас поважаючиіі і любля чий

А. К.

P.S.

Про марки

зиов те саме прохання, що і раніш.

58.

До І. Я. Франка

дорогий дружеl Перш усього пам' ятайте, що я Вас дуже люблю, а через те зробити Вам якусь прислугу - мені самому любо. Отож давайте мені скільки хочете поручень,- я їх охоче сповня·

тиму, аби міг. Іноді справді я не можу швидко справуватися, бо живу иа кондиції, не в городі, а під городом,- тим,то я Й спізняюся. Але чи раніш, чи пізніш, а все робитиму, що Вам треба буде. Бачте, діло моє стоїть ось як. я: скінчив східний фа культет, скінчив по першому розряду (<<кандидатом.) та й пішов ще на один факультет - історично-філологічний. На перших двох курсах (загальних, без семінарів) роботи в мене мало,- ОТОЖ я і ЗГОДИВСЬ піти на кондицію до од ного хлопця, що має цього року здавати матуру. Вчу я його

138

грецької та латинської мови. Робити І! самому доводиться багацько, бо по новій програмі теперечки перекладакm

у гімназіях таких авторів, яких я свого часу не читав. А втім, я дуже радий з цієї кондиції, бо сільське повітря зробило мене здоровою людиною, а й оплачується праця

моя до·

волі гарно (так що я навіть можу своїм коштом видавати збірку творів у Коломиї). у городі буваю не щотижня, а тоді, коли припадає засідання которогось із товариств, де я е членом. А я тепер (вже цілий рік) зиаходюся аж у трьох

вчених товариствах: в «Императ[орском] sтнограф[ичес· ком] обществе» (орган - «3тнограф[ическое] обозр[ение].), в «Вост[очной] комиссию> (орган - «ТРУДЬІ Вост[очной 1 КО·

миссии»') та в історичній секції «Общества распространения технических знаний», що тепер готує історичну хрестома' тію на премію з Академії наук. Ви питалися мене, чому я те пер так мало пишу по-вкраїнськи,- так бачите, я в оцих товариствах мав таку незліченну силу роботи, що аж-аж ажl А надто зле було мені торік. Влітку 1892 р. мене напа ла холера та й ледве мене не вморила. Восени після того я поїхав у Москву та ледве душа в тілі держалася. Я, як сподівався, що швидко одужаю, то й не вважав на свою слабість і вступив до вищезгаданих наукових товариств. За 1892--3 рік я держав щось із дев'ятеро рефератів, го туючись до них дуже пильно, а вже ж найбільше довелось працювати над статтями в історичній (середньовіковій) хрестоматії: «Араби перед Мохаммедом»,«Мохаммед>, «Іслам ські секти», «Підупад халіфату І! панувания суфізму», «Об разок мусульманських завоювань». Бо, бачите, в цих ос танніх статтях треба було дбати не тільки про те, щоб не осо ромитись перед Академією наук. а ще більше - щоб побороти дуже сильну опозицію в самій історичній секції, бо я ба чив в історії економічний розвій, а опоненти, що між ними був проф. Виноградов, повставали проти цього (іменно щодо Мохаммеда); більшина членів обстала за мною, і я переміг. Моя перемога зложила мені гарне реноме в Москві, та сам я, незабаром після того, думав, що не встнгну навіть пере· писати своїх статей, а вмру. Якби ЩО я давніш був здоровий, ТО, звісно, робота мене не виснажила б, а то ж я після тієї клятованої холери ледве дихав. Насилу,насилу здав я ек· замен (хоч можу похвалитися, що дуже добре), потім на

писав дещо для «3нциклоп[едического] словаря» Брокгауза і Ефрона, а там зовсім занедужав. Додому я їхати не хтів, бо деспотична натура мого батька була б мене геть зде-

139

нервувала, та й поїхав, кажу, на кондицію. Ледве восени я став одужувати, та багато праuювати боявсь. Тим-то й мої торішні npani, за ВИНЯТКОМ хрестоматійних, ще досі не переписані для друку, а й чогось нового я не пишу, окрім рецензій, дрібних статейок і т. ін. Отож не думайте, доро

гий друже, буцім ліньки або недбалість роблять мене не акуратним: не ліньки й не недбалість, а попросту фізичні перепони: я ж бо або в городі не буваю, або іноді нездужаю багацько працювати (NB. з учеником своїм я щодня пораюся п'ять годинІ). Тільки ж ще раз кажу, всякі поручення давайте нес т і с н Я ю ч и с Ь: хоч і спізнятимусь часом, а з а л ю б к и все робитиму. Та важких пор учень Ви мені досі й не давали. Ну та вже досить писати про свою особу! Перейдемо до діла. Статейку про Рум[янuевський! музей вже Ви, мабуть, одержали; я думав, що в одно число журналу більше і пи

сати не треба. Звістіть, чи одержали. 1-е ч. «Ж[итя! і сл[о ва!» до Політехн[ічного! музею вже прийшло, та Ви нічо го не пишете, скільки коштуватиме передплата,- напи~ шіть. Коли е зайва о б к Л ади н к а до І-го числа, то при ш л іть мені, бо без обкладинки книжка вигля дає дуже зле. Чи Ви маєте змогу читати «9тногр[афичес кое! обозр[ение!»? В останній книжці є оголошення про Ваш журнал, а в найближчій книжці буде довга рецензія: вже я й оддав редакторові; а потім я умістю там рецензію

на <Чуд[ацькі! думки» та <Листи

на

Наддніпр[янську]

Укр[аїну!»*. Напишіть мені, q и ї пор тре т и потріб ні будуть Вам нього року. В мене тепер є один знайомий фотограф-любитель, що дурно сфотографує все, що треба з великих портретів, які висять у Дашківському музеї. Тільки ж він житиме тут не дуже довго,- отож звістіть заздалегідь. Переклади з Фірдоусія' даватиму до З-ої книж ки <Ж[итя! і сл[ова!» sq. Ось моя програма, що, може, до дасте до неї якісь уваги: 1) дуже короткі відомості про <Шах-наме», 2) коротка життєпись Фірдовсія, З) Гушенг (про Кейюмерса випускаю, розкажу прозою; не знаю, чи варто перекладати сатиру на Махмуда? Адже й без того річ буде довга), 4) Зоггак і Ферідунова боротьба проти нього (вже й готове), 5) весілля Ферідунових дітей, 6) Фе рідунова смерть, 7) Сам і Кешфійський дракон, 8) народ ження Рустемове, 9) Рустем на горі Ельбурзі, 10) битва Рустема та Кавуса з білим дивом, 11) Кавусове літан ня по повітрю, 12) Єфрасіаб (вибірка), ІЗ) Рустемове ско-

140

нання, 14) Іскандер (Александр Макед[онський]), 15) Бег· рам-гур. Всього - аркушів з 15. Лакуни можна перека зувати коротенько й прозою. Історичного періоду, як бачите, мені не хотілося б багато перекладати, а втім - послу· хаюсь Вашої ради. Далі. Ви питались мене про мою дисер· тацію. Там є деякі розділи, що мають загальний інтерес, так принаймні мені здається. от як Ви думаєте? Чи при далася б для «Ж[итя] і сл[ова]» стаття (І-ша половина моєї дисертації) «Соціально-економічна підкладка містичних рухів на Сході»? я: її був хтів друкувати в «Вопросах фи лософии И психологии» та, КОЛИ хочете, пришлю Вам, звісно, якщо вона має, на Вашу думку, інтерес. Про РУК0' писи Царського та Толстого' неодмінно розвідаю й Вам одпишу. Каталог Хлудовської бібліотеки' був у мене, може, знов його роздобуду й до Вас зашлю. Здається, цей каталог не був зовсім у продажі. Що ж до самої бібліоте ки, то чув я колись, ніби Хлудов подарував її одному мо· настиреві, а той попродавав більщину рукописів. Ката лог в усякім разі я Вам дістану ,- коли не на власність, то хоч на позику. Про статтю Максимовича ие турбуйтесь: неодмінно прищлю, скоро побуваю в М[оск]ві. Взагалі знай· те, що жодної з Ващих просьб я не забуваю. Словолитня, думаю, згодиться на таку процедуру, яку Ви предкладає· те: так само роблять і в Росії (<<пересы каa наложенны M платежом». А втім, мені неважко все зробити самому. Щодо Фірдоусієвої антології, то, на мою думку, не завадило б зробити відбитки й видати окремою книжеч· кою. Чи це дорого коштувало б? Кошти я взяв би на себе. у Карбомінова куплю я Вам тільки Тихонравова*, бо «Детские сказки» Афанасьева', наскільки пам'ятаю, не є наукове видання: здається, це - вибірка з звісної збірки казок, приладжена для дитячого розуміння. 51кщо Вам іменно такої треба, то напищіть удруге,- аж тоді покуплю й вишлю. А поки ЩО тільки роздивлюсь та й звістю Вас, що і як. Фотографію СВОЮ охоче шлю й дуже-дуже буду радий одержати Ващу.

Бувайте здоров!! Щиро Вас люблячий

А. Крu.ItCькuЙ Р. S. Коли в Вас є не дуже давно друковані які-нlе будь] етнографічні праці на польській мові або другій (не пізніше од 1892 р.), то повідомте мене: я тепер веду 141

.зтн[ографическомJ

обозр[ении І»,

галицький і восточний огляд,

відділі

зію.

Р. Р. S. Чи не знаєте, що таке з «Зорею»? цензура їі заборонила.

59.

рецензій,

то й написав би рецен

Здається,

До І. Я. Франка

18l!194 ІІ

Дорогий дружеl Ось результати моїх сьогоднішніх мандрівок. «Воспо

минання о преб[ЬІВанииJ в М[осквlе М[ицкевиJча» Макси мовича я, вкупі з Янчуком, шукав дві з половиною годи ни по всІх каталогах, бібліографіих і т. п., переглянув твори Максимовичеві (1877), зоглядів «Москвитянин»*, «Записки любителей росс[ийскойJ слов[есностиJ» и др., ніде нема І і ніхто з тих, хто служить у Румянц[евськомуJ музеєві, не чував про таку статтю. Зазначте то ч н о, звід ки Ви взяли звістки про неї та як саме там кажеться ,взагалі подайте наі\точніші звістки, які про неї маєте.

Тихонравова

- «Рус!скиеl драм[атическиеJ соч[иненияJ»

я купив, дав 2 крб. «Детские сказ ки» Афанасьева то дитяче видання, я вже Вам писав, що жду од Вас пов торного наказу, чи купувати, чи ні. Рукописи Царського - тепер у графині Уварової (в селі Поречьи у Смоленщині); рукописи, знов, Толсто го - в Петербурзі в Імператорській публічній бібліоте ці. Хлудовська бібліотека в Москві, в розкольницькому «единоверческом» монастирі; каталога я Вам таки приш лю, та й коли треба буде дещо розвідати, розвідуватиму, бо, здається, матиму туди рекомендацію (бібліотека не публічна). «НаложеННЬІМ платежом» словолитня висилати черен ків не хоче: «Клопоту багацько», - каже. Бодянського портрет коштуватиме дуже недорого, бо

він, як я довідавсь, недавнечко друкувавсь у «Библ[иогра фическихJ зап[искахJ» Пlибанова. Посилаю Вам деякі каталоги. ЯК буду в Пlибанова, роздобуду Вам свіжіший, ніж який посилаю. Готьєвсь ких каталогів тепер нема дешевих (е тільки великі, що

142

коштуе 6 крб.), тож посилаю дуже давніх пару,- а може, знадоблятьсяl Марки, які я наліплюю на листах та посилках, будьте ласкаві одсилати мені назад: я навмисне наліплюю такі, які тут маються за рідкі.

3 «Шах-наме» я вже переложив цими днями «rушенг',

Ваш А. Крuмськuй

Р.

ЩО таке «фагон»? Тутешні словолитні цього тер·

міна не розуміють.

60.

До Б. Д. Грінченка 18

ш 94

Любий земляче! Здобув посилку та не оддаю до цензури от через що: Вам треба, щоб вона вернула рукопис якнайшвидше,

так для цього треба, щоб Ви прислали друкований примір ник пер ш о г о видання. А без того справа затягнеть ся бозна на доки,- я не здивуюся, коли й на піврокуІ «Брат за брата» - вже надруковано. Корегував не я, а мій брат. Може, досі й "як треба жити» надруковано, та

я ще не знаю.

«Листи» здобуду доволі скоро, а за друге не ручуся. Тут у нас халепа: тутешня цензура заборонила (<<б е з у с

л о в но воспретила») "Зорю» і «Дзвіною> наказом 16 февр [а ляl. Десь, певне, той наказ опублікується й по южних цензурах.

Марки одержав,- дякую. Збирайте й далі. В мене вже їх є ціла купа: цими днями пустю Їх У діло.

«Зтн[ографическое]

обозр[ение]»

сирі матеріали

дру

кує дуже охоче, якщо вони цікаві. Та присилайте все, що є. Рецензуватиме спершу Янчук, а потім, на його рефе рат, усі члени. Взагалі радІО Вам познайомитися з цим органом. На мою думку, він цікавіший для вкраїнця, ніж

для великороса. Драгоманов не дурно каже, [щоl славу української етнографії за останній час підняло «Зтн'огра.

фическоеl обозр[ениеl». Листи можете писати по-вкраїнсь. ки: так роблять геть усі галичани, далі

Дикарев, Кони

ський та ще дехто (зараз не згадаю). Якщо в Вас е леген_

143

ди, то знайте, що це надрукується неодмінно. Спlвробіт. никам журнал не платить, та зате висилає своУ книжки; постійним сп іВРО6ітникам висилає геть усі, невважаючи, чи дали вони щось іменно до цієї а60 до цієї·о книжки, чи ні. Вам і тепер не можна здобувати книжок у бандеролях? Ваш А. К.

Р.

А я тепер, на бажання Франкове, взявся до вели·

кої ро60ти: перекладаю «Шах·наме» З перського. Буде антології аркушів на двадцятеро. Та біда мені, що весна йде: знов напада хороба,- вже й не знаю, як я май пе ребуду.

61.

До І. Я. Франка

Дорогий друже! Цими днями я послав Вам рукопис - свій переклад з Саадія (<<Голістан»)' . Бажав би знати Вашу гадку про цю штуку та чи можна кудись її притулити. Сьогодні за силаю до Вас дві рекомендоваlfі бандеролі, де знаходяться каталоги Шиба нова (дуже цікаві) та ще деякі, та ще книж ки, які Ви хтіли мати. Щодо останніх, то не всі покупле но в Шибанова. Так, напр., Вікторова я купив' не за 1 крб. 25 коп., а за 1 крб. 20 коп., «Грузинекие сказки» не за 40 коп., а за зо коп., .Описание рукописей Ундоль· ского»' без каталога коштувало б 1 крб., тільки ж це була б мацісінька брошурка; а що вкупі з каталогом мені одда вали її за 1 крб. 80 коп., то я й зважився покупити П; ду

маю, що Ви не то не гніватиметесь на мене, а ще й подякує те. Якушкіна пісні' я купив у Шибанова, 60 скрізь, по всіх букіністах, g мене правили за них не менш як З крб. А в Шибанова вони коштують тільки 1 крб. (Взагалі, запримітьте, що хоч здебільше шибанівські ціни дуже високі, але деякі книжки дуже дешеві, коли порівняти до букіністів. А вже ж у букіністів, звичайно, все дешев ше). Павлов' коштує 1 крб. Бачив я у продажу дуже важ ну книжку, ЩО стосується до того самого предмета: «Исто рико-литературньrй обзор полемических СОчинений про-

144

тив латинян (ХІ _ ХУ в. » П. Попова, ціна 1 крб. 50 коп. (друковано 300 прим.). За «Басню) Сковороднні" я запла· тив 1 крб. Соб<)Левського статті вже попродано·. За все, що я Вам сьогодні шлю, заплачено 6 крб. ЗО коп., а 3 пере силкою буде 7 крб. 40 коп, А за Тихонравова не знаю, звідки Ви налічили 3 крб,: вкупі з пересилкою він кошту€ тільки 2 крб. 70 коп. Отже, вся покупка - 10 крб. 10 коп, Все те піде на передплату. Бачте, мені треба буде ще один примірник «Жlитяl і слlова]», а я десь, певне., ще й за другі не заплатив усього, Я бо вислав грішми 6 крб., та за чай оддав 3 крб" вкупі з тим, що витрачено на книжки, буде

всього 19 крб. 10 коп. Я вже здобув І-ше число «ЖІитя]

і сл[ова].-один примlірник] на свое мня, а другий при· мірник пішов У бібліотеку Політех[нічного] музею, да

л і будьте ласкаві зробити так: І-е q и с л о вишліть (вже

третє) у бандеролі в 1l0літехІ нічний] музей, а п о чин а ю ч и од Д р у гог о ч и с л а - висилайте два примір ники [в] Політехнічний музей, а третій - мені; цей тре тій, звісно, йтиме в ковертах на той адрес, що Ви мені пи и щете звичайно. Очевидячки, все це винесе далеко більше над 19 крб.: а скільки іменно, про те будьте ласкаві мене повідомити. Та ще от що: присилайте й окладинку до кож ного числа (коли є зайва то пришліть і до І-го), Каталога Хлудова я ще досі не дістав, та мені обіцяно, Купити його не можна (ціна 40 крб,), але я сподіваюся роз добути од самого Хлудова через його родаків, За скорий відпис статті Максимовича не ручуся, бо це мені не так легко зробити. Щодо листів Котляревського, то напишіть мені (по моїй замітці чи статейці), од кого вони прийшли і в якім році, а в мене нема зараз попід руками «Отчета РумІянцевского] музея», Статтю, знов, Максимовичеву

листи

Гатцукові

могтиму

Вам

прислати тільки

апрілі,

От про Фірдовсія, Життєпис його, зложеиий девлет шахом" і переложений на німецьку мову Вуллерсом, Гей не переклав, як Вам відомо, на вірші (<<Firdusi»), Той вір шований життєпис повторяє навіть девлет-шахові вира зи (не кажу вже про фактичні дані), і на мою гадку мож на було б Гейнів стихотвір взяти замість прозаїчної біог рафії Фірдовсія. На жаль, я сам не можу зараз зробити переклад з Гейне, та, може, той переклад е у Вас або в ко го g·поміж львівців? А коли нема ні в кого, ТО, може, ХТОСЬ зохотиться його зробити. Певне, що доведеться додати

2-1"

145

_,еща да

тієї віршованої біографії, але і її варто було б

подати.

Бувши я в Губанова, взяв точну мірку з портрета Бо дянського: трошечки ширшиА од Драгоманового, а вза в довжки буде такий самий. Мірку, на ВСЯКИЙ випадок, Вам посилаю.

Жду од Вас Вашої фотографії. Ваш

А.

К.

Р. S. Марки, що наліплено на бандеролях та на ко верті, пришліть мені. Р. Р. S.Може, Вам цікаво буде довідатись, що петербурзь ка цензура (вона ж і московська, і сибірська) зовсім забо ронила «Зорю» (<<безусловно воспрещена»). Очевидячки, незабаром той наказ буде передано до цензур южних, та й то ді «Зорю» зовсім не пускатимуть у Росію. Так само «безус ловно воспрещен» і .Дзвінок» (І) і .Учитель»'. Буковинсь кі видання заборонено всі ще позаторік. Не давайте про це поки що печатної звістки: чим пізніше довідається київсь ка цензура про петербурзькиА наказ, тим краще.

62.

До

І.

Я.

Франка

Дорогий дружеl

Сьогодні я одержав 2-й том журналу', а вчора Вам писав, між іншим, і про цю справу. Щоб уникнути од мож ливих непорозумінь, я зараз пишу новітній лист. Отже, будие ласкаві зробити так: а) Так як пер шої к н и Ж ки прийшло ДО Москви тільки два примірники, то треба вислати ще третій рекомен дованою опаскою на адрес: Москва. Политехнический му зей. Зтнографическому отделу Императорского общества любителей антропологии, естествознания и зтнографии. б) Др У гої кн и Ж кия, кажу, здобув сьогодні один примірник на своє ймення. Коли до Політехн[ічногоJ музlеюJ ще нічого не вислано, то треба туди вислати два

примірники (реком[ендованоюJ опаскою), а якщо один примірник туди вже вислано, то звеліть послати ще один (очевидячки, опаскою).

146

в) Починаючи од тре т ь О ї к н и Ж к Н, тра буде один примірник висилати на мій адрес, а два в Політехн[іч ний] музей (рекоменд[ованою] опаскою). Ті два примірники, які йдуть до Політ[ехнічного] му зею, мусять піти до бібліотеки 3тногр]афического] отде ла, бо з одним перебутися важко. Та рахуватися треба зо мною. Orож сподіваюся незабаром одержати од Вас точ ний рахунок, скільки припадає з мене за три примірники, що

посилаються

неоднаковими

шляхами.

Перша книжка журналу зробила тут гарне враження, тільки

председатель

отдела

завважив

трохи

скептично:

«Перша книжка виглядає гарно, та побачимо, чи надовго вистачить набоїв надалі». Очевидячки, друга книжка ви г лядає

ще

кр аще.

Ваш

А.

К.

Р. S. На біду, і друга книжка без обгортки. Чи, може, буде одна спільна обгортка до всіх перших трьох книжок?

63.

До О. М. Огоновського 18

ш94

Високоповажаний добродію!

Відповідаючи на Ваш лист (з 16. ІІІ), скажу Вам сум ну новину. Наказом 16. ІІ цензура петербурзька «безу' СЛОВНО воспретила», мабуть. чи не всі галицькі часописі, а саме: «Зорю», «Дзвінок», .Учитель» (про ці я знаю напев не) та ще я кіс ь. Якщо южні губернії одержували

"Зорю» й у марті, дак це тільки через те, що наказ не швид ко розіслано по других цензурах; може бути, що деякі цензури ще й досі не знають про нього. Я маю таки спро могу читати «Зорю», бо «3тнографич[еское] обозрение. здобуває 1і задля етнографічних потреб, а я ж таки подаю

її зміст в «Библиографии». А як би Вам здобути дозвіл на одержування закордонних часописів, я сказати не можу.

Думаю, що найкраще буде вдатися просто до тієї цензури, 3 якої йдуть чужоземні книжки в Катеринодар: напишіть про;пення, долучіть свої друковані праці, а коли можна,

то и яке-небудь завірення од комітету чи од кого другого.

Нема в кого тут і розпитатися гаразд про це діло: мо!

10'

141

знайомі, котрі одержують закордонні часописи, мають право на те, бо вони на те професори.

то

ті

Вчора я був на засіданні 9тнограф[ическогоl отдела "Общества любителей естествозн[анияl е!с.», де бачився з нашим секретарем Янчуком і спитався в нього, чому він не вислав Вам програму, дак, бачте, Ви ж адреса свого йому не подали. Програм зосталося вже дуже мало, тіль

ки ж Вам він би вислав був, якби знав куди. Та й я пишу до Вас навмання: не знаю, чи дійде лист. Тому ж то й пи шу так

мало.

Ваш

щирий

прихильник

А. Р,

Кримський

Чи Ви вже бачили "Житє і слово»? Симпатичиа

часопись! Вона й у Москві сподобалась. РадІО Вам иеод мінно зробитися її співробітником. Р. Р. S. Мій адрес саме той, що Ви написали, і довго ще буде той самий,- хіба що хазяї мої змінять квартиру. Та коли б часом наше листування урвалося, а потім Вам знов треба було написати лист до мене, то мій повсякчас ний адрес ось ЯКl!Й: Москва. Политехнический музей.

В 9тнографи[ческий! отдел Общества любнтелей/естество1нания, антропологии и зтнографии. Мені.

64.

До І, Я. Франка

Дорогий

друже!

Вашого листа з фотографією одержав і дуже дякую за пам'ятку. Що ж до листа, то він мене просто порушив до глибу серця. Якщо я Вас і раніше любнв дуже, то тепер люблю так, як і сказати не можна. Бажав би я дуже, щоб мені довелося доказати свою прихильність до Вас не самим словом, а й ділом. Тепер поодвічаю на всі точки Вашого листа. Що друкуєте «Голістан», дякую дуже, тільки ж просю. коли можна, на и друкувати і ті невеличкі виривки з «Бустану», які є в руко писі'. Місця вони заберуть небагацько, а мені дещо на тім залежнть, щоб вони надрукувалися. Щодо їхньої тенден ції', то я з Вами зовсім згоджуюся: вони страшенно нага-

148

дують Горація; напр., Саадієне оповідання про скупого батька має багато тих самих ідей, що і перша сатира Гора цієва (<<Qui fit, Maecenas ... »1), навіть порівняння трапля ються такі самі. Наскільки мені здається, я про такі тен

денції маю однаковісіньку думку з Вами; та ці каві вони мені зовсім не через те, що буцім можуть мати практичну вагу для сучасності, а навпаки! Твори Саадієві наЙцікаві· ші мені як мат ері а л для дослідів над чингізханівщи, ною та тамерланівщиною, епохами сильно цікавими. Замість тепер багато розводитися про це, я Вам пришлю свою статтю (рос[ійськуJ ) про те саме, скоро надрукуєть ся історична середньовікова хрестоматія, що вже ось-ось буде готова (здається, я вже Вам згадував про цю хрестома· тію, що піде на премію з Академії наук). Ну, так от, коли можна, будьте ласкаві цадрукувати все те, що є в рукопи

сі; КОЛИ, бува, схочете додати деякі свої уваги про ЇХНЮ стійність, то Я не то нічого не матиму проти того, ба ще й радий буду. Сам же я неодмінно хочу по-вкраїнськи напи сати статтю про східний містицизм і аскетизм, дак от тоді дуже мені зручно буде покликати ся на ті приклади, які вже будуть надруковані по-вкраїнськи ж таки вже в «Ж[и

ті] і сл[овіJ •. про Гафеза ... Не знаю, чого Ви так вора· гуєте проти нього. Чи Ви читали його в дуже дослівнім перекладі Розенцвайга-Шваннау' та в перекладі Боденш, тедтовім*? ЯК на мою думку, то Гафез цікавий не стільки ідеями (хоч іноді його різкі ноти зовсім нагадують Гейне), а своїм глибоким ліризмом. В мене вже є переложених його віршів із 40 N.N.*, та я про НИХ ніколи не обзивався через те, що хтів зложити цілу збірочку «Східні поети вільнодумці», та аж тоді балакати про друкування. Крім Гафеза, мали 6 туди увійти Хайям (перс.), Абуль-ала

Мааррі* (араб.), Авіценна·філософ (араб.), але з цих остан ніх я не переложив ще затого нічого. Та й перекладати їх поки що не буду, бо тепер щиро візьмуся за «Шах-наме •. Про «Шах-наме» Ви теж ізгадували в листі, а саме про Фірдоусієву життєпись. Ви трохи мене не так зрозу міли, як я передкладав взяти Гейневу поему «Fігdцsі •. Бач· те, поемка Гейнева (за винятком другого росділу) геть уся СЛОВО в слово знайдеться в девлет-шаха; отож я й спи тався в Вас, чи не вважаєте Ви за доладну річ вперти в життєпись переклад Гейневого твору, щоб оживити про1

«Що зробив. МецеН<lте .. » (лаm.).- Ред.

149

заїчну життєпись; знаючи 3 досвіду, як неохоче читае за~ гал нашої публіки все східне, я боявся, що без цукерки (без Гейневого вірша) скучно буде читати про Фірдоусі. А «давати вірш Гейне замість прозової життєписі», як Ви кажете, я й не думав. Біографія і переднє слово про «Шах наме1і вже в мене готові та й можу похвалитися, що, пи~

шучи їх, я не занедбав ж од ніс і н ь кої публікації про перську епопею і про самого Фірдоусі на всіх європІей· ських І мовах (про азіатські нема чого й казати, бо там їх як кіт наплакав). до речі: Ви мені радили вдатися до лексиконів, а знаєте, що в справі орієнталістики енцикло~ педичні лексикони шага варті? Я, починаючи з того ро· ку, працюю трохи в «Знциклоп[едическомl слова ре» Брок гауза і Єфрона (з підписаних статейок Ви там можете знай· ТИ, напр., «дакікі»*, «джамі», «Джелаледдін»* і др.); щоб числитися з об'ємом, мені доводиться заглядати в німець· кі Сопvегsаtіопslехісоп'и 1 Брокгауза, Майєра, Пірера. І чи повірите, до ЯJ<ИХ результатів я прийшов? В словарях у німців, що так славляться в світі СВОЄЮ точністю, орієнталь ні слова зложені як поганіш не можна?l (Між іншим, десь, певно, через щовінізм французькі орієнталістичні праці затого ігноруються). А в літературі Корша - Кирпични' кова' про Фірдоусія нема ані слівця, бо там і перської лі· тератури немає. (Видавець розсердився, що кожен спів робітник давав прашо довшу, ніж покладалось, та й, щоб укоротити, викинув зовсім історію перської літератури). Післявзавтрього буду в городі й полагодю всі Ваші спра ви, розвідаю, через що магазин

не

вислав чаю, та покуп~

лю й книжки, які треба. Аж тоді скінчу лист. А сьогодні ще от що напишу Вам, порушаючи одну з точок Вашого листа: премійована драма Ванченка' (заголовка зараз не згадаю, а читав про неї у «Зорі. рік тому) не € оригінальний утвір, а переробка з ,<Светит, да не греет» Островського і Соловйова; так я думаю, судячи по тому, що розказано про цю драму в '<Зорі».

марта

ст.

СТ.

Питався в магазині Перлова про чай. Мені одвітили, що не пам'ятають гаразд, чи вислали, чи ні, та подивля ться по своїх книжках, бо я, бачте, гроші оддав у магазин саме перед різдвом, а тоді, звісно, метушні бува скрізь 1 СлОВНИКИ (франц.).- Ред.

150

чимало. Якщо покажеться, що чай вони забули-таки Вам вислати,

то

ВОНИ

зараз

вишлють;

ЯКЩО

посилка

загу

билася на пошті, то ВОНИ зроблять розвідки; та чай в уся· кім разі Вам вишлеться. Не так мені пощастило з другими Вашими поручення, ми. Стаття Максимовичева" зовсім загубилася. Ще два роки тому хтів її взяти Стороженко, та й тоді її не було. Недавнечко питався про неї Вержбовський (професор Варшlавськогоl університету, я про нього не знаю нічого, а казав мені про нього Веселовський; Станкевич, ЗНОВ оповідаючи про те саме, називав його Вержбилович); дак отой Вержбовський прислав до «Общества любителей рос· Ісийскойl словесности» урядовий папір за підписом рек, тора Варшавського універснтету; почали знов шукати то· го рукопису та й знов не знайшли. Веселовський каже: «Вероятно,

потеряна

9та

статья

во

время

секретар ства

Бессонова, 9ТОГО тупоумного, неряшливого славянофила». В Румянцевському музеєві щастя я мав більше. Ода ,<Са· фо» Котляревського (12 рядків) уже друкувалася в «Мо лоднці." кн. Бецького (1844 р., стор. 279-280), та не зо всім вірно. Янчук місяців тому вже четверо був переписав

'її наново та й одіслав до «Кневскlойl старIИНЬІІ». Може бути, в останній кннжці її вже й надруковано (я ще не бачнв тієї книжки). Щодо листів Квітчиних, то треба ска зати, що з Києва, не дуже й давно ще, приїздив Багалій навмисне за тим, щоб позбиратн усякі матеріалн до Квіт

чиної біографії (в РумlянцевськомуІ музеєві є їх дуже ба гато). Він переглянув, між іншим, і ті листи, про які Ви цікавились. Янчук, що оповідав мені про цеє, не знає достеменно, чи переписав Їх Багалій, чи ні, а що вони були в його руках, дак це певне. Отож, напишіть мені, чи хо чете-таки, щоб я Вам Їх відписав. З каталогом Хлудовської бібліотеки теж нема мені щастя. Василь Хлудов, що од нього я сподівався роздобу ти той каталог, він як поїхав у Петербург, так нема йо го й досі, та й, може, й до мая не буде. Чи Вам з а р а з треба той каталог? Я б міг його ще достати з бібліотеки

Лазарєвеького інституту східних мов, хоч і не на довгий час, а іменно: од

10-22 апріля

до перших днів мая ст. ст.

Напишіть, як зробити. Попова «Обзор полемич[ескихl сочинlенийl»* я купив трошки дешевше, ніж Вам писав: дав 1 крб. 40 коп. Обох «отчет ів» шукав по букіністах, та не знайшов; доведеться купити нові примірники,

151

цими

днями буду знов У

MIOCKBil,

то й покуплю, а тепер не встиг,

бо був би спізнився на залізницю. Може, цікаві будуть оці новинки. Вийшли в світ «БЬІ ЛИНЬІ старой и новой записи» Тихонравова і Вс. Міллера; я, як член ЗтнограФlическоГоJ отдела, можу придбати шо книжку за 2 крб. (замість 2 крб. 50 коп.). (Незабаром пришлю рецензію на цю книжку). НИJ(ИТСЬКИЙ випустив У світ (Ви вже, мабуть, про це й знаєте) «Очерк 9КОНО мичlескогоl бь!Та Новгорода» та «Очерк зконlомического] БЬІта Пскова», - я Їх можу купити на 50% дешевше. Майте на увазі_ Хоч і не гаразд поробив усе, що Вам було треба, та зважуюся й Вас прохати про своє діло. Мабуть, Ви час тенько буваєте в ул. Академічній, 8, передайте туди мій лист. Пишу до адміністрації вже в тре т Є, а звідти мені нічичирк! Чи не знаете, що зробилося з Павликом? Він, звичайно, дуже акуратний, а тепер чогось не одвіча€ на мої листи_ Чи не заслаб? Ваш А. К. р_ S. Марки, шо будуть наліплені на опасці, пришліть мені; теж і на коверті.

65.

До Б. Д. Грінченка Звенигородка в Київщині.

Любий земляче!

Може бути, ЩО я вхитрюся приставити Вам влітку те, що вже понадруковував Губанов: есть у мене в МlосквіІ одна людина, що може не виїхала звідти на літо. Щодо тих Ваших книжечок, які Ви оце повидавали в ЧеРнІіго ві]· , то я

можу

Вам

предложити

ось

яку

комбінацію:

вишліть мені примірників із двадцятеро кожної, а я тут оддам їх на комісію, - може, за рік випродадуться; рахунки знов Ви матимете за це зо мною, не з книгарнею. Про переКЛlЩання «1001 ночі» я скажу, ЩО я до цього діла візьмуся з найбільщою охотою. ці два роки я мусю дуже сильно займатяся арабською мовою,

152

бо вже здається зовсім певннм, що мені доведеться бути професором цієї мови (правда, все - в руках Аллахових, але поки ЩО справа

виглядає саме так,

що мене

х ТЯ Т Ь

узяти на араб[ськогоj проф[есораJ); отож, як я маю пра цювати коло будь-чого арабського, то вже краще попра ЦЮЮ над «1001 ніччю» задля української літератури Ви ще питалися в мене, чи гарні ті російські переклади, що надруковано досі. А я Вам на те одвітю, що мало бачнв я такої погані, як оті переклади. Двохтомове видання -ТО переклад З французького Галандового перекладу; трьох томове (доппельмайєрове, 1890) - теж, тільки ще гірший. Правду кажучи, то це й не переклади, а переробки, де стиль - зовсім не східний (через що виходять курйози), а самовільних додатків - сила, та й на французький СМак до того; чи повірите? трапляється тут іноді дек і л ь к а сторін заразом, що ЇХ нема в арабському текстові та що скидаються змістом швидше на французький роман, ніж на сцени з арабського побуту. Вже якби захтіли пере бутись без моєї підмоги (хоч, кажу знов, я 9 а л ю б к и візьмусь за це діло), то я вже радив би взяти переклад з англійського перекладу Лена (Lапе), виданий цього року «ЖИВОПИСНЬІМ обозрением»; тільки ж і там велика сила помилок, а власні ймення поперекручувано так, що аж кумедія. Знов я одужав, не знаю тільки, чи надовго. Я ледве ледве екзамени міг поскінчати, - таке мені лихо трапи~

лось. Бачте, ось у чому річ. Вчив я одного хлопця, що вже йому 20 год тепер, вчив йоГо на екзамен доспілості. Це був мій найперший урок: раніш я ніколи не вчителю вав ще, отож не серцем цьому ділу.

дивниця, що я присвятив себе всім Хлопчина, треба сказати, не зовсім нормальний, а краще сказати - зовсім психопат. Бага цько я нервів собі збавив, доки навчивсь упоруватись з ним, та нарешті я полюбив СВОГо вченика і через те не жалував ніяких заходів, ніяких трудів, аби діло йшло до ладу. Мені платили за вчителювання гарні гроші, та можу з чистою совістю сказати, що всі ті гроші, за ВИНЯТКОМ якоїсь сотні карбованців, я витратив не на себе, а на гарні діла. Надійшли екзамени в мого пташка, та й він «провалив ся •. Ви можете зміркувати, що мусить почувати кожен учи тель у такім разі, а мені ще й гіркіш: мене зганьбили,

образили лихою мовою, нарікали «своекорЬІСТНЬІМ». Наче ГРІМ

мене

побив,

як

учув

ls;j

усе

цеє;

як

вернувсь

я додому (в Москві), то й заслаб. Батько тієї родини дуже розсерднвсь, як довідавсь, що говорено було мені; його симпатія була мене підбадьорила на якийсь час (отоді ж я й лист до Вас писав), але незабаром я знов занеду жав. Тільки тоді мені й полегшало, коли я поклав собі: вернути їм усі ті гроші, що позаробляв од них. Чи скоро я це зроблю, не знаю. Поки що я вже встиг одіслати своєму колишньому принципалові одну розписку, що дав Павлик на його ймення; просто вертати йому гроші - неможлива річ, бо він не така людина, щоб узяв. ЯК поклав я отакий рішинець, то щось мені од серця одлягло. А все ж часом як згадаєш, що через того хлопця я і ноді був навіть близький до смерті (ц ефа к тІ) та що нарешті довелося вислухати, ніби я мав на оці тільки свої егоЇСтичні інтереси, то серце так і стиснетьсяl Ох, як би хтів я мати зараз гроші, щоб геть усе одразу вернути! А проте не можу сказати, що "іби я тепер слабую. Я здоровий і сподіваюся за літо багато вдіяти.

Ваш А. К.

Р. S. Якщо в Вашім городІ можна купити «Салдаць, "ий патрет»*, то будьте ласкаві та й вишліть мені.

66.

До І. Я. Франка з

18 УІІ 94 Із Звенигородки (В КИївщині)

ПростІть мене, дорогий друже, що я не одповідав на Ваш лист: я слабував. Бачу, добре бачу, що я на цім сві ті не житець. Ще доки сидів я на селі І ТО мені здавалося, ніби япоздоровшав, а як оселився знов у Москві, то й почав хорувати; до того ж трапилась мені у маї одна дуже нелюба пригода, - то й поїхав я додому з неврастенією, з яду хою, 3 хоробою серця та ще й з ревматизмом на піддачуl Приїхав додому - ладнавсь помирати, тільки ж зцілюще южне повітря мене погоїло трохи. Чи надовго - про те хіба самий бог знає, більш ніхто. Не думайте тільки, буцім я пишу оці рядки в мінорнім тоні: навпаки, дуже спокійно, навіть жартовливо; а згадую про свою хоробу тільки ТОМУ, щоб виправдатись за СВОЮ незкурзтнkть.

154

Посилщр Вам рекомендованою опаскою дальший шма ток 6Taт:ri про Рум[янцевський] мреЙ. Це було в ~eHe напи сано ще в Москві, та я не ПОСпішав до Вас ОДІслати, бо думав, що для 4·ї кн. вже запізно. Ви мені писали, що му сите мати матеріал у руках за Д в а місяці перед виходом книжки. державсь я тепер правописі «Житя і слова., хоч і як це було мені важко: я призвичаївсь до інакшої. З іншими Вашими порученнями я упорався ось як . • Палею» учеників Тихонравова* я Вам заслав I·Й випуск, всіх випусків буде три; окроме кожен коштує 3 крб., а в дорозі передплати - всі разом - 5 крб. я: її передплатив для Вас (квиток у мене; думаю, що не треба його одсилати до Вас). «Палея» Попова* коштувала не 3 крб., як я спо дівався, а 2 крб. Найновіше видання Галахова* - 3 крб. Отже, Ви були б мені винні 13 крб. (бо передше - 3 крб.), та Ви мені завернули дві книжки з давнішого видання Галахова. Поки що я нічого не зробив з тими двома книж· ками, бо I·Й том давнього видання Галахова Ви лишили у себе. Треба як,небудь цю справу залагодити. Або верніть мені й I·Й том Галахова (вид. 1), то я всі три частини зможу спродати та й одкинути 2 крб. 50 коп. од Вашого довгу; або я вишлю Вам знов 2·Й том (дві книжки), то Ви мені будете винні саме 13 крб. Коштів пересилки за найостан· ніші книжки (<<Палею. і нове вид. Галахова) я не рахую: одно, що я ЇХ і не записував, а друге - я своїм недогля· дом винен, що даремне був послав Вам старе видання Галахова та що Ви мусили втрачатися на зворотну од· силку. А от за те я в Вас попросю прислати мені ті пошто· ві марки, які були наліплені на бандеролях. Грошей на твори Сковородині я ще не послав. та ще не пізно: одішлю цими

днями.

А Вас попросю зробити мені от що: для декого з москов ських учених пошліть 2 прим. «В поті чола» на адрес: Москва. В Императорское общество любителей естество· знания,

антропологии

зтнографии.

Политехнический

музей. Пошліть р е ком е и Д о в а ною О пас кою, напишіть на ній і свій адрес (хоч я думаю, що цензура пус· тить). А мене звістіть, що коштуватиме все те: рахувати· метесь зо мною. далі: просьба до Вас од «Императорского моск[овского] археологич[еского] общества». У Львові в Онопріївському монастирі десь знаходиться (або ,ився) камінь 3 могили первопечатника московського - Федо· рова. Довід-айтесь, спасибі Вам, яка доля того каменя:

155

\юже, він десь занедбаний. 51кщо так, то чи не можна його як,небудь переслати (залізницею) сюди до мене? А я б його завіз до Москви, в музей Археол[огического] об щ(ест]ва, де його шанували б, як святість. «Після Ti€ї та знов Ti€ї». Про Корша-КИРПИЧН(ИКОЕа] я не помилнвся: «Перської літІератури]» нема. Попросту , в ,Покажчикові» помилка: замість т. ІІІ треба читати ІУ (здається, так) або, може, якось інакше; я тутечки не маю видання під руками, в Москві покинув, тільки ж пам'я таю, що в «Покажчику» єсть помилка на цифри. А який у Вас € випуск-дублет, ЩО ВИ про нього згадували? На коли треба Вам прислати перший шматок із «Шах наме»? У мене вже переложено чимало. Скільки місця дасте Ви для «Шах-наме»* на перший раз? Напишіть, то я вже з тим числитимусь. А гарно воно виходить нашою мовою! Мені аж самому любо чнтати. Мій адрес одтепер (шліть на нього мій примірник ,'Ж[итя] і сл[ова]»): Киевской губ., г. Звенигородка, мені.

Ваш А. К. Знов просю Вас передати мій лист «Зорі».

67.

До І. Я. Франка ПІд Москвою.

18 18 УІІ! 94 Дорогий друже! Лист Ваш 4ІУІІІ пішов спершу на Звенигородку, а вже звідти - сюди; тим-то я одповідаю так не скоро. Тутечки Я гостюю на селі. я: доволі слабий тепер, і вдома я міг би одужати краше, ніж тут, але я не міг одмовитися од запросин. Питалися Ви, на що я слабий. Найбільше на груди. 51духа (астма) та ха роба серця - от найголовніші мої недуги, та ще мігрена. Думається мені, що московський клімат дуже поганий задля мене, але що діятн? Моя будуч ність зв'язана з Москвою: спеціальність моя, як Вам відо мо, орієнталістика, а моя будуча кар'єра - професура (на кафедрі арабської словесності); тут у Мlоскві] моя кандидатура поставлена досить твердо, а в южних містах орієнталістам нема навіть дрібненького поля діяльності

156

Правда, я обрав собі ще один факультет: історико-філоло гічний; якщо нездоров'Я не дасть мені жити в МlосквіІ, то Я поїду на південь. ЯК я Ваш лист одержав уже тут, ТО, очевидячки, не

міг у Києві купити Вам "Літос»*. Та я за ним тут пошу каю, може знайду. Одісланих од Вас книжок я ще не здобув і написав додому, щоб швидше переслати їх сюди. В М[оскві] я буваю щотижня. Якщо матимете якісь поручення, то давайте. Адрес мій: Москва, рьlБны й пер., контора И. Ю. Шульц, мені. Ваш А. К.

68.

До М.

І. Павлика Москва,

10/22

ноября

1894

р.

Високоповажанвй добродіюl Останній раз одписував я Вам, здається, в августі. Після того я дуже заслаб та й досі нездужаю: іноді зда ється, щО зовсім помираю, та слава господеві - вже те· пер мені якось полегшало. Перш усього нагадаю Вам, що в мене нема ось яких чисел часописі: І, 3, 4, 5, 7, 8, 18. Оце я бажав би мати перш за все. Вислати треба на адрес: Москва, Трубная площадь, І·Й Знаменский пер., д. Вишнякова, кв. І, мені. То мій теперішній адрес. ,<Листя» треба вислати на такий адрес: Москва, Поли технический музей, члену 3тнографического отдела А. Е. КРblМСКОМУ. Оповідань моїх цензура тепер не пускає під опаскою. Висилайте мені ЇХ (хоч і як це дорого) в ковертах, наліп люючи

кожен

раз

гульденову

марку,

раз

на

тиждень.

Адреси для цього: а) І-й Знаменский пер., б) контора Шульца. Тільки ж не забувайте геть усе рекомендувати. Та за писуйте, скільки коштуватиме пересилка, а вже якось порахуємося. Я прохав Франка оддати Вам 10 крб., які він винен мені. Очевидячки, він досі вже оддав Вам. Посилаю Вам ще книжок. Будьте ласкаві прислати мені ті n о ШТО В і мар к н, які наліплено на посилці оцlИ І які були наліплені на попередній (там була марка на 70 коп.). А ось рахунок'

157

І) Про Ковалевську (2 кннжки), вкупі з оправою 51нжул «В поисках» Лермонтов Пересилка їх

2) 3) 4)

Шеллі, з оправою

Фауст

6) Дрепер Пересилка

3,20 1,80 30 70 1,15 2,30

2крб.

N2 4-6

крб.

коп.

3 опер не купив Вам жодної, бо Ви не написали, чи на фортеп'ян, чи до співу. Посилаю каталог Юргенсона. 3 російських опер найкращими вважаються «Жизнь за царя» і «Руслан и Людмила» Глинки, «Русалка» Дарго МЬІЖСКОГО, «Демон» Рубинштейна, «Пиковая дама» і «Евгений Онегин» Чайковского, «Снегурочка» Римского Корсакова і т. ін. Тепер я нашукую для Вас Достоєвського. Новий при мірник У книгарні коштує 12 крб., та я хочу купити де шевшого. Чи Ви маєте Тургенєва (в книгарні 15 крб.), Гоголя (6 крб.), Гончарова (13 крб. 50 коп.), Щедріна (20 крб.), Помяловського '(2 крб. 75 коп.), Писемського (30 крб. - 20 томів), Пушкіна (І крб. 50 коп.), Остров ського (16 крб.), Некрасова (5 крб.), Надсона (2 крб.), Короленка, Мачтета, Потапенка і т. ін.? Я зазначив кни гарські ціни, але, звісно, зможу покупити дешевше. Ви б написали, кого Ви хочете мати найшвидше. Дуже шкода, що загубився рукопис моїх оповідань, бо в мене тут немає чернетки. Я написав додому, щоб роз шукали та заслали сюди. Тільки ж, звісно, через те справа мусить ще надовше затягтися. Чиє сть У В а с вип р а в лен и Й при мір и икм О г О о п о в і д анн Я ч к а .В народ!»? Я був вислав, та чи не загу бився він? Бувайте здорові! Ваш щирий А. К. Р. S. Переховуйте геть усі марки, які я наліплюва тиму на листах і посилках до Вас. Р. Р. S. Чи Вам одіслала цензура ті примірники збірки, які Ви вислали були влітку (здається, 7 та 8)?

158

69.

До п. Г. ЖитеЦЬКОГО

Дорогий учителю!

До недавнього часу я сильно слабував: більше як пів года тяглася моя хвороба, що не давала мені й дихати. Через слабість серця, через астму (ядуху) я мусив иавіть покинути город та й поїхав на село. ЯК погоївся, вернув знову до Москви та й аж тоді учув од Каллаша те, що Ви мені через нього переказували. Дорогий учителю! Ви віри не поймете, який я був зворушений та як я зрадів, здобув ши звістку про Вашу прихильність до мене та про Ваш) пам'ять! Ви питаєтесь, чи хочу я працювати на тім самім полі, що й Ви! Авжеж, авжеж так, і тисячу разів так! От і досі я все студіював українську мову, я ж бо люблю її, я ж найбільше задля неї на філологічний факультет пішов після Лазарєвського інституту, - а оце, як перечув я Ваші слова, то в мене енергії аж прибільшало.

Тільки от що, любий мій

учителю: я не зовсім

розумію Ваш план словаря,

точно

а Каллаш так само нічого

не міг вияснити. Що іменно овете Ви «і <10РИЧНИМ слова ремукраїнської мовю)? З якого моменту треба для слова р я вести історію самостійної української мови? Буде тому два роки: скоро Комар заходився видавати свій словар, я надумав собі зложити невеличкий «русско-український словарь)), основуючись на малоруській літературі XVIIXVIII ВВ.; комарівський словар, то словар мови сучас ної, іноді свіжо-кованої, отже ж, мені бажалося ДОПОВ нити ЙОГО матеріалом з переднішої літератури. Чи не ро зуміли Ви під «історичним словарем. щось близькЄ€ до цього? Далі - казав Каллаш - Ви питаєтесь, чи не легше буде друкувати тут у Москві дещо українське, ніж, при

міром, У Києві. Не все: як який матеріал. От, напр., проти б е лет рис тик и української тут цензура лютіша, ніж у Києві. Через мої руки йде щороку до тутешньої цензури 8-1 О українських часописів, - то з-поміж них ледве половину дозволяють. Та чого вже більше: Квітчи ного «Салдацького патрета)) заборонили, а в Києві він друкується любісінько. От що інакша річ - то научна

література, напр., усякі матеріали

1611

етнографічні і т. ін.,

Їх тутечки багато легше друкувати, ніж на Україні. При міром, ті украінські матеріали, які Ви знайдете в нашім «Зтнографическом обозрении», - думаю, що в Києві їх було б важче видати. На тім поки що скінчаю лист свій. Додам хіба от що: недавнечко "Импlера70рское} общ}ество} любителей естеств}ознания}, антроп}ологии} и 9тиографии. святку вало роковини свого буття, то там виголосили тост і за Вас, а проф. Корш', довідавшись, що я маюсь до Вас писати, прохав мене переказати Вам його щире приві тання.

Щиро Вас поважаючи й

А. Кримський

Адрес: Москва. Трубная площ., І-ЬІЙ 3н.аменскиЙ пер., д. Вишнякова, кв. Щекиной, Агафангелу Ефимовичу КРЬІМ. СКОМУ.

70. До І. Я. Франка М[оскваІ.

5 18 ХІІ 94

Дорогий, високоповажаний дружеl Всі Ваші листи я досі здобував точно, а не одповідав через те, що з літа сильно слабую. Хороба серц.я, спазми в горлі, ядуха, а ДО всього того цілковите знесилення ото таке моє здоров·я. Жив Я довший час на селі - нічого не пособляється, а тут іще й гроші тра звідкись заробляти. Мусив я перебратися в Москву; вже місяць мина, як я тутечки. Отак то хоруючи, то на насущний хліб працюючи, не мав я ні якої змоги листуватися будь з ким. Павло Жи тецький, що торік занедужав, переказав через люди, що хоче мені лишити всі свої багаті філологічні матеріали, а я навіть на таке предложення (хоч це для мене велика честь) не зміг досі нічого одписати І 3 «Шах-наме» В мене є готового матеріалу більше як на одно число журналу, та й то ще з літа, а я не міг Вам досі нічого заслати І Та вже нарешті почуваюся краще, вже нарешті знов обертаюся в людину з того клубка нервів, яким я був досі. За своєю слабістю не міг я надто багацько працювати. у ніверситетські студії, з одного боку, вчителювания, 3 другого - так сильно стомляли мене, що й сили-снаги

160

не ставало взятися до чогось іншого ще. добре діло було зробив я, що таки впер в останню книжку «3тногРlафичес кого І обозРlенияl» довгий огляд першого півтому «ЖІИТЯІ і слlоваl». Ще я не маю витинок, то й до Вас не засилаю. А втім, якщо Ви справді хочете придбати «3тногРlафи ческоеl обозрlениеl» за роки 1889-1894, то, мабуть, швидше прочитаєте згадану реuензію в самій книжuі, ніж у витинuі, 60 з тими витинками, ДОКИ їХ здобудеш, справа затягається на московський місяuь. Цена «3тнографичес· кому обозрению» задля Вас буде дешевша. На мій запит виділ «Импlераторского] общlества] любlителей] естlество знанияl, антlропологии] и зтнlографииj» поклав зробити Вам скидку 25%. Звичайно кожен річник «3тнографи ческого обозрения» коштує без пересилки 4 крб. 50 коп., Вам він коштуватиме 3 крб. 37 коп. Книжки VIII та ХІІ, пишете, Вам не треба, а книжки І зовсім нема (випродана) то за них одчислиться, скільки припада. до речі, кн. І можна набути в антикваріїв; правлять 3 крб., та десь. певне, оддадуть і дешевш. На 1895 р. «3тнограФlическое] обозрение» згоджується на обміну з «ЖІ ИТЕмj і елІ овом]». Отже, висилайте в 1895 роиі знов по Д в а примірники свого журналу в Політех· нічний музей, як Ви ие робили і досі. За один примірник, значuя, Ви матимете рівночасний річник «3тнографичес· кого обозрения», а за другий заплатю я. ці два примірники. звісно, підуть опасками (NB. рекомендованими), а на мій власний адрес тра буде на той рік знов висилати І прим. у ковертах (адрес на кіниі листа). Якщо не помиляюсь, за ие припадатиме з мене 5 крб.+IО крб. 15 крб. Таuеще не все. Будьте ласкаві, вишліть як н а й шви Д ше (р е· ком енд О В а ною б анд еро л л юl) в Політехн[іч ний] музей комплект 1894 р., усі шість книжок; вони потріб ні одному тутешньому вченому, він мені вже дав 5 крб., щоб я швидше до Вас одіслав. Ото ж я вже Вам був би винен 20 крб. Та ще ж мені дав К. Фрейтаг 10 крб .. щоб ви йому висилали (в ре комІ ендованомуl коверті) "Ж{итє] і сл{ово]» на наступний. 1895 рік. Ад ре с Ф рей т а г і в: Москва.

Маросейка, Спасоглинищевский пер., д. Торнтон, І<в. И. Ю. Шульu, Константину Андреевичу ФреЙтагу. Таким способом я Вам винен за журнал 30 крб. А скіль· ки Ви мені винні, напишу нижче в кінці листа. NB. б-а кн. «Житя і слlоваl» не прийшла до мене. Питавсь я тому тиждень у Музеї, чи й туди нічого не при· 11 2-146

161

йшло, кажуть: «нічого нема». Напишіть, чи вислали. Невже ж десь загубилося?! Адже рекомендоване. «Русская МЬІСЛЬ» хоче зрецензувати і, зда€ться, трохи переложити Ваше «В поті чола •. Правда, що там з рецен, зіями та критиками надовго спізняються (напр., ще й досі не подано рецензії на прислану од Вас І кн . •Ж[итяj і сл[оваj>, котра лежить собі у рецензента), та коли Ви не лякаєтеся чекати, то вишліть 1 прим. «В поті чола» на такий адрес: Москва, в редакцию «Русской МЬІСЛИ», Леон тьевск[ийj пер., - І зробіть напис на книжці: «Для ре цензии».

Вчора я послав Вам рекомендовану посилку (Буслаев «Граммат[икаj>, куди всунув Павликову книжку: «Сочи нения Пушкина»). Будьте ласкаві, пришліть мені мар к и. А д. Павликові оддайте того Пушкіна. Пишете про Вишенського. Мені зда€ться, що найкраще буде заадресувати його так: Москва. В Императорское Московское археологическое общество. Агафангелу ЕфИ мовичу КРЬІмскому. Мені здається, що отак пощастить. Тільки тра зарекомендувати. Про докладну рецензію я постараюсь, щоб була якнайшвидше. Один випуск Кирпичникова, що Ви надіслали, лежить у мене. Чи Ви хочете, щоб я його тут продав, чи, може (коли поталанить), обміняв на інший? а на який саме? яких Вам бракує? А от наші рахунки. Після того, як Ви дали Павликові 10 крб., Ви зостались мені винні 50 коп.; Бусла€ва 2-й т. 70 коп., пересилка 30 коп. Бусла€ва І-й т. - 50 коп., пересилка - 22 коп. (бо решта то кошт Павликів за його Пушкіна). Вкупі це становить 2 крб. 20 коп. Якщо за .Ж[ит€j і сл[овоj» (за все те, що я написав вище) з мене припадатиме тільки 30 крб., то я Вам винен 27 крб. 80 коп. Чи вислати, чи схочете, щоб я покvпив яких книжок?

Б увайте здорові, дорогий друже! 'Сьогодні також по

чинаю переписувати Фі рдовсія. Ваш А. Кримський

Адрес: Москва. Трубная площ., І-ЬІЙ Знаменский пер., д. Вишнякова, кв. Щекиной, мені.

162

1895 До

71.

І.

Я.

Франка Москва,

18/1 1895

р.

Дорогий дружеl

Рівночасно посилаю Вам дві пачки з книжками, де одна - д. Павликові (Короленко, т. 11) та рукопис: перед мову до «Шах-наме» та переклад царювання перших чоти

рьох іранських царів.

П'яте

царювання (Зоггакове)

дуже довге, через те я його не посилаю тепер, а пришлю вже до другої книжки «Ж[итя] і сл[ова]»; як я вирахував,

то того царювання буде на 34 сторони журналу. За тиждень сподіваюся зложити цілий комплект дтн[ографического] об[озренияj» (до 1894 р.), то тоді зараз зашлю до Вас. Погодіна я не покупив*, бо останній том (Х) каже про побут П[огодін]а в Галичині 1846 р., а не 1838 р. (як Ви писали), та й то каже дуже мало, на сторонах 10-15, а саме - про зустріч із Зубрицьким.

Чи ви вислали всі книжки «Ж/итя] і сл Іова]» за ми нулий рік до Політ!ехніЧНОГОj муз!ею]? (я розумію 3-й примірник). Тепер святки, важко забрати справу про все, та все ж і здається мені, що з третього примірника прийшла туди тількн кн. 11 та VI. Звістіть мене. Те ж саме звістіть, чи вислали Ви й 4-й прим. (замінений, Міллерів). Питався я про «Ів[ана] Вишlенськогоj»*, - кажуть, не приходила ще

книжка.

З Ваших грошей єсть у мене ще над 21 крб., правда, що я ще не докупив <&гн[ографического] об[озрения]». Будьте ласкаві заплатити за мене в адміністрацію «Зорі» 5 крб., що оце їх посилаю. Та ще ж оддайте, з ласки Вашої, лист д. Павликові. Ваш А. К.

Про ужиті марки знов просю.

72.

До І. Я. Франка Москва,

lllІ

1895

дорогий друже!

B~~oгo листа з 27. І одержав. Спасибі за все. Вишен ськии Іще в цензурі.

11'

Згадуєте про польські переклади з 16З

Фірдовсія. Ох,! сам я бажав подати бібліографію польську, а надто чеську, та важко було; звістки можна було б узяти, мабуть, з «Bib1iographia ро10піса»1 та з «Ottuv slovпіс naucny»', тільки ж у Москві велика морока, доки їх роздобудеш; коли Ви пишете, можете б у Д ь - Щ о додати, то будьте ласкаві. А на коли треба дальший рукопис? визначте речинець.

Цими днями буде засідання в Політ[ехнічному] музеї, розпитаюся про вислані Вами книжки, а то на святках шкода було й справлятися. Ті книжки, які Вам потрібні, я покуплю взавтра та ще пришлю бібліограФlічний] спис російських праць про Палею. 5/кщо Фрейтагові ще не висилали І-го ч. «Жlитя] і елlова]», то поки що й не висилаЙте. Він змінює квартиру. Бувайте здорові і

Ваш А. К.

Купив Вам

Тстрінову

янв[аРяl

«Александрію»·. Його реферат

про Палею, мабуть, ще не надруковано: він мав друкуватися в «Трудах» (<<древностях») нашого Археол[огического) общ[ест)ва, а я знаю дійсне, що останній випуск іще не вийшов у світ. Спитаю в самого Істріна. Переглянув усі 8 тт. погод!інського] життєпису. От Вам результати: т. TV (р. 1835) - сближение Погодина со славянским миром, ст. 331-334; ibidem (1836) - сношения со елавян СКИМИ иевропейскими учеНЬІМИ, стор. 4і6-423; т. V - пу тешествие по славянским землям і 838-1839, стор. 213-229 (про Галичину нем а ніч о го); т. VII (1842) - встреча Погодина с Зубрицким, стор. 17-20. Про 1846-й рік я в минулому листі помилився: про той рік нема нічого. Єдине місце, де пишеться про Галичину, то

т.

VII,

стор.

17-20.

Зміст

Галичина

то Русь, тільки

про це росіяни не знають, Зубрицького Погодін знав досі з листів; З[убрицький) дав йому тепер деякі цінні рукописи і .водив його по Львові яко чичероне, а Погодін прислав йому за те російський «Свод законов», до них був пристав якийсь русин-молодик і розмовляв з Пого діним; потім Піогодін) їздив до Белзця (<<Бєльца»); їдучи «Бібліографія полоністики» (nольськ.).- Ред. 11 «Науковий СЛОВНИК Отти» (чеськ.).- Ред.

164

до Праги, встиг розбалакатися з поляком Красінським. Задля таких нерясних звісток я не схотів Вам купувати цього тому (коштує 2,50); звелите - покуплю.

73.

До п. Г. Житецького

М[оскваІ. 18~95 11 Дорогий учителю І

9-го янв[аря] я здобув Вашого листа вкупі з книжкою, спасибі Вам, а 12 февРlаляl - лист із грошима. Чогось я знову занепадаю на здоров'я, тим-то я й не одвітив Вам на Ваші листи одразу: все мені в грудях спирає, дихати

нічим, часто, замість працювати, мусю лежати.

Коротко

знов писати до Вас я не хтів: бажалося побалакати як слід. Перш усього Ви десь, певне, спиталися б за «Теорню сочинениЯ>,·, яка моя думка про нього. А я й сам себе не розберу в цій справі, бо з-за кожної стрічки навіч мені постає Ваше обличчя, чується Ваш голос, і замість судити про книжку, я поринаю в спогади про минуле. Ні, не в уче ників своїх розпитуйте про Ваш учебник, а в сторонніх людей, бо ученики Ваші завше пам'ятатимуть, що Ви їхній духовний батько, що Ви їх понавчали думати і що ця книжка - то їхня найперша розумова страва, з якої гадка в них зміцнілася і зросла. Може, ті, котрі вже вчи телюють самі, ще годні будуть щось і сказати: тільки ж щодо мене, то я ще не педагог: замість насмілюватись на критику, япопросту дяк У ю Вам за пам'ЯТКУ, за те, що ,Ви прислали мені тую книжицю та мене врадували. Дуже я радий, що Ви згоджуєтесь дати мені Ваші лек сичні українські матеріали. Я вже й теперечки дещо роблю в тім напрямі, який Ви вказали. МОЕ «курсовое сочинение" - про українську мову ХУ століття. Між ІНШИМ, я звертаю увагу і на словарний матеріал того періоду. Якщо встигну та якщо вистарчить мені даних, то я, в кінці розвідки помістю яку-небудь с у час н у украlНСЬКУ казку та й

спробую показати, як міг її роз ПОВlдати простий селянин з ХУ в. Шкода тільки, що речи нець у мене недовгий, - треба дбати й про те, щоб не СП13НИТися.

165

Радію, ЩО книжечки мої Вам сподобались, Горенько моє, ЩО друкарських помилок там багацько, але то не моя вина: сам я не міг стояти в друкарні над машиною, коло

набору[ ... ]. А от не знаю, чи не вилаєте мене за мою ре дакцію, адже я видав не справжнього Квітку, а препаро ваного (найменше постраждала «Марус'я»), Тільки ж я пересвідчений, ЩО в лубочнім виданні препарувати Квітку так и тре б а, бо деякі місця в його творах смер дять; незабаром подаю до цензур и «Добре роби, добре й буде», дак тую повістку яси л ь н О позмінюю. Знов же й мову Квітчину Я ткнув гаразд: ніяких «рабьенків», «стало БЬІТЬ» -ів, «дерганий» і т. ін. - ВИ в губанов ськім виданні ие знайдете. Знаю добре, ЩО багато дехто вилає мене за моє поводження, та дарма! про мене! мен і здається, ЩО я вчинив гаразд. «Ластівки»· шукатиму, та навряд чи знайду: не пам'я,

таю, щоб колись зустрічав їі в тутешніх букіністів. Лу бочних видань українських ще не покупив. - взавтра зроблю се. Мабуть. пересилка коштуватиме дорожче. ніж самі книжечки. Шкода, що Ви зараніше не написали про них: в мене було по півсотні прим[ірників] кожного твору, та я подарував Чайченкові. Незабаром сподіваюся прислати до Вас декілька своїх праць. Зараз нема в мене жоднісінької відбитки. Рівноча· СНО засилаю (коректурний) початок одної моєї дуже дов гої розвідки, що тепер з неї друкується ледве 1/10 (ар кушів 5-6). Ваш щирий прихильник і вченик

Аг. Кримський

74.

До

І.

Я. Франка

Дорогий друже!

Взавтра Ви одержите 500 крб. од К. Фрейтага на під могу «ЖИТЮ і слову». Може бути, вкупі 3 тими грішми здобудете Ви ще й 438 крб., що Вам треба буде передати їх д. Павликові. Звісно, випадало б подякувати безкорис товному росіянинові щирою мовою, але ж самі здорові

166

знаєте, що в нас полІціанти інодІ з найневиннішої речі зроблять казна-що. Тим-то будьте ласкаві зараз по одер жанню грошей одписати Фрейтагові самими -но такими CJIовами:

МИЛОСТИВЬІЙ государь!

Ваш поступок делает Вам честь! Больше ничего написать не могу. 3а

500

рублей, прислаННЬJе для поддержки органа,

которого редактором я состою, приношу Вам живейшую благодарность. Радуюсь, что направление моего журнала,

чуждое всякого шовинизма, обращает на себя внимание великоросса. Только посредством взаимной терпимости и взаимной помощи обе нации, малорусская и велнкорус. ская, могут успешно двигаться по пути науки и прогресса-

С ИСТИННЬJМ почтен ием (підпис і дата) Якщо схочете ще щось додати, то додавайте дуже обе

режно, щоб які-небудь «серцевіди» не причепились. Оту відповідь зашліть на адрес: Москва. Рождественка. Центра ЛЬНЬJе номера. Его ВЬІсокоблагородию К. А. ФреЙтагу. На той самий адрес вишліть і !-шу кн. «Ж[итя] і ел[ова]»,

1895. Ваш А. Хв. Передайте лист д. Павликові. Будьте ласкаві, купіть і пришліть мені якнайшвидше «Studien» Огоновського·. Порахуємось потім.

75.

До І. Я. Франка

дорогий друже!

Недавнечко Ви одержали од К. Ф. Ф[рейтагlа 500 крб. на «Ж[итє] і ел[овоl», а тепер (мабуть, іще вчора) він знову посилає 225 крб. Оті 225 крб. треба буде покласти в щад ницю, "бо я знаю, що надавець хоче потроху досилати ще Грошен, аж поки набереться 500 ХОЧе видати українською мовою

167

крб. На ті гроші він який-небудь важний

науковий

твір (переклад),

бажалось

би

щоб

етног

рафічний. Увесь дохід з того має піти знов на «ЖІитє] і слlовоl». Докладно про все те він написав сам у листі до Вас, тільки ж я дуже непевний, чи розберете Ви до ладу його невиразне письмо. Я Вас дуже прохав, щоб Ви звіс тили Фlрейтагlа листом про те, що одержали 500 крб. Якщо іще не написали, то швидше напишіть. А про ці 225 крб. не треба писати впрост до фlрейтаг]а: доволі буде й того, що повідомите мене, а я покажу Ваш лист йому. Щодо «Історії релігії» Тім*, то Фlрейтаlг спершу хтів був також запросити до видавництва Вас. ЯК я йому сказав, що у д. Павлика вже єсть готовий переклад, то він (через Вас) послав гроші д. Пlавликlові. Тая відпо відь, якую прислав д. Павлик на Фрейтагову думку, показує, що д. nІ авлик]ові не хочеться заходжуватися коло видання. Чи не схотіли б Ви? Щоб зрозуміти Ф[рей TarlOBi плани, будьте ласкаві прочитати Ф[рейтагJiв лист до д. Павлика, який вислано на Ваш адрес укупі з гр ішми: н а теє про ч и т анн Я У п о в а ж н я Є В асс а м а в тор лис т а. Тепер про свої справи. М о ж е б у т и, Я не встигну

прислати «30ггака»* зараз (бо в мене тепер наспіла робота

до

.знциклlопедического]

словlаряl»

Брокгауза

і Єф

рона, що не жде), то друкуйте в З-Й книжці те, що є в Вас з рукопису. А вже ж за правопись мою докоряєте мені марно: рукопись я писав не тією орфографією, що листи.

ОСЬ Вам рахунок за книжки:

з мене Вам належить зо крб. за журнал та 50 коп. за проданий випуск Корша-Кирпичнlикова]. А мої трати ось які (NB. Після того, як Ви передали д. Павликові

10 крб. та вернули мені старого Галахова, Ви зоставалисЬ винні 50 коп.): Коп. коп. кОп. коп. зо коп.

50 50 22 70

зостаток

Буслаєв, т. І

пересилка.

Буслаєв, т. ІІ

пересилка.

N21-3

(NB. Кн. 12,00 бібліогРlафічна]

«3TнJ ографнческое ] обозІ рение]» N2 4-7 . . . . . . . . .

2,00

.зтЩ ографнческое]

обозр[ енне].

168

рідкість)

<дтн [ографическое]

обоз[ рениеl»

1,50 1,00 40 15 78

,N', 9-11 ,N',17-18 пересилка

,N', 4-18 ,N',2 . . ,N', 1, 6, 7,9 ,N', 10, 11, 17

» » »

6З

<дтн [ографическое} обоз [рение]» ,N',З,5

_ЗО,50

пересJилка]

«Алекс[андрии],

21,25

2,70

«Александрия» Истрина . . . <дтн (ографическое} обозр (ение]. ,N', 1З-15

,N', 16-19 .

коп.

Я ще Вам

2,53

винен

З,З7

9 25

<дтнlографического] обозр(ения],

,N', 17, 18 <дтнlографнческого] обозр[еНИЯj» .N'o ІЗ, 14, 15, 16, 19 . . . .

крб. коп.

78 21, 25

ЯК бачите, тільки за один річиик <дти[ографического] об[озрения]» я заплатив умовлену ціну, а то все дешевше. Між іншим, радію, що здобув Вам і кн.

ціну. Річиик

1894 Ви

1 та

й то за дешеву

здобудете в заміну за «Ж[итє] і сл[ово]»,

1894

(адресуйте проф.

про

«Палею.

Міллерові).

зовсім не

буде

Істрін своєї розвідки

тепер

друкувати,

тож

річ очевиста, що й пок упити її я Вам не міг. За останні 10 років не було нічого нового важливого про «Палею». В «Киевских университетских известиях» (здається, 1881 р.) була рецензія Жданова на книжку Успенського; в тій рецен зії Ви знайдете дуже докладні бібліографічні звістки про всі дотогочасні розвідки, розправи, замітІ'И і т. ін., які стосуються до «Палеї •. А в Вас яка .Палея»? Толко вая чи історична? Тут у Москві, побіч видання тихо нравівців, готується ще одно. То Ваше вже буде третє.

Про напишу

справи до

Вас

рукописами у

другім

Рум[янцевського]

музею

листі_

Ваш

А.К.

Кінчиться друк дуже важної для Вас книжки М. Сперанського

«Славянские

апокрифические

169

евангелия.*

(розвідка і тексти). До речі: автор проха Вас прислати йому відбитку «Апокрифа про дітство Ісусове»*. Адрес - Рум[янцевськийl музей.

76.

ДО І. Я. Франка Москва,

м[арта] н. ст.

1895

р.

дорогий друже І

Сьогодні одержав Вашого листа (з ІО/ІІІ) і зараз-таки відповідаю. Ваша правда: І7-у і І8-у книжку .зтнlографи ческогоl обозр[ения)" я Вам і покупив і послав двічі, по милкою; тільки ж щодо КНИЖОК 3-6, то там ПОМИЛКИ немає: я їх таки вислав. В меие записано от що: вкупі

з ІІІ т. Щедріна послав я д. Павликові .зтн[ографическое] об[озрениеl», кн. 4-у і І8-у; вкупі з ХІ т. Щедріна «3тн[ографическоеl обlозрение)" 3-ю і 5-у; а 6-а кн. була в пакеті, заадресованім на Ваше ймення (там ще були кн.

1,7,

Отож про кн. 4-у, 3-ю і 5-у розпитайтеся в д. Павлика, а 6-у пошукайте в себе. Про результати повідомте мене. Пере

9).

дивляючись за кн. 17 і

рахунки, я бачу, що один раз я заплатив -І крб. (у букініста), а другим разом (ку

пуючи річник в Політехн!ічнімl музеї) - 3,37: 21 = І крб. 68 коп. Звісно, тепер треба буде викинути з Ва шого рахунку ціну кн. 17 - 18. Лічимо їх за середню цифру І крб. 50 коп. (однаково я їх за стільки не продам назад) - виходить, що я Вам винен не 9 крб_ 25 коп. , а аж 10 крб. 75 коп. Річ очевиста, що цих грошей стане на всі томи «Сборника»*, які Ви бажаєте. Щоб де шевше, я спершу пошукаю «Сборника» по букіністах.

А й я Вас дуже-дуже просю вислати мені якнайшвидше

Огоновського: в мене немае власного примірника, а чужий треба вернути. Напитував я людей, щоб узялись переписувати для Вас старі рукописи, - поки що не знаходю таких. Нашим славістам переписують старі манускрипти їхні жінки. План Ваш на видання книжок я переглянув укупі з ФреЙтагом. Одну зазначену Вами річ - статтю проф. Успенського - треба безумовно одкинути', бо оригінал російський, тим часом жертвуватель має на оці видати

«S!udien»

такий твір, якого нема ані по-рос[ійськиl, ані по-польськи: треба, бачте, видати таку киижку, щоб воиа звернула на себе увагу неукраїнців і примусила Їх узяти в руки

укр[аїнськуl книжку.

Щоправда, можна буде трохи

170

одступити од цього ріиm desiderium" можна вибрати й менш важливий якийсь твір, тільки ж одно треба пам'я тати: це не може бути переклад з мови польської або ро сійської_ Клоустона перекласти було б непогано', та тільки всього, а не саму передмову; отже ж, на цілий твір грошей не стане, а втім, ще подивимось. ЯК на мене, то я б найшвид ше спннився на «Історії чорта», якщо не знайдемо чогось кращого, то візьмемо саме цю книжку. Але з а р а з не внпада ні про що думати-гадати: сперш~ треба доче катись Тіле, доки надрукується, а вже

ПОТІМ

МІркувати

про другі книжки. Тнм часом переховуйте гроші, як Фрей таг прохав, у щадниці: хто зна, може, справа місяців на 8-9 одтягнеться?! Ваш спис (дякую Вам за нього!) буде переховуваться в мене: добре й те, що я тепер знаю, якої В а м книжки бажається. Та ще пам'ятайте, що можна було б видати також що-небудь і не етнографічне, а істо ричне, філософське і взагалі научне: може, й тут подасте деякий план? Що грошей буде більше як 225 крб., я за те ручуся. Фр!ейтаг] хоче вдатися ще й до Грушевського за порадою; тількн ж, коли б він і обібрав той твір, який назве Грушевськнй, гроші з видання однаково підуть до Вашої розпорядимості, а не чиєї іншої. Якщо У Павлика немає перекладу Тіле і він не схоче робнтн нового, ТО чи не хочете взятись за це діло В и? Деякі глави взяв би я. Треба Вам

знати, що Тіле

то

idee

Ііхе

Фр!ейтаг]а: він на ній

уперто стоїть. «illироковещательно и многоглаголево написах'Ь ВЗ'Ь!» коротко скажу: сховайте ті 225 крб., ждіть, доки я роз добуду Вам ще стільки вбо й більше, а тоді порішимо, що видавати. Завважу ще, що хоч остаточний вибір книжки залежить ніби од мене, але я дуже зв'язаний у тім виборі

і з волею Ф[рейтаг]овою рахуватися муситиму. Ваш

А. К .

. Та розпи:гаЙте., буд~те ласкаві, в д. Павлика, чому він Иlчого

Р.

не ВІДПОВІДає

и рукопису

не шле.

S. Фр[ейтаг]ові ие внслано І-ої кн. "Ж!итя] і сл[ова]». 17

м[арта!

н.

ст

. Вже л~ст був написаний, тільки я не мав спромоги - кругосвітня подо-

ОДІслати иого (бо звідси до пошти 1 дОброго заміру (лаm.).- Ред.

171

рож), коли як стій здобув таку звістку: нехай поперед усього піде в друк передмова до «Рорцlаг lales апd fiсtіопs» Клоустона, а що має піти далі, про те мова буде опісля. До проф. Грушевського Ф[рейт lаг, мабуть, не вдавати меться, бо вже сам уложив свій власний план. Пер е к Л ади р о б ИТИ М У я, бо треба, щоб наріччя було українське: думаю, що це й Вам на руку ковінька, бо Ваш час збережеться. На всю Москву Есть тільки один,одні сінький примірник Клоустона - у проф. Кирпичникова; вдавшись до нього, я почув, що він цілий місяць або й півтора не могтиме мені позичити теї книжки. Якщо у Вас єсть тая книжка, пришліть до мене І-й т. я к Н а й шви Д ше, рекомендованою опаскою: за п'ять днів я переложу передмову та й пришлю до Вас (вкупі з оригіиалом), щоб заразісінько печатати. Може бути, що доведеться переложити й обидва томи: мені, принаймні, ця праця подобається, ба стосується до моєї спеціаль ності; не знаю тільки, чи пощастить умовити Ф[реЙтагlа. Хоч у нього й є свій план, та Ви таки присилайте мені спис творів, які б Ви бажали видати, та пишіть якиаЙ· більше заголовків: чей же й я маю деякий вплив на роз порядок видання! Думаю, що мій голос перед Ф[рейтагlом дещо

важить.

77.

До

І.

Я.

Франка

Дорогий друже!

Рівночасно засилаю до Вас ще один том «Сбарника», який прийшов із Петербурга; а ще один (Х V) пришлють з Академії незабаром. Нещодавно я був одіслав до Вас: т. ІХ (заплатив 1 крб.), т. ХІІ (1,25), тт. ХХІ та XXXVI (3,50); пересилка коштувала 1,72. Сьогоднішній том коштує 1,50 та пересилка 60 КОП. (Клоустонової пересилки я, звісно, сюди не лічу, бо ТО мусить іти моїм коштом). Як Ви мені вернули дві книжки «Зтн[ографическогоl об[озрения І», то я був Вам винен 10,75; одкиньмо новіші видатки (9,57), я Вам зостаюся винен 1.18. Та ще Ви мені прислали «Sludien» Огоновеького, - будьте ласкаві написати, скільки вони коштують заразом з поштовими

172

видатками.

Клоустона я Вам тепер одсилаю, бо тепер добув собі власний свій примірник Рукопису Ви сьогодні одержите тільки шматок та й друкуйте його (мабуть, буде на 2 арк.), а як пришлете мені І-й аркуш, то вже здобудете решту. Чи не можна було б зостатися при правописі Желехівського (себто, з

ї)? Думаю, Ви нічого не матимете проти

того.

Та неодмінно почніть друкувати І-й арк У ш р а з о м З З а г о л о в ком, щоб можна було показати ФІ рейта]· гові. Відколи д. Павлик прислав (спасибі Вам!) рукопис Тіле, відтоді єсть повна надія на дальші жертви од ФlреЙ· та]га. Вибачайте, що рукопис мій дуже замазаний: писалося без

чернетки.

Переклад з Коскена зробіть Ви самі', тільки тра буде помістити його на кінець книжки. ЯК побачите з моєї

передмови, до книжки піде не сама «Іпtгоduсtiоп»', а й деякі

глави. В а м які глави хтілося бдати? Напишіть, бо «голова добре, а дві краще». Чи Ви були б не від того, щоб Тіле пішов за один з номерів Вашої «Бібліотеки», тільки ж зоставався влас· ністю Павликовою? Звістить мене або перебалакайте попереду з д. Пlавликом] та аж тоді звістіть. Одіслав Вам сьогодні рукопис і книжки, а лист оцей піде вже взавтра, бо зараз пізно буде. Якась плутанина вийшла з торішніми книжками «ЖІитя] і сл[ова 1», що йшли на Політlехнічний] музей. Треба б було, щоб усіх примірииків було чотири (три за гроші, а один в заміну за торішній журнал, що вже до Вас заслано). А Ви (очевидячки, тут єсть помилка) поприсилали от

які

І ІІ ІІІ

КНИЖКИ:

2 3 3

прим. прим. прим.

3 3 5

прим. прим. прим.

Один прим[ірникl б·ї книжки вже я забрав з музею, щоб вернути Вам. А Ви маєте ще прислати повний торішній комплект та одну книжку 1 (торішню-таки). Будьте ласкаві, вишліть ті книжки «ЖIИТЯ] і слlова]» н е г а й н о, бо професори наші швидко вже роз'їжджа. ються з Москви.

«Вступ» (англ.).- Ред.

173

Ви мені писали, що вислали Сперанському ВИТИНІ<У З «Ж[итяJ і сл[оваJ», ч. ІІ. Він каже, що не одержав. На який Ви адрес посилали були?

Нашукав

рукописи

людей,

що

можуть переписувати 'старі

(поручив їх мені д. Долгов, начальник рукопис·

ного одділу Рум[янцевськогоJ муз[еюJ).

Тільки ж южно

руських списків У музеї мало, більше єсть западноруських.

Чи Вам і таких треба? Зрештою, мабуть, чи не все, що є в РумlянцевськомуJ муз[еїJ, використав покійний Тихо нравов. Ви, мабуть, маєте його «ОтречепнЬ!е книги»?* Ф[рейтагlові не вислано І кп. за цей рік. Ваш А. К. Р. S. Про всякі літературні новинки повідомляйте мене - я зараз друкуватиму в хроніці «3тнlографическихl об[озренийl» (див., приміром, ту книжку, що незабаром вийде).

Яку саме посаду Ви тепер обіймаєте? Напишіть неод мінно, мені дуже хочеться знати. Д. Шавлиlк писав тільки, що Ви стаєте за у[ніверситетськJого професора, а якого не

пише.

І-й аркуш «Шах-наме» одержав.

Р.

Марки, що я наліплюю, раз у раз присилайте.

78.

До М.

І. Павлика

М[осква].

18 ~ 95 V

Високоповажаний добродіюl Фрейтаг уже давно наставав на мене, щоб я швидше написав Вам одповідь, та я за всякими справами ніяк не міг, а потім цілий тиждень мене не було в городі. Дрепера* він видати не хоче через те, що чув од Пипіна, котрий, як Вам відомо, колись дуже клопотався коло російського перекладу Дрепера, що ця праця - геть не научна і що тепер сам Пипін ані пальцем не був би поворух

нув, щоб її перекласти. Опроче, Ф[рейтагlові дуже хочеться бачити якнайшвидше Тіле в слов'янськім перекладі (resp., українськім). Прочитавши Ваш лист, він надумався помі

стити Тіле в серію «Літер[атурноl-наук[ової] бібЛ[іотеки]» Франка (звісно, зоставляючи В а с хазяїном гоТових кни

жок), та ще пожертвував на укр[аїнськеl видання папір,

174

що коли його продати З8 доброго курсу, то буде карбо ванця з 200. З тої суми 100 крб. мають піти иа Франкові видання, а другІ 100 крб. мають піти до Вашої повної без

контрольної розпорядимостl, але І) допіру по ск і н чен н ю друку Тіле, 2) по с кор і м скінченню. З мого боку задержки не буде. Якщо я іноді ніби спізню· вався

що

боявся

рукописом,

дак

посилати

це

виходило

рукопис

попросту

великими

через

те,

шматками,

надто після того, як друкарня загубила дещо. до того ж я й не бачив потреби поспішати, бо звичайно друк тягся страх як довго- Тепер Ви мені прислали арк. 15-й-зоста ється в Вас скрипту ще аркушів на двоє, але я вже почав переписувати твір

далі і швидко,

саме на

час

пришлю

Вам. До кінця збірки ще знайдеться матеріалу 2 {-арк., а там зараз піде Тіле. Фр[ейтаlг казав, що Вам напише, щоб Ви не боялися слати «Н[ародl» на його адрес (він навіть каже, що лист в нього давно вже готовий, тільки він жде ще на м і й лист, щоб послати вкупі). до нього не можна слати лис т и: це він рішуче заборонив, а часопис можна, бо він, в разі халепи, може сказати: .Чим же я винен, що мені шлють?!» Про листи такого не скажеш. Треба вислати ось які чч. з м и н У л о г о року: І, 3, 4, 5, 7, 8, 20,22, 23, 24. А з ц ь о г о року: 6, 8. Адрес от який: Москва, Трубная площадь, І-й Знаменский пер., д. Вишнякова, кв. N, І. К. А. ФреЙтагу. Пошліть-бо все

заразом або двома посилками, вре ком енд О В ани Х ковертах, та не гайтесь, а шліть з а р а з і сін ь к О (якщо буде дві посилки, то другу за 3-4 дні), бо незабаром

Фр[ейтагl поїде на «дачу», то ж коли посилки прийдуть без

нього, то зчиняться великі прикрості: на пошті їх розпе чатають.

Починаючи з 9 Ч., шліть часопис на адрес: Киевской губ., г. Звенигородка, мені. Туди ж зачніть пересилати й Збірку творів, починаючи з 7-го аркуша. На перший раз пришліть з п'ятеро примірииків 7-го арк., далі

5 прим.

8-го арк. і т. Д., а потім знов доведеться почати з 7-го, аж доки в моїх руках не буде 50 прим. кожного аркуша. Фрейтаг Вам уже писав, що пересилка йде й о г о коштом (адже це єдина заплата мені за перекладарську працю), тому-то

записуйте кошти пересилки та одчисляйте од тих грошей, що Вам передав Франко.

175

РадІО Вам: не гайтеся з друкуванням, щоб Тіле вийшов у світ якнайшвидше. Будьте певні, що крім тієї сотки крб., яка вже лежить про Вас, Фрейтаг дасть іще грошей! Лю дина з нього добра і щира, тільки жива, гаряча й нет е р п л я ча: з останньою рисою дуже треба рахуватись.

А от і Фр[ейтагl прийшов. Кінчаю. Ваш А. К.

79.

До Б. Д.

Грінченка Звенигородка

І(иївщині,

18~95 VI

Любий земляче! Вчора я одержав Вашу кореспондентку, оту, що Ви направили на Москву. Ну, я вже дещо так і зробив, як

Ви бажаєте, себто одіслав Вам "Ж[итєl і сл[овоl» та ще додав «Кон[отопськуl відьму». Од Вас «Думи й пісні»' здобув, - спасибі Вам за пам' ятку! Чепурненьке видання. Передше Ви поприсилали мені «Робінзона», «Батька та дочку» та «Підпал», а других книжечок, про які Ви писали мені, що присилаєте ЇХ, я не дістав: десь, певне, погубилися дорогою. Швидко й я Вам дечим оддячуся. Мабуть, в се редині юля буде вже готова моя збірка' (tапdеm! адже три годи друкується!), - всього аркушів з 24. Та у Франка друкується мій переклад (з англійського, з моїми до датками): «Народні казки та вигадки. ЯК вони блукають та перевертаються. Clouston'a. Праця, як на фольклор першої ваги, а російською мовою її немає. 3 «Шах-наме» робиться відбитка' (цікаво мені почути Вашу гадку про мій переклад). Перший шматок моєї розвідки про перський містицизм уже давно готовий, та друкарня не дає, доки не вийде цілий том «Трудов Восточной комиссии» (моя книжечка відбитка звідти). Про Франкову дисертацію я подав довгу докладну критику' до «Киевск[ой] стар[и НЬІІ»: лаю.. Кажуть, що Франко посвариться за те зо МНОЮ, та я не вірю. Мене вирядило «Общество любителей естествознания, антропологии и 9тнографии» на літо робити досліди поміж караїмами, та я за своїм нездоров'ям не поїхав і почав робити всякі археологічно-етнографічні екскурсії тутечки

176

(по церквах, горищах і т. ін.). Багато придбав цікавого, та що найдорожче - збірка старецьких віршів українсь ких з кінця минулого століття. Навмисне, щоб розпи тати про ее, про те, поїхав я на три дні в Київ (16-20 юня) до Житецького і радився з ним. Показалося, що моя збірочка - дуже цінна річ. Я її видам у світ з великою передмовою. Довідавшись, що я етнографую теперечки, Житецький дав мені велику-величезну (з пуд буде ваги) колекцію к а з о к

українських, записаних одним писарем

за 70-х років. Матеріал - зовсім незвісний і од нікого не обслідованиЙ. Багато є порнографії, що її видати в світ не можна, та куди більше гарних фабльо та «міфічних» казок. (А втім, ще побачимо, чи то міфи! Щоб бува тії міфи та не позичено з Радивиловського та Галятовського!). Сподіваюся, що в Москві дадуть меиі гроші на видання; том буде більший, ніж у Чубинського. Ще ж дав мені ЖитеuькиЙ. між іншими важливими паперами, власно ручні рукописи Руданського', що всі думали, ніби вони загубилися. Друкуватиму в «Житі та слові» та в «Зорі». Сьогодні вже послав до «Жlитя І і слlова]» розвідку «Про рукописні редакції творів Рудаиського, про їх відносини між собою та про листи поетові» (дуже цікаві листи Руданського до брата його - Грицька) . . Був і в Семена Жука. Він несподівано спитав мене, чи не візьму я кафедру руської мови і словесності. Правду кажучи, я не від того, хоч Житецький одраджує та вго ворює зостатися в Москві, де був Бодянський, Максимович і інші. Чогось Жук на Вас ніби скоса дивиться. Що таке скоїлося? Чи, може, секрет? Вернувши з Києва, я був занедужав: звичайне з доро ги, і слабував два дні так, що нічого ані читати, ані писа~ ти не міг. Та потім як одужав, то знов кинувся в працю.

Роблю. Мені гарно. Чи довго ще житиму, я

про те тепер

не думаю ані крихітки. Я знаю, що мені тепер гарно на душі,- ну, та й годі. Значця, тра працювати і далі з усієї моці, щоб було так само гарно. Напишіть мені, скільки треба книгареві заплатити за ті книжечки, які Ви прислали були на комісію, бо я забув. Ах, ота недавняя смерть!' отая смерть! Я, відколи до відався, не можу ані на день забути про таку втерю. Ще ж до того мої фольклорні праці - всі такі, що раз у раз згадується тая веЛИКая людина. На мою думку, після Та12 2-146

177

расової смерті ще не було такої гіркої втрати для нащої батьківщини. Пером йому земля! Бувайте здорові!

Ваш А. К.

До П. Г. Житецького

80.

3вениrородка

(КиТвщfинаJ),

18 VII 95 Дорогий учителю!

Той матеріал, який Ви мені були дали в Києві, я вже трохи й використав. Про Руданського замітку (може, на лист друку, а може, А менше) заслав я до Франка зараз таки, як приїхав 3 Києва, а потім заходився лагодити до друку його твори,- котрі не друковано ще. довга пое ма .світові байки» надрукується десь, певне, сього ж таки

року', а приказки

тоді, як скінчить своє видання Ко

мар" Що ж до етнографічного матеріалу, то й його я ро зібрав уже і позначив, що з чим робити, і навіть порівнян ия деякі поробив. Тільки ж есть одна річ, що не дає мені спокі йно працювати, а саме-іменно: я не розпитався у Вас, х т о, де і я к поназаписував усі ті казки та фаблІО. З мо ви мені здається, що воно записано десь иедалечко від границі з Галичиною. Але де саме? в якім повіті? 51 б дуже-дуже Вас прохав начеркати мені пару слів про це (адрес: Звенигородка, Киевской губ. мені). Книжку Марковського я прочитав'. Справді - як Ви казали ие «знаменне времени и СИМВОЛ хамства». До всього того автор не потурбувався добре позиайоми тись з літературою предмета. У меие е думка: розібрати докладно його книжку, притягти до досліду те, що йому зосталось иевідоме (з праць по історії юlжноl-рlусскойl науки XVII-XVIII в.), та встановити правильний (або в усякім разі правильніший) погляд на справу. Щоправ да: це вийде не рецензія, не критична стаття, а ціла нова праця. Я вже й до д. Науменка' написав, чи дасть він

місце такій роботі в «Кlиевскойl стІаринеІ». Перекажіть Гнату Павловичеві " що я дуже переп[ю сюю його за те, що обіцянки своєї не додержав. Я був обіцявся послати свій розбір Франкової дисертації на йо-

178

ГО ім'я, а послав просто до редакиії. Причина - тая, що я за всякими другими роботами дуже спізнився з тим розбором і

одіслав

його зовсім недавнечко: тим-то не хо

тілось гаяти час, пересилаючи рукопис по декількох ін станціях_ Щиро шануючий Вас А. Кримський

81.

До М_

Павлика

Дорогий добродіюl

Це вже другий лист пишу я до Вас сьогодні: першого я попереду був хтів писати тільки для Вас, та якось сам собою він так написався, ЩО можна його і до друку дати. Тим-то пишу вдруге. ЗдоБУВШИ звістку про Михайлову смерть·, я зараз заходився з думкою, чи не можна було б видати повну збірку його творів, очевидячки, хро!Юлогічним розпоряд ком. Написав я в пій справі два листи до ФlреЙтlага. Не одразу. та таки він згодився, щоб оті гроші,

які він дав

на Тіле, обернути на видання писань Дlрагомановlа. Тіль ки ж виставив дві умови:

можна обернути ті гроші на ви

дання власних писань Дlрагомановlа, та не можна обер нути на щось інше, напр., на книжки про Дlрагомановlа; 2) треба, щоб Ви не пізніш од І-го августа ст. ст. дали ос таточну відповідь, себто, чи на Дlрагомановlа мають піти гроші, чи на Тіле: після І-го авгlустlа гроші мають піти т і л ь к и на Тіле. Повідомлення пришліть мені, я вже завідомлю ФlреЙтагlа. Я сподіваюся, що фlрейтагl таки не покнне своєї дум ки про Тіле і після нового року (тоді в нього будуть гро

ші) знов схоче видати його. Тим-то я не жалкую своєї пра ці над перекладом і навіть псрекладатиму далі. Та навіть хоч би моя прапя мала і пропасти, то я не жалкуватиму,

бо видання творів Дlрагоманов]а тепер потрібиіш, ніж що. А втім, усе залежить од Вас: рішайте самі, що хочете видавати: чи Дlрагомановаl, чи Тіле. Звісно, тих грошей, що ми маємо, не стане на

12'

п о вне

1711

видання. та нехай на ..

друкуються хоч два перші томи, а там знов щось ізвідкілясь

капне! Що ж до моєї збірки, то вона мусить додрукуватись і переслатись мені (50 прим.) таким самим способом, як і пе

редше ми були погодились. І Ф(рейта(г виразно Вам напи

сав, що воио так має бути. Сьогодні я одержав стор. 97320, шліть мені й далі те саме конепь. (Та бракуючі

числа часоп!исiJI).

ЯК буде готова о к л ади н к а,

пришліть мені оди н

то

при мір ник: може, решту по

щастить меиі иадрукувати й у Росії: адже ж окладинка не книжка і цензура не має боятись; а один примірник

то треба на зразок. Передмову , заголовок і спис помилок пришлю заразі

сінько після того, як дістану од Вас лист

21. Ваш А. К.

82.

До О. Я. Кониського Звенигородка,

21 18 VII 95

Вельмиповажаний Олександре Яковичу!

Сьогодні я здобув лист од Франка. Він і мені був цілий місяць не писав, та тепер пише, що цілий місяць їздив ту

ди-сюди. Десь, певне, він і до Вас уже одгукнувся тепер про «Хрон(ологію( lBOpiB Шевчlенкаl*; та про всякий случай я рівночасно нагадав йому од себе, щоб він од писав Вам щось. Франко пояснює, що його не затвердили через Барвінського та Вахнянина, бо вони, каже, хтять просунути «свого» Студинського (здається, Ст(удинський!

племінник Барв(інськ(ого). Тим-то я думаю, що Барвін СЬ.шЙ і далі не схоче клопотатися ні про кого, опроче як про Студинського. Коли Франко не зможе надрукувати Вашої статті, 1'0 Я зовсім певниfi, що ії охuче надрукує «Книговедение», тим паче, що Ви не женетесь за гонораром. Я не зн lю aдpec~ «Книговедения» ... ба, знаю, ось він: Москва, Тверс кая, угол Козицкого переулка, Д. Ланиной ... тільки ж ко ли Вам нічого буде заждати з місяць, 1'0 краще б я сам узяв у Вас статтю та оддав В. Н. Сторожеву . Сторожев торік скількись разів мені нагадував: «Ну, что? Скоро ли Комар пришлет свой «Покажчик»?»

180

Тих видань «Кобзаря. та .Гамалії., які Ви питаетесь,

на жаль, і в мене нема. Есть у мене «Чигиринський кобзар і Гайдамаки» 1844 р. з пензурним дозволом 27-гофевр:аля] 1843 року, де в середину вліплено «Гайдамаки» 1841 р. з цензІурним] дозвlолом] 29-го ноября 1841 р. У Москві в РумІянцевському І музеї я Вам подивлюся, що треба. Руданського зачну друкувати в «ЖІитiJ і слlові]» та в «Зорі.' (якщо вона не від того). Статейку про його твори та два листи (в копіях) я вже послав до Франка. Даремне побиваєтесь про «Зорині» помилки. ЯК читав я Вашу статтю, то згаданая помилка зовсім не б'є у вічі. «Записок. ще не прислали, то й Франкової статті не чи тав іще. А цікаво буде.

Сьогодні од «Киевскlой] стlаринЬІ]» одержав звіст ку, що мій розбір «Ів. Вишенського»' піде до 9-го ч.

журналу.

1... 1 Ваш А. Кримський

83.

До М. І. Павлика

5 18 Уlll 95 Високоповажаний добродію І Два дні вилежав я слабий та й то дуже, тому-то фізич но не міг одіслати переднього слівця" Оце посилаю та про сю, щоб разом з надрукованим примірником Ви мені прислали і окладинку: ,тільки одну, на показ, бо, мабуть, з неї можна буде і в Росії за цензурним дозволом надру кувати ще 50.

Що фlрейт]аг деспотичний, дак се Ви кажете щиру правду. Капризів є у нього таки доволі. Та кого гроші не зіпсують? Я мирюся з усіма його примхами (іноді прос то дитячими), бо рівночасно добачаю в нім гарне серце

і думаю, що й Вам варто було б миритися з ними, бо тоді міг би бути з нього меценат для нас. Що гроші, які в Вас, підуть уже не на Тіле, дак це вже порішено. З фlрейтlаго вого листа я бачу, що він тепер звабився отією новою іде· ЄЮ, мовби цяцькою, бо вже дає грошей аж на цілий том. Але Ви кажете, що справа піде не швидко, і кажете, щоб я попереду добре розважив усе. Чи не можете сказати точ ніш: к о л и більше-менше Ви б могли розпочати друк? Бо

181

коли справді Ви особисто можете зачати друк лиш Д у ж е не швидко, то можна було б заложити цілий комітет для цього діла: Ви б передали туди ті гроші, що в Вас, а я ту· ди діслав решту (200 крб. є в мене і зараз). Не стільки для

догоди Ф!рейт]агові, скільки

для загальноукраїиського

добра - і я б сам стояв за тим, щоб з друком того тому не гаятись. Звісно, найкращий редактор був би не з кого, ЯК з Вас; та коли справді Ви думаєте д у ж е затягти цю спрсву, ТО Ви мене страхаєте! Звістіть справді, як Ви ду. маєте постановити цю справу, себто: чи беретесь, чи кра· ще радите вдатися до кого іншого? Ваш А. к.. Р.

Та за бракуючі

84.

чч.

не забувайте.

До Б. Д. Грінченка

Звенигородка, 18 VШ 95 Любий

земляче!

Ви ніколи не сердьтеся на мене, ЯКЩО я, часом, заба рюся з одповіддю. Кажу Вам щиро: до Вас писати я 11. у. ж е люблю, та, на моє лихо, оцей рік, що був зминув, та оцей, що надходить, то такі скрутні, що аж·аж·аж! Робо· ти в мене величезна сила (між іншим - обов'язкової, яка іноді і не зовсім мені до смаку), - мало не скрутюся, Я не лінивий, то вже правда, але тепер у мене часом З'ЯВЛЯЄТЬСЯ і така нудна думка: .Ох, боже ж мій! Коли ж то я нарешті видеруся з усяких студентських та заробітних повинно· стей? Коли ж то я нарешті матиму спромогу працювати (і навіть сильне, сильне працювати) над тим, над чим я сам схочу? Оце б був для мене найкращий одпочиною). Зараз мені доводиться багато часу оддавати иа санскритську мову. Не можу сказати, щоб це була мені нелюба праця,- нІ! тільки ж я був би радий зайнятися нею через рік, а не тепер. Тим часом на носі стоять екзамени в державній комі· сії, - треба вчити санскрит тепер·таки. А мені б д у ж е хотілося оддатися зараз не чому, як студіям над Радиви· ловським, Мій колишній товариш Марковський написав книжку .АнтоніЙ Радивиловський. (Київ, 1894), що Житець· кий ие дурно зве Ії «Знамением времени та символом

182

хамства». Що він зробив з того Радивиловськогоl ой, головонько Ж моя біднаl ( . .. 1 Що й казатиl було в на шій старій Україні чим а л о погані,- то пра в да, та були в ній І дуже здорові зерна. Марковський учепив ся, як П'ЯНИЙ плота, за слово «схоластика» та й тиче ним на всі боки. А староукраїнська схоластика зовсім нет е, що п о л ь с ь к аl бо тенденції її - не ті самі. Марковсь кий дійшов аж до такого монстру, що виставляє україн

ців ворогами Петрових реформ. А вони були ширими по собниками Петру! Забуваючи усіх других, Марковський цвікає нам у вічі Стефаном Яворським (ворогом не латинст ва, а протестантства!). Ет! не спишу всього, прочитайте книжку самі. Я, коли хочете, був досі навіть москвофіл, та як прочитав оту всю уми сну б Р е хню Марковсько го, то йме н і гидко стало. Коли ж додати, що, опроче хамської брехні, в книжці є ще й колосальні плагіати, то зміркуйте МОЕ обурення. Дак от, на мою думку, треба якнайшвидше одвітити на той елаборат та одвітити иауч ним способом, щоб увесь світ побачив не просто якусь там шовіністичну лайку, а таки научну, незбиту істину. У ме не мрія: дати одповідь цілою книжкою, а не рецензією. Але на це треба мені хоч з місяць часу BiJlbHOCO (матеріали для праці у мене є), а звідки я візьму той місяць?! Ре цензія (на аркуш буде) уже готова у мене і зараз, та не хо четься її посилати (до «Киевской стаРИНЬІ», думаю), бо до такої справи варто підступити з пієтизмом. Ах, що б я дав, щоб мені бути з а р а 3 у Львові на тій посаді, за яку ми балакали вже! Та ... етl Зараз у мене обов'язкові роботи: 1) твір на тему: "Чер ТЬІ киевского наречия ХІ века» ( ... ],2) санскрит, 3) слов'ян ська філологія. (як приїду до Москви, то треба буде додати ще й другі предмети реферати на ,<Семинариях»). Далі, так само обов'язкові роботи: 1) «Шах-наме>, 2) Клоустон,

3) араб,,- Макарий АнтиохиЙскиЙ. Остання праця обов'яз

кова через те, що я іще не знаю, чи у Львові буду, чи деін !l е ,- виходить, що треба ще не забувати Лаз[арєвсьКоГоl ІНСТИТУТУ. "Шах-наме» і Клоустон обов'язкові через те, що друкуються. Як приїду до Москви, то зачнеться теж 060в'язкова праця для .знцикл[опедического) словаря»,- кажу

",?БОВ'я~кова>, бо треба з чогось жити. А ще ж у мене є вся КІ друГІ роботи, які хоч ідуть прихапцем, Та закидати їх

не мож:н.а: Тlле, етнограф[ічна) збірка (шукати варіанти!!!), рецеНЗІ1, в тім числі дві Д о в г і

183

критики для «3тнlографи-

ческого] 060зр[ения]» (а Франко зовсім справедливо дома гається і дЛЯ «ЖІ итя] і сл Іова J») та ще дещо друге, чого зараз і не згадаю ___ Ах, та Руданський же! то собі теж загайна історія ___ В обороні своєї честі я мусив би ще од-

вітити на напади «Жlурнала] мlинистерства] Нlародного] прlосвещения]» теж зараз-таки,- ну, та вже бог із ним! най моє пропадає! А вже ж як приїду до Москви, то добре знаю, що до цих щоденних робіт раз у раз прибиватиметь СЯ потроху ще й якась інща, та й то не одзивна! Та от і Квіт ку треба швидше у лубочникі в додруковувати, щоб усі, знач ця, повістки, бо як я виїду з Москви, то хто Їх там надру кує? Ви самі, здорові, працюєте багато, то знаєте, що то воно усякі тїі дрібні робітки і скільки вони часу одбира ють_ З спокійною совістю можу сказати, що я марне часу не гайную. ЯК я був У Москві, то уlніверситеlт та науЧl!і засідання - ото й усього мого ходіння (звісно, і РУМІЯН цевськийl музей); а шоб куди в гості піти абощо - дак нікуди. Тут, у Звенигородці, я за ціле літо т і л ь кит ри р а з и ходив на проходку , та й то тільки через те, що вже далі була невидержка: у грудях аж дух забирало, не міг ані сидіти, ані лежати. (А починаючи з 4~гo юля, я 3 своєї світлички ВИХОДЮ тільки, щоб ЩОСЬ там пообідати). Ну, то чи пощастить мені впорати Марков ського? Трошки дивно зараз мені стало. ЯК написав я Вам усе це, то якось аж полегшало. Не пускаюся у психологічний аналіз цього факту, бо, мабуть, ніякого вияснення не даси собі. другим разом то, мабуть, ще й гірше б стало, згадуючи все те, ЩО висить на шиї. Аби мені як-небудь щасливо пережити оцей надходя чий рік та ще не померти на екзаменах, то я вже знаю, що

далі піде все гаразд: притулюся кудись (поки що я хитаю СЯ «между чахи и ляхи», матиму хоч і обов'язкові роботи, та такі, що до серця і до вподоби,- то й праuювати буде легко, і вже ж Вкраїні буду щирим РОбіП'ИhОМ. А ПОКИ що крутися «тамсімо» (як каже добрий К. Устиянович)

та роздирайся на шматки ... А втім, єсть 1 в гакому житті воя принада. Чи Ви повірите, я мабуть шо й не знаю тепер

справжніх нервних хвороб? Астма

атая справді частень

ко мордує мене (учора ледве була не вдушила), а неврас тенїі нема€. Часом я себе прирівнюю до коняки, що бігає на топчаку: за ненастанним kОЛОВОРОТОМ вона навіть упасти

не може і лінуватись не може.

184

Хоч сьогодні я вже щось дуже розписався і за балакани ною оцією часу чимало збавив, та мені не шкода, 60 ХОЧ висловився перед кимсь- Я тепер, хоч і в сім'ї живу, та якось ніби самотою.

батьком у

мене мало СПlЛЬНОГО,

про свої ідеали я з ним балакати не можу, а розмова. пр.о

його ідеали (хоч нема чого казати чого не дасть

чесН!) тепер меН! НІ

хіба що час марно згається.

Ну, та годі розводитись про себе та про себе. Зрадів,

що є людина, з якою можна побалакати, то вже 1 розпустив

язика. Перейду краще до діла. Напищіть мені, скільки пРимlірниківl Ваших книже чок Ви мені прислали на комісію, бо тут. У нас усякі рахун ки поплуталися. Далі: дуже Вам дякую за присилку Ва ших дев'ятьох книжечок. Од себе ж я Вам послав деякі аркуші своєї збірки, яких У Вас не було. Незабаром мог тиму вже ді слати Вам усе. І з Москви вишлю Вам деякі свої праці роcjiЙСЬКОЮI мовою. Куди я притулю свою етнографію, ще й сам не знаю. Мабуть, найбільше надрукую в Москві. Самого-но того (подільського) матеріалу, який мені дав Житецький· , ста не, я бачу, на два таких томи, як Чубинського"'. Я, зда€ть~ ся, писав Вам, що то ніби матеріал, записаний в 70-х рр.: не В 70-х, а в початку БО-хІ Надто гарні і важні там фабльо та легенди. Мої київшанські кореспонденти раз у раз мені приносять багацько цікавого матеріалу, та я ще не впорядкував його. Рукописів я й іще достав чимало, та найбільше з цього століття. Коли мені доведеться оборо няти дисертацію для Львівської кафедри, то я вже собі обібрав тему: «Стародавні вірші українські» (хоч, правду кажучи. той Львів мене дуже страхає. Пе ж таки болото, баюра велика). Поки що працюю над цією темою тільки прихапцем

вряди-годи,

хоч

воиа

мене

дуже

цікавить.

(Знаєте: часом стомишся од якоЇ-небудь довгої о дно ї праці, то й візьмешся на годину - на дві за яку-небудь ота ку;

розважиu ся трохи,

а тоді

знов до давнішої праці).

Руданського в мене є от які твори: а) приказки такі самі, що й у Комара, та всі з дат а м и (з днями й місяця ми) і багато нових, недрукованих; б) романтичні поеми балади, буде так на аркушів lОдруку, коли не на більше;

в) довга й дуже гарна поема «Світові байки., себто «народ на біблія» віршами (<<нарlоднаl біблія» - це термін Мо чульськ?го*), і прозаїчний додаток до неї: [сякі прозою записаНІ легенди, повірки і т. ііІ. (Дещо вже видрукував

185

Драгоманов); г) оперета «Чумак»; д) шматки з «Іліади.; є) листи. Або все те надрукує Лукич, або - за винятком «СВІТОВИХ байок», бо вони «можуть бути за спеuіальні для «Зорі»; в такім разі <СВІтові байки» підуть до «Жнтя і слова». Коли хочете зробити мені велику втіху, то напи· шіть до Лукича (NB. політично й дипломатично') що, мов, Ви довідались од мене про знаходку творів Руданського та що Ви вже од ее б е (не од мен е) радите йому видати Руданського не Рубриками, а х рон О Л О Г і ч н о. Доданте ще й так: «Коли, МQЖ!;:', Кримський стоїть за тим, щоб ВИ w давати по рубриках, дак Ви, шановний пане· редакторе,

переконайте його, шо так не можна». А то, бачите, Лукич більше СХИJlяеться до того, щоб по Рубриках; я знов думаю, що видання тільки тоді й буде чого-небуДЬ варте, як буде хронологічне: зучивши все, що написав Рущан, ськийl, я сміливо кажу, що тільки з хронологічного роз· порядку можна буде зложити собі суцільний образ поета. Русизми в <Шах-наме», за які Ви згадуєте, вихо дять з того, що мій переклад дуже дословний (я над ним чимало працюю); отож українських народних слів іноді мені не стає, і я беру uеРКОВНОСЛОВ'янські (не конче ро сіЙськіl). Перське «намвер' (ham-Nаmе) я й не міг інакше переложити, як іменитий, бо не хтів на безбач плутати усі синонімічні е піт е т и. (<<Мегтери намвер» - стар шина йменumuй; «мегтер» - значить старший; «мег» пор. лат. magis, греиьке !,8Т"С; дослівніше переложити

й не можна було).

А втім,

Ви

б мені

велику

прислугу

зробили, коли б усякі русизми зазначували подавали с в о є слово. Дещо стало б мені за науку. Франко мені пише: «Пам'ятайте, що другого українського перекладу

<Шах-наме», мабуть, іще сто літ не буде». Я пам'ятаю, тим-то й дбаю про точність. На останній Ваш запит про фольклорне читання одвітю завтра.

а"г[уста]

Цілий ранок працював сьогоднІ над книжкою Шахма това <Исследование в области русской фонетики»·, що так сильне нашелестіла В (великоруськім) філологічнім світі. Я пишу її розбір: зачав був писати буде тому тижнів з двоє, а оие тепер згадав, що треба ж таки скінчити, бо книжка вийшла ще 1893-го року, - то щоб не дуже спізня тися 3 розбором. Доведеться як-не-як, а днів з пару одда-

186

ти иа це діло та день на переписку (а давніше я вбив на це аж чотири дні І). От бачите, це одна з тих несподіваних

робіт, за які вчора я згадував. 1.. ·1· Оддам свій розбір, мабуть, до «Записок тlовариства] іМlеніІ Шlевченкаl», бо, може, дЛЯ «ЖІ итя1 і елІ оваl» буде він дуже сухий. Тепер про фольклор. Ті книжки, які згадує Драгома· нов' (<<НаРlод]», 1891, стор. 228), писані переважно англіЙсь· кою мовою; а німецькі, котрі він згадує, ті застарілі. Хто не знає англlійськоїl мови, той мусить прочитати німець кий пер е к л ад: Dun10p, «Geschfichtel der Prosadi-

chtnngen»\ ЩО переложив (з додатками) Лібрехт (Liebrecht),

дуже застарілу праuю. Українці незабаром матимут!, ~po читати мій переклад: Clouston, ,Рориlаг tales and f!ctlOn, their migrations and transformations»', де я роблю додатки (для російських читачів). Поки вийде перший том, то, мабуть, і рік змине; тільки ж найважніша (для початкую чих) річ - Introduction - буде готова і через місяць; хто схоче її мати до виходу цілого тому, той нехай удасться до Франка. В моїх увагах читач там знайде і бібліографію для кожного одділу. Поки ЩО треба (початкуючому фольк лористові) перечитати: І) Пьшин - «Очерк литер І атур ной) истории старlиннЬ!х] повестей и сказок русских»' (бібліографічна рідкість); 2) Веселовский - «Соломон И Китоврас»*; 3) статтю Веселовського в <Истории русской еловесности» Галахова" ,вид. 2-ге або 3-є (не l-еll), т. І, отдел І-й, глава 27-ая (стор. 394-517); 4) Веселовский «Разьгскания в области русского духовного стиха»". Щоб зрозуміти, як працювати українцю, треба пильно перечи тати (в «Киевсlкойl стаРlине)>»: «Старейшие русские драма тические сцеНЬІ» Драгоманова" (Сумцов і не згадав в остан ній книжці <Кlиевской) ст(ариньг)>> про цю працю") і його ж таки «ТурlецкиеJ анекдоть! в укрlаинскойJ нар(одной] еловесности»" (а Сумцов про них пописав величезиі, коло сальні дурниці І). От Вам дак я б радив узяти та й оброб ляти останню тему: Ви анекдоти укРI аїнські] знаєте доб ре, в покійник Їх знав погано; отож усе, ЩО у нього не доказано, Ви можете добре порозвивати; та не забудьте при тягти до виелідів те, чого не мав перед собою Драгоманов: кавказькі анекдоти (в «Сборниках материалов для описа ния племен и местностей Кавказа»). Це дуже гарна, дуже

«Історія поетичної прози» (н.їм.).- Ред. 187

вдячна і ... дуже ефектна тема; якби в мене був зараз час, то я б її нео Д мін н О взяв, а надто маючи безліч под і л ь с ь ких фаБЛьо. (На Поділлі турецький вплив був силь ний. Ще раз кажу: Сумцов стріляє дурниці). Якщо Ви не візьмете цi€ї теми, то за якихось два роки я й сам її візьму. Тепер не маю змоги. У мене є вже багато всяких праць, які вже й готові, тільки аби переписати, та й я ЇХ не торкаю, дак чи ж брати на свою шию тепер іще новий клопіт? Я тут зостаюся до кінця августа.

Ваш А. К.

85.

до М. І. Павлика

Високоповажаний добродіюl

Коли б Ви знали, як Ви мене смутитеl Я можу по щи рості сказати, що раз у раз відносився до Вас дуже при хильно: згадайте, напр., про ті гроші, які я випрохав у Фlрейтlага на видання книжки для цілей Вам любих; адже попереду Фlрейтаlг хотів видати Тіле російською мовою і, звісно, був би мав с о б і з того і грошову користь і ду шевну втіху. Потім я, бажаючи В а м догодити, вижебрав у Фlрейтагjа дозвіл повернути гроші на видання писань Д[рагомановІа, а Ви навіть не одвітили ані слівця на мою пропозицію. Не забудьте, що І·го аВГlустаІ ст. ст. я мусю дати точну відповідь жертвувателеві, чи друкуватиметь ся д[рагоманоlв, чи ні; коли ж не одвітю, то втеряється надія на видання Д[рагомановІа, хіба що знов доведеться

впрохувати та розпинатися І Та хто його знає, чи буде на той

раз

знов згода.

І ще більше Ви мене смутите тим, що ніби ховаєте од мене свою часопись·. от скоро два рокн буде, що я про хаю в Вас та благаю деяких чисел та й доблагатися не мо жуl З того (1894) року в мене нема чч.: І, 3, 4, 5, 7, 8, 20, 22,23,24, а з сього року: б, 9, 11,12 і т. д. Будьте ласкаві, пришліть зараз не гаячись, бо коли я виїду звідси, то мені вже не так зручно буде, щоб до мене приходили товсті кои верти s заграниці. Така сама біда з моєю Збіркою·. Ви мені, може, скаже те: «Та ТИ повинен дякувати мені, а не докоряти, бо я ж і коректуру тобі правлю, і з друкарнею клопіт маю». Ох, добродіюl що й казати - я Вам Д у ж е вдячний за всі Ваші тур6ації,- тільки ж скажу Вам правду, що повіль·

188

НИЙ друк збавив мені нервів бодай не казати скількн! Знов же й те сказати: я дозволив собі покористуватися Вашою ласкою через те, ЩО видання все буде Ваша власність; коли продасте хоч жидам на папі р, то й тоді якісь грошеня та Вам таки капнуть! А останніми часами, коли зостаєть

ся так мало друку, та й той не кінчається, нерви мої аж шматуються. Опроче як

Ви

собі

думаєте,

компрометаЦІЯ мене тепер велика: що

мусить думати про

всю

справу

Ф[рейта]г, давши гроші ще в февралі і не бачачи досі пос тупу в тій справі?! А я ще й у марті з'Їв од нього ЧИмало

докорів, як Ви були не хтіли друкувати Тіле. Гай-гай, добродію! ми плачемося, що в ~ac меценаТІВ не гурт, а як

прийде якийсь, то ми Й того ОДlПхнемо! Компрометація виходить мені і з того, ЩО ВИ не при силаєте готових уже аркушів. Адже ФІ рейтаlг дав гроші на пересилку; а коли Ви не присилаєте і коли я не можу дати йому скількохсь там примірників, то хто знає, чи не подумає він, що я сказав Вам ужити ті гроші на щось інше? або чи не подумає він, що я ТаКий невдячний, навітьщо йому не хочу дати тих декількох примірників? або чи не

подумає він ... ат, не можу далі писати, бо з тих здога дів аж лице паленіє. Добродію! Вибачте, що пишу так гірко, але й на душі гірко. Я колись був прохав Вас, щоб Ви оддали друк моєї збірки Франкові (він був би охоче Й швидко поскінчав усе), прохав Вас, щоб і Тілеві гроші Ви оддали йому (прав ду казати, дак це не я прохав, а сам ФlреЙТlаг); та Ви самі одмовили обидва рази, що того не треба, себто що Вам не важко доглянути того друку. Коли не важко, то нащо ж Ви мене мучите? Вибачте, коли яке слово я написав не до ладу, та зми

лосердуйтесь надо мною і не робіть мені компрометації, не робіть мене підозрінною людиною в чужих очах. Отже, І) пришліть часопись, 2) пришліть 21-й аркуш, щоб я міг його переглядіти та швидше прислати Вам передмову і спис помилок, 3) пришліть готових аркушів 7-21 скількись примірників, а за три-чотири дні знов скількись і т. д.

4) звістіть, чи хочете друкувати дlрагоманов]а, чи нехаЙ уже Тіле.

Я сподіваюся, добродію, що Ви хоч тепер ВВажите на моє справеДЛИве прохання, і в тій надії зостаюся Ваш щиро ПРИХИЛЬиий

А.

1811

К.

Р. Річ очевидна, що до мене можна посилати щось тільки як Р е ком енд О В а не, бо не рекомендоване все губиться.

86.

До І. Я. Франка

дорогий друже! Хоч Ви ще не одвітили мені на мій останній лист, та припало тепер пильне діло, - тим-то, не чекаючи од Вас одповіді, пишу до Вас. Учора чи позавчора вичитав я в «Ж[итіji слlовіl», що Ви радніщі були б видати всі твори дlрагомаНОВlа. А чн знає те, що ледве він помер, я зараз удався до Фрейтага і випро хав у нього дозвіл, щоб обернути ті грощі, які він давав на Тіле, на видання творів дlрагоманов]а? Судячи по собі (адже я зрікався надії на видання власної своєї пра ці, чи то пак перекладу, та й не сумував), я був сподівався, що й д. Павлик так само охоче повітає цю гадку і цей доз віл. А тепер я не знаю, що й думати: на мої листи д. Пав лик а ніч и ч и р к! Очевидячки, він і Вам нічого не сказав, хоч читав Ващу відозву. Чому? Чи йому шкода од дати на видання дlрагоманов]а, якого він каже, що так любив І ті гроші, які мались піти на друк тієї праці, що її він сам тому місяць не хтів був видавати?! Нічого не вто ропаю! Зрещтою, він і взагалі з нічим не поспіщає: останнього листа моєї збірочки я ще й досі не маю. Коли Вам ця справа лежнть на серці, то, будьте ласка ві, розпитайте в д. Павлика, що він собі дума. І скажіть йому от що: друк Тіле був би кощтував карбованців з триста,- нехай д. Павлик Вам оддасть тільки три ста крб. За ті триста крб. можна видати хоч І том. Коли д. Павлик скаже, що він і сам ладен видати той том, то гаразд, нехай видає (в такім разі і весь зиск од продажу того тому нехай буде його),- тільки ж будь-що-будь він неодмінно мусить порозумітися з Вами і друкувати зараз. А я ФІ рей· та]гові написав, що ДlрагомановІа П[авлиjК видаватиме разом з Вами. Коли б Ви знали, дорогий друже, скільки нервів вимота ла мені вся ця справа: сперщу з Тілем, потім 3 Дlрагома-

190

вовиjм. Я вже двадцять тисяч разів каявся, чому пора· див ті 500 крб. оддати Щавлик]ові, а не Вам. Бачите, мені тоді бажалося догодити однаково і Вам, і йому, 60 я спо· дівався, що д. Щавлик]ові справа нашого письменства лежить на серці так сам О, ЯК і Вам; опроче ж, і сам д. Павлик писав мені, що в Вас дуже мало часу, і писав, що коли він оддасть ті 500 крб. Вам, то це Вам буде заЙ· вий клопіт. А якби я його не послухав та як6и гроші ті зосталися в Вас, то тепер любі сінько можна було б присту пити до видання творів незабутнього покіЙника. А поки що д у ж е далекий од того, щоб погадати за д. ЩаВЛИКlа щось погане: я попросту думаю, що тут вийшло якесь непорозуміння та й тільки. Тим-то просю Вас, пере балакайте з ним самі особисто і спитайте, нехай ві н Вам то ч н О одвітить, що думає він зробити з тими грішми і чому він одтягається вволити волю ФlреЙта]га. Коли ж він

і далі одтягатиметься, кажучи, напр., ЩО

нього

нема часу, то нехай 1) а60 передасть гроші Вам, 2) а60 пере шле мені, щоб вернути їх ФlреЙта]гові. Бо інакше на мене самого падає погане світло. Я досі звик одбирати в себе найменший шматок од рота, щоб оддати на громадське діло, а тут на мене падає таке нечесне світлоl Кажу щиро, для обррони своєї честі я ладен оголосити справу навіть дру

ком. Ах І У мене голова ходором ходить з цієї морокиl За того здуріюl Отже, ще раз кажу Вам: Вам дуже хочеться видати д1рагоманов]а,- дак знайте, що Ви маєте для того діла карбованців триста. д6айте самі, щоб вони перейшли до Ваших рук; а коли й Вам не пощастить, то я вже знаю, що зроблю.

Ваш А. Хванько Р. S. Якщо З-й лист Клоустона готовий, то пришліть зараз, будь ласка. В мене вже давно скінчено переклад усієї передмови, та я не посилаю до Вас, бо разом з кінцем передмови треба зробити деякі додатки, тим-то треба мати готові аркуші перед собою.

Р. Р.

А чи є в Вас хоч які гроші для видання дlра

гомановІа?

191

87.

До

М. І. Павлика 18

vш 95

дороги!!, високоповажаний добродію! Ви слабуєте на нерви, Ви знаєте, що воно таке, тії нер ВИ,- ТИМ~ТО Я сподіваюся, ЩО ВИ простите й мені те, що вчинили мої нерви. Якби Ви, дорогий добродію, були до мене обізвалися листом передше, то не були б діждали од мене того негарного листа, який я Вам недавнечко по слав, не були б почули гірких слів, з якими я до Вас тоді вдався, та й сам я не був би дізнав тих болів, які зараз від чуваю. Коли Ваше серце ще не запеклося, то простіть, простіть мене. Маленьким вибаченням буде для мене тая свідомість, що я провинив перед Вами, дбаючи про ту саму справу, яка й Вам лежить на серці. А саме: час зминав; я боявся, що не встигну к І-му августові повідомити ФlрейтаГjа про те, що є охочі люди до видання дlрагома НОВlа; боявся, що термін змине. а од Вас листа не буде. З того чекання нерви мої були страх як напружені! Коли ж нарешті і ФРІ еЙТlаг спитав мене про дещо, то з одчаю я й написав до Вас той лист. Позавчора прийшло "ЖІ итєl і слоlвоl>, звідки я вичитав, що ЕСТЬ якісь люди, котрі охотяться видати Д рагомаНОВlа. (Поки Ви не прислали листа, то 'ЖjиТ€1 і слlовоl» було ДЛЯ мене найпершим джерелом). ЯК стій я зараз начеркав лист до Ф[реЙТlага, що, кажу, знайшлися редактори' і що, значця, гроші му сять піти на дlрагомановіа, а не на Тіле. Рівночасно я на писав і до Вас кореспондентку (по-німецьки, бо в мене та кий звичай виробився, дякуючи Чайченкові), і до Франка лист. Франкові я написав у тім листі, щоб він перебалакав з Вами, бо якісь обставини не дають Вашим листам дійти до мене (інакше я не міг собі вияснити Вашої мовчаIlКИ),

і що,

коли І-й том Дlрагомановlа Ви захочете видавати,

то нехай хоч він мене сповістить про це, а коли Ви самі од себе не захочете (задля будь-яких причин), то аж тоді нехай береться за цю справу він. Сьогодні я пишу до Фран ка, що нехай він Вас про ніщо не питає, бо я вже маю од Вас лист, а нехай краще Вам поможе в Вашій роботі. 1 Я написав йому: «Во главе редакционного комитета стою П[авлиjк н Ф(ранкjо.:t, хоч нічого певного ще не знав І

~{ ~~ЧJ(4~ ;;;Ifl о І. я. Франко. ф от.

.............•... 1895

р.

Тепер справа з виданнями стоїть от як. Узавтра я Вам вишлю заголовОІ{, передмову і спис помилок. Ви додрукуй те збірку, будь ласка, якнайшвидше та й ненастанно пере силайте мені листи: 7-22 передмову (про часопись теж ие забувайте). Коли все попересилаєте, то Вам вид ко буде, скільки в Вас зосталося грошей. Не присилаючи мені н І яки Х рахунків, назвіть т і л ь к и Ц и фру ре ш т н, більш нічого; це на те, щоб я міг показати ФІ реЙТlагові той лист та щоб ми знали, скільки треба бу де іше Вам прислати для закінчення сподіваного ]-го тому ДlрагомановІа. далі зачинайте лагодити до друку той І-й том. На мою і ФІ рейтJагову думку, спосіб видання мусить бути хронологічний (адже треба показати світові п ост е пен ніс т ь і всесторонність розвою дорогого небіжчика), та коли б Ви захтіли видавати інакшим спосо бом, то на те Ваша воля. От і все. Ні, не все, треба ще от про що додати: про ужитак доходу з видань. Моїй збірці, Ви вже те знаете, Ви ПОВНИЙ хазяїн: можете їй визначити яку хочете ціну (я радив би якнайдешевшу, бо швидше спро дасте) і всі гроші з неї обернути куди хочете. Те самесак жу й про І-й том дlрагомановІа, хоч і не зовсім те саме. Бачте, ДІ рагоманоlв іде з а міс т ь Т і л е, а дохід з Ті ЛЯ мав бути увесь Ваш, ТИМ-ТО справедливість вимагає, щоб і ]-й том дlрагомановІа був так само Ваш. Але, з дру

гоГо боку, бажалось би, щоб із продажі І-го тому прийш ли гроші иа 2-й том дlрагомановІа. Мені здається, що як на Тіле треба було б тільки 300 крб., а иа І-й том ДІ раго маНОВlа тра буде 600, то дохід з ]-го тому можна буде вжи ти так, що половину Ви беріть собі, а половину ховай те для 2-го тому. Ну, та коли-то ще воно буде. далі, Ви ще пишете: «Боюся, аби ФlреЙТlагу і Вам не задовго було ждати, доки мені мо.,ша буде (фізичноl) почати друк] т. ДlрагомаНОВlа». Кажу Вам щиро: оці сло ва Ваші вдарили меие ножем у серце. Будьте певні, доро гий добродію, що слабому ніхто не докорятимр: дай Вам господь швидше очуняти, дай Вам господь віку довгого

і ие дай господь, щоб я чи ФlреЙТlаг укоротили Вам віку!! Але може б зробити от як? Франко, побачивши виразну волю ФlрейтаГlоВу на х рон О Л О Г і ч не видаННЯ,оче видячки. примириться з тим фактом, і він міг би Вам дуже допомогти в заходах коло видання. 3начця, Ви і він могли б узятися за редагування в д в о х , а це була б для Вас велика Полегша і для діла було б краще, бо спільна

~146

193

праця завше краща

швидше

йде.

про це до

нього

написав.

Чекаючи од Вас одповіді, зостаюся Ваш щирий приХИЛЬНИК.

А. К. Р. S. Не забувайте ж про арк. 7-22 та про часопись, то й не буде ніяких непорозумінь. дірагоманlов коли-то, коли-то ще вийдеl А тим часом зробіть так, щоб я міг хоч свою збірочку показати ФlрейтаГlові зараз готову. Бувайте здорові І та здорові І Р. Р. S. з Тіля І-шу частину (ассірійці і єгиптяни) я в д р у г е перекладаю з найновішого німlецького] видІання), що вийшло в юні сlього) РlокуІ. Коли Фlрейта]г не дасть на Тіле грошей, то я зажду один рік, а там у мене самого будуть гроші, то видам своїм коштом. Іще раз просю: не сердьтесь же на мене.

88.

До І. Я. Франка

дорогий дружеl

Сьогодні я одержав лист од д. Павлика, - тим-то не пишіть ДО нього в мої й справі нічогісінько, - хіба що од себе схочете щось написати. Він каже, що бер ет ь с Я надрукувати І-й т. діра гомановlа, - ну, то й гараздІ Способ видання йому подобається х рон О Л О Г і ч ний, - і проти цього не можна нічого сказати, бо й Фlрейт)аг прохав про'Ц саме (та й мені такий спосіб більше до вподоби '. KO~JI й Ви

можете згодитися на такий (ХРОНОЛlогічний]) спосіб, то чи

не помогли б Ви Пjавликlові? Це я вдаюся до Вас і в своїм імені, і в імені ФlреЙтаг)а. Д. Павлик занепадає тепер на здоров' я, тим -то без Вашої підмоги видання затягнеться на довгий час. Ваш А. К.

194

89.

До В. Л. Л евицького Звенигородка.

14 18 УІІІ 95

Вельмишановний добродіюl

.співомовками» звав

Руданський

усе,

що

поетові

«мовить Співа (Муза)>> або «що мовиться на співочий лад., себто вірші; всякі історичні поеми - то в нього такі самі

співомовки, як і дрібні приказки. Очевисте діло, що в такім разі Ваш поділ !І-го тому на а) Співомовки, б) При казки, в) Поеми історичні, г) Переклади - не годиться. Ще, я бачу, титулової картки для І-го тому нема; тим-то я б радив Вам назвати ЙОГо .співомовки Руданського, т. І», а сподіваний ІІ-й т_ був би в такім разі .співомовки, т. 11». Коли ж Ви неодмінно хочете затитулувати том І-й «Нові поет[ичніJ твори», ТО затитулуйте так само й другий. Опроче Ваш т. ІІ-й міститиме в собі співомовки всі справді нові, бо й ті 56 приказок, які давно видав Франко, Ви могтимете надрукувати з дійсного оригіналу, а не з поганого спи ску. А що в Франка був тільки список, дак ее певна річ. В мене € автографи Руданського з уся ких періодів: з 1851-го року до 1870-го, тим-то я руку Руданського зучив гаразд і можу запевнити, що оригінал I1риказок, друкованих од Франка в «Зорі» 1886-го року, писако нер у кою Руд а н с ь к О г 0*. Франко не звик до російських характерів письма, тим-то й поми ІІИВСЯ. далі дата «1869-го року, Петербург. - писана тим сам и м почерком і тим самим чорнилом, що й увесь манускриптик;

ввесь

манускриптик

писано

рукою

Стрільчевського. далі: про фальшивість цього документа свідчать грубі помилки, яких би міг не допуститися автор (Франко, як друкував ті приказки, то іноді мусив сам складати нові вірші). Одно слово скажу Вам: Франків оригінал - не автограф Руданського. І на тім кінець Тепер заходить питання: як же буде найкраще зреда

гуватя другий том? Перш усього скажу про перший. до давати до нього нічого не тра, хіба тільки той «Перегляд змісту.,· який я зладив (recte 1 переписав з додатками) для

Вас і який рівночасно засилаю; і неодмінно треба надру

кувати мою «Увагу до перегляду», бо вона виясня€ всю 1

ІЗ·

Текст (лаm.).- Ред.

195

справу. В «Перегляді. Вам треба буде позазначати сто· рінки, бо ви ж мені прислали не всю цілу збірочку, а тільки до стор. 64·0Ї. Числа (N.N.) кожного надрукованого тут вірша я поставив, дивлячись на Ваш списочок, що Ви мені прислали. Я дуже й дуже Вас просю надрукувати ц і л и й пер е г л я д, бо він надається т і л ь к и для І·го томика. Що він цікавий, дак про те нема чого й казати, бо хіба ж не цікаво подивитися, як сам Руданський поділяв свої вірші?1 Дуже цінні для нас і ті «голосю>, які він наводить у чернетках і з яких видко нам його літературні впливи чн взірці. Деякі його вірші (котрі з порнографічних) навряд чи можна буде колись де надрукувати; в .Перегляді» є про них хоч згадка, а це вже теж важлива річ для студії над поетом. Міг би я багато навести ще других рацій, що, мов, треба надрукувати в І-м томику цілий перегляд, та сподіваюся, що Ви вже й так переконалися. Тепер про другий томик. Як знаю я тепер весь мате· ріал, яким Ви обладуєте, та знаю те, що є в мене, то можу сміливо сказати, що найкраще буде друкувати його х р о н о л о г і ч ним розпорядком. А то чому? бо хроноло, гічний розпорядок буде заразом іси с те мат и ч ним, сам собою так складається. План мій от який для ІІ·го тому: І) «Два трупи», 2) «Вечорниці», 3) «Упир», 4) «Хрест на горі». 5) «Розмай», 6) «Люба» (Цими гарненькими поемами Руданський розпочав свою літературну кар'єру), далі дрібні співомовки (спершу ті, що в мене, бо вони вчасніші, а далі ті, що в Вас є; те, що було в «Зорі» 1886 та в «Правді. 1892, я залічую до своїх), а нарешті «Слово», історичні поеми і т. д. Що скількись там дрібних приказок поміс тяться аж після історичних поем, дак це не біда. Одну річ я тут випустив: довгу поему «Світові байки., бо не знаю, чи схочете друкувати; ії місце по «Любі». Хроноло, гічний розпорядок - це, на мою думку, єдино розумннй, бо інакше ми зовсім не зрозуміємо поета і не могтимем його оцінити. Якщо Ви не від того, то зробим так: першу половину другого тому зредагую я (твори з 1851-го до липня 1859-го р.), а другу половину - Ви (з того рукопису, що в Вас є, себто за кінець року 1859-го та 1860·Й); а тоді я Вам пришлю комедію Руданського «Чумаю>, писану вже в Ялті. Я б дуже був радий, колн б Ви згодилися на хро нологічний спосіб видання (тим паче, що, кажу, він сам собою був би майже систематичний щодо змісту). Колн згода, то звістіть; та А з а р а з по одержанні Вашого листа

196

я пошлю до Вас товстий (уже переписаний) первий зошит творів Руданського, який можете розпочати друком хоч

зараз-таки. В иім твори З р. 1851-1856. По тім здоровлю Вас щиро і дякую за прислані аркуші І томика. (Не висилайте потроху, вишліть увесь кінець одр а з у, бо я нічого не лякаюся: аби зарекомендували, то дійде!). Ваш щирий прихильник

А.

Р.

В <Русько·укр[аїнськіЙ] біблliотеціl»

Кри",ський

подано ті

самі вірші', що е і в других рукописах, ТІльки що заго·

ловки не ті.

90.

До М .. І. Павлика

Високоповажаний добродію! Сьогодні в Вашій посилці не стає аркуша II·го, а якось давніш Ви були не вислали 16-го та 17-го. Тим-то найближчу посилку зложіть от як: а) арк. 11-й, 16-й, 17-й, 19-й, 20-й, 21-Й. б) арк. 7-21. в) 2 прим. заголовка та 2 списи помилок. Висилайте посилки все на два адреси, так воно буде швидше,

ніж

на

один.

Ваш А. К.

Р. В усіх некрологах дlрагомановlа, які друкува лися по РОСlійських] часописях, стоїть, ніби покійник під кінець живота з і р в а в з укр аїн ств О м, бо не міг добачити в нім надії на поступ'. Оці звістки беруться

з .знцjиклопедического] словарЯ» Брокгауза і Ефрона, а там статтю «Драгоманов» писав не ХТО, як наш спільний знайомий ... Nоп-еgо! Він боявся, щоб його самого не залічили часом до українофілів (адже це річ страшенна!), то й накрутив і того, і СЬОГО, і оного, іового ...

«Увидел

несовместимость

украинофильства с прогрессо~.

197

91.

До п. Г. Житецького М[осква].

ІХ

Дорогий учителю! Вибачайте мені, що я не одразу вислав Вам Ваші гроші. Книжки, які Ви мені подавали, я поздавав книгарям зараз,таки, як приїхав, та потім заслаб і за клятущою астмою не міг нічогісінько робити скількись день. 15 прим. узяв Карбасников' та й заплатив 11 крб. 25 коп. (по 75 коп. за книжку), а 9 прим. (1 О-го, пам'ятаєте, я взяв собі)

покупив Думнов' та й дав

крб.

75 коп. Отож заразом

у мене опинилося 18 крб., які оце Вам і відсилаю. Обидва книгарі прохали мене, щоб я держав у себе на складі напоготові хоч десятків зо два Вашої книги: це, бачте, на те, щоб як доведеться їм спродати тії екземплярн, котрі вони покупили, то щоб можна було достати другі просто од мене, не платячи за пересилку з Києва. Шкода мені, що я, їдучи з Києва, не захопив був більше примірників. Та, може, хтось їхатиме з Києва сюди, - то Ви передайте мені через його руки скільки схочете книжок: нехай справді лежать у мене напоготові.

Позавчора, чи що, я був сунувся до Рум[янцевського] музею, щоб роздобути писання Радивиловського та ще деякі книжки. Аж музей зачинено! Там були позавалю вались деякі зали, то тепер іде ремонт, та й кажуть, що одчинять музей аж на кінець сентября. Коли так, то дове деться мені залишити гадку про розБІр книжки Марков ського, 60 в октябрі вже нема чого й думати про сторонню роботу, опроче університетської. Не критику, а рецензію (так, сторін буде на 4-5) я вже встиг був дати до «Зтн[огра фического] 060зр[ения]». В у[ніверсите]ті Соколов' розпочав курс історії за хідно-руської літератури. Не знаю, як воно далі буде, а поки що початок мені дуже припав до вподоби. На Галя товськім і Радивиловськім він заздалегідь обіцяється спинитися дуже уважно, Цікаво буде, коли великорус Соколов якраз вихвалятиме те, що згудив наш землячок' та ще й українофіл до того. 5увайте здорові, дорогий учителю! Ваш А. Кримський Покровка, Машков пер., д. Меркулова, кв. Леве.

198

92.

До Б. Д. Грінченка

М[оскваl. 18 fl 95 ІХ Любий землячеl

я зараз тільки одно роблю: студіюю

руську

київську

мову 11-го в., бо ОД твору залежить уся моя дальша доля

при у[ніверсите]ті. Поки що можу поділитися радісною звісткою: мені пощастило одкрити в старокиївській мові звук ДЖ, і проф. Брандт' (що був прихильником теорії Соболевського') згодився зі мною. Ваші «3тн[ографические[ материалЬІ»' Д У ж е мене вра дували. Дещо закинути можна, і про все те я докладно

скажу спершу в «Ж[иті] і сл[овіl», а потім в «3тнlогра фическом] обlозренииl», а проте книжка Ваша вельми цінна.

стр а шен н О

жалкую, що Ви

не прислали

мені їі в маї, були б тепер дістали од нашого т[оварнст Іва (И[мператорского] о[бществаl лІюбителей] ест[ествозна· нияl, а[рхеологииl и з[тнографииl) премію (100 крб.). На той рік премії не буде, але вона буде 1897-го р., то тоді, запевне, премія буде В а м, тим більше, що тоді в Вас буде аж два томи (за поспіхом я тих «буде» написав аж сотнюІ). Та шкода мені, ЩО, може, тоді «ОТ3ЬІВ» писатиму вже не я, бо хто зна, куди мене доля занесе І Книжечок Ваших не могло бути по 10 прим.; я був певен, що 20, та спитався був у Вас, чи то правда, бо на папері у мене не було нічого запнеано. Так і рахуймо по 20 прим.! Що Ви скажете про мою критику на Франка?" Він страшенно образився. Ваш А. К.

х тів Вам прислати дещо по-рос[і Йськиl. та не видають меНІ, ДОКИ цілий том не вийде в світ.

93.

До П. Г. Житецькоro М[оскваl,

18 ІХ 95

Дорогий учителюl

1.. ·1 Тому два дні було в нас засідання. де обго[воlрювали СІ!раву Вашої одповіді Сумцову" Багато говорили, та НІ до чого не дійшли, бо тільки трн-чотири особи чи'тали 199

Вашу статтю, а решта членів могла міркувати тільки про самий принцип взагалі, себто чи можна взагалі допускати полеміку в одній і тій самій часописі, чи ні. Нарешті Кал лаш розсудив усе діло, сказавши, що нехай попереду в с і перечитають Вашу статтю, а вже тоді хай рішають щось там таке. Дак от і поклали, шоб на найближчім засі данні (звісно, закритому) секретар голосно перечитав Вашу одповідь. тоді всі побачать, чи є в ній щось особисте, чи ні. Варто завважити, ЩО до редакції <3тнографического 050зрения, дуже часто приходять одповіді на рецензії. Звичайно, вони всі досі рішучо одкидалися «колегією»; пам'ятаю, як Будде', отой, що професорує в Казані, був прислав таку статтю саме перед літом, але й її одкинули, хоч він співробітник <3ТНlографического] обозрения». Ваша стаття - то найперша така, що до неї не хтять одразу прикласти звичайний принцип, а все міркують, аби не зробити Вам кривди. Щиро люблячий Вас і глибоко поважаючий

А.

Крuмськuй

Покровка, Машков пер., д. Меркулова, кв. Леве.

94.

До П. Г. Житецького

М[осква),

18 2295 ІХ

Дорогий учителю!

Буде тому два дні, [як] писав я до Вас лист, а вчора прийшов лист од Вас. Я охоче згоджуюся з Вами, що не треба було торка тися особи Франкової І тільки ж здається мені, що як на r а л и U ь к і звичаї. ТО МОЯ стаття не містить у собі нічого незвичайного в тоні'. Що ж до Марковського' (а яне од мін н О хочу розібрати його елукубрації, тільки аж у 1896-му році), то ЙОГО особи я не торкатимуся аніже, - будьте в тім певні! Та не знаю, чи зрадіє він

з мого суду. його книжка ніколи в мене не виходить із голови; а через те кожна нова научна звістка, яку я де взнаю, кожне нове для мене придбання в научній області -

все те (коли воно має стосунок до книжки Марковського)

200

пильно «слагается В сердце моем», щоб опісля, року, виринути знову В моїй пам'яті __

1896-го

Оце зараз принесли мені цей лист, яки/! я до Вас пере· силаю. Я вже одписав Карбасникову, що вдався до Вас, а Ви вже самі йому вишлете. ЕхІ Неодмінно треба, щоб у мене лежали книжки на складіІ Та пам'ятайте, що і другим книгарям (ну, хоч би Вольфові) Вам би випадало дати

дещо

магазин.

Щиро Вас люблячий і шануючий А.

Кримський

В початку октября маю читати «отчет О поездке». Побачимо, який ефект учинять матеріали Димінського'.

95.

до О.

Я. Кониського

М[осква),

18 2395 ІХ

Глибокоповажаний Олександре Яковлевичуl

Був у музеї. І там нема І-го видання «Кобзаря». Вдамся ще до проф. Стороженка *, а коли і в нього не знайдеться, то вдайтеся до когось із петербуржців, щоб попитали в Публllчній] бібліотеці. Нема і «Гамалії» 1844. «Молодик. на 1843 г., ч. 2-ая. Харьков, в уlниверситеlтскОЙ типо графии. 1843. «Печатать позволяется. СПб. 10 сентября 1842-го года. Цензор А. Очкин и А. Никитенко». На стор. 91: «Тяжко-важко в світ жити. (підпис: Т. Шевченко); на стор. 102-й: Шевченкові - «Гарно твоя кобза грає». А. ЧужбинськиЙ. 1841, 26-го нб., Чугуєв; стор. 108:

Н. Маркевичу, «Бандуристе, орле сизий. (підпис: Т. Шев ченко),

стор.

114:

«Утоплена. Баллада

Т.

Шевченка».

«МолвЬІ»* ще не встиг зоглядіти, бо зминула 3-я година, а тоді вже нічого не допитаєшся. Та ще пошукаю геть усього і серед букіністів. А знаєте? мені здається, що «Наймичку» вперше д р у к о в а н о таки ніде, як у «3ап{исках] о Юlжной 1 Руси»'.

Перечитайте там передмову Кулішеву, -

він, очевидячки,

добре знав, чия то поема, та й набрехав через те, шо тоді

було б небезпечно назвати ім' я авторове, але ж не зважився був би друкувати «Наймичку» мов щось нове, якби вона вже друкувалася передше в якомусь виданні, звідки кожен

201

міг би Куліша спіймати на брехні. Тим-то, хоч би й знайшов я десь «Кобзар» 1840, то навряд чи буде там «Наймичка». Мабуть, помиляється Петров', а не Комаров. А втім, побачимо, як то воно буде. Аби знайти. Фр!анкоl на мене сердитий, навіть на листи не оДпові дае. Невже ж таки моя статтЯ така прикра? Мені здавалося, що я підсолодив пілюлю і бозна-як, аж воно виходить, що нО Про Марковського з а р а з не писатиму, бо не можна роздертися, але після різдва огрію його краще, ніж Франка, та й уже без підсолод усяких. Чи знаєте, що Павлик із голоду вмирає? В нього 2 ООО 3р. довгу і нема заробітку ніякісінького, а молоді дорі зують ЙОГО нерви вкрай. Похвалитися можу: хоч іще мого твору (<<ЧертЬ! киевско го наречия ІІ-го в.») проф. Брандт не міг прочитати в цілості, але вже й з деяких розділів признав мені правду і, значuя, тим самим осудив теорію Соболевського, яка йому передше була здавалася «очень вероятною». Редактора «Книговедення» ще не бачив, бо рідко кудн можу зараз внходити.

Ваш А. К.

96. До М.

І.

Павлика

Дорогий добродіюl

Свершися! Наскільки я сумую про це з погляду громадського, настільки радію про Вас. Вам таки треба спочивку, треба втихомирити свої нерви, треба набратися здоров'я. Якщо Ви покинете на якийсь час журнальну праuю, то видужаєте. Поки що нехай для Вас буде потіхою звістка, що минулая Ваша праuя не була чимсь ефемерним; бо я знаю, що ті прим[ірникиJ N. які є на Вкраїні, ходять з рук до рук, пильно перечитуються, чи ще з 1890 року.

невважаючи, ЧИ ТО щось новіше,

Але ж коли я довідався од Вас про Ваше матеріальне бjдування, то мене аж жах узяв. Я багато міркував, чим би Вам допомогтн, та наміркував не гурт. Перша моя гадка була про Фlрейтlага; тільки ж одно, що його тепер

202

немае тут (він верне так під кінець сентября ст. ст.), а дру. ге - що аж до января од нього нічого чекати не тра, це річ певна. Друга моя думка от яка; спродайте в яку н[ебудь] книгарню мою збірку за чверть ціни (по 15 кр.), мабуть же, на такую ціну знайдуться покупці! та й візьміть ті гроші не на які-небудь громадські цілі а на свої власні потреби; хоч і не багато, та все ж буде з того якась хвилева підмога. Третій спосіб от який; моє місячне вдержання (30 крб.), яке я був наготовив собі на октябр, я оце засилаю до Вас; як забагатієте колись, тоді й порахуємось. Мені соромно, що я так мало посилаю, але ж і ~aM я живу наче метелик, не знаючи, ЩО буде взавтра, 1 не маючи

ніяких запасів, як воно буває в мурав'їв. Посилки досі були приходили точно, та раптом перерва

лися. З Вашого листа довідуюся, що то Ви самі залишили

Їх посилати. Шліть далі, в обидва міста; аби peKOM~HДO' ване, то дійде! А звіщати Вас про кожен раз, то річ довга.

Ваш А. К.

97.

До І. Я. Франка

М[ ОС'В8], Дорогий

~ 95

друже!

Останнім часом довелося мені атакувати Вас аж на двох

пунктах; в «Зорі» на Руданському і в «Кlиевскойl ст[ари не]» на Вишенському·. За Руданського Ви, може, й не дуже розсердилися, а за Вишенського, мабуть, дуже, бо щось не пишете нічогісінько. А мені здається, що сердн тИсь нема чого; своєю передмовою до статті я вираз но зазначив, що бажав тільки викликати ширшу дискусію, а не чіплятися за дрібниці так собі, не знати з чого.

Хочу я Вам нагадати, що Ви ие прислали меиі двох

прим[ірниківl (мого і ФІреї!Таlгового) «ЖІитяl і елІоваl», кн. У, які йдуть на мій адрес. Та ще прохатиму в Вас зробити от що: купіть, будьте ласкаві, Студинського «Адель фотес» і «Пересторогу»* та й вишліть р е ком енд о Б а ною опаскою на адрес: В М о с к В у. ВИм пер а торское МОСКОБское археологическое обще ст Б?, чл е нуА. Е. КРbl МС ком у, а на кожній кннжці

зроБІТЬ напис; «Для рецензии». Та ще покупіть .Пісню 203

про Роланда. В. Щурата' та вишліть її мені на мій адрес, очевидячки. в коверті. Коли пам'ятаєте, то я Вам винен 3 крб. 24 коп., а по присилці Студинського та Щурата довг мій, значить, прибільшитьея.

Про підмогу для

«Ж[итя! і слlова!» я чимало балакав

з ким треба. Єсть один меценат

той, що дає гроші на

«Зап[иски! т[оварист]ва Шевчlенка!», та на нього

мало

надії (хоч деяка таки є). А швидше можна сподіватися, що київська старша Громада дасть 200 крб. Сьогодні якраз три тижні, що я б е з в и х і дно (ро зумійте так-таки дослівно, не як гіперболу) сидю над одним: над ся, гія! ЄЮ

«Ізборником Святослава» І073-го року, за який я, здаєть Вам і давніше не раз уже писав. дивне диво тая філоло Ніколи ніяка наука не могла заволодіти ц і л о ю мо іст О тою так сильно, як вона: вона, філологія тая,

має якусь таку силу, що може поглинути геть усю натуру лю

дини і не покинути місця нічому іншому. Знаєте, колись Потебня був прочитав Кониському свій переклад .Іліади» на українську мову (здається, пісню першу); Кониський аж упився ядерною, насрочуд гарною мовою в тім перекладі

і ентузіастично згукн В: «як же гарно! Коли б оце та швидше надрукувати - ото був би ступінь для розвою нашої національності дак ступінь!» А Потебня, по-дитячому якось радіючи, одказав: д! какое там «національності»! ВЬІ послушайте только звуки! .. Звуки-то! что за звуки!». Мені сьогодні згадалася і оця оказія, і література (я про неї був забув навіть, чи є вона на світі), і багато дечого іншого, а згадалося все через те, що я сьогодні не сподівано зазирнув у часопись (досі я нічого опроче філол[о гічних! розправ не читав). Мені сьогодні здається, ніби я був спав та й прокинувся. А негарно прокидатися! Знов верну до тих чарівних снів, де люди не знають ані життєвої гарячки, ані нервів, ані суєти мирської! Ваш А. К. А таки не сердьтесь за критику, бо таки неМ8

щО.

Р. S. Візьміть, будьте ласкаві, у П[авли!ка один при м[ірник! «Повісток і ескізів» для себе.

204

98.

До М.

І. Павлика

18~ 95 Х

Любий дружеl Я і тепер, ! раз у раз високо шанував Вас за Ваше са мозречення, а через те титул «друга» приймаю для себе як велику честь од Вас. Щодо задуманих Вами праць, дак це правда, що ніхто, опроче Вас, їх не може поробити. А праці знов такі, що можна сказати «насущні». Я сподіваюся, що й здоров'я Ваше, і матеріальне становище поліпшиться як-небудь, і Ви спокійно і «безмятежно» могтимете довести до кінця всі

Ваші заміри. Висилаю 20 крб., щоб Ви могли пересилати «Пов[іст

киl і еск[ізиl» (одразу

два

місця).

Це

гроші

Ф[рей

TarlOBi. Будьте ласкаві, вишліть один примірник В. Лукичеві.

та дайте один прим[ірник] Франкові, та один до біб(ліоте· ки] «Просвіти». Бувайте здоровіІ Поспішаю кінчити лист, бо дуже зай нятий сьогодні.

Ваш А. К.

99.

До Б. Д.

Грінченка М[ осква].

3 . 18 ХІ 95

Любий землячеl

За пильною роботою не знайду часу одписати нік()му Отож поклав собі написати до Вас з у(ніверсите]ту, на рек' реації поміж двома лекціями.

Мені дуже любо прочитати Ваш суд про мої повістки,

60 хоч він і занадто прихильний (Ви прихильні до мене то й до моїх творів), але показує мені, що мені нема чого Д у ж е сумувати, чому я видав їх. А нових повісток пи сати не можу, бо одно - що суб'єктивізму ніколи не

позбудуся (він У мене вдирається навіть у наvчне що-не

будь), а друге -

що не буде мені й часу на те. Я ще не

знаю гаразд, яка моя буде кар'єра, тільки ж в усякім раз!

205

научна; а коли научна, то на перші роки буде такого бага то роботи, що де вже там думати про белетристику! А от

зачав казати про будучу кар'єру і згадав, що Ви мене пи тали, що і як_ І сам не знаю, куди мене доля зажене_ С. Жук одписав мені (і Барвінський це знає), що уві Львові ніхто й не подумає силувати мене до якоЇСь там політики та що я зостануся зовсім вільний, незалежний од нікого_ Коли так, то я ладен поїхати до Львова (хоч, щиро кажучи, ця перспектива мене лякає-таки. Адже в тім богом спасає мім Львові нема навіть бібліотеки порядної, а я, дякуючи Румянцевському музеєві, став дуже вередливий щодо цього пункту). Тільки ж тут є перепона от яка: Барвінсь

кий ставить вимогу, щоб я спершу надрукував дисертацію, а вже тоді зачнуться переговори з рос[ійським] правлін ням. Хоч у мене Є й зараз підхожа розвідка (<<ЧертЬІ киев ІІ-го века»), але доки вона видрукується, то змине нем е н ш е як рік, а тим часом я ще в маї с[ьо CI<OCO наречия

го] Рlокуl мусю дати якусь точну одповідь Лаз[арєвсько му] інститутові; а коли я скажу інститутові, що згоден на давніше передложення, то мене з а р а з так и в маї пошлють до Єгипту. Скажете: «Можна цього року ще за ждати з інститутом, дати йому остаточну одповідь аж на

той рік». (Кінчаю вдома). Не можна! бо інститут чекати не може. Коли я вагатимусь хоч трошки, він зараз пошле когось іншого (самі здорові знаєте, що людей на те не бракуватиме, бо до теплої посади охотників є чималень ко!). Скажіть же самі, що мені діяти? Невже ж таки на чхати на інститут (хоч я Д у ж е люблю орієнталістику _і вже цілих сім років багато працюю над нею, ніколи не забуваючи про неї) та чек ати, ЩО ОТ як надрукую я щось до вподоби Барвінському, то, м о Ж е, Їхнє високо благорадіє дадуть мені професуру уві Львові?! Я й С. Жуко ві про те казав, а він: «То нічого,- каже,- їдьте поки що до Єгипту, а потім Вас покличуть до Львова •. Ну, а я дак просто скажу: «Коли Я поїду до Єгипту, щоб там вик лючно й спеціально студіювати арабську словесність, то вже певне, що до Львова ніколи не поїду бо не стане ж ме ні моці ще й далі роздиратися надвоє та щодня, засапую чись із астми, гірко міркувати, чи скоро чортяка до пекла потягне,

чи

не

скоро.

Єсть, правда, іще один вихід, тільки він дуже не певний. Якби мене проф. Брандт зоставив при своїй кафедрі, то я б одрікся інститутської професури та учи-

206

телював деякий час тут по гімназіях, рівночасно готую чись до слов'яно-руської кафедри. Тоді б я не був залеж ний од Барвінського, бо знав би, що й без Львова я !маю

куди притулитися. Але на це надія слаба, бо в у!ніверси те!ті знають, що мене вже мають на оці в інституті. Опроче й твір мій, який я подаю цими днями і який Ви колись прочитаєте в печаті, стилізовано не так, як ВОНО ВОДИТЬСЯ

У людей, алчущих професорського місця в у!ніверсите!ті. Треба б було утнути щось а lа Марковськийl Тепер про «.3тногРI афическое! обозрение». Адрес його: Москва, Политехнический музей, редакция «.3тНlографи ческого! обозрlения!». Писати можна й по-вкраїнськи, як це роблять галичани. Дикарєв, Кониський і др. Перед плата - 5 крб річно (4 книжки). Давніші річники я б міг Вам придбати по 3 крб. за рік. Питаєтеся, чи не можна було б Вашу етнографію подавати до uензури через «.3'нlо·

графическое] об!озрение!». Але ж «9ТНlографическое! обlо зрение!» цензура зовсім не знає! Воно - видання імпера· торського тlоварист!ва, а через те «разрешение» даєть, ся не од цензури, а од совета общества (кажучи ж правду од самого Янчука). На превеликий жаль, матеріальні засоби 'Зтнlографическогоl обlозрения]» - малі, то й не можна напевне сказати, чи візьметься воно друкувати Ва шу збірку з а раз. от і в мене з казками така сама біда: матеРІал дуже цінний, а стало б його на томів троє (бо я неодмінно хочу до кожної ~азки подавати ще й варіан ТИ,- вкорочені, правда),- отже ж, не можне ЙОГО вида ти зараз окремими киижками,- доводиться ждати. Част·

ками

то можна друкувати

в «.3тнlографическом! обо·

зрении» і тепер Зрештою, спишіться попереду з Янчуком, може, він урадить щось кращеє.

Ех! якби гроші, то можна було б тут, у MOC~Bi, зроби ти чуда! В Києві або в Чернігові і по других укРlаїнських!

містах чіпляється пензура, а

тут можна перебути ся без

цензури.

З Франком у меие біда. На мої три листи він не одпо відає і навіть перестав присилати «Жlитє] і слlово]», ХОЧ

о в.и не н присил"ти, бо передплату зложено. Така сама

,стор,я 1 з Клоустоном: про дальший рукопис він мене не Пита нічого, а я сам не шлю, бо мені раз у раз треба мати перед очима готовії вже аркуші, а Франко і Їх не шле! Сьо

годНІ знов напишу до нього (і

знов лагідно),- побачу,

що буде. Невже ж він такий лютий?! 207

Пипіна «Очерк» можна тут купити' не дешевше як за три І'рб. (я за таку ціну був колись покупив ФРlанкоlві), а звнчайно його продають так карбованців по 5, по 6. Я Вам міг би прислати свій примірник, тільки ие зараз, а так через місяць, бо до того часу його позичили в мене. Російських своїх розвідок поки що ніяких не посилаю, бо одно, що відбиток здебільше мені зовсім нема, а друге що котрі відбитки єсть - то тих мені ще й досі не видають на руки. Напр., я б дуже хтів узяти в друкарні свій "Очерк развития суфизма»*, а не можна, хоч він готовий ре жить іще 3 марта. Ваш А. К. 4/ХІ

1895

100. До

І. Я. Франка М[осква].

ХІ95

Глибокоповажаний добродію, колишній мій приятелю! Не смію вдаватися до Вас із титулом «друга», ЯК Я це робив був досі,- бо Ви загнівились на мене. Правду ка жучи, я не розумію, чого саме розсердились Ви: адже я серед рецензії своєї скрізь повторяв, що нехай читач не забуває, що я оглядаю т і л ь к и слабіші точки дисер·

тації, а не цілу. Що ніхто з читачів не зрозумів моєї рецен зії зле, про це я напевне можу судити з листів Житець ко го та Чайченка. Обидва пишуть похвально про Вас, а Чай ченко - дак той каже, щ') він д У ж е був би рад и Й,

якби я так само детально покопався на його <<Зтнографlи ческомІ сборнике»", що вийшов недавнечко ... ЯК пересердитеся та забудете гніватися на мене, то згадайте тоді, що Кримський так само прихильний до Вас і так само В,с глибоко поважає, як і передше. Бо на віть якби трапилось так, що Ви на мене н і к О Л И не по кинете сердитися, то все ж пам'ятайте, що я 1 люблю Вас і поважаю, хоч би /\ сердитого. А поки що, то спитаю Вас: коли Ви сердитесь на мене, то невже ж це є рація, щоб позбавляти мене <Жlитя] і слlо Bal»?? А Політехн(ічнийl музей чим провинив, що Й йому Ви нічого не висилаєте?? А ФРlейтlаг що Вам зробив, що й йому «Жlитєl і слlавоl» більше не приходе/' Отже,

нагадаю: І) мені не прислано кн. V; 2) Фlрейтаlгові (тре-

208

ба слати на мій адрес) теж не прислано книжки v-oї; 3) до Політехн[ічного! музею не прислано навіть кн. lV-oїi (отже, туди будьте ласкаві вислати і кн. 4-у і кн. 5-у, два примірники кожної, бо один іде взаміну за «3тн[ографи ческое! обозр[ение!», а другий за гроші). Опроче, в Полі техн[ічний! музей треба прислати ще І кн. 1894-го року, бо її Ви в маї не прислали (хоч я про пе тоді писав). Мені трохидивно, що, сердячись на мене як на а в то ра р е цен з і ї, Ви хочете покарати мене як пер ед п л а т

ник аl Та я навіть не хочу вірити, що Ви уми с нене

вислали часописі, а думаю, що Ви з а б у лис я. Споді ваючися, що і я, і Фlрейт!аг, і Політехн[ічний] музей вскорості

одержимо

бракуючі

книжки,

зостаюся

Ваш щирий прихильник ішануватель А. Кримський

ва,

Адрес: Москва. Покровка, Машков пер_, д. Меркуло кв. Леве. мені.

101_

До Б_ Д_ Грінченка

М[оскваJ. Любий

18.!1. 95 ХІ

земляче!

Поспішаюся відписати й Вам і всім тим землякам, що писали до мене. А Вам зосібно можу додати, що, на думку Франка, його одкинуло намісництво найбільше через те, що Барвінський та Вахнянин хтіли неодмінно висунути свого род а каСтудинеького. С. Жук каже, що Барвінсь кий, коли треба, стане високо понад усякі особисті згля~ ди. Будемо вірити. А що я досі дуже пасивно дивився на цю всю справу, дак за це мені докоряти, їй-богу, не треба: раз, що Житецький дуже мене одраджував, а друге, що я сам боявся (та й тепер дуже боюся) того Львова,- чому боявся - про те довго писати.

Та не розводитимусь про це зараз: нехай другим разом. А тепер насамперед з радістю напишу Вам, що я про Фран ка помилявся: він ПАП росту не мав часу одвітити мені (60 кандидував на посла), а зовсім не те, щоб розсердився ~a мою статтю'. Навпаки: він оце тепер пише, що ЯК на

иого ДУМКУ, то я занадтопідсолоджувавсвою критику КОМ-

'-146

209

пліментами' , бо, каже, можна було б перебутися й без гого. Велике горе, що «Житє і елово» на той рік не вихо дитиме, бо грошей зовсім нема. Я, здається, писав Вам,

що на недобори од першого року я роздобув Фрlанко Іві крб.: ще раз достати грошей од тієї самої особи на ту саму мету я тепер уже не міг, а більше ніхто не хоче посо

500

бити. Прохав Я грошей ДЛЯ "Жlитяl і елlова]» у киян, обіцялися дещо зробити, та вже от три місяці, а нічогі сінько не роблять! і, мабуть, так і не зроблять. Я прохав ФРlанк]а, щоб він приелав швидше все те, що є надрукованого з Клоустона (6 аркушів). Скоро-но пришле, зараз одпровадю до Вас. Пипіна (це таки товстень

ка книжка) пришлю тоді, як прийде шоста книжка «Жlи тя] і елІава!»: нехай заразом. Я дуже радий, що міністр скасував заборону на ,,3тн[0графические! матlериалы>>.. А за якою системою впорядко вуєте Ви другий випуск? Знаєте: питання, як треба розпо рядковувати пісні, це дуже важке питання, та й радив би я Вам не йти за нелогічною ру,иною,- напр., не поділяти пісень на "оБрядовы •• і "Бы овьlе>>,' бо такий поділ дуже

грішить супроти елементарних правил логіки'. З усіх систем

найкраща поки що одна: ота, якою впорядковано буковин ські пісні Купчанка' в «Записках ЮГ0-Западного отдела», але й проти неї можна дещо сказати. Коли б Ви не боялися перероблювати почату працю, то я б Вам прислав свій проект. змодифікований з "Записок Юго-Запtадного! отдела».

Бувайте здорові.

Ваш увесь А. К.

102.

До І. Я. Франка

Щоск,_!, 18 2495 ХІ

дорогий друже!

Я був дуже радий, як здобув Вашого листа. Щиро Вам кажу: я Вас люблю не тільки як писателя або громадсь

кого діяча ,- я Вас люблю і як особу. а через те мені було

1 «О6рядовая» - формою, «БbJТОВflЯ» - з"ісТОМ. напр.

заразом і «о6рядовы»

і «6Ь1ToBЬfe»!

210

Д весільні пісні,

прикро, що ОТ, мовляли, Би розсердились на мою кри тику. Та я вже писав Бам, що нікому вона не здалась ганьб· лячою, а навпаки: чим раз я довідуюся, що той або той, прочитавши мою рецензію, дуже хоче придбати собі Башу книжку.

Баш «Етн[ографічний] збірник» я вже бачив' _ Шкода,

що Би не користувалися статтею Сумцова про казки Коль

берга та Мошинської': там він подае бібліографію укр а ї н с ь ких паралелів, а не тільки чужих. А от чи знае те, що є в мене? 747 казок та фабльо, записаних на почат ку 60-х років У Подільські й губ_ десь поблизу Галичини. Не знаю, куди б мені їх притулити, бо цього матеріалу стало б на Сl{ількись томів_ Я вже багато понашукував ва· ріантів українських і російсы{х,' та й можу хіба ПОДЯI{У вати Сумцову, бо хоч який його покажчик не повний, а по міч 3 нього велика. Коли Би не знаєте, може, статті про східні тексти

Барлаама і йосафата', яка

друкувалася

цього року в

«Zeitschrift der deutschen morgenliindischen Gesellschaft»l, то осмілююсь Бам нагадати: може, скористаєте.

Д у ж е

сумно, що «Ж[итє] і елІава]» не виходитиме.

Я ще раз писатиму в Київ: треба ж таки, щоб воно виходи ло! Був це перший руський журнал, що з ним сміливо мож на було показатися в люди, та й має впасти!11 Зрештою, знаючи київську повільність та «се діло треба розжувати», треба сподіватися, що коли й пришлють підмогу , то хіба аж за півроку! Ніхто про те й не дбає, що periculum іп тога'. Тому-то я й сам не знаю, що діяти з «Шах-наме». Мені здається, найкраще буде зробити ось як: я до Бас при шлю половину Ферідунового життя (це буде проза), себто до того моменту, коли він зрікся власті; далі йде історія про боротьбу ЙОГО синів або про боротьбу Ірана з Тура ном, з зовсім Їнакшою сценою, ніж яку ми бачили до сього моменту_ Би, будьте ласкаві, надрукуйте той шматочок

(з того навіть аркуш не вийде,- і коштуватиме недорого) та й випустіть у світ «Перший вип усю> (не ТОМ, яl{ Би хтіли); в передмові, яка складатиметься з трьох-чоти рьох рядочків, можна сказати, що от, мовляв, І-й випуск є передрук із «ЖІИТЯ] і сл[ова]», а незабаром вийде другий Випуск, а далі якось З-Й і т_ п. Коли «Ж[итєl і ел[ово!» від-

~ «Журнал Hi~!eЦЬKOГO СХОДознавцого товариства» (нім.). - Ред. Справа не терпить зволікання (лат.) -

14'

2ll

Ред.

новиться, ТО, звісно, можна буде 2-й випуск спершу друку вати в нім; коли ж ні, то вже ЯКОСЬ ВОНО там буде та й ca~ "о собою уладнається. А от Клоустона дак присилатиму й далі. Простіть тільки, що я раз у раз задержую друк: доки йде передмова, то інакше й не можна, бо мені треба, роблячи примітки, дивитися на готові аркуші, щоб не пов торятися та знати, що писати. Дуже гарно Ви робите, що й од себе додаєте уваги, На кінці «Інтродукції» я пороб лю ще деякі додатки, то тут треба буде згадати, що, напр., фабльо иа стор. 29-31 переложили Ви, а не я. Далі, по додатках варто помістити з міс т «Інтродукції», трошки повніший, ніж зробив сам Клоустон на стор, ХУ, А далі підуть поодинокі розвідки, та не знаю вже, як нам тут що діяти. Адже на заголовці стоїть «1895»; тим часом коли друкувати цілий том, то друк, може, й на рік затягнеться. Може, й Клоустона порозбивати на випуски замість томів. А коли друкувати цілий том, то ЩО робити з моїм переднім СЛОВОМ, де одразу

кажеться,

що «читач знайде тут лиш

дек і л ь к а поодиноких розділів»? Узавтра посилаю Вам Клоустона більше ніж на аркуш, Як надрукуєте, то пришліть мені; я пороблю додатки до «Вступного слова», і це вже буде останній раз, що друк спиниться на часину з моєї вини: далі вже присилатиму

рукопис великими шматками та й не спинятиму друкарню. Тепер про книжки. «Адельфотеса» і «Пересторогю> Я ще не здобув·: піш л и доц е н з у р и, а це недоб рий знак. Боюся, що одішлють знов до Вас. Тоді, звісно, прохатиму Вас, щоб Ви переслали мені те саме в ковер тах. Та записуйте, скільки коштує кожна книжка і пере силка. Що ж до Ваших поручень, то я вже взяв для Вас у Сперанського «Апокр[ифические] еванг[елия]»·, очеви дячки, не за гроші. Дав Сперанський ще й другі свої пи сання. Зайду до Іст[оричного] музею, спитаюся, чи не ви йшов 2-й том «Палеї» (Ви за неї гроші заплатили), то разом упакую в одну пачку. Васильєва «Апесdоtа Вуzапtіпю>· дорогая книжка: 3 крб" а невеличка, Не рішаюсь купувати, доки не напишете вдруге, «Русск[ий] вест[ник]» (1862, ян варь) пошукаю; ц і л и й рочник коштував би карбован ців так 3 три, та й ТО, може, знайдеться окрема книжка

январська.

«Описа ние рук[описей! Уварова»·

стор.,

- 577,

т.

ІІІ

- 363,

ІУ

- 562)

(І Т.-

коштує

700

крб.,

а меиі (членові) продадуть із Археолог[ическогоl обшества З8 ЗІ. ціни. Чи купувати? Що ж до рукописів, то обіцяю-

212

ся', що 20 н[оябряJ ст. ст. все розвідаю в РумІянцевсь, кому] музеї та Хлуд[овськійJ бібліотеці, а до того часу

не маю змоги, бо к 20-му н[оябряJ мусю подати РОЗВІДку свою в у[ніверситеJт (<<ЧертЬ! киевского наречия ХІ века»). А до Вас я маю просьби от яКІ: 1) Коли цензура верне книжки, то вишліть їх у ковер тах на мій адрес.

2) Пришліть мені і Ф[рейтJагові «Житє і ел[овоJ», кн. V та VI (ковертами на мій адрес), а в Політ[ ехнічнийJ музей - ті самі книжки 1 кн. того року (все бандеро· лями аби рекомендованими). Ad hoc: чи точно Вам ви

силае'ться дтн[ографическоеJ обозр[ениеJ»? Сього року вийшло 2 книжки, З-я друкується. . 3) 2-й аркуш відбитки "Шах-наме», а коли є - то й Б-й (на мій адрес, у KOB[epTiJ). 4) 1-5 арк. Клоустона. Це просить Чайченко, бо йому дуже треба. Адрес -мій (у ков[ертф_

Ваш увесь А. Кримський

Адрес:

Москва. Покровка. Машков пер., д._Меркуло

ва, КВ. Леве, мені.

103.

До М.

І. Па8JIика М[осква].

ХІІ

Дорогий дружеl Я доп іру вчора трохи одужав од інфлюенції і тим-то одповідаю аж сьогодні, хоч мені дуже хтілося одписати Вам якнайшвидше.

Перш усього скажу про видання творів Д[рагомановJа. Коли Вам справді Не хочеться згодитись на чийсь чужий план, то не забувайте, що рішуче слово в цій справі

тільки у Вас. Держіться такого плану, який В а м здаєть ся найкращим, і не робіть собі нічого 3 того, що хтось там радить щось інше. Адже Фр[ейтJаг написав це Вам дуже виразно, та й ніхто не сміє Вас примусити чинити інакше, НІЖ як Вам здається за найкраще. Та от, так Місяців З8 пару Ф[рейтJаг їде до Відня; дорогою він може заїхати

до Львова, та й тоді Ви самі перебалакаєте з ним. Але

21.

краще було б, якби Ви з а р а з почали спокійиенько ви· давати, невважаючи на нікого, а знаючи, ЩО тому видан ню пан тільки Ви самі. Щодо того вжнтку, ЯКИЙ Ви зробили з моїх оповідань, то мені здається, що Ви себе дуже покривдили. Нема чого

казати, що святе воно діло - дбати про У гl орську! Русь, але ж не менше діло, щоб і Вам була якась підмога. 100 прим., які взяли для себе, це ж дуже мало; коли ще не піз· но, візьміть собі більше (або й цілий наклад), бо Ваше

здоров'я - це ж діло громадської вагиl Я б був дуже ра· ДИЙ, коли б Ви увесь зиск із видання взяли с о б і, бо хоч і невеличка це поміч, а на разі й вона здалась би. Ви мене не зрозуміли, коли я писав, що мені не стає пер шо г о аркуша: першого - себто заголовка та перед мови, а не тексту. от я Вам повиписую, які в мене дефекти, а Ви, будьте ласкаві, пришліть їх разом з якимсь ком· плетним (під «комплетним» Я розумію не цілу збірку, а без перших шістьох аркушів): 1) В д в о х примірниках не стає заголовного листка та

спису помилок.

В одному примірникові не стає аркушів З·го, 5·го, б·го, 17·го. З) Окрім того, ще в одному не стае арк. 5·го й б·го. Нарешті додам, що есть у мене 11·Й та 12·Й аркуш лишні. Я дуже Вас просю - слати все негайно та й на дві ад· реси одразу. Не чекайте неодмінно після кожної присил· ки Вашої, щоб я Вас сповіщав: я Вас сповіщатиму за З-4

рази.

Ваш А. К. Р.

Чи не прислали б Ви мені своеї фотографії, коли е?

104.

До І. Я. Франка М[оскваІ,

ХІІ

Дорогий дружеl

Оце я зараз прийшов з Румlянцевського! музею, де був три години, та все дарма, бо не знайшов того, чого бажав

знайти для Вас'. «Повісті про Асенефь і Іосифа» нема в жод· lІій руській збірці, а «Іліїна обавленія» нема зовсім ело· ~14

в'янською мовою. Найперша южноруська згадка про цeЇJ

апокриф знаходиться

в «Ізборнику Святослава»

І073-го

року на листі 253-м verso': під числом ІО-м стоїть «Илийнс ббаВлениіЄ». А от про «Видение Исаино» можу Вам ска·

зати дещо нове. Ви говорите, що Вам відомий список ста· роболгарський, - я такоГО не знаю (де він друкувався?), та зате знаю сербський список ХІУ в. (видав А. Попов в «Опис[ании! рукоп[исей! Хлудова») і спи СО кру с ь кий ХІІ В.' Останній міститься в «Успенському сборни ку», що частками надрукуваJIИ Бодянський (в «Чтениях»)

та Попов (у «БиБJi[иографических! матеРlаJ!ЗХ»). «Видtние» ""же видt СтblЙ Исаша» видано саме-іменно у Попова,

ор. сі!., вип. І. КОJIИ хочете, ПРИШJIЮ Вам свій збірник. «Успенський сборник» писано не знати де. СобоJIевський (<<Ж[урнаJI! м[инистерства! н[ародного! прlосвещения!>, 1885, февр[аJIЬ!, стор. 353-354) думає, що ЙОГО писано в Києві. Те саме трохи раніш казав Ягич у «ЧеТblрех па· леографич[еских! статьях» (<<Сборн[ик! Ак[адемии! н[аук!», т. ХХХІІІ). На моюдумку, це твердження зовсім безпідстав,

не (про це я писав у своєму творі «черты киевской речи»)'; щонайбіJIьше можна сказати: «нема доводів, щоб сборник писався не в Києві, аде нема доводів, що і в Києві». Руських особливості в у сборнику дуже мало, а яких-небудь діадек тичних нема ніякісіньких'. Та ще єсть «Видение Исаино» в тому томі «Сборника ОтдеJI[ения! русскlого! ЯЗ[I,lка! и СJIов[есности! Ак[адемии! н[аук!», що видано по смерті Тихонравова. Та я не встиг подивитися в НЬОГО (а власно ГО примірника ще я не придбав), бо оце всі три години копався по каталогах, шукаючи южноруських рукописів.

от іще про «Книгу Єноха». Чи Ви користаJIИ з праці Смирнова' (Казань, 1888)? Та проф. Соколов (наш) оце тепер

друкує

якийсь

список',

здається

южноруський.

3 Вашого JIиста я довідався, що у Вас «Книга Єноха» вже готова, тому-то не вдаюсь до проф. Соколова.

Ваш А. К.

'Русскlий! в[естник!», 1862, кн. І ще досі не знайшов

(річник-то можна знайти), але ще шукатиму. Вчора послав 3вороl' (лаm.).- Ред. " Замість 1; іноді пишеться И. Тільки ж це lрапля€тt.СИ і по нов·

городських рукописах!

215

Вам дещо. Чи Ви мені послали ті книжечки, за які я про· хав? Я досі нічого не одержав та й думаю, що цензура звер нула ЇХ назад до Львова. Марки на бандеролі перешліть мені.

105.

До М. І. Павлика грудня

[14 Дорогий

1895

р.]

дружеl

Листи Ваші, мої та фlрейтагJові все розминалися. Очевидячки, коли Ви хочете друкувати переписку Д[раго манов]а*, ТО Я нічогісінько не маю проти nboro, і Ваша правда, що таке видання найшвидше попродасться та дасть матеріальну поміч жінці покійниковій. Про відповідь Ф[рейтагJову щодо 500 крб. я Вам уже написав.

Будьте

ласкаві,

Д[рагомановІа

звістіть

мене,

яка

ціна

бібліотеці

Я вже зачав листуватися де з ким про цю

справу, та кожен насамперед питається,

яка їй ціна?

Книжку про Мих[айла] Петр[овича]* одержав,

дуже

дякую, а за фотографію ще більш.

Ваш А. К.

106.

До П. Г." Житецького М[ осква],

Дорогий

17 18 ХІІ 95

учителюl

Вчора одбулося засідання 3тнограф[ическоroJ отдела, де ще раз перечитано Вашу одповідь Сумцову*. Поста· новлено: В а ш у одповідь надрукувати, тільки ж пам'ятати всім нам, що це не може бути прецедентом для других одпо

відей, які часто поступають у редакціЮ.

Можете з цього

зміркувати, як високо шанують Вас. Тільки ж деякі міс ця в Вашій статті Отдел вважає «неудобнЬІМИ», бо, на думку більшості членів, ніяково буде «3тнографическому

216

обозрению» д у жер і з к О

обзиватися про тую працю,

яка в ньому самому друкувалася. На Вашій рукописі (яку рівночасно засилаю Вам для огляду) пороблено деякі ви правки, які цілий Отдел, за винятком чотирьох людей, вважа€ неодмінними. 5Ік переглянете їх, то побачите, що проти суті, проти аргументів Вашої статті ніхто не в~жився нічогісінько казати, а

кажуть ТІльки проти суворо! СТИЛІ·

зації.

Коли Ви згоджуєтесь на ті зміни, що пороблено в Ва· шій статті, то пришліть ру~опис 3.~OBY до Москви, иай краще на мій адрес. В наиближч1И книжц! «3тн[ографи· ческого] об[озренlия» вона, в такім разі, піде в друк. Тії етнографічні матеріали, які Ви мені дали·, викли кали величезний інтерес. Грошей на друк зараз немає, але це поки що невелика біда, бо я ще не опрацював тих матеріалів як слід. В мене тепер чиста біда 3 екзаменами: вони одбудуться в марті, а я боюся, що не встигну підго· товитисядоних як сл і д,бобагаточасу пішло в мене і досі ще йде на працю ,. Черть! киевской речи ХІ в.». Проф. Брандтові

моя

праця дуже сподобалась,

він сказав,

що

HaдpYKY€ її (каже: на те в у[ніверситетlі є такий фонд), казав тільки, що треба позмінювати тон у тих главах, де

розбираю

«гаЛИЦКО-ВОЛЬІНские» пам'ятники Соболевсь

кого, виявляю його шулерські передержки та показую, що в групу «галицько-волЬІНСКИХ» пам'ятників він повли хав чистісінькі новгородські пам' ятники та білоруські.

Розвідка моя вийшла дуже велика на обйом, а для друку треба її ще чимало переробляти, щоб не було часом чо гось недоговореного, недоказаного, отож і ДОВОДИТЬСЯ Te~ пер і коло неї впадати, і до екзаменів з усієї моці працю вати. Іноді мене аж одчай пориває: я ж і хвилинки марне не гублю, я працюю без передиху, а може доведеться од класти свій екзамен на той рікl а мені б цього страх як не хтілося зробити, бо соромно буде.

Одрадісних святок бажаю Вамl Щиро Вас люблячий і шануючий А. Кримський

217

107.

До Б. Д. Грінченка

Любий

земляче!

Лист Ваш прийшов, а «Байки» - ні, хіба, може, взавт ра прийдуть'. Мені щось неможеться вже днів з двоє; док тор заборонив мені три або чотири дні працювати, і оце тепер до хороби прилучилися ще всякі сумні думки, які за роботою не можуть заходити в голову. Екзамени в марті,- значиться, на два місяці швидше, ніж ми сподівалися. Мене тепер заздалегідь нудьга та од чай хапає, бо треба працювати ще більше, а в мене й так не було досі хвилини вільної. Моя розвідка про київську мову', над моє сподівання, ие тільки не обурила проф. Брандта, а навпаки, дуже втішила: він сказав, що треба тільки трохи змінити полемічний тон, то він зараз її надру· кує коштом університетським (є такий фонд иа те). Я зачав обробляти свою працю ианово, робити всякі додатки (звіс но, для друку треба писати так, шоб не було НІчогісінько иедоказаного, недоговореиого, щоб, як кажуть, «комар носа не подточил»), а до всього того обробляти другу половииу праці, яку я ще не подавав проф. Брандтові, а хочу подати разом з першою на екзамен комісійний. Це все багато одбирає часу, а заразом треба і! до екзаменів готуватися, писати всякі конспекти і т. ін. Іноді аж пла· кати хочеться, що немає звідки часу взяти. Якщо я не встигну к мартові приготовитися так, щоб видержати ек· замени з о в сім д О б Р е, то чи не доведеться мені одклас ти екзамени на той рік! Батько й сестра давно мене вмов ляють саме отак зробити, але ж це був би для мене вели чезннй сором. Ні, краще заслабну, а здаватиму екзамени сього-такн року! Щодо дальшої, поуніверситетської моєї кар'єри, то н й сам не знаю, що далі буде. В Лазар[євськомуl інститу

ті проф. Мур кос • зостається ще на п'ятиліття, чого ні хто не сподівався (хоч іще може бути, що під останню хви лину, себто, мабуть, восени, він скаже, що ВИХОДИТЬ в ОТМ 1 Зачав писати ЛИСТ, а вони вже й прийшли. Спа(;ибі Вам. 3 ТИХ книжечок, які Ви повидавдли, Ви ІІені не прислали тільки чч . .іО та

11.

Кажете, що пришлете,- дуже буду ВДЯЧНИЙ.

21~

ставку'). Виходить, ЩО супроти інституту великоі ШКОДІ! я собі, може, й не зроблю, коли цього року не поїду до Єгипту, але б я і не подумав про інститут, якби мав які певні звістки зі Львова. А то ж ні. Барвінський на мlИ

лист мені нічого не одписав, а дО С. Жука він писав, що уві Львові вже проти мене розпочалася кампанія. Вою· ють тим, ЩО з мене иіби москалофіл, отакий, як Марков',

Мончаловський' і с(им] п[одібиі]. Щоправда, що сам Б[ар·

вінський] признається, що з цього воювання нічого не ви йде. Друга річ куди поганша: ПрИ1здив до Львова Собо левський, балакав з поляками-професорами, вдавав при хильни ка «галицької» літератури і заходився, щоб на ка· федру Огоновського сів ХТОСЬ із його вчеників. Кол~ б це сталося, то це було б таке велике нещастя для ВСІХ нас, що мене вже й тепер жах бере. Сосолевщина навіть уві ЛьвовіІ - аж кулаки стискаються. Єдиний для мене спосіб боротьби - надрукуватн якнайшвидше те все, що в мене є напнсаного, а заразом - поодбувати всі екзамени так добре, щоб мене неодмінно зоставили прн уlніверсите]ті. Звісно, найкраще було б для цієї мети не здавати екза менів у цім марті, але аж у 1897,м році, в маї. Але ж тим часом у Львові, за такий ДОВГИЙ час, напевне, когось затвердять: або соболівщика якогось, або Студlинсько, го], або Колессу'. Що робити?1 Я вже краще постараюся поздавати

екзамени

цього

року.

До речі, про кандидатів: Студ[инського] та Кол [ессу І. Очевидячки,

Колесса

має

більш талану

знаттів,

ніж

Студ[инськиЙJ. Що ж до Студ[инського], ТО Я оце перечитав його «Пересторогу» та й можу сказати, що це - таке перло, яке рідко трапляється: нащо вже пок[ійний] Огоновсь, кий не вмів думати, а Студинський іще гіршІ В мене були чесалися руки написати на ню рецензію, тільки ж я по

боявся, щоб дехто не вважав цього за та й часу однаково нема то РІЧ краща, хоч зате ній іще і те, що автор не иауку; то брехня, що наука:

не суха вона,

jalousie du mНіег'.

на те зараз. «Адельфотее» його багато е в ній лакун; та погано в вміє зробити з філології ж и в у кажуть, буцім філологія - суха

не суха, а тільки деякі

адепти їі

роблять з неї сушу. Я й про «Адельфотес» не напишу жодної

--1

Коли ~IiHiCTepCTBO ПУСТИТЬ на пенсІю. Бо він Два роки був в одлудї,

Суперництво З професії (фРalіЦ.).- Pf:.d.

то, чоже, СрОК йому ВИХОДИТЬ допіру І898 р.

21~

розвідки, доки або сам не буду уві Львові, або доки Сту, динського не затвердять непохитно на кафедрі. А от проти Колесси я зараз таки, як знайдеться вільиа часинка, на· пишу найжорстокішу критику за його статтю про «Житие св. СаввЬІ ХІІІ в.»', бо хоч У ній він спориться проти україножерства Соболевського, але стоїть на його ж таки грунті і по· невольницькому , по· рабському тримає ться його «Лекции по истории русского язьtка». Нехай собі й скажуть про мене, ніби я копаю проти нього, тільки ж не можна мовчати ... Вибачте, шо я аж у пасію кидаюсь: аби заговорили про Соболевського, то в мене аж зуби скрегочуть.

Дуже мені шкода, що я не можу з а р а з написати розбір Вашнх «Матеріалів»'. Але натомість для 2-го вип. я дозволю собі подавати Вам деякі поради. Ну, очевиста річ, що загального плану, луччого ОД драгоманівського, ие треба. Але Ви дуже дбайте про те, щоб згадати якнай

більше варіантів. От, напр., усі київські та харк[івськіl книжечки-метелики, де є «Яйце-райце», «Шукай-вітер» і т. ін. - вони всі варті того, щоб за них згадатн; ба, Ваша книжка, думається мені, зробиться для всіх пізні· ших етнографів о Д пра в ною, в и х і дно юто ч К о ю, коли Ви по змозі подасте якнайширшу бібліографію.

3робіть зсилки і на I·Й том «Укр[аїнськихl оповідань» Стороженка' , та навіть нет і л ь к и на тую рубрнку, яка зветься «3 народних уст» (як де бачите літературщину, то так і напишіть: «Литературную обработку темь! см ... »).

Є укр[аїнськіl казки в «Молодику» 1843, є в саратовськім «Малор[усскомl литер[атурномl сборнике» Мордовцева*; все те зостається досі наче не звісним світові, а Ви згадайте. Свого «Веселого оповідача» не забувайте. У Ястребова (<<МатериалЬІ по 9тн[ографииl Новоросс[ийскогоl края»)' наведено чимало українських варіантів: це Вам трохи пособить (хоч, правда, там Д л я В а с нового буде мало); казок Новицького у Вас, здається, нема, - отож коли не достанете, то хоч за Ястребовим згадайте. Нео Д мін н О тре б а В а м мат ист а т т юСу м ц О В а: «Мало русские сказки по сборникам Кольберга и Мошинской» (<<3тногр[афическоеl обозр[ениеl», кн. ХХІІ): тут коротко переказано зміст двох збірників і подано варіанти (хоч багато й поминено). 3 галицьких видань, за які, звичайно, мало хто знає в Росії, згадайте «Ж[итєl і сл[овоl», «Етно гр[афічний] збірнию> Франка, «Приказки» Руданського. ~20

В «Зтн[ографическом! обозрении» друкував чимало Іва нов і другі, але, м[оже! бlути!, Ви якось перебудетеся і з тими зсилками, котрі є на «Зтнlографическое! об[озре ииеl» в Сумцова та 51стребова- Правда, в «Зтн[ографИ ческомJ об[озренJии» варто було б переглядіти і «Библиогра ф[ическийJ указатель газет и журналов», який є в кожній книжці, але ж як Ви кажете, що в Чернігові нема '$ти[огра фическогоJ обlозрен lия», то обійдетеся й без того_ Так само, мабуть, нема в Чернігові й Афанасьєва, де єсть чимало укрlаїнськихJ казок_ На моюдумку, Ви дуже добре зробите, коли поповните бібліографію і для І-го Вашого випуску; можна зробити так, як робив Драгоманов, ну, напр., стор. 188 (<<МалlороссийскиеJ нар [ОДНЬlе] предlанияl»): п?~ ставите так само, як J В НЬОГО, заголовок, скажете, на ЯКІИ

стор. І-го випуску тра дивитися, та й наведете отут всю бібліографію. Далі я б Вам радив на кінці 2-го випуску зробити такий пок а ж чик, як У 51стребова, себто коротеньке резюме з кожиого N. збірника (обох випусків). Отаким способом у Вас вийде така книжка, до

якої муситиме вдатися к о ж е нет н О гра Ф

сл о в

яне ь кий. Щодо пісень, то, щоб улегшити собі працю з порівнян

нями, прндбайте «Песни пинчуков» Довнара-Запольського (Київ, 1895) : от коли б усі етнографи так видавали пісніІ (Я: для «КиевlcкойJ стlаРИНЬІJ» вже вилаяв його сильне', рецензію мою помістять, мабуть, у янв[арськійJ книжці, але ж 8илаяв тільки як філолога, за діалектологічні уваги

та

за

словарчик,

вся

книжка

дуже

гарна

книжка). Спинюся,

не можу писати: вже в голові крутиться. Нещастя мені з моїм здоров' ямІ

дек[абря]

В мене інфлюенца; я боюся лягти в ліжко, але, мабуть, таки доведеться.

Зачав

читати сьогодні

Ваші

байки,

бачу, що щось дуже гарне, та я зараз не можу мати певних вражень. Та ще порадив би я Вам у народних виданнях не писати «Зміст», а писати: «Де що Є», ЯК це роблять серби скрізь, яавіть у наукових речах.

23 Оце так-о, пишеш

усе вривочками, прихапці,

дек[абря]

- то й

виходить не лист, а щось таке, де ніяк ісінького ладу не

221

знайдеться. Хтів я був, скількись тому днів, написати Вам чимало про Ваші байки, та вже колись потім (зиачи' гься, як доведеться про в с і Ваші твори "азати чи писати). А тепер не можу далі писати, бо зараз так хочеться засісти до роботи, що й сказати не можна. Я зовсім тепер здоровий. За ці дні, що оце проминули, я поклав собі неодмінно здавати

екзамени

с ь о г О

року.

б-ї кн. «Ж[итя) і сл)ова)>> ще й досі нема, іКлоустона нема. Аби прийшли, гаятись не буду та й заразісінько переш.nю Вам.

Про пісні іншим разом, Ваш А. Кр.

108.

До

І. Я. Франка

Дорогий друже!

Спасибі Вам за всі Ваші турботи. І «Пересторогу», і «Адельфотес», і рецензію Студинського', і «Stos[ uпkі) rus-

[kol-p[o!skie)>>*, і «leit» - усе поодбирав. Всі речі, кожна з

свого боку, цікава. «Оіе Zeit»* я прочитав дуже уважно, бо вже деякі «добрі люди» понаговоряли мені бозна-чого

за ті Ваші статті, що надруковано там. Аж бачу, шо вони на писані зовсім достойно. Тільки ж яке важке враження справ ляють вони! Я навіть був поставив собі запит: «Де важче жити? чи в Росії, чи в Австрії?» От, «Nieco о stosunkach»l- тe мені трохи не сподобалося, а саме в тім місці,де Ви говорите про свою близькість до польської культури, не сподобалось згадане місце через те, що дехто зможе витолкувати Ваші слова зовсім недобре, себто, що русини, мовляв, геть попольщені. Побачите, що витолкують саме іменно так, як я кажу! Книжки Студинського цікаві мені з інакшого боку: як матеріал для студій над можливим про фесором русько-української літератури. ЯК читав я «Пере сторогу», то все рівняв до Вашого «Вишенського»: у Вашім творі чимало € непевного, € навіть дещо ЯРКОПОМИJlешне, але читаєш - душею втіша€шся, бо бачиш, що цілість то щось могутнє, багате, розкішне:, а в Студинського все 1 Дещо про стосунки (nOЛЬСЬК.).- Ред.

222

причепурено,

прнмазано,

своїм місці, одно слово

прилизано,

кожен

гудзик

на

«все обстоїть благополучно», але ж

заразом ЩОСЬ аж нудить, доки читаєш. Читаєш Студинськоro та й думаєш: «Що там з тої науки, коли в ній нема научного ж и в о r о в О г ню». Мені було б дуже любо, коли б я помилявся в своїй думці, тільки ж моя думка така: Студнн· ський - людина, здатна до ерудиції, але нет а л ана· в и т а, нема в ньому живої іскри! Поки що, то нема й ерудиції. Він одмежував собі ОДИ Н невеличкий ку· то ч О к, де справді понишпорив доволі; далі того куточка він не виходить, далі того куточка йдуть для нього пути невеДОМblе і яруги незнаеМЬІе, та здається, що то для нього

й байдуже, бо. на його наївну думку, вся суть історії і не виходить поза межі куточка. Коли хтось другий насмі· литься, ідучи битим шляхом науки, зазирнути на часину

до куточка Студинського, то дивіть, як «хазяїн» лається! «Іди собі, чоловіче, деінде, бо це - м О Є,, - каже він до других розвідчиків (resp., до Вас): «тут тільки я дійду до ПУТТЯ, а ти - ні, бо ти й не знаєш, ЯК по тутешньому тра ступати>,. Вірне Вам слово кажу: якби Студ[ин. ськ lий був оселився не на «вулиці Перестороги», а на «вулиці Вишенського», то запевне він захвалив би Вашу працю про «Пересторогу» аж попід небо, а «Ів. Вишенсь' кого» Вашого, навпаки, був би вилаяв та й закінчив би свою рецензію словами: «Жалую, що др. Франко по так знаменитім творі, яким уважаю його dziejow Sупоdu Brzeskiego», напечатав СВОГО «Вишенського».

«z

8/20

дек[а6ря]

Два дні не мав часу писати. Обридло вже мені писати про Студинського, та таки ще дещо скажу, а саме про його ерудицію. Розгорнемо, напр., стор. 26-ту «Переста рогю>, де повідається про московсь~их протестантів ХVІ в. Це хоч і стосується трохи до куточка Студинського, ам вже не так; тому-то автор зовсім не стидається казати про те,

чого незнає. «3аволжские стаРЦbl", - думає Студинський, не знають ніякісінького впливу од Литви; це, на його думку, так собі «жидовствуюЩие». Ті гадки Косого, які він висловлював у Москві, приписано йому і в Литві, напр., одкидування божества І. Христа, - тимчасом

як Косой саме в Литві трошечки

став

консервативні

шим (принаймні щодо Ісуса Христа). А що мене аж обу· рює, дак це слова Студинського про Артемія. Колись,

223

ідучи за Курбським, думали, що Артемій і в Москві був не єретик: і так воно стоїть у Макарія, на якого покликається

Студинський. Потім одшукали посланія Артемія (в руко писах Ундольського) та й видали їх в «Русск[ой! ист[ори ческой! библ[иотеке!». 3 тих послапій видно, що Артемій у Москві був Р і ш учи м протестантом, а тільки в Литві жахнувся своїх доктрин. Студинський (в долині) згадує про те, що Артемієві посланія надруковано в «Р[усской!

ист[орической! библ[иотеке!», але дивне діло: коли він їх читав, то чому ж він держиться думки про «різність (мос

ковського) напряму» Артемія од його товаришів? Очеви дячки, Студинський і не читав тих посланій. Вибачте, що я розписуюся перед Вами про Студинсь, кого. Діло, бачте, в тім, що «Пересторога» мене сердить дуже, і я б дуже охоче був скритикував її печатно, коли б не боявся, що люди подумають, буцім я копаю проти професури Студинського. А я б не хотів, щоб це подумали, бо й без того вже мені клопоту доволі. Напишіть мені, будьте ласкаві, чи Ви вже що· небудь чули про мою кан дидатуру на кафеДРУ Огоновського? Я сам тієї кандида· тури не ставив. Я все собі (правда, разом із студіями славістичними) був готувався до а р а б с ь кої кафедри, коли несподівано українці задумали посадити мене на місце покійиого Огоиовського та й зачали листуватися де 3 КИМ із львов'ЯН, «власть ИМУЩИХ», а до мене написано колективний лист, щоб я не тільки не одмовлявся, ба ще й сам старався досягти тієї мети. Очевидячки, сам я нічого й не стараюся й не старатимусь, - навпаки, я вважаю за свою повинність відноситися до всієї справи зовсім пасивно, тим-то нізащо не писатиму рецензії на «Пересторогу» тепер (хоч дехто домагається цього од мене). Дак от хоч у листі до Вас виллю своє невдоволення з тієї книжки. (Будьте ласкаві, не балакайте ні з ким про те, що я пишу, бо хоч У Львові вже чимало людей знає про українські заходи, та деякі кияни прохають мене не дуже розбалакуватися про се).

Був у ПоЛіт[ехніqному] музеї. КН.

ІУ і

дійшли, а

УІ-ої нема. Те, що Ви вислали на мій адрес, теж дійшло (2 прим. V [кн.}). Тепер я, значця. прохатиму в Вас при слати

от

що:

І) До Політlехнічногоl музlеюl

224

2 прим. VI

кн.

2) Мені, на мій адрес: 2 прим. VI кн. та «Пісню про Роланда» (мені її дуже треба тепер~чки), 13 3 "ШаХ'наме» аркуш 2-й, 5-й і б-й, та Клоустона 1-5 (для ЧаЙчlенкаj). Напишіть, будьте ласкаві, що Ви заплатили за "Пере сторогу», (,Адельфотес» і "Причинки до історії унії» та скільки коштувала пересилка (як я одержав, то вже марок на бандеролі не було). А мої рахунки от які: із мая Ви були мені винні 3 крб. 24 КОП.; Васильєва: Anecdlotal Bysant[іпа] - 2,25; пересилка Anecdot'iB та Сперанського 71 коп.; разом б,20

(NB.

А марку з бандеролі пришліть).

з ФірдовСіЄМ зробимо так, як я понереду казав, себто я пришлю ще шматок та й нехай з того буде кінець І-му випускові. А що випуск тоненький - дак це не біда. Треба буде додати список помилок. І кінець Клоустона я пришлюдо Вас разом з Фірдовсієм, себто або взавтра, або післявзавтрього, а додатки (про «ВіЬ 1iotl1eque des Rornans»'. про деякі інші видання та подрібний покажчик) - тро хи

пізніш,

caMe~iMeHHO

тоді,

як

ВИ

все те, що буде надруковане. Масперо* і ласкаві, перекладіть Ви самі, бо я ніяк в маї буде царська коронація, то наші академічного року одбудуться в марті, а в маї,

мені

пришлете

Коскена, будьте тепер не можу: екзамени сього не як звичайно

ну і ясно, що тепер я мусю працювати «на всіх

парах».

Коли можна, то не гайтесь додрукувати «Шах-наме» (те, що я пришлю) та Клоустона: я Вам буду дуже вдяч ний за те, бо чим швидше вийдуть ВОНИ в світ, тим мені краще (в другім листі поясню, через що се так). Бувайте здорові І Увесь Ваш А. Кримський

р. S. І Ви, і Студlинський! раз у раз звете клірика Василія Острозького - «Суразьким»*. Звідкіля це звісно? б дуже бажав знати, як про це довідалися вчені та хто

Іменно.

«Бібліотека романів» (фРaflЦ.).- Ред.

'-14.

225

1896 109.

До П. Г. Житецького

7 Дорогий

янв[аря)

1896

р.

учителю!

Спасибі Вам за Ваші папери! Одповідаю Вам иа Ваш лист зараз. як віи прийшов,

то ще не встиг перегляиути

паперів тих, але напt:вне там знайдеться багато цікавого для

мене.

Мій метод полеміки проти Соболевського' от який. Я переглянув усі його пам'ятники, які він зве «галицко

ВОЛЬІнскими» (і пише про них в «Очерках», В «Р[усском] ф[илологическом] в[естнике)>> та в .Лекциях»*, - усього

26), та й показав, що вони нем а ють пра в а з в а тис Я «г а лlи ц к 0]- в о л [ ЬІ нск и ми]», опроче двох трьох. Восьмеро з-поміж них просто дат о в а н о(!) Новго родом або північчю, троє - Білоруссю, 13 - писано не знати де, а чисто галицьких а60 волинських є тільки €вlангеліяJ І266 - 130І рр. та грамоти. У грамотах, у цім народнім (або доволі народнім) матеріалі, «галицько-волинського» 11 немає: немає там ніяких будtmь, Ht знаю, свuдtmtль, mptmua, mtлtСНblЙ і т. ін., - в такім разі яке ж мав право Соболевський сказати, що всі ті 26 пам'ятників, які він переглянув, € галицько-волинські? Вони навіть не мало руські. І справді: в новгородських пам'ятниках (Добри ловім євангелії, Хут[инському] служебнику і т. д.) можна знайти чисто новгородські черти, в білоруських - біло руські; а з м поміж пам'ятників. не позначених, де ВОНИ написані, більшина € великоруська або білоруська, а лиш деякі м о ж У т ь вважатися за малоруські, та й то не напевне. (Показуючи все це, я виявляю світові, що Собо левський иа кожному ступені або бреше, або утаює факти)_ Потім я розглядаю всі ті випадки, де в рукописах Собо левського написано t замість €; з того огляду виходить, що ледве-ледве 1/'0 «галlицько]-волинських» ятів має собі одгук у фактах сучасної малоруської мови, а '/'0 - антимало руські; а звідси вивод - що таке чи інше вживання букви 11 замість € не М9же бути чертою діалектичною малор уською. Для більшого доказу я наводю цілий ряд пам'ятників великоруських та білоруських, про які і сам Собо-

226

левський не зміг казати, буц!м воль!Нских уроженцев», але в пишеться «галицко·волыским» Отож, як бачите, я зробив замість

п о в іри т и

тим

вони писані од «гал ицко ЯКИХ буква 11 замість € способом. одну дуже спасенну річ:

характеристикам

МНИМИХ

«га

ЛИЦЬКQ-ВОЛИНСЬКИХ» пам'ятників, я взяв п о пер е r л я· Д а в ті самі пам'ятники, і таким способом показалася, що Соболевський багацько нашахрував, себто повтаю вав усі нелюбі йому фвкти і повидумував такі, ЯКИХ немає. я: читав тую статтю Колесси·, про яку Ви кажете. Колесса йде, наче раб, за Я:гичем. Так як свою колекцію «галицько-волинських» пам'ятників Соболевський навер бував з у с і х країв Русі, то вона, природно, розпадається на три купки. Колесса (вірячи Соболевському, що вся його колекція € малоруська) DХОПИВСЯ за новгородську купку та й каже, буцім вона київська. А вона навіть не малоруська! я: переглянув не тільки «галицько-волинські» пам' ят ники Соболевського: и перевірив і ті пам'ятники, які він накидає Києву. Моя перевірка показала мені, що на псев докиївських пам'ятниках Соболевського трохи чи не на всіх сто ї т ь на п и сан і,

дат а т о r о міс ЦЯ, дев ОНИ і що ті пам'ятники зеі не київські, а

великоруські. Найбільше утаювань і брехень поробив Собо левський супроти «Тріоді Мойсея Киянина». Познайомив шись ближче з тією «Тріоддю», я іноді реготався, як боже вільний, бо з цим пам'ятником бідолашному Соболевському зовсім H~ пощастило сховати вузли. До речі: «Киянин» прізвище, а не натяк на київське походження Мойее!!. Але з-поза реготу раі у раз виринає думка: «Господи! та невже ж таки Соболевський не мав настільки совісті, що міг с в і дом О дурити людей?! Із науки с в і дом О зробив шантажне діло!!» ...

января

.3аметка» Ваша піде в друк якнайшвидше", і жодна з ~ашнх виправок не буде замааана. я: зараз бачився з МlЛлеромта Я:нчуком, то вони мені так сказали. Скоро-но надрукується, зараз Вам пришлю.

Був я вже в двох букіністів, та Димитрія Ростовського ще H~ знайшов. ~укатиму ще, а як знайду, то звістю Вас.

Буваите ЗДОРОВІ! Щиро Вас люблячий

шануючий

А.

15'

227

крuмськuа

Адрес мій усе той самий.

Побувавши ще в деяких букіністів (між іншим, " у Большакова), я знайшов «Четьи-Минею> ДИМ[ИТРІЯ І Рост,ов:. ськогоl тільки в однім місці У Вострянова. ЗИМОВІ Мlllеl (декабрь, январь, февр аль) вид. і695 р. коштують 18 крб., осінні (сент[ябрь], окт[ябры ' н[оябрь] 1702 р. теж 18 крб.; літні (іюнь, іюль, авгlустl) 1705 р. теж 18 крб.; та ~ при мірник без вихідного листа і з однією видертою СТОРІНкою, замість якої вписано рукою, дак той примірник коштує

10 крб. Весняних Міней-Четьїх я ніде не знайшов: ..

Може, як поторгуватися, то дещо скинуть з ЩЄІ ціни,

хоч кленуться

і божаться, що дешевше не можна.

110. До Б. Д. Грінченка М[осква],

Одповідаю

Вам,

любий

земляче,

18 т96

дуже коротко,

бо

зовсім-таки не смію вжнвати зараз часу на що інше, як на роботу. Зазначати в бібліографії навіть передруки треба для того, що з передруків (особливо з «метеликів») казка чаСТо знов порннае в народ, і для істориків бродячих вигадок Ваші зазначення матимуть велику вагу. Є й другі резони,

та вже й цього одного доволі. «Сарат[овский] сборник»' у мене є, 4-а казка (стор. 370-376) справді цікава ['ласними йменнями. Записав її не Мордовець, а Костомаров. «Король, великий силач, бився з богатирем (і, здається, ще й велетнем

ДО того), що звався Поланин, їздив на сивім коні і жив на «би тум полі» (що значить останнє слово, з казки не бачити). Подужавши Поланина, він поїхав разом з ним. А в Пола нина був ворог, королева Катерина. Вона була вислала проти нього військо. Король попрохав Поланина, щоб до зволив йому повоювати 3 тим військом. Після деяких пригод король нарешті повбивав усі війська, які були в Катерини (а й сама Катерина була богатирша), і оженився з нею. Вона йому не дозволяла ходити до одного покою, він пішов таки, випустив прикутого чорта, а чорт, як визво лився, то вкрав Катерину і заніс їі на Лису гору. Король поїхав визволяти жінку, чорт три рази милував ЙОГО, а За четвертим убив; звірі воскресили його живущою і цілющою водою. Він знов, та вж" нишком, на Лису гору, ДОВІДався од чорта через Катерину, як можна перемогти

228

чорта: треба одшукати собі чудесного коня. Він так зро· бив, вкрав Катерину, а як чорт погнався за втікачами, то кінь забив його копитом». Бачите, мішанина декількох сюжетів. Під «Етногрlафічнимl збірником» Франковим я саме· іменно розумів той, що видано од Угушівського. Афана· сьєва казок ніде роздобути не можна; в мене

є три томи,

а в усіх букіністів вже здавна лежить мій адрес, щоб як де знайдуть або ще один том, або ціле видання, то щоб сповістили мене. І не трапилося ще досі нічого. Що руко писи видаватимете теж, дак це Д у ж е гарно, тільки ж не виправляйте їх ані на точечку: от, напр:, не одділяйте предлогів, коли ВОНИ, бува, зливаються ІЗ якимсь ело· вом (це Ви зробили в «Лічебнику»), Опроче, «психологія мови» давно вже навчає, що випадало б писати предлаги в од н О елово з падежем. Книжечки Ваші, спасибі Вам, поприходили. Щодо «Байок», то мені здається, що кращої форми й не треба. [ ... ). Вас, може, здивує, що я свої плани будую коло Москви. Дак мені ж не бути уві Львові. Барвінський нЗJ исав мені, що мене не можна переперти на PYCbKO-УКРР1ін, ську] кафедру так, як Грушевського (себто не можна, щоб я обороняв дисертацію в Росії), а треба, каже, шоб я поїхав ДО Відня, габілітувався там, потім приїхав до Львова приват-доцентом і конкурував з Колессою, а там. каже, побачимо, кого з вас затвердять на професурі. На такі авантюри я піти не можу, бо достоїнство не пОЗВО ляє. А втім, У мене й грошей немає на подорож до Відня, на життя там, на життя уві Львові (може, ск і л ь ки с ь років) і т. ін., - значця, хоч би й хтів так зробити, як каже Барвінський, то не міг би. Це ж діло тисячами пахне, а де їх узяти? Тим-то я знов вертаю до своїх давні· ших планів, і в маї виясниться, чи в Єгипет їду, чи в Москві зостаюся (коли Брандт зоставить мене при своїй кафедрі). Пипіиа у букіністів усіх перешукав'. Нема. Є тільки в антикваріаті Шибанова, там ціна йому буде 5 крб. Тим'ТО й не висилаю. «Житя і елlова]» 6-а киижка навіть і не виходила в світ, друк спинився на 5-Й. Посилаю, що є. Клоустона Ф(ранк]о не присилає: каже, що готові аркуші пооддавано до перепльотчика та й видобути раніш ОД зброшурування не можна ніяк. «8тн(ографическоеlоб[озре·

ниеІ» висилаю за 1894 рік: покупив я не в редакції, а в одного знайомого за

крб.

50 229

коп. Той самий чолов'яга

продає кн. І-ХІХ (1889-1893) гуртом за 11 крб. Я б Вам радив покористуватись цією нагодою, бо комплект «3тн[о графическогоJ обlозрен lия» тепер знайти важко (книжку першу букіністи продають по 3 крб. і більш того). Бувайте здорові. Ваш А. Кримський

З усіх моїх статей в ,,3нциклlопедическомJ словаре» тільки мені й дано відбитку, шо

"Коран>;

хоч

там

трохи

чи не всі східні (мусульмlанські І) статгі - мої. Тую від битку засилаю. Додаю ше "Иоанна ВЬІшенского», бо в "КиевскlойJ старlинеJ» великі помилки. "Очерк развития суфизма» ше не дають мені з друкарні і досі, хоч віи лежить там готовий

іще з марта того року.

ІІІ. До

І.

Я.

Франка

М[осква]. 18 2896 І

ДОРОГИЙ дружеl Рівночасно засилаю до Вас кінець Клоустона* та свої додатки. Думаю, Ви й самі згодитесь, що обидва покажчи ки - річ дуже важна Один потрібний для того, щоб робити всякі бібліографічні справки, а другий - для того, що, не маючи провідної нитки, читач заблудиться в Клоусто новій розвідці: вже й сам Клоустон розкидається дуже, а тут іще й я поробив усяких приміток купу, - то без «резюме» читати книжку буде дуже зле. Та Я не все поробив, що треба б було. От, напр., не подав я списку «віы оthеqцеe des Rоmапs», а то через те, що Румянцевський музей задля смерті Дашкова * теп·р зачинено на ЯКИЙСЬ час; знов же й бариться мені перед Вами довше ~же не випадало, бо й так Ви маєте повне право сердитись на мене за заба ріння. Далі: не переглянув Я, дЛЯ внесення в "Покаж чик», тих сторінок рукопису, де по чин а в т ь С Я Клоус юнове оповідання про Антара (це мають бути друковані

сторінки: 97 sq): вони. ВІС. !х небагато, то будьте лас ка.і Ви самі їх переглянути та внесіть у "Покажчик пи сателів та заголовків» те, ЩО там знайдеться. Мені пам'я· тається, що там я в долині покликаюсь на Кремера*, Нельдеке*. свою "До ісламську поезію», Ібн-аль-Асіра* і т. ін. Зробіть ласку, подивіться, щотам є. Далі: буде Вам робота (чи то ні, - не Вам. а складачеві) перенумерувати в "Покажчику» ті сторінки, які я позна2ЗО

чив О Л і в це м; котра цифра написана не чорнилом, а олівцем, то те значить, що вона вказуе на стор інку руко писну, а не друковану. За всі оці турбацїі перепрошую Вас та й заздалегідь дякую. Часом побачите в «Покажчику», що цифри йдуть не звичайним прогресивним розпорядком, а всумішку. Це

не з недбалості, а зроблено навмисне. В «Гітопадешя» та «Ветолапаньчавіньшяті» буква я не помилка, а точне від дання індійської вимови. Те саме скажу й про букву и: де я ті написав, ТО те не помилка, бо там вона справді репродукує звук, близький до и, а ие до і (напр., «Рад жатарангіни»).

«Пісні про Роланда» ще не одержав, бо не був в Археоло· г[ічномуl обществі. От у Вас є один (вибачайте!) поганий звичай: посила€те ЩО, а не пишете, скільки те коштує. Адже таким способом я не можу знати, скільки я Вам винен; а що Ваші рахунки я веду точно, то виходить Вам кривда. В мене записано от що: з мая Ви були мені винні 3 крб. 24 коп.; Васильєв, «Апесdоtа Вуzапtіпа» -2,25; пересилка тієї книжки та творів Сперанського - 71 коп. разом 6,20; Ви мені прислаЛИСТУДИ!lСЬКОГО і др., то буде3 зр.; зостаєтесь винні (6 крб. 20 коп. -3 гульд.) ? та

ще одкиньте од цієї цифри кошти «Пісні

про Рол!андаl»

(з пересилкою). Будьте ласкаві, вилічіть самі, скільки то воно буде, бо я й не знаю, що коштує гульден. «Русского вестника» ще не знайшов, та не тратю надії знайти. Що ж до «Вагlаат uпd Josaphat», то може бути,

що стаття була наДРУК08ана не в «Zeitschrift d!er І d[eutsсhепl mогg!епlііпdіsсhепl Gesellschaft», а в «Wiener Zeit· schrift Шг die Kunde des Morg[enliindischenl»' або деінде. Я був читав ц і л У куп У орієнталістичних видань в оди н ден ь, як трапилась мені в однім з них згадана

стаття про В!арлаамаl і Йоас!афаl; через те я й помилився (коли справді помилився).

18-го

янв!аряl

ст.

в Лазарєвській бібліотеці, то знов усе перегляну

буду і Вам

точно напишу. с9тнограф!ическоеl обозрение» грошей за статті не платить. Пишете, що засядете за працю про гуцуль, ський епос. Чи не могли б Ви, між іншим, написати щось про карпатські «голосіння»? 3 тих звісток, які я маю, виходнть, що в руських гірияків Є дуже цікаві голосіння,

м! оже} б[утиl, ще ціКВllіші од великор уських «заплачок». Останнім часом великоруські «заплачки» викликали вели1 сВі,АеНСЬКИЙ журнал для пізнання східних

231

Kpaїf{) (ні..н.).- Ред.

чезне заuікавлення в російськім етнографічнім світі, і от, якби Ви написали тепер статтю про «заплачки» малоруські (та з текстами «заплачок. ТИХ - ото було б гарно!), то вона була б дуже на часі і звернула б на себе загальну увагу.

Вашого «Варл[аамаl і Йоас[афа І» я ще досі не міг прочи тати', бо ТІоваристlво ім. illевчlенкаl не прислало мені тих аркушів з VIII т., де міститься Ваша стаття. А з того побіжного огляду, ЯКИЙ я міг зробити в Рум[янцевськомуl музеї (минут з десятеро), я бачу, що це щось дуже цікаве.

Велика шкода Україні, щоне Ви будете професором на кафедрі руської літе р а тур и!! до речі: про тую професуру. 51 одмовився далі канди дувати. Бо Барв[інськийJ написав, що не в }l!юскві, але в Відні я мав би габілітуватися, щоб потім пер е нес тис ь із Відня до Львова. Якби я згодився на такий план, то зв'язав би себе й з руками, й з ногами. Опроче, мені зовсім не до вподоби д о б и в ати с ь кафедри. Через те я зиову вернувся до своїх колишніх планів, себто до професури східної в інституті, де мене вже давно бажають. Та от у мене тепер в ели к его р е. За остан ній піврік я не представив в інститут жоднісінької орієн тальної праці, бо був дуже захоплений історією руської мови. А написати щось нове або переписати що-небудь із давніш готового не маю ніякісінької спромоги, бо зовсім зараз нема в мене часу. Тим-то для мене є річ в ели кої В аги, щоб швидше додрукувавсь мій І-й випуск «illах-наме». 51 вже Вам про це писав двічі, а оце знову пишу та й дуже дуже просю прискорити друк. А як додрукуєте, то не од давайте перепльотчикові, а пришліть мені навіть нез~ брошурований примірник - аби скоріш! Та й Клоустон матиме для мене велику вагу, бо, хоч з великими натяж ками, та можна й ЙОГО застосувати до орієнталістики. В усякім разі скоро-но буде готовий 7-й та 8-й аркуш, то зараз пришліть. Будьте певні, що я Вам п о в і к н е з а б у д У ц і є ї при с л у г и і можете за те раз у раз і на мене рахувати, коли що буде треба. Бувайте здоровіІ Щиро Вас цілую й обіймаю і просlС швидше зробити те, про що просю.

Ваш А. Кримський Р. S. ЩО таке з Павликом? Чи він дуже зденервований, чи щ,?

232

112.

До І. Я. Франка М[ОСКАаІ,

дорогий мій дружеl я тижнІв з півтора лежав слабий (мабуть, знов інфлю· енца або пропасниця), та й допіру вчора міг покупити Вам «Описание рукописей Уварова». Спершу я був заплатив 12 крб" та сьогодні смотрительниця прислала мені лист (посилаю його Вам), за яким я мусив доплатити іще 3 крб. Кошти пересилки ще не можу вирахувати, бо не знаю, чи на 5, чи на шість пачок доведеться розбити тії 4 томи (по закону пачка не має переважувати 4 фун,). «Пісня про Роланда» не прийшла: певне, цензура верну· ла до Вас. Зв істіть мене, скільки коштувала пересилка, та й вишліть знов, але вже в конверті і на мій адрес, Передивився я в усіх торішніх орієнталістичних ви

даннях та не знайшов «Варл[аамаJ і Йоас[афаJ». Очеви дячки, діло було так: бібліотекар, даючи мені прочитати купу новинок, якось не хотячи підсунув шось давне. Простіть, шо з моєї ПОМИЛКИ вийшов і Вам клопіт, Тільки

ж я хтів був, повідомляючи Вас про Варл[аамаJ та йоас[афаJ, прислужитись Вам і зробити якнаЙкращ. Що чувати про Клоустона та про «Шах-наме»?

Чи скін,

чився страйк у друкарні? Скоро-но можна буде, топришліть мені з ласки Вашої і те, і те. Я поки що зробив для інсти

туту розбір книжки Гаурі

«Der !slam іп sеіпеm Еіпflussе»*.

(Відбитку перешлю Вам разом з дечим другим). Правда, писав я те нашвидкуруч (бо де ж його в бога взяти часу?), та, здаеться, поки що заспокоїв офіціальні вимоги. У четвер я слухав лекцію Соколова про Вишенського. Задля неї він був узяв у мене Вашу книжку, В лекції він переважно тримався Вас і з великою похвалою обізвався перед студентами про Вашу працю, Я ту лекцію записав і хочу

видрукувати.

«Пересторогу» Студинського Я дочитав, Вона мені шматуе серце своею безсистемністю і неталановитістю. Коли мені пощастить зостатися на літо в Росії, то я неодмін но розберу його книжку для «Киевск[ойJ стаР[ИНЬІJ». Я зараз зладив дві посилки для пошти і висилаю рів ночасно з листом. Не маю більш під рукою грубого паперу та гуміарабіку. Взавтра, значця, пошлю Вам ще. Увесь Ваш А. Кримський Марки перешліть мені.

113.

До В. Ф. Мlллера М[ осква].

многоуважаемый

Всеволод

23 m 96

ФедоровичІ

В семействе, где я живу, теперь заразительная болезнь (оспа), и я не имею права делать ВИЗИТЬІ. ТО, что Я хотел ВЬІсказать устно при пасхальном визите,

я выкажуy пись·

мом. Совет института (20 марта) почти формально поста новил і отпрввить меня на Восток, о чем уже мне и сообщил директор. Я и раньше никогда не сомневался, а теперь для меня стало вполне очевидны1,' ЧТО в значительной степени я 3ТИМ обязан Вам .. , нет, даже не в значительной, а в ca~ МОЙ значительной. Моя давнишняя мечта - посвятить себя востоковедению не УРЬІвками, а всецело - теперь уж близка к осуществлению, и скажу без преувеличений: у меня не хватает слов, чтоБы вполне Вам выазитьь свою признательность. Позвольте мне горячо пожать Вашу руку.

Ваш

114.

почитатель А. КРblМСКUЙ

До І. Я. Франка М[осква],

дорогий друже! дуже Вам дякую за сьогоднішню присилку,

а надто

за «Абу-Казlимові] капці»'. Що за гарна річ! І вірші які легкі та плавні! Мене тільки вражає те, що східні слова дуже перекручено (Казем замість Касем або Касим, каліф замість халіф і др.). Будьте ласкаві, звістіть мене, чи поси

лали Ви що на адрес Архlеологического] общества, чи тільки хтіли?

Коли б Ви зиали, як я зрадів на саму вість, що «Жlитє] і слІво]», може, буде й далі виходити! Що я Вам буду щирим співробітником та й акуратнішим, иіж досі (бо нарешті 1

Требуется еще мнение ГерЬе*, Корша и Муркоса, не присутство·

вавшИХ

на

заседании.

2 Дам про НИХ рецензію нео Д мін н 0*,

234

ж за два місяці стануся паном своєму часові), про це нема що й казати. Зараз, правда, мені така сила обов'язкової роботи, що мало не скрутюся, але з 3/15 мая я радніший робити Вам усе, що схочете. Найпершим моїм ділом буде зладити в маї довжезну рецензію про тт. ІІ-ІУ, поробити багато відбиток та порозсилати по своїх знайомих, до·

давши дея"і листовні уваги.

Маю на оці деяких людей,

що їх можна буде теж притягти до співробітництва, та зараз не буду багато розводитись, бо страх як ніколи. В 7-м аркуші Клоустона є деякі дуже погані друкарські помилки. Посилаю спис їх. Увесь Ваш А. Кримський

Леоніда я переслав геть усього*' Порахуємося опісля. записав сьогоднішню Вашу посилку (Роланда кошти поштові) як частину сплати за Леоніда. Недавнечко одіслав німlецький] переклад Вашого «Олівця» (Der Bleistift) до «Moskauer deutsche Zеіtuпg»'; відповідь дадуть за тиждень. Перекладав один з Ваших

знайомих.

У Вас оригінал «Абу-Казlимові

капці]» був, мабуть,

німецький? А який саме? Та от іще: Іпtеrnаtіопаlег МопаtsЬегісht'

(Marz 1896)

hегаusgеglеп]' durch die S. Саlуагу і СО, Вегliп, N. 10, Luіsеп· strasse, 31, написано про новину: Вагlааm апd Josaphat. Епglish lives 01 Buddhah. Edited Ьу Jos. Jacobs, 80, Lопdоп, 1895, N utt.

115. ДО І. Я. Франка 25 З.ен[нгородка] • Киї,щ[ниі], 18 VI 96 Дорогий друже!

СьогоднІ мені переслали з Москви Ваш рекомендова' ний лист з 211У, де я знайшов І'інець Клоустона. На об кладинці Ви не поставили СВОГО ймення, а вже ж мали на те право, бо ж Ваша робота - трохи чи ие половина книжки. Таким способом Ви собі заподіяли кривду, а коли хочете, то й мені; бо щиро Вам признаюся, що мені при надніше було б фігурувати поруч Вас, ніж самому. «Московська німецька газета» (нім.).- Ред. , Інтернаціональний щомісячник повідомлень (ні'м.).- Ред.

235

Коли ще не пізно, себто коли цвітна обклаДИНl<а ще не готова, то чи не схотіли б Ви видрукувати й свое ім'я на ній?

Чи видаватиметься «ЖlитеJ і елlово!» далі? б-у книжку,

торішню,

як

буде

готова,

пришліть

(два

примірники,

як звичайно). Щодо співробітників, І(ОЛИ "Ж[итеJ і елlовоJ» відновиться, то я про дещо вже розвідував. Мав я на оці проф. Сумцова, та він мені одвітив от що: "Одно время я пробовал писать по-малорусски. Составленная мной книжечка о Шевченке

на

малорусском

ЯЗЬІКе не прошла

Q цензуре. Но затем я без практики потерял мало-помалу и тот небольшой навыK в малорусском литературном ЯЗЬІке,

KoTopыM ранее владел. И теперь мне писать по-малорусски, значит сочинять, а при сочинительстве пришлось Бы при думыать,' поддеЛЬІВаться. На зтих днях Я ПО зтому мотиву

отказался от сотрудничества в «3ап[искахJ тов[аристваl ім. Шевч[енкаJ», хотя живо иитересуюсь зтим изданием и желаю ему всякого успеха». Т[акимJ способом, можна на работу професора Сумцова рахувати хіба так, що він присилатиме статті, написані по·росіЙськи, а вже ХТОСЬ там у Вас перекладатиме. Далі: можна сподіватись підмоги літературної од Ів. Сердешного': він (як це воно часто бувае на Вкраїні) розчарувався нарешті в «Правді» і зро бивсь тепер найзавзятішим радикалом. Іще ж сміливо можете числити на Левенка·. Про охоту Ч"йченкову працювати з Вами я вже писав. Варто було б, щоб Ви вдались і до Коцюбинського. Ковалеико теж міг би пособ ляти в одділі критики (в «30рі» він рецензій не пише, бо там «цеизура» люта). Про наші грошові рахунки я все якось не писав, бо не було часу. Тепер напишу. Перш усього про мої, а потім про Ваші розходи. Ви давніш були мені винні 3 крб. 24 коп., Васильев - 2,25, пересилка книжок Сперанського та Ва сильева - 71 коп., Леонід - 15 крб., пересилка (5 пачок)

коп.

+ 70

коп.

+ 72 коп. + 70 коп. З а р а з о м В и Х оди т ь 24 крб. 7 б коп. А Ваші розходи: "Пересторога» etc. - 3 зр., «Пісня про Роланда»50 кр., пересилка І зр. 80 кр., пересилка аркушів Клоус· тона 30 кр + 50 кр. + 40 кр. - заразом б зр. 50 кр.' Коли не помиляюсь, то 24 крб 76 коп. вийде більш-менш 29 зр. 50 кр.; отож коли одчислити з них 6 зр. 50 кр., то +74

а Може, я дещо забув, ТО ВИ вже самі згадайте, тили на мене.

236

скільки Ви витра

Титульна

сторінка

праці

A~ Кримського

суфизма» з дарчим

«Очерк

НarJЙСОМ І. Франкові.

развития

зостанеться Вашого довгу 23 3р. Я б Вас попросив вислати мені (в ковертах і рекомендовано) Клоустона, - то поштові розходи підуть иа погашеніє довгу. Посилайте, будь ласка, одразу по цілій книжці, не роздирайте на шматки.

Я ціле літо перебуду вдома і виїду в подорож не передше,

як

10/22 сентября, бо інакше в Азії 1 можна спектись нашому

братчикові. Та й у сеитябрі ще страшенна спека. На перщий раз нехай доволі. ЯК одпишете, то вже й я розпишуся ширше. Бувайте здорові. Ваш

Адрес:

Киевской

тоді

А. Кримський

губ., г. Звенигородка, А. Е. КРЬІМ

скому.

116,

До Б. Д. Грінченка

3вениг(ородка] у Київщині, і8 УІІ

Я думаю, дорогий товаришу, що Ви прощаєте мені мою довгу мовчанку. Сьогодні прийшов до мене Ващлист, і саме сьогодні допіру стало мені вільно Я, бачте, останні два тижні все працював над статтею "Мохаммед" для ,<9нцикл[о педического] слов[вря]", хоч "(ловар" не дає нікому від биток, та я таки сподіваюся, що цим разом мені пощастить допрохатись їх, - то Ви побачите, скільки матеріалу довелось мені переворушити для цієї статті. Ваші книжки, котрі прислано в Москву, я усі одібрав, спасибі Вам, і .НеЙмовірного» між іншим. Знаєте: як побачив я оту всю Вашу присилку, то тільки руками сплесиув, Ваша енергія мене, як К8ЖУТЬ руські, просто «подавляет». І звідки в Вас часу стільки береться? Найбільшу увагу звернув я на Ваші 'КНИЖНЬІе склаДЬІ», хоч самі Ви згадуєте про них ніби про щось мало цікаве.

Ні, навпакиl А що найголовніше, дак те, що Ви прибрали оту працю 8 дуже живу, принадну форму і, опроче статис тики, провели в ній декілька симпатичних ідей, Треба Вам признатись, що колн зайде мова про щколу, КНИЖКИ для на роду і т. ін., то Ви пншете нез вич а й н о цікаво, і отакі

Ваші статті, як "Укр[вїнська] книжка на селі», «Про народні видання» і т. ін., можна перечитувати по скількись разів 3 однаковим інтересом, неначе щось белетристичне (я б дуже бажав, щоб Ви не покинули писати другу частину 1

Я, здається, не писав Вам, що їду вже не в Єгипет, а в Сірію.

«Укр[аїнської] книжки на селі. та й зробили багато від биток). З «доброї порадю> я й сам дечого навчився. «Книга казок» і «Покинута в лісі дівчина» - це дуже гарні речі, та я про них хочу подати рецензію, тим-то й не розводитимусь тепер багато. Скажу тільки, до речі, що єсть і народний в і р ш о в ани Й переказ про «три бажання»; мені пощас тило записати його тут, та 3 МОВИ ВИДКО, ЩО він подільсь~ кий або галицький. От «Неймовірний» (не сердьтесь) якесь кумедне враження робить чотири акти йдуть дуже добре, живо й цікаво, а п'ятий чомусь зібгатий в клубок, а через те читач зостається невдоволений. Я б Вам радив переробити його неодмінно. А то, бачите, читачеві щасли ва розв'язка здаватиметься дуже ненатуральною,- зда· ватиметься, що вона не випливає з ходу драми. Та, ма буть, оці мої короткі слова Ви вважатимете голослов ними,- ОТОЖ Я краще зроблю, коли й про «Неймовірного» складу рецензію, рецензію основну і докладну, та й отоді Ви могтимете собі сказати, чи правий я, чи ні. Ще одна увага: ВИ могли б і зовсім викинути 5-й акт та скінчити справу на четвертім; хоч через те кінець драми був би не щасливий, та зате вона б мала в собі завершену суціль ність і вигравала б на сценічності.

Тепер про інше. «Ж[итє] і сл[ово]» справді поновляється. 6~oї книжки мені ще не прислано, та я знаю, ЩО вона вже вийшла. Франко прохав мене переказати Вам, що він дуже залюбки надрукує Вашу обіцяну статтю про школи, а коли ще що Ma€Te, то теж засилайте. Моєї «Шах-наме», як довідуюся з обгортки на Клоустоні, теж вийшов один випуск, та я ще в руках не маю, а то б Вам був прислав. В «Зорі» мого Руданського спіткала «цензурна» заборона:

В. Лукич викинув трохи чи не цілого «Соломона»', бо «для руських родин» не підхоже. Та на честь йому, треба

Вам знати, що заборонені уступи будуть-таки друкува тися у відбитці,- отак, як це бувало і з І-м томом Рудансь кого.

Питаетеся, що я зараз роблю. І-го мая скінчилися всі мої екзамени в у[ніверсите]ті. Здається, я Вам писав, що проминули вони мені «з виблиском» і, як опісля голосно казали професори і предсідатель комісії, то найкраще од усіх. Зрештою, ще перед кінцем екзаменів три професори охотились

мене

зоставити

при

своїх

кафедрах:

Соколов

(руське письменство), Міллер (народна словесність) і Брандт (слов'янознавство). Двох перших охота - то була мені 2зі

трохи чи не несподіванка, бо я на третім і четвертім курсі спеціально прsцював над історією старої руської мови, і хоч щиро працював і над словесністю, та не вважав її своею с п е Ц і а л ь ніс т ю. В мене була така думка, щоб зостатись і при уlніверситеlті (на кафедрі руської мови) і при інституті; та в перших днях мая мені було сказано

з У[Ніверситеlту, що про це нема чого й думати, бо хто зостаеться при у[ніверситеlті, той мусить жити в Москві і займатись під проводом професоровим, а які ж там занят, тя, коли я буду десь на Сході?1 51 тоді трохи захитавсь на своїх думках, бо, з одного боку, я вже здавна звик до гад ки, що маю читати арабську словесність, а з другого боку, листи Житецького мені доводили, що для української справи я мус ю неодмінно дбати про кафедру руської мови. Мої вагання порозганяв Міллер: він мені вияснив,

що арабська кафедра дасть мені незалежність од у[нівер' ситеlту (це н, правда, і сам знав), та й ніщо мені не пере бивае, оборонивши дисертацію арабську і зложивши від повідний курс для своїх студентіВ'орієнталістів, взятись до писання дисертації руської; а як я обороню ЇЇ, то могти·

му читати і в уlніверситеlті,

і, звісно, в інституті. Коли

ж би я одкинувсь тепер од орієнталістики і зоставсь при

у[ніверситетіl, то (каже Міллер) мені доведеться ще дуже довго бути простим учителем у гімназії та писати дисертацію, а й оборонивщи ЇЇ, доведеться чимаJlИЙ час бути лиш приват· доцентом, аж поки дадуть місце професора. Що я вибрав після такої розмови, Ви самі зміркуєте. І от 3·го мая інсти· тут

поклав

остаточну

ухвалу

про

мою

командировку

на

Схід і заслав до міністра на затвердження. ТіJlЬКИ ж інстн, тут уже знав, що цього року (задля розходів коронацій них) міністерство вже поодкидало ті командировки які був

представив у[н і в е р с и т elT, і, боючись, щоб і мені такої самої халепи не БУJlО, інститут прирішив не просити суб сидії в міністерства, а дати мені гроші на командировку із стипендіальних сум. І директор, і всі професори запев, нюють мене, що проти цього міністр не може мати нічогі сінько і затвердить неодмінно. Чи вже міністр що одвітив, чи ні, не знаю, бо я виїхав з Москви II·го мая, aJle я поки що готуюся до виїзду. Поїду не в Єгипет, бо там теперечки холера, а в Сірію, в Бейрут. Коли б (несподівано) міністр не затвердив інститутської постанови, то в такім разі я во сени поїду в Москву і зостанусь при уlніверситеlті, а на Схід доведеться вже поїхати, значця; аж на той рік.

240

or як, бачите, стоїть моя справа.

І ото як приїхав я до·

дому, то й поклав дати собі нарешті одпочинок. Цілий мі· сяць май (другу половину) і більшую половину юня Я не брався за ніякісіньку серйозну роботу. Тільки для .знц[и, клопедическогоJ словаря» мусив таки попрацювати і пов· порядковувати ті матеріали для історії Мохаммеда, які вже здавна я призбирав був і все призбирую. З других літературних праць можна за цей час назвати хіба скіль· кись научних рецензій (дві українські), та ще впорядко' вую Руданського для «Зорі». Щодня, правда, є в мене дві легенькі обов' язкові роботи, але вони не втомлюють, а тільки одбирають час, а саме: я вчу італьянської мови мою братову

і брата (читаю з ними що,небудь італьянське

1'1,

години)

та сам одну годину або трохи більше читаю щось арабсь· ке. Ото й усього. А не роблю.більше нічого: роблю мо· ціон, сидю часто в саду та й що-небудь собі читаю, граю на фортеп'ян і т. ін. І здоровісінький я тепер,- нерви зміц нились, тіло зміцнилось. Коли б раз у раз я почував себе так добре, то був би щасливнЙ. Є в меие на оці декілька дуже великих літературних робіт, але всі вони не обов'яз кові, не сидять мені тягарем на ШИЇ, і я певний, ЩО пороб лю їх усі, не втомлюючись

анітрошечки.

8·ro

юля

Тепер про Ваші справи. «1001 ночі. я Вам не покупив ніякісінької, бо не міг би повиповнювати Ваших вимог. доброго перекладу французького зовсім нема: єсть переказ або переробка Галланова, та в ній багато фантазії перекл а дарської. Про те, щоб був де переклад польський, я не чув. Німе[[ький переклад Вейля є, і він дословний і трохи тіль ки не повний (без порнографії), але в Москві його я не міг ніде напитати, а виписувати без Вашої волі не зваживсь: коштував би він з пересилкою крб. 8. Найдtшевше було б для Вас пок упити рос[ійськийJ переклад Шелгунової, зроблений (з випусками) з англійського перекладу J1eHa

(Lane).

Ну, та будь-що-будь

Ваші гроші

крб.

коп.)

зосталнся в мене цілі. Що з ними робити?

Те .зтнlографическоеl обозрlениеJ», за яке я Вам зга дував, зоставалось непродане, бо я його не вернув хазяї

нові і покинув У Москві У своїх знайомих. Коли схочете, то в кінці августа мій брат вишле його Вам. А коли б Вам дуже треба було іменно тепер, то я міг би Вам вислати звід си с в і й примірник, а той, що в Москві, зостався б мені.

241

Що ж до сьогорічного.зтнlографическогоl обlозренияl», то перша книжка вже вийшла, та думаю, що досі вийшла вже й друга, А не прислано Вам через неакуратність. Оче· видячки, Янчук забув записати Вас у книгу адресатів (це

в нас дуже часто буває). Його теперечки нема в Москві, а через те зробіть так: напишіть до редакції «3тнlографи· ческогоl обозрlенияl» на од к р и том У письмі в «3тно,

грlафическийl отдел Импlераторскогоl общ[естваl люб[и· телейl ест[ествознанияl, антр[опологииl и зтнlографииl» (Москва, Политехн[ическийl музей), що от, мов, Вам іще й 'досі не вислано ані І-ої кн., ані 2-0Ї, хоч передплату Ви внесли в редакnію ще в декабрі (здається, тоді?) через мене; то хоч редактора самого й нема в Москві, але експе дитор довідається з одкритого листа про неакуратність та й вишле Вам бракуюці книжки. Про результати пові домте

мене

Коли пришлете 2-й т. «Етногрlафічних І матеріалів»', то дуже дякуватиму, та заразом про обидва томи й напишу рецензію. Всі ті рецензії, які писано про І-й том досі. дуже поверхові, і навряд, чи здались вони Вам до чогось. А чіп ляння до ТИХ віршів, які Ви надрукували, зазначивши їхню можливу неточність, це вже край поверховності. Вельми добре зробите мені, коли точно одвітите от на які два запити: І) Переказано мені, що в Харківщині кажуть часто замість життя - жиmтьо. Чи так говорять тільки тії люди, які знають російську мову або так-сяк знаходять ся під її впливом, чи це таки справді нар о Д так гово· рить? 2) У Драгоманова в «Преданиях»* Є на І-й стороні: біз tШрсті. Мені здавалося, що в Харківщині, де записа· но легенду, кажуть не біз, а без або бuз (коли на без нема наголосу), себто як і по всій Україні. Що Ви мені можете одвітити на цеє? Може, і справді в Харківщині зам[ість] без кажеться біз? Ваш А. Кримський «Некролог», що редактор був ЙОГО пропустив', цензу· ра (ба навіть не цензура, а довго розказувати хто) виріза.

ла. Натомість вліплено туди другого. Та в мене ще до заборони зосталося в руках І ОО прим. Чи здались би Вам скількись їх? Можу прислати, коли до чогось здатні.

242

117. До П. К. Сімонl* r.. Звенигородка, Киевской губ .• 19 18 vп 96

мнлостивый государь Павел Константинович І Из «ИмпJераторского] общ[ества! люб[ителей] ест[ество, знания], антр[опологии] и 9тн[ографии]» мне прислали «Программу для собир[ания] особ[енностей] белор[усско го] наречия» и Ваше письмо от ЗІ-го мая только теперь (я сперва не оставил в Обществе своего летнего адреса). Хотя к «Белоруссlкой] программе. у меня нашлось Бы из· вестное количество дополнений и замечаний, но Т. к. Е. Ф Карский поставил крайним сроком пеРВЬІе дни ню ЛЯ то я никаких замечаний уже не посыаю •. Желал Бы Быьь счастливее с «Малорусской программой», которою я в вышейй степени интересуюсь и прошу

адресовать мне

ее не в Москву. а в г. З в е н и гор од к у, К и е в с к О Й г у б[е р нии] (А г а фан г е л у Ефи м О вич у К Р ЬІ м с ком у). Желательно БЬІЛО БЬІ получить сразу три-четыеe

9кземпляра,

так

как

помощников-корреспондентов,

меня

КОТОРЬІе

есть

также

лать в программе полезныe дополнения

несколько могут

сде

или замечания.

С искрениим почтением Аг. l(рШlСКUЙ Если

пробная

«Малорусская

программа»

выдет

не

во время лета, а позже, то адрес мой все-таки Звенигород ка, Киевlской] губ[ернии]: отсюда перешлю немедленно. куда следует.

118.

До Б. д. ГрІнченка Звенигородка, ІВ

21 VII 96

дорогий товаришу!

Вчора одіслав Вам лист, а сьогодні прийшла Ваша по силачка, спасибі Вам! «Марію Стюарт»

маю тепер

цілу.

«Веселий оповідач» вигляда дуже гарно. Анекдот «Шапка з Бучача»,- звідки Ви взяли його? чи з Навроцького. 16'

243

чи з деінде? Пишете, що посилаєте марки. я

Ніяких марок

не знайшов.

Щодо альманаху, то це добра думка. Пишете, що хоче· те взяти мого <<Сироту Захарка», і питаєтесь мого доз· волу переробити його трохи (чи, там, щось викинути). Один раз назавсігди можу Вам сказати: коли Вам знада· биться будь·що з моїх писань, то, не питаючись мене, ро· біть З ними, щ о х о ч е т е. Так само робіть, що хочете, і з сірійськими віршами. У мене єсть іще низка віршів, які я міг би назвати «Палестинськії мелодії»; писано їх під впливом народної арабської поезії; це не переклад і взагалі не наслідування якоїсь звісної пісні, тільки ж вагальний колорит їх - сіро·палестинськиЙ. Весь Ваш А. KpиMcЬKuй

119.

До п. Г. Житецького

Звенигородка в Київщині, 18 VIII 96

Дорогий Павле Гнатовичу! Давно вже писав я до Вас! Я, бачте, відколи приїхав додому, усе сподівався, що от·от доведеться поїхати в Київ; думав собі: «Побачу скоро самого Павла Гнатовича, то нащо поки що писатиму листи?» Та усякі домашні обставини (иайбільше ж слабість то того, то другого з сім' ян) не пус· тили меие досі до Києва, А я скучив за Вами і хочеться хоч щось написати до Вас. Вас, може, цікавить моя справа з університетом? Ко· лись я був писав Вам, що за своїм «сочинением» Я трохи був занедбав дещо з курсу і боюся, чи не доведеться одкласти екзамену на той рік. Ви на те мені одписали, що найперше діло иехай буде екзамен, а не що інше. Я послухав Ва шої ради, покидав які можна було з побічних робіт (між іншим, про Марковського іще і досі не написав статті!') і результати вийшли <блискучії»: мало того, що мої екза· мени поодбувалися найкраще од усіх (це так казали всі екзаменатори), а ще й три професори захтіли мене зоста· вити при своїх кафедрах: Брандт, Міллер і Соколов (остан, ній казав мені не сам, а через Міллера), Те, чого Ви бажали од мене, те було справдилося. Але я... і от мені трохи боязко писати Вам про це ... та спо·

244

діваюся, що Ви, розвідавши, в чім діло, не сердитиметесь: я поки ЩО зовсім зрікся університету. І от через що. Лаза· рєвський інститут восточних язиків давно уже мав мене на оці, щоб посадовити на кафедру арабської словесності в інституті. Міллер, знаючи про це, мав зо мною аж дві дуже сердечні і щирі розмови, де радив мені дбати перш усього про арабську кафедру, кажучи, що університетсь· ке (себто слов'яно-руське) і так не втече од мене. Він мені вказував, що молоді люди, котрих зоставлено при у[ні версите]ті звичайно мусять попереду довгий час вчителю

вати по гІмназіях, поки оборонять дисертацію, а потім -

довгі роки приват-доцентувати, доки ще попадеться Їм кафедра; тим часом, обійнявши араб.ську кафедру і забез печивши себе таким способом матеРІаЛЬНО, я дуже швид ко могтиму оборонити ще й дисертацію слов' яно-руську на у[ніверсите]ті. «Коли Вам неодмінно таки хочеться зос татись при у[ніверсите]ті, - казав він,- то, звісно, ви можете зробити собі це якнайкраще, але я радив би дбати про інститут•. Я так і вчинив. І от совіт інститутський уже зробив офіціальну постанову

командируватн

мене на два

ро

ки на Схід (чн в Єгипет, чи в Сірію, куди я сам схочу). За тїі два роки я думаю написати магістерську

дисертацію з арабської словесності, а як вернуся до Росії, то саме тоді скінчиться строк служби проф. Муркосаві, і мені інстнтут заразісінько оддасть його кафедру (а хоч бн на віть я ще й не оборонив дисертації, то буду магістрантом). Так ось як, бачите, зробив яl .. А втім, м о ж е ще ста тися й так, що я й не поїду на Схід, а зостануся при мос

ковськім у[ніверсите]ті. Бо цього року задля коронацій ннх видатків міністерство не з тих командировок, які був

у[Ніверсите]т.

Orож

інститут,

затвердило постановив

жоднісінької московськнй

знаючи цеє,

поклав

не

прохати запомоги в міністерства, а асигнувати мені гроші на командировку із інститутських стипендіальних сум;

але й до цього треба міністрового затвердження. Хоч в інституті ніхто не сумлівається, що міністр затвердить командировку (бо в уставі

інститутськім є

§,

дозволяю

чий обертати стипендіальні суми на научні командировки, та все ж можна трохи боятися, ЩО міністр не прочитае

добре постанови, подумає, що командировку

мою наки

дають самому міністерству, та й не затвердить)

Але ж

це була б попросту кумедна случайність, і навряд чи вона 245

станеться,- отож я спокійнісінько ла.годюсь до виїзду і, скоро прийде бумага з міністерства, зараз і поїду в Бейрут. В Бейруті я, звісно, муситиму працювати по тій про· грамі, яку мені дано з інституту. Тільки ж тая програма така не важка, що в мене зостанеться іще дуже багато часу. Той час я думаю обертати на слов'яно-руські праці, а тіс· ніш сказати - на українські. Між іншим (або краще сказати: на першім місці), бажав би я працювати над скла данням українського еловаря по Вашій програмі; але для цього треба буде порозумітися з Вами. Найкраще буде,- думається мені,- порозумітися не листовно, а та ки усно: тим-то я неодмінно хочу побувати перед своїм виїздом у Вас в Києві. Яка Ваша думка про все цеє? Мені здається, Ви мене не осудите, що я, замість одразу присвятити себе істор її иашої мови, спершу обрав собі зовсім іншу спеціальність. На мою думку, я таким побутом стану зовсім нез а л е ж ним од усяких Соболевських і могтиму з арабської ка федри боротися з їхніми брехнями краще, ніж деінде. Одначе лист робиться дуже великим. Мав би ще поба лакати про дещо, та вже нехай до другого разу. Щиро люблячий Вас і глибоко поважаючий

А. Кримський Адрес: Звенигородка, Київськ[ої] губ .. мені.

120.

До І. Я. Франка

18 VII! 96 дорогий дружеl Не дІждавшись од Вас відповіді, пишу вдруге. Мені дуже треба примірників з п'ятеро Клоустона та шестеро «Шах-наме». Перешліть їх, будьте ласкаві І Тих грошей, що Ви ще мені зостаєтесь винні, певне, стане на пересил КУ, а коли б не стало, то я своєчасно дішлю. (Коли одчис лити кошти пересилки Клоустона зо юня та передплату

на один примlірникJ 'Ж[итя) і ел[ова]". 1896. то ще зоста неться в Вас на пересилку більше-менше 15 зр. з полови ною).

246

Та це ще не все. 6-0Ї книжки за 1895-й рік Ви мені при слали тільки один примірник, а треба два, бо передплату

зложена було на два (другий примlірник], як, може, Вам звісно, для Чайч(енка], і він нагадує мені про 6-у кн. вже двічil).

Та ще один чоловік (Басиль Павлович Цимбал) про сить мене нагадати Вам, що він переслав Вам був через

руки М. Бороного 2 крб. на перш~ книжку «ЖІнтя] і слlо ва]», 1896 р. Він вислав ті ГРОШІ ще з Полтавщини, та тепер йоГО адрес такий: КиевскlаяJ губ., г. Звенигородка, Ивану Андреевичу Бакуменку. Orож, будьте ласкаві. залагодьте наші прохання. Чайченко сповіща мене, що незабаром пришле Вам свою обіцяну статтю. А от чи бачили Ви др угий том його «ЕтногрlафічнихJ матеріалів»? Разом з першим томом він складає одну цілість, і коли що проминено в оброботці першого тому, ТО Є В другому. Заразом - прекрасна пра· ця, яка мусить зробитися настільною дпя наших етног рафів. Мені автор помилково прислав два примірники пер шого тому. Коли в Вас нема першого, то я Вам залюбки пришлю свій дублет. Спо в іст іть.

Нове «ЖІитєJ і слlовоJ» робить дуже гарне враження, тільки дивує мене, чом Ви своїх «Основ суспільності» не друкуєте далі. Спинили роман на найцікавішім місці і му чите своїх читачів, прихильників Вашого талану, от НИХ же первий єсмь аз. Даю Вам щиру пораду, дорогий дру же: не кидайте того роману, а кінчайте неодмінноl

Я про Ваші «АБУ-КlасимовіJ капці» написав дуже дов гу рецензію' (або, коли хочете, розбір) для «Зорі. і Бас. Лукич, певне, розіб'є його на два числа. Мабуть, буде вже й у 16-м. Бажалось би мені знати, якої думки Б и сам і про свій твір. А мою думку про високу вартість тієї поемки прочитаєте В «Зорі».

А може б, і Би видали свій суд про мої «Повістки і ескі зи»? J знаєте, через що я бажав би цього? Я сам дуже не високо ціню свої «Повістки і ескізи» і навіть в передмові зарікся писати ще раз що-небудь белетристичне. Але як порозсилав я декому з земляків оту свою кннжку, то звід

усіль

зачали до меие приходити листи. де просять мене

люди не кидати белетристичної праuі і розсипають усякі

КОМПЛ1ме~ти. Бсякі такі листи бентежать мене і смутять,

бо Я ЗОВСІМ не вірю в те, щоб з мене міг бути путящий бе· летрист. Коли б Би зладили сувору, 247

нелиuемірну рецен-

зію на мої «Повістки» та вияснили, чого мені бракує для белетристичної праці, то мене б більше вже не кортіло складати всякі повістки, і я б спокійною душею присвя тив би себе тільки самій науці. Може б, і справді знайшов ся у Вас час написати рецензію, хоч коротеньку, та влучну? Просить мене Вас. Лукич написати статейку про Ко мара', шоб долучити її до його портрета, який помістить «30РЯ». Я згодився і, певне, вийде так, що обмежуся на самих фактах Кома рового життя та на бібліографії його писань. А цікаво було б почути о д В ас, як В и диви теся на Комарову діяльність? Може б, Ви черкнули мені пару слів про це, і може б, я скористав з Вашої уваги?

Чим би я міг служити для «Ж[итяJ і сл[оваJ»? Мав був я на думці написати для «Ж[итя] і сл[оваJ» докладну рецен зію на «Зтногр[афическиеJ материалЬІ» Чайченка та на тенденційну книжку Марковського, але боюся, що з но вою програмою видання ці рецензії будуть не до ладу. Бувайте здорові та оДписуйтеl Увесь Ваш А. Крuм;ськuй

121,

До п. Г. Житецького

Звенигородка в Київщині,

18 ~ 96 ІХ

Дорогий Павле Гнатовичу!

30 дня на день одкладав я свою подорож до Києва, бо перед виїздом до Сірії мені роботи е страх як багато! Ці лої своєї бібліотеки взяти не можу, беру з собою книжок не більш як з пуд десять,- то 3 решти доводиться робити всякі виписки, які мені придатні будуть для моїх праць у Сірії. Та ще для «Знциклопед[ическогоJ словаря» треба поскладати статті на «Н» зараз. Так ото за пильною робо тою я все барився їхати до Києва, до Вас, усе сподівався, що от-от поїду, та й посподівався до того, що мені з інсти туту вже прийшов делікатний нак а з їхати на Схід як найшвидше (це й резонно, бо й гроші мені видано, починаю чи з І-го августа). В моїм розпорядженні ще зостається скількісь днів, і я попереду розпитаюся в Вас, що мені ЧИНИТИ.

Торік Ви мені казали були, що, коли я візьмуся пра цювати далі иад слова рем, то Ви оддасте в мої руки той

248

матеріал, який є в Вас. Питання: чи можете Ви мені од дати ЙОГО т е пер? Коли можете, то я заразісінько їду до Вас у Київ, щоб узяти той матеріал до себе; в такім разі я почую просто із Ваших уст, як меиі працювати далі. Коли ж задля якихсь причин Ви мені передати Вашу працю

ще не можете, то я попросю Вас звістити мене подрібним листом, що вже зроблено для словаря і в якім напрямі мені працювати далі. Нема чого й казати, що зручніше було б мені побачитися з Вами особисто, і я сам цього ба· жав, але що ж робити, коли обставини так погано склали ся! .. Дак отже, дорогий Павле Гнатовичу, напишіть мені я к н а й шви Д ше, чи їхати мені до Вас по мате ріал, чи

ні.

Під кінець сентября вийде в світ 11 т. творів Рудансько го, які впорядкував я (це з тих рукописів, що Ви мені пооддавали). Пришдю Вам ті «Творю) вже з Сірії (бо зараз і сам ще не маю). Пришлю звідти і І част[ину] «Шах-наме», якої частку надрукував я в «Ж[иті] і слові •. А поки що посилаю Клоустона. Щиро Вас люблячий і шануючий

А. КРlLIICькuй

122. До І. Я. Франка

Дорогий друже!

Я, як бач ите, ще не поіхав за границю: ще трохи поси дю тут.

Ваші посилки поодібрав і поштові кошти поодчисляв.

Дуже любу несподіванку зробили Ви мені, що прислали «Повістки і ескізи». Значиться, Павлик попередавав їх Вам? Шліть їх, будь ласка, і далі. А от дивує мене, чом Ви не прислали жодного примірника «Шах-иаме». Може, ще вона й незброшурована або й недодрукована? Коли б це було так, то це було б мені на руку, бо туди зайшли деякі нелюбі друкарські помилки, а два рядочки зовсім проми нено, через ЩО одного місця не можна зрозуміти. Пришліть, просю Вас, мені відбитку хоч би й незброшуровану , бо в мене € тільки три аркуші (І-й, 3-й, 4-й); що помилки есть,

249

це я бачу із тексту, поданого в журналі, та як не маю від битки, то не можу прислати Вам спис помилок. НедужедавнописавядоВас про Цимбала, що він через руки Вороного заслав Вам 2 крб. передплати. Ви йому вже прислали І-у книжку 1896-го року, а тепер він оце поси

лає ще 3 крб., то звольте прислати йому 2-у і 3-ю книжку і далі аж до кінця цього року. Адрес ізнову: Киевской губ., г. Звенигородка, Ивану Андреевичу Бакуменку. Окрім того, він шле іще 2 крб. і просить передати йому 6 - У кн. І 895 - го р. на такий адрес: К и е в с к О Й г у б., г. З в е н и гор О Д К а, В'асилию Павловичу Цимбалу. Ваш А. К.

123.

До п. Г. Житецького Звенигородка в Київщині,

18 2096 ІХ

дорогий Павле Гнатовичу!

Лист Ваш застав мене слабого. Я застудився, в меие сильна пропасниця, а до всього того серце зачинає болі ти. Я вже сподівався був, що зовсім не знатиму більше останньої хвороби, аж вона знову чіпляється. Минулий рік вбився мені таки взнаки! ЯК прочитав я Ваш лист, то так і полинув би до Вас зараз! Та мусю ще заждати днів з двоє,- нехай одужаю трохи.

Похвалюся Вам. Торік Ви мені були дали казки Димінського·. За підмогою сестрів я їх попереписував і оцим літом упорядкував (бо, як знаете, вони всі писані всумішку). Уже я переглянув і скількись друкованих Збір· ників, щоб позазначувати варіанти, але того ще мало: я хочу позазначувати ге т ь у с і варіанти, які коли були оголошені. Це така праця, що її можна робити замість спочинку. До Сірії я, правда, не хочу казок із собою бра· ти,- значиться, пообробляю їх як слід уже трошки пізніш; але ж найголовніша праця вже зроблена: казки переписа но і впорядковано, я з того дуже радію. Але покину писати, бо важко. Щиро Вас люблячий, шануючий і завсігди пам'ятаючи!!

А. Крuмськuй

250

124.

До В. Л. Левицького Звенигородка в Київшині,

18 20 н. ст. 96 ІХ

Високоповажаний добродіюl Ще в августі послав я до Вас доволі великий шматок Руданського та літературну характеристику «М. Хв. Ко

мар». ЯК я їх зарекомендував. то Ви. очевидячки. їх дав но вже маєте в своїх руках (коли не помиляюся. то в 17-м ч. «Зорі. друкується дещо вже з моєї найостаннішої при· силки).

Але ще. мабуть, у юлі послав я до Вас довгу рецензію на «Абу-Касимові капці» Франка; що вона не загубилася. дак це певне, бо опаска була зарекомендована. І от. про неї ні слуху ні духу. В останніх числах «Зорі». бачу, Ви вже й перекладаєте рецензії з російської мовн.- значить. на них посуха. Тим-то дозволю собі запитати Вас про долю своєї рецензії'. Нею я цікавлюсь особливо через те. що це ж із обсягу моєї спеціальності - орієнталістики. Далі. дивує мене. що Ви не присилаєте 14·го арк. 11 т. Руд[анського] і слідуючих. Передше як брошурувати, неодмінно треба буде додати спнс друкарськнх помилок. І треба зробити це д о мого виїзду з Росії (В виїду я. пев· не. 21 сентября ст. ст.). бо того примірника (13 арк.). як ий у мене є і на якому я поробив зазначки. яне м о Ж у ви везти з Росії. Щодо ІІІ тому. то й там є дещо таке. про що я неодмін но мусю знати. і будьте ласкаві повідомити мене про це. А саме: І) в «Зорі. (ч. 16 і 17) не подано заголовків тих п'єс. котрі подав д. Комар в І томі. В .Переднім слові»

(стор.

11-12)

сказано було. що «пропускаючи їх, Я на від·

повіднім місці таки за них згадуватиму. що от. мовляв. тут або тут повинна надходити з черги така або така п·єса ••

і справді досі так і робилось (пор. т. ІІ, стор. 51. стор. 59 і «Зоря» 1895. стор. 364, 366) та й то не в долині. а в тексті. Та в останніх чч. «Зорі»таких поміток уже немає. Чиї х нем а

Ви

і в в і д б и т ц і?

вже

мене

звіщали.

що

порнографічних

п'єс

р'уд[анськ!ого не можна друкувати. хоч би 11 крапкуючи ~x. Але ;к я бачу з 16 і 17 чч. «Зорі •• що не друкуються І таКІ п ЕСИ, котрих порнографічними назвати не можна.

251

Напр., візьмемо «Що рабин робнть?» (8·го квітня 1858-го року). Я розумію, що для самої «Зорі» вірш той міг бути й непридатним, та сподіваюся, що в відбитку він таки увій де. Звістіть про це, будьте ласкаві, і порозганяйте мої сумніви.

На коли Бам треба мати статтю про Лесю Українку? для мене було б зручніш, коли б не на сентябрь, а на ок, тябрь. А втім, якщо треба неодмінно прислати її в сентяб рі, то постараюся. Баш щирий прихильник

А. Р.

Кримський

я був би Бам дуже вдячним, якби Би мені подали

адреси Білиловського і Коцюбинського та ще Стешенка.

125.

До П

Г. Житецького Звенигородка,

22 сентября

дорогий Павле Гнатовичуl Хороба мене не кидає, а їхати до Сірії треба, бо й пас портові строк виходить, і з інституту нагадують ... У якому психічному становищі я зараз, важко й розказатиІ .. до Києва мені їхати ніяк не можна, бо коли поїду, то вже вкрай занедужаю. Доводиться сидіти тут днів скіль кісь та чекати терпеливо, щоб хоч на подорож до Бейрута набратися

сили.

На моє щастя, батько мій був такий добрий, що, дові давшись за причину моєї нудьги, сказав, що взавтра нав мисне поїде сам до Києва і попрохає Бас, щоб Би через його руки передали мені матеріали для словаря. Звісно, я йому за його добрість можу бути тільки вдячний, бо дуже хочу весь свій вільний час у Сірії присвятити саме-іменно словарній праці (бо коли не робитиму цього, то вже добре знаю, що галичани примусять писати усякі др іб ні статейки й замітки; а мені б цього не хотілося: краще вже працювати коло чогось солідного). Але мені' таки нудно, дарма що батько зробить мені услугу. Адже мені хотілось би дуже побачити Бас особисто, почути од Бас якесь підбадьорююче слово.

Декотрі мої земляки не хтять зрозуміти, що, йдучи на арабську кафедру, я зовсім і не думаю цуратися праці на рідній ниві, а навпаки - думаю, що своїм шляхом я швидко дійду до тієї мети, на якій вони бажали б мене бачити ... Не знаю, чи писав я Вам про колективний лист чернігівців до мене". Вони, обзиваючись до мого патріо тизму, прохали, щоб я усіма силами старався дістатися до львівської кафедри, а кинув гадку про арабську (а про

арабську вони довідались од Чайченка). ЯК Ви знаєте, я вже і раніш був сам не від того; але як одержав я оцей лист, то справді заходився дещо робити активніше в цій справі. Зрозумівши, що вже не кафедра львівська мене шука€, а сам я ЇЇ, дДО Кониський і Барвінський постави· ли такі умови, що я мусив рішуче зректися усяких претен зій на тую кафедру: вести далі які-небудь переговори, зна чило б не шанувати ані себе, ані науки. Моє зречення по гано вразило тих, що писали лист до мене. А тепер, коли я навіть у Москві не зостався при слов'янській кафедрі, а пішов на східну, теє погане враження іще й погіршало. Навіть у Чайченка, що найкраще з усіх чернігівців сто су€ться до мене, видно з листів якесь невдоволення. Тим-то я й до Вас боявся довгий час писати: якби ще й Ви мене осудили, то я б почував себе найнещасливішою людиною на землі. З Вашого останнього листа бачу, що Ви не осу дили, і це мене дуже потішило, тільки ж мені хотілось би ще й особисто побачити Вас, послухати Вашого голосу, почу ти того слова, що надає снаги працювати й далі з енергі€ю ... Дорогий Павле Гнатовичу І Можу Вас завірити словом честі, що мені про кар'єру байдуже (нехай собі ддо черні гівці думають, що хтятьІ). Коли я люблю Схід, то чи ж я тому винен? А що східна спеціальність не спинить мені роботу українську, дак цьому вірте. Я дуже втомився писати. Але ще мусю дещо додати. Батько мій - людина занадто балакуча, а особливо коли зачне казати про мене. Мені не раз аж нелюбо бува ло довідатися, що за славословія сплітає він мені скрізь. Та Ви дуже не сердьтесь на нього і пам'ятайте тільки, що на те він батько. Друга річ: у минулому листі я писав Вам, що в мене слабу€ серце. Дуже Вас попросю не казати батькові про це нічогісінько, бо я ще торік зовсім його запевнив, що мене доктори вигоїли аж до кінця. Я знаю добре, що в теп лім кліматі моя хвороба геть пропаде (навіть і тепер симпто-

253

ми нез мір н О легші, ніж у зиму), а як батько знатиме, що в мене ще € якась там недуга, то лиш даремне турбува тиметься.

Бувайте здорові, дорогий Павле Гнатовичу! Ваш А. Крuмськuі1

126.

До

В. Л. Левицького 3вен(игородка] в Київщині.

18 2796 ІХ

Високоповажаний добродіюl Вчора я Вам вислав і спис друкарських помилок та пропуск і в, і дальший текст Руданського, і рецензію на «Русские наРОДЬІ»·. Нехай отая рецензія викупить мій гріх, що я трохи забарився з відповіддю. Та як розгляне те рукопис Руданського, то побачите, що я не міг не заба· ритися, бо мусив мало не все попереписувати сам, бо зайшла була помилка: тая особа, якій я давав переписати оригінал, взяла та й переписала те, що вже надрукував Комар! - Ну, звісно, довелося мені братися самому за цю працю, абн швидше. РадІО Вам не розшивати зошита, а то ЯК розшиєте, то він так і порозпада€ться на листочки. В списі друкарських помилок я поставив і слово «само звую> зам[істьj «фонема», бо це ж два неоднакові терміни. «Самозвук» - vO.kalis, а «фонемою» зветься ціле слово або комплекс звуків, де стрічається ТОЙ звук, на який ми звер твємо

увагу.

ЯК буде в Вас останній аркуш ІІ т. Рудlанськjого, то, будьте ласкаві, прншліть якнайшвидше. Мені чогось здає ться (хоч, може, я іі помиляюся), що я там зробив одну двозначну увагу, яку можна зрозуміти і так, і сяк. Коли воно справді так, то я бажав би поправитись (значиться, додати ще одну зазначку до шиску помилок і пропусків). В «Ж[иті] і сл[ові]» я прочитав рецензію Франка на Галі пові «Перші зорі»". Мені з Д а є т ь с я, що критика тая одностороння. Сам я «Перших зір» не читав, але з дру гих (дрібних) писань Галіпових добачаю в нього чималий талан. ( ... 1

254

Бувайте здорові та полагодьте ті мої справунки, про які я згадував у минулім листі. Ваш щирий прихильник

А. К.

127.

до О. С. Маковея Звенигородка в Київщині.

18 1296 Х

Високоповажаний добродію!

Щиро Вам дякую за те, що Ви мені прислали Галіпо· ва' - це перша рецензія, яку я прочитав про свої «По· вістки». Ваша полеміка проти Франка надзвичайно ме· не зацікавила, бо поставлена на ті самі приниипи, яких повинен триматися і! Франко. Що Фрlанко] не придбає собі на полі політики тієї слави, яку придбав на полі пи· с:ьменськім, дак це певне. Цими днями я виїздю З Росії на два роки, тому не можу нічого написати зараз для Вашої шанlОВНОїl часописі'. Подорож моя (до Азії) тягтиметься 15 днів. Як приїду, то передплатю Вашу часопись і спробую теж забрати голос у тій справі, що Ви й Франко. Поки що бувайте здорові! Щиро Вас поважаючий А. Кримський

10 scritto lа lettera апсога іп Russia, та поп to di rimetteria sіпо ad esso. А. К. Sаlопіkі'. 128.

ега іп

sta-

до П. Г. Житецького [Жовтень

1896

р.)

дорогий Павле Гнатовичу!

Ваш лист прийшов до мене за п'ять минут до мого виїз ду з Звенигородки. Я встиг тільки яаготувати конверт

із адресом, а пишу в вагоні. Батько, приїхавши з Києва, заявив мені Вашу волю: щоб я не брав матеріалу з собою, бо хто його зна, що там 1

Написав цього листа ще в Росії, але не мав можливості його ві.

дісл:ати. А. К. Салоніки (іmaл.).- Ред.

255

станеться на морі! Не сміючи піти проти Вашого бажання, я мусив покинути Вашу дорогую присилку' в Звениго родці. Вона лежатиме в осібній кам'яній світлнці, де стоїть і моя бібліотека, себто тая частина (книжок 600), якої я не беру в Сірію і не покину у Москві. Це кімната така, що зовсім безпечна проти пожежі, бо кам'яна і переді лена

од других

покоїв теж кам'яиою стіною.

Скрині Вашої,

нема що й казати, я не посмів би рушити.

дуже добре Ви зробили, що сказали батькові зробити опись. дякуючи тій описі, я знатиму, яких джерел Ви ще не торкалися, і в Сірії працювати буде в мене коло чого. Із всіх матеріалів я дозволив собі взяти з собою тільки . одне: вірші Руданського, бо вже я видав у Львові два томи', а оце буде третій,- не варто гаятися з опублікуван ням новознайдених

рукописів.

Кінчаю, бо страх як незручно писати: і рука болить, і очі болять, а в мене до того всього голова вже більш як тиждень не перестає ломити.

Щиро Вас люблячнй

шануючий А.

Кримський

Батько зветься Єфим Степанович. Пишу поза станцією Тальним.

129.

До І. Я. Франка Бейрут,

окт[ября]

ст.

СТ.

1896

дорогий друже! ЯК бачите з заголовка, я в Бейруті. Оселився в одній арабській сім'ї', трошки цивілізованій, але не дуже: лі тературної мови вони не знають, мене не розуміють, а я їх, - я зовсім наче без язика. Вже третій день, як я в них живу, але навчаюся простої мови дуже поволі. Коли що мені треба, то п и ш у на клаптику паперу: тоді мої хазяї розбирають, чого я хочу. З усіх боків при ходять люди дивитися на «москоба. (себто мене) мов на яке чудо-днво, безцеремонно заходять до моєї світлиці (бо, бачте, зовсім осібної світлиці для мене не знайшлося, і хазяї мої застерегли мене, що важніших гостей вони мусять вітати в моїм покою). Потроху все зминеться, але поки що нерви напружені. до всього того харч зовсім незвичай-

256

ний: усяке зілля варять, печуть, присмажують, мішають докупи,

ЗНОВ

варять,

ЗНОВ

присмажують

на

двадцятьох

оліях та смальцях: ЯК казав Гоголь, це все «В большом количестве вещь нестерпимая» для наших животів євро· пеЙських. Само місто - дуже гарне, тоне в садах, будівлє наполовину європейське, багато е дуже гарних домів. Коли не вмру з тутешньої їжі, то сподіваюся жити тут добре. Тутешня публіка, мабуть, незабаром перестане бігати сюди дивитися на "москоба», - буде мені повна змога

працювати

гаразд.

Перейду тепер до діла. ЯК я виїздив із Звенигородки, то Цимбал прохав мене повідомити Вас, що йому не прислано 3-е ч. "Жlитяl і сл Іова І». А в мене з Вами отакі рахунки. 10;22 сент[ябряj я одержав од Вас 2 примірники своїх "Ескізів» і пересилка їх коштувала 3 зр. 50 кр.; перед тим Ви мені зоставались винні 13 зр. 50 кр., - значиться, після того Ваш довг перейшов на 6 зр. Може бути, Ви щось посилали до Звени, городки останнім часом по моїм виїзді, але я ще не маю з дому про те ніяких звісток і поки що лічу Ваш довг 6 зр. І от У мене велике прохання до Вас. На Ваших руках тепер знаходяться ті примірники моїх «Повісток і ескізів», яких ще не попересилав мені д. Павлик; далі в Вас е для мене певна скількість Клоустона (скільки Ви можете мені дати книжок Клоустона, я не знаю точно), та іще в Вас знайдеться для мене з півсотні примірників «Шах·наме» (Ви мені якось обіllЯЛИ дати з півсотні). Будьте ласкаві, дорогий друже, перешліть одразу

усі

мої книжки сюди

на такий адрес: Turquie d'Asie, Syrie, vi11e Beyrouth, ап Consulat de Russie. На посилці напишіть і свій адрес. Мого ймення навіть не згадуйте на адресі, Треба тільки з а р е ком енд У в ати посилку. Коли "Шах,наме» ще не закінчено друком, то пришліть тільки мої «Повістки» та Клоустона. Але будьте такі добрі, просю Вас, не баріться! Нема чого й казати, що коли посилка коштуватиме дорожче ніж 6 зр., то я пришлю Вам усі лишні втрати в і дво· рот ною п о што ю. Я через те просю Вас не бари· тись, що й сам не знаю, ЧИ довго я тут І У Бейруті, зостанусь, і можна напевне сказати, ЩО я з такої нагоди, яку я маю тепер (себто здобути книжки побіч цензури російсы її

і турецької, через консульство), треба якнайшвидше корис' тати.

17 ,.146

257

Може, книжечок набереться стільки, що Їх проще буде послати скринькою, ніж опасками, Це було б дуже добре, бо ніхто на пошті і не знав би, що там посилається.

А мій адрес такий: Turquie, d'Asie, Beyrouth, Науу RoumeiJi pres de ]'eg!ise du Saint·Nico!as, qu, Joussouf Ataya, а М-г А. Krymski. На uей адрес можна посилати

ег

листи і "Ж[итє] і слlовоl»; тільки «Жlитє] і СЛIОВО]» треба зарекомендувати, бо в такім разі воно, як зарекомендова ний журнал, не піде до турецької цензури. Вас це дивує? 51 й сам дивувався, та тепер знаю, в чім тут суть. В другім листі поясню. Ваш А. Кримський Будьте ж ласкаві, дорогий друже, сповніть мою просьбу не гаючись. Може бути, моя просьба одбере в Вас скіль кісь часу, але ж будьте певні, що і я колись Вам оддячусь.

130.

Де В. Л. Левицького Бейрут,

1896, 4 ноя~ря •.

СТ.

Високоповажаний добродію! ВранцІ я послав був Вам лист-одповідь на Вашу дав нішу картку, яку мені переслав сюди з Росії батько; а ввечері здобув Вашого листа. На Ваш сьогоднішній запит про відписи з «Царя Солов'я» і «Старочеських співів»' мушу, на жаль, одвітити, що швидко це зробити ніяк не можна. Дякуючи тій закулісності, в якій одбувається в Росії наша справа, історія рукописів Руданського була останні роки рядом інтриг і більш нічим. довго було б оповідати про це в листі, але вірте тільки одному: треба ди п л о мат і ї, щоб здобути «Царя Солов'я» і «СтаРочlеські І співи». 51 можу з цілою певністю сказати, що таки я їх з д о б У Д у, але ж на те треба буде півроку. 3нач.,ться, ті твори зложать окремий томик (завбільшки з І т.). «Чумака»' висилаю рівночасно рекомендованою бан дероллю. 51к покористуєтесь, то, будьте ласкаві, верніть меиі первопис, бо я дав слово Житецькому вернути йому.

258

Дуже, дуже мені шкода, що Ви більше не можете редак торувати, але сподіваюся, що наші відносини і надалі не порвуться. До речі, завважу, що австрійська пошта на Сході - найакуратніша і найшвидша од усіх інших пошт, та ще й вона зовсім вільна од турецької цензури, так само як і ОД московської. Щиро

131.

до

До

Вас

прихильний Аг.

Кримський

Л. Левицького Бейрут (Сірія),

ноября н. ст.

1896

Високоповажаний добродlюl Приїхав я в Бейрут і оселивсь у нім. Скоро-но порозпа ковував свої скрині, зараз наготував дещо для Вас (шматок рукопису Руданського) і сьогодні посилаю. ЯК побачите з

рукопису,

ТО трохи чи не

весь

переписав

його сам я. Дещо, правда, давніш попереписувала сестра, та одно - що вона проминала всі місця, яких не мог ла відчитати (напр. , московські розмови), а друге - поплу тала багацько, і я здебільша все сам мусив зробити. Не сердьтесь, що спізнився. Провина тут не моя, а азіатська: Бейрут далеченько од Європи, і я півмісяця (17 днів) їхав з Росії сюди. Кінець рукопису і оперету «Чумак» (для Вашого ІУ т.)· пришлю другим разом. А од Вас прохатиму от чого: звеліть адміністрації «Зорі», щоб одтепер мені часопись із словарем приходила не в Росію, асю дина адрес: Веу routh (Syrie, Turquie d'Asie), а Мопsіеuг Аgаthапgе10S

Krymski.

Точнішого адреса не треба, бо тут не розносять

пошту, а кожен сам приходить і питається, чи нема йому

чого. Звеліть вислати, починаючи з того числа, де є сільветка Комара" (здається, це буде ч. 18). Нема чого казати, що треба висилати вже не в ковертах, а опаскою,

бо хоч тут і є цензура, та не російська, а турецька. Чи не знаєте Ви: вже вийшов у світ перший випуск моєї «Шах-наме», чи ні? Франко нічогісінько не одвітив мені

на

це.

Нагадаю Вам, що Ви мені не прислалн ще останнього аркуша ІІ т. Руданського, змісту і заголовного листка. 17'

У відповІдь на Ваш запит про Рєпіна мусю сказати, що російська енциклопедія дійшла ще тільки до букви «О». Є, правда, давніші або коротші енциклопедії, та я їх і не бачу ні коли. В рубриці «Хроніка» можна буде помістити звістку, що мені пощастило побачити в Києві ті рукописи Рудансь кого, які вважались загубленими: І) «Цар Соловей» (63 листочки, або 126 сторінок, 1857 р., писано 10-18 декабря); змісту я добре не розглянув, та помітив, що фабула така: цар Соловей має трьох синів, помирає, дає Їм заповіт свій, а вони не всі його слухають, тільки менший; найголов ніший інтерес - відносини братів поміж собою, бо брати то репрезентанти слов'янських плем'Їв. Поема ділиться на чотири частини. 2) «Старочеські співи» - 32 листочки дуже дрібного письма (64 стор.); дата: «Петропіль, 29 ноября 1860 года». Це переклад з «Кроледвірського рукопису». Я зовсім певний, що їх добуду-таки, та не знаю, к о л и пощастить.

Бувайте здорові! Ваш щирий прихильник А. КРUJoICЬКUЙ Ос. Маковей прислав мені скількісь чисел «Буковини», незвичайно для мене цікавих, бо я допіру побачив «нову еру» в інакшім освітленні, ніж досі. Я ще побалакаю на цю тему печатно в тій самій «Буковині».

132.

До О. Я. Коииського Бейрут,

Високоповажаний

Олександре

н!оября]

1896

Яковлевичу!

у тутешнього віце-консула кн. Гагаріна, що оженився з дочкою (чи, може, вихованицею) Якова Лазаревського'. є колекція листів Шевченкових до Якова Лазаревського, у мене зараз нема під руками не тільки Вашої, але навіть ніякісінької біографії Шевченкової, і я не можу напам'ять сказати, яку ролю грав у Шевченковім житті Я к і в Ла заревський: я взагалі не знаю, як звався кожен із Лаза· ревських. Окрім листів, є в Гагаріна багато малюнків Шевченка з українського і оренбурзького життя (авто біографічних) з підписами по-вкраїнськи, часто гумористич нИМИ.

260

Князь ГагарІн, як антикварІй, не дасть дурно того скарбу: він його тільки продасть. Чи знайшовся б хто в нас на Вкраїні, щоб покупив тії листи і малюнки? І яку більше-менше ціну можна класти тим пам'яткам? Остан ній запит не марний, бо і листи і малюнки переховуються у Гагаріна в Мое к В і, запаковані в скриню. Коли за них даватимуть з о в сім м а лен ь к У ціну, то він не схоче й клопотатися з розпаковуванням скрині. Зна ЧИТЬСЯ, звістіть мене не про те, скільки можна дати З3 згадані листи, а про те, скільки платилося за деякі другі листи Шевченка. А вже потім можна буде сказати, чи ц.і Їлисти - теж варті такої ціни, чи меншої. Справа з цими листами дуже цікавить мене через те, що ані кн. Гагарін, ані його жінка не мають виразної ідеї про значення Шевченкове, так що листи цїі не зага рантовані од загину. Була в них іще пачка листів Шевченко вих до Жемчужникова, - вони її спалили, бо то не сто сувалося до пам'яті Якова Лазаревськогоl Щиро Вас люблячий і поважаючи й А.

Крuмськщ;

Адрес: Ч ере а В е н у (цІ слова треба неодмінно підчеркнути). Beyrouth (Syrie, Тигчиіе d'Asie), іі М-г Аgаthапgеlоs Krymski. (Назви вулиці не пишу, бо тут пошту не розносять поштальйони, а кожен сам приходить

до поштамту) ..

133.

До Б. Д. ГрІнченка Беіірут

12/24

ноября

СірІ!,

1896

р.

дорогий товаришу І

Сьогодні буде тому чотири тижнІ, як я У Бейруті. Я ніяк не міг знайти часу, щоб написати лист до Вас, бо аж пропадав з

усяких клопотів. Приїхав я сюди, сподіваю чись, що знаю арабську мову і не загину тут. А вийшло так, що я знаю о дну арабську мову (9-10 вв. по Р. Х.), а тут Говорять Д р у гою. Ніхто мене не розумів, опроче людей Образованих, що вчилися по середніх школах. Але l' акі люди знають усі і французьку мову, і мені зручніше бу ло

балакат\! з ними по-французьки. Щож до простого народу, то коли я з ними було заговорю, то вони скажуть: «нахв» (себто

261

«літературна мова»), ласкаво осмІхнуться, але жоден нічого не зрозумІє. Щоб не заГИНУТI! в цім "ісці з голоду (без пересади

кажу!),

мусив

швидше

взяти

вчителя на

родної мови (de l'агаЬе vulgaire), і оце ж увесь час пішов у мене на зубріння новітньої мови. Кажу «новітньої», бо це справдІ зовсім осібна мова. Араби в письменствІ держаться старої мови (отак, як колись і ми тримались церковнослов'янської); але ми, європейці, вимовляємо слова літературної арабської мови ще по-дав ньому, а сучасні араби, за винятком ученіших, не читають так, як би було слід, а простіше, на сучасний лад. (Мусю Вам вияснити, ЩО арабське письмо не знає гласних, а тільки согласні). Через те з гріхом пополовинІ вони можуть не кидати своєї староІ літературної мови. Напр., речення: «Нема нічого» буде по-новоарабському: «мафlш(I)>>; КОЛИ араб схоче

цеє

речення

написати,

він

напише

~ Ч

і читатиме цей напис «мафіш(ьі)', а арабіст-європеєць про читає цей самий напис по-старому, себто «ма фігі шИйСн». І ОТ коли я скажу тут комусь: «ма фігі шяй6ю), то на мене вирячують очі. Перший тиждень, поки я не навчився трохи сучасної мови, я був наче без язика. Коли що було треба, то я мусив писати на клаптиках паперу, а мені, знов, одповідали на клаптиках паперу. Тепер я більше-менше второпав сучасну фонетику і закони переходу старих звуків у сучасні, але маю другу біду: я вчився арабської мови з доісламських поетів, з Корану, з писателів 9-10 вв., і мій лексичний засіб - самісінькі архаїзми. Розміркуйте самі, чи багато мене тут можуть розуміти! Якби в нас хто забалакав мовою Кирила і Мефодія, то чи багато второпала б якась наша Хівря? Отак і мені тутІ Тим-то Ви не здивуєтеся, що я цілими днями не можу одірватися од роботи: вчу сучасні діалоги, сучасні слова, сучасний синтаІ(СИС і т. ін. Для свідомого знання всієї араб ської мови ця робота моя буде мені дуже корисна, бо тільки через неї я придбаю чуття або нюх арабської мови, але поки що я забуваю про цю грядущу користь і часом аж сумно зітхаю. Важко І Оселивсь я в арабській родині, де не знають ані францу зької мови (не кажу вже про інші), ані навіть арабської літературної. Тільки батько сім'ї трошки тямить літера турну мову (звісно, вимовляючи по-простому), і отож із ним

262

я й листувався перший тиждень. Та навкруги є багато ара· бів, що говорять по-франuузьки як справжні франuузн. Іхні візити аж обридли мені, бо дуже вже багато; а крім ТОГО, мене силуються затягти до себе в СВОЇ хати, щоб ЯК~ найбільше людей могло подивитись на «москоба» (я тут «мо скоб», бо про Україну ніхто тут і не чував). Перші два тижні ие мене uікавило, і я зробив навіть дуже багатоетнографіч· них спостережень, та нарешті стало нудно. Останній тиж день я силуюся випроваджувати всіх од себе, а ходити до когось - зовсім не хочу. Зрештою і самі араби (деякі) трохи охолОЛИ до мене, 60 помітили, що я не хочу ХОДИТИ до uеркви (я мусив тут воювати довгі війни за иеє право). Опроче, мені здається, ЩО я таки ВСТИГ ЇМ витамувати, ЩО я не чистий «москоб». Тут ідеї «наuіональність» не розумі· ють, тут її місце заступає віра, а через те я довго не міг нікому вбити в голову, що, хоч у нас і однакова віра з велико· русами і однакове плем'я і однаковий иар, але наuіональ ність не однакова. Мені здається, що я к с Л і д мене так· таки ніхто й не зрозумів; тільки ж будь-ща-будь почали розуміти, що я не хочу через шось залічувати себе до «мас КО· бів». І от тепер я менше маю візитів, менше чую європей ської мови, чую лиш арабську. От хіба в городі, на пошті там доводиться балакати і по-франu[узьки], і по-італьян, ськи, і навіть по-німецьки. Україниів тут нема жодного. Росіян є восьмеро: віце консул із жінкою (князь Гагарін) та чотири вчительниці із своєю начальницею в інституті «Бакурат ель-іхсан», та ще начальниuя всіх палестинських шкіл «Палестинского общества»*- Черкасова. Інститут недалечко од мене, і я там частенько буваю (сидю півгодини або й годину часом), значиться, поки що не забуваю хоч російську мову. Тільки ж У маї всі вчительниці їдуть у Росію, а що до консула хо дити далеко та й не надто цікаво, то тоді я, мабуть, зовсім обараблюсь.

[.:.!

Мусульман тут мало, самі християни, сваряться

з~ В;IРУ,- і ото всенькі їхні розумові інтереси! Найпоряд· НІшt, здається, тут католики, 60 вони мають навіть УНівер. ситет (медицина), а окрім того, скількісь середніх шкіл.

А пра~ославні (серед них я й обертаюся) - то вже найпо· ганшии тут народ. Іхне вище духовенство - греки; греки тії дбають лиш про свою кишеню, а для того й не бажають. щоб у православних арабів були школи. Православне пале стинське

общество

поодкривало 263

скількись православннх

шкіл для дівчзт (д Л Я Х Л О n U і в н і), але ж ие. крапля в морі; до того ж «Палєстинское общество» стосується вороже до франuузької мови і не хоче пускати її в свої школи, а араби, натурально, не можуть з UИМ помиритися, і от У школи <Палестинского общества» йдуть тільки самі· сінькі стипендіатки ... Куди ж діватися православним хлоп· uям? Батьки, прикидаючись, що ніби вони прихильні до католицтва, оддають дітей ДО єзуїтської гімназії, j там ДИ R тина зовсім псується: вдома і позаочі глузує з католиків, в щколі вдає католика. 51 розбалакувавсь більше ніж із двадuятьма хлопuями, що вчаться у єзуїтів, і тепер в 6-7 класі: шкода бідних дітей. Вони здеморалізовані

і не знають, що вони здеморалізовані І· .. 1.

Що тут добре - тепло. Зими тут немає, і отож тепер погода така, як у нас в маї і юні. Скрізь зелено. Пальми, апельсини, лимони і др.- вкриті овочами, другі дерева ивітуть, на третіх, де листя пообпадало, видно пуп'яхи. Природа тут розкішна. З кожного горбочка чудовий вид иа море, на город, на Ліван. Тепер зима, сонце не дуже пече, і, коли я втомлюсь од праuі, я ходю по шляхах, наче в саду.

Та заразом тут є всі умови, щоб загинути. По хатах нема ані грубок, ані камінів, а підлога кам·яна. З підлоги холод іде в ноги навіть серед гарячого літа, заслабнути тут зовсім легко. В мене вже ревматизм. Вночі тут велика вогкість: якби була грубка, то нічого б не було, але ж гру· бок і т. ін. немає, а через те я, лягаючи вночі на постіль, добре почуваю, що ВСЯ постіль навогкла. Всі бейрутинuі хорують на ревматизм, навіть природні бейрутинці . .друге горе для європейця - тутешня їжа. Все, що тут їдять, «вещь В большом количестве нестерпимая». 51 боюся все те їсти; уся моя їжа - виноград з хлібом. Гарячої Їжі (супу, борщу і т. ін.) і чаю тутешні люди не знають. 51 іноді вмираю з голоду, бо з цілого обіду не можу з'їсти ані шма точка.

Тільки ж велика маса нових вражень не дає мені знер вуватись. 51 чуюся здоровим. Навіть ревматизм - і той я одтерплюю доволі спокійно. Наших часописей тепер не читаю, бо ще не прислано жоднісінької. Ніяких листів ні од кого ще не маю, бо допіру цим-о тижнем повідомляю всіх про свій адрес. Пошту тут не розносять додому, а кожен сам приходить і питає, чи нема йому листів. Через те я не подаю Вам свого

264

точного адресу (з назвою вулипі і дому). Мій адрес для ли стів такий: Ч ере з В е н у, Beyrouth (Syrie), а М-І

Agathangelos Krymski.

Треба завжди додавати слова: «Через Вену», бо інакше лист піде не австрійською, а руською поштою і через те опіз ниться на Д в ати ж н і (1) Австрійські пароходи частіш і скоріш ідуть од російських. З в і д с и - то. ще можиа посилати руською пошто!?, але с ю )( и Н.І. Вас дуже просю ВИрІзувати з МОІХ ЛИСТІВ мар ки

і одсилати мені кожен раз, як писатимете. Буду Вам дуже вдячний, коли не занедбаєте пього прохання, себто шоб к о ж е н

Р.

р а з.

Ваш

А. Кримський

S. Он ледве був написав Вам, що деякі араби мене

покинули, аж вони самі прийшли оце зараз до мене та ще з новітніми. Приходять дивитись на мене, як на дивовижу.

Ні, я для них таки «москоб» і тільки,- годі! .. Зрештою, як ви иавчите тутешніх людей ідеї наuіональній? Адже, в такім разі, вони мусили б признати, що араби-мусуль маии - одної нації з ними. А цього ВОНИ ніколи не при знають.

1897 134.

ДО В. Ф. МIJlJlера Бейрут.

МногоуважаеМЬІЙ Всеволод Федорович! Одновременно ПОСЬІлаю заказною бандеролью (в универси тет) два 9кзеМQляра моего перевода Клоустона и «illах-наме» и прошу принять от меня один 9кземпляр на память себе, а другой передать Каллашу; во избежание всяких цензур НЬІХ затруднений я ему не сделал никакой надписи. Мне давно уж хотелось написать Вам, но не будет пре увеличением

СІ(азать, что у меня до сих пор не БЬІЛО нн еднной минутки свободной. понадеявшись на свое знание литературного арабского ЯЗЬІка, попал впросак:

51,

приехал

меня НИКТО не понимает и я

никого

не

пони

маю. В первое время пришлось об-ь,:сняться письменно: писать ВОПРОСЬІ и получать письмеННЬІе отвеТЬІ; НО ЗТО

БЬІЛО несносно, и я с пеРВЬІХ же дней ревностно при нялся Из учать живой

язь!К. Оказалось, что нужно БЬІЛО

265

начать с произношения, и ВЬІ не можете себе представить, сколько времени и усилий я потерял на усвоение, напр.,

произношения звуков

и с. (h). По изумительному стече·

нию обстоятельств каждое слово, в котором встречаются 9ТИ звуки, имеет близкое к себе другое слово, в котором только

вм[есто] айна СЛЬІШИТСЯ гамза или каф (ПРОИЗНОСИМЬІЙ, как

гамза), а вместо С СЛЬІШИТСЯ

ИЛИ "!r', причем СМЬІСЛ 9ТОГО

другого слова существенно отличается от слова с

и с.

первы й месяц я ежедневно не менее часа употреблял на упражнення в произношении 9ТИХ звуков, а по праздникам даже

ПО

нес к О Л Ь кочасов;

кстати,

тут

нашлось

достаточно арабчат, с радостью ГОТОВЬІХ ПОУЧИТЬ «москобия». Еще хуже БЬІЛО дело с 9тимологией и синтаксисом, В 9ТОМ случае отношение новоарабского ЯзЬІКа к древнеарабскому можно

сравннть,

напр.,

отношением

русского

ЯЗЬІка

к церковнославянскому, Кое,как одолел я и 9ТУ трудность (хотя далеко еще не вполне), но И до настояшего временн не могу поладнть с самой важной трудностью: мой лекси·

ческий запас приобретен чтением произведений доислам· ских, Корана И писателей lО·го в., и потому слова, наиболее мне извеСТНЬІе, здесь теперь нанменее известны ' В послед· нее время я все понимаю, что мне говорят, но мен Я~ т О

понимают далеко не всегда, так как моя речь никак не может

еще избавиться от архаизмов. Я должен как можно больше читать ежедневно древних авторов, чтоБы не забь!Вать литературного ЯЗЬІКа и гото, виться к магистерскому 9кзамену, а кроме того, приходится

по четы еe часа в день тратить на совремеННЬІЙ ЯЗЬІК: два

часа с учителем, два часа без него. ОБЬІкно~енно к концу ДНЯ Я чувствую себя до такой степени устальІМ, что рука не поды аетсяя взять перо и писать кому,нибудь письмо, Только вот теперь миновала первая трудность, н работа не поглощает столько 9нергии. Понятно, что прежде всех пишу к Вам (ДО сих пор я за все время написал лишь

несколько писем кощу и Аттае да еще одно, также деловое, к Никольскому* и одно Янчуку КО дню нменин). Русских здесь, в Бейруте, очень мало: кроме меня, есть еще пять учителыІцц в институте Сюрсок да секретарь консульства со своей женой (консула нет еще). Видеться со всеми ИМИ приходится крайне редко, и я не могу не за· метить, что начинаю забь!Вать русский ЯЗЬІК ... впрочем,

<заБЬІВатЬ» - зто будет слишком сильное ВЬІражение, если скажу <ОТВЬІкать», то ,то будет правильнее. Все,таки даже и такое сознание БЬJВает по временам крайне тягостно. Арабизоваться,то мне вовсе БЬІ не хотелось. Насколько мне симпатична древня я лнтература арабов, настолько не симпаТИЧНЬІ НЬІНешние араБЬІ. В последнее время мне, пожалуй, приходится частенько христианами и другими,

с новейшими арабами, Orличительная

черта

но горожане двуличность

дящее дО ЧУДОВИЩНЬІХ размеров. вить

не

менее

разговаривать с горцами

КОТОРЬІе меня успели примирить

чудовищную

зто нечто ужасное. и

лицемерие,

дохо·

К 3ТОМУ нужно приба·

неразвитость,

не

мешающую,

однако, самомнению. Здесь два университета, нО в нИх только медицинский факультет, и потому даже здешние студеНТЬІ не могут похвалиться широтою взглядов, а что же

говорить об остаЛЬНЬІХ! УниверситеТЬІ (как и колледжи) миссионерские и

носят религиозную пропагаторскую

под

кладку,- ученик, по необходимости, должен всегда раЗЬІ' ГРЬІВать то католика, то протестанта, будучи сам

славнЬІМ, и с детства приучается к лицемерию.

право·

Под мои

окна беспрестанно приходят мальчики, расскаЗЬІВают,

ОНИ, напр., отстояли сегодня обедню у иезуитов, иезуИТЬІ

негодяи,

как они

насилуют

религиозное

как

какие чувство

православнЬІХ и т. д. и т. д. , - и в то же время каЖДЬІЙ из зтих мальчиков корчит в колледже из себя катол ика. Демо рализация здесь таК сильна, что люди никак не могут по·

нять ПРИЧИНЬІ моего преБЬІВания здесь, не могут поверить, чтоБЬІ я преследовал цели чисто наУЧНЬІе, и считают за шпи она. Ко мне несколько раз уже являлись человечки, пред лагая свои услуги и ССЬ1лаясь на ТО, ЧТО, МОЛ, такой-то и такой-то уже пользовались их услугами. (Значит, отчасти виноваТЬІ и европейские правительства). Не далее как день назад на улице встретил меня один из зтих рептилий, стал

уверять меня в своей преданности православию и уверял,

что может бьІТЬ мне очень полезен в «моем» деле. Я ВЬІР вался от него и

потом горько жаловался одному

из сту

дентов на такое отношение всех ко мне. Студент не нашел ничего обидного и заметил: "Не можем же МЬІ БЬІТЬ вернЬІМИ подданЬІМИ султана! Будьте уверенЬІ, что если БЬІ все н а в е р ное знали, что ВЬІ - рус с кий ш п ион, то еще лучше БЬІ к Вам относились, чем теперь». (А теперь, правда, все-таки

очень

хорошо

ко

мне

русский). ~67

ОТНОСЯТСЯ

З3

ТО,

ЧТО

Последние две недели, когда я наконец увидел, что имею право XQТЬ немного ВЬІЙТИ на воздух, я несколько раз ВЬІ ходил на лесистую дорогу ~азра'а (минут десять ходьбw от меня) и вступа.' в разговорw с феллахами, возвращаю ЩИМИСЯ в горы . ОНИ, кстати, во сто раз понимают меня

лучше, чем беЙРУТИНЦЬІ, и я их также. После первwх Bwpaжений изумления, как я не боюсь бродить в зтом квартале, где всегда режут христиан,

крестьяне очень простодушно

и откровенно начинали болтать, и зти раЗГОВОРЬІ остаются у меня наиболее отрадны ии впечатлениями от жителей

Сирии. В известной степени зто полезно и ДЛЯ зтнографии: я очень многое записwваю. Особенно многО удается мне СЛЬІшать пословиц:

здешние

жители пересьшают ими свою

речь, и сегодня у меня имеется пословиц 122, так что через два года наберется целая книжечка. Впрочем, об зтногра фических исследованиях можно будет подумать как сле дует только летом, когда я буду жить в горах, а теперь зто делать,

во-первwх,

трудно,

а ВО-ВТОРЬІХ, и времени нет.

Мне кажется t я никогда не занимался так МНОГО, как теперь.

ян.[аря]

н.

СТ.

Сегодня я получил ПИСЬМО от ~ypKoca и зкземпляр его перевода «Путеш[ествия] ~акария»* с надписью: «с бла года рностью за обязательное содействие», К сожалению, И из-под зтой надписи и из любезного письма в особенности прог ЛЯДЬІВает что-то такое, чего я угадать не могу, НО чув

ствую. Он уведомляет меня, что БЬІЛ в Петербурге и уверял барІона] р.озена* в том, что НЬІНешней весною или осенью я явлюсь в Петербург с готовой диссертацией, тогда как я не давал никакого права говорить о чем-нибудь подобном да и считаю неВОЗМОЖНЬІМ и бесполезны M нарушать НЬІНеш· нее течение своих занятий и ехать в Россию на месяца ПОл тора или два (ведь одна дорога до ОдеССЬІ - 13 дней). Еще он ВЬІскаЗЬІвает мне в письме пожелание, чтобw Лаз[арев ский] институт не сы ралл со мной той же истории, какую сы ралл с Ларионовwм. К чему зто пожелание, не понимаю: или есть основания опасаться чего-нибудь? Кроме письма ~ypKoca, пришло еще два: от брата и Аттаи. Брат БЬІЛ у Аттаи, разговор зашел о герое дня - Корше, и брат за чем-то заявил Аттае, что Вас я уважаю во много раз больше, чем Корша. Аттая помолчал, а потом с обиженнwм видом заметил, ЧТО вообще у меня институт на заднем плане и что,

напр., о моем Вblезде в Бейрут институт у"нал сперва 01 Вас, а уже потом от меня самого (Мур кос тоже об ,том за· мечает не без горечи, но еще более он негодует на меня,

чтО я перед отnездом не зашел ни к кому проститься). Письмо от Аттаи

вообще очень симпатичное и задушевное,

также содержит в себе одну странность.

но

В предьщущем

письме ОН находил для меня полезнwм не ограничиваться

Бейрутом, а поехать и в другие места, напр., вЕгипет; я ему ответил на 3ТО, ЧТО перееЗДЬІ

ЗТО лишь отвлеченИе

от дела и что в виду краткости времени, данного мне, лучше

будет остаться в одном месте и усидчиво заниматься; и вот

теперь он пишет: «Вижу теперь, что Ваша цель более серьезна». Значит, раньше он не бьш уверен в серьезности моих

занятий?!

Письма ,ти, пришедшие сразу, просто подавили меня.

С одной СТОРОНЬІ, тяжела мелочность людей, а с другой СТОРОНЬ!, Ч У в ств У ешь с е б яне о б над еже н· н ьІ М И даже обижеННblМ. Простите, многоуважаеМblЙ Всеволод Федорович, что сообщаю Вам все зти дрязги, но хочется излить перед кеМ-НИбудь душу. Только прошу Вас, не говорите никому ИЗ институтских НИ О чем зтом: если ОНИ УСЛЬІшат хоть намек, то окончательно вознегодуют

на меня. А я пишу, потому что пишется. феврlаля]

Вчера я вклеил в свое письмо жалоБЬІ на ЛИЧНЬІе мелоч

Нblе неприятности. Сегодня мне очень хотелось ВЬІрвать ту страничку, но потом я махнул рукой, полагая, что ВЬІ простите ,dОЮ болтовню. Полученнь!е мною письма пре рвали течение письма к Вам, начатого позавчера, и сегодня я кончаю. Я заговорил БЬІЛО об убийствах христиан и, ве роятно, хоть немного затронул Ваше любопьІТСТВО, но здесь, в Бейруте, релИГИОЗНЬІе убийства никого не заинте ресуют особенно. Зтот месяц идет спокойнее, но, напр., ноябрь, когда вечера начинались рано, бьш сезоном убий ств: то христиане убивают мусульманина, то мусульмане хри стианина. Заметить нужно, что Бейрут - город христиан ский, и мусульмане занимают в нем ЛИШЬ один квартал, тем не менее и в Бейруте нет спокойства. В день св. Михаила

(8 н[оябряJ) мусульмане произвели погром вквартале Мазра'в (смешанном) и приступили к разорению церкви, ТОЛЬКО войска, ВЬІсланное ПО настоянию консулов, разогнало их. Я, как европеец, ничего не боюсь, но несчаСТНЬІе арабbl-

169

христиане

трусь,

невозможнь,е,

потому

что

хорошо

знают, что правительство не наказало еще ни одного мусуль манина за

преСТУПJ,ение против христианина,

а если даже

посаднт ['иноватого в lЮрЬМУ (по настоянию коне улов) , то через день и ВЬJПустнт. Такое настроение здесь, в Бей руте, в самом спокойном из всех городов Турции, а что

делается в дамаске, в Триполи (где губернатор сам заве ДbJВaeT организованной шайкой грабителей, разоряющих, напр.,

посевь,)

об зтом

и писать долго бь,ло бь!.

С глубок!!м

уважением

А.

крымcuйй

Адрес: Syrie, Beyrouth, а М-г Аgаthапgеlоs Kryтski. (Улиць, не наЗЬJВаю, так как здесь почта не разносится на дом, а адресат сам приходит за нею).

135. До п. Г. Житецького Бейрут у Сірії

1897

янв[аря!,

р., 10 февр[аля]

дорогий Павле Гнатовичуl Здається, що вже цілу вічність не писав до Васl Тільки ж скажу по щирій правді, що, відколи я приїхав до Бейрута, я не мав ані хвилинки вільної. Я був вивчив стародавню арабську мову, якою, справді, пишуть і тепер письменні люди, але звичайна публіка не розуміє. Щоб не загинути навіть просто з голоду, я мусив узяти собі вчителя і цілий день учитися нової мови. Аж допіру оце можу вже сказати, що навчився сучасної мови; тільки ж скільки часу і енергії коштувало мені те знаттяl Живу серед арабів, у арабській сім'ї, де ніхто не знає

інакшої мови, як арабської. І навкруги арабщина. Язиком мислі тепер для

мене стала мова французька, бо всякий араб, який може більше~менше залічуватись ДО інтелігенції,

виховавсь у французів-ієзуїтів. Сам я не хочу ні до кого навідуватись, тільки ж мене навідують цілі сотки отих сфранцужених арабів, щоб побалакати з «москобієм» (так звуть тут усякого, ХТО з Росії, а слово «РУб) не вжива ється). Правда, останнім часом я вивчився дуже добре їх

270

випроваджувати, але передше не вмів того робити, та й са мому ж цікаво було познайомитись з тутешнім народом. враження - якнайпоганіше. Іще католики (resp., мароніти) - так~сяк, а вже ж православні - така погань, що аж бридота бере. Лицемірство, безідейність і безідеаль· ність, жадоба до грошей - ото Їхні прикмети. Навіть діти і ті вже здеморалізовані. Православних шкіл добрих немає, православні діти мусять іти до ієзуїтів, а через те з дитя чих літ привчаються кривити душею: у школі воно ніби католик, а вдома лає католиків, а ЗНОВ піде ДО школи знов католикує.

Найвище духовенство в православних

греки, а тії, зВЇll{е діло, не хтять дбати про школи, бо ЯК просвітиться народ, то не так легко буде його визискувати. «Православное палестинское общество» заснувало в Сірії і Палестині скількись початкових шкіл, але все те не до пуття t і ДО тих шкіл піде хіба тая дитина, в ЯКОЇ нема вже ніякісінької надії на кращу освіту. Школи "Палестинского общества» дуже елементарні, а найбільше вони не до смаку всім через те, що в них заборонено французьку мову. "Об щество», бачите, сподівається, щО воно КОЛИСЬ своїми ШКО· лами вижене з Сірії французьку мову (католицьку!). Ну, дай боже нашому теляті вовка спіймати! У католиків є тут університети; французька мова панує по всій Туреч чині взагалі, а в Сірії особливо; треба селитися десь на кра ю Бейрута (отак, як я зробив), щоб знайти сім'ю, де не знають французької мови; УСЯ торгова кореспонденція і книжки не інакше ведуться, як мовою французькою, etc., еіс., еtс.,-И8віть на австрійській пошті не говорять інакше, як по-французьки (та ще по-італійськи),- і "Общество» сподівається викоренити французький вплив скількомась шкілками! - православні мені дуже жалілись на все цеє. «МИ,- кажуть,- нічого не маємо проти вивчення MOCKOB~ ської МОВИ, МИ б навіть ЗГОДИЛИСЯ, щоб найбільша частина науки викладалась по-московськи - тільки ж щоб і фран цузької мови вчили, бо вона нам тут так потрібна, як хліб».

Буде тому років з п'ятеро, православні надумались (щоб не залежати од ієзуїтів) заснувати собі інститут для дівчат з програмою, не нижчою од католицької; частину предме

тів малося для практики викладати не по~арабськи, а по· французьки. інститут зачав робити велику конкуренцію ієзуїтським Soeurs de charite' . Та довідалося "Палестин1

Сестрам милосердя (франц.), -

211

Ред.

ское общество». Надавши якийсь-там орден голові шкіль І!ОГО товариства (т-те Sursog), воно випрохало собі дозвіл прислати до інституту шестеро російських учительниць

щоб ВОНИ вчили бажаючих російської мови, коли такі знай~ дуться. Найнявши ж таких учительниць, «Общество» н е сказало ЇМ, ЩО інститут не власність «Общества», а навпаки; ба навіть одну з-поміж них воно поставило за директрису інституту. І всім Їм «ОбщеСТВQ» загадало: вигнати з інсти туту французьку мову, а натомість запровадити рОсійську. Бідні дівчата, вихопленії (за винятком «директриси») просто З восьмого класу гімназії, приїхали цього року до Бейрута і заходились були витісняти французьку мову. Але що тоді сталосяll Я не можу Вам передати всього обурення арабів, як побачили вони, що на ЇХНЮ школу, засновану на Їхні складки, робляться такі замахи, що виявилася звідкілясь

:~~~н~к~~~е::g:~:~с:~опх:с~еи;~~~~~~:~;зи~о:м ~~~~~~~:: тепер хтять виперти французьку мову. Несподівано, силою реакції, теперечки проявилася в Бейруті така ненависть до російської мови, що й сказати важко. Кумедія із інститу ТОМ ще не скінчена, але не важко вгадати її кінець: або арабам пощастить виперти бідолашних московок, одурених «Обществом», і тоді інститут і далі цвістиме, або «Общество» новими орденами загарбає інститут собі, і в такім разі в нім зостануться самі-но стипендіатки «Общества», а решта дівчат покине школу і піде до ієзуїтських Soeurs de сЬагНе, щоб там лицемірити і деморалізуватись. Я Вам був згадав, що мовою мислі зробилася мені тепер мова французька, бо од неї ніде не втечеш тут, Н:.віть по глухих закутках. Тільки ж мені пощастило попастись у таку сім'ю, де знають тільки свою рідну мову, і в такий круг, де й другі люди (знайомі моїх хазяїв і їхні родаки) теж знають тільки арабську мову. Через те я був правий,

коли написав вище, що без доброго знаття сучасної араб

ської мови я б міг навіть загинути з голоду. Тим-то я був примушений дуже пильно працювати над одним-однісінь ким предметом - арабською мовою - цілих три місяці, які я тут. Про роботу для словаря не було чого й думати (коли навіть для листа для Вас не було часинки І). Звісно, далі піде діло краще: в мене стане більше вільного часу, але я вже бачу, що добре зробив, послухавшись Вашого наказу і не взявши з собою Ваших матеріалів. Про обро бітку не було б чого й думати тут: добре, що знайдеться

272

тут час хоч на просту праuю - збирання нового матеріалу. Оце зачну виписувати слова з южноруських апокрифів, виданих од Франка'.

Поки що скінчу. Щиро Вас люблячий і шануючий А. Кримський

Мій адрес: Beyrouth,Syrie, Turguie d' Asie, а М-г AgaКгушskі. (Вулиці й хати не зазначую, бо ТУ.Т

thangelos

одн аково не розносять пошту,

а кожен адресат, шо СПОДІ

вається л иста, сам приходить на пошту і питається, чи нема чого).

Посилаю «Шах-наме», просю прийняти

136.

як пам'ятку.

до о. я. /(ониського Бейрут,

Дорогий Олександре

3 февр[аляl СТ. ст.

1897

Яковичу!

Щодо своєї помилки з Леонтовичем', то я, на всякий випадок, надумався дещо зробити і надрукував у 3-м ч. «Зорі» свою заяву. Аж спокійніше стало на душі після того! Що ж до Вашої думки, щоб я написав статтю про Кот ляревського, то треба признатися, що тут Я цього ніяким способом зробити не можу: я привіз з собою тільки філоло гічні книжки і ні однісінької української літературно"і чи історично-літературної. ЯК же ж писати щось про Котля ревського, коли нема під руками ніякісінької потрібної книжки?! Та думається мені, що міг би я владнати справу трохи інакше: в августі 1898-го року я буду вже вдома, то тоді й могтиму написати статтю. Не буде пізно? Бо тут, щиро Вам кажу, це річ неможлива. Про Шевченкові листи нема ще й досі звістки: вони у кн. Гагаріна в Москві по якихось скринях, і він каже, що написав до своїх родаків і прохав їх розшукати листи та переслати. Та відповіді нема.

Стає мені важко жити в Бейруті. Це город християн ський, здебільше православний, і ОТОЖ, відколи Росія ви ступила проти Греччини, мене всі вітають лайками, а двічі кидали каміннями і гукали: «Оце москобі! бийте його! бийте!» Можна би вдаватися за поміччю до мусульманської поліції, та якось соромно кли кати мусульман проти хрис· тиян. Тим-то терплю. В усяк ім разі Бейрута не покину і зостануся тут ще

місяців.

Ваш 18 2-146

273

А. К.

137. До

Б. д. Грінченка Вейрут,

м[артаl

1897

Дорогий товаришу! Знову Вам ПОсилаю дещо, а саме Руданського. Марки просю зліпити і вернути мені, як Ви пе, спасибі Вам, зро били з переднішими листами. Просю Вас і раз у раз так ро бити. В апр ілі я спродав в один московський магазин uілу скриньку старих марок, а гроші одіслав (долучивши, правда, ще дещо) у Полтаву на пам'ятник'. А за Ваші книжки Вам спасибі. І «Стефенсон», і «обкладкю) дуже иіка ві. Дуже добре було б, щоб uензура дозволила якнайбільше таких книжечок. Щодо кінuя «M[apiїl Стюарт»', то найкраще буде, коли ВИ ЙОГО вишлете на адрес: Марии Ефимовне КРЬІМСКОЙ, Звенигородка, КиевlскойJ губ. Питаєтеся про свою драму'. Писана вона дуже жваво, захоплює увагу читачеву , мова дуже гарна. Але з історич ного

погляду

вона

мене

не

задовольняє,

так

само

як

і з етнографічного. Етнографічних подробиuь усіх вилі чувати не буду, а вкажу, напр., дуже ярку: жінки в Туреч чині не ходять з одкритим обличчям, Їх ніхто побачити не може, жоден мужчина не може з ними балакати так, як

балакає Халіль з Аміною; других неточностей етнографіч НИХ, кажу, вилічувати не стану, скажу тільки, що вся об становка не дихає на мене Сходом. З історичного боку теж закинути можна багauько. Я, не хвалячись, скажу, що ба гато перечитав наших і польських письменників XVII віку; особливу увагу я звернув на побутовий, на культурний бік тогочасного українсько-польського життя, бо давно вже мав на думиі написати гумористичний роман з 16-го століття і через те зібрав матеріали. І ото, яК читав я Ваші «Ясні зорі», то я нічогісінько не знаходив у них такого, що віяло б тогочасним духом. Звісно, ие моє особисте, суб'єк тивне враження. Та, думається мені, не тільки я І а й усякий скаже: «Не З 17-го віку Дмитро!» І Аміна теж: коли вона має бути продуктом Туреччини, то я р і ш у ческажу, що ие постать неможлива; коли ж вона мала б виробитися

під умовами життя вкраїнського, то теж треба поставити над нею знак питання. На мою думку, Ваша драма - драма сьогочасна, а не давня. Ви, трохи позмінювавщи дещо, могли б її переробити на сучасну!

274

Така моя щир а гадка. Ви хотіли щирої, я Вам і ска зав щиру. Гнівайтесь або простіть. Може бути, я трохи й зміню свою думку,

як дочитаю

драму до кінця (бо надруковано досі лиш три дії). Що на театрі вона матиме поводження, про це нема що й балакати. Охоче пришлю Вам рецензію «Діла», скоро надрукується. За мною ще багато рецензій. Про «3тн[ографические] мат[ериаЛЬІ]» почав та ще й не скінчив*, бо з черги мусив спершу дати рецензійку (дуже ш~иденьку) на «МатериалЬІ»

51стребова* та одвітити ДовнаРОВI*. його «письмо В редак

цию» друкувалось з мого відома* і за моєю згодою (Ви, певне прочитали його в «Зтн[ографическом] обозр[енииl»,

то Te~ep треба було дещо одвітити. Мабуть, «Киевlcкаяl

стар[ина]» згодиться надрукувати мою в ідповідь, яку Я вже й одіслав. Вашого «Неймовірного» вдома покинув Коли не шкода прислати сюди ще оди н примірник, то на пишу рецензію l Та все роблю поволі, бо є всякої роботи багатенько. По-арабськи, правда, я вже навчився чисто все розуміти і доволі добре самому балакати, та ще роблю багато в тім самім напрямі, хоч, правда, не та к багато, як перше. Зате читаю по-арабськи дуже-дуже багато: окрім того, ЩО велить мені моя програма, читаю багато просто для себе, щоб якнайкраще пізнати Схід. По-в країн· ськи написав за той час небагато: дві рецензії для «Зорі» [ ... ], далі написав, як Вам відомо, доволі довгу Вашу обо· рону проти когось із «б) ковинuів»*, далі - з пару кореспон денцій до «Буковини»*, нарешті - довгеньке оповідання «Розтління нравів»* В тім оповіданні, де оповідається про Бейрут, нема н якої брехні чи видумки, все - щира правда; тільки ж, щоб читачам буJЮ читати цікавіш, я одяг етнографію і взагалі свої спостереження в белетри стичну форму. Коли мені пощвстило В моїй «Psychopatia nationalis»* не дати читачеві занудитись, то й на «Розтлін, ні нравів» він не занудиться. Коли ж ні - то що діяти!

Так і буде вже ... Не хтілось мені спершу братися за белетристичне перо, та не втерпів-таки. Знвєте: «важко не писати сатиру», як каже Горацій.

Бажав би почути Вашу думку про «Шах,наме», -по T~OXY й про мій переклад, а найбільше про те, чи не нуд н! шматки я вибрав. Мені здавалося, що я повибирав такі, які ЇІ не спеціалістові пікаві будуть, та чи так воно? 1

Не І-'арто робити бандероль з полотна, бо й папір

дорогою.

18*

275

не пораеться

Тепер про «Зтн[ографическое] обозр[ение]». Ні, Ви по· миляетесь. Певне, не 11 крб., а тільки 10 крб., - прииай"Иі, мені так пам'ятається. Коли ж додати кошти пер'силки (І крб. І О коп.) та од кинути ті 5 крб. 50 коп., шо я був Вам винен, то вийде, що В и мені винні 5 крб. 60 коп. Як схочете вислати, ТО вишліть на ім'я моєї сестри. А ТО, звісне діло, можна й заждати, доки я верну в Росію. Зв 1896-й р. поки що вийшла справді одна кннжка.

Нема де

правди

дітн,

«Зтн[ ографическое]

об[озрениеl.

дуже спізняеться, особливо ж минулого року.

Коли б Вам справді захотілося колись оселитнся в Сірії чи Палестині, то нема ні чого легшого: запишіться на службу до «Палестинского общества», платять учителеві більше· менше 2500 франків річно, то мало хто охотиться їхати, бо європейських забав (театрів, чи що) тут немає, а природу не кожен любить. Кожні два роки даються служащим в «Обществе» гроші на переїзд до Росії,- і отож, звичайно, бува так, що приїде вчитель або вчителька до Росії та й не хоче більше вертатися до Сірії. «Скучно»,-кажуть. Щодо мене, то я б повік тут зостався,- так тут гарно! Неділя в мене віл ЬНИЙ день, то я ходю·ходю серед тутешніх лісків, садІв та пол ів, що розкинулися по горах, та й налюбува тися не можу. Особливо ж любо дивитися на Ліван та на море. Жалівсь я був Вам на тутешню їжу, що вона чисто рослинна; а тепер я так до неї звик, що на м'ясо і ди витис ь не хочу. ОЗДОРОВів зовсім.

«Словарю) «Киевс[кой] старинЬІ» не маю, бо, мабуть, він вий шов раза м з декабрською книжкою, а тая не прийшла сюди. А з янв[арською] книжкою не дістав анІ шматка «Словарю). Чи й не було? дозі Вам прислати не можу, бо щодня вчитель мій читає мені з ньоГо одну годину по-араб ськи (перекладае), а я йому усно перекладаю ЙОГО мову на французьку (це задля того, щоб привчатися J,o живої вимови). Книжка В. Ірвінга ні дач о г о не здасться, бо вона повна грубих помилоК і фантазування. Дозі

(<<Essai sп г e'Histoire de I'islamisme»') можна lIиписати з Лейдена (Hollande, Leyde, а М-г Е. J. Вгill, lIЬгаlге ed Непг). Цін а йому разом з пересилкою буде Вам коштувати 3 крб. паперових. ЯК писатимете в Лейден, то на всякий випадок заз начте,

щоб

Брілль вислаll ре ком енд О -

в а н О.

Ваш 1

«Нариси історії ісламу» (фРQJЩ.),-- Ред.

276

А. Кримський

Р. S. «Бук[овини]» не висилаю, бо слово в слово я пере писав статейку у своїй відповіді. Новина: сойм з в е л і в «Просвіті» під загрозою, що одбере субвенцію, друкувати все фонетикою.

Р. Р.

Мене командировано до августа 1898-го року.

138. До І. Я. Франка Бейрут.

Дорогий

22 m 97

товаришу!

Галицькі вибори скінчилися, тим-то рішаюся писати до Вас сміливо, не боючись, що відповідь не прийде.

Посилаю 3 крб.на передплату «Ж[итя] і сл[оваЬ 1897-го р. Із «Буковини» я довідався, що вже вийшла принаймні хоч одна книжка за цей рік. Будьте ласкаві, пришліть мені все те, що ВИЙШЛО вже, і присилайте далі. На Звенигородку не шліть нічогісінько. Книжки, що Ви вислали в январі, ще й досі не прийшли. Повідомляють мене, що вони вже в Порт·Саїді. Бога ради, звістіть мене, скільки коштувала Вам тая пересилка. Мені давно хоче ться порахуватися з Вами, та Ви мовчите, нічого не одпи суєте.

«Апокрифи», спасибі Вам, прийшли. Гарне видання! Тільки ж Крехівська Палея - пам'ятник не южнору ський, а новгородський або псковський. Книжка прийшла позавчора, то ще не встиг заналізувати ЇЇ, але вже бачу, що Крехівська Палея писалася не в Ю[жній] Русі. До речі. Ви згадуєте про Коломийську Палею, що вона вже вийшла вся. 51 так і не встиг побачити другого ви пуску. Чи він У Вас є? Бо, коли пам'ятаєте, в мене є квиток

на 2-й вип. тої Палеї ,- квиток, за який заплачено В а

ш и миг рош им а (Ви того бажали). Звістіть. В Москві є в мене брат, то він може взяти од видавuів той випуск (коли він справді вийшов) і переслати Вам. Ваш

Адрес:

Krymski.

А.

Кримський

Beyrouth (Syrie, Тшчиіе d'Asie), а М-г Agath.

139.

До О. С. Маковея Бейрут, 18

ш 97

Високоповажаний добродію! Вчора я Вам вислав статтю про політичний дух, який панує в Сірії. Сьогодні оце шлю дві заміточки·: одну про жидівський «розгром» (як кажуть у Росії) і другу про фонет[ичнуl правопись. Про жидів - це я виписую дословно З того листа, який до мене прийшов сьогодні. Написав я гумористичну повістку з побуту тутешиіх арабів· (хтів був писати етнографічиу статтю та й і сам не знаю як - взяв та й написав белетристичну гумореску!). 5'1 би був охоче прислав її до «Буковиню>, коли б Ви пообі цяли мені н еду ж е виправляти її, себто не виправляти мого синтаксису j зоставити цілими слова: вона, ВОНИ та закінчення ~СЬКUЙ, -цькuЙ. Ваш А. Кримський

140.

До п. Г. Житецького Бейрут,

Дорогий

Павле

ІУ

Гнатовичу!

«Ищите прежде царствия божия, а сия вся приложатся Вам ... » Оці Ваші слова, будьте певні, вік буду пам'ятати. щиро працюватиму над словарем, не дбаючи про нія

5'1

кісінькі премії, тільки про те, щоб до пуття дійти ... А втім, можу по щирій совісті признатися, що ніколи я не працював задля якихсь там кар'єр, матеріальних вигод і т. ін.: скільки себе згадаю, працював я тільки через те, що мені любо було працювати. А обставини самі собою складалися так, що я, зовсім проти своєї сподіванки, знаходив собі і якусь матеріальну користь. 5'1, напр., ніколи не дбав про літера турний заробіток і ні в кого не просив роботи для себе: аж от, проти моєї волі навіть, знаходилися раз у раз людці, що притягали мене до якихось видавництв, де за працю ПОІа.

тять. І за професуру я ніколи не марив

278

та знайшлися

люди, що потурбувалися за мене більш, ніж я сам (проф. Міллер), і розміркували, замість мене самого, яКим шля хом я маю піти попереду, а яКим потім, щоб усе сталося для мене якнайкраще ... Отак і з слова рем буде: працювати без усякої гадки про якісь академічні нагороди, а коли вони потім прийдуть, то це буде для мене несподіванка. Поки що зараз я ще не багато зробив: ото тільки, що Франкові «Апокрифи» переглянув, та й усе. Та самі знаєте, що в спеціальній командировці не багато часу зостається для інших праць. Я зараз зробився таким арабином, що аж-аж-аж! За рік і три місяці верну до Росії, літом уложу собі курс для своїх будучих студентів, а як приїду далі в Москву, то в мене Д у ж е багато буде часу для україн ської (sc. словарноі) праці. Бо навіть для магістерської дисертації (орієнталістичної) в мене є вже готовий мате ріал, і обробляти його зовсім-таки не доведеться багато. Дякуючи тутешньому гарному кліматові, набрався здоров'я і оптимістично дивлюся на світ. Ах, як би я бажав, щоб Ви тут побували! Тут усяка хвороба кудись іщезає щоправда, тутешні люди дуже нещирі: звісно, левантинці ,мішанина семітів і греків, яких недурно звуть си! шеп sceleritatis1 . Та я навіть на них дивлюся поблажливо й ви бачливо, бо тутешня природа виганяє з серця всяку злість і родить душевну гармонію ... в душі європейця, додам (бо в тубільців я щось не помічав «душевної гармонії», а навпаки - величезну дисгармонію). Навіть своєї роз відки про Соболевського* ніяк не можу послати до «Київ ської старини», бо що зачну писати - то все здається дуже різким, тон - занадто воitовничим. Так ото ще й досі не по слав нічого до редакції. Руданського т. І зараз немає в мене, а буде, мабуть, тиж нів за три. Та, певне, матиму тоді вже й том3-й (<<Приказки»).

бо коректуру останніх його листів прислано мені вже два тижні тому. Все те заразісінько попересилаю Вам. А тепер засилаю до Вас мою белетристичну пробу'. З передмови побачите, що воно таке. Додам іще, що в першій повістці дуже крута мова, бо тая повісточка друкувалася в одній галицькій часописі: і галицька редакція дещо поперекру чувала, і сам я тоді не навик писати; а потім тая повістка

пішла без змін до передруку. Цікавий би я дуже почути

Вершиною злочинності (лаm.).- Ред. 279

Вашу думку про свою белетристику. Перші дві повістки, я знаю, зовсім дитячі; на опрочих лягла й пізніша печать. Щиро Вас люблячий

глибоко поважаючий Ваш А. Кримський

Р. Чи не будете ласкаві зробити мені невеличку при слугу? Виріжте тую марку, що наліплено на конверті, і перешліть мені; коли ж у Вас не загубилисн мар ки на передніших моїх посилках, то і їх, спасибі Вам, пришліть. Це не для мене, а на добродійні цілі.

141.

До Б. д. ГрІнченка Бейрут,

Дорогий

18 V 97:

товаришуl

Мою статейку в Вашій обороні Франко не надрукував· каже, що багато буде честі для «старого батька г,еребенді», коли на всяку його увагу одповідати. Він радить мені вда тися до «Буковини». Я йому на те написав, що бажав би таки бачити свою статейку ніде, як у.Ж[итіl і сл[сві] •. Не знаю, що він одвітить. Я зрештою не думаю, щоб обидві замітки, виміряні проти Вас, писав «старий батько Пере бендя»: рецензію на катеринодарську брошуру, певне, пи сав не він. А втім, хто ЙОГО знаєІ .. В усяКім разі, Кониський зачинає мені робитися дуже несимпатичною людиною. На всякий випадок посилаю Вам вирізки, де говориться про Вас. Не знищуйте їх, а переховайте для мене. Примітки, які там є, я поробив, читаючи вперше,- не вимазуйте Їх. Щодо Ваших ,Ясних зір., то бачу, що Ви на мене вже образилися. Poetarum irascibile genus'. Та таки Ваша в ідповідь мене не задовольняє. Я ж бо не в тім бачу ненор мальність, що Аміна балакає з н е в о л ь ник а м и парубками (Ви покликаєтесь на сестру візира Гусейна і Конецьпольського),- ні: мене вражають усі розмови Амінині з Халілем. Це річ таки неможлива. Ви кажете про Аміну, що їй «таК натурально зневажати заКони

Лражливе плем'я поетів (лаm.).- Ред.

280

і звичаї того житгя, яке вона так ненавидить». Але ж це не од неї залежить: б а ш а їй би був не дозволив балакати 3 КИМСЬ стороннім; 3 невольниками інша річ, бо то «бидло» ... Ох, я б бажав, шоб Ви пожили хоч тиждень на Сході, то Ви б навіть тепер, за часів уже підупаду іслам· СЬКИХ звичаїв, побачили би таки, наскільки неточно обма 8

лювали Ви жіноцьке східне життя. Що знатним туркеням було волі більш, ніж другим, це правда, і історія серайля нам про це свідчить ярко,- тільки ж то була воля зовсім інакшого сорту (політичний вплив), не така, щоб жінкам можна було балакати самим із кимсь чужим ... Або знов: чужа людина Халіль має право ЙТИ в сад, де ходить жінка башинаl Такі сади зачинялись і зачиняються щонайміц нішими брамами ... Чи знаєте, що, напр., і тепер у «європей ськім» Бейруті ніхто не сміє приглядатися до якоїсь жінки, завішаної вуалем, що йде шляхом? Бо бува часом так, що брат або чоловік тієї жінки стоїть десь поблизу і зараз штиркне цікавого кинжалом. (На превеликий жаль, в мене вже нема того ч. «30!,і», де є спис дійовим особам. Через те не згадаю точно, хто саме Халіль. Якби він був дуже близький родич, напр., брат баши н, то Аміна могла би мати дозвіл од баші бала кати з Халілем без вуалю). Ваші звістки про з'їзд сценічних діячів' дуже цікаві. 51 російських часописей читаю мало: «Новое время», що при ходить на тутешній російський дівочий інститут, та «С,-Петербургские ведомости»', які дістає консул. Більше нічого,- «Русских ведомостей» не бачу. Це дуже-дуже добре, що Ви заявляєте про свої права, і хоч часописи не дозволено видавати, але й самий факт петиції має вагу,

51 дуже-дуже радий був довідатися про всякі ті заходи. Та от ще скажу: чи знайомі Ви з «C.-Петерб[ургскимиJ ведо мостями»? Газета, правда, консервашвна, але чимало де в чому симпатична. Тепер вона обстає за правами поляків

і теж давала місце дечому україноtlJі,1ЬСЬКОМУ (ювілей Мор довця, некролог Куліша з полемікою проти «Нового вре

мени»), Дуже охоче вона друкує все проти І,ензури і навела чимало фактів

цензурного

безправ'я в Польщі, Чи не

зн~йшлось би кого в Вас у Чернігові, щоб зложив ста теику про цензурні тиранства проти українського пись менства?

В мене є тут зайвий примірник «Листів на Наддніпр[ян ську] Україну», Може 6 Вн схотіли собі мати? Сама книжка, 281

очевидячки, Вам би ие коштувала нічого, а пересилка кош, тувала б із карбованець. Звідси, з Сірії, листи, хоч і товсті, не звернуть поштово уваги, бо всяк думатиме, що я опи сую Вам тутешнє життя, природу і т. ін., а через те й лист важкий виходить. Чи хочете?

дуже зараз роботи багато. Через те кінчаю. Ваш А. Кр.

Р.

S. «Розтління нравів» - це так я придумав перело

жнти один дуже архаїчний арабський вираз, якого сучас

ний араб не зрозуміє. В моїй повістці мені декілька разів довелося мати діло з церковно-письменською арабською мовою,- то я, щоб лучче підчеркнути архаїчність мови у декотрих персонажів повістки, вкладаю їм в уста наші церковнослов'янські слова, тимчасом як інші люди в по· вістці говорять чисто по-вкраїнськи, себто по-народно му - арабському.

Р. Р.

Марки, як звичайно, перешліть.

142.

ДО О. Я. Кониського

Бейрут, 18-у97

Високоповажаний

Олександре

я ковлевичуl

Нарешті кн. Гагарінові прислали з Москви спадщину його жінки по їі опікунові. Листів Шевченка до Як. Лаза ревського не знайшли: чи і їх подерла княгиня, чи, може, московські родичі її не змогли Їх тепер одшукати, не звісно. Прислано тільки от що: 1) Офорт з підписом: «Т. Шевченко: 1859». Намальовано величезну вітласту вербу, що схилилась над річкою. По близу скали. 2) Иого ж малюнок олівцем: степ, неподалечку гірка й бай рачок, у траві лежить убитий козак, а коло нього схи лився його товариш. Підпис: «Помер козак - луна гуде». На тім самім листі паперу € й другий малюнок, теж із козацького побуту. Малюнки доволі недбалі. 3) Видання Жемчужникова «Живописна Я Украина»· без чч. 5, 7, 8, 9, 21, 27, 30. Потім, після ч. 3О-го, € от які: Ч. 38, 43, 45. 4) Офортовий портрет історика Маркевича (1804-1860),

отой самий, що поганенько видала «Киевск[аяl стар[инаl», з тим самим підписом (<<Ньше ВОЛОСЬІ мои седы > люнок Жемчужникова.

282

etc.).

Ма

5) «Дівчина плаче» - малював Жемчужников. Покра· шений трьома чи чотирма барвами. Здається, Катерина. Підпис: «Жемчужников, Париж, 1861». Чи мають усі оті речі я кийсь інтерес для любителя? Ваш

щирий

Adresse: Krymski.

прихильник

Syrie.

143.

А.

M-r

В е у r о u t h,

До

В. Ф.

Agathangelos

Міллера ИЮЛЯ

с.

Многоуважаемь.Й

Кримський

СТ. СТ.

Шузйр на

1897

г.,

ЛИВ8!1е

Всеволод ФедоровичІ

Живу отшельни ком на Ливане. Более двух месяцев не имею никаких писем из России. Сегодня очень захоте лось писать .< Вам. Мне сегодня исполниЛОСь 8 месяцев моего пребьшания в Сирии. А мне представляется, что я уже тут 8 лет и свежие впечатления моего пребь,вания здесь, о которЬІХ я Вам пи сал,

теперь

мне

представляются какими-то

отдалеННЬІМИ,

давно пережитЬІМИ. Сирия перестала меня поражать, я еней совершенно освоился. Крайнее ослабление зрения, близкое келепоте (от раБОТЬІ над рукописями в последние три

ме

сяца), тоже поддерживает во мне иллюзию, будто я уже тут много лет: раньше для такого ухудшения гЛаз мне требо валось года три-чеТЬІре.

Настроение умов в Сирии сильно изменилось за послед· нее время. Когда я приехал, то еще жива БЬІла любовь к России, хотя и тогда уже СЛЬІшаЛоСЬ недоумение по поводу ее поведения[ ... ). В мае и июне мне старались доставить побольше случаев видеть цвет арабской науки и по тому приглашали меня на всякие аКТЬІ (оБЬІкновенно соединеННЬІе

ученическими

театральнЬІМИ представлени

ями), заседания учеНЬІХ комитетов упражнения в арабе ком ЯЗЬІке очень всякие

такие uеремонии

и,

УВЬІ,

осталея

и т. п. Я для охотно посещал очень

неутешен.

Так как на простом Р3ЬІке наука и литература считаютСя недозволительной, то знергия учеников и учителей уходит

на ТО, чтоБы1 изложить свои сообщения

283

на старинном ЯЗЬІ-

ке (вроде нашего церковнославянского); позтому забота о форме убивает содержание. Помню я свои неотрадны e впечатления от заседаний студентов Меринанского у[ни верситеJта. Одно БЬІЛО посвящено химии: ее истории и ее значению. Народу (особенно женщин) набралось тьма-тьму щая, я ожидал, что чтение будет популярное, но оказалось, что кажды й из референтов старался говорить «штилем ВЬІ соким», И ПОЧТИ никто из присутствующих ничего не понял.

А содержание?- история химии БЬJЛа изложена до отвра щения поверхностно, окислороде БЬJЛа произнесена какая-то гнусная беССМЬІсленная болтовня, праКТlj'-lеское значение химии БЬІЛО сведено к тому, ЧТО химия дает средства окра

шИвать шелк нелинючими красками. Зато много БЬІЛО жести куляций, риторики, стихов (в честь кислорода, напр.) и всякой безвкусицЬІ. Другое заседание того же общества БЬІЛО посвящено вопросу: .Что вы е?? жизнь бедуинов или горожан?» Вследствие большей ПРОСТОТЬІ предмета публика лучше понимала, и все-таки что ей БЬІЛО преподнесено!1 Вопрос разбирался в форме спора. Защитники бедуинской жизни ссьtлались на ТО, что в ПУСТЬІНе есть честность, тогда

как в Бейруте нельзя двери оставлять открьІтыми,. и что отсутствие потребностей есть счастие. Все 9ТО БЬІЛО еще сносно (хоть сказано крайне по-детски), но симпатия пуб лики осталась на стороне их ПРОТІІВНИКОВ, КОТОРЬІЄ 9нерги

чески орали, что в пустьше, если зуб заболит, то не най дется врача под рукой, а если за хочется сварить порядоч НЬІЙ обед, то припасов нет никаких: макаронов - и тех не найдешь ... небезынересc но, что ни один из спорщиков

(я нарочно навел справки) не слы ивалл о Жан-Жаке Руссо. Конечно, и 9ТО второе ззседание БЬІЛО полио ОД, декламаций, маханий руками и т. д. Сверх всего (и 9ТО положительно СТЬІД для американцев,

училище

КОТОРЬІХ

зто происхо

дило) рассьшался отвратитеЛЬНЬІЙ фимиам султану. У иезуи тов, т. е. у Их воспитанников-арабов, дух царил иной. Во всех

ИХ

ззседаниях

не

УСЛЬІшал

НИ

одного слова

хваль!

султану. Но насчет науки там еще хуже: все сводится к теологии и схоластике. Один из их учителей (их же вос питанник) составил великолепную, по мнению бейрутцев,

драму «Мученик верноcrи» (;Cj~1 ~). на

ее представлении. Драма

да

осведомился

автора,

присутствовал

псевдоклассическая . Ког неужели

он

не слы ивалл

о новейшей драме, он признался, что нет: новейшая фран-

284

ц[узскаяl литература, как еретическая, иезуитами;изгнана, Прав;\а,

"роме псевдоклассических драм,

иезуиты

иногда

знакомят арабов и с Шєкспиром, напр. с «Макбетом». Но для соблюдения нуавственности женские роли ИЗГОНЯЮТСЯ,

и позтому вм[ есто леди Макбет иезуиты ввелн роль отца Макбета. главны e науки у иезуитов - изучение француз ского и староараБСКОГО язьша. Наук реаЛЬНЬІХ у них почти нет, а исторические и философские извращенЬІ. И все же зти ШКОЛЬІ и деятельность их могут заткнуть за пояс все

то, что сделаllО православныи.. Вернее,

православны ии

почти ничего не сделано[ ... ]. В мужеской школе «Трех святителей»

успешно

()L.JI ;'j"j.J)

преподавался

фран

цузский ЯЗЬІК и арабский «с их ветвями» (~,j)-'): «ветвь. араБСКОГО язы аa - арифметика, «ветвь» французского язы аa - также арифметика и еще, кажется, география. чтоБы не отставать от других школ, школа «Трех святителей. дала в течение года несколько театральны x представлений. На французские я, понятно, не пожелал ИДТИ,а на араб-

ские пошел. давали: «ЛукаВЬІЙ 'адвокат» (JI:o..JI c.s-t...JI). Оказалось, зто Былa переделка «Адвоката Пателена»*, иногда очень удачная, но обезображенная введением «доброго адвоката», КОТОРЬ!Й каждую секунду опро вергает речи «лукавого адвоката». «доБры й адвокат», соз

дание чисто арабское, оКазался ДОСТОЙНЬІМ себя: он не играл, а держал речи к публике, составленны e по всем правилам араБСКого безвкусия, т. е. с напы енностью,' непонятныии (для публики словами, неуместныии стихами, плоскими, как клоп, если не площе). В антрактах читались приторныe хвалы султану и бейрутскому валию НаЗЬІм-баше, так что тот не вытрпел,' встал и ушел среди хвалеБны x ему од_

Трогательно бьІЛО видеть тот знтузиазм, с KoTopыM публика приветствовала

каждое

замечание

о пользе мошенничества.

«лукавого

адвоката.

Все вообще аплодировали ему

восторженно, а мой сосед (не знаю, кто он) просто раскрас

нелся и громко на весь зал повторял: «Правда І ПравдаІ Честностью не проживешы . Как Бы для завершения впечатлений мне на другой день попа.оос;' книга (изд. 1895 г.) Михаила Ас'ада Ростома

.y~ .} c.,.-,!.".-J1»1. 1

Книга

приглашает арабqв

«Чужоземець на 3axoдi~ (араб.).- Ред.

285

плюнуть

на науку, заняться торговлей и ехать в Америку. Одна глава 9ТОЙ книги так и озаглавлена: «Превосходство торговли над учением». Аргументы ' как ВЬІ, ко· нечно, угаДЬІваете, денеЖНЬІе. Другая глава (тоже сти хо· творная,

как

предыдщая))

~I.,:....II ,j,!1~ Іі .~

":/

начинается

возвы енно::

~~I 4.)'" ~ ~

«Нет ничего

в городах оседлого мира, ЧТО ззслуживало БЬІ хвалыl' по· лобно занятию торговлей». Далее я Вам приведу отрывии в переводе без текста: 3анимающиеся нею

люди слзвны •. своБОДНЬ1е,

И в руках их умножаются динары. В продаже нет тех неприятнОС'тей, Какие 6ы аютT ОТ СJJужБЬJ У людей.

ДОМОХОЗЯИJfа

вы шаяя

порука-

Зто та, которую дает купец

и т.

д.

Книга пользуется успехом. В начале июля стало в Бейруте невЬІНОСИМО жарко, и я с семьей Аттаи переехал в ГОрЬІ. Так как я здесь лИшь несколь, ко дней, то еще не осмотрелся и не ознакомилея с людьми. Крестьяне, во всяком случае, ДОЛЖНЬІ БЬІТЬ симпатичнЬІ, но я их еще не знаю. местны й священник, содержатель ШКОЛЬІ, Сделал мне визит. ОказЬІвается. и он подражает бейрутинцам насчет «комодий» И старается их устраивать в своей школе. «Что за комодия Бы аa у нас зимойl - хва

стался он как-то Мне.- Играли комодию об Ор ас и Курьяс. БьtЛа война у Рима игорода Альба-Лонги. Орас убили Курьяс, на сестра Бы аa недовольна, и брат ее убил. И как же мы сделали ловка! Тот, КОТОРЬІЙ Бы л на сцене, держал револьвер незаряженны й и только показал вид, что ВЬІстре ЛИЛ, а за сценой МЬІ поместили настоящего, КОТОРЬІЙ ВЬІстре· лил в ОКИО. Сестра упала от рельвольвера убитая. Публика едва с ума не сошла от восторга».

доБры й священник, наделивший римлян револьве рами, правда, ие учился нигде. Но его глаВНЬІЙ режиссер, учитель Халиль, кончил курс в американской коллегии, а другой (имя его заБы )) - воспитанник иезуитов. Присмотрюсь к Ливану, опишу Вам. А теперь скажу «ДО свидания».

Ваш

А.

КРЬtJ<СКUЙ

Если случайно есть новости из института, сообщите мне. Аттая перестал писать и не ОТЗЬІвается на мои даже деловы e письма.

Адрес тот же: СЬоиаіг (иЬап).

Beyrouth

или с добавлением еще слов

28б

144.

до Б. Д. Грінченка с.

9 Дорогий

Шуеfiр

нз

Лівані,

окт[ябряl ст. ст.

1897

товаришу!

Ще тижнів з двоє тому буде лагодився написати до Вас,

та як стій занедужав на малярію. Тільки сьогодні допіру одужав. Восени недобре в горах, бува багато туманів, че рез те я незабаром маю з'їздити в Бейрут, дарма що там тепер стоїть ще спека, гірша од нашої спасівської. Тільки як згадаю я собі, що треба буде ось-ось кидати Ліван, то серце так і защемить: страх не хочеться, зазнавши щирих,

нелукавих гірняків, знов опинитися серед лицемірних бей рутян.

Буде тому місяць з трьома

днями, послав я довгу ре

цензію на Ваші «3тногрlафические] материаЛЬІ». Рецензія дуже прихильна, бо Ваша праця того варта. Про присуд конкурсової комісії Ви дізнаєтеся, певне, швидше од мене (напр., з «Русских ведомостей» між 16-20 окт[ября]), повідомте мене про результат, бо ця справа мене цікавить може не менше, як Вас. Літо зминуло в мене дуже затишно серед тутешнього гірського люду. Зоставалося чимало часу для читання тих творів на нашій мові, яКих в Росії я не читав. Перечитав я стару ,Правду» (тую, що виходила до 1880 р.) і тільки те пер зрозумів як слід усю заслугу Драгоманова коло тієї

Авгієвої стайні_ Ми й тепер звикли до ВСЯКИХ диких думок і вчинків У галичан, але ж те, ЩО т О д і чинилось, перехо дить усяку міру_ Часом, читаючи, на душі ставалО так гидко, що доводилось кидати на часину журнал. Дочи тавсь я і таких видань, як ,Хіба ревуть воли»', «Пан-наро долюбець.* і інші тамошні видання. З-поміж них тільки те, що писав сам редактор, справді робить ефект. Особливо статті про нарlодну] школу такі, що чималО здались би Вам в додаток до Ваших. Що ж до Мирного, то я дуже розча рувався. Досі я не читав його «Волів., а тільки багато на слухався про них; прочитав же - побачив, що не так-то вже вони мудрі, як про НИх слава йде; що ж до «Лихих лю

дей»> і ,Пана-народолюбця», то й не розбереш, чи то худож ницьКІ твори, чи політичні,

памфлети_ Мирний виїжджа

чи

публіцистичні

статті та

на знатті народного побуту

та на тенденції, а артизму в нього далеко-далеко менше,

287

"іж У його сучасника - Левицького. ( ... ) Прочитав, між ін шим, і ту славнозвісну «Курку»', яку - каже Мордовець К. Б ілиловський трохи не зарізав до свого борщу. Справді, грандіозиа п'єска. Чи Ви бачили коли ,Руську хату» Д. Млаки?' Отам Куліш надрукував свій переклад «Пісні піснеЙ». Ах, який же гарний переклад! Я, живучи иа Лівані, оцінив його як слід і часто, дивлячись на які-небудь чудові картини тутешньої природи, подумки цитую собі уривки з того перекладу. У Вас, певне, ,Руської хати» нема (бо

иа неї Ви не здаєтесь в <3тн(ографических] матер[иалах]»), то я наведу Вам хоч що-небудь. Дівчина марить про свого любого і одразу схоплюється З місця, бо щось почула вда лині: Чую, чую любий ГОЛОС! .. ОЙ, ее ж він біжить по горах, ее він скаче по узгір'ях! Милий мій

МОВ лань у полі,

МОВ сугак на вольній волі.

(Далі таємниче): Ось він дибле попід муром, До віконця припадає, Серед крати, проміж листя

Заглядає, ПРО~'ОВЛЯ€: «Встань, Дівчино уродливаl Вийди, вийди, моє диво! .. Ось бо вже зима минула, Від дощів земля ОСХfiула, Почала квітками грати,

Час пісні розпочинати!'

Квилить горлиця в садочку.

Висять фіги в зеленочку, Виноград цвіте" буяє, Любу пахощ розливає.

Встань, дівчино уродлива! ВИЙДИ-ВИЙДИ, мое диво!»

Скоро південь прохолоне І J5 тінях долина втоне, Тоді

сарною по горах,

Сугаком по тих узгір'ях, Що нас різно розрізнили, Прилини до мене, милий! Райські яблука там спіють, Всякі пахощі там віють,

Камфора злилась із нардом,

288

Нард розлився із шафрвном; Кассія і цинамони ~ саду тім достигають;

А 3 Ліван-горн дзюркоче Прохолодний бистрЕ'!!! чиrтнЙ.

Кожен розділ пісень» драму,

цієї

йдучи

драми (бо Куліш зробив з "Пісні за

Ренаном') починається

хором:

ЗДИВУВ8В':Я ЦАР премудрий, Здивувались його дуки, Що нема на світі сили Над дівоче серце щире. Не загасять серця fjОДИ,

Ані любощів - поюки, Х то б хотів любов купити,

Насміється вона з нього.

Ну, та цілої п'єси однаково не переписати,- годі вже тих

цитат,

Пишете про Ваш клопіт із цензурою. Є спосіб видати велику збірку хитрощами. Треба послати до цензора не одразу багато оповідань в ОД н і й збірці, а розбивши їх на три-чотири рукописи. Проти маленьких збірок цензор навряд що матиме і дозволить їх, а Ви тоді візьміть і на друкуйте їх усі вкупі, однією книжкою. Знаю напевне, що закон того не заборонює. Своїх оповідань якось нема охоти переписувати, бо пере писування - гірш од каторги. Опроче на душі лежить не переписана книжечка "Ислам,,* (для московського ви

дання «ВОПРОСЬ! науки, литераТУРЬІ, искусства и жизни») треба спершу переписати її_ ЯК видрукується, пришлю Вам. Провідна думка така, що сам собою іслам не погана віра (у арабів, персів), але в тюркського племені він вилився в такі форми, що став ворогом усякого поступу.

Руданського «Цар Соловей» і "Краледворська рукопись» у мене'. Не знаю, чи писав Вам про це. Ваш А. Кр. За тиждень буде тому рік, як я в Азії, а мені здається, що я вже десять літ тут. Швидше вже хочеться додому.

19 '2-146

289

145.

До В. Л. Левицького с. Шуейр

па

Jlif\aHi,

октlября!

1897

Високопонажаний добродію!

Рад би Я ВВОЛИТИ Вашу волю і прислати рукопис Рудан ського, та тепер не можу. Той рукопнс положено в скриню, де лежать словарні матеріали П. Г. Жнтецького·. Скриню тую привезено до мене додому на Вкраїну, а ключ пере· І слано сюди мені в Сірію. Я обіцявся Житець кому пильну· вати його словарних матеріалів (довголітньої праці) як свого ока і через те ні кому не можу дозволити перегортати тую скриню; але що рукопнс Руданського там. то це річ зовсім певна, бо сам Житець КИЙ власними руками поклав його туди. В маї я їду з Сірії додому, то аж тоді могтиму переслати Вам рукопис або рукописи. Тоді могтиму скопі· ювати і непристойні п'єси Руданського, а тепер не можна; я не взяв з собою рукописів Рудаиського, бо на поворотнім подоріжжю, ЯК я в'їду в Росію, всі мої рукописи підуть до цензури, а вона була б сконфіскувала Руданського. Щодо помилок в З-му томі, то, справді, краще буде випра· вити Їх аж у Б-м томі. Ваш

щирий

прихильник

А.

Кримський

В маї буду в Києві, то, певне, й «Іліаду» добуду, т. ІУ Паньківський мені не прислав*, але я послав на нього гроші

в Т[оваристJво, то дістану.

146.

До

В. Ф. Міллера

270кт[я6ря! ст. СТ.

1897, :1

Бейрут

Многоуважаемь!й Всеволод ФедоровичІ Из письма А. Н. Веселовского я узнал, что Вь! назна· чены директором ииститута. Позправляю Вас и Институт с 9ТИМ назначением, обращаюсь к Вам за советом и за пред· писанием, как мне поступать, каков должен бьІТЬ ХОД МОИХ

занятий.

290

Здесь в Сирии я занимаюсь и с КЛІо Ч И тел ь н О араб· ским язь!Ком: изучаю язь!к наРОДНЬІЙ, чтоБЬІ сознательно ОТНОСИТЬСЯ к ЯЗЬІКУ литературному; изучаю лексику старо·

арабского ЯЗЬІка,

которая есть океан; изучаю грамматику

литературного ЯЗЬІка В ее тонкостях и СПОРНЬІХ

вопросах;

читаю те произведения арабской словесности, КОТОРЬІХ еще не прочитал (а 9ТО тоже океан); учусь разбирать рукописи. Мое мнение такое, что именно так следует здесь заниматься,

потому чТО только здесь, в кругу знатоков арабского ЯЗЬІка, я могу легко разрешать всякие недоумения; в России таких блаГОПРИЯТНЬІХ условий для изучения собственно а раб· с ко го ЯЗЬІка ... я не найду. Мои занятия пог лощают у меня все мое время, и lя] совершенно не занимаюсь предме· тами для магистерского 9кзаменз, полагая І ЧТО ИМИ луqше

заняться в России, чем в Сирии: в те чаСЬІ, КОТОРЬІе я посвя, ТИЛ БЬІ, напр., еврейскому ЯЗЬІКУ, мне пришлось БЬІ УПУ· стить случай научиться полезнЬІМ сведениям из области ЯЗЬІка арабского. Таким образом, мои наУЧНЬІе интереСЬІ несомненно ВЬІ· ИГРЬІВают от того метода занятий, какого я придержи· ваюсь. Но не пострадают ли от 9ТОГО мои интереСЬІ СЛУ· жеБНЬІе? ПОКОЙНЬІЙ Кананов' представлял себе мое будущее так: . я должен поехать на Восток и усовершенствоваться в араб· ском ЯЗЬІке. По возвращении в Россию можно будет дать мне часть арабских лекций, чтоБЬІ я мог просуществовать в Москве год (1898-99) и приготовиться В 9ТО время к ма· гистерскому 9кзамену. По окончании того года я должен бьІЛ вьщержать В Петербурге магистерский 9кзамен, после чего мои права на кафедру бьІЛИ БЬІ прочнее. В течение второго года преподавания я должен БЬІЛ бьr написать дис· сертацию, затем защитить ее, и тогда имел БЬІ все несомнен· НЬІе права на профессуру. <Не говорю я, что диссертация должна бьІТЬ изготовлена непременно на второй год,- до·

бавил Кананов,- но ведь в Ваших

интересах написать

и защитить ее как можно скорее». На 9ТО я ему ответил, что считаю один год вполне достаТОЧНЬІМ вре менем для состав·

ления диссертации и что она для

меня легче, чем магистер·

СКИЙ 9кзамен, потому что время моего преБЬІвания в Сирии будет, в сущности, посвящено приготовлению к защите диссертau.ии.

со смертью Кананова его рушиться:

19'

плаНЬІ ДОЛЖНЬІ, конечно,

распорядителем моего будущего являетесь те· ~91

перь ВЬІ. Пожалуйста, сообщите мне, как ВЬІ смотрите на мои отношения к институту. Самое важное для меня - уз· нать, могу ли я надеяться по приезде своем из Сирии полу· ЧИТЬ

В специаЛЬНЬІХ

классах

несколько лекций,

КОТОРЬІе

мне позволили БЬІ прожить ГОД В Москве, не отрь!Ваясь от крайне необходимой для меня библиотеки института, и гото, виться к магистерскому 9кзамену? В случае отрицательного ответа с Вашей СТОРОНЬІ мне придется

начать

подготовку

магистерскому

9кзамену

теперь же. Но от ,того пострадают мои чисто арабские за· нятия, и командировка потеряет свой СМЬІСЛ. Тогда, бьІТЬ может,

мне

лучше

не

ждать

конца

срока,

возвратиться

в Россию? Пожалуйста, раз'Ьясните мои недоумения.

Затем позвольте, многоуважаеМЬІЙ Всеволод Федорович, заБЬІТЬ на минуту о Вашем начальстве и писать к Вам не в тоне подчиненного, а в тоне, в т. е.

каком я писал

раньше,

простом.

я: с'Ьехал сЛивана обратно в Бейрут. Холод в горах дошел,

наконец,

до того,

что

я простудился

и теперь

еще

не здоров. Уж одно 9ТО обстоятельство производит какую· то тяжесть на

душе,

когда

вспомню,

кем я

расстался

и к кому попал, делается еще хуже. Ливанские ГОРЦЬІ прекраснейшие люди в свете: конечно, они груБОЕаГЬІ, как всякие

крестьяне,

но

зато

них

прямодушие,

честность,

отсутствие лицемерия,- можно забь!Ть, что Ливан Восток. В Бейруте ж я опять попал в круг людей фальши. ВЬІХ, ЛЬСТИВЬІХ, лицемернЬІХ,- тоска! Счастье мое, ЧТО родители Аттаи представляют исключение: только с ними

душу и отведешь

[ ... J. я: с досаДЬІ не желаю говорить с бей·

рутинцами на их наречии; только для семьи моего хозяина

я делаю исключение и говорю с ней по·беЙрутски, а со всеми остаЛЬНЬІМИ

по,ливански,

чем

их

порядочно

возмущаю.

К сожалению, моя невинная месть не может долго ДЛИТЬСЯ:

сегодня лишь неделя, как я в Бейруте, а я уже начинаю заговариваться и сворачивать речь на бейрутский лад; через недели две, конечно, обейручусь совсем. Но к тому

времени я, разумеется, ззбуду также о добродетелях фел· лахов, примирюсь по,прошлогоднему скачесТвами ливатин·

цев·горожаи и буду с известньІМ зстетическим наслажде· нием наблюдать их художественную лживость. Во время лета консул пригласил меня поБЬІВать у него. Я поехал, раССЧИТЬІВая провесть у него несколько часов.

НО он удержал меня у себя четьrре дня. Известие об зтом распространилось среди арабов, они решили, что у меня

J,...:AJI ~ ..... (<щена у консула», т. е. влияние), и в настоя щее время u"аждают меня просьбами, КОТОРЬІе я должен передать консулу. Как я ни открещиваюсь от подоБны x поручений, ничего не помогает. некоторы e из просьб за мечательны . Напр., один учитель арабского язы а,' не имеющий теперь места, желает, чтобьr консульство ВЬІДа ваЛ0 ему в месяц по золотому;

переходом

в противном случае грозит

в протестантство. Священник Ханта Мжа' ас,

основавший православное закры оеe учебное заведение, требует, чтобw консул собр ал среди бейрутских богачей сто золоты x для поддержки

его

школь!:

консул должен-де

зто сделать, потому что «Россия - православная и школа тоже православная» (зтот священник вы чилл около десятка РУССКИХ слов и, между прочим, слово «сам». Несколько времени тому назад он явилея к консулу и принес две бу ты кии вина в подарок. Консул отказался их принять. вы слушавши слова переводчика, о. Ханта УМОЛЯЮЩІІМ взором посмотрел на

консула,

произнес

«сам»

показал

жестом,

как давят виноградны e я ГОДЬІ. По рассказу консула, жест вы елл точь-в-точь такой, как будто он раздавил блоху на ногте, а пальцы Бы ии грязны -прегрязньlе•. Вино БЬІЛО принято, но тотчас же отдано кавасам).

Кончу. От простуды ' которая и в горячем Бейруте не прошла еще, рука болит. Письмо зто Я написал в три при ема, потому что боль руки заставляла прекращать. С

147.

искренним

уважением Аг.

КРЬІМСКИЙ

До П. Г. Житецького Бейрут,

дорогий

Павле

1897, 9

нIОЯБРЯ) ст.

ст.

Гнатовичу!

Сьогодні прийшов Ваш лист, сьогодні й одписую. Я дуже зрадів, прочитавши його, бо, правду кажучи, я вже дуже втомився жити тут, на Сході, а особливо в Бей руті, де люди швидко загублять людський образ и подобіє.

Араби фінікійського побережжя зовсім не араби зроду, а здеБІЛЬШОго поараблені греки ( ... 1. Моє ж, знов, діло таке, 293

що мені неминуча потреба-мати я к н а й б і л ь ш е зносин з ними, бо, сидячи в чотирьох стінах, не навчишся чужої мови добре. На біду, моя вдача саме така, щоб я к н а йме н ше бачити людей, сидіти в чотирьох стінах і розмовляти не з ЛЮДЬМИ, а 3 книжками; через те я зовсім втомлений од тих аж 14 місяців, які я прожив уже в Сірії Але ще більша втома - од того, що тутешні люди, кажу, нещирі і півобразовані. Передше я не так помічав це, як тепер. Перелітував я на Лівані серед гірняків, людей не звичайно симпатичних, чесних, прямодушних, добрих, гостелюбивих , хоробрих - звісно, як бедуїни. Вернувся оце в Бейрут,- з контрасту аж огида бере. Усе частіш і частіш в голові постає гадка: «А хоч би вже швидше моя командировка доходила до краю! А щоб уже швидше до дому!» Саме серед таких думок і здобув я Вашого листа. Руданського має ще вийти цими днями т. ІУ (<<Слово О полку Ігоревім», «Війна жаб з мишами», оперета ,Чумак» і деякі дрібниці), а як верну я на Вкраїну, то впорядкую V -й том, бо, покопавшись перед виїздом сюди в переданій Вами скрині, я знайшов там, між іншими, поеми: «Цар Со ловей» і «Краледворська рукопись»; я не захтів їх брати сюди з собою і лишив У скрині, бо однаково вони б не поба чили світу раніш 1898-го року, навіть хоч би я їх переписав давніш. До V -го тому хочу додати статтю про Руданського. Про мої «Повістки і ескізи», які я Вам прислав, Ви не згадуєте: очевидячки, не дуже вдоволені ними. Щиро скажу,

що й я на

них не дивлюсь

як на щось варте, а

згадав Вам про них тому, що багато декому вони припали дуже до смаку, і до мене приходять листи, де мене люди прохають не кидати белетристику, а нав паки - зайнятися нею поважно, бо, МОВЛЯВ, «у Вас € талант» і т. ін., двоє з НИХ (Володимир Леонтович 3 Петер бурга і Олександр Білобородов з КубанІ) дописалися аж до того, що мої повістки мають бути найкращими з літе ратурної малоруської продукції останнього десятилІття. Що ж ДО мене самого, Т() я все згадvю слова арабського поета:

L,...JI I.r

~1 .....-І! !.:і,.

(<<Хіба ти н

знав,

.:;.li

Ш ~..IЇ ~

що пропадає

вартість

.;"..J! 31,J.J3 меча,

коли ти

скажеш: «Цей меч - гостріший, ніж проста палиця»?»). Щодо Вашої думки - побувати в Шишманова - то вона мені до вподоби. Таки заїду до нього. Про смерть Ко валевського' я вже знав 3 газет. Я бачив покійиика тільки

294

раз: як був

він У Москві, то заїхав він до мене і просидів

uілий вечір. Мені здалося тоді, шо В1Н людина ненормальна, трохи психопат; аж виходить, шо і в других було таке саме враження од розмов з ним Я к відомо, з нього був велиКИЙ майстер робити всякі колективні заяви, грошові збори і т. ін. дуже б він багато міг зробити тепер, перед 25·літнім ювілеєм письменської діяльності Франка, шо оце буде в 1898-м році. Прихильники Франкового таланту заду· малИ видати в честь його великий а.,ьманах*. (до речі: чи не найшлось би в Вас якої невеличкої статті з давніших праuь? Кажу «давніших», бо знаю, шо на нове в Вас тепер не стане часу, через те і просити про нове не осмілююся). Грошей, яК водиться, в видавців нема, і треба їх збирати серед українців. А хто тепер ие зробить по смерті Ковалевського? Ах, от шо згадав, до речі. Видавці просять к о Ж ного українuя зайнятися збиранням складок на тую uіль. Коли до Вас зайде хтось із людей трошки заможних. то чи не на· гадали б Ви такому чоловікові про потребу помогти ви· давництву невеличким пожертвуванням? Адрес, куди можна посилатИ жертви, такий: Львів, вулиuя Зибліке вича, ч. 27, 11, Володимирові Гнатюкові. у мене на тім тижні була люба нопинка. Ще в юні по· мер директор Лазарєвеького інституту Кана нов, і довгий час я бог знає як турбувався думкою про те, хто стане на його місце. Аж ось приходить звістка: міністерство поста· вило Всев. Міллера. Я міг би страх як радіти цьому вже попросту з особистих служебних поглядів, бо Міллер д у ж е добре стосується до мене, але ше більше радію я, як подумаю, ШО одтепер я могтиму займатися научною праuею саме в такім напрямі, яКий мені любий. Покійний директор Кана нов був трохи вузькогляд. Торік, напр.,

він казав мені: «Я бачу, шо Ви вглубля€теся в і сто Р ію

Сходу. Навішо це! Треба вчити тільки'М о в у, більш ні· чого». Про мій переклад «Шах-наме» він казав: «Але ж пе переклад з персидеької мови, а не з арабської! Чому Ви не держитесь чогось одного??» Я не раз собі думаа: «Гос· поди! яку ж баталію доведеться мені мати з ним, коли я

рівночасно з арабською кафедрою дбатиму й про слов'ян· ську!» Тепер, знов, директор - Міллер, шо не тільки не прcrrивитиметься моїм заняттям українським ЧИ слов'ЯН ським, а I-Jзвпаки, підганятиме мене дО них.

Щиро Вас люблячий

шануючий Аг. Кримський

295

148.

До В. М. Гнатюка Бейрут,

12/24

дек! абряJ

1897

Високоповажаний ДОбродіюl

Перш усього звіщу Вас про ті 20 фрІ анків], які я ви· слав був давніше. Ви питаєте, чи я їх вислав, чи маю вислати,

На те скажу, що рецепіс мені дано 22 н[оября] нов. ст., виходить, більше як місяць назад. Сьогодні висилаю 25 франків. Будьте ласкаві прислати мені «Мій ізмарагд» р е ком енд О В а ною

опаскою, а решту грошей візь·

міть на видання Франкового альманаху. (Ці гроші, бачте, прийшли мені за одну літературну роботу російською мовою; коли здобуду ще якийсь гонорар за таку саму працю, то ще раз надішлю що-небудь на видання альма

наху, а коли не здобуду, то сьогоднішня моя присилка буде останньою на ту ціль). Що українці Вам не одповідають в скорості, я не диву· юся. Це вже така українська гадка, ЩО, МОВЛЯВ, «скорість потрібна, щоб блохи ловити, а справи поважні робляться повагом». Знов же бояться й поліції. Щоб українці були противні святкуванню ювілею, я того не думаю, бо, за ви нятком товариства Кониського, всі Франка шанують. По· просту недбалість винна. Велика шкода, що помер Кова· левський. от у кого була енергія на збирання піДIJисів, грошей і т. ін.! На мою думку, тепер найкраще візьмуться за це діло чернігівці: Чи Ви вдавалися до Грінченка і Ко валенка? Хоч я й од себе писав до Грінченка, та варто, щоб Ви самі теж удалися до нього. Пишучи до нього або до Ко· валенка, попросіть, щоб вони написали лист в Полтаву: там е чимало Франкових прихильників. Я до тих українців,

які відомі ·В Галичині, майже не писав, а писав тільки до таких, що бояться мати зносини з галичанами особисто. Великих г рош е й сподіватись од українців нема чого, бо багатші люди або побояться дати (адже Франко - ипе chose iJJegaJe1), або й пожалують. Ганебна історія з пам'ят ником Котляревському, на яКий складки були з а ко н но дозволені, показує Вам найкраще стан українців: жертви складались IJереважно людьми завсім убогими, а наші бага тирі (Терещенко, напр.) недали ані копійки. Пишете, що на закуплю дому для Франка треба було б 10 ООО, А чи зна-

! Щось нелегальне (франч.).- Ред.

296

єте, що на пам'ятник Котляревському ще не зібрано таку суму? Очевиста річ, що потайним способом не можна буде зібрати 1000 зр. Питаєтеся, до кого вдатися з багатших людей. Щиро скажу, що не знаю. Багато міг би зробити Антонович, але чи схоче? В усякім разі спробуйте (його адрес: Київ,

угол Жилянской и Кузнечной, СОбств[еННЬІйJ Дом),- він без великих заходів міг би здобути немалі гроші. Має вплив на багатирів і Кониський, але про того шкода й балакати. далі: Стара громада могла б дати скількісь сот карбованців (адже ж позаторік була надія, що вона дасть 200 крб. на давніше «Жит€ і слово»), до неї варто написати,- може, щось путнє вийде (тільки я боюсь, що слова «ювілей літе ратурної і п у б л і ц ист и 'І ної діяльності» переля кають громаду; чи не можна було б викинути слово (<публі цистичної» із запросин?). Лист пошліть на ім'я Науменка (Київ, Кузнечная ул., д. N2 14) і попросіть, щоб він підби вав «старших людей» до цієї справи; окрім того, напишіть

і до Павла Игнатьевича Житець кого (Київ, Кудрявский пер., д. N2 23) і попрохайте ЙОГО теж, щоб він вплинув на «старщих людей з української громади». Мабуть, чи не най більше надій можна покладати на Євгенія Харлампі йовича Чикаленка' (станцня Мардаровка, ЮГ0-Западно й железной дороги), - не можна сказати, щоб він був дуже багатий, але таки дешо має і до письменства українського дуже прихильний. Мені здається, що комітет зробив чималу помилку, згадуючи перед українцями про публіцистичну працю Франкову. Навіть ті, що їй прихильні, боятимуться її свят кування. для більшості ж українців Франко - тільки славний письменник руський, а до ЙОГО політики їм бай дужісінько. Є нарешті й такі, що політикові Франкові по просту ворожі, але його белетристичні і научні писання вони шанують. Тим-то, вдаючись до українців, випадало б назвати ювілей просто «ювілеєм письменницької праці

Франка»; свого характеру ювілей через те не втратив би (бо ж і публіцистичні писання теж письменська праця), а для російських обставин тая назва була б відповідніша[ ... ].

БJ:дьте певні, «правдяни» зуміють із слова «публіцистич НОІ» зробити

таку страшну картину, яка

Вам і не сни

~aCb. Знаючи це, не варто давати їм повод для Їхніх казу lСТИЧНИХ ВИТОЛКQвvвань.

Щодо статті моєї, то будьте певні, що 297

кінцем липня

вона буде в Ваших руках. Але про громадянську працю Франкову я не можу дати докладного огляду; я одведу ЇЙ в своїй статті три-чотири сторінки щонайбільше, себто обмежусь чисто загальним поглядом; сам я в Галичині ні коли не ЖИВ, знаю її тільки з листів, часописей і книжок, а вже ж таке знаття не може бути повним. Про громадську діяльність Франкову може написати добре тільки гали чанин.

Коли думаєте видавати «Антологію»? «Цар Соловей. справді у мене, але я не міг його взяти СЮДИ, бо на ПОВО~ роті в Росію всі мої книжки і рукописи розгляне цензура в Одесі; хто його зна,- може б, вона захтіла сконфіску вати поемуl Через те я її не привіз сюди. Мій «командиро

вочний лист» (од міністерства просвіти і Москов[ського! археологічного т[оваристJва) дає ме.ні право привезти з со бою в Росію недозволені книжки тільки н а у ч н О го змісту. Значиться, раніш од липня не можу прислати ви писок з «Царя Солов'я». З

щирим поважанням Аг.

Кримський

Р. S. Коли не помиляюсь, комітет думає видати також бібліограФічний покажчик усіх писань Франкових. Такий покажчик був би мені дуже до ладу, і я б прохав Вас при слати його мені заразісінько по його напечатанню.

1898 149.

До Б. Д_ Грінченка Бейрут.

1897,2"

дек[абря] СТ. ст.

Дорогий товаришуl Про те, що премія дісталась не Вам, я довідався за два дні перед Вашим листом. Обвинувачують мене, бо, пишуть, я спізнився з рецензією'. А я Вам уже поясняв, що винна турецька пошта, а не я. Рецензія моя в усякім разі надру кується (я, до речі сказати, попрохав, щоб мені прислано відбитки). Не може бути найменшого сумніву, що елі дуючим разом премія присудиться Вам. Це буде 15-го мая 1899 р.,- значиться, саме тоді, коли й З-й том «Матеріалів. бу де готовий.

298

У мене велика радість. Після смерті Кананова дирек· тором Лазарєвеького інституту поставлено проф. Всев. Міл лера, мого величезного приятеля. За покійного Кананов" інститут був дуже підупав, особливо за останні два роки Новий директор, людина високовчена й енергічна, підніме науку дуже. А широкість його поглядів, брак шовінізму і повна національна терпимість зроблять те, що усім професорам служитиметься під його управою зовсім добре. Знов же й тому я радію, що Міллер не тільки нічогісінько не має проти мого розкидання по декількох спеціальностях, а навпаки,- похваляє. Покійний Кананов бував невдово, лений не тільки 3 того, ЩО я ці кавлюся славістикою, а на· віть з того, що я uікавлюся с х і дно ю історією! На його думку, моя повинність була тільки тая, щоб я був філо· логом~семітистом. а більш нічим. Міллер, навпаки, сильне мене похваляє імешюза те, ЩО я не можу заКопатися в якійсь од 51 і й спеціальності; в останнім своїм листі він (вибачте, що я про це пишу, але ж я зовсім не маю думки, щоб хвали·

тися) зве мене «крупною научною силою». Вже два місяuі скоро буде, відколи я довідався, що мені доведеться слу· жити під Міллеровим начальством, а й досі я не можу зро·

битися байдужим до пього свого щастя. Житець кий (може, я Вам про пе й писав) оддав мені свої великі словарні мате· ріали для історичного словаря української мови і взяв з мене Обіцянку, що неодмінно доведу теє діло до кінця. я.кби Кананов був живий, він напевне був би страшенним ворогом такої моєї праці і затроював би мені життя; Міл· лер хіба підбодрюватиме мене в тім ділі, а не ганитиме. Хочеться швидше вже покинути Бейрут і вернути в Москву. Тут мене дуже сердить тая обставина, що я втягся В політикування. Ще й торік я потроху, навіть проти своєї волі, зачав розплутувати інтриги і крутійства драго мана російського консульства Шхаде; і заплутав мене ніхто, як сам консул (кн. Гагарін). З Лівану зачали були приходити всякі скарги на Шхаде, писані арабською мо

вою. до кого було консулу вдатися? Адже справа дуже секретна. Він і вдався до мене за порадою (бо Шхаде був би перекладав йому усе не так як слід). Потроху-потроху я втягся В ліванські справи, а за ними - і в усякі другі.

Влітку я сам особисто добре пізнав Ліван. Часті листи,

які до мене приходили на село од «бринеа» (так звуть араби князя Гагаріна, себто ргіпсе), далі - моя давненька гос тина у нього в августі, далі - його телеграми до шуейр-

299

СЬКого попа з наказом, щоб той звіщав його про стан мого здоров'я (тоді, як я був слабий),- все оте звернуло велику увагу гірняків. Не диво, що зачали вдаватися до мене без посередньо, прохаючи вплинути на консульство в однім, другім, третім ділі. Отак воно й досі йде, з тим хіба додат ком, що тепер я мусю вдаватися ще в справи беЙрутинців. А консул теж удається до мене за поміччю в важких випад ках. Весь мій вільний час іде на політику, на доходження усяких заплутаних обставин православної громади і її відносин до других, на розбір питань про хабарювання того або іншого урядника і т. ін.,- нарешті, останнім мі сяцем на церковні (себто архіполітичні) справи. Тутешній православний митрополит не сьогодні-завтра помре. В Ту реччині митрополит має велику урядову силу, а вибирає

ться він громадою вірних під великим впливом рос[ійськогоJ консульства. Інтриги за декількома кандидатами йдуть тепер такі, що й розказати не можна. Драгоман Шхаде був зовсім уже пересвідчив князя, що найкращим кандидатом був би хамсьКИй (з Хамсу) митрополит Афанасій (це така людина, що з нею Шхаде легесенько впорається і забере в свої руки). Я сердився на тую кандидатуру і доводив кон сулові, що він повинен розвинути агітацію за архіманд ритом Рафаїлом, великим арабським патріотом і ворогом греків (я з Рафаїлом познайомився ще в Москві, як він був настоятелем Антіохійського подвір'я).' Шхаде, знов, на· туркував князя, що з Рафаїла надто гарячий націонал, не безпечний для Росії (завважу, що сам Шхаде - араб і навіть націонал, але Рафаїла боїться, бо тай - незви чайно енергічна людина і пе піде Шхадеві в руку). Нарешті верх став мій: консул згодився на Рафаїла і взявся писати донесення до посла, щоб і Порта була за Рафаїлом. Для характеристики Рафаїла треба було дати послові огляд усіх його писань на мові арабській і російській. Праця, очеви дячки, впала на мене. Треба було також подати його жит ТЄПИС в прихильнім для нього дусі. На Шхадеві звістки покладатися не випадало,- знов я мусив це зробити. І ото я цілий тиждень дипломатичним способом заводив роз мови з усякими людьми, що знали Рафаїла (тепер він у Аме риці). Під кінець тижневої пропасної діяльності я нарешті зовсім зденервувався, бо не мав ані хвилини спокою: то мусив працювати по командировочній програмі, то клопо тався агітацією за Рафаїлом. ЯК часто я виочі докоряю собі і обіцяюся, що не буду

300

більше встрявати в тутешні справиl Та нічого не виходить:

ледве скінчиться щось одне, надходить друге, і я не можу видертися з того ланцюга, НЮ'" обкрутився. А як часто благословляю я долю, що не дістався професором у Львів: отак би я там був ринувся в політику і гаяв би марно час,

або, краще сказатн,- часу не гаяв би, та й вільної ча~ СИН ки не мав би. Щасливий я, що я зостануся в Росії! З тутешнім консулом мої відносини дуже тісні. Якби не він і не його жінка, то я б не мав з ким і побалакати тут щиро, бо бейрутян ненавидю. Недавнечко прийшло назна· чення: кн. Гагарін має їхати секретаем дипломатичної

місії в Марокко і поїде туди в кінці січня. Хоч, з одного боку, ця звістка мене дуже заболіла (бо Ви не знаєте, що то значить добра знаІЮМість на чужині), але, з другого боку, я можу й радіти, бо видеруся з цієї сітки інтриг і турбот, хвилювань і навіть спліток, в якій я обертаюся тепер. З но· ВИМ консулом, наскільки це від мене залежатиме, силува· тимуся не знайомитися. А втім, хіба можна за себе ручи·

тися тут? Тільки тоді, коли я буду далеко звідсіля, в чисто вченій обстанові Москви,- тільки тоді я здихну зовсім легко.

Сказав, щоВи не оцінуєте, яку силу має тут, на чужині, знайомість із якоюсь родиною, де Ви себе почуваєте добре. Тільки той, хто сам жив на чужині, зрозуміє мене. Торік тут була ціла колонійка людей з Росії, аж семеро. Цього року колонійка роз'їхалась, і в мене, опроче родини князів Гагаріних, не зосталося російських знайомих. Торік я ще міг добачати в Гагаріних хоч деякі хиби,- тепер я ніби осліп: не бачу в них нічогісінько, окрім доброго. А як по· чув од них, що незабаром од'їжджають, то в мене наче серце надвоє передерлося з жалю. Я в Росії до нікогісінького не міг такечки прив'язатися, як отут до них. Оце скількись днів я ходю зовсім,таки слабий: доки гадка зайнята коло книжки, то ще нічого, але вночі - ТО аж спати не можна з болів у серці.

Знов же й політика мене денервує. Я швидко наново за· недужаю так, як воно бувало в Росії.

д[екабр.J

Вчора не міг писати, бо пішов дощ, а разом з ним вер нулася моя малярія. Живу я в Д у ж е бідній сім'ї, яка не мог ла знайти собі доброї хати, збудованої на європейський лад, себто з сіньми, 3 ТОВСТИМИ стінами. Моя кімната Биха· 301

дить дверима просто на подвір'я, і через те аби дощ - то вже й вогкість іде в хату. Додати треба, що вся світлиця більше скидається на альтанку, ніж на житло: скрізь (по над вікнами зверху) непозасклювані кватирки (я вже Їх позатикав ряденцями, та то мало пособля), скрізь щілини коло вікон і дверей. дОКИ світить сонце, то й тепло, а часом навіть спека (350 по Реомюру); але піде дощ - і температура спускається до 100: а вже ж 100 та ще серед вогкості - суща смерть для тих, у кого пропасниця, ревматизм абощо. Груб, розуміється, немає. Був би покинув я цю сім'ю та оселився деінде, але ж, кажу Вам, бідна вона така, що аж страх, а люди з них дуже добрі і полюбили мене, як свого рідного.

Шукали ми інших квартир

нема тепер. Треба терпіти,

терпіти аж до февраля (бо в февралі вже вертає спека). Прийшов до мене сьогодні Ваш коротенький додатковий лист. Питаєтеся про Вашу справу с Старицьким·. Призна· тися, я не розумію, до чого він видумав суд честі. Він же заявив, що ніби в нЬОго є фактичні доводи, якими він по скінченню процесу свого з Александровським· поб'є Вас лечатно. А коли так, то чого він нетерпеливиться? нащо ЯКИЙСЬ там закулісний суд честі, коли він, як каже, може прилюдно, печатно позбивати всі Ваші думки і навіть засоромити Вас? Це одно. Але вже як п ішло на суд честі, то і Старицького і Ваша честь одн·аково вимагають, щоб публіка, яку повідомлено про початок того суду, довіда лася j про його результати. Особливо того вимагає В а ш а честь, бо Старицький викликає Вас уже не як обвинуваче ний, а як обвинитель і заздалегідь каже читачам, що тріум фуватиме він. З "Зорі» видко, що він Вам не одвітив нічого на Ваше предложення: мабуть, не хоче, щоб присуд був ОГОлошений. Я. не можу зрозуміти мотивів того нехотіння.

Сказати б, що є яка небезпечність супроти російського правління,- але

ніl

ніякісінької

небезпечності

нема.

А може бути, не Старицький, а судді не хочуть, щоб Їх суд зробився звісний усім? Не знаю, хто ті судді, скажу тільки, що, на мою думку, ті люди, які в суді над чужою честю зу гарні тільки вимовляти свої присуди, а одкрити своє ім'я світові бояться, не можуть бути суддями честі. Ще якби справа була хоч трошечки небезпечна, то можна було б Їх якось виправдати. А то ж ні: ця сама справа розбиратиме ться публічно в російськім суді. я.кби я був на Вашім місці, то я на суд страхополохів-масок не став би, а якби був на місці Старицького, то теж пошукав би інших судців. ЗО2

Оце моя думка, яку я виробив собі на підставі тих зві сток, що були в <Зорі». Про закулісний бік справи я не міг од нікого довідатися (Ви мовчите). Мені трохи здає· ться, що ця історія (третейський суд) має якийсь зв'язок із тими псевдонімними нападками, які ведуться проти Вас або в «Правді», або в «Буковині». Ніяких доводів нема в мене, але чогось так мені чується. Мусю перервати моє писання: треба лягти полежати, бо в Horax мов оливо налите[ ... ]. Перейду тепер до інакшої теми. Чи в Вас робляться які

приготови до Франк[ового] ювілею? Адже ж треба, шоб це свято вийшло якнайкращим. Ювілейний комітет скинув на мене статтю про белетристичну і научну діяльність Франка; я дуже ТОГО не хотів, бо це ж робота не невеличка, та кінець кінцем мене вмовили. В комітету є, між іншим, думка назбирати грошей на те, шоб покупити Франкові хату,

де

б він міг жити спокійно,

не

поневіряючись на

роботі в польських та німецьких часописях. Грошей треба 3 10 ООО зр. Я їм порадив і не розпочинати цього збирання, бо, опроче скандалу, нічого не буде: на дозволений од начальства пам'ятник Котляревському не зібрано 10 ООО зр., - то де ж там потайне збирання дасть стільки або хоч півстільки? Але треба хоч чимсь меншим виявити своє поважання до Франка: от адресами, посвятами своїх творів і т. ін., а також грішми на видання ювілей· ного альманаху і інших ювілейних видань.

Чи дозволена, чи ні «Руська хата», того не знаю. Зда ється, в «Правді» 1877 р. я ніби читав, що цензура її забо ронила.

«Складки» я ще не бачив'. Куплю аж тоді, як верну додому. Коли мені пришлете свою рецензію на неї, буду вдячний. «Під землею»' Ви мені не прислали, і я буду ра· дий, як пришлете. «Царя Солов'я» і <Краледворський ру. копис» приладю до друку, вже як верну додому.

у мене є от яка просьба до Вас: чи не могли б Ви при їхати до мене на літо? Я сподіваюся вернутися в кінці юня. Ви і для себе не без користі провели б час у мене, бо в моїй бібліотеці Ви знайшли б дуже багато цікавих книжок. (Мусив перервати писання, бо до мене зайшов, чи то, пак, заїхав', хамський (з Хами) консул Камсаракан. Я 1 КОНСУЛ на ('ХОДі така lіЕ'лика ПТИЦЯ. що б\'JJO б о('іразою ДЛЯ нього,

якби ХТО думав, що він ходить, а не ЇЗДИТЬ. Ні, він їздить та й 1'0 раз у ра." із KaAaCO~, ПИШНО вдягненим.

303

дуже добре знаю, що він заразом воєнний агент і приїхав надовго до Бейрута на те, щоб вивідати воєнний стан ту

тешньої Туреччини. Я Туреччині величезний ворог, а сам консул, як особа, мені сподобався; але його професія дуже нагадує шпигунство, і через те усі його люб' язні розмови ме не тільки розтривожили. Вже я передчуваю, що мене знову хтять втягти в якесь політичне діло, бо я маю те, чого ніхто з тих агентів не має: володію арабською мовою і близько здибуюся з тутешньою людністю. Але помагати шпигунству, хоч би й проти Туреччини, мені страх як не хочеться, і я МОГО новітнього знайомого навіть лякаюся. Кн. Гагаріна я тільки через те і міг полюбити, що він не має повинності бути воєнним агентом. Ох, коли б Ви знали, як оцей візит погано одбивсь на меніl) Засилаю до Вас вирізки з газет, де сказано про Ваші п'єси. Може бути, буде ще одна рецензія в «Руслані»· (на «Ясні зорі»). Про рецензії «Діла» скажу, що де в чому їхня правда, але заразом

вони

примусили

мене

згадати

при

слів'я «Was versteht der Ваиег уоm Guгkеп - Salate!»' А чи не схотіли б Ви теперечки мати «Листи»·, про які я Вам колись писав? Весь Ваш А. І(римський Марки, як звичайно, перешліть.

150.

ДО В. Ф. Міллера Бейрут.

янвlаря]

СТ. СТ.

1898

Р.

МногоуважаеМЬІЙ, ДОРОГОЙ Всеволод ФедоровичІ Я БЬІЛ болен, когда один знаКОМЬІЙ 'итальянец спустилея за меня на почту и принес письмо от Вас. Пока ячитал Ваше письмо, которому, разумеется, БЬІЛ очень рад, италь янец рассматривал конверт и наконец проговорил: «Pertanto

lа

,сгіНига

[нрзб.J

раге

esser fеmіпіпю,.- «Pertanto?ldire сіз?» - «Веп ]а ]ettera, - «Іп уегип modo»,- отвечаю animazione - cosa significa?I»2

переспросил Я.- Cosa уио] поп е ип vigJietto amoroso?» я УЛЬІбаясь.- «Ма lа di ,еі

1 Що а

розуМіЄ селянин у салаті

3 огірків

Однак почерк, здається, жіночий.

Однак?!

(нім.),- Ред.

перепитав Я.- ВИ щось хочете цим сказати?

Так! Лист - не любовне послання"'> Ні в якому разі,- відповідаю я, посміхаючись.

Але за своїм натхненним багато важить?

304

(італ.).

Ред.

(Для лучшей обрисовки 9ТОГО шута горохового что он.шепелявит

и слова фика»).

cosa

хуже прочих

сообщу,

своих соотечественников,

sіgпifiса имеют почти ЧИСТЬІЙ звук «кожа шиньи

Что касается lа тіа апітаzіопе', то он бьJЛ прав: Ваше письмо, действительно, m'ha еstгеmатепtе апіmаzіопе'. Но зато запрос совета, почему я «вопреки постановлению

совета» остался в Сирии, а не поехал на второй год в Европу, преисполнил меня ВЬІсшей горечью. Я составил ответ совету и не написал его на одном ли стке сотчетом, а отдельно: если понадобится СМЯГЧИТЬ

что-нlибуды ' ТО я могу прислать еше новое обьяснение, вполне удобное для внесения в протокол. А здесь Вам со общу неКОТОРЬІе подробности, как действительно все БЬІЛО. от А. Н. Веселовского я узнал, что я

имею право поехать

в один из наУЧНЬІХ центров ЕВРОПЬІ. Я не допьІтывлсяя об 9ТОМ много, потому что сам считал очень

полеЗНЬІМ и желз

тельныlM ВQСПОЛЬЗ0ваться 9ТИМ правом. Если не ошибаюсь, то Аlлексей] Нlиколаевичl добавил: «3то право я Вам о т в О е в а л»; не ручаюсь, впрочем, за свою память. Про ходит дня три. Получаю от Кананова записку и являюсь к нему. Речь, которую он держал ко мне, посвящена БЬІла доказательствам нецелесообразности поездок на Зап ад. Кстати, он мне рассказал историю Ларионова, КОТОРblЙ в Париже, кажется, в Есоlе des lапguеs огіепtаlеs vіvапtеs' бblЛ посажен за одну скамью вместе с учащимися студен тами и СЛЬІшал только злементаРНЬІе лекции, ради КОТОРЬІХ

не стоило и ездить

за граниuу;

ему он

противопоставлял

Аллахвердова. По отношению ко мне разговор бblЛ веден в любезнейшем тоне, но одна фраза: «Впрочем, если БЬІ ВЬІ все - так и сочли НУЖНЬІМ поехать в Европу, то право Вам предоставляется» - Былa произнесена стаким пре

небрежением, попрешь.

что я МЬІсленно решил: «Против рожна не

Нужно ограничиться одним Востоком».

В своей записке к совету я упоминаю также о команди ровочном листе. Сделаю добавочное пояснение: в листе сказано, что я во время командировки обязан строго дер

жаться ВЬІработанной для меня програММЬІ.

ПрограММЬІ

я никогда не получал, хотя просил ее письменно три раза.

~ Мого натхнення (іmaл.).- Ред.

Мені дало натхнення (іmад.).- Ред.

з Школа сучасних східних МОВ (франц.).- Ред.

20 '-146

ЗОб

Теперь совет предлагает мне «подробно мотивировать. мой МНИМЬІЙ отказ от той вещи, КОТ@jJУЮ я считаю для себя очень желательной иполезной! Крайняя досада oxBaTыветT меня еще ипотому, что климат и условия жизни Сирии очень неудобнЬІ для нас, севеРНЬІХ жителей (М. о. Аттая советов ал мне переехать в Египет, ио там БЬІЛО БЬІ еще хуже). В апреле, мае и июне я и днем и ночью варился в собственном соку, пока не до гадался спастись от зноя на Ливан. Зимой здесь тяжело жить из-за неравномерности темпераТУРЬІ. Пока солнце

светит, термометр показывет 50-55' по септиграду (на солнце), т. е. 40-45' РеОМlюраl, но стоит набежать облаку и сразу термометр опускается до 20-15' Реом[юраl. В сум раЧНЬІе дни всего 12-10', а по ночам даже 6'. В дни север ного ветра (а их в декабре БЬІЛО не менее шести) Бывет и того холоднее. дома же устроенЬІ тут так, чтоБЬІ темпе ратура не могла бьІТЬ в них ВЬІше, чем на дворе: для зтого есть множество щелей,

СЛУХОВЬІХ окон

(;;(1.)

без стекол,

двери ОТКРЬІваются прямо на воздух и т. п. Позтому я вОТ уже три месяца не чувствую лихорадки только в солнеЧНЬІе ДНИ,

хотя

хинин

принимаю в таком

количестве,

ЧТО даже

сердце болит. СлаБЬІМ утешением может служить то обстоя тельство, что меСТНЬІе жители болеют и страдают больше меня (и однако ТЬІСЯЧелетний ОПЬІТ не научил их строить дома с сенями, без щелей, с деревяннЬІМИ, а не камеННЬІМИ полами и скаминами). Но они имеют ЗllВИДНое качество: фанатизм, КОТОРЬІЙ у христиан развит ничуть не менее, чем

у мусульман.

51, к сожалению, никак

не могу проникнуться

их мировоззрением и, напр., когда от попеременного озноба и жара не в состоянии спать по ночам, не понимаю,

кому

н для чего нужно БЬІЛО предопределить мне лихорадку. Болезнь неприятна тем, что пропадает вечернее время, очень удобное для занятий. Но днем я могу заниматься почти всегда

правильно и, оглядывясьb теперь на то, ЧТО

я сделал на Востоке, с удовольствием отмечаю большое пополнение моих знаний. В Европу ехать уже поздно, но сознание, ЧТО зато

здесь я

воспользовался всем,

чем мог,

очень меня утешает. Мой «Очерк развития суфизма», по мещеННЬІЙ в «восточны x древностях», представляется мне теперь таким жаJ1 ким! 51 БЬІ его очень охотно уничтожил и написал НОВЬІЙ на основании тех истачннков, кQторы ии

теперь располагаю. Еще бывии в Москве, я должен БЬІЛ само·

806

стоятельно приобретать сочинения восточнь!х историков и богословов, потому что библиотека института крайне бедна в зтом отношении (в ней только филологическая

часть обставлена недурно, потому что Аттаю зто интересует, а из исторических сочинений, которь!ми должен Бы л Бы поинтересоваться

Мур кос,

она,

правда,

имеет

несколько

дорогих изданий, но множество самь!х насушнь!х недостает). Однако в Москве я не мог собрать себе множество восточнь!х изданий, никогда не печатавшихся в Европе, и должен бьІЛ довольствоваться теми

перес казами

которь!е сделанЬ!

не

сколькими ориенталистами по рукописям европейских киигохранилищ. Между тем, большииство тех сочинеиий, которЬ!ми западиЬ!е востоковеды пользуются по рукописям,

опубликованЬ! в восточнь!х типографиях

и литографиях;

и в Европе их можно, пожалуй, найти у некоторь!х антик

вариев, но по чудовищной цене, а здесь оии стоят буквальио

гроши. и раньше понемножку собирал их, но теперь, получивши, благодаря Вам, пособие из института, сразу закупил себе целую библиотеку (не дождавшись даже при· СЬІЛки назначеннь!х мне ста рублей, я от нетерпения легко мь!сленно истратил весь тот запас денег, которь!й у меня хранился). Так как книг теперь собралось у меня множе ство, то я большинства их не могу читать систематически, а роюсь цель!ми часами, до опьянения, во всех сразу. Преж· ние мои знания мне теперь представляются такими убогимиl В г олаве намечается многое множество НОВЬІХ интереСНЬІХ тем, никем не затронутЬ!х.

Русских теперь в Бейруте почти иет (есть две учитель ниць!, но с ними я почти не знаком), и я, к моей неприят НОСТИ, часто замечаю, ЧТО начинаю коверкать русский ЯЗЬІК

таки порядочно. Конечно, по возвращении в Россию зто пройдет. Чаще всего мне приходится видеться с консулом, НО он сам делает крупнейшие ошибки в ЯЗЬІке,

а жена его

несвободно даже говорит по-русски; очень часто я при

н У жде н с ними говорить не по·русски, а по-французски;

в первое время мне зто бьІЛО странно, а теперь уж свь!кся

с 9ТОЙ стран ностью, но зато отсутствие русской речи мне дается все более и более чувствительнЬ!м, и недовольство до ходит до болезненности. Иногда даже среди занятий начинает тянуть в Россию, а в бессонны e ночи почти всегда. Бейру· ТИНuев чем больше узнаю t тем ОНИ противнее t и контраст

с Россией очень резок. Особеино в зтом году они несимпа

тичнь!, потому что теперь всякий знает о моих прекраснЬ!х

20'

307

отношениях К консулу,

и разны e мошенники не перестают

обращаться ко мне с ходатайствами; нечего и говорить, что при ,том мне расточаются гнуснейшие приторны e ком·

плименТЬІ: Восток на них очень щедр по пословице: "Цела· вать в руку (с целью достигнуть чего·н[Ибудь]) - значит, смеяться над другим в бороду» и «Коль нуждаешься в псе, то скажешь и ему: доброго утра, господин мой!» К сожале· нию, сам консул, не имеющий тут НИ на кого положнться І даже на своего драгомана, втягивает меня в разнЬІ е сирий· ские дела. в КОТОРblХ требуется знание арабе кого язы а;; для него зго. конечно, полезно, НО мне ВсяКИй раз произ

водит ЛИillНЮЮ степень отвращения к здешней (не сирий· еКаЙ вообще, а снщ ,ально бейрутинекай) грязи. Сама" классическая сцена, которой я никогда не забуду, 9ТО та, при которой я присутствовал в доме консула. Является очень изящио одеты й господин, посланный от некоего Фрея (здешнего капиталиста) , и обращается к консулу: «Ргіпсе! М·Г Fraij е! son epouse dотопdеп votre permission de vous

Іаіге ипе

visite роиг obtevir vo!re connaissa те»'. Консул отве· «Soyez si Ьоп de dire а М·г Fraij qu'il est ип usurier et vendeur de sa Іетте-ог c'est impossible que jelere90ive»', чает:

изящны й господин подобостраетно согнул свою

и проговорил убедитеЛЬНblМ тоном:

«Mais il est

спину

гісЬе!»'

С искренним уважением Весь Ваш Аг. КРblМСКUЙ Р. S. Если бbl роиг sauer lesapparences' потребовалось Jlrпременно, чтоБЬІ вина в моем МНИмОМ ослушании совета пала

нам е н Я, то я готов составить новое письмо к совету

в таком духе, будто у меня действительно были мотивы пред· почесть проведение второго года на Востоке преБывииюю в каком-то научном центре ЕВРОПЬІ. Но все,таки мне БЬІЛО 6ЬІ очень неприятно писать подобное письмо, и если МОЖНО меня от него избавить, то я буду очень рад.

1 Князю! Пан Фрей та його дружина просять

вІД8ТИ Вас. щоб [юзнайомитись 11

Вашого дозволу від

з Вами (франц.).- Ред.

Будьте ласкаВІ СК8зати панові Фрею, що він лихвар, нкий продав

своюдружину,- тому неможливо, шоб я його прийняв (фрm·щ.).- Ред. 3 Але він багатий (франц.).- Ред .

.. Для збереження lовніШНЬQЇ пристоliності (фрwщ.).- Ред.

151.

До В. Ф. Мlллера

8 многоуважаемы й

мlартаl

Всеволод

СТ. ст.

1898,

Бейрут

ФедоровичІ

Я получил Ваше письмо от 15/11. Какое у Вас хорошее сердцеl Я Вас всегда обожал как знаменитого ученого. А теперь, получая Ваши письма, в КОТОРЬІХ всегда заключается или ободрительное

СЛОВО,

или

самое

полное

расположение,

я ИСПЬІТЬІВаю ... ах, я и сам не знаю, ЧТО я ИСПЬІТьrваюl По~ лучу письмо, начну читать,- строчки бегают перед гла зами, дьrхание останавливается... Хочется изо всей силыl пожать Вашу руку, просто даже раздавить ее в своих по жатнях.

ВЬІ спрашиваете меня о моих планах. Они следующие: так как известие о возможности поехать в Европу я полу

ЧИЛ слишком поздио (в половине академич[еского] года), то не БЬІЛО уже смы лаa ехать в Европу, приходится П09ТОМУ оставаться здесь ипостараться ТОЛЬКО, чтоБЬІ извлечь из преБЬІВания в Сирии всю пользу, какую можно извлечь. ВЬІ осведомляетесь также о моих материаЛЬНЬІХ обстоятель· ствах и обещаете устроить каlюе-н[ибудь] пособие из инсти тута. На 9ТО скажу Вам, что хотя 50 р., получаемЬІХ мною из института, не хватает даже на mіпітиm existentiae1 , я

довольно равнодушно

отношусь

вопросу

О чисто

мате

риальны x своих нуждах: «завтрашний день сам о себе пе четея», - и действительно, до сих пор всегда случалось так, что в ту минуту, когда мне очень нужны Бывлии деньги,

ОНИ и приходили откуда-нибудь (то от ОТI13, то за литер[атур ны ]] труд, то что-н[ибудь] подобное). Но есть один пункт, в котором яс, бя чувствую прямо несчаСТI!ЬІМ вследствие своей неопредеJlЕ'Н НОСТИ в денежном отношении: я говорю о книгах, Сущая мука- видеть вокруг себя множеСIВО книг, которы e могли Бы послужить материалом для массы интереснейших научІ'ы x работ, и не иметь возможности приобресги их. В институтской библиотеке их нет. Когда я перед рождеством получил известие, что, благодаря Вам, институт мне назначил 100 р., я себя чувствовал на седь

мом небе, потому что мог употребить 9ТИ деньги на покупку книг. НО, конечно, осталось еще MHOГO~MHOГO кое~чего He~ 1

МіНімальне забезпечення (лаm.).- Ред.:

309

приобретенного и в то же время очень нужного. И вот, раз ВЬІ сами возбуждаете вопрос о пособии мне, я позволю себе предложить план, КОТОРЬІЙ и для института не будет уБЬІ точен, и МОИ важделения приведет к концу. Именно: ИНСТИ К тут употребляет ежегодно известную сумму на пополнение библиотеки,- нельзя ли БЬІЛО БЬІ сделать так, что6ьr сумма, предназначенная в 9ТОМ году на покупку арабских книг, БЬІла прислана мне, чтоБЬІ я купил на нее книг по моему ВЬІбору? Книги зти остались БЬІ в институтской библиотеке, и я в Москве мог БЬІ ими пользоваться. для института они, на мой ВЗГЛЯД, прямо неоБХОДИМЬІ, а купить я ИХ МОГ БЬІ здесь гор а з Д о дешевле, чем они обошлись БЬІ в Москве при ВЬІПиске отсюда. Вот единственная моя просьба к инсти туту; если о н а будет исполнена, ТО все остальное ДЛЯ меня существовать не будет: я уже сумею fогtwurstеlп und тісЬ

durchfratten' .

Живу теперь очень безмятежно, и только жара очень надоедает. Но зато к консульству у меня теперь нет никаких отношений, И зто дЛЯ меня огромное облегчение, потому что последние семь месяцев я не знал, что такое свободное время: в те чаСЬІ, когда я мог БЬІ ПОЗВОЛИТЬ себе маленький ОТДЬІХ, люди меня втягивали в политику. Теперь кн. Га гарин уехал, НОВЬІЙ консул Лишин не чувствует, по-види маму, НУЖДЬІ во мне, И я в глазах бейрутинцев и ливанцев теперь нуль в политическом СМЬІсле. Они меня жалеют, словно павшего временщика, но я чувствую себя необьІК новенно ДОВОЛЬНЬІМ, так как НИКТО больше не просит меня походатайствовать ему награду деньгами или орденом за его

православие

или

доходНЬІМ

местом,

раз'Ьяснить

конм

сульству интриги драгомана, передать жалобу на митро поличьего диакона (КОТОРЬІЙ держит в своих руках самого митрополита), добиться кассирования ВЬІбора депутата в ливанский парламент, ВЬІбранного при помощи марокит ских

жандармов

среди

православного

населения, И

т.

д.

и т. д. и т. д. Только вчера приехал ко мне священник из Ливана, прося сообщить консулу, что если ему, священнику, не будет вьщано 500 ливров на постройку ШКОЛЬІ, то он пере ходит в католицизм. Я ему ответил, что не имею уж ника кого

влияния

консульстве,

тогда

ОН

ушел

от

меня

с изумитеЛЬНЬІМ видом собственного достоинства (а пришел ведь с видом неоБЬІчайной ласковости). РаВНЬІМ образом 1 Проіснувати і перс(нтися (нім.).- Ргд. ЗІ0

и СО СТОРОНЬІ консульства не возлагаются на меня

никакие

просьБЬІ, пор учения вроде пересмотра богословских сочи нений кандидатов в МИТРОПОЛИТЬІ и патриархи или пере вода колоссаЛЬНЬІХ глупейших од в честь государя, в кото

РЬІХ лесть ДОХОДИТ до самь.х УРОДЛИВЬІХ беЗВКУСИЬІХ и смеш нblх форм. Меня все зто радует, потому что является воз МОЖНОСТЬ пойти

иногда

подыIатьb

ЧИСТЬІМ

воздухом,

но

араБЬІ 9ТОГО не понимают и воображают, что я очень печален. Из сирийских пословиц (христианских): .

Ложь в речи - что СОЛЬ в пище. Врать не СТЬІДНО, но верить вранью СТЬІДно. При нужде и собаку дядюшкой назовешь. Если злую руку укусить не можешь, то целуй ее и моли бога, чтоБЬІ ее уничтожил. Пусть плачет ты ячаa очей, лишь бbl моему оку не плакать.

3ти ПОСЛОВИЦЬІ вы валисьь У меня каК сгі

de coeur 1 •

Они

и раньше останавливали мое внимание (их, кстати ска· зать, есть сотни в таком роде), но теперь их особенно на xoжy характерны и,, потому что ближе вижу, насколько точно ОНИ исполняются здесь.

В Бейруте теперь волнение против иезуитов. В их школе, в пансионе, умер правослаВНblЙ юноша (17-летний), и они не хотели

пустить

нему

православного священника для

исповеди, а напротив, заставляли его принять католичество.

Когда, однако, ои

умер

православны ,' иезуиты не допу

стили правослаВНЬІХ СБященников Байти в ИХ здание

и вь]м

бросили тело умершего за ворота; там люди подняли его, положили иа носилки и понесли на кладбище. Мусульмане

(за исключением турок) никогда не позволили БЬІ себе та кой фанатической ВЬІХОДКИ. дРУГОЙ пример: католичка пилигримка, воображая, что все бейрутские святыни при надлежат или

католикам,

или

униатам,

поцеловала лвери

православной церкви. Потом она узнала свою оuшбку и при шла исповеДЬІваться иезуитам. В виде зпитимии за оскверне ние ей приказано БЬІЛО поцеловать горящие уголья. Она

обожгла себе гуБЬІ так серьезно, что пришлось обратиться к доктору, и вся история раскрьrлась.

С искренним уважением Весь Ваш

А. КРЬІмский

Передайте, пожалуйста, М. О. Aтrae нрилагаемое письмо. 1

Крик серци (франц.).- Ред. 311

152.

До Б. д. Грінченка Бейрут,

28 м[арта] СТ. СТ. 1898

дорогий товар ишу! Здобув Вашого листа і «під землею». Цікаво написана книжечка. Здається, річ оригінальна, не переробка? Лист Ваш застав мене у великім смутку. Кн. Гагарін і ЙОГО жінк2., З якими я тут дуже заприятелював, поїхали, і я допіру відчув, як мені було добре, доки вони тут жили. Княгиня (дочка Якова Лазаревського), хоч не вміла добре говорити ані українською, ані. російською мовою, мене трошки лучила з Україною; та не так мені шкода ЇЇ, як їі чоловіка: з ним я чимало й сварився, але чимало мав і лю м бих розмов, і тільки через нього я не почував себе в Бейруті зовсім самим. Щоб Ви зрозуміли, наскільки можна було прив'яззтися до Гагаріна, скажу Вам, що в усіх наших сварках перший ступінь до примирення робив він, а не я; думаю, що самісінької оцієї риси буде з Вас, щоб оцінити добрість його вдачі. Новий консул Лішин - людина ста· ра, і в мене, мабуть, нічого нема спільного з ним. [... } Якби я жив собі в Москві, то мене б зовсім не цікавила Лішинова вдача, ба, може, навіть він міг би здаватися мені в Москві трохи симпатичним; а коли б здавався не симпа· тичним, то я б попросту не мав з ним зносин. Але за грани· цею таІ< міркувати не можна: тут треба, чи хочеш, чи не хочеш, числитися 3 індивідуальністю кожного росіянина і неодмінно мати ЗНОСИНИ 3 НИМ. Лішину Я, здається, далеко не подобаюся, а проте він дуже часто запрошує мене до себе і я йду. А іноді бува так, що днів чотири не побачиш його, то на П'ЯТИЙ вже самому хочеться піти ДО нього, хоч добре знаєш, що, вернувшись од нього, буде на душі чимало не· доброго чуття. Не знаю, як Ви живете в Чернігові, в провін, ції, але мені здається, що Ваші почування мусять бути близькі до моїх тутешніх, себто, що й не хотілось би мати ніякого діла з людьми, які Вас окружають, але ж заразом нема змоги не мати з ними діла. Зрештою, мені гірше, як Вам, бо Ви ж таки маєте хоч декілька людей для вибору, а мені нема з чого вибирати: в Бейруті тільки й є, що ДВОЄ чоловіків з Росії - я і консул (секретаря ще й досі нема), і через те, проти своєї волі, мусимо триматися один одного, зучувати один одного, миритися з несимпатичними рисами один одного.

312

Ох, як часто згадую я тІ дні, коли ЖИЛИ тут Гагаріпи ' Але «die sсhбпе Tage іп Aranjuez sind lort! ... Про Гагаріних я згадую Вам неспроста, а от через що.

»'.

По їх од'їзді мене напала така туга, наче я втратив когось із своїх рідних. Щоб розважити себе, я блукав по доохрес них кутках Бейрута і часом писав вірші. Ті вірші я Вам

посилаю; скажіть щиру свою думку, чи подерти Їх (коли вони дуже особисті), чи, може, вони мають хоч якусь вар тість. Зайшов до мене один араб, побачив на столі папір з писаними віршами і спитався, що воно таке. Я йому пере ложив дещо на арабську мову, і він сказав, що мої картини сірійської природи говорять йому просто до серця. Та треба пам'ятати, що то людина тутешня. Хтілось би знати, чи не будуть ті самі вірші німими для не сірійця. Працюю я тепер більш за все над народною словесністю сірійських арабів. З-поміж багатьох тем, які мені хоче ться обрати для магістерської дисертації, я спинюся, певне, на народній словесності арабів. Написав я також (по-а рабськи) статтю до арабського журналу «аль-Машрик»* про те, як постали деякі одміни між арабськими наріччями; в тій статті я торкнувся української мови і вияснив ара бам, що воно таке. Вряди-годи (не щодня) пишу статтю, або краще сказати розправу, для «Київської старини» проти Соболевського*, це дуже довга річ, і через те ніяк не можу прийти до краю. На душі важким тягарем лежить брошура про Франка*, яку я обіцявся зложити «ювілейному коміте· тові»; тут я не маю ані часу, ані книжок, щоб почати її, але свідомість, що треба писатн тую брошуру, гнітить мене. В політику тутешню не плутаюся, бо новий консул, хоч уже місяць, ЯК живе в Бейруті, ще не брався за діла, то й мені нема, на моЄ щастя, приключки плутатися не в свое діло. В середині мая думаю рушатн звідси і попро щатися з Бейрутом і Сірією. Не скажу, щоб мені не було

шкода кидати Сірію: тут така розкішна природа, що через неї, не можна не полюбити самий край. Але люди, яких я Пlзнав тут

«у жару політики», такі гидкі, ЩО, здається,

ніби я й сам убрався в усякий бруд, живучи разом з ними. Трошки вище я згадав Вам, що їду звідси в середині м а я (не юня, як був пИсав давніш); то, може, це буде для

Вас догідніш, щоб приїхати до мене? Коли, пишете, нема в Вас змоги приїхати до мене в юлі, то приїздіть ХОЧ В юні. 28 мая я вже напевне сподіваюся бути вдома. 1 Чудові дні в Аранхуесі МИНУЛИ! (Hi,'rl,).- Ред. 313

Посилаю Вам шматок з газети, де є трошеЧКJI про Вашу комедію. Хоч рецензія оця ніякісінької ваги не може мати (бо голословна), та все ж авторові бува цікавим усе, що про нього

пишуть.

Галицькі етимологи (з партії «Діла») можуть розсерди· ти хоч кого. Торік Сойм звелів «Просвіті» завести фонетику, грозячи одібрати субсидію. Цього року, знаючи, що сойм поновить свою вимогу, орударі «Просвіти», за скількись днів до бюджетової розправи, самі голосно постановили змінити етимологію на фонетику. Але розійшовся сойм і «Просвіта» пішла давнім ходом. «Руслан» (наступник «Правди») [ ... ] скрізь, де треба і де не треба, співа гімни католицтву і воює проти «шизми». Один раз я розсердивсь був та й послав замітку до торіш· ньої «Зорі»' (може, навіть, Ви й читали її). А тепер, як дійду в «Руслані» зиов до чогось такого, то вже мовчки nлюю. Останнім часом «Руслан» завів війну проти «Лі· тературно,наукового вісника». З газетних натяків можу вгадувати, що напади на «Jlіт[ературно],наук[овий] вісник. виходять з·під пера Василя Щурата, який не ввійшов у склад редакції «Вісник3». (NB. Посада редакторова - платна). Сатира про Бессервісера в ІІІ ч. «Вісника»' - відповідь на його атаки. Всякі такі цікаві речі я переховую в себе. Коли б Ви приїхали до мене, мали б що почитати.

апріля

Задля деяких арабів я мусив тут ЗНЯТИ З себе фотогра· фію. Посилаю і Вам одну карточку, хоч і не дуже l\оброї роботи. Вірш, яКий я написав на другім боці, один з тієї низки віршів, яку я долучаю до листа. Увесь

Ваш

А. Кримський Про марки нагадую.

153.

До

М. Гнатюка Звенигородка в Київщині,

18 2798 УІ

Високоповажаний добродіюl Вашу посилку (дуже цікаву) я Вам вернув рекомендо, ваною опаскою з Константинополя. Картку Вашу мені

314

переслали з Бейрута сюди. Буду Вам дуже вдячний, кол'< пришлете покажчик писань Франкових' тепер так и. Що ждо цілої збірки, то й її я хочу мати. Будьте ласкаві, пе решліть її сюди на адрес :«Киевск[ая] губ., г. Звенигородка А. Е. КРЬІмскому» вре ком енд О В а н і й коверті. (Та й покажчик треба буде переслати так само, себто реко мендовано і в коверті). Всякі трати я Вам верну з вдяч ністю. М[оже] б[ути), альманах друкуватиметься на двох сор тах паперу': тонкім (для заграннці) і звичайнім. Щодо мене, то я б бажав мати примірник, друкований нена тон кім папері. З щирим поважанням А. Кримський Р.

Я к був я в Одесі, то Комар казав мені, що в Одесу

зовсім не прислано відозви про купівлю фільварочка для Франка [ ... ]. Тим часом в Одесі і коло Одеси є багатенькі українські патріоти, що могли би дати свою лепту.

ІОНЯ

Прийшов Ваш лист. Здебільша на нього відповідь Би знайдете в тім, ЩО я написав вище. Ще раз повторю свою просьбу про покажчик. Що ж до моєї статті, то я поста раюся прислати її в половині юля ст. СТ. ,<Листи» Окунев ського' я Бас попрохаю вислати мені пізніш,- як я буду вже в Москві, бо тоді цензура пустить мені їх. А яка їх ціна? Адрес мій вічний от яКий: 1) літом (юнь, юль, август ст. ст.): Киевск[ая] губ., г. Звенигородка А. Е. КРЬіМСКОМУ. 2) зимою (також осінню і весною,- з сентября до кінця мая): Москва, Лазаревский институт восточнЬІХ ЯЗЬІков,

А. Е. КРЬІМСКОМУ.

154.

До І. Я. Франка Звенигородка (I(Иівщина),

13 18 VlI 98 дорогий

друже 1

Пишу Бам секретно, бо не МОЖУ не напнеати. Ювілейний комітет запрохав мене написати статтю про Башу діяль315

ність"; я згодився, але тепер одної речі мені бракує: Вашого життєпису за 1890-1898 рр. Чи не будете Ви ласкаві по дати мені хоч коротенькі автобіографічні звістки за ті вісім год? Особливо три останніх роки для мене темні, бо ми тоді з Вами якось не переписувалися. Будьте

ласкаві,

вволіть

моє

прохання.

Ваш

А.

Кримський

Адрес: Киевской губ., г. Звенигородка, А. Е. КРЬІМСКОМУ.

155.

До Б. д. Грінченка Звенигородка,

18 18 V1l98

Вибачайте, дорогий товаришу, шо так довго Вам не одпо відав. Були на те причини, мало інтересні для Вас. Дуже мені шкода, що Ви не могли приїхати до мене. А мені до Вас тепер Їхатн не можна, бо треба виготовити вступну лекиію (Іє<;оп d'іпапguгаtіоп) та УJIОЖllТИ хоч якнйсь курс. На моє щастя, мені на перший рік дадуть не всі лек иії, а лиш стільки, скільки треба буде, щоб я міг спокійно жити в Москві і, не гаючи часу на вчителювання по гім· иазіях (як воно звичайно буває), міг любісінько готуватися до магістерського екзамену. Так мені написав мій начальник Міллер. За рік Мур кос вийде в отставку,- то 1899 року я цілком обійму його посаду. Я не можу сказати, щоб я не любив свого предмета: навпаки, я ЙОГО дуже люблю і укладаю собі свій курс залюбки. Тільки ж на все те йде багато часу, а на шиї сидить непереписана (ба навіть неви

кінчена) стаття про Фрlан!ка та робота для "Киевkкой! стаР[ИНbl!» (про СобlолевськJого). Знов же, тепер літо, хті лося б хоч трохи спочити, хтілося б хоч трохи проходитись за городом по лісах або левадах,- і отак зминає собі день за днем, а в результаті виходить, що ані одпочинку доброго, ані праці доброї. А Ви що робите? На Ваші філологічні заміТІШ дам тепер одповідь. Слово

мигдаль зам[ ість] миндаль я справді тепер написав (за Ва шою порадою), та таки мусю сказати, що мені

більше до

вподоби миндаль, сахар, рис і т. ін., ніж мигдаль, цукер, риж і т. ін. З Вашою думкою, що російському закінченню -асПlblй (напр., головастЬІЙ) мусить завсігди одповідати укр[аїнське! -аmий, згодитись не можу , - згадайте: гілля-

316

стиt1, вітластшl, ци6а"ястuй, смужкастий (хоч і смужка mий), гранчастий і безліч інших приложників ЧИСП українсы их •. На мою думку, слова: головатий, рукатий, вухатий, зубатий, ногатий (та, може, ще декілька слів, що торкаються членів тіла 1 ) - то, мабуть, єдиний випадок, де по-російськи інакше закінчення. Щодо смолистий і ще

ти"истий, то я розпитався тепер, як у нас кажуть. Кажуть: смолистий, СМОАянuстuй і щетинястий. В останній фонемі я бачу н е закінчення ~ясmuй, але таки ~uсmuй, бо в нас, бачите, є нахил вимовляти я замість е, а в слові щетинистий ненаголошене и не одрізняється од е (щетинестий); (так само я виясняю собі й зозулястий із зозулuсmuй); зрештою, аналогія з словами типу цuба"ястuй теж могла зробить своє діло. П іССЧG"UЙ -- так у нас усі кажуть, і так єсть у Марка Вовчка (т. І, стор. 14: "Пісочаний шлях»). «Етногр[афічного] збірника» у мене є тут тільки І-й і 2-й том; З-й лежить у Москві, а 4-й ще мені не вислано. Франкові "АпокрифИ» є тут. Orож, коли Вам ті книжки (троє їх) ще потрібні, то звістіть хоч карткою, я зараз і вишлю. Коли Вам треба буде подавати рукописи до цен зури через Москву, то я охоче зроблю все, що треба.

(В Москві я повинен бути! -го сентября). Коли схочете ждати аж до кінця моєї розвідки про Соб[олевського], то не швидко її прочитаєте, 60 я не скінчу її раніше, як за вісім місяців. «Шах·наме» Я те пер не можу перекладати, але нехай-но вибереться хоч трохи часу, то неодмінно візьмуся за нього знов. Цими днями одішлю до Грушевського "Царя Солов'я», бо вже й переписаний, треба тільки передмову зладити якусь (річ недовга, то че рез те і часу на неї не знаходиться). Заголовок Коскена: Cosquin. Сопtеs popu!aires de Lorraine

compares avec Ies contes d'autres provinces de France et des pays e'trangers е! precedes d'un essai sur !'origine е! 18 propagation des contes popu!aires europeens'.2 tt. Paris, 1886. Ціни не знаю. В однім давнім каталозі (1890-го року), адрес: Leipzig, Rosstrasse, 18, Antiquari8t von Simme1 u. С', ціна 18 марок. Коли не знайдеться в Зіммеля, знайдеть-

Та й то гребінясmuй, а не гребіняmur1.

11 НародНі каЗКI1 Лорен і у порівнянні з казками Франuії та іноземних

країн,

ЯКИМ

передує розвідка

інших областей про джерела 1

поширення європейських народних казОІ{ (фршщ.).- Ред.

817

ся, напевне, в Колера (Leipzig, UпіvегsШitsstгаssе, 26, К. F. K6hler's Antiquariat), тільки ЩО нема в мене Колеро· вого

каталога

тут.

Ваш

А.

І(римський

Напишіть мені, будьте лаСІ<аві, в якій книжuі «3тн[огра·

фическогоJ обозрения» і од якої сторони до якої надрукова но мою реu[ензіюJ на Ваші «ЗтнlографическиеJ материалЬІ»·. А що Ви скажете про альманах «Привіт Ф[ранкJові»?

156.

До В_ Ф. Міллера 3веl-lигородка. Киев[ской) губ.,

22 18 УІІ 98 МногоуважаеМЬІЙ

Всеволод

ФедоровичІ

51,

несомненно, и в России буду очень часто вспоминать о Ваших письмах, КОТОРЬІе я получал в Бейруте. Если люди живут в одном

и том же

городе, то относятся один к

другому как-то сдержанно и холодно и не ВЬІскаЗЬІВают своих

чувств, как БЬІ стесняясь: вот почему Ваши письма, про НИКНУТblе теплотой и доброжелательством, всегда останутся для меня дорогим воспоминанием. Как предьщущие Ваши письма, так и последнее я перечитал несколько раз, И БСЯ·

кий раз сердце замирало от восторга, что такое светило, как ВЬІ, относится ко мне так доброжелательно. Меня обьІК новенно

упрекают

недостатке

уважения

авторитетам,

и вообще зто, кажется, правда; но по отношению к Вам то чувство благоговения, которое я ИСПЬІТЬІВал в прежние ГОДЬІ и в силу которого никогда не мог разговаривать с Вами без особоГО волнения, не только не прекращается, но всегда исе более и более усиливается . Самое маленькое слово со чувствия из Ваших уст наполняет меня гордостью и под нимает до небес. Большим контрастом к Вашему письму, по своему дей

ствию, БЬІЛО другое

- от Аттаи, ВЬІсланное недели три

спустя после Вашего. Судя по сообщению Аттаи, Мур косу какая-то сорока принесла на хвосте весть, будто я намерен остаться в Бейруте на службе в консульстве, и он зту весть сообщил другим. Кто, подобно мне, лично имел случай при глядеться к полной бессодержательности жизни консулов

и к низменности их умствеННЬІХ интересов, тот поймет, чтО

318

на слова Мур коса можно смотреть просто как на оскорб ление.

Ассигнование денег на покупку книг очень меня обра· довало. Но я купил книг не на всю сумму, а только на ІЗО рублей с лишком, потому ЧТО Бы л вы ванH воинским

присутствием в Россию раньше, чем Аттая переслал мне деньги (а деньги идут по русской почте крайне медленно); занять же в Бейруте uелыx 150 р. я не мог. СчетЬІ я по слал Аттае. Книги пока что лежат здесь; отnравлю я их в Москву к половине августа, когда в институте начнутся занятия.

Своинским присутствием у меня маленькое затрудне

ние. ЛЬГОТЬІ я не имею. Взять меня в солдаты' надо пола· гать, все же не могут, в силу моей крайней близорукости. Но мне, очевидно, придется явиться в Киев на испыаниеe и пролежать две недели в лазарете

с атропином в глазах,

не смея ничего читать. Перспектива далеко не из приятны,' и потому я пока что завязал волокитную перепис ку с Киев· ским

воинским присутствием и

с успехом

могу

протянуть

ее еще с месяu. Тем временем обращаюсь к Вам с просьбой, нельзя ли зачислить меня на службу теперь же, чтоБы я мог окончательно избавиться от всякого отБыанияя воин ской повинности? Если зто сделать безусловно нельзя, ТО, пожалуйста, уведомите меня поскорее; получивши от Вас отриuательное

уведомление,

немедленно

подчинюсь

своей участи ипоеду в Киев на осмотр, в лазарет. (Результат испыания,' я думаю, непременно будет такой, что в сол

дать! меня не возьмут).

Заодно, будьте добры' сообщить мне: на каком курсе ВЬІ предоставите мне 2-З лекuии? Хотелось Бы заранее соста вить себе приблизительную программу занятий. И к какому времени являться мне в Москву? К средине или к конпу августа?

В коице мая появилась в «Машрике» моя статья на араб-

ском язь!ке ~I ШJ*: 51 на нее смотрю больше как иа упраж нен ие в арабском стиле, чем в науке, но все же она редакто рам понравилась, и меня просили сотрудничать в журнале.

В минуть! отдь!ха я в Бейруте писал разбор теории Соболев ского' о галиuко-волынкомM происхождении малоруссов; работа зта (начатая еще в России) шла урыкамии и дли лась более года, так как я, занятый арабским языом,' не мог посвящать ей много времени. Теперь начало ее появиЗlі

,10СЬ В «Киев[скрй] ста рине». 51 старался по возможности <ізбегать haC:-Аешливого тона. До свидания, многоуважаемы й и дорогой Всеволод Фе дорович! Довольно скоро мы увидимся, И переписка наша прекратится,- переписка, которая Вас, бытb может, не раз стесняла, НО зато меня делала на чужбине счаСТЛИВЬІМ.

Благодарю Вас за Вашу доброту, за то, что ВЬІ, при всем МНQжестве Ваших занятий, находили ВОЗМОЖНОСТЬ писать ко мне. Только не сердитесь на меня, если ТОН моих писем БЬІВал иногда неу"естны M и если я заБЬІВал, что ВЬІ - на чальник, и писал к Вам так, каК пишет ученик к своему доброму и снисходительному учителю. Всецело Вам предаННЬІЙ А. крыlскuйй

157. До В. М. Гнатюка Звенигородка в КИЇВЩИНі,

3'1

18 УІІ ч8 Високоповажаний

добродіюl

«Альманах» давно вже прийшов, спасибі Вам. Чепур

2 Зр.; посилаю Вам 2 крб., бо австрійських грошей не маю. За місяць або за півтора матиму ще одне прохання до Вас: покупити мені "Правду" у д. Онищкевича та "Листи» Окуневського,- речі, які можна буде мені перевезти і через цензуру. Та про це ще побалакаємо пізніш; не забувайте тільки про Онишке вичеву "Правду», щоб її часом хтось інший ие перекупив. Стаття моя про Ф[ранка] здебільше готова, та велика мені перепоиа в тім, що я не маю покажчика його творів. Сподіваюся, що Ви меиі ЙОГО незабаром пришлете. Окрім того, попрошу У Вас вияснити мені от що: неньке видання. Наліплено на нім марок на

1) З якого місяця до якого був Ф[ранк]о на Віденськім у[ніверсите]ті? 2) 51кого року! якого місяця з л о ж е н о ЙОГО драма тичні твори, роман «Основи суспільності» і «Для Домlаш нього] огнища»? 3) Коли Ф[ран]ко кандидував до ради державної (і до сойму, якщо кандидував до сойму)? 4) 51ке було життя Ф[ранко]ве по втраті роботи в

320

<KuгHeГi] Lwow[skim],,?' (51 два останні роки з Фlранкlом не листуюсь, і ті два роки для мене темні).

Статтю я хтів би зложити якнайкоротшу, та бачу, що менше як на 4 аркуші її не вмістю. Може бути, що треба буде й 6 арк. (друкованих) або й вісім. План статті такий: 1) Дитячі роки (коротесенька); 2) Парубочі писання; 3) Пи· сання рр. 80-х; 4) Франко-політик 1890-1892 рр. (ко· ротка глава та й то виключно з погляду Уl'раїнського; зроб

лено увагу, що про Ф[ранкоJву політ[ичнуJ діяльність пише галичанин осібно); 5) Франко-учений; 6) Писання останніх трьох років; 7) Загальні уваги. Звістіть мене, який може бути мак сим а л ь ний об'єм статті? Я, переписуючи, зможу її й укоротити, коли треба. Весь Ваш А. Кримський

158.

До п_ Г. Житенького Звенигородка,

Дорогий

Павле

vш98

Гнатовичу!

Давненько вже не писав я Вам! Нарешті оце вернувся на літо додому, щоб трохи спочити перед виїздом до Москви. 3 початку сентября зачну читати лекції в інституті, але не багато: дві або три на тиждень, аби вистарчило на про житок, бо в маї 1899-го року неодмінно мушу держати ма· гістерський екзамен, останню трудну річ (бо дисертації я вже не боюся, і матеріалу єсть у мене не тільки на ма гістерську, ба навіть і на докторську). А тоді візьмуся ще й за іншу дисертацію - слов'яно-філологічну. В «Киев[ской] стар[инеJ» Ви, певне, бачили почато!( моєї розвідки про галицько-волинську гіпотезу'. 51 про хав редакцію журналу містити мою статтю не в кожній книжці, а через книжку, бо так мені зручніш. К марту 1899-го року ціла розвідка буде видрукувана. 51 просив зробити мені і осібні відбитки. Цікаво буде почути Вашу думку.

Етногр[афічніJ матеріали Димінського, може, пощастить

мені випустити в світ' в январі - февралі. (... збірка піде як двоє томів львівського «Етнографічного збірника». ПОСЛідні писання Руданського друкуватимуться в цьому місяці' і зложать Б-й том його «Творів».

21 2.146

321

11-12-го августа я приїду в Ки'ів ставитися на призов, то побачуся тоді з Вами і щиро побалакаємо про все те, що цікавить і Вас, і мене. Ваш

великий

шануватель А. Кримський

159. До І. Я. Франка Звеннгородка,

17 18 VIII 98

Дорогий дружеl Лист Ваш дуже коротенький і мене не задовольнив. сподівався довідатися далеко більше,- напр., точні дати Ваших писань за останні 8 літ; що Вас спонукало пи сати драми? В яких відносинах Ви до Грушевського (бо ж усякому ясно, що Грушевський в Галичині не той са мий Грушевський, який був У Києві. Певна річ, що його зносини з Вами не минулися безслідно для нього; та цікаво було б знати, яку ролю грав і він у Вашій літературній діяльності'). Бажалось би мати всякі отакі звістки не ст ільки для оголошення Їх (бо я ж знаю, що про це й не треба писати), скільки для того, щоб сам о м У зрозуміти краще Ваші писання. В усякім разі, коли інтимного листа од Вас я дістати не можу, то напишіть точно хоч хроноло гічні дати, бо от, напр., я не пам'ятаю точно, якого року Ви перший раз кандидували на посла. Рецензію Істріна я прочитав'. Він дуже завислива людина, це я давно знав, а з рецензії бачу те саме. Зрештою, одну річ він указав справедливо: Крехівська Палея пам' ятник півиічний; я те саме думав давно, судячи з мови. Про дрібниці, до яких віи чіпляється, я дещо скажу в своїй статті (напр., рівняти «пред райскими дверми» і «пред дверми рая» - річ дуже корисна для історії мови). Про мою власну Кlеіпkгііmегеі' скажу, що вона не така велика. Рецензія на Дрепера' була таки потрібна, бо в нас єсть і так багато верхоглядства, дак нащо йому потурати ще більше? Найкраща провідна думка дискредитується, коли для її доказу пускаються на «неблаговидні» шляхи. Чи була де рецензіЯ на Вашого «Варл[аамаJ j йоа сафа»?' Вкажіть, де. Та ще от що мені дуже треба. Колись

•

Дрібннця (ні... ).- Ред.

З22

(1885-го р.) КОНИСЬКИЙ надрукував в «Ateneum»* (czerwiec, lіріес, sierpien) статтю "Zarysy гисЬи literlaturyl Rusin6w»1 Там він говорить і про Вас. Чи не будете Ви такі ласкаві, ЩО випишете мені ті місця з його статті, які торкаються Вас? А коли ие річ довга, то пришліть, спасибі Вам, теє число «Ateneum». Я Вам ЙОГО верну швидко. Тут роздобути не можна.

Зачав я в «Киев!скойl старlине]» містити свій розбір гіпотези Соболевського. Цікаво б почути Вашу думку. Проф. Брандт, що колись був вірив Соболевському, тепер держиться MO€Ї

думки

(з

моїми

знайомився вже давно).

аргументами

Увесь

він

по

Ваш А. Кримський

Квиток на 2-й вип. Палеї лежить у мене. Брат торік був

слабий,

не

жив

Москві,

не

міг Вам переслати

книжку.

160.

До Б_ Д_ Грінченка

Звенигородка, ІВ VШ

Дорогий товаришуl

Три тижні я змарнував, їздячи то в Київ, то з Києва, бо мені трапилась халепа з призовом. Командировка моя скінчилась 15 юля, але лекції зачинаються І-го сентября, отож воїнське присутствіє скористалось з цього та й по тягло мене до призову як я сліпий, то мене взяти в москалі не можна; тільки ж мене мордували 3 тижні всякими атро пінами і, здається, осліпили мене вкрай: хоч вплив од атро піну вже пропада, але очі мої ие привертаються, і я не можу ходити без Д в о х окулярів. Нічого робити за той час я

не міг. Через те й Вашого бажання (переробити «Сироту Захарка») не міг та й не могтнму Івиконати). Бо оце тепер у мене за три тнжні така сила праці зібралася на шиї, що не можу нічого робити, опріч казенної своєї праці. Поеи·

л~ю Вам, разом з іншими книжками, два примірники .По· щсток». Попрохайте кого-небудь переробити повістку. ~ нехай той перероблюватель (коли хоче) підпише своє имення під нею, а моє ім'я згадає хіба в скобках коло за1

«Нариси руху літер!атуриj русинів» (nольсь/С.).- Ред.

323

головка: «(За

КРИМСЬКИМ)>> або ("Скорочено 3 повістки Кримського)>>, або ЯК захоче, про мене! Один примірник повісток, "Шах-наме» і Клоустона будь те ласкаві передати д. СамійлеНКОВІ. Другий оддайте кому схочете.

Про Вашу нову драму' скажу, що читається вона цікаво, і в другій половині справді переносить нас у часи Хмель ниччини. Та артистична будова її дуже мені не подобає ться. Того, що ми звемо «драматичною боротьбою», в ній зовсім нема, і через те її швидше можна назвати театраль~ ними сценами, ніж драмою. Замість драматичного розвитку, при якому кожна сцена мусить логічно і психологічно випливати з попередньої, у Вас являється Deusex machina': підслухування. Вона стоїть з нач н о нижче од «Ясних зір». ЯК для науки треба не тільки розуму, але й знаття логіки, як ДЛЯ композиторства треба не тільки музикального та ланту, але й знаття контрапункту, так і ДЛЯ драматургії треба, опроче талану, ще й знаття техніки драми, теорії драми. Українські драматурги про це забувають. Несві домо ро:;уміє те, що треба, Карпенко-Карий, але ж несві домо. Старицький, як видко, знає теорію псевдокласичної драми, та, на жаль, він ухопив з неї більше її слабі боки, а занедбав добрі. Не прогнівайтесь, але й у Вас я не бачу, щоб Ви осн О В НО розуміл.l! суть драми, і через те радІО Вам читати якнайбільше всякі твори теоретичні, всякі розбори драми античної, псевдокласичної, Шекспірової. Між іншим, можу Вам порадити, щоб Ви придбали собі дві найновіші книжки Житецького: «Теория поззии» И «Очерки из истории поззии»* (продаються і в Києві, і в Москві). ЯК переглядів я ці дві книжки, то бачу, що нічого такого в рос[ійській] літературі досі не було. Вчивсь Я колись У Житець кого (через те, може, я й трохи суворо дивлюся на форму драми; формальний бік епоса - річ інакша, для нього теорія не указ), та от тепер, познайомившись 9 його згаданими двома книжками, бачу, що він багато попрацю вав наноВо. думається мені, що для естетичного вихованн Я книжки Житець кого дорогоціННі, бо в двох томах гуртують те, ДЛЯ чого треба прочитати безліч книжок. Боюся, що вразив Вас своїми словами, бо тепер, поживши довший час у Києві, пересвідчився, що українські поети - люди невимовно образливі, роёtагum irascibile gепus'. 1 Бог з машини (лаm.).- Ред.

І Дражливе плем'я поетів (лаm.).- Ред.

324

«Апокрифи» верніть мені у Москву', куди я їду взавтра. Адрес: Лазаревский институт восточних ЯЗЬІКов.

А. Е. КРЬІМСКОМУ.

Увесь

Ваш

А.

Кримський

Р. S. ,Сирота Захарко» друкувався по-російськи в «По морю и по суше» 1895 р., восени. Числа не вказую, бо й не бачив того перекладу і не знаю, який він.

161.

До К. О. БІЛИЛО8СЬКОГО

М[осква], 18~9B ХІ Високоповажаний добродію!

НаЬеп! sua ІаІа episto!ae!' Ваш лнст, пИсаниЙ з Петер бурга 28 сентlябряJ 1896 р., д в а рок и лежав у Звениго родці, аж доки я не приїхав із-за границі, із Сірії. Хтів я був Вам тоді ж таки (себто влітку) одписати на Ваші щирі слова, та не було в кого довідатися про Ваш адрес. Аж оце тепер, сьогодні, несподівано дізнався. Що ж Вам одписати? Правду кажучи, не знаю що. Знаю тільки, ЩО, прочитавши Вашого ОТОГО давнього листа, я незвичайно був порушений Вашою щирістю, а ще більше засоромленнй тим, що два роки, проти моєї волі, не міг Вам нічого черкнути. Питалися Ви в тім листі, чи можна вко

ротити мою

"PsychlopathiaJ Nа!іоп(аliS]»,-тепер

це питання

зайве, бо вже «Нудьгу.* надруковано (коли в Вас знайде ться якийсь непотрібний примірник, то чи не пришлете мені?). Ще 1896-го року вийшов У світ І-й випуск мого пере кладу «Шах-наме» і "Рориlаг !ales and fiсtіоп»2 Клоустона.

Зараз нема їх у мене під руками, та незабаром пришлють їх мені з Галичини; тоді зашлю до Вас. Тепер друкується моя книжка про Франка' (вийде в світ у марті або в апрілі). Довідався я із спізненого листа Яворницького, що у Вас в П~тербурзі святкували століття української літератури. Я МІСЯЦІВ з троє не бачу петербурзьких газет (може, в них щось і було), і дуже цікаво було б знати, як проминуло те СВЯТО.

Ваш

щирий

прихильник А. Кримський

~ Листи мають свою долю! (лаm.).- Ред.

«НароднІ казки та легенди» (англ.).- Ред.

325

Адрес: Москва,

ков_

Агафангелу

Лазаревский инстнтут восточны x язЬІ

Ефимовичу

КРblМСКОМУ'

(це

мій

за·

всідній адрес, а адрес квартирний такий: Машков пер., д. Веселовской , кв. Леве, мені).

162.

До Б. д. Грінченка

М[осква], Дорогий

18 ~98 ХІ

товаришуl

Баші посилки я подоставав,- за все щиро дякую. Тепер про Башу образливість. Бачите, я цього августа мусив довший час пожити в Києві, де, як Би здорові зна· єте, є багато Баших завидників (із jalcusie de metier'). Звісне діло, що розмова моя з ТИМИ людьми, з якими я стрі· чався, торкалася й сучасного письменства нашого і, HaTY~ рально, і Бас. Що я, людина свіжа і далека од усяких міс· цевих рахунків, міг бути об'єктивнішим судцем, ніж кияни, про це нема чого й казати; не диво, що проти суб'єктивних тверджень: «мені це або це не до вподоби» - я міг зовсім ре а л ь н О показати, чим Ваші твори важні. Тоді роз· мова переходила на інакше поле: мені казали, що Ви не· звичайно високої думки і про себе, і про свої знаття, і про все своє, і що Би незвичайно образливі. Оце й була при· чина, чому я, пишучи Бам про Башу драму', попрохав Вас не сердитись за декотрі мої уваги. Тим більше я му· сив перепрошувати Бас, що рівночасно радив читати книж, ки Житецького, які в певній мірі можуть зватися учеб· никами. Я боявся, щоб Ви не, подумали, буцім мені здаеться, що Би нічого в цій області не читали. А втім, не балакаймо про це більше. ЯК я відносюся до Ваших писань, Ви добре знаєте, а через те не прогнівай· тесь, КОЛН я часом вкажу в них дещо таке, що мог ло б бути кращим або виправленим. Баш рукопис у цензурі. Б середу, 17 н[оября], зайду й спитаюся, може, вже й переглянуто його. Про себе нема чого цікавого писати. Читаю лекції, го· туюсь до екзамену в февралі (або найпізніше в марті), а вряди-годи переписую статтю про Франка та (для «Киев· [екой] стар[ины >>)) проти Соболевського. Найбільше надії маю на різдвяні святки: може, тоді допишу про Франка; 1 СУІІ~РНИЦТВО 3 професії (фра~ц.).- Ред.

326

[[е буде не стаття, а ціла книжка, листів у дванадцять. Біда мені тільки з моїм здоров'ям; поки що хвороби не йдуть далі од пропасниці, але лякаюся, що вернуться нерви; те· пер нерви ще спокійні, але іноді, як не дасть пропасниця спати, цілий день щось ломить кістки і одгукується в серці ,погана приміта! Правду кажучи, я не знаю, чи все в мені нормальне, чи ні. Буде тому сім год, зо blНОЮ З великого обурення і жалощів приключився пароксизм, який я вва· жав за епілепсію. Та незабаром тутешні доктори (профе· сари) засвідчили мені, що в мене нема нічогісінько епілеп· тичного, але я небезпечний проти істерики Та замість істерики в мені розвилась інша хвороба: біль серця і астма. З нею я мучився чимало, але в Сірії все пропало, і я вже зовсім зробився пересвідчений, що всяка нервність із мене вилетіла. Тепер знов новітній фізичний біль У серці, який часом мені здається душ е в ною нудьгою, не· звичайно мене лякає, і я 3 жахом думаю: невже ж ізнов я обернусь в клубок нервів! Все частіш і частіш наверта· ється думка: чи не кинути професуру в Москві, чи не по· їхати кудись на південь, напр., ДО якогось археологічного інституту на службу? А втім, qui уіуга уегга'. Щодо книжок, яких Ви хочете з Галичини, то робіть так: кажіть львов'янам заадресувати Їх не на моє ім'я, а «В Москву, Политехнический музей, в «Зтнографический отдел императорского общества естествознания» та на об· гортці книжки (NB. не на бандеролі) нехай напишуть олів, цем: «От кры ского>>.. Це тому, що в музей приходить багато примірників, і треба чимсь зазначити те, що мені. Нічого шкідливого або й просто стісняючого не буде мені в тім. Коли Ваші матеріали додруковуються, то ставте на них рік 1899-Й, а не цей. Так воно краще буде задля конкурсу, бо в ТОГО конкурсу ідіотські умови (і хто їх

виробляв!). Нема сумніву, що цим разом премія прнсу, диться

Вам.

Посилаю Вам вірші, про які сам не можу зложити ні· якісінької думки, бо знаю умови, при яких зложилися ці вірші. Може, Ви будете щасливіші в своїм суді, бо для Вас автор низки

людина зовсім невідома. Не виписую Вам цілої віршів (їх є багато), а тільки дев'ять перших. вони:

от

Поживемо _ побачимо (лаm.).- Ред.

327

НЕЧЕСТИВЕ КОХАННЯ·

Н а душі якась тривога

Й полохливе почуття:

Щось немов давно знайоме Воскресає з забуття, Раз у раз тріпоче серце,

Ніби пташка в полоні, .. Ох, невже ж таки кохаННА

Проки.nається в меніІ?l .• Я обірвав розмову." в очах мені туман, .. І тільки серце шепче: «Ти вже собі не пан»,

Мовчу ... А тихі очі На мене підвелись, Допитливо спинились,

Пронизують наскр ізь. То не довгая була розмова, І була вона зовсім порожня, Дак чого ж вона мене згубила, Що й жить не можна?

Сподіватися

чогось

не смію,

Бо любов моя тебе злякає, Дак чого ж мій розум надо мною Влади не має?!

Розум зважив: це кохання - марне, Нерозумне, дивне та й мерзенне. Дак чого ж мене не хоче кинуть

Чуття шалене? Ще учора був я наче ЛЮДИ, Ще учора мав переконання,

Дак чого ж сьогодні мною крутить Саме KOX8Н1H'~!

Ну, вже третяя днина мина.

Затирається CJIід од розмови. Хоч у серці чогось не стає, Та, ~абуть, я утік од любові. ВивіТРЯЄ1Ь('Я з t."Озку нудьrа,

ДО~1ВOJIЯ€ вже дещо й робити, Наче зуб, що на хвилю ущух,

Хоч і знову ладен заболіти. Тільки важко стрічt1ться 3 ЛЮДЬ\1И, Бо якісь вони антипаТНl:lНі, Тривіальні обличчя у всіх, Іх РОЗМОІ\И - дрібні, прозаїчнl. Я себе піддурюваq; Тиждень проминув. А твойого образа

Я не поза6УR

328

Божевільно хочеться В ту сім'ю зайти,

Де сьогодні ввечері Будеш, певне, ти. Серце пересилувать

Я не зміг ніяк: Це не яблуко, що "!Ожиа Стиснути в кулак.

знаю;

нече('тиге

те

кохання,

Я ке на уене отепер ПРflходе

Злочин вочо в очах Лf()дей, Злочин воно в природі. Та ніІІ! воно в природі не злочин! його мені вона сама натхнула. До нечестивого чуття

Сама мене попхнулаf ЯК я родитись нав на білий світ, дак не питавсь ніхто MO€Ї згоди ... Я щаю право все любиты Оце закон природиl Я пішов до тих знайомих ..•

Не застав те6е я там. Довго нудився в розмовах

З паном дому і з madan~e.

сВ нас кухарка - уу Шепче пані потайки:

злодійка!»

«От сьогодні вкрала серце І гусячі печінки». Печінки гусячf вкрала ...

Ще й і серце ... Бідна гусы От і в мене вкрали серце, Я ж нікому не жалюсь.

Ох, мізерні жартиl не для мене ви! Все скорботні думи ЙДУ1Ь до голови. Слухаю я пгню ... ба й одповідаю ...

Але що говорю,- сам того не знаю. Машинально губи подають одвіт, Машинально очі кидають привіт, Тискаю я руку кожному, хто входить ...

Але дух не тутки,- він далеко бродить. Бродить десь далеко... Іноді хіба Вернегься до залі, де гуде юрба: Там поміж гостями і MO€ єсть тіло, Дух увійде в нього f глядить несміло: Що за товариство? де я отепер? Сон тепер чи дійсність? я живий чи вмер?

Звідки це гудіння? люди тут чи бджоли? Ну. а ти - чи прийдеш?. Прийдеш? .. чи ніколи?

329

Ріже нерви мов пилоlО

Пзвоник У передпокою: Хто .з НОВИХ гоеJей прийде Д3FОНИК зараз загуде. Біль у серцю ... Сперло духа ... Вся моя істота слуха" Хто б се міг тепер прийти? Може, ти? .. Напевне, ти!! І

Трепет ... Страх ... Та все зараніІ

Йде якась поважна пані ... Вже в мені не кров моя:

Ідовита течіяl

Будьте ласкаві, перечитайте у в а ж н о, разів з двоє, оці вірші і напишіть мені Вашу гадку про них. Другим разом я Вам точно поясню, через що я не беру на себе смі ласті судити про ці вірші, хоч вони мене дуже цікавлять. Коли ласка, то одпишіть негайно. Питалися Ви моєї думки про «Хому Баглая»". Я не люблю Грабових" перекладів, бо їх читати важко задля важкого стилю і незвичайних наголосів. А тема... Для про сто г О народу ця книжечка чи ні? Коли для простого, то ця книжечка розповсюднить чи й закріпить давні забо бони. Он і в Шевченка: «А тим часом сичі вночі недобре віщують на коморі»' - має поганий вплив на народ: знаю з досвіду. Бувайте здорові

Увесь

163.

Ваш

А. Кримськ.

До п. Г. Житецького М[ осква],

Дорогий

Павле

25 18 ХІ! 98

Гнатовичу!

Листа Вашого я здобув дуже пізно, бо лекції в нас давно скінчилися (5 декабря) і я не мав чого заходити до інсти туту. З Вашим листом у руці пішов розшукувати Панафі діна,- і що ж виходить? він закрив свою книгарню! Була вона в Фуркасовськім переулці. А втім, дечого я не розумію. Ви пишете, що він адресувався був до Вас в октябрі, але ж мені кажуть, що книгарні його не стало ще перед октябрем. Яки Й а Д р е с Д а в в і н В а м? Чи не хоче він знов одкрити торговлю і через те був вдавався до Вас?

330

Щодо впровадження Ваших книжок у тутешніх гім, назіях, то мені сказали (напр., 51нчук), що питання про учебники рішається не в початку учебного року, а ще в кінці передущого, себто в маї. Моє діло тепер таке: готуюся до свого магістерського екзамену, що одбудеться в февралі, та читаю лекції араб ської словесності, які теж забирають не мало моєї енергії. Дисертацію я зобов'язався оборонити к різдву 1899-го року. Через усе те мало чим доводиться займатися, опроче, як орієнталістикою. Вряди-годи берусь за переписування своєї праці про Франка (вже перші листи друкуються у Львові) та своєї розвідки про Соболевського. Зрештою «Киев[скаяJ старина» одбиває в мене всяку охоту до праці. 51 дуже прохав Науменка зробити мені відбитки і писав про це вже три ч і, а він нічогісінько не відповідає. Вдавсь був до Лазаревського' , та він одписав мені, шо тепер це до нього не стосується. До всього того коректура в «Киев [ской] стар[инеJ. страшенно недбала: перекрутити яке небудь слово або проминути цілий рядок чи зсилку - це там звичайнісінька річ. Кінчу. Бажаю Вам щасливих святІ Дайте адрес Пана фідіна, з якого він д о В а с писав, то я зайду до нього на квартиру. А мій найближчий адрес от який: Москва, Машков пер., д. Веселовской, кв. Леве, мені.

Увесь Ваш А. Кримський

1899 164.

До В. Ф. Міллера

1 "н.[ар"] 1899 многоуважаемый

Всеволод

ФедоровичІ

Приношу свон поздравления по случаю Нового года и Вашего выIораa в академию (о чем узнал тольКо вчера вечером). Мне нездоровится, и лично явиться не могу, впрочем, едва ли ВЬІ придаете значение тому, чтоБы Ваши подчиненныIe непременно соблюдали формальность личного принесення новогодних поздравлений своему начальнику.

Вчера на Ваше замечание: «МЬІ ведь совсем не знаем

331

Ваших знаний" - я, вообще крепкий только звдним умом, нашел ответ, только спустившись с Вашей лестницы . Едва ли есть

преподаватель,

знание которого при поступлении

на службу были Бы так дон и т О ч к и известнЬІ осталь НЬІМ, как мои. Когда я учился в институте, нас на курсе БЬІЛО пять человек, из КОТОРЬІХ ходили на лекции трое (я, Щекин, Овсеенко). Таким образом, не бblвало, безусловно, н и од н О г О дня, чтобbl Я не был спрошен всеми препо давателями; при таких условиях все наши знания Бы ии у преподавателей как на ладони. Прибавьте к 9ТОМУ бес численное количество домашних п и с ь мен н ы Х работ,

КОТОРЬІМИ нас в изобилии наделял Аттая и которы e затем

фигурировали на 9кзаменах, зкзаменационны й пись меННblЙ ответ (относительно которого Аттая дал ОТЗblВ, что у меня он не тольКо безошибочен, но и проникнут ду хом арабского ЯЗЬІКа) так наЗЬІВаемая «кандидатская диссертация»' (перевод из философа аль-Фараби, рецен зированны й Коршем и Аттаей и отклоненны от себя, в силу трудности текста, Муркосом) те мои занятия, которы e я совершал совместно с Аттаей, уже находясь в университете. (О своих печатны x трудах в области араб ской литераТУРЬІ на русском, малорусском' и арабском

ЯЗЬІке могу и не распространяться, так как они составлялись

и появлялнсь в свет не только под наблюдением кого-нибудь из институтских, но даже без их ведома). Итак, мне ка жется, Ваше замечание: «МЬІ совсем не знаем Ваших зна ний. - несколько сильно. Кроме того, вы мне сказали, что плата Аттаи - 800 руб. в год. вы едшии от Вас, я сообразил, что в таком случае Аттая за те два месяца, в КОТОРblе я буду его заменять, пред ложил мне чересчур много. Вечером мне пр ишлось увидеть его, и я осведомился, не ошибся ли он, предложивши мне больше, чем следует. Оказалось, нет ошибки: арабскому практиканту полагается больше платы ' чем остальны M практикантам, а именно - 1000 рублей собственно за лек ции 100 рублей З8 тот час, КОТОРЬІЙ посвящается пись

менному

переводу

русского

ЯЗЬІка

наЗЬІВается

часом

«арабской каллиграфии».

С глубоким уважением А. крымкuйй

1 См. ДЛИННЬІЙ СПИСОК библиографии Комарова.

332

1М. До п. г. Житецького

М[оск"а],18 23 99 ІІ Не сердьтесь на мене, дорогий Павле Гнатович у, що я не поспішився Бам одвітити, Б мене був дуже лихорадоч· ний період: я з минути на минуту сподівався оповіщення 3 Петербурга, що, мов, мені треба їхати на екзамен, На велике моє лихо, мені не поталанило: вискочила одна фор мальна перепона, про яку я й не гадав був, Бачте: як кінчав

я Лазаревський інститут, то треба було б мені не обмежитися на тім свідоцтві, яке дав інститут, а треба було б іще по Їхати до Петербурга та й видержати екзамен у «государ ственной ком и ес и и»'. ЯК же ж я мав на думці піти ще на історико-філологічний факультет, то не захтів тоді дер

жати екзамен у комісП (бо треба було б їхати ще в Петер бург), а попросту пішов на іст[орико]-філ[ологічнийl факультет, І от тепер виявилося, що, я, як кандидат слов' яно руської філології, а не східної, маю право держати магістер ський екзамен тільки на історико-філологічному факуль теті, а не на східному, Правда, петербурзький східний факультет, розуміючи, що вся ця історія не більше як npoстісінька формалістика, послав міністрові прохання, щоб мені (виїмково) він дозволив екзаменуватися одразу на ма гістра арабської словесності, але не звісно, що одвітить на те міністр. Та й відповідь прийде не швидше як в апр ілі, А я до того часу сидітиму та нервуватимусь, не знаючи,

до

якого ж екзамену готуватися: чи знов до канди

датського, чи' таки до магістерського? Тепер про Баші книжки. Я забрав усе, що було в Морав

ського, і вийшло якраз сто книжок: по п'ятдесят примірни ків кожного твору, Спершу я хтів, щоб усе те покупив один магазин, та це було важко; тоді я продав половину думнову

(Салаєву), а половину Карбасникову і зробив скидку 30% (як Би дозволили), Та ще карбованця з копійками дав Моравський за якийсь давно проданий примірник, Коли згоджуєтеся зробити й другим книгарям уступку 30%, то я нашукаю Бам покупців іще; тільки на чий кошт буде пересилка? на Баш чи на книгарський? Панафідінв теж

~ Ніколи ніхто з лазаревських студентів того не робить, 60 диплом з правом на ЧИН Х класу видається і без екзамену в комісіях. ззз

побачив; він більше не має магазина, а тільки гуртовий склад; вдасться до Вас перед початком шкільного року. Про Ваш вибір в Академію прочитав тому два місяuі' і усе ладнався писати до Вас, та за своєю екзамен ною кру таниною не встиг. Щиро Вас поздоровляю! Дуже' uiKaBлюся й долею Ваших книжок в ученому комітетові. Вашій дружині моє щире привітання. Увесь Ваш

А. Кримський

166.

До Б. д. Грінченка

2 Дорогий

апріля

1899,

Москва

товаришу!

У мене на 29 марта визначено було мій екзамен магістер ський, тільки ж заколоти в Петербурзькім у[ніверситеlті наробили те, що факультет не міг зібратися, і екзамен мій перенесено на 26 апріля. Таким способом я й досі ще не вільний і через те не міг досі прочитати гаразд Вашого

третього тому «Матеріалів»', який (велике Вам спасибі) здобув од Вас. Іноді тільки дещо вхопив з Вашої книжки, як тая коза каже: «Бігла через місточок - Ухопила кле новий лнсточок, Бігла через гребельку - Ухопила води крапельку, Тільки ото їла й пила». Отак і я, вхопивши З Вашої поважної праuі хіба якісь кленові листочки, і не розібрав іще, в чому там сила. Бачу тільки, що праuя Ваша прекрасна і що 'її залюбки читатимуть не самі-но етнографи, а й звичайнісінькі читачі з поетичним чуттям (Чубинського не легко читати просто для естетики: треба мати, читаючи, ще якусь іншу мету). А етнографічну пре мію Ви неодмінно здобудете. Про мої «реверанси» перед благами російської культурн Ви пишете далеко несправедливо. Публіка російська добре вміє читати поміж рядками і добре розуміє, де автор го ворить езоповою мовою, а де щиро. Тут мені докоряють багато хто, що моя книжка' пересякла в о р о жне ч е ю

проти великоруської народності! Що ж до «благ» росій ської к У л ь тур и в Середній Азії, то вони-таки справді є блага для того краю [... ). Що ж до п о л іти киро сійсь кої, то свої негативні погляди на неї я зовсім виЗЗ4

разно зазначив

у багатьох місцях своєї книжечки (напр.,

стор. 49-50). В кінці января здобув од Вас гроші за ,,3тногр[афиче ское] обозр[ение]. і заразом записочку, де Ви мене пи· таєтеся, чи не взявся б я написати розділ про науки в «Ру синах у кінці ХІХ в.». Ні, це для мене річ неможлива. У мене ще недодрукована розвідка про Соболевського і Франка, а ще ж треба працювати над дисертацією. Мої українські роботи тепер хіба такі, що іноді, шпаціруючи, перекладаю вірші декотрих арабських 1І0етів; а втім, і на таку працю не стає снаги: здебільше почуваю себе таким потомленим, що, як одірвуся од книжки, хочеться тільки не думати ні про що і спочивати своєю гадкою.

Із цензури ніякісіньких новинок немає. Од Коваленка одібрав лист, де між іншим він пише, буцім цензура пу

скає «Літ[ературно]-наук[овий] вісник,>. Невже це правда? Я сам власними очима читав циркуляр (торік восени), що в нім була заборона "Вісникові» ( ... ].

На тім поки що й скі нчу. Увесь Ваш А. Кримський

167.

До Б. д. Грінченка Звенигородка в Київщині

ІВ

дорогий

у !! 99

товаришуl

Екзамени в мене (їх було п' ятеро) одбувалися двома наворотами. Останні (історія семітів, арабська історія

і історіографі я та «письменны й 9кзамен по арабской фило логии») одбулися 18-го і 19·го мая; отже, бачите, що з

Москви я й не мав часу Вам одписати, бо по своїх екза· менах, де екзаменовано мене, я мусив приїхати в Москву та екзаменувати своїх студентів, далі - впорядкувати ін·

ститутську бібліотеку, а увесь юнь, за винятком останнього тижня, пішов у мене на працю для «3нциклопедич[еского] словаря»'" . Студенти останнього курсу, ЯК виявилося, дуже мене

злюбили. Вони на своїй фотографії помістили тільки мене (поминувши навіть таких професорів, як Веселовський, 335

Міллер, Корш,

Гер'є). Певна річ, що тієї фотографічної

групи я вже не могтиму нікому із своїх товаришів показу вати, бо це була б річ неделікатна з мого боку; правду кажучи, мені навіть трохи прикро, чому студенти поми нули таку прекрасну людину і прекрасного професора, як Веселовський (за останній рік найприязніші зносини були в мене саме з Веселовським). Тільки ж одно мене ра дує: я бачу, що мої лекції не падають на неплідний грунт, а зоставляють свій слід в душах молодіжі[ ... ]. «Куліша» Вашого читав" дуже залюбки, дивуючись, однак, що і в провінції цензура дещо дозволяє говорити. Чи Ви пустите ЙОГО в продаж нарізно? Це річ дуже пот рібна, щоб руйнувати дуже спопуляризовані, але зовсім не справедливі думки про Куліша.- Окрім того, що в Вас дуже рельєфно обмальовано Кулішів образ у його посте пенному розвитку, Ви дуже добре дозволяєте читачеві пере нестися в ті обставини, серед яких жив Куліш. Отак у Вас вийшли прегарними ті сторінки, де Ви малюєте становище талановитої людини серед товариства, що його вона пере вершає цілою головою. «Дало б ся» ще багато дечого іншого про ту Вашу книжечку написати, та вже мій лист і так «задовгий». Посилаю Вам ті книжки, що мені прислано. М[оже]

б[ути], Паньківський не на всіх книжках, що присилає, ставить моє прізвище, а тільки на верхній. В такім разі

решта штемпелюється бібліотекарем товариства і вже мені не оддається.

Деякі книжки «Л[ітературно]-н[ауковогоJ вісника» посилались мені без додатку на адресі: <Професору», то ті московська цензура позаборонювала, і я мусив їх виписувати вдруге, нагадавши, щоб одправителі зробили потрібну приписку. З рукописів цензура заборонила той, що про друкування (подано не од мого ймення). На перегляді в неї зостаються: «Хвиля за хвилею»" (подав я), «Шах-наме» (подав не я) і Ваш останній рукопис,- забув, як він зветься точно (по дав не я). «Песни УкраинЬІ» я покажу московським видавцям уже восени, бо в маї не було вже тих людей, кого треба. Кінчаю цими днями першу половину моєї розвідки про

погодінську гіпотезу' і попросю ред[акцію] «Київfcької] стар[ини]», щоб оцю першу половину пустила осібною від биткою. Я б Вас дуже попрохав, щоб Ви прочитали оті усі мої п'ять статей і прислали мені свої додатки: я їх надру-

336

кую в KiHUi першої частини відбитки. Ви. праuюючи останні роки дуже пильно над народними матеріалами. можете значно збагатити тую низку прикладів. які понаводив я. Увесь Ваш А.

168.

Кримський

До В. Ф. Міллера Киевской губ., г. Звенигородка, 22 июля 1899 г.

многоуважаемы й

Всеволод

ФедоровичІ

Июнь месяu я провел в работе над диссертаuиеЙ. боль шую часть июля - над статьей омалорусском колониза uионном движении по данны M язы аa (должна появиться

во время

археолlогического! С"ьезда).

теперь

опять

занят диссертаuиеЙ. Чувствую себя при 9ТОЙ работе пре красно. а симпатичны e письма барІона! Розена содействуют бодростн духа. 51 не перестаю сознавать. что в научном отношении ДЛЯ меня бьІЛО в выIшейй степени полезно знаКQМ

СТВО с петербургскими ориенталистами вообше, а с барІоном! Розеном в особенности. Тема моей диссертации, впрочем, такая, что на не кото ры e затрудняющие меня ПУНКТЬІ я не могу ПОЛУЧИТЬ разояс

нений ни ОТ Розена, НИ от КОГО в России: очень часто ЧУВ ствуется необходимость поБывтьь еще раз в Сирии хоть неделю. МЬІСЛЬ 9та до того овладела мной, что я решил обратиться к Вам за советом. Брат мой получает место ин спектора сирийских школ ,Палестlинского! общества». вопрос 9ТОТ, по словам Аничкова, решен принuипиально. а официальное назначение ДОЛЖНО СQСТОЯТЬСЯ В конце июля, т. е. на днях, в таком случае в первы x числах августа брат и ВЬІедет в Сирию. Так как он едет не один, ас женою и ре бенком, то для него бьІЛО Бы очень удобно. чтоБы пеРВЬІе дни их преБывнияя в Сирии находился с ними я, прекрасно знающий местны e обстоятельства, ЧТО всего важнее, ЯЗЬІК; П09ТОМУ брат предлагает мне ссудить мне нужную сумму на путешествие, которую я мог Бы возвратить ему уже впоследствии. Теперь расписание пароходов так удобно, что я. поживши в Сирии uелую неделю, мог Бы возврати

ться в Россию В KOHue августа. Неделю преБЬІВания среди арабов. говорящих раЗНЬІМИ диалектами. я мог бbl пре красно употребить на то, чтоБы безошибочно формулировать

2.1'"

337

раЗЛИЧНЬІе

накопившиеся

меня диалектологические воп·

РОСЬІ. 3атруднение может Бы ьь при вь!Даче паспорта. 51, понятио, должен Вам подать прошение об отпуске, и если вы сочтете ВОЗМОЖИЬІМ разрешить мне отпуск, то мие нужно будет представить Ваше разрешение губернатору и хло· потать о вь!Даче заграничного паспорта. К сожалению, проuедура

вь!Дачи

заграничного

паспорта

тянется

нас

три-три споловиной недели. Не лучше ли БЬІЛО Бы ' чтоБы вместо оБЬІкновенного oтnycKa ВЬІ мне вь!Дали командн· РОВОЧНЬІЙ лист? Мне кажется, что в таком случае паспорт

BьrдaH бьш БЬІ скорее. Впрочем, б[ьІты м[ожетl, я обо всем 3ТОМ

начал

разговор

преждевременно:

если

назначение

брата состоится не теперь, то мне придется отложить всякую МЬІСЛЬ О поездке. Но теперь зта МЬІсль до того волнует меня всего, что я на всякий случай заранее Вам сообщаю о своем плане. Если ВЬІ не найдете никакого за труднения в вь!Даче мне отпуска (или даже командировоч ного листа), то я еvепtuеllеmепt' черея несколько дней при шлю Вам прошение. Другое дело, по которому я к Вам обращаюсь,- вопрос о моем положении в институте в будущем году. Получен ли какой-нибудь ответ из министерства, или же я по-преж нему остаюсь сторонним преподавателем? Если Вас не за труднит написать мне об 9ТОМ, ТО, пожалуйста, напишите два слова.

Увидевши в Киеве Житеuкого, разБИтоro параличем, крайне страдаюшего, я С ужасом сознал то, чего, по своему леГКОМЬІСЛИЮ, МОГ бbJ И не сознать таК ЖИВО; в старости возможность ВЬІЙТИ в отставку двумя-тремя годами раньше имеет

серьезное

значение,

если

здоровье

человека

не

крепко.

Еще по поводу будущего года одна просьба. Кажется. в здании института БЬІвают с в о б о д н ы е КОМ Н а т ЬІ. Не нашлась ли БЬІ одна комната для меня? а я Бы за зто взял на себя обязанность помощника библиотекаря, при чем, понятно, взял бьr на себя самую тяжелую часть библи отекарской служБЬІ. РаботЬІ в библиотеке есть очень и очень достаточно. Аттае одному не хватает времени со всем спра виться, И назначение ему помощника будет очень полезно для библиотеки. Для меня лично занятия в библиотеке ни чего, кроме наибольшего удовольствия, ие доставят, а иметь 1 Можливо (франц.).- Ред.

ЗЗ8

бесплатную квартиру (больше одной комнаТЬІ мне и не нужно) - зто чреЗВЬІчайно важная вещь при том скудном вознаграждении, которое я получаю. Кажется, в моей просьбе нет ннчего неприличного; если же есть, то уже простите мне и уж ничего не отвечаЙте. С

ИСТИННЬІМ

уважением

А. KPblMCKU а

169.

до Б. д. Грінченка Звенигородка в 21 авг[уста]

дорогий

КиївщинІ, року

1899

товарищу!

Цим разом уже таки посилаю книжки; що ж до того разу, то я був покинув звечора на столі конверт з листом і книжки, прохаючи - через наймичку - переказати сестр і (що встає рано) одіслати все те до Вас у посилuі Наймичка не ска зала, ЩО треба зробити посилку , - лист пішов, а КНИЖКИ зосталися. Посилаю поштову квитанuію за ті книжки, як! вислав ще 3 Москви в апрілі.

Поновляю своє прохання: як надрукується в «Київ[ській) старині» моя остання стаття' (ие буде або в августовій книжuі, або в сентябрській), то будьте ласкаві прочитати всі статті спочатку і дайте свої уваги; я їх надрукую в кіниі І-го випуску, вказуючи, що ті або ті звістки я при дбав од Вас. дуже мене дратує тая моя стаття. Соболев ський - нахабний шарлатан, і його брехні на нашу мову очевидні кожному, хто знає нашу мову (от сьогодні я знов ізнайшов у нього антик: «український» infinitivus f1RЧЬ,

замlістьJ пекти, f1Rчи, f1RКЧU) , але ж великоруська публіка

не вдоволиться, якщо я попросту скажу: «Соболевський бреше». Через те треба багато прикладів наводити, треба напружувати свою пам'ять, щоб згадати, де яке слово я коли зустрічав. Тому-то кожна моя стаття проти Соболев ського дуже мене втомляє, дарма що всі кажуть, що на філо· логічні речі в мене пам'ять феноменальна.

Цими днями написав статейку для ювілейного збірника Вс. Міллера*' Статейка з обсягу української філології (про деякі випадки, в яких задержується звук е, хоч ми ждали б І). А то увесь час праuював над дисертаuіею.

Бажалось би зимою вже видрукувати П, щоб мати більще

339

часу вільного на українські праці; а втім, може ще Й на цілий рік стане мені тієї роботи над дисертацією. На археол[огічний] з'їзд я яс поїхав' .Якбув я в Києві (в маї), їдучи з Москви, то набрався певності, що Антоно

вич зречеться участі в з'їзді, якщо укр[аїнську] мову забо ронять. Тепер з часописей бачу, що він там собі любісінька предсідателює. А Багалій вичитав панегірика Іловайському. дивна діла ТВОЯ, господи! Про Вашу думку, щоб кинути посаду секретаря і взя тися за вільний заробіток, скажу Вам, що вона здається мені небезпечною для Вас. Тая українська літературна робота, яку Ви rо)ите попри канцелярську службу, зовсім не мала, а вільний заробіток - щось дуже непевне; МОЖ~ лива річ, що на неофіціальній посаді Ви не матимете для

укр[аїнської] праці й того часу, якнй у Вас є теперечки. А втім, Вам видніш, що і як. Я ж песимістично дивлюсь на Ваш намір. Кажете. щоб я прислав папір з цензури про заборону рукопису. до кого ж за цим удатися? в Москву чи Петер бург? і чим мотивувати CBO€ бажання? Чи мають право мені не видати того паперу? 28-го їду в Москву. Адрес мій - або Лазаревский институт ВОСТОЧНЬІХ ЯЗЬІков, або - Машков переулок, д. Веселовской, кв. Леве.

Увесь Ваш А. Кримський

23 Сьогодні

прийшла

«КиевkкаяJ стар[инаJ»

.вгlуста]

із статтею

Михальчуковою*. Оце добрий зразок того, ЯК нетреба писати філологічних статей: здається, ніяке «зілля сонляще і дріМЛЯще» не нажене такого сону, як ота стаття. А пишу я Вам про все це от чому. ЯК був я в Києві, то Кониський сказав мені, що Михальчук посилав свою статтю до «Вест н[ика] ЕВРОПЬІ», та Стасюлевич* одписав, буцім тая стаття

дуже спеціальна для «В[естника] Е[ВРОПЬІ1»; тільки ж, мов ляв, треба в Стасюлевичевій одмові шукати інакшого дна, і теє дно - ворогування проти українства ... Тепер, маючи Михальчукове писання перед очима, до зволю собі не шукати інакшого дна в Стасюлевичевій одпо віді. Аж досада бере: ясну, просту справу - та й так зату манити! ясне, очевисте діло - та й так розмазати! Неначе в нього не було часу, щоб написати менше!

340

Невже ж мої філологічні писання отакі самі розляпані і «сонлящі-дрімлящі»?1 Коли б це було так, то не варто й писатиl

170.

До В_ М. Гнатюка 3вени!'ородка

24.

Київщині

УІІІ ст. СТ.

1899

г.

ДУ>kе я винен перед Вами, висо кошановний добродію, але повірте, що мені самому не менше, ніж Вам, прикро не сповняти свого слова*. ЯК євангельський довжник, взи ваю до Вас: «Потрьпи на мне, и аз ти в'Ьздам».

В Кінці апріля один раз і в кінці мая другий одбувалися в мене в Петербурзі і мої магістерські іспити. Літо я вжив потроху на те, щоб дописати першу половину своєї розвідки про Соболевського (в сентябрі пущу перший випуск від биткою і не писатиму до «Київської старини» місяців з чо тири), потроху - писав статті для <'іНlJиклопlедического] словаря» (бо ще цілий рік я буду суплентомІ), потроху ж. знов, писав магістерську дисертацію. 28 авгlуста! ст. ст. їду звідси до Москви, 1-4 сентября екзаменуватиму тих студентів, котрі в маї не екзаменувалися, а після того маю намір засісти за статтю про Франка і переписати її. Спо діваюся, що ніякої перепони мені не буде, і я допишу її за сентябрь. А тоді пришлю й Руданського зараз-таки, якщо з «3нциклlопедическогоl словаря» не дуже на мене налягатимуть із С1аттею «Семитские язы и>>,' Повірте мені, шановний добродію, що я не з недбальства спізнююсь із своїми обіцянками. Живу я анахорета", рідко коли кого й бачу в Москві (а тут _. і потім), все працюю, а часу таки не стає. Додати треба, що з інституту маю платню поки що зовсім мізерну і не працювати (за гроші)

для «3нциклlопедического] словаря» не можу. А вінсти· туті східні людн, мої товариші (таких є троє: вони - лек· тори), теж на мене навантажують працю, од якої втекти не· сила

моя:

один

складає

перську

граматику

мушу

бути його помічником, другому треба, щоб я держав туре· цькі коректури або вияснив йому по·французьки деяк j одтінки російської мови, третьому треба, щоб я йому виправ ляв стиль Йогописань. Це все такі просьби, що од них не від мажешся. До обов'язкових праць належав торік іще й екза

} СУПJlент -

виклаД(іЧ практик.аIП , - Ред.

мен, а тепер

дисертація. от і виходить, що для писання

про рідну мову в .Київ[ськіЙI стар[ині)>> або рідною мовою мені зостається тільки вкрасти в себе одну-другу годину, які я мав би проходитись на чистім повітрі. 51 так і роблю, доки серце не розболиться. Звісне діло, що з часом це все одміниться, і в мене буде змога чимало працювати на рідній ниві, але ж тепер - зле мені. І навряд чи буде справедливо

сердитись на мене за мою повільність, Велике Вам спасибі за Ващі клопоти з моїми поручен нями. Так виходить, що за «Мету»", Руданського etc. мені не треба буде нічого Вам досилати? «Мету» Ви дешево ку пили: я думав,' вона коштуватиме дорожче, Книжок «Вн давн[ичоїJ спілки»" маю три. Що за знак, що Кобилянської повістку вкорочено? У «Віснику» друкувалася вона пов ніще. А гарні видання тієї «Спілки»1

4-ту книжку

«Вид[авничої) спілки.

слали до Москви, де

Ви,

мабуть,

по

вона, очевидячки, лежить і дожида~

ється мене. Посилайте туди і всі дальші чч., а порахуємося заразом пізніше. Ваш щирий прихильник А.

Кримський

Коли що слатнмете на інститут, то надписуйте на адресі: профессор у А, Е, КРblМСКОМУ,- З таким написом цензура нічого не заборонить, хіба щось ярко політичне. Чи не знаєте: можна ще купити річники «Народу» 1892, 93, 94? Звістіть мене про усе, а вже тоді я Вам про це на пишу більше,

А.

К.

В «Академіч ну громаду»" повинен доставити [яl якісь цікаві українські книжк и в обмін за .Правду» 1867 р. Поки що посилаю «Наські українські казки» Бодянського' і "Українську квітку» Шишацького-Ілліча'. Знайду ще щось

пришлю.

171.

До п. Г. Житецького

М[оск.а], 18 ~5 99 ІХ

Дорогий,

високоповажаний

Павле

Гнатовичуl

Приїхавши до Москви, я, звичайне, первим ділом зане дужав, потім мав невимовно багато праці коло бібліотеки

342

(початок РОКу,- то студенти беруть багацько книжок), а далі не одразу міг захопити Каллаша вдома. Аж оце тепер можу одписати і за нього, і за себе. Перш усього про статтю до «Р!усской] МЬІСЛИ». При. шліть її иа адрес Каллаша (Трубная площадь, угол Спасского и 2-го Знаменского пер., д. Ильина, кв. Фокина),- він од себе перебалакає з редакцією; у мене ж там нема ніко

гісінько. Далі - про те, щоб запродати Ваші книжки. Усі, з ким балакав Каллаш, кажуть, що в московських книгарів така рахуба: коли книжці ціна буде! крб., то 30-35 коп. лічи ться на друк, 30-35 коп. комісіонних, а решта (себто 30-40 коп.) переділяються авторові і видавцеві пополовині. Себто за книжку, ціною в ! крб., автор може mахіmцm здобути 20 коп. Що звелите вчинити? Страшенно шкода мені, що не міг побачити Вас у Києві. На з'їзді я не був, бо з галицьких листів заключив, що буде «абстіненція» українців. А далі міністерський циркуляр раптом виклиКав мене до Москви. Ох, оте «сближение сту дентов с профессорами»! У нас в інституті не знайшлося таких професорів, що могли «зближатися», і єдиним таким опинився я. Міллер надумався урядити тут студентську столовую і попрохав, щоб я обідав разом із студентами і балакав з ними якнайбільше. Од себе ж на своїй лекції він прочитав студентам щось ніби моє сипіси!иm vitae' і радив удаватися до мене за всякими науковими питаннями. Поки що справа іде гаразд, але я вже бачу, до чого воно йдеться: скінчиться все на тім, що мої товариші постав~ лять мені в вину мою популярність серед студентів і обви нуватять мене в фамільярності з ними. А втім, мене самого починає ВТОМЛЯТИ цеє «сближение»: 3 Кожним РОКОМ мені все тяжче і тяжче бути в товаристві, все тяжче і тяжче ба чити живих людей, і я вже передбачаю той час, коли вже

зовсім нікуди не виходитиму з своєї хати. Для ювілейної збірки на честь В. Ф. Міллера JI напи сав статейку про те, коли в українських отглагольних сущ· ниКах мусить бути закінчення -енне, а коли -іннє'. Як буде ГОТОВа відбитка, пришлю Вам. Мені здається, що я вивів за кон вірно. Недавнечко одержав останню книжку «Киевlcкой]

стар[ины »,' де є моя стаття про

київські

і Коро!кі відомості про життя (лаm.).- Ред. 343

пам'ятники

XIV-XV

в· Друкарські помилки просто шматують мені

душу!

Ну, бувайте здоровіl Щиро стискаю Вашу руку. Увесь Ваш А. Кримський

172.

До Б. Д

Грінченка

М[осква]. Дорогий

18!! 99 Х

товаришу!

Будьте ласкаві, звістіть мене якнайшвидше, чи Ви при·

слали в «Зтногр[афический] отдел общ[естваl люб[ителейJ ест[ествознания]» свій З-й том «Матеріалів» на премію. Секретар (Богданов) каже, шо ні. Премія зосталась не· присудженою, бо те, що прислано було, не варто було пре мії; отож Ви можете ще здобути її, тільки пришліть реко мендованою бандероллю свій З-й том і надпишіть: «На

премію імені Сергія Олександровича». Всередині дозволеного цензурою рукопису я поКлав і дві об'явки про заборону Гуттенберга та ,Олесі» та «Злодія.". Ви мене питалися, яке останнє число Ваших видань е в мене. Зараз сказати не можу, бо половина книжок лежить запаКована в скринях, а знаю тільки, що нема в мене ані «Клопоту в Балашівuі»* t ані «Степових квіток»* t ані «Koт w ляревського»* Коли пришлете, щиро дякуватиму. Кумедне і прикре враження робить рецензі яКовален, кова* і виглядає так, ніби він мав проти Вас якісь особисті рахунки. Та, мабуть, воно так і є?

Ваш А.

Кримський

Прохав я колись прочитати мої статті про Соболев ського,- чи не подасте мені нових фактів з укр[аїнськоїl діалектології. Та коли нема часу в Вас, то беру свое про хання назад.

Колесса тут у Москві, але до мене не заходить. Він студіює ті великоруські рукописи, яких я торкався в своїх

статтях, бо він, повіривши Соболевському, вважав дея кі з них за київські, збудував нан и х СВОЮ (комічну) статтю про «щиро український дух старокиївської літератури, і тепер йому неJJюбо, що я виявляю фальсифікації Соболев ського. Студинський зве Колессу <неуком в філології.,

344

і справді він як філолог шага не варт. Він балакав тут 3 Кор· шем, Корш - розуміється - зовсім згоджується з моїм аналізом і каже Колессі, ЩО, напр. І написання 1if6tCHbll1. не може бути українізмом; але Колессі шкода зректися своєї випещеної статті про староруську літературу, і він висловлЮ€ Коршеві такі філологічні резони, що той тільки рота

роззявляє.

Адрес мій: Лазаревский институт восточlНblхj ЯЗЬІков, мені.

1900 173.

До Б. д. ГрІнченка Мlосква],19

ш ОО

дорогий товаришуl Великоруська співанка каже: Как кузькина мать' Собиралась умирать-: Умереть не умерла, Только время провела.

Огак І я: живу - не живу, вмираю - не вмираю, а більш того, ЩО вмираю. Все мене тягне на південь 3 цього ненавидного кл імату, а симпатії не пускають звідси. Тут, за таким начальником, як Міллер (мій найщиріший при· ятель), я набираюся новітніх сил дуже часто, і тоді ще зають усякі хороби; але треба найменшої прикрості і я хорію. Іноді буває так, що зранку встаю в повній надії, що сьогодні має прийти смерть; опівдні находить така ба дьорісТЬ, ЩО, здається, ще тисячу літ виживу; надвечір ЗНОВ помираю, лягаю спати здоровісінький. Кажуть: «нерви». А я думаю: попросту клімат.

Посилаю Вам купку своїх робіт та робіт моїх

учени

ків, ~ з них побачите, над чим я працюю офіціально. (ІЦодо «Материалов. Лаптєва', то скажу, що я над ними попрацював більше, ніж хто). А неофіціальна праця, себто українська,- то переважно праця над словарем та докін чення дечого розпочатого. Послав до редакції «Вісникю> велику низку віршів, та боюся, що ідея не сподобається редакції. На тім тижні одішлю кінець Руданського.

З великою цікавістю і приятністю перечитав те, що.Ви поприсилали. Попрохав би Вас, щоб Ви свої «НаРОДНЬІе спектакли» послали Веселовському (Лазаревский инсти тут ВОСТОЧНЬІХ ЯЗЬІКОВ, проф. Алексею Николаевичу Весе ловскому), бо й він дуже цікавиться цим питанням (див. його статтю в .зтюдах и характеристиках») і в дальших

своїх працях користуватиметься з Вашої книжки. Чи знаєте, що в «Archiv Ніг slavische Philologie» була дуже похвальна рецензія на Ваші «3тнографические материа.%І» (т. ХХІ, 1899, стор. 263-286)? Писав проф. Празького у[ніверситетуJ Полівка* і вказав, між іншим, на філологічну вагу Вашого видання. Бажали Ви мати якусь мою чернетку. Посилаю все, що знайшов: так ЯКОСЬ зосталось незнищеним. Чув я в Києві од Шрага* і од других те, що одбувалося в Вас у Чернігові. Бажав би, щоб теперішнє Ваше ста новище було кращим. Але З чого Ви живете? (вибачайте за питання). Признаюся щиро, не дуже Я вірю в т. ЗВ. вільну працю, коли вона не дає щомісячної, згори означеної л.патні. янчук прочитав і передав мені Ваш лист про «Думу за княгиню-кобзаря». ЯК писатиму розбір «Юбилейного сборника» Міллерового, то зужиткую Ваш лист і поставлю справу на дневне світло. Друкуватиму в «3тнограф[ическом] обозрении»; його перша книжка за цей рік вийде в апрілі. Посилаю з присланих Вам книжок те, що прийшло давніш. Гнатюк пише, що висилає іще дещо; але сьогодні я питав у музеї, і не було ще нічого. Доведеться Вам трохи заждати, бо я їду взавтра до Ставрополя (адрес: Кавказ, Ставрополь, Барятинская, 42, мені). Буду там цілий апріль. Пишіть про себе, як влаштували своє становище. Увесь Ваш А. Кримський

174.

ДО Б. д. Грінченка Ставропіль

1 Дорогий

на

Кавказі,

сент[я6ря]

1900

ТОllаришуl

Я приїхав сюди, в Ставропіль, на скількись днів до брата, і тут мені моя сестра передала Вашу картку од 7 юля, адресовану на Звенигородку. Раніше не можна було того

346

зробити, бо мій адрес нікому не був звісний. Жив я літо на Кавказі, в сім'ї Міллеровій, що для мене стала за рідну, бо ще ні од кого я не бачив такої щирої прихильності до мене, та й їздив скрізь по Кавказу вкупі з тією гарною

сім'єю: по Черкещині, Абхазії, Мінгрелії, Імеретії, Грузії ! т. ін. Набрав силу вражень, а що найважніше - попра· вивсь на здоров'я, хоч і не зовсім, j от тепер ЗНОВ вертаю до Москви. Коли того здоров' я, що я надбав за літо, мені стане на зиму, то я не покину Москви і раз у раз їздитиму літувати кудись на південь; коли розслабуюся перед кін· цем зими, то зовсім перейду служити на Кавказ і кину свою професорську кафедру. Втратити професуру мені не шкода, бо научної праці я однаково ніколи не покину, а на Кавказі, де-небудь у Кутаїсі абощо, швидше пода· кінчаю купу розпочатих робіт: словар, збірки подільських казок Димінського і т. ін.; додам, до речі, що по М. Біло зерському мені припали його багаті колекції лексикальних і етнографічних матеріалів' , - буде скринь з чотири (не· давнечко прислано мені останню). Отак, як бачите, хочу з надією дивитися на те, що буде ... Тільки ж сумні пере· чування мене не хтять покинути і боюся я, що смерть моя ближче стоїть до мене, ніж я думаю. І не самої ж то смерті я боюся,- ні, мені до неї байдужісінько,- а по просту шкода, що я не пороблю всього того, до чого маю снагу й охоту і що вважаю за корисне, от яК історичний словар української мови. До речі, Ви питалися, що то за словар. Житецький год із сімнадцятеро збирав матеріали для такого словаря, черпаючи їх з усяких пам'яток нашого письменства, починаючи 3 Галицько-Волинської літописі; чимало він поробив виписок із ніде не друкованих архів них документів XVII-XVIII в. Багато ще треба буде при· збирувати дальшого матеріалу, але й те, що дав мені Жи· тецький, уже має величезну вагу. Я часто марю про те, яКе б велике було щастя, коли б словар був уже готовийl [ ... ).

За літо я мало дечого зробив, бо Міллери навмисне не давали мені працювати більше, як години 4-5 на день, а в деякі дні дак і нічогісінько не можна було робити, особ ливо під час переїздів з одного місця в друге. Не дуже я тоді жалував, бо в товаристві таких високоінтелігентних

і естетичних людей, як Міллери (а вони ж до того, кажу, обгорнули мене всякою можливою ласкою і опікою), я почу вав себе зовсім гаразд; але тепер стає шкода прогаяного часу. Академія наук доручила мені скінчити програму для

347

збирання звісток з української діалектології, розпочату Михальчуком' ,- я й того не зробив. Все, що я напрацю вав за літо, стосується до історії арабської літератури (для лекцій і для статей в «Енцикл[опедичному] словарі» Брок гауза та Єфрона). І нема мені похвалитися перед Вами чимсь українським, опроче хіба усяких ліричних вірщів та поемок. Та й тих не друкуватиму тепер, бо «Літературно науковий вісник» мене таки образив. Я написав цикл вір шів під заголовком «Нечестиве коханню~. де героєм поста вив одного з професорів Бейрутського університету; на тлі картин із сірійської природи Я зобразив його безталанне кохання і протест проти пересудів громадських. Редактори не згодилися надрукувати тієї поеми, і Їхня цензура мене настільки обурила, що я хочу надрукувати свої вірші окре мою книжечкою, себто разом із другими своїми віршами, яких я досі не оголошував друком. Надрукую своїм кош том; сподіваюся, що котрась друкарня згодиться взяти цю працю.

Немає в мене тут із собою «Archiv'y», бо я в Ставрополі тільки переїздом, а через те не посилаю Вам адресу того видавництва. За чотири дні буду в Москві,- пришлю звідти. Та найкраще було б Вам удатися до проф. Юрія

Полівки

(Jiri Polivka), що його адрес -

Прага, Чеський

університет, та й попрохати, щоб він Вам прислав відбитку своєї рецензії на Вашу працю; він - людина ввічлива, вволить Вашу волю охоче. З Москви надішлю Вам і всі КНИЖКИ, які мали поприходити за літо; я виїхав 3 Москви в середині маю. Там полагодю і всі інші справи, про які Ви згадуєте в листі. Яке тепер Ваше матеріальне становище? Що ж до істо рії з земством, то смішно було б робити собі з неї щось: справа занадто ясна, і шкода тільки, що не завжди можна буває втекти од усякої огидної буденщини і доводиться мати близьке діло з такими людьми, на яких не варто було б і дивитися_

Увесь Ваш А. Кримський А от іще_ В Ставрополі, ~K Вам відомо, багато україн ського елементу, а в тутешНІХ книгарнях книжок україн

ськнх дуже мало. Я заходив у «Книжнь!й магазин Траубе на Николаевском проспекте» і питався, чом немае Ваших видань. Каже, що не знає Ваших умов, та коли ВИ їх при шлете, то продаватиме Ваші видання охоче. друга кни-

гарня - «3. К. Клестовой на Воронцовской улице». Це новоодкрита, але дуже підприїмчива, і випадало б Вам адресуватися йдо неї. В Катеринодарі заходив до книгарні Мареєва (Красная ующа) - бачив там тільки три чи чотирн чч. Ваших видань. А вже ж на Кубанщині український елемент аж

кишить.

1901 175.

До В.

Ф.

Міллера Звенигородка, КиевfскойJ губ., а

19 VI 01 МногоуважаеМЬІЙ,

дорогой

Всеволод

Федорович!

Пишу общее письмо и Вам, и Евгении Викторовне, и Вашим детям, чтоб уж не писать отдельно каждому из них. Едва ВЬІ уехали из МОСКВЬІ, я почувствовал себя оди ноким и БОЛЬНЬІМ. Вечером направился в театр на «Фра Диаволо»*. надеялся, ЧТО развлекусь веселой МУЗЬІКОЙ, но вместо того совсем себя расстроил. Уехал из МОСКВЬІ боль НЬІМ нравственно и физически, а пока доехал сюда - успел и окончательно расклеиться. Сегодня только, на третий день своего пребblвания здесь, чувствую себя вполне СНОСНО. В Киеве проБЬІЛ семь часов и посетил, между прочим, Житецкого, от которого УСЛЬІшал замечание, что мой оБЬІ чай не отвечать даже на два ззкаЗНЬІХ письма не относится кразряду цивилизоваННЬІХ. 3ато уже самое глубокое ра душие встретил у Старицких. Они мне сообщили, что Косачи утром ВЬІехали из Киева, а относительно паННЬІ Леси (по,, теССЬІ) они же сообщили, что на рождестве она, в силу своей крайне доброй души, увлеклась одним чаХОТОЧНЬІМ' и даже поехала с ним в Минск. В Минске он к концу марта умер, и панна Леся в огорчении (<<прибита лихом») уехал~.

в КарпаТЬІ,

где обретается и до сих пор. Едва я зто вьІ

слушал, вдруг неожиданно входит пани Косач: она, ока зьrвается, не успела уехать утром и вот зашла еще раз про

ститься со Старицкими.

Меня она приветствовала очень

равнодушно и процедила сквозь зубbl, что благодарна мне

за ПРИСЬІЛКУ «Очерка татарской словесности» Ашмарина*.

Я взял адрес паННЬІ Леси, чтоб ей написать, и тут ОПЯТЬ

ВЬІЯСНИJJОСЬ, что на ее январское письмо я ей не отвечзл

349

и что не отвечать на письма - оБЬІчай сомнительной цен ности. Кроме зтих двух неПРИЯТНЬІХ для меня инцидентов, я для себя в Киеве встретил все самое хорошее и отрадное. выlлоo ТОЛЬКО некоторое ззмешательство, когда госпожа Старнцкая обnявнла, что не понимает в моем цикле «Не честиве кохання» ОДНОГО места, а я об'Ьявил, ЧТО Я сам ТОГО места не понимаю и ЧТО всякий читатель обязан его тол ковать по-своему.

дома я всех застал в добром здравии. ВЬІЯснилось, что когда я, поссорившись сБорисом', дал домой теле грамму

о своем

согласии

радостью, а когда через

приехать, три

то

всех

преисполнил

дня прислал письмо о своем

намерении поехать на Кавказ, то всех оскорбил; в мое же обещание приехать осенью никто не верил... В Звениго, родке я застал большие перемены . Город похорошел, но у

нас

половина

сада

засохла,

грустью

увидел,

что

в тех местах, где стояли тенистьrе деревья, СТОЯТ молодень

кие деревца новой посадки, словно какие,то розги. Отец весь сморщ ился и изумительно похож на киргиза. Глаза сделались узенькими и оказались не на одной прямой ЛИ· НИИ,

лицо ВЬІСОХЛО,

словно пергамент,

а так

как щеки со

всем опали, то монгольские СКУЛЬІ вы езьІваютсяя с удиви

тельной типичностью; ярко оБРИСОВЬІвается четыехуголь'· НЬІЙ череп; жидкая острая борода окончательно придает татарский или, именно, киргизский облик. осведомился, сколько ему лет - оказалось, без пяти минут семьдесят'. Мать, наоборот, смотрит гораздо бодрее прежнего, и нет тусклости во взоре, хотя состарилась и она. Младшей се СТРЬІ нет: она беременна третьим ребенком и побоялась, что в обществе со мной начнет нервничать и зто повредит будущему чаду (сестрица моя показала себя вообще боль· шой отгадчицей: «в июле у меня родится ребенок,- напи сала она ОТЦУ,- будет или мальчик или девочка»). В доме гостит моя двоюродная сестра, которой я до сих пор никогда не видал: чрезвы айноo милая девица, с очень УМНЬІМИ гла зами, следовательно, не такая, которая девической ту постью способна портить настроение. Она круглая сирота, в Петербурге начала страдать полнейшим малокровием, и мои родители решили пригласить ее на лето в Малорос. сию. Вместе с моей старшей сестрой она третирует меня

1 Если

я мог рассчитыать,' ЧТО доживу до старости, то мог БЬІ

заранее теперь наблюдать СВОЙ портрет в стар()('ти.

350

как ВЬІ3доравливающего, и что

напрасно

у6еждал их обеих.

здоровехонек.

Как видите, у меня В вь.сщеі! степенн блаГОПРИЯТНЬІе условия для занятий; все боятся даже пройти возле окон моего флигеля. Я с наслаждением занимаюсь (начал с пер· вого же дня), а в виде отдь.ха хожу на четверть,

часа в большой дом

присматриваюсь,

кто

чем

на

пол

занят.

s'ашusе а son тісих l Интереснее всех мой отеп сего неукротимой жаждой деятельностн. На прошлой не деле приезжал губернатор и, осматривая чайную, несколько раз крепко жал руку ошу. В Звенигородском уезде сорок чайнЬІХ (попечительство о трезвости), но, хотя они рас· положень. в бойких местах и имеют более сильную френвен

Chacun

цию, чем звенигородские, все они ежегодно требуют под держки от казнь•. Только в звенигородском попечительстве, где попечитель мой отец, дело стоит иначе: казна не рас ходует на чаЙНЬІе ничего - они дают еще ПОРЯДОЧНЬ'Й до ход,

ИЗ

которого

ВЬІПлачивается

жалованье

служащим

(попечитель, разумеется, ничего не получает, зто должность почетная), и еще остаются деньги на покупку фонографа, фонограмм, ЕолшебнЬІХ фона рей и пр. и пр. Каждь.е две неде ли отеп устраивает народнь.ечтения. Вот, для примера, темы рефератов: «3веЗДЬ1 и планетЬІ», «История египтян», «Из

брание Михаила Романова» (при зтой теме, столь любезной моему папеньке - полонофобу , фонограф воспроизводит па ртию Сусанина) и т. п. Следующее чтение: «Обезлесение как причина засух в Звенигородском уезде.... Сегодня он готовит доклад в думу 06 учреждении средне-учебного заве дения в 3венигородке; о том же он пишет в своих много· числеННЬ1Х корреспонденциях в «Киевской газете». Кстати, по поводу «Киевской газетЬІ» и «БиржеВЬІХ ведомостей»'.

Губернатор, заметивши их в чайной, спросил, разрешены ли они для обращения в чаЙНЬІХ. На зто отеп ответил, что он самовольно ввел в чайную четЬІре издания, не включен· НЬІе в список разрешеННЬІХ: 1) Библию, 2) Евангелие,

3) «Киевскую газету», 4) «БиржеВЬІе ведомости». Губер натор расхохотался и сказал,

что предоставляет ему право

действовать по своему усмотрению ... Я СЛИШКОМ ВО многом разошелся с ошом, чтоБЬІ видеть

себя в его иитересах

что-нибудь близкое для

[ ... ].

Кожен розважається на свій ('мак (фРQНЦ.).- Ред.

351

176.

до В. М. Гнатюка Звенигородка

КиївщинІ.

16jVl 1901 Високоповажаннй добродіюl Не знаю, чи Ви ще у Львові, а через те адресую лист не просто до Вас, а на товариство. Спасибі Вам за всі орудки, що Ви полагодили; дуже я радий, що пощастило знайти

І·Й т. «Іст[орії] літ[ературиJ руської»·. Що Ж до Желехів ського', то не треба шукати; у мене €CTb Желехівського аж два примірники, а той, що я хтів був виписати з кни, гарні т[оваристJва, призначався був не для мене. Рівночасно засилаю до друкарні початок рукопису CBO€Ї збірки поезій «Пальмове гілля»'. Друкуватиметься вона форматом «Вид[авничоїJ спілки», тільки на інакшому, дуже доброму папері. Ви писали, чи не оддав би я її до серії спілки. З великою охотою. Умови мої такі: всіх примірни ків буде 600; і з того числа я собі беру 100 прим. (пересилка, очевидячки, піде теж на мій кошт), а

500 прим. дарую спілці на повну власність; який буде дохід з продажі, спілка може його обертати, на що схоче. З Москви, в маї, я заслав до бібліотеки т[оварист]ва «Русскую историю» Ключевського·. Лекції написано стено· графічно і надруковано потай автора, бо він забороня€ їх друкувати.

Приїхати в Галичину сього літа не можу, бо місяць побуду в Звенигородці, а далі їду на Кавказ на виноградне лічення (у мене сконстатовано величезну малокровність). Будьте ласкаві роздобути мені «Верхи и низыl малорус ской поззии» (стаття Яворського· про Франка в «Беседе») та тую заграничну збірку казок Щедріна, де есть «Орел. меценат» (зда€ться, тая збірка зветься: «Сказ ки для детей изрядного возраста»)'. Буду Вам невимовно вдячний. Щоб не було воловодження з цензурою (довелось би листуватися з нею та давати Підписку), пришліть мені і Яворського, і Щедріна в рекомендоваНім к о в е р т і: так Воно буде швидше. Грошей не висилаю, бо не знаю, скільки то Вам коштуватиме все.

Про «Словар» скажу Вам, що, бувши в Ки€ві, я дуже впрохував Житець кого, щоб він дозволив одіслати його

матеріали до т[оваристJва. Він не згодився, а чому з52

- дак

боюся про те й писати, бо така дражлива справа, принаймні

для д. Колесси (я ніколи не думав, що Житецький так низько ставить його ерудиціЮ і талант філологічний). А як я спитав, ЩО ж я маю одвітити Вам, він сказав: «Одпишіть, що той матеріал зараз потрібний тут, на місці», Бувайте здорові. Щиро стискаю Вашу руку. Ваш А. Кримський

177.

До Б. Д. Грінченка Звенигородка

Київщині, ІОНЯ 1901

19 Дорогий товаришу!

Ось я знов у Звенигородці. Перебуду тут з місяць, а там поїду на Кавказ до Міллерів, саме під сезон виноградного лічення. На Ваші листи (одного я здобув У Ялті) я довгий час не міг поодписувати не з якоїсь недбалості, а попросту з фізичної немоготи. Цілий рік у мене так погано склався, що я або гоюсь, або працюю надмірно, щоб навернути все те, що був занедбав, як гоївся. Робота переважно обов'яз, кова: я, здається, був писав Вам, що, окрім професури на кафедрі арабської словесності, я обійняв також профе· суру східної історії (по Гер'є, що був читав доти), і отож

цілий рік пішов У мене на літографування курсів: І) ее· мітські мови; 2) Історія Ірану; 3) Історія Ісламу; 4) Араб· ська історіографія. З тих курсів жоден не додруковано: всі, через мою хоробу, спинились або на середині, або наприкінці,- і отож доведеться мені на будучий рік кін·

чати Їх (бо студентам я поробив тільки умовні, неостаточні іспити), та ще треба буде складати і літографувати другі

курси: І) Арабська поезія; 2) Арабська філологія; 3) Арlаб. ська] філософія. Історії я на той рік тнмчасово не читатиму: Гер'є згодився зноВ почитати ще один рік (1901-1902 академlічний]), а я за той трохи вільніший час впораю хоч повний курс арабської словесності. Робота це дуже важка, бо немає ніякісіньких підручниКіВ на жодній європеЙ· ській мові, а € тільки матеріали. Далі, на свою біду, я зго~ дився зредагувати для Пантелєєва переклад "Essai sur

l'histoire de l'islamisme"

Дозі"; переклад

поганий, і

мушу виправляти кожен рядо" (досі таким способом виправ·

23 , ....

353

лено 160 стор., а всіх 560, чи що), а що книга і неповна, і трохи застаріла, то доводиться робити рясні додатки, які збільшують переклад трохи чи не на половину проти пер во пису. Далі, я редактор (і коректорІ) серії орієнталістичних видань Інституту; от я Вам прислав був Ашмаріна «Очерк литер[аТУРЬІJ татарkкоЙI., а тепер пораюся коло «Семит ских ЯЗЬІКОВ И народов»' (це- вибірка із статей Нельдеке та Ренана, збагачена моїми екскурсами в три рази більще проти оригіналів). Далі: я - секгетар у Восточной комис

сии Импер!аторскогоl

археологич[ескоroJ общества,- то

доводиться дбати про матеріал для засідань; і самому пи· сати, і пособляти другим, і підганяти Їх до праці. Далі:

доводиться багато пособляти студентам у Їх працях, а ЯК ВОНИ подадуть ЇХ «для зачетз», то переглядати та читати на засіданнях професорських свої рецензії. До обов'язко· вої праці я залічую і статті для «3нциклоп[едическогоl сло варя» Брокгауза і Єфрона. от Ви бажали знати, на що йде мій час, - ro бачите. Додам іще, що й читання лекцій і екзаменування (асистен тство теж) - усе воно то ж само одбирає час. А скільки дрібних робіток накидають на менеl Коли треба комусь v Москві яку там справку з обсягу східної філології, етно графії і т. ін.- то неодмінно вдається до мене,- і добре ще, коли в своїй друкованій праці тая людина згадає, що,

мовляв,

«9ТИМ сообщеН!lем

мы

обязанЬІ

КР[ЬІмскоlму»,

а частіще буває так, що задля якоїсь справки я переворушу цілу бібліотеку, згаю на те скількись годин (іноді навіть дн і вІ), а про те ніхто й не знае, опроче тієї людини, для

якої я це вчинив. Скажете: «Можна одмовитись от таких робітою>. А я скажу, що одно прихильне слово, один ласка· вий погляд,- і мене зможе запрягти і погнати усякий, хто схоче; іще добре, що останніми часами сім'я Міллерів попросту не дозволяе мені занадто розбиватися на дріб· ниці і, де можна, силуе мене зрікатися тої або тої накину· тої роботи. Не диво, що для української праці у мене зовсім мало зостається часу, бо коли хочеться покинути орієнталістичну праuю, так це найчастіш - на те, щоб зовсім одпочити мозком. Найбільшу тоді осолоду я маю з того, що непово· рушно сидю в кріслі, одкинувши голову на спинку крісла та тупо дивлюся в небо, в хмари, а коли вночі - то в нічну темряву. Скоро є трохи більше снаги і хочеться то ж само одпочити, то я йду до Міллерів; де з годину послухаю МУ-

зики а60, разом з молодими Міллеровими парубками, що невнмовно мене люблять, почитаюсь кого-небудь із євро пейськнх поетів. OraK побудеш там з годину, зійде з мозку якась вагота, а далі - знов до себе, знов за давню роботу. ее ж тоді, як я, скажемо, здоровий; ну, а як слабий, то лежу собі на ліжкові, в півзабуттю; вряди-годи підведешся, за сядеш до столу, попрацюєш,- от і знов находить отупіння, ізнов треба лягти в постелю.

В Криму та по Кавказі я оце тягався немало 1'/' місяці або й більш. Приїхав я в Алупку і оселився там разом із старшим Міллеровим сином, що поїхав з~мною. В мене мало крові, а за зиму кроВ! ще поменшало, І був я геть стом, леннй і внснажениЙ. Тим-то я зовсім легко міг лінуватися в Алупці тижнів з двоє: і вдень, і ввечері сидів собі в парку та дивився на море. Швидко почали вертати до мене мої сили. З 10-го апріля я знов зачав працювати чималенько (коло лекцій, бо треба було одсилати їх до Москви студен там, щоб мали з чого готуватися до екзаменів), але й на про

хід ходив таки акуратно. Далі поїхав на Кавказ до брата, в маї вернув до Москви, а в юні приїхав сюди додому, куди мене дуже закликали батьки. В Москві, кажу, для української праці мало було в мене часу. хіба зредагував V т. Руданського, написавши для нього статтю про «Краледворський» і інші чеські руко писи, та дав (у V кн. «Вісника») дрібну статейку про Олексу Стороженка*, де пристаю до тієї характеристики, яку даєте Стороженкові Ви. В Криму понаписував деякі вірші. Цього добра, правду кажучи, я пишу взагалі чимало, але зви чайно роблю так: напишу, покину, а за місяць, чи що, про читаю та й трохи чи не раз у раз нищу. Спитаєтеся, нащо й писати, коли нищити? Пишу, бо пишеться, отак само як підходю до п'яніна, як хочеться грати, дарма з мене музнка зовсім поганий ... Ну, але іноді деяку низку віршів - то й не знищу і сховаю папірчики кудись докупи. Таким побитом у мене за останніх два роки понабиралася ціла купка віршів, і задумав я. їдучи в Звенигородку, взятн їх 3 собою і переписати начисто. Один цикл переписала мені сестра, і його я засилаю до Вас. Заголовків інумерацій я йому не подавав і провізорично понадписував усе олівцем, а не чорнилом. (Схочете - давайте свій власний

заголовок, який уважатимете за відповідніший). Назвав я той цикл «Кохання по-людському», бо хотів дати антитезу до свого циклу Віршів ,Нечестиве кохання>, надрукованого 2З·

З55

в «Вісннку», 1900, кн. ХІІ. Коли цей цикл - цілий або часткамн - придасться Вам для альманаху на честь Ку ліша' або на яку іншу збірку, то візьміть його, тількн ж під умовою: вернІть мені рукопис, бо тії клаптнки паперу, на яких я був понаписував ті вірші, я всі подер. І переписати оддайте, коли щось придасться, якнайшвидше, щоб можна було й СПИСОК моєї сестри вернути мені якнайшвидше. Окрім того, я переписав собі інші свої вірші, і вийшла з ннх збірка аркушів на шість. Назвав я її «Пальмове гілля» і заслав до Галичини, щоб пустнли у світ осібною КНИЖКОЮ. Гнатюк писав, ще не читавши мого «Пальмового гіллю), щоб я оддав його до «Бібліотеки спілки». Я згодився, тільки ж не знаю, чи підійдуть мої вірші своїм напрямом пІд загальний характер вндань спілки. А надто муснть не сподобатнся передмова, де я кажу, що моїх екзотичних поезій нехай не читають люди, які не зугарні втішитися звісткою про иовlтиій, свіжий паросток на гімалайськім кедрі-деодарі БІльше, ніж телеграмою про знижения такси на сіль. Правда, я далі роблю низькі реверанси перед по езією з горожанськими мотивам н, та таки думаю, що моє

«Пальмове гілля» в кінці кІнців спілка вважатиме за не підхоже для себе. В усякім разі збірка моя надрукується. Перепнсавши «Пальмове гілля», я сів за статтю «1001 ночь. (для «Знц!иклопедического] слов!аряJ»), а скоро скін чу, зараз візьмуся іа книжку про Франка (що вже давно з неї надруковано перших 4 арк.) та за свої статті проти Собо левського. Сил поки що стає. Бажав би ще цим літом при лаштувати для друку збірку «Бейрутські оповідання»' та другу збірку: «Із азіатських поетів». Все те треба не тільки переглянути та виправити, але й переписати влас

ною рукою, бо Інакше не можна. Та боюся, що цього остан нього дІла не встигну зробити, бо есть іще одна робота, теж українського характеру, яку треба неодмІнно поробити до І-го августа. Стешенко послав свою книжку про Кот ляревського до Академії наук на Пушкінську премію, а Академія попрохала мене дати розбір його книжці' та сказати, чи можна дати премію, чи ні. Совість мені каже, що книжка не варта премії, і я це покажу безстороннім, академічним розбором, що отож його й треба буде одіслати к І-му августа в Академію. З великою неохотою писатиму я той розбір, бо раз, що він мене одірве од цікавішої роботи, а два, що Стешенко напевне довідається, хто автор роз бору ,- і от матиму соБІ ворога.

356

З величезним зацікавленням перечитав Ваше .Из на РОДНЬІХ уст»'. Яка багата ще й досі Чернігівщнна на всякі забобониl Це найбільше б'є в очі з Ваших етногр[афічних] видань,- більше, ніж з яких. Та й другі одділн цікаві; а з рукописів я скористав і для цілей чисто філологічннх. До всього того,- незвичайно гарного враження набн, рається читач із Вашого бібл[іографічного] покажчика. Пнсали Вн мені, що в Вас друкується «Етногр[афічннй] покажчик» осібною книгою"'. Заздалегідь сподіваюся, що це буде взірцева праця. Яка мені шкода, що Ви не присн, лаєте своїх праць на преміюl Ну, бувайте здорові. Спиню свій лист, бо вже дуже роз· тягся.

Весь

Ваш

А.

Кримський

Оце хтів був не читати Вашого роману' (в «Киев[скойl ст[аринеl»), аж докн не дійде до кінця, щоб не розбнвати враження, та не встерігся і зачав читати. Дуже мені хоче· ться знати, чи це з давнІх праць Ваших, чи тут геть усе написано тількн теперечки. І колн це у Вас час знайшовся, щоб написати той роман? Не знаю, як буде кінець, а поки

що мені здається, що це має бути найкраща з Ваших дов· гих повістей. Адрес: Киевской губ., г. Звенигородка, мені. Вірші Ви, мабуть, одержите не рівночасно з листом, а пізніше, бо, здається, пошта одійде зараз.

178.

До Б. Д. Грінченка Звенигородка,

Дорогий

24 19 УІІ 01

товаришуl

30 юля я виїздю звідси на Кавказ до Міллерів, і тоді мій адрес: Кавказ, Сочи, Черноморской губ., мені. Тільки ж коли б Ви встигли вернути мені мої вірші ще сюди, в Зве· нигородку, то це було б мені краще, бо вони мені ще зна· добились би. Мабуть, лист і звідси до Чернігова йде не більше як день. Кінця «Серед темної ночі» не прочитав, бо, здається, юльська книжка «Киев[ской] ст[ариньr]» вийде разом завгу' стовою.

357

Рецензії Сумцова не читав·. Коли б Ви мені покупили (через харк[івськихl знайомих) те число «Ю[жногоl края», де вона друкувалася, був би вдячний. Із ТИХ звісток, які були в «Вісн[икуl» та «К[иевскойl стар[ине]>, виходило б, що у Сумцова в його рецензії є чимало чуднот. «Вісник» і всякі інші книжки, які Вам треба, кажіть вислати мені в Політ[ехнічний) музей. Що ж до пересилки книжок, за яку Ви мені хочете вернути кошти, то я не па м'ятаю, скільки вона коштувала, та думаю, що якби Ви заба жали мені вертати поштові розходи, то для справедливості мусив би і я вертати Вам Ваші трати: Ви ж мене засипаєте своїми виданнями, що багато коштують самі собою, та не мало коштує і пересилати їх[ ... ). Питався я в Вас, коли Ви писали свої <<Серед темної ночі», тому, щоб зміркувати, чи розвивається Ваш талан. Дуже радий з того, що це річ новітніх часів, бо в нашім письменстві єсть ходяча аксіома, що укр[ аїнський) пись менник, скоро йому стане літ тридцять, зачинає нидіти і йти назад. В Вашім .серед темної ночі» знов я добачаю вже д у же міцну руку і, щиро Вам кажу, бачу в нім більше талану, ніж у нашім звіснім, на всі боки розхваленім «Хіба ревуть воли». А це мене радує, бо показує, що ті Ваші по вісті і повістки, «які здавна заслуговують на узнання», то ще не є найкраща річ, якої ми можемо од Вас сподіва тися, бо найкраще - то Ви ще напишете. Я боявся, що Ви звернули на драму через те, що вичерпуються в Вас теми повістярські; отже ж, тепер сміливо можу сказати, що це не так. Повість - то і єсть Ваш властивий (фах», в повісті Ви робите с У ц і л ь н е враження, тим часом у драмах Ваш талан виявляється нерівно, оазисами. В прозі, взагалі, Ви хоч би почали писати про щось не з області красного письменства, усе в Вас виходить дуже жваво, колоритно, по-художницькому. Вкажу, напр.,

на Вашу «У кр[аїнська] книжка на селі», що читається як роман і кожен раз

з однаковим інтересом. Те саме скажу

і про «Яка нар[одна) школа». А от до речі. Чи не написали б Ви на підставі своєї «Нар[одної] школи» і чужих статей (Драгом[анова] в «Громаді», Глаголя*- в «Правді») коло ритну статтю по-російськи, щоб надрукувати в «Вестнике ЕВРОПЬІ» (сподіваюся, що Пипін візьме її, бо маю на те підстави; опроче, на нього впливатиме ще й Корш, ЩО часто бачиться з ним в Академії); а коли не в «В[естнике]

Евр[опЬІ]», то В якійсь педаг[огічній] часописі 358

[ ... ).

Об'єк-

тивиа,

практичио-утилітарна стаття з яркими фактами могла б зараз вчинити чимало, а рівночасно ее був би для

Вас і літер!атурннйJ заробіток. Ваш щирий прихильник

А.

Кримський

Моєї збірки «Пальмове гілля» надруковано 80 сторінок в серії спілки. Читав коректуру - і, іноді осміхаючись, роздумував: невже справді в мені таке сильне мое азіатське походження? (до речі: сюди в Звенигородку приїхала сестра моя в других, дочка старшого батькового брата, і вона мені переказала, що папери мого прадіда писано по-арабськи; лежать вони зараз у Мстиславі). За «Зтногрlафическоеl обозр[ениеl» Ви мені нічого не винні, бо редакuія з мене нічого не взяла.

179.

До Б. д. Грінченка Сочі, Чорном(орської} губ., 19

дорогий

У1II 01

товаришу!

Збирався був Вам одписать швидесенько, та ледве при· їхав на Кавказ, заслаб на пропасиицю: в меие кров затру єна з давиьої малярії, і через те я так легко занедужую. Гарна країна, де я зараз, і виїздити з неї не хочеться, та от тільки пропасниці тутешні - чиста кара божа. Здобув висланий Вами мій рукопис, спасибі Вам. Може бути, ЩО восени зроблю вибірку з моїх віршів і зашлю до цензури. Одержав незброшуроваиий примірник свого «Паль мового гілля»: якраз саме десять друкованих аркушів; на друковано дуже чепурно. Мені припадає 100 примірників, та я не знаю, що з НИМИ чинити, бо стільки знайомих не маю.

Коли в Вас знайдуться охотники до українських книжок, то напишіть, скільки ЇХ,- а я Вам вишлю відповідне число примірників. Прислав би Вам п~ршому той примірник, ЩО є в мене зараз, та він дуже замазаний, бо вже побував у ба гатьох руках тут-таки. Зрештою зміст мало дасть Вам но· BOr.O , - і може бути, ЩО найцікавішими вийдуть для Вас МОІ перекладн з Гейне (3 арк., які я поробив цим літом в юні).

Хтіли мати автобіографійку. Посилаю її; а щоб зруч ніше було переробити, то пишу її по-росіЙськи. Хоч вона й коротесенька, та можна буде вкоротити її ще більше, тільки ж Ви це зробіть уже самі, бо я й так написав брудно, а якби ще захтів укорочувати, то Ви зовсім не зрозуміли б тієї ляпанини. Про Ваш «Фольклор» неодмінно напишу· (прихильну)

оцінку в «9тн[оrрафическое] об!озрение]". Роблю поки що мало, більше походжаю по горах та коло моря (коли не лежу, розуміється) Знайшли ми (я і студент Міллер) одного турецького співака з багатим репертуаром і записуємо пісні (з нотами), щоб видати Їх в працях Інсти туту французьким перекладом:· Турецька людність тут переважує всі інші. '; До речі, питаєтеся, яким робом з мене татарин. Наскільки

мені вияснилося, перший наш прадід, виходець із ханства, мав охреститися більше-менше 1698 року у Мстиславі в Могилівщині. Це я так виводжу з запнсу на стародавнім

молитовнику. В сентябрі сестра моя в других перешле мені наші арабські документи (її батько був найстарший, і че рез те папери позоставалися в нього) ,- тоді все знатиму ТОЧНО.

Зоставайтеся здорові.

Стискаю Вашу руку. Ваш А. Кримський

Житиму в Сочі до половини сентября і тільки вряди годи робитиму екскурсії з сім'єю МіллеріВ на день-два в не дуже далекі околиці. Адрес; Кавказ, Сочи, Чорноморской губ., Московская улица, дача проф. Миллера, мені.

К Р ЬІ М С кий Агафангел Ефимович - профессор араБІской] словесности и истории мусульманского Востока в Лазаревском инст!итуте] ВОСТ!ОЧНЬІХ] яз!ь!Ков! в Москве и секретарь Восточной комиссии Московского археоло гич[еского] общества - род[ился] 3 янв[аряl 1871 г. во владимире-волынком,' среднее образование закончил в 1889 г. в Киеве в коллегии Павла Галагана, где на вЬІ работку его научны x интересов в области малорусской филологии имел большое влияние п. и. Житецкий; в 1892 г. окончил специальны e классы Лазаревского института вос[точны]] яз!ьJКОВ) в Москве, а в 1896 - ист[орикоl-

360

филол[огический] факультет Моск[овского] у[пиверсите]та; уже предназначеЮІЬІЙ Р. Ф. Брандтом для оставления при кафедре славяно-русской филологии, он, однако, согласно

предложению совета профессоров Лаз[аревского] инст[и· тута] БЬІЛ отправлен по ВЬІсочайшему повелению на два года в Сирию (1896-1898) для подготовления к профес суре по арабской словесности. В 1898-1900 ГГ. читал лекции в институте как приват-доцент, сначала 1901 г. утвержден в акстра-ординатуре;

за ато время

им литогра·

ф[ическиl издаНЬІ соответствующие КУРСЬІ лекций: «Семит· ские ЯЗЬІКИ», «Арабская слопесность», «ИСТОРИЯ сасанид, сКого Ирана» и «История мусульманства». По своим науч НЬІМ интересам и направлению (востоковедение, язь!Кове дение, фольклор, славистика) КРЬІМСКИЙ окаЗЬІвается близким учеником В. Ф. Миллера, что с особенной очевид, НОСТЬЮ

проявилась

в тех

его статьях,

KQтopыe

помещень!

в «Юбилейном сборнике» В. Миллера (М., 1900). КРЬІМ ский - ПОСТОЯННЬІЙ сотрудник «9нциклопед]ического] сло

варю>

Брокгауза

Ефрона (по отделу мус[ульманской]

истории и литераТУРЬІ), сотрудник «ВОСТОЧНЬІХ древностей» (в 1895 Г.: «Очерк развития суфийства»), <Зтнографического обозрению>, «Киевской стаРИНЬІ» (<<Иоанн ВЬІшенский», 1895; «Филология и погодинская гипотеза», 1898), редактор или сотрудник большей части изданий Лазаревск[ого] института; отд[ельноl издано: «Мусульманство и его будущ НОСТЬ» (М., 1899). По-арабски КРЬІМСКИЙ пишет в бейрут· ском журнале «аль-МаШРЬІЮ). По-малорусски его статьи и переВОДЬІ с ВОСТОЧНЬІХ И европейских ЯЗЬІКОВ в гаЛИllКИХ журналах: «Зорю>, «Правда», «Народ», «Житє і слово», «Буковнна», «Зеркало», «дзвіною>, «Літерат[урно]-наук[о виЮ вісник». Отдельно изданЬІ: «Повістки і ескізю) (Львов,

1895 - сборник беллетрист[ическихl произведений), «Паль· мове гілля. Екзотичні поезії, 1897-1901» (Львов, 1901), «illах-наме, або Іранська книга царів» Фердоусія (Львов, 1896), Клоустона - «Народні казки і вигадки» - по фоль· клору (Лlьвів), 1896). Переклади (Ль[вовl, 1900); ІІ, ІІІ и V тт. сочинений Руданского (льв[овl, 1895-1899), «Иван Франко, его жизнь и литерат[урная] деятельность» (печатается).

361

180.

До В. М. Гнатюка

м[ осква І. Високоповажаний

19:!() 01 Х

добродіюl

Одержав Ваш лист з 16/Х. Щодо коштів друкарських, то я беру на себе і ті 600 прим., які спілка сказала ще до друкувати од себе,- себто з мене належиться друкарні ще 32 крб. 15 коп. Сі гроші я вишлю разом з тими, які я

повинен буду заплатити за пересилку моїх примl ірниківІ (поки що 60 прим.) в Росію. Я Вас прохатиму вкласти поодиноких прим!ірниКів! (рекомендовано, очевидячки) на ім'я всяких професорів і членів Академії, що їх адреси я повиписував на осібнім аркушику, а решту (поки що тільки 42 прим.) треба буде вислати десятками на адреси наукових інституuіЙ. Реuепіси на ті примірники, які Ви скажете вислати професорам, будьте ласкаві пер е с л ати мен і разом 3 рахунком за них, бо ие мені треба для па· м'яті. ЯК поприходять до мене і до тих, на чию адресу посилатимуться мої 60 прим., то я заразісінько на дішлю Вам гроші. Отже, скажіть книгарні прислати

рахунок.

Хтів би я видати своїм коштом, теж на користь спілuі, прозаїчну збірку «Бейрутські оповіданню> А. Кримського та «Чужі гуморески». «Бейрутські оповідання» - то ті, які я написав у Бейруті (побутово-гумористичні), а буде їх на 4-5 аркушів; знов же «Чужі гуморески» - то пере клади з усяких мов, які почасти вже й друкувалися в "Зер калі» і «Календарі зеркала», тільки літом я повиправляв ті переклади дуже значно; їх буде аркушів на 7. Звістіть мене, скільки мало б коштувати таке видання: 11-12 арку шів прозаїчного тексту (формату спілки), 1200 прим., з яких 100 на веліновім папері. Останню коректу я мав би держати сам; лист :сюди приходить на З-й або, часом, і на 4-й день. В місяць можна було б друкувати аркушів 3 ДВОЄ,- то Я щомісяuя міг би й сплачувати кошти дру карські, і ие мені було б не дуже важко.

Серпневої

(VIII)

вісника» і жовтневої

книжки

«Літ[ературноl-нlаукового]

(Х) так само мені

не вислано, або,

може, ХТОСЬ цікавий перехопив. Скажіть, 3 ласки Вашої, щоб адміністраuія журналу висилала мені кожну книжку р е ком енд О В а н о, і ие слово EingeschrielJen варто на·

362

віть надрукувати раз назавсігди на моїм адресі, який. на ліплЮ€ться на опасці. Бо цензура мені книжок не затри· мує, але на пошті можуть знайтись аматори на них. Щодо оповідань Щедріна, то я не знаю, де вони друку валися. Знаю тільки, що там € «Три медведя» і, мабуть, так само «Орел-меценат» (переложено на нашу мову в «Ділі», 1897, ч. 11). Такі видання продаються у Штура (Stuhrsche

Buchhandlung S. Gегstmапп, Вегliп, Unter dеп Lieden, 61). Був би Вам дуже вдячний, якби їх можна було виписати. Ваш

щирий

прихильник

А. Крижькuй Р. S. Вже написавши лист, я переложив дві поезії з араб· ського і одну з Рюккерта*. Посилаю Вам,- здадуться для ,ЛітlературноJ-нlауковогоJ вісlникаl». Адреси для висилки «Пальмового гілля»: І) Ре ком енд О В а но. Петербург. Академия наук, академику А. Н. пыпну •. прим.

Р е ком енд О В а н о.

І1етербург. Академия наук, академику Ф. Е. Коршу. прим.

Р е ком енд О В а н о. Петербург. Академия наук, академику А. А. Шахма· тову. І прим. 4) Р е ком енд О В а н о. Киев. Кудрявский пер., 23. Члену Императорской Академии наук П. И. Житецкому. І прим. 5) Р е ком енд О В а н о. Москва. В Библиотеку Румянцевского музея. І прим. 6) Р е ком енд О В а н о. Москва. Библиотека универ·

ситета. І прим. 7) Р е ком енд О В а н о.

Харьков. Профессор у университета Н. Ф. Сумцову. І прим. В цю опаску треба покласти також мої «Повістки і ескізи» та Руданського т. І-й і т. 4-Й. Заплачу за них я. 8) Р е ком енд О В а н о. Нежин. Черниговской губ. Профессор у лицея М. Н. Спе· ранскому. І прим. 9) Р е ком енд О В а н о.

Харьков.

І прим.

Профессор у

университета Д. И.

10) Р е ком енд О В а н о. 36З

Багалею.

Москва.

1 1

Профессору

университета

прим. 11) Р е ком енд О В а н о. Казань. Профессору университета прим.

Р.

Ф.

Брандту.

Ф.

Г.

Мищенко.

12) Ре ком енд О В а но. Киев. Его превосходительству директору коллегии Павла Галагана, профессору универснтета А. И. Степовичу. два прим[ірники! та ще треба покласти в цю опаску два прим[ірники) V т. Руданського. 13) Р е ком енд О В а н о. Москва. Профессору университета Всев. Ф. Миллеру. 2 прим. 14) Ре ком енд О В а н о. Харьков. Профессору университета

Е. К. Редину.

прнм.

15) Р е ком енд О В а н о. Москва. Профессору университета

д.

Зварницкому.

прим.

16) Р е ком енд О В а н о. с.-Петербург. СТОЛЯРНЬІЙ пер., 6. Его превосходитель ству Даниилу Лукичу Мордовцеву. 1 прим. 17) Р е ком енд О В а н о. Москва. В Восточную комиссию императорского Мо сковского археологического общества. 10 прим. 18) Р е ком енд О В а н о. Москва. В Библиотеку Лазаревского института восточ ньІх ЯЗЬІКОВ. 20 прим. 19) Ре ком енд О В а н о. Москва. Политехнический музей. В Зтнографический отдел императорского общества любителей естествознания. На кожнім примірнику повинен бути напис олівцем: «От КРЬІМСКОГО». 12 прим. РеІІепіси прошу переслати мені разом з рахунком. На м і й адрес треба вИслати УІІІ і Х кн. «Літ[ера турно]-н[аукового] вісн[ика)>>

- р е ком енд О В а н о.

364

181.

До Б. Д. Грінченка

М[ осква], Дорогий

19 Е 01 ХІ

товаришу!

я два тижні нездужав (груди болять), через те й не одпи сував, а до всього того не міг побачити д. Яворницького, щоб узяти в нього підпис під листом до Т[оварист]ва Шев ч[енка]. Тепер одсилаю Вам той лист. Спасибі за подані адреси! Дозволені цензурою три мої повістки (<<Не порозумі ються», «Батьк[Ївськеl право» та «Хто Ж винен?»). Хтіли були кияни друкувати, але я випрохав рукопис сюди до себе, щоб виправити мову, та й омав і друкувати тут, у Москві-таки. Друкую під заголовком «Із повісток і ескі

зів»*. «Нудьгу» заборонили, хоч заслано до цензури дру кований примірник.

Велике до Вас прохання. Чи не знайдеться в кого в Чер нігові «По морю исуше» за 1895 рік, а саме - те число (в сентябрі, чи що), де друкувався переклад мого «Сироти 3ахарка»? За цеє число, яке мені зараз дуже потрібне, я б охоче омячився якими-небудь галицькими книжками, котрі до Росії не доходять. 3 поводу свого «Пальмового гілля» здобув скількись листів. Деякі з них зводяться на ось що: "Дякую за екзо тичні поезії, але бажав би, щоб Ви писали рід ні». Не наче можна собі звеліти!.. Бачу поки що, що, виймаючи деякі одиницІ, які мають вдачу більше-менше інтернаціо нальну, наша українська суспільність неохоче дивиться на щось екзотичне.

Весь

365

Ваш

А.

Кримський

182.

До П. Г. Житецького М[осквз],

7 19 ХІІ 01

Дорогий, високошановний учителю мій Павле Гнатовичу! Велике Вам спасибі за Ваш лист, З поводу свого «Паль мового гілля. я одержав чимало листів, і коли в одних повно для мене похвал, то в других є докори, чому я не пишу

таких речей, як ,Повістки і ескізи», і навіщо моя поезія екзотична, а не рідна, Ваш авторитетний для мене лист незвичайно мене врадував. З болем у серці прочитав я в Вашім листі, що Ви зазнали деяких РОJчарувань, В чому? Коли що-небудь відбулося на суб' єктивнім грунті, то - роз уміється - Я судити про те не можу; коли ж на громадськім, то мені здається, що гут у Вас не може бути причин для розчарування: в дале кій од Вас Москві, де Ви між незнакомими людьми не можете робити впливу своєю особистістю, я бачу, як Вас шанують ті люди, що знають Вас тільки з Ваших книжок: ну, а така повага, що не є результат кумівства ; осо бистих симпатій, на дещо вказує! Додруковую чималу книжку <История мусу льманства от его возникновения до распадения на сектЬІ»·, Друкарня сподівається в половині января випустити книжку в світ, Ваш

щирий

прихильник А.

і(рuмськuй

1902 183.

До Б. Д, ГР1нченка

М[осквз],

19.!..? 02 ХІ

Дорогий товаришу!

Перш усього дя кую за книжки, [.о. ] з циклом віршів робіть що хочете. На мою думку, варто (уло б узяти звідти з о в сім м а л о п'єс,-аби й моє ім'я було серед тих, хто шанує пам'ять Кулішеву*. з66

Що ж до Вашої сподіваної статті про мене-, то, коли хочете, пришліть їі попереду мені самому; я Вам в листі тоді напишу, чи нема у Вас яких фактичних помилок. ЩО Ж, ізнов до Вашого запиту про те, які я мови знаю, то на це не одразу можу одписати, бо я ніколи їх не лічив: я раз у раз виучую собі ше яку.небудь (от і зараз студіюю абіссінську), тим-то треба попереду посортувати їх сім'ями. Отже ж, почнемо з слов'янських: С л о в ' яне ь к і - знаю добре всі, разом з літе ратурними наріччями. Само собою розуміється, що дуже добре знаю й мертву стару церковнослов'янську. Із к л аси ч НИХ мер т В и Х мов дуже добре знаю грецьку і латинську, а філологічно - санскрит. Н о в о г р е Ц ь к У (друковане читаю легко, а розмову розумію погано). Ром а н с Ь к і - зовсім добре французьку І ІТа лійську, зле - іспанську. (Зрештою газети і научні книжки читаю легко). Гер ман С ь к і - зовсім добре німецьку і англій

ську, гірше голландську і датську. Шведську почав був учити, але ж ЯК вона не хтіла ШВИДКО вкладатися в голову, то кинув до вільнішого часу; шведські книжки для мене

тlакимl спlособомl зачинені. І з і ран с ь ких МОВ зовсім добре знаю тільки пер ську (почасти - з їі наріччями); розумію літературну афганську (але не чисто народну); з опрочих іранських мов знаю тільки граматичну Їх частину. І 3 сем і т с ь ких мов зовсім добре знаю староараб· ську і новоарабську (сірійське наріччя знаю так, що й го ворю ним, а другі новоарабські наріччя знаю теоретично). Філологічно знаю мову жидівську і арамейську (точніш -

т. зв. сирську); З ассірійської та ефіопської (абіс!сінськоїl) мови знаю самісіньку граматику. Грузинську вчив, але багацько з неї забув і краще сказати, що її ие знаю, бо не можу розуміти текстів.

З У Р а л о - а л т а й с ь ких мов знаю турецько· татарську. Найкраще, розуміється, знаю наріччя осман ське, бо доводиться завсігди мати практику. Здається, всі перелічив, не проминув жодної. Міг бп додати, ЩО€СТЬ іще й такі мови, які я розумію більше-менше, хоч і не вчив їх (напр., португальську). Тут у Москві, правду кажучи, самі обставини складалися так, ЩОТЯГЛИ мене до ви

учування всяких мов, бо як бачиш, що всі навкруги знають 367

по скількись десятків усяких мов (Корш, Міллер сама собою береться звідкись охота

etc.),

то

зайнятися тим самим;

ну, а виучуються мови легко; до того ж, есть раз у раз жива

практика. (Деякі з моїх студентів, заметившись од Корша, мене, Міллера і др., непомітно йдуть іщедалі, ніж ми, та й виучують такі МОВИ, яких і ми не знаємо). Питаєтеся про марки. Коли що буде, пришліть. їх

здам комусь із аматорів, а по куплю для бібліотеки Т[ова ристJва Шевч[енка] які-небудь книжки або яку-небудь книжку.

51,

можна сказати, зовсім здоровий, тільки трохи втом

лений, бо хтів би цим роком поскінчати усі свої книжки, що друкуються, та й мати вільні ру ки. Дещо пришлю Вам, мабуть, на тім тижні.

Стискаю Вашу руку. Перекажіть моє привітання Ва шій сім'ї.

Ваш

А.

Кримський

ЯК писатимете, то сповістіть, чи я Вам прислав Мінор ського' - про сучасних козаків у Туреччині та свої «Лек ции по истории семитских ЯЗЬІКОВ»'?

184.

До Б. Д. Грінченка

M[OCKBaJ, 7 дек[а6ря) 1902 Дорогий товаришу! Перечитав Вашу розвідку' і скажу одно: Вим е н е Д о б рез н а є т е. Але деякі додатки я поробив збоку: схочете покористуватись ними - гаразд, а ні - дак ні. (до стор. 2). Свою «Історію мусульманства» і «Семитские ЯЗЬІКЮ)' Я датую: 1903, бо зброшуровані вони будуть аж у январі 1903-го р. (уже хоч додруковані або, принаймні, зложені до кіиця, і коректури останніх аркушів я уже держав). (як посилатиму Їх до Вас, то получу ще й деякі курси своїх лекцій, що друкувал ися літографічно (маши

ною Ремінгтоновою). Друковані «Семитские ЯЗЬІКИ» і лі тографовані ,<Лекции по ист[ории] сем[итских] ЯЗ[ЬІКОВ]" це дві неоднакових роботи, так само ЯК друк[ована] «Історія мусульманства» і літогр[афована] «Старейшая ис тория ислама»*. з68

(До стор. 24). Дуже прохав би Вас додати: «Бы ьb может родному брату, бьІТЬ может - близкому приятелю», В а м признаюся, ЩО, ХОЧ Я і завіряю читачів, що в «Нечестивім коханню» немае нічого суб' єктивного, та, на превеликий мій жаль, дещо суб'єктивне там було. Підставу для цнклу дав бейрутський професор Р., але скінчив я ней [ІНКЛ вже не в Сірії, а на Кавказі: я приїхав у Ставропіль слабий, помираючий, до мене дуже гарно віднесл ася жінка мого брата, я зачав дивитися на неї як на свого янгола-охоро нителя, тільки ж заразом почував, ЩО моя

прихильність

до неї є ніби злочии супроти мого брата,- і от, щоб себе за· спокоїти, я написав (або дописав) ннкл «Нечестиве кохання». Фабула зосталася бейрутська, але ліричного чуття я взяв баганько із власної душі. Тільки ж через оте власне чуття чимало подробиць, які для мене були самі собою ясні, поза· ставалися

задля

читачів

незазначеними,

недоказаними.

«Руслан» на підставі неясностей заявив *, що я не поет, а поет ка, і що я - «полавий мішанець». ТИМ-ТО я прохав би Вас додати отих двоє рядочків, які я виписав зверху. Дякую Вам за Вашу прихильність. Серед моєї самоти як почуєш про себе яке-небудь добреє слово, то на душі стає відрадісно, 60 почуваєш, що можна, й цураючись лю дей, робити для них що-небудь

любеє,

КолИ не дуже-то

корнснеє.

А ться. (буде СИНИ,

з живими людьми у мене справді щось чудие продіє Торік У мене була знайома сім'я: Міллери. Тепер вже місяців з десятеро) мені й з ними важко мати зно ТО Я З НИМИ порвав усяку знайомість. Зачали, бачите,

поставати в голові всякі притичні думки про НИХ,- мені стало страшно, щоб не розвіялася тая ілюзія або те

ідеальне світло, в якім я їх завсігди собі бачив,- і от, щ06 навіки заховати про них дуже гарну, ясну згадку, я пере став заходити до них, заявивши, що нікуди не виходитиму, доки не покінчу деяких праць. З ким я ще бачуся, дак тільки із своїми вчениками-студентами, бо не можу не да вати Їм усяких научиих вказівок.

Ваш щирий

прихильник

А. Кримський Мій привіт Вашій сім'ї.

24 2-1'8

1903 185.

До Б. д. Грінченка

Дорогий товаришуl

«Знuиклопедический словарь» Брокгауза і Єфрона про хав мене написати статтю «Шевченко» (речинеuь - 20-25 авгl уста), тільки ж я не маю на те часу. Чи не схотіли б Ви взяти на себе цю статтю (Вам заплатять по 3,5 крб. за стовпець)? Коли згода, то одпишіть мені якнайшвидше,

а я замість себе порекомендую «Знц[иклопедическомуj СлО' вареві» Вас. Ваш

А.

Звенигородка

Кримський в

Київщині,

22 19 Vll 03

186.

До В. М. Гнатюка 3ненигородка

Київщині,

23. Vll 1903 Високошановний добродіюl Будьте ласкаві передати членам Товариства ім. Шев ченка мою щиру подяку за ту честь', яку воно мені зро било, вибравши мене своїм дійсиим членом. Рівночасно посилаю рекомендованою опаскою найголовніші дати свого життя. які Ви бажали мати ОД мене, і спис замітніших своїх научних праць і статей; само собою розуміється, що, написавши більше як 500 статей, я не можу подавати пов ний, їх спис; навіть і сей, який посилаю, займе в Вас багато місuя. Долучаю й !о крб. як свою вкладку за 2 роки. Вас особисто. високоповажаний д. Гнатюк, щиро вітаю з нагоди Вашого іменовання членом-кореспондентом Ро сійської Академії наук'. Я завсігди д у ж еви со к О цінив Ваші праці і тепер незвичайно радий, що Академія наук Вас пошанувала. Вам, мабуть, відомо, що в члени кореспондентн Російської Академії наук не легко попасти і що така честь припадає далеко не кожному видатному російському вченому, а тим паче - заграничному. Може

370

бути, ЩО я КоСЬ сnроможуСЬ і надрукую свою (давно ВЖе написану, тільки не переписану) оцінку Ваших праць, які знов кажу, шаную дуже високо.

Ваш

прихильник проф.

А.

Кримський

Р. S. Прохав би прислати коректуру мого бібліографіч ного покажчика" мені на перегляд, бо буде без того ба гацько помилок друкарських.

187.

До І. Ю.

Крачковського·

МногоуважаеМЬІЙ Игнатий Юлиановичl

В ответ на Ваше письмо от І-го ноября

1903

г. могу

сообщить, что вступление и обложку к "Ист[ории) арабов»" я Вам пришлю, как только они будут ГОТОВЬІ, т. е. около 10-15 декабря. Конеи "Истории мусульманства»" (ч. Ilб+ Предисловие) будет готов, вероятно, к тому же времени.

2-0Й ВЬІП. "Лекuий по ист[ории) сем[итских) ЯЗ[ЬІКОВ)>>· студеНТЬІ издадут во время рождества. «История Персии, ее литературЬІ и дервишkкойl теософии»" только что отли тографирована. ОстаЛЬНЬІе работЬІ, о КОТОРЬІХ ВЬІ спраши ваете, едва ли будут за кончеНЬІ в НЬІНешнем академ[ическом) году.

ГОТОВЬІЙ

к услугам

проф. А.

КРЬtМСКUЙ

19...!2. 03 ХІ

188.

До В. Ф. Міллера Звенигородка,

l(иев\ской]

31 дорогой,

многоуважаеМЬІЙ

дек абря]

губ.,

1903

г.

Всеволод ФедоровичІ

Через час НОВЬІЙ год. В нашей тихой семье его не встре чают. Отеи давно уже лег спать; мама - только что; сестра молится в своей комнате, откуда мерцает свет лампадки.

А я один сижу в гостиной, весь

укутаннЬІЙ фланелью,

ПОКРЬІТЬІЙ шубою, и среди всеобщей ТИШИНЬІ берусь за перо,

24'

371

чтоБЬ! ВЬІ разить Вам и Вашей семье лучшие пожелания и приветствие по случаю Нового года. Восемь дней прошла, как я дома. Я весь проникнут неоБы новенноo МИРНЬІМ, безмятежны M настроением, кото рое яназвал БЬІ даже счастьем, если БЬ! 9ТОМУ не мешала одна физическая причина: потеря ног. Едучи от Киева до Звенигородки, я схватил такой ревматизм, что у меня отнялись НОГИ, и никакое лечение не помогает; я не в силах

ходить более 10-15 минут вследствие нестерпимой боли и, кроме того, имею ежедневно пароксизм лихорадки. Но несмотря на непрекращающуюся ломоту (особенно ужасную между 5-7 часами вечера), я чувствую, что ЖИЗНЬ моя полна: я на родине, моей дорогой родине, где все, каЖДЬІЙ проходящий возле окон человек, каЖДЬІЙ беЗДУШНЬІЙ пред мет,- все есть мое родное, и вдобавок - окружен семей ной обстановкой моего детства. Еще и еще раз убеждаюсь, что с Москвой меня связЬ!ваете исключительно выl и Ваша семья,

все

прочее

для

меня

чужое,

неинтересное;

в Москве я способен жить только КНИЖНЬІМИ интересами и МУЗЬІкаЛЬНЬІМИ звуками, а здесь я себя ощущаю частью одного живого целого, и даже общероссийским гражданн ном с твеРДЬІМИ гражданскими идеалами я ощущаю себя ТО.:1ько

здесь,

где

ИМеЮ

почву

ПОД ногами,

не

нвд яюсь

пересажеННЬІМ 9кзотическим цветком. С особенной

яр ко

стью контраст между моим «я» МОСКОВСКИМ И МОИМ «Я» укра

инским ощущается мною именно сегодня, когда, содной СТОРОНЬІ, душа моя рвется к Вам, в круг Вашей семьи, собравшейся встретить вместе НОВЬІЙ год, а с другой сторо Hbl-ИСПЬ[ТЬІВается вполне ясное сознание, ЧТО, за

исКлюче

нИем Вашей семьи, у меня в Москве нет безусловно ника кого дорогого притягательного пункта и что, если б Ваша семья уехала из МОСКВЬІ, для меня вся московская жизнь и обстановка Былa БЬ! ни на йоту не интереснее, чем казанская или тамбовская. К 9кзаменам, т. е. к 15 января, я постараюсь во всяком случае вернуться в Москву, если только будет физическая возможность, т. е. почти наверно (нельзя же предположить, чтоБыl я оставался безногим еще две недели!). Впрочем, если БЬІ я вовремя не приехал (чего не думаю), то пусть студентов по пройденнЬ!м тек ста м и переводам прозк

заменует вместо меня Аттая, НО отметки пусть не ставит, а ограничится пометкой: «зачen или «не зачет», НО, ПОВТО~ ряю, Я имею твердое намерение не опаздывть

872

•.

В Киеве я проБЬІЛ четЬІре дня и видеЛ-СЛЬІшал чрезвЬІ' чайно много интерес ного. РасскаЗЬІвать не буду, потому ЧТО слишком долго БЬІЛО Бы ' тем более, что я ничего не про пустил и всюду торчала моя фигурка в ее дервишском убогом костюме. Костюм меня не очень, впрочем, смущал: я до того прИВЬІК БЬІТЬ В нем, что (во время главного засе дания) храбро сидел даже в торжественном зале, освещен ном

громаДНЬІМИ

люстрами

среди

разряжеННЬІХ в

парад

НЬІе КОСТЮМЬІ и воеННЬІе МУНДИрЬІ представителей и депу

татов, в первом ряду (мне бь!Л прислан почетНЬІЙ билет) , и не смущался тем, ЧТО на меня в силу контраста с МОИМИ

соседями особенно часто направлялись бинокли публики, битком набившей весь партер и все ХОрЬІ самого обширного зала во всем Киеве. Тот же СКРОМНЬІЙ ДОРОЖНЬІЙ костюм украшал (или, если угодно, не украшал) меня и в театре (опера "Різдвяна ніч»), и в KOHIlepTe (из ЛЬІсенковских произведений), и на многолюднейшем шумном коммерсе. Только на коммерсе я вдруг внезапно УСТЬІдился. Я стоял

и разговаривал с кучкой знаКОМЬІХ в одном из залов Лите ратурно-артистического клуба (где происходил коммерс), как

вдруг

меня

подхватил

под

руку

один

из

приезжих

галицких профессоров и БЬІСТРО увлек со словами: «С Вами очень желает познаКQМИТЬСЯ неоБЬІкновенная красавица». Через полминуТЬІ я бьІЛ отрекомендован действительно з амечательной красаВИIlе-брюнетке лет 18-19, ВЬІСОКОГО роста, одетой В роскошное бальное платье и украшенной

Д раГОIlенностями. Она, УЛЬІбаясь, пожимала мне руку и, прямо блистая, говорила: «Ну, вот HaKoHeIl я вижу лично того профессора-аЗРИЙIlа, КОТОРЬІЙ от любви умирает». (Раз говор шел по-малорусски, и цитировался мой перевод

«Asra»

Гейне). от неожиданности я в своем невзрачном на

ряде заКРЬІJ! ЛИIlО рукою и пробормотал, что на моих сти хах стоит ясная пометка: «Неавтобіографічне». По-види

мому, мой смущеННЬІЙ виддоставил ей несказанное УДОВОЛЬ' ствие,

она,

опять

uитируя

меня

же,

спросила с ЛУl\а·

выM смехом: «Пан професор! Ви слабі?» Тем временем, однако, я успел оправиться и, хотя вопрос т=llе АлчеВСКО;-І* при вел окружающих

в восторг,

сумел перевести

разговор

на юбилеЙНЬІетеМЬІ, а потом на МУЗЬІКУ. Кстати сказаТЬ,9Та м олодая блестящая красаВИIlа, сверкающая уборами, не обьІКН овен но мелодично говорящая по-малорусски, одна из саМЬІл горячих патриоток, есть дочь той Алчевской, которая

издала

"Что читать народу?» и немало писала в россий-

373

ских журналах ( ... ). НебеЗЬІНтересна для Вас, может быт,' судьба Жебунёва*, КОТОрblЙ Вам знаком по Сочи. Он страдал .\!t:'J1nНХОJ1иеЙ, нелюдимством, а теперь ожил [ ... ]. Я с НИМ rожl.:'

здесь

встретился.

преБы аниеe в Киеве сильно оБОДРИЛ0 меня, потому что та

симпатия,

что

моя

которую

литературная

видел

ОТО8СЮДУ,

малорусская

говорила

деятельность

мне,

небес

цельна. Однако я с облегчением вздохнул, когда вы халл из киевского воДоворота похвал к себе в тихую Звени· городку,

где

учеНЬІЙ, а просто

для

своих

РОДНЬІХ

не

писатель

не

беДНЬІЙ Фаня, нуждающийся в их попе

чении и ласке. За несколько минут до ВЬІезда из Киева один мой НОВЬІЙ знакомы й попросил у меня позволения представить меня своим подросткам·дочерям и 14-летнему СЬІНУ. чтоБЬІ В ИХ памяти БЬІЛО лестное ВОСilQминание о зна~ комстве со мной, а кроме того, я вдруг увидел продающиеся

ОТКРblТКИ с моим портретом. 5І купил одну и, севши в вагон, расплакался. но не от умиления, а от болезненного огорче ния, что

начинаю

тер ять

свое скромное, презрительное

мнение о себе. А сКолько таких случаев бьІЛО у меня в Киеве І В Звенигородке я, понятно, успокоился и отдохнул от нервной взвинченности. Пишу диссертаuию и кончаю одну большую славистическую вещь, чтоБы книга БЬІла готова значительно раньше с'Ьезда славистов. Кроме того, много читаю. Людей посторонних не вижу, кроме тех бедняков, которы x ОТblскивает сестра; в интереСЬІ зтих вхожу с боль ШОЙ охотой и чувствую, ЧТО Я не труп. Oтuy и матери ста раюсь угодить всеми силами,

стаю

сознавать,

грехов

ПО

что за

отношению

но все же сознаю и

мною НИМ,

много и

есть

часто,

не пере·

неСМЬІВающихся

по

несколько

раз

в день, ИСПЬІТЬІваю потребность сказать: «Orче, согреших на небо и пред тобою и несмь достоин назывтьсяя СЬІНОМ твоим». Нередко вспоминаются мне слова того раввинз, КОТОРblЙ даже радовался, что с детства бblЛ СИРОТОЙ, потому что не был БЬІ в состоянии исполнить надлежащим образом все предписывемьlеe нравственныM законом обязанности по отношению к родителям.

Кончаю письмо. Почти час ночи. Горячо Вас обнимаю и всех Ваших. От Бориса я имел письмо, до души меня тро· нувшее.

Весь

374

Ваш

А. кры..lotкuйй

Не послал

янвlаря]

1904

вчерашнего письма, п[отомуJ ч[тоJ сегодня

нет приема на почте. А тем временем имел визит, по послед·

ствиям очень для меня небеЗЬІНтереСНЬІЙ. Зашел ко мне один еврей и принес книжку «Восхода», еще н о я б Р ь· ску ю, которой я, однако, еще не видал. Там помещена на стр. 143-145 изумительно хвалебна я рецензия на ,{;е. митские

ЯЗЬІКИ

«ПреВОСХОДНЬІЙ, трудІ»,

нарады >,'

ВО

начинающаяся

многих

восторгающаяся

отношениях

моимИ

«составляют лучшее украшение

восклицанием:

замечатеЛЬИЬІЙ

примечаниями.

КОТОРЬІе

КНИГИ», а заканч:ивающаясн

опять восклицанием: «Великое спасибо проф. КРЬІмекому». Подписана 'та рецензия: Н Переферкович. Я бьІЛ так ему· щен, ЧТО едва не сгорел от смущения, тем более, что именно от Переферковича,

рецензии которого всегда отличаются строгостью и ядовитостью 1 , Я ниКаК не ждал БЬІ того мно· жества

комплиментов,

какое

мне

рассьшается

каждой

стро Ке (<<глубоко», «ТОЧНО», «интересно». «подавляюще учено». «назидательно» И пр.). От присутствия постороннего еви· детеля-еврея

мое

смущение

усиливалось,

после

его

ухода пролежал с час, Как пласт, совсем разБИТЬІЙ и уста· ЛЬІЙ. Вижу, что Я серьезно болен, ~сли не в состоянии ВЬІ' нОСИтЬ никаких ЛИЧНЬІХ впечатлениЙ. Боль в сердце до сих пор прямо неВЬІносимаl Живой я мертвец и больше ничего! Прямо кажется, что с светом пора проститься.

2 янв['ряl Хотел сдать письмо, ио получил пИСьмо барlонаJ Розена, из которого делаю Вам ВЬІПиску: «Перед ОТ1>ездом в Москву у меня бьІЛИ Минорский

И Миллер.

Оба

они

впечатление 80 всех

произвели на меня самое приятное отношениях,

я думаю,

что

ИЗ них

ВЬІЙДет большой толк. От всей души поздравляю Вас ста· кими ученикамиl»-

другая ВЬІПиска:

«ВЬІ пишете, что Халатьянц* очень доводен моим СИМ* паТИЧНЬІМ отношением к нему. Скажу, что его требования, ПО*ВИДИМОМУ. очень скромныl)

1 Он И здесь рассьшал rpOMbI и МOJIИИИ на всех русских сеМИТОЛQI'ОБ, титулуя их wарлаганами

и наЗblвая

чениями» ТОЛЬКО меня и Коковцева,

375

«редкими и СЧ8СТЛИВЬІМИ исклю

лавное содержание письма барона - деловое: о скидке для студентов Петербургского университета на «Историю мусу льманства»,

которая введена на восточном факультете

в виде учебника или обязательного пособия.

Напоминаю

Вам по зтому поводу, что с Вашего разрешения я написал барон у о возможности студентам приобретать «Историю мусу льманства» всего за 2 руб. с пересьJЛКОЙ; но в кан це ляр ию института я об 9ТОМ еще не сообщил.

1904 І 89. ДО В. Ф.

МіЛJlера

Звенигородка. Киев[ской} гrу6ернии).

19 23 04 І

м ногоуважаемы ,,

дорогой

Всеволод

Федорович!

Получил Ваше письмо, но не успел еще ответить, как отец показал мне Вашу телеграмму. Он хотел ответить, что я Вblеду только через две недели. Я сказал телеграфи ровать, что - через неделю. Но, очевидно, через неделю после телеграммы не вы ерp усь ' . С ногами я кое- ка к справ ляюсь: держу их в кавказских валенках и, таким образом, ХОТЬ много ХОДИТЬ не МОГУ, все же передвигаюсь. Но моя мука - 9ТО простужеННЬІЙ живот, КОТОРЬІЙ у меня вечно укутан фланелью, и сведенная поясница (в боку, с левой СТОРОНЬІ),- они-то и причиняют главную боль, затрудня ющую хождение. Прибавьте к 9ТОМУ страшное чувство от недостатка движения и от постоянного, беспреры ногоo чте ния или писания (что же мне иное делать?), отвращение кпище, которая как будто камнем ложИтся на желудок, головокружение и прочие прелести. ВЬІйдешь на воздух среди атих веЧНЬІХ оттепелей постоянно простуживаешься. Не скрою, что заботливость окружающих и вообще вся мирная обстановка действуют очень успокаивающим и уми ро творяющим образом; тем не менее,

когда остаешься один,

Сегодня пятница. Постараюсь !шехать во втор ник. В Киеве оста

нусь ночевать 10JJЬКО в том сл't'чае, если СИЛЬНО расхвораюсь.

376

готов иногда просто плакать от сознания своего нездоровья

и бессилия. ОlOва Аттаи и Халатова, будто виною моего ревматизма является моя комната, привели меня прямо возлобление. Кому лучше знать гигиенические условия моей комнаТЬІ?

Мне ли, чувствительному к малейшей СЬІРОСТИ ипотому вполне

способному

ляцию

моей

оценить

комиаты'

сухость

или

же им,

чудную

никогда

венти

не жившим

в ней и переносяшим на мою комн ату свойства каких-нибудь соседних помешений (коридора, кухни и т. п.)? В Москве р евматизмом я очень редко страдал (исключая два-три случая, когда вСокольниках промочил ноги), а страдал им только среди весенней СЬІРОСТИ Ставрополя или вот те перь здесь по случаю дорожной ПрОСТУДЬІ. Я ехал из Киева в купе] клfассаl для некурящих, и сперва никого там не БЬІЛО. Я разделея, уКРЬІЛСЯ одеялом. Но вот в жарко на· топленное

купе

кондуктор

привел

трех

гимназистов,

ко·

ТОрЬІм в І1] І<л[ассеl не хватило места и КОТОРЬІе стояли на площадке (Н ехал в день роспуска). Не протестовать же мне БЬІЛО, не требовать, чтоБЬІ они ночью возвращались на пло· щадку ІІІ класса! Но зти юноши, не снимавшие с себя СВОИХ теПЛЬІХ шинелей, постоянно ВЬІХОДИЛИ из купе и воз· вращались дверь

купе

в него, и

оставляя

наружную

ОТКРЬІТою или

дверь

ПОЛУОТКРЬІТою

вагона, а я или дремал

под

двумя струями: горячей от парового отопления и холодной от дверей, или приподнимался, чтоБЬІ закрЬІТЬ двери. Че' рез день по приезде в Звенигородку я вполне уже насла· дился результатами.

И в зтом моя комната имеет бьІТЬ виновата?1 Комната, которой н, со всей моей восприимчивостью к простудам

и СЬІРОСТИ, ничего не могу еіпwегfепЧ Надеюсь, впрочем, что если моя привязанность к зтой комнате, удобной для меня в ТЬІсяче отношений, не принимается в рассчет , то бу· дет принято в рассчет мое постоянно повторяемое.обещание, что, покинувши

ЗТУ

Комн ату

я покину

не только завеДЬІ

вание семинарской и учебной библиотекой, за которое я ведь имею зту комнату , но вообще устранюсь от малейшего руководства занятиями студентов: буду делать лишь ка к

раз столько, сколько мои СОСЛУЖИВЦЬІ (Саков, Халатов).

даю в ,том честное слово.

3аКИНУ1И (нім.).- Ред.

377

А Аттая? О, как ОН должен бьІТЬ счастлив, имея такую великолепную забьІВЧИВОСТЬ, при которой он СО спокойной душою может сваливать вину на мою комнатуl Он ведь мог Бы помнить, что ревматизм нажит мною в Бейруте из жа ласти к его РОДНЬІМ. дЛЯ его РОДНЬІХ я был единственная поддержка (отец его лишился уж практики), и потому мне жаль БЬІЛО покинуть ИХ, И я жИл две ЗИМЬІ в ужасной квар тире, где возле окон и дверей были вокруг косяков ШИР0чайшие щели со свободнЬJМ пропуском ветра (он иногда мне лампу тушил), а с потолка при дожде все время, не прекра щаясь, лила вода в подставленны e лоханки. Когда Аттая затем поБЬІВал в Бейруте через несколько месяпев после моего ОThезда, он написал мне, ЧТО сердце его облилось кровью, и он немедленно нанял дЛЯ РОДНЬІХ другую квартиру.

Ну, я 9ТОГО сделать не мог, получая из института толЬКо 600 рублей, и бросить Аттай и переселиться к другим ара бам, значило БЬJ оставить их без хлеба. Я б!>IЛ тогда крепче здоровьем, и на свой ревматизм (со второго года и на маля рию) не обращал большого внимания, зная, что в жаркие дни он ведь пропадает;

к тому

же

я стольКо видел

ласки

за 9ТО время от князей гагарины x (Koтopы,' после тщетныx уговариваний переселиться в другую, даже более дешевую для меня комнату , поручили доктору Бригстоку периоди чески лечить меня и парализовать действия 9ТОЙ сы ойй и продувающей квартиры ,' что находил в своем положении убогенького даже некоторую отраду ... Аттая отчасти от меня,

отчасти

из

многИХ

других

источников

знал

свое

время, где Бы л нажит мною ревматизм; для него 9та квар тира памятна еще тем, что похитила от чахотки его брата

и двух сестер ... Теперь он 9ТО заБы •... Как хороша иногда БыветT короткая памяты Я сознаю, что вспоминать все 9ТО не есть благородство с моей стороиы. Но беда в том, что забывивостьь Аттаи могла Бы очень чувствительно отразиться на мне отнятием моей неоБы новенноo для меня удобной и прямо спаситель ной комнатЬІ. Имею ж я право хоть Вам об'Ьяснить историю моего ревматизма, чтоБы ВЬІ, власть имущий, не захо тели напрасно обижать меня из-за ВЗДОРНЬІХ соображений Аттаи. Ну, брошу перо, в коroро." «спиум чеr нил» смешан «с слюной бещеной собаки», и постараюсь писать другим пером, более МИРНЬІМ. Большой приятности, к сожалению, не напишу.

378

прекратил писать диссертаuию, потому что, не рас СЧИТЬІВая так ДОЛГО быть в Звенигородке, не захватил с собой всех НУЖНЬІХ КНИГ: кончивши порuию, для которой я кни гами запасся, я приостановился. Не буду таить, приоста новился не без удовольствия: диссертаuия мною, собст венно, давно уж написана (в тот ГОД, когда я поссорился сБорисом н, В течение несКольких месяцев не видал ПОЧТИ лиuа человеческого), и потому интереса исследования для меня теперь в ней нет никакого,- все дело СВОДИТСЯ к тому,

чтоБЬІ придать хаотической рукописи СТРОЙНЬІЙ и наУЧНЬІЙ вид и, в особенности, дать правильнЬІЙ и хороший перевод множеству имеюшихся у меня арабских ВЬІДержек. Конечно, и в предстояшей для меня работе кое-что интересное еще есть, но ... с чисто технической сторонь!: приятно смотреть, как хаотическая груда обращается в удобочитаеМЬІе стра НИUЬІ; однако такая работа и прискучивает; зто уж стилисти ка, а не исследование. В угоду Вам я доведу диссертаuию до конца в НЬІНешнем же году, но, право,

с удовольствием

растянул БЬІ ее года на два, чтоБЬІ тем временем заняться работами более привлекатеЛЬНЬІМИ.

ВЬІ пишете, что бар[он) Розен настаивает на необходи мости скорейшего представления мною диссертаuии. Писал он и мне об ,том, передавал он мне зто и через Минорского, и через Халатова. ВЬІ, чтоБЬІ возбудить во мне честолюбие, прибавляете, что надо мне издать, наконеи, труд характера академического, и по ассоuиаuии идей предскаЗЬІВаете мне грядущий, со временем, доступ в академию ...

Ах, дорогой Всеволод ФедоровичІ Честное слово, на почве честолюбия недалеко ВЬІ меня подгоните: нет у меня честолюбия, а если, быть может, и БЬІЛИ какие-нибудь жалкие задатки, то и те я искоренил. Самое большое, что я еще испытІваю,,

,то некоторое чувство радости от одоб·

рительнЬІХ рецензий, да и то, вероятно, лишь потому, ЧТО они свидетельствуют о небесполезном проведении мною моего рабочего времени; притом и похвальная реuензия через несколько часов после ее прочтения ВЬІЗЬІВает чувство

утомления, СТЬІДа и отвращения к себе и к людям,- ЧУВ

ствуешь себя рабом чужого мнения. игадко делается на душе. Академия меня не прельщает, и жить мечтой о ней да тру· диться ради ,той меЧТЬІ я ни на чуточку не способен. Едва ли ВЬІ одобрите те побуждения, КОТОРЬІе меня заставляют напряженно заниматься, но я Вам их тем не менее открою.

Занимаюсь я или только для того, чтоБЬІ доставить себе

379

личное удовольствие (оттого реuензии и БЬІВают ПРИЯТНЬІ: занимаешься для себя и вдруг окаЗЬІвается, что и для других

польза или удовольствие'), или для ТОГО, чтоБЬІ заглушить в себе оскорбленное чу~ство привязанности и, расширяя свой кругозор, заБЬІВать свои ЛИЧНЬІе скорби, оБИДЬІ и т. п., мелочныe всравнении с жизнью МИРОВЬІХ идеЙ. Зто второе побуждение заставляло меня работать наиболее интенсивно: самыии напряженныии периодами моей раБОТЬІ бьІЛИ 1895-96 г., 1902-й г. и, наконеи, последние три месяuа (собственно, ноябрь-декабрь), когда я даже сон гнал от себя, чтоБЬІ МЬІсль не работала помимо моей воли. 1902-й год дал, ПО СВОИМ результатам,

коемчто в том направлении,

какого ВЬІ БЬІ от меня хотели: вся основа диссертаuии БыаО мною тогда же БЬІткана; но до конца я ее не довел, потому ЧТО

металея

как

можно

во

все

СТОРОНЬІ,

стараясь

захватить

МЬІслию

шире ГОРИЗОНТЬІ: то я бросался на старохри

стианекую литературу и упивалея Ефремом СИРИНЬІМ, аввой Исайей*, Тертуллианом* и др., то занимался «0,МИТСКИМИ ЯЗЬІками и народами», интереСНЬІМИ ДЛЯ меня, КаК

своих собственныx познаний, то обрабатыалл себе такие же Grundriss по «Истории мусульманства» и «Ис тории арабов», то вдруг перескакивал на малорусскую

Grundriss'

филологию, то на английскую литературу и т. д. и т. д., причем иногда переПРЬІгивал очень резко нз области науки в область общественной жизни, волновался гражданскими

чувствами и пр. Среди таких занятий чувство оскорбленной личной привязанности затихало, и сердие понемногу пере

ставала

НЬІТЬ. А так каК я, очевидно, ДО конца

ЖИзнИ

буду к кому-нибудь привязыатьсяя и затем расставаться и искать забвения в расширении круга интересов, то, оче видно, у меня до Кониа жизни будут преобладать вот такого рода занятия, какие я Вам описал. Вероятно, и диссертаuии будут в зто время писаться (ведь 31'0 у меня уж четвертая!), но, неотделаННЬІе, будут складыатьсяя на особой полке вместе со множеством других моих рукописей, ждущих окончательной отдел ки, которая откладыаетсяя до более спокойного времени.

Но не стану врать: п06уждение приносить

своею

науqною рз*

ботою пользу Обществу стоит у меня совсем на третьем плане, тем более, что ПОЛЬЗУ историко-филологических наук на апrекарских весах не взвесишь.

~ Основа (ні.м:.).- Ред.

360

ЯВам чистосердечно рассказал закулисную сторону или подкладку МОИХ занятий. К 'рудиции (не стану при· творно скромничать: даже к порядочной 'рудиции) они ведутl , и дЛя с в о е й Д о л ж ное т и Я, говорю .3ТО твердо, вполне пригоден, потому что занятия мои не шарлатанекие.

Но той карьеРЬІ, ведущей прямо в академию, той карьеРЬІ, которую ВЬІ дЛЯ меня, как мой учитель и как начальник института, считали БЬІ наиболее желательной, я не сделаю, надо полагать. Ввиду того, что здоровье мое сильно подточено

едва лИ даст мне прожить о чен ь

ДОЛГО,

гораздо более ПQлеЗНЬІМ нахожу издавать, пока ЖИВ, ВСЯ w

кие резюмирующие общие СВОДЬІ (<<Ист[ория] араб[сКой] лите[раТУРЬІ]», «Ист[ория] перс[идской] лит[ераТУРЬІ]» и прочие, мнОГО времени неустанно мною обрабаТЬІВаеМЬІе), чем отдеЛЬІВать диссертацию ... Тем не менее насчет диссер· тации будьте СПОКОЙНЬІ: В ьІ желаете, чтоб я поторопился, и я ,то сделаю (сейчас остановка не по моей вине), но сделаю только потому, ЧТО ,то будет приятно В а м и что В а м не будет тогда СТЬІДНО за меня. Анасчет дальнейшей карье· РЬІ, в преДБидении которой ВЬІ делаете мне комплимеНТЬІ, я принужден Вас разочаровать и отказаться от незаслу жеННЬІХ комплиментов. Если Ваш ученик и доставит Вам когда-нибудь приятность, то нИкаК не БЬІСТРЬІМ Достижением всеВО3МОЖНЬІХ официаЛЬНЬІХ наУЧНЬІХ ДИПЛОМОВ ипочестей, к КОТОРЬІМ у него нет ни малейшего стремления, да при ожи даемой кратковременности его жизни и не может бьІТЬ стремления. ОПЬІТ покаЗЬІВает, что и бар[он] Розен, торо пящий меня с ПQдачей диссертации 2 , умеет оценить и такие <неакадемические» мои издания, как «История мусульман ства», и рекомендует изучать ее своим слушателям; да и та

сама я Академия наук, когда нужно, вспоминает обо мне и уже два раза возлагала на меня ответствеННЬІе пор учения,

исполнение КОТОРЬІХ, казалось БЬІ, надо бьІЛО б в03ложить скорее на лица, официально занимающие кафедру славяи

СКИХ наречий; несомненно, ЧТО она и не раз еще вспомнит

обо мне (вот и сейчас на мне уж лежит, совместно с Житец1

У меня ведь мало 3HaKOMrTB. а день -

ДЛИННЬІЙ, И потому, при

всех моих ПРЬІжках из одной научной области в другую, на долю каждой

области остается довольно труда.

2. Сам он, впрочем, свою докторскую дис(ертацию писал, или ОТПІ гивал. l~ лет. Такое же кОличество лет писал свою магистерскую дис сертацию Медник~в. Коковцев ІЗ лет оттягивал сfюю докторскую дис· сертацию И. как я знаю и'~ его письма, даже не приступал к ней.

З81

ким, новое пор учение академии, для которого сверх моих

~лавистических познаний понадобились и семитологи~ ческие). А среди широкой публики, интересуюшейся нау кою,

я своими трудами

могу

славу института только под

держать, а не умалить, и с зтой стороны Вам стьщитьсн за

меня

нечего.

К:ончу. до скорого свидания. К:репко пожимаю Вашу руку. От души привет всем Вашим, особенно Евгении Вик торовне ... Приехавши в Москву, повторяю, Я все-таки окан чивать отдел ку диссертации буду, а потому не сердитесь. Покамест сообщу одну не неприятную для Вас весть: я з а к о н ч и Л обработку второй части «Семитских ЯЗЬІ КОВ И народов,,'; дня через два, а то и завтра, рукопись будет совсем готова к печ ати, так ЧТО отвлекать меня от диссертации не будет (обработка закончилась сравнительно Бы тро,' потому что главное ее содержание состояло в исто рии язы аa а р а б с к О r о). Ваш А. КРЬІМСКUЙ

190.

До

я- Франка 19

Дорогий <онциклопедическому

потрібна на

20-25

1Т

товаришу!

словарю»

Брокгауза та Єфрона

февр[аля] ст. ст. стаття «Южнорусская

литература,,', стовпців на 10-12 (можна й трохи більше)l. Стаття мусить коротко обійняти не тільки нове (з XVIII віку), але й старе наше письменство (як це зроблено у Пи піна в «Ист[ории] слав[янскихl литер[атурЬ). Плата за стовпець 3 крб. 75 коп.; зрештою, коли попрохаєте більше, то можуть заплатити й більше, але 3 р. 75 коп.- то пере січна плата. Редакція вдалась була до мене, але я фізично не маю

часу се зробити; а втім, редактор був передвидів, що я не могтиму прислати цієї статті, і сам прохав мене заздалегідь 1 Зрештою,

письмо,

ЯКИМ

друкується

"Знцfиклопедический}

CJIopfapbJ», дуже компактне і арібне.- може, Ви й самі не потребуєте Qисаги більше ЯК 10 - 12 СТОВГщїfl.

382

подати, в разі відмовної відповіді, Ваш адрес а60 написатИ самому мені до Вас.

3 огляду на те, що днцfнклопедический] словарь» Брок· гауза і Ефрона має в Росії мільйонове розповсюдження і ЩО всі росіяни та й звичайні українці черпатимуть свої звістки про наше письменство не звідки, як з отого «3н[цик лопедическогоl словаря», сподіваюся, ЩО ВИ не відмови тесь написати для нього статтю, яка б знайомила всіх із справжньою, а не ворожо й тенденційно перекрученою історією нашої літератури. Напнсати такий начерк Вам буде зовсім легко, бо ж до кожного письменника не треба подавати бібліографію (адже в «Словарі» вже єсть спе ціальні статті про поодиноких письменників,- ОТ

хоч би

моя стаття про Вас, і була спеціальна стаття Арабажина «Галицко-русская литература»). Треба намалювати тільки заг а л ь НИЙ теризуючи

К О нту р

кожного

нашого

письменника

письменства,

двома-трьома

xapaK~

влучними

словами (а Ви на се великий майстер), а в кінці додати збірну бібліографію, де, окрім Пипіна та Огоновського, згадати про такі статті, які були друковані Вами (напр., «Із остат ніх десятиліть»), про такі видання, як «Вік», і про тую серію статей, яка друкується (в поодиноких характери стнках) в «Киевской старине» за останні роки (про Вас, Грінченка, Коцюбинського, мене і др.). Це ж багато часу у Вас не забере. А коли б Ви, задля скорості, хтіли поді лити працю, то запрохайте ще й д. Студинського: нехай він напише про старе письменство, а Ви - од «Енеїди».

Щодо речинця

(22-25

февр[аляl ст. ст.), то я думаю,

що в разі потреби можна його ще одтягти на скількись днів. Так будьте ж ласкаві, повідомте редакцію «Знцfикло

педическогоl слов[аряl» (та й мене теж, будьте ласкаві) про свою згоду, щоб редакція була зовсім спокійна. Адресу вати треба (зарекомендувавши) так: с.-Петербург, Раз'Ьез

жая, 39, Его ВЬІСОКОРОДИЮ Семену Афанасьевичу Венге рову. (Венгеров - редактор історико-літературного одділу в «Знц[иклопедическомl словlареl»). Ваш

щирий

прихильник А.

Кримський

А мій адрес: Москва, Лазаревский институт восточныx ЯЗЬІКОВ, профессору А. Е. Kpыскому •.

383

191.

До О. и. Шахматова

М[ оск_а). многоуважаемы й

Алексей

19..!2. 04 ІІ

Александрович І

Сейчас получил письмо от Франка из Львова, где он мне сообщает, что на предстоящий с'Ьезд славистов' личны e приглашения присланы во Львов таким господам, как Бер гун', ЯворскиЩ ... ], не имеющим никакого отношения К серьезной

науке;

присланЬІ

приглашения также всем

ПОЛЯКам и не присланы никому из членов На учного общества имени Шевченко. т. е. именно тем, кто имеет дей ствительныIe

знання

ПО

слаВЯИQведению

чье

участие

могло Бы быть несомненно полезны M для с'Ьезда. себя прибавлю, что сам Франко - председатель филологиче сКой секции общества, Колесса и Студинскнй - официаль ны e профессорьІ-сJшвяноведы'' Гнатюк и Берхратский оценены самой же Академией наук или "АгсЬіу'ом fйг

sHavische] Phi![ologie]» и т. д., и т. Д., и если их не пригла шают на С'ЬС3Д, с подозрительной

а приглашают ученостью, как

ТОЛЬКО Бергун

таких людей и Яворский,

то получается нечто стран ное. Франко убежден, что 9ТО сделано б е з Б а ш его в е дом а. Я в 9ТОМ тоже уверен и считаю НУЖНЬІМ сообщить Бам о происшедшей стран ности ( ... ]. С

глубоким уважением

А.

192.

КРЬtМС/(ИЙ

до І. Я. Франка М[осква].

19 ІІІ 04

дорогнй товаришу! Як одержав Башого листа, зараз удався до Бенгерова і, розуміється, одержав відповідь, що ніхто й не думає Вас в'язати в писанню Вашої статті: ЗСИЛКу на Сумцова зроб лено Бам тільки на те, щоб Би неп о в тор Я Л И бібліо графічних вказівок або життєписних подробиць, ягі вже єсть в статтях Сумцова (сухих і безбарвних, додам з84

од себе). Будьте певні, що Ваша праця марне не піде і що нео Д мін н О буде видрукувана, а про Сумцова згадано Вам тільки на те, щоб Вам самим легше було писати. Нав· паки, д. Венгеров благає, щоб Ви прислали статrю яКнай швидше, бо саме через неї мусить спинитися друк ТОГ0 тому ,<Словаря». Про це він мене вчора повідомив навіть телеграфічна, додавши сьогодні в листі, що абсолютно н а й п і з ніш и й речинець - се є кін е ц ь мар т а СТ. ст. і що всі опрочі статті на «Ю» вже давно поприсилані і складаються і корегуються: тільки "Южнорусская лите ратура» складатиметься в найостаннішу хвилину ,- пільга, якою користуєтесь тільки Ви, а більш ніхто навіть із петер бурзьких співробітників. Дорогий товаришу! Не баріться! Поспішайте з нею, прохаю й я Вас. Щодо запросин на з'їзд славістів, то я вже написав до Шахматова, щоб вияснив цю справу. Тут якесь непорозу міння. Лист одсилаю до Шахматова рівночасно з оцим, що до Вас. Радив би сповістити ще й 51гича, щоб він од себе написав до Пипіна або до Шахматова. А. Кримський

193_

До п.

Г. Житецького Звенигородка в Київщині, 20 ІОНЯ 1904

дорогий Павле Гнатовичу! Грінченко написав мені, що Ви невдоволені, чому я не заглянув до Вас, як переїздив Києвом. Причинна те було дві: одна - шо я був У Києві тільки од поїзда до поїзда, а друга, що мені було соромно до Вас заглядати. Увесь час од января та й аж до юня я працював, мов кінь на топ

чаку, бо все було справи давно порозпочинені, яких не можна було перервати, а через те я не міг навіть доторкну тися до Ваших виписок з євангелій, щоб порівняти їх. Та й тепер ще нічого не зробив, бо галичани несподівано зачали друкувати переклад мого «Мусульманства И его будущ ности.', яке писано ще 1897 р. та й цензурою дуже пере кручено; як довідався я про це, то виміг, щоб принаймні

тїі аркуші, які ще не надруковано, вони прислали мені на перегляд і на основну переробку: вони згодилися, але під

умовою, що я це з р о б л ю з а р а З,- інакше вони на-

25 '-146

385

друкують переклад такий, який є. Отак аж до І-го юля буде пильної роботи, та й то невідкличної. А тоді поста раюся впорати якнайшвидше тую праuю, яку обіuявся Вам зробити' ще до юня. Ваш А. Кримський

Р.

S. Незабаром «Киев[скаяJ старина» пришле мені від

битки «Филологии!! погодинской гипоте3ЬІ»' ,- то я пришлю примірник Вам. Там € передмова (більше як два аркуші), якої не було в «Киевkкойl старине». Нехай тая передмова буде ювілейним дарунком Соболевськомуl

94.

До п. Г. Житецького

Звенигородка в Київщині, 28 ІОН" 1904

дорогий Павле Гнатовичуl

Вертаю Вам лист Ягича. Я вже од себе написав йому, що коли б він захтів поручит!! мені статтю «Малорусская диалектология»*, то був би дочекався її од мене хіба за півтора року або й за два, і що через те йому не вигода вда ватися до мене. Натомість я звернув ЙОГО увагу на Гна тюка, що і зараз праuює над «Программою для собирания

сведений по малорl усскойl нар[одностиl»; мені аж дивно, що сам Ягич про нього забув, а згадав хіба Верхратського. Галицько-гірсьКі та угорсько-малоруські говори Гнатюк знає не гірш од Верхратського, а українські - значно краще не то од Верхратського (про якого, 3 uьогопогляду, Ягич і не згадує, правда), ба й од багатьох українпів. Іронічно я мусив осміхнутися, як вичитав, що Ягич

історію літературної укра[їнськоїl мови «не прочь был БЬІ поручить» Колессі. Коли Ви поглянете хоч би на те, що я мусив сказати про Колессу в своїй передмові до «Фило логии и ПОГОДИНСКОЙ гипотезЬJ», то й

3 наведених там прик· ладів можете пересвідчитися, шо я маю право іронічно осміхатися 3 Колесси. Кожен раз, як доводиться мати діло 3 якимсь писаннячком Колессиним (їх, зрештою, об маль), я не хотячи згадую покійного Огоновеького та й думаю (як каже Кузьма Прутков): «Что имеем - не храним, потерявши плачем». Скільки згірдних слів доводилося чути 386

проОгоновського, ЯК був він живий,- а от тепер Колесса навіч усім показує собою, що Огоновських не так-то й легко знайти. А отая лінивість Колессинаl Займати кафедру, що має таку вагу, та й нічого не робити! ..

Не знаю, яку історію літературної укр[аїнської] мови міг би написати К о лес с а (!), що за своєю лінивістю та польським політикуванням одбився од елементів науки'. Ну, та Ви, очевидячки,

не одмовитеся взяти тую статтю

на себе. Що ж до здоров'я Вашого, дорогий Павле Гнато вичу, то я думаю, що люба й цікава для Вас праця тільки

підбадьорить Вас, а не погіршить Ваше здоров'я. «Киев[ская) старина» ще й досі не прислала мені від битоКI .. ·)· Весь

195.

Ваш

А.

Кримський

До В, М, Гнатюка Звенигородка

в Київщині

19 УІІ 04 Високоповажаний товаришу! Зараз оце

(17

ст. ст., о 8-й годині ввечері) здобув ко

ректуру і негайно її переглядів*; взавтра рано в 8'/, годині ся коректура виїде з поштою із нашої Звенигородки. ЯК бачите, не загаявся; даю слово честі, що жодної коректури не спиню, аби дійшла до мене. А щоб дійшла, то треба, щоб

Ви їі посилали вре ком енд О В а ном У к О н В ер т і, та ще й у середині виразно зазначали ,коректура., бо тепер через війну переписки довго розглядаються в цензурі, а рекомендовані листи іноді розпечатуються на границі,

щоб вивірити, чи то, часом, не «Освобождение» Дальший рукопис вишлю взавтра, та не із завтрашньою поштою, бо хочу нашвидку ще раз переглянути. Чи маєте рідку книжечку Бодянського ,Наські укра їнські казки»? Посилаю Вам, а коли в Вас уже є, то оддайте комусь або в бібліотеку ,Просвіт",>, якщо там немає.

1, до того, сам не зна~ навіть сучасної \'країнської ""ОВЧ добре.

Вже нащо Г::Jличани народ непримхливий -

ЮТЬ, щО Колесса не нміє писати ПО-РУСЬКІ!,

25'

387

от ж€ Й ті пеЧ8.ТНО заявля

51гич бажає од мене, щоб я написав для "Славянской знциклопедии» статтю про мамруську діалектологію та другу статтю про історію літературної малоруської мови [ ... ]. Може бути, що другу статтю я й напишу (коли він дасть багато часу), але статтю про малоруську ді алектологію в усякім разі не писатиму і порадив йому, щоб він запросив Вас. Він мені одписав, 'що вдасться до Вас, тільки ще мусить заждати, що йому одпише Михаль чук: може бути, що Ви з Михальчуком схочете под і лит и цю працю, а може бути, що Михальчук (через недугу) зов сім одкинеться од неї,- то тоді 51гич пересправлятиме тільки з Вами самим. Пишу Вам про це заздалегідь, щоб Ви заздалегідь могли всю справу обміркувати. Верхрат ському 51гич теж хоче дати якусь працю (рубрику) в тій днциклопедии»,- щось про угорські говори. Чи Ви пороздавали мою ,Филологию ипогодинскую гипотезу» всім адресатам? А що Ви скажете про ті уваги, які я мусив поробити про «Merkmale»' Коле·,си? 51 довго вагався, чи не буде то компрометацією для української справи-виявити перед усіма (чужинцями), що на україн ській кафедрі сидить попросту неук; та потім мусив рішити, що шарлатанство скрізь мусить бути нап' ятноване і що жаліти його - се буде патріотизм фальшивий. А Ви як думаєте? Ваш щирий прихильник А. Кримський

196.

До

Б. Д.

Грінченка Звенигородка

в КИЇВЩНf.!і. августа 1904

дорогий товариш!

вдаюся до Вас: може, Ви будете такі ласкаві, що виповните мою просьбу, а саме - розвідаєте, чи одержала друкарня Барського з залізниці висланий мною весь на клад: «Із повісток і ескізів» (600 прим.). 51, бачте, Їх тут не оддав брошурувати, бо тут не вміють, а переслав сфальцьовані аркуші і обгортку в Київ [ ... ], а накладную вислав рекомендованим листом П. Барському[ ... j. Коли Ви

[ ... ]

1 «Зауваження» (нім.).- Ред.

388

не маєте діл з цією друкарнею, то, може б, сказали про се комусь іншому з членів Видавничої спілки, бо я се видання цілком дарую спілці. Та ще про одну річ прохатиму в Вас поради, а саме: як держав я коректуру, то несподівано засіла мені в голеву думка - написати роман* на одну тему, що Еже давно носилася в голові. Хоч у мене були тоді дві пи.1ьні праці (одна - для Львова, зредагувати й переробити наново своє "Мусульманство», а друга - тая праця, що мені доручив її П. Г. Житецький*), та я поклав собі залишити їх на ЯКИЙСЬ час, а натомість написати хоч план задуманого po~

ману_ Взяв написав план; П~1ан вийшов дуже докладний, з подробицями, се - llілий конспект, а не план. Задуманий роман сам собою розпався в тім плані на очевиcrих три романи, зовсім самостійні,-ОДНО слово, на трилогію. Хоч саме складання того конспекту забрало в мене тижнів з ДГO€, я, захоплений своєю роботою, взявся обробляти й далі свою тему (роблячи додатки до конспекту); потім, зовсім забувши про навислі над душею научні праці, зай нявся писанням самого роману ,- і от тепер перша частина (282 стор.) задуманої трилогії зовсім готова, ба навіть із другої частини написано вже скількись роцілів. А тим часом од Гнатюка прийшов лист, де він вимагає, щоб я швидше прислав йому зредагований і доповнений рукопис

"Мусульманства», бо друкарня Т[оварист]ва ім. Шевченкз не може довго

ждати

коректурами.

Лист той наче збудив мене од спання, я й не зоглядівся був, а вже літу кінець! Довелося кинути др угу частину трилогії та й взятися за "Мусульманство». Це я й зробив. Таким способом кінець літа піде в мене на переробку "Му сульманствз» ... Ну, а що мені вдіяти з тою роботою, яку я обіцявся був Житець кому прислати ще в юлі?!

Ця гадка, це питання мене аж гнітить. Доведеться, як їхатиму через Київ, знов не заглянути до нього, бо сором в очі йому дивитись! І ото ж моє прохання до Вас: як будете в нього, розкажіть йому про те затміння, що мій розум потьмарило і примусило ще раз показатися брехуном. В мене самого не стає ані СИЛИ, ані совісті написати ДО НЬОГо про се особисто. Свою провину я вважаю за непрощенну ще й через те, що саме тоді, як ладнався я написати роман, я написав 5ігичеві, що не можу взяти участі в "Славянской знциклопедии., бо не маю часу. На статтю про історію літературної української мови не стало часу, а на роман,

389

за скількись днів по тім листі, знайшовся великий часІ .. Житецький, що вважає моє повістярство за ніщо, не про стить мені сього 1 , А от іще до Вас прохання. Чи законним способом, чи незаконним, але роман уже зродився на світ, і хочеться дати тому «плоду любви преступной» якусь опіку. ЯК я Вам сказав уже вище, перша частина (так само, як і друга й третя), то зовсім окрема повість, яка становить зовсім осібну літературну цілість. Зветься тая перша частина трилогії «Туапсе». В ній 23 розділи, що містяться на 282 С10рінках дрібного письма зошитового формату; знаючи своє письмо, я можу думати, що й друкованих сторінок (формату моїх закордонних «Повісток і ескізів») буде теж 282. Проти мого звичаю цей чорновик написано чітко і роз бірливо. Вчора і позавчора я підряд перечитав цілу повість і можу сказати, що з технічного боку вона мені вдалася добре: фабула - займаюча, читається плавко і легко; щодо висловлених в ній ідей, то тут, звісно, судець не я, а читачі. Щоб її надрукувати, треба переписати. Коли це маю зробити я, то напевне можна сказати, що повість ні коли світу не побачить, а піде на ту полицю, де вже стоїть чимало усяких написаних та непереписаних научних праць,

перекладів і т. ін. (між іншим, і «Бейрутські оповіданню>, і праця про Франка). Виходить, що треба оддати її для пере писки переписчикові, та й то такому, що розуміє україн ську мову, себто не в Москву, а в Київ ЧИ куди. далі: зви чайно, коли я переписую що-небудь сам, то роблю й усякі виправки, поліпшення і т. ін., бо, переписуючи, легко можу зосередити свою увагу на кожнім реченні. Тепер, коли переписуватиме хтось інший, я не могтиму віднестися до кожного речення з такою самою увагою, а через те мусю замі нити вигоди особистого переписуваюн; чимсь іншим, а саме: треба, щоб повість була переписана не рукою, а пишучою машиною, бо, читаючи отак переписану повість (себто пере писану друкованими буквами), я зовсім легко могтиму подбати про виправки в ній; самі здорові знаєте, що коли читаєте друк, а не рукопис, то кожна недоладність сама собою кидається в вічі, аж б'є. де знайти такого перепис чика, щоб мав пишущу машину і розумів нашу мову? Чи не знаєте? Чи не можете написати? Може, д. Коваленко 1 Постараюся в Москві перш yrboro зробити 1е, що обіцявся Жи [ецькому зробити ще тепер.

390

знає? бо на залізницях буває багацько переписчиків. Щодо нлати, то се мені байдуже, аби було переписано.

Посилаю

Вам

примірник

«Із пов[істок] і еск[ізів1».

В цім виданню я знов пороби в деякі виправки (переважно в мові). Вітаю Ваших сім' ян. Ваш А. Кримський

До

197.

Б. д.

Грінченка

Дорогий товаришу! Дуже дякую Вам за Ваші заходи коло переписувача.

Заїздив до мене Доманицький,-казав, що в Управлении юго-зап[адныIJJ дорог в канцелярії начальника єсть пере писчиця з машиною-самопискою, українка з Уманщини,

на прізвище він не знає як, а на ймення Неоніла Йванів

на: її знає д. Ромінський (якого Я не знаю). Може, хтось із Ваших знайомих знає? В суботу (ll-го сентября) рано буду переїздом у Києві загляну на часинку до Вас. І от, може б, знов ласка Ваша? Чи не розвідаєте Ви про Косачів: у Києві Олена Пчілка і Леся Укр[аїнка], чи ні?" Особливо мені про п. Лесю се треба знати, бо випадало б її побачити особисто, а що часу в мене в Києві не буде, то треба дорожити кожною хвилиною, і отож Ви мені зробили б велику прислугу, коли б наперед розвідали, чи вона є, і таким способом дали б мені змогу не заїздить до них на квартиру марно, якщо Їх у Києві нема. Вітаю

сент[ября]

Ваших

сім'ян Ваш

А. Кримський

]904

198.

До

Б. д.

Грінченка

М[осква].

Дорогий товаришу!

Посилаю для Вас[ ... ] нову свою = чужу книжку. Вашого Сковороду ще на якийсь час задержу. Про читав Вашу статтю в «Киев[скихl откликах»*. Гарно

391

написана, нема ЩО й казати,- та чи дійшла ДО тих, кому «о том ведать надлежит»? Будьте ласкаві: як буде переписана тая частина по вісті*, що вже Вам прислано, перешліть її мені разом із моїм первописом, бо мені важКо переглядати дальшу час тину, не маючи початку. Питаєтеся, чи пишу другу повість. Х іба на різдво, бо зараз нема часу. Так само не роблю ні

чого для Житецького' , але на те єсть іще й психологічна при чина: два рази був приступав до Євангелії - та й обидва рази знеохочений кидав; не лежить моє серце до тієї книжки,. перекрученої попівством, та й частіше ніж колись находить у голову думка: "Ет! чи варто нам дбати, щоб народ маJЗ; у своїх руках тую книжку, де побіч ідеальних навчань € безліч небезпечної нісенітниці? оо» «Хто не зо мною, ТОЙ' проти мене ... »- Та вже одна оця наука може збавити ці_· лісіньку книжку! Сподіваюся, що досі Ви вже дописали словар' . Що ж: до перечитування, то я б Вам порадив не дуже про се дбати: однаково, як друкуватимете, то все повиправляєте,

а акаде

мічні рецензенти не звернуть уваги на копіїстичн; помилкн чи недогляди. Та про се можна й наперед написати Шах матову, а я, коли хочете, застережу про се й Корша (най головніший рецензент буде, очевидячки, він). А втім, можна й а ргіогі' думати, що рукописннх помилок Є В Ва шій прauі дуже мало. В усякім разі напружуватися та пере втомлятися Вам навряд чи варто.

Вітаю

Вашу

жінку. Ваш

199.

А. Кримський

До В. Ф. Міллера

15 МногоуважаеМЬІЙ

Всеволод

н[оября!

Федорович!

Мне чрезвЬ!чаііно хотелось БЬ! прийти к Вам сегоднн и участвовать в обсуждении Вашего плана реформЬ! в пре подавании,

но за

последние годЬІ я до того ПРИВЬІК

К оди~

ночеству, что перспектива встретить у Вас много людей, среди КОТОРЬІХ могут оказаться незнакомыI,' болезненно меня пугает, особенно 1! моем сегодняшнеll1 малярийном ! ;,'моглядно (мzm.).- Ред.

состоянии. Позволяю себе n03ToMY обратиться к Вам с ПИСЬ мОМ и в нем ИЗJ:ОЖИТЬ О)ЩО ('вое desiderium\ которое, бьІТЬ может, ВЬІ найдете ВОЗМОЖНЬІМ ИСПОЛНИТЬ. ВЬІ уже ВЬІсказали мнение (в ВЬІсшей степени для меня приятное), что лекции восточной с л о в е С ное т и ДОЛЖНЬІ БЬІ включать в себя не только чтение те кетов, но и историю литераТУРЬІ. Существующие при ньшешнем положении 12 часов недостаТОЧНЬІ, на МОЙ ВЗГЛЯД, для ТОГО, чтоБЬІ COB~ меСтить практическое преподавание ЯЗЬІка (в доньшешних

размерах) изложение литераТУРЬІ. Я считал БЬІ жела теЛЬНЬІМ прибавить еше 2 часа в неделю собственно для истории литературЬІ: час на 2-м курсе и час на 3-м (на 4-м можно обойтись и без зтого). Для студентов (двух лишь курсов) лишний час в неделю не может бьІТЬ отягощением, а о пользе зтого часа нечего и распространяться. Само собой

разумеется,

что введение зтих лишних двух часов

н е должно влечь за собою прибавку в жалованьи препо давателеЙ. Буде ВЬІ и другие найдут, что по персидской и турец кой кафедре не требуются добаВОЧНЬІе чаСЬІ, то я просил БЬІ прибавить таких два часа хоть по одной арабской кафедре.

Арабская словесность, как область менее известная и более трудная

для

самостоятельного

изучения,

положительно

заслуживает зтого.

ИСТИННЬІМ

уважением Аг. крыlскuйй

Р. S. Мне нужна (ДНЯ на три-чеТЬІре) Ваша статья про тив Стасова·и «Взгляд на «Слово О полку Игореве»-; по следний, ~обственно, есть у меня, но не в Москве. Так как, заходя к Вам, я всякий раз ОТЬІмаю у Вас много времени, которое ВЬІ мог ЛИ БЬІ употребить с большей пользой, чем на разговор со мной, то не отошлете ли ВЬІ назваННЬІХ двух книг в лицей, к швейцару Ивану, а я у него возьму ИХ В по~дельник, завтра?

Побажання (лаm).- Ред.

393

1905 200.

До Б. д. Грінченка

дорогий товаришуl

Адрес Алексея Александровича Шахматова торскаяl Акадlемия! наук, СПб.

Импер[а

Я живу вдома ніЧОf!) собі, тільки частенько слабую: доки був у Москв , то напружена енергія якось дозволяла триматися, а оце тепер почуваю себе втомленим; до того й простудився десь дорогою. Повість свою сьогодн' допере глянув до кінця: геть чисто все попереробляв - та й ото всієї моєї праці за ті два тижні, що я домаl Рукопис я Вам не посилаю, бо жду попереду, щоб Ви прислали те, що вже вислано для

переписування.

Коли буде яка-небудь раДісна для нас звістка, спові стіть мене. Бо я дивлюся на те, що має бути, з величезним песимізмом,- сподіваюся страшенних репресій взагалі, а для вкраїнського письменства і зосібно і особливо, Ваш

А. Кримський

3веНИ.lородка, 201. До

19.!..? 05 І

І. Ю. Крачковського

ВЬІСЬІлаю желаеМЬІе Вами книги и прибавляю к ним, в виде подарка моему постоянному читаreлю, «Арабскую П09ЗИЮ»* И новое издание «Истории Персии» (ч.IІI); ч. 1печатается типографски, ч. 11 - литографируется по мере возможности.

Обложки и оглавления к «Истlории] Персии» еще нет. Напомните мне о них, если я сам забуду прислать их Вам.

Пожимаю

Вашу

руку А.

1905

Г., янв[арь)

394

1(рЬtмский

202.

До В. М. Гнатюка

Звенигородка,

19.!!... 05 ІХ

Високошановний товаришу!

Будьте ласкаві. накажіть друкарні, щоб висилала мені (вже в Москву) Д в апр и мір ник и кор е кту р и' , бо в дальшому рукопису мойому повно лакун, які я повинен буду при коректурі заповнити зсилками на друковані по· передні сторінки. От уже й у другому аркуші (стор. 9-16) я вже мав скількись зсилок на стор. 1-8, а мусив їх пuки, нути без цифр, бо не мав під рукою стор. 1-8 ані коректур' ної, ані чистової. Висланих Вами

«Коломийок» не одержав': виходить, що київська цензура затримала Коли Ваша ласка, то виш, літь до Москви: там, на місці мого офіціального побуту, могї кафедри, цензура мені нічого не затримає, а для київ· ського цензора я особа не імпонуюча. [ ... ! Д у ж еве лик е про х анн Я Д О В а с. Чи не· має в товаристві скількись примірників к в ест і о нар а* для збирання етнографічних звісток? Або якої програми? Це мені треба для моїх кореспондентів із окружних сіл. Пам' ятаю, шо колись був виданий к в ест і о нар редак, цією ,Народа», а не знаю, чи видало такий квестіоиар або програму Тlоварист!во ім. Шевченка. Чим більше примір ників змогли б Ви для мене роздобути, тим краще Чи не можна б їх покупити хоч антикварним способом, коли нема

на продаж у т[оварист!ві? Ваш

щирий

прихильник

А.

Кримський

Р. S. Зужитий оригінал моєї статті «Критерії» скажіть. щоб друкарня нен и Щ и л а: я прохатиму Вас, щоб Ви мені його переслали назад, як буде він Вам уже зовсім не потрібний. попрохаю когось із студентів, щоб поміг мені порівняти його з видрукуваною вже статтею, чи не закра· лися туди якісь помилки в цифрах, що відносяться до сторін. рукописів та книг. Корегуючи перші три аркуші (стор 1-24), я міг завважити, що деякі помилки на цифрах ко ректа в собі містить-таки. Що міг, те при коректурі ви· пра~ив, та боюся, щ? дечого не доглядів; от. чому верніть меНІ рукописний ОРИГІНал.

395

203.

До Б. Д. Грінченка

19~05 Х дорогий

товаришу!

Зараз одержав Ваші запросини - і зараз одп исую. Розуміється, що в нашій часописі я візьму широку участь· та й то навіть в області публіцистики, не тільки науки або поезії,-отже, можете, очевидячки, надрукувати й МОЄ ім'я в списі співробітників (могли б Ви про це й не питати мене, а самовільно помістити мене в листі сп івробітників!). Будьте ласкаві, черкніть мені хоч на Kapтui: чиє доз· в і л на часопись, чи є тільки над і я на дозвіл, чи вида~ ватиметься вона без дозволу, явочним порядком? Бо коли є офіціальний дозвіл, то це для мене був би щасливий знак, що заповіджена конституція* не € гола обіцянка, дана тільки для проволочки. У нас, в Москві, мало ХТО вірить в щирість Вітте. Часописі, такі як "Русlcкие] вед[омости]», з обов'язку і з політичного такту пишуть про довіру до правительства, але ж я добре знаю, ЩО й ті, ХТО отак ПИ~ ше, мають велику непевність у душі своїй; що ж до менше «академічної» публіки, то вона ладна вважати ввесь MaHi~

фест 17 окт[ября] за провокацію ... Коли в Вас є вже доз віл на укра[їнський] часопис, сповістіть мене про це якнайшвидше: бо це хоч трохи підбадьорило б мене в мо Їм величезнім песимізмі. Черкніть хоч один рядочок! А яне в і р ю, щ о б б У л а д о з в о лен апр е с а нам.

Коли прочитаєте мою повість "Андрій Лаг[овський]», то напишіть теж одне слово: чи можлива вона для читання, чи ні? Сам я не можу бути судцем над деякими її місцями і боюся, щоб вони вийшли не белетристичними, а фізіоло· гічними.

Коли б "Гром[адське] слово» було не тільки мрія, а більше-менше можливий факт, я б міг приєднати для нього декілька ном і н а л ь них співробітників 3 поважни ми ім'ями (прим., проф. Вернадського, проф. Веселовсь, кого і ін.) - з-поміж великорусів.

Ваш А.

396

Крuмсь"uй

204.

до П. Г. Житецького

Високошановний Павле Гнатовичу!

Здається. пошта знов функціонує як слід.- тож зва жуюся вислати Вам Ваш рукопис.

Це Ви, мабуть, хочете писати проти статті Соболевсько го в «Известиях»*, Я теж написав проти неї дещо*, та нав· ряд чи надрукую, бо зараз сидю над затяжною працею «Практический курс для изучения малорусского язьrка»*,

що почне друкуватися вже в січні. Мому звернути Вашу увагу на те, що недавнечко про ти тих пам'ятників, які Соболевський зве «галицько·во· линськими», Я надрукував доволі довгу розвідку під за головком «Денкі непевні критерії для діалектологічної класифікації староруських рукописів»*. Цн розвідка ви йшла в світ і окремою відбиткою (з «Наукового збірника на честь Грушевському»), та я її не маю і через те не можу Вам прислати. Коли напИшете Гнатюкові (Львів, ул. Чар

нецького, 26), то він Вам вишле. В ній я заналізував най важніші з тих пам'ятників, які Соболевський накинув Галичині та Волині, та й показав, з в ід ки ВОНИ.

Ваш щирий прихильник А.

Кримський

1906 205-206.

До о. К_ І(оваленка* Звенигородка,

В[ельми]ш[ановний] д[обродію]!

Вибачайте, що аж два тижні не відписував: я ще й до сі слабий, аж рука труситься, коли пишу. Хтіли чогось нового,- посилаю Вам «Коло дзеркала»' (ще ніде не друковане). Радив би для новітнього видання

«Розваги» взяти ще мій переклад із С апф о (в ци.:лі «Ко

хання по-людськи»), бо це річ світової слави. Що ж до плаЗ>П

ну ,Розваги. взагалі, то не можу подати своїх уваг Завважу хіба гуртом, що вибір поезій у першім виданНІ був мені до вподоби: байдуже, що не все там класичне, дак цікавеl Перепрохайте д. Федорченка за мене, що я досі нічо го не прислав до ,Шершня»': вже аж тепер троху братися за перо.

могтиму по

Ваш щирий прихильник

А. Кримський Р. S. Чи не можна було б спинити на якийсь час полемі ку з "Думкою,,'? Пок и ЩО полем і ка задля нашої преси не на часі - з огляду на наших спільних ворогів[ ... ]_

Жарти коло ДЗЕРКАЛА

арабсько~аfJдалузького)

Подивився я в дзеркало вранці (Попереду ще й порох обтер) ... І жахнувся ... Не можу впізнати, ее ж к О r о я побачив тепер?! Гаl на мене із дзеркала глянув

Незнайомий, старенький дід"сьТ .. Ну, а досі я, навіть j вчора, Бачив парубка! .. Богом божусь! ..

Аж гукнув Я: «Та де ж він подівся Учорашній 070Й молодик?!.» І здається, що й дзеркало вишкам ВисміВ8€ мій жалісний КрЮ'і. І глузує зустрінt'шся 3 не 1(>То й ДЛЯ неї ти будеш чужий. Вже не скаже- «3дорор. бvв, молодче!,.

Скаже: «Хто ВИ, дідусеньку мій?» А. Кримський

lfi ЖОВП'Я

1905

398

207.

До Б. д. Грінченка 3венигорпдка.

ІИ ~~ Оо дорогий товаришу!

Сьогодні вранці вислав я на адрес редакції кінець ру. копису «Бейрутських оповідань}) (себто кінець тільки І-го оповідання;бо в мене єсть іше пара). ЯК будете в редакції, нагадайте, щоб мені неодмінно прислати кор е кту р У і потурбувалися про в і д б и т ки. Коли пришлю рукопис 2-го оповідання - ще не знаю, бо, мабуть, не всидю тутечки. Я переслабував цілу весну, а в маї мусив відбути в Москві таку важку душевну траге дію, яка мене зовсім дорізала; трагедія - такого сорту, що про неї нікому й не розкажеш, а треба в собі сховати та перетерпіти. Тепер удома я бажав би хоч трохи спочити на самоті, аж цьому стоїть на перепоні приїзд мого брата із своєю сім'єю: хоч і люблю я його сім'ю, та мусю призна~ тися, що не раз він дуже дратує мої нерви. А до того має приїхати ще й сестра із своєю сім'єю; це вже, значця, ніде мирного куточка собі не знайдеш! Повна господа людей, та ще до того пустотливих дітейl Вже наперед чую, що до ведеться незабаром кудись тікати. Ну, а за тими переїздами хто його і зна, коли перепишу друге «Бейрутське оповідання», Хоч я зараз і нездужаю. та одну річ, яку обіцяв для «Нової громад",>", таки впораю: статтю про «Малороссию», про «волю» В якутській мові і т. ін.' Вона вже готова, тільки написана олівцем і несистематизована. Неодмінно перепишу їі ще тутечки, передше, ніж виїду. Щоб не довелося мені затримувати коректури другої половини ,Розтління нравів}), коли б друкарні довелося висилати мені її з Києва в якесь далеке місце (може, в Сочі чи куди інде на Кавказ), то варто було б, щоб друкарня прислала мені тую коректуру зараз. Це міг би бути І-й аркуш 7-0Ї книжки. до прибережного Кавказу пошта іде з Києва днів шестеро-семеро, та назад - стільки само (іноді, пам'ятаю, лист ішов і днів дев'ятероІ). А до Звени городки, як знаєте, пошта з Києва йде одну днину. Вихо дить, що лучче було б упорати сю справу заразісінько.

долучаю коротенький допис для «Громlадськоїl думки». Ваш

399

А.

Кр.

208.

До Б. д. Грінченка

5 Дорогий товаришу І Був здоровий,

почувавсь добре

дек[абряj

1906

. і

знов

занедужав:

морози дошкуляють, не можу ВИйТИ 3 хати, а через те

зле.

Та яКось терплю й працюю.

Дуже мене смутить звістка про «Раду» і «Нову громаду»'. ЧИ, може, справа змінилася на ліпше?

Ваш рукопис (<<Грамат[ики]») одібрав", але з друкарні нема звістки. Друкарня, як я писав був Вам, прислала мені якусь поплутану хаотичну масу, де взагалі важко щось розібрати (бо не тільки гранки поплутано, ба навіть рядки перемішано в кожній гранці); але що найгірше - прислали

мені не все. От не стає в с і х ТИХ сторінок, я к j В Ж е з в е рст а н о (може, їх уже розібрано і розкидано по касах?'); не стає декотрих гранок і не стає деяких моїх ру' кописних сторінок, яких я не бачу у зложеному наборі. Коли б мені мати в руках геть увесь набор, до найостанні шого рядочка, то, мабуть, я зміг би якось упорядкувати той хаос; а так - важко. сам радніший визволити шрифт якнайшвидше, бо мене ця справа обтяжує і не дозволяє працювати далі. В Москві за осінь я написав і друкарня зложила коротку історію звуків української мови [ ... ]. Вийшло аркушів з десятеро та ще стільки само буде фонетики. Це разом становитиме І частину граматики. Зверстаю цим тижнем, шоб ік різдву книжка вийшла в світ. (Ця І частина буде заразом моєю наче відповіддю на ті сумніви, про які я довідався із резюме лекції Розова", друкованого в «Раді»). Для «Просвіти» маю дати чимало книжок із своєї біб ліотеки. Може, хтось їхатиме з Москви, то й забере. А ні, то й сам привезу або перешлю залізницею.

Ваш

1 ТИМ часом сам е

А. Кримський

них і требя починати друкування!

400