Зібрання творів у V томах. Том І (1 частина) by Евгений Захаревич

А.Ю.КРИМСЬКИЙ

ПОЕТИЧНІ

ТВОРИ

ОПОВІДАННЯ

КИІВ

_1972

К82 У2

Редактор тому

и. Колесник

Упорядкування і прИМіТКИ

М. Л. Гончарука та О. В. Мuшанuча

Редакція літера'гурознавчоі та

художньої літератури

Зав. редакці€ю В. М. Ч еркаськдй

7-3-3 96-71М

ТВОРЧИR

Ім'я Агатангела

подвиг УЧЕНОГО

Юхимовича

Кримського

багатогранного

вче

ного-філолога, оригінального письменника і перекладача, передового

громадського діяча, палкого патріота Радянської Батьківщини

ши·

рака відоме не тільки на Україні. а й у всьому Радянському Союзі, а також у наукових колах багатьох зарубіжних краін. Громадянське, наукове

і художньо-естетичне кредо

Кримського

Павло Тичина схарактеризував такими словами; «, .. поет, учений, гро мадськии діяч, що всім єством народові належить» І,

ЯК філолог-орієнталіст, YkpaїHicr j славіст взагалІ, А. Ю. Крим СЬКИЙ своїми дослідженнями здобув великий науковий звторитет ще в дореволюційні часи. Відомий він був тоді і своім доробком У га лузі художнього слова. Яскраво розквітла наукова творчість і гро

мадська діяльність А. Ю.

Кримського після Великої Жовтневої со

ціалістичної революціі, переможне утвердження якої він палко при вітав. В автобіографіі Жовтнева револЮціЯ

вченого

1917

читаємо:

«Коли В Москві

настала

р., я був секретарем професорськоі ради

Лазарєвського інституту, ",Скликавши (примітка ший же день, коли гармати заспокоїлися»

олівцем:

«'У пер

І. Б) засідання профе·

сорської ради Інституту, я схилив своїх колег послати якнайшвидше

депутацію до представників Радянської влади, Таким чином, 3 усіх вузів Москви Лазаревський інститут був найпершим, який не загаяв· ся заявити про свою відданість привітальної депутації був я»

раn.янському

перевороту.

ГлавоlO

Можна без перебільшення сказати. що А. Ю. Кримський, репре· зентуючи вітчизняну орієнталісгику, посідає одне з найвизначніших місць у'цій галузі філологічної науки кінця ХІХ ХХ ст. Все життя А. Ю. Кримського

першої половини

це подвижницька, невтомна

праця вченого-трудівника.

1941

П.

Тич и н а,

А.

Є.

КримськиЙ.- «Комуніст:.

від

січня

р.

2 А. Ю. К рим с ь к'п ЇІ. ЦНБ АН УРСР, ф. І, 22401).

Автобіографія

(Рукописний

Відділ

Агатангел Юхимович Кримський народився

15 (3)

січня

1871

р.

в м. Володимирі-Волинському в родині вчителя історіі та геOl"рафії,

що походив з бахчисарайського татарського роду. Незабаром батько його

переїхав

Після

праuювати

закінчення

в колегії

Павла

на

другої

Галагана

Ю.

гімназії

філолог

П.

м.

Звенигородку.

Кримський

вчиться

Д~ на нього мав великий

(1885-1889),

вплив відомий український

А.

Наддніпрянщину,

київської

Г.

Житецький.

1889

р.

Кримський вступає до Лазарєвського іНСТИТУТУ східних мов

У Москві, після закінчення якого (І 892) його залишили при кафедрі арабськоr філологіі для підготовки

до

професури. Протягом

1892-

рр. молодий учений пройшов також курс історико-філологічного

1896

факультету Московського університету під керівниuтвом мовознаецn. фольклориста

етнографа

Всеволода

Мїллера,

славіста

Романа

Брандта, фахівця з порівняльно-історичного індоєвропейського мово· знавства П. Ф. Фортунатова, істориків П. Г. Виноградова, В. І. Гер'є,

В. Й. Ключевського і склав у

1896

р. магістерські іспити з арабісти

ки (у Петербурзькому університеті) і з слов'янської філології (у Мос ковському університеті). ського,

Отже, науковз

ЙОГО дослідницькі

інтереси

кваліфікація

формувалися

Ю.

Крим

науковому сере·

довищі найв'ищого російського та європейського ріННЯ тих часів. Для поглиблення знань 3 орієнталістики і для роботи над араб·

ськими рукописами А.

Ю. Кримського у

1896

р. було відряджено

на два роки до Сірії та Лівану. Після повернення з арабських країн

(1898)

А. Ю. Кримський багато сил і енергіі' Віддає діяльності в Ла

зарєвському інституті східних мов, де вІн викладає в спеціальних клз

сах курси історії семітських мов, керує практичними вправами щодо перекладів з російсько! мови на арабську і навпаки, читанням істо

рично-географічних ну

пам'яток

граматичних текстів,

на перших

читае лекції

курсах, з

історії

вивченням Кора арабської

Літера

тури, викладає арабську поезію і проблеми перекладу на арабську

мову філософсько·літературних текстів. З очолює кафедру арабської

1901 р. 1918

словесності; до

А. Ю. Кримський р.- він

професор

арабської літератури та історіі мусульманського Сходу. Після смерті

Ф.

€.

Корша А. Ю. Кримський протягом трьох рОКів

(l915-1918)

викладав також перську мову та літературу і протягом двох років

туреиьку мову (замість тюрколога В. О. Гордлевського) І. В Москов

с.ькому університеті А. Ю. Кримський праuював також на кафедрі російської мови. Протягом багатьох років

(1900-1918)

нував обов'язки неодмінного секретаря

А.

Ю. Кримський вико

Східної комісії Московсько-

Див.: А. ІО. Кр и ме ь кий, Автобіографія

ді. ЦНВ АН урСр, ф. І, 224р4, 25587 та ін.).

(Рукопнсни(! від

го археологічного товариства, діl\сним членом якого він був обраний

р.!, був редактором періодичного ВИДання цього товариства

1902

«'древности

ВОСТОЧ:Нblе»,

де

вміщено

цимало

його

власних

статей,

а також реЩ1КТОРОМ серії «Tpyд~ по ВОСТОl<оведению~, що вИДава лася Лазарєвським інститутом східних мов.

1918 р. А. Ю. Кримський переїхав до Києна. Він став одним

із засновників і перших академіків Української Академії наук зом 3 мінералогом В.

І.

істориком України д.

неодмінним секретарем

Вернадським, геологом

Багалієм та (на

цій

(ра

Є. А. Тутківським,

іншими вченими), першим її

посаді

він

працював

1919

до

1929 р.) '. В

Академії наук

України

А.

Ю.

Кримський

очолював та~ож

Історично-філологічний відділ, Кабінет арабо-іранської філології, Ко МІСІЮ

словника

живої

Діалектологічну

мони,

Комісію

Правописну

історІЇ

комісії;

Інституту української наукової мови. У ський працює професором всесвітньої

україцської

1921 р. він 1918-1921 рр. А.

історії

мови,

директор Ю. Крим

Киівському універ

ситеті та інших закладах, виконуючи при цьому обов'язки редактора

видання «Записки ІСТОРИЧНО-фі.1D.'югічиого відділу Українськоі Акаде

мії наук». У

1925 р. з ініціативи А. Ю. Кримського було створено

Київський філіал Всесоюзноі наукової асоціації сходознавства (з фі ліалами

а в

р. його обирають членом правління і почесним членом Все

1926

Харкові

та Одесі).

почесним

головою

якого

він

стає,

української наукової асоціації сходознавства.

Ця

бурхлива

плідна

наукова

діяльність

А.

Ю.

Кримс'ького

В Академії наук і в Київському університеті була перервана почат ком Великої Вітч:изняної війни. А. Ю. Кримськии був евакуйований до Казахстану, де він і помер

січня

1942

Наукова і письменницька творчість А. чайно багатогранна. літературну

Ще

діяльність:

навчаючись писав

в рукописному журналі; «Анабазиса»

Ксенофонта,

вірші,

Ю.

він

почав свою

оповідання,

які

друкувалися

переклав «Енеїду» що

були

Кримського надзви

гімназії,

згодом

Вергілія видані

кілька

глан

під псевдонімом

Я. Кр,мер. У студентські роки А. Ю. Кримський друкує в галицьких видан НЯХ

науково-критичні

публІцистичні

статті,

рецензії,

переклади,

матеріали про культурне життя в Росії, а в росІйській пресі

про

життя Галичини. Крім кількох збірок віршів, А. Ю. Кримський наt «Московское археологическое общество в первое пятидесятиле· тне его существования (1864-1914)>>, т. Н, М., 1915, стор. 182-183. :l «Історія Академії наук Української РСР», кн. І, К. 1967, стор. 94; Посвідчення УАН N!! 2084 (Рукописний відділ ЦНБ

АН УРСР, ф. І,

26792, 22404).

IJниlВ

також

проз()ні

увnрн ~ ~ПОf\іСТI\И

ес"ізи

У"Рі}іно,кого

життя» (І890-1894) !сі роман «Андрн! J1аГО6СЬКИЙ», дві частини якого були надруковані в

р. У Львові. Автор двічі

1905

спроби здійснити видання

всіх чотирьох

і І9(9) робив

(1915

ЧRСТИН роману,

але до нас

дійшло лише кілька примірників IlИХ видань. Художньо-белетристичні

твори

А.

Кримського відзначаються

мистецьких

засобів,

представників

виразністю

різних

верств

оригінальністю і новаторством

соuіально,типових

тогочасного

характеРИСТИ1'

українського

суспільства,

зокрема інтелігенції.

у цей з

же час А.

великими

Ю.

українськими

Кримськич

встановлю€ дружні стосунки

письменниками. револЮuіонерами-демокра·

тами І, Франком, М. Коцюбинським, Лесею Українкою. Науково-педагогічна діяльність А. Ю. Кримського позитивно від билася на розвитку

вітчизняної

арабістики.

Як

слушно зазначив

акад. І. Ю. Крачковський, «широка течія в цій галузі, яка особливо захопила

коли в

викладання

ський

популяризаuію,

(І871-194І); У

комісії,

яка

відчулася

кінця

ХІХ

СТ.,

р. розпочав свою педаГОГічну діяльність А. Ю, Крим

1898

стала

190І

тепер

р.

він був обраний секретарем Східної

живим

науковим

иентром

Москви» І,

Працюючи в Лазарєвському інституті східних мов, А. Ю. Крим ський видае такі фундаментЬ.льні посібники, як «Лекции по истории

семитских ЯЗЬІКов» (вип. ЯЗЬІК

ЯЗЬІк»

доклассическиif»

та

- 1903)

арамейської,

1- «Семитские ЯЗЬІКИ вообще и - 1902, вип, ІІ - «Классический

ін.

Такої

сірійської,

глибокої

характеристики

вавілоно-ассірійської,

арабский арабский

фінікійської,

арабської,

хамітської

та інших мов народів Близького Сходу наша вітчи~няна, а випадків

світова

орі€нталістика

ще не

мала.

А.

Ю.

в ряді

КРИМСЬКИЙ

створює також інші важливі посібники; «Источники ДЛSJ истории Мо

хаммеда ч.

литература

арабов и

нем»

«Мусульманство і

1 (1904),

(1902),

«История мусульманства»,

його будучність»

арабской литераТУРbJ

светской и

(1904),

духовной»

«История

(1911-І9І4),

«Арабская хрестоматия» (І916) та ін, З лінгвістичних

праць

у галузі

арабістики заслуговують також

на увагу «Очерк произношения арабских звуков» арабской

лингвистики»

(1912),

переклад

(1910),

Корану

«Из обласги

коментарем,

переклад вправ, уміщених у книзі М. О. Аттаї «Практическое PYKO~ водство К изучеНИЮ'арабского ЯЗblка» (Из лекuий по арабскому язы

ку.

І. Пере ВОДЬІ

водстве»

упражнений,

помещеННЬJе в «Практическом

М. О. Аттаи с грамматическими

для перевод а

на арабский ЯЗЬІК ло

пояснениями.

«Course gradue»

ll.

РУК0ТекстЬІ

Лямменса, М.,

1907). !

Акад.

И.

ю.

араБJlСТИКИ. М.- Л.,

Кра ч к о В с К ТІ й,

1950,

стор.

168.

Очерки

ло

ИСТОРИІІ русской

Критичний перегляд помилкових поглядів, поширених тоді в науці на антологію уривків із творів староарабських поетів ІХ ст_ «Хама

са» і на її укладача

поета

Абу-Теммама,

містить

сuбі

А. Ю. Кримського «Хамаса» Абу· Теммама Тайского (ок.

книга

805-846)>>

(1912). Монографії· посібники А. Ю. Кримського з ріЗНИХ галузей сходо знавства, важливу

за

словами

роль

акад.

вихованні

Крачковського, молодих

відігравали

орієнталістів;

винятково

«Вони

витриму

вали багато видань, не завжди були закінченими, іноді мали

пере

важно бібліографічний характер, який затінював провідну нитку ви кладу, але завжди поширювалися далеко за межі найближчої ауди

торії молоді, яка навчалася, завжди знаходили доступ у найвіддале ніШі кутки Росії, в найрізноманітніші кола .... Досить пригадати, щО

Л. Толстой, за його власними ським»,

иому

належить

А. ю. Кримського про

«1001

словами, дуже

ніч»

«вивчав

Коран

похвальний

віn.зив

за

Крим

на

працю

А. Ю. Кримський був автором усіх найваЖJlивіших статей, при свячених мовам, історії, етнографії, літературам народів Близького і Середнього Сходу,

вміщених в енциклопедичному словнику

Брок

гауза та Єфрона і в словнику Граната.

Плідно працював учений і в галузі іраністики. Він створив бага ТОТОМНУ капітальну праuю «История Персии, ее литературЬІ вишской

теософии»

(т.

І,

т. ІІІ

-1914-1917), монографію (1923). Питанням походження і

чена праця

(1925).

«Перський

20-1

1-4, 1909-1915,

ВИП.

театр,

И дер

11 - 1912,

т.

«Історія Персії 1'8 її письменства» розвитку

звідки

він

перського театру присвя* узявсь

як

розвивавсь;)

роки виходить з ДРУКУ оригінальне дослідження «Ха

фИ3 та його пісні в його рi:nній Персії ХІУ в, та в Новій ЄвропІ)!

(1924).

У зв'язку з ювіле€м фіРДОУСі

історії

іранського

письменства

(1935)

періоду

до

вчений написав нарис

Фірдоусі.

Серед

праць

А. Ю. Кримського 3 іраністики є й етимологічні розвідки,

тюркологічних

є такі, як «Тюрки,

іх

праць

А.

мови

та

Ю.

Кримського

літератури»

наиважливішими

(1930),

що

нарисом

історії мов і літератур тюркських народів (турецького, азербаАджан~ ського, TaTapCbh.OfO, казахського, башкирського, туркменського та ін.). «Історія Туреччини»

(1924),

11, вип. 2, 1927), рела XV-XVI ст.)>>,

«Вступ до історіі

(Т.

Т. ІІ, вип. У

«Історія

Туреччини

та

Туреччини

її

письменства»

(європейські дже

«История Турции И ее литераТУРЬІ» (Т. І,

1916;

1, 1910).

1941

р. на прохання уряду Азербайджанської РСР дО ВОО-річчя

І Акад. И. Ю. Кра ч к о В с кий, Очерки по ИСТОРИИ русской apa~ 6ИСТIІКИ, стор.

169. 9

3 ДНЯ народження НІзамі. А. Ю. Кримський підготував рукопис «Ні замі та його сучасники».

Оцінюючи І.

Ю.

науковий

доробок

А.

Ю.

Крачковський зазначав, що «для

Кримського-сходознавця,

популяризації

науки у

нас

він зробив більше, ніж усі попередні й сучасні йому арабісти»', Д.

Ю.

Кримський-орієнталіст

(арабіст-Іраніст-тюрколог

за загальним визнанням, є ОДНИМ 3

наЙВИДdтніших

тощо),

учених Європи

в цій галузі знань. Иого ім'я стає в один ряд з іменами таких вітчиз няних дослідників, ЯК індізністи С. Ольденбург. А. Баранников, істо рики Сходу В. Бартольд, Б. Тураєв, семітолог П. КОКОВЦОВ, арабісr І.

Крачковський,

китаїст

В.

Алексєєв,

тюркологи

В.

Гордлевський,

В. Радлов, іраНіСТИ В. Жуковський, А. Фрейман, монголіст Б. Вла цимирцов та Ін. 2 Сходознавець широкого профілю, А. працював також

над проблемами

Ю.

Кримський інтенсивно

слов'янської ~M

І.шном проблемами української граматики, лексикології і лексикогра

фії, діалектології, українського [1равопису~ро

знавства, фольклористики та етнографії.

1896

р. разом з

І. Франком він переклав книгу англійського

фо~ьклориста В: А. Клоусто~на «Народні каз~ та ВИГ,адк~!, їх ман ДРІВки

та

перемІНИ» на

украшську мову;

свІН

час

цеи

ТВІР

уважно

вивчали М. Коцюбинський, М. Горький та інші передові діячі і пись

менники. Ця книга імпонувала ідеям А. Кримського про обмін між народами

духовними

творчості,

про загальнолюдський

цінностями,

зокрема

характер

зразками багатьох

фольклорно!

сюжетів,

мета

фор та інших засобів художнього мислення, а також про спільиість логічних фігур мислення у різних народів. Глибокий і багатогранний знавець, дослідник культур, літератур і мов багатьох народів Сходу

і Заходу, Кримський вважав, що цей обмін здійснюється насамперед природними, усно-народними шляхами спілкування з. Художні переклади А. ри,

аль-Мааррі

та

Ю. Кримського

арабського

Омара Хайяма, Сааді, Джалаледдіна

цьких

(арабських поетів Анта

фольклору; Румі,

перських Гафіза,

Фірдоусі,

Джамі;

туре

Мігрі Хатун, Халіда Зія І з турецького фольклору; західно

європейських поетів

Гейне та ін.)

його

власні

художні

твори

І И. Ю. Кра ч к о ВС кий, Очерки по истории русской арабисти ки, стор. 169; див. також: И. Ю. К. Р ачк о в-с кий, Академик АН УССР А. Е, КрЬІМСКИЙ.- «Известия Академии наук СССР. Отделе ние литературЬІ и языа>>,' М" 1941, N9 3, 2 Див.: В. В. Б арт О Л ь д, История изучения Востока в Европе и России, Ленинград, 1925, стор. 232; «Известия Академии наук

2 (1803-1917), Ленннград, 1964, стор. 634. 11. М. По п о в, Видатний фольклорист.1941 р.

СССР», т. 3

Див.:

січня

[О

«Комуніст» від

(вірші із зБІрки «Пальмове rlлля:t, відання»,

1906)

1901, 1908, 1922,

«Бейрутські опа·

знайомили українську громадськість з ПОбутом і куль

турою східних країн, сприяли зміцненню у неї почуття інтернаціоналізму.

Високо цінив наукову і громадську діяльність А. Ю. Кримського велики.Й буревісник пролетарськоі революції М. украінських

громадських

М. Горьким у

1916

діячів,

письменників,

р. У редакції

журналу

Горький. На поетів,

збори

скликаних

«Украинская

жизнь» у

Москві, був запрошений і А. Ю. Кримський, який зробив запис про

мови М. Горького

квітня

(опублікований

у газ.

«Советская Украина» ВІД

р.). Великий друг українського народу, М.

1940

Горький

говорив про братні зв'язки і спільну боротьбу російського і україн· ського народів за політичні права, проти війни, за сОціалістичну ре·

волюпію. Він закликав створити книгу з історії України, що стала б своєрІдною енциклопедією

українознавства.

Говорячи про «талано,

витиА і могутній український народ», М. Горький підкреслив: «Я люб лю чарівні мелодії украінської народної пісні, хвилюючу красу укра ІНСЬКОЇ музики, прекрасну украінську мову, чудове його народне мов лення».

Визначним явищем у галузі україністики того часу була оригі· нальна праця А. томах

Ю. Кримського «Украинская грамматика»

(1907-1908),

в двох

яка відзначається багатством матеріалу, цікави

ми спостереженнями, використанням історичних джерел, порівнянням

фактів

українськоі

мови

відповідними фактами слов'янських та

інших індоєвропейських МО!!. У uій прапі поєднані принципи теоре тичного

аналізу

сучасної мови

мовних

явищ з історичним

коментарем

до

фактів

(фонетика, орфоепія, морфологія, правопис та ін.).

Відзнаqаючи, що «Украинская

граммаТИК8»

А.

Ю. Кримського

не позбаелена деяких хиб і недоліків, відомі фахівці-вчені (О. Шах матов, І. Франко, В. Розов та ін.) високо оцінили її як працю, що збагатила

філологічну науку даними

про

українську

мову і

стала

важливим посібником для середньої і вищої школи, «Украинская грамматика» А. Ю. Кримського названа в переліку

праць про слов'янські мови, що його склав В. І. Ленін для своїх сту· дІй У uій галузі в стор.

1911

р. (див. «Ленинский сборник»,

XXV,

М.,

1933,

309).

У працях

«Филология

ПОГОДИНская

гипотеза»,

«Древнекиев

СКИЙ говор» та ін. А. Ю. Кримський виступав проти хибних тверджею. М.

П. Погоді на й

XIV-XV

·0.

І. Соболевського

п-ро

те, нібито

в Києві дО

ст. жили лише предки великоросів, а українці прийшли до

міста десь у

XV-XVI

ст. Однак, правильно окреслюючи спільні схід

нослов'янські мовні риси, що потім розвинулися в три братні мови великоруську (російську), українську, білоруську,- вчений помилково зарахував деякі спільні давньоруські пам'ятки і певні мовні

явища

лише мови

до

українських.

Основні ж риси саме майбутньої украінсЬКОі

такі, як перехід О, Е в

і !10Д.- він слушно визнаqав

як

явище ХІІ ст.

1910

чуком

р. А. Ю. Кримський склав і видав разом з К. П. Михаль

«Програму для збирання особливостей малоруських говорів»,

а пізніше у співавторстві з О. О. Шахматовим опуБЛІкував працю «Нариси 3 історії

українськоі

мови

письменськоі староукраїншини

був перший посібник

та

хрестоматія вв.»

XI-XVIII

(1924).

пам'ятників

ие фактично

історіі української мови для радянських

ву

зів, що відігравав значну роль у підготовці філологіВ. Висвітлюючи мовні явища, властиві всій українській етнічній території, А. ський слідом за І

IQ.

Крим

Франком підкреслював роль говорів Наддніпрян

щини як центру творення загальнонаціонально! української мови 1'\ її писемному і усному типах.

Як

бачимо,

працях з питань

слов'янського

мовознавства

А. Ю. Кримський приділив багато уваги і дослідженню історіі східно

слов'янської спільності, і дослідженню історії українськоі мови зо крема. Як директор Інституту української наукової мови АН УРСР (заснований у

р., потім перетворений на ІНСТИіУТ мовознавства

1921

ім. О. О. Потебні АН УРСР). головний редактор академічного Ро сіЙСЬКО·УКР<lіНСЬКОГО сдовника, українського украінськоі

мовознавства, мови,

вітаючи

автор

він її

ряду

праць

невтомно дбав

бурхливий

про

розквіт

різних

галузей

розвиток стилів радянські

часи.

Зокрема, велику роль відіграв акад, А. Ю. Кримський у виробленні норм українськоі орфографії. Ще в

1897

р. він виступив проти штуч

ного етимологічного правопису, якого тоді додержувались деякі га /шцькі й БУКОВ!1нські та всі закарпатські видання І. У своїх теореПltj.

них працях А. Ю. Кримський завжди обстоював потребу створення єдиної українськоі орфографії на основі тієї практики, яка склаласq в Східній Україні. Цікаві 3 цього погляду його додатки до брошури

Б. Д. Києві

Грінченка "Три питання украінського правопису», виданої в

1908

спрямовану

р., в ЯКИХ він повністю підтримав аргументацію її автора, проти

J!окальних

галицьких

написань,- крім

вживання

окремих літер для розрізнення палатадьної j непадатадьноі вимови після зубних консонантів (ніс і ніс).- зокрема поглибив наукові до кази на користь написання частки ся разом з дієсловами тощо.

Багато зробив А. Ю. Кримський як голова Правописноі комісії Академії наук республіки у створенні «Найголовніших правил укра· їнського правопису»

(1919-1920),

'освіти УРСР. ие була

схвалених Народним комісаріатом

перша українська орфографія, затверджена

J А. Кр и ме ь І{ И Й, Про научність фонетичної правописі.- «Бу ковина», 1897, N9 70.

Радянськнм урядом

(1921)

як 060В'язкоsз для всіх державних, гро

мадських, культурно-освітніх установ і організацІй, для всІх видав ництв і періодичної преси. Ця орфографія, безперечно, відіграла ве лику роль у РОЗВИТКУ й нормалізації українськоі літературної мови в перші

пожовтневі

роки,

в піднесенні освіти

YKpaiHCbl{oro

народу

рідною мовою. Наукові приниипи, на яких побудовано цю орфогра фію, були покладені в основу дальшого вдосконалення українського правопису.

А. ю. Кримський був членом президії Правописноі комісії, ство реної Радою Народних Комісарів УРСР

липня

1925

р., і при обго~

воренн! принципових питань українськоі орфографії як у комісії, так

і на правописній конференцjj завжди обстоював наукові основи і про гресивні

традиції

правописної

прак'ІИКИ

українського

народу.

Цікавили А. ю. Кримського і питання історіі української орфо графії.

1927

р.»

йому

належить

(1929),

«Нарис

історіі

українського

правопису

до

в основі якого лежить доповідь, прочитана ним на

правописній конференції.

Отже, в історію украінськоі філології академік Кримський уві ЙШОВ як видатний вчений-теоретик і організатор українського радян ського мовознавства цілої епохи в його історії, У благородній широті його зв'язків з мовознавством російським

і всеслов'янським, зв'язків

з західноєвропейською і східною, орієнталістичною наукою. Це він як директор науковоі мовознавчої неодмінний секретар Академії

установи Академії наук, перший

своєю творчою думкою і невтомною

працею, здійснюючн настанови ленінської національної політики, З8клав фундамент

українського

радянського

мовознавства. Творчий

внесок А. ю. Кримського в науку про українську мову, вітчизняну і світову орієнталістику з вдячністю і

шаною використовує сучасне

мовознавство.

В останні роки життя А. ю. Кримський праuював над капіталь ною

монографією

«Історія

нової

арабської

.:Історію хозарів», написану на основі

літератури»,

закінчив

греuьких, римських, слов'ян

ських, вірменських, іранських, арабських та інших джерел. Тритомна

«Історія новоі арабської літератури» «була першою спробою не тіль ки у нас, а й взагалі у науці створити всеохоплюючу монументальну

працю з історії lІовоі арабської літератури»

А ю. КРИМСЬКі1Й готу·

вав також до друку «Історію абіссінського письменства», в якій він доводив,

що

абіссінський

народ

мав

високу стародавню

культуру.

Відомо, що А. ю. Кримський досконало володів багатьма мова ми світу

західними і східними, а також досліджував іх структуру,

, Г. Ш. Шар б а т о в, Арабиетика в СССР (1917-1959). Фи· ЛОJlОГИЯ. М., 1959, стор. 34-35; див. також статтю А. П. Ковалівсько го .КримськиЙ А. Ю.» (УРЕ, т.

7). ІЗ

!старію;

він був

полlглотом: світового класу.

Як свідчить

КОЛI1ШНЯ

аспІрантка А. Ю. Кримського, ннн! директор музею Т. Г. Шевченка

К. П. Дорошенко, на запитання про те, скі,1ЬКИ мов він знає, ученнй відповідав: «Мабуть, із шістдесят, а то й більше ... »

воду

він

писав

статті

ская Украина» від знав

німецьку,

роки

добре володів

«Нзучайте

грудня

французьку,

иносl'ранны e

цього ж при·

(<<Совет"

р.); «В дитячі роки я доскоНll'ЛО

1940

польську,

грецькою,

ЯЗblКИ»

англійську

турецькою,

мови.

юнацькі

італійською, дpeBHЄ€Bpei'l+

ською, санскритом. Деякі 3 моїх близьких друзів володіли багатьма мовами.

Валерій

Брюсов

знав

Академік Корш вивчив близько

кілька

європейських

східних

мов.

мов. Багато мов знали академіки

Міллер, Фортунатов, славіст Брандт, Леся Українка, Іван Франко ...

кардинал Меццофанті,

що

жив

другій

половині

ХІХ

СГ.,

знав

мов».

Вивчати мови інших народів ний не

припиняв до

кінця

численно великих і малих

свого життя.

«3ара8', на

схилі

уче

років,

проДовжу€ він У тіА же ctaTTi,-"я володію кількома десятками мов. Уже в зрілі роки я вивчив абіссінську (ефіопську), вавілонську мови». Тут же Кримський дав кілька порад щодо вивчення іноземних мов, яке

ніколи не було для нього самоuіллю,

Воно грунтувалося

на

його

науковій і громадській концепції розширення обріїв культури укра їнського народу, її зв'язків 3 культурами, літературами інших наро

дів світу.

Воно випливало

яке має знання

з усвідомлення

іноземних мов для

ним

великого значення,

будівництва комуністичного су·

спільства, із розуміння ролі філології У резвитку інших наук, у вихо ванні сили і логіки мислення людини взагалі. «Цими днями Михаи ло Іванович Калінін,- писав учений,- вручаючи мені орден Трудо вого Червоного Прапора, сердечно

побажав дальших успіхів в га·

лузі філології, додав при иьому: «Філологія для нас така ж важлива наука, як і всі інші. Вивчаючи будову мовн, філологи допомагають і

представникам

точних

наук

надавати

словесному виразові

своїх

досліджень висококультурних форм».

Учений з широким колом наукових інтересів

семІтолог і тюр

колог, іраніст і славіст, письменник і перекладач, мовознавець, літе ратурознавець,

1000

етнограф,

фольклорист та

історик,- автор

близько

наукових праць, академік А. Ю.' Кримський був ще й аюивним

громадським діячем, У квітні

1920

р. співробітники Академії наук

України обирають А. Ю. Кримського членом Киівськоі Ради робіт

ничих та червоноармійських депутатів, а в

1925

р. трудящі Украіни

обирають його членом-депутатом Всеукраїнського Центрального Ви конавчого Комітету. Учений

жив

трудовим

політичним

життям

разом із своїм

иароДом, радіючи його уопіхам, зростанню величІ свое! Республіки.

амичезним захопленням вІта8 він возз'єднання захІдних украін

ських земель І єдиній Радянській 'Українській державі

(1939).

Він глибоко розумів значення цієї велнкої справи для історич· ної долі всього українського народу, зокрема в розвитку його мови.

«Після війни, як Україна зробилася самостійною державою і впро· вадила в державне життя свою наддніпрянську мову, ми бачимо, що

тая мова робить безперечннй вплив і н"!І Галичину. А як настало по

літичне з'єднання

1939

р.

(у

рукоп!!су

помилково:

1938

р.-/. Б.)

Галичини з Радянською Укра іною, починається на наших очах і об'єд нання літературної мови» І.

Коли почалася війна з білофіннами, А. Ю. Кримський виступив на одному із засідань з такою заявою: «Треба записати, що і ми,

сімдесятирічні, з великою

радістю підемо на

захист соціалістичної

Батьківщини в лави нашої Червоної Армії. Правда, я вже рушницю не донесу, але я знаю велику кількість мов, прекрасно знаю фінську

мову і, може, Хоч цим послужусь Червоній Армії, просто переклада цем, і виконаю свій обов'язок перед нашою Батьківщиною)) J.

Радянська влада високо оцінила заслуги А. Ю. Кримського як ученого і громадського

діяча.

червня

І940

р.

Указом Президіі

Верховноі Ради СРСР А. Ю. Кримського було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора за видатні заслуги в галузі розвитку філологічних наук.

липня

1940

було присвоєно

січня

з дня

1941

р. Указом Президіі Верховноі Ради УРСР ученому

почесне

звання

заслуженого діяча

науки

УРСР.

р. громадськість України урочисто відзначила 70-річ.чя

народження

j 50-річчя науково-педагогічної діяльності

акад.

А. Ю. Кримського з. Український народ пишається тим, що поряд з імен амн славно

звісних учених світу стоіть і ім'я А. Ю. Кримського. Народи Радян

ського Союзу та багатьох зарубіжних країн, зокрема арабських, Іра ну, Туреччини та ін., 3 подякою використовують той внесок у науку,

який зробив

український

академік, заслужений діяч

науки

УРСР

А. Ю. Кримський. Наукова, літературно-художня, епістолярна спадщина А. Ю. Крим ського

вальним, ному

велика

за

обсягом

естетичним,

вигляді спадщина

надзвичайно

культурно-громадським А.

Ю.

Кримського

цІнна

своім

змістом. досі

І А. Кр им с ь кий, Історія украінської мови діл ЦНБ АН УРСР, ф. І, 22430, стор. 320). 2 «Лїтературна газета» від 22 травня 1940 р.

не

пізна

зібра

видавалася.

(Рукописний від

3 Див.: В. Г. С а р б е й, Перший неодмінний секретар Україн ськоі Академії иаук,- «Вісник АН УРСР», 1971, Ni 1, 4ТОр. 92-96.

у 1965 р, видаВIiИUТВО t:дніпро» випустило В сві1 ОДНОТОМНИК вибра них творів письменника, в якому більш повно, ніж У попередніх ви· даннях, подано його оригінальний

прозові твори й листи тер

має

вийшла

збірка

1968

поетичний

доробок;

переклади,

лише в зразках. Такий же приблизно харак

вибраних

творів А. Ю. Кримського

«Поезії», що

р. У видавництві «Радянський письменник» (серія с:Бі6·

ліотека поета»).

НОВИМ,

незрівняно

масштабнішим,

груитовнішим

вагомішим

КРОКОМ у пізнанні і науково-критичному вивченні багатогранноі спад

ЩИНИ А. ю. Кримського € видання його творів У П'ЯТИ томах, яке охоплює опубліковані і

неопубліковаНі

праці вченого, що

час становлять інтерес для наукової громадськості. томника

покладено

тематичний

принцип:

наш

В основу п'яти

кожному

томі

зібрано

в хронологічному порядку твори з певної галузі, літературно-худож ньої творчості чи науки (літературознавства, мовознавства, фолькло ристики, етнографії, орієнталістики).

першому томі вміщено оригінальні поетичні твори А. Ю. Крим

ського та його переклади кому

широкому

обсязі

перської. турецької, арабської мов. У га

поетична

вперше. У другій половині

rOMy

спадщина

письменника

видається

вміщено кращі прозові твори з книж

КИ «Повістки й ескізи 3 українського життя» (Коломия-Львів, та з циклу «Бейрутські оповідання», опублікованого

1906

1895)

р. У жур

налі «Нова громада». Другий том відкривається романом А. Кримського «Андрій Ла

говський:. в чотирьох частинах, який вперше виходить повністю. Дру гу, більшу частину цього тому складають історико-літературні й кри тичні статті, розвідки та рецензії, присвячені україНСЬКій літературі. у третьому томі вміщено лінгвістичні, фольклористичні та етно графічні праці А. Ю. Кримського з питань украінськоі, російської та

іншнх слов'янських мов -та

іх

взаємозв'язків, з проблем народної

творчості і народознавства.

Четвертий том присвячено лістики. Ця частина спадщини

працям

А.

Кримського

орієнта

видатного українського орієнталіста

і поліглота вимагає подальшого всебічного вивчення, яке тепер тіль ки розпочалося. Оскільки ця галузь науки € сферою посиленої уваги головним чином учених-сходознавціВ, а не широкого загалу читачів,

у четвертий том

включено тільки

найпопулярніші праці А.

Крим

ського з орієнталістики. Малося на увазі, що всі інші численні (зо

крема капітальні за обсягом, змістом і значенням) праці А. Крим ського з орієнталістики відомі й доступні фахівuям у перших видан

нях та публікаIlіях~ В пnигоді сходознавцям стане й повна' бібліо* . "\.; ... 1. N 4 1'f' графія літературн\Ij. Jt4аукових праць А. Кримського, яка незабаром вийде у видаВН1f,UТJ3і «Наукова ДУМ!іа»,

П'ятий

ТИМ

зібрання творів А. Кримського присвячено його ба

гатій j змістовній епістолярії. Тут вміщено родинне листування Крим ського, а також його листи до багатьох письменників, учених, діячів

культури

українськоі

(І.

Франка,

П.

Житеuького,

Б.

Грінченка,

О. Кониського,, О. Маковея і т. д.) і росіїlськоі (В. Міллера, І. Крзч конського та іН.).

Тексти, як правило, друкуються

за

останніми.

публікаuіями, перевіреними за автографами

ПРВЖИТТЄВИМІІ

(якщо вони збереглися),

мовою оригіналу, за сучасними правописними нормами із збережен ням характерних фонетичних, морфологічних та всіх лексичних і сти лістичних

особливостей

мови

письменника.

До

п'ятитомннка

А. Ю. Кримського не ввійшли деякі белетристиЧНі твори, менш до С'коналі з художнього погляду, та наукові праці ВУ3ЬJ<оспеuіаJ1ЬНОГО спрямування, надто великі за обсягом або застарілі.

Взагалі ж пе зібрання творів А. Ю. Кримського дасть широким колам читачів можливість значно поглибити й збагатити свої знання про видатного українського вченого j письменника

(поета, прозаїка,

перекладача), сучасника і друга великих речників українського наро

ду- Івана Франка j Лесі Українки, які завжди високо оцінювали його працю, його енергію і надзвичайної широти ерудицію. Перший з них говорив: «Незвичайна поява серед українців, незвична своєю

енергією, пристрасною любов'ю до України і різносторониістю знан ня й таланту, ее Агатангел Кримський. Філолог із фаху. орієнталіст із

замилування,

він

виявив

себе

високоталановитим

поеТО~f,

дуже

оригінальним повістярем» 1. Науково-теоретична

А. Ю. Кримського є

спадщина

важливим

організаторська

діяльність

j багатогранним джерелом

українського народу, його зв'язків

історіі

з іншими народами, його науки

і культури. Вона є одним із яскравих виявів творчого генія україн ського народу, гідним внеском у скарбницю світової культури.

Ім'я українського академіка

Агатангела

Кримського в

1970

р.

внесене в затверджений ХУІ сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО перелік видатних подій і діячів для відзначення в усьому світі.

,. j

І В а н Ф ран к о, Молода Україна, ч,

зоди. у Львові,

~77

Академік АН УРСР І. К. БІЛОдіД

1910,

стор.

63.

Провідні ідеї й епі

ПАЛЬМОВЕ ГІЛЛЯ Еuвоmuчuі nоевії

ЧАСТИНА ПЕРША

(1898-1901)

3АСПlВ (1901) Поезіє! супутнице моя! Ти - теплий, животворний промінь сонця. Ти - тихий місяць, що в тюрмі сія 3 закуреного, темного віконця. ЯК попадався я в буденний бруд, Робила ти одно з великих чуд: Ховала все під фантастичним флером, ЯК під сріблястим, місячним етером. В важкі хвилини скорбі та недуг Я тихо йшов, куди гляділи очі, І слухав, як шумить діброва-луг, А синє море піною клекоче. дивився я на низку диких гір, Що їх боки обріс кудлатий бір; На скелях, зверху, тріпотіли хмари ..• Ах, душу переймали ніжні чари! Було і так: напровесні колись Я опинивсь на вільнім, чистім полі.

А там солодкі пахощі лились

Із бальзамистих пуп'яхів тополі. На сонці плюскавсь польовий потік ... Я до травиці плачучи ПРf!НИК, Ридав од радощів, од аромата ... А хтось ізрік: «дивіть на психопата». ВИ. ЛЮДИ, знов казали: «11с.ихопат», Коли мені пахучу, любу казку Шептали вітри, квіти й тихий сад І туркотіли горлинки про ласку, Коли під гарну музику та спів 51 в чарівній задумі кам'янів І раптом, не прощавшись із гостями, Тікав до моря граться камінцями.

«Причинний!»

говорили ви й тоді,

Коли я в грошах не знавав принади І, через сни таємні, золоті, 51 рвався геть од теплої посади. 51 був для вас причинний і тоді, Коли, чийсь образ носячи в груді,

В нім бачив тіЛЬЮІ те, що поетичне, І одкидав усе, ЩО прозаїчне. Для мене голос серця - все святе, А вам за психопатію здаєть~я ... Не стану ж думать, як ви назвете Мої пісні, що випливли із серця! Коли в поета щиро ллється спів, Дак що йому ваш сміх або ваш гнів?! Не божевілля в тім! не неморальність! Що з серця йде, то правда й ідеальність. От і все, що я можу одказати тим тверезим людям, котрі захочуть, ба вже почасти й захотіли, добачити в моїх поезіях або дитячий, смішний сентименталізм, що зовсім не личить екстраординарному професорові сухої арабської філології, або які-небудь думки дегенератські. декадентські (дарма що од декадентщини я завсіди одвертався), ба навіть думки антиморальні. Антимораль ність моя лежить у тім, що в ненормальнім «Нечестивім коханні» пречистої, безгрішної душі я добачив більше ідеальної ВИСQТИ, ніж У звичайнім, нормальнім «Коханні по~людському» І. І Завважу, що в обох циклах віршів немає ніч о г! СІН Ь К О автобіографічного, дЛЯ першого циклу дав собою тему один звісниіі професор-орієнталіст із Бейрута, що стрівсь мені на Лівані 1897 ро ку; я на нім міг добачити, що кохання, коли воно чисте од сексуаль ної брудоти, хоч би було й ненормальне j нещасливе, може хіба

раЗбит" серце, розбити фізичне здоров'я і зробити з_ людини мелан· холіка, та не Одбирає віри в життя, не одбирає енергії до життя, не вбиває духу, не вбиває ідеальних і поетичних поривів, а навпаки тільки облагороджує душу і наливає в ню прихильності й теплоі ласки до всіх людей, з якими доводиться зустрічатися. А звичайне людське кохання, хоч би ЯК ідилічно та поетично воно розпочинало

ся,

разом

тратить усю

свою поетичність, с.коро-Йно

переходить

Н<1

сексуаліЗм. На ЯКИЙСЬ час людина, може, й оп'яннть і ОДУРИТЬ себе «мусульманським

раюванню,]»,

розчарування, знеВІра до сеое, 1ІlИНУЛПМИ Ч1!СТІІМИ ДНЯМ1і,- і З духом манекен або бідолашний

тільки

далі

надходить реакція,

огида до цілого світу, нудьга за живої лющши робиться безсилий ходнч:ий духовний труп, що й гро-

Багато більше

ніж

неморальність смутила

чужі

натяки на

мою азіатську

мене, як я перший

раз видавав ЦЮ книжку, моя власна бояеть, ЩО, може, в мене не стало талану восхвалити благоговійно~достойною піснею СВОЄ божество - матір-природу; а вже ж од неї, в самітній

розмові з"нею в її величному храмі, я й на краю могили пізнавав найбільші радощі на світі. 51 боявсь тоді, що так само, ЯК у католицьких гімнах Мадонні, в моїх гімнах природі знайдеться більше щирості, ніж художницької сили, а через те сумував:

ПрироДо-мати! ти мені прости, Що я тебе виспівую так блідно, Не змалював твоєї висоти, Красот твоїх у мене ані слідно ...

Бо я з твоїх красот усе п'янів,. Рука дрижала ... погляд туманів ... Текла сльоза. Змивалася картина, Виходила неясна ляпанина. Критики першого видання кажуть, що, навпаки, мої пісні за природу - то найкраще, що € в «Пальмовому гіллі». Коли так, то можу тільки радіти. Наостанці зовсім виразно скажу, як і в першім ви данні, що пускаю в світ отсю книжку не для людей фізично здорових, а тільки для людей трохи слабих, із надламаною життєвою снагою або нервами,- для тих людей, ЩО вміють і легко плакати, і СОЛОДКО нудьгувати, і молитися богові, і VМИЛЯТИ:СЬ. Книжка моя - ДЛЯ ТИХ

людей, що -

з безмежним, наївним архіегоїзмом неду

жої людини - зугарні часом, лежачи на ліжку в півден ній санаторії, дізнати більше втіхи й радощів із звістки про новітній свіжий, кучерявий паросток на гімалайській кедрині-деодарі, ніж із телеграми про зниження такси на сіль. Книжка моя - для тих недужих і самітніх людей, що прихильну до них людину або сім'ю можуть з наївним

~]aДCЬKi високі ідеї вже не ОЖИВШІЮТЬ його надовго до справжнього

життя. ЦЮ звичайну історію я міг бачити з давніх-давен, але цикл «Кохання ПQ-ЛЮДСЬКОМу» я написав аж улітку 1900 року на Кавказі через те, що мав тоді щоденно перед своїми очима таку безталанну

людину, у яко] песимістичний світогляд і огида до всіх людей зро· стали паРОКСlJЗмами, паралеJ1ЬНИМИ до її полов ого життя.

(Тут і далі

в посторіНкових виносках пояснеиня А. Кримського даються без за·

стережень. Пояснення від редакціІ позначаються приміткою «Ред».) .

. 23

егоїзмом полюбити не менше, ніж цілу людськість. Тільки такі читачі (а Їх єсть дуже багацько) знайдуть у цій книжці рідНі для себе ноти. А котрі чнтачі здоровісінькі на тіло й на серце, особливо ж котрі, замість нюхати екзотичні квітки та прислухатися до кожного стукотіння свого або й чужого рознервованого серця, жваво рвуться на сміливу боротьбу за цілу пригнічену голодну сусriіль ність,- що Я таким читачам скажу? Що я скажу тим, котрі радніші слухать од поета т і л ь к и войовничі по· клики до бою з громадською гідрою? Скажу їм те, що був казав і в першім виданні: нехай воии й не розгортають цього «Пальмового гіллю>. Коли ж, собі на невтіху, вони випадком розгорнуть і прочитають мої вірші, то нехай швидше силуються забути й їх, і автора. Автор не буде за те в претензії, бо й скрізь У природі бачить те саме: Срібную лілею буря підотнула; Пишную корону до землі пригнула. Пахощі пропали. І блищить сльозина, Наче дорогая, буйная перлина. Та ніде не видко горя у природи: Сонце сіє радість на луги і води; Вітер різво шепче щось до очерета. Так усі забудуть скорбного поета ... Алупка

в Криму

аnріля

1901

НАПУТНЄ СЛОВО ДО

3-ro

ВИДАННЯ

(1919) Правду кажучи, це видання не третє, а вже не знаю котре. Бо щороку мої екзотичні поезії досі передрукову валися рясними кетяхами по всіх антологіях, хрестома· тіях. «декламаторах», стінних календарях і т. ін., і. т. ін. Виходить, вони комусь були до серця. Виходить, вони комусь були потрібні. Та чи будуть вони знов потрібні те пер, за новітніх наших часів?. вони? екзотика оця? Важко сказати. Приступаючи до цього нового, повного видання, я мав перечитати найпередше, очевидячки, передмовний «3а-

спів», що з нього книжка починається. Перечитав і вразився. Я ж бо дуже-дуже давно не читав своїх ко лишніх поезій ... Ох, що за тон в них! Чим вони були навіяні! Може, декому з читачів відомо, що на Сході, коли

ХОтять комусь мовчки на мигах побажати: «Бодай тн пропав!»

попросту показують розчепірені, трохи закар

лючені п'ять пальців. І єсть перський вірш (Касима Ен вара ХУ в.), де оце саме пояснюється: Чую в душі передсмертную муку ... Бачу в повітрі я темную руку ... Пальці - розп'яті ... На мене стримлять ... Лізуть в обличчя ... холодні ... всі п'ять. Двоє середніх - на очі лягають. двоє на вуха - наглухо стуляють. Палець великий наліг на уста .... Вже ... сліпота ... глухота ... німота ... Під отаким навислим гнітом, що тяжів надо мною літ з десятеро, і писалося «Пальмове гілля». Не БУJ10 надії, що доведеться на білому світі довго животіти. Сухорлява мара-смерть, щодня присуваючись до мене серед густого, чорного туману, настирливо була простя гала з цієї холодної туманної темряви свої кістляві зчорнілі пальці-ключки, щоб ними, мов кліщами, в'Їстися мені в вічі, вуха, рот ... І от тепер, видужавши, я аж надто добре бачу: як сильно воно все одбилося на цілому тоні «Пальмового гіллю>! І яким архаїчним анахронізмом ди хає найбільше отой «Заспів» до «Пальмового гілля», особливо т е пер, за нових часівІ .. Адже ж у нас 1919 рік. Життя народу нашого пливе широким, бурхливим, могут нім потоком; сам народ кує свою волю й долю. Так чи повинні за такого часу виходити в світ давні, тендітні «екзотичні поезії», що їх колись, за періоду царської гні тючої хоробливої неволі, писала слаба, хворісінька люди на, якій було тоді три чисниці до смерті? «Хіба ж таки не анахронізм? .. » - подумав я та й був вирішив, що треба «Пальмове гілля» трохи прочистиТt!. І намірнвсь я дещо з «3аспіву» тепер викинути. Один з видавців радив мені, нехай би я викреслив тільки «не доладну згадку про наївний архіегоїзм недужої людини,

що для неї, мовляв, у південній сан"торії в Криму біль ше

втіхи

іноді

буде

побачити

перед смертю

свіжі

весняні паростки на кедрині-деодарі, ніж прочитати теле

граму про зниження такси на сіль». Каже мені: «Не треба викидати нічого більше, як самісіньке оте недоладне ре н чення,- а тоді все буде гаразд». Був послухав я. Уже взяв був перо, щоб вимазати те, що він мені позначив ... Та не зробив я того,- пова гавсь і ... поклав перо на стіл ... Ні, треба одно з двох зробити: або зовсім не дозволяти до друку, або не міняти нічогісінько ... Етl нехай усе залишається, як досі було друковано. Візьму-но я, як той Понтійський Пілат, умию руці од свого давнього писання та й скажу читачеві знов так само, як Пілат той: Quod scripsi, scripsi. Єже пи сах - писахl Іди в світ, моє писання, без усяких змінІ б березня

Києві

1919

р.

В ГОРАХ

ЛІВАНСЬКИХ (ІдилІя)

Схід ... Сірія... Ліван ... Тая райська неї «Пісня пісень» каже:

країна, що про

Всякі пахощі там дишуть, Всякі овочі там спіють, Кардамон зіллявсь із нардом, Нард розлився із шафраном.

Касія і цинамони

у саду тім розцвітають, А з Ліван-гори дзюркоче Прохолодний бистрень чистий Квилить горлиця в садочку; Висять фіги в зеленочку; Виноград цвіте-буяє, Любу пахощ розливає ...

зимою

Мамо, голубко! Ішла я горою,

Снігу неначе й нема;

Сонце так гріє; квітки розцвітають ... Мамо! Минула зима!

Доню! ти, певне, когось покохала! В нас~бо і ХОЛОД, і ЛЮТЬ. Тільки у тебе вже літо на серці, Там-то і квіти цвітуть! І.

І На ВІ!СОКIJХ Ліванських горах, внймаЮЧIІ ті, КоТрі обернулися лицем до гарячої Фінікії, ЗИМОЮ буває насті.IJbКИ ХOJЮДНО, що падає не дощ іЗ сніг. На СаННlІні і ще деяких веРХОВl1нах сніг H€' тане навіть улітку.

11 ВЛІТКУ

Скали ... Кедри ... Скоро й вечір. Я смутна стою. В'ється стежка ... Ох! .. чи йтиме ж Той, кого люблю' Тінь в долинах ... Верхогір'я Наче золоте .. . Гасне сонце ... тоне в морі ... Любий! де ж ти?! де?! Впала ніч ... Шакали виють ... Вітер ... Мов зима! Я всі очі прогляділа, Милого нема! Село Шуейр на Лівані в Сірії..

липня

1897

р.

САМОТОЮ НА ЧУЖИНІ Уривки із щоденника

Князеві

ОлексаНДРОВі

Гагаріну і

1'10-

го жінці Марії на спомин про наше двохлітнє приятелювання в Бейруті.

Бейрут у Сірії,

Ох, арабські фоліантиl Вже несила вас читати; Бо розкинувсь сад запашний Під вікном моєї хати. Підведу од книжки очі, Під вікном ростуть банани, Шелестять високі пальми, Мирти, фіги і платани. Є й мигдаль ясно-зелений, Єсть і сивая маслина, І акація рожева, І смолистая кедрина. Підійдv я до віконця,

Пахнуть рожі й базилнки,

Туберози і фіалки'

й наркотичнії гвоздики. І нудьга, немов гадюка,

Обгортається круг серця. Сам не знаю, звідки смуток І куди ж то серце рветься.

11 Ні, я знаю, чом нудьгую,

Ні, я знаю, звідки СУМ:

ТО розлука, зла гадюка, Вся причина чорних дум.

марта

1898

Де ви. де ви. милі други?1 Чом тепер вас тут нема! .. А без вас розкішний південь Задля мене мов тюрма. ІІІ

Немов дві краплі в бурнім морі. Ми в Сірії зустрілись. Ударила новітня хвиля Навіки розлучились. Та й знову сам я на чужині ... Не зійдемось ніколи ... Все ниє серце ... В грудях важко ... Ох. доле! .. доле! .. доле! ..

ІУ

Буває іноді. що сонце кине промінь В підземную хатину. Та ледве розжене холодну. мокру сутінь І щезне за хвилину. Тоді в темницю знов насуне ЩОСЬ імлисте, Бруднеє. непрозоре ... Отак тепер без вас себе я почуваю. Кохані. ясні зорі! Сірійськая весна ... Надворі жар палючиЙ ... Душа ж примерзла. стогне ... Слизькая темрява наліплюється в очі ... Трепещуть нерви ... кров холоне ...

марта

Єсть одна гора коло Бейрута. Непривітний кактус там поріс. І ступив я по вузенькій стежці В той щетинястий. понурий ліс.

Мертва тиша ... Птаство не щебече .. . Темно й вогко ... Пахне. як з могил .. . 51 на прикорні прнсів. мов сонний. І "нвився тупо і без сил. зо

Аж змія переповзла нарешті ... Перебіг проз мене й іхневмон. Позирнув цікаво, мов кот"тко, Та й злякався і пропав, ЯК сон. Я прочнувсь ... поволі зворухнувся ... ЯК тут темно! .. наче льох без дна! .. І спустивсь я стежкою в долину, Де цвіла сірійськая весна. УІ

Горді пальми. Думні лаври ... Манячливий кипарис. Океан тропічних квітів ... Ще й цвіте цитринний ліс ... Я хитнувсь, бо наче впився З аромату тих квіток. Аж погляну: коло пальми Простий житній колосок. «Гей, земляче! ~ шепче колос, Похилившись на стебло.Ми чужі для цього раю,Що Jioi сюди нас принесло?»

марта

УІІ

Знову серце заболіло, Знов ущерть набігло горя ...

Я пішов собі із міста На безлюдний берег моря. Пісочаная рівнина ... Море ж - гребні голубіі. Піна б'ється в побережжя ... Вітерець із моря віє ... Задивився я на море. Хвилі плещуться об ноги. Іх глухеє воркотіння Заколисує тривоги. Сонце грається у водах, В тому сріблі та кришталі. В цілім морі - щастя й радість Розпливлись мої печалі ... ЗІ

VI\I На прпморському безлюдді Обернувся я в дитину: Гарні мушлі підбираю; Вглядю кращі,- давні кину. Різнобарвнеє креміння

Заповнило всі кишені. Ще ж камінчики найкращі 'Я несу у себе в жмені. Я сідаю на піскові, ВпоряДковую ті скарби;

По-дитячому радію На красу, на пишні фарби. Море плеще ... Ясне сонце Так велично тоне в морі ... Мушлі - втіха! .. І спитав я: «Чи Ж бува на світі горе?» ІХ

Аж чую: «туп-туп!» Шкандибають два мули; у них камінюччя на спині. Позаду за ними іде чорний негр у латаній, дертій свитині. Він хмуро якось покосився на мене Та й буркнув неначебто стиха: «Щасливі на світі отії іфранжі ': Ні праці, ні лиха!» Х

Ой, колись я ба чив, як щезав туман, Що вночі був тихо затопив Ліван. Де була недвижна біла рівнина, Стала дика круча, грізная, без дна. Так у мене в серці з мурннових слів Щез туман мрійливий, наче вихор змів. Вибухла глибока, дикая печаль ... Жалко всіх бездольних ... Та й на себе жаль, Бейрут в Сірії,

І І Ф ран ж і

марта

1898

франки, європеЙЦІ.

НЕЧЕСТИВЕ КОХАННЯ Уривки 3 ліричного роману ОДНОГО бідолашного дегенерата

СIРIЯСЬКl ЗГДДКИ Посвята Вс. Ф. Міллерові

•

Не раз було: у Сірії далекій Здобуду я твій лист,- і серце задрижить, Затуманію весь, мов турок коло Мекки, І нервная рука конверт розтеребить. - Viglietto dolce! І - коло мене мова. я: ж, паленіючи, розгортую листки І п'ю нове життя з кожнісінького C~10Ba. І перечитую прихильиії рядки. Підводю очі ген на голубеє море ... На хвилях би по мчавсь до тебе, ясна зоре! Зловив би погляд твій, стиснув би щиро руку. Ти віри додаєш у правду, у науку.

ІЗ КНИЖКИ ПЕРШОl

На душі якась тривога Й полохливе почуття: Щось немов давно знайоме Виринає з забуття. Серце жалібно тріпоче, Наче пташка в полоні ... Ох, невже ж таки кохання Прокидається в мені!

Слова і вирази, позначені зірочкою

ках, Ред.

І Ніжна записка (італ..). Ред.

477

аз

(*),

пояснюються у ПРИМіт

11 обірвав розмову .. . В очах мені туман .. . І тільки серце шепче:

«Уже собі не пан!»

Мовчу ... А тихі очі На мене підвелись ... Допитливо спинились, Пронизують наскрізь. ІІІ

То не довгая була розмова, І була вона зовсім порожна. Дак чого ж вона мене згубила, Що й жить не можна? Сподіватися чогось - не смію, Бо любов моя тебе злякає. Дак чого ж мій розум надо мною Ваги не має? Розум зважив: се кохання - марне, Нерозумне, дивне та й мерзенне, Дак чого ж мене не хоче кннуть Чуття шалене? Ще учора був я - наче люди, Ще учора мав переконання. Дак чого ж сьогодні мною крутить Сліпе кохання? ІУ

Ні, ніколи од мене не вчуєш, Що тебе я люблю; Ціле небо було б захиталось На ту сповідь мою. Затемнилось би ясне€ сонце, Поспадали б зірки; Срібний місяць з такого б нечестя Розколовсь на шматки. Ні, ніколи від мене не вчуєш, Що тебе я люблю;

B~ природа була би "жахиулась На ту сповідь мою.

Застогнали б могутні1 кедри, Розчахнулась земля, І морськую безодню збурлило б Нечестиве чуття. V Ну, вже третя я днина мина. Затирається слід од розмови. Хоч у серці чогось не стає, Та, мабуть, я утік од любови. Вивітряєтьс~з мозку нудьга, Дозволяє вже дещо й робити, Наче зуб, що на хвилю ущух, Хоч ізнову ладен заболіти. Тільки важко - стрічаться з людьми, Бо не надто вони снмпатичні. Тривіальні обличчя у всіх; Іх розмови - дрібні, прозаїчні.

VI Я себе піддурював: Тиждень проминув, А твойого образа Я не призабув. / Божевільно хочеться В ту сім'ю зайти, Де сьогодні ввечері Будеш, певне, ти. Серце пересилувать Я не зміг ніяк: Це не яблуко, що можна Тискати в кулак.

VII я знаю: нечестиве те кохання, Яке на мене отепер находе: Злочин воно в очах людей, Злочин воно в природи ...

з'

Та ні, воно в природи не злочин! його ж мені вона сама натхнула, До нечестивого чуття Сама мене попхнула. ЯК я родитись мав на білий світ. Дак не питавсь ніхто моєї згоди ... Я маю право все любить! Отсе закон природи! УІІІ

я пішов до тих знайомих ... Не застав тебе я там -

І занудився в розмовах З паном дому і з шаdаше. «В нас кухарка - у·ух, злодійка! Шепче пані потаЙки.От сьогодні: вкрала серце І гусячі печінки». Печінки гусячі вкрала ... Ще і серце ... Бідна гусь! .. От і в мене вкрали серце, Я ж нікому не жалюсь.

ІХ

Ох, мізерні жарти! не для мене ви! Все скорботні думи йдуть до голови. Слухаю я па ню ... ба й відповідаю ... Але що говорю - сам того не знаю. Машинально губи подають одвіт, Машинально очі кидають привіт; Тискаю я руку кожному, ХТО входить ... Але дух не тутки,- він далеко бродить Бродить десь далеко ... Іноді хіба Вернеться до зали, де гуде юрба. Там, поміж гостями, і МОЄ єсть тіло, Дух увійде в нього і глядить несміло: Що за товариство? де я отепер? Сон тепер чи дійсність? Я живий чи вмер? Звідки се гудіиня? Люди тут? чи бджоли? .. Ну, а ти - чи прийдеш? .. прийдеш? .. чи ніколи?

Ріже нерви, МОВ ПИЛОЮ) дзвоник упередпокою: Х то 3 нових гостей прийде дзвоник зараз загуде. Біль у серці ... Сперло духа ... ВСЯ МОЯ істота слуха: Хто б се міг тепер прийти? Може, ти?. Напевне, ти! Трепет ... страх ... Та все зарані! йде якась поважна пані ... Вже в мені.не кров МОЯ Ідовита течія! ХІ

Притулив я лоб до шибки, Задивився в темний шлях. Хлюпав дощ, а тихе СlJітло Меркотіло в ліхтарях. То життя мого каганчик! догорає, мабуть, вік. Гасне розум, гаснуть сили, Гасне цілий чоловік ... ХІІ

Що за голос я почув! Хто всю душу заторкнув, Мов потяг до себе? я: схопився, як від сна, Одірвався від вікиа І гляджу ... на тебе! я: помітив: погляд твій Щановливо-привітиий; Та СТискаю руку .. : «Вже забралися у КУТ ... Пан-професор! в вас і тут Думи про науку?» Закнпіло все в мені. - Про науку? ані-ні! Що ее вам здається? -

.Ви ж 60 вчений чоловІк, Ви з книжками цілий вік ... » І не маю серця? «Пан професор І ви слабі?» - Не «професор» Я тобі! КИНЬ таку шанобуl Слухай: Я т е б елю б л ю, З а р а б а т о б іст а ю, Б у дур а б дог р о б уІ ХІІІ

Не забуду я нІколи Довгий жах, Що у тебе засвітився Ув очах. Не забуду благородний Гордий вид. Мовчазливую зневагу І одхід. ІЗ КНИЖКИ ДРУГО! ХІУ

Минає півгода. Мене з'їдає мука.

Сидю самітником і не знаходю лік. Не одвіча мені ні розум, ні наука, Чи я дегенерат, чи просто чоловік. Мене моїм чуттям природа напоїла, А.я його таю, бо люди загудуть І чистую любов, ЩО дух заполонила, Огидною розпустою назвуть. Нудьга мене гризе, мов гадина стоуста, І мозок виїда, і серце пригаша. А хтось казатиме, що це - розпуста, Тимчасом як болить примучена душа. Ні! не розпусник яl Єдинеє бажання Щоб слухать тихую розмовоньку твою, В щасливім забутті затаювать дихання І чути щиреє: .Люблю тебе, люблюІ»

з8

XV ОПlВНОЧI

Стоять зачаровані, сяйвом облиті Сади ароматні, запашнії квіти. Візьму ж бо я лютню - і в тихій нуді Ударю по струнах в нічній самоті. Сріблисті потоки із місяця ллються, Сріблистії звуки з-під лютні несуться. Заслухались квіти, притихнув садок, Ба навіть фонтан журкотливий примовк. Нарешті у пальми листки застогнали: «Не грай, чоловіче! усохнем 3 печалиІ» Журливо стріпнулася рожа-краса, Упала на мене пахуча сльоза. Схилились плакучії верби й маслини. Шумлять кипариси, і мирти, й цитрини. Магнолія молить: «ОЙ, годі! не грай І нашого серця на смерть не вражай!»

XV) (На арабську тему)

З червоним блиском місяць згас, Сховався за горою. В плащі із зір глухая ніч Схилилась надо мною. Усе поснуло. Мовчки я Сидю у мертвій тиші: Журливий рій моїх думок Повітря не колише. Та впала·зірка ... Задрижав На небі слід вогненний. Замлів я весь ... Не зірка тоІ То ти летиш до менеl 1 чую вже я шепіт твій, І п ю твоє дихання. Одна лиш мить ... І знов я сам, І знов саме страждання.

з9

ХУІІ

Передд6світня година. Померкає світло зір. де не-де цвірінька пташка. Прохолода віє з гір. Забілівся крайчик неба. На роботу йде гірняк; Серед тиші городської він виспівує отак: - Тихий вітре з рідних гірl ЯК дихнеш ти серед ночі, То нудьга моя росте

І притихнути не хоче.

Прийде ранок. Заблищить Сонце променем чудовим. Сива горлинка турчить В свіжім гіллячку лавровім. ЯК ридаю, мов дитя, Не тверда я вже людина,

Що печаль свою слізьми не повинна. Щоб кохану розлюбить, Є в людей така наука: «донесхочу вкупі буть»; Другий лік на те - розлука.

. Виявляти

Я гоївсь і так, і так,Не зробилось серцю легко, Та скажу я, що любіш Бути близько, ніж далеко. Ба й із близості таки Невелика користь буде, Скоро милая свої Всі обітниці забу де. Терплю розлуку, Важкую муку, Газелькоl Красу кохаю, абн ять бажаю, Ох, зірко! Дала ти слово,

Що прийдеш знову; Та горе: Ані явилась, Ані приснилась Ти. зоре.

Пошлеш спитати, П ро мене взнати, Газелько: «Ну, як живеться? І як ведеться?.» Ох, зірко! Отак живеться, Що враг сміється, На горе: Тебе бажаю й давно не маю,

ОЙ, зоре І

Вільно ллється тая пісня. Люди скажуть: «Чарівна». Хоч нудьгу зовсім звірячу нам виспівує вона. А щоб я с в о є кохання щиро вилив із душі, То б почув: «Дегенератеl замовчи і не гріши!» ХУІІІ

Блиснуло сонце з·поза гір, в зеленому саду. Дівочу пісню чую я, веселу, молоду: Тихая долина, Моріг зелененький. Я стояла й визирала, Чи не Йд.е миленький. Чоловік з верблюдом Перейшов дорогу. Я питаюсь: «Чи не бачив Милого мойого?» «Що ти за чудиая! Каже він здумілиЙ." Тут людей чимало ходить,Хто ж із них твій милий?» «Ох, такого парня Цілий світ не має: Серед тисячі народу Всяк його пізнає. Постать - як у кедра,

Із'заЛlза -

груди.

Як погляне дівчинонька l Спатоньки не буде.

Снігове обличчя, Щоки - як гранат!!. ЯК погляне дівчинонька, Схоче цілувати. А що тН очі! Чорні! маслини! ЯК погляне дівчинонька, То з любові згине. Г ляне,- мов застрілить, Крикне - все заглохне. ЯК погляне дівчинонька, То з любові всохне». ХІХ

Сіяє сонце з-поза гір в зеленому саду. Новую пісню чую я, веселу, молоду: Вже достоялись маслини. Стала іх труситн. Нахиляюсь, підбираю ... Цілий кlщ набитиЙ. Хочу взять Кіш собі на плечІ, Чую крик: «Дівко! не до речі!» Оглядаюсь, хто гукає. Гарний парубіка! Широченні шаровари, пишная намітка; Чорний вус Ще тем ніш від ночі. Він моргнув,Я схилила очі. Каже: «Кошик нелегенький,- жаль на дівку гожу! Де ж самій тобі піднести? Я тобі поможу». Взяв, завдав, На плече поставив. Я й кажу: «Бог тебе направив! Бачу, серце, що і хлопці не усі ледачі: З нас, дівок, вони глузують, але ж ти - добрячий». Так кажу, йду поміж скалами, Кіш держу Обома руками. Він нарвав тоді Інжиру з дерева близь кручі, В пазуху мені накидав; а інжир - линючий! 4~

«НавІсний!» Верещу на нього. Він у сміх: «Поласуй, небого!» ХХ

Пишний день розганяє Тумани, иаче дим. Виснуть сивіі косми Над Ліваном старим. Теребинти і кедри Точать свіжий бальзам; Понад бором повіяв Голубий фіміам. Та зцілющі бальзами Не погоять мене, І туманно! туги Ясний день не зжене: Думи, думи-зміюки

Задуш'или життя, Мов залізні кайдани к.олискове дитя. ХХІ

Безсонная туга в кінці притомилась. І я, закопавшись лицем у траву, Лежу здеревілий, лежу та й не чую, Чи ще я на світі живу. Шумить верховіття оливного гаю, З мого забуття прокидає мене ... Ох, вітре з Лівану, не дми ти, не дихай, Нехай моє лихо засне! Не дми ти, не дихай, голубчику-вітре: Зболілому серцю дай лік; За-гихни, затихни, щоб міг я заснути, Незбудно заснути навік. ХХ"

Чи ні, вітрецюl ти виводь заколисню Смутную, тужную, журливую пісню,

Привітно співай про могилу, про смерть. Вже горя набігло ущерть. А ти, кипарисе, схили свої віти, Шепчи, ЩО не варто мені животіти. Вколиш мою душу і втомлений ум. Нехай він позбудеться дум. ХХІІІ

«... Тьох-тьох!» -

залящав коло мене близенько Веселий, гульливий співун-соловеЙко. Розпусна пта ШИН0! Прокляття тобі1 Та дай же заснути журбі! Одно ЛИШ несеться 3 твойого співання: 5!кесь наркотичне, палке почування. Виспівуєш ти про утіхи, про рай, Що серце сп'яняють украй. Щебечеш мені про запашнії ночі ... Росистії ранки ... блискучії очі ... Бодай ти запався! бодай же ти зник! Не жити я хочу, заснути навік.

ХХІУ НАДВЕЧІР

Рю/С"ерта *. ПіС1іЯ подорожнього)

з гір на воду впала Довга-довга тінь ... Сум пливе на серце ... Тоскно ... хоч загинь. Он, чайки кигичуть, Коло хвиль летять. Ах! прихильну душу Зараз би обнять! .. Вранці подоріжжя То одна з утіх. Та надвечір - краще Вдома, у своіх. ХХУ

Закотнлося сонечко В мутнії хмари.

Не судилось нам, серденько, Бути до пари. Олеандри над річкою Хиляться тужно. Не судилося, серденько, Жити нам дружно. Ніби мова загробная Шелест бамбуку: «Нащо жити й відтерплювать Вічную муку?» З кипарису розноситься Запах МОГИЛИ,І душа розпливається, Падають сили. Раптом жаба заквакала В сутіні ночі: По душі моїй поминки Правити хоче І ІЗ КНИЖКИ ТРЕТЬО!

XXVI ЛіванІ .. Щасливий, любий звукl Священнеє ім'я! .. На верхогір'ї, вище хмар, Осівсь на літо я. Нема тут пальм і помаранч: Природа снігова. Лиш там, де сонце припіка, Розкішная трава. З-під снігу журкотить потік ... Отам я - цілий день, І від ліванських пастухів Навчаюсь їх пісень. Пильную з ними череди Та й слухаю казок, Часами хмизу прииесу В вогоиь під казанок. Вночі - у хаті зберемось. Я - рідний для сім'ї; Мене обсяде дітвора, Голублю я її.

Жартую,З дітьми, ЯК дитя ... Луна веселий сміх ... Та от, буває, замовчу І тихо лащу їх. Тоді я чую від дітей Іх запит привітний: «Чого часами, дядьку наш,

Ти робишся см'утний?.» ХХУІІ

Забрався я на шпиль ... Внизу носились хмари ... Дививсь у далечінь: на море, на Бейрут. Тут глетчерн, зима, а там буяють чари ... Палючий, дивннй край! .. Чудовий, райський кут! Леліється Бейрут ... Блискучий сад тропічний, Де пальма розрослась на килимі з лілей! І ллється аромат гарячий, наркотичний З п'янючих тубероз, розкішних орхідей. Дивлюсь і на Ліван ... Там дише прохолода ... Зеленая лука ... Пахучая роса ... Смолистий, свіжий ліс ... Могутняя природа ... Рожевії гаї ... Весня~ая краса! А тут, над хмарами, куди отсе яскрився, Глибокії сніги та скелі ледяні. І з-під тії кори синенький ряст пробився Та й тихо лагідно всміхається мені. Дужіша від кедрин - ся квіточка бліденька; Поборює зиму і крижаную лють. Така - моя любов: горить собі тихенько І, не палаючи, пропалює всю грудь. ХХУІІІ озрtєцы 1

Гейне)

Кожним вечором царівна, Дивно гарної уроди, Походжала близь фонтана Там, де плещуть ясні води. 1 ВИМОВЛЯТИ з «a~ (<<ззра:., «азрієць») - € непорозуміння'ї ПО~ милка, бо ее південноарабське плем'я, уславлене з СВОГО щирого ко хання, звалося бану-оара, або бану-узра.

І щовечІр блнзь фонтана Молодий стояв невольник Там, де плещуть ясні води ... Він марнів-марнів, бездольник. От як стій колись uарівні Забаокалося спитати: «ЯК зовуть тебе, молодче? Хто ти родом? звідкіля ти?» Відказав на те неволь ник: «Мохаммедом прозивають. Я з Plємену, з плем'я озрів, Що з любові помирають».

ХХІХ

Гейне)

Ну годі! пора вже дурниці усякі Прогнати умом-головою! Я довго, немовби який кумед'янтщик, Комедію грав із собою. Були помальовані пишні куліси Під стиль романтичний, високий; Виблискував золотом плащ мій лицарський, Чуття ж були тонко-глибокі. Тепер божевільні дурниці отії Я скидую з себе поволі, А чуюсь погано, неначе я граю Ізнов кумед'янтськії ролі. Ох, боже! ЯК добре цей жарт несвідомий Правдиві чуття вимовляє! Я. носячи в грудях щирісіньку смерть, Грав ролю борця, що вмирає.

ХХХ

Ростана

Обняти білявку, стиснути чорнявку, Та й так їх кохати - не дивно! А я - дак кохаю, кого і не знаю: далеку Царівну.

Хто вірннй ДЛЯ лю6ки, 60 тиска ііі руки Та полу цілує,- се легко! Не можу Я й зріти, а буду любити Царівну Далеку. Бо се - щось високе, бо ее - щось глибоке: Любить, х о ч н елю б л ять В а ері в н е, Над всякую міру кохаю я щиро Далеку Царівну. Любить без надії ... Ховати лиш мрії ... Са місінькі мрії ... чи легко? Нем р іти Ж - н е ж и т иl - не кину любити Царівну Далеку. Ставрополь на Кавказі. аnріля J900

КОХАННЯ ПО-ЛЮДСЬКОМУ Уривки 3 ліричної ілюзії, Із життя недегенсратів. Спостереженн" 3 Кавказу

А ЗАМІСТЬ ПРОЛОГУ ВОСКРЕСЕННЯ

МЕРТВИХ

Де Кавказькі гори Хиляться над морем, Там я розлучився З застарілим горем. Де Кавказькі гори Квітнуть райським садом, Там НРО3ЛУ4ИВСfl З давнім сумом-гадом.

Де ліси журкочуть Чарівную мову, Там воскресло серце, Зайнялося знову.

~ap

Анакреонто)

Глянь, прнйшла BeCHa-!<~aCHa; Зацвілн красуні рожі. ::пить морськая rлибина; Води тихі і погожі. Глянь, купаються качки;

Жураалі на н.бі Mpilt>Tb. Соице-цар огнем гlРить; Хмарки та ну,"ь і рідіють. 4 t71

Загорівся ЛЮДСЬКИЙ труд; Скрізь - пооранії ниви. Із землі ростуть зілля; Плід готvється в оливи.

Зародивсь і п'яний плід В ароматному віночку: На лозі буяє цвіт Коло кожного листочку. ІІІ

(Пара 'C~I) a"/.l~u, Baзuf.J.t)

З Анакреонта

Що за гарна деревина! В холодку посидьмо часІ Кучеряве свіже гілля Тріпотить і манить нас. І течійка тут журкоче Та й до себе заклика ... Ні, HiXTO~HiXTO не зможе Проминуть цього куткаl ІУ

Кипарис уквітчала гірляндами Чайная рожа. Бідне серце закручує путами Вродниця гожа. На задумане дерево віється Любе дихання. А до серця мого добувається олос кохання.

V Рожа, лілія, тюльпани Щастя літньої пориl Зоя, Ната і Касандра Всі вродливиці, всі триl Рожу, лілію, тюльпани Всі до серця я тулю. Коло сестер я щасливий, Та котрую ж я люблю?

УІ Пlс.ня ЗОТНА

«Глянь, як в'ється виноград, ГНУТЬСЯ ЛОЗИ,-

Глянь на брівоньки маі

й пишні коси. І хоч біі ти - просто страх! Був сердитий, А на мене веселіш Тра глядіти!»

УІІ

арабського, з роману про Антара)

То не жінка - чистий ангел, Що взяла мою любов! Хай до шовку доторкнеться, То на пучках буде кров. Хай би глянули на неі Ті, що ідолів хвалять, Всіх би ідолів зреклися, Щоб її за бога взять. Та й святий побожний черчик Хай не дивиться на ню: Скоро гляне - геть забуде Про молитву він свою. Ой, не пити воду з моря: То ж солоиа гіркота! .. дасть в о н а своєї слини Посолодшає вода. Дикі, голі, сірі скали! .. Хай в о и а по них іде, То зіллями і квітками Кожна скеля поросте. Ось! .. дихнув вітрець на неї. Наче квітку поруша ... Ніби віск, у мене тануть Тіло, серце і душа.

УІІІ

Голубеє море І Кавказ зеленн!! Чаром, мов кадилом, дихають на мене, 51 дивлюсь, дивлюся в бірюзову даль ... Ненадовго тут я ... Аж подумать жаль! Доведеться швидко кинуть цю країну І тягтися далі, в іншую чужину. От тоді, як буду звідси од'їжджать, Байронову пісню стану я співать: ІХ ДО

ДlВЧИНИ~АТЕНКИ

Доки я не кинув край, Серце ти мені віддай. Ніl Вже сталося твоїм, Забирай його зовсім!

ІдуІ .. знай же ось про що:

Вільна, JJегкая коса, Що вітрець ї колиса; Різві очі; вії - шовк, Звисли вниз ДО щікмквіток, Свідчусь ними ось про що: Z(a)~ ~oи, oii~

altI1tw!

Ті устаl той поясок! Той німий язик квіток! І МОЄ кохання те,

Що 3 журбою в парі йде ... Свідчусь вами ось про що: Z(&)~

f1ou, аі<; !1t11t&1 в дорозі вже, дівча І Ти ж згадай мене без зла. В !стамбул мене везуть, Серце ж, дух з Атен не йдуть. Розлюбити б?1 - нізащоl

Zш; ..,ои,

І Зої

МУ.

сас

04<:

arano! -

аlсх1tш!

Життя

мо..

вас

кохаю!

Саnфо

То щастя небесне - сидіти s тобоюl Зрівнявся з богами щасливець такий, Що жадібно ловить солодку розмову І осміх принадливий твійl Солодку розмову й принадливий осміх ... Од них мою душу стуманює страх. Дивлюся на тебе, дивлюся - і голос Мені замирає в устах. Обличчя горить і скропляється потом, Ба й трепет холодний мене обгорта. Я блідну, неначе посохле бадилля, І чую, як смерть надліта. ХІ

я за тебе, Зоє, рад і вмерти, І любов у мене платонічна: Хто у грудях носить зерно смерти, В того мрія чиста й ідилічна. Коло Зоі сей та інший в'ється, І сама вона когось кохає. Але це мені не ранить серця: В хорім серці заздрості немає. Бо душа одним одного хоче, Підляга одним одній потребі: Слухать ГОЛОС, заглядати в очі, Щоб почути десь себе на небі.

ХІІ

арабського. C'Xaм:dca.».

". 489)

Ніч. А я не сплю, нудьгую ..• Та в кінці заплющив очі ... Тільки ж чую, з верховіття Голуб жалісно воркоче.

Я схопився, застидався ..• Десь не вмію я кохати, Бо стогнав би й гірше, й більше Од якогось голуб'яти. 6з

ХІІІ

«Марно від мене ти думи ховаєш, Бачу всю душу твою! Слухай, чужинче: мене ти кохаєш?

Знай же: тебе я люблю». Так мені сказано ... Господи боже! .. О, воскресителю мій! Смерті не хочу ... - і думать не гоже! .. Знову живий я, живий!

Б СВЯТЕ КОХАННЯ ІдилІ.

Обновилась, яко орля, Юность мого серця;

Розпустила душа крила; Пісня

ллється,

ЛЛЄТЬСЯ ... (Ку.tlш)

ХІV

Так! тільки божество бува таке блаженне! З любові я святий! .. святе моє кохання! І де ж на світі є хтось інший, окрім мене, Щоб мав такі, як я, шляхетні почування? Хай скептики речуть: .6 тисячі! стида вся б! Твої чуття ні кращі, ані гірші .... » А я, мов гімназист, що вперше закохався, Із пафосом пишу наївно·щирі аїрщі:

XV а

І весело і страшно ... І радощі, і сум ... Затемнюється розум З усяких п'яних дум. Що Ж діється зо мною? Я в пеклі чи в раю? Та ні! Я загадався Про милую свою!

f>I

Невже ж таки направду Мене кохаєш ти? Невже ж на світі долю

Я зміг таки найти'? б

Літав соловейко в рожевий городчик, Кохав-бо він рожу, А поруч коханки він навіть не бачив Тернину негожу. Та знудилась квітка от пп\шчиних співів, Ій щирості хтілось, Відради, розваги ... І от - до тернини Вона прихилилась. Щасливеє терня спершу аж боялося долі такої .. , Чи треба розказувать повість кохання Мойого та Зої?

• Сидю я в самотині, Та не з журбою: Якщо мене ти любиш, То ти ЗО мною. Ні лащень, ні обіймів Мені не треба: Я ж знаю; ти кохаєш, І я - цар неба.

Жахавсь я любові,- гадав, що кохання Нам працю спиняє. Аж бачу я, любко, що й крихітки правди у тому немає. Тебе ж я кохаю, а чую, що в мене Подужчали руки; Ще більше душа моя лине до світла Знаття і науки.

.. Дивись на тую зірку: Ото моя. А поруч неї друга: Ото твоя.

В тих зорях ми й по смерті 3ійдемся знов, І знову нам засяє

Свята любов .

• Мій краю! за тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха, Бо 8C!lKe~ горе, недоля, скорбота

t епер меиі втіха.

Ji.урниця всі рани й душевні, :;І нудьгою чи з кров'ю:

Ir тілесні,

1'\0 знаю я серце, що всі мо! болі Погоіть любов'ю. ХУІ

Так пишуть школярі ... А ЩО ж робити: Я знов дитина! Рефлексіє, щезайl бо час - ра,!!!ти: Така година! ХУІІ

Гей, вінок, Кучерявий 0)1. квіток! 3 рожі квіт 3ахо,авсь під гіацинт. ай, не біла" ж то рожа: Біла жіночка, хороша. Гіацинт, що так навис, Пасма темних кіс. Море, грайl Білий замок обмивай, Хвиля йде,Білий замок аж гуд..

Оіі, не синяя ж то хвиля,

А хвилястая мантиля; Мармуровий замок звуть Білосніжна грудь. ХУllI СЕРЕНАДА

Лягае тінь вечірняя На небо голубе ... Зійди ж, моя ти зіронько. Я жду. Я жду тебе! Щебечуть між бананами

Співці солодких мрій ... Заждавсь я, сива горлинко! Виходь, виходь мерщій! Затищную альтаночку В лавровому саду Я вистелив трояндами

І жду, фіалко. жду!

ХІХ

Гете)

Я покинув хату любки І ступаю тихо вниз Серед сутінку нічного У густий, розлогий ліс. З·поза гілля ллється місяць; Вітерець не шелестить; А з похилених берІзок Свіжий ладан капотить. Скільки щастя іі осолоди Я з такої ночі п'ю! . Скільки тихої відради В душу лащиться мою! Ну, й чого б іще бажвти! А звчув би любчин клич,

Двв би тисячу тих нічок За <дину з нею ніч.

ХХ

(1 сnанськиа

романс)

З-поза С!1і6ного туману Хвиля срібного фонтану Плеще та бринить .. . Сад дрімає ... Тиша ... Темно ... Чи не тінь отам таємно Ледве шелестить?! Бачу постать ... Легкість стану ... Так! се ти, моя гітаноl Серцем чую я! Довго ждав я, повний муки ... О! впади ж мені на руки, Милая мояІ .. ХХІ

Гарячий шепіт з-поміж листя, Із полутьми. Під виноградною лозою Сиділи ми. Лукаво шелестіли пальми; П'яні в весь сад. І я не знав, чи ти солодша, Чи виноград. Кінець «Святому коханню». (3аСАона спадав)

в МУСУЛЬМАНСЬКИН

РАН

Л юбощі та раювання

ХХІІ

Рече пророк: «Люблю молитись, Люблю жінок кохати І знаю третю любу втіху: Вдихати аромати». ~8

І от, коли я п'ю повітря Пахучеє весняне, Із грудей рветься щирий голос: <51 ваш, о мусульманиІ» ХХУ

«Ти Й думать одвикнещ!» Воркоче мій розум. А серце співає «Чини, як Мохаммед:

Бували години -Він янголів слухаn; Бували години Гуляв у гаремі».

г СВІТОВІ СКОРБОТИ, АБО СПИННИІІ

РАМОЛlСМЕНТ?

ХХУІ

Заклятий, понурий, я йду серед бурі В дрімучий бір. «Вернись, чоловічеІ!. -- з гілляки кигиче Мені упир. 51 йду обоятний, до страху не здатний, Навманяки.Єсть гіршії пущі, дикішії гущі: Мої думки.

ХХУІ. Ужель так скоро Огонь любви погас? (З DссіЙСЬ1roго романсу)

Нудьга в душі, ломота у кістках ... Мене всього тупі обсіли болі ... ЩО Ж?. мліти й далі у дитячих снах? Чи то вже знак, шо тра сказать сдоволil»~

Невже ж так швидко й огонь любовІ згас? Невже розпуста Одна ще лучить нас? Моя любов - то наче й не любов, Моє кохання - наче й не кохання, «дитячі сни ...• - таких не буде зновl .• Гризе мене й гризе розчарування .

Невже ж так швидко

Вогонь любові згас? Невже розпуста Одна ще лучить нас? ХХVІІІ

я й рад би пить коханн!!. Та тільки не умію: Виходить що? - розпуста! Я строю з неї мрію! Та й мрія ж, мабуть, мідна ... ... В алхімію повірю! Перероблю-но мідну На золотую-щиру. О, мріє золотая! Вернись, бо я стомився. Вернися, ідеале! Вернись! .. вернись!! .. вернися!IІ .. ХХІХ (На старовавілонську ТЄАСУ)

Ніколи, ніколи тобі не вернутися В душу мою! Одірваниіі фінік не вернеться знову На гілку свою. Одкрученій нитці нема вже коріння В живім стебельці. Обтяте руно не ростиме на спині Своєї вівці .

•

ХХХ

Шумить-кипить бульвар, А я сидю сумливиЙ. Дивлюся на ЛЮДНІ .. , В старих і в парубків я думи женихливі Вичитую з очей, Глядю й на хлопчаків .. , А в них якії мрії? Яку таять мету? Принести на алтар - на груди до повії Невинність молоду. Глядю й на немовлят ... Кумедні споминання Викликує той рід: Що кожне. кожне з них із акту спарування Прийшло на білий світ, Народ. як лава. пре. і тиснеться. і треться ... Шумить-кипить бульвар. Огидно на душі .. , І цілий світ, здається, Великий лупанар.

ХХХУІІІ

Так! що ді€ться на' світі,

Все не з нашого бажання. Ну й навішо ж мати в серцІ Всякі замисли й змагання? Раз у раз ми мусим тоскно Промовлять самі до себе: «Ще й прийти ми не поспіли, А одходити вже треба!»

ХL

ОЙ піду я в луг,

Там позбудусь туг, В тихім гаї тихо загуляюся. Заплету вінок З лісових квіток. Я поет, я ними заквІтчаюся, Раптом зілля схне, Я к торкне мене, І гуде дібровиця зеленая ... Бо споганивсь я

І не варт вінця, МОВ розпусна, грішна нареченая. Кряче очерет: «Ти вже не поет, Бо душа поетова - дитячая. Одійшли вони, Золотії сни! І твоя натура - то звірячая! .. » Боже!! глянь з небес! Ти - творець чудес,Приверни мені мій скарб загублений: Приверни мені Знов дитячі дні, Непорочний дух, гріхом не ступлений Ох, святий! скажи Тілу і душі Відродитись чистими, дитинними! Хай моя любов Затрепеще знов Братнім серцем, мріями безвиннимиl

XLI «Ну, годil отямлюсь ... - кажу я до себе. Стихійним чуттям підлягати не треба. Не буду ж нудитись! так розум велить ... » Кажу так до себе, а серце болить. . «Брати - у неволі,- ізнов я говорю,Не слід оддаватися в л а с ном У горю. Нар о Д наш бідує, в кайданах лежить! .. » Говорю, а серце так само болить. «Своє особистеє лихо забуду ... Піду я на службу до рідного люду ... Мовчи ж, моє серце! .. мовчи хоть на мить! .. » А серце, шмат м'яса, болить та й болить.

XLII Ні! я суб'єктивний, Я - з егоістичних: Все чуттів шукаю Тонко-естетичних. Міліони сгогнуть З голоду, з неправди,-

Я ж готов у стогнах Ще й шукать принади. Гей, удар же, Музо, Ти в нові1 струни, На новіі співи, На нов ії думи!

ХLІІІ веСНЯНА

РОЗМОВА

«Весна вже надв"рil І гріє, і світить Ласкавеє сонце. Весняне повітря потоками лине у хатнє віконце. Бігаймо з хатини! Яка ж то принадна Лука молоденька! З сусіднього гаю летять чарівницькі Пісні соловейка. Привітно несе течія,дзюркот"нька Прозорую воду. Журчить,повідає чудовую казку Про дівчину·вроду. Вітрець подиха, розливає нам силу Новітню по крові. З фіалки й конвалії пахощі дишуть І звуть до любові. І сонце, й лука, й течія, й соловейко, І вітер, і квіти Вмовляють і кличуть: К:охати! •. Любити! .. К:охати! .. Любити! .. » - Лю-би-ти ... ко-ха-тн ... О ніІ не для мене Обій ми жіночі! Ні в зиму, ні в весну мене не приваблять Жіночії очі. Запашне повітря та вітер весняний Зовуть до кохання?! Це легіт для тебе, мені ж він доносить Мужицькі стогнання. Тобі про кохання торочить фіалка й південнії квіти. Мені ж вони шепчуть: мужик безталанний Без хліба й просвіти.

Тоб! Азюркотонька нагаду. любку! Немов на наругу, В ній бачу я тількн мужицькіl QJlьоан Та вічную тугу! Нехай соловей ко верзе про кохання, ДУРIІ<tнька пташина! У мене коханка, у мене е любка, То - рід нак р а іна. До неі горнуся, Ії поцілунком Уп'юсь до сконання. О друзі! чи € що на світі солодше Од цього кохання?

XLIV ТАРАСОВЕ

св,Ято

НА

ЧVЖИНІ

В дальній Кааказчині, в Kp~! чужому Мріється рідная хата: Свята найбільшого ми дочекались, Нашого любого свята. Русь-Україна сьогодні справляє Пам'ять свойому пророку. Ми із чужими так само возносим Славу сердечну, глибоку. Згадуєм сумно за рідну Вкра!ну, Повну принади землицю, Повну ланів, і гаїв, і садочкlа, Повну краси чарівницю. Згаду€м. сумно за ріАНУ Вкра!иу, Повну злигодні. _янських, Повну насильства, одчаю та муки, Повную "ютощlв панських. Нене-голубко! до тебе я лину: Тут я чужиЙ-чужениця. Аще забуду тя, Єрусалиме, ВУАЬ ми за6ВliНЮІ десииця! Хай до гортані язик мІй прилипне, Скоро тебе по:мбуду І

•

чужині одіб'юся од СЛ)ІіКби

Нашому рfl-ИОМУ люду! Ватьку Тарасе! ти чуй ПIШОllгання: Ми, українські! Аіти,

Матір і бідного меншого брата Будем повіки любити. Будем боротися, їх визволяти

З пазурів сина Едома ' Каже надія: діждемся напевне В і ль н О г О рідного дома.

XLV

Гейне)

Коло замку у Каноссі Генріх, цар німецький І в сор6ччині покутній ... Ніч

Цар

босий

холодна і дощлива. А з вікна хтось виглядає, І, ЯК місяць осіяє, Видко лисину Григора Та Матільдииії груди.

блідий, пригасли очі,

«Ра!ег поstег» J він бурмоче. Та в глибу в царевім серці Скреготить інакший голос: «Ген далеко, в ріднім краї, Там стоять великі гори, А в горах росте залізо, Що придасться на сокиру. Ген далеко, в ріднім краї, Там могутнії діброви, І з найбільшого дубища Вийде обух на сокиру. Гей мій краю, рідний краю! Ти народиш і людину, Що гадюку наших болів Перетне його сокира». НУІ ЕПІЛОГ

Співаю пісню, повную огня, І з неї віє дух живий і смілий,І «Отче наш» (лат.). Ред.

ІТІ

Ніхто й не доміркується, що я Давно вже труп, увесь ззхолоділиЙ. Отак, буває, гляньте на ланок, А там стримить опудало 3 СО/ЮМІ!. Начеплено на ньому ганчірок; Стоїть воно сухеє, нерухоме, Дмухне вітрець,- замають ганчірки, Захилитає страхопуд руками. Лякаються, цвірінькають пташки! Іде переполох між горобцями!

ЛЮДИНа ж трапиться під тую МИТЬ, Дак що для неї гороб'яча мірка? Погляне та й: «Опудало стирчить, А шелестіла в нім сама ганчірка». Туапсе на Черкеському побережжі 5 августа 1900 року 15 августа - Батумі

ПЕРЕДСМЕРТНІ МЕЛОДП Із листа до тіеї ЛЮДИНИ, яку недужий поет

вважав за рідного батька

дивувалась зима, ЧОМ <.:е тають сніги, ЧОМ леди приели ВСІ На широкій piui. (18. фраltКоj

Дljвувала зима, дивувалася: де ж то сила її подівалася? Ще не втишились вітри студенії, 1\ луки розквітають зеленії! Дивувала й земля, дивувалася, Звідки сили такої набралася: Вільио дихає гр)'дьми розкритими, І ПОЛЯ одягаються квітами. Тільки я ні на ЩО не дивуюся, Бо ДЛЯ мене зима не минулася: Я вдихаю не радість весняную, А холодиую смерть невблаганную.

11 (По бурі)

Теплий грім ... Цвітуча вишня П'є медовую росу ... Я підняв листок посохлий І, задумавшись, гризу. Все свіжіє! .. З грому·бурі Обновилася земля ... І навіки помертвіла Тільки тн, душе моя?

'К;

Поча-ток циклу «ПередсмеРТНі мелодії». Автограф.

1901

ІІІ

Стою я в весняному гаї ... Фіалки, фіалки навкруг ... Боюся ступати, щоб їх не топтати, А втіха захоплює дух. І віриться: я оживаю, У грудях нова течія ... Та марнії мрії! порожні надії! Уже перетліло життя. І я - мов торішнє€ листя, Що гріється сонцем ярким: На сонці печеться, ДО СОНЦЯ сміється, Аж доки зітліє зовсім. ІУ

По піску по золотому Ллється срібная вода: Плеще, грається на ньому І грудима припада. Нижче~нижче гнеться гілля У плакучої верби: «Там -- справляється весілля, Я - зсихаюсь од журби ... »

V Я й не жалую, що кину світ оцей:

Бо не кину дорогих мені людей, Розіллюсь по всій природі: В любій, сонячні й погоді, В срібних водах, у лісках, у квітках. Невидима я полину по землі Тихим вітром по запашному зіллі, Ароматом, повним чару, Обійму тебе, мій царю,Горду голову твою Опов'ю. УІ

(до Сірії)

Меие заколисав чудовий шум весняний; Дрімота набіга і сон якийсь коханий

Надходить полусмерть ... О, світе! прощавай!

Прощай і Сіріє, мій милий, гарний край! .. Свята моя зе!\1.rIЄ\ мій краю чарівливий, Ти - вічний спогад мій, в тобі я був щасливий. Тебе я бачу знов у передсмертнім сні, І бедуїнськії я чую знов пісні.

ІНТЕРЛЮДІЯ

ЄРУСАЛИМСЬКИХ ОКОЛ ИЦЬ' (Пастораль)

УІІ ПРОЛОГ

Гарячий день повечорш. Ідуть додому люди. Іде задумливий "риб, Гукає на верблюди: В і и «Гей-гей, верблюдоньки! мерщій! Гей-гей до Сілоаму! Там, може, ще побачу раз Я дівчину ту саму». У ІІІ

Вона Сілоамське джерело, Rn1l0HbKO зцілюща! Ні, не лік із тебе йде, А журба болюща.

Я черпала воду в міх, Гнав юнак верблюди. ЯК на мене ПОДИВНВСЯ Затиснулись груди. 1 В. чч. Х, ХІІ і ХІІІ єсть одгуки сучасних арабських пісень з"під Віфлеєма, чч. ІХ, ХІ, ХІV і ХVІ взято із староарабської збірки пісень «Хамаса» (чч. 518,' 508, 499, 5 і 157, ,<ОЛlІ триматися нумерації ФрайтаГОБОЇ та Рюккертової),

Uілий день він ув очах, І забуть несила. Ох, купеле Сілоам!

Ти мене згубила. ІХ

В і н Я спинився на спочинок у РOJкішному гаю. Сад росистий .. Срібні квіти ... І затишно, як в раю. Сотні мрій мене обсіли Од такої красоти, І бажань усяких безліч ... Та в усіх була лиш ти. Х

Вона Не злюбили мене сестри, Що така я гарна: Білолиця, бистроока І струнка, як сарна. Кажуть: «Тра ЇЇ послати На тяжку роботу: І-і самии ПІВдень кози пасти І тягатн воду».

Не згоріла ж я од спеки, Стала рум'яніша. Міх важкий мене не згорбив, Стала ще стрункіша. І вовняная верівка Пл еч не обшмульгала.

Брала воду зСілоаму Хлопця зча рувала. ХІ

Він Ви, може б, мені заказали Коха ную Лейлу ВИі\ати?

Нехай! Та ніхто не закаже ТужливЕ співи складати! Ви, може б, мені заказали Із Лейлою мати розмову? Вві сні вона прийде до мене, Зустріну я Лейлоньку знову І

В передд6світню годину Бачу Лейлу уві сні, «Мила!! хочеш дати щастя, Заборонене мені??» Каже: «Ні, мене вже кидай, Набирайся забуття»,«Не покину Й не забуду: Ти ж усе моє ЖИТТЯ». ХІІ ВІФЛЕЄМСЬКА

СЕРЕНАДА

Сонце пр6менем останнім Золотить Сіон; Иосафатову долину Обгортає сон, Квилить жалібно сопілка: Дівко! не барись! у долину під маслину По скалах спустись, А не прийдеш - вверх до тебе Я. полинv сам,

Прокрадуся попід муром,

Тихо вість пода м, Одгорну Я од віконця Листя-виноград І шепну: «Біленька кізкоl Вийди, вийди в сад!» ХІІІ

Вона Мати з хати ВИИТИ не пускає ... Спати не мог6тонька. Мертве море не таке гіркеє, ЯК моя скорб6тонька,

Милий, милий! ти не ЖДИ на M~H\.;.

Вже не дочекатися! Тра сам6мупо долах і згір'ях Ланню переМЧdТИСЯ. Догадався серцем мій голубчик, Догадавсь любесенький: То не сайга скаче там по скелях. Поспіша милесенький. ХІУ в

ПОЛОНІ

Душа летить у рідний край За табором йєменців, Та тілом я на чужині,

В полоні У мекканців. І от, на диво, уночі Прийшла до мене мила. В'язницю замкнену мою Тихенько одчинила. Сказала кілька втішних слів Та скоро й попрощалась, Душа моя за нею вслід Із тіл а видиралась. Дівча! не думай, мовби я У цім ворожім краї Зробився вже хитким-плохим І мовби смерть лякає. О ні! й погрозами мене Не застрашать меккани: Я й досі їм не "окоривсь, Хоч на ногах кайдани. А ти ... Тобі япокоривсь: Тебе кохаю сильно, , Так само, як кохав тоді, Як був людина вільна ... Душа летить у рідний край За табором йєменців, Та тілом я на чужині В полоні У меккзнU1В. Під 8іфлеемом.,

коло Ставів Соло.lІIJIiОВЦХ lб//V ІМВ

XV FINITA

lЛ

COMMEDIA!J

Бачу я СНИ із чудового СХОДУ, Навіч я бачу ту райську природу ... Сіріє! в твій зачарований світ Хай понесеться од мене привіт. Корчаться, мучаться груди слабії .. . Сон перервався ... !зщезнули мрії .. . Вітер весняний голубить мене, Темная смерть у могилу жене.

XVI Нагадую собі я передсмертний спів Героя Шанфари в руках у ворогів: «Не ховайте! бо не суджено Похорон для мене. Вийде з мене здобич ласая В дикої гієни. Здіймуть голову,- юнаuькую Найважнішу силу. Зволочуть ЇЇ на роздорож ... Викинуть і тіло. Там не буде вже сподіванки На життя і радість. Зверху ляже темн.а ніченька І людська ненависть».

XVII Вовчая натура! дикий заповіт! .. Але чути в йому любую принаду ... Я очима вовка не дивлюсь на світ, В дикую ж могилу покладуся радо. Не люблю гучних я uвинтарів не хочу там лежать. Поміж Ішвами безвісними Накажу себе сховать. На лану, в густому колосі, Без могили, без хреста,

-Комедія J

закінчена! (італ.). Ред.

Без усяких буде написів J\\оховитая плита. Може, в зиму налягатиме Грубий килим сніговий? Ет! на серці і теперечки Мертвий холод зимовий! .. А розтане сніг напровесні От тоді мені га разд! На моху иа оксамитному Розцвітеться срібний ряст; Навкруги зазеленіється Ізумруд-озимина ... Літом - пишно янтарітиме Колосистая стіна. Зайченятко беззахиснеє Тут притулиться на ніч І радітиме, серДучнеє, Що не злапав лютий сич. Ніч очима бархатистими Блискотітиме на нас: Нива пахоші солодкії Видихатиме в той час. І в диханні ночі теплої Оживатиму я знов: Ціла нива 3 мене питиме Соки серця, нерви, кров. ХУІІІ

REFR.AtN'

Невидима я палину по землі Тихим вітром по запашному зіллі; Ароматом, повним чару. Обійму тебе, мій царю, Горду голову ТВОЮ Опов'ю. Станиця Кавказька понад Кубанню,

марта

1900

І ПРl!слів, повторення (франц.). Ред.

ГЕйНЕВИХ П1СЕНЬ

Серце, серце! не нудися! Вже ж не вік пора смутна: Що зима забрала в тебе, Те віддасть нова весна. Скільки гарного ще в світі! ПОДИВИСЯ без журби. Все і все любить ти смієш, Що захочеш, те й люби.

11 Знову ліс одягся в квіти, Мов до шлюбу молода. «А! здорова, весно красна!» Сонце весело віта. Знов щебече соловей ко, Смутно й ніжно квилить знов, І ридає, і ВИВОДИТЬ ... Тая пісня - то любов.

! Із тисячі Гейневих пісень захотілося мені зробити тільки таку вибірку, яка б зовсім підходила під спільний тон мого «Пальмового гілля». Через те я flонасмикував собі Гейневих поезій не більше як

два 3 ПОЛОВИНОЮ десятки, та й то 3 циклів зовсім не однакових, ЗОВ сім різних, а понанизував їх усі на одну низку; ТИМ*10 вийшов, мо же, такий рОЗПОРЯДОК, що сам автор не знати, чи був би ЙОГО похва

лив. Та це треба сказати тільки про те, як я

в пор я Д К У в а в

чужі

вірші. ЩО ж до тексту Кожної поодинокоі поезії, то там я ніде не робив жоднісіньких змін, а силувався перекладати дослівно,- от хіба що інколи, проти моєї волі, в переклад могли поза.'lітати деякі дрібні згадки з моїх власних віршувань (ті або інші епітети, висло w ВИ, синоніми тощо).

ІІІ

Синії очі весняні Дивляться тихо з трави ... Лагідні, милі фіалки,

Підете в китицю ви. Рву я фіалки ... Задумавсь ... Що ее' лящать солов'ї,олосио всім повідають Мрії сердечні мої.

Голосно всім повідають

Мрії про весну, про май ... Вже мою любую тайну

3 к ає цілісінький гай. ІУ

я' квітку кохаю. Котрую ж - не знаю І гину з нуди. Побачу цвіточок, дивлюся в віночок, Щоб серце знайти. Все пахне, розквітло ... Вечірнєє світло ... Лящить соловей ... Шукаю я серця, що любо так б'ється, Не так, як в людей. Лящиш, соловію? .. - я' все розумію З жальких твоїх дум. В обох нас знемога, і сум, і тривога, Тривога і сум.

V Рибалонько гарненька! Жени свій човничок До берега, й сідаймо Ми поруч на пісок. Тулись до мого серця, Довірся ти мені: Щодня ж по.Дикім морі Ти їздищ у човні. А серце чим не море? Чи ж мало бур у нім? Прилив, одлив і перли На дні його живім.

VI На личку в тебе літо Рум'янеє пашить.

Зате зима холодна На сердень><у лежнть. олубко! ее минеться, Побачиш ти сама:

у серці буде літо,

На личеньку

зима.

УІІ

Із сліз моїх, любко, вродилось Багато пахучих квітОк.

Зітхання ж мої обернулись у хори співучих пташок. Якщо ти мене покохаєш, Дарую всі квіти тобі 1 в вікнах твоїх соловейки Заступлять дорогу журбі. УІІ!

МОВ серні, по стріМЮіХ скалах Тікать ЇЙ довелося. І вільний вітер розвівав Хвилястеє ВОЛОССЯ. Нарешті я її вловив На кручі, ген над морсм, І серце гордеє вблагав ... І мирно ми говорим. Над кручею, аж в небесах, Над океаном сіли, Щасливі так, як в небесах, На захід ми гляділи. Запало соице там ВНJJЗу у темнім-темнім морі, І хвилі бурхзли над ним, Мов водянії гори. Та ну, не плач' Воно зайшло Не в хвилі ті безкраї: До мене в серце запливло І знов ще засіяє.

ІХ

Недвижно ясні зорі Н а висоті СТОЯТЬ, И одна на другу ніжно Од віку все глядять. Яка їх мова гарна! Яке багатство слів! Та жоден з філологів Ії не зрозумів. А я ту мову вивчив

]

не забуду ввік.

В очах моєї любки Знайшов я весь словник. Х

За чай посідавши, розмову Вели про кохання ВОНИ, Такії чутливії паньї, Такі естетичні пани «Правдива любов - платовічна», Промовив совітник сухий. Совітниця хитро всміхнулась Та стогне: «Ой, ГОСПОДИ Ж мій!» І піп розпустив свою губу: «Не треба кохатися так, Щоб шкода була для здоров'ю,. На те йому панна: «А як?»

ТУЖЛlіво сказала графиня:

«Кохатись - то так, щоб палать!» І зволила з ласки своєї

Баронові чаю наллять. Було їдне місие порожнє, Бо ти чаювать не прийшла. А вже ж про кохання, голубко, Ти гаРI-Ю сказати б мог.па! ХІ

Чи я вночі на ліжку Зариюсь в подушках, Прннадний, милий абра, J. мене на очах.

Чи тихо задрімаю І очі я стvлю,

Прокрадується ніжно

Він в голову мою. Прокинусь Я,- та й вранці Не розстаюся з ним: Весь день носю той образ у серці я своїм. ХІІ

Ніч. Запахнули гвоздики, А вгорі, під небесаМИ 1 Наче бджоли золотії, Зорі мигають роями. 3~поза сутіні каштанів Хатка білая БЛИСКО'lе ... От риплять склянії двері; Чую голос я дівочий ... Любий трепет ... Милий шепіт ... Боязливе обіймання .. . Зацікавлені троянди .. . Солов'Їнеє лящання .. . ХІІІ

На плечі твої білосніжні Я голову тихо схилив І тайну дівчачого серця Підслухати добре зумів. Гусарськії грають музики, у браму ввіходить весь повк, І в серці твоєму розлуку Собі прочитав я - і змовк. Та хай мене взавтра ти й зрадиш Сьогодні ж іще ти моя. І в милих обіймах у тебе Подвійно втішаюся я. ХІУ

Гусарськії грають музики, Виходить із города повк,

І знов я стою коло любки Із свіжим букетом квіток. Тут дике було господарство, Вояцтво, селянство ревло. І навіть у любчинім серці Багато постаїв було. ХУ

Хто кохає безталанно, Та уперше,- цар він неба: Хто ж і в другий раз так само, П роста дурнем звати треба. Я - той дурень, вже ж бо BДPYI"~ Безталаннр я кохаю. Всі сміються: сонце, місяць, Зорі, сам н ... і вмираю! ХУІ

Зайшов н туди, де кохана Божилась і тйскала руки. Де капали в зрадниці сльози, Сичать і гніздяться гадюки. ХУІІ

Отруєний виходить у мене кожен спів. Но, мила! Хто ж отрути В життя мені налив? Отруєиий виходить У мене кожен спів,

А хто ж У мене в серці Гадюкою засів? ХУІІІ

По лісі блукаю та плачу, Стрічаю дрозда в вишині. Поскокує пташка й питає, Чого це так сумно мені.

\тт

Ну, пташка, про пе тобі скажуть Сестриці твої, ластівкй: Над самим віконцем у любки Ліпилнсь їх мудрі хатки. ХІХ

ЯК ти можеш спать безжурно! Ти ж бо знаєш: я живий, Знов надійде гні в колишній, Перерву ланцюг я свій. Чула давнюю ти пісню. ЯК мертвець один колись, Уночі свою кохану За собою в гр.б поніс? Бійся, дівчино вродливаl Що за осміх на лиці? Я живий, і я ще дужчий, Ніж укупі всі мерці! ХХ

У мене був коханий рідний край. В моїм вікні Шумів гіллястий дуб, фіалками цвів май ... Та то вві сні! Я мову чув там рідную свою. І хтось мені Щирісінька сказав по,нашому: «Люблю!» Та то вві сні! ХХІ ЗАГАСЛА!

Завіса впала. Вже по всьому. Пани і паньї йдуть додому. А п'єса? путньою знайшли? Мабуть, бо оплески гули. Ш""овна публіка усенька Поету плескала гарненько. Тепер будинок занімів;

Весь гамі" стих. Нема й огнів.

Та цить! задренькотіло різко У пітьмі щось, до сцени близько. Либонь, то луснула дурна В старої скрипки там струна. Чогось так нудно упартері; Щури шкребуться попід двері ...

Аж ось зачаділо навкруг! Остання лампа зашкварчала, Одчайно вся затрепетала ... Загасла! - То мій бідний дух. ХХІ(

Посохлі фіалки ... Зажовклая стрічка ... Та локон, що пилом укривсь ... Наддерті записочки ... Пам'ятки з ТОГО, ЧИМ тішилось серце КQ.ПИСЬ. дИВЛЮСЬ на ті п~м'ятки знудженим оком Та й в КОМИНОК кидаю їх. Тріщать, полохлива палають обломки Нещастів і щзстів моїх. Крізь комин, за димом, летять легкодушні Любовні присяги, божби; Кахикає хитро божок невидимий. Глузує, не знає журби. Усе попалив я ... Сидю коло жару ... Задумався тихо ... Гай-гай! .. Останняя іскорка з попілу бли ма ... Ну, доброї ночі! .. Прощай!

ХХІІІ

Нічка осіння, похмура; Вітер по лісі шумить. Щільно я плащ запинаю; Сумно мій коник біжить. Іду. Мене ж обганяють Думи крилаті мої. Любки моєї хатину Втішно малюють мені. Брешуть собаки. Виходять Слуги зо світлом в руках. б'

8з

Мчусь я по сходах. Остроги Гучно бряжчать на ногах. Теплий покоїк на версі .. . Килим .... Пахучі струї .. .

Жде мене мила ... Я входю, В руку цілую ЇЇ. Вітер лютує, а листя Стогне питанням глухим: «Що тобі треба, фантасте, З сном нерозумним твоїм?»

ХХІУ

Чорні фр:'ки, білі груди І шовковії панчохи Тиха мова, обіймання ... Тільки серця - анітрохи. Ах, коли б ЇМ трохи серця Та правдивого кохання! Чиста смерть - усі їх вірші На придумані страждання! Ні, поїду я на гори, .. Де СТОЯТЬ затишні хати, Віють чисті, Бальні вітри, Грудям легко оддихати. Ні, поїду я на гори, Де гіллясті сосни мріють, Чути журкіт, співи пташок, Горді хмари туманіють. Ну ви, зали блискотючі З блискотючим!! панами! Прощавайте! з верхогір'я

Насміюся я над вами. ХХУ

«Чуєш ген далекий гомін З контрабаса та скрипиці? Там крилатий свій таночок Водять сільські красавиці». - І, голубчику! вклепався! я: не чую скрипку тую.

От, що рохкання свиняче

Та кувікання ... - с е чую. «Гу! стрілеuь у лісі грає На вербовий свій ріжочок. Далі гра, коло ягняток, На сопілку пастушочак». - Тут, голубчику, немає

Ні ріжка, ані сопілки ... Свинопаса онде - видко. Гонить свині .. Та і тіЛЬКІ!. «Ах! отам співають хором Гармонійним, чарівливнм ... Херувими віюгь крильми, Утішаючись тим співом». - Де там хори й херувимиl Верещать собі хлоп'ята, Що женуть додому гуси ... Б'ються крильми гусенята ... «Чи не чуєш, як привітно Загули сріблясті дзвони? І селяни йдуть побожно ПОМОЛИТИСЬ дО ікони». - Етl реве там бугаісько Із коровою гл адкою. Череда, лоби схиливши, Пре в хліви, на купи гною. «З-поміж листя щ 6 та м має? Мріє в білім покривалі? То ж стоїть моя кохана! На очах - сльоза 3 печалі». - Ну, й сміху! не бачиш бабу? Лісникову сиву жінку? На костур вона зіперлась ... Шкандиба, либонь, до шинку. «Так! .. З усіх моїх фантазій Ти гарненько вмів закпити, А того, що маю в серці, Ти не викорениш звідти». Звенигородка 8 Київщині, червня 1901 року

9-12

В!цЛІ-ПУЦЛl

Із «Романсеро» Генріха Гейнё

(1846-1851)

ПРЕЛЮДІЯ

Ось вона, Америка! Осьде він, новітній світ, Не теперішній, що в'яне Через те, що з'європеївсь. Ні, це світ іще новітній, ЯК Колумб його допіру Витяг нам із океану 3~поза свіжих, ЯСНИХ хвиль; Ще по нім збігають перли, Капотять, блищать, мигочуть, І під любим світлом сонця Все тут дихає здоров'ям. Се не цвинтар романтичний, Се не склад старих об.10мків, Всяких символів поцвілих Та перук закаменілих. Ні! на цім здоровім грунті Кожне дерево здорове: Жодне з них не нудить світом І не зна спинних сухіт. Скрізь гойдається і птаство, Здоровецьке, пестропере, Круг очей - чорненький обід, Мов поважні оку.1ЯРИ. Довгий дзюб схиливши гордо, Мовчки дивляться на мене ... Далі - гу! .. зацокотіли, Мов перекупки з базару! Не вторnпаю, шо кажуть! А здається ж, добре знаю 8б

я усі пташачі мови, Наче мудрий Соломон, Що мав тисячу жінок І пташачі МОВИ ТЯМИВ

Чисто всі: новітні, давні, Вмерлі, випханії навіть ... Грунт новий,- квітки новії, В них і пахощі новітні: дивні, дикі аромати, Що вдираються в мій ніс, Дражнять, колють і лоскочуть ... А мій ніс несамовитий Аж МОРДУЕТЬСЯ,- мізкує: «Де ж Я нюхав ЩОСЬ такеє?!

Чи не там, на Ріджент-стрігі, На палюче-жовтих грудях Струнковитої яванки,

Що жувала все квітки? Знов же, може, в Роттердамі Коло статуї Еразма В білій будочці для вафлів, Таємниче так запнутій?,» І Але доки в світ Новий Я вдивлявся, остовпілий, Я і сам Новому світу Наробив переполоху. Бо, подибавши мій погляд, Переляканая мавпа Швидше в кущ! - і галасує: «Старосвітняя мара!!» Мавпо, мавпо! не лякайся: Не мара я, не мертвяк, Аж КИПИТЬ життя по жилах, Син життя янаЙвірнішиЙ. Тільки, правда, довгі роки Мав я зносини з мерцями, Через те од них набрався Іх манерів і дивацтв: Збігли ж роки МОЛОl\іі У Венериній горі, І На базарному майдані

Роттердамі

поставлено

пам'я;гника

Еразмові Роттердамському, що наРI)ДИВСЯ тутечки 146ї-го року_

в Барбароссиній, та в інших Романпщьких підземеллях І. Ні, я твій ПРИХІІЛЬНИК, мавпо! Я ж бо бачу, он, на голім Безволосім твоїм заді Дорогі мої три фарби. Онде чорна, от червона, Онде жовто·золотиста ... Фарби, що у мавпи ззаду Наче прапір Барбароссинl

П/СНЯ ПЕРША

Він носив BiHeUb лавровий. А на чоботях блищал~ Золоті остроги. Са м же ж Не герой був, ані лицар,Розбишацький був отаман, І нахабне ім'я «Кортес» Він нахабним кулаком Записав у книгу слави. Записав його під самим Під Колумбовим іменням, І тепер дитина в школі Має вивчити їх разом. Скаже: «Христофор Колумб», Далі. знов: «Фернандо Кортес», Дві великії людини В новосвітнім пантеоні 2

І Середньовікова легенда про Венерину гору (Venusberg, або ПО~ церковному Mons Veneris) каже, що Венера, як поруйновано їй усі її

храми,

втекла

одну

потайну

гору

там

весело

живе;

поміж

тими людьми, що часом гостювали в неї, називають Тангайзера, ЛИ~

царя~спjвця. Барбароссина гора

(Kyffhauser) -

гора в Тюрінгії, куди

заховався, як каже народ, імператор Фрідріх Барбаросса; а попи, МОВЛЯВ, кажуть неправду, буцім він утопився на поході в Палести·

НУ.- він у Кіфгайзері сидить живісінький і колись вийде із тієї СВОЕЇ схованки, Н<1 радість німецькому народові, Про ці легенди ширше розводиться Гейне в СВО'ІХ прозаj'ЧНIiХ писаннях: «Стихійні духи» (1834) та «Занепад богів» (18,53), із

2 Своі звістки про Коргеса (1485-15'47) Гейне зачерпнув, мабуть. «Cruautes horribles de conquerants du Mexique» (Париж, 1838)-

ф, д'Альви fхтлільхогітль.

Се ж останній жарт у долі: Щоб у пам'яті людській Спарувать ім'я геройсы<e Із пройдисвітським ім'ям. Чи ж не краще б, щоб імення Зоставалось невідомим, Ніж тягалось вічні віки У такому товаристві? Бо ж Колумб - героЙ·героєм, А душа його буші (Всім це ясно, наче сонце) Так і щедра, наче сонце. І нші люди й до Колумба Дарували нам чимало, Але він подарував Цілий світ: Америку. Правда, з земної в'язниці І Колумб нас не відзволнв, Ну, а все ж її поширив І ланцюг зробив довгішим. От за те ж і вдячні люди, Бо обридла їм Європа, Бо так само їм обридла Африка і Азія. Лиш один, один герой Більше дав нам од Колумба, Краще дав нам од Колумба: Хто єдиного дав бога. В ньего батько звавсь Амрам, Мати звалась йоха бета, Називався він Мусієм. То найкращий мій герой! Тільки ж довго ти, Пегасе, Забаривсь перед Колумбом:

Ми не з ним сьогодні їдем, Але з Кортесом - негідн!!м. Гей же, коню мій крилатий, Розгортай,но пестрі крила, Гайда в гарную країну, Що зоветься Мехіко: Залетім до того замку, Що гостям своїм іспанським

Цар гостинний Монтезума Одступив на пожиття. Дав ЇМ замок на життя, Дав їм корму, скільки жерлось, Ще й дарунками володар Зайд усіх пообсипав. Мудро точені клейноди, Срібло-злото, самоцвіти, Справді яснеє свідоцтво, Що за щедрий був монарх! Бо незрячий сей поганин, Забобонний, некультурний, Був ще вірив непохитно В честь і в вірність і в гостинність Він і сам пішов охоче На банкетик до іспанців, Що вони в своєму за мку Урядили в честь йому. Із усім своїм двором Цар добрячий, цар не хитрий йде в іспанськую оселю. Там його вітають сурми. Що за п'єсу грали сурми, не скажу_ Либонь, вона Звала.сЬ-.«Вірністю іспанців». Автор - дон Фернандо Кортес . . ЯК ударив камертоном; Раптом кинулись іспанці, Захопили Монтезуму І зробили аманатом. Далі Монтезума вмер ... Тут прорвалася загата, Що ховаЛа цих паливод Од народного гніву. Піднялася хуртовина: Хвилі лютого народу Закипіли, зашуміли. Мов розбурханеє море. Хоч іспанці й як хоробро Відбивали кожен забіг, А що день - нова облога І ще гіршії бої! Цар помер,- то вже ж і харч

Не підвозилась нізвідки. Стали порції - коротші, А обличчя - стали довші. Ті подовжені обличчя Іззнрались між собою, І зітхали, й споминали Християиський рідний край, Дорогий, коханий край, Де гудуть святії дзвони, Де на припічку булькоче Люба Оllеа potrida І. В ній кипить горох - Garbanzos, А під сподом ... ну, та й шельми ж! І шкварчать, і смачно пахнуть Часникові ковбаскЙ ... Кортес кличе всіх на раду. Порішили: «ЙТИ додому!» Взавтра вдосвіта раненько Військо вирушить із міста. Ох, колись і хитро й легко Мудрий Кортес військо ввів, Та не так воно л:егЄ'нько Стати знов на сvходолі.

Бо столиця~ J\lexiKaHcbKa -

То такий великий острів: Саморіднаи фортеця На розлогому ставу. Щоб ізвідти переїхать, Є й мости на 'вбитих палях, Є й човни, і єсть плоти, Можна й бродом: острівцями. Ще удосвіта іспанці

Підйялися у похід;

Та не били тарабани, Сурмачі не грали зорю. Не хотілось їм будити Хазяїв своїх гостинних (А було там у столиці Сотка тисяч індіян) . Але тим ізнов хотілось

Попрощатися з гостями,1

Страва з м'яса і овочів (ісnан.). Ред.

І схопились мехікани Ще раніше од іспанuів. І схопились та й чекають По "остах, плотах і бродах, Щоб гостям на розставання Піднести останню чарку.

І пішло ж бенкетування

По мостах, плотах і бродах! Аж побилися гульвіси, Потекла річками кров! Так стискалися грудима, Що од панuерів іспанських На індійських голих грудях Вирізались арабески. Давлять груди! .. Душать горло! .• І рубаються, і ріжуть! .. Звільна пре кровава лава По мостах, плотах і бродах. В індіян - і спів, іревіт, А іспанuі бились МОВЧКИ, Мовчки КРаБ свою точили, Щоб пробитись на ступінь. Бо не дуже пособляли Серед тисняви такої Всякі зброї європейські, Коні, панuери, гармати. А багато хто з іспанuів Буб обтяжений страшенно Грішним, жовтим тягарем: Золотом, що був нагарбав, Щкандибав, не міг рушатись ... Ну, й чортячий той метал Був погубою й для тіла, А не тільки для душі. Далі озеро укрилось І човнами, й байдаками, Понеслися звідти стріли На мости, плотм і броди; ШО й казать! за диким стиском Поціляли і в своїх. Та поцілили чимало І найкращих із гідальгів. Он на третьому мостові

Коровг'; - святую діву Ніс підпрапорний Гаст6н, Дак того Гастона вбито. Мехіканськая стріла Улучала й "божу матір: Цілих шестеро, блискучих, Застромились аж у серце,Наче золоті мечі, ЩО, ЯК НОСЯТЬ плащаницю, Має Mater Dolor05a J у своїх скорБОтних грудях. Коровгу - Марію-діву Дон Гастон, як помирав, дав Гонсальвові,- та швидко І ГонсаЛЬВ0 був убитий. От тоді свяшенний прапір Взяв сам Кортес на коня Та й до вечора з ним їздив, Доки битва геть скінчилась. Пало мертвими в той день Сто і шістдесят іспанців, А над вісімдесят взято у полон до мехіканів; Х то поранений був важко, Незабаром і помер. Та із коней шось дванадцять Заполонено чи вбито. Аж надвечір опинилось Бідне Кор тесове військо На твердому суходолі, де хилилось кілька верб. П/СНЯ ДРУГА

Одійшов кривавий день, І надходить ніч тріумфу. Засвітили мехікани СОТНЮ ТИСЯЧ каганців. СОТНЯ тисяч каганців, Смолоскипи та огнища Осіяли, наче вдень, І палати, і божниці,-

--,---

І Скорботна мати (лат.). Ред.

Роззолочені божниці, А між ними великанський Весь із паленої цегли Храм для бога Віllлі'ПУllлі

,,_

Наче храми в єгиптян, В вавілонян, ассіріЙІІЇВ. ЯК ото їх нам ма.1ЮЄ

Наш британець Генрі Мартін ее ж ті самі колосальні Храмові широкі сходи; А по них і вниз і вгору Сунуть тисячнії юрби.

Ще ж сидять гурти по сходах; Бенкетують вояки,rx п'янить і перемога й добре пальмове вино. Вийти сходами на гору, Та платформа єсть розлога: Колосальний дах у храма, Щось неначе балюстрада. Возсідає на престолі Там великий Віllлі'ПУllлі, Кровожерний бог війни, Дике, грізнеє страшило. Тільки ж є в нім ЩОСЬ кумедне, Чудернаllьке і дитяче. Через те, хоч і жахнешся, Заразом бере і сміх. А придивишся, ТО Й знаєш, Що скидається на нього: Фреска Базельської смерті Та брюссельський Манкен·Писс з ... Коло бога вправо - люди, І Може, точніш було б Гвіuіло-Почлі; це бог війни і охоронець давньої Мехіки. 2 Картини джона Генрі Мартіна (1789-1851) з ассіро-вавілон ського побуту робили З8 30-х років ХІХ в. велику сенсацію. з Манкен-Писс-один із стародавніх пам'ятників у Брюсселі - не зовсім пристойна фонтанова фігура на КРИНИЦІ поза ратушею. Фігу

ра - голісінького малого хлопченяти, якиil ПУСК8€ УРИНУ. направля ючи течійку своїми пальцями; замість УРИНИ тече фонтанова вода, j це нікого не шокіру€ в Брюсселі. Знімок] цього Манкен-Писса дано

в українській київській часописі 4:0ко» 1918 р., N! 6, ст. 9. ЯК бува велико свято, то Манкен*Писса прикрашують вінками та убраннями (іх аж вісім).

Ліворуч - стоять попи. В них із пір'я пестрі ризи ... Отже ж дметься те попівство! Ну, а ЩО там перед богом На ступінці мармуровій? Голомозе, безбороде, у червоній камізольці? То столітній старший жрець. Скулився,- ножі він гострить ... Осміхається ... а часом І до бога підморгне;

Десь до тямки ВіЦЛl8.пуцлю Те підморгування жрече! -

Сам посуплює він очі Та губами ворушить. Тут по східuях напрестолыlхx І музики храмовії Б'ють у бубни й страшно дудять На коров'ячі роги. І бубніння! .. і дудіння! .. А співці співають хором Мехіка нськеє Те Оеит " Наче нявкають КОТИ. Наче нявкають КОТИ,Ті КОТИ, ЩО звуться т 11 r р и, Що хапають на п()живу Не мишей, але людей. Скоро вітром занесуться Поза озеро ті згуки, То й іспанцям в їх обозі Серце шкрябають коти. З-під своїх плакучих вербів Все ГJlЯДЯТЬ вони на місто, Що внизу, у темних водах, Відбивається вогнями. Відбивається, сміється; І здається, ЩО іспанці Опинились у партері Велетенського театру. Віцлі-Пуцльова платформа То осяяная сцена, І Тебе, бога хвалимо (лат.), католицький церковний гімн. Ред,

Де щасливі переможці Граюгь п'єсу: «Людська жертва». Се містерія - ця п'єса; Зміст у неї - стародавній. В християнськім одбуванні

Не така вона страшенна: Там не кров, а вже вино, Там не тіло, як КОЛИСЬ-ТО, А любесенька береться Там тоненька я облатка. Але тут, у дикарів,

Я\арт і грубий, і поважний: М'ясо - так і буде м'ясо, Кров - то буде кров з людини,

Та і гарна ж кров сьогодні: Споконвічно-християнська! В ній нема ні крапелинки Од моресків чи жидів. Радуйсь, раДУЙСh, Віцлі-Пуцлі: Се ж і с пан с ь к а кров сьогодніІ Теплих пахощів із неї Ти нанюхаєшся всмак! На заріз сьогодні буде Щось аж вісімдесят спанців, Ну, й пихатую ж печеню Поїдять твої попи! Бо і піп - то теж людина, А людина хоче ЇСТИ, І живитись, як боги,

Самим нюханням - не може. Гу! загув смертельний бубон, Задудів зловіщий ріг, Себто зараз на платформу Ступить жертвений похід. Тягнуть вісімдесят бранців, Волочуть наверх по сходах. Всі голісінькі - на ганьбу; Руки скручено за спину. Перед богом Віцльом-Пуцльом Іх навколішки схиляють І мордують-тортурують, Щоб скакали гопака;

А такі ж то люті муки, Що одчайні "РИКИ з болю Голосніші, ніж усеньке Людоїдське верещання. Бідна публіка за ставом, Кортес і його ватага! Ох, їм добре·добре чути Зойки змучених братів! І осяяну вогнями Добре бачити їм сцену: Видко й постаті й обличчя, Видко ніж і видко кров. Тут вони зняли шоломи, Поставали на коліна І, за жертви рук поганських, Заспівали «De profundis» '. Поміж тими, що конали, Був Раймондо де Мендоса, Син красуні-абатиси, Що коханся з нею Кортес. ЯК побачив, що у пария Є на шиї медальйон Із матусиним портретом, Слізьми Кортес обіллявся. Тільки ж він шкуратяною Рукавицею своєю Швидше втер їх і, зітхнувши, Став співати «Miserere» 2.

ПlСНЯ ТРЕТЯ

Ось уже поблідли зорі, Ось і досвітній туман Піднімається над ставом, Ніби в саванах мерці. Вже загас і ясний бенкет На покрівлі храмовій, І хропуть попи й миряни На кривавому помості. ! «3 глибини:. (лат.), католицька заупокійна молитва. Ред. 2 «Помилуй» (лат.), початок 50·го псалму. Ред.

477

Лиш остання лампа блпма, І не спить червона курта: Люто-солодко до бога Скалить зуби піп і каже: - Віцлі-Пуцлі! Пуцлі-Віцлі! Милий базю, Віцлі-Пуцлі! Ти ж натішився сьогодні, добре пахощів нанюхавсь? Се ж бо кров була і с пан С ь к а, І курилась дуже см ачно. Носик твій, ласун великий, ЯК нанюхавсь, аж лиснів. Взавтра різатимем коні, Ржучі чудища вельможні: Іх сплодили духи вітру, Покохавшися з моржами. Будь слухняний,- то заріжу Я й обох своїх унуків: Хлопці гарні ... кров солодка ... Вся моя стареча втіха, Тільки ж будь таки слухняний, Дай нову нам перемогу. Бозю! дай нам перемогу! Віцлі-Пуцлі! .. Пуцлі-Віцлі! .. Знищи наших ворогів, Тих-от зайдів, що припхались Із сторін ще невідомих, Із далеких та заморських. Що їх з батьківщини гнало? Голоднеча? чи злочинство? Бо старе прислів'я каже: «Рідний край і чесний хліб». Що їм треба? Пхають, пхають Наше золото в кишені, А мовляли: хочуть дати Нам небесне€ блаженство! ТО ми думали були, Ніби в них істоти вищі, Невмирущі діти сонця, Грім і блискавка - їх зброя. Аж із них - так само людиl От і ніж мій цеї ночі

Вже довідався як слід, Що вони - вмирущі люди. Люди, та й од нас не кращі; А як деякі між ними То й огидні .. , наче мавпи, Бо обличчя волохате. ЯК обличчя ж волохате, Дак виходить, що у штанях ЄСТЬ і мавпячі хвостища: Хто не мавпа, той не в штанях! І звичаї в них огидні, Бо ніщо ЇМ не святеє, Бо, мовляли, пожирають І своїх таки богів. Бозю! Винищи цю погань, Нечестивих богоідів! .. Хай же·ми їх переможем! .. Віцлі-Пуцлі! .. Пуцлі-Віцлі! .. Так молився жрець до бога, І почувся хрипкий стогін, Ніби вітер понад ставом Щелестів в очеретах: Жрече мій, червона курто! Ти зарізав сотні жертв, Застроми ж но ніж той самий у своє старече тіло. Із пропоротого тіла Перекотиться дуща По каміннях, по коріннях В жабуриння-лопухи. Там спитає в неї тітка, Королиха над щурами: «А! здорова, гола душко! Як ся має мій племенник? Чи гаразд віцліпуцлює Під медовим світлом сонця? Чи жене йому з чола Муки й сум прихильна доля? Чи вже дряпають його Чорні кігті Кацлагари, дИКОЇ богині зла, Вмочені в гадючу слину?» Ти ж, душе, ЇЙ так одкажеш:

«Віцлі-Пуцлі шле привіт І бажа тобі, проклятій: Хай джума тобі у пузо! Ти намовила його

Воюватись,- ну, й згубила! Те збувається, що здавна Напророчено колись: Що загублять наше царство Бородаті білі людн;

Іх із заходу примчать Дерев'яні, дивиі птиці. Знов же, єсть у нас прислів'я: «Жінка хоче - бог так хоче». Отже ж двічі бог так хоче, Скоро й сам родивсь од жінки. І найбільше хто сердитий Проти мене, ее ж в о н а, Гордовита пані неба, Чародійниця і діва. ЯК іспанцям, то сприяє, Ми ж - оддані на загин: FI я, бездольний між богам!!, І бездольне Мехіко». Все отак моїй тітусі Ти, душе, і перекажеш, А тоді забийся в нору, Щоб мого не бачить лиха! . Храм завалиться відразу, А в руїнах, повних чаду, Повних пороху та диму, Потоплюсь тоді і я! .. Ба не вмру: бо ми боги Довговічні, як папуги: ЯК папуги, ми линяєм І міняєм тільки пір'я. Я втечу в ворожий край, Що зоветься він Європа. Утечу, а там новітню Розпочну собі кар'єру. Почортячусь: був я богом, Стану тим, що «з нами бог!» Ворог лютим вороженькам, Нароблю ж я там роботи!

100

Буду мучить ворогів, Напущу на них оману. Хай Їм чується усюди Сірчаний, пекельний запахІ Ухнім мудрим, їхнім дурням Буду ставити спокуси, А невинність - лоскотати, Щоб сміялась, ЯК повія. Так! еге ж' .. зроблюся бісом І назву товаришами Сатану та Беліяла, Вельзевула та Аста рту. Ще й тебе, змію гладеньку, О, Ліліто-гріхомати! .. Ти навчи, як бути ЛЮТИМ, ТИ навчи брехати гарно! Правда, тим не обрятую Край свій ~ рідне Мехіко. Але мститимуся люто Я за рідне Мехіко. Звенuгородка в КИЇ8щині.

lO/V/l 1901

ОСТАННЯ ПОЕЗІЯ ГЕНРІХА

ГЕЙНЕ

в мозку нелад ... Клекотять, ЯК у вирі, Гори, ліси і долини ... Далі проглянули з дикого хаосу Тихі і рівні картини. Бачу містечко ... Це Годесберг, мабуть? Він! .. пізнаю за ХВИЛИНКV! ..

Знов я сидю під гіллястою ЛИПОЮ

Біля старенького шинку. Сонце сіда ... - чи не в горло до мене?1 Так там і сухо, й гаряче ... Пане-хазяїне! Пляшку вина! .. Тіль!<и ж ВИНО щоб добряче! .. От і тече уже сок виноградний Просто в самісіньку душу. А заразом заливає дорогою В горлі палючую сушу. Пане-хазяїне! Ще їдну пляшку! Першу я пив без уваги. Ох, вибачай, благородний напитку, Більшої вартий поваги! Пив я тебе, та усе на руїни Преромантичні зглядався: Замок на скелях, кривавий од сонця, В рейнській воді відбивався; Линув іздалека спів виноградарський; ЗяблИl( цвірінькав одважно ... Все те я слухав, а гарне вино Випив зовсім неуважио. Ну, вже ж тепер-от я самого носа Встромлюю в !ІОВНУ чарчину. Перш надивлюсь, а тоді вже і п'ю. Знов же, глядю й на долину.

102

дивно, одначе! Чогось іздається, Наче не сам я, а двоє. Х тось, дуже бідний, зо мною ковтає Разом із чарки одної Тая проява - недужа, безсила; Жовте обличчя - злиденне. З БОлісним глумом те жовте обличчя Дивно вглядається в мене. Каже проява, що він - то це я, Ми ж - не осібнії люди, Каже: ми двоє - оди н чолов'яга, Той, що хорує на груди. Каже, що тут - не шинок годесберзький, Тільки далека чужина: Каже, лежу я в шпиталі паризькім ... Брешеш, блідая ЛИЧИН0! Брешеш! адже я - здоровий, рум'яний, Свіжий, як квітка із рожі. Я ж і сильний ... Я к розсердиш мене, Бійся: ніщо не поможе! .. Звів він плечима. Зітхає: «Дурний!» ..• Тут мій терпець увірвався, І на проклятеє другеє «ю> Я З кулаками напався. Тільки ж чуднота! Що вдарю його Вда РІО своє ж таки тіло. Болю страшного собі завдаю, Сто синяків накипіло. В роті мені з боротьби отакої Все пересохлося знову. Хтів би гукнути: «Вина принесіте!» В горлі спирається слово .... Темно! .. Десь чую: «Хінін і компреси ... Ще ж і мікстуру ... без хіии ... Капок дванадцять на ложку води Треба давать щогодини .. »

12/Vll 1901

ЧАСТИНИ ДРУГОІ

(1903-1908)

МІЖ ДІТЬМИ Безрефлексійна

лІрична

історія

ПРИРОДИ одного

молодого

турчина

Перероблено з османських народних пісень (Вибірка з текстів, зібраних Гнатом Куношем)

когось

КОХАТИ

СЕРЦЕ

ПРОСИТЬ

Прихилила ВИШНЯ Вітоньку низенько; І зрадів дернистий Килим зелененький. Прихиліть якуюсь дівку до душі моєї Ти, пророче Мохаммеде, або ти - Адіє! Тая вітка пару Вишень уродила; 3 них одна - аж чорна, Другая - ще біда; Ізв'ялила в мене серце горда я чорнявка, Не дадась мені в обійии і ота білявкаl

11 прокинулись

БАЖАННЯ

я в воду у серпні ступлю,- замерзає; Навряд чи й сокира врубає той лід ...

Коли ж покохаю, то й шістдесятилітній Стає через мене п'ятнадцять ЛИШ літ! Я ввесь розтопився, зробивсь мов лозинка. Любов і на думці, й на серці палкім; Кохатиl кохати ... І стався я птахом, Що вже не усидить в гніздечку своїм!

104

Обкд,Здиика Apyroї Ч2СТНШJ ~Лальм()вого гіЛJ1Я», 1908

ІІІ НЕВДАТНА

ЗУСТРІЧ

Трависто на пні на айвовім; Обійми юнацькі медові.

Котру ж бороданьчик вітає, Жалші їЙ'все серденько крає: Загортує снігом долини, Наноситься снігу й на ринви ... .. Яка її мати зродила?1 Удержать в обіймах несила!

ІУ «ОН

ЗШдН.

моя

31Pl(O

ВЕЧIРНЯSl!»

Місяченько сходить, ясну ніч приводить; Білий день світліє, над землею дніє ... Хоч і нудяться дівчатка в довгім дівуванні, А як вийдуть на розмову,- страх недоторканні! Вечоріє. Врем'я - молитви читати, І свічки в підсвічник тра вже застромляти ... Ох, який щасниця інший! мила - коло нього! Я ж понурився, чекаю ... - не видать нікого! Звечоріло. Боже! Що я діять мушу? Перед ким розкрию болещі й всю душу? Гостре терня мого ока - вечоре темненький! Що чинитиму без любки я в твій час довженький? Проминув і вечір. Тут одна красуня Зиркнула на мене і пішла, гордуня! Довга косонька ЇЙ путом проти мене служе: Заарканила сірому. та й пішла, байдуже!

V ОП

СПlВА

ВОНА, ВИХИЛSl€ТЬСЯ,

НАСМІВАЄТЬСЯ

Глянь на грони й лози винограду. Глянь на личенько моє прекрасне. Байдуже, чи ти мене кохаєш:

Глянь на мене з сміхом щирим, ясним. УІ

Подивись на виноград, ЯК з тичок він ізвисає.

106

Подивись на брівоньки й оченята мої жваві. І хоча й би ти в душі Злюка був, серджук сердитий, Та на личенько моє З сміхом, весело зирни ти. УІІ ЛОПАВСЬІ

По базарі-торговиці в Пері 1 Походжає дівча чарівне. Олівця у руці вона має, Пише грамоту

вбити мене.

В тебе брови - ТО мім шнуркуватий! 2 Втіш мене: підійди ж бо на час! Хоч оддалені наші оселі, Буде серце єдине у нас ...

Личко неба, як перше, блакитне; Щезла пташка,- зостались дітки: Все в коханки КJJЮЧ ВИСИТЬ на шиї.., А у мене на серці за мки. УІІІ МРИ

САДУ

Я квіт на гвоздиці, пуп'ях зеленистий. Розпукнутись - лячно; тулюсь ІІопід листя. Прийди ж но до брами коханка-любуся, То будь я і мертвий,- а вмить підведуся! Ти - квітка гвоздика недовгого віка.

Ти - рожа, якую не всякий шанує. А я - дак кохаю вже здавна, їй-богу! .. Та ти мов не знаєш за мене нічого. Пахнючого зілля я кущик високий, Об двері твої я обперся, жорстока! Узять мене можеш або й не чіпати, Одна мені доля - твій лоб уквітчати! Я дав тобі яблуко, наче алмазне; Ти кращ од алмаза, красо моя ясна! І Пер а

(або БеЙ.Оглу) - європейська частина Царгорода. буква арабсьн:ої (отож і турецької) азбуки. Пи·

2 «Мім» (М) -

шеться вона так, що й справді скидається на товсту брову.

107

З якого ти саду, чудовая роже? Тебе й морозище зв'ялити не можеl Я - яблуко сам. Не бери мене в руки, Не пхай мого серця в люБОВllії мук!!. А ТО - до міняйла візьми, розпитайся:

Коли я фальщивий, мене й не торкайся '. Самі·тно пишнЯ:ться в садочках тюльпflНlі. А я? Своє серце оддав я коханій. Волю я, щоб шия під ретязь попала) Аби тільки милу рука пригортала. Росте кипарис зелененький у саді. Тебе покохав я всім серцем, по правді. Нехай мені платять і тисьчу дукатів За волос один твій,- не схочу продати. ІХ ЛЮБИСТОК

На городах та й любисток

Зелениться '".

Ох, коли б нам кріпко, кріпко, кріпко обіймиться! На одній перинці Якби-то Нам обойком од кохання аж замліть-замліти! у городах висять сливи Ще й зелені. Все роздерте, мов у дірах, серденько у мене: Я панянку милу Кохаю, Пишну гурію, правдиве янголятко з раю. На городах всяке зілля, Всякі квіти. Процвітають гарні рожі, бо настало літо. Та життя коротке Урожі,Я любов свою назвати рожею lІе можу. --:-:-:---с-

І Не було ніякої 31110ГИ перекласти турецьку гру словами: «алмаз СblН» (ТИ не береш), «ЗЛМ8С-СЬІН» (ТН алмаз). «еЛМ3-СblН» (ТИ яблу КО),- то я мусив перекрутитв обидві ні строфи на інакший лад. :2 По-турецьки сказано не «любисток», тіЛЬКІ! «часник». Бо час НИК зветься в турецькій мові «саРblмсак», а воно СКІІДЗЄТЬСЯ на діе

сліВНу форму «саРblлсак» (<<коли б нам оБШіТlIСЯ», од дієслова с а· р ЬІ Л мак). Та я зважився замінити непоетичного для нас туреЦЬКОN го часника на наш любий український любисток.

108

На городах та й геранія Кvщами

От височиться, гіллнста! Цар поміж зіллями! ЯК два серця в купу Зрослося. Розлучить їх і цареві вже ж би не вдалося. Х

Камінь я на камені Намостив; Голову до подушки Притулив. «Любка надійде»,- я маю на оці И місце лишаю на правому боці. Я розтяв рум'янеє Яблучко. Поділив на штирі На часточки. Взрів я коханку крізь склеплені віка, Тисну до серця ... Це ж подушка тільки! ХІ А

КРОВ

КИПИТЬ

Ллє хвилі Багдад серед міста Багдада; Встромляються в глечик там рожі гарніші: Так само на подушці, в себе в обіймах Кохав би я милу свою найпалкіше. Рушниця набита,- дак треба стрельнути ... Продати б? Не куплять таку дороженну! Ох, важко самому, без любки заснути В ту темную нічку, в ту нічку довженну І ХІІ КОЛИ

Оце б я обчистив собі помаранчу, Середину б рожами повно напхав. Коли б обернулось це в земную кулю, Та й любцю до себе на ній я примчавl

109

Кали б то я був золотая тарілка І був би піднесений милій моїй! Коли б то коханка на сукню набрала, А я - щоб був кравчик: шить платтячко їй! у глеці муки тільки й є, що на спбді;

На бога одного сподіванка вся. ЯК буде моїм теє любе дівчатко, Старціl піде в жертву вам свічка оцяl

ХІІІ ДОРОГА

ПАМ'ЯТКА

Намітку-хустку я нап'яв; Став рожі рвати для дівчини; Та як згадав саме дівча -Понюхав жадно ту хустину. Мережана, вона моя! Любуня з голови здоЙмила. Вогкі ж очиці утирать Взяла мою ширинку мила. Я з гір Текірських. Оповив Я голову, бо маю рану ... Суперниче! Од хустки геть! Намітку цю дала кохана.

ХІV ВОНА

МОЯ!

Пташку я посадовив на гілці, Крила-піренько пістряве. ЩО З3 в дівчині я закохався! Очі й брівоньки чорняві_ Рожу в глечику постановив я Посередині у саді: Дукача-червінця я'навісив На чоло моїй принаді. Глянь на місяць і на зорі в небі; На даху - дівча прекрасне. Місяць - мій. мої - зірки й дівчатко. Все - моє, моє все власнеІ

110

ХУ НІКОЛИ

ТЕБЕ

НЕ

ПРИ3АБVДV!

я спускався вниз із того замка; Ти гукаєш,- зараз я й явився. Чепуришся ти, а я - мов сірка; Ти дмухнеш - і я вже запалився! З'їхав з замка в діл; в кущах нарцису Я припнув свойого кониченька. Для дівчати з сині ми очима Я сім гадів вислужив тяженько. ! неначе я в морській безодні; Безвість тут, спитать за тебе ніде; Час-година уплива без любки ... Жити так - зовсім не зветься жити! ЯК моріг тонкий-низький -- не косять; Скала мутиться вода - не п'ється.

Кажуть; «Любку кинь». Оце - нізащо! Бо солодка ж любка, мила серцю! ХУІ 'АОГО

ЖЕНV1'М

ВІН

ОД'ІЖДЖЛЄІ

Небо зорями-намистом ЗО.10ТИМ укрито; Милий бей мій од'їжджає, їде до Єгипту. Хоч би сніг мені був по коліна. Я за беєм-серденятком навздогін полину. Принеси трави, куріпко, листя зелененьке! Принеси листок од любка, писемце дрібненьке! А як довго буде він бариться, Хіп за комір! Та й тягни його до мене, птице. ХУІІ РО3ЛУКА

Гірко-важко я здихнув грудима, !здвигнулись з місця гори. Де ж мені не плакать, не стогнати?! Одняли коханку-зорю! Я - достоту китиця перчиці,

! лежу в вас на столі я; Хоч обличчям весело ПИШАЮСЯ, у нутрі ж поломенію. 111

О, коханко з шаллю на ГОЛОВltil В гори-нетрі утікаймо! Не зазнали в цьому світі щастя, За труною одшукаймо.

8 липня 1890

року_

ЗвенигQродка на Київщині

ЛІРИЧНІ ПОЕЗІІ

повісті

«За

СВЯТИМ

Єфремом

Сірі ним»

І. ПРОКЛЯТА СМОКОВНИЦЯ (Посвята для тих, хто виріс серед злиднів та й без nрихильногQ слова)

При шляху зростала смоква на камінню ... Хто ішов - топтався по її корінню .•. На палючім сонці ... без роси й води ... Ще на ній ніколи не росли плоди. От ішов учитель,- забажав він сісти; З довгої дороги забажав і їсти; Став шукати плоду в смоквинім гіллі. Не знайшов нічого - та й прокляв ЇЇ. Припочить під нею сів 3 учениками. Луснуло коріння в них попід ногами, Та й усохла смоква ... Бідне деревце! Ти росло без плоду ... Винно ти за це?!

16. 1V 1906

БЕЗМЕЖНА ЛЮБОВ

11 ЩАСТjl

Ти спиш чи дрімаєш?. Заплющені очі ..• Сидю коло ліжка ... Годинник стукоче ... Беру твою руку, ласІО!Ю її І тихо голублю я пальці твої. І бачу найкращу на світі хвилину:

Люблю я всім серцем прекрасну Якої й мізинця не варт увесь я, А знаю, що Ц і л а людина - мояl

8",

113

людину,

КІНЕЦЬ

ТОМ)'

ЩАСТЮ

ІІІ

То не мила злегка торгає Уночі моє вікно:

То нудьга потайно грюкає В глиб душі, у саме дно. Ой не хочеться прокинутись, Гнати сон солодкий свій! .. Але мусю, вірна любонькоl Бо віддавна вже я твій. І чи хочеться, не хочеться, А з постелі я встаю І вітаю знов товаришку Незрадливую мою.

МІСТИЧНЕ

11 МОЛИТВА

Пташенятко мале у гніздечку пищить, На квиління його - зараз мати летить. Чи ж я марно стогну: «Батьку! Авва-отець! Прилини ж ти до мене! дай мукам кінецьІ» Я не в іри просю: в вірі щастя нема. Я не раю просю: рай - святая тюрма. Я палюсь, я горю, бо тебе хочу з н а т ь, Хочу б а ч и т ь тебе, доторкнутись, обнять!. ІІІ ПОХВАЛА

П)'СТИНІ

(/з С8. Єфрема Сірійця)

доки дикий звір самотою в пустці живе, не знає він батor'а людського та пужална. доки дикі кози в горах держаться, не хиляться вони перед тим, хто забажає іх обстригти. Вважай на дикого осла-онагра в степу: ніхто йому не "ідає на хребет. Подивись на сарну в пустині: ніхто не ~'кубе її волосінь. Глянь на оленів, що на верхогір'ї: не підпадуть вони під ярмо. Вважай і на вовка: не їстиме він одваженого та одміряного оброку.

114

Глянь-но на куропатву, що по ямках та щілинах ту литься: не з мірки їсть вона зерно. Ти й на дикого барана подивися: чому він не піде до людських осель? Лев, доки в пустелі, це - пан собі, і все йому єсть. А чи бачив ти лева в городах, у звіринцях? Навдивовижу він людям і на глум! Нехай-но орел зів'є собі гніздо над хатою,- осліпне з диму! Коли дикий онагр або сарна заблукають до люд СЬКИХ домівок,- горе ЇМ! 51к зійде олень з гір до чередників на діл, позбудеться чудового вінця на голові своїй. Дикого барана оточать брехливі собаки і обшмагають йому рунисту шкуру. По паде куропатва у людську сіть, не пожаліють ловці гар ного ії пір'ячка. Дивись же на диких звірів та й біжи в степи та пуст ки. Не кидай гірських вертепів та скалистих печер, щоб поховані там трупи не були щасливіші за тебе! .. 12.ІІІ

1906

сон ХРИСТОВОГО ВОРОГА

Зневажений, покривджений лежав я Та й з дикою ненавистю благав я: «О, боже всеєдиний! .. озовись! .. Помстись за мене ворогам! .. помстись! .. » І я заснув, потомлений журбою. Аж бачу: став Ісус передо мною І каже тихо: «Гріх таким мольбам! Господь сказав прощати ворогам». 51 угнівився: «Геть з мог6 порога! 51 визнаю є Д и н О г О лиш бога, А ти казав, що є тройко богів ... Не слухаю ж од тебе жодних слів! .. » Ісус одрік: «Казав я: син Я божий, Дак божим сином бути всякий може!. Ніколи ж не казав я, що я - бог; Єсть бог один, богів немає трьох. Той бог єдиний - батько він над нами; Він хоче, щоб усі були братами. Ти ворогам своїм усе прости,Дак сином божим зробишся і ти.

115

За ворога молись ... люби ЯК друга ... І з серця вилетить усяка туга, Ввіллється в душу щастя ... будеш рад ...

І станеш ти й для мене рідний брат». Це кажучи, глядів він так прихильно, Що я схилився перед ним безсильно І щиро вигукнув, з плачем гірким: «Дай, боже, щастя ворогам моїм!!» Ах, що за чудо сталося зо мною! Солодкі сльози вдарили рікою ... Кому ж я маю дякувать за те? Благословен у бога ти, Христе!

5·

ПОЕТЕ! ХОВАйСЬ ОД ЛЮДСЬКОГО ОКА!

(Думки та рефлексії)

НА

ФАБРИЦІ

Якось Я стояв, задумавшись, Коло ткальної машини: lЦ6 за взори, що за тонкість у шовкової тканини! А диви: сама машина Ані-ні не звабить очі: Вся сіренька, вся буденна ... Монотонно так стукоче ... Ти - поет - така ж машина! Ткань думок твоїх - чудова, А життя - зовсім сіреньке І буденна обстанова. В тій буденній обстанові р а з побачивши поета,

Дехто й думає: «Чи вийде Щ6 путяще 3 Назарета?»

116

11 сНА А

НЕ

ньому ЖИЛЕТ,

ПОЕТИЧНА МАНТІЯІ:.

я к на тебе найде Віщий дух, пророчий, Ти, гляди, не стався На людськії очі. Бо сучасні люди, Чуючи пророка, Кажуть: «Де Ж на ньому Мантія широка?» Ім пізнати важко Дух, огонь поета, Ім би треба мантій. Мантій, не жилета. Ну, й тебе самого Обгортає сором, І вогонь твій гасне Ще й стає докором.

30.

ІХ

1903 ІІІ

ВНОЧІ

НА

САМОТІ

Кннжку суфія-аскета, Превеликого поета, Цілу ніч читав я ШИр0 І в його схилився віру, І уста мої шептали: «Хоч приснись, мій ідеале! .. АхІ щаслив ТОй чоловік. 3 ким ти жив був цілий вік!» І не встиг я це сказати _. Увійшов дервіш до хати. Сів він. Дивиться на мене ... Все на нім брудне, злиденне: Шмаття - дертеє, смердюче, На ногах - якісь онучі; А поганий піт од ніг Ледве нюхати я міг. Похитав він головою, Каже: «Житнму З тобою ...

117

Будем разом їсти, спати, Буду пильно наглядати Книжку ти яку читаєш, З ким говориш, де буваєш ... Твій я буду судія.Будеш весь такий, як я ... » Голос хриплий, деспотичний; Вид його - неестетичниЙ. Хоч душа його й вельможна, Ноги ж ... дихати не можна! .. Аж заквилив я з одчаю: «Ні! .. покинь мене, благаю! .. Ідеалом - б У д ь мені, Але жити разом - ні!»

IV Це був сон. І - хочу вірить Не прогнав би я аскета. Але сон був добрий образ долі кожного поета. ТИ, поете, не дивуйся. Що т е б е не дуже люблять, Що твоІ читають вірші, А тебе й не приголублять Чи поетів, чи пророків Люди хочуть лиш читати, А не хочуть жити разом; Ба не можуть і впізнати.

12.

1903 6.

ПРО ВIРШУВЛННjI

ЯК радіє душа, як спокійно в груді,

Не складаю я віршів тоді. Щастя - вільна газеля: тіка од клейма. СК,ilжеш голосно: «ЩастяІ» - вже щастя й нєма. А нудота - боа: заціпила - й держить. Ти б мовчав,- та не можна! .. щемить! Вірші - вигуки з болю, бо легше стає, Як вигукуєш НИМИ боління своє.

118

7. (3

до ЧИТАЧА

перського поета Гафіза, ХІУ В.; .м

66)

«Книжку рожі» розуміє Соловей, її співець. Х то гор тне один листочок Не читач такий людець. 3 «Книги мудрості» не варто «Про любов» смикнути вірш. Бо і мудрості ие вивчиш, І любов пізнаєш гірш.

80.

ХІІ

1908

В НЕВОЛІ 8аріацП на свої та чужІ темн. 1з прелюдії до неаВТОбіографічного містико~аскетичного циклу сКнига саМОТИ:t

СТІUНИn

КАЛЕНДАР

(На турецьку те""у з Hiгap~XaHYM)

Кожним ранком на висячий Календар я поглядаю. І листок його вчорашній Я злорадісно зриваю. І, зірвавши, люто нищу ... «Ну, вже більш тебе не буде! Пропадай, погана ДНИН0, ДНИН0 туги та зануди! .. » Та чого ие я радію. ЯК деру той день ледащий? Бо невже я справді вірю, Що новий день буде кращий?!

11 ДЕ

СПРАВЖНЯ

НЕВОЛЯ?

Немає в світі гірше над неволю. Та можна ж про неволю й забувать: Служити деспоту, його вволяти волю, Душі ж йому своєї не давать. Коли йому мої праuюють руки, А серие спить, баіІдужно, без докуки, То Я скажу, що я не раб безсильний, Я вільний.

120

А єсть! справді рабські! кайданю Оддать людині душу всю свою, Радіти, як вона ХОЧ іноді погляне, Та й денно-нічно думати про ню, І не могти вже видертись на волю, А тільки нарікати на недолю ... О, ганьба й соромІ рабське почування

Коханняl

ЖИВУ )'БИТИR

арабського, 3 .Хамdсu», М

494, VlIl

вІку)

Ти,бачу,прихилилась До ворога мого. А я за місто тебе Знайду хіба кого? І лину я од тебе, ЯК лине од стрільця Пораненая сарна .. , Недовго до кінця.

ІУ

СЛІЗІ,.

СЛІЗІ .•

Повідають люди: «як ліпив людину. Бог зросив водою пересохлу глину; Та підкрався демон; видушивши воду, Підмісив він СЛЬОзи в людськую природу. Через те нас нудять смути та печалі, А єдиний спосіб, щоб вОни мовчали, Вип л а кат ь іх щиро, ГОЛОСІ-Ю ЧИ тихо, Щоб із слізьми разом вилилось' і лихо ... » Ох, мені тим ліком погоїтись трудно: Сліз мені немає, а в душі так нудно. Вже й душа згоріла, а сухії - очі; Серце перетліло, а ридать не хоче ...

121

УІ ВЕСНЯНА ОРГІЯ

(В

pendant

І до Шлегеля)

Сад цвітучий ... Дух пахучий ... Тепла, гарная весна ... Ми гуляєм, ми кружляєм Кубки доброго вина ... Хор дівочий .. бистрі оч! ... Взяв-обияв ... Веселий глум ... Вже не знати, що й бажати ... Звідкіля ж на серці сум?1 Чом до серця тихо ллється Струйка злості, не добра?

Чом між мною і юрбою Повстає чиясь мара? Чом, де сміхи й любі втіхи, Піддаюся я нуді, І з одчаю знов бажаю

Зіставаться в самоті? Ставрополь Кавказький,

2211V 1908 УІІ НЕ

ВОНА!

~XaMдcu», М

491,

арабського)

Все одкидає душа,Давньої хоче любови; Тут не потішить багатство, Ні товариські розмови. Марне, щоб давню забути, Любки нової шукаю: Ледве схилюсь до нової Давню ще більше кохаю. УІІ(

.Хамliсu», М

519)

Любились ми дуже, й було нам байдуже До світу й людей, Глухі до ворожих, глухі до хороших Людських речей. 1 В доповнення, відповідно (франц). Ред.

122

Та приязяь - одмінчива: любиш ти іншого. Я ж надоїв! .. І став я шукати собі для розради Новітніх друзів. Вдаюся я з ласкою; люди - з опаскою ... Що ж їм стає?! Не вірять ,ті люди, щоб міг я забути Кохання твоє! .. ІХ НІЧИНА

C8IДOl{

,Хамаси» • .м

504)

Виглянь у вікон це, весну привітай. На піску розрісся ароматний гай. Бачиш тінь старого, темного горіха? Там спитай про мене, тихо ... тихо .. тихо .. Він тобі нашепче, що в часу нічнім Аж до сходу сонця я стояв під ним; Наче вбогий старець, простягав я руку До твоє; хати ... і любив цю муку! Він тобі нашепче: сонце як зійшло, То нов ії перли в світі ізнайшло: На очах дрижали дві важкі сльозини, Наче із намиста буйнії перлини. Чую, люди славлять: «Ах, весна-красна!» ЯК тебе я бачу, це мені весна. Чую, люд боїться: «Холод, непогода!» ЯК тебе не бачу, це зима й негода. Ах. згадай про мене! Думай зле ... ЗJlіснё .. , Тільки ж думай, ду м а й! пригадай мене! Все тобі прощаю: те, що ниють груди, Те, щО ;Х рука ми тисну я з зануди. х ЩАСТЯ

ПТАШКА

ПОilОХЛИВА

Ще недавно так радів я: «Люди! .. чуйте! .. я щасливий!» А тепер сидю безрадний, Самотливий, мовчазливий. Щастя, щастя! коло тебе Треба й дихати несміло.

123

Ти - як пташка: чуєш голос, Зараз пурхl і полетіЛОl Сочі на Кавказі,

4/ІХ

1903 ХІ ЗА

ЩО

ТЕБЕ

ЛЮБЛЮ,

І краси в тобі нема, І душі я не хвалю, І не любиш ти мене, За що ж я тебе люблю? Ах, назавсіди одна

Буде відповідь моя:

«Се

Се

тому, що ТИ єсть ти;

тому, що я єсть я».

ХІІ БЛУК:АННЯ

арабського. Із Ах,аса Ансарl.

VII-VIII

88.)

Я терпів, я мовчав - та й сказав їй: .Люблю». А вона розгнівилась на смілість мою. Закипіла уся - і прогнала якраз: «Одтепер ТИ не смій і ходити до нас!» Я тиняюсь, бродю коло дому ЇЇ ... «Чи не вгляну тебе?!» - то всі думи моІ. До сусідів заходю ... - сюди чи туди ... А душа моя там, де не смію зайти. Я раніш не ходив до знайомих своіх; Щоб розважить себе,- заглядаю до всіх. Бачу, НУДЯТЬСЯ вже, ЯК явлюся я де; Чую, шепчуться тихо: «Знов він ідеІ» ХІІІ ЧИ

НЕ ЗЛ МОРЕМ

МОЯ ДОЛЯ?t

я іду до моря безбережного І вдивляюся ... Чи не долі із землі заморської Дожидаюся?

124

Підпливає корабель ... з товарами З дорогими; Лиш нема моєї доленьки Поміж ними! .. Знову тихо ... Самота ... І сонечко Закотилося. Щастя, щастя! де ти там у виріі Забарилося?

ХІУ в ПОТОКАХ МІСЯ"ЧНОГО СВІТЛА

Місяць ліг на море Золотим шляхом ... Ось надходить хлопчик З НИТКОЮ, З гачком; Кидає, як вудку, В ЗОЛОТИЙ потік ... «Що це?» - усміхнувсь я. Він - поважно рік: "Хоцу наловити Золота того ... » .. .хлопче! чи не символ Духу ти мого? Ми чекаєм шастя ... Се ж дитяча гра, Я к r а ч о к - пор О Ж н і іі, І в о н 0 - мар а. Дербент коло Каспійського моря, ІВ/ІХ 1903

ХУ БЕРЕЗА (На

ПІД

ІНЕЄМ

оlвночl)

Ніч минає. Не лягаю я; Цілу ніч сидів без сна .., От і ранок загорається. Я. підходю до вікна.

125

На березу жовтолистую Сніг нависнув, наче шаль ... Так мене мертвечим кружевом Оповив холодний жаль. Сонце сходить. Я всміхаюся Мертвим осміхом блідим. І так само смутно блимає Гілля в світлі золотім. ХУІ МОЛИТВА

Сонце ясне! Сонце волі! Визволь із тюрмиl Розтопи мої кайдани, Вирви дух із тьми! Сонце ясне! Сонце волі! Скинь мій рабський гніт! .. дай з в'язниці і з тортури Видертись на світ! ХУІІ НА ТОРТУРНИХ

МУКАХ

(Заповіт)

Без молитви шпурніть мого трупа В підтюремнії мури. Надпишіте, що був я злочинець І загинув з тортури. Напишіть, як мене підпікали. В жар поклавши грудима; Свердлували мій мозок нещасний, Рвали серце кліщима. Витягали мені мої нерви, В кров пустили отрути, А вночі пригнітили камінням, Щоб не міг я заснути. Геть безсилий лежав я , конав я; Не хотіли жалітиl Бо злочин мій направду великий' Я ... посмів ... полюбити. Москва, 31Х

1903

В ЛІСІ ЗвичаАнl ілюзії, якІ трапляються поетзм

ВНОЧІ

в темнім лісі я уп6ночі блукав, Докн місяць понад лісом засіяв. Бачу стежку ... Продираюся по ній ... І ... виходю я на галяву як стій. Тут, засліплений, спиняюся на МИТЬ: Онде- скеля .... Вся алмазами горить. Перед скелею сріблиться течія ... ЯК тут гарно! .. Аж тремтить душа моя! Між алмазами, он, мріються квітки ... Орхідеї ... хризолітні колоски ... Цілу нічку в тому місці я стояв І поезії в душі своїй складав.

11 ВРАНЦІ

Що ж я вглядів, скоро сонечко зійшло? Не алмази там були, а бите шкло.

І не скеля то, не чарівний потік, Лиш калюжа та нагорнений смітннк. Що росте там,- не чудовії квітки, А бур'ян та пересохлі будяки. І виходить, що в поезії нічній Я радів на бите шкло та всякий гній! .. Гірко,тупо на душі мені стає; Нащо зникло любе марево моє?! Нащо гарне, що в душі моїй жило, Обернулося з алмазу в бите шкло?l

27/11 1908 127

ІІІ тиХОI

ОСЕНІ

Сонце дрімає в осіннім гаю. Мовчки на стежці вузенькій СТОIc Листя спадає ... пожовкле ... сухеє ... ... Тоскно мені;що життя - самітне. Ось я до сосни щокою припав І спазматично щепнув-простогнав. «Ах! що зрівняється з мукою тою: Жити на людях зовсім самотою?» Чую я гомін,- шумить синій бір; Чую й від сосни прихильний докір: «Хто мене може отак обнімати, Певне ж, для нього я - рідная мати». Тут осміхнулось і сонце ясне: .Чадо кохане! забув ти мене. Ти ж бо поет, ти - між сонця синами; Вічно люблю я вас, вічно я 3 вами». Ще зацвірінька.чи й сірі пташки: «Всі МИ, поете, твої сестрички. Всі тебе любим, тебе не покинем ... Дай заспіваймо всі хором єдиним! .. » Щепче вітрець: «І мені ти будь рад. Милий поете! я ж рідний твій брат ... > Ліс шелестить ... І природа вся кличе) «Не самітний ти, чудний чоловіче!» 3lХ

1903

ПЕРЕД ПОРТРЕТОМ (Замість напутнього слова книжці своіх ВіРШіВ) горы роса

ГелвоуискЬІ, да не с'Ьнидеть ниже Д'ьЖДЬ на

БЬ!,

яко таМ0

поврьжен'Ь БЬІСТЬ ЩИТ'Ь сИЛЬНЬШХ'Ь! Болt.жду о тебt., брате мои, Иона фане, в'Ьзлюблен'Ь ми бмв'Ь зt.ло!

ПрtБblСИСЯ люБы

ТВОЯ

ОТ'Ь

мене

паче любnве женьскы . (Друга книга царств,

Ти був живий, як вірші ці писались. Я раз у раз тобі їх ніс на суд. Хвалив ти дещо; часом - дуже гудив ... Та я не сердивсь на твої догани, Бо я л ю б и в тебе ... любив, як брата, Твоя душа - була моя душа. Ти, Вікторе, мені був йонатаном. І ти помер ... Я знав, що ти помреш; Я знав, що мус и ш ти мені померти, Бо гарна мрія довго не живеТому, що для життя вона надмірно гарна. І чуючи, що смерть твоя надходить, Сказав зробити я твого портрета, Щоб на портреті був з тобою й Я,На вічну пам'ятку про нашу приязнь. Тепер глядю я на твого портрета, На сюю « В і ч н У пам'ятку» собі, І тихий жах мені холодить душу. На тім портреті ти сидиш у кріслі І дивишся розумно й сумовито, А на поруччі - примостивсь і я. І я - зіперся об твоє плече,

9 m

129

/,2/-26)

Щока моя - торка твоє волосся ... Гляджу - і страшно на душі стає: Що коїться в гнилій, в()гкій могилі З твоєю головою і очима, Очима, дзеркалом душі твоєї? .. Що коїться 3 волоссям, що до нього Прихильно притулився Я щокою? Оте волосся, у вогкій могилі, Гнилою пасокою перелипло Та й обернулося в ковтун слизистий, І я б лицем до нього не діткнувся! .. Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні, Що лагідно гляділи в божий світ, Що в них горіла божественна іскра, Вони - в могилі, пара міхурів, Гноїстих, і липучих. і холодних; І я б лицем до нього не діткнувся! .. А тії думи, ті високі думи, Чудові ідеали, що роїлись у голові твоїй, під гарним лобом,

Що з ним и сталося в сирій землі? Вони перевернулися в черву, В склизьких, бридких, гадючих робаків, Що порпаються, тискаються, лазять у перегнилому твоєму мозку ... І не захтів би знати я тих дум! .. Невже ж це правда?! І невже ж ти весь, Прекрасний, благородний, добрий Віктор, Що божим полум'ям колись горів,Ти Є ніщо, і гірше, як ніщо?! Ти тлінь тепер, погане мертве м'ясо, Потала для могильної черви, Неначе труп якоїсь товаряки?! Збожеволію я з такої гадки! Ніщо! .. ніщо! .. Безмежнее ніщо! Москва

лютого

1908

року

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

1917-1920

в ТРАПЕ3УНТІ Спомини 3 лІта

коло

ТРАПЕ3УНТСЬ~ИХ

3РУИНО8АНОГО

СВЯТИХ

МОНАСТИРЯ ПОНАД

1917 р.

ПЕЧЕРНИХ

САВИ

КАПЛИЧОК

ОСВЯЩЕН ного

ЦВИНТАРЕМ

ВИСОКО-ВИСОКО над Трапезунтом Видко печери святії. Он кипариси. Он - круча скелистая. В скелях - і церквиці тії. Хід до печер - весь камінний, білесенький, Аж понад море блискоче: Всякий, хто в'їде в сагу Трапезунтську, Вгору зведе свої очі. Кажуть, каплиці оті обмуровано За Костянтина й Єлени ... Скільки ж народу до них приглядалось! Греки й грузини ... Вірмени ... Люди із Генуї ... Люди з Венеції ... Потім і турки-османи ... А з запорозьких чайок додивлялись Ви, січові отамани! -Так і здається: тихцем підпливаєте Вдосвіта ви до затоки. В човні передньому - сам Сагайдачний, Пишний орел ясноокий. Мов на маяк, поглядаєте здалека Ви на горішні печери.

Сунетесь нишком, щоб вас не зачули Збоку турецькі галери. Солодко спить бусурманська залога Разом з пашею Алканом. Ой. та чи солодко їм прокидатись Під січовим ятаганом! ..

131

Солодко-радісно другі прокинуться Бідні вкраїнськії бранці: В тюрмах запхнуті, до каторг прикуті, Вільними встануть уранці, Тюрми - одчинено, Бранців - одзволено. Гуки, . ЩасливЕ стрічі", З вільним народом, з багатою здобиччю Іде козацтво до Січі, Геть одпливли"' Трапезунт - у тумані... Тільки печери біленькі Блискають, мов на прощання гукають; «Ідьте собі здоровенькі!»

11 КРЕМЛЬ~АКРОПІЛЬ ТА СОБОР

СВ,

ЄВГЕНІЯ

Кремль, Руїни, Дика вежа, Низка стін до побережжя.

Загадався Я'" Стою"' Давнє-давнє будувания", ".для чужого панування Над тубільцями в краю! Не стояли ції стіни Вільно тут жили грузини (Се ж бо «колхів» сторона) І А насунув люд з Еллади, Щоб Колхіду здобувати,~ Став Акропіль і стіна, Роки йшли, Були римляни, Цісарі Діоклетьяни; Знов Акропіль поновивсь, Юстіньян", за ним Комніни Підновляли ції стіни", А навкруг народ томивсь, Подивлюся я направо,,, Тут - яруга величава, А за яром - знов гора, Там на скелі височенній Храм старий,- святий Євгеній, На Акропіль позира, Приглядається похмуро До кремлівського він муру,

132

Мов грозиться: «Ворог - тутІ Бо владі твоїй мерзенній Ворог -я , святий Євгеній; А за мною - простий люд ... » І стають передо мною Довголітньою юрбою Літописнії згаДІШ: ЯК пишалось візантійство,

Я к боролося ГРУЗИНСТВQ За права свої людські. Затремтіли візантійці В чотирнадцятому віці: Встав народ з охресних земль. На Євгеньїв дах і стіни Вдерлись лази, ті грузини, Та й обстрілювали кремль. Правда, зле пішла облога: В візантійців - перемога; Ще паніли цілий вік ... Та як турчин тут з'явився Люд до турчина схилився. Кремль упав, і цар 'зник ... Вже Акропіль у руїнах; По товстих, могутніх стінах Всяка поросль пороста. Та Євгеній - невблаганниft: Він на замок занедбаний ДQсі хмуро пог ляда. І((

Є8ГЕНІЄВА ПЕЧЕРА в

яру ТАБАНА·ДЕРВ

Між церквою Євгенія Акрополем крутим Журкоче яром річечка

В камінню претвердім. В западині між скелями Печера без дверей: Се ж там Євгеній праведний Ховався од людей. Се ж та м його застукав був Тиран Діоклетьян, 13З

Довідавшись, що праведник Пристав до християн ... Ступнув Я до середини: Тут сутінь ... вогкота ... Та досі ще витає тут

Душа ЙОГО свята. І наче ХТО схиляється Та й шепче з небуття: "Чому тн щир" віру~ш, За те віддай життя!»

ІУ

КРЕМЛЕВQМУ

(КолишнІй

uерквl

МЕЧЕТОВІ Богородиці

ОРТА·ХИСАР ЗQJlОТОГОJlов(1)

Над дверима стародавній напис: «І м пер а тор ці с а рАд Р і ан». Кажуть, був колись тут храм поганський, Далі стався храм для християн. Завершили геть усе - Комніни, Мануїл та Алексій царі; ие ж од НИХ у золото вквітчалась Пресвятая діва в вівтарі. ЯК настали турки в Трапезунті Обернули церкву на мечет ... Все тепер москови звоювали: Тут архів і вчений кабінет. Гори книг ... документів ... та грамот ... Потомились люди, кладучи ... І над тим усім бумажним царством Пан - один. Це я. І ось ключil Я щодня, з великим брязкuтінням, Одчиняю браму в свій архів. І мені наЗУСТj)іч вилітають Цілі хмари сірих кажанів. Затуляється за мною брама І мене од світу закрива .. Під важкими арками мечету Скрізь панує тиша гробова.

134

2 Час мина. Пливе година. Я працюю без упина. В товаристві кажанів Порядкую свій архів. Притомивсь ... А за плечима Віє сила невидима, .. Шепотить: «Забув про те? Тричі місце тут святе! .. Тут і стіни - повні віри! Сотні літ благання щирі Обвівали божий храм Крізь пахучий фіміам .. » Я схиляюсь на колону. Чую: гімни Аполлону ... «Алілуя» християн ... Спів журливий мусульман ... Линуть співи в вікна, в двері ... Шелестять мої папери ... Я неначе в тихім сні, У своїй самотині.

3 Коло мене мріються дві тіні ... Витязь,турчин - то мертвець один ... Другий має грецькую корону: Імператор Алексій Комнін. Тіні - легкі, носяться на крилах, Прозірчасті, наче сітка й ДIIМ. ЧОМ на мене дивляться з докором? Що питають поглядом німим? ОХ, я знаю, що то за питання! Онде ящик збитий із дощок. Коло нього привиди й СПИНИЛИСЬ: В ньому купа в л а сни Х і х кіс ток! Цар і турчин мали тут гробниці; Був давно припав над ними пил. Та торік прийшли сюди москови, Одкопали кості із могил. Помішали іх обох докупи Та й здали в архів оті кістки. IЗ5

Хто тепер іх розбере на світі? Розпізна обидва кістяки?! Поміж ким я поділити мав би Цей кістлявий, перебитий тлін? Що для турків буде, що - для греків? Де - Оглан, де - Алексій Комнін?! ..

Тіні смутно дивляться на мене .. . В серці жаль, і навіть переляк .. . І, як глум, чорніється на труні

Збоку напис:

«ill

уст О век!! Й кан ь Я к.

V ГJРСЬКИИ

ГРЕБІНЬ

сl0 ооо

ГРЕКІВ.

я в горах над морем, на високім Таврі. Хвилі пруть на кручу, як іхтіозаври. А в затоці - мирно: тиша там, не бунт; J розкинувсь город, давній Трапезунт. Я не зміг остаться зараз там, у місті. В мене славне свято: з України - вісті. «Україна - вільна!» вчув я новину. І подавсь у гори! вільно тут зітхну. Он - гора словутня. Звідси води Понта Вперше заблищали людям Ксенофонта. В нетрях азіатських збулися надій І отут їм море бликнуло як стій. «Талясса! - гукнули.- Море! гляньте, море!» Годі продиратись через нетрі·гори! Талясса! дорога в милий рідний край: Там за синім морем воля, щастя, рай! .. З того часу збігли довгі-довгі віки. А мені здається: досі чую клики J ладен гукнути з еллінами сам: «Вільная дорога вільним кораблям! .. » І тобі, Вкраїно, вільная дорога Зараз заблищала до життя нового. Ти одкритим морем сміло попливеш! Ти новітнім щастям гордо заживеш! УІ УКРАШСЬКЕ

КЛАДОВИЩЕ

ТУРЕЧЧИНІ

ЯК вертать до Трапезунта, Треба знов іти горами.

136

І отам єсть верхогір'я, Геть засіяне хрестами. Приглядаюсь до табличок: «Рядовой Мірошниченко» ... «Рядовой Богдан Безпалько» .•. «Рядовой Тарас Тимченко» ... Земляки мої ... вкраїнці ... Сила-сила вас померло! І оце: Вкраїні - воля, Вас - земля чужа пожерла! .• Рідні! нащо вам СУДИJlОСЬ Тут загинути в недолі, Не вернутися додому, Не зазнати щастя-волі! Гей, чи чуєте в могилах Ви моє ПОЗДОРОВJlення? Прокидайтеся, радійте! В нас великдень, воскресення! Воскресайте всі до щастя! Час паніти! час радіти! .. ... Та мовчать німі МОГИJlИ ... Щастя - тим, хто має жити. Влітку У Траnезунті

1917 року

ІЗ ДАВНЬОІ пЕрсы(ІI ЛlРИI(И

ПЕРЕДФІРДОУСІЄВИХ ЧАСІВ, ПОЧАСТИ ЗА САФФАРІДСЬКОІ, А ПЕРЕВАЖНО

ЗА БУХАРСЬКОІ САМАНlДськОІ ДИНАСТlІ Х в. Українські переспіви з перської МОВИ І І

САФФАРІДСЬКИЙ ПОЕТ А Б у-с Е Л І К ГОР ГАН С Ь кий (ІХ 6., за часів КНЯЗЯ Амра ібн·ЛеЙса,

879-900)

Ти серце в мене вкрала Сітями гарних вій: Як віями моргнула, Зробився я не свій. І хтіла б, щоб тобі я За шкоду заплатив! .. Обкраденнй платив би?! Це диво з добрих див!

до любоі

А Б У-ЛЬ-МQЕЙ ЯД

БЕЛЬ ХСЬКИЙ

дівчини,

червоною хеНJlОЮ

що

покрасила

нігті А пучки

Чи не кров'ю тн, голубко, Пальчики красила? І Перські тексти я найчастіш беру з антології Овфі (3 початку ХІІІ віку), критично надрукованої Ед. Брауном у Лейдені (19031907). Значно павніш од Брауна дав вибірку (і 3 Овфі, і з других перських днтологів) Герман Ете в юбілейному Флейшеровому збір никові «Morgenl.i:indische Fогsсlшпgеп» (Липськ, 1875) та в деяких інших наукових виданнях Ніll·lеччини. А наЙЗРУЧНіШ користуватися тими перськими текстами, котрі подано в перській хрестоматії мого

приятеля

МіРЗJJ Абдулли

Гаффарова,

138

т.

(Москва,

1906}.

ЯК смикнула в мене серце

Пучки заюшнла! Гарна рученька у тебе, Та жалю не знає: І душі біда, і тілу, Х то її коха є.

ІІІ РУДАКІ

(Помер коло

954

р.)

Веселися! .. Веселися З чорноокими дівками! Наче вітер, наче казка, Все проноситься над на ми. ЯК підійде щастя-радість Утішайся! не барися! Що зминуло, промайнуло Поза6удь і не журися! Щастя нашеє - дівчата, Наче фурії, принадні, Ясні личенька, як місяць, Коси - хвилі ароматні. Щастя наше - дружиі учти, Товариське частування ... Нещаеливий, ХТО СКУПИТЬСЯ І боїться погуляння! Все на світі проминає, Наче вихор, наче хмари ... Будь що буде! .. Бенкетуймо, Вихнляймо повні чари!

Горить· виблискує вино, ЯК камінь сердолік! .. Здається: камінь розтопивсь І струйкою потік.

139

Вино є справді сердолік, Хоч трохи й не такий: Вино - тек у ч 11 Й самоцвіт, А сердолік - твердий.

3 Мені вже зуби всенькі покришились, Зостались темнН пеньки ... Була ж пора, що зубоньки блищали, Горіли, мов свічки! Гей, зіронька з пахучою косою! Ану! в раба свого вдивись! Чи ти могла б подумати· вгадати, Яким він був колись? Хіба одна йому тоді красуня Здавала серденько своє І потайки до нього прокрадалась, ЯК вечір настає? Серця людей ШОВКОВИМІІ робила його поезій глибочінь ... Серця людей ... цупкі, немов ковадло, Твердії, як кремінь!

А ти, шинкарю: бачиш Рудегія, Що ледве хату переліз ... Не бачив ти ЙОГО, ЯК він пишався, Найперший із гульвіс! Не бачив ти його, як він по світу Сюди,туди пурхав-летів І щебетав, як вільний соловейко,

На тисячу ладів! Минув той час, коли за гарні вірші для всіх поетів був він пан. Минув той час, коли він величався На цілий Хорасан! Тепер пора інакшая настала, І сам я не такий ... Подай ковіньку! .. Потягну я торб) Спираючись на кийl

140

ІУ

А Б у-л ь-х А САН ШЕ ГІД Б ЕЛЬ ХС Ь кий

1 Обійди всю нашу землю, Геть усі закути Не побачиш. щоб раділи Розумніші люди. Якби всенька людська туга Та куріла димом Світ довіку залишився б Темним-невидимим.

2 Вчора я в Туських руїнах спинивсь: Бачу. на сідалі пугач розсівсь. Де. було. півень на кури цокоче. Птиця-нічниця витріщує очі. Я запитався: «Ти сам тут. один? Що тут нового між темних руїн?» Пугач поглянув і звільна говоре: «Що тут новітнього?. Лихо та горе!»

3 От і дощик. Хмара плаче. Мов людина. що коха. Сад сміється. чепуриться. Наче мила: «Xa~xa~xa!» Десь далеко грім гуркоче ... То вже голос - наче мій. Так я здосвіта ридаю. Скоро день іде новий.

4 Не цвітуть укупі рожа та нарциё: Мудрість і багатство - все ідуть врозріз. Мудреці здебільш а - бідні-бідняки; Багачі здебільша - дурні-дурняки.

141

5 Мудросте-науко! Гарная перлин о! Хоч сама безціина, всім даєш ти ціну. Що мені з тобою бідність і харпацтво? Що мені без тебе скарби та багатство? Сам на сам з тобою - я не на безлюдді. А без тебе - дико в тисячному гурті.

v ДАКІКІ

(Уб. коло

977

р.)

Нащо спадає на землю Хмура нічна темнота? Хтів би я вічно глядіти В любі, солодкі уста! Хтів би я вічно глядіти В ті, коло уст, ямочки! ЯК я за ними нудьгую, Знають на небі зірки '. Ох! моє серце впіймалось В лютий, гризучий полон: Локони чорні, В'ЮНКЇЇ,

Жалять, немов скорпіон! ЯК же було не впійматись? Все в тобі - шира краса ... Щире, безмежне кохання В серці моїм не вгаса. Може б, меиі загадали Кинуть тебе, не любить? Господи боже! - сказав би.

Краще й на світі не жить!

І В своїй «Истории Персии»,

мів цей вірш.

142

ст.

182,

я по-інакшому був розу

2 я засидівся на місці І душею за марнів. Бо з сидіння~недвижіння Був би й кожен знікчемнів. Напусти в канаву воду, Всю 3 прозорих, ЯСНИХ хвиль, Та не дай ізвідти ходу, Розведеться цвіль і гниль.

VI КІС А І О'род.

953.

ум. після

1052

р.).

Знов весна, всьому обнова І .. Процвітання навкруги ... На полях чудовий килим ... Гай - зелені корогви. Теплий вітер серед ночі Дав природі силу сил. Так збудив Марію-діву Дух небесний Гавриїл.

2 Роже, квітко любая, Гарний райський дар! Всіх людей піддобрюе Твій могутній чар. Ой, не слід садівнику Рожу продаваты Що ж він потім кращеє Зможе купувать? з

J10 rapHeHbKoї пралі

Там, де вийшла ти, дівчатко, Полоскати сорочки,

143

ІНІ

Обкладинка третьої частини «Пальмового гілля».

1922

Стався з річки райський К6всер І e,l\eMcbKi бережки. Скинеш оком на сорочку Вже й білесенька вона. Скинеш оком на хлопчину В серці чорна язвина.

4 Стареча елегія

На триста сорок перший рік, За три дні до зуль-кади, Прийшов я в середу на світ, Став жити,виростати ... І Навіщо я на світ родивсь? Пісень співать хороших? Вести веселе€ життя В багатстві та розкошах? Життя моє було тягар .в'ючниЙ, як у скотини! Я жив в кріпацтві у дітей,

В кайдаиах у родини

Піввіка жив ... Ану, зроблю Рахунок із собою З: Рахунок мій - мільйон гріхів, Записаних за мною. І чим я зможу підрівнять Неладний той рахунок?. Коли там мінуси самі, То де вже порятунокl Минула й слава юних літ, Утіха та безжурність. Минула юная краса, І врода, і чепурність. Я сивий - наче молоко; ЯК дьоготь - чорне серце; Обличчя - синій ненуфар; Все тіло - як стебельце.

І Себто

953

шевваля 34І року мусульманської ери або

року христ. ери. 2 Читаю

«бенде» замість надрукованого «барде».

з Читаю «шамар-наме» зам. надрук. «шамар-хане».

10 471

145

марта

Куди ж поділося усе, І щастя, і кохання? Куди подівся жвавий дух,

Охочий до гуляння?" Гай-гай, !(jсаію! згадай; Прожив ти п j ВС Т О Л j Т Т я. Воно, гляди, са мо сюди Підходить, як страхіття! Гляди; до тебе простяглись П альчища -за ка рл юки!" Та вже ж не раз тебе скубли Оті дряпливі руки!" Вночі і вдень я трепещу, Що й смерть іде, жорстока_ Отак дрижить лінюх-школяр, Не вивчивши урока, Зминув мій вік!" Я сам зминув!" Що треба, те й збулося!" В дитячу казку все життя МОЕ перевелосяІ .. УІІ

ВОЙОВНИЧА А Б У-/ Б.Р А Г

ОСТАННЬОГО

П/СНЯ

МАМ ОН ТА СИР А,

САМАН/ДСЬКОГО КНЯЗЯ (В6ито його

/005

р.)

Кажуть люди; ,Чом не любиш днів спокійних та утішних В гарно прибраних палатах, Серед килимів розкішних? ,,» Ні!" як чую гук лицарський, Співи слухать неохота ! Вчую кінське тупотіння Сад, розмови,- вже нудота! Шо там бенкет, милий чашник Та кипучі, пінні вина?" З-під ворожої кольчуги Хай кипить кривава піна! В мене бенкет - на сідельці; В мене сад - вояцькі списи; Лук і стріли - це ж у мене І тюльпани, і нарцисиl

ПОЕТ ФІРДОУСІ

ГеАневих «Романсеро»

(1846-1852)

є диргеми золотії, Єсть і срібнії диргеми. Скаже бідний: «дам диргема», Має дати срібняка. Та в царів-султанів, шахів Звісно, мова про червінці; Цар збирає, цар дарує Золотісінькі диргеми. Так і мислять добрі люди, Так от мислив і ФіРДОВСіЙ, Той, що склав велику й славну, Божественну «Шах-на ме». Беручись складати книгу, Він домовився з султнном, Що за кожен вірш поеми

По диргему він здобуде. Вже сімнадцяту весну Рожа знову зацвітала. Вже сімнадцяту весну Соловей тужив за нею.

ві

1 В українському перекладі виправлено деякі неможливі Гейне антиісторичНі помилки, а саме: «томани» замінено «диргемами»,

Махмуд Газневід являється у перекладача Gултаном, а не «шахом Магометом» (як у Гейне) і т. ін. Але треба пам'ятати іще й те, що геть уся оця поетична легенда про Фірдоусі, яку обробив віршами

Гейне, являється дуже антиісторичною вигадкою

XIV-XV

ВВ., а не

справжньою історією. Із кращих перських джерел, близьких до Фір доусієвоі епохи, ми знаємо, що свою «Книгу царіВ» Фірдоусі най· передше був обробив не для султана Махмуда Газн,::віда, а для од

ного саманідського магната ще в Х віці і що Махмудові навіть на думку не спадало складати з поетом якісь умови про «Книгу царів».

Про це читач знайде звістки нижче, в передмові до «Шах-наме».

10'

147

А поет сидів тим часом За верстатом фантазійннм: Він старанно, вдень і внічку, Ткав співучий, довгий КИЛИМ. І ввіткав у гарний килим Все минуле свого краю, Легендарную літопись Фарсістанських працарів: Славних витязів народних Іхні подвиги, пригоди, Дивів, перій, чародіїв Все - уквітчане казками. Все - в цвіту, усе - живеньке, Все - в ярких, гарячих барвах, Все - осяяне, як з неба, Пресвятим огнем Ірану. Бо поет таки хилився ДО Ор муздової віри. Що таке Коран і муфтій,

5!к У серці - хра" огня! Доспівалося співання, Переслав поет рукопис До султана, до Махмуда: Всіх там віршів - двісті тисяч. І· сидів поет у бані у Гезніні, у столиці, 5!к наспіли від султана Двоє чорних посланців. Кожен тяг торбину грошей І, припавши на коліна, Доручив її поету 5!к почесний дар за працю. Той давно вже був не бачив, 5!к те золото лисніє. Поспішився розв'язати І, здумілий, одсахнувєя, Бо в обох мішках лежали Білі, срібнії диргєми, Більше-менше двісті тисяч ... Засміявся тут Фірдовсій. Засміявся гірко-терпко Та й усенькі тії гроші

148

Поділив на три частини: дві третини - для рабів. Що раби принесли гроші, Дві третині - їм заплата. Третя частка - то гостинець Для слуги тієї лазні. Взяв ковіньку подорожню І покинув він столицю, Обтруснувши коло брами Всенький порох од чобіт.

11 «Заявив би він мені, ЯК для декого годиться, Що «обіцянка - дурниця», Я б не сердивсь ані-ні. Але що мене вража Ця крутійська. хитра мова й недоказанеє слово! .. З цим не мириться душа! Гарний ... Рославий ... диви, ЯК велично він ступає! .. І На землі таких немає! .. Цар од ніг до голови! .. Наче сонце, він сія ... Звик на правді він стояти ... А блищить з-під теї правди Звичайнісінька брехня!» ІІІ

Гарно поснідав Махмуд-падишах, Гарно йому і в душі, і в думках. Плеска фонтан в садовій гущавині. Цар півлежить на пурпурній перині. Дивляться слуги побожно на пана. Онсорій тут, віршописець султана. З ваз мармурових розкішнії квіти Ллють аромати свої п'янковиті. 1 Саме такі ознаки, ЯКИХ і не було в Махмуда Газневіда. дИВИ «Сіасет-наме» візира НизаМОЛЬМОЛЬ}{і-!, розділ УІІ.

149

Пальми рівненькі трепещуть гілками, Мов одаліски стоять з вахлярами. А кипариси ущухли-поснули: Мріють про небо, про землю забули. Ось забриніла тихесенько лютня, Пісня поллялась taemho-мОГУТНS'. Раптом зірвався на місці Махмуд: - Що таке гарне співається тут?! Онсорій бачить - до нього питання. Каже: «Фірдовсій - творець віршування». - Наш славнозвісний, великий Фірдовсій?! Що з ним? І де він ховається досі? Онсорій каже сміленько тоді: «Він проживає в біді та в иужді: В городі Тусі, у рідному кра!, Там він садка невеличкого має ... » Довго помовчав Махмуд. І одразу Кликнув: «ГеЙ, Онсорій! слухай наказу! Маєш із стає'нь моїх одібрать Сотню мулів, верблюдів - п'ятдесят. Треба на них геть усе нав'ючити, Чим можна серце людське звеселити. Рідкості всякі, принаднП. втішні,

Одіж коштовну, манатки розкішні. З кості слонової, з древа-сандалу

Золото-срібло щоб їх цвіткувало. Чаші та кубки на гарних ручках, Барсові шкури в чорнявих п'ятнах, Килими, шалі, парчі величаві,Все, що вироблюють в нашій державі. Та не забудься запхать у в'юки Зброю блискучу й міцні чабраки. Ще ж набери геть усяких напитків, Горщики повні ус"ких наїдків Торти з мигдалю, повидла, варення, Медяники та й усякі печення. Візьмеш і коней дванадцять баских, Чистих арабських, як стріли, прудких. Візьмеш дванадцять невольників чорних, Тілом залізних, до праці моторних. ЯК улаштуєш цю валку невбогу Вирушиш, Онсорій, з нею в дорогу.

150

В Тусі це буде Фірдовсію дар. Скажеш: «Вітає поета мій цар». Онеарій волю Махмуда вчиняє. Зараз мулів. верблюдів нав'ючає: Тіі багатства, шо він наволік. Був би з країни податок за рік. Три дні він порав свого каравана. Далі покннув столицю й султана. Валка рушає. він сам на чолі: Прапор червоний стримить на сідлі. Осьде настала вже осьмая днина, Осьде й вона. тая Туська долина. Наш караван серед гомону й гаму Входить до міста на західну браму. Б'є барабан: задудніла труба; Гучно співає весела юрба. Проводирі, на верблюжих горбах. Аж верещать: «Ля иляг илл Аллах!»

А рівночасно. в хвилину ту саму. Крізь протилежну. крізь східную браму Люди на кладвище з труною йшли: Тіло Фірдовсія в труНІ несли. Київ,

14 ХІ 19і8

ШАХ-НАМЄ, або

ІРАНСЬКА КНИГА ЦАРІВ Написав Абу-ль Касим Фірдоусі ТуськиА

(935-1020)

Переклад з перського nервоnuсу

ВСТУПНЕ СЛОВО І

«Книга іранських царів»

(<<Шах-на ме»)

це й досі

жива національна епопея ДЛЯ персів, отака, якою колись були для класичних еллінів Гомерові поеми «Іліада» та

«Одіссея». В основі своїй «Книга царів» є епопея старо давня, іще передмусульманська, і записано її було ко лись не тією мовою, якою говорять перси тепер, а дав

ніщою, пехлевіЙськОю. Отаку, яку ми її тепер маємо, себто мовою новоперською, звіршував «Книгу царів» у Х-ХІ вв. поет Ф і Р д о у с і, або, як не до ладу вимов ляють його ім'я, «Фірдусі».

11 Народивсь Абу-ль Касим Фірдоусі більше-менше року, помер зараз після 1020 року. Народивсь у сім'ї дрібного панка-поміщика (<<дигкана») В м. Тусі, столиці північно-східної Персії; тепер Тус - самі руїни, і неда лечко них, за 22'/2 верстви, лежить священно-мусульман ський город Мешгед, що являється тепер, за мість давньо го Туса, столицею провінції Хорасана. Хорасанська краї-

935

І Докладніші звістки, 3 покликаннями на східні джерела, ДИВ. у моїй «Истории Персии и ее литературЬІ», т. І.

152

на перебувала тоді, в Х столітті, під володінням дуже культурної перської династії Сам а н і д і в, емірів бу харських, і звалася Передріччя, або Лівобережжя; а Бу хара, резиденція емірів бухарських, лежала в Заріччі, або на Правобережжі, себто на правому боці великої ріки Аму-Дар'ї, Саманідська династія, хоч і мусульманська, силувалася бути незалежною од багдадських халіфів і держалася національних перських ідеалів, Ще як Фір доусі був молодим парубком, саманідський правитель Туса Мохаммед Абу-Мансур ібн-Абдеррезак в 957-958 роках скликав комісію в складі чотирьох немусульман-зо роастрійців, щоб вона обробила новоперською про з о ю

(ще не віршами) стародавию «Книгу іраиських царів», яку в VI віці записали були люди мовою середньопер ською (пехлевійською) за часів великого шаха Хосрова І і Анушірвана (531-579), а доповнив дихкан Данишвер не пізніш од 636 року; тая пехлевійська «Книга царів» була епопея наполовину міфічно-легендарна, наполо вину - суто історична_ Не може бути сумнівів, що моло дий Фірдоусі одразу ж таки познайомився з цією проза Їчною «Шах-на ме», що обробила її згадана ібн-Абдерре закова комісія 957 року в рідному Фірдоусієвому місті Тусі, тоді, як поетові було трохи більше ніж літ двадцятеро, ' Відколи сів на бухарському престолі емір-саманід Нух 11 ібн-Мансур (976-997), забажав він через полі тичні і національні міркування, щоб хтось йо,",у переро бив отую про З а і ч н У ю «Шах-на ме» на поетичні в і р ш і_ Серед двірських Нухових поетів жив тоді в Бухарі талановитий поет Дак і к і, вірою зороастрієць, не мусульманин І_ Емір Нух 11 доручив Дакікі, щоб він прозаїчну «Шах-на ме» всеньку звіршував, Дакікі справ ді заходився віршувати «Книгу царів», не з самого по чатку тієї довжезної епопеї, а 3 середини, з того місця, де оповідається історія іранського апостола, пророка 3ердошта (або, як вимовляють у Європі на грецький лад, пророка Зороастра) _ Встиг Дакікі обробити якусь тисячу віршів, коли працю його перервала несподівана смерть, А Фірдоусі було тоді літ із сорок, і одда,вав він заМІЖ дочку; щоб дати їй порядне віно, довелося йому тоді наробити чималих довгів, І надумався Фірдоусі заробити !

Деякі вірші Дакікі подано в нас на стор.

153

142-143.

собі гроші отим письменським шляхом, якого не суди· лося одбути Дакікі, себто звіршувати «Книгу царів». Ця велетенська праця (60 ООО двустишшів) одібрала

в поета трохи чи не двадцять п'ять літ. Попереду Фір доусі працював не надто пильно в своєму рідному городі

Тусі, далі взявсь до роботи пильніш і переїхав у про вінцію Ісфаганську, до одного саманідеького вельможі Ахмеда. Нарешті, 17 січня 999 року віршована "Шах-на ме» була гот О В а, і Фірдоусі підніс її Ахмедові. Було тоді поетові 64 роки. Здобув він за готову «Шах-на ме», тра думати, дуже непогану грошову нагороду, придбав собі ще деяких других вельможних покровителів поміж значними саманідськими магнатами, між іншим, і в CBOЄ~ му рідному Тусі. ІІІ

Але того самого 999 року впала Саманідська дер жава. Завойовник - султан тюрк М а х м у Д Г а з н е в і Д с ь ки А, що його столиця була в Газні, або Гезніні (в теперішньому Афганістані), зачав розсувати свою Афганську державу як в бік Індії, так і в бік Персії, та й звалив династію Саманідів, захопивши Хорасанське лівобережжя; а в Бухарське правобережжя вдерлися північні тюркські орди. Матеріальне становище старого поета Фірдоусі стало дуже скрутним, бо не було вже тих щедрих меценат;в саманідських, які його досі піддер жували. В 1010 році надумавсь Фірдоусі повезти до афганської Махмудової резиденції м. Газни свою «Книгу царів», додавши до неї облесливу панегіричну присвяту султанові Махмудові. Поет відомий, поет славнозвісний, сподівався Фірдоусі здобути од грізного войовника щед рий дарунок за свою присвяту. При газнінському дворі войовничого султана Махму

да тулилося чимало поетів-хвалителів: Онсорі, Феррохі, Есджеді, Гедаірі і др., і вони мали свого старосту, що титулувався «цар над поетами» (мелік еш·шоера); таким поетичним «царем» був Онсорі. Тупий, малокультурний варвар-турок, султан Махмуд Газневідський знав перську мову настільки, щоб розуміти та цінити пишні собі пане гірики. Фірдоусі не поскупився на хваління: Ча кудекь леб ез шір·и мадер бе-шост, Бе rяhваре, «Меhмуд!» {уйед нехост,

154

Себто: «дитина, ПОСМ(lктавши груди материні, ще не обсохлими губами лепече в колисці своє перше слово: «Махмуд!» - писав Фірдоусі у своєму панегірикові, при свячуючи султанові Махмудові свою «Шах-наме». Але коли Фірдоусієва панегірична посвята була Махмудові до мислі, то сама «Шах-наме» була йому з кожного по гляду нецікава. Ії поетичності він цінувати не міг; націо нальний перський дух, що віє з «Шах-наме», був для тур ка чужим, а що в ній виспівується щаслива боротьба Іра ну проти Турану, то це могло викликати в тюркові-султа нові навіть простісіньку ворожнечу; далі, іранські герої погани, прихильники Зороастрової релігії, повинні були являтися для нього, тупого фанатика-сонніта, тільки огидними: та й сам віршописець «Книги царіВ» Фірдоусі (він був шиїтом, а не правовірним соннітом) здавався сонніrові-султанові дуже антипатичною і підозрілою лю диною,- звісно, єретик. Через усе те Махмуд Газ невід ський дав Фірдоусі за піднесену «Книгу царів» такий ма лий, незначний дарунок, такую невеличку суму грошей, що 75-літній автор гірко покривдивсь на таку мізерію. Він покинув негостинну Газну та й написав на султана ущип ливу сатиру, де радив вінценосцеві боятися блискавич ного поетового вірша, уперто заявляв, що повік зоста неться шиїтом, та висміював той малесенький гонорар, шо прийшов йому од вінценосного володаря за епопею в 60 ООО двустишшів: «Стільки дав, щоб один-однісінький

раз пива напитися!

- іронічно казав він '.- А втім: чого

було сподіватися ОД невольниченка? - додавав він: челядинський син, хоч і царем зробиться, однаково своєї

панщаної вдачі не позбудеться!» Батько могутнього сул тана Махмуда Газневідського, на ймення Себоктегін, був колись рабом-гвардійцем (преторіанського типу) у сама нідських емірів, а потім побунтувався разом з другими рабами та й утік до Афганістану, до гірської Газни, де й заснувалося Газневідське султанство з невільничою дина

стією. Через те Фірдоусієва згадка про невільничу Мах мудову вдачу повинна була б якнайгостріше покривдити гордовитого, пихатого Махмуда, царя над Індією і схід ним Іраном. От тільки, що Махмуд ніколи й не довідався про Фірдоусієву сатиру,- через те не мав чого й крив дитися. !

цього вірша пізніш

виросла легенда про сиену в лазнІ, де

поет мав одразу віддати свій гонорар челяді та пивникові.

155

IV Західна половина Персії перебувала тоді під воло дінням лютих, запеклих Махмудових ворогів, султанів з династії Б о в е й гід с ь кої. В бовейгідських руках знаходилася й халіфська столиuя Багдад: Бовейгіди самі були шиїтами, а держали під своєю повною мастю навіть голову всіх правовірних соннітів, самого багдад ського халіфа. Утікши з Газни, Фірдоусі вдавсь до них та й знайшов собі притулок у бовейгіда Бега-ед-Довле, а далі - в його сина й наступника на престолі (з 1012 року) Солтан-ед-Довле. Своїм новим прихильникам при святив він романтичну поему «Юсеф та Золейха» (біб лійні «Посип та Пантефрія»), що її він десь, певне, на черкнув був ще за молодого свого віку, а не тоді, як прибув до Бовейгідів: бо вже ж тоді було старенькому Фірдоусі, мабуть, чи не 75 літ. Чомусь і в бовейгідській землі поет не зміг знайти для себе нову батьківщину: видко, що він органічно нудивсь додому, до свого рідного Туса. Кінець кінцем, поет таки й повернув до Хорасану, до Туса, та й помер там більше-менше 1020 року або трошечки пізніш. Є пе реказ, що ніби султан Махмуд Газневідський незадовго до поетової смерті був згадав про нього, про його вбогість, та й заслав до нього в Тус багатий дарунок золотом і верблюди з золотом- вступили до Туса крізь одну міську браму саме тоді, як з другої туської брами люди вино сили на кладовище домовину з Фірдоусієвим тілом. По суті uя легенда могла б бути й правдивою, бо султан Махмуд Газневідський ніколи не довідався за тую сати ру, що виплила колись з-попід Фірдоусієвого пера, і, не маючи причин для ворожнечі, міг би пожалувати вбого го старого автора віршованої «Книги иарів», колись при свяченої йому - Махмудові. Тільки ж можлива річ, що й uя легенда належить до типу багатьох інших, яскраво неймовірних, антиісторичних легенд та анекдотів, якими прикрасили Фірдоусїів життєпис пізніші перси (переваж но в ХУ столітті, за часів Тімуридської династії). Гейне в своїм романсеро «Firdusi» широко спопуляризував се ред європейських читачів якраз легендарну, а не справжню біографію Фірдоусі.

156

v Починається «Шах-наме» З оповІдання про те, звідки світ узявсь. Але головним, провідним змістом цієї націо* нальної перської епопеї «Книги царів» являється геро їчна історія віК9вічної, непримиренної боротьби між культурним Іраном та кочовим, варварськнм Тураном. Ця боротьба є прообраз спокоивічної боротьби поміж ясним богом Ормуздом та темним богом Агріманом, добром і злом; Ормузд і його небесні сили сприяють Іранові, Агріман та диви - Туранові. Попереду ота бор ня малюється «Книгою царів» у чисто легендарному, богатирсько-баснословному дусі; на боці іранських царів надто вславлений герой - це пресильний витязь богатир Рустем, типу руського Іллі Муромця; тільки ж перси знають, люблять і шанують Рустема, мабуть, чи не більше, ніж руські - Іллю Муромця. Дедалі міфічні легенди переходять на грунт дійсної історії, виступа на сцену зовсім не міфічна, справжня династія Сасані дів (ІУ-УІ вв. по Р. Х.), і Фірдоусі романтично пере співує й виспівує героїчне панування кожного з шахів отої преславної Сасанідської династії, що найефектніші поміж ними - дуже галантний лицар Беграм-Гур V в. та двоє Хосровів УІ -УІІ вв., і доводить він свою «К нигу царів» аж до завоювання Ірану арабами в УІІ віці. Вся ота Фірдоусієва суцільна героїчна повість про іранську минулу історію пересипається вставними романтичними епізодами видатної художньої краСІ!; такими чудовими епізодами являються в «Книзі царіВ» любовні романи: «Заль та РудаМ» (Заль - то Рустемів батько), «Біжен та Мені же», «Хосров та Шіріна» (Хосров - це справжній цар-сасанід Хосров ІІ Первіз, сучасник візантійського імператора Іраклія) і ін. Аж до теперішніх часів перси вважають Фірдоусієву «Шах-на ме» за ,свій н а й в и Щ и Й, найвеличніший на ціональний твір, і не раз трапляється, що геть непись менний перс знає напам'ять чималенько уступів із «Шах наме»_ Вона дуже часто передруковуєrься в Персії і в Індії. Тільки ж найкращеє кр ити ч н евидання зроб· лено не на Сході, а в Європі: його приладив до друку відомий іраніст І. Вуллерс (3 тт., Лейден, 1877-1883) '. !

Український переклад робиться 3 Вулмрсового видання.

157

Повний проза;чний пер е к л а Д «І\ниги царів» на друкував французькою мовою Жюль Моль (Moh1), до давши паралельний перський текст (7 тт., Париж, 18381878); без перського тексту, тільки по-французьки, той Молів переклад передруковувавсь іще двічі (3-є видання, Париж, 1912). Англійський переклад - А. О. Warner'a (5 ТТ_, Лондон, 1905-1910).3 великим художнім чуттям і смаком, в гарній німецькій віршов-аній поегичній формі, подав вибірки з «І\ниги царіВ» фон Шак (1865; 4-е ви дання, Штутгарт, 1893, 3 тт_, приблизно 1000 стор_); але фон Шаковій вибірці може бути достойним су противником посмертно видрукуваний, так само антоло гічний, віршований переклад Рюккерта (3 тт., Берлін,

1890-1895). По- рос і й с ь к и дуже довго єдиним зразком із «Шах-на ме» служило «вольное подражание Рюккерту» Жуковського під заголовком «Рустем иЗораб» (30раб це має бути Sohrab, Сограб) _ Аж у 1906 році в Москві С. Соколов видав один випуск: «І\нига О царях» (142 стор.), переложений просто з перської мови; а потім,

. У 1915

році, я в І томі 4-го видання своєї «Истории Пер сии и ее литераТУРЬІ» вмістив рясні видержки з дальшого російського перекладу «І\ниги царів», що рукописно його був зробнв той самий С. І. Соколов (стор. 277408) _ Тепер московське видавництво СабаШНlI:ова хоче друкуватн зроблений більше з німецької, ніж з перської мови трьохтомовий переклад «І\ниги царей» А. Є. Гру зинського, антологічннй, в обсягу німецької вибірки фон Шака_ М і й укр а ; н с ь кий переклад із «Шах-на ме», що ннжче подається, вперше з'явивсь був у світ 1895 ?о ку, ще як по-російськи абсолютно иічого не було перело жено з первопису. Таким чином українська література значно випередила російську в цьому пункті, аж на деся теро літ_ Не всі місця, не всі сторінки «І\ниги царіВ» можуть бути однаково цікаві для пересічного європейського чи тача. Особливо початО!< «І\ниги царів», аж доки опові дання не дійде до драматично; історії про лютого змія З0гака та про людського визвольника Ферідуна, міг бн бути для читача - неперса - трохи нудним. Через те я не перекладаю перших сторінок «Шах-на ме» дослівно та віршами, а подаю з них голий конспект прозою; тільки

158

на зразок дано

мене

віршований переклад не дуже

цікавого (але зате короткого) уступу про похід Гушенга проти Чорного дива та про Гушенгове царювання. Кому ці уступи мало цікаві, той може одразу починати чи· тання 3 «Історії про 30гака та про його батька» ПОЧАТОК КНИЖКИ

Во ім'я бога милосердного, МИ.,остивого! Похвала господеві (т. І, вірші 1-15) ': Пізна· ти бога не можна, а можна тільки вірувати в нього. Слово на похвалу розумові (16-35). Хто не слухається розуму, того роздеруть його ж таки власні вчинки. Розум- очі душі, а без душевних очей людина не може прямувати світом. Розум сотворено найпередше од усього.

С л о в о про сот В оре н н Я с В і ту (36-60). Бог сотворив світ з нічого. Він без труда і без праці зро· див чотири елементи: зверху огонь, посередині повітря, далі вода, а на самім споді тверда земля. Елементи уві· йшли один в один та й склали наш світ. Виробилося небесне склепіння, що так швидко кру гиться, а на тому склепінні з'явилися планети та зорі. На землі пораели дерева і всяка поросль, потім з'явилися звірі, нерозумні звірі. С л о в апр о сот В оре н н Я люд ей (61-76). Після того явилася людина, ключ до всіх отсих закутих речей, бо має розум.

Про сон це (77-84). Небесну баню зложено з ру. біна, а не з води, не з повітря, не з пороху, не з диму. Посередині котиться світило; звідки воно підводить свою блискучу голову, там схід, а де воно ховається, то захід. Про міс я ц ь (85-92). Похвала Пророкові (93-124). Хвала Про· рокові, хвала Абу·Бекрові, Омарові й Османові, а най· більше - хвала Алієві ! Хто ворог Алію, той наймізерні· ша людина по всім світі.

1 Ще раз нагадую (див. стор. 157), що я тримаюся тексту, Вида ного Вуллерсом, хоч удаюся й до інших видань, між іншим, і до ві· ДОМОГО паризького Молевого (Mohl). Але 3 французьким перекла

ДОМ Молевим рахуюся дуже мало і наперед застерігаю читачів, що проти МОЛЯ має український

переклад велику силу різких

159

незгод.

Оповідання про те, як зложена «Книгу цар і в» (125-143). Все, про що я повідати му, не новн на, а старі перекази. В моїй книжці нема ані брехні, ані вигадок; може, тут бува алегорія, даІ< розумному і те піде на користь. Дуже давно зложилася одна книга, де записано було всякі історії, тільки ж вона не бую! скла дена докупи: шматки з неї переховувалися в мовбедів (жерців), з неї користав усякий розумний. Жив був один витязь, з роду дигкаи', що кохався в оповіданнях про старовииу; отож він допитувався в кожного мовбеда про первопочаток світу, про перших царів та героїв і позапи сував усе в одну книгу.

Про поета Дакікі (144-153). З тієї книги кобзарі оповідали всім людям багато історій, і світ при хилив своє серце до тих оповідань. 1 от нарешті про ЯВИВСЬ один молодець, проречистий, красномовний, тала· навитий. Він намислив перекласти книгу тую на вірші, всім людям серце зрадіРо. Тільки ж він злигався з пога ними людьми, і вони його загубили. Розпочата праця Да кікі зосталася нескінчена. Господи, прости йому його грі· хи та й уведи його в свій райl Про те, як я поклав підвалину ЦІИ кн И З і (154-169). Перечуваючн про стару книгу царів, я дуже бажав роздобути її та й переложити на нашу новішу МОВУ. Я про неї скрізь розпитував, і перепитував, і боявся, що час-година уплива, а я книжки тієї на очі не побачу; я ж знов не хотів покинути тої праці комусь іншому. Так збігло чимало часу. Нарешті один мій прня тель роздобув мені тую пехлевійську книжку, і моя туга обернулася в радощі. П о х в а л а А б у-М а н сур о в і бе н-М о х а м м е дові (170-187). ЯК я здобув собі те пнсання, жив один пишний вельможа, славний, багатий, добрий. Він заохо тив мене до праці, обіцяючи мені всяку запомогу. Але ж лихо моєl ЯК стій убито його! Та він нараяв був мене, що, каже, «коли викінчиш свою «Книгу царів», принеси її царям-таки». Отож я саме так і зробив. Хвала цареві МаХМУДОВі Газневідові

(188-237). І Сільський пан.

160

І. ГЕЮМЕРС

1. Геюмерс був найпершим володарем Іранським і царював тридцять років

Кого оповідач,дигкан зве найпершим царем? Хто перший наквітчав собі на голову царський вінець? Ні· хто того не пам'ятає, крім тих синів, ЩО затямили пере~ кази ОД своїх батьків. Такий син за своїм батьком роз каже тобі всю старовину, одне по однім, як воно все колись діялось: і хто перший підніс величезне ім'я «цар», і хто з-поміж тих володарів найбільше вславився. Так от той, хто обслідував старі книги, де € багато оповідань про витязів, каже, що престол і корону спорудив Геюмерс і він був цар '. Сонце ясно блищало, в світі було гарно, коли Геюмерс запанував над світом. Спершу він оселився в горах, престол його пишно стояв на горі, цар був одяг нений у барсову шкуру, він сам і його народ. З нього йде вся культура, бо ДОТИ ніхто не знав, як одягатися та як годуватися. Дикі звірі, як побачили царя Геюмерса, по збігалися до нього з усіх усюдів і схилилися· перед його престолом: от саме з того й пішла Геюмерсова слава і доля. А люди приходили молитися до нього, вони од нього поняли закон. Був у царя дорогий син Сіямек. Геюмерс тільки й дихав, що для сина; та був у нього во· рог, лихий Агріман; він тож само мав сина, що скидався на хижого вовка; той заздрий син надумавсь одібрати престол у Геюмерса. Але до царя прилинув щасниця Серош', гарний, наче перія 3, запнутий барсовою шку рою, і виявив усі хитрощі Агрімана з сином. І По-авестійськи

(В

Авесті, стародавній книзі

зороастрійського

богослуження) Геюмерс зветься «Gay6-maretan» (<<Життя вмируще»). Він особа зовсім легендарна, анітрохи не історична, так само як не історична

низка

ЙОГО

наступників-патріархів

(Гушенг.

Тегмурес,

ДжемшїД, дракон Зогак, Ферідун і т. ін.), хоч про усіх дуже поваж~ но оповідає і свята Авеста, і «Книга царів». 2 В Авесті (святому письмі зороастрійцfв) «).raosha» зветься дух (або архангел), що вперше оповістив людям божий закон і взагалі переказує людям божу волю. Ім'я «сраоша» визнача «слухняний».

В християнстві паралеллю

до нього був би більше-менше архангел

Гавриїл. Диви: З. Лем анн, Авестийская религия, в ІІ томі «Ил люстрированной истории религии» Шаптепі де ля Соссей (М., 1899, переклад з німецької мови), стор. 188-189; Дж екс О н, Die іга

nische Religion, у 11 тОмі страсбурзького !ogle» (1904). стор. 635-636. 642-643.

«Gгuпdгіss

der

ігал, РЬіІо

з Сучасні перси вважають лерій за ангелів жіночого роду, над.

звичайно вродливих, з тілом із світла,

11 'ТІ

дуже добрих. Але в Авесті

Про

СІямеКО8У

смерть

боротьбІ

проти

дива

Угніваний Сіямек рушив з ВlИськом проти лиходlИ ного дива І Зустрівшися з військом чортячим, він висту пив наперед роздягнений і схопив Агріманового сина. Та лукавий див ударив Сіямека своїми драпцями, пере тнув ЙОГО на дві половини, кинув об землю і видер кігтя ми всі потрохи. Після того Геюмерс ні вдень ні вночі не спочивав, тільки думав про помсту. З.

Похід

Гушенга з fеюмерсом проти

Чорного дива

Блаженний Сіямек покинув сина, Що був порадником свому дідусю. Гушенгом прозивався той розумник, Сказати б: весь він - розум та талан. Для діда був він згадкою про батька, То й викохав дідусь йоfO на грудях, Любив Гушенга, наче рідне чадо, І на нікого більше не дививсь. Коли поклав він помститись війною. Дак він прикликав бравого Гушенга, Повідомив його про все, що буде, І всенькі таємниці розказав, Що, каже, «хочу Я зібрати військо І з покликом гучним піти в похід. А воєводою хай будеш ти: Мені пора вмирати, ти ж юнак». От Геюмерс почав скликати перШ, Пантер, левів, вовків і лютих тигрів. Зібрав він військо, де було всього: Худоби й звіра, перій і пташні;

перН зовсім не добрі: авестійські що чинять людям

«pairika» -

ВРОДливі, лихі дІвчата,

погань, спокушаючи їх своєю красою. В одній з

частин Авестн «Вендідаді» О, 36) ми читаємо, що пер ія Khnanthaiti напала на Кеге~б~ра. Перії живуть у Кабулі, що зветься в Авесті

Vaekereta. Пор. S р і е g е І, Era~ische Аltегthumskuлdе, 11, 1877, 138. ІДи В И Агріман. вони

те саме, що наші чорти, біси, дияволи; іх сотворив

- його військо, так само як у Ормузда є військо з амшаспендів (amesha ~penta - в Авесті), ізедів (а вест. yazata), фер~ верів (fravashi) і т. ін. дуже часто Фірдоусі зве дивом самого Aгpi~ мана, а тут - його сина.

'162

Тх ватаг - бравий, ще й убраний в панцир. Цар Геюмерс пішов позаду війська, Гушенг на самім переді іде. Аж ось і Чорний див, страшний. лячний, І закурів він пилом аж до неба. Як заревли звірюки, обважніли у дива лапи; бачив се і цар. Зчепились вороги поміж собою, І звірі дивів тих перемогли! Гушенг на Чорного накинувсь, наче лев, Та й так зробив, що світ тому скрутився: Зв'язав його од голови до ніг, Одтяв йому страшенну головищу, Вергнув під нозі, потоптав п'ятою, Іздер із нього шкуру,-та й кінець!

ПОМСТИВШИСЬ отак·от за Сіямека, Цар Геюмерс спокійно міг померти. Помер. По ньому світ зоста всь на спадок ... Дивись: чи був славніший хто од нього?

Він був царем над цим облудним світом,

Людей виучував, аж гульк - і вмер! Усенький світ - мана, мана, та й годі: Не вічне в нім ні лихо,ні добро.

11.

ГУШЕНГ

Гушенг царював сорок літ

Так от Гушенг, розсудливий, правдивий, Намісто діда взяв царський вінець. Зробило сонце сорок поворотів,Він царював по розуму й по правді.

Сідаючи Гушенг на трон царівський, Він так сказав на тім величнім місці: «На всіх сімох країнах я царюю " 1 Авеста поділяе світ на 7 кешверів (karshvare), себто краІн, або кліматів. або поясів (зон). Навкруги тих 7 поясів тече море;

ПО самій сереДИНі всіх кешверів стоїть ТОЙ, де живуть ЛЮДИ, Див.:

Windischmann Zoroastrische St!ldien, 1863 р., 67.

11'

163

В усякІм мІсці все мені покірне, Коритимусь я богу-переможцю,

Підпережусь на правду і добро» '. І став він дбати геть про всенький світ Та праведнїї вчинки скрізь чинити.

Він перший нашукав новітню річ: Бо з каменя він вилучив метал, Вхитривсь добуть блискучеє залізо. І ремество він вигадав - ковальство, Та й наробив сокир, ножів і пил. Зробивши цеє, цар упорав воду: Канавами спустив він на балоні З великих рік річки та течії. Полегшало за отаким царем: На світі люди стали більш тямущі, Навчились сіять. ВОЛОЧИТИ, жати; Став кожен заробляти власний хліб, Орати землю, зазначати межі. А доки не було цього на світі, Крім овочів - страв інших не було. Поводилося людям не гаразд, І одіж в них була з самого листя.

Про початок свята «Сfде»

Уже й за Геюмерса був закон, І віра в господа й богослуження, А за Гушенга проявивсь огонь, Такий святий, як для арабів Каба', Цар викрив і ПО світі розповсюдив Огонь, що був таївсь у кремінці.

Ходив він по горах одного дня Укупі де з ким із своїх підручних. Аж гулькl іздалеку летить проява: Велике, довге щось та й чорне-чорнеl дві оці - два кривавих джерела. Із пащі дим ляга на світ імлою. 1 Так дослівно стоїть по-перськи. Наша стара мова знає такий самий зворот: препоясатися на службу кому. В «СЛОВ1> О полку ИгореВ1>::r> € близький вислів: «Иже ИСТЯГНУ УМ"Ь крtпостію СВОЄЮ»,

2 К а б а. К а а б а мусульманська иерква в Мецні, святість для прочан, бо в стіну вмуровано «Чорний камінь».

велика

3АРНУВ розважний, мудрий цар Гушенг, Схопив він каменюку, кинувсь бнться, З царською дужістю шпурнув він камінь, Та змій-палисвіт одстрибнув геть-геть, І ЗНОВ полинув камінь, тілький менший, Та й гучно зачеркнувсь об перший камінь, ЯК стій блимнула іскра з-під обох, Із серця-каменя поллялось сяйво: Не вбито гада, дак із схованки його, Із каменя як стій З'ЯВИВСЬ огонь. Коли ж ХТО бив по камені залізом, То теж викрешувалось відти світло, Цар-володар тут помоливсь творцеві І щиро дякував йому за те, Що він їм наділив такого світла; А місце те Гушенг назвав святим, «Це світло,- каже,- дар од бога, святість, То й кланяйтесь йому, котрі розумні», Посутеніло, Цар наклав багаття Завбільшки з гору, Всі тут згуртувались. Цар святкував ту ніч і пив вино '. Й нарік щасливий празник той «седе» '. «Седе» зоставсь навік після Гушенга, Бодай було таких царів багатоl Він дбав, щоб світові жилось l'аразд, І гарну пам'ятку лишив у світі, Великий, благодатний цар Гушенг Повилучав з-поміж звірів худобу; З-поміж онагрів й оленів прудких Він вилучив осли, КОРОВИ, вівці, І все, що путн€, взяв, пригнав до праці. Та й зговорив премудрий цар Гушенг:

І Тут

Фірдоусі

одступає

ОД

звичайної перської

традиції,

яка

живе й досі та каже, ЩО ВИНО вперше вигадали З8 Джемшіда. Порівн.

сучасну «Наме"и хосрован» {Історія царів іранських}, прозаїчну, ВИ~ дану в Тегерані 2

1287

р. гіджри

(1870)

та в Відні

1297

р,

(1880),

т,

Свято «седе» припадало на 10·Й день місяця бегмена (січня);

того ДНЯ давні перси накладали великі багаття, наче в нас на Івана

Купала, Був іще й такий звичай, щоб прив'язувати огонь до ніг пта хам і так пускати їх. Єсть перекази, буцім це свято йде не од Гушен га, а ОД Геюмерса, що встановив той празник на честь своєі сотні дітей (слово «сед» =

100).

165

«Обладуйте худобою, паруйте, Працюйте нею, з неї користайте, Беріть собі із неї данину». З опрочих знов звірів, котрі смухаті, То іх він бив і шкуру з них здирав, Приміром: білки, лиси·теплогрійки, Горностаї й пухкії соболі. Отак,то ШІ(УРОЮ з чотироногих Розумний цар одяг людськеє тіло. Таким-от чином діяв він добро, І клопотавсь, і дбав, а там - помер Та й не лишив нічого, окрім слави. Урем'я сорок год він царював; Дбайливий, добрий, щедрий, справедливий;

Вкусив журби чимало за той час Через турботи й думи незчисленні. А як прийшла остаиняя година, Зіставсь великий трон на-спадок другим. Не забарилась доля, не задлялась: ЯК стій - Гушенга Мудрого не стало. Гей, люди! світ не полюбля нікого, Ні перед ким обличчя не одкриє.

ІІІ. ТЕГМУРЕС Тегмурес.

що приборкав чортів, царював тридцять ГОД

в Гушенга був син, що й запанував по його смерті. Той син звався Тегмурес, а ще ж додавали до того ймення прізвище «дивбенд», себто «бісов'яз», бо він тяжко воювався з дивами. Тегмурес іще звісний з того, що навчив людей пря сти вовну з овець та ткати одіж і килими; взагалі дбав про те, щоб із диких звірів ро бити свійських. За все він хвалив всемогутнього бога. Був у царя порадник, на ймення Шідасп, свята людииа; він удень постував, а вночі молився богу. Задля Тег муреса той святий був наче провідна зірка: через нього сам цар стався святим, а через те зміг зв'язати Агріма· на, осідлати його та й поїздити ним, наче конем, по Iб6

світу '. Диви обстали за своїм паном і кинулися були би тися з переможцем. Тільки ж той святими своїми чарами заполонив і зв'язав дві третини чортячого війська, а реш ту побив важкою булавою. Перелякані диви, аби визволи тися, навчили Тегмуреса пи с ати, та й то не одним якимсь письмом, а аж тридцятьма: римським, араб ським, перським, согдійським, китайським, пехлевійським і т. ін. ІУ. ДЖЕМШІД

Ного царювання було сімсот рокІв

Як помер Тегмурес, то ЙОГО снн Джемшід, або про· сто Джем, став царем. Весь світ був йому покірний, його слухалися і люди, і диви, і перії, і звірі. Радіючи, що на світі зробилося так гарно, новий володар наду мавсь наробити з заліза всякої зброї, щоб добрі люди мали чим оборонятися од лихих. За тим ділом минуло 50 год. На другі 50 год Джем заходивсь обробляти льон, шовк, вовну з овець та виробив парчу. Далі 50 год він витратив на те, щоб гуртувати в одну спілку тих людей, котрі працювали коло одного і того самого діла. Таким чином, він спершу згуртував спілку «а музійців» (<<аму зіаю>. вар. «катузіаю», себто жерців, далі «нейсарій ців» (<<нейсаріан») - вояків, далі - «несуді», або хлібо робів, нарешті - «егнух6ші», себто ремісників. Дальші 50 год пішли в Джемшіда на те, щоб учинити багато добра кожній спілці. Потім цар звелів дивам наробити цегли та й вибудувати з неї палати. Між камінням він повибирав такі, котрі блищали: вишукав дорогоцінні, самоцвітні камені й метали. Опроче Джемшід нашукав усякі пахощі, напр., камфору, мускус, алой, амбру, ро жеву воду, придумав і всякі ліки. Нарешті, цар вигадав корабель. На все те пішло знов 50 років Після всіх таких вигадів Джемшід запишався стра шенно. Збудувавши собі престол, він пообтикав його геть увесь дорогим камінням самоцвітним, а заввишки був

•

І В Авесті (<<ЯШТ», 15: 12) оповідається, що Агріман прийшов до Тахми-Урупи, перевернувшись на КОНЯ, а Тахма-Урупа приборкав того КОНЯ

та й їздив

ним

по

світі

аж

тридцятеро

ГОД.

дИВИ

даРl'l1стетера в ЙОГО перекладі Авести, т. ІІ (1892), 583, примітка.

167

престол аж )(0 неба: ДИВИ будували, На високім своїм троні цар Джем засяяв, наче ясне сонечко, Люди посхо дились до нього, дивувалися вельми, Посипали його сріб ЛОМ~30ЛОТОМ і назвали той день «НОВРУЗ», себто НОВИЙ рік; припада теє свято на перший день місяця ферверді на і; ТОГО ДНЯ всі П'ЮТЬ вино, слухають співів та музики і веселяться, Отак минуло 300 років, і люди тоді не мер ли, Цар блищав на троні, слухався господа і хвалив його, Та на кінець кінців занадто запишався цар Джемшід, загордував, сам на себе глядячи, Прикликавши до свого трону ста рих воєвод, він оголосив, що він - бог і СОТ ВО ритель світу, За такі речі одступилася од Джемшіда божа ласка, і почалися на землі свари, нелагоди; вель~ можі-воєводи кидали гордого царя; йОго сила зникла, Пишний цар покаявся богу, та дарма!

Історія про 30гака та про Аого батька

За тих часів жив був один людець,

Пустельний цар комонних списоборців', Той цар був дуже гарная людина І вседержителя боявся щиро; На ймення сей спасенник звавсь Мердасом, Він щедрий був і дуже справедливий, Худоби дійної у цього безліч, По тисячі од кожної породи, Коза, вівця, верблюд - усе було, Чередники їх вірно доглядали, А вкупі 3 ними і коровиць дійних, Й арабських коней, бистрих, мов стріла, Коли, бува, цар молоКа бажає, То скаже пастухам - і має вдосталь,

Місяця марта, себто весною. Перси й досі святкують «новруз)}

(9/22-го марта,

першу днину астрономічної весни)

дуже

весело

й пишно. ІсториЧНі звістки про новруз ДИВІ'І У Альфр. фОН Кремера: «CuJturgeschїchte des Orients», т. ІІ (1877, стор. 78-80) та у К. Іно страниева: «Сасанидские 3ТЮДЬ1» (СПб.,

праздник \еСНЬІ» (стор. 82-109).

1909),

розділ: «Сасанидский

2 Як видко з Дальшого оповідання, під пустельними КОМОННИМИ списоБОрuями розуміються араби. Авеста тож само виводить змія Ажідагаку з семітського краю, з БаВрі, себто з Вавілону. Див. «Яшт», 5, 29.

168

В цього царя святого був синаш, Якого він любив таки ж не."ало. Хоробрий, жвавий і безстрашний хлопець, Шукай-біда він був, 30гак 1 на ймення. його ж і Бівереспом називали, А Бівересп - то назва пехлевійська, По-нашому бівер - то десять тисяч, Бо ма в він десять тисяч добрих коней; На всіх були вуздечки золотії. Вдень і вночі сідлалось дві третини, Не для війни, а просто напоказ.

Отак стояла справа, як Ібліс 2 Прийшов одного ранку до 30гака, Немов яка прихильна я людина. Він .збив з пуття молодикове серце, Бо той охоче слухав, що він каже. Сподобалась чортяча мова хлопцю, Не відав він про чортову лукавість, Оддав Іблісу тямку, й серце, й душу Та й сам собі накликав безголов'я. ЯК зміркував Ібліс, що молодик його злюбив і слуха, аж радіє, дак він почав балакать ще солодше: А той не знав, до чого діло йдеться. І рік Ібліс: «Багато маю я Сказать такого, що того не знає Ніхто на світі другий, тільки я». То молодик: «Скажи! скажи! не гайсяl

ПОВЧИ мене, тямущиЙ чоловіче!» -

І «Загаю'>, або, ЯК звичайно вимовляють перси, «30ггак» - пе рекручене слово арабське, знач.ить «сміхун». Тільки ж таку ззрабізо вану форму ймення перероблено з чисто перської назви «Дегак»,

назви архаїчної. В Авесті

(Ya~na, ІХ)

кажеться про «ажідагака»,

себто «змія погубного». 2 Як бачимо, замість

«Агрїмаи» лихий дух ТИТУЛУЄТЬСЯ тут і скрізь далі в цій історії «Ібліс». Остання назва арабська, перекру чена з християнського «'fна~оЛос». Це ОДИИ з дуже нечисленних ви

падків, коли фіРДОУСі

замість чисто перського слова або терміну

бере СЛОво арабське; бо взагалі в ФірдоуСїЄВій перській мові piДKO~ рідко трапляються арабізми. Мабуть, через те, що сам 30гак - араб,

Фірдоусі бажалося міном «Ібліс».

звати

арабського

спокусителя арабським Tep~

«Е, ні,- МОВЛЯВ,- спершу заприсягнися, То аж тоді скажу я щиру правду». Хлоп'яга був простець, усе вчинив: Як той звелів, так той і заприсягся, Що, каже: «51 нікому нічичирк! А слухать буду все, що ти розкажеш». На те Ібліс: «Гей, славний ти молодче! Чому не ти господар у палатах?! Де син такий, як ти, пощо там батько?I .. Ти вислухай од мене добру раду. Отець старий, та житиме ще довго, То й будеш ти сидіть собі без слави. Візьми ж ти сам ці пишнії палати, Тобі його царськеє місце личить. Якщо ізробиш те, шо я на раяв, То будеш царювать на світі сам».

Замислився Зогак, учувши теє: Убити батька - серцю жа.пь завдати. «Ні, не годиться,- каже до lбліса, Що друге радь, бо це - не до ладу».

Ібліс одрік: «Коли цього не зробиш, Коли зірвеш умову і присягу, Скує тобі твоя присяга шию, І слави ти не заживеш собі, А йтиме честь уся самому батьку». Ой, закрутив він голову арабу! Зчинилось так, що той на все згодився. Питає: «Ну, кажи, що треба діять?

од твоєї ради не одкинусь».

На те Ібліс: «Уже ж найду я спосібl Тебе я піднесу аж понад сонце, А ти мовчи та диш, і більш нічого; Помічників мені не тра ніяких; Що треба, те я справлю сам, а ти Не витягай меча словес із піхов». Всередині хором царя Мердаса Був гарний сад, що душу звеселяв. Цар видбав той садок задля молитви; Звичайно він удосвіта вставав, Змивав там голову і тіло нишком:

170

Ніякий раб не йшов за ним із світлом. Лихе намисливши, лукавий див Скопав глибоку яму на дорозі. Оту глибоку яму він ізверху Присипав хмизом, шлях затушкував. Минає ніч, простує до садочку Глава арабів, старшина ЙменитиЙ. Наблизився він до тії канави ЯК стій цареве щастя закотилось: Він заваливсь і спину поламав. Загинув милосердний боголюб! Чи в щасті, чи в нещасті - був він щирий, А що вже сина, дак любив як душу, Впадав над ним, ховав його, голубив, Радів на сина, збагатив його. Та сталось так, що лютий син Мердасів Не заплатив прихиллям за прихилля. Отак мерзенний лиходій Зогак Усадовивсь на батьковім престолі, Нап'яв на голову вінець арабський, Почав судить-рядить арабський люд. !бліс, побачивши, що це вже сталось, Новітнє путо злагодив на нього ! каже: «Ти, до мене привернувшись, Знайшов на світі все, чого бажав, Коли ж оп'ять погодишся зо мною, Коли послухаєш моїх наказів, То зацарюєш над усеньким світом, Над звіром, над пташнею, над риб'єм». Сказав, а сам пішов на інший спосіб, На хитрощі такії, що аж-аж!

3. ЯК Ібліс кухарював Ібліс переробивсь на молодця, Укладливого, хитрого вродливця.

Прийшов він до Зогака, забалакав Облесливими, хитрими речами. І зговорив: «Коли б я здавсь цареві! А з мене знаменитий, чистий кухар». Зогак його вподобав, приголубив, Дав хату. де б вім мав кухарювати;

17\

Міністр вельможний передав йому На руки ключ од царської пекарні. На світі страв було тоді не гурт, Бо м'ясива тоді іще не їли: Живились овочами садовими Та ще городиною, більш нічим. Надумавсь лиходійний Агріман ! Та й зважився вбивать на харч живее: Він взяв звіряче і пташаче м'ясо, Щоб готувать Зогакові на їжу. Він хтів живить царя, ЯК лева,- кров'Ю, Щоб цар з такої харчі хоробрішав, Та щоб чинив усе, як біс накаже, Та щоб слухняний був йому всім серцем.

Спершу Ібліс кормив його жовтками; Зогак з тієї харчі поздоровшав, Став сильно кухаря хвалить за неї, Вподобав нещасливу тую харч. Тоді Ібліс-хитруга проказав: «Повік ЖИВИ Й пишайсь, великий царю! Узавтра я таку зготую страву, Що будеш ти вживать її повію>. Пішов і цілу ніч гадав та думав, Яку б чудову їжу зготувати. Узавтра, скоро сонце заблищало В небесному блакиті, наче яхонт, Надумавсь він насмажити Зогаку Куріпок і бажантів білоперих. І, зготувавши, сміливо приніс. ЯК крові скоштував арабський цар,

Він, нерозумний, покохав !бліса. На третій день Ібліс подав до столу Курча й ягня, посмажені укупі. А дня четвертого він на печеню Посмажив яловичу полядяицю, Заправив мускусом та U!.uфраном, Старим вином, рожевою водою.

---J

Тут ЗНОВ

лихий

дух

зветься

lблісом.

172

по~старому

Агріманом,

не

Узяв 30гак і скоштував печеню Та й здивувався, шо за гарний кухарІ «Кажи,- пита,- чого собі бажаєш? Проси, що хоч, добрячий чоловіче!» На теє кухар одказав: «Гей, царю! Повік живи веселий та могутній! Люблю тебе я, царю, цілим серцем, Дивлюсь на тебе - підживляю душу. Я В тебе мав би попросити дещо, Хоча ж такої честі я не варт: Дозволь тебе в плече поцілувати Та притулить до нього очі й твар». ЯК переслухав мову ЦIQ 30гак, Нічого злого в тому ие добачив. Сказав: «Гаразд! Твою вволяю волю. Тобі ж із того, може, буде й слава». Се кажучи, він бісові дозволив Поцілувать себе в плече по-друзьки. А той поцілував та й провалився. Ніхто такого дива ще не бачив! ЯК стій на кожному плечі в 30гака Пречорная гадюка поросла. Иого боліло. Скрізь шукав він ліку, Нарешті взяв, поодтинав обох, Та тільки знов зчинилася дивниця Така, що справді чудуватись варто: Немов гілляки з дерева, два гади 3 плечей царевих поросли удруге! ОЙ, понаходило тямущих лікарів, Один по другім, кожен дещо раяв, На всякі-всякі способи пускались, На цю хор обу ліків не знайшли. Ібліс убравсь за лікаря. Прийшов І хитро забалакав до 30гака: «Гадюки виросли сами собою, То, поки живі, їх чіпать не тра. Давай ім корму: тим ЇХ заспокоіш, А іншого ж тут способу немає. Годуй не чим, ЯК мозком із людей: Самі з такої Їжі поздихають».

k73

Навіщо голова поганих дивів Таку пораду дав? Чого бажав він? Мабуть, щоб нишком нашукати спосіб, Щоб світ зовсім зостався без людей.

4. Про скінчення Джемшідових днІв В Ірані йшли тим часом заколоти, Безладдя й чвари звідусіль кипіли; Блискучий білий день пригас, примеркнув; Всі люди од Джемшіда одсахнулись, Господня ласка утекла од нього, Пустивсь він на кривеє, на непутнє. З'явилась купа цариків новітніх, Бо 3 кожної границі кожен витязь Набрав війська і пнувся воюватись, Одкинувшись од вірності Джемшіду. І от як стій 3 Ірану вийшло військо, Простуючи аж у арабську землю, Бо чутка йшла, ЩО, МОВ, тепер панує Там грізний, змієлиций володар. Іранськая кіннота, що жадала Собі царя, вдалася до Зогака. Прийшли, вклонилися йому покірно, Царем землі Іранської назвали. Цар змієлиций полетів, як вітер, Коронуватись на царя і ранців. З усіх країн Арабщини й І рану Понабирав собі він вірне військо, Заволодів Джемшідовим престолом Та Й, мовби перстень, в руку взяв весь світ.

Побачив Джем: немає щастя-долі, Жене його новітній володар! Покинув він Зогаку трон, корону, Віиець і скарби, військо і всю силу, А сам сховавсь, і слід по нім загув '. Сто год про нього чутки не було, Ніхто його на світі і не бачив:

ЄСТЬ У персів романтичні перекази про те, КУДИ втік Джемшід

та що він діяв до своєї смерті.

174

На сотнІй рl,к на морі на Кнтайськім Цар нечестивий Джем явився знов. Отам Зогак як стій його застукав І довго гаятись йому не дав: Щоб світ не мав уже чого лякатись, Джемшіда він перепилив пнлою. До чого трон?! До чого сила й слава?! Гей, гей, не вір на долю: доля зрадить! Вона тобі дасть меду-солоднечі, Вона натурка в вуха гарні співи, Та ледве ти урадуєшся з того, Одразу доля все те перекине ... Втомився я на білім світі жити, Скоріше, боже, визволь відсіля!

V. 1.

30ГДК

30гакового царювання було тисяча ГОД

ЯК сів Зогак на володарськім троні,. То царював аж тисячу годів. йому корився геть усенькнй світ, І справа так стояла дуже довго. Звичаї добрії попропадали. Все забісоване розкинулось по світі: Упала честь, пішлн угору чвари, Сховалась правда, внсунулась погань, На все лнхеє вільні руки дивам, Про добру річ казалось тільки нишком. В Джемшідовій господі нашукали Двох паннів, що трусились, мов верба. Вони були Джемшіду рідні сестри, Вони були вінець всьому жіноцтву. Одна з панянок звалась Шегріназа, А друга - хорошуля Ерневаза '. Іх потягли в Зогакові палати 1 В Молевім виданні стоїть: «ДОЧКИ», а в Ву.плерсовім і в дру гих - «сестри». Щодо іх іменнів, ТО Шегрі!4азз можна б пере.10ЖИТИ: «міська принада», а Ерневазз - «любочка».

175

На очІ змІєлицему царю '. ВІн взяв та виховав їх не гаразд: Навчив Іх вlдьмувати-чаклувати.

Щовечора двох молодих хлоп'ят, Чи з простих, чи з лнцарського нащадку,

Приводив кухар до царського дому І готував з них ліки для Зогака. Забивши їх, він добував з них мозок Та й змієві робив із того страву. Жилн тоді два щирі парубки З царського роду, добрі, чесні людн, Один на ймення Ірмаїл побожний, А другий - прозірливий Гермаїл. 51 кось-то здибались ванн обоє І розбалакались про се, про те: Про те, що цар царює не по правді, Про те, як гидко він себе харчує. І зговорив один: «Нам треба буде Самнм піти в царськії кухарі Та аж тоді розкидувать думками, 5!ким би чином запобігти лиху. Десь, певне, 3 ДВОХ людей, що завше гинуть,

Одного можна буде врятувать».

Пішли, навчилися кухарювати, Навчнлись готувати до ладу.

І В Авесті (Уа<;па, ІХ) говориться, що Дагака - то змій*дракон головами, 3 трьома ротами, з чорними (Jчима, дуже силь

трьома

нии: він ЧИНИТЬ лихо всьому живому; а сотворив цього чорта Аnrа

(Агріман), щоб він губив усе живєє. В парсіиській кос!'.ю~ логії «Бундегеш» кажеться трохи інакше: що змій, погубитель Дагака, з матері походив ОД Агрімана. Що ж ДО Фірдоусі, то ми

Mainyu

вже бачили, що він ВИВОДИТЬ 30гака ОД людини, та ще й од побож ної (Мердаса), робить з нього жертву Агріманової спокуси j каже, що в нього тільки на плечах були гадюки, а сам він - людина. Та іноді Фірдоусі забува про це і, підхиляючись другій, старішій тради~ діі, зве Зогака «змієвидним» (Еждегзфеш), як отут: іноді (див. V, 5 в промові І(ОВЗДЯ Каве) він наріка його «Еждегзпейкяр», себто «з постат.тю зміячою», а іноді (V, 6, боротьба 3 Ферідуном) він його

зве і просто «Еждега», себто «змій», або «дракон». В отаких непо~ слідовностях

неважко

почути

відгомін

казів.

176

давніших,

первісних переw

Нарешті ЦИМ РОЗУМНИМ парням радість, Бо стали за царевих кухарів. І от пора людськую кров пролити, Із тіла вийняти солодку душу .. Царські вартівники, народогубці, Поволокли якихсь двох паРУбків, Хутчій пригнали їх до куховарів І кинули обличчям об долівку. Аж серце заболіло куховарів, Аж очі зчервоніли їм з гніву! Споглянув цей на того, той на цього, Жахаючись, що цар - такий насильник. З тих двох одного довелось упорать, Бо що ж було інакше їм робити?! А вже ж замісто другого парнюги Вони взяли забили барана, Добули з нього мозок і змішали Із мозком бідолашної людини. Отак обрятували другу душу І наказали: «Переховуйсь добре І Гляди, у людне місто не ходи, Живи тепер по пустках та горах!» Вони дали гадюці на потраву Замість із хлопця - мозку з барана. І тим-от способом вони щадили Щомісяця аж тридцятеро душ. 5Ік иабиралося таких дві сотні, Дак кухарі їм нищечком давали Декілька козенят та овечат Та й оселяли люд той по пустелях. Теперішнії курди - їх нащадки, Що жити в городах не полюбляють, Що вік вікують по своїх шатрах, Що в серці зовсім не бояться бога. А норови в лукавого Зогака Ставали вже такі, що от, було, він Причепиться до ратника якогось Та й візьме - вб'є: «Злигавсь ТИ, каже, з чортом

В паралель до перської «солодкої ДУШі» (шірін реван) можна

згадати Гомерове 1'1)..01)

4т1

... »

'I}'top.

177

Назнає знатну дівку-хорошулю, Серпанком оповиту, непорочну. Та й тягне силоміць собі на службу ... Не мав царевих звичок, права, вірн.

2. ЯК 30гакові приснився Ферідун Ще сорок год йому зосталось віку, Коли диви. ЩО бог йому наслав! у глупу північ У царських палатах 30гак спав міцно поруч Ерневази. І бачить він, немов з царського замку 51к стій з'явилось троє вояків. Два - старші, а в середині молодший, На зріст він - кипарис, на вид - царенко: Царівським поясом підперезався, Ступа по-цареьки: булаву ж він має 3 коров'ячою головою на кінці ... 51к стій він кинувсь битися з 30гаком І булавою в голову довбнув, Та й зараз витязенко обкрутив 30гака з ГОЛОВИ ДО ніг ремінням, Скрутив і руки - аж правцем стояли А вже ж і шию заклепав в колодку. Наруга це ... й болить ... пече ... ой, муки ж! А він царю сипнув на тім'я пилу І взяв попер до демавенД·гори, Гукаючи на люд, шоб проступились ... Ой, скорчився неправедний 30гак, Немов печінка з ляку передерлась. Прокинувся й з усії моці скрикнув, Аж захитавсь його СТОСОХИЙ 1 дім. Схопилося жіноцтво сонцелице, Учувши, ЯК їх славний пан згукнув. І зговорила Ерневаза: «Царю! Що скоїлось?! Кажи! на мене звірся! .. То був гарненько спав ти в себе в ліжку, Дак що ж тобі приснилось?! Що зчинилось?!

Соха ми

звуться

в нас колони

або

СТОВПИ, що піддержують

стелю: пор. З у бр и ц ь кий, Село Кіндратів (<<Житє і СЛОВО», стор. 225); Гр і н чен ко, Словарь, т. ІУ (1909), стор. 170.

178

IV.

Сім поясів землі

твої підручні

Твоя сторожа - ЛЮДИ, Й Дj1ВИ, Й звірі, Твоє велике царство - цілий світ Од місяця ДО китової спини 2,_ Чого ж, чого ж ТІ! так цибнув із ліжка?? Скажи нам, пане цілої землі!» Рече красуням воєвода-цар: «Ні! про таку дивницю тра мовчати, Бо вчуєте - не стаl!е в вашім серці Надії, щоб зоставсь я ще живий».

Рече царю-державцю Ерневаза: «Я к нам, то мусиш ти сказать усе, Бо, може ж, ми дамо тобі пораду: Немає лиха, щоб було без гою».

Ім воєвода ВНКРИВ таємницю: Що снилось, геть усе переказав. Одмовила царю ~родлива жінка: «Не занедбай цього! Питай поради! В твій трон застромлено печатку щастя,

Твоєю долею весь світ зоріє, Під перстенем своїм весь світ держиш ти, Звірів, пташню, людей, чортів і перій, Так, отже, склич ти звідусіль розумних,

ПОСКЛИКУЙ звіздочотів ще ж і магів з, Перекажи ти магам все до слова, Довідуйся, випитуй щиру правду. Довідайся: та хто ж він, ворог твій? !

або стор.

(

Перси, так само як і індійці, переділ яли землю на сім поясів частин (кешверів) відповідно до сімох планет. дИВ. вище,

163.

2 І наш народ вірить, що

земля стоїть на трьох китах, або по·

просту «великих рибах», гл. Ч у б ин с ь КИЙ, ТРУДЬ1, І, 37-3R, Та Яс тре б о в, МатериалЬІ по зтнографии Новороссии, Одесса, 1894, стор. 8. У Руданського згадується тільки про одну рибу, ДИВИ його «Байки світовії в співах», пісня І, розд. 7. У Яетребова, ор, cit., стор. 8, € варіант теж про одну кит-рибу. з У Фірдоусі стоїть тут і далі не «маг», а «мовбед», тільки ж той другий термін мало знайомий нашій громаді. «Мовбед» - зна· чить «жрець», «мудрець», «маг», 'Колись навіть думали, що й етимо

логічно обидва терміни рідні, що «мовбед «мог-бед» («начальник магів»); та як направду, «мов-бед» ~ «начальник хати», по-авестій еы{и СЬКІІ

12*

пmапо-раШ (пmапа - хата, manpat, по-паре.: mБЬаd.

179

раШ

начальник),

по-пехлевіЙ·

Чи він з людей? Чи, може, з дивів? з пер ій? Пізнаєш це - ладнайсь до оборони, Замість лякаться догадок сліпих». Сподобалась царю·поганцю рада,

5Іку подав той срібний кипарис. Мов воронові крила, ніч чорніла,5Ік стій мигнуло світло з-поза гір: Це ж на лазурову небесну баню Пустило сонце яхонтовий промінь '. Цар-воєвода де коли чував Про мудрих, мовних серцевідів-магів, Він іх до себе кличе звідусюди. Щоб розказать їм свій страшенний сон. ЯК скликав, то зібрав усіх до гурту, Пита про те, чйм лихові зарадить, Говоре: «Виясніть-но швидше правду! Утихомирте душу ви мою! Коли мені доводиться померти? Кому я лйшу трон, вінець і пояс? .. Або ви скажете мені всю правду, Або не животіть вам більш на світі!» Посмагли магам губи, змокли шоки, Один до другого мовляли ОТ як: «Коли ми виявим йому, ЩО буде, Розіб'єм душу, а душа ж - то скарб, Коли Ж, ізнов, він правди не почує, То ми самі розлучимея з душею» 2. Три дні таким-о побутом минули, Ніхто не зважився промовить слово.

З четвертим днем цар дуже угнівився На магів, на ОТИХ віщовннків. «Я,- каже,- перевішаю усіх вас, Або ви скажете мені всю правду». Всі маги низько голову схилили; ! Я х о н т дорогоцінний камінь 3 того самого розбору, що й рубіН, тільки він буває і ЖОВТИЙ, а рубін червоний; вишневий ЯХОНТ зветься аметистом, синій - сапфіРОі\'1. JJ а 3 у Р - lapis lazuJi.

~ В оригіналі: «Доведеться нам умити руки од ДУШі»~

180

Пошматувалось серце їм надвоє; Заллялись очі не сльозами, кров'ю". Та був один між тими мудрецями, Знавець душі, великий праВДОЛІОб,

Розумний, невсипущий,- звавсь Зірек '. Він переважив геть усіх тих магів. Стиснув він серце " всякий страх одкинув І отаке промовив до Зогака: «Гей,- каже,- не пишайся, гордий царю! з Ніхто ще не родився, щоб не вмерти. Було й до тебе вже царів багато, Вони пишались на преславних тронах, Спізнали й лиха й радощів чимало, А як минув ЇХ вік - вони померли. Хоч би ти був залізная твердиня, Час був би перетер тебе і знищив .. ' Знай: буде хтось, що забере твій трон І підітне твою високу долю. Він буде зватись Ферідун на ймення. Він стане для землі священним небом 5 Іще ж той воєвода не ВРОДИВСЯ, Іще нема чого тобі жахаться. На світ він прийде од значної неньки, Ростиме - мов родюча деревина, Змужніє - зіб'є головою місяць, Піде шукать престол, вінець і пояс. На зріст він буде наче кипарис, І буде в нього булава із криці, Де маківка - коров'ячая морда. Тебе він придовбешить булавою, Скує й поволоче з палат у горю>. І запитавсь Зогак, нечиста віра: «3авіщо ж він в'язатиме мене?! Чого б він мав на мене лютувати?!» l

«3ірек»

2 В

дотепний, хитрий.

«Слові о полку Ігоревім» читаємо: «Иже истягну Ум'Ь кр1;ф

постію СВОЄЮ и поостри сердца своего МУЖЬСТВОМ'Ь».

з В оригіналі: «Випорожни голову ОД вітру». 4

В оригіналі стоїть не просто «час» (<<земан»), а себто ('небесна сфера», або «коловорот небесної сфери».

«синигр».

Може, ці слова треба розуміти тільки так, що Ферідун дасть

зеМлі щастя, а може, Фірдоусі натякає й на те, що осьмий знак 30~ діака ознаменовано ім'ям Ферідуновим.

181

Рече хоробрий маг: «Аби ти знав, Без приключки ніхто не ворогує: Од рук твоїх йому загине батько, Дак буде він ненавидіть тебе. А друге: буде гарная корова, Що вигодує того молодця: Ти вб'єш коровицю, і він для помсти Ізробить булаву-коровоглавку». Почув Зогак, та й зашуміло в вухах: Хитнувсь, звалився з трону та й умлів. Великий маг, лякаючися лиха, Мерщій пішов собі од трону геть. Прочнувсь, опам'ятався вінценосець,

Уп'ять зійшов на свій царський престол І заходився потайки й прилюдно Шукать по світі, де той Ферідун. Не ЇВ, не спав, не знав собі СПОЧИВКУ~ І білий день для нього почорнів.

Ферідун народився

Відколи змієлиций зглякався, Минав уже над ним чималий час. На світ родився Ферідун блаженний, Щоб дати світові інакший лад '. Тим часом по землі блукала чутка, Що цар напитує по всіх усюдах Абтінового сина Ферідуиа. Аж тісно стало на землі Абтіну,

.Тікав, ховався, аж обридло жити, Та левові діставсь-таки нарешті: Декілька нечестивцевих дозорців Якось таки надибали бідаху, Схопили й притягли, мов леопарда. Зогак, не гаючись, його убив. Була ж розумна мама в Ферідуна, Що звалася на ймення Феранека: І Випускаю вірші

116-124, бо їх,

пізніш. Те саме думає й Рюккерт.

182

очевидячки, інтеРllєльовано

Оздоба світу, гарна деревина, ШО овочі на ній - uарськая слава '. Вона кохала сина наче душу. ЯК спало на Абтіна безголов'я, Немилий став їй світ. Вона, плачуща, Хутчій побігла до одного лугу, Де чула, що була корова гарна,

Славетная корова Бермая " ШО волосінь у неї аж блишала. Пригналась Феранека, заридала Перед хазяїном отого лугу, Линули сльози їй дощем на груди. «Візьми,- проха,- отсеє немовлятко, Ховай його у себе через врем'я, Прийми його од матері, мов батько, І молоком годуй од Бермаї. Замість платні візьми од мене душу: Оддам життя - тобі щоб догодити». Господар гаю, де була корова, Одрік пречистій Феранеuі от як: «Я за невольника дитині стану, ШО загадаєш - геть усе зроблю». Дала йому СВОЮ дитину мати І розказала все, що тра робити. Три роки передержував хлоп'я Розумний чоловік і дбав, як батько. А молоко давав од Бермаї. Зогак не кинув заходів своїх, А всенький світ балакав про корову. Одного дня біжить до лугу мати І каже-повіда доглядачеві: «Послав мені господь розумну гадку. ЯК напутив він, так я і зроблю; Інакшого вже способу немає: Моя душа й дитина - це ж одно 3. І Натяк на ймення Феране\!!ше: «фер» значить «слава'>. 1lуже частий варіант «Пормая». І одне й друге назвище можна переложити: «3 багатим ВИМ 'ям», «повногруда» і Т. ііі. l

з В оригіналі: «МОЯ С О л ОД К а душа».

183

Втечу я з чарівницької землі, Втечу, піду з СИН ком до Гіндустану: Сама візьму та й скриюсь серед люду, Його ж оддам на гору на Ельборз». Взяла свою хорошую дитину І понесла, а серце плаче кров'ю. Жив на Ельборз·горі один спасенник, Що зрікся світової порожнечі. «Свята душе! - сказала Феранека. я: бідолашна жінка із Ірану.

Хороший хлопчик - ее моя дитина. Він буде голова всьому народу, Зіб'є Зогаку з голови корону, Шпурне на діл його царівський пояс. Дак треба, щоб ти взявсь його глядіти Та аж трусивсь над ним, як рідний батько», Взяв дід хлоп'я. Та й не було ніколи, Щоб він на нього холодом дихнув.

А вже ж тим часом перечув Зогак За луг і за корову Бермаю. Мов п'яний слон, подавсь туди він лютий І Бермаю,коровицю забив. Увесь товар, який він там завбачив, Він повбивав, нічого не покинув. Колишню Ферідунову домівку Трусив він дуже, та знайшов не гурт. Нарешті, підпаливши цар оселю, Геть розвалив її високі стіни.

Ферідун питається в матері, якого він роду 1

Шістнадцять год над Ферідуном збігло, То він з Ельборз-гори спустився в діл, Пішов до матері, прийшов, питає: «Скажи ж мені, матусю: хто мій батько? Я:кого роду я? чиє насіння? Спитають люди,- що їм одкажу?» І Тут перський текст має чимало інтерПОЛЯціЙ, та й ПОРЯДОК вір шів не однаковий в усіх виданнях. Я мусив виробити свою окрему

редакцію, поклавши за підвалину видання тегеранське, не Вуллерсове.

184

Одповідає Феранека: «Добре. Скажу я все, чого бажаєш, хлопче, Аби ти знав: дак жив колись в І рані Один людець, ім'я йому - Абтін. Царське насіння, сміливий, розумний, А вже ж нікого він не зобиджав. Він був од пня героя Тегмуреса

І всенький родовід свій знав напам'ять

Тобі - був батько, а мені дружина: Я сонця тільки й бачила, що в ньому. Пророкував Зогаку звіздочот, Що буде смерть йому од Ферідуна: То чарівник Зогак, учувши цеє, Зачав шукать тебе по всім Ірані. Ми мусили ховать тебе од нього І утікать з Їдного місця в друге. Твій батько, ще ж і не стара людина, Поклав за тебе, синку, свій живот. З плечей Зогакових ростуть два гади, Що не дають Іранові вже й дихать; То мозок з голови твого татуся Пішов отим зміюкам на обід. Нарешті нашукала я гайок, Нікому невідомий, непрохідний. А там коровка - свіжа, як весна, Напрочуд гарна, хоч малюй картину, Ії хазяїн, підобгавши ноги, Сидів біля порога, мовби цар. йому я оддала тебе ховати; Він з рук тебе ніколи не спускав. А з молока тії корови·пави Ти зріс, немов могутній крокодил. Та баl про гай і про корову тую Як стій наспіла звістка до царя. l

Перські перекази роблять Абтіна внуком Джемшідовим. Оче

ВИДЯЧКИ, не можна шукати дійсної ісТОРНЧНОї підкладки в усіх оцих генеалогіях найстаріших іранських царів: це ж усе легенда. Маль

КОЛЬМ (Malkolm, History оі Persia) був, правда, спробував завба чити в Фірдоусієвих героях справжні історичні особи, та щось тая проба

«не

теє»,

принаймні для

найперших

царів.

На

мою

думку,

треба до «Шах-на ме» підступати 3 тією самою теорією, яку Нібур приклав

до історії

римської, себто, що в одній якііkь особі, В од

ній якійсь ПРllгоді народ воплощає цілий період свого довгого істо ричного життя.

Я швидше винесла тебе звідтіль, Втекла з Ірану, з батьківшини, з до"у. Прибіг Зогак, господаря згубив, Забив твою німу ласкаву мамку, З Qселі збив аж попід сонце порох; Звалив усе й підвалини скопав». Вразився син, у вухах зашуміло, Він закипів ОД маминої мови; На серці - жаль, у голові - ненависть, На лоб з гніву понабігали зморшки. «Гей, мамо! - каже,- молодий левчук, Не пробуючи сил, не стане левом: На витязя, що чарами воює, Піду я сміло з шаблею в руці. Піду, пречистий бог мене вестиме, Зогаків двір на куряву розвію». Сказала мати: «Нерозумна думка, Бо цілий світ подужать ти не зможеш. ВЗогака - трон, вінець. Він світодержець, йому напоготові ціле військо. Він схоче,- дак із кожної країни Войовників прилине сотня тисяч. На світ ДИТЯЧИМ- ОКОМ не ДИВИСЯ. ЧИ мир, чи розмир,- Є на все свій звичай. Затямлюй, синку, те, що радить ненька, Бо все, що інше,- вітер, вітер, вітер».

Що було 8 30гака 3 ковалем

Каве

Вночі і вдень імення «Ферідун» Не сходило Зогакові з губів. То був високий, а тепер зігнувся, З нудьги,турботи серце змордувалось.

Одного дня Зогак усадовився На троні, зробленім з кісток слонових, І заквітчавсь вінцем із бірюзи І З усіх сторін запрошує вІН магІВ, Нехай йому царівство забезпечать. І Нім. ПігkіS, ПОЛЬСЬК. turkU5.

186

І каже такечки: «Пречесні люди! Тямущії, йменитії мовбеди! у мене єсть якийсь потайний ворог, Тямущі люди відають се ясно. Один преславний маг мені сказав, Що з нього ще хлопчина невеличкий: Нехай собі дрібний, нехай маленький, А ворога не треба мать за дурня. Оце ж я наберу ще більше війська, І не з самих людей, а й з дивів, з перій, Та треба ще й од вас мені підмоги, Бо далі вже й терпець мені урвавсь. Спиш іть такую грамоту: «Наш цар Не сіє іншого насіння, як на добре, Не мовить слів, опроче як правдивих, Ніколи не бажа зламати право!» Лякаючись царя, усі вельможі Згодилися на те, чого він хтів: Дали нечистому зміюці під;шс Старії й молодії - геть усі. Аж гульк! учувся на подвір'ї галас. Гукає хтось: «Прошу суда й розправи!» Прикликали позовника до трону, Посадовили серед гурту панства. І цар ні в сих ні в тих рече до нього: «Ну, розкажи нам, хто тебе покривдив!» Схопився той за голову і крикнув: «Я, царю, звусь Каве ... Шукаю правди ... Прибіг прохать суда ... ой, аж засапавсь ... Я плачу ... серце стогне ... через тебе! Од тебе я зазнав великі кривди, Ти здавна б'єш ножем мене у серце. ЯКЩО мене занапащать не хтів ти, ТО нащо б тра хапать мою дитину? Було синів у мене вісімнадцять, Тепер один,однісінький зостався. Покинь мені одинчика того, Л ТО повік пектиметься печінка! .. Гей, царю! чим я винен?! Ну, скажи б! .. Коли не винен, то караєш за що? .. ОЙ славний пане! ти на мене зглянься,

187

Не завдавай мені даремне жалю! Літа мене скривили й ПОХИЛИЛИ, Я жив-тужив, а жив, бо мав надію. Тепер ізнов дітей уже не буде, А що ж до світа в'яже, як не діти?! .. Насильство - й те повинно знати міру, Повинно мати й приключку якусь; А єсть же в тебе приключка на те, Щоб мій старечий вік занапастити?! Я - бідний, тихий ковальчук. Та цар На голову мені вже сипле жару. Ти - цар, і хоч скидаєшся на змія, А мусиш розсудить мене по правді. Порахуваться ти зо МНОЮ мусиш, Та й так, щоб здивувався цілий світ. Хіба що з твого суду ми побачим, Що черга справді падала на мене, Що справді тра було твоїм зміюкам Забрать синів од мене чисто всіх!» Цар-воєвода переслухав, глянув. Та й аж здумівся на такую мову.

Взяли синка, вернули ковалеві: Шукали упіймать його на ласку_ А далі цар удався до Каве. Щоб він тож само грамоту завірив. ЯК прочитав Каве оту заяву, То раптом обернувся до старецтва. «Ге! - крикнув він,- чортячії підніжки! Ви викинули з серця божий страхІ Усі попривертались ви до пекла, Схилили серце до цієї мови! .. Не підпишу я грамоти такої, Зовсім мені байдуже до царя!» Гукнув і тремтячи зірвався з місця, Подер заяву, потоптав погами, А там - пустив синка поперед себе Та й геть з палат, гукаючи народ. Тоді вдалися до царя вельможі: «Гей, славний пане цілої землЇ.f Холодний вітер не посміє з неба

дихнуть на тебе в день побою-січі.

188

Чому ж того нахабного Каве Ти вшанував, немов якого друга:> Що грамоту про тебе ми списали, То він подер, наказу не послухавсь. Він вийшов звідси ЛЮТИЙ і сердитий; Здається, накладає з Ферідуном. Ми гіршого не бачили нічого,Аж остовпіли з отакого дива». На їх питання цар одмовив бистро: «Послухайте, яка ДИВНИЦЯ склалась! ЯК прилинув Каве сюди знадвору Та як учув я той кричущий голос, То мов залізная стіна зросла Між МНОЮ та між НИМ У цих палатах. Схопився він за голову руками То в мене ... диво! .. аж розбилось серце. Що далі буде, я того не знаю: Кругів небесних ще ніхто не взнав». ЯК одійшов Каве з царської хати, До нього позбігався весь базар. Каве галасував і гвалтував. Гукав усіх людей шукати правди. Шкуратяний фартух, що ковалі На ноги напинають проти іскор, Каве узяв та й почепив на спис, І зараз бучу збив по всім базарі. З тим прапором він рушивсь і гукав: «Гей, люди добрі! Хто шанує бога, Хто серцем хилиться до Ферідуна, Хто кидає погаиого Зогака, Ходім, ходім мерщій до Ферідуна Спочить під тінню величі його; Скажімо, що наш цар - то Агріман, Творцеві-богові заклятий ворог. Отсей нікчемний шкураток - то спосіб

Розпізнавать друзів од ворогію>. Пішов Каве шукати витязенка, Дорогою зібрав чимале військо. Розвідав, де царенко пробуває, Попростували всі гуртом туди. Ще здалека, зобачивши оселю

189

Нового пана, всі аж загули. Побачив витязь на спису фартух тоіі Та й обернув його иа добрий знак: Узяв, обшив румійською парчею " Дав спід із золота, лице - з алмазів: Додавши й других ще окрас чимало,

На рік той стяг: К а в е я н і

- дор

оФ ш

Таким-о чином збігло трохи часу. Ніхто не знав, що маЕ бути далі. А Ферідун надів царськую шапку, Ходив до неньки, брав благословення. Ладнався він скоріш іти в дорогу, Та не хотів, щоб теє знали всі. Були ж у нього славні два брати, Обидва парні старшії за нього, Що перший прозивався Кеянушем, А другнй був веселий ПормаЕ. То Ферідун од них не потаївся: «Верну,- говоре,- наш престол і силу. Та от, приводьте ковалів тямущих, Нехай скують важкую булаву». Ще не сказав - брати уже й схопились, Погнались до ковальського базару; Які там ковалі були найкращі, Поприбігали всі до Ферідуна. Узяв він цнркуля та й на пісочку Нацирклював зразок на булаву, Такиіі зразок: щоб на кінці дубини Стриміла буйволяча голова. Майстри взялись негайно до роботн, Скували булаву, мов сонце, ясну. І Румом зветься Мала Азія. Очевидячки, в Фірдоусі ми бачимо анахронізм, бо ім'я «Рум», себто «Рим»

(Roma),

при кладено до Ma~

лої Азії вже дуже пізно, за часів Східної Римської імперії. 2 «К а в е я ні· дор о Ф ш» (або «дирефш», бо й так вимовля~ ють) означа «Кавеєва блискавка», «Кавеїв блискучий прапор», Це був національний перський стяг аж до прикінчення Сасанідськоі дер

жави. Спершу це був невеликий шматок, та потроху його Збільшу вана, бо поодинокі царі хотіли кожен додати туди якісь дорогі ка мені. 637 -го року по Христі, як одбулося славнозвісне Кадесійське по боїще персів з арабами, Кавеяні-дорофш був завдовжки 22 стопи,

а завширшки І5. Персів тоді побито, і прапор захоплено. Арабські воєводи присудили пошматувати ЙОГО іпомішати 3 іншою здобиччю.

190

Вона царю припала до вподоби. Подарував він ковалям одежу Із золота та срібла. а до того.

Шасливую обіцяНl'У дав ЇМ, ЩО, каже: ~(ЯК я змія поборю вже, То вам одмию голови од пилу: По всій землі поставлю правий суд, Згадаю всім за праведного богз». 6. Ферідун іде воюваться 3 30гаком

Піднявши голову аж попід сонце, Підперезався Ферідун тугенько: Підперезався помститись за батька І вирядивсь походом на Зогака. Велике військо сходилось до нього. його престол підносився до хмари. Пихате слонів'я та буйволля Везло попереду харчі для війська. Брати тримались поруч Ферідуиа. Немов почот, немов молодші хлопці. Він линув швидко-прудко. наче вітер. На думці гнів. та в серці справедливість. Він проминав село та й за селом, Нарешті їх арабські кониченьки Приносять їх в одне такеє місце. Де проживали щирі боголюби. Під праведним селом спинився витязь, Ізліз 3 КОНЯ та й став на спочивок, А ДО селян заслав СВОЄ вітання. к звечоріло. то до Ферідуна Прийшов ізвідти приятель якийсь; Високий сам, волосся аж до п'ЯТ, І пахне мускусом І; З лиця - мов гурі 2.

І На Сході, чи перському. чи арабському, дуже полюбляють MYC~ кус (мошус). амбру. алай j інші міцні пахощі. Кремер у своїй кла·

сичній «Culturgeschichte des Orients unter den СЬаlifеп» (Wien, 1877,

t. 11,

р.

207

і т. д.)

каже, ЩО, на його думку, любов ДО пахощів по·

казує на сильно розвиту тонину нервів

у відповідної нації.

Іще за·

ДОВГО перед ісламом приходили до Персії ЩОРОКУ 3 Південної Арабії ціЛі каравани пахощів та кадила, які, звичайно, і в самій Арабії за~

любки вживалися. Пророк Мохаммед не тільки не був ворог царфу~ мам, ба ще й казав, що над жіноцтво

191

пахощі

він

любить

caMY~HO

А то прийшов ДО нього ~нгол з раю \ Щоб виявить йому добро і лихо; Прийшов до Ферідуна, мовби пері, І нишком научив, як чарувати, Щоб цар знав ключ до того, що закрите, Щоб слово знав, як викрить те, що скрите. Цар зрозумів, ЩО се йому од бога, Що се не Агріманова мерзота, Із радощів аж ЩОКИ зрум'янились: Він бачив молодим себе і царство. Тим часом кухарі дали вечерю На чистій скатерті,- звичайно, царській! Наївся він, напився, швидше вклався, Бо голова важніла, хтів він спати.

Брати, що бачили були у нього Підмогу божу й невсипущу долю,

Тепер ускочили (бо звісно

заздрість!)

молитву. В старих арабських віршах (на пр., у «Мо алла ках» та в «Ха· масі») наизначніші люди -чоловіки - малюються перед нами з та· КИМ волоссям,

звідки йде мускусовий

дух,

жіноцтво й поготів.

Один із старо арабських поетів каже про красавицю:

«3

її рукавів

дИШе ЧИСТИЙ мускус, амбра та алаЙ». У перських поетів (Між іншим,

У Гафіза, в тих вибірках, що нижче подаються) згадка про мускус трапляється мало не в кожній поезії. Мускусом не тільки парфумують самих себе, ба навіть кадять або кадили ПО покоях. Мохаммедовомv

поетові Хассанові ібн.Табіту «Книга пісень» (т. XVI, стор. І5) вкла~·

дає в уста згадку про бенкет у передмусульманського князя Джа~ балі початку VII в. (на сірійському кордоні), де в срібних вазах ставивсь перед гостями мускус і курився індійський алоЙ. Омейяд ський халіф Єзід II (720-724) як вітав одного гостя, то звелів при~ служникам принести килим, де посідали він і гість, а перед кожним

з них постановили чашу с МУСКУСОМ. Халіф Гішам (теж із Омейядів,

724-743)

при такім самім випадку звелів постановити перед дива

ном, де він сидів, золоте блюдо 3 мускусом та рожевою водою. Мус кусом мастять або мастили собі не тільки голову, а й бороду. Очеви дячки, так розкидатись мускусом могли тільки багатирі, бо він до рогий. Котрі бідніші, то ті вживали трошки дешевших пахощів, а вже ж зовсім бідні дівчата та жінки носили на шиі намисто, зроблене з разочків посушених фініків (дактилів), аби щось раз

у раз пахло коло них; той звичай іще й тепер задержався в Єгипті. 2 у рі, гур і я, або краще вимовляти по-нашому «хурія», це дівчина 3 мусульманського раю. Виходить, що тут у Фірдоусі є анахроніЗм. Кажучи про стародавній Іран, не варто було б згаду вати за гурій, яких вигадала фантазія Мохаммедова. І В первописі стоїть: «якийсь сер6ш». Що таке «сер6ш», див. 8ище, стор. 161.

192

І стали брату готувать загибель. На самім версі ближньої гори Підносилась 8исокая скала. А Ферідун в долині попід нею Заснув собі солодким, тихим сном. Була вже глупа північ, як брати Тихцем од війська вилізли на гору І вирили скалу з твердого грунту, Лихеє діло не здалось ТЯЖКИМ. ЯК підкопали скелю, то й попхнули, Щоб бухнула на гол()ву цареві. Та з волі божої на гуркіт·гомін Прокинувся заснулий Ферідун. Він проказав промову чарівную, І камінь МОВ на місці прикипів І. Не кажучи про те братам нічого, иар Ферідун знов рушив у дорогу. Коваль Каве пішов поперед війська, Надії повний, лютий на Зогака. Він повівав Кавеяні·дорофшем, Тим благородним, володарним стягом. Попрямували до ріки Арвенда (Бо так по-пехлевійськи звався Тигр). На Тигровому березі, в Багдаді, Визвольник-цар пристав на опочинок 2; І з Тигрового берега, з Багдада, До побережної сторожі дав він вість, Що, мов, «пришліть човни та кораблі, Мерщій на той бік нас поперевозьтеl» Не дав човнів орудар перевозу І навіть не прийшов до Ферідуна, А попросту звелів переказати: «Мені мій иар потай прислав наказ, Щоб я човнів не видавав нікому,

Хіба тому, у кого буде лист З печаткою од перстеня царськОго».

І Мою думку про цей епізод ДИВИ нижче, ва стор.

203.

2 Себто на тому місці, де за Фірдоусіевю( часів (Х В.) уже стояв Багдад. столиця арабського халіфату. до арабсі;>КИХ халіфів УІІІ а. не було ще Багдада.

<ТІ

193

Учувши теє, Ферідун угнівавсь, Та не злякавсь того глибу річного, Він миттю гарно взяв підперезався, Сів на коня, що серцем був - як лев, З того гніву та бойової хіті

Він на коні-вродливці кинувсь в вир. Слідком за князем всі товариші Підперезались і тож само в воду! На тих конях, чудових, вітроногих, ВОНИ ПЛИВЛИ, аж по сідло в воді. З того розгону серед хвиль бурхливих Затуманились голови юнацькі. Та витязі стриміли з-серед виру, Немов зірки, що світять серед ночі. ЯК стали війники на суходолі, Вони пішли на Бейт ель-Мокеддес. Те місце так зовуть тепер араби, А пехлевійська назва: Гонг дижгухт; Арабське слово значить «чистий дім» І. А там були Зогакові палати! ЯК проминули пустку,- близько й город: Ще миля ходу - та й на місці будуть. Поглянув Ферідун наперед себе, Побачив город з височеиним з~мком. На ньому башта вища од Кейвана '; Сказав би: хоче вкрасти з неба зорі;

Блищить, неначе Моштері на небі А ціле місто гарне, тихе, J1юбе.

Цар зміркував, що тут сидить гадюка, Та зваживши, ЩО це твердиня й велич, Він так сказав прихильникам своїм: «Якщо із пороху, з темноі тліні, Мій ворог зміг зложить таку твердиню, То я боюсь, ЩО він У долі любчик, !

Правду кажучи,

СЛОВО

<мокеддес»

по-арабськи

визнача

не

«ЧИСТИЙ», але «святий»; тільки ж по-перськи і <ЧИСТИЙ», і «СВЯТИИ» буде однаково «пак». 2 Кей в а н - арабська

і взагалі

Сатурна. а М о ШТ ері

планета Юпітер.

194

семітська

назва для планети

Що з долею вІн нишком побратався. Та все волю в швидше йти на бій, Ніж маю бідкатись і гаять час». ее кажучи, юнак стиснув рукою Важкую булаву й погнав коня. Злинув він, наче полум'я, та й разом Він виріс перед вартою у брамі. 51к замахнувсь тяжкою булавою, То вартові як стій усі каснулись. Отак,о в'їхав Ферідун у замок І помоливсь тому, ХТО світ создав.

Ферідун бачить Джемwідові сестри

30гак тут був поставив талісман, Що шпиль ЙОГО торкався в саме небо. То Ферідун зіпхнув його із башти, Бо бачив, що ім'я на нім не боже. Усякого, хто йшов йому напроти, Він бив коровоглавкоlO по грудях. А чаклунам, котрі були в палатах (Були ж то імениті, важні диви), Він булавою голови потрощив І сів на трон чарівника 30гака. А вже ж самого хоч і ЯК шукав, Та не побачив навіть іпознаки. От вивели з царської почивальні Двох чорнооких, rонцелицих вродниць 1. Цар Ферідун спершу звелів їх змити, А далі й чорну душу ЇМ одмив: В пречистого судця навчив ЇХ вірить І визволив з гріховної брудоти, Бо з виховання злих ідоловірців Іх розум стуманився, наче в п'ЯНИХ. І от вони (царя Джемшіда сестри) Свої рожеві щічки заросили І В первописі «ідолів» (<<ботан» од. ед. ч. «бот»). По-перськи цей термін (<<ідол, «кумир») звичайно прнкладається до красавиць, бо ВОНИ -

ІЗ'

кумир для чоловіків.

195

Сльозами із нарцисових очей І зговорили так до Ферідуна; «Бодай ТИ, витязю, був вічноюний, Аж доки достоіться світ старий! Яка була твоя щаслива зірка? Чий овоч ти? З якого древа й гілки' Бо ти ж так сміливо прийшов до ЛІгва, де спочива грізний і лютий лев! .. А ми знов; як же ж ми страждали досі Од того чаклуна, неві ри, дурня! Якого лиха й туги МИ вкусили Од того Агріманина-гадюки! А вже ж нікого досі не видали Розумного і смілого такого, Щоб він наважив на престол Зогаків, дарма що сісти там би всякий хтів». То Ферідун такую дав одмову; «Ні трон, ні щастя не бувають вічні, Я, знайте, син блаженного Абтіна; Зогак схопив його в землі І рані Та й люто вбив. А Я,- за батька месник,

Прийшов аж до Зогакового трону. А ще ж я мав корову-годівницю, Що вся вона була неначе цяцька; Дак нечестивець загубив її, Безвинную, немовную скотинку. Підперезався я на бій з Зогаком, На помсту я прийшов сюди з Ірану. Оця-о булава·коровоглавка

Розтрощить голову лихому гаду, Бо я не змилуюсь, не подарую!» ЯК ті слова учула Ерневаза, Збагнула чистим серцем всеньку тайну. Сказала; «Царю! ти - Аферідун! І Ти ТОЙ, ЩО маєш ЗНИЩИТИ всі чари, І Ім'я «Аферідун» у Фірдоусі стоїть частіше, ніж «Ферідун» (без «А»). Нема сумніву. що перша форма цілком хибна (S рі е g е 1,

Eranische A!terthumskunde, І. Липськ, 1877, стор. 557), бо первісна форма була Thraetaona (авест.), порівняй санскр. traitana trita. T~ вже коли Фірдоусі зве СВОГО героя Аферідуном часто, перекладач не мав назвати ЙОГО так само хоч інколи?

196

ТО чому

Ти той, що вб'єш поганого Зогака, Ти той, що визволиш од нього світ! .. Царівни ми. Дівчатками були ще Змій одружився з нами силоміццю. Зміркуй-ио сам: яка ж то люта мука І спати, і вставати з мужем-гадом!» І знов одрік иа теє Ферідун: «Скажіть же, де він, той мерзенний гад?» То вродниці геть чисто розказали, Аби вже змію швидше був кінець: «Тепер поїхав він до Гіндустану, Щоб там собі безпечно чаклувати. Віи стратить там аж тисячу безвинних: Гада, що тим закриється од долі. Він завжди ріже скот, звірів, людей І їхню кров зливає у водойму: Гада, що як скупається в крові, То переверне звіздочотський присуд. А знов його наплечнії гадюки -

То ненастанна мука задля нього.

Він з болю бігає із краю в край, Та чорні гади скрізь його мордують. Тепер пора йому вернуть додому, Бо довго бути він ніде не може». Таке-то викрила сумна красуня, Усе уважно переслухав витязь.

Що продіялося 3 30гаковим

в Ферідуна

вірником

Зогак, коли лишав свою країну, То мав кому на руки все покинуть. Був чолов'яга вірний, як невольник:

На нього цар лишав скарби, і трон, і палац. На ймення прозивався він Кондров, Бо скорий був на все, що цар накаже '. І Згадане ім'я пишеться по-перськи: Кндрв, бо без голосних. Коли Фірдоусі прочитав це слово за «КОIІДРО8, то ВОНО справді має значити «ШВИДКИЙ», «МОТОРНІІЙ». Вуллерс у своім словарі (Т. ІІ, стор.

896)

перекладає це СЛОВО:

«tardo incessu», але ПРИРОДНі персн

запеВlJювали мене, що вони розуміють «КОIlДРОО» тільки як «моторний»;

та й у Вулперса на стор. 895 МИ читаємо: «конд» -

197

vir strenuus. а

К:ондров засапавшись прибіг до замка І бачить, що в палатах - цар новітній: Новітній цар розсівсь на панськім місці, Мов кипарис під сонячним промінням; Є й другий кипарис тут: Шегріназа, По другу ж руку - зірка Ерневаза; Весь город зайняло чужеє військо, Що стало в ряд і вже готове в бій. Не сторопів Коидров, не став питаться, А низько уклонився й при вітавсь І, восхваливши Ферідуиа, мовив: «Володарю! Живи, аж доки світу! Ти славно сів на трон, дак C~ нам щастя,вже ж «strenuus» ніяк не помириться 3 «tarcto incessu». У Моля 6*1\ рядок цього розділу переложеНQ так: «саг іІ тагсЬаіі d'un pas Нег

devant Zohak ... » Тільки ж будь-ща-будь, це слово (<<KHAPI1»), ЯК мені думається,

можна

«кендере».

демонічні

або й треба

санскритській

істоти,

войовничі,

(ДИВ, «Zeitschrift fiir КиЬп'а «Gandharven

Feuers»,

І859, ДИВ.

прочитати ще інакше, а саме-іменна

міфології гандарви дужі,

мудрі,

вони

(gandharvas) ж

лікарі та

то

музики

vergleichende Sprachforschund», 1851, стаття und Kentauren» та його ж «Herabkunft des

під словом

логії гандарви не такі: в ІраНі

Kentauren).

Gandarewa

(паре.

В іранській міфо

Candarf -

то лютий

Д~MOH,._ ворог Гаом}, БОГО?і.uСВЯ.тих при:асних дарів зороастрійськоі ЛlТУРГll. Через якиись релtГШНИИ катакЛІЗМ, якого причини ще не ви яснено гаразд. індійці й іранці, винісши З арійської прабатьківщини одні і ті самі міфічні образи, порозвивали їх у себе не однаково, а су

противна; боги ясні поробилися богами темними: devas індійські добрі істоти, daevas іранські - лихі; індійські lндра і Насатйа

добрі,

іранській міфології Їм одповідають д.емони lндра та (двоє з-поміж сімох найстарших Агріманових чортів). Отака сама переміна чинилася І 3 Гандарвою; Авеста каже, що він сидить У морі Vouru-kasha (Каспійському), в нього золоті п'яти, його

Naonghaithya

вбиває герой Keгe~a<;pa (Гершасп); а вже ж Кересаспа в Авесті ро

бить однакові боАові діла з Траітаоною (Ферідуном), бо перемогу над дагакою (Зогаком) Авеста однаковісінько приписує і Траітаоні, і Кересаспі (див. «Я шт»

19: 37

і за раз ісі нько-таки

19: 40,

або «Ясна»

та й поруч того 9: 11). Пізніший, але старий переказ робить з Гзндарви велета: головою він торка сонце, море йому по коліна. l\crec;a~pa боровся 3 ним 9 днів, поки витяг 3 моря та вбив (див.

9 :8 К

u h ",

10С. сі!;

Р j е

е І,

Aves!a,

ІІІ,

1863,

стор.

LXVIII; S рі

е І, Ігапіsсhе A1terhumskunde, 1878, стор. 434, 561, 593; звідти В есе л о век и й, «Соломон И Китоврас», стор. 140; дж екс О н: «Die iranische Religion» в 11 томі «Grundriss der ігап. PhiJoJogie:e-, Стра сб., 1904, стор. 667). Отож, Фірдоусіїв Кондров, що пособляє ли· хому 30гакові, міг би, на мою думку, бути відгомоном авестичного Гандареви, і в такім разі його ім'я мусить 6ИМОВЛЯТИСЯ «Кендерв»,

а не «Кондров».

198

Бо вартий ти, щоб буть царем царів. Всі семеро країв тобі най служать! Зводь голову над хмари дощовії!» І загадав хоробрий Ферідуи: «Ходи та й постачаи царську вечерю: Достач вина, понакликай музики; Накрий столи, насип вИ!ю у глеки, Та й запрохай у палац товариство Бенкетувать, як личить нам у щастіІ» ЯК переслухав те Кондров, так зараз Усе вчинив, що цар новий сказав: Приніс ясне вино, привів музики, Понакликав панів· вельмож на бенкет. За співами та за вином по-царськи

Всю ніч бенкетували в Ферідуна. Удосвіта Кондров швиденько вийшов, Того нового воєводу кииув, Сів на коня невпинного, прудкого Та й полинув туди, де був Зогак. Подався. Приїздить він до Зогака. Розказує про все, що чув і бачив, Що, каже: «Пишний, гордовит~й царю!

Познака єсть, що доля - проти тебе. Прийшли нахабно із чужого краю Три горді юнаки з великим військом. Всередині між ними - наймолодший, На зріст він кипарис, на вид - царенко, Він віком наймолодший. міццю - старший, І їде він попереду тих двох. Держить він булаву завбільш із скелю, Виблискуючи нею серед гурту. Він верхи в'їхав у царські хороми, Обидва витязі усюди з ним. Ввійшов, розсівся на царському троні, Всі чарівні твої приладдя скинув. Кого він натрапляв в твоїх палатах, Чи славних слуг твоїх, ЧИ вірних дивів, Поодбивав їм голови од тіла, Із кров'ю мозок їх перемішав»,

199

На те сказав Зогак: «Мені здається, Це просто гість. Ми мусимо радіти». Рече слуга: «А хто ж приносе в гості Важкую булаву-коровоглавку? ОЙ, стережись його! Шануй живот свій. Не так він порядкує, як в гостині. Засів нахабно у твоїх покоях, Твоє ім'я стер з пояса й з корони, Привів твій люд невдячний в іншу віру ... А втім, коли це гість, най буде гісТЬ!» Одказує Зогак: «Постій, не скимли! Сміленький гість - то дуже добрий знак».

Уп'ять Кондров одвітує Зогаку: «Я вислухав, тепер і ти послухай. Якби юнак прийшов до тебе в гості, То нащо б вів торкавсь твоєї спальні? А він сидить з сестрицями Джемшіда, Пита іх ради про мале й велике. Торка рукою щічку Ерневази Та губки,не-рубіни Шегрінази. Надходить ніч, то він ще гірше діє: Кладе собі він подушку під вухо, Та подушку не просту, мускусову: Той щир~й мускус - коси ясних зірок, Що досі серце тішили твоє».

Залютував 30гак, немов вовчище; ЯК цеє вчув, то смерті забажав. На безталанного того Кондрова Злилась погана лайка й дикі КрИКИ: «Ніколи вже,- гука,- тобі не дам я Мої царські палати доглядатиІ» Слуга одвітив: «Ой, боюсь я, царю, Що вже зовсім тобі не буде долі. Не буде талану тобі та долі, Не буду й я над містом назирати. Як висмикають волосинку з тіста, Так само геть тебе із сили й власті! ..

200

Володарю! шукай поради лиху!»

Зогак по тій розмові схаменувся І заходився їхати додому. Він загадав сідлати кониченька, Прудкого на ході та гострогляда, І сильне військо скоро він зібрав З хоробрих вояків та лютих дивів.

9. Як Ферідун боровся з 3oraKOM Не ДИВЛЯЧИСЬ чи брамою, чи дахом, Зогак, лютуючи, поліз на замок. Почуло Ферідунове вояцтво, Покидались усі туди, де ворог. Багато позлізали швидше з коней Та й пішки ринули в тісні проходи, Кудою хтів продертися Зогак. З міщан ізнов котрі вдались до зброї. Всі поставали по дахах, по брамах. За Ферідуном обставали всі, Бо всі зазнали муки од Зогака. Із стін - цеглини, з покрівель - каміння Літало в ворогів поміж стрілами, Поміж списами та поміж дротками, Неначе З чорних хмар великий град. По всій землі ніхто не мав притулку: Які були У городі хлоп'ята, 51 кі були служалі дідугани, Усі стяглись до Ферідуна в військо, З воєнних гуків розтинались гори, З кінського тупоту земля трусилась, Од куряви стояла чорна хмара, Од стріл порепались твердії скелі. І хтось гукав з вогневої божниці: «Хоч би і дикий звір сидів на троні, То ми, старі й малі, йому б корились,

із

Тут у тегеранських виданнях, ЯКИМИ я теж користуюся поруч

критич.ним

мова

ще

нема

лейденським.

не кінчається:

видаНlIі

Вуллерсовим

Кондров

калькуттськім,

Вііданням.

Кондровова

говорить іще багато речей,

паризькі»

ВіМ). Та я все те ПРОМlfнаю.

201

лейденськім

ЯКИ)

(Вуллерсо<

Не одступали б од його наказів: 30гака лиш ми на царя не хочем, Не хочем змієплечого поганцяl» Тимчасом як усі боролись-бились, Зогак з ревнивості надумав штуку. Він нишком весь закувся у залізо, Одбивсь од війська і дряпнувсь на замок. От виліза він на високий замок, В руках - аркан на шістдесят обіймиць, І бачить зверху: поруч Ферідуна Отам-о чарівлива Шегріназа, Чорнявая, мов квіточка з нарциса; Дві щічки ЇЙ - неначе біла днина, два пуклі на висках - то темна нічка; І каже про Зогака зле-лихеє. Порозумів Зогак, що це од бога, Що не втекти йому вже з рук недолі, Ревнивий поломінь спахнув на мозок, Метнув аркан він, зачепив за шпиль. йому ні гадки про життя й про царство, йому аби помститься на красуні! Тримаючи в руці кинджал блискучий, Він кинувся з покрівлі геть униз. Та ледве долетів Зогак додолу, Аж тут наспів і Ферідун як вітер. Схопивши булаву-коровоглавку, Ударив він по голові Зогака І розтрощив шолом його в тріски_ Та раптом надлетів блаженний янгол. Він такечки гукнув до Ферідуна: «Не бий І бо не приспів йому ще час_ його розбито. Тож, немов колоду, Перев'яжи ЙОГО та й понеси, Аж доки стрінеш тіснину гірськую, Отам-от краще ти й зачиниш гада: Там друзі й родаки його не знайдуть».

Учув це Ферідун, не забарився: Зробив аркана з лев'ячоі шкури, Перекрутив 30гаку руці й крижі,

202

Щоб він з усеі моці не напруживсь

І не розшарпав пут, як дикий слон '. Зневаженого, скрученого в путо Цар гада показав всьому народу. Тоді його накинули на спину Верблюдові та й міцно ув'язали. Отак везли ЙОГО аж до Шірхана. Народ кричав і біг слідком за ними.

В Шірхані Ферідун був зупинився, Щоб одрубати голову Зогаку. І знов тут прилинув блаженний янгол Та й так шепнув на вухо Ферідуну: «Вези ж його на гору Демавендl Товаришів бери з собою мало, А саме так, аби ДЛЯ охорони!» То Ферідун послухався сероша: Раптово гада він замчав ген-ген 2. В горі він нашукав вузьку печеру, Глибокую ж таку, ЩО й дна не видко.

Узявши Ферідун важкі кілки, Прибив Зогака ними там до скелі, Вважаючи, аби не вбити в мозок; Та й руки прив'язав до скелі ЦУПКО з. І Далі Фірдоусі повіда про тую промову, яку Ферідун держав до людей, кажучи ім, щоб вони покидали зброю та

мирної

праці, бо вже

нема

чого

вдавалися до

лякаться ворОГіВ. Усі так і поро

били. Вельможі й багатирі поприходили ДО нього заявити про свою

вірнІсть і поприносили багатії дарунки. Цар привітав їх дуже лас

каво і сказав, що він дбатиме раз у раз про правду та добро. А тут і простий народ прийшов і дуже прохав, щоб ім показали 30гака· бранця.

:І Є вірменський літописець Мусій з Хорени

(VII

в. по Хр.). в до

датку до І-ої книги своєі історіі він переказує паРСійську казку про

боротьбу Бюраспа Аждагака (у Фірдоусі Бівересп - 30гак) та Py~ дена (Ферідуна) - див. «Историю Мойсея Хоренского», пер_ Н. 3ми w на, стор. 72-74 (по 1,му виданню). То там у Мусія Хоренського ми знаходимо ще одну подробицю: як віз Ферідун Зогака до ДeMaBeHД~

гори, то був закуняв, а Зогак тим часом поніс його на згір'я; тіль· ки ж витязь дорогою прокинувся і заклепав 30гака в одній печері.

На мою думку, це має бути той самий епізод, який од Фірдоусl не

дуже

до

ладу

накинуто

Ферідуновим

братам

Кеянушеві

та

Пор майє. 3 30роастрійський переказ говорить, що пр!! скінченні СВІТу цар·

герой С;аmа Kere~a~pa

(Сам·Гершасп) воскресне та й уб'є Дагаку

203

Отак розп'ято лютого 30гака. Він висить. 3 серця кров тече на землю

Глядімо: не робім на світі лиха! Силкуймося чинить саме добро. Чи добрий, чи лихий - ніхто не вічний, Та гарну пам'ятку покинуть - гарно. Скарби та гроші, височеНdі замки Ніщо тебе не тішитиме вічио, А добра слава йде на вічний спомин. Отож диви; про добру славу дбай! 2 УІ. ФЕРІДУН (Він царював П'ЯТСОТ літ)

Ферідун сідає на престолі

Поборовши 30гака, Ферідун любісінька запанував над світом. На перший день місяця мігра з він надів на таким побутом ОIШСТИIЬ землю, дИВ. W і n d і s с h m а n п, Zoroastrische Studien. Берлін, 1863, стор. 19; J а с k 5 О п: «Оіе iranische Reli· gion» 8 ІІ томі «Grundriss der ігап. Phi1o!ogїe» (Стра сб., 1904),

стор. 664. І Прихильники порівняльної міфології думають, що повість про боротьбу Ферідуна 3 30гаком (ТраітаОН!1 з Ажідагакою) - то не що інше, ЯК згадка про стародавній індоєвропейський міф З3 боротьбу ЯСНОГО сонця і повітряного змія, себто чорної дощової хмари. Таким

способом Ферідунові з 30гаком мали б одповідати індійські Індра та Врітва, грецькі Аполлон і Пітон, Геракл і пес Ортр Opupot; - Фор\) ро" інд. Угііга), германські Сігурл і змій Фафнір (в Едді та Нібелунгах),

руські

Іван-царевич

та

змій.

Повість про Ферідуна з

30гаком обширно трактовано як натуралістичний міф, в усіх її части· нах у Дармстетера (О а r m е s t е t е г, Ormazd еі АЬгіmап, 1877) та у

Бреаля (В

е а

Негсиlе

ливо у Бреаля захоплення

et Cacus, 1864),-

міфологічним

з фантазіями. Ос06-

витолкуванням для всякої

повісті про героїчну боротьбу ДОХОДить аж до велетенських меж. Та тепер натуралістична міфологія здебільша виходить уже з моди в науці.

Між іншим, у російській

науцІ

за останніх

часів

проявилася

схильність трактувати мотив «о змееборстве» не з міфологічного по

гляду, а бачити в нім мотив бродячий, звичайну казкову тему, що переходить од народу до

народу

.2 Отсю саму гадку про те, що людина мусить бути доброю не задля чого, як задля доброї слави, охоче обробляють пізніші пер

ські поети, а найбільше Сааді (ХІІ-ХНІ вв.). 3 Ім'я «Мігр» (МіЬг, де «і» коротке) - те саме, що авестійське Mithra. По-санскр. це слово визнача: «приятель:., «сонце», а в ведіЙ· ськім нзріччі ім'я бога, сина Аді та, брата Варуни.

204

голову царську шапку; весь світ радів; цей день стався святом. Вельможне панство весело посідала бенкетувати з яхонтовими чашами в руках; блищало вино, БJlищало цареве лице, блищав увесь світ, блищав місяць-молодик. Ферідун загадав, щоб запалили огонь та щоб кадили амброю та шафраном. Отаким побутом він заклав веселе свято мігрган, якого ми держимося й досі І, Ферідунова ма.ти Феранека довго не знала нічогісінь ко про синову долю, коли несподівано прийшла до неї радісна звістка. Вона зараз ізмила собі голову й тіло, щоб помолитися богові, простелилася лицем до землі, прокляла Зогака і заспівала вдячну пісню на хвалу гос подові. Далі цілий тиждень вона щедро пособляла вбо гим людям, а надто таким, котрі хоронили од людей своє вбожество; Феранека, допомігши ЇМ, не викрила ЇХНЬОЇ бідності нікому.' Другий тиждень ішли веселі, пишні учти. Далі вона позбирала всі свої скарби, всю дорогую зброю та й поодсилала до сина на верблюдах. Він, як

здобув того гостинця, восхвалив бога, а коло трону стоя ли воєводи та зичили цареві, щоб він був щасливий та не переможний. Так само й другі люди поприносили цареві гостинець - золото та дороге каміння - і посипали ними престол.

З Ферідуна був дуже справедливий і добрий цар. За ЙОГО панування світ обернувся в рай, а де колись ріс бур'ян, там поросли кипариси та рожі.

Ферідун виряджає Дженделя до Аємену

Як минуло цареві п'ятдесят год, народилося йому троє гарних синів, два од Шегрінази, а третій - наймен ший - од Ерневази. Вже вони й повиростали, вже й слов клинописі - ім'я бога (сонця) Mithra. дИВ. В інд і ш ман, стор. 52 і далі: Д жек сон, Dіе iгanische Re1igion, в 11 томі «Grundriss дег ігап. Phi!ologie», 1904, СТОР. 642 та 646. Од бога

Mithra, 1857,

Мітри (а60 Мігра) звавсь мігром і сьомий місЯЦЬ сонячного року. в початку осені, по-нашому- сентябрь

(вересень),

рік

починає

ться в персів із марта.

І Воно бува на 16-й день місяця вересня (Мігра), а в основі своїй - це Є свято осіннього рівнодення, так само ЯК новруз - свято рівнодення весняного. Після новруза (того весняного мартовського свята,

яке нагадує

наші

маІвки)

мігрган

було

найбільше

народне

свято В Персії. Порівняй ЗВістки у арабського історика Масудї Х в.

(паризьке вид., т. ІІІ, І864, стор. 404) або у псевдо-Джахиза ІХ Х ВВ.: «Маха син», вид. фаН-ФJ!отена (1898, стор. 359).

205

нів випереджували на ловах, а батько не давав ім ніяких іменнів, бо любив їх і не хтів, щоб люди могли балакати про них '. Нарешті прикликав до себе одного свого вель можу, свого щирого слугу, що звався Джендель, а на прізвище Подорожній, та й загадав йому: .Піди попоїздь по світу, пошукай, чи не знайдеться десь троє дівчат з високовельможного царського роду, щоб батько з любо ві ДО НИХ не подавав ЇМ ніяких і:Vlеииів, та щоб були вони вродливі, як перії, та щоб усі були сестри і зовсім схожі одна з одною. Це мають бути наречені для моїх синів». Довго блукав Джендель, та не нашукав таких дівчат в Ірані. Перезнав він нарешті, що в Серва, царя йємен ,ького в Арабщнні, єсть такі дочки, яких він напитує для Ферідунових синів. Поїхав Джендель до Иємену, сказав арабському цареві, що йому шле привіт Ферідун (а вже ж той буде великий, кого він не вважає за мало гоl) і свата є його дочок. Переслухав цар йєменський ЙОГО '>Іову та й прив'янув, наче водяна лілія, яку витягли з води 2; шкода йому було розлучатися з коханими доч ками, а й опиратися проти Ферідуна було страшио. Він дав Дженделеві світлицю, щоб він там спочив, а сам за сів радитися з своїми вельможами: «Що мені діяти? бідкався він.- Обіцятися, а потім одбрехатися,- буде річ негодна цареві. Оддати дочок - серце спалиться, очі слізьми повитікають. Сказати, що не хочу,- так усі ж J Наш народ вірить в усякі пристріти, уроки і т. ін.; на ЗаходІ (нзпр., в Італії) широко панують забобони про occhio саШvо; тіль

ки ж те все не доходить до такоі міри. як на -Сході. Щоб охоронити

IJ;iTei'i

проти «завидливого окз», себто урОКіВ, їх там виховують уза

пеРТі, переодягають хлопців за дівчат, не пускають нікуди, аж ДОКИ

не порасте борода, і т. ін. Проти уроків носять на тілі всякі хаму лети (амулети) та чорні мушки на щоках; хто бере дитину на руки,

не повинен казати: «Ах, яке гарне!» тільки: «як бог захоче», або «Во ім'я боже!», або що-небудь інше таке, аби часом не зурочити. Лен

(L а n е, Manners and customs of the modern Egyptians, т. 1I) каже, що В Каїрі один мусульманин нарікав на різників, чому вони держать м'ясо на видноті: кожен старець, кожен перехожий можуть диви тися на м'ясо завидющим оком, а вже ж після того можна буде істи його з таким самим смаком, як якусь отруту. 2 Я не можу доміркуватися, що воно за «семен»: ЧИ водяна лі лія, чи що інше. Найпростіше б було розуміти, що «семен» - «иасе

мен» (себто жасмин, ясмин); тільки ж, хіба жасмин росте в воді? З толковних перських словників не можна довідатися нічого певного, бо,

приміром, уповажнім перськім словарі «ВаргАни кАти» (<<Різкий до каз») сказано от що: «Семен - так звуть зілля трилисник або п'яти лисниl{, що цвіте біло, кругла і дуже пахне»,

206

знають од подорожніх людей, як той Ферідун упорав Зо гака! Скажіть мені кожен свою думку, порадьте мене». Хоробріі, буваліі· воєводи всі поодмовляли однаково: «ЯК на нашу думку, то ми не знаємо, чому б ти мав хилитися з КОЖНОГО вітру. Нехай собі з Ферідуна вели

кий володар, тільки ж і з нас не раби якісь, що ходять із сережка ми в вухах. У нас є мечі, у нас є списи. З на ших шабель земля зчервоніє, МОВ ВИНОМ полл€ться; наші списи замигають у повітрі, наче поле з очерету. Ми ладні йти за тебе в січу. Та коли ти краще хочеш піти на хи трощі, то загадай цареві таку важку завда чу, щоб він не міг упорати ЇЇ». Цар вислухав цю раду од тямущих людей, та не поба· чив з неї для світу ні дна ні покришки '.

Одмова" йєменського uаря Дженделеві

Він прикликав до себе Ферідунового посланця і на говорив багато гарних речей, що, мов, «я менший од твого володаря, тим-то вволю ЙОГО волю. Та перекажи ііаму, що, хоч і який він могутній, але троє його синів отсе найвища річ: вони окраса цілому його престолові. Так само і в мене: дочки - єдина втіха. Якби цар за хтів забрати од мене всю мою державу й трон, то й тоді б я не так побивався, як за своїми доньками. Ну, та вже будь-як·будь,- я слухаюся царя, нехай лищ поба чу сам його славних синів. Нехай вони весело приїдуть до мене, моє серце зрадіє, моя потьмарена душа за ясниться, на них дивлячись. Потім я за них повидаю своїх дочок так, ЯК ВОНО ГОДИТЬСЯ на наші звичаї, а коли вони скучать додому,

зараз

одпустю.

Джендель співомовний, переслухавши цю відповідь, поцілував землю як годиться та й поїхав до царя Фе рідуна, щоб сповістити, що і як. То Ферідун зараз ви явив синам, що він нашукав їм дівчат-красавиць та що треба їм поїхати до царя Їlєменського. Довго він навчав іх, як мають ВОНИ ПОВОДИТИСЯ В гостині; казав, що цa~ ренко, тим що він царенко, повинен одповідати розумно, обачно, красномовно та ще й щиру правду до того. «І дурнями не будьте,- сказав він нарешті.- З царя І Себто не знав, щО чинити, або,

fut

роіпі ~atjsfait.

207

як

перекладає

Моль:

п'еп

йєменського дуже розумна людина, віи схоче спробувати вас на хитрощі, він виведе до вас своїх дочок таким роз порядком, що попереду піде наймолодша, а позаду най старша, що коло найстаршого з вас сяде наймолодша, а коло наймолодшого найстарша. Глядіть же, вгадайте як слід, котра яка» .

. Благородні, чисті царевичі пильно слухали й затя мили батькові ради. Вони повиходили з його покоїв, навчені на добрий розум та на мудрі хитрощі. Та й чого ж сподіватися, окрім доброго розуму та знаття од таких синів, яких породив не хто Яl{ Ферідун?! 4.

Ферідунові діти приїздять ДО Аємену

Заходились усі троє виряджатися в дорогу, понакли кали до себе мовбедів, зібрали товариство, що блищало, наче небесні зорі, ЩО сіяло, наче сонце; все то були слав ні війни ки. ЯК зачув Сер в, що їдуть гості. він убрав своє військо, мовби бажантів срібноперих, та вирядив назу стріч до гостей; а як уступили царевичі до Йємену, то всі

міщани пишно їх вітали, та посипали Їх амброю й шаф раном, та розводили мускус на вині і лляли на гриву коням. Вже звечоріло, як привітав їх цар Серв. Він вивів до них із жіночих покоїв свої зірки, свої ясні ДОЧКИ, саме тим розпорядком, яким пророкував Ферідун. Царевичі ЩО затямили од батька, те й одказали, ЩО, МОВ, «най старша царівна сидить найнижче, а наймолодша - на чолі». Зрозумів цар Сер в, що марне пропали всі його хитрощі та що треба оддавати дочок. А uарівни поодхо дили до своїх покоїв, червоніючи за свого батька, сором лячись, лякаючись, тільки ж таки мову прихильную про царевичів провадячи.

5. Серв пускається на чари Тоді цар Серв загадав принести вина, щоб усе това риство пило-бенкетувало. За музиками, за царевою ба лачкою всі пили до пізньої ночі, тільки сини Ферідунові вистерігалися пити багацько, хіба що сам цар Сер в за прошував. Та нарешті і в них голова затуманилася: треба було спочити, заснути. Цар загадав, щоб їм застелили постелю коло ставка з рожевою водою попід деревом ро жевим. Вони поснули, а він - звісно, чарівник - заду-

208

мав згубити їх зо світу та й напустив на них страшенний мороз із вітром. Все позамерзала навкруги, навіть воро ни боялися літати. Повставали Ферідунові діти з своїх ліжок та й зміркували, що воно й єсть. Вони були діти царя, що вмів чарувати; божою волею і вони чарувати вміли,- тож зробили так, що мороз їм нічогісінько не вдіяв. Піднялося сонечко з-поза гір на небо, прибіг чарів ник до зятів. Він думав, що побачить сині трупи, аж по бачив, що три молодики сяють, наче молодик иа небі. І зміркував характерник, що ні до чого йому не при;!.а лося його характерство. Оздобив-прибрав цар йєменський свої вітальні покої, ПОСХОДИЛИСЬ до нього всі вельможі. ОДЧИНИВ він двері стародавніх своїх скарбниць, показав те, що здавна хо вав, та вивів і дочок своїх сонцелицих, що були наче райський садок; ще ніколи жоден мовбед не посадив та кої гарної сосни, які гарні були ті царівни; вони ніколи муки не зазнали, тільки кучерям їхнім було муки чи мало '. Батько пооддавав їх трьом царевичам, а сам гір ко сказав собі: «Не од Ферідуна мені горе, а од мене самого! бо нащо я породив дочок, а не синів! Бодай хоч зятям моїм сього не було! Під щасливою зорею народив· ся той, у кого нема ДОЧОК, під нещаСЛИRОIO,- в кого ВОНИ є». Далі Серв удався до мовбедів, сказав, що оддає своїх дівчат за молодих царевичів, та й наділив любим дочкам багатенний посаг. Ціла ключа верблюдів, навантажених усяким добром, потяглася за молодожонами, що поїхали разом із своїми жінками до батька, до Ферідуна.

Ферідун хоче спробувати, що за сини 8 нього

ЯК довідався Ферrдун, що діти вертають додому, ВІН пішов їм назустріч та перекинувся в такого страшного змія, що й лев не зважився б був боротися проти нього. Він ревів, сича в, дихав огнем, а як побачив, що їдуть сини, то збив куряву круг себе, заревів так, що цілий світ учув, та й кииувся

на

найстаршого

царевича. Той

сказав: «Розумна людина проти змія не буде бнтися», та й побіг геть. Батько кинувся на других братів, то се редущий схопився за лук, кажучи: «Коли битися, дак однаковісінько, чи проти дикого змія, чи проти КОМОН1 Себто іх зачісували-завивали.

14 417

209

ного війникаІ» А наймолодший, як побачив теє страши лище, то гукнув: «Гей, уступися геть! бо коли ти барс, то не ходи на дорогу левів. Коли ти чув ім'я Ферідунове, то не ПОВОДЬСЯ з нами отак, бо !\ш ЙОГО діти, ми троє його сини, у нас є булави, ми готові до бою. Я к не поки неш ти свою криву дорогу, то лихую корону я тобі на квітчаю иа голову!» Ферідунові більше не треба було нічого, він щез, бо зрозумів, яка в котрого вдача. Вернувши додому, він знову перекинувся в людину, заходився пишно й велично вітати своіх дітей та й пішов з цілим військом їм назустріч. Перестрів він їх, приїхали всі вони до рідного палацу, посідали на троні, і сказав тоді цар, що лютий змій, який був нападавсь на них, «1'0,- ](аже,- був я. Я хтів довідатись, яка в кого хороб рість; а тепер це знаю, то й подаю вам гарні ймення. Ти, найстарший, звися Сельм, бо ти втік од крокодила: хто не боїться ні слона, ні лева, той швидше божевільний, ніж хоробрий. Середущий звися Туром; ти - одважний лев, який не боїться лютого слона, а вже ж цареві тра бути одважним. Наймолодший брат - людина і розумна, й хоробра, людина, що вміє і поспішати і здержуватись, людина, що вміє вибирати середину між огнем і землею. Треба, щоб цілий світ тільки його славив: Іредж - то ім'я, годне йому; він спершу говорив до змія лагідно, але й одвагу показав під страшну хвилину». Потім Ферідун подавав імена жінкам. Сельмову він назвав Арз)', Туро ву -Маг-азаде-ху, а Іреджеву - Сегі; вона була така гарна, що всі звізди сузір'я Канапового були проти неї наче наймичка 1.

І Філологічні пояснення Фірдоусі (або, може, його джерел)

не

багато варті. Кажучи, що Сельма для того названо Сельмом, що він

утік і оБРf1тувавсь ОД змія, Фірдоусі натякає на арабський пень «СЯМ» (іпсоlитеm

salvumque esse);

тільки ж. видимз річ. що арабське слово

зайшло до перської МОВИ вже аж ГІО Мохаммеді. Слово «тур» справи

ді значить у новоперській мові «атлет», «богатир» (відомий перський

слоВНик «Боргани кати» витолковує його ЯК «пехливан ве 6егадер»), але ж таке розуміння для слова «тур» € річ розмірно новіша, а пер

вісне його розуміння попросту «тюрк» (силачі та богатирі переважно були в Ірані тюрки); а чисто іранське значення для слова «тур» може бути навіть дуже непочесне: «незначний» або «малий» (лоріви.

сучасне індустанське «туре»).

Щодо

«Іредж», то пень цього слова

«іг», авестійське «аігуа», санскр. агуа «vепегапdus».- «Іредж», каже

«Боргани кати» ~ значить «нефси фелеки афтаб» -

«душа

(розум)

сонячної сфери», тепs sphaerae solis; саме оте розуміння має на думці

210

Потім Ферідун приніс книжку, де впи~ан:, всі зорі, які є на небі, Він зладив гороскопи для ДІТеи, та й по· казалося, що в Сельмовім гороскопі - Юпітер під зна·

ком Стрільця, в Туровім - сонце під знаком Лева, а в Іреджевім - місяць під знаком Рака, Іреджеві судилося горе та люті побоїща, Засмутився цар, побачивщи це, бо найбільще любив Іреджа.

Як Ферідун розподілив свІт помІж трьома синами

ЯК викрив Ферідун. що має бути, То поділив весь світ на три частини: Що в перщую дістався Рум та Захід у другую - Китай та Туркестан, А в третю - кочові степи й Іран.

Сперщу на Сельма батько ПОДИВJ1ВСЯ: йому він вибрав цілий Рум та Захід. Звелів. щоб він набрав для себе військо І пищно вирядивсь на захід сонця, Зробив це Сельм, ступив на трон царівський, його назвали Західним царем. ЯК Турові. то батько дав Туран. Шоб володів він тюрками й Китаєм. Сам цар зібрав для нього славне військо Піщов із військом Тур собі в дорогу. Прибув він. сів иа трои, підперезався І щедру руку розгорнув. Вельможі Обсипали його цінним камінням. Взивали паном над святим Тураном. Черга тепер наспіла на Іреджа. Для нього батько обібрав Іран. Та не самий,но город. а й степи. Фірдоусі, і в цьому випадку він великих неетимолог!чностей не до.

пускається. Тільки Ж, як далі ВИДНО, Фірдоусі од імення «Іредж» ВИВОДИТЬ назву землі «Іран»; але думати, що ім'я «Іран» ПОХОДИТЬ ОД «Іредж», це буде те саме, що ВИВОДИТИ «Roma» з «Rornulus», а не

навпаки. Імена жіночі: Арзу на вдачу місяць, Сегі

бажання, Маг-зззде-ху

благородний

струнка.

І Ім'я «Рум» повстало 3 «Rorna» (Рим). ТіЛЬКІ! ж звичайно під «Румом» розуміють на Сході Малу Азію (область Східної РИМСЬКОЇ Імперії), а не столицю Італії.

211

Де проживали списозбройні воі. Оддав І реджу батько й трон царівський, Оддав йому й корону над пана ми, Оддав, бо бачив: він того достойний. Вручив ще перстень, меч, печать і щапку. Розумні. славні, сміливі вельможі Всі нарекли його Іранським паном. Отак-от три сини у Ферідуна Запанували всі спокійно й любо. З царського роду побережники '.

Сельма завидки беруть проти Іреджа

Чимало часу збігло після того. Ховала доля в серці таємницю. Моторний Ферідун уже пристарівсь, І пилом сад весни його припав. На світі всяка річ іде так само: Було міцне, ізстарілось, ослабло. ЯК зачало життя цареве меркнуть, То й молодцям у голові затьмилось: у Сельма серце з місця ізторкнулось, Не той він став до розуму й до права. Неситі очі потопили серце, Він сів з вельможами, щоб радить раду: Вже батькова дільба не до вподоби, Не любо Сельмові згадать, що батько Оддав найменшому свій золотий престол. Згнівивши серце, поморщивши щоки, Сельм виряджає вісника швидкого До Тура, до китайського царя, Щоб він переказав йому таке: «Царю царів китайський і туранський! ЖИВИ ПО13ік щасливий і веселий, . Та тільки знай: ми в світі безталанні. Та де ж нам жити весело й щасливо?! Вдивися пильним серцем в цюю справу, Такої ти й од прадідів не чув: І «Мерзубан».

212

Було нас три брати, окраса трону, А взяв над нами гору наймолодший! Коли на вік та розум я найстарший, То паном долі мушу бути я '; Коли ж і не мені престол, вінець і шапка, То вже ж нікому більше, як тобі. Тепер обом нам випада журитись, Що батько нас покривдив так-от сильне: Мій - Рум і Захід, твій - Китай і тюрки, А от І реджеві - тому припали Іран, йємен та витязівський степ. Земля ж Іран над нами воєвода ... Я не пристану на дільбу такую!! у батька в голові немає клепки!» 2 Поїхав вісник на прудкім верблюд!, Приїхав до туранського царя, Згадав усе, що вислухав од Сельма, Та й переказує цареві Туру. ЯК прнслухався Тур до тої мови, Безмозка голова натхнулась вітром: А як учув усеньку таємницю, То раптом розгнівивсь, як лютий лев. І рік хоробрий Тур до посланця, Що, мов: «Затям, скажи цареві от що: Так, справедливий царю! нас од батька Одурено, бо ми були хлоп'ята. Наш батько посадив такую грушку, Де овоч - кров, де листя - яд гадючий 3. Тепер нам тра зійтися на нараду, Порозумітись та набрати військо». А потім привели йому верблюда. Цар обібрав з-поміж своїх вельможів Людину мовну, що язик - омаста, Та й вирядив до брата, пана світу.

Сказав: «Ти понесеш од мене звістку, Що, мов: - Гей, славний прозірливий царю! Хоробрим людям не впада терпіти,

дослівно: 4:ТО час (доля, світ) має бути під моїм перстене!l'I».

2 дослівно: «В батьковому мозку немає ради».

з Вар. «ПОЛИН».

213

Коли ЇМ діються важкі підмани. Такому ділу потурать не варто,Х то має зброю та терпить, той дурень». Повіз тцку одмову посланець, То незабаром вийшов Сельм із Рума, А Тур назустріч вийшов із Китаю. Вони до яду намішали меду: Посходились, зустрілися гарненько Та радились прилюдно й потайки.

Сельм і Тур шлють ПОСОЛЬСТВО до Ферідуна

Нарешті Сельм і Тур обрали мага, Людину бистроумну, красномовну, Людину прозорливу, пам'ятушу, А всіх чужих повіддаляли геть. І посідали всі тройко на раду, Щоб нашукати всяких способів .. Насамперед схопивсь до мови Сельм І змив з очей усякий стид до батька. Він рік послові: "Гайда у дорогу! Ти мусиш збігти з курявою й з вітром. Мов вітер, поспішай до Ферідуна, Крім подоріжжя, ні про що не дбай. ЯК злізеш ти перед царевим замком, То перекланяйся од двох синів. То буде перша річ, а далі скажеш, Що: бога бійсь на сьому й тому світі! У молоді - надія єсть на старість, А сивий волос не зчорніє вдруге! Пречистий бог був дав тобі весь світ Од сонця·сяЙва ДО землі·темноти, А ти не дбав про божії накази, Ти так ходив·робив, як сам бажав. Твої учинки всі криві й насильні, Та й світ переділив ти не по правді. Синів - тройко, всі витязі й розумні, Всі позростали на твоїх очах; Не постеріг ти, щоб було лицарства В котромусь більше, ніж у других двох. Та ба! на двох ти подихнув, як змій,

214

А третього підніс під саме небо, Иого ввінчав ти на свойому кріслі; На нього тільки дивлячись, радіють Твої царськії очі-світогляди, А вже ж і ми здались би для престолу, Бо батько~мати в нас такії самі ... Гей, царю! Гей ти, земний правдодержець! Бодай такої правди й не згадати! .. І ТИ СКИНЬ вінець з головоньКИ тієї, Ти скинь нікчемного Іреджа з царства, А дай йому куточок десь на світі, Нехай СИДИТЬ, як ми, плохенько й тихо. Коли ж цього не зробиш, то румійці, Китайці й тюрки - всі йдемо в Іран!» Маг переслухав цю жорстоку мову, Поцілував тут землю, обернувся, Скікнув в сідло і так помчався прудко, Що аж викрешував із вітру іскри, Уже він до столиці над'їжджає І бачить здалека високий палац, Заввишки буде пала!! попід хмари, Завширшки - од гори та до гори, Коло дверей сидить вельможне панство, Позад заслони - місце родовитим; По сей бік - барси та леви прикуті, По сей ізнову - бойові слони, 3 такого тиску панства·витязівства Гуде подвір'я, мов ревуть леви, І здумав маг: «Небесний круг, не палац! 2 А навкруги - то військо з лютих пер ій!» Побігла жвавая, хистка сторожа, Щоб донести цареві Ферідуну, Що до царя приїхав посланець, Людина мудрая, з високим духом, Цар Ферідун звелів піднять заслону з І досл.: «Бодай на таку правду ніколи не було похвали». на небесному крузі багато звір'я: усякі леви, !<озероги, скорпіони j т. ін. 2 Бо й

<І Вітальна зала у перських царів не одгороджувалася спереду стіною, тільки запоною. Ще й досі можна бачити в руїнах cacaHiд~

215

J посланця

звести з коня в подвір'я. ЯК позирнув посол на Ферідуна, То осіялися і очі, й серце. На зріст цар був високий кипарис, На БИД нен-аче світле ясне сонце, Волосся сиве, наче камфора, Лице рум'яне, мов червона рожа, Уста всміхались, щічки - соромілись, На язику в царя - прихильна мова. Посол зуздрів - упав та поклонився геть обцілував усю. Цар Ферідун сказав йому підвестись, Сказав сідать на чеснім, гарнім місці, Спитав найперш про славних двох синів: «Чи не нудьгують часом? чи здорові?» Спитався далі: «Певно, ТИ СТОМИВСЯ З далекої дороги по пустелях, Все їдучи по горах, ПО долах?»

J землю

Одрік посол: «Гей, царю! славний царю!

Бодай без тебе не видали трону! Я у царя незначний раб, невольник, І тілу свойому не я хазяїн. Скажу я лютеє, бо той лютився, Хто виряджав мене, а я не 8инен. Якщо ти, царю, повелиш меиі, Скажу я реЧІ нерозумних хлопців». Цар Ферідуи дозволив говорити,

Посол доніс усе, ЩО чув од Сельма. 10. Ферідунова одповідь СИllам

Порозтулялись вуха в Ферідуна, Він слухав, слухав - мозок закипів. І рік він до посла: «Розумний мужу, Ти б міг не перепрошувать мене: СЬКИХ палаців у КтеСіфонті, що велика зала, яка міститься посередині цілої будови, не відгороджується од подвір'я жоднісіньким муром. Позаду зали, коло трону, були звичайні двері; іранський иар увіхо ДИВ на ті двері, сідав на престолі, тоді завіса підводилась угору та й розпочиналася аудієнція.

216

Те саме я давно накинув оком, Те саме я давно вгадав і серцем ... Перекажи їм так: це дуже гарно, Що вн свою натуру показали. Моїх ви заповітів одцурались,

Порозумнішали ж од того? де тамІ Я свідчуся ім'ям святого бога, Блискучим сонцем, матір'ю-земдею І.

Я свідчусь місяцем, Нагід-зорею', Царською шапкою, царським престолом, Я свідчусь ними і заприсягаюсь, Що не дививсь на вас недобрим оком. ЯК мав ділити вас, то звідусіль Клнкнув тямущих звіздочотів, магів; Багато часу радились тоді ми Та й поділили землю як годиться. Тепера вам батьківські заповіти Повибивав із серця Агріман І перетяг вас на крияеє й темне. Гай-гай! Глядіте, що із того буде! Навряд, чи дуже врадується з того Всевишній, всемогущий иаш творець. Оселя вічна я - на тому світі, А всякий жне те саме, що насіяв. Вам хтілося посидіти на троні, Та нащо ж на підмогу братн чорта?! Про мене бl я вже дід і скоро вмру, Ні сердитись, ні МСТИТИСЯ не стану; Одно скажу: багатство - тлінь та порох,

А торгувати братом

- ох, брудота 13

І Те, що я перекладаю «матір'ю», в пеРВОПlJсі

де»

«приносячий». Моль думає, що це

ferti1is.

пишеться «арен

а я свій переклад зз·

сновував на тім факті, що «аренде» буває епітетом АГУРЗМЗЗДI1 (Ор музда) в розумінні «создатель», «поропитель». дИВ. у того самого

Моля, стор.

Fragments 22.

2 Так

геlаШs

у семіrській

Із

religion de Zoroastre, Paris, 1829,

астрономіі зветься Вевера, зоря щаслива й

любовна. 3 По-перськи ОТ як: «А КОЛИ хто продає брата З3 порох (се6то

за гроші), то нехай не думають, що він 3 чистої ВОДИ»,- то значить, що така людина є «херам-заде», «байстрюк». (<<Херам-заде» - най

гірша лайка на Сході). Таким способом виходить, що той вірш мож на було б переложити: «А брата продають самі байстрята». Моль перекладає делікатненько: Il n'est pas issu d'une [асе риге.

217

Покайтеся! покайтесь перед богом, Щоб він простив вас на своїм суді!» Цю мову переслухав посланець, ПОЦЇJIував BjH землю, обернувся І зник з очей царевих так пруденько, Що мовби побратався він із вітром. Цар Ферjду!!. закликавши Іреджа, Переказав йому усе, що сталось: «Із заходу,- говоре,- наступають На нас твої завзятії брати. Таку вже долю їм судили зорі, Що злії вчинки - ЇМ велика втіха. Од мене їм краї припали гарні, Що там вода іде з двох поясів: З таких країв вони тепер згорділи І проти батька, бач, яке провадять! .. Гай-гай! .. Порідия буде за порідню, Лиш доки ти пиша€шся в вінці; А як пов'яне личенько й змарніє, Ніхто твою постелю не навіда! .. Еге! .. хто хоче, щоб була все правда, Нехай він-біл.ьше полюбляє ш а б л ю: Таку вже подаЛQменj науку Мої два чада, <3 двох україн світу ... Еге! Обідаєш -- хапайсь за чарку, А ні - то вип'ють чарку над тобою. Од світу помочі не сподівайся: Не дайсь на кривду сам, борись за правду, Оце тобі найліпша буде поміч». Свята душа Іредж, підвівши очі, Поглянув на ласкавого царя, На любого, блаженного татуся, І так одмовив на його всі речі: «Ох, батьку-царю! Подивися добре, Який коливорот у долі й світу! Минає все над нами, наче вітер, Невже мудрець зажуриться із того? Зв'ялиться красне личенько в тюльпана, Пригаснуть очі в ясної душі; Спершу життя - то скарб, а далі - горе, А там за горем і одхід зо світу.

218

Останнє ліжко на м - сира земля, Остання подушка - тверде каміння. І, знаючи все те, спитаймо в себе: Навіщо нам садить тепер такеє древо, Я ке повік скроплятиметься кров'ю І овочем родитиме ненависть?. Не тра мені вінця, престола, шапки! .. Візьму піду я зараз до братів, Без війська, сам, і от що ім зговорю: «Брати ймениті! Ви мені дорожчі Над тіло й душу! Тим-то вас прохаю: Не гнівайтесь, не сердьтеся на мене! Ненависть не годиться перед богом. Ви дуже уповаєте на світ, А пригадайте, що було з Джемшідом! І я, і ви в кінці кінців так само Назнаємося світового лиха. Тож краще будьмо між собою друзі, То й лютий ворог нас не залякає». Скажу я це братам, то схаменуться, Іх люте серце пригадає бога. Піду й скажу! бо це годиться краще, Ніж зачинати злую боротьбу». Послухав Ферідун такіі речі, Зирнув на сина, серцю стало любо. І каже: «Ох, розумнику-синочку! Брати - то бійка, ти ж - святая тиша. Я згадую собі старе прислів'я: Що дивного, коли ясніє місяць? На те він місяць! Так і ти, синочку: 'ти годен - і ТВОЯ одмова годна, Із серця твого йде любов і приязнь, Але ... Твоі брати ... Боюсь я, сину, Що злий не може дихати не ядом! Та вже коли надумався ти їхать, То що казать, ладнайся у дорогу. Возьми декілька челяді із війська, Нехай поїдуть разом із тобою. А я ... болить душа ... піду писати Посланіє, щоб ти оддав братам: Щоб ти вертав до нас живий-здоровий, Бо я живу, лиш глядячи на тебе».

219

11.

Іредж іде до братІв

Цар світу Ферідун начеркав лист

до пана Заходу й царя Китаю. Спершу він виписав хвалу господню, Що, мов, він є і має бути вічно, А далі так-от: «Сей порадний лист Іде до двох високих, ясних сонців. До двох підвалин, двох войовників, До двох царів, що володіють світом Один на Заході, один в Китаї. Написано сей лист од того старця, Що бачив світу геть з усіх боків, Що повзнавав усякі таємниці, Що бився і мечем, і булавою, Що позасвічував преславнії корони, Що обертає ніч у ясний день, Що у скарбу держить і страх, і милость, Що всім стражданням він дає полегкість, Що ввесь народ на нього зводить очі. Не хочу я поодбирати в вас Ні шапки, ні скарбів, ні трону-царства, Та хочу за труда свої, щоб діти, Усі тройко, жили спокійно й любо. Той третій брат, що ніби вас покривдив, Хоч він не дише холодом ніколи, Іде до вас, бо чув, що вам так прикро, І хоче сам побачитися з вами. Він зрікся царства: ви йому дорожчil От так-то діють благородні люди! Він зліз з престолу, виліз на сідло: Радніший він служити, не паніти. Не забувайте: він од вас молодший, То треба вам кохать його й голубить. Шануйте ви його. вітайте щиро: Корміть йому ви душу так, як тіло я. ЯК погостює Ж він У вас днів кілька, Прихильно вирядіть його до мене». Поклали на письмо царську печатку, Та й виїхав із палацу Іредж. Із ним було декілька там людей Старих та хлопців, скільки тра в дорогу_

220

Приїхав він нарешті до братів, Не тямлячи, що в НИХ є чорні думи. Вони його вітали як годиться: Назустріч вивели усеньке військо. ЯК глянули ж на любе личко в брата, То Їм самим обличчя стуманилось. І зачали поганці неохоче Питаться в доброго про се, про те. Затим два люті серця разом з добрим Пішли всі троє в пишнеє шатро.

'А військо все дивилось за Іреджем, Гадаючи. що варт він трону й шапки. Уже й невидержка серцям вояцьким: Сподобали Іреджа, все в очу він! Порозбивалось військо на гурточки, «Іредж! - тихенько вимовляє кожен, йому впада царями царювати, Бодай вінець припав йому самому!» Поглянув якось Сельм тоді на військо,

Та й обважніла голова йому.

Вернув він до шатра. В душі - ненависть, У печінках - кипить ... На лобі - зморшки. Сказав, щоб повиходили усі; Зостався він, та Тур, та скількись радних. Поза сідали. Радяться про все, Про царство, про вінець, про всякі речі. І каже серед мови Сельм до Тура: «Чого се військо на гуртки розбилось? ЯК ми були вертали із дороги, Чи не дивився ти тоді на військо? Усякий, хто назустріч нам траплявся, Не одпускав своїх очей з Іреджа! Перед йогО приїздом наше військо Було одне, а по приїзді - друге. Мені через Іреджа темно в серці, А в голові все думи, думи, думи. ЯК ДОДИВИВСЯ я до наших воїв, То бачу, що не хтять царя, як не Іредж. Коли його не ви корениш геть, То впадеш сам з високого престолу».

221

На тім вони позводилися з місuя І uілу ніч ладналися до справи.

12.

Тур та Іредж

Одкинулась запона з-перед сонuя, Зоря блиснула на нічному небі. Обом непотрібам горіло серпе, Щоб швидше змить з очей усякий сором. Вони пішли гарненько до Іреджа, І він углядів ЇХ з свого шатра, Побіг він щиросердо їм назустріч, Зустрів, привів іх до свого намету. Розпочалась балачка, що й до чого. Та й зговорив тоді до йреджа Тур:

«Коли ти, Иредже, геть од нас молодший, То нащо ти надів величну шапку? Тобі Іран, тобі вельможний трон, Мені ж служити десь у Туркестані?! Найстарший брат на Заході бідує, А ти - в вінпі і всадовивсь на скарбі?! Отак иас поділив отой пройдисвіт, Що наймолодшому оддав усе!» Іредж, учувши мову ту од Тура, Сказав йому таку святу одмову: «Гей,- каже,- ТИ, вельможемславолюбчеll Вволю твою я волю,- втихомирся! Не хочу я ні трону, ні корони, Ні титулів величних, ані війська,

Не хочу Ирану, Заходу, Китаю, Не хочу парства і країв розлогих. Котра я власть веде до ворожиечі, З такоі власті треба тільки плакать. Хоч би хто й саме небо осідлав,

Найостанніша подушка - цеглина '. Якщо іранський трон був справді мій, То вже я наситивсь вінцем і троном! Возьміте шапку і царівський перстень, Закиньте лиш ненависть проти мене. І У пізніших перських поетів uей вірш трапляється дуже часто, а надто у Гафіза.

222

Не хочу я війни, не хочу бійки,

Нікому серце я вражать не хочу. Зрікаюсь власті, житиму як простий, Годиться все робить як слід, по-людськи». Як переслухав Тур оцю ВСЮ мову, То він її сподобав геть не дуже. Піднісся з крісла, страх як угнівився, Зачав казать і аж плигав зо зла. А далі вибіг із свойого місця, Схопивши в руку золотеє крісло, Та й вдарив брата ним по голові. Іредж благав: «Ти бога не боїшся! Ти не шануєш рідного ощя! Не убивай нещасної комахи, Що тихо йде й несе одну зернинку. Я житиму плохенько у куточку Та працюватиму на ХJlіб насущний: Чи ж треба важить на братерську кров? Чи ж тра палить старому батьку серце? Ти хтів, щоб ти запанував над світом, То вже ж ти пан! Не убивай мене!»

Тур переслухав мову,- не одвітив: Лютилось серце, в голові був вітер '. Він витяг з-за халяви гострий ніж, Ввігнав в Іреджа й тут, ~TaM, і всюди, З Іреджа кров поллялась, наче річка, Тур пропоров йому усенькі груди .. І от ВИСОКий кипарис звалився; Він мертвий був, лиш кров текла по виду. Од ті.llа, що скидалось на слонове, Тур голову одсік. І все скінчилось.

Гей, доле! Ти Іреджа так кохала, Кохала,- так чому ж не врятувала?!, Заміста мозку в голову Іреджу

І Важко вгадати, що саме хоче сказати тут ФірдоусІ. Звичаflно перси звуть «ГОЛОВОЮ, ПОВНОЮ вітру»,- людей ГОРДИХ, пихатих. Та.

може, попросту треба тут розуміти, що в Тура з великorо та шуміло в голові.

223

rHiBY гуло

Цар Тур напхав пахучнй мускус-амбру. Зробивши так, її він одпроваднв до світодільця, до старого батька. І так переказав: «Оцій головuі Ти можеш дать тепер корону й трон». А далі порозходились поганці: Один до Ру му, другий - до Китаю.

13.

Ферідун довідується, що Іреджа вбито

Цар-батько не спускав очей з дороги,

І військо, й шапка скучили за Йреджем. А надійшла пора йому вертатись, То що тоді зробив для нього батько? Зробнв йому він трон із бірюзи; Вінець обклав камінням самоцвітним; Ладналися піти йому назустріч, Вели слона, накликалн музик, Набрали бубнів і внна надбалн, І кожне місто щнро готувалось, Щоб стріти Йреджа пишно-величаво. Отак заходжувався цар і військо, Колн щось закуріло на шляху; Потроху з-поза пнлу стало вндко: Іде верблюд, везе гінця сумного. Гонець - у жалобі, гука тужливо, На грудях має залатую труну. (У труні тій була шовкова хустка, А в ню завнто голову з Іреджа). З плачем і стогном, із зажовклим вндом Під 'їхав той гонець до Ферідуна І заридав: «Ой, горе ж, горе, горе!!!» Одкннулн од домовинн віко. ЯК відгорнули ж хустоньку шовкову, Побачили там голову Іреджа.

Цар Ферідун упав з коня на землю, Все військо на собі подерло одіж; Зчорнілн лиця, побіліли очі, Бо сподівались бачити щось інше.

224

Так от як повернувся наш царенко! Всі пишні приготовн зараз геть! Подерта стяги, барабанн - навзнак, Слона і бубни вбрана в чорні хустн, А на арабські знамениті коні Посипано індійську темну снньку. І люди, ПИЛОМ голову укривши, Пішли всі пішки: військо й воєвода. Пішли. Із туги витязі кричали, Шматуючи на м'ясо власні руки. Не вір, що доля може полюбити: Не був би лук кривим, не був би луком. Небесний круг над намн так вертиться, Що ледве гляне, зараз же й ізникне. Коли ти думаєш, що доля - ворог, Вона тобі показує обличчя; Коли ж ти кажеш, що вона твій друг, То вже од неї ласки не побачиш. Я щиро дам тобі таку пораду: Покинь любити світ, ще й руки змий. Цар голосив, у воїв дерлось серце.

Прийшли усі до Иреджевого саду. Колись, як у царя лучались свята, То одбувалнся у тім саду. Хитаючись і тулячи до серця Юнацьку голову, цар Ферідун Ввійшов туди, на трон царський поглянув: Без сина - темно й сумно на престолі. Поглянув на водойму садовую І на царські високі кипариси, Поглянув на рожевії кущі, На верби та на дерева айвові,І взяв метнув він порохом на трон, А стогни воїв піднялись до неба І. Цар голосив, дер на собі волосся, Гіркії сльози лляв і тнув обличчя. Кривавим поясом підперезавшись, Він запалив палати, де жив син.

В тексті;

«до Кейвана»,

себто до

планета віщує нещастя.

15 <n

225

планети Сатурна.

І(ейван

Рожевії кущі розрив-скопав він, Поспалював ВlІсокі кипариси. Для радощів, для всякої утіхи Він одтепер заплющив очі геть. І взяв він в руки голову Іреджа Та й притулив її до свого серця, І звів до неба очі та й благав Создателя землі й небес отак:

«ОЙ боже ж правий! боже справедливий! Поглянь на мученика ти сього, Шо голова його передо мною, Леви ж пожерли тіло на чужині! Спали ти серце гим обом поганцям, Шоб не було ім просвітку ніколи! Спали та розірви їм печінки, Шоб навіть диким звірам стало жаль! .. Ой боже ж пра вий, боже справедливий! . Благаю, дай мені ще стільки віку, Шuб бачити, як знайдеться на світі З (редж.евого сім'я славний витязь, Який помститься за йоrо загин І голову зітне обом злочинцям. Як це побачу, то тоді вже добре Піти в могилу виправляти стан». Отак-от цар журився, побивався, Аж доки поросла трава по грудях. Спав на землі, за подушку мав порох, Потьмились ясні очі-світогляди. І все казав він: «Витязю-юначе! Та" не вмирав ще жоден вінценосець!

Стяв голову ганебно Агріман, А гробом стались лев'ячії пащі!» Він голосив, стогнав, ридав і плакав, Аж навіть звірі спатн не могли. По всіх краях жінки і чоловіки Так само побивались за Іреджем.

226

14.

Iреs.жевJ

народилася дочка

Якось після того цар Ферідун пішов подивитися на жінок Іреджевих. Побачив невольннчку-хорошулю, на ім'я Магаферіду. Іредж тяжко кохав ЇЇ, а тепер показа лася, що вона була прийшла на ваготу. Цар Ферідун зрадів; він сподівався) що вона приведе на світ хлопця, який відомститься за свого батька. Магаферіда породи ла ие хлопчика, а дівчинку, що око в око скидалась на Іреджа. ЯК зросла тая внучка красавиця, Ферідун видав її за Пешенга: це був небіж Ферідунів, син його брата. І так минуло трохи часу.

15.

Ферідунові народився внук Міllучігр

За дев'ять місяців зірка-молодиця породила на світ хлопчика, годного трону і царського вінця. Скоро він вийшов на світ з матірнього лона, ЙОГО зараз принесли до старого царя. Тая баба, що принесла дитину, ска зала: «Вінценосцюl Радій щирим серцем та подивись на сього малого Іреджа!» Світодержець любо осміхнувся, здавалося, ніби Іредж воскрес. Узяв він на руки благо родне хлоп'ятко та й помолився создателеві, щоб той вер нув йому очі, аби подивитись на дитину. Бог зглянувся на Ферідуна, зробив його знову зрячим, і цар побачив сво го внука, свого майбутнього месника. Він нарік його Мі нучігром,

15"

ТРОЄ ВЧЕНИХ ПОЕТІВ Х-ХІ вв.

молодших сучасників Фlрдоусlевих)

ОМАР МЕРВСЬКИЙ я б бажав: зложивши пісню Для коханої моєї. Буть словами тої пісні На устах у неї, Щоб, коли зачне кохана Тую пісеньку співати, Я уста її солодкі Міг би цілувати. Омар Мервський жив почасти ще при саманідській династії Х в., але це поет більше вже газневідський, ХІ в. Махмудові Газневідові (998-1030) він писав пане гірики. Був він дуже вчений і відомий астроном, а рівно часно й поет. «Мала вченість одганяє од людини поезію, а велика вченість знов веде до поезії»,- каже один фран цузький іраніст (Джемс Дармстетер).

11 АВІЦЕННА

(980-1037) Авіценна - це ім'я так вимовляють європеиЦl, а справді звався той славний учений - А б У - А л і і б н . Сін а. Середньовікова Європа знає Авіценну як безсмертна геніального лікаря. 3а його медичним «Каноном» гоїли ся європейці навіть у початку НОВИХ віків, Ї, наприклад, у Медіцейській друкарні в Римі 1593 р. видрукувана

228

Авіценнину працю по-а рабськи, дуже розкішним фоліан том; а вже ж латинські переклади «Канона» виходили в світ У ХУІ-ХУІІ вв. безперестанку,- видання за ви данням: «Авіценна та Гіппократ» - це були найавтори тетніші лікарські ймення для тодішньої Європи, яка й справді мала тоді велике право згадувати про Авіценнині лікарські способи з пошаною '. Та, щиро кажучи, меди цина являлася в ібн·Сіни самісіньким додатком до всіх його інших знаттів: з нього був енциклопедист, з нього був філософ Арістотелевого напряму, дуже не позбавле ного містично·неоплатонічної закраски. Жив тоді в Пер сії святий Абу·Сеїд (967-1049), отой Феодосій Печер ський перського чернецтва, засновник монастиря в Хора сані; так от, найученіший філософ ібн-Сіна і святий про зірлииий старець Абу·Сеїд Хорасанський перебували між собою в приязних відносинах. «Ібн-Сіна через науку пі знає те саме, що я пізнаю через боже на.віяння»,- обі звавсь був про нього Абу-Сеїд. «Шейх Абу-Сеїд з божого навіяння збагнув те саме, що я вивчив через науку», сказав про святого старця філософ. 3 роду був ібн-Сіна перс із Бухари і перебував то там то сям при висококульrурних дворах північноперських

відокремлених, самостійних

володарів

Х-ХІ вв., котрі

були повисувалися на руїнах недавиього арабського ха ліфату; жив віи при дворі бухарських емірів - з династії Саманідів (ці тільки до кінця Х в. й додержалися), жив у прикаспійських князів - Джорджанських, західнопер ських султанів-шиїтів - з дннастії БовеЙгідської. Бойов ник Махмуд Газневідський, пустославний, пихатий і примхлнвий турок, радніший був,- аби свій двір усла вити,- затягти таке диво вченості та знаттів, яким був ібн-Сіна, до себе в Афганістан, у далеку Газну; і філософ ледве-ледве обрятувався од такої важкої для нього честі попросту тим, що втік. Ідучи за тодішньою літературною звичкою, ібн-Сіна, в характері автора вченого, належав переважно до І Та ОТ, приміром, проти сифілісу, страшної хвороби, що неспо дівано вдарила на безпорадну Європу XV-XVI ВБ. і поз'їдала чима ло видатних людей, спосіб гоїння підкзззний був «Каноном». Зна йшлася 8 Авіценни вказівка, що хвороби такого характеру треба

гоїти

ЖИВИМ сріблом. Одтоді та й аж до наших часів живе срібло

не перестає бути наЙго.лQ.внішим ліком' на цю страшну пошесть люд

tbKoro

роду.

229

письменників арабських: бо арабська мова була для освічених персів те саме, чим була латинська мова для вченої середньовікової Німеччини, І не тільки як учений, ба навіть як поет, творив ібн-Сіна здебільша мовою араб ською; між іншим, свою найкращу, дуже вславлену оду про дущу-пташку, що несподівано влетіла в його скоро тлінне тіло і мае от-от ізнов одлетіти вгору, в небеса, цю оду написав ібн-Сіна теж по-а рабськи, а не по-пер ськи, Тільки Ж дещо художнє зложив він і своєю рідною

мовою, перською

(З арабського)

Обійшов я цілий світ,,, Для очей - неначе втіха; Та в душі моїй було Повно суму. повно лиха, Світ - поганий, дохлий труп; Там розводиться щасливо Лиш могильная черва, Що знаходить там поживу, Сам я родом - з тих червів, Та цураюсь тої рідні: Без людей не обійтись, Але всі вони - огидні, Серед люду я живу, Наче лев серед діброви, Всюди чорна самота,:, Ні привіту, ні розмови,

11 (3 nI!РСЬ1ФtО) Де зберуться два-три дурні, Безпросвітні тумани, Перські Авіценнииl вірші позбирав і видав Ете в геттінгенських а звідти ВОНИ попадали ся часом до деяких пер СЬКИХ хрестоматій (прим., до Мірзи Абдулли Гаффарова, т. ІІ, стор. 448-449). Ці друковані тексти не легко знайти, і через те я J

«Nachrichten», 1875, початкові

РЯДКИ кожного

Вірша зазначаю перською

мовою

(Тільки

буквами українськими). Арабські тексти я беру 3 біографічного араб ського словника

ібн-Абj·ОсаЙбі

ХІІІ

рубриці: «ібн-Сіна»),

230

віка

(там

вони вміщені всі в

За раз кажуть, ЩО на світі Най мудріші - то вони. Ти в ослячій тій громаді Будь осел, не чоловік! .. А не будеш - загукають: «Гу! невіра! єретик!». ІІІ

арабського)

~K вони лютують, ЩО вони нікчемніl Що у мене мудрість, а вони всі темні! Та людині ВИЩій байдуже до того: У своєму серці знаю я дорогу. ~ дивлюсь спокійно на отих нахаб, Бо бику не страшно, чи лютує цап.

IV (З

nерсь,.;,оео)

Ох, коли б мені знаття: Що за шлях у мене? J куди ж то пнуся Я В світі, мов шалений? Чи радіти наперед, Що діпнусь до долі? Чи збирати море сліз На прийдешні болі?

V О!\ темних підземних безодень До ясних планетних верхів, Важкі світовії питання ~ всі розв'язати зумів. Усе там поплуталось хитро, Усе я розплутав геть-геть ... Та єсть нерозв'язная тайна: «Смерть».

231

ІІІ

А Б У-Л Ь-А Л А М А А рр/ Й С Ь КИЙ

(973-/057) Абу-ль-Ала Мааррійський, сліпий поет,філософ, є най видатніший поміж араБСЬКИI\·1И поета ми післякласичного періоду. Він абсолютно не перс і навіть не перськнй під· данець. Абу·ль·Ала - сірійський араб. І народивсь він, і трохи чи не безвиїзно весь свій вік звікував у сірійському городкові Маарра, у північній Сірії; а вся північна Сірія перебувала в Х-ХІ вв. під володінням алеппської династії Хамданідів, яка з Алеп па (по·арабськи він зветься «Халяб») зробнла важли· вий культурно-літературний арабський осередок. Студію· вати всяку науку довелося Абу,ль-Алі переважно з чутки, не з власного читання, бо, ще як не було хлопчикові й чотирьох років, загубив він через віспу одне око, а по тім трохи чи не зовсім осліп він і на друге око. Вірші, що він написав за своїх молодших літ, згуртував він у цілий «диван» І під заголовком: «Викресаний вогонь». Є в тій збірці і панегірики (правда, обмаль), є зітхання за ми лою, є моралізація і т. ін., в дусі арабо-сірійського поета Мутанаббі Х в. (915-965), який своїми віршами мав силу над молодим Абу-ль·Ала. Трапляються вже й у цій збірці часом деякі теми вільнодумні та песимістичні, пе· рейняті духом світової скорботи: почасти треба і їх пояс няти так само певним впливом од Мутанаббі, бо Мута наббі, хоч здебільша був облесливим хвалієм сильних панів світу сього, любив, однак, помізкувати про загибель і марність усього сьогосвітнього життя та по-фіЛОСОф ському полаяти цей порожній світ. Але далі, як було Абу-ль-АЛі вже літ під сорок, по їхав він до Багдада. Було це в !ОІО році. Багдад тоді ввіходнв був у склад перської держави династії султанів БовеЙl'ідів, що володіли західною та південною Персією; більше того, являвсь тоді Багдад навіть резиденцією тих Бовейгідів, а з них були єретики (неправовірні шиїти). Перські культурні впливи були ще й давніш дуже міцні в Багдаді, а за Бовейгідів - тим паче. Тут вибув Абу-ль. 1

«Диваном» зветься збірка віршів якогось поета, де РОЗПОРЯДОК

дЛЯ поезій дається іхньою римою. Попереду містяться поезії, де I<O~

жен вірш має кінцеву риму «а» (алеф), Aa.lJi і Т. д.'1 і Т. д. за алфавітним принципам.

<6»,

232

поезії з римою на

Ала більш як півтора року, обертаючись у передових фі. лософських колах славної столиці та працюючи по біб· ліотеках. За цей час він зовсім перейиявся світоглядом багдадських філософів, що будувавсь на ідеях Арістоте· ля та Платона, а ще більш - неоплатоників. 51к наспіла до Абу,ль-Алі в Багдад звістка, що мати його в Сірії вже смертельно заслабла, поїхав він ШВИд' ше до рідного міста Маарри та й уже звідти нікуди був і не їздив: сидів там та писав вірші. Але в його поетич· ній творчості, відколи повернув він з Багдада, одбулася чимала зміна. Одтепер він уже не буде виcnівуваТіі кохання, але складає дужі поезії,

повні

гіркоти, і ви

водить на чисту воду людську банальність, забобонність, фанатизм; він нудиться з усього того, що діється навкру ги; він вільно і безстрашно здирає запону з себелюбства

султанів, усяких державців та' всяких політичних про водирів, викриває неправду сильних людей сього світу та негідь лицемірного духівництва, що рідніші приту пити всіх і пригнобити. «І невже серед людей, що маюгь здоровісінькі очі, єдина зряча людина - то я - слі пець?l» - кличе він, повний натхнення. Диван Абу-ль Аліних поезій цього періоду зветься "л ю з у м і й я Т», або довше: «Обов'язковість того, що досі не було обов'язко вим>. Друге замітне Абу-ль-Аліне писання цього періо· ду - «Послання про боже прощення» (проза в суміші із віршами); це пародія на мусульманський рай, і тут виводяться поганські, передісламські поети, що, невва жаючи на їхнє поганство, немусульманство, дістаються таки до раю, а не до пекла.

)!(ив тоді Абу-ль-Ала як аскег, обстоював вегетаріаll ство (навіть є в нього писаний трактат про це). Багато дехто вважав його за святого, а інші за нечестивця; у дальших поколінь закріпилася за Абу-ль·Ала саме ота друга слава. З ним вели літературне листування багато вчених людей та письменників ХІ в., і теє листування доховалося аж до иаших часів. Деякі вірші з «Люзумійят» (арабські. як усе, що писав Абу-ль-Ала) аж надто близько нагадують собою ті славнозвісні перські «рубаї», що їх потім писав усесвіт ньо славний перський поет Хайям. А вж~ Ж Хайям жив трохи пізніш од Абу,ль-АЛі та й міг бути знайомий з філософськими Абу,ль·!\.ліними поезіями. Але важко на

певне сказати,

чи

справді

зробив

233

Абу·ль-Ала

якийсь

вплив на Хайяма, чи, може, була це зовсім випадкова схожість поміж НИМІІ. Арабський текст «Люзумійят», ШО Я нижче покликаю ся на його друковані сторінки, це - каїрське двохтомове видання 1891-1897 року.

3відкілясь лунає сміх ... Хто там може реготати?1 Людям треба на землі Тільки плакати й ридати! Щастя нашеє - шкляне ... Ні! для шкла бувають ліки, Шкло поб'ють - і ЗНОВ зіллють, Щастя б'ється - вже навіки.

11 Чоловік до жінки йде, Добирається; Дак із того третє в світ Нарождається. Не одразу ж то воно 3 світом злучнться: Перше мати вагітна Най намучиться. ЯК народить - то вмира, Стане глиною; Отакеє ж буде знов І з дитиною. ІІІ

Вдайся з дзеркалом астролога, Ти до зірок і планет,І для тебе погіркішає Щільниковий свіжий мед. Зорі ясно нам показують:

Всі ми маєм помирать ... А чи має хто воскреснути? Щось про те вони мовчать!

234

ІУ

І чого се той гончар Так зневажно топче глину? Він не думає, що сам Стане глина за хвилинуl Може бути, що й горща З тоі глини зроблять люди. Хто захоче - з гончара Істи буде й пити буде. Може, хтось і в дальній край Схоче горщика поперти! .. І товктиметься бідняк За життя і - знов - по смерті.

V Ворожбит ворожить людям ...

Але ж він немов сліпий: Має там якуюсь книгу, Щось вичитує у ній ... Аж нудьга на це й дивитись! .. Де ж він може розгадать Ті рядки, яких не тqмить Сам писака прочитать?1 Перше він послав Мусія ... Далі Исус учив не так, Хоч також навчав од бога ... А Мохаммед - знов інак. Кзжуть люди: «На останок Бу де ще пророк у нас; Всю тоді пізнаєм правду ... »

Бідні люди! Шкода вас: Ви жили учора в пітьмі, Та й сьогодні живете ...

Тільки ж годі! .. в нашім світі Не балакаймо про те! Хочеш стрілити дурницю, О! кричи найголосніш! Але схочеш правду мовить То шепни та й тихо диш ...

235

УІ

я дивуюся на персів, ШО корова в них святиться: ШО вона їм пустить річку, А вони вмивають лиця! І Я дивуюсь християнам: Бог попався людям в руки І не зміг одборонитись, Хоч терпів живії муки І Я дивуюсь на жидівство: Бог у них людина ласа,

Тяжко любить кров од жертви РІ запах паленого м'яса. Я дивуюсь мусульманам, ШО ідуть у путь далеку Цілувати чорний камінь, Камінці швиргать під Мекку. Чудерпацькії розмовиl Я дивуюся ЇМ завжди. Бо невже посліпли люди І ніхто ие бачить правди?1

УІІ

Віра і безвірство ... Сунна і Коран ... Біблія жидівська .. . Біблія в христьян .. . В кожного народа Є свята брехня ... І нікому правда Просто не сіяl

УІІІ

3аблукались мусульмани; Шлях згубили християни; ! В зороастрійській релігії, коли саятять воду. то 6пускають ТУДИ трошки коров'ячої урини.

2Зб

Блу ДЯТЬ- кр утяться Ж идщ Маги теж - сюди-тудиl

Люди всі - на два ранжирИl

Є розумні - та без віри, Другі - вірою міцні, Але глуздом - ahi-нil

ІУ

ПІСЕНЬКА

3 .1001

НОЧІ.

(Часів Авіценни та Абу·ль-Алі)

в Персії, ще за старих, домусульманських часів, була своя збірка: «Тисяча казок» (Гезар ефсане), і її за мусульманських часів арабського Багдадського халі фату переложено було на арабську мову, мабуть, іще на початку ІХ віку. Далі, в другій половині Х століття, вже як Багдадський халіфат занепав, а в Багдаді пану вали шиїти-султани з Бовейгідської династії, один араб ський письменник склав збірку «1001 ніч», куди увійшли, з одиого боку, деякі кращі казки з переложеної перської «1000 казок», а з другого боку-свої місцеві арабські багдадські оповідання, в яких виступає зовсім антиісто рична зідеалізована постать давнішого багдадського халіфа Гаруна ар.Рашіда (786-809). Оця багдадська збірка Х в. дісталася потім до мамлюцького Єгипту в ХІІІ віці, і там сильно доповнилася казками єгипетськи ми, і здобула оту саму свою остаточну редакцію, в якій ми тепер і знаємо «1001 ніч». Пісенька про горе для багатих і значних людей, що її переклад ми даємо, була, мабуть, іще в багдадській редакції Х віку .

.У

долі - дві днини: одна - спокійненька, А друга - турботна. В житті - дві сторінки: одна - веселенька, А друга - скорботна. Та ти придивися: під злу завірюху Навальний вітрище Руйнує, ламає поміж деревами Лиш ті, що найвищі. І скільки тих дерев, зелених, підсохлих. Земля нам тримає,-

237

А вже ж камінюччя летять лиш на тее, Що овочі має. На небі всім зорям ти ліку не знайдеш, Не знайдеш чисління,А вже ж поміж ними лиш місяцю й сонцю Буває затміння. Коли проминає за дниною днина Немовби щасливо, Не вір тому щастюl Хіба ж ти не знаєш, Що доля - зрадлива? Безжурно йдуть ночі,- на них ти повірив ... А вірити шкодаl Бо серед мовчущоі тищі нічної Кується пригода.

.РУБАЮІТ» ОМАРА ХАІНІМА (Коло

1040-1123)

Омар Хайям (род. коло 1040, пом. 1123) з-поміж усіх перських поетів має теперечки, безперечно, найпопуляр нішу славу у людей західного світу. Серед англійців та американців є товариства імені Омара Хайяма і сотво рено йому справжнісінький культ. Хайям був дуже вчений математик-астроном та фі лософ ХІ-ХІІ вв .. духовний вихованець ібн-Сіни, що помер десь, певне, літ за троє перед тим, як Хайям мав народитися на світ. ЖИВ Хайям при нішапурському сул танському дворі (Нішапур - СТОJIIЩЯ перської провінції Хорасану) і завідував обсерваторією великого володаря сельджука Мелік-шаха (1072-1092), що під його пану ванням була вся тодіш!!н мусульманська Азія, од кордо нів Китаю та Індії та аж до воріт візантійського Царго рода; бо все це позавойовували турки-сельджуки в ХІ ві ці, а самі попіддавалися культурному перському впливу. Хайям тішився прихильністю всемогутнього Мелік-шахо вого візира (міністра), талановитого й освіченого перса Нізамольмолькз, що був колись навчителем*вихователем Мелік-шаха. Султан Мелік-шах зовсім звірився на свого візира, дав йому повну власть у державі, і отому славно му міністрові Нізамольмолькові пощастило через усякі добрі економічні та адміністративні заходи підняти доб робут мусульманських країн, що їх було геть поруйнува ло газневідське правління Х-ХІ вв., та так само завдали були Їм чимало лиха і самі турки-сельджуки, які підби вали мусульманську Азію під своє панування. В характері письменника-вченого (як алгебраїст та астроном), Хайям не належить до перського письмен ства: наукові свої праці писав він по-а рабськи. Тим його працям ще й досі складають європейські спеціалісти неабияку ціну. Тільки ж повсюдну світову славу і гучний

239

розголос дали Хайямові не його цінні математичні арабські писання, але його перські двострофні поезії, що звуться в перській версифікації ч ет в еро сти ш ш я м и, «рубаї». З нашого, європейського, погляду точніш було б звати їх не «четверостишшями», але «осьмистиш шями», бо строфу ми пишемо чотирма рядками, а не дво ма, не так, як перси. Через Хайям а зробилося слово «ру баї» (мн. ч. «рубайят») дуже відомим для Європи; і зви чайно бува так, що коли ХТОСЬ вимовить слово «рубайяп>, то європейці згадують не кого, тільки Хайяма: в цій пое тичній парості він - цар. Хайямові «рубайяти» і талановиті, і дотепні. В них є багацько пантеїстичного вільнодумства і світової скорбо ти, гризьких виступів проти ненажерливого мусульман ського духівництва; в деяких висміюється Мохаммедова заборона пити вино, а навпаки - Хайям кличе до вина як до прапора втіхи та живої радості. Яким чином помирити вбивчий, безнадійний песимізм і заклик до розгнузданої веселості, до життєвих насолод? А вже ж саме отой дру гий тип рубаї, вакхічний та гедонічний, ще й досі має в Персії найширшу, вселюдну славу поміж усіма іншими Хайямовими руба ями; вони - як народні пісні. І багато дехто з європейців розумів Хайямові «четверостишшя» про вино та втіху не інакше, як в атеїстичному й гедоніч ному дусі, не як алегорію. фітцджеральд, той, що своїм гарним віршованим англійським перекладом найбільше спопуляризував Хайям а на Заході, дотепно примирив усі Хайямові суперечності: в перекладі фітцджеральдовім розміщено Хайямові рубаї таким розпорядком, що спер шу перед читачем

чуються

заклнки до

життя,

лунає

ра

дісний гук: «vivere mementol», а тоді вже п(')троху чують СЯ ноти розчарування, зануда од сьогосвітнього життя, і провадиться гадка: «тетепtо тогі»! 1 Західні поклон ники Хайям а аж надто охоче згоджуються розподіляти ЙОГО вірші так, як це зробив фітцджеральд, і добачають в історії розвитку Хайямового світогляду саме отой про цес, який зазначив фітцджеральд. Але дехто з іраністів, т"а й то поважних, щоб помирити різні суперечності в Хайямовомv дивані, намагаються довести, що більшина

гедонічних -рубайят,

які

вважаються

за

І А в перському первописі Хаf!ЯМО80га дивана щено по римам, не хронологІчно.

240

Хайямові, це всі

вірші рОЗМі

попросту пізніша вставка, «інтерполяція» в Хайямів ди ван, і що сам Хайям ніколи їх не писав,- отже ж і до світогляду Хайямового вони не стосуються. Тільки ж, будь-що-будь, хоч би частина таких віршів була й справ ді чужа, є таки в Хайямовому дивані, в його найстаріших рук()писах, вакхічні вірші такі, що в ніякому разі не мо жуть уважатися за інтерполяцію: їх писав сам-таки Хай ям. Може бути, до них добре можна прикласти вищезга дану Фітцджеральдову мірку, а саме - що вони мали б бути молодими Хайямовими віршами, а вірші смутні то вже його писання старече. Та не можна поручитися, одначе, що і за своіх старечих літ мудрець Хайям не пи сав гедонічних віршів, тільки вкладав в НИХ не справжню гедоніку, ба алегорію, отаку, яку вкладає християнська церква в біблійну «Пісню пісень» 1 Бо вже ж треба вва жати за безперечний факт, що автор, філософ Хайям, на лежав до однієї з віток «суфійства», себто містичної тео софії напівбуддійського, напівнеоплатонічного напрям ку,- та й життя він провадив мало не аскетичне; принай мні наскільки ми про це маємо звістки. Хайям безмірно популярніший у європейців та аме риканців, ніж у самих персів. Найкращі видання п е р с ь КО гот екс т У дали європейці, як от Nicolas, Les quatrains de Kheyam, з прозаїчним, науковим французь ким перекладом (Пар., 1867), Е. Whinfield, The quatrains, з віршованим англійським перекладом (Лонд., 1883), Е. Негоп Аllеп (Ланд., 1898) вкупі 3 факсимільною реп родук[(ією найстаршого рукопису Хайямових рубайят і теж з англійським перекладом, і т. ін.; практично кори~ стуватися і досі найзручнішим виданням Ніколя, а не якимсь новішим. Щодо пер е к л а Д і в з Хайяма на європейські мови, то їх є така сила, що самісінькі 38* головки МОГЛИ б скласти товсту книжку, обсягом більш ніж 200 друкованих сторінок. Найславніший з перекла дів - віршований англійський, Е. Fitzgerald'a, що впер ше з'явився в світ У 1859 році та був тоді неповний, а далі чимраз доповнювавсь і перероблявсь (1879 - четверта редакція, 1889 - п'ята редакuія). Фітцджеральдів пере клад друкується та й друкується щороку разів з десятеро: І Як дійдемо до Гафізових пісень

(XIV

в.), то нам доведеться

пог?ворити про містичну геДОНіКу ширше. бо й Гафіза багато людей ХОТІЛИ б Битолкувати алегорично.

164П

241

в Лондоні, НЬЮ'ЙОРКУ, Бостоні, філадельфії, Сан.Фран, ціску і т. Д., і т, д. Це, виходить, справжнє ідолопоклон ство перед Хайямом; і типова річ - до цього перекладу прихильники Хайяма склали навіть т. зв. КО нко р Д а u і Ї, наче до святого письма! І Я вже був зазначав, що МИ не звикли, як перси, пи· сати віршову строфу двома рядками, а пишемо чотирма.

Коли б ми захтіли наближатися неодмінно до перського звичаю, то, наприклад, наш N. 2 (в виданні Nicolas, N. 16) мав би написатись ось як: Гей, питво моє кипуче, дар веселої лози! Мрії дай мені палючі, мудрі думи загаси! Хто сп'яніє, той одкриє превеликії чуда, І ПОЛЛ€ТЬСЯ жвава мова, як текучая вода. В такому вигляді (а перси отак і пишуть) ця поезія могла б і у нас зватися справді четверостишною. Але ж, думається мені, кожен наш читач з більшою охотою чи·

татиме цю саму поезію тоді, коли побачить її в тому на· писанні, в якому вона йде нижче.

а) ГЕДОНІКА І

Серед ранішньої тьми Із винарні хтось гука: «Встань, гульвісо навісний, Та й до нашого гуртка! Не барися, наливай Чашу срібную вином, Доки чашка голови Ще не тліє порохном».

11 Гей, питво моє кипуче, Да р веселої лози! Мрії дай мені палючі, Мудрі думи загаси! ! J. R. Т u t і п, Cofjcordanse to Fitzgerald's tгапslаtiоп of Rubaiyat, ЛОНДОН, 1900.

242

Хто сп'яніє, той одкриє Превеликії чуда, І поллється жвава мова, ЯК текучая вода. ІІІ

Невелике в нас прохання, Проповідниче суворий: П рипиии своі навчання І побожнії докори! Наші ходи - рівні, гарні, А кр иві У тебе очі. Ти звернися до лікарні, Ну, а нас - покинь, панотче! ІУ

Знов фіалочка на себе Синє вбрання надіва. Знов до рожі теплий вітер Гарну пісеньку співа. Знов веселий сміх у любки І сріблиться біла гру дь ... Випивай до дна свій кубок, Вдар об камінь

і забудь!

х то кохає, хай п'яніє Од кохання·божевілля! Хай любісінька шаліє В чаді вічного похмілля! Де тверезі міркування, Там утіха не утіха. А сп'яніють почування

Будь що буде! Геть до лиха! УІ

Ти знаєш, серденько: життS\ Дає lІам тугу раз у раз, А на кінці й сама душа ЯК стій одлине геть із нас

16*

243

Сідаймо ж ген на моріжку, Зазнаймо скількись днів утіх, Поки новітній моріжок Ще не проріс із нас самих. УІІ

Розридалась чорна хмара; Зеленіється трава ... Ой, ЧИ можна в світі жити Без пурпурного питва! Що за втіха ця травичка! Що за втішний, любий час! .. Хто ж натішиться з травиці, Що ростиме вже із нас? УІІІ

Надворі весна. Поруч мене

кохана.

у неї, мов в хурії, стан.

€

кварта вина,- дак його попиваєм,

А збоку хвилюється лан. На дечию думку, це - погань, мерзота, А я вдовольняюся вкрай.

Бодай я зробився гидкіший од псюки, Коли ХОЧ згадаю за рай! ІХ

Мене впевняють: «Буде пекло, Ба є й тепера». Не вірмо, серце, сій промові: Брехня й хнмера. Коли б усі пішли до пекла, Хто п'є й кохає, То взавтра б, наче на долоні, Спустіло в раї! .. х

Тоді ще, як бог виліпляв Природу мою, Усе він гарнісінько знав, Що я нароблю.

244

Немає у мене гріхів Без волі його. Чого ж би я в пеклі горів? Скажіть· но: чого? ХІ

Господи! кажуть, що раб я мерзенний, Але ж до чого і ласка твоя! Кажуть, що темнеє серце у мене ... -

Чом твоє світло туди не сія! Кажуть, у господа ласки багато, Хто йому служить - у рай попаде ... Так! але це вже не ласка, а плата! де ж твоя л а ска, скажи меніl де?! ХІІ

ОЙ боже! хто ж на світі Такий, що не грішнв? Хіба ж би, не грішивши, На світі хто прожив? Коли карати схочеш За все, що робим ми, Яка ж тоді одміна Між богом і людьми? ХІІІ

Ті, що люблять прихилятися До святинь та вівтарІВ, Це ж осли! бо їх нав'ючувать Може кожен із попів. А попи, що, преподобившись,

Обертають віру в крам, Це - невіри безперечніїІ В них - гяуретво, не іслам! ХІУ

Чи Ка'ба, чи кумирня Це зборища рабів. Церковнеє дзвоніння На с л у ж б у ТО призив.

245

Церкви, хрести і чотки, Мечеті і михраб

Усе ВОНО ознака, Що тут людина -

раб.

ХУ

Господи! краще з тобою В темних сидіти шинках, Ніж мур коті ти без тебе Всі молитви в вівтарях. Ти лиш єдиний розсудчик Всякому злу і добру. Скажеш - і буду я в пеклі Скажеш -",вали наберу ...

б)

ПЕСИМІЗМ ХУІ

Дочиталась книга юності І закрилася ... ГаЙ·гаЙ! Одійшла весела молодість ... Вороття не дожидай. Ох! і досі я не СТЯМЛЮСЯ: Де ти, щастя молоде! Надлетіло, наче пташечка, І ПVDХНУЛО ... Де ти? де?! ХУІІ

Серце·серце! Кров'ю обкипа€ш Ти з лихої долі, І щодня, щодня тебе шматують Все новітні болі. На кінці ж кінців душа одлине 1з MO€ГO тіла. Так навіщо ж ти, душе, до мене В тіло прилетіла?!

J Мих р а б

ніша

в мечеті, де стає мулла

246

на молитвування.

ХУІІІ

довелось мені учора Ити через базар. Бачу, топче під ногами Глину там гончар. І з·під глини чувся голос, Тихнй та смутний: «Я Ж була така, ЯК ти! Зглянься! пожаліЙІ» ХІХ

Як і МИ, колись кохався Цей-о глечик, що із глини. Знав він добре, ЩО за путо Локон мило; людини! Цяя глнняная ручка, Що до шийки приліпилась, Се ж була рука живая І до любоньки тулилась. ХХ

Маєш вроду, любий подих, Гарна в тебе кожна риса. Маєш личко, ЯК тюльпанчик, Стан - неначе в кипариса. А не звісно: з а Д л я ч о г о ж Той Маляр талановитий Оздобив тебе так гарно В тліннім царстві сього світу? ХХІ

Понад берегом течійки Пишно квітчаться зілля. Ти б гадав, ЩО то й не квіти, А сміється янголя. Не топчіте їх зневажно: Кожна квітка проросла З праху вродниці, що в неі Щічка, мов тюльпан, цвіла.

247

ХХІІ

ЯК нас не було ще - так само світало, Так само й смеркалось, Так само вертілося небо. Так само Усе відбувалось.

Поволі ж ступай, бо не порох ти топчеш Своєю ногою: Ти гарній красуні оце наступаєш На око п'ятою. ХХІІІ

Ми помрем,- а без кінця Житиме цей світ, А за нами пропаде Всякий знак і слід. Не було на світі нас Світу байдуже. Ми помрем,- і бу де все. ЯК було уже. ХХІУ

Через те, що я родився, Світу користі немає. Та й на тім, що я помру. Світ нічого не зиськає. І даремне я ізвідкись Хочу відповідь дістати: Нащо тра мені було І родитись, і вмирати? ХХУ

Це не вигадка порожня, Щира правда, хоч заплач, Ми - фігурки в шахівниці, Круг небесний - наш іграч. Він на дошці існування

Нами - пішками - гуля Та й скидає поодинці В темну скриньку небуття. 248

ХХУ І

Все, що діється на світі, Все не з нашого бажання. Ну й навіщо ж мати в серці Всякі замисли й змагання? Раз у раз ми мусим TOCKHL Промовлять самі до себе: «Ще прийти ми не поспіли, А одходити вже треба!» ХХУ"

Прийшли ми в світ, щоб одійти ... Чому?. куди! .. Були надії нам на світ ... Чи слід?. чи слід! Небесне горно, мов за гріх, Пожре усіх. Ми станем попелом німим ... Та де хоч дим?! ХХУ'" Що діяти? вічну я маю В душі боротьбу: Грішу - а тоді почуваю І стид, і журбу. Хоч бог мені може простити Діла соромні,Та сором куди мені скрити?! Що діять мені?! ХХІХ

Од г"урства до іслама Лиш хвилинка, І від сумнівів до віри Лиш хвилинка. Всю нам долю вирішае Та хвилинка ... Ох, яка ж дорогоцінна, Та хвилинка!

249

ххх

Крапелина тихо плакалась На РОЗJ1УКУ з морем. Море щиро посміялося Над дитячим горем: «Все до мене знов вливається: Всенькі води, ріки. На хвилину ти розлучишся, Вернешся - навіки!»

ДВА РОЗЧАРОВАНІ ПЕРСЬКІ ПАНЕГІРИСТИ ХІІ В. (Сена! та

Енверl)

Хвалебна поезія добре процвітала в Азії будь-коли; доволі буде згадат!! панегіристів Махмуда Газневідсько го. Але в ХІІ віці, як розвалилася сельджуцька монар хія і весь Іран порозпадався на багацько самостійних держав (султанств, атабецьких князівств, шахств і т. ін.), то перська поезія ущерть повна стала панегіризму. При кожному державному дворі були свої поети-хвалії, зде більша дуже талановиті: Енвері - у Хорасані, Вет ват у Хорезмі (Хіві), Хакані - в Закавказзі, Зсгір Фар'ябі - в АзербайджаНі, і т. Д., і т. д. Шейх Сен а ї (ко.то 1048-1141) належить почасти ще дО ХІ віку. Віи жив У Газні, у теперішньому Афгані стані, куди навіть могутні сельджуки ХІ в. не дійшли і де панували, як в ХІ, так і в ХІІ віці. нащадки султаиа Махмуда ГаЗllевідського. Сенаї попереду, за першої, себ то кращої, половини свого довгого життя, був виславляв своїх султанів і здобував за це добрі гроші та щедрі да рунки. Та далі настала в Сенаїєвій душі реакція, він покинув двірську суєту, вдавсь до бога і зробився чер цем, а в поезії замість панегіриків узяв писати ліричні вірші, повні містичної любові до божества,- і тих віршів набравсь аж цілий диван. Та ще писав Сенаї художні приновісти етичного та містично-пантеїСтичного напрям ку, і з них вийшла ціла збірка під заголовком «Ca::t правди» (1131). Пізніші перські поети, між ними джа лаледдін Румійський, ХІІІ в., та Гафіз, ХІУ в., багацько черпають із Сенаї, позичають у нього художні образи, з пошаною згадують його. Енвері (коло 1125-1191) жив У Хорасані та ви славляв сельджуцького султана Сінджара (1118-1157) та ЙОГО наСТУПНИІ{ів. Похвали ЙОl'О, ЯК він сам казав, були «такі блискучі, що їх побачив би й сліпий, і такі

251

гучні, що ЇХ учув би глухий». Та собі на біду, був Енвері іще й астрологом та й пророкував, що коли має скоїтися. В 1185 році він, розглянувши зорі, оголосив, що велика частина світу має загинути, запастися '. Але як нічого не сталося, то з Енвері почали всі так сильно глузувати, що довелося поетові покинути двірську атмосферу. На самоті, в глухій провінції, він замість панегіриКів захо~ дивсь писати сатири та епіграми на всіх і на вся і на себе самого в тому числі; а окрім того, отак як і Сенаї, удавсь Енвері до бога та до містичної теософії.

СЕНА

(ПОМ. коло 1141)

х то я такнй, щоб про себе Навіть помріяти міг?! Де ж би те б е пригортати Смів я у мріях своїх?! Честю великою буде й дозвіл на муку гірку! .. В тебе - скарбниця кохання, Кинь мені дрібку таку!

11 Мила! серце ти моє забрала! Добра ніч! прощаЙ! .. Знаєш ти, що весь душею твій я?. Добра ніч! прощай! Ти не вернешся до мене знову? Мабуть, що і так. Дай стиснути міцно на прощання! Добра ніч! прощай! Білий лоб твій криють чорні коси ... Це ж на мене чар: Через тебе день мені - як нічка! Добра ніч! прощай! Білий лоб твій - то моя надія, Коси - то одчай, І Це той самий 1185 рік, коли Одбувся похід князя Ігоря на по ловціВ. «Слово о полку Ігоревім» згадує, що сонце тоді було ПОТЬ~ марилося.

252

Але мука - і одне, і друге! добра ніч! прощай! Подивися, я тону й палаю: Бо тону - в сльозах, А палають - пересохлі губи ... добра ніч! прощай! .. ІІІ

Мила - свічка промеииста, Ти - метелик коло неї. Будь рабом тієі свічки І зречись душі своєї. Як метіль на світло лине,

Він у полум'ї і згине. Не лякайсь того сконання І спались в огні кохання.

з ЕНВЕРІ (Пом. коло

Jl9!)

Думка у мене - вогненна; Мова пливе - як вода. Маю я дух поетичний,

Добрі він вірші склада. Ох! але що віршувати? .. Оду? - достойних нема! Пісню кохання? - про кого! Скрізь-бо мізер'я сама ...

11 13

САТИРИ НА ВІРШVВАНН.я

Ой, віршування! хронічна хвороб0! Кинеш мене? чи не кинеш до гробу? Бідні поети! .. Мабуть, як жінкам, Треба щомісяця слабнути вам?! Мовчки красується квітка лілеї, Хоч язичків - ціла сотня у неї. От було б гарно лілеєю стать: Жить поетично й чарівно мовчать,

ПОЕТИ монгольського ЛИХОЛІТТЯ (ХІІІ в.) Сааді Шіразький та Джалаледдін Румійський

а) СА АД І ШІРА 3Ь КИЙ (Коло

1184-1291)

Сааді Шіразький, або, ЯК звичайно він пишеться у європейців: С а а Д і (род. коло 1184, вмер старезним дідом у 1291) - один з тих письменників, яких Персія любить найбільше. Він суфій-мораліст, і його дуже до тепні й бистроглядНі писання являються й досі якнайпо пулярнішими і у персів, і по цілому ісламському світі, де тільки шанують перську культуру. Саадієві слова, чи то будуть сентенції, чи то цілі вірші, не сходять у всіх людей з уст, наче якісь прислів'я.

Писав Сааді за

часів

монгольського

лихоліття, за

жахливої епохи погубного Чінгісхана та його наступни

ків. Суфійство, себто місТИК0-пантеїстичний аскетизм, широко тоді порозповсюднювалося серед народних мас. Цікаве воно для всіх було переважно не як релігія, а як житейський аскетизм, як світське чернецтво, чернецтво без перебування в монастирі, себто якнайвигідніша дли того часу форма життя. За часів монгольщини, під віч ним

дамокловим

мечем, людина

попросту

аж

силою

не

минучої потреби схилялася до думки, що хто нічого не має і нічим не дорожить, той нічого й не тратить. Ця думка однаковісінько вростала і в душу тих, хто вже по страждав од монгольського навалу, і не менше в душу тих, хто, живучи в дальшій країні, ще допіру ждав, доки

прийде на нього отой меч божий. Саадієва рідн.а країна Фарс із містом Шіразом (у південній Персії), через ро зумну й обережну політику її володарів-атабеків, всте регла себе проти татарського страхіття; тільки ж поет найкращі свої літа і не жив у ній. Він до батьківщини повернув аж за своїх старших літ, вже як підтоптавсь,

254

а до того часу доли була кидала його геть на всі боки, в усі кутки мусульманського світу, од Індії, та й до Сі рії, та й ще далі - аж до Марокко та Атлантійського о!(еану: і чого-чого не судилося йому од долі закоштува ти! Сьогодиі - 3 Сааді побожиий мусульмаиин, узавтра він, аби життя врятувати, пристає до брахманської віри в Індії; сьогодні - 3 нього поважний шейх-учитель му сульманської пастви в Дамаску, узавтра - вже він бра нець-невольник у сірійських хрестоносців та й копає окопні вали для Тріполійського лицарського замку, що має статися грізною твердинею проти мусульман. Пан теїстичне суфійство такого людця, що «з рук долі закош тував і гарячого і ХОЛОДНОГО», звичайно, мусило визнача~ тися легким приладнанням геть ДО всього на світі та згід~ ливою двоїстістю. Коли в своєму віршованому худож ньому трактаті про містицизм «Бустан» «Баштанний садок») та в благородних ліричних поезіях (касндах, га зелях і т. ін.) Сааді натхненним голосо,! закликає людей пізнати порожнечу цього світу та його нікчемність, то в напівпрозаїчному, напіввіршованому, повному анекдотів «Гулістані» (<<Рожевому квітнику») він радить найкращі способи, щоб якнайвигідніше і найспокійніше пристосу ватися до отого самого марного, нікчемного світу; уся щира суть моралістичннх Саадієвих порад зводиться в «Гулістані» до правила: «Не будь вовком, тільки ж не будь і вівцею, щоб тебе вовки не з'їли». В містичних ка сндах та в «Бустані» Сааді з теоретичним захватом і ек статичністю співає гарні пісні про те, що перед богом усі релігії рівні; а як дає він читачеві практичну пораду в «Гулістані», то, ілюструючи свою думку, що в розумної людини все має піти до діла, Сааді наївно наводить наоч~ ний приклад:

В християнській криниці - нечиста вода? Там ми можемо змить труп поганий жида! ..

Віи кличе людей умертвляти свою плоть

- і рівночас

но, аби ДОГОДИТИ СИЛЬНИМ людям світу сього, пише най~ непристойніші, стидкі, грубо-порнографічні «Мерзоти» та такі самі «Жартовливі засідання», обороияючи таку свою творчість короткою увагою, що, мовляв, «для роз МОВИ жарт

те, ЩО ДЛЯ страви сіль».

Сааді - дорогий персам поет для їхньої щодеиної обихідки, він чудово висловлює щиро перський дух, і зем-

255

ляки аж надто його полюбляють. Писати так, як він, слідком за ним, і в дусі «5устана», а ще більш у тоні «Гулістана», перські літератори заходилися ще за ЙОГО життя і не перестають так писати іще й досі,- і це тим легше буває для письменного перса, бо Саадієвого «Гу ліста на» повинна вивчити перська дитииа ще на школяр ській лаві. 51к лірик Сааді теж є першорядна сила, і ЙОГО вплив одбивається на дальших перських ліричних поетах, не виймаючи і «царя газелі» - Гафіза ХІУ в. Європейська література про Сааді колосальна. Дово лі буде зазначити, що в моїй «Истории Персии и ее ли тераТУРЬІ» (т. ІІІ, 1917) самісінький бібліографічний огляд мусив забрати більш як півсотні сторінок густого друку (стор. 416-469).

51 не знав, не відав досі, Що у тебе стільки зради. Краще - слова не давати, Ніж давати і ламати. Полюбив тебе я щиро; «Нащо? - кажуть.- Справа марна ... » Хай спитають попереду, Нащо ти такая гарна! До дверей твоїх крадуся ... Торгну? Ні! немає духа! Підглядають вороженьки ... 51

стою ... немов старцюга.

Жду тебе, щоб розказати, 51к я мучуся З розлуки ... Але де вже тая мова! Вийшла ти - не стало й муки! .. Під твоїм арканом Са'дій Не заплаче, мов з недолі:

Краще бути в тебе бранцем, Ніж блукати десь на волі.

11 Гей, припиніть каравана! З ним утікає кохана.

256

Іде, мене змордувавшн, Серце моє одірвавши. Хтів гамувати я кров Силою тайних замов ... Чари - мала допомога! Пирскає кров - до порога! Гей, припиніть каравана! Хай не поїде кохана! Х то через неї конає Хай йому серце вертає! Мій кипарисе! вернись! Любо до мене схились! Крик мій несеться до неба, Хворого жалувать треба! «Са' дія люба не чує,- Сором, що він репетує!» Що ж! 5!к несила терпіти? Мушу ридать-голосити! ІІІ

Ніяку людину й країну Всім серцем своїм не кохай: На світі - простору багацько, А люду? - та хоч одбавляй! Ти думаєш: «Личко - як квітка' .. А ротик - свіженький пуп'ях! .. » Чимало квіток у садочках! І дерева - всі в пуп'яхах! Мов курка, ти лізеш до хати І чуєш на себе: «Киш-киш!» А будеш ти голуб крилатий де СJ\очеш, туди й полетиш! Ти пур ха й із гілки на гілку, Ти будь соловейком співнимl Чому ти загруз у коханні, Мов чапля в болоті своїм? Хоча і\ би і тисяча вродниць Стрічалися часом тобі, На них подивися - та й гайда І А серце держи при с.бі: На гарні шовки та атласи Поглянути можна й не раз,

17 !77

257

Лиш знай, що на кожнім базарі Не ДИВО ні шовк, ні атлас. Крутись між усяким народом І весело смійся ДО всіх,

Та в спілку ні 3 КИМ не вдавайся, Щоб сліз не дізнатн гірких. Чи схочеш ти сам своє тіло У рабські кайдани оддать?! Чи схочещ спокійную душу Турботами всю схвилювать?! Слугою ти стався у любки, Л любка того не вважа. Невже ти служитимеш далі? Невже не повстане душа? Щасливий, хто на ніч вітає Кохану у спальні своій, Л вранці,- не час для кохання! Ії виганяє мерщій. Якщо ти за ким пропадаєш у вічному путі лумок, То ХТО ж тобі винен? Не сам ти Себе в теє путо затовк? Солодкого плоду - багацько, Лж сам тобі в руки впада. Чи треба ж садить деревину, де овоч - одна гіркота? Чи треба, щоб мила раділа, Л я через ню сумував?! Чи треба, щоб милая спала, Л я через неї не спав?! Коли тій людині байдуже До суму мого, до скорбот, Чому Ж би я мав через неі Собі завдавати турбот? Коли мене друг не жаліє І чинить образи страшні, То звідки я можу впізнати, Х то друг, а хто ворог мені? Правдивая мила - лиш тая, Що має правдиву любов. ЯК ні, то вона вже не милаl Не гріх, щоб і я проколов! Навіщо хвилиночка щастя,

258

я.к далі журба наплива? Недобре нічне оп'яніння, я.к ранком болить голова! Так будь же розумна JJю:{Ина: Сліпеє чуття загнуздай,Не дуже вдавайся в кохання, І будеш ти мудрим украй.

•

з такими думками просидів Я. цілую нічку колись, І в серці моїм аж до ранку

Важкії боїща велись. Здавалося: вже утечу в, Покину ТЯЖ кую любов ... Аж вірність мене налигала, Вернула до милої знов: Хто любить, невже той од люБІ<И Одверне обличчя своє?! Покине га дать про кохання І всякі бажання уб'є?! Ба ніІ Х то кохає троянду, Кому вона світло очей, Той легко одтерпить і муку,

я.кую терпить соловей! Та й нащо такую пораду Для тебе давати дарма? я.кщо ти кохаєш направду, То й гадки про муку нема! .. Ти, Са'діє, добре умієш Гарненькії вірші складать. Покиньмо ж балачку про давнє, Давай про кохання співаты «Ой де ТИ, солодка кохана? Де слово твоє чарівне? Я. жду! притомилися очі! .. З'явися! пожалуй мене!»

17·

259

ІУ

Надибав Джонсйд у степу - Сан аа ні Собаку, що зуби згубив в полюванні '. Де сила поділась! Скакав на левів, Тепер - старий лис він, без моці й зубів. Колись буйволів цяя псюка ловила, Тепер і ягиятко хвица її сміло. Зирнув на таке безталання святий І пів свого хліба дав псюрі слабій. А далі сказав, обіллявшись сльозами: «Це пес, я - людина. Хто кращий між нами? Сьогодні за кращого мають мене, А взавтра - що доля мені нажене? Сьогодні ще твердо стою я на вірі, І в мене вінець - покаяніє щире; А що, коли промінь святого знаття Од мене одступиться? - Що тоді яl Ще гірший як пес! Бо подохлого псюку До пекла ніхто не потягне на муку».

•

Це шлях тобі, Са'дієl Праведник божий На себе з пихою дивитись не може. Він славою вищий за всіх янголят, Бо вірить, що нижчий за всіх цуценят.

V ТРА ЖАЛУВАТИ ТИХ,

ЩО

НИЖЧІ

од

НАС

Конала собака в безводній пустині. Та шлях був тудою добрячій людині. Відра не знайшлось - він шапчину зніма, Чіпля на тюрбан - бо ІЇ каната бігма, Моторно, як служник, спуска до криниці І бідному псу витягає вод!щі. Казав Мохаммед про людей отаких: Господь ім проща геть усякий іх гріх ...

! Джонейд Багдадський (пом. 910 р.) ~ ОДИН 3 най видатніших СВЯТИХ отців суфійського чернецтва. Сан а а н (ТОЧНіШ

Сан'а)

в південній Арабії.

260

І<ривдителі людські! Ану, схаменіться! До правди й добра ви душею горніться! Добро не змарнується, зроблене й псам, А що ж, ЯК чинить його людям-братам?! Будь щедрим усякий, наскільки хто може, Бог міря щедроту зовсім не на гроші. Пуд золота, даний од сили багатства, Не може рівняться з дрібком од харпацтва. Яка кому дужість, такая й вага:

І<омашчин тягар

сараняча нога

VI скvпип

БАТЬКО

СИН-ГУЛЬВІСА

Скупому не хтілося тратити гроші: Хоч золота вволю - а тратить не може! Не хтів З2спокоювать земні потреби. Не хтів роздавать на відсотки у небі, Він наче в кайданах - у грошах своїх, А гроші

у нього D кайданах міцних ...

•

Я кось ЙОГО син дізнає таємницю: Де батько свій скарб закопав у землицю. Він вирив, щоб з вітром розвіять ті гроші, Натомість поклав камінюччя негожі. Не довго те золото мав молодик: В одну руку влізло, а З другої - скік! Бо був він грачем, мав недобрую славу, Що й шапку продасть, а підштанняв заставуl Татусь собі горло з одчаю стискає,Синочок на лютню й сопілочку грає. Татусь за плачем не заснув цілу ніч, Син вранці сміється й таку каже річ: «Навіщо нам золото? певне, для трати! А в землю однаково й камінь сховати.

]

Мусульманський переказ оповідає, що коли всі духи, люди і

ЗВірі на світі принесли св()і найкращі дарунки цареві Соломонові, то

він заявив, що

найдорожчий

дарунок -

притяг йому муравель. 2бl

то

сараняча

ніжка,

ЯІ.;у

Метал добувають з креміння твердого На те, щоб з друзями гуляти за нього. Скупий - це ж те саме каміння тверде, Що з нього тра видобуть золото те».

•

Якщо ТИ ПОВОДИШСЯ зле із сім'єю, Не скигли, що смерті бажають твоєї: Од тебе сім'яни тоді будуть ситі, Коли тобі трапиться з башти злетіти. Багатство, котрому скупиндя є пан, Замовний то скарб, а над ним - талісман. МИНClЮТЬ над золотом довгії ГОДИ, Поки талісман його висить без шкоди. ЯК стій талісман злая доля розтроще, І люди спокійно поділять ті гроші. Роби ж як мурашка: надбай - і пожий, А то ж і тебе з'їсть червак гробовий! Цю приповість Са'дія, щиру пораду, Затям собі добре, вчини так направду, Бо шкода - обличчв своє одвертать Од того, чим можна і щастя придбать.

УІІ ПРО

ДОБРV

ТА

ПРО

лиху

ЖІНКУ

ЯК жінка гарненька та щира й слухняна, То робить вона з голодраба - султана. Царські барабани тобі хай гучать, ЯК будеш дружину таку пригортать! Весь день ти бідуєш - не тратиш надії: Є вдома, хто ввечері тугу розвіє! Де лад у господі, де любе подружжя, Сам бог туди дивиться з ласкою дуже. Де жінка вродлива і вірно кохає, Муж гляне,- та й наче у божому раї! Весь світ - осолода щасливій людині, Що серце звіряє сердечній дружині. Коли й не вродлива, та добра на вдачу Та тиха на мову,- я теж не заплачу! Бо добрая

лучче, ніж гарна на личко:

Привикнеш до жінки, то врода

дрібничка.

Геть, янгОльська врода, де вдача чортяча! Будь чорт на обличчя, та серцем добряча! З рук мужевих уксус ЇЙ здасться шербетом; Красуні - все кисло, хоч маж ЇЇ медом! Од доброї - мужу все любо та гоже, Од лютої жінки - ховай його боже! Той муж - як папуга в тій клітці, де крук: Він мріє про втечу, про визвіл од мук. Іди в світ за очі, на вічні блукання, Бо вдома ти матимеш вічні страждання. Хто босий, це кращ. ніж обува тісна, І краще - блукання, ніж хатня війна. І краще - в злодійській в'язниці сидіти, ЯК зморшки на жінчинім лобі глядіти. Безхатьком ТИНЯТИСЯ здасться за свято, Коли злую пані містить твоя хата. Замкни двері щастя ти рідному дому, Що люта жона галасує у ньому ...

•

А знаєш? ти жінку·базарницю бий! Лупцюй! бо ІНакше не муж ти, бабій! Той муж, кого слухать дружина не хоче, Нехай удягається й сам по-жіночи! .. ЯК маєш подружжя дурне та й брехливе, Не жінку ти взяв,- безголов'я правдиве. Не вглядиш, що вкрала ячмінную кварту, Прощай тік пшениці! кажу це без жарту. А вже ж як з чужими сміється дружина, Кажи чоловіку: «Та ти ж не мужчина!» Хай око ЇЙ буде з чужими сліпеє, А з хати щоб віятись?! - гибель для неі! ..

•

... Та

ні вже! як жінка твоя легкодуха, Не має постійності, ради не слуха, ОД неї тікай в крокодилячий рот! Бо краще вже смерть, ніж ганебний живот! Премудро додумались два мужики, Такі, що обом допекли жіночки: «Коли б між жінками лихі не водились! .. » .НіІ краще, щоб зовсім жінки H~ родились!. 2GЗ

Хороша вона та слухняна - то втіха, А люта й погана? - жени геть до лиха l Нову треба жінку на весну щорічно: Жона - календар, не годиться торічнаl .. Коли хто в кігтях у подружжя свого, Ти, Са'ді, не смійся з недолі його. Бо й ти ув обіймах жонохи-огиди Тяжку маєш муку та лютії кривди '. Один молодий, що терпів таку кару, Старому жалівсь на незгідную пару: «Од жінки така тягота на мені, Неначе я камінь-спідняк у млнні!» Глузує старий: «Тут терпіти впадає, Бо той, хто терпить, каяття не зазнає. Вночі- дак ти верхнєє жорно, небоже? Чому ж тобі вдень бути спіднім не гоже? Якщо в квітннку тн шукаєш принади, То знай, що і терня буває в троянди. Я к овочі рвеш із колючих грушок, То й болю натерпишся ти з колючок!

VIII Якось я був занудився в товаристві своїх дамасських

приятелів та й подавсь до Єрусалимської пустелі. Там я був жив У добрій лагоді з дикими звірми, аж доки діставсь у полон до франків-хрестоносців. Вони мене забили в кайдани, завезли до Тріполі, що в Сірії, і по гнали разом із купою жидів копати вал для Тріполій ської кріпості. Ішов побіля нас один з алеппських вель МОЖ, що в мене була 3 НИМ давня знайомість. Упізнав він мене. «Що воно за знак?! - спитавсь він.- Що з тобою?» То я одказав:

Між людьми проживав - втік у гори, в пустюі, Щоб нікого, крім бога, не знати. Розміркуй: ЯКОВ0 ж то для мене тепер З нелюдьми отут-о пропадати!

І Ці слова писалися, очевидячки, в 1230 роках, КОЛИ Сааді буl3 дуже нещасливо одруживсь проти своєї волі в Сірії, в Алеппі. Про цю свою пригоду він ближче ОПОвідає в «Гулістані», і ТОЙ уривок у нас так само подається далі в перекладі (стор. 264-265),

264

Зглянувсь він на мою недолю, викупнв за десять чер вінців із франкських кайданів та й привіз із собою до Алеппа. Була в нього дочка. Він мене з нею одружив і запнсав за нею сто червінців віна. Змннуло трохи ча су і виявилося, ЩО 3 неї жінка лиха на вдачу, та свар лива, та неслухняна. І така вона була язиката, що аж життя мені через неї в горлі рубом стало. Бо вже ж не дурно мовляють:

у кого в господі дружина лихая,

На цьому вже світі він пекло спізнає. Помилуй МЯ, боже, от злы я жеНЬІ: От пламене адова мя охрани! Одного разу вона такечки розгнуздала свого язика, що сказала: «Хіба ж ти не той, ко,го мій тато викупили з франкського полону за десять червінців?» - «Еге ж, одказав я.- За десять червінців викупив з неволі, а за сто червінців оддав тобі в неволю!» Снльний парубіка (така єсть помовка) Був видер ягницю із пазурів вовка, Надвечір - зарізав. Загибла ягниця І так перед смертю могла пожаліться: «Хоч ти і не дав мене вовчим зубам, Та бачу я правду: мій вовк - це ти сам!»

б)ДЖАЛАЛЕДДІН РУМІЙСЬКИЙ

(/207-1273) Д ж а л а л ед Д і н Малоазійський, або, як кажуть ПО· східному, Ру м і й с ь кий (1207-1273) І - має в персів трохи' меншу популярність, ніж Сааді, але своєю геніальністю Джалаледдін буде, мабуть. чи не найзнач ніше ім'я в суфійській поезії. У нього є безмірно більше духовності. ніж У практика Сааді. Під той час, як монголи руйнували Іраи і, кажучи словами арабського історика ібн·аль·Асіра (пом. 1232), робили з живої дійсності не днину страшного суда, але шось іще грізніше, Джалаледдін Румійський жив усель· джуцько,турецькій державі Малої Азії (<<Рум»), у місті Конії. куди монголи не дісталися. але приходу їхнього J

Про назву «Рум»

(Roma)

ДИВ. стор.

265

21 І.

можна було й там сподіватися. Гнітючий громадський настрій, який тоді був панував серед усіх людей мусуль манського Сходу через лиху монгольську годину ХІІІ віку, докотивсь і до Руму, до Малої Азії, зачепив і Джа лаледдіна, що був ученим при султанському дворі; до того додалася сильна душевна нудьга зовсім особистого характеру, бо Джалаледдін утратив щирого приятеля, юродивого вчителя. Це все одбилося і на його жнтті, і на його творчості. Джалаледдін покинув світ, покинув забезпечену двірську наукову кар'єру, зробивсь убогим старцем-дервішем та й заснував окремий чернецький орден дервішів-«мовлевіїв»; у цього дервішеького чину типова зовнішня побутова ознака - свої особливі радін ня: щоб прийти до екстазу, дервіші-мовлевії ведуть гуртовий танок під сумовиту мелодію флейти чи со пілки. В ідеях своєї літературної творчості Джалаледдін яв ЛЯЄТЬСЯ ВИСОКИМ пантеїстом.

Щоправда, інші ліричиі поезії його днвана прослав ляють і чисто практичні ВИГОДИ од неволодіння нічим, на тему, що, мовляв, «людина божа - без м'яса сита, без вина п'яна» і ЩО КОЛИ над ЛЮДСЬКИМ ЖИТТЯМ вічно важ· ніє гнітюча погроза од навислого вдару, то найкращою полегкістю для людини буде зректися того життя самому СВОЄЮ охотою, зректися самому життєвих вигід. життєвих суєтних турбот. Але багато більше в Джалаледдіна є чи стої контемплятивності, споглядання. Скрізь у світі він екстатично добачає всеєдиного бога, він - закоханий в бозі, він пнеться до з'єднання з ним, до зречення од «Я», він намагається стерти одміну поміж «я» і «ми».

Окрім чисто ліричного днвана, Джалаледдін Ру мійський зложив іще «Месневі», або «Двійницю», себто збірку віршованих повісток та оповідань упереміш із вір шованими-таки міркуваннями та роздумуваннями, де скрізь рима чергується у кожній парі двустишшів. Своє «Месневі» Джалаледдін викладає методом таким, що оповідання або приповість служить за ілюстрацію і за матеріал для міркування. Переказавши якусь вигадку чи анекдот, автор заразісінько пояснює, що це тільки припо вість, та й висновує з неї добру науку, витягає певну мораль, витягає суфійські пантеїстичні та аскетичні док трини. Або навпаки: попереду викладається якась суфій ська теорія, а вже потім, щоб наочно її зілюструвати чи

266

там подати художнє порівняння, наводиться для читача цікаве оповідання.

Єсть у Джалаледдіна і «рубайятИ», що нагадують со бою хаЙямівські.

сТИ»

сЯ»

Раз навідався до любки парубчук. Підійшов під двері милої: «Стук-стук!» . ЧVЄ голос він: «А хто там?» Каже: «Я».

«А, се ти?! то вся любов TBO~

брехня!

Геть од мене, недоспілий ти, сирий! .. Підпечись в огні розлуки - та доспій! Аж розлука, може, виучить тебе: В ній пізнаєш і мене ти, і себе». Бзяв пішов блукать по світу молодик І паливсь огнем розлуки цілий рік; Добре пікся і варився - та й вернувсь ... Знов під двері до кохаhОЇ поткнувсь. Тихо грюкнув - та й од страху аж закляк, Хоч давно усе обдумав, що і як. Чує голос: «Хто там проситься сюди?» Каже: «Любко! .. Під дверима-тільки ж «ти». «Якщо ТИ єсть тільки я, то входь·но, «я»! Двом же «я» тісна була б хатинонька моя. Пхати в голку пар у ниток - се чудно. Ми ж пролізем, ми не двоє, ми - одно».

11 ОД БЕЗДУШНОІ

ПОРОШИН1(И

до

БОГА

Був колись час, що не був я душею: Був мінералом глухим під землею. Сипався, терся я геть по світах, Та й опинився у батька в кістках. Бін мене вилляв: з любовним течінням Я з мінералу зробився насінням . . Б череві матері став яростиною ... ЯК народився - зробився звіриною. Далі підріс я - і стався людець ... Чи ж я повірю, що це вже кінець?!

267

НіІ ЯК помру я, то буду літати: мене ізробиться янгол крилатий. Тільки ж не хочу я й янголом бути: Хочу ще й богом себе я почути. Бог - океан, я - одна із краплин, 3 ним я зіллюся- та й стану єдинІ

ГАФІЗОВИХ піСЕНЬ (ХІV в.) ВСТУПНЕ СЛОВО

Гафіз - поет ТРОЯНД та соловейків wіразьких. Хто :3 класиків перської Д8ВНЬОТ поезії мав над Гафізом СИJlУ?

Поміж перськимп ліриками найславніше ім'я є Гафіз із Шіраза, «перський Анакреонт», «співець троянд і со лов'їв»,- поет не тільки наДЗJ;\ичайно популярний у своїй рідНіЙ Персії, де його газелі співаються як народні пісні, а добре відомий і в Європі, бо через збірку «West6stlicher Diwan» німецького класика Гете мав Гафіз ве лику силу і над європейською поезією. І народивсь Гафіз (так коло 1300-го року), і жив, і помер (1389) у південній Персії, в місті Шіразі, в тому самому благодатному місті, яке в переднішому ХІ]] ві кові дало для Персії теж дуже славного і дуже улюбле ного її письменника-мораліста Сааді Шіразького (] 1841291). Тільки ж Сааді не сиділося вдома, і він багацько блукав по світі, а Гафіз навпаки - він увесь зрощений із рідним Шіразом. Аж надто зрідка покидав він своє рідне місто, і малює він у своїй поезії Шіраз мов рай зем ний: скрізь квітники із рож-троянд; скрізь лящать-спі вають соловейки, що закоханими очима ДИВЛЯТЬСЯ на гop~

ді троянди; річка Рокнабад з її надбережними краєви дами - самісінька принада; повітря - зцілюще; все КЛИ~ че людину втішатися солодким життям, особливо серед весняного процвітання. Поет направду звавсь не Гафіз, а Шемседдін Мохам мед, або попросту навіть тільки Мохаммед. Бо Й ім'я Шемседдін (себто «сонце віри») - це вже пізніший почесний титул, почесна назв:з., що надано її поетові вже за його немолодих літ, вже аж тоді, як був із нього поважний суфійський шейх дервішів, себто наче ігумен

269

над мусульманськими черцями-містиками. А назва «га фіз» (<<пам'ятущий») - це дуже звичайне на мусульман ському Сході прізвище для тих людей, котрі цілий Коран.

оту чималеньку арабську книгу, завчили напам'ять. На Сході, де по дитячих школах (от як у нас по жидівських хедерах) панує тая система, щоб задовбувати геть усе напам'ять, СЛОВО ДО слова, «гафізів» ВОДИТЬСЯ чимало. Дуже часто вони вхитряються задовбати в голову весь святий Коран навіть тоді, як його не р(нуміють і як не тямлять і!Ого перекладати, бо вже ж Коран писано дуже важкою мовою, арабською, що її вивчитися нелЄ'гко. Тіль· ки ж наш поет Гафіз знав святу книгу не механічно на пам'ять, а вмів її навіть витолковувати в усіх тонкощах: він добре тямив в арабській граматиці і в -мусульман ському богословію, та й узагалі освіту здобув непога неньку собі. Життєписних звісток про Гафіза, особливо про ЙОГО молоді літа, ми маємо аж надто мало - навіть ТОЧНО не знаємо, якого саме року він народивсь. Здебільша ві даємо ми тільки те, ЩО сам поет про себе часом скаже у своїх віршах. І от про його освіту і про ті літературні впливи, що за ними вироблявсь поетичний Гафізів талан, нам Гафізові вірші дозволяють судити як слід. Ми з них бачимо, що він, хоч і лірик, добре знав епічну перську поезію давніших часів: от знав він добре національну героїчну епопею «Шах-на ме» Фірдоусі Х віку та роман тичні поеми Нізамі ХІІ віку,- того шейха Нізамі, що виспівував ідилічних коханців Меджнуна та Лейлу (СХід них Ромео та Джульєтту), або Олександра Македонсько го, не історичного, а того, що в «Алексанцрії». А з ліри ків хто мзв силу над чистим ліриком Гафізом? Шаноб ливо згадує Гафіз суфійського (себто містичного) поета Сенаї ХІІ в., як дуже високий зразок ліричного хисту. Зве себе Гафіз «мовлевієм», себто заявляється прихиль НИКОМ натхненного пантеїстичного поета Джалаледдіна Румійського ХНІ в. Дослівно позичає він цілі рядки лі ричннх віршів од свого земляка-шіразця Сааді ХІІІ в., що помер літ за десятеро перед тим. як Гафіз мав наро дитися на світ. Дуже БЛ!1ЗЬКИЙ своєю лірикою був для Гафіза і найбільший індо-перський поет Хосров Деглій ський (1253-1325): з ньоro Гафіз теж дещо позичав для своєї поезії. Не з"йвим буде завважити, що цікавивсь Гафіз не тільки тими 3 давніх поетів, од яких можна було

270

навчитися натхненного пантеїзму та тонкого сердечного ліричного співу: ба і з хвалебних. безмірно пересадних панегіриків славного одиста Зегіра Фар'ябського (І 156-1201) так само набирався Гафіз доброї для себе науки. Бо щоб здобути ласку літературних меценатів. кожному поетові тих часів треба було вряди-годи добре знати. яким способом похвально-підлесливу оду до пуття склас ти; а вже ж Зегір Фар'ябський був одним із найталано витіших двірських хваліїв, і повчитися в НЬОГО молодий

Гафіз міг як слід. Звичайно. що вчивсь Гафіз поезії не тільки з давніх класичних поетів. які давно вже повмирали. Од живих тодішніх (ХІУ в.) літературних впливів так само не міг Гафіз утекти.- тим паче що Шіраз у першій половині ХІУ віку був дуже непоганим письменським ocep~ДKOM для цілої Персії, хоч, правда, були тоді й, окрім Ші раза, ще інші центри перського письменства.

11 Політичне становище Шіраза за МОЛОДечих Гафізових часів. Інджуїдська династІя і їі двіРСЬКИА лlтературниіі гурток. Гафіз - наАясніwа окраса того гуртка

Верховно панували над Персією за дитячих і моло дечих Гафізових літ і;де ман г О Л и. Або, краще сказати, панували тоді й не монголи, а тільки панувала монгольська династія, що звалася fYR лагідами; Гулагу-хан - то був один із синів відомого монгольського світодержця і світогубця Чінгісхана ХІІІ в. Хоч 3 ім'ям монгольського володаря, грізного Чін гісхана зв'язуються, починаючи з 1219 року, дуже й дуже сумні згадки для Персії, бо він її в ХІІІ віці страшенно зруйнував і попалив, для Шіраза не був і Чінгісхан стра шилищем: кривава чаша Чінгісханового лихоліття перR шої половини ХІІІ в. щасливо поминула провінцію Фарс і її найважливіший город Шіраз. А вже ж у ХІУ віці монголи Персію не губили, ба й не мали реальної сили губити ЇЇ. Одно - що династія Гулагідів геть оперсіяни лася ще в кінці ХІІІ в. і навіть непогано дбала про те, щоб по всій землі Іранській жилося людям добре. А дру ге - що в ХІУ віці, вже як був народивсь Гафіз, мон гольська влада скрізь значно ослабла по Персії, навіть подекуди й зникла. В самім Шіразі монголів у ХІУ віці,

271

можна сказати, навіть і не було, бо в Шіразі і городах провінції Фарса, саме тоді як Гафіз був ще парубком, закріпився й добився до зиачної ної самостійності намісницький рід Інд Ж У їді

в других молодим політич в, чисто кровних персів '. Та й узагалі в ХІУ віці ще й інші про вінціальні намісники легко ставали незалежними од Гу лагідської монгольської династії, що сиділа далеченько десь, або в Багдаді, або в Азербайджані, ближче до Кав казьких гір, та й там продержалася ледве-ледве до поло вини ХІУ віку. Слово «інджу» монгольське: так монголи звуть «упра вителя царських маєткіВ», і такий титул мав той перс Махмуд-щах, що був у Шіразі монгольським намісником між 1318-1334 роками. йому пощастило закріпити Ші раз за своїм родом, і продержалася там династія Інджуї дів аж до 1353 року. Було всіх Інджуїдів четверо: сам Махмуд-шах Інджу та троє його наступників. Всі вони були добрими, щедрими і культурними меценатами, і коло їхнього двору гуртувалась лігературна громадка пер ських та персько~арабських письменників - чи вчених. чи поетів. Поети, звичайно, не тільки присвячували Ін· джуїдам свої писання, але й прославляли їх. При першо му Інджуїдові, Махмуд.шахові, молодий Гафіз, може, й не був іще покликаний до двірського гуртка,- принаймні ми в його віршах не знаходимо тих неминучих похвал, які були б заадресовані безпосередньо на ім'я Махмуда Інджу'. ЯК помер Махмуд-шах (1334), мав Гафіз уже літ понад тридцятеро, і, певне, талан його вже аж надто добре був виблискував тоді, будь-кому навіч. Наступники 1 Орієнталісти

(Н а

звичайно звуть династію Інджуідів монголами 5 t а 11, Geschichte der І1сЬапе, т. ІІ, Дармштадт,

m mе r Рurg

1843, стор. 334-335; т. І, стор. 3; А в г. М ю л ле Р. История ислама, т. ІІІ, СПб., 1896, стор. 286). Але ж не можна не рахуватися 3 ви· разним свідоцтвом, напр.,

шіразької

«Історії Мозафферідів»

XIV-

ХV ВВ., обробленої' в 1420 році Махмудом Юнієм і встановленої в той список XV віку «Таріх-и Газіде», що його факсимільна видав Едв.

Браун

(ЛеЙд.,

точно сказано

(стор.

1910, стор. 613-755). В тій шіразькій 622), що Інджуїди - це стародавній

історіі

арабо

перський рід, нащадки відомого перського поета Абдаллага Енсарі,

«старця Гератеького» (1006-1088). Хоч, правда, з Гафізової поезії N2 279 (Вірш 22) видко, що іще за ЖивоТ'Гя Махмуда-шаха (пом. 1334) Гафіз прославляв його сина, принца Абу-Ісхака, себто деякі відносини до двірських сфер уже й тоді мав. У нас нижче, на стор. ток тієї (дуже художньої) поезії.

272

284-285

подано тільки поча

отого першого !нджу, Махмуда-шаха, звернулн ближчу увагу на талановитого шіразького лірика; вони прихильно притулили його В своєму двірському колі, а при четвер тому й останньому IНДЖУЇДОВі, Абу-Ісхакові (1341-1353),

Гафіз був уже, мабуть, чи не найславнішою окрасою того літературного гуртка, що туливсь коло Абу-Ісхака. По етичний талан Гафізів тоді, очевидячки, геть виспів (вже ж поетові було тоді більше як 40 год), і це, мабуть, був зеніт Г афізової творчості, бо далі, як минуло поетові 50 літ, то треба думати, ЩО пое1ична його фантазія муси ла вже й притухати: звичайно, старість - не радість. ЯК людина вже підстарювата, повинен був Гафіз за часів Абу-!схака Інджу значно споважніти. Щоправда, про молоді Гафізові літа ми не знаємо, чи серед бурхли вих веселощів, чи, навпаки, одразу серед розумного, роз судливого спокою зминули вони для поета. Знаємо ми з біографій (на жаль, з пізніх, бо вже з кінця ХУ віку), що Гафізова вдача була жартівлива, і навіть до старечих його літ лишилася жартівлива; отож, у ЛЮДИНИ такої вдачі, мабуть, молоді літа пливли не сумовито. Але що за часів Абу-Ісхакових Гафіз, хоч, може, й не без гумору, ДИВИВСЬ, на світ уже поважно, песимістично і державсь чернечого (дервішського) світогляду, то це ми знаємо напевне з його власних датованих віршів (N, 383). Через те серед літературного гуртка Абу-Ісхакового двора міг шейх Гафіз охоче й природно, вже не приневолюючи своєї натури, горнутися, між іншим, і до людей науки, до «царів знаття», як він Їх звав; а найбільше він шану вав «царя царів над мудрістю» філософа Азодеддіна Іджі

(пом. 1355), що був членом султанської ради. А Іджі був не тільки філософом неоплатонічного напряму, але ще й філологом, дуже добрим арабським філологом. Справед ливість вимагає зазначити, що арабської філології за вчивсь або довчивсь Гафіз од Азодеддіна Іджі, мабуть, безмірно більше, ніж навчивсь грецької філософії, бо в арабській мові Гафіз, як бачимо з його писань і знаємо з життєписних свілоuтв, був справді людина тямуща, а от у uарині грецької філософії - любісінько плутав і,деаліста Платона 3 Ilиніком Діогеном та й" ничтоже сумняся, заявляв у своїх газелях, що любе для Hboro ВИНО живе в бочці. «наче Платон», і через те могтиме викрити людині всі тайни мудрості (N2 30б). Видко, що

18 471

273

й Платон, і Діоген лишилися

для

Гафіза відом!

хІба

з чутки, та й край. Та треба думати,

що не менш, як «царі царів над мудрістю», цікаві були для жвавого Гафіза, для щирого поета, ще й ті письменники з двірського Абу-Ісхакового гурту, у яких спеціальністю була поезія. А всяких пое тів тулилося коло Абу-Ісхака чималенько. Був там ро мантик, старенький Хаджу Кірманський (1282 - 1352), що писав у дусі Нізамі ХН в. та Хосрова Деглійського ХІІІ-ХІУ вв. і, між іншим, склав віршовану трагічну повість на таку тему, якої Нізамі не знав; про римську царівну Троянду та про хорасанського царевича Ново весняного (<<Голь о Новруз»). Писав на цю тему, навіть іще трохи раніш од Хадж у, ще й другий шіразький поет Джелаль Тебіб (пом. 1393), десь, певне, Гафізів однолі ток. Я:К Хаджу, так і Тебіб були не тільки епіками: вони творили і ліричні вірші і тим самим тісніш наближалися до Гафізового хисту. 3 інших поетів Абу-Ісхакового гурт ка цікавими були лірик-панегірист Гейдер-шіразець, що султанові Абу-]схакові співав пишні хвали, а других поетів, які теж хвалили Абу-Jcхака, кусливо висміював; не жалів він і старенького Хаджу Кірманського. А вже ж зовсім особливу постать займав у султанському колі не пристойний віршопис Обейд За канський (пом. 1370). На Сході відносяться до непристойностей трошки поблажли віш, ніж у прюдно-лицемірній Європі; і недурно шіразець Сааді ХІІІ в, дарма що був з нього суворий мораліст, казав, виправдуючи непристойності, що «жарт у розмо ві - це наче сіль у страві». У ОбеГща 3аканського його цинічні «Жарти» або сатирична повість «Про мишей та .кота. (як миші кота ховали) містять у собі не тільки три віальні скабрезності, але ой багацько поважної громадян сько-сатиричної кусливості, випрямованої і проти клери калів, і проти багатих класів, «буржуазних», на теперіш ню термінологію. От у цій точці він близенько дотуляє ться до Гафіза. Хоч з Гафіза - соромливо ніжний лірик, але непристойного 3аканія споріднює з Гафізом спільний їм обом войовничий нахил виводити людей на чисту воду; спільна їм обом - огида проти лицемірного правовірно го духовництва, що торгує молитвою, огида проти фаль

шивих святенників-деРВIШ!В, проти ненажерливого купе цтва, що дбає тільки про грошові зарібки, і т. ін.

274

Отакий був у шlразького

султана

Абу-Ісхака

двІр

ський літературний гурт, а найяркішою, першорядною зорею світивсь там не хто, як Гафіз,- той самий уже с л а в н о З В і сни Й Гафіз, якого саме й знають нащад ки, але ще не надмірно старий, не настільки старий поет,

щоб і талан його почав гаснути. І почував себе Гафіз за часів Абу-Ісхака дуже добре. Навіть пізніш, коли Ін джуїдів давно на світі не було і слід за ними загув, Га фіз елегічно згадував про ті минулі часн, як про безпово ротне щастя і для себе самого, і для цілої країни (М 579). «Таких людей, які тоді були, нема тепер на світі!» - плакавсь він. Куди, куди поділось те прихилля,

Що панувало в тамошнім гурті!

журливо споминав старенький Гафіз епоху Абу-!схако вого султанування в Шіразі (.N'2 174).

ІІІ ПерехІд Шіраза

(3 1353

р.) під панування музафферlд~

ське. Добрі вІдносини нових володарів до Гафіза. По шана, яку мав старий

поет поза ківщини.

межами

своєї бать-

Тоді як У Шіразі і в провінції Фарсі були панували І нджуїди, в інших місцях південної Персії першої поло вини ХІУ віку сиділа друга перська династія М у з а ф фе рід и. Емір Музаффер (з 1314 р.) теж був попереду не самостійником, тільки намісником верховної МОНГОЛЬ ської династії Гулагідів, та далі зробивсь фактично неза лежним од МОНГОЛЬСЬКИХ ханів, а потім, ЯК У половині ХІУ віку (1344) гулагідський рід вигас, то емір Музаф фер і його династія Музафферіди могли вважати себе зовсім самостійними володарями і заходилися об'єдну· вати південну Персію під своєю рукою. В 1353 році Музаффер захопив рідне Гафізове місто

Шіраз, далі заволодів ще й другими містами Фарської провінції, де був панував султан Абу-Ісхак І нджу, і от У 1356 році самого Абу-Ісхака покарано було на смерть.

А незабаром, за два роки, Музафферів син шах Шоджа

вийняв очі своєму рідному батькові та й сам запанував на престолі (1358-1384). Гафізову душу ці всі події приголомшили. Але нові шіразькі господарі, Музаффе-

18"

Ч75

ріди, поставилися до gаслуженого поета зовс!", прихиль но. ] ми бачимо, що хоч він і сумує за Абу-]схаковими інджуїдськими часами, але й нових панів уже прослав ляє - присвячує ім свої дрібні ліричні газелі або й цілу «Книгу виночерпія» (а саме - останньому з Музаффері дів, шахові Мансурові шіразо-ісфаганському (13881393). Музафферідські міністри, візирі тіі, теж дбали, щоб старому заслуженому шіразькому поетові жилося гаразд.

А тим часом слава про Гафіза давно вже йшла да леко поза межами рідного його Шіраза. Князі-султани, шо панували по других областях Персії або Індії, добре про нього чували та й радніші були навіть до себе пере тягти, до своїх дворів. Були ж вони ворогами для Му зафферідів. На північному заході Персії, в провінції Азербайджа ні (з м. Тебрізом) та в Месопотамії (з м. Багдадом), там само, де давніш була резиденція монголів Гулагідів, дер жалнся найповажніші супротивники Музафферідської династії Д ж е л аїр и Д и, нащадки монгольських воєво дів; замість Гулагідськоі династії панували тут уже вони. Іхньою рідною мовою була, як і в ханів Гулагідів, уже не монгольська, а турецько-азербайджанська та перська, і перське письменство Джелаїриди високо шанувалн. Коло них у Тебрізі та Багдаді тулився свій гурток пер ських письменників, що блищав, може, не гірше, ніж гур· ток шіразькиЙ. ЯК у Шіразі найславніше поетичне ймення було Гафіз, так у Тебрізі - поет Сельман Саведжі. Гафіз піддержував заочні дружні зносини з талановитим Сель манам, з іншими джелаіридськими поета ми, з джелаїрид ськимн візирами, з самими султанами (шах Увейс (13561374), Ахмед (1382-1410). Тільки ж, коли з джелаїрид

ського боку наспіло запрохання до Гафіза переіхати геть

і на життя до Тебріза або Багдада, то старий поет одки нув таке запрохання. «йому вистарчало мати шматок хліба у рідному Шіразі, щоб не вганятися за медовими щільниками чужих сторін»,- гіперболічно каже квітча стий і, до того, пізній його біограф (Довлет-шах, аж із кінця ХУ в.). Та певне, що Гафіз мав у Шіразі не тільки якийсь там шматок хліба ... Більше-менше такі самі відносини, як до Джелаїри дів, були в Гафіза і до всяких відокремлених господа рів Інд і ї, Запрохував поета до себе (1369) володар

2711

Бенгаліі,- Гафіз не поїхав, а обмеживсь на тому, що послав бенгальському султанові гарну газель на честь трьох хороших жінок його гарему. От тільки як був Га фіз уже геть старим дідом, а з північної Персії насувавсь туркестанський цар, славно-грізний войовник Тімур (1370-1405), то десь, певне, Гафіз перелякавсь і був зва жився вибратись до південної [ндіі, до одного 3 деккан· ських господарів. Та зміг він доїхати з Шіраза тільки до Перської затоки: бо ледве старець-поет вліз на корабель, море так сильно зашпувало й забурхотіло, що дідусь за лякавсь та й поспішивсь покинути корабель і висісти на берег. Він повернув до свого Шіраза, до династії Музаф ферідів, та й одтоді вже й не надумувався скоштувати «медових щільників чужих сторін».

IV Завойовник Тімур У Шlрззl. 1387 р. 3устр1 1 1 Aoro з Га фізом. Поетова смерть (1389) і кінець Музафферід ськоі династії

. Авойовник Тім У р - лен г (себто «Залізний Хро мець») таки Досунувсь із Середньої Азії аж до південної Персії. Наближавсь кінець для династії Музафферідів. Перший раз з'явивсь Тімур уШіразі 1387 року. Сла ва про Залізного Хром ця та про його далекі столиці Са марканд і Бухару доходила до Гафіза вже давненько і навіть послужила художнім образом для Гафізового вірша: Коли мою душу шіразька туркеня Підхопить своєю рукою, За мушку індійську, що в неї на личку, 51 дам Самарканд з Бухарою. Анекдот повідає, що як увійшли до Шіраза Тімурові війська, то старого поета, вдягнутого в убогу дервішську дранку, притягли до грізного тюркського завойовника.

І той нагукнув: «51 своєю блискучою шаблею четвертину цілого світу покорив, аби звеличити Самарканд і Бухару, а ти, мізерний чолов'яго, смієш їх комусь дарувати за якусь там індійську мушкуІ» - «Пане над світом! - гу· мористично одказав дервіш-поет, поцілувавши землю перед Тімуром,- через отаке мое марнотратство, бачиш,

277

до якої вбогості дійшов я! .. » Тімур не зм!г не розлягтися сміхом і поста вивсь до Гафіза прихильно. Другий раз прийшов Тімур до Шіраза вже 1393 року, і тоді, оддавши на смертну кару останнього Музаффері да шаха Мансура, Гафізового покровителя, Тімур зовсім прикінчив Музафферідську династію, а місто Шіраз включив у свою величенну державу. Та вже Гафізові не судилося побачити Тімур-ленга вдруге: він помер ще 1389 року, трошки-трошки не доживши до загибелі Му зафферідів. Тепер Гафізова могила вважається за дуже значну й славну шіразьку пам'ятку. Але як помер Гафіз, то пра вовірне мусульманське духовництво в Шіразі не захотіло було ховати його, бо вважало Гафіза за єретика-вільно думця. Ледве-ледве пощастило поетовим приятелям якось загамувати справу і дати шіразькому співцеві останній людський притулок - у рідній землі.

v Гафізів

диван.

Чи треба ііого розуміти алегоричному дусі

в мІстичному,

Гафізів диван, себто збірку його писань, становлять переважно г а з елі. Іх є 573 номери. Це недовгі ліричні поезії звичайного ліричного типу перського письменства. В иих виспівується краса та кохания, добряче бадьоре вино, соловейки та квіти, весняна люба природа і т. ін. «Краще пити ІЇ гуляти, ніж лицемірити й робити з Ка рана сильце на людей!» - іронічно одповідає в своїх віршах поет тим муллам і всяким святенникам (хоч би

й суфіям) , що були гудили його. Не чужі Гафізовій ліриці ще й інші мотиви, поважніші й глибші. От, він робить горді заяви про людську гідність, сумує, що 'груба сила, й неуцтво, й тривіальність видираються нагору, 8 достойні люди - упосліджені. Він журливо міркує про те, що світ - порожнява й суєта, шо людська доля непо стійна, ЩО людське щастя - зрадливе: він вимовляє гіркі думки про те, що ІЇ релігію люди перекрутили. Він обу рюється, що вчителі віри - лицеміри, що і вони, і другі люди в релігії фанатично й сліпо держаться зовнішньої обрядності і витолковують Коран чисто формально, а між тнм правдивий храм божий ховається в людському серці, і всі люди, хоч би неоднакаву віру мали, можуть і повинні 27Р

бути братами незалежно од того, чи до мечеті ходять вони молитися, чи до гебрської молільні, чи до церкви, чи ДО жидівської сина гоги. Всякі такі теми, і веселі, і журливі, добре розвивалися в перській поезії ще й перед ГафіЗОМ. Сенаї, Хайям, Са аді в його ліриці, Джалаледдін Румі, емір Хосров Дехлій ський і багато других визначних поетів давно були виспі вували те саме, та й дуже талановито до того. Тільки ж, на думку пізніщих перських поколіннів, Гафіз усе те ви співав з більщим художнім таланом, в кращій художній елегантній формі; а через те він у перській поезії вважає ться парем газельної творчості,- дарма що справжньо!, дійсної оригінальності нема в нього. Дуже важко вирішити питання, чи являється Гафізо ва поезія закликом до гедоніки ре а л ь ної, чи до гедо ніки абстрактної, містичної, а лег ори ч ної. Щоб до ладу розуміти класичну перську ліричну поезію, треба раз у раз пам'ятати, що її геть усю об віяно т. зв. с У Ф і й ств О м. Суфійство - це мусульман ський містицизм, закрашений пантеїзмом. Генезу він має почасти буддійську, почасти християнсько-неоплатонічну (через грецьку філософську літературу, що її переложено на арабську мову за халіфів). Перська лірика повна того пантеїстичного світогляду. Та ще, окрім того, має вона свою особливу, умовну алегоричну термінологію такого роду, яку добачають християни в старозавітній біблійній «Пісні пісень». Світ, на думку суфіїв, виплив З бога, він є еманація божества, і, дарма що здається яін різноманітним і не однаковим, тая неоднаковість є тільки ПРИВИД, ілюзія. Візьміть воскову тонко зроблену й розкішно розмальо вану квітку, погрійте ЇЇ,- і побачите, що, замість отих різноманітних форм і барв, перед вами -- єдина матерія. Світ і бог - єдине. Людина - крапелина з океану боже ства. До ілюзоричного тутешнього світу прихилятися й прив'язуватися не варт, тим більше, що він - суцільна низка страждань. Можна веселитися в IlЬОМУ світі, Еті' шаючися з кожного окремого підхожого моменту; та багато краще - не прив'язуватися до втіхи, не робитися рабом иасолоди, а натомість убити своє «я», умертвити свою плоть, заживо наблизитися до всеєдиного, щоб ПО~ топитися в ньому, втонути В ньому. зіллятися з НИМ, роз~

пливтися, Наче крапля в океані. Поривання до божества,

279

тяготіння до екстатичного з'єднання з ним суфіі порів нюють з тим, я~ людина любить свою милу любку або щирого прйятеля або як упивається вином і т. ін., а через

те суфійська поезія, окрім філософсько-песимістичних ідей, виспівуе ще й містичиу гедоніку Таким чином, поет вихваляє, приміром, молоду весну, розквітлий сад, без журне бенкетування, гарненького чашника-виночерпія, дорогую любку,- а справді це все має визначати містич ні пориви душі аскета-споглядача до з'єднаиня з богом. Поет лірично нудьгує, чому в його милоі любки таке жорстоке й холодне серце, чому вона не вважає на того, хто її ШИр0 кохає,- а направду це аскет-подвижник стог не, чому так ДОВГО не находить на нього містичне Ha~ віяння од бога та екстаз 1. Європейський читач, мабуть, чи не попита.є: «А щО, хіба в персів нема звичайної, деслівної, не містичної пое· зії?1 Хіба в них нема такої поезії, шо без усякої алегорич ності була б виспівувала справжнє, звичайне людське кохання, справжню красу природи, справжні радощі веселощі?!» Доведеться одказати: такоі поезії в перському пись менстві, можна сказати, що й нема. Не залишилося. В Х столітті літературна звичка ще зовсім добре дозво ляла поетам непідроблену еротику, непідроблену гедо ніку, а далі потроху встановилася в письменстві доволі лицемірна звичка - писати про пемістичне людське лі ричне життя так, щоб вірші прикро не вражали святих людей. Писати так, щоб люди побожні могли розуміти навіть щоиайгрішнішу гедоніку й розгнуздану почуттє' вість ЯК алегорію, як високу побожність, висловлену в містичній формі. Більше-менше сторгувалися й з другого боку: святі люди, або поети безперечно містичні, бажаю· чи, щоб їхнє писання припадало до вподоби меценатам, настроєним по-світськему, силувалися писати реально і не будували дуже вимушених алегорій. Наслідком такого звичаю з'явивсь тон факт, що ми тепер часто не маємо жоднnі змоги вирішити, як треба розуміти того чи іншого поета,- тим більше, що самі су· фіі всіх легко зачисляють до свого табору. І надто вели ка незгода е саме супроти суфійського шейха Гафіза, J

дати

Тут не місце РОЗВОДИТИСЯ

ще ширше про суфійспю і

його

присвячено

історію.

Суфіl1ству

Персии и ее литературЬІ».

280

ТОМ

моєї

викла·

«Истории

царя ліричної газел! XIV віку, найбільшого лірика-ана креонтика Персії. Ані широка публіка, ані вчені люди не можуть погодитися між собою: чи в містичному, чи не в містичному дусі написано ту або іншу любовну або вак хічну його газель? Здебільша вчені перси ладні витолко вувати Гафізові газелі так, як казали ми, що дехто з хри СТИЯН ВИТОЛkовуе ТИМ способом «Пісню пісень», себто, що під любкою тра розуміти господа бога, під коханням містичну нудьгу за возлюбленим божеством, під п'яню чим ВИНОМ молитву та містичний екстаз і т. ін., і т. ін. Є багато спеціальних коментаторів, що дуже добре й до тепно поясняють кожне слово Гафізового дивана в чисто містичному, алегоричному дусі, «по-суФіЙському». А простий люд у Персії виспівує собі його газелі, як звичайні пісні про щире людське кохання та про веселе погуляиня! Мені думається, що й сам Гафіз не міг би точно ска зати, чи реальну, чи містичну любов та гедоніку він ви співує. ЯК був він молодик, як не був ще суфієм, а весе· ло тішився життям, то, мабуть, писав тоді по-простому, по-щирому, про справжні свої молодечі, чисто людські чуття; і не думав, либонь, про жодну містику й алегорію. Але й тоді міг він ввертати в свою світську лірику деякі містичні терміни, містичні порівняння, образи і вислови, бо суфійський спосіб віршування давно вже був запану вав у перській поезії, і молодий Гафіз міг зовсім несвідо мо часом піддаватися загальновживаним умовним фор ма м тодішнього віршування. А з другого боку, і про пізніші Гафізові газелі дуже й дуже можна гадати, що, зробившись суфієм, ба навіть суфійським старцем-шей хом (щось ніби ігуменом), Гафіз повинен був біл-ьше· менше пристосовувати свою лірику до тих світських на строїв, які жили в душах вельможних покровителів його, а через те навряд щоб і сам він міг був щиро тоді ска зати, чи справжнє кохання та вино він виспівує, чи ви хваляє він містичне з'єднання 3 ним - усеєдиним, та похмілля од містичного, нереального вина. Звичайно, для й о г о суфійської совісті гедонічна термінологія могла бути не інакше, як алегорично-містичною, але писав він вірші так, щоб читач, коли того забажає, міг розуміти іх і буквально, дослівно.

для европеЙСЬКОI'О середнього читача, не для історика письменства, читаючи перську лірику, чи то Гафізову, чи

281

то Джалаледдінову, чи яку іншу, мабуть, чи не найзруч ніш буде держатися правила, ЩО дав його один з критич

них видавців перського тексту Гафізовorо дивана: «Зу стрічаючи в Гафіза щось гарне і глибоко відчуте, ми має мо повне право розуміти його по вічним законам краси

і істини, хоч би й які алегоричні витолковування давали йому коментатори» 1_

УІ Дещо біблІографічне про ГафІза

Одним з перших, хто приніс до Європи звістку про Гафіза, був італьянський гуманіст П'є тро дел л а В а л л е (народ. 1586, пом. 1652). Він між 1614-1625 рр. їздив по східних країнах, тоді як над Персією царював

шах Аббас Великий. В листі з 27 липня 1622 року П'єтро делла Валле оповідає, як він був одвідав у Шіразі моги лу Гафізову і могилу Сааді, двох славних перських пое тів; каже: з-поміж них Гафіз для персів є те саме, ЩО для нас, італійців,- Петра рка. Тут-таки на кладовищі П'єтро делла Валле зложив і вірші на честь Гафізов!:

Hafix, іl gran poeta, іп qllesta tornba Le ossa caduche: іІ поте, іп тillе carte, Оа lllі vergate еоп тігаЬil arte, Lasci6 che апсог famoso а поі гітЬотЬа '. Та тільки в ХУІІІ віці, переважно в другій половині століття, Європа познайомилася з Гафізом ближче: пере ложено тоді було на всякі європейські мови більше як півсотиі Гафізових газелей. Перший п о в ний переклад цілого дивана вийшов аж у ХІХ віці од дуже відомого орієнталіста Иос. фон Гаммера (Штутг., 1812) німецькою мовою. Переклад той, нема де правди діти, був поганеньІ Не r т. В r о с

1854), 2

k h а u 51 Die Lieder des Hafis,

т. І

(ЛИПСЬКІ

передмова, стор.

VIIl. Viaggi di Pietro deJla Valle і! pelegrino -

надруковано в Римі

1650 р. Але я маю під руками видання венеиіанське 1667 р., де ДИВ.:

11,

стор.

508-510.

Гафіз, великий поет, у цій могилі (його) зітлілі кістки, (його) ім'я на тисячах сторінок, що він списав іх 3 ДИВОВИЖНОЮ майстер ністю, і зробив так, щО воно і досі звучить для нас (італ.). Ред.

282

кий; і неточний, і неелегантний; але він має велику істо,

рико-літературну вагу, бо «\Vеstбstliсhег DіwаП» (1819) славного німецького класичного поета Ге т е був засно ваний саме на Гаммеровому перекладі. Через патріарха світової поезії, великого старця Гете, Гафізове ім'я одра зу зробилося відомим усенькій Європі. Через отой Гетів «Східно-західний диван» дуже поширилася в Німеччині поміж 110етами мода писати любовно-ліричні поезії в дусі Гафізових газелей; силувалися навіть додержуватися тієї через лад незручної зовнішньої прикмети перських газе лей, яка вимагає, щоб рима в усіх строфах однієї газелі була однакова. Кусливо схарактеризував німецьких газе лістів Іммерман (пом. (840):

Уоп

den Fruchten, die sie aus dem Gartenhain von Schiras stehlen, Essen sie Іи viel, die Агmеп, und vomiren dann Gaselen ... 1 Добрий німецький віршований переклад повного дива видав Р о з е н ц В е й г - Ш в анн а у (3 ТТ., Відень, 18.58-1864), долучивши паралельно й перський текст до

на

кожної переложеної поезії. Тішаться славою і неповні антологічні гарні переспіви фон Б од е н ш т е Д т а (4-є

вид., Берл., 1877). Мають свою ціну повні а н г л і й с ь к і переклади: прозаїчний - Вільберфорс-Клерка (Калькут та,

1891) та віршований - Джона Пейна (Лонд., тт.). Часткових перекладів з Гафіза є багацько в усіх європейських мовах. Взагалі на протязі ХІХ сто ліття Гафіз зробивсь рідним поетом для всіх європей ських народів ... о к рім Ф ран Ц У з і в. У французів чо мусь яема охоти до Гафіза: віршами не пер.екладалася на французьку мову ще ніякісінька його поезія, а наУК0, вою прозою не знайдеться по-французьки, мабуть, і пів· сотні газелей, та й то деякі переложено не з перського первопису, а з німецької мови.

ТТ.,

1901, 3

Пер с ь кий текст Гафізового дивана, починаючи з

1791 р. (двохтомове калькуттське видання), друкувавсь більше як сто разів, частіш в Індії, ніж в Персії. Але най критичніші видання

це не східні,

ті, що їх виготували

З фруктів, які ВОНИ крали в шіразькому саду. іли забагато

і потім, бідні, блювали газеллю (нім). Ред,

283

європейці: Брокгауз (1851-1863, в Липську, 3 тт.) та ви щезгаданий Розенцвейг-Шваннау (Відень, 3 тт., 18581864, з паралельни';! німецьким віршованим перекладом). Брокгаузове видання - науковіше" Я, при своіх україн ських перекладах, що йдуть нижче, завсіди подаю сто рінку Брокгаузового видання та здебільш а показую та· кож перську сторінку і РозенцвеЙгову. Окрім того, коли перський текст якоісь Гафізової поезії мається в надру

кованих у Росії перських хрестоматіях Болдирєва (Моск. ва, 2-е вид., 1833) та Мірзи Абдулли Гаффарова (М., 1906), то я це теж зазначаю. Коли в перських виданнях (а ними Брокгауз не ко· ристувавсь) трапляються такі варіанти Гафізових поезій, які, на мою думку, часом дають собою кращий текст, ніж у Брокгауза, то я в таких випадках іду за перськими виданнямн. Але я це роблю (асіІа тапи 2 і, можна ска· зати, ніде того не зазначаю. з ГАФl30ВИХ ПlСЕНЬ

Щастя, братику,- хвилиночка одна: Наче хмарка, понад нами промина. Не впустиl життя не довго тішить нас. Промине,- тоді спобігти вже не час.

11 От ранок розсвіта. Вітрець пахучий віє; Мір'ядами квіток дихнули вже поля. Туманний аромат над ними ще б і л і є, Та в небі рожевіє вже зоря. В серпанку золотім цар неба встав із трона І землю покоря оружжям осяйним. Біжить нічна я тьма ... як чорна я ворона Тікає перед соколом ясним. Лука вся ожила. Яка чудова рожаl Вогнисту пісню їй співає соловей. І За основу

Суді (ХУ! в).

Брокгауз

поклав

Тихою рукою (лат.). Ред.

284

редакцію

потурченого

босняка

Під сонцем аж горить ця днинонька погожа;

Горять під сонцем і серця людей. Та знає сонечко: паніти над землею

Повинен розумець

-- Абу-Ісхак

султан.

І далі в височінь, дорогою своєю

Воно пливе, небесний гордий пан ... І ІІІ

Воскресла рожа з небуття, Квітками вся укрилась, І перед нею на луці Фіалочка схилилась. Весь світ цвіте, неначе рай) І рожі, і лілеї. Втішайся квіткою мерщій: Недовгий вік у неї! дивися онде на тюльпан: Горить, немов вогненний. Він - згадка нам про віру ту,

Що дав Зердошт натхненний

Цвітуть троянди - ти шукай Вино, любов, музики: Повір, Газіфе: тиждень цей Тягтиметься не віки! Та як наллєш ти чашу вщерть, Згадай ім'я візира: Мудрець Махмуд Імадеддін ',_ За нього випий щиро!

IV Ті любощі-пустощі. Втішная молодь . що рубінами грає.

. Вино,

----

1 Це одна з ранНІХ поезій Гафізових. Бо ХОЧ Абу*Ісхак Інджу

сидів на шіразькому престолі аж у

1341-1353 роках, але в цій поемі (далі вже- в ВіРШі 22) згаду€ться, іще як ЖИВИЙ, його батько Max~ муд·шах (що панував коло 1318-1334 рр.); звідси видко, що Гафіз тут прославляє Абу-Ісхака ще ЯК МОЛОДОГО принца. Звичайно, що й сам Гафіз був тоді ще геть молодий. 2

3 ер Д ОШ Т

(авест.

Заратуштра) -

пророк

астрійська віра шанує огонь і ДОЗВОЛЯЄ ПИТИ ВИНО. 3

М а х м У дІм ад е д д і и -

Зороастр.

Зоро

добрий Гафізів покровитель, був

візиром у султана Абу·lсхака Інджу (IЗ41-1З5З).

285

Гурток тооариський, тlcиий, однодумний, Шо теє вино попиває. Послужливий чашник, з устами як сахар.

КОбзар-співомовець принадний. Сусіда застольний, увічливий, щирий. Товариш правдивий, незрадний. Бенкетна світличка миліша для серця, Ніж палац у горному раї. Квітник коло неі, де дихати легко, Неначе в едемському raї. Гостей ціла низка; прихил!:>ні, звичайні. Тямущий господар над ними; Всі - вірні друзяки, що тайни не зрадять, Бо всі тут - немов побратими. Є в тому гурті і жартун немовчущий, Ну хоч би Гафіз ніжномовний; І сяє прещедре всесвітнє світило Хаджі наш, ІОвам благородний '. Кому тут не любо, то в того, напевне, Всі радощі серцю за криті. Кому товариство таке не до думки, Такому шкода й животіти. У'

Гей, співаче! граєш ти чудово, Ти співай пісень ізнову й знову. І вина давай на втіху серцю Знову й знову, ще та й ще! Як вина не будемо вживати, То в житті не матимем відради. Нумо, вип'єм за здоров'я любки Знову й знову, ще та й ще! Гарно б нишком з лялею сидіти, Мов кумир, її боготворити, Цілувати, щиро милувати Знову й знову, ще та й ще! І Хаджі

Ківамеддін

Хасан

(пом.

1353 р.) -візир У

султана Абу·Ісхака Інджуїда. 2 Дуже можлива річ, що це не Гафізова газель, а попросту на· родна пісня, 8ставлена (інтерпольована) в Гафізів диван. НОТИ /3,0 неї, отак ЯК її співають в Індії, подав Гаммер у своїй «Geschichte der sсhбпеп Redekiinste Persiens:. (1818).

Ср!бноногий чашниче кохаl!lИЙ! Підливай!" дарма що я вже п'яний ... Геть доповна підсипай у кухоль Знову й знову, ще та й ще! В мене мила серце полонила. ЯК погляну - витримать несила! Гарні вбрання ... взори ... аромати ... Знову й знову, ще та й ще! Вітре-леготе! лети під двері Теї хатки, де кохана пері: Шепочи їй казку про Гафіза Знову й знову, ще та й ще! УІ

Знову прийшов для весняного саду Час молодечий, блискучий. РадіСну звістку про рожу-красуню Вчув соловей ко співучий. Вітре-зефіре! коли загостюєш Ти на зеленій леваді, Рожі вклонись, кипарису й василькам: Всій молоденькій громаді. В пору таку хай вином не частує Хлопець із гебрського льоху! Радий я впитись, на діл повалитись, Віями втерти підлогу. Дехто, либонь, поглузує з підпилих ... Ті глузування не щирі: Нишком, напевне, радніші пристати Всі до п'яницької віри. Гей, не журімось! про долю не дбаймо! Доля - хазяйка лукава.

Перше - голубить, а далі - загубить:

Це вже відомая справа. Кожному З нас для останнього ліжка Жменьку землиці лиш треба. Нащо ж ми мали б собі будувати Палац високий до неба? Тільки коханню пр~толи будуймо ... Любонько! місяцю ясний! Виступи з пітьми, засяй на престолі, Наче той йосип прекрасний!

287

Нащо ти локони так закрутила? Що там за хитрощі маєш? Нащо пахучую мускусом косу Пасмами всю розпускаєш? Лоб з-попід кучерів світить, як місяць. Брови - стрілецькії луки, Дихвють амброю, з глузду збивають ... Не завдавай мені мукиІ .. Скажуть: Гафіз є людина байдужна, Скажуть: розпусна і п'яна, Тільки не скажуть, що він, наче дехто, Робить тенета з Карана.

VII Чому картаєш ти гульвіс, Одшельниче святий? Гріхи - веі їхні, не ТВОЇ, дО чого Ж клопіт твій? Чи буду добрий я, чи злий, Байдуже, кинь менеl Що сіяв кожен, те КОЛИСЬ Усе він і пожне. І ТОЙ, ХТО п'є, і ХТО не п'є, Не радий бути сам: Чи в церкву підеш, чи в мечеть, Л ю б о в панує там. Коли я богу щирий раб Засну хоч і в шинку ... Невже не втямить лицемір Цю мудрість не.важку? Ти кажеш, пекла не мину, 50 рай - не для таких ... В густім тумані й пекло й рай: Звідкіль ти знаєш їх?1 Та я й не перший, хто за гріх У рай не попаде: Наш дід Адам сидів в раю, А опинився деl Щасливий той едемський сад ... А в нас не рай хіба?. Маївка ... Ниви шелестять ... Схиляється верба ...

288

Нехай і суд іде страшний, Гафізе, не вважай! Тебе з чарчиною вина Підхоплять просто в рай. УІІІІ

Гей, виночерпіє! де ти? Рожі цвітуть на вгороді! Дай серед раж розговіймось: Годі нам постувать! годі!

Весело-бучно гукнімо

Та й у садок заберімось: 1\І\0в соловейки співучі, 1\І\и серед раж загніздімось. Нас ти вином почастv€ш

Серед рожевого саду.

Рожі нас кличуть до втіхи, Рожі віщують ПРИЕаду. Квітчиться рожа недовго, Глянеш уже і немає.

Зараз гуляЙмо-кохаймось

1\І\и у рожевому гаї! Любиш ти рожу, Гафізе, Наче якийсь соловейко. Єсть над садочком господар, З ним привітайся низенько. ІХ

Присвячено тюрко-монгольському панові mвЮЧНОI Пер сії (Тебріза й Багдада) султанові Увєйсові Джелаlрuдському

(1356-1374).

Люба рожа! Що на світі

Краще, як вона?Тільки ручка, що підносить Кубок нам вина, Не барімося, гуляймо В гарному саду: Квітку з рожі я за тиждень, 1\І\0же, й не найду. І Мабуть, це народна пісня. зложена в Гафізовому дусІ.

19 411

289

Не впустім хвилину щастя,

Тішмося мерщій! Ох, не вік лежить перлина В ма гиці своїй! Подер імо юнижну мудрість, Викиньмо з roлов: у книжках нема наvки,

Що та ке любов.

Шлях юохання - чудернацький, дИВНИЙ із шляхів: Гордо голову 'І'ам носить, Xro її згубив ... Цюю ж пісеньку Гафіза Зганять геть усі, Хто душею лютий ворог Радості й красі. х

Вже дихає ранок на небо, Рожевим серпанком павите. Гей, друзі! ви ранішній кубок, Ви ранішній кубок беріте' Роса капотить, наче перли, На гарную щічку тюльпана, Чому ж наші чаші не повні І наша громадка не п'яна? Вітрець повіває з лужечка, І райськії тхне аромати, Гей, милі! Та треба ж нам швидше Пахнюче "ВИНО попивати! На троні с>ВОїм ізумруднім Пишається рожа-цариця, Нехай самоцвітом-рубіном у кухлях вино загориться! В винарні зачинено браму ... Хіба ж так пристало робити?! Та, певне, стоїть там придверник, Повинен для нас ОДЧИНИТИ. В такую весняную пору Порядки оції - не гарні: Навіщо отак недочасно За чинено браму в винарні?1

290

У кого закохане серце, Для того вино - запомога: Ви сміливо можете пити, Лиш треба боятися бога. Гафізові ллє виночерпій Гарненький, як перія з раю. На честь його свіжому личку 51 чисте вино випиваю! ХІ

Зацвіли в саду тюльпани,- чашу пий, не лицемір! Та троянду ароматну пригортай, немов зефір. Хочеш тайни світовії добачати, як Джемшід? Пам'ятай: лиш через чашу добачав він цілий світ '. Старець-міСтик прославляє таємничеє вино ... Добре! пиймо! Не одніме ласки божої воно. Не кажу, щоб ти винові поклонявсь усенький рік. Пий три місяці. А дев'ять - будь тверезий чоловік 2. Все поплутано на світі, мов на квітах пуп'яшки. Та дихне вітрець весною - !Всі розкрутить вузолки. Будь отим безжурним вітром! .. А з людьми поганий торг: Хто їх слуха, той - алхімік, той шукае, де сіморг '. Але в ту чужу науку вже ж не піде наш Гафіз: Він держатиметься гурту щирих серцем, хоч гульвіс. ХІІ

На базарі вчувся репет Посеред приятелів: «Гей. сусіди дорогіі! Наш куточок - запустів! Кілька днів уже минає, Утекла дочка лози ... Тра втікачку здоганяти ... Хто ж не зна тії краси? І У міфічного царя Джемшіда (див. стор. 167) була чаша, де ОД{іивалнся всі семеро земних ПQясі'В (про НИХ див стор. 163 та Стор. 2

179).

Три м і ся ці -

себто цілу весну.

3 СІМ О Р r - таємнича казкова ПТИUЯ, що живе десь у далеких горах. У греків була така птиця фенікс, у нас - жар-птиця.

19'

291

З неї іскряться перлини,

В неї одяг

весь рубін ...

Вміе голову дурити:

Гірко згинув не один! Гірко згинути я радий, Розшукайте, де вона! .. Може, в пеклі де сховалась? Обтрусіть його до днаl Тра рум'яну веселуху Неодмінно упіймать: З нею в хаті у Гафіза Будем ніч бенкетувать».

ХІІІ

Уже ароматом едемським Вітрець по садочку гуля. Зо мною - вино веселюще Та хурія: любка моя. Сьогодні й убогuму можна Хвалиться, що він - із царів: Шатро його - хмарка небесна, А бенкет - на зіллі ланів. Луг - казка про весну, про квітень, Ще й мудру науку дає: Не думай про рай тогосвітній, А тим утішайся, що є. Вином підмуруй своє серце, Бо доля роз'валить якраз: Потре нас дрібненько на порох Та й зліпить цеглину із нас ...

•

Рукопис гріхів моїх - чорний, Та кидаl'b надію - шкода: Того, що присуджено буде, Ніхто наперед не вгада. Настане мій час похоронний, То й ти за труною ступай: Гафіз, хоч угруз у гріхові, Ще може попасти і в рай.

292

ХІУ

Рожа на грудях ... Вино у руці ... Збоку - голубка коха на ... Супроти себе - рабом я назву Світодержавця -султа на. В нашу громадку не вносьмо свічок, Світла такого - не треба: Миле обличчя сіяє для нас Краще, як місяць із неба. В нашу громадку не вносьмо кадил,

Нащо курить аромати?. Віють із кучерів милих її Пахощі, повні принади. Гарна - як рожа, а стан З нею вино - річ законна.

кипарис ...

От, як сховається врода така Буде питву заборона. Любо послухати: флейта співа, З арфи - мелодія лине ...

Любо й поглянути: чаша кружля, Блискають губки-рубіни. Сахар, цукерки - яка ім цінаl Хто їх захоче згадати! Є солоднеча - ті милі уста: Іх би бажав скуштувати. Іх я люблю - і розбилася грудь; Ска рб мого серця - печальний. Тим-то не раз до винарні я йду, В кутик хова юся дальній. Скажете: «Ганьба! .. » Байдуже мені! В ганьбі такій - моя слава. Окажете: «добреє ім'я шануйІ» В доброму ім'ю - неслава. Схочу - то й п'ю ... погуляти люблю І на дівчата моргаю. Тільки ж огляньтесь: інакший, ніж я, ХТО тут у нашому краю? Ви й мохтесибу про мене мовчіть '. Він не захоче карати: І М о х тес и б rpOMaACbKoi.

пеНЗ0р

над

293

звичаями,

СУДДЯ

моральності

Нишком і сам він шукає вина, Випити - вічно він радий ... Ні, вже, Гафізе: без любки й вина Ти не сиди ні хвилини. Піст одійшов, а надворі Рожі цвітуть і жасмини.

ве<:на,

ХУ

Подай-но вина! На похмілля Найкращая ліка воно. Ніщо тебе так не прохмелить, Я'" знову те саме вино. Збереться гурток товариський ... Хто дасть йому жвавість і лад?

ГаРlfечькеє, любеє личко,

Питво, щО ВРОДИВ виноград. Моргне бистроока,- готовоl Не встоіть ніяка душа. Я з досвіду знаю, із свого: Не дурно вона спо],уша! Вважав я себе за а,скеТ8; Моргнула,- попався як стій! Пропали і піст, і молитва, І настрій чернечий святий! у кого ще серце не вмерло, ТОМУ покохати - це жить. Гей набік, незда11ні любити! Я можу вас тільки жаліть. Я ж любої стрічі д:обився! Минула розлука-нудьга! Цвіте мое серденько ЗНОВУ, Цвіте, бо щасливо коха! .. Не з кожним на світі ділися, Гафізе, своїм почуттям: Тебе тільки той зрозуміє, Хто МУЧИВСЬ розлукою сам. ХУІ

Не люба троянда без личенька любки, Не люба весна, без вина та без кубків. Не любий город, не принадливий лан Без тої, у кого обличчя - тюльпан.

294

Не любий мед губок і пишного стану Без права тулити до себе кохану. Не любі пахучі квітки й кипарис Без співів, що їх соловей не приніс. Не любі ніякі малюнки-картини Без образу милої любки-дівчини. Не любий садок, ні ювітник, ані гай Без тої розмови, що серцю, як рай. ['афізе! Покірно схились перед нею, Посип їй дорогу душею свO€ю. Та горе! душа твоя - ламаний шаг! Не любо таким посипати їй шлях. ХУІІ

Горить моє серце з люБО1ЗИ До личка Феррохи. Розпатлалось серце, немовби Волосся в ФеррCJХИ. А в неї пречорніі патли, Мов бранці-індуси,І сміють торкатись єдині до личка Феррохи! Щасливі ж ті кучері гарні, Ті чорні індійці, Що вічно вони пригортають, Цілують Ферроху! За те ж і з татарщини мускус Не сміє рівнятись до пахощів амбри 6 хвилястім Волоссі Феррохи. В саду кипарис од досади Тремтить, мов лозина, ЯК бачить ріВlletНькую постать Красуні Феррохи, Червона - півоні,я в саді ... Вина MetНi, хлопче!

На честь чарівничим нарцисам: Очицям Феррохи! Од суму уся моя постать, Мов лук, покривилась, Од туги мій стан ізігнувся, Мов брови Феррохи.

295

У кожного в серці буває Прихилля до когось.

А в серці моєму прихильність Одна: до Феррохи. Ох, теє індійське ВОЛОССЯ! .. Гафіз - на послузі У того, хто хоче служити Волоссю Феррохи. ХVІІІ

Ану, виночерпіє! Всім доливай Та й кварти моєї, гляди, не минай: Було мені легко з надій на кохання, Та от уже й важко,- нема сподівання. Ось вітер повіяв, приніс аромат ... То кучері милої пахнуть, не сад! То пахощі мускусу віють на мене! .. Болить і кривавиться серце шалене. Частує господар - я слухаю, п'ю ... Я й килим молебний ВИНОМ покроплю. Бо хто .заходжає сюди до харчевні, Хазяїна слуха: порядки тут певні. Он гарні обличчя глядять навкруги: Хотіли б мене розважать од нудьги ... Та серце, мов дзвоник, збиває тривогу: «Недовго тут гайся! пора у дорогу!» До неї! в дорогуl хоч нічка сліпить, Хоч море лютує, хоч вир клекотить ... Хто звик походжати землею твердою Хіба зрозуміє, що сталось зо мною? Усе, що роблю н, те людям не в лад: Усе мене гудять ... А я собі й рад: Душа моя досі любов хоронила, Про те забалакали,- знатиме й мила! Гафізе! ЯК хочеш свого досягнуть, То от тобі рада, цього не забудь: Знайшов собі милу - до неі горнися, А люди що скажуть - про те не журися!

296

ХІХ

Треба всім принадним хорошулям дань нести до тебе, як до трона: На чолі красунь усього світу Ти блищиш, як пишная корона. Кииеш пог.1ЯД бистрими очима ,Заколот іде по Туркестані;

Хилитнеш єдину кучеринку І Китай, і Індія - піддані. Білий-ясний в небі повний місяць: Біле личенько твоє - ясніше. Темна-чорна темрява нічная: Чорні кучері твої - темніші. Закохавсь я і тепер слабую, Не знайти мені нізвідки гою, Якщо ти прихильністю своєю Не даси для серденька впокою. В тебе ротик - джерело безсмертя, Що врятує й Хізра од загину 1; Сахар губ твоїх перевищає І єгиптську сахарну тростину. Твій пушок для мене був би Хізром, З уст Я міг би і життя черпнути ... Стан - як волос. Зріст - як кипарисний, Мов слонова кість - у тебе груди. Тільки серце в тебе,- із креміння, А моє із скла, та й із тонкого: ЯК своїм та ти моє розіб'єш Вже не зліпиш: це вже край для нього! Та Гафіз любив тебе і любить; Ти для нього справжняя цариця:

На твоїм порозі він по-рабськи Буде радий порохом стелиться. ХХ

----

Вся твоя врода - такая принад"а; Звідки не глянути, ВСЮДИ ТИ Л3.1!!(];

І джерело живої безсмертної води, що ТУДИ пнувся дійти Олек сандр Македонський по краТНі вічної темряви, охороняється tlPOPOKO~1

Xi~POM. Той Хізр д.опомагає веси! воскресити природу й дaТJI ій про ЦВІтання. Образ Хl.зра сплетено в МУСУ.'lЬ\1ан із старих парсіїIСЬКИХ легенд про бога Мпру та християнських леJ"енд про Георгія 1l0бідо НОСЦЯ і Іллю-пророка.

297

Губки-рубіни, коли осміхнуться, Мед та утіха! Мов соковита лепісточка з рожі, Все твоє тіло - свіженьке та гоже. Мов кипарис із едемського лугу, Стан твій - утіха. Всі вихиляння твої - чарівничі. Гарна і мушка, й пушок на обличчі. Рослава постать ... А очі та брови! Чистая втіха! Сад моїх мріянь - твої все картини. Кучері в тебе, пахучі жасмини, Гарно так дишуть, до серця доходять. Серцю - утіха! Хто покохав - не втече од страждання. Тільки ж я маю в душі сподівання: Буду дивитись на тебе, кохану Все буде втіха. Перед тобою я, може, й сконаю, Але, й конаючи, рад!<;ть назнаю: Гляну на щічку твою прехорошу, З болю - утіха. Піде Гафіз до твоєї домівки Навіть крізь пустки страшеннії, дикі: Серце згубивши, тебе розшукати Буде утіха.

ХХІ

Божевільно я люблю, а мила Не пита нічого: Про M'O€ слабе, недужне серце Не пита нічого! Ліка - <13 неї: я ж і розне,дужавсь Од нудьги за нею. Та який це лікар, шо в слабого Не пита нічого?! Вчор,а був якийсь у Meq;e лікар, Нахиливсь до ліжка І сказав: «Ну, що? Вона у тебе Не пита нічого?»

298

«Так,- кажу.- Моя такая доля І безщасна зірка: Хоч і бачить мила, що слабую, Не пита нічого!» Вже й душа моя з нудьги за нею Сто разів вгасала, А вона й однісінького разу Не пиrа нічого! Та вві сні я вчора бачив образ, Що неначе місяць,І вві сні він шепотів лукаво: «Не пита нічого?!» Ще хоч раз Гафіза ти навідай, Лікарю ласкавий: Він горить з кохання, а кохана Не пита нічого!

ХХІІ

Бодай твою щічку господь устеріг Од злого пристріту! Од неї одної все добре на ооіті Для мене - Гафіза. Ходи-но, кохана! Хай буде в нас мир, Прихилля та щирість: З тобою не буде нелагод і сварок у мене - Гафіза. «Ну, добре: як випив рубін моіх уст Всю кров твого серця, То ціну за кров, поцілунок од мене, Здобудеш, Гафізе. Хто вдягся В чернецький, шахрайський клобук, Той геть уступися! Хто чашу скорботи всю випив до краю, Наближся: Гафізе! .. » ... ой, хто ти, щоб мати надію таку На зустріч із нею?!! Не кожен старцюга торкне і! полу! .. Подумай, Гафізе! Нехай твоє серце покине к()хать ці локони й щічку!

299

Скидай-но своє нещасливеє путо! Будь вільний, Гафізе І Візьми, одспівай непогану газель,

Новеньку, свіженьку: Тві" вірш потішає і всіх розважає Од туги, Гафізе. ХХ'"

Раннім раном пахощі од квітів Потягли мене до саду: Я хотів, мов бідний соловей ко, Дати мозкові розраду. Ось червоній повновидій рожі Зазирнув я просто в личко; А вона у сутіні noранній Аж зоріла, наче свічка; Ох, пишалась гордовита квітка, Що вона така вродлива, І була для серця соловейка Без кінця немилостива. Од жалю з очей побігли сльози Струнковитому нарцису, Гнів опік тюльпану душу й серце, Мов розжарене залізо. Нагострила свій язик лілея, Наче меч, задля докорів. Анемона губу розпустила Для нещадних поговорів ... Ет, Гафізеl молодість і радість Ти люби, неначе квіти. Це для тебе щирая порада ... Та чи схочеш так чинити? І ХХІУ

Пішов Я раненько в садочок І рожу зірвати хотів. Я чую: лящить соловейко; Я чую сумний його спів. В обох нас - нещасне кохання! І Варіант: Бо навряд, щоб дав гобі посланник

Ще інгкші .JЗПJвіти.

300

Він рожу-красуню коха.

]

серед сусіднього поля

Так жалісно квилить~зітха. Зачав я щодня походжати

По полю тому й квітнику' Зачав наглядати я пильно І пташку, і квітку в садку.

Хоч колеться й колеться раж::'!, -~ Летить соловей ко ізнов: Вона - не зважає на нього, А в ньому - не гасне любов. Всю душу мені зворушили

Журливі пісні солов'я. Не можу спокійно терпіти, З ним разом журюся і я. Багацько єсть рож у садочку, Багацько є пишних квіток; Та важко їх людям зірвати Без рани од тих колючок. Гафізе! із колеса долі Великої втіхн не ждн: Там тисяча всяких нещастіа,

А щастя

не прийде тудиl ХХУ

Серце - скинія святині: для любові тихий храм, Очі - дзеркало, щоб любо відбивалася ти там. Я забув і сьоroсвітнє, й тогосвітнєє життя: Ги - єдина в мене пані, сам в ярмо хилюся я. Людям мрія - райське древо. Рай мій - там, де є твій стан. ЯК хто вміє, так і мріє: в мене ти - мій талісман. Та чи зважусь я ступнути на поріг твоїх палат, де й зефір не сміє ві ять, а побожно йде назад)! Байдуже, коли я, може, нечепурний маю вид: Що кохана в мене чиста, це посвідчить цілий світ. ЯК колись було Меджнуну, так мені вон,) тепер ... Вік минає - все вмирає, цей - живе, а той - помер '. !

Меджнун, закохавшись у Лейлу, зовсім був здичавів у caMiT~

ній пустелі. Гафіз, звичайно, має на думці романтичний епос C80ro улюбленого поета Нізамі «Лейла та Меджнун», 1188 р. дИВ. стор.

270

та

274. 301

На душі

-- скарбниця

щастя, я ,q КОХ1ННЯ наче цар.

Це все ти мені даруєш, це од те б е шедрий дар! Я оддам за тебе серце, все життя своє оддам: Бо коли гаразд у тебе - буде все гаразд і нам. Хай твій образ, милий, гариий, ие стирається з очей: Там йому затишне місце, неприступне для тадей. Та й хіба ж він може стертись?1 ЯК цвіте нова весна, Кожна рожа, що запахне, шепотить: «А все - вона!» Хоч Гафіз - неначе вбогий, але ти тому не вір: В нього груди - повні скарбів, він з кохання багатир.

XXVI Ніколи твій образ, божусь, не зітреться З скрижалів моєї душі й мого серця. • Ніколи твій стан, кипарис величавий, Із думки не вийде. Зблукався мій мозок, засіла в нім мрія: Він уст-твоїх прагне, вони - вся надія. Хай марне чекатиму,- мрія палюча Із мозку не вийде. Для мене це присуд од:вічної долі Кохать твої кучері з доброї волі, Судилось кохати,- і те, що судилось, Із серця не вийде. Так глибоко в серці кохання засіло, Так сильно всю душу любов захопила, Що хай голова одлетить, а із неї Кохання не вийде. Коли я за любкою завжди слідкую, Невже хто осудить налізливість тую? Болить мені серце,- хіба ж воно з болю За ліком не піде?! УСЯКИЙ, хто хоче в одчай не попасти, Не взнати моєї, Гафіза, напасти, Той серця красуням не здасть і за ними Ніколи не піде.

ЗО2

ХХУ))

Леготе-вітре з коханого краю' Ой, принеси мені, щиро благаю, Пахощів амбри з коси apO'faTHOЇ Любки моєї. Заприсягнуся я нею самою: Все, що захочеш, ти зробиш 30 мною, Лиш принеси мені вістку од неІ, Любки моєї. Може, й для тебе обвіяти милу Буде важке і заказане діло? Ну, то ПРИБій порошинку з порога Любки моєї! Хто я, убогий, що пнуся до неі?! Чи ж мені суджено щастя такеє?! Щастя - коли вже й ПРИСНІ!ТЬСЯ тей образ Любки моєї. Серце моє, що було мов кедрина, Гнеться-тріпочеться, наче лозина: Мріє та згадує постать кедрову Любки моєї. Мила не схоче мене й торгувати. Цілого світу не схочу я взяти За волосинку, що впала з головки Любки моєї. Бідний Гафіз! Він слуга і невольник_ Та чи бажає він, вічний бездольник, Скинути з себе докучливе путо Любки своєї?!

ХХУІІІ

Ох, вітре! Нагадав мені про любку Твій аромат! Бо мускусу од кі·с і! пахучих Наніс ти в сад. Гляди, однакl розважно обмірковуй Діла DВOї! Яке ти маєш право дотqpкатись До кіс її?l

303

ТРОЯНД0! не такая 3 тебе вродаІ Покинь думки! Кохана - вся вродлива, а у тебе ЄСТЬ КО.1ЮЧІ\И. Васильки! Вам далеко до пушинок

Ії лиця. Воно

свіженьке, ви

припали ПИЛОМ,

В вас вид - мерця. Нарцисе! Ти не можеш дорівняться Ії очам. ВОНИ СП'ЯНЯЮТЬ, чарами чарують, Ти - п'яний сам. Твоєму стану, ріАННЇІ кипарнсе, Яка ціна, Коли в саду, де гордо ти буяєш, Гуля вона? Гей, розуме! Чи матимеш ти силу Там, де любов? Закоханому статися розумним Не легко знов. Та що ж, Гафізе! ЯК бажаєш ласку Ії придбать, Розсудливо повинен ти терпіти І вижидать. ХХІХ

Ох, кохання - то таке страждання, Що і не питайся! А зануда - то така отрута, ІД0 і не питайся! Був тинявся я в світах чимало, І отож н а решті Став я бранцем у такої пані, Що і не питайся! Був бажав я цілувать пороги, Де вона ступала, А не смів ... І сльози так лилися, Що і не питайся! І оце, на власні вуха, вчора Я із уст коханих Вчув Яl( стій таку солодку мову, Що і не питайся!

304

Нащо губки 1'1 тепер ку~аєщ? Себто щоб мовчав я? Ох, і я вкусив рубіни-губки! .. Ті,iJЬКИ ж ... не питайся!

А давніщ'·, у своїй хаТ!ІІші, Скільки я журився! СкіЛhЮІ суму я зазнав без тебе! .. Ні, і не питайся! Ну, тепер кінець моїм блуканням По шляхах любові! Вже в Гафіза € такий притулок, Що і не питайся! ХХХ

Щось давно мене забула Та, кого люблю: Ні писання, ні привіту На любов мою! Сто листів писав до неї Не дає вістей, Хоч у неї на послугах Тисяча людей ... ... Цить, Гафізе! Чом і досі Ти не зрозумів, Що царі не пишуть письма До своїх рабів?

ХХХІ

Не дихання, а стогнання в мене, Бо тебе не бачу. Чом тобі хоч вітер не розкаже, 5lK тужу я й п"ачу?J Вдень і вніч - нудота та скорбота.

Але що ж робити? Ти - далеко, я тебе не бачу, З чого ж тут радіти?! Що робити, як не голосити Од гіркої муки? Хай того і ворогу не буде, Що мені з розлуки!

477

305

Ох, відколи зникла ти від мене, Повного любові, .Серце тугу вилива не слізьми,

джерелами крові. ЯК до серця раптом дотор,кнеться Туга ця глибока, Раптом точить сто кривавих кра~ель Кожна кліпа ока. Тільки ти на думці у Гафіза! І в душі - страждання. А тобі й байдуже, хто там гине

З рабського кохання! .. ХХХІІ

Нашому бо,~еві гою немає ... Пробі, рятуйте! Краю немає нудній самотині ... Пробі, рятуйте! Ті, кого любимо, видеруть серце,- раді й убити! ОЙ, од красунь, од насильниць, рятуйте! .. Пробі, рятуйте! Раз поцілують - і вже для розплати хтять нашу душу! Що за розбійниці серцеграбіжниці! .. Пробі, рятуйте! Кров нашу вип'ють - то вже й не поглянуть зрадниці тіі ...

Гей, мусульмани! де ліка на цеє?1 Пробі, рятуйте! Ох,

чи

заовітить

за

все

нагорода

любая

зустріч?

Ночі самітні - довженні та темні. Пробі, рятуйте! Що ні хвилнна, в душі і на серці - мука новітня, Все

через них, безсердечних, бездушних ... Пробі, рятуйте!

Хто б пожалів нас прихильно та щиро? Може, создатель? Він, милосердний, господь, милости,виЙ ... Пробі, рятуйтеl Вдень і вночі я, неначе Гафіз той несамовитий, Плачу-ридаю та перегораю ... Пробі, рятуйте! ХХХІІІ

Вітре-зефіре! розкажеш Тій вихилястій газелі, ЯК я оббігав за нею Гори та дикі пусте,~і.

306

Стрінеш цукерника

- скажеш:

«Вік тобі жить-торгувати! .. Онде папуга голодна, Сахару чом би не дати?» Стрінеш троянду - спитаєш: «Ну, красавице горденька! Чом би не скинути оком На бідака-соловейка? .. » ... Хто не впіймався на вроду? Де той розумник між нами? Де тая пташка тямуша, Що не зловилась сітями? Мила! коли бенкетуєш В гарних та людних оселях, Чом не згадаєш, що другі Блудять по диких пустелях? Ні! .. ти сіяєш, як місяць; Чорнії маєш ти очі ... Де вже така гордовита Бідних спогадувать схоче! .. Де вже для щирого серця Знайдеться в неї пошана! .. Зовсім чужа для любові Врода така бездоганна ... Пісня в Гафіза - сумная; Небо жорстоке - радіє: Зірка Вевера - танцює, Крутиться поруч Месії ... ХХХІУ

Хто вийняв із мене і силу, і розум? Хто тягне останнє терпіння? Отой істукан, що обвішаний сріблом, А сам він - бездушие каміння. Той ідол - струнка я, вродлива туркеня, Мов перія - горда красою. у неї обличчя сіяє, як місяць, Дарма що запнуте чадрою. Я в ній залюбився та й весь загорівся Палкою жагою до неі: Кипнем закипаю, ущерть вибігаю, Неначе казан на orнeBi.

307

Бажав би сорочкою бути у неі, Щоб тихо її пригортати.

Бажав би круг неї плащем ОПОВИТИСЬ, Щоб любо в обіймах держати.

Я мовчки терпів би образи і примхи, Я в болещах мав би відраду... . Хто бачив на світі троянду без терня І мед без бджолнного яду? Коли я помру і кістки перетліють у темній забутій могилі,Кохання не зникне. Душа, як служнла, Так само й служитиме милій. І серце і віру, і серце і віру, Забрали і серце і віру. Ті плечі і грудн, ті плечі і груди, Ті плечі і груди кумиру. Один т.віЙ рятунок, один твій рятунок, Єдиний, Гафізе, рятунок, Ії поцілунок, її поцілунок, Солодкий її поцілунок ... хххv

Бути з милою вдвох у затишнім кутку Це направду втіша. А в великім гурті, де вона блискотить, В мене тліє душа. Якби дав мені перстеня й сам СОЛОМОІІ В мене нехіть і жах, Скоро знаю, що перстень отой чарівний Був у чорта в руках. Борони мене боже од храма того, Де в святині моїй Лютий ворог розсівсь, і незмога мені ПОКЛОНЯТИСЯ їй! ОЙ. не кидай, Гомає !, почесную тінь На країну й людей, Де ворона гидка має більшую честь, Ніж співун-соловей!

ГОМ а й

міфічна

птиця

(щось ніби

класичний

фенікс),

що

на КОІО впаде од неі тінь, той буде щасливий або й царюватиме.

308

...Та даремні слова! .. Всенька думка моя Про оселю твою! у чужинця всі мрії літають не де, ЯК у ріднім краю. І чого вияснять, що я серцем палюсь? Тут не треба розмов! Із огню моїх віршів не видно хіба І огненну любов? НіІ бо хоч би Гафіз так, як лілія, цвів В десятьох язиках. Там, де ти, він німіє; і в нього уста НерозкiJітлий пуп'ях. ХХХУІ

Прийдиl хай потомлене серце Одужати знов забажа! Прийдиl хай у меРТJ3еє тіло Повернеться знову душа! Прийди! бо за слізьми розлуки Світ ясний в очах моїх згас, То, може, щасливая зустріч Іх зрячими зробить якраз. Нудьга, як орда ефіопська, Насунула в серце моє: Твій БИД, на че римськеє військо, Орду кровожерну поб'є. Ніщо одбиватись не може В душевнім зерцалі моїм: Твій образ, як любая мрія, Один лиш малюється в нім. Не СПI!ТЬСЯ вночі самотою, дивлюсь я на зорі ясні: Гей, нічка! ти - мати .всім лихам І Ти щось приведеш і мені?, Кохана! прийди до Гафізаl Прийди, як весняна любов! Нехай соловей ЙОГО духа Прокинеться з піснею зновl

3119

ХХХУІІ

Не журись! пропащий йосип верне знов у Ханаан. Заплетуть хатину смутків рожі щастя. Не журись! Скільки б серце не тужило

- вір, що туга промине. Голові твоїй недужій стане легще. Не журись! Прийде знов весна'цариця, трон розкине на луках. Солов'я, співця нічного, прийме рожа. Не журись! Днину-другу круг небесний лихом крутиться для нас;

де крутіння, там і зміна! Зміни жди і не журись! Хочеш Ка'би досяг-нути - шлях веде серед пустель, Сміло йди колючим терням! Онде ж Ка'ба! Не журись! Хай дорога небезпечна, хай не видно і мети,Не бува шляхів на світі безконечних! .. Не журись! Хвилі лиха затопляють злим потоком цілий свЇт. Серце! згадуй долю Ноя - і не втонеш! Не журись! Смерть - запона таємнича. Але й тут не зиевіряйсь; Може, й радіснії тайни смерть одгорне? Не журись!

•

Що за біль мені з розлуки, що за радість ворогам, Зна ·про те господня воля - і шепчу я: «Не журись!» ГеЙ,.гафізе! доки маєш ти молитву і Коран, В темні ночі самітнії в бідній кельї - не журись!

ХХХУІІІ

На високій кипарисній гілці Не вщухає бідний соловейка: «Злії очі! не наврочте рожу! Одступіться, вороги, далеко!.,» Роже, роже! ти б не забувала. Що на світі ти цариця вроди! Соловей - з кохання навіжений, Нащо в тебе смішки та пустоти?! Ох, і я коханої не бачу! .. Але я відкину нарікання: Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання. Так, Гафізе! в ночі самотнії З'0

Не жалійся на сердечні муки: ЯСНИЙ дос.віток після темноти. Шастя з зустрічі - після розлуки. ХХХІХ

Темио-сумно ... Навіть зорі Якось меркнуть уночі! ВИЙДИ, мила, на балкончик, Наче місяць, заблищи! Осіяй своїм промінням Той покоїк, де я сплю, І обвіють аромати Всю хатиноньку мою. ХL

Так бажаю цілувати, так бажаю пригортати, ШО вмираю! дай уста твої попити, ті рубіни-самоцвіти! Я вмираю!! Та навіщо довга мова? Я скажу тобі два слова Коротеньких: <Одгукнися на кохання!» Од НУдіного дожидання Я вмираю! . ХLІ

Принеси мені, підчаший, те, чим молодість сильна: Принеси-но кухоль-другий найчистішого вина. - Принеси ту гарну ліку од любовної нуди, Те, чим можуть погоїтись і хлоп'ята, і діди. Ой, вино горить як сонце! кухоль - місяць срібляний. Хай загляне сонце в місяць! принеси вина, налий! Стане розум бунтуватись,- не вагайся дуже тут: Шоб його скрутити добре, принеси п'янючих пут! У нутрі моїм пожежа,- заливати випада! Принеси вогонь текучий,- ТОЙ, ЩО ллється як вода. Одцвіте-одійде рожа - ти кажи: <Шаслива путь!» Та питво під колір рожі принеси - і все забудь. Змовкне булькіт солов'їний,- ще немає в тім біди: Булькотітиме й плящина! принеси її сюди!

311

Не сумуй, ЩО вік недоогий, що минає він, як сон: Принеси веселі звуки - і зурну, і барбітан. Повидать мені кохану можна тільки уві сні. Єсть дання таке сонляще! принеси його мені! Хоч і п'яний, випить можу кухлів ще чотири-три, Щоб упитись до нестями, принеси їх, прискори! А найкраще для Гафіза -- принеси і сулію: Гріх воно чи добре діло,- принеси, нехай я п'ю! ХLІІ

Уставай! та залатую чашу Наливаймо радісним питвом, Доки чашка голови твоєї Ще не повна цвіллю-порохном! Прийде час - усі ми в землю підем; І на гріб, де буде иаша тлінь, Кипариси схилять верховіття, Навіватимуть затишну тінь. Прийде час,- мовчущії долини Будуть вічная оселя всім ... А тепер - тепер веселий гомін Аж під саме небо підиімім! Нас засудять гордії аскети, Що не можуть жити без доган ... А! бодай дзеркальні їхні думи Застелила туга, як туман! Скажуть: «Гріх тобі! Обмийсь од скверни! До пречистого - пречистий шлях». ОЙ Гафізе! ти ж давно обмився Та й скупа вся - у своїх сльозах.

ХLІІІ

Чернече, геть! і раєм ти Мене не спокушай: ЯК бог ліпив мене, то знав, Що не для мене рай. Тому не буде жодних жнив На ниві всебуття,

Хто не ступав на божу путь, Убивши власне «я». 312

Твої змагання - чотки, піст І що звелів пророк. Мої - храм гебрів, і жидів, І церква, і ... шинок. Так, чистий суфіє! я п'ю, Не дорікай мені: Мій прах создатель замісив На чистому вині. І сам ти, суфіє, зміркуй:

Чи буду я в раю, Коли безжурно по шинках Я й рубище ПРОП'Ю/ Та що мені до тих раїв, До хурій ча рівних, ЯК та, кого я покохав, Одбігла рук моїх! Гафізе! в бога ласка єсть; На неі уповай І кинь усякії думки За пекло і за рай. ХLІV

На роду мені написано: Не цуратися утіх. Так скажіть мені, святенники; Чи на мене пада гріх?! Все - 3 наказу передвічного, Кожна ча рочка вина,Я не винен, що судилася На роду мені вона! Замовчіть же, юродивії З ря,софорноro гуртка, Ви, що в вас рукави - куцЕ, Але довгая рука! Ваша ряса, ваше рубище Це ж омана для очей: Перед світом лицемірити Та з пуття збивать людейl Ні, я стану й за невольника Там, де весело живуть, Де не дбають за теперішнє. Де на той світ наплююты

313

Де ГУЛЯЮТЬ, де втішаються, Для душі там ясний рай. А святі книжки та келії І огида, і одчайl Не ходи, Гафізе, жебрати До нікчемних жебраків. Можна щось розбогарадити І без злих отих людців. ХLV

Ти собою вічно гордий, Все любуєшся иа себе ... Що жl тебе я розумію, Бо любов - чужа для тебе. Будь же ласка, не ТШІЯЙСЯ Коло тих, що полюбили: Ти розсудливістю слаlВНИЙ, А вони всі - подуріли. Ти не знаєш, як п'яніюrь Од кохання-божевілля: Голові 1\Воїй розу,мній Лиш вино дає похмілля. Де пожовклеє обличчя, Де зітхання, повні болю, ВИДКО тих, що покохали, Видко їхнюю недолю. Хто ж би смів їм доріJGIУТИ, Що вони З любові п'яні? ее ж бо й райськая принада Хміль та хурії кохані. І тоді любити треба Зорю-дівчину прекрасну, Хоч би Й мав ти славний розум І, як сонце, думу ясну. СлаlВа й ганьба не повинні Над Гафізом мати силу. Він вина такого вип'є, Щоб його затуманило.

314

XLVI Вже осінь надходить - і гасне любов ... Де ділись усі, хто любив? Чому для коханої всяк прохолов? Чому я не бачу друзів?! Земля, де так пиль-но шукали колись Слідочків од любчин их ніг, Чому помертвіла? Чому одреклись Коханці од присяг своїх?! Зчорніла-змутніла живая вода,

І Хізру про ню байдуже '. Приблідла троянда. Чому не впада Вітрець коло неї уже? Іще доцвітають троянди отам, Та щось там не чути пташок! Чи лихо ЗЧИНИЛОСЯ всім СОЛОВ'ЯМ, ЩО тисячу знали казок? ЯК зійде на небо вечірня зоря, Не чути ніяких музик. Не п'ють, не гуляють - і лютня не гра ... Охоти не ма чоловік?' Гафізе, вгамуйся! Що бог прирішив, Не втямить ніхто і ніяк. Ти марно у когось питати б хотів: Чьм доля йде так, а не так?

XLVII Де ти, ВРОдО молодеча, Де ти, славо юних днів? Гарну молодість, як одіж, Я навіки вже зиосив! Де ти, юносте! зминула! .. І лишилася нуда, Що в руслі життя людського Висиха жива вода. Доведеться розгубити І друзів, і всенький рід. Бо такий - небесний присуд, 3 ним змагатися не слід. !

3а Хізра ДИВ. стор.

315

297.

Брат одірветься од брата, Підуть в різнії кінці ... Нерозлучна тільки пара В небі зорі-Близнеці. ХLVІІІ

Прнйшла весна. Виходять із могил І рожі, і шипшини, і тюльпани ... Так чом же ти, мій любий, мій коханий, З землі воскреснути не маєш сил? Ридаю я. Нехай потоки сліз Зіллють могилу, як весняні хмари! Чи не поможуть тіі сльози·ча ри, Щоб ти з землі, неначе ювітка, зріс?

3 ЛІРИЧНО' ПОЕ3П хv ВІКУ

а) ЛЮТ Ф А Л Л А Г

НІШ А ПУР С Ь КИЙ

(ПОМ.

Шейх

1413),

Лют Ф а л л а г

МОЛОДШИЙ

Гафізів

141.1) Ніш а пур с ь кий

сучасник,

не

являється

(пом. для

перського пи<:ьменства ЯКИМСЬ славнозвісним ім'ям. Це поет аж надто маловідомий, талану другорядного або й третьорядного, і найбільшу славу має ота його поезія, що ми її нижче подаємо,- про бідолаху, якому ніде нема щастя-долі. Тая поезія має

характер

автобіографічннй:

бо

справді, хоч би до чо'го був бравсь Лютфаллаг Ніша пурський, отой ученнй дервіш, людина побожна, аж свята,- аніде йому не таланило, ніде не щастило! Тіль

ки ж ті його вірші, дарма що були суб'єктивні, чисто особисті, дуже припали до вподоби ше й широкій гро маді читачів, бо сильно підходили ДО повселюдних об~ ставин тієї татарської руїни, що її зазнала Персія вже й за останніх літ життя старенького Гафіза, а ТИМ паче ~ Лютфаллага, З Середньої Азії грізннм потопом насу вавсь та й насувавсь новий завойовник, Залізннй Хро мець Тімур (1370-1405); він погромнв усю Персію, яку був підбивав під свою залізну руку чн ногу. Жахливі страхіття, що одбувалися скрізь, де пересувавсь Ті мур· ленг, мають аж казковий характер; піраміди з людських голов

ВИСОЧИЛИСЯ,

як

дика

окраса,

по

тих

спалених

зннщених країнах, кудою він переходнв. Кожна лю дина, добачаючи скрізь лнхо та безталання, принево лена була покірно хилитися перед долею, перед тим, що !юму на роду суднлося; кожен любісінько міг прикла дати до самого себе суб'єктивну поезійку Лютфаллага

Нішапуреького,

Зl7

В мене ДОЛЯ така, ЩО коли за водою Я до моря подамсь,- утече перед мною. А коли ПО вогонь я ДО пекла піду Тільки кригу морозну я в пеклі знаi'lду. В каменястих горах каменюку щоразу Одшукать мені важч і трудніш од алмазу. А скажу привітання людині якій -

На обилва він уха оглухне як стій. Хай у мене арабський і кінь, і кульбака, Скоро всяду на нього - це буде ослякаl Qтакії пригоди одтерпить бідак, ЯК у долі він ласки не має ніяк. Та нехай іще дякує господу богу, Що не трапилось лишенько гірше од цього І

б) КАС НМ

ЕНВ А Р

(1356-1434) Касим Енвар, ЩО вважається у ШЮТlВ за СВЯТОf\О, народивсь 1356 року під Тебрізом, себто недалеко Кав· казу, але за Тімура переселивсь він на схід Персії, до г. Герата, і помер в околицях того міста 1434 р. Там його могила вважається за СВЯТИНЮ. Цей вірш, ЩО ми його далі

наводимо,

тішиться

персів

дуже

великою

популярністю. Наш переклал- трохи вільний (в першій строфі). Чую в душі боязливую муку .. . Бачу в повітрі я чорную руку .. . Пальці - розп'яті ... На мене стримлять ... Лізуть в обличчя ... холодні ... всі п'ять. Двоє середніх - на очі лягають. двоє на вуха - наглухо стуляють. Палець великий наліг на уста ... Вже ... сліпота ... глухота ... німота ...

8) ДЖАМl ( 1414-/492)

Після смерті Тімура (що помер 1405 року, на поході проти Китайської імперії) в руках нащадків його, Тім У ри Д і в,

мало-помалу ЗІВ

залишивсь

уже

не

цілий

Уран, повойсхваний іхнім «залізним» предком, а самісінь ка східна (аб{) північно-східна) половина Персії з Тур І(естаном і Середньою Азією. Ці країни не так сильно,

як інші, постраждали були од Тімурових завоювань, бо одразу увійшли були в склад його держави, і Залізному Хромцеві не було б ніякісінької вигоди ані потреби руй нувати свою власність. Окрім Самарканда з Бухарою, ще

Тімурових

улюбле-них

столиць,

висунувсь

тут

ХV віці на перше місце г. Герат у східному Хорасані. За наших часів тепер цей стародавній город, як відомо, на лежить до Афганістану; але це чисто перський город. Тут, у Гераті, на протязі ХV віку, найперше була сто лиця Тімурового сина Шагроха (1405-1447), що був паН)lвав іще над цілим Іраном далі в Гераті (з 1457 ро ку) осівсь тімурид другої лінії - захіДІІоіранський сул тан Абу-Саїд (1452-1469), а вже в другій половині ХV століття тут мав свою столичну резиденцію один із незчисленних Тімурових пра правнуків, могутній, але дуже миролюбивий султан Хосейн-Бейкара (1469-

1506), якому й судилося бути останнім тімуридським па ном Персії. Всі оці тройко султа-нів-тімуридів були дуже видатні і культурні люди, а найбільше вславився своїм літературним меценатством султан Хосейн-Бейкара Гератський_ Все, що було в тодішньому перському письменстві ПУТН€ й талановите, тяглося сюди, до дале кого Герата, який через те зробивсь дЛЯ ХV віку літе ратурним осередком Персії. Наче та лампа, що передше, ніж має загаснути, спалахне ярким, аж сліпучим по· лум'ям, перське письменство отут, у Гераті, у двірсько му колі султана Хосейна-Бейкари та ЙОГО візира Мір Алі-Шіра, спалахнуло в останній раз ярким, промени стим, іскристим блиском. Д ж а м і (народ. 1414, пом. 1492 р_), останній кла сичний поет Персії, був найбільшою окрасою отієї ге ратської тімуридської літератури ХV віку. Молоді його літа упливли під пануванням Шагроха; вже й тоді за зна чивсь у молодика виразний нахил до містицизму в релігії й у поезії та до кабінетно-келійної наукової праці. Виспів джа міїв талан і блискуче виявив себе за панування Абу-Саїда (1452-1469); а за часів сул тана Хосейна-Бейкари (1469-1506) Джамі не то що був найяскравішим світилом талановитого письменсько го гуртка, а й на цілий мусульманський світ уже сла319

вився. Він тішивсь прихиллям не тільки од султана Хосейна-Бейкари Гератського. Вже ж бо не менш ви соко шанувала Джамі

і західноперська

династія шаха

Узун-Хасана Білобаранного. Присилали пенсію старому, заслуженому поетові шейхові Джамі і царгородські сул тани - завойовник Царгорода султан Мохаммед ІІ (пом. 1481) та його наступник султан Баєзід ІІ Святий (1481-1512). Так само і дарунки, і високі компліменти надсилалися Джамі й од султанів Індії. Уславлений дідусь Джамі, наближаючись до 70-х ро ковин СВОГО ЖИТТЯ, вже мало тоді творив нового, але пера не кидав. Він обернув свої старечі літа на те, щоб пнльно й уважно обробити або зредагувати все те, над чим він працював був замолоду та що був він колись понаписував за молодших літ. Ото він на підставі однієї стародавньої праці обробив під заголовком «Дихання

щирої приязні» (1476-1478) дуже цінну наукову істо рію суфійства вкупі з систематичним оглядом містично пантеістичних суфійсы(хx доктрин,- що вивчати їх він почав мало не з дитячих літ. Для науки своєму моло дому синашеві написав він (коло 1488 р.) арабською мовою поважні коментарії на граматику «Кафіє» ХІІІ в., що користується великою пошаною в арабській філо логії. Для того ж юнака-сина склав старенький батько на зразок Саадієвого «Гулістану» свій «Бегарістан», себто «Весняний квітник», де історично-філологічна нау ка ПЛУІ'ається з поезією. А вже ж щодо поезії, ТО свої давніш віршовані романи (про «Юсуфа та Зулейху», про «Меджнуна та Лейлу» і т. ін.) та свої дидактичні поеми (про мудрого Олександра Македонського і т. ін.) з'€Диав шейх Джамі у «седмерицю поем» (між 14811485 рр.), а ліричні вірші позбирав він у дивани (між 1479 та 1491 рр.). Всі свої писання, котрі старий Джамі поредагував, він сам власною рукою й переписав, зо всім уже незадовго до своєї смерті, і той Джаміїв ру копис-автограф довго був переховувався в Персії, аж доки в ХІХ столітті опинивсь У Петербурзі, в бібліотеці Міністерства закордонних справ, як військова здобич, вивезена з Персії російськими генералами '. І Здається, що в стерства закордонних

Москви,

за

тим

році, як переВОЗ,fдася книгозбірНЯ Міні· справ з Петербурга до совітської столиці

1918

рідким

автографічним

загув слід навjки. Де він подівсь, невідомо.

320

манускриптом Джамієвим

в талановитій Джа~1і€вій творчості щасливо зосе~ редилися всі найкращі .lітературні напрями, котрі була

УТВОРИ/lа J.отогочасна перська поезія. Свою епічну «сед· мериuю» віршованих повістей написав Джамі на зразок відомої «п'ятериuі» Нізамі ХІІ в. та Хосрова Деглій ського XIII-XIV вв. на ті самі фабули, що в ННХ. В ліриuі він талановито наслідує знов того самого Хосрова Дег лійського, та Сааді ХІІІ в., та Гафіза ХІV в. Од Сааді, як од моралізатора, Джамі теж бере багаuько, і ми вже бачили, що коли в Сааді є "Рожевий квітник» (Гу лістан), то в Джамі є «Весняний квітнию> (Бегарістан). Деякі Джамієві земляки, гератuі-таки (в кого нема зем ляків-ворогів!), не вважали були Джамієву творчість за «наслідуванню>, а грубенько її титулували «крадіжкою». Іхав він був на богомілля до Мекки у 1471 році,- то один гератський глузів ник послав йому кусливу епігра му, де казав, що Джамі пообкрадав усіх перських пись менників, і старих, і нових, тільки ж іще нічого не вкрав

із панегіриста Зегіра Фар'ябського ХІІ в., бо ... бачте ... рукопису Зегіро'ВИХ віршів досі Джамі ніяк не щастило запопасти. Дак чи не по Зегірів диван оце Джамі їде ніби на прощу до Кааби? Кінчалася епіграма порадою, повною ніби добродушності та прихилля:

ЯК зможеш у Каабі знайти Зегірі'В диван - то ... вкради! Тільки ж більшість людей так не думала тоді про свого шановного для всіх поета, а нащадки знов склали Джамі ціну як одному З найвищих корифеїв перського письменства. джамі не має оригінальності, це так; він, як і Гафіз, є еклектик; але він, так само як і Гафіз,- безперечний художній талант. І перси нічого не мають проти того, що Джамі, кажучи словами одно го з давніших письменників (іще з ХІV віку), «переко вував стару срібну монету на нову, з новим штампом, з новим ім'ям». Або, як мовляв про себе сам Джамі: «Те, ЩО Я співаю, воно старе, але мелодія - нова».

я ішов. Ти поклонилась. Приглядаючнсь так пнльно: «Добрий день! здорові будьте!»

21 411

321

Привіталася прихильно.

Хтів сказать: «Бери всю душу! .. » Та гірка моя недоля: Бачу, знов вона вклонилась Та й пішла, струнка тополя! Одійшла. А я не стямлюсь; В серці, в вухах - те вітання ... Ще ж вона до грудей руку Прнтулила иа прощання! .. Хтів би бігти, наздогнати, Стать, як раб, серед дороги, Хтів би порохом дороЖНіМ Простелитись ЇЙ під ноги. Так! Коротке привітання Одібрало в мене волю. Я зробивсь рабом покірним, ЯК поба чив ту тополю.

11 Глянула ти - я отерпнув од болю: В серці - стріла. Падаю ... гину ... Лиху мені долю Ти принесла!

Мучусь ... А чом собі справді сконати Я не даю? Тліє надія: захочеш узяти Здобич CJ!ою.

ІІІ

Ти - б6ліс rb. Утекти од тебе Найнращий буде лік. Хіба Ж здоров 'я ие бажає для себе чоловік? Та де знайти на світі місце, Щоб образ твій ие мрів?. Я раз заслаб, з тобою бувши, Без тебе -- сто разів!

322

ІУ ПЕРІСТД

ГЛЗЕJlЬ І

Уж не прийти ЛЬ к тебе с приветом, Сказать: «ТОМЛЮСЬ! узнай об 3ТОМ!» Но сила чувства такова, ЧТО ПОШЛЬ! будут все слова. Чи склас,и «Книгу про кохання», Щоб там списать мої страждання? ОЙ! довша буде книга та, Ніж ціла «Книга живота»! К тебе предстать я не решаюсь:

Ведь я в безумии теряюсь ... Письмо я шлю, где вместо слов «Страничка стра сти», не стихав. Якби ж судилось нам зустріться, Нема подать тобі й ГОСТИНЦЯ: ЩО дороге в мені ЖИЛО Давно з сльозами упливло. И если грезою средь ночи Слетишь во сне ко мне на очи -

Моим ли веждам .9та честь!

От слез та м мокро,- негде сесть ... Та знов же: як тебе прохати До серця, до тісної хати?! Єсть недосяжний храм надій: Перед очима з в і д тнмрій!

г) ПО ЕТ Е САМ ІГР І Х А ТУН

Мігрі Хатун - це «османська Сапфо», як мовлять європейські історики турецького письменства. Народилася вона на світ незабаром після того, як Царгород завоювали турки, а це сталося, як відомо, в І «Перістими». або «пістрявими», газелями

(молем

Me'ilr) звуть·

ся в перському письменстві газелі, складені двома або іноді й трьома мовами: одна стрОфа йде арабська, за нею перська, за тією часом ще й турецька, а далі знов - арабська, перська, турецька. Я араб~ ські строфи перекладаю мовою російською, а перські українською, ТОДІ поезія виходить і в перекладі TaKOl(j <:амою перістою. як і в

оригіналі.

21'

1453 році за (145[-[481).

часів славного султана Мохаммеда ІІ Жила вона не в європейській Туреччині, а в Малій Азії, у г. Амасїі, де її батько, дуже освічена людина, був судією-кадієм і де в ХУ віці мали свою реЗИДeJJцію, серед дуже культурної обстанови, туре цькі цісаревичі, ДОКИ ЇМ ДОВОДИЛОСЯ потім Їхати до Цар города панувати. Добру літературну освіту Мігрі Хатун здобула од свого батька, а завершила її, обертаючись як лірична турецька поетеса, в амасійському літератур ному колі; а там коло цісаревича (потім царгородськога султана) Баєзіда 11 Святого (1481-[512) гуртувалися видатні турецькі письменники. Над ними усіма мав ве лику літературну силу перський поет Джамі, що тоді був іще навіть живий і перебував у далекому Гераті. Мігрі Хатунині вірші аж надто сміливі, ЯК на мусуль манську жінку, особливо в uарині любовиої лірики. За між вона піти ні за КОГО не захтіла, але поголоска за~ певнювала (та й не без підстави, бо це видко з її вір шів), шо в Мігрі Хатун були інтересні таємничі романи з деякими

молодими

тана Мохаммеда

поетами-аристократами

часів сул

Завойовника і Баєзіда Святого.

«Любий! -- кажу.- Це не першая стріча. ЧОМ же ЛИЦЯ не показуєш ти?» Взяв він оДкннув запону з обличчя, Каже до мене: «Ну, добре! Гляди!» Око поба чило, серце пізнало:

Він палюбивсь мені більш од життя! .. Тільки ж нікому жалю не нагнало Те моє ба чення й теє знаття ...

ІНШІ

ПОЕТИЧНІ ТВОРИ

МОАЛЛАКА АНТАРА

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Магометани-араби звуть часи доісламські «часами темряви». Але коли в очах мусульман ее була пітьма в релігійнім значенні (яко епоха поганська). то, навпа ки, тогочасне письменство арабське блищить найкра щими барвами щирої. непідробленої поезії, до якої да леко багатьом творам нашої сучасної літератури_ Перші зразки старинної арабської поезії довгий про тяг часу не записувалися, а вдержувались в пам'яті народній і передавались з покоління у покоління яко до рога спадщина. З-поміж інших утворів поетів доіслам ських визначаються найбільше моаллаки (поеми), чис лом 7 (автори: Амру-ль-Кайс, Тарафа, 3угайр, Лєбід. Антар, Амру-бен-Культум, Харіс) або навіть 9. Назва «моаллака» (по-а рабськи - моаллакатон) походить від глагола «алла ка» - «вішати», бо сі поеми, яко взірцеві, найкращі, вивішувалися задля прилюдного читання у меккському храмі - Кааба або в Оказі (місцевість не далеко від Мекки, де був щорічний великий ярмарок). Сенковський' (один з перших, хто знайомив Росію 3 арабською літературою) назвав домагометанську пое зію - «поезією пустині». і треба признати, що ее назви сько виражає увесь зміст моаллак, зложених, як каже один з французьких арабологів, de poetes courreurs. Не поганО рівняв Сенковський арабських поетів до труба дурів і мінезінгері,в: справді, се були і вояки, і поети заразом. Саме слово «фа рис», як вони себе звали, ціл ком віддає французьке chevalier, бо обидва виходять від слова «кінь» (фарас, cheval) і мають первісне значен

ня

- «їздець», Ritter І Мов для цілковитої подібності І Цього .слова

вживає Лермонтов у СВОЇМ

знанім вірші «Три

пальмы>::

и белой Qдежды красивы e складки

По ПJJечам фариса ВИЛИСЬ в беспорядке ..•

327

фарисів і трубадуріВ-Лllцарів ми бачимо в старій АрабiJ навіть поетичні турніри, такі самі Siingerkriege, як в Гер манії або в Провансії, хіба тільки, що обстановка євро пейська була незрівняно багатіша від арабської: там немає короля або імператора, високих достойників, cyд~ Дів-літераторів, сотні тисячів зрителів,- ні, тут діло У пу стині, на чисто'Лу, вольному повітрі, серед простого сіль ського люду - синів пустині. Але ТИМ цікавіша ся поезія. В Європі займалися арабським письменством у мн нулому столітті. В Росії праць взагалі по орієнталістиці дуже мало: Сенкоиський (20-і роки нин. в.), проф. Бол дирєв' (ЗО-их років), проф. Холмогоров ',-от З чиїх роз відок

можна

черпати

деякі

відомості

щодо

моаЛ.'Іак.

Хол'Логоров у своєму «Очерке истории а рабской лите раТУРЬІ» (частина З «Всеобщей истории литераТУРЬІ», виданої Коршем У Петербурзі) подає між іншим і про зовий переклад декотрих моаллак і робить можливим орієнтуватись в доіеламській поезії, не вдаючись до чум жоземних джерел (стор. 275-289). Загально епос визначається докладним описом УСЯ м ких дрібниць,- найбільше се треба сказати об епосі арабському, де описуючий, образний, дуже цвітистии елемент панує. Не мало місця забирає малювання кар тин і з'явин природи: марева, блискавки, дощу і т. ін., але більшість віршів представляє нам сцени кочового побуту з усіма його іНJ'ересами. Відомо, що вірний друг кочовика-араба - його кінь. Ми стрічаємо і в других епосах чималу вагу коня і ве лнку любов героя до нього, але в моаллаках кінь зобра жений так ярко і з такою прихильністю, як, певно, ніде. В самій мові арабів синонімів для слова «кінь» - нем зліченне число: всі його найдрібніші знамена родять осібний вираз: немає жодної моаллаки, де би не було розписано про скакуна-коня, а найкраще пише про нього Амру-ль-Кайс, вживаючи найдобірніших слів і порів

нянь для

похвали своєму

немовлячому товаришеві.

По

дібне прив'язання до коня у гірських кавказців являє нам Лермонтов у особі Казбпча і Азамата (<<Герой на шего времени»). І в нинішній бедУїнській поезії є не

мало пісень в честь коня. Варто звернути увагу, що сло

во «жавадон» -

значить і «добрий кінь», і рівнозначно

«благородна людина».

Другий товариш бедуїна

328

верблюд, але властиво-

ее товариш в мирні години, ее приятель родинний. ЙОГО і1РИМХИ, звичаї і, розуміється, усі його верблюжі чесноти уважливо

спостережені

знаходять ста ранне описання.

Моаллака Тарафи, найдовша від усіх, присвячує верб людові цілу третину змісту. Але що треба підчеркнути: ані коневі, ані верблюдові не надається якостей надпри родних, чудесних (як ее буває, напр., в епосі москов ськім, українсько-руськім і в др.),- ні, видно самісіньку правдиву, щиру, теплу похвалу обом животинам. Не раз трапляються в ілюстрованих часописах обра зи з підписом: «Дві втіхи бедуїна», і намальовано кра суню і коня. Справді, така вдача сучасного кочовика араба, така вона була і до ісламу. Кінь, верблюд, воєнні подвиги - з одного боку, любов і мрія - з другого. Дар ма, ЩО ті самі голубливі епітети йдуть і коневі, й коханці, але кохання - конечна умова всіх моаллак. За

мітна річ, що любов усе має тут' характер не тихий, спо

кійний, але палкої, бурхливої страсті. Холмогоров вка зує навіть на трохи чудну вимогу часу, щоб взагалі в поемі любов мала перешкоди, хоч би й видумані. Поет в перших віршах моаллаки починає тужити і журитись об розлуці з милою, хоча Й би справді сього і не було: таким чином можна було краще виразити усю силу і мо· гутність свого чуття. Знов же таки, при вічних сварках кочуючих арабів становище коханців мусило бути на спраlВЖКИ дуже часто драматичним. Два роди посвари лися, і посварились не за який-небудь скарб Нібелу:н гів,- де там! свари дріБНіші і більш прозаїчні,- з-за криниці, напр.; але ся сільська вражда не лагідніша від італья.нської Монтекків і Капулеттів, і відносини кохан ців повторяють історію Ромео і Джульєтти. Доля Анта ра, котрого моаллака подається далі, ще гірша: ПОвний лицарських чеснот, він терпить зневагу і розлуку з ми лою через те, що його мати була невільниця,- відкри вається, отже, просторе

поле для вислову своїх страж

дань і жалощів. Словом,

поезія

серця

дуже

розвита

в моаллаках, МОТИВ любові відіграє не малозначну роль, ба й взагалі уся поезія пустині носить характер осо· би сти Й, личний, а не безсторонній, безстрасний харак

тер «Одіссеї» і «Іліади». Епічна поезія, вона містить у собі багато і ліричної замішки. Поруч зо співом про кохання, любовною нудьгою і т. ін. ідуть образки воєнні, які випливають цілком

329

природно з кочового життя-буття бедуїнських родів. Щоб піднести себе в очах любки, фа рис оповідає в моаллаці про свої бійки з ворогами і побіди. ЯК згадано вище,

ці бійки і' війни,

викликан·і

не

якою-небудь

героїчною

метою, як, напр., видобут1'Я золотого руна, скарбу Нібе лунгів і ТОЩО,- але, незважаючи на те, завзятість і лютість воєнних відносин У арабів страшенна. Причини війни

(по моаллакам)

то, напр., спорна

криниця, то

родова кривава помста за вбійство якого кревняка (по мста, котра тягнеться цілими роками, мов vendetta І), то шукання слави і здобичі. Картини битви дуже рельєфні. 3істається ще сказати щодо форми моаллак. Позаяк в домагометанській Арабії відбувались цілі поетичні турніри, то на форму поети мали звертати значну увагу, і вірш старанно оброблювався. Так званих білих віршів (без рими) араби не знають, рима завсігди конечна і не минуча, і одна з умов складні віршів та, щоб усі рядки кінчились на ту саму риму. Подібну річ ми завважаємо і в старинних €!Вропейських поетичних утворах (напр., в поемах chansons ае gestes) і в нинішніх народних

піснях

французьких.

Моаллака

Антара

має

закін

чення мі.

Скрізь в-идко рясні порівняння, паралелізми і т. ін., ЩО зазначив і СенковськиЙ. Часто предмет, ДО якого прирівнюють що-небудь, сам має порівняння з другим предметом, а другий - з третім (напр., 24-й і 25-й вірш Антара). Бедуїн любить тако!!< вживати самого епітету (приложника) заміеть іменника, котрого він не називає_ Так стрічаємо у Антара: безвухий (струсь), шаданська (верблюдиця) , несучий бесаги (верблюд), рикаючий (ворог), спінаючий уночі (кіт), з проколеною губою (раб або верблюд), малоголовий (струсь ) і т. ін. Сенковський наводить довший уривок із другої моаллаки: «Ішов дрі бен (дощ) рясний, із ранішньої (хма ри), котру гнав полудневий (вітер)>> і далі в сім роді. Всі вказані властивості змісту і форми моаллак мож на легко прослідити на тій одній моаллаці Антара, що її переклад слідує далі. Мова в сих поемах давня, не раз важка для зрозу міння. Самі араби при читанні їх потребують комента-

І Ломсга (італ.). Ред.

330

рів, не раз коментатори розуміють інше темне місце кожен різно 1. ОДНО З таких пояснень моаллак видав на араб~ькій мові у Липську Фр. Авг. Арнольд під заго .10BKOM: «Septem mo'allakiH, сагmіпа antiquissima Ага

Ьиm.

ТехІиm recensuil аl schola editionis Calculensis auctiora atque emendatiora addidit D. Fr. Arnold». Сі схо лії видані 1850 року, а ще в 1847 році Коссен-де-Персе валь у своїй «Історії арабів» перевів на французьку мову усі сім моаллак і майже скрізь згідно з виданими Арнольдом по трьох роках згаданими калькуттськими поя,сненнями Зузенія. 3 обох отсих книжок я скористав чимало (бо на російській мові не то коментаріїв, пере

кладу навіть біг дасть', крім того, об чому я написав вище), але найбільше поміг мені зрозуміти текст профе сор арабської мови у Лазарєвському інституті східних

мов в Москві

М. О. Аттая, котрому я за те складаю

мою щиру подяку.

ЖИТТЄПИС АНТАРА'

Антар (властиво Антара) - поет-вояк із племені абсів, один з героїв війни Дагіськоі. Він був син Шад дада, внук д!мра, правнук Корада і т. ін. В посміх про зивали його Антарат-аль-фальжа, себто Антар з проко леною губою,- натяк на те, що його мати була невіль ниця-абіссінка, на ймення Забіба: давніше, ще не ставши дружиною Шаддада, вона мала від першого чоловіка чорні діти, які, отже, були звідними братами Антара. (Ся обставина, як побачимо далі, мала велику вагу в усьому житті нашого поета). В noraHcbKoMY арабсь!<о му мирі три особи були славетні, а були прозвані

«130-

ранами» (гараб рlш. агріба), бо або самі були чорні, або мали матір муринку: один - Антар, два другі Хофаф-ібн-Омайр (з племені солайма) і Солайк-ібнІ Справа

ще

більше плутається

ТИМ,

щО

н письмі самозвуків, не ставлять протинок і т. ін.

араби не вживають

2 О. М. Аттая приладжує до видання моаллаку ському перекладі, 3 докладними коментаріями.

Антара в МОСКОВ

~ А. Р. С а u s 5 і n Ре r с е v а І, Essai sur l'histoire des Ага· bes. Тате ІІ. Paris, 1847. Ант а р, льеса на арабском ЯЗЬІке. Соста ВИЛ по известному роману М

О. Ат т а Я, перевел на русский ЯЗЬJК

М. Рябинин.

331

Омайр

(з племені сад, з коліна Теміма)

;

вони також

поети~вояки.

По

доіеламським

арабським звичаям

діти вільного

і рабині ставали неВQльниками і могли сподіватись волі тільки за замітні воєнні подвиги. Тому-то й Антар в мо лодечі літа був рабом і стеріг верблюди батька. Коли в багатьох

випадках

молодець дав

і хоробрості, він був допущений

до

докази своєї

спільних

сили

походів

племені абсів проти других племен. Але він почав про хати батька, щоб той признав його своїм повноправним

сином, і Шаддад знову повернув Антара до наг."яДУ

над верблюда ми. Одної доби їздців абських в кочовищі не було, крім сім'ї Корада та ще декого, а на їх табір напали вороги бену-таЙ. Тоді Шаддад, знаючи добре відважність і силу Антара, звертає до нього, щоб він визволив земляків з пригоди. «Шкода мені вас,- одрікає СИН,- але що то властиво мене обходить? Адже ж невольникові усе рів но, чиї верблюдиці він стерегтиме й доїтиме ... » - «Ти

Бальний від сього часу! ти мій СИН! .. » З подвійною Biд~ вагою полинув Ангар на воріженьків і відпер їх напад: вся їх Здобич припала йому. Вільний Антар вславив(ь незабаром подвигами, ли царством і поетичною кебетою, але заздрощі людей раз у раз дорікали йому його колишнім невільництвом. Раз абси під проводом еміра (князя) Кайса-ібн-3угайра на пали на плем'я бену-темім і були відперті. Антар, посу ваючись під час відступлення позаду усіх, заслоняв аб сів своєю груддю і тим вирятував їх. «Нашим визво ленням від загину ми винні невольниченкові!» - сказав якось КаЙс. Сю мову переказали Анта рові. Обурення натхнуло йому касиду (рід поеми), де він боронить себе шляхом, не зовсім навіть прямим: «Половину моєї осо би становить найчистіша кров абсів,- каже він,- шану вати другу примусить усіх моя шаблюка. Коли наші ли царі слабішають в небезпечній пригоді та переполохано позирають один на одного, тоді усі знаходять, що я біль шого пошановку варт, ніж ті, в кого стриї та вуйки похо ДЯТЬ з найвищої" і найвельможнішої галузі ... » Притичини життя Антара стали сюжетом довженного і дуже цікавого роману, такого популярного в Сірії і Єгипті, що є навіть так звані антарії (анатіра), котрі мають професію виголошувати або переказувати в при-

332

людних ",ісltях уривки з сії повісті'. Се правдивий обра зок з побуту пустельних арабів, котрих звичаї 3 того часу не змінилися, здається, і досі ані на крихту_ Іх щира гостинність, їх палка помста, кохання, щедрість, грабливіСТЬ,

природний поеТИЧНИ!~f смак,- все отсе спи·

сано тут справдешно. Автор (Саїд Юсуф-ібн-Ізмаїл) ввів у рамку свого твору найславніші особи і дії з арабської історії того століття, коли РОДИВСЬ і діла в Мохаммед. Більшість матеріалів своєї повісті

він заЖИЧИБ з пере·

казів і авторів найдавніших століть, наприклад, 3 Аемаія або з Абу-Обаиди, додав до того багато вигадок вина ходу власної фантазії - слово"" спорудив рід історич ного роману. Для, браку первісніших, автентичніших джерел треба черпати відомості про життя Анта ра з сьо го роману. Врешті, він дуже правдоподібний, бо ніде не видко суперечності із тим, поет, власне у моаллацї.

що співає про себе сам

Він закохавсь у своїй стриєчній сестрі Аблі, доньці брата Шаддадова-Маліка. За великі заслуги перед Маліком і його сином Амрам поет дістав від них обі цянку на віддачу Аблі за нього. Але Малік і Амр нена виділи Антара і, щоби як-небудь відчепитись від нього (бо одруження невільниченка з Аблею вони вважали за ганьбу для себе), вони далн йому одно дуже важке по ру чення, котре його вкинула в глибінь небезпечностей, і сподівались, що таким робом позбудуться непроханого жениха. Але Антар переміг усі перешкоди і небезпеч ності і сповнив поруч"ння. Тоді Малік втік з усією сім'єю і оселився далеко від абсів. Там він зазнав чимало лиха, знов багато разів користувався послугами Антара і вкінці, порушений великодушшям «батька вояків», від· дав Аблю за нь'Ого. Антар визначився в війні Дагіській (межи абсами і добянами). В моаллаці він говорить про день Зу-ль-Мо райкіб (І-ша зустріч ворогуючих племен), коли він вбив Дамдама, а в другому стихатворі - про бій форукський (в кінці війни). Поезії його були зібрані в диван (себто збірка), про який згадує бібліографія Хаджі-Халіфа. Вмер він в доволі глибокім віці, року, мабуть, 6І5-го по Р. Х., по кількох роках від закінчення кривавої війни І М. О. Аттая перерuбив сей роман у драму, котру nереложнв російською мовою Рябінін.

Дагіської і постання ісламу. Різно пишуть про його смерть, але найчисленніші свідоцтва (також і в романі, хоч з оздобою B.lacHoї фантазії), що Антар був убитий списом одного араба з плем'я небганів, коліна Тай, на ім'я Візр-ібн-Жабір, на прізвище - Аль-асаду-р-рагіс (лев з пораненою лапою). Ібну-ль-Кальбі, Мафаддаль, Ібну-ль-арабі й інші збирачі і записувателі переказів кажуть, що Антар зробив набіг на землю бану-небганів, захопив кілька верблюдів і вертав із своєю здобиччю

додому. його наздогнав Візр, вразив списом і гукнув: «А, ти! Ось рука сина Сельма!» Він влучив прямісінько у нирки Анта рові, але той, незважаючи на страшний біль, додибав-таки до свого плем'я і, ,конаючи, проказав абсам вірш: «Від сина Сельма, затямте, ВИ маєте вимагати від повідь за моє вбивство ... Але як ви злапаєте сина Сель ~1a? Яким способом відомститесь за мене? Під захистом Тайських гір, високих, торкаючих Плеяди, він безпечний від усяких нападів». Пророкування Антара справдилося: Віз'р не дістав по мсти і дожив до часу, коли нащадки Тая прийняли іслам. Року 629-го від Р. Х. він був одним з-поміж пос ланців тайських до Мохаммеда, щоб підклонитись Про рокові. Кажуть, що основник ісламу висловив великий жаль, ЩО не міг особисто познакомитися із славнозвіс· нам поетом-вороном, і наводять слова Мохаммеда: «Бедуїнський ВОЯК, котрого слава викликала в мені ве лике бажання побачити його, се Антар_ .. »

МОА ЛЛА КА

А Н ТА РА-БЕ Н-ШАДД АД А АБСЬКОГО

Чи забув коли поет у спіsах Хоч руїнку від хатини любки? Чи не пізнаєш ти, може, місця, Де було колись шатро голубки?!'

І Поеl

стоїть

долині

джівз

(В Джемені)

на

тім

МIСЩ,

де

стояв нзмет родичів Аблї. Позаяк від шатра {«хати, дому», ЯК каже Антар} значного СЛіду лишитись не могло, то й не ДИВО, що він по купам попелу від багаття та сміття (oue ті руіни!) ніяк не пізнає. де, власне, сидіJJа родина Аблі.

334

О, промов до мене любе слово,

Хатка Аблі

Джіва·долині!

Красним ра;,ком шлю тобі привіт свій,

Мир з тобою, Абліна хатина! Я верблюдицю -- живую башту 1 Тут В оцій долині зупиняю, Забаривсь поміж руїн і смутно Все за Аблю милую гадаю. Так, оце вона Джіва атая, у котрій жила МОЯ кохана,

Наше ж плем'я кочvвало в Хазні,

Матасаллімі або в Самані

2. Сумно я вітаю вас, останки Від колишньої її оселі:

По відході Умму·ль·Гайсам з відси Пустка ви, безлюдні й н,'веселі. Оселилася моя кохана У далекій стороні ворожій. Вже мені тебе видати годі,

Донько Махзама " пахуча РОЖ0! Закохався я у ній припадком І з її народом б'юся в полі. Я люблю. Но жизню твого батька Я клянусь, що бачу лиш недолю! 5 Бо і справді: у моєму серці (Сумніватися нема ж причини?) Пошановок і любов придбала Ти навіки, Маліка ДИТИНО,Але як тебе можу я ба чить? Кочовище нашеє весняне Коло Гайлама 6, а плем'я Аблі

І Коли внсс.ченниЙ верблюд 3 шатром на хребті стоїть на то ЧОJювікові, стоячому У долині, він спраВді пригадує вежу.

:І Усе місцевості джіва. 3 Прізвище Аблі

Джемені

(ЩаСJlИвій

горі,

Арабії), недалеко від

(властиво значить «мати львів», себто кріпка,

здорова дівчина). 4 Махзам усе рівно, що Малік, батько Аблі. 5

Проф. Аттая знаходить, що сей вірш можна розуміти і так:

Закохався я у ній припадком, І з їі народом я воюю, Но клянусь життям твойого батька, Що губити марно не люблю я. а й л а м - ім'я криниці.

335

На весну живе в Унаі'[затані? 1 Так! рішилась ти з своїми їхать На мою недоленьку і лихо! От твої верблюдів загнуздали В темну нічку неПО\1ітно й тихо 2. А на другий день я бачу з страхом: По подвір'ях племені небоги Скрізь стоять верблюди із терхами, І жують вже химхим 3 на дорогу. Визначались з~поміж їх дійнП

Сорок дві верблюдиці премилі: Всі високі, всі в одну чорненькі, ЯК бувають воронові крила. Засмутивсь я, бо кохав так щиро Біле личко те, дрібненькі зубки, Оченята жва:ві. а найбільше Ті смачні для поцілунка губки. І іще поперед поцілунка дивні пахощі із уст красуні Тхнуть на тебе, наче би той мошус, Що У скриньці продавця парфумів. Мов пахущая лука, котрої Ще скотина жодна не топтала; Чиста ріска сяє по травиці, Нічия нога тут не ступала. Вільні, горді хмари напувають Запашний полог той щедро й часто І лишають по собі калюжки, Мов диргем " кругленькі і сріблясті. Добродійний дащ і ливень хмари Напускають на луку старанно: Кожнv ніч вода із неба ллється,

Цілу ніч іде безперестанно.

Самітна тут мушка з одностайним Та безжурним брененням літає:

І Місцевість межи Басрою і Меккою. 2 Див. В ЖИТТЄПllсі Антара.

з Х и м Х и м

рослина, якої насіння їдять верблюди для браку

срібна монета більше· менше рівна греuькій драх

трави.

4 Ди Р г е м

мі. Порівняння дуже гарне, бо серед зеленої трави маленька калюж

ка ясніє, мов справжній срібний диргем. ЗЗ6

Погадати можна, що підпилий Упівголоса пісень співає. Все співає муха, і об ніжку Ніжку чухне, та на хвильку й стала: Так отой, чиї відтяті пальці, Добува собі вогню з кресала. Уночі і вранці, мила Аблю, Ти лежиш на подушці м'якенькій. А моє яке нічнеє ліЖКо? То загнузданий мій ВОРОНЕ>НЬКИЙ. Ну, а подушка моя - сіде.льце На опині мойого силонога, Що його гладкії боки повні, МОВ заліза, м'яса прекріпкого. Чи не понесе мене до Аблі Хоч верблюдиця шаданська ',- тая Неродюча вічна бездіткиня, Що у вим'ї молока не має? Цілу ніч вона в дорозі бігла, А так само бодро мчиться й рано, І ударом ніг своїх могучих Розбиває всі горби пішані. Ось і вечір близько, а потоми Ще не зна верблюдиця-потуга: Прудко так біжить лиш струсь ногами, Недалекими одна від другій. Так біжить безвуха жінка струся Захистигь діток, вони ж до нені, Наче вкруг гугнивця абіссінця " Гурт його зерблюдів у Джемені. Велет,птах іде, піднявши крила,

Де ПРИТУЛОК всій дрібній родині; І пригадує собою птиця Балдахін на марах·паланкині. А КОЛИ чвала малоголовий

В І

Wа

дан

Зу-ль-Ашайр з, щоб знов-таки

місцевість

яйця повидати, джемені.

Верблюдиці,

котрі не годні родити діти, відзначаються замітною прудК!стю 2 Гу гни В е Ц ь - в первописі арабському «а-ьджаму», власти. во «німий, німець». Найчастіше так зве араб перса, але так само,

як наш народ зве німием усякого чужинця, і назва приклада тися j до абіссінця. 3 Місцевість межи Амбою і Мервю.

22 471

ЗЗ7

«а"Ьджаму» може

То ЗДаСТЬСЯ: мури;!, раб безвvхий, Бдягся в хутро довгеє, багате. Ось верб,1ЮДИUЯ із вод Духрудських І Загасила в себе в гор.'!і спеку Та й звертає, і вона уранні Від uорожнх 80,'1, уже дa~1eKO.

І коли б гарапником стьобнути! Миттю nлиг! - і вправо відлетіла, Мов співuя нічного збоку себе ВеЛlIченного }(ота уздріла, Що ні кинеться вона скажено, Розлютованая на КОТЮГV,~

Зараз сміло пазури і зуби

Привітають лютого недруга ... Щоб спочити, стомлені коліна Підгнна вона коло Рідаа ',Хрупотять кістки, немов під нею Очерет посохлий кучерявий. Х то з вас ба чив, як в вогню горючім Лій або живиuя розкипає? Все клекоче, піна же густіє й по краях горняти налипає: Та к і піт в верблюдиuі на вухах, у прудкого корабля пустині, Смілої, мов жеребеuь расовий, Що ніколи не зла ма гордині. Аблю, чом від мене маєш личко Ти густим серпанком закривати? Чом зневага? Та ж я хоробріший Бід усіх їздuів, закутих в лати! у мені чеснот ти досить знаєш, То й хвалить їх можеш, серденятко: Хай мене ніхто не зачіпаєЯ спокійний, тихий, ЯК ягнятко. Але лихо, хто мене покривдить! Бже нема й рятунку для такого: Бін спізнає, що в моєї кривд!! Гірший смак від алькама 3 гіркого!

- -Два - -джерела

j між Саадом і Корайшем; одно 3 них зветься ДУХРУД, а друге Васі'Ь, обидва ж разом Духрудані (себто два Дух

руди). 2 Джерело,

десь недалеко від кочовища

l<же прннес.1а пана додому і відпочиває 3 А J! Ь К а 1'11 coloqtlintus.

338

абсів,

бо

верб.1ЮДИЦЯ

далекої ДОРОГИ.

Скоро ЗНИlше полуднева спека І вечірній ХОЛОДОК пахучий Вкриє землю, п'ю тоді ВИНО я,

ЩО купую за диргем блискучий. шклянка '3 жовтого кришталю, Відшліфованая зиа",енито; у руці же лівій білий глечик, В

I\IeHe

Він ріденьким полотном закритий '. Ну, то правда, що коли нап'юся, Зараз я майно своє гайную, Ба з багатої моєї честі

Ані кришечки не промарную. Хоч просплюся і твереЗIІЇ! буду, Без жа.ою я знову гроші трачу. Та же знаєш ти, якая в мене БлагородНіСТЬ і моя ВСЯ вдача. Чи одна арабськая красуня Через спис мій загубила мужа? От я вдарив,- кров свистить із рани, Мов проколена губа верблюжа '. Миттю спис ввігнав йому я в тііІО І притиснув дужими руками,З рани джерелом задзюркотіла Кров, червоная, як сон андама '. Доню Малі"а! Коли ТІ! ~праilді Об моїй хоробрості не зна.:ш, То для чого у їздців 4 арабських За моє лицарство не спитаєш? Скажуть всі, що завжди на коню я Величавому коню, баскому. Він од ран пругами весь окритий, З кожним лицарем я бивсь на ньому. То жену я коника прожагам В люту бійку й сію скрізь розпуку, То вертаюсь до юрби своєї, !

Покритий ТОНКИМ полотном а60 серпанком ДЛЯ того, щоб ВИ"О

лилося через нього

МОВ

крізь цідилку,

чаші було зовсім чисте.

:l В

первописі тільки: «як губа міченого», себто або верблюда, або невольника, 60 ЇМ прорізували верхню губу. При рОЗМОВі або диханні вона мимохіть СВИСТИТЬ. Врешті Косен розуміє ее місце так:

«Спис лишає по собі рану, формою і завбільшки, як дірочка, проко лена в губі невольника». 3 Анд а м sanguis

• Фар

22'

11 с

draconis . - їздець, лицар. ЗЗ9

Тих стрільців далекосяжних з лука. З ворогами битись (свідки скажуть) Лииу я напереді і радо; Най же здобич ділять,·- вже наперед Я не пхаюсь, а стою позаду.

Був один їздець, всіх наших пострах, у міцне озброєння був вбраний, Був хоробрий: втеча і підда ча -

Сі слова були йому незнані. Я напав на нього іпосипав Рясно вда ри сим твердим, довженним Вузлова тим комишевим списом, І нарешті уразив страшенио. Проколов наскрізь кріпкую зброю Сей удар безжалісного списа: Хай яка людина благородна Пошановку ЇЙ не :;на залізо. І лишив ЙОГО я в чистім полі Птаству й хижим звірям на поталу, Що подерли га рні, білі члени, Гризли пальці і кістки смоктали. Я пробив мечем кільчастий панцир І встромив у благородне тіло Вояка, котрий боровсь за теє, Щоб було йому на світі мило. Він стрілами добре вмів зимою У далеку ціль влучати скоро, Він не раз скидав шинкарські фляги І І за ее лиш міг дістать докори. ЯК побачив він, що я злізаю Із коня й прямую проти нього, Показав мені авої він зуби, Але го не усміх був! - їЙ·богу! Я вразив ЙОГО поперед списом, А добив мечем конечним в бійці, У котрого лезво гостре, ясне, З загартованої добре криці. Пам'ятаю: цілу днину тіло Так лежало. Скрізь криваві плями, ! Арабські шинкарі вивішували перед своїм наметом флягу шматок матерії, ЯКО вивіску. Коли усе вино було розкуповзне, тоді

ВОНИ здіймали ту флягу. Значить, згаданий лицар випивав усе вино в ятці.

840

Кров'ю вкриті голова і руки Червоніють, мов ВОНИ візламі 1. Був се дужінь-,велетень. На погляд Великанським деревом здавався, Вбраним в одіж і озутим в юхту. Брат-двійник йому б не відшукався ... О ягнятко Аблю! Люба здобич Тн тому, кому зловити вільноl Заборонено мені се щастя, Як згадаю, стане серцю біль но. Щоб дізнатись новинок за Аблю, Я послав невольницю до неї І сказав: «Під!! підслухай пильно Все в сім'ї коханої моєї». І невольниця мені донесла: «Вороги тепер не на сторожі, Се я бачила. Ловець як схоче, То овечку захопити зможе». УявИlВ собі я, як то Абля В забороненій мені оселі Миловидно повертає шию, Наче гарна, молода газеля. Знаю добре я, що Амр 2 направду Взглядом мене вдячності не знає, НО'невдячний чоловік від себе Сам усяку добрість відхиляє. Я ж бо ВИПОВНИВ прикази дядька: Я заїло бився з ворогами у південну спеку, в лютій бійці, де скрегочуть з лютості зубами. Я летів в найзавзятішу січу, Ліз у небезпечності великі, На які відіважно йдуть герої й підіймають войовничі клики. ХОЧ із меие зроблено загатку Від списів ворожих, все ж я смілий 30ставав-ся, да значнеє військо Ворогів мій хід переПИНИЛ0. Як побачив я, що ось нарешті Вже до мене йде моя ва тага

Рослина, що 3 неї добувають червоно· синя ву фарбу. Амр - син Маліка, брат :'\блі.

341

друж,нім гуком,- кинувсь Я наперед,

Подвоїлася моя відвага. «АнтарІ Антар'» - чулося BKpyr мене,

І списи ворожі відовсюди, Довгі, мов криничнії канати, Поринали воронцеві в груди. Ба не вдіяти списам нічого! Не злякавсь я з кониченьком МИЛИМ: Пер він грудями недружнє військо й скоро вбрався у криtl3а,вий килим: Безліч вдарів він дістав у груди, Повернувсь до мене, ПОДИlвився Жа.lіслИlВИМ поглядом печалі І легки,м іржанням пожалівся. Гірко плакався б мій кониченько,

Якби знав він, що такеє мова. Справді, скаржитися б мав він право, Якби тільки в Hboro був дар слова. На душі у мене загоїлось І полегшало в одну хвилину, ЯК почув я клики товариські: "Сла'вно, Антар! Далі, без упину!» Молодії коні і кобили В бойовім завзятті стали злючі: Із таким напором ринуть в cifly, Що вгруз,ають у пісок сипучий. Дуже в мене добрії верблюди: Де я хочу, мчать туди покірно, Але в самих що найважчих справах 3мисльний р·озум .- мій порадник вірний. Лиш одна ме:не злякала б думка: Та, ЩО смерть на мене перше прийде, Ніж у мене в битві час розплати Із синами Дамдама J надійде. О, вони мене обидва ганять, Хоч я їх не думаю ганьбити, І дають обітниці страшенні:

С!<оро встрінуть, кров МОЮ пролити. Але врешті їх страшна ненависть Проти мене

се нія.к не диво:

1 Калькуттські схолії Арнольда називають сих ДВОХ синів Хусейн і ГаріМ. Об ДамдаМІ згадано в кінці життєпису Антара.

342

я ж їх батька Дамдама зоставив

Львам і хижим коршуиа" в поживу. Тут кінчиться моаллака Антара. Позаяк вона ніби несподівано обривається і читач мимоводі жде іще ЧU~ гось, ТО ЯВИЛОСЬ підроблене закінчення сеї поеми, аавіть дуже непогано зложене. Але критичиі видання моал.так обмежуються ті.%ки сими 75 віршами - то ж і я рішяв п~реложити самісінькі доісламські, певні Антарові рядки.

MaCKвa~

1890

р.,

марта

«ГУЛІСТАН» (РОЖЕВИЙ

КВІТНИК)

МОСЛlХ-ОД-ДIНА СААДІ ШІРАЗЬКОГО Сааді (1175-1291) є найпопулярніший поет Ірану, а найбільше люблять читати його «Гулістан». Замість багато розводитися про причини такої популярності, я подам переклад уривків з останнього твору. Читач і сам побачить, що найголовніша тенденція Сааді є ідеа лізація бідності, погорда до багатства, до вельможиого роду, до високих посад, зречення світових бла:. Така фОRма життя, яку проповідує Сааді, не є чернецтво в

точнім розумінні слова; найшвидше можна

назвати се

життєвим аскетизмом; на Сході звуть таке життя дер ві шестаом, або суфізмом. Своїм широким розповсюджен ням суфізм обов'язаний тому, що вже віддавна життя людей в азіатських де.спотіях нагадує собою сидіння під дамокловим мечем; не маючи ані хвилі запевненого СПО~ кою, східна людина ВОJ1ИТЬ зовсім обмежити ()вої потре би, бо хто не прив'язав себе до втіх сього світу, той і стратити їх не лякається. ІЗ ПЕРЕДМОВИ ДО .ГУЛlСТАНА.

Добра

слава про

Сааді, яка живе в устах народу,

чутка про ЙОГО СЛОВО, яка РО3ПОВСЮДЖifна по землі, його милі оповідання, котрі ковтаються наче сахар, його пн сання, котрі шануються мов золоті грамоти, все те не то, щоб наслідок кебетн та талантів Сааді. Ні, не в тім

сила! Г10ПРОСТУ, на Сааді поглянув ласкавим око,! пан світу, полюс у коловороті часу, намkник Соломонового престолу, помічник віруючого люду, прославлений цар царів, великий Ата бек Мозеффід ед-дін Абу-Бекр, син Саада, внук Зенгія, тінь богова на його землі. Господи! будь до нього милосердний та й його зроби милосердним! Отож він був ласкавий похвалити мову Сааді та щир~

344

її вподобав; тому ж то, запевне, всі людоньки, вельможні,

простаки, до

поета

ЯСНІ>

прихилились ласкаво.

Грудочку пахнючу глиняного мила J Дав мені раз в лазні приятель коханий. «Що! - кажу - це мошус чи якаясь амбра? З пахощів цих любих я неначе п'ЯНИЙ!» Глина одрікає: «Я звичайна глина, Та лежала поруч запашної рожі.

Від сусіди слава і на мене впала. А інакше що я? Грязиво негоже!» Боже-господи! поблагослави мусульман довготою днів його, подвій надгороду за його добрість і благо родство, звелич ЙОГО прихильників та правителів, пона силай загибель на його ворогів та завидииків!

з КНИЖКИ ПЕРШО! Оповідання

VII

Один цар їхав на кораблі вкупі з хлопчиком-персом. Хлопчик ще ніколи не бачив моря і не відав корабельних недогод. Він став голосити, тремтів усім тілом, і що вже його розважали, ніщо ие пособляло. Цареві з жалю все обридло, та що ж удієш І Був тут на кораблі одии розум НИЙ. Він сказав: «Коли звелиш, я його вгамую». «Дуже радий буду",- одказав цар. Мудрець звелів вки нути хлопця в море. Ледве той проглинув скільки ковт ків, його схопили за чуба та й витягли. Віи обома руками зараз же прилип до стерна, а скоро вийшов на кора бель, сів у кутку й утих. Ца реві це сподобалося. Він спитав: «В чому Ж тут сила?" А мудрець одрік: «Доки він не скоштував прикростей од втопання, доти не знав ціни спокою».

Ячмінний книш тобі не до смаку, О, ситая людино! Тобі поганий він, мені ж смачний, Бо з голоду Я гину.

Чистилище було б для гурій пеклом, Пекельиикам воно здається раєм. І ЙОГО вживають, щоб витравлювати волосся.

345

Оповідання Х VI

Бачили, як одна ЛИСИЦЯ бігла, а дорогою то падала, то знов 'підводилась. Хтось сказав до неї: «Яке тобі лихо,

що ти такечки залякалась?"

А лисичка: «Я

чула, що

оце ідуть лавою на ведмедя».- «От дурна! - одказали ЇЙ.- Ведмідь а ти - що в вас спільного? Ти а ведмідь- що в вас схожого?» Лисиця знов сказала: "Цить! якщо завидющі людці наговорять, буцім я й є отой ведмідь, та як мене злапають, то хто клопотатиметься, щоб мене визволили? Доки розберуть докладно всю справу, мене вже й живої не бvде».

Доки з Іраку" п:ривезуть зцілющого зілля, доти сла

бий, що його покусала гадюка, встигне вмерти_ Оповідання ХІХ

Переказують, що Новшірванові Правосудному 1 зго тували на ловах печеню з дичини, а солі не було. Посла ли джуру нашукати трохи солі десь поблизу, в селі. Новшірван сказав при ЦЬОМУ: «Неодмінно заплати, щоб не давати лихого прикладу, а то ще й ціле село "РУЙНУЄ ться».- «Чи Ж може що скоїтися через таку дрібни

цю?!»

спитав джура, а Новшірван: «Підвалина кривди

була в світі спершу маленька, та ВСЯКИЙ, хто приходив на світ, збільшував її, аж доки вона зробилася он якою великоюІ»

Візьме цар 3 чужого саду яблуко єдине, Джури яблуню з корінням вир,вуть геть із сада. Силоміць султан захопить п'ятеро яєчок, То війська його посмажать всі курки й курчата. ОповІдання ХХVІІІ

ДеРВіш-пустинник оселився в якомусь закутку пу стелі. Проз їхав цар. Дервіш, міркуючи, що вдоволення своєю долею є так само царювання, не підвів голови і не

привітався. Цар (царі народ сердитий) обурився й ска зав: «Дервішське кодло, вдягнене в свою хирку', то !

Славнозвjсний цар Персіі, з династії СаС8нідів, сучасник про

рока Мохаммеда.

2 Х И рко ю зветься ряса-дранка, Поw!!та з ДРlбннх шматочків матерії, звичайне вбрання дервішів.

346

самісінькі товаряки!» Тоді до дервіша вдався візир. «Коло тебе,- сказав він,- ішов цар лиця землі. Чому ж ти не вклонився, як звичайність велить?» На ее дервіш одмовив: «Скажи цареві, хай він просить поклонів У того. хто просить у нього ласки. Та додай ще: царі існують задля охорони підданих, а не піддані - задля покори uарям».

Оповідання ХХХІ

Міністрн Новшірванові радилися про одну справу великої державної ваги. Кожен виявляв свою думку відповідно своїм знаттям. Висловив свою гадку и цар. Бозордж<мігр 1 зараз пристав до неї. Міністри тоді ниш ком запитали його, навіщо він оддав перевагу гадці царевій над гадками тільки розумних людей. А він одві ТНВ: «Бо незвісно, ЧИМ скінчиться справа. Чи правдиві, чи ні ради моїх співробітників, знає тільки бог,- отим ТО Я волів згодитися з царем. Якщо він помиляється та вийде погане діло, то принаймні я не зостануся при всій вині: адже я так само дума'в, ЯК і він». Із султаном сперечатись Се нена че мити руки у своїй крові. Стане день цар звати ніччю, Ти скажи: «А онде й місяць, І зірки зійшли!» 2 Оповідання ХХХVІ

Були два брати. Один служив у султана, а други,й трудом рук своіх заробляв хліб. Ото каже багатир до вбогого: «Чом ти не підеш на службу до султана, щоб позбутися своєї важкюї праці?» Той одрік: «А ти чом не візьмешся до праці, щоб позбутися принижень, які

дає служба? Кажуть-бо мудрі люди, що ліпше істи власІ Б о з орд ж м і r р - східний мудрець, міністр Новшірвана. По.п о н і Й, як 3НЗЄJ\Ю, ЧИНИВ саме так.- Треба завважити що хоч Сазд! і дерВіш, але він не вимагає, щоб увесь народ жив :2

по-чернецьки. Навпаки, ми часто бачимо, що він дає поради, не то що «світові», а

попросту нечисті. Великий знавець людської душі,

.сам Сааді не визискував людей, тільки ж других усе-таки навчав

!Ноді не дуже гарному savoir уіуге (умінню ЖИТИ (франц).- Ред.).

347

ний хл,іб та й сидіти, ніж золотим пояском підперезатися та стояти, чекаючи панських наказів».

Волю місити голіруч Розтоплене залізо, Аніж згортати руки навхрест

Перед якимсь еміром

Дорогоціннеє життя

Гайнується на клопіт:

ШО їстиму улітку я?

У що вдягнуся взиму? Дубове черево німе! Годуйся простим хлібом, Аби лиш спину не кривить В невольницькім поклоніІ з КНИЖКИ ДРУГО! ОповІдання

Декілька пішоходців змовились піти на прощу та й спільно ділити всі дорожні вигоди й Н8Вигоди. Прохав я їх прийняти мене до кумпан!ї - не згодились. Кажу: «КОЛИ ви гарні люди, то мені дивно, що ви цураєтесь товариства убогих і одкидаєте їх услуги. Я в своїй душі чую доволі сили й снаги, щоб послужити добрим людям по~чеськи, а не по~песьки

... »

Один з-поміж них одмовив мені: «3 тих слів, що ти од нас учув, не кривдься, бо, бач, сими днями був при бився до нас злодій в одежі дервішевій та й нанизався на нитку приязні з нами. Ну, звісно, що По одежі не вгадаєш, хто є добрий, хто мерзенний; Шо написано у книзі, зрозуміє лиш пи,сьменниЙ.

А що дервішування всі шанують, то й проти того чолов'яги ніхто не мав ніякої призри. Ми його прийняли до гурту, мов приятеля.

Поверхній знак «тямущих» 2 € клобук, По ньому розбереш дервіша с<"ред люду. 1 Зложені навхрест на грудях руки 2 «ТЯМУЩИМИ»,

або

«пізнавшими»,

€ знак покори. звуть

суфіїв. Суфізм не €

простий аскетизм, він є перш усього містицизм. Найбільше схожості він має з буддизмом, ба навіть і походить від НЬОГО, але залічується

Та, кращ, роби гаразд, а одягай будь-що: На голову вінець, звізду на плечі. Волосяниця ще черцем не зробить,Будь насправжки аскет, вбирайся хоч в атлас. Зречись страстей і порожнечі світу, В оцьому чистота, а не в чернецькій рясі.

Таким способом ми пішли вкупі 3 тим чоловіком і йшли до ве'ІОра. Переночували ми попід муром однієї башти, а невіриий злодюга взяв в одного 3 наших това ришів глечик, сказавши, ніби хоче ВЧИНИТИ щення» І, та й по нім і слід «очистився»: він

«ОЧИ* украв

гле.ка.

Подивись на ченця, що надів власяницю, А овяті покрівці на осляку нап'яв! Ледве зник злодюга з очей у деРВІШ!В, як пішов у башту та й украв там шкатулку. Доки розвиднілося, той падлюка встиг одійти на великий кусень дороги, а всіх його товаришів. що безгрішно собі спали, вранці позапаковували в вежу. Через отаку історію ми умови лись не приймати нікогісінько до гурту й подорожуємо самі, бо, мовляють араби, «ес-селямето фі-ль уехдеті», «В самотині - гаразд».

Коли ХТОСЬ один поміж цілим на родом Учинить зле, Втеряють п·ошану усі ч·ерез нього: Старе й мале.

Або ти не бачив: на пастівникові Паршивий віл Заметить всю череду, збавить худобу Декількох сіл».

Тоді я сказав оповідачеві: «Хвала

господеві

(наА

святиться він і возвеличиться!), що я ПОВчився дечому гарному в дервішів, хоча й не прийняли мене вони в своє

до

сект МQхаммеДанських

через те, що

великою пошаною відно

СИТЬСЯ ДО Мохаммеда. Суфій, котрий в містичнім спогляданні БQга ПОГЛОЧУЄТЬСЯ в нім, зветься «пізнавшим» (<<ариф», санскр. buddha). 1 т е r а р е т - обмивання піc.nя деяких фізичних актів. .

349

товариство. Ваше оповідання мені наука, яка придасть СЯ й усім другим, ІДО схожі ЗО МНОЮ», TaK -І-бо так: Сповніть рожевою водою цілий став І вкиньте пса ТУДИ,- спаскудите всю воду. Оповідання

Одшельник був гостем у падишаха. Коли сіли обі дати, він ЇВ менше ніж звичайно, а' коли всі підвелися на молитву, молився більше ніж раз у раз, щоб збіль шити поголоску про свою святість.

Боюся я, арабе. Не дійдеш до Кааби: Ти вибрав путь погану, Що йде до Туркестану! Вернувши додому, одщельник загадав дати собі обі дати, щоб трохи дущу закропити. В нього був синащ дуже дотепний; він спитав: «Тату, чи Ж ти не ЇВ нічого на CY~1]TaHCbKiM обіді?» - «Еге Ж, перед їХ ОКОМ я не ЇВ нічогісінько, щоб було з того дещо путнє».- «дак ви ПОВНИ ж і молитву, бо ТИ моливсь зовсім не так, щоб

було з того дещо путяще!»

Оповідання

VII

Пам'ятаю, за дитинячих років я був дуже побожний, уставав вночі на молитву, постив. Якось сидів я з бать ком на нічній молитві. Цілісіньку ніч мої очі не заплю щувались: я читав святе письмо, а всі наші сім'яне спали навкруги нас. І сказав я до батька: «Диви! з-поміж них жоднісінький не підведе голови, щоб прочитати мОлит ву! Вони сплять, неначе мертвяки!» 3нов же батько одві тив мені: «Сину мій! душе свого вітця! Коли б і ти за снув, то се було б краще, ніж гудити людей». Оповідання ХХ

Хоч скільки разів наказував мені шейх І ШеМС-Qд-дін ібн-джузій залишити музику та й зробитися одшельниІ

Me'f'a

дервіша

знищення всяких бажань, всякої власної волі

(індійсbtКз ніlРвана). Задля того кожен дервіш стає 1J10СЛУШНJI-К'ОМ у

350

ком-самітником, молодечі спокуси перемагали. Світські бажаН!JЯ та світська суєта тягли мене до себе, я, мізер" ний, не слухався мого проводиря, я полюбляв музику та громадку товаришів. Згадуючи повчаючі ради мого шеЙ· ха,

н ГОВОРІІВ:

Якби що цензор сам упивсь, То на п'яничку б не гнівивсь.

Нарешті я одної ночі опинився в товаристві, де побачив та кого музику, що ЯК смиком поведе, То й душа вам пропаде. Ну, а глас його чути Ще прикріше вам буде, Ніж про батькову смерть. Людці, що були на бенкеті, затуляли пальцями вуха собі, то

рот йому, аби він змовк.

Співців співать прохають, Бо слухати їх любо, А ти, співаче, любий

Тоді, коли мовчиш

Ледве сей бандуриста узяв співати, я промовив до господаря: «Бога ради, налий мені в вуха живого сріб ла, щоб я нічого не чув, або одчини двері, щоб я втік геть». Тільки ж, будь-ща-будь, я мусив, шануючи прия телів, зоставатися в товаристві і цілісіньку ніч перебув там,

отак-о

мордуючись,

аж

доки

не

рОЗВИДНИЛОСЬ.

Вже моеззин 2 завів Свій недочасний клич, Він, бачиться, не зна, Яка довжезна ніч, А ти у вій моїх яКОГОСЬ «старця» (шейха, піра

- інд. гуру) і силується слухатись його

якомога.

Дещо

подібне

«старця 30СИМЬІ»

ІЗ

має

православна

церква

(порівняй

«Братьях l(арамаЗОБЬІХ» Достоєвського)

ТИП

тіль

!Ш ж суфііІські старці мають геть-геть більшу силу. деякі старцІ мали таку силу, що засновували своі самостійні держави й воювалися про ти шахів. ! Сей вірш

на

арабській мові, що була Сааді таКа сама рід

на, як j перська.

2 Мусульманський паламар, що голосно склика€ людей на служ бу бож)'.

351

Питай про довгість ночі: Ні !ІЗ єдину МИТЬ

СпаНІ1Я не знали очі,

Уранці, щоб оддячитися, я скинув з голови намітку, витяг з череса черВінці й поклав перед музикою. Я його ще й пригорнув до свого серця та й дуже йому дякував. Приятелям мое поводження здавалося незвичайним, ВОНИ думали, ЩО ее легкодушність, і нишком сміялися. А одии із них узяв мене гудити та лаяти, що, мовляв, розумні люди так не роблять. «Таких артистів,- казав він,- тра геть гиати з чесної господи. де він раз побу вав, туди його вдруге не покличуть. Правду кажучи: коли з його рота вилинув голос, у людей од огиди тро

хи не повилітало все волосся. Співуча пташка пода лась би геть, учувши спів такого крука. Він запаморочив наш мозок, а собі роздер горло». Я Ж знов одказав приятелеві: «Поперед спитайся, а потім вже лайся. Він мені добро вчиниВ».- «Яке? ска жи, будь ласкав!» - «А от ЩО,- одмовив тоді Я.-;- Мій шейх декілька разів казав мені занедбати музикування та й чимало вмовляв мене, а я ЙОГО не слухався. Отже. сеї ночі ласкава доля й моє щастя направили мене на спасенну путь_ Через оцього музику я покаявся та й вже до віку слухать музику закаявся». Оповідання ХХІІ

Повідають про одного богомільника, що буціМ він за ніч з'їдав десять фунтів їжі та к ранкові перечитував цілий Коран. Один розумник, перечувши про ее ді."о, завважив: «Якби він їв по окрайцеві хліба та спав, то се було б багато краще». ОповІдання ХХІV

Плакався я одному шейхові, що той та отой казав, буцім я рОЗ1ПУСНИК_ Шейх мені одвітив: «Ти його засо ром своїм чесним життям». Оповідання ХХУ

Спитали

таке

якогось

з-поміж

сірійських

шейхів,

справді суфізм? Одказав: «Колись суфії

352

що

- то були

такі люди, ЩО про людське око були легкодухі, а в гли бу душі - мудрі черці. Отже теперечки суфіями звуться люди,

що перед людьми

черці,

насправжки

.~eГKO·

духі».

Коли щогодини душа твоя лине Кудись думками, То ти чистоти й в самоті не зазнаєш. Коли ж ти і гроші, і місце хороше, И торговлю, і полечко маєш. А серце до бога несеться, То ти є правдивий одшельник між нами.

Оповідання ХХХІV

Цареві була якось-то велика скрута. Він одрікає: «Якщо СЯ справа вийде так, як я бажаю, то япороздаю одшельникам стільки та остільки грошей». Коли справа скінчилася гаразд, випадало цареві сповнит!! обітницю: він дав одному з вірних слуг калитку з грішми, щоб той поділив між черцями. Парубійка був ро~умний нівроку. Провештавшись цілу днину, він вернувсь ДО падишаха ввечері, поцілував гроші, поклав перед ним та й сказав: «Я не знайшов одшельників».- «Се що за історія? спитав падишах.- Я знаю, що в нашім гброді живе чотириста черців!» А слуга: «Царю! той, хто справді чер· нець, не бере грошей, а хто бере, той не є чернець». Цар засміявсь і промовив до двораків: «Наскільки я шаную наших богомільників, настільки отсей бистроокий зне· важа їх і гудить, а отже раз у раз ЙОГО правда!» Якщо чи гривню, чи червінця СвятеНlІик·преподобник взяв, То раджу в, щоб ти вже за раз Преподобllішого шукав!

ОповІдання ХLІІІ

Розумний побачив колись силача, що розсердився та й бив когось по лиці. «Що йому таке?» - спитав він, а йому одвітили: «Отой другий вилаяв ЙОГU».- «От по· ганець! - сказав чоловік.- Він рукою десять пудів під· несе, а легесенької лайки не перенесеІ» 234П

353

ОповІдання ХLVІІ

Цар згірдним оком подививсь на купу дервішів. Один деРВІШ ЗРОЗУМІВ ее й сказав: «Царю! Ми на сім світі маємо менше війська, ніж ти, а живемо любіше, ніж 1И; вмираємо ми однаковkінько з тобою, а на страшнім суді будемо кращі од тебе».

з КНИЖКИ ТРЕТЬО! Оповідання І

Мароккський старець став серед алеппського базару й казав: «Гей ви, панове дуки-срібляники! Коли б у вас була совість, а в нас, харпаків, помірність, то старцю вання ЗГИНУло б на світі». Оповідання ІІІ

Чув я про дервіша, що горів у вогні вбогості та дранку з дранкою зшивав І, тільки ж втішав свою'душу ось яким віршем: Хліб сухий охочо їжмо й убираймося у дранку, Бо тягар старчачий - кращий, Ніж тягар людських докорів. Хтось сказав до нього: «Чого ти сидиш, коли в сім городі є щедрий багатир? Він підперезався на службу побожни,м людям, він сів сторожем коло дверей іх серця. Коли ти його сповістиш про своє життя-буття, він аж го дитиме такому праведному мужеві».- «Цить! - одмовив старець.- Краще буде згинути з нужди, ніж вижебру вати в когось підмоги. Бо, мовляють: ІlIити дранку із шматочків І сидіть в кутку терпіння Краще, ніж писать прошення І дервіші не ХОДЯТЬ у цілій

одежі:

ВОНИ

собі шиють

одежу

шматочків, а коли де зр')биться дірка, нашивають нову латку. Отсю дранку дерВіШ лишає в спадщину своєму найдостойнішому ученикові на знак того, що він йому передае свою власть: таке саме робили й

жидівські пророки змилотями

(t-t1)ЛШ-Сt.().

скілька СОТ рОКіВ.

854

Деякі дранки мають ПО

На шматочкові паперу До дуків, щоб дели одіж. З поводатарем іти до раю Це ж те са·ме. що й пекельна мука». ОповІдання УІ

в записках Ардшіра Бабегана (першого паря з ди настії Сасанідів) говориться: мудрець спитав араба, чи багато треба їсти в день? Той одвітив: «Щоб їжа важи ла сто драхм».- «Яку Ж силу дасть така міра?!» завважив мудрець, а бедуїн йому: «Така міра їжі тебе піднесе, а що буде понад неї, те ти сам мусиш понести». Оповідання ХХІІ

Мені довелось побачити одного купця, що мав кара

ван на півтори сотні верблюді,в і сброк невільників та слуг. Одного разу запрохав він мене до Cl!ого покою Й плескав нісенітницю цілий вечір. Він казав: <Отакий-о спільник у мене є в Туркестані, а о-стільки товарів у Гіндустані. Отсе квиток, що я грунт придбав, а отсе мій вірник мені дав». Часом казав ві.н: «Таки так! я по їду в Александрію, бо там повітря чудове», а часом: «Ба ні! не поїду, бо Середземне море бурхливе ... А то зна€ш, Сааді? - верз він далі,- інакша мені випадає дорога, що, з неї вернувшись (коли воля бога), про вся кий гандель забуду та й жить спокійнесенько буду». «А яка ж то дорога?» - питаюся. «Тутешньої сірки по накупляю та й повезу до Китаю: її там немає, вона дорогая. Наберу китайської посуди та й повезу в Грецію, потім з Греції повезу парчу до Індії, потім з Індії по везу мечі до Алеппа, потім з Алеппа (там добрі дзерка

ла) повезу дзеркала в Г!ємен, потім йєменські матерії по везу до Персії, та аж тоді покину велику торговлю й сидітиму в крамничці». Отаке курзу у верзу мені праlВИВ доти, доки захрип. «Ей, Сааді! - каЖ'е він тоді до мене. Промов же й ти пару слів про те, що бачив і ЧУІВ». Я од мовив:

Завидющі багатирські очі

----,,--

ВДOlВольнить лиш смерть або чернецтво

! Сааді дуже любить Писати римованою прозою (<<тееДжі»). Я, переКJ1здаючи. іноді роблю те саме, та не скрізь, бо ее ж річ непри~

родна.

23'

365

Оповідання ХХ VI

я бачив раз дурня: сам гладкий, на нім халат доро гий, під ним арабський кінь вороний, а на голові єгипет ська намітка. Хтось мені й каже: «ШО ти собі гадаєш, Сааді, коли бачиш таку мудру парчу на такій немудрій товаряці?» Я ж одмовляю: «Се помилка, писана золо ТИМ чорнилом».

з КНИЖКИ ЧЕТВЕРТОl Оповідання

КУПЦЕ>ві приключилася шкода на тисячу червінціІВ. «Тільки ж не тра про це розказувати другим»,- гово рить він до сина. «Тату,- питає той,- ти звелів - і я мовчатиму, але ж витолкуй мені, яка користь з того, що я мовчатиму?» - «А от яка,- одвітив купець,- щоб не було аж двох лих: одно, що я гроші втеряв, а друге, що сусідоньки радітимуть».

Про сум овій ворогам не повідай, Бо скажуть: «божа воля!» - та й зрадіють.

ОповІдання ХХІІ

Хати б І мав поганий голос, а вважав себе за солод коголосого соловейка. Він не говорив, а верещав. Ти б сказав про його проповідь, що се крякає ворон-віщун, або згадав би слова з Корана: «Воістину, наймерзенні ший із гуків - ослячий рев». Казн6дій сей - конячий батько, Коли за рже - впаде Персеполь. Се.ояни, шануючи його духовний чин, мовчки терпіли

лихо й не лаялися з своїм хатибом. Аж ось другий ха тиб, що жив У околиці й потайки ворогував проти пер шого, прийшов раз до нього. «Ти мені приснився, нів року»,- сказав він. «Що ж ти саме бачив?» - спитав господар хати. «Снилось мені, буцім був тобі гарний І Хатибом (на перську В!1МОВУ «хеті б») зветься ОДИН з менших мусульманських попів. його ПОВИННість прОПОВідувати в п'ятницю.

356

голос: усі парафіяни спокійно тебе слухали». Хатиб тро хи подумав та й сказав: «Який благословенний сон тобі при,снився! Ти вияснив мені мої хиби. Теперечки я розу мію, Щ{) в мене голос поганий та парафіяни на мене лихі. Тільки ж я каюсь і навпредки казатиму казання тихіш». з КНИЖКИ П'ЯТО! Оповідання ХІІІ

Попугая зачинили в одній клітці з вороном. Дивля чись на бридку вроду крука, попугай мордувався й ка зав: «IЦо за мерзенний вид! .. Гидка постать! Прокляті баньки! .. Нечувані звичаї! .. Ой вороне, віщуне розлуки! Коли б між мною та тобою була така далечінь, як між сходом і заходом сонцяl Хто уранці, встаючи, На твоє обличчя гляне, То тому погожий ранок Темним вечором іздасться». Та ще більша дивниця, що й воронові було прикро сидіти поруч попугая. «Воля божа! Воля божа!» - ка зав він та бідкався на коловорот долі. З одчаю він сплескував долонями й примовляв: «Побила мене не щасли!!!а доля та лиха година! Моїй повазі більш ли чило б пишатися десь на садовій стіні в кумпанії з яко юсь вороною! Чим я, господи, прогрішив, що тепер мені доводиться кару приймати: сидіти вкупі з оцим шале ним дурнем, з оцим базікалом неподобним?!»

Поважний дума, що в тюрмі він, Якщо СИДИТЬ в кумпанії гульвіс. Оповідання

ХХІ

Молодик один, людина щира та правдива, Іхав раз на кораблі; з ним дівчина красива. Повідають: серед виру, у безкраїм морі За разом обоє впали в хвилі непрозорі. Корабельщик - на човенце! простягає руку Парубчині, бо інакше із життям розлука. Той із хвиль: «Тебе об іншій я просю услузі: Залиши мене, а руку простягни подрузі»,

357

Замакітрився весь світ йому по ціА-о мові. Він втонув, та перед смертю проказав дві слові: «Вірте, вірте, що нема любові в тій людині,

Що за друга забуває при лихій годині!»

з КНИЖКИ ШОСТОl Оповідання

Старий оповідав: я виоватаuз собі дівчину. Хату нашу я оздобив рожевими квітами, раз у раз сидів з жінкою на самоті в маленькому покойчикові, втупивши в неї очі й прихиляючись душею. довгі ночі я не спав, оповідаю чи їй усякі вигадки та жарти, аби вона мене не цура лась, а ще й сама горнулась. Між іншим раз увечері кажу я до неї: «доля до тебе прихильна, щастя тебе пильнує: ти пішла заміж за чоловіка старого, що ВСЬОГО зазнав і світу бачив, що й гарячого і холодного од долі скоштував, що добро й зло спізнав. Старий чоловік вміє шанувати прихильність, він сам раз у раз вірний, він добрий, ласкавий, ввічливий, ніжний. Щастя твоє, що ти не дісталася

якому,небудь молодому жевжикові, примх ливому себелюбцеві, вітрогонові, котрий щомиті до ін шої горнеться, котрий щохвилltни інакше гадає, котрий щоночі деінде ночує, а щодня новітньої любки шукає.

Молодик як rвоздик, на обличчя він гарний; Але любощіuз вірних та щирих не зна. Не шукай в солов'я ти постійності зовсім: Він щомиті до іншої рожі співа. Навпаки, пристарюваті люди живуть гаразд і ро зумно, не так, як дурні блазні». Багато ще я промовляв до неї на ту саму тему, думаючи, що полоню серце її. Тільки ж вона одпові дала мені иа все болісними зітханнями. Мусили ми роз вестися. Ії віддали за парубка голодраба, кислолицього, лихого. Од нього вона зазнала кривди та образи, тер піла утиски й несправедливості, а проте дякувала милості господній і говорила: "Слава богові І Я визволилася таки 3 важкої муки Й зробилася теперечки щасливою».

Дарма, що ти погану маєш вдачу:

Ти ХОРОЩУ~r люблю тебе, хоч плачу.

358

з КНИЖКИ СЬОМОТ Оповідання Х І V

в одної людини заслабнули очі. Скупий, лікарів прикликати не хоче: Звелів коновалу себе погоїть. Той дав йому ліки, ЧИМ очі мастить. Омаста гаразд пособляла худобі, Людцеві ж порепались очі на лобі.

Скупиндя у галас, реве, Того коновала клене. до суду потяг. «Хто видав, щоб людину Так само гоїли,- мовля,- як скотину?l» Суддя ж коновалові каже в той мент: «Іди, ти невинний, бо твій пацієнт Не вдався б до тебе, немов товаряка, Якби що не був справедливий осляка».

з КНИЖКИ ВОСЬМОТ ПриповІсть

111

Невіглас, хто зна наук багато, Та не хоче в діло їх цускатиl Ані вченими не звуться, ані мудрецями Ті осли, котрі везуть пакунки із книжками. Бо хіба ж багатотямить ся дурна скотина: Чи од дров, чи од книжок важніє в неї спина? Приповість Х і

Коли маєш яку тайну, то не поспішай розказувати її своєму приятелеві: ХТО зна,- може, він КОЛИСЬ стане І Ся приповість, як і деякі другі в восьмій книжці, диха стра

шенним, грубим егоїзмом, проповідує недоВіру людини до людини; та всі вони дуже цікаві 3 того погляду, ЩО просто переносять нас в жахаючу обстанову ХІІІ століття. Татарське лихоліття примусило кожного залізти в СВОЮ шкаралупку, занедбати громадські

й УЗЯТИ собі за девіз. homo homini !upus. Сзаді -

інтереси

дитина СВОГО часу.

виразистий речник своєї епохи. Він і популярним зробився через те, що злинув не дуже високо понад порівень своіх сучасників. Антар та

Джалаледдін вимагають од людей геройства; Сааді рахує не на ге-

359

твоїм ворогом? Так само не кожну прикрість, яку мо жеш ВЧИНИТИ ворогові, вчиняй: може. він колись ізро биться твоїм приятелем? ЯКЩО хочеш заховати якийсь секрет, то не повідай про НЬОГО жоднісінькій людині, хоч би ти й дійсно знав, що твоє діло нікому не шкоди тиме.

Мовчуном бувати краще, ніж якуюсь тайну Чоловіку розказати та й прохать: «мовчіте!» Ей, простаче! ти загачуй воду в джерелі ще, Бо коли рікою стане, вже не запинити. Що не можна повідати в голосній промові, Ти того не повідай і потайки в розмові.

ПрипОВість ХІІ

Розмовляй серед двох ворогів такечки, вони помиряться, тобі соромно не було.

щоб,

коли

Розмовляючи з друзями, Обережиим будь: Часом може лютий ворог Всі слова почуть. Навіть кажучи ДО стінки, Ти пиль нуll себе: Може, хтось поза стіною Слухає тебе. ПриПОВісТЬ ХУІІ

Стережись, як ворог скаже: «В ділі цім отак зроби,но,

Бо інакше доведеться бить з одчаю по коліну» А КОЛИ він шлях покаже простий, як стріла, Ти звертай на манівець, щоб не дізнати зла.

роїв, а на людей середніх. Він навчає, ЯК·ТО обертатися на сім білім світі, щоб, як росіяни МОВЛЯЮТЬ, «и честь соблJQ.C.ТИ, и ОТ уБЬJтка чтоб бог избавил»; він навчає, як і до uарствія небесного дістатися, і на сім

світі себе не покривдити, і за правдою стояти, і з неправдою не боро тися, і ,приятелів кохати, і 3 ворогами жити в лагоді. Мораль у CaaДl вузька, не йде понад приписи «житейської мудрості»; хоч він і ро зум, та розум широкий, а не глибокий. І На зник одчаю перси б'ють себе рукою по коліну. В.загаЛl

їхні жести не такі, як наші, див.: Бер е з и н, Путешествие в Север ную Персию, 1849.

360

Приповість ХVІІІ

Гнів, ЩО виходить поза межі, виклика ненависть; не

дочасна ласкавість одбира всякий страх. Не будь таким суворим, щоб другим набриднути, та не будь і таким тихим, що ніхто тебе не боятиметься. Пастух питався в батька: «Порадь мене, тату, бо ти старий і розумний». А батько йому: «Будь добрий, та не настільки, щоб вовк тебе роздер». Приповість

XXV

От моя рада. Коли ти знаєш, що якась звістка за смутить когось, ТО ти мовчи: нехай хтось інший роз каже.

Соловейку! Про весну людей сповіщай, А погану новинку хай пугач несе. Приповість ХХУІІІ

Гей, не слухай лесну мову хвалія отого, Що од тебе хоч дрібненьку може користь мати. Бо коли хоч раз не вчиниш по його бажанню, То разів у двісті збільшить він твої всі вади. Приповість ХХХІІ

Нема нещасливішого од лютих душманів: Поб'є лиха годинонька - немає їм друзів. ПриПОВість

XXXIV

Чував я про східні сторони, буцім там виробляють китайські вази, кожну за сорок років. У нас, у Багдаді, їх виготовляють у день сотку, але ж ти знаєш і їх ціну. Пташеня з яйця лиш вийшло, то й по корм уже пішло,

А людське дитя не тямить одрізнять добро і зло. Птах як стій зробився чимсь, повік зостанеться нічим.

Через працю й хист людина стане вище над усім. Шкло трапляється усюди, тож і крам воно плохий, А рубін добути sажко, через т'"' він дорогий.

36!

Приповість

Коли людина благородна терпнть од негіді образу, То хай од того не сумує, немов безчестя тут погане. Якщо паскудна каменюка розіб'є золотую чашу,

Не подорожчає той камінь, дешевшим золото не стане.

Хіба кому дивно, що співів соловеикових не чутно, коли він сндить в одній клітці з крякаючим вороном)

Приповість

Не

дивуйся,

якщо

мова

LVI

розумної

люднни

геть

не

чутна в зборищі грубих, неосвічених людей: не можна розчути голос ніжної лютні серед тарахкотіння туре цьких барабанів. Так само пахощів од амбри зовсім не чути попри смердючім часникові. Крикливий невіглас горлає-верлає, щоб своєю без соромністю затуркати вчену людину. Та хіба ж ти не знаєш, що хиджазька епіванка заглушується гуркотом

воєнних барабанів? Приповість

LXI

Вченому не личить лагідно оминати нерозумність простого люду, бо ее обопільна шкода: зменшується по шана до вченості й збільшується неуцтво простого на роду.

Приповість LХV

Що судилось, те не змінять всі людські стогнання І нещасного сердеки, й вдячного щасниці. Задля янгола, котрий орудує вітрами, Байдуже, якщо загасне каганець вдовиці.

Приповість LХХV

Найкраще сотворіння, як здається, є людина, а най гіршеє - пес. Тільки ж вдячний пес ліпшнй за невдячну людину.

362

Дай шматочок хліба псові, ввік не поза буде. Хоч після разів із сто улупиш палюгою. А падлюку-чоловіка цілий вік лащіте. 3а дРібницю "ін ладен піти на вас війною. Приповість ХС

Щасливі людці нехай беруть приклад з попередни . ків, ніж маЮТЬ самі стати нещасливим прикладом задля нащадків. До насипаного зерна птиця не підійде, ЯК побачить, що в сильці вже є одна пташина; Хай тобі чужа пригода стане за науку, Щоб не мала вчитись з тебе другая людина.

ХСІІІ. Мудре СЛОВО

Сум, який припадає перед веселістю, є краще діло, ніж веселощі, що за ними йде сум.

ОПОВІДАННЯ

БАТЬКlВСЬI(Е ПРАВО СИН я твій, а розум у мене свій. (ПРUКiJЖJl)

Ой!! Рятуйте, хто в бога вірує!

сили дівчинка Настя

крикнула з усіє.!

до двереи у сіни. Діло діялося в кухні У панів Ручицьких. Горпина, що служила за куховарку в цих панів, по гналася за дочкою й потягла до себе. Настя вхопилася обома руками за верхній одвірок невисоких сінешніх дверей та так і повисла вгорі; її мати втримала її зв ноги і взяла лупцювати нещадно. На одчаї!ний дівоччин крик вибігла в кухню уся ро дина Ручицьких: батько з матір'ю, два сини-школярі і три маленькі дочки. - Що ти робиш, Горпино!? - гукну;в хтось із панів. Та впустила доччині ноги і зогляділася позад себе. Настуня тим часом шугнула у двер! і цибнула на под-

подрала

вір'я.

і прожогом

Що це таке?!

Що ти коіш

шись, почали розпитувати в тільки долоньми затрусила:

із

Горпини

нею?!

- жахнув

РучицьКі.

Вона

- На лишенько моє породилося на світ це клятоване дів чинись ко! - занила вона, потім озирнулася і як стій набралася новоі лютості.- Подалася! Вже не спобіг ти! - воркнула вона.- Ну, не тепер, то в четвер, а до б'ю! .. Це не дитиНа, а якесь звірча! Пошанування для рідної матері в неї ані на шаг! Аби заїдатися зо мною! Горпина пхикнула й утерла сльози. - За що мене господь овятий нею покарав! .. Оце приходить до мене сюди в кухню Салієнкова. Я ЇЙ вин

на три карбованці і вже давно була обіцялася О.l\дать, але зажде ще! Ба то вона й говорить: «Ну, а що ж із моїми грішми буде?» - «Ой, серце,- кажу,- присяй З67

богу, я до вас сама ладналася занести цими диями, але ж як стій занедужала, ото лежала-слабувала - і по всіх грошах! Заприсягну, якщо ви віри не ймете! Спитай теся навіть Настуні, шо цьому щирая правда. Не соба ча ж губа, щоб брехати». Так кажучи, обертаюся до неї, щоб посвідчила; а воно напудрилося, як сич иа сову, та й плеще: «Ні, мамо, я не бачила, щоб ви лежали в хо робі». Господи святийl І бувають такі діти!? Пішла Салієнкова - я давай паскудити Настуню: «Значиться,

ти мені добра не прияеш?» Лаю, а воно знов: «ЯК я свідчитиму, коли це підмана?.» Горпина зробила чималеньку, дуже ефектну паузу, а потім заходилася розказувати далі: - Я - лупити ЇЇ, а воио товче свое: «Це брехня, а Салієнчисі аж гвалт потріБНі гроші». Я шустрю її без пощади - вона зціпила зуби, мовчить, наче не ЇЇ, а якесь беревело б'ють! Далі оце як заскавчиты Скавло собар не! .. - скрегочу чи зубами, додала Горпина, стиснула ку лаки та й знов зогляділася, чи не видко де' дочки. Ручицькі геть усі МОВЧКИ слухали оповідання. - І хіба це першин ка! .. Та й сказати б, що в страху вона ще не була? - так ніl Мені аж остигло лаятися та битися, а вона - ніякого бою не має: усе шкваринчить, язиката! Зінське щеня! От учора взяла за щось супе речитися ЗО мною: я СЛОБО, вона дві - зовсім мене за белькотала. «Яке ти маєш право, з'їдителько, усе казать і робить в сукор? Щоб ти JJРИЙМОМ пропала! - кажу. Чи ие тямиш, що я твоя мати?» - «То що З того? Коли ж иа цей раз моя правда!» - «Але я мати! Ти це смієш проти матері кирпу гнути, хирюща дівчиноІ» «Чому?» - пита вона!! Я аж остовпіла: «От коли я од сахнуся од тебе, побачимо, що діятимеш І» - «Піду в наЙми».- «Який шалений тебе візьме? - кажу з пере сердям.- Тобі ж тільки десять год!» Вона перво нічи чирк, а потім: «Чому Ж, коли ви мати, то я повинна геть в усьому вас слухать?» Я знов виз.вірилася на ню: «ЯК то чому? Та я ж тебе зродила на світ! Я тебе го дую!» - «Дуже я вас прохала. щоб ви мене на світ по роджали! Може, воно було б і гарніш, якби що я зовсім не родилася! А самі породили, то повинні й годувати». Господи, господи! І! Горпина знов обіллялася гіркими слізьми та й звела очі до неба.

368

Що ж?

понуро ніби сам

до

себе

проворкотів

старший син Кость.- Мабуть, чи не Настунина правда. Пан Ручицький зиркнув на сина лютим поглядом. Мати з сестрами й другим братом БОЯЗ1(О подивилися на обох.

так

от

що скажу

тобі,

Горпина!

сердито

проказав пан.- З якої речі щодня находить у кухню до тебе цілий собор знайомих' Що це за знак? Пам'ятай, що мені воно зовсім не до діла! Трошки зігнавши овій гнів на наймичці, він пішов із кухні до свого кабінету і, як виходив, знов злісно погля нув на Костя. Почала виходити й пані з трьома малими дочками. Всі три сеструні прихильно чіплялися матері на щию і жваво джеркотіли. Навряд чи вони самі добре розу·

міли, що вони плещуть, тільки ж їм було весело і хотілося балакати так, начебто вони були вже дорослі дівчата. - А знаєте, мамуню, мабуть, чи не правду Настя каже! Отож і вн повинні придбати для нас га рненьке придане, бо он Соню вже далі-далі й вида.вати час! А правда, дасте їй придане велике-велике? - вОни (усі ще підлітки) торзали руку та плечі пані Ручицької й ла щилися до неї. Мати, шуткуючи, одпихала їх, буцім сер дита. Батько, йдучи, почув позаду себе цеє щебетання, і на лоб йому понабігали зморшки.

11 Позаду всіх пішли брати-гімназисти, Кость і Гнат. Гнатові було дванадцять літ, і він допіру один рік ви був у гімназії. Кость був у сьомім класі гімназіальнім. Тепер їм були вакації, вони поприїздили додому. _ В губернському городі за часів учення братам рідко коли доводилося зустрічатися, бо вони жили нарізно: один у казенному пансіоні на повній стипендії, а дру_ гий - у знайомих. І це тільки тепер улітку вони зустрі лися вдома, виживши скількись місяців у розлуці.

- Костю, чого це ти перед татом говориш отакеч - спитав несміливо Гнат.- Хіба ти не бачиш як тато вразився? ' - Хай собі вражається на здоров'ячко! - насмішку ки?

вато одрік брат.- А то хіба що ж? Хіба моя неправда? Звідки це виходить, що ми повинні ,"юбити та поважати 24 411

369

батьків з тоі однісінької причини, що вони нам батьки? 3ВІДки це виходить, що ми маємо бути іхніми рабами? За що!? Чи не за те, що вони нас годують?! Але ж же нився - знав, нащо женився ... знав, що будуть діти, що іх

треба

буде

годувати

та

люди

виводити:

отож

сам

себе тепер і винувать, а не домагайсь од дітей чогось такого, на що не маєш етичного права! Кость через тую стипендію, що мав у гімназії, де його годували й зодягали, Став більше· менше незалеж ним од батька. тим більше, що й жив удома коло тата не раз у раз, а тільки вакаціями. Чуючи себе непідлег· лим, він залюбки (а саме - за останніх двох літ) чіп· лявся за всяку приключку, щоб, де можна було, сказати батькові якусь ущипливу пра,вдоньку. До того ж він саме був у таких літах, коли людина допіру починає читати серйозні ІШИЖКИ та виробляти собі світогляд; ну, а вже ж воно частенько буває так, що своїх власних га док і засад хлопець-підліток не встиг іще виробити, а з позиченими, 3 вичитаними. заноситься крий боже як ВИСОКО, і кожнісінького старшого - чи батька, чи педа гога - вважає за людину, неодмінно дурнішу, нерозум· нішу од себе. Отак було й з Костем: він, відколи став читати, став звисока дивитися на тих «дурних людей», що звуться батьками, педагогами, старшими. На біду, ці «дурні людИ» мали силу, і сам Кость був під їхньою таки орудою; хлопцева ж дума, збуджена книжками, не могла собі навіть уявити, щоб могло бути гірше гнаби тельство на світі, ніж педагогічна та батьківська власть. Знов на біду, поміж тими книжками, що іх читав хло пець, були й такі, де писалося про путящу, справжню педагогіку. Такі книжки виразно доводили Костеві, що старші повинні обмежити своі права над дітьми. Нема чого казати, що й власне хлопцеве чуття дуже охоче прихилялося до таких емансипантних теорій. Ну, а що ж бачив Кость навкруг себе? - бачив повне заперечен ня тих любих теорій, бачив, що в школі па нує деспотичний авторитет і педагоги спокійнісінько пере ступають усяку справедливість .. І зачав він бистрим оком постерігати кожну помнлку в «поганців-старших», пильно він додивлявсь до всього, де можна було доба чити педагогічну самоволю: і от щирісінька погорда сама собою вдиралася в ЙОГО душу та й викликала в .ніЙ щонайлютішу, болісну ненависть. А звідти сталося так,

370

що, не раз говорячи дуже-таки правдиві речі, Кость рів ночасно набрався й такої звички, щоб навіть переінак шити та вис~авити в поганішому світлі і собі й товари~ шам

у СЯ кий

учинок,

у с яке

слово,

у с я к У

пораду,

яка йшла ОД ненавидних «старших»; КОЛИ можна бува· ло, то він У розмову з ними підбавляв чималу дозу не ввічливості, грубості та сміливого тону, хоч рискував, що

втеряе свою стипендію. А вже ж особливо в відносинах до свого батька, що од його деспотизму одзволяла хлоп ця гімназіальна стипендія. хлопець силувався ВИЯВИТИ

свою самостійність геть усіма способами і навіть, здає ться, стави.в собі за моральну повинність - не любити батька. Може бути, ЩО він, таким чином, несвідомо ПО" МСТИІВСЯ за той давніший час, коли, через авторитетний татків тон, він уважав був його трохи не за бога ... Гнат, задумуючись, слухав братову мову.

Але ж це наш

батько,- проказав

він.- Ми

по

винні в усьому коритися йому ... - З якої-такої рації?! - закипів брат.

- Так бог звелів,- тихесенько вимовив Гнат, ніби чогось соромлячись або боячись їдкого поглуму Косте вого.

Кость подивився на братика і злісно, якось погано, на'віть начебто на театральній сцені, зареготавсь. - Бог! - глузуючи ВИМОВИВ він.- Знайшов свідо цтвоl .. Та коли хочеш-таки покликатися на бога, то я тобі нагадаю слова його: 'ОТЦЬІ, не раздражайте чад ОБоих ... » Чи, може, о Ц і слова для тебе ваги не мають, а вагу мають тільки тіі, які наказують, щоб діти поко рялися?! А?І .. - Кость стиснув кулак і гірко каза,в далі, дивлячись у далечінь, а не на брата.- Бо от нашому батюшці евангельські слова про те, щоб батьки себе при баркували, таки не сподобалися, і він звелів нам у класі ВИ,ВЧИТИ 3 катехізису тільки тіі тексти, де сказано, щоб діти безоглядно покорялися батькам, старшим, усяким «наставникам» та государю. Звісно, я з тих текстів жод· нісінького не схотів вивчитн. На екзамені ж трапилося так, що я саме витяг білет: «Пятая заповедь». Ну, от я усенькому екзаменаторському сонму понаводив тексти

Христові за обмеження власті батьківської, а щоб діти слухалися

так і не сказав нічогісінько ...

Тут Кость засміявсь, але якимсь особливим, чудним сміхом. Він і балакав наче сам до себе і для себе, а на 24"

371

брата навіть не ди,вивсь. Потім, немов схаменувшись, він позирнув на Гнатка. - А тобі я от що зговорю іще,- додав він.- Ти, мабуть, часом погадаєш собі: «Бувають же й поміж ста ршими добрі люди - завіщо ж таких кривдити?» Мар ниця! Ти оп"сайся тільки, щоб не покривдити того, хто сла6іший од тебе, хто в суспільному житті стоїть на ниж чому щаблі, словом, усякого меншого тощо; а з-поміж «старших» когось образити - не лякайсь! Обідити сла бішого - то падлюцтво, обідити ж сильнішого, хоча й би іноді й безвинно - то в усякому разі буде знак самостій ності, то буде ступінь наперед до визволення себе й дру гих молодших! Він швидко пішов од брата до другого покою, а Гнат ко зоставсь на самоті, дуже замислений. Нова почута гадка глнбоко заторкнула його душу й не виходила звідтіля. ІІІ

Ручицький-батько походжав після обіду по своєму кабінеті та й усе роздумував за свої відносини до дітей.

«Ну, та й Кость оцей! Чиста болячка на оці! -

думав

він гнієно.- Геть розледащів! Куди тільки він не встро, мляє свого носа! Став нахабний такий; ніколи не змов чить! Аби йому як шпорнути батька ... Та, певне, і дру гих дітей намовляє ... навіває їм бозна-що; тільки, ма буть, і тямить, що в сім'ї нелад робити! Ій-богу, робить так, наче він і не син мені, а я не батько йомуІ .. » Він посупив брови й міркував далі: «51к іншому, то діти бувають на втіху, а мені ... ой ніl Ніяк у світі вони мені не на втіху! І маю я діти, і ніби не маю. А диви: до матері - так і горнуться, до мене ж чогось такі холодні, обонятні! .. Ну, правда, що вони не всі такі, як той Кость, що вже зовсім наче не моя ПО~ рідня; тільки ж, знов, не бачу я щирої дитинячої любові ані в Соні, ані в Гані, ані в Віри, не кажу вже про Гнатка - всі якось сахаються ОД мене!» Ручиць кий почав ще швидше марширувати по світ· лиці та докопувався причини, через що у дітей та ка холодність. «Через ЩО воно так?! - питав себе він.- Шукай, шукай. а причини не знайдеш. Невже ж через те, що як еони були меншими, то я їх карав різками?! Кость ... З72

І воно вже пнеться до лібералізму! .. Позавчора

казав

матері, що коли дітей б'ють, то вони того ніколи не про

стять батькам. Бреше він, ліберальний блазень! Не в різ ках тут сила! Бо он і в Михайленків колись свистали різки, та ЗМОГЛИ їхні діти геть усе позабувати, ЗМОГЛИ позабувати навіть різки! .. Ох, коли б мене так любили

мої діти, як У Михайленків, то я б нічого більшого й не хотів! Мої ж мене цураються. А за що? Чи ж я не смію домагатися любові та щирості од дітей?! Чи ж s\ не маю пра в а на теє ... я. Я?!.,» - Маю! - прошепотів він, спинившися серед свого покою та нетерпляче тупнувши ногою об підлогу ... Маю! Маю повне право!! - уперто сказав він собі за друге.- Бо, справді, я ж їх так кохав_ .. Останні слова Ручицький був сказав собі хоч і на дум ці, та трошки несміливо; але заразісінько, нахмуривши брови, рішуче промовив півголосом: - Еге ж, любив! Любив та кохав!.. А то, може, ні? - додав він собі, стаючи в завзяту позу. йому захотілося глибоко-г.1ибоко зазирнути в тай ники своєї душі, щоб вивірити себе. Але він иіяк не змі!' розібрати власних своїх почувань. «Та любив, любив! - нетерпляче подумав він на решті, хитнувши головою.- Бо хіба ж не я працював на

сім'ю, мов той віл? Або не я годував їх? Або не я платив у гімназію навіть за того собарника Костя, одбираючи хліб од рота собі й іншим дітям? Я ж не багатир який! ..

А за Гнатка го й зараз платю. Ну? Якої ж треба кращої любові? Бо не поробив я, може, всього, що повинен для дітей роби'си батько? .. Все поробив, усе поробив! - за дирливо одповідав собі Ручицький, немовби хтось проти нього сперечавеь.- А коли так, ТО я маю повне право домагатися, щоб і од них, знов, була до мене прихиль ність і щи Р ість».

І він уп'ять швидкою ходою за марширував по кабі нетові.

Не сьогодні та й не вчора спостеріг батько, що діт

ваки так і впадають коло матері (вона завжди була за для них рівнею), а його цураються. Ручицький помічав цю обставину вже здавна. Тільки ж, хоч йому на душі було й прикро, він до останніх часів мовчки примирявся З ци,м фактом, задовольняючися тим, що принаймні проти його волі діти досі не йшли. Аж ОСЬ торішнього ї, ще

373

більше, сьогорічного літа Кость перший показав стежку до неслухняності та ще й натякнув батькові, що той, МОВЛЯВ, був ціле життя деспотом для сім'ї і, виходить, навіть права не має на дитячу любов. Ручицькому важ ко було згоджуватися з сином. Він зовсім щиро забу вав про те, що, працюючи для дітей і навіть по-своєму люблячи їх, він завсіди-таки мав дітей за тягар для своєї шиї, і він забував про те, що не раз (коли не про сто, ТО околична) те саме своє почуття він давав пізна ти й дітям: «ее ж для В а с я працюю! .. » Забував він і про найважніший гріх - про те, що хоч дитинячої лю бові він і бажав, та завсіди силувавсь бути їхнім без межним володарем; все цеє він справді забував, бо доб ре знав і пам'ятав тільки те, як багато йому доводилося працювати й не спочивати, щоб сім'ю вдержувати ... «А породили, то й годувати повинні»,- згадалася йому мова Настунина.- «Не повинен! Не повинен! люто подумав він.- Не повинен!! Якщо я дітьми опі куюся, то це тільки моя л а с к аl І вони повинні ціну вати цю ласку, та любити мене, та слухатися! Мені гроші з неба в кишеню не падають І Я їх кривавим по том заробляю! .. » ІУ

Рипнули двері, й до кабінету увійшов Гнат з малень ким зошитом у руках.

- Тату, там у нас немає вже чорнила, я тут писа ТИМу,- попросивсь він. Батько кивнув головою й усе ходив по світлиці. Гнат розіклався й узяв писати; йому і в замітку не було, що він притяг до себе пильну увагу таткову. Татко поглядав на хлопчака, як він водить пером по папері. Пан Ручицький відав, щ6 таке його син пише, бо чув іще вчора, як Гнат на запитання Костеве одказав: «Мій щоденник». Батько знав це, то й не міг байдужно ДИВИТИСЯ на те синове писання: lЙому так і кортіло піді~ йти, взяти того щоденни,ка й довідатися, що там є. Нер вово крутив він свої пальці, разі.в зо два був намірився вчинити те, що гадав, але щось у душі його перепиняло.

Пан Ручицький плюхнув у крісло, тільки ж сидні йому не було: самісіньке рипання, що чулося з-під пера, то й воно дратувало йому душу.

874

«шо ж, може, й тут я не маю права?!- носилQCЯ в його голові.- Та ж я повинен знати, що в мене 38 СИН, повинен для того, щоб одвернути його од будь,чого по· ганого, коли таке йому на думці,- а рівночасно на· гадалися йому слова, що сказав був Кость: «гадка в ЛЮДИНИ то її свята власність - ніякі старші, ніяке на· чальство не мають над гадкою права».- Ото! Чи не вважатиму. ЩО там плеще якийсь блазень-дітвак?»- при спокоював себ" батько ... тільки ж даремно ... От він під· вівсь і надійшов ДО сина та трохи несміливо. - Дай мені оте, що ти там пишеш! - приказуючим нервовим тоном ВИМОВИВ він, ДИВЛЯЧИСЬ набік. Гнат звів очі на батька й позирнув нетямущим по· глядом, ніби не розбирав, чого батько хоче. Ручицькому було чогось ніяково, він відчував, що ЧИНИТЬ ЩОСЬ по· гане, і марно силувався піддати собі духу. Здається, як бищо тоді Гнат захотів був показати себе таким, як старший брат, та вступився за своє право, та твердо ска зав, що не дасть свого писання, то тато не дуже був би й наполягав на нього. - Давай сюди свій щоденник,- якось тихіше ска зав батько, зовсім чуючи себе кепсько й не знаючи куди дівати свої очі, куди їх устромити. Під ту хвилину ві,н і сам би був радо зустрів тверду опозицію од сина. Гнат, сам себе не тямлячи, скрутив зошит і міцно притиснув до грудей. - Тату?! Татусю?! - ледве чутно шепотів він і ски нув на батька погляд, де світилося благання. Оце надало Ручицькому сили, бо син виглядав немов винний. - Чи тобі заложил.о?! Давай сюди! - вже грізн.о г}"кнув він. - Татуню! Милий татусю! - заридав Гнат і ще дуж че притиснув рученятами щоденник до себ".- Не одби райте його!! Я буду вас завсіди, завсіди геть в усьому слухатися, тільки не відбирайте! ..

Хлопець жалібно·жалібно застогнав. Пан Ручиць кий смикнув щоденника з синових рук, СИН ніяк не пускав, бурхавсь, боронився своїми слабе сенькими пальцями і знов упрохував:

Любий, дорогий тату! Ій-богу, я зараз подеру ...

спалю той щоденник... і більше ніколи, ніколи вже не писатиму ... навіки присягаюся вам... тільки оддаЙтеl ••

375

На очах ваших подеру ... Ой!1

- болісно скрикнув він

таким голосом, шо здавалося, немов йому щось усере дині ввірвалося.

Щоденник був уже в руках батькових. Батько ви гідно сів У фотелі й розгорнув тую книжечку. Гнат на мить був як одурілий, далі знов гірко заридав та й по рвавсь бігти. - Куди?! Стій тут, рево, та не скимли! - гукнув

батько. - Я не МО ... жу, .тату, бути тугечки, як ... ви .. читати

метеl Я не можу, бо мені ... - з плачем говорив Гнат. «Бо мені соромно буде!» - хотів ти сказати, сіромо? Ні, чОго т о б і тут соромитися? Краще хай стндається себе хтось інший. Батько не міг зрозуміти, чого б то синові не можна було СТОЯТИ тут саме отоді, ЯК читатимуться його запис~

ки. Через те Гнат мусив залишитися в кабінеті; він спер СЯ спиною об стіну і плакав, та вже не голосно, а ти ХИМИ слізьми; а ВОНИ буйними краплями котилися по щоках та спадали на діл; тільки груди час од часу дви жіли.

Ручицький перегортував о.тіна за одною неакуратно й прихапцем написані картки зошита; поки що він не знаходив нічого цікавого; аж ось надибав таке: «Я сьогодні переліз через тин у сад до Хоменка й накрав повну пазуху груш та назбирав падалиць-я5лук. Вони дорідні й солодкі, але з нашої груші, мабуть, кращі, тільки що татко заборонив їх рвать. 3'ївши їх, я довго чогось нудивсь і боявся, що вкусив гріха. А може, воно й не гріх, що я поліз за грушами в чужий город, бо в того Хоменка груш незчи<:ленна сила». Ручиць кий єхидкувато подививсь на сина. Той собі плакав і поглядав, як батько перевертає сторінку за сто рінкою. Він знав, що далі-далі має надійти така сторін ка, що він її єдину не хотів би нікому на світі показати. На ній було нашкрябано от що: «3 того часу, як я вдома, я не дуже згадую за Маню, а подумаєш, який я був закоханий, як я був у Києві! О, я й тепер вірно її люблю, але чогось не так сильно, як тоді ... » Гнат з одчаєм побачив, що іще два листочки - і бать ко дійде до цього місця. Він кинувсь цілувати татка,

376

Обкладинка першого видання .повісток і ескізІв».

1896

впав навкол!нки і знов зачав благати його, щоб він не читав далі. Та баТhКО сердито його одіпхнув. Хлопець знов порвався бігти, і знов грізний наказ батьків спинив його: - Що ти крутишся, як чортяка перед заутренеюІ почув син і мусив зостановитися.

Ось, ось, зараз тая картка! Сльози знов линули до щем. «Кинутися до батька, вихопити щоденника й пода

тися з хати? - ворушиться гадка.- де тамІ Батько на здожене і тільки наб'є. Ага, он на столі ніж. Вхопити його мерщій та й зарізати батька, щоб не читав?. Справді, що перебиває?.» Гнат поглянув на тата і почув, що він не зможе його зарізати: таки щось перебиває ...

... ой,

тато вже чита запис то г О

дняl!

Хлопець за

плющив очі й защулив вуха, аби нічого не ба чити й не

чути! .. «Госпо.ди-божеl - моливсь він гаряче тим часем. Зроби чудо! Знищи той зошит, щоб тато його не читав! Ти казав, що коли з вірою звеліти горі, щоб рухнулася, то вона рухнеться. Боже, сам же ти бачищ яка щира моя молитва!» - Ніколи Гнат так щиро не МОЛИВСЬ, як оце ... - Ха-ха-ха! - зневажливо зареготавсь батько, про читавши фатальну сторінку, поклав щоденника на столі, сперся спиною об крісло і реготав, глядячи на сина. Гнат очамрів; йому здалося, що земля двигтить попід ногами і сам він підхитується. Хлопчак увесь поломенів і радніший був би, щоб земля його й зовсім погли нула.

Хто тая Маня?

«Віи

іще

питає!»

спитав батько. з

болем

на

серці

подумав

син

і слабо вимовив: - То ... там ... у Києві ... - Тут він запикнувся, голос но зарида;в і зараз-таки вщух.

А батько знов засміявсь. Він і не розумів, окільки гіркоти було для сина в тім ЙОГО сміху. Иому по просту здавалося комічним, що дванадцятилітнє хлопченя за чинає вже гадати про любощі. Батько чита.в далі, а синові голова ходором ходила.

Він подумав навіть: «Може, цього й нема нічого? Може, це сонІ - і пильно зоглядівся навкруги.- Ні, ні, не сон! В повітрі немов іще й досі лунає батьків регіт. А онде й досі він читає той зошит».

378

«Вмерти, вмерти б тепер! Не жити!» - роїться гадка в Гната, і він на мить справді забуває, де він. Гнатові здається,

ніби він лежить в постелі і вмирає, а татусь

зна, через кого син мусить конатИ. Осьдечки він вимо лює в сина прощення, плаче з тієї кривди, яку заподіяв. Уже Гнатові й шкода покидати світ; він немічним ГОЛО~ сом прощає "ІШНОГО батька й далі-далі вмре ..

Сувора дійсність перебила фантазію. Пан Ручицький уп'ять вичитав щось собі не до смаку і злосливо кахик

нув. Справді, ось що написа'В був Гнат: «Усенький день тато сьогодні сваривсь із мамою. Не знаю я, чи то мамина раз у раз буває правда, чи то я,

може, маму більше кохаю, ніж тата, але в усіх таких суперечках я раз у раз більше прихиляюся до мамуні». А наостанці, під сьогоднішньою дниною, було записано

усю пригоду Настунину з Горпиною і додано: «Кость сказав, що Настуня говорить справедливо, а я дечого тут ніяк не зрозумію та й опасаюся, як би не надумати чогось грішного та поганого. Костеві я не захотів ска зати, що згоджуюся з ним, але на самоті з собою, У гад ках своїх, я надумав, що коли МИ, діти, маємо за ЄBaHгe~ лієм бути слухняними, то так само за ТИМ самим єван, гелієм ми сміємо домагатися й од батьків повної спра

ведливості супроти нас. А от неда,вно ж трапилося так, що я бачив, що моя була правда, а татко був неправий;

проте ж він покрикнув мені, щоб я замовк і не смів/зма гатися 3 НИМ. Ой, нащо такі злі думки залазять мені в голову?! А тим часом їх ніяким способом не виже ... » Тут кінчалася рукопись. «3нов Кость І - подумав пан Ручицький.- Це він такі думки навіваl Ій-богу, далі невидержка! Це чиста пошесть! Аби ще всі діти не заметилися од ньогоl Усіх згидить!» 3а разом його сердило й обурювало, що таке маля, як Гнатко, насмілилося писати отакечки про ового бать ка. «Та, може, не тільки написав, але й мав балачку з кимсь чужим про це?» - подумалося йому, і він ще більше обурювавсь. Тільки ж Гнатові він не сказав, на що він сердиться найбільше, а згадав про груші:

- 3лодюжка! - вимовив він зневажно до Гната, підводячися з-за столу.- Ну, можеш йти, не держу тебе, таке золотоl І на ко го [Іе я так гірко працюю, з моці вибиваюся?1

Гнат хутчій ОДIНШОВ і зараз нагадав собі, шо в HbOГ'~ ще є один зошит давнішого щоденника. Навчений до свідом, він побіг, щоб переховати його, бо вже оп асу ва'Вся, що батько заходиться робити трус.

v Пан Ручицький зіставсь на самоті й почав зважу вати свій вчинок. ТО він гнівавсь на сина, то знов·таки совість ДОКО ряла та вказувала йому на всю погань, яку він сам тільки що вдіяв. дарма ставив він собі резон, що вся ця пригода повинна вийти на добро Гнатові, з якого інак ше міг би зробитися бозна-який злочинець, дарма! Він усе-таки почував, що вчинив мерзенио й гидко. З зошитом у руках пішов він до жінкн та й прочитав ЇЙ Гнатове писання, бажаючи хоч у цієї не дуже-то ЇІ едукованої женщнни знайти собі підпору. Але жінка, що не здобула високого виховання, не збагнула всіх високорозумних, психологічних основ педагогіі сВОГО чоловіка. Ба вона й раз у раз була прихильніша до ді тей, ніж до нього. - Ой, як треба було тобі знати, що він там маже в своїх писульках! Він ЯКОСЬ давав мені на схоронення цю книжечку; але ж мені й на крихту не заманулося зо глядіти ЇЇ,- докірливо одказала вона.- Коли б ТИ був побачив, що з ним коїлося та як він гірко плакав, ідучи проз мене через кімнату: страхіття й дивитися! Аж серце краялося

...

Пан Ручиць кий невдоволений здвигнув плечима. - Можеш вірити, що я краще за тебе знаю, чи тра, чи не тра вважати на його сльози та примхи. А то зу здріла б на старості літ сина-злодіяку.

Він усе напирав на крадіж. Він не казав, що його найбільше розсердило те, як сміє син критикувати бать

кову особу. - Ет! Велика вага в тому, що дитина зірвала жменю груш у Хомен ка! - Жменю груш! Говориш, що й купи не держиться! Інші хлюсти з голки чи шпильки починали: спершу rOJlка чи груша, да.:lі копійка, далі п'нтак, карбованець, а там і тисяча, та й пішло, пішло! Як спонадиться та впу· ститься, то вже не одзвичаїш! Д,>.. lі зробить ЯКИЙСh

лож

- на векселі підмітку, чи ЩО, ну й гайда до Сибіру!

Розумієш, чим пахне! - Ач, який укладливий!

- насмішкувато сказала жінка. Муж розсердивсь і вже був намірявся щось іще казати, коли до покою ввійшав Кость. - Ви, тату, нащо одібрали щоденник у Гнатуся? похмуро, але твердо спитав він.

Хоч і Який нахабний був цього лІта Кость, тільки ж такий допит і тон був батькові ще новина й не по знаку. - Вибачайте, синку, в вас дозволу не спитавсь! одказав батько з іронІчним поклоном.

Не в мене' було питатися дозволу, а в брата І -

скрикнув молодик знервованим то.ном.- Самі ж знаєте, ЩО на чужий щоденник, записки, ЛИСТ -

ніхто в світі не має права, жодний батько! .. А надто гадки, що пишуть· ся в щоденникові для самого себе ... ніколи й ніхто не сміє їх читати! .. Ба за них ні перед ким і не одповідає af/3TOp їх! Одповідати за гадки! .. Це чудово! .. Здавалося, що Кость далі·далі сам заридає з крив ди, заподіяної братові. - Не маю охоти розглагольствувати з тобою! Не пхай свого носа туди, де не твоє діло! Т в о гощоден· ника, того, мабуть, скзрбу неоціненного, певне що не візьму. Не дуже він мені на очі! - засапуючись ізгук н)'В Ручиць КИЙ, ледве-ледве втримуючи свій гнів, що мав грізно вибухнути. - Хоч би й як на очі, так не візьмете, бо я, зачи паючи од сьогодні, свій щоденник і листи буду перехо вувать у скриньці, під замком! - ідовито проказав Кость, круто повернувсь і попростував до дверей. - Невдячна звірюка! - кинув йому батько наздо гін.- Забув, скільки я на тебе працював? Забув ті гро ші, які я повитрачував на твоє виховання, одбираючи

од рота й собі і другим дітям? Невдячна гадюка! .. Син зупинився на порозі. вимовив він, зневажливо блимнувши очи я досі казати, але тепер знайте, що в мене давно-да,вно вже є думка: за декілька літ я вже сам зароблятиму на свій хліб, і от тоді, даю вам слово честі, верну вам усенькі ваші трати до останнього шеляга, а коли бажаєте - то навіть з процентами ... Бо мене аж огнем печуть тії гроші, що ви на мене були витратили. І вдень і вночі я не кидаю згадувати про них ... тільки

- Тату! ма ,- Не хотів

381

про те А думаю, чи швидко вже зможу вам усе ваше повернути, щоб більше ви мені вже не докорялиІ .. І, не дожидаючись одмови на свої грубі й безмірно нахабні слова, він вийшов. Звісно, коли б він зваживсь отакечки розмовляти з батьком під який-небудь інакший час, а не сьогодні,

то справа не скінчилася б була добром задля нього. Але сьогоднішні події були такі особливі, що діло перебу лося без новітньої драми. Правда, батько аж обмінився на лиці спересердя, тільки ж мовчки переміг себе. Гнів його окошивсь на жінці; він зачав зараз їй дорікати, ЩО це вона своєю потачкою довела дітей до розпусту. Потім, щоб утихомирити себе, він вийшов на кухню і загадав Горпині покликати Гната, чи з саду, чи з подвір'я. УІ

Гнат з'явивсь, увесь принижений, не сміючи очей звести. Він зупинивсь перед татуньом. - Слухай, тиl - суворо промовив до нього пан ручицький.- Оцей твій щоденник я переховаю й оддам тобі, аж коли ти виростеш. Тоді ти побачиш тую кручу, що ти над нею стояв, а я тебе з неі вирятував. Поба чиш, що був кандидатом на шибеницю. А тим часом я сього дні тебе нічим не покараю, прощаю,- великодушно до дав він і сам аж повеселішав із своєї добрості.- Ну, йди собі. «За що ж іще карати?» - подумав був Гнат, тільки ж не насміливсь нічого ОДМОВИТИ батькові та й вийшов на подвір'я. Там, поза криничною цебриною, забиsшись між ко лодязними брусами та барканом, затулена купою трі сок і оцупків, сиділа Настуня, уся знітившись; вона на пудрилася, мов їжак, і боязко-вовкувато дивилася на перед себе. Панич поглянув на неї та й зараз пригадав собі ранішні її слова ... Ще тяжче стало йому. Він пішos у далекий куток подвір'я, заліз кудись попід шуру, де /lого ніхто не міг побачити, і довгий час важко-важко плакав. Простершися на землі, закопав шися лицем у сіно, яке було намощено в кутку, він то на хвилину

BrasaB,

то знов ледве чутно ридав і стогнав.

Іноді, з нестерпучого болю, який гриз серце покривдже382

ній дитині, з грудей видирався страшенний ЗОЙК, Вже і"! сама гадка, що доведеться стрічатися з батьком та ди· ВИТИСЯ на нього, наводила на хлопчака одчай: пальці аж хрупотіли, як він їх ламав. «Господи, господи! - плакався Гнат.- Я ж тебе мо лив, я так гаряче благав, і ти мене не врятував од усієї ганьби! .. Ти дозволяєш батькам без пощади збиткува тися над дітьмиІ .. » - мало не іронічно подумав він. Перед хлопцем миттю повстала глумлива усмішка його брата й пригадалося, ЩО було написано на обличчі в брата, як він був вимовив: "Бог»! На часину Гнат на віть покинув був плакати й, здавалося, ніби чув зло сливий сміх Костів. Х то знає, може, саме теперечки впало в молоду ХЛОП~

цеву душу перше насіння безвірства?

Клятий татко, поганий татко! - знов уже з лю тістю й плачем шепотить Гнат; це йому живо ввижається обличчя батькове, як він видирав щоденника. Тая згад ка роз разила Гнатову рану, і тут, разом із потоками сліз із очей, в душі його заклекотало безсильне злування. у, як я тебе ненавидю! І повік, повік ненавидітиму! обрікавсь він.- Еге, таки повікl!

Ні, нащо повік? Змине рік ... навіть і те иі.,.- змине місяць, і хлоп'я забуде усю ненависть проти батька; але вже, запевне, ніколи й нічим не приверне до себе бать ко один раз загублену синову довіру ... І котрий з-поміж них буде нещасливіший?

31 мая 1890 р. Звенигородка' на Київщині

ПЕРШІ ДЕБЮТИ

ОДНОГО РАДИКАЛА

(ПрUС8ЯЧУЮ 'м'ОЄМУ юному приятелеві КостеВі Фрайтагові *і ЩО дав чимало матеріалу для цього оповідання)

«Кінець, кінець екзаменам!» - от яка радісна думка обгортає не мало кожного з тих учеників, що походжа· ють теперечки по рекреаційній залі однієї київської ін· тернатної школн, про яку йде слава, що це, мовляв, школа навіть аристократична. Сьогодні одпустять до· дому шостий клас, що дуже встиг намучитися за май од

тяжких екзаменів. Саме шестикласники блукають тепе· речки гуртками по залі та й радіють, бо знають, що зараз скінчиться «педагогічний совіт», зараз із-поза Дlверей т. ЗВ. «директорської» кімнати, де той «совіт» одб)'!вається, визирне голова ЇХНЬОГО «класного настав ника» Корніцького, зараз він закличе своїх «воспитан ників» у «директорську»; там сидять геть усі вчителі школи, і при їх очах директор поважно одчитає шести· класникам одмітки КОЖНОГО, скаже, ХТО «по определе нню педагогического совета» перейшов у СЬОМИЙ клас, а хто має ще поправку після літа, та кого, нарешті, зо· всім зоставлено на другий рік у тому самому класі ...

а тоді

мотна їхати додому! «ДодомуІ» Яке гарне, яке

любе словоl

В залі ВИД;НО теж чимало вихованців з п'ятого та сьомого клач (а нижчих класів уже давно нема). Прав· да, їхній учебний рік закінчивсь іще вчора, та не всі іще встигли пороз'їжджатися. Вони теж не без цікавості чекають, які будуть результати сьогоднішньої педагогіч ної наради, хоч і не про них та нарада. То там, то тут гуртується якийсь купочак учеників та й веде розмову про літо, про канікули, про «волю вільну».

384

- Кому що, а як мені - то, ох, як же я здорово сьогодні вп'юся! - голосно марить один хлопчина, CO~ лодко приплющуючи очі. Бо за якусь там одну годину він матиме повне право піти з пансіону в город, блукати по ВУ'ЛИЦЯХ, заходити ДО ресторанів,- одно СЛОВО, коїти ЩО схоче.

- А я одсвяткую сьогоднішню днину ще краще, ніж ТИ,- хвалиться другий. ЩО, очевидячки, має такий ca~ мий нахил до заборонених утіх.- Я поїду на Дніпро, покатаюся на «душогубці». От коли аж донехочу пока таюся і ... вина так само не забуду.

-. Ви щасливі, бо знаєте, що на екзаменах не про валилися,- каже з комічним сумом іще один па руб· чак,- ну, а мені, мабуть, зараз прочитають, шо нарада прирішила мене виключити! .. Ну, та й я вже щось при

думав! Якщо справді мене виключать, то я перш усього роз'юшу в кров пику !річкові та провалю йому го· лову,. а собі - кулю в лоб! .. Я вже й револьвера поку пив ... Не вірите? .. А чому б ні? (!річек - чех, навчитель грецької та латинської моои; всі вченики страшенно ЙОГО не полюбляють). - Колего!! Милий!! - чогось через лад патетично скрикує ще один з-поміж ГУРТУ.- Адже ж і мене, ма буть, сьогодні виключать! Дай же мені стиснути твою чесну руку, я вчиню те саме, що й ти ... достоту те самеl Тільки я не з револьвера смерть собі заподію ... Тут він на хвилину зупиняється і далі каже замо ГИЛЬНИМ ГОЛОСОМ:

Я побіжу в кухню та Й ... кинуся крізь вікно на

бруківку!!

Гомеричний сміх був нагородою жартунові: пекарня знаходиться в найнижчім поверсі, крізь її вікна видко тільки ноги перехожих.

А онде коло вікна стоїть у залі другий купочок. Тут позбиралася самісінька «аристократія» школи, діти ве ликих багатирів. Тутечки чутно балачку про розкішне літування в поміщицьких маєтках. Деякі голосно ви мовляють свої ріа desideria', та ті ріа desideria такі нецензурні, що навіть Корніцький дуже· дуже б здиву вався, дарма

що

вІН

знає

свою

І дОбрі побажання (лат.). Ред.

25 411

385

«паству.

гаразд.

- А знаєте що, добродії? - чується заява.- Літо літом, а варто було б і сьогодні дещо зробити. Удьмо до лупанара цілою компанією! .. НУ, щО ви на це? - Це до діла! - одповідає хтось ораторові.- Та мені прийшла в голову ще геніальніша гадка: берімо з собою Гроновича! Розітиулися од усіх співчутливі вигуки. Гронович це соромляжий, наймолодший хлопець із шостого кла· су, «первий ученик». Миттю витягли його на кін та й ого лосили йому рішенець товариства. Гронович одмовляв ся. Зачалися вмовляння, пересвідчування. - Та поїдь-бо, голубчику!- умильно просить один здоровай, обіймаючи хлопця.- Поїдь! зроби мені цю втіху. От цікаво буде побачити, як Гронович там справу ватиметься! - додає він ніби а parte '. я крізь щілину дивитимусь на нього! - хвалиться ініціатор «геніальної ідеі». Гронович силується втекти з цієї компанії. 110го не

пускають.

- От сви!'я! Товаришам приятності не хоче зроби ти! - докоря' йому патріарх шостого класу, бородатий велетень, з таким ви?азuм обличчя, що трохи скидаєть ся на Пріапа.- Годі-бо тобі за самісінькими книжками СИДІТИ: чи ти вже й re!Jep хочеш бути професором, чи що? .. А от краще поїдьмо з нами: там буду професором вже я ... Вивчу тебе по всім правилам мистецтва ... Я спо діваюся, ласкаві добродії.- вдається він уже до гурту, ЩО В цьому ділі я маю право на професорський диплом?! «Professor futuendi»! .. 2 Ні, не· так! professorartis amandi ...

Гучний регіт. Залуна.1И новітньому професорові на віть оплески Але Гроиuвич якось видерся та й утік, Всі нарешті, втомлені реготом, позамовкали.

Повз веселий гурток поволі пройшов теж шестиклас ник, Петрусь Химченко: сухорлявий хлопець, не .Дуже рославий, з насупуватим видом. Перво він мав задума ну, заклопотану постать і дививсь У землю, але, порівняв шись із «аристокраТаМИ», він підвів голову і побачив, хто тут згуртувавсь. Тоді, єхидку?ато глипнувши очима, він якнайголосніше одхаркавсь та й плюнув на підлогу. 1 Набік (франц.). Ред. 2 Професор спілкування (лат.). Ред . • Професор мистецтва любові (лат.). Ред.

З8б

Харкотиння впало БІля чобота грузинського князя Амі лахварі. Всім спротивилося. Вираз огиди пролинув ПО всіх обличчях. Химченко усміхнувся: він харкнув на вмисне, щоб роздратувати «аристократів». - Скотина! - пробубонів князь, уже як Химченко одійшов далеченько. Товариші мовчки хитнули головою на

знак згоди.

А Химченко звернув із зали в довженний коридор. Дорогою, встрівши знав двох «аристократів», він нібито ненароком штовхнув одного ліктем під бік.

Чого пхаєшся?

ухо заїду! - Попроfiуй!

- сердито спитав тоЙ.- Ій-бо, в

одмовив

Химченко

зовсім

СПОКlи

но.- Ти мені даси в ухо, а я тобі в твою дворянську щоку! Тобі ж дістати ляпаса по пиці зовсім не те, що

мені - міщанинові ... Мабуть, СКР1!вдженому б)<Ли руки Химченка по зна ку, чи ЩО,- він обмеживсь одним словом: «Мужичина!» - Я мужичина, а ти - лягава порода,' сеттер! їдко одказав той.- у.у-у! Дворянчику мій!., «Дворянчик» ЛИШ почервонів і вкупі з другим това ришем пішов собі далі. - 'Химченко, що ти виробляєш!- з лагідним доко· ром вимовив білявий хлопець Стульцев, наближаючись до Химченка.- Ти сьогодні вже через лад до всіх в'яз неш, геть до всіх налззиш, геть усіх чіпаєш - так, як ще ніколи. Я вірю, що тобі не солодко на душі, але ж чим усі винні? В тебе знервування, але ж чому воно має окошитися на твоїх товаришах?! Що ти, лермонтовським демоном або Печоріним хочеш бути?! Отямся, милий! з добрячим сміхом закінчив він.- Ти не дурень: побач, що ти себе не героєм являєш, а тільки на сміх підиіма єш! .. Кажу тобі це, бо люблю тебе. Стульцев був колись закадичним приятелем Химчен, ка, тільки ж останнього місяця ТОЙ не хотів уже з ним товаришувати, ба навіть лаяв його раз у раз. Добродуш ний Стульцев, що був іще зовсім дитина, все прощав своєму колишньому приятелеві. - Одчепись од мене! - розсердивсь Химченко.

Я вже тобі казав, що ти золота середннка - і ніщо іншеl Апгеа mediocritas', що хилиться й сюди, й туди. Не виt Золота сереДИНІ (.сат.). Ред.

387

магаю я зовсім ані твоєї нікотороі прихильності, ані будь-чиєї ... Ач, яка любвеобильна душиця! - іронічно казав він далі.- Вчора він був адвокатом Корніцького, а сьогодні - аристократиків! .. Підлиза! .. Він УЩИПЛИЕО зареготався. Стульцев змігся, щоб не скривдитись, та й одказав знов так само прихильно: - Ну, й не сором тобі отаке верзти?! Чи ж ти мене не знаєш?! Ані до вихователів, ані до «аристократів» я не підлизуюся, а сперечався з тобою тільки тому, що в мені заговорило почуття правди.

- «Почуття правди!» - крикливо перекривив Стуль цева його колишній приятель.- Гм! «Почуття правди! .. » Спасенне слівце. Все, що хочеш, сюди вбгаєШ ... Так я тобі, новітній апостоле, от що пор адю: через те саме «почуття правди» бігай-но до Корніцького та й донеси йому щось на мене. Скажи, наприклад, що я шкодливий для товаришів, намовляю їх проти начальства. Не бій ся, це не донос буде: це буде наслідок твого християн СЬКОГО «почуття правди»

...

Стульцев пильно подививсь на Химченка: - А знаєш? 51 скажу тобі, що з тебе порядний его Їст._. Ти зовсім не вмієш цінувати приятельської ласки, а приймаєш її мов данину. Адже геть усі товариші ДИВ ляться на тебе, як на скаженого собаку, тільки я один не сердюся на всі твої лайки ... А ти й мене, мабуть, хо чеш одіпхнути од себе. Той мовчки повернувсь та й був пішов. Стульцев рап том подався за ним.

- Прости, прости мені, мій милий,- ласкаво заба лаКав він_- Ну, вибач мені мою лиху мову! - З цими словами він обійняв Химченка; той, зрештою, заразі сінько визволився з обіЙмів.- Та ну, прости мені: я не повинен був сердитись на тебе, бо знав, що ти сам тепер страждаєш од своїх нервів ... Тільки ж і ти повір мені, що коли я оборuняв наших вихователів, то робив це з щирого пересвідчення: я не вважаю, щоб ВОни були та кими· розбійниками, якими ти їх нарікаєш. Химченко, що вже був втишився, мало тут не цибнув на місці. - Не розбійники?! - накинувсь він на товариша. Не розбійники?! А чи визнають вони за нами які-небудь непорушні права? Чи позволяють вони нам мати своєї волі хоч трохи? Чи не гноблять вони нашої думкн? Чи Зti8

дають нам хоч слівце сказати? Чи вважають вони на наші доводи? Ні, нї! Ми задля них - череда, стадо баранів! Ну, одповідай що-небудь, підлизо! Стульцев, сумовито осміхаючись, сказав: - Ти прибільшуєш ... А втім, навіщо нам дуже ба гацько !lКОісь «волі». Ну, ОТ візьми, наприклад, мене; осібних привілегій для себе я ніякісіньких не маю, живу в тих самих умовах, що й ти, а проте не біснуюся, як ти. Та й другі товариші ... - Бо й ти, й другі товариші - або підлизи, або то вар! .. Та ну, йди, йди собі, цілуйсь із ними всіма! гримнув Химченко та й пішов осторонь од Стульцева. - А я тобі знов скажу,- гукнув йому той наздо гін,- хоч у тобі € багацько благородства, а ще більше мерзенного. егоїзму! Химченко вдав, ніби того не чує, і попростував у «му зикальню». В тій кімнаті він побачив двох п'ятикласни ків. Перший з них був юний шкільний віршовник. З роз кудланим волоссям, сухорлявий, мов скіла, він стояв посеред хати та

патетично

показував

пальцем

на

куток,

де на стільці сидів його товариш. - Ти реаліст! - з палкнм жахом

«реаліст»,

гладенький,

вигукував він. монгольськими очицями,

сперся ліктями на спннку стільця Й силувався (хоч да ремна) вдати своїми очима погляд Мефістофеля.

З quasi ' саркастичною усмішкою, з сожалінням хитаю чи головою, він процідив крізь зуби: «А ти і-де-а-ліст ... » Здається, що як реаліст, так і ідеаліст однаковісінь ко були п'яненькі, бо обидва не спостерегли Химченка. - Що ж! Хіба «ідеаліст» не є почесний титул?? спалахнув поет.- Твоіх змагань мета - чотири тисячі карбованців платні, а я .... я вдовольняюся Й удовольня тимусь самою славuю!

Химченко не втерпів і тут.

Lebrun de Аіпзі

5а

voyez,

gloire

зе поипіі,

сотmе

il maigrit!

:11

як стій насмішкувато виголосив він на .адресу сухорля вого поета та й вийшов з музикальні. Сцена ідеаліста з реалістом була розважила його й розвеселила; та скоІ Ніби (лат.). Ред. 2 Лебрен живиться своєю славою,

Отже, дивіться, як він худне (франц.). Ред.

389

ро він вернув до зали та побачив CBoi~ товаришів,. знов йому заманулося допектн їм чимсь. Та не встиг ВІН ні· чогісінько вимізкувати, бо Корніцький зараз покликав свій б·Й клас до «директорської». Вкупі з другими пішов і Химченко, а він досі менше, ніж ХТО, інтересувався своїми одмітками. Директор поволі й

поважно почав читати «іспитові відомості». Класний наставник Корніцький перегорту· вав

та вивіряв уже виготовані атестації своіх «воспи· танників». Всім іншим педагогам було байдуженько, ЩО одбувається така священна справа, як читання одміток. Декотрі, потомлені з довгої наради, навіть заразі сінько вибралися додому, а ті, що залишилися в директорській, поставали собі оддалеки й розмовляли, та інколи такеч· ки голосно, ЩО аж до вух учеників доскакували речення: «А в мого паршера зараз·таки після першого роббе ра ... » - «Я Ж кажу йому: «Тузом, тузом! .. » Гуляти в карти вчителі тяжко любили; вченики якось підслухали слова самого директора: «Людині треба душевної бо· ротьби. Якщо тая боротьба не нагоджується сама собою, природно, то треба її вишукати, викликати штучно. От за що я кохаюсь у картах

З,поміж

тих

...»

педагогів

один лиш честолюбивий І рі·

чек ані додому не пішов, ані карточною розмовою не зацікавився. Директор гаиив одмітки того чи іншого

ледаря, а Ірічек мав за свою святу повинність докір· ЛИВО помаваТJl ГОЛОВОЮ та навіть додавати власні ПО~ вчаюч,і уваги. Не важко було побачити, що директор не радо слухає, як Ірічек помагає йому виховувати: тіль· ки ж процес виховування, очевидячки, мав у собі і щось солодке, і чехові подобавсь; опроч'е, Ірічек був гли,бо· ко пересвідчений, що це діло не піде без нього до ладу. До Химченка дійшла черга вже вкінці всіх. Директор

прочитав його одмітки. - Ну, та з вами я маю поговорити особне,- сказав він, а потім, удаючися вже до всІх шестикласників, об'я~ вив, що У Корніцького вони можуть узяти і свої атеста· ції, і одпускні білети на літо. Весела юрба школярів, з Корніцьким на чолі, рушила геть 3 «директорської» до інакшої кімнати, а тутечки зосталися тількн директор та Химченко. Передше ніж почати розмову, директор був витяг порт·табак, щоб закуритн цигарку, та й незнарошна впу, З9\)

стив ЙОГО на землю. Тоді він кинув погляд на Химчен ка - хлопець стояв непорушно, спокійнесенько дивився на те, що впало; та не видко було, щоб він на мірявсь підійняти та й подати директорові. директор накопилив губи, нахиливсь та й підняв порт-табак сам. - Господін Химченко!- поволі почав він, закурю ючи цигарку та розкинувшись у кріслі.- Господін Хим ченко! Що має значити те, що ви ДВОХ останніх місяців зовсім не вчилися? Доти ви були одним з найперших учеників, а тепер стали абияким ... Це все ліньки наро били' Бо не скажете ж ви, буцім ви неспособливий ! Химченко стояв мовчки, втупивши очі в свій чобіт. - Не можна жити на відсотки з колишніх знаттів! Треба ще й далі вчитися І .. Та чого ж ви мовчите?! Химченко швидко зирнув був директорові в вічі та й ізнов зробився ніби кам'ян~Й. директор не казав більше ані слівця і чекав. Мов чанка тяглася минут зо дві.

Не знаю Я, якої болячки треба од мене,- загово

рив нарешті хлопець трохи зухвально та ще й плечима здвигнув.- 51 зовсім не вважаю, щоб мої одмітки були погані: двійок зовсім нема, € ЩОСЬ із три четвірки, є й

одно п'ять. Через віщо ж ви кажете, що я не вчивсь? .. Та хоч би й не вчивсь? Аби б я двійки не мав - от усе, що сміє вимагати школа; а чи треба вчитися ще краще, то вже моє діло, звеліти ж мені ніхто не має права. - Ви тільки нахабним резонером умієте бути! спалахнув директор.- В шостім класі ви вже могли б тямити, що не для одміток ви вчитеся. Ви кебітніші, ніж багацько ваших товаришів, то й одмітки ви повинні мати кращі од них! ПовинніІ Чуєте? І ми сміємо цього вима гати ... Ну, чого ж ви мовчите? .. Та одповідайте що-не будь! ..

Але Химченко, учувши такий тон од директора, за тявсь та й уперто мовчав на злість йому. І далі на всі питання свого начальника він не хотів одповідати ані словечка; вовкувато вперши очі в землю, віи удавав, ніби нічогісінько не чує.

- Знаєте що? - зговорив тоді директор, зміняючи начальницький тон.- Залишімо цей спосіб розмовляння_ Адже вас сьогодні одпускають, я вашим старшим не буду аж два з половиною місяці - спробуймо ж поба лакати щиро, одкрито,

невдано: не як навчитель

391

з уче-

ником, а як два знак"мі. Ви не затаюйтесь у нічому: наша розмова зостанетьсн між нами, а говорити на пря

моту

- вигідніш і ОХJтніш ... Ну, скажіть: а правда ж ці

два місяці ви не· I3чилися? - Не вчивсь,- Довірчиво признався Химченко. - Чому ж то так' l1ередше ви були слухняний, пильний хлопець, аж на зразок.

Не здолію вчитися. Через що? 51 не знаю, нащо я мав би вчити тих греків, та ла тинів, та таке іНШе. - Вам цьиго й не слід знати! Ви - вчиreсь тільки, а що вам корисне та що ні, про те вже знаємо ми, педа гоги.

Коли ДИВИТИСЯ на справу тільки отак, то мені й

не випадає вчитися на більше, як на трійку, себто абн з формального боку ніхто з педагогів не міг до мене причепитися та вигнати з ШКОЛИ. А я хотів би й сам тя мити, навіщо тра вчиги грещину та латину ... Між тим, мені здається от що: якщо за той час, коли я мав би вчити греків та ла гинів, я прочитаю якусь справді пуг ню книжку, то матиму собі більше користі; а що старо давніх мов не використаю, то таку втрату нажену в уся кому разі тим читанням. директор, жахнувшись, глянув на хлопця: - Чи не чи,ання, бува, й напровадило вас на оці гадки? Химченко пов~гавсь, та одвітнв; «Еге ж». На запит, що саме він читав останнім Ч?СОМ, він, В повній вірі, ЩО директор не зужиткує слів його й не накладе на нього ніякої дисциплінарної кари, назвав гостро заборонених авторів: Писарєва, добролюбова, Спенсера (про Рена на, однак, змовчав), Остовпілий директор уже був ладнався розгриматись, коли згадав, що розмова ЦЯ - частна. Він придержавсь і розпитував далі. - Ну, про класичні м')ви ми поговоримо ще після, а тепер виясніть мені, чому і з закону божого в вас тільки «три»?! - Бо ба, юшка каже вчити всі священні тексти в ка техізисі напам'ять, дослівно та ще й по~слов'янськи, а не в російськім перекладі, Одно - що це дуже важко, а друге

... 392

а вам

Слова господа нашого Ісуса Христа та апостолів, важко

їх

вивчити

ковною мовою!! Сором,

священною,

православно-цер

сором таке казати! .. Добрий з

вас оравославний християнин!

Химченкu хотів був запримітити: хто знає, чи є бог не то що православний, але й будь-який? Тільки він чомусь не зважився вимовити цю думку. Намість того він сам спитав:

-:- А ви хіба пам'ятаєте тепер ті тексти? Директор брехати не хотів, то й змовчав, буркнувши тільки: «Резонерство!» Щоб викрутитися з тієї халепи, він швидко додав: - Та й узагалі вн не дуже релігійні. 51 вже скіль кись разів мусив вам покоряти, що ВИ В церкві спнрає теся спиною об стінку! - То що з того? Хіба богу молиться опина людини, а не душа:>! . - Оттак пакl Зміркуйте: я ваш директор, земний начальник, і ви в розмові 30 мною не смієте СТОЯТИ кри80; а в церкві ви розмовляєте з богом, не з земним, а з небесним владикоюl Хлопець скинув пильний погляд иа директора: він не розумів, чи щиро говорить директор, чи тільки так, з обов'язку. - Та коли я схочу МОЛИТИСЯ, то й лежачи молити муся щиро, а не схочу - то й стоячка нічогісінько не вдієl - одказав він. Резонерства! - Але чим резонерство? - Резонерство, кажу вам!! ~ нетерпляче обрізав хлопця директор. О, він ще й не знав, не відав про сьо горічню сповідь Химченка, а що б він був тоді сказавІ .. Вчителя релігіі Хнмченко ненавидів, мабуть, чн не тяж че, ніж усіх інших навчителів; ТИМ-ТО, коли довелося йому сповідатися та коли той піп спитав його про гріхи, він скорчив безневинну гримаску, а потім, нібн дуже за соромнвшись,

прошептав

ледве

чутно,

тоном

євангель

ського митаря: «51 татуся й мамуні не слухавсь». Учув ши таку одповідь од 16-літнього хлопця, піп аж позеле нів та й швидше дав. йому «одпущеніє» ... Директор про те нічого не знав ... - НУ, гаразд,- сказав директор, помовчавши,- ви ходить, що класичних мов ви не вчите тому, що не бачи-

393

те з них користі, а закона божого - тому, що система його викладу вам не до ВПОдОРИ ... Перейдімо тепер до фізики, алгебри та геометріі- ви й тут маєте тіЛЬКІ!

трійку. Чому ж це такс Іх учити не забороняє й Писа рєв,- додав він з торжесгвом. Химченко подумав· подумав та й став ні в сих ні в тих.

- А тут я лінувавсь,-тихесенько одрік він. Директорові не часто доводилося чути од учеників таку щиру сповідь - він аж сполохнувсь на місці. - Лі-ну-ва-ли-ся! - протяг він.- Гм! .. Отож і кла сиків ви попросту лінувалися вчити, а не те що сумніва лися, чи вони потрібні - сказав він уїдливо. - Зовсім ні! .. Не знаю, чому ви мені не вірите: ад же ж, самі ви сказали, розмова наша'- приватна, і я не маю причини підманювати вас. - Вчіться класиків! Вони дуже-дуже корисні! тільки й знайшов директор сказати на те. Сам він учивсь У гімназії· давнішого російського типу, ні бельмеса не тямив у грецькій мові, а й латинську забув до нащадку. Про це знали всі вченики, але він, в ролі директора кла сичної гімназії, вважав за свій святий обов'язок оборону стародавніх мов, навіть при дотеперішній системі іхньо го викладання в російських гімназіях. - Де ж вона, тая кuристь? - одказав Химченко. Ніякісінької розумної думки ми звідти не набуваємо! Єдине знаття, яке од нас вимагають: знати, чому тут стоїть conjunctivus', а там optativus 2, або чому тут є av, а тамечки немає! Ніякісіньких інакших коментаріїв чувати не лучається.

Дак що ж! І

conjunctivus

має велику вагу задля

розумового розвитку, має! - промовив директор автоматично.- Та побалакайте ви з Богомиром

вичем (Ірічком)

зовсім Івано

він краще за мене ВИ1'олкує вам усю

вагу класиків.

Хлопець усміхнувся. Ні, я вже не хочу й сахаться до нього. Він мені знов одкаже: «Із життєписів видко, що всі великі люди знали грецьку та латинську мову; звідси бачите, що без знаття Класичних мов людина иічим путнім не буде».

І Умовний спосіб (лат.). Ред. 2 Наказовий спосіб (лат.). Ред.

394

ие так само, як би сказати: «Вели~і люди носили чорні штани; хто чорних штанів не носитиме, з того велика людина не буде». Усміх Химченків директорові не надто сподобавсь, а Ірічків доказ видавсь йому дуже не поганим. - Та вже ж усі великі люди знали класиків! - ска зав він.- Та ще от про що погадайте,- додаь він трощ КИ

сентиментальним

ТОНОМ,

протягуючи

кожне

СЛОВО.

ЯК то любо, вже по виході з гімназії, знаходячись на службі, розгорнути часом на одгалі Бер-гі-лі-я або Го ме-е-е-ра! .. Прочитати їх в оригіналі та хоч на часинку

одірватися од банальностей буднього життя ... втіха!

Бисока

директор впадав у сентиментальний пафос. - Гм! А ви ж звідки :;маєте, що це так любо? - на ївно спитав хлопець, гаразд відаючи, що директор не то Гомера, а й Корнелія Непота не втне. Питання страшенно обурило його. - Якщо я говорю, значиться, знаю! - грізно скрик нув він.- Жалкую, що завів мову з вами! Бо не вмовля ти вас варт, а варт, щоб ви у страху побували, от що! .. Ви тільки й зугарні, що резонерство та казуїстику роз водити! «Чому це? .. звідки це? .. нащо це?» - ото всеньке ваше лепетання,- перекривив він Химченка ніби дити нячим дискантом.- добре, що я тепер довідавсь, яка з вас цяця! .. Ви мені й усіх ваших товаришів попсуєте та згидите, подаючи їм приклад для лінивства, неслух няності та «чому це так?» О, я тепер добре розумію, чому це дехто вже й тепер до нас бою не має! ие ви їм усяку погань натуркуєте, до лукавності призводите, ви, ви!.. Стережіться! Передумайтесь! Передумайтесь, бо зле буде! - скінчив він, стукаючи пальцем по столі. Переду-у-майтесь!!- віщо повторив він. Оцей зворот розмови був таким несподіваним, що Химченко ніби до місця прикипів та й стояв, наче дуб лений. Насилу здобувся він на слово. - Би ж самі присогласили мене до прямати та до щирості, до розмови «знакомого З знакомим» ... Я на вас увіряв, а ви ...

Мовчать!!! Моя повинність

- або вас переробити,

або збутися, щоб ,ви, мов пошесть, не знівечили усень кий свій клас ... Хлопч~на, підліток, що ОД горшка два вершка, а резонувати сміє!?? Ні, ні, паночку: гімназію засновано, тільки щоб виховувати справедливих грома-

395

дян Росіі, а не ЯКІІХnСh розбишак. Гімназія - це школа державна - значиться, не гімназія для вас, а ви дЛЯ гімназії. Затямте! Всякі примхи та вередуваиня з голо воньки вашої веле"удрої повикидайте! .. А до речі: в го лові вашій щось непевне одбувається. Так ми всі сьо годні на педагогічній нараді говорили і бумагу до бать ка вашого про це виготовили. Тую бумагу ви оддасте батькові самі, особисто. Ми йuму радимо звернути пиль ну увагу на стан вашої головоиьки та й питаємося, яка ЙОГО думка про цеє діло: хай він. меиі одпише ... Ну, мо жете йти. Вийшовши Химченко з «директорської», ХОДИВ по залі минути зо дві, увесь СХВИЛЬОваний. Кров йому аж кипі ла. Нікого з товаришів не було видко: хлопчак самотою блукав з одного кінця залп в другий, з посуплеиими бро вами та зо втупленим униз поглядом.

11 За перших літ свого

перебування

пансіоні

ченко вчивсь дуже добре, переходив з класу

ХИ~I

в клас із

першою нагородою, був дуже слухняним хлопцем су проти учителів; вони аж нар,щуватися не могли на «втішну дитину». Знов же й «утішна дитина» второпати не могла, яким то способом можна, бува, не любити вчителів: адже вони такі добрі, такі гарні! вони ставляТь йому п'ятірки, вони перед цілим класом хвалять його за науку, за зразкове «поводіння». Вони, як приїде ча сом до Києва ХимченКlВ батько, архідобрячий, трохи навіть наївний чолов'яга, аж дякують йому за те, що він зумів виховати для школи та'ку чудову дитину; а бать ко, щасливий аж до неnа, потайки переказує своєму любому Петрусеві вчиге.1Ьсь){і компліменти - і обидва вкупі радіють, сидячи в шкільній «прийомній», і Петрусь після того іще більше любить своїх учителів. Та в шостім класі, себто цього року, приключилася халепа.

Спершу хлопчак був прочитав критичні писання Бє лінського

дитиняча гадка прокинулася; далі він роздо

був твори Писарєва та познайомивсь із ними, далі

ді

став ще деяких недозволених авторів. Найбільше спинив на собі хлопчакаву увагу lІисарєвський реалізм. Тіль ки ж той реалізм мав перевернути усенький дотеперіш

ній його світогляд: все, що з дитинячих літ подавалося

396

досі Петрусеві як найрозумніша аксіома, тепер мало явиrИl>! IІ<JІ-Ідурнішою брехнею. Отже, хлопцеві СОЛОДКО, хоч і млосно, бул" зріка1 "СЯ всяких дотеперішніх «аксі ОМ», одної по одній; кожне слово Писарєва дихало йому такою несперечимою догічністю, такою любою свіжістю, такою принадою новітності, що він із якоюсь аж скаже~ ною втіхою взяв ламати й руйнувати той моральний бу динок, що досі будувався в його душі на підвалині авто ритету старших: його молитовником, його ораКУЛО~l зробився натомість Писарєв. Розквічання Пушкіна, не потрібність естетики, «розумний егоїзм», утилітаризм, перевага розумної думки над вірою в усякі святощі, непошана до будь-яких авторитетів і т. ін.- всі ті писа рєвські ідеї БУРХЛИВ1'М потоком ринули В хлоп'ячий мо зок та й учинили тамечки цілу революцію. Хлопець був почав ДИВИТИСЯ на життя геть інакше, ніж доти; тіль ки ж. звісно, життя він ще зовсім не відав, а через те новонадбані погляди не одразу могли встоятися, не одра зу зсілися й зробилися суцільними - в голові Химченка опинився якийсь хаос, якесь mixtum compositum '. Іноді проявлялися хвилини реаю,ії: були такі менти, що хло пеuь насправжки, не шуткома вважав реалістичні ідеї Писарєва за спокусу од диявола, лякався пекельної кари за кожну самостійну думку, чекав собі пекельної кари навіть за непошануваllНЯ Пушкіна. Боротьба, яка цього року постала в душі у Хим ченка, одтягла його од шкільної науки. Насамперед, ше в початку шкільного року, жертвою «реалізму» впав «закон божиr», а потім - старі МОВИ. Скоїлося це не тільки в силу вичитаного нринципу, а й через те, що і піп, і Ірічек дуже мало наближалися своєю особою до писарєвського ідеалу. Натомість Химченко з більшим запалом вдався до читання всякої забороненої літера тури. Трохи згодом хлопець залишив і фізику, а скоїлося це знов-таки через учителя, що обурив Химченка таким реченням: «Бог навмисне звелів річкам замерзати спо верха, а не спідсподу, бо інакше була б погинула вся

риба ... » 3М"НУЛО ще трохи часу - боротьба новітніх принципів з первісни"и посильнішала в ХИМЧЕ>нка на стільки, що він не тільки ОД шкільного вчення ОДКИНУВ ся, а й геть усякі книжки читати залишив, Цілими дняІ Мішанина (лат.). Ред.

"d':JJ

МИ він МОТЛЯВСЯ по всіх кутках і нічогісінько не робав, опроче

як

розумував,- розумував,

НУДИВСЯ,

мучився,

сумнівався. Що більше він думав, тО більшу він почував огиду проти всяких авторнтетів, а до своїх учителів і на чальства - особливо. Захотілося Химченкові подати свої думи товаришам своїм у класі. Хлопець зачав їм голосно проповідувати, що чесна людина повинна бути в опозиції до будь-якого начальства, ба, МОВЛЯВ, «усяке начальство - то прості~ сінька ватага гнобителів». Чимало дехто не хотів ЗГО~ джуватися з цим тезисом. Всякого того Химченко нарі Кав товарякою, підлизuю та «серединою». Ба тра~илося так, що проти Химченкової проповіді про рівноправність ваступали переважно ті з його товаришів, що були діть ми або аристократів, або багатирів. Химченко за мину лих років не дуже-то ЖУРhВСЯ питанням про суспільні верстви та стани; ДО шостого класу він не встиг навіть зміркувати, що він плебей (дід його був міщанин, а батько - повітовий чиновник); аж у спірках з товариша ми довелося йому торкнутися й плебеЙства. Спершу тре ба було принципіально стати в обороні демократизму супроти аристократизму, а швидко справа перейшла ще й на особис1ИЙ грунт. Химченко зненавидів таких то варишів уже не за принципи, а попросту за індивідуаль не

несимпатичне

поводження,

яким

визначався

кожен

з-поміж них. Рівночасно прокинулись у нім демократичні гордощі та чуткість на всяку образу плебейської честі. Отже, нервовість зробила його дуже вразливим: в кож нісінькому (іноді навіть безневинному) слові «дворян чика-аристократа» він зміг добачати образливий натяк.

Став він сильно мізкувати: з якої речі не всі на світі рів ні? з якої речі єсть дворяни та мугирі? з якої речі «одні риються, другі потом їх тільки миються!» Вважаючи це за величезну неправду, він узагалі лютував на сучасний лад,

класним

аристократенкам

та

плут·ократенкам

силувався допікати, чим міг. Між іншим, на злість ім, він УЗЯВ зневажати всяке decorum', бо казав, що всі фор ми пристойності - паНСЬkі витребеньки. Іноді, вдягшися якнайкумедніше, ХИ'lченко обирав собі в дні оДпусків найлюдніші вулиці задля проходки, а на голові мав кар туз з гербом свого інтернату (що вважався в Києві аа І Пристойність (лат.). Ред.

398

доволі аристократичну школу) - і тим сердив «паненЯТ» дуже. Починалася поміж ними й ним сварка, змагання, лайка - ! тоді Химченко, щоб і себе заспокоїти, і воро гам

помститися,

викидав

ще

якусь

нову

штуку,

та

вже

на інший лад. Ото вчинить було Ірічек або щругий учитель що-небудь зовсім нелояльне (напр., скаже надто грубу образу) супроти якогось ученика, Химченковоrо ворога, котрий вчиться погано та й дуже мусить побою ватиСя екзаменів. Звісно, такий покривджений мОВЧКИ проковтне ущипливе вчителеве слово; отже, Химченко, зовсім не проханий, сміливо підніметься з місця й ХОЛОД~ нокровно, навіть без nрубого тону, зауважить учителеВ'і, що він переступає устави міністерства освіти, бо лаяти ся та ображати честь ученикову педагог не має ніякі сінького права. Вчитель, може, й дуже закипить, т'але ж змовчить. Після уроку ворожий товариш Химченків, по рушений його «благородним геройством», підійде до ньо го, щоб помиритися, а «благородний герой» одіпхне про стягнуту руку та процідить крізь зуби: «Це я зробив тіль ки з принципу ... А ти - покірна товаряка ... » Певне, що такі-о товариші ставали вже найгіршими його ворогами. Шкільний рік тим часом минав. Насунувся кінець квітня. Почалися екзамени. Всі шестикласники закопа лися в КНИЖКИ, тільки ОДИН Химченко не вважав за потрібне вчитися. Товаришам було ие до нього, то тепе речки він іноді за цілий день не мав з ким словом пе рекинутися, а через те міг іще більше аналізувати себе й усеньке около. Скінчилася справа страшним знер вуванням.

Що носило на собі печать авторитету,

все тоді

аж

мучило хлопця. Вчителів та виховатеJIів він устиг був добре зненавидіти ще передше, іще до екзаменів; та в маї ненависть ЙОГО проти них дійшла до краю: вже не тільки самоволя вчительська, а й звичайнісінькі ВИМОГИ шкільної ДИСЦИПJIін~ доводили його до сказу. Саме слово «начальство» стало Химченкові мерзенним, падлюшним; а вже ж вимовити «наше начальство» він мав би собі за дуже велику ганьбу. Ненависть дійшла аж до курйозів.

Була в Химченка люба приказка: «В мене свій цар в rOJIOBЇ» І, та якось він як стій вразився тим СЛОВОМ «цар». І Російське прислів'я, що має значити: «Сліпо слухатися чужого розуму не буду,- в мене е свіА глуад».

Спершу він був хотів казати надалі: .В мене свіil пре З!lдент у голові», тільк" ж зараз зміркував, що це вже занадто велика сміхпта буде; він поклав - краще геть одзвичаїтися од таких непевних прислів'їв.

Супроти товаришів наСТрІЙ у Химченка зробивсь на май теж дуже й дуже ненuрмальним, ба Й нестерпучим. Химченко не рахувався 3 тим, що школярам час екза менів - це гарячий для праці час, і треба поспішати та й дорожити кожною дниною, ба й годиною. А Хим чен ко, сам про екзамени не дбаючи, ладен був і това ришам спокою не давати. Його однокласникам усім хо тілося якнайшвидше працювати і з ніким не говорити ані про що, а він готовий був сам налазити до нелюбих товаришів та й лаявся з ними, хоч би вони Й приводу до того не давали. Ділu не раз доходило до правдивих скандалів. На такі щоде~ні скандали обурилося Й скіль кись таких самих плебеїв, як і Химченко; а вже ж досі, в хлопцевих супереЧКdХ із класною аристократією, вони більше прихилялися на його бік. І от на таких-о школя рів він накопався ще лютіш, ніж на «аристократів». Він продражнив їх і «серединою», і «паразитами на багати рях», і ще тисячею інакших, не менше прихильних Ha~ звищ. Ще Й половина екзаменів не була одійшла, а ре зультатом була сварка в Химченка трохи не з цілісінь ким класом. Він поч"в титулувати геть усіх своїх това ришів «падлюками», та й не минало дня божого, щоб він з ними не заїдався: здавалося, що він, од нічого робити, умисне шукає ЯКОЇ-hебудь при ключки, аби причепитися та налаятися. А вже ж хт о тільки був не грубіяном про ти начальства та не ворогом проти «дворянчиків», той наперед міг сміливо сподіватися, що Химченко знайде приключку, знайде до чого причепитися та налаяти, мов

останню псюку. Остобісів та остиг Химченко усьому кла сові, наче болячка. Всеньку неприязнь товариську х.10пець приймав із якоюсь хороблиаою втіхою: він почував таке саме задо волення, яке почуває аскет, коли нічого не ЇСТЬ днів ДЄ R сятеро або коли поволі спалює свою руку на жаровні. Тільки ж за два тижні до кінця всіх екзаменів теє «са модовління» зникло. через те ЩО надійшла черга на екзамени фізики, математики, історії. До передніших екзаменів - грецької й латинської мови та «закону бо жого» - Химченко вмисне не готувавсь, бо вважав їх

400

за непотрібні речі; г теперечки зміркував, що коли він хоче бути послідовним, то вже ж коло фізики йому греба заходитися з подвійною енергією. Він і взявся був за книжку, але виходило, що працювати міг не дуже гор ливо, бо встиг одзвичаїтися од роботи. І побачив він, ЩО заідатися з товаришами - легше й багацько любіше, ніж учитися. Тоді все його самозадоволення зникло як стій, намість того в голові йому загніздилася дуже болюча, нудна думка: «Я негідник, я тільки фразер, я-бо тільки фрази червоні та гучні вмію казати, я й у житті буду ТРуТнем суспільності, я лінюга, а через те ~1 о Ї Т О В а р и ш і, яки Х Я З Н е в а ж а ю, м а б у т ь, чин е б і л ь ш е ВД і ют ь доб ра гр о м ад і, ніж я!» Остання гадка до вела Химченка до зневіри, і нерви його вкрай розкрути лися. Бували години, що з одчаю він іноді кидався до роботи з палким бажанням учитися та й учитися, та ба! виявилася друга халепа: геть знервований, Химченко не міг працювати гаразд, не міг сконцентрувати свою думу на програмі. йому ж здавалося, що це він або лінується, або - ще гірше - од нічогонероблення він став ідіотом. Озлоблений хлопець залишав роботу та й кидався знов до сварки з усім світом. І ото, було, настирюється, на стирюється він усім товаришам днів двойко, а вони доб ре працюють для своїх іспитів та тільки одгризаються од Химченка. Тоді зирк! - уже він знову в меланхолії: бо кує од усіх, до нікого не балакає, вважає себе трутнем, падлюкою, егоїстом. «Що Я досі діяв?! Що я досі ді яв?! - завдає він собі питання в одині-самотині.- Я ду рів, мов малая дитина!» І здається йому, що він із зав'я заними очима блукає навмання по якихсь закамарках або по драговині, де далі-далі завалиться, і земля його поглине. «Ні! Ні! Треба швидше вдатися до роботи,- рі шає хлоп'яга і справді приневолює себе обернутися до заиять, до книжки. Та недовго це тягнеться. За годину дві - і ліньки нападають, і ,лабі нерви перебивають; скінчиться день, а другого дня втомлений хлопець кидає

роботу. Почне

він

тоді

подумки

обговорювати

всякі

«реалістичні» тезиси та вимоги, критично порівнює іх з дійсністю, побачить, що і вчителів, і товаришів своіх він не може назвати святими людьми, щоб не сказати

гірше,- та Й •.. миттю підбадьориться! Зиов на якусь ГО-. дину нема нікому спокою од Химченка, зиов він усім набридає, аж доки яка-небудь

26 477

401

обставина не киие ЙОГО

в новітню меланхолію на скількись годин або й на двір двоє •.. в меланхолію. щоб після неї уп'ять налазити до всіх гедзем двоє других днів. Ну, слава богу. екза мени дійшли до краю. І дивним дивом зминули вони для Химченка не нещасливо, ба деякі він поздавав навіть з виблиском, дарма що пра цював найменше од усіх шестикласників: в пригоді йому стали зостанки давніших знань. ІЦоправда, на геометрії (це був послідній екзамен) Химченко був би неодмінно проваливсь, коли б не побачив. як мучиться перед екза меном один його дуже некебетний товариш, не можучи второпати декотрих ваЖІ<ИХ теорем. Химченко був тоді в періоді самобичування, то й пожалував бідолаху; щоб допомогти йому, він укупі з ним узяв розбирати ті труд ності. Результати були такі, що обидва хлопці вискочили з екзамену «благополучно».

ІІІ

Химченко, виі\шовши з директорської, все походжав та й походжав по залі та злісно міркував про директоро

ву віроломність. 3БЛИЖИDСЬ до нього саме отой товариш, що йому він

допоміг на геометрії.

Ну, дякую тобі з усієї душі!

. -

щиро сказав він.

Якбищо не ти, то мене б напевне були зоставили на другий рік - отже ж тепер дали перевод навіть без по

правки! .. Ій-богу, ти багацько кращий, ніж за якого тебе вважають!

Він вдячно та прихильио потиснув Химченка за руку. Першим пориванням у Химченка було стиснути това ришеві руку й одвітити на щиру мову того ХЛОПчини та ким самим прихиллям. Однак, несподівано навіть собі самому, він жорстоко ""СМИКНУВ свою руку геть і на смішкувато скривив губу. - Стида вся б нагадувати за ту милостину, яку Я тобі подав, наче зайвий шаг старцюзі! Адже своїм влас ним розумом ти не був зугарен зрозуміти навіть те, що в підручннкові написано: не зугарен був вивчити ЗВllчай нісінький урок! .. Ех! - додав він, махнувши рукою.- Вік ти звікуєш трутнем, довіку висітимеш на чужих плечах ... Та не бійсь, не лякайсь, любчику мій: замість розуму, ти,

402

напевне, матимеш протекцію й не загинеш у світі. Зна· єш? як у Некрасова: Тих и скромен, как овечка, И крепонек лбом, До хорошего местечка доползешь ужом ...

Ач який пророк вишукавсь!

ний

«ста рцюга», потім

плюнув

перебив покривдже

пішов, згадуючн

прн

слів'я: «Я дО тебе з серцем, а тн до мене з перцем}). Хнм ченка щось схопило за душу. Спершу він був хотів на здогнати ображеного товариша, обійнять його за шию й перепроснти; та зараз же здалося йому, ніби це буде сміхота, і він не побіг. В душі він докоряв собі за грубі слова, сказані навіть не зо зла, а так, не знать за що.

- Нічогоl - потішив себе він.- Краще нехай мене вважають усі за погань, ніж за що путнє. Нехай усі від носяться вороже! .. Коли я справді є щось добреє, то тому,

хто

мене

вважа

за

мерзенного,

розчаруватися

колись буде любо ... А коли я мерзота, то нащо ховаться? Заспокоївши себе отакою мовою, Хнмченко увійшов до тієї кімнати, де Корніцький видавав одпускні білети. Уже всі вченики давно побрали їх і порозходилися. В кімиаті зоставалися тільки четвірко, балакаючи з сво ЇМ класним наставником. Наставник шостого класу, Корніцький, був вихова тель зовсім інакшого типу, ніж директор. Той було гри має, лається, не дасть ученикові й слова зговорнти; він і в «щирій» розмові з Химченком не зміг аж до кінця СПинити свій авторнтет. Корніцький навпаки: щоб дер жати свій клас у послуху, він мав за найпершу річ усякими способами гаразд пізнати душу своїх «воспи танников}). І справді, він зугарний був розкусити кож ного до ииточки. За своєю педагогічною системою, він дозволяв ученикам поводитись із НИМ

вільно, суперечи

тися, сваритися; супротилежність величавому, бонтонно му директорові, він сипав на кожнім ступеиі напівжар

тівливе «дурень ВИ»

або «СВИНЯ», підJпускав то то.му, ТО

::ому шпильку, та ЗНОВ же не ВИЯВЛЯВ гніву, ЯКЩО, бува, и сам чував одвітну шпильку. А втім, він умів ие допу

CKaT~ вчеииків до через лад. компромітуючоі фамільяр

НОСТ!. В приватні, конфіденціальНі балачки з поодино кими вчениками

26"

КорНіuький

403

вступав

залюбки.

йому

щастило викликати хлопців до повної довіри: вони 3Ba~ жувались покаятися йому в таких речах, як п'янство, гра в карти, вчашання до лупанарів і т. ін. Жодного признання Корніцький не надуживав: принаймні ніхто ше не був покараний шкільною дисципліною за ті про вини, які він сповідав Корніцькому; тільки ж той усе, шо чував, намотував собі на вус для дальшого. Отак, знаючи душу кожного, він умів володіти й О"рудував усеньким класом так, шоб decorum дисципліни ніК!ОЛ\1 ніяким учеником не порушалося; та саме в тому він і добачав повинності шкільного пансіонерського педагога.

А тих учеників, шо й самі були собі MYApf й не надилися

на його вудочку, він ненавидів: ненавидів - як він звав - «резонерів», що, правда, ані пили, ані в карти не гуляли, ані блудодіяли, ані інших важких шкільних про ВИН не чинили, та зате чинили ще гіршу річ Дерзали сметь Свое суждение иметь.

Таких «резонерів» Корніцький тяжко не любив і пе реслідував, а вони знов ненавиділи «єзуїта». «Резоне ри» ладні були дивитися з більшою прихильністю навіть на директора, бо той мав простіше серце й не вмів, на приклад, так ущипливо, так їдко-систематично допекти, як КорніцькиЙ. Тільки ж усі інші вченики знаходили, що Корніцький - «чоловічина добрячий», далеко луччий, ніж усякі там директори, річки е ІиНі quanti '. А втім, хто його зна, який чолов'яга. був справді КорНіцький! Відомо було, що в громадськім житті він учинив декіль ка благородних діл, рискуючи навіть своєю кар'єрою. Та десь, певне, громадянська відвага ще не дає й педа гогічного хисту. ПооДпускавши всіх учеників, опроче чотирьох лінюг, Корніцький спершу жартівливо-грізно лаяв їх за негор ливість до вчення, а потім весело й фамільярно шутку вав з цими здороваями, що їм уже не вчитися, а жени тися був час,- коли оце ввійшов Химченко. - Так отак-то ... - учувся йому кінцевий шматок роз мови з Корніцьким.- Так-то ... - знов сказав він, хит ренько протягуючи свої слова.- Виходить, що таки сьо-

І І тому подібні (італ.). Ред.

404

годні н.егаЙно їдете додому й ви, і МИРОfreНКО, і Чуро", ський .. , Гм! .. Самі стовпи! .. - Про-о-о-ошу'! - ніби вламався в амбіцію один 3 тієї четвірки.- 51к ваші слова треба розуміти? «Стовп» гм! сиріч «дубина», себто ідіот?! Корніцький аж надто хитренько засміявсь і глузли ВО прикусив спідню губу. - Ет! - одказав він, удаючи невинного.- «Стовп» значить «основа, підвалина», а чи ж ви не краєугольний камінь у класі?! От дОбродія Химченка я, певне, стовпом не назвав би. Химченко холодно й погордливо здвигнув плечима.

- Цікаво б мені знати, хто такий у вас я, на вашу термінологію ... - сказав він зовсім неуважливо. Далі, не чекаючи одповідання, він додав: - 51 прийшов узяти D вас білет, їхати додому. Корніцький єхидкувато не зводив з нього очей. - Ви б то ХТО?. А! 51к зветься те, чим ушивають дах? Дрань, чи як? І Всі зареготали гомеричним сміхом, опроче Химченка: той із злом одмовив: - Зовсім не смішно і ... не дотепно. - Не погребайте! - іронічно вимовив КорніцькиЙ.Чим багаті, тим і раді ... Але порозходьтесь, панство-то вариство, геть звідси, бо бачите: з енергічного виду д. Химченка можна знати, ЩО він прийшов сюди вичи тати мені нотапію та навчити, якої педагогічної системи я маю триматися, виховуючи їхнє високоблагородіє. Ті весело ПОВИХОДИЛИ з кімнати. .r - Помиляєтесь: я тільки по білет,- обоятно й хо лодно сказав Химчєнко, хоч йому цим-о разом страх як хотілося засміятись із слів учителевих. Корніцький взяв перегортати папери, шукаючи між ними Химченкового білета. - Що, похвалили оце вас пан директор? - тихо СПlI тав він, пораючись у паперах. Не діставши одповіді, вів додав: - Треба вчитися.

- 51кий Є В вас доказ, що я не вчуся?! - різко ска зав Химченко, готуючись до баталії. - А бали ваші: вони не блискучі,- рівно одповідав класний наставник.- Та я й сам хіба не бачив, ЩО в вас І дрань _ ГОНТ.

405

книжка цього року не гостювала в руках ніколи?. Сором! Сором! З грецької мови - т р і й к а! - Трійка є бал задовольняючий, а на більше вчитись яне х о ч у! - Він це вимовив з притиском Й так само пояснив.- І на те я маю з а кан неп р а в о ... Та й яка мені з тії грещини користь? - 51к то яка? Тая користь, що через грещину ви здобудете атестат зрілості! Хіба ж це не рація? Хлопець спершу не знайшов, шо Й одрі кти. - Ой ви, Химченкуl - докірлнво, але по-батьків ському почав казати Корніцький,- ви шукаєте рації, аргументації й т. ін. на кожнісінький свій вчинок. А на віщо в а м це? Чиніть сміливо те, що радимо вам ми, поподумавши за вас гаразд. Вже ж будь-ща-будь там, а ми все ж педагоги ... поганесенькі, думаєте ВИ, нехай, тільки ж педагоги, вихователі. Ми спеціалісти, ми ста· роходжі люди в цьому ділі - тим-то ми п о вин н і тямити, щО вам шкідливе, що корисне. Слухач скрнвив губи. Обидва помовчали. Перервав мовчанку Корніцький: - Не скрізь шукати аргументації - краще. Тепер ви маєте сумніви, чи є користь од класичних мов. Ну, а по кладім, що ви самі собі або хтось другий вам довів з певністю, ЩО вони просто шкідливі? Що ж би вийшло з того? Коли б ви схотіли послідовно триматися принци пів, то не сміли б у такім разі вчити грещину й латину навіть трохи, навіть на трійку! А не маючи трійки, ви мусили б, як вам відомо, вилинути геть 3 гімназії ... Киньте ж, киньте самостійні гадки, а вчіться так, ЯК ми вам вкажемо.

- 51 так не можу, ніколи в світі не можу. Д о в е Д ,і т ь мені, що так воно треба! А інакше ... без доказу ... Та .не теля ж я, щоб мене налигу'вали й вели навманяки, куди глядя.

людина!

Ну, як знаєте!

здвигнув плечима

КорніцькиЙ.

Кажу щиро: я вам, як і всім вашим товаришам, добра,

може, й не бажаю, т'але ж не бажаю і лиха ... (Та й і ви всі мене любите, як собаки діда ... ). Мені байдуже: про мене, рішайте собі великі світові питання, вчіться на «три». Але знайте, що коли ми не маємо права виклю чити вас за трійку з греиької мови, то маємо повне пра ВО з тріумфом вигнати із школи за непокору, З<;l той

шкідливий призвід, який ви даєте другим. Вважайте за те! Не наливайте чашу вщертьІ .. Корніцький це говорив, анітрохи не хвилюючись, і так само спокійно казав далі: - Не забувайте й ось чого: коли ви навіть скінчнте курс та захочете піти до університету, то од нас, по за·

кону, буде заслана тудн характернстика ваша. Ви вже й тепер псуєте свою кар'єру ... Ну, я сказав усе, що по винен був сказати. А що далі діяти - ваша воля. Па м'ятайте тільки, ЩО школі не впада панькатися 3 вами.

ВИ, пане геній Химченко, задля нас є точнісінько такий самий ученик, ян j 8С1,- ergo І, підхиляйтесь дисципліні, як і всі, слухайтесь, як і всі. Не то - геть! .. От вам ваш білет, а от бумага од совіта до вашого батька,- додав Корніцький усе тим самим рівним тоном ... - Може, й справді оздоровієте влітку од вашої «болісті» ... (Це ка жучи, вчитель іронічно, але так само ХОЛОДНО OCMix~ нувсь).- Оголосити вас ненормальним - це була ідея директорова, тим-то геть увесь совіт дав свою згоду. А як на мене: будь я вашим батьком, я вашу «болість» був би гоїв дубuем.

Слухаючи Химченко його мову, повигризав собі всенькі нігті й сповнився немічною лютістю. Швидкою ходою він вийшов з кімнати й не пішов, а просто побіг у сад. З учеників там не було вже нікого. Химченко впав на одну лавку, що немало ховалася в зеленій гущавині кущів, конвульсивно вхопився за стовбур невеличкої бе різки й притулив СВОЮ щоку до лубу. В такім становищі він просидів минут із п'ятеро. Плакати він не плакав, бо сліз не було, а тільки вряди,годи всеньке його тіло стру сювалось, немов з перелагів. Тоді він ще дужче пригор тав до себе стовбур дерева, тиснучись до нього так, як маленька дитина тиснеться 3 жаху до своєї неньки та

чіпляється руками за її шию. Нарешті хлопець підвівсь і подививсь на стильовий шкільний будинок, що визирав з~поза зелені.

«Я й сам тямлю 1(обре, що я недобра людина,- по· думав він.- Я знаю, що я погань. Та ви ... ви ще гірші од мене! Ви - падлюки!. По цій подумиій тираді він вийшов із саду, попро стував до гардероба, вдягсь і пішов закуповувати дещо І Отож (лат.).

Pt!a.

407

, на дорогу. Між іншим він покупив насіння й узяв лузати на вулиці ж таки. На превелику свою радість, він зда лека зуздрів князя Амілахварі, що йщов був напросто, ще й до ТОГО 3 ЯКИМИСЬ своїми знайомими панночка ми. Химченко заздалегідь підкачав одну калошу штанів тро хи чи не до коліна, другу покинув так та ЇІ розхристав

ся, що видко буЛО й голе тіло. Коли князь порівнявся 3 НИМ, він привітно ВКЛОНИВСЯ, рівночасно дзьобаючи на сіння, та ще й поздоровкавсь: «Здраствуй, Амілахварі!» Князь почервонів й аж спітнів од сорому, так що йому самому не заваднло б розстібнути сорочку. А Химченко ще трохи ПJвештавсь по місту, не запи наючи сорочки, та полюбував, як цікаво перехожі див ляться на нього. довелось йому йти проз величезний собор. Ішла вечерня; спів виразно розтинавсь і по шляху.

Вся

- церква

була уквітчана пораелю, бо взавтра

день

святої трійці. Химченко на мить припинився. В зеленому вбранні церква визирала так гарно, що він навіть хотів був зайти усередину - коли це здалека побачив, що туди само прямує директор з побожним обличчям. 5Ік стій хлопець одвернувсь. ОД собору, демонстративно на сунув капелюш на очі й звернув у якийсь вузенький переулок.

Там стояла обідрана, сліпа старчиха. Вона вигляда ла гакаю страдницею, що Химченко швидко поліз у ки шеню і вже був видобув якогось срібняка. ВБОГіІ почула, що хтось зупинився коло неї. - Подайте милостину ради святої тройці! - застог нала вона.

ХимчеНІ<О раптом застановився. Ради свят ої тройці?. Не дам! - сказав він жор стоко і вже хотів був піти геть, коли знов поглянув на

старчишину дранку.

- На! - сказав він, оддаючи їй гроші.- На! Та тіль ки не радц святої тройці, а ради того, що ти людина, й безталанна людина.

Наробивши ще скількись чудасій, Химченко вернув до пансіону. А ввечері він уже мчався поїздом у рідний свій городок Звенигородку, до батьків, де давно за ним СКУЧИ.'JИ.

IV Родина Химченків складалася з батька, матері, Пет руся та двох сестер. Старша рік тому назад була по нялася з одним чиновником, та він скоро захирів і швид ко після весілля вмер. Вдова вернулася в хату батьків; ще не стара, вона не тратнла сподіванки піти заміж удруге. Менша сесгра була трохи старша за брат'а і ще незаміжня. Всі раділи приїздові Петрусевому. Гість, скоро приїхав, зараз оддав батькові постанову педагогічної ради. Батько, добродушна людина, прочи тав папір і здивувавсь. - Ти знаєш, що написано

цій

бу.мазі?l- спитав

він сина.

Знаю. Я к же її розуміти? Син засміявсь.

Е, тату! Ніяк! Наш

директор

на

старості

літах

ЯКЩО не зовсім навісніє, ТО влада в ДИТИНСТВО. НУ, ОТ йому і верзеться невідь-що. А весь совіт тягне за ним через те, ЩО зна€, ЩО на такі йОГО листи батьки OДHaKO~

вісінько не вважатимуть. Петрусь говорив так безжурно, так шуткотливо, що батько не міг не похитнути ся в своїх підозріннях. - А все ж таки, що тра робити? - спитав він. - Одпишіть так само задля проформи. Напишіть, що ви звернете на мене найпильнішу увагу та що з тих фактів, які навела педагогічна рада, ви свого сина аж не пізнаєте, бо я, мовляв, раз у раз, ще з пуп'яночка, був дуже слухняний і розсудливий. Ну, і прочая, і про чая, і прочая, Батькові було трохи ніякомо, r'але ж він учинив саме так, як нараював син. Нікому з хатніх він про той до кумент не сказав.

Уплило тижнів з троє, відколи хлопець повернув до дому. Якої-небудь ненормальної зміни не постерігав у нім ні батько, і ніхто. Та й важко було б постерегти, бо хлопець, видершись із школи, справді оздоровів. Свіже, цілюще повітря малесенького рідного городка, не гірше од сільського, щоденні довгі блукання по лісі та по ла нах, домашня тиша,

прихильність од усіх

втихомирило хлопчака.

бліде,

змарніле

Вже за

обличчя

перший

порожевіло, 409

хатніх

все

тиждень його

рухи

зробилися

жвавими. Він забув не тільки про те, що зветься «су мом», ~нудьroю», «світовою скорботою» і т. ін.,- забувсь навіть, що бувають на світі громадські інтереси, ба на віть, що є на світі книжка для читання. Фізичне почу вання животної енергії, що з кожною дниною "рибувала йому та цівкою била в кожнім живчикові, задовольняло його. Замість поважного фіЛОСОфського сумування з'яв лялося бажання цибати, стрибати, співати, сміятися. Зустрічаючись у полі з дівчатами, що підсапували кар топлю та буряки, Петрусь охоче зупинявсь, заходив з ними в розмову і (чого досі ще не бувало) навіть пере моргувавсь із ними. Ніхто з товаришів, запевне, був би не впізнав його тепер: не можна було повірити, що оцей безжурний, веселий хлоп'яга є той самий, який иедав нечко з гірким песимізмом дививсь на цілий світ, брав на себе роль суворого Катона і в'їдливо чіплявся геть до всіх. А втім, остання риса в Петрусеві вдержалася: до свар з товаришами він встиг призвичаїтися так сильне, що й тепер той нахил мав на комусь окошитися. Тепе речки об'єктом стали сестри. Меншій сестрі доводилося трохи не щодня плакати через брата. Мася була дівчи на, гарненька на вроду; тим часом брат силувавсь непо хитними аргументами доводити, що в сеструні ніс - не ніс, а бурульбашка якась, очі - не очі, а баранячі очи ща, волосся - віхтьове, та й узагалі вона, мовляв, ціл· ком відповідає тому ідеалові краси, який намалювала пісня: Такий стан, ЯК у баби,

Такі очі, як У жаби, Така ШИЯ, ЯК У рака, Така бридка, ЯК собака ...

'А ВТім, 3 Масею Петрусь тричі на день ева ривсь, та тричі на день і миривсь. Не так щасливо кінчалися його суперечки із старшою сестрою Надею. Перш усього їй дуже .не сподобалося, що брат, відколи вже приїхав, церкви ні разу не одвідав. Вона спробувала нацькувати на Петра батька. Та м'який батько, що й давніш ніколи не був деспотом, тепер рішуче одмовився силувати «до рослого хлопця» (так він казав); до того ж, він і сам був лінивий ходити до церкви й уже даано забув, як церковні двері одчиняються. На одмову батькову Надя 3 досадою буркнула скількись глибокодумних уваг на тему: «HeHaBI!\~Ha анархія, що панує в нашій сім'ї», та

-410

релігійну загорілість свою мусила пригасити. Петрусь захотів оддячитися їй гаразд за замах на його волю: при першій-ліпшій нагоді він перейшов уже до активного нападу.

Лучилося йому

якось-то

зазирнути

на

хвилину

до

церкви саме перед причащенням, не для молитви, а так,

З цікавості. На свою величезну втіху, він натрапив на цікаву сцену. Коло амвона стояв паламар, держачи в руках тарілочку задля грошей. Баби, запричастившись, проходили проз нього, а він удававсь до них з отакою

проповіддю: «Тіткоl Та пuклади ж бо хоч п'ятака! Що, ти дурно їла, чи що?1 Гей, бабкоl Сором бути скупоюІ .. ТИ ОТ причастя з'істи з'їла, а немов не знаєш, що ВИНО ІЇ проскури коштують грош;I .. » Коли вдома Петрусь із сміхом розказав про цю сцену. Надя назвала його бого хульником. Тоді брат прuчитав ЇЙ цілу лекцію, що хри стиянське причастя € зостаток елевсінських містерій; при цьому він прирівняв Христа до воскреслого Діоні са, а причаСJЯ - до елевсінського «кікеона». Наді тер пець увірвавсь-вона почала крутити Петра за вухо, а він їй мало руку не скрутив. Два дні вони між собою не роз мовляли; потім помирилися, та ЗНОВ не на довгий час. До молодої вдови взяв залицятися один акцизний чиновник, Зна менський, попович зроду. Надя його за лицяння приймала прнхильно. Одного разу Петрусь був розмовився 3 гостем, і той йому дуже не сподобавсь. Він ото слухав-слухав Знаменського, а далі спитав: - Ви, либонь, божественного роду? - ЯК то «божественного роду?» - спитав той, трохи конфузячись. - 3 попович ів? - Ег·е, я син священика,- одмовив ПОПОВИЧ, ч'ервоніюи чи з безцеремонності Петрусевої і обглядаючи його хму рим оком. Той, однак, не склопотавсь і сказав байду жим ТОНОМ, ВИХОДЯЧИ 3 кімнати: - Тим-то в вас отакі клерикальні поглядн. Скоро гість одійшов, Надя взяла лаятися з братом за «божественний рід», а він ще піддав перцю, продраж

нивши

Зна менського

«клерикальною

кицькою».

Надя

ледве в волосся йому не вчєпилася. Потім Петрові са· маму зробилuся шкода, що він образив Зна менського, зачепивши його рід. Коли тОй знов прийшов у гостину,

Петрусь nоч_в .дуже ввічливо балакать із НИМ і навіть

411

попрохав вибачки за минулий чаво переслухав його

раз. 3наменський вели

перепрошування,

пихато

хитнув

головею і·зараз-таки після того вдався до Наді з розмо ВОЮ НЗ тему. ЩО, МОВЛЯВ, «на сьогочасній молодіжі тре· ба дуже велику палюгу пеламати, поки з неї щось путя ще вийде». Петрусь тоді сильне образивсь, але змовчав до слушного часу.

Коло господи Химченків розгортався доволі великий, розлогий сад. Він мальовничо спускавсь до яру, що був "либокий і дуже закрутнНИ. По тій бік, горою,- вулиця, битий шлях. Обгинаючи яр, шлях мусив зробити чималу заворітку. ие було незручно задля проїжджаючих, бо довше їхати, та пішоходці вкоротили собі дорогу: замість ходити битим ШЛЯХОМ, ВОНИ здавна втоптали вузеньку стежечку навпрошки, через город Химченків. Громад ське володіння тією стежечкою й ходіння через чужі пе релази освячено було традицією: запевне, геть усе місто дуже б здивувалося, якби хазяї саду заявили претен зію та заборонили переходити тудою. Знаменський що дня саме отією стежкою ходив на службу й вертав до дому. Надя, сидячи на балконі, здалека могла бачити свого заЛИ'цяльника й привітно осміхатися на його увіч ливі поклони. Петро постеріг, під котру годину верта Знаменський з «акцизного правлення». На другий день після остан ньої розмови з поповичем він чогось довго поравсь коло стежки і грізно мугикав арію паяцової помсти з «Ріго летто»:

Si, vendetta І tremenda vendetta І .. І За обідом він ні сіло ні пало ПОЧ<JВ з обуренням опо відатИ про куницю, що іі він, мовляв, бачив на городі, та ЩО., вона десь, певне, вглиц:езні шкоди ЧИНИТЬ caдo~ вим рослинам та ще й кури чи не передушить. Був дуже гарний літній вечір. Знаменський ішов додому, повний сентиментальних роздумувань про Надю, і поспішав до того місця на стежuі, звідкіля видко було балкон Химченків. Напія не обманила його: на балконі стояла його ідолка, спершись на поренчата, і дивилась униз до яру. Знаменський дуже галантно здійняв з го лови «котелок», З люб'язним обличчям одважив низень кого поклона, не зводячи очей з Наді, та й ... заверещав -

J Так. помста! Страшна помста! (італ.). Ред.,

412

з усієї моці, "'ов цапл~ниЙ. А це Петро був ПРИI10СТИВ' на дорозі капкан, що Їlого він позичив в ОДНОГО,знайо мого міщанина. Знаменського ногу схопило мов 'обцень ками,

а він не тямив, ЩО це таке, і з переляку горлав.

Минут із п'ятеро довелося бідолашному кавалерові про стояти в полоні, аж доки на Надин репет поприбігали обидві наймички Химченків і визволили його. Нозі ніщо не завадило, штани теж не подерлися. Знаменський пере

бувсь самісіньким переляком Але зате він одіграв таку комічну роль, ще Петрусева потреба помсти була геть заспокоєна. Що ж до капкана, то він пояснив: «Це я був

поставив на куницю .. А

вловив

лисицю»,- додав

він

тихцем.

Знаменський аж два тижні був боявсь більше ходити тією клятованою стежечкою. Надя спершу дуже лаяла брата, а нарешті почала його прохати, щоб він забо живсь, що наперед

не злоумишлятиме проти

шановного

Ераста Андрійовича. Петрусь одказав на те, що божень кання він не визнає, а дасть слово че,сті. І ТОГО слова він справді не зламав. Але шановний Ераст Андрійович не міг подарувати Петрусеві всіх його передніших штук. Коли в товаристві йшла, бува, мова про сім'ю Химчен ків, він зітхав і з таємничим виглядом пророкував: «Ох! Що то вийде з їхнього сина! Що то вийде!» В ширші по яснення він не пускався, а проте швидко по всьому го

родкові зачали балакати, що молодий Химченко десь є нігіліст. Значення того слова ніхто не розумів гаразд, тільки ж визначали ЇМ щось невимовно страшнеє. Реноме нігіліста незабаром закріпилося за Петрусем непохитно. Місцева інтелігенція, щоб себе хоч трохи роз важити серед мертвої нудоти, надумалася дати люби тельський спектакль. Видно, що це була дуже щаслива гадка: в маленькім повітовім місті, де ЧИНОВНИЦЬКИЙ CBi~ ток труситься над кожним шагом, всі білети були оо продані та й напрочуд хутко. З родини Химченків пішов на спектакль один лиш Петрусь. Він узяв місце в дру гому ряді крісел, себто дуже пристойне. Багацько при чепурюватися він не захотів: на ньому була доволі за яложена парусинова блуза, з-поза неї виглядав м'який комірчик української сороqки; узув він чудернацькі різ нобарвні пантофлі, т. зв. «килимові», а в руках тримав просту ломаку, що вила~ав 3 тину. На спектаклі була вся повітова аристократія; багато публіки понаїздило

413

і з сусідніх сіл. Поява Химченкова в залі вчинила ефект: на нього звернулися очі всенького товариства. Ані кри шечки не клопочучись, Петрусь, із дивною ковінькою в руках, сів на своїм місці й почав огляда ги залу в бі нокль. Він міг постерегти проти себе вселюдне обурення, та воно його загрівало лиш до завзяття. «Коли бути де мократом, то вже бути до краю»,- подумав він і роз стебнув комір блузи: українська вишивана сорочка опи нилася на видноті. Щось його муляло й свербіло: йому бажалося голосно виявити свою погорду супроти всіх. «Найдемократичніша мова буде, очевидячки, українська, бо чнсто мужича»,- подумав він і (хоч про україно

фільство навіть не чував) прирішив держатися сьогодні цієї мови. Спереду сиділа якась польська поміщиця. «Пані, чи не дасте мені вашої ахвішки на часинку?» вдавсь Петрусь до неї по-вкраїнськи. Добродійка широ ко розкрила очі, обернулася поглянути на «мужика», що заліз аж у другий ряд крісел, та й загляділа його формену кепку із значком відомого ЇЙ київського «по рядного» інтернату. Вона мовчки простягла афішу. Пет русь узяв і, оддаючи назад, так голосно сказав «дуже дякую», що знов звернув на себе вселюдну увагу. В ан тракті він почув, як дві дами, що сиділи поруч нього, за вели французькою мовою балачку про нього ж таки. Одна з 'них висловила здогад, що їхній сусід є, либонь, син якогось мужика та що треба радіти новітньому за конові міністра просвіти, який утрудняє вступ до гім назій усяким пролетаріям. Петрусь, що дуже добре розу мів французьку мову, пильно слухав панію й відчув, що в нім знову прокидається й аж клекотить тая ненависть до всякого аристократизму й панства, яка в Звенигород ці була ущухла на час. Далі обидві дами попідводилися з місць. Ота сама аитидемократична ораторка, коли по сувалася проз Петруся, незніірошна натоптала йому ногу, т'але ж нічичирк. Хлопець перепинив ЇЇ, голосно й грубим тоном вдавшися до неї по-українськи: «Ви мені пальці трохи не пороздушували, а навіть вибачення не попрохаєте!» Дама обміряла його очима з ніг до голови й погордливо скривилася. - Qце! іmрегНпеп!! 1 - промовила вона до това ришки.

І Який нахабаl (франц.). Ред.

414

- Моі іmрегНпеп!?! Non, madame, c'est а vous, qu'il !аисігаі! ргепсіге ипе lе,оп de poJitesse! 1 - скрикнув Пет· русь таким голосом, що аж тремтів од схвилювання, і до· дав (це вже ЗНОВ по·українськи): - Еге, навіть у тих мужиків, якими ви гордуєте, вам не завадило б повчИ, тися звичайності! .. Vous voyez, сЬеге madame,- іронічно засміявся він,- que j'зuгаіs ри рагlег fran~ais aussi Ьіеп, que реШ гussіеп 2, а якщо я балакаю «по,мужицьки», то, значця, маю мужицьку мову за кращу і од руської, і од ще більщ а:ристократичної - французької". Петрусь вимовляв ПО'французьки чудово, і він сам знав про це. В пансіоні французький учитель похваляв його гарну французьку ВИ мову перед цілим класом. Другого дня весь город балвкав про те, що молодий Химченко - стращенний нігіліст. Тільки декотрі дами нарекли його просто епІап! !еггіыle '.

v Вже кінчавсь і пеТDівчаний піст.

Петрусь уже нудивсь гаразд. Нічогонероблення йому навкучило. його знов тягло до книжок,

до

розумової

роботи. Енергії він почував у собі вдосталь, та його лякала тільки гадка, чи не піднімуться через читання знов усі ті муки, які він перебув у щколі ще так недав, нечко. Тнм-то він не переставав байдикувати та ушква· рювати штуки, які достачали йому репутацію нігіліста або епfап! !еггіыl'я •. Одна днина аж надто була «чревата» всякими при· годами. Петрусь прокинувся й схватився більше· менше коло 12·0Ї години: «не дуже пізно», на його гдибоке пересвідчення. Вмившися, він пішов не снідати, а в сад зірвати трохи вишень. Над свою сподіванку, він застав там батька, що сьогодні чомусь не пішов на службу, та одного знайомого. Привітавшись із гостем, він сів на лавці й послухав, про що вони балакають. - А от ЩО. Павле Степановичу,- казав гість,- по зичте мені прочитать «Вічного Жида» Сю. І Я

нахаба?!

Ні,

мадам, не від вас я маю брати лекції ввічли

вост; (франц.). Ред. 2

ВІІ бачите, дорога мадам, я можу ГОВОРИТІ! французькою МОВОЮ

так же добре, ЯК і малоросійською (франц.). Ред. 3

Жахлива дитина (фра!;.ц.). Ред.

415

- І-і! Ні слуху ні духу нема, відколи позичив у мене Калюжний. Нап,равду книжка була вдома, та що, на думку Пав ла Степановича, це був дуже дорогоцінний твір (видан

ня

1837

року), то йому

не

хотілося

позичати

її.

Він,

збрехавши, додав: - Чи ж вам би я не дав її?! Так, бачите, закрутили І - Тату,- встряг до мови син,- десь, певне, Калюж-

ний її столі.

вернув, бо я бачив

«Вічного Жида»

в вас

на

Невже?! Ні, ти помиляєшся. Ану, посидь З Хри

сантом Андрійовичем, а я піду подивлюсь.

Не клопочітесь,

1ату,- сказав

Петрусь

прихиль

НО,- я сам принесу.

В один мах він приставив на місце книжку.

Чи ба!

ніби здивувався старий Химченко,- ли

бонь, десь під купою паперів лежала. - Ні, тату, на видноті. Ви повинні

були її щодня бачити. - Гм! .. - невдоволений, кахикнув батько, суворо глипнувши очима н'а сина ... - Куряча пам'ять зроби лася! Старіюся! - зітхнув він до гостя. - Ах! - зрадів Петрусь.- Бачите, тату, що на вас

часом находить забуття. Отже ж учора, коли ми спере чалися за щось, ви сказали: «Ні, ні! Це ти забув, як було діло, а не я, бо я зроду нічого не забуваю». Бачите, що й ви забуваєте! Батько справді раз у раз хвалився своєю пам'ятли, вістю. Щоб затушкувати справу, він удавсь до гостя: - Ну, та вже як там воно не є, а я радий, що книж ка знайшлася і я можу її позичити, Хрисанте Андрійо вичу, вам. ВізьМіТЬ, ви-бо людина акуратна й пильнува тимете книжки, я'к ока.

Гість ·із «Вічним Жидом» повіявсь додому. Батько ступнув декілька разів по доріжці, далі згорнув руки й припинивсь перед сином.

-Що це за знак? - спитав він хмуро. Петрусь, ніби не за вважаючи батьковому тону,вда вав наївну ДИТИflКУ. - Еге ж, у мене краща пам'ять, ніж у вас? Якбищо не Я, то ви були б не

позичили

він, радіючи по-дитячи.

416

йому

книжку!

казав

- Якбищо не ти З своєю дурістю, то я не був би марне кинув рідку книжку звісному шахраєві! Не по· бачу я вже ніколи «Вічного Жида!» - Татуню, та ви ж були такі радніші дати йому! ВИ навіть казали, що ... - «Казали!» Хіба я настоящо казав? Мало ЩО ін· колн балакається! - Тату!! Невже ви зважилися... брехать? - тихе· сенько спитав Петрусь, трохи не пошепки. Од синового тону батько зчервонів і мовчки заходив по стежці вперед і назад. - Які тут брехні! - нетерпеливо одмовив він по тім.- Це ж дрібниця. - А вчора, тату, ви казали Масі, що чесна людина навіть у дрібницях не повинна брехати ніколи в світі. Слова ці були вимовлені так природно, так соромля· же, що батько зовсім став ні в сих ні в тих. Не знаючи, що одказувати далі, він поплентавсь у хату, до свого кабінету. «Чуднота! - міркував він дорогою.- Чи це мій син занадто порозумнів, чи ПАП росту вдає дурника? А УК ладливий, будь-кого забелькоче! .. » Петрусь знов, проводжаючи його поглядом, злегка осміхнувсь і незабаром сам пішов із саду до господи. Мати його була в кухні й загадувала наймичці Килині всякі роботи. Він проа неї перейшов до їдальні, де само вар іще стояв був на столі, вточив собі чаю й узяв на· мазувати хліб маслом. Сестри давно вже поставали й поралися по хатині. Обидві були тепер 3 постом. Старша, Надя, постувала через те, що була релігійна аж до забобонів і була щи ро пересвідчена, що за скором у петрівку буде на тім світі пекельна кара. Наймичка Килина вняснила собі Надину побожність трохи інакшими мотивами; «Вони хотять гарного кавалєра собі випостуваТИ»,-сказала вона якось (ну, та й дісталось же їй на горіхи за теє!). Мася знов пісникувала тільки через те, що не хотіла сва ритися з старшою сестрою. Та й то на самоті, потайки од усіх, Мася ладна була й скорому скуштувати Надю, що строго пісникувала, вид масла, яке нама зував брат, дратував. Вона не втерпіла, щоб хоч чимсь не докорити Петрусеві. -

Спить бозна-доки! Далі обідати час, а він до

піру сніда!

417

- Не турбуйся! ВСЬОГО масла не поїм, зоставлю ще й на твій пай! - Ну, я (дякувать господеві) ще тямлю, коли піст! сварливо одказала та.- Не те, що ти з татом! - Тямнти тямиш, а масла, правда, хочеться? То й з'їж трошки, бо ач ЯК поохлялз, зовсім тлінна! Надя з погордою одвернулася. Петрусь удавсь до другої сестри. . - А ти, Масю, неодмінно начхай на те постування. Надя, як бачу, приматкобожилась і швидко в черниці піде ... (Надя при цих-о словах знов зневажливо скриви лася) ... Ну, а тобі заміж таки хочеться. Тільки ж яка мара пек·едьна тебе візьме? Ти й так мерзеина на пику, а од постуваиня геть зневірнієш. Мася образилася, а Надя розлютувалась. - Мовчи, блазню! - гукнула вона.- Сам безвІрний, та й Масю спокушує! Ох, коли б одхвиськати такого атеїста гаразд дубцем чи палюгою, то був би найкращий лік на всенькі «ізми»! ці слова допекли Петрові аж до печінок. Допиваючи чай, він узяв мізкувати, як би ТО шпорнути Надю болю чіш, та не гурт надумав. Знаючи прихилля сестри до черців, монастирів і т. ін., він замугикав: А в черницях добре ЖИТИ: Ні жать, ні в'язати. Треба тільки враниі встати,

Книжечку читати.

Тільки ж Надя виглядала так величаво, наче ан глійська леді. Не в за мітку братові, вона аж губи ку сала собі, але вдавала, буцім нічого не чує. На мисникові лежала Біблія. Петро простяг до неї руку та й розгорнув. Миттю обличчя йому заясніло лу-. кавим осміхом, та зараз же він побожно надувсь і бла гоговійно прочитав: . «І сказала старша дочка Лота ДО молодшої: «Наш батько старий, а нема більше женихів задля нас на зем лі; тож давай підп ої мо нашого батька й спімо з ним, щоб ... » Соблазн для слухачок був великий. Мася крадькома закидала оком у книжку, щоб затямити, на якій це сто роні. Надя обурилася. - Облиш! - прокричала вона.- Стидався б!

Чого стидався б? Святого письма?

418

Сетра підбігла Й видерла Біблію. Петрусь декілька 'ментів яе знав, що б йому розпочати, коли на ЙОГО втіху вбіг до їдальні маленький песик старшої сестри .

А-з-а! Здоров був. Бен! - весело гукнув хлопець. Бен підбіг і став дивитися на нього своїми розум-

...:..

ними очима.

Ау-у-уl Ау-у-уl Ау-у-у! Ау-у-уl

завив Петрусь. підхопив Бен. знов заквилив Петрусь. сумовито тяг, аж розтинався Бен, під-

вівши свою мордочку вгору. - Боже мій, що це за хлопчисько!!

- заголосила з одчаєм Надя.- Мій Бен і так дуже нервовий, а через тебе знервується вкрай! Вона з гнівом випхнула Бена геть з хати. Сестрам треба було плоїти свою білизну. Задля ви годи вони винеслиrя до вітальні, приладнали на двох стільцях дошку, а на ній розвісили спідницю й почали плоїти. Та Петрусеві, либонь, не було сидні на самоті: і він притяг до вітальні та й сів біля фортеп'яиа. Чудово

він грав тільки губами на гребінuі, але й фортеп'яна не лякавсь і вмів грати одним пальцем: «Ой, за гаєм-гаєм». Теперечки йому забажалось поімпровізувати.

Слухай, Масю, я тобі покажу достоту таку мело

декламацію, як в Лішина. Я був на його концерті в Киє ві, то й усе поняв. Тема моя буде: «як студент ішов топитися» ... Ось він ще вагається, на серці буча стра стеЙ .•.

З цією мовою Петрусь почав навмання бурхатн руками по клавішах. «Мелодекламація» вийшла дуже вимовною.

- Чорте ти лисий І розстроїти фортеп'яиаl

задренькотіла

Надя.- Хочеш

- Сама ти чортнця, коли так... (Гмl Лається у п і стІ - насмішкувато промовив він у скобках.) А фор теп'ян спільннй, усіі сім'ї. Ти ж сама тут чужа, гостя, зайда ... Ну, от студент уже коло річки. Хвилі бурчать, б'ються об скелі, бризки клубочаться понад водою. Слухай же ... І знов з-попід рук талановитого імпровізатора почу лась музнка, ще чудовіша, ніж уперше. Тут підбігла вже менша сестра та й за.чинила фортеп'ян на ключ. Невмис не вона глянула в вікно.

27'

419

- Надю!! До нас ідуть у гостину обидві Логвинов снкі! - покрикнула вона.- ОЙ! Мерщій прнймаймо цю дощку. Знатимуть, що ми самі плоімо, та ще в гостиній! Килино! А йди сюди швидще!! - Обидві сестри страшен но турбувалися та метушилися, аж поки не повиносили

всіх причандалів до плоєння. По-провінціально му це був би «недобрий тон», коли б гості застукали іх у вітальні за «непанською» праuею, наче простих наймичок.

ПричепурюЮчись коло дзеркала, Мася охкала:

- І .несе ж іх сюди дідько в будень! .. ОЙ, у мене, до того, Ьои!оп d'amouг І на лобі взявся, чи що? Хіба отак-о загорнути його волоссям_._ А старша, Надя, тим часом, жахаючись, загляділа,. що Петрусь у своіх квітчастих, дуже неелегантних пан тофлях. Слізно почала вона благати брата, щоб він або зовсім не виходив до гостей, або взув чоботи замість uих шкарбанів. Той звільна підвівся і з злою думкою покинув вітальню: він поклав зневажити сьогодні всякі пристойності, хоч би й самому ставало соромно. Минут через п'ятерко він знов у «шкарбанах» вернув до вітальні, як уже там були гості. Петрусь любенько поздоровкавсь із ними, потім сів біля Наді й зачовгав пантофлями па підлозі. Саме тоді, як хлопець увійшов, одна гостя, замато ріла во днех своіх дівонька, встигла вже розказати якусь свіжу городську плітку. - Глядіть же, нікому цього не переказуйте,- ніжно прощебетала вона нарешті,- бо я й сама дала слово честі й побожилася, що нікому не казатиму про цю історію. . -

О, на мене можете ввіряти,- одказала

мене язик мов на припані, - В неі тоді тільки одростає язичище,

Надя,- в

коли треба мене кобенити,-- з милою пустотою сказав Петро,- тоді в ції-о naHiї і чорти лисі звідкілясь беруться, і біси. Всі вдали, ніби вважають його слова за жарт, та й осміхнулися. Надя, проте, як стій втеряла гумор. Роз мовою заволоділа молодша Мася. Вона забалакала про 1'Є, як вони недавнечко були в губерні на іташ,янській опері, вкупі з Петрусем, та як вони всі були аж зачаро-

І Гуля любові (франц.). Ред.

420

вані двоспівом Фауста з Маргаритою. Дівчина одразу оживилася, бо мала справді доволі поетичну вдачу. - Пам'ятаєш, Петре? - прихильно звернула вона до

брата, забувши про всі його ранішні штуки.- Пам'ята· єш, шо усім нам

сльози на очах були

закрутилися, як

Маргарита співала: «О, silenzio! О, аmог! .. » І А брат тим часом умисне застромив пальця глибоко глибоко в ніс і, копирсаючи, прогугнявив ніби з восторгом.

Поетична згадка! .. Розкішна згадка! - та й за стромив пальця ще глибше. Мас~,обурен а; одвернулася, а Логвиновські цікаво приглядалися до «нігіліста». Те nриглядання розсерди ло його. Він хитнув ногою, і пантофля звалилася. Всі побачили голу ніженьку, навіть без шкарпеток. Мася 3 Надею аж умлівали од жаху та сорому. Щось схоже на докір од совісті шпuрнуло хлопця, але йому піддала духу· горда гадка, що ось, мов, він зміг пере могти пересуди й начхати на думку громадянства. - А в вас усе диха веселощами,- сказала молодша Логвиновська, аби як-небудь повернути розмову в інак ший бік.- Маєте й брата-шуткуна, що не дасть приту жити й на хвилину, та й самі молоденькі, що тільки жити та веселитися. А от ми - старіємося ... Старшій Логвиновській не дуже припав до вподоби такий зворот розмови: вона-бо зовсім не почувалася ста рою, ба знаходила навіть, ЩО взагалі не в літах сила, а в тім, щоб усякими правдами й неправдами могти виглядати молодшою. Надя це помітила. - Ну, й не гріх вам себе обмовляти?! - суперечила ся воиа тільки задля звичайності, бо сама думала, що десь, певне, з обох Логвиновських уже давно пісок сип·

леться.

- Ні, ні,- кокетливо одмовляла Логвиновська, яка справді ще вірувала в свою ВРОдУ,- старіємось. А от ви так проuвітаєте. 3аміжжя~ хоч j нещасливе, ОДМОЛО~ дило вас так, що аж-аж-аж. Яка вам коса стала пишна! Петрусь, що сидів був мовчки, бо щось його нудило, ЗНОВ озвавсь:

О, мовчання! О, любов! (італ.). Ред.

421

- АІ І ви зазначили, що в неї теперечки е коса? То фальщива. Я й сам довідавсь допіру вчора, так що й не хотячи" бо Достеріг крізь дверну розколину, як вона її розчісувала на стільці. Отже, передше я був усе диву вавсь, звідкіля їй виросла така куделя замість колиш нього мишачого хвостика ... (<<Ну, і навіщо я це гово рю? - думав він.- Це ж навіть нерозумно ... ») В тоні в Петруся не чулося ані нотки злісної, а про те Мася почала непокоїтись, щоб 1 їй брат ие встругнув чогось. Вона полапала прищик на лобі, чи не одгорну лось волосся.

- Ні, не нагортуй волосся ще більше, бо твого бу тон д'амура й так не видко, а як напустиш волосся нижче, то косоокою зробишся,- сказав Петрусь півго лосом, тільки таким півголосом, ЩО геть усі почули. Всі мовчали, бо всім було ніяково. Надя з ненавистю дивилась на «нігіліста», ЩО сидів поруч неї ... - Надю!! Як-бо ти болюче щипаєшся?! - розітнувсь як стій Петрусів скрик серед уселюдної тиші. Щоб визволитися з цього нелюбого становища, г.ості почали прощатися.

- Нам нема часу, ми 11.0 вас зайшли тільки по до розі, а ДО того, може, й вам Iпере6иваємо, може, й вам ніколи,- одмовлялися вони, як сестри Химченкові про хали їх погуляти ще. - Що ви! Які там перебивання, яке там нікольство, коли ми аж скучили сидіти на самоті без ніякої ро боти,- прохала Надя. - Нащо ви не пускаєте mesdemoiselles Logvinovski І liти, куди вони мають діло? - встряг до мови Петрусь. В них є своє діло, та й у вас знов своє. Адже в вас там, у їдальні, лежить ціла купа неплоєної білизни. Мабуть, що його слова мали в собі дуже переконую чу силу, бо Логвиновські заразісінько одіЙщли. ЯК пішли вони, то сестри мокрим рядном накопалися на брата. Він аж ,лякавсь, дивлячись, як їхні огрядні бюсти аж коливалися з гніву. Старша сестра сердито вопіяла дужим контральто, менша вигукувала докі'рливі слова дзвінким сопрано. ' Петрусь одбив їхній забіг покірливістю: він узяв ди витися

на

сестер

неремствуючим,

1 Панночки ЛОГВl1новські (фран.I{.). Ред.

422

невинним

поглядом.

Потім він вимовив свої в»правдування: отже, виходило, що він хотів зробити задля них геть усе якнаЙкращ. - Твій Ьои!оп d'amour, Масю ... я ж сам бажав, щоб його не помітили, і наВІТЬ улавсь до тебе тихим голосом. Сказав, ЩО вам тра п ..'10ЇТИ спідиицю,- так усім же Biдo~ мо, що ніяка робота не соромна. ЩО гості швидко одій шли, теж нема чого лаятись, бо вони вам тільки заважа ли. Коса, знов ... - Еге ж, егеl Що ти, гидоте, за косу набрехав?1 - Яке ж там <набрехав», коли я казав щиру пра~дуl А втім, Надю, тобі й хвилюватися не було чого, бо ти ж не молодесенька дівчинка. дами, такі завстаРШКИ t ЯК ТИ, не соромлячись, носять перуки.

- 3австаршки такі, як я? Хіба я стара?1 Ах тн, без вусько паршивий. - Ну, отІ Ти за це лаєшся! - одмовив брат, ніби гірко.- Я вже був певний, що ти далі-далі в черниці підеш, а ти ось у суєту вдаєшся... про всякі прикраси клопочешся, .. ЯК же що я й справді тебе скривдив, то згадай: бог звелів прощати кривди, ба навіть замість правої щоки настановити ще й ліву ... - навчав сестру побожний брат. - Я от татуньові пожаліюсь на тебе, бридкий хлоп· чиськоl - нахвалялася сестра.- Що ти там набрехав про косу! Але так і не пожалілась, бо батько ще не знав, що в неї коса фальшива. В сім'ї свара довго не триває. По якійсь годині Мася й Петрусь знов розмовляли, наче й не трапилося нічого. Петрусь сидів за одним кінцем і їв вишні, а Мася за дру гим

гаптувала

рушник чорною

та

червоною

заполоччю.

Вона давно вже дал з обітницю вишити в церкву руш ник. Петрусь якось вирахував, що, вважаючи на ту пиль ність, з якою Мася гашує, церква дочекається рушника на прийдешнє літо. 3 кухні чутно було в їдальню, як madame Khim!chenko І свариться з старою Кчлиною: - Пішла в мою спальню за простирадлом та й пе ред дзеркалом розстоялась! .. Перед

дзеркаломlІ

Треба

її пиці збавляги моє дзеркалоІ .. (Madame Khim!chenko в ніякій школі не вчилася. фізичних законів не знала, І Мадам Химченко (франц.). Ред.

423

отож їй здавалося, що коли багацько дивитися в дзер кало, то воно з 10ГО дивіння має зношуватися)_

Мася скучила й заспівала якийсь романс, повний ви СОКИХ нот_

- А знаєш, голубко Масюl - озвався брат чогось занадто медовою мовою.- Б тебе голос хоч і не силь ний, але ... (Мася вже чекала комплімента)_ .. але препо ганий,- докінчив тоЙ.- Тим~то замовчи.

- Мамо! Чого цей собакуватий в'язне?- плаксиво гукнула дівчина. Увійшла мама і Петруся не похвалнла. - Та ти не слухай того дурня, моя любочка. Що він тямить! - додала вонз.- Аби ти знала, то в тебе голо сок Ї1альянськиЙ ... «Той дурень» вибухнув сміхом, бо знав, що ЙОГО мама не то в Італії, ба навіть у Києві ніколи не була. Мати вийшла. Мася Вl1шивалз-вишивалз, потім КЛИК нула:

Кили-и-ноl Килина прийшла з кухні, та трохи забарилася. Руки її були умазані в тісто та борошно. - Не докличешся тебеl - гнівно кричала Мася._ Прииеси мені води напитисяl - АтІ Пані мені загадали мерщій діжу вимішу вать,- неласкаво одгукнулася Килина та й швидше по бігла в кухню. - Принеси води!! бо битиму!! - кричала панночка. Зроду вона не була якась злючка, т'але ж не здобула доброго виховання, як і загал повітових панночок, та й чинила часом не дуже гарні речі. - Насмілься-ноl - без жартів і сердито гримнув брат.- Тоді я тебе саму 1І0ШУСТРЮ гаразд. Яке ти маєщ право бити іРІ Чим вона гірща за тебе? Мася трохи злякалася незвичайного голоса в брата. - Бона мужичка й наймичка,- сказала вона ти хіш.- Та й як ти її можеш рівняти до мене?! . - Хоч би вона була й перемужичка, а ти цариха РО3Цариха, то й тоді не смієш бilТИСЯ. Але перше зга--

дай, що таке ти сама! Бже ж не мужичка. Юридично достоту така сама мужичка, як і Килина, тільки трохи багатша. Чоловік 1(илинин був якимсь

чиновником; відколи він помер. вона пішла ПО наймах. ' А

наш

батько

родивсь у

міщанстві,

424

теперечки

дво-

рянин «ЛИЧНЬІЙ» .. ТИМ-ТО я ще вчора тобі казав, що по законам Російської імперії 'І'И не дворянка, а простісінь ка «гражданка.,,», себто щось ніби мужичка ... Я теж мужик.

Мася почала скимлити. Чого ти лаєшся? - казала вона, хлипаючи. - А все винен Адам! - казав брат замість потішан-

ня.- Якбищо він був дворянин або ж і князь, ТО ми геть усі були б тепер дворянського або князівського роду ... Ще й дражниться! Мася заплакала голосно. Увійшов батько, увійшла мати, увійшла Надя. Батько непривітно скривився, до вjдавшись, що син відновлює згадку про колишній про стацький рід Химченків. Мати, учувши, що синаш нарі кає хатніх мужиками, виявила на своєму обличчі несум ні,вний нахил до істерики. - Ніколи не кажи про якихсь там «граждан», кисло вимовив батько,- я був сам хотів тобі про це за примітити. Бо ісправник каже мені сьогодні: «Чом це на вашому балконі вчора тільки й чутно було, що «граж данин» та «гражданин»?! Звенигородський справник (бо місто, де жили Хим ченки, звалося Звенигородкою) давно вже накинув оком на Петруся, бо перечув, що він «нігіліст». Він охотивсь навіть учинити «нігілістові» трус, т'але ж боявсь, щоб часом не скоїлося такої самої халепи, як і позаторік. Бо позаторік іспра,вник мав призру на одного студента, .що загостив був на літо до Звенигородки, та й зробив йому трусеницю. Надибавши між шпаргалами в того студента давні грецькі extempoгalia', шанований, але невчений звенигородський Лекок начеркав у протоколі: «Між іншим ВИllрушено троє рукописів, писаних незрозумі лими знаками, незвісно ЯКОЮ МОВОЮ», і переслав те до Києва. ЯК усеньке діло вияснилося, було сміхоти на цілу

Звенигородку, а й з Києва прислали пильному справни кові добру нотацію, нівроку. Через те він тепер був не такий скори.. на самовільні рішучі міри, а ПОВОДИВСЬ обережніш. - Затям, сину,- казав старий Химченко далі,- що

І Особистий, що його нащадки вже не дворяни. 2 Вправи (лат.). Ред.

425

ми живемо не в республіці якійсь: «граждан» навіть на язиці не повинно бути!

- Але ж, тату! .. - виправдувавсь Петрусь, не зовсім розуміючи, чого батько тривожиться.- Про «граждан» Я в.ичитав у «Своде законов Российской империи ... » - Ні, ніІ Тра 3 цим словом дуже стерегтися! - по важно заприміти'В тато та й пішов з кімнати. Почав роз ходитися і ввесь собор. Мити при цьому простогнала: «Порідня! Син, що наймичка йому дорожча за матір! .. » у старшої сестри, здавалося, на лиці було начертано: <Чого ж сподіватися од безвірного? Чого варт той, хто бога одцуравсь?!» І вона пішла в свою кімнату, до дзер кала, полагодити косу.

В їдальні зноау зосталися Мася та Петрусь самі. Обидва вдавали, ніби не помічають одне одного. Петро приніс газету й почав читати буцім дуже уважно. Ча сами він сильно дратував цікавість сеСТРИ!tУ, бо ледве чутно скрикував, немовби вичитав щось дуже гарне. Тільки ж Мася хотіла витримати характер, перемагала себе й ні про що не питалася. Всіх помирив обід. Надя, в ролі хазяйки, насипаючи суп у тарілку братові, спиталася, чи він любить курячу печінку. По обіді Петрусь, як звичайно бувало, для всіх нарвав вишень. І так-о всі помирилися. Сонце трошечки повечоріло. Менша сестра нагадала, що ій тра пі1'И до крамниць. Панночки влітку, щоб не загоріти, ходять у город не вдень серед спеки, а вже надвечір. Вона вдалася до брата, щоб він її провів. Той, хоч і згоджувавсь, та казав, що піде не в черевиках, а неодмінно в с·воїх квітчастих пантофлях. Насилу-на силу Мася одхилила його од того наміру. Пішли. Пет русь узяв гуркати палицею по барканах. Поназ·бігилась незчисленна сила собак: у вільнолюбивій Звенигородці на припоні, звичайно, їх не держать. Ціла тічка конвою вала Петруся та перетурбовану Масю аж до майдану. На майдані енергічний десяцький хвицьнув Бровка каб луком у морду, вшкребнув Рябка палицею по спииі, мало ніг не перебив Сіркові і т. ін., і т. ін. Петрусь з надзвичайним зацікавленням приглядавсь до всіх оцих маніпуляцій; радіючи скандальчикові, віи навіть зупи нивсь і сперсь на ковіньку, щоб вигідніш було дивитися на безплатний спектакль. Мас!! схопила його за руку та й одтягла <еть. Вон.и увійшли до однієї жидівської

426

кра"мниці з вивіскою: <Магазин галантереflны x товаров»,

Швидко окинувши оком середину Хавиноі крамниці, Петрусь одразу пересвідчивсь, що скромність була го ловною окрасою в Хави: в її «магазині» був не тільки чисто галантерейний крам, а й солоні гриби, цукерюи, варення,

вино,

шрот

порох,

окулярн,

пенсне,

сукно,

шовк, гас і олива, скляний посуд, книжки белетристичні й научні (Хава була єдиним звенигородським міністром освіти), черевики, чобіття й усяке інше взуття, медика менти тошо. Спитавши Мася собі модного капелюшика, пішла з братом до сусіднього Хавиного покоїка, щоб приміРЯТІI покупку перед дзеркалом. Хав а лншила їх двох на самоті, бо треба було впорувати других покуп ців. Докн Мася ви'стоювалась перед дзеркалом, братик її витяг з кишені ключ та й почав пробувати, чи не од чинить він теє бюро, що стояло в кімнаті.

- Боже мій!! Що ти робиш?!

пошепки гукнула на нього сестра.

- Хочу одімюнути та подивитись, чи багацько гро шей уХави. - Петреll! -

А що ж бо такого? Адже не вкраду, подивлюся

1'ільки.

- Кинь, любчику мій! Кинь!- благала Мася. Надійде Хава, так що ій у голову прийде?! Думатиме, що ти злодій.

Хай думає. По всьому городу зватимуть тебе злодіякою. Хай звуть! А моя власна совість буде, проте, чиста,- спокійно одрікав Петро на одчайний сестрин шепіт. Та на її щастя, жоден з Петрових ключів не піді

йшов до бюрка. Гірко мордувалася й каялася бідолашна Мася, доки була в крамниці, ТІ, мабуть, чи не гіршеє каяття дове

лося ій за5нати тоді, як вертали вони додому.

Серед вулиці стояла калюжа, а там, де мали б бути хідники, росло будяччя. Між будячінням була втоптана стежечка, та вузенька-перевузенька. Двом людям було'б важко йти по ній поруч, тим-то Петрусь пішов попереду, а Мася позаду. Напросто іх, ще в далечіні, посувалася якась стара пиката панна. Петрусь обернувсь назад до сестри й не дуже голосно пробубонів: .Диви-но: от так

мазєпка!» На лихо, панна почула це; коли довелося їй

427

розминатися з Петрусем, вона звисока, гордовито загля нула в лице ненавидному хлопчині, задираючи кирпу ген-ген угору, та й незнарошна оступилась і шурхнула ногою у будяки. Розгнівана, вона промовила: «Невєжа мальчішка!» Петрусь почував себе геть безвинним; щоб провчити панну, він за те вже навмисне натоптав їй ногу - вона аж скрикнула. Дивлячись на всю історію, Мася кривилася, мов у агонії. Та це ще не б)'в кінець її мукам. На ганкові одного дому, в холодку, сиділо три знайомі панни. Мася при вітно вклонилася їм, бо вони здалека осміхалися до неї, і трохи спинила свою ходу. Петрусь, в чутку пан нам, завважив сестрі по-вкраїнськи (хоч українофілом не був):

- Та ну, не дляйся! Ходім мерщій! Невже півгодини ходки тебе стомило? Ти, бачу, така поворотниця, як ведмідь за горобцями_ Панни переглянулися між собою. Мася почервоніла й пішла швидше. Вдома вона лагодилась була покар тати добре брата за всі його штуки взагалі, а за укра їнську мову зосібна: «Бо ще подумають, буцім у сі·м'ї нашій говорять по-мужицьки». Та увагу їх обох одтягло щось інше: мати драматично сварилася з Килиною. Чоловік Килинин, дрібний чиновничок, умер дуже рано. Потім помер і її батько, небагатий однодворець. По батькові на Килинину пайку припадала була ма лесенька чаС1'ка поля, та вона все те одступила братові, а сама піщла служити. Тепер її сповістили, що брат помер, а братова дуже запрохує її покинути службу в Химченків та й вертати до своїх, бо їм буде дуже су тужно обживатися самим. Тільки ж Химченчиха ледве не скрутилася, почувши цю звістку, бо тому два тиж' ні одійшла помічниця Килинина, а тепер хоче одійти й остання наймичка, та ще й серед жннв до того, КОЛИ нову наймичку знайти не легко. - Оддайте мої півтора карбованця та й пустіть ме не,- прохала Килина спершу лагідно. - Ні, нї! Не дамІ - кричала пані.- Петре! - вда лася вона до сина, що саме ввіходив.- Розсуди ти. Я їй ще недавно подарувала матерії на плаття, а вона тепер Одходить. Еге ж, я маю право не доплатити їй грошей? Або хай вона верне матерію! Скажи сам, по чистій со вісті! 428

- Щоб не вкусити гріха, я можу сказати хіба ось що. Дарунок ви їй дали за минулу службу, а не за при йдешню,- рішив син.- Тепер, раю вам, зробіть отак: оддайте її півтора карбованця - це раз, а друге - дай те ще й який-небудь гостинець на дорогу, бо вона, можу завірити, служила вам добре. Килина аж повеселішала, мати обурилася.

Який ласий на чужі ковбаси! Іди к бісу з твоїм судом! Тицьнув носа туди, куди його ніхто не просив! Не встрявай в не своє діло! - покрикнула вона. - ЯК ТО «ніхто не просив»?! Треба, мамо, держа тися логіки. Чи не ви ж самі сказали мені розсудити по чистій совісті? - дуже розумно мізкував Петрусь. Мати вже його не слухала, а спорилася з наймич кою далі. Килина ще довгенько прохала своїх грошей, та нарешті мусила стратити всяку сподіванку, бо пані Химченкова приставала на єдине з двох: або верни по даровану матерію, або не дам півтора карбованця. - Матерії я вам не оддам,- зая'вила тоді Килина, бо я за неї вам руку цілувала ... Хіба зробімо отак: поці луйте ви мою руку, тоді верну ... - І Килина простягла свою руку до панії. - Чуєте?! - з гнівом сказала мати.- Чуєш ти, Петре?!

Гм, мамо, я не можу й отямитись,- одказав син

глибокодумно,- це дуже цікавий світогляд, це дуже важливий факт задля вивчення народної юриспруден

пЛ ... Ану, знаєте що: візьміть та поцілуйте - чи справді верне вона матерію?. Цікавий світогляд!- задумливо сказав він знову. Мати мовчки подивилася на синаша Й, задля неспо ді'ванки, навіть лайки не дібрала. Петрусь мав серйозне обличчя.

- Голубко-мамо! Зробіть це! Задля науки! - умиль но прохав ві,н без усяких смішків. Голубка-мама скругила здоровецьку дулю та й тиць нула прихильникові науки попід самісінький ніс: - Оце тобі за твої науки! .. Дурний тебе піп хрес тив!_. Масю, коли ти не бачила дурня несосвітенного, то зирни на свого братнка. Мася, стоячи, підперла рукою підборіддя й почала дивитися на «братика». Той ВНСолопив їй язика. Вона плюнула й пішла з покою.

Мабуть, тн хочеш, Килино, щоб я тебе побила!

зговорила мати.

Не радІО вам, мамо,- знову вплутавсь у розмову

СИН,- Я вичитав недавнечко в «Киевлянине», ЩО одну даму в Києві засудили до арешту на тиждень за те, що

вона побила служанку ... Килино, я тебе напоумлю на перед: якщо тебе яка пані битиме, мерщій бігай до суд ді

її посадовлять у тюрму.

(Петрусь сказав велику новину, бо в богом спасаємій

Звенигородці ані пани, ані слуги не догадувалися, що закони можуть заборонити кулачну розправу з служ

бою.) Пані Химченкова сплеснула руками: - Чому ти її навчаєш? Проти матеріl - Бо не хочу, щоб моя мама за плетеними вікнами сиділа. - Ій-бо, це другий татоl - плакалася мама.- Це в

тата ти навчивсь мене зневажати та заідатиl Рихтик І татоl Петрусь тільки засміявсь, учувши слово «рихтик», підхоплене десь на базарі од жидів, і змовк. Пі,сля довгого змагання Килина поклала начхати на гроші та піти-таки додому. Але, збираючи свої манатки, вона, потай усіх, на хвилину забігла до паниної спальні і на мент чогось заглянула до її постелі. Незабаром вона пішла до своєї Мизинівки. Петрусь замисливсь і довго про щось гадав, а далі, понишпоривши в своїм портмонеті, зібрав якось півтора карбованця й побіг наздогін Килині. Нагиав він її вже поза городом, за мостом, та й до ручив їй грощі. «Це казала оддати тобі мамуня І» - по яснив він. Килина хотіла була вернутися подякувать паніі, але Петрусь спинив: - Ні, ні, не йди! Мама сказали, що тебе й на очі винести не можуть. Та ти не кривдься, бо як направду, то мама добрі. А теє скоїлося лиш так якось ... - Ну, дай бог і їм, і вам здоров'ячка,- із слізьми промовила порушена жінка,- як мені ці гроші в при годі стануть! Не на розкіш я йду, а до сиріт на біду вання ... - Вона схопила руку паничеву й хотіла була по-

І Точнісінький. Ред.

430

цілувати. Він швидко висмикнув руку, а намість того, сам порушений ізастиданий, попілував стару. - Та от ще ... - трохи соромлячись, казала Килина, прийміть, паничу, звідтіля ... з маминого ліжка ... Вона ні в сих ні в тих махнула рукою, спішливо по· прощалася й пішла. Хлопепь, із споважнілим обличчям, вертав додому. Він не пішов на мі,ст, пішов бережиною, по вузенькій стежечпі, що крутилася поміж надбережними лозами. Брів він, брів, коли вчув якісь голоси й спинився. Роз мовляли дві жінки. З-поза ліз їм не бачити було Пет руся. Розмова велася про смотрителя тюрми, добре зна йомого з сім'єю Химченків. Петрусь із балачки жінок швидко довідавсь, що той увічливий кавалер, той зразок коректності та бонтонності в дамськім това ристві, гидко грабує арештантів. Вступаючи до тюрми, кожен ареш тант, по закону, передає йому всі Cl80Ї гроші, та коли виходить на волю, то дkтає назад уже менше, ніж скіль ки дав на сховок; ба навіть тому, в кого був якийсь злот, смотритель вхитрюється вернути тільки десять ко пійок. Розмова здалася Петрові такою цікавою, що він притаїв духа й слухав далі. Баби забалакали про полі цію, про «помощника справника», що його Петрусь досі бачив тільки в ролі привітної, галантної, люб'язної лю дини. Виходило, що «люб'язна людина» не раз у раз бу.ва такою. - Казав мені чоловік,- повідала жінка,- про жида Мордка ... знаєте? Отого, що йому недавнечко жінка по мерла та покинула шестерко дрібних жиденят ... Ба то приключилася йому якась такая халепа, що неодмінно випадало дать хабаря отим поліпеЙським. Прийшов надзиратель. Мордко постановив перед ним усі свої діти рядком та й каже; «Оце всенькі статки, що є в мене, голодраба ... Та от є ще карбованець, останній візьміть». У хаті таке злидарство, таке, кажу вам, убо жество, що надзиратель аж жахнувсь.- «Цур тобil

говоре.- Не хочу твоїх грошей! На ще й од мене кар бованця ... » А прийшов помощНИК справиика - забрав і того карбованчика, що Мордко був мав, та й того, що дав надзиратель

...

Під Петрусем незнарошна захрупотіла суха гілляч ка. Жінки як стій ущухли. Хлопець мусив рухати далі.

431

перейшов проз них, то ЇІ не чув більш нічоГІСіНЬКО. Але й те, про що він оце зарвз довідавсь, було йому новин КОЮ і схвилювало його. Він не хотів і вірити, що хаба рювання мае в Росії всі права горожанства ще й досі. Опинившись біля скель, де було вигідне місце задля купання, хлопець роздягся, скупавсь у Тікичі, переніс одіж на тогобічний берег і подряпавсь угору по скалах, які стіною височаться понад Тікичем. На шпилі гори він припинивсь і став оглядати дуже мальовничий крає вид, що простелявсь перед ним. Незабаром на його задуманім обличчі майнув осміх. Внизу видко йому було юрбу дівчат, що з веселим гомоном плюскалися в річці, на неглибокому місці. Аж от звідкілясь з'явивсь човник, а в човникові сидів паруб чак. йому неодмінно випадало пропливти коло дівчат. Жартухи заздалегідь змовилися перепинити пливця. Ледве човен в'їхав у середину їх, як вони з пустотливим гуком оточили його і силувалися СХОПити руками весла. П ри останньому сяйві вечірнього сонця голісінькі тіла дівок аж вилискувались. Вони стояли в воді тільки по колLна, але не конфузилися нітрішечки. Не червонів і парубчак, що сидів у човні і весело одбивав дівчачі атаки на всіх пунктах. - Аркадія! - осміхаючись, проказав Петрусь і по чав спускати~я з гори, щоб йти вже додому. йому зда валося, що він собі вкоротить шлях, якщо піде навпрош ки, через ч-ийсь город на леваді, засаджений квасолею. 3 верхогір'я йому бачити було, як два хлопчаки пода

лися саме тудою, через перелаз. Петрусь пішов за ними назирцем.

Та ось на супротилежному згір'ю, поміж грядками, з'явилася висока жіноча постать. Петрусь зазначив, що вона виглядає якось по·античному; ри-си обличчя ЇЙ су ворі й енергійні; на чолі сяє глибока дума; погляд орлячий. Вона зупинилася й мовчки згорнула руки: зо всім у позі римського оратора. - Господа кавалери, хозяйськіє дєті1 .. - промовила вона поволі, зробила паузу й хитнула головою вслід отим

двом

«кавалерам»,

що тепер

прожогом

дременули

3 города геть. Химченка вона ще не встигла постерегти.

У-у-уl Прасучі ви сини, щоб вас трясця задавилаl

Хай вас чорти ухоплять! Бодай ви виздихали та викази лисиll - верескливо, дрібно й без передиху затріскотіла

432

звенигородська рнмлянка.- А щоб вас каменем по пиці! ВИТО,10ЧIІ.1ІІ, собарники собарні, бреуси отакі, мою ква·

салю, СВІІНЧУКИ погані! Шибеники клятовані! Бодай вас вивело на роздорожжя, бодай ви видубились, бодай вам болячка на шию, бодай вам колька в живіт, бодай ... Химченко без огляду назад та й хода! Він боявся, що хазяйчин гнів проти хлопців окошиться на ньому. Вті· каючи, він ДОВГО ще чув З3 собою «бодай, бодай ... » зич ливої римлянки, що безконечником розлягалося по по вітрю. Він наглядно впевнився, що в тієї жінки при наймні язикові мускули були насправжки античного

складу та що на красномовство не перевершив би її аніякий демосфен, ані Цицерон з їхніми філіппіками. Тим часом удома в Химченків скоїлася пригода. Пані Химченчиха завжди лягала спати пізно, а вставала дуже спозаранку. Щоб надолужити нічне неспання, вона трохи спочивала ще удень та вечориною, Сьогодні вона наго товилася оце кластися вдруге, щоб поспати перед вечір нім чаєм, роздяглася. полізла на постіль ... - Хрусь! Хрусь! - захрупотіло попід нею, ледве вона бухнула в ліжко. Пані відчула, що впала вона на щось мокре, слизяве та холодне і ВОНО під нею тріпа€ться. Ій здалося, що десь, певне, на ліжкові гадюка або при наймні жаби. Од жаху вона з усієї сили заверещала пробі. Старий Химченко переглядав якісь папери разом із своїм племіІННИКОМ, ЩО служив під його началом. Учув· ши гвалтування, вони обидва побігли на рятунок, та прудчіший племінник - попереду, Він стрімголов алинув до тьоті ної світлиці. Перелякана тьотя, забувши, що вона в самісінькій сорочині, хотіла була йому щось сказати, коли соромли вий небож сам жахнувся, що тьотя гола, ринув назад у двері та й збив з ніг дядю. Обидва гепнулися на поріг.

На одчайне репетування Химченчихи прибігла ще й Мася з Надею. Вони якось напоумили маму, що треба нахопити на себе кофту й спідницю. Аж тоді всі сім'яни увійшли В мамину спальню й почали розглядати «гадю

ку», Допевнилися. щО 'ТО не гадюка, а яйця, пристелені простирадлом, і страшенно дивували. Була маленька приз ра на Килину, чи не вона, бува, утнула цю штуку, але ж такому здогадові якось віри не йнялося, Всі пра-

28 471

4ЗЗ

вили теревені, оповіщали міркування.

Навряд,

щоб

свої більш

знесла

їх

чи

тутечки

менш дотепні сама

курка,

розсудливо докинув мудрий небож. Ніхто не сперечавсь: усі, очевидячки. згоджувалися 3 ним. Тільки ж через те поганий ПУСТУН не викривсь.

Під таку годину увійшов Петрусь і зачудувавсь, по бачивши отакий сuбор людей. Заглядівши жовтиню на ліжкові, він зрозумів, У чому діло. Але ж, ніби не дога ДУЮЧИСЬ, він хитнув ГОЛОВОЮ, сунувсь до постелі, по~ нюхав простирядно ... Всі дивилися на нього. Ні,- промовив він,- ТО яйця. - А ти що думав? - цікаво спитала Мася. - Та так ... нічого ... - пава гом одрікав брат.- Бачу. жовті плями ... ну, на простирядні... Але вже гаразд бачу, що то яйuя ... Всі не хотячи осміхнулися. Мати, аки левчиха, наки~ нулася на сина й почала сваритись. - Це ти, це ти сам Підстроїв! - кричала вона.- Це ти! - Вона розказала чоловікові «по щирій правді», як син силував її поцілувати руку Килині та страхав, що сам потягне до тюрми власними руками. Батькові при гадалося, що вдіяв йому син вранці. При нагоді Мася й собі поскаржилася, що братик раз у раз глузує з її носа та зве бурульбашкою. Одна Надя (десь, певне, з добрості) змовчала про Петрусеві смішки з її коси. - Петре! - суворо поклав тоді рішенець батько. Тепер мені вже являється фактом, що тобі була якась причина 1 та тепер однієї клепки в голові не стає. Ша нуйся! Бо коли ВИЯВИТЬСЯ, ЩО ТИ дійсне збожеволів, то я 3 тобою поводитимvсь інакше, ніж досі! ..

Тату,- вдаючи безневинного, виправдувавсь син,

і чого це мама так на мене вгнівилися? Я сказав лиш, що як бити челядь, то за те може вкарати судець. а й ви

не похвалите. А мама як крикнуть: «Ти рихтик тато! .. » Всі помовчали. Петрусь зітхнув і з печаловитим об личчям повільною ходою покинув кімнату. А шкода, що не зоставсы

- Бачищ, що ти кажеш дітям! - докірливо промо вив батько.- А я дурно вилаяв хлопця! .. Затям, що при І «Пр~ічнною» В Кhївщнні зветься вс€' те, з ЧОГО ЛЮДИ робляться «'пр!!чинними».

434

дітях не

годиться

казати про батьків ані

с.rJівця пога·

ного.

Подружжя його розп",акалося й образилося: Потурай! давай потачку! Вийдуть на таких душ маН,ів безмилосердних. ЯІ( і ти сам!"

Чоловік спахнув. Так ти ж скаженая баба! - йолоп ти морда,.иЙ! Свиня погана! Мужик! - Перекупка язиката! Це десь, певне, на базарі вивчили тебе лаяться! .. Сім кіп чортів тобі на голову. бабище! - На тебе безголов'я! - одлаювалася жінка, на соблазн присутніх. Супруги плюнули одне на одного та й порозходи лися. Бистроока Мася не хотячи підсміювалась. Надя,

навпаки_ кривила дуже поважне обличчя. - А що він присуствуватий І, так ее певне,- прока· зала вона до сестри.- І не дивниця: адже тією грещи ною та латиною, що вчать по гімназіях, можна буДь~ кого спантеличити.

Хіба такі важкі? А то ні? Оце як я їхала з Вадесу, проти мене сиділо в вагоні двоє греків та й усе балакали по,своєму. Я шість годин сиділа коло них, а жоднісінького слова

не второпала

... УІ

Була ясна, мі,сячна ніч. Петрусе,ві не спалося. Він, хоч уже був зовсім роз:

дягся й ліг, тепер виліз із постелі

( в самій сорочЦІ

вийшов у садок. Всі хатні давно вже спали. Хлопець самотою бродив по садку. Він був смутний. Якась зануда важким тягарем ляг ла йому на серце. Совість мучила. Вся сьогоднішня дни на докучною згадкою поставала перед Петром, і йомі хотілося плакати. - Чого я такий дурний? Чого я байдикую замість діло робити? Чого я до всіх налазю? - докоряв собі він.- Гидко! МерзотаІ .. ! «ПрисуствуватиА». мабуть, 8иАшло Ісус). себто боже!JIЛЬНИЙ, або юродивий

435

«присусуватий» (Сус

Згадуючи хатніх, віп

му світлі. - Чіпляюся до

бачив іх тільки в СИ\.1папrчно

r> a:-'ІИ,

а вона так опікується НаІ\IИ

і цілий день працює. Переслідую Масю, а вона така доб

ра, що й гнівитися на мене Д"вго не вміє. Дражню На дю ... крадькома підглядів її косу та й трублю на всі сторони - це ж така огидлива поведінка, ЩО я й сам повинен би її назвати «холуйською», якби побачив у ко гось другого. А тата за віщо я сьогодні пошив У дурні? . ... Ydix, усіх перещросювзавтра ... усіх, опроче тата, бо він почуває себе «старшим» та й має власть ... Стар ших не тра перепросювати, навіть дуже образивши, бо ще подумають, ніби я під,"изуюс.ь. А всіх ~JПрочих пере просю

...

Тільки ж нудьга й після того не зникла: на серці було важко. Петрусь увійшов до альтанки, впав навко лінки, ліктями сперся об стілець, а підборіддям об до лоні. - Господи боже! Господи божеl Господи боже! почав він молитися.- Прости мене й напутиl Дай мені снаги иа те, щоб працювати гаразд, дай мені снаги зро битися путящою та чесною людиною ... Учуй мене, гос поди рідний! .. Учуй!! На скількись ментів Петрусь так і завмер. йому було гарно. Сльози котилися з очей, та він почував, що це не гіркі, а одрадісні сльози. Він забув, де він. йому прима рилося, буцім він - на вечерні, у якомусь велич ному храмі, та не в православному, а католицькому, середньовіковому. Готицькі склепіння високо підносять ся вгору. Орган тихо гуде якусь сумовиту, але невимов но солодку мелодію. Крізь тую музику чується лагідний, повний теплої віри голос патера: «Oremus, fratres! .. » І Далі храм почав набиратися конкретніших, знайомі ших рис: перед Петром намалювалася церква, шкільна церква. ЯК стій він одскочив. Асоціація ідей зараз нама лювала йому й директора з його святецьким обличчям. - Я молюся?! - 3 гнівом тупнувши ногою, засміявсь Петрусь.- Ха-ха-ха! Куди я моливсь? У порожняву, в оце-о місце! (Він тицьнув пальцем кудись. у просторінь коло стільчика). Ось у цьому повітрі, в порожньому по вітрі я вхитривсь побачити богаІ .. Ха-ха-ха! Мало-мало ,І МОдімось, браття! .. (лат.). Ред.

436

я не ступнув на одну дошку з директором! Не ставало ще тільки, щоб я й пику скривив таку саму побожну,. як і він ... «Передо МНОЮ, земним начальнико:".!, ви не с.\нєтс опиратися спиною об стіну, а то

гом!»

перед

самим

бо

згадалися йому директорові слова. Гм! А десь,

певне, той бог дуже на мене прогнівавсь теперечки, ЩО я оие МОЛИВСЬ йому в такім негліже ... без штанів на· піть! .. - іронічно подумав Петрусь. Якесь несвідоме почуття було підказало йому, що

директорський бог не має нічого спільного з правдивим богом: можна бути не атеїстом, хоч би в директорового

бога й не вірувати. Але теє почуття майнуло дуже швид ко, в глибу душі, і Петрусь не довго спинявсь над НИМ.

Забобони! - СКalзав він доволі рішуче.- Замість молИтви візьмусь,но я взавтра до роботи. Працюватиму з усієї моці, вироблю світогляд, підготовлятимусь до корисної служби громадянству ... Щодо бога, то потрохи само собою з'ясується мені, чи е він, чи нема ... А ОД узавтрого - до роботи! І він почуває, що себе не одурює: почуває, що взавт ра загарливо візьме працювати. З такими гадками парубчак вийшов з альтани. Та видко, що в переддень новітньої ери свого життя йому судилося

втнути ще одну штуку, наскрізь просяклую духом того хаосу понять, який досі пан)1Вав у його го

лові: Петрусь якось підійшов до канави, що переділяла сад Химченків од сусіднього, та й миттю набігла йому в голову чудернацька гадка.

«Такої я"ної ночі хоч голки збирай,- подумалося Йому.- Он на вишнях кожну ягідку бачити ... А чи не піти б мені красти вишень на городі в Буркевички?!» Якбищо у власному садкові Химчеиків не було такої сили вишень, то Петрові в голову, либонь, не забрело б таке

кумедне

вирішення.

Отже, теп,'р

Піддратовувала

його іменно та обставина, що це буде не просто крадіж задля здобичі (на таку він не пішов би), а крадіж з «ідеї». правда, що йому самому був цей мотив не зов сім ЯСНИМ.

- Крадіж. Що таке крадіж?! Пересуд! Бо і власність є пересуд ... Я б безпечно міг нарвати вишень у нашім саду вдосталь, та нема

не хочу:

піду

... 437

красти,

бо

власності

«Впіймають? ~ думалося йому також.- Не вши муть, бо я миттю втечу. А Хоч би й справді схопили, то якого батька горе? Що ославлять на всеньку Звениго родку? Чхаю я на всеньку ЗвенигородкуІ .. Злодюжкою однаково не назвуть, бо всі знають, що наш вишник найбільший, мабуть, чи не на цілий город. Нарікати

- байдуже мені до того!» І він, як був, У одній сорочці пірнув через рів у чу жий сад. муть яігілістом?

Сааді каже: «Е з е б рис і й а h б а ред сеп і Д».- «3 чорної хмари ЛЛЕ'ТЬСЯ ясний ДОЩ». 8їюл//890

3tJeHucopodKa на КИЦJЦ~uнl

а б и

ТА ХТО Ж ТАКИ СПРАВДІ ВИНЕН?! «(з життя

Моі сіlll,І<".. мою, а панів у

міщан

на

Київщині!)

тато померли ще тоді, як я була зовсім маці А и в іх була одиначка. Спершу я жила 3 ма там, мало не з десятьох год, пішла на службу до нашій же таки Звиногородці. Значця, 3 пуп'янка

почала служити.

Вибула в одних панів щось чотири годи, та в других літ із п'ятеро; ЯКОСЬ так випадало, що на добрих хазяї9 натрапляла. Правда, я й сама вдалася роботяща, роб лю безперестану: така вже, мабуть, на маму скинуласяl Тож мене й жалували геть усі. А як служила я в Басенкових, то Басенчиха вірила на мене, як на себе,- ключі без усякого опасу давала, бо я зроду не злодійкувата. Та й було геть в усьому вона зо мною радиться, розказує за всі свої знакомост;' за всенькі свої справи. Проста була жінка, а чоловік її вчитель був - дуже нею погорджував: мовляли, з силь не великого розуму; свинуватий був, та й усе! Я ж така весела, язиката - і панію розважу, і ще навчу, як і що одвітити чоловікові. Мамо раз у раз одвідували мене, то Басенкова часом і чаєм їх напоє. І ото раз сидять мамо в кухні, чаюють собі, слухають моєї мови, а далі як стій: «А чи знаєш, Марійко, що? - маєш до нас вертати. Мо, тобі тутечки й бозна-як добре, але час уже власною хатиною роз гос подаритися. Тут, у наймах, хто тебе пізнає? А в себе, може, нагодиться добра людина». Я послухалася та й одійшла од Басенків, хоч як ста ра не хтіла пускати. Та й мені сильне щкода було ки дати пані. І ОПОВідання ПИСf:lНО ТОЧН()Ю МОВОЮ киівщанських міщан _ протнлітературними ЛОКііліЗМ2МІІ та барбарtШ,НIМН.

439

з П

11 От живу я вдома, роблю, пораюся вкупі з мамою коло хазяйствечка, на городі. а найбільше - шию, бо мамо саме й жили 3 ТОГО. Але ж ледве надійде неділя - я вже зараз із дру гими дівчатами! Повбираємось: на пальцях - каблучки; та й мало не увесь деиь сидимо на бруковці: коло со

бора, коло жидівських крамниць. посідаємо

холодку,

Надворі

розмовляємо,

опар,

регочемо ...

а а

ми того

насіння - у! надзюбаємо стільки, що лушпайки аж ля щать попід ногамн. Пона ходить сюди часом і парубків

юрба, жартують, зачіпають нас, щипаються, а найбільше

налззять - до мене: вже я тіко й знаю, ЩО ТОГО штовхну кулаком у бік, тому дам по ПО1Илиці; а часом, як бо люче щипне котрийсь, то так стусану його, що аж лаять ся ззчина.

Раз сидимо ми, дзюбаємо насіння, коли гульк: тяг неться до нас десяцький Трохим. А він десятникував не більше ще як з місяця. «Ах ви! - каже,- скільки ПО~ налузували! ПонасміТІОвали лушпинням так, що й на двадцять віз не визбираєш. А тут цими днями має при їхати у Звиногорадку ЙОГО превосходительство губерна тур!» Далі поглянув на мене, а мені до того часу ще й не доводилося бачити Трохима зблизька. «Уся біда, певне, що од цієї,- каже він ніби суворо,-- ану, дівчино,

гайда зо мною у холодну, під арешт!» Та й тягне мене. Я видерлася, ховаюся поза дівчата, а до Трохима мель кома приглядаюся. Отже, він такий рославий, на об личчя непоганий, тільки руденький. «Помалу! - рего чуся Я.- Бо ОТ, ЯК ДМУХНУ,- ВОЛОССЯ тобі займеться». Десяцький не ображається, а , знай, біга за мною, та ба! - не впіймає! Ото вже він і сів - сіла й я собі поза дівчатами. Розказує він їм, як 1'0 губернатур має при їхати та що з того буде. «Бачите,- говорить,- ЯК жиди геть усе виносять 3 лавок? Бо ЯКЩО знайдеться щось контрабандне, то заплатять штрап». Ми аж роти пороз зявляли. Оддалік стояло скількись хлопців: Десяцький моргнув до їх ... «Е! Мабуть чи і в вас нема недозваля ного! - як стій крикнув потім він до нас; та несподі вано - на мене! - От я зараз витрусю в тебе контра банду»,- бубонить він та облапує мене. Я з усенької сили верещу, ді'вчата й хлопці регочуть. Галас такий під-

440

нявся, шо аж собака ЯКИЙСЬ загавкав та заскавчав з ПЄ м реполоху і жиди повискакували з лавок. Випустив він мене, а там гримнув: «А оце труситиму зараз других! .. Хлопці! Нумо, помагайте мені!. Ми із криком-гуком врозтіч, зашамоталися, а вони подалися З<l нами ... Гар мидер, метушня ... Ох, цур йому тепер і згадувать! Другої неділі Трохим знов коло дівчат; знов ПУfТує ЗО мною. Розпитує, де я живу. А в нас, бачте, коло бру КОВЮІ сидять самісінькі пани та жиди; люди ж жІ!вуть далеко од неї. Тим-то він і не знав нашої оселі. Я не сказала, дак що ж? Він увечері пішов назирцем за мною та й вистежив, де наша хата. Діло було так: як пішла я додому, то вже було звечоріло, я й не помітила, що він за мною слідкує. Аж біля наших воріт обернулася: коли він тут, бо слідкував за мною! Схопив мене за руку і сміється. Хтіла я була розгриматися, дак, може, мамо почують - сваритимуться, ніби 11 хлопців зачіпаю. Ви дертися? Знов не хочеться, бо тут збоку бур'ян: хоч со нечко зайшло ще недавно, а може, там росяно! А втім, чого мені його лякатися? Що він десяцький? - велика моція! Взяла ята й зосталася коло воріт. Він усе жартує,

а я мовчу. «А чи знаєш? Я за тебе посватаюсЯ»,- каже він раптово. «Здурів! - говорю, а сама придивлююся д() його пильніше.- Я за тебе й не піду».- «Чом? Адже ж я не те, що ваш братчик-міщанин: я десяцький! Відда сися за мене, не будеш хліборобка, буде тобі легкий хліб».- «Ти старий»,- кажу я, а йому вже літ із три Йцятеро. «Дурна ти! - говорить.- Я ще молодик: а па ни - то й пізніше женяться ... А то хіба ти краще хочеш піти за мужика, за мурло?» Я мовчу, але бачу, що його правда: за ним було б жити лучче. Розпитує він мене за мене, за маму - я оДповіщаю. «Таки·так,- мовить він ізнову,- я посватаюся за тебе. І будеш ти пані не пані, а все ж ЩОСЬ трошки більшеЄ 1 ніж проста міщанка». Я мовчу та дивую. Чуємо, щось возом стугонить. Я оступилася й оді йшла ближче до хати. Іде якийсь парубчак. Трохим

його зупинив: «Через город їхатимеш?» - «Атож»,- го воре той. «Ну ТО Й Я провезуся з тобою». Сів на його воза, і потарахкотіли! Та ще й злегка кахикнув до мене, себто: «Примічай»,- Мовляв ... Такий бравий, вип'яв гру ди,

гукає

на

хлопця

я вже

441

бачу, що це він саме

передо мною отакечки чепуриться; та

й чогось мені ве

село так стало.

Далі позиайомивсь він із мамою, бо чи ж десятни кові багацько тра приключок, щоб зайти у чиюсь хату? Вчащає до нас. Та ще ніби й за ділом! Сподобавсь матусі. Тії ж таки осені він і висватав мене. ІІІ

Думка-то була в мене, що в хаті правуватиму я, в усьому буде моє перщенство. «Він мене так любить, гадаю,- а я вже ж знаю світа: ПО панзх служила, ЛИ~ бань же, не дурно. Зумію його до рук прибрати». Коли минає це дві неділі. Ми вже були пообідали. Я щкрабаю черепащкою горщики, обмиваю їх, та ото й поставила одного побіч. А чоловік розіклався собі на скрині: сидить та й ковіньку в руках держить. І чую я: він усе бух-бух! злегенька калатає по горщикові. Я й кажу сердиго до його: «Закортіло неодмінно горщика розбити, чи як?» Трохим тоді кинув стукати, але мене зло не кидає, «І де це видано?! Палинею по посуді!» воркатю я. Зирк, він знов узяв стукотіти. «Мара нз тебе! - гримаю.- Уп'ять зачинаєш?» Трохим не вгаває. Кричу я, "ричу, він мовчить та ще дужче гуркає паліч кою по горщикові, а далі як хрьопне! Так горня й роз чахнулося! Я в галас, а Трохим мовчки підвівсь та й вийшов ... «Пх! - закрутила я носом,- да він морочли вий, із примхами». Після тієї пригоди проживали ми якийсь час знов сумирно. Тіки вертає якось чоловік із пожарної; тоді була його черга на каланчі калавурити. Час був уже надвечір. Прийшов мій голуб, ліг на тапчані і давай свистати. А я ТОГО свистання аж ненавидю; ба й пані Басенкова не витерплювала, якщо десь учує свист. «В кімнаті святі ікони,- бvркнула Я,- а він свистить, немов на собачню». Трохим плюнув і змовк. «Це, ли бонь, у тебе в голові свистіло»,- міркую я, помовчавши хвилину. «Чи ти собарник який, чи що, щоб свистати в хатині?!» Мій Трохим, що вже сидів був нишком, як не свисне тоді знову! Аж мені трохи вухо не луснуло. «Безголов'я на тебе!» - гукаю, а він - свись задруге! Я лаюся - він пішов ДО ванькирчика та й там свистить, аж розтинається. «Цур тобі й пек!» - подумала я: бачу,

442

що тра втишитися. Припинила я язика. Чую, й він пере став, тільки мугиче пісню; Ой, знати-знати,

Хто не жонатий: Білеє личенько,

ЯК у паняги. Ой, знати-знати, Хто оженився:

Скорчився. ЗМОРЩИВСЯ, Ще й зажурився ...

Що це він, дратується?! І де він вивчивсь Тl! невір ної пісні? Тутечки такої не співають. Мабуть, із своєї Юркіl3КИ приніс до нас! Бо хоч він і десяцький, але не з міщан: селянин, мугиряка! А може, й сам зложив ... Слухаючи пісню, пораю вечерю та аж трохи не плачу з наруги. Нарешті в·иходить мій лисий дідько з ваньки

ра. Став він у сінешніх дверях, подививсь... «Я хазяїн у хаті,- говорить,- жінки отаманували тільки за царя Гороха, коли людей було троха». Та й вийшов. «Норо вистий,- бачу Я,- любить похимеритисЯ». Але ще так-сяк ж·или в лагоді.

IV От і весна надійшла. Ми не дуже-то розкошували. Навіть у хаті ми жили не в своїй, а в найнятій, бо мамина була така тісна, що і вдвох ледве містилися; а втім, сам Трохим одразу за хтів, щоб ми жили окреме од мами ... Він чомусь маму не злюбиs ... До того ж, хоч і казав він перед весіллям, що не буду я за ним хліборобкою, а проте ж на перший час прийшлося. Правда, нам пощастило. Земля в Звиного радці дорогая - за деякі грунта понагонювана на тор гах аж дев'ятнадцять карбованців за рік; тільки далеко од города, ген-ген туди при хуторі, земля дешевша. Тільки ж трапилося, що в Івана Тетерука як стій помер ла й жінка, і за нею й усенькі діти. А Тетерук був узяв гарне поле в оренду на дев'ять год та й вже був держав його п'ятеро ГОД, коли оце скоїлася йому така халепа. Геть усе остигло йому на світі - і надумавсь він пере дати комусь свою землю, що вже з осені була засіяна:

443

а са\1 захтів піти служити в Киів або кудн очі глядять. Трохим і каже, що це, мовляв, нам на руку ковінька. Узяв з нас Тетерук трохи одчіпного за пашню, і ми по рядилися платити за грунт в управу всі оплатки ... -

знаєте?

двічі на рік ... Отак узялися ми до хлібороб

ства. Трохим сказав: «Попрацюємо коло землі доти, доки підмажемося грішми та вибудуємо свою хату». Отож ми обидва зберігаємо та ховаємо гроші. Я до бувала гроші більше з базару. Тільки розсвіне - вже я

й повіялася по бурковці на точок. Спечу хліби, паляни ці - продам; перекуплю на базарі молоко й масло та розносю на продаж по знакомих панах. добре зароб ляла я й на городині - от хоч би й на картоплі, бо в мене не проста, а мариканка. Тепер уже видко її в нас скрізь; мовляють, буцімто всі подоставали її од одного

польського панка, що привіз тую картоплю у Звиного радку, мовляли, з самісіпької Гамерики; а тоді ще було не гурт. А спитаєте, як її придбала я? - од тієї критки, що колись служила в Завадських. Дуже гарна та доб ряча жінка. Похвалилася вона мені раз, що в неї мари канки самої є ціле картоплище. «А звідкіля ж це?» питаю. «А,- каже,- я в Завадських украла собі скількись мисок та й розвела».- «Наділ іть мені її, я ва'>! заплатю»,- прохаю я. Вона й згодилася. І що ж? Я того ж таки року вже мала дещо й на продаж. .. Або от знов; як де дом будують, я наймаюся валькувати стіни. А все то копійчина йде, все то копійчина йде! Отак я горюю-працюю, не згуляю й у неділю, та й показується, що заробляю я більше од Трохима, бо йому на день припадає жалування сорок копійок, а я запра цюю сімдесят. Бо таки й так! Робила я колись добре на панів - чи ж задля себе самої не загорюю гаразд? Отже чоловік мій - не те; йому це було наче байдуже; ото й праці його,ЩО десятникує та там трохи на полі руки прикладе. Знає ж він і шевство, дак лягавий; не хоче шукать роботи; вже я сама мусила її задля його напитувати, на точку або на збиржі. І на полі з його казна·якиЙ женчик: жне - як мокре горить: вже й я, жінка, а понажинаю більше. Та ще лається, що важко! Бо лягавий. Опроче, раз у раз нарікає, ніби я його по гано годую. Каже, що я ненаситна на гроші та така скупа, що йому аж гидко стає. А треба ж було гроші щадити! .. Вже й то зле, що '>!усили найняти собі ще

444

о,щого женця, бо ТРОХИ\10ві ДОВО;J,илося часто ше й на пожарні чатувати; а йому, лежневі, це була на руку ковінька

аби не жати!

v Отак ~минув рік, ЯК ми поженилися. нема та З

и нема. Я працюю та

чоловіком

частенько

Діте,"!

нас

й працюю без передиху.

доводилося

трохи

посваритися,

бо любить похимеритися, вередує. Звісно, я його налаю - ЗНОВ же й він мені вчинить щось на злість, & потім іпомиримося. Ба то раз одного дня я вже була порала вечерю, а Трохима чогось довго не було. Налагодилася я вече

ряти й без чоловіка, коли він так довго бариться. Аж ось, чую, в сінях шось грюкає - чутно, ЯК Трохим ма цає руками двері; далі відчиняє, увіходить ... Господи, отож він як ніч п'яний! Досі за ним ЦЬОГО не поводилася;

та й у селі, я знаю, він горілки заживав мало. Сів він мовчки на лаві, а мені вже серце клекотить од гніву. Дивився він, дививсь ... «8 тебе губа достоту свиня ча»,- каже, та й заплющив очі. «П'янице гидкий! - за· лементувала Я.- Де це ти надудливсь!? Стида тобі немає!» Він поглянув, далі встає та й МОВЧКИ зупиняє ться побіл я мене. Хтіла я ше налаяти, коли він як не заміриться та як не грякне мене по спині! - я аж при сіла. Не встигла я стямитися, ЯК він мене вишкребнув удруге, втретє, та й: «Я досяцький,- приказує, а сам

хитається та склеплює очі.- Я не мужик ... Да убоїться жона мужа!» Замірився він ударити мене ше раз Я· навтікача і притаїлася надворі. Трохим ускорості захріп. Сіла я коло повітки та плачу-плачу, Чи ба! Мала верховодити в хаті, а ВИЙШЛО, див іть, ОН ЯК! Баринею орудувала, а з мугирем нічого не вдію! .. Ет! Не одвітю ж Я на ніяке його питання, ДОКИ не перепросить мене! .. І обіда взавтра не варитиму! Побачить він, шо то жінка може! .. Я йому не забавка!

Другого дня я вже нікотрої страви не готую. Нареш ті приходить муж із поліції, а ми було обідаємо по-пан ськи - уже в одинадцять часів. Питається обіду. Я нічи чирк, мовчу, ніби мені позакладало. Трохим постояв,

далі плюнув та й пішов. А я радію, а я радію, шо все, 445

мовляли, по-мой ому вийшло! Збігло годин зо дві - при йшов Трохим, ЗНОВ п'яний' «51,- говоре,- в харчевні пообідав, за гроші ... а знаєш? Та'.! годують краще за тебе».- «Ти ЗНОВ ПИВ?!» - З плачем викрикую я. «Еге Ж, та ще й за свої гроші»,- піддає він перцю. Я його картаю, а там - хіп спересердя за коцюбу! хтіла йому гаразд боки пока латати. Трохим (та й дужінь!) видер коцюбу, дав мені в лице і кудись зник. А я, наче дурна, стала серед хати й схамеиутися не можу. За часинку верта Трохим із терпугом та щвайкою в руках: десь по зичив у сусіди-шевця. «51,- каже,- про тебе дуже дбаю: пощарую я трошки твого язика, щоб був іще гостріший». Вловив мене, здушив за шию та й витяга€ мені язика. Я од страху покусала йому руку та й утікла надвір. Од того часу я вже не важилася й забалакати до

його, коли він уп'ється; тільки мені й одрадости, що коли

він тверезий: тоді вже можу налаятися всмак; а як п'яний - ТО б'ється. Правда, тоді ще він заживав не гурт: хіба що підпояты Опроче, й своїх грощей ві .. не цвиндрив. Все-таки він зробивсь такий настирливий, що часом стало не можна кобенити його навіть тоді, ЯК він тверезий. Було лаєшся, а з опасом: бо бачищ, що далі-далі буде йому невидержка і кинеться він з кула ками. Вмів він і мовою дошкулити. Вже ж я не хочу хва литися, але ж що правда, те не гріх: на лайку мене в цілій Звиногородці ніхто б був не переваживІ Ну, а Тро хим - той і мені знав як допекти словами! «ПОЙМИ, каже,- я не звертаю й внимання на тебе, бо ти у сравне нії зо мною дурна, безглузда баба. Ти ж не тямиш ані читати, ані слова зговорити прикладно. Що ти кажеш що Рябко бреше ... » (Це я.< сердитий, то зараз по-пан ськи ушкварю€, дума, ніби в його речі дуже до прикладу йдуть!) А найбільше - носиться з тим своїм десятни ІОвом: достоту дурень з писаною торбою! Не дай боже 3 Івана пана! Вбилося мені теє десятництво в тямкиl

VI Отаке наше життя тяглося цілих четверко років. Тим часом покупили ми собі грунт без хати за ст;) карбованців,- саме понад нашою річкою Тікичем, збудували хату, та й по грошах! А втім, мені було до того вже байдуже: дітей нема, ховати гроші нема задля

446

кого,

принаймні

рада,

що вже

хоч

своя

земля:

Хоч є де вмерти. Радію, радію ... Але ж ЯК святили хату, то на освятинах трапилося щось несподіване. Зібралося в нас чимало гостей; були там і мамо. Я привітно гостюю всіх; усі веселі, гомонять. Була ба лачка й за промірок, що тоді по сто чоловіка на день мерло; була балачка й за друге. Вже всі були підпилі, колн зайшла розмова за чужоземські звірі та за море. Ба то Андрій Поштар оповідає, як у Вадесі морський кіт прокусив п'яту його братові. «Там у Вадесі,- каже, є в морі і свині, і собаки, і коти,- часом аж по хвилях

плигають».- «Е! - говорить Трохим.- А я так щитаю, що в морі поводяться навіть люди. І ото, як у морі води прибуде, то тоді ... » Тут заміщується наш дяк, а він найстаріший, либонь, по всенькій Звиногорадці, та й дуже письменна людина: «Дак ВИ ждурак! - каже він до трохима.- Плещете таке, що й купи не держиться! у морі і води ніколи не прибува, і людей нема, бо то хляб земська».- «Ба є! - одмовляє Трохим.- Є, є!» «Трохиме,- кажу тоді вже й Я,- ну чого споришся? Вже ж пану дякові краще за тебе знати сеє діло, бо на те вони ДЯК: екзаменовиті, класи поскінчали ... » Та на безголов'я своє забалакала я! «Вони дяк, а я деся цький! - загорлав він.- Тебе ж я взавтра добре пошу стрю, щоб не була така бистра та спритна ... Є такі люди, є! - кричить він ізнов.- Піднебіння їм зелене, а язик гадючий. Та от і жінка моя з морської породи - дивіть!» Та й як стій кииувсь до мене, щоб я роззявила рота пе ред гостями. Горлає: «Покажи, бо іиакше вижену тебе з моєї хати! .. » - «З твоєР! - крикнула я.- Я ж горю вала на неї більш за тебе!» - «Плюнь тому В морду, хто це тобі сказав! Хата моя: бо хіба ж бумагу напи сано на твое м'я, а не на мое? .. » Я вже й не тямлю, що іі одвітувати. А мій муженько лізе з кулаками. Бачу, мамо мої йдуть додому, не прощаючися навіть. Почим чикували мерщій і другі гості, а він бучує, бучує ... ЯК бачите, зле було мені вже й досі. Але саме лихо ще тіко розпочиналося. Хліборобство ми залишили, бо Трохим не схотів удруге наймати землю. «Цур йому,- каже,- з тим об робітком поля! .. » Натомість він ізнайшов собі роботу в кухні у справника; скоро на пожарні немає йому діла, зараз він готує в справника; а кухарювати він вивчився

447

добре. Ta~, у кухні справникавІІі, просидює цілий ра нок, аж до післяобіда. КIlРПУ задер - у, ЯК високо' Мене вже займає сам, перший, та лає неподобними С.'ІОВЗ:\1И. А що вже він мене бив - лишенько й згадувати! Бо й справді: впивається раз у раз, впустився вже і геть розп'яничивсь. Правда, наших грошей пропивав він не багато: усе жиди, а часом і міщани його вгощають, себто замість хабара. А случаїв таких багацько: набре дуть ніччю на когось в обході - от вам і хабар; одчи нять жиди свої крамниці рано в неділю або в велике свято, ще як йде служба в церкві - знов хабар! За без патентні шинки - теж помазала дати треба ... ОЙ гос поди! Та всіх тих при ключок, щоб хабар узяти, навіть не вилічиш: є таки багатенько! Звісно, хабарничають не одні десяцькі: тут усі одного заводу; правду кажучи, самі десяцькі дістають ще дvже мало. Але ж на те, щоб

геть розледащіти, добре їм - вистачить і того, що при падає. А вже як прийде Новий год або великдень, то їм ллються й гроші, й горілка звідусіль. Отож розоп6в мій Трохим вкрай, вже мені й жити з ним невидержка! Почала я тинятися по сусідах, скрізь просю поради; та дарма! Не порадить мене ніхто гаразд. Та от хоч би побіжу до сусіди Хіврі: то вона сама мені пожалкує іЬСЯ на СВОГО ж таки чоловіка, аж набридне слухати.

Розказує мені: «Ото була я сьогодні сердита та й по била Тишка (а це син Хіврин, йому чотири роки). А він vзяв та й сховався за льохом. Взяла я була, каже, са

паТfJ картоплю, аж гульк! Цеє КЛЯТQване хлопча ЯК не пожбурить

мене грудкою

голову

та

репетує:

«Со

лодко?! Га? Отак-о було й мені!» Та й подалася геть. ЯК прийшов чоловік, я йому пожалілася, а він: «Ба на що ж ти, справді, побила його?! От до ЧОГО він призво ДИТЬ сина! Бідна моя головонька!» ЯК почую я щось таке, то мене аж досада пориває, що сусіда сова мені під ніс свого Тишка, наче можна це рівняти до моєї недолі. Тільки мамі, а більш нікому на мене не жаль. Тільки ма'мо одні мене розважають та втішають. «Не корися, доню,- кажуть вони,- не корися йому ніколи в світі, бо буде каяття, а вороття не буде!» Отож як побуваю я " мами, то неначе новітньої моці наберуся проти Тро хима ... Нарешті нараяли мені мамо, щоб я пішла на

448

заробітки в Київ. У нас був один знаіlO~И" в управі; паш порт мій був У Трохима, так той панич написав мені інак шого пашпорта: на прожиття в Києві «Д.'1Я ізліченія», себто ніби я слаба. Нишком од чоловіка я й утікла в Київ.

VII А в мене в Києві було сродство - по тітці. Тітка моя з '.Ііщанок, да пішла за одного чиновника, а він потроху

вислуживсь аж у дворяни. Перші три диі в Києві пере була я в їхній кухні, а далі вже я й сама зміркувала. та й тітка сказала. що довше мені не личить в їХ ЖИТИ; дО них в

гості

находжають дворяни

ще,

може,

нена м

роком мене зуздрять, буде тітці ніяково. Не дурна ж я яка, слава богу, і сама це розумію. Ну, правда, що й я теж собі

'.Ііщанка, а

не яка мугирка: жид не скаже на

міщанина: «мужик-гадюка»; тільки Ж, звісно, не випа дає-таки, щоб коло тітки пани побачили мене. Я нашукала собі квартирю, познакомилася з пере купками та й почала торгувати овощами. Вранці було виходимо МИ цілим гуртом до дніпра,

на баржі, купуємо у мужиків дешево, а потім продаємо на Басарабці. Купців є доволі, все спродаси скоро. А як попродаси - іди знов на баржі. І зимою є торг - апель

синами та яблуками ... А от як підеш розносити свій крам по вулицях абu ПО подвір'ях, а надто там, де вчаться школярі.- от, кажеться! - і грошенят заробиш, і ве село час згуляєш. Трохи соромно й згадувати, що вони часом витворяли! .. Гарно жилося мені в Києві, а ДО того, й зарібно. Заприсягтися, що в місяць я двадцять п'ять карбованця заробляла. А яка ж то робота? Легка, не занятлива ... Понашивала я собі одежі, зовсім спра вилася. І поздоровшала я, стала гладка, мордата навіть знялася у хвотограхвії, щоб після знати, яка була тоді.

І що ж! Недовго пораювала! Достаю я листа од Тро хима: довідавсь віп, який мій адрес. Пише: "ПриїжджаЙ. дражайшая супруга, назад!!» Знайшов дурну! Я витра тила два злоти, щоб писака написав йому такий одвіт:

«Я б, '.Іовляв, і радніша - дак ти ж мені грошей не ПРИ слав на дорогу». А Трохим про гроші не одвіча нічого, тільки ж знов присилає мені два ПИСЬ'.lа, щоб

29 <ТТ

449

я їхала

додому. Я вже й одписувати на іх була не захтіла, коли це ПРИХОДі1ТЬ письмо од мами; це ім написав то!"! самий чолов'яга, що виправив мені пашпорта в Київ. Нака зують мені мама в тім письмі, щоб я Уха.'1а додому в тім менті, бо Трохим зазнався 3 однією дівкою, Вона вже, пишуть мама, живе в нашій хаті та й одіж мою носить. а Трохим похвалявся, що тільки коло того заходжується, аби я на його листи йому навпрямки одписала, ЩО ДО йnго їхати не хоч.у; тоді, бачте, вийде, ніби я втікачка. а значиться - хата буде вже Трохимова, і він мене вже більше не прийме до себе І .. ЯК довідалася я про таке, то побачила, що треба покидати Київ ... Ох, та як же швидко збігли ті ,,'ять місяця, що я вижила в Києві! І не змигнулася, а вже оце ладнаюся виїжджати додому.

УІІІ

Була тоді зима. Доїхала я залізною дорогою до Цвіт кава, а звідтіля потряслася возом до городу. Снігу не було, а мороз сильненький, земля попримерзала. П'ят десят верстов - добра промашка, та ще по груддях! Розтрусилася я й отерпла та поколіла од холоду, доки приставилася до Звинагородки. Ну, перш за все заіхала я до мами, щоб розпитаться що і як. Злазю з воза, аж зирк! Та це ж Трохим мій іде вулицею напросто мене! ЯК угледів він мене - бачу, здивувавсь та й побіг назад. А я увійшла до мами в хату та й почула всеньку старію. І знаєте, хто тая дів ка? Одна сирота, що тільки в жидів і наймичкувала. «А тобі з ним буде гембель,- кажуть мамо вкінці,- ма буть, битиме тебе».- «Будь-ща-будь!» - говорю я і по прямувала до себе. Додому півгодини ходки буде. Ось уже й до річки, й до нашої хати недалечко. Я вже йду поиад берегом. Гульк! Назустріч мені береться Мотря! .. - Ії, падлюку, звуть Мотря ... - і під пахвою в неі клунок. Мені облич чя її було якось по знаку, а вона мене не знала зовсім. Ото порівнялися ми на вузенькій стежці. Припинилися ми обидв!. Вона бліда, як гіней: догадалася, хто стоїть перед нею! .. «Здорова була, серденько,- кажу Я,- що це в тебе за вузол?» Вона з переляку впустила його на

450

землю, а сама потютюрилася: очей на мене не зведе. «Мабуть, заробила?» - питаю я привітненько, а сама аж трусюся та колотюся, чую навіть, як серце мені луско тить од злості. А далі з лютості: «Падлюка ти, собар

ниця!!

гукаю.- Зараз мені покажи, що несеш!» Мотря

стоїть, не рухнеться. Я подивилася на клунок: там усе моя одіж. Позирнула я на Мотрю,- аж вона й одягнена в моє плаття: в мою ярочу- свиту. Це, значця, вона мою гірку працю геть поносила, геть збавила! Це я на неї загорювала! .. Кинулася я на

цього

ворога,

звалила

на

землю

та

б'ю-б'Ю,бо в мене серце вже так запеклося. Я аж на томилася, а вона тіки плаче, не борониться. Потягла я її до хати: нехай передягне мою одежу. Подоставала вона з горища с.вої дранки ... Аж страхіття дивитись! Усе подерте, розшарпане. І зиайшов же в ній Трохим що путяще!? Чуднота, та й годі! .. А чи вірите? Я була хтіла попоБАТИ її ще раз на дорогу, та аж рука не здіймає ться! Коби вона, поганка, хоч налаяла або сама одби валася! А то ті ки плаче! .. Позв'язувала вона все своє збіжжя в клунок та й повіялася геть із тим драним Ma~ наттям.

Припхавсь далі й Трохим, та, певне, усе вже відав. «Приповзла непрохана гадюка І» - оне перша його мова. «Дак ти Ж сам писав, щоб я приїздила!» - кричу я. Трохим нічичирк, чогось мовчить, тіки важко дихає ... Я пішла до ванькирчика, коли чую: щось у хаті соки рою гряк та й гряк! Вибігла я: це чоловік рубає моє плаття, що я одібрала в Мотрі. Сам аж блідий од злості: мені було лячно й СЛОВО промовити до його ... По~ рубав та й зачав мене картати. «А ти, злодій! - вигукую Я.- ТИ хочеш украсти мою хату!» Трохим хоч був тоді тверезий, не п'яний, стебнув мене в спину з усенької сили, я ледве встояла. «Іди жалуйсь на мене! Я деся· цький: нічого не боюся!» - засичав він на мене, мов тая зміюка. ІХ

Вижила я вдома· З тиждень, світ мені став не ми м лий. Тая собачая тінь, Трохим, уже двічі був упивався та й бив мене палюгою. А й тверезий не пройде, щоб не буркнути: «Гадюка! .. »

29'

451

Гlдy я до матінки на пораду; напоумили вони мене поскаржитися поліце(JСЬКОУlУ надзирателеві.

Пішла я. На моє щастя, надзирате,lЬ був ]"оді п'янніі. Я його нzдибаJ!а на шляху та й саме тоді, як він йшов проз думу, А в нас, знаєте, і пожарня, і дума, й обахта все в однім домі. От я геть усе оповістила надзирате леві. Він, як почув, зайшов у думський двір та й покли кав мого чоловіка ДО себе. Небагато він і слів розво див, а просто вхопив за барки та як трепене! Геть обі рвав мундир. далі по пиці, по ПИltі: «А нє обіжай жени, а нє обіжай!» - примовля. Я собі стала трохи оддалік та тільки радію.

Набивши иадзиратель Трохима як слід, пішов собі шляхом. Тоді поплентала ся й Я. Хтіла я потрапити доw дому ближчим шляхом:

навпрошки, через

город канат

иої хвабрики. Лізу я поволі перелазом, через баркан, та й не дуже кваплюся. А надзиратель уже одійшов ген-ген. Коли це щось мене хіп за ногу! І не зогляді лася

я, як мене стягло з баркану й поволокло знов до

Думи! А я, розтелепа, ані крикону. Це був Трохим: він стишку підкравсь до мене. Потяг він мене, запер ухо лодиу, роз'юш"в морду В кров та й продержав три го дини взаперті. А другі десяцькі ба чать та тіко сміються, лукавії! «Коли випустю, тоді йди жалійся знов! - каже

чоловік.- Товариші мої скажуть, що ви овсі тут не си діла!» Що то я вже наголосила! Я там лементувала, наче порося під ножем у колія,- мабуть, на третій ву лиці було чути! Тільки ж ніхто не вважав иа те, бо нікому не дивно почути, як у холодній верещать за гарештоваиі баби. Може, хто й слухав моє галасування, але ж кому клопіт розбирати, чи по праву мене було засаджено, чи крутійством?!

Після того гapelJJТY два дні проминуло мені як у пек .~i: ба чоловік мій

справдешній гад пекельний. І ото знов я надумалася та й удалася до нашого старенького протійрея: може, він що врадить, бо це піп добрячий. Вислухав він мене. «Ні.- говоре,- я бачу, що 'l'Вій не моляка скоріш ісправника злякається, ніж мене; свя щеника, проти мене він боя не матиме! .. » Пожалуваз мене піп, і пішла я до справника. Бебехнула я справникові в ноги, стала навколінки, просю оборони. Він слухає мене, слухає ... «Єто ти на

452

Трахвіма?» - питається. «Еге Ж,- кажу,- бо вже жит· ТЯ мені за ним немає». А він усміхнувся та й говорить ЯКОСЬ так чудно та по·панськіЙ, ЩО я й не второпала гаразд. Каже він: «Голубушка, Їдального мужа на світі не буваєть; у наш вік нада 6уть реялістаУІ, а не ганяться за Їда,10М ... ПобіlOТЬ муж - що за важность! Відь ваш

брат привик ік єтому .. : Ну, ступай'»

Заплакала я та й пішла додам\' з нічим: замість

060·

ронити, з мене насміялися, назвали дармоїдкою. А Тро·

хим, ЯК ЯВИВСЬ додому, ТО допік мені ще гірше (бо він знав, що я була ходила до справника), «Ото дурна! говоре,- забула, що я в ЙОГО готую! .. Ні, голубонько! Против мене дарма опиратися: нічогісінько не вдієш!., ЯК маєш терпіти таку муку, то йди краще геть од мене, хоч знов у КИЇВ, а хату покинь мені ... » Еге! Ось ти чого бажаєш, падлюшна душе! А не діждеш! Прийшов вечір. Сидю я самотою в хаті та вже мети кую: чІ1: Й, справді, не розлучиться мені з чоловіком? Думаю: «Та ще, може, він згодиться дать мені одчіпно го, то я й піду собі од його ... » Аж от чую: «стук-грюк!» щось тихесенько грюкає в вікон це. Я вийшла - це мамо. «Не піду я до хати,- кажуть вони,- бо, може, чортяка твого невіру наднесе ... » Стоїмо ми, балакаємо. Вони розпитують, як мені й що. Я й кажу: «Оце Я вже гадаю, чи й справді не полишити Трохимові хату. Не хочу вже й сахатися до його, остогидла мені тая колотнеча!» А мамо як криконуть: «Доню?! Що ти?! Ніколи в світі цього не роби!! Подай краще прошення в суд, шоб йому щось удіяли: як побуває у страху, то запевне об міниться ... » Шусть - ізвідкілясь на родивсь Трохим там, де його не сіяно! «Дак ОСЬ хто!! Дак це ви її намов ляєте! - кричить.- Це ви тут раз у раз колотнечу сієте та зводи зводите! Ну, побачите ж, що вам буде! .. Ти мені не смій більше до матері вчащати!» - ревкає він уже на мене ... Мати божа! Він дитині боронить неньку одвідати!!

З.вісно, я його не слухалася та й щодня до мами! На писав один тутейший школяр мені бомагу, та й однесла

я ЇЇ до судії, Визначили день, коли одбуватиметься наш

суд. Скоро Трохимові принесла об'явку з суда, я втікла до мами та й сиділа тамечки аж

до

розбору

нашого

діла, бо інакше чоловік убив би мене до смерті ... Прийшла нарешті днина суда. Я, вкупі з мамою, при453

пхалася до судця в камеру. Ждемо ми своєї черги, коли це ввіходить мій муж. йде проз мене та непомітно бух мене кулаком з усієї сили в живіт! Я крикнула. «Што там??» - суворо гукнув суддя. А Трохим йому на те бреше, шо ніби це він невмисне натоптав мені ногу: ізвіненія, пожалуста»,- каже вже ДО мене ... Ну, чи видали ви по всім світі таку гадюку?! Потім по «Прошу

тягли нас обох до розправи, і що- ж? Суддя присудив

засадов!!ти Трохима тільки на тиждень на обахту! «А ха та,- каже,- хай буде вас обох ... » х

ЯК мав Трохим уже вийти з-під арешту, я знов пере ховалася в мами.

СутеніЛQ тоді вже не зарані - то ми довго були про сиділи, не засвітлюючи каганця. От стало вже в хатині темнуват,о, Двері я була прибила не щільно, і ось ми бачимо, що через щілину щось нам блискнуло; бачимо, що я,кийсь бляск лягає на стіну. «Треба зоглядіти по двір'я, що це за знак!» - кажу я до мами та й виходю на двір. Боже ж мій милостивий! Хату підпаляно з обох боків, а хтось, чую, утікає геть. Я була погналася за тою прояв ою, щоб побачити, хто це, але не збігла з їм. Та дарма, що я того пекельника в обличчя не встигла вглядіти: я й так, здається, впізнала, що то був Tpo~ хим ... Вискікнули З хати й мамо, та й узяли МИ вдвох rолосити.

А тим часом полум'я ще було невелике, прнтушитн було б можна, та й своя вода на городі - тече річечка Звиногородка - а нам од страху якийсь обморок у го .~OBi, усенький глузд кудись загубивсь. І аж тоді допіру стямнлася я та змогла пригадати, ЩО під боком € СВОЯ річка, як уже й сусіди позбігалися, й огонь обгорнув

більшу половину даху ... Потім, як хата вже немало вся згоріла, прнгналася й пожарня з водою та кишкамн, та звісно: врятували не гурт! Зосталися мої мамо стар чихою.

Не було куди вже мені дітися, то й вернула я до себе. Другого ж таки дня я мокрим рядном накинулася на Трохима: «Це Ж ти спалив мою маму, це тн! Я гаразд пйм'ятаю, ЯК ТИ нахвалявсьІ .. » Він на те не б'ється, ні·

4.)1

чого, а тільки так тихенько одмовляє; «Це тобі так уда ЛОСЯ: я ніколи не нахвалявсь.,. А втім: «не піймав за руку, не кажи, що злодій». Свідителів у тебе нема, а без їх тобі не повірять».- «Справді, горенько моє, що свід кіВ' нема,- кажу Я,- а то був би ТИ пішов, злобителю, на Сибір!» Трохим мовчить, иічичирк, тільки в вічі не ДИВИТЬСЯ.

ОД того часу він трошки присмирився, вгамувався. Тижнів зо три він не пив і мене не зачіпав. Навіть тра пИЛОСЯ отак: у мене не стало своїх грошей, бо вже я всі попроїдала та решту оддала мамі після пожежі - то Трохим почав мені дещо давати на харч. Трохи згодом я й сама стала заробляти шитвом та вишиванням ...

Отак, кажу, не було в нас колотнечі. Отже, він щось новітнє вигадав! Притулив мою душу до їдного чоловіка. І як воно КУll1едно скоїлося! ХІ

Сидю я якось-то, шию сорочку, та все думи гіркі мені в голові. Так усеньке моє життя й повстає передо мною. І бачу Я, як 'на долоні, що не зазнала я в заміжжі ані хвилиночки веселої. Якбищо хоч діти були, то, може, тоді було б охітніш; а то й життя мені навкучило. вік ізвікувати не хочеться! Збігають мої молодощі марно,

а й спобігти їх не можна вже ... Сидю я, отаке думаю, журюся, а надворі одтепель; небо не смутне, не та ке насупувате, як раз у раз, але ясне, голубе; сонце крізь вікно вигріває хату ... Що то за сум, що то за тоска мені на ДУШі! Яка зануда мене бере! ..

Рипнули дsері. Уsіходить одии иащ сусіда. Поздра стувався, каже, що роботу мені приніс; «3 вас добра шваля, пошийте ж мені сорочку та вишийте гарними взарами ... » МОВЧИТЬ, а все на мене ПИЛЬНО ГЛЯДИТЬ, ніби

питається, чого це я так потютюрилася. достала я взо ри, що мала ще од Басенкової, показую, а сама мовчу. Чоловік той тоді ІЙ спитавсь, чого це я сумую, та спи тавсь такечки прихильно! Побачила я, що він мені прия тель, узяла та й розказала всю свою недолю. Пожалку вав він укупі зо мною, аж мені полегшало.

Другого дня він мене знов одвідав, знов я з ним набалакала. Але прийшов Трохим - він заразісіНЬК'J lIішов геть.

455

Трохим тоді змовчав, та аж увечері накопавсь на мене: лається, чого це, мовляв, Харченко внадинсь до нас, в нас і днює й ночує! Та й давай паскудитн Хар ченка поганими С.110вами; а мені чогось зробилося так жалко, що аж-аж-аж! Кажу я; «Ти б краще дякував йому, що він роботу дає».- «Не хочу я ані роботи його, ані щоб він до нас ХОДИВ!» - «Ти мене тулиш ДО його?! - скрикнула я.- Коли вже на те пішло, то швид ше випадало б, щоб тулила я тебе, а не ти мене ... » -

«Тую сорочку, що ти вишиваєш

Харченкові,

візьму

собі».- «Де ж це можна? Це ж ті самі гроші! Мені геть усе доводиться самій купувати, а ти ж того купила даєш мені не гурт. З чого ж я житиму, коли вже й не з шит· ва? - «Кажи що хоч, а сорочку ти мені оддаси», в'язне чоловік та й товче оте саме щодня. Вже сорочка була трохи не готова. Сиділа я коло вікна та й угляділа, що Харченко йде до нас. Л в хаті був Трохим. «Шоб часом не було тут репету!» - гадаю, пішла та й перестріла Харченка в сінях. «Продайте, чи що, мені вашу сорочку,- гоиорю,- а то мені од чоло віка й просвітку не буде». Та й розказую йому, як той мене заревнував. Л Харченко каже; «Ні, не стану я йому потурать. Я вже вдачу вашого з'їдителя знаю; я знаю, що цей невмивака сам не носитиме тієї сорочки,

а тільки порубає на шматки. То вже краще я сам її зносю ... » Тоді я сказала йому, що нехай прийде за моїм шитвом узавтра.

Вернула я в хатину ... Матінко моя, що за буча під нялася! Лдже Трохим насправжки притулив Харченка до мене! «ЛІ Тобі в хаті не можна було з ним бачитися?? напустився він.- Лх ти, невіра!! Л доки я терпітиму? Не потовкмачив її добре якийсь час, не пошкромадив ЇЙ голови гаразд, то вже вона й кирпу загнула! .. Геть з моєї хати! .. » Та й жене мене. Я пручаюсь та кричу, що хата спільна. «Спільна??! - загорлав він.- Спільна??!» І почав паскудити мене по-солдатськи; «Отже, Я битиму не скажеш, ЩО в хаті твойого нема нічого, ані на пучєчка ... » Взяв він мене мордувати, а тут я й сама розлютувалася: як завелися, то вже ніщо тебе доти, ДОКИ ти сама

третє нас не розвело б ... Нарешті чоловік мене поборов і подушии чобітьми груди, аж кісточки залящаJlиl А да лі підніс мене, вхопив віжки. закрутив мені за ШИЮ та й поволік мене до драбини. Певне, що тутечки він би

456

був мене або вдавив, або повісив, якбищо я була не зі брала всіх СН", не вирвалася та не втікла_ Вбігла я стрімголов у хату до однієї руської, що сидить на кутку_ Вона ,\еж шваля: миленна женщина, хай її ГОСПОДЬ ПО w благословить! .. Вбігла я ДО неї, ВСЯ колотюся, пальці

мені правцем поставали, руку покорчило, очі мені н.а ЛЛЯЛИСЬ, аж кров'ю позаливалися, все тіло дубом стаЛІ) та околіло, сама я чорна, як сажа в челюстах ... J1едве w ледве мене одволали.

Годі вже, щоб після того навернулася до нас яка жива душа. Геть усі сусіди немов цураються, жаднісінь кий не хоче одвідати. А оди ого разу трапилося так. Я була надворі та підмазувала прнзьбу, коли вгляділа, що до нас йде шевчиха Меланка. Уже вона була набли жилася до наших воріт, коли це на шлях вискакує з

хати швець та гука на неї: «Меланко!! Вертай!! Хочеш у свідки попасти, коли ВОНИ поб'ються, ЧИ як?!» Я мало не заплакаоlа: живу я між ЛЮ'ДЬМИ, а одна ЯК палець! Живу в городі, а немов на св маті, на безлюдді. ХІІ

Мами тоді в Звиногорадці не було, бо вони поїхали в Лисянку служити в панів; тож мене ніхто й не розва ЖИТЬ ніколи. І ОТО ЯКОСЬ заманулося мені побачити їх. Сказала я про це Трохимові та й помаидрувала. Через чотири дні мене не було вдома: отже, на ті чо тири дні я немов одмолоділа або й одродилася! Ладна я була й зовсім не вертати в СВОЄ пекло, та ба! До того ж, нагодивсь тоді жид з балагулою - то за злотий я Bepw нулася додому кіньми.

До нашої господи приїзд невірний дуже легідь злізла зпідвади та й почимчикувала

я зазда до хати

стежечками, через городи.

Вже сіріло, а до того, й було хмарно; і вдень був сипнув дощ, і тепер іще бризкав; люди вже скрізь поза свіповали світло_ Припхалася я попід нашу хату: і світ ло бачу, і сміх та балачку чую. «Ач! - думаю,- гості наїхали! .. » Не пішла " до хати, але сунула ся попід вік но; зазирнула __ . А бий тебе сила божа! Край стола си дит" Мотр" та понуро, вовкувата дивиться, амуженько мій зазирае їй у вічі, розважає її, роздебеиює, тупцює коло неї, регоче, веселий такий ... (А вона досі жила 8

457

однієі жінки, що такі дівчата передержує). 3ахтіла я краще роздивитися та й випнулася вище; бо в нас, бачте, хатина стоїть понад обриваю - вікно високо. Ви пнулася я, т'але ж незнарощна грюк ліктем об шибку! Либонь, Трохим зуздрів мою постать, бо коли вже пішла я до дверей, то їх уже було зачинято. Взяла я торгатися. Торгаю я двері, тискаю з усенької сили, аж нарешті вибила засув.

Метнулася я тоді в хатину та й до Мотрі! Я б її тут була геть усі зуби обкалатала, якбищо мене не придер жав Трохим. В його на руках не пальці, а правдиві зві

рячі драпці, та цупкі такі. Втримав він мене, держить наче в обценьках. Поті~l поборов, ВХОПИВ якусь палюгу чи, може, навіть просту поліняку, та й давай мене лу пити! Мотря, як оце побачила, то заголосила наче цап лена, потім кинулась була до ванькира, потім назад та й нарвалася була втікати з хати. Тільки ж як нагукнув Трохим на неї: «30ставайся тутечки!!» - то вона й ли шилася.

І от тоді розпочав Трохим мене катувати! Б'є, б'є, не розбирає по чому. На мені був разочок намиста - він обірвав; коси розкудлалися - він їх почав своїми драп цями дерти. Оббив усю мою твар: геть роз'юшив у кров. Розплюснув мені й губи, й ясна, й бороду! - колотушив доти, доки Я не зомліла. Підняв він мене тоді, трепенув та й гепнув об долівку: трохи всіх внутростей' не вибив. І от тільки тоді й сам ущух. Я так і простелилася на землі навзнак, мов неживз. Полежала я трохи, а навіть не чую, де мені тіло. На решті якось змоглася та й рачки долізла до щвальні отієї знакомсї руської. Вона мене була не впізнала: так мені спухла голова та набрякло лице! Якби який спасенний побачив мене в той час, то одразу б сказав,. що мого ката варт не то в вежу засадити, а й у Сибір на віки вічні заслати. Пролежала я ніч у тієї руської, мов яке беревело. К ранку голова моя трохи стухла, і мусила я вертатн додому. Увіходю в хату. Там сидить Трохим, сидить і Мотря. "Слухай, жінко! - грізно каже той гидот, вона од сьогодні житиме в нас, у малій хатині».- «Я В суд подам, що в тебе дві жінці»,- озиваюся я HeCMi~ :,иво, стиха, бо терпла голова трохи не лусне, та й боюся я, щоб він її не розразив. А Трохим промовив насміш-

458

кувато: «Що ж! Подавай! Я скажу судцям, що прийняв Мотрю в хату за пожильчиху ... Адже хіба закон претить приймати квартирантів?!» Тож-бо то й є! На моє горенько, цей невіра знає судові rюрядки всі до ниточки. Це ие те, що наш брат чик - міщанин! Тому тільки погрозився судом - вже він,

просторіка, думає, що його кудись засадять та за шлють; отже, Трохим - сам крутій, перед судцями ні якісінького бою не матиме, а ще й їм наговорить два

мішки гречаної вовни. Знов

же

щодо

пожильців,

то

Трохим каже правду: як будували ми собі свій будинок. то зробили там ще й одну хату з грубою, щоб оддавати в найми; тільки ж через нашу колотнечу ніхто ще досі її не наймав, навіть через врем'я. Так ото на цю хату й натякнув Трохим ...

Я стою важся ж і позаочі!» ... й торку до

ні в сих ні в тих, а чоловік мій: «НУ, так не слівця їй лихого промовити! .. Ані в вічі, ані Б,ачите?? Боцім вона цариха яка, що вже неї немає! .. Та позаочі навіть царя лають! .. » ХІІІ

Одтоді й живе Мотря під однією покрівлею зо мною, мені на. наругу. До того ж, Трохим ще й гроші перево дить на те падло: харчує її. Я ніяк не могла '8тишитись та й ще раз була підняла через Мотрю бучу, тільки ж дарма! Лиш мене знов по бито. «Ні, ні! Тебе я швидше витлумлю, а не ЇЇ,- при мовляє мій песиголовець,- або зроблю так: вб'ю тебе та захороню -на горищі; а як піде крига - тоді я пустю тебе за водою ... » ЯК учула я цю мову, то аж похолола. Незабаром пішов лід - то я й удень боялася підійти до обриви. а вночі - спати не могла: все мені ввижається, ніби муж тягне мене в Тікич ... Каже мені недавно руська: «Нуда поринає дивитися на вас! Той відьмур, побачите, ще дання вам дасть!» Ат! Що дання! Дання - то дур

~иця. А от я таки справді лякаюся, що він мені трутизни дасть. Бо десяцьким роздають мишак, щоб вони соба кам розкидували; кажуть, що хто й оддалік понюхає того мишаку, той мертне як стій.

А що досадно, так те, що пеРед людським оком він

проти мене дуже облесливий. «Жінка моя все щось сла бує ... В бідолащної жінки моєї якась важка хороба ... ~ 45~

Це так він говорить у товаристві, та такеуки пеуаловито! Погадав би хто, ЩО він направду мною опікується! Після такої МОВИ ніхто й не повірить. ЩО вдома він мене поїдом ЇСТЬ. «Та Я,- каже,- тебе гидую, я ЇСТИ з тобою гидую. Мені аж спротивиться, коли я подивлюся на твою брид ку пику

... »

Та усе б було ще чортиця в моїй хаті зустрінемося було в А вона мовчить...

нічого, а от найгірше мені те, що тая оселилася. Чи раз я її стидала, ЯК сінях. Чого вже я їй було не зичу! Мовчить або плохенько відкаже:

«А куди мені те пер подітися?!» - «А навіщо ж ТИ, вража дочко, зазналась із їм? Бодай тебе скрутило та сказило!» - кричу я ДО неї. А вона на те: «Бо він мені сказав, що йому жінка

тися зо мною. аж за

місяць

вже вмерла, і обіцявсь ожени знов не з вашого кутка - повірила. Вже

я довідалася

через

ЛЮДИ,

ЩО ТИ

жива»,

Бачите?! Не тямлю вже, хто 3 ЇХ ДВОХ лєпший. ХІV

Ну, кажіть: що ж мені випадало на світі білому діяти? Адже подивіться на мене: я й не стара ще, а вже, немов ДИНЯ, зажовкла; од повсякчасної згрижі зсушилася, така зробилася, наче ключка або скепа: чо.l0вік геть усе здоров'я з мене вийняв. Чи розвидни лося мені за всенького заміжжя хоч раз? Ні разу! Що я маю згадати? Б'є, лає, тулить, хліба не наста ЧИТЬ,- ні ЇСТИ, ні пити, нічим душу закропити,- і на решті навів у хату якесь дрантя. Терпіла я, терпіла, отже й терпець мені тепер урвавсь.

Недавнечко Трохим сказав Мотрі, що далі вона вже ой хазяйнуватиме, бо, мовляв, «у жінки моєї і гірки плюскні, не сповияні. і хліб гніту не має, і все в неї зле». А мені сказав просто: «Це Я хочу й зроблю так, щоб ти мені хату повінила!» Отож, як учула я вже аж таку мову. то й нагадалася, ЩО в мене € пани знайомі, Басенки: може, вони мене оборонять. Пішла я до них, розказала все діло. Ну чи повірите? Чужі люди, а всі ВОНИ аж lздригалися, слухаючи мене. От тільки най~ старша панночка чудно якось зговорила. Засумува лася та й каже; «Безталанна ТИ, Марійко, безталанна мучениця ... отже, Трохим ще безталанніший ... а Мотря

4GO

Ї! потім! .. І ніхто з·по~іж вас тvтечки не винен ... » Ска·

зала та й пішла ДО покоїв. А пани мені нараяли пози вати Трохима

востаннє:

може,

суд

присутяжить його

переділитися зо мною. Потім того нашукала

я собі знов писаку, начеркав він мені прошення, та й однесла я його до судії. Потім пішла ДО судіїхи, впала їй в ноги та благала, щоб вона попросила свого чоловіка не обідити мене ... Не знаю, чи шо з того буде ... ХУ

Суд одбуватиметься

взавтра. Тим

часом

перехо

вуюся в однієї тутешньої жидівки. Чогось мене зануда бере: ні чого, мабуть, не вийде з того позва! Запевне,

я вже нічогісінько не забуду взавтра розказати, аби під'їсти свого ката; дидам навіть такого, чого ніколи й не бувало! Але вже я увірилася в тих судах ... Та вже будь-ща-будь, а треба краю доходити. Звіс но: коли б мені пощастило хоч капочку грошенят ви· правити з Трохима, то я тоді й горе покотила: зараз би гайда в Київ! А якщо, бува, мене на суді покривдять то я піду собі світ за очі. За блиндаря стану, лірачів во дитиму - тільки геть, геть з цього·о пекла!

1890 року. в іюці Звенигородка на Кuі·вщuні

з 'ЛІТОПИСУ ПРЕСЛДВНИХ ДІЯННІВ ПДНКlВ ПРИСТДШІВ

а) жид-погонич РОБIТНИЦЬКд

Встань -

доля

і швидше на чужу роботу!

Та праuюй весь день, життю не рад.

А для чого? .. -

Може, вибідуєш к ночі

ХЛІба шмат! Мерзни, мокни, С;ПИ де попадеl !.>СЯ ... Навіть спавши,- з холоду тремти.

А для чого?" Щоб спокійно спали другі, А не ти! Вік плззуй в землі чи під землею, МОВ не ЛЮДСЬКИЙ, а гадючий плід. А дЛЯ ЧОГО? .. Щоб не 3 голоду померти, А 3 сухіт.

тур!Щькоr М08и. Автор - Халід ЗІя. урод. 1868 року)

Зима. Вуличка невеличенького повітового міста Звени городки на Київщині, далекого од залізниці. Перед провінціальн.им одноповерховим будинком пана При сташа стоїть жидівська балагула, запряжена двома коня ками. Має везти пасажирів за сорок верстов, до най

ближчої залізничної станції Цвєткова. Ця балагула широкі санки, звисоченьким передком, з будкою для пасажирів; будка тая ніби скидається на широку діжку, поставлену боком на полоз.и. Балагула обшарпана, обід рана; видко, що попоїздила чимало. Коні - звичайні сухоребрі балагульські шкапи. До того, ще й змерзли на морозі. Вітер сильний, рвачкий. - ОЙ іцку! Твої коненята - мов 3 хреста зняті! жартує якийсь міщанський парубок, що стоїть коло

462

балагули.- Та й ти, знов, не кращий! Похнюпився ... скри ВІІВСЯ,

МОВ

середа

на

п'ятниuю ...

Не виспавсь ... Та ЇІ начебто пропасниця б'є ... і го лова чогось крутиться ... - неохоче одказав блідий жид

ПОГОНlIЧ, що ендів на передку. - То який чорт тебе тягне, що й сьогодні ти ідещ? Ти ж і вчора був' одвозив людей до станції, і цієї ночі других привіз у город! .. Коли ж це ти спатимеш?

Жид махнув рукою: - А що ж. коли хазяїн посила! Як других фурма нів у нього теперечки немає, то мусю їхати! Найнявсь продавсь ... Бо, може, й мені, і дітям моїм ЇСТИ хочеться? Може ж, і мені треба щось заробити? .. Та й не так за [,об"ти, як одробити_ Бо в хазяїна наперед узяв десять карбованців, ще й векселя підписав ... за проценти, зви

чайно! .. Війнув вітер. Міщанин енергійно висякався в руку, потім краще загорнувся в кожух і неймовірно хитнув голщюю:

- ЖИДЮГ0, ЖИДЮГ0! Т о б і тра заробляти? Т и з голоду вмираєш? .. 3наємо ми вас, жидову! Та ти маєш грошей більш од того пана, що оце зараз везт"меш! .. іцко смутно осміхнувся, схилив голову вниз та й за журився. Він увесь був якийсь пригноблений. Потомле ні, ямкуваті, позападалі очі дивилися вдалину олов'я НИМ, наче неживим поглядом; здавалося, мовб.и ЖИД чогось злякався та й навіки так завмер. Перелякано виглядала і його ріденька куца борідка, що пообмер зала на морозі, і зеленкувата-земляне обличчя, і два пейсики: все було немов таке саме перелякане, як і ЖИД. Парубок посвистав, посвистав. Та йому хотілося ба лакати.

Чи ти чув,

як у митрополита троє

жидків були

вихрестилися?- спитав він.

Я кого там митрополита!- неохоче озвавсь іцко_ А це, бач, було ось як. Приходять троє ваших до

митрополита - кажуть: «Так і так ... хочемо вихрести тись. ЯК ви нас, владико, наречете?»-«Ти досі як звавсь по-жидівськ.и?»- питає той у першого. «3вуся Борух». «А! Барух? .. Ну, то будеш Борис ... А ти як?»-«А я Сімхе ... »-«Добре,- каже МИТiJОПОЛИТ.- Семеном звати мешся. Ну, а ТІІ, третій! Тобі як наймення?» - «Я

463

СРУ,1Ь ... » Тоді митрополит задумався, думав-думав ... «НУ, тв будеш АІ(акій»,- каже він до Сруля ... Холодний зимовий вітер подихнув завиваючи. По гонич щільніше запнув стару,

задуманої постаті.

драну бурку і не

Не чув він і

зміннв

того, як міщанин

узяв

підспівувати півголосом: Я ЖИД очок смирний. Худенький, не жирний...

Не чув він нічогісінько, бо його гадка була полннула далеко

відси,

до

його

хати,

де

не

все

було

гаразд ...

11 Жиде! Ей ти, жиде!- як стій гучно гримнув огряд ний пан Присташ, просуваючи голову з сіней на ганок. Візник здригнувсь і покірно ПОДИВИВСЬ на пана, МОВЧКИ питаючи ЙОГО своїми оч.има. - А йди-но мерщій, познось із калідора оті чемодани та клункн!- загадав той і швндко подавсь назад за двері. Жнд негайно схопнвсь, побіг до сіней, напружуючись, виніс

важкого,

величенного

чемодана та

примостив

його В балагулі. Далі притяг він і другого чемодана, що був не легшнй од першого, і постави'В поруч себе на козлах. Він заходивсь ув'язуватн їх до саней шворками, щоб у дорозі, бува, не зсунулися та не покотилися геть. Доки погоннч був поравсь, із Присташевої хати ви йшло двоє гостей, що забігли БУЛJI за ділом до Приста ща на часинку перед його виїздом: він мав оце поїхатп на пару днів до Києва, то треба було попрохати його, щоб він їм дещо в Києві покупив. Один з тих двох панів був звенигородський податний інспектор. Мав він твердо встановлену славу найпервішого жартуна та гумориста: аб." він рота роззявив, то всі вже наперед сміються. Він дуже критичним оком оглянув КОНЯ!(, - А! Це ти, Іцку! Од НеЙштута ... - сказав він до ПDгонича.- І ЗНОВ твій хазяїн дае. тобі не коні, а чере~ пахи! .. Ти б йому був колись закинув, що, мовляв, ніде в законі не дозволено запрягати санки ані черепахами, ані раками, ані якою тогосвітньою нечистю. Ізд.ити до· ЗВОЛЯЄТЬСЯ або кіньми, або волами ... та й то живими, не дохлими.

Хіба я йому що скажу?- пробубоиів Іцко.

464

Інспектор тоді вдавсь до свого товаРfШН1, що аж до землі хиливсь ОД сміху.

І то сказати - ' у Нейштута є дуже своєрідні гли

бокі теорії про те, шо придатне до запряжк.и. Взяв я в НЬОГО колись коні до Багачівки - це ж якихсь десять верстов?-.надворі було сильне болото, то я Їхав біль· ше як півднинн! Бо дав він мені отаке саме добро, як ці мексіканські мустанги, ЩО отут ... та ще, ДО того, одна коняка добре була шкандибала і навіть не ставила задню покалічену ногу на землю. ЯК вернув я до Зве нигородки, кажу Нейштутові: "У вас, Нейштуте, є тео· рія, буцім запрягати в віз можна геть усе, що має чотири ноги. Повірте, що ця теорія не зовсім справед лива. Бо от стіл; має чотири ноги, а запрягти його не рекомендую. Та для мене ви цим разом навіть своєї тео· рії

не додержали, бо запрягли мені

а не чотирьохногу

коняку трьохногу,

... »

Весело сміявсь і товариш балакучого інспектора, сміявсь аж до сліз і міщанський парубок, що був одсту

пив трохи оддалік. Не смія'ВСЬ тільки Іцко, прикручуючи чемодани шворками.

- І натерпівся ж я тоді з Нейштутовими мустан гами! .. Надворі вогко ... імжить ... Навкруги глибоченні калюжі, баюри ... А мексіканські мустанги тягнуть мене чотири верстви на годину! .. Сидю я собі на підводі ... думаю ... роздумую ... на душі огида, нудьга. І міркуєш: коли отак доводиться їхати чотири верстви на ГОДИНУ, то чи варто й жити на світі?! Чи не краще собі смерть заподіят.и? Он у мене в кишені є револьвер ... - узяти 'Витягти його... прикласти до лоба ... і вистрілити? На місці вб'є, та й край! .. - Ну, і що ж? Зробили так? Убили себе?- щиро реготавсь інспекторів товариш. Оповідач поважно подумав хвил.ину, наче силував· ся щось аригадати. Далі сказав таємничим голосом, на'Віть трохи нахиляючись до вуха своєму товаришеві: - Ні, не вбив... Перетерпі'В усе. Бо людина - це така собака, що все перетерпить ... Та·а-ак! .. Ну, дове детьсясьогодні й Присташам зазнати доброї втіхи з цими скакунами пампасів і преріЙ ... Намучаться! .. Хіба ЩО на ПОЛозах трохи легше їхати, ніж мені було на ко лесах ... Але ходімо, бо он уже Присташі виходять з хати, а ми вже булн з ними розпрощал.ися ... 30417

465

Вийшов пан Присташ разом із своім чималеньким сином~гімнаЗIІСТО[lІ, Перевіривши, чи все панське збіжжя попримостювано в балагулі. пан з паНJіЧЄМ полізли під будку, накинули на HOГlI бараницю, нагорнули ще й поверх неї сіна, щоб не було ніякої продухи - і бала· гула рушила.

11' Податний інспектор добре напророкував про жидів·. СЬКИХ «мустангів». Виїхали за город. Завірюха крутила сніг, блла в вічі навіть панам, затуленим будкою. Коняки посува· лися дуже поволі. - Господи! Що то за коні!- скрикнув пан.- Ну, де вже там проїхати сорок верстов отакими кіньми?! Вер· тай, фурмане, додому! Краще знайду я собі інакшого балагулу, бо так до Цвєткова й не доїдемо! - Пане Присташу!- прохаючим голосом одказав на це балагула.- Пане! Поїхал,и - то вже їдьте зо мною! Адже ж цими,таки кіньми я возю пасажирів раз у раз, і все доїжджали добре й на свій час! - Лучче вертай, кажу тобі, бо якщо в свій час не доїдемо ДО вокзал а, то гроші не заплатю!- погрозився Присташ.- Наперед пам'ятай, шо нічогісінько не за· платю.

Ідьте, пане, зо мною! До поїзда ще восьмеро годин,

а завсіди ми їдемо до вокзалу найбільше п'ять - ще завчасу будемо тамечки! - усе благав погонич.- Ой, що мені хазяїн скаже, коли я тепер вернуІ!! Пражене! ..

«Або з

моїх

зароблених

грошей

виверне! .. » -

думав

і навіть шептав він, та й вдарив по конях. ВОНИ побігли хутчій. - Ну, то вважай, що грошей не дам, якщо спізни, мося!- пострахав його пан знову.

Метелиця лютувала. Коні, що погонич їх бив раз у раз, перебігли через силу верстов зо дві по заметеному снігом шляху, та в скорості й потомилися. Жид був опе· резав батогом одного з них - животина затремтіла, при· тиснулася

до

товариша,

але

швидше

не

побігла.

Тоді

візник замірився був батогом удруге, тільки ж як поди· вився, що коняка така змучена, то ПРИПИНИВ батога. Коні

брели·посувалися ступінь за ступенем.

Та бий їх!- гукнув гладкий пан, побачивШJI, що 466

Іцко так і не хвисьнув коняку.- Бий, бо я тебе саtlfOГО бнтиtlJ\;~ Десь, ти х()чеш, щоб !\ІИ на ст;нщїі заночували?!

·ПожалуЙте

ЖIlвотинуl- прохав

жид.- Якщо

іх битиму. то ВОА.и ж швидко геть потоr.ІЛЯТЬСЯ і тоді вже запевне не побіжать. А на вокзалі й так у свій час буде· мо ... Вйо, вйо!- нагукнув він на коні. - Та ну, лапа! - примиренним тоном .зговорив син, що увесь був пообвиваний усякими хустками та пледами й через те не лякавсь ніякого холодища.- Хіба, що, як на годину менше чекат.имем на вокзалі?. Нехай собі їде, як їде! .. - І на біса я поїхав з цим чортовим жидовином? бурчав батько, нібито не чуючи синової мови. На щастя, хуртовина трохи була ущухла, їхати по легшало, але ж по заметеній дорозі коні рушали будь що-будь не так прудко, як би годилося. От під'їхали до села.

- Знаєш що, юдо?- вдався добродій Присташ до Іцка.- Заїжджай до поштової станції! Ми сядемо на поштові коні, а ти вертай собі додому. Бо що ж робити, коли в тебе невірні шкапи, а не коні? Жид не завертав. - Отже десять верстов проїхали, та й то трохи трохи довше ніж за одиу годину,- плохенько одказав він і понуривсь. -

Грошей не заплатю, як спізнимося! Уважай!' Бо

моє слово

діло!

Жид на те мовчав. «Скільки ще ждатимуть на той поїзд!»- думав собі він та й помахував пугою понад Конячками. Бідні сотворіння наче почувають, що фурма нові шкода їх бити, і здається, н'емов 'для подяки йому, біжать самі, як можуть, потроху ..• ІУ

- Тату, а саме чого ви їдете до Києва? - спитав гімназист, визволяючи рот з-попід безлічі хусток.- Зда ється ж, тепер у вас нема там ніякісінького діла. Ви їде

те так, аби розвіят.ися ... Охота ж вам було виїздити під таку погоду!

«Діла немає!»

неприхильним тоном одмовив Ta~

то занадто цікавому Олександрові та й плечима здвиг

нув.- Кому краще про це відати? Чи мені, чи тобі?1

30'

467

- Та отже і мама вчора теж казали, що ... Здаючись на маму, Олександр, хоч і не хотів того, а вчинив велику нетактовність: саме madame Pristache цілісінький вечір учора гризла голову своєму чоловікові, нервувалася та робила йому дуже нелюбі сцени, пате тично коистатуючи сумний факт, що їхати йому в Київ таки зовсім нема чgго, тільки гроші переводити. І HaїB~ НИЙ гімназист зважився знов зачепити оту саму дел і кат· ну тему! - Що це?! Ти надумався контролювати мене?! Чи не маю я геть на все поперед прохати тзою дозволу?! сердито перебив сина пан Пристащ.- Не встрявай у батьківські справи, які до тебе не стосуються! .. А от кра ще скажи ти мені, мій синочку,- докинув він саркастич не питання, щоб оддячитись синові,- які то ліберальні книжки ти, здається, був пакував сьогодні вранці? .. Чи не 13 гімназію, в пансіон, бува, ти іх везещ?! А?! Щоб на кликати на себе халепу?! Гляди, щоб у Києві мені геть усі поодданав! .. -

Облдва після того мовчать, і обидва ссрдиті.

«Шльомуню, Шльомуню! - думає собі за сина фур ман, сидячи на передку.- Чи видужає він? Тепер усі слабують на тую хоробу ... ЯК ЇЇ? .. Ін ... Ін ... інфлюенце! 1 моєї хати вона теж не оминула! .. А скільки самісінькі ліки коштують! - хитав він жалісно головою.- А й дох торові треба було заплатити! ОЙ вай, вай ... Отже, до того ще й шабас надходить - на 'все то гроші, на все гроші! .. «Багатий, як ЖИД»,- каже хрлстиянське прислів'я. «як жид! .. » - гірко іронізував lцко, скривлюючи губи. «як жид! .. » О-ха-ха! От і я жид, а гроші де? .. Чи видужає Шльома? .. » Про те, що він сам добре нездужа, йому й думки не має.

Надворі темнішає й темнішає. Знов здіймається щось таке, наче завірюха. Шляху не бачити, і снігові кучугури стирчать там, де випадало б бути дорозі. «Шляху не видко! - думає ЖИД.- ЧИ, може, я через те не бачу, що дві ночі не спав? Ох, доведеться, либонь, на конячок спуститися - нехай самі нашукують дорогу,

бо щодо мене - то я спра'вді мов сліпий ... » - Візник пе ремагає себе, хоче придивитися до шляху плльніш, т'але ж очі самі сплющуються. Коні бредуть по коліна в сні гу і аж сапають ...

468

v Шу60ВСТЬ! Санки похилилися боком та й вивернули пасажирів. Панич, як падав, то трохи був притиснув батька, а сам щасллво вилетів на м'ЯКИЙ сніг; та й пан теж не за~ бивсь. Тільки жид, упавши з високого передка, гепнувся об якісь незаметені хуртовиною замерзлі грудки і важ ко стогнав.

Огрядний пан Присташ видобувся з перекинутих са ней і, погано лаючись, підійшов ДО лежачого. - Проклятий, падлюка, ЖИДЮГ0!! - люто скрикнув він та й двічі тріснув його кулаком по потЙлиці. Той тіль ки скорчивсь і не переставав, лежачи, болісно кричати: «Ой, вей! ОЙ, вей мір!» - Дивіть! Нас перекинув, а сам ще й рюмає! - ще

дужче розсердився пан.- Чого лежиш?! - суворо на гукнув він. Жид застогнав: - Ой, вей мір! Забився й не можу встатл! .. Рятуйте, хто в бога вірує! .. Не можу сам устати! - Забивсь!? - повним претензіі, здивованим голо сом забалакав пан Присташ.- Забивсь! Він забивсь! А ми - не забилися?! Ну, в-ставай, бо чи не сподіва єшся ти, що я тобі руку простягну, щоб витягти тебе, такого бридкого, мерзенного?! Погонич якось змігся, підвівсь та й узяв порати сан ки. Тільки ж він усе ие міг Їх підняти та поставити про сто,

- Пане! - озвавсь він тоді з несміливим проханням до череваня.- Може б, ви трішечки-трішечки пособили мені? .. - Скажіть! - злісно зареготавсь пан.- А за що ж ти гроші береш? Я платю та я ще й санки маю впорува ти! .. Ах ти, христопродавче, витягай їх зараз, бо всю пи ку поб'ю! Я й сии і так уже позмерзали! .. Жид тоді знов почав силувати ся, гукав на коні, і от нарешті санки поставилися так, як слід. Пани посідали. Коні рушили. «Ай вай! - бідкавс,ll жид подумкою.- Скільки часу ми тутечки забарилися, а до того ще й коні йдуть так пома лу!» - Він дрижав од холоду ... чув, ЯК йому на тілі тане 469

сніг, що

понабивався

за

шию...

вйо! ~ кричав він на коні.

хукав

руку.

Вйо,

Ідуть. Пан безпросвітно лається. Жид мовчить або, намість одвічати, нагукне на коні знов. щоб бігли дужче. Завірюха ... Санки хитнулись і трохи не впали. ЯК стій впалл два вдари панового кулака жидові на шию. - За що? - повернувся він з гірким питанням до Присташа.- За що мене б'єте? Адже ж і я людина? - Ти людина?! Оце мені до вподоби! Т.н жид, от що! Животина, скотина! , Скотина покірно схилила голову. «Справді, я тільки ЖИД»,- подумала вона

... VI

Збігло ще півгодини. Ну, оце вже недалеко й до вокзала: шестерко вер стов,- з полегкістю на серці вимовив балагула.- До Бурт ллшається вже гонів з двоє, а відти ... Шурх! Санки хитнулися та й загрузли в якомусь рів чакові, що сніг був його ПРИТРУСИ'в і загорнув. Стійма во НИ. правда, вдержалися, не перекинулися були, тільки ж передок Їхній став вище, ніж задок. К:оні даремне шар пали, смикали, погонич даремне Їх лупцював - ніщо не ПОС9блялося: санки як угрузли в сніг, так і стояли. Жид зліз, підпихав ззаду. намагаючись їХ 'ВИТЯГТИ, та дарма! Санки ані рухнуться. Він тоді знов вдарив по конях, і ОДИН 3 НИХ упав, знеможений, на землю. - Чл МИ тут ночуватимем, іродів сину!! - ревів Присташ, вимахуючи кремезними кулаками.- Ні шага не дам! А жид стояв, затуливши обличчя руками, повний горя та несили. Скількись хв.илин він вагався. - Пане ... - з слізьми в голосі забалакав віи,- ви ... ви ... лізайте, бо інакше коні ... не витягнуть нас ... із цієї

канави

...

Лаючись добірними московськими лайками, пан му си'в-такл вилізти, але передше не забув дати доброго стусана в горб фурманові. Панич мовчки вийшов теж із балагули. Заходився погонич стягати й чемодани; потом лений, ще й недужий до ТОГО, він ледве~ледве зміг їх вий· !! 51 ТІ!.

470

Та це не чамайдани, а цілі скринИ - скр.икнув він. Попатякай мені! То коні твої таке ледащо, що не ТО санок - самих себе ледве здолають тягти. - Коні як коні, але завірюха ...

Мовчать!

гукнув

розлютований пан.- Він

іще

~ізкуватиме! .. Чи мало ще тебе побито?!

Жид підвів коняку, що впала, та й узяв поган яти обох. Т'але ж за першим-таки вдаром од "уги звалилася ще й друга коняка й знову лягла перша. - Що мені робити! - з одчаєм заголосив погонич. Поможіть, панове, витягти! Зробіть божу ласку! Присташ ізнов вилаявся найгіршою МОСКОВСЬКОЮ лайкою і, звісно, ОДМОВИВСЯ лізти в тую глибочінь снігу, де вгрузла балагула; натомість він узяв іще й кричати на Іцка, щО ОН, ДИВИСЬ, на снігу чемодани попідмокають. Довелося бігти «христопродавцеві» на село. Незаба ром він вернув укупі з молодим мужиком. Той знов і в панів звільна розпитав за пригоду, усе намагаючись го· варити по-московськи. Це тут не дивниця, бо за шість веРСТО8 відсіля - станція залізниці; оп раче недалеко єсть і сахарня. - Чи не можна в вас тутечки нашукати коней, щоб з оцієї здохлятини пересісти? - спитав пан. - Ой, та нащо пересідати?! - замолився візник. Чоловіче, поможи ж мені витягти балагулу - дам семи гривеника! Мужик, одначе, жида не слухав. - Мєжду прочім, можна дістать,- поважно прока зав він, ВИДИМО, тішачись ОТИМ «м€жду прочім».- А вам нужно аж двох лошадєй? - Та двох же! Но, бігай мерщій, щоб нам іще на по їзд устигнути! Збігло півгодини. Чоловік вернув, та без коней, бо геть усі пари коней, які малися в селі, були тоді в роз'їз ді. Він заходився пособляти жидові_ Та і 'вдвох вони нічогісінько не вдіяли. Неминуча по треба присутяжила пана з сином теж підійти до бала гули та прикласти своїх рук. Ледве-ледве всі гуртом по сунули її з рі·вчака. Далі коні, що трохи були спочили, побігли.

Зоставалося ще дві верстви, коли коні щоступеня по чали припинятися або й лягати на сніг. Нарешті якось

навіть було здавалося, що вони знесилилися вкрай, бп

471

нізащо не хотіли підводитися, невважаючи на ніякі при· нукн ОД погонича.

- Та сполосни їх батогом гаразд! - розгримався пан.- Чого ти їх жалієш? А то все: «вйо, вйо»! Багато з вйоканням удієш! Жид із жалем хлиснув коней. Один з них заіржав, завернув голову назад і ніб.и з' докором подивився на Іцка. - Не можна, пане, нехай минути зо дві спочинуть, самі встануть ... Десь пан Присташ уже й лаятися втомивсь, 60 мовчки вислухав Іцкову мову. І От підвелися, проїхали ше трохи. 5Ік стій коні захроп ли - зупинилися та все рвуть назад! Візник придививсь. Він углядів, ЩО серед шляху лежить якась здохла коня ка: запевне, замучена потомою од такої важкої дороги. Стиснулося йому серце. Він об'їхав стерво ... На поїзд спізнилися. Пани лишилися на вокзалі пе реночувати аж до раиішнього поїзда, а жид із кіньм.и та бала гулою пішов ночувати до заїзного двору, що був збудований поблизу залізничної станції.

УІІ

Рано, година осьма. В простенькій залі Цвєтківсько го вокзалу ще не бачити ніяких подорожніх, оп раче вчО рашніх наших панів: батька та сина. Вони вже й чай ви ПIlЛ.н, і, вдруге чай, і ото сказали принести собі пива. Саме в цей час увійшов Іцко. Несміливо подивившись на панів, він наблияився до стола і зупинився. Він мовч· ки чекав, нехай Присташ сам спитає, чого йому тутечки треба. Але пан мовчав і навіть ніби не завважав жида. - Пане ... - дуже т.ихим голосом забалакав погонич. Нема одповіді. Пане! - трохи голосніше проказав Іцко. - А? Чого тобі? - холодно й спокійно спитав пан. - Прийшов ... за грішми ... - Схиливши голову, знов тихо сказав жид.

- За грішми?? - ніби дивуючись, спитав При сташ.- За грішми?? Гм! .. А за що ж тобі гроші? Хіба я маю яке діло в Цвєткові, що теперечки тут сидю? Меиі 472

випадало бути вчора на поізді. а ти мене не пр.ивіз. Які ж тут гроші?

Господи!

- жалісно згукнув жид.- 51 ж таки до:

віз вас, я коні поморив! .. Ради бога, дайте, за скільки ми порядились!

- Або я тобі не казав одразу, що, як спізнимося, то нічого не матимеш? Або я ие казав тобі сто разів: «Бий коні!» - а ти їх жалував! Ну, сам же себе й винувать. - Паие, чи ж я їх не бив? Та поглянули б ви на їхню шкуру сьогодні - уся в рубцях - уся в ранах од нагая аж дивитися страх! .. Що ж я маю тепер робити?. Ай вай! .. І жид затулив лице руками. Видко було, що він не· здужа. Пальці йому конвульсивно струсювал.ися. - Бив, та не тоді, коли було треба. Ну, отож і за гроші не питайсь! - Пан налляв собі пива з пляшки й випив.

- Змилосердуйтесь! - заплакав Іцко.- Тадже ж ці три карбованці хазяїн ні з кого стягне, як з мене! А я й так шага не маю ... ще й сам винен йому ... Пане! І ви божа людина - майте ж яку добрість! - Одчепися, кажу гобі! Яке меиі діло? .. Бо якщо в'язнутимеш, то побач.иш: як вериу з Києва, подам судді прошення на тебе, що через тебе я без пуття повтрачу· вався. В мене сьогодні є в Києві пильне діло, а я в ЦВЄТ кові чогось стирчу! - Але ж чим я віддам хазяїнові? .. Вей мір! В мене син слабий, конає - на лікарство нема звідки роздобути грошей, а тут іще це діло! .. Чи ж я винен? Чи ж я хотів, щоб ви поїзд утеряли? Само воно так сталося! .. - Не· сподівані глухі ридання недужої люд.ини розітнулися по залі. - Саша, хочеш іще пива? - вдався паи Присташ до сина, буцім не чуючи Іцка. Але жид підійшов, нервово вхопив його за руку, поці· .11У'вав і наче несамовитий зашепотів: - Пане ... ой добрий пане, заплатіть! В мене сім'я ... Син вмирає ... хазяїн прожене ... Він і так уже проти мене давно зуба має. дайте ... дайте ... Вам три карбованці дурниця, а я - харпак! .. В мене син ... чуєте, пане? .. Сии ... сии ... Шльома мій, старшенький синок. Він помре!! Коли вже досі не помер! .. Далі погонич як стій спинивсь, перестав говориги. 473

Потім, одкинувши всяку людську гідність, із якоюсь над звичайною жадобою, з ЯКОЮСЬ аж вакханальною жагою, 3 ЯИЮСЬ звірячою втіхою він заходився мовчки обціло вувати панську руку, що її був схопив обома своїми ру ками, Присташеві здавалося, що Іцкові губи з кожним поцілунком аж впиваються в неї. Почування було для нього надто прикре. Він висмик-

нув руку та й здвигнув плечима.

На будуче буде наука,- проказав він крізь зуб.и. Погонич побачив, що ніякі благання не поможуть. - Пожалійте бідака! .. - ще раз сказав BiH.~ Ну, дайте хоч чим заплатити за ніч у заїзному дворі ... - по прохав він нарешті. Пан ВИЛЛЯВ 30статок пива з пляшки у склянку та уважно приглядався до неї: жида тутечки задля нього немов і не було. Іцко втер сльози та й раптом мовчки одійшов. У две рях він зупнн.ився, озирнувся: гладкий Прнсташ безжур

но ПИВ пиво.

«То кров мого Шльоми»,- хотів був крикнути візник, та тільки зітхнув і ВИЙШОВ геть ... УІІІ

Тату, заплатіть йому,- попрохав тоді син. Пан Присташ подививсь на нього пересадно-здивова

н.им поглядом:

- Дивно мені, Саша, чути отакеє од тебе: здається, ти вже не маленький, а того не розумієш! Тадже я з са місінького принципу не повинен йому заплатити, хоч би в душі й хотілося того. . - 5!к ТО З принципу?! Хіба ж ...

Або я йому не казав вертати трохи чи не в само-

му городі? Казав, що не заплатю? В Багачівці казав, шоб він їхав до поштової станції та пересадив нас на чужі коні? Чого ж тобі більш? По суті, юридично й етич но, я правий. А щодо формального боку - оті сльози та мелодрами ... - то це вже мені байдуже: про мене! Аж задоволений своєю мовою, він кинув на сина по гляд, в якому світилося почуття батьківської переваги.

- Ба саме тільки з формального боку здається, ніби ваша правда. Адже ... Слухай,- швиденько пер~бив сина батько,- ко474

ли кравець ПОШи€ тобі штани, що лиш на кітку нала· зять, то ТИ йому заплатиш? - Папа! Тоді ж ви й зовсім не берете його шитва, а цей вас довіз, коні потомив ... - Вже краще бвіннас у три дні довіз!- закип'ятився <<папа».- Іхати сорок верстов дванадцять годин! Чи це де чувана річ! Себто одну верству - п'ять годин ... (Високоповажний добродій lJристаш схопився, що це вже він дуже пересолив, та й запикнувся.) - Ну, одним словом, так довго їхати ... хто це ба· чив! .. - Присташ з благородством хитнув головою. Я вже з самісінького пересвідчення не можу заплатити, а я раб пер е с в і д чен н я! .. Чи, може, ти хочеш, щоб я йому дурно дав ці гроші, на милостину? - Ну нехай, кажете, на милостину, тільки ж ... - Немає в мене стільки грошей, щоб по три карбованці милостину комусь наділяти! - одрізав батько. Ось розміркуй: недавнечко мусив я сто карбованців од дати в пансіон за .твою сестру, а оце тепер доведеться за тебе платити; та ще, либонь, ти сам таки попросиш собі в мене дещо на дрібні розходи! Ну, звідки ж я на все те гроші братиму, коли буду пархатим жидам по три карбованці наділяти? Гімназист образивсь і почав кусати губи. - А врешті, у тебе, здається, є скількись власних твоїх карбованців, що дала тобі мама? Ну, і хто ж тобі перебнває оддать їх !цкові, коли ти такий мнлосерд ний? - додав Присташ насмішкуватим тоном. На те син нічого кращого не надумав, як зігнорувати батькове питання. Він нічого не одказав. А втім, він швидко забув за жида, та й почав мети· кувати, яким би ТО способом найкраще одурити татуся в Києві та зоставити в себе хоч декотрі з тих цікавих книжок, що він вивіз з дому. Книжки були демокра тичного напряму, трохи навіть протицензурні. Олександр їх позичив у когось у Звеннгородці, та не дочитав, а до читати бажалося. Він і повіз їх до Києва. Та чи не одбе ре їх батько! Та ще щоб начальство у пансіоні, бува, не довідалося!

475

ІХ

Надходив час для поїзда на Київ. Подорожніх пона биралося в цвєтківську залу вже чималенько. Нарешті всі повсідали в вагони. В вагоні нашим панам нагодився гарний, балакучий сусіда. Старий Присташ розказав йому за «нахальство» жида.

с- Чи повірите? - оповідав він тоном насмішкува того обурення.- Лазарем співав!.. І хазяїна приплів, і слабого сина, і те, і ее. Чуєте? .. Жид, звісно! .. А от Саша був повірив, ще й мало сам не розплакавсь. Сусід добродушно осміхнувся: - -Молодий чоловіче, молодий чоловіче! Не знаєте ви світу овсім, через те й споритеся проти батьків, от що! - докторально вимовив він.- Та послухати його він вам, запевне, не тільки слабого сина, ба ще й жін ку вигадає, що затого вмре! Жид! І він прихильно-докірливо зареготавсь. Потім, нахи лившись до старого Присташа, він сказав йому пошеп ки на

вухо:

А знаєте? В вашого сина чудове cepu:e, сентимен тальне тільки. Стережіть його од переборщування: при його нервовім темпераменті йому варто мати трохи більше егоїзму ... Та дурно добродій турбувався за хлопця: тому вже й ні гадки не було про Іцка. Олександрову голову клопо тала тепер багато важніша справа: як переховати од батька свої демократичні книжки? де вже тут було юному демократові згадувати за якогось поганого жи дюгана з його пархатим жиденям, що конає! Років через двоє-троє ми зустрінемося з Олександ

ром

ще

раз.

січня

1890

р. Москва

б) СИРОТА ЗАХАРКО

Початок вересня. Сонце вже сіло. Надворі

вже було

смерком.

Іван Петрович Присташ,

476

гладкий, кремезний панак,

- мален+ ства та дрібноти. Ще не скидаючи свого стрілецького вбрання, він попереду зупинивсь у кухні та й узяв викладати пташки на стіл одну за одною, загадуючи наймнчкам обскубти свою здобич. - Та це ж самісінькі горобенята та посмітюшки! заявила наймичка Оксана. За цеє вона здобула од по кривдженого пана назвисько «дури несосвітенної» і «хохлуші». - Не тямить розпізнати перепелиць! - додав гос подар із пересердям. Справді-бо, між тими п'ятнадцять ма пташками було декілька правдивих перепелиць. Подивилася на пташню й пані Присташева, та на біду не змогла й вона тих перепелиць одразу вгля приїхав з полювання і привіз багацько пташок

діти.

- І чи варто їздити по горобці аж за місто, коли цього добра є вдосталь і на нашім городі! - докірливо ска заJlа вона. Угніваному чоловікові нічого більше не зо ставалося, я,к грюкнути дверима та й піти до покоїв. «По походила б із моє, так побачнли б ми, чи багато б ти була повстрелювалаl- мовчки вже міркував він. Гада, ЩО аби вийшов, так на тебе вже й летить незчис~ ленна ,сила дичини!»

Почалося скубаиня вбитих... (нехай буде з гречки макІ) перепелиць. В кухні, круг великого стола, згурту

валися і пані Присташиха, і в'юика наймичка Явдоха, і її заклятий ворог - хлопчик-наймит Захарко. Всі об скубували птиць од пір'я, тільки Оксана доїла корову в сінях, куди двері з кухиі були одчинені. Сюди при пхавсь до кухні і панич Присташенко, гімназист най старшого класу; він був іше не од'їхав з літніх,канікул до Києва, хоч давио настав йому час. Він нещодавно почув себе українофілом і тепер улітку етнографував, себто записував, коли траплялося, пісні. ЯК і слід мо лодому сучасному українолюбцеві, Присташенко пере довсім Jlедве-ледве міг зложити якесь довшеє речення по-вкраїнськи, а друге - народну поезію знав він до стоту так само, як і ~OBY. Через те він пісні записував найзвісніші, але дуже втішався своєю старанністю і

сподівавсь видатн їх у світ оіремим збірником. Тепер оце він прийшов до кухні, щоб пісень од дівок, та й, із олівцем кінець столу.

477

знов поназаписувати у руці, примостився

- Ой господи, треба ім rих піснів! - казала Явдо ха.- Та я ніякісіньких уже більше не знаю. - Та й я не знаю,- ОДМОВ.rIялася й сонлива Оксана

сіней, де дої.13 корову.

- То скажіть мені весільних,- впрохував Олесь (так він тепер звавсь охітніш, хоч клика~'ІИ його «Саша») ,адже ж не скажете більше, ЩО тепер піст, що весільних пісень співать не можна. Тоді була спасівка, ЯК я в вас був прохав весільних - ну, а вже ж тая спасівка давно rепер одійшла. Дівчата знов чогось манірилися. Вплуталася пані; - Далися тобі ті пісні! На якого ката вони тобі? Іди бо геть! Твоїм записуванням ти дівчат тільки од роботи одтягаєш. ВОНИ й раді патякати, плескати ЯЗИКОМ, а не робити!

- Ну, ви вже, мамо, таке ляпнете, як у калюжу! Вам і вночі десь тільки й привиджується, що гроші втра чено та дівчата ліиуються! А тим дівчатам вже й про світньоі годнни нема! .. (Це він сказав не через те, що буцім справді журився наймичками, а попросту, аби допекти матері). А знов от про пісні; сказав би я вам, нащо

вони,

але

як

же

перше

вам

витолкую,

що

таке

етнографія?. «Ну, ЯК тут не бути прихильником жіно чої емансипації та освіти, коли маєш таку iдiOTKY~Ma* тір?!» - міркував віи тихесенько, маючи досаду на сер ці, та надувся, мов миша иа крупу. А матері й иі гадкиl Вона спокійнесенько слухала, ЯК СИН щось там мимрить. Далі й він ущух. - Оксаио, не спи! - гукиула Присташиха на дівку, що, здається, таки й задрімала, доючи корову_ Збігло скількись минут. Панич сидів із кислим об личчям, далі почав прохати пісень у Захарка. Той раз у раз ворогував із ді.вчатами, через те насукір їм на вмисне згодивсь і зачав розказкою диктувати якусь пісию. Матері Олесевій понабігли зморшки на лобі, але

вона мовчала. Опроче Захарко не залишав і скубання. Ну, паничу, от пишіть; Ой на горі, на горі Чабан вівці зганяє.

А тепер приспівують; ШИНДИ-КУ,nинди. Шинди-куликанди,

478

Наші почеканди, Босої команди. Ром·БО~f·Бом!

Панич писав, а Явдоху щось иіби муляло, вона не могла всидіти: як на її думку, то ніякісінького приспіву до цієї пісні не треба було. Тільки опасуючись сердитої пані, вона вдержувалась од спірки. - Ну, гарних він пісень навчить,- півголосом, бу цім до себе самої, сказаламтаки вона, бо їй далі вже була невидержка.

Захар вимовна подивився на неї. - Чисть перепелички, а не одривайсь од роботи,

поважно вимовив він.- Що то вже я того жіноцтва не люблю, так і сказати не можна! - додав він знов ніби зовсім серйозно, тоном дорослої людини.- Я таки й не знаю, чи душа в них, чи так собі пара. Ну, от хоч би в Явдохи...

ОЙ мондрий! - нищечком зашипіла Явдоха, зліс но дивлячись на Захара своїми сіренькими очицями, що він їх завжди звав «мишачими». Хлопчик удав, буцім він не то нічого не чує, ба й самої дівчини не бачить. Він зневажно почав дивитися на її ніс таким поглядом, що ніби хотів сказати: «Я тебе не бачу. Я навіть не помічаю, чи то ти СИДИШ, чи, може, там порожнє місце». Ну, паничу, тепер далі:

Чабан вівці зганяє

Та на хлопців гукає.

далі знову: Шинди-кулинди ...

Явдоха знов ледве всиділа, щоб не цибнути на своїм стільці,- так сильно свербів ЇЙ язик, бо ж ТОЙ бридкий

Захарко глибоко вразив її естетичний смак. Та вважаю чи на сердиту пані, треба було помовчати.

Записавши скількись пісень, Олесь пішов до шафи в кімнату, вернувся з здоровецьким шматком паляниці

і дав хлопцеві.

- Ну, ну, га-а-арно! Нічого казать!- верескливо за чала Анна Михайлівна, із жахом здіймаючи руці до гори.- Так це ти, може, раз у раз годував їх булкою за тії невірнії співи? А я й не знала-а І .. давай зараз на зад! - накинулася вона на Захара і простягла руку, 479

щоб одібрати; т'але ж метикуватий хлопчина вже одразу догадався зобгати хліб своїми чорними, замазаними пальuями.

- Оце таке продіється на світі - плачливо казала далі пані.- Чи бачив хто по цілім світі безталаннішу за мене?! Я гірко працюю, а синаш усе цвиндрить та роздає ... - Мати почала пхикати.- Хутко вже по миру підем! Присташі були не такі-то й бідні, але Анна Михай лівна була собі скупенька. - Давать білий хліб за мужицькі пісні!- скімлила вона.- Та я б тобі задурно наговорила їх повен міх! - Верзете казна-що! - нетерпеливо одказав син. Я боюся, що в вас вимова не щиро народна! (Сам він, як і його батько, говорнв у сім'ї по-російськи, то й бояв ся, що це лишило слід на материній мові.) Мати цього не зрозуміла. Почалися охи, стогнання. Олесь наговорив їй багато грубіянських слів і одійшов з кухні.

11 Розлігшись на своєму ліжкові, він задумався, заду мавсь на всякі націоналістичні теми. Ще не надто давно Олесь був не дбав за ніяке укра їнство. Та якось трапилося йому побувати на концерті хору Лисенкового. Музикальну хлопцеву душу вкрай порушила українська пісня, що її таким художнім спо собом подавав Лисенко широкій київській публіці. Неви мовний екстаз, що виявляли на концерті геть усі при сутні вкраїнці, теж зробив тоді враження - і от сенти ментальний Олесь несподіван,о второпав, що він усім серцем кохає мову того народу, який уміє складати «такі чудові пісні». Отак розпочалося його українофільство, прихапці, самоуком. Бо перебував гімназист у пансіоні, в інтернаті, далеко од живого світу; справжніх укра їнських громадян у Кнєві знати не міг; свої націоналі стичні погляди черпати міг він потроху з розмов із то варишами, такими самими підлітками~пансіонерами, як він, а потроху ~ самотужки, з декількох випадково про читаних українських книжок, щО часом російська цeH~ зура, через недогляд, пуска їх на божнй світ. І втім, для всіх Олесевих думок про національність і про укра-

480

інство вихідним пунктом усе зоставалися «чудові пісні». а Бсякі ІНші погляди були самісіньким додатком. Найм більше визнач.ився великорусів.

новітній

українець

ненавистю

до

Ото тепер він лежав на ліжку та міркував, що він робитиме, як стане студентом.

«Які

щасливі студенти!

Вони вже

можуть

попасти

снувала під

на гляд

в його

голові.

поліції

за ,своІ ідеї, а мені ... мені ще цілий рік зостається до універ" ситету!» Олесь не хотів сам себе гаразд розібрати і про сто признатися. через що це поліційний нагляд має бути таким любим. А суть була в тому, що «политическая неблагонадежность» здавалася йому патентом на розум. бо, мовляли: <<3а мною стежать, бояться, що я вчиню що-небудь небезпечне для цілої держави,- значця, я неабияка штука! .. » Небезпечний для цілої держави панич зітхнув, по вернувся на другий бік і марив далі. «Погана кацапня! .. (Олесь сам думав певне що поросіЙськи). Ах! От так гарна гадка прийшла меніІ

Pierwze «ka»,

Drugie ~wierz ...

kup~

B~dzie

zbierziwierz 1 •

А що, якби цю польську загадку про кацапа пере лож ити на пкраїнську та й послати кудись ... ну, може,

до «Київської старини», начебто записане «з народних уст»? Чудово. Або ще ось що буде гаразд: замість «про пав ні за ца[JОВУ душу» казать: «пропав ні за кацапову душу» ... ніби це, мовля."и, народна приказка ... » ОД складаиня «н.родних» загадок та прислів'їв во льна, крилата дума понесла патріота до дальших мір кувань.

«Можна буде додати свої пояснення до цих-о фактів народної самосвідомості, а на той рік, кОли я вже буду Ч."еном

студентської

громади, прочитати

все

ра:им,

як

реферат. Закінчити ж можна буде, ну, хоч так: «Панове товариство! Бачите, що простий народ дійшов до само пізнання, горнімось же й ми до рідного ... » гм"гм ... «оча га» ... гм! ЯК же буде «очаг» по-малоруськи?.- Олесь !

Ред.

31 ."

Перше «ка», друге звір ... Зібрати докупи -

буде звір (nольсьІС.).

напружував усю свою тямку. - Ах! Та «припічок» же! Закінчу з одушевленням: «Горнімося до рідного при пічка!» Потім Олесь підвівся з ліжка й зіJXОДИВ ПО своlИ хаті. йому впало на думку: чи не пописати патріотичні віріпі? Він іще досі ніколи не був віршував - і от тепер з-попід його олівця випливало на світ його opus primum 1 .[ ..• ) Олесь аж натомивсь, доки склав ui віршища. далі ще раз перечитав - і остання строфа йому не сподобалася «Та ні! - сказав собі він.- Настане час, воскресне Україна! .. Бо он, кажуть, і Германія і Австрія того хо чуть ... хочуть «великого князівства київського». Буде в нас своя українська монархія, не кацапська! .. » далі Олесь рішав дуже важне питання: як повинен зватися володар будучої малоруської монархії? Чи ве ликий князь, ЧИ гетьман, ЧИ король? Рішив чимало й iH~ ШИХ пекучих національних справ ... ІІІ

А в той час у кухні наш панич-етнограф міг би по чути теж цікаві речі, саме з етнографічної царини. Спершу всі сиділи мовчки, плохенько; тільки Заха р плямкав та чвякав, жуючи забруднену його пальцями паляницю та вислухуючи од пані намість присмаки геть

усякі підсолодливі уваги про те, якиї(" непрощенний гріх

€ зажерливість. Нарешті він уп'ять узявся скубти птахів. - А, хирющий горобець! ЯК його постреляно! Ледве скубти можна! - почав він за кілька хвилин, бо був дуже слабкий на язик, і ніякі гримання Анни Михай лівни не могли одзвичаїти його од балакучості.- От кажуть, що геть усяку звірину сотворив бог. Панич ка зали, що й гадюка - боже сотворіння. Але ж нащо було богові гаддя создавати? Адже ж бог, кажуть, добрий? філософствував хлопець.- Невже ж і гадюччя создав бог? - А певне що бог,- одказала, трошки вагаючись, пані, що й сама не гаразд тямила в правилах віри. Гм, так і якусь там мишу создав бог?

Атож! - сказала вона зважливіш. Отак! Став би бог займатися таким миша!

1 Перший твір (лат.). Ред.

482

дрантям, як

Пані побожно похилитала головою. Дивіть-но на нього! - зговорила вона.- Ну, як ЩО миша не од бога, то звідкіля ж? - Звідкіля!.. А са ма собою родилася,- роздумував

Захарко.

ню! -

Розумний, як Бер кові штани!

Дур~ю, дурню, дур

тричі вилаяла юного «дарВініста»' пані. Захарко

трішечки сторопів.

Оксано, не спи! - несподівано проказав він повча~ льним тоном, щоб одвернути од себе вселюдну увагу, Оксана таки справді прочнулася та швидше' почала справуватися біля корови, Всі засміялися, - І за віщо це панич йому булки давали? - зачала Явдоха, зрадівши, що ось уже пані вгамувалася й не накаже всім мовчати,- Звідкілясь узяв теє «шинди-ку линди»! Аже ж то зовсі,м інакша пісня! - І що ти тямиш! - хлопець обміряв її величним поглядом од голови до ніг,- Наші хлопці переробили

теперечки саме так, як я кажу,

Явдоха насмішкувато перекривила його: Неші хлепці! .. Та як же вони сміють перероблю

вати, коли треба співати не так?! - Ба сміють! Адже ж хтось перший видумав цю пісню, а за ним і всі почали співати так, ЯК він. А тепер

от наші хлопці захтіли та й переробили, а за Ними He~ хай і другі отак само -співають. Отож і ти, гляди мені, одтепер не смій співати цієї пісні без «шинди-кулин ди!» - суворо додав хлопчак. Явдоха уся глибоко обурилася, - А дулю ваші хлопці тямлять! Ще й ваші хлопці пісні складатимуть? - Чому ж би ні? Вже ж бо хлопці завжди розумні ші за дівчат! Явдоха, що, очевидячки, дуже дбала про славу дів чачого роду, сильно цим покривдилася,

~ А тьху на твою голову! Бий тебе коцюба! .. Хлоп ці розумніші? А певне, що розумніші - то дівчата, - Ба хлопці! - Ба дівчата!! Пані, хто? Звісно, Присташиха вирішила на користь дівкам,

Явдоха торжествувала й ликувала. Із сіней сонним го лосом озвалася й Оксана:

А що? Бач, що дівчата! З\'

48З

Захаркові не випадало споритися з

панією, досада

ЙОГО окошилася на Оксані.

- «Бац, со дівчата!» І вона, шмарката, лізе до ба лачки! Он би подумала, що сором доїт'и одну корову аж цілу годину І - Захар казав це сміливо, бо знав, що за такі речі пані на нього не нагрима. - Тю-тю на тебе! Яке тутечки тобі діло? Ти ще мені не пані! - Оксано! Не спи! - рішучим тоном, таким, що не терпить сперечань, гука невгомонний наглядач Захар. Знов усі сидять мовчуком. Тільки Й чути шелест, як вискубують пір'їночки з пташок. Мовчанку перериває не хто, як Захарко. Ой у полі ЯВДОХ8ла. Вона хлопців полохала. Треба, мати, рубля дати, Щоб Явдоху сполохати,-

журливо мугиче він під ніс. - А ти Захар-балабан, на капусті сидів, усі черви поїв! - одгризається Явдоха. - Ба брешеш. «Захар» не прикладно, то тільки «Іваю> - ба."абан ... А ти от Явдохала, низька як кур дупель, а Оксана - така поворотниця, як ведмідь. - Це якийсь оглашенний,- сваряться дівки. - Оглашенний? А от я за оглашенного нагадав химерну казочку. Було ото два чорти ... - Бариню, чи ви йому ·ПОЗВО."яєте, щоб він увечері черкав?! - Кажеш, Явдосю, не можна? - через лад солодень ко озвався Захар ... - Було два чорти ... гм ... два чорти ... І один з тих чортів ... гм, гм ... Сто чортів тобі, Явдосю, в 'ПОТИЛИЦЮ ... -

монотонно мимрив хлопець.

Та не черкай! - гукнула й Анна МихаЙлівна. Черкає увечері, в хаті, перед іконами! .. - А хіба тим іконам що зробиться з того? - Єй-богу, ти якийсь IJрисустуватий ',- крикнула пані,- потягне тебе колись чортяка в пекло! - А може, того пекла й овсі нема? Хто бачив те пекло? - спитався хлопець достоту, ЯК перський поет Хайям.

І Причинний, ЮРОДИВИЙ.

484

- Дивіть, який падлюка! - СКРИКІІу,оа Присташиха. Явдоха та Оксана теж вставили при цій нагоді по яко· мусь компліментові. Захар був радніший іще диспуту вати на цю тему, але пані звеліла заразісінько сту.оити губу. Захарко посупився.

Та я вже мовчу, нічого не кажу. Ото ненаВl1ДЮ я тієї озірянської мови! - заявила Явдоха. (Вона та Оксана бу.ои родом із села Неморожа, а Захар з Озірної. Ці обидва села так що й суміжні, оби:1ва під Звенигородкою).- В ннх якось по-кумедному

говорять, бо все «кажу, "осю, mоблю, занесла, пропаде!» По~їхньому не «схотіли», але «ззхтіли».

Хлопець знов гордо озирнув усеньку Явдоху. Аби ти знала, то в нас говорять краще за вас. «Кажу» лучче, ніж «кажу», бо от хоч би така гугнива, як ти, замість «кажу» верзтиме про «козу». А он у вас кожне слово починають 3 «а».- «Чи зробив ти цеє?» «А зробив».- «Ходив ти туди?» - «А ходив».- «Чи на пасла ти корови?» - «А напасла». (Захар перекривлю вав дуже ТОНe1JЬКИМ голосом). Я із рік прожив у Немо р"жі, то й сам трохи не звик отакечки говорити ... Та й не тямлять, щО )'0 за «лопата», бо по~їхньому не «ло w пата», а «копаниця». Явдоха аж скипіла. - Аби ти знав ... - А напасла!- тонесенька, глумливим тоном одповідав Захар. Та слухай-бо! Копаниця ... - А напасла! - Ій-БОГУ, це якийся скажений! У нас у Неморожі ... - А на-па-с.оа! - хлопець, дратуючись; вищирив проти неї свої зуби, щоб тим гірше дошкулити дівчині. - Тьху, тьху на твою голову! А бий тебе коцюба та ще й га! - сердилася Явдоха, що Захарко не дає їй і СЛОВОМ Похопитися. - А непесле!

- .ото ще дурень несосвітенний! Це всі озіряни такі божевільні. -

Ач! Та то ж у вас, у Неморожі, самісінькі дурніl

Косметика ти погана! (Останнє слово Захар недавно був учув од одного школярика, що пас вівці недалеко

Присташевих корів та все читав знайдений десь папі рець од мила).

485

Сам ти косматиїl пелех! А в вас, в Озірній, самі

сінькі злодії! Бо, їй-богу, пані, в них нікоторої праведної людини нема.

- Ех ти, хімічеська лабораторія! дак у вас же за разом і дурні, й злодіяки, та й село ваше якесь бридке та

паскудне.

Явдоха з злості аж давилася: У-у-у, невірний! Мазепа! Тадже сам став наш чого

варт!

- Велика моція - ставок! Якбищо в нас захтіли, то був би в Озірній кращий став од вашою ... А ти косме тика! - И-и-и, гидоте нечестивий! Та в нас і став, і ... і лю дей більше! - Більше не людей, а злодіїв,- ніби спокійно зав важав хлопець, вдаючи, що Явдошині слова йому не до пікають, хоч кулаки його так і стискалися. Але Явдосі чаша терпцю набігла вщерть. - дак ти ж сам злодій!! - люто прошипіла вона. Хі·ба ти не хвалився, що крав груші в Пошта-рів? - Дак ти ж злодійка! - і собі підняв голос Захар. А що я груші крав, то це нікчемниця: я їх із городу не виносив, а там само й із'їв. Зt1ачця, це не гріх ... ,Ти от настояща злодійка ... Та якбищо дівчата ходили не в спідницях, а в шта нях, то вже досі б жоднісінького ово чу по чужих городах не зісталося ... З."одійка! - Батько твій! - То твій батько, бо в мене й нема! .. Та твій батько навіть не то злодій, але ... але ... переводчик! - А твій батько був ... - Явдоха не тямила вже, що вигадати:.

Анна Михайлівиа на обох.

побачила, що вже час нагримати

ЩО~ЩО, 8 батьків чіпати не слід,- казала вона, заїдайтесь удвох, а батьків не приплутуЙте. - Чому ж як батьків, то вже й не можна? - бубо нІв Захар. Пані, виявляючи жах своїм обличчям, звела очі до неба (чи то, пак, до стелі) і сплеснула у долоні. - От шибеникl - тільки й промовила вона до до морідного ліберала й вольнодумця. Якось мова не ліпилася. Вже й Оксана обробилася й сіла патрати «перепеличоК» (вони Ж і горобці), коли це завела розмову пані. «Що то рабе теперечки Гриць-

486 /

ко?»

сказала вона і далі зачала оповідати, хто то та·

кий Грицько. А втім, 3ахар і так знав. у Присташів, що спершу вкрав у них переводчикові кожух і ярочу свитину, а одійшов од помістя та при розставанні

Це був наймит і здав якомусь незабаром і сам все казав: «ди

віться ж добре, чи не беру чого з собою,

бо потім ще, може, там щось пропаде, а на мен,е звернуть!» Було це влітку, і ніхто зараз не кинувся зимової одежі. Після

вже доміркувалися, в чому діло, та ба! Ніякого доказу нема.

- Оце так пра вдивий злодій,- ніби з похвалою скінчила пані. - Ну, дівчата, сьогодні вам панич нічого не читав, ТО зможете зараніше повкладатися та більше виспа тись,- сказала нарешті вона. (Панич дуже часто прине волював Явдоху з Оксаною та Захарка допізна слухати Шевченка та Марка Вовчка. Це він робив од щирого серця, почував себе морально задоволеним і не зверта а жодної уваги, що взав.тра дівчатам треба дуже рано вставати) . Оксана зібрала веч"рю, бо птахів уже попорали. Анна Михайлівна налагодилася йти до себе в покої, але щось нагадала

...

Глядіть, же, дівки,- звернула вона до дівчат, Захаркові вечері не давайте: його вже панич наюдували.

І не важтеся дати хоч крихту! - Та я ж тим шматочком не заївся,- плохенько спе~ речався Захар. - Не моє діло! - вона одійшла. Захар зостався без вечері. ІУ

Повкладалися спати. Одна дівка лягла на тапчані, друга - на долівці, Захарко - на печі (бо вона ввечері була холодна). Го лодний живіт дрочив його, в серці здіймалося зло й про ти пані, й проти дівок. Він не міг засиути. «3а що на світі щастя самим панам? - роїлося в НЬОГО в голові. За чого не рабе, kTb бог ... мишу создав панами, а других

що от наш панич гарно вдягнений, ні смачно і вволю, а мені не так? Онде своїми рукаМИ,·а людей одних зробив мугирями! Одні паніють, а такий, ЯК

я, мусить усе чисто терпіти,

487

зміcrять і проженуть! .. »

Захаркові було 15 год. «Нема божої правди на світі! .. Та, мабуть, і бога нема, бо якби був, та не дав би ОДНИХ на посміх і поквал

ДРУГИМ...

Грамоти тра вчитись, кажуть люди, та ІЙ ви

йдеш на пана. Воно й шкода, шо я неписьменний: знав би грамоту - був би легший хліб, був би я десь за писа р" абощо ... Але знову й це по якому продіється? Кому менше роботи, той живе в розкошах, а хто більше пра ЦЮЄ, той бідніший! .. » Захаркава гадка не гамувалася. йому зга1\а."ОСЯ те, що оповідала Присташиха за Грицька і за кожух. Тепе речки вчинок Грицьків здававсь йому зовсім оправданим: «У панів стільки е всякого добра, що вкрасти в них не rpix. Отже, чужі овочі можна ЇСТИ, дак чого ж не мож на взяти кожуха?.»

Хлопцеві приЙш."а на

згадку ще

й розмова

одного

його дядька з кумом про грунта: «Тепер пани забирають собі всю зем."Ю, а в мужиків її меншає. Але так воно діятиметься, може, ще год із п'ятдесят, не більше, бо

далі селяни силоміццlO поодбирають у панів грунт,' як свого не стане».- «Ну, от,- гадав Захар,- і грунта му жики тільки через кривду гублять, а кОлись назад Їх здобудуть, а так воно й усе ... От і той кожух: Грицько, я ж знаю, тепер ЙОГО носе .спокійнесенько, не почуває нікоторого гріха... а хіба мені такий кожушок не здав ся б?» йому ввижалося обличчя в Присташихи, як вона роз казува."а за ярочу свиту та кожух. «Вона навіть і не жал кує за ним, бо що значить задля неі якась там кожу шина?! Та бо й так! Хіба ж пани позаробляли власною працею все те, що в них є?! А що, якби мені вкрасти кожуха в пані? Я ж знаю, де та м, у коморі, він лежитьІ .. Хіба я мало на тих панів напрацювався? Хіба я вже д&вно не заробив собі того кожуха? .. » Спершу хлопець аж потерп од своєї гадки, але швид КО він 3 нею Обговтався-обувся, і вона почала неодв'язно. муляти хлопчака. Він не міг заснути, а все тільки мір кував, як повестися в цім ділі. Того кожуха він би про дав, натомість купив би теплу свитину, а решту' грошей оддав би матері на схоронення. Тоді можна було б по жити через врем'я вдома, на селі, де вже він стільки год не жив.

З пуп'яночка сирота Захарко поневірявся по наймах,

488

так що 11 ніколи не 6ачаЧJII: неньки: то він наймався за чередника і пас вівці або корови, невважаючи на будь яку

спеку,

будь-яку

негоду;

він

наймався

вичищувати

ОД гною подвір'я і вивозити гній на степок, поза місто, або ж ліпити з кізяків кирпич на топливо; ставав він і до корби; був у науці в шевця, од-якого втік через його поводіння, ще й ледве не спалив його ... Хлопець був дo~ тспний, кебетний; ЖИТТЯ силувалося приголомшити, за· тукати його; хлопець несвідомо протестував та своїм дитинячим аналізом старався розкласти життєві умови. Х то знає, що вийшло б із нього в сприятливішій обста нові! Ледве-ледве він заснув: кожух усе стояв хлопцеві перед очима та принаджував-принаджував. А й уві сні літав той кожух перед хлопцем: коло коміра було видно якесь шкуратяне обличчя, воно сміялося та реготало, а довжезні рукава простягалися до Захара, лоскотали, дрочили та били по носі.

v Захарко найнявсь до Присташів, щоб пасти корів (чи «корові в», як казав він своєю озірянською мовою); Присташиха їх тримала аж п'ятеро задля набілу_ Рано пораненько він одгонив свою череду на степок або, як то теперечки восени, на стерню, опівдні пригонив додо му, щоб корів видоїли, а сам обідав; потім знов до захо ду сонця був з ними в полі. Хоч не солодке було таке заняття серед літньої спеки, але ця самота та одиноцтво було дуже Захарові до вподоби. Другого дня, як устав він і був ладнався гнати ко Р:JВИ, пані оголосила, що сьогодні хай жене корови Яв доха, а Захар мусить зробити дещицю в хазяйстві_ Хло пець зморщився, бо вже тямив, що буде дуже важко справуватися.

Справді, Присташиха не дала йому дурно згаювати час. Коли Захарко начистив картоплі, посік м'ясо на котлети та попорав інші Явдошині роботи, звелено було йому носити воду з криниці. Скількись годин він усе тягач воду, аж поки насипав дві великі діжки. А надворі тим часом стояла осіння юга. Страшенно палючий Bi~ тер подихав з півдня; він хоч ледве-ледве віяв, але СПИ w

рав дихання_ Земля, що вже давно од жари та безводдя

489

порепалася, тепер уся була буцім розжарена і сама ди

хала немовби вогнем. Ціле небо було не голубе, а жов ю-сіре, бо дрібна я-дрібнесенька я порохня-курява геть (,повила його: той пил не рушався, як, приміром, у бурю, але висів у повітрі так шо й недвижно і набивавсь у ніздрі за кожним подихом. Сонце світило каламутними, рудими проміннями, пекло та смалило без пощадку.

Захар увесь стомився, доки понаносив води. Він сів припочити в сінях, де було доволі холоднаво. Але пані не дала посидіти. - Ах, я й забула! - скрикнула вона.- добре, що нагадала! Коровам на сьогодні вже мелісу не стане! Треба тобі, Захарку, побігти мерщій до сахарні та при везти його з дві відрі. Агов, мерщій! Захарко взяв одмовлятнся, що, мовляв, через лад на томився. Пані вгнівилася. - Ти роби діло, коли найнявся! - гукнула вона су ВОРО.- Найнявсь - продавсы Ох, я бачу тільки, що знов доведеться баринові одхвиськати тебе ремінцем за неслухняність. - Та це ж хіба моє діло? - одвітував Захар несмі ЛИВО.- Я ж найнявсь корови пасти, а ви за ті самі три карбованці хочете, щоб я й воду тягав, і меліс вози.в, і геть чисто все Іробив. Присташиха ще більше розсердилася. Вона почала лаяти хлопчину за таку нахабну мову. - Можеш і геть іти, дармоїде! - крикнула вона на кінці.- Я тебе не держу! Якщо служиш, то роби все, що звелять хазяї, а нелюбо тобі в нас, то й не треба: іди к усі.м чортам! Наб'є тебе пан як слід на дорогу та й викине на шлях, мов те паршиве цуценя. Таких, як ТИ, скільки завгодно: по три за цибулю! Захарко посупувато слухав панію. Він добре тямнв, ЩО Присташиха без трудноти знайде собі ДРУ'гоtо пасту ха та що за ті самі мізерні гроші кожен муситиме ро бити їй те, про що не домовлявсь. «Іди геть!» - добре 1'0 казати! А куди ж йти? - Захарко тямив, що роботу він собі нашукає не одразу; та й однаково, другі хазяї теж не будуть кращими: всіх їх одним миром мазано! Хлопець підвівсь, мовчки поодшукував відра, пОклав на возика та й потяг його, щоб привезти мелісу. до са харні була добра промашка - Захар ледве ноги волік.

490

й усе й час злоба не кидала його; він не міг міркувати як слід, розумом, а тільки відчував душею якусь кривду. Учорашні гадки плуталися З новітніми. «Здається, чого ж би? Я працюю, роблю, пани дають за те гроші. Значця, дають не задурно, за моє ж таки, за мої труда! А тим часом вони думають, шо милостину якусь мені подаюты Думають, що це вони ласку меиі роблять, коли дозволяють працювати на них! .. А до того, вони ще сміють глузувати з мене, знущаються надо мною! .. Через що це так, боже?! Я ДОМОВИВСЯ тільки пасти, на мене накидають ще й інакшу роботу, а я не смію ані слова сказати! Бо куди ж мені подітися, коли я роботи не матиму? ГаЙ·гаЙ! .. Та ще вони й платять, скільки самі за хтять, і робити велять, скільки захтять! .. Це ж 'вони мене обкрадають! .. » Більше-менше коло такої теми клубилися гадки в голові в Захара. Навіть не можна сказати «гадки»: він виразно не висловив собі нічого, він сам себе не роз бирав гаразд, а скоріш, тільки відчував усе цеє - відчу вав, що пани, мовляв, його «обкрадають». «Тебе обкра дають! Обкрадають!» - каламутно, десь у глибу душі, Підшіптував якийсь голос. Захар СПОВНИВСЯ немощної злоби проти панства. Привіз він мелісу. Явдоха пригнала корови на пів день і почала кепкувати 3 ЙОГО «ПОХНЮПОЇ ПИКИ». На їі здивування, Захарко мовчав і не одвітував. Зараз пообідали. Хлопцеві ледве ложка до рота лізла, голова боліла, скиміла, ноги були мовби підтяті. ' - Захарко! - залунав десь на подвір'ї паничі в го лос. Захар вийшов надвір. На панському ганкові стояв Олесь і щось тримав у руці. До нього хлопець ішов см і ливіш і привітніш.

Що вам, паничу?L- спитався

він,

підносячи

до

рота шматок недоїденого хліба. - От що, Захаре: візьми оцього семигривеника І та бігай до бровару за пивом. В горлі мені така Згага та жадоба ... Та хутчій-бо! Захарко не простягав руки за грішми і топтавсь на однім місці: - Ох, паничу! Бачите, яКа юга! .. Я так потомивсь, мені так жарко ... - шутколиво·жалісним ТОНОМ ~ЯГ він. 1

копійок.

491

Панич похмарнів. «Ні, з цим народом не можна заходити в ЗНОСИНИ,- подумав він,- зараз стає запані~ брата і слухняність трате!» - Тобі жарко?! - грубо спитав він. - Ба коли ж і мені жарко.- Панич уважав цей аргумент ясним, як сонце.

- дак ви, паничу, води напиЙтеся. Бо, єй-богу, і нога не поволочсться йти: 3 моці .вибивсь! Олесь спалахнув. Захарові слова він узяв за посміх із себе і обуривсь. Гнів пройняв його серце. Несподі вано навіть собі самому він кинувсь на хлопця, трепенув Зd груди, аж хліб випав з Захарової руки на землю, а потім панич з розr,лаху вліпив Захаркові по щоці. - Ти нє забивайся, а помні, з кєм говоріш! Хам ская рожа! - люто промовляв він. Од зла панич геть забув, шо тутечки слід би вилаятися по-вкраїнськи, щи ро народними виразами. (Хто зна, може, патріотичну лайку Захаркові прийняти було б смачніш?!) Він хотів іще раз луснути хлопця по обличчю і ... і зупинився, сха менувся.

«Це ТОЙ самий наш панич?! - гадав Захар, приби тий і приголомшений несподіванкою.- Це той самий панич, що в наших піснях кохається та нам книжки чита?!» Він очамрів, уся голова ходором заходила. Була одна мить, що він хотів ударити панича, але вдержався ... - давайте гроші, піду за пивом,- удавсь він пану рим, безнадійним голосом до Олеся, що стояв наче стовп

і немов прикипів на місці. А Олесь і сам був очамрів та весь поколів. Хлопчаків голос вивів його з одубіння.

- Не треба! - тремтячим тоном гукнув він.- По гань мерзенна! - вилаявсь він нащось знов (ну, але вже по-українській!) із слізьми в голосі і швидкою ходою пішов він до господи. Уся ця подія скоїлася в декілька ментів. УІ

Одійшовши од хлопця, Олесь хутко попрямував до своєї кімнати. Нервовим рухом він зачинив двері на за щіпку і зупинивсь.

492

- Боже ж мІН, Що це я наробив!

боже!

зашепотів він одчаЙно.

Сльози пирснули йому З очей. З гіркими риданнями він повалився перед іконою навколішки і вдарив по клона.

Зглянься на

мене, милосердний!

благав Олесь

пошепки і знов клав поклони. Скількись минут він тільки стогнав та все казав «боже, боже!», не можучи молитися складно. Сором, що він оце побив Захара, кидав його щоки в поломінь і викликав нові ридання. Він аж дер на собі волосся та бивсь у груди. В кімнаті вікна були позапинані. Сонце сюди не до сягало, тут віяла пр'охолода. Олесь нарешті трохи вго монивсь і почав узагалі згадувати За свою грішність. «Я оце не постував цього року! - споминалося Йому. Я ж до церкви вже із місяць не ходю!» - виринала без надійна думка. Олесь із слізьми згадував усе цеє і зара зісінько обрікся одпостувати один тиждень теперечки та не оминати жодної служби божої. Він узяв в руки мощ!Твеника й розгорнув, щоб на шукать моленіє богородиці. - Всепітая діво! Рятуй мене! - помолився він. - Не /ІИШИ мене царствія небесного! моли за мене сина тво го! - і Олесь палко взяв читати канон, не минаючи ніже титли, ніже тії коми. Час плив. Панич читав, читав і читав святу книжку. З покаянних канонів він перейшов до хвалебних акафістів та до всяких других молитвувань, які було надруковано в книжці. Потроху, за святим читанням, зовсім забулася первісна причина, що через неї він був узявсь за молит веника. Молитва та віра підкріпили й підбадьорили Олесеву душу, оповнили її умиленням. Хлопець з одра дою й полегкkтю згорнув Мj'Литовник, поцілував його і поклав на місце. - Боже, боже! - вже тихою, лагідною радістю шептав він, походжаючи по кімнаті.- Слава тобі, йсу ее, що ти дав нам світло істини! .. Ох, які були нещасли вії філософи грецькі! Вони й бажали, жаждали істини, та не мали євангелії, не мали божественного слова твого.

Нони складали свої теорії, а все-таки мали 'непевність, сумніви!..

А ми

стивсь) вів! ..

ми маємо слово самого бога, не маєм сумлі

(Олесь із

щирою

вдячністю

перехре

Хлопець задумався про мудрість і велич божу, про те, яке призначення в ЛЮДИНИ,

«Допіру я відчуваю як слід, яку справедливість мають слова в катехізисі: «Людину сот ворено на те, щоб вона славословила бога j в цьому знаходила своє блаженство ... » Та й якеє блаженство! О, чи є вищеє щастя, ніж славословити тебе! .. » - Хвалим тя, благословим тя, кланяєм ти СЯ, славо словим ТЯ, благодарим тя великія ради слави твоея! восторженно заспівав він.- І чи можна ж сумніватися. що ти є? Які ви мізерні, безвірники! Які ви нещасливі, бо незрячії1 ЯК мені шкода вас! .. Лицеміри! Погляньте сюди! .. З цим-о вдохновенним пафосом Олесь підійшов до вікна, одтулив запону і подививсь на сад. І дерева, по криті овочами, і трава-мурава, і квіти аргоиії, що гордо пишнилися своїм цвітом,- усе нагадало йому п'ро 00творителя.

ТЬІ есь! ПРИРОДЬІ ЧИН вещает, Гласит мое мне сердце то, Меня мой разум убеждает. ТЬ! есь! .. -

задумливо казав він.- Ть! есь! .. Творе-ц! Покрьrroму мне ТЬМОЮ

Простри премудрости лучи И, ЧТО УГОДНО пред тобою. Всегда творити научи! И, на твою взирая тварь. Хвалить тебя, бессмертньrй царь!

І Олесь помовчав скількись хвилин, всенький пере йнявшись любов'ю до бога. - Слава тобі, господи, за той рай, який ти нам даеш на землі! - палко проказав він, ще раз простеливсь на долу перед іконою та так і закам'янів-застиг усолодкім релігіЙНім екстазі, в німій розмові душі з богом.

VII А що тим часом робив Захар? Дурний хлопець не знав, не відав, що панич .Уже по каявсЯ перед богом. Щока йому так само паШlЛа, а n серці ще гірше клекотіла ворожнеча протн панства ... 494

3axar УЖt' 111..' ПОНРР"УВСІ. IlообідуваТIІ, ІЇОМУ ІН' хотілnся t'l'гіЧ<lI'В mo:t~·t)~\OI:O 01":<1; "ін l1іIlНН.' ІІа !'()I){~H, ~tllaїllllOB мil'це в !":УЩ:ІХ І СІВ там. ЧIІ:\I<l.llО ПІІІ 1l!1Оl'!ЩIВ nгаJН'ЧКИ, тУПО В.1!!В.1Н1О 1 1IІСI) У ](\МЛЮ. )І(ОДllісіНI,I":ОЇ СЛI)()1!! /1(> про~

,_,ішаu ніll: він lН.'MOГl ска1\,'ннів 1111 3<1,ч>j,\uш. X.lIOI1PIt!. уже овсі забув зз себе, ,Uюго гаДI{(! l'ліДВJlа 3<1 JlIІСПI I IКОМ І\\'ща.

L'Т\.'ЖIІ.'lа

:\Іурашку,

ЩО

пнеться

вгору

110

J1jН:ТЮ,

ТІ'ОВУ, щО росте ~'P!l lюрінні кущіВ: 3а l'c6(' 6уло ііо"у наче боііДУЖl'. ВІН забув про панІВ, !Іра ОJlес", забув про всі крИПДИ, В ГОJlові ЙОМУ шуміло, в "ухах ГУJlО .. , Неначе сон H,lXO}tHB.

- ОСЬ де він'- почулося біля нього. То був пан Присташ,- Пого шукають по всіх усюдах, а віll собі лю бkінько (,,1111111 краде!,,- пан витяг 3ахара за ВУХО, Скільки я раз;в 6\'в наказував тобі, щоб ти ие гурт зали цявся дО С"-'І,ОПІІ!!!!?' - приговорював паll, сіпаючи його за ВУХО,- Скі,lЬ"И? Ну? .. Овочів цих ти рвати не смій! Чу-єш мені?!- пін погнав Захара до хати, де йому зав дали нову роботу,

А,1е Х,10пець уже до'<!іркувавсь до чогось, Ледве по щастило йо"у вийти надвір, як він заразісінько махнув на сіновальню: до повітки, на горише, де було складено сіно, Там він пролежав аж до ночі, лютячись на всень кий світ, Цієї ночі він поклав неодмінно втекти й забрать із собою кожуха, йому здавалося, що то вже його за роблений кожух, Була вже пізня північ, коли Захарко ВИJlіз із своєї засідки, Спершу він з даху зоглядів подвір'я, далі поліз по горищу, аж доки не опинився над коморою, Тут віи розсунув

дошки,

спустивсь

униз;

намацавши

кожуха,

він драпнувсь і витяг його нагору, Але довелося йому лізти вниз удруге, бо то він був витяг не той відомий йому кожух, що Присташі давали носити наймитам, а «дубльанок» самого пана, Поліз - видобув і кожуха, З обома речами - і кожухом, і дубльонком - спустився Захар по драбині 3 покрівлі на подвір'я і вагався, що робити, бо панів дуБJlЬОНОК не був увіходив в його пер вісний ПJlан; на кожух він почував ніби якесь право, а на ц€є - ні, Хлопець кинув ЙОГО в куткові на подвір'ї, і йому аж на серці ПОJlегшало, Жодна собака не гавкнула на нього - звичайно, як на свого хатнього! Захар безборонно вийшов із двору і незабаром ОПИНИвся за містом, на полі, Почало благо-

495

словлятися вже на світ божий, коли він наближивсь ДО свого села. І тут уперве найшла в хлопцеву голову гад

ка: що ж робити з кожухом? Просто нести додому не випадало. Захар теперечки зміркував, що він уже зветь ся з л о Д і є м, а кожух - ТО кра Д і ж -мати не при йняла б. досі хлопчина прямо був пересвідчений, що йому взяти того кожуха було треба; досі він не почував ніякісінького каяття, бо, мовляв, панським добром, що БОНИ його самі не заробили, покористуватися не гріх; аж ось допіру в його серце втиснулася боясть і наче докори од совісті.

Він надумався піти до шинкаря Юдка. Закон не до зволяє жидам держати шинки по селах

ну, та звичай

но, що той ШИНОК номінально належав не до жида, а до одного мужика, який брав патента на своє християнське ім'я; направду ж хазяїном був Юдко. Шинок стояв на белебні, на одшибі од селянських хат. Захарко грюкнув у віконце. Вийшов Юдко. - Купи В .мене кожуха,- силуваним голосом вимс вив Захар, усе й червоний. Це крадене? - спитав жид. - Це ... еге ж ... я взяв ... Ти купуєш ... - Крадене, значця? - хитро перепитав Юдко і щось метикував.- Ні, я не передержую,- сказав він накін ці.- Іди собі куди хоч, шукай переводчика деінде ... Він пішов до хати. Захар, увесь 1!10теряний, не знав, ЩО діяти. Він поміз кував, помізкував та й пішов' до сусіднього лугу. А Юдко вийшов ЗНОВ із хати, зійшов на горбок та глядів, куди це попростує хлопець. УНІ

в господі Присташів ще вчора sаПРИМ\1ИЛИ, що нема Захара, та великої ваги цьому не надали: грошей він не перебрав, навпаки - ще йому дещо припадало. Другого дня Явдоха, як була йшла до повітки по дрова, знайшла покинутий хлопцем дубльонок і, радію чи, принесла Анні Михайлівні, в певній надії, що це діло її ворога Захарка. Зараз микнулися сюди-туди, та й ки нулися, що кожуха немає. до обіду незручно було щось учинити, але після обід пані найняла підводу, запрохала

496

й Олеся поїхати разом, щоб усе-таки був чоловік з нею, та й пока тала до Озірної. Ось вони вже під'їхали й до тіі Озірної. По шляху йшли два якісь парубчаки. Пані їх зупинила, щоб розпи

татися, чи не знають вони, де тут сидить і ЯК зветься удова, що в неі син на ймення Захар. Ті трохи помірку вали,

- А! Та це ж Бениха-Оберемчиха! - догадавсь один.- Ну, пані, до неї повозкою вам не під'їхати, бо приїзд туди дуже кепський. - Чуєш, Олександре? Не забудь же: «Хведоренчиха» ... - звернула Анна Михайлівна до сина.

Той засміявсь: Оберемчиха, мамо, а не Хведоренчиха! Все однако! - усміхнулася й мати.- Ти

пам'ятай

лиш."

- Якщо приїзд до неі погаиий, то їдьмо на збор ню,- вирішила пані і розпиталася в хлопців шляху туди. Поїхали. Минут за п'ять Олесь .ніби з заклопотаним обличчям скрикнув:

Ой, мамунцю, я й забув, як тая вдовиця зветься! .. Хведоренчиха б то, чи що? - нерішуче сказала вона, бо вже й забулася. Олесь весело реготавсь. Мати і собі.

Візник зупинивсь пере' великою хатою з російською

Gивіскою: «Расправа». А по-простому вона звалася зборня. Поки пані поясняла сторожеві, що тра при кликати старосту', Олесь. стоячи в сінечках, цікаво ОГЛЯ~ лав будинок та зазирав в усі двері. Вліворуч ішли двері в самую зборню, де обсуджуються всілякі сільські спра· ви. Напросто була <,ХОЛОЩIа» задля накараних: темна,

малесенька комірка без .вікl4'а. Двері праворуч вели до

школи; подумав би хтось, що це зроблено, мабуть, чи не з певною педагогічною метою: щоб наочним способом прищепляти літям

огиду до всяких ЗЛОЧИН ств та страх супроти «властей предержащих».

Припхавсь староста ,й вислухав справу. То був висо, кий, огрядний мужик, повний почуття своєі встоЙиості. З панією він говорив по-російськи і, справді, доволі доб· ре, хіба що намість «пріхожу к нєй» казав «приходю К нєЙ». Заразісінько він вирядив посланця за Захаром. !

32 471

Ніит по·галицькому.

497

- Хай вернеться мені кожух. будьте певнІ. що я вже вам подякую.- пообіцяла ся Присташиха. доки ще привели хлопця. прийшла до старости одна жінка й узяла балакати з ним про якусь спірну балку. де сіно дуже хороше; тую балку судці в городі оце тепереч ки, либонь, уже напевне присудять їй, так ОТ після того їй буде треба. мовляла. ше й якоїсь допомоги од старости. Олесь, учувши слово «судці», миттю витяг свою пам'ятм ну книжечку. щоб зазначити собі таке гарне. але досі невідоме йому вкраїнське слово. Та й далі. поки жінка оповідала. він усе начерКJ'вав олівцем і другі слова. яких вона вжила, та страшенно радів, що сьогодні Бзнав сті ль· ки гарних щиро народ'них висловів. десь тая жінка щось таке постерегла. бо з недовірою усе скидала оком на нього. Олесеве формене гімназіальне пальто теж чимало її клопотало: тим-то вона якось була не насмілювалася

прилюдно оддати

старості

пляшку

горілки. що вона її

принесла в гостинець йому. і все тримала попід по лою. Нарешті вона поставила пляшку на лавці і одій шла.

Побачили в вікно. що ведуть Захара. Всі повиходили Н(\ ганок. Хлопець удавав спокійного і звичайнесрнько ВКЛОНИВСЯ панам.

Ну. Захаре.- почала пані.- а чого ж це ти втік

од нас?

Одійшов. бо дуже важко в вас служити. Ну. а де ж кожух? Який кожух?! - Захарко прикидався здивованим. Отак пак! Який! Він не тя ме! - розсерджена. го· варила Присташева. Захар уперто все товк. що про нія кий кожух не зна, не віда. - Так не можна. тра струсити їх хату! - вдалася пані до старости. - В хаті нічого не буде.- одказав той чоловік. що ходив по хлопця.- Матері його вже два дні нема вдома.

хата зачинена. Хлопчика я знайшов на призьбі.

- Чи скажеш-бо. куди сховав? - суворо спитав ста роста. Захар стояв на своїм.- Ну. так у холодну його. аж поки не признається! - звелів той. Захар пополотнів і перелякавсь. Холодна ввижалася йому чимсь дуже страховинним.

Я скажу. скажу! ... -

залепетав він. сполохавшись.

Він розказав. ЩО кожух лежить у кущах поблизу Не-

498

морожа, Проїхати туди було ие можна - доводилося ЗНОВ піти Гаврилові з хлопцем. - Тепер він, може, хоче втекти, а я ж із НИМ не а§і· жу, Треба йому руки зв'язати. Він скрутив Захаркові руки віжками і пустив наперед себе, мов шкапу. Стрічні люди цікаво оглядали їх обох. Захар похнюпивсь і, себе не тямлячи з цієї ганьби, по спішав ВИЙТИ 3 села та мерщій опинитися коло CXOBaH~ ки. ,Але там горопаха тільки ойкнув: в'ін був захоро нив кожуха попід посохлим листям, та тепер були та мечки самісінькІ купи пороз'гортаного листя, а більше НIЇчого.

Діло було просте. Юдко стежив з пригорка, куди по

прямує Захар, та й послав назирцем за ним' с!вого си,на Шльому. Той оборудував справу. Довелося вернути до панІ без нічого, але вона не хотіла вірити заприсяганням хлопчаковим і казала, що він дурить. Треба було спробувати останнього способу биття. Староста пристав на теє. Захара повели задля екзекуції до зборні, а Присташі вдвох лишилися на ган кові.

1« - Мамо! - пошепки тривожно взяв казати Clин. Що ви коїте?! ХІба ж можна самовІльно битися різкам,и? Здається, є закон, ЩО забороня тілесні кари! Треба було в матері його спитати, чи дозволить бити сина, а то ще вийдуть прикрості ...

- Та втихомирся-бо! .. Оце господню кару прийняла я, що поїхала з тобою! Краще було самій їхать! - не вдоволена одвітувала пані.- Прикрості вийдуТІ.? Ач! Хоч би й був отакий закон, яу ти кажеш, так хі@а ж І справник і другі - не наші добрі знаком і? .. - Ой! Ой-ай-ой!! - рап]ово перервав 11 мову крик катованого хлопця.- Ой! .. ОЙ! .. Ії-богу МОЙ му, не знаю! Матінко моя, голубонько моя, їй-богу, не знаю! .. ОЙ!!! Господи ж, боже мІй милий, анічогі-і-і-і-сінько не знаю! .. О-а-ой'!! - голосом, що аж душу шматував, кричав Захар. Олесь був дуже чутливий і нервовий. Мамо, звеліть перестати,- прохав він. Ій-богу, наче йому два годи! Хіба кожух дурниця, грошей не коштував?

32'

Крики Захарові розітнулися ще дужче. Панич здриг нувся.

Так їдьмо, мамо, мерщій звідсіля! Одчепись ти од мене! - гримнула пані.- Як же тут щось зробити, опроче як биттям?! - Та не об тому я, мамо, говорю: проти того, щоб "накарати хлопця, я нічого не маю,- Іпрnхав із слізqМИ Олесь.- Про мене, хай собі його б'ють, хай навіть за б'ють до смерті, коли того треба, але ж аби я, аби я того не чув! Мамо! .. Мамо' Слухайте, як кричить! .. - перетри вожений лепетав бідолаха ... -- Ідьмо, бо мені всеньку взавтрішню днину нерви будуть не в порядку! Пожалій

те мене! .. У вас зовсім HeMa€ ЛЮДСЬКОГО чуття!! - закjн~ чив він ГОЛОСОМ, ЩО трє;\пів од схвилювання. О жорстока матиl-О добряго-паничу! Бідні твої нер Баньки!

А Захарові крики все хриплішали та хриплішали. Вже він не вер'ещав, а тільки стогнав. - Ма ... мо! .. Не ... неч ... ко!.. Господи боже!.. Нічо ГІСІНько ..

не ... знаю! .. -

уривчасто линуло

до

панських

вух з-посеред глухих ридань.

Пані вже повірила, що справді хтось забрав того ко жуха із схованки, і гукнула перестати. Вона хотіла тіль ки ще дві слові зговорити хлопцеві. Вивели його. Він мав такий замучений вид, що чут ливий Олесь одвернувся, шкодуючи своїх бідолашних нервів. Захарко жалісно стогнав. - Ну, Захаре,- незлобиво, дуже лагідно зговорила Анна Михайлівна,- хай уже тебе господь правосудний судить і карає, а я прощаю,- вона плохенько махнула рукою.- Я прощаю! .. - і вона на хвилину зупинилася, все чекаючи, що зворушений її добрістю хлопець обцілує їй руки. Та дарма! Захар був, очевидячки, геть нероз каянийl - Тільки ж ти повинен мені виказати товаришів, бо, напевне, тебе хтось призводив,- сказала пані далі. - Мене ... ні ... хто... не при... зводив ... - хлипаючи, одвітував цей поганець-злодіЙ. - І не кажи, бо не повірю! .. Викажи тих, що дали тобі призвід! Хлопець З лютістю та ненавистю підвів очі на пані. - Ви мене призводили! .. Бо ви ... бо ви мене крив дили! - перериваючи слова риданнями, сказав він ... -

500

Ви ж мені розказали й за Грицька ... Та ще ... (тут він перестав плакати) ... - та ще панич ... Вони мені читали отого Шевченка, та казочку за «Ледащицю», та ... Він обвів поглядом Пристащиху й Пристащенка і за ТІЛИВ обличчя руками.

. Панство обурилося.

"Це мені наука на будуче,- подумав Олесь.- Не гурт з"вдавайсь із хамлом! Ти йому читаєщ про абстрактні типи Марка Вовчка, а він розуміє конкретно та зараз прикладає до себе самого, почина гнути кирпу! .. »

- Так ти ще й ось як замість подяки!-nрізно поклик нула на Захара Анна МихаЙлівна.- Ні, лебедику! поба чищ же, що буде! .. -- Вона добула карбованця з кап шука і д~ла старості.- Це вам за труда. Але ви ще його допильнуйте в холодній ДО взавтрього, а взавтра за НИJVI пришлють 3 города: вже я доб'юся того, ЩО він хоч із

місяць посиде в тюрмі! .. Вже буду я не я, якщо не впро хаю посадовити ЙОГО в вежу! .. х

Ось вони вже й поїхали-потарахкотіли. Обидва сиді ли понурі. Синові захотілося жартом одігиати нервове роздратування.

- А як, мамо, зветься його мати? хаючись, запитав він.

хитренько всмі

- Іди-бо геть! Знайщов час щуткувати! - сердито одказала мама, що їй теж чомусь було не зовсім сумир но на серці. Олесь, образивщись, напудрився, мов сич на сову, і глибоко заринув у свої думи.

«Що це я за безталанний!'- жахавсь він на думці.

Що це за паскудні нерви мені! Якаясь там дрібниця, ну, от хоч би крики того поганця - геть збудоражили й роз трясли ЧИСТО всю мою нервову систему ... Ні, ніі Треба таки буде трохи погоїтися, бо далебі од тих нервів мож на ще й збожеволіти ... Неодмінно прочитаю хіба Крафт Ебінга: може, там знайду пораду ... А то чи не спробувати_ цього от способу: піти подивитися скільки разів на секціlO трупу? Може, цим робом я загартую себе хоч трощ1(11. Хіба! ..

Он, il1ОВЛЯЮТЬ інші:

«Несправедливо,

ЩО

одні гро

мадянські верстви гірко роблять, а другі тільки годую-

501