Зібрання творів у V томах. Том ІI (1 частина) by Евгений Захаревич

Л.Ю.кримськиЙ

художня

ПРОЗА

ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО І КРИТИ НА

ЮIfВ

- 1972

Редактор тому

о. е. Засенко

Упорядкування

прИМіТКи

О. Вuшнєвської та М. Л. Гончарука

РедаКl1ія літературознавqоі та художньої

літератури

Зав. редакцією В. М. Черкаський

А. Кримський. Фото

1890

р.

АНДРІЙ

ЛАГОВСЬНИЙ

ЧАСТИНА ПЕРША

НЕ ПОРОЗУМІЮТЬСЯ (1з життя істериків)

Дочекався я свого СВЯТQнька.

Виряджала в світ мене матінка ... Нехай, сину ~ій, ми працюємо. Нехай цілий вік ми горюємоТа не всі ж, ЯК МИ, В землі риються:

Може, € такі, що і миються. ЯК знайдеш таких, милий СИНОЧКУ. Простели себе. ЯК рядниночку. Чоло з похилу не поморшиться, Спина з похилу не покорчиться,

Спина з похилу не поКрИВИТЬсЯ, Зате ступить пан і ПОДИВИТЬСЯ,

Зате ступить пан на покірного І прийме тебе, як добірного.

І 3 панами ти привітзешся, 3 полем батьківським розпроща€шся ...

Перечитавши ці вірші, студе,нт Андрій Іванович Ла говський осміхнувся, бо щось згадав, Він стояв КOJIО сто лу, перегортав свої листи, записки і всякі інші шпаргали, та й усе, що непотрібне, він одкидав набік, себто щоб знищити, Співомовку Руданського, що оце він узяв до рук, він давно-давно 'колись переписав був сам, власною рукою, вже тому год вісім, ще тоді як був гімназистом та здобув од своєї матері один курйозний, сервілістич ний лист, Того листа він тоді пришив був до віршів і пе реховував обидва документи вкупі, Перегорнувши сторінку далі, Лаговський побачив і гаго самого материного листа, Мати була неПИСЬ"lенна посланіє до сина зложив ЇЙ якийсь писака під її дш<та нт, ЯК перечитав Лаговський ту писульку, він знов осміхнув ся, та вже якось криво й кисло. От ЩО стояло там: .Г. Громопіль Киівськ. губ_

186/1186.

дорогий Андрійкуl Посилаю тобі три карбованuі, Не трать іх "ЯРІЮ, бо мені гроші не легко приходяться, За твою харч і ,а fВОЮ

кватирю заплачено вже згори, так на що б ти мав втра" чатися іще? ці три карбованці - то вже тобі самому, на дрібні розходи. Тільки ж коли що купуватимещ, то ку" пуй так, щоб ніхто не бачив: чужі люди збоку дивити" М)"fься - будуть думати, що ти дуже багатий; то й сти" пендії ти не ді ста нещ. Найбільще просю: тютюну не ку пуй, бо як довідається начальство, що ти заживаєщ. то сключать тебе з гімназії. Шануйся, мій енну, слухайся старщих. Не заводься з товарищами та й не приятелюй з ними, бо пуття од них не навчищся. А найбільще годи вчителям. Будь до НИХ привітний, ласкавий, покір· ний; директора дуже поважай, ие сперечайся з иим; як де зустрінещ. то низенько вклонися. Спина, як поклониш ся. не зламається, а отже ж усі вчителі тебе полюбляти муть. Ласкаве телятко дві матки ссе. Цілую і благослов ляю. Твоя мати А. Лаговськ",>. Все це було писано поганою російською мовою, з безліччю помилок, а вкіиці додано: «А по ея покорнеї!

шой прозьбе писал 01'Ставной унтер-офицер Л. Стеценко и вам од себя кланяется».

- Нещаслива дикаркаl - сумно сказав собі сту дент.- Трн годн я вже її не ба чнв. Чн обмінилася вона ХОЧ трохи? А от післявзавтрього побачуся з нею та поба лакаю ... Ну, а з листом що робнти? Подерт.и чи далі ховатн? АтІ Сховаю на незабудь. Це кажучн, він поклав лнста і вірш до ш'катулки, а там далі поглядів на годинник. Було якраз вісім. «Час іти каву пити ... - подумав собі він, щирісінько таки радіючн, бо цілісіньку ніч не міг заснути, і в голові йому тепер гуло.- Може, як кави вип'ю, то голова по свіжішає. Пан і пані вже, мабуть, повставали та вже, десь певне, сидять у їдальні ... А цікаво б знати, чн зд" були вони телеграму од мого вченика?» Діло діялось у Курщині, на селі, 17-го серпня. Ла говський жнв тут на конднції, в поміщиків Бобровнх: він був став на літо за репетитора їхньому єдинородному сннові П'єрові, що в маї не склав екзамена і муснв пе реекзаменовуватнся в серпні. два тому дні, на пречнстої, П'єр поїхав у Київ, бо передержку визна чили йому на 16-те серпня, а його вчитель іще з·оставсь на пару днів у Бобрових. Були на те причини; OlJ;Ha - тая, що не встиг позбирати своє манаття, адже останніми ДНЯМИ йому 'ГІ години просвітньої не було через П'єра; а друге він

мав чекати, доки приспіє од П'єра телеграфічна звістка з Києва про результат його передержки. Зійшовши із своєї ~вітлички на НИЗ, у їдальню, Андрій побачив там саму-но панію, величну grande dame '. Він поздоровкався з нею. Вона гордовито простягла йому рученьку та й закусила губу. - Павло Гаврилович ... уже ... пішов по господарст· ву,- дуже повільно й тихесенько, ніби вмираючи, прока зала пані Боброва і єхидку.вато вдивлялася в бліде, виснажене обличчя Лаговського (він був таки дуже хо РОбливиЙ).- Павло Гаврилович давно вже напнвсь кави,- тягла пані далі вже ораторсько~декламаторсько навчальним тоном,- бо в нього немає такої звички, щоб спати до півдня. «Скажена ти баба, от що! - зовсім не сердито думав студент, п'ючи тим часом каву і дивлячись у склян'Ку. Чи Ж не ти сама, мегеро, наказала мені, щоб я приходив до їдальні точнісінько об осьмій годині, не раніш!» намовля,в він себе та без усякої таки злості, навіть гу мористично трохи.

М-те Боброва спершу мовчки, згорда днвилася, як Андрій сьорбає свою каву, потім узяла зі столу телегра му та якийсь заліплений конверт. - Од П'єра єсть телеграма,- сказала вона злові щим голосом,- він її був послав ще вчора, а «нарочний~ привіз допіру сьогодні ... От прочитайте лишень, Лаговський розгорнув телеграму, де стояло: «Обеих перезкзаменовок не вьщержал. Пьер». Прочитавши бумагу, репетитор мовЧ'ки вернув її Бо бровіЙ. - Яка була наша умова, ви, сподіваюсь, пам'ятає те: здасть П'єр екзамена - сто вам карбованця, а не здасть - тільки сорок. Ось тут маєте всі сорок карбован ЦЯ,- сказала пані, простягаючи конверт. Студент узяв та й мовчки кивнув головою; не розліп ляючи конверта і навіть не поглянувши, ЩО ВОНО таке, він застромив його до бокової кишені та й пив каву далі. З його обличчя не видко було, що він почуває тепер у своєму серці. Пані така байдужість не сподобалася. І Знатна д.ама (франц.).- Ред.

(Тут і далі в посторіикових ви

носках l!ОяснеНJlЯ А. Ю. Кримського даються без застережень. Пояс Ifеиня від ре,цакціі позначаються приміткою <Ред.»)

- ЯК правду казать, то й ці ГРОШІ идуть задурно, додала вона,- бо коли з заняттів ваших ніякого пуття не було, так чи варто платити? Лаговський, не відповідаючи, допив останній КОВТОІ{ кави та й утер губи. Потім поволі, спокійненько він на· зад видобув з кишені конвертик і поклав його на столі.

- ЯК не варто, то й не варто,- зовсім апатично од· казав він; далі підвівсь і пішов з їдальні. М-те Боброва заметушилась, бо такого с'кандалу не сподівалася. - Андрій Іванович! Андрію Ивановичу! Верніться! -загукала вона.- Ви мене не зрозуміли, я зовсім не те хотіла сказати .. , ОСЬ верніТЬСЯNНО, я вам геть усе поясню. Але парубок уже не слухав її і пішов до себе нагору. Груди йому дуже важко движіли, бо він здавна хорував на ядуху. Тяжко, переривчато одсапуючи, він усадовивсь на кріслі, одкинув голову назад та все одсапував. - Сьогодні ж таки поїду звідси неодмінно! - поклав собі він.- Ну, от, значиться, працював ціле літо коло того дурника - П'єра, а заробив стільки, що злодіїв нема чого ля'кати-ся ... А втім, знов начхать мені на все! Тои! се!а c'est ипе нісенітниця! ] - додав він не без КО мізму.- Тільки ж на які гроші я доїду додому? Він устав, витяг із шкатулки капшук і пильно пере лічив те, що там містилося. - Три карбованці й десять копійок ... Гм! Щоб до дому доїхати, то треба без лишку дев'ять ... А втім, нач хать на все!! Вже якось з кондуктором погодимося-- знайдемо нелегальні способи, поїдемо й без білета ... Він заходивсь укладати своє збіжжя в чемоданчик. Т'але ж незаба ром він спинивсь і кинувсь на ліжко: яду ха, астма тая, не давала йому дихати, в висках застуко, тіло, серце розтягалось і стискалося.

- Хоч би вже швидше здохнути! - нетерпляче гадав собі J1аговськиЙ.- Ну, ви! Прокляті нервища! - нагук нув він суворо, ніби вдавався до когось чужого.- 4н кинете коли-небудь мене мордувати?? Га??- І він, зда валося, справді чекав усної одповіді.

«Прокляті нервища» дійсно мордували його здавно, найбільше через те, що йому раз у раз доводилося вчнтн нездібних гімназистиків - отаких, як П'єр - та жити завсіди по чужих ЛЮДЯХ. І Це суцільна нісенітниця (франц.).- Ред.

Хтось торгнув двері. То була служанка. Вона сказа ла студентові, що пан просить його до свого покою. Хло пець устав з ліжка і пішов. Пан Бобров, генерал у одставці, привітав його дуже ласкаво, не так, як звично. Бо як іншим разом, то він був поглядав на вчнтеля дуже згорда.

Ви вже вибачте жінці~ вибачте,- прохав ві-н тепе

реч'ки,- їй самій дуже шкода, що вона вас покривдила,

бо вона й не хотіла того. От же, нате ... візьміть ці гроші: ви ж ДО них маєте повне право. А як не візьмете, ТИМ мене образите. Ласкавість панова 'збила Лаговського з пантелику: аж ніяково чогось стало,

Ні, таки

не

візьму,- сказав

він

дуже

слаБШІ,

стомленим голосом.- Дякую вам за вашу прихильність,

що хоч наостанці виявилась ... Тільки ж, будь-ща-будь, я на прощанні признаюся·таки зовсім щиро: сьогодні мене мов грім побив ... З вашим сином я геть собі здоров'я збавив ... я ж цілий день працював з ним ... в мене нерви тепер такі немощні ... (Тут він був спинився, бо не знао,

що казати далі, а тим часом бажалося щось казати). А Марія Лаврентьївна ... ні, я не сподівавсь од неї такої образи ... Не візьму! .. «Ну, а тепер - знаю, що вже зараз рюмати буду! .. подумав він.- Прокляті нерви! Раз у раз зрадять! Тіль ки ж як це так?! Я вже не пан самому собі, чи що?! Ба

не заплачу! А отже ж, їй-богу, заплачу!»- лякався він. Але не заплакав: переміг себе. Здригнулася й скриви

лася спідня губа, перебігла по обличчі електрична течій ка та й усе.

Бобров бачив, як у Лаговського смикається обличчя. йому жалко стало на парубка, а доти він попросту хотів оддати йому гроші, щоб не було ніяково. Він підвівся з крісла, підійшов до студента, що був сидів, засунув йому в кишеню конверт із сорокма карбованцями і жартівли во взяв за чуба:

Та ну-бо, ну-бо, не ображайтесь ... Ну, не дивітьси,

мов сич на сову. гляньте веселіш,,,

ЛаГОВСЬКJlИ як стій підвівся, бо через тую ласкавість спазма йому підступила до горла: він боявся, що далі далі розридається.

- Вибачте ... я піду ... я ч·огось нездоровиЙ ... - глухо промимрив молодик та й швидкою ходою подався до своєї ·кімнатки.

Скоро

він

зачинив

двері

на

защіпку,

енергія його покинула; його схопив нервовий пароксизм ... - Двадцять п'ятий год мені йде,- з ненавистю ри дав він, кусаючи зубами подушку,- а я реву, наче ди·

тина! .. А все нерви! .. Та коли з мене вже не людина, а клубок нервів, то навіщо я животію?! - Лакейська душа! - знов з ненавистю

лаяв він себе, ридав і реготався заразом.- Мені випадало гордо швиргонути тії гроші панові в вічі, а я замість того роз кис ... Зрадів, що їхнє превосходительство було ласкаве мене за чуба смикнути ... Лакейська душа! .. Та ні ж бо! От піду та й верну йому гроші! .. Добре ... Тільки ж опісля ЩО буде? Адже опісля здаватиметься мені, ніби я його марно покривдив, та й піду я вибачення прохати?1 Про кляті нервища 11 З істерики, з довгого плачу він зм{)рився. Голова аж

важніла на плечах, очі МРУЖИЛИСІ> і сплющувалися. Не спавши цілу ніч, парубок тепер міцн,о заснув. Я'к прокинувся він, то вже владав с·обою трохи біль ше, а про панів знов клопотавсь менше. - А чорт іх бери,- сказав собі він нарешті,- нехай уже ці сорок карбованця зостаються мені ... На ції гроші

могтиму потім у Києві перебутися без урока хоч з місяць, то, може, нерви трохи спочинуть

...

Того ж таки дня панські коні одвезл," ЙОГО на заліз ницю ... В Києві йому випадало бути допіру на І-е верес ня, то він був тепер поїхав додому, до матері. За два Ді/і був уже в Громополі.

11 Здорові були, мамо! Голубе мій! .. Мати припала до свого Андрія, цілувала, голубила. Син пильно придивлявся до неі, поклавши руки на іі

плечі.

Стара Лаговська виглядала з себе так, шо її швидше м·ожна було б залічити до «жінок», ніж до «дам». Одіж на ній була, правда, ніби панська, та дуже простенька. полатана, без усяких претензій на моду. Обличчя її неінтелігенТflе, вульгарне. Р)"КИ червоні, порепані.

- Як ви зcrарілися, мамо! .. Чого це вам спідня губа висить мов нежива?. Лице бліде ... Зморшки сильні ... Та чи здужаєте ви, мамо? -- Трохн нездужаю ... Падучка. - Падучка?! Відколи?

- А вже більше як год. Андрієві проти його волі трошки СПРОТИВИJlОСЯ. «Па· дучка - це щось гидке»,- подумав він. З несподіваної огиди рот йому раптом широко розкривсь, верхня губа спазма тично напружилась і підвелася к носові, ніс скри вився, спідня губа широко вивернулась униз, з залозок

потекла слина, неначе щось погане в роті опинплося. Па· рубок не міг запанувати над собою і придушити оте не любе почуття, яке на 'коротку хвилину заворушилося на

самому споді його серця. Через те він потроху визволив СЯ з неньчиних обіймів, щоб вона його більше не цілу вала.

«Г,м! У неї епілепсія - то, значця, вона й мені переда ла в спадщину якусь нервову, дегенеративну хоробу ... Мабуть, з мене істерик,- поміркував АндріЙ.- Істерик? Ух, кепська справа! В мене, значця, нема ніякісінької постійності, з мене й характеру не може бути нія!юго, бо кожної хвилини настрій духа мусить мені сам собою змі нюватися. Одним разом я ні сіло ні впало буду без ПРН чини дуже добрий, а другим разом так само без причини буду лихий і поганий ... Стихія, а не людина! .. » - Пустіть мене, мамо, я подивлюся на господу, бо вже ж давно як ба чив.

Оселя Лаговської була звичаИНlс!Нька українська оселя під солом'яним дахом. ЯК увійти в сіни, то зліва двері вели до кухні, а звідти через грубу був хід до вань 'кира, де спала мати. А другі сінешні двері, що з правої руки, вели з сіней у па радну світлицю, що носила бучне ймення «гостинная», себто вітальня. Більше ж хат не було. «Вітальню» мався тепер зайняти Андрій. В ній об станова була принаймні чепурненька, хоч без розкошів і всяких вигадок; а вже ж скрізь деінде по оселі все було дуже бідне. Лаговська жила тільки 3 того, ЩО.l.ержала корову й продавала молочні продукти. Розглядаючи Андрій господу, потроху розважив себе. Хоч як тут усе виглядає бідно, та це не чуже, це - «'Вдо ма»; тут він пан, а не якась m-mе Боброва. Він сьогодні ляже спати в такій годи.ні, в якій йому заманеться; він

узавтра

схоче

встане опівдні. Иому взавтра не треС"

неодмінно о восьмій годині ЙТИ пити каву. Він обідатиме

взавтра ті.1IJКИ в той час, коли схочеться. Ві!! узагалі вільна, самостійна людина, а не підвладна. «Кожен ні· вень !lа своїм смітнику пан», каже прислів'я,- подума Б Лаговченко.- Нехай собі ця при'казка носить іронічну за краску, я її люблю. Краще бути паном на своїм сміг нику, ніж лакеєм у чужих хоромах».

І незчулись, як прийшов вечір. Смерком забігла до Лаговської добра приятелька її - фершалиха. Андрій сидів коло них і слухав, про що вони балакають. Говори ли про чужі весілля і чужі похорони; говорили про те, ЩО в неділю на справничисі була в церкві новітня сук ия; говорили, що в Анни Петрівни погана наймичка; а о

Феоктисти Львівни чоловік п'яниця, а в Олімпіади Ан дріївни на щоці такий великий вискочив пухир, що аж аж-аж, а в Перепетуї Власівни злодій уночі картоплю покрав; говорили про ціну на картоплю та на кавуни; говорили, ЩО в такого а такого сусіди швидко корова буде з телям; говорили, як ТО воно добре, коли коропу призвичаєна доїтися без теляти; говорили ... та багацько ще

говорили такого самого.

Студент пильно слухав. «А їй-богу, гарно! - погадаз він.- Гарно жити отакечки, не знаючи, не відаючи про якісь там соці"льні питання та Weltschmerzer! і Гарно людям

інтересуватися

самими

коровицями,

та

курчав

ми, та пухирями Олімпіади Андріївни і більш нічим. Аж мені самому на серці полегшало, як я спустився на це болотяне дно суспільності. Хвилі розумового життя пли НУТЬ собі десь там високо·виеоко понад МНОЮ, мене не зачіпаючи і не Jколиваючи; мені спокійно, мені й журби немає в моїм затишкові. Ій-богу, гарно буває іноді кину ти людський образ та й зробитися благонаміреним, не винним бобирцем у болоті або ж тихим, мирним волом чи коровицею та й піти собі на зелену пашу! .. » Він пішов ДО своєї кімнати і заснув так лю60, як, мабуть, ніколи за останніх трьох років. ІІІ

Андрієві так сильно сподобалося «коров'яче життя на зеленій паші», що другого дня він зранку не одходив од І Світові скорботи.

Матері. Ному любо було дивитися, як вона готує обід, як бігає по кухні, як перемиває посуд, як узагалі мету ШИТl,ся, мов муха в окропі. Помічниці в неї не було, бо Текля, дівчина~наймичка, погнала корову пастися на стерню.

Сидячи в кухні, син дипломатично розпитував маму про її знакомості. З її одвітів він бачив, що її суспільие становище дуже захитане і що вона чимраз падає ще нижче. Ще Й тоді, як батько був ЖИВИЙ, Лаговські не на лежали до вищого громопільського товариства, а вже ж ЯК помер батько, то Й дрібна інтелігенція стала їх цура ться. Фершалиха, що була вчора в гостині, то Й вона вва жала себе за аристократичнішу од Лаговської, Але все не не так-то й сильно вразило було б Андрія, коли б не звістка за те, що мати частенько любить заходжать «с черного хода» до громопільсЬ<ких пань, СИДИТЬ у НИХ В кухні, балакає з ними дуже шановливо, підлещується до них - одне слово, грає якусь неблагородну роль. «Що за гидка лакейщина!» - подумки сердивсь він_ - Мамо! А я б вас прохав не ходити до всіх <УГИХ пань ... Як на мене, то вже краще нашукайте собі знаЙо мості серед міщан та будьте з ними рівні, тільки не об бивайте панських ПОРОI'ів, мов ... мов ... Він і слова дібрати не міг. - Угу! Аби ти знав, як усі пани мене люблять! Вони аж радіють, як я приходю! - Що ж, вони вас до покоїв просять? - Нащо до покоїв? Хіба що таке «покої»? От я вчо' ра була в Клавдії Петрівни Лоначевської ... ти не знаєш її - це суддіїха ... То вона мене в спальні приймала і ка' вою напувала_

А ви й зраділи ... Не ходіть, мамо, зробіть ласку ... Ет, ЩО ти кажеш! - невдоволена одказала мати.А вже ж із міщанками завдаватись ... ходити до них V

гостину ... -- якраз! дзуськи! .. Вони самі за велику честь

мають, коли я їх хоч до кухні пускаю! От побачиш сам. Андрій справді міг того самого ранку побачити, собі навдивовижу, що міщанки (а їх приходилосьогодні чима' ло) вважали Лаговську таки не за рі,&ню, Хоч ВОНИ зон' сім фамільярно балакали з нею про ее, про те, про всякі спільні інтереси, т'але ж видко було, що вони вважають її за «панію» таки. Лаговська й сама собі запишалася 3 того поводження, та й ще (звісно, щоб навіч синові)

балакала 3 НИМИ навіть ТРОХИ протекторальна. Темою ДЛЯ розмови бул!! ЗНОВ-Т<lI{И, ЯК і вчора, телички, п'яниці~ чоловіки, новітні хустки і т. ін. ОкріМ тих знайомих міщанок, приходили в кухню до

Лаговської покупці: куховарки од тутешніх панів. ПОКИ Лаговська набирала ім молоко чи сметану або одважу вала масло та сир. вони оповідали їй усякі найдрібніші сплітки про своє панство. Лаговська дуже цікаво слуха ла іх, ще й сама допитувалась; видко було, що, слухаю·

чи ті сплітки, вона ніби й саму себе бачила в панській компанії.

«Що за лакейщина!»

гадав Андрій. йому бридко

ставало.

Пообідали. Мати пішла в садок, де росли дуже гарні сливи-ренклоди, нарвала повну миску і зав'язала в сер ветку. Далі почала сама виряджатись. - Куди це ви, мамо? - спитав Андрій, дивлячися, що стара

мати зашнурувалась у корсет, одягла

якусь па

радну та старомодну сукню, настромила на голову собі наколку і напнула якийсь кумедний капелюшик. - Піду до суддіїхи.

Вона

ще

видобула з

шафи

рум'яно,

начернонила

щоки, потім почорнила брови. Син, дивлячися на цю ко :\1едію, тільки плечима здвигав. - А сливи ж ви нащо несете? - Гостинчик. Таких дорідних ніде в городі немає, тільки в нас. Позавчора Лоначевська так гарно, так щиро мене вітала, ТО я хочу віддячитись ... І вона пішла. Андрій мовч'ки злував. Згадав він бать ка, що посадовив тую ренклоду. Покійного батька пару бок дуже любив. Так от, діялось це в весні саме того року, що восени малися одвезти Андрійка в Київ у гім назію. Посадовивши татко ренклоду власними руками, взяв Андрійка, того великого хлопця, на РУКИ та й при ніс до дере",ини. «Це хай буде твоя. Може, вона ростиме й тоді, як я помру,- то згадуй за мене ... Але що я вер зу?! Хіба тобі доведеться так, як мені, стирчати свій вік у Громополі на двадцятьох п'ятьох карбованцях місяч ного жалування?1 Тебе - певне, що краща доля чекає ... »

Восени Андрія одвезли до Києва, а за місяць неспо дівано помер батько. Після того Андрій рідко коли й У Громополі бував: не доводилося, не можна було. Але всю оту сцену з деревом він добре пам'ятав.

Тепер йому важко було, що овочі з тієї батькової рен клоди здалися на підлизування ДО суддіїхн. Вернулася Лаговська додому рада та весела. - Щоб ти знав, як мене там приймалн! - хвалилася вона Андрієві, передягаючись із карикатурної одежі в просте.

- А ви як? На кухню ЙШЛН чи на парадні двері? іронічно перебив син. - На кухню ... - швиденько одмовила мати і гордо оповідала далі.- То мене Клавдія Петрівна покли'кала ДО спальні,.,

І иапувала кавою,- докинув слівце син, Ні, не кавою: чаєм із солодкими бубличками ... не завважаючи іронію, пояснила Лаговська.- Вона ле жала в ліжкові, опочивала після обід, а мені постанови· ли коло неї круглий стіл і стільчик, то я там·о пила чай ... А як дякували за сливи! .. І панночку я бачила ... тільки тая щось дуже згорда дивиться ... А вже ж яка ласка,а сама пані! - Ну, й радійте! - насмішкувато сказав АндріЙ і підвівся. щоб іти до себе. - Постій-но, Андрію! Казала Клавдія Петрівна, щоб я взавтра поприсилала їй усі квитки. Це, бач, вона бере в мене сметану й масло на квитки. То треба буде полічи ти, скільки там виходить усього вкупі грошей, та й оді слати. Передше рахував мені один жид, то я йому за те мусила платити. А тепер порахуй ти. - Гаразд,- одказав Андрій і пішов до себе нервува

тися са мотою.

ІУ

Увечері він поробив рахунки. Другого дня, скоро він вийшов пити чай, мати

йому

сказала:

- А знаєш? Клавдія Петрівна вернула рахунки; каже, що там помилка: ти ЩОСЬ накинув ... Та от тут ЇХНЯ служанка. Що пані кажуть? - Пані казали,- вияснила дівчина,- що ви аж тридцять копійок накинули не знать звідки ... Та й кажуть до чоловіка: «Що ТО за погана звичка в Лаговсько;! Це вже вона вдруге так робить: і прошлого місяця налічила більше. як треба, і тепер знов ... » 17

- Це вона ... так і сказала?!! - Спитав Андрій. Через раптовий пароксизм ядухи він не міг ДИХНУТИ. - Скажи, дівчино, панії, що того місяця лічив жид, без усякої достойності виправдувалася Лаговська, ще начебто й винна,- а тепер - сам панич. То вже ж панич не крутитимуть навмисне ... Ти, Андрію, візьми квитки та й знов порахуй, щоб вивірити. - дОбре, дайте-но квитки,- нервово сказав сии і швидше пішов до себе. Перевірив раз - нема помилки. Перевірив удруге тож само нема.

- Я, мамо, після обід сам піду до Лоначевської,сказав він до матері начебто зовсім спокійним тоном. - Ой, я боюся, щоб ти часом не наплескав ЇЙ чого. На те син одвітив рівним голосом: - Ні, я попросту покажу їй, де її помилка. Бо хто ж покаже, як не я? - Ну, добре,- заспокоїлася мати.- Та не забудь, що вона на ймення Клавдія Петрівна. - Клавдія Петрівна? Гаразд! Нехай і Клавдія Пет рівна!

v о п'ятій годині Лаговський вдяг на себе свій новий студентський китель і пішов до господи Лоначевськнх. (Спершу він хотів був одягнутися задля візити якнайгір ше, та потім передумавсь.) Смикнув він за дзвоник. дов ГО ніхто не виходив, нарешті одчинила двері якась гарна дама.

- Вибачайте,- защебетала вона по-російськи, ціка во дивлячись на молодого, доволі вродливого студента, сама одчиняю, бо всі покоївки свої порозсилала ... Ви, певне, ДО чоловіка? Його вдома немає. - Ні, я до самої пані Лоначевськоі ... Я Лагов СЬКИЙ,- похмуро одмовив

гість.

Лоначевська - то я ... Прохаю до вітальні ... Сюди ... Ну от ... Сідайте, будьте ласкаві.

Вона й сама сіла та й налагодилася слухати панича. - То ви син ... мадам Лаговськоі?. Вибачайте, я не знаю, як вона буде на йrfення і по батюшці. - Марії Степанівни Лаговської,- трошки іроніч!ю підказав МОЛОДИК.- (<<Бач! - обуривсь він на думці.-

Вона навіть не знає, як мама зветься! А мама й поза очі титулує її на ймення і по батькові! Що за бридкий сер вілізмl») Я вчора поробив рахунки мамі і можу завірити, що зовсім гаразд_ Як же ви сьогодні сказали, що буцім я наплутав, то я знов двічі перевірив ... (Голос йому за дрижав) ... Я помилок не робив ... (Він засапувався) ... бо я студент четвертого курсу математичного факультету ...

А вже ж обдурювати вас я тож само не хотів ... Ви ска зали перед пакоївкою, буцім мама хотіла в вас украсти тридцять копійок ... - ЯК прийде покоївка з города, то я її зараз геть ви турю, бо мені не треба такої язикатої,- спокійненько сказала суддіїха.- А щодо помилок, то воно таки може бути, ЩО помилилась я, а не ви. Правду кажучи, я пора хувала аби-абияк, нашвидкуруч. - І проте послали служанку сказати мамі, ЩО в ра хунках € ПОМИЛ'ка?1

- Ах, боже мійl- трошки капризно одказала дама. Ну так ЩО ж тут такого? Послала! - Це зветься падлюцтвом! - згукнув Лаroвський, шарпнувшись на кріслі. Лоначевська, замість спокійної ліниво-примхливої да мочки, одразу зробилася величною леді. - Я думала, що університетська освіта зробила з вас обтесану, виполіровану людину,- процідила вона гopд~ й зневажливо,- та вже ба чу: ніяка освіта не вижене того хамства, ЩО ,роду сидить у крові.

Добродій'ко!

скрикнув парубок гнівним голосом,

в якому чути було вже болючу нотку. - Я бачу,- безжалісно тягла суддіїха далі,- що мені треба було одразу повести з вами розмову не як із студентом, а як із сином тієї перекупки, що має од мене заробіток. Тоді б я була не дочекалася ніяких прикро стей од вас ... бо ваш власний меркантильний інтерес не дозволив би вам вражати покупця_ .. а надто такого, як я .. _ Я знаю, що ваша мама бере з других людей вісім ко пійок за стакан сметани, а з мене - десять копійок_ То їй невигода одіпхнути такого гарного покупця, як я_ .. А з тих грошей, які вторгує ваша мама, вже ж і вам дещо перепадає? Еге? Лаговський хотів був вигукнути якусь зовсім не при стойну лайку_ Він підвівся зо стільця_ Губи йому затрем тіли, зуби зачеркнулися один об один, лице геть перекри-

2·

I\І1ЛОСЯ. ВІІІ бун роззяв"в рота, ти, заМІСТЬ ПРОМОВИТИ слово, lJіи, наче який оберемок, упап !lа стілець і МОВЧК\І схопився за ГО.lОву обома руками. Очі дивилися вгору, без усякого виразу, каламутно, ніби олов'яні. - Ах, господи!! - злякалася суддіїха.- Випийте швидше води! .. Ось ... Що ж я це наробила!! - заголоси .'Іа вона.

І вона мерщій насипала парневі в склянку воду. Не треба! - пробурмотів він. Підвівся і швидко швидко пішов до коридору. Лоначевсь'ка миттю побігла наздогін йому. - Та куди бо ви? Куди? Постійте, от я вам щось ска жу ... Та постійте ж бо! Отже ж OДHa~OBO не втечете, бо двері зачинено ... - сумовито-жартівливо засміялася вона, наздогнавши Лаговського коло самих дверей. Тут вона

зупинилася перед ним.

- Я хотіла вам .. та не бійтесь-бо, я вас заразісінько випустю,- з лагідним усміхам пере била вона себе, по бачивши, що ЛаговськиїJ стоїть понуро і вдивляється не терпляче в дверну клямку.- Я хотіла, бачте, тільки скз зати, що я дуже винна проти вас, але ж ви ще більше виниі. Бо як-таки не було вам сорому,. вам, студентові, образити беззахисну жінку, знаючи до того, що й чоло віка її нема вдома? А втім, здається, що ви самі дуже мучитесь? Ви дуже нещасливий, правда? Вона промовила ці слова щиро й прихильно. Андрій різко порвав ся до виходу і шарпнув клямку. - Ну, йдіть, ідіть!- заквапилась ВОН8.- Я бачу, що мій теперішній тон іще гірше вразив вас. Вона одімкнула двері, що на вулицю. УІ

Лаговський, кусаючи з усієї моці губу, пішов прудко прудко, куди очі, геть од господи Лоначевських. Зуздрів ши перший-ліпший перелаз, він, не довго ворожачи, переліз у чужий садок, кинувся в гущавину і впав на тра ву; несила була йти спокійно далі, Ніхто його не побачив. Закопавшись лицем у високу травицю, він судорож но почав ридати; тільки без сліз: очі були сухісіиькі. По тім він мовчки перекинувся навзна'к, несвідомо глипнув був очима на небо та й міцно заплющив їх, аж стиснув по віки. Потім мовчки і машинально встромив великого

падьця лівої руки в рот, між кутні зуби. IІотім куснув його раз-другий з усієї сили та й заходився гризти так, як собака жвакає кістку. Незабаром повен рот йому H~ бігло крові, а що він був лежав, одкинувши голову, ТО кров потекла йому в горло. Невважаючи на те, парубок іще раз угризнув свій палець, та з великим болем почу

•.

що його зуби вже не шкуру перетирають. а в живе м'яке м'ясо глибоко впиваються і доходять до кістки. Тоді він стямився. витяг пальця з рота. підвівся і розплющив очі. З рани кров дзюрила на траву і на одіж. Тупо поди вившись на червону течійку. Лаговський якось видобув хустку і обкрутив пучку. ЙОГО дуже боліло. та иа душі було вже не так важко. Він усадовився. сперся спиною об стовбур вишні. заплющив очі і взяв міркувати про те, як він оце робив візиту до суддіїхи. Скоро він згадував ущипливі слова Лоначевської. миттю йому стискалися кулаки. трусила пропасницн. хотілося полинути до панії знов та й крикнути їй в живі очі, що з неї підла жінка. Але з-посеред таких дютих ду мок несподівано виринало гарне її обличчя з прихиль ним. лагідним осміхом. який він побачив наостанці. На ту згадку Андрій якось інстинктивно скудювався та ;1 схиляв голову на груди. Він під такі моменти не міг і дн хати.

- З мене негідник! - зважлива казав собі парубок, і серце йому занивало.- Ні. не негідник з мене. а нен{)р мальнии внроДок ... І ДО чого животію я на світі?! Чого я 'животію'!! ПРОl(лятущі нерви! .. - шепотів ві,н на тисяч иий раз свою звичайну фразу. З важкого нервового болю він HeCBiдo~1O схопився за груди. - За віщо я її образив? Може. за те.

що вона З3ймає вишеє соціальне становище? Авжеж за те ... Отже ж вона така добра... Вона аж засмутнлася. як побачила. що

мене

вразила.

Молодикові закортіло раптом побігти до Лоначевсь кої. попрохати вибачення, поцілувати їй руку та так і не одпускати тую руку од губів. стоячи навколішках. Плебейська жилка не дала довго розвиватися таким

мріям. Студент як стій підвів голову, негерпляче смик нув плечима. неначе хотів струснути з себе теє негарне бажання. «Вона MellC пожалувала тіЛЬКІ! через те. що провінці ()льні кавалери ЇЙ геть усі ПОJ{(]дбридалп, а чорноБРJ!ВI1Й

студеН1 виглядає їй краще ... - насмішкувато видуму· вав собі він.- Еге ж! Бо чом маму вона ніколи не по· жалує, а завсіди трактує тільки згорда? Маму вона зве пере купкою

... »

Андрій знов скипів і заклекотів гнівом, далі підвівсь, далі знов сів на землю, далі знов ліг. ЯК він уп'ять ук лавсь на траву та ще заплющив очі, то люті думки геть порозбігалися. Він став куняти. І от ... ЧИ то СОН він такий побачив, чи то, ПАП росту дрімаючи, згадав собі дещо, тільки ж от яка сцена з минулого життя перебігла в його уяві. Ввижається або й сниться йому, ніби він - ще в чет вертій класі гімназії та й приїхав додому на літо. Вже й тоді його мати інколи плазувала перед панством, хоч і не так сильно, як тепер. Одного разу прийшла вона з базару і сказала синові; - Адже ти знаєш геть усю пісню «Ах ти, воля мои, воля»? І

А що?

То напиши до неї геть усі слова. Я оце йшла про) книгарню. Книгар стоїть на рундуці. Під'їздить екіпаж,

і з екіпажа неморозька генеральша Суханова питається; «Чи нема в вас такої 'книжки, щоб там був повний текст до <Ах ти, воля моя, воля»? Книгар каже; «Нема». А ма ленький синок генеральшин і собі висунувся з коляски та й гукає і мало-мало не заплаче; «А ви д о бр е пошу кайте між своїми книжками! Може, десь і є? Мені так дуже хочеться мати тую співанку». Я стояла тут, то й ка жy до генеральші: «Мій син знає «Ах ТИ, ВОЛЯ», ТО він вам напише». Отож вона як їхатиме з міста додому на село, то під'їде до нашої хати ... Я їй сказала, де ми си димо ... То я й оддам їй те, що ти напишеш. - дивуюся вам, мамо,- обурився Андрійко,- підла бузнюєтеся до незнайомої людини через те тільки, що вона генеральша І .. Та ще хочете, щоб і я годив якомусь там генераляткові. І «Ах ТИ, волл МОЯ, ВОJlЯ» - співзнка про те, ЯК визволено се· лян з кріпацтва царським наказом 19 февраля 1861 року. Голос, на ЯКИЙ Вона співається, доволі собі гарний і не важкий, а слова теки сту - прості, гуманні А народолюбні. ТИМ-ТО педагоги шістдесятих роКів минулого століття охоче зробили її звичайною пісенькою

тe.nігенТlЮЇ дітвори.

ін·

тих часів вона й досі зостається улЮбленою

дитячою спіВ8НКОЮ В Росії.

- Ну, їй-богу ж, кажу тобі, що я й забулася про її генеральство. Коли б ти сам побачив, яке миле хлоп'ятко! - А бодай воно здохло! .. Не напишу! 3а дві години після того під'їхав екіпаж. Лаговська вибігла в сіни назустріч. Андрійко сховався за дверима і чув, як мати

перепросювала

генеральшу,

кажучи, що

її СИН забув пісню, не пам'ятає слів. «Генералятко» тим часом сиділо в колясuі, Андрій міг бачити його в вікно. То була бліда, слабовита дитина, надзвичайно симпатич на на обличчя. Очі в того хлопчика, як на його літа, диви лися занадто журливо і замислено, та заразом привітно й лагідно: достоту маленький Христос. Рученятами свої ми він тулив до себе пару костурів: оuя невеличка дитина вже була кульгава. Як сіла генеральша на віз і сказала: «Немає, мій синочку»,- то малий калічка сумно схилив голову. Вони поїхали, а в Андрія такечки защеміло серие! ..

Серце й тепер-о заскиміло молодикові з того сна, чи привида, чи згадки. Він аж прочнувся з болю. Біль був не тупий, а плачучий: по гарячих сухих щоках покотило ся декілька важких сліз. «Генералятко» ніби й теперечки стояло перед ним і крізь туман лагідно ДИВИЛОСЯ на нього, мов малень'киj'l Христос, та сумовито осміхалось. Раз, два - воно ки нуло з туману останній погляд на Андрія; туман ще раз застелив очі, далі миттю розвіявсь, і вся мара щезла.

«3 мене психопат»,- подумав Лаговський, підвівсь. обережненько вийшов з того чужого садка, щоб ніхто не бачив, а далі швидко подавсь додому. йому неодмінно заманулося музики: він чув душею-серuем, що тільки музика його заспокоїть. VII Припхавшись додому, Лаговський першим ділом схо пив свою скрипку, що її він скрізь возиз із собою. Він не вчився ніколи в ніякого вчителя, ВИВЧИВСЯ са'МОТУЖКIІ, скрипаль-техні'к був з нього абиякий: тільки того й було, що грав справді з великим чуттям. - Сину!- зазирнула до нього в двері мати. Ну, що?

- А те, ЩО добре одчитав вашу суддіїху,- одказав Андрій,- другим разом не буде людей навмання оббрі хувати.

потім

Що??! Ет. мамо!

Будьте ласкаві, тепер покиньте мене;

порозказую

геть

усе.- сказав

СИН

нетерпляче.

Прохаю вас, лишіть мене на часинку одного, самотооО. Лаговська одійшла, не розпитувала більше, тільки дуже вжахнулася. Але вона поклала піти взавтра до суд діїхи та й перепросити, ЯКЩО син наплескав чогось та кого, ЩО не годиться.

А Андрій нашвидкуруч направнв скрипицю та й нер вово заграв свою улюблену п'єсу - дует Фауста з Мар га ритою. Оксамитні тони мінорної мелодії голубили його

серце, гріли, немов тепле сонячне проміння, обвівали, немов легке весняне повітря, пестили, немов пахуча кві* точка-фіалочка. Оатmі апсог. Оаттl апсог

Contemplar f1 tuo viso.ж"лісно благали струни. Оаmmі апсог contemplare !ио v15O! -

знов плакали вони, хапаючи Андрія за серце.

.. . СЬе Е

АІ ра IIIdo

chi агог vien dagli astri d'or

posa

ип liеуе уеl

•

Sul voHo, su! volto і! tuo sl Ьеll ,

Молодий МУЗIi!<а Спинивсь та й схопився за груди. Чого ти ниєш, моє серце? - лагідно питавсь він у свого сеР'lЯ, немов у живої ЛЮДИНІІ.- Скажи, чого?--,.. привітно допитувався він знов, схиляючи вухо до своїх гpyдeїl.- Кохання бажаєш? .. Так марно бажаєш! .. По-

І Не відходь! Ще дозволь Придивитись ДО T(,(je! Ще дозволь ПРИДИ6ИПІСЬ дО TвO€Ї вропи! Бо зорі меркотять, Неясно так горять І наче під Сf>РПЗНКОМ

Твій гарrтнй вид держать.

кинь і гадку про це: задля таких бідаків кохання на сві ті немає. А далі, ніби без його відома, руки його схопили зноз скрипку Й смика. Знов полилася чарівна мелодія: це Маргарита прихильно одповідає:

Notte d'amor! .. Гей, друже мій, Скажи ще раз: «JIюблю тебе». Яка ж я рада, що мене ти любиш!

Notte d'amorl .. «В мене є врода, в мене є чесиість, в мене є розум, а меl\і ще ніхто досі не казав отакої мови! - роздумував Андрій скрипцюючи.- Через що ее?.» До сВіту. сходу СОНЦЯ МИ будем пить-гулять. Приходь, веселий Вакху, до нас бенкетувзть! -

ЯК стlИ звериув Андрій на «Вальпургієву ніч», далі взяа заграв Фаустову вакхаиалію, далі "Сіцільяну» З «Cavallегіа Ruslicana». Очі йому запалали, ніздрі порозднмали ся, виски застукотіли. Лнце його конвульсивно кривило ся та шарпалося в усі боки, але він того не завважаз. І спина декілька разів коовульсивно здригнулася, мов з електричного протоку, але він нічого того не помічав. Він жадібно впивався музи'кою так, як п'яниця алкого лем, як курець тютюном, а про все опрочеє иа світі поза бував геть зовсім. Нарешті очі Андрієві широко пораз кривалися, зінки поробилися великі й чорні, як тере,1. З нервового иапруження по тілі перебігла цинічна спазма.

Ие вже щось сексуальнеІ

сказав собі він, да,1і

засміявся й несподівано вдарив по струнах якусь ба нальну польку ... Ті звуки повіяли чимсь кафешантанним, повіяли продажним коханням.

- Що за брндота! - сказав собі він, заналізувавши враження, сплюнув і поклав скрипицю на стіл. до того ж він і пальця свого пораненого дуже розразив: знов &и ступила кров; накручена на пальці xycrKa просякла й геть зчервоніла.

Під таку ХВИЛIlIlУ ма тн розчннила двері.

ну·ну

грай,

грай

далі!

похвально

сказала

вона, просуваючи тільки голову.- То все грав якусь нік чемницю, а оце втнув такого гарного! Наче відро холодної води висипали хлопцеві на

го

лову.

- Ат! - сказав він з досадою та й зараз сховав скрипку до скрині, а сам уклався на ліжкові. Мати пішла, «В мене так-таки нічогісінько нема спільного з нею,

подумав собі Андрій і саркастично додав:-Я

продукт

сучасної цивілізації, я дегенерат, я декадент, я людина 3

liп de siecle І, я неврастені'к, а вона - вона така некуль турна баба, що навіть неврастенії не надбала ... дарма ЩО в неї епілепсія». По цій подуманій мові студент тихо -засміявсь, але потім несвідомо зітхнув. - А втім: хто з нас щасливіший? Хто? Чи я з СВОЇМІІ висококультурними почуваннями й такими самими ви сококультурними хоробами - денерваціями? Чи, може, вона, дикарка оцяя? .. - Ну, бійся бога! Чого ж це ти, Теклю, досі додому

не приходила??

- загукав знадвору гомінкий голос Ла

говської.- Корова вже відколи прийшла, а тебе все не має! .. Та чи обідала ти сьогодні де?? - Ги-и-и! .. НіІ .. - хлипала Текля. Андрій прожогом підвівсь і побіг до вікна, щоб забрати справу, в чому діло та чого Текля пла че. - А це, бач, от ЩО,- сказала йому Лаговська,- ко рова вночі втекла була кудись. Вранці я послала Текmо шукати її. Опівдні корова сама прийшла додому, а Теклі нема та й нема. Обідати треба було - Теклі нема. до вечерні передзвонили - Теклі нема. Аж ось коли вертаl .. І з самісінького ранку не їла нічого! .. - Чого ж ти досі не приходила? - спитав панич. - Бо ... коро-ви ... ніде ... не знаЙшла ... - плакала ТекЛЯ,- боялася ... що ... битимуть ... - Битимуть? ОтакІ Чи не я тебе битиму! - сказала Лаговська.- Вигадай чорзна-що! Чим же ти тут винна, щоб було тебе за що бити? Якби ти була пас л а 'коро ву та от тоді втеряла або впустила її в шкоду, ну, тоді,

КіНВЯ століття (франц).- Ред.

звісно, ти була б зосталася при всій вині. А то ж корова сам а втекла з подвір'я! , - А я БО ... Я ... ла ... СЯ ... - ридала Текля . . Лаговська невдоволена порушила плечнма. - Ій-богу, дурна дівка! - сердилася вона.- Боялася, що битимуть, коли вона не винна! .. Та ще й не їла нічогі сінько цілий день! .. Зараз мені сідай обідати! Адже ці лий день не Ї.1а ... Текля з двору пішла на сінешні двері, а Андрій жа лісливо дивився слідком за нею, доки вона увійшла до хати.

«Мізерне

створіння!

гадав

собі

він.- Оце

таІ<

справжня дикаРІ<а ... А мама не зовсім така дика, як я був покладав ... Вдома Теклю, десь певне, побили б га разд навіть за те, що корова сама собою кудись подала СЯ. Очевидячки, Текля товчеників поз'їдала чималенько, бо це вже в них така педагогічна система: бив тебе бать ко, била мати, била, може, й старша сестра, а вже що .часто бив брат, так ие напевне! .. І коли тобі вивидниТІ, ся, Україно? .. Коли?» УІІ)

Зминув вечір, зминула ніч, прийшов ранок. Лаговська таІШ вивідала од сина, що саме він наго· ворив суддіїсі. Перетривожившись, вона зараз після обід побігла до неї, сннові нічого не кажучи. На одході вонз загадала Теклі, щоб зараз підмила підлогу в паничеві.\1 покої. Скоро дівчина почала прятати, то Андрій, щоб не пе ребивати, пішов з книж'кою в садочок. За чверть години до нього пригналася Текля й гепну ла навколішки. - Що з тобою? - скрикнув Андрій, дивлячись иа неі. А на ТекЛІ~.НОМУ обличчі було написано невимовний, звірячий жах і мольбу, неначе хтось на неї замірився со кирою, щоб забити, та так, замірившись, і стояв. Андрій аж помертвів. - Чого ти?? Що тобі? А Текля, замість одповідати, стулила долоні ніби на молитву і. все не зводячи очей з панича та стоячи Hau~ колінках, затрусилася з жаху. Дивилася вона на панича достоту таІШМИ очима, ЯКИМИ дивиться собака, коли її

хотять лупцювати З8 шкоду. Нарешті обличчя їй пере· кривилось.

- Ги-и-и! - заскиглила вона і раболіпно порвалася схопити та поцілувати Андрієву руку. Він висмикнув. - Та кажи-бо, що з тобою!! - мов несамовитий згукнув він нарешті. Кров ЙО'>1у холонула. - Я ... розбила ... - Що розбила? - Лампу!! Се кажучи, Текля вп'ять кинула ще покірніший по· гляд на панича. А той нічого не міг уторопати. - Л-а-м-п-у? Ну, то що? - питав він, не розуміючи, чого саме вона жахається. Серце йому лускотіло.

Лампу розбила! - нетямущим, вииуватим тоном сказала Текля вдруге, все стоячи на колінах. Андрієві одразу одлягло од серця, але він угнівився й забув свою звичайну ввічливість. - А бодай тобі чортІ - скрикнув він, тупнувши НОгою.- Перелякала мене за чорзна-щоl - Ви не скажете пані?! І знов покірний собачий погляд. Андрієвого гиіву могло бути тіль'ки на хвилину: ві" миттю простиг. Натомість його серце пройняв жаль. «І з неї теж людина??» - подумав собі він. далі ві" прихильно забалакав, беручи Теклю за руку. - Та встань-бо, дурна дівчино! Ну, чого ж ти, дур ненька, злякалася? - Я ... думала ... ЩО •.. - тихесенько сказала Текля га й СПИllилася. Ну? Бо воно ж, десь певне, дуже дороге! Ні ... А що? Боялася ... що з грошей моїх одберуть ... А ти за яку плату служиш? - Двадцять карбованця за год. - Що за дурна дівчииа! - привітно засміявся пару· бок.- Невже ж таки з отакої мізерної плати мама зах,) тіли б вивертати що-небудь за шкоду? - А я ... боялася ... - вовкувато тягла Текля, розче піривши губи так, як дурник. «Та З неі ідіотка зроду,- подумав Андрій, ПИ.1hl{О придивляючись до неї.- Ба ІІі: попросту на цвіту ПРІІ()ІІ та. дикарка».

Пішовши ВIІі У хату, побачив, що з

. сти,

його столу всі л!!·

папери та !!еоправлені книжки поскидувана на підла·

гу, мов яке сміття. Тільки самі,но ті книжки, котрі були в палітурках, Текля не поскидала на землю. Очевндячки, воиа ие розуміла, що воно таке: «'книжка». Котра книж, ка була оправлена, так то ще була задля неї «вещ»- нехай собі невідома їй, дивна, кумедна панська «вещ» (чи мало ж Є в панів дивногоІ), тільки ж таки «вещ», що її викидати не можиа; а неоправлена книжка здава· лась Теклі якимсь неПО'l1рібним мотлохом. Андрій постояв,постояв, а потім у вікно ще раз поди· вивсь на Теклю збоку. Він був споді,вався завбачити в

иій виразиі ознаки кретинізму. Але Текля, що мовч'хи сиділа на призьбі й поиуро дивилася в далечінь, гляділа доволі розумиими очима. «Кретини та ідіоти не такиїl погляд мають,- подумав АндріЙ.- Ні, не ідіотка з неї, а попросту дикарка. Я по· кладав був, що мама моя вже аж надто цікавий примір· ник дикунів - аж виходить, що Текля ще дикіша». І відчув він невимовний жаль до бідолашної дівки. «Піду, хіба, побалакаю з нею? Авжеж? Авжеж!» Не встиг він багацько з нею розбалакатися, як при· йшла з гостини стара Лаговська. Вона була дуже вдова· лена.

Я була в Клавдії Петрівни,- оголосила вона СЯ· нові.

І вона вас закли'кала до спальні та напувала ка· вою. Знаю,- насмішкувато сказав Андрій, тільки ж за· раз і склопотавсь: - Чи не набалакали ви їй про мене чого,небудь заЙ· вого, занадто ласкавого?

непривітно схопився він.

Я? Ну, я - так нічого зайвого їй не казала,- од· мовила мати,- а от ти - так справді наплескав чор'знає чого. Я вже перепросювала·перепросювала ... - Хто ж вам дав право иа те?! - закипів Андрій. Це во!!а муснла б меие перепросювати, а не я її. Воиа меиі наговорила бог зиає чого ... Воиа сміє вважати мене

за нерівню!

- А отже, щоб ти знав, то й не вnажає! -Ірадісно осміхнулася Лаговська.- Вона хоче тесе навіть у гості ДО себе запрохати ... А все те зробив не хто, як яl - хва· лилася вона тріумфуючи.

АндріЙ неймовірно здвнгну'в плечима.

- Мене в гості? Гм! .. Та и ЩО ж саме такого зроби ли, кажете, ви? - Я казала Кла вдії Петрівні, що ти дуже жалкуєш і каєшся, що її покривдив. То вона ... - Хіба я жалкував? - Ат! Треба ж було перепросити... Ну, то воиа й каже: «Я Й не сердюся на нього». А потім я сказала, що тн гарно граєш на скрипку. То вона: «Чи не захотів бн він узаВ1)ра прийти до нас на вечір, грати до танців 1 » А я кажу: «Він дуже радий буде ... » - Що?1І Що кажете?!! Мати не зрозуміла синового тону. Вона навіть дyм~ ла, що він отак згукнув з несподіваних радощів, і каз" ла далі: - Бачиш, от що: в неї взавтра буде багацько го стей - так ій хочеться, щоб були танці. Тільки ж, на го ренько, нема тепер у городі музик: поїхали на село до одного пана. Та єсть тут одна гувернантка: то вона завт ра гратиме на фортепьян, а ти гратимеш укупі з нею на скрипку. Воно Й буде та'к, неначе оркеС1)Р ... Ти будеш грати, а під твою музику танцюватиме все панство! .. І це я зробила, я! - знов радісно хвалилась Лаговська, спо діваючися, що й син звеселиться з такої честі. Лаговченко аж похолов з такого брутального рабо ліпства маминого. - Ну, спасибі вам, мамуню, що мене записали до суд діїшиноі челядіl Мало вам самим підлизуватись, треба було ще й мене в лакеї пошити! - нервово буркнув він і подививсь на матір, мов на щось дуже бридке. Він і справді почував тепер до неї таку велику огиду, начебто була якась склизы а,' мокра жаба, що до иеї бридко ру ками доторкнутися. Ніяких родаць'ких симпатій під ту часину не було в нь()го: перед ним, бачилося йому, стон ла не його рідна мати, а якась чужа жінка. несимпаТИЧШі геть в усьому, з усіх боків, з кожного свого жесту. Андрій хотів був вила ятись, т'вле ж як стій запикнувся. Через ядуху йому в грудях дух сперло, очі наллялися кров'ю. Парубок швидко покинув маму, побіг до своєї кімнати, зачинивсь і, сівши коло столу, гірко заплакав з образи. - Мерзенна дикарка! - зашепотів він, згадуючи про матір.- Вона навіть не розуміє, яку кривду мені запо діяла ... Господи, господи! Що за незвичайний сервілізмІ .. 30

Що за

монструозне

лакейство!..

вона

моя

матиl ..

Л Лоначевська? Адже вона собі справді подумала, що перекупчин син покірно цілує ЇЙ ногу, умильно просить вибачення і радісно прилине на її бал стати за тапера! .. - Ба я таки прилину! Я прийду-таки на твій бал!1 несподіваио иадумавсь він і вдарив кулаком по столу. Тільки побачим, чи дуже зрадієш ти з мого приходу! .. Еге, побачимо! .. Андрій заходивсь люто міркувати, ЩО саме він пона говоряє взавтра суддіїсі, абн заспокоїти свою душу га

разд. Намисливши декілька красивих, ефектних сцен та

де'кілька патетичних, величних ПРОМОВ, він побачив, що він уже і тепер заспокоюється з самої думки - та й од серця одлягло. На душу прийшла йому такая полегкість, буцім усі ті надумані на взавтра сцени він уже зараз по одбував. - Вже dixi е! апіmаm lеуауіl.. Ні, не так: mесиm l.ocutus sum е! апіmаm lеуауіl' - іронічно сказав Анд ІРій та й тихенько за реготався з себе, без усякої злості. Плюнути справді на все діло і не ходити взавтра ла ЯТІ! -ся? Таки й плюну. Чорт З ними всіма! Хай собі там тая Лоначевська що хоче думає, хай собі вони обидві, і мама, і Лоначевська, заразом виказяться ... про мене! .. Про мене! ..

- Гм! Отака моя непостійність - це ж ознqка істе рійної вдачі? .. начхаты Що мені до того! !сте,:,""ість, ну, так істерійність! .. А може ж, треба себе при сил у в ати та таки піти взавтра ~илаяти Лоначевську? Ні, не хочу: адже тепер мені вже не гірко, вже байдуже ... Так, може, це треба Зtробити не з досади, а просто з принципу?

Ат, не хочу й думати багацько про всю справуІ .. Він закуняв і вклався спочить. Мати боялася збудит~ ЙОГО.

ІХ

Бомl

Бом!

Бом І

тричі

загув

так під десяту годину ввечері.

АндріЙ прокинувся. Трьохразовий гук залунав знову. І З собою поговорив

і душу полегшив.

церковний

дзвін,

«Пожежа!»- майнуло хлопцеві в голові. Він внйшов на подвір'я. Велике зориво з полум'я сяло на небі. Раз у раз по тричі дзвонили в Ц~PKBi на гвалт. - Піду на пожар,- поклав Андрій і побіг до сород ської каланчі розпитатися, де саме горить. Так як же він здивувавсь, коли розібрав, ЩО пожарні вартівники спокійнесенько походжають по каланче вому подвір'ї, а пожарні бочки з кишками СТОЯТЬ неза прягані!

Чом ви не їдете гасити?!

'КІРИКНУВ Андрій ПО-УК

раїнськи.

Та то на хуторі,- байдужно одказав один з-поміж

пожарних.

Так що ж, що на хуторі? А на хуторах гасити - не наше діло ... - похмуро одмовив пожарниЙ.-Та чого ти вв'язався? Що ти тутеч ки за розпорядник?

- МерзаВЦЬІ!! - гримнув по-російськи молодик, Не пам'ятаючи себе з гніву і не розуміючи, звідки в нього ен~ргія й мова береться. Знов же, московською мовою він крикнув навмисне, бо вже бачив, ЩО на його «муж,, чу» мову пожарні не вважатимуть і на пожежу не по ідуть. Він і далі грізно гукав по-російськи: - Та як ви смієте такечки відповідати, душогуби?! Вас до Сибіру запроторити буде мало! Зараз мені запря гайте коні та їдьте! Я губернаторові в Київ на вас ска ржи тимусыl - крикнув він наостанці, стукаючи ковінькою. Несподіванка, урядова мова, енергійний, владний тон ,а слово «губернатор» - вплинуло-таки 'На поліцейських. Вони почали чухаться. д'Воє з них пішли запрягати коні. Тільки ж надійшов тут поліцейський надзиратель. Ла говський був так само палко кинувся до нього, домага ючись, щоб пожарня швидше іхала туди, де горить. Над зиратель, замість відповіді, побив щоки одному й дру

гому вар'І'ОВОМУ, що були поспішилися слухати Андріє вих наказів, і заборонив своїй команді навіть рухатися.

- Ми не обов'язані гасити чужі пожари,- холодно пояснив він Лаrовському. - Про це знатиме губернаторІ - погрозивсь тои. - Будьте ласкаві, молодий чолов,іче, не вчіть мен€>, щ6 я маю робити,- проказав йому надзиратель,- в нас є дуже точний закон пр.о «городську черту». 32

Андрій, лютуючи, попростував звідти на зориво од полум'я і незабаром добіг до хутора, що горів. Він СПН нився в тіні. - Шодо естетичного погляду, так чудова каРТlІна! іронічно та ще й голоснесенька мимрив він до себе, об ди.вляючись навкруги.- Справді-бо, ефект надзвичай ний! .. Контрасти між сценами тут чудові! .. Як з цього боку, то онде з неба ясно сяє золотий місяць, ОД!,н з не минучих атрибутів уславленої .украінськоі ночі». От вам і ,необ'ьятны й небеСНblЙ свод», що «раздался, раЗДВИНУіl ся еще необ'Ьятнее». дивіться: .Горит и дыlетT он. Земля вся в серебряном свете. И чудныlй воздух И прохладно душен, иполан неги, и движет океан благоуханий. Бо жественная ночь! О'lаровательная ночь! .. » І А онде, з друГОГО боку, ще чудавіша картина!.. ~ Він затрусивсь. Голова йому боліла та'к, мов хтось стискав її кліщима. «Чудавіша картина» була ось яка. дим клубочеться. Полум'я стугонить. Тут он горить хата, а там близенько горить стіг, а там знов горить клу НЯ, куди недавнечко позвозили збіжжя. Скількись темних постатей раз у раз кидаються в хату, в вогонь, та вихоп люють деякі манатки. двоє чоловіків дерев'яними відра ми-коновками

витягають

воду

копанки,

Н"СУТЬ

до

по

жежі, дорогою розхлюпують одну половину, а другу вили вають ув огонь, 'Куди попадеться. Нащо вони це ,роблять, не знати, бо однаково з такого рятунку нема чого споді

ватися пуття. Якась дівка, мов несамовита, качається не далечко звідси по траві, корчиться з перелагів, хапаєть ся руками за ноги та за живіт і одчайно скавчить, неначе собака, ошпарена окропом. Іноді з її звірячого вереску

можна розчути глухий крик: .Спалили! .. Підпалили! .. Ой, рятуйте! .. » Придивившись до дівки, Лаговський помічає, що очі в неі заплющені, а на губах піна. Коло клуні, де найбільш палає, стоїть стара жінка. Мовчки, без сліз, з невимовним, німим одчаєм вона втупила очі в огонь, де горить її всеньке багатство. Вона голосу не подає: тіль ки мовчки підводить угору своі руки, стуливши їх; потім ані слова не вимовляючи - дуже-дуже поволі простягає руки до клуні, вже їх попереду розтуливши, неначе сліпець хоче когось схопити та обійняти; а далі, знов-таки дуже поволі й мовчки, схиляє руки вниз, наче не мучиться, • І

l .. нl

Гоголя. Цей уривок вчать по російських школах напам'ят ... з3

гімнастику робить. Тільки з обличчя можна вгадати, як сильно вона страждає.

Народу тут дуже обмаль. Того глухого, невиразного, але дуже голосного людського гомону, який звичайно бува на пожежах, тy-rечки немає. Рідко коли за репетує хтось із тих людей, що силуються дещо врятувати, та й можна розібрати кожне слово. Голосно й гучно стугонить саме-но полум'я, та тріскотить солома, та якісь білі пта хи

пронизувато скиглять,

крутячись

поиад

пожежею,

та

посмалений віл жалісно реве, а більш усього ота неса мовита дівка розтинає повітря своїми страшенно дикн ми

викриками

та

цапиним

верещаниям.

АндріЄВі меркнуло в очу. Він боявся, шо далі-далі впаде_ Щоб чим-небудь пособити, він, ще раз обвівши очима пожа рище, прожогом кинувсь до запаленої хати, де найбільше поралося людей.

ПОКірівлю!.. Покрівлю щоб розкидати! - гукали Стеля ще ціла ... ЯК розкндати покрівлю, то все редині не займеться ... Андрій одним з перших поліз по драбині на обгорілий дах, безбоязко ступнув на горише і, схопивши якусь ло маку, заходився збивати сніп ки, ушиті на даху. За ним полізло ще двоє людей і тож самС> розкидали стріху. АндріЙ порався дуже енергійно, але зовсім несвідомо і'! машинально; він навіть забув, навіщо оті всі заходи та навіщо він стоіть на даху й оббиває солому. Руки сами собоК\ працювали і одностайно молотили ломакою дах, очі заплющувалися ... Бух! Шурхl Попід Андрієм завалилася перетлілая стеля, і він гучно гепнувся всередину хати на долівку. Люди, що стояли на дворі, ойкнули. Парубок упав реб ром на ріг стола, страшно забився, а ще зверху налеті ла й навалилася на нього якась розжарена дошка. Вона роздряпала йому плече і густо спекла всю лівицю. На скількись секунд Андрій поколів, задубів і не ру

Ty-r.-

хався.

Та через сильинй біль він швидко прочнувся, визвз лився з-попід дошки і вибіг сінешніми ДВl'1рима на под вір'я. Тут йому дали відро з водою, він обмив обличчя й руки од сажі Й крові та й обдививсь_ Показалося, що серйозних ран нема ніяких. Тільки ж як стій його напала така страшенна втома та ослзба. що він не міг уже біль ше пособляти. Ледве-ледве він добрів назад додому і за-

раз заснув. Якбищо він мав час роздивитися по кімнаті, то був би побачив на столі китицю польових квіток. Це іх принесла Текля з поля й поставила в глечикові коло паничевоі постелі. х

Мати дуже турбувалася: що таке продіється з 11 си ном? Другого дня вранці вона була дуже привітна про ти нього, чимсь намастила йому попечену руку, де й ПО гризений палець дуже розразився, і заглядала в вічі так, як пес хазяїиові. А син думу думав. Він усе згадував про вчорашню пожежу та про спалених. Бажалося чимсь допомогти ім. - Мамо,- забалакав він,- знаєте, що я вам скажу? у вас, певне, єсть які-небудь зайві грошенята. Чи не по зичили б ви ЇХ отим, що погоріли вчора? - Щоправда, трохи грошей я призбирала-таки: кар бованців із сто буде. Тільки ж вони не в мене, я вже іх ПОРОЗПОЗИЧ:.ла на проценти

...

На проценти?! Гм ... Кому ж? Ганні ... Отій, що була колись у тебе за няньку ... Та ти її пам'ятаєш: вона в нас п'ять год жила ... Ти ж іще дуже любив П. - Пам'ятаю П добре. І за вели'кі проценти? - два карбованці на місяць. АндріЙ аж вжахнувся. - ЯК же ви не боїтеся цього робити?!- обурившись, спитав він і заразом почував, що якісь дуже відомі йому кліщі цупко здавили його серuе. «і\10Я мати - лихва,р ка!- гірко подумав він.- Та ще лупить шку,ру з тіє! самої няньки, що колись мене випестила!» А Лаговська

навіть не зрозуміла, чого саме син жахзється.

- Чого ж би я мала боятися? - недомисляючись, одмовила вона.- Ті гроші не пропадуть! Адже Ганнз дала заставу,- так утишала вона Андрія. - Заставу?? - і Андрій широко розкрив очі. - Авжеж, заставу .. дукачі сво!. Та от я зараз принесу.

Вона швидко побігла до шафи й витягла разок на миста: цісарських золотих червінців. - ЯК на різдво та на великдень, то я !х оддаю ГаннІ на скількись днів. Бо, каже, соромно буде перед людьми.

як не буде на шиї червінців: треба, щоб люди не знали, що червінці в заставі ...

- Мамо, мамо! - докірливо й гірко сказав АндріЙ. ЯК вам не сором був піти на таке діло! Двадцять чоти ри проценти на рік! Що за кровопийство!! Стара Лаговська знов не зрозуміла сина. Звісно, їй було прикро, що він чогось на неї сердиться, тільки ж вона ніяк у світі не могла докладно второпати, чого саме він сердиться. - Та я ж її не силувала позичати в мене гроші_ Вона сама прийшла, і дуже прохала, і руку цілувала .. _ Бо жидові вона не два, а чотири ка рбованці на місяць була б платила. - І давно вона вам винна? - Три годи... Передше вона позичала була тільки п'ятдесят карбованців, а потім, як я ще призбирала гро шей, то позичила й другі п'ятдесят карбованців. Процен ти вона платить точно, двічі на рік. Пам'ятаєш, я 'колись була послала тобі дванадцять карбованця? Так то вона їх принесла. - Погано, мамо! Поганоl- скількись разів проказав Андрій; а його вже душила астма. Більше нічого не гово рячи, він подався до своєї світлички. А мати, вже як зо сталася сама, то тільки плечима здвигала та нічого не розуміла. - Я зовсім слабий,- сказав собі Андрій, як побачив, що на самоті йому зараз потекли сльози.- Що за про тивні сльози! Чи се нормальна річ - так часто плакати?! А втім: що мені до того! Плачеться

так і плакатимv!

І він дав волю сльозам; він не то не спиняв їх, ба на

віть сам силувався викликати їх, навмисне ридаючи. Він зовсім виразно почував, що вкупі з слізьми виливається й горе. - Бідна нянЬ'ка! - ридав він.- Чи сподівалася ти, що ми колись тебе грабуватимем? .. [ ... ] А ви, Андрію fjвановичу,- чи сподівалися ви коли, що з вас буде гли тай? Дванадцять карбованців, що мама мені прислала, то лихва ... Ех ви, приягель люду, що живете сами з його поту й кривавицї! Ех ви, глитаєнко! Андрієві стало смішно. Він зареготавсь. Часом за мість реготу чулися ридання, та зараз вони знов обміню валися на регіт. Парубок був спробував ущухнути, та не зміг: рот і горло сами собою реготалися. 3б

«Очевидячки, це

істерика»,- зміркував

він, і ледве

встиг він цеє подумати та перестав силуватися спинити свій регіт, то миттю сам собою перестав реготатися. Він підійшов до дзеркала. Очі були червоні, мов у кролика. Лице спухло й виглядало без усякої краси. Хло пець довго вдивлявся в себе, особливо в очі, чи не видко в НИХ якоїсь ненорм альності . • Що я за раз дуже невродливий, так це та'к, тільки ж божевілля я в своїх очах не добачаю ніякісінького».

Це подумавши. він зовсім заспокоївся. Потім він на шукав свій пqртмонет і подивився, що в нім є. Усіх гро шей лежало там тридцять один карбованець і двадцять копійок. - П'ять карбованців і двадцять копійок я лишу для себе на дорогу до Києва,- сказав собі він,- а двадцягь шість карбованців однесу погорілим ... Так отак-то! Хотів був я спочити в Києві один місяць без роботи, без учени ків, та бачу - не доведеться. (Він думав спокійно, без пафосу). Ну, та це й не біда ... байдуже! .. А оці гроші од да м тим погорільцям. Загорнувши двадцять шість карбованців у шматок паперу, а портмонет поклавши в кишеню, Андрій сів, спинився: він захотів заналізувати себе. - ЯК назвати мій вчинок? .. Здається. я маю МQраль не право назвати його «гарним» і добрим. Мабуть, у мене добре серце ... А може, це й не добрість, тільки просто пароксизм істерійності? .. Добрість чи істерійність? .. Га? .. Він беззвучно засміявся. В голові трохи крутилося, бо він мало спав цієї ночі. Рука боліла. ХІ

Виждавши, щоб звечоріло, Лаговський пішов на вчо рашній хутір. ХУТQРЯНИ зустріли його дуже сумно, але прихильно. Вони одразу впізнали, що це той самий па

нич, який вчора впав і навіть трохи попікся, рятуючи іх добро. Думка була в Лаговського - оддати гроші та й заразісінько швидше одійти, щоб не чути вдячних сліll. Але, оддавши гроші, він побачив, що не втече так хутко: ЙОГО не пустили. Він довгенько просидів коло хуторян, сердечно розмовляючи з ними та слухаючи їхні оповідан ня. Між іншим він забалакав про те, Я'К ото пожарня од мовилася вчора їхати на пожар та який поганець з

поліцейського надзирателя. Скоро він згадав за поліцію, всі одразу стрепенулися, почали зітхати, а стара мати, що вчора оддавалася иімому одчаєві, тепер голосно зари дала:

- Бодай тіА поліції добра 8е булоll- прокляла В08а.- Ой, до-о-о-о-чко ж мояІ.. ОЙ, roлу-у-у-бонько ж моя сизокрила І .. о·о-о-й!! Тут Андрій почув од неї історію, а саме. Один

пол іцейський дуже підсипався до їхньої стар

шої дочки. А дочка тая недавнечко овдовіла і була ще молодиця хоч куди. На підходи поліцейського вона диви лася дуже згорда, ба навіть висміювала його декілька разів при всій компанії. І ото вже, два місяці тому буде, причепився він до молодиці, ніби вона вкрала чужу сапу, та й потяг ДО холодної. - Кажуть ті, 1{отрі знають цю справу: він того дня був дуже підпив,- хлипаючи оповідала бабка,- як за пер він її до холодної, то й сам зачинився з нею та й зро бив з нею, нещасною, все, що хотів ... А далі, щоб това риші не виказали, то покликав ще й їх. Іх було аж п'яте ро ... Вони всі по черзі, один по однім, спали з нею ... Потім зачинили її в холодній і покинули на ніч саму. А ми шукаєм, а ми шукаєм, де дочка. Вранці напитали, де вона, прибігли до обахти, ждемо, щоб її випустили ... А дочка моя згакого безчестя ...

Ну, що?

- завмер Андрій.

Гlому

волосся дибом

стало.

повісиласыl

не своїм голосом, з усієї моці КІРИ

кнула стара, сплеснула руками та й заплакала в увесь голос. А внука ЇЇ, ота, що вчора була качалася по землі, як стій за ревла та'ким скрипучим голосом, нена че хтось сокирою або рубанком застругав по залізі. Рот ЇЙ стра

шенно перекривився, набігла піна. Скоро Андрій ПОЗ'іР нув на неї, йому тож само перекривився ,рот, на губи на бігла піна, перед очима пронеслася чорна хмара. Він скрикнув ще страшніш од дівки, потім несвідомо кинувся до старої бабки, конвульсивно обійняв обома руками її плече і, в такім-о становищі, почав уже тихесенько ри дати.

- Що З вами, паниченьку?1 Що з вами?1 - потІшали Його.- Не пла чте, дорогий па ночку! <Вже я бородань, а реву»,- подумки засоромився студент і хотів перестати ... 38

- ОА, бідна ж молодиия! - ГОЛОСIIO згадав він знов та запла'кав. Потім спинився, почав ,розпитувати хуто· рян, що і як. «Коли я божевільний, то принаймні маю потіху, що я не сам,но на світі божевільний; нас багато таких, несподівано погадав Андрій, саме розмовляючи далі з хуторянами про їхні страждання.- Отже й прості люди, неіl1телігентні, люди близькі до природи, а диви - такі

·самі нервові, як і Я».

Спустила ся ніч. Місяць ще був не сходив, як студент попрощався з бідаками й вибрався додому. На одході він почув од діда; - Ми, може, ще й одробимо вам ващі грощі або як підможемося грішми, то колись оддамо вам ващу позич

ку. А теПЕ1Р, поки що, нехаА вам бог заплатить, що не дали нам піти в неволю до якогось [... ], ЩО тими своїми каторжними процентами був би злупив щкуру.

Учувши слово «процентн», Лаговський болісно скри вився, бо згадав раніщню сцену з матір'ю. І цілу дорогу він усе гірко міркував про це саме. Перед самим містом, 'коло лісної, він надибав цілу юрму нічліжан-прочан, що розклалися коло Г,ромополя на спочинок. Мов блискав ка, Андрія несподівано осіяла дивна гадка. Куди йдете? - спитав він. у Київ. Все пішки? Атож. Взяли б мене з собою? деякі з нічліжан заходилися радит?сь. Студент за спокоїв їх тим, що сказав, буцім ві,н колись лежав у не дузі та й обрікся піти пішки на прощу до ла ври, якщо одужає. Прочани повірили та й згодилися прийняти його до товариства.

Тоді АндріА заразісінько попрямував до тІєї хати, де знав, що там сидить ЙОГО колищня нянька. Через злюче собаче гавкання підвівся якийсь хлопчак,- мабуть, Ган нин унук,- і вийшов на щлях. Андрій всунув йому в !руку останні п'ять карбованця. - Оддай Ганні,- лаконічно сказав він, обернувсь і прудко піщов геть, додому. Идучи він міркував; «В мене ще є семнгрнвеник .. аж двадцять копійок ... Либонь же, того семигривеннка мені вистаЦИТІ" щоб піш ки дійти до Києва. А тими п'ятьма каРбованцями Ганна

могтиме заплатити мамі лихву ... Тільки ж ці'кавий би я був знати от що: як тра характеризувати мій вчинок? Чи ее добрість, чи істерійність?» Вдома все було тихо й темно. Парубок уліз у свою хату "різь вікно, засвітив лампу, сів до столу й написав: «Прощавайте, мамо, ми ніколи вже не побачимося. Живіть собі щасливо. Чемодана мого й скрипку одішліть у Київ на адресу мого товариша. (Далі йшла адреса.) Ваш Андрій». Написавши Андрій листа, задумався й сидів·сидів ... «Невже ж таки у мене нема нічого спільного з нень кою?1 - перевірив він себе.- Ні, таки нема. Я й не люб лю її. Мені на неї жалко тільки, а любові немае ... Немае! .. Прощавайте, значця, мамо, навіки!» Потім Андрій узяв свое пальто й пішов ночувати до прочан, бо вдосвіта треба було вже йти. Ой, плакатиме ж узавтра мати, як прочитають їй си нів листІ Ще ж плакатиме й Текля.

Спить Андрій коло прочан. Ніч холодненька, паль то гріє не га разд - спокійного спання немає. І сняться йому якісь два невидимі голоси, що розмовляють про нього та й судять удвох совість його, наче судія та обо ронець.

- Це егоїст,- каже невидимий судець,- покинув рідну матір. а вона його так любить! - Та що ж робити, коли в і н її не любить!- виправ дується другий голос, голос невидимого оборонця.- Над своїм серцем ніхто не пан ... не можна своєму серцю зве· літи, щоб воно когось полюбила ... на милування нема силування! .. А так серце в нього добряче

він останні'\!

п~реділ иться 3 бідними.

- Це не добрість, а моментальний порив істерійно· сті! - глузує перший голос.- Бо, якби був добрий він, не був би покинув рідну неньку ... Ну, але ще вернеться він до неї! .. Ще благатиме, щоб воиа подарувала йому хоч крихітку своєї матірньої любові! ..

Ні!

Ні!!

Не

вернуся!!

хоче

крикнути

Андрій

з-посеред свого кошмару.- Вже що·що, а про це можу напевне поручитися, що не вернуся до неї!

- Етl - зневажлнво й холодно нзсмівзється З нього невидимий судець.- Таке індивідуум, як ти, з хоче ручн40

тися за

те,

що к о ЛИС Ь буде!

Адже з

тебе людииа

істерійна: кожнісінької хвилини зугарен ти утнути таку штуку, що ані сам ти і ніхто не вгадає чогось такого. Тепер у нас 1894 ріl(, а хіба ти знаєш, чого тобі бажати

меться, приміром, год

1895-го року! А скажемо, за десять

ще більше води упливе!

В ін нещасливий уже й помре, мабуть, передше, ніж десять год над ним упливуть,- лагідно завважає не видимий Андріїв оборонець,- з нестерпучого життя він, либонь, сам собі смерть заподіє: втопиться, повіситься ... - Він?? Коли втопиться чи повіситься, то, мабуть· таки, без води і без віжокl - іронічно перебиває оборон ця той п~рший, глумливий голос.- Такі егоїсти рідко коли реальну смерть собі заподівають: швидше вже мо жуть вони увірувати в бога та й піти в черці та й отак-от егоїстично втопити свою совість у свячених книгах та отечніх канонах; або знов - може він зробитися якимсь аскетом-ученим, упірнути в науку і, далеко-далеко од світу й од життя, потонути в своїх учених книжках, мов у могилі.

Тільки ж будь-ща-будь, до матері не вернуся таки! - хоче крізь сон гукнути АндріЙ.- Серед чужих людей знайду собі більше щастя! ..

Село БОАшево Московського повіту. ХутІр Сугорки 27/Vfl 1894

ЧАСТИНА ДРУГА

ТУАПСЕ

Берег моря. I(jнець мая. Надвечір. Східна, азіатська кофейня. Гостей у кофейні нема нікого. Тут є тільки двоє людей: сидять коло східного низень'кого столика та гуля ють у шашки; один чепурніший, з червоною Ірожею в

петлі, другнй - невмитий обшарпанець. Партія доходить до кінця. - Та ну-бо, грецька мордоІ Ходи швидшеl Дамку свою посувай, чн щоl

- 3аждеш, хохлацька МОРД0... Т о б і - нема куди поспішати... Але, либонь, твоя правда - посуну свою дамку ... тільки б куди?. - Г-н-и-н-нl .. Та став ЇЇ десь швидшеl Посувае зле генька ... тяrне, мов дохлого турка за хвіст ... Ну, а я не довго ворожитиму: походю ось як

...

Отак естетично розмевляючи, кінчали партію в шашки оті двоє людей у східній грецько-турецькій кофейні, в малень'кому кавказькому містечку Туапсе, що має колись статися великим пqртовим городом і окрасою новітньої «руської Рів'єри», але поки що ледве має 2000 людей. «Руська Рів'єра» - ее так звуть тепер у Росії колишню прибережну Черкещину, та Абхазію, та Мінгрельщину незвичайно гарний край з підтропічною флорою, що роз кинувся вузькою смугою поздовж Кавказького берега Чорного моря од Кубанщинн та аж до Малої Азії, l1РОХИ чи не до Трапезунда; він допіру залюднюється та й, може Сути, що зробиться колись такою самою українсь кою губернією, як, приміром, Херсонщина або Таврія. Розмовляли ті два парубки міщаним російсько-україн ським жаргоном, яким балакають в усіх портових містах ЧОірноморіі. Один з іграчів, що в петлі мав рожу, був "рек; він служив у цій кофейні, звався він Грнгорій л.ндропуло; але той, що грав з ним, звав його задля гу мору Хитро-Грек6с Пропов~аки. А той другий - знов був бурлака: українець, що, тиняючись по всіх усюдах, давно згубив не тільки український, але й узагалі люд-

ський образ і належав до «босої команди», або, як тепер кажуть по-модному, до «типів Горького»; се ж їх тут незчисленна сила. Звався Аін Носенко.

Коли се Андропуло одним зручним ходом за'Кіичив партію. - А що, Свинопупенко? - тріумфально подивився він на товариша, перекручуючи його прізвище в тім са мім естетичнім дусі, в якім велася вся їхня балачка.

Я ж казав, що тобі не було чого поспішати! - Піти хіба скупатися? Адже пароплав прийде ще не скоро, а купатися вже, мабуть, час_ .. - бурмотів тоЙ. Он скількись дам уже пішло до своєї купальні ... А ска жи, Грицьку, чи то правда, що коли жінка або дівчltна скупається там, де купалися чоловіки, то вона може за вагітніти? Я це вчора чув од Пе'l1ра. - Та це ж я йому й сказав. Бачиш, он у мене єсть учена грець'ка книжка, по-нашому 'Нu,шv-і) Xl1l qюоtOЛОТ'11 <05 ,,,!,-ои І - ТО Я там вичитав, що такі пригоди бу вали в старовину ... Але я вчора балакав з тутешнім ро сійським доктором, кажу йому,- що он таке иаписано в книжці. То він зареготався. «Се Ж коли бувало?

каже.- Ще як Авраам був юнкером? .. Ні, може, це бу вало колись, та хіба ще тоді, як народ був міцний, не ви силениЙ. А тепер,- каже,- кожнісінький хлопець-підлі ток, ще й не виріс, а вже до дівки ходив - то ж і народ геть перевівсь на ніщо, й чоловічої сили давньої нема в нікому; теп!!іР куди вже, щоб дів'ка завагітніла через воду! Тепер чоловік часто навіть од законної жінки ді тей не діждеться!» З пароплавної агенції почувся довгий свист. То був знак, що вже надходить пароплав. Почали сходитися на пристань матроси з агенції та й налаштували чtJвен, щоб забрати з пароплава поштову кореспонденцію і таке ін ше. Турки-каїкджиї з Трапезунда, яких повно по всіх чорноморських портах, опорядили свою велику бatРКУ, щоб позабирати з пароплава пасажирів або товари, які виписано з Одеси, Ростова та Новоросійська, бо тут, У Туапсе, ремісників обмаль, навіть шевці не раз у раз перебувають. З десяток босяків мішаної національ ності, безпритульні українці, захожі великоруси, одеські або малоазійські греки та кавказькі імеретиниІ Гігієна й Фізіологія шлюбу (грецьк.).- Ред.

усІ обшарпанІ та й з дуже розбишацькими обличчями згуртувалися

тут

само,

чекаючи,

чи

не

покличуть

агентства і їх на підмогу, щоб пособляли перетягати якісь важкі ящики, чи там бочки, чи що. А опріч того, висипав на берег цвіт туапсинської інтелігенції: декілька російських чиновників з пошти, телеграфа, таможні та :карбу, декотрі багатші грецькі купці, що покидали свої крамниці на сииів та прикажчиків, та десятків з двоє іителігентів із Москви та Петербурга: це або наїжджі ту ристи, що перебувають тільки літо в тихому Туапсе, за мість шумливих кримських курортів чи таких самих гуч них, ЯК І(рим, кав'казьких Мінеральних Вод, а на зиму знов їдуть до столиць своїх, або се туземні-таки піоне ри, що їм правительство безплаmо нарізує на безлюд ному І<авказі шматки землі, аби вони їх обробили та зз люднили. Тепер усі вони повиходили на берег, бо серед тихесенького життя сумирного, самітного Туапсе приїзд пароплава, що

три

рази

на

тиждень

привозить

пошту,

себто вісті з покинутої Росії, та й спиняється в Туапсе не більше як на годину,- той приїзд є подія великої ваги, і всім цікаво подивитися, як Туапсе на годииу відживає та починає кишіти, немов дрібна комашня. А з пароплава, що наближався, пасажири, повиходив ши на чердак, любувалися на гарненьке містечко, що над ним на шпилі ефектно панувала церква з особливо ефектни,м хрестом, "кладеним із дзеркального скла. Зда валося, нікому й на думку не могло прийти, що оце богом

благословенне затишне райське містечко було колись ХІІ жим гніздом, столицею черкеських піратів і що в цій ГЛІІ бокій, заТИJUиill туапсинській затоці стояла була ціла флотилія розбійницьких черкеських кораблів та човнів фелюк, !Іка рискала по Чорному морю, хапала в полон християнські кораблі і приводила їх сюди, в Туапсе; з полонників, котрі багатші, ті переховувалися тут аж до викупу, а котрі бідніші - тих робили рабами або вала шили і, зробивши євнухами, продавали в Туреччину за для гаремів. Одна з найкращих фабрик євнухів була ко лись якраз отут, у цім-о затишному Туапсе. Та ніхто з пасажирів не пригадував собі або й не знав цього ... ніхто, опріч трьох, що мали тут висісти на берег. То були - перш за все двоє молодих людей, один з них трохи старший, другий молодший і невродливий, а тре тя - підстаркувата дама-генеральша, мати молодшого;

між нею й сином видко було схожість в облнччях, тільки що вона була непогана на вроду, а син поруч неї здавався лихою копією. Вони втрьох СТОЯЛИ коло поручат осібною групкою та й дивилися і на Туапсе, і на доохресні зелені горн, де колись було аж засіяно черкеськими аулами, а тепер тіі гори поросли густим лісом із ліанами, що че рез иих,- про се наші подорожні були вже читали, не можна й продертися без сокири. - Хто його знае, Володимире Ростиславичу! - ка

зав старший до генеральшиного ~ина.- От,- хоч і знаєш, що тут було люте розбійнипьке гніздо і що ті чер'кеси шапсуги були биче.м для цілого Кавказу і що Росія доб ре зробила, вигнавши їх звідси в Туреччи'НУ, але, як зга даєш, що от ЖИЛИ вони тут у своїй батьківщині скількись тисяч літ, а тепер .раптом

пропали,

то

на

душу

якась

меланхолія находить ... Адже ще Птолемей, і Стра бон, і інші грецькі історики згадують про тутешніх

черкесів,

або «керкетів». Аж от прийшли

прийшли

росіяни

[ ... .],

з далекої Московщини, вигнали стародавніх тубільців тисячолітньої батьківщини 3 рідного гиізда ... - Не З0J3сім ваша правда, проф.есоре,- в заду-мі оз вавсь молодший,- бо хоч і на мене находить мелаихо лія, тільки ж не через такі сентименталії, як, приміром, «батьківщина», бо я тих сентименталій не розу,мію ... Знаєте, я вже вам не .раз 'казав, що я - наче лермонтов ські хмарннки в небі, що «нет у НИХ родинЬІ, нет им изгнания» .. _ Ні, коли черкесів мені шкода, то з інакшої причини: жили собі вони, як орли, виробили були свою арнстократичну культуру... піратську, рабоволодільчу культуру, се так, але ж і античиі греки хіба були не піра

ти, не рабоволодільці? [_ .. ] Професор розсміявся. - Га! .. І отаке каже ліберальний юрист, охоронець загальнолюдських прав!

жартівливо поглузував він.

Ну, на вашу точку я не стану! Ви не подумали, щ6 муси ли почувати тіі люди, над ким панували оті «орли»._. Бо чи захотіли б були ви сами попастися в пазурі до тих орлів-черкесів та щоб вас зробили иевільником або щоб иа цій-от піратській фабриці зробили євнухом? - Євнухом? - зажартував молодий юрист, одхиля ючись од розмови про че,ркесів і переходяч.и на свою осо·

бу.- А чому б ні? Ьу1'Н євнухом -мені б, може, не зава· дило._.

Професор хотів був щось докинути проти НЬОГО в тім самім дусі, але не встиг. - Панове! Панове! .. - перебила їх генеральша.- Ви, здається, забулися, що вас слухає дама ...

- Вибачайте, ваше превосходительство!- жартівли во-дитинячим тоном сказав професор і поцілував її в ручку. Вона, як добра мати сина, поцілувала його в го лову.

А я теж задумалася була ЩJО че,ркесів, та з прак

тичніщого погляду, ніж ви. От, їх вигнано, а не розпита

но в них про секрет: яким способом вони хоронили себе проти малярії, що лютує в цих місцях? Жили тут тисячі літ, були міцні, сильні люди, ніколи не слабували; а наші всі скаржаться на малярію та й пропадають, наче мухи ... Ох! Хоч би той участок, який нам нарізано, не був маля рійний! .. • Участками» звуться наділи, які правительство нарі зує піонерам. «Малярія. та «участки» - це такі дві теми, що жодна кавказька інтелігентна IJОЗМОВ:' не llеребудеть ся без них. Тут під'їхала турецька фелюка та й звезла на берег генеральшу з сином та професора. Професор звавсь Анд~ій Іванович ЛаговськиЙ. Він був ще дуже молодий і займав в університеті кафедру чистої математики не більше як два роки. Генеральша з сином були на прізва ще Шмідти. Чоловік ЇЇ, генерал Шмідт, був давно зро сійшений німець, а вона - москов'ка. Вона виїхала з си ном до Туапсе раніш од чоловіка й усієї сім'ї, бо "'реба було попереду нашукати в Туапсе Ішартиру на літо, поки ще забудується іх «участок». Туапсинська колонія цікаво придивлялася до трьох нових жителів, що прибули до них. Найменше уваги при тягав Лаговський, бо його простенький, аж бідний і зовсім не еЛtгантний одяг нікому б не міг сказати, що це має бути університетсокий професор. - Може, вам треба квартири? - спитався в них Грицько Андропуло, а в нього 'коло коміра в піджа ку встромлеиа була вже ие червона, а свіжа біла рожа. Отам на горі, в моїх родаків, єсть саме три покоїки, що оддаються в найми. Хазяї звуться Андропули ... Кращої квартири не знайдете тут.

- Ах, ніІ Не l1реба! Бо хто його знає, щ6 то за кваn тира! Нам би краще в гостиницю,- сказала генеральша.

- Пані думають, що тут паризькі гостиниці! - за· кепкував Андропуло.- Нічого! Побачите, що то за туап· синська гостиниця!

- Але ж тут візників хіба зараз коло берега не· має?! - бідкалася генеральша.- Хто ж позвозить наші чемодани та 'кофри? Чому візники не виїжджають назу стріч пасажирам? - Візників у Туапсе взагалі немае, ваше превосхо, дительство,- сказав пароплавний агент.- Познось їхні чемодани до Недзведського,- сказав він одному дужому ТУ1Ркові. Той узяв два важкі кофри на плечі, наче леге сеньке пір'ячко, і заніс до гостиниці. Туапсинську «гостини цю» держав один в'юнкий по· ляк, або, як казали там, «полячак •. Поляків, загалом ка жучи, єсть багацько на Кавказі. Тільки ж тая неохайна «гостиниця» швидше нагадувала поганень'кий убогий жидівський «заїзд. на Україні або азіатський «хан», ніж гостиницю в Польщі або ніж якийсь європейський го тель. Всіх станцій було чотири, але дві вже зайняті; зо ставалося ще дві. Генеральшу примастили в одній, а в

другій - молодого Шмідта та професора. Зіставшись удвох, Шмідт узяв зоглядів своє ліжко. - Що це за простирядно! - обури,всь в!и_- БlJудне, заляпане чорзна-якими нічними слідами! .. І хто тут спав?! Он, у мене з тих плям ціла географічна карта на простирядні виходить ... всі частини кулі земної ... Гля діть, Андрію йвановичу: це ж зовсі-м контур Африки! .. - О! То в мене принаймні контур Італії видко! по-дитячому розсміявся професор, розглядаючи прости

рядно, постелене на його ліжкові.- Ну, так перемінімо тутешні простирядна на свої: в чемоданах єсть у нас. - Ні, краще б геть із цієї клоаки! Самісіньких бло !Циць скільки тут повинно бути! .. - сердився молодий правник далі_- Та ще не пізно, ходімо краще з мамою

до школи: то там виясниться діло, де нам жити! .. Краще розпитати про тую Ш'колу ще сьогодні-таки.

Вони вийшли. Генеральша розшукала й взяла з со бою якусь телеграму, сховала в кишеню та й усі тройко попрямували

до

школи,

розпитуючи

дорогу

нечастих

Пірохожих, що зрідка траплялися. А втім, до школи було близенько. Сонце ще не сідало, і надвечірня пора була пречудо· ва, Гарні, незвичайно ніжні і заразом наркотичні пахощі

цвітучого винограду розносилися звідусіль, бо трохи чи не коло кожиої хати обпліта вся коло ганку виноград і був тепер саме в цвіту. Одие з найкращих, найпоетичніших місць було коло школи, що дивилася вікнами на море; там перед школою. над морською кручею, був садочок і над самісінькою кручею була платформа з просторим виглядом на море та ла.вочка під ліріодендром, або тюльпановим деревом - дуже вигідна лавочка, щоб по сидіти та дивитися на затишну затоку й зелений при бережний Кавказ, що хиливсь над морем. Лаговський сів тут, і сів сам. І

- Ах, як гарно! - прошепотів ві'Н, заглядаючнсь на краєвид. А тим часом генеральша розмовляла з УЧИТе .~eM, що вийшов був на ганок. 11

- Ви здобули другий лист мого чоловіка? - непри вітно питалася в учителя генеральша, назвавши свое прізвище. 3добув,- одказав учитель. Торік на канікули ви оддавали школу нашим знайомим за двадцять п'ять карбованців місячно. Тепер ви з нас правите сарак. Генерал вам написав, що дасть три дцять. Що ви скажете на те? - Скажу, що хочу сорок карбованців таки, бо, на ймаючи вам ШКОIIУ разом із своєю казеиною квартирою, я мусю сам вибиратися кудись в іншу хату. А на літо всі квартири в Туапсе дорожчають; в мене, знов, жінка і дрібні діти. Доведеться самому десь платити, може, по двадцять п'ять карбованця та й тіснитися мов У норі ну, то яка ж мені вигода? - Це ваше останнє слово? - холодно спитала гене

ральша.

Останнє. В такім разі

прочитайте,

будьте

ласкаві, цю те-

леграму.

Учитель узяв. В телеграмі стояло: .Генералові Шмід тові. Можете на літо зайняти туапсинську школу без платно, бо міністерську школу й не можна винаймати за гроші; а вчитель нехай Ра літо перебереться в давнішу, стару школу, що стоїть тепер порожня. Куратор».

- ЯкІ У давнішу школу?l- остовпів учитель.Та там же вогкість, там малярія! Через малярію ми ж і покинули тую школу, бо школярі мерли, а вибудували

... --

оцю

!Іе думаю, бо куратор мусив би це знати,- хола;!',

но зауважила генеральша.- А втім, це й не моє діло. Ви бачите тільки, що кавказький куратор ... а він давній приятель мого чоловіка ... велить вам оддати школу без~

платно. Канікули в вас почнуться за тр" дні? Так? Будь те ж ласкаві, виб~ріться звідси за тиждень. А гроші, хоч куратор це й забороняє, ми вам таки платитимем: по D.вадцять п'ять карбованців за місяць. - Можете зрозуміти,- звисока додав молодий прав ник,- що ми могли б вам зовсім не давати грошей, але заплатимо, бо вже обіцялися були. Учитель, схилиuши голову, слухав та мовчав. Лагов, ський хоч і не .хотів, та чув розмову, і йому стало прикро: у нього майнуло було прикре почуття, що бідний учнтель, дарма що його вигнано із школи в якесь малярійне місце, муситиме з формаЛЬе!ОГО боку ще й уважати Шмідтів за своіх великодушн"х добродіїв; а в дійсності це було б несправедливо. Лаговського це шпорну ло. Він дуже був радий, що ця розмова принаймні не тяг лася довго і що вони швидко покинули школу й вийшлн З

саду.

Прийшовщи до ГОСПlllиці. вони сказали, щоб ім при несли самовар і чай иа балкончик, себто на ганок, опов!! тий виноградом у цвіту. Був напрочуд га рний теплий ве чір. Море коло балкончика вилискувалася всіма барвами, бо сонце спускалася на захід і давало більше тонів. Ви ноградний аромат упоював. Саме коло балкона стояв ки па,рис, а його обкутала гірляндами повзуча чайна рожа. Всі троє, задумані, мовчали, кожен думав про своє. - Пог.,яньте, Андрію йвановичу, на цей-о кипарис, уквітчаний рожею,- сказала генеральша до Лаговсько го, що втупив очі в срібляcrо-перламутрово-рожеве море і то згадував вчителя, то леліявся на крилах мрій кудись далеко поза море.- Та що це ви такий сумний? Може, нездорові?- стурбована спиталася вона і поплескала його по плечу. Професqр прочнувся і, підвівши очі на генеральшу, побачив, що вона, МОВ мати на сина, дивиться на нього.

Всяка згадка про вчителя раптом вилетіла з його голо"!! 49

1\.

І{\?ИМСЬІ{ИИ.

АНД rІ й Л А r~ ~ ~ ь КИЙ. ПОВІСТЬ.

Ч'Н"ТЩ'(J\ перmlt: У.ш:нш ... друrn:

Не порозуміються. Ту а n ее.

~. ЛЬВОВІ.

друкарнї На)'fШIЮI'О l'онариства

і;\І. ШеВ'IСНf::t

аід заpsдо~ Ії. &-днарсьrnго.

I~05. ТИ1УJlЬНiJ С1Оі>lнка нершого ВНдdllНЯ

ІВОРУ А. КРНЬН;ЬКОl'О

«Андрій Лаl'ОВСЬКИЙ".

і залишилося са!\1е чуття, ЩО його, сироту, люблять.

ЄСТЬ

на світі

люди,

котрі

Андрій Іванович, напевне, нову поему складає,

з добродушним глузуванням вимовив молодий Шмідт. А в мене в голові якісь дурниuі проносяться. То раз див люся на море та й чогось згадую із «Слова о полку Іго ревім»: «Взлелей, господине, мою ладу ко мне»,- як ба чите, зовсім на поетичний .пад; а потім. ні сіло ні впало. згадую з Євангелія: «Изми первее сучеu из ока твоего»,- та думаю: «сучеu» ... Як же воно скидається на чоловічий рід од «сучка»! .. Та й хочеться когось налая ти: <Ох, ти, сучеuь такий-,розтакиЙ!l» ... А далі знов лізе в голову: «Взле.гrеЙ, госппдине, МОЮ ладу ко мне». - Ти зовсім здурів, Володимире,- суворо сказала генеральша, тимчасом як професор силувався втримати сміх.- Здається. ти сьогодні порядився верзти всякі не пристойності ... Ну, то ви, Андрію Ивановичу, не нездо рові? .

Ні. дивіть же, бо слабувати не

людям,

як-то

варто: ані собі,

ані

мовляють.

Почалася балачка про здоров'я Лаговського, про те, що хоч він тепер і почуває себе краще, та не треба зана пащати себе, та що тут, на Кавказі, в тихомирному Туап се, серед нових вражень, серед гарної природи, він, на

певне, дуже одпочине нервами, і т. ін., і т. ін. Професора ві любо було слухати все те, бо хоча про здоров'я своє він і не думав дбати. та любо було чути, що єсть люди, котрі ним опікуються. Коли ие раптом він покинув слу хати генеральшу та й швиденько збіг з ганку до моря. Там соние, остаточно тонучи в морі за обрієм, кинуло свій останній промінь на купу прибережного каміння і осіяло фантастичним червоним блиском і дико-сіре кре міння-гальку, і сіра-зелений колючкуватий кущ ерннгія, що виріс серед гальки. Схилившись на одно коліно перед ерингієвим будяковим стеблом, професор задуманими очима любувався на тії тони, які лягали на ерингіів цвіт. Потім він устав, поволі вернув на ганок і поцілував руку генеральші. «дитина!» - думала генеральша. «ДИТИllа! - думав і молодий Шмідr.- Еге, зовсім ди тина, хоч і старший за мене. А Я? .. » - якось журливо подумав він.

Трохи з перегоДом подорожні полягали спати: гене ральша в одній кіМІІаті, Лаговський і Володимир у дру

гій. Лаговський лежав у постелі, повний поетичних, і ес тетичних, і просто щасливих вражень. Чути було, як ди

хає Володимир, що вже заснув, і Лаговський почув себе щасливнм, що він чує те дихаНIiЯ і що

тут

поблизу ле

жить людина, ЯК" дО нього прихильна, а він до неі при ХИЛьний сто разів більше. А до старої ген~ральші він чує просто аж собачу вірність. «Чи ЄСТЬ хто на світі кращий душею, ніж вониl Чи зможу я коли дорівнятися їм?I» упоєний, питає він себе, ворушачися в ліжку.

Несподівано, серед та'ких щасливих почувавь і пи тань, перед Лаговським нібито майнуло в пітьмі вчителе ве обличчя, і поетичний настрій разом пропав. Вухах тихий голос учителя ніби прошелестів: «Та там же маля

рію>. Якась отруєна течійка влилася в профеСQРОВУ ДУШУ. «Ні, недобре вони з ним учинили»,- заговорив чийсь голос у його серці.

«Поганець З мене, пога!'ець!! - миттю засоромив сеБР він.- Це ніщо, як ганебна заздрість насуває мені такі думки проти Шмідті,,! :''):;,у ЩО я не можу ніколи зрів нятися з такими ідеальними людьми, як Шмідти, то моя заздрість несвідомо силує,ься забрудити передо мною ЇХНій чистий, ідеальний образ!» Прочитавши собі таку нотацію, Лаговський заснуа.

ІІІ

в тунпсинській «гостиниці» не було жодних умиваль ників, а був тільки таз та відерце, що стояло на подві,р'ї, са ме коло га нку під фіговим деревом; там висіло й роз

колоте дзеркальце. Жіночої прислуги теж не було. Ти,! то Й генеральша,

що

встала

вранці

передше

од

усіх,

мусила без усяких церемоній роби,и свою туалету на одкритому повітрі та ще й за підмогою не служниці, а за їздового наЙмита-ПОЛЯ'lКа. Наймит поставив ій і самова ра, але піти на базар по хліб відмовився, бо ,реб а було помогти ще й іншим помитися. Тим-то генеральша, ді ждавшись, доки повставали її син та Лаговський, попро хала їх піти ,а поку"ити чогось до чаю. Хоч у Туапсе було вже з троє магазинів на російсько європейський лад, але базар був ЧІІСТО азіатський, і тіль-

ки офіціально обов'язкові російськІ вивіски з такими грамотними написами, як «Трахтирь Висёли Край», на гадували, що це ма. бути Росія; базар - то був собі гу стий ряд маленьких чи більщеньких тісних крамничак, або рундуків з зовсім одкинутими лядами замість прилав ка, або це були звичайні столики під накриттям-наметом.

Хлібопекарні тож само були халабудки без дверей і без вікон, і пекарі на очах у всієї громади витягали з печі гарячі бублики, паЛЯJlиці та азіатські пиріжки; житнього хліба ніде не було видко, ЯК воно й звичайно водиться иа сході. Окрізь чулася грецька або, переважно, турецька мова, бо більшість усіх отих купців та пекарів була з Малої Азії: з Синопа, Самсуна та Трапезунда; навіть греки здебільш а розмовляли між собою по-турецьки. З пекарів, до яких поткнувся Шмідт, щоб покупити бубли ків, ніхто по-російськи не

знав, бо

їх хазяїн-хлібопекар

якраз був самсунець, "ЕЛЛ1jU <ООРКО,!,"'О';'. - НУ, Андрію Ивановичу! - жартівливо вдався Шмідт до професора.- Поможіть! Побалакайте з ними по-татарськи. шоб n,родали хліба та щоб ми з голоду не померли. Ви ж не дурно, мабуть, ганялися за чорноокими

татарками в КРИМУ! Лаговський ніколи за ніякими татарками не був га нявсь, але щоправда - в глухих закутках Криму пере бував, через свою грудну хоробу, дуже часто: в кожен період, вільний од лекцій - чи влітку, чи взимку, чи ввесну,- через те по-татарськи говорив він добре. Ту рецька ж і татарська мова - немало одна й та сама. Він покупив бубликів; але обом не хотілося ще вертати до гостиниці, бо цікаво було подивитися на всякі тутеш

ні базарні типи. Окрім греків і турків, тут було видко й усякі інші кавказькі національності. Професор і Шмідт легко пізнали вірмен та імеретів, що, хоч і християни (а імеретинці ще й православні), вважаються через свою торгову вдачу за кавказьких жидів; пізнали й ту націю, яку вірмени визискують грузинів: траплялися тутечки й

веселих, але немудрих усякі інші типи, яких

наші приїжджі впізнати не могли, і Шмідтові здалося. що то, мабуть, чи не осети, або, ський лад, «осетини».

1 Туркомоввий еллін (грецьк.)

Ред.

як

кажуть

на

росій

- Тут у вас єсть осетинн? - спитавсь він у гладкого крамаря-грека, що, здавалося йому, мусив розуміти по росіЙськи. - Перед великоднем було,- одказав той, вимовля ючи «пул о» замість «було»,- я й сам покупив був пів пуда ... Та тепер немає. - Та осетиии - се ж такий иарод, такі люди І У них осібна мова,- неДОМІІСЛЯЮЧИСЬ казав Шмідт. - АІ НарО_1 і мова! .. Бо то єсть іще й риба така, осе тина (ліll розумів осетрину) ... Про всяку мову, коли хо чете, розпитайте в он тій кофейні, у джованні Пападо пуло: він усі МОВИ знає. Шмідт і Лаговський з цікавості заглянули до кофейні, а на них, знов, цікаво поглядали всякі греки та росій сько-міжнародні типи Горького, що пили в кофейні каву, курили цигарку чи кальян або різалися в шашки та в карти. На буфетному столику лежало скількись газег: були дешевенькі «БиржеВЬІе ведомости» з коротким, але красномовним друкованим підписом: «Зтот номер сдан на почту по расписке с.-Петербургского почтамта в КО личестве 147635 зкземпляров», але переважно лежали числа часолисей грецьких:« Па'tрk» та «" A,,'tu»l. Шмідт. ЯКИЙ ще ніколи I~e бачив жодного новогрецького Пllсання, нашвидкуруч розгорнув одно число «" Аа<и» та й, собі на втіху, вичитав у віДДІЛІ телеграм (ТЕАеТР~\'-.Jf1~,а) звістку про те, що «архонт галлійської політейї Лумпеп) сповістив про щось галлійську «бул!!» та «герусію»; се, живовидячки, відносилося до президента французької рес публіки Лубета та до парламенту з сенатом. Молодий правник иабрався дуже веселого гумору з тих античних термінів, ПРНJlожених до сучасної Франції, а надто йому припав до вподоби «архонт J1умпет». дальша телеграма, де hаписано було, що 'о E"X~, ~).&є. щ 'Е P\~"v, тож само його розпеселила, бо попереду йому здавалося було, що тут іде мова про міфічний Ереб, а вже потім він зміркував, що це має значити: "Шах приїхав ДО кавказького города

Єревана». Ще

більше

розвеселившись,

він

простяг руку

ще й по ті дві товсті книжки, які лежали на буфеті. ХаЗЯЇkа

кофейні, самого джованні Пападопула, не було тоді; коло буфету СТОЯВ тільки Грицько Андропуло та й дружелюбно поглядав на веселого панича. Одна книжка була: І «Вітчизна», «Місто» (гр/!цьк..).- Ред.

'HuTte~'11J ха.і qюаlоЛотtа. 'Соо Ісір.оо, а друга - лічебник на ве· неричні хороби. під заголовком: Kat'lOc: ісиро~ 1:&'1 acppoola~a.x<pv '10affiv 1 . - Ого! - пустотлива крикнув Шмідт, дивлячись на Грицька.- А навіщо вам у Туапсе такі книжки? .. Тут же, здається, й жіноцтва· жодного немає ... Я принаймні досі бачив тут самих чоловіків ... Хочете не хочете, а му сите жити святими

черцями.

Та воно так,- фамільярно одказав Грицько, жіноцтва тут обмаль, та таки є; не без гого товару й тут... От, коли вам треба буде дівчину на ніч, скажіть мені, за один мент буде! .. - Спасибі! - ніби іронічно, ніби щиро подякува.J Шмідт.- Так бачите, Андрію йвановичу,- шутком" вдався він до професора, вже ЯК вони виходили з кофей ні,- не пропадемо з голоду: оцей graeculus rюгодує. «Які погані часом жарти в Володимира Ростиславо· вича!» - думав собі ЛаговськиЙ. - Ні, тут єсть таки й жіноцтво,- тяг далі Шмідт. обглядаючи базар, бо він побачив якусь перекупку " українському вбранні, що сиділа коло кошика з яйця ми.- Бачите, он сидить жінка ... або принаймні це люди на в спідниці ... хоч, правда, 3 товаром нежіночим ... «Які погані жарти в нього!» - думав собі Лаговсь кий, нахмурившись. - Ви, бачу, сердитеся,- запримітив Шмідт.- Пере· станьте! .. Простіть мені! .. - додав він, фамільярно беру чи професора за плечі та й прихильно заглядаючи йому в обличчя. Далі, вдаючи, ніби разом споважнів, він про казав комічно-покаянним тоном, ще й на старослов'ян ський лад: - Горе мне, грешнику сущу! Така вже зроду люд ська брудна вдача! Inter игіпат et f"eces паsсіпJUГ 2, як мовляв один святий отець нашої вселенської матері

церкви

...

Професорові брови розхмарилися, бо він знав, що Шмідт ані в СВЯТИХ отців і в ніяку церкву не вірує. йомv стало смішно. - Ну, так не сердьтесь же! - знов додав Шмідт, ше раз прихильно струснувши професора за плечі. І НОВИЙ лікар венеричних хвороб (греІ4ЬК).- Ред.

2 ПОМІЖ урИНuКJ ra ек"кремен гами ПРИХОДИМО ми на світ.

Той по,дитячому осміхнувся. «Який він любий, оцей Шмідт'» - подумав він, разом забувши про те, що був думав перед хвилиною, та з симпатією 110глядаючи на невродливе Шмідтове облич ЧЯ, ЩО такuж осміхалося ДО нього. Вони вже були вийшли з базару, з низького надбе режжя, та й піднялися на горбок, де височілас" церква. Обдивилися наВI<РУГ. Перед ними блимнуло з однієї руки

безкрає голубе бірюзове море, а з другого боку

зелоні

ізумрудні гори й глибокі долини з алмазною річкою Туапсинкою. Гарний майський ранок дихав вогкою сві жістю; дерева ще блищали перлами та діамантами, бо роса ще не зійшла: - ЯК гарно тутІ .. - сплеснув руками професор і по· чув, що йому до горла підступають радісні сльози га й пробиваються до очей. - Гарно ... - прошепотів і Шмідт.- ие такий крає вид, що нікому не завадить ... - гумористично ДОКИНУ" він і вдихнув У себе свіже морське повітря.- НУ, але ми вже вдома, можна сказати.

І вони з церковного горбка спустилися до гостиниці. ІУ

І енеральша тим часом не скучала, бо сиділа не сама. В Туапсе жила літом давня, хоч і не дуже близька, зна· йома Шмідтів: художниuя-пейзажистка Петрова, під старкуватз панна. ЗИМОЮ вона перебувала в Москві, заробляючи собі на хліб, а влітку їздила в Туапсе. Вонз вже давно була здобула од правительства <участок» собі в Туапсе і повиконувала всі свої приписані повин· ності. без яких «участок» не міг би зостатися їй на вічну власність, себто збудувала хатку й повітку такої ціни, яку вимагає закон, і засаднла одну третину даного грун, 'У під волоські горіхи, ов()чеві дерева та під виноград. Іще вчора довідавшись, що Шмідти приїхали, вона СЬО' годні, йдучи на ранішнє купання до моря, заглянула до ,·енеральші. Тая дуже їй зраділа, бо, здобувши тепер тож ('амо 'участок, у Туапсе, вона од Петрової могла на· брати багацько практичних порад пр() те, звідки взяти теслярів та мулярів, та скільки ім платити, та чи краще КУI1УВfJJИ шепи н тутешній туапсинській садово·хлібо робській школі, 'Ш, може, краще буде виписувати 3 Су-

хумі або з Одеси і т. ін., і т. ін. ВОНИ про це й забала кали. За отакою цікавою розмовою генеральша забу лася ЇІ про чай, і про те, ЩО син її з Лаговським як повін лися, то чогось забарилися. Далі балачка перейшла на животрепетну подробицю: чи дуже придирливо чіпляєть ся до піонерів чиновницька комісія, яка має перевести потім ревізію та видати урядове свідоцтво про те, ЩО піонер повиконував усі поставлені законом умови й ви моги і що правительство таким способом затверджує за ним той «участок» на вічну власність. Вже далі розмова мала перейти ще на одну обов'язкову кавказьку тему: чи сильна тут малярія і чим од неї хоронитися. Аж тут увійшли молодий Шмідт і Лаговський з бубликами до чаю.

- Професор університету Лаговськиїl,- представи ла його генеральща Петровій,- ХУДОЖНИЦЯ Петрова ... Ну, а сина мого ви добре знаєте ... - Як ВИ виросли, Володимире Ростиславичу! сказала Петрова, не ВИЯВЛЯЮЧИ, однак, жодної особли воі прихильності до парубка.- Та, бачу, ви вже й не по· студентському вдягнені, а по-ш!вільному. - Торік скінчив юридичного факультета,- гордо

сказала генеральша,- і от його зоставлено при універси теті. Готується до магістерського іспиту та до дисер тації. ЛаГОВСl>КИЙ тим часо" вийшов, щоб помити руки. - Ви сказали сп р о фе с о р Лаговськиїl»? - спита лася Петрова.- Такий ще молодий! - Мало того, що професор, та ще й грядуще світило математики. Кафедру він обійняв не більше як два рок!!, адивіть - Академія наук попрохала тепер його, а не когось із старих спе!lіалістів, щоб написав рецензію на одну вчену працю, яку прислано до Академії наук на премію. - Але що це за обшарпаний костюм на ньому? розсміялася художниця.- Я вже швидше була б думал", що се хтось із моєї братії: бідний маляр або кочовий 'ртист, а не вчений, авторитетний університетський про фесор. - Ви трохи вгадали: він і поет, і белетрист, і навіть трошки музикант. А втім, щодо такого недбалого костю· ма, то скажіть: хіба ж німецькі гелерти не в бозна-яких убраннях ХОДЯТЬ? - розсміялася й генеральша.- Ми

уже так звикли до цього дервішеського були б здивувалися, якби Андрій Іванович

одягу, що одягся був

багатіш. - То ви з ним давно знайомі? Я ніколи його в вас не зустрічала передше. - Чоловік мій - давно знайомий з ним, хоч познз

ЇlOмився чисто випадково у Києві, як поїхав був туди в кінці літа, здається, 1894 року. Андрій Івановнч тоді був іще студентом кнївського університету, на останньо му курсі, і якось мало не пропадав з голоду. Чоловік знайшов йому добру репетицію на осінь під Москвою і допоміг перевестися з київського університету в москов

ський. далі університет послав Ла говського на два роки до Швеilцарії, то Ростислав мій був про нього забув. Потім якось читаємо в газетах, що наш Лаговський встиг уже оборонити в Москві публічну дисертацію, потім ЗIІОU читаємо, що його закликано на кафедру. Торік Рости слав Антонович зробив йому візиту ... а чоловіка мого він здавна страшенно був полюбив, наче батька ... Бачить: живе Лаговський геть-геть самітником, до нікогісінько не ходить, нікого не ба чить. Муж витяг його до нас, позиа йомив ЙОГО зо мною, з дітьми, а оце як прийшли велико

[ні СВЯТКИ, ТО Лаговський на два тижні разом і-з Володимиром поїхали до Криму. Дорогою вони дуже заприязнилися - ну, ОТ ми й покликали його перебу ти літо разом із нами на Кавказі ... Гарна з нього лю· дина!

- Гарна людина, талановита людина і незвичайио освічена людина,- підтвердив Володимир. Увійшов ЛаговськиЙ. - Ганна Володимирівна дивується з вашого одягу, Негг

Professor ',-

вдався до нього Володимир.- Каже,

що ви не на професора, даєтесь

а на вільного художника ски

...

Володимире

Ростиславовичу!

дорікнула

Пет

рова.

- На вільного художника? - весело перепитав Ла говськиЙ.- Ну, це ще для мене велика честь, бо іншим часом мене і за меншу пташ ку вважа ють ... -

А саме за кого?

зацікавилася Петрова, щоб за

тушкувати свій клопіт. І Пане професоре (Ні.м..).- Ред.

- Оце як їздили ми ДО Криму,- оповідав прuфеСОі'. прихильно дивлячись на Шмідта,- то я мусив узяти із собою цілу скриню книжок задля однієї наукової роботи та й наперед послав ЇХ транспортовою конторою. далі, в Ялті заходжу в пароплавну агенцію, щоб довідатися, чи вже прийшли мої книжки, та й нічого не кажу, а тіль

ки мовчки подаю свою квитанцію, де написано й мою адресу: «Професорові Лаговському, гостиниця Росія.>. Агент узяв із моіх рук квитанцію, поробив справку в складі в коморі, далі приходить та й каже: «Перекажіть панові професорові, що, як прийдуть книжки, ТО ми їх сами одішлемо йому в гостиницю». ЯК бачите, він мене вважав за професорового ла кея. - І це часто вам траплялися такі події? - пита.1а здивована Петрова. - А часто. Іхав я раз на трамваї в Москві, на вер· сі - на імперіалі. Поруч мене сів ЯЮjїIСЬ книгоноша, що торгував

були

дві

усяким

старим

книжки:

шпаргаллям;

поетичиа

хрестоматія

руках

та

нього

прозаїчннй

переклад «Загубленого раю» Мільтона. «Страх, які тепер люди неосоічені! - бідкався він, удаючи з себе літер" турного мецената.- Віршів зовсім не люблять. Он, див іть, ніхто не хоче покупнти Мільтона».- «Бо це пере клад прозаїчннй,- кажу я йому. Він обміряв мене очима та й тільки плечима здвигнув.- Віршами от що ЗВСТІ,' ся,- кажу я йому, розгортаю його віршовану хрестома· тію та й показую на строфи.- А ваш Мільтон,- кажу, проза». Він іще зневажливіше обвів мене поглядом та й іронічно й гордо процідив: «Ану,ну! Навчіть мен е, ви мен е, ЩО зветься віршами», Я бачив, ЩО він себе, як нз освіту, ставить значно вище, ніж мене, ТО мені аж душа зацибала з веселості та радощів. - Що ж тут веселого та радісного? - зауважила й генеральша.- Однн раз я бачила вас у парадному вбранні, то аж зачудувалася, який ви гарний та велнч ний. Чому б завсіди так само не ходити? - Гарний і величний - кажете? - спитав профе· сор.- Себто виходить, що мені треба тільки добре вдягти· ся, то я вже роблюся й гарннм і величним? .. ВНХОДИТІ" що воно од мен е сам о го залежи')ь - миттю зроби тися, аби схотів і коли схотів, і «гарним» і «величним»?. Чи так?. Ну, а коли так, то маєте готову відповідь, чому я одягаюся й ПРОСТ'енько Й бідно. Правду сказати, най·

важніша причина - це тая, що простий, скромн~й одяг самому мені подобається дуже, бо він мене НІЧИМ не в'яже, та й ходити в нім вигідніш; адже в м'якій сорочці груди дихають легше, а в на крохмаленій - стісняються. далі, загалом кажучи, я вважаю гроші, витрачені на елегантну одіж, за непродуктивну, непотрібну, ба й по гану трату. Отож і є найважніші причини, задля яких я вдягаюся бідно. Ну, а що там інші можуть про мепе подумати, так се мені байдуже, бо я можу вдовольни тися самісінькою потенціалыlІо своєю силою ... сами ж кажете, що аби я захотів, то мені легко зробитися аж «величним і гарним» .. _Без усякої образ" для свиєї амбіції я можу навіть любісінько сам не хотіти, щоб усі знали, хто я; краще Hexaїl усі думають собі, що я якийсь бід ний робітник і що я, може, й Ч1lтати не вмію. Бо невже ж ви гадаєте, що я міг покривдитися на того бідо лашного книгоношу, коли він подумав, буцімто я не вмію розібрати віршів од прози? Я ж не міг не бути свідомим того безперечного факту, що загальною своєю освітою я дорівнююся не тільки тому вбогому книгоноші, який на мене дивився з презирством, але й багато декому іншому; а вже щодо віршів ... Тут він раптом спинився. - А вже щодо віршів, то ви сами їх пишете,- весело закінчив його речення Шмідт.- Та ще й гарні вірші пишете, можу це засвідчити. - І невже ніколи ви не ображалися на всякі такі непорозуміння? - спитала художниця, якій професор зачинав дvже подобатися.

Професор задумавсь. - Тільки один раз було,

що я засоромився, та й то не образивсь, а тільки засоромивсь. Іхав я пароплавом з Керчі до Севастополя в спільній каюті, бо окремих K~' ютних купе в тих пароплавах не буває. В чемодані віз я рукопис своєї ще не друкованоі тоді дисертації

- ру копис, ЩО був unicum', бо чорновика я знищив. Була гарна днина. Ніхто в каютах не був зоставався. Усі па· сажири повисипали на чердак; тільки я - мало що не кожної години - швиденько збіжу з чердака вниз, по крутю В порожній каюті носом, подивлюся, qи цілий стоіть мій чемодан, зазирну й у сусідню каюту, щоб до1 ЄдиннА (лат.).- Ред. сО

від"тися,

чи

нема там

чого підозріНIJОГО -

та

знов

біжу на чеРJtак. Я й не думав, не гадав, ЩО комусь я сам можу здатися непевним. Надійшла ніч. Пасажири пороз дягалися, позасинали; коло мене лежав один грек. Уранці чую, він лається: хтось уночі із його жилета вкрав три карбованці. Я полапав і свій жилет: і там звечора було скількись срібних д~ібняків, а тепер не стало. Мабуть, каютний слуга вкрав. Коли дивлюся, мій сусіда-грек за чинає жваво лопотіти з другим греком по-грецьки та й поглядають на мене, а потім він сердито зачав лаятися вже російською мовою: «Трас!!я тому падлюці, хто вкрав тН карбованці! Бодай він був здохl»- і т. Д., т. д., аж доки не вичерпав увесь лексикон російських лайок. Я ле жав, слухав і червонів, бо розумів, ЩО все те він призна чує для "ене.

І ви нічого тим грекам не сказали?! Що ж я мав їм казати? Чи мав я підвестися з ліжка, стати в ораторську позу та й заявити: «Панове-греки' 'Аvорє<; "ЕЛЛ~,.<;! Не думайте, ЩО я вкрав Fаші три кар бованці, бо вони мені не потрібні: знайте, ЩО я на чай своєму слузі по три карБОБ"щі даю, коли він добре ви

повнить якесь моє доручення

... »

ее правда, БН страшенно, чула я, розпустили СВО·

ГО слугу,- ввернула слівце генеральша. Але Лаговський ніби того не чув. - «.. То хіба ж ви думаєте, що я захотів би поганити

себе, крадучи чужі три карбованці?» Невже я "так мусин ім сказати?! Або, може, треба було витягти паспор~ та показати: «Читайте, панове-греки: я екстраординарний професор, Маю од каз!!" добре жалування, КjJасти не стану» ?

Всі за ре,·оталнся.

Художниці

професор

подобався

і інтересував її.

Прощавайте,

Катерино

Пилипівно,- попрощаJ,а

ся вона з генеральшею.- Може, схочете колись із Воло димиром Ростиславовичем заглянути до мене, подиви тися, як я обробила свій участок? ..

Аякже, якже! Неодмінно! Ну, а вас, Herr Professor, я не запрохую прийти

вкупі з ними, бо цим разом вам, мабуть, СКУЧІІО буде слухати нашу мову про всякі господарські справи. Кра

ще заходьте якось пізніше ... Поглянете на ті кавказькі

краєвиди, які я малюю. А може, схочете - намалюю з вас портрета? - Ну, вже й портрета І - засоромився ЛаговськиЙ. Що я таке, щоб з мене портрета малювати! .. Але таки зайду якось до вас, разом з Володимиром ... - Він спи нився.- РостислаВО8ичем,- доказав він та й помітив собі, що йому вже стало важко вимовити оте церемонне ім'я «Ростиславович», бо здавалося. що він молодого Шмідта знає вже не П'ЯТЬ тижнів, а трохи чи не п'ятсот літ.

v Ледве пішла Петрова, для генеральші принесли в го стиницю тешграму з Москви. Генерал сповіщав її. що в Туапсе приїде літувати ще й Їхня за\1 1 Ж:НЯ дочка і] своєю сім'єю: двома дітьми й нянею,- ТО щоб вона на шукала й для них квартиру. - В такім разі ми з татом і Зінаїдиною сім'єю за ймемо школу, а тобі з братами, Волоцимире, ннймемо десь хатку поблизу,- поміркувала генеральша.- Та, певне, й ви, Андрію Ивановичу, схочете разом з ними оселитися, щоб було веселіш? - Авжеж. - Але де шукати? - казала генеральша далі.- А,·а. хіба піти погляиути, що то за квартира, про яку казав був учора той грек? .. ЯК він на ймення? - Андропу.qо,- неохоче підказав професор, згадую чи Грицька. Якесь прикре й зловіще передчуття черкну ло його по сер'tю. Иому чогось були заздалегідь анти патичні всі роднчі Грицькові ба й сама тая квартира Андропулів, хоч він її ще й не бачив. Та всі його антипатії й передчуття разом усі пороз віювалися, скоро вони втрьох напитали господу Андр 0пулів і зайшли до неї. Вона стояла коло церкви, близь ко до того самого гарного місця, де так недавнечко про фесор з молодим своїм тов а ришем любувався на мор ську сагу, та на зелені гори, та на долину з алмазною річкою Туапсинкою. Хазяїн, старий Андропуло, був заможний туапсин СЬКИЙ купець, родом з Трапезунда, чи Требізонда, так само ЯК і вся його сім'я. Він саме тоді забіг був із крам-

ниuі

додому.

щоб

поснідати,

генеральша,

не

гаЮЧJI

часу, дуже швидко погодилася з ним; він одступив їм ліву половину своєї господи, де з усіх вікон і з балкона видко було й море, й гори, і гарну долинку коло устя ще другої туапсинської річки. що по-черкеськи звалася Ilаюк, а нові осадчі перехрестили її на Павук. Меблю

вання було в тих покоях не богзна-яке і без усяких окрас, от хіба що ... ее замість картин ... висіли на стінах грецькі лубочні літографії з портретами полковника Вассоса та інших героїв останньої грецько-турецької війни або поганенькі фотографії сім'ї Лндропулів та їх ніх родичів; в усякім разі, жити можна було тут вигід ніше, ніж у ГОСТИІнщі. Генеральша заздалегідь нелико душно заявила: котра з трьох оцих світлиць найком фортніша, себто котра неперехідна, бо лежить на кут· ку,-' тую може найняти собі професор; а сини її нехай порозміщаються не так догідно: Володимир - нехай живе у тій світлиці, що лежить направо од кутньої, од професорової, а менші СИНИ,- Костянтии з Аполлоном. у тій, що лежить наліво; професор могтиме виходити із своєї кімнати або через одиу, або через другу з тих двох кімнат, бо з його покою єсть аж дває дверей: і в кім нату Володимирову, і в другу кімнату"де житимуть два

другі Шмідти; але його са мого ніхто не має турбувати, бо його покоїк, що лежить на ріжку, адже ж

HiKO\lY

не

буде на дорозі.

Слухаючи, як щиро ним опікуються, Лаговськиїl за був про всякі злі передчуття. А Володимир смішин його, сіпаючи за полу кожен раз, як етариіl Андропуло ии 'lОвить грецьки'А звичаєм букву з замість ж або Ц за мість Ч. Потім Андропуло поплескав у долоні і таким способом ВИКJltJкав сім'ю, щоб познайомити з новими своїми сусідами-пожильцями,

- Це моя жінка,- одрекомендував він,- зветься Ірина Василівна, трохи вміє по-руськи_ .. Оце син міЙ .. _ в мене € ще один старший - той сидить тепер у крам ниці; а цей ма.1ИЙ - тут, І він уміє говорити по-руськи, бо вчиться в Катеринодарі_ .. - Яраліст,- гордовито докинула мати, перекручую чи слово «реаліст», яким звуть учеників реальних шкіл,

Ну, а ці дочки говорять тільки по-грецьки та по

турецьки,- показав

Андропуло

на

трьох

гарненьких

підлітків тог0 тпnу, що німці звуть

Backfische 1. - Бо ще

недавно приїхали з Трапезунда, по-російському не на вчилися. З'Вуться Андромахі, Елені та Пенелопі. Єсть іще в мене трохи старша од них - Кассандра - то вона балакаf й по-французьки, бо вчилася в трапезундському грецькому дівочому інститутові... А ще живе в мене тут далека родичка, тож само приїхала недавно з Тра

пезунда ... молодесенька, а вже вдова ... Z"'~! ела М! кликав він, заразом плещучи в долонІ. - "Ела 86? - машинально перепитав ський. - Це значить «ходи-но сюди»? - Еге ж, - Сказав Андропуло.

за

ним

по

Лагов-

То це, мабуть, еЛа"v. аєоро? "Ела" .. аєВро-це буде по·книжному, -згодився Андропуло, хоч не був певний, чи воно справді так.

А по-хохлацьки буде ела М. - По-хохлацьки?! - здивувався професор. - Еге ж, себто по-простому ... А от і Зоя ... Ну, вона шає тільки по-грецьки та по-турецьки. Він сказав їй скількись слів по-грецьки, і вдовиця мовчки поздоров кала ся з гостями за руки_ Професора незвичайно вразила її краса. Він пильно вглядався в неї, а в душі повставало щось немов дуже знайоме, ніби він давно вже її десь бачив. Нарешті він згадав, що такі обличчя, з грецьким носом, який становить одну суціль ну просту лінію з лобом, він бачив на античних грецьких ста туях і що в типі сучасних греків з Еллади немає вже такого профілю, бо ті греки - здебільша не чисті еллі ни, а погречені СЛОВ'ЯНИ. Очевидячки, античний елліни ський профіль ще заховався в Малій Азії. Він по-фран цузьки сказав про своє спостереження Шмідтові і до дав, що в Зої профіль, як у Артеміди. Несподівано Зоя розсміялася: очевидячки, вона щось була зрозуміла з тої мови. Професор попавсь у клопіт. - То ви розумієте ПО-французьки?! - скрикнув він засоромлений.

- Трошечки.- сказала Зоя каліченою французькою мовою.- бо дуже мало в<tилася ... Трошечки розБИР8!Q, але сама балакати ледве-ледве можу ... Я по-грецьки та по-турецьки.

І Дівчинка-підліток (н.ім..).- Ред.

- Ну, то галантний професор могтиме вам свої ан тичні компліменти говорити дуже зрозумілою для вас мовою,- сказав Шмідт по-французьки,- бо він добре щебече по-кримс"ко-татарськи, а в Криму говорять, так я чув, трохи чи не так само, як у Туреччині. І цю фразу Зоя, може, здебільша второпала, бо знов весело розляглася сміхом. Лаговському не хотілося очей одвести од неї. Старому Андропулові Зоїн регіт не дуже сподобавсь. - Вона яні французь'кої, ані навіть доброї грецької мови не знає гаразд,- невдоволений воркнув він,- бо ніколи не хотіла нічого вчитися, а тіЛьки вміла зуби ви щиряти .•. Амаліє!- гукнув він, заразом плескаючи знов у долоні. Увійшла служниця. - А це вам буде за служанку,- ОГОЛОсив він. І вона з Требізонду, та вже вміє по-руськи ... Тут його око впаJlO на відро, що стояло зовсім не иа місці.

Л,,?є <о ?Є1Іро'! - загадав він Амалії. ТО ~є&po? - перепитав Шмідт. - ЦiKiJ,Вo б знати,

чи то і в стародавній грецькій мові було таке слово «<о ~e&pov»? То ~Є&po. буде по-книжному, а <о ~є&po - по-хахла цькому, -знов авторитетно пояснив Андропуло своєю влучною термінологією та й попрощався з новими сусі·

дами. Всі зачали розходитися. Стара Андропулова на пра щания зірвала для генеральші рожу. - А як по-вашому рожа? ро80,? - спитав по-францу зьки молодий Шмідт У Зої, аби ще раз зустрітися з її очима. Вона й це речення зрозуміла. - Ні, тріандафілло '" _. кинула вона на нього свій оксамитний ПОГЛЯД, - бо в неї листків - tрціv-сCt ... трид цятеро ... або й більше! - Вон зареготалася. ці слова долетіли до професора, що вже був вийшов із подвір'я на шлях.

«Тріандафі .• ло ... - думав він.- По-староруському теж трандафіль. по-українськи ЄСТЬ і оця фонема «тран дафіль» ... це у Глібова так?.. І єсть «троянда», себто .p<a.v.,,».- За цією фі.оологічною думою З ЙОГО головн геть безслідно вилетіла й сама Зоя. І Забери відро (грецьк.).- Ред.

НІс

VI Того самого І\НЯ вони Й перенеслися 1\0 АНl\ропулів. Генеральша ПОКІІ що зайняла найдальший ПОКQЇК, а її син з професором розташувалися в перщому. Втомлені з великого сьогодніщнього ходіння (ВОНИ ходили були з генеrальшею ще й на «участок» і по крамницях), нові Андропулів пожильці усі троє зарані полягали спати. Але знадвору із садочку до них доноснлася весела роз мова сім'ї Андропулів і чулися звуки гітари чи мандо ліни.

Ворушачись на своєму тапчані, бо ліжок У Туапсе не бvло звідки дістати, молодий Шмідт частеНhКО заба

лаку·вав до Лаговського і ділився з ним своїми вражен нями.

- Кажіть собі що хочете проти аристократизму по ради,- міркував він,- я лиш теоретично згоджувати~ мусь із вами, бо й ми самі, Шмідти, хоч тепер і гене рали, та роду ми не дуже-то високого. Тільки ж із прак тики я не можу не бачити, 1lI(1 стародавній аристокра тизм '·Іає за со(jою дещо ... НУ., оТ хоч би ці греки, наші господарі .. , Хто вони? Прості людн, мужики ... ну, СНІ!"" жемо, навіть крамарчуки. А порівняйте-но їх з росій СЬКИМИ мужиками· або і'! КУПIlЯМИ! .. Ті - грубі мугирі, а ці - аристократичні нащадки великого культурного народу, і це видко в них геть в усьому: в блггородному

обличчі, В кожному жесті, в кожному руху ... Чи ви зав важили, як у них скрізь чисто та охайно?. А естетики скільки! .. - дивно тільки.- перебив його професор,- що ота паша

аристократично·естетична

греиька

нація,

відколи

відродилася, не видала 3 себе жодного справді талано RИТОГО

письменника,

жодного

маляра,

жодного

музикан·

та." бо ви ж не залічите до світових геніїв якого-небудь Карері, отого, що написав оперу «Марко Боцаріс», - Та й отой Карері, може бути, якраз € італьянець, а не грек,- згодився Володимир.- Ні, Я не спорюся, на ція грецька переродилася й звелася на ніщо. ісамостіЙ· ної творчості в ній уже немає ... Тільки ж аристократич~ на

старuдавня

кров

зосталася

та

сама

аристократична

...

І естетика через те - вроджена навіть таким малоосві· че"им ,,11ОДЯМ, як наші хазяї. 8ізьміп) іх поднір'ячко: вибрукувано воно білими і чорними кремінцями, з яких

виходять оригінальні взори - якісь квіти та арабески ... Тут же й фонтанчик ... Коло нього дві пальми-латанії, «срібні латанії», як кажуть поети ... і аравійська фінікова пальма.

-- Аби ви 'Знали, то ТО не латаніі.- лагідно осміх нувся ЛаговеькиЙ.- а попрnсту пальми-ха\Н:-РОflСИ. і не фіlllкова пальма, ба прічардія ... Себто не високої, а НИЗІ)КОЇ марки. Ба й ці паJlЬМИ, мабуть, не ЗИМУЮТЬ тут повітку на цілу

у грунті, а викопуються та вносяться в зиму.

який із вас педант-причепа! - гумористично Шм;дт.- Коли людина хоче, шоб ви були rioeтом, ТО З "ас год; го';орить учений професор, а коли

Ой,

посварився

од вас сподіВ,J ЮТhСЯ, що ни поводитиметеСt) гордим про

фесоро", то ви тод; держите себе вільним поетом_ .. Ну, нехай тільки хам~ропси та прічарлП. але ж і то пальми, і вони - дока' аристократичної грецької естетичності ... А в петлі у кожного - квітка «тріандафілло», ЧИ там жасмін, Ч!f ше якась. Навіть у Грицька, шо служить десь за попиха ча

...

Знадвору до акомпаніамента й спів.

Про вовка помовка ... -

мандоліни

прилучився

сказав Шмідт, прислухав

ШИСЬ,- це ж не хто й співає, як Грицько ...

- І не е.nлінською, а турецькою мовою,- насмішку вато додаВ ЛаговськиЙ.- Чи € ·на світі гірший символ і епітет варваРСІ"а, ніж слово «турок»? А отже, ваші античні естеТИ~КУЛhТУРНИКИ втішаються не своїми piд~ ними грецькими, а турецькими піснями_ .. Та не думайте, шо це одиничний випадок: не тільки тут, а й скрізь греки співають пісень турецы х •... Та й пісня ж, аби ви знали, гарна'l

Грицько, бренькаючи собі на мандоліні, затинав туре UbKOЇ співанки про елегантного та галантного писаря (Кh"тЮа). Тая «писарська» співанка страшенно розпов сюднена і в Царгороді, і в азіатській Туреччині, і по цілій Закавкажчині. Професор і Шм;дт уважно слуха/ІН, як Грицько співає. Кьзтї6 т(>рзі дюкьанинда пальто 6і<.іеЙор, Кьатібін ГЬUЙНЮНДен нелєр гe~1iiiopI Кьатіб - бенім, бен - кьаті6ш,-

Ель не КIdРИШИР?!б'

співав Грицьків голос, а Лаговський зареготався, аж душився зо сміху. Шмідт попрохав його дати переклад. - Оця поетична строфа значить; «Писар прийде до кравця, то каже, щоб йому шили пальто ... » - розуміє· те? Модне гяурське пальто, а не азіатський халат ... «Ох, і чого-чого не HaДYMa€ собі писареве серце!» А приспів,

що приспівується до кожної строфи, значить; «Писар мій, я - писа рева, ну, кому яке діло?!» Але, здається, вже музиці кінець ... Справді, почувся гомі·н; стало чутно, як люди підво· дяться З місця та розходяться; почулися прощальні ба· жання; «калінікта», себто «добраніч». Але Грицько, хоч і пішов звідси, з цього обійстя, не покинув бренькати та співати. Голос його за скількись хвилин залунав на сусідньому подвір'ї, де була його хатина. До Лаговського та Шмідта зовсім виразно до· носилися, через одчинене вікно, і мелодія, і навіть слова пісні. Мелодія була тужлива, а що в вікно падав ча рів ничий широкий сніп місячного проміння, то. й невідома чужомовна мелодія линула до Шмідта, мов щось гарне, фантастичне ... Бачхелерде саримсак, Сарил·сарил -сарилсак. lкіміз бір ДJOlПекте Баi'lил-баЙил·баi'lилсак.-

співав, приграваючи собі на струнах, Грицько вже нову пісню. - А це що? -питав Шмідт. - А це воно от що; «На городі росте часник ... » Ну, ми б сказали краще «любисток» ... «Ох, що б то нам пере плестися в обіймах, переплестися в обіймах, перепле· стися в обіймах! .. Ох, що б то нам двом на одній постелі замліти з такого кохання, замліти, замліти!» Дуже пое· тично? - А коли хочете, то й дуже,- весело сказав Шмідт.- Тільки ж я, слухаючи таку мінорну мелодію, думав був, що слова мають бути сумні ... аж вони он якіІ ..

О, а це вже він знов нової співанки втнув! .. І знов щось смутне

... Рушниця - набита, так треба стрельнути. Продав би - не куплять таку дороженну ... Ох, важко самому без любки заснути В цю темную нічку. В цю нічку Довженнуl-

виспівував по-турецьки тим часом Грицько. На Шмід тове бажання професор мусив перекласти ще й цю строфу., - Шо це ви? Одягаєтеся? - здивований спитав він, почувши. що Шмідт шелестить одежею. - Хочу паб родити трохи та повітрям подихати ... Спати ще не хочеться, а через той концерт однаково спання не буде. До речі, як вийду, то попрохаю Грицька, щоб покинув свою музику. Скажу, що сюди чисто все чути

...

Він одягся й вийшов. Незабаром бренькання і спів справді замовкли. А як вернув Шмідт до хати, то профе сор уже міцно спав. УІІ

- Ходімо, скупаймося,- запрохав Шмідта на дру гий день уранці ЛаговськиЙ. - Ході МО,- сухо одказав той. Він чогось був не в гуморі. Вони пішли. Професор згадав учорашне спі вання.

- у Даля ЕСТЬ російський анекдот про грецьку піс ню,- весело сказав він.- Сидів один грек коло моря в Одесі, заспівав пісню та й заплакав. .Чого ти пла чеш?» - питае його руський. «Дуже жалісна пісняІ» «Ану, скажи її по-нашомр.- ,По-вашому? .. Прилетіла одна

пта шина,

не знаю,

як

й сіла на дерево, ЗНОВ не

вона

зветься

знаю, ЯК ВОНО

по-вашому,

зветься

та

по-ва

шому. Посиділа, посиділа та й полетіла ... По-руськи ні чого не виходить, а по-грецьки - дуже жалісливо, аж плакати хочеться І,. Я думаю, що цей анекдот не виду мана ... Візьміть українське «любисток» та «зозуленька»; хіба українця ці слова не можуть навести на дуже пое

тичні асоціації ідей? А котрий наш братчик сентимен та.%нішиЙ, то той, нагадавши собі на чужині рідну піс ню, де € слово «любисток» та «зозуленька», зможе й заплакати - отак са мо, як отой грек. Спитайте ж його, чого плаче, то скаже знов так само, як грек: .Прилетіла пташина, не знаю, як вона буде по-вашому, сіла коло трави, не знаю як по-вашому, та й знов полетіла на

Вкраїну ... По-вашому - нічого не виходить, а по-укра їнськи - дуже жалісливо ... » Та хоч би він і з найбіль шою

научною

точністю

пояснив, б9

що «любистоК»

то

а «зозуленька» - то cuculus, так хіба хто ЙОГО зрозуміє? .. ие я подумав тому, що прига далася вчорашня Гриuьковз пісня ... Там поезією має дихати СЛОВ() «саримсак». себто «часник». Поwнашому

levisticum officinale,

«Ч~СНИК»

шось

дуже

не

поетичне.

по·туре[lЬКИ

«еа

римсак» римується з дієслівною формою «сарилсак», себ то: «Ах, коли б нам переплестися в обіймах!»

- Ми вже коло купальні,- раптом перебив його Шмідт, ніби й "е слухаu нічого. Коло дверей купальні висіло оголошення, писане лихою російською мовою, бо держав купальню грек. Оголошення оповішало публіку, що тут У купальні мож на мати й каву й пиво; далі йшов такий тариф на пиво: !1ензинскй Венск"й Чарскій Лимонадь

15 13 15 9

к. за будил. К. за буднл. к. за будил. .<. за будил.

А в кіниі додано було примітку: «За казвть'й будилокь залокь 5 капп». - Ну «будилокь» - ие зовсім ЯСНО: це РОСlИська «БУТЬІлка». «ПИdО Венскай» і «пиво Чарскій» - це «пиво Венское» і якесь «иарское»,- сказав професор, спинив шись КОЛО вивіски.- Але «Пензенське» ПИВО ... Відколи ие в расєйс"кій Пензі позаводилися такі бровари, ЩО аж сюди з НИХ пиво вивозять' .. Ах, та ие маЕ бути «Піль зенське пиво!» - весело доміркувавсь він.- Не 3 росій ської Пензи, тільки з чеського Пільзна! .. «Чого йому весело?!» - з досадою думав Шмідт, ЩО вже ввійшов був до купальні і мовчки роздягавсь на лавиі під дерев'яним причілком. «Шо це з моім приятелем сталося?!» - думав і собі професор, ввійшовши і роздягаючись там (". "о. Вони поскидали з себе одіж і сиділи !іа лавиі так, як мати породила. Якось мимоволі погляд Лаговського склизьнув ПО голому тілі й животі молодого Шмідта. Той разом різко шарпнувся, підвівся та й прудко спу стився по дерев'яних сходах у воду в море. «Що З ним?» - не міг додуматися професор. Як скупаJlИСЯ, Шмідт трохи ніби повеселішав. Обидва ще сиділи невдягнені, загорнуті в простирядна та й су шилися. За гадали вони слузі дати собі кави. Він нриніс, поставив коло них на СТОЛИКУ.

слуги.

Хто\ держить

купальню?- запитався

Шмідт

- Сідір<\Пуло,- одказав той і зупинивсь, не одійшов, ждучи даЛЬШ11Х наказів. Шмідт обернувся до Лаговського:

Ви не знаєте. що то за СЛОВО «пула», яке додаєть й

ся в греків до їх прізвищІ - Я думаю, що це стародавнє 1tw).,oc;. Тільки ж по· старогрецьки 1tw).,oc; значить «лоша», або «молодий жере бець» - ну, а в теперішній грецькій мові це, певне, зна чить «молодий хлопець» або, може, «СИН» ... ВИХОДИТЬ, щО ваші культурні греки, скоро поробилися християнами, потроху позабували, чи єсть яка ОДМІна між молоди" жеребцем та молодим парнем ... - зажартував він. - Чого стоїш? Іди! - грубо напався Шмідт на слу· гу, що все стояв коло них і ще не пішов собі. «ШО з ним коїться?» - метикував ЛаговськиЙ. Вони повдягалися та й пішли, щоб проходитися, на нововибудований мол - довгу кам'яну морську гать, що далеко випинається в море та й загород.жує, як стінами, туапсинську сагу проти бурхливих морських Хвиль і хур товин. Дійшовши ПО молові аж до ЙОГО кінця, вони огля нулися на:зад на панораму чудового туапсинського бере· га та й сіли спочити на молу, повернувшись спиною до безбережного моря, а лицем до тієї берегової панора· МИ,- сіли не на якійсь лавці, бо такої там і не було, а просто на краєчку тієї кам'яної гаті і позвісювали ноги вниз над воду. Перед ними амфітеатром лежала, як на долоні, вся туапсинська сага: і справа й зліва од них зелені гірські береги, наче стіни-ступені тою велетен ського амфітеатру; а в глибу саги, наче на театральній сцені, розгорнулося гарне містечко Туапсе; воно на тій сцені стояло, наче окрема острівна гора, бо вирізува. JІОСЯ з-поміж лівого й правого берега саги, виступаючи наперед лобком, ба й виглядало, наче окремий острів, зелений, повний росистої свіжості і багатих ·соків. Зда валося, що той острів тільки що оце внринув з глнбо· Koro морського дна та й спинився серед саги, наче за· квітчаний корабель, і вода 3 нього ще не стекла, не збіг~ ла, і пла.ває він і хитається серед гористої саги на воді. Ілюзія, що мов Туапсе - це плавучий острів, була тим біm,шою, що й праворуч і ліворуч од містечка лежать поміж ним і поміж обобічнимv горами дві долини-

,Ilівобічна та пrRвобічна, j серед тих обох долин сріб ними рівнобіжними леНТЗi\JИ вливаються в море дві річ ки - зліва Паюк та справа Туапсинка, од яких пішло й саме на.зВИ!l1е того містечка, бо «т'уапсе» по~черкеськи значить «дві води», А там ще глибше на сцені, десь далеко ОД моря ген·ген поза Туапсе, синіла, мріючи на високому flРбі. нова зубцювата низка гір, а за нею ще далі, в I'JJибу суходолу, ще далі од моря - мріла знов нова гірська низка, ще вища ОД першої; на деяких горах гнізди.!IИСН сиві хмари. Професор і Шмідт ДОВГО мовчали, Професор, захоп лений чудовим краєвидом, почував, ЩО йому аж [1ла~ кати хочеться. Та на кінці, перевівши очі на свого СУПУТ~

!Інка, він побачив, ЩО той не дивиться на Туапсе, а по нуро втупив очі вниз, У морську загату, куди з"исають його ноги. Що з вами, Володимире Ростиславовнчу?- делі катно позвідомився професор,- Чого ви сумний? - Не сумний, а нудний ... Бо й тут моя завсідня нудь га не кидає мене - од с"уки здуріти можна! .. Я був ду мав, щ() новітні враження з цієї кавказька,' подорожі надовго підживлять мене, аж бачу, ЩО ні ... Дивлюся на ці гарні краєвиди, а самому хочеться позіхати ... Все надбридло ... Скрізь скучно._. - Але ж учора ви БУJJИ такі веселі! .. - Справді? Ще вчора?- Він іронічно осміхнувся.Гмl Так то ж БУJJО вчора ... Але ви забуваєте, де ми опи нилися. Ми опинилися, та й уже зовсім, мабуть, знату ралізувалися, в стороні напівгрtцЬКій, де, сами кажете, ніхто не знае, чим одрізняється «молодий парубок» од «молодого жеребию>.,.

Професор ДОПИТЛИВО подивився на Шмідта. Той по м()вчав та й з лінивою іронією протяг далі:

- А вже давненько один з гуманістів, або, може, 8алькенаріус, або взагалі хтось із НОВИХ латинщиків, встанuвив був закон: Отпе апітаl post coitum triste est '.

І він розказан Лаговському, як ото вчора, наслухав шись ГРИLlЬКОВИХ пісень, він вийшов на подвір'я до Грицька та й сказав йому прив"сти дівку. Той привів;

І Кожна звірина піСJJЯ спарування нудьгує.

ее була

та сама

Амалія, що

Андропулів

служить.

Грицько й покинув ЇХ удвох серед гущавини тих веле· тенських акаційwгледічій, які ростуть недалеко коло дому. А сьогодні йому на світ дивитися бридко ... до всьо го якась апатія. ніщо не цікавить, душу - МОв ТQШНИТЬ.

Взагалі це кожен раз у нього буває після таких еротич них пригод.

- То нащо ж ті пригоди?- тихо перебив його про фесор, силкуючись, щоб у тоні його голосу Шмідт не почув докору.

Нащо?

пам'ятаєте,

може,

вірш

англійського

поета:

How bad, how sad, how rnad, 110W fad was

But how

wя.s

Н,

sweet?.l

Ви мною тепер не гордуватимете?- закінчив

він

запитом, не знати чи фанфаронська-іронічним, чи щирим. - Я - вами гордуватиму?! Щоправда, сам я людина хоровита, ледве животію, мені жодних таких авантур не треба - але ж через те я ІЇ не беруся бути чиїмсь суд цем в отаких-о справах ... Я можу вас тільки жаліти, бо ви сами собі кару завдаєте. Оцей песимістичний настрій, оця апатія до всього, оце taedium vitae ' - хіба ж то все маленька ще кара?. дивуватимусь я хіба з того, як це в и можете шукати продажного кохання! .. Ви! .. Коли б ХТО інший, а то ВИ! ..

Бо для

непродажного

кохання я

рилом

не

ви

йшов.

ЯК треба розуміти оцей ваш енергійний вислів? Буквально, дослівно ... так і розумійте! .. Рилом не вийшов ... Погляньте лишень на мою пику. Лаговський скоса глипнув очима на невродливе Шмід тове обличчя. - Аполлоном Бельведерським вас не назву, але ІЇ особливої некраси теж не бачу ... Людина- як людина.

- Ваща правда: шаблонна людина, з шаблонннм обличчям, яких € тисячі, де не ступиеш ... А братія моїх бачили? Хіба не гарненькі мордочки? - Бачив ... ХОРОШУНІ!. ЩО й казати! І Яким

ВОНО

було

бридким,

сумним,

ЯКИМ ВОНО було СОЛОДКИМ! 2 Що жити на світі нудно.

дурним,

НУДНИМ.

Але

- Ну, то поруч них, через контраст, маі ШйБJЮ' кава пика здається просто рилом ... А той ZHTPacT усі 13 чать завсіди. бо ми троє живемо разом.

Але ж хіба саме обличчя ... -хотів

(Ось запере-

ІНти йому Ла говський.

- Знаю, знаю!- перебив Шмідт.- Хочете сказати, що людину можна любити й не за обличчя, а за душу ... Ну, то знайте, хоч ви мене й ідеалізуєте: з мене найпер вітий егоїст, а за егоїзм ніхто. любити мене не хоче й не схоче ... - Ви не егоїст! .. - пересвідченим тоном перебив Ла говський, що саме тепер набрався ще більшої симпатії до Шмідта за його довірливу сповідь.- Ви дуже гарна J!юдина! - Бо вн ше мене не розібрали як слід.,. Ні, з мене егоїст, і я нікого не люблю ... Хто до мене добре ставиться, ну, от ЯК ВИ,- до тих я ще можу мати якусь симпатію,

та й то не дуже глибоку. Так-так! Егоїст, егоїст ... А звіс но, що егоїстичних людей і другі не люблять ... Правда, бувають на світі талановиті егоїсти, то їх часом люблять не за душу, а за талан. Але ж я - нездара .. _ Шаблонова моя пика, шаблоновий і талан - це в мене йде piBHO~ біжно, паралельно ... Кажу вам такий суд про себе без усякої пересади, бо я зовсім не хочу сказати, буцім я ду рень або ідіот,- ні, цього немає, тільки ж я і не талан, а так собі середня, пересічна, сіренька людина ... Тут він на хвнлинку був спинився; але, передше ніж Лаroвський встиг що-небудь йому одмовити, він уже :<азав далі: - А втім, не думайте, прохаю вас, начебто бажаю я перед вами поскаржитися на те, що мене ніхто любити не

хоче! .. Чияс" любов чи нелюбов - це справді байдуже ДЛЯ мене, і ми навіть киньмо цю тему та й, коли не скуч но вам, перейдімо до другої, цікавішої й болючішої ДЛЯ мене, яку Я несподівано тепер зачепив ... Коли я над чим серйозніше задумуюся супроти себе, так хіба от над чим ... Хоч і знаю я про себе, що сам я - то так собі шаблонова, пере<:ічна людина, ну, а.'Іе ж і ті ЛЮДИ, всі-в,сі. яких я бачу навкруги, хто вони? Адже всі вони тривіальні, бана.льні,

безбарвні, неоригінальні. ЯК я маю дивитися на них? Я дивлюся на них згорда, з презирством ... І от, коли з чого досадно буває і на що я можу щиро скаржитися перед Бами, так це тільки на одну річ: завсіди я добре

знаю й добре почуваю, що, дивлячись на людей згорда, сам я - анітрохи не ліпший од тих безбарвних людей! .. Не ліпший ані на цяточку! .. Отож заразом злість бере, що безпідставної амбіції та честолюбивих потягів єсть у мене чималенько. Іноді хотілося б так: бути великим світовим талантом саме для того, щоб висловити всім людям свою погорду та й щоб ощасливити їх, кидаючи

їм якусь одробинку од своеї геніальності ... Гарно було б кинути тую одробину З погордою і по-наполеоновськи, зневажливо гукнути: Crгevez, chiens, si vous пе lе voulez pas! ..' Тільки ж знов кажу: у мене єсть іще настільки критичності, щоб знати, що цього не буде, бо я анітро шечки не геній: щонайбільше, я - буйніша, крупніша ВЄJlИчина поміж іншими бездарностями, та й тільки! рОм зумієте) Не талан, а буйна, крупна бездарність! .. А коли це знаєш свідомо, то тільки нудьга бере і думаєш: «Чого ЖИТИ на світР» - Я не розумію насамперед, яка мета вашого само коп"рсання,- тихо перебив Лаговський саркастичну й нервову Ш.мідтову сповідь.- І не радив би вам завдава тися МаРНИМИ питаннями про те, чи ви геній, чи не геній. Може, другі люди й захотять розібрати, хто ви, та нащо вам самому це знати? Будьте тим, чим ви можете бути, до чого ви здатні, до чого вас тягне ваша природа, і не питайтеся, чи у вас· виходить із вашої любої для вас праці шось геніальне, чи не геніальне. Он от іволга співає дуже не зле, та й горобчикове щебетання буває любе, і вони щасливі собі. А якбищо горобчик або іволга за хотіли були неодмінно поставати геніальними солов'ЯМИ, то, певне, що й другим смішні були б їхні силування, та й вони сами були б нещаииві ... Шодо мене особисто, то я радий, що я анітрохи не цікавлюся знати про себе, чи талан я, чи так собі середній робітник. І вам даю по раду: робіТЬ, як я роблю. У вас же є наукові інтереси ну, й працюйте над наукою, і будете спокійні духом. От побачите, що тоді і другі люди, а не ви сами, вам иа не сподівану втіху скажуть, що в вас і талан € і що ваща праця

комусь другому теж корисна або комусь люба; а коли того ЛЮДИ й не скаЖ~IТЬ, то принаймні вам самим зостанеться невідклична втіха, що ви працювали над цi~ кавою для вас працею і не скучали, ое нудили тоді сві1 Здих,,-йте, ПСЮКИ, коли ВИ отого не хочете1

том ... Та от же й про вас мені ваш меценат-професор казав, щf) ви йому подали дуже добре написану статтю «Звичаєве право у кабардинців:> і що в вас добрий нау ковий талан.

- Гуано перувіанське моя стаття! Он що!- сарка стично вимовив Шмідт.- То ви думаєте, що юридичні науки

моє покликання?!

А то ні?! А ніІ В тій історії моєї юридичної кар'єри моя

неоригінальність і крупна бездарність аж виблискують. Батьки моі спершу були хотіли, щоб я пішов на мате матичний факультет або в інженери, бо я, бувши гімна зистом, мав нахил до механіки ... Але я, попросту на злість їм, пішов на юридичний факультет. Незабаром той факультет мені розлюбився; тільки ж я, ганчіркообраз ний, все-таки не кинув того факультету, але, без усякої симпатіі до правничнх наук, блискуче перейшов усі чо тири роки університетського курсу! - Ну, то значиться, у вас був-таки талан до юридич них наук! - Ну, иil .. Ви в гімназії любили грецьку та латни ську мову? Ні,- одказав ЛаговськиЙ. - А яку одмітку мали? - Найвищу. Чужі мови мені легко даються. - Я так і думав. Так ви повинні зрозуміти мої юридичні успіхи ... Іноді, правда, мені й здавалося, що я врод жений прnвник, але от зараз бачу особливо ясно, що це не мое покликання ... Так! .. Ну, слухайте далі. Відбув я, значиться, університетський курс. Потім отак само, без любові до вибраної теми, я совісно написав компілятивну статтю про звича€ве право у каба рдинців, за яку мене запрохано зостатися при кафедрі. Тепер я готуюся до антипатичного мені магістерського правничого іспиту і через свою бездарність, мабуть, блискуче складу його. Рівночасно пишу дисертацію на тему, яку мені порадив мій професор: «Закони про спадщину в старомосковсь кому праві ХУ-ХУІІ віку і в тодішніх народних погля дах •. Тема ця - мені така цікава, як торішній сніг. Але, побачите, я - через свою шаблоновість і бездарність знаю вже, що дуже добре напишу й обороню цю дисер

тацію ... та й засяду на професорсь;;ій кафедрі ... і поважно викладатиму студентам тую науку, до якоі сам ставлюся

3 презирством! .. «Закони про спадщинр ... це що ж таке? Це - вияснення того питання, як треба поділити поміж спадкоємцями подерті штани ... господи, господи! .. Невже нас, проти нашої волі, ще мало давить буденщина, щоб я і в своїй духовній праці не хотів од неї одірватися?! Адже й без того всяка буденщина насильно вдирається в наше життя, буденні дрібниці силоміццю заїдають нас, од тих спірок про «подерті штани:> і таке інше вже й так нікуди втекти не можна! .. В душі я радий був би, щоб міг хоч на хвилину забутися про щоденну мізерію й дріб'язки; радніший був би одірватися од иеї, одірвати ся од усяких таких банальностей життя, як діленнна тощо ... Се в душі, в теорії. А на ділі, в практиці - от бачите, що роблю! Сам, добровільно, без чужого при мусу, обібрав собі спеціальність - виясняти, як треба ділити подерті штани! .. І для кого виясняти! Адже кому треба буває ті штани ділити? Саме таким людям, яких я зневажаю з цілого серця! .. . - То киньте таку нелюбу спеціальність!- зачуду вався ЛаГОБСЬКИЙ.- Змініть її на таку, котра вам до вподоби... на таку, що ви до >Неї здатні і при хильні. - А котра спеціальність мені до вподоби? до котрої я здатний і прихильний?. - Ну-у-у, Володимире Ростиславовичу! Чи мені це знати, чи вам?. Може, прикладна математика, механіка ... - Ат! Нема такої спеціальності, щоб мені подобала ся... Всі спеціальності- банальні, всі вони - нудні, всі нічого не варті ... Ще юридична - иіби трохи цікавіша.

Лаговський задумався, але зараз пригадав, що й дав ніш, у Криму, і оце недавнечко, на пароплаві, Шмідт залюбки перегортав ліберальну ча сопись «Право» і, зда ється, щиро казав, що ця ча сопись просто аж будить його до боротьби проти сучасного несправедливого сві

тового ладу і що він радий із своїх юридичних інтересів, бо вони ДОЗВОЛЯТЬ йому свідомо дивитися на світ і -на його суспільний лад ... Він голосно нагадав це й Шмід тові. - Може, я це й був казав,- похмуро одмовив TOЇl,- але тепер того не скажу. Бо сьогодні з самісінького ранку якась огида

мене

взяла

до всяких життєвих три

вог... до "ого всі ті пориви. всі ті протести, всі ті невдо, волення з сучасного ладу?. Хіба не краще - втекти

кудись геть од усяких «треволнений, і закопатися ку· дись V таке місце, де жодних ідей немає! .. Ат!- махнув

він нарешті рук()ю.- Мізерія - ім'я мені, мізеріяl

Несподіваний здогад разом просвітлив професора. Він притяг до себе Шмідтове обличчя і скількись разів ніжно й жалісно поuілував. - Слухайте. дорогий мій ВолоДимире,- шептав він. ласкаЮrJИ його ГОЛОВУ,- ах, вибачайте, що вас так KO~ ротка зву, але ж ви, мабуть, дозволите мені звати вас попросту Володимиром?. Ну, то слухайте, дорогий мій, ЩО я вам скажу: вірте мені, ЩО жодних серйозних розча· рувань у вас немає і не повинно бути. Бо я тепер зро· зумів, що з вами діється. Все те, що я чую од вас, пе кажучи вашими таки словами - tristitia omnis апіта· lis ро,! CO!tum. Але ж треба думати, що вчорашньої аван' тури у вас не буде вже знов ані сьогодні, ані взавтра. ані післявзавтрього ... Так? Ну, то в такім разі ... Тільки ж про· стіть, що Я зараз торкнуся грубого й цинічного пункту ... фізіологія каже: шо із свого організму чоловік оддає жінці, те в нім фізіологічно поновлю€ться за три дні; а коли так, то ... це якраз із вашого таки матеріалістичного погляду ... повинен буде й ваш лихий настрій за три дні статися гарним ... Ви вже вибачайте, що я вам плещу такі грубі триніальності,- перепрошував він Володимира зов, сім наївно та й по-дитячому дивлячись йому в вічі. Але справді, якраз отаке враження я виніс із цілої нашоі розмови; і думаю тепер. що ваш оцей настрій не може тягтися ДОВГО: він тимчасовий. Та ще ОТ моя рада вам: ви вже й тепер своею сповіддю на половину ОЧИСТИЛИ свою душу, а

...

Еге ж, еге ж, очистив!- буркнув ребиваючи Його.- Тепер душа в мене

стеИhК3, наче

недавнечко вичищена

Володимир, пе· стала така чи·

клозетна

яма, ЩО по

збулася свого золотистого делікатного змісту і стоїть порожня і готова служити надалі своєму високому при' зна ченню.

Лаговський розсміявся. Бодай вас! Чого тільки ви на себе не наклепле· теl- лагідно дорікнув він.- А ви далі вже не поганьте себе знову: тікайте од зносин із жіноцтвом, то все й буде гаразд ... Знаєте. що прийшло мені зараз на думку' Ми, люди, певне, скидаємося на отой молодий кущ зілля, що

якось виріс отут на молу (він показав на зілля в роз· щілині поміж камінням): глядіть, зараз він - свіжий, зелений і буде таким, аж доки не дасть насіння; тоді всихає, бо вся сила втрачена. Отак, мабуть, і чоловік доки береже свою продуктивну силу та й не витрачає себе - доти він зостається свіжий, необезсилений ... Але простіть .. , Які наївні дурниці знов я плещу! ..

Володимир помовчав. йому хотілося про щось зві· домитися, але він не зважувався задля дражливої делі ка тності тієї речі.

- А скажіть, Неп Professor,- насмілився він на решті,- ви ... жінок таки не знаєте? Живете справді ас· KeTOM'~

- Що ж тут дивного?- без манірності, зовсім при родно й попросту сказав Ла говськиЙ.- Адже мені три чисниці до смерті, Я слабий. не до жінок мені ... Знов же й науці своїй, сухій науці, я оддаюся так сильно, шо всякі похоті "усять пропадати ... Це. мабуть, усім відо"а річ. Чув я був колись із народних уст, ШО в жидівському тал муді точно визначено, скільки разів на тиждень, чи на місяць, чи на рік кожна жінка сміє не то щоб бажати. а попросту аж вимагати од свого чоловіка, щоб він неод мінно прийшов на ніч до неї; ну, так для купця - одна норма, для ремісника- знов друга і так далі, а вченому рабинові норма - один раз на рік, один-однісінький раз; і більше ніж один раз на рік рабинова жінка не сміє й добиватися законних подружніх любошів од свого чо ловіка. коли він сам не схоче ... Такий закон -.навіть для здорового рабина ... А для хоровитого - ну, тому жінок очевидячкн, не треба! .. - Ах, ае я розумію, бо й сам помічав, що книжкою або розумов()ю роботою геть проганяються всякі сексу альні забаги. Але ж ви не тільки вчений ... ви ж і поет! - То що? - Ваші вірші - гарні пісні про кохання .. , Невже вони не мають реальної підстави? .. Та й узагалі це, зда· ється, психологічний закон такий ДЛЯ кожної поетичної Бда чі - мати собі да му серця, виспівувати радість од зустрічі з нею або горе од розлуки з нею. А ваша вдача поетична.

- То ви думаєте, що кохати даму серця - це ,;на· чить бажати грішних відносин із нею?! На вашу думку, кохання веде БУДЬ-ШО-Будь до блудодійства!- згукнув 79

професор аж обурениЙ.- Ідеального, ЧИСТОГо кохання немає?! - 51 в ідеальне кохання не вірю та й завсіди був ду мав, що поети брешуть, коли про нього співають. Або роблять так, як Данте: виспівують Беатріче, а сплять із своєю правною подругою Джеммою. - Ну, коли не вірите, то краще покиньмо цю роз мову,- сухо сказав Лаro.вськиЙ, підводячися.- Та вже час іти додому ...

- Але сидіть, сидіть!- придержав його Володимир. Не сердьтеся на мене, бо це я свою власну погану мірку прикладаю до всіх. 51 був колись страшенно закоханий, готовий був плазувати перед дамою свого серця, мов найпослідніший раб; я мучився, чому вона мене не лю бить, нудився, страждав гірше од усяких друкованих поетів ... Тільки ж, пам'ятаю, ніколи мене не кидала одна гадка, одно бажання: зменшити віддаль між мною і да мою мого серця на мінус три вершки ... Ет, поганець з мене, он що!- махнув він рукою.- Ви святий, а я .

поганець!

Нащо ви клеплете на себе всячину?- сказав по рушений, засоромлений Лаговський, притягуючи Воло димирову голову до себе на груди.- Хіба ж я не бачу, що ви не такий, як кажете про себе, а пап росту хочеться вам себе сьогодні бичувати? Бідний хлопче мій! Він ще дужче пригорнув ЙОГО голову до себе та й об цілував її ... Потім вони підвелися й пішли з молу. «Чудний отой народ - поети!- думав собі Володи мир, ідучи поруч професора і скоса дивлячись на його бліде, виснажене обличчя, що задумливо гляділо на гар не Туапсе.- Невже я себе не знаю, а він мене знає? Невже я справді такий, яким він мене ідеалізує? Ох, недурно кажуть, що поети - брати божевільних ... А по дивіться на нього - от хто щасливий, так щасливий І Іде - та й жадібно вдихує в себе повітря, аж п'є його,

і нюхає його, і задушується з поетичного впою та захвату. Таки так: коли ХТО щасливий на світі, так то, запевне, він! .. Слабий, хоровитий, на ладан дише - а душа його життєвою гармонією тішиться щонайповнішою, бо має він для життя свої виразні, свідомі завдання ... свідомі, органічно відчуті ... не знає жодних рефлексій та душев них дисонансів. На здоров'я занепадає він аж так, що смерть не' сьогодні,взавтра вирве його, мабуть, геть із

(ЬОЇО світу. але див іть: ПОКИ ЩО він весь щасливо спо лучений із світовим ЖИТТЯМ ... зв'язаний із ЖИТТЯМ і з ЦИМ

світом органічно, кожним своїм фібром, кожним почуван ням, кожннм наміром, думкою і вчинком, бо не почуває

себе зайвою людиною на світі ... А Я? .. Між мною і жит тям

- самісінька дисгармонія! ..» А Лаговський, що справді дорогою впивав у себе й гарне морське повітря і чудову красу кавказької при роди і взагалі почував себе зараз дуже до ладу, ЙШОВ та думав про те, яка гарна людина з отого Володимира -та наскільки Володимир переважає його морально._Через свою сповідь, через усі ті гріхи, які,- думав професор, Володимир навмисне на себе наклепав, піднісся Воло димир У професорових очах на високий п'єдестал, мов gKe божество, і професор радніший був служити тому ,.своєму ідолові, мов вірний раб панові. Ранні дитячі літа Лаговського упливли самотою; од людей через свою убо· гість він і в гімназії і в університеті зазнав був чимало кривд і образ, взагалі нечасто бачив ласку; самотливий, він звичайно міг шукати розваги тільки в книжках. та в поезії, та в музиu.і; дуже рідко блиснув був йому промінь ,1ЮДСЬКОЇ прихильності. Потім, несподівано для себе ВІІ· бившись як стій на професорське становище, міг він ду шею суб'єктивно заспокоїтися тільки проти суспільних ',1ЮДСЬКИХ образ, які давніше були падали на нього часто;

'ЮГ0 плебейську амбіu.ію вже відтепер люди не кривдили, його поважали, нерва м його стало легко; але самота, ЯК

гірко давила його передше, так гірко іноді давила й тепер, ,і зовсім до кінu.я її вигнати не.Jllогла ані наука, ані дое·

зія ... І от ou.e тепер приходить йому таке щастя; він більше вже не сам, у нього є брат, та й який брат! Лю дина, що такої ідеальної нема й на світі - така людина, що сам він не вартий «отреш ити ремень сапогу ея» ... Генеральша сиділа в своїй світлиці й переглядала якусь «смету», що їй написала для її .участка» туап· синська будівельна комісія, коли це увійшли Володимир

та ЛаговськиЙ. Володимир сів на стільчнку, трохи під· томлений з ходіння по сонцю, а професор став позаду нього та й, зіпершися ліктями на його плечі, мов на норучата, притиснувся своєю щокою до його голови. По· тім він підійшов до генеральші, що бачив у ній тепер втілену добрість, і, нічого не кажучи, підніс іПРИТУЛИВ до своїх губів її руку; вона тихо поголубила його по го·

лов!. Потім Лаговський знов пішов до сидячого ВОЛОДІ!' мира і, щасливий, сперся ліктями об його плечі. «Що за мила дитина отой Лаговський!»- думала ге· неральша, з лагідним осміхом дивлячись на нього й на свого сина.

«Поет!»- міркував Володимир, почуваючи теплу про фесорову щоку коло свого виска.

А щасливий Лаговський думав собі: «В Гетевому .Фаустові» єсть в одному місці питання: Kanns! du dem AugenblicKe sagen: Verweile doch! Ои bis! so sсhбп! І Ну, я для себе смію гордовито перевернути цей вірш іна кше: IсЬ капп dem AugenblicKe sagen: Verweile doch! Ои bis! 80 shбп .... Постій, ХВИЛИН0, ти - така прекрасна!» УІІІ

Трохи обговтавшись та обглядівшись у Туапсе за два дні свого побуту, і професор, і Володимир засіли кожен до своєї повсякчасної роботи. Професор писав для Ака демії наук рецензію на одну математичну розвідку, що прислана була на премію, і багацько пора вся коло вся ких інтегральних вичислювань, а Володимир копався в «Судебнику царя Ивана ІІІ» та в «Уложенії царя Олек сія Михайловича». За роботою розмовляти їм доводи лося мало, а втім Лаговський помічав, що Володимир іще смутний і не має великої охоти розбалакуватися. На четвертий день після того, як вони були сиділи на молу, їм захотілося піти зоглядіти дуже гарну на крає види шосейну бруковану дорогу, що йде з Туапсе по вздовж морського берега, роблячи зигзаги серед прибе режних гір,- іде вона. на північ, до Новоросійська. Сонце ще не веч()ріло і сильно припікало, та за прохо лодною бризою, себто вітрецем, що подихав з моря, йти було неважко. Там і сям, серед битого шосейного шляху, на сонці грілися жовті гадюки і, зачувши тупіт од ніг на ших пішоходців, із шелестом тікали з битого шляху на бік, поміж темну лісову непроглядну гущавину; а вже ж туди ніхто не міг би продертися за ними крізь шпалерну стіну велетенських товстенних лівн, завгрубшки з люд ську руку, які міцно пообпліталися навкруг деревних стовбурів і суків і перекидалися з одного дерева на І Чи можеш ти сказать хвилині: «Постій, 60 ти така прекраснаІ» І Я можу МОВИТИ хвилині: сЛостіАI бо ти така прекрасна!»

друге; 8 де не видно було ліан, там густо-густо повився на деревах плющ та позаростав усе волохатий сивий ло моніс-клематіс і непролазний, дуже чіпкий і колючий

paliurus aculeattlS, трохи схожий начебто із акацією; по-тутешньому він зветься «держидерево». Колись давнІ ше отаких гущавин тут не було, ще тоді як жили тут черкеси-шапсуги; тоді були тут славні сади, та городи, та виноградники; бо Черкещина вела жваву торгівлю садС>виною з Туреччиною, що присилала в черкеські пор ти безліч roргових кораблів та фелюк; але тепер, за ч,верть століття, відколи Кавказьке побережжя спустіло, воно геть позаростало буйною могутньою порослю та й нага· дувало непрогляднІ дівичі ліси та пущі Південної Аме рики; тепер важко навіть хоч трохи розпізнати які-небудь сліди од колишньої дуже високої хліборобської культу р'И, що цвіла гутечки. Нікого з людей на шляху не зустрі валося, бо яких-небудь новітніх осад та колоній намість покинутих черкеських аулів іще тут обмаль. 3 гущавини часом чути було рохкання: десь поблизу бродив дикий вепр.

Коли шлях піднімався на

гору, то зліва внизу раз

у раз з-посеред зеленнх дерев блищало перед нашими пі шоходцями море; справа внизу одкривалися чудові долини, а за ними маячіли вкриті лісом гори, наче велетенські зелені смушеві кучеряві шапки. В обох па рубків на душі настав гарний настрій. Професор рад . ніший був би мовчати та тільки любуватися на ту пре

красну дівнчу природу, але Володимирові хотілося балакати, і він щебетав про абищо. Дуже часто він роз повідав Лаговському цікаві, на його думку, юридичні випадки, які він познаходнв у «Судебнику Ивана ІІІ» і які торкалися поділу спадщини. Лаговський з увіч ли,вості слухав його привітно, але не хотячи згаду,зав собі не дуже давні власні слова Володнмирові: «Ділять по дерті штани». А мрійлива його думка сама собою линула кудись у надхмарну височінь або ген-ген за сине море. В УСЯІ<ім разі він був радий. що Володимирова похму рість пропала. , Несподівано Володимирова розмова звернулася на ці кавішу тему. Вони саме були спинилися, щоб посидіти коло одного джерела під навислими скелями. ті скелі були, як узагалі на прибережній 3акавкажчині, " лам кого каміння, що зветься тріскун. 8з

- Гранітів, як у Криму або в Фінляндії, тут щось не видко,- зауважив Володимир.- Ах, про Фінляндію ... В останньому числі «Права» є страшні звістки про нові утиски й самопра'ВСl ва нашого правительства в Фін ляндії.

Він з гарячим обуренням зачав розповідати Лагов ському фа,пи. А той, хоч йому лікарі задля нервів рішу че заборонили інтересуватися політикою, ба на13іть читати щоденні часописи, за чав жадібно його слухати і обурювався ще більше, ніж Володимир. Нарешті, за дихаючись од гніву, він крикнув: - J коли фінляндці додумаються та й уб'ють росій гького генерал-губернатора? Один-однісінький є лік про Т!! всіх тих бюрократичних виродків: терор! Проти «авгу стейших», «самодержавнь,х» бюрократі13 нехай праuює й ВОЮЄТЬСЯ «августейший, самодержаВЮ>lЙ» динаміт! - Ого, пане професоре!- здивувався Володимир. Щоправда, сам я, як і всі благополучні російські грома дяни, нічогісінько не маю проти терору. Нехай гинуть бюрократи всякими способами ... особливо, коли не сам и, але інші люди вбиватимуть їх і рискуватимуть собою ... Тільки ж для мене це великий сюрприз

чути цеє саме

з в а ших уст. А хіба ви забули, як ви в Криму були хваJ1ИЛИСЯ м"ні, що вам байдуже до політики і що ви 'хочете знати тільки чисту науку та чисту поезію? Звід ки ж тепер такий радикалізм? Лаговський, заклопотаний, заходився був докладно поясняти своєму молодому приятелеві, що політичні пе ресвідчення - це одна річ, а аКТН13на політика та агіта ція - це друга річ, і що х'оч утікати од політики він му сить, та робить це тільки через свою хоробу, але ж зовсім викоренити свої органічні політичні симпатії і аитипатії він не може. ПіДСТУПIjВ він до цієї теми здалека, бо хотів її вияснити якнайширше, а Володимир знов не хотів ро зуміти, що то за політичні пересвідчення, які активно не виявляються, а тільки десь платонічна ховаються.

Розпочалася спірка,

Володимир

незвичайно захопився

всією тою розмовою та й доводив, що кожна поступова людина повинна чинити щось рішуче, а не обмежуватися голими та ще й потайними пересвідченнями,- КОли це несподівано зачулося кінське тупотіння тай з-поза скелі виїхало двоє кавказців-верхівців, а з ними жінка, теж верхи. В усіх трьох були горді й вродливі обличчя - не

ті засмаглені й дикі обличчя, які бувають, приміром, у грузинів. Ні, лиця в/ цих гордих людей були делікатно білі, аристократично' білі, навіть трошки бліді, з дуже тонкими рисами, чисто європейського, інтелігентного

типу. Це були нащадки тисячолітніх кавказьких піратів черкеси-шапсуги з недалекого новітнього аулу Георгіїв ського, де російське правительство поосаджувало трохи ЧИ не всіх тих нечисленних шапсугів, котрі не схотіли

йти з рідного краю в Туреччину. Вони прямували тепер до Туапсе.

На І(авказі воду з гірських річок та течій не п'ють, бо бояться захопити болотну пропасницю; але просто з джерел пити можна. Шапсуги на часину злізли з коней. підійшли до джерела, де сиділи Лаговський з Володими ром, і перебили ім розмову. Ті розбалакалися з ними, потім прохали їх вимовити по-черкеськи. чудувалися з численних трудних звуків шапсузькоі мови, де часом важко буває одрізнити приміром х. іи та с; бо от «дочка» буде по-шапсузьки щось середнє між хіnхахун, сіnсасун і шіnшашун; «кінь» - не знати, чи ШЬt, ЧИ Xbt, ЧИ СЬі; «100» - чи ШШО", ЧИ ССО" , ЧИ ХЬХО". З дальших розпиту вань виявилося, що «2» буде по-шапсузькому щось се реднє між тку і т'у. а «7» - зветься по-шапсузьки таким словом, де чується звук середній між л і р: ніби бло",

ніби бра", та ще й з гугнив им н на кінці слова, на лад французького носового n. Чи єсть яка неоднаковість по між «4» та «10», того ані професор, ані Володимир спершу довго не могли пізнати, аж доки розібрали, що «4» - то буде nгиО" , а «10. - псо", з дуже твердим с. Черкеси охоче. з легким усміхом вимовляли перед ними всі оті круті слова; часом злегка сміялися. коли ті не могли ви МОRJfТИ іх за ними. Таким способом розмова про невикорінимий органіч ний, але мовчущий радикалізм Лаговського, перервана черкеським під'їздом, зовсім позабулася та й не понови лася вже й тоді, як шапсуги од'їхали од джерела та й побасували шляхом до Туапсе. Володимир і Лаговський підвелися і собі потихеньку почвалали назад до Туапсе. Тільки дивлячися вслід добрим черкеським коням, що мчалися галопом і потроху щезали з очей, Володимир знов згадав останнє число часопису .Права». через яке саме була й почалася в нього розмова з Лдговським, та jj весело розсміявся здоровим грудним сміхом.

ЧlІтав

А от іще згадав: у рубриці «Дрібних вістей» я ви у «Праві» під научно-термінологічним соус,ом

одну трошки пікантну анекдоту,- жартівливо сказав він до Лаговського,- В табуні пасся добрий жеребець, а з чужого сусіднього табуна пустили до того жеребця свою кобилу. Тоді хазяїн жеребця запозвав того другого ха зяїна до суду. Одбулася розправа - і офіціальний прав ничий заголовок, який надано тій розправі, був такий: «Дело О растра те семени чужого жеребца» ... Оповівши це, Володимир наївно і безжурно зарего тався.

- Ах, чудовий краєвидІ! Дивіть!- раптом перебив він сам себе.- ЯК вертати назад та спускатися з гори, то виглядає він ще краще, ніж був тоді, як ми ЙШЛИ туди, на гору

...

Потім він безжурно засвистав оперову мелодію, Офе ліїну пісню; РА lе еl Ь londe

Dort sous l'еаи profonde La WillJs аи regard de Іеи. Que Dieu garde Сеіиі qul " attarde Озпs lа пиН зи

bord du

Іас

ыlи11 1

Видко було, що він забувся вже й за тую «трошки пікантну» анекдоту, яку оце зараз був розказав, забувся І про все інше, а тільки мав потребу: радісно дивитися на світ. Лаговський, скоро вчув од Володимира анекдоту, миттю згадав собі й недавню любовну його пригоду із служницею, і тую довгу сумовиту бесіду, що три дні тому одбулася в них на молу; згадав і свої власні сло.ва до Володимира про те, що витрачена чоловіча енергія по

винна фізіологічно поновитися за три дні. І не міг він тепер не порівняти тодішнього песимістично-смутного Володимирового настрою до теперішньої його сангвініч ної веселості та життєвої радості або до того міцного ентузіазму, з яким він оце Н8давнечко ДОВОДЩJ, що, мов ляв, треба не голих ліберальних симпатій - тільки фак тичної боротьби проти Ofчасного полІтичного неладу_ 1 БлІда і БІлява спить у во,.Ді г~иБОКjй русалка 3 вогненним ПОw гnмом. Захисти, 4оже, ТОГО, хто 88тримаве. вночі на березі голу·

боrо оз ••• (франц.).-

Pod.

<Отже, вихадить правда,- думав ПР'офесар,- що даки людина тікає жінацтва, дати в неї А енергія ціла, і снага єсть, і життя їй на радість ... А ще ж вихадить і те, ща вся Володимирава сповідь, атоді на молу, була йаго вмисним поклепом та клеветаю на самого себе. Справжній, діА сниА Володимнр - оце зараз передо мною; а все те, ща він мені тоді казав був про себе, то буда - коли держа тися Володимирого терміна - так сабі tristitia omJ1is апіmаlis post соіІиm, то було явище тимчасове, а не справжні, постійні ознаки Володимирові. Тепер, по трьох днях, як повернулася вся тая сила, що він у собі був зруйнував, я бачу саме такого Володимира, яким він бува нормально». Лаговський ще раз подивився на веселого, ОЖИ8і,10ГО парубка, що йшов коло нього, та й узявся з НІІМ попід руку. Отак вони ЙШЛИ якийсь час. Лаговський "уа себе безмірно щасливим, що його приятель, Аого побраТJlМ знав такий самий, який був давніш. далі він на хвилину спинив Валадимира, щиро подивився йому в вічі і напе чатлів на йоl'О лобі давгий поцілунак. «Що це з ним адразу сталася?- міркував собі тай, але вже не дивувався, ба патроху звик да професарових чудац'ГВ.- Яка він іще дитина, отой учений професор І» В тій братерській приязні, яка між ними зав'язалася, пануючою стороною був він, а не професор, і це йаму підлестювала. Він догадувався, що він міг би, аби схотів, і комаНДУ'вати Ла,говським, наче хазяїн. І це теж його 1·ішило. ІХ

Надвечір того самаго дня прийшов пароплав із Ро сії. Генеральша, Володимир і Лагавський ВИЙШЛ!і на пристань, ба знали, що з цим пароплавам приїде генерал

Illмідт та два другі йага сини, середній

Апаллан та

наймаладший - Кастянтин. З ними мала приїхати ще й стара кампаньйонка генеральші Ill.мідтоваї, колишня бонна, або. гувернантка, її дітей.

І справді вани приїхали. Обидва брати були ще сту денти: Мавчазний Апаллон - ліка р, жвавий Костянтин філалог-словесник; Лаговський чув пра ньаго, ща він пише непагані вірші, але ча мусь прихиляється він да не зразумілого декадентства. З Володимиром у обох братів не була нічого схожого в їхньому типі, бо вани вдалися

вродою в батька-німця, а не в матір-московку; обидва були гарні блондинн, з виразистими, мрійливими, навіть трохи сентиментальним" очима.

Володимир поздоровкавсь із своїми молодшими бра тами холодненько або доволі байдужно, бо йому ніколи lІе любо було, що вони зовсім не визнають за ним жод

ного авторитету. Та й вони зустрілися з ним без особли вих радощів; видко було, що їхньою симпатією він не тішиться. Навпаки, з Лаговським вони привіталися дуже прихильно, хоч знали йога досі більше з оповідань, ніж особисто. Прихильно й щиро привітався з ним генерал Шмідт. - Ну, що? Вдоволені з Туапсе? Не жалієте, що поїхали сюди, а не в свій порохний Крим?- запнтавсь віи.- Жінка каже, що ви себе почуваєте тут it volre aise '. я вдоволений не стільки з самого Кавказу, хоч який Кавказ гарний,- тихенько проказав йому Лагов

ський,- скільки з того безтурботного душевного спокою

і з того щастя, що я паб а чив тут, дякуючи вашому Воло димирові та вашій жінці. Щасливий вн батько, що маєте .

таку СІМ ю

...

Вони щиро обійнялися. Генерал дружелюбно поплес кав молодого професора по плечу, і всі разом піШЛI! з пристані. два турчини потягли їхні чемодани, та скрині, та всякі к,туночки. Генеральша з компаньйонкою пішли з турками до квартири, себто до школи, щоб розташувати

все привезене. А генерал із синами та з професором під· нялися на церковний горбок та й, посідавши на лавці, задивилнся на прекрасний вид, що простелявся перед ними.

А це що? Гарматаl- скрикнув жвавий Костянтин,

зочивши десь поза порослю, серед кущів волохатого ломоиоса, заржавілу гармату, не дуже й далеко од тієї лавки, де вони посідали.

- Тут, де тепер церква, був колись російський форт, звався Вельямінівським; в ньому сиділа чималенька ро сійська залога, цебільша з кубанських козаків-україн "ів,- сказав генерал, що пам'ятав військову історію Кав казького надбережжя.- Та он, дивіть, видко навіть зо станки кріпосної мурованої стіни .. а оце ж, видко, був "ал ... Після замирення кавказького, вже як розпочаласк І Я" вдома (франц.).- Ред.

турецька війна 1877 року, сами руські зруйнували цей форт, щоб тут не могли закріпитися турки. Але до того часу, цебто ще в першій половині 19-го століття, цей Вельяміиівський форт був дуже важною бойовою точкою, бо звідси велася боротьба проти черкесів-шапсугів, що Сllділи своїми аулами геть навкруги: і отут у Туапсе, і по всіх сусідніх горах ... Російський гарнізон був тут неначе в оБJюзі. В затоці раз у раз стояли напоготові проти черкесів руські військові кораблі... Навіть про віант підвозився з Росії військовими кораблями, бо про стий корабель були б перепинили пір~тські фелюки ... - А де помер приятель Лермонтова та Грибоєдова поет юнязь Одоєвський? - спитав Костянтин.- Він, зда ється. мав померти у форті Вельямінівському, з книжкою Гетевих -писань у руці. - І може бути, що вмер якраз на тому самому місці, де

ти

сидиш,- осміхнувся

генерал,- бо,

мабуть,

отут,

де ми тепер-о сидимо, було вікно, а коло вікна, певне, стояло ЙОГО ліжко ... для твоєї декадентської фантазії це дуже вдячна тема

Він

помер з

.. . маляріі?- спитався

Аполлон. - А з

студент

лікар

малярії... Тут малярія чинила часом такі страшні спустошення, що аж повірити важко ... Якось ... здається, в весну 1840-го року ... шапсуги були енергійно заатакували кріпость і щасливо вдерлися через кріпосиі стіни в форт ... То назустріч їм наші солдати, хитаючися, ледве могли підводитися з постелей і дивилися на воро гів каламутними, апатичними очима: ціла залога лежала R недузі, всіх знесилила кавказька малярія... Та от у «Споминах» генерала Філіпсона, що був тут У надбе режній Черкещині за часів царя Миколи І, я читав, що дуже й дуже часто російські солдати сами перебігали до черкесів, робилися дезертирами, своєю волею йшли в чер кеський по.тон, аби не зоставатися в малярійному форті, де їм грозила неминуча смерть од болотяної трясці. Ге нерал Філіпсон бачив навіть курей. які щоденно труси лися з тої клятованої пропасниці ... Бо руські селилися, своїм рідним звичаєм, поблизу річки або деінде в низьких місцях ... не так, ак черкеси, що вміли добирати для люд ських осель сухіші, здорові грунти і що по нездорових вогких місцях держали' хіба сади, городи та ниви ... Та й узагалі тисячолітня або, може, трьохтисячолітня

практика докладно навчила черкесів, якими способами треба боронитися проти місцевої тутешньої малярії ... якоі гігієни треба триматися ... З цього приводу розпочалася балачка на обов'язкову кавказьку тему: про малярію та як од неї встерегтися. Генерал, жартуючи, сказав, що російські панП на Кав, казі і за ними їхня мама виробили собі короткий кате

хізис, де є три заповіді: не сідай спочивати на вогкlй землі, одягай або напинай пальто, як сонце має заходити, і не пий непрокипілої води. - Побачите, професоре, вона ще й вас силуватиме наче школяра, щоб ви затвердили цей катехізм та одпо

відали їй точно напам'ять,- засміявся він.- Але добре, що згадав про неї, час мені до неї вже йти ... А ви собі тут зоставайтеся, погуляЙте ... Лаговський і троє молодих Шмідтів зосталися й си діли. - Так отут, де ми безжурно сидимо, згасло колись поетичне життя: помер князь Одоєвський, «христоподіб ний» поет, як часом звали ЙОГО ... - задумливо ВИМОВИВ Лаговський, днвлячись не на Шмідтів, а в голубу безкраю морську далечінь.- Ну, це тема, варта й когось кращого, ніж декадентів ... Але вибачайте мої слова!- схопився він, вдаючися до Костянтина.- Я Ж КОЛИСЬ чув та тепер забув, що й ви сами - декадент .. _ - Нічого, нічого! Нехай бог вам простить ваше глу зування,- добродушно одборонявся тоЙ.- Це ви десь дуже загорділи з останніх рецензій на ваші твори ... - Яких рецензій? Я не читав! .. Костянтин показав Лаговському зміст двох рецензІй на його оповідання й на збірку ліричних віршів. Обидві рецензії були голоси поважних критиків і дуже похва ляли письменський талан Лаговського. Той сильно засо ромився, як почув се од Костянтина. - Зацікавлений рецензіями,- казав Костянтин далі,- я й сам пильно перечитав ваші писання, бо нема де правди діти: звичайно, як .ІІиаивс& я на вашу вбогу, не показну одежу, то думав собі, що ви - якийсь там уче ний бурсак, та й тільки... Ну, перечитав І по щирості скажу: у вас напрочуд гарний ліричний талан. Особливо оті кримські поезії. - Перестаньте, дорогий Костянтинеl- прохав його lасоромлений ЛаговськиЙ.

Щаслива

ви людина,- казав

знов

далі Костян,

тин,- йде вам слава за науку, йде вам слава через пое·

зію.

Tanto giovane -

egia tanto

сеlеЬге

Будьте ласкаві, Костянтине, не кажіть мені ніколи нічого такого!- аж розсердився Лаговський, весь спа· лахнувши.- Я не хочу знати, ЩО я таке: я працюю над наукою - бо мені це дає втіху; я пишу вірші або по вісті - бо мені це любо; але не хочу я знати, якого сорту мої вироби,- не хочу знати ані пшсвал, ані доган. - Та чого-бо ви сердитеся? - добродуш,но дражнив його Костянтин.- Я Ж не належу до тнх черствих, не поетичних людей, яким ви гордо забороняєте своїми вір шами читати всю свою лірику, повну поетичного огню, та й кажете, що в НІ!Х серце не з воску, а з тіста:

Віск

ОТОЙ розтане,

ЯК ОГОНЬ пригріє. Ви ж - неначе тісто, Що з ОГНЮ черствіє,-

продекламузав він строфу із поезій Лагаоського та й не нароком зустрівсь очима з Володимиром. У того рапто" промайнув в .очах ворожий вираз. «Невже Костянтин оце шпурляє камінці на мій бік?»- сердито подумав Володимир. «Володимир, здається, приклав цей вірш до себе, блискавицею перебігла гадка в Костянтина.- Ну і не хайl»- зневажливо подумав він і голосно казав далі до Лаговсь;{ого: - А от, іще хотів би вам зробити увагу про uаші вірші. Ви зовсім марно одхрещуєтесь од декадентства, бо всяких декадентських настроїв єсть і в вас чимало ... І взагалі весь ви - типовий декадентІ Адже знаєте що? Навіть оцей ваш стоїчний чи дервішеський одяг - хіба це знов не щось декадеятське? Лаговський запротестував. Зав'язалася довга спірка про те, як розуміти декадентство, та чому, приміром, Гей не не є декадент. Спорилися здебільша Лаговський та Костянтин удвох, а Воло.!l,ИМИР і Аполлон більше мовчали та слухали -- от хіба іноді тверезий, розсудливий медик

Аполлон докидав свої колючі, насмішливі коментарі на

І Т.хН молодиА

[ вже

такнй с.л ••• ое8IеКиL

Костянтинову декадентську оборону, пособляючи таким чином Лаговському.

Знаєте що?- надумався нарешті Лаговський до

одного жарту.- Що декадентство не Є поважне мистец тво, а є попросту дурниця й шарлатанство, се легко буД~

показати чисто емпірично, всім навіч. Адже декадентські вірші легесенько може написати будь-хто: кожен охочий і кожної хвилини, аби схотів ... і на тему, на яку хочете

ну, приміром скажемо, на таку тему, як ОТЛОЖНblе аБРИКОСbl на 9малевой стене ...

А для проби давайте сами зробімо отут декадентське «радение» та й складімо якусь декадентську поезію ... Я нехай придумаю перший рядок ... тоді ви, Аполлоне, швидше, не гаючись, придумайте якийся другий рядок, але не задумуйтесь! Кажіть вірш, який скоріше прийде в голову, байдуже, якого він буде змісту, аби формально виходив римований вірш! .. Тоді знов ви, Костянтине, не гайтесь, а складіть нашвидкуруч третій рядок, знов-таки не дбаючи про зміст і про логічність ... тільки аби не заду муватись і не баритися, а казати вірш швидше і аби ви ходило під риму ... А ви, Володимире, так само закінчите строфу. Костянтинові з Аполлоном тая жартівлива гадка спо добалася. Тільки Володимир з холодною іронією одрік, що він не візьме участі в забаві: - Бо я не поет: краще сидітиму простим свідком та й послухаю поетів,- вимовив він крізь зуби. - Ну, музоl Приходь! «Кое странное пианство к пе нию мой глас бодрит?» - з комічним пафосом проголо

~ив Лаговський архаїчне, псевдокласичне «стишилище» Тредьяковського, вдаючи, ніби на нього надходить од музи натхнення.- «Ну же, музо! Ну же, ну! .. » -- знов казав він за Тредьяковським .. ! Побледневшее Дblханье ... -

урочисто одкрив він нарешті їхнє «радение»_ УмирающеА ВОЛНІ;d,-

підхопив Аполлон, студент лікар, що готувався до спе ціальності - гоїти ТИХ, хто вмирає.

За1 аенн.ого страданья Не приснившиеся снЬІ,-

З великою веселістю швиденько докинув Костянтин. А справді, добре виходить!- зареготався він.- Та й зов, сім по-нашому, по-декадентському ... Ну, тепер складай мо другу строфу, тільки перший рядок подам уже я, а не

ви, щоб тон був мій. Ану: до-мі-соль-до-соль-мі-до! Ану: туберозы. иммортели ...-

вимавив він,

... Замерзают -

и поют,-

не задумуючись, хоробро підхопив і одрубав Аполлон .

... Полинявшие

пастели Из фант'азий что·то выо,--

бистро докінчив строфу ЛаговськиЙ.- Панове,- додав він,- ви зверніть увагу на той аж геніальний декадент ський тур, який устругнув я ... «Пастели», що пишеться з а,- це Ma€ бути малюнок, зроблений пастельними фар бами. pastello da pittori,- і ви, запевне, так і зрозумІли оцей мій вірш. Тільки ж не забувайте, що €CTb росій ське слово «постели»... себто тіі «ліжка», що на них сплять люди ... Те слово пишеться з О, тільки ж повинно вимовлятися за за,конами російськоl фонетики достоту так само, як і с.I]ОВО «ластели», ЩО пишеться 3 а. В такім разі наша поезія, в нашім уснім виголошу.ванні, набира€

особливого. потайног6, містичного настрою: Полииявшие постели Из фантазий ЧТО·ТО вьют.

Може бути, що тут, у ці·м вірші, мова йде про якийсь покинутий або збіднілий «брачный чертог., е",,,f'Щ, де стоїть

цілий ряд

полинялих

ліжок,

що на них

одбувалися «оргіастичні втіхи» ... Це я промовляю знов щиро декадентським стилем, бо в декадентів терміни: <оргіазм>, «оргіастичиий» - одні 3 найбільш улюблених ... Тучний регіт був йому відповіддю. Костянтин, за бувши, що він уже не малесенький хлопчик-пустунчик, а дорослий студент, з пустотливим театрально вданим трагізмом здушив професора за горло, ніби хотів помсти тися за поругану декадентську поезію. А в Володимира тим часом перебігла думка: «Про які полинялі постелі

з оргіастичними фантазіями казав він? Чи н, про доми розпусти?. Невже й він хоче кидати камінцІ в мій город?»

- Тая поезія, що ми склали, нехай зветься «Саргіс сіо»,- сказав потім ЛаговськиЙ.- Але в мене з'явилися ще одна, може, й дуже щаслива думка. Складімо якусь довшу річ, вже не коротенькнй якийсь віршик, але спра вжню амеопу без музору. - Яку «амеопу без музору»?I- здивувалися всі. - Адже кажуть, що поміж іншими декадентськими літературними штучками є й така, щоб читати СдОва на виворіт і добуватися таким способом містичного розу

міння ... Кажуть, що З'амість «ум» можна по-декадент ському вимовляти «му-у-у-уl»... замість «розум» - «му зор», замість «поема» - «амеопа» ... - Ах, пам'ятаюl- розсміявся Костянтин.- Поміж іншими глумами, які сиплються на голову декадент"м, один вуличний критик пустив і оце Ьоп-mо! І про «му-у-уl» та про всякі «амеопи без музору •... Ну, що ж! Коли хочете, складімо ще й «амеопу без музору» ... Коли декадент по-нігілістичному сам глузує з себе, то і це ви ходить непогане декадентство.

- Тількн не забуваймо,- докинув Аполлон,- що для більшої декадентської колоритності варто буде встромляти в вірші геть у<:які незрозумілі ботанічні та зоологічні назви ... Бо в декадентів на це мода. За чверть години вони втрьох, таким самим спільним способом, зовсім легесенько виготували аж п'ять дозгих строф; В одній строфі вони, для більшої таємничості, навмисне не склали одного рядка, а проминули його так, незатуленою лакуною. Аполлон, що був основніший і аку ратніший од усіх, забажав цим разом іще й на папері записувати все те, що вони накомпонують, бо йому ціка во було мати перед очима «амеопу» -в повній цілості. Ско ро довели вони тую «амеопу» до краю, А.поллон за своїм записом голосно прочитав усі строфи підряд, додавши од себе свій медичний заголО'1!ОК: ДlАРРЕЯ (Амеоп. без музору)

Скине труш~ откормленнЬ1Х свиней Бродят в моей голове... І дотеп (франц.).- Ред.

Мрак не:проглядный т8инственныx скиниЙ.

Точно глаза у ПОДВОДНЬІХ актиний., Тихо скользит в ядовитоЙ. траве ... длинны e СКлизкие руки кальмаров Тявутся, словно слюна ...

О, зти руки І То руки кошмаров, БледнЬ1Х, как тени глухих лупанаров ... Их озаряет луна.

Ну! Костяки с искривленнЬІМИ ртамиl Что так гогочете ВЬІ?І Адская сила летает над нами, Веет змеиныии злыии глазами ...

Крь!льями мертвой СОВЬІ ... ВОТ треУГОЛЬНЬІе ocTpыe круги: ПеСТРЬІе реют рЯДЬІ. Зто - невестЬІ горбатой. подруги Ей лоБыаютT следЬJ. Снова глаза изумленны x актиниА Стелятся в пьяноА траве ... Вижу я тенн таннственнЬІХ скиниЙ ... ТеМНЬІе ветви поникшнх глициниЙ ...

Горе моей голове!!

Останні рядки Аполлон читав сліпуючи, бо сонце вже зайшло, а сутеніє на півдні не довго: разом настає ніч. - «Горе моей голове!»- задумливо проказав за Апол лоном і І(остянтин.- Еге, пародія на нас не погана ... Ах, який я радий, Андрію Ивановичу, що ви приїхали сюди літувати з нами! Аби ви знали, як ви мені подобаєтеся! Він тісніше притиснувся до Лаговського і поклав руку йому на шию. Лаговський, щасливий з такої дитячої ласки, поцілував його, наче рідного малого брата, і по гладив по голові. А з другого боку поруч нього сидІв Аполлон; Лаговський притулився й до нього .. Він не тільки на обох Шмідтів дивився під ту хвилину, як на малих дітей. але іі себе самого ще більше почував наів ною дитиною, яка бажає прилащитися до когось. В такІй щирій братерській позі теє тріо перебуло скількись минут серед нічноі сутіні. Тільки Володимир сидів скраю, окроме. Він сердився, що брати одібрали в нього Ла говського, якого він уже був призвичаївся вважати за свою власність. Тим часом на небі загорілися зорі і ча рівно заглядіЛися в море. Недвижно ясні зорІ

На висоті стоять й одна на дРУГУ ніжно Од віку все глядять,

Яка іх мова гарнаl .. Яке багатство сnівІ .. Та' жоден з філологів

уі не зрозумів. А я ту мову вивчив І не забуду ввІк: В очах моєі любки

Знайшов я весь словник.-

тихо продекламував Лаговський вірш з Гейне та й не ~BiДOMO зітхнув. Хлопці уважно його слухали. Серед нічної тиші чути було, як плеще море об берег.

- Ви знаєте Рубінштейнову музику до Гейневого «ОЗРіЙЦЯ?» - шепотом спитав у Лаговського І<остянтин. - 3наю,- тож само прошепоті.в Лаговський, щоб не нарушувати нічної поетичної тихості. - Ну, то заспіваймо той романс pianissimo ... Полилося ледве чутне тріо: Кожним вечором царівна Дивно гарної уроди Походжала близь фонтана,

Там, де плещуть ясні води. І щовечір близь фонтана Молодий стояв невольник, Там, де плещуть ясні води ... Віll марнів, марнів, бездольник.

ОТ. ЯК стій, колись царівні Забажалося спитати: «ЯК зовуть тебе, молодче? Хто ти родом? Звідкіля ти?» Одказав на те невольник: «Могаммедом прози вають. Я 3 йємену, з плем'я озрів,

Шо з кохання помирають».

Вони доспівали та й знов затихли. Серед любоі ніч ної ТИХОМllрності Лаговський міг навіть чути, як стуко тить серце у І<остянтина і Аполлона, що пригорнулися до нього; а здалека знов доносився гармонійний, поеТIІЧ ний плескіт морських хвиль. Володимир підвівся з місця і перейшовся скількись разів по стежці коло тієї лави, де сиділи його брати з професором. я з йємену, 3 плем'я озрів, Що з кохання помирають,-

саркастично за курникав він собі під ніс ... - Так, так! .. • 3 кохання помирають» ... А чи знаєте, Андрію !'Івановичу, оо

що за рІч иаправду звалася у арабів «озріilським ко ханням»? - Я думаю. це саме собою видко з Гейневої поезiil Глибока. ідеальна меланхолічна любов. що ие сміє навіть виявити себе. а мовчкн вмирає_

- Отже ж ніl- злісио тріумфуючи, одказав Володи мир_- Один З моїх колишніх шкільних товаришів зро бивсь арабістом, то я якось навідавшись до иього. спи тав був, звідки міг узяти Гейне тему до свого «Оег Asra» І та що то за назвище_ Арабіст мені пояснив. що арабське плем'я ба ну-аз ре. або озріЙці. справді слави ЛИСЯ серед інших арабів своїм гарячим. палючим. без межним

коханням.

та й

заходився

перекладати

мені

з арабської мови скількись історичних уривків. де опо відається про тих озрійців_ Переслухав я першиіі ури вок: «Сказали до одного З озрійців: «Отже в вас серце -

наче в горобuів: і живе. й б'€ться тільки для кохання та й не втихомириться, доки не вмре_ Чого це так?» На те озрієць: «Бо. їй-богу, ніде в дівчат нема таких очей, як у нашому плем'юl»- Так се ж така любов. яку ми 8вемо горобцюваннямІ - кажу я до арабіста_ «Ну, ніl говорить він_- У озрійців кохання було високоідеальне __ _ Бо, он другий з озрійців оповідав у Медіні. що він поки нув У своему плем'ю тридцятеро парубків. слабих на сухоти. і всі вони слабі були - з кохання».- То де ж тут ідеальність?l- не повірив я.- ие ж у них, очевидячки. була спинна сухота. tabes dorsalisl .. Тоді арабіст, роз сердившись на мій глум. перечитав мені ще декілька уривків з арабських істориків ... Ну, і що ж? Звідусіль я виніс враження, що озрійці справді часто помирали 8 кохання, тільки ж помирали інакше, ніж у Гейне. Оче видячки. часто в арабському побуті бувало так, що оз рієць. допавшись до своєї любки і прийнявши її в свої зовсім не платонічні обійми, DЧИНЯ·В непереривну серію любовних сеансів аж доти. доки з надмірного пересилення не вмирав ... У героїв це дуже звісна річ ... Згадайте хоч би французькуСhапsоп de geste 2 про подорож лицарів Карла Велнкого до Ца ргорода ... Ба кажуть. що й російський

герой Плєвни Скобелев умер на таке саме «озрійське кохання •• бо забажав сім разів без передиху црактично І ,Озр/Йц•• (н/",.).- Ред. J СередНЬОВічна рицарська поема

1 І_І"

111

(франц.).- Ред.

виявити свою любовну силу." Коли хочете, смерть І не погана ... Т-а-а-а-к ... А втім, хто зна: може, й Гейне ро зумів «озрійське кохання» отак само, як І з історії ви ходить?.

Адже гейневський

«озрієць»,

мабуть,

чи

не

хоче сказати царівні, що коли вона йому оддасть себе, то він її не випустить, аж доки не сконає в її обіймах... Гейне був поет, себто спеціаліст на такі штуки, і повинен був добре смакувати всякі неплатонічні любощі. Лаговський почув, як Костянтин нетерпляче завору шився коло нього на лаві, живовидячки угніваний на Володимира, що перебив їх гарний поетичний настрій. - То ви, бачу, справді в платонічні любощі зовсім

не вірите?- одмовив Лаговський Володимирові.- Ну, й не вірте: fides - res privata '. - Не вірю, бо платонічного кохання навіть і не може бути. Чому так думаєте? Тому, що знаю. Та ми вже з вами колись про це й балакали. З досвіду мн всі знаємо, що той, хто був закоханий, думає тільки про одно, яким би способом до вести віддаль між собою та любкою на мінус три вершки. А коли хто каже, що він любить тільки ідеально і більш нічого не бажає, як ідеальності, то він, очевидячки, бре ше, і я йому не повірю. - І всі, геть усі брешуть? .. Вся тая безліч поетів, письменників і філософів, що писали за ідеальне ко хання. всі брешуть?! - «Поети», «письменники», «філоСофи» ... - а це що нам за авторитети ... В Біблії про Немврода десь сказано, що стоіі бисть велій ловець пред господом»: Я про кож ного поета, чи борзописця, чи ідеалістичного філософа сміливо скажу: стой бнсть велій брехун пред господом». - Ну, а молитися ви можете? Молитися, себто уь.и лятися душею перед богом, ви здатні? Плакати з молитви ви можете?- запитав Володимира Лаговський, добре тямлячи, що він атеїст або байдужний. - Ні, молнтися не здатний. Бо самі знаете, що я в бога не вірую.

А інші люди -тож само, на вашу думку, не щиро'

моляться і не умиляються? .. Ванн тільки молитовні слова вимовляють?. Коли вони вам скажуть, що аж плачуть І Віра

справа приватна.

од щирої молитви, то ви, із свого власного досвіду, хіба й про це скажете, що цього бути не може?. Скажете, що вони тільки одурюють інших?. Костянтин У пітьмі похвально погладив Лаговського по руці, наче мама

слухняну дитину.

Володимир хви

линку помовчав, а потім насмішкувато, щоб поглумитися 3 Лаговського, спитав: ~ А ви, ви - молитеся? Молитеся і аЖ плачете?! Лаговський один момент помовчав. - Не часто. але молюся і здебільша ще й плачу, твердо одказав він далі, хоч його й дуже прикро вразило, що Володимир своє питання про таку делікатну, інтимну справу ставить так наПРЯl\fКИ і так неделікатно.- Еге Ж,- знов твердо додав він,- і щиро молюся, і в чисте кохання вірю, і вірю, що можна любити без бруду і без думки про мінус гри ~ершки. - Ну, а я того не розумію,- недбало буркнув Воло

димир, ліниво позіхнув, підвіася та й повільно пішов до дому.

Професор зостався 3 двома другими братами. Якийсь чаС усі вони мовчали. Мовчанку перебив Костянтин. - Що за гарна людина з вас!- сказав він до Лагов ського з гарячим надпоривом.- І гарна і розумна! .. Тіль ки ж я думаю, що Володимирові ви могли б дати одсіч і трохи різкішу, менше церемонну, ніж це ви зробили були! .. - Мені було б шкода казати щось різке Володими рові, бо він дуже довірливо ставиться до мене. 3 вами, бачите. він холодно мовчить. а я днів тому три од НЬОГО чув цілу сповідь; він розгорнув передо мною свою душу.

Ат! Володимирова сповідь і Володимирова розгор

нута душа - не високу можуть мати ціну!- легкодумно бовкнув Костянтин.- Він мені нагадує перегнилого за мо

роженого судака, що доки холодний та мерзлий. дота' й

терпіти його можна; коли ж ви покладете його собі' за пазуху та коли він розігріється та розтане, то аж на цілу хату сморід піде, хоч носа затикай.

Лаговський не згодився з Костянтином. але думав, що про таку дражливу справу краще й не споритися. Вони підвелися з Лави і тож саМО пішли додому, бо далі далі час був і спати.

7·

Володимир ТИМ часом уже роздягся І лежав був у по· стелі на своєму тапчані, читаючн якусь маленьку і тов·

стеньку книжку. Професор зайшов до нього, привітно побажав йому доброї ночі, тільки ж не зараз пішов з його світлички, а сів коло нього на постелі. Він чогось ніби жцав, бо вІдчував душею, що між ними двома перебігло щось непомітне, але прикре і що Володимир трошки не· вдоволений проти нього, тимчасом як Лаговському ба· жалося, щоб між ним І дорогим його приятелем не було жодних нелагід. Професор сидів коло Володимирових ніг і мовчав; Володимир лежав і мовчав; і один на одного не диви· лися, а ГЛЯ,ILіли кудись набік, на стінку, де лазила !І·кась сколопендра, невеличка гадинка, ніби тисячоніжка, тіль ки така, що не кусається. Перший забалакав Володимир, простягаючи ДО професора оту мініатюрну книжку, яку був читав перед його приходом. То були «Неіпе's

WerKe».

- Перегортаю ваше Євангеліє,- сказав він.- Мені хотілося щось почитати на ніч, я зайшов до вас і побачив на столі оцю німецьку книжицю, що аи, бачу, скрізь во·

зите з собою, мов Євангеліє. давно я вже не бра,в їі до рук... А справді, нічого собі писав [... ] От хоч би це ...

І він, підвівшись на ліжку І спершись ліктем об по· душку, голосно прочитав по,німецьки про покуту імпера·

тора Генріха в Каноссі: Коло замку у КаноссІ Генріх. цар німеuькиА.- босий І в сороччині покутніА ... Ніч - холодна і дощлива. А з вікна хтось виглядає. І, як місяць осіяе,

Видко лисину Григора Та Матильдиніі груди. Цар - блідий; ПРИГЗCJJИ очі. «Pater noster~ він бурмоче. Та в глибу в царевім серці Скреготить інакший голос: «Ген далеко, в ріДНім краі,

Там стоять великі гори, А в горах росте залізо,

ЩО придасться Н8 сокиру_

100

reH

Д8!1еко. в

pi.ll.HiM

кра!,

Там могутніі діброви, І з найбільшого дубища

Вийде обух на сокиру, Гей, мІй краю, рідний краюl Ти народиш і nюдину. Що гадюку иаших болів Перетне його сокира:..

Оце

менІ

поезія!- покликнув

Володимир,

дочи

тавшися до кінця.- А ви що скажете? - Скажу, що це безгранично прекрасна поезія, ОДМОВИВ професор, прихильно вглядаючися в Володи· мира, який йому тепер·о дуже подобався своїм одушев, ленням і навіть на обличчя здавався гарним.- Тільки ж і любовна лірика має свою гаіsоп d'etre '. - Raison d'etre! .. - перебив Володимир.- Але ж просто сміх після .Каносси» читати в того самого Гейне, ну хоч би от що...

Він навмання розгорнув Гейне в другому місці І ви· читав:

Коли настав чудовиА май,

Садочків роsвивзння. ТодІ у серденьку МО!М

Прокннулось коханни ..•

- Спору немає.- сказав вІн далl.- що коли липучІ розпуколки розвиваються на деревах. особливо иа топо лях, тоді Венера найлегше ловить людське серце... Але щоб із цього виходила велика поезія. я Тиго не скажу ... Сам я людина грlшна.- іронічно вкинув він,-І Венері служу часто. але поезії в тім своїм служінні, простіть. не бачу! -

А ви служіть не Венерl. а краще АртемІді або

ВестІ.- лагідно сказав професор, гладячи Володимира по руцl.- Та я, правду кажучи. всім оцим вашим бута· дам не вірю: ви й самі більше хилитеся до Вести, але перед людьми вам хочеться сказати якийсь дотепний па· радокс, то ви й удаєте циніка. От хоч би про того оз рійця ... - Про озрійця?- комічно обурився Володимир.- Ні. н!! Про озрійця я був не парадокси казав. а реальну правду. Признаюся. що тоді. як спорився з вами. то був

І Смисл Ісвування (франц.).- Ред.

101

спорився ще тільки иа злість вам; але оце, без вас, я ще

раз уважно перечитав Гейневого

«Der Asra» і зараз вам

доведу з правничою пунктуальністю, що озрійця я розу мію точно... Хто такі - оті озрійці? - Хто? Звісно арабиl

Так ... Ну, а тепер, Хаі! ви й не пранник, РО1мlр-

куйте: чи міг природний а раб бути чиїмсь невільником за часів а рабської імперії, за часів арабського халі фата? - Ну, мабуть, не міг ... - Таки не міг, це я вже й дlflсно знаю ... Виходить, що тая Гейнева подія одбувалася вже тоді, як арабський халіфат занепав... себто після Х віку... Це terrninus а quo ' ... Та в Гейне єсть і точніша дата. Царівна в нього зветься Sultanstochter:

Tiigl!ch g!ng dle

wuпdеrsсhбпе

Sultanstochter .. "

... Ну, а султани - відколи вони позаводилися на сході? Не пам'ятаєте? - Вибачте... трохи призабув... Здається, після ХІ віку ... - Та вже жl Бо султанський період - період пану вання турків ... Арабин-о~рієць міг бути невільником не інакше, як за пізніших, туреІ<ЬКИХ часів, себто за часів широко розвитого гаремного життя. А ходити по турепь ких садах, стояти коло гаремних фонтанів, бувати серед жіноптва, зустрічатися з турецькими царівнами - вже ж нікоторим чоловікам турки цього не дозволяють, хіба що євнухам. Чи так? - Нехай і так,- згоджувався Лаговський, ще не зов сім догадуючись, до чого веде Володи~ир свою казу істику.

- В такім разі вся Гейнева подія стає зовсім ясною, наче на долоні. діло було в султанському гаремному саду, де всі невільники - євнухи. Але туди, через не догляд, попався невільник-озрієць, що не був євнухом.

Гаремна парі,вна,

Sultanstochter,

на,віть

здумати

собі

не могла, щоб до гарему ... - розумієте, до гарему!! міг затесатися незвалашений чоловік. Вона думала була, 1 Вихідна точка, початковий пункт (лат.),- Ред. t Щоденно виходила прекрасна царівна (ш.).- Ред.

102

що й озрієць не хто, як євнух; а що всі євнухи народ гладкий, товстий, жирний, рум'яний, то вона здивува·

лася, чого це наш озрієць блідий та А аж сохне. Ну, за· хотіла розпитатися, що і як. То він їй: «Ба, я не євнух! А коли ти мені оддаси себе, то я аж замучу тебе своїм юнацьким коханням, бо я - озрієць, а озрійці, як при· горнуть жінку, то вже й випустити не хотять, ба навіть 3 такого кохання аж помирають ... » Що далі було, Гейне не каже, та догадатнся вже неважко: врадуванацарівна, що, замкнута в гаремі, аж пропадала за мужчиною, ки· нулася озрійцеві в обійми ... А озрієць, 3 любовної голо· довки, мабуть, таки й помер на її грудях. - Тю·тюl!- роззявив рота ЛаговськиЙ.- Оце па· радокс - так парадокс!! Ну, та й казуїст із вас! Згодитися з Володимировим толкуванням Гейневої поезії він, очевидячки, не міг, але всі ті комічні доводи йому сподобалися через свою казуїстичну дотепність і ще ніби й солідиу науковість. Він розлігся сміхом, аж спини· тися не міг. Володимир весело поглядав на нього, бо ба· чив, що проти ЙОГО жартівливої адвокатської казуїстики Лаговський не може вже нічого вдіяти. - Тільки ж ви, поети, такий народ, що жодних ДО· водів не послухаєте,- кепкував Володимир далі.- Ви наче жіноцтво, що вислухають якийсь довід і скажуть: .Ваша щира правда, але мені з д а є т ь с Я інакше .... Я певний, що взавтра ви, сидячи коло моря, «там, де плещуть ясні води». знов співатимете втрьох із братами «Озрійuя» і казатимете: .Це - платонічне кохання, бо нам так з Д а є т ь ся

... »

Тут він помовчав. Потім знов забалакав.

А ви, бачу, з братами швиденько порозумілися ...

або, як грубенько мовляють стрільці, миттю «знюхалися». Вибачайте мені за цю мою незвичайну, драстичну термі· нологію ... Та я ж не поет, а цинік ... Вони будуть вам добрі слухачі, не споритимуться, як я. Наша з вами приязнь, десь, певне, вже розпалася, а з братами у вас вийде чудове, поетичне, естетичне приятельське тріо, куди прозаїкам краще й не лізти ... Він говорив це трохи роздратованим інасмішливим

тоном. Де була в нього іронія і де щирість, розібрати було не можна. - Ваші брати - спраВді гарні і напрочуд поетичні ЛЮДИ,- тцхенько вимовив Лаговський, з любов'ю ДИВЛЯ'

103

чись на Володимира,- але на вас я їх собі не проміняю. Та ви й талащшитіші од них, а що ви од них старщі і\ ро зумніші, то ви мені навіть ближчі; до того ж - ви неща

сливі ... Нехай собі з ваших братів - гарні люди і люб лять вони мене, а ви нехай глузуєте з мене та й набрі хуєте ще й на себе самого всякі страхіття - я, однаково, тільки одно почуваю: ви - мені найдорожчі за всіх лю

дей на світі ... З цими словами професор схилнвся й притулився ли цем до грудей напівлежачого Володимира і прихильно

слухав, як у нього б'ється серце. Самолюбний осміх про майнув по губах у Володимира, і всякі непорозуміння поміж ним і професором миттю порозвівалися. - Але ви мене таки дуже ідеалізуєте,- сказав він нарешті до професора.- Не хочу скривати од вас от чого: ото як ви були зовсім перейшли до братів, а мене поки нули, то це мені було нелюбо. Я сидів собі збоку од вас, на лавці, і міркував і аналізував себе: через що мені стає прикро, коли ви од мене одкидаєтеся і звертаєте свою увагу на братів? «Може, я його дуже люблю? міркува,в я про вас І одповід",в собі: - НіІ Я егоїст і нІ кого не люблю, і мені нічиєї любові не треба. Так чого ж мені прикро, що він од мене одкинувся?- питав себе я і мав тільки одну відповідь:- Хоч я й егоїст, але я зазд рий. Я нікого любити не можу, але ревнувати до когось можу ... » Чи ви розумієте мої почуття?. Ну, от я вам поясню це поетично, щоб ви легше розібрали. Я - отак, як Снігурочка в Островського: бо і в неї серце - з хо лодної криги і любити нікого воно не може, а заздрити і ревнувати - може. Отак і я. Якби не було тут братів, що вас од мене одбирають, я б анітрохн був не жалував, що ви мене кидаєте; тільки ж коли я бачу, що вони вас

забрали собі і вам з ними весело, мене порива є досада і стає шкода, чому ви не коло мене ... Поганець Я, пога нецы Так і знайте. А Лаговський ще дужче тулився своєю щокою до його грудей. Він не вірив нічому тому. що казав Володимир про свій егоїзм; з усього, що він од Володимира чув, він висновував, що Володимир надзвичайно гарна людина і дуже його любить; правда, що Володимир, може, лю бить його не так сильно, як він його, та він рівної обо пільності й не хоче вимагати: нехай собі Володимирове чуття не таке сильне, як у нього,- В усякім разі Володи-

104

мир \- його щирий приятель, І Лаговськиll на тому вдо вольнЯеться.

Міц/ІО поцlлувавши свого побратима Володимира на

прощаННІ!, професор пішов до себе іі ліг спати. Рідко коли він почував таке задоволення з життя, таку гармонію в душі. Вся сім'я Шмідтів сіяла в його уяві блискучим сонячним світлом: добра душа генерал... ще добріша генеральша ... поетичні Костянтин і Аполлон ... розумннй, сумовито-вдумливий Володимир, що сам себе бичує... І всі вони, всі оті чудові, недосяжно гарні люди, всі вони його люблять! Він більше не сирота! .. Чи він вартий 10ГО! .. ЧИМ він може ім оддячитися, хіба як не собачою вірністю?. о

Augenblickl Verwelle doch: du bls!

50 sсhбпl.

ПОСТіЙ, ХВИЛИН0, ти така прекраснаІ .. ХІ

Та

відносини

його

до

Володимира

Іноді

ставали

скрутні.

3а два чи три тнжнІ професор зробн'вся зовсім своєю людиною в сім'ї генерала Шмідта. Кожну вільну хвилинку ~iH неодмінно перебував разом Із Шмідтами, ба й оБІдав і чай пив укупі з ними; а що вже до надве чlрньоі якоі прохідки або екскурсії, то без нього був би й ніхто не схотів іти чи їхати. 3дебільша, правда, він завсіди,

чи вдома, чи де, приставав до товариства не батьків, а молодих парубків: Володимира та його братів студентів, що з ними трьома й жив був разом в спільній квартирі - не до товариства старших, бо у старших, себто в генерала та в генеральші та в їхньої дочки Зіна їди було багацько свого власного, спеціального діла. СтарІ клопоталися коло того, коло чого клопоталися й інші туапсинські пІонери на своїх подарованих наділах, або «участках»: доводилося пильно поратися коло свого «участка. вже й через те, що там уже будувалася в них хата-господа,- а треба ж було наглядати й за майбут нім садом, шо обов'язково мусив бути заведений на

«участку». Вже робітники повирубували з «участка. чіпкі товстезні ліани-сасапарілі, часом з руку завтовшки, ЩО непроглядно були поперепліталися поміж столітніми каштанами та ВОJІОСЬКИМИ горіхами, і генерал з генераль

шею мали тепер доглядати, як воии вирубують на «участ-

10&

ку» ще й карабіч (такий дрІбний граб) та викорчовують ще й оту густу

колючкувату кущову поросль, ~ тут,

на Кавказі, звуть держидеревом І яку професора Апол· лоном

(вони любили ботаніку) закваліфікувал/f як ра· Це дерево - з листям, наче в білої ака· цlї, а з кущовим гіллям - як У жовтої акації; тільки ж воно ще густІше й далеко колючіше од білої акації, а вкорlиюється в грунт гірше, ніж яка дереза. Тепер робіт· ники зглибока викорінювали держидерево та й копали натомість ямки під обов'язковий «плантаж»: під плодові дерева, виноград і таке інше, що мало засадитися з осені. Всі думки, всі інтереси, всі балачки старих ШмІдтів зосереджувалися тепер коло будівлі, коло викорчову, вання, коло <плантажу»; а це була тема, мало цікава як для молодих Шмідтів, так і для професора; через те вони четверко воліли здебільша держатися окремо од батьків. Зінаїда, знов, трималася своєї власної сім'ї, дбала з нянь· кою про свої малі діти й їхні дитячі хороби, і це тож само не дуже було цікавим дЛЯ всього парубочого товариства. Компаньйонка генеральшина, колишня німецька гувер· нантка в сім'ї Шмідтів, тулилася навпереміну коло гене· ральші та коло Зінаїди, а до братів ЇЇ, своїх давніх ви· хованців, ставилас!\ з невкритою холодністю, особливо до Володимира, шо часто її дражнив; та й професор теж був дЛя неї анітрохи нецікавий. Таким способом У'СІ обставини вели до того, шоб професор разом із трьома братами складали свій окремий, тісніший гурток. Тільки ж неоднаковість характеру Володимирового і двох дру. гих братів робила те, що позиція Лаговського супроти Володимира ставала в тому гурткові іноді не легкою. Трохи не щодня це виявлялося надвечір, коли всі вони, і старі і молоді, виходили разом погуляти, щоб подихати посвіжілим повітрям. В Туапсе є де проходитися, особливо по гарних саміт· них околицях туапсинських; туди ціле покоління Шмідтів і прямувало надвечір. Або 3 цікавості ходили вони 30· глядати зовсім не гарні порожні плаци, недбало й на· швидкуруч Обгороджені плотом, з гордими, поки шо невід· повідними написами: «Городской сад», що скидався на пастівник, або «Бульвар», де ще й дерев не було ніяких. Ходили вони всі гуртом дивитися й на інші розплановані пустирі, де з напису видко було, що тут має коли.сь лягти .Московская» або інакша вулиця; але поки що не ма·

liurus 8culeatus.

106

лося .там нlчогlсіНЬКQ, не було жодноl хатини, тІлькн стоя ЛИ самісінькі квадратооі огорожі, зроблені 3 тину або по просту з дрючків та пол ін, бо нові володільці тнх 'участків:. іще не приступали до роботи над ними ___ І на всяких таких надвечірніх прохідках компанія половинилась: роз бивалася на ПQважну - старшу, з батьками, з компаllЬ йонкою, з малими дітьми, і неповажну - молодшу, 3 па рубками; своїм звичаєм професор завсіди одбігав од старших та од Зінаїдиної сім'ї та й ішов з КИМСЬ із моло дих ШмідтІв_ Але, знов, і ЦЯ молода комцанія теж розбивалася на дві груци_ Часом Лаговського забирав пІд руку Володимир І йшов удвох з ним, силуючись Іти трохи оддалік од братів; часом, знов, його бралн пІд обидвІ руки Костянтин та Аполлон та й вели з собою, а Володимир тоді зоставався сам та й ішов побіч, дале ченько од них, щоб не слухати балачок професорових із братамн на

нецікаві для себе теми_

Під такі моменти

в душі самітнього Володимира повставало ПОТЗl1іне невдоволення не тільки проти братів, ба й проти про фесора_

Різнь поміж трьома братами зоставляла свІй слІд на відносинах Володимира до Лаговського ще й у багатьох Інакших пригодах, особливо тоді, як ДОВОДІІЛОСЯ ім по їхати іноді кудись далекі ше од містечка Туапсе, всім чо тирьом укупі на одному возі_ Кожна поїздка, коли казати взагалІ, відбувалася дуже жваво й безжурно. і той віз, на якому вони їхали, бував звичайно вмістилищем гомінкого сміху, реготу та весе лості, аж навіть похмуре обличчя найнятого погонича 3 Вельямінівської слободи ІнодІ розхмарювалося й осмі халося на безжурний галас паничів, що сиділи на возі_ Возом у НИХ був не який фаетон або коляска, а попросту сільський драбинчак_ Фаетонів у Туапсе взагалі не води лося або хоч І мавсь один у якогось грека, то однаково, що його не було: найняти його рідко кому щастило, бо той одинокий фаетон звичайно знаходився в роз'їздах. Поштових коней у Туапсе теж було обмаль: кінна пошта допіру починала тут заводитися. Отож, щоб кудись по іхати, найлегше можна було роздобути собі хіба дра бинчака упоблизькому напівросійському, напівукраїн ському селі-слободі Вельямінівському, що стоїть по той бік річки Туапсинки, в глибу долини_ Вельяміиівське сла виться своїми лютими пропасницями, бо ані великоруські,

101

анІ вкра!нськІ колонІсти не можуть одкинутися од свое! дІдівської звички - селитися А на Кавказі якраз поблизу самих річок з їхньою малярійністю, а не на горі, як це робили черкеси і як роблять тепер греки. Через те у всіх вельямінівців бліді, хоробливі та й виснажені обличчя: таким бував і кожен погонич, у якого собі наймали дра бинчак паничі Шмідти ... Та їм до того бувало байдуже. Вигідно підібгавши попід себе ноги або навіть безжурно fюрозлягавшись на драбинчаку, поверх рясно намощеного сіна та простелених ряден, молОді Шмідти з професором їхали, було, верстов за десять - двадцять по одному з гих трьох прекрасних, але безлюдних побру,кованих шля хів, що вже заздалегідь попрокладані скарбовим коштом до порта Туапсе: один - приморський шлях із півночі, з Новоросійська, другий - приморський шлях із півдня, із Сухумі, третій - неприморський, із середини Кавказь ких гір, із сходу, з Кубанського козацького города Май копа; вже й тепер попрокладано оті бруковані биті шляхи в надії на те, що в новозбудованому порті Туапсе буде колись велнка внвозова й привозова торгівля. Поки що на тих шляхах нічого, окрім чудових, розкішних лісових, та гірських, та морських краєвидів, не було видко. Іноді хіба з-поза нижчих близьких гір на височенному шпилі далекої найвищої гори,- так верстов за двадцятеро од Туапсе,- здалека виблисне й заманячить перед подорож

німи високе гірське гр,ецьке (колись черкеське) село Ма копсе, де оселилися ЕЛЛ1j'" tOUP~O'P(J)VO'; або покажеть ся висока двугорба гора Туішхо, на якій порозкидалися розлогі виноградники барона Штейнгеля із славною на всю Росію вина рнею; або десь на якомусь зовсім близь кому верхогір'ї майне перед очима четверокутна прога лина вирубаного лісу, засіяна кукурудзою або тютюном, або іноді,- це вже на такій верховині, де нема надмірної вогкості,- засіяна і пшеницею; ТО знак, що десь там по близу, поза велетенськими каштанами чи буками, невиди мо притуливсь хутір. А чий хутір? Грецький? Українсь

кий? Старий

черкеський?

Німецький?

Естонський? Чи

кого іншого з населених тут колоністів? Про це нема в кого розпитатися, бо на шляху нікого з люде.й не видко, і зрідка-зрідка хіба проїде тим порожнім бруко,ваним шляхом котрийсь тутешній селянин-колоніст. Найчастіше це бува якийсь потурчений грек, в якого тількн віра зо-

108

сталася православна грецька, а мова - турецька; він веЗ8 на буйволах бочки та тюки s Майкопа; часом це бува в'юнкий імеретинець. Іноді, та й то вже рідше, дра бннчак з нашими подорожніми наткнеться на шляху на ціле товариство захожих турків-каменярів з Анатолії, себто з Малої Азії, що понуро сидять кожен коло своєї купи наваленого каміння та й поважно повільно стуко тять молотками; їх найняла місцева російська адміні страція; вони трощать каміння та лагодять і залатують шосе, що порозмивалося од частих і сильних ка вказьких залив. Навіть з побіжного погляду видко, що ее - тупа, неповоротлива, солідна нація, яка, коли й наукові твори

писатиме, то й над тими творами працюватиме так само

неоригіиально й машинально, наче камінці молотком товче ... І знов тихо, і знов на шляху нічого не видко. Серед такої дорожньої самоти та безлюддя наші па ничі на своїм драбинчаку не мали чого стіснятися перед публікою. Костянтин і Аполлон голосно гукали, коли ба чили з одного чи з другого боку дороги якийсь надто чудовий або величний краєвид, шарпали Лаговського за руки й повертали за плечі, щоб він, як поет, не про минув

котроїсь надмірно гарної картини природи, спі

вали пісні, реготалися, жаРТУ'вали. Стаючи на опочивок, професор з Аполлоном шукали всякі цікаві, адже під тропічні зілля, та й силувалися дати кожному ботанічну класифікацію ... Вертаючись аж упоночі додому тією са мою дорогою, всі вони, вже притомлені, покотом лежали навзнак на драбинчаку, на постелених ряднах-«паласах», і, втупляючи очі -в зоряне небо, заДУМУ'валися та мовчки марили або тихесенько насвистували чи півголосним хо ром співали якийсь підхожий до їхнього настрою романс з меланхолійною мелодією: «Через що Я люблю тебе, темная нічка?» або який інший. А найчастіш траплялося так, що професор їм що-небудь оповідав, переважно на літературну тему, оповідав тихим, рівним тоном, що «мов течiilка журкотить», як сказав Костянтин.

І завсіди в усіх тих поїздках Володимир почував, що в професора стає більше спільності з його братами, ніж з ним, і що йому, Володимирові, краще випадає мовчати серед кожної розмови, КОЛИ він не хоче грубо порушу вати той ліричний тон і той сентиментальний настрій, які переймали його братів та Лаговського, а йому органічно були наполовину чужі_

1011

Увечері, перед сном, а як інодІ то аж до пІвночІ або й пізніше. воnи перебували у шкільному саду в l1авільйон чику. що звисав понад самим морем; полягавши груднма

на довгому столі та спершнсь головою на лікті, вони слу хали. ЯК море вночі шумить. плескаючись об берег. Часом ЛаговськиЙ. що мав дуже тонкий музикальний слух і тариу музикальну пам·ять. приносив туди 'свою скрипку і, без доброї техніки, але і без фальші. награвав їм усякі знайомі оперові та концертові мелодії. які кому хотілося згадати собі. Та найчастіше він як і скрізь, так і тут, над морем. під любий плескіт морських хвиль. «журкотів. як течійка»- і знов здебільша на літературні теми. Серед нічної пітьми, лежачи з молодими своїми приятелями иа столі. він було знайомив їх з тими €вропейськими або СЛОВ'ЯНСЬКИМИ письменниками, котрих вони не знали, а що мав він добру пам'ять, то колоритно переказував ім зміст усяких писань тих письменникі,в; КОЛИ це б}'вали

які-небудь гуморески. то зчинявся невимовний регіт. Такі оповідання охоче слухав і Володимир. Але ж іноді роз мова

переходила

на ліричну поезію.

починалося

циту

вання всяких віршів. а часом знов Костянтин та Аполлон прохали Лаговського, щоб він читав їм свої власні пое зії. що їм дуже припадали до вподоби. Тоді Володимир почував себе чужим. бо поезії Лаговського, хоч деякі по добалися й йому,- особливо З3 їхню музикальність. коли не за зміст.- але більше того. що не будили в його душі жодних почува нь ... от хіба іронічну насмішку. Бо Лагог ський мав чутливу, навіть. сентимепТIIJIЬНУ укііаїнсы уy вдачу; сентиментальність його. як звичайно в хоровитої люднни, була,аЖ-flадмірна; Аполлон і Костянтин були ти пові репрезентанти тіеї ~начної. може, й переважної части ни російської інтелігенції. що в її жилах тече примішка ро мантичної німецької крові і що вона більше втішаеться російськими переКЛІІ"ІІ.аМи з Гейне. ніж свої~и рідними російськими лірнками. В супротивність до братів у Володимирові воплотилася рельєфно і безмірно більше. ніж, наприклад, в ЙОГО матері, ота холодна, твереза, роз судлива, чисто великоруська

вда ча, шр не"терпить сенти

ментів і романтич!tості, а -органічно' тягнеться тільки до реалізму. Не можна сказати, щоб і він не міг часом від

чути' поетичну красу підтропічноі ночі. не можна сказати, щоб і він не міг оцінити гарну картину природи або втішитися мелодичною музикою, чи що. Ні, естетична осо-

110

лода була в тІм і для Володимира. ТІльки ж у НЬОГО виходило все те якось дуже по· розсудливому, не так, як

у його братів; а коли одного разу Володимир побачив, що Лаговському аж закрутилися сльози на очах, як за

дивився він був на сизо-голубі шпилі далеких гір, осяяиі рожевим промінням соиця при його заході, то Володими~ міг тільки здвигнути плечима

або звалити вииу за ТІ

сльози на слабі нерви Лаговського ... Так і отут, вночІ коло моря, в павІльйончику над береговою кручею, Воло димир, довго слухаючи, як його брати аж упиваються поетично-ліРIlЧНИМ пафосом разом з Лаговським, починав иудитися з того Й зачинав глузувати. ТодІ всі вони троє замовкали І навІть не хотІли споритися проти нього; роз мова переривалася, І ВолодимировІ ставало досадно на самого себе. ВІн далеко радlшии бував, коли йому траплялося, по тай Аполлона та Костянтина, забрати Лаговського після вечері самому одному та й пІти з ним кудись серед нічної пІтьми, на таку прогулку, де брати не могли б знайти їх двох. Поет Лаговський, як усІ поети, скидався трохи на Еолову арфу, що з одного подуву вІтре ця грає на один тон, а з другого подуву - на другий тон; коли зоставався Лаговський сам на сам З Володимиром, без братІв, то він легко пІддавався Володимировому настроєвІ, і Во лодимир чувся тодІ в його товариствІ зовсім гаразд. Тоді й мефістофелевІ Володимирові жарти та глуми могли не вражати Лаговського анітрохи, ба він міг щиро сміятися навіть І з грубенько-цинічних Володимирових дотепів, на які той був чималий майстер, а в натурі Лаговського не лежав цинізм. Ба навіть колн піднімалися й поважні

розмови з Володимиром, на доволі спеціальні правничІ

теми, до яких професор-математик Лаговський вже ж не мав жодного спеціального підготування, то і такі розмови часом могли Лаговського направду й чимало-таки зацІ кавити; от треба було тільки. щоб вІн зостався вдвох Із Володимиром без нІкого третього. Без нІкого третього навІть поетичні ремінісценції, які Лаговського ніколи й ніде не могли кидати І якими він завсіди мусив із кимсь

подІлитися, несвІдомо пристосовуваЛIІСЬ у нього до Воло димирового характеру. бо в товаристві Володимира сами

собою приходили Лаговському в голову побільше такі поетнчні згадки, що торкалися бойових суспільних тем; такі ремінісценції і Володимир слухав охоче. ТІ.,ьки Ж ІІІ

треба сказати, що ТІ коменти, коли професор І Володимир, без братів, знов могли дихати одним спільним духом, траплялися в них двох уже не часто: адже частіше ви ходило так, що Лаговський був скрізь укупІ 3 Костян тином та Аполлоном і відчужувавсь од Володимира. А до того часом серед їхнього спільного життя виринали зов сім несподівано декотрі дуже нелюбі події, які прокла дали поміж обома приятелями все товстішу та й товстішу перегорожу. Одна пригода була особливо прикра. В тій грецькій сім'ї Андропулів, де вони наймали по ловину господи, повно було всяких чорнявеньких Ібистро оких дівчаток·підлітків того віку, що німці прозивають Backfische. Звалися ті дівчатка античними еллінськими

йменнями, що вимовлялися на новогрецькнй лад: Андро махІ, Елені, Пенелопі, Кассандра; а їхня тітка,- вона тепер, правда, кудись була поїхала,- звалася Зої. Шмідти якось довго не могли собі добре всіх тих антич них імен затямити, бо їм шоразу, поруч «Андромахі», «Елені», «Пенелопі», «Кассандри» та «Зої», чомусь на гадувалися ще інакші грецькі жіночі імення, які підхо днли під аналогію або під риму до цих: і Клеопатра, і Філопатра, і Каллімахі, і Клеомахі, і Зої, і Хлої, і Ірині, і Катарині, І ше інші якісь «.. .іні», аж у голові все плу талося. Через те Шмідти, коли говорили, бува, проміждо србою, попрозивали тих дівчат легшими для себе, оригі нальнішими йменнями: найстаршу дівчину, Кассандру,

звали вони етрапезундська наречена»- це в репdапl І до літературних типів «Мессінської нареченої», та «Абі досської нареченої», та «Коринфської нареченої» (жар тівлива аиалогія з «Коринфською нареченою» їм насува пася в голову найбільше); що ж до трьох менших сеструнь, то їх вони проМіждо собою називали попросту одним збірним назвищем: Backfische. Ба навіть інтересну Зою, що її ймення всі, дякуючи Байроновій «Maid 01 Athens» 2, швидко затямили, краще любили вони звати між собою епітетом «трапезундська вдовичка», а не «Зої»; а втім, її давню вже не було тоді в Туапсе. Так само, до речі сказати, вони й молодого хлопця Андропула, що вчився в Катеринодарській реальній школі, а тепер літував удома, ніколи не звали між собою на ймення, а мали його І В паралель (франц.).- Ред. І едівчииа • АфіН' (анм.).- Рад.

112

під прізвищем «яра лі ст», бо так вимовляла це слово його мати. Великих розмов із сім'єю Андропулів ім не до водилося заводити. бо й розмовитися з тими дівчатками було навіть важко: адже тільки І(ассандра, найстарша, вміла говорити по-французьки, але ж вона була й най соромливіша од усіх сестер та й завсіди ховалася в хаті; а менші дівчата, недавно привезені з Трапезунда, дуже цікаві, прудкі, бистроокі реготухи, цокотіли тільки по грецьки та по-турецьки і хіба цару слів могли зв'язати тією

російсько-українською мішаниною,

що чується

на

туапсинському базарі. ЯК ішли було молоді Шмідти проз них, то грецькі дівчата вибухали сріблястим сміхом собі в кулак, потім швиденько ховалися одна за одну, потім зноВ голосно шепотіли ніби зросійська: «какой красі віІ»- та й знов, фуркаючи, тулилися одна за одну. Шмідти 3 великою веселістю ставилися до тих вибриків, іноді питалися в Лаговського, як треба сказати по-ту рецьки той чи інший жарт, та й голосно вимовляли його;

а пустотливий І(остянтин, проходячи коло тих молодих грекинь, патетично мугикав собі пісню, яку зложив для себе старою грецькою МОВОЮ,але про яку сподівався, що й новогрецькі дівчата могтимуть із неї хоч трохи щось уторопати:

Kaaacivopa _J-LOU,

xcr;).J.. [O''t'1j "Сш)! 'ХорЮ..,1

.. ]

Після обіду, серед гарячої надморської вогкої спеки, а було настало вже и.вана І(упала,- і Шмідти, ІЇ профе сор примушені бували в своїх світлицях трохи чи не З08сім пороздягатися та, побравши книжки в руки, трошки полежати напівголими по своїх тапчанах, щоб одпочити і не загинути з нестерпучої підтропіЧ1l0і опеки. І от тоді часом двері їхніх покоїв як стій одчинялися ніби 3 вітру; а коли І(остянтин або Аполлон в адамових костюмах підводилися, щоб ЇХ причинити, разом чулося, що хтос. утікає та й, одбігаючи, швидко тупотить ногами; чулося .1унав здушений регіт, і хлопцям оставалося хіба ІЇ самим зареготатися. Іноді так само розчинялися сами собою двері й до Володимирова! світлиці, але це бувало рідше, 60 він, доки вдягався, щоб піти зачинити !х, неВДОВО,1е ний бурчав, і того прикрого бурчання не могли дівчат! не 'ути і мусили розуміти, що це сердитий панич. АБQ І О, моя Кассандро, найгарніша 3 дівчат.

Н15

113

ІНоді в запнvте, але одчинене вікно до Костянтина та

Аполлона леТів ніби ненароком м'яч, падав коло постелі котрогось - і знов чувся дівочий вереск, регіт, тікання. Молоді обидва Шмідти й собі розлягалися тоді сміхом; знов мусив або Аполлон, або Костянтин підводитися і, силкуючись, щоб грецькі панночки не бачили слов'ян ської наготи, викидав м'яча крізь вікно назад на подвір'я ... Володимир навіть і в таких випадках, хоч вони його особисто й не торкалися, теж був трохи бурчав, але дів чат ее вже більше смішило, ніж лякало ... А то, було раз, пустотниці прибігли до наймички Амаліі і заявили, що паничам треба води вмитися, та швидше, швидше! Амалія з важкнм відрам води побігла до їхнього покою. Вона раптом розлетілася до них саме тоді, як на Костянтинові

та Аполлоні нічогісінько не було,

мусила

прожогом

податися назад; З переполоху вона й двері покинула розчинені навстіж, та ще й спотикнулася, та й перекинула

відро. Вода великою потопою залляла весь покоїк пани чів, заливаючи й їхиі ботинки та шкарпетки, покладені на підлозі. Галас ... Метушня ... Швидке вдягання в одежу, щоб скочити та й зарятувати себе од потопи ... Гомерич ний регіт ... •, AC~80tO'

Siip' .,wpto

Т"ЛО>';

f"""peool

&єо;о,,!'

Одного разу, повернувшись упоночі додому, Аполлон і Костянтин побачили, скоро засвітили сірник, що в них було нашествіє іноплеменників; бо тих персиків і абри кос, що Шмідти були лишили на столиках коло своіх постелей, не стало, а натомість покладені були цукерки; «еллинская прелесть»,- заявив філолог Костянтин. Тая самая історія вчинилася й на другий вечір.

А ми з вами, Володимире, мабуть, дуже старі для

тих чорнявенькнх грекинь! Підтопталися! .. -

за жартував

професор.- Нам з вами цукерків або іншої еллінської прелесті не підкладають!

- Бо в мене на столі не лежало жодної садовини навзамін ім,- весело сказав Володимир.- Та от я їм узавтра покладу справжню добру новинку; велике гроно

винограду. Тутешній туапсинський виноград іще не до стоявсь, ам на базарі ... я сьогодні бачив ... є привезений

І Сміх несказанний ЗЧИНИВСЯ тоді У богів пр('щасливихf

114

3 J)aTYMi виноград анатолійський. Побачимо, який за те вони мені даруночок підкладуть ... Він так і вчннив: коло свого столика поклав вино град.

Увечері вони всі пішли на прохід і вернулися пізно вночі. - В мене знов цукерки,- розсміявся Аполлон,- а персики вкрадено.

Те саме й у мене,- оголосив Костянтин. Володимир помацав' на своєму столі в темряві і на

лапав щось велике, якусь паличку.

- Це, мабуть, шоколад,- голосно догадавсь він і засвітив свічку.- Я ж казав, що мені буде найкращий подарунок, бо дівчатка - народ вдячний .. _ Але що це за знак?!- скрикнув він, обурений, розглядаючи малюнок, що був наліплений на тому папірчику, в який закручено було паличку шоколаду. Лаговський взяв у Володимира шоколад і, подивив шись на наліплений малюнок. крутнув губою: там на мальовано було орангутанга. що комічно й сердито на дягав на себе штани. Аполлон і Костянтин. подивившись і собі на оте саме. позаливалися реготом. бо не можна було сумніватися. що то мала бути карикатура на їх гуркотливого брата. - Будьте ласкаві, мої дорогі братики, покиньте ре ('отатися!- розлютований крикнув Володимир. і ЙОГО сірі очі засвітилися якоюсь мишачою злістю.- Радійте на свої облизані мордочки. що в вас вони дуже гарн!! .. Костянтин і Аполлон. замість одповідати. споважніли, мовчки вийшли з Володимирової хати й пішли до себе. - Що за паскудс"l'ВО! Що за нахабність! - аж ва ривсь Володимир.- А от я взавтра тим поганим дівчи ниськам вуха пообриваюll Морди їм наб'ю!! - Втихомиртеся. Володимире.- вмовляв його Ла говський, якому трохи Й шкода було Володимира. але оця похвалка прикро його вразила.- Ви - вчините ручну . розправу над малими дівчатами?? Ви - битимете неро зумних дітей за їх жарт?! Та бог із вами! - НІ! Я зроблю ще краще! Сам рук я не паскуди ТИМУ. а вдамся до іх матері та й розкажу. як вони роз чиняють нам двері та підглядають голих кавалерів ... Нехай знає мати - то, може, натовче іх, наче кошенята, мордами в землю! ..

113

В своїй злості невродливий Володимир став зовсім бридким на вид.

Ви того не зробите!!- прохав ЛаговськиЙ. Зроблю! .. Та ще скажу ЇЙ от як: «Хоч із ваших

дочок однаково мусять вийти проститутки, але то ще має

бути за два роки... а поки що нехай не заглядають перед часом до голих парубків». Лаговський із жахом подивився на розлютованого Володимира. Володимир під ту хвилину справді й сам

вірив, що може взавтра сказати матері таке слово про її дівчата. Лаговському стало боляче й зле на душі. - Ви мені дуже не подобаєтеся за те, що кажете зараз,- сухо й холодно сказав він до Володимира. Я мав про вас досі інакшу думку ... Ну, добраніч! .. - Он як!- за іронізував Володимир, держачи його за простягнуту для прощання руку.- Що ж мені робити! Чим хто багатий, тим і радий! .. Так и Й Я вам не до впо доби, кажете?.. А може б, ви згадали собі прислів'я: «Полюбіть нас чорненьких. а біленьких нас усі полюбля тимуть~? .. Та куди ви? Посидьте-бо, не йдіть іще! .. По балакаємо! - Добраніч! Я спати хочу,- сказав Лаговський і пі шов до себе. Він таки справді хотів був зараз роздягтися та й лягти спати. В хаті в нього було темно. Він постояв скількись секунд у пітьмі, міркуючи, чи варто воловодитись і сві тити в себе лампу на одну хвилину, коли він одна ково має зараз заснути. Щоб не світити, він розчинив двері до кімнати Аполлона і Костянтина, аби видко було йому роздягатися. ЯК розчинив він двері до них, звідти вдарив на нього сніп світла од їхньої лампи, і він спинився на порозі. Обидва парубки, що вже були лежали по посте лях, підвели на нього очі. Професор разом забув, що хотів був уже роздягатися при тому їхньому світлі; нато мість Івін увійшов ДО їХ кімнати, підсів дО НИХ, і вони He~ забаром розбалакалися, переходячи з теми на тему. Две рі між Володимировим і професоровим покоїками були зачинені. Та не зминуло й десять минут, як до Володими рових вух долинув через порожню й темну профес.орову горницю сріблястий Аполлонів сміх з тієї третьоі кімна ти, де жили обидва брати; потім почулося тільки тихе, плавке джуркотіння професорового голосу: він, очевидяч ки, опо,відав братам щось цікаве і щось довге - і спати

116

JlаговсЬІКОМУ, ЖИІВОВИДЯЧКИ, ще не хотілося. 40ГО ж, коли Володимир кликав Аого посидіти кол,о себе, то віи ,одмо· вивсь?1 До Володимирової душі раптом влилася різка, отруєна течійка ворожнечі проти ЛаГОВСЬКОГО. Досі бувало так, що на всі Володимирові капризні вибрики та бутади Лаговський тільки лагідно осміхався та казав Володими рові, що він сам на себе клепле бозна -що; а от цим разом такий контрастІ ЦИМ разом професор велично засудив його і навіть бала кати з ним більше не схотів, а пішов собі шукати достойної компанії в його братів! .. Володи мира взяла досада, нащо взагалі він розкривав себе пе

ред Лаговським; «Дуже треба розперізувати свою дущу перед першою-ліпшою чужою людиною!»- їдовито по думав собі він. З цього моменту Лаговськиl\ став для нього

брати

не менш

антипатичною

особою,

ніж ЙОГО рідні

Аполлон та Костянтин.

ХІІ

Молоді люди, як вернулись учора додому дуже пізно. то не встигли ще довідатися, що тимчасом, як вони вчора

вдома не сиділи, отоді само вчора знов приїхала до Анд ропулів Зоя. Ії вони не ба чили вже буде тому більше ніж два тижні. Звістка про її приїзд могла б бути для НИХ цікавою НОВИНОЮ. Інтересна «трапезундська вдовичка», відколи Шмідти оселилися в Андропулів, була вже сталася справді інте ресною для всіх - от тільки, що швидко од'їхала. А то навіть Володимир дуже дружелюбно до неї був усмі хався та силувався розмовитись із нею і сказати їй якийсь комплімент або жарт; бо вона не показувала, що, мов, надає його братам перевагу над ним, і однаково симпатично одповідала ВОЛОДИМИРОВі привітннм осмі хом і французькою каліченою мовою - однаково як йому, так і його братам. Тільки ж, як Зоя по-французьки лепе· тала сама аж надто зле, а розуміла французьку мову ще гірше, ніж говорила нею, то розмови між нею й по жильцями могли бувати хіба дуже первісні та лаконічні. Спробувала вона... це незадовго перед своїм виїздом ... заявити ім, що новогрецька мова, кажуть, не дуже далеко одійшла од старої грецької - то, може б, чи lІе легше

117

було їм порозумітися по-грецьки? На жаль. усі Шмідти. хоч цілих вісім год трубили в гімназії грецьку мову і пи

сали щотижня в гімназії

extemporalia '. могли тепер зга

дати собі самісінькі такі слова, як свійсько», «похід», «виступати» та «начальник», і пам'ятали, що елліни із своїм ватажком Ксенофонтом ."єol)єv '1topool)~a,,, 0",11['00, Ма 1t'apaaa.l'''{a.; Веха!:, - НУ, а 3 таким рясним словарним за· пасом

вести галантну

кавалерську розмову з

дамами

не

так-то воно й легко. Костяитин. студент філолог. знав старих грецьких слів трохи більше; але й котрі він знав слова. то і ті не дуже надавалися до сучасної грецької розмови. бо були надто архаїчні або придбали собі в новій грецькій мові геть інакший відтінок. Якось він уранці. виходячи з дому і побачивши <трапезундську вдовичку» під пальмами коло фонтана. захотів був увіч ливо сказати їй: «вітаю вас»; одваживши поклін. він ви мовив: аі,,: O:01t"Co['al; В своїй старанності сказав він пе речення навіть не все по-стародавньому. бо не "[,ії,. гле по новому а<і<:. аби вдовичка легше зрозуміла. Отже ж вона. як почула се O:a1t"~o['al. то швидше. затуливши лице ру ками. втекла до хати; потім. як спитали Шмідти в «яра ліста». що воно таке буде по-новогрецькому a01t<iCo['al. то

«яраліст. зареготався. а перекладу не дав ... То так на віть філологові Костянтину не щастило на розмову з ЗO€ю; а Володимирові та Аполлонові - й поготів . .. Ще 'Важче було. ніж зліпити самому

грецьке речення.

зрозу

міти. що хоче сказати по-грецьки Зоя. Бо ОТ. знов-таки незадовго перед Зоїним виїздом із Туапсе. коли до :гого самого філолога Костянтина і знов коло того самого фон тана під пальмами вдалася

була

вона

одного разу з за

питом:

- Туркію\ вонв6нйа селіс?- то він. хоч і бачив. що вона держить на колінах коробочку з рахат-лукумом і ще 3 якимись східними ласощами. не міг того доміркуватися. що вона питається в нього. чи не хоче він турецьких цу

керків: Тоир"ха ~оv~б"а !ІіА",? Зрештою. оце. «туркіка вонвонйа селіо так сподобалося пустотливому ухові Кос тянтина. що він. чи було ТОГО колись треба. чи не треба. раз у раз по скількись разів на день питавсь у вдовички. І Вправи (лат.).- Ред. 2 ЗВІДТИ

вони

пройшли

два

(грец.).- Ред.

110

переходи -

десять

парасанг

ПРОХОДЯЧИ проз неї: «Туркіка вонвонііа селіс?, а що він роБИВ ПрИ тім дуже поважно-гумористичну міну, то «тра пезундська вдовичка» розтиналася, аж заливалася сміхом. Найчастіше, коли Шмідти хотіли сказати Зої якийсь дотеп чи комплімент, вони вдавалися були за підмогою до Лаговського; тоді він, хоч узагалі через свою несмі· ливість державсь осторонь, виступав на сцену і по-та тарськи переказував <трапезундській вдовичці» те, що було треба. Під такі хвилини він почував себе якось дуже любо, і в душу його, ЯК дивився він на гарні очі та оксамитні вії Зоїні, находило якесь ніжне прихилля до неї; потім, виконавши свою місію і переклавши чужі слова, він знов усувавсь набік. Од себе особисто, з власної ініціативи, Лаговський ні ко,~и не сказав Зої жодного жарту, жодного комплімента, коли не лічити одного випадку, мабуть, чи не за день перед тим, як Зоя була од'їхала з Туапсе. Лаговському довелося тоді бути перед Зоєю товма чем Аполлоновим. Було це так. «Трапезундська вдовичка», як звичайно, сиділа була в холодку коло фонтана під пальмами і, се· ред «солодкого нічогонероблення», серед dolce lаг niente, дивилася в далечінь на море; хто мав вийти з хати, мусив неодмінно перейти проз неї. Аполлон, виходячи з господи разом із Лаговським, держав у руках квітку з рожі, ще доволі свіжу й гарну, хоч і вчорашню. <Ви б мені не подарували ту квітку?»- весело крикнула до нього Зоя по-турецьки, Лаговський переклав Аполлонові її прохан' ня. «Скажіть, що нехай візьме,- оддав йому Аполлон квітку,- але мені сором давати їй прив'ялу рожу, коли вона сама - свіжа, цвітуча рожа». Професор узяв з

Аполлонових рук квітку, але, доручаючи Зої, не переклав їй Аполлонового КОМПJlімента дослівно; натомість, зга~ давши слова з турецької пісні, тихо вимовив: «Візьміть, він вам дає і хотів би до того сказати, ЩО ви сама

квітка; так не сміє того сказати, бо не дурно ж у пісні співають: Бен при ме: «гюль» -

демем:

Гюлюн омрю аз олур.

(Не окажу я тому, кого люблю: «Ти

квітка», бо

квітці жити не довго) ». сАле ж ваш приятель турецьких пісень не знає! - стрепенулася Зоя і пильно подивилася на професора, що од нього особисто досі вона ані комп ліментів і нічого такого ще не чула.- Це вже ви од себе

119

кажете, а не од нього? Професор відчув, що він під ТЮ! поглядом аж паленіє, але вдав, що ніби не розібрав її питання, нічого на те їй не одмовив та й пішов з Апол

лоном своєю дорогою. «Що вона ·вам сказала?

спитав

Аполлон .• Сказала, що дякує вам»,- коротко одказав він, не розуміючи, навіщо він говорить неправду. Та за дві хвилини він забув про <трапезундську ,"довичку», а якби хтось йому був сказав, що він нею ці,кавиться, він зовсім щиро хіба б розсміявся. Потім Зої не стало видко в Туапсе, і її роль для Шмідтів замінили Backfische, аж поки не довели до вчо рашньої біди. І от учора знов приїхала Зоя. Перший, хто про це сьогодні довідався, був профе сор, бо вставав раніш од своїх молодих приятелів; та він же звичайно іх і будив. Устав він, одягся і хотів був піти іх побудити, коли поглянув на годинник і побачив, що іще не пора. Він вийшов з хати, щоб піти на часинку до моря, коли пе, на велику собі несподіванку, побачив <трапезундську вдовичку», що сиділа, як і колись, на своєму поетичному місці: В холодку під пальмамн коло фонтана. По такім довгім небаченн! професорові не ви падало вклонитися тільки головою здалека - через те він підійшов до фонтана і поздоровкввся з Зоєю за руку. - Ну, як вам тут без мене велося?- жваво спитала вона своєю З8всідньою сміщливою манерою. - Спасибі ... Жили собі, підскакуючи та жартуючи ... Ваші небоги - такі самі веселі, як і ВИ ... - осміхаючись одмовив професор та й згадав учорашній жарт Backfisch'iB.- Тільки боюся, що вчора вони розжартувалися, мабуть, собі не на радість ... - додав він і коротко роз

казав Зої усе, що скоїлося, прохаючи, щоб вона пересте регла дівчаток, аби ще вся справа до їх матері не ді йшла.

Ні, до матері не треба доводити, не треба!- за

протестувала

«трапезундська

вдовичка».- Та вони вже

й не робитимуть того вдруге, бо тепер ме и е побояться. А пана Володимира я сама, сама попрохаю, щоб не сер дився ... Він для мене, мабуть, буде ввічливіший, ніж nИ ... кинула вона весело. - де це ви їздили?- перебив професор, вдаючи, ніби не чув останнього закиду. - В Лазаревське ... Не знаете такого містечка? Чер І\еси .вали його Псезуапе - то, може, так знаєте? Це

120

півсотні верстов буде звідси од Туапсе ... Тож само коло моря, туди к Сочі ... Нашиу греків там чимало... '- Що ж ви там робили? Веселилися? - Ат! Великих веселощів можна сподіватися з то вариства наших греків, що про самісіньку торгівлю іІ ду мають і балакають? До того ж: які втіхи можуть бути в Лззаревському, коли воно і швидше село, а ие містечко? В Туапсе - та ti то з нудьги можна вмерти! .. - Це, певне, тому, що по-російськи ви не говорите;

а то, будь-що-будь, знайшлася б і в Туапсе якась більше чи менше інтересна публіка ... ну, хоч би серед чиновни ків, чи що_ .. чи взагалі серед тутешньої інтелігенцїї ... Так міркував професор, але Зоя вже його перебила, - Не говорю по-росіЙськи?. Але ж я дуже хотіла б вивчитися - та од кого?_ Самій не можна, бо важко,., Та й книжки ніде такої тут не знайдеш: тут же й книга рень нема

...

А ви б сказали, щоб вас повчив ... той ... -

професор

хотів був уже вимовити «яраліст», як вимовляла й мадам

Андропулова, але побоявся, щоб те слово Зоя не взяла за глум,- Нехай би вас повчив ... той ... як його! Георгій! насилу згадав він «яралістове» ім'я. - Сказали про кого! Одно - що Георгій здебільша цілий день у крамниці, бо батько сказав, щоб він йому, як приїздить із Катеринодарської школи на літо додому, пособляв торгувати; а друге - це такий хлопчина-гру біян! ніколи мені жодної догоди не зробить! .. Вона спинилася. - А от хіба!- радісно згукнула вона, кокетливо поглянувши на професора_- Може б, в и схотіли мене

навчити?. Окрім вас, нема док О г О й удатися ... Ну. може б, годинку на день ... зо мною - старою бабусею, І вона проникливо й ЗНОВ кокетливо подивилася на професора. Професор чув, що в нього, мабуть, червоні€ коріння КОЖного волоса на голові. Та він і сам не знав, чого він соромиться. Конфузячись, він згодився вволити Зоїну волю. Поклали, що займатимуться російською мо вою щодня годину, перед вечірньою прохідкою. ЯК на те, у професора був у чемодані підручник російської мови для татар.

Час був вертати до себе. Професор привітно кивнув до Зої головою і, осміхаючись, увійшов до ВОЛОДИМИРО-

IZI

вої кімнати, щоб процедуру щоденного будіння .почаТh з Володимира. Молодих Шмідтів побудити бувало не легко, а надто

Володимира, що ніколи не хотів прокидатися. Зна ючи це за собою, Володимир давно вже, із своїм грубим гумором, який професора ві, зрештою, тоді дуже сподо бався, прохав його раз назавсіди: «Ви мене будіть, бу діть та ЇІ будіть, невважаючи на ніщо ... Може бути, що я спросоння зачну лаятися і посилати того, хто будить меие, в усякі далекі й близькі місця ... - а ви не вважайте та й будітьІ .. Може бути, що я спросоння схоплю чобіт і швиргону в вас,- а ви не вважайте та й будітьІ .. Може бути, що я кину в вас оцим мідним підсвічником і про валю вам голову,- а ви таки не вважайте та й будіть, аж доки я зовсім підведуся на ліжку та запалю папіроску ... То вже буде зиак, що я зовсім прокинувся ... В крайнім разі можете на мене вилляти трошки холодиої води ... » делікатні Аполлон і Костянтин отак грубо воюватись не обіЦЯJlИСЯ, але застерігали, що з ними буде інакша труд ність: їм не можна вранці вірити. І справді, коли хто приходив їх будити, вони, прокинувшись, починали його спросоння серйозно впевнювати, що вони буцімто про хали його розбудити їх не сьогодні, але взавтра і що він помилився; на довід, що їхні завірення щира правда, вони навіть давали йому слово честі та й знов засинали. Хоч досі Володимир ні разу ще не шпурнув у про фесора ані чоботом, ані ліхтарем, той будь-що-будь мав завсіди з ннм чималеньку мороку, доки вспівав збудити його. Так було й сьогодні. Всунувши Володимирові на решті в рот цигарку, сам запаливши йому сірник і ді ждавшись, щоб він потяг дим в себе, професор пішов по будив Аполлона з Костянтином і знов вернув до Водо димира, щоб переконатися, чи встає вже він. Жодного сліду з того нелюбого враження, як він дістав був од Володимира вчора, в Лаговського сьогодні вже не зоста

валося. Не можна було того самого сказати про Воло димира: в нього на дні душі лихий осадок проти про фесора заліг добре; тільки він того не виявляв, і розмова

поміж ним і Лаговським повелася сьогодні так само спо кійно, як і колись.

Кинувши Володимирові, який лежачи курив, скіль кись незначних уваг про гарну сьогоднішню днину, Ла

говський далі сповістив

його, що «трапезундська

122

вдо-

вичка» обіцялася подбати, щоб дівчата не чииили нікому жодних пустот.

- <Трапезундська вдовичка?I»- втішно спитав Воло· димир, який до неї відиосився прихильно.- То вона при· їхала? - Приїхала й житиме тут довго ... Навіть російську мову хоче вивчити ... Прохала мене, щоб я був її вчи, телем

...

Прохала вас?1 От так-так! .. див іть на нього: смир ненький, плохенький, нібито закопався в науку та хова ється од дам, а тим часом дамські серця заполонює! .. Ох, чому я не знаю турецької мови, щоб одбити в вас вашу вченицю! .. - Покиньте це глузування, Володимире,- прохав Лаговський, вже й не радий, що похвалився йому. - Тільки ж стережіться, учений пане професоре! шуткував Володимир, напускаючи на себе тон зловішого пророка.- Vtinam falsus vates sim', але мені здається, що ви в своїй учениці закохаєтеся! .. Пильнуйте добре свого серденька! .. - Та ви вже й зараз закохані!- почувся через роз чинені двері жартівливий голос Аполлона з його світ лиці.- Хіба це не видко з того радісного тону, яким ви сповістили Володимира про своє щастя?

- Ат!- безнадійно махнув рукою професор.- Глу зуйте! .. Ну, та ви собі одягайтесь самі, а я піду каву пити.

Вийшов і покинув реготунів.

ХІІІ

Відколи розпочалися в професора щоденнІ лекції російської мови з Зоєю, вона, тая «трапезундська вдо вичка», значно поінтереснішала і для всіх Шмідтів, бо тепер було їм навіть більше приключок, щоб і між собою балакати про неї. Лаговськнй, приміром, дуже хвалив її успіхи і охоче про них балакав. Та й до неї безпосеред ньо вдаватися доводилося їм тепер частіше, ну от хоч би

тоді, як Шмідти юрмою входили до вітальні Андропулів, щоб сказати професорові (а лекція одбувалася саме там, І Бодай я був лжепророком.

у Вітальні), ЩО всі йдуть уже на прохідку,- то чи не час би йому скінчити свою лекцію з Зоєю? З Лаговського

не переставали дрочитися, ЩО він, мовляв, закохався

в «трапезундській вдовиці» по самі вуха; він з того дро чіння тільки сміявсь, але одно було таки правда: лекція з Зоєю зробилася для нього дуже важною точкою його щоденного життя; вже зранку, навіть серед пильних своїх учених занять, він, з якоюсь несвідомою нетерпляч кою, аж дочекатися не міг, чи скоро надійде четверта година,- бо тоді він ішов на лекцію до Зої. Одбувалися заняття спокійно, діловито, трохи чи не геть без усяких сторонніх балачок; але для Лаговського було й У тім щось любе.

Із Шмідтів,- а 'вони надскокували коло Зої всі охо че,- найбільше цікавився гарною вченицею Лаговського молодий Костянтин. Він так пильио розпитував було в Лаговського про всякі подрОбиці кожної лекції, що той починав підозрювати, чи не закохавсь у ній Костянтин направду. Лаговському здавалося, що й сама «трапезунд ська вдовичка» більше дивиться на Костянтина, ніж на кого іншого. А один раз у Лаговського не зісталося вже жодних сумнівів, що його здогад - справедливий. Було це якраз наприкінці їхньої лекції. Тихим, рівним, щиро професорським безстрасним тоном силувався Лагов· ський вияснити перед Зоєю одно важне граматичне пи гання; взявши за підставу турецькі глагольні форми аЛЬtрblМ і аладжа,ым' він силувався вияснити, яка єсть одміна між російським буду брать (братиму) і візьму. Але що згадані турецькі форми самі собою дуже збив чиві та невиразні, то й російських форм Зоя од Лагов ського не зрозуміла, і на її обличчі майнула навіть легень ка кисла міна, що вчявляла скуку чи втому. Саме тоді роз· чинилися двері і як стій вбіг жвавий Костянтин, щоб забрати Лаговського й потягти на спільну прохідку. Ма ленька собачка, що була лежала тут коло Зої та куняла, з несподіва нки прокинулася: сперщу вона одскочила, по тім метнулася до Костянтина та й задзявкала на нього з усієї моці, намагаючись при гім схопити його за ногу й укусити.

- Цить!- тупнув на неї Костянтин. Соба чка задзяв кала ще гірше, ще тонкішим гавканням. Зручним рухом Костянтин уловив її за спину. Вона бурхалас>t,звивалася та все дзявкотіла, а Костянтин побідоносно підніс свій 124

«голосний» трофей до Зої, і, галантно, по-лицарському розкланявшись, він запрезентував ЇЙ собачку з таким елегантним жестом, наче Зоя була його «дама серця», а він подавав її букет або розкішну бонбоньєрку із смач ними цукерками; на жаль тільки, він мусив держати й простягати непокірну, гавкотливу собачку хвостиком наперед, а не головою, а це вже виходило не зовсім есте тично. Презентуючи Зої таким способом собачку, Костян, тин церемонно вимовнв те грецьке речення, яке скріЗI> пхав перед Зоєю чи до речі, чи не до речі:

Тоор,,'''' ~o,~bv<~ jtєлщ?. Чи тому, ЩО вся сцена була справді грубенько-ко мічна, чи тому, що в грецькій Зоїній крові лежало ВРО джене презирство й огида до турків, тільки ж вона заре· готалася з Костянтинових слів так сильно, що здавалося, наче її істерика вхопила. Контраст із тим нудьгуватим

обличчям, яке в неї було на лекції, був для Лаговського дуже різкий. далі вона вдарила пустотливого студента по руці, аж він упустив собачку на землю. Іхні погляди бистро зустрілися, і Лаговському побачилося, що і в Ко· стянтина і в Зої в очах засвітилося обопільие кохання. Якесь болюче почуття, наче заздрість, шпорнуло на один момент професорову душу, та зараз же й заспокоїлося.

На прохідці з Шмідтами він був уже зовсім спокій· ний, привітно балакав з усіма, а коли в голову приходили якісь думки про Костянтина та Зою, то це були думки мирні й ідилічні. Иому марилося, що Костянтин оженився з Зоєю, що в них € діти і що й тії діти й Костянтин і Зоя -всі дуже люблять його, свого давнього знайомого, доброго дядька і вірного приятеля сім'ї. ХІУ

Коли вже й досі на лекціях із Зоєю профеоор не дозволяв собі жодного злишнього слова, то ВІДтепер увесь тон його МОВИ зробився вкрай академічним, об'єк тивним дО щонайвищої міри. З його лагідного, але німого й безстраснага обличчя - думалось йому - Зоя ніколи вже не зможе відтепер упізнати, що ВОна ЯКИЙСЬ час була для нього ХОЧ трохи інтересніша, ніж тепер. Та тепер

знов

вона навіть

мусила

125

статися

для

нього не

ІНтересною; адже він мав тепер зовсім тверде пересвід· чення, що сам він для неї не цікавий, бо вона прихильна до Костянтина. Через те не випадало й виявляти перед нею якусь особливішу прихильність. Та Лаговський помилявся про Зою з Костянтином. Ніяких таких спільних симпатiff з Костянтином у Зої не було. Навпаки, саме отепер найбільше її зацікавив не хто, як професор; бо тимчасом, як усі Шмідти люб'язно надскокували та впадали коло неї, професор мовчав, і теє мовчання Зою з кожним днем дратувало більше й більше, На всі її забалакування серед лекцій професор одпо· відав дуже коротко й діловито, хоч і ввічливо, і зручно переводив розмову на граматику, та все бідкався, що часу в них мало, а лекція затого кінчиться. Дійшли вони в своїй грамаТИці до одділу особистих займенників, і не можна було перекладати дальших прак тичних діалогів, доки Зоя не навчиться без помилок від мінювати А/еня, тебя, себя, А/не, тебе і т. д. Професор сказав їй, щоб вона вивчила відмінювання не сама з книжки, а тут-таки на лекції при ньому, під його прово дом та контролем, та й терпелнво поправляв ЇЇ, коли вона росШську форму тебя, шо повинна вимовлятися тьебья, ВИМОвляла або тйебfМ, або тіба. - Т -є-б-я,- поволі сказав він.

- Т -Йе-бflа ... - иї! ТіБЗ ... - силувалася проказати 30Я.- АтІ .. - крикнула ,вона нарешті з жалісливим ко мізмом.- Та яка ж вона важка російська внмоваl .. - А от же вивчитись її треба,..,... з поблажливим, тільки дуже JJегесеньким і зовсім олімпійським осміхом сказав професор,- бо саме оця форма відмінка Tы за

надто часто вживається в живій розмові. Адже тебя це буде й gепitivus і accusativus; це буде й турецьке сенін, і турецьке сені ... Наприклад, «сенін ічюн» - «для тебя», «сені севері м» - «люблю тебя».

Льубліjу ті63 ... -

задумчиво сказала за ним Зоя.

Льубліjу тіба ... - знов вимовила вона. - Люблю тебя,- терпеливо поправив професор.- Це вимовляється в два склади, а не в три; люблю, а не лю блію ... Зоя того наче й не чула.

ЛьубліjУ тіБЗl Льубліjуll- як СТІИ розсміялася

вона, наче щось пригадала, і, одкинувши книжку, смі· ливо зачала дивитися професорові в вічі.- ЛьубліjуlІІ-

126

капризно топнула

вона

ногою,

ще

раз

мовчки

на

нього

подивившися.

Під іі оксамитним, хоч і надто сміленьким для дами. поглядом професор почув, що віи навіть не червоніє, а блідніє.

НУ, тепер візьмімося й за діалоги,- сказав він,

стараючнсь не виявляти свого заклопотання.

Але ж льубліjу тіба!- уперто й з натиском сказала

ЗНОВ те саме Зоя. Професор був ні в сих ні в тих. - Ну, коли хочеш, і по-турецьки скажу: северім ...

Бен сені

Лаговськии не міг нічого второпати: де тут кінчається

граматика, де починається жарт! А вже ж подумати, щоб Зоя могла йому говорити оце серйозно, а не на жарт, цього

він навіть і на думку не прнпускав. В усякім разі цей жарт нервував його. Він сперся на лікті і затулнв облич чя рукамн.

- Чуєш, по-турецькому кажу, а не по-московському і ие по-арабському: я люблю тебе, бо ти мене любиш іще більше,- сказала Зоя трохи поважніш, але все ще ве ('ело.

Ла ГОВСLКИЙ не вірив і мав на те свої рації. Щоправда колн б він, наприклад, Костянтинові або комусь із євро пейців був дослівно переложив те турецьке Зоїне ре· чення «люблю т е б е», то європеєць міг би хіба здивувати ся, чого це професор не хоче ще вірити своїй дамі: адже слова ти, тебе вказують для європейця на інтимність. Та діло в тім, що Лаговський і Зоя, говорячи досі по-ту рецьки, були таким способом між собою на ти вже давио, з найпершого дня своєї зустрічі; ба в турецькій розмові вони й не могли говорити інакше, як на ти, бо анатолі/!

ські туркн й греки не кажуть до єдиної людини ви (сіз), тільки ти (сен). Таке саме ти Зоя казала турецькою мо вою і до всіх молодих Шмідтів, тільки що Лаговський, одбуваючи роль товма ча, мусив перекладати іі турецьке

ти через російське вЬІ. Так, очевидячки, й тепер ота зав сідня Зоїна балачка на ти не могла ще йому нічогісінько собою виявити; і він, держачи обличчя затулене, не розу мів, як він має приймати останні Зоїні слова. - Невже ж ти мене не любиш?- смутно прошептала ЗОЯ, міняючи тон.

121

Професор одтулив обличчя і підвів очі. Зоя знов осмі халася й ласкала ЙОГО своїм чарівним поглядом. Лагов ський притяг до себе її руку і міцно поцілував. Та десь зарипіли двері в однім із сусідніх покоїв, і за чулося тупотіння. То йшли І(остянтин З Аполлон·ом. Про фесор швидше випустив руку своєї вчениці і споважнів. Зоя перестріла їх, як і завсіди, жартом; - А оце я сьогоднІ допиталася в пана Андрія,- ка· ліченою францужчиною силувалася виговоритись вона.

Питала, чому мене ненавидить ... Сказав, що любитиме. І вона зареготалася, так само як і Шмідти. «Вона ЗО мною шуткувала, а не щиро квзала!- поду мав «пан АндріЙ».- А я вже був повірив! .. » Але, маючи вийти з покою, він на мент оглянувсь і підхопив бистрий погляд Зоїн, кннутий наздогін йому. В тім погляді про читав він тужливу ласку . • Любить!»- подумав він, виходячи, і ніжна радість розлилася по всій його істоті.

ХУ

Через свою природну несміливість супроти жіноцтва професор, однак, знов не довго міг вірити, щоб Зоя його полюбила. Ще того самого вечора на прохідці він по кинув про це думку. І відбулася в ньому ця переміна зовсім легко. Він із усіма трьома молодшими Шмідтами одійшли були от Туапсе далеченько, аж на І(адоський маяк, і стом лені з ходіння порозкладалися там на спочинок коло моря. Саме тоді зійшов молодик і кинув бліде, фанта стичне світло на їхню сидячу чи півлежачу групу, що згуртувалася на високій прибережній скелі. Під тим чарівним місячним світлом професор задивився на своїх молодих приятелів, та й ніколи вони не здавалися йому такі прекрасні на вроду, як оце тепер; навіть Володи мир - і той виглидав ефектно, в усякім раз-і елегантно, чого професор не зважився б був сказати про свій влас ний розтріпаний одяг. А Аполлон з І(остянтином диви лися

красавцями

просто

надземними,

поетично-етерними

або принаймні середньовіковими лицарями .

• НіІ - сказа,в собі Лаговський на думці.- Це свід чило б дуже зле про Зоїн смак, коли б вона, маючи перед 12&

очима отаких чудових, поетичиих та ще й блискуче тала новитих хлопців, спинила свою увагу на моїй ХОРОВ)lтій, непоказній, сіренькій і скромній фігурці! .. Попросту вона бачить, ЩО вони всі до мене прихильні, то й сама мило сердно зглянулася на мене: захотіла дружелюбно зашут кувати, аби я на неї вовком не дививсь, як досі ... А я вже бозна-що посмів був собі з того жарту виснувати трубадуром або хоч Абеляром себе возмнив, а її Ело їзою! .. » Се подумавши, він з полегшеним серцем осміхнувся, паче тягар який з себе звалив. Правда, Зоїн образ та її солодке «по-турецьки кажу, що люблю тебе» раз у раз не переставали знов виринати в його пам'яті під цим чарівним місячним світлом; і той привид був йому лю бим, і теє «люблю тебе» бриніло в вухах, як небесна музика. Тільки ж усе те було дуже далеким од яких-не будь амурних ілюзій і не викликало в душі Лаговськtlго жодних особистих бажань. «Зоя шуткувала,- думалося йому,- Зоя тільки пусту вала. Але ж пустувала вона сердечно й миленько, без злості й без глуму, і тая пустотниця є взагалі чудова і дуже симпатична людина. Строїти собі з тих пустот )шісь надії,- думав він,- було б мені й смішно й неро зумно: доволі і того, що і мені, нехай і через свою при хильність до Шмідтів, Зоя кидає хоч одробинку прихиль ності ... Ну, що ж! Одробинку,- а більш і не треба! Бо й за тую одроби ну Зоїної ласки він готовий одтепер чинити для Зої всяку службу, яку тільки вона загадає». І Лаговський і Шмідти півлежали на скелях мовчки, без розмови. А чим більше сутеніло, тим виразнішим і яс нішим ставало місячне світло, тим рельєфніше вирізу валися прекрасні, мов виточені з мармуру, германські профілі Аполлона й Костянтина; і тнм виразніше почу вав професор, як далеко йому, засохлому книжному чер вакові, рівнятися до них. «Дорогі мої друзі!!»- з любов'ю думав він, радіючи, що не чує в собі жодної заздрості проти них. - Дорогі моїl!- аж прошепотів він. - Що ви шепочете. на"е волхвуєте, АндріЮ Ава_новичу?- спитав Володнмир. - Шепочу собі, як люблю я всю вашу сім'ю,- по просту, без вимушеної манірності, одмовив професор і, присунувшись ближ"е до Володимира, погладив його по 9

НІБ

129

Професор одтулив обличчя і підвів очі. Зоя знов осмі халася й ласкала ЙОГО своїм чарівним поглядом. Лагов ський притяг до себе її руку і міцно поцілував. Та десь зарипіли двері в однім із сусідніх покоїв, і за чулося тупотіння. То ЙШЛИ Костянтин з Аполлоном. Про фесор швидше випустив руку своєї вчениці і споважнів. Зоя перестріла їх, як і завсіди, жартом: - А оце я сьогодні допиталася в пана АндріЯ,- ка ліченою францужчиною силувалася виговоритись вона.

Питала, чому мене ненавидить ... Сказав, що любитиме. І вона зареготалася, так само як і Шмідти. «Вона зо мною шуткувала, а не щиро казалаl- поду

мав «Пан АндріЙ».- А я вже був повіривІ .. » Але, маючи вийти з покою, він на мент оглянувсь і підхопив бистрий погляд Зоїн, кинутий наздогін йому. В тім погляді про читав він тужливу ласку. сЛюбить!»- подумав він, виходячи, і ніжна радість розлилася по всій його істоті.

ХУ

Через свою природну несміливість супроти жіноцтва професор, однак, знов не довго міг вірити, щоб Зоя його полюбила. Ще того самого вечора на прохідці він по кинув про це думку. І відбулася в ньому ця переміна зовсім легко. Він із усіма трьома молодшими Шмідтамн одійшли були от Туапсе далеченько, аж на Кадоський маяк, і стом лені з ходіння порозкладалися там на спочннок коло моря. Саме тоді зійшов молодик і кинув бліде, фанта стичне світло на !хню сидячу чи півлежачу групу, що згуртувалася на високій прибережній скелі. Під тим чарівним місячним світлом професор задивився на своїх молодих приятелів, та й ніколи вони не здавалися йому такі прекрасні на вроду, як оце тепер; навіть Володи мир - і той вигл"да'в ефектно, в усякім раз'і елегантно, чого професор не зваживс" б був сказатн про свій влас ний розтріпаний одяг. А Аполлон з Костянтином диви лися красавцями просто

надземними, поетично-етерними

або принаймні середньовіковими лицарями. «Ні! - сказа.в собі Лаговський иа думці.- Це свід чило б дуже зле про Зоїн смак, коли б вона, маючи перед

12&

очима отаких чудових, поетичних та ще й блискуче тала новитих хлопців, спинила свою увагу на моїй хоровитій,

непоказній, сіренькій і скромній фігурці! .. Попросту вона

бачить, що вони всі до мене прихильні, то й сама мило сердно зглянулася на мене: захотіла дружелюбно зашут кувати, аби я на неї вовком не дививсь, як досі ... А я вже бозна-що посмів був собі з того жарту виснувати трубадуром або хоч Абеляром себе возмнив, а її Ело· їзою! .. »

Се подумавши, він з полегшеним серцем осміхнувся, наче тягар який з себе звалив. Правда, Зоїн образ та її солодке «по-турецьки кажу, що люблю тебе» раз у раз не переставали знов виринати в його пам'яті під цим чарівним місячним світлом; і той привид був йому лю бим, і теє «люблю тебе» бриніло в вухах, як небесна музика. Тільки ж усе те було дуже далеким од яких-не будь амурних ілюзій і не викликало в душі Лаговськt>го жодних особистих бажань. «Зоя шуткувала,- думалося йому,- Зоя тільки пусту вала. Але ж пустувала вона сердечно й миленько, без здості й без глуму, і тая пустотниця є взагалі чудова і дуже симпатична людина. Строїти собі з тих пустот якісь надії,- думав він,- було б мені й смішно й неро зумно: доволі і того, шо і мені, нехай і через свою при хильність до Шмідтів, Зоя кидає хоч одробинку прихиль ності ... Ну, що ж! Одробинку,- а більш і не треба! Бо й за тую одробину Зоїної ласки він готовий одтепер чинити для Зої всяку сдужбу, яку тількн вона загадає». І Лаговський і Шмідти півлежали на скелях мовчки, без розмови. А чим більше сутеніло, тим виразнішим і яс нішим ставало місячне світло, тим рельєфніше вирізу валися прекрасні, мов виточені з мармуру, германські

профілі Аполлона й Костянтина; і тим виразніше почу· вав професор, як далеко йому, засохлому книжному чер вакові, рівнятися до них. «Дорогі мої друзі!!»- з любов'ю думав він, радіючи, що не чує в собі жодної заздрості протн них.

Дорогі MOїl!- аж прошепотів він. Шо вн шепочете, на че волхвуєте, Андрію Ива.но· вичу?- спитав Володимир. - Шепочу собі, як люблю я всю вашу сім'ю,- по

просту, без вимушеної манірності, одмовив професор і,

присунувшнсь ближче до Володимира, погладив ЙОГО по

НІБ

129

голові, як дорогого свого молодшого брата. Потім пере сунувся до Аполлона з Костянтином і так само поласкав їх, а Костянтина навіть обійняв. І коли б хтось спитав його під ту хвилину, КОГО він більше любить: чи пих хд~:)Пців, побратимів своїх, ЧИ 30Ю?- то він, не вагаючись,

міг би одказати, що або всіх однаково, або Костянтииа навіть більше. З таким самим пересвідченням він і взавтра пішов на

лекцію і не зважився Зої ані слівцем нагадати про те, щ6 балакалося иа їхній лекції вчора. Привітний, наскрізь прихильний, він держав себе, однак, дуже обережно й де лікатно і жодним словом не вийшов поза межі своєї лек ції. В серце здивованої й ображеної Зої набігла пекуча досада, та вона. гордо тую досаду затаїла і силувалася держати себе перед Лаговським тільки доброю, покірною вченицею.

·ОдіЙшла лекція. Ніхто із Шмідтів іще не заходнв за Лаговським. Віи сам підвівся, щоб попрощатися з Зоєю, і єдина вільність, яку він собі дозволив, була тая, що

він поцілував ій руку: досі він цього не робив. Зоїна рука затремтіла - затремтіли й його губи, як він цілу вав руку. Обидва це запримітили; Зоя, однак, нічого не сказала. Лаговський піщов. І на другий, і на третій, і на четвертий день лекція одбувалася тим самим, повним, ученим порядком, без одбігания од речі набік, з тією хіба одміною, що Зоя, наче нічого й не бувало, взяла покинула невластиву їй поважність і знов почала весело сміятися до Лаговського та щебетливо шуткувати, як і колись.

- А признайтеся-таки, що ви мене любите?- кинула вона йому на прощання в останній із цих чотирьох днів та й так безжурно засміялася, що для професора цим разом умисний жарт її був більше ніж очевидиий: нІяких зарозумІлих ілюзій так и Й жарт і так и й тои вже ж ие міг збудити аиі в ньому і в нікому. Тому-то професор, замість відповіді, поцілував щиро й безбоязко, по-бра терському, Зоїну руку, яка до того й не тремтіла: Зоя Д~ржа.лася спокійно. Тільки ж через свою вдану спокій НІсТь І через досаду, яка в Зої ще трохи таїлася, Зоя не

помітила однієї речі, що була б підлестила її жіночу са молюбивість: професор, ідучи од иеї, аж сіяв своїм облич чям та й - це їй видко було б - опинився мало не на ІЗО

сьомому небі. Бо йому більше нічого й не треба було, ЯК тільки те, щоб їхні відносинн з Зоєю налагодилися більше-менше по-давньому, себто щоб він смів спокійно, здалека обожати Зою, а вона щоб на те не сердилася і дозволяла йому її обожати, а сама нехай би була диви лася на кого завгодно; ЧИ на Костянтина, чи на кого ін· шого - байдуже! Зовсім утихомирений, повний тихих, безтурботних ра дощів, Лаговський опробува,в написати вірші про своє, хоч безнадійне, та щасливе через його ідилічність· кохан ня. Жодннх путніх віршів, правда, не внйшло: писалося щось таке через лад наївне, що навіть маленькому шко ляреві сором було б таке писати. Та щасливий настрій Лаговського через те не простиг. Увечері, в шкільній аль танці над морем, під промінням ясного молодика, він балакав із Шмідтами на всякі теми так сильно жваво і сипав такою безліччю гумористичних уваг, що всім це навіть кинулося в вічі. А як вернув він до себе в хату і, лігши в постіль, згадував усю сьогоднішню днину, то нічого, окрім свідомості свого щастя, не міг у собі розі брати: сім'я любих Шмідтів і божество - Зоя поспліта лися в ОДИН суцільний образ, в одну спільну чудову ки тицю прекрасиих і бездоганних людей, і всі ті люди прихильно ставилися до нього, всі вони не тільки позво лялийому любити їх, ба А сами платили прихиллям. Маючи таку щасливу свідомість, Лаговський аж раю вав - він сміливо міг сказати, що для нього більше вже немає на світі ніяких бажань, і крізь сон про шептав:

О АugепЬ!ісk? verweile doch! du bist so sch6n! .. Він не знав, що В той самий час Зоя, теж лежачи

в постелі, роздумувала якраз про нього -і роздумувала не дуже весело. Бо жартівлива «трапезундська вдо вич ка», ХОЧ му,сила сьогодні на лекції остаточно і l так сказати, офіціально сконстатувати перед Лаговським, що недавній їхній мадригальній розмові вона не надає жодної серйозної вагн, але зробила це не з доброї волі, і це гриз ло ЇЇ ... Правда, ЇЙ сьогодні пощастило замаскувати перед

Лаговським свою ображену жіночу амбіцію; вона знала, що Лаговський од сьогодні повинен думати, ніби їй бай дуже до сердечних його почува нь; він од сьогодні пови

нен думати, ніби вона охоче вважає натуральною і зовсім зрозумілою річчю той факт, що Лаговський у ній не заІЗІ

кохався; ба їй начебто й не треба його закохання. Ви ходило б таки~ побутом, що Зоїна жіиоча самолюбивість може зоставатися спокійною: професор не має права іронізувати з неї. Тільки ж направду Зоя чулася всі оті чотири дні болюче ображеною в своїм кокетстві і не пе реставала міркувати про байдужність Лаговського. Так, байдужність! .. Він зовсім до неї байдужний! .. Бо того, що справді творилося в душі Лаговського, Зоя не знала. Та коли б і знала, то второпати й розміркувати тих по чувань вона була б не могла. А от, що закохані люди по· водяться не так, як Лаговський,- оце вона розуміла. «Ні, ні! Він анітрошечки 'мене не коха!»- товкла вона собі після кожної лекції одну й ту саму прикру, образ ливу думку. Ба їй зда,валося навіть, чи часом професор з неї не глузує. Так само і тепер, оце зараз, лежачи в пітьмі на постелі, Зоя обурювалася на непіддатливого свого вчителя. Вона згадувала останні його чотири лек ції - і вся амбіція покривдженої красуні-кокетки аж страждала з такої зневаги. Ій аж до божевілля бажа лося тепер дати Лаговському добру научку: бажалося зробити так, щоб він упав перед нею на коліна і, цілу ючи край її одежі, слізно благав би в неї кохання, а вона щоб гордо могла гнати його геть од себе і звисока ска зати: «Ніl Страждай, страждай!» Але що на це не було надії, то Зої хотілося плакати. «Яка я нещаслива!- думалося їй.- Усі, на кого я було погляну, мліли й пропадали, а він сміє дражнитися! .. Чи, може, очі мої ясні при гасли? Чи чорні брови вили няли? Чи личко моє змарніло? .. Він мене анітрошечки не любить, а я - нещаслива!,.» «Який я щасливнй, що можу вірно любити навіть того, хто мене не любить!»- раював тим часом Лагов ський. ХУІ

Старі Шмідти познайомилися з туапсинським «город СЬКИМ головою», і він їх запросив до себе в гості на вечір, разом із синами й з професором. Молодим Шмідтам візита до голови не здавалася анітрохи ЦІкавою, але що для властнтслів туапсинських «участків» голова був дуже потрібна особа, то генерал рішуче сказав синам, щоб

і вони ЙШЛИ з ним і

матір'ю

132

гості.

Побурчавши

трохи,- а Володимир

то й чималенько, вони згодилися

Професора ніхто не силував, бо знали, що він_ у чужім неінтереснім товаристві попросту мучиться. Через тую візиту щоденна надвечірня пр6гулка сім'ї

Шмідтів не могла відбутися. Зоставщися самотою, про фесор надумався та й піщов навідати художницю Петро ву. Ії участок був далеченько; а вона, відколи всі Шмідти поз'їздилися, ані разу більше не заходила до них. - От, милу несподіванку зробили мені! - привітала його Петрова.- А я скількись разів про вас собі згаду вала ... Не раз бажалося розбалакатися з такою інтерес ною людиною ... Недавно знов прийшла книжка журналу, де про вас

критика.

Ну,- засміявся професор,- коли вам цікаво було побачити «таку інтересну людину», то треба було не по лінуватися та хоч разочок за ціле літо навіда rи Шмідтів ... Ба там ви побачили б були цілу пригорщу далеко інте

ресніших людин, ніж мене ... Але справді, скажіть на ми лість: чого ви до наших не були заходили? Вони аж дивуються, що ви їх призабули. - А чи знаєте ви, що далі сталося 3 тим бідним, не· щасливим учителем? - спиталася Петрова замість про сто відповідати на його запит.- Може б, хотіли послу· хати? - Ах, ніІ Не кажіть нічого, не кажіты - як стій за· турбувався професор.- Коли це має бути щось проти сім'ї Шмідтів, то я й слухати не хочу. Вони прекрасні люди - не я дійсно знаю; свідомо нічого лихого нікому вони зробнти не можуть - це я теж дуже добре знаю ... Я їх незвичайно люблю... А що вони мене люблять як рідного, то яне м о ж у... не то, що не хочу, але органічно нем о ж У слухати що· небудь проти НИХ ...

Художниця іронічно скривила губу. Добреl Нічого про вчителя не казатиму,- згоди· лася вона,- тільки ж У такім разі не одкажу й на ваше питання, чому я не заходила ввесь час до ваших Шмід тів ... Або ні, одкажу загально: як ви органічно не можете слухати чогось проти своїх Шмідтів. так само й я орга· нічно не мала охоти ЙТИ до них ... Опроче, їх сім'я ніколи мене не цікавила ... Люди собі, як люди ... - Ну, це вже ні! - заспорився професор.- Шмідти не просто «ЛЮДИ собі~ як люди!» ... ВОНИ ... ВОНИ ..•

ІЗЗ

Він слів не знаходив, щоб виясннтн свою думку. Ху· ДОЖНИЦЯ скількись ХВИЛИН не одповідала; потім повільно сказала, не без очевидної іронії: - А втім ... Хоч і здавалося мені, що знаю Шмідтів, як свої п'ять пучок, та, мабуть, я їх досі ще не роз пізнала ... Мабуть, це справді якісь екстраординарні та ідеальні люди, коли в НИХ закохалася так а людина, я КВН ...

- Чи не сором вам отак глузувати, Ганно Володими рівно? - докірливо сказав професор.- Що воно має зна ЧИТИ: «Т а к а людина, я к В и»I .. Та й здається, що ми ПО~ мінялися ролями,- додав він весело, бажаючи перевести розмову на жарт.- Мав би я, кавалер, казати вам ком пліменти, та натомість чую їх од вас, од дамиl - З мене стара дівуля, то смію казати молодим па ничам які хочу компліменти ... а надто, коли передо мною не кавалер, а поетичний професор-панночка ... -

лась

Петрова.- А

В Н»,- Я охоче

свою

увагу:

«т а к а

розсмія

людина

як

поясню, коли ви мені скажете, куди ви

поділи свою місячну платню, свої гроші за цей місяць ... І вона з усмішкою чекала на його відповідь ... - В цьому Туапсе, здається, не можна в одному кут ку плюнути, щоб У другому кутку зараз того не впізнали,- сухо одрізав ЛаговськиЙ. . Діло було в тім, що саме в той день, як пішов він на пошту одібрати своє місячне «жалування», переслане в Туапсе, він чогось із самісінького ранку чувся в дуже й дуже ідилічному настрої: гарні відносини до Шмідтів, повна сердечна втіха, повна душевна рівновага, з якоі він уже цілий місяць не виходив, робили Лаговського таким щасливим, що йому аж молитися хотілося. Одібрав він свої гроші з пошти, пішов посидіти до моря і поба чив, що D холодку сидять і снідають з десятеро теслярів та муля, рів. Це були українці і, очевидячки, недавно ще й при їхали сюди, в Туапсе, бо розмовляли всі не туапсинською мішанииою, а чистою українщиною. Одягнені вони були страшенно вбого, в якісь дранки, а снідали самий хліб та часник. ЛаговськиА витяг з кишені свої гроші, що оце одержав був із пошти, та А, лишивши собі карбованців тридцятеро на прожнток, решту оддав тим людям і про хав, щоб нікому про це не плескали. Але один з тих тес лів робив тепер на участку в Петрової і розказав їй про цю подію.

134

Розмова, що

розпочалася

професора з Петровою

з цього дражливого приводу, була спершу професорові

дуже не до серця. Тільки ж Петрова своїм художницьким тактом повела

справу так делікатно, що професор за скількись хвилин заспокоївся і забалакав з Петровою зовсім щиро: - Ви тільки з непорозуміння можете дивитися на такі мої вчинки, мов на добродійство,- довірливо казав він до художниці.- Ви забули євангельську приповість про тую

вдовичину

лепту,

яка

єдино

може

мати

моральну

ціиу ... АтІ Уже бачу, що на мою згадку про християнство у вас на обличчі перебіг асм іх ... Ну, то знайте: звичай ного християнства з його трьома богами та з попівством я й сам узагалі дуже не люблю; але ж наївні й правдиві євангельські притчі мені сильно подобаються. Особли во ж мені здається незаперечимо справедливою тая ціна, яку складає йсус усяким, що так звуться, добродійним жертвам: все, що подавали багатирі із свого багатства, він назвав нічим, бо ті великі гроші, що вони їх давали, не були їм потрібні; а от хіба вдовича вбога лепта була справжньою жертвою ... Що ж до мене, то ви бачите, хто я та які 'в мене можуть бути потреби: з мене - вчений книжковий черв-робак, що не має дбати ані про гарну одіж, ані про інші такі вигоди, бо ті вигоди однаково йому не потрібні й не тішать його; а коли так, то гроші тож йому не потрібні. Ну, от я іх охоче й роздаю, бо спо

діваюся хоч таким механічним способом трохи загладити своє паразитне існіния ...

Ваше існіння

паразитне?1

зачудувалася Пет - і ... па

рова.- Талановитий учений, талановитий поет

разитне ісиіння? - А ВИ як думали? Все моє життя складається з того, що я насолоджуюся наукою, та поезією, та есте тикою - тимчасом як другі без хліба пропадають, а на мене працюють. Це не є трутневе життя? - Ну, в такім разі й мое життя - паразитие,- роз· сміялася художниця,- тільки ж я його змінити не захочу. Правда, я ніколи не забуваю, що сучасний лад неспра . ведливиЙ ... я з цілого серця спочуваю і соціалістам і ін шим радикалам, ба навіть анархістам ... я й сама силуюся сіяти поміж усіма людьми, з ким зустрічаюся, .• іберальні. визвольні думки... думки про те, що треба соціальної

135

революції ... Але кинути живопис і естетику я й не можу й не хочу, бо це - моє поклнкання. - Коли хочете од мене правду знати, то більше·мен ше паразит і ВИ,- не вагаючись і не церемонячись, одка зав професор.- Тільки ж у вас єсть супроти мене один козир, якого я не маю. Бо хоч ви через свою привілегійо вану естетичну професію й сидите трутнем на шнї в ТИХ бідних людей, ЯКИМ нема жодного діла ДО ваших естетич них художніх творів, то ви рівночасно добре-таки ціка витеся долею тих са мих бідаків та й приносите, яку мо жете, свою ідейну і практичну працю проти сучасного несправедливого суспільного ладу ... Ви хоч протестуєте ... А я й того робити не можу! - Чому? - Бо я - жмут вимотаних нервів, жмут напруженнх струн, а не нормальна людина, як усі. Докн ніхто не шар пає того жмут а струн, доти він лежить спокійно і нікому не шкодить, і дисгармонії з нього не чути; а іноді навіть, наче Еолова арфа, звучить він непоганими я'Кимись акор дами, що нікому вух не ріжуть ... Але нехай,но мені допе деться

ХОЧ легесенько схвилюватися, заКt)ЛОТИТИСН -вже

я й лягаю слабий, вже мало-мало не вмираю! .. Через те я й газет не смію читати; це мені й лікарі заборонили; бо скоро прочитаєш про яку-небудь нову людську кривду та сильно обуришся - от уже й заслабнеш ... А коли я сла бий, то я й сам мучуся і іншим людям прикрий стаю, з ким тільки маю відносиии, бо стаю й капризний і не справедливий до людей ... а деякі з тих людей 0/1. меие навіть залежні - приміром студенти ... а вже ж марну й велику муку завдаю я тим, котрі пора ються коло мене, щоб мене пого;т" ... Та це ще не все лихо, бо найважніша біда - от яка; скоро я заслаб і втратив душевну рівновагу, я вже й до жодної праці стаю нездат ний ... ну, а що таке я без праці?! Чого я вартий без пра ці?! Або розгляньте попереду. що таке моя ... вибачайте ... «п рац я»?. Моя «праця» - це наука та естетичне писан ня ... Вони коли нікому й не йдуть на безпосередню к о рис т ь, то принаймні дають певну в т і х У невеличкій жменьці людей - учених та естетиків. Не;,ай тих людей і небагато, та все ж, доки я працюю, доти я почуваю, що працюю не виключно для своєї особистої втіхи й спокою,

ба ще й для втіхи і и ших людей. Правда також, ЩО ідея «втіха» не те саме, ЩО «безпосередня користь»: TIJlb136

ки ж обидві ідеї, робити «иа втіху людям» і «на КОРИСТЬ ЛЮДЯМ», мають між собою деяку спільність, і точну межу проміж ними прокласти не можна; через те я дозволяю собі більше-менше ідентифікувати обидві ідеї. Ну, так от: доки я працюю, доти я маю ілюзію, що комусь моя праця придасться і буде, може, й корисна ... Покладімо навіть, ЩО скептицизм прожене мою ілюзію, буцім 3 моєї праці приходить комусь дійсна користь, так і тоді я смітиму своїй совісті шепнути принаймні от ЩО: «Добре І Моя пра ця йде т;лмш на втіху декому, а не справді на користь. Ну, але той, хто декільком іншим людям подає якусь утіху, чи то своєю наукою, чи естетикою,- той, в усякім разі, не належить до ворогів суспільності, бо він ще не робить світові активної шкоди, хоч і не чинить активної позитивної користі» .. _ Ну, так от розумієте моє станови ще?. Тільки доти, доки я не ляжу вкрай слабий і вкрай розбитий, можу я мати оту потрібну для моєї совісті ілю зію, що моє трутневе існіння не є нікому активно шкід ливе ... або, скажемо, не є надмірно шкідливе_ 1(оли ж я, хоч би навіть з дуже благородного обурення, заслабну і стану нездатиим до нічого і зроблюся тягарем для дру гих, то тоді вже й ілюзії в мене не може бути, бо я тоді навіч бачу, що з мене стався для світу вже активно шкід ливий паразит і більш нічого .. _ Він знов спинився та й широко втяг В себе повітря, щоб дихнути, бо грудям стало важко. Художниця все пильно слухала, то і тепер не перебивала йому, сподіваю чися, що він поведе мову ще далі. Професор хвилину по мовчав, а потім тихо й смутливо казав далі: - А втім, навіть тоді, коли я маю силv до найпильні

шої праці, мене не може зовсім покинути -проклята, вліз лива думка про те, що життя моє, яке тече далеко од по

літики і суспільного руху, завсіди неодмінно мусить бути й акт и В н О шкідливим для громадянства. Громадянст во страждає й стогне під ярмом деспотизму. Тому-то кожний учений або поет, що знаходить у собі силу щиро працювати при нашому деспотичному ладі, а не йде про тестувати й боротися проти того ладу, ,він своєю совісиою працею просто освячує деспотизм та й скріпляє його. Бо хоч такий учений або поет сам мовчить і тихо собі пра цює оддалік од світу, так його ж мовчазна праця голосно ніби кричить перед цілим світом: «Сучасний лад зовсім і кульне поганиИ! Адже, дивіть. і наука, і поезія,

137

турна праця он як гарно розвиваються і процвітають П\,d суча~ному ладі!» Праця пасивних учених, ,поетів, худож· ни,ків - дуже велика підпора деопотизмові проти тих, хто бореться за волю ... А бути не пасивним я, слабий, не можу

...

Художниця вжахнулась: - Але ж тоді й жити страшно, коли думати так, як думаєте ви!

скрикнула вона.

Ну, а я докінчу вашу гадку та й виразно вимовлю те. чого ви не захотіли сами ВИМОВИТИ,- смутно осміхаю~ qись, одказав професор.- Ви мали б сказати: «Ну, то щоб не жи,вотітн на світі шкідливим паразитом, ти мусиш смерть собі заподіяти та й перервати своє непотрібне й шкідне існіння •... Що ж! Я й про це думав не раз. Так рука чогось не піднімається проти себе ... Та й одна· ково: Я вже сам собою помру незабаром ... за два,три роки ... ну, нехай за п'ять ... Сам собою марний трутень із світу зникне ... Він замовк. Петрова тож мовчала 1\ про щось задума· лася. Хоч професор обвинувачував і звав трутнем зде більша тільки себе, а для неї, художниці, знаходив деякі виправдання, вона в душі не могла згодитися навіть з таким, уже необразливим для неї, формулюванням цьо го питання і не згоджувалася з самообвинуваченням Ла· говського. Мовчки подивилася вона на бліду, хоч зара· зом інтересно бліду, фігуру того чоловіка, що недалечко стояв уже й од смерті, та мусив з безнадійним спокоєм вважати ціле своє перебуте життя за паразитизм. І зга· дувалися ЇЙ деякі його поезії, наведені в тій журнальній статті про нього, що вона недавнечко була· прочитала: 3 тих поезій віяло на художницю тихою благородною елегійністю, і пливла з них до її артистичного серця якась ніжна жаліслива чутливість. «Ні, такі люди не парази· ТИ»,- подумала собі Петрова; тільки ж вона не вимовила тієї своєї думки перед Лаговським, а лиш тихо сказала: - ЯК мені вас жалко! .. Ви - такий чуткий на все ... Скільки ж ви повинні мучитися! .. Завсіди аналізуєте себе там, де другий і не подумав би себе аналізувати,- ну, і завсіди страждаєте душею! .. - Ідеалізуєте! - перебив її швидко професор.- Це тільки тепер, у розмові з вами, мені стало та,к-о гірКОI А звичайно жодних душевних мук і рефлексій у мене не буває, коли я можу працювати, себто коли я не буваю

138

вкрай недужий. Ви не забувайте, що всяка праця, хоч і егоїстична, дає людині великий душевний спокій і вдо волеиня, дає вона велику осолоду й забуття. Одгородив шись за лікарським наказом од усяких болячок життє вих-суспільних, од усяких темних боків життя, од усяко· го життєвого бруду, я - хоч і слабий і півумерлнй - за любки працюю з рана до вечора над любою мені наукою. Захочу спочити, то спочивок знаходю собі в тім, що вті шаюся поетичним письменством та музикою або сам пишу поезії. І ото ж тая поділена з естетикою моя праця, як іде далеко од життєвих скорбот, «средь сладких зву ков и молитв», то дає мені, півмертвому, таку велику осо лоду, таку душевну гармонію, якоі запевне не має жоден із живих людей, котрі товчуться в вирі суспільного жит тя ... Ні, ніl Хоч узагалі я маю про себе тверду свідомість, що з мене - трутень, але звичайно серед праці я про те забуваю, і душа моя зістається спокійна ... Чи ви розуміє те тепер мою егоїстичну психологію під той час, як я роз даю свої гроші бідним? .. Це я часто роблю... Не зовсім, може, розумієте? .. Ну, так уявіть собі таку картину: от сидів я тихо-мирно в ученому кабінеті далеко од життє вого бруду або ходив-тішився гарною природою ... раю вав ... потім вийшов на биту дорогу, де бачу живий світ; аж гульк, передо мною стає на шляху нещасливе убоже· ство, що б'ється як риба об кригу, аби заробити дрібну копійчину на хліб насущний ... А в мене гроші єсть, і тих грошей мені не треба, бо я й без них маю геть повне щастя із своєї трутневої праці; а зайвих потреб, які вима .гали б видатків, у мене й немає. То я з потайним егоїз мом і кажу собі тоді: «Хоч моє щастя й одбувається кош том тих·он убогих людей, тільки ж нехай ніхто не скаже, що з мене срібролюб. З тієї душевної гармонії й рівно ваги, яка мені дісталася через мою працю, я вже зовсім щасливий - ну, то ті гроші, які мені прийшли за любу для мене працю, себто за мое щастя, я оце охоче вертаю вбогому людові, що гірко робить иа мене чорну роботу під той час, доки я витаю в блаженних емпіреях моєї на укової та поетичної діяльності. «Диви ж, моя совісте, кажу собі,- адже, оддаючи цим бідакам свої гроші, я стаю тепер такий самий убогий, які вбогі - вони. Диви на це, моя совістеl диви - і лицемірно заспокuЙся. Адже бідна, суопіЛhНО покривджена верства простого люду мусить собі про мене сказати, що я - трохи добріший ІЗР

І трохи легший трутень, ніж бувають інші трутні,- я тро

хи менший дармоїд, ніж інші пани ... » Отак уговкуючи свою покладливу совість, я швидше оддаю біднякам ті гроші, яких мені й не треба. От совість і заспокоюється трош ки, і засинає в дрімоті; а я вертаю додому, щоб спокійні сінько бути й надалі паразитом убогої суспільності, та ще й почуваю себе немало виправданим ... «Хитро, мудро і невеликим коштом»,- як каже возний у Котляревсько го ... Ну, ТО як же наректи мою психіку?. Хіба це не про стісінький егоїзм?. Та що ж ви мовчите, як у рот води набрали, Ганно Володимирівно?! - Я мовчу тому, що думаю, як гарно було б, коли б усі егоїсти думалц й робили так, як ви ... Тільки ж, еиба чайте мені, я вашому щастю не дуже й вірю ... На вашому дитячо-радісному обличчю скільки перебутої меланхолії видко! Професор задумався. - Ваша правда ... - поволі протяг віи.- Т е пер я забу.вгя про тую мманхолію, але вона в мене єсть або була. Тільки ж причина їй була не .в тім, щоб я мучи·вся думками про свій паразитизм ... Меланхолія завсіди нахо дила иа мене з самоти ... і серце боліло не раз без види мої причини ... Єсть у людини, мабуть, вроджеиа потреба, щоб до когось прив'язатися душею, і коли нема до кого, то душа заниває ... Але тепер я й забув про те заниван ня, бо я - не сам, а маю цілу сім'ю, де мене люблять. - Ви вірите, що тая ідилія довго тягтиметься,- ска зала Петрова, ие помічаючи, що вона одбігає од теми. Та професор і не хотів уже вертати її до перерва ної теми. Ох, не вірте самому собі,- казала вона вже без іронії, в кожній приязні єсть свій період свіжої, нової весни і гарячого літа, а за ними - неминучий період слотливої осені й холодної зими ... Лаговський недовірливо слухав її,- ніби хотів своїм мовчанням сказати: «Цього бути не може: я Шмідтів лю битиму довіку, а вони мене». Та нічого того не вимовив, а натомість безжурно проказав вірш із Гейне: Нехай мене взавтра ти й зрадиш.

Сьогодні ж іще тн МОЯ, І ТИМ~ТО В обіймах у тебе

Подвійно втішаюся я ...

Але з його безжурного тону видко було, що оцей Гей нів вірш виплив зовсім не з серця його, бо він сподіває-

140

І ься вдержати своє щастя і сьогодНІ, І взавтра, і після завтрього і сподівається повік не дізнати жодної ЗИМІ! ДЛЯ своєї приязні з Шмідтами. Розмова таким способом зовсім одбігла од міркувань

про особу Лаговського. Потроху темою стали всякі туап· синські враження; розмова доторкнулася тих греків Андропулів, у яких жив Лаговський із молодими Шмід тами. Він оповідав про них Петровій з великою симпа тією, казав, що попереду вони йому самому були не подо балися, а тепер - дуже до вподоби. - А спитаєте, чим вони викликають симпатію до себе, оті не дуже освічені греки? Може, вони прості, безпосе редні діти природи, не зачеплені антипатичною цивіліза ційною гнилизн{)ю? - оповідав він.- Так ні, не те! Вони не діти природи. Бо хоч не ,видко 'в них великої освіти, але рівночасно бачиш в них цілу безліч вроджен{)ї гли боко; культурності, я,к{)і нема, наПРИК,lад, у завсідніх су сідів грецьк{)ї нації - в туркі,в та татар: бо і ті - дуже й дуже симпатичні, але видко, що варвари. А греки?. Ко мерсанти, практиканти, а заразом естетики, поети! .. дав ніше я не ХОТІв був згоджуватися з· Володимиром Рости славовичем, коли він казз!в. що нзщзд,ки тисячолітньої культурної иації серед уся,ких неоприятливих обставин, серед .nовног{) занепаду, задержують у СВQЇЙ крові дещо та,ке, що іх одрізняє вигідно й аристократично од простих вар,варі,в ... Я c.nори,вся був проти цього, а отже, потроху я

з пра'ктики несвідомо прийшов до так{)Го самого пересвід чення ... Скільки поетичних вражень викликають wбою ті греки! .. І їхня мова, хоч і змінилася вже супроти класич ної старовини, завсіди ще нагадує антично-еллінську ... і їхні рухи дуже часто страх які антично пластичні, еллін ські! .. І в їхньому побуті, поруч меркантильності, скільки є·сть поезії! .. А от я'кби 'ви ,побачили мою ,вченицю, коли вона 'сидить попід пальмами коло фонтана!" І вона, і вся картина аж проситься на полотно! .. Артеміда, та й годї! - Може, ви в ній закохалися? - зашуткувала худож ниця.- І тому вам усі греки поетичні? -- Ет! .. - комічно одмахнувся рукою професор.- По просту бачу поетичні сть, через те й кажу, що це _. пое зія ... А ото ще, пам'ятаю, бачив я раз, як на горі сидів один тутешній грек з фесом на годові ... Так сидів він у такій мальовннчій позі і мав таке обдиччя, що мені за раз нагадалися клефти і іх пісні, що іноді - лицарсько-

141

гайда мацькі, а Іноді - лицарсько-трубадурські ... І я зов сім легко вірю, що отой мій грек ... а він простий крамар чук ... потрапить складати такі самі гарні пісні, які є в клефтів ... Ах! От іще згадав про грецьку народну поезію: недавиечко я й сам пізнав од наших хазяїв одну співан ку ... простенька вона, а скільки в ній колористичност!! Хар<і) "Є& 'Х.ЄЇ'і·

'to

аОІ)

c'top.a

ТО fLoaX°l-LuроМ'tо, Пои

fL'E'X.ap.e

ТО ........

ou . .

р. lоиН-1Х1оиН

fLOU ",(,'ЄХааа 'Со

... Один із моїх приятелів Шмідтів переложив ее по російськи он ЯК: О. дай вкусить с прелеСТНblХ уст Цветок благоухаННЬJА, КОТОРblА свеJl меня сума

уЛbl6кой непрестанноЙ ..•

А один раз бачив я, як наш господар пив вино на балконі над морем і спорився про щось .. не скажу, може, навіть і грубо лаявся ... Так я аж заглядівсь на нього! Сердиться, маха руками, стук а кулаком об стіл, щось белькоче. Скажете, це дуже неелегантно? Ну, а повірте, що збоку на це дивитися - виходить любо! Бо жести його - такі вимовні і красиві! .. Він піднімає серед спору свою чарку і випиває

то й це виходить у нього так

елегантно, що аж ефектно! .. Чую, кричить він щось. кри чить сердито, мабуть, лається ... - так що ж мені робити, коли я раптом виразно розчуваю з-посеред його сердитої мови одну прекрасну, дуже архаїчну, ще аж гомерівську граматичну форму! Такої форми не було вже й у аттиць кому наріччі, бо вона й там уже затратилася; але, бачимо, вона ще й досі в живій мові Малої Азії не вимерла! .. Чую сей античний архаїзм, що знаю його тільки з «Іліади» та «Одіссеї», та й почуваю себе самого - варваром, а того грека - елліном ... А на фоні тієї сцени - голубе море

... Вибачайте, професоре, що вас переб'ю,- з тонким

осміхом перервала ЙОГО патетичну мову художниця, тільки ж, хоч і я саму себе вважаю за людину естетичну,

142

в мені не викликають греки такого самого екстатичного

подиву, ЯКИЙ викликають вони в вас ... ОЙ, глядіть, ЧН справді не закохалися ви в своій грекині, що дивитеся на всіх греків з такою надмірною ілюзі€ю! .. Та, може б, ви згадали собі одну пародію Кузьми Пруткова, яка по· винна вас трохи розхолодити! .. Вона витягла з шафи книжку і, одшукавши те, що

хотіла, почитала: Спить залив. !ллада дремлет. Под портии УХОДИТ мать СОК гранатЬІ Вblжимать. Зояl Нам никто не 8немлетІ

Зояl Дай себи обняты Зоя І Утренней порою

Я уйду отсюда прочь... ТЬІ смягчись, покуда НОЧЬ! •• Зоя І Утренней порою Я уиду отсюда прочы Пусть же вихрем са6ля свищетt

Мне Костаки не СУДЬЯ: Прав Костаки - прав и яl Пусть же вихрем сами свищетl Мне Костаки ,не судьяl .. В поле брани Разорваки

Пап за ВОЛЬНОСТЬ. как герой ... Бог с ним І РОК его такой! Но зачем же жив Костаки, Когда в поле Разорваки Пал З8 вольность, как герой?!

ВИДМ R вчера в залнве 80семнадцать кора6лей:

Все без мацт и без рулеА ...

Но султана я счастливеАt Лей вина мне, ЗОЯ, лейl

Хіба не здається вам, ЩО отой ваш п'яний пластич ний грек, про якого ви були оповідали мені з таким па фосом, страшенно нагадує оцього Разорвакі? - додала Петрова, прочитавши ці вірші.

- Ганно Володимирівно! - з комічним жалем роз· сміявся ЛаговськиЙ.- Нащо ВИ мої поетичні ілюзії си J1у€теся розвіяти? - В а м не завадить трохи позбутися ілюзій,- драж нилася художниця.- SI Й сама тямлю, що поетова фаи тазія - це наче місячне сяйво, що як упаде на побите скло та на смітник з бур'яном, то людині вночі здається. ніби перед нею алмази, й діаманти, й перли, розсипані серед чудового, чарівного квітника. Та воно добре так

143

буває марити на один момент ... нехай на один вечір ... ну, а l(ілий вік жити поетичними ілюзіями на смітнику, ідеа лізуючи собі той поганенький смітник ... ні, вибачайте! Це «собі дорожче коштує», як мовляють крамарі ... Раніше чи пізніше, вже хоч би й через сморід, ви ж догадаєтеся таки, ЩО смітник € смітник, а не той рожевий поетичний квітник, на якому феї мали порозсипати алмази та перли; тому-то треба іноді заздалегідь розвіяти свої ілюзії, роз віяти їх з цілою свідомістю та й оглянутися навкруги 1ве резіш ... Я до вас маю велику симпатію; призиаюся про це щиро - через те й дозволяю собі самовільно застерегти вас, що смітник завсіди € тільки смітник ... - Що таке вам зробили Андропули, що ВИ їх звете смітником? - смутно спитав ЛаговськиЙ.

Художниця засоромилася і взяла Лаговського за руку.

Я не спеціально про Андропулів кажу,- щиро по

яснила вона,- я їх не знаю, і вони можуть собі бути дуже непогані люди, хоч, напевне, без тієї надто великої поезії,

яку ви в них догляділи. А я, бачте, тільки взагалі хотіла порадити вам, щоб ви Не переборщували, ідеалізуючи тих людей, котрі вам сподобаються ... бо з надмірної ідеаліза ції виходить тільки надмірне розчарування, а це вже річ, яКа не завсіди легко й безболюче минається для душі людської ... Ну, звісне діло, для вас нема ще жодної гріз ної небезпеки, коли ви, сподобавши собі тепер скількись греків, берете та іІ ідеалізуєте цілу грецьку націю; бо хоч би вам і довелося, може, на тій нації сильно колись розчаруватися, то таке розчарування не буде ще для вас дуже гіркою і дуже тяжкою річчю: будь-що-будь, грецька справа не глибоко, мабуть, запала в вашу душу ... вона для вас справа стороння, далека. Але подумаЙ1е, яке страшне

горе

ви

почуватимете,

коли

переконаєтеся,

що,

наприклад, оті Шмідти, яких ви так ідеалізуєте, зовсім не ідеальні люди?! Не думайте, буцім я хочу вам сказати щось погане проти Шмідтів! Ні! Бо що ж тії Шмідти?. Знаю я їх давно: люди з них - як люди: не кращі та і\ не гірші од загалу людей ... ну, а коли вони до ТОГО люблять вас, то чому б справді не приятелювати вам з НИМИ?. Але я бажала б тільки порадити вам, щоб ви ані їх, ані інших людей не ставили ні сіло ні впало на високий п'єдестал, а щоб одразу придивилися до них з більшою критич ністю. Це ж і для них без,печніш, бо з полетіти й розбитися ...

144

п'єдесталу

легко

Лаговському не любо було слухати все те, що хоч тро хи вимірено було проти Шмідтів. Нсзабяром він попро щався з художницею і пішов додому.

ХУІІ

Молоді Шмідти ще не вернули з гостей додому од коли професор вернув до хати. Здається, нікого й з Андропулів не було вдома: була сама-но служанка Амалія, та й тая Лаговського не побачила, як він прнЙшов. Уже посутеніло. Він став серед Володимирової хати. Тища в хаті була така, що аж в ву туапсинського пана-голови,

хах чулося якесь бреніння. Порожня світличка, без своїх пожильців - Шмідтів, виглядала і мовчазно, й понуро, й сиротливu. Професор постояв, постояв ... Вечірнє місячне сяйво, ще бліде, а не ярке, смутно заглядало в вікна ... Перщий раз ЗR RBeCb час свмо побуту в Туапсе серце йому вколо ла самота. Він так уже звик був, працюючи навіть сам на сам у своїм покої ку, знати, що тут поблизу, в сусідніх покоях, сидять його молоді приятелі,- так до сього звик, що тепер, глядячи на порожню Володимирову кімнатку, радніший був з нудьги утекти геть звідси та й піти поси діти навіть у неінтересного голови в гостях, аби не зіста ватися тут самотою. Та подумавши трохи, Лаговський таки не пішов з дому нікуди, а увійшов до себе, зачинив двері та й, не запалюючи світла, ліг на ліжку. Він на по ловину роздягся й розувся ... лежав і думав. Думав він про художницю. «Добряча з неї люди на,- міркував він,- та не розуміє вона людей: ані мене, ані Шмідтів. Мене - бере та й ідеалізує, а проти Шмід тів має, либонь, якесь особисте невдоволення ... » В Володимировій світлиці раптом зарипіли і, це чути було, розчинилися двері з сіней. Лаговський хотів був уже підвестися з ліжка та піти розчинити й свої двері, між своєю хатою й Володимировою, щоб перестріти свого приятеля; тільки ж почув він, що з Володимиром пошеп ки розмовляє чийсь голос ... Здається, жіночий? .. А так, жіночийІ .. Лаговський попереду не зміркував, в чому тут діло, а вже потім розібрав, що то була Амалія. - Ох, ні, ні! - пручалася вона.- Не хочу, не хочуІ .. Незабаром усі ваші поприходять, застукають тут нас.

\-115

145

- Але ж не бійся! - вмовляв її Володимир.- Всі наші допіру ще засіли там у голови вечеряти ... Я сказав, ЩО в мене, мабуть, легенька пропасниця, і пішов сам до· дому, а вони не прийдуть скоріще як за годину. - А професор? - боязко шепотіла Амалія. - А професор теж кудись далеко повіявсь. Та чого тобі ЙОГО боятися? Адже я візьму - за мкну своі uбидві двері: і оті, що йдуть сюди з сіней, і ті, що йдуть сюди із професорового покою,- і нема тобі чого лякатися! .. Одно - що він раз у раз увіходить до себе не через мою хату, а через хату братів. Друге - коли б він сьогодні й зламав свою звичку і постукався був до мене, щоб я пропустив ЙОГО через свою світлицю, то я ж не одчиню! .. Гукну крізь зачинені двері, що вже ліг спати і підвестися не хочу, бо голова болить, і нехай він увійде до себе через світлицю братів, а не через мою ... Будь,що·будь, він сюдою однаково не могтиме ввійти, хоч би й захотів ... оби дві ж двері, кажу, будуть замкнутН .. - Ні, нН - пручалася Амалія. Але Володимир швид ше, раптово, за мкнув обидві двері і присилував її тут зо статися. Лаговський, почувши брязкання од клямок і за щіпок, аж остовпів, а далі швидко підвівся, щоб вийти на другі своі двері, через кімнату Костянтина та Апол· лона; тільки ж треба було попереду вдягти на себе одежу та взутися. Доки він одягавсь, почув у ВолодимировііІ кімнатці якийсь глухий гуркіт і шелест од боротьби, по тім почув, що Володимир уже посадовив Амалію до себе на ліжко. Професорові зробилося бридко-бридко! Аж якийсь переляк обгорнув його! .. Він якнайшвидше доодягся іІ узувся і-страшенно жа лів, чому він одразу не обізвавсь і не перервав розмову Володимира з Амал ією: не був би попався в теперішній клопіт! А тепер треба було втекти вже нишком, тихенько. Лагuвський, ступаючи навшпиньки, подався до виходу, щоб видобутися геть із хати на своі другі двері - через СВІТЛИЦЮ Костянтина та Аполлона. Тільки ж, торгнувши злегенька ті двері, він на свій жах пересвідчився, що вони з того боку зачинені! Він згадав навіть, як це ста лося: адже Андропули сказали ім, що нікого з хазяів сьогодні ввечері не буде вдома,- то обидва молоді Шмід ти, щоб менше дверей зоставалося незапертих, ЯК вихо дили, умисие були зачинили двері між своєю і професо ровою хатою од себе на защіпку, а своі сінешні двері за146

мкнули знадвору на 'ключ, .. Що ж тепер чиннти?! Посту катися до світлиці Володимирової та перейти через неї? Це тож не випадало, бо там уже розпочалася така інтим на сцена, що сторонньому свідкові краще до неї й не підступатися ... Професорові нічого інакшого не зостава лося, як лягти на своє ліжко і мовчки, зціпивши зуби,

терпеливо ждати, доки Володимир випустить Амалію. Але ж якої він гидоти муснв бути невидимим свідком! Одностайне рипіння дерев'яного тапчана, що служив Во· лодимирові за ліжко ... чмокання од поцілунків ... перери висте дихаиня ... деякі відривчаті речеиня ... - теє до Ла· говського доносилося зовсім виразно; він наче сам там був у Володимировій кімнаті, він наче сам бачнв, що там продіялося. Щоб нічого не чути, Лаговський засунув го ПОВУ під подушку і міцно притиснув подушку руками; та й тоді йому трохи здавалося, ніби він знов чує 'всю мер· зоту, що коїться в сусідньому покої: а в сер.ці заклекоті ла аж ненависть проти Володимира за всеньку ситуацію, яку він з його вини мусив оце перебувати. ЛаговськиА не одтупяв подушки дуже довгий час.

Коли нарешті він насміливсь і визволив свою голову, в сусідньому покої вже було тихесенько: не чути було ані Амаліі, ані Володимира. двері були вже одімкнуті. Професор вийшов на свіже повітря, втяг його в себе повним ротом і пішов, тяжко задуманий, повільною ходою на вулицю. В своїй задумі він побрів, без шапки, куди очі глядять: щоки йому так сипьно пашіпи, що бажалося тільки йти та йти під подувом свіжого приморського віт реця-брізи. Вернув він додому вже зовсім пізно вночі. Молодші Шмідти вже поснупи, а в Володимира світипося світло: він, лежачн, ще був читав кннжку. Лаговськнй, замість перейтн до своєї хатн, як воно було б натурально, освітленою кімнаткою Володимировою, прокрався ти хесеяько, навшпинькн, через темну, неосвітлену кімнату поснулих Костянтина та Аполлона. Скоро він заснув. ХУІІІ

Володимир устав другого дня не в гуморі: професор помітив це ще тоді, як будив його. І цілий день Володи мир кис, а надвечір, як наДіХОДИ'В був кінець лекції Лагов ського з Зоєю, ТО Володимир, передше за братів, сам без них, увійшов до вітальні Андропулів, де тая лекція .одбу·

147

валася, і приніс туди з собою капелюш і ковіньку Лагов ського. Це він зробив на те, щоб Лаговський не мав уже чого заходити по капелюх та по ковіньку до себе в кімна ту та й щоб не зустрівся там з Костянтином і Аполлоном. Таким способом Володимир потяг ЙОГО проходитися тіль ки вдвох із собою. - Думаю, що для вас особливої велико! шкоди з того ие буде, коли не доведеться вам один якийсь вечір

у своєму житті вести з братами патетичиу декадентську балачку про красу туапсинської природи ... природи, яка,

запевне, всім уже нав'язла в зубах і набридла, а вих.ва ляється тільки з принципу та з традиціі ... - так казав він Лаговському, помітивши, що той чогось не говіркий, йде собі мовчки і ніби нудиться.- Таки-бо такІ Вам перебути ся без тих розмов - великої шкоди не буде ... а меиі тії обов'язково патетичні розмови так уже набридли, що хоч з Туапсе через них утікайІ .. Тому-то мені й заманулося, хоч на сьогодиі, трохи од них одпочити ... А чи знаєте що? Зараз прийде пароплав. Замість блукати по горах,

по лонах природи, ходім подивимося на пароплав та на живих людей ... Вони пішли на пристань. ЯК звичайно буває перед приходом пароплава в Туапсе, тут коло пристані згурту валося багацько люду, багацько всяких типів, і європей ських, і східних. Володимир з професором стали трохи оддалік і приглядалися до всієї тієї публіки та до міцних турків-човникарів, що виряджали свої каюки й спускали в море. Обидва мовчали. - Знаєте, що я думаю, коли дивлюся на цю людську масу?- ліниво й повільно проказав Володимир.- Див люся та й думаю: скільки тут народу крутиться - то кожен-комен із тих людей був колись бездушною, міне ральною краплиною сперми ... Кажу «мінеральною», хоч, ~апевне, не знаю, чи це так, бо я не натураліст і не лі кар ... але пригадую, що сперма складається нібито пере важно з фосфору ... Т-а-а-а-а-к ... Володимир нудно позіхиув. Професор мовчав. В душу його нзбігала іронія: проти волі згадувалася вчорашня антипатична сцена, якої він був близьким, сусіднім свід !<ОМ.

- Подивіться на всіх цих людей, що тут погуртува ,1ИСЯ,- тяг далі Володимир.- Невже й вам не прихо ДИ1Ь У голову думка: кожеи-кожен з них € ніщо, як ре-

14S

зультат акту спарування?. Невже вам не здаєтl>СЯ, що над головою кожного з них мріє високо в повітрі пере плетена в обіймах пара його батьків, аи flаgгапt deJit, і ... наче благодатне ореолове сяй,во на іконах ... ллється звід ги фосфоричний, спермовий дощ ... просто на голову кож ному з иих людей, що отут стоять?. Мені зараз здається,

ЩО цілий світ панар

неначе

велетенський,

колосальний лу

...

- Такнй настрій у вас тягтиметься не більше й мен ше як три дні,- з начебто байдужною іронічною усміш кою,

але

навмисне

дуже

впевненим,

тямущим

тоном

озвався професор. Він, хоч і розумів, що не варто. було б пускати цю іронію, та не міг удержатнся, бо був протн Володимира трохи вже роздратований. - Що ви хочете сказати?. Чому три дні, а не три години і не три місяці?- різко спитав Володимир_ - За три дні ... так каже відомий вам фізіологi<uшЙ. закон ... те, що ви в своїй любові витратили, мусить по новитися, а тоді і оця ваша !ristitia omnis animalis pos! соііиm зникне,- одвітнв професор ідовито. Тую вмисну ідовитість зрозумів і Володимир. .

- А! Ви підгляділи те, що у мене діялося вчора! .. Нічого казати! По-джентльменськи! .. - Не підглядів, а ви самі зачинили мене на защіпку і не пустили геть із хати!- закипів обурений професор. - Ну, та байдуже ... Ниmапа поп sun! !игріа ' ... До того ж ВИ, як поет, повинні признати, що кохатися кожен

має право ... Але дивіть: самі рекомендуєте кохання, а по тім іронізуєте! .. - Вибачайте, Володимире,- роздратованим голосом сказав професор,- я ніколи ані вам і нікому не реко мендував того, що

в и

звете коханням.

Jedes ТЬіегсЬеп Ьаl sein МапіегсЬеп умію ... Та й думаю, що на практиці і в

2 ... Кохаюся, як вас не може бути інакшого кохання. - Несправедливо думаете! .. На щастя людям, єсть

і інакше кохання.

Ох, яка гордовита мова! .. Чому ж я його не знаю

і не розумію, отого «інакшого» кохання?

І Що людське, то не ганьба.

І Кожне звірятко Ma€ СВОЇ ЗВИЧКИ (нїм.).- Ред.

149

- Не скажу ... Може бути, що ви свої сексуальні сили так уже розтратили, що інакшого кохання й зрозуміти тепер не можете,- саркастично одрізав професор.- Це вже річ загальновідома, що де розпуста, там не буває щирої любові. Володимира взяла з.~ість.

- А ви, ви, співець ідеального кохання! .. Чого ви так до Зої підсипаєтеся? .. Не того хіба, щоб одбути таку саму сцену, яку я відбув учора з Амалією?1 Лаговському з образи сперло дух у горлі. -

Покиньмо усю розмову,- сухо сказав

він,

силу

ючися заволодіТIІ собою, щоб не вибухнути гнівом і не посваритися з Володимиром ущерть.- Я вже багацько разів зарікався балакати з вами на цю тему, бо ви мене не розумієте, а тільки нервуєте своїми заявами ... Скажу хіба: коли ви не соромитеся мен і підсувати такі ін стинкти, то хоч посоромилися б обкидати болотом чистий образ дами! - .Такі інстинкти» ... Гм! .. - глумливо кахика,в Воло димир, радий, що добре допік професорові і помстився таки за його попередні іронічні слова ... - «Інстинкти» ... Гм! .. Думаю, що й ви, поети, з того самого тіста зліплені, що й усі ми, грішні люди ... А вже ж навіть і всемінаріях vчать, що «всякое бо Дblхание любит помахание». Та це,

як мовляє Гоголь, «известно даже не учившимся в ее

минарии»

...

Професор не знав, чи піддаватися своєму гнівові, який знов починав кипіти в ньому, чи запанувати над собою і обернути все в жарт та й затерти прикру розмову, яка, певне, доведе до великої сварки з Володимиром. Він обібрав други!! шлях. Щоб повернути балачку на мирний тон, він ладен був розсміятися з нечестивої Володимиро вої профанації церковної мови, аби сумирно забалакати про що-небудь інше. Але ще не встиг Лаговський ані ооміхнутися і нічого сказати, як сам Володимир знов забалакав, перебиваючи його: - .ТрапеЗУНДСІ<Ка вдови~ка» ... - це ж і опра,вді оо'ек тик непоганнЙ ... і на вас дивиться вона дуже масними очицями ... Якби я був на вашому місці, в нас діло давно

б уже дІйшло до пуття. Але 'ви, хоч І бажаєте її, ждете, щоб вона вам сама на шию кинулася ... Що жl .. Може

бути, що й ця тактика ...

Годіl- твердо сказав професор, не давши йому до·

150

азати.- Я

не дозволю ані собі, ані вам

балакати

на

о неблагородну темуІ .. Коли ви хочете, щоб ми були й Ідалі приятелями, то не поновляйте н ~ к О Л И цієї теми ... Та ходімо краще додому ... Володимир ущух, але тепер його брала чималенька злість проти Лаговського. Пішли вони з пристані додому. «Він справді вважає себе за якогось ідеального лицаря й трубадура, а мене за смердаl»- іронічно думав Воло димир, ідучи, і почував, що радий був би побороти оце зараз Лаговського на землю і потоптати його ногами. А Лаговський, що мовчки ішов поруч Володимира, тож само сердився. Він захотів був вивірити себе, невже Во лодимир справедливо витолковує його приязнії відносини

до Зої; але як спробував на момеит уявити собі Зою в такій позиції, як Амалію, то йому стало так соромно, що аж гидко. «Це брехия й клевета на мене,- твердо вирі шив він,- всі моі помисли чисті й ідеальні ... Та це знає й Володимир, а тільки дражнить мене». Воии все йшли мовчки та й мовчки і вже мали б пі дійти додому. Теє мовчання лягало прикрою тяготою на професора, бо хоч і Володимир набалакав йому чимало прикростей, але й професор не міг забути того факту, що іронізувати почав перший сьогодні не Володимир. а таки він сам. - Слухайте, Володимире,- перервав він нарешті мовчанку, пожертвувавши свою амбіцію і бажаючи тіль ки помиритися з Володимиром.- Ви меиі вибачте, коли я вам щось сказав грубо або нервовим тоном. Я іноді й не хочу нічого справді образливого сказати тому, з ким ба лакаю,- а слухачеві з мого тону здається, ніби я аж киплю ненавистю проти нього ... Що й ви своєю дорогою наказали мені сьогодні дечого дуже образливого, на це я не хочу вже звертати уваги, бо ви сьогодні не в гуморі .. . а хочу тільки, щоб ви на мене за моі слова не сердилися .. . Не треба нам сваритися ... Нехай собі й не багато буде в нас спільних поглядів, все ж не сварімося більше, жи вімо між собою мирно ... Та й чогось спільного між нами є далеко більше, ніж могло б здаватися, бо хоч наші науки й не однакові, тільки ж професія в обох нас біль ше-менше однакова; ми - кабінетні вчені. Через те пси хі ка в нас повинна бути не дуже одмінна ... і знайти то (Ius vіvепdі 1 нам, мабуть, що не важко ... І Взаємні стосунки (лат.).- Ред.

151

Та ВОЛОДИМИР зовсім не захотів мати стільки веЛ$1

кодушності, щоб скласти ціну примиренній мові ЛаГ0

ського, Навпаки, він набрався ще більшої злості про нього і раптом перервав ЙОГО з іронічною усмішко

Ви - так учений ... ви - великий учений ... Але я ... я себе за «мужа науки» вважати не хочу ... І признаюся, що взагалі я намислив собі закинути всяку науку та й

жити так, ЯК живуть усі люди ... себто житиму мамоном

і більш нічим .. , Бо що воно таке: «наука»? Кому вона по· трібна? Марна іграшка! .. Хоч учора в розмові з ПеТРОБОЮ ЛаГОБСЬКИЙ сам під носив деякі сумніви про те, чи справді потрібна людям кожна абстрактна наука, чи вона тільки € аристокра Тllчна розкіш людськості,- тільки ж тепер отой зарозу мілий і цинічний тон, з яким говорив про науку Володи мир, вразив ЙОГО зовсім нелюбо. Та будь-що-будь, Лагов ський знайшов у собі ще доволі безсторонності, щоб дати одмову Володимирові без надмірного захвалювання CBO€Ї професії, - Може й іграшка, не споритимуся,- сказав він, або краще вже сказати: наука - це дорога й благородиа іграшка й висока втіха .. , КОЛИ І'ОВОРИТИ правду, то вона декому навіть щось більше, ніж іграшка: вона - аж не минуча й тяжка потреба для невеликої упривілеГійованої групи тих інтелігентних людей, що мають матеріальиу змогу НОСИТИСЯ ПО емпіреях абстрактності та й ширяти буяти в них та філософувати, бо на них тим часом пра цю€ робочий бідний люд ... До таких «благородних. пара· зитів належу, проти CBO€Ї волі, і сам я ... Так, може, ви своїми словами «житиму мамоном і більш нічого» хочете сказати, що ДYMa€Te взятися замість абстрактної науки за таку практичну працю, з якою піде народу безпосе· редня користь? Коли так, то я можу й спочувати вам, Але ж коли ви хочете сказати, що ... - «Користь народу .... знов гучні фрази! .. Ні, я по просту хочу покинути науку, бо думаю, що вона мені руй HY€ здоров'я і більш нічого ... Професійні вчені - це такі люди, що запрягли сами себе в тачку .. , Покину я наукову Kap'€py, зроблюся судією чи товаришем прокурора, .. ма тиму з того тисячі дві-три карбованців на рік, житиму собі спокійно, в доброму здоров'ї, не забиватиму свою голову науковими дурницями ... А вчені тим часом нехай тягнуть свою тачку та сушать собі мозок над свo€ю ду.

152

цькою «наукою» ... гесІе

шарлатанством ... та нехай пи

уть книжки мишам иа СНІДання

...

Він, кажучи сее, ехид"увато дививсь просто иа про Ф сора, і той зрозумів, що цілий набій вимірений особи· сто проти нього. Він спалахнув; в його душі на'Кипіло страшенно гірке невдоволення і ще гірший гнів, та й го· тові були невдержно вибухнути наверх. Тіль,ки ж профе сор іще раз напружив свою волеву силу, щоб того невдо волення й гніву не ,виявити перед своім супротивником і щоб не дати йому знов затріумфувати. Через те Лагов ський удав спокійного, хоч почував, що нерви йому аж

тріпотять, наче накручені й порушені струни. Щоб краще помститися, він холодно проціднв крізь зуби: - За три дні у вас знову буде світогляд весе.пішиЙ ... за три дні вас і наука знов тішитнме і буде ·вона вашим покликанням... і ніякого taedium уіІае тоді не буде .. . А сьогодні - діло інакше: сьогодні вам неминуча нудьга .. .

Сами ж мені казали колись: «Отпе апітаl post соіІит triste est ... » Але ж, знаємо, тая tristitia не вічна: за три дні пере минеться ...

- Може бути, високоповажний професоре! Може бути!- знасмішливим, пересадно шанобливим поклоном одмовив Володимир. Він люто ненавидів професора під ту хвилину.

Вони вже дійшли були додому. Володимир пішов до своєї хати і, ставши коло вікна, зачав ДИВИТИСЯ на море, де вже сонце підходило до обрію, та й заходився ніби байдужно свистати, навмисне для того, щоб оте, начебто безжурне, свистіння чулося і в сусідніх покоях. А про фесор увійшов до покою ЙОГО молодших братів. Обидва сиділи вдома, нікуди не ходили.

- Ото добре, нема чого казати! - взяли вони доко ряти Лаговському.- Мн на вас були ждали, на прохідку не пішли, а БИ непомітно втекли кудись ...

На серце Лаговського ті прихильні докори впали наче зцілющий бальзам. Всеньке иевдоволення й гірке по чуття, ЯКОГО він набрався був од слів Володимирових, вмить розлетілося, і він, радіючи по-дитячому, згукнув:

То ходімо знов гуляти! .. Ще не пізно, та далі й мі

сяць буде ... чудовий вечір настане ...

Володимир, стоячи коло свого вікна і глядячи в морІ В розумінні «тобто:.. «вірніше» (лат.).- Ред.

153

с!>ку далечінь, усе чув. Т. ЙОГО ніхто не заК.ан'кав Й~

разом з ними, і він зоставсь удома. Він чув, як усі тройк ВИЙШЛИ 3 хати, чув іх ,веемії гомінкіі ГОЛОСИ, чув, о вони мають йти до моря на мол, потім побачив їх трь х унизу під своїм віки ом, серед дерев, на ruиро~іА стеж і, що ,вела до моря. Вони йшли, побравшися попід рvки; профосор ішов ,посередині, Аполлон і Косгяитин - по бо ках. От вони спинилнся коло якогось IШІнлькового дере ва, ніби сосни, і зачали його розглядати .• Кріптоме1)ія», класифі,кує професор, і Володимир це qзиразио чує. «Кріп томерія»,- стверджує тую класифікацію й Аполлон . • Та це ж ніби проста соснаlf- дивується Костянтнн. А отже, один із моїх знайомих поетів,- регочеться він, звідкись почув був цеє ботанічне слово, тільки не знав, ЩО воно таке за поросль «кріптомерія», та й нарік збірку своіх декадентських віршів «Кріптомерії». А знаєте 'ІОМУ?»- «Ні, а чому?» - «Бо він десь пам'ятав по гім назії, що по-грецьки слово XPU1t'!": значить «скритий, схований, потайний., а !,єро, - «частина., та й мірку вав, що криптомерії - це мають бути якісь символістич ні, містичні, дуже поетичні та «оргіастичні. квітки» ... Володимир чує загальний регіт усіх трьох. «Ви, поете, чи не хочете часом, щоб я вам наламав цього містично оргіастичного гілля на пам'ятку про мене?»- шуткот

ливо питає Аполлон і нариває йому скількись віточок з кріптомерії . • В такім разі візьміть на незабудь про мене оці скількись троянд,- весело додає Костянтин, зри ваючи іх з куща.- Ого. та в мене в кишені є нитка 1знов додає він.- Ходім на мол, я вам сплету цілий вінець

із рож та кріпто"еріЙ».-.А поки що. дозвольте уквіт чати ваш капелюш кипарисом»,- каже Аполлон і, од ламавши кипарисову гілочку, мальовничо встромляє її професорові поза ленту його капелюша. далі Володимир ба чить, як його брати з професором завертають стежкою вліворуч. Вонн зникають з очей; ще скількись секунд він чує самісінькі іх голоси; потім і того не чути ... «Чи вмисне вони мене покинули самого, чи по просту забул!\ІСЯ про мене? - подумав Володимир.- ЕхІ .. Та хіба мені не байдуже до всіх ,вас? .. Хіба не краще мені жити самотою, мов орел, і звисока глядіти на дрібне птаство?.» - А може бути, що я в своїй самоті не орел, який буяє понад дрібним птаством, а смердючнй тхір, од якого

154

всі сахаються за його сморід?- саркастично прошепотіь він до себе та й одійшов від вікна. «Може й тхір, цього не знаю,- думав він далі,- але одно знаю - шо Я, з усією моєю нездарнісгю, сто разів розумніший за вас, заслинених поетів ... та талановитих дурнів! ..• Засвітившн лампу, Володимир ліг на постіль, щоб читати. Голова йому була не свіжа, через те він узяв не якусь серйозну кннжку, а роман. Часом він ріВняв долю героя до своєї - і на губах йому крививсь іронічний ос міх. Часом він залншав читання - і тоді в голову лізли всякі невеселі думи. За дві години вернули його брати з професором. Крізь зачинені двері Володимир чув, як професор сказав, що сховає вінок на вічну незабудь про сьогоднішній чу

довий і поетичний, а для нього ще й щасливий вечір. Що на це одрекли Костянтин з Аполлоном, ТОГО Володимир за їх веселим реготом не зміг розчути. «І чого він сентименти тії розводить!- злісно думав собі Володимир.- От уже правда так правда - німець кий афоризм: «Was heiss діе Sel1timel1talitiit? Оіе Sel1timеп!аШіі! ist - Nachts Ьеі dem Mondscheine den Namen

seiner

аеliеЬ!еп аиl

dem Schnee einz1Jpissen. '.

Я не зди·

вуюся, коли професор дійде ще й до гакого вияву сенти·

ментальності ... Ач, регочуть як! .. Раденькі, що дурненькі! .. А заразом, диви, щасливі! .. Поневажаю я всіх вас, по· неважаю! .. Я й сам нікчемність, але настількн власної аналізи та критикн маю, щоб зрозуміти, що я нікчем ність ... а в вас і на те розуму не стає! .. И ЖИЗНЬ, как посм.отришь с ХОЛОДНblМ внимаиьем вокруг, Такая пустая и глупая WYTKal:.-

згадав він собі вірш Лермонтова і гордо взяв чнтати знов книжку, силуючись нічого не чути, про що там Ла говський перегукується із своєї кімнатки'з його братами. ХІХ

Знов якось трапилося так, що туапсинський голова запрохав до себе на вечір усю сім'ю Шмідтів. Професор, щоб не зоставатися на той час самому, переніс свою лек цію з «траil1езуидською вдовичкою. замість дня па вечір. І Що називається сентиментальністю?

Сентиментальність

це

коли вночі при МіСячному світлі виписати на СНіТу ім'я ~O€Ї Koxa~ ної ... (Ні ..

).-

Ред.

155

От молоді Шмідти пішли. Професор писав, доки не ]осутеніло. Тоді він крізь порожню Аполлонову й Костян тннову кімнату, де все віяло неПРИdітною самотою, ви йшов з хати і взявся за клямку тих дверей, що вели до господи Андропулів. Підвів клямку і трргнув двері. Двері не розчинялися. В вікнах у АндропуЛіR було чорно, і все мовчало.

ПОСlOявши трохи, професор пильніше вдивився в тем ні, понурі вікна, і йому здалося, що через одно з них ніби миготить слабенький промінець,- мабуть, падає на під логу низом, з-попід дверей якоісь освітленої сусідньої кімнати або, може, із ще дальшої, та Й, очевидячки, ли· свічує на підлозі крі'зь спідню щілину зачинених дверей. Хтось мав бути вдома. Професор голосно застукотів об сінешні двері великою мідяною Кdблучкою, що внсіла на дверях замість дзвоника,- і в відповідь на теє грюкання залуналн чиісь ступіні. - Кім Дір? Хто там?- почувся з середнни голос Зої". Лаговський назвав себе. Загримотів засув, сінешні двері одчинилнся, і він У пітьм і 1l0здоразка,ВС>J з Зоєю, стиснув ши її за руку. - Нікого вдома немає,- сказала вона, знов зачи· няючи двері на засув.- Всі на ДuвгиО час пішли 'в гості, навіть Амалія ... а мені страшно ... Яка я рада, що ви при йшли! Попереду я сиділа була в вітальні, як звнчайно, ждучи вас там ... - коли ж у тій просторій залі мені стало здаватися, що аж у вухах щось гуде з боясті ... То я пе ренесла світло в он той невеличкий далекий покоік ... та й заперлася ... А там якось затишніш і спокійніш ... Хо дімо туди!

Вона темними горницями провела професора ДО того далекого покої ку та Й. увійшовшн туди разом з ним, знов зачинила двері. На столі стояла лампа та лежала розгор нена книжка, з якої ВОНИ вчилися. - Чого ви боялися?- спитав ЛаговськиЙ. сідаючн за стіл на кріслі і по-вчительському беручи в руки книж

ку; а Зоя тим часом засіла до того самого столу з другого боку, на широкій кавказькій канапі-тахті.- Невже тут у Туапсе є розбійники, чн що?- казав він, рівночасно дивлячись у книжці, чи це буде те саме місце, на якому В01lИ були зупиннлися вчора. - Сама не знаю, чого мені так страшно... Тільки ж я

156

так нетерпляче ждала вас, доки ви прийдетеІ .. Хотіла була заспівати пісню, щоб розважити себе та прогнати боясть ... Співаю ...

•

).ap~ .. 'Со 'Х.єї,,· 'Со O'to!J-а

fA0t)

То fAocrXo!J-t1роМ'tо ...

але пісня розтинається по порожніх покоях непривітно й понуро - я зараз і замовкла ... Лаговському кинулося на увагу, що вона змінила слова пісні, з першої особи переробила на другу. В пісні мало бути: Харю <6 хєі.' ,о 8t6p.<x ооо. (Най я закош, тую осолоди з т В О Ї х уст. що віють ароматом мошусу та смірни) ,- тим часом Зоя тепер сказала: сТ и закоштуи осолоди з моїх уст». Професор підвів очі на Зою, що сиділа на тахті, та й, зустрівшись з її очима, побачив, що вони блискають 'якимсь гарячковим світлом. ЯК стій

йому пригадалися Володимирові здогади. йому зроби лося ніяково, він швидше схиливсь над підручником і нервово зачав перегортати ЙОГО сторінки, хоч не було жодної потреби. Він бачив, що його пальці тріпотять, та не міг того тріпотіння спинити, поки нарешті пальці самі собою не заспокоїлися. Далі лекція пішла звичайним ходом. Лекція була сьо годні не легка, бо треба було систематично зрезюмувати і наново вияснити, яким способом ГРН нечи,сленні форми часів російського дієслова мають відповідати безчислен ним турецьким дієслівним часовим формам - формам незвичайно складним і з багатьма одтінками. Треба було, з одного боку, остаточно витолкувати Зої ту річ, якої вона вже здавна не могла як слід збагнути, а саме-імен на - витолкувати, що російське буду брать і возьму це не одно й те саме: а з другого боку, треба було вияснити ще й нову, також трудну річ - що турецьке аЛЬtРЬtМ (беру взагалі) і алbtйОрум (беру в оцей момент) треба однаковісінько перекладати через <беру», хоч іноді альtрым має ще також значити «возьму», а не «беру». Та знов же, на біду, по-турецьки єсть свій спеціально прийдешній час аладжатЬІМ возьму; і от Лаговському заразом доводилося сьогодні ще вияснити, яка заходить одміна між аЛЬtРЬtМ та аладжаТЬtМ, щоб Зоя знала, як треба перекладати обидві форми на російську MOBJ.

Професорові була в тім подвійна трудність - і з уче· ницею і з собою, бо хоч він тепер привчивсь уже балакати

151

в Туапсе чисто по·турецько·османському, тільки ж підва· лина

його тюркської мови була

кримсько-татарська, не

османська; а поміж тими двома тюркськими наріччями

найбільша неоднаковість показується саме в формах діє слівних. Тому-то, даючи своїй учениці граматичні пояс

нення, сам професор трохи був плутав. Через оту філо логічну трудність, яку треба було тепер свідомо побороти,

усі його думки незабаром зосередилися на самісінькій граматиці, більше на нічім.

- Так бачите?- ще раз силкувався він витолкувати все.- Коли ви зараз, саме тоді як ведете мову, берете що-небудь, то кажете: алЬtЙору...; по·росіЙськи це буде не інакше, як беру,- час теперішній. Що ж до Загального аЛblРЬtМ, то це вже важкіше для російського перекладу, бо іноді треба перекладати турецьке аЛblрbl'" через беру. а іноді через возьму або буду брать. Приміром, коли ви маєте взять собі щось у з а в тра. то. кажучи по-турецьки алblрbl.... ви по-російськи вживаєте часу не теперішнього, а прийдешнього: я 80ЗЬ"'У або буду брать. Коли ж ви, вжи ваючи турецького альtРbl"', хочете тим сказати. що або берете яку-небудь річ часто, або завсіди можете її взяти, то таке своє турецьке аЛblрЬt.ll ви перекладаєте в росі/і ській мові через час теперішній: беру... Зрозуміли? Зоя мовчала і дивилася вбік. - Зрозуміли, що значить російське беру? Зоя повернула очі на нього і тихо та повільно, без уся~оі інтонації, прошептала:

- Що значить ... російське беру... Що значить?- без звучно протягла вона знов та й СПI!Нилася.- Ох, гос подиl- раптом гукнула вона нетерплячим, істерійним тоном.- Та коли ж цьому кінець?1 І вона втупила в Лаговського свій глибокий погляд. Професор забувся про граматику. Скількись моментів їх очі німо дивилися одно на одного. Професор бачив, як Зоїні очі ширшали та робилися чорніші й блискучіші, а себе почував. що в ЙОГО тіло вливається наркотична течія і він з неї п'яніє. Нарешті їх довгий обопільний німий погляд сказав їм обом, що BOH~ одно одного добре зрозуміли. У професора загуло >в вухах, і ·він, сам себе не пам'ятаючи, підвівся з крісла та й дико кинувся в Зоїні обійми.

. . .. ..

." . . . . . . 158

хх

Перебігло шестеро таких П'ЯНИХ днів. Шмідги не могли не завважити, що з професором діється щось особ· ливе, що він од них ніби ховається, мало говорить, си· дить, зачинившись у своїй світлиці, не хоче надвечір хо· дити на спільні прохідки з ними. Та вони вірили тому ви· правданню, яке придумав професор: він, щоб одвернути од себе їх увагу, сказав їм, начебто він здобув лист од однієї друкарні з Москви, де прохають його вернути як· найшвидше коректуру, яку буцімто йому давно прислано, та прохають надіслати ще й дальший рукопис для дру. карського складання, а той рукопис у нього ще не викін чений. Щоденні лекції з «трапезундською вдовичкою»

В вітальиі Андропулів тож само про людське око перерва лl!ся

через

оту

видуману

причину,

направду

через

те,

що Лаговському і Зої не бажалося вже стрічатися при людно й балакати в хаті Андропулів, де їх міг би хтось і підслухати. Тепер Лаговський цілий день сидів або, 'це частіше, лежав, наче затуманений, у своїй світлиці од усіх зачинившися, та й тільки марив про сподівану ве чірню зустріч; ті нові почуття, яких він досі не знав, ;ІОв

сім заполонили його; ~сякі інакші клопоти покинули його; йому здавалося, що він живе в світі єдино для тієї зуст

річі. Надвечір Шмідти виходили на свою щоденну гу лянку, а Лаговський, дочекавшися, щоб трох.и стемніло, прямував до гаю, до умовленого закутку, де в гущавині за порослю ніхто не міг побачити його з Зоєю. Звичайно він уже заставав там Зою, що ждала його, бо ЇЙ вийти з хати було легше, иіж йому. Він, сп'янілий, ,кидався до неї, розповідав, як важко йому було цілий деиь не бачити

jj та тільки безнастанно думати про ню; те саме вона розповідала йому. Найчастішою темою для розмов були обопільні запевнення, що вони страшенно кохають одно одного. В тую тему іноді підпускалися варіації - при міром, згадки про минулий час їхніх колишніх лекцій: щQ вони вже й тоді покохали були одно одного, JlНше не могли тоді порозумітися та й мовчали. Або виринаЛIІ якісь інакші згадки, близькі до таких самих. Та взагалі, можна сказати, що нікоторих розмов їм якось і не треба було: адже дуже любо було по скількись минут зовсім не

розмовляти,

тільки

мовчати

закоханим

мовчанням,

вдивляючись одно в одного. До того ж і час гаяти їм не

159

випадало - і вони здебільш а впивалися поцілунками, стисканнями, обіймами та ВСЯКИМИ інакшими любовними ласканнями, для яких не треба свідків. Потім треба було вертати додому передше, ніж прийдуть Шмідти. На шостий деиь професор, як повернувсь із того поба· чення до себе, почу,в, що його напала якась велика втома, і він, як ліг на ліжко, так і не хотілося підводитись. Не· забаром мали прийти Шмідти - треба було б заздалегідь засвітити в себе лампу, розкласти на столі папір і відпо· відні готові вже рукописи та Й, начебто пильно працюючи, діждатися за своїм столом, аж доки вони ввійдуть до ЙОГО покою та побачать, що він сидить, обтяжений пра· цею, та побажають йому «добраніч», та й покинуть його. Однак цим разом втомленому професорові була неохота й лінь зробити це; віи лежав та й иезчувся, як надійшли Шмідти. Всі троє братів заглянули до иього: бо й з Во лодимиром у професора поновилися добрі віДI'ОС!!Н!! на другий-таки день по їх прикрій балачці. Увійшли. Ві" .~ежав у пітьмі. Засвітили йому лампу, здивувалися, що досі він її сам не засвітив,- то як же він працював без світла? .. або ие працював?. та й заходилися розпитува· тись, чи не заслаб він. Само собою, що заразом ВОИІІ мусили пильніше вглянутися в його обличчя,- отже ж заявили, що віи страшенно змарнів, схуд і зблід, а попід очима аж глибокі синці поробилися. Професор, отак не сподівано застуканий, не знав, ЩО й казати. Він запевню вав, що він не слабий, бо й справді почував себе тільки дуже втомленим. а ие слабим; він поясияв свою втому надмірною спішливою працею. Вони повірили й спокійно одійшли.

Але професорова

втома

не переминала. Цlлісіиьку

ніч він ворушився иа постелі і не міг стул ити очей: за

снути йому бажалося страшенно, та дрімоти не було, сон не приходив. Вранці він підвівся з несвіжою голо вою та ще й з якоюсь ревматичною ломотою в кістках. Він почував себе наче одурілим або вчаділим. Обідаючи, як завсіди, разом із сім'єю Шмідтів, він сьогодні звер· нув на себе увагу навіть їхньої дочки, що взагалі рідко коли ним цікавилася. Вона спиталася, що з НИМ. Одпові даючи на той її запит про овоє здоро'в'я, професор нев мисне впустив ніж на землю. Ніж упав та й забряжчав, а професор з Toro брязкоту затріпотів, наче доторкнувся до лейденської електричної банки, та й мимоволі 3 одчаєм

160

защулив вуха; а руки йому затрусилися так сильво, що всі, хто був за столом, хоч і знали його за вервову люди ну, тепер аж здивувалися.

Втомлений, з такою самою несвіжою головою, він пішов і на свое любовне побачення та здивував і Зою, бо заявив, що ім можна тільки невинно-розмовляти між сОБОю, а нічого бі_,ьше не слід робити: од палких та тіс них обіймань ЇМ треба попросту втікати, адже, мабуть, це через них він став сам не свіЙ,.і кості ніби ОЛОI!DМ по наливалися. Бажаючи якось зажартувати, він зациту вав вірш Гей1їе: І піп розпустив свою губу: olНе треба кохатися так, Щоб шкода була для ЗДОРО8ЛЯ ... На те і10МУ панна: сА як?»

Зоя німецької ~!ови не знала. Професор спробував перекласти цілу оту поезію Гейневу з німецької мови на турецьку; але Зоя й тоді не зрозуміла, в чому сіль тих віршів,- бачила вона тільки те, що її коханцеві не тре ба «кохання». А йому тепер бажалося .тільки одного: покласти, як слабенька дитина, свою голову на коліна Зої, щоб вона його ідилічно й платонічна голубила ру кою та щоб вони щиро балакали сьогодні навіть не про свое вірне' кохання, а так собі - про що-небудь сто роннє, загальне. Так і зробили. Він ліг, схиливши свою ГOJlову В неі на лоні." На превеликий жаль, жодна путня розмова в них не ліпилася - вони не знаходили геми для розмови; а Зою до того прикро вразили професорові слова, що це він, мовляв, заслаб з такого кохання, якого не радить гейнівський піп . • 1 це чоловік-мужчина!» закрадалася напівіронічна думка в голову грекині. ЯК розійшлися вони, Зоя почувалася невдоволеною. Та хоч цим разом їх зустріч була зовсім платонічна, Jlаговський знов не міг уночі заснути; він аж стогнав з утоми, невимовно бажав, щоб сон прийшов, .а натомість . почував, що сон до нього не йде. Тільки к ранку він за снув, наче мертвий, і прокинувся на другий день трохи бадьорішим. На вечірній зустрічі із своєю любкою хотів він був триматися знову вчорашньої платонічної програми та й мирно, по-приятельському балакати собі з Зоєю на якісь загальнолюдські інтелігентні теми. І знов нічого

1-115

нн

не виходило, знов ніяка балачка не ліпилася. Не хотіла зліпитися в них навіть така розмова, яка бувала проміж ними давпіше, ще як Зоя вчилася російської мови в Ла· говського. Бо тоді, за часіо лекиііі, перед очима в них лежада граматика, а в гра"'Н1иці були й практичні впра· ви іЛя перекладів, а в тих I1t'р~кладах були вснкі мудрі або дуже немудрі речення, діалоги і т. ін.; так от, з при· воду гадок, сентенціонально висловлених у тім чи в ін шім друкованім реченні, між професором і його вчени цею іноді повставала коротесенька дискусія. Щоправда, дискусія тая бувала дуже примітивного змісту, а все ж така, що дозволяла хоч ТРОХ!!, хоч побіжно обмінюва тися думками. Часом те чи інше видрукуване речення, дурне, як узагалі 11 підручниках чужої мови,- давало тоді собою матеріал для гумористнчного шуткування; один раз Зоя мало була не вдушилася зо сміху, вичитав ши в підручнику таку розмову: «Чи "ви любите червону фарбу?:. - сЯ люблю всяку фарбу, аби це не було руде волосся і зелені зуби:. - і в тім сміху Зоїному професор щиро був ЇЙ пособляв., Так оце було давніш. А тепер, на сьогоднішній зустрічі, коли книжки перед очима не було, жодні теми не приходили їм у голову, і професор допіру зачав несміло догадуватися, що ніяких спiollьних інтелі· гентних інтересів у них і немає, ба й не було. Щоб пере рвати мовчання, яке з прикрістю запанувало проміж ними, він притяг до себе й поцілував Зоїну руку. Зоя стрепенулася й оживилася. А потім зіллялися в цілу ванні уста їх, А потім ... Ой, Платоне, ПлатонеІ Не ди вися.

Отак знов переминули дві зустрічі, повні божевіль ного раювання, серед якого професор забуnaв усю свою денну нудьгу й скорботи. Тільки ж тому раюванню надійшов швидко кінець і надійшов моментально, ще раніше, ніж вони встигли були порозходитися додому з отого останнього свого побачення. Бо саме тоді, як ІІаговський держав Зою в своіх обіймах і впивався нею, раптом, наче блискавиця, щось ударило йому в голову, та й придушив його страшенний пароксизм задишки,

а горло зціпила спазма; рівночасно щось ударило і в гру· ДИ, наче ножем різонуло,- і він мало не вдушився. 3 не стерпучого болю Лаговський випустив Зою із своїх обі ймів та й ледве·ледве доплазував до стовбура того роз ложистого дерева, що під ним вони були JlежаJIИ. Одки-

162

нувши назад голову, схопивсь він руками за писки, бо як стій почув, що ЙОГО мозок, крізь потилицю й виски, рап тово щпорнула ніби розпечена шпилька і розпливлася ідовитим елеКТРИЧНИ\l протоком по цілій голові, аж по

над очl_ Біль був страшенний, наче аж скрипучий.

3 не

щасливим, божевільним виглядом тулився ЛаГОВСl>Киil одкинутою назад головою до стовбура отого товстого де рева та іІ державсь руками за виски. В отакій пlвсидячій познцlі, нервовнм рухом пlдібгавши ноги ПІд себе, він важко дихав, аж засапувавсь. Обличчя побіл іло як крей да і нервово шарпалося ... смикалося. - Ні, так не можна! - нарештІ аж ПРОСТОІнав він, дивлячись безсилими очима на Зою.- Я на ролі лю(іов ників десь нездатний! Зоя з ледве помітною зневагою дивилася на нього. Розслабілий, знеможений, стогнучий ЛаГ08СЬКИЙ зараз зовсім не відповідав іі ідеалові чоловіЧ0! краси й сили. Давніше, доки він був таївся, доки він на лекціях не хо тів виявити своєї любові, доки він соромливо втікав од Зої,- доти він був для не! цікавий, і їй хотілося іІого кохання. Тепер вона наслухалася любовних запевнюnань Лаговського вже аж донесхочу, тепер вона знала його юнацьку силу чи, краще сказати, несилу ... - тепер він нагадував їй собою "окру курку, 8 не героя-лицаря І навіть не трубадура: всенькиА інтерес до професора пропав у неї. - Чи не краще було б, щоб МИ скількись диів не бачилися? Ти б трохи одужав тим часом,- спитала вона ніби щиро й ніби турбуючись про нього і не виявляючи своєю внутрішньої холодності та байдужностІ. - Я нічого проти ТОГО не матиму,- тупо й інднфе рентно сказав ЛаговськиЙ.- Ти сама бачиш, з чим я схо жиА теперечки... Не те, щоб бала кати 3 КІІМСЬ,- НІ! свІт дивитися Не хочеться! .. ЗнесилеНІІЙ, виснажений ... - Ах! .. До того ж менІ й так треба буде [\Имя днями покинути Туапсеl - ніби згадала Зоя.- Я ж маю знов поіхати в Лазаревське!.. Може, навіть, довго не побачимося... Але час додому поспішати... Бувай здоровІ

Вони поцілувалися, щоб попрощатися, але в обох була в тім цілуваниl байдужність: у неї через розчару· ванНЯ, у нього - через болючу фізнчну хнорісТЬ та й, мабуть, тож само через розчарування.

11·

163

Зоя одійшла. Незабаром перестав чутися А шелеСТ од її ходи. Лаговський зістався тут, щоб не разом з нею, а трохи пізніше вийти із схованки, бо не випадало, щоб люди, часом, побачили їх десь удвіЙЗі, вкупі. «Не любить вона мене, і не зустрінемся ми· вже ні коли ... - подумав він смутно й зовсім несвідомо, мов

який п'яний, і дивився слідом за нею.- Алр чи люб.lЮ і я ЇЇ?. І чи любив? Ет! .. » Це питання крутилося й виринало в його головІ неви разно й темно, без усякого думання й формулювання ~

отак як крутиться й вирина€ плаваюча дрібна трісо"ка в збовтаній, скаламученій воді або як щось верзеться за памороченому. І з такою самою бездумною болісною каламутністю, наче з болючого просоння, пливла іЗ го лову й нудна відповідь на оте безтямне питання. Відпо відь була: «Ні, ані люблю, ані любив» ... Тільки ж усі ті гадки перелітали в голові Лаговського зовсім несвідомо, серед гнітючого туману. І €дине свідоме почуття, яке міг він зараз виразно в собі розчувати, це був хіба біль, тягучий фізичний біль; а в усякім разі ніяке кохання. Він ще заждав скількись минут, щоб дати Зої 4ас

одійти. А в голові знов каламутно зачав виринати mшйсь невідомий вірш, без слів, і без змісту, і без метру; потім той вірш повиразнішав, зроби,вся метричним, але ще без слів; потім метричне стукотіння скристалізу.валося в вІр шований четверостих - і от в пам'яті Лаговського сама собою процитувалася епіграма якогось лубочного росій ського поета:

На ложе дeBЬJ молодой

Свою победу я ВОЗСЛ8ВИЛ, И ВСЮ любовь с ее таской В ее 06ьятнях оставил ...

«Так оце такий кінець і мого роману,- з огидою по думав Лаговський, згадавши собі оце четвеРОСТIІШ;ЛЯ. І чим я, університетський професор, і естетичний поет, і речник ідеалістичного кохання, одрізняюся од того не інтелігеНТІЮГ0 купчини, що склав той вірш? Ну, чим?! Та нічим! .. Мерзота мерзот і всяческая мерзота! .. »

Він нервово зареготавсь. Але з того реготу

СТРУСНУ

лася голова - і йому здалося, що з голови в нього мо зок вивалю€ться. Він разом ущух. Потім він тихою ходою поволікся додому. Понурий, геть знесилений, він ледве тягся. добрівши додому, він

104

попросту звалився в ліжко. Ні про що він lI)'ТТЯМ дума· ти вже більше не міг; всякі гадки, й почуття, й вражен, ня цибали в усі боки, наче перелякані жаби; єдине почут· тя, яке держалося в нім постійно, се було фіЗlIчне: ревма· тична ломота в костях та такий біль з усіх боків, нібн

побито

каменями

шкуру на всім

тілі ... та ще тягучиА

туман у голові, що нив у ній і сверлував ЇЇ.

в мене в голові тепер і дум нема, а тільки якісь обривки, шматки ... Голова не мозком, ~ брудними ган чірками та клоччям напхана! - саркаСТIІЧНО ~рошепо· тів Лаговський, марно силуючися заснутн.

ХХІ

Лаговськиїf цим р~зом заслаб серйозно. Три дні він не вставав із свого ЛІжка; вдень мучнвся, що все тіло й нерви болять; вночі мучився, що не може ані заснути,

ані задрімати гаразд; лежав зовсім знеможений. І до всьо го того душу гризло невідкличне каяття: чому він, стрі чаючися з Зоєю, не був паном над собою, чому він допу· стив бруд до їхніх відносин. «Істерик!- лютував він Н" себе.- Жодних рефлексій, жодних задержних центрі'В у мене нема! .. Навіщо я животію, коли я не людина з твердою волею, а клубок нервін і стихія? .. Чи смію я гід тепер поручитися за себе, що я не здатний і ІІа всяку іпшу мерзоту, на всякий навіть найгірший ЗЛОЧIIН? .. ДО чого всі моі пересвідчення, коли вчинки мої регулю ються хвилевим афектом, а не пересвідченням? .. Чому я животію ще на світі?!» Шмідтів він дуже затривожив своєю хоробою, якої вони' й зрозуміти не могли. Генеральша думала, що це кавказька пропасниця, але професор уперто казав, що він не почуває нічого малярійного, і не хотів н&пиха тися хініном, який йому надсилала генеральша щодня. Не хотів він також і лікаря до себе пускати, а казав, що він попросту втомлений.

Оце так завсіди

роблять

учені

люди

нашій

Росії! - докірливо казав йому генерал Шмідт, бідкаю чись коло його ліжка.- Російську людину аб" й пали· цею до науки не приженеш, або коли вже вона візьметь ся до науки, то працює без передиху доти, аж доки не

впаде

знеможена.

Он

європейці,в

165

цього

немає ...

Англійськиїl ученнй е заразом і спортсмен, що фізичного здоров'я нізащо не занедбає. Ба на що вже в Німеччині мода на вченість, на гелертерство - але й там учений працює якраз стільки годин на день, скільки він сам собі акуратно визна чив: і хоч би яка була цікава робота, він ніколи не дозволить собі попрацювати й одну годину більше, ніж скільки визначив собі за норму ... Через те заграничні вчені - довголітні; чере ~ те й робота в них в результаті продуктивніша, бо ЖИRУТІ, вони бі.1ьше літ, ніж наші вчені. А наші - не встигли ще ЇІ розцвісти, а вже в них сухоти, або так якось груди болять, або астма душнть. або перенатуження з надмірної праці надходить ... Ви, Андрію Р\вановичу, любите науку - то хоч би задля науки пожаліли себе! Швидше помрете менше й для науки зробите! .. Хіба ж можна так багато працювати, як ви працюєте?! Професор мовчки слухав ціі тиради, заплющуючн очі й силуючись задрімать. На генерала Шмідта він дививсь як на батька, і тепер з цього прихильного тону йому ро билося ще важче, ще соромніше. «Що б він був сказав, коли б довідавсь, через яку причину я слабую?!:о- з бо лем думав він, та й до горла йому і до грудей котилося, ніби кулька, якесь спазма тич не хлипання ... і він знав. що

це

- globulus hystericus.

Віи аж легше оддихав, коли

генерал із своєю добрістю одходив геть.

Щодо молодих Шмідтів, то Костянтин і Аполлон за ходили до професора за тих трьох днів не часто. Наві даються було, посидять трохи, бачать, що він нічого не говорить, тільки мовчить з виразом німого страждання· на лиці,- та й занудяться; а як заплющить він, бува, очі, то вони тихесенько, навшпиньках, зараз і виходять з його світлиці, наче бояться збудити його ... Хоч, правду сказати, вони моглн б легко запримітити, що заплющує

Лаговський очі зовсім не для спання, а тільки через утому; бо очі йому трохи боліли, колн він довго дивився на денне світло. що пада ло з вікна. Професора спершу дуже вражала ота їх неохота сидіти коло нього. Бо хоч бала кати він і не міг, але він радо бажав би, щоб його прия телі, коли вже не хотять сами що-небудь йому оповідати й розважати своїм оповіданням, то нехай би хоч мовчки сиділи коло нього ... аби він знав, що сидять тут поблизу ... аби він знав. що дорогі йому люди ие одходять од його ліжка. Він постерігав, шо невеселі й гіркі думи менше

156

обгорта ють (юro, коли KO.~O нього сидить хтось із Аоro приятелів; та сказати їм це просто він соромився. Він дyМII'В, що воии сами повинні про це догадатися; але вони ,.не догаду'валися, і професор, бачачи, як вони, зну дившж;я З його хворості, поспішають покинутн його по· коїк, сп~ршу дуже й дуже з тоro був смути'вся. Тільки ж далі, щоб . себе потішити, він силувався навіЯ1И ~обі дум,

ку, ЩО коли він бажає не пускати їх од себе та прнкувати

до свого ліжка, то це ж егоїзм, бо нікому ж не весело сидіти коло такого слабого, який мовчить та заплющує

очі. Ця думка й справді його заспокоїла. А до того він знайшов несподівану чималу потіху од Володимира, що першоro ДlIЯ був навідав слабого найпізніше від усіх, але зараз-таки справді зачав коло нього поратися. Не можна сказати, щоб і в Володимира, інакше як у братів, був якийсь природний душевний нахил відбу вати наказане Христом «посещение болящих». Напевне можна сказати, що якби все те діло було діялося десь у великій многолюдній Москві, а не в маленькому безлюд ному Туапсе, де Володимир через вічну потайну свою не приззнь до братів чу,вся зовсім самітним, то й він би не дуже охотився ходити до слабого Лаговського. Але тут, у Туапсе, професор ціле літо був для нього єдиною люди ною, з ким Володимир міг перекинутися розумним словом. Хоч іноді не раз уже траплялося серед цього літа, що ті їхні «перекидання розумними словами» кінчалися 'в них обох мало що не сваркою, близькою до ненависті, все ж

Володимир будь-що-будь компанію Лаговського тут,. у Туапсе, не міг не цінити; а коли щось йому завсіди було при тім нелюбо - це найбільш те, що коло Лаговського раз у раз стирчали його брати: при них Володимир ніко· ли не міг говорити з Лаговським зовсім вільно ... Звістку про те, що Лаговський С1рашно заслаб, Володимир по· чув на перший день дуже пізно, бо зранку прокинувся сам, не збуджений од Лаroвського, та й задума,в пі ги проходитися без нікого, з ранку та аж до обіду. Вже за обідом йому сказали, що таке з професором. У Володи· мира спершу не було думки, щоб іти поратися коло сла бого. Коли заглянув він по обіді до його овітлиці, то зро бив це тільки з увічливості, з певноі обов'язкової куртуа зії. Заглянув - і застав, що Лаговський 3 ззплющеНIІМИ очима, наче сонний, лежить самотою: звичайної невіц",уч ної його KOMnattii, Костянтина з Аполлоном, коло ш~телі

167

немае. Ця обставина, що братів тутечки немає, одразу припала Володимирові дуже до смаку, і він, не зв'язаний влізли'вим братерським товариством, не поспішав одбути СВОЮ кондолентну візиту якнайшвидше, Навпаки, хоч ЛаГОВСI>КИЙ при його ВХОАі навіть roлосу йому не подав і голови не підвів, а лежав мовчки та й із заплющеними очима, Володимир сів і посидів коло його постеі\і дов· генько, чекаючи, чи не прокинеться він. І прийшла йо\!у в голову думка: «Добре було б, якби брати не плутзлися до компанії моєї. з Лаговським вже й тоді, як той оду· жає ... Здається, що цю думку не важко здійснити. Можна буде навіч показати Лаговському, кому з нас має він скласти більшу ціну .... Володимир пильно поглянув на слабого: той і далі лежав та мовчав і не подавав знаку, чи пізнає Володимира, хоч раз у раз нервово мружи'в і

глипав очима. Абсолютно нічоro цікавого під ту "одину В професорі не було. Володимир, що психологію братів своїх легко міг розгадати, добре зрозумів тую причину, через яку вони не сидять коло постелі Лаговського: їм скучно й нудно 3 ним. Так ОТ, задля контрасту з брата· ми, Володимир не вчинив, як вони: замість одійти, він таки досиді,в і діждався, ДОК!! професор справді розплю· щи,в очі і розплющив їх на довший ч~с. Вони привітно по· здоровкались. Лаговський сподівався був, що й Володи· мир, як усі, почне його докучно розпиту,вати про важку хоробу. Та Володимир, на втіху ЙОМ)" ніби й не помітив ніякоі хороби, а весело й жваво зачав оповідати одну смішну сценку, яка одбулася в туапсинського голови, та й подав комічну характерисгику двох rуапсинських uбива· rелі'в, що зустрі'в їх тоді в '·олови. За таку його несподі· вану тактику Лаговський був йому тільки вдячний. . - На столі стояла перекуска,- жартівливо опові· дав Володимир,- були тут сардини, замариновані ми· ноги, була всяка садовина та виноград. Ото один з тих гостей мені каже: «А чом не скоштуєте фа-руки?~- Які фа·руки?- дивуюся Я.- «Ну, ТО миногиl- осміхається радісно він, втішений із свого музикального дотепу. Або,- каже далі,- коли їсти не хочеться, то взяли б собі на закуску горілки,снігу.... А виходить, що «горілка· сніГ>- це на його жаргоні «виноград.... далі він каже, що й йому сьогодні прислали три пуди горілки,снігу, та такого чудового, що аж пальці можна обсмоктати. По чому ж за пуд?- кажу Я.- «Гаl По чому за пудl-

'68

жваво передражнює він.- Ані ПО чому, а НЄТ-JШНЬЯК' Я мало очі не видивив:- Що таке «нєт-коньяк?I»- пи таюся.- «Ну, ТО даром, коли моє «нет·коньяк. вам

не

ДО вподоби.,- гордо одказав мені той туапсинський фа цеціоніст.

І Володимир зареготавсь, а Лаговський привітно під· вів на нього очі. Тішився він не з отого Володимирового жарту, бо жарт йому був зовсім мало цікавий, а попросту в душі наставала якась одрадість, коли він слухав весе лого добрячого голосу Вододимирового і бачив, що він заходжується, щоб ЙОГО розвеселити. - Потім вони повиходили,- смішливо

казав знов Володимир,- а я питаюся в голови: «Що то за людці, оті передпотопові іхтіозаври? Принаймні, чи порядні люди, чи непорядні'. А голова мені: «як на Туапсе, то вони дуже порядні» ... Для туапсинської публіки, бачите, єсть своя окрема мірка, свій особливий критерій порядності ... Професор осміхнувся легким блідим осміхом, отак наче всміхається побитий морозом і вкритий інеєм пізній осінній квіт, як часом упаде на нього ранішній промінь синячного сходу. В очах йому засвітилася смутлива вдяч пість до Володимира. Він поклав собі на груди Володи мирову руку і зачав її ніжно гладити; йому хотілося за Володимирову добрість аж обцілувати ту руку. - Гарна в вас душа, Во,~одимиреl- гаряче проше потів він.- Чутка в вас душа ... ви тонко розумієте, що можна розважити другу душу, не копаючись у ній ... - Ага, я забув ще вам розказати про того шляхового інженера, що так само був тоді в головиl Він тут живе в Туапсе, бо наглядає, як шлих будують ... - перебив Во лодимир, ніби не чуючи професорових слів, хоч добре їх чув і вони його самолюбству припали до вподоби; опроче, він і не зрозумів-таки, про яке можливе «копання в.душі» згадав був професор.- Той інженер - це тип напівроз· бишацький, як і взагалі тутешні піонери,- оповідав Володнмир далі.- Питаюся я в нього, чи був він на Но вому Афоні, бо всі подорожні кажуть, що в тім новітнім монастирі дуже гарно, й кажуть, що Новий Афон - пер· лина прибережн"ї Кавкажчини, світич елегантної й есте тичної культури серед окружної безлюдної пустки. «Був,- говорить він,- але був давно та й, мабуть, уже нешвидко навідаюся туди вдруге ... бо з тамошніми чер· цими скоїлися в мене деякі дрібні неП<Jрозуміння,.-

169

Які? - питаю Я.- .Ат, маленькі дрібницil- каже він. А все ж нелюбі ... Приїхав я до монастиря з пароплава; була ніч. Зустрічає нас на пристані гладкий чернець. Простих прочан він погнав до спільної хати, повної бру·

ду та смороду, щоб вони всі покотом там спали.- Ну, а мені де примоститися? - питаю,S) Я.- В цій норі я вам не спатиму! - .Ну, то спитайте про це отця-економа, коли тут спати -вам нелюбо!» - одгризqувся на мене той чер нець. добре, пішов я, одшукав серед ночі отця-економа каже: .Ідіть до отця-гостиничого, він вам дасть осібний покоїк». Пішов я шукати отця-гостиничого - аж то той са мий гладкий чернець, що перестрів нас з па роплава на

пристані. Кажу йому: «Отець·економ звелів, щоб ви дали мені осібний покоїк на ніч».- .То йдіть до отця-економа, нехай точно визна чить, котрий са ме покоїк». Тоді я по подивився, подивився на отця-гостиничого та й кажу: «Слухайте ви, чортова МОРД0, святий отче! .. Я вам зараз цілий монастир розвалю, коли не дасте мені кімнатки на

нічІ» Отець-гостиничий зараз-таки повів мене та й мовчки· розчинив я добре зоглядів увесь

чогось дуже вразився, тільки ж до якоїсь порожньої світлички її передо мною... Другого дня монастир, налюбува,вся на ЙОГО

чудовнй тропічний сад, повний пальм, помаранч, маслин та всякої розкішної екзотичної порослі; але з того часу вже більше туди не їздив: так, наче трошки ніяково» ... Переказуючи це інженерове оповідаflНЯ,' Володимир

весело й щиро реготавсь. Слабий професор знов .0Смі хавсь, але не стільки з грубенького гумору тієї пригоди, скільки знов-таки з відрадісного почуття, що коло нього сидить прихильна йому людина. Раз у раз він серед опо· відання простягавёя з подушки ПО Володимирову руку, все ніжніше та й ніжніше голубив і стискав П, а як Во' лодимир на момент спинявся в своїм оповіданні, щоб передихнути, професор йому шепотів: .Чи є хто на світі кращий душею од вас, дорогий мій Володимире?» Чуючи безперестанно отаку гарячу мову, Володимир зовсім забувся, що розважувати слабого він заходився був по переду тільки на злість братам; тепер йому й справді шкода ставало тієї lІедужої людини, що не має на своіх устах нічого, окрім слів подяки, прихильності та гаря чого зачудування перед його, Володимировою, добрістю. Отаким-от чином забігав і далі Володимир до про фесора с(ількісь разів і на другий день та й, вмисне

170

вдаючи, ніби він і не завважає, що той недвижно лежнть,

торочив весело перед ним усякі сміховинні дурниці. його сміх іноді долітав

до тієі

сусідньоі кімнати,

де

жили

КОСТЯНТИН 3 Апо.~лоном .• 1 чого той Володимир радіє та регочеться?- воркотів іноді Аполлон.- Недужому треба ~ати спокій, а

він перед ним тарахкотить своім язиком

і спочити не дасть! .. Ото вже правда, що жодної тактич· ності в нього ніколн не було та й не буде!»- .Хіба не знаєш Воnодимира?» - зневаждиво одказував Костян тин ... Через нехіть до браrn ім обом під ту хвилнну, зда валося, що вони справді тільки тому не ходять до Ла говського, щоб він міг безтурботно спочити, а не тому, що коло хорого їм самим таки сидітн нудно_

Але професор не тільки не втомлювався з Володими рового балакання, а навпаки - завсіди аж завмирав і, здавалося, мало не плакав, скоро бачив, що тоil підво диться, щоб вийти од нього. По Володимировім одході Лаговський на самоті знов почував, що на нього нахо дить прострація; і тідо - наче молотком потовчено, і в го лові - наче болючий туман та нудний брак усяких пут ніх гадок, і в нервах - тягучий, заниваний біль.

ХХІІ

Ось надійшов уже третій день, відколи Лаговськиі\ звалився в постіль. Перебувши знов довгу нудну ніч, серед якої часом дрімав, часом тривожно прокидався,

Лагов.СЬКИЙ нетерпляче ждав ранішньої ВІЗИТИ Володи мира. А той не ЙШОВ. чомусь забарився, хоч було вже не рано. Нетерплячка Лаговського росла, він нервувався й нудьгував, аж серце гірко занивадо з тієї хоробливої нудьги. Тільки Ж заразом він, на свою втіху, міг у собі постерегти, що сьогодні нервується він начебто не таким 'болючим нервуванням, як учора й позавчора: потроху видужує. Коли це як стій розчинилися двері, і, на радість йому, прилинув Володимир із надзвичнАно сміХОТJШВИМ обличчям. В руках у нього була невелика жовта книжка, формату французьких романів, ї якась пописана картка паперу.

- Ви мені вибачайте, що я так спізнився!- весело гукнув він Лаговському, різво стискаючи йому руку. Ви тут самотою, мабуть, аж занудились?. А я ходив був 171

до наших, у школу, щоб напитися кави, а потім заману лося мені піти на церковний горбок, посидіти на нашій славнозвісній лавці ... Несподівано бачу, сидить там на лавці отоil, що я казав, туапсинський іхтіозавр, і дер жить цю книжку ... Ми забалакали ... аж виходить, що він шае французьку мову: ця книжка - Монроеві оповідан ая... Він мені дав її з собою, щоб почитати «на сон грядущий», як казав він; завіряе, що оповідання надзви чайно гумористичні. Я її злегка вже зараз переглянув та й аж здивува.вся, що таку «скоромну» книжку цензура пустнла в Росію!.. Оповідання, щоправда, всі дуже смішні, але судіть про тон їх, ну, хоч би з гуморески про алжірських стрільців ... гуморескн, ще дуже невинної су проти всіх іиших. Стрільці пішли були в гори на полю вання, забе'УДИЛНСЯ, страшенно зморилися, горло ім пе· ресохло, а ніде - ані течійки, ані жодної води ... Та от, бачать. череда кіз пасеться. Кинулися всі вони до тіеі череди, підлягли кожен під козу, заходилися смоктати козяче молоко просто 3 дi~OK. Усі насмоктали~я, заспо коїли спрагу - тільки ОДНО\IУ нема щастя: смокче, смок че він свою козу, а молак" не йде' Л здивований черед ник вирячуе на нього очі ... Коли це приглянувсь він ... і ох-ахІ! Mais с'НаН ип Ьоис, рагыlиl •.!!

І Володимир, впавщи на крісло коло постелі, розлігся таким голосним, невгавучим реготом, як мовляють, «із черева», що й сам аж трусився і пляшечка з валер'яно вими краплями на сусідньому столику дрижала й дзе

ленькала. Лаговський не мав ані найменшої охоти засмі ятися з усього того і лежав під накривалом мовчки. Та Володимир того не запримітив і простяг йому ще й при несену з собою картку паперу, пописану такими рядками, наче який торговий рахунок. - ие що?- тихо спитав професор, не беручи того папірця.

ничим

А ВИ візьміть та прочитайтеl- з тріумфально-таем комізмом вимовив Володимир.- І

я взяв тож само в того людця

цей папірчик

...

Професор простяг РУІ(У по папірець і, не підводячи голову

подушки, прочитав

не

голосом, тільки

очима,

те, що було там ВИШlсано ..1\ там стояло написано от що:

І Та це ж козел, чорт візьми (франц.).- Рео.

По случаю продаются люБИМblе ромаНСbl И НОТІ::>! «Я ПОНЯЛа, что целого

значить

жить» для

за 3 руб. ,. 2 руб.

оркестра

«Погибла я» для тенора «Целуй меня, лобззй меня» То же, без слов

. .

«Ночи беЗУМНblЯ» «Я тот, которому .. В 06ложке «Люблю я на ззре» «лод березой»

чеТbJре руки

за 30 коп. за 1JвугрнвеННblЙ.

за

КОП.

за І руб. З8 40 коп.

за І руб.

- Ну, що скажете?l- реготався, аж за живіт ха· павсь ВОЛОДИМИР. Професор, щоб якось попасти в тон. силувався напустити на оБЛИЧ'lЯ ухмилку; але це йому f<8ЖКО було: вся його натура фізично тепер протестувала проти осміху, в потилицю і в виски разом знов шпорнула його відома вже йому розпечена голка; кожна момен, тальна згадка й кожен натяк про сексуальні ,відносини ставали тепер для нього фізично бlJЛЮЧИМИ й нестерпуче огидними. Та, щоб не показати Володимирові того, що коїться в нього в середині, він таки примусив себе роз· сміятися, на чебто зовсім щиро, Розсміявся силуваним сміхом, і сміх тоіі його забо· лів. Тільки ж заразом не міг він знов не постерегти в своїм здоров'ї деяку переміну на лучче. Бо тоіі біль, що був оце зчинився в вне ках і в потилиці, не тягся вже довго і не забаром ущух, Не лиша,~ося сумніву, що сьогодні Лагов ському стало краще супроти того, що було вчора іі по завчора. А втім, більше напружува ги свої нер,ви й свою волю зараз і не довелося, бо Володимир перевів дальшу розмову вже на інакші теми, пустяковннні й зовсім не· винні. Як виходив Володимир з кімнати слабого, то взяв оповідання Мопроя з собою: <почитати сьогодні ввечері на сон грядущиіі»- пояснив він, Та ще ж до вечора було дзлеко. Тим-то ще сьогодні ,таки, перед вечором, Володимир знов був заглянув ДО Лаговського на часинку. Вся сім'я Шмідтів малася зараз піти иа свою надвечірню прохідку; Володимир хотів теж піти з усіма, але перед одходом надума,всь lІа вщати слабого Лаговського, щоб TO\lY не та кг нудьга була, і весело, на мимохvді, наП;Іескав йому купу ВСЯКИХ смішкі,в. А Лагов,ському, безперечно, става,10 краще. ЯК підвівсь Володимир, щоб іти швидше догнати своїх, бо ті вже пішли гуляти, то .'1 а ганський ужз не почув у серці 173

10ГО страшенного болю, який хапав його досі перед одко лом свого приятеля, І як вийшов Володимир, то самота, 6 якій опинився професор, тож само не дуже прикро вда рила його тепер,

Якби захотів був професор пригадати собі, чи від давна він заслаб, то, мабуть, не без декотрого заклопо тання був би побачив, що саме тоді, під ту надвечірню годину, минала якраз третя доба, відколи він мусив по ложитися В постіль, Та він не мав тепер часу роздумувати про цю обставину, бо, як лишився в світлиці сам без Володимира, то на нього миттю найшов спокійний, міц ний сон - такий сон, якого він досі не мав, відколи за

слаб, Ішла година за ГОдИною, Вже стало темно; Шмідти вернулн вже з прохідки - Лаговський мирно спав і того не чув, Вони полягали спати і перед сном не зовсім тихо балакали, а Володимир довго ще шелестів книжкою, читаючи її в ліжку сна сон грядущий»,- Лаговський і того не чув, бо спав міцно, Аж пізно вночі його збудило якесь шамотання в Володимировій кімнаті, і він наполо вину прокинувся.

Спросоння Лаговському здалося, що в Володимиро вій кімнаті рипнули двері і хтось вийшов на подвір'я. Потім йому наче приснилося, що коло його вікна внизу хтось, із кимсь шепочеться, Потім - шепотіння змовкло, а хтось із кимсь тихенькою ходою одійшов од його вікна стежкою вниз до моря, «Невже це знов Володимир з Амалі€ю?»- пролинула в Лаговського сонна гадка, але зараз він знов міцно заснув; а як прокинувся вранці, то зовсім, геть до остатку, забувся З8 те, що Аому вночі було приснилося. НаАперше враження" яке професор з новою дниною виразно розібрав у собі, була радісна свІдомість, що в голові нема прикрої, ніби чадної ваготи, що голова свіжа і не запаморочена. Зрадівши, він хотів устати й одягтися, Чобіт не було видко - мабуть, заверглися попід' ліжко. ПРофесор схилився, щоб видобути їх звідти; та як схилився - раптом у голові і в очах Аому за кру гився світ; він поточивсь і ледве не впав зімлілий. дове-,

лося знов зістатися в ліжку та нетерпляче чекати, чи ие зайде хтось його одвідати.

Першими прийшли Костянтин з Аполлоном, та своїм звичаєм посиділи недовго. А Володимира не було та й не було, Професор не міг зрозуміти цього загаиння. Що Во-

114

лодимир уже не спить, а встав, це він знав, бо ЧУВ ше· ,'ест од його одягання, чув і те, як він вийшов і, очевн, дячки, пішов до школи пити свою ранішню каву; а це

в нього ніколи не забирало часу довше як на півгодини. Пильно надслухуючи, чи не йде Володимир, чи не чути ЙОГО тупотіння, професор міг нашуленими вухами тільки одно розібрати: що по подівір'ю ходять і товчуться якісь люди, і переносять щось важке, і стоять, фуркаючи, коні, Нарешті увійшов Володимир. Професор надвівся з ліжка, щоб його обійняти і сказати' йому новинку, що він оду жує.

- Ну, шкода, що я цього не знав,- з несподіваною колючою насмішливіс.тю промовив Володимир,- бо за Ашов би до вас трохи передше: може б, були змоглися, щоб одягтись та вийти на подвір'я та й особисто попро· щатися із своею вченицею, що вже не швидко приїде до Туапсе. - Зоя поїхала?- тихо спитав ЛаговськиЙ. йому не було жалко за нею; так тільки якась несвідома мелан· холія заторкнула його душу.

- Поїхала ... і не без скандальчика. Старий Андро· пула... а ц(' мені зараз розказав Грицько, що стояв там на подвір'ї ... дуже сварився з нею, як вона сідала на воза, і казав, що влітку й восени, доки н(' одійде купаль ний й виноградниА сезон для приїжджих, вона _ніколи вже не житиме в Туапсе, бо через свое кокетування на веде сорому на його хату. Вже давно він був сердився, що вона кокетуе, приміром, з вами і хоче вам закрутити голову; ну, та звісно, з вас спеціаліст-обожатель іще не великиА, і Андропуло терпів оті ваші лекції мовчки. А оце,_ НІ( перервалися ваші лекції, наша страпезундська вдовичка» десь, певне, знайшла собі якогось енергійні шого обожателя, ніж ви, бо скількісь разів надвечір пропадала була кудись години на дві-три ... Іще в Тра цезунді в неї була трохи скандальна історія з одним адо ратором ... їх двох спіймали там на митрополичому кла довищІ коло покинутих давніх печер ... то старий Андро· пула боявся, щоб і тут не зчинилося те саме.

ЛаговськиА, що держав був Володимира за рук}'. несподівано й несвідомо так здушив ЇЇ, щО Володимир аж скрикнув:

Ойll Що це з вамиІ .. Чи, може, ви ревнуєте?. То

ви направду закохалися в

Hiill .. 175

- Ні!- сказ"в Лаговський, отямившись і силуючись удавати спокіїlного.- Але звідки в вас знов узявся цей насмішкуватий тон супроти мене? .. Ви наче хочете шпор· нути мене тим усім ... Вчора іІ позавчора ви балакали без lІасміхів ... - Він це говорив дуже смутно. - Ну, то вибачаilте,- одмовив Володимир, разом змінюючи свій тон на лагіднішиЙ.- \(оли ж зо мною сьогодні чортзна-що діється! Болнть голова, трі паються нервн. хочеться весь світ лаяти; а на душі така погань накопичилася, наче там цілий ескадрон ро сійської солдатні стояв обозом. Однісінька влізлива думка так і преться в голову: на якого чорта животіти на світі таким нездарам, як я? Лаговському як стій згадався його сьогоднішній сон про нічний вихід Володимира: а може, то був і не сон? - Знов Амалія? - ледве чутно й співчутливо спитав він. Володимир уважно придивився до нього і, не зна йшовши в тім його питанні ніякої іронії та глуму, кисло буркнув: - Було й це ... Бачу, ви зиов хочете мою нудьгу ста вити в причинний зв'язок з тим, що було вночі ... Ну, та нехай ваша діагноза і правдива - тільки ж скажіть мені, чи можу ж я не чинитн того, що чиню? Хіба ж я винен, що вряди-годи, в певні періоди, мені треба буває Ама лій? .. Фізнчно треба, фізнка моя того вимагає! ... Розу мієте?. Хоч на другий день стає мені іІ недобре, але чи ж я винен, що за день перед тим природа

моя підштов,

хувала мене і казала мені, щоб я вда'ВСЬ по Амалію?! Професор мовчав. - Це добре в а м моралізувати,- роздратованим го лосом казав далі Володимир.- Ви вченою роботою вже засушили себе, в вас фізична потреба вгасла - то не диво, що ви можете жити собі святим аскетом. А я ... З грудей Лаговського -видерлося здушене, але таке голосне і гірке ридання, що Володимир перестав говорити і зачудувавий дививсь на нього. - Нахиліться надо мною, Володимире,- тихо та рішуче проказав ЛаговськиЙ. Володимир нахилився до його подушки. Професор притяг ЙОГО до себе, конвульсивно обійняв, нервово обці лував усю голову і напослідок прошепотів:

Я сто разів гірший за вас, бо я лицемір ...

176

І він розказав Володимирові все, що з ним сталося і через що він заслаб, Володимир слухав усю історію з величезним зацікавленням, забувся навіть про своє власне знервування, 5!к професор договорив і геть за ша рпавсь обличчям, Володимир дружелюбно поцілував його: - 3аспокС>ї!теся, адже все переминеться, все буде знов добре: ця прострація не навіки ж .. , ви знов очу няєте і знов будете здоровісінькі й спокійні душею, Так потішав він Лаговського, В душі своїй він тріумфу вав і радий був, що відтепер професор не смітиме читати йому казання про ідеальну любов, Але професор не міг догадатися про те Володимирове внутрішнє тріумфу вання і глядів на нього так, як глядить грішник-спові дальник на свого духовника,

- Але ви ще досі кохаєте іі?- спитав потім Воло димир професора, - Ні,- твердо одказав той, - А чого ви так конвульсивно затріпотіли, як я сказав, що в 30Ї була вже й у Трапезунді любовна історія?. То не з ревнування?.. . - Не знаю чому .. , Мабуть, тому, що ваша звістка впала на мене ще одним злишнім докором за мої звірячі інстинкти і за мою лицемірну мерзоту. Ви мені сказали дуже важну новинку про неї, а я мусив собі пригадати, що ані я, ані 30Я зовсім не цікавилися довідатись одно про одного, що ми за люди, яка в нас душа, яке наше ми нуле." Всі наші відносини, як тепер вияснилося, збудовані були на чисто звірячих інстинктах, а не на якихсь інте лігентних інтересах, - Нехай і так, тільки ж оті, як кажете, «звірячі:> інстинкти не виключають ані безмежного прив'язання до об'єкта своїх інстинктів, ані,- надто,- пекучого й бо лючого ревнування, Ще й навпаки: де кохання не плато ,нічне, там заздрість дуже й дуже сильна І Людина може вважати свої грішні відносини за велику погань, а тим часом знов до них пнутиметься і ненавидітиме кожного, хто схоче в нього одбити об'єкт його иеплатонічних від носин .. , Хіба не так це діло буває? .. Через те я й спи тався: «Може, ВИ ревнуєте?» -

Не знаю цього взагалі,- задумливо казав профе

сор,- а про себе зосібна ,знаю тепер тільки те, що ані звірячої заздрості в мене нема, ані нема бажання, щоб ті 12 1-116

177

наші відносини знов колись поновилися. Я пам'ятаю з них тільки фіЗИЧНИЙ біль та спазми і більше нічого, а сексуалізм забувся. Нехай-но перебіжить у мене в го лові хоч легенька згадка про наші відносини - разом впивається мені в тім'я якась розжарена голка ... в поти лиці між голово!\} і хребтом раптово повстає невимовно

болюча ломота ... а до горла підбігає або підкочується якась істерійна кругленька куля, що через неї хочеться спазматично ридати й кричати ... От і зараз: кажу вам це, а чую, як голову коле ... Ні, ніІ В моїй уяві грішний любовний акт відтепер асоціюється з самісіньким фізич ним болем, а не з фізичною втіхою! .. - Ну, а якась інакша любов, платонічна, лицарська любов до Зої - вона ще зістадася? .. Адже був час, коли тим лицарським обожанням захоплена була ціла ваша істота ... - Ні, чисто все розвіялося без найменшого сліду, прошепотів професор, заринаючи обличчям глибше в подушку і стидаючись глянути Володимирові в вічі. Та чи й було колись У мене навправду лица рське кохання

до Зої? Чя не одурював я себе? .. Адже ж, кажу,

ані

я її не знав, як людську душу, ані вона мене. Я напустив на себе ману, обвіяв себе чарівним туманом ... я не звісно за що поставив свою вченицю на п'єдестал і заходивсь поклонятися їй... я сказав собі, що вона ідеал усього

гарного й доброго' на світі ... так! .. А направду я навіть не поціиввився ніколи довідатися, хто вона, яка її душа, який її світогляд і що між нами є спільного! .. Тепер-от, мов ранішній туман на сонці, розвіявся мій любовний гуман, і я, недомислюючись, питаю себе: сЯк це сталося, що я напустив собі тую полуду на очі?,. Та й то ще пи тання: чи правда, що яне с в і дом О помилявся? Во, може, я лицемірно Gилувався сам себе одурити думкою про Зоїну ідеальність, а Ifa споді душі моєї вже й тоді я знав, що Зоя не варта п'єдесталу? .. - Щодо мене,- проказав Володимир,- то я одразу зміркував, що наша страпезундська вдовичка»- з «та КИХ».

Професор лежав і мовчав. Володимир придивився до нього і побачив, що його очі знов заплющені, а губи КОН вульсивно кривляться. Потім професор повернувсь до Володимира спиною, затулив обличчя меншою подушкою, і з-попід подушки почулиси придушені ридаиня_

178

Покиньте мене,

я хочу зістатися сам,- проказав

професор нарешті, не повертаючись обличчям до Воло димира.

Володимир вийшов.

Та пе вже були останні годнни загостреної :короби .і1аговського. Надвечір, зачувши з гомону голосів, що всі Шмідти йдуть на свою надвечІрню гулянку, він, за мість лежати, тихесенько самотужки одягся, встав з ліжка і, підійшовши до одчиненого вІкна, дивився за ними слідом; а вони знадвору ЙОГО не бачили. Надве чірнє сонпе кидало на нього своє лагідне, привітне про міння; синє море і блискотіло, і легко хвилювалося, і віяло на нього прохолодою; зелені гори сіяли з иадве чірifього світла золотом та ізумрудами; птаство весело щебетало. З мертвим осміхом дививсь на те професор, стоячи коло вікна. В душу йому вливалися хвилі любого, поетичного настрою; але, вливаючися в душу, ті поетичні журкотливl хвилі наче висихали, бо на дні душі залягло пекуче почуття: «Не для тебе поезія, ти її тількя спога ниш своїм душевним брудом:>. - Це ви, професоре?- залунав уиизу иа стежuі

коло вікна дівчачий голос. То була одна з греuьких Back!l5сЬ'ів. - Ви одужали?- привітно спитала вона.- Ловіть оuю квітку.

Професор спІймав квітку. То була біла розкішна тро янда. Він застромив її собі в петлю коло комірчика і по дякував дівчаткові поклоном за її ввічливість. Вона пішла собі.

Троянда

...

По-греuьки <рtclV<сі'lЮНО •.. «бо в неї

листочків <p,civ<~ '" тридuять ... або й більше •.. »- зга далися йому давні Зоїні слова, що іх він почув тоді, як побачився з нею вперше. .. Господи, як давно пе булоl

То була юна весна їхньої знакомості, а тепер ... йому сльози крутилися в очах. Він понюхав свою троянду. Йому здалося, що вона з його дихання прив'ялилася. - Навіть квітка схне, як доторкнеться до мене, спо .raHeHorol .. - забобонно прошепотів ЛаговськиЙ.- Ні, мені білі квітки так само пристали, як непорочний вінепь грішній нареченій ... І він вистромив троянду та й поста вив у воду, 8 сам, сівши коло вікна і підперши голову руками, тупо зади вився на вечірнє море і иаче захолов у такім становищу.

12"

179

ХХІІІ

Покинувши ліжко, Лаговський сподІвався знов за· жнти тнм гарним і відрадісним життям коло своєї доро·

гої родини Шмідтів, яким він жив був у Туапсе досі. Знов почалися спільні гуляння по горах, сидіння ввечері коло моря. і таке інше. Але все йшло йому не так, як давніше.

Найважніша одміна була в тім, що обмінився сам Лаговськиli: він зробився наче не тією людиною, якою був досі. Це вже не був безжурний, жвавий і весело гу· мористичний співрозмовннк, з яким водити компанію було досі так інтересно. Відтепер полюбив він мовчати,

завсіди

меланхолійно

задумувався,

зробився

в'ялнй

і повІльний У своїх рухах, леl1КО втомлювавсь, внглядав, наче який страждалеuь. Він і фізично ще трохи нездужав, та найбільше не переставала його гризти гнітюча думка, що, мабуть. немає вже найгіршоі погані в світі, на яку він був би нездатн'ий, коли обставини підіпхнуть його до .тієї погані. От, крадіж ... Гроші вкрасти або хабар узяти - пього він, очевидячки, ніколи не могти~,е зробити, та через що? Тільки через те, що гроші йому абсолютно не потрібні.

Ну, а коли пе буде чужий лист, незвичайно важний для нього, і ніхто не знаТJ!ме, що він того чужого листа про· чита.в,- то тоді як? .. Що, коли спокуса буде дуже силь·

на ?. Адже піддатися спокусі мент ... -

пе один,однісінький мо·

і кінепь! ..

СмеРТОВбивство ... Он, і тепер він радіе, як почує про

політичне вбивство ... Ну, та на такі звістки радіє й uіла Росія ... Але й сам він не міг би вбити живу людину?

Адже коли б його запроторили в тюрму, щоб заслати на Сибір ... бо в нашій Росії багацько людей іде на Сибір зовсім несподівано та й без вини, з самісінького підо·

зріння од вищих властеЙ ... - то хіба не зміг би він часом .забити свого неповинного тюремного сторожа, аби втек, ти? .. Або ... це ще й легше для нервових людеЙ! .. - чи не . отруїв би він того сторожа, коли б зміг? .. Або от, не в. тюрмі, а на волі живучи: коли б на краю кручі стояв був лютий ворог Лаговського і не бачив кручі, а тільки

він, Лаговс!>кий, бачив би ЙОГО блиЗ!>ку загибель, - то чи напевне він поручиться про себе, що був би гукнув І пере·

180

стеріг свого запеклого ворога?. Адже один момент по мовчати - і всьому кінець! .. Або знов зрада ... Коли б посадили Лаговського в не людську самітню в'язницю для російських політичних зло чинців та не давали скількись місяців ані кого бачити, ані чого читати, аж доки він не викаже відомих йому полі .тнчних переступників,- так хіба не надійшов би на нього з одчаю раптовий пароксизм безхарактерності? І хіба не назвав би він, під афектом свого істерійного нерву,вання, відомих йому людей. що на нього вірили ... навіть своїх щирих приятелів?! Він надумував собі ще й інакші огидні злочини. при думував для них підхожу. правдоподібну. влегшену ситуацію ... «Ніl Це все неможлива для мене річl! - од бивався він од усіх тих влізливих. ганебних гадок. Я Ж не підлотник. я таки чесна людина! .. Не злодій. не вбивця. не зрадник! .. Ця погань мені органічно против на.- мені про таку гидь сором і помислити! .. :. - Та за разом завсіди виринала в Лаговському невідступна

згадка: сА хіба не те саме казав я собі і всім людям про кохання й розпусту? Хіба я не органічно обурювавсь про ти Володимира за його цинізм?.. А отже: надійшла хвилина - і всі гарні пересвідчення як стій шкере берть! .. » Свого смутку. що придавлював душу. не міг Лагов ський позбутися й у товаристві Шмідтів. йому бажа лося тільки мовчки сидіти в гуртку з ними. із своїми дорогими побратимами. та нічого самому не говорити. а от хіба тільки слухати. про що вони балакатимуть: бо їхня розмова розважить його проти гнітючої його за думи. А виходило так, що мовчав не сам він - мовчали й вони, молоді Шмідти,- і ніякої розмови він у їх това ристві не міг почути. Лаговський попереду дивувався. через що в них це так виходить; тільки ж потім домірку

вався. що давніше, ще як не був він слабий. ціле роз мовляння вів і підтримував тільки він сам, а не Шмідти. Бо це ж не хто. як він са м, завсіди підносив інтересні питання

про

письменство,

про

поезію

та

музику.

про

естетику взагалі. а Шмідти тільки одповідали йому під тон. згоджувалися або спорилися; це ж не хто. як він сам. був жартував і сипав дотепами. а молоді його прия телі тільки залюбки ловили тоді ЙОГО слова та сміялися веселим сміхом. та лиш іноді ще й своє слівце доки-

181

дали. Перестав він тепер бути ЖИВОЮ душею їхніх роз мов

погасли й розмови.

Через свій смуток і мовчання професор ставав для них попросту нудний; тепер сталося так, що він-то шу кав їхнього това риства, а вони, ие чуючи од нього вже

иічого, не чуючи його гумору, нудилися та

нишком аж

позіхали, принаймні Костянтин та Аполлон.

Володимиром у професора балачка могла текти да

леко легше, бо звичайно Володимир сам любив опові дати щось про себе та висловлювати свої погляди, а не од других ЩО-!lебу"ь слу.хати; професор мав бути для нього саме добрим слухачем. з яким Володимир міг любі сінько ділитися своїми думками. Тільки ж професорові ставало тепер чимраз важче вислухувати всі оті, що авторитетно вимовлялись, Володимирові думки та заяви. Бо, відколи Володимир почув професорову сповідь і са мобичування, ,він почав трактувати його ТРОШі(И звисо ка та А не дуже вже церемонився підносити йому такі ової погляди, проти яких у того протестувала вся ііого природа.

Не сміючи тепер через свою визнану грішиість нічого різкого казати проти Володимирових тез, професор нама гавсь оминати дражливі балачки з ним та частіше вті кати од нього. Але куди? 3нов горнутися по-давньому

до Костянтина та Аполлона? Так кожен раз, як він, при йшовши до них ЧИ в кімнату, чи де, сідав і сидів 3 ними мовчки й сумовито, воии, дивлячись, ЩО він зиов иічого не говорить і тільки мовчить і нічогісінько інтересного своєю особою для них ие приносить, мовчали й собі та кож. Видко бувало, що вони вже й стісняються ііог·о ком панією. Та ВОПИ часом шукали навіть першої-ліпшої при ключки, щоб иепомітио одійти од тієї колись цікавої, а тепер иестерпуче нудної людини. Це їм бувало най легше вчинити на погуляннях. У професора, по хоробі, розвилася сильна задишка, він швидко втомлювавсь і міг ходити лиш поволі - отож Костянтин з Апол лоном умисне не хотіли чекати на нього, щоб не бачити ilого віЧIjО смутного обличчя. Вони поспішали наперед, а він примушений бував іти позаду: або з Володимиром,

або із старими Шмідтами

генералом та генеральшею

та їх компа ньЙонкою. 3 генералом ходити бувало й не важко, бо він ішов і ступав поволі та оповідав сам охоче що-небудь із свого

182

життя. В таких розмовах професор, почуваючи себе га· разд і не бачачи, щоб його співрозмовник бажав утекти од нього, міг іноді навіть забувати про те, що для інших він зробився аж геть неінтересною людиною і що молоді Шмідти нудяться в його товаристві. Та надовго про се забути не можна було. Бо кожним іншим разом, думаю· чи про їх відносини взагалі, він, з болем серця, не міг не помічати тієї виразної, гіркої переміни, що сталася. Особливо одии щоденннй момент коло моря бу,ваз для Лаговського гір.киЙ: найгіркіше йому ставало на душі саме тоді, коли КОСТЯНТИН та Аполлон, посидівши з НИМ утрьох мовчки коло гарного морського берега, серед чу дової надвечірньої або иічної тиші, незабаром піДВОДI\ лися Й казали, що час уже й додому йти. Бо так їм скучно було! .. Slкий це бу,в контраст для Лаговського проти дав ніх безжурних часів, коли вони втрьох могли сидіти коло моря ХОЧ цілісіньку ніч і не скучити! .. Ішов день за днем. Slкось на проході, коли Костянтин з Аполлоном одбігли своїм новим звичаєм наперед, Лаговський наважився, щоб не зостатися без них, трохи прискорити свій хід та й їх наздогнати-таки. Пішли втрьох разом; було душно. далі сіли вони втрьох спо чити недалеко од заболоченої річки Паюка. Лаговський важко одсапував з того прудкого ходіння і, як звичайно, мовчав; піт великими, буйними каплями не переставав котитися з нього, і він аж пашів, хоч од сусідньої річки віяло вже прохолодною вогкістю. І всі мовчали. - Розкажіть-бо що-небудь, Андрію йвановичу! вдався до нього Костянтин.- КОЛНСЬ із вами було нам дуже весело, а оце останніми часами ви такий мовчущий зробилися, що аж нуда поривае! - Бо в мене нема охоти й потреби, щоб балакати, смутно одказав професор.- Мені, слабому, одна тепер відрадісТь - сидіти мовчки коло вас та дивитися на вас та радіТИ, що ви - коло мене. Сказавши це, він за мовк і задумавсь. На Аполлона він тим часом не дививсь, і не знати було, чи він його бачить. Аполлон знов сидів на узбіччі, далеченько од нього. Не сподіваючися, щоб професор міг його почути, Аполлон з нудним видом прошептав сам до себе вірш із Надсона: Только утро любви хорошо, Хороши только пеРВЬІе встречи,

183

а потім, знов-таки тихенько А сам до себе, прошепотів російський епітафійний вірш про вмерлого: ПОКОЙСЯ Ж, МИЛЬІЙ прах, до радостноro утраІ

Чутке ухо Лаговського підхопило ті обидва речення Аполлонові_ Жодних ілюзій в нього тепер не могло зіста

ватися: він мусив зрозуміти, що для обох молодих тів він утратив тепер чисто всяку інтересиість і них не більше як труп. 3 такої образи серце йому СТИСf\УЛОСЯ, але він нічого не сказав Аполлонові,

Шмід є для боляче

не до

рікнув йому і затаїв гірке своє почуття, хоч воно аж дер

лося й просилося видобутись на світ. Тільки важкого зітхання І!ін стримати не міг та й, разом із зітханням, втяг у себе широку <:трую вечірнього повітря. І оте по вітря, що він У себе втяг, здалось йому бридко холод ним,

проникливо вогким

прикро несмачним- аж дух

йому захопило і в грудях закололо. Прийшли назад ДоДому_ Лаговському подали лист з

наліпленими болівійськими поштовими марками, що при віз сьогодні поштовий пароплав. Сім'я Шмідтів попря мувала до школи, щоб сісти за вечерю, але Лаговський пішов зачинивсь у своїй світличці і розпечатав той дале кий лист, щоб прочитати його не гаючись. Писав це князь Голіцин, що був тепер консулом у Південній Америці, в Болівії; ЙОГО жінка також зробила свою прихильну дописку на мужевому листі. Була це давня знайомість Лаговського, із Швейцарії, з тих часів, як він ще не був професором, а тільки готувався до своєї цосади, вllсла ний російським міністерством освіти по ліпшу науку до деяких швейцарських славнозвісних професорів. Моло дий, добре освічений і ліберальний князь Голіцин, що літував тоді із своєю жінкою в Швейцарії, теж не був ще тоді тим, чим був теперечки: не зробився тоді ще кон сулом, а був він тільки аташе при одній із дипломатич них російських місій у Європі. Познайомилися вони ви падком, перебуваючи в однім і тім самім швейцарськім готелі, і заприязни.~ися тоді з молодим ученим дуже сильно; а він ставився до ннх трохи чи не так, як оце тепер ставився до Шмідтів, себто з повним обожанням. Вже й скількись год зминуло з того часу, і багато поза бувалося, а вони не переставали вряди-годи листуватися з професором. В отім листі, що прийшов сьогодні, князь оповідав професорові про дуже цікаву сторону Болівію,

184

куди він приїхав консулувати ще недавнечко, та й питав· ся в тім листі, чи не зміг би професор якось вибратися та й приїхати до них погостювати в Болівію. «Ми з жін кою й досі Вас не раз згадуємо,- писав князь,- вже скількись год ми не бачилися з Вами, а проте серед шум ливого виру новітніх обличчів, нових типів, які великими хвилями раз у раз перед нами скрізь перебігали й пере бігають, де б ми не знаходилися, не міг Ваш образ иі коли затертися в нашій пам'яті, бо Ви - незвичайно рідка людина, з оригінальною й талановитою вдачею ... А чи повірите? Адже навіть Ваш убогий одяг, що - по каюся - попереду дуже нелюбо вражав мене й шокіру

вав, тепер згадується мені з особливою симпатією, бо й він одповіда Вашій оригінальній вдачі ... І знайте, що ані наші гирні розмови про естетику, яку ви так тонко розумієте, ані наші жваві розмови про світове письмен ство, в якому Ви такі начитані, не зостаються стільки у мене в пам'яті, скільки зостається в пам'яті ваш дитя чий, чистий ідеалізм. І(оли кому пощастить зустрітися з такими людьми, як Ви, тому надовго легше стає жити в світі, бо серед тривіальної повсякчасної людської буденщини завсіди можна буває згадати собі Ваш ідеальний образ і вірувати, що не переводяться ще люди, в яких душа гармонійно сплетена з ідеалів істини, доб ра та краси ... Зберіться та й приїздіть до нас. Болівія зовсім не так далеко, як Вам могло б здаватися ... :> А на послідній стирінці мужевого листа княгиня наївно писа ла Лаговському, наче казку малій дитині, про свою ангорську кицьку Феріде, яку віи у них бачив у Швей царії і не раз ласкав, та сповіщала його про її тодішні киценята, що поїхали також у Болівію: «Тепер ВОНИ дав но вже поробилися гладкими, величезними, солідними котами і звуться сеньйор Альваро та сеньйор Гернандо». "Господи, господи!! - гірко подумав професор, як перечитав той лист од Голіциних. Він тупо поглядів поглядів на полум'я свічки, що за її світлом читав отой болівійський лист. Потім дмухнув і загасив свічку, щоб зовсім оддатися в пітьмі своїм думам.- Був же колись час, що для людей я був чиста дитина, яку можна тіши ти навіть трохи чи не казковими оповіданнями про киць ку Феріде з її киценятами ... А тепер?. Я тепер - наче намальована ка ртина, що впала в смердючу, гноїюву калюжу та й полежала в ній,- думав

185

ЛаТО&Сl>киА далі.- Полежала смердючім, розведенім гною елементи позоставалися в ній картини: барви порозмокали і бою ... замість намальоваиого

картина 8 тім багні, в тім та Й, хоча всі її складові цілі, не стало вже давньої поперемішувалися між со· образу сталася брудна

ляпанина... полотно пересякло гноєм

і смердить... За

мість колишньо! доброї картини - брудна, смердюча ганчірка, що її в руки ВЗЯТИ гидко ... Та зо мною сталося навіть гірше, ніж з тією карти· ною,- знов думав він.- Брудну, розмоклу картину чи ганчірку може взяти добрий артист, сполоще її начисто, висушить та А зреставрує - і поновиться давня добра картина, ЗНОІІ постане чистий, художній образ ... А для

мене хіба є таке поно&лення? Для мене хіба є такий артист, щоб' міг відродити мені мою давню, чисту душу?.

Навіть великий архітект

- і той не зможе цього вчи'

нити .. Адже не зможе?.» Лаговський упав на коліна і зачав молитися: - Великий архітекте! Всемогутній художниче люд· сько! душ!! Ти - всесильний ... Зроби одно із своїх чу дес!,. Ти - володар не тільки над прийдешнім часом, але й над минулим: зроби своєю всесилою так, щоб те, що минуло, було неправдивим, щоб було воно ніколи не існілим, щоб було тільки привидом! .. Зроби так, щоб той факт, який одбувся, стався ніколи неодбутим, ніколи ніколи не вчиненим! .. Зроби так, щоб про той бруд і про ту погань, в якій я скупа вся, я смів собі спокійно ска зати: «Це був тільки сон, ніколи того во дійсності не бувало, .. » Зроби так, щоб і моя душа і моє тіло поробилися знов дитяче-невинними, дитяче-безгріш ними! .. Та раптом він спинив своє благання: замість моли товного настрою в душу впала скептична рефлексія і не дала молитися далі. - Я зовсім дурію! - прошепотів він знесилений. В двері хтось постукав. Лаговський швидше підвівся з навколішок та й заходився. щоб засвітити свічку. А в кімнату вже весело увійшов Володимир. - Що це ви? Плакали? - спитав він здивованиЙ. І в пітьмі сиділи?! - Ні.,. це так собі,- заклопотаний казав професор. Попросту втомився з нашої прохідки, та й забажалося полежати в пітьм і.

186

- А мама послала мене, щоб я прявів вас до на· ших. Зайшли ми з гулянки до школи - дивимося, стоїть ІІа столі великий кошик з чудовим виноградом: то туап· синський городський голова прислав татові свіжий гости· нець-новинку із свого виноградника. Розсудлива мама хотіла була, щоб винограду того ми сьогодні не чіпали, а щоб зоставили на взавтра, ба навіть звеліла компань, йонці занести кошика до комори. Але ми, непокірні сини, втрьох добилися того, щоб виноград оддали нам на по· талу ще сьогодні-таки. Тоді мама сказала мені, щоб я привів і вас. - Спаси6і1 .. Та мені не хочеться,- одмовлявся про фесор, марно силуючись осміхнутися на веселе, 6езжур не оповідання Володимирове. - Ні, ні, ходім! Нема чого вам тут киснути на самоті! - рішуче заявив Володимир таким тоном, що не терпів с06і сперечень, та А, узявши професора попід руку, потяг до оселі старнх Шмідтів. Всі сиділи коло винограду і пильно, іноді переки даючися жартами, працювали над тією їжею, ароматно пахучою й напрочуд солодкою, бо виноград у Туапсе то справді найкращий на ціле Кавказьке побережжя. Професорові генеральша вибрала на тарілку гарне, ве лике, рясие гроно і поста,вила перед ним тую тарілку разом з другою, порожньою' маленькою тарі.1ОЧКОЮ. Він машинально заходився їсти той виноград, машинально одску6ував од своєї китяхи ПО одній ягідці і клав у рот, а

як висмоктував,

то

ратністю випльовував

методичною

машинальною

виноградні зернятка

аку

порожню

лушпайку на підставлену тарілочку. Тая неестетичная виплюнута купка потроху росла й росла на та рілочці, а Лаговський, механічно працюючи губами, тупо не від водив очей від неї. Думи його літали не тут у хаті, і він не чув нічого коло себе, не чув навіть того молодого, свіжого реготу і тих веселих уваг, які голосно й безжурно кидав котрийсь із парубків Шмідтів про свій виноград ний апетит і свою виногради у ненажерливість, а надто про апетит їхньої старої гувернанткн, тепер маминої ком паньйонки. «Ще так недавнечко, в кінці мая, цей виноград цвів ароматичним цвітом,- гадав собі професор, на нікого не дивлячись,- а тепер на

серпень виноград доспів, і оце

за півгодиии нічого не зістанеться од нього...

187

нічого...

окрім висмоктаного, несмачного лушпиння. Десь, певне, все тут у Туапсе сти гне швидко ... не тільки виноград, але й почування людські: симпатія, приязнь... Отак і моя приязнь із Шмідтами - цвіла в кінці мая запашним, ароматним цвітом, та за два місяці доспіла ... і далі·далі нічого з тієї нашої пр"язні не зостанеться ... окрім висмоктаного лушпайя, під яким хіба де,не-де хоронити меться ще крапелина солодкого медового

COKY ••. ~

І він голосно розсміявся. Всі Шмідти разом повер нули голови до нього: очей його вони не бачили, бо він глядів у тарілку, тільки ж їм почувся не сміх, а ридання. І справді не можна було розібрати, чи ридає Лагов ський, чи регочеться. Та от раптом він упустив з рук ие доїдене гроно винограду і, мов неживий, звалився з кріс

ла на підлогу. Всі кинулися до нього. Аполлон, як моло дий студент лікар, зогляді,в його, послухав

cepJ.te,

послу

хав живчик.

- Це, мабуть, істерійне вмління,- сказав в!н,- але мені здається, що в нього іще й пропасний жар. Треба доктора покликати.

Лаговського перенесли на ліжко. Скількись склянок холодної води, висипаної йому на голову, привели його

до притомності. А тим часом прийшов лікар. - у вас - любима хороба наших місцевостей: ма лярія,- сказав він, зробивши часто по вогких низинах ходили?

діагнозу,- ви,

мабуть,

Не пам'ятаю,- тихо сказав ЛаговськиЙ. Ми ще й сьогодні сиділи на дуже вогкому місці,покаявся Аполлон,- тільки ж я не думав, щоб з того було яке лихо. Адже ми всі позоставалися здоровісінькі. - Рівняєте свій міцний організм до професорового

зовсім знесиленого організмуl - перебив лікар.- Для таких натур, як ваша, професоре, побут на чорноморській

Рів'єрі

чиста отрута. Я вам дам хініну або саліцилу

ну, то взавтра ви будете ніби здорові; а післявзавтрього знов лежатимете, бо знов тріпатиме вас каторжна про пасниця, і знов треба буде зажити хініну або й арше

нику ... Тепер почався серпень: самий сезон на малярійні захорування;

отож для

вас,

коли ви вже

раз захворіли

на малярію, це буде сезон безпереривної турботи про своє здоров'я: раз у раз слабуватимете. А вже ж не вар то годувати себе щодня хініном та тільки тим піддержу вати своє життяІ .. Я б <Вам порадив покинути якнай-

188

швидше наше Туапсе, доки малярія ще вас не висна жила ... Нема на неї кращого ліку, як покинути теє місце, де її підхоплено. - Ну, що ви! Що ви, Докторе! .. - почали спереча тися Шмідти.- Ні, нехай Андрій Іванович побуде з нами аж до кінr,я літа! .. Але сам ЛаГОВСЬКIІЙ мовчав і не спорився проти док тора.

«Ба таки поїду,- думав собі він, скоро почув, що йому в Туапсе доведеться часто лежати слабому. Лежати слабому! Це, значить, знов самота, знов болюча в душі образа, що ані Костянтин, ані Аполлон не хотять і посидіти KO.~O мене, бо тільки нудяться ... Гарна пер спектива, нема чого казати! .. Ні, поїду!:> Так иишком міркував собі він. ХХІУ

І він справді твердо наваживсь покинути Туапсе з найближчим пароплавом та й од'їхати заразісінько до Москви, навіть хоч би й найгірша пропасниця трусила його в день виїзду. Хоч скільки вмовляли йрго Шмідти зістатися з ними ще на троє-четверо тижнів, щоб од'їха ти до Москви всім укупі, він або мовчав, або уперто стояв иа своєму. Всі ті вмовляння, всі ті прихильні слова, що професор тепер почув од усіх, родили в ЙОГО

голові тільки одну невідкладну гадку: «Оце їхнє прихил ля, оці їхні добрячі слова - ненадовго, бо це тільки останні крапелини того солодкого виноградного соку, який ще іноді зістається в висмоктаних і виплюнутих вииоградних лушпайках». - 51 слабий, я не можу тут більше зоставатися, твердо одказав він Шмідтам скількись разів на їхню прихильиу мову.

Приіішов пароплав з Батумі і став на туапсинському рейді. І молоді Шмідти і їх батьки поїхали турецькою фелюкою проводжати професора на пароплав. Ну, от уже й друге свистіння - треба прощатися. Професор з усіма перецілувався, як з рідними; в генеральші хотів віи поці лувати руку. але вона сама обцілувала його по-матір ньому, перехрестила на дорогу і тихо та чутливо ска зала так, що ніхто того й не почув, окрім самого Лагов ського:

189

я аж не знаю, як вам дякувати за всю вашу щиру любов до моїх дітей! .. А Аполлон, як обійняв його професор, вимовив йому жартівливо·жалісним, але, здавалося, дуже щирим·таки тоном:

Ну, от мене й покинуто! .. Хто ж це мене тепер

голубитиме? Хто мені

поетично гладитиме руку? Хто

мене по· дитинячому стискатиме, як сидітимем коло моря

в чудову місячну иіч?. Учувши сей жарт, Лаговський одвернувся, щоб утер·

ти сльозу,- так йому защемили серце ті наївні Апол· лонові слова. повні поблажливої прихильності до його експансивності й дивацьких жестів. Тільки ж і тут його не покинула неодв'язна думка: «Це - останні медові каплі під лушпинням ВИСМOJ(таного і виплюнутого вино граду!» Попрощалися. Фелюка Шмідтів поволі попливла назад до туапсинської пристані, а пароплав поволі за чав виходити з туапсинської затоки на ширше море. Професор, спершись на пароплавні поручата, жадібно стежив очима фелюку, що одвозила його дорогих Шмід тів назад до Туапсе: не попросту Шмідтів завозила вона - навіки вона завозила геть од нього те його щастя, яке було блиснуло в його житті на хвилину, і Лаговському бажалося хоч на остатку, на прощання, ще раз досхочу надивитися на них ... Та обличчя Шмідтів за далечиною, що зростала поміж фелюкою та паропла· вом, робилися все невирвзнішими; незабаром фелюка пристала до берега, і Шмідти загубилися з очей. Лагов· ському зіставалося тільки одно - дивитися прощальним оком хоч на самісіньке Туапсе, де він покинув свое не довге щастя.

Туапсе розкинулося амфітеатром у затоці; і чим далі одпливав пароплав, тим величніш виринало воно перед

очима тих, хто од'їжджав на пароплаві. Лаговський си дів на чердаку осторонь од інших пасажирів, на одшибі, та й сумно глядів на панораму, що гарно виринала, а в голові поставав цілий рій відповідних спогадів. Он, на тій велетенській сцені, що виринає перед ним усе кращ і кращ, чим далі пароплав одходить од бере· га,- он, на тій сцені вирізується своїми контурами цер· ковна гора. На шпилі її - церква, а з лівого боку вид ко й школу, а трохи вище над школою - господу Андро·

190

пулів, у якій йому довелося так багацько пережити і пе речуяти ... А он - на другому, правому боці того церков· ного горбика. або гори, видко пам'ятну лаву, де одбу· лася його знакомість і зближення із своїми молодими приятелями, що він їх тепер кида. Це ж тут, на цій-он лавці, вони серед таемничої темряви дивилися на осяйні зорі, що одбивалися в морськім глибу; це ж отут вони надслухували чарівне плюскотіння хвиль морських; це ж отут він декламував їм Гейневі вірші про зорі, що горять на небі ... це ж отут еони всі разом складали були паро

дію на декадентські вірші - і склали цілу «амеопу без музорр ... це ж отут поет, Костянтин, .1аска в йому руку і, в надпори'ві, казав: «Який я радий, що 3 вами повна йомивсь!» О, ти, вечоре минулого щастя! Чи благослов ляти тебе тому, хто осамотів, чи проклинати?. А сюди бляжче, внизу під тією самою церковною горою, коло самісінького моря, висувається грецька Сідіропулова купальня, де вони щодня, перед тим як скупатися, любили трохи по-сибаритському вилежатися, й поніжитись. і побалакати, щоб не йти в воду, поки не охолонуть од поту зовсім. Потім Шмідти запливали з купальні далеко в море; а професор, що йому плавати доктор заборонив, лншався в воді поблизу купальні, коло берега, і тільки полоскавсь та зрідка окунав себе впоринав у прибережні морські хвилі. Один раз,- цей день він і зараз добре пам'ятає,- як лежали вони в сво їй спільній кабіні в купальні, ще не влізаючи в воду, бо силуючись охолонути,- він був з пам'яті продекламував їм Франкову поемку про мудреця Арістотеля, що вважав hОЛИСЬ науку, мудрість і старість за добру зброю проти сили жіиочої краси, та про жваву дівчину Аглаю, що його осідлала і поїхала на ньому верхи; Арістотель мусив після того написати Олександрові Македонському в альбом сентенцію: проти жіночої краси «ні наука, ні мудрість, ні старші літа» не дають щита і що «лиш мерт вець та сліпець може буть проти неї надійний борець •. Це закінчення професор був виголосив тоді в купальні перед Шмідтами зовсім безжурно, ніяк у світі не споді· ваючися, що й до себе самого йому колнсь доведеться прикласти теє правило. Вірші Шмідтам сподобалися. «І чи справді в Арістотелевій біографії є що-небудь таке? - спитався Володимир. «Ні, в правдивій, гре цькій його біографії нема цього,- одмовив професор.-

191

Франко взяв цей сюжет, очевидячки, із якогось серед ньовічного lаі d'Лгіstоtе ': я пам'ятаю, що таку істо рійку обробив віршами й трувер Генріх Лнделійський, а він знав її тому, що чув про се од когось, «оиі lа nои уеlе», як він сам каже. Героїня у того трувера - не грекиня Аглая, а індійська красавиця, що була вже при чарувала собою самого Олександра ... бо це мало діяти ся аж тоді, як Олександр Македонський підбнв Індію. Арістотель був дуже невдоволений з того Олександро вого кохання і сварив його. Тоді індійська вродниця бере йде вранці коло вікон Арістотелевих, співає веселу пісню та й кидає йому в вікна пучки свіжої м'яти. Арістотель забуває й про КНИГИ свої, бо співачка Аи ТеІ

cuer 11 rnet ип souvenJr que 50П Hvre Іі fet clore'.

«Що зробилося з моїм серцем!»

міркує Арістотель:

Je sui tO% vieus et toz chenuz, Lais et раlез et поігз et maigres. Еп filosofje plus afgres Que nus с'оп sache пе с'оп сuіdе З • далі - звісна історія: Арістотель дозволяє, щоб кра суня поїхала на ньому верхи ... » - «Ну, та й пам'ять у вас, професоре!»- здивувавсь Аполлон. «Але ж я й досі пе розумію, який буде родовід сеї історійки, коли її нема в грецькому життєписові Арістотеля»,- знов ска зав Володимир. «Мабуть - як багато інших припові стей - і ця приповість, що випрямована проти жіноцтва, прийшла з Індії,- заявив професор.- В санскритській І1анчатантрі єсть аналогічна історія про індійського царя Нанду і його мудрого міністра Вараручі; єсть і інші східні версії такого типу». Се кажучи, він підвівся, щоб іти в воду, і безжурно декламував:

І Історія про Арістотеля (франч.).- Ред.

2 у серці його пробуджує спогад, який примушує ЙОГО закрити свою кииrу (франч.).- Ред.

а Я зовсім старий І зовсім СИВИЙ, Поганий f блідий, і чорний, і ХУДИЙ, У філософії гостріший,

Ніж хтось, кого знав би чи про КОГО подумав би (франч.)- Ред.

1ІІІІ

Арістотель~мудрець Олександра навчав І такий у аль'бом йому вірш написав:

«Більш, ніж меч, і огонь. і стріла, і коса, Небезпечне оружжя - жіноча краса. Ні наука, ні мудрість, ні старші літа Не дають проти неі міцного щита;

ее досвідчив я сам. ЛНШ мертвець та сліпець Може буть протн неі надійний борець».

Пішли тоді в воду і Шмідти. І от вони були вже од пливли далеко в море; а професор, увійшовши в воду, зостався був сам коло берега і полоскавсь, коли це рап том із моря підплив до нього з-позаду пустотливий Костянтин, миттю осідлав його в воді та й вигукував: сА Аглая кричить: «Ну, мій ослику, иу! Ще минуточки двіІ Ще минутку однуІ» Професор добре пам'ятає, як він силувався визволитись з-попід свого несподіваного вер хівця і жалісно та комічно стогнав, що той його заду

шить. А іЗ Володимира і Аполлона тоді, та'К само як у Олександрових двораків у Франкових віршах, «стільки сміху було, що й пером не спиСать» ... Щезай, спогаде безжурних часів! Щезай, не муч мене! Пароплав вийшов із туапсинської затоки, повернув хід свій на північ і попрямував поздовж Кавказького берега, не одпливаючи од землі дуже далеко в море і держачи свій курс на Новоросійськ. Перед очима Лаговського виступила гора з туапсинськими «город ськими виноградниками», що лежить на березі з півночі перед Туапсе. Сюди вони надвечір не раз було ходили на прохідку, звідсн вони не раз любувалися на Туапсе. Один раз, при міС!lчнім сяйві, вони пробиралися тут се ред чарівної гущавини, і професор голосно згадав був тоді Гетеві вірші: «3-поза гілля ллється місяць, вітерець не шелестить, а з похилеиих берізок свіжий ладан капо тить. Скільки щастя й осолоди я з такої ночі п'ю! Скільки любої відради в душу горнеться мою!» На цій строфі він хотів був тоді й спинити свою декламацію, але Володи мир насмішливо докінчив вірші: «Ну, й чого б іще ба жати? А зачув би любчин клич - дав би тисячу тих ні чок за єдину з нею ніч,- і додав: - Тепер я зовсім розу мію ваш настрій». Він тоді розсерднвся був на Володи мира. Але внходить, що Володимнрова була тоді правда; Володимир лучче, ніж сам він, зрозумів його лицемірну ІЗ 1_116

193

натуру, що в ній нечисті й Щізькі сексуальні звірячі інстинкти хоронилися під чистиr.!и, гарними й високими, але недоговореними реченнями... А потім той самий Володимир, якому він так багато говорив літом прикро стей, найбільше од усіх пожалував його... Дорогий, любий Володимире! .. де ти? де ти? ..

. . .

З-поза виноградної гори ще видко було пароплавним пасажирам горішню частину Туапсе, що лишилося поза· ду на півдні ... Професор зачав шукати очима господу Андропулів, де Володимир, певне, сидить отепер із книж· кою У своєму покої; забажав він також одшукати очима школу, де Володимир тож само може зараз перебувати. Але ні школи, ні господи Андропулів якраз і не видко

було з·поза високих дерев. З цілого шкільного подвір'я сюди на пароплав видко було ще тільки альтанку над морською кручею, де вони четвер ко любили вночі лежати на столі та слухати, як хвилі б'ють об берег. А од цілої господи Андропулів так само не видко сюди нічогісінь· ко, тільки густу купу велетенських вітластих акаціЙ·гле· дічіЙ. Це ті самі гледічії, що в їхній гущавині Володи· мир Мав свою першу з}'<:тріч з Амалією в ту ніч, як він, та Лаговський, та генеральша допіру оселилися були в Андропулів. Другого дня Володимир ходив і сумний, і втомлений, і повний песимізму, і сповідався на молу перед професором, і нарікав себе поганцем і нездарою; а професор ЙОГО втішав і заспокоював, не передчуваючи, що колись доведеться іще й йому в Володимира прохати собі такого самого потішання; потім вони, обійнявшись як брати, прийшли з молу до генеральші, що їх сердечно привітала, наче двох рідних синів, і професор тоді був

сказав собі: сlcЬ kann dem Augenblicke sagen: verweile doch! du bist so sсhбп». Я:ким далеким усе те поробилося тепер! .. Не треба було так самонадійно казати про свою щасливу долю, не треба було! Щастя, щастяl Коло тебе Треба й Дихати несміло: Ти - як пташка: чуєш голос Зараз пурхl- і одлетіло .

.. :Одлетіло?! Навіки?! Ох, вернися, вернися те, що проминуло! Розпочнися наново весна нашої приязн!! .. Володимире!.. Аполлоне!.. Костянтине!.. Любі, дорогі мої! .. Приверніться своїми серцями до мене! .. де я на 194

СВІТІ знайду людей, щоб були кращі од вас?. Але на вашу думку: «Только утро любви хорошо, хороши только пеРВЬІе встречи»!!1 Туапсе і туапсинська затока зовсім пропали ззаду, за горою. Пароплав ішов тепер далі на північ поздовж усяких «культурних участків», здебільш а ще диких і хіба де-не-де забудованих або засаджених плантажем. Це були місця вже нічим не пам'ятні для професора. Він схилив очі вниз, до морських хвиль, що кипіли білою піною, розбиваючись об пароплав, який їх різав своїм пам'ять, вічная па ходом. «Вічная пам'ять, вічна я м'ять»,- монотонно Й проворно плескали йому морські хвилі ...• ПОКОЙСЯ, милЬІЙ прах, до радостного утраl» ЯК стій професорова задума перервалася. де він сидів на чердаку, це було недалеко од заскленої ляди

над кают-компанією. Адже звичайно на всіх пароплавах, задля ліпшого світла та провітрювання, буває прорізане над кают-компанією горішнє вікно, що виходить із тої зали крізь стелю на чердак; затулюється оте горішнє вікно велнчезним заскленим віком, або ж лядою, скла деною з шиб. Так от коло такого горішнього вікна над кают-компанією сидів на чердаку задуманий Ла гов ський. Тепер воно було одтулене, ляда була підведена вгору - і от тудою разом полинули з Кают-компанії на чердак гармонійні звуки піаніно.. Це була прелюдія ...

Потім якийсь мелодійний жіночий голос по-англіІіськи

заспівав, приграваючи собі на піаніно, японську пісню

про золоту рибку «А

goldfisch swam

іп а

big glass bowl».

в басейні рИбка жила ЗМОТВ, у гарнім басейні склянім ...

Офіцер із далеких замо,Р.ських краів. Ій здавалось, так само ІЇ полюбив, ЯК вона упадала З8 НИМ: Адже щодня в басейн скляний кришив щонаАлуччого хліба він їй. Вона й гадала: «Він любить мене, І прихилля його - направду сильне. Та А чи ж я йому не на очі? Золота моя луска - блискоче! Чи ж би мав він кохать ті мушки, ЩО бринять, Та пташину, що завжди цокоче?» Ще більш на сонці лисніла вона, Ще більш офіцер любувавсь. Серед Щастя того раптом день прийшов, ІЗ·

195

Що до рибки не сам офіцер надійшов: Попід руку з ним - панна якась. Шептались ніжно ... Він щось прохав". Ії рукавичку й троянду забрав". А як прощались - обняв міцніш ... Ох, для бідної рибки - то в серие ніж!

Заридала: «Боже ж мій! .. Боже! ..

Ту прояву любити він можеІ .. Вже забув він мене І забув про ясне

Золоте мое вбраннячко гоже>. Цю панну так покохав офіцер, Що далі все занедбав. Занедбав він і рибку свою золоту, І до неі в склиную хатину оту

Ані крихітки вже не "вкидав. Аж ось Н8 думку комусь прийшло, Що тра ій хліба ... Постукав об скло ... На дні басейна, в моху густім, Рибка мертва лежала, вся в золотім". Отака іі Доля гіркая ... Ціла казка про неі - смутная. Може, хтось і зітхне, Хто - А CJtьозину змигие:

А нікому вона не смішная."

Профёсор уважно слухав невидиму співачку, що 11 пісня так виразно линула з кают-компанії нагору до нього на чердак; а тим часом пароплав проїхав проз Кадоський маяк, що освітлює вночі дорогу мореплавцям до Туапсе. Було колись: одної гарної місячної ночі "ро фесор пішов був туди до маяка разом із молодими сво їми приятелями - саме після тієї пам'ятної лекції, як уперше почув од Зої: «бен сені северім». Тут над морем коло маяка вони четвер ко сиділи в поетичному настрої і в поетичних позах; повний щастя, Лаговський собі шептав тоді, що любить дорогих своїх Шмідтів більше навіть, ніж міг би любити Зою або й будь-кого; його шеп тання про любов до сім'ї Шмідтів почув тоді й Володи мир ... І вони, Шмідти, тож само любили його тоді щирі ciHbKol .. Еге, любили! .. Нема про те чого й сумніватисяІ .. А тепер?

And !here оп !Ье carpe!, dead and cold Lзу !Ье poor llttle !lsh Іп Ьег frock о! gold',співав невидимий голос. І На дні басейна, в моху густім. Рибка мертва лежала, вся в золотім (аША.).- Ред.

196

І хоч між піснею про золоту рибку і між долею Лаговського було дуже мало справжньої схожості, Лаговський чув у тій пісні своє власне горе. Це часто буває в нещасливих людей, що вонн в кожному прочи таному романі, в кожній елегійній пісні вхитряються добачити свою власну історію. Отож і Лаговський при К.1ав зараз усеньку тую пісню до своїх обставин. йому зовсім здавалося, що він тепер - саме ота безталанна, забута й покинута рибка, яка лежить холодна й мерт ва - оп the carpet, dead апd cold ... І сумна це історія, але заразом - яка безрозумна! Справжня «амеопа без музорр, або, коли казати не по-декадентському, «поема без розуму». Влізши Лаговському в голову, ця згадка й аналогія вже й не виходять звідти: «І доля тієї здохлої золотої рибки, її безпричинна неоправдана любов, коротке щастя, лнхая смерть - то все тільки амеопа без музору; і моє коротке літнє, поетичне щастя, закінчене теперіш нім довгим горем - то так само амеопа без музору...

Кому і для чого треба було, щоб ти блиснув і засіяв передо мною, недовгий щасливий промінь?. Кому і для

ЧОГО знов треба було, щоб ти разом зник?

•••Снова глаза изумлеННblХ активнА Стелятся в пьяноА траве ... Вижу я тени таинствеННblХ СКННИИ ..• ТеМНblе ветаи поникших глициннА...

Горе моеА головеf ..

... Амеопа без

музору...

без музору ... Амеопа без музору ... Амеопа Вся

МОЯ

літня

історія

ам~опа

без

му

зору:>.

Так

німо

шепотіли

його

губи,

пароплав

ішов

на північ.

А мати його? рідна мати, що він її давно безжа.1існо покинув саму і вбогу на далекій УкраїНі? Про матір у нього згадки не було. Звенигородка в КufвщuнL Літо 1904-го року

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

ЗА СВЯТИМ €ФРЕМОМ СІРІНИМ

Зараз має прибути до Москви кавказький поїзд експрес. Серпневий осінній дощик імжить. Коло вокзалу стоїть довга шереига фіакрів-візників, чи як їх звуть по руськи

ізвожчиків, із своїми критими «прольотками»,

себто фаетонами-дрожками. Вони тепер ждуть багатень ких і, очевидячки, щедрих пасажирів з поїзда-експреса, що далі-далі прийде, а через те не дуже звичайних московських дешевих сідоків, їх найняти. Он іде проз ізвожчиків якась жіноча ию не скажеш одразу, чи це «дама», чи

охотяться везти коли ті хочуть

фігура, що про «жінка» з типу

«салопницьJo.

Ізвожчику, вези до Червоної брами! Шістдесят копійок. Здурів, чи що?! Це ж близесенько звідси: два рази

ногою ступнути!

- Ой паніматко-голубонько! Коли тн отак-от широко ступатимеш, то диви, щоб черево собі до шиї по поло вині не перепорола! - поволі каже авторитетно лікар ським тоном, з комічно поважною міною молодий весе .ІІиЙ візник. Всі інші ві.зиики, котрі чують, регочуться. Салопниця плює та й іде далі. Тоді жартун уже й сам регочеться. - Що це воно за проява ? Пані яка, бариня, чи з про стих? - питається ніби сам у себе один з-поміж віз ників. Веселий візннк як стій поважніє, робиться навіть понурий і вдається до нього: -

А ну, поглянь-но, яка тепер година? Без п'ятьох минут дванадцять,- каже, дивлячися

на вокзальну башту з годинником, той другий.

Ну, то оця особа

без

п'ятьох минут пані,

п'ятьох минут бариня. Всі звожчики незвичайно вдоволені. - Позич, Іване, цигарку! Хочеться покурити! ться до жартуна ще інший сусідній візник.

198

без

вдає

- П-о-з-и-ч-и-т-и?! - каже Иван, здивовании, 1 рап10М набирає такого гоноровитого вигляду, який дово ДИТhСЯ бачити хіба в благородних отців на театральній сцені або ще в ресторанових офіціантів на парадних обі дах. Всі візники з великою увагою й цікавістю слухають, що Иван далі виведе, бо в нього вже така непохитна слава гумориста, що аби він губу розтулив, то всі вже наготовлені сміятися. - Позичити?. Ні, я такий благородний "гаоподіН» ! так тебе люблю, що не позичу, але попр.осту подарую тобі «капіроску» на пам'ять, на «совенірчиК» ... І Иван урочисто витягає папіросу - цигарку тую, та й обережно держить її в руці, наче яке свято. - Ось бери! .. Маєш од мене на пам'ять чудову «капі роскр ... З дуже гарної, всесвітньославної фабрики «Чу жаГ0». Кури

01\10

капіроску щодня на здоров'ячко, разів

хоч із тридцятеро на день... І кожен раз, як закуриш, згадуй про мене, про мою вірну любов ... Знов усі ті візники, котрим це чутно, котрі стоять ближче, помирають зо сміху. - Веселий ти, Иване! - каже один.- Радніший цілу днину жартувати та пісень співати ... - Ще й танців затинати! .. - насмішкувато перебиває йому мову Иван.- От приходь увечері в нашу харчівню, сьогодні там музики гратимуть,- то й ми з тобою по танцюєм, як собаки на прив'язі. Всі знов аж собі кишки рвуть регочучись.

Що він там бреше, ота личина?

похмуро питає

ться суворий дід-візник, що стоїть своєю конячкою дале

чеиько од веселого гурту і недочуває а чує тільки вселюдне реготання.

слів

жартунових,

- Ат! - махає безнадійно рукою другий старий віз ник.- Оповідає про сон рябої кобили ... Але чого це як стій усі розмови припинилися? Бо при гнався сподіваний кур'єрський кавказький поїзд, повний багатеньких пасажирів. Почалося гукання, торгування про ціну ... Рух ... Метушня ... В тім поїзді їхав і слабовитий професор московського університету Андрій Іванович Лаговський, що мусив через малярію й болюче знервування покинути тепле Туапсе ще тепер, у початку серпня, в самісінький розгар виноградного сезону, і приїхав до холодної Москви. Він найняв веселого звожчика Ивана. 199

Тільки ж підсобіть артільникові прим остити мого

чемодана

отут у передку

коло вас

на

козлах,- вдався

він до йвана сумовитим тоном.- Адже вам

не тісно

буде так сидіти?

В Москві на візників усі говорять «ти». Навіть що

найдемократичніші

люди,

котрі

всім

слугам

кажуть

С:ВИ:t,- ТО Й ВОНИ на візників кажуть «ТИ», бо то такий спосіб у Москві, такий московський usus '. Лаговський титулував Івана «ви», бо зріс у І(иеві. - Хіба ж на передку іще хтось другий сидітиме, окрім мене? - спитавсь Іван.

- Та ні ... Я про вас одного кажу,- лагідно й тихо вимовив професор. І йванові чогось жалко стало на свого смутного і надто ввічливого пасажира. Примостили й чемодана й саквояжа на передку. Кінь рушив.

день був сірий, холодний, непривітний, московський

серпневий. Професор дививсь

понуро. Та йванові

не

бажалося сумувати, а була охота весело балакати, пра вити всякі теревені, хотілося й сідока свого розважити. - А що, паничу? Чи дуже важко вчитися, чи дуже любо? - спитав він. - Ви ж звідки знаєте, що я панич, а не жонатий пан? - здивувався ЛаговськиЙ.- І чому ви думаєте, що моє діло - наука? - А хіба важко вгадати? Приїхали з кур'єрським, отим бакинським поїздом, з теплих вод - значиться, багатенькі нівроку; а вдягнені - так попросту... на пальті навіть двох гудзиків не стає ... та ще й галстучок потертиЙ ... Були б жонаті - вже ж би були гарно вбрані по-модному... А про книжки я догадавсь, як становив чемодаиа на передок: «Щось дуже важкий,- думаю, певне, з книжкамиІ .. І малий саквояж - такий самий важкий, отож і там книжки •. Або не вгадав?

Візникова догадливість зацікавила професора. Віи розбалакався з "им. Іван сипав жарти, як 3 міху, і про фесор не в замітку собі трошки розвеселився. - 3 ваС"бачу, зовсім щаслива людина,- як стіil спи тав він у візника.

- Я щасливий?l-покривдився той.- Б'єшся як риба об лід, щоб грошенят заробити та додому послати, І Звичай (лат.).- Ред.

200

і ніколи тих грошей немае - а яке ж тут буде щастя без грошейІ .. От ви, паничу, так Щqсливі, хвалити бога.

Багатенькі, їздите по теплих водах, гуляєте ... Схочете почитаєте книжку

...

Лаговському серце стиснулося. Він одразу ущух і вже більше не балакав. «Я на СВіхі - сам ... Я загубив прия

телів, що в них було моє щастя ... І в мене вже нікого нема, я - сам»,- гірко думав він. І йому здавалося, що не було б йому У світі нічого кращого, як зробитися отим веселим візником, а тому передати свою вченість, і свою професорську платню, і свій нездоровий організм, і свою сиротливу самотність.

11 Вони далі їхади вже мовчки. Серпень у Москві - здебідьша одии з лихих місяців. Раз у раз дихає холодний вітер; а через те навіть най кращого часу, як день бува сухий і сонце світить,- на віть і тоді чується ме; по шдяхах та хідниках крутяться ціді хмари пороху та й засліплюють людям очі. Той холодний порох - увесь помішаний з пересохлим розпо рошеним кінським гноєм, з дрібним піском, вапном і гру зом, бо за літньої пори скрізь будуються в Москві нові ка мениці, а тепер, як літо мина, то вони нашвидкуруч добудовуються. Та вже ж не лучче в Москві бува в сер пиі і під ту пору, як ллється дощ і шляхи та тротуари вкриваються липучим брудним калом. У москвичів не дурно склалося про серпень прислів'я: «І(оли чисті ноги, то закаляні очі; коли чисті очі, то закаляні ноги». Під такий час занечищена, неохайна Москва зовсім дає вра ження правдивого азійського міста - враження, яке для новоприїжджої людини зміцнюється ще й через тую обставину, що шляхи в Москві вузькі, нерівні, покручені, поплутані. Принципово - вони повинні були б симет рично всі виходити із серця Москви, з І(ремдя, рівнесень кими, простими лініями, наче те проміння, що авреолою розходиться з сонячного кружала. Та направду, жоден шлях не стелеться з І(ремля простим промінням-стріл кою - ніІ кожен повзе собі, як і куди йому трапиться,

а всі разом шляхи московські нагадують раків, що пороз лізалися з торби геть на всі боки. В сіру сльотдиву пору ті вузькі шляхи бувають і брудні, і темні, іще й дуже

непривітні, бо холодний, вогкий вітер .ПIJОНИЗУЄ людину до костей. Люди ходять сердиті, ПОНУРІ; ІЗНОВ же вдома тож само холодно, а коли запалити грубу чи коминок, не топлені за літо, то з них іде дим і чад. Та й людей у Москві ще не гурт, бо всі ще сидять, хоч уже й добре мерзнуть, на дачах попід Москвою або, котрі заможніші, десь перебувають іще на кримських, кавказьких та за граничних курортах. Що дає тоді тон місту, так це чис ленні артілі робочих мулярів та теслярів з Вятки та з інших губерній: оті «вятичі, та радимичі, та деревляни, та дуліби» - як жартом кажуть на ННХ московські інте лігенти. Та од їхнього гуркоту і гуків кожен, звичайно, радніший на літо втекти і не поспішає вернути до міста перед часом. Через те в Москві в серпні скрізь самот ливо, сиротливо.

Отож саме така була непривітна, вогка й холодна година, як приїхав до Москви з Кавказу професор ЛаговськиЙ. Візник, що був звільна тягся на далеку од вокзала вулицю, ущух. Професор, мовчки їдучи, знов замисливсь.

Лекції мали початися аж у вересні, більше-менше коло воздвиження; ані інших професорів, ані студентів у Москві не було; і Лаговський, мовчки дивлячись із віз никової «прольотки» на понурі московські вулиці, згаду вав, що довгенько ще доведеться тут жити зовсім-зовсім самітннм, не доведеться бачити жоднісінького знайомого обличчя. Навіть професорового лакея Федора, що вірно служив йому вже чотири роки і був йому за няньку й господиню, не було в Москві, бо професор, не сподіваю чися, що верне до столиці так зарані, пустив його додому· на село аж до вересня.

Припхалися додому. За допомогою дужого «двор ника», себто дворового сторожа, що позносив з фіакра чемодан і саК'Вояж Лаговського, вступив Лаговський до своєї маленької квартири. Дехто звав тую квартиру катакомбою, льохом або підземеллям, 60 й справді вона м'ЇСтилася .в найнижчому, підвальному поверсі, та 11, Я!К воно завсіди водиться в московських rez de chaussee', вікна в ній були на однім рівні з землею. В ній було трошки темно, і сутеніло в ній зарані. Колишній прияІ НижніА поверх (франц.).- Ред.

тель Лаговського, Володимир,- найстарший із моло дих Шмідтів,- що побував у тій хаті в середині і бачив, що вона вся од підлоги аж до стелі виглядає наче тая книгарня, позаставлювана шафами та одкритими поли цями З книжками й фоліантами, а коло столу стоіть ви сока, ніби середньовікова фотеля,- то він називав тую квартиру кабінетом середньовікового доктора Фауста або алхімічною лабораторією. Схожість із лаборато рією додавали тій маленькій і темнуватій квартирі при бита на стінІ коло столу дошка з циркулями, трикут ником, алідадою і т. ін. математичними інструментами та пучки всякого екзотичного сухого зілля, що там і сям звисали з полиць або встромлені були поміж книжками; се були па.м'ятки про подорожі Лаговського: він приво зив собі ЇХ з вічнозелених екзотичних садів Криму на спомин про різдвяне, або великоднє, або літнє перебу вання своє там. Володимир з поважною міною радив професорові повісити по стінах іще й засушені жаб'ячі лапки, щоб завершити схожість із лабораторією алхі міків. Щодо самого професора, то йому ця квартира надзвичайно припадала до вподоби за свою ідеальну тихість і безшумність. Вона була не на вулиці, а в глибу подвір'я, вікнами виходила не иа брук, а в сад; знов же й те було добре, що в великій камениці, під якою отой «кабінет д-ра Фауста» містився, не жив ніхто: тая камеииця була купецький амбар, себто склад або депо товарів, який раз у раз стояв запертий, тихий, мовчущий, ба й одчинявся навіть не щодня, а хіба зрід ка, для підвід, що часом привозили або забирали това ри. Через те і в професоровім підземеллі, і в камеииці над ним, і на подвір'ї, і в саду - була повсякчас М08ЧУ ща тиша, яку не часто можна знайти в Москві при її гримотячих, гуркотячих бруках; і отож за тую тишу, яку дехто звав - правда - гробовою й могильною, про фесор найбільше і любив свою квартиру. Що вона була маленька, се для нього було байдуже; все ж, окрім міні атюрного передпокоїка, в ній були аж два покої - чи малий кабінет (він же заразом і зала, і вітальня, і все що завгодно) та тісненька спальня, що скидалася на темну комірчину або й навіть на нішу. Та ще була не величка кухня з плитою, де вірний Федір хоч і не жив (бо тісно було), але приходив щодня із сусіднього по двір'я і варив професорові каву або розгрівав дешевий

203

обід, принесений із однієї сусідньої сім'ї, яку назнав сам· таки Федір, а професор не знав її навіть на прізвище. Двірник позносив професорове збіжжя, допоміг йому порозпаковувати та порозтащовувати все. Професор і сам помагав йому пора1ИСЯ, ставив привезені книжки на ті місця по полицях, на які треба було. Нарешті все було пороблено, і двірник, зачинивши двері, пішов. Про фесор зостався самотою. Зупинивщись на самісінькому порозі

поміж великою

кабінетною кімнатою та

нею, він мовчки дививсь і не сідав ніде.

спаль

Потім криво

осміхнувся кутиком рота.

- «И возвратихся, аки пес, на блевалище CBoe~. «Оці, je те suis геtоuгпе а mes vотіssетепt~,- голосно і повільно процідив собі він, згадуючи начебто якийсь уступ із Біблії та й навмисне даючи йому гумористично курйозний французький переклад. Тільки ж гумор той був і недовгий, і силуваний, Henkeгshumoг, гумор вішаль ника перед катом. Лаговський іще раз зоглядівсь і здалося йому, ніби й стіни й стеля важніють над ним і його здавлюють своєю ваготою. Може, треба б було піти звідси геть, на подвір'я, на вулицю та походити по Москві? Себто знов оддатися своїм сірим думам, серед сірої погоди, і знов не могти втекти од себе? Ні, краще вже сісти й щось робити, коло діла якогось поратися! Професор подумав та 11, підійшовши до полиць із книжками, потяг звідти два старі математичні видання XVIII віку, в давніх шкуратяних палітурках. На спин ці однієї з тих книг було ВІІТИСНУТО золотими літерами: Euleг, Institutiones calculi dШегепtiаlis'- і дата: 1755. На другій книзі напис - Огііlоп, Supplement zu Euler's Оіl leгentialrechnung', 1798. Професор хвилину поміркував,

далі пошукав в обох працях потрібні йому уступи - та й за дві минути він, наче не допіру з дороги приїхав, уже пильно писав, вичисляв, перекреслював і знов вичисляв.

Потім він нашвндку начеркав формулу Маклорена: ((х)

=f(O)+,i.f'(O) дати функції на

+ і.2 ,. (О) + '" ряди

по

та й заходився розкла

степенях

незалежних

перемін.

Цифри та латинські літери прудко чергувалися і або розІ Ейлер. Ку(!'с диференціальних обчислень (Аат.).- Ред. Доповнення до дИференuіаJ1ЬНИХ обчислень Ейлера

11 Грюфои. (Ні... ).- Ред.

дималися в іще ширші формули, або знов значно скорочу· валися.

Дописавшися

до якогось

x+VP'rs , о

Лаговський був пе-

рервав писання, щоб обтерти загусле чорнило на пері та й наново вмокнутн перо в чорнилицю. Через тую перерву очі його майнули-перебігли по тому цнфровому рядкові, який він оце був накреслив. Гульк - під знаком радикала

стоїть

p'rs,

і Андрій зовсім виразно прочитав

paliurus ...

це ж оте саме знайоме йому держнде рево, яке старанно викорчовувала генеральша Шмідтова З свого туапсинського участка! .. Боже мій! Навіть ма тематика, навіть алгебра нагадує йому про Кавказ, про сім'ю Шмідтів! .. Він згадав, що йому до праці треба мати один свій чорновик - так якесь шпаргалля. Воно, мабуть, зоста лося в чемодані. Він устав з-поза столу, підійшов і схн лився до чемодана, щоб внбрати собі своє шпаргалля з-посеред тієї хаотичної мішанини рукописів, книжок, не митої білизни та дрібного манаття, які лежали жмутами і заповнювали собою його чемодан. ЯК стій Лаговський натрапив на якийсь старанно загорнутий сувоїк і роз горнув його. Тут лежав засохлий віночок із криптоме-рій, що йому колись були зробили МОЛОДІ Шмідти в Туапсе і заквітчали його, мов поеТ;І-лауреата. Раптова неміч ність заволоділа Лаговським, як поглянув вІн на ті крип томерії. - Невже ніде мені не знайдеться й не буде забуття?! Невже я ніколи не забуду вас, загублену для мене й до рогую для мене сім'ю?! - зашепотів він одчайно сам до себе, нервово підносячи вінка вгору. І в душі ТИХий го лос одповідав: «Ба таки так! Не забудеш ніколи! Бо ти . иікого ще так не любив на світі, як тую сім 'юТ Ти й не могтимеш уже ніколи й нікого так любити ... нема тобі забуття! Ти - раб своєї прихильності. Ти в кайданах. А найгірше - що твої кайдани для ннх навіть непотрібні, бо й тебе самого їм не тра:>. - Дорогі моi!l Любі моill - зашепотів Лаговський, безнадійно простягаючи руки в просторінь, наче хотячи обійняти когось невидимого... - Весиа нашої приязні

Paliurus aculeatus -

прохолола, промннула безповоротно, ви мене забули

ну, так не спомннайтеся ж І Ви мені! Нехай і я за вас позабудуся! .. Не літайте коло мене, любі тініІ Не літайте!

205

Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник! Не нагадуйте, бо моє серце й так почуває цю самоту! .. Болить! .. Пече! .. Вінок випав-вивалився з рук і зашелестів сухими сво

їми шпильками, ударившись об підлогу. Лаговський миттю був кинувся підхопити його, та й_ .. ніби проки нувся, ніби очутивсь од сну. Він твердо поклав узяти себе міцно в руки. Обережно за крутивши тую крипто мерійну пам'ятку в м'який папір, він сховав вінка в шух ляді та й немовби заспокоївся.

- Die

sсhбпеп Тзgе іп

Aranjuez sind fortl

КІнець чудовим дням в Аранхуесil

навіть трохи комічно продекламував він і зараз сів знов за працю. За якісь півгодини думка його наче зрів новажилася; замість болючих особистих спогадів цілу увагу захопили цифри, та алгебраїчні букви, та матема тичні формули. По півгодині він мусив спочити минут з п'ятеро і помітив, що він уже доволі втихомирений. Тоді він знов схилив голову над своїми зошитами та

книжками

__ . ІІІ

Отак пішло життя, днина за дниною, через увесь сер пень. Лаговський зараз-таки зранку був брався до своєї роботи, забуваючи і про їжу, і про відпочннок, аж доки сама природа-володар нагадувала йому, що треба чогось з 'їсти або на скількись минут спочити мозком та поле жати в ліжку або піти подихати хоч півгодини чистим повітрям. Тільки ж на чистім повітрі, серед ходіння по шляху, в голову йому знов лізли всякі спогади - і че

рез те він поспішав вернути додому, щоб знов засісти за вчену книжкову працю, яка ставала для нього найліп шою розвагою, особливо коли йому щастило розв'язати якусь мудру задачу. Ще перші два дні Лаговський чувся настільки знесиленим, що мусив кожні півгодини кидати книжки та ЙТИ в постелю через надоїдливе, настирливе крутіння в голові; через той закрут у голові він іноді думав був навіть, що наближається смерть; іноді бувало й так, що, падаючи з-за столу в фотелю, він тратив і при томність і зоставався годину-дві якийсь омлілий, в яко

мусь тумані. Але то було тільки в перші дні по приїзді

в Москву, а далі організм втягся в заведену працю і вже сам не був бажав спинитися, на че накручений механізм у годиннику або наче тая змучена коняка, що, доки за пряжено її в віз, доти вона біжить та й біжить, а падає знесилена аж тоді, як її розпряжуть. Своїм давно вже надбаним звичаєм і інстинктом

самоохорони

професор

не спинявся

на

якійсь

одній

роботі, а чергував теми своїх заняттів, щоб таким спо

собом давати собі теж одпочинок. Ото скількись перших днів він був попрацювався над математичними інтегра лами та функціями; а як помітив, що ця праця пере стала давати йому потіху й осолоду, то разом залишив свою математику та й узявся за італійське письменство

епохи Відродження. Зминуло ще скількись днів

він,

щоб дати знов інакшу працю своєму мозкові, трохи по вагався та й сів писати одну студію, яка вже давно його

була цікавила: «Зріст українського національного по· чуття за царювання Олександра ІІІ». За тими радикаль но несхожими роботами, хоч здоров'я Лаговського й руй нувалося і він значно схуд і зблід,- та набирався по троху він забуття про свою сирітливість, бо - чи оті субтильні математичні тонкощі, чи гуманіст Валля, чи очевидне загострішання української національної само свідомості під ті саме часи, коли російська реакція най тяжче лютувала і найгірше силувалася здушити всякий

не великоруський дух,- все то були інтереси не суб'єк тивні його, не вузько особисті, а ширші, якими можна було зацікавити свій розум і затушковувати та й зама зувати болючу душевну згадку про своє недавнє власне щастя, що тепер випурхнуло геть.

ІУ

Особливо остання праця була зацікавила й розважи ла Лаговського й навела його на низку ще інших ідей і настроїв - оті студії над українським громадянським життям архіреакційної епохи Олександра ІІІ. Всю свою увагу він нарешті зосередив на цьому, наче забувши, що лікарі рішуче йому забороняли нервуватися політикою. Математика, ота близесенька спеціальність професорова, навіть ніби кудись зникла од нього. Ані старий Ейлер з ГРЮфОНОМ, ані котрийсь інший з математиків, на якусь часнну вже й не зачіпали були його. Обгорнувши себе

галицько-українськими часописами, де повно було до писей з України з Олександрового царювання, та часопи сами польськими і всякими російськими з тих часів та

відповідними тодішніми книжками цистичними,

науково-історичними

писаннями публі і

літературнимн,

Лаговський їх перечитував систематично, шукаючи про

відної нитки, та робив собі потрібиі виписки й зазначки. Щодня те читання й писання все більш і більш за хоплювало його. 3 цікавістю він виразно постерігав нео заперечиме явище: чим темніша ніч, тим ясніші зорі. З одного боку, ,'ягнуться люті, запеклі заходи російсько го правління знівелювати геть усіх, чисто всі підвладні нації, ба приголомшити навіть своїх великорусів, щоб вони иічого більш не бажали, як обрусіння інородців та

торжества для національності великоруської над ін'ши ми_ А з другого боку - що? - в відповідь проти насиль ного обрусіння помічаеться скристалізування національ ного почуття й національної самосвідомості в тнх самих інородців, що їхня інтелігею,ія, доки БУ"НI не настали часи навмисної русифікації, вже ладна була навіть сама потроху русифікуватися, Інтелігенти українські, татар ські й інші «інородчеські», які перед епохою Олек сандра ІІІ вже й були балакали в своїх сім'ях мовою російською, тепер на злість русифікаторам зачали бала кати по-своему, мовою свого народу_ Спеціально ж на Вкраїні замість давиішніх аматорів-«українофілів» ви робилися свідомі інтелігенти-українці; ба й сама назва <українофіл» сталася за Олександрових часів образли вою лайкою, що од неї порядна людина повиина й одхре щуватися_

А великоруси? Чи їм прищепило правління квасовнй "патріотизм:>, а60 любов до казен·иoro «отечества:>? Де там! .. Лаговський з особливим натиском силувався в своїй розвідці ілюструвати от який факт: усе, що було в Великорусі найпоступовішого, аж зненавиділо такі ідеї, як «отечество» та «патріотизм», відколи ті ідеї на кидалися казенним шляхом і йшли од реакційного прав ління_

Що таке «отечество»? - глузував Щедрін. Та й сам він й одповідав: «Отечество зто есть известная террито рия, в которой МЬІ, по снабжении себя надлежащими паспортами, имеем местожительство. Но теРj)ИТОРИЯ не· редко меняет свои очертания: до 1871 года Страсбург

208

БЬІЛ фраНЦУЗСkИМ О1'ечеством, НЬ!Не же он сделался немецким отечеством. Благодаря зтим изменяемостям многие, при упоминании об отечестве. только ОТТОПblРИ вают гуБЬ!. И вот для того. 4ТоБЬ! МЬІ не ОТТОПblривали гуБЬ!, но понимали зтот предмет во всей ясности. нам предлагается начальство. Отличие его от отечества в том, что

отечество

же

нередко

наЗblвает

нас

присоединяет

просто !!Тому

детьми, 3Питет:

начальство

«КУРИЦblНЬІ».

Професор з мимовільним усміхом виписав цю pociilську тираду до себе в свою українську статтю і. гор таючи Щедріна далі, витягав звідти ще інші потрібні йому матеріали. Я кого патріотизму бажають од нас? - іронізував Щедрін у другому місці.- А вже ж не інакше, як по кірного, слухняного, не такого, що хоче самостійно мір кувати: бо «чем меньше развит человек, тем более спо собен он бblТЬ патриотом. Так обратимся же к ним, к зтим непочаТblМ, неиспорчеННblМ (но припахивающим) русским

силам, КОТОРblе

вани!!, ни

не знают

ни

превраТНblХ толко

ничего зане сенного к нам с гнилого Запада ... Всякий вновь родив шийся человек есть уж патриот .. а так как новорожден НblЙ не грубит, не возражает, а только портит пеленки, то

надо

ватерклозетов. ни

думать,

что

Вblше

конституций,

зтого

патриотизма

не

может

существовать». Коли державі грозитиме якась біда, вій на, чи що, тоді начальство само подба€, щоб той патріо тизм .зробився силою активною, та й само накаже, в якій мірі треба того патріотизму виявити. «Патриогизм nрож ден его

следовательно, он

можна

ВЬІзвать

на

всегда сцену

во

налицо, всякую

следовательно, минуту,

когда

в нем есть надобность. Все равно, как графин сводкой.

Покуда нет в водке надобности. графин стоит в шкафу; как только есть надобность, графин ставится на стол, наливается рюмка или

две, а

затем водка

опять

препро

вождается в щкаф, а рюмки Вblполаскиваются и ВЬІти раются, чтобbl не воняли. Вот краткий, но немудрЬІЙ кодекс, которьІМ руководятся теоретики народного обез личения».

J1аговський узяв виписав ще й оцей уступ та й далі знов щукав того, чого йому треба.

Чи повік доведеться терпіти знущання реакційного правління над людською волею? - питалися передові великоруси за казеннонаціоналістичних часів Олександ-

209

ра ІІІ·го.- Ні. не повік.- одповідав хоч би тоА самиil Щедрін своїм убивчоіронічним способом. бо «как ни за· пуганЬІ УМЬІ. но потребность освободить душу от обязан· ности вникать в таинственныи смы лл начальственного Вblражения

«курицы H

сы »

иастолько

сильна.

что

спо·

собна изменить и саМЬІЙ взгляд на значение Угрюм·Бур чеева».

Але всякі такі пророкування не могли не викликати в думці Лаговського одну сумну свідомість: що й за його часів справа не стоїть інакше. «Адже ж і досі в нас хіба не те саме?!» - думав професор математик ніби якусь нову для себе думу. І от що з ним сталося: од історіі реакційних часів Олександра 11 І він щодня все більше та й більше при вертався думками до сучасності. про яку він за наукою вхитрювався досі якось ніби забувати або принаймні за плющувати на ню свої очі. І зневір'я брало його. як зга· дував він про те. що діється. Темрява ... гніт ... народові дихати не вільно ... Та коли ж справді надійде в Росіі революція? .. Чи швидко російські народи захотять ски нути ярмо деспотизму?! Чи швидко?1 КолиІI І отак замість наукового студіювання раптом налі тало на недужного Лаговського сильне бажання кину тися самому в житт€ву політичну боротьбу, закликати всіх до бою з гідрою бюрократичного деспотизму. підні мати

народ

до

повстання,

власноручно

метати

самому

терористичні бомби. коли ніщо не поможе ... Кулаки стис калися. зуби зціплялися з ненависті, нерви тремтіли ...

Тільки ж то все були самісінькі поривання. мов без силе тріпотіння крил у підбитої пташини, яка нікуди линути й не може. Лаговський сам знав гаразд, що ні куди дальш од бажань та мрій він, недужий і слабий, не піде. Та проте нерви тремтіли; ненависть палала; він весь хоробливо хвилювавсь ... Раз збудоражена нервова система не скоро заспокоювалася.

Сталося хоробливій людині те, що й повинно було статися. Лаговський зачав знов губити сон. Умлівання частішали. Організм чувся знеможеним. Знову зачина лася нервова прострація. І ото знов тоді над розумом і над громадянськими почуттями брало гору свое суб'єк тивне горе. і серце стогнало: «Ти - сам» ...

,..А серпень одходив. Наближавсь академічний рік. 210

Вернувся з лІтнього одпуску Із села слуга Лагов ського Федір, його незмінний .вірни.Й «лічарда», як то кажуть стилем

московських лубочних лицарських пові·

стеЙ. Приїхав він уранці саме після такої ночі, коли професорові не пощастило заснути ані на годину. У Фе· дора був свій власний ключ од дверей, і він увійшов до

хати, не дзвонячн в дзвоник. Лаговський лежав у по· стелі.

Федір аж злякавсь, як поглянув на свого схудлого, зблідлого, зчорнілого «панича», що сумно подивився на нього з ліжка та й ледве кліпнув очима на Федорове нривітання. А ще більше злякався Федір, коли був одійшов та Й, знову ввійшовши в хату трохи пізніщ, побачив, що його «панич» уже був підвівся, одягся, а тепер сиднть за столом непритомний, схиливши голову та обличчя на стіл - і не дихає. Щоправда, попирскавши на нього во· дою, Федір легко одволодав його і привів до пам'яті. Але зараз-та'Ки після того, не гаючи часу і нічого не кажучи Лаговському, Федір побіг до одного відомого московського доктора-професора, з яким Лаговський мав декотру знакомfcть, стріваючися з ним іноді на універси тетських професорських радах. Той професор медик був людина доволі легкодумна, з типу безжурних Ьоп· vivant'iB І, з ТИХ, ЩО, мовляв, і самі собі в вічі наплюють, і рідного батька з кашею з'їдять. Та в усякім разі ставив ся він до Лаговського прихильненько; а медик був з нього справді гарний. - Панич мій во цвіту літ погибаюты - трагічно за явив Федір Докторові-професорові на перші його питан ня. Той не мІг не осміхнутися з того виспренно книж, ного сво цвІту літ» і не зовсім повірив Федорові, тіль

ки ж будь-що-будь не забаривсь і поїхав до Лаговського за раз ісі нько. - Знаєте, колего, щ6 я вам порадив би накраще? сказав він з добродушною іронією, як переслухав Лагов ського.- Погоїтися вам випадало б за всіма правилами науки. Вночі - спати... бо ніч - для спаиня, а не для сидіння за книжками; лягати - з КУРМИ, а вставатиІ Любитель веселого життя (франц.).- Ред.

14"

211

3 першим променеМ сонця. На якийсь час треба було б зовсім

не

працювати

розумом,

закинути

всі

книжки

к чорту і к його високошановній любій мамі. Треба регулярно пити молоко; добре б було б, коли б жити десь у горах південної Баварії на поетичиому лоні природи та пити молоко осляче; не дурно ж німці кажуть, що осляче молоко вкупі з гірською поезією - правдиве джерело безсмертя ... Ну, а коли нікуди в Баварію не поїдете, то А тутечки, в Москві, довго не сидіть у хаті, виходьте кожної години на свіже повітря. Особливо ж книжки позакидаїlте ... Лаговський не міг розібрати навіть, чи шуткує док тор, чи говорить «настояще»: настільки йому здавалася аж дикою тач ідея - закинути книжки. - Господи! - іронічно жахну,всь віи.- Зробити із свого життя ненастанне, регулярне курування! Та це ж скука смертельна! .. А далі: нам - і не читати книжок?! Та без них же ми 3 вами, вчеиий люд, помремо з нудоти. й скуки, й з порожняви! .. Ні. пане докторе! дайте нам попереду спосіб, щоб книжки перестали бути для иас необхідною, неминучою стихійною потребою, такою са мою, як вода для риби й повітря для пташки, та вже аж тоді приписуйте рецепт: «покинути книжки». Професор доктор поблажливо засміявсь, наче наївну дитину слухав.

- Не кажіть отих загальних слів: нам, для н а с Кажіть тільки про себе самого: мен і, для мен е. Бо, приміром, я зовсім легко кину наукову працю, якщо вона мені завадить ... Та й ви, аби схотіли, зможете одкину тися од неї. - Я не можу! Я вмру без книжкової роботи ... збоже волію ... сам собі смерть заподію ... - А ви спробуйте одурити себе самого. Скажіть собі, що ~и це робите не через мою лікарську пораду і не для здоров'я, а для етично-філософського принципу. Еге, еге! Складіть собі філософську теорію, що, мовляв, книжки взагалі річ шкідлива й не моральна, не тільки для вас, але для

кого

завгодно

...

ну, до толстовщини

пристаньте,

чи що! .. Втовкма чте в голову собі думку, що вся наука ідіотство ... А потім. як одужаєте, то аж тоді одкиньтесь од цієї теорії та й знов беріться за науку з новітніми силами. «І благо ти будеть, і долголітен будеш на землі».

212

- Ви жартуєте, Олександре Богдановичу!! ЯК же ж можна ні сіло ні впало, ad hoc обернутися в толстовця? Задля свого лікування вбити собі в голову свідомо про віЗОРИ4НУ філософську теорію, яка зовсім не випливає з душі й з пересвідчення?! - Л! Це не так і важко, бо ви на те люд и н а, себ то той звір, що належить до класу Ното sapiens' і має надзвичайно розвитий інстинкт самоохорони. СтародаВНі філософи казали, що людина - це звір без крил і без пір'я. Л я б сказав: «Людина - це такий звір, що може втовкмачити собі 8 голову яку завгодно ідіотську дур' ницю, КОЛИ тую

дурницю

підшепне

інстинкт

самоохо

рони» ... Та кому-кому, а вам, поетові, зовсім легко оду рити себе ЇІ накинути собі яку хочете ілюзію, без надмір них торгів із своею совістю... Ій-богу, приставайте до тол стовців! .. І ходіть цілий день по чистому повітрі, майте моціон. робіть ручну роботу, стругайте доріжки, зимою одгортайте лопатою сніг... доктор це казав таким добродушним тоном, без най·

меншого бажання вразити Лаговського, покривдитися не міг.

що той навіть

Ні, це скучно! - безнадійно крутнув він головою. Ну, то ОТ вам не скучний спосіб: нашукайте собі веселу, щебетливу дівчину, трошки собі закохаїlтеся в ній (тільки ж аби справді трошки. не без міри!) ... будьте раз у раз укупі з нею, ідіть разом на прогуляння ... Вночі - грійтеся коло неі ... За таким режимом книжка

в голову не піде.

Ет!

буркнув

ЛаговськиЙ.- Мені

аж

паскудно

на душі стае, як згадаю про жіноцтво.

- НУ, то що ж мені чинити з вами, шановний това· ришу? - комічно розвів руками доктор.- Кажу вам без книжки сидіти та систематичний курс лікування одбува ти - ви плачете: «Це дуже скучно!» Кажу вам дівчину взяти - ви плачете: «Це дуже весело!. Скучного ліку не хочете, веселого ліку - не хочете. Що ж нам, докто рам, діять із вами? .. Лаговський смикнувсь на місці. - Ну, ну!! Бачу, ви вже сердитеся ... Не сердьтеся, не тра! .. Я жартував! .. - перебив самого себе медикга й ПОllлескав невдоволеного Лаговського по плечах.І Розумка людина (АЙТ.),- Ред.

Працюйте й далі над книжками, коли не можна інакше, та тільки все в міру, не цілий день і не цІлу ніч. І в уся кому разі не читайте того, що вам ворушить нерви:

не

читайте щоденних газет, не читайте сучасної розшарпа

ної белетристики ... Од біжучих, гарячих інтересів стійте якнайдалі. Лаговський мовчав. Бо колись давно, як був він дуже

слабий, другий лікар теж забороняв йому читати сучасні політичні писання, і той лікар так само був велика слав нозвісність. Таким способом оця медична порада не була для Лаговського жодною несподіваною новітньою «єрессю»

Які ж книжки

я маю право читати, «с разреше

ния и одобрения медицинского департамента»? - з сар кастичним, кривим осміхом спитавсь він. - Ех! Найлучче - щоб ніяких! .. Ну, та коли без книжки еи повинні вмерти, то чергуйте свою абстрактну математику з підземною наукою археологією та з підне бесною наукою астрономією ... Це науки дуже пользовиті на здоров'я ... Можна й над письменством, над літерату рою попрацюватися, тільки щоб з розбором. А знаєте що? Заходіться писати якогось роману про самого себе: автобіографічна белетристика, особливо з прикрасами та підмальовуванням

свого

власного

портрета

дуже

гігієнічна річ, бо коли на душі єсть якась вагота та гост рий БІль, то геть чисто все попереливається на папір, а на

душі стане легесенько й вільно ... А коли своєї повісті писати не хочете, читайте інших письменників ... Та най лучче письменників давніх, а не теперішніх ... Був би по радив вам читати античних класиків - от, Горацій ставсь би для вас зараз дуже добрим ліком. Так коли ж класltків тепер зов.сім здискредитовано нашими ідіотськи ми гімназіями їх комусь! ..

вони всім набридли, сором навіть раяти

«Чого він завсіди такий веселий? Чого він раз у раз радіє?» - думав Лаговський, вже неуважно слухаючи його балаканину. - Ага, до речі, згадав ... - весело схопивсь доктор, витя,гаючи з боково! кишені якусь писульку,- може, вам

буде цікаво проч~:гати ~ц~ с~тиру на клас~цизм, пере

лицьоваиу з украlНСЬКОI ШСНl «Чи Я В ЛУЗІ не калина була?» Скомпонував цю пародію вашою мовою один з на ших професорів філологів; він ніякий українець, але тео-

ретичію зна. "сі мо"и на свІті, і украінсь,КУ так

Підписався

він

тут

козацьким

КРИПТОНІмом

ca'fo.

.Федір

Корж». Він не мені був дав цю «шпига чку», а одному з ваших земляків, теж моїх пацієнтів - ну, а я її сього· дні позичи'в у того, щоб почитати на дозвіллі.,. Він подав Лаговському ПОШТОвий листочок паперу з

українським написом; .Дорогому приятелю і товаришу Агахтангелу Охвимовичу Таврійському, хай пам'ятає і в пізні літа. 7 листопада 1899 р .• Було ж там записано дослівно от що; НАУКА-МУКА

Чи я 8 свого батька не ЄДИНИЙ був синок? Чи для мене в неньки не найкращий був шматок? Взяли ж мене, відіслали 1'з в гімназію віддалиТака ж доля моя, таке щастя моєl Чи не ріс я дома, ЯК на псп асі теля? Чи мене не вчили, що панич ізвік гуля? Аж на те мене кохали,

Щоб писать екстемпорали

Така ж доля МОЯ, таке щастя моє!

У мого батька Н/;І дворі прудкі хорти, Шо доскочать зайця, тільки СВОРУ відпусти.

€

і тут-таки собаки ... Знаєм іх ми, небораки Така ж доля моя, таке щастя моє!

€

В . нашого сусіда ЄДИНИЦЯ є дочка,

Хоч ще недоросла, та хороша вже така. Є it У мене єдиниuя, Та бодай ій ісказитьсяl Така ж доля моя, таке щастя мое! На бахчах у батька лепсьКІ дині А кавуни, А в садочку груші і черешеньки смачні. Тут ні груші ані дині, А багато є латині Така ж доля моя, таке щастя моєl На селі дівчата знають гарнії пісні,

Що іх любо слухать і співать було меиL Тут пісень я не співаю: Все товчу по Ходобаю Така ~ доля моя, таке щастя моє! ОЙ, коли б ти, нене, знала, що таке глаroлf

Іх у книжці більше, ніж у тебе в вуллях бджол: ЧОМ усі вони так само Не спрягаються, ЯК ато? Така ж доля моя, таке щастя моєl Чи так справді в Римі лопотали язиком? Чом він reTb не згинув, як Гоморра і Содом?

215

Отже ж лихоl Гірший tamen І

;(

Буде зрілості екзаменТака ж доля МОЯ, таке щаСТR моеl

Та чи ТИМ я зрілий, що збазграю перевод? Буцім вже без того недоспілиА весь народІ ЧИМ давать екстемпорали , Ви 6 жонок про ее спитали ...-

Така ж доля моя, таке щастя моє! Чи не було краще утопитися мені? Чи не було краще не РОДИТИСЯ мені?

Panis, piscis, сгіпіs, (lпіs, Ignis, lаріз, pulvis, сіпіs 2 _ Така ж доля моя, таке щастя мое!

федІр Корж. (Заборонено Петро6олотською цензурою

бодаА я з Нt'Ю поцl

лувався, коли брешуl)

Лаговськиil читав - і весело реготавсь. Та заразом забалакала в ньому й філологічна жилка. що нерозлучна жила з ним, як і трохи чи не з кожним українцем; - Коли знаєш, що писала оце людина, яка вкраїн ську мову вивчила чисто філологічним способом, а не з практики. то доводиться аж дивуватися на філологічну геніальність тієї людини,- раптом. оживившись, заба лакав він.- Але таки видно, що без живої практики перебутися не можна жодному геніальному філологові,

хоч би й з яким тонким лінгвістичним нюхом. дивіть на оцІ слова; жонок. Охви... овичу ... За філологічними зако нами отак й треба було б казати - порівняйте; о-вес з буквою о, хоч вів-са уже чується з І. Так само буде по вкраїнському Охрі .... а не єфре .... з початковим О. а не Є. Тільки ж біда. що живеє життя знає свої власні закони. не раз противОфілологічні. і живі люди говорять не '//Сонок, а жін.ок. по аналогії з формою жінка. Або знов у живій мові замість сподіваного Охи.... кажуть Юхи... або И0хи ..... тільки не Охи ..... дарма що в інших таких випадках систематично говориться; Охрі..... Овсій, Остап, усе з О. і жінка князя Юрія 11 Галицького звалася за мість Єфіміі - Офкою ... Знаете? Жінка отого князя. що писався: Оеі gratia natus dux еl dominus totius Russiae Minoris? 8

• Все-таки, Оl(И8И (.441.).- Ред. • Хліб, риба, волосся, кінець. Вогонь. камінь. пил, попіл (.407.).- Ред.

і рожою ласкою князь І володар Малоі Ру<,1 (лат).- Ред.

ДO~TOP слухав його з прихильною осмішкою, достоту як слуХають малу нетямущу дитину, що знайшла собі цяцьку і вже не плаче

Отак, отак йогоl Уджжаl

жартівливо нацькував

він Лаговського.- А це дуже добре, щоб о так і речі вас цікавили, бо з них для здоров'я шкоди не буде ... Ну. а ото тамечки що в вас лежить? Лоренцо Валля? Гума. ніст XV віку? 6а навіть видання того самого століття?! Це добре ... Та знов розвідка: Savonarola und 5еіпе Zeit? 1 Шо ж, і це гаразд, і це не завадить ... А ще що? ЧосерІ та ще Шафтсбері? ШО це за Шафтебері? - То англійський класик-мораліст ХУІІ віку,- ска· зав ЛаговськиЙ.- Він же, знов, і естетик. Є ще й дру. гий, новіший Шафтебері. Он у мене він теж стоїть.

- Добре! І це все добреІ .. Такі речі, як старе італій ське письменство часів Ренесансу та давня англійська поезія, як Чосер, та стара англійська філософія, вам не пошкодять... Таке - читайте здоровенькі... Ого! А це в вас що? Якесь давнє грецьке видання? Святий Ана· стасій Сінаїт?1 Нащо він вам? - здивувавсь доктор. - Це я був узяв його, щоб пошукати, чи не знайду тут ЧОГОСh для історії математики,- пояснив Лагов, ський,- В цих його еНLtиклопедичних сПитаннях і одпо відях» може дещо трапитися цікаве й для моєї спеціаль ності_

- Ач! То ви й грецької мови не призабули ще й досі?. От лінгвіст! Або, може. там десь на півдні ви й живу грецьку практику мали?

НіІ

хитнув головою ЛаговськиЙ. Шось ЙОГО бо

ляче окополо.

Доктор написав рецептика - про всякий випадок, мовляв. Далі попрощався. Лаговський подякував йому за те, що він його навідав.

ним?

Що ви робите, колего, щоб чутися отаким безжур спитав він його на прощанні, сумовито всміхаю

чися.

- Що роблю?. Гм ... ЯК вам сказати?. А що то в вас он там лежить? Чи не Щедрін, бува? .. Еге, Щедрін ... Ну, то пригадайте собі принцип одного з його героїв: ніколи не задумуватися над життям, а хапати його нашвидкуІ Савонарола і ЙОГО час (н.ім..).- Ред.

руч, спохвату, згаряча, отак, як воно само згаРЯ'і8 ста

виться перед вами: «Жизнь наша здешняя подобна со· лянке, которую в трактирах пода ют. Когда ее ешь смаху, ложка за ложкой - ничего, словно как и еда! А коли начнешь ворошить да раЗГЛЯДЬІвать - стошнит!» ПрощаваАте, товаришу!.. . Безжурний професор медИІК пішов, а професор поег Лаговський гірко задумавсь. «Такі самі слова й я без· журно був казав недавнечко,

коли життя

моє щасливо

розстелялося передо мною,- подумав він.- А тепер і ра ций

був би

ковтати життя

«смаху», спохвату, та

нема

чого! .. » І знов згадалися щасливі дні, як приятелював він із Шмідтами. І занило серце щемлячим болем. І пригада· лася ціла низка літніх подій, що чіплялися одна за одну ланцюжком і тягли одна одну за собою. Все нещастя почалося з любовної історіі, яка одбулася поміж ним і Зоєю та й зробила з нього труп. Не будь того розпут· ного кохання, не було б і всіх дальших подій. Зовсім машинально він узяв в руки грецьку книжку Анастасія Сінаїта, яку був витяг доктор. Думка вЛагов, ського була про Зою, а пальці несвідомо перегортали грецький текст. ЯК стій Лаговський скинув очима на одне місце - і ще гірш йому стало; Або тар elol рбо"" i~U1to't(t'tot і-х 'tоб ailip.a:to~: р.(о:. -1tоЛЛr.i'tt~ р.оЛОоt.lоа., ха.( р.іа c11t«t:ouaa., 'tоб'С' tO''tt~ ~ o1t'opa ха.і ":0 8rixpuo'l,- вичитав він. Він поглянув на заголовок статті - це була стаття про

любодіяння та нечисті с ни. «Єсть В людській природі така вода, що, як вибіга з тіла, то святить його. То сльоза. І єсть в людській природі така вода, що, як вибіжить з тіла, то споганить його: то - сперма•. Разом з тим у голові майнув десь вичитаний уривок з російського вірша про якогось бедуїнського доіслам· ського витязя;

Женсхи" телом не сквернил свое он тело.

«Я І скверний, я і труп,- подумав ЛаговськиЙ.- Але що ж діяти! .. Коли труп, то й будьмо трупом! - безна діАна махнув він рукою.- Знов, як давніш, покину все живеє, політику ж найпаче, житиму самою математикою та ідеями Ренесансу або ідеями підземної археології чи надземної астрономії... А коли пощастить, то посунуся й далі: спробую ще й од тих мертвих наук одкинутися,

218

житиму без думання, без ідей, худоб'ячим зеленій паші».

ЖИТТЯм

на

Він удяг пальто і вийшов посидіти на бульвар. Було багацько народу, бо на бульварі грали музики. Народ

лавою сунув коло професора, все гуло, як рій вулику. А професора не кидала неодзивна думка про те, що якби не було літньої ЙОГО розпусної історіі, то жив би він і досі щасливий, і що неплатонічне кохання € джерело всіх нещаСТІ> для людства. А люди, диви, пнуться до коханняІ .. І всі, хто тут € на бульварі, всі одного й T(jro самого бажаютьІ .. Згадалися й слова цинічного Володимира, старшого із Шмідтів, про сексуальний «фосфоричний дощ., який лл€ться понад головами згуртованої юрби; здалося Лаговському, що й сам він навіть бачить того доща ... І цілий світ - наче дом розпусти. ШУМИТЬ-КИПИТЬ бульвар. А я сиджу сумлнвий. ДИВJlЮСЯ на людей ... В старих і 8 парубків я думи женихливі Вичитую з очей. Гляджу й на хлопчаків ... А 8 них нкіі мріІ?

Яку таять мету?

Принести на вівтар

на ГРУДИ дО повії

Невинність молоду. Гляджу й на немовлят ... Кумедні споминання Викликує той рід: Що кожне, кожне з них із акту спарування

Прийшло на білий світ. Народ, як лава, пре, і тиснеться, і треться ... ШУМИТЬ-КИПИТЬ бульвар. Огидно на душі ... і цілий світ, здається, Великий лупанар

. .. . . .

Такі думки снувалися в його голові. УІ

Наcrали лекціl, робота із студентами. Вересень збі· гав непомітно за новими тими університетськими вра· женнями. Додавалися ще й інші враження. В одному з товстих місячників з'явилася дуже прихильна оцінка пое тичних писань Лаговського, а з Академії наук прислали йому золотий медаль за математичне писання. Про це й у газетних телеграмах скрізь оповіщено було. Прочи тали за це й Шмідти; а вони вже повернули з І<авказу. І от прийшла поштою коротенька записка од гене-

2111

ральші Шмідтової: .ДорогиЙ Андрію Івановичу! Ми вже давио в Москві. Чом Ви не заходите?» Серце Лаговського затріпотіло, як перечитав він ці рядки. .Підуl» - зрадів був він. Та то був лиш один однісінький момент, бо зараз-таки виринула убийча, хо лодна, безнадійна гадка: .Нащо йти? Щоб побачили мене слабовитого, сумного, нудного? А нудний - сино нім того самого, що й докучний ... Піти, щоб на них на водити нудоту, а собі завдавати жалю вічиою наочною згадкою про те, що минуло й не вернеться? Та вже ж і Данте каже, що то одна з. найгірших мук - ricordare lа [еliсіІа пеl1а rniseria ' ... Ім скука, мені - жаль, гарна перспектива! Це навіть негігієнічно і для них, ! для мене було б!» - іронічно осміхнувсь Лаговський сам до себе. «Ну добре! Був пішов би,- міркував він далі,- що ж після того виАде?_. Певне, що знову незаl:iаром, уско рості, настала б неминуча розлука. А за нею наново пекуча самота? Наново мали б розпочатися для мене всякі гіркі муки в усій своїй болючій силі, тимчасом як тепер я вже хоч трохи був заспокоївсь І серце хоч трошки загоїлося?. Ні, ніІ Не піду! .. Треба зовсім пере тяти нитку, і іншого виходу немає». І професор одписав ДО генеральші Шмідтової: «Дя кую за пам'ять до мене, дякую за все добре, що коли небудь робили мені. Тільки ж уже не приходитиму до Вас. Так буде гігієнічно і для Вас і для мене». Навіщо він додав оте іронічне речення: <буде гігіє нічно»,- він і сам добре не тямив. Адже ж Шмідти ні яким робом не могли б знати про тую душевну траге дію, що в ньому одбувалася аж два місяці. Вони ж не посварилися були з ним, вони навіть і розпрощалися були на Кавказі дуже сердечно. Та Лаговський того й не обмірковував. Попросту, що само собою написалося те й написалоси: <Так буде гігієнічно»_ Лист пішов поштою.

Другого дня надвечір зазирнув до професора стар ший із парубків Шмідтів, Володимир. Душа в Лагов ського похолонула з несподіваної зустрічі, та він себе переміг і взяв себе в руки. Поздоровкалися, як звичайно люди здоровкаються.

І ЗrаДУВдТIf про щастя -

серед нещsС'тя.

Оце вже

Apyty

дипломатичну візиту роблю для

мами сьогодні.- ліниво проказав Володимир. сідаючи в фотелю та запалюючи цигарку.- Перша моя візита була не до вас. а в інакше місце. і була дуже цікава Єсть у нас давня знайома. великосвітська дама Кор· зова ... стара розпусна баба ... Бачили її? Невже не ба· чили? Ну. то знайте. це мати бассарабського віце·губер· натора. держить вона альфонса ... платить йому ДОбрі гроші ... І той альфонс не хто. як мій давній шкільний товариш. Взяв я якось та й натякнув йому, що дога· дуюся, звідки в нього гроші. А він, живовидячки, все ЇЙ роздзвоннв, розплескав. Тоді вона пише листа до мами, глухо повідомляє. що я, мовляв, покривдив її честь, а чим покривдив - того вона й казати не може і через те зри· ває з нашою сім'єю зносини. Мама - в сльози, мама в істерику: «Чим ти її покривдив?! Іди попрохай виба· чення в неї!» Я подумав-подумав ... та А поїхав до неї. Ніколи досі я в неї руку не цілував, а тепер як увійшов, так зараз узяв її шановну рученьку, чи то пак ручищу, підніс до губів, подивився на ті блудодійні пальці, яки· ми вона лоскотала голе тіло мого товариша, та й солод ко цмокнув іх ... Вона - наче її хто олією по серцю по· мастив ... Помирилися ... Оце тепер приїхав іще до вас ... з дуже схожою місією .. . - Нащо ви мені це розказали?! - беззвучно спи· тався професор, дивлячися на Володимира з огидливим болем.- Ви набрехали на себе? - Ба ніІ - по-фанфаронському сказав Володимир. Попросту хотів перед вами бути щирим. ПОЛЮбіть мене чорненького, а біленького всякий полюбить. - За таке лицемірство мені хочеться руки вам біль· ше не подавати! .. Ви й себе й Корзову споганили тим поцілунком,- суворо сказав Лаговський, роздратований тим фанфаронським цинізмом свого колишнього прия· теля.

- Ого! - іронічно зареготавсь Володимир.- Це я чую о Д в а с?! Од вас?. Та чи ви забули, що ми аж над то добре знаємо один одного, бо обидва полежали в тім

самім багні? Найкращий спосіб зрозуміти когось - це опинитися вкупі з ним У брудному болоті. Ви ж пам'я таєте, мабуть, вашого любого Гейне:

Selten habt fhr rnісЬ verstanden. Selten аисЬ verstand ісЬ еисЬ, 221

DocЬ 815 wlr І m КО t h Un5 fапdеп, vеrstапdеп wfr uns glelclt ...1

Ви кажете, лицемір? Нехай воно й так. Тільки ж чи вам,

вам, лицеМірові ОД початку до кінця, од голови ДО п'ят, пристало отаке проти мене казати?! Ні, високошановний друже мій! Ви сами не вірите в те, що кажете, бо знаєте,

що ми з вами з одного й того самого поля ягідка ... тіль ки,

що

ви

затуляєтеся

гучними

гарними

поетичними

фразами та фіговим і виноградним листячком, а я нічим не за пина юся та й поводжуся щиро. - НіІ БУДЬ-ЩО-будь, я не зміг би поцілувати руку Корзової нізащо в світі, якби знав, ЩО то за рука, твердо сказав ЛаговськиЙ.- Та й для кого хочете, най елементарніша етика не була б дозволила цього! - Ба ні, Андрію Івановичу! Ви б і дуже добре зна ли, ЩО то за рука, тільки ж були б собі сказали от як: .Це все неправда, що люди брешуть, а Корзова - гарна людина». Та й поцілували б були обидві їй руки, та ще й вірші б написали на тему про людський наклеп, та й силувалися б себе самого впевнити, ніби ви собі вірите...

Бо на те з вас поет-і де а л іст! .. І Ломоносов, сам поет, не дурно каже: «А муза есть такая девка, которую за всегда изнасильничать можно». Ви б були й направду _изнасильничали» П. Ви б написали були поетичниіі поклик до неї: Поезієl Супутннце мояl .. ПОП8Дався я в житейський бруд Робила ти одно з великих чуд:

...Як

Ховала все під фаНТ8стиqним флером, Як під сріблястим місячним етером.

Ні, Андрію йвановичу! - фамільярно додав Володи мир, плескаючи професора по плечі.- Нам нема чого в чотири очі, одному перед одним, бути римськими авгу рами-дурисвітами та вдавати святу серйозність, кажімо

начисто. Покопайтеся не в своїй свідомості, ба глибше: в своїй підсвідомості, Іп Ihrem Unterwissen -І ви поба чите, що я правду кажу.

Краска сорому кинулася в обличчя Лаговському. Він хвилину подумав.

І Часом ви виясиялись ДЛЯ мене, Вияснявся і я вам не раз. Та. полежавши вкупі в r р я з юцІ. Ви мене розібрали, я - вас.

Неправда!

запротестував

він

нарешті.- Кош

я любив або хвалив людей. то, здаеться, завсіди був щи·

риА і перед самим собою, мабуть ЩО, ніколи не брехаlВ! - Гарні слівця - оті: «здаеться», «трохн чи ні., «мабуть що» - і Т. ін.,- зареготавсь ВолоДимир.- Зов сім, як вірменське раг атоиг. Чули? - Ні, не чув,- з неохотою буркнув професор, перед чуваючи, що Володимир плесне якусь мерзоту. І не помиливсь_ - Питаються в вірменина: «Карапете! Скажи, чи од давалася коли тобі якась жінка раг атоиг? І - захо дивсь оповідати Володимир.-.А що воно таке значить, дюша моя, оте «пар амур.? - «Себто без грошей, дур но._- Карапет подумав, подумав. отак як ви тепер, та й каже: «Атож! Так! Було один раз іраг атоиг, без гро шеil, дурно ... або краще сказати - тро Х и чи недурно: тільки за п'ять копійок». Всі ви, поети-ідеалісти, страх як скидаєтеся на того вірменина. - Чого ви прийшли до мене, недобрий чоловіче!

зашепотів Лаговський, геть обурений на безкраю Воло· димирову нахабність.- Хіба я прохав вас одвідувати мене?! - Мене мама послала, я й пішов. Вона думае, що 11 вас невинна душею дитина, чистий серцем товариш для її непорочних синів .. то маєте прийти ... Дарма, що тепер ви для них самих, братів моїх, уже й не цікаві. Ну, та батькн ніколи не знають того, що одбувається в душі їхніх дітей,- саркастично одказав Володимир.- Про вашу літню туапсинську історію з «трапезундською вдо вичкою».

що внснажила

ваші

нерви

своєю дикою сек

суальністю, мама не знає. Ба й братн мої не догадують·

'ся. Ви і для них

дитина-поет. Може, скучненькиil, та

БУДЬ-ЩО-Будь - таки поет... Приходьте, коли вони ще того бажають ... Не бійтеся, я не розкажу їм нічого, не хай уважають вас за святого «ацтека». (Це він навмис не перекрутив «аскета» на «ацтека»). Професор стратив рівновагу.

- Все, все розкажіть усім! Розкажіть кому хочете! Рознесіть по цілому світові! Тільки мене покиньте самого! - покликнув він нервовим голосом.- Заволоділи моєю прихильністю, кров і соки серця мого забрали, вбн

•з

кохання (фршщ.). -

Ред.

223

ЛИ мене, вкинули в домовину -1а ще сюди в мою ДО· МОВIІНу приходите мене мучнти, як вампір тойІ .. І цииічно оповідаєте історію про Корзову, щоб і я смакував ващ

цинізмІ .. Я більше з вами, Володимире, не знайомий, я й здоровкатися й прощатися з вами не хочу ... Ідіть гетьІ .. І до ваших сім 'ян я не прийду, позабудьтеся всі про менеІ .. Володимир здивувавсь. Він ніколи був не сподівав, ся, що розмова раптом набере такого характеру. Адже те все, що він казав Лаговському тепер, не дуже вихо· дило з·поза рамок і тем звичайних їхніх літиіх балачок.

Тільки, що тоді Лаговський був прихильно казав: «Воло· димире, ви все проти себе видумуєтеl» - а тепер поста· вивсь інакше. І Володимирові забажалося помститися, Несподівано одна злісна думка прийшла йому до ГО· лови.

Не прийдете до нас,

це буде «негігієнічно»?

лукаво вимовив він.- То ви сами признаєте, що відно· сини ваші до моіх гарних братів були негігієнічні?

Лаговський абсолютно не розумів, що Володимир хоче сказати. Та той не заба рився пояснити свою думку вираЗllіш. Він дістав свою записну кннжку, понншпорив у ній та й подав професорові клаптичок паперу з наш· крябаним віршем: Ти спиш ЧИ дрімзеш?. Заплющені очі ..•

Спдю коло ліжка." ГОДИННИК стукоче ... Беру твою руку. лзскаю іі, І тихо голублю я пальці твоі.

І бачу найкращу на світі хвилину:

Люблю я всім серцем прекрасну ЛЮДИНУ. Якої А мізинця не варт увесь я. А знаю. що ц і л а людина

мояl

Це ж пи писали? - спитавсь він у професора. Я,- кивнув той ГОЛОВОЮ вниз, зовсім не розумію· чи, що ж тут лихого.- Це я був писав для вашого серед· нього брата Аполлона,- пояснив він далі. Це було в по· чатку нашого приятелювання, в розцвіті нашої приязні. Тоді для Аполлона я був дорога людина, він до мене був прихилився всією душею і не та ївся з тим. То вже потім він знудивсь од мене, відколи я заслаб ... - Цю пиеульку я, бачте, знайшов у тім смітті, що вимели з Аполлонової світлиці. Мабуть, упало зі столу ... (Або, може, й сам Аполлои викинув у сміття,- ідовито дода,в собі Володимир у дужках.) Ну, так от ви наемі·

224

лилися сказать, що як я притулив руку Корзовоі до своіх губів, то тим і себе споганив, і її. А ви - ЧИ ніко.1И не хотіли собі признатися. що, притуляючись до пліч Ап,ш ланових, та голублячи його руку, та цілуючи йог" в го лову, ви й себе поганили й його? Лаговський криво всміхнувсь. йому дуже хотілося тільки ОДНОГО: швидше звільнитися з компанії Володи мира та залишитися знов самому та й лягти спочити, бо вже в очах мріло і ноги підтиналися. Та він переміг себе і задумавсь над Володимировим питанням. Чи справді він такий нечистий душею, що навіть його доторкання

до добрих людей може тих добрих людей споганитн? .Квітка колись в'янула була од мене,- пригадав собі він з містичним СУМОМ.- А люди? .. ». Пригадалося Лагов ському, що в Туапсе йому завсіди дуже гарно на душі ставало після щирої балачки з братами Шмідтами; та тільки, справді, не раз здавалося йому тоді. що він на віть не вартий приятелювати з такими благородними,

чистими натурами, які живуть в іхніх душах. А іноШ йому попросту було видавалося, ніби од Аполлона й Костянтина йде струйкою якась невидима ідеалістична містична міць. яка й йому передається і дає йому віру в овяте, в божество і робить його самого благороднішим і кращим на душу. Якось у Туапсе він навіть подумав був, чи не сміють Костянтин і Аполлон сказати про себе так, як Ісус сказав до тоі грішниці, що доторкнулася до нього: «Чух бо силу, яже из мене изиде». Все це оте пер прийшло йому на спомин. як Володимир поставив йому своє запитання. «Таки-так,- подумав Ла гов ськиil,- вони - ідеальні люди, а я - лихий "оганець егоїст. І, мабуть, справді чи не поганив я своєю приязню ті чисті високі натури, яких я ніколи не був вартий:>. - Ваша правда,- сказав він Володимирові.- Го лублячи Аполлонову руку, може, тим самим я його по· l'анив.

Той навіть не сподівався на таку точну одповідь. Ого! - буркнув він.- У вас есть настільки від ваги й щирості, щоб без усяких вивертів rочненько за кваліфікувати свої відносини до моіх вродливих братів ... А втім, тепер пішла мода на таке кохання, то можна його вже й не СОРОМИ1ИСЯ! .. Аполлон і Костянтин справді гарненькі хлопчики. коли в кого є смак до хлопчиків ... Тільки знаєте що? Ваша правда: вам залицятися до них

151-110

225

буде негігієнічно, бо ніколи ан! оди,н, ані другий не за· хотять статися вашими полюбовничками ... Тільки тепер Лаговський зрозумів, що хоче сказати Володимир. Він стояв, наче громом ударений. - Геть, падлюко, з моєї хатиl! - скажено гукнув він, підводячись із стільця. - А, так ось якІ - закипів і зашипів Володимир. То маєте, високошановиий професоре-поете, на прощання собі пам'яткуІ .. Оце вам буде разом і за Корзову, і за те, ЩО насмілилися ска"зати мені «падлюка!». ! вІн з розмаху вдарив недужу людину кулаком по обличчі та навально штовхиув його в груди. Той беЗСИ_10 захитавсь і, несподіва.но застуканий, упав. Упав зомлі лий, непритомний. Володимир швидко вдяг пальто - і вийшов. УІІ

Вдома, в гурті своїх батьків і обох братів, за вечір· нім чаєм. Володимир переказав свою візиту до профе сора, вивернувши геть усе по-своему. Діловито·спокіЙ· ним, архіоб'єктивним тоном розказав він, ЩО от сього дні заходив він до Лаговського, посидів тамечки, хотів був розбалакатися з ним по-людському, тільки ж бала кати з тим неврастеніком тепер несила, бо це, мовляв, людина недужа, вкрай рознервонана, із психопати-'UIО розкрученими нервами - ніякісіньких відносин з ним теперечки вести не можна. (Про те, ІЦО він нобив того «рознервованого», Володимир не захоті,в переказати.) - Це типовий істерикl - з науковою поважністю до кинув він, згадуючи не чию ж кваліфікацію, як "ІУ саму, що давав собі колись і ЛаГОВСhКИЙ.- Зараз у нього іс1е рійні пароксизми дійшли до крайніх градусів ... Ну, та звичайно Венера за себе мститься, дається взнакиl .. зіронізував він.

Згадка про Венеру була для всіх незрозумілою і не· сподіваною новинкою. Заходилися розпитувати ВОДОДИ· мира. Той не довго казав себе припрохувати. Смачно попиваючи чай, він. з розстановами, додаючи свого спе· цифічного, безпощадного соусу, любіСіНЬКо виклав на верх усю тую історію, що скоїлася між Лаговським та Зоєю влітку. Слухали осі з надзвичайною увагою, всі з однаково напруженою цікавістю,

хоч враження

226

в душі

кожного

будилися й дуже неодна,кові. І(ост"нтина з Аполлоном брала мовчазна досада, та не стільки за те, що їхній колишній приятель внявився не таким ціломудреним дітваком, якнм він був здавався: це вони, парубки, !ІРО стити легко могли б_ Більше брала іх досада на те, що про цю авантуру, невигідну для їх давнішого ідеала, най

перше довідавсь не хто, як Володимир, і що він з.1існо радіє і іронізує з того, та Й, очевидячки, іронізує так само з Лаговського, як і з них обох. І в душі їхній роди лася одиакова аитипатія як проти осміюваного Лаrов ського, так і проти оповідача, Володимира. Що ж до батьків, то в них забалакала стареча pruderie І, а надто в матері, бо вона страшенно дбала про моральність сво

го молодшого синаша І(остянтина і боялася для нього всяко; недоброї компанії. - Так от він який!- обурилася генеральша, пере слухавши Володимира,- а ми, було, думаєм собі: дити на! вчений, поет-дитина! - Еге, дитина! - хехекнув ВОЛОдIlМИР.- А в тоі ди тини, може, своіх «дитин» ціла вже метка ... Може, вже бігають по Москві та сірники продают\> ... звичайно, коли він обережно не подбав про те, щоб його воз.1юб.1ені витравлювали свій плід усякими secale cornut' ами 2 або інакшими спеціями. - Це вже ти брешеш, Володимире! - холодно пере бив ііого середній брат Аполлон.- Я ані ідеалізую, ані хочу виправдувати Лаrовського, тільки ж скажу те, що знаю: це в нього перша історія такого сорту! - Ти знаєш! .. Ти знаєш ЙОГО минуле?! Хто тобі по ручиться, що він чисто ,все не брехав тобі про себе? .. Хто поручиться, що він не затаював своїх даD3ніх а"а,н тур, та й то, може, далеко гірших?! Та от навіть оцю саму літню історію - адже він її од тебе затаІв! - ВіІн нас дуже любив,- тихо проказа,в наймолод ший брат І(остянтин,- йому сором було про це пам ка зати ... для нас він перестав бути інтересним, ми до нього прохолонули, тільки ж він І тоді нас таки люt\ив І сти давсь пгред нами каятися.

- Любив! - перекривив Володимир_ далІ, ХВІМИ!IУ помовчавши, він звільна одбив: І

Пере6ільшена скромність (франц.).- Ред.

2 Ріжки на злаках (лат.)- Ред.

15'

227

- А чи знаєте, мамо? оте ЙОГО прихилля до моїх мене не певне ... З душком, з - З яким? - А пам'ятаєте, мамо, Плятена: ~51 б і не бажав,

Навіть і оте його «ЛlOбіння», братів - щось воно ДУЖе для ароматцем ...

Гейневі слова про ГРdфа фон щоб він мене любив, а надто коли він стоїть позаду мене ... » Знов же - з братів моїх дуже гарні хлопчики, иівроку ... І в своїй записці до l)ac він признавався, що ходити йому до нас «негігієнічно» .. - Ну, це вже ти плещеш чорзна·що! - завважила невдоволена генеральша. Та в душі її шось на дні таки зісталося. Звісно, як мовляв той Бомарше: Calomniez, calomniez, il еп restera toujours quelque chose.- «Клеве· щіть,

клевещіть

за'всіди

якийсь

слід

того

зали·

шиться».

- І поганий же, розпутний у тебе язик! - суворо обрізав старшого брата Аполлон.- «Дуже гарні Х,10П' чики, нівроку». Згадай, що з тобою він панькався й цілу· вався, мабуть, чи ие більше, як з нами. А ходи стань коло дзеркала та придивися, то й сам побачиш, чи й з тебе «дуже гарний хлопчик, нівроку»! .. Володимир, сильно негарний на обличчя, злісно подививсь на вродлwвого Аполлона та цим разом змов· чав, нічого ,вже не оказав. Він бачи.в, що оця його інси нуація впала не на сприятливий грунт і не пустить за ЖИlвка.

що й його мент ними

Він поет,- вступився наймолодший Костантин, сам був поетом,- і поетичністю пояснюється увесь темперамент, усе його поводіння. Це - темпера артистичний, що виявляє свої почування своєрід способами, часто ірраціональними.

- Гм! .. Поет! .. - буркнув ніби до себе під ніс Воло димир.- Ко.чи кожен віршомаз уже є поет, то кожен кіт, що напаскудить у фортеп'ян, є піаніст! ..

Ніхто йому не хотів одповідати. Але чого-чого, тільки серця в нього мало,- вплу

тався старий генерал, що досі здебільш а був мо~ча8.

Щоб узяти та й отак раптом, з холодною байдужною душею перервати відносини

з нами!..

Скільки

він

щирості й сердечності зазнав ОД нас! І йому, бачимо, ані трохи не жалко розлучитися з нами! .. Неначе, бува, ти зустрівсь і розбалакавсь у вагоні з чужими п')Дорож німи людьми, а далі - ти собі, не прощаючись, виходиш

228

із вагона і за,буваєш за них, а вони ідуть собі даЛl 1 не питаються навіть, як ти' звешся", Егоіст Із нього." ій богу, егоістІ" Тоді сім'я заходилася згадувати чимало таких при год із життя Лаговського, звідки ставало ясно, що він повинен бути для сім'і Шмідтів дуже вдячний. А він по кинув іх з таким легким серцемІ .. І навіть офіціально візитового знакомства вести вже не хочеІ.. Чим далі йшла розмова на цю тему, тим більше всі Шмідти впев нювали себе, що з професора дуже невдячна й егоістич, на натура".

- І справді: як він любить балакати про себе, про своі IfЗстроі й думки,- задумливо проказав середній брат Аполлон, якого в сім'і вважали за архіоб'єктивну, архібезсторонню людину.- Звісне діло, ми, було, харак теризуємо це. як «ліризм»." Ну, а як вдумаєшся гаразд. то й скажеш, що це звичайнісінький егоїзм", Щоправда, чимало можна йому й простити, бо не тра ж забувати,

що це людина недужа, істер.ик. А втім, якось моє серце прохололо до нього.

- А може б, ви, Аполлоне з І(остянтином. навіда лися-таки до нього? - спитала генеральша, якій завсіди прикрі були «історіі».- Може б, він зазирнув іноді до нас, провітрився б трохи на часину,,, -

Ні, не вартоІ

сухо сказав Аполлон.- Нам нема

ані часу, ані охоти поратися коло слабих, Схоче прийти сам - ну, нехай приходить: не виженемо, ввічливо при· ймемо, побалакаємо - коли можна буде з ним балакати по,людському, А робити заходи, щоб його силоміццю притягти до нас,- ні, я того не хочуІ" Та й важко було останніми часами мати з ним діло: нудота, нудота, зеле на нудата І" - Це звичайна історІя всіх поетів, письменникІв, артистів і всяких інших «видатних» людей,- заговорив І(остянтин, що був сам поетом і через те хотів зараз бути безпощадно об'єктИ'Вним.- Всі оті «знаменитості» цікаві бувають тільки в своїх писаннях, бо в них ВОни концент рують те, що в них справді єсть найкращого, найцікаві шого, А в звичайних, щоденних відносинах вони здебіль· ша незабаром стають для нас мало інтересні". ба навіть менш інтересні, ніж простІ, пересІчні люди, катрі не артисти, й не письменники, і не <знаменитості •. Я б зва· жився сказати й бjльше: прості, «незнамениті» людці

229

8идихаються в своіх розмовах не так швидко, як «зна·

l't1енитості» ... Ще побалакали трохи про Лаговського, потім поки· нули.

Другого дня вже й не згадували про нього. УІІІ

А Лаговський, як очутився, то побачив, що тратить останні моральні сили. його покривджено ... без жалю покривдженоl .. І хто покривдив? ЙОГО любий Володи· мир! .. До цього почуття додалося ще й друге. Пр;шци· повий ворог традиційних пересудів, ЛаговськиЙ. vдначе, цим разом почував аж несвітський сором, ЯК згадував, що його вдарено кулаком по о б лич ч і. «Викликати Володимира на дует, за те, що він мене образив?» - майнула була йому думка.

Майнула. Та тільки на однісінький момент. «Що це! Я кров'ю захотів змивати образу?!» - саркастично спа· м'ятався він. І йому аж дивно стало, що така антикуль, тур.на, дику,нська думка могла хоч на момент зародитися

В його голові. Ні, про дуель нема чого й міркувати. Кра· ще - все перетерпіти, перемучитися, та й забуТІ' і по· кривду і покривдителя. І рівночасно він -- на "іркий жаль собі - почував, що він л.ю б и l' Ь ТОГО Володи· мира, який його так страшенно образив. Любить біJlьше, ніж міг досі того сподіватися. Любить навіть сильніш, ніж давніше був любив! Один,однісінький був би певний спосіб, щоб справді загладити ту кривду, яку йому заподіяно, і тим «змити образу». Це - коли б Володимир СВОЄЮ доброю волею прийшов сюди ... та й лагідно сказав би, що йому шкода свого вчинку, що він перепросює професора, що оін до нього такий самий прихильний, як і давніш, улітку, що нічого поміж ними неначе й не сталося ... сА може, він і прийде?! - загніздилася гадка в Ла· говського.- Може, прийде?!» І В стомленій душі збудилася надія ... болюча надія ... тая неоправданая надія, що .мучить душу гірш і лютіш од чистого безнадійного зневір'я.

Що бува тяжче, ніж дожидання? Минув і день, і дру. ГИЙ, і третій, а неодв'язна надія шматувала Лаговсько, му серце. ПО'Чує він чиїеь С'1'УП1ші коло віІ<на, почуе вт

шелес\імя поза дrверима - кида~ працю ІЇ надслухує. йому 3f\ається, що затого задзвонить дзвоник і увійде Володиll\ир. І оте напружене дожидання безмірно гірше нерв упало професора, ніж недавня тая самота без до жидань, без сподівань, в якій він був доти перебував, доки не одвідав його Володимир.

Вночі Лаговському снилися щасливі сни, ніби Шмід ти 3 ним миряться. Він, утішений, про кидавсь - а тоді по серці проходив іще зліший палючий біль та одбува лося якесь горіння-т.~іння. Часом намагався був Лаговський, іще за перших двох-трьох днів, що збігли після поді! з Володимиром, шукати собі гою через люті міркування про свою, мов ляв, вищість, а Володимирову нижчість. йому щастило було на годинку викликати в собі злість проти Володи мира - злість, яка, одначе, зовсім добре мнрилася з нудьгою за Володимиром. Тая недовгая злість дозво ляла йому набиратися деяко! недовго! полегкості. Бо він був силувався собі нагадати, що, мовляв, пін - інтелі гент, а Володимир виявив себе неінтелігентним полосним писарем,

малокультурним

купецьким

прикажчнком.

Знов же, пригадував собі професор в усіх подробицях і оповідання Володимирове про те, як цілував він ручку в І(орзово!. І казав собі тоді Лагоаський, що вчинок Володимира - живовидячки огидно мерзенний, а він, Ла говський, дав щиру; благородну оцінку тому вчинкові. Та цього лікарства, і то лиш для д&кількох MOMeH11irв, стало Лаговському не більше як днів на двоє. Бо на третю днину вже зовсім не зосталося в душі ніяких по чуттів проти Володимира, окрім одного гіркого каяття: «Нащо я довів Володимира до сварки? Нащо я довів до катастрофи;» Цей покаянний настрій нарешті й запанував над Лаговським - без усяко! переРnl1, без усяких інакших дум.

З лютих, чисто фізичних болів, що гризли серце, про фесор тоді кидаrвся в л'іжко, закопуsався грудима й ли цем У подушку, іноді навіть проти своєї волі верещав мов несамовитий, часто реготався й стогнав зараз"м. Не раз у хаті обертався тоді його вірний лакей-«лічарда» Федір. Він підходив, напував його валеріановими крап лями.

231

- я покличу доктора? - несміливо спитавс~вн був у свого пана.

Не смійте! -

твердо одказав ЛаговськиЙ.

Бо я й

доктора не пустю і вас прожену, як покличете! І Шодо других Шмідтів, опроче Володимира, то Ла гов· СЬКИЙ думав, що Володимир мав розказати їм, як він ударив Лаговського кулаком в лице.

«І, знаючи І(е, ніхто з них не хоче, однак, прийти до мене! - мучився ЛаговськиЙ.- Виходить, що всі вони

мене, а не Володимира вважають за винного" А може,

я таки Й винен?! Ну, коли так, то, може, й справді випадає піти оце до Шмідтів, щиро перепросити Володимира, ПОПРОХати, щоб він не сердивсь?

Господи, господи! Ти ж бачиш правду! .. Не я Воло· цимира, а Володимир мене тяжко скривди,в ... Не мож, на ж свідомо заплющувати очей! .. А все ж чи не краще буде, щоб, иавіть чуючи за со· бою саму правду, таки піти перепросити Володимира, аби помиривсь? Та за одним ходом прохати - не знати вже защо - прощення у всіх інших Шмідтів ... Добре! Але все це нащо? .. Бо далі що вийде? Ну, звичайно, повинен буде й Володимир сказати, що «про· щає» мене ... повинна буде й уся сім'я сказати, що на мене «не сердиться». Та чи вернуть же вони мені свою давню симпатію і свій інтерес до мене? Ні, не вернуть! Симпатія - це як квітка, що зацвіла - й одцвіла, й за· в'яла, й навіки засохла. А інтересність? .. Ех! .. Та навіть найцікавіша книжка, коли її щодня, щодня читати, стає скучна; найінтересніша людина, коли її добре пізнаєш, вичерпується та й робиться наче зачнтана книжка. Отак і я: я здебільша вже, мабуть, вичерпався для Шмідтів ... А втім, за своїм вічним сумом, я, хоч би ще й не вичер· павсь до кінця,' буду для них однаково докучний ... Ні, не повинно бути надії, щоб коли,небудь повер· нулося давнє. Кінець навіки! .. Кінець?! 3 нимн, з такими чудовими людьми, та й кінець?!»

І Шмідти

тоді

виринали в спогадах

Лаговського,

осяяні ідеальною, недосяжною авреолою.

«Шо таке я? Я

егоїст і щось нікчем.не, сіре, без·

барвне, а кожен з "их йому,- Навіть і Володимир

232

втілена це ж

велич! - роїлося неабнхто! .. Таких

т~лан~!"тих люлей, як він, ма.ло на світі ... А КОЛИ З81:а· шзуєш 'l!ого гаразд по ЩИРОСТІ, то скажеш, ЩО це наВІТЬ

більше, як талант: це латентний, прихований геній ... Та й душа в нього добряча ... В Туапсе, як слабував я, ні· хто мене не пожалував так, як Володимир ... Ах! Прийди, прийди, Володимире! ПРИЙДИ, пожалуй мене знову і матимеш собі вірну собаку, що служитиме тобі до гробу! ..

Прийдиfff Прийди!!! Або ти, Аполлоне! або ти, Костян, тине! прийдіть!!!»

І він з пересвідченням, з напруженою думкою, з на· пруженою вольовою енергією, з насупленими бровима

мовчки гукав Володимира й інших Шмідтів. І здавалося йому, що таке його безсловесне кликання мусить мати гіпнотичну, телепатичну силу і сім'я Шмідтів мусить його вчути.

«Бо невже ж оця безліч моїх мук та моїх призивін гине марно? Невже моє гіпнотичне навіювання не має над ними заочної жодної сили?1 - божевільно ;(умав l1рО' фесор, втомлений з вольового перенатуження, втомлений із свого заочного навіювання через далечінь.- Невже треба повірити, що коли оце я мордуюся й кличу їх, вони спокійнісінько сидять за столом і п'ють чай ... і прозаїчно заїдають булкою ... і навіть не пам'ятають про мене?1 Де ж ти, світова справедливосте! .. » І знов - зневір'я, і знов усе думання кристалізується коло однієї тези: «Я - наііпоганіша в світі людина, я мерзенний егоїст, а воии - сонце, якого я не вартий. Треба покірно перемучитися й позабути їх ... » Тижнів за троє Лаговський і справді встиг більше· менше перемучитися й трохи позабути те, що сталося. Вдень він виходив на лекції, і це його розважало. Смут· ніш ставало вже аж надвечір, на самоті вдома. Уже була пізня осінь, близька до зими. Дні були зов, сім короткі. Сутеніло зарані. Не раз професор, одкинув· шиеь назад у широкій фотелі, смерком довго сидів без світла і не запалював лампи. Пітьма сірими, каламут, ними хвилями поволі наводнювала

й потопляла

В голові в'їдливо бринів чийсь вірш: Сіре смеркання повзе, каламутне ...

Звільна повзе вечорок ... Думи неяснії. думи минутні Тайнщі заводять танок.

хату ...

От ізнялася юрба їх туманна ... Геть одліта, наче дим ... Люба моя! Дорогая, коханаl Зглянься над серцем моїм! ..

Тая «люба» була д,~я нього сім'я Шмідтів, мов суцільний образ, мов одна жива особа.

ОДИН

ІХ

Надійшла зима, та гарна, ще не люта. Надворі, за легесеньким морозом, дихалося любо й вільно. Світило сонце. ХРУПО'гів під ногами й іскрився молодий сніг. Якось на вулиці професор здибав Петрову, що з нею був познайомивсь у Туапсе. Художниця зустріла ilого привітно. Побалакали про одну картинну виставку. - А як ся мають ваші Шмідти? - байдужно, проміж іншнм, згадала Петрова нарешті. - Я розійшовся з ними,- ніяково вимовив Лагов· ський. - Не диво. Диво хіба, що аж тепер розійшлись, а не давно. Я й будь-коли не могла зрозуміти, що ви в тій сім'ї мали з собою спільно,го. Страх, я·ка неінтересна, сіренька сім'я, Можу вас завірити, що найцікавіша й найсимпаТИЧllіша

людина помІж нИМн були не хто, як

ви ... А Шмідтн сами ... - еті .. - Ви ж їх не знаєте,- несміливо перебив худож· ницю професор. - Я та не знаю?! Та я ЇХ знаю, мовляли, І СИРИХ, і печених, і варених. ЕгоЇСти - ОТ вони хто! Егоїзм ото їхня найхарактерніша п'рикмета ... Я ЇХ здавна знаю. Візьміть хоч батьків,- ну, чи думали вони коли,небудь пrо громадянські ідеали? Ніколи! На суспільне почуття в них якась атрофія. Суспільність і ЇХНЯ сім'я - це ніби два ворожі табори. Коли в НИХ єсть які ідеали, то хіба генеральськІ; вибилися в генеральство, то ХОТЯТь із себе вдати справжніх генералів і хиляться до тих, хто зна ч ніший та багатший ... Лаговський згадав Корзову, І йому нІяково зроБИJIОСЯ. - Або BIRbMiTb синІв, отих ваших колишнІх прияте лів ... Молодші вони, свіжіші, ніж батьки,- це правда; та нічого цікавого і в них нема. Про вашІ відносини ДІ> них я б сказала, що вн були для них за доброго, безплат ного Г)'IВep"epa ... Не спортеся, не спортеся! Це воно було Іменно так - я ж у Туапсе розгляділа це, хоч і здалека, та розгляділа добре! Ви, було, балакаєте на всякі теми,

234

вони вас слухають - і ви сами себе слухаєте І робите собі ілюзію, ніби ви з ІІИМИ балакаєте ... Ні, не з ними із самим собою! .. І ЧІІ любили вони вас щиро? Чи давали вам щось у душевній сфері? - Вони мене дуже любили! - Оті егоїсти - вас Д у ж е любили?1 Ат! .. Я їх з ди· тячих літ пам'ятаю, та й знаю, що в них душа й чуття холодніші, як ніс У собаки. Щоправда, вони охоче, як мухи на мед, кидаються на нову людину і люблять бути з нею, доки вона балакуча, й жартівлива, і - одно сло во - «інтересна»; але без жалю одвернуться, КОЛи тая людина забажає не їх тішити, а .вимагатнме од них ооів чутливого слова для себе самої ... Може, і з вами отаке

саме в них скоїлося, Андрію Иваноаичу? І Петрова допитливо подивилася на Лаговського. Той, щоб виминути точної, простої одповіді, перебив її: - Вони мені дуже багато добра вчинили. - Ах, Андрію Йвановичуl .. Не забувайтеся того, що каже Гете про «доброчинціВ». Він каже: «Доброчинці це здебільша люди, які думають, що за одно гірчичне зерно вони сміють позбавити "Всіх прав тую людину, кот рІй вони вчинили добро». Чи й Шмідти не такі? Лаговський знов викрутивсь од відповіді на ці худож ничині слова та й швиденько повернув розмову Н8 інак, ший бік. - Ви взагалі про Шмідтів несправедливо судите. Вони й направду дуже освіченІ парубки, люблять науку, мистецтво, поезію, музику. Це не звичайні собі хлопці, яких є на світі тисячі, а таки екстраординарні. - Не екстраординарніШі, ніж кожен інтелігент у сто лиціІ.. Не екстраординарніші! .. А вже ж душею - то, кажу, черственькі і, нема чого казати, вам вони не рівні ... Та й ще зависть мають супр01'И всіх тих, хто талановитшиА, ніж вони ... і тікають од таких. Хіба ж ви ніколи не задумувалися над тим, чому коло иих так мало е цікавих ЗН8ЙОМИХ, а крутиться самісінька сіра буденщина? Це тому, що серед сіренькнх людей вони здаються вищі та й першенствують; 8 талановитих бояться і, щоб не було з ними конкуренції, їх омина ють... 01' тільки вас - ну, неМ8 де правди діти: вони трохи таки полюбили були, а знаєте чому? Бо хоч ви значно талановитші й кращі, ніж кожен з них, та ви побожно схилялися перед ними і щиро вірили ... або силу-

Балися вірити, що ви геть нижчі од них ... Та й вам вони, мабуть, трошки заздрили ... принаймні Володимир Рости славович ... От, хто мені страх не до вподоби - так він: от-ой справжній І\ит І\итич, Бардадим Іванович! .. Братики в нього так собі, простесенькі егоїсти, а це смердюча блощиця

...

Не кажіть так,

Ганно

Володимирівно!

тихим,

благальним голосом вимовив професор.- Єсть у Воло димира декотрі свої вадн, тільки ж вони - наче купка сміття, під якою схована дорогая, чудовая перлина.

Андрію йвановичуl! Боюся за вас, що коли ви зов

сім не одвертатимете носа од людського сміття, то звик нете нікуди не ходити по перли, інакше як на смітник; а де сміття не буде, там і перел не сподіватиметеся зна

йти ... Глядіть, щоб цього з вами не сталосяІ .. А втім, Володимир У їхній сім'ї не виродок, він природний про дукт їхньої хатньої атмосфери ... До речі: чи пам'ятаєте ви історію з отим бідним народним учителем на Кавказі? Там, у Туапсе, ви не захотіли були дослухати її од мене; а вона кидає яскраве світло на ваших Шмідтів. Хочете тепер дочути?

- Ні, ніl - з болем залопотів професор, затулюючи вуха.- Єсть на світі святощі, яких торкатися не можна. Мої почування до Шмідтів - то святощІ. Петрова, здивована, погляділа на НЬОГО, не знаючи, чи кривдитися з його слів, чи сміятися з них. Вона ви брала друге:

- Hochgeehrter Неп Professor! І - комічно вимови ла вона.- Це ж сміхота - отой ваш фетишизм, ваші .святощі»I .. Кому-кому, а вам не завадило б пам'ятати слова Макса Штірнера ... знаєте? того, що поклав під валину доктрині про індиВідуаЛістичний анархізм: «Коли святі дари наводять на тебе страх, проковтни їх, пере трави-перевари та й станешся вільним од них». А вже ж ваші Шмідтн для вас навіть не святі дари ... Чом же ви, замість слухати факти, немічно затулюєте вуха, як мале хлоп'я? Та Лаговський не захотів її CJJухати. Він швидше по прощався з Петровою. Далі він пішов, сів на бульварі та міркував: «Вона не любить ШмідтІв, через те не може їх зрозуміти, не І Високошановний пане професоре! (Ні.м.).- Ред.

236

може скласти ім ціну ... AJle покладімо навіть, що СЛОВа її про мене та про ШміД1ів - справедливі. Нехай буде реальна правда, реальний факт, ніби я - талановитший од Шмідтів; нехай вони мені не рівня, а я вищий од них... то що ж з усього того?. Хіба моїй душі стане легше з того факту? Реальна правда казатиме одно, асе р Ц е моє каже мені іншу річ і не дозволяє мені втихомири, тися без них і чутися щасливим без них ... Бо я тих людей л 10 б л 10 ... і хоч би хто вони були, вони мені - найкращі люди 3 цілого світу. Вільгельм Майстер каже: «Коли

чоловік має чисто все те, що всі люди вважають за щастя, а не стає йому дрібнички, якої иіхто інший собі А не бажає, але яка, на й о г о думку, важніша над у<:е, то т о Й чоловік - найнещасливіша в світі людина ... » Отож в а с мені іі не стає, дорогі мої! В а сІ .. Може, дЛЯ l\РУГИХ людей ви ЇІ не цікаві і не потрібні, та мені - в а с, самих в а с требаІ .. Бо вас я л 10 б л 10 .•• А через що любо лю, не знаю, іі не окажу ... і иіхто мені цього, мабуть, не скаже! .. »

І в голові професоровій сам собою перебіг вірш: І краси в тобі нема, І душі я не хвалю, І не любнш тн Mt'He,-

За шо ж я тебе люблю? Ах, назавсіди одна Буде відповідь моя: ее - тому, ЩО ТИ єсть ти:

ее -

тому. що я ~CTЬ Я.

«ТакІ Таки-такІ «ее - тому, що ТИ єсть ти, се - тому, що я єсть я ... » І через те нема мені спокою, забуття й щастя ... Щастя було тільки з вами! .. » Лаговськиіі згадав, що в нього єсть пам'ятка із щас ливого туапсинського життя - фотографічна група злю· бительського апарата «Кодака», що сфотографував її влітку Володимир. На тій групі приязно сидять КОЛО моря професор, Аполлон і Костянтин. Він пішов з бульвару додому, взяв зараз заніс того маленького любительського знімка до доброго фотогра· фа, щоб той збільшив фотографію аж до кабінетного розміру та зробив на артистичний лад три відбитки. За скількись днів карточки були готові. Лаговськии приніс їх од фотографа додому і довго Дlшивсь ІІа групу. Очі горіли сухими слізьми, не плакали ... Далі він ви брав дві фотографії, для Аполлона одну і для Костян тина ОДНУ, і написав на кожній;

237

Я бачив любин СОН: Кзвказ ... Лісисті гори ... Над морем СИДИМО -

приятелі та я ...

Чу ДОВЗ літня ніч ... Ми дивимось на зорІ ... І люблять всі мене, мов рідная сім'я. Прокинувся ... Я де?! - В Московщині нидію! Туман ... Мороз і сніг ... Для всіх я тут чужий ...

Та я не проклену мій СОН, коротку мрію: То щ а с т Я був момент, безмірно чарівнийl

І одіслав карточки поштою до двох братів

Шмід

тів. Вони, як здоБУЛIf ЙОГО присилку, то наче щось теплеє заворушилося в їхніх душах. Бідний він! - сказав молодший Костянтин. - Справді бідолахаІ - згодився й Аполлон.- Ну, та

що ж робити: сам собі винен ... Або краще сказати: йог<і егоїзм усьому винен. Бо хоч що кажи, а егоїст із ньогО чималенький ... Потім фотографії, що прислав Лаговський, були схо вані. А тоді на якийсь час про Лаговського знов приза були.

Він же знов, як одіслав до братів дві їхні групові карточки, то залишену для себе третю взяв заправив у рамку, повісив на стінці коло столу і, сівши в фотелю, задивився на тую фотографічну трійцю та й довго гля дів_ І з полегкістю прошепотів: Та я не проклену тоА сон. минутку мрію: То Щастя був момент. безмірно чарівний ..•

Далі підвівсь із фотелі ... Дістав він із сховку засох лий туапсинський вінок з криптомерій та рож і повісив на рамку, щоб група виглядала з вікна, як із гірлянди. Саме тоді заходило зимове сонце і кидало крізь вік но свій останній промінь на стіну з тією фотографічною групою. € забобон, що коли людина впіймає найостан ніший, що вже гасне, промінь сонця та встигне під той момент чогось собі щиро забажати, то таке щире бажан ня повинно збутися; цей забобон іде, мабуть, з поган ських часів сонячного культу, коли вірили, що бог-сонце найкраще має затямити те людське благання, яке чує аж на послідку, перед Р03стаlВанням. Отже ж раптом, несподіваною блискавкою пригадалося Лаговському це повір'я. І от, дивлячись, як коротшав, пригасав і щезав про мінчик, і жадібно поспішаючи використати останню без· 2з8

nоворотну хвилину, він, отой професор університету, архіінтелігентна й освічена людина, син скептичнqго кінця ХІХ віку, зашепотів з одчайною, глибоко душев ною, щиро поганською вірою, напружуючи все своє

хотіння; «Забудьтеся ШмідтиІ .. Забудьтеся й не згадуй теся мені! Боже-сонце! Зглянься на мене та й нашли на .мене забуття!!» Проміння згасло, а професор, розслаблений через нервове зворушення й трату вольової енергії, німо ди

вився на червоннй, жовтогарячий іще Обрій та й прика· зував пошепки те саме й те саме; «забудьтеся й не зга дуйтеся!», аж доки горизонт почорнів. Чи він направду вірив, що сонце може почути його

молитву?

А вірив ... принаймні вірив він цьому за тієї малесень, кої хвилини, яку треба було використати негайно, без скептичних міркувань, нашвидкуруч, бо промінь момен, тально готовий був згаснути.

Віривl х

«Tempus omniblls medetur».- «Все погоїть час». Цю латииську приказку пам'ятав і ЛаговськиЙ. «Звичайно буває ді.1О так, що найпершу, ще неве личку полегкість проти свого душевного болю людина почуває так-що на день десятий,- теоретизував Лагов, ський, пригадуючи те, що знав із давнішого досвіду.- Потім знов, за місяць, уже як переминуть усі чотири місячні квадри, біль в серці перестає бути неодчіпним і не так уже пече. Ще збіжить пів года - і болюча нудь га находить на людину вже зрідка. А за год, як пере йдуть усі чотири пори року та й уся природа геть поно· виться. людина сміє вже сказати, що одзволилася од нудьги і забула про всяку свою втрату ... » І він поклав; терпляче чекати, доки час усе загоїть Та Лаговському поталанило знайти собі лік трохи швидше, ніж він був сподівавсь. Зайшов віи до одного букіиіста, в ЙОГО куцу книга реньку, і, розглядаючи всякі старі книжки, накопичені на стійці-ляді, взяв у руки одну товсту книгу. Це був п'ятий том аскетичних писань святого Охріма Сірійця, «иже во СВЯТbJХ отца нашего Ефрема Сирина». Навман· ня професор розгорнув книгу і ... натрапив на таку пое· тичну похвалу самітному життю;

«доки ДИКИЙ ЗВір сзмотою в пустці живе, не знає він батога людського та пужаЛнв. ДОКИ дикі кози

в горах держаться, не ХИ

ляться вони перед тим, хто забажзє іх обстригтн.

Вважай на дикого ослз·онагра в степу: ніхто йому не сідає на ніхто не скубе її волосінь.

хребет. Подивися на сарну в пустелі:

Глянь нз оленів, що на верхогір'ю: не підпадуть вони під ярмо. Вважай і нз вовка: не їстиме він ОД8зженаго Т3 одміряного оброку. Глянь·но нз куропатву, що по ямкзх та щілинзх тулиться: не 3 міfJКИ їсть вонз зерно. Тз li из дикого барзнз подивися: чому він не піде до людських осель?

Лев, доки в пустелі, це - пзп собі, і все йому єсть. А ЧИ бачив ти левз в городах, у звіриицях? Навдивовижу він людям і нз глум! Нехзй-но орел зів'є

собі

гніздо

над

хатою

осліпне з

Коли Дикий онагр або сарна заблукають до людських

димуl

домівок

горе імl

Як зіliде олень з гір до чередників на діл, позбудеться чудово

го вінця на голові своїй. Дикого 6арана оточзть брехливі собаки і обшматують йому рунисту

шкуру, Попаде

куропатва

в людську

сІть, ие пожаліють ловці гарного іі пір'ячка.

ДИВlКь же нз диких звірів та й 6іжи в степи та пустки. Не кидай гірських вертепів та скалистих печер, щоб поховані там мерт ві, трупи, не були щзсливіші за Te6el .. »

Весь захоплений несподіваною поезією ЦНХ рядків, які так жваво промовнлн тепер йому до серця, Лагов ський за'купив у букініста всі пнсання того QВЯТОГО Сірійuя Єфрема та ще прикупив і інших стародавніх аскетів: єгипетського авву Ісаію, !саака Ніневійця тощо. І з того самого дня з невимовним, жагучим інтересом заходивсь читати свої придбання. Нема де правди діти, декотрі християнські спеціаль ності спершу його вражали дуже п'рикро: приміром, його, монотеїста, різко шокирували молитви до «трійці»,

11.0 «богородиці»; або, знов, йому було аж кумеДІИ чита ти виступи проти «диявола», що чатує коло людської думки та спокушає душу. Та незабаром він несвідомо надумав для себе ілюзію, щоб замазувати перед ~амим собою всякі такі «недоладності», наче іх і нема там у книзі. Бо от, стрічаючи очима в книзі надруковане буквами чорним по білому слово «трійця», Лаговський читав собі ті букви наче ієрогліфічну ідеограму і вимов ляв не «трІйця», а «бог», «боже». TalК само, на~илуючи всякий контекст, заміняв він і якесь речення: «Поможе мені богородиця. на .Поможе мені бог». де було надру ковано: .Спокушає мене ДИЯ'ВОЛ»,- там Лаговськи,й чи та'в дл.я себе: «Надходять на мене опомини про минуле щастя» і Т. ін.,- і під тим «минулим щастям» він 3 глу хою несвідомістю розумів здебільша сім'ю Шмідтів ..

240

Таким чииом, через усякі такі викрути, все спеціаль но християнське, догматичне, що було в Єфрема Сірій ця та інших подвижників, одсувалося в професоровім читаииі на задиій плаи, а натомість картинно постава"И перед ним ве.,ичні постаті сірійських та єгипетських аске тів, монотеїстів, на поетичному фоні па.,ючої, безводної, ска.,исто пісочаної пусте.,і... Вже сама назва: «Сірія» або «Єгипет», «Нітра», «Сінай», «Ніневія» дихають пое

зі<ю. А тут ще малюва.,ася перед Лаговським чудова па.,ьмова оаза серед безкрайого гарячого кам'янисто піскуватого моря- оаза, куди анахорет на

часинку за ходить, щоб напитися води з живого джерела, і звідти знов іде в свою безводну пустелю - плести пальмові рядна та кошики та думати про безконечного ... виганяти з себе нечисту людську натуру, щоб наблизитися до на тури божества ... Настає південна ніч .. _ екзотична ніч з морем ярких зір на небі ... десь ревуть леви ... Гаряча ніч ... душно ... та от перед світом подихнув свіжий віт рець, і сходить сонце ... На високій, недосяжній скалистій вершині закричав цар-орел ... Обновилась, яко орля, Юность мого серця.

Розпустила душа крила. Пісня ллється, ллється.

Самітним життям по тих безлюдних пустелях анахо рети Сірії та Єгипту загартовують і свою душу й тіло і навчаються володіти собою, не бути сліпим знаряддям своїх «нервів». Потім, уже геть загартовані, умудрені психологічним досвідом, вільні од рабства перед своєю плоттю і перед своїм індивідуалістичним «я», вони смі ливо можуть і залишити свою безводну пустку та іі, не боячись уже спокус світових, вертаються до людей, в люд ське товариство, щоб послужити людям, особливо ж бідакам-злидарям. От таке малювала Лаговському його фантазія ... Нічогісінько спільного з теперішніми прозаї~ними черцями-монахами,

що

сидять

по

всяких

лаврах

та

мо-.

настирях та моляться до тисячі дрібних божків, яких вони звуть «угодниками», Лаговський у поетичних сво іх сірійських та єгипетських анахоретах, звісна, не;..,о бачав, і він вважав би був за профанацію - рівняти давніх аскетів до теперішніх черців. Бо на згаl1КУ про сучасного монаха асоціація ідей маЛЮВ8.1а йому щось

16 '-ІІІ

241

дуже огидливе й комічне; якусь смішну фігурку, шо лицемірно загрузла в усяких незрозумілнх і "ікому не потрібних догматичних дурницях і дріБНИцях і гадає, що коли вона їстиме пісну харч в акуратній точності по уставу та коли твердо віруватиме в filioque І або одки датиме fi1ioque, то матиме право на царство небесне на те царство, де ростиме рай з якимись смачними яблу ками і, мабуть, чи не з печеними ковбасами ... Такі черцl і їхні «архімандрити. (а вже ж і саме слово «архіманд рити. дихало сміховинною комічністю) інакше й не при гадувалися Лаговському.' як у парі з якоюсь глузливою побрехенькою про них боккаччіівського типу або типу фабліо. І здавалося, що навіть дзвони в їхніх монасти рях, котрі тонші - ті глумливо дренькотять-дріботять швидесенькими тонесенькими голосками;

к нам, І( нам, к пам, к нам, К нам, к нам, к нам, к нам, К нам, к нам, сирогам! -

а великий монастирський сом повільно гуде;

дзвін товстим,

грубnм

голо

Бууу-демl .. бууу-де"I ..

Не забуууу-де"Ш

Ні, Іхній

ті Єфреми евдемонізм

Сірійці - люди інакшого складу! інтелігентний евдемонізм... Іхня етика - етика інтелігентної натури. І Лаговський силувався сконцентрувати перед собою

в систематичну теорію всі ті розкидані враження, які він виловлював з розкиданих писань Єфрема Сірійця. Чи

тая система була справді система дійсного, історичного святого Єфрема Сіріна, чи, може, то були суб єктивні ліричні fantaisies іmргоmрtцеs' самого професора поета Лаговського «на теми з Єфрема Сірі на. - Лаговський над тим і не задумувавсь_ Він тільки тямив, що всі оті свої ідеї, та враження, та настрої він чи так чн сяк ви читав із Єфрема, а вже ж більше нізвідки. еЧи має право людина на щастя? - питався СВ. єф рем крізь призму Лаговського.- Має. Тільки треба сві домо зрозуміти, у чому щастя. І J сина (лат.).- Ред.

2 Фантастичні імпрОВізації (франц.).- Ред.

242

Щоб бути щасливим, треба мати волю духа, треба бути паном над собою, а не рабом своїм,- казав Лагов ському св. Єфрем далі.

А рабом буває людина з багатьох причин. Пнеться людина до багатства - то вона раб багатства. раб гро шей. Буває рабство і перед їжею, перед розкошами сві товими. Ще гірше рабство - честолюбивість та славо любивість, рабство перед думкою інших, перед думкою певного гуртка людей. А вже ж найнещасливіше й наli більш нестерпуче рабство - то кохання, або любов не до всіх, а до одної-двох-трьох вибраних осіб. Така любов навіть розум наш крутить: вона не дає нам логічно лю бити в с і х людей однаково, але засліплЮ€ наші очі, кон центруючи нашу прихильність на одній чи декількох окремих особах, марно ідеалізує їх і надає їм такі не реальні ознаки, яких і нема в них і не було ніколи. А що найгірше - така любов напроваджує всі наші заходи тільки на одну точку: здобути обопільну любов любимої жінки або здобути обопільиу приязнь любимого чоло

віка. Вже нащо велика неволя - пнутися до слави або до влади серед чималого гур т к а людей, а ще більша неволя, ще тісніша клітка - ловити собі прихильність од н і є ї людини ....

- Ах, святий Єфреме! ЯК я тебе розумію" - шепо тів Лаговськиі\ ... «А ще гірше,- казав Лаговському св. Єфрем далі, ще гірше

якщо людина полюбить особу другого полу.

Тоді до егоїстичної прихильності додається ще ~ сек суальна мерзота. Коли ще й були в іJmИВідуальній при хильності якісь ідеальні, ніби святі ілюзії, то вони в сек суальних відносинах вкрай пропадають. Чиниться не чиста бридота ... А далі надходить фізичне знеснлення ... якась викручена ганчірка ... людина нудить світом ... Розчарування .... з люднни робиться

- Так, так" - надпорнваючись казав собі Лагов ськиЙ.- Це щира твоя правда, Єфреме, яку я сам на собі спробував! .. Тільки ж ти позабувсь додати, що піс ля того люднна вже й боїться зістатися на са моті, а без порадно чіпляється за інших, благає, щоб вони її пожа ліли-полюбили, і попадається в щонайгіршу неволю .. _

А якого ліку ти мені порадиш, щоб вигоїтнся? Що може одзволитн од такої неволі?

243

«АскетизмІ - на тисячі ладів музикально одповідав святий Єфрем Сірін Лаговському крізь чорні рядки сво їх писань_- Аскетизмl_.» Правду кажучи, професор ові ніколи не було дуже далеко од аскетичного життя: проста, вбога обстанова, проста бідна їжа, непоказний одяг, бра к честолюби вості - це давно ввійшло було в його плоть і кров. Через те Єфремові проповіді, доки вони говорили прот!! рабства перед розкошами сьогосвітніми, були для про фесора мало цікаві; та він їх иавіть попросту rтРОМИНЗВ, як ие новину для себе, бо в цій царині його дух і так не

був рабом. Гнітило його зовсім інакше рабство. йому треба було вбити тільки свій сер д е ч ний рабський біль, отой біль~ шо поставав з нудьги за сім'єю Шмідтів_ Досі ніякими своїми логічними і навіть найлогічнішими міркуваннямн визволитися з того болю ще не можна було - так чи не дасть рецепта іі чисто практичної по ради святий Єфрем Сірін? І Лаговський знайшов тую емпіричну пораду, якої бажав. Радикальний рецепт був один: г о л од. сДобровільний голод хоч і коли - то не завадить,

вичитував собі Лаговський з писань св. Єфрема.- Ліка рів поспитайтеся - то й ті вам скажуть, що переповне ний живіт € джерело всіх хороб. Поголодуватн, з'їсти менше, ніж хотілося б,- це навіть для гігіени добре. А вже ж коли впаде духовна неміч, з ображеного само любетва, чн з амбіції, чи з тілесних страстей (або з без таланної приязніІ - додавав собі в дужках Лаговський рго domo 5иа І) - то треба зовсім покинути їсти: всякІ стра сті знищує г о л од».

Оця грубо матеріалістична порада найбільше запо лонила фантазію Лаговського і зробилася для нього найлюбішим одкровенням. Всякі релігійні поривання Єфрема Сіріна, всякі зітхання за богом - усе після того одійшло для читача на другорядний план. Зцілющою водою одтоді кропила душу Лаговському тільки ота матеріаЛістична, емпірична порада: г о л од. Він зачав морити себе голодом, не їв, не пив, доки ставало сили, щоб терпіти. ЯК підходила південна !lора і час для снідання - розвивалися шлункові соки, і ЖИ· віт аж кричав їсти. Професор терпів. Далі соки ніби розІ

приводу себе (лат.).- Ред.

244

,шивалися десь по тілу, в організмі на чверть ГОQИ~И почувався ніби легесенький парокеизм холодно! пр:шас ниці, а далі вже не хотілося істи - аж доки не надхо дила пора обідняя. Тоді знов одбувався в організмі той самий болючий фізіологічний процес голодного стра ждання - і знов після того живіт утихомирювавсь. Іноді, щоб завдати собі більшої муки, професор з'їдав трохи co.qi - і після того мучив себе непиттям. ЯК голод чи жадоба дуже сильно давалися взнаки, то професор дещо брав з'їдав чи випивав чаю, та неба гато, щоб мук од голода не розганяти-таки. І серед тої ненастанної боротьби з фіЗичними муками од неїдіння він зовсім добре відчував, що душевні болі розвіюються, нема охоти про них думати. На диво йому, і фізичне здоров'я його не руйнувалося з такого режиму, а ще ніби й ліпшало, міцнішало. Душевна свіжість, втішне визволення од в'їдливих спогадів родили з собою й ті лесну свіжість.

За тиждень такого аскетично голодного, але відра дісного життя одкривсь нарешті перед професором ще й той, інший елемент Єфремових писань, якого він досі й не цінував гаразд і наче навіть не завважав його десі: елемент чисто релігійний, екстатичний. Захотілося не тільки мати вільниіі дух і вільне серце, але й розмовляти з божеством; захотілося летіти душею до н ь О г о, захо тілося з'€днатися з ним ... І Єфремові писання дуже ставали в пригоді профе сорові: одтоді ніколи ніяка поезія так багацько не гово рила до серця йому, як екстатичні Єфремові мl)литви та його небесна лірика ... Перечитавши Єфрема Сіріна та інших аскетів Сходу християнського, Лаговський взявся за індійських аске тів буддійських, за перських дервішів-суфіів. Перські писання він читав у перекладах німецьких та англій ських. Ці, з їхнім чистим монотеїзмом чи, краще сказати, пантеїзмом, припали йому до душі найбільше; і, дивля чись на МУАрі, закручені східні букви паралельного пер ського тексту, Лаговський радніший був прочитати суфі· ів в оригіналі. Він довідавсь од філологів, що перська мова дуже легка. напрочуд легка і ... заходивсь її вчити.

245

Перебігло отак три місяці, і Лаговський почував себе зрівноваженим. Іноді він підходив до фотографічної гру·

пи, де був сфотографований укупі із Шмідтами, і довго довго приглядався до неї і згадував кожного з КО.1Иш иіх приятелів, аж доки його обгортав мелаихолійний сум. Але то вже був очевидний знак, що душа його була вільна од справжнього страждання, бо хто дійсно стра ждає, той пильно тікатнме од усякої згадки, а не стане сам собі її викликати ... Якось він, подивившись на групу, розгорнув суфій СЬКОГО поета Джалаледдіна Румійського ХІІІ століття та й натрапив на таку містичну поезію: Раз навідався ДО любки пару6чук. Підійшов під двері милої: «Стук*стук:,!

Чує голос він: «А ХТО там? .. - Каже: «Я». «А, ее ти?! ТО вся любов твоя - брехня І Геть од мене, ведоспілий ТИ, сирий! .. Підпечись в огні розлуки - та А доспійl Аж розлука, може, виучить тебе:

В ній пізнаєш і мене ти, і себе». Взяв пішов блукать по світу МОЛОДИК І ОЗЛИВСЬ огнем розлуки цілий рік; Добре пікся і варився - та й вернувсь! .. Знов під дверІ до коханої поткнувсь. Тихо грюкнув - та й ОД ctpaxy аж закляк, Хоч давно усе обдумав, що і як. Чує голос: «Хто там проситься сюди?» Каже: с:Любкоl .. Під дверима - тільки ж «ТН», «Якщо ТИ есть Тільки я, то ВХОДЬ-НО ся»!

дВОМ же ся> тісна була б хатинонька моя. Пхати в голку пар у НИТОК - ее чудно. Ми ж пролізем. ми не ДВОЄ, ми - ОДНО» .

• Давнішнми часами, якби я був зустрів таку поезію, я був би сказав собі, що парубчук - то я, а любка сім'я Шмідтів,- подумав ЛаговськиЙ.- Отже ж тепер у мене нема ніякої охоти розуміти цю поезію Інакше, як містично. Любка - то він, всеєдиниЙ~. Професор гортнув Джалаледдіна далі. Заманячив вірш: «Джемаді будем». Слово «дже>lаді» значнть «кам'яний., «мінеральний» ... Лаговському чогось при гадавсь раптом Володимир з його надто драстичноJO картиною про «фосфоричний дощ», З якого пішли на сгіт усі людці. І Лаговський сів та й переробив Джалалед дінів вірш на такий спосіб: 246

ОД ПОРОШИНКИ

до БОГА

Був колись час, що не був я душею:

дріБКОЮ фосфору був під земл('ю. Сипався, терся я геть по світах,

Та й опинився у батька в кістках. Він мене ВИЛЛЯВ: з любовним течінням Я з мінералу зроБИвся насінням. В череві матері став я рослиною ... Як народився - зробився звіриною. Далі підріс я - і стався людець ... Чи ж я пОВірЮ, що це вже кінець?1 НіІ ЯК помру я. то буду літати: 3 мене ізробиться янгол крилатий. Тільки ж не хочу я й RНГОJЮМ бути:

Хочу ще й богом себе я почути. Бог - океан, я - одна із краплин.

ним я зіллюся

та А стану єдинІ

ним я зіллюся та й стану єдин! - тихо сказав собі він знов. І страшенно забажалося Лаговському зіл лятися з тим усеєдиним не аж після смерті, ба зараз. Одкинувшись головою на спинку фотелі, він екстатично простяг угору руки' і пнувсь усім серцем, і всією думкою, і всім хотінням до всеєдиного. І занімів-заціпенів у та кій-о позі. Коли це як стій у голові і в очах йому закру тилося; він стратив пам'ять, притомність і - в п'янім сні - полинув-понісся кудись у височінь. Що він там побачив, він після не міг собі розказати; знав тільки, ЩО був разом із усеєдиним, і ЩО крапля на момент роз· пливлася в океані, і ЩО це було аж жахливо солодка хвилина, може, навіть аж до цинізму солодка хвилина ... Цей екстатичний пароксизм стався переломиою кри зою у житті Лаговського. По нім надійшла начебтu якась невеличка реакція проти надмірного нервового напру ження. Після того хоч професор і не одкинувся ще од

аскетичного

життя до останку,

та

воно

сталося

нього

більше-менше нормальне, без болючих спроб над своїм TiJfOM і над своїм «я», без тих надмірних голодних і мі стичних ексцесів, які траплялися досі. І всеньке його життя ввіходило потроху в своє звичайне русло. Пішла рівна, спокійна вчена праця в самітному затишку кабі нету, пішли щоденні піші прогуляння по тихих, нелюд них переулках Москви або виїзди на санях в зимові за мерзлі підмосковські ліси, вкриті снігом та інеєм. На душі держалася ще якась меланхолія, та не тая безна дійна, тупа меланхолія, що нищить душу й серце, але вдумлива, відрадісна, лагідна меланхолія, 3 якої хоче ться щиро молитися.

247

Лаговський завсіди був держав себе тихим, скром ним, незамітним, сіреньким чолов'ягою. Тепер він на брався ще «тихішої» думки про свою особу. І навіть коли виходив він на кафедру читати лекцію, то йому аж дивно бувало, що він повинен говорити звідти підви щеним, гучним, авторитетним професорським голосом, а не ховатися десь мовчки в куток, поза кафедру. ХІІ

Мало що не рік зминув, відколи Лаговський розі йшовся із Шмідтами. Несподівано зайшов до професора наймолодший

брат

Костянтин.

Старим своїм звича€м він підійшов, дав себе поцілу вати в голову та й, ніби нічого, забалакав: - у вас були вірші Бодлера й Верлена. Мені вони потрібні. Хотів був їх виписати з Парижа, а ц~пзура не пуска€. Зайшов до вас - попрохати вашого примірника. Лаговський добряче дививсь на Костянтина. І любо йому було дивитися на свого колишнього приятеля, і чудно було, і смутно ставало, навіщо він прийшов і перебив йому душевну ilого тишу. _

Що це за віночок, Андрію йвановичу?

Костянтин,

зиркнувши

оком

групу- себе, Аполлона та

на

висячу

спитав

фотографічну

Лаговського в Туапсе, що

навкруг заквітчана була сухим вінком із криптомерій. - Це з тих криптомерій, що колись ВИ з Аполлоном нарвали мені в Туапсе, як поетові-лавреатові,- осмі

хаючися пояснив АндріЙ Іванович.- Пам'ятка про наше колишнє приятелювання

...

І смуток зростав у його душі. - От як! - з інтересом скрикнув Костянтин. А мені здавалося, що ви повинні чинити так, як радить ваш улюблений поет Гейне: Посохлі фіалки ... 3аж.овклая, стрічка ... Та ЛОКОН, щО ПИЛОМ укривсь ... НаддеРТі записочки ... Пам'ятки з ТОГО, ЧИМ тішилось серце колись. Дивлюсь на ті пам'ятки знудженим ОКОМ

Та й в КОМИНОК кидаю іх.о.-

отак я б голову був заставив, що ви на всякі па м'ятки про нас подивитеся «знудженим оком» і <в КОМИНОК вки нете їх»! 24~

Лаговський мовчав. Дивно якось було йому говорити з Костянтином, наче з мерцем, що встав із могили. йому здавалося навіть, ніби він тепер пап росту спить і ніби вся балачка з Костянтином іде не наяву, а вві сні ... - Здорові були, Костянтине Ростиславовичуl - ра дісно привітав гостя слуга Федір, що вступив до хати. Федір був колись служив У Шмідтів і через те знав доб ре Костянтина. - Доброго здоров'я й вам, Федоре І - прихильно хитнув головою Костянтин.- Ну, що? ЯК живуть ваш панич? Дуже багацько працюють і вдень і вночі?. - Та, воно, працюють вони ... працюють ... - несміли во одказував Федір,- а От що зле: мало їдять ... Трап· ляється день, що ані до снідання, ані до обіду не доторк нуться.

- Побіжіть-но на пошту, Федоре, та покупіть меllі швидше марок,- перебив Федора професор, щоб не дати йому розбалакуватися на цю тему. - Це ви вмисне, з ідеї пустуєте, чи апетиту нема? шитався Костянтин, як пішов Федір. Лаговський був промимрив щось дуже не до ладу ... потім узяв та й переказав ідеї Єфрема Сіріна, забала кав про перських пантеїстів, про перську суфійську пое зію. Оповідав він, як умів: себто дуже картинно, жваво й інтересно, наводячи безліч колоритних, характеристич· них цитат. Побачивши, що Костянтин слухає ЙОГО надто уважно й співчутливо, Лаговський приодушевивєя ще більше, заба.~акав про пантеїстично-містичні екстази, про те,

що людина

повинна

тягтися душею до свого

джерела й зливатися з ним. - у вас бували містичні екстази? його Костянтин. - Один раз.

перво

цікаво перебив

- А ви молитеся, щоб іще раз прийшов екстаз? • Професор, замість оповідати, виволік з-попід папе рів, накопичених на столі, свою записну книжечку, пов ну всяких віршів, і, розгорнувши найсвіжіше написану поезію, де ще й чорнило ие присхло гаразд, мовчки під сунув гостеві. Той голосно прочитав: ПРИПДИ, БОЖЕ І

Пташенятко мале у гніздечку ПИЩИТЬ На квиління його - зараз мати летить.

249

Чи ж я марно стогну: «Батькуl Авва·отецы1 Прилини ж ТИ до мене! Дай мукам кінецы Я не віри просю: в вірі щастя нема. Я не раю просю: рай - святая тюрма. Я палюсь, я горю, бо тебе хочу з н а т ь. Хочу б а 4 и Т Ь тебе. доторкнутись, обияты t

Під віршами стояла й дата - то був учорашній день. Вам би піти в Соловецький монастир, зовсім далеко од столиць,- без жартів порадив Костянтин, або ше лучче в розкольницький скит, де співають ('тихи про індійського царевича йоасафа та про матір·пус

тиню.

- В християнський монастир?1 До політеїстів?1 Ну, ні! .. - іронічно розсміявся професор.- Вже нащо я по важаю давніх християнських письменників Сірії, та й там мене сердить віра в трьох богів та в богиню. - В яку богиню? - не зрозумів Костянтин. - А в матір християнського бога! .. Думаєте, що як назвете її церковнослов'янським терміном, то вже й за тулили свій політеїзмІ Кажете, приміром, «успеніє ·пре святия богородиці», а не думаєте, що в перекладі на людську мову це зна чить: «У нашого бога сьогодні мати померла! .. » А ваша віра в трьох богів - хіба може не обурити кого хочете! .. А віра в дрібних божків - «свя тих угодників?» А віра в ідолів, в ті ікони?! - 3 отої вашої гарячої ворожнечі проти християн ства я можу напророкувати вам, що колись буде з вас найщиріший християнин, який віруватиме і в ікони, і Б усе,- розсміявсь Костянтин. - Не увірую в трьох богів нізащо. Цього логіка ні коли не прийме! - Ет, Андрію йвановичуl - добродушно перебив його гість.- Пригадуються мені слова одного мого зна йомого атеїста: «Найважча річ - визнати бога взагалі, увірувати в якогось б о га. А вже коли ви віруєте, що бог - єсть, то я не розумію; чому б той бог мав не бути в трьох особах? Ба, навіть чому б йому не бути аж у три /ЩЯТЬОХ особах?1 Чи бога в одній особі визнати, чи в три дцятьох особах - це ж однаково важко для розуму».

І він щиру правду сказав ... От ми, молода школа почат

куючих пись.менників, ми геть усіма силами ВМОВЛЯ€МQ себе й доводимо собі, що треба вірити в православіє з найменшими його дрібницями, з найтяжчими його догма-

250

гами, бо

credo qtlia

аЬsuгduш'. І кажемо собі з ентузіаз

мом, що ми повинні

вірити й молитися по,православ ному, по-мужицькому; ми і в письменстві ламаємо списи за це ... Та иа ділі нічого путнього не виходить! Бо в нас органічна атрофія для віри: хоч розуми наші й бажають віри, та душі наші в основі своїй- атеїстичні й холодні; через те всі наші доводи й слова зістаються теоретич ними фразам". І молимся ми, а душевної щирої молит ВИ ми. не sззнаємо. А ви - ВИ В основі самій є натура, що вірує. Ви, коли схочете, могтимете навіть глузуватн з бога і голосио заперечувати його, а прийде година, то помолнтеся йому і сумніватися не будете. Ну, а такі люди, звичайно, можуть і міняти одну свою віру на іншу

віру без усякого труда. Аби віра! Не поручуся, що сього дні ви пантеїст, а завтра не будете православний з чудо

творною іконою богородиці-троєручиці

або

католнк

мадонною.

Професор недовірливо слухав молодого парубка. Християнство я попросту аж ненавидю,- сказав він,- і навіть усі особи євангельські мені хочеться розу міти навиворіт, на злість соборному християнству_ От, приміром, чи пам'ятаєте ви в Єваигелії йоановому, в главі ХІІІ та ХХІ, згадку про того вченика, що його був любив Ісус? Про того вченика, який на тайній ве чері, схилившись на груди Ісусові, сказав: «Господи! Хто - той, що тебе викаже?» ЯК ви думаєте? Хто справ ді той ученик? ЯК він на ймення? - Та вже ж сам апостол Іван! - Вибачайте! Такого факту нізвідки не видко,може, то був і не він. І мені дуже бажалося б довести світові, що то був якраз не апостол Іван, а 'котрийсь інак ший ученнк, який по смерті Ісусовій холодно й байдуж но забувся про свого вчителя, а через те євангелісти не захотіли навіть називати його на ім'я. - Нащо ж вам бажалося б того?

- Нащо? На злІсть християнам! Іхній бог Ісус любив того ученика найбільш од усіх, любив більше навіть, ніж вірних йому апостолів, а той чолов'яга безжурно забувся про Йсуса. Для християн Ісус є бог, що його любов

величезна

честь;

для

того вченика

був

він

звичайна собі людина, що її любов має дуже невелику І Вірю, тому що неймовірно (лат.).- Ред.

251

ціну ... як, приміром, моя для когось .. , Або, знов, візьмімо Юду Скаріотського. Для християн це особа ненавидна, а мені він видається тільки дуже безталаннею людиною,

яку варто пожаліти і якої Исус навіть не зрозумів. Та

хочете, може, прочитати цілу мою поемку на цю тем'}'? Він погортав свою записну книжку, нашукав потріб ну сторінку і подав Костянтинові. І(остянтин найпередше звернув

увагу ив

заголовок

для поемки. Попереду було написано: «1'I0шуа га-Ноцрі та Єгуда з КерЙоту». Тільки ж цей заголовок був уже замазаний, та й натомість поставлено інший: «Іуда Ска· ріотськиЙ,. - ЯК на мене, то я б був не міняв заголовка,- за вважив І(остянтин.- Оригінальна нвзва: «1'I0шуа га Ноцрі та Єгуда з І(ерйоту» виходить колоритніша, ніж буденне: «Іуда Іскаріотський». - Ну, це я й сам почував,- одказав JIаговськиЙ. Але потім я надумавсь поставити в заголовку саме таке ймення, яке всі християни одразу впізнають та й одразу наберуться ненависті: «Іуда Іскаріот». Тут у мене певна тенденція: виразна, свідома провокація для християн. Костянтин задовольнився цією відповіддю та й по тиху прочитав:

ІУДА СКАРЮТСЬКИй (Історія озлоблено! душі)

Чому не коnо Вчителя Іуда? В куточку під оливою він сів; Ненавистю душа його паnає, Кипить на серці проти Pfсуса гнів.

11 Кохав він дівчину. тому три роки:

Тв зрадила тоді ЙОГО вона. Бажав він ПОМСТИ. лютував, казився ... Аж чує, ллється мова чарівна:

Лю6іте ворогів, прощайте КРИВДУ,

Благословіть того, ХТО вас мене.Це ж ти так проповідував, Ісусеl Ти ставсь для Юди сонечко ясне.

Тебе він спухав. плакав щирим серцем. Забув про зрадницю, забув любов.В твоїй науиі мав єдину втіху, В твоій науці черпав силу знов.

252

ш Прийшли оце в Єрусалим на свято Як стій заслаб Ісус; 8 постелю зліг;

І вилежав весь день. А коло нього Іуда поравсь більше од усіх. І руки грів cnа60МУ він Ісусу, І прихилився до його груді. - Який ти добрий, Юдоl- рік Учитель. Який щасливий Юда буа тодil .. Аж ось отут, на святі в Русалимі, Іх стріла тая дівчина в·юнка. Гурток жінок тягався за Ісусом Вона пристала ДО того гуртка. 3 закоханими, п'янимн очима, Вона тремтіла, як Ісус ішов. А в серці бідолашного Іуди Прокинулась мннулая любов. Естеро, полюби менеl - шепнув він, ЯК опинився з нею тільки ВДВОХ.

Тебе любити?1 Та хіба ж це можна,

Коли тут ЄСТЬ ІсусІ .. Ісус - мій 60гІ Близь моря - ХТО погляне на калюжу?1

Ісус

він море, а калюжа

ти,

Я рада вмерти З8 Ісусів погляд: Він - сонце, що сіяе звисотиl .. Ударила Іуду в серце заздрість Зненавидів суперника свого:

Він - сонце, море й бог, а я Естеро! Мало бачила його!

калюжа! ..

Коли 6 ти знала, що за вдача в ньогоl Це ж бабська вдача! .. Я так чоловік! ..

Він

бог і сонце?1 Глянула

учора

Була 6 того не вимовила ввік. Він постував, а хтось йому підсунув Вина чарчину - думав: «підкріпить», І як завадила йому та чаркаl

Що скоїлось! .. Аж і згадати

гидь! ..

Коли б була ти бачила, що сталось,

Назвати йсуса 60ГОМ не могла 6 ... Естерка переслухала А сказала: Ти не калюжа: жа6а ти із жа6! .• ІУ

Так от чому на одши6і Іуда Сидить попід оливою в кутку І люту думу думає з собою

Про кривду й самоту свою тяжку.

Вез любки ... без Учителя ... без вІри ...

Він тоне, мов знеможений пловець... Ех, бідний Юдо! СИ~іТЛИВИЙ Юдоl Вже Інаємо, який тобі кінець ...

Костянтин читав поему з великою цікавістю. Ви бачите,- перебив його професор, не давши йому й слова,- що я тут до Христа ставлюся навіть дуже об'єктивно. Я вихваляю всякі його моральні науки, я не перекручую його постаті на тенденційно поганий образ. Тільки ж я роблю з нього звичайнісіньку, емер· тельну людину. Хто так об'єктивно ставиться до Христа, той, напевне, ніколи в нього не увірує ... - Ах, Андрію йвановичу, Андрію йвановичу! - до· кlрливо сказав Костянтин.- І ВИ тим думаєте мене й себе одурити? Та хіба ж ви не бачите, що навіть з оцих

самих ваших віршів, де ви вчоловічуєте Ісуса якнаА·

більше, вже дихає ваша прикрита віра в Христа, та й то неабияка?? Ви намагаєтеся одкинути Христа, але ж видко, що Христова етика, Христова мораль - це ж єС1ь і ваша ідеальна мораль. А через те ви й отепер, проти своєї навіть волі, € вже ХРИСТИЯНИН. . - Ну, вибачайте, Костянтине! - роздратований ска· зав ЛаговськиЙ.- Етика в усіх релігіях більше-менше однакова, а в християнській релігії, може, fr найслаб кіша. Не забувайте, що християнство - дуже фанатич на, нетерпима релігія, і така вона була вже й у самого Ісуса. Пригадайте його фанатичну науку: .Повеждь цер кви; аще и церковь преслушает, буди тебе яко же ЯЗblЧ

ник и Мblтарь». Невже треба вам ще гіршого, егоістич нішого фанатизму, ніж оцей?. І от таку етику ви ладні були б прищепити людям?! А хіба мало ще інших его їстичних наук і вчинків у вашого йсуса? Коли б ви зна ли, як мене сердить оте його прокляття, що він наслав на смоковницю! Він же її не садив, він її не поливав; росла вона, бідна, коло шляху, на камінню, без догляду, всім на поталу, наче бідна сирота, що про НЮ ніхто не потурбується, тільки її поневіряють і затуркують усі люди. А Йсус ... добряче серце! .. йшов з учениками, не знайшов на ній плоду - і прокляв! .. Мені й тепер-о аж серце крається з такоі несправедливості ... Шкода тоі бід ноі смоковниці аж так, наче вона не дерево, а жива людина-сиротина ... Наче це трапилося зо мною самим! .. у мене єсть і поезія на цю тему ... ось вона ... Тільки ви там не читайте четвертої строфи, прохаю вас. Костянтин знов прочитав:

254

ПРОКЛЯТА СМОКОВНИЦЯ (Посвята для тих, ХТО виріс серед злиднів та й без прихильного слова)

При шляху зростала смоква на камінню ... Хто ішов - ,топтався по її корінню .. . На палючім сонці ... без роси й води ... Ще на ній ніколи не росли ПЛОДИ. ОТ ішов Учитель - забажав він сісти, 3 довгої дороги забажав і істи: Став шукати ПЛОДУ в смоквинім гіллі. Не знайшов нічого - та А прокляв П. Припочить під нею сів з учениками.

Луснуло коріння в них попід ногами, Та А усохла смоква ... Бідне деревцеl Ти pocJIa без плоду ... ВИННО ти за ue?1

Може, дозволите прочитати ще й четверту строфу, що ви її заборонили мені читати? - насмілився попро· хати І(остянтин. - Та вже читайте, коли так цікаво вам,- неuхоче ЗfОДИВСЬ автор. І І(остянтин дочитав; Ах, попівство А досІ сміє нас навчати: «Треба неплодюче дерево зрубати, Треба геть спалити, щоб і попіл згасf:. Багачil радійте! віра ии - дЛЯ вас.

Ну-у-уl ЯК вам не сором було,

Андрію

Авано

вичу, доточити отакого кінuя! - розсміявся І(остянтин. Була собі гарна поезійка нівроку ... справді, може, й лі· рично·аВТОбіографічна для вас ... а ви несподівано були взяли ... і зовсім фальшиво взяли ... ще й соuіал-демокра· тичну ноту та й пришили отого несмачного кіни,!! 3 доб· рої поезії зробили докторальну, тенденuійну газетиу передовиuю! .. - Та я ж не хотів був, щоб ви читали четверту строфу,- виправдувався склопотаний ЛаговськиЙ.

А таки з вас буде колись д о бр и й християнин

нівроку! - правив своє І(остянтин.- І в той день, як ви підете до uеркви, щоб запричаститися, покличте мене ... Я піду з вами ... - Та ви сами чи буваєте коли в церкві, циніку ви отакий! - іронічно спитав ЛаговськиЙ. - Грішен... рідко буваю ... - добродушно покаявся гість,- якось усе часу нема, та Й •.. вибачайте вже, що буду, як кажете, uиніком! .. Покаюся перед вами; хоч теоретично я й признаю, що церковна одправа це

255

небесна музика, але ... дуже-дуже заграний і заїжджений той музикал~ний репертуар ... Якби чогось свіжішого та оригінальнішого!

Нігіліст із вас, нігіліст, дорогий Костянтине! Он

що! - розлігся сміхом ЛаговськиЙ.- Ви не то що не хри стиянин,- ви, мабуть, свідомий атеїст! - Ні, ні! Тільки ие свідомяй! - комічно виправду вався той.- Мені страх як хочеться вірити й молитися і

навіть, коли б можна, то й містичні надпориви мати і таке інше. Тільки ж біда, що хочеться в християнстві чогось оригінальнішого, поетичнішого ... ну, хоч би СКІІТ ського, розкольницького ... Завіряю вас совістю, що я не давнечко страх як цікавився історією старообрядового протопопа Аввакума, і дуже щиро спочував йому, і дуже щиро захоплювався думкою, що правити службу тра не на п'ятьох, а на сімох проскурах! .. Це ж велика ідея!_. - Костянтине?! - розвів руками професор_ - Авжеж! У тім - велика ідея, чи взяти п'ять чи сім проскур... Не смійтеся! Між службою на п'ятьох і на сімох проскурах лежить неоднаковість величезна! - Неоднаковість таки величенька! Цілих дві праску ри! - зажартував професор. Розмова перепинилася, бо ввійшов Федір.

ХІІІ

Професор загадав Федорові подати їм гарячої чор ної кави. Костянтин пив без великої охоти, а професор, навпаки, припав до кави, як качка до води. Видко було, що той наркотичний напиток більше йому дає сили, ніж їжа ...

- А коло науки ви багацько працюєте? - допиту вався гість.- Чи все коло пантеізму? - Багацько, бо коли доба має в собі аж двадцять чотири години, а життя моє самітне, то треба ж чимсь

заповнити оті щоденні двадцять чотири години. Часу мені ста € на все: і на свою математику... чисту й прикладну однаково... і на пантеістичне читання, І на те, щоб читати

всесвітню літературу.

у вас серйозний науковий талан, і шкода було б, якби ви занедбаля науку,- завважив Костянтин. - Ах, мені до того мало діла! Сам я особисто не

високу думку маю

про свою вченість

1156

або краще ска·

аа ти - ніякоf думки про ню не маю. Може так, що мені краще б випадало бути, як то каже Гомер, «паrТllрем стад непорочних», ніж писати вчені книжки: а може буту знов - що я аж науковий геній! Та це - про мене! Мені до того байдуже. Знаю тільки, що МОІІ натура т"гне мене до науки і в мене єсть охота працювати науково через те я вчений ... Я не заплющую очей на те, що це інстинкт егоїстичний. - Та й коло поезії заходитеся, бачу, чималенько, докинув Костянтин.- Тільки знаєте, що мені здається? Щоб бути послідовним аскетом, треба б було вам зов сім од поезії одсахнутися, бо за поезією навряд чи зни щите своє «я. вкраЙ! .. - З8жаРТУВ8В він.

- Не спорюся! Може, воно А Т8К! - сміючись OДKa~ зав ЛаговськиЙ.- Тільки ж не забувайте, що й східним аскетам ніяк не щастило убити в собі свої пориви до вір шування. Єсть такий перський поет Енвері, з перед монгольських часів. То він з грубим гумором казав, що так само як у жіноцтва буває щомісяця неминуча сла бість, так само й на поета щомісяця на·ходить нестер пуче свербіння

вірші віршувати:

Ох, віршування І хрОНічна хоробо! Кинеш мене? Чи не кинеш до rpo6a? Бідні поети! Мабуть, як жінкам, Треба щомkяuя слабнути .ам?! МОВЧКИ красується квітка лілеї, Хоч язичків - ціла сотка у неі,

•

От було 6 гарно - лілеею стать: ЖИТЬ поетично - й чарівно мовчать!

Щасливий ви, щасливий чоловік! - задумливо проказав Костянтин.- Ви тікаєте од життя, але я вам по правді скажу, що ви більше попускали корінці в сього часне життя з його інтересами і більш смакуєте життя, ніж хто; бо для вас і в одшельництві жити -- цікаво ... бо ви маєте соБІ для ЖIfТТЯ дорогі ідеали та завдання,

бо ви знаходите собі в житті см а к, goiit de vivre ' ... Адже ж ви не нудите світом, марне питаючи себе: «на вІщо жити?!. Релігія, наука, поезія, музика, фіJlософія, теософія ... ну, скажіть: хіба ж це не надто живії ваші ,'одівничі корінці? Хіба ви скидаєтеся на розповсюдже них тепер чехівських героїв, які знеохочені геть з ус.ого

Смак АО життя (фра.ч.).- Ред.

17 1_116

257

та й абсолютно не знають: куди їм притулитисяr чим зацікавитися?. Професор мовчав. Иому не було жодної охоти супе· речитися, дарма що він міг би не одно завваЖИТIІ проти слів свого молодого ГОСТЯ. - І подивуйтеся сами, яку ви маєте щасливу, міцну

вдачу! - заздрив Костянтин.- ЯК рідко· рідко хто, ви мо· жете жити сам и 3 с е б е, без підмоги од людської компанії! .. Ви - наче павук. сами з себе прядете свою тканину, І зносини з людьми не неминуча потреба для вас. От ви любили нас, покинули нас- і знайшли собі новітнє щастя й без нас ... І без нас, і без інших людейІ .. А ми як? От я вас не бачив цілий рік, а за те бачив І~ілу низку всяких інших людей. Не цікаві вони! .. То от при· ходю тепер до вас ... слухаю ... дивлюся ... і що ж тут зна ходю? Затишна келія ... У хазяїна келії - зрівноважений дух, спарований з інтелігентним розумом і таланавиті стю ... Та ще й яка «інтелігентність», що дається знаттям сучасних біжучих інтересів та новинок політичних, літе ратурних, чи театральних, чи яких. Ні, це інтелігентність «поза часом і просторінню», «вне времени и простран ства»; розмова з вами однаково була б до серця або в усякому разі була б інтересна кожній, що МИсJiИТЬ, людині всіх віків і всіх народів ... А до того - скільки віщої, натхненної поезії в вас! .. Симво., uашої Ilоетич ності ... оці поетичні засушені вінки-сувеніри 3 бурхли· вого моря житейського ... Ах, Андрію Ивановнчуl Гарно тут у васl ЯК побув Я в вас тепер тутечки, то мені страх ЯК скучно стало, що так довго Я вас не ба ЧИ8, що

ви В нас не буваєте. Щасливий був час, коли ми прияте лювалиІ .. Ні, ви повинні знову до нас вернутися. і за жиймо знову тісною приязню! .. Ходімо заразІ Професор понишпорив у своїй книжечці і з легким осміхом продекламував: КОЛО МАШИНИ Якось я СТОЯВ, задумавсь, Коло ткальної машини: Що за взори, щО З8 тонкість

У шовкової тканини! А ДИВИ: сама машина Ані-ні не звабить очі: Вся сіреНЬК8. вся буденна ...

МОНОТОННО так стукоче...

Ти, поет,- така ж машина!

Ткань думок твоїх А життя

чудова.

зовсім сіреньке,

І буденна обстанова. В тій буденній обстанові Раз rюбачивши поета,

Дехто й думає: «Чи вийде Що путяще 3 Назарета?»

Говорімо правду,- закінчив він,- не я вас поки нув, а ви мене, бо я вам навкучив. І лучче було б, якби я одразу був сидів безвихідно в своїй самоті і не вилізав до людей, щоб потім давати собою розчарування для них ... Кажете, що од мене тхне віща поезія? Нехай ніби й такІ Але я вже додумавсь як слід до тоТ немудро! Істини, що людям любіш

бачити

поетичну тканину,

не ткаЛ!,ну

машину, і що поетів краЩІ зовсім не бачити або треба бачити не щодня, а хіба зрідка ... ну, заходити до них,

приміром, раз на рік, як оце ЇІ ви зробили. Лучче бачити самісінький естетичний їхній бік і не вглядатися й не знати того, що в них єсть спільнолюдське. В щоденній розмові, в щоденнім баченні, в щоденних відносинах поет неодмінно навкучить і набридне ... навкучить іще тяжче навіть, ніж проста «прозаїчна» людина. Бо до «про;аїч ної. людини ви не ставите надмірних естетичних вимог, а од «поета» - ви, навіть не хотячи, навіть несвід.,)МО, в своїй потайній думці вимагаєте, щоб вІн був 3 усіх боків естетично-поетичний, навіть щоб обличчя і волосся було «поетичне». І коли побачите в ньому щось дрІбне, буденне, загальнолюдське, коли побачите в ньому що пенні - скажу - фізіологічні функції, то навіть будь він поет з поетів 96%-ої проби, він попрозаїчнішає для вас. - Не для всіх,- перебив Костянтин,- здається, що в нашій сім'ї ви мали пошануІ .. - Мав пошану, доки ви не приглядалися зблизьк" до моїх прозаїчних рисІ .. Мені здається навІть, що коли на прохідках у Туапсе серед кавказької природи я одхо див од вас на БІк, щоб «полляти кущ», то вже й тоді моя поетичність трохи тратилася в ваших очах, і коли я почи нав після того декламувати вірші про поезію моря, то я вже трошечки здававсь вам або комічним, або лицемі ром ... І всякі натхнення, всякі натхненні, пророчІ віщу вання, хіба вони могли не тратити своєї сили в ваших очах,- ну, тоді, скажемо, КОли ви дивилися хоч би й на мою просту одежу? .. Ну, приміром, на оцей мій куций

259

жилетик, оцей обшарпаний і подертий жилетик, до того ж іще без одного гудзика? .. Бо чи є щось на світі прозаїчніше за куций жилет? Будьте щир!, любий Костянтине, признайтеся по совісті, що навіть і в той період, коли ви найбільше захоплювалися моєю «пое тичною» особою, ви в тайниках своєї душі не могли мені геть до краю простити мого жилета. <Віщий поет пови нен ходити в пророчій мантії. - от яка думка повинна була ворушитися без вашого відому в вашій голові. Не соромтесь признатися мені про це: я ж це вже давно обдумав ! обміркував ... Та от, див іть, і на цю тему € в мене вірші. Костянтин узяв подану йому записну книжечку і про читав;

АХ, НА НЬОМУ ЖИЛЕТ, А НЕ МАНТІЯ! Як на тебе зІйде Віщий дух, пророчий.

ТИ, ГЛЯДИ, не стався На людськИ очі. Бо сучасні люди, Чуючи пророка, Кажуть: еДе Ж на ньому

Мантія широка?::.

Ім пізнати важко Дух, огонь поета, Ім би треба мантій, Мантій

не жилета.

Ну, fI тебе самого Обгортає сором. І вогонь твІй гаси., Ще А стає докором.

Замість образитися, гість розвеселивсь.

Ви ж несправедливiJ

- сказав він.- Ну, звичай

но, декотрі буденні вашІ ~рlбниці, мабуть, могли нас шокирувати ... вже не пам'ятаю зараз ... але ж вони швид ко й забувалися через те, що були не більше як дрібниці. Ми любили вашу поетичність, через те й прощали всяк! дрІбниці. І не варто про це й згадуватиl ХОАlм до нас і житимем укупі по-давньому! - Ви дуже влучно сказали: <ми любили вашу п о е тич ніс т ь». Не сказали: <любили в а С», але <вашу по ет и ч ніс т Ь»,- осміхнувсь професор і, не даючи Костянтинові перебити його, казав далі:

- Коли б ви були любили мене попросту, як люди ну, як сі ру людину, з її негативними і безбарвними при кметами, то я б охоче повірив, що для прозаїчних дріб ниць моїх ви б неодмінно були знайшли прощення ... ба ви їх були б навіть на бачили. Та ви любили мене саме іменно ЯК поета, як естетика, ЯК письменника

ну, а Ta~

ким особам ви можете простити якусь Іхню прозаїчну дрібницю раз, два, три, чотири рази, а далі повинні охо· лонути. Коли ви любите не саму людину, а її талант, то якраз дрібниці А найбільш важать на тих терезах, на яких ви оцінюєте вагу тієї людини. Скажу й більше на віть: саме дрібниці тії, коли вони бувають прикрі, можуть геть знеохотити вас до якталановитішої людини - і ви їй скажете: «3 тебе високий талант, 3 тебе благородний поет-пророк, ми твій талант поважатимем, ми признава тимем висоту твоєї душі, але ... держися од нас якнай далІ! Бо крім твого таланту й високої душі, е 8 тобі ще й деякі неароматні дріБНl!ці ... » Це я не про себе кажу, бо й таланти мої невисокого сорту, а кажу взагалі. Та коли хочете, прочитайте мої вірші, як не на цю саму, то на дуже близьку тему. І Костянтин читав із записної книжечки далі, де йому показав професор: ВНОЧІ НА САМОТІ

Книжку суфlи-аскета, Превеликого поета, Uілу нJч читав в щиро І в ЙОГО схилився віру.' І уста моі шептали:

«Хоч при снись, мій ідеалеІ .. АхІ Щаслив .тоЙ чоловік,

3 ким ТИ ЖИВ був цілий вікІ» І не встиг я це сказати Увійшов дервіш ДО х.ати. Сів він. ДИВИТЬСЯ на мене ... Бсе на нім брудне. злиденне:

ШмаТТR

- дертеє, смердюче,

На ногах

якісь онучіj

А поганий піт од ніг Ледве дихати я міг. ПОХИТ8В він головою, Каже: «Житиму З тобою ... будем разом істи, спати, Буду пильно наглядати Книжку ти вку чкта€W 1

261

з ким говориш. де буваєш ... Твій я буду судія -

Будеш весь акиlf, ЯК я ...• Голос ХРИПЛИЙ, деспотичний; Вид його - не естетичниЙ. Хоч душа його й вельможна,

НаГІ! Ж ... дихати не можна! Аж заквилив я з одчаю:

«Ні ... ПОКИНЬ мене, благаю! .. Ідеалом - будь мені,

Але жити разом

ніІ»

11 Це був сон. І - хочу вірить Не прогнав би Я аскета. Але сон був добрий образ Долі кожного поета. Ти, поете, не ДИВУЙСЯ, ЩО тебе не дуже люблять,

Що твоі читають вірші, Д те б е не приголублять.

Чи поетів. чи пророків Люди хочуть лиш читати, А не хочуть жити разом; Ба не можуть і 8П1!1нати.

Костянтин розсміявся, вергнув книжечку на стіл і, пі дІйшовши до Лаговського, приязно притулив свою щоку до ЙОГО щоки.

- МІй любиА Андрію йвановичуl - сказав пін. ластячися до нього, ЯК кіт.- Ви думаете, ми вас розлю били? Та хІба ж можна вас розлюбити? .. Давно-давно не чув я чогось такого, такої справді оригІнальної мови, як сьогодні в вас, І вірте, що через свою любу оригіналь ність ви завсіди будете для нас невичерпаио дорогою людиною, якій МИ вмlтимем скласти справедливу ціну! .. Погляньте навкруг нас: чи ж не бачите, яка безбарвність і б8зкольориста тривіальність панує скрізь? От і ми, нова молодь, пнемося до оригінальності шляхами декадентств, символізмів і Т. ін.- і проте всі, як викопані, скидаєr.\ОСЯ один на одного, і ..ерез тую бліду безбарвність ми аж очі намуляли один одномуl Серед шаблонових портретів усіх тих людей самісінький ваш портрет врізається в пам'ять. І ви думаєте, ми можемо не дорожити вами?1 Ходім до нас! Професор делікатно одсторонивсь од Костянтинових обіймів.

262

\- Яка мова! ЯкІ панегірики! - з добрячою посміш кою: поглузував він.- Ви кажете про якийсь мій спорт рет., що ніби виділяється серед вашої знайомої портрет ної галереї. А мені пригадується анеКдота про того мос ковського «живописца . вивісок», що до нього прийшов купецький робітник з іменинною чашкою; це він, бачте, мався подарувати тую чашку своєму хазяїнові ,на день

андєла •. «Хочу,- каже малярові,- щоб ви мені на цій чашці па трет мого хазяїна вималювали». Маляр питає;

.А як він одягається, твій хазяїн? По-руському, по-про стому,

або,

може,

по-німецькому?»

,По-руському,_

«Білявий чи чорнявий? - ,Швидше білявий, як чорня вий,.- «Зачісується набік чи посеред голови?» - пита маляр .• Посеред голови,_- «А борода лопатою чи клин цем? - .Лопатою».- .Ніс який? - «Та звісно який! .. » - Ну,- каже тоді майстер,- патрет твоєво хазяї на - самий амнакнавєнний, а цена єму - сємдєсят пять капєек. Готов будєт к завтрєму ... ' Отак, дорогий Костян тине, і мій патрет- «самий амнакнавенний, і цена мнє сємдєсят пять капєєк». І навкучу я вам своїм «оригіналь ним портретом» дуже швидко, і позіхатимете ви од мене не менше, як од своїх декадентів. Бо сподобалп ви не мою особу, з її всіма людськими потребами, а сподобали тІльки мій лІтературний ци естетичний портрет. Лаговський це казав без усякої гіркоти, навіть жартуючи_ Костянтин теж розсміявсь і рішуче поклав руки на плечі йому, ніби хотів силоміццю тягти ЙОГО за собою.

- Ходім! - сказав він.- ШО за чудні речі ви гово рите! Хіба ваше літературно-естетичне обличчя не є ча стина вашої людської особи, вашої індивідуальностІ? Ми вас любимо цілого, всього вкупі, і як людину і як естетика, та й не хочемо піддавати вашу індивідуаль ність анатомічній операції і переділяти ножем оті ваші обидва боки. Ви

професор і письменник Андрій Івано

вич Лаговський, і ми виразно знаємо, які ознаки aco~ ціюються для нас з думкою про того індивідуума, що зветься Андрій Іванович ЛаговськиЙ. Ідіть до нас і наша приязнь наново розцвіте. - Не піду! - тихим голосом сказав професор І обе

режно ,няв із своїх пліч Костянтинові руки.- ШО колись між нами було, те вже поховано, і хреста над могилою

поставлено, і вічную пам'ять над тим одспівано.

263

Ходімо!

переконував його КОСТЯНТИН І, пр~а

бувши похвалу, яку він недавно був виспівав на чрсть

<оцієї поетичної келії. Лаговського, додав:

Адже ви

пропадете тут сами, в вашій німій тюрмі, серед ваших

поцвілих книжок, у тісній і темній книжній домовині! ..

_ Прощавайте, дорогий Костянтине, і покиньте мене жити самого в цій домовині! .. Костянтин одійшов, а професор довго ще сидів заду маний. Очі стали вогкі од близьких сліз. Бажання жити вкупі

з людьми, слухати

їхню

прихильну

мову

знов

У ньому ожило й заговорило. Та він нарешті подумав і навіть доволі чутно прошепотів: «Але ж не надовго б стало в них тієї прихильності •. Знов би я швидко OCТJIГ їМ, а тоді знов би гірко мучився, чом вони до мене охо лонули ... І були б ті нові страждання ще гіршими од тих,

котрі проминули ... Ні, ні! Самота щастя моє!

ото одне-однісіньке

..,

Він підвівсь, походив по хаті, подививсь на свої шафи з книжками - і сів, щоб написати нові вірші, які при ЙШЛИ в голову:

1 чого тіі люди не скажуты Що заперся я в темній гюрміj Навкруги - лиш самісінькі книги, Спорохнілі, поцвіЛі, німі. А того тіі люди не знають, Що й фантазія - там, де і я, ЩО мене заколисують мріі,

Що ...

Тут вІн спиннвся, бо останній рядок якось іще не скристалізувався в голові рельефно, а тільки каламутно

крутився разом з римою. Лаговському не хотілося спи няти свою творчість і зараз-таки додумувати цей нескін

чений рядок. бо натхнення підказувала йому вже й тре rю й четверту строфу. Він написав: В самоті, на безлюдді, у тиші ...-

і тут раптом знов перепинивсь. В душу йому своїми пога ними холодними пазурами дряпався нудний біль ... І на чебто не давав писати. Та Лаговський, невважаючи на ніщо, знов схопився за перо. Він схотів написати в цій третій строфі. що от серед нічної тиші за чинае тут у пlд земеллі грати небесна музика, розсуваеться стеля, видко чудове н~бо. де дивним способом сяють ріВНQчасно і зо-

.л-оте сонце, і срібний місяць, І діамантові зорІ; а зв іду· із кутків хати виринають пальми та гігантські екзо тичні квіти, і схиляються над ним, і віють своїм арома том, і пеСТJlТЬ його; а небесна музика грае ще солодше ... І він щасливий ... Ридання несподівано перервали його натхнення, перо випало з пальців, і він гірко-гірко запла кав. «Ні, самота - таки горе,- подумав він,- але постій· на, незакаламучена самота вже ж лучча й легша, ніж тая спілка з людьми, що кінчається розлукою та й пере

ci.l\b

вертається в самоту

...»

Потім він утихомиривсь. Сльози обсохли. Про Шмід гІв уже гадки не було. Але зате тепер там десь на споді душі, в далекому закутку, забалакав уже якийсь зовсім інакший голос. І ТО був голос совісті. І чулося Ла гов· ському:

- Савле, Савлеl Что мя гонишиl СправдІ, нащо він накинувсь на йсуса? Ну, добре І Він не вважає Исуса за бога і не ВВ8жатиме, але нащо він його лаяв і як людину? Хіба таких людей, як Ісус. не тра хоч кому поважати й шанувати? Хіба Ісусів образ навіть найскептичніші Історики ие вважають за дуже гарний, ідеалістичний?

«Любіть ворогів ваших ...» Невже МОЖllа глузувати з тої людини, що додумалася до тих альтруїстичних слів?

І згадав Лаговськиїl... давно це було й ие часто... в його серці часом накипав гнів на Шмідтів, і він прокли нав тоді першу годину своєї знакомості з ними, і ладен був навіть помститися їм ... А Исус, і Н8 хресті розп'ятий, молився за ворогів!

Лаговський задумавсь ... і, щоб утихомирити себе, на· писав поезію: СОН Зневажений, покривджений лежав JI Та й 3 ДИКОЮ ненавистю благав я:

сО, боже асеєдиний! ... ОЗОВИСЬ! ..

По МСТИСЬ 38 мене ворогам! .. Помстнсь!:, І я заснув, ПОТDмлеRиl1 журбою. Аж бачу: став Ісус передо мною

І каже ТИХО: «Гріх таким мольбамІ ГQс;:цодt> сказав прощати ворогам_,

Я угнівився: «Геть з мого порогаl

Я визнаю є д и но г о лиш бога, А ти сказав, що € тройко богів,.,

Не слухаю ж ОД тебе жодних слів! .. Ісус одрік: «Казав я: СИН Я божий, Так божим сином ВСЯКИЙ 6ути може, Ніколи ж не казав НІ щО Я - бог; ЄСТЬ бог один, богів немає трьох. Той бог єдиний - батько він над нами: Він хоче, щоб усі були братами.

Ти ворогам своїм усе ПРОСТИ. Так сином божим зробишся і ТН.

За ворога молись ... люби, як друга ... І 8 серця вилетить усяка туга, Ввілється в душу щастя." будеш рад... І станеш ти й для мене рідиий брат». Це кажучи, глядів він так прихильно, Що и схилився перед НИМ безсильно І щиро вигукнув з плачем гірким: «дай, боже, щастя ворогам моїм! .. » Ах, що за ЧУДО сталося зо мною! Солодкі сльози вдарили рікою ...

Кому ж я маю ДЯКУВ8ТЬ за те? Благословен у бога ти, Христе!

Ця поезія була видумка. Так о r о сну ніколи Лагов, ський не бачив. Та що йому до того?! Адже як написав він

цю

поезію,

то

миттю

заспокоївся,

голос

совісті

ущух та й не турбував уже його. Чи варто ж було ана лізувати себе іще? В ін походив, походив по хатІ ... «Вийти б пвдихати чистим повітрям? - майнула дум ка.- Ні, з півгодини попрацюю над своєю математич ною роботою, а вже тоді піду проходюся».

Віи заходився писати Беселеву функцію:

}(х)

V;х sin Х_

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА

ПОРОЗУМІЛИСЯ

Взимку, перед рІздвом, одбувся в Москві з'їзд учених природників, фізиків та М<lтематиків. На тому з'їзді ви ступив з дуже довгим, докладним рефератом професор Андрій Іванович ЛаговськиЙ. Хоч його спеціальність

була чиста математика, виголошений реферат, одначе,

торкався якраз математики прикладної, технічної, 8 саме - дослідів над відпорністю будівельних матеріа-' лів. Референт, дуже добрий теоретик, подав декілька цікавих своїх формул, практично важливих для інжене рів-техніків, далі піддав суворій, безпощадній критиці всі нужденні російські лабораторії для спроб над буді вельними матеріалами, порівняв цю справу, як її нала годжено в Америці, і наприкінці радив вирядити на літо

спеціальну експедицію до Америки, щоб Т8М наочно на вчитися, як треба впорати це пекуче, невідкладне діло. Доклад Лаговського справив велике враження на з'їзді, викликав довгі дебати й жваву обміну думок. ЗІбраних інженерів-техніків найбільше вражало те, що реферат несподівано вийшов не з їхнього гурту, не од

спеціалістів прнкладної, експериментальної

математики

механіки, а од чистого теоретика, що досі був відомий тІльки своїми працями в сфері функцій та інтегралів. Не можна було рівночасно не звернути увагу на ту надзви чайну знайомість Із численними чужоземними працями,

яку виявив референт. «І звідкіля він знаходить час, щоб стільки перечитати?» - шепотів один із стареньких, за служених професорів математиків, дивлячись на бліде й слабовите, але ще зовсім молоде обличчя Лаговеького. Реферат знайшов відгуки й у щоденнІй пресі. Де кілька газетних репортерів злапали професора тут-таки на з'їзді та й обсипали його запитаннями. Нарешті в не дільному додатку до найбільше розповсюдженої газети з'явився дуже добре зроблений портрет, великий, на пер шій друкованІй сторінці, з підписом: .Професор Андрій Іванович ЛаговськиЙ. З приводу його реферат а на з'їзді». А в тексті було подано життєпис його, позичений, мабуть,

261

3 НОВОГО енциклопедичного словника, та згадано, що він, учений математик, є заразом і поет. Тут само подава лися й деякі його поезії. Сім'я генерала Шмідта, тільки без найстаршого сина - Володимира, сиділа за ранішньою кавою, як по

дали їм газету з отим недільним додатком. Знайоме обличчя одразу кинулося їм усім в очі. Повиринали при хильні згадки про иього. Наймолодший з братів, Костян тин, переказав, що він, не так тому й давно, був. навідав Андрія Ивановича та А виніс од нього силу дуже гарннх вражень і був тяг Аого до себе в сім'ю; та професор

пручавсь і не хотів ітн. А на стіні в Андрія Ивановича висить група, де він сфотографувавсь був з двома бра тами Шмідтами, і тую групу, мов святу ікону, він по божно вквітчав посохлим віночком із кавказьких КРИПТ0мерій, якого колись обидва брати були йому заплели в Туапсе, коли морського берега. Оповідання дуже заторкнуло всіх. Усім захотілося Лаговського побачити. А надто генеральша Шмідтова захвилювалася_

- В четвер будуть мої Аменини й парадний оБІд для всіх наших знаftомих,- сказала вона.- Я напишу листа до Андрія Ивановича, щоб він неодмІнно приходив, бо ми всі дуже Аого любимо І вважаємо за свого рідного, і що він мене тяжко ПОКРИ8ДИТЬ, як не прийде. І написала. Володимир про те нічого не знав. Лагов ський скількись разів перечитав того листа_ Чимсь аж надто гарним, п'янюче гарним віяло з тих чисто мате ринських запросин, що генеральша

написала

...

Тільки ж я не підуl - вирішив він після довгень кого вагання.- Я вже сім'ю Шмідтів поховав, і нехай

вони мене поховають.

Натомість він послав свого слугу Федора до сусІд ньої оранжерійноі квітниці замовити на четвер дорогого,

розкішного букета з чайних рож. ЯК надійшов четвер, Федір заніс того букета до господи Шмідтів разом з візи товою

карткою

професора,

без

усякого привітального

напису.

Генеральша звеліла поставити квітки в вітальні на столі. Зачали сходитися гості. Кожен звертав увагу на велетенського чудового букета, а іменинниця всім опові щала, що ті квітки - од професора Лаговського і що він незабаром буде тут.

Та Лаговського не було. Вже в світлицях Шмідтів аж гуло од гостей, а Лаговського не було. Генеральша пішла навідатися до кімнати Аполлона, чи не там, ча сом, Лаговський сидить із її синами. Всі тройко молодих Шмідтів знаходилися вкупІ в Аполлоновій світлиці, навіть Володимир, який, другим разом, неохоче був заглядав до Аполлона. Та тепер йому треба було попрохати в брата запонку й шпильку до гал стука. Він стояв коло шухляди, а Аполлон нишпорив у ній. Наймолодший, І(остянтин, мовчки сидів на дивані. - Слухайте, Аполлоне та І(остянтине! - вдалася до синів генеральша.- Сідайте на візника та й зараз при· возьте сюди Андрія йвановича, бо сам він, мабуть, І не вирядиться ніяк. Володимир похмуро повернув до матері голову: - А чи ви, мамо, дозволите, щоб він, чужа людина. не подавав мені руку тут, у вас? .. Вашому синові в ва· шому домі? - Чого ж би він мав тобі руку не подавати?1 - Бо я його побив ... - процідив Володимир. - ЯК побив?1 - жахнулася мати. - ЯК побив? Так, як звичайно б'ють нахабних лю· дей ... Стусонув його кулаком в обличчя, трепенув у груди ... Він покотився ... - Боже-господиl .. Побив слабу, недужну людинуІ .. Чому ж це так сталося? - А тому, що ваш любий Андрій Іванович насмілив ся назвати мене падлюкою та й заявив, що руки не по даватиме.

За що?1 За що?1 За що?1 Володимир промовчав. далі - поправив галстука на шиІ. Далі - кліпнув оком на братів і звільна проказав тихішим голосом і иа нікого ие дивлячись: - Я йому був сказав, що його любов до моіх гар

неиьких братиків, а надто АО Аполлона - це щось не певне ... Etwas Агmепіsсhез.' Генеральша безпорадно поглядала на всіх трьох синів_ Володимир дививсь У куток. У середнього, Аполлона, палахкотіло обличчя. Молодший, І(остянтин, 3 іроніч ною зневагою позирав на найстаршого брата.

Мо.чаннн перервав обурений Аполлон: J Щось вірменське (Ні....).- Р.Ь.

я ніколи в світі був би не подумав, що 3 тебе, і30лодимире, така плюгава скотина! - аж гукнув він. Мамо, ми з Костянтином зараз поїдемо й привеземо Андрія Ивановича і скажемо йому, що ВИ йому дозво, ляєте, коли він схоче, не здоровкатися з Володимиром ... Ходімо, Костянтине! І вони як стій пішли. Володимир понуро мовчав. - Ой, робіть, що хочете! - простогнала знесилена генеральша.- І нащо я про це довідалася! .. Була б кра· ще нічого не знала! .. А то тепер усі гості дивляться на букет та питаються: .Де професор? чом його нема?» а я що їм казатиму? Вона благальним голосом удалася до Володимира: - Голубчику! Милий мій синашу! Та перепроси Анд· рія Ивановича! .. В нього серце добряче, він почує твоє прихильне слово - та й одразу пом'якшає... Голубе мій, попрохай у нього вибачення! .. І тобі ж буде цікавіш. Ти тепер узяв закинув юриспруденцію, знов зробився студентом, пішов на математику. То хіба ж тобі не ціка· во буде поновити відносини з такою людиною, як Лагов, ський, що од нього ти багато дечого вивчишся? .. ОЙ, по мирися з ним! .. І генеральша безсило впала на диван. - Ну, добре,- кисло сказав Володимир,- зроблю все по-вашому ... Ідіть до гостей. ГенераJlьша одійшла, а Володимир узяв дивитися в вікно, вниз на шлях. За двадцять минут під 'їхав віз ник. На санках сиділо троє людей. В тому, ХТО був посе редині, Володимир легко впізнав професора Лагов, ського.

Передпокій і роздягальня у Шмідтів знаходилася внизу, а вгору до покоїв вели дуже парадні сходи, всте лені червоним СУКНОМ, яке придержувалося блискучими мідними палицями-поперечками на кожній приступці. Володимир вийшов на горішню площадку тих сходів, де стояло два ве.шкі лаврові дерева в діжках, і, лерехи лившись через поренчата, глядів, як роздягалися внизу коло жердки професор і два молоді Шмідти.

- Аполлоне! - гукнув згори через бар'єр Володи мир.- Іди-но ти швидше сюди ... тільки сам ... без нікого! .. Я маю тобі щось дуже важне сказати. Аполлон збіг по сходах на горішню площадку. Воло димир

його перестрів і,

плутаючись, промимрив:

270

- Заведи Андрія Ивановича найпередше до своєї світлиці і покинь його самого ... Я зайду туди і, сам на сам, ШИр0 попрохаю в нього вибачення ... Скажу, що справді я вкрай винен перед ним ... Молодші брати запровадили Лаговського до Аполло ново! хати й залишили його на самоті. Сказа.,и, що за· раз прийде старший брат і покається. Професорові було страх ніяково. Він уже жалкував, нащо він дозволив Аполлонові та Костянтинові раптом витягти себе сюди ... За хвилину двері одчинилися ... З'я· вивсь Володимир ... Очі іх зустрілися. Володимир зачав глядіти кудись У КУТОК і невиразно бубоніти якусь надуману промову. Він, очевидячки, перепрошувавсь перед гостем: та той не зміг з його бала чки второпати ані слівця, бо замість людської мови чув од Володимира якесь ведмеже бур чання. Не дожидаючися, доки Володимир добурчить те, що мав сказати, професор швиденько підійшов до нього, привІтно в.зяв його З8 руку та й так держав, не пускав. Володимир звів на професора очі. Той лагідно осміхнув ся. На обличчі в нього було иаписано самісіньке при хилля до Володимира. - Годі, .годі, дорогий м.іЙ! - сказав в.ін з непринево· леною ЩИРІСТЮ.- Краще ИДІТЬ запрохаите сюди вашу маму. Мені не хотілося б зустріти її одразу на людях. Та тут двері знов одчинилися, і на порозі професор побачив генеральшу Шмідтову. Коло неі держались оби· два її молодші сини. Генеральша кинула бистрий погляд, побачила, ЯК Лаговський пригорнув обома долонями руку її старшого сина,-І в неї одлягло од серця. Щаслива усмішка за блищала в її очах. Вона швиденько наблизилася до про фесора. Той схопив її руку та й покрив довгими-довгими поцілунками. Вона була зворушена, він був зворушений, всі були зворушені. Навіть Володимирові було гарно на душІ. - ОЙ, Андрію Ивановнчу! Андрію Ивановичу! - до кірливо скаsала генеральша.- І як вам не жалко було покннути нас більше як на цілнй рік! Ви ж сами бачите, Я:К ми всі вас любимо ... Та ходімо до гостей ... давно час обідати.

111

Вони гуртом пішли до велико! зали, де понакривані були столи, бо в їдальні не було б і місця для сили на роду, запроханого на сьогодні. Та й тутечки воно було тісненько. Поки що всі стояли коло одного столу з хо лодними закусками, впорядкованого на одшибі, та І! за кусювали й запивали горІлками: усякими .рябинівками»,

«зубрівками», «англійською гіркою» або І! вином. Серед безлічі гостей Лаговський побачив господаря - генерала Шмідта в парадному мундирі, пов'язаного білою сервет І(ОЮ круг шиї, та й попростував до нього. Генерал як стІй притулив, куди трапилося, тарілочку з закускою, що була йому в руках, швиденько обтер губи та вуса серветкою та І! радісно обі/1няв професора. Вони тричі перецілувалися. В генерала ('ьози на очах закру тилися. Гості поглидали на цю сцену. - Блудний син! .. - пояснив генерал ШмІдт своїм су сlдам.- Був одбивсь од батьківського дому - та іІ 110вернувсь ... І мені аж здається, що оцей наш оБІд - не на честь жінчиних іменин, а на честь блудного сина, що знов завітав під рІдну стріху ... Пановеl Тост за профе сорове здоров 'яl Одягні гості оточили Лаговського. А на ньому був старенький, поношений піджачок, бо Костянтин з Апол лоном не дали йому часу навіть роздумуватись, не то щоб передягатися, як були везли його. Лаговському стало соромно. Він несвідомо затулив обличчя обома долоньми ... - Т8 Я не вартий того!- проказав він ... Далі, щоб З8маскувати сво!! заклопотання, він жартівливо вимовив: - От добра каже Кузьма Прутков: сПочутлива лю дина Н8 льодову висульку СКИД8аться. Пригрій її - роз тане!» ВсІ засміялися. Лаговському через той жарт поща стило одвернути од себе вселюдну увагу. Пішло 3Н08 закусюванни, запиванни ... далі посідали оБІдати ... Подано імеииниий традицІйний пиріг...

Проф.соровl дуже було хотІлося притулитися З8 ТИМ столом, наНТК8 ральша мовлив,

да пороsміщалися всі три молодІ Шмідти, гунер та близькіші до Шмідтів люди. Тільки ж гене потигла його до того столу, де сиділа, на покуті, вона сама - імеиинниця - та «почесніші гості».

171

Він скорився й усадовивсь там, де йому було вказано. На,його втіху, пані Шмідтова не посадила коло нього

жодних дам, що їх він мав би розважати, б'навпаки, прим остила його, мов

капризну даму, серед дво,

чоло·

віків, які, на її думку, могли б бути для нього цікаві. Тільки ж нема де правди діти, сусіди тії були для нього мало інтересні, і він менше говорив з ними, ніж мовчки приглядавсь до них.

Бо ліворуч од професора сидів якийсь старий і глу· хий «почесний опікун» з відомства імператриці Марії трохи чи не тайний совітник. Він скількись разів був за питав Лаговського, чи грає він у карти; кожного разу чув він відповідь: «ба ні, не граю»,- тоді висловляв свій щирий жаль, та за п'ять хвилин забував оту професо рову відмову й знов питавсь про те саме. Праворуч по· садовлено було добродушного директора одного музею з дуже добрим російським аристократичним прізвищем. Лаговському здавна він був по знаку, як надто наїпна людина, як тема

для

всяких

анекдот:

оповідали,

що

якось за вечірнім чаєм сказано було йому: «Сьогодні в нас святого дем'яна»,- то він аж сполошивсь і по спішно заявив: «Ой-ой-ой І Треба неодмінно поїхати за раз до Петра Андрійовича дем'янова, щоб поздоровити ЙОГО з іменинами!» Напросто Лаговського містився за столом грецький консул з прекрасною широкою чорною

бородою й хитрими очима. Цей силувався бути для всіх любим, милим, увічливим і сіяв компліменти на всі боки, дамам особливо, хоч би вони сиділи й далеченько од нього. І\ОНСУЛ отой сказав скількись гарних слів і на адресу Лаговського, кинув до нього пару турецьких фразок і, як почув од Лаговського так само дві-три фразки по-татарськи, сказані

неохочим, кислим тоном, го розіллявся похвалами його <чудовій вимові» та й на вмисне вихваляв його дуже голосно, щоб і інші чули. Та найбільшим дрібним бісиком розсипався й упадав той грек-дипломат перед старою І\ОРЗОВОЮ, щО сиділа поруч нього, пишно вбрана, із свіжо пофарбованим рудим во

лоссям, з підмальованнм обличчям. до І\орзової надто часто вдавалася з усякими ввічливосткми Й сама госпо диня дому; та й, безперечно, І\орзова за тим столом була осередком спільиої уваги. Лаговський знав досі про І\орзову тільки те, що ця розпусна баба любить держати коло себе молодих аль-

'-116

273

фон сів і що вона

мати

бассарабського віце-губерна

тора. Незабаром виявилося, що з неї

ще вища

птиця.

CKa1fiTb, пйофесойе,- манірно спиталася ота руда

баба.- Вам, мабуть, дуже цікаво було поглянути в не дільніА газеті на свій пойтйет? Де ж такиl Побачити своє власне обличчя! Я своє обличчя бачу щоранку в дзеркалі, як за .. і суюся,- спокійним, рівним, ніби зовсім не насмішкува тим тоном сказав ЛаговськиЙ.- Бачу щодня і не додив ляюся в ньому нічогісінько цікавого для себе. - Господи І Ви мене не зЙозумілиl .. - сюсюкала І\орзова.- Я хотіла була сказати, що й усі читачі так само повинні були бачити в газеті ващ пойтйет і читати надйуковане ваше ім'я ... Та от й я сама дуже люблю, коли в газетах було згадується ім'я мого сина Олекси. - Одтепер теє ім'я, Олекси Миколайовича, трапля тиметься по газетах іще частіш,- пояснила Лаговському генеральша Шмідтова, що здалеченька дочула мову Кор зової.- Олексу Миколайовича вчора викликано до Пе тербурга - на посаду товариша міністра внутрішніх справ або ще, може, й самого-таки міністра І .. Професорові одразу стало ясно, чого і генеральша, і грецький консул, й усі інші сусіди так надскокують коло Корзової. Він поглянув на генеральшу - і несві [(омо відчув душею, що за оцей рік у його душі одбу "ася якась зміна. Торік отаке все Н8дскокування іі під лабузнювання до розпусної матері відомого бюрокр~та, безпринципового обрусителя та громадянського гноби теля, було б нелюбо вразило душу Лаговського, і, мо же б, викликало в ній цілу трагедію. А тепер він поста вивсь до цього зовсім байдужно: все це здалося йому якимсь дріб'язком, не вартим уваги. Він почував, ЩО, безперечно, він дуже любить генеральшу Шмідтову, та вже не ідеалізує її, а бере її, яка вона є, і без усяких душевних роздвоєнь вибачає їй усі її слабкі струни. Та вибачає він усенькі людські слабкості ще й усім тим дідам-сановникам, що сидять навкруги за столом; ба навіть вибачає й самій Корзавій її розпусту: що Ж, коли господь таку їй натуру сотваривІ Ба ніl Таки навіть не «вибачає> і не «прощає>, а по просту мало тим цікавиться... не спиня на тім своєї

уваги

...

ОдіТКНУЛИ шампанське. Поналивали всі'м у бокали.

274

Хтось сказав довгого тоста на честь іменинющі. Всі пов ставали із своіх місць, ПОВИХОДИЛИ з-за столу та й потяг лися цілою юрбою цокатися бокалами з хазяйкою госпо

ди. Підвівсь і АндріЙ Іванович, підійшов до неі, щиро поцілував ій руку, а вона йому чоло та й вернув на свое МІЇСце за стіл. Навди.зовижу йому стільця його за столом уже не було. Не було й тарілки й прибора. Він стояв ні в сих ні в тих. І(оли це хтось іззаду поклав йому руки на плечі. Це був І(остянтин: - Я серед ціеі метушні забрав і вашого стільця, і та рІлку, й серветку та й переніс до нашого, <молодшого» столу ... он туди оддалік ... Трошки ми там потіснилися і місце для вашого стільця знайшлося. Професор охоче пішов за І(остянтином. Flого п,римо стили за тим столом посеред І(остянтина та Аполлона. Напроти його сидів Володимир та стара гувернантка Fгііulеіп Егпеstіпе. І(оло неі - якийсь нев'ідомий для Лаговського молодик, польського типу, чорнявенький 3 закрученими вусенятами, фатуватий. А котрі ще іначі особи сиділи тут само трохи далі за тим «молодшим» сто лом, то на них можна було вже навіть і не вважати, бо

З8 сильним людським гудінням, що заповнило залу, однаково іх несила було б чути, не було б спромоги і вда·ватися до них. Професор найпередше кивнув привітно головою д~ Володимира. Тому все ще було ніяково, він, щоб не збільшувати ніяковості, спитався: - Ну, що цікавого почули ВИ за тим столом, там у «дорослих» ? Прихильно осміхаючись до ВОЛlJдимира, Лагооський розказав йому ходячу анекдоту про музейського дирек тора, що іменини Петра Андрійовича дем'янова шукае в календарі на день пресвятого даміана. Володимир щиро розсміявсь і був надзвичайно вдячний Лаговському, що той сам допомагае йому поновити добрі відносини. Далі І(остянтин з Аполлоном забалакали до Лаговського про німецьку оперу з Байрейта, що мае незабаром при іхати до д10СКВИ з Німеччини та й виставить увесь цикл вагнерівських опер. Ім обом, І(остянтинові з братом, сильно хотілося ще наперед записатися до абонемента та бажалося, щоб і Лаговськнй записався. Він дуже радо згодивсь і прохав, щоб усі три іхні квитки були в театр!

18·

275

поруч.

Іхню

жваву

балачку

перебнла

німкеня,гувер·

нантка:

- Чи ви знаєте, Негг Professor? - вдалася вона. Є така приміта, що сидіти за обідом поміж двома брата· ми - то знак на щастя. Будете колись щасливі ... - Ще буду к О лис ь? - зажаРТУ'вав професор. Friiulein Ernestine! Адже ж мені й зараз сидіти поміж цими двома братами- то вже щастя ... А тут, щоб довер шити щастя, іще й третій брат сидить напроти нас ... Чого ви, Friiulein Егпеstiпе, так недовірливо хитаєте головою? Гувернантка зневажливо скривила губи, комічно ніби звисока обдивилась всіх трьох братів Шмідтів і ще зне важливіш вимовила: - Ой, зазнала я на своїй шкурі того щастя! .. Адже вони, -всі тройко,- мої вихооанці, повиростали на моіх ру ках, го про них ви не 'в кого, а в мене розпитайтеІ .. Зба вили вони мені віку! .. Отой, непосидючий найменший ... (тут вона хороб,ро ткнула пальцем просто в Костянтинове обличчя) мучив мене своіми невпинними пустота,ми ... Оцей, тихий середущий - ну, правда, він найкращий з-поміж трьох ... От хіба що потайки він стругав цілий день якесь цурупалля та заскаблював і різав собі пальці; я йому тільки те й знала, що перев'язувати рани ... Ал~ отой, найстарший ... отой злюка І.. (вона зробила паузу і крізь окуляри дивилась на свого сусіду, Вол<щимира, повернувши ввесь свій корпус до нього) Іраз у раз лупцю вав своіх братів та скуб іх. Вони верещали, а я іх роз бороняла ... а одного разу він мене саму за руку вкусив ... Еге, мов цуцик! .. - Заткніться, Friiulein Ernestine,- порадив ій Во лодимир.

- Ні, ти -так заткнися! А я говоритиму!- накину· лася на нього стара німкеня.- І яке ти маєш право ка· зати мені таке слово <заткніться!» Не можна було розібрати, чи вона справді гнівається, чи для жарту вдає розгнівану ... З-поміж Шмідтів ніхто в усякому разі не брав її слів серйозно. Лаговський теж усміхавсь. - Виходить, що вн іх погано виховаЛИ,-сказав він шуткуючи.

- Аби ви знали, то направду· вони й не вихованці моП .. Я іх навчала німецькоі мови, а виховати іх була несила

... 276

- Бо щоб нас виховати,- іронічно докинув Володи· мир,- випадало б самій бути людиною, а не німецькою гиндичкою ... Або юраще сказати: не бути естонсь,кою гин, дичкою. Бо ви ж нап'равду не німкеня, а попросту естон ка з Ревеля ... Чухонка ... І він аж надто фа.мільЯJРНО поплеска'в гу,верна.нтку по плечі. Тая швидким рухом стріпну ла З свого плеча Вол,одимирову руку: - Не смій до мене доторкатьсяl .. Сам ти гиндик ка цапський ... 51ка я тобі чухонка?1 Володимир зробив патетичне обличчя, стулив долоні як на молитву і з великим комізмом простяг їх до старої ді-в-и. - Friiulein Еrnеstiпеl Меіп Е s ti 5 С h е 5 und iisthetisches LеЬепl Огоllеп sie nichtl ..' - мелодраматично проказав вінl

- Ідіот! - визвірилася тая на нього.- АсЬ, das ist scheusslich! .. ' - Ну, от бачите, Friiulein Ernestine, що з вас справді не німкеня, а чухонка,- діловито завважив Володимир. Треба було б сказати: scheusslich! .. , а ви вимовляєте: sсhеіsslkh ... З • Це ж непристойність виходить. - Коли ти, Володимире, зараз не стулиш губу, то я встану з-за столу та й піду геть, а мамі твоїй скажу, що сидіти поруч таких непристойників, як ти, нема змоги ... Видко було, що цим разом ста,ра дівуля вже не жар· тувала, а справД'і розсердилася. Ії другий сусіда, той, що скидався на феРТИКУ'ватого поля<tка, страшенно заціка· вився подією. - А що воно значить? Що воно значить оте німецьке слово? - проворненько спитав він у професора. - Не знаю, якого слова вам треба ... бо я не чув ні ЧОГО,- холодно сказав ТОЙ,- бо МИ тим часом тут були вели свою приватну балачку з Костянтином ... Нахилившись ближче до Костянтина, він спитав: - Хто він, оцей тип? Аж надто, признаюся, антипа· тичниЙ. - Зветься він Дембовський,- не дивлячись на Дем бовського, тихенько сказав Костянтин.- 51 його страшен· І Панно Ернестіноl Моє

естонське і естетичне ЖИТfяf Не сердь

теся ... (нї.м..),- Ред.

Жахливоl (Н' ... .).- Ред . • Від слова «гній», «екскременти» (нl-и.).- Ред.

277

но не люблю. Він. делі.катно сказати. є «паж» Корзової. а неделікатно можна б його нарікти ще й по-,інакшому ...

Він припха'вся сюди вкупі з Корзооою. вона його скрізь за собою возить. і отож мама навіть доручила мені. щоб я був з -ним дуже ввічли.виЙ ... Феліксе Ромуальдовичу! вже голосно вдався Костянтин до ДеМБОВСЬКОГО.- Чом у вас ані в чарках. а.ні в бокалі нічого немає? От я вам наллю старого хересу ... Ви ж любите? Цеє кажучи. Костянтин уточив Дембооському повну склянку міцного вина. Той з розгону її випив - Костян тин похіllЛИВО налляв йому ще одну склянку. По душі Лаговського перебігло на хвилнну

якесь при,кре почуття проти Костянтина. Та зараз воно його й покинуло. «Що ж! Це все по-людському!» - подумав він про юного Шмідта. І рівночасно з тим він потроху почав розуміти. уже .виразніш. що він більш не ідеалізує нікого з~,поміж Шмідтів, а любить іх таких, які вони Є, не заплющуючи на них очей. Тим часом тостн за столом чергувались один за одним. ДалJ .настала перерва. Обід підходи'В далі-далі до кінця. І от. несподівано для всіх. голосно заб.ряжчав чаркою по бокалі молоденький Дембовський. Всі очі з усіх столів звернулися на нього.

- Шанооне панство! - сп'яна промовив він_- Ба гацько тут чулось тостів ... та говорили самісінь,кі чоло віки. А дами - мовчали. Прислів'я каже: «Слово - сріб ло. мовчання - золото». Отже дами - то й буде золото. Пііднімаю тост за оте мовчуще золото. Випиймо за дам! І Дембовський. з бокалом у руці. попрямував у той бік. де за столом знаходилась гене'ральша Шмідтова. пані Корзова та деякі інші дами. Корзовій він дуже дов го цілуsав руку. висловлюючи всякі добрі побажання_ Далі цокався й з пана,ми. а надто З тими. котрі значніші. - Що ви скажете п.ро оцей тост? - іронічно питав Володимир у Лаговського. все ще трохи вовкуватим тоном.

Скажу. що пан Дембовський проминув дуже добру

нагоду помовчати.

Володимирові цей жарт дуже припав до СПОідоби. Він розвеселивсь.

зміст

Так! Але про саму промову. поро її силуваний що ви скажете? Скажу: слово -срібло. мовчання - золото. а мов-

278

чання пцна Дембовського - золото в квадраті,- осмі хавсь професор_ Володимирові стало ще веселіш_ Всяка

вовкуватість проти Лаговського у нього відпала.

- В вас і жарти з математичного поля!- завважив він не без утіхи.- А чи ви знаєте? Адже ж і я зробивсь тепер математиком. Я покинув юриспруденцію, я ~HOB студент університету, та вже на факультеті математич нім. Мабуть, доведетм:я і в вас працювати, иа ваших практичних заияттях_

Лаговському це була новкнка. Він страшенно заціка вився справою, заходивсь розпитувати Володимира, коли це раптом коло нього виросла постать Дембо,всько го, з бокалом у руці. Дембовський ене.ргіЙно, навіть аж ніби грізно вимахував своїм бокалом. - За дам!! - гуи:нуввін до професора. - Кому?! І за що?! - ніби злякавсь Лаговський і навіть затулився ліктем і долонею, як щитом. Володимир розлігся сміхом_ - Ні, н,ічого ви не <задасте» Андрієві Иванови чооН - вдавсь він до Дембовського.- Я свого професора обороню!

Дембовському обличчя зробилося

"кесь

дурне-п'ре

дурне_

- Та иі, професоре! Я й не сказав, що вам задам, а виголосив тоста «за дам:», за прекраСН1ИЙ ПОЛ,- ще й ВИ· п-равдувався він.- Випиймо! - Спасибі,- сухо сказав Лаговськиїl ... - Он, уже час із-за столу вставати, а не тости пити. Чуєте? За тим-от дале.ким столом гуркотять стільцями ... сп,раВд'і, всі повставали. Обід одійшов. Гості пороз ходилися по покоях. Х то - пішов до вітальні, хто - до курильної кімнатн, хто - засів грати в карти. Володимир узяв ЛагоlВСЬКОГО під руку і, не давши ilого братам, потяг до себе в свою кімнату. Та,м вони посідали двох. Більше нікого там не було. ІІІ

Чом ви не захотіли на8іть цокнутися з тим прише лепуватим Дем60всь.ким? - опитав Володимир, аби по чати розмову.- А Дембовському та-к сильно бажалося виступити перед вами в ролі середньовіко.вого дамського лица,ряl

279

Лаговський був радий, що Володимир неtвчить' а

сам зачинає балачку. Він осміхнувсь. - Та бачите,- сказав він,- мені не бул охоти ски датися на Діккенсового конюха з Пі-квікq;,кого клубу. Пам'ятаєте, може: як один із CJlуг на кухонному бенкеті був проголосив тост за дам, то конюх підвівся та й, дуже ввічливо й галантно розклаиюючись перед компанією, сердечно дякував за цей тост, ніби стосувався він спеці ально до нього

...

Володимир допитливо подививсь на Лаговсь-кого - і мовчав. Той зрозумів, що Володимир не дуже йому пові рив.

- А втім, може, я вам і не щиру правду кажу ... Може, попросту мені той Дембовський - огидний. На ці професораві слова Володимир знов помовчав, але вже не через те, що не вірив. Потім набравсь відваги та й сказав:

- Мені Дембовський, мабуть, іще огидніший, ніж ва м ... Мені справді тепЄjp бридко руку йому подавати. І не тільки тепер ... а ще з того часу, як я бу-в у вас і як у нас з вами зчинилася історія через того альфонса. - Володимире! Покиньте навіть згадувати про це! - Ба ніІ Вже коли почав, то докажу ... Я вам признаюся, що я вас був ненаcSиді'в увесь час, відколи ми ШJCва рилися, але ще гірше зненавидів отого проститутника ... Та я приневолений піддержувати з ним добрі відносини, бо Корзова наша давня знайома, і мама шанує її дуже ... А вже ж ми європейці ... ми маємо додержуватись усіх зовнішніх форм увічливості і не раз мусимо навіть пере ламувати свої безпосередні почуття. Це ж тільки азіати можуть через кожну дрібницю одразу хапатися за кин джали та гукати: «ухады проч!! Рззіть буду!!!» Але перед вами я безмірно винен і не знаю, що був би да-в, аби моєї провини перед вами наче й не було ... Професор переслухав Володимира дуже уважно. Він у душі абсолютно не поділяв Володимирової думки, ніби відносини оім'ї ШмідтіcS до КОРЗОВОї та до її «пажа» - це мав би бути справжній «європеїзм». Та разом з тим мова Володимирова уже не вражала його й не дратувала, як бу-ваЛ0 колись. йому було до того наче й байдуже. «Не хай вірить у те, в що віритьІ» - подумав він і, замість сперечатися, поклав руку на Володимирове плече та й сказав дуже м'яким тоном: 280

І ~ вам за охота балакати на ЦЮ тему? Ій-БОГУ,

ані Дембо~ський, ані Корзова не варті тієї уваги, яку

ми з вами Ї!l\ присвячуємо! .. Краще розкажіть мені, якнм способом ви'?важилися покинути свою юридичну спе ціальність ... ви ж готувалися були вже й до професури!._ і чому перейшлн на математику? Володи.мир дуже охоче почав казати про свій новий напрямок_ Професор з неменшою охотою слухав його_ Orак вони балакали більш над годину. Ніхто до їхньої кімнати не заходив. Аж нарешті Лаговський сам схо ПИilСЯ:

- Чи чуєте? Чогось дуже тихо у вас у залі стало_ .. Мабуть, чи не порозходилися всі гості? Вони разом пішли до гостей. Справді, здебільш а всі, хто був на обіді, уже пороз'їздилися. Тільки дехто з тих, що були позасідали за зеленими столиками, ще гуляли

в 'ка,рти й на нікого не вважали. В горішньому передпокої, на лавровій площадці недалеко од спуску по сходах до роздягалыl'i геиеральша Шмідтова саме тоді, як профе сор з Володимиром надійшли, була прощалася з Корзо вою. Тут-таки, коло мами, стояв наймолодший Шмідт Костянтин, а коло Корзової - її <паж» дембовський, тримаючи в руці дамського ридикюля. - Ну, дуже вдячиа вам, що не позабулися про мої іменини! - проказувала генеральша Шмідтова до мініст рової матері_ - Пам'ятайте, що иаші soirees fixes 1 _ кожної першої неділі в початку місяця ... І ви, Феліксе Ромуальдовичу, не цурайтеся нас,- звернулася вона до дембовського, подаючи йому руку на прощания. Він тую руку поцілував.

Попрощався з Корзовою та дембовським і Володи мир, і Костянтин, і ЛаговськиЙ. Володимир, як брав руку Корзової, підніс до губів. Костянтин тільки потиснув ЇЙ руку - не поціЛУ'Вав. Корзова із своїм <пажем» спустилася вниз по сходах до роздягальні, а тоді генеральша невдоволени.м тоном удалася до молодшого сина:

- Ти мусиш Марії Михайлівні цілувати руку!.. Бо диви: Володими,р - старший за тебе, а цілує ... Ну, а з тебе ще мало не хлопчик, та ти їй фамільярно стискаєш руку, наче своєму одноліткові товаришеві! І Постійні вечори (фран.ц.).- Ред.

281

Але ж, мамо!

- виправдува,всь І(ОСТ%НТ Н.- Я Ж

Ну, то ти от що вчини,- порадилА мати.- Уже

досі раз у раз, відколи себе затямлю, здорО'Вк вся З І(ор завою просто за руку! .. Яким же способом я епер ні сіло ні впало взяв би та й цмокнув її?!

надходять різдвяні святки й Новий рік. Ти зробиш візиту до Корзооої, привіта&Ш її з Новим ІРаком і тоді й поці луєш їй руку ... А далі вже ясно, що цілуватнмеш раз у раз.

Профе'сор мовчки слухав оцю сцену. «3'вичайна люд ська щоденщина! - байдужно подумав ві,н.- Ну, що ж! Нехай люди сами собі плетуть усякі кайдани з увічли востей, куртуазі,й, декорумі,в та умовних дрібниць, колн їм це так до вподоби!». Тільки ж, байдужно це думаючн, він поч:ував, що сім'я Шмідтів не стає через те не такою любою для нього. 3 Володимиром та Костянтином ЛагО'Вський увійшов до хати Аполлонової. Там сиділа crapa гувернантка і розкладала на картах безконечний пасьянс. Аполл;>н слі.n.кува,в за рухами її рук.

- Скажи, Аполлоне, яка 1'воя сьогоднішня думка про високошановну madame-madame Korzoff? - лукаво саи тавсь у брата Костянтин.- Правда, вона сьогодні була така принадна і чарівлива, як ніколи?. Льореляй, та й годі! .. - Мені, як я дививсь на ню,- сказав, стискуючи губи, Аполлон,- усе аригадувалася фабрична «частуш· ка» з-nопі.n. M'JCKBH; А четверта баба рwжа,

Привезена из Парижа Моду показаты Моду показать! .. Фу! КаКая ........ .

і тут Аполлон спинивсь,

!1:інець пісні 6ув не надто

салон овий.

Регіт залунав по цілій хаті. Навіть бонтонна німке· ня,гу,вернаЛТ.ка весело запищала і вдарила Аполлона картами по голові. - Так?. Ну, то от мен'і од мами «височайший» наказ; З Нового року я маю оту «бабу рижу» в рученьку лоби зати,- комічно поскаржився Костянтин.- І доведеться! .. Бо що вдієш проти невідступного маминого напосідан-

282

ня! Скачи, враже, як пан кажеІ .. Іще добре, що не зве· ліла мені з Нового року цілувати Дембовського в поти· лицю

...

Знов усі засміялися. Лаговський слухав той сміх і не· свідомо з себе дивувався: чому оця безмежно цинічна балачка вже його не дратує. Він підійшов ближче до Аполлона і розкинувсь на фотелі· гойдалці коло нього, мовчки слухаючи дальшу розмову.

- А мене ніхто не приневолить ані візити робити, ані руку комусь цілувати,- спокійно завважив Аполлон своєму наймолодшому братові.- Це тільки тебе, жев· жика, можна запрягти в візитеретво... а з мене людина робоча, мені нема коли турбуватися Дембовським та ці· луваннями рук у ста,рих пань ... Сама мама не схоче одтягти мене од університетської праці ... не дасть прогаювати мої студентські роки ...

мені

Це була правда. Аполлон багацько працював по гі· етології ... його ваЖКО було одірвати од мікроскопа, і ге· неральша Шмdдтова дуже цінувала тую студентську працьовитість свого сина. Ще й давніш Лаговському раз у раз, мабуть, чи не більш од усіх братів був подобавсь Аполлон. Лаговський і тепер аж спочива,в душею, слухаючи ilого рівний, спо· кійиий голос, ЙОГО небажання рахуватися з К:орзовою .

•В

Аполлоні немає 'І1Ривіальності,

мабуть,

ан!

гичl>

подумав він, і йому стало аж надто любо.

Зайшла розмова про сподівані гастролі вагиеріJМ:ЬКО· го театру з Німеччини, про музику часів передвагнерів· ських і післявагнерівських і таке інше - словом, на тему, ЯКа для всіх трьох братів була однаковісінько ці кава. Володимир заlmажив був, що для англШці,в, десь певне, иіякі «вагнерівсь,кі» питання не ісиують, бо це нація тупенька для всякої музики, розуміє хіба музику зовсім приміти'вну. - І однак не в кого, як у аиглійця Шафтсбер!, ми стрічаємо таку оцінку для музики, я,ку рідко ХТО інший був складав,- обізвавсь професор.- Шафтсбері каже: «Musica! harmony speaks uз mоге, than the most excellent painting ог the most entertaining book» - «Музична гар монія нам говорить більше, ніж найдобірніша картина або найцікавіша книжка». Це стало приводом для того, щоб ,розмова перейшла на ті питання, якими за останніх часів найбільше був

283

ЦІкавивсь Андрій Ізанович. Розмова йшла довго, нарешті професор стомивсь і вщух. - Чого ж ви раптом замовкли? - спита!! І<остянтии. - Втомлений дуже,- щиро признавсь ЛаговськиЙ.Адже ж я дуже давно на людях не був, отже ж сьогодні побува·в у людському гурті аж надто довго ... Помовчали й усі. Тим часом гувернантка Fгііulеіп Ernestine увесь час була розкладала пасьянси та ворожила собі картами, не плутаючися до «HeiHTepeCHOЇ~, «філософської» РОЗМОВІІ своїх колишніх вихованпів. Тепер вона вдалася до Апол· лона та й до всіх: - давайте погуляймо в карти! .. - добре, Ernestinchen,- сказав своїм гармонійним, рівним голосом АПОЛЛQН.- І ви, Андрію йвановичу, чи не заграєте разом З нами?. Це й буде вам спочинок після теософій та філософій. От хоч би погуляймо В <віриш чи не віриш?» - 51 не граю,- сказав професор.- За моїх студент ських часів карти в студентових руках вважалися за щось аномальне. Думалося, що коли студент не вміє вбити св·іЙ вільний час чим іншим, як картами, то тим він дає для своєї інтелектуальності дуже сумне testimonium раирег

tatis ,_

Аполлону ці слова дуже не припали до вподоби, і він з невкритою холодністю сказав: - 51 не можу з вами згодитися. І<оли я цілий тиж день пильно працюю, не одходю од мікроскопа, читаю, обчисляю, то, очевидячки, маю я так само право розві ятися раз на тиждень чим хочу ... тим, що мені дозволяє роз.віятися найлегше ... Роздавайте карти, Friiulein Егпе stinel В «віриш чи не віришІ» Хто виграє, тому од усіх платиться по п'ять копійок_ - 51 не хотів нічого прикрого сказати,- поспішивсь виправдатися ЛаговськиЙ.- Звісне діло, розважати сміє кожен себе так, як сам схоче._. 51 ж тільки про себе кажу, що не вмію грати в карти ... І він лагідно подививсь на Аполлона. Той заспо коївсь. Лаговський почав глядіти, як усі три брати Шмідти засіли за карти разом з гувернанткою. Він, направду, І СВідчення власної слабості (лат.).- Ред.

284

зміг би дуже багацько сказати П,роти д,поллонових уваг; та чомусь 'і тут, як уже не один раз сьогодні, не було жодної охоти сперечатися. «Ну господи І Нехай розважає себе й ка'ртами, коли пе йому любоl Мені ж яке діло! обонятно подумав він та й зараз упій,мав себе на тій обонятності.- Невже я так мало тепер люблю Шмідтів, що мені до їхніх уподобань навіть байдужіоінько?!» поставив він собі питання і, півлежачи в фотелі·гоЙдалці, окинув очима групу грачів, одного по одні'м, Ба иН Всі вони - дорогі для нього люди: і Костянти/!, і Аполлон, ба навіть і Володимир, його покривдитель ...

Але рівночасно йому здавалося, ніби в,ін не тут бли· зенько в Аполлоновій кімнаті сидить, а перебуває десь далеко, на височенній дзвіниці чи на башті або й нз обсерваторії. Над ними просторе й безкрає голубе небо; навкруг звідусіль - широкий-широкий обрій; отже ж ген· ген унизу на землі порозкидалися безчисленні краєвиди, річки, ліси, лани, села, хутори; і все те з далечіні виглядає М'ініатюрни,ми малюночками, а люди, що снуються-ко· машніють внизу по землі, то дрібненькі, малопомітні крапочки. І отож одна купка тих малесеньких живих крапочок -ТО і єсть оцей гурток з чотирьох грачів, що сидять у цій кімнатці та й переворушують карти та ті шаться тим. Професор ,із своєї височенної обсерваторії знає, що ті мікроскопічні крапочки-комашинки - дорогії йому люди; та він здалека ,не може розібрати ані їх облич, ані їхніх слів, ані їхніх рухів ... В1Н любить їХ, OT.j до· рогії крапочки, що десь та,м ледве м,ріють; тільки ж усе, що в їхньому мікроскопічному гурточкові оце тепер чи· Im ться, все од нього зараз надто далеке, щоб могло як слід ооиняти на со6'і його надземну увагу. І Лаroвському захо1'ілося вернутись до себе додому. Він підвівсь і сердечно попрощавсь із Шмідтамн, по· батьківському цілуючи Костянтина і ,4,поллона в голову, я'к це звичайно бувало ще в Туапсе. - Та ви ж не забувайте нас, заходьте частіш, не сидіть самотою! - наказували йому. - Заходитиму, заходитиму! - приязно одповідав віи. За двадцять хвнлин професор був удома. Він у пітьмі одімкну,в двері своєї підземної к.вартирки, а потім ках роздягеь, повісив шубу на кілочок і, вступив ши до свого бібліотечного кабінету, T~PHYB с,ірника, щоб

285

засвітити лампу. Світло блимнуло, та й раптом з усіх чотирьох стін привітно заблнщали книжки, густо пораз· ставлювані на полицях. Проф&ор засвітив сірником лам, пу та й ДОВГО'Довго дививсь на свою книгозбірню, на по· сохлі квітки, пришпилені до полиць, на свій кабінетний стіл з розгорнутими рукописами. йому аж солодко було серед свого царства, що радіс но вітало поворот свого пана додому . • Гарно тут у мене ... в цій безлюдній самотині ... в цій непо,рушній тиші ... ~ - подумав Лаговський і сШl на с·вою середньовікову фотелю. Очі його майнули по фотогра фічній групі, що висіла серед кнтнці сухих криптомерій та кавказьких дрібних троянд. Обличчя молодих Шмідтів визирали з фотографії. Лаговський чувся щасливнм, спокійно щаСЛИ1!ИМ. Всі враження з сьогоднішньої днини поволі перебігали в його пам'яті. йому нема чого більше тужити за сім'єю Шмід тів; він, саме тоді як схоче, до них і піде, бо вже одпала тая заборона, яку він сам на себе наклав бу,в. Він ЇХ лю бить і любитиме ... З них гарні люди ... • Але вонн не ідеальні!» - рельєфно заналізував про фесор те, що думалося йому далі й далі і що, правда несвідомо, вже було й надходило йому В голову сьогодні не раз ... і надходило в голову саме ж отоді, як він гостю вав сьогодні в Шмідтів. Бо згадав він Корзову й дем бовського ... згадав надмі,рну увічливість Шмідтів до тих людей. Згадав ще й карти, що до них позасідали колишні ідеальні, надземні його Шмідти . • Та ще, мабуть, чимало й інших отаких дрібниць до ведеться далі в них спостерегти,- подума1! ЛаговськиЙ. давніш я навмисне заплющував очі, щоб нічого такого

не добачати. А тепер дивлюся супокійно ... аналізую ... не роблю з них ідеала ... - і чую, що їх люблю й таких, які вони є. Це не янголи, не духи з поетичної феерії, а зви· чайні ЛЮДИ ... ЛЮДИ, З м'ясом, із кістками ... :» Він аж зди'вувавсь, як зважився зовсім виразно ска зати собі це . • То, може, я їх справді й не люблю?! - знов спи тав себе він.- Може, я до них прохолов?! Ба ніІ Я ж чуюся щасливим, скоро за люблю!

них

згадаю!..

іх

дійсно

Гаразд ... Тільки ж звідки взялася в мене оця аналіза, оця критичність? .. Ех, мабуть, чи не поста'рівсь я душею

за цей рік! .. Пер~часно постарівсь ... зачерствів ... зашка рубів ... » Лаговський, за,думаflИЙ, пі,щвівся з фотелі і скіЛЬКИСD разів перейшов по ха1'і. Оч·і його я,кось спинилися на по· лиці, де стояла товста книга в шкуратяній оправі. На спин ці оправи вибито було золотий хрест та напис під хрестом: «Біблія •. Професор машинально простяг руну по Біблію. «Поворожу хіба, отак як робили нашІ наї1!НI діди прадіди,- подумав він.- Розгорну Біблію навмання та й прочитаю, ЩО вона скаже про мій теперіШflій на· стріЙ:>. Він мав сподіІвання, чи не розгорнеться часом ПБе· мудрість Ісуса, сина Сірахова або Еклезіаст, словом щось аскетичне. На превелике ЙОГО розчарування, Біблія розтулилася на апостолі Павлі, на першому посланні до коринтян. Без веЛ,ItКОЇ надії вичитати з новозавіrгного Щlсьменника щось цікаве для себе, Лаговський, одначе, зачав побіжно читати. Це був розділ ХІІІ·Й. Незабаром

вІв дуже заінтересувавсь, бо знайшов от що: «Любов довготерпелива й вибачлива. Любов не знає заздрості. Любов не має погорди й пихи ... » Вже й ці слова більше-менше підходили до душевно го його настрою. А далі він вичитав іще ціка'вішу річ: «як був я дитиною, то балакав по-дитячому, думав по дитячому, міlркував по-дитяч<>му. А як зроби,вся дорослою людиною, то все дитяче поодкидав

... »

Так виходить, либонь, що я ані передчасно ізста рівсь, ані розлюбив Шмідтів, а попросту виріс тепереЧ1(И з дитини на дорослу людину,- осм'іхнувся професор, ставлячи Біблію знов на полицю. Було вже пізненько, і він ліг спати.

ІУ

Почалися для Андрія Івановича наново щасливі дні, тільКJI ж зовсім не такі, які були в Туапсе. Там почува ЛОСЯ щастя яскраве, блискуче, підкреслене, а тут - спо кійненьке, приховане, навіть з чималою дозою меланхолії. Сам Лаговський дуже добре розпізнавав тую одміну. «В Туапсе була розкішна весна й палюче літо моєї при язні до ШМ1дтів,- думалося йому,- а тепер іде для на ших відносин гарна, погожа осінь. Бо отак восеии й

287

сонце світить любо, і небо синє, і дерева ще вбрані листям, і пташки щебечуть, і люди поспішають на{'уля~ тися на чистому повітрі і радіють: «Ох, яка ж гарна погода!» - та рівночасно кожна душа знає й чує, що не стало літнього тепла і що навіть от-от може настати й холоднеча, мороз і сніг». Тіль,ки ж до зимової холоднечі в відносинах 'лагов ського і Шмідтів було ще дуже далеко. Щонеділі або - це бувало рідше - що двох неділь професор ходи" до Шмідтів на празниковий обід і перебу вав у тій сім'ї аж до пізньоі ночі, то сидячи в юімнагі у Володимира, то у Аполлона з Костянтином, чи там з гостями старих Шмідті,в. Про яку-небудь свою влас!!у душевну журбу й смуток, коли таке на нього находило, він нікому з сім'ї не оповідав ніколи, бо вже з гіркого досвіду знав, що «смутний. - те са ме, що й «докучний •.

Навпаки, він, буваючи у Шмідтів, силувався жити інте ресами самих Шмідті.в. 3 Володимиром У .нього йшли довгі розмови на математичні теми; професОIРОВ'і дуже любо було бачити, що той жваво зацікавився математи

кою; .івін думав навіть, що як поJciнчить Володимир уні верситетський курс, то не завадило б придіJl1ИТИ ЙDго до кафедри. 3 молодшими Шмідта.ми тем дЛЯ Р03М08 бу"ала, звичайно, велика сила. Щоправда, не раз серед жвавої ба лачкивиринала в професоровій підсвідомості аскетична думка: «Суєта суєт і все суєта І» Він не раз бачив, що в «поетичнім. Костянтині є чималенько й фатуватосгі, й фразистості, що в «об'ективнім» Аполлон~ багацько f звичайнісінької егоїстичної байдужності до людей; та все те його не вражало. І кожного Іразу, як "ертав Лагов ський од Шмідтів додому, дО CBO€Ї келії, тихомирне щасливе почуття шептало йому: «Вони тебе люблять! Життя свого за тебе, звичайно, не покладуть, тільки ж тебе люблять безперечно». І Лаговському бувало гарно на душі. Він ц'Їлий тиж· день щиро працював у своїй самотині, а в ,неділю знов ішов до Шмідті.в, ЯК до овоєї рідної сім'ї, не до чужої.

v l(iнчавсьвеликий піст, сезон

KOHuep'l'iB. Якось Лагов

ському захотілося піти на концерт ста родавніх музичних інструментів, щоб перенестися хоч трохи в обстанову

288

XV-XV!

віків. Враження були чудові. Професор, весь

захоплений концертом, уважно сидів на своєму місці, не дивлячись ані вправоруч, ані вліворуч, та й допіру в антракті побачив, що коло нього недалечко сидить ЙОГО туапсинська знайома, художниця Петрова.

Зав'язалася балачка про враження од концерту, піш ла відповідна обміна думками. Потім професор спитавсь

у Пеl'РОВОЇ, чи не гадає вона поїхати на великдень до Туапсе, до своєї <вілли». - Ні, там у мене цілу зиму живе безробітний учитель, із сім'єю. Не хочеться його турбувати. Вже аж на літо поїду.

- Л! Це той учитель, що був постраждав через Шмідтів? - несподівано зацікавивсь ЛаговськиЙ.- Що то за історія, Ганно Володимирівно?. Можете бути певні, що тепер я .вже дослухаю ЇЇ, а не втечу о,д вас,- додав він жартівливо. Художниця розказала, як вийшло діло. Генерал Шмідт поскаржився на вчителя кураторові, а куратор доручив окружному ііІІспекторові зробити вчителеві гостру нага ну. Інспектор побачив учителя, вже як у того всі діти

лежали слабі на малярію. Знервований педагог, забувши всяку пошану до начальства,

говорив

інспектором

сильно підвищеному тоні; інспектор аж обуривсь на таку «нахабність»: слово за словом - і результат стався та· кий, що вчителя звільнено з посади «по третьому пунктр. себто прогнано без «прохання», та й дано наказ по цілій І(авказькій окрузі, щоб його ніде не брали на службу. Із своїм «вовчим білетом» бідолаха вже другий рік ніяк не може знайти не то що педагогічної, ба й жодної дер жавної посади, а >ІОи·ве з чого трапиться. Це вже другу

зиму художниця пускає ЙОГО з оім'єю заду,рно до своєї туапсинської хатини, нехай живуть до літа. Часто вони го лодують. Найменша дитина померла. - Що-що, а за це Шмідти одповідатимуть на тому світіІ - доказала Петрова.- Я дуже рада за вас, що ви з ними розійшлися. - ' Я з НИМИ знов помири'всь, Ганно ВолодимиріIlНО, тихенько сказа.в ЛаговськиЙ.- Та й дуже їх люблю. - Ет! - ніби розсердилася ху дожниця.- То була б я иічого вам не розповідала! .. Тепер у вас буде на душі деякий ворожий осадок проти мене! Знаю ж я вашу

19 1-116

289

адачу: ви, як кого любите, то ідеалізуєте без краю, а ~" любу правду вважаєте за поклеп! .. - Ба ні, Ганно Володимирівно! Навпаки, я ще й дуже радий, що почув од вас оцю історію. Бо тепер, коли я люблю людей, то я бажаю любити іх справжніх, а не тих, що вимріяла моя фантазія. Ого! Це вже в вас якась нова філософія, не тая,

що була давніш! .. А не секрет довідатися, яким спосо бом набралися ви отаких поглядів?. - Дуже просто. Хто шукає приятелів бездоганних, тоА ніяких не має, бо наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір. На землі є людей щось дві тисячі міль йонів - чи так? А чи ви помічали, що кожен з нас знає З тих мільярдів тільки дрібну-дрібненьку пригорщу лю дей? А в гості заходжає він хіба до ЧО1'Ирьох-п'ятьох сі мей, а тісиіш! відносини має менше ніж із десяткою nю дей ... та й то не З тими десятьма nюдьми, яких сам собі дібрав, ба з тими, яких посnав йому випадок. Здобути нових приятеnів - це ж не од иас заnежить, а од ірра' ціонаnьних обставии. Ви іноді навіть можете зовсім доб ре відати про когось, ЩО він підходив би вам до мислі, ви можете навіть бути формаnьно знайомим з тією лю диною, та не заприятелюєте з нею! Не заприятелюєте бо не можна ж отак простесенько підійти до когось та

і\ сказати: сА давайте будьмо приятелямиІ» Та копи б

і сказали так, то нічого з того не вийшло б. Приязнь, пам'ятайте, приходить незаnежно од нас ... Через те, коли в вас уже зав'язаnася приязнь із людьми, 1I0рожіть ни миl Дорожіть ними - вибачайте ім. А вибачати - не так і важко: треба тільки кожному домі,ркуватися, що він H~ є такий гарний і ідеальний, який сам собі здається, а інші nЮДИ - не такі погані, як йому здаються ... Зрозу мійте цю немудру істину - то й буде пад... Та ви, здається, мене вже й не слухаєте? Бо чо!'Ось З8думалися.

Петрова справді була заМИСЛИn8СЯ. Тепер вона звіль на сказала:

- Ба ні, я вас уважно слухаю. Та тільки не можу зрозуміти, що таке ви знайшли в тих Шмідтах. Чому не хто інший, 8 саме ота наАт.ривіальн!wа сІм'я змогла вас гак сильно заполонити, що ви ладні все Ій прощати? -

Ох, Ганно Володимирівноl Хіба можна когось пи

гати, за що він любить lIРУГОro? Любить

290

та АгодіІ

Се Се

от

ТоМ у, ЩО ТИ ЕСТЬ ТИ, ТОМУ, ЩО R есть и-

вся причина! Любити й прощати навіть тоді, коли бачите, що люди чинять одну мерзоту?! Навмисне довідуватися про тую мерзоту... отак, як ви сьогодні вчинили ... та й потім казати: «Тепер я тих людей ще більше люблю:>! Та як же це зветься?! - Але ж пам'ятайте, що я ЦЮ сім'ю маю З8 свою рідну! .. Зрозумійте, що Шмідтова сім'я - це для мене рідний батько, рідна мати й рідні брати! Коли в сім'ї батько зробить щось недобре, діти не розлюблять його, а хіба силуватимуться загладити ЙОГО ПРDВИНУ •••

- Ні, простіть, Андрію Ивановичу, але тепер я вас не в силі зрозумітиl Позаторік ви ідеалізували були Шмідтів, ви справді нездатні були добачити в них щось погане, ви вірили, що вони найкращі люди на світі. і тоді для мене було зовсім ясно. чому ви силуєтеся вва·

жати чужую вам сім'ю за рідну. Це було по-дитячому, але в тім була своя добра логіка: «Люблю тих, кого маю за найкращих людей •. Ну. а тепер ви вже сами знаєте, щ6 таке тіі Шмідти! Та ви навіть були одзвичаїлися од них за цілий рік! Вони були перестали являтися для вас «рідною сім'єю.! .. І знову після того взяти на себе чуже ярмоІ .. Робити з чужих, антипа11JlЧНИХ людей знов «рідну. сім'ю!.. Загладжувати їхні провиии, мав справжній рідний син! .. Ой, це в мою голову не влізає. Хоч би А який вузький був наш світ, та все ж він не тільки. що в вікні. Могли б колись знайтися для вашоі безмежної люБQВі кращі люди, ніж Шмідти! .. до того ж ви напевне й сами добре знаете, що Шмідти з свого боку зовсім не захо тять вважати і в а с за свого рідного сина та морально одповідати за в а ш і вчинки. То як же ви можете тер П!ти таку нерівність між вами та ними?! - 51 їх люблю,- коротко одказав ЛаговськвА. - Бачу і жалію! - обурилася художниця. Антракт скінчивсь і не дав ім довести розмову до краю. Професор слухав концерт уже не так уважно. деякі художничині слова таки запали йому в душу та й трошки гризли її. Та по концерті він уже більше не по· бачив Петрової і не довелося поновити розмову. Він прийшов додому та й першим ділом поДwвився, скільки в нього є грошей. Було триста карбованці·в.

19"

291

Лаговський одклав для себе сто карбованців, а ДВІСТІ всунув до конверта, щоб Федір одіслав уза'втра В Туапсе на ім'я того бідолашного вчителя. До посилки своєї Bi~ дописав: .Ці гроші шле невідома вам особа, що про неї ви ніколи не дізнаєтеся~. Далі на черкав чималенького листа до кавказького куратора, дуже прохаючи Їlого да ти якусь посаду одставленому тувпсинському вчителеві.

3РОБИ.ВШИ це, Лаговський трохи заспокоївсь. Із душі зваливсь якийсь тягар. йому було легко не зв себе, а за генерала Шмідта, і він буз радий, що виконав супроти нього свою синовню повинність.

На столі лежав якийсь нерозпечатаний лист з пош товнм штемпелем «І(онотоп, і з препогано надряпаною адресою. Професор знав, що це пише одна його ніби ро дичка 3 Чернігівщини, якої він ніколи і в вічі <Не ба чив. Вона вже була вдавалася до професора один раз, була писала йому, що вона доводиться якоюсь троюрідною небогою покійному Їlого батькові, та й прохала виклопо тати стипендії для двох її дітей у Москві. Все те, що вона прохала, Лаговський був вчинив, і оце тепер вона поси лала йому свою подяку. Недбалим поглядом читав Андрій Іванович її рабо ліпно-вдячну писульку, аж ось як сті/! стрепенувсь. Ро дичка писала: .моїй ятрівці трапилося недавнечко по бувати в Громополі. Вона там бачила вашу маму. Мама казала їй, що од вас дуже давно не має жодної звістки, ба вона навіть і не знає, де ви. Довідавшися, що ви в Москві, вона сказала: .Перешліть йому моє материн ське благословення і спитайте, чи не навідався б він ко лись додому, бо я вже сильно постарілася. Хто його зна, чи довго ще доведеться жити? у Лаговського сперло дух, закрутилося в очах. Він сів за стіл, спершу затулив обличчя долоньми, потім схи лив голову й притулився лобом до стола. 'ДOДOMY~... .мати.... ,материне благословення .... що це за невідомі йому слова?! у нього € мати, € своя рідна хата -! він зміг про те забутися! .. вкрай забутисяІ .. наче їх ніколи на ооіт! не було! .. Буде тому сім год, як він покинув матір. Попереду вона часом іще йому згадувалася, та й то кожен раз з великою антипатією. Д за останніх літ він анітрохи її не пам'ятав. Він жив самітником, він ПРИХИJlЯВСЯ душею

292

10 чужих людей, він запобігав мізерних одробинок од їхньої душевної ласки, віл мучивсь, як губив тую дріб неньку ласку ... а тільки за рідну матір, що його благос ловляє, у нього ніколи згадки не було. Навіть згадки! З пам'яті хтось її наче зовсім викреслив і затер! ЯК це могло статися?! І за що він од неї одкинувсь?! Заходивсь професор пригадувати. Спомини про Гро мопі.% один за одним виникали в його голові. Та тільки ДВІ провини зміг вІн пригадати за мамою. Одно - що "ати дуже дорожила ласкою місцевих громопільських «аристократів:>, якоїсь там суддііхи; друге - що вона, сама трохи чи не старчиха, ПОЗИЧИJJа грошІ за великий Відсоток колишнііІ його няньці. Він тодІ не мав сили простити оце с'воїЙ рідній матері та й з,рікся П. Але ж тут у Москві ЩО віи чинить? Приглядається до сім'ї рагуепи генерала Шмідта, де всІ аж плазують пере)l_Рoan:y:cнGЮ-е6а!Щю.рижою:о, І(ОРЗОВОЮ тою, і навіть перед її альфонсом Дембовським,- та ЇІ недобачає в тому жодиоі1!епростимої гидоти ... бо «це по-людському:>,

мовляв! .. Довідується

про

ганебну

нелюдську

історію

з туапсинськнм учителем, та Й доК"іРЛИВОГО'-слова не зна

ходить для Шмідтів: попросту силуєтьс" якось ззлаго дити тую «прикрість., та ще так, щоб і Шмідти, борони боже, 1іе знали, не відали! .. В молодих Шмідтах виправ дуе чисто все, знаходить лагідне слово великого всепро щення навіть для безсоромної, цинічної безпринципово сті у Володимира ... Бо це, каже, моя «рідна:> сім'я, «рід кі. батько-мати, <рідні:> брати! А от для справжньої рідної неньки, що в неї всенька провина

її темнота, несвідомість та

неосвіта, диви

не з<найшлося в нього ніяких синовніх почуттів! .. ДіlЯ неі не знайшлося в нього прощення А вибачливостІ! .. Він її попросту забув, та й край! .. Яким способом це могло статися?! Яким способом! .. Досить того факту, що це - ста лося

...

Лаговський встав із-за столу, перейшов два рази пQ хате. - Узавтра я їду до Громополя! - поклав він.

УІ

І по.їхав. По.кинув хо.ло.дну Мо.скву. Надвечір друго.го. дня він уже переіздив Ки€во.м і по

бачив, що там уже весна. А через ніч він о.пинився на південній Україні і під'їздив до. рід,ного. Гро.мо.поля. Була більше-менше о.бідня пора. Сонце гріло., аж с-малило.. Радісна дітво.ра бігала боса. На деяких дере вах видко. було. вже листячко... мо.ло.десеньке, маленьке, смо.листо.-л,ипуче ... Цві.в ро.жево агрус ... Цві.в жо.вто. де-. рен, кизил о.то.й... Пташки ,весело. цвірінькали, втішно. щебетали. Професо.р висадився з вагона та А сів на жида-вІз ника. до. Гро.мо.по.ля o.:/J. ·во.кз.алу було. десять верств. Він іхав битим шляхо.м, де з о.бох бо.ків зеленілися-рунилися мо.ло.ді пари, і Ж8діібними грудима вдихав в себе вільне по.вітря, п!\ІВ зо.ло.те со.нце. Не ві,рилося, що не більше як два то.му дні по.кииув він Мо.ско.вщину, непривітну, сіру, анітро.хи ще не вес1IЯiНУ. От·і Гро-мо.піль ... Ви,гін перед го.ро.до.м ... Ci'НJla торго.виця ... Лісна ... Базар ... Со.бо.рна церква ... Каланча ... Лаговський по.казав жидо.ві, кудо.ю іхати ... Ну, о.т і рідна хатина .... бідна, вбога, але 'llИстенька, біленька, по. мазана ... Візник Cl1ИНИlВсь. Про.фесор зmiз і смикнув за дзво.ник ко.ло. дверей ... Одчинила ,!Іі,вчинка, видко. наймич ка-,,"опихач~.

Серце йому стукотіло., ЯК увіхо.див він до. Х8fИ. Мати накривала стіл ... ладналася 06ї,дати ...

- Сину мійll! Андрієчjtуlll- впІзнала вона його.. За ридала ... Кинулася його. 06lй'мати, цілувати ... Низенька бабуся, во.на з плачем rnритягла до. себе синову го.ло.ву та й ціЛУlJlала П. Цілувала плечі, цілувала руки, обцілувала кеже," палець, о.д великого. до МЇЗllПiця ... І го.лосно плакала, хлипала, ридала.

А він? І він гірко. за·плакав, як по.дивився на цю сивеньку, ни зею"ку стару жінку, ще була йо.го. мати й з тако.ю безмеж но.ю любо.в'ю цілувала йо.му пальці. Що.б прихо.вати сво.ї сльо.зи, він притулив очі до. уі плеча та й не о.дту ляв їх.

По.заду сто.яв старий жид-візник І, по.рушений, глядів на цю сцену ... На о.чах і йому крутилися сльо.ЗИ ... Що. то. мати! Що. то. мати! - шепо.тів ·він.

294

А'ІДріЙ, щоб не було зайвих свідків, швидше розпла· тився з НИМ. ВОНИ зосталися вдвох 3 маті,р'ю та й уже ди· вилися одно на одного спокійніш. - Ізстарілися ви, мамо!- сказав він, ПИЛЬflО вгл.· даюЧІІСЯ в її обличчя.- Якось наче зсохли ... та в землю вросли ... та геть посивіли. - ОЙ, синочку! Злидні мене зсушили, злидні мене підroптали,- похитала головою стара Лаговська.- Та от тепер наче одмолоділа, як тебе побачила, сонечко MO€ ясне! ..

Андрієві було соромно, аж до болю соромно. А ви б мене не погодували, мамуню? - сказав він.

аби якось вийти з за клопотання.

Та якже, якже!- зраділа ма ма,- Обід готовий! Вона насипала йому в тарілку борщу. Насипала була А собі, та, замість істи, гляділа з радісним, щасливим усмі хам, як син ісТЬ. Він попрохав ще другу тарілку - в неї обличчя аж заясніло з утіхи. Андрій їв і чув над собою той прихильний її погляд, повний щасливого самовідре· чення, готовий на всяку жертву. І він не розумів, яким способом міг він так Д0'8го вважати оцю сиву бабусеньку

за чужу для нього людину.

«Чужу, нерідну любов треба заробити,- думав він, чужу любов треба покупити ціною своєї інтересності, добрячої вдачі, прислужливості. А от - оце воно некупо ва не-непродажне, природне почуття! Оце тая справжня любов, що безкористов.но себе жертвує і не бажає нічого собі в замі,ну!Оце тее кохання, що не дивиться, чи ціка вий ДilЯ розмови син, чи не ціК3<f~иА, чи добрий, чи пога· нець, а просто любить ... І я оце щастя був одкидав сім год, тинявся по чужих, сторонніх людях, благав по,стар чачи їхньої прихильності, будував собі порожні ілюзії ...

і мучив себе й маму! ..:. УІІ

Геть непомітно збігли для АндрІя пІд рІдною стріхою два дні. Він зовсім оббувся-обговтався. І йому гарно було на душі, і мати раділа. Найкращі ДilЯ них години то було післяобідн€ чаювання в його поко!ку, що рівночасно був і «гостинною», себто віталь нею. Вони звільна пили чай, мати йому вточувала з самовара ск,nянку за СКЛЯf[КОIO та підкладзла варення. Він лагідно розпитував про !і

295

Ж!fГТя·бутгя або оповідав про с·воі

подорожі, про чужІ

краї. За Шмідтів оповідати йому якось ніколи й на дум,

ку не спадало. Так наче забуто їх. І ото як чаювали вони, прийшов листоноша з телегра· мою та й приніс Андрію йвановичеві чотириста карбован' ців, пересланих йому телеграфічно з Москви. Прийшов, одда·в - і пішов. Гроші лежали на столі. - Ото силу грошенят прислали тобі! - здивувалася мати.

Це за дві служби. Бо я професор на двох кафед·

рах.

- Що воно таке; «ПРОфесор»? -не второпала стара Лаговська. - А то вчитель такий,- осміхнувся СИI!. - Учи,и'итель?l. добре ж там у Москві вчителч" платяты Не те, шо тутІ .. Ну, то я рада, що тобі там га· разд ведеться ... Це, може, господь зглянувся на мої мо литви ... Бо я щодня щиро богові молилася, щоб тобі щастя дав

...

Андрій узяв оті прислані гроші та й поклав коло мами: - Ви їх заберіть на сховок і тратьте як свої, на все, на що схочете. Покупіть собі, чого вам не стає ... Може, щось собі справите __ .

- Ой, боже борониl- жахнулася стара Лаговська. Щоб я на себе твої запрацьовані гроші тратилаll Ні, ти краще для себе збережи іх, приховай ... ще й як прида-

дутьсяІ .. Он, може, захочеш оженитися ... А мені? .. Та хіба мені багацько треба? Ще ж і сама зароблюІ .. Маю свою хатину, де ЖИТІ!, маю клаптик ГОіРода, маю корову __ . На мій вік станеІ .. От, тільки що зодягтися часом треба ... та калоші діряві ... Та иil Нічого нового вже не шитиму перешиватиму, що є давнє.

Андрієві іі соромно, іі боляче було слухати цю мате рину мозу. Щось ладнався він був говорити, тільки ж нічого не встиг сказати. - Он хіба що! -як стій зраділа мати.- Взавтра я покуплю тобі 'lОгось кращого на обід... Бо не знаю, чи моя харч до смаку тобі? Чогось ти іси так обмаль ... Вона одібрала собі десять карбованців, а всі опрочі гроші засунула в бічну кишеню синові. Андрієві ще соромніше ставало. Бо виходило, що всенька материна думка була раз у раз тільки про нього!

296

А чи знаете, мамо, через що я то Д і розлучивсь був

- зважився він спитати про те, що його най більше бол4ло.- Бо мене вразило, що ви були дали гроші на лихву ... Та ще кому! Нашій няньці ГанніІ .. Нічого вам не кажучи, я й утік од вас ... Стара Лаговська сплеснула руками: - Але ж, си,ночку мій! .. Чом же тн тоді мені пуття>! про те H~ сказав?! Якби тн мені хоч слово був промовнв: <Не беріть процентів з Ганни, а то я вас покину»,- то Я б і од грошей ТНХ була одкинулася, а не то що ",роценти б не брала! .. Мені ж не багато на прожиття треба ... я без тих грошей була б перебулася. А твое слово - мені за кон. Чом же ти мені нічого тоді не сказав, а так мовчки покинув?! Справді, чом не сказав був! .. Не сказав, бо був не лю дина, а клубок істерійних нервів... А нервовість була прийшла з того, що ціле літо жив без спочинку репети тором у Бобрових ... А в Бобрових жив - через тодіщню бідність свою ... Ат, і не розбереш, хто винен! Найбільше із вами?

таки сам

...

Він нічого того голосно не говорив, тільки думав. - Коли хочеш,- казала мати далі, то я Ганні й 30всім подарую її дОВГ. - А вона вам іще досі винна?! - стиха сказав Ан дрій. його брав страшенний жаль з такої звістки, та він не серднвсь на матір: попросту, шкода іі було, та й усе. - Винна й проценти платить ... - одказала мати та й подивилася на Андрія з такнм страхом, на че він ось-ось мав знову її покинути.

А більше ви нікому грошей не познчали? Ой, звідки в мене тіі гроші візьмуться? Якось так

скрутно стало жити, що й десять карбованців теперечки не назбнраеш про запас_ Ото складаеш копійчину до ко пійчини, складаеш, складаещ, а тут як стій - треба ко рівчині сіна на зиму покупити, або собі трохи дров, або дівчинку взути ... або знов оплатии тіі за хату поплатити: і городські, і земські, і в казну, і ще якісьІ .. 3 калошами оце мені погано: діря,віІ течуть! .. і латати вже швеuь не береться. Отак цілу зиму мучилася ... не спромоглася, не покупилаІ .. [ вона, затурбовано дивлячись кудись у далечінь, скількись разів похитала старечою, сивою головою. Вид ко було, що саме отепер сказала вона про себе пекучу,

297

щиру правду, а не тоді, як запевнювала сина, буцім ЇЙ живеться ·ведеться га разд.

для Андрія разом ясно стало, щ6 віи має далі чини· ти. Він, ніби й нічого, поплескав маму по плечі та й, уда· ючи навіть веселенького, перескочив на зовсім інакшу тему. Мати заспокоїлася. Трохи з перегодом професор удяг пальто й капелю·

шика, запасся доброю ковінькою проти собак (в Громо, полі сила тієї собачні) та й пішов на тую вулицю, де знав, що там живе Ганна. Не одразу навіть упізнав її хату. Це була, він бачив, зовсім добра хата, багатенька, чепурненька. Одбиваючись од цілої метки собак, профе· сор нарешті цілий і здоровий всунувся до господи в сере дину.

Ганниним радощам краю не було. Побалакавши про ее, про те, тільки не про гроші, Андрій наприкінці торкнувся Ганниного довгу: - Ви там мамі щось винні? - А винна, виннаl- заспішилася стара Ганна.-НехаА бог дасть здоров'я вашій ма мі! ЯК треба буде, то зараз од усіх позику позабираю та й верну вам! ... Аякже! .. Професор нічого не міг розібрати. Та з дальшої ба лачки виявилося, що тіі гроші, за які Ганиа платила мамі два карбованці на місяць за сотню, вона сама пози чала іншим людям. - За скільки процентів? - спитавсь ЛаговськиЙ. Ганна не зрозуміла цього запитання. - Ну, ОТ ви мамі платите два карбованці на місяць, а сами скільки берете?

Я? А от воно як. Семен Лелека

взяв п'ятдесят

карбованця, то він дае два з половиною карбованці на місяць. У Макітри двадцятеро моіх ка рбованціВ - то од нього мені щомісяця припада карбованець. А з Сакови, хи ... бо в неї тридцять карбованця ... я беру два карбо· ,ванці.

Виходить, що ви маєте на місяць п'ять з полови·

ною?

- Та так же! - облесливо одказала Ганиа.- Хай бог дасть здоров'я вашій маміІ .. ОЙ, ваші мама такі доб· рячі! Вони на мене дуже вірять! .. Я ім У заставу покинула червінці·Дукачі- то як прийде різдво або великдень, nоии мені тіі червінці оддають, щоб перед людьми було що на шию надіти ... Не я, звісно, іх надіваю, а дочка ...

298

я вже стара,- де вже мені до дукачевого намиста!

А дочці

треба, щоб перед людьми покрасуватися. Як

одійдуть святки, я заносю червінці знов до вашої мами,

нехай там лежать у заставі... Ні, я за вашу маму аж богу молюся! .. Мов підбитиfl, слухав це ЛаговськиЙ. Ну, що таке все ЙОГО життя? Суцільна низка видумок та ілюзій! Він, нічого гаразд не розвідавши; ані слівця не сказавши, був раптом покинув рІдну матір ... бо фантазія разом нама· лювала йому жахливиіі малюнок: як ото мати грабу.' стару няньку, що його вигодувала. А тепер виходить, що це все він себе дурив. Хто-хто, а Ганна од мами не по страждала! Копи вона платить страшну цифру, аж два відсотки на місяць, то сама має з того п'ять з полови

ною... -

і раденька собі, нівроку! А він мав її за тра

гічну жертву мамнного визиску! ..

3гмалося Андрієві, як він тоді само був оддав чеР,ез онука оцій «пограбованій» Ганні останні свої п'ять кар бованця, а сам до університету в Киів пішки з проча,на 'ми помандрував. Ішов, томивсь, голодував ... - а тепер виходить, що оті його п'ятеро карбованчиків були Ганні й непотріБН!! .. Це вже й не фальшива трагедія, а попро сту комедія й водевіль. Хто винен? На сі,м год було життя його розбите, і не вже ніхто за те не винен?! Ніхто -окрім його необач ності, нерозважливості, Ніхто - окрім його істерійноі похLпливості та розгойданості. Хоч і ЯК швидко перебігли в його голові усі 'І'Ї думки, та все ж на деякий час запанувало між ним і Ганною нелюбе мовчання. 3а Х'ВИЛИНУ професор постеріг, що ГalНHa наче жде од нього якогось слова, і раптом ехо· пивсь-отямивсь,

- От що, Ганно, зробімо,- проказав він,- я зараз позаписую, де живуть оті троє людей - Лелека, Макітра та Саковиха, та й пришлю їм гроші поштою, щоб вони вам вашу позику повернули ... навіть з процента ми. А ви мамі свого довгу вже не вертайте: ви ті гроші залишіть соБІ, нехай вони будуть подякою вам од мене, що ви колись мене виняньчили ... Тільки ж, бога ради, не пози чайте більше нікому грошей на проценти! Це ж тяж кий гріх! Ганна була ні в сих ні в тих, - Та як же воно так? - не

розбирала

вона,- Ну,

добреl Нехай, спасибі вам, мені дарунок

за те, що я в

вас колись нянькувала ... А тим людям за що?1 - Ой, чого вам роздумувати над тим, ГанноІ .. Ну, для спасения душі, коли хочете знатиl - аж засміявсь Андрій.- Мама вже на божій дорозі ... Я знов хоч і не старий ще, та немічниЙ ... - мабуть, і мене чортяка неза баром до пекла поне<:еl ..

3аспокоївши Ганну отаким жартом, Андрій заразl сінько й попрощавсь із нею. Як прийшов додому, оддав мамі сто карбованця з чимсь та й сказав, що то їй Ганна вертає позику, бо вже їй не треба: підмоглася грішми.

Але ви, мамо, вже >нікому не оддасте цих грошей

на ріст? - т-ихенько спита-в він і пильно вдивився їй В очІ. Вона бачила в тім погляді саме прихилля й довіру. - Та ні, синуl - радісно заходилася вона його за певнювати.- Твій г лагол - то мій законІ .. УІІІ

І(упила стара Лаговська дв-і пари качок. та передше, ніж їх різати, захотіла добре підгодувати. І(ачки були через лад свійські, сами бігли до рук, як вона їм давала їсти. Вони дуже сподобалися Андрієві, і ві,н скількись разів на день виносив їм їжу та і! тішивсь, що вони хапа ють у нього хліб просто з пальців. Як вони його бачили, то радісно герготали. Про те, що мати покупила їх на заріз, ві:н і гадки не ма-в.

На четвертий дала синові на їсти, ПРОКОВ1\ИУВ душі підозріння,

чи на п'ятий день стара Лаговська по обід пече ну качку. Він був заходився один шматок ... І як стій майнуло в його чи не ість він одну з-поміж своїх ка чак.

Мамо! Чи ие зарізали ви, часом, одну з тих качок,

що я їх із своїх рук годуваВ?!-СПИТ813СЯ він, силуючись бути ввічливим. Та в його тоні було-таки дещо прикре; і мати це постерегла.

Авжеж, зарізала!

покаялася вооа.- Бо для чого

ж ка чки тії? На те вони й на світ родяться! .. Професор силував себе з'їсти шматок печені. Та вона йому в горло не лізла. Оце крильце, яке він зараз держить і їсть, воно ще вчора було живе ... 3 пір'ям ... радісно тріпалося ... а ка ЧК8 весело герготала до нього ... Ні! Він не зможе того ПРОКОВ1\Нутиl зоо

Разом з тим подумав він і про всяку м'ясну страву. 4и варто їсти м'яси'во? Адже він давно помічає, що без м'яса перебутися легко ... Ба навіть увесь організм його почуває себе краще, як м'ясива не заживає. Та й смаку великого в м'ясі нема ... Він узяв сказав мамі, що м'ясної страви більше вже ніколи не їстиме. Не хоче. - А чим же я тебе годуватиму? - жалісно спитала стара Лаговська.- Ти ж і так їси не гурт! - Варіть мені локшину з молоком ... Засмажте якусь кашу ... Або зробіть клюцки ... Часом зліпіть вареники 3 сиром ... Господи! Та 3 того можна робити такий царський обід, що й цареві нашому не часто доводиться так ласу· вати! .. А надто коли такечки смачно зготується, як ви вмієте! ..

- Добре,- смутно сказала мати.- А на вечерю що тобі давати? .. От я була думала, що холодну качку подам увечерil .. - На вечерю пряжте мені щодня склянку молока та варіть пару яєць ... аби не круто, а на молодо ... А качок більше не ріжте ... Нехай вони живуть у нас та несуться. Я качкам щодня хліба з рук даватиму, то й буде мені за· бавка! .. А поїду - нехай вам нагадують про менеІ .. Не можна сказати, щоб старій ЛаГ08ській надто при· пала до вподоби така синова постанова. Ій було шкода,

що її любий Андрій, мабуть, чи не голодуватиме ... Ще, може, й охляне з голоду ... Що сама вона рідко коли м'ясо їла, того вона не брала до рахуби. Бо то ж вона, а то він!

Та слово Андрієве було для неї закон. З того дня почали вони обоє живитися їжею вегетаріанською. Перейшло ще два дні. Сиділи вони за чаєм, коли це припхався листоноша. Він витяг із С80ЄЇ торби чималого листа в великому конверті і, оддаючи його Андрієві, ша· нобливо прочитав адресу: «Его превосходительству про фессору Андрею ИваН08ИЧУ Лаговскомр. Пішов. Стару Лаговську страшенно вразила тая адреса.

То

ти

п,ревосходительство?1

Генерал?!

аж

зав

мерла вона.

- Ні, мамо,- осміхнувся професор.- Ще не генерал, тільки на генеральській лінії ... А «превосходительство» ТО мій ТИТУЛ, як МОВЛЯЮТЬ, «по ДОЛЖНОСТИ» ••• 301

Він пояснив, як зміг, щ6 воно таке професура і через ІІа йому здебільш а пишуть <превосходительство».

- А твіА же чин який? - розпитувалася мати далі, сама своїм ухам не вірячи. - Я «статський совіТНИК:t, полковник. - І мундир єсть у тебе? ПОЛКО1jНИЦЬ1\иА? З ПОЛ1\оgНИ!1ЬКИМИ еполетами?! - Єсть,- засміявся СИН.- Тільки я його вдягаю ЯК іду читати лекції, себто на службу. Або вдягаю формену тужурку з ПОЛ1\О'ВНИЦЬКИМИ зірками на плечах. А та1\ то ходю в простому. Бо нащо кому знати, хто я? Нехай не за одежу, а за діла мої мене щоблят,,! .. - А я собі першого дня була ще й думала, що ти дуже бідняй, бо ходиш по-вбогому, обшарпаний ... Коли ж ото бачу, що з пошти гроші тобі великі приходять! Та ще ж оце я од Ганни довідалася, що ти їй і всім чималі гроші пороздавав.. А отепер довідуюся. що ти його пре восходительство... а ходиш навмисне, наче старець ... Та й їси мало, не іси нічого скором ного ... постуєш ... Сину мій! Ти святий! Вона з пошаною й невимовною любов'ю дивилася на нього.

Замість відповіді, почулися од сина глухі ридання. Він ніколи ще не бачив себе та,ким мерзотним, та1\ИМ огидним, таким обпльованим, як чуючи оцю хвалебну ма терину мову. Що він гроші роздає? - так вони ж йому не потрібні, а подяка од людей солодка. Що він ховає од усіх свій чин? - так се тому, що таке ЙОГО не тішить. Що він мало ість j м'ясива не хоче?- так це тому, що так і здоровше і для душі спокійніше, себто робить він це задля евдемонізму ... І от йому, мізериій жертві своєї власної розпусти, йому - поганому егоїстові, мало ще не матеревбийникові, йому кажуть, що він святий! .. - МамоІІІ - істерійно скрикну,в він, кидаючися до іі рук і цілуючи іх.- Та я ж матеревбийник! Я ж сім год про вас і не згадував, а ви мене любите!!! Не вартий я вашої любовІ! .. - Андрієчку! Сонце моє! - плакала мати.- Та за одно

отаке

твоє

слово

двадцять

год

готова

покуту

вати! .. І їм почалося нове життя. Вони поробилися тими справжніми приятелями, що раз у раз тягнуться одно до одного і не люблять бути р1зно.

302

Професор так що й не одходив од матері. Він раз у раз охоче слухав прості, наівні її оповідання і, коли ЧУ'В щось недоладне, все ій вибачав, мов малій, нетямущій, але дорогій дитині. Іноді він ані сам нічого не балакав, а,ні її на балачку не викликав, в попросту підсідав до неі, мовчки гладив по голові, перебирав руками її сиве во лосся і цілував, цілу'вав. А потім цілував її руки. І щас лива мати мовчала, і син ні пари з уст не пускав, а тихе· сенько одда'вався своєму німому щастю. Він не переставав вважати себе за страшенно винного супроти матері. І хоч вона щодня по скількись разів ка зала йому, що такого другого сина на цілому світі немає, вї'н у глибу душі своєї мав про себе зовсім інакшу думку та почував себе так, наче неоплатний довжник. Особли' во як зостававсь він на самО'Ті і згадував про свое щастя, йому аж соромно робилося, 3 якого права він такиіі не заслужено щасливиіі! Хотілося оддячитися матері, і знов оддячитися, і ще знов оддячитися - але здавалося: хоч би й що ві" був зробив, всього буде мало! Іноді йому приходили на пам'ять слова одного рабина: «Я радий, що батьки моі вме.рли за дитячих моїх літ, бо я не зміг би виконати В с і х обов'язків СУПрО'ТИ них •. І Лаговському не важко було зрозуміти душевний настрііі того рабина.

ІХ

В кінці квітня треба було професорові вертати з Гро мополя до МосlU!И, бо розпочиналися студентські іспити. Він силувавсь був потягти маму за собою, та вона вперто стала на своєму: «До Московщини не поїду! Я вже звик ла до Громополя, Я тут і вмру. Та й не здужаю я, стара, їхати так далеко! .. Краще ти вертай сюди швидше і НВ іжджай до мене чвстіш, ніж досі! ...

довелося од'їхати самому. Професор ще був дообі дував, як до хати під'їхав візник, щоб везти Аого на вокзал. Ста,ра Лаговська з жалю нічого не їла, тільки стояла коло столу та скорбно дивилася на сина. Він під вівсь, попрощавсь із нею, довго цілував і обіймав їі, а вона Аого х;рести.1а тремтячими руками. Він хотів іти в двері. Вона Аого спинила. - Не ва,ритиму я нікому сьогодні вечері! .. - з без межною тугою вимовила вона ... та й похитала головою ... Востаннє перехрестила синв - Й одпустила. зоз

Андрій поУхав. Та оті прості сумнІ слова стаоенькоі матері довгий час чулися йому в вухах. Цілу дорогу зга дувалися вони йому. Приїхав він до Москви - причува лася йому тая мова в Москві. Смутно поморщене мамине

обличчя поставало перед професором і шепотІло: «Не варитиму я нікому сьогодні вечері ... »

І серце його кожен раз стискалося з пекучого болю, та й споминався йому той щоденний момент, як він си дить було надвечір поруч матері і Їсть свою <вечерю», себто пару м'яко зварених яєць, а мати п'є свій чай з блюдка в прикуску. Обидва мовчать; і обом на душі гарно; і обидва почувають, як вони одно одного люблять; і обидва почувають, що нема на світі більшого щастя, ніж ота природна любов рідного до рідного...

А Шмідти в MOCJCВi? Чи Лаговський

Q!I.

них

одки

нувсь?

Ба ні. !(оли професорові в MOCJCВi хочеться розігнати свою самоту, йде він і до Шмідтіrв. Там вІн бажаний гість, «свій», і йому теж любо бачити всю сім'ю. Та лю бить він тую сім'ю рівною, спокійною прихильністю, без експансивностей, без непотрібного ідеалізування, без хо дульних страстей, без драматизування своїх відносин, без давнішого

копирсання в усіх

відтінках

тих

відносин.

Чується він у тій сім'ї вільно, не як гість, че,рез те охоче туди й учащає. Часом знов довгенько й не заходить. - Чом ви так рідко до нас заХОДЖ8єте? Цілий тиж день або й довше вас не видкоl - дорікає було йому ге неральша Шмідтова. - А знаете, як каже !'Ісус Сірах: «Ходи як найрідше до друга свого - то ніколи ваша дружба не перерве ться

...»

Під'сумну годину BilН не п!,де до Шмідтів! Сум,ний це те саме, що докучний,-- цього він ніколи не забува.

Тоді для нього найкраща втіха - згадка за матір. Он не забаром прийдуть вакаціі - то IІІЇн до иеі поїде і знайде там щире материне серце, що любить його такого, який він є. 3aeнuгopoдKa на Кuі.щинl~ влІтку 1904 року. KuiB# 4-го лютого 19І9 р.

ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО І

КРИТИКА

«В ПОТІ ЧОЛА» Образки з ЖИТТЯ робучого люду. Написав (ван Франко. Львів,

1890.

ХУІ

+320

стор.

8'.

Ціна І .nр

Кр.

Не можна не порадунатися, що Франко напоумився видати оці оповідання, котрі досі було надруковано врозкндку

чи

окремими

книжечками,

чи

по

часопи

сах,- через що вони не могли звернути на себе належноі уваги. Тим часом ці оповістки зовсім не те, що останні утвори Франка - усякі Граби та Трацькі *, які могли би здаться хіба для довшого роману, але окремо зовсім не цікаві: повістки «В поті чола» варті велИJЮГО пошааов ку, бо задумані глибоко, порушують важкі, пекучі питан ня. Хоч це й одрубні оповідання, але вони всі мають тіс

ний зв'язок між собою, власне ідеею, і вкупі виразио обмальовують змагання автора. Звісно нам, що він соціаліст, але в '{ій книжці громадівським химерам міс ця одведено мало; під загалом ВИСЛОВJ.ених думок сміливо підпишеться кожна чесна людина, бо Франко ви ступа€ тутечки проти того, що дійсно гнобить усіх; промовляе в користь «принижених і ображених», будь старих, будь малих. В докладну оцінку ціеі кннги я не вда ватимуся, бо це одібрало б дуже багато часу, а так за значу дещо.

Кілька оповідань односиться до долі дітей, до іх ви

ховання, іх становища - питання, котре і в бі.1ЬШ про еві чених народів не зовсім порішене як слід і становить болюче місце: всі ми забуваемо, що діти такі самі рів ноправні люди, як і дорослі; що людська кривда, а над то сваволя батьківська, вчительська. глибоко зачіпляе

дитину і дае якнайшкідливіший вплив. дитині що-небудь заборонили, не позволяють чогось робити - вона хоче розправляти, вимага доказів, а в батьків (навіть світ· • Слова і 8нрази, відзначені зірочкою (.), пояснюються у при мітках.- Ред.

307

лих) ОдИI! одвіт: «Так треба», «Так я хочу» або: «Не смій мислити самостійно! Роби і мисли, як я і люди». Поди вімось, напр., на цього франківського Мир она. Почав він рахувати і б'є дубчиком об землю - старий ['ябина його лає: «Не смій бити, бо земля наша мама •. Вже ж бо старий певно що не вірить своїм словам, але каже,

аби дати яку сувору хлопчакові. Та й ще посилає нато мість .Отченаша» читати! 3робив Мирон якеєсь одкрит

тя фізіологічне

- з його сміються і лають. Спитає: «3а

що? Чому ж не так, як я кажу? - відповіді нема (бо батьки самі не знають. що одвітити) або єсть єдина: .Не загадуйся таКIІМИ питаннями, бо це гріх, бог не велить». добре поняття буде в дитини й про бога! Та ще Мирон знаходиться в розмірно сприяючих обставинах, а от по

дивітесь на Степана Леськового або на Гала я (<<Л ес и шин а чел я Д ь»): тому бідолаСі одібрали усяку сво боду, убивали, убивали, аж поки геть не приголомшили. Коли ж не забила тямку дитини хатня обстанова, то ще зостається школа, котра так сильно заохочує дітей до науки, що в НИХ являється огида, обридження до неї. «Всі вони під час того шкільного року заодно робили собі блискучі надії, як то буде гарно, як вони увільнять ся від щоденних різок, позаушників, штурханців, пац та попідволосників і як покажуться знову у повнім блис ку своєї поваги на пасовищі» (стор. 40). Биття, биття конечна педагогічна умова (часом чиниться воно над школярами

по

приказу

вчителя

руками

товари·

шів!). Шкода тільки, що Франко не гурт порушує тему безмежного панування батьків і вихователів над дітьми в і н тел і ген Ц і ї, в світлій громаді, а тема дуже доб ра! Але і в тому, що він намалював, є доволі над чим подумать. Читаєш у Франка про становище в меише освіченій верстві, а знехотя повстають в голові усякі любості нашого гімназіального виховання. Різок, прав· да, уживається

педагогами

наших

гімназіях

мало

(тільки з волі батьків), зате там є ще гірша, ще тонша мор а л ь н а мука, бо скрізь, скрізь заходи знищення самостійної мислі. Мале дитя (от, напр., з-поміж таких. які вчаться у Валька) не може в сильнім ступені чути гніту над думкою, а підр6сла гімназіальна молодіж від чуває цеє ой як добре! Не знаю, які гімназії гадяцькі (певне, що кращі за наші, бо дух конституції, волі мусить навіть непомітно переймати всі галузі життя), 3()8

але в наших кожен покуштує, ЯКОВ0-ТО солодко буває виявити своєрідну думку, своє «чом і нащо?», виявити найдрібніший знак самостійності. «ЯК МИ кажемо, так воно й треба! Мовчать і слухатись!» 1 - гукають на «ре· зонера», та потім ще й обурюються, коли він не має довір'я до своїх вихователів! до гімназії приймають воии дитину ще здорову, а випускають молодика напів знівеченого, напівперековерканого. Скільки мусить од терпіти бідолашний хлопчинаl далебі, б'ючийся кула ками та різками сільський вчитель - іще симпатична особа в порівнянні з «просвіченим педагогом», котрий силується переробити думку ученика на свій штиб. Впрочім, ції світлі педагоги не цураються й грубішої, менше тонкої муки учеників, От учитель Степана Лесько вого (<<О Л і в е Ц ь») набив його за те, що він не мав олівця: наші просвічені директори садовлять гімназиста в карцер по 4 години за те, що він на лекціі замість слухати - щось мазав у зошиті, або за те, що почав на лекції застругувати олівця не маленьким, а СТОJJOВИМ ножем (я наводжу правдиві, дійсні факти). Грубий, не· вчений Валько (<<Sсhбп Schreiben») знущається і б', жидка за теє, що він жид; в нас просвічений «смотритель городскаго училища» (скінчивший щонайменше гімна· зію) навмисне назначує день писемних іспитів у суботу, аби змусити й жидків писати; коли вони не захотіли «грішити» в той день, їм усім одложено екзамени аж на після канікул. В нас ученики-християни можуть сило міць годувати товаришів-жидів салом, а такий-о смотри тель зо сміхом рішає: ,ЯКЩО ти од сала вмреш, то вони підуть У Сибір ... » Сваволя, тиранія над особистістю, над мислю учени ка

ото уся система виховання в школах усякого сорту

в нас в Росії, а п о час т и дещо подібне мусить бути й У Галичині. Які ж наслідки будуть з нашого виховання? Одвітити дуже неважко. Може статися, що дитину за б'ють-затуркають, позбавлять її всякої своєї волі, виІ «Мовчати А відповідати І:.

каже франківський ві Ат 8 «Історіі

моєі січкарні», і мужик зауважує йому, що заразом мовчати й Biд~

ПОf:\їдати

- неможлива річ. Цe-€ саме речення можна б почути й ОД

наших педагогів, з lією хіба одміною, що ученнк не може запере чнти можливості СПОВНИТИ подібний приказ, а повинен покірно ЗМОВ

чати і твердо вірити, що коли так каже лан учитель, значиться цеє якось можна зробити.

309

роблять з хлопця якогось автомата, котрий у житті буде спосібний

вчинити

яку підлоту

по

приказу

старшого.

А може зробитися й такечки: бачачи з боку учителів ціл ковиту зневагу його особистості, страшенну фальш і за· пинання себе в величаву мантію, дотепніший ученик (або син) не одчує нічого іншого, опроче невимовної погорди до цих фарисеїв-тиранів, перестане довіряти жоднісінь, кому слову їх. Тх вчинки стануться «насінням обурення, погорди і вічної вражди проти усякого неволення та тиранства»,- каже Франко (стор. 61). Ще далі моло, дик обтрушує з себе усе, що тільки йшло од наставни ків, не дивлячись, чи було там, може, що й добреє; почне проповідувати проти усього, чому ВОНИ вчили (як. напр., це ми бачили в Вольтері); буде поміхою на світі і собі, і другим. Про Мирона Франко каже: «Стане Мирон гарячим проповідником правд науки, забажає перевести їх в життя, понесе їх між темних і погибаючих ... Ну, і не завидна його доля! Навістить він і стіни тюремні, і всякі нори муки та насилля людеА над людьми ... » і т. п. (стор. 35). Переложити «правди науки» тощо на зви· чаЙну мову: стане соціалістом або й яким-небудь ультра соціалістом з його химерами,- будь якими благород ними, так химерами ж. [ вихователі та батьки дивува тимуться, що з дітей вийшли иігілісти, соціалісти і др. -істи. Та не тямитимуть наші педагоги, що вони ж самі виною того, що діти їх одсахиулися; не зрозуміють вони, шо в соціалізм і побіч його хиб є жива струя, яку вони виключили од себе і яка саме й вабить до себе молодіж ... Читаючи оповідання «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Sch6n Schreiben» і «Олівець», незна· рошне пригадуєш Помяловського. Навряд чи я поми люсь, сказавши, що Помяловськиїl має дійсно вплив на Франка: многі Місця нашого знаменитого письмовця до· стоту такі, як в «Очерках БУРСЬІ», а «Малий Мирон» нагадує «Вукола». Тільки Ж Помяловський пише з біль шим талантом і виразніш; особа його Вукола не має в собі тих помилок психологічних, що Мирон Франка. Вукол товче квіти задля видобутку парфумів, сіє в зем лю гроші «на ріст., роздумує, як-то йде годинник, як корова дає молоко,- все це питання, які природно вла

cTиBi дитині. Чималенький Мирон, «чудово розумна ди тина., задумується, чим людина бачить. Адже ж дити на, стільки разів иа день заплющуючи очі, певно, ще

310

в сповиточку взнає, що вона бачить очима. Так само, мовляв, «професорські» досвіди з ущима й ротом зда

лися б своїми прийомами скоріше якому вченому при родознавцеві, ніж дитині. Опроче того, ще більше спіль ності, ніж із Вуколом, має Мирон із Васильком (в опо

віданні Ма рковички «два сини»). в особі Мирона узято всі черти, дані Марком Вовчком, та прибавлено ще другі. В .ЛесишиніЙ челяді», одному з найкращих опові дань Франкового збірника, ми ба чимо нещасливу долю дівчини-сиротини, одданої за першого стрічного. Тут Франко порушує жіноче питання лиш ізлегка, а вже р.ішуче обст~є за правами женщини в своїй гарній по ВІСТІ .М а н І n у л я нтк а» (NB. Ця повістка, опроче, що важна ідеєю і талановитою психологією Целіни, одзначається ще и великою займаючістю ходу діі). Тут порушено і рівність женщин!! із мужчиною, і відносини

її до мужчини, представлено тоіі глиб геройства, на яке спосібна слабка жінка чи дівчина. Запевне Франко узнає за неодмінну річ жіночу освіту, боронить од нападів жен ську діяльність, женську публічну службу. Хапаючим за душу способом живописує він перед нами ті незгодини, в

яких

знаходяться

женщини-«емансипантки»,

ярко

малює їх кривди. От бідну Целіну молодий Темницький наміряється

обплутати

своїм

сильцем;

старий

Темни

цький висміює безталанну дівчину дуже уїдливо, дово дячи,

що її ревна служба, її гарячі ідеали хиляться тільки до того, аби вловити жениха. Навіть добродушна стара служанка Осипова - і та несвідомо вражає не щасливу Целю своєю наївною мовою: .Адже ж паннун ця щодень сім годи!! сиднть там, за решіткою, мов на виставі. Хто хоче, може прийти і обзирати паннунцю, скільки його воля, і паннунця не може йому сього забо ронити ... » (стор. 216). Багато, багато є всякого терня в житті женщин-робітниць, але наскільки ж вони совіс ніше виконують свою службу, ніж мужчннн! Наскільки більше в ннх почуття обов'язку! В оповіданні «Маніпу лянтка» є Ольга Невірська, котру звабив один академік; «спонукана своїм гарячим темпераментом і його песто щами та намова ми, вона на хвилю тратить з очей гра ниЦlО, через котру обов'язуючий суспільний порядок не позволяє переходити безкарно ... » (стор. 242). І ось не мощна дівчина являється справедливою героїнею: щоб не зашкодити другим жінкам, які зостаються на публіч-

31 І

ній службі, вона заживає отрути І Без усякого сумніву, Франко (та й хіба він один?l) не бачить нічогісінько ганебного в тім, що Ольга переступила границю, через котру суспільний кодекс боронить переходити; він цілко вито стоїть на боці героя-дівчини, котру «формалістичні і бюрократичні душі назвуть упавшою і легкодушною., назвуть здеморалізованою. Така її доля ... • О боже мій милийl За що ж ги караєш П, молоду?

За те, що так ЩIIРО вона полюбила КозаЦLКії очі?. А за віщо, боже милий?

За що світом нудить?

Шо зробила вона ЛЮДЯМ, Чого хотять ЛЮДИ?. Бодаft же вас, чорні брови, Нікому не мати, Коли за вас таке лихо Треба Одбувати! .. Чи винна ж голубка, що голуба любить?.

Але Франко дуже розумно розсуджує, що світові по рядки поки ще не змінено і вони ма ють свою силу. От же, треба з тим рахуватися, розсудливо рішає він і свою думку щодо цього питання об'являє дуже виразно. Женщин-робіТниць він поділяє на три категорії. «Жіноча служба публічна - то широкий, запилений і по гано вибрукований гостинець, на котрому три шляхи. Шляхом направо йде купка жінок, у котрих в серцях горе життя, розчарування і ригор службовий висушили відмолоджуюче джерело чуття і людської самодіяль ності. ее жінки бюрократки ... з дуже затісненим круго, видом життєвих інтересів .... До таких формалісток на лежить виведена Франком в цім само оповіданні пані Грозицька, котра навіть перед лицем смерті не кидає невмолимої службистості. «Наліво йдуть істоти, якраз противні тамтим. живі, палкі, бажаючі ЖИТИ, повні за· палу до праці, повні посвячення і співчуття, але власне для того пора жені на найтяжчі покуси, на найбільші небезпеки, похибки і помилки. Здовж шляху, котрим пройшла ся громадка, від часу до часу лишається якийсь недовідомий остаток: то труп, то калюжа крові •. З цього-о

гурту і Невірська. А посередині ~ДYTb T~i, f:Цo ІІО.ВО!-!ЯТЬС.Я не чуттям, а розумом: «ЛЮДСЬКІсть, дуальність людська в тій громадці

312

ГІДНІсть І ІНДИВІ хорониться свято

І переноситься, як найцініше насліддя, все наперед, до далекої, кращої будущини». Так-от Франко, оддаючи належну честь Невірським, таки не узнає їх за норму, а знаходить, що medio tutissimus ibis 1. Значиться, будь то з принципу, засади, будь попросту з розсудку, з зро

зуміння власної вигоди,- а так званої в світі деморалі зації, по думці Франка, не треба; він признає «свободу серця» (кажучи словами його героя Темери), але ж уважаючи на існуючі суспільні відносини, поручає керу

ватися розумом і підАЛОНЯТИ йому чуття. (Взагалі варт ність новел Франка становить та обставина, що, коли він торкається тут якого-небудь питання, то саму тео рію, з якою багато хто не згодився б ЗГЛЯдом оконечного її ідеалу, він зводить на практичний грунт; прихи.1ЬНИК соціалізму, він такечки обстає за здійсненням лиш час т к и, найближчої точки своєї мети, через шо однак не перестає бути соціалістом, а тим часом на так у про граму мусить пристати усякий поступовець, хоч би був не соціалістом. Певне, що завзятіші та нерозумніші гро мадівці мали би вважати Франка за ретрограда; так воно й буває). Шкода тільки, що Франко не подав нам жінки третього шляху. А може, він хотів зобразити таку в осо бі Целіни? Так Целіна - це ж та сама Невірська: її лиш випадкова обставина спасла од долі Ольги, а не керування себе розсудком. Не лишає любляче око Франка нікогісінько, хто тер ПИТЬ на цім світі: чи то дитина, чи жінка, чи ХЛОП, ЧИ жид, чи злодій-арештант,- в кожному наш славний писатель одшукує «божественну іскру» і взиває нас на милість до всіх пригиоблених. Найбільше ж, як соціаліст, він зверта увагу на економічні питання, на потребу праці економічної задля покращення долі нашого «меншого брата», та й малює такі образки, що читача й знехотя переконає. Читачеві стає зовсім зрозумілою, зовсім при родною можливість такого явища, як причинний Сте бельський, котрий, прийшовши до одчаю од думок за біди люду, рішив геть чисто в усьому сам собі вистарча ти, бо інакше чоловік мусить затягати довг у других. «А хто затягає довг, той довжник... мусить віддавати. А як не має що віддати і не знає, як віддати? А тут вірителі - хлопи, баби ... Плачуть і кленуты Спати не І Середній шлях найбезпечніший (лат.).- Ред.

313

можна вночі ... страшно... все чуєш плач і прокляття! А найгірше ті діти - такі нужденні, голі, попухлі ... і не кленуть, тільки плачуть і вмирають ... Я через два роки заснути на волос не міг, усе той плач уночі чув. І мусив покинути все. А як почав сам собі вистарчати у всім, то легше стало» (стор. 73). Він узяв робити тільки грубі роботи, одягатися лише в те, що сам зладить, «а перша річ - м'яса не істи і пера до рук не брати». Стебель, ський явля€ нам болісний, крайній розвиток соціалістич них таки мрій, але на перщу хвилину читач сам робиться близький навіть до подібного стану, бо Франко виразно показує, що погані в світі занадто, що згортати руки і зоставатися в дотеперішнім становищі далі вже годі і нечесно: тра щось діяти. Оцей муляр, що з своєю сім'єю зависить од одного слова

самовольного підмаі!стра;

ці

арештанти, що піддані під власть звіреві-капралу; ці бідні хлопи, котрим визискувачі-жиди одбирають остан, ню хатину і виганяють господарів на голод і старцю вання, та ще на підставі закону: цей ремісник, в котрого й є охота працювати, так «закон» не дозволяє, а жене в жебрацтво або Н8 крадіж; нарешті цей бідний закон, що гнеться в користь багатиря і сильного - все те дійсно такі речі, що коли іх одчуєш, то ВОНИ вопіють до бога, не дають уночі спати і Т. ін.

Франко

BMi€

оповідати дуже ловка, дуже ярко. Поки

нути його книгу, заплющити очі, а перед вами так f про літа€ отая сила мерзоти та бід людських світових, що ім не може запобігти й закон. Іще про цей славетний «з!!!'он». Мені зда€ться, що Франко не несамосвідомо малю€ відношення мужиків до

<закону» (вигаданого панами!), як до чогось необов'яз кового, бо мужик зна свій, інший закон .• у камераль нім чи в панськім лісі

то крадуть, що хто може захо

пити, а в моїм ані ні прутика не ткнуть, хоч ее туй під НОС{)М»,- говорить селянин і не бачить очевидячки ні чого поганого в такій крадіжі. Війт Бойкський (.Ц ига ни») сам виправля€ циганів, котрих злапав жандарм і оддав на його поруку. Та й хіба ж може простий ХЛОП іна"-.ше стати до того «закону», коли бачить же, що той «закон» являється, напр., якомусь жандармові способом осягнення «бельобунгу», служить його особистим прим

хам і oддa€ в жертву грубих поодиноких осіб ;киття цілих родин (див., напр., «Цигани»); як мужикові одно-

314

ситися інакше, коли <закон' одбирає послідню худіб чину чи хатину од харпака-хлопа, коли той «закон» ви магає податків, більших од самого заробку «Д о бр и й з а р о б о к" «Д О маш н і й про мис л»), КОЛИ він од дає мужиків на справедливу панщину (.л іси і пас о в и с ь к а.), КОЛИ він позволя збиткуватися над особою людськоюl Частенько франківські мужики так крити кують існую'!f порядки і цей самий злоповісний закон. що й світлий пуб.1іцист міг би позаздрити основності іх суду. Такі розсудливі мужики виведені, напр., в «Домаш нім промислі» або от в «Історіі моєї січкарні». Я не стану довго розводитися про ці чудові опові дання - вн самі, шановний читателю, познайомитесь із ними; це буде найкраше, бо вони самі за себе говорять. Зазначу хіба ще тую обставину, що, малюючи злигодні бідного люду, Франко ніколи не силується ідеалізувати страдальців. Якою реальною виходить хоч би Та сцена, де бідолашний, пригноблений старнй ром і собі грізно підніма голос, коли розмовляє з плохеньким війтом. Тим часом не один письмак побоявся б lІиставити сердегу з цього боку, опасуючися, що така сцена попсує ціле вра жіння. Але я мерщій переходжу до одної з найбільш визна чаючихся повісток Франка - «На дні. - і хочу зупииитися на декотрих думках Темери, себто Фраикового любимця. Темера був посадовлений у Дрогобицьку вежу, Де побачив себе «на дні суспільності •. В тій казні він стрів таких забитих людей, що навіть був на часину ВСУМІІИВ ся, невже перед ним такі люди, як і він, брати його, вміючії чуть, як і він, красу і погань життя: .Така тут видніється страшенна пропасть між людьми а людьмиl. Тут Франко талановито нам малює хапаючі за душі кар тини зниження людської особи (надто звертає увагу той Бовдур), але переходьмо до самого Темери. Ідеали його - «віддати життя своє боротьбі за свободу, свободу народу від чужовладства, свободу людини від пут, які на ню накладають другі люди і нещасна уладжені су, спільні відносини, свободу праці, думки, науки, свободу серця і розуму» (стор. 91). ЯК бачимо, бажання цілком слушні і симпатичні, які поділяє певно що всякий світ· лий чоловік. (Воно правда й те, що наведені слова мож на і ширше розтягати по-своєму). Навіть не видко того блуду, якого б тра сподіватися од соціаліста,- відсут-

315

ності думки національної', бо як же інакше розуміти «свободу народу від чужовладетва» ? Очевидячки, тут річ не про любов до людськості взагалі, але імен но до народу українсько-руського. «Адже ж і всі ми - чи Ж це така сама, нижня верства поміж народами?» - сумує Франко в другім місці (стор. 268) об нашій народності. Та чи перечить СЯ лЮбов· Тій другій а святій любові?

До речі, не можу не нагадати слів і Павлика в од ному листі, призначеному задля великоруських народни

ків (NB. Жоден з великоруських народників того пись ма не одчитав): «І ми поклоняємся народові, але покло няємся лиш тому, ШО є в народі доброго». Себто і Пав лик не проти народної думки? Виходить, значиться, шо можна ж бути й соціалістом і не погоджувати народ ними святощами? Тільки, на жаль, раз у раз трапляє ться навпаки.

Ціль в Темери, отже, поставлена добра, але ж спо соби переведення її можуть бути різні,- так невже ж таки треба неодмінно бути соціалістом, щоб працювати

над осягненням цих бажань?! Невже ж народовці хотять не того самого?! Ті.чьки що вони націоналізму не заки дають, як загал наших драгоманівців. Андрій Темера бідкається, чому це люди не лнпнуть до соціаЛіЗМу (<<правдивої науки», по його TepMiHOJlOгії). «Чи тому, що вона своїх здобутків не видає за око· нечну безвзглядну правду? Ах, а людям треба ще по ваги, котра би згори диктувала: так має бути! Треба ще «писанія», котре становило би початок і кінець муд' рості, поза котрим усе було б або фальшиве, або злиш НЄ! .. » Еге ж, пане Темеро: власне через те, що в тих ЗДО' бутках «правдивої науки» не бачимо ми «б е з в з г л я д. ної пра в ДИ», а багато дечого ще непевного! Тут вагу має не послух «писанію», а щось інше: .Хіба ж треба заразісінько й полинути за новою думкою тільки через те, що вона нова?! Не треба озиратися, чи часом не І Ця стаття писалася до виходу програми PYCbKO~YKpaiHCЬKoi pa~ дикальної паРТіі, звідкіля вже безпосередньо бачимо, що наші гро

мадівці (принаймні, хоч на папері) не тільки не одкидають національ ноСТі, але ще й «змагати будуть ДО піднесення почуття національної самосвідомості і солідарності в масах усього русько-українського на роду» і Т. ін.

316

химера то?! А вже ж не можна хапатися за тіі теОР!l. 3 яких непевні самі їх прихильники. Та отой же Темер" боїться, що часом «всі ті наші думи, наші змагання, наші боі,- може,

все те

тільки

одна

велика

помилка,

яких

тисячі прошуміли досі, мов густі вітри, понад чолоqі цтвом?» (стор. 114). Чи баl Отож, якщо хто не соціаліст, це ще не значить, що він раб поваги, аВТОРИ1ету .писа нія». док а ж іть, що громадіветво єдино спасенна стежка,- і поба чите, що не так тоді однесуться всі до вас.

Темер а плачеться, «чому-то чоловік не машина, така, котрую тільки розум накручував на свій лад? Пощо ще

тої другої, необрахованої сили - чуття?» (стор. 95) '. Еге ж, чому ні? А таки воно так є, то й оконечний ідеал соціалістів неможливий, бо «люди не янголи», скажу я словами того господаря, що одповідав Франкові у «НаІ Взагалі теоретик

Темера не УВЗГЛЯДНЯ€ чуття, думаючи, що

воно одразу й підклониться якомусь приказу теоріі. Тим-то він га дає про план психічного дневника задЛЯ статистики (стор. 98). хоч

ЯСНО, ЩО В такім разі людина підглядіnа б правдиву, не нормальну. а лиш болісну роботу свого мозку, бо коли калавуритн свою МИСЛЬ, 10 В голову якраз понаходять такіі гадки, які 8 звичайний час не

З'ЯВИЛИСЯ би. А зі сторони

105-0і

очевиДЯЧКИ випливає таке: коли

чоловік з запалом чинить користь і добро людям тільки через те, що й о мус а мом У

любо служити громаді, то такий

(як ми ба·

чимо, високий) егоїзм не має значеиняl Та треба ж дивитися на на слідки, на результат! Коли я корисиий член громади, то адже ж люд· ськості однаково, з яких побуджень .1 хочу бути корисним: чи злю· бові до чоловіцтва, чи до себе. Навпаки, егоїзм тут навіть пожада ніший, бо тоді можна бути певнішим, що чоловік не схибить од своєі

мети, коли підвалиною його ділаиь бува власний інтерес. Ціле істо ричне життя зробило те, що чоловікові своя сорочка стала ближче до тіла; числячись із цим фактом, треба пересвїдчити людину, що іі добробут зв'язаиий неодмінно лиш із добробутом суспільності; тоді свідомість власноі користі примусить чоловіка непохитно праuюваТІІ

в користь uілоі громади. А У Франка немов виходить, що цього не треба:

навітl:., коли хто А терпить за таку ідею, як «всесвітнє бра

терство і вселюдське щастя»

(стор.

105), то й то ніщо- мовляли,

треба, щоб чоловік ділав із люБОВІ до чоловіцтва, с[е]

є[сть}

він

мусить придбати собі таке€- чувство, як любов. Добре, коли же набути бракуюче йому чуття,- ну, а коли часом (раз у зможе? Тоді він неП01рібна, зайва людина?1 Ба иі ж: можна сяк спорити проти можливості (задля всіх) такого егоїзму. ми вже маємо (як-от у Франка) особу, котра на підвалині

хто мо раз) нг ще так· а коли егоїзму

з замилуванням змагається до служби

повинні

суспільності, то ми

лиш радіти, а не вимагати іще чогось, бо по своїй моральній якості подібний егоїзм не нижчий од гарячого альтруїзму. любові до других.

317

роді»

(N. 11)

Коли б настав такий ідеальний порядок,

то й людей треба б інакших, які б розуміли усі свій обов'язок, совісно виконували свою частку праці, а не висіли б на шиї других. Значить, наперед усього треба просвіти і, запевне,- на національній основі, в націо нальнім дусі; цієї умови не можна забувати надто нам, хитаючимся між переходом в ляхи і москалі, чи можна зачинати й бесіду про нехтування національності, коли національне питання в нас ще не порішено?1 Апросвітою народною займались і займаються українофіли, котрі і не соціалісти. Р і в н О час н о потрібне матеріальне підвищення народу; соціалісти і, натурально, Франко в своїй книжці дуже підносять цю статтю, і в цьому їх велика заслуга. Тільки ж знов - се роблять і не соціа· лісти; робота ж громадівців буває тоді направду дс>бро· діАною, коли вони більше звертають уваги на ближчу дійсність, на бідного мужика, а не на ідеальну анархію і т. ін. В повісті «На дні» Франко являє себе й добри'>! пси

ХОЛОfОМ в смаці достоєвського; його психологія робить замітний вплив, леденить душу жахом. Читаєш і не можеш не скрикнути:

Отаке-то на цім світі· Роблять людям людиl

Але рівночасно це оповідання повне

щонайкриваві

ших або обриджуючих сцен, які похвалити не можна. Не конечно стіснятися законами естетики, це так; та й

самий предмет вимага часом кривавих сцен. Але Франко іменно любується

їх

подає їх нам

надто залюбки.

Коли б'ються арештанти та роз'юшують обличчя одно одному, то Франкові, очевидячки, мало тих поражаю чих, страшенних подробиць, які ним намальовано: він ще

примушує кров дзюрити на хліб. Читач із жахом бачить ці страховиди, мов перед очима, а Франко ще наддає порівняння: «Залускала ручка о кістки, за гепала о на брескле,

напухле тіло, мов о подушку, а борці

ще

не

пускалися, ще не переставали кричати, мов пацюки, кот·

рим незручний різник лихо встромив ніж У груди. Кап· рал розлютився і собі ж почав обох частувати кінцями чобіт попід ребра» (стор. 102). Майже що сторінка сеї новели. то й вам подібна болісна картинка (<<лазаретна». мовляв): тамечки докладно оповідається за харкотнння Зl8

на стіні над головою сплячого жида, там Бовдур вибльо вує пожуту мачку в лице дорожівського газди, там пси рота лижуть, там одтинають померзлі пальці, там рука застромлюється в перерізане, іздригаючеєся горло, там

далі Нащо

кров, кров, скрізь, кров '. Питания, нащо таке надуживання прав реальної школи?

то? Ще можна розуміти ті картини цього роду, котрі мають певну ціль, вмовляють в нас огиду до мерзоти і тим можуть ЧИНИТИ добротворний моральний вплив. А у Франка є багато такого, що болісно дратує одні лиш

нерви. Тоді яка ж різнь між читанням таких описів а ди вінням на бої биків, півнів, на секцію трупа або що? Подекуди Франко малює порушую чі чуття образки (здається, умисне) на те, щоб сильніш провести ту чи іншу соціалістичну тезу. Розказав він, напр., як вигна ли хлопа з обійстя ЙОГО. чого виною - неспільність капі талів і грунтів; потім він заставляє цього хлопа чисто випадково вбиться. а порушений читач, не аналізуючи себе, сперва знехотя вірить, що така жалісна смерть скоїлася іменно од неспільності капіталів. Прийом до волі хитренький. Сливе усі повістки, уміщені у .В поті чола., одзна чаються своєю тенденційністю, і ідею ясно видко одразу. Тут не можна сказать, щоби Франко так собі, несвідомо зображав нам усе теє, що постерігає в житті: навпаки він який-небудь життєвий випадок підведе під теорію і дасть своє світло. В цьому його вартість, але в цьому його й хиби. Справді, у Франка ми бачимо яку-небудь подію, свідомо освітлену з усіх потрібних боків, бачимо ввесь глиб душі людської, бачимо, немов на свої очі, всякі страшні сцени (о, Франко вдатний художник!) але

...

все

це

загальнолюдське,

що так

скажу

.космо

політичне»: з малими виїмками, перед нами повстають І В одній дуже потрясаючіА сцені (вбивства Темер" бовдуром) Франко 8 значній мірі знівечив вражіння. На стор_ 181·IЙ ми після ЦЬОГО трагічного місця одразу натикаємось на комізм у трагізмі: А,де розказ про те. ЯК несимпаТнчниfl пихатиА, бундючний капрал. пінячися ЗО злості І готуючись побити Бовдура, сам Ак стій дістає од його по пиці. Uя сцена (іменно 8 тім виді, ЯК вона розказана) страшенно не підходить ДО загального тону; ДИВНО тільки. що такиА

ХУДОЖНИК, як наш Франко, мІг не одчувати тутечки дисонансу. Чи~ -rаючи «На дні:. вдруге або втрете, вже заздалегідь ГОТУЕШСЯ по~ важно прнАняти UЮ сцену. але од першого разу на читача вона не може не справити CMiXOBНJ:IIIOГO вражІння.

319

не русини-галичани, але просто

люди

не

раз

любі

сінько можна вважати франківського русина і за укра їнця, і за каиапа, і за поляка, і за німця, і за італьяна -

кого хочете! А от візьмім повісті Нечуя-Левицького: тут скрізь рясно розсипано силу побутових дрібниць, які навіть ніби злишні, бо не мають прямого одношення до

ходу дії; тим часом яке велике достоїнство становлять ці, мовляв, «непотрібні», подробицil Франко ж діє не так: малюючи й галицьке таки життя, він загально бере з його тільки ті черти, які йому потрібні задля прове дення ідеї. Правда, іноді несподівано і у його перериває ться загальний тон, в оповідання вдирається якась дуже мила

черта,

щиро

народна,

вдирається

наддаткова

под

робиця руська, так що й хвилини не можна усумнитися, щоб перед нами був не наш братчик «хохол», з його вла стивостями, з його, напр" природним гумором. 51 пояс нюю подібний вибух тим, що значна частина повісток Франка має темою справдешній засновок, так що інша злишня черта життя сама собою, незнарошна прохоп люється. Однак не знаєш, яким оповіданням Франка оддати перевагу: чи побутовим малюнкам, чи цим першої категорії, бо й те, й те однаково вабить до себе. До того така підстава теми, як мужицьке життя, має в значній мірі звужувати і обмежати старання зостава тися писателем·космополітом. € ще у Франка оповідання з сатиричною примішкою, є образки з життя цілком без соціалістичної тенденціі.

За їх тра обізватися з якнайбільшою похвалою. Видко, що побут селян Франкові дуже добре знайомий, знайома й душа народна. А вже ж реаліст Франко дає нам тутеч ки такі поетичні, але й не приукрашені картинки, що

зараз перечитаєш знехотя і вдруге, і втретє. От, напри клад,

перлина

цього

разочка

<Лесишина

челядь».

Подекуди віє од них духом Федьковича, іменно же в тих, що написані ще в 70-х роках. У Федьковича часом узя тий і спосіб оповідання, як-от у <Двох приятелях» (по рівн. Федьковича <Побратим» і особу 51 кова в «Три як рідні брати», ба, й у «Лесишиній челяді» (розмова з коханком, гра на сопілці - в тоні Федьковича). Шкода, шо малюнків цього роду у Франка меншість, а читаються вони дуже залюбки.

Додає любості і краси новелам Франка ще й гарна мова, яку не часто доводиться встріти. Правда, задля

320

українця трапляється іноді на cropiHui слів Із тройко, що іх треба глядіти в словарі; однак вражінню то не вадить. для нас, українців, любо прочитати .В поті чола» ще й тому, що воно надруковано не то фонети кою, ба й вимовою, близькою до нашої. Галичани дуже лякаються нашого такого древнього закінчення -ський і 'ЦbКUй, хоч це щиро питоме наше закінчення, одрізняю чеєся од польського та російського; Франко сміливо ЙОГО вживає. Він пише: остатній, домашній, третій тощо;

далі вживає форм: MO~Tи, кишенів, сьогодні, міні. На віть стрічається у нього - ллє ся (зам. ле ся), але під впливом своїх земляків начеркує: бурян, підюдили, здо рове. Галичани, уникаючи нашого подвоєння співзвуків перед м'якою самогласною, але ненавидячи 1>, допус кають такі чудові склади і слова, як бе, ле, ве, бю, nю, бурян. Адже ж бе - бье, а не бйе! (От, напр. російське слово беЛЬІй вимовляється бьеЛblй, а не Бйелы )•. Ле лье, а не льйе, nю - nьу. а не nйу, ря - рьа, а не рйй. Хіба, наприклад, однаково вимовлятимуться такі склади

в словах: БУР1>ЯН і рясно? nід1>юдив і дюра, ходю? б1>Ю і бюро (bureau), В1>Я8ати і святий? nодвірм і повітря? не (часом говорять зам. ні) а КОН1>єктура? Очевидячки, букви е, ю, я, і, е являються йотованими лиш в початку складу, а після співзвуків (консонант) вони не йотовані, а йоровані. Укра ін ці (як і росіяни) так на це і дивлять ся. Значиться, тре6а неодмінно взяти знову засланий 1> або, коли він такий страховинний, то ь ЯК по-росіЙськи. (Можна б писати з апострофами, та це дуже незруч но). З-поміж галицьких часописів єдине тільки .Зер кало» вживала досі 1> в подібних належних випадках, за що українець може тільки подякувати красненько. (<<Зеркало» Ж, коли що друкуе етимологічним правопи сом, не цурається також форм: перший, легкий (зам. ій),- отже, не закидуючи етимології, зближає право пис до живої вимови). Тепер, правда, те саме тра ска зати й про .Зорю»_ Щодо складні, то вже, мабуть, така наша доля - за всігди скидуватись на польщину, московщину або й ні меччину. От і у Франка (признатися, що не гурт) стрі чаються речення з такими-о конструкціями: .Єму зда лося, ЯК К о Л и б із скали виповзував дим ... » (стор. 169) .• у нього все з д а в а л о с я б У т и обраховане ....

(стор.

21 І-ІІІ

213).

Часто він пише: «просити О що», «спитатися З2l

Q що»

т. ін.; не рішаюсь я назвати таку конструкцію полонізмом, бо в древньоруських пам'ятниках вона на кожнім ступені, але на УкраіНі так не кажеться. Кінчаю свій перегляд. Наостанці не можна не пожал· кувати, чом це Франко тратить свої сили на дрібні по вістки, а не пише довшого суспільного роману. В недо& гих новелах, якої б високої ціни вони не були, талант Франка не може розгорнутися в усій повні. Москва,

жовтня

1890

р.

ТРУПА ДЕРКАЧА Знов до Москви загостювала українська трупа (то рік не було ніякої). Од 10 грудня є тутечки трупа Дер. кача, приїхавша з Сибіру. Дасть вона тут шість або й більше спектаклів. Перша вистава- «Не ходи, Грицю, на вечорниці» Александрова. Зупинилися наші артисти в театрі .Скоморох» (тож звідсіля і декорації, дуже не погані). Мушу сказати кілька слів, що то за театр ,Ско, морох». ЯК саме ЙОГО назвище показує, це, властиво, театр простоиародний: дійсно, тут даються російські ви стави по дуже, дуже дешевій ціні, так що так звана «сіра» публіка являється звичайно елементом не то пере важним, а попросту немало виключним. Через те, напр.,

є намальовано на стінах хоч би отакі написи (по-росій ськи): .Шапки скидати», .При розмовах акторів не віль· но кричати «біс» (що значить «подвоєння»), а вільно лиш після співу», «Просять шановну публіку не кидатися на місця (в галереї), бо з усіх місць видко однаково добре» і т. ін. Збудовано цей театр ніби на взір древньогре цьких: посередині, правда, є партер на рівнині, але на· вколо ЙОГО йдуть місця, підіймаючися один ряд за дру гим у формі сходів, аж до самісінької стелі. Через те справді нічия голова нікому не перебива€ бачити всень

ку сцену. На афішах надруковано: ,Хто бажає, може в антрактах требувати в ложі і крісла чай, каву, пиріж

ки і прохолоджуючі напитки». На самих верхніх східцях (себто в галереї) походжають хлопчаки з лотками (рід підносів) , продаючі яблука, їстівне і т. ін. Малоруський спектакль згромадив сюди й інтелігент ну публіку, котра, як я постерігав, з цікавістю оглядала цей театр, де не одному довелося побувати допіру, бо інтелігенція сюди йде тільки в виключних випадках, ну, наприклад, на виступи гостинні звісного трагіка Івано ва-І(озельського·, на спектаклі Деркача або що. Трупа «знаменитого малоросійського артиста Дер· кача» (так друкувалося в оголошеннях перед його при-

21·

323

їздом) складається з

артистів і

40 люда хору. Але

мені здається. що в цім оголощенні вжито хитрощів: деякі хористи. мабуть. чи не грають часом і дрібніші ролі. а через те залічені як до хору. так І до артистів. Принаймні. скільки я не рахував. на сцені хору бувало тільки 25-30 чоловіка. Оркестра зложена з власної Деркачевої та ще й «скоморохівської». ЯК бачимо, склад трупи не геть-то поганий. і вона повинна зайняти не по сліднє місце поміж другими. Поруч україиської п'єси мусить по закону даваться рівие число актів російської драми, але звичайно дається якийсь водевільчик, фарс. Перща вистава (<<Не ходи. Грицю, на вечорниці») має 5 дій; з неї на афіші зроблено 2 діі а 5 картин. водевіль чик же тільки в одній діі. При «Запорожці за Дуиаєм» на афіші оголошено: «в З-х действиях». а водевіль росііі ський знов однодійовий. Значиться. тут нема такої суво рості, таких утисків українському театрові, як. напр .• є в Одесі. Водевіль дається попереду. і вся вистава кін чається в пів до першої години. В цім драматичнім товаристві не всі

артисти укра їнці. а немало половина - росіяни (Максимов. Нелідов, Антонов. Востоков. Богатирьов, Бєлкін. Свєтлова. Тама рова і др.). Про цеє можна судити з закінчень їх прозвань на -08. тільки ж не з мови їх. Всі вони дуже добре і зов сім вільно говорять та вимовляють по-нашому, майже не роблять помилок і в наголосах; от хіба тільки звук u

росіяни вимовляють дуже твердо (Ь!). немов наші подо ляни або ваші галичани. А ще теж росіяни вимовляють усе так. як надруковано: «пораджу, прошу, сей», а щирі українці: «порадю, просю, цей» і т. ін. Пишу про мову через те, що за трупу Деркача є слава, буцім там гово рять не по-нашому, а

по казна-якому; я ж от запевиюю,

що все це неправда. Грою цим артистам певие що не можна рівняться до наших славних Заньковецьких та Віриних, але взагалі грають вони непогано і иавіть доб ре. Напр., Свєтлова (Маруся), Антонов (горбатий Хома),

Нелідов (самий Гриць) замітний драматизм,

не один раз у грі прояаляють

який

справляє вражіиня.

Шкода

лиш, що вони часто перес аджу ють в рухах і допускають

сильну декламацію, через що тоді являється неприрод

ність. Згадані три особи (одгрававші головну роль в пер шій вистаВі), без усякого сумнІву, мають талант, тІ.1ЬКИ. мабуть, геть необроблений. Візьмім хоч би п. Светлову.

324

Часом вона глибоко хапає за ДУЩУ, а надто в останньому актові (отруєння Грицька), так що навіть не розуміючі мови великороси порущуються. Голос п. Свєтлової, кот рий у forte є не дуже симпатичний, в ціli-то дії, де вона співає .ой не ходи, Грицю» pianissimo, ще більше надає приваби вражінню і справляє сенсацію. Уся зала зами· рає на тоli час, в оркестрі тихесенько грає соло скрипка, а на сцені п. Свєтлова виспівує ніжним піанісімом без· смертну пісню Марусі Чураївни. Це місце я можу парів· ияти тільки з посліднім актом Гунодового Фауста, де так само причинна Маргарита в забутті співає своє: «Permettereste а те » І. А іиоді аж жалко стає, що ця артистка трагічно «ламається». Не такі важні ролі грали пани Квітки (Дмитро і Галина), п. Петрачевська (мати Марусі), але були до кореня природні, за що їх по справедлнвості треба похвалити. Українця мусив підкупляти не тільки іх милий голос, але іІ ще іх гарна, м'яка вимова. Правду кажучи, гравшиil другорядну ролю Квітко, однак одіграв її краще за всіх; його роль (Дмитро) комічна вийшла 8 ilого виконанні наскрізь невимушеною, без 1'іні нере·

...

сади.

Розуміється, «що правда, то не гріх>: хоч аРТ!lСТИ Деркача і непогані, але Москва в своїх звісних на всю Росію театрах (напр., в Імператорському, Корша, Г..,ре вої *) бачить раз у раз кращих. Але в наших трупах москвич шукає не гри; ба ніхто. буквально ніхто, не розу міє нашого «на річчя» або, як часом мовляє інший, «жар гону>; через те навіть дуже дотепні жарти зі сцени при· ймаються публікою спокійненько - публіка ледве може розчовпати загальний зміст драми. Найбільше, що тягне москвичів,- це наші незрівнянні українські пісні, рясно розсипані по п'єсі. Голосовими силами трупа деркача може похвалитися, іменно ж хором. Соло, за малими виїмками, не сильні, але задля пісні якраз вдатні, 'ак що часто мусять співати на bis (<<что значит: повторе ние», як звучить напис на стіНі), ну а хор - той співає немало усе по двічі. А пісню з приспівом <ОЙ жаль, жаль мені буде, візьмуть її люди» зрителі неодмінно хотіли чути ще Іі ter. Малоруські мотиви звісні добре в Москві, і, напр., мотив: «Ой не ходи, Грицю» ви тут І дозволь мені (іrал.).- Ред.

325

почуєте дуже-дуже часто (<<Не ха ди, Грицю, на вечер НИЦbl»). Часом bis бува на такі речі, що українцеві стає соромно; напр., трошки балаганні танці. Взагалі ж пуб ліка не жалує bis-ів навіть за речі, одспівані посередньо, так що один студент-москвич і каже мені: «Злість бере, що цим .малоросам» так усе прощається, за все їм оплески, а своїм російським акторам за найменшу дур ницю вже й догана! У Москві колись Заньковецькій при виході її з театру студенти аж до санок простелили свої шинелі, щоб хохлуша ступнула по них, а потім цілували сліди од ніг ЇЇ. А диви, своїм цього не роблять!» Певне, таку саму думку поділяла ще одна чоловічина, що си діла на самісінькому версі, десь на галереї, і серед гуч них оплесків і брав публіки раз у раз сичала. наві1Ь тоді, ко.~И спів був виконаний чудово. Я певний, що той ганьбитель був освічена людина, тямлюча про «сепара

тизм», бо під безпосереднім впливом чуття слухач, будь він і нетерпимий москвич, мусив би виявити лиш вдо волення Щоб шипіти такечки завзято, треба було не одмінно «просвіти»! Тут же довелося мені побалакати ще з двома студентами-рязанцями. З-поміж їх один був дуже нелюбо вражений усім баченим. На його думку, український театр противний всякому естетичному сма ку: мовляв, українство з цими вічними мужиками на сцені, з цією чудною бесідою страшенно не підходить під таке високе поняття, як поезія, драма! Другий студент рязанець (теж бачивший нашу драму вперше), навпакн, боронив нас, казав, що нічого неприродиого і неестетич ного в українському театрі знайти не можна. Але він знаходив неприродність у тому, що тут на сцені ми бачи мо

не

правдивого

мужика,

якогось

.празникового»,

«вбраного». «Адже дивіть,- говорить він,- якщо виво диться на щену наш російський селянин, то на йому і його неприглядна сєрмяга (свитка), і його лапті (лича ки), і сам він увесь неприкрашений, буденний, а вашІ хохлики являються навіть у мережаних золотом хварту хах, у гарних черевиках і т. ін. в будень!»

Після .Не ходи, Грицю» давано спектаклі по тричі на тиждень; ішли: «Назар Стодоля», ,Хто лається, той кається», .Наталка Полтавка», «Запорожець за Ду наєм» (з купюрами), <даЙ серцю волю», а сьогодні (18/30 грудня) - ,Сватання на Гончарівці». Ще буде дано дві вистави, Показується, що в дотеперішніх п'єсах

326

важну ралю грали пані Квітчиха і Патра чевська. З їх перша'збирає рясні оплески, бо таки того ,варта: повна природність у грі, милий, хоч не сильний голос, непо· гана врода, елегантність у рухах - все це є в нашої зем

лячки. Мені довелося її бачити ще, напр" в ролі жінки Карася (<<Запорожець за Дунаєм»), дуже гарно вона пописалася. Я міг постерегти, що вона всім-всім сподо балася. В .передніЙ» театру вивішено фотографії всіх артистів Деркача; в антрактах тут збирається сила пуб ліки, і тільки й чути, що хвали Квітковій. Роль Запо рожця грав сам Деркач. Грає він таки не зле, тільки ж не годиться в .знамеНИТЬІе артистЬІ» (бо в трупі є да· леко кращі од нього), а голосу він зовсім не має ніякі сінького; говорить по-нашому дуже гарно. При першім виході на сцену його вітали оплесками (за що, меnі не втямки), але опісля псикали здорово. По дуеті Карася з жінкою кричали «браво» тільки Квітковій і навіть: .Квитко, соло!» Держить себе на сцені пан Дерка'l за надто розв'язно; напр., без потреби гидко плюється, хар кає. Може, там, за Дунаєм робилося що-небудь іще гір шеє, але нам такого реалізму в ролі геть не треба! В .Запорожці за Дунаєм» уперше виступила (в ролі Оксани) молодісінька артистка Николенко, показавшая ся чудовою співачкою. В цій опері вона одбила пальму першенства в Квіткової і мала, як виражаються тутешні газети, свосторженны й прием». Голос її чистий, звучний і дужий. Особливої гри вона не показала, бо й не було в чому, да. певне, під цим зглядом ЇЙ не рівнятися до

Квітчихи, але все вона взяла своїм співом. Найбільше втішив усіх її дует із Ворченком (теж добрим голосом) .ЧорноЙ хмарою діброва .. _» Цей дует розщирений і між росіянами: от недавно його одспівали на концерті в Пе тербурзі співак і співачка Імператорської опери. (NB. Якось кумедно зложені афіші Деркача, де на загальний соблазн надруковано, напр., що ду е т «Ой, щось дуже загулявся» співатиме Деркач (с а м). Або ось: кв і н тет .Нас сьогодні сповістили» виконають (у ч от и р ь О х) Николенко, Квітко, Михайленко і Ворченко. Цікаво подивитися також, як однеслися московські газети до трупи Деркача. Ще до першої вистави ми читаємо, наприклад: .В .Скоморохові. малороси. Поло жим, що це не ті малороси, які виховані і випущені звіс

ним М. Л. Кропивницьким, так усе ж малороси. Зна-

327

читься, «гопак, козак, тютюн І горІлка,.. Публіка/ цеє любить ... " (Зазначені чотири слова так і надруковано по-нашому). А вже після двох спектаклів писалося: «Трупа деркача робить значні грошові збори. Трупа зложена вмі.nо, виконування визнача€ться аисамблем, а в числі артистів знаходяться люди з несумні"IІИМ та лантом ... ,. Uей московський одзив xaїl докаже, що мій суд про трупу деркача не е суд украінця, прихильного і через те, мовляли, прощаючого всякі хиби.- Ні. таки ця трупа варта пошановку і не осоромила Украіну перед сибір"ками! Щасти ій, божеl

ТОВАРИСТВО САДОВСЬКОГО В МОСКВІ Од різдвяних святок до посту У Москві давала ви стави (в театрі Горевої) трупа Садовського. та сама ТРУПА. де знаходиться перла української сцени - Марія Константинівна Заньковецька. Читачам «Зорі» потроху вже звісні сили сієї трупи. особливо із початку дуже ці кавої статті (на жаль перерваної) «Українськиil театр в Росії» '. але я подам деякі ближчі подрОбиці. Ітак. в трупі е із 40 чоловіка хору, є своя вміло зло жена оркестра. Між окремими артистами треба назвати: Заньковецьку, Ратмирову, Маркову, Переверзєву, ТИМ8' єву, Мороз, Полянську, Потоцьку, Козловську, а з чоло вічого персоналу одзначаються: Садовський, Щербина. Максимович, Загорський, Райський, Джигиль, Василенко. Карпенко, Ярмоленко. Москаленко. Очевидячки, середня точка усього товариства, наша національна пиха. наші гордощі - це З ан ь к О В е Ц ь ка. Вона до того сіяє своїм величезним таланом, що затем нює решту артистів Садовського, хоч між ними е актори далеко не послідні. Гра Заньковецької порива€ всю вашу істоту: ви мусите тільки дивуватися тому, як вона дає вираз і одтінок кожному слову, реченню, як у неї кожен жест має свою психологічну підставу, як у неї не можна Знайти й кришечки пересади, як у неї все пливе природно. як надзвичайно вірно відтворює вона кожну страсть. Я дуже сумніваюся, чи може знайтися людина, котру б не за чепила і глибоко. до сліз, не порушила гра сієі зорі нашого театру. Надто зумлятись треба різностайності талану її: Заньковецька однаково незрівнянна, однаково вабить усіх і в якій-небудь ролі драматичній, і в весе ленькіЙ. пустячній (хоч би й У cKymobi-~·ірошнику»). «Русские ведомости.' (.N'9 18) помістили були дуже не прихильну рецензію про український театр взагалі, Q трошки куснули Й Заньковецьку. сСправді,- пише там IlіаНОВ,- артистка поражає нервовою силою гри, щиЗ29

рістю тону, замітнuю правдивіСтю найпатетичніших,хви лин;

зображення

артисткою

нервових та

ненормальних

станів зробило би честь першокласовій виконувательці, але ж мн не можемо судити про ступінь талану п. Зань ковецької. Елементарність і крайня одностайність психо· логічних настроїв, які воплощає артистка, усувають усяке питання про художницьку снагу артистки. Драма «дів чини» надто безпосередня, надто, мовляли, матеріальна і мало «психологічна» ... В відповідь на сі слова Іванова .Новости дия»' писали, вказуючи на ,Світову річ» Пчілки (перероблену з «Бедной невестЬІ' Островського): «На сю комедію треба подивитись тим, хто гадає, буцім п. Зань ковецька здатна зображати тільки безпосередні натури, примітивні вдачі сільських дівчат. Так само й прочі ар тисти, беручі участь у комедії, виконують свої ролі дехто

непогано,

дехто

художничо,

дарма

що

пред

ставляють не селюків «хохлів»... (Далі «Новости дня» радять Заньковецькій перейти на російську сцену. Це не раз і не два раяли ЇЙ мабуть чи не всі російські часописи, але ж відомо, яку одправу дала Заньковецька!) ... Голос Заньковецької не з яких-небудь незвичайних, але чистий і приязний. Вимову має вона, либонь, чернігівську: «ха· діла» (не дї). «ліхо» (однак і не «лїхо»), «Голубка» і т. ін.; звук ле у неї дуже м'який, слово «було» звучить ніби «бульло. або «було.; впрочім, така вимова дуже люба і зовсім не вражає непризвичаєного вуха. Московській публіці Заньковецька дуже і дуже подобається. Поклон ниці її (це я чув власними ушами) взяли навіть моду на вкраїнські убрання; нема сумніву, що своеторг» од гри Заньковецької може зробити багатьох росіян терпимі шими і взагалі до українщини, а тим самим - і до на шого питання ... А в театрі що витворяється! Які невгавучі оплески та «браво» достає Заньковецька! І не можна ж сказати, щоб тутешня публіка була якась безпретензійна абощо,- о, ні! треба піти в Імператорський Малий театр, щоб поба чити, наскільки чутка московська публіка і який вона має смак! Од Заньковецької ж І'еть усі дуріють. По скінченні спектаклю її усе викликають, аж доки потом лена артистка не перестане виходити; при сьому всі мають хустками та шапками проти неї. Та й у початку вистави, ледве Заньковецька встигне вийти на сцену, ЯК уже її неодмінно вітають оплесками. (Тут пригадується мені одна кумедна подія. Якось довелося мені сидіти на ззо

«Чорноморцях. такечки, що саме позаду мене стояв ка пельдинер, і я виразно розчував усі його речі, звернені до себе самого. Вийшла на сцену Заньковецька (в ролі Івги), зрителі бучно її вітають, а капельдинер, чую, вор котить: сОто, знайшли собі диво! Та дайте ж їй хоч рота роззявити, а після вже плещіть•. І з сією мовою чудак узяв з усієї сили пси кат" (певне, що надаремне); так само й опісля серед загального одушевлення я чув над вухом його псикання) .

Другою наАзначнішою силою трупи вважають С а· Д о в с ь ко г о, хоч не зовсім справедливо. Спеціальністю своєю він обібрав переважно комічні ролі, а вже звісне діло, що на сім полі дуже легко стрибнути з комізму прямісінько до паяцтва. На жаль, п. Садовський ча стенько якраз і забуває умови здорового комізму, а пе реходить міру. В сьому вада його гри, сим він її псує. Тим більше стає шкода, що Садовський обладує-таки галаном, та й не абияким. Публіка, очевидячки, це ціиить; тому-то ніхто не шипить сьому артистові й тоді, коли

було б треба. Що Садовський може грати і комічні ролі без пересади, про це свідчить навіть «І(ум-мірошник»: бліда роль Василя, дякуючи Садовському, наповняється життям; Садовський та Заньковецька роблять цей мізер ний водевіль артистичною штукою. Зате в довших коміч них ролях Садовському не стае хисту вдержатися в ме жах артизму, ну, й не раз виходить ... балаганство. І мені траплялося чути од декотрих осіб вже навіть такі речі,

що гра Садовського, мовляв, і загалом нічого не варта!

Остаиній присуд, розуміється, вже занадто гострий. А з другого боку, з уст людей, безперечно, із смаком я чував повне вдоволеиня Садовським, в чому, на мою думку, є теж крайність. Зрештою, загал публіки вітає сього артиста дуже сердечно, а ся обставина найкраще може збити всякі ганьблення. до хиб гри Садовського я повинен ще однести його крайнє непошанування тексту

драми. Згадую я, як сильно Щепкін вимагав точної пе редачі авторових слів, бо таки й справді, чи ж то добре, коли актор відтворює нам не те, що хотів виразити автор?

А Садовському до сього байдуже: в тексті стоіть одно, а він вгощає слухачів другим, вставляє всякі власні жарти, впроваджує власного винаходу цілі епізоди і т. ін.

Часто од сього вдача представленої дійової особи сильно одмінюється або, принаймні, певна сцена набуває зовсім

331

інакщого світла. Часом дотепи Садовського повторю ються в різних п'єсах: чуючи, як він каже: «випили по чарці», ми вже загодя знаємо, що зараз буде: «потім по парці •... (ноді, правда, додаткові слова сього артиста виходять дуже до речі. Наприкл., Карась (<<Запорожець за Дунаєм»), об'явивши жінці, ЩО він уже потурчивсь,

зараз із заклопотаним виглядом сам до себе щось бубо нить по-туреuьки, на жах бідолашній Одарці ... Мова пер вопису теж одмінюється в переда чі Садовського і стає щиро народною;

певне,

що

те

простити

ще

можна,

хоч

у засаді і того не тра б допускати. Од одної пані-москвички учув я: «Опроче Заньковець кої, всіх осталих акторів треба б помелом витурити»; заразом сувора пані мені пояснила, що всіх артистів ім ператорського Малого театру теж вона б вимела геть, мовляв, як теє сміття; в такім случаї суд про наш укра їнськиА театр виглядає інакше. «Русские ведомости» (Іванов), доказуючи, шо любов московської публіки до малоруських спектаклів є цілком безпідставна і супереч на артистичному смаку, бо український театр весь шага варт', заразом і про сили трупи Садовського обізвались коли не погано, то доволі двозначно. Але «Новости дня» (котрим уже ж не можна приписати і «сепаратизму») жалкували,

що

печать

московська

немало

мовчить

про

сих своїх гостей, а публіка не з таким запалом мчиться на їх вистави, як у Петербурзі. «В самій трупі немає задля сього ніяких причин. Виключивши Кропивниць кого, Саксаганського та Затиркевичку, сили групи ті самі, € й нові видатні таланти, ансамбль усе той са мий. Правда, що й репертуар той самий, але хіба, напр., публіка, пнучись на новинки наших театрів, не знаходить часто в сих новинках повторення старих, знайомих сцен, становищ, осіб, тільки що з написами інакшими? Дуже прихильно обізвався про нас і «Артист»- (NB., вельми похваливши Садовського). Я навмисне згадую про мос ковські одзиви для доказу, що я суджу своїх земляків зовсім не сторонничо. А моя думка така, що діilсно вей трупа Садовського чудова. Дехто скаже: «Неважко грати гарно, коли доводиться зображати прості, сільські харакІ Шановний читач, либонь думає, що я веду plq про «Москов ские uедомости» ... Але ж нН Я передаю слова «Русских 8едомостеА»}

ЗЗ2

тери •. Чи легко, чи

важко, то вже друге

пита!!ня, але

одна річ певна, що всі артисти Садовського грають добре.

51 не здолію зробити нікотрого докору ні Марковій (ролі веселих, моторних дівчат та молодиць), ані Ратмировій (ролі дівчат тихих, сумовитих; одличний голос, справді оперний), ані Переверзєв ііі (старих бабів, а надто паще· кух); Тимаєва, Потоцька, Мороз, Полянська - всі вони, кожна в своіх ролях - чудові. Те саме скажу і про муж

чин, де на першім плані стоїть Ма ксимович і ЩерБИН9 (прекрасний тенор). Зупинитися на дві слові треба ще на Загорському. Він грає комічні ролі і повторяє всі помилки Садовського. тільки в ще сильнішій мірі. Задля більшого комізму то він убереться

якимсь

халамидни

ком-обідранцем, то приказує до кожного слова: «Тьху, анахвема!», то гугнить та гикає за кожним реченням, то примішує до бесіди слова російські та французькі і пе· рекручує їх на смішний лад, то в хорових співах реве не

в тон і т. д. В ролях жидів (це має бути його chef d'oeuvге) І він і харамаркає, і ГУГНIlТЬ в ніс, і вставляє цілі жи дівські фрази та лайки і т. ін. (Тексту авторового він, як і Садовський, не шанує зовсім. Виходить: qualis гех, talis grex) 2_ Спершу зритель неодмінно засміється або всміхнеться, а далі занудиться, ба й загидується. Але ж цей самий Загорський в «Не ходи, Грицю» грає горбатого парубка, і треба сказати, що в сій-о ролі він показує себе нам в зовсім інакшому світлі: тутечки його гра повна ЧУТТЯ, неПідробленого драматизму, якого й підозрівать у Загорському не можна було, і публіка не раз серед дії перерива його оплесками. Та й стає жалко, нащо це Загорський може забувати правдиву стежку, нащо він закопує талан у землю. (до речі сказати, в трупі жоден актор не має свого постійного етрlоі 3. Білинський, влас не, й покладав, що од сього талан розів'ється всесторон ніше, але ж, здається, практика показує що інше). Так от маленький очерк трупи Садовського. В цілому вона добра; не всі артисти однаково талановиті, зате ж кожному дано відповідне його силам поле, на обсягу котрого він гарний і вольний од закидів. Коли хто гудить наш театр та каже, що поруч Імператорського Малого геатру він аж смішний, то ми одвітимо лищ що таким І Найкращий витвІр (фраlЩ.).- Ред. І Який цар, такІ І греки (дат.).- Ред.

І Амплуа (фраlЩ.).- Ред.

панам більше імпонує сама назва Імператорського теат ру - назва, котра дає акторові немов патент на геніаль ність. Виходить, значиться, на те саме, шо казав Куліш: .€ і в нас путні речі, а тільки що московські дзвони гу дуть голосніше од наших». Впрочім, учащання публіки, котру А дорогі піни місиь не відстрашують, має заткнути усім пельку. 3находять, що трупа Садовського уступае силами другим трьом найбільшим трупам Може бути (хоч на МОЮ думку, присутність самої 3аньковеиької вже дає перевагу uій трупіІ), нехай вона наАслабішаІ Але од одної особи, котра бувала в Галичині, я чув запевнення; що все-таки трупа Садовського незмірно вища од Бібе· ровичевої. Це річ можлива, бо в Галичині політична праu" так само має одтягати всі сили од театрального іскуства, як і од белетристики. Тільки ж театр Біберовичj, € неабиякий, отже, нехай галичани зложать собі пред ставлення про театри вкраїнські.

Реп е р т У а р невеличкий: «Наталка Полтавка., «3а порожеuь за Дунаєм», .Сватання на Гончарівuі», «Шель менко-денщик., .Гаркуша», «Назар Стодоля., «Чорно мориі., .Не ходи, Гриuю, на вечорниuі», <Глитай., «Доки соние зійде ... », «Невольник., «дай серuю волю ... », «По ревізії», .llощились у дурні., «Не судилось. (Стариuь кого), .Юрко довбиш., «Утоплена», .Світова річ., «Не щасне кохання», «Не поможуть і чари, як хто кому не до пари». Теж грають водевіль: «Кум,мірошник». Найкра щих наших п'єс (себто Карпенка-Карого) трупа Садов ського не має права грати. Крім українського, має да ватися й дещо російське (водевільчики), але іноді ви става обходиться зовсім без російської частини, іноді ж навіть замість, по закону, виставляти рівне число актів російщини, артисти наші ограничаються яким-небудь романсом, котрий має становити «дивертисмент•. Важною новинкою, якою вгостила иас трупа, була драма Янчука «Не поможуть і чари, як хто кому не до пари., виставлена вперш у бен ефі с 3 а н ь к О В е u Ьк О -І

(В

четвер

14 26

) лютого.

Б'.лети

почали

продавати

в понеділок в 10-ій годині; я прийшов в ll-ій, хотів був узяти місие в 50 копійок, але касієрка одвітила мені, що в таку иіну всі білети попродано: «Ледве Я встигла од чинити касу, як у мене їх порозхапали геть до останньо

го•. Не дивниuя, що к четвергові не то не лишилося жодЗЗ4

НІСІНького непроданого білета, але ще й треба було по

приставляти в залі додаткові стільці; та й то ще багато людей благали дозволу хоч ПОСТОЯ1и, аби бути на сім вечорі, але з жалем мусили одійти без нічого .• Москов, ский листок»' каже, що нарочито задля сього дня при їхав у Москву Суворін. 14-го лютого чимала зала театру Горевої од низу до верху булв битком нвбита. Безліч було студентів, од іх мунднрів аж в очах рябіло. Певне, що ба гато було й ук раїнців; в антрактах нашу мову чулося скрізь; декого я бачив навіть у партері в свитках та з баранячими ка пелюхами в руках. В самім настрої публіки було вмдно щось особливе. Немов щось рішуче мало вимовнтнся сього вечора, немов щось велике звершалось . • Надто урочистий вигляд був на обличчях української молодіжі, що зібралася з усіх наукових закладів Москви і з інших місць». .Здавалося, в Москві не лншилося нікотрого українця, щоб він не прийшов у театр на свято ,великої артистки української спенн», як голосила напись на па пірцях» (.Новости дня»). Сумно ставало тільки, що от нас у Москві так багацько, а в одну велику громаду ніяк не можем чи не хочем сполучитись ... При першій появі бенефіціантки скоїлося в залі щось таке, чого й описати не можна. Більше, як п'ять минут, лунали оглушаючі брава та оплески; на сцену градом летіли квіти, букети, вінки та зелень; і на сцені, і по всенькій залі пурхали тисячами всякі різнобарвні папірці з написами: .ВеликоЙ артистке украинской сценЬІ Марии Константиновне Зань ковецкой! СердеЧНЬІЙ привет московской публики». (Впро чім, більшість їх летіла незнарошне в партер, на голови зрителів, так що інші поважні старці з видом покрнв дженого достоїнства обтрушували з себе сі папірцІ, це непожадане для себе шанування). Рівночасно підноси лися Заньковецькій усякі адреси, подарунки (між ними срібний вінок). Словом, хвилина була така урочиста і ве лична, що українське чуття порушувалось до самого глибу. Знехотя згадав я тих, котрі «не ентузІазмуються народним дрантям і сміттям., та міг тількн пожалкувати, що вони не в стані дізиавати таких чудових. величиих моментів. Бенефіціантка була глибоко зворушена, так що перші слова свої казала тремтячим голосом. І далІ під час усього спектаклю Заньковецька бачнла якнайбільші знаки прихильності. Кожне слово її внклнкало грім оп.тесЗЗ5

ків. кожен спів вона мусила повторювати або А потрою· вати; після кuжної діі визивали незчислениу силу разів та підносили ій величезні вінці. букети завбільшки з ко· лесо. адреси в гарних обкладинках. альбоми та таке інше. Викликали й Янчука. але він чомусь дуже мало внходив. (Це вже занадто скромність!) Після одної діі зрителі бачили. як сердечно поздоровляли Заньковецьку її товариші·артисти і як одна іі щиро поцілувала. Вза· галі видовище було й величаве, й умиляюче, й хапаюче за душу. Не знаю навіть, хто більще одчував душевної втіхн та радості: чи Заньковецька і Янчук, чи українці· зрителі. По скінченні вистави (а могла вона скінчитися тільки о другій годині) багато поклонників артистки ки· нулися поза куліси та ще ЇІ там зробили їй надзвичайну овацію.

З·поміж адрес зміст двох мені відомий. Більше,менше обидві вони нагадують одна другу, бо містять загальні фрази про чужину, Україну, збуджену надію й прихиль ність до сільського люду. Дишать обидві патріотизмом, а сього й доволі, бо що ж інакше можна і треба було написати в сім случаю на сій адресі? Не викладати ж свое політичне чи економічне «Вірую»! З одної адреси випишу кілька рядків, вимірених, очевидячки, проти Іванова й .Русских ведомостей:.: .Знов заворушилася в нас ~Tapa надія, що ніколи не вмре наше рідне слово, що мова про· стого сільського люду стане скоро мовою і всіх освічених українців. Спасибі ж Вам, Маріє Константинівно, що сміливо винесли Ви тую мову з тихих сільських хат на театральну сцену. Це велика Ваша заслуга, і їі не забуде історія України .... Друга адреса не прямо до Занько вецької, але до всенькоі трупи і вертиться коло теми: ,Хто матір забуває, того бог карає., ,Яркее полум'я дю· бові до Убогої Вдовиці.,- та закликає наших артистів будити свідомість поміж родимцями, «недужих ізціляти, иезрячим очі одкривати». Треба замітити, що хоч адреси написано по-вкраїнськи, але в иих брали участь і такі люди, яких зовсім і сподіватися не можна було. Занько вецькій повинно бути дорогим і те, що тут е й підписи. Подяки Заньковецькій і всьому театрові нашому певно що заслужені. Вигнані з Правобережної України, примушені часто гостювати в Московщині, українські артисти роблять дві важні прислуги нашій справі. З од ного боку, мусять же великороси наглядно пересвідчуваЗЗ6

тися в окреміШНОСТі нашої мови, мусять же таки зрозу· міти, що існування українофілів викликано не якими· небудь примхами та національними забаганками, але дійсністю, неодмінністю, прямою потребою. З другого боку, наш театр підБОДРЮЄ українців, закинених обста· винами на чужину, вливає в них новітньої сили ан_віть (я знаю приклади) привертає до України тих людей, що вже були зовсім її одцурались. На жаль, дуже високі ціни, поставлені трупою Садовського, зачиняють доступ простому люду (найдешеВШі місця - 40 копійок). А 01 на деркачевих спектаклях я бачив, що на галереї СИ;"1.ЯТЬ ДBO€ москаликів· українців і їх обличчя сяють сердечним вдоволенням. В солдата грошей не гурт, але сі два якось змогли із мізерного свого вдержання втратнтися на не· дорогнй білет; і запевне, цей спектакль зробив на них добротворний вплив.

!.1IІ

.НЕ ПОМОЖУТЬ І ЧАРИ, ЯК ХТО КОМУ НЕ ДО ПАРИ. Драма 8

дІях Ми к О Л И

Я Rq Ук а

Вітрогон Василь, розпещений дівчатами, надить до себе їх одну за одною. Між іншими він вже покинув Ганку, сестру свого ж товариша Прокопа. Бідна дівчина не раз дорікає йому, доходить до одчаю, але зрадник уже ли·

ця€ться до жвавої Антохи. Скоро Й Антоха йому остигає, мабуть, через свою податливість, і от Василь звертає свою увагу на дівчину Устю, котру любить Прокіп. Устя виросла на самотині, в лісі, коло діда~пасіqника, од KOT~ рого подихає чимсь патріархальним; люди мають діда за

знахаря, од його й Устя вивчилась деяких замов. Серце її прихиляється не то до Василя, не то до Прокопа, що часто буває на пасіці, і його любить сам дід.. Зустріч із Василем під час Устиного блукання по лісі на Авана Ку· пайла рішає справу: палка любов парубка прихиляє її. Щодо Антохи - Василь оповідае Усті, немов та сміхуха сама чіпляється йому на шию. Боючись, щоб хтось не одібрав од неї милого, Устя потай любчика робить над ним чарівницьку промову. А Ганка, довідавшись, що Ва· силь покохав уже третю, топиться в річці під час веселого хороводу її подружок. Василеві все стоїть на перепоні Прокіп, небезпечний суперник, бо на його боці дід; гим самим він примушує Василя скорше одружитися з Устею навіть проти волі дідуся. Устя щиро кохае свого чоловіка, але й вона йому хутко надокучуе; являегься остуда до жінки. Василь знов заводить зносини з Анто, хою. Про се дізнаеться Устя, на кидається з розпачли· вими докорами на мужа; той грубо й жорстоко одвічае

їй та й їде з Антохою до міста негоди. Повна гіркого одчаю, кличе на його всі біди. Саме забив а Василя. Перелякана ЗЗ8

серед страшного грому та Устя проклинає зрадника, й припада, що блискавка жінка немало божеволіе,

розказує всім, що вона

відьма;

люди

її

проклинають,

ганьблять. а надто мати Ган чина. Безталанну забирає дід до себе на пасіку і всовіщує людей. (Ся сцеиа була викииута, бо Заньковецька знаходила. що вона ослабить ефект). Рідко яка п'єса глядиться так залюбки, з такою при ятністю. як «Чари»; без усякого сумніву. ми повиниі вва жати цей новий твір Янчука добрим прибутком рідної сцени. Тим часом. строго кажучи, не можна «Чарів» назваТlI драмою в точнім розумінні цього слова: Ilазва просто театральної «п • єси» найкраще тут підійде. Дра матична акція грає в «Чарах» неначе другорядну родю; влаСТIfiIО, драма розвивається лиш у п'ятій діі. де справді Заньковецька має широке поле задля виявлення СВОГО незрівнянного талану. Перші ж чотири діі я б назвав. тримаючись виразу Куліша. живою етнографією. або ж «етнографією в особах». Майстерською рукою Янчук відтворює нам сучасне життя сільське, вельми займаючо

проводить його перед нашими очима, малює побутові сцени одну за одною; і хоч це все дуже мало ПРИЧИІ!Я ється до ходу самої драматичної діі, але ж зрителеві дуже і дуже подобається. Перший акт (сільський ярма рок) прямо вихоплено зірким оком із життя. відгвореllО сильно, живо, а головним діячам драми дано тут дві-три слові. В другім акті дійовим особам одведено вже доволі місця, але ще більш припадає знов-таки етнографії (ніч на Ивана Купайла з усякими її обрядами та забобонами. NB. Чого це всі наші драматурги тільки й полюбляють, що святий вечір на Купайла?! Скоро вони зроблять ці два дні тривіальними І) Третя дія - знов на КупаЙм. Четверта дія - свадьба (про україиське весілля є в Ян чука стаття в його «3тнографическом обозрении» ). На мою гадку. кожний акт можна ('рати зовсім окремо: він матиме свою цілість і стійкість і слухатиметься з рівним інтересом. Писательська кебета Янчука виражається в тому, що всі етнографічно-побутові малюнки ані кри шечки не сухі. не виписані протоколістично з якогось. етнографічного збірника, а навпаки: слідиш за ними з унесенням, бо саме їх побутовість, іх ЖИЗllеНlІі~ть аж клекоче. Теж по перших чотирьох діях наскрізь прохо дить гумористична струна; тільки ж це свіжий, здоровий, любий гумор, а не дешевенький-тривіальний, не якась жорстока, майданна охл .."Jj ~U>l'лоХі", не якісь, на-

339

решті, масні дотепи. Додати ще треба, що вся п'єса рясно пересипана співами. (Одні пісні до своїх драм Янчук бере вже з готових збірників, другі - то ті, що свм по записував). Співи в .Чарах» скрізь притулені до речі; всі вони дуже гарні, багато з їх тра було на бажання публіки співати по двічі або й по тричі. Та й взагалі треба сказати, що театральні умови гаразд відомі Ян чуку, і його п' ..са містить багато ефектів, які при читаllні скрадуюгься.

Так от, через які ПРИЧІІНИ треба цінити новий утвір нашого драматурга-народознавця. Вони, на мій :lОгляд, викупляють недостачу діі в перших чотирьох діях. А !lа нашій ниві, бідній на драматичні твори, Янчук і його .Ча ри» повинні зайняти тим видніше місце .• Ч ари» ви ставив театр Садовського в Москві 14 (26) лютого с_ р. Запримічу, що успіхові Янчукової драми чимало сприяла Заньковецька, гравша ролю Усті. І(оли я читав рукопис .Не поможуть і чари ... », тоді мені Устя з;<ава лася в 2-й дії трошки неправдивою, іменно же

не по

селянськи сентиментальною в декотрих сценах; чутка ар

тистка, Заньковецька преJl,ставила її трохи інакше, хоч автор і завважав їй, що свою героїню він сам розумів не так. Так само при читанні інші місця тої 2-0Ї діі бачилися скучнуватими, я боявся, що вони видадуться публіці нуд ними. І що ж? Анітрошечки! Скількох людей я не розпи тував про їх враження, всякий мені казав, що в ролі Зань ковецької нема жодного місця, яке слухалося б без зай ма ючос"і. Задля того, що на репетиціях .Чари» здавалися дов гими, Янчук вкоротив свою п'єсу, повикидувавши б~гато сцен. Між іишим із картини ярмарку вилетіли таким спо собом ефектні хори старців, кацап-«райочиик» і т. ін. Мов ляють: .Лихо не без добра». Справді, деякі випущення пішли драмі на користь, бо надали їй більше живості,

але ж деякі завадили. Вже й спершу Янчук зовсім виразно був обмалював тільки додю Усті і, властиво, на ній будував драму, а прочі дійові особи були полишені немов у тіні та далечині; вдачі їх було намальовано не погано, але в спільній діі вони потрібні тільки задля того, аби драму Усті трошки l1іддержувати. Тепер же, після всіх обтииаиь, і Антоха, і Ганка, і Прокіп ще більше одсунулися в туман, ще меише мають стосунку до дійства,

та й Василь,

цей

сільський 340

Дон-Жуан,

будь-що-будь

«головний» діяч, явля€ться доволі слабо притуленим до драми. Слухаючи «Чари» В їх нннішнім вигляді, ще більше приходиш до пересвідчеllНЯ, що без надто великої трудності Янчук міг би переробити і приладити свою драму так, щоб вона прямо починалася з п'ятої дії (як один чоловік зрадив свою дружину і що з того вийшло), бо перші чотири акти дуже мало мають ті с ної, нероз ривної, по с л і д о в ної зв'язі з п'ятим. Повторяю, од нак, що цей слабий бік «Чар» не одбере достоїнств п'єси, котра таки зостанеться окрасою репертуару українського. Навіть сміливо скажу. що власне побутовий бік є най краща річ в творі Янчука і дає п'єсі стійність, а ие ПОВІІа драматичних момеитів 5-а дія; нерви вона певно що во рушить, але ж задля написання її не треба сягати гли боко в мужицьке жнття, не треба мати якоісь наД:і~И ча йиоі тала новитості.

ТЕАТР МИРОВА-БЕДЮХА Од 7-го мая ст. ст. гостює в Смоленську одна з мен ших українських труп - П. С. Мирова-Бедюха Про неї

досі щось не чутно було зовсім, а тим часом це має бут;! якесь дуже гарне драматичне товариство, принаЙМІІі,

якщо судити з тих надзвичайних, палких похвал, які роз сипає .СмоленскиЙ вестник». Оцінки сієї російської ча сописі визначаються величезною, аж неймовірною, при хильністю як до театру Мирова, так і взагалі до україн ства; прихильнішого суду, ніж написав російський ре цензент, не міг би написати ніякий патріот-українець. Впрочім,

можемо до

речі

сказати сміливо, що власне

український суд про свої театри (див. «Зорю» та .Прав ду») був раз у раз дуже строгий і суворий, навіть за надто суворий; отже, певне, що ніхто не посмів дорікати нам російським прислів'ям: «Всяк кулик свое болото хвали!».

«Смоленский вестник» знаходить, що загальний ха рактер виконання названої ТРУПИ, ансамбль - знамени тий, замітний, одличниЙ. Публіка, говориться далі, геть губить голову од «восторга та зосхищения» і хuче все чути по двічі; оплескам, здається, нема кіиця, ОДНИМ сло вом, можна сміло заявитн, що тутешня публіка театром малоруським цілком удоволена. З-поміж аРТИС1ів сієї трупи ча сопись надто похваляє загального любимця Мирова, Питаєва-ПРОflСЬКОГО, Мирославеького, з пань Мирову-Стороженко, Романовську, котрі, як видко, мають і голос дуже гарний. Виставили поки що .Назара Сто долю» та «дай сердцю волю ... ». Згадана російська часо пись вважа непотрібним подавати зміст .Назара Стодо лі», бо, мовляв, «кто же не знает всех произведений Коб заря?» В другім місці вона нашого Кобзаря зве прямо «Тарас» і каже: «Це справедлнвий син свого народу, який він любив над усе на світі, якого долю він ВИП.та кував кривавими слізьми, який кохати він завіщав на-

842

щадкам під страхом покарання божого, «бо хто матір за буває, того бог Kapa~,- наказував він»

...

Такими-от прихильними, щирими увагами рясио nе ресипані рецензії «Смолеиского вестника». Незвичайні похвали грі артистів Мирова-Бедюха так само на кож ному ступені. Очевидячки, в Смоленську ще не знають про «сепаратизм», а вражінню.

судять просто по безпосередньому

«КІСТЯКИ ГОJ1ЬБЕЯНД. Образки галицького життя. Львів. 1891 р .. 99 стор. 160. Ці.а 15 кр.

Під таким заголовком вийшли сього року дуже цікаві начерки галицького життя. Надто зацікавити мусять вони українців, бо сі останні, менше відаючи галицьке життя безпосередньо, звідсіля можуть пізнати багато закулісових сторін йоro, внутрішні відносини народовціВ, стосунки з москалофілами, поляками й полонофілами, відносини світські А духовиі та таке інше. Що таке представляють із себе «Кістяки Гольбейна»? Чи не белетристичний твір? Чи побутові малюнки? Чи історія галицького розвою? Чи публіцистика? Одвічу: «Кістяки Гольбейна» не € щось одно із цих форм пи сань, але f все заразом, укупі. Не можна однести сього твору до історичних або публіцистичних, бо історія або публіцистика подаються тут у белетристичній формі.

Але ж не можиа вважати «!(істяків» за яке оповідання або роман, бо багацько тут є зовсім чужих, супротилеж них елементів: яко белетристика, поезія, цей твір Ma€ невелику вагу. Побутовими картинами ще можна його вважати так-сяк, але й це не точно. Тут сполучені всі згадані форми. Чимала частка одводиться й ліризмові, тільки що не в віршовій формі. І от власне ліричний еле мент тут панує, і на мою думку він-то й надає «Кістякам» таку велику заЙмаючість. Особистість автора не лиша€ читача ані на хвилину. Ви разом 3 ним підходите до кож ного явища, вислухуєте його обурення і співчува€те; смі єтесь та й засмучуєтесь, коли він саркастично регоче, показуючи перечні явища жизні; весело смієтесь його живому гуморові і дотепам; щиро, без зла осміхнетесь, чуючи його патріотичні фантазування.

Хто такий автор, на жаль, не звісно ., бо свого ймення він не підписав, але з твору його ясно: перве, що він наро довець-патріот, а друге - мабуть, один із тих людей, які, 344

К4ІЖУЧИ його виразом, .бачили зорю свободи, сходяче сонце правди 1848 рОКу». Першу обставину видно з без лічі ентузіастичних покликів, обурень, патріотичних ма рень і т. ін. А в справедливості другого мого здогаду я впевнююся з живості оповідання про початкові ступні по літичного життя закордонної Вкраїни та з надто свіжого, палког~, суб'єктивного відношення до тих часів. ЯК я зга дав више, в кожному образкові бачити нам авторову душу наскрізь, отже 13 історичній частині твору (.Пан презес») автор не просто переглядає з нами та обсуджує подіі, ні, він одчиняє душу сучасника-очевидця, оповіда про вплив того чи іишого факту або епохи на душу пат ріотичної русько! людини. За разом тут ужито ще одного аиалогічиого способу: замість викладати історію суспіль ності за звісного часу, автор бере історію одного того часного чоловіка (іменно - «пана презеса»), проводить перед нашими очима, загляда раз у раз йому в серце і т. ін., а рівночасно чуємо ми ще іі особисту думку чи почуття оповідача. Оті одчинені душа, гадка та чуття автора мають вагу щодо рельєфності обмалювання від носин галицьких: здається, що сам ти перенісся в ті умови життя, вліз У шкуру русина, живеш на ХВИ,1ИНУ галицькими поглядами, почуванням, інтересами, так що цілком розумієш їх; таким способом можна збаl'llУТИ багато явнщ у житті закордонної Вкраїни в сто раз .Іег ше, ніж з усяких часописів тощо. І то треба сказати, що часописи чи загалом галицька література не гурт за чіпала боки життя, обмальонаноro в еКістяках Гольбейна», себто галицької інтелігенції. Потроху хіба, клаптиками викривалось воно то там, то тут; наАбільшеє знаття всяких подробиць можна добути з еДіла., та Іі то немов прихапці, більше пізнаєш зверх ніli бік; недурно ж гаразд обзнакомлений зо справою автор сам надто скептично згадує про «слова (руських) часописів, що життя наше пливе «широкими струями» та «широким руслом» (стор. 12). Переказувати змісту .Кістяків Гольбейна» я не бу.п.у, бо тут не в змісті сила, а власне в усяких подробицях та увагах. Побіжно, однак, зупинюсь на дечім. Починаються «!(істяки. вс т У пом, де патріот смут кує взагалі над життям, а над Руссю вчасності, зазиа чаючи, між іншим, що нема Русі-Вкраїни на ніякій мапі, і питаючи. «Де Ж Русь?1 Де її границі, де її політичне

життя, культурна місія? Самостійність?» (стор. 2). Ізнов мапа в душевній уяві автора: он Збруч, ліворуч його укази ... укази." а правобіч його?! - «Юстяки З галереі Гольбейна, а не живі люди!»- одвічає йому муза його сердечна. Вона береться понести автора скрізь, по всіх усюдах Галицькоі Русі, мов лесажівський АсмодеЙ. Прн, йом, як бачимо стародавній, арабський, позичений Євро· пою з «1001 ночі» та «І(аліли й Дімни •. Оцього доволі тривіального, шаблонового способу вжив писатель, щоб мати змогу намалювати нам декілька одрубних образ· ків. А присутність музи мотивує ліризм автора. І·Й образок. «Н а в е с і л л і»: картина москалофіль ського (почасти й польського) лихоліття на Русі. Всі сценки - одна цікавіша за другу. Не раз засмієшся з цих недороблених

підшиванців московських, чуючи, напр., як «настояща галицько-руська попівна» кличе «гасподіна Ваню Міхайловіча» та як той на «об'Ьединительном

ЯЗЬІке», в певній надії, що то либонь є «національна пєснь русских», співа: На уліци две куріци

С петухом дерутса, А баришнє скутка сматрят Та тіхцом СМЄЮТС8.

Але ж не сміх, а щось поважніше заворушиться в серці, коли послухаєш бесіду бувшого господин а упра вителя «Заведения», послухаєш золоту молодіж, наглядно побачиш крайню погорду до «хлопа-хахла» та другі по дібні речі. «Навіть на свобіднішій частині землі своєі ['ине Україна в словах такого цинізму». Скрикує писа·

тель: .Бідна, братерством стоптана Украіна!»,:,

Образок 2-Й. .Пан презес», Тут виступають перед нами недоляшки, gente Rutheni, паІіопе Роlопі', Сі пе ревертні небезпечніші од попередніх, бо сильніші і, зна читься, ш~ідливіші; в перших народолюбство ще не ВИ

ключено РІшуче, а в цих

геть. Тим-то теперечки менше

ми чуємо од автора сміх, хоч би й різкий - тут більше вже іроніі та обурення, Тут же часто писатель зарннає в своі патріотичні думи, і не раз оці його ліричні одступ лення справляють сильне вражіння, Вельми цікаво обма льовано тут першу епоху ери конституційноі од 1848 р" але І Родом українці, національНістю поляки (АОТ.).- Ред. З4б

про це я вже згадував вище. Звертає на себе увагу А пан славістична діяльність О. Ф. Раєвського. Взагалі тут стрічаємо багацько дуже інтересних подробиць, вказl ~OI) ~~ австрійські стосунки, яких не знайдеш у жодній lСТЬРl1 галицько-руського руху. Щодо обмалювання особи перекинчика-презеса, то, на мою думку, автор чимало позичив з історії Чичикова (<<Мертві душі. Гоголя): презесові дано достоту такі самі обставини життя, які виробили й егоістичну натуру

героя «Мертвих душ •. В З-му образкові знов полонія та ще рутенія: СУ па на графа., Починається несподіванкою: «Ми, русини ська бідні, дивимося звичайно на особу кожного вельмо жі трохи з «унизительны1M почтением»

... трохи

«со страхом

мужа достоі\ны » (стор. 41) і т. д. На стор. 45 автор знов іронічно завважає: «Бачите, і в мене є трохи тої спеціальної руської натури, що часом стида ється свого походження». Та вже до речі пригадаю признання «діла» *, що <навіть польський слуга і зарібник спогля дає згори на русина, станом йому рівного або хоч би й вищого. (1890, N2 178). Дійсно несподіванка, од якої українець аж спалахне. Ми, українці, не відчуваємо та кого морального гніту, ми не маємо стида тися свого по ходже.ння, за яке нас не смІє зневажати москаль (NB: вважаючий нас за <один народ.), а поляк - і поготів. Вже, навпаки, трапляється чимраз бачити, що українець гордує поляком і дивиться на його так, як звичайно людина пануючої нації на підвладного. Та «Кістяки Гольбейна» одкривають вам ще не. одну несподі ванку

...

Коли знов і про цей образок я мушу обізватися вза галі так само прихильно, як і про попередні, коли знов і тут мушу погодитися з автором щодо його симпатій і антипатій, то одна річ тутечки все-таки мене дуже вра жає, іменно таке люб'язне відношення до пана графа. Воно правда, що писатель намалював нам графа ідеаль ного, поляка-українофіла (пор. попередню -«не,споді ванку» ), без панських звичок і передсудів, з вірою «в цар ство люду сього» (незвісно тільки, як і коли по думці графа має запанувати «люд сей»). Але ж відомо нам усім, що таких графів нема в нас та й не може бути, бо «царство люду сього» буде не до смаку всяким графам та

князям, всякому вельможному панству: згода

З47

немож,

лива, бо інтереси супротилежні. Правда, трапляються іноді польські магнати-українолюбці, але вони люблять іменно тільки Україну (місцевість), а не її мужИІ\ЬКУ людність. Певно, що можуть вони к()хатн українську гарну мову та ніжну пісню, себто любити на братові шкуру,

не

душу;

можуть

вони

часом

IilВПРГОIlУТИ

му

жикам окрушки од своїх незчисленних достатків, та ще

не варто приплескувати їм за це; якщо вони і! вірить

У «царс11ВО люду сього», то хіба в таке царство, де вони знов пануватимуть, де вони замість польських графів та князів будуть руськими царями ЧИ КОРОЛЯМИ, або, при наймні, знов князями-графами. ЧИ ж варто було ідеалі зувати подібні сотворіння? Бо вже ж у житті писатель не міг знайти таких. Тут, у сьому образкові, вперше мусиш трохи посваритися з автором, хоч і бачиш, що це він зро бив зовсім несвідомо, мовляв помилкою. Найбільшу літературну стійність має 4-й о б Р а з о к (<<СОБОРЧИК» ), де малюється життя-буття духовенства руського. Ся область, очевидьки, автору дуже знайом~, так що він тут не потребував ніякої музиної пособи. От де сила всяких подробиць, всяких споминівl Іноді дрібні згадки аж перебивають писателеві повідати про головну річ, раз у раз одвертають його от теми. «Собор чИк» це гарна побутова картинка, написана жваво, з ясним гумором. Тут сливе немає болючого, саркастичного сміху, бо автор добачає в сі/І обстанові типи не тільки перечні, але і! положні. «Соборчик» нагадує своєю манерою опо

відання (як і темою) «Старосвітські батюшки і матушкп» Левицького; і, як видно, уніатське галицьке духовенство дуже нагадує собою «Старосвітських батюшок» укра їнських.

Цікаво подивитися в сій повістці на стосунки холм чаків та на рутенщину; заодно однести сюди треба з по переднього образка (на стор. 56) гумористичну класи фікацію мови на розряди, рівно «с преувеличением чина». Зостається ще сказати про мову твору. Такою мішани ною вміють писати тільки галичани. дивишся, пливе щира українщина, аж читати любо, іноді навіть і право пис український (напр., «з неохіття», стор_ 10), коли гульк - стрнмить тобі препоганий барбаризмІ Полоніз мів автор силується уникати (хоч не скрізь успішно), а навмисне задля оздоби мови ввертає слова московські.

За певне,

російських

слів

на м

348

нема

чого лякатися,

тільки ж треба пильно вважати, щоб вони були зроз) мілі і строго в дусі мови. А в «Кістяках» натрапляємо ХQЧ би на таке: «озарений», «таінственний" «затія». діє слово «смотріти», що так обурює украіських «пуристів., теж стрічається частенько, але я чував од одного русина запевнення, що це стародавнє слово справді вдержалося в живій, народній мові галицькій; польськістю тхнуть форми: «ВСХОДЯЧИЙ», «всхідний:., «ВСТИДНО» і Т. ін. (св. В початку є тут зайве). Зрештою, мова .!(істяків. непогана,

«ЖИТ€ І слово

•.

Вісник літератури, історіі і фольклору. Редактор! в а н Ф ран КО. 1894 року, кн.

В последнее время очень редко приходится отмечать появление какой,нибудь выдющеіісяя книги на малорус· ском ЯЗЬІке, и особенно в области зтнографии. Причина заключается

том,

что

малорусская

литература,

при·

ютившаяся в Австрийской Галичиие, принуждена искать поддержки главньІМ образом среди клерикальной униат· ской публики: светекой малорусской интеллигенции в Га· личине мало. И вот стоит появиться какой,нибудь книге или журналу, в КОТОРЬІх Вblсказано что,нибудь не строго католическое или даже лично неугодное униатскому мит· рополиту,

как

вмиг

издается

митрополичья

курренда

(циркуляр), повелевающая духовенству и самому не чи· тать названной книги, и всячески препятствовать ее рас· пространению среди паствЬІ. НеВЬІносимая вражда галицко,русских партий - украинофильской и москале· фильской - заставляет обе СТОРОНЬІ наперерЬІВ состя· заться в из~явлении «лояльности правоверия», действо вать даже неблаговиднЬІМИ приема ми. Так, когда «Това риство імені Ulевченка» вздумало назначить заседа ние одной из секций в воскресенье, москалефильская пресса поспешила обратить внимание митрополита на такое «нечестие». Не будет преувеличением сказать, что почти вся галицко-русская печать находится в рабской зависи мости от УНllатского митрополита и иезуитов. Из отрас лей наук лучше всего при таких условиях может разви ваться и процветает безвредная филология. Что ж~ касается зтнографии, то развитие ее совершается в Гали чине с величайшим трудом и представляет ряд аномалиЙ. Довольно БЬІЛО БЬІ сообщить один лишь факт: в газете

«Діло» стало печататься исследование Ив. Франко о ма лорусских колядках

митрополит

350

nt)требовал

прекра-

щения статьи, и его приказание БЬІЛО немедленно непол нено редакцией газетЬІ. Еще более поразительныM является то обстоятельство, что в малорусскую хрестома· тию по народной словесности, предназначенную для чте·

ния в малорусской львовской гимназни, не могли ВОЙТИ кобзарские дyмы о борьбе козаков с униеЙ. Среди такого .1ихолетья Иван Франко (известнЬІЙ русской публике, как сотрудник .КиевскоЙ старины> и .Wis!y» О) является почти единственны M русином, благодаря которому еже· годно нздавались в Галичине истинно научныc книги Теперь, заручившись сотрудничеством лучших малорус· СКИХ научныx сил, Франко предпринял издание периоди· ческого журнала .Житє і слово», появление которого МІ> не можем не прнветствовать. Содержание журиала видне из заглавия (<<вісник літератури, історії і фольклор),», анаправление

характеризуется

следующими

словами

программЬІ: .Держа себя в стороне от всяких полити ческих и партийны x ссор, редакция желает служнть ин· гересам малорусской интересы

литературЬІ и науки,

гождественныии

9Кономическим

считая и

3ТИ

интеллек

туальныM прогрессом широких масс народа, с развитием

среди них свободной современной мыли •. ПU3ТОМУ .ЖИТЄ і слово~ будет заботиться о том, чтоБы помещаемыe в нем гpyды' не в ущерб их научному содержанию, Быии писанЬІ ясно и доступно для обширныx кругов нашей публики». І-й вьшуск, находящийся пред нами, производит самое блаГОПРlІятное впечатление, какого давно уж не прихо дится испыьlватьь от малорусских изданиіі. Из того, что помещено в литературном отделе, только .Пісня про Ро .1анда» в переводе В. Щурата имеет 9тнографический интерес. Заметим, кстати, что она - первое звено то;, цепи иностраннЬІХ 3ПИ'lеских произведений, KoTopыe Франко решил нздать в переводе на малорусский ЯЗЬІК; вскоре пойдут великорусскне БЬІЛИНЬІ и .Шах-наме».

Далее, по порядку, чнтатель находит .Матеріали для історіі віршів украінських~, собранныe и редактирован ныe М. драгомановы •. 9ти .материалы> имеют связь с тождественными трудами заслуженного зтнографа, пе

чатавшимися в разное время в .КиевскоЙ ста рине» и в галицком альманахе .Ватра» о. cTapыe великорусские вирши уже обращали на себя внимание исследователей

(Житецкий, .мылии о народиыx малорусских думах»), но масса вопросов остается еще невыспенпьlм/f.. В зпача_

гельной степени всякие исследования тормозятся уже одним тем, что самого материала обнародовано лишь небольшое количество; с целью сколько-нибудь устра

нить зто затрудненне г. Драгоманов издает неопублико ваннЬ!е еще материалЬ!, собранны e им. Он пускает в пе чать и вариантЬ! изданнЬ!х уже виршей, так как в них есть ваЖНblе разночтения, и сопоставление наибольшего количества вариантов может указать, каковЬ! БЬ!ли пер вона чаЛЬНЬJе вирши и как они с течением времеии росли

и сокращались. В І-ой книге .Житя j слова~ помещено:

четЬ!ре вирши о рождестве Христове (срв .• Киевская

старина», 1888, , и 1882, ХІІ); один из варнантов, доволь, но старЬ!й, судя по язЬ!ку, содержит в себе интересную фразу, где в числе божьих показаний названо .восприя тие МОСКОВЩИНЬ!~: Заме вразі погибнуть, Моско.щнну .осприЙмуть (стр.

44).

2) ЦерковнЬ!й характер носят также вирши: .Радість (пнрушка) святЬ!х» (срв. Головацкий", 11, 497-501, ЧУб[инский] ", 11І,321,328,340,342,354,377,381-383, 426, 430, 484). По мнению Драгоманова, такие вирши и

колядки

получились из

постепеннЬ!х переходов

рожде

ственской драмЬ!: переходит вертеп сперва к звезде, по том к вирше и колядке .• Н о в і н апр ями В дос л і д а х міф о л о г і ч них» (новЬ!е направления в мифо

логических исследованиях) д[окто]ра г. Бигелейзена

статья, очевидно, предназначается для МОЛОДЬ!Х зтногра

фов в виде руководстВа: она содержит в себе очень тол ковое, общепонятное изложение систем разнЬ!х мифоло гических

школ,

начиная

от

древнего

аллегоризма,

звгемеризма и стоического натурализма и кончая самЬ!ми

новЬ!ми веяниями. Статья написана с полиой обоек тивностью, стакой обоективностью, которая даже засл о няет личнЬ!е взглядЬІ составителя (кажется, впрочем, что он жлектнк). подоБны e сжап"е очерки, которЬ!е позво ляют начинающим зтнографам ориентироваться в об ширной литературе и привлекают к делу НОВЬІе СИЛЬ!, чрезвЬ!чайно полезнЬ!, и остается пожалеть, что на рус ском ЯЗЬІке ощущается в них недостаток.

ва:

Д о іст О Р і і г а лиц ь ко- рус ь к О гос е л яне т 1) «Бунт аграрний в Якубовій Волі в р. 1819», .Урицькі «князі» (Т. е. СОЛТЬ!СЬ!) при кінці ХУІІ' B.~,

352

3) .Панщина в селі Мшанuі в ХУІІІ В.»- ряд докумен тов, характеризующих галицко-русские аграРВblе и об ществеННblе отношения за последние 100 лет. Так как офиuиальнь!е архивь! еще за крь!ть! для историков, то редакuия положила издавать более интереСНblе докумен ТЬІ, валяющиеся теперь на цеРКОВНblХ чердаках, в кресть

янских «скрынх» И т. п., и просит всех доставлять ей побольше таких документов. Латинские бумаги снабжены в издании Франко малорусским переводом, к польским перевода нет.

«Будда і буддизм» Леона Фера (Feer) представляет собой перевод из «La grande ЕпсусlорМіе» 163-mе livraison " рр. 575-609. Предисловие, предпосланное пере воду, показывет,' что редакция задается очень широкими

uелями и думает перевесть цеЛblЙ ряд статей и исследо ваний, в которы x бblЛ бbl сделан систематический обзор разны x религиЙ. Начиная обзор с Индии, конечно, сле довало бbl сперва коснуться ведизма и брахманизма, но дело

том,

что

редакция

ждет

нового

издания

книги

геligіопs de l'Inde», которое должно вскоре появиться. В вы шейй степени интереснЬІ исторические очерки М. Драгоманова: ,СтаРі хартії вільності». Одно

Bartch'a .Les

временно они печатаются автором и на болгарском ЯЗЬІке

(в .Б'Ьлгарски преглед»), но для малорусского издания сделанЬІ неКОТОРblе дополиения. В І кн. ,Житя і слова» помещено начало труда, .вступні замітки», где г. Дра гоманов рассматривает вечевой, военно-царский и тео кратическнй период жизни государств. Зта часть пред ставляет скорее популяризаuию чужих исследований, чем самостоятеЛЬНblЙ труд, ио обнаРУЖИlr.!ет большую зру дицию автора. Теперь еще трудно сделать надлежащую оценку всего сочинения, которое обещает бblТЬ огромны M и нз которого теперь напечатана только маленькая часть.

МЬІ приведем лишь «зміст» (оглавление, содержание) первой главЬІ: ,Свободнь!е и абсолютно-монархические государства ЕвропЬІ в ХУІІІ в. Мнение относительно древности свободь! и новнзны деспотизма. Свобода древ

няя в Азии и Европе. Древний ВОСТОЧНblЙ военно-жре ческий деспотизм и теократический либерализм. (Заме тим, что о Финикии г. Драгоманов не говорит ничего, хотя кое-что мог бbl !lайти у Моверса). Свобода и деспоІ Випуск (франц.).- Ред.

353

тизм у классических народов. Германская и славянскз" древняя свобода. Ее шаткость. Свобода в средние века. Сходство в политическом строе европейских народов в ХІV в. Несходство в нем, начиная с XV-XVI в. Рост абсолютизма в большей части государств континенталь ны ;; сохранение и развитие своБоды в Англии, Нидерлан дах, Швейцарии и в колониях североамериканских. Вели кая

французская

революция

западноевропейских

введение

государствах.

конституции

Разница

между

древними свободными государствами и НОВЬІми - консти ТУЦИОННЬІми. Зна чение науки о древних свободнЬІХ по

рядках (демократизм) •. Относясь с полны M уважеНl\ем к труду почтенного профессора, МЬІ не

можем

все-таки

умолчать о неКОТОРЬІХ нежелательнЬІХ его приемах. Так, г. Драгоманов считает ненужны M цитировать какие БЬІ то НИ БЬІЛО готовы e обработки материалов, сделанны e учены ии

до

материалЬІ,

него,

на

с современны M

всегда

ССЬІлается

первоисточники. положением

только

Чита тель,

на

Сblрь!е

незнакомЬІЙ

ориенталистики, должен

по

думать, что все даННblе, какие сообщает г. Драгоманов, уста новлеНЬI нм самим впеРВblе. Между тем, не говоря уже об оБширны ,' специальны x исследованиях, мы даже

в небольшой книге Ад, Франка «Le droit chez les апсіепs l'OrieГlI.) видим уже многое из того, о чем теперь пишет г. Дра гама нов. Особенно же становится ощутительны M отсутствие указаний на литературу пред мета тогда, когда почтеннЬІЙ автор касается Греции (напр., в вопросе об аристократнческой тенденцни в Го меровом зпосе). Что касается ЯЗЬІка г. Драгоманова, то зтот ЯЗЬІК, блестящий в стилистическом отношении, стра

peuples de

дает в отношении лексическом; автор любит заимство

вать научны e терминЬІ из русского язы аa (галичане, наоборот любят полонизмы ,, но в зтом, В сущности, оч~нь рацнональном стремлении впадает вкрайности: СЬ!ПЛеТ

руссицизмами

даже

там,

где

они

неуместнЬІ;

он

употребляет, на пр., слова: «животне~ (животное, по мал[орусски] «животина», .звірина» и др.), ,мошен НИК» и Т. п.

І(урьезная, характерная переписка покойного Федь ковича

(буковинского

торого переводил на

малорусского П09та,

повести

русский ЯЗblК г. Златовратский

ко

имеет интерес только для украинофилов, ипотому МЬІ О ней говорить не будем. Более интереса для русских

представляет следующая статья А. КолеССbl «Сліди впли, ву (віянія) В. Жуковського в поезіях Б. Залеського». Здесь доказано, что несколько quasi І оригинальны x про· изведений Залесского чуть ли не буквальны й перевод ро· мантических переделок Жуковского и что польские романтики знакомились с западноевропейским литера ТУРНЬІМ движением не только непосредственно, но и при

помощи русской поззии, и что, наконец, Жуковскому сле дует отвести известное место в истории польской лите раТУРЬІ. Все 3ТО тем более замечательно, что сами поль ские романтики открещивались от знакомства с русской литературой и Залесский заявлял: гzeczach mosKiewsKich wіесzпуm chc~ zostae піеukіеm ... » 2 люБопы но,'

однако, отметить, как мало 3Н8КОМЬІ славяне, в том числе

русские галичане, с русской литературой: даже для г. колессы Жуков ский представляет некоторЬІМ образом Америку, об ОТКРblТИИ которой он С радостью сообщает читателям.

Отдел .Із старих рукописів» обещает бblТЬ чрезвЬІ' чайно интереснЬІМ, так как редактор «Житя і слова» с особенною любовью занимается изучеНllем старин ной русской литературЬІ. В І КН .• Житя і слова» зтот отдел заполнен «Сказанием О царю Соломоне, како закопа беси во единой дельве тмами тем тисящами тисящ»; легенда ата не встречается ни у Тихонравова, ни у ПЬІпина - Ко стомарова, ни у Порфирьева, ни у Веселовского Руко пись, по которой напечатана легенда, датировна 1732-м

годом,

происхождения

червонорусского и

содержит еще

много ДРУІ'ИХ интереснЬІХ апокрифов, которы e будут об народованЬІ в следующей книге ,Житя і слова»; издан НЬІЙ текст сказания снабжен об'Ьяснениями и кратким исследованием г. Франко. Может БЬІТЬ, для него не беЗЬІнтересно будет узнать, что слово «дельва», которое он считает болгарским (в связи с зтим он готов даже построить известную гипотезу). есть чисто арабское и употребляется также в других мусульманских ЯЗЬІках. Рубрика .Із народних уст» содержит несколько интерес I'blХ малорусских песен

и. что важнее, народнЬІХ легенд:

«Про початок і кінець світу» и «Відки (откуда) взялася І Нібито (лат.).- Ред. 2

В справах

(nольськ.).- Ред.

МОСКОВСЬКИХ

хочу

заЛИШIiТИСЯ

довічним

неуком

жаба •. В интересах фонетики весь наРОДНЬІЙ матернал записан и напечатан сербским правописанием, приспо собленнЬJМ к малорусскому ЯЗЬJку. Ив. Франко, давая комментарии

зтим

преданиям,

ССЬJлается

на

редкую

книжку почаевского издания: .Басни талмудовЬJ. от са мих жидов узнанны» и обещает подробно описать зту книжечку, как вовсе еще неизвестную. МЬІ можем сказать, что в Румянцевском

музее названная

книга

находится

еще с 1872 года (см .• Отчет Моск[овского] публ[ичного] музея за 1870-72 гг.», стр. 60). Отдел .Сучасні діячі (современ [HЬJe] деятели) слов'янської науки і літерату ри» содержит на первЬJЙ раз биографию М. П. Драгома нова (с портретом). В ближайших книгах журнала будут помещенЬІ биографии и портретЬІ Тихонравова, Бодян ского, Буслаева и др. Переходим, наконец, к последней рубрике: .Критика і бібліографія». Здесь помещен отзыB г. Драгоманова о некоторЬІХ научныx работах проф. Сум цова, а также обзор .Wis!p за все года, с указанием того, что имеет наиболее значение для зтнографии мало русской. ПодоБНblЙ обзор будет сделан и по отношению к другим зтнографическим журналам, славянским и lІе славянским.

Как видим, НОВЬІЙ журнал аттестует себя первой кни гой очень хорошо: просто отрадно остановиться на ЗТОМ симпатичном издании после той Maccы слаБы,' бесцвет НblХ или тенденциозныx злукубрациіі, какие являла нам галицкая наука сплошь да рядом (за известны и,' ко нечно, исключениями) . Надеяться нужно, что следующие книги .Житя і слова» не уступят первой: имя редактора, И. Франко, человека талантливого, деятельного и вдоба вок не только ученого, но и всесторонне образованного, служит тому ручательством.

.ЖИТ€

J СЛОВО»

Вісник літератури, історіі І фольклору. Книжка друга, за март t апрель. Книжка третя. за май і іюнь, 1894, стор. 484.

в ния»

предпоследней МЬІ

сообщили

книге

'ЗТlюграфического обозре

о появлении

журнала, заславие которого

нового

малорусского

приведено Вblще,

рассмот

рели содержание первой книжки (январь - февраль). Тогда же МЬІ Вblсказали надежду, что редактируеМblЙ Ив. Франком орган будет в состоянии и впредь удер ж)!ться на ТОЙ же Вblсоте. НадеЖДbl наши оправдались; 11 и ІІІ кн. журнала производят самое благоприятное впечатление.

Редактор делит СВОЙ журнал на пять ПОСТОЯННblХ руб рик, соответственно КОТОРblМ и МЬІ произведем свой обзор. Отдел І. Беллетриетика. Здесь, кроме романов, пове стей, рассказов и стихотворений совремеННblХ, МЬІ нахо дим также: І) .Здип-царь» СОфокла в переводе Ив. Франко. І(ак недостаток перевода МЬІ назовем часть!е

уклонения

от

малорусского

синта ксиса

духе

греческого. Странно читать, напр., такую фразу: .А сих вже літ вага зігнула. (т. е. «а СИХ уже зігнула вага од літ. или «од довгих літ»). 2) «Голистан. Саади, пер. А. I(РblМСКОГО с перс[идского] ЯЗblка. Зто не ПОЛНblЙ перевод,

антология,

составлевная

целью

осветнть

внутреннюю сторону персидского дервишества (суфиз· ма). 3) «Песнь О Роланде» - удачно сделаННblЙ перевод Вас. Щурата, сопровождаеМblЙ исследованием Гастона Пари. 11. ,Статті наукові.. Проф. М. Драгоманова .Древние хартии вольностей»,- о ней МЬІ уже говорили в ХХ кн. <Зтн[ографического] Обозр[ения]. (153 стр.). Ив. 3аневича - ,ЛитераТУРНblе стремления галицких русинов 1772-1872 гг.» Бросая ВЗГЛЯДЬІ на историю

357

галицких малороссов автор находит,

период

влаДblчества

Австрии,

что у них прогресс совершается

гораздо

медленнее, чем у других народов. Раз'Ьяснить ПРИЧИНЬІ такого явления могла бbl только подробная история Галицкой Рvси за последнее столетие, но так как подоб·

ной историй нет и, вероятно, долго еще не будет, то

Ив. Заневич решил взять на себя часть труда: начертнть нсторию возникновения русинской интеллигенции и ее литераТУРНЬІХ стремлений. Судя по началу, исследова ние Заневича обещает бblТЬ интереСНblМ: он без пощаДbl казнит згоизм и невежество своих соотечественников.

л. Фера - «Будда и буддизм», пер[евод] с фран ц[узского]. А. КРblМСКОГО- «О рукописях и старопечат нblх книгах Румянцевского музея в Москве». Статья составлена по настоянию и указаниям Ив. Франко, кото рblЙ желает как можно более знакомить галичан с рус ской наукой. С зтой же целью он намерен помещать в

своем

журнале сведения

о деятельности

раЗНblХ

мос·

ковских учеНblХ обществ. Так, он уже поместил во 2-й кн. «Житя і слова. биографию и портрет Н. С. Тихо нравова.

Очерк л. Василевского «Из фольклорного движения в Западной Европе» имеет в виду возбудить В галича· нах интерес к зтнографии. Наконец, в зтом же отделе помещена статья ИВ. Франка .Шевченко как герой поль ской революционной легеНДbl». Польское дворянство во времена Шевченко считало Правобережную Украину за польский край. Зто дворянство, состоятельное, влия тельное, что

интеллигентное,

делалось

вокруг

СО 8ниманием следило

него;

не

удивительно,

за

что

всем, такие

явления, как пробуждение малорусского национального самосознания, не могли уйти от его внимания. В поль ской прессе - виленской, варшавской, львовской, кра ковской, познанской, парижской, лондонской - встре чается много корреспонденций из Киевской губ., ВОЛЬІ

ни и Подолии, а в них много интереСНblХ сведений о ма лорусском движении, о Шевченко, Кулише, Костома рове и др. И до сих пор никто еще не воспользовался зтим богаТblМ материалом. Ив. Франко извлек из зтого материала кое-что относящееся к Шевченко и составил статью, важную для характеристики того времени и об щества; между прочим, статья его проливает НОВЬІй свет на поляков-украинофилов.

358

І ІІ. «МатериаЛbJ исторические. литераТУРНЬІе и 9ТНО· графические». На первом месте МЬІ здесь поставим про· должение статьи Драгоманова «МатериалЬІ для истории украинских виршеЙ». Тут МЬІ находим: а) «Воскресение Христово» (<<Кажуть. будто молодиці» ... СРВ.: «Киев· ск[ая] стар[ина]». 1888. Н. 1-3) с приложением проис ходящего отсюда бело русского варианта (из сб[орника] Носовича *) и великорусского духовного стиха (по Реут скому О). составитель которого не заметил насмешли вого характера украинской вирши; б) другая вирша на ту же тему (<<Христос воскрес. Рад мир увесь. Діжда лися ласки ... ») и все вариаНТbJ. печатавшиеся В «Киев ск[ой] стар[ине]». 1882 и 1889; в) «Униатский пили гримм» (из сборника Цертелева) ; г) «Песнь Пасте лия» - сообщ[ена] угроруссом Ан. Кралицким Зто

сатира

против

«паСТbJРЯ

душ

попа

избранного». со

ставленная каноником мукачевского капитула Пасте лием в ХУІІІ в. Заканчивая церковны й отдел виршей СВОегО сборника, проф. Драгоманов обращает внимаНие на неКОТОРblе характеРНblе их отличия: І) свобод ное. юмористическое (т[ак] ск[азать]. аристофановское) обращение с раЗНbJМН церковны ии сюжетами и предме та ми. с КОТОРblМИ авторы виршей Вblступали даже перед

архиереями;

живой политическо-социаЛЬНblЙ интерес.

вносимы й составителями и декламаторами виршей даже в

вирши

свящеННblХ

вещах;

так,

сатана

сравнивается

казаками сПрусом и ханом І<РblМСКИМ. так, волхвы ходатайствуют пред младенцем Христом. чтоб ВОЙНЬІ не БЬІЛО; так. рай изображается как противоположность социально-политическому порядку в Украине в конце ХУІІІ в. Характерно и то. ЧТО в ХУІІІ в. в Угорской Руси вы окийй цеРКОВНblЙ сановник пишет сатиру на священ ника.

Заслуживают

внимания

малорусские

зтнографиче

ские материаЛЬІ, сопровождаемы e комментариями и крат

кими исследованиями: олены Пчйлки - «І<олядка про дівчину-воячку»; Леси Украинки - «Купала на ВОЛЬІ ни» (с нотами); Ив. Франко - 1) ,Смерть багача», «Лукіян Кобилиця», 3) «Кошут и Кошутская война». последняя статья особенно интересна. Зтнографическое значение имеют также ,Споминки про конфедератів». записаННblе М. Зубрицким. В рубрике «Із старих руко писів. мы видим галицкие версии а пок риф о в о де тЗ59

ств е

И ису с о в о м. СХОДНblе с апокрифическим еван

гелнем св. ФОМЬІ (Tischendorf, «Evang. аросг.», Lipsiae, І 85З, рр. ІЗ5-170), с КОТОРblМ Франко и производит сличение.

ІУ. Критика и библиографня. Критич[ еские] статьи: І) «Разбор ДУМЬІ про бурю на Черном море. М. ДраГ0ман о в а и И. Ф ран к О (по поводу исследования. Н. Сумпова в «Киевск[ой) стар[ине]», янв., 1894); 2) М. Др а r о ман о в а - .Недоразумения между проф. Огоновским и его <наукой. (по поводу <Історії літератури рускої. в <Зорі., 1894); З) Р. Л. Н. - .ТВОРЦbl козацких дум» (о статье П. И. Житецкого в <Киевскlой] стар[ине]., нб., 1892); 4) Ив. Ф ран К О - cGeschichte der Вуzапtіпі

sсhеп Literatur vоп Zeitschrift 1892-94•.

К.

КгurпЬасЬег»

<Byzantinische

Рецензии на книги: І) Врабля, <Русский соловей, собрание песен на угрорусских наречи

ях.; 2) Е в мен и я С а б о в а, «Угрорусская хрестоматия.; З) СІ е m епs Н ап k і е w icz, <Оіе КilimweЬerei.; 4) <Жі ноча бібліотека., кн. І; 5) В. Ястребова, <Малорус ские прозвища.; 6) J а n S w і ~ t е k. <Lud Nadrabski.; 7) F r і е d r і с h К r а u s " «Вбhmіschе Когеllen aus der Gбttегwеlt.; 8) Ка r І К і е s е w е t t е г, <Faust іп der Gesch ichte und Т radition.; 9) К а r 1st а n g е, «О іе christliche Ethik.; 10) Ad. Нагпасk, cGeschichte der altchristlichen Literatur.; 11) Е r n s t R е пап, cGeschichte des Volkes Isriiil.; 12) Hans У. Schubert, «Оіе Соmроsitiоп des pseudopetrinischen Evangelien - Fragments>; ІЗ) А. L е s· k і е п. .Uпtегsuсhuпgеп ОЬег Quantitiit und Веtопuпg іп dеп slavischen Sprachem; 14) Моп t а g u е R о d е s J а m е s сАросгурЬа апесdоtа>; 15) Тихо н р а в о в а и В. Мил л ера, «Русские Бы иньІ старой и новой записи»; 16) А. Ро s І, cGrundriss der ethnologischen J urisprudenz•• 17) Ра u I1 t s с h k е <Ethnographie Nordafrikas•. Отдел у- хроника. Из сделанного нами обзора видно, что журнал .ЖИТЕ і слово», .издаваемы й на ЯЗЬІке малорусском, примкнул по своему содержанию к научному движению общерус· скому и старается зиакомить галичан с русской наукой.

Подчеркиваем зто обстоятельство потому, что оно долж но считаться

даже

подвигом

гражданской

доблести:

в австрийской Гали чине гораздо вы однееe БЬІЛО бbl на падать на все русское н кричать о неспособности вели

короссов к культуре. Прибавнм, что журнал чужд всяЗБО

ких меркаНТИЛЬНblХ целей: редакция и сотрудники рабо. тают вполне безвозмездно и раДbl будут, если подписной платой окупятся одни только раСХОДbl по печатанию, Зна я все 31'0, просто больно становится читать СJJедую· щее обращение редакции к читателям: «Пресса гали· цкая и иностранная (говорит редакция «Житя і слова») дала

иногда

нащем даже

издании чересчур

саМblе леСТНblе,

сочувствеННblе напр.,

из

отзьІвы '

галицко,рус,

ских органов - «Галичанин» И «Народ», из ПОЛЬСКИХ «Tydzien., «КІІгіег Lwowski» и «Кгаі», из чешских «Cesky lid» и «Nasze doba», из немецких - «Zeitschrift ffir Ethnologie. и «Byzantinische Zeitschrift., из русских «3тнографическое обозрение:о,- н в то же время число наших плаТНblХ поДписчиков не дошло и до 2001 В 3ТОМ году нам грозит 1000 гульденов дефицита. С неудоволь, ствием,

извеСТНblМ

чувством

СТblдамЬІ

принужденЬІ

обратиться с воззванием к публике: поддержите' «Жит€ і слово. подпиской! Нам кажется,

что. посвящая свой

труд

МЬІ

свое

время

зтому

изданию,

исполняем

СВОЮ

обязанность. Но нам кажется, что и у общества должно бblТЬ сознание обязанности, н к зтому сознанию МЬІ и об· ращаемся скличем. Вblшедшими до сих пор книжками ,Житя і слова. мы ясно показали, что МЬІ нмеем в виду не узкопаРТИЙНblе цели, а прежде всего - развитие и прогресс нашего общества, расширение и углублеllне наших сведений о собственной земле и народе, о его зкономической и духовной жизни... На чнем же стилем присиопамятного Ивана Вишенского: к вам, Поздние

ИваИbl, Забудьки, Авоськи, Небоськи, люди доброй воли и слабой руки, ЖИРНblХ слов И ПОСТНblХ пирогов, ВblСО, кого полета и иизкого паданья, к вам обращаемся с 3ГИМ воззваиием. проснитесы Отзовитесь! .. » Интересно, что, несмотря на такие тяжеЛblе обстоятельства, редакция сочла

ВОЗМОЖНblМ

сделать

для

подписчиков

скидку:

вм[есто] 12 р. «Житя і слово» будет теперь стоить для России 10 р. в год. (Адрес: Австрия. Галичина, Львов, Ивану Франко, ул. Глубокая, 7). От души желаем жур· налу

улучшения

в его

материальныx

361

отношениях.

«ГАЛИЦI(О-РУССI(ИИ

ВЕСТНИІ(».

Ежемесячиьrй историко~лнтераТУРНЬtl' и политический журнал.

МІ

август

1894 г.•

стр.

123.

Среди галицких малороссов есть две группы людей,

считающихся друзьями России: «русько-українські радикали» и

т[ ак] н [аЗЬІВаеМЬІе] «москалефилы >.. Обе

ГРУППbl не похожн одна на другую и любят не одну и ту же Россию. Русско-украинские радикалы любят пере довую русскую литературу, любят русскую науку, любят то, ЧТО видят В России прогрессивного; москалефилам, напротив, понравился преимущественно обскурантизм, презрение к простому народу, клерикал изм и, сплошь да

рядом, ретроградны e идеалЬІ. В воззрениях на Лlпера ТУРНblїІ язы K обе группы также расходятся. РадикалЬІ, как последоватеЛЬНЬІе демократЬІ, интеллигенции

не

должен

утверждают, что ЯЗЬІк

отличаться

от

ЯЗЬІка

народа,

иначе будет затруднен зндосмос и зкзосмос; они и гово рят,

пишут всегда

по-малорусски

зтом

отношении

сходятся с украинофилами-националами. МоскалефИЛbl, относясь с

презрением

малорусскому

ЯЗЬІку,

не

пред

вещают ему будущности и находят, что необходимо ВЬІ теснить малорусский ЯЗblК; но так как они русского во круг себя в Австрии не СЛЬІшат, а с русской литерату рой а

знакомЬІ

плохо,

литературе

давно

уже

то

они

держатся

получившего

дома

какого-то

меткое

говорят

по-польски,

странного

название

жаргона,

«ЯЗblЧИЯ».

НОВЬІЙ журнал «Галицко-русский вестник. издается МОЛОДЬІМИ русинами москалефильской партии. Он инте ресен как первая ПОПblтка москалефилов основать свой

отдельный орган В самой России. По содержанию своему .Гал[ицко]-р[усскиЙ] в [естник]» не представляет ничего нового:

зто

повторение

всего

того,

чем

заполнялись

москалефильские газетЬІ ГаличинЬІ за последние годЬІ; предполагается, что пережеВЬІВание старЬІХ тем будет В России чем-то НОВЬІМ. Зато со СТОРОНЬІ фОРМЬІ новЬІЙ

362

журнал лается

представляет несомнеННЬІЙ шаг вперед; не

на

ЯЗЬІчии,

на

литературном

он

русском

из·

ЯЗЬІке

и г. Юл. Яворский " один из МОЛОДЬІХ ВЬІДающихся мос калефилов, пренебрежительно наЗЬІвает ЯЗЬІчие «тредья ковщиной •. Наиболее удовлетворительно обставлена в І-й кн.

«Гал [ицкоJ-р[Усского]

в[естниJка»

политика.

Все

же

остальное в журнале не представляет ничего, кроме уль

трапатриотических восклицаний, восторгов и избитЬІХ гр ОМ ких фраз, за КОТОРЬІми СКРЬІвается невежество. «Наши идеаЛЬІ нам подсказанЬІ самой историейl»- вос

клицают

ЮНЬІе

издатели

.Гал [ицко ] -русск [ого]

вест

ника». Можно ожидать, что они великолепно знают свою историю. А они обнаруживают такое странное невежест во, что, напр., о целы x пяти столетиях В жизни ГаличинЬІ отзы аютсяя

как

оде. «По смерти Юрия Андреевича

совершенно

тем ном,

неведомом

пери

последнего гали цко-русского князя (1336) Галицкая Русь скоро подпала

под иноземное влаДЬІчество поляков, утратила свою связь

с остальнЬІМ русским миром и пришла в окончательны й упадок. Все, что создавалось веками в свеТЛЬІе дни кня жения Владимира, Ярослава, Романа, Данила,- все зто

бесследно исчезло, унося с собой даже самое воспомина ние о былйй славе. Минуло целЬІХ пять столетий. О Га личе упоминалось только на страницах истории» (стр. 2).

Из зтих и дальнейших строк, написаннЬІХ в том же духе, читатель

узнает,

что

по

смерти

князя в Галичине застЬІЛО жизни

что то

состояние

последнего

галицкого

всякое проявление прострации,

РУССКОЙ

каком

застал

Галичину ХІХ в., наступило еще в ХІУ в. И ,то пишет галичанин! Галичанин ничего не знает о той духовной жизни, какая кипела в Галицкой Руси в ХУІ-ХУІІ ст.!

Галичанин ничего не знает о славном ряде учеНЬІХ ипо литических деятелей, ВЬІшедших из Львовской братской

школЬІ. края,

Галичанин ничего не знает о гордости своего драгоценной

жемчужине

своего

Иоанне Вишенском! Он ,того не знает, а не желает ничего ,того знать: в

1336

народа

может

об

Бы ь,'

г. умер последний

князь, а жили ли после ,того галицкие русичи или нет

c'est egal ' : князя-то не БЬІЛО, ста.10 бьІТЬ, и всякая жизнь исчезла.

І Байдуже (франч';.- Ред.

353

Ввиду тенденциозности журнала и в виду неуче ности редакции, трудно ждать от него чего-нибудь важ ного в научном отношении. Из материала, помещенного

в І кн., ближайшее отношение к зтнографии имеют ри сунки: типЬJ карпатских горцев. HeKOTopЬJe зтнографи ческие зерна заключает в себе статья А. Будиловича .0 необходимости укрепления духовны x связей России с Червоной Русью», направленная против смаЛОРУССIШХ и великорусе ких сепаратистов из школЬJ Кулиша и Дра гоманова, Спасовича и ПЬJпина»; но MЬJ не можем ничего говорить об зтой

статье,

так

как

ней

наука

принесена в жертву политике. Довольно интересной является заметка и. Филевича .0 значении Карпат для русской науки,., где указано, что зтнографи· ческое исследование Карпат может произвести пе· реворот в области русской истории. В дополнение к заметке г. Филевича считаем неоБХОДИМblМ сооб· щить, что в зтом отношении ПОЧИн уже сделан проф. о. Партицким, КОТОРblЙ в своих исследованиях давно уже пришел к многим нОВЬІМ и смеЛblМ гипотезам. О его по следней книге ,Старинна історія Галичини від VII-ro віку перед Христом до року 110-го по Христі" (Львов, 1894) МЬІ намеренЬІ дать рецензию в следующей книге нашего

журнала. С некоторой критикой можно извлечь пользу из статьи .Национальное движение в Угорской Руси» (от ХІV СТОJl.). . Говоря О І кн. сГаJlИЦКО-РУССКОГО вестника», мы по зволили себе коснуться его ПОJlитических тенденций, чтобbl уж больше не возвращаться к зтому предмету никогда. Впредь журнаJl будет нас ингересовать лишь по СТОJlЬКУ, поскольку он будет иметь связь с зтнографиеЙ.

ПРО РУКОПИСИ РУДАНСЬКОГО, ПРО ІХ ВІДНО СИНИ МІЖ СОБОЮ ТА ПРО ПОЕТОВІ ЛИСТИ Чимало українців, а надто котрі старші, згадують про Руданського, що, мовляв, з нього був дуже талановитий поет, найпершого розбору. Так кажуть ті люди, що ще самі знали покійника та читали рукописні збіРКIІ його творів, що він засилав до Києва. Тільки ж молодші укра їнці частенько не розуміють, чому це старші такечки ви хваляють поета, чому звуть його незвичайно видатним, чому, нарешті, звуть його найкращим після Шевченка. Не розуміють молодші такої похвали Руданському через те, що не дуже-то можуть познайомитися з його творами. З невеличкого збірничка «Співомовок», виданого в Києві Оленою Пчілкою, важко зрозуміти всю вагу автора; а ті вірші, які надрукував д[окто]р Франко в «Зорі» 1886 р., знаходяться в закордонній часописі, що тоді не дуже була розширена на Вкраїні, та it осібної відбитки з них не було, опроче ж, Їх там і не гурт: усього 56. Під кінець 80-х років галичани зачали друкувати в .Ватрі» та в ка лендарях .Просвіти. історичні поеми Руданського; та поеми ті - це ж, мабуть, чи не найслабші поетові писан ня,

вони

швидше

можуть дискредитувати

автора

очах

публіки, ніж підняти. Аж 1893-1'0 року д. Комар заходив ся видавати в «Зорі» багацько співомовок Руданського, і ото таким способом наші сучасники за 25 год по смерті Руданського починають довідуватися, чим він обдарував Україну. Нема чого й казати, ті вірші, що повндавав, видає і ще видаватиме д. Комар, дуже гарні; прочитавши їх, тепер неважrю зложити ціну авторові. Але треба призна тися, що й після Комарової публікаціі Руданський ще далеко не весь виявиться громаді, бо в нього єсть іще багато других творів, а поміж ними щира перлина - пое ма .Світові байки в співах» (народна біблія). Рукописи всіх неопублікованих творів Руданського, які вважалися

досі загубленими, тепер лежать у мене: мені іх передав шан [овний] проф [есор] Павло Гн, Житецький, Я оце ладнаюся видати іх у світ божий. Згадані рукописи дуже цікаві, їх е ціла колекція: тут і чернетки Руданського (хоч, може, термін «чернетки» буде тут не точний), тут і його власноручні чистовики,

тут і чужоручні копії, тут і листи, Оглядаючи все те та вважаючи на ті звістки, які подав про другі рукописи д[окто]р Франко (<<Зоря», 1886, стор. 195) та д. Комар (<<Зоря», 1893, стор, 8), я зовсім легко бачу, коли Рудан ський що писав, коли і скільки разів упорядковував і пе реписував свої твори, звідкіля пішли які копії,- одно слово, ЯК стосуються один до одного всі ті рукописи, що знаходяться в мене, в Комара та в когось із галичан. Зачав Руданський складати українські вірші в Ка м'янець-Подільськііі семінарії 1851-го року, певне, в маї: найперший сей твір (<<два трупи») він скінчив 1 юня. Писав під виразним впливом Шевченковим. Другий по черзі твір, поемка «Вечорниці», датується 23-м января 1852-го року, ДаЛі дещо писалося 1853-го року, а вже ж починаючи з' 1854 року Руданський пише таки багатень ко, та й мова його кращає (бо 1853-го р, він ще міг вжи вати таких форм, як «з Оленой молодой»), Не буду я те пер розводитися, що, коли і де писав тоді молодик, бо хронологію та всякі критичні уваги і виводи я подава тиму тоді, як буду видавати самі твори; поки що можу огоЛосити лиш те, що 1859-го року студент Руданський захотів посписувати докупи всі свої віршування, які доти він вісім чи дев'ять літ переховував, м а б у т ь (підчер кую, що см а б у т ь,), на клаптиках паперу або в мале сеньких зошитах. Впоравши 1860-го року всю роботу, він ті клаптики, очевидячки, зиищив, як річ непотрібну, а за мість того він мав собі три товсті зошити книжного фор мату в малу вісімку, в обкладинках із синього паперу. два перші томи, переписані ще 1859-го року в літі, Руданський оправив у палітурки, а третього чомусь ні (нижче я скажу свій здогад, чому ні), да в оці три томи він посписував свої твори, не йдучи за змістом, а попро СТУ хронологічним розпорядком, підряд; коло кожної п'єси він поставив дату (рік, місяць і день), а часто ще й город або село, де тоді був, як складав вірш. Вище я назвав ті три томи «чернетками», раз, тому, що на них Руданський потім поробив чимало виправок, замазувань з66

і т. ін., а вдруге ось чому; чи не може бути. ЩО моя гіпо· теза про існування вищезгаданих первісних «клаптиків» неправдива? Чи не може бути. що оці три томи не є піз· ніша копія, зроблена 1859 і 1860-го року, а таки первіс ний оригінал, де кожну сторінку пописано саме тоді, коли вказує дата? Проти цього питання можна одректи, ЩО в перших двох томах (а мабуть, в третім, тільки я його не бачив) скрізь однаковісінький папір і однаковісінька рука, а вже ж за десять гадів (1851-60) і папір, і харак тер письма мусили б чимраз одмінюватися. А втім, всі мої міркування - тільки гіпотеза, не аксіома; правду відае тільки аллах, а лист Руданського що друкується нижче, нібито натякає на те, що в мене в руках таки справжні чернетки-первописки. Що ж є в отих трьох томах, які я вважаю за наЙпер· шу редакцію давніше написаних творів, а дехто може вважати за найперший оригінал? В першім томі - тво ри з 1851. 1852, 1853. 1854, 1855 і 1856-го року. В другім 1'омі - твори за 1857-й рік (<<Солов'я-царя» немає ані в тексті, ані в оглаві), далі за 1858-й і за 1859-й рік до 10-го юля. Третій том, що про його згадує д. Франко (<<Зоря», 1886, стор. 195), містить твори за рік 1859-й (з 26-го сентября) та за 1860-й (до З-го ноября). Перші два томи - у мене, третій - десь у Галичині (у д. Фран ка). Всі вони звуться .Співомовки козака Вінка Рудан ського». Далі на І-м томі стоїть; «Книжка перша. З 1851 року до 1857», на 2-м; «Книжка друга, 1857, 1858, 1859». А на третім томі, як видно з Франкового опису, не зазна чено, що то має бути «книжка третя», а єсть тільки от що; .1859-1860. Петропіль». Звідси, з других Франко вих звісток, з листів Руданського та ще з того, що сей том не заведено в палітурки, я догадуюсь, ЩО як заду мав Руданський уже другу редакцію своїм творам (про неї див. нижче), то третій том першої редакції ще не був переписаний начисто; а вже ж із листа, який подається нижче, можна догадуваться, що перші два томи готові були ще в юлі І 859-го року. Сю найпершу редакцію творів я вважаю за найцін нішу, бо за нею ми можемо вислідкувати хронологічно, ступінь за ступнем, розвиток поетичного талану в Рудан ського; та й задля життєпису поетового ся редакція має теж незвичайну вагу; і найповніша вона. Тільки ж сам автор не думав або йому одрадили видавати свої твори з67

в світ хронологічним порядком. В· кінці 2-го тому пер шої редакції ми бачимо додаток: «Заголовки І і 11 кн.», себто покажчик змісту для обох томів, щоб легше було переписати РУКОПІІС задля видання друком. Той покаж чик

систематичний; твори, що йдуть в обох книжках

мішма, в покажчику поділено вже на рубрики: «Пісні», «Байки» і Т. д. Для характеристики національних погля дів Руданського цікаво завважити, що прикладки на по ляків він заніс в рубрику .Приказки на чужих», а при кладки на великорусів у рубриkу .Приказки на своїх». Є В нього в сій другій рубриці підрядні рубрики; одна 3 них зветься «На самих себе»» - ото вже, значиться, на українців ... Дак от, держачись сього систематичного по кажчика, Руданський з юля до сентября 1859-го року переписує свою першу редакцію вже новітнім порядком та й називає її .Нива. Козака Вінка Руданського». На заголовку стоїть іще зазначка «Київ, 1860». На мою дум ку, се не має значити, що Руданський пер е п и с а в «Ниву» В Києві і 1860-го року, а попросту він її хтів ви д а в ати В Києві та й сподівався, що вона вийде в світ отого 1860-го року. В сій редакції (звім її «друга»), мало того, що всі п'єси розпорядковано не хронологічно, пови кидувано всі дати, ніде не зазначено не тільки місяця й дня, ба навіть року. Де Ж тепер той рукопис? Один шматок з цієї другої редакції знаходиться в мене. Він зветься: «11. Байки». Чиясь пізніша рука і інакшим чор нилом

переномерувала тут сторінки; мій шматок почи нається стор. 16-0Ю. Решта рукопису, себто поділи «І. Піс ні» та «ІІІ. Приказки», лежить у д. Комара. Те, що він зве своїм «другим зшитком», то то й єсть шматок із дру гої редакції. Та в д. Комара знаходиться ще один власноручний рукопис творів Руданського і названий ним «Зшиток пер ший» (<<Зоря», 1893, стор. 8). Се - шмат з великого руко пису, де покажчик показує, що там були ось які п'єси: І, П і сні, всіх 15, датовані 1854-1858 рр.; 11 Б а й ки j при к а з к и, всіх 57, всі з датами 1857-1858 р.; ІІІ. Не б или Ц і, всіх 6, 1851-1854 р.; IV. Л і Р ник О В і ду ми, 1856 (без прозаїчного додатку); V. «Ц а р С о л о в ей», 1857 р. Датовано скрізь тільки рік, а місяця та дня - ні. Що ж то за рукопис? Звісно, не маючи ЙОГО перед очима, важко вгадати гаразд, що воно таке. Та я думаю, що то - третя редакція, пізніша од другої: ад-

368

же ж покажчик свідчить, що тут була й новинка, якої нема в першій і другій редакції,- поема .Цар Соловей».

Знов же й текст, надрукований од д. Комара в <Зорі», по казує, що сю редакцію Руданський зладив n і з ніш од першої (хронологічної, трьохтомової), бо от, напр., в пер· шій редакції стояло: .Хмельницького байка» (за голо· вок), потім Руданський замазав закінчення -ого та по ставив зверху -uй, а замазавши .баЙка. поставив «з Ля хами •. Отже, в комарівському рукописі одразу стоїть виправлений заголовок. А що друга редакція молодша од першої тільки на два місяці, то й вона, значить, стар ша од «першого зшитку» Комарового. Я вже згадав, що в Комара .першиЙ зшиток» не ці лий: не стає «Небилиць», .Лірникових дум. та .Царя Соловея•. Але через лад сумувати про втерю нам нема чого, бо і .Небнлиці», і .Лірникові думи» переховалися в І-й і 2-й редакції під рубрикою «Байки •. Ніде нема ніякісінькuї чутки тільки про поему «Цар Соловей., а ве· лика шкода, бо Ніщинський казав, що то дуже гарна річ. Подивімось тепер, що надруковано і що готується до друку з творів Руданського, зложених 1851-60 року, та й візьмім за основу першу редакцію (хронологічну, трьох· томову), бо в ній є такі вірші (дуже гарні, додам), які Руданський з недогляду або з цензурних умов не пере· писав у рукопис 2-0Ї і З-ьої редакції. Отже, З-й том пер· шої редакції (той, що є у д. Франка і містить твори 1859-1860 р.) вже оголошено трохи чи не весь. Шкода тільки, чому теперішній галицький хазяїн того тому бари· ться надрукувати переклад .Слова о полку Ігоревім». Далі тії вірші, що писалися 1857-1859-го року, містять ся в 2-м томі першої редакції. Здебільша все те видру· кує д. Комар з рукопису 2-0і і 3-ьої ред[акціЙ]; кажу «здебільш а», бо вже ба чу, що деякі приказки знаходять ся в и к Л ю ч н О В першій редакції, а більше ніде. Отже, про решту того 2-го тому та про весь перший (твори з 1851-1856 р.) потурбуюся вже я. Відомо, що з творів Руданського робилися (численні, здається) списки другими людьми і блукали скрізь по Украіні. декотрі з чужих списків е і в мене. € в мене один список другого поділу 2-0і редакціі (<<Байки світа вії») , зроблений після 1883-го року; він, очевидячки, при значався задля цензури. Та ще ж є в мене той самий малесенький списочок 1869-го року з печаткою Стріль-

НІ,

369

чевського, ЩО д. Франко року. Франко описує його стор. 195-й і думає, ніби Се помилка, той списочок

опублікував у .Зорі~ 1886-го в тім самім річнику «Зорі~ на ее власна рука Руданського. зовсім чужий, Франко не при·

звичаєний розбирати російські характери письма; опро· че, там трапляються грубі помилки, неможливі для авто·

ра, і їх иема в справжнім оригіналі Руданського. Дато вано тую збірочку: «С-Петербург. 5 марта 1869 года». Руданський сказав би; .Петропіль~, а не .Петербур~. далі, 1869-го року він був у 5Ілті. Д[окто]р Франко думає, що в написі помилка - замість 1859·го року; але і сю думку перекидає правопис збірничка; Руданський почав писати «і» тільки з 1861-го року, а доти ставив «и~. Тим часом в збірничку стоїть систематично .i~ та «ЬІіІ>, напр., «цілыь:'..

Роблячи влітку цього, 1895 р. археологічні екскурсії по Київщині з поручення одного московського вченого товариства, я між іншими паперами придбав багацько

т[ак]

зв[аних]

«альбомів» з віршами,

Котрі

альбоми

писалися за шістдесятих років, то там часто трапляються вірші Руданського, але без підпису автора. Найчастіше трапляється приказка «Вареники •. Для студій над Рудан ським такі альбоми можуть мати вагу, але для критики тексту - ІІі. 1862·го року Руданський написав .Чумак. Україн ський дивоспів на штирьох місцях. Зложив Степан Ру данський. 5Ілта. 1862 року. М-ца сент .• (NB. Зміна в пра вописі. Це, значиться, вплив .Основи», де він спів робіт никував). 1871-го року в маї та апрілі він тую оперету сильно переробив і всякі одміни списав на осібному зо шиті. Обидва власноручні авторові рукописи - в мене. Про ,Чумака» досі не було й чутки ніде. В 60-х роках Руданський працював найбільше над перекладами з грецької та латинської мови. Надруко вано; а) .Іліади пісня перша» (<<Правда~, річник у, N2 2-З), збірка третя (ibid., р. УІІІ, N2N9 І, 2, 7), збірка

п'ята (ibid., р. ІХ, N2N9 І-З), збірка шоста, вірші 1202З5 (ibid., р. УШ. N9 14), збірка сьома, восьма, дев'ята (ibid., річн. Х, N2N2 І, 2, 10, 11, 16-18); б) .Енеянк" пісня перша", ВВ. 657-756, в .Правді~, річн. УІІ, N9 5 (диви бібліографічний опис, що Д. Франко подав у .Зорі», 1886 р., стор. 95-96). Шо Руданський був переложив більше, про ее свідчить Василь Лукич (.Зоря~, 1886,

370

стор. 136), що бачив 12 пісень «Іліади», і д. Мандичев, ський', якому здається. що він бачив у В. Барвінськогс «Іліадр, переложену геть усю (<<Зоря, 1886, стор. 120). Де ж манускрипти? Чи в когось із львов'ян, чи справді в Києві, як каже д. Мандичевський? (<<Зоря», 1886, стор. 120). ~. мене є власноручний Руданського список другої пісні «Іліади., та й то не весь, і (здається, TeJl\ власноручний) уривочок з першої пісні. ЯК відомо, дру га пісня ще не була друкована. (ВсереДІІні рукопису лежить картка, а на ній рукою Драгоманова написано гекзаметричний переклад уривка з .Одіссеї», дуже гар· ний, зроблений 16 ноября 1866 р.). 1869-го 1'. Руданський був переложив .ВіЙну жаб з мишами». Де оригінал, не звісно *. Ом. Огоновський (.Зоря», 1887, стор. 321) запевнює, ніби він У Ніщин ського, і покликається на лист Руданського до Ковальо, ва' (<<Зорн», 1886, стор. 96). Тільки ж той лист не дає права на такий здогад; опроче, за 15 год після того, як писався лист, багато води уплило; та й д. Комар, що не раз балакав з д. Ніщинським про Руданського, нічогі сінько не згадує про існування рукопису .ВіЙна жаб з мишами».

В усякім разі, хоч дечого з творів Руданського не стає, то таки € надія, що вже недовго нам чекати ДО повного видання. Горе тільки, що поемі .Цар Соловей» так, мабуть, уже амінь.

Поміж тими паперами, які меиі доручив П. Гн. Жите· цький, є два документи, що кидають вельми важне світ ло иа життя Руданського. Ми досі дуже мало знали про поета. Те, що подав у «Зорі» 1886-го року .Одесит»

(стор.

і д[алі], стор.

і д[алі], долучивши три листи

Руданського до Ковальова,- от і все, що ми знаємо, бо 3 дрібненької заміточки Бориса Познанського (<<Зоря», 1885, стор. (35) довідатись можна не гурт. А вже ж мож на було б дещо розпитати у тих Руданських, що й досі єсть на Поділлі І, та в д. Синицького В Києві. ті два документи, за які я згадував, то два листи Руданського до його брата Григорія. Про того брата нам відомо тіль· ки те, що пише поет в листі до Ковальова з Ялти 1870 р., 24 юля. От як атестує ного він там: «Щирий дОбродію І де саме вони на ПодіЛЛі, я не знаю. Та я думаю, що рідне село поеТDве Хомутинці - Вінницького повіту.

24'

371

Віктор Васильовичl Отсе перед Вами стоїть братуха мій старший Григорій Васильович, живе він у Каменці-По Дольськім, служить у д. Я:к. Колбасина, та у його через добрих людей ласки не має_ Зразу був у його вінницьким бухгалтером, а тепер зійшов на простого писаря при канцелярії Колбасина, і тепер у його і служба дарма пропадає, та і грошей бігма. Приїжджав він до мене за порадою у сім ділі, но я луччої поради не міг йому дати, як тільки поїхати до Вас в Одесу і попитаться, чи нема хоч у вас у Тимченка в Одесі якого-небудь штатного місця для його. Чоловік мій брат - не академік, но щоти і порядки акцизнії знає, до діла не лінивий, пить не любив і не любить і пише не без толку; одна його біда, що він на словах неговіркий і тим не в шанобі у товари ства і у начальства». Один з ТИХ листів Степана до Грицька писаний на звичайнім поштовім папері з усіх чотирьох боків, дуже дрібно. його дуже подерто, мабуть, багацько блукав по руках. Папір зажовкнув, скрізь плями од вогкості. Дру гий лист дуже вицв.ів, та папір переховався краще.

юля

1895

НОВІ ПОЕТИЧНІ ТВОРИ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО Передне слово

дивна історія з писаннями Руданського! Не можна надумати кращого порівняння над те, яке зробив автор «Історіі літератури PYCKOЇ~ *, що, мов, «порвалося і по розсипалося

дороге

намисто,

покотилися

зерна

геть да

леко, і довелося збирати їх по одному». Двадцять п'ять років (а направду - так і тридцять п'ять!) відбувалося теє збирання, та, на нашу втіху, визбиралися, нарешті, вже всі перлини, не стає тільки одної, але (хто знає?), може, колись і вона знайдеться так само несподівано, як познаходи.~ИСЯ всі опроqі '. Хто досі вивів на світ божий найбільшу тайну писань Руданського, так це д. Комар. В «Зорі~ 1893-1895 рр. він надрукував цілу сотку доти невідомих пісень та при казок Руданського. Заходом невсипущого працівника

на ниві українсько-руського письменства шановного Василя Лукича їх видано тепер в світ осібною відбиткою: «Твори Степана PyдaHCbKOГO~, т. І, Львів, 1895. Ніхто торік або позаторік не міг іще знати, що незабаром від шукається ще більше «співомовок» 2 або, краще сказати, І А саме-іменна: не стає дуже гарної (як кажуть) поеми сЦар СоловеА». Та ще у когось на УкраіНі мусить бути переклад «Іліади», або цілої, або паловиии. дrобродіА:l Мандичевський (<<Зоря::., 1886, стор. 120) каже, що він бачив. 3Д8ЄСЬ, переклад ц і л о і сІліа· ди»

Т8

В, Лукич

сам

(ibid.,

відіслав його до Киева

стор.

136)

1880-ro

року. А д[обродіА:]

згадуе тільки про дванадцять пісень. Зде·

більша «ІЛіаду» вже ВИДРУКОВ8НО; а втім. хоч би вона І вся була аабулася, то це невелика втрата, бо Руданський - нема де правди подіти - звірwував іі такн noraHeHbRO. У мене е невеликий шматок Аого перекладу. де всередину Драгоманов вложив 36 віршів с в о г о перекладу, гекзаметричного (3 даroю: 16 листоnfада] 1866 року); порівняння виходить не на користь Руданського, дарма, що Аого

мова краща, ніж у драгоманова; але ж тоА НУДНИЙ метр (мІшанина ямбів та амфібрахіїв) псує всю спромогуt 2 Д[обродіА] Комар, 8 переДМОВі АО І-го тому

ського (стор.

5-6)

«Творів" Рудан

Аукає, що термІн «співомовка» РудаиCltКИЙ вндумав зп

вІдшукаються в с І, які вважалися доти загубленими. Тим-то хоч те пер спосіб Комарового видання може нас не задовольнити (воно ані хронологічне, анІ система тичне), та тоді випадало друкувати саме так, ЯК зробив д. Комар, себто попросту опублікувати обидва рукописи

,ак, ЯК вони були, і не мудрувати лукаво. (Дуже шкода, що д. Комар, не знаючи. якого року що написано, поста

виВ скрізь дату: 1860). А втім, впорядкувати згадані п'є си х рон О Л О Г і ч нод. Комар і не міг би, бо в його рукописах в одному не було дат, а в другому самиїl рік, а днів та місяців не зазначено.

датовано

Аж от сього 1895-го року в червні приїхав я в Киів до дорогого свого вчителя Павла Гнатовича Житець кого. Він віддав мені велику купу всяких рукописів з творами Руданського. Щоправда, як перегляиув я тую купу га разд, то вона мусила поменшати, навіть переполовини тися; декотрі зошити були там зовсім ідентичні, тільки з тою відміною, що одні з них писав сам поет власною рукою, а другі то були собі дослівні копії з тих авто графів. Певне, що про ті копії Я .міг би і нічого не казати читачам, так коли ж одна з-поміж них уже має за собою цікаву історію. Це - невеличкий зошит (див. його зверх ній опис У .Зорі» *, 1886 р., стор. 195), куди п. Стрільчев ський (може, з пам'яті) записав 1869-го року в Петер бурзі 60 приказок, котрі йому найбільше припали до впо доби, записав доволі недбало, плутаючи правопис, не уже пізніше, бо в тому рукописові, який Оуа у д. Комара, всі при w казки звуться ~приказками:"

а не «співомовками::.. Що приказка, то

собі приказка, а що співомовка, то собі співомовкаl Останній тер* мін - ширший від першого, бо і приказки (звісно, котрі Віршовані). і пісні, і романтичні поеми (<<Небилиці»), і історичні поеми, і народ на віршована біблія (<<Світові байки 8 співах») - усе те «співомов ки»; і так воно стоїть на найраніших поеТQВИХ рукописах. Наша гро· мада, в тім числі і д. Комар, чомусь повстае проти ЦЬОN дуже гap~ ного терміна «співомовка», та не знати чому? Коли в галицькІй кузні кується щодня тисяча недоладних слів і вони входять в нашу літе ратурну мову, ТО такий неологізм, як «співомовка» (вірш), повинен

уважатися за Д у ж е Щ а с л и в е при Д 6 а и н я. Вірш справді стоїть на середині між звичайною мовою та співом: проф. Ом. Ого новський

доволі

Кажу еД О В О Л і ло

до6ре

виясняв,

що

«співомовка»

«співна

мова",.

добре"', 60 СМ8дне слово для «співної мови» 6у

«співомова»; а «співомовка» значить: «те, ЩО говориться спївкою,

СIІЇвочою МОВОЮ:t>.

3 ІВМ-го року, зачавши перекладати Гомера, Ру

данський міг триматися свого терміна ще й через те, що Музу звав Співою.

374

вважаючи часто на ритм, додаючи власні слова проти метру або й проминаючи не то що слова - аж цілі рядоч·

киl Зверху Стрільчевський власною рукою надписав: ес.-Петербург,5 марта 1869 года». На біду, рука Стріль

чевського ніби трохи скидається на руку автора .Прика зок•. Тим-то 1886-го року, як дістався був той списочок

в руки МОМУ шановному приятелеві д[окто] рові Фран кові, то він подумав, буцім це авторський автограф, та й так ее і заявив, друкуючи всі ті uриказки в .Зорі»

1886·го року

Що ж до дати: .С-Петербург,

1869

года.

(Руданський був тоді в ЯЛТі), то Франко вияснив собі це так, що треба розуміти тут 1859-й рік, бо, мабуть, ті сло ва писано не ті~ю самою рукою, якою увесь зшиток. (А як направду, то тією самою. До речі, Руданський ніколи не звав Петербурга Петербургом, тільки Петрополем ). Дру куючи той .авторськиЙ автограф. д[ окто] р Франко мусив часом ЙОГО виправляти', а одну приказку (<<Що кому годиться.) зложив сам наново, бо Стрільчевський 3дорово-таки перекрутив ЇЇ. Про все це я згадую на те, щоб хтось, поба чивши тепер приказки, які друкуються із справжнього авторського рукопису, не здивувався часом, що вони відріЗНЯЮТься від друкованого тексту

1886-го року. Оце про тую копію. Що ж до автоrpафів Руданського, то про них я вже дещо сказав у кінці І-го тому .Творів Степана Руданського.· (стор. 175177). Найбільше и радію 3 того, що В мене є два ч е р нет к О В і (звісно, автографічні) томи творів 18511859 рр., бо все, що складав Руданський, написано в ті томи хронологічним розпорядком і коло кожної п'єси е І От, наприклад, у списочку стоїть

(1.1,59):

Смачне.- каже тоЙ.

Якраз таке, як то часом Восени буваЕ борщ з хвасолею, Або цибуля з квасом. у Франка (<<Зоря., 1886, стор. 313): - Смачне, пане,- каже ТОЙ, Таке, як то часом Восени борщ 3 квасолею Та цибуля з квасом.

А в автографі Руданського (ч. 202): - Смачне, П8не,- каже тоА, Саме ЯК то часом Восени буває борщ

3 квасолею разом. Зрештою, Франкова переробка краща навіть від оригlН8ЛУ. З75

точна дата; часом зазначено й місце, де тоді був автор; дуже часто в скобках зазначено, під впливом якого (зви чайно,

польського)

твору писав

автор;

одне слово,

це

ніби поетичний щоденник Руданського_ В тих двох томах е от що нового: 1) 75 досі невідомих приказок, 2) скіль кись пісень, себто ліричних співомовок, 3) ціла низка романтичних поем, або балад, що Руданський звав їх .Небилицями», 4) довга поема <Світові байки в співах» (віршами) з рівнобіжним додатком: .Світові байки в людських оповідкап (прозою)_ далі, в мене € дивоспів (оперета) <Чумак», писана в Я:лті 1862-го року, а виправ лена (в осібнім зошиті) весною 1871-го року; про неї досі навіть і згадки не було ніде. Іще ж єсть у мене <Омирової Іліади пісня друга» (недрукована) та дуже цікава передмова до пісні первої, звідки ми, між іншим, довідуємося, що на Руданського мав вплив Драгоманов (1864-го року) і заохочував його до праці. Єсть у мене і два листи Руданського до його брата Грицька: з Петер бурга 5.VI! 1859 та з Я:лти 21.ХIl 1861; перший лист кидає ярке світло на хатні стосунки Руданських, на Сте панові соціальні та національні погляди тощо. Нарешті, є в мене частина з чистового рукопису 1859 року; туди вписано гільки поему «Світові байки в співах., а другий шматок рукопису - у д. Комара; ото ж ізвідти він і дру кував «Пісні» та «Приказки. В «Зорі. 1893-1895 рр. Нема чого споритися, що чистовий список - то річ дуже важлива: в нім € деякі стилістичні виправки проти чер нетки; але до нього повходили не всі п'єси, які були в чернетці, та й ті, котрі повходили, то вже без дат І не по порядку, а посортовані по рубриках. Оце такі в мене рукописи. Та ще знайшов я в «Вест нике Юго-Западной России. (1864, т. І, липень, стор. 25 і далі) патріотичний вірш Руданського <Ой із-за гори, із за кручі., невідомий нашим бібліографам. Не стільки цікавий буде для нас той вірш, скільки полеміка редак ції, звідки ми ба чимо, що пісні Руданського ще за живо та авторового розходились поміж народом: «3та песенка одна из числа многих, рассеваемыx украинофилами в про

стонародье»,- каже якийсь українофоб «Малоросе А. Во

сточенко». На мою думку, писано її в червні 1860-го року або трошечки пізніше.

Трохи передше, ніж як П. Гн. Житецький дав мені згадану колекцію рукописів,

876

д[ окто] р

Франко

вІддав

В. Лукичеві свій том «Співомовок» Руданського з тво· рами 1859-1860 рр. Це буде З-Й чернетковий том, про довження моїх двох; натурально, він - з точними датами і писаний хронологічним розпорядком. Частину ЙОГО (тільки, мабуть, не з того рукопису) оголосила колись друком О. Пчілка в Києві 1880-го р.: .СпівомовкЬІ Ст_ Ру панського. Вblдав Н-й Г-'Ь ВОЛblНСЬКblt!». Потім, І 886-го р., скількись приказок з того рукописного тому видрукував n[OKTOJp Франко в .Зорі», потім деякі історичні поемн помістив наш редактор Василь Лукич в .Календарях «Просвіти. і т. ін., а багато зосталося такого, що іще й ніде не друкувалося. (Докладний опис того рукопису див. у «Зорі., 1886, стор. 195)_ Порозумівшись, я і ша н[овний) Василь Лукич поклали опублікувати наші руко писи, улаштувавши їх хронологічним порядком. Я взяв на себе редагування творів, писаних з 1851-го р. до літа 1859-го р. (це буде другий том «Творів.), а про все те, що писалося з літа 1859-го р. та далі, дбатиме вже Вас.

Лукич, і це буде третій том. ЯК бачимо, дякуючи В. Лу кичеві, наша українсько-руська громада незабаром мати ме вже перед собою цілого воскресшого Степана Рудан ського, та й вийде, що не помилявся поет, пишучи до свого брата: «Заказують мені мою рідну мову, не слухає батько мої мови, зато, може, мене і по смерті послухають штирнадцять мільйонів моїх ідномовців». Хронологічного порядку ми тримаємось через те, що такий спосіб видання добрий для всякого автора, а для Руданського - просто аж неминучий. Такого розкида ного автора, яким є він, тільки тоді й можна зрозуміти, коли його читати хронологічно та стежити ЙОГО розвиток ступінь за ступенем. Часом такий спосіб читання робить нам поета симпатичнішим. Подивімося, напр., в с ист е мат и ч ний спис його творів, що я його опублікував в томі І, на стор. 177-188,- ми побачимо в кожній руб риці які-небудь погані порнографічні вірші; стрічаючи поруч тоі гндоти якісь вірші патетичні, чутливі, навіть наівно-сентиментальні, ми ладні вважати їх за нещирі, а автора за лицеміра. А як читатимем Руданського тим самим порядком, яким писався його «поетичний щоден ник», ТО пересвідчимося, що це була натура таки справді дитяче чутлива і чиста душею, а всі порнографічні п'єси писано в три або в чотири дні; з тих виключних трьох чотирьох моментів, коли молодика нападала gauloiserie.

377

ми ще не сміємо нарікати його циніком. ДІІЯ життєпису Руданського наш спосіб видання теж ма\!' чималу вагу. От, напр., з підписів під віршами можна довідатися, де, коли був автор, а звідти видко, що, учившись У семіна рії, Руданський не кожне літо їздив додому, а звідти можна догадатися, що з батьком не було в нього лагоди

(про це свідчать і його листи). Батько Руданського, вид ко З творів, був попом У селі Хомутинці, Вінницького по віту на Поділлі '. Вдома Степан дуже любив приятелю вати з наймитами і слухав їхні оповідання. Писати Руданський зачав, здається, під впливом Шевченковим, а теми для своїх віршів брав на перший час із Жуков ського та польських романтиків. Польський вплив спер шу був у нього дуже міцний, польські вірші та пісні він знав напам'ять і, очевидячки, не стільки з книжок, скіль w ки З живих слів, бо як доводилось йому часом написати те саме по-польськи, то він раз у раз робив багацько по милок проти правопису 2. Бувши студентом у Петербурзі, Руданський жив десь на болоті у бідної вдови та іі іноді не мав гарячої їжі аж два місяці (див. сСтуденТ», п'єсу, яка в чистовий список не увійшла). На літо з Петербурга додому він не їздив, а ставав у когось за вчителя для дітей та й виїздив разом із панською сім'єю кудись на село під Петербургом, у Новгородську губернію. Пориви та звичаї, серед яких студент жив ІІа селі в панській ро

дині, певне. були не дуже чисті, звичайно, в багатій сім'ї за часів кріпаІtтва; влітку 1859-го р. Руданський якось-то цілими днямн сидів був та складав стидкі приказки, оче видячки, дратуючи себе ними ... От які малюнки відразу і самі собою намалювались мені через хронологічне читання, хоч я не звертав на все це умисної уваги; а хто

схоче пильно переглянути твори Руданського умисне на те, щоб повитягати з них біографічні дати, тому будуть жнива рясні; і подякує він нам за наш спосіб видання. Очевидячки, ті твори, які вже подано в І-м томі (з ру копису Комарова), до ІІ-го та ІІІ-го тому не увійдуть.

Але, пропускаючи їх, я на відповіднім місці таки за них І Вінницький повіт - на межі з Волинню, а село Хомутинці недалеко від Бердичева; ТИМ-ТО в Руданського мова зближз€ться до середньоукра інської.

В тих віршах які видав д. Комар, теж було помилок проти

ПОЛЬСЬКОГО правопису чимало, та хтось (ЧИ сам Д, Комар. чи «Зоря:.) повиправляв їх для друку.

378

згадуватиму, що от, мовляв, тут або тут повинна надхо· дити з черги така або така п'єса. Такою самою голою згадкою я зазначатиму на відповіднім місці стидкі вірші Руданського, яких надрукувати не можна, Отже, читач матиме перед собою суціЛЬНИЙ, повний образ поетового розвою і могтиме вистежити його ступінь за ступенем А вже ж для другого видання творів Руданського (спо· діваємося, що його доведеться дожидатись небагато літ) мої коротенькі зазначки будуть дуже придатні. Правопись у нашім внданні така, як у сЗорі», але

в самого Руданського вона була не така. Спершу він дер жався російського правопису (ЬІ зам.

u, u

зам. і

напр.,

СДИТЬІ»). За часів сОснови» він засвоїв собі і, та не від· разу кинув Ь/: В листі до брата з Ялти 18-20/ХІІ 61 р. він пише: ссыіла>>,' «на лыті>>.. Оперету сЧумак» (вересень. 1862) уже написано справжнім І(улішевим правописом, без ЬІ. Держачись якої-небудь одної орфографії з-поміж цих трьох, Руданський держався її вже дуже послідовно. Всі оці мої викази про правопис здадуться на той СЛУ· чай, що, може, кому трапиться якийсь недатований авто·

граф Руданського, то можна буде більше-менше означити час його написання. От і д[окто]р Франко Не був би зро бив відомо! помилки з рукопису Стрільчевського, якби був знав, коли Руданський тримався якого правопису. Стрільчевський вживає трьох букв: ЬІ, U, і (та й плутає їх, чого не бувало у Руданського), Франко міг би тоді зміркувати, що як на Руданського, то для 1859-го року такий правопис (з і) буде ще пораннім, а для 1869-го ро ку (з ЬІ) - вже пізнім, а звідти само собою випливало б, що то не може бути автограф Руданського. На тім кінчаю свою передмову. І(оли треба буде зро бити ще деяк! уваги, то я вже їх робитиму паралельно s текстом, вдолині -. Звенигородка, в Київщині

10 /8 VII 95

ИОДНН 8ы Енскип

•. ЕГО

ЖИЗНЬ И СОЧИНЕНИЯ

{Іван Вишенський j Аого твори. Написав A~P (ван Франко

[докторска. диссертаuияj, Ці.а І гульд. Львів,

1895,

Стр,

VII+536).

Вместо предисловия считаю нужныM сказать несколь

ко слов по адресу автора диссертации

д[окто]ра Ива

на Франко. Несколько лет тому назад мне пришлось встретиться с ним на почве одииаковыx работ по южно русской литературе, после чего между нами зав язалась литературная дружба. Франко (КОТОРЬІЙ мне позволит назыатьb его так, не прибавляя всякий раз ученого титу ла «доктор» или «профессор») привыK К тому, ЧТО Я не раз, Быало,' прибегаю к помощи его знаний, привыK слыатьb ог меня лестныe (и вполне заслуженны)) отзы

ВЬІ о его работах, и теперь, нет сомнения, он будет очень и

очень

изумлен

СЛИШКОМ

рез ким

моим

отзыомM

его

последнем труде; удивление его будет тем основательнее,

что даже журнал «Беседа» (львовский), KoTopыі издается людьми, не благоволящими к Франко, встретил его дис сертацию большими похвалами; такими же похвалами приветствовали Франко «Русская МЬІсль» и «Журнал министерства народного просвещения». Однако по-на стоящему Франко как ревностный искатель и прнверже нец ИСТИНЬІ не должен на меня сердиться и обижаться.

Он должен помнить, bo-первЬІХ, что amicus Plato, sed mallis аmіса veritas І (т. е. наука), а, Bo-BTopы,' что именно чувство дружБы заставило детальный разбор его диссертации нуть в ней слаБыe места. Второе, .Ивана выенского>>,' которое не (срв. обещание автора на стр. V и

меня вдвться в очень и тщательно подчерк дополненное изданне заставит себя ждать стр. 498 '), пусть счи

тается со всевозможныии возражениями, пусть, если мо жет,

опровергает

ния

новыи,' уже

их,

пусть

поддерживает свои

неотразимыии

аргументами

• Платон дРУГ, т. істина дорожqа (Аат..).- Ред.

880

положе

или

пусть

откажется от них - и тогда мЬІ будем иметь ВПОЛне обработанное, продуманное исследование, то, что наЗbl'

вают .перл создания.; при зрудиции и таланте Франко МЬІ вправе от него требовать зто го. Сам Франко говорит в предисловии (стр. V), что за каждое Дополнение, за каждую поправку он будет благодарен; надеюсь, что и по отношенню ко мне он не изменит своему обещанию. Резкий тон моеіі рецензии обусловлен тем, что я вовсе не имею в виду отмечать достоинства франковской дис· сертации, а, наоборот, имею в виду собственно указать ее слабьrе СТОРОНЬІ. ВblПИСКИ, КОТОРЬІе мне придется делать из разбирае· мой диссертации, я всегда буду предлагать в русском переводе, малорусские С.пова бу ду передавать в транс· крипции, установленной в России .

• люБопblтным явлением в истории КУЛЬТУРЬІ пред· ставляется то обстоятельство, что неКОТОРЬІе обществен, ны e и литераТУРНЬІе деятели, при своей жизни пользовав· шиеся среди совремеюlИКОВ почетной известностью, по· том в водовороте соБы нйй бblЛИ забblТЬІ»,- так ГОВОJlИТ проф. Сумцов В начале своей статьи о Вblшенском (.КИ· евская старина», 1885 г., апрель, стр. 649) . • В течение десятилетий, даже столетий длится забвение. Впоследст, вии

потомство

отдает

должное

давнопрошедшему

телю, извлекает дорогое имя из пblль С драгоцеННblХ лнтераТУРНblХ няет СКРblвавшнеся в них злементЬІ де и добру. Южнорусский писатель

дея·

забвения и, стряхнув произведений, раз'Ьяс· любви к истине, прав· начала XVII в. Иоанн

из ВЬІшни входит В разряд временно забblТЬІХ. Лучшие люди Малороссии дорожили им. Его вывигалии как знер· гического, умного, образованного за щитника православ, ного южнорусского народа от нападений латиноуниатов, панов и епископов. Ближайшее потомство его за БЬІЛО.

два с половиною века длилось зто забвение, решитель· ное

(с

ПО.уное.

Лишь

последнне

два

десятилетия

1865 г.) люди науки ВblДВИНУЛИ имя Иоанна Вblшен,

ского и его сочинения на

видное место в истории южно,

русской литературЬІ».

Проф. Сумцов ошибался, думая, что только с І 865-го г. началось знакомство русской публики с Вblшенским. В 1848,м г. Вblшел в Киеве l'blЙ т. • Памятников, издан· ІІІ

ныx временною комиссиею для разбора древних актов», где на стр, 248, в ,Советовании о благочестии. упомина ется имя «Иоанна, пореклом выенского... В том же 1848-м г. П. Строев в описа нии рукописей . Царского' (в Москве) сообщил сведения о некоторЬІХ произведениях ного Иоанна. В 1860-м году галицкий ученыA А. Петруше ВИЧ издал в <Зоре галицкой, яко альбум на 186О-й год. житие Иова l(нягиницкого, известного южнорусского ас кета и друга выенского;; зто житие содержит в себе цанныe и для биографии выенского.. Издание сочине ний нашего автора и исследования о нем начались с 1865-го г. и потом уже не прерыались,' пока, наконец, в

1895-м г. не вылаa Докторская (т. е. магистерская по-на шему) диссертация Ивана Франко. В течение зтого трид цатилетнего промежутка (1865-1895) занимались лич ностью и произведения ми выенскогоo нли, по крайней ме ре, обращали на него известное внимание такие учены,'

как Костомаров, Голубев, Соловьев, преосв[ященны]] Ма карий, преосв[ященны]] Филарет', l(улиш, пыин,' Лебе

дев', Завитневич " Сумцов, Огоновскиil, Игн. Житецкиіі (cыH известного филолога, которы,' впрочем, также кой; что сказал о выенском),' преосв[ященны]] ПорфириЙ· (Успенский) и Франко. Многие из названныx исследова телей обращались к выенскомуy не один раз (Фраико также вытупилл впервыe с своею очень важною работою

о выенскомM еще в 1889-м г, О). Насколько можно под считать, о нашем писателе соста олено до 25 и более ис следований, статей и заметок, так что Фраико имел пол ное право сказать (в новейшем своем труде), что Ивану ВЬІшенскому, заБыомуy с 1621-го года, уцелевшему до нашего времени только случайно и BыьlToMyy из библио течной пыи,'

посчастливилось так,

как редко кому

из

cTapыx южиорусских писателей. действительно, об очеиь многих из них, и притом О писателях очень важны,' су

ществует одно-два-три небольших исследования, принад лежащих преимущественно одному Сумцову, а выен- ским, КОТОРЬІЙ не успел еще попа сть даже в школьную историю литературЬІ (и Галахова, и Порфирьева '), уж занимался целый ряд учены,' и притом, в большинстве, первого ранга. Чем заслужил выенскийй такого усердия со СТОРОНЬІ ныешнихx учены,' станет вполне ясно из раз

бора

диссертации Франка,

особенно третьей

части

ее.

Пока что отмечу, что исследования о вы!енс1\омM при· надлежат главнЬІМ образом перу малороссов, " притом, таких, КОТОРblе любят <найменшого брата» и чутки к его потребностям. Монах-демократ, демократизм которого можно БЬІЛО забblТЬ в век пренебреження к хлопам, охот· но бblЛ воскрешен в ХІХ-м веке, в веке наибольшего раз· вития забот и вопросов о судьбе и благосостоянии народ НЬІХ масс; малорусский монах, требова вший, чтобbl проповедь «для Вblрозумения людского попросту толкова

лась и Вblкладалась», охотно бblЛ воскрешен в век про буждения национального чувства у малороссов. Покой НЬІЙ проф. Ом. Огоновский, талантливЬІЙ филолог, но вовсе не талаНТЛИВЬІЙ историк, дошел в своем умилении и вдохновении даже до курьезов: «Так отже сей чернець в чоБОТblщах неВblтеРТblХ був незвичайним явищем в то дішній жизни суспільній. Хоч він не знав науки схола стичнои, то СblЛОЮ ВИРbl'И ПРИРОДНЬІМ умом взрос справ ди

велета, СУПРОТЬІв

котрого сучасни

КНЬІЖНblКЬІ

ЯВЬІ

ЛblСЬ ПОКОТblГОРОШКОМ' (<<История литературЬІ рускои», т. І, стр. 143). ПеРВЬІе 76 страниц диссертации Франка носят загла вие: «Дотеперишни праци про Ивана Вblшенського>. Ис следователь, держась

хронологического

порядка,

акку

ратно рассматривает все сочинения, касающиеся Вblшен скоro,

сжато, но

точно

нзлагает

содержание

каждого

сочинения и сопровождает таким же сжаТblМ разбором. Нет сомнения, что труд Франка бblЛ в значительной сте

пени облегчеи статьей Игн. Житецкого· (<<Киев[ская] ст[арина]~, 1890), КОТОРblА также позаботился составить обзор трудов своих предшественников; но то бblЛ краткий и беГЛblЙ очерк, а у Франка обзор произведен с большой обстоятельностью и полнотою. Однако неКОТОРblе пропус ки есть и у Франка. Сам он сознается, что не достал, а потому и не рассмотрел двух книг: І) Успенского <История Афона», в академическом издании (1892, из нее он, впрочем, ничего для себя "е извлек бbl), и 2) Го лубева - «Об-ьяснитеЛЬНblе параграфbl из истории южно русской церкви> (Киев, 1893; зта книжка бblла бbl для него очень полезна) . Ввиду старательности Франка и его склонности отмечать в библиографии о Вblшенском са Мblе

зать

маленькие

за ним

заметки

еще

считаю

пропуски;

он

позволителЬНblМ

даже

не

ука

обмолвился

о П. И. Житецком, КОТОРblЙ также бросил несколько слов 38з

о Вblшенском; Ф. ТерновскиА • посвятил Иоаину статейку во 2,м томе своего «Изучения византийской истории»; Лось' составил (прескверную) статью для «9нцикло, пед[ического] словаря» Брокгауза и Ефрона; Н. Сумцов упомянул

ЯЗЬІке

Вblшенского

своей

статье

«Речь

Ивана Мелешка» в .Киев[ской] стар[ине]», 1894, май, н в своем разборе «Мblслей о малорусских думах» И. П. Житецкого, в «9тногр[афическом] обозр[ении]" 1895, кн. І.· Не много можно возразить Франку насчет первой части его днссертации, не все·же кое,что наitдется. На стр. 31, разбирая статью Лебедева, Франко говорит: сИн·

тересна Вblписка из одного письма еп[ископа] Балабана, в котором он упрекает переМblшльское духовенство, что оно

«хваТНblе

девки

венчаеn,

из

чего

можем

догаДbl

ваться, что несторовский обblчай (<<УМblКblваше девиця у водь. ) существовал в переМblШЛЬСКОЙ епа рхии еще в конце 16-го века». Ни о каком подоб ном о б ЬІ ча е (т. е. УМblкании у вод) МЬІ отсюда догады атьсяя не мо· жем, «хваТНblе девки,- обblкновеННblе беглянки, КОТОРblМ власть родителей запрещает венчаться с люБИМblМ чело· веком; случаи бегства дочери из дому повторяются и теперь во всех слоях общества, они будут повторяться до тех пор, пока будет существовать любовь и наряду с

нею

родительское

запрещение,

к зтнографии они не имеют. На стр.

никакого

38,

отношения

возражая Завит,

невичу, КОТОРblЙ похвалил известное сочинение Скарги і jednoSci Kosciola Ьощо» за научность и ска·

.0 rZlldzie

зал, что «Зачапка. Вblшенского далеко не доросла до книги Скарги в научном отношении, Франко спрашивает: «Стоило б узнать, что зто за такая научность у Скарги? ::>то пренебрежительное замечание находится в противо речии с тем (более справеДЛИВblМ) мнением Франка о Скаргиной книге, которое он не раз ВblскаЗblвает во второй части диссертации. Не соглашаясь точно так же и с голубевы M (на стр. 33), КОТОРblЙ ставил Вblшенского в научном отношении гораздо ниже Бронского (автора «Апокрисиса.), Франко опять противоречит себе, потому что во 2·0А части диссертации (на стр. 113) сам ставит

ученость Бронского гораздо Вblше, чем Вblшенского. На стр. 57-62 Франко разбирает статью Игн. Житецкого. Кстати замечу, не в укор, впрочем, Франку, что не ме шаЛ0

бbl

поточнее

отмечать

имя

зтого автора

статьи

выенском,'

чтоБы

читатель

не

приписыалл

зтоl'І

статьи известному нашему филологу Павлу Игнатьевичу

Житецкому. До чего принято считать автором статьи не И., а П. Житецкого, можно заключать из того, что вполне солидное изданне .3нциклопедическиЙ словарь» Брок гауза и Ефрона помести,ло статью .Иоанн ВЬ!шенский» в список сочинений Павла Игнатьевича ... Рецензируя упо мянутую статью, Франко впал в HeKoTopыe преувеличе !lИЯ, отча сти благодаря авторской скромностн. І(ак НІІ

ценна статья Игн.

Житецкого (<<І(иев[ская] ст[арина]»,

1890,

июль), все же нельзя ее ста вить выеe всех прочих исследований о выенскомM (стр. 57) уж просто потому, что более ранняя статья Франка (<<Киев[ская] ст[а

рина]., 1889) ничуть не менее ценна. Излишне превоз несши Игн. Житецкого в одном месте, Франко в другом месте так же излишне его унижает (стр. 62): Франко строго упрекает Житецкого за сделанную им в его статье характеристику зпохи, но ведь зта характеристика все же

лучшая в ряду других, а у Франка, в его большой диссер тации, нет и вовсе никакой характеристики той зп охи, когда проповедник действовалІ

Вторая часть диссертации содержит анализ произве дений ВЬІшенского. но я предпочитаю разобрать сперва третью часть - «Биографию и характеристику ВЬІшен ского», которую считаю больныM местом всей диссертации Нужно заметить, что касательно жизни нашего поле миста МЬІ располагаем только двумя-тремя коротенькими

сведениями. Именно: в .Житии и жизни преподобного отца нашего Иова, основа тел я скита Манявского», кото рое составил <многогрешнЬ!й иеромонах Игнатий з Люба рова, в то время жительствующий в сей святой обители Скнтской" сказано, что Иоанн ВЬІшенскнй был другом

Иова н пришел с Афона на некоторое аремя к нему в Угорницкую обитель, потом присутствовал при основании скита Манявского и, «поживши зде, паки оnиде в Свя тую гору» В год смерти Гедеона Балабана (<<Зоря галиц кая», 1861, стр. 233, 234, 235). Второе сведение находится в коротком мемориале православнЬ!х 1621 1'.: «Советова ние о благочестии., где решают, между прочим, Вblзвать с Афона для борьбЬІ с унией «блаженного Иоанна, поре

клом вы енского•• (<<Пам[ятники], изд[аННblе] врем[еи-

25 1-110

ной

комисс[ией]

для

разб[ора]

древн(их]

акт[овІ.,

стр. 248). Третье современное свидетельство ОТКРbl' то недавно Франком: письмо алекса ндриliского патриар· ха Мелетия Пига, свидетельствующее о том, что патриарх знал и уважал Вblшенского. Вот и все документаЛЬНblе даННblе. Если МЬІ пожелаем узнать ЧТО· нибудь поподроб· нее о жизни и нравственном облике нашего писателя, то ДОЛЖНЬІ будем извлекать все сведения из его же произве· дениЙ. Работа зта не совсем легка я или, по крайней мере, не совсем устойчивая, в особенности раз дело коснется ха ра ктеристики его: тут уж едва ли не каЖДblЙ исследо

1848,

ватель

приходит к

раЗНblМ

результатам

понимает лич·

ность Иоанна по-своему. Поставим, напр., рядом две доб· росовеСТНblе характеристики - Сумцова и ИГН. Житец· кого,- что в них общего? Что касается Франка, то он, характеризуя личность Вblшенского, более приближаеl'СЯ к Житецкому, чем к Сумцову; зто, впрочем, об"ясняется тем, что Игн. Житецкий в свое время пользовался одной И3 прежних статей Франка же. Что же нового дает на м Франко теперь? до сих пор считалось неопровеРЖИМblМ фактом, что настоящей (т. е. светекой) фамилии автора «Посланий. мь! не знаем; так думал прежде и Франко (<<І(иевск(ая] стар[ина]., 1889, апр., стр. 144). Прозвище .ВblшенскиЙ. происходит от имени РОДИНЬІ Иоанна, местечка «Судова ВЬІШНЯ. В Галичине. Он обblкновенно так и ПОДПНСblвался: «Иоан", МІІИХ" [и]з" ВblШНВ' или, также, .[иJз-ь ВblшнеЙ., так как .ВblШНЯ' есть, собственно, форма прилагательная (от «І(урськ, род. п. будет по-малорусски .І(урська. и «І(урського», от .Ривно. - .Ривна. и .Ривного. и Т. П., от .ВblШНЯ' - .ВblШНИ» И «ВblШНЬОЙ')' Франко сперва считает НУЖНblМ бездоказательно предпOJlОЖИТЬ, что р. п,

«ВblшнеЙ. - зто полон изм и что настоящее имя местечка есть форма имени существительного (зачем ему понадо· билось зто предположение, МЬІ увидим впоследствии), а потом

произносит

неожиданное

заявление,

что

назва ние

.ВblшенскиЙ, (.ВblшенськиЙ., пише1 Франко) не толь ко укаЗblвает на происхождение проповедника ~з ВblШНИ, НО ЧТО зто должно бblТЬ также его светской, родовой фа милией. Вот доказательства Франка: «Под посланием к

старице домникин Иоанн подписался, вм[есто] обblЧНОГО «из ВblШНИ>,- 'странник, речеНЬІЙ ВишенскиЙ •. Вопрос решается (продолжает Франко) при свидетельстве совре· З8б

менников: Игнатия из Любарова, авторов .Совещания (.-ования»! - А. 1(.) о благочестии» и, наконец, перепис чика .Позорища мы ленного>>,' которое БЬІЛО списано с авторского автографа;

все они согласно

назыдютT его

выенскимM или Вишенским,- значит, зто Быаa его фа милия, а ПОДПИСЬ .з выней •• свидетельствует только о месте его рождения». думаю, каждому бросается в гла за неестественность и натянутость такого об'Ьяснения; я думаю, никто не станет сомневаться, что .выенский>>-

просто прилагательное, заменяющее собою предлог с ро

дительныM падежом существительного (.из выни>>) •. И притом не безы тересноo обратить внимание на то, как осторожно употребляет Иоанн для своего названия фор му прилагател'ьную: он к ней прибавляет имя существи тельное нарицательное. В .Послании к Домникии. он подписыаетсяя .странник, реqенны й выенский>>,' а зто значит: «так наЗЬІВзеМЬІЙ», или «прозванны::t ВЬ1шен~ ским. Есть еще одна подпись, о которой Франко не упо минает: в послании к Ставропигийскому братству МЬІ читаем: .Иоан, рус и н выенский>>.. немногочисленныe современники, KOTopble упоминают об Иоанне вскользь и на KoTopыx ССЬJЛается Франко, ведь ничего не говорят прямо о светекой фамилии Иоанна, а если они назыаю'гг его сокращенно .Иоанн выенский» (В .Советовании», впрочем, стоит «Иоанна, пореклом выенского>>),' то ру ководятся тем же соображением, каким

руководилея В 1889-м году Франко, озаглавивший тогда свою статью: "Иоанн Вишенский» и начавший ее заявлением, что МЬІ совсем не знаем фамилии писателя. Если Иоанн Был ровесником Иова Княг·иницкого, сво его друга (а у нас нет оснований считать его младше или старше), то родился он около 1550 года. Франко без вся ких рассуждений отодвигает год его рождения на пять лет назад. Зачем ипочему? основы аясьb на слишком ЯВНЬІХ демократических симпатиях Иоанна, все исследователи до СИХ пор предпо ~агали. что он родом Бы л крестьянин или мещанин. Фран ко (стр. 419), опять неизвестно зачем, считает нужныM предположить, что его родители бьJЛИ зажиточныe меща не или даже мелкие дворяне (т. е. такой слой общества. который как раз внушает идеалы не демократические. а буржуазны !) •. Вот слова Франка: «Не МОГ ОН происхо дить из совсем простой и совсем бедной семьи, если мог

25"

387

получить хоть кой-какое образование (<<освиту»), если мог выlратьсяя из родного гнезда на более широкий свет и если, живя в Луцке, мог бblТЬ в ИНТИМНblХ отношениях с каким-то выlшимM католическим ДУХОВНЬІм,_ Два вто рЬІХ основания я совсем оставляю без внимания (они ведь не выдрживаютT малейшей критики), анасчет «якои-такои

освитыl>

замечу,

что

«яка-така

освита»

не

есть «ВСЛblКа освита». Из чего она могла состоять? Сам Франко догаДblвает~я: учился Иоанн, конечно, не Вblше, чем в приходской школе, и мог та м ВblУЧИТЬСЯ чтению, письму,

часослову,

псаЛТblРИ

церковному

пению

не

больше. Ну, для приобретения такой «ОСВИТbl' вовсе не т.ребовалось рода ни бога того, ни дворянского! Конечно, приходская школа - зто только предполо жение Франко. Церковное пение, которое изучил малень

кий Иоанн, также не ВЬІХОДИТ из области вероятиЙ. Но Франку мало всех зтих предположений. По его мнению, у мальчика мог бытb в детстве прекраСНЬІЙ голос, в шко лу мог заехать какой-нибудь nравослаВНblЙ магнат, голос мальчика

ему

понравиться,

магнат

мог

взять

его

своему двору, и зтим двором скорее всего мог бblТЬ двор

княвя Острожского.

(По Каком у делу мог кн. Острож

ский заехать в приходскую Вblшенскую школу, находив шуюся за несколько сот верст от Острога, Франко ума л

чивает). Как видим, Франко не заДУМЬІвается нагромо ждать вероятности одну на другой, лишь БЬІ пристроить бедного Вblшенского к какому-иибудь православному маг нату. «Скорее всего зто мог бblТЬ КН. Острожский, К ко торому наш автор, очевидно, чувствовал некоторое благо говение, если

его имя

поставил во главе одного из своих

пеРВblХ посланий (по счету Франко же, оно восьмое!), и притом без всякой «внутришньои потребь,» (стр. 421).

Ну, а если б Иоанн ни дня, ни часа, ни МИНУТbl не жил в молодости при Ост.рожском дворе и если бbl до поступ ления в монаСТЬІРЬ не бь,л лично знаком с князем, то что ему помешало бbl адресоваться с Афона со своим анти униатским посланием к сильнейшему и деятельнейшему русскому прот.нвнику унии?! Что мешало бbl афонскому православному монаху благоговеть перед мужествеННЬІМ ревнителем православи.я на Руси?! Или для зтого необхо димо БЬІЛО непременно личное знакомство с князем? Франко говорит, что послание, озаглавленное «Писание ДО кн, В. Острожского • .не содержит в себе ничего отно·

388

сящегося к КНЯЗЮ лично, И, стало быт,' послано на его имя без ПРИЧИНЬІ. А благодарность за стойкость в вере? Быа,' наконец, еще одна и ,внутришня потреба., заета вившая Вblшенского посвятить свое .Писание» князю Острожскому: оно написано выенскимM под свежим впе чатлением «Апокрисиса» Бронского, а «Апокрисис, ведь бblЛ издан князем в его острожской типографии. «!(ак некоторого рода посредствующее подтверждение (раннего преБыанияя вы енскогоo при острожском дво ре) можно считать ТОТ факт, что при острожском дворе, и притом в довольно значительном положении, находился

какой-то другой Вblшенский, м [ожет] б [ыь],, какой-ни будь родственник, если

даже

не

брат

нашего

автора»

(стр. 421). И затем Франко приводит отыканноеe им ме сто из униатского «Av<tpp~a,C»'a (1600 г.), где говорится, что кн. Острожский сперва Был склонен к унии и писал по атому поводу «ЛЬІСТ' К митрополиту, «kt6ry 1ist роdап ти Ьу! przez s!ug~ jego х. т. ра па Wasila, starost~ suras-

kiego у р r z е z р а n а W і s z е ns k і е g о ». Ніег liegt der Hund begraben!' Вот для чего Франко строил до сих пор ряд отчаЯННblХ гипотез! При скудности сведений о жизни проповедника ему чреЗВblчайно захотелось извлечь какую нибудь пользу для его биографии из HoBooTKpыогоo сви детельства в «Антиррезисt» о пане Вишенеком. чтоБы сделать рапа Wiszer\skiego родственником будущему по пемисту, Франко всеми правдами и неправдами строил до сих пор всякие предположения о настоящей фамилии Иваиа, о его шляхетском происхождении, о его п-рекрас ном голосе и пр., и пр., и пр.! Wiszer\ski. не мог Бы ьb сродни «Вblшенскому» уж ПО одному тому, что ,ти два наименования даже фонетически не совпадают: местечко назыветсяя .вы ия» (кор[ень] 8ЬІС-), Иоанн довольно аккуратно

пишет

,том

имени

своем

прозвище

ЬІ,

то же ЬІ пишут и современники в прозвище «выенский>>,' И на основании двух-трех описок (напр., «пореклом Ви шенского», с u) вовсе не следует приурочивать выен- ского к Wiszer\skiemu.) Впрочем, если б МЬІ упор но за хотели видеть в обоих случаях одну и ту же фамилию, то никакой ПОЛЬЗЬІ для биографии Ивана из сведения .АнІ «Який Поданий йому був через його Х. м. пана Василя, старо· сту Суразького і через пана Вишенського» (nольськ.). Ось де соба~ ка закопанаl (ніМ.).- Ред.

389

rиррезиса~ не извлекли Бы. Франку

приходится

БOJlьшие натяжки, чтоБы фиксировать рапа

делать

Wiszenskiego

в Остроге, чтоБЬІ лишить его знатности и чтоБы не отнять у него возможности БЬІТЬ родственником Ивану. Все дальнеilшие построения Франка об Иване зиждутся на

том предположении, что рап Wiszenski БЬІЛ слугою князя Острожского; но ведь В «Антиррезисе» стоит «slug~. в ед[инственном] ч[исле] и относится только к Суражско му! у нас нет никаких оснований считать н рапа Wiszen-

skiego

таким же слугою князя, жившим при его дворе, а стало БЬІТЬ, нет также никаких оснований предпола гать, что он

мог пристроить

княжескому двору своего

молодого родственника. Впрочем, через несколько стра ниц (429), сам Франко признается, что не может дога даться, какую б зто такую должность МОГ занимать наш автор при острожском дворе. «Кажется, однако»,- про должает он,- «что зта должность заставляла его час т о

ипо д о л г у (почему не всегда?) проБЬІвать в Луцке, Люблине и других городах»,- и Франко подкрепляет зто ссыкамии на сочинения самого вы енского•. Вот то-то и есть! подлинныe свидетельства противятся помещению молодого выенскогоo при острожском дворе. Раз МЬІ сознаем ЗТО, нам приходится отвергнуть все дальнейшие раЗМЬІшления (лучше сказать фантазиро вания) Франка на тему о том, что горько БЬІЛО жить бед ному, «худородному» юноше среди знати, что придворнай

жизнь Быаa для него суровой и всесторонней школой, что он привыK глубоко вдумывтьсяя в себя І! среду, что ради кально-демократические идеалы насчет всеобщей равно правности были естественной реакцией против «дуков срибляныов» и т. Д., и т. д. РаЗМЬІшления зти делают честь благородству мы лейй Франка и его творческому таланту, но ничего общего с историей не имеют. А прр красной школой жизни для выенскогоo могли Быь,' и без Острога, Луцк и Люблин, где вы енскийй близко присматривалея к внутреннему Быуy некоторЬІХ «сильныx мира сего». Напр., из .Краткословного ответа Феодула» нам известно, что в Луцке какой-то раЗRращеННblЙ ла тинский «мистр» относился К нему очень дружественно

и расскаЗЬІвал ему, как он соблазнил и обесчестил одну девушку. Чем обьясняется такая интимность, сказать нельзя. Догадок, конечно, можно строить очень много. Однако, словно нарочно, та, которую Вblставил Франко,

390

яв~яется наименее правдоподобноЙ. Франко делает ВЬІ ше~ского раВНblМ другом Вblсокопоставленного каноника

и п'ридает самому Вblшенскому какое-то Вblсокое обше ственное положение. Но перед выокопоставленньlмM пра вослаВНЬІМ русином выокопоставленньlйй католический ДУХОВНblЙ не стал Бы откровенничать. Гораздо проше ду мать, что выенскийй Был у него казачком и довереННblМ «личардой», перед КОТОРЬІМ знатный «мистр» не счита.~ нужныM конфузиться. Довольно спокойно можно допус ТИТЬ и то предположение, что, пожалуй, сам Иван любил в

молодости,

по

мере

средств,

покутить,

пожуировать,

«пожить», так что у него БЬІЛО много общих черт с раз вращенныM ксендзом. Франко скажет, что моя догадка недостойна и что она омра чает свеТЛblЙ образ нашего проповедника. Но она психологически очень вероятна! выенскийй бblЛ ведь человек увлекающиitся, «человек, умеющий сильно любить и сильно ненавидеть» (слова Франка! - см. стр. 492), «человек, решительный в добром или злом» (ibid.), человек горячий и пыкий,-- неуже ли

же

он

молодости

не

отдал

дани

молодости,

так

сразу, чуть не с пеленок, стал ПОМblШЛЯТЬ о монастыIе?? Чего ж Бы он возненавидел суету мира, если б зтой суе

ты не ИСПblтал на себе? И в mohaCTblPb-ТО чего он посту пил? Неужели не для того, чтоБЬІ замаливать грехи? Да зто едва ли не закон, что все знергические, Пblлкие ackeTb -мораЛИСТЬІ имели молодость очень бурную и ПОЛ ную увлечений; для подтверждения, всмотримся внима тельно в биографии греческих философов сколько-нибудь аскетического

направления,

всмотримся

христианские

жития СВЯТЬІХ (причем, понятно, исключение сделаем для того разряда ЖИТИЙ, где младенцысвятьlеe не вкушают молока от груди матери в пятницу, вереду и прочие по

СТНblе дни), всмотримся, наконец, в те аскети ческие био графии, где наиболее сохранилось правдивы ,' реаЛЬНblХ черт,- в биографии СВЯТblХ дервишей-суфиев' (они есть и в немецком переводе Гаммера, много томов) - везде МЬІ

увидим

подкрепление

предложенного

мною

закона.

Я думаю, что ПЬІЛКИЙ выенский,' которого мнози стра сти бороли до старости (см. его письмо к Иову), не со ставляет исключения; я думаю, что его слова: «Н я не когда в той пробе бblЛ» (<<краткословный ответ») служат самЬІМ ЯСНblМ признанием в бурно проnеденной молодо сти. Что касается догадки Франка, будто вы енский,'

391

вы лушавшии рассказ важного. ксендза, по.стригся са

мо.нахи, то. зта

до.гадка

ро.вно. ничего.

не

0.'1'

y~a.

сто.ит.

о.·

первЬІХ, как видно. из .Кратко.сло.вно.го. о.твета», пы л ий Вblшенский слушал рассказ .мистра» о.чень до.лго., внима· тельно., со. всеми по.дро.бно.стями, и, стало. бblТЬ, дово.льно. хладно.кро.вно.;

во.·вто.рblХ, он

«мистра» знал давно. и

Хо.,

ро.шо. (ведь «дружбу мtл. с ним!), и признание друга на· счет блуда не мо.гло. по.разить его. нео.жиданно.стью; в-третьих, сам Франко. (стр. 430) со.брал мно.го. даННblХ, из

ко.то.рblХ видно.,

что

все

латинско.е духо.венство. не

0.'1'-

личалось в то. время чисто.то.ю нраво.в, и случай, переда

ваемы l Вblшенским, Бы л вещь слишко.м о.бblчная, что.бbl по.трясти все существо. Вblшенско.го.. По.стригся ли вы енскийй еще на ро.дине или то.лько. на Афо.не, Франко. не ПЬІТается решить; о.н даже обхо.Дит мо.лчанием перво.е предпо.ло.жение. А жаль: если б вдруг откры о.сь,' что. о.но верно., то. при накло.нно.сти Франка стро.ить неко.то.Рblе г ла ВЬІ 2-0.11 части на психо.ло.гии ему пришло.сь Бы ино.гда о.чутиться на мели. Франко. предпо.лагает (стр. 425), что. еще до. ухо.да на Афо.н Вblшенский завязал дружеские о.тно.шения с Ивано.м Княгиницким (по.зже афо.нским схимо.нахо.м Ио.вом, насадителем мо.наСТblрей в Галичине). Предпо.ло. жение зто. ни на чем не о.сно.вано., разве то.лько. на друго.м шатко.м предпо.ло.жении, кото.ро.е я уже по.старался о.про.

вергнуть, именно., что. ВЬІшенский жил при дво.ре князя Остро.жско.го.; а там, как уж несо.мненно. известно., БЬІЛ ученико.м и по.то.м учителем академии Ио.в (<<Зо.ря галиц· кая, яко. альбум на 1861 го.д», стр. 228). Перво.е во.зра жение Франко. - то., что. ему не удается в сво.их гипо.· тезах свести ко.нцы с ко.нцами. Ведь, по. его. расчету (о. чем речь дальше), Вblшенский в 1578 го.ду ушел уже на Афо.н, а Остро.жская академия о.ТКРblта то.лько. в 1580 г.

(см.: По.рфирьев, «Ист[о.рия] русск[о.й] сло.в[есно.сти]»,

1891,

т. І, стр. 603, где ссы каa на О. ЧеТblркииа - «Князь К. К. Остро.жскиll как защитиик право.славия в Ю[го.] Зfападно.й] Руси в ХУІ СТ.», Галахо.в; .Ист[о.рия] р усско.й] сл[о.весно.сти]», І, стр. 353). Впро.чем, если б Франко. решил даже по.двинуть время ухо.да Вblшенско.го. на Афо.н на неско.лько. лет вперед ('І'. е. на бо.лее по.зднюю пору, чем 1580-11 го.д), то. и в то.м случае незачем нам предполагать раннее знако.мство. Вblшенско.го. и Княгини цко.го (в Остроге или воо.бще на родине), раз у нас нет

392

доkументальнЬІХ оснований для

такого

предположения.

Даі и какие могли БЬІТЬ отношения, что могло БЬІТЬ обще

го в мире у необразованного ВЬІшенского и ученого про фессора Иова? С большим основанием можно думать, что ВЬІшенскиї! и Княгиницкиil подружились уже на Афо не как земляки на чужбине и как послушники.

Теперь посмотрим, как ПЬІтается Франко определить время ухода на Афон как Вblшенского, так И Княгиниц кого. Когда Франко не пускается в позтические ГИ110те зы ' а просто анализирует документЬІ, тогда он обнару живает н проницательность, И остроумие. Разбирая жи тие Иова, составленное Игнатием из Любарова, и под вергая его критике, Франко прекрасно показы ает,' что основатель Манявского скита удалилея на Афон в 1584-м году. «Что же касается Вblшенского,- продолжает Франко, пугая читателя, которы ! успел БЬІЛО отдохнуть от ЧУДОВИЩНЬІх гипотез,- то он, вероятно,

был

ста рше

Иова на несколько лет и потому (І) удалилея на Афон раньше». Откуда сие?1 На чем основано зто изумитель ное «вероятно» И еще более изумительное «потому»? От чего не держаться того предположения, какого держались

предшествовавшие исследователи, что Вblшенский был ровесником Княгиницкого? (Ничто, впрочем, не препят ствует думать, что ВЬІшенский мог Бы ьb даже младше Княгиницкого). Да если б МЬІ и поверили ясновиденню Франка, т. е. тому, что Вblшенскиї! бblЛ старше Иова на три-чеТblре

года, то

вы екаетT

ли

отсюда,

что

он

потому

не мог попасть на Афон в одно время с Иовом? Нетруд но догадаться, зачем НУЖНЬІ Франку все его хитроспле тения: НУЖНЬІ они ему по той причине, что ему хочется

видеть Вblшенского в Охриде • между 1576-1580 гг., т. е. вскоре после убиения Варлаама, КОТОРblЙ БЬІЛ убит, бblТЬ может (І), около зтого времени .; таким образом Франку удастся

поды катьb какую-либо

дату

составления

для

«НОВИНЬІ, или Вtcти О обр:llтении т:ІІла Варлаама». Что такое зта пресловутая «Новина», подробно об зтом МЬІ поговорим еще не раз, теперь я голословно заявляю, что

написана она не раньше 1598-го года (І) и, кроме того, не имеет права считаться сочинением Вblшенского. Инте ресна ПОПblтка Франка не ограничиться одним только предположением, но Доказать, что на Афон Вblшенскиї! поступил именно между 1576-·1580 годами. Иов Княги ницкиї!, говорит он, должен БЬІЛ выдржатьb на Афоне

393

131/. лет искуса, причем ничего не смел тогда ни читаtь, ни писать; тому же искусу, вероятно, подвергался и $ЬІ' шенский, писать он начал в І589-м году, отнимем

1:1'/.

лет, получается приБЛlІзительно 1578_ Здесь целая куча загадок. Что, 131/2 лет искуса зто неизмеННblА закон, что ли? Как будто не мог искус тянуться раЗНblе сроки, смотря по убеждениям того старца, к которому нови чек

поступал на послушание! А, бblТЬ может, у Вblшенского искус длился дольше, чем у Княгиницкого? Поверить зтому можно, потому что Иван БЬІЛ натура более обу ре ваемая ЗЛblМИ духами. А то, бblТЬ может, искус Вblшен ского БЬІЛ несравненно короче, чем Княгиницкого? Что ж! И зто предположить МЬІ вправе, потому что ввиду необ ходимости бороться православию с унией старец спокой но мог пустить Ивана пораньше на благочестивое дело. Впрочем, если мьІ вслед за Франком пожелаем назначить Ивану те же 131/2 лет искуса, то разве разность умень шаемого 1589 и Вblчитаемого 131/2 будет І578? И, нако нец, с какой стати Франко Вblчитает цифру лет искуса из 1589, а не из другого числа? Ведь он са м уверяет во второй части диссерта ЦИІІ, что первое свое произведение Вblшенский написал в промежутке между 1576-1580 го

дом, второе - вскоре после того, третье - в начале 80-х годовІ Ак 1589-90 году относится, по счету Франко, уже четвертое произведение вы енского•. Какой дорогой поехал Вblшенский на Афон? Прямая и обblчная дорога - через Молдавию, Рущук, Пловдив, Константинополь, а оттуда - морем до Афона. Но Фран ко,

не

имея

никаких

документаЛЬНblХ

намеков,

гонит

Вblшенского через КарпаТbl в Венгрию, оттуда - в Сер бию, оттуда - в Верхнюю Албанию, в Охриду, Велес 11 по Вардару в Солунь. Сам Франко сознается, что о та ком маршруте Вblшенского МЬІ не имеем НlІкаких сведе ниА, что зто дорога очень тяжелая, но

...

неупотребительная, что зто дорога Bы ДОЛЖНЬІ, господа читатели, СОГ.1а

ситься на такоА маршрут, иначе ОТЬІмете у Франка воз можность порассуждать на счет все той же злополучной «НОВИНbl»1 .ПрямоА дорогой,- говорит нам Франко, Вblшенский мог не поехать потому, что времена около 1580-го года в странах задунайских, в Болгарии, Сербии, Македонии 11 Албании бblЛИ времена ми волнений, бун тов и партиАНblХ препирательств». Но, bo-пеРВblХ, дорога, приписанная Вblшенскому Франком (через Венгрию), ни-

394

чуть не удобнее оБыной,' потому что она И гораздо длин, нее, и утомительнее, и тех же балканских стран не избе· гает; во-вторь!х, каких-нибудь страшнь!х, необьrчныx вол, нений на Балканском полуострове около 1580 года не бьІЛО; то, о чем рассказьrвает Гаммер (Hammeг-Puгg·

stall, «Geschichte des Osmanischen Reiches», Pesth, 1829, IV, 21, 23) и на что ССЬІЛается Франко, вовсе не выодитT из

ряд"

повседневны x турецких соБЬ!тий, и, в-третьих.

с какой стати Франко заинтересовался положением бал канских дел 1580-го года, раз он сам потщился Доказать, что в І 578-м году вы енскийй Был уже на Афоне? По моему, Франко должен отказаться от своего фантасти ческого маршрута и пустить ВЬ!шенского на Афон обьrк HOBeHHьrM, траДИЦИОННIJМ путем, каким тот поехал, ДОЛЖ·

но БЬ!ть, не один, а с толпой Быаль!хx богомольцев и мог чувствовать себя с ними безопаснее от всяких «розру" хив"

чем

путешествуя

по

каким-то

глухим

захолустьям

(и, вероятно, одинІ). «Дорога через Охриду об'ЬЯСНllла би

нам составление нашим автором «НОВИНЬІ об обрtтении тtла Варлаама Охридекаго» и тот тепльrй интерес кОх риде, какой виднеется в заключительнЬ!х строчках «Но UИНЬ!»,- говорит Франко на стр. 434. Что, собственно, значит зта фраза, и какой процесс авторского мыленияя Mьr по ней подмечаем? По-видимому, Mьr здесь имеем 9Н

тимему: «Так как выенскийй ше." на Афон через Охри ду,

то

него

явилось

желание

задушевно

написать

«Новину». ТакІ Но откуда же Франко доБЬ!л сюда малую посьrлку (т. е. первую половину фразы?? Она у него возникла ведь как ВЬ!ВОД из предшествовавшей 9нтиме МЬІ: .Так как у вы енскогоo есть задушевное сочинение «Новина., касающееся охридян, то, значит, он шел на Афон через Охриду». 3то назыаетсяя логический круг, реІіІіо ргіпсіріі '. (Из-за той же «НОВИНЬІ» Франко еще раз обна руживает поползновение вступить в логический

круг в определении времени составления «НОВИНЬ!', но об 3ТОМ МЬ! потолкуем при разборе второй части диссерта ции). Курьезно, что в 3ТОМ лаги чес ком круге, где одна пось,лка прямо реШиг', другая, с своей СТОРОНЬ!, очень и очень хромает. Именно, где он, где зтот «теплЬ!й инте рес к Охриде», КОТОрЬ!Й, по словам Франка, виднеется І Висновок 3 недоведеного (лат).- Ред. 2 Замала (лаr).- Ред.

395

в конеЧНЬІХ строчках «НОВИНЬІ»? Вот ОНИ, 9ТИ конеЧНЬІе

строчки - я их не просто ВЬІПИСЬІваю (из «Киевск[ой] стар[инЬІ]», 1890, июнь, прилож[ение]). а даже пер е в о ж у' потому что Франко, очевидно, не совсем понял СМЬІСЛ старославянского текста, полного фИКТИВНЬІХ грамматических форм: .Желающие лично убедиться в истине рассказанного (т[о] е[сть] чудес от гроба Вар паама), идите к городу Охриде, там уверитесь и узнаете. что все зто не басня, но именно так, как я говорю. А не соглашающиеся

отправиться

путь

остающиеся

на

месте своей РОДИНЬІ, докажите свою веру (в истину мо его рассказа) делом ипоревнуйте Варлаамовой доброде тели, жизни, подвигу и мученическому венцу, чтоБЬІ и самим ПОЛУЧhТЬ СВЬІше ту же благодать. дай, господь, чтоб ВЬІ зтого пожелали. Аминь». Где здесь Франко

уtмотрел у ВЬІшенского теплЬІЙ, т[ о] е [сть] суб-ьектив НЬІЙ интерес к О Х Р и д е, право, не понимаю: к Варла аму

да, есть интерес, но какого-нибудь намека на лич

ное отношение к Охриде нет. ЧтоБЬІ снять с Франка по дозрение вненаучной предвзятости и УМЬІшленном извращении

СМЬІсла

текста,

предпочитаю

думать,

что

ОН просто не понял зтого места.

Каким образом прошли пеРВЬІе годЬІ послушания ВЬІ шенского, Франко считает ВОЗМОЖНЬІМ догадаться по средством проведения аналогии с послушанием Иова Княгиницкого, которое нам известно из ДокументаЛЬНЬІХ даннЬІХ. Конечно, догадки Франка так и останутся догад ками, не более, но самЬІЙ-ТО прием исследования, несом ненно, очень остроумен. Только уж нужно БЬІТЬ последо вательну в проведении своих аналогий, иначе они теряют всякий СМЬІСЛ. Если Иов ничего ни читать, ни писать не

смел целЬІХ 13'/2 лет своего послушания, то на каком основании ВЬІшенскому, которого Франко привел на Афон в 1578-м году, Франко ПРИПИСЬІвает сочинения в 1580-м году и В начале 80-х? Если же Франко ответит мне моим же возражением, т. е. что для ВЬІшенского могли, по неизвестной нам причине, БЬІТЬ сделаНЬІ исклю чения, то к чему тогда строить аналогии?

Говоря о жизни ВЬІшенского на Афоне, Франко

c'l\!'

тает НУЖНЬІМ (стр. 435-438) указать здесь же те книги, какие могли иметь влияние на образование его убежде ний. Еще и раньше, на стр. 431-432, Франко мимоходом построил очень остроумную гипотезу О том

396

влиянии,

ко·

торое мог оказать на ВЬІшенского кальвинист КРОВИЦ кий *_ (Замечу, кстати, в возражение Франку и в за щиту своего собственного мнения, что с такими еретическими, ВОЛЬНОДУМНЬІми произведениями, как Кровицкого, ВЬІ шенский мог познакомиться и сродниться только В том случае, если в молодости БЬІЛ человеком нерелигиознЬІМ

и не строгих правил). А здесь, на УПОМЯНУТЬІХ стр. 435Франко извлекает из произведений самого ВЬІшен

438,

ского ПРЯМЬІе или СКРЬІТЬІе указания на его хорошее зна

комство с дионисием Ареопагитом и с Иоанном Злато УСТЬІМ, с Григорием Синаитом, Василием Великим, Гри горнем Богословом, Иоанном Лествичником и мн[огими] др[угими]. Умелость Франка разбираться в документах и зрудиция его делает чтение зтих страниц очень прият

НЬІМ, в особенности после того колоссального «riot 01 imagination. " какой МЬІ видели на предЬІДУЩИХ страни цах. Только говоря об апокрифической «лектуре» ВЬІ шенского, Франко, зтот известнЬІЙ знаток и любитель

апокрифов, увлекается

уклоняется

от

ИСТИНЬІ.

Что

ВЬІшенский БЬІЛ знаком сапокрифом «Сетование земли», с зтим, конечно, можно согласиться (хотя Сумцов,

стр. 653, «Киевск [ая] ст[арина] », 1885, апр(ель], сове тует говорить и об 3ТОМ знакомстве поосторожнее), но Франко желает усмотреть в цитатах ВЬІшенского на мек еще на один апокриф, неизвестнЬІЙ нам,- об Илии в конце света. Лукавое мудрствованиеl ВЬІшен ский, говоря о массовом отпадении православнЬІХ

к унии и католицизму, утешает себя МblСЛЬЮ, что если не в Польше, то хоть в Турции «остало до ТblСЯЩЬ до Илии 01 бога реченнЬІХ, иже не поклониша колени

ваалу •. Переведем зти слова на русский ЯЗЬІК: ,Оста лось до ТЬfСЯЧИ(?) таких людей, насчет каких бог гово рил Илие: ,Они не преклонили колен пред Ваалом». Ясно, что речь идет о тех веРНblХ правослаВНЬІХ, КОТОРЬІХ можно уподобить

небольшой

кучке

праведников, оста

вавшихся в Израиле в век Илии. Замечу, кстати, что вм [есто] «до ТЬІСЯЩЬ» следует здесь читать: «до седми ТblСЯЩЬ», как зто и читается в з·й

18;

книге

Царств,

ХІХ,

если БЬІ ВЬІшенский хотел сказать только об одной

Тblсяче, то не употребил БЬІ родитеЛЬНЬІЙ падеж множе

ственного числа. А Франко рассуждает І Розгулу уяви (ангд.).- Ред.

397

вот

как:

«::Іти

слова заставляют догады аться,' что нашему автору бblла

известна какая-то зсхатологическая (І) легенда о конце мира, в которой говорилось, что пред концом мира, когда

на земле воцарится Антихрист и возмутит всех христиан, придет Илия и застанет только ТblСЯЧУ правеДНblХ (а где ж 31'0 у Вblшенского намек на Антихриста?). Ка кая 31'0 бblла легенда или какой вариант (даже вариантІ), МЬІ не беремся тут решать». (Еще бbll). Оче видно, что толкование Франка основано на непонима ІІИИ текста. Странно только, что свою гипотезу об апо крифе про Илию Франко в других местах прямо прини мает

за

доказанную

истину

даже

за

несомненную

аксиому.

Около 1599-го г. мы видим Иоанна в затворничестве. По зтому случаю Франко приводит из сочинения Петра шевского • «Dziesi~ioletnia podг61 ро Wschodzie» све дения о жизни мона хов-затворников. Сведения зти очень иитереснЬІ, но напрасно Франко вы ажаетсяя таким уве peHHblМ тоном, КОТОРblЙ заставляет чита теля думать, будто они относятся не к 30-м годам Нblнешнего столетия, а еще к 16-му веку. «Труд, молитва и пост Бы ии оБьlчны M занятием скитннка; говорить нельзя ему бьІЛО ни с кем; обblкновенной его пищей Бы л вареНblЙ боб, оБы новен- НblМ лекарством в случае болезни бblла водка, настоян

ная на ПОЛblIШ» (стр. 440). У Пеrрашевского нет нигде: «бblЛИ». Что-то не очень мне верится в такое широкое распространение водки среди афонских подвижников 16-го столетия (скорее можно поверить, что они всякое лечение считали за грех), да Петрашевскому я не осо бенно верю даже по отношению к началу ныешнегоo сто Jlетия. Зтот ориенталист, как известно, мастер Бы л фан тазировать, а

том

месте,

которое

по-своему

переводит

Франко, сквозит явное зубоскальство и ирония над пра вославны ии

затворниками

желание

рассмешить

чита

теля. сапі s~ zawsze zdrowi, Ьо nieodzowny dzban z piolunow~ w6dk~ od ісЬ bocu піе odstaje» І, ор. cit., р. 79. Франко ради научности переделы аетT слова Петрашев ского на иной, серьезный лад. Но вполне наУЧНblМ БЬІЛО Бы совсем отказаться от его сомнительны x сообще ний. І «Вони завжди здорові,

60 постіАниА жбан з ПОЛИНО80Ю го

рілкою У них під боком» (nольськ.).- Ред.

398

Рассуждая о влиянии Афона на

поддержку

право·

славия в Южной Руси в ХУІ-ХУІІ ВВ., Франко восстае1 против тех

историков,

КОТОРblе

значительно

переоцени

вают зто влияние (т[о] е[сть], в сущности, против всех наших историков). Вопросу о влиянии Афона Франко посвящает стр. 443-455. Сперва он входит в рассмот рение первона чальноit истории Афона, причем обнару жива ет свое знакомство с очень многими

дами по зтому вопросу; на стр. СВОДНblЙ перечень важнейших

учены ии

тру

449

он приводит общий, сочинений по истории

Афона, и пропускает ... «Историю Афона» преосвященно го Порфирия Успенскогоl Зная из чаСТНblХ сношениil с Франком, что он ВblСОКО ставит зто сочинение и даже собирается издать часть его в малорусском пере воде. я склонен видеть в его пропуске простой недосмотр, а не УМblшленное игнорирование. НеКОТОРblе неудоБИblе част ности

изложения

слишком

поспешныe

заключения

Франка поражают неприятно. «После 1453-го г., т. е. по сле завоевания турками Византии, судьба Афона изме няется. Турки тут, как и во многих других вещах, ока зались народом практическим. Они не мешались в дела религиозны,' сохранили автономию монашеской респуб лики, но велели платить себе за все хорошие подати. и притом двойны :: с каждого монаСТblРЯ, келии и пеще pы особую, так сказать, домовую подать. а с каждого монаха опять особую - поголовщину:о (стр. 447). Здесь МЬІ видим незнакомство с историей законов собственно сти у мусульман. Не следовало говорить о практичности и изобретательности турок, потому ЧТО УПОМЯНУТblЙ спо соб обложения податью - изобретение вовсе не турец кое. И «харадж» И «джизьет» (так назыаютсяя зти оба рода подати) датируются от первЬІХ времен исламских завоеваниї!, от Омара. Несколько дальше, на той же 449-ї! стр., Франко употребляет слово «гарач», НО, ка жется, употребляет его бессознательно, не отдавая себе ОТ'lета

его

точном

значении:

из

связи

речи

можно

думать, что он «гара чем» наЗblвает и поголовную подать.

В 9ТОМ я вижу сБИВЧИВblїІ полонизм И советую Франку уклоняться от него, а для обозначения поземельной по дати, ВЗblмаемой с иноверцев в мусульманских краях, употреблять с более праВИЛЬНЬJМ произношением термин «харадж». По-польски слово «haracz. давно получило смылл всякой подаfи вообще, но маЛОРОССbl теперь

399

совсем не знают и не понимают слова

«гарач»,

так

«харадж» В СМЬІсле очень определенного термина

что

может

БЬІТЬ принят в ЯЗЬІке без всякой сбивчивости. Далее, со· общая о частом странствовании афонских монахов на Русь за МИЛОСТЬІнею, Франко обnясняет зто бродяжниче· ство гнетом турецких поборов (зто, впрочем, не его одного мнение). Сваливать причину нищенского бродяж· ничества

монахов только на

подати туркам

ческую

христианских

жизнь

желание достать денег для

не вполне будет правильно. Скиталь ВОСТОЧНЬІХ

монахов

нужно

в известно й степени обnяснять также догматическим влиянием мусульманского дервишества (суфийства), ко торое

достигло

исламских

странах

неСЛЬІханного

рас

пространения и колоссального могущества и воздейство

ваЛ0 также на христианство (срв. мой «Очерк развития суфизма», М., 1895, оттиск из «Трудов императ[орского] археол [огического] общ[ества]»). ОСНОВЬІваясь на том предположении, что поездки афонских монахов на Русь ВЬІЗЬІваемЬІ БЬІЛИ исключительно желанием собрать себе МИЛОСТЬІню, Франко находит, что нравственного воздей ствия на Русь афонитЬІ произвесть не могли. Соображе ние непраяильное. Нам все равно, за деньгами или за чем другим ездили афонитЬІ на Русь, довольно того, что они ездили, и сношения Афона с Малороссией поддержи вали, а значит, и влияние окаЗЬІвать могли. Притом, как я уж сказал, БЬІЛИ у афонитов и другие побуждения странетвовать, не только меркаНТИЛЬНЬІе. Сам Франко нечаянно подчеркивает и другие ПРИЧИНЬІ (стр. 449450): «Впрочем, и не изумительно, что афонских мона ХОВ принимали у нас с радостью, зто БЬІЛИ частенько свои люди или приносили вести от своих людей. Еще с XlV в. БЬІЛ на Афоне специальнЬІЙ русский монастЬІРЬ Русси кон; много русинов спасалось и по другим афонским монастЬІРЯМ, особенно в сербских и болгарских, как 30графский (Франко пишет «30графу» - что за странное окончание в малорусском ЯЗЬІкеІ), Павлов (у Франка: «Паулю»), а также по отдельнЬІМ скитам и пещерам. Слава святости, которую имел у нас Афон, достигла еще времен св. Антония Печерекого, т. е. БЬІла как БЬІ драГ0ценной частью самой христианской традиции в Малорос сии от самого введения христианства. Не удивительно позтому, что в 1621-м году правослаВНblе В своем «Сове товании о благочестии» прямо признавали потребность

400

посЬ/лать «Россов маючих'ЬСя истинно ко житию добро дtтельному на Афон, как в школу духовную». Мог ли Франко лучше опровергнуть себя, чем зтими самы ии соб· ственны ии словами? Нужно ли б6льшего доказательства для нравственного воздействия Афона на Русь? На стр. 450-452 Франко перечисляет ряд афонских ревни телей православня, имевших сношения с Южной Русью. поддержнвавших

дух

православия

против

латинства

своими сочинениями, пнсавших на Русь соБорны e посла ІІНЯ (я думаю, что и деятельность Мелетия Пига • можно с некоторЬІМ правом отнесть на счет Афона), и как вЬ/вод из зтого длинного перечня у Франка является суждение: «Все зто трудЬ/ случаЙНЬІе» (sic!). Как один из резоно" игнорировать афонское воздействие на Русь Франко вы o ставляет то соображение, что «зтого БЬІЛО недостаточно для борьбЬІ с унией: понадобилась помощь западной науки, братств, казачества и т. п.». Совершенно верно: «зто» (т. е. афонское воздействие) одно, само по себе, не в состоянии БЬІЛО остановить успехов католицизма на Руси, тем не менее оно БЬІЛО очень и очень важнЬІМ ору жием и, несомненно, послужило сильной поддержкой дЛЯ православия в Южной Руси. Из того, что афонская образованность и традиция БЬІЛИ не единственньІМ ору дием борьбЬІ, нельзя еще отрицать их значения. И то место «Советования О благочестии» (1621), в котором правослаВНblе, прибегнувшие уж к помощи западной науки, все-таки видят в Афоне свою школу духовную, лучше всего опровергает Франко. На стр. 454-й у Франка вдруг проскаЛЬЗЬІвает неоБЬІ чайная и непонятная любовь к унии: «если епархии Львовская и ПереМЬІшльская почти сто лет ПРОТИВИЛИСh унии, то можно сказать,

что

именно

на

те

сто лет

опо

здало наше развитие». По всему вероятию, здесь МЬІ имеем дело с какой-то lІеточностью ЯЗblка и стиля; во всех других местах Франко не признает благодетельнЬІХ последствий унии для южнорусского народа. РаЗblскивая причины ' КОТОРЬІе заставили Вblшенского ревностно приняться за борьбу с унией, Франко подчер кивает здесь влияние александрийского патриарха Меле тия Пига (<<Пигаса», как он его наЗЬІВает) и сообщает одну очень важную и новую данную: письмо Мелетия на Афон к вы еискомуy от 1596 г., в КОТОРОМ патриа рх уговаривает монаха оставить Афон ипойти на Русь.

1-115

401

Оригинал хранится на о [стро ]lJе Патмосе, но Франко, благодаря с.воеЙ неутомимой знергии, достал-таки с него копию. Письмо на стр. 457-459 приводится по-гречески и сопровождается малорусским переводом (я его, конеч

но, буду приводить по-русски). Для пущей веРНОСТIІ и точности перевода, Франко обратился за содействием к д_ру Мильковичу. НебеЗЬJНтересно посмотреть, как они вдвоем справились с задачей.

Греческого текста трогать я не стану. Там есть доста точно ошибок, но Франко, по-видимому, нарочно издал текст дословно, без всяких изменений. Малорусский перевод

приведу

по-русски,

целиком

все

письмо,

при

чем в скобках буду помещать свои замечания и поправки

•Убежал

и Моисей некогда от городских развлечений (<<разрывк>>,' 8\~,p\~WV; лучше БЬІЛО Бы : «суеты >,' «времяпро· вождения», срв. то же 8\~,р\~Ю. на стр. 458-й, строка 7-ая), а впоследствии случилось так, что ушел от собственного потомства (?-. ""єр,!,"05,) и рода, но поучался (Є!,о05'0 зна чит «вникал») божьим заповедям (E!,'f'Mea\, собств[енно}, значит «намеки», «внушения»; срв. суфийский мистический термин «ромуз»), а когда он возвратился (по собственному почину, что ли?) и когда сам бог простер свою руку над

фараоном, то освободил (ЄЛєul\.рШvl) cынвB израильских из неволи египетскоЙ». (Вторая половина фраЗbl переведена неверно,

на

самом

деле значит оиа

вот

что:

«но

вникм

в божии внушения, ипотому (сочетание здесь изоясни тельноеl) он возвратился, простирая руку на фараона, на которого простер руку сам СblНОВ израильских»).

бог, и имел цель освободить

«И вот сам он подверг себя опасности, а беды (<<шко· Дbl» не БЬІЛО никакой (Франко думает, что є~л<і~'!j - сказу·

емое к ouMv, тогда как є~л<і~'!j 8'ооМ. значит: «и не потер пел никакого вреда», причем ои8.. есть вин[ительныl}} пад[еж] содержания или отношения) ... и совершивши чу деса, как бог (oI~ &.6,), вывл ДОСТОЙНblХ из среды недостойны >>.. (Перевод «как бог» может вводить в заблуж· дение:

9ТО

«как.

может

придавать

оттенок

не сравнения,

а причинности. І< тому же перевод и не точен; следовало бbl: <какие совершает бог», потому что oI~ не наречие, а определение- прилагательное к T.p~",.

«Пойми 9Т} тайну, СЬ1Н мой (,ixvov - «чадо»), и не оста· вайся в пустын,' ЖИВЯ (~\o,"Oa",. значит: «с целью жить» только для себя одного, да и то, пожалуй, не вполне

402

ДОВОЛЬНЬІЙ. Не порицаю Я ПУСТЬІНИ (по-гречески фразЬІ стоит еще ,аі, которое можно перевесть:

в начале «Правда, не порицаю ...• и т. д.), потому что и сам я ее сторонник, но, заботясь о спасеиии ближних, зову всех (совсем не «всех., а «тебя») в боеВЬІе РЯДЬІ СЬІНОВ божиих. Братьям ТВОИМ, ПРОНИКНУТЬІМ тою же, что И ТЬІ, ззботой О СВЯТЬІне, . грозит опасность от поляков (I08tV" значит побольше, чем «забота., а именно: «мучения», «мучительны й страх», собств[енно] даже «родильны e потуги», НО уже у Гомера первоначальное значение не раз теряется. далее, род[ итель НЬІЙ] пад[еж] ,о" ('рІО> относится не к ro8щJ}V в придаточ ном предложении, а к X\y8oyєu1!o, в главном. Пара Eaup0l-L<X &сн<: не значит «от ПОЛЯКОВ», а «у ПОЛЯКОВ), «В

Польше•. Таким образом, фраза должна получить следую· щий вид: «6ратьям твоим, мучительны e заботЬІ КОТОРЬІХ общи с твоими, грозит В Польше опасность потерять свя ТЬІни»). «ПравослаВНЬІе В Польше не получают помощи (?І) от тех, КОТОРЬІе не заботятся о правде•. (І(акую же помощь

ДОЛЖНЬІ

БЬІЛИ

окаЗЬІвать

поляки

православнЬІМ

в борьбе с ними?1 Следует перевесть: .православны e жители Польши остаются даже беспомощны ии перед людьми, МЬІСЛЯЩИМИ неправо»). «Нашего старанья мало (и точнее, и правильнее БЬІЛ БЬІ перевод: «Нас здесь не достаточно»);

нужно

вам

вседержителя.

Ведь

ИЛИЯ-ПУСТЬІнножитель

(слишком

слабое

поусердствовать

вы ажение;; по-греч[ески]

для

бога

побранил

ЄЛ'IХ'"

praes.

-«изобличил.) Ахаава и избил жрецов ИезавелинЬІХ. Позтому и МЬІ поучаем (по-греч[ески] ,аі 8'» I-'av&avof'єvl ,Стало БЬІТЬ, МЬІ знаем,), что Илия, предтеча евангмь

hist.

СКОЙ

благодати, одновременно

ПУСТЬІННЬІми

занятиями

(І-'"а 'а, ,р'»&оо<: 8,a,p(~ci, значит: «п О С Л е ПУСТЬІННОГО времяпровождения») все-таки не переставал провозглашать народам путь спасения (здесь, bo-первЬІХ, напрасно добав

лено «все-таки", а ВО-ВТОРЬ1Х, оставлено без внимания Єf',!,uлоХ",роu>tа, при котором получается перевод: «отпра вился В народ и провозглашал путь ко спасению») и даже не колебался умереть за истину. Вот как поступают для уroждения богу! И ТЬІ подражай тем делам, за КОТОРЬІе желаешь сообща с другими получить награду (следует: <Подражай делам тех людей, в награде КОТОРЬІХ желаешь

участвовать»). Прощай! В Александрии. 1596-го (В греч[еском] тексте вторая цифра 1, т[о] е[сть] опечатка?)

года». Зто

На кого свалить вину за все ошибки перевода ? Долж

НО быт,' на д[окто]ра Ми"ьковича, к которому обратился Франко с просьбою участвовать в переводеl В виду немногочисленности совремеННІ>lХ свидетельств о ВЬJшеиском, письмо патриарха Мелетия является очень ценныM документом. Рассуждения Франка о важности НОвого открыияя и оследствиях,

KoTopыe можно извлечь

из него (стр. 459-461), заставляют заБыьb о неудачном переводе. Впрочем, все соображения Франка ДОЛЖНbJ пасть, если гамма в дате не опечаткз, а действительно стоит в оригинале. Возникает подозрение, что письмо датировано не по оБынойй зре, а по одной из других зр, употреблявшихся в восточныx церквях. Не мешает так же проверить и другие цифры в зтой дате. Рассказавши, на основании сочииений выенского,' о его путешествии в Малороссию 1605 Г., о его недоразу мениях с Львовским братством, о его возвращении на Афон и о его окончательном затворничестве, Фраико раз мыляетT о годе его смерти и не сомневается (дажеІ), что если Бы рассмотреть афонские памятники, то можно БЬІЛО Бы рассчитать год смерти выенского•. Ну, я в том очень и очень сомневаюсь. Фамилий и прозвищ в пом ян ник не вписы ают,' а имя «Иван» фигурирует на каждой страничке иаверно раз пять.

На странице 466-й биография выенскогоo кончается (далее следует характеристика). Всего места биография занимает 48 страниц (418-466), при скудости сведений о вы енскомM она должна казаться колоссальной. Но, bo-первЬІХ, отсюда нужно исключить страницЬІ, наполнен

НЬІе общими историко-философскими рассуждениями Франка и комментариями, страницы очень интересны c и поучитеЛЬНЬJе (БЬJТЬ может, лучше всего рекомеидую щие Франка как ученого), но не имеющие отношения собственно к датам жизни ВЬJшенского. Затем нужно исключить

те

шаткие

гипотезы '

KoTopыe

япостарался

подчеркнуть. После такого вы итанияя может обнаружи· ться,

что

страницЬІ,

составляющие

разность,

ушли

по

своим результатам ие очень далеко вперед от той (пре

красной и удачной) статьи Франка, которая Быаa напе чатана в 1889-м году. В самом деле: какие иовы e данны e представленЬІ Франко теперь? Указано довольно вера· ятное влияние кальвиниста Кровицкого, перечисленЬІ влиявшие на выенскогоo правоела вныe сочинения, сооб-

404

щено письмо патриарха Мелетия остальное

Пига

и только. Все

не действитеЛЬНЬ1е датЬІ, а многочисленнl::МС

гипотезы' вза мен KoTopыx можио вытаa вить другие гипо

геЗЬІ, нисколько ие уступающие франковским. Я так и сделал, и хотя Бы Франко опроверг мои догадки, он зтим все-таки не защитит своих. гипотезы - зто сущая беда Франка', потому что он позт: каждая из них, раз она не нарушает законов так назыаемойй идеальной действи тельности, вмиг приобретает для Франка значение не оспоримого факта; на 3ТОЙ гипотезе он строит новую, на той - ОПЯТЬ новую, и т. Д., а в результате получается не

столько ученая биография выенского,' сколько истори ческий роман.

Со страницей 466-й третья часть диссертации Франка еще не кончается: остальныe страницы (466-498) по священЬІ характеристике проповедника. Франко вникает В произведения выенскогоo и находит, что они говорят к

нам

живы,'

знергичныM

словом

дают нам

возмож

ность заглянуть в душу их автора, оценить иполюбить

в нем человека, писателя и патриота. две главны e чертЬІ вы енскогоo - живое чувство и фантазия. Чувство у ВЬІ шенского

гуманное,

благородное,

деликатное,

но

не

переходит в слезливость, потому что насквозь проникнуто

твердой нравствеиностью (стр. 466-471). По-моему, зта характеристика вы енскогоo не вполне точна. Что он че ловек чувства, зто правда; что его чувство полно благо

родства, также правда; но особенной деликатности и мяг кости я в выенскомM не вижу. Наоборот, его благород ство

угловатое, резкое;

раз он сознает, что он стоит за

дело правое, он уже знергично, всей душой отдается борьбе и держится нашей народной пословицы: «l(олы Бьlты ь,' дак не MыьlTьlcь>>.. Франко для доказательства мягкости вы еискогоo приводит тот факт, что он даже самЬІХ ярыx своих противииков назыаетT в споре: «брат». Зто «брат» в употреблении выенскогоo соответствует

«братц~ в русской фразе: «Что, братец? Попался? А вот я тебе шею накостыяю!» Оно соответствует также «дя дюшке» в пушкинской фразе: СТЬІ, дядюшка, вор и само· званец». Еще Франко усматривает у выенскогоo «брат ское обращение с противниками в полемике». Можно подумать, что зто горькая прония! да разве не у ВЬІ шенского обрашение к еретикам представляет собою сплощиое ожерелье ругательств! Иногда ругательства

405

принимают у него внешний вид акафистовІ Вполне прав Франко, когда утверждает, что выенский,' говоря о бед ствиях простого народа, обнаруживает самую трогатель

ную чувствительность,- да, вполне прав Франко! Но и тут

МЬІ

ДОЛЖНЬІ

ступаясь

за

несколько

простой

умерить его восхищение:

народ,

выенскийй

имеет в виду мещан, а не «мужыивB та

за

оБыновенноo

панськЬІХ пидда

ны>>.. В замечаниях Фраяка относительно фантазии вы енскогоo также можно кое-что оспаривать. Некото pыe чертЬІ, КОТОРЬІе диссертант считает признака ми фан тазии,

скорее

могут

считаться

жалкими

потугами

ее.

Так, выажения:: «безответно перенести на плече терпе ИНЯ», «Qтвалить надгробнЬІЙ камень· воспоминаний», «труп

гордости

неве ри я

на

средину

вы олочьb

опла

кать» (стр. 471) - все зти цветисты e выаженияя отнюдь не могут свидетельствовать оживости фантазии, а, на оборот, могут свидетельствовать об упадке ее. Все зто

риторические, готовыe фОРМУЛЬІ, из"ЬезжеННЬІе, шаблон ныe ипотому мертвы:: они и не изобретенЬІ ВЬІшенским, а просто заимствованЬІ из византийских образцов или из их русских подражаниЙ.

Прочие замечания Франка о живой фантазии у выен- ского,

конечно,

вполне

основательнЬІ;

однако

ТО,

что

МЬІ

встречаем в диссертации на стр. 474-475, выматриваетT совсем странно. Франко берет неКОТОРblе темы Вblшен, ского и, постаравшись

раЗblграть свои собственны e ва

риации на каждую, уверяет читателя, что зто так говорит

выенскийй и что, «як баЧblМО», зто свидетельствует о живой фантазии и оживленной драматической форме речи у выенского•. По-моему, «як баЧblМО» зто свиде тельствует скорее о живой фантазии и оживленной дра матической форме речи у самого Франка. Франко пока ЗЬJВает нам, что он сказал Бы ' если бbl Бы л Вblшенским. Большой недостаток у Франка в разбираемой части ха рактеристики - сухость изложения. УдачнЬІ, хотя также очень сухи, замечания Франка о юморе и иронии вы ен- ского (у Сумцова все зто гораздо лучше). Кажется, впрочем, что здесь без оговорок нельзя принять одного

примечания Франка на стр. 478: «Вblшенский бblЛ пер "ЬІЙ южнорусский писатель, которы й в таких оБширны x размерах истаким уменьем воспользовался обоюдоост рblМ оружием юмора и иронии». (Конечно, Вblраженне «оБоюдоостры » здесь не к месту, оно вовсе не означает

406

сильноil степени, как хотел Франко, а наоборот указы naет, что оружие может быть обращено против самого направляющего. Ну, да зто в скобках). Сказать <пер выІ>>,' БЬІТЬ может, будет довольно рискованны •. Обличая латьшян, выенский,t вероятно, пQчиты алл сочинения своих предщественников на зтом попри ще. Одним из пеРВЬІХ полемистов против католицизма Был у нас на Руси Феодосиil Печерский - уж и в его «Слове О вере латинской, или варяжской» можно подметить желание пользоваться оружием иронии. Также после униатского Лнонского собора 1274-го года появилась в Греции поле· мическая сатира на Михаила Палеолога; она Быаa пере ведена и на южнославянские языи,' и на русский. Конеч но, она и ей подоБныe сочинения внесли свою лепту мияния в выаботкеe общего характера православной полемичеСIЮЙ литераТУРЬІ, и напр., выенскогоo .За чапк" мудрого латинника

русином» представляет

много ана

логических черт и приемов с .Прением Панагиота с Ази митом» (хотя, б[ыь]] м[ожет], выенскийй и не читал .Прения»). привел только два указания на иронию и юмор В церковной полемике, какие сразу пришли мне в голову, но если Бы я Был специалистом по части древ нейших русских полемических антикатолических сочине НИЙ, ТО мог БЬІ, вероятно, отметить их гораздо больше, и тогда, Бы ьь может, обнаружилось Бы' что ирония и юмор вы енскогоo примыаетT к общим чертам сочине ний его предшественников. Заканчивая затем характеристику ВЬІшенского, Фран ко касается его идейной физиономии, его убеждений ре лигиозны,' общественнЬІХ и ПQ3тических. Замечания Франка интересны по своеil сути, но они сухи ипотому бледнЬІ. РеЛНГИОЗНЬІе воззрения выенскогоo Франко

характеризует словамн:

.зто,

очевидно, дуализм,

при

том С значительной пессимистической окраской». Проще БЬІЛО Бы сказать здесь: «спирнтуализм»; В примененин к выенскомуy зтот термин будет правильнее, чем «дуа лизм». Напрасно Франку кажется, что дуалнзм зто рели гия терпения, унижений. тяжких ИСПЬІтаний, ЧТО она He~

пременно связана с ненавистью к миру, к телу (стр. Зороастрова дуалистическая религия

480).

релнгия знергии,

жизни, а аскетизм, КОТОРЬІЙ возник в Иране во время Са санидов, есть результат буддийского, прошлого влняния. Не беЗЬІнтересно мненне Франка, будто НЬІнешнего

407

понимания христианства в СМblсле религии любви

.re БЬІЛО

в пеРВЬІе времена христианства и будто такое воззрение появилось уже гораздо позже, под влиянием широкой зти ки гуманистическої!. Кажется, достаточио прочитать одно четвертое евангелие, чтобbl убедиться в несостоятельно стн подобного утверждення. Можно говорить, что средне веКОВЬІе

последователи

христианства

часто

отступали

в жизни от предписанного духа любви, но нельзя гово

рить, что когда-либо любовь не считалась существеННblМ и ОСНОВНblМ догматом христианства. Франко Вblсказt.l вает свое мнение, конечно, голословно. Некоторого рода доказательство принципиальной «нелюбовности» преж них христиан

ои

ВИДИТ

ТОМ,

что

они

проповеДblвали

«смирение И простоту» (стр. 481). Как будто смиренне и простота иесовместимЬІ с любовью к ближнимl Франко думает, что именно несовместимы. Он говорит: «Не лю бить обязан праведник мир и людей, но ненавидеть в ННХ

все, что не относится к спасенню вечному. (стр. 481). Но ведь 31'0 со СТОрОI!ЬІ Франка формалистическая игра сло вами, не больше. «Ненавидеть в ближних то, что не отно сится

гибельно»

их

спасению»

«нена 8идеть

«любить людей

ТО,

(по-своему)

что

людям

желать

им

ltобра •. Франко бblЛ бbl прав, если бbl, не отвергая искон ного принципа любви в христианстве, указал только, что содержание,

ним

практическое

применение

зтого

принципа любви в раЗНblе века БЬІЛО разное. Та же фор малистическая

игра

словами

сквозит

суждениях

Франка об аскетизме; можно оспаривать целесообраз ность аскетизма (самоистязаиие ради мира и непрестан ное моление и сокрушение О мире), но несправедливо будет отрицать в христианском аскетизме даже саМblїІ мотив любви: ведь монах думает, что его служба самая полезная для людей. Формалистическая игра словами обнаруживается у Франка также в злоупотреблении тер мином «любовь.: он смешивает aTci1t~ и Еро><;. В общественнЬІХ идеа.'ах, во взглядах на обществен ное устройство Вblшенский доходил, особенно в начале деятельностн, просто до нигилизма: он отрицал общество

и требовал поголовного аскетизма. Только впоследствии, на недолrое время, он сделал БЬІЛО зна чительныe уступ кн первоначальному принцнпу. Но слишком решительно и слишком резко заявляет Франко. будто даже «взгляда, что QСНОвОЙ общественной

организации

408

является

труд

и рабо\ще слон, мы не видим у нашего автора нн следа; он знает только один род труда - аскети ческий подвиг,

а производитеЛЬНblЙ труд для него суета. (стр. 485). Неужели так-таки «ни следа.? И где 31'0 есть на свете такое христианское монашество, которое всякий труд "аЗblвало бbl суетою? Ведь, небось, и в монаСТblрские уставЬІ труд включен? Ведь даже затворники что-нибудь работают?

НеКОТОРblе уступки во взглядах вы енскогоo бь!Ли им сделанЬІ, между прочим, по отношению к школе и науке:

он чувствовал, что без просвещения слабеет защита пра

вославия. Но западную науку, с ее Платона ми и Аристо телями, он отвергал. «Правда, автор наш находился здесь

положении,

ДОВОЛЬНО

похожем

на

ТО,

ка КОМ

находился папа Иннокентнй ІІІ, когда декретировал ги бель альбигойцам *, не зная в точностн, каковы бblЛИ их ВЗГЛЯДЬІ И верования. (стр. 486). К чему здесь 3ТО сравнение? Оно вовсе не близкое и дела не поясняет. В СМblсле политических идеалов Вblшенский бblЛ очень мало развит .• Иногда он предлагает политический сепа ратизм от Польши, но сепаратизм зтот должен бblТЬ ка ким-то паССИННblМ, а о деятельном противодействии, о сопротивлении властям, о борьбе со«слугамидиавола., ДО какой дошли неКОТОРblе аскетические сектЬІ в России, у выенскогоo нет ипомину» (стр. 487). Франко, как БИДНО, смешивает аскетизм и мистицизм. Возникает еще вопрос: «Почему при своей любви к малорусскому ЯЗЬІКУ выенскийй запрещал переводить на зтот язblк церков Нblе книги? Не видел ли он в зтом профанации богослу жения? Не доказыаетT ли 31'0 запрещенне, что он все таки счнтал малорусский язь'к не вполне ДОСТОЙНblм?l» Франко дает на все зто ряд ответов, из КОТОРЬІХ стано ВИТСЯ ЯСНО, ЧТО ВЬІшенский ведь не мог порвать связей с вековой церковной традицией, освятившей церковно славянский ЯЗblК, равно как не мог пор вать связи с ос тальны ии православныии народами, особенно в такую минуту, когда нужно БЬІЛО разыкиватьb везде-везде средства для защитЬІ православия; изменить богослужеб нblй язы K и значило порвать об'Ьединяющее звено право славныx народов, а сверх того простонароднЬІЙ перевод евангелия

мог

ГРОЗІІТЬ даже

опасностью

чистоте

право

славня. Неправильно только уясняет себе зту опасность Франко: по его мнению, перевод евангелия на просто-

409

наРОДНЬІЙ язы K опаСНblМ казался бbl потому, что <;зто БЬІ ЛО бbl подражание протестантизму, КОТОРblЙ, как извест но, ввел ЯЗblКИ наРОДНblе в богослужение, да и у нас начал свою пропаганду

переводами священного писання

на ЯЗblК, довольно близкий к народному, срв. Скорину, Будного, Тяпинское евангелие, Негалевского (стр. 497)>>. Прежде всяких споров о протестантизме сделаем мимо ходом замечание, ЧТО Невгалевского, не «Негалевского», можно БЬІЛО бbl И не помещать в список, потому что его евангелие очень уж позднее: 1681-го года! далее, заме тим, что нужно ставить некоторЬІЙ знак вопроса над тем тезисом, будто народнЬІЙ ЯЗblК в свящеННblХ книгах есть плод только протестантской пропагаНДbl: он снстематн чески стал вторгаться в письменную речь с самого начала

нашей письменности, сам собою, давления

национальности

только ускорить ход

писцов,

силу

естественного

протестантизм

згого естественного,

мог

но медленного

вторження. Позтому я не думаю, чтоБЬІ у Вblшенского и его современников народнЬІЙ ЯЗЬІк священного писания

ассоциировался с' представлеllием о протестантизме '. Но если бbl даже и аССОЦИllровался, то протестантизм в нача ле 17-го века не мог внушать страха правослаВНblМ; очень уж он бblЛ В то время на Руси слаб. Переводить свящеННЬІе книги опасно БЬІЛО не ввиду протестантизма, а ввиду грозного кат о лиц изм а. Вот что говорили тогда: .Прекладанием з давних пословиц на HOBble по Мblлка чинится немала я, якоже и НЬІне обретается в кни

гах нового переводу» (ЖитецкиЙ . • Оч[ерк] ист[ории] малорусск[ого] нареч[ия] в XVII-XVIII В,», стр_ 3). Зти .ПОМblЛКИ' грозили породить ряд ересей, грозили вне сти смятение в РЯДbl защитников православия в борьбе с католицизмом.

Уяснивши себе отказ Вblшенского ввести южнорус СКИЙ ЯЗblК В свящеННЬІе книги, нам предстоит еще решить вопрос: почему же ВЬІшенский, КОТОРЬІй признавал важ ность

народного

ЯЗblка,

сам

не

писал

вполне

«простою

МОВОЮ», а писал какой-то хаотической смесью, Я3ЬІчием? Сперва Франко как будто пытетсяя разрешить недоуме ние очень ПРОСТblМ способом: он как будто хочет отверг

нуть или, по крайней мере, затушевать факт, что у ВЬІІ Сам же Франко на стр. 381-А говорил, ЧТО прзвослаВНЬ1е ввели НЩЮДНЬТЙ

Я3Ь1К

цР.рковь

для

отпора

протестантизму:

60ЯЛИСЬ, ЧТО такой Я3Ь1К обратит их 8 протестантов!

410

значит,

не

шенского речь не простонародная. Он заявляет, что сочинения ВЬІшенского прекраснЬІИ материал для изуче ния живой малорусскои речи 16-17 ВВ., потому ЧТО (стр. 492) «в деле ЯЗЬІка ВЬІшенскии БЬІЛ менее всего зависим от каких-нибудь теорий, а руководился ЖИВЬІМ чувством ... Да и откуда он мог набраться филологических теорий, он, мало ученЬІЙ в школах?» (Раньше, как МЬІ видели, Франко, желая поселить ВЬІшенского при дворе князя Острожского, старался БЬІЛО поднять уровеиь его образоваиия). Но дальше Франко принужден сознаться, что на практике ВЬІшенский несколько отступал от выа- женного им принципа. Причина заключается в том, что даже маленькая школа, как-никак, а все же должна Быаa внушить ему известны e стилистические теории и приучить

к МЬІсли, что совсем без славянских 9лементов письмен ная речь невозможна; позднейшее чтение книг и борьба с лаТЬІНниками, издевавшимися

над славянским

ЯЗЬ1КОМ,

еще более укрепнли ВЬІшенского в зтой теорни. І( зтим соображениям я БЬІ добавил (и считаю зто важнЬІМ), что жизнь на Афоне, вдали от РОДИНЬІ, также должна БЬІла иметь влияние на стиль речи ВЬІшенского. В особенно детальнЬІЙ разбор лексического и зтимо .10гического состава литературной речи ВЬІшенского Франко не вдается теперь, обещая возвратиться к зтому предмету

впоследствии,

очевидно,

при

втором

нздании

своей диссертации. Все-таки и теперь можно подметить, что его представление о ходе исторического развития на РОДНЬІХ злемеНТQВ в южнорусском ЯЗЬІке стоят на средине

между взглядами П. И. Житецкого и его критика І(очу бинского, КОТОРЬІЙ отрицает внезапное вторжение народ ного малорусского злемента в литературную речь 16-го века под влиянием реформатским, а усматривает здесь ПЛОД действия постепенной и непрерЬІВНОЙ исторической традиции.

Рас.ста,ваясь с третьей частью диссертации Франка, которую я рассматривал не всю, а только в слаБЬІХ или не вполне развитЬІХ ими недоговореннЬІХ частях ее, я ХО чу

остановиться

на

нескольких

прекраснЬІХ

ТОЙ же третьей части, увлекательны x

страницах

прочувствован

НЬІХ. На чинаются они, впрочем, вовсе не прекрасно. Франко хочет ВЬІЯСНИТЬ вопрос, почему ВЬІшенский, так ОХОТНО воскрешеннЬІЙ в ХІХ веке, БЬІЛ легко заБЬІТ в XVII веке, И вот на пе р вом месте (11) Франко

411

указыаетT как причину забвения то обстоятельство, внешнее и случаїшое, что Вblшенский «имел особеннЬІЇІ дар оттолкнуть от себя всякого мецената. (стр. 490). Довод СЛИШКОМ слаБЬІЙ, чтоБы Вblставлять его на первое место, а притом и сомнительныІ:: письмо ВЬІшенского

к князю Михаилу Вишневецкому (Арх[ив] Ю[гоJ3[ападной] Р[оссии], УІІ, 37) лучше всего опровергает Франко, да ипослание к князю Острожскому содержит в себе комплиментЬІ по адресу князя. На в тор О м месте (только на второмІ) Франко Вblставляет как при чину забвения ВЬІшенского то обстояте.1ЬСТВО (второсте пенное??) , что южнорусская жизнь пошла другим путем: аскети ческие идеаЛbl Вblшенского оказались непригод НblМИ, и хотя его метод (искать защитЬІ Bepы у простого народа и обращаться к нему на родном ЯЗЬІке) бblЛ усвоен и разработан последующими поколениями, но са мого-то автора заБыи;; все зто гораздо лучше и обстоя тельнее БЬІЛО изложено Франком в его прежней статье (<<І(иевск[ая) стар[ина]», 1889, апр.), чем в Нblнешней диссертации. «Но,- продолжает Франко,- в наше времи ВЬІшенский вновь обретен; и зто не простой случай, что именно

ему

время,

наше

посвящается алчущее

столько и

специальнЬІХ

жаждущее

ВЬІсокого

трудов идеала

нравственного и общественного среди современного по

коления, которое желало бbl выватьсяя нз ученой ПblЛИ и

нз

горячки переутомлеННblХ

расстроеннЬІХ

нервов на

80льны й свет, в свежую, здоровую атмосферу, к людям, СИЛЬНЬІМ по характеру, общественнЬІМ по природе, спо соБНЬІМ к снльной любви и к сильной ненависти, анер гичныM и решнтельнЬІМ в добре или зле. Нам измельчав шим зпигонам, дороги такие люди, как образчик более сильной, более здоровой породы. МЬІ видим их недоста т ки и ошибки, но В то же время чувствуем в них силу и знергию, которая нас освежает, словно летом в страдную

пору студена я вода_ И как писатель, ВЬІшенский является нам фигурой неоБЬІчайной, сильной, а всравнении с дру гими

современныии

малорусскими

писателями

ори

гинальноЙ. Особенно привлекает нас свежесть его кра сок,

непосредственность выаженияя

картин, одним словом все то, что

чувства, пластика

в письменнЬІХ произве

дениях есть Вblраженне сильной, выокосимпатичнойй ин дивидуальности автора. Не полемист, не догматик и не Мblслитель, НО человек, моралист и ПО3Т, Вblшенский

412

ценен

и симпатичен

для

нас,

как

таковой

он

всегда

будет занимать почетное место в южнорусской литерату ре, тем более почетное, что он - ОДИН нз отцов и творцов народной южнорусской литературЬІ» (стр. 493). Можно БЬІЛО Бы возразить кое-что против достоинства «сильноіі ненависти» и «решительности В добре или зле», но жаЛІ,

ослаблять впечатление 9ТОГО горячего лирического места, и потому: «Аминь!» - скажем МЬІ. Теперь перехожу ко 2-011 части франковского сочине ния, разбору произведений выенскогоo в их хронологи 'lеском порядке. 3та часть -самая капитальная в книге Франка, и по содержанию, и по обоему. Но Я положи· тельно не понимаю, что заставило Франка поместить ее раньше, а не после биографии выенского•.

Ведь какую цель преследовал Франко, работая над 2-" частью своей диссертации? Ои хотел установить хро но логическую последовательность произведений выен- ского. Хорошо. Но зачем ему зто? Затем, что, установив· ши хронологию произведений выенского,' МЬІ можем наблюдать, как постепенно формируется духовный облик писателя,

можем

установить

евнутрншню

розвою». Цель благая. Но какими

же

дналектику

средствами

МЬІ

определим дату составления того или -другого сочинения

писателя? Посторонними свидетельствами да намеками, заключеннЬІМН

сочинениях

самого

писателя,

на

изве~

стныe нсторические фактыl' на какие-нибудь печаТНblе книги и т. п. Франко обыковенноo таким способом и опре деляет хронологию сочинений Вblшенского; но когда по сторонних

свидетельств

т.

п.

осязательныx

даннЬІ:'!

у него не хватает, он бросается в логический круг, дей

ствуя следующим приемом:

произвольно, силою собст

венной фантазин, он начерть!Вает себе тот путь нли про грамму, по которому в течение многих лет шли и развн,

валнсь убеждения выенского,' и вот затем на основании своего заранее сделанного психического построения (не достоверного, а только в лучшем случае вероятного) он уже легко назначает дату составления для того или дру гого

памятника;

«такое·то

произведенне,- говорнт

ОН,

не соответствует (придуманному мной) настроенню ВЬІ шенского

гакие~то

ГОДЬІ

его

жизни,

ОНО

соответствует

настроению такого-то более раннего периода». Потом, в з·й части диссертации, Франку приходится дать нам 413

биографию ВЬІшенокого и его характеристику (Т. е. био· графию его МЬІсли); и вот здесь Франко исполняет пред· ложенную задачу,

опираясь

на

ту

последовательность

всех произведений ВЬІшенского, какую установил во 2-й части. Коиечно, в результате получается в з·й части как раз тот облик ВЬІшенского и как раз то движение его идеалов, какое Франко придумал раньше, во 2·Й части, ио

ведь

зто

определение

неизвестного же:

вторая

неизвестного

часть

строится

посредством на

основании

третьей, а третья на основании второй І Зто крупная ло гическая ошибка со СТОРОНЬІ Франка; из-за нее З-я часть диссертации (биография и характеристика ВЬІшенского) лишилась над.qежащеЙ ценности, и потому-то я не счи тал нужныM держаться при разборе диссертации того порядка, которого держится автор: я разобрал сначала 3-ю часть, а уже потом перехожу ко 2-0Й. Несмотря на ее громаднЬІЙ об-ьем (стр. 77-416), мне придется о ней сказать сравнительно гораздо меиьше, чем о третьей части, так как она СПОРНЬІХ и неВЬІяснен нь!х пунктов предста вляет гораздо меньше, а ведь я толь· ко нх и каса юсь.

попытаa рассортировать сочинения Вь!шенского хро нологически уже БЬІЛа сделана и до Франка И. П. Жи rецким (в «Киевск[ой] ста [рине]», 1890, июнь). Франко

уверяет, что таблица Житецкого «зовсим арбитральна» и ничем не мотивироваиа. Ну, насчет полнейшего отсут ствия мотивировки У Житецкого говорить нельзя: у Жи тецкого та,к же, как и у Франка, она есть, хотя, конечно, у Франка она несравненно обстоятельнее и резоннее. Причем, если МЬІ сличим таблицу Франка с таблицей Житецкого, то увидим, ЧТО в сути,то они обе очень близ ки между собою. ГлаВНЬІе произведения ВЬІшенского, дату составления КОТОРЬІХ можно определить с несомиен

ной точностью, очевидио, помещенЬІ обоими исследовате лями

на

одииаковом

месте;

разногласие

касается

пре

имущественно тех сочинениіі, дата КОТОРЬІХ определяется путем ПСИХОЛОГИИ,- но известно, ка кой зто шаткий и не вернь!й путь - психология.

Всех сочинений ВЬІшенского дошло до нас восемна· дцать Рассмотрим их в том же порядке, что и Фраико. N'9 І. Новина, или ВБСТЬ, о обрtтении тtл а В а р л а а м а (стр. 79). Зто сочинение Франко по мещает между 1576-1580 гг. ОпраВДЬІвается пословица,

414

что первЬІЙ блин комом. На «НОВІше» датЬІ иикакой нет. Что зто за Ва рлаам, архиепископ Охридский, и когда он жил, МЬІ также ничего не знаем. По мнению Франка, за главие «Новина» указь!вает на то, что сочинение напи сано вскоре после убиения Варлаама (таким образом, вместо ДВУХ неизвеСТНblХ у нас БЬІЛО только одно). Но ведь «новина» может означать просто «noveHa», т. е. повесть (в другом месте, на стр. 230, об зтом говорит

и сам Франко), н, т[аким] о[бразом], заглавие зто не указь!вает на какую-то недавнюю новость. Упустивши из виду зто обстоятельство, Франко ищет Варлаама в списке архиепископов ОХРИДСКИХ конца 16-го века_ На том осио вании, что об архиепископах охридеких, бblВШИХ между 1574-1580 годами, МЬІ не имеем ни малейших сведений,

Франко догаДblвается, что в зто время Был здесь влады

кою Варлаам. А Голубинский (<<Кратк[ий] оч[ерк] исто рии правосл[авны]] церквей болг[арской], серб[ской] и румЬ!!!ской», М., 1871) предполагает, что тогда архи епископ Был в Охриде Гавриил! Поверим, однако, не Го лубинскому, а Франку, поверим для того, чтобь! просле дить дальнейшиіі ход его доказа тельств. Сперва зададим вопрос: в какой же именно из годов 1574-1580 Варлаам стал архиепископом в Охриде? Фраико избе га ет дать ТОЧНЬІЙ ответ на зто н, вместо ТОГО, предлагает нам HO~ вую гипотезу, что архиепископство Варлаамово длилось очень недолго: вскоре, вероятио, его прогнали с кафедры.

Хотя и на зто Франко ие представляет никаких доказа тельств, но я опять постараюсь поверить ему, чтоБы опять предложить вопрос: но когда же именно его прогнали? Ведь если вдруг окажется, что он Был прогнан как раз около 1581-го года, то Франко никак не распутается среди СЛОЖНЬ!Х узлов своих предположений. дело вот

в чем. По «Новине», Варлаам из ОХРИДbl отправился еще в Велес и уже там его убили; при зтом МЬІ не знаем, долго ли он там прожил, вскоре ли его убили после его IІрихода в Be.Qec или спустя очень долгое время. Франко наудачу считает нужнь!м предположить, что вскоре. Ни кто нам не ручается, что какой-нибудь новооткрыьlйй документ

не

возвестит

нам

целыx

десяти-двадцати

годах безмятежного пребblвания Варлаама в Велесе. но поверимте опять Франку и посмотрим, что будет дальше.

«Новииа» прошел

ясно

целый

говорит, еще

год,

что после убиения пока

415

Варлаама

тело его стало творить

чудеса (<<І(иевск[ая] стар[ина]., 1890, июнь, прило ж[ение], стр. 117). Если Варлаам ушел из охриды в 1581-м году, то чудеса могут относиться не ранее, как к 1582-му году. Потом начались переговоры с турецкими кадымии касательно перенесения мощей Варлаама в Ох риду, цродолжались они также некое время ... Нет І Фран ку ни за что не удастся приурочить водворение мощей Варлаама в Охриде к І578-му году, т. е. к тому времени, когда ВЬJшенский, по расчету Франка (в 3-й части дис сертации), поехал на Афон и проезжал через Охриду. Не стоило и нагромождать кучу гипотез на гипотезе! Не стоило понапрасну дискредитировать себя в глазах чита теля! Вспомнить нужно, что ради той же .НОВИНЬJ» Франку пришлось сделать еще одну гипотезу, просто чудовищную: он, как я уже упоминал, погнал выенско- го на Афон какой-то курьезной дорогой, лищь БЬJ при весть его в Охриду! Между тем оказыается,' что из-за такого произведения, как «Новина», не стоило и вовсе хлопотать да входить в неудоБныe сделки с логикой: ведь ~Новина» выенскимM не составлена (он даже не подпи сал своего имени под ней), а просто переписана. І(ое-что о «Новине» сказано у Голубева в «об'ьяснительныx пара графах по ист[ории] зап[адно]-русск[ой] церкви» (І(., 1893, стр. 40). Голубев находит, что' авторские права Иоанна Вblщенского по отношению к упомянутому произ ведению, «к а же т ся, ДОЛЖНЬІ БЬJТЬ значительно ограни ченЬІ'. «МЬІ думаем,- продолжает Голубев,- что «Но вина. есть не что И!ное, как сделанное выенскимM извле чение из более обширного, в то время ходившего по ру кам, жития и прославления архиепископа Варлаама. Что зто произведение в существенныx чертах принадлежит не

выенскому,' достаточно указать на елог его (не исклю чаil конечнЬJХ строк); что зто именно извлечение из более подробного житня - достаточно привести начальную

строку «НОВИНЬІ»: .По убиеНIІИ у б о и ввержении в ре ку Вардар блаженного о н а r о отца и проч .•. Непоиятно, почему Голубев осторожно добавляет: «кажется». Стоит бросить даже беГЛblЙ вгляд на сНовину», чтоБЬJ увидеть в ней слог не выенского:: здесь смесь церковнославян ЩИНЬІ и новоболгарщинЬJ. И Франко сознает оба зти зле· мента,

но видит В НИХ только

вящее

подтверждение для

своей догадк"о 1576-1580 годе. І(оснемся сперва ново болгарскнх злементов. ИХ присутствие Франко толкует

416

втом смы ле,' что ВЬ1шенский написал свою «Новину» по

YCTHЬJM

рассказам

охридян.

по

моему мнению, зто

естественно свидетельствует только о том, что «Новину> ИЛИ пространное ,Житие Варлаама., составлял болга

рин, м[ожет] б[ЬJТЬ], один из жителей ОХРИДЬJ. Франко, впрочем, не позаботился о том, чтоБы представить чита

телю образцы новоболгаризмов, встречающихся в «Но вине>: все приведеННЬJе им примерЬІ (кроме одного) вовсе не идут к делу. Вот те «новоболгарские слова и ФОРМЬІ, Koтopыe не употреблялись на Руси., по словам Франка (стр. 82): «П ЛИ Щ Ь - perturbatio>. Возражу на зто, что всевернорусском прологе под 12-м февраля MЬJ читаем: «Даде ему царь ЯРЛЬJК'Ь свой, да свободно от вctXb плищей ипопечений КЛИРИЦЬJ и монахи живут»

(.Летоп[ись] русск(ой] литер[атуры>>,' кн. б-ая, стр. «На

нем

же

видt ПТИЩ'Ь

бtл'Ь

тут

64). есть

и слово ПТИЩ'Ь (вм[есто] птиця) не русское и не церков нославянское и несклоняеМblЙ винительнЬJЙ, свойственный новому болгарскому языу>>.. Что касается таких форм, как «ПТИЩ'Ь», «ПТИЧИЩ'Ь'» І, СЛЬВИЩ'Ь»~ «КО3ЛИЩ'Ь» И Т. П., то зто вполне оБы наяя форма прежнеА литературной речи всех православнЬJХ славян. Срв. Срезневского: сСве дения

и заметки

о неизвестныx

малоизвестныx

памят

никах., 1879, стр_ 51. Кажется, что дре.внерусское сптичь», встречаемое в .Слове о полку Игореве», должно бытb отнесено сюда же (говорю: «кажется», потому что суще

ствует и иное об'Ьяснение). А «несклоняемы й винитель НЬІЙ' (<<птищь бtл'Ь.), как его наЗЬІВает Франко, вовсе не представляет собой новоболгарского т[ ак] н [аЗblвае мого] «косвенника>: зто оБыновенньlйй винительны l падеж мужского рода ерового склонения, который в цер ковнославянском и в живом древнерусском ЯЗЬІке Был всегда сходен с именительныM

падежом, даже для пред

метов одушевленнЬІ~_

«В'Ь О б р а з 'Ь о Р л а

вм.: В'Ь образ1. орла:>. В чем

же здесь новоболгаризм? Можно здесь усмотреть лати низм, грецизм, 110 только не новоболгаризм. «В н ОСИ Т 'Ь 11 'Ь сел о l' а Й но употреблен болгарский член». ЕдннствеННЬІЙ правильно приведен ный пример. І В той же _НО8НИI» есть н СПТИЧИЩЬ::t, но 8 издан"и Игн. Жи· тецкого стоит «птичниuь» (стр. 11). По-видимому. зто ошибка Т800' графЩ8ка. а не издате.ли.

І-Щ

417

«СирамаХD

- слово болгарское.: А малорусское «сн·

ромаха.?!

Больше примеров на новоболгаризмЬІ у Франка нет. Обратимся теперь к церковнославянским примесям .НОВИНЬІ». Их прнсутствие заставляет Франка отнесть .Н()вииу' К числу самЬІХ первЬІХ, ранних пр()и:~ведениА Вblшенского; .Зто стиль и ЯЗblК невblработанны,' шаб· nонIlы ,' не похожие на СТИЛЬ н Я3Ь1к более поздник про· изведений нашего автора. (стр. 81). Странное представ· ление о постепенной Вblработке Я3Ь1ка у древних русских литераторов! Неужели Вblшенскиіі вначале, только что Вblшедши из мира, ,Вblражался с большей примесью цер· К08иославянских слов и Вblражениil, чем потом, поживши на Афоне и занявшись специально ДУХОВНblМ чтением? Вторая половина замечания Франка ("цепохожие на стиль и ЯЗbl' более 11О3ДНИХ произведениі'!.) также не· правильна. Кuнечно, ВblшенскиА не научился писать на· стоящей цеРКОВllославянщиноil, его ЯЗblК всегда оставал' ся

довольно

живы,'

НО

него

есть

одно

произведение,

где встречается Аа нескольких страницах такой же тяже

лЬ/А стиль и язы,' как и В сНовине»: я говорю о .Писа· нии к утекU!им от православное 01'рЬІ еПИСКОIІОМ» (Пор· фирий, .Восток христианский», прилож., стр. 1043 и сл.). Целое послание - одно из наиболее живы,' но вставлен· ныA в него раССК83 о чуде во времена Михаила Палеолога изложен стар<>славqнским Q,,,,KOM. И q llумаю, что зто сходство с «Новиною. - не случаАное. выенскийй тогда

имел

наклонность

популяризовать

правослаВНblе

более НОВblе чудеса (срв. дисс[ ертацию] Франка, стр. 229), и мне представляется очень вероятны,' что переписка СНОВИНЬІ. имела место около того же времени, когда составлено «Пнсание К епископом» т, е. приблизи· тельно около 1598·го года. В собственноручном списке своих произведений выенскийй поместил .Новину» на последнем месте (<<Киев[ская] стар[ина]», 1889, апр., прилож" стр, 28). Напрасно Франко отка3Ь1вается видеть в зтом списке полнейшее отсутствие хронологической последоватеЛЬНОСТIІ.

Н! 2,

С л t дкп ОСТ ЬІ Ж е н и юни З у чен и ю

ХУllожеСТВ8, приводящего к веч ноА прав дt (стр. 87-88), Что думает об 9ТОМ произведении Франко, я скажу после, а сперва посмотрю сам, что такое представляет собою зтот "След•. Первая его ПОЛQвина

418

содержит исчисление шести правил, соблюдение KOTOPЬtx приводит человека ко блаженству; а во второй ПОЛОВине сказано, что все инЬtе пути к блаженству не ГОДНЬІ, ипо тому жестоко заблуждаются лаТblНIiИКИ, полагаясь на свои «внешние учения», «философские кичения», «грам матичку» и «РЬtторичку». Правила, преподаваеМblе ВЬІ

шенским (см. текст в «!(иев[ской] стар[ине]»,

1889,

апр.,

прил., стр. 114-115), предназначаются не для одних монахов, но вообще для всех правослаВНblХ христиан.

А последиее из них (шестое) -

иди смелее в борьбу с

неправдою, не боясь никаких мучений и смерти,- каса ться

монахов

даже

не

может:

они

ведь

отщетились

от

мира. Не может бblТЬ никакого сомнения, что зто произ· ведение составлено Вblшенским для правослаВНblХ руси нов с тою целью, чтобbl поддержать их мужество в борь бе за веру и предложить им вместо «грамматичек И Рbl "оричек» какое-нибудь другое руководство. (Такую цеп>, ВЬtшенский не раз преследовал). Когда же COCTaВJIeH

зтоt .Слtд>? Конечно, сразу ясно, что составлеи он

разгар борьбЬІ с латинством. Но когда именно? Голубев (.Об'Ьяснит[ ельнЬtе] пара графЬt ...» и т. д.) считает

.Cлtд. за приложение к «Извtщению О латииских пре· лестях», но доказательств

мотивировки

не

приводит

вовсе. Положим, «Извtщение О латинских прелестях> писалось Вblшенск~м в ооасную для православия минуту, после ПОПblТКИ ввести в православную церковь латинский календарь, так что шестое правило «Сл1>да» уже имело бbl тогда некоторЬІЙ СМblСЛ; самое место, которое зани

мает сСлtд) в собственном перечне сочинений Вblшен ского, позволяет думать, что «Слtд. мог БЬtТЬ прнложе нием к «Извtщению». Но мне все-таки кажется, что ЗПО ха введения католическогоо календаря (т. е. конец 8О-х годов XV! в.) не бblла еще таким ГРОЗНblМ ,временем для

православия, чтобbl речь LUла даже о смерти за вe~y '. Я более склонен думать, что ВЬtшенскнА ГОВОРИТ в <Слt· де»

о более позднем

времени:

после

введения

унии.

И точнее могу сказать: «Слtд», должно бblТЬ, написан в одно время с «3ачапкоЙ». В «3ачапке. восхваляется греческая вера, Д8вшая Руси «слtд, ведущий в живот» І

!ТОМ пункте fI соглашаюсь с Франком, каторнА при разборе

«ИЗВ1tщения. прекрасно доказал,

ПОРЯДКО8 l7·то века

что

нельзя

переносить

8 16-А век, до введения унии. 419

ПОЛЬСКИХ

(срв. заглавие разбираемого

произведения);

92.

«3ачапки» в издании Голубева, стр. ке»

говорится,

что

истинная

церковь

см.

текст

далее в .3ачап

должна

страдать,

и сейчас же за тем говорится, что проклята та церковь,

где вместо евангелия - поганская наука (с3ач[апка]», стр. 102) ,- тот же порядок мылей,' что и в «Слtде.! 3ападная наука назыаетсІ\ в «3ачапке» надворной. т. е. внешней, в сСлtде» нападки на «внешние учения». В «3ачапке» выенскийй восстает против «лживое диа лектики», свелерtчивое РЬІТОРИКИ», философии - чуть ли не те же слова, что и в .Слtде». По-моему, есть доста точно доБРblХ оснований предположить, что .Слtд» со ставляет или введение, или приложение к .3ачапке», и, значит, написан около того же 1607-го года. Не есть ли зто одна из трех «цвtточек», упоминаемыx в «3ачапке»? І Может БЬІТЬ, зто - предис~овие к «Древу»? Во всем выесказанномM найдется, конечно, кое-что гипотетич~кое, и ядалек о'г мылии укорять Франка, что он не ДОДУМ8ЛСЯ до тех же гипотез, до каких я. Но Фран ко

заслуживает

ускользнули

укора

вполне

за

другое:

реальны,'

от

его

внимания

ощутитеЛЬНЬІе

данны,'

во всем виновата его страсть делать психологические по

строения! Показал ось ему, что сСлtд. излагает главиыe принципы жизни монашеской,- и вот сейчас же фаита зия нарисовала ему картину: ВЬІшенский недавно при

шел на Афон; он начинает втягиваться в местную аске тическую

жизнь;

он

святыx подвижников

почитыаетT и

различныe

раЗМЬІшляет

сути

сочинения иноческого

жития; для лучшего запоминания он составляет себе кон спект главныx принципов аскетизма. 3ачем к зтому же краткому конспекту выенскийй присоединяет полемиче скую Bыодкуy против гра мматики и риторики (о KoTopы,' К слову СК8за1Ь, он в мире вряд ли имел много сведений) , Франко не обьясняет, да зтот вопрос его и не интере

сует ... Я уж показал вые,' что сСлtд. писаи выенскимM І ОтпраВЛflЯ с3ачапку» на Русь, вы енскийй написал, что ОДНО· временно ОН посылет ДЛЯ земляков стри цВ'hТОЧКИ»:

І)

Древо, 30·

80мое рззумное, фИЛОСОфия не поганскоro учителя Аристотеля, але православныx Петра и Павла; 2) ЦеРКО8ЦУ. в которой о учтивостн оной

коротким

церковную,

письмом

изображено есть;

Маленькую

п'Ьсеньку

которую, зразум'Ьвши БЛ8горазумную МЬІсль, от сладостн

НИКОJlиЖе петя не престанешь (<<3ач [апка] », изд[анная] стр. 74). Все три 9ТН сочинения не оты к8иьJ..

420

ГолубеВblМ,

не для себя, а для других, т. е. что зто не лирическое кзлияние, а поучительное посла ние. Но если б МЬІ даже согласились на минуту с невозможныM заявлением Фран

ка, что МВД'

зто конспект, и задались вопросом о вре

мени его составления, то все,таки МЬІ могли Бы ПРИЙТІІ

К иному выоду,' чем Франко. В самом деле, почему ,то монах, по мнению Франка, может писать конспект своих обязанностей только в первое время своего поступления в монастыь?? Ведь ничто не препятствует нам нарисо вать себе такую картину: проповедник выенскийй ос корблен нападками противников на его мнимую трусость и неученость (упреки в трусости МЬІ встречаем около 1598-го года, и они затрагивали выенскогоo за живое). он решает пристыитьь противников и посыаетT на Русь

МВД»,

как девиз своей готовности умереть за правду,

и сюда же присоединяет замеЧ8ние по адресу «грам мати

чек» и «рыоричек>>.. Недурна также следующая картина: сначала у выенского,' действительно, не БЬІЛО граж данской доблести; ему зто неприятно: чтоБы возбудить себя кмужеству, он составляет для себя конспект своих обязанностей; происходит зто, положим, в первы x годах 17-го века. При известной живости фантазии не может Быьь недостатка и за многими другими картинами, построенныии

на

основании

психологических

догадок:

все они будут столь же ОСНОВ8тельнЬІ (или, если угодно, столь же беспочвеннЬІ), как и франковская. М & Обличение ди_вола миродержца (стр. 90-99). Франко относит зто сочинение к началу 80-х годов ХУІ-го в., т. е. к тому моменту, когда Иоанн стоял иа рубеже мира и отречения от мира. Основания опять

психологические,

на

зтот

раз

оии

изложенЬІ

до

того позтически соБЛ8знительно и до того увлекательно. что читателя (по крайней мере, меня) они подкупают; мне положятельно жалко поднимать грубую, критическую

руку на грациозное сооружение Франка. Вот что он пишет: с Зто сочинение насквозь проникнуто горячим чувством, оно - как 6101 исповедь самого автора, но ВЬІ сказанная 8 позтической, общей форме. вижу здесь резУlІьтат той виутренней борьбЬІ, какую естественно ДОllжен БыІ испыатьb жи,воil и пыкиАA ум Н8шего автора при рез ком переходе от жизни мирской к жизни аскети чесКО-1І0иашескоА. Среди ТИШИН!>! и уединения Афона пре.. ним В08никали искушения и соблазнЬІ светской

411

жизни, возникали картинЬІ

всего того, что он пережил и

покинул, раздавались, б[blТЬ] м[ожет], голоса дорогих ему людей, ПРНЗblвая его к общему труду, к

взаимной помощи. Но, должно бblТЬ, великую чашу разочарованиА,

горечи и боли Вblнес из жизни зтот человек, если теперь с глубокою ненавистью отворачивается от всего ЗТОГО н видит В атом дело диавола, сети, уловляющие на гибель вечную В его душе еще идет борьба: остаться ли ему на

...

Афоне, или возвратиться к той прельщать если

не

Вblсокие

жизни,

где

«дикгнитарства

его

могли

преложен

ства», то, по крайней мере, тихое житье в семеііном кру гу. Но он освещает все ати картинЬІ бенгальским огнем аскетических доктрин,- и участь его решена беспово

ротно. (стр. 91 ) . Прочитавши зти строки, я стал искать, нет ли доказа тельств, подтверждающих миение Франка. ПОДblскалось только одно: в «ТерминЬ, т[о] е[сть] собственноручном перечне Вblшенского, «Обличение на диавола» помещено на первом месте, как бbl наиболее раннее произведение.

Но против атого Вblступает соображение, что «Обличение» помещено Вblшенским в начале сборника только как характерное предисловие ко всему сборнику, а написано могло бblТЬ даже позже всех произведеиий_ Сам же

Франко приводит два следующие доказательства: І) «Здесь Вblшенский наЗblвает себя голяком-стра нии ком, каким он бblЛ, недавно пришедщи на Афон~ (стр. 93). Но ведь и «голя~ (суф[ийское] «факир.), И «странник» (суф [ийскоеJ "салик. - eivoa) - зто мисти ческие термины . Термин «странник. укаЗblвает, что аскет неуклонно стремится

вперед по

пути

к полному отрече

нню от своей личности, но еще не успел в атом оконча1'ЄЛЬНО;

дело

понятное

«странником.

мистик

может

оставаться долгие ГОДЬІ, даже до самоlІ смерти. В .По слании к стариц'l; Домникии., писанном уж 8 IБОБ-м году, Вblшенский опять наЗblвает себя «странником,.. Почему же Франко не ззхотел .Обличения» отнести к тому же IБОБ-му году ИЛИ .Послания. - к 1580-му?! 2) Второе соображение Франка: что .О6личение. состав лено рано, видно из того, что вся концепция 9ТОГО произ

ведения

насквозь

лирическая,

без

всякого

поучения

для других, без всяких ВblВОД08 для общества_ Автора интересует только психологический процесс внутри его самого, и он изливает его на бума ге. Зто - не "ослание

422

и неjучение ДЛЯ ДРУГИХ,-он сам еше проходит тяже лую нутреннюю школу (стр. 93-94). дальше МЬІ увнди , ЧТО И зто неверно: "Обличение» - послание к другим.

По

мнению, сОбличение» состаВ.1еll0 не ранее fода о. Конечно, Франко возмутнтся и потребуеr, чтоБы я ПОШ>Jтался психологически обоЯСНИТЬ, почему зто Иоанн так лнрически обnичал диавола не в начале монашеской жизни, а гораздо позже, когда вопрос о его судьбе Был окончательно решен. Признаюсь, что я за тру дненнй не испыаa ю: маленька я живость фантазии

l\IOeMY

1596-ro

и, повторяю, за

психологи ческими

построения ми дело не

станет. «Как пыкая,' нервная натура,- скажу я (пони мая «Обличенне» в том смыле,' как Франко) ,- выен- ский сперва горячо и ревностно, нн о чем не задумыаясьb

не сомневаясь,

предался

аскетнческнм

подвигам

моизнурению. Но проходили ГОДЬІ. Стала ваться резкция:

са

нем сказЬІ

стали его мучить те деМОНЬІ-искусители,

на KoTopыx он жаловался в «Посла нии К Иову Княги· ницкому», т. е. даже в конце первЬІХ годов ХУІІ века; ведь нечто подобное БЬІЛО и с cTapыM аббатом, героем романа «Notre Оаmе de Paris:> В. Гюгоl И вот, для своего успокоення, выенскомуy пришлось под старость состав лять сОбличение диавола» ... Но я мог Бы И не напрягать своей фантазии для подобныx возражений Франка: дату

сОбличения» нам скорее, чем всякая психология, уяснит разбор зтого произведения, который МЬІ сейчас произве

дем вновь. Я до сих пор молчал, но ведь «Обличение.. вовсе не лирическое излияние ВЬІшенского пред самим собою! В противность утверждению Франка, оно - поле мическое

сочинение,

направленное

против

унии

пред

назначенное ДЛ~ ПОtтороНнИХ читателейl Уния - зто и есть «соблазн диаволь:>. В самом деле, rассмотрим диа вольские Ijскушения поближе. Кто из духовныx покnо нится диаволу (то есть примет унию или католицизм), тому диавол обещзет ВЬІсшие ДУХОВНЬІе должности като лического костела: бискупство, .арцыискупство,' карди

нальство, папство (см.

текст «Киевск[ой]

стар[ииы"'

апрель, ПРИЛОЖ., стр. 33). Кто из знатны x мирян поклонится диаволу (т[о]е[сть] примет унию иnи като лицизм), тому он открыаетT доступ к вышимM должно

1889, стям

судьи,

П о ль с ко г О

государства: войского, подкомория,

каштеляна, ста РОСТЬІ

гетмана,

423

канцлера

короля

(<<Если хочеш королем быт,' об1;щайся мн1; на o~py в геенну в1;чную, я тоб]; и королеветво дам».- «Киев кан] стар[ина]», lос. land.). Третий соблазн диавола ка ается более ПРОСТblХ Jlюдей, мещан и крестьян: если они покло нятся ему. то будут пользоваться безмятеЖНblМ житьем

(которого лишенЬІ правослаВНblе жители полыl1) •. Со знавая все зто. ВЬІшенский советует правослаВНblМ зем лякам (а вовсе не себе) презреть все (униатские) иску шения и вооружиться для мужественной борьбЬІ аске тизмом (Вblшенский не раз рекомендовал мирянам аске тизм, и сам же Франко в другом месте, на стр. 463-Й. отмечает, что зтот совет бblЛ даже причиной его неладов с Ставропигийским братством). Каким образом от Фран ка ускользнули все ати

ЯСНЬІе даННblе, прямо

свидетель,

ствующие о том, что .Обличение» написано уж после введения унии,- я почти не понима ю: оБЬJкновенно Франко отличается ПРОllицательностью в исследованиях, но на зтот раз его ослепила

предвзятая психология и по

зтическая жилка. И притом, на стр. 95-й, сам же Франко отмечает, что блага, обещаеМblе диаволом, все католи чес кого свойства. Но, сделавщи 3ТУ отметку, Франко от сюда

зто

ии о

чем

не догаДblвается,

только

находит,

что

«интересно». Да, интересноl Уния введена в 1596-м году, значит, .Обличение> на писано не позже гого. Но нет ли способ а определить дату «ОбличеНI\Я» поточнее? Кажется, есть. На стр. 96-97 диссертации Франко указаио, что тема сочинения - раз говор диавола с человеком - не изобретена самим ВЬІ шенским: она часто разрабаты аласьb от первЬІХ времен христианства, она часто разрабаТblвалась и в век вы ен- ского на многие ладЬІ; тут Франко приводит и массу пцательно собраННblХ библиографических даННblХ. И что же обнаРУЖl!вается (но чего сам Франко не заме чаетl) - ведь издание-то таких кннг начинается в поль екой литературе только с 1598-ro года и констатнруется в гаком порядке: 1598 (две книги), 1600, 1603 и т. д. По моему, отсюда можно заключить, что Вblшенский напи сал свое .Обличие> не раньше 1598-го года - может бblТЬ, в том же 1598,м году или в 1599-м. Но нельзя ли поilти дальше? Предложим вопрос: где же Вblшенскнй познакомился с польскими «Розмовами»? На православ ном ли Афоне? Конечно, и зто не БЬІЛО бbl чем-то невоз можны :: ИЗ сочинений выенскогоo МЬІ знаем, что на

424

пj}а~славныA Афон при,возились польские книги вроде про

ведениl! Скарги и

'Av~'PPТjo,,'a, да

иполяк Игн.

Петр шевский свидетельствует в своей книге cDziesi~cio letnia podr6t ро Wschodzie:o (стр. 75-76), что в афонской библиЬтеке есть коллекция польских книг, песеи церков

НblХ и Ібумаг от ХУІ века. Однако, бblТЬ может, гораздо естественнее будет

польские

предположить,

«Rozmowy:o

что все упомянутыe стали знакомЬІ выеискомуy уж 80

время его путешествия на родину и что он, воспользовав

шись формой католических сочинений, соста,вил .Обли чение. православное, стало бblТЬ, не раньше 1605-1606 года. По свое!! тенденции (идеализация аскетизма) «Об· личение:о как раз подходит к «Посланию старицt домни кию. и к «Зачапке., произведениям, писаиныM во времи путешествия на Русь и вскоре после ухода оттуда, «За· чапка»

также 'Вblставляет

на

внд

материальное

счастье

униато,в и советует правослаВНblМ, против зтого, стать ас

кетами. Есть у меня еще одно соображение, но так как оно основано на психологии, то я не придаю ему особен ного значеиия. Пребblвание вы енскогоo иа родине пока зало ему воочию, что без иауки православие должно па

дать, и внушило ему сознание недостаточности собствен ного образования И, ревнуя о чистоте православия и од новременно чувствуя неизбежность униатскоА науки, ВЬІ шенскиА мог свалИ'Вать свои ощущення на то же диаволь, ское

искушение,

которое заста,вляло многих

других

пра·

вославныx переходить в унию; Быьь может, зто бblла также одна из причин, заставивших его иаписать .Обли чение»;

результате

такого

предположеиия

опять-таки

появляется дата для .Обличения» приблизительно 1606-й гад. Впрочем, ,все зто только «может Быь>>,' будем до· вольствоваться

констатированием и того одного несомнен,

ного факта, что .Обличение,. написано не раньше 1596-го года. Зто terminus а quo '. Если нам удастся узнать, когда именно выенскийй послал на Русь свою «Терми ПУ', В которой упоминается и «Обличение на диавола_, то будем иметь также tегmіпus ad quem 2.

N.4. Извtщение краткое о латинских пр ел ест Я Х, Раз МЬІ отвергаем раннее соста,вление трех предыJсущихx N.N.-OB, то сИзвещение» должно счи1 JlОЧ8ТКОВИЙ, 8ихlАНИЙ терМіН (лат.).- Ред. І Останній, остаточний термін (лат.).- р.д.

таться не че1'вертЬ1М, а первЬІМ, самЬІМ ранним про~ве

дением ВЬ1шенского·, с КОТОрЬ1м он, довольно рко, впервыe ВЬ/Сlупает перед малорусскоА пумикой; под пнсь - только .Иоанн'Ь МНИХ'Ь», без прибаВllения: «ЗD выней>>;; об унии здесь еще нет речи, спор ,пока креает ся только календаря,

И. заодно

затрагивается ВОІ/РОС

лживости католичества_ Франко вполне убедирельно по каз~вает (только уж не на основании психологин!) , что составлено «Извеще~ие. В 1589-м или В 1590-м году. Раз бору зтого сочинения Франко посвящает страницы 100148. Разбор згот - прекрасны ,' осlІовательны,' обстоя тельны,' ученыі,' он метко подчеркивает убеждения и ли тераТУРНЬІе прие'dы вышнского,' метко подчеркивает значение сочинений выенского,' как материала для ха рактеристики современной зпохн, касается даже крити ки текста и высненияя позднейших интерполяций, и мож

но пожалеть только об ОДНОМ: почему Франко не имеет, при зтом ни малейшего дара (или желания) колоритно пересказыватьь чужие произведения? С успехом читать

Франка можно только в том случае, есЛи одновременно имеется перед глазами текст сочинеНlІЙ выенского•. Главное наблюденне, сделанное Франком здесь о нашем авторе, следующее; Вblшенскнй не столько учеНЬІЇІ фило соф, не столько богослов-догматнк, не столько диалек тнк, сколько зтический проповедник - он обращается не куму читателя, а к его душе, к чувству, к совести, и вера

без дел у него мерт'ва (стр, 113). Конечно, Франко не ограничи,вается в своем разборе только выенским:: он по дороге затрагивает

много других вопросов, имеющих

хотя Бы косвенное отношение к выенскомуy и его зпохе. для обраЗЧ,ика ПРИВОЖУ (в русском переводе) остроум ную характеристику клирика Василия Суражского *: .СуражскиЙ - писатель добросовестиЬІЙ, тру долюбивыІ.. может Быь,' по-своему, и учеНblЙ, но очень тяжеЛblЙ на под'Ьем мылии и почти совсем лишенныІ литературного таланта. Не знаю, есть ли в нашей полемической литера туре того времени сочинение, чтение которого так 6Ь1 утом

ляло и мучило, какчтениеего .Киижки о ВЬРЬ', И вина не всухом стиле, не в какоit-нибудь особенной темноте и глу

бине. Он нмеет специальную привыкуy

каждый малей

ший шаг в своей аргументации поддерживать цитатами

и даже целою кучею цитат из священного писания Вет хого и Нового завета, из отцов церкви, из историков и

426

т. п. К несчастью, все 3ти цитатЬІ в большинстве случаев так

приходится

кстати, как

те

ПОСЛОВИЦbl,

КОТОРblМИ

на

каждом шагу шедро Сblплет Санчо Панса в знаменитом романе Сервантеса (стр. 119) ». Возражения, KoTopыe я могу сделать Франку в зтоlІ главе, относятся к мелоqам, к деталям. Так, напр., говоря о непосредственной генети ческоіі связи платонизма, неоплатонизма и богословской философии христианской (стр. 106), Франко ссыаетсяя на О. RoskoH - «Geschichte des Teufels», гораздо умеет нее БЬІЛО бbl ССblлаться на сочинения, более специальны,' чем на такие, в КОТОРblХ данный вопрос задет мимоходом и случайно. Франко, впрочем. вообще не сrесняется ци тировать всякие книги без разбора, что уж ДblШИТ чем-то гимназическим, а не профессорским; в некоторЬІХ местах своего исследования (напр., на стр. 393-й) он позволяет себе для оценки аскетизма приводить «ТрОХЬІ гyMopы стыноo пидсолени» ОТрblВКИ из современныx легких бел летристов, из смешного романчикаl Вторая непохваль иая мелочь в зто!! ГЛаве у Франка уподобиться может ложке дегтю, в",етаемой в бочку меду. На стр_ 123-й МЬІ читаем: «... из сочинеtlиА афонского монаха Максима Грека, КОТОРblЙ впоследствии Был архиепископом мос ковским~. Какое грубое непонимание роли Максима Гре ка в Москве и вообще непонимание российской церков ноА истории, притом в один из интереснейших и ваЖНblХ моментовІ любопытоo БЬІЛО БЬJ также знать, что пони мал Франко под саном «московского архиепископа», должно Быь,' сан МИТРОПОЛllта. Курьезно, что ЛI>ВОВСКИЙ журнал «Беседа». издаваеМblЙ т. н. «москвофилами» 11 обязаННblЙ, значит, знать общерусскую историю раг еХ сеllепсе, вовсе не нашел ничего странного в архиепископ стае несчастного Максима Грека. Впрочем, уднвительно го

зто",

нет

ничего,

потому

что

между

всеми

галича

нами лучшнй знаток русской истории и литературЬІ Фраико, и если он мог ошибиться, ТО ЧТО У'4< говорить О

«Беседе»?1 От неполного знакомства С великорусскими трудами по цеРКОВljоli. истории Руси пронстекает у Фран ка неправнльиое суждение о книжке Степана Зизания «Слово СВ .. К"РИЛЛа Иерусалимского об антихристе». Франко наЗЬІвает «Слово» апокрифом (стр. 131), а оно настоящее. Не мешает также поставить знак ,вопроса над утверждением Франка, будто выенскийй Был пер ВblМ из южнорусских писателей, КОТОРblЙ воспользовался

427

протестантской идеей - поставить папу 8 связь с анти христом (стр. 131). Не могу сейчас ВСПОМRИТЬ, где имен но, но знаю наверное, что встречал 9ТО сближение в южнорусской литературе и раньше ВbJшенского '. N2 5. О (прочих) ер ет и к о Х (стр. 149-150) - про

стая добавка к «Изв:Вщеиию О латинских прелестях~, что и показано Франком. Голубев (<<Об-ьясн [ителЬНbJе] па р[аграфbJ)~. стр. З7) держится того же мнения. «Изве щение» составлено нод влиянием «l(НИЖИЦbJ» В. Сур аж ского; раз статейка «О еретикох~ - добавление к «Изве щению», то, мне кажется, можно и ату статейку об-ьяс нять влиянием той же «КНИЖИЦbJ»: как раз в «Книжи

це. (Острог. 1588) есть одна глава, посвященная защите иконопочитания и направленная против еретиков-рефор матов.

N2 6. Загадка философом латинским (стр. 151-154). С литературно-фольклористической сто РОНbJ разобрзна она Франком прекрасно, но отнесена к тому же 1590-му году' без малейшего намекв на моти вировку. 51, впрочем, не стану спорить с Франком насчет даТbJ, потому что в «Термине» ВbJшенского «Загадка» по мещена тотчас вслед за статейкой «О еретикох. (см. «Киевск[ ая] стар [ина] »; 1889, апр., прил., стр_ 29). МbJ видели, что хронологический порядок Франка идет враз рез с указаннями «ТеРМИНbJ:О; П09ТОМУ В отношении к «Загадке. он предпочел Быьь совсем голословны,' пред почел держаться султански-деспотического «сюда

же от

иошу., чем сослаться на авторитет неудобной для него «ТеРМИНЬІ>_ Вольному воляl М1. Писание до вс:Вх обще в лядской 3 е 101 л и ж и в у Щ и х рвзобрано ФР8НКОМ на стр. 155-186. Сопоставляя «Писание до вс:Бк. с жалобой Львовского Ставропигийскоro братства на беспутную жизнь львов ского епископа Гедеона Балабана, Франко показыает,' что оно написано около 158З-го года о. ЗТО - пер.вое про изведение ВbJшенского, под KoTopыM есть уже его оБы- ная подпись сИозв из вын:Бt,' а не одно «Иоан», И ВI>І.е сте с тем оно первое произведение выенского,' имею

щее форму зпистолярную. Зто обстоятельство дает по вод Франку задумаТЬСIІ вообще над фактом внезапного

І См. добавление к моему раз60РУ

428

(о рецензии Студинскоro).

распространения особой литературной ФОРМЬІ списьмо», подмечаеМblМ

раЗНblХ

народов

ваЖНblе

моментЬІ

их исторической жнзни. Франко ,вообще имеет ПРИВblЧКУ пересьшать

свою диссертацию подоБНblМИ зкскурсами общего характера, отчего, конечно, она голько вьшгры · вает. Разбор сПисания до всех» - один из более удач· нblх и обстоятеЛЬНblХ у Франка - прекрасно иллюстри· рует

его

критико-литераТУРНblе

приемЬІ:

он

аккуратно

следует за каждой мы льюю сочинения Вblшенского, оста навливается на ней и тут или извлекает ИЗ нее материал для характеристики автора, или подвергает исторической критике достоверность какого-либо факта, утверждаемо, го Вblшенским, или снабжает зтот факт историческим комментарием, нли пускается по поводу сообщенного факта или Вblцнзанного мнения в рассуждения общеис торического своЙпва. Больше всего Франко вразборе .Писания до всех» покаЗblвает себя историком (не сло весником). и его критический разбор имеет то значение, что откры аетT теперь возможность историка м Южной Руси и Польши с успехом пользоваться сочинениями ВЬІ' шенского; а до сих пор историки забblвали, что произве дениями Вblшенского пользоваться не следует. Но, пре следуя цели исторические, Франко сильно упустил ИЗ ви·

д.у литераТУРНЬІе. Насчет Вblшенского он говорит вот что: сОн убеждает не отвлеченно-богословскими аргументами, а HpaBcTBeHHым и психологическим влиянием личности на

личность, ЖИВЬІМ словом, тоном, колоритом речи ... Он, в силу своего позтического характера, часто жертвует тон· костью и полнотою аргументации ради живости ТОна и ко лорита речи, ради пластического представления немногих

'более ваЖНblХ пунктов» (стр. 157). Все зтн замечания (бе· зусловно, ИСТИННblе) не иллюстрированЬІ у Франка ничем. Он несколько раз принимается уверять читателя, что 8 сПисании дО BCj;~. есть "еста «с силой Вblражения», ес

Івеличием

ПОМblСЛОВ:',

места

смогучие:.

т. Д.,- НО

читатель принужден ему вери'Гь почти на слово. И нельзя CK8S&Tb, чтобbl бедность изложеНИJl происходнла у Фран ка от желания Вblгадать что-либо в месте. Напротив, его перес каз всегда очень подробен, но совершенно не коло ритен. Видя, как усердно Франко обесцвечивает Вblшен, ского, я несколько раз вспоминал один ШКОЛЬНblЙ слу чай, Бы шийй много лет тому назад, И произнесеННblе при 3ТОМ слова дорогого моего учителя Павла Игнатьевичг

Жнтецкого, Ка!(-то, отвечая урок, мне пришлось ему пересказыватьb первую песню ИлиаДbl, причем знамени тЬІЙ стих Смех несказанный 80ЗДВИГЛИ не6еСНblе боги, Видя, как скубком Гефест по чертогам BOKpyr суетится.-

я счел нужныM передать попроше: «Боги сильно рас хохо тались, увидевши, что Гефест бегает с кубком по двор

цу .... - сА) ВЬІ, варвар!» - крикнул на меня Павел Игнатьевич с неподделЬНblМ негодованием. Теперь, почи Тblвая Вblшенского в изготовке Франка, я сам многажды восклицал: «Ой, 13 Й варвар же з вас, мий любblЙ дру же! ВарварІ. Комизм положения Франка усиливается тем обстоятельством, ЧТО цеЛblе цитатЬІ другого сороо ОН приводит из Вblшенского в изобилии. Именно, желая опровергнуть тех критиков, KoTopыe любимого Франком

Вblшенского делают чуть ли не КРУГЛblМ невеждой, Фран ко везде с большим удовольствием выисblваетT те места из разбираемого аВТl)ра, КОТОРblе могут свидетельство вать об известноА его богословскоА учености в зтом же

;

лании Франко и сам признается (стр, 280), Но, поступая таким образом, он достигает совершенно неожиданного и

нежелательного результата:

чита теля

невольно

сла

гается преДСI авление, что ВblшенскиА - 9ТО какой-то сухой догматик, т. е. слагается такое представление, ко· горое менее всего правильно. Я уже и раньше имел случай подчеркнуть зтот промах Франка (неколоритность в из ложении), теперь подчеркиваю вновь н уже больше воз вращаться к 9ТОМУ пункту не стану. добавлю, что ука занныM недостатком сградает каждая глава диссертации

и, пожалуй, даже в большей степенн, чем (настоящая) глава о сПисании до всВн. Прн разборе «3ачапки" не приведено знамеНhтое место о «крово1щах, мясоt-дах, воловдах, скотовдах, зверовдах, свпновдах, куровдах, гу сковдах, птах01щах, CblТOBдax, сластно1;дах, масловдах, ппро

roвдах, пеРИНОСПЗJlах, мягкоспалах, подушкоспалах, перцолюбцах, шафранолюбцах, имберолюбцах и гвозди колюбцах» и т. 11.. Особt:ИНО страдает у Франка разбор сПослання ко кн. Василню Острожскому", где Вblшен скиА драматическн причитает над воображаеМblМ трупом Скарги; зто причитание является, по словам Франка же '(стр. 183), «истиннblм Ilерлом между произведениями

430

І:Іblшенского», и оно изложено суше, чем что-либоl В 9ТОМ отношении Франко представляет ра9ителЬНblЙ контраст

сумцовы

Итак, фрвнковские 9тюды о каждом произведении вы енскогоo заКЛЮ4.ЮТ в себе громаДНblе достоинства исторические, но с художественнолитературной точки зрения не стоят ничего. Игнорирование Франком законов художественности я. позволю себе об1>ЯСНИТЬ тем, что на ныешнююю книжку он смотриг не более, как на материа

ЛЬІ для будущей, ОЖИQае\юй книги. Можно здесь, кста· ТИ, отметить, что преобладание историко-критическоїl наклонности над всем другим предохраНИЛ0 Франка от излишнего увлечения

своим

симпатичныM

писателем: он

врвсе не влюблеll І! Вblшенского, как зто часто бblвает у. биографов, он вовсе не склонен наделят.ь его всеми чер тами идеального человеческого совершеиства, и разбира емую теперь мною 7-10 главу он заканчивает следующим сtрогим заключением: «Ни талант выенского,' ни 1!rO политическое образование не бblЛИ достаточнЬІ для того, чтобbl из Ставропигийской «цедулЬІ» сделать публи цистический труд; ВblШЛО только зффективное ПО форме, но слабое по содержанию подражание ветхозаветиому пророку» (стр. 174). Если МЬІ вспомним, что писателя нужно судить, переносясь в его времена, то найдем зтот безжалостный суд даже слишком строгим. Из мелких возражений Франку я сделаю только одно. Вblшенский советует \lирянам «ПУСТblнное воспитание:>, а Франко с уднвлением спрашивает, неужели проповедник серьезно советопал всем людям покинуть свет и уйти в пус1'ыню да и детей ВОСПИТblвать в пустын.. Слишко\! узко понимает Франко термин «ПУСТblННblЙ». «ПУСТblН нblй» - саскетическиіі»; можно быть ПУСТblННИКОМ, lІе уходя из мира и ero обстановки; срв. в «Голистане» СЛО

ва Саадия, onHnro из популярны x проповедников Ж" тейского аскетизма (мой перевод в <Житі і слові», 1894, 1'1',4, стр. 27). (ове1УЯ мнрянам «ПУСТblнное», Т. е. аскети ческое воспитание, Вblшенский является Вblразителем тех идей, КОТОРІ"МИ бblЛ прон"~нут В его время весь восток, мусульманскиА и христианскиіі (ере. мой «Очерк разви ТИІІ суфнзма», М., 1895, последн. гл.- «О причинах рас пространения суфнзма»). М 8. По с л ани е кок н. В аси ли ю (т. е. Констан тину) Ост р О жек О м У (стр. 175-186) составлено

431

ВЬІшенским в 1598-м году и содержит в себе вдохновен ное излияние чувств автора послепрочтения «Апокриси са» Бронского. Как известно, В.ІшенскиА воображает здесь Скаргу в виде побежденного, «нагле здохлого. трупа и причитает над ним (насколько Франко обесцве тил ч своем изложении 9ТО причитание, я уже подчеРКlI

вал ВЬІше и обешал не входить более в обсуждение по добнЬІХ пунктов). Франко думает, что ВЬІшенскнй, соби раясь причитать над покойником и разбирать его жизнь «яко В дtях н:Вких», желает подражать народному оБЬІ чаю. для доказательства, что зтот оБЬІчаА ~ народнЬІЙ,

Франко ССЬІлается на беллетристический рассказик Ми халинЬІ Рошкевич Лучше БЬІЛО БЬІ упомяиуть О статье

Х. Ящуржинск~го «Ма.10русские причитания над умер шими» В «Киевск[ой] стар[ине]», 1888, No 1; не мешало БЬІ также познакомиться с русским капитальнЬІМ трудом Барсова «Причитания Северного края» (М., 1872) и ста тьей Веселовокого «Оіе Russischen Todtenklagen. в «Russische Revu», 1873, ХІІ. Кажется, однако, что Франко не верно понял ВЬІражение «яко В дtях Н:ВКИХ» (он, конеч но, сопоставлял его с новомалорусским «дія», т. е. «дра матическое действие»). Зто ВЬІражение нельзя перево дить: «согласно драматическому оБЬІчаю на простона РОДИЬІХ похоронах

•.

а нужно здесь вндеть «ден»

«исто

рия. (dzieje), каковой СМЬІсл 9ТО слово имеет у ВЬІшен ского всегда; по всему озеРОЯ7ИЮ, ВЬІшеиский СВОІІМ заявлением намекал на ветхоза,ветнЬІХ (и даже классиче ских) плакальниц. Повторяя мнение Кулиша (<<Ис т[ория] воссоед[инения России].; 1,296-297), будто в целом «Писа!l'llИ до кн. Острожскоro» нет ни одного сло ва, которое можно БЬІЛО БЬІ прямо отнесть к атому князю, и

ни

одного

слова

признательности

за

могущественную

поддержку православию (стр. 177), Франко допускает, кажется, преувеличение. Конечно, Вblшенский нигде, кро ме адреса, не наЗЬІ,вает Острожекого прямо по имени, но многие похвалЬІ за усердие в вере и за ревнование о пра

вославии, ПРОИЗНОСИМblе ВЬІшенским с обращением «ВЬІ>, «Ваш., можно отнесть не ко всем правослаВНblМ христианам, а именно к самому князю. На стр. 179-й и 180·Й Франко смешивает польское (виленское) и рус ское (острожское) издание «Апокрнснса. Филалета Бронского, считает их одновремеННЬІМИ (русское издание ВЬІшло годом позже польского) и, по-видим ому. думает,

что в Остроге явнло~ь нздание польское. Следовало бbl Франку познакомиться с «Исследованием об Апокрнсисе Филалета» М. Скабалановича, которое напечатано в Пе тербурге в 1773 г. На стр. 181-й Франко вдается в фило логическнй зкскурс насчет

смы лаa

бнблейского

имени

.Рапсак» и, на основанни Рейса' (La Bible), заявляет, что зто имя не собственное, а нарнцательное. Уж если следовало вдаваться в семнтическую филологню, то не мешало бbl заметить, что зто слово произносится «раб-

шак», а не 'рапсак».

N~ 9. Пи сан и е кут е к ш и м от пра 'в о с л а в ное в t. р ЬІ е n и с Коп о м - чуть ли не самое громадное из всех пронзведений Вblшенского и вместе с тем самое цен ное, не только потому, ЧТО оно содержнт массу указаннй на ваЖНblе историческне фактЬІ, но еще больше потому, что в нем ярко освещена бblтовая сторона конца 16-го века; оно же нмеет первостепенное значение для опреде

ления бнографин автора и лучше другнх пронзведений характернзует его блаГОРОДНblЙ образ МblслеЙ. Так как Франко снабдил .Писание к утекшим епископом» чре ЗВblчайно подроБНblМИ, интереснЬІМИ И систематическими комментациями (стр. 187-240), то зти страНИЦbl полу чилн характер связной культурно-нсторнческой картннЬІ из первЬІХ времен унни в Ю[жной] Руси. Говоря о зна меннтой, громовой тираде ВЬІшенского против «хлопан ня, кожумякання, сидt.льны ання» и т. д. (стр. 215), Франко дает нам пересказ, безупречны й даже в худо жественном отношении и усилнвающнй полноту впечат ления от масгерского разбора. Можно сожалеть, что Франку не БЬІЛ Доступен текст, вновь рецензированны й профессором сыкуy и напечатанны й 8 .Исторни Афона» (т. ІІІ, .Оправдання», СТр. 1014 н след.). ЛюБОПЬІтен 80прос о точном определении времени, когда выенскнйй составил .Писание к епископом». Bo-пер·вы ,' можно утверждать, что оно написано не позже 1599-го года, по тому что митропол;<т Михаил Рагоза упомннается в нем еще как живой; с другой СТОРОНЬІ, ряд намеков выен- ского на известныe исторические фактЬІ покаЗblвает, что «Писанне» не могло Быьb составлено раньше 1598-го года. Но большое затруднение, и не столько для хроно логии,

сколько

для

иrследования

сочинения,

возникает

здесь В8НД} ясного заявления выенского,' что он писал зто послание куниатским

влады амM под самЬІМ с,веЖИIІ

433

впечатлением их книги, «зовемой» «Оборона ЗГОДЬІ з ла· тинским костелом и верою РЬІМУ служачею» (пр[еосвя,

щенны ]] Порфирий Успенский, «Ист[ория] Аф[она]», т. ІІІ, прил .. стр. 1014). Книги с точно таким заглавием, и притом ВЬІшедшей в свет около 1598·го года, мы сов· сем не знаем. Франко думает, что вы енскийй нарочно, сиронией, исказил заглавие и предполагает, что он имел в виду книгу ,Уния, альбо ВЬІклад преднейших артЬІКУ' лов ку з'Ьедноченью греков с костелом ры скимM нале· жащих» (стр. 192-193). Но, ВО'первЬІХ, «Уния» вовсе не имеет характера собор ного, она составлена одним толь· ко Ипатием Поцеем; ВО'ВТОРЬІХ, она напечатана еще в 1595,м году; нельзя же предположить, чтоБЬІ при тех ЖИВЬІх сношениях Южной Руси с Афоном, какие Бы ии в тот момент, книга Поцея попала на Афон только в 1598,м или 1599,м году, через три·чеТЬІре года после ВЬІ' хода в свет; и в·третьих, «Уния» еще не говорит о «под· вига д:Бл:Б» (как ВЬІражается вы енский),' т. е. сове!!· шившемся факте, а просто предлагает только проект. Вернее всего, что вы енскийй говорит о книге «Оборона (NBI) Берестейского русского собора», напечатанной в Вильне в 1597,м году. (У Ундольского' стоит год 1595·1'1,

но что зто ошибка - см. БаНТЬІш·Каменского, CaxapOB~, Вишневского «Hist. liter. polsk.» (Крак[ов], 1840·-1857, т. Vlll, стр. 293), Головацкого - «Дополн[ение] К оч[ер· ку] слав[яно],р[усской] библ[иографииJ В. М. Ундоль, ского», стр. 8). Самое название «Оборона. совпадает с тем титулом искомой книги, которы й МЬІ встречаем в посла·

нии ВЬІшенского. Сделаю некоторы e замечания по поводу отдельнЬІХ мест франковекого зтюда. На стр. 219·Й читаем: «По· слание,

должно Бы ь,'

до

глубинЬІ

души

потрясло

тог,

дашних читателей, а особенно самих адресатов, если до· шло до ИХ рук. В особенности близким является допуще·

ние, что митрополит Рагоза, наиболее шаткий и мягкий, но и наиболее религиознЬІЙ из всех инициаторов унии, именно зтим посланием БЬІЛ так сильно потрясен, что заболел и умер от тоски, раскаиваясь в унии и требуя православного попа (копы тенский,' «Палинодия», «Рус·

ск[ая] ист[орическая] библ{иотека]., ІУ,

1045).

Насчет

М. рагозы Франко, БЬІТЬ может, еще прав (жаль только, что на стр. 240·1'1 он уже поспешил безусловно уверовать в свое предположение и развивает его далее), но откуда

434

он взял, что напоминания ВЬІше.нокого о страшном суде могли бbl тронуть других инициаторов унии, напр., Ки· рилла Терлецкого? Не сам ли Франко в другом местс (стр. 201 и др.) приводит ряд преинтереснейших свиде· тельств о нравственном облике униатских влаДЬІК І и на· поминает, что О. Левицкий (<<А[рхив] Ю[го]·3[ападноЙ] Р [оссии] ». ч. І, т. УІ) собрал целую кучу актов об обдн, рательствах, насилиях, наездах и убийствах Кириллн Терлецкого? Да и ВЬІшенский не особенно верил в силу своих угроз: «Я толко сповинности своей и

любви

хри·

стианской, што знаю, то вам открывю •. Бам же послуха· ти и сотворити волно: як хощете, тако TBop:l>Te,- волю 11 ~амовластие имате» (<<Ист[ория] Аф [OHa]~, т. Ш, «Опоавдания». стр. 1023). Разбирая «Историю (она, собственно, наЗЬІВается: «Повесть», см. текст cыку,' «Ист[ ория] Аф [она]., Іас. laud .• стр. 1043) о божие/! помощи Афонскому монаСТЬІ' РІО при нападении лаТЬІ!!НИКОВ в uаРС'l1вование Михаила Палеолога. Франко говорит (стр. 224): «Михаил Палео· лог uарствовал 'в Бизантии в 1071-1078 г.»; то же он повторяет на стр. 225·Й. Зто неверно. Разве династия Па· леологов царствовала в ХІ ,веке? Михаил Палеолог. ро· доначальник династии. старавшийся в:вести в Бизантии унию после Лионского собора 1274·го года. царС'l1вова.~ в ХІІІ веке. можно считать. с 1258·го года. а умер в 1282,м году. Франко думает. что «История» - просто ле· генда монаСТblрская с небольшим. п о ж а л у Й. ядром историческим. Наоборот! Б «Истории» (или «Повести». будем ее так назывть)) ПОДЛИННblХ историчских фактов очень и очень много. Так в ней упоминается сперва упор· ная борьба греков с латинами (или «фругами., т. е. «франками») И изгнание «фругов» ИЗ Бизантии; очевид, но, имеется в виду во~вращенне Константинополя от ла· ТЬІНян в 1261 оМ году. Далее, по «Повести., Матеолог

(ироннч. щ;озвище Михаила Палеолога) вступает в союз

с лаТЬІНянами, конечно, имеется 8 виду Лионский собор І Почему, говоря о Поцее, Франко не упоминает ни слова о ряде таких характернЬІХ документов, какие печатались в «Вестннке ЮJro]~

З[ападной]

и ЗfападноА] России»? Интересна, "апр., жалоба Заго

РОВСКНХ на Поцея о нападении на православную Владимирекую цер КОВЬ, о причиненни самим Поцеем побоев священннку зтой церкви (<<у губу дал н роскрьшавил»), о надругательствах над зтим священ

ником и Т. д. См. «ВесТНИК», 1863, март, документ НІ 27, стр. 37.

28'

436

1274·го г. о заключенин унни с Рнмом. латыннеe прихо дят к Афону, ну, зто БЬІЛО в 1280-м году. Избиение Ми хаилом

многих ты ячч

правослаВНblХ,

ПрОТИВИ1ВШИХСЯ ла·

тынтву,' напрасно кажется Франку неве роя тн ою вещью и прнзнаком легендарности. Стоит прочитать несколько страниц из историка-современника Георгня Пахи мера (его сочннение есть н в русском пере воде ), чтобbl убеднться, до каких ЧУДОВНЩНЬІХ, ужаСНblХ зверств доходнл Миха нл при ,водворении унии; Пахимер прнба,вляет, что ати колоссаЛЬНblе

зверства

следует описы атьb

слезамн,

не

чернилами. Длннное обличенне латинской ересн, которое Вblшенски/\ (вернее, .Сборннк Афонской ГОРЬІ') влагает в уста одному православному монаху (см. текст СblРКУ. стр. 1046-1047), не мешало Бы слнчнть, bo-пеРВblХ, с од ннм греческнм документом (Обличеннем афонскнх мона хов Мнхаилу Палеологу), напечатаННblМ по-греческн и по-русскн в .Истории Афона» преосв. Порфнрия Успен ского, а ІІО-ВТОРЬІХ - С известной сатнрой на Миханла, восходящей в славянском переводе к 14-му веку (<<Пре нне Панагнота Константнна С Гардннарн о азнме»). Итак, окаЗblвается, что в «Повестн. есть очень много истори ческого, побольше. чем одно ядро. Добавлю кета тн, что греческнй ее орнгинал (нлн, правнльнее, источннк) нз дан преосв[ящеННblМ] Порфнрнем Успенскнм в ,Исторни Афона». т. ІІІ б; а в томе ІІІ а того же сочинения нзло, жена Порфнрием вся исторнявведения Лионской унии н отношення к ней афонитов. Еслн у Франка не БЬІЛО под руками труда Порфирия, то ОН мог бbl историю унии 1274'го года просмотреть в имеющейся у него книге А. Попова «Обзор древнерусских полемическнх сочнне НИй против лаТblНЯН», М., 1875, стр. 240-245. На стр. 229-232-/\ Франко отмечает в развитии ВЬІ шенского около 1599-го года одну черту: стремление распространить в малорусской публике сочинения о правослаВНblХ чудесах в репdапt І к запаДНblМ «иовел пам. и тут же говорит: «назывяя расскзз об обретении мощей Варлаама .Новиною>, вы енскнй,' по-вндимому, Вblражал зтнм желание, чтобbl подоБНblе

блаГQчесТИВblе повестн Вblтеснили из рук маЛ9РУССКИХ читателей «нови НЬІ' западноевропеЙскне». Казалось БЬІ, отсюда у Франка 1 В паралель (Аат.),- Ред.

4Зб

непременно явится убеждение, что «Новину о обрьтенин т1;ла Варлаама» ВЬІшенский написал тогда же, около 1600-го года; но МЬІ уж раньше видели, до чего его осле пила злосчастная гипотеза путешествия на Афон через

Охриду. На стр.

233-237

идут оБШИРНЬІе рассуждения об

истинном СМЬІсле месга, которое в «Актах Южной и За падной России» (1865, СПб., т. 11, стр. 252) читаетси так: «А о сВбе наскаковати безстудн1;, песски, якоже ВЬІ, на поповство без валt божей не хощу»,- причем Франко предлагает

несколько варианто,в

чтения

толкования.

Если БЬІ ои мог ви~ть текст, изданнЬІЙ СЬІрку (стр. 1054), то нашел БЬІ, что запятая стоит не после «ВЬІ», а после «поповство». Тут же Франко нападает на Игн. Жи· тецкого,

осмелившегося

сказать,

что

тогда,

около

1600-го г., выенскийй не пришел на родину из страха: «Воля божия,- говорит И. Житецкий,- в зтом случае не пришла на помощь осторожному страннику». Франко уверяет, что у выенскогоo не могло даже возникнуть чу,вство

страха,

что

даже

смешно

говорить

преследо

мннях в тогдашней Польше и что при ее свободном строе никто не посмел БЬІ причинить ВЬІшенскому малей ший вред (стр. 236). Соглашаясь с тем, что Польша 17-го века и Польша 16-го В.- не одно и то же, я в то же время думаю, что год введения унии уже стоит на рубе

же обоих пер"оДов. И выенскийй (текст сыку,' стр. 1504) не даром же говорит: «Будет зась и тая похвалка у противны::

ВОЛНО ти,

мовячи,

там

заочне

вдалеком

куть так безпечно ширмова ти; але коли БЬІ еси тут БЬІЛ,

и тобь БЬІ есмо тот ЯЗЬІК. яко и Никифору, за1'ВОРИЛИ и прописнути не дали ... » (стр. 1055) . •Хвалитеся (т. е. «грозите») затворами темничнЬІМИ, битием и убитием .... (стр. 1056). «ВЬІ правослаВНЬІХ мучити, катовати... и т. д ... силу, власть и начальство имате». Как видим, ВЬІ шенский сам находил опаснЬІМ ехать тогда на Русь. Правда, в 1605-м году он таки поехал, и Франко подчер кивает зтот

факт

как

доказательсl'ВО

неприкосновен

ности личности в тогдашней Польше, но, bo-первЬІХ, тогда значительная часть оскорбленнЬІХ ВЬІшенского врагов

уж

умерла,

ВО-ВТОРЬІХ,

другая

часть

успела

за

шесть лет по~аБЬІТЬ первую горечь обличений, и в-тре тьих, кажется, что ВЬІшенский раССЧИТЬІвал на покрови тельство и з~щиту кн. Острожского. на имя которого он,

437

по моеА догадке, мог послать «Термину» своих сочинений как раз перед путешеС1'вием домой (см. ниже). Расставаясь с зтой длин,ной девятой главой, привожу из

нее

прекрасную

заключительную

страницу,

не

для

критики, но для обраща франковского горячего отноше ния к своей научной задаче: «Такав конец 3того громо вого, сильного послания, зтого могучего манифеста та лантливой, независимuй личности, гордой своей право той и своим сознан.ием душевно й обшности с массами родного народа. Никогда еше до ТОгО ,времени СИЛЬНblе мира сего, светск.ие ли, ДУХОВНЬІе ли, не СЛblшали от про стого

южнорусса

таких

ГОРДblХ,

решителЬНblХ

потря

сающе СИЛЬНЬJХ слов. От них веет, хотя еще бессозна тельно

для

са мого

автора,

тем

с·вежим,

НОВЬІм

духом

Dсвобождения человека из оков всемогущей традиции, КОТОРblЙ сто лет тому назад впеРВblе прогремел в Гер мании в боевом ПРИЗblве Гуттена: «Ich hab's gewagt!» І И здесь нужна бblла значительная нравственная отвага,

чтоБы бросить могущественны M иерархам и всей господ ствующей снстеме польскоА прямо в лицо таким огнен НЬІМ посланием. Пусть себе по отношению к богослов ской аргументации оно не представляет ничего нового, пусть себе по отношению к практической полнтике оно кое-где

прямо

наивно,

прочное литературное

не

том

его

сила,

не

и историческое значение,

том

его

то'"

ВblСОКОМ поД'Ьсме нравственной СИЛЬІ, І<ОТОРОЮ дрожит каждое слово, в той горячей, сердечной крови автора и всего

южноруоского

народа,

которою

прокипела

каждая

~трочка зтого произведения» (стр. 239). Так как следующими стоят на очереди псеВДОНИМНЬJе

сочинен'ИЯ Вblшенского, то Франко посвящает сперва це лую главу (Х-ю) вопросу, зачем вы енскийй писал и под псевдонимами. Мотив самосохранения (Житецкий) Франко решительно отвергает. думаю, что мнение ЖН тецкого в известной степени таки ПРИНЯТЬ можно; ведь составляя «КраткословНІ.ІЙ ответ» Скарге и ПОДПИСblва ясь .Феодул,., Вblшенский уже готовился идти на роди ну. Сумцов предлагает и другое раз'Ьяснение: «Псевдо ним «Феодул» маг возникнуть ... из желания а·втора ВЬІ разить одним словом СВОЮ близость к источнику всякой ИСТИНЬІ и праВДbl - Христу (.Киевек [ая] стар [нна] »,

І Я рн,нкнув' (нJJ<.).- Р,д.

1885, a~p., 652). За такую догадку Франко упрекает его и говорИ'f: «ВЬІражать свою близость к Христу - 9ТО для смиреННОl;о аскета бf>IЛО БЬІ признаком такой гордости и заносчивос1И, которая граничит почти с богоху.1ЬСТ вом» (стр. 240). Ну, вот! Не трудно из общего тона речи заметить, что под словом «близость» проф. Сумцов по нимал здесь «стремление К близости», а не богохульное сознание близости ко Христу; такое стремление к бли зости, или «хождение пред богом» прямо преДПИСЬІвается церковью.

ом!

Кра тк О с Л о в н ЬІ Й О тв

10.

книгу Скарги:

т Фе о д у л а на

«О rz~dtie і jednoSci koscio!a botego» со

ставлен около 1601-ro Г.; исследование занимает у Фран ка стр. 265-300. Здесь затронуто очень много интерес ны x вопросов. Напр., Франко с успехом касается ста рого вопроса о том, кто собственно сделал из Польши терпимой Польшу нетерпимую, фанатическую. Ответ, конечно, известен - тот же, КОТОРЬІЇ! дал и Шевченко: «А хто вы ен?? КСЬОНДЗЬІ, еЗУИТЬІ». Так как ВЬІшенскиї!

в предисловии к «Ответу» обнаруживает поворот от про пов~ди ГОЛЬІХ, чисто аскетических (<<ПУСТЬІННЬІХ») идеа лов к советам более практическим и предлагает право славныM для борьбЬІ с католицизмом учиться, писать, печатать книги, ОСНОВЬІвать школы ' организовать брат ства. то Франко дает очень обстоятельныe сведения о значении

осуществлении

всех

9ТИХ

пунктов

жизни

южной Руси І. Разбирая постскриптум к ответу Феодула <О чине почитания сего писания», Франко начеРТЬІвает живыe картины из внутренней жизни южнорусских братств. И вот, усладивши (говорю без иронии), усла дивши читателя всей своей статьей, Франко под конец преподносит ему такую горькую чашу, от которой иному русскому филологу и любителю стариннейшей русской литераТУРЬІ (особенно у кого комплекция понежнее) гро зит даже обморок. Именно Франко сообщает, что он на шел одну старую рукопись XVI века, где помещена сле дующая интересная статейка о пользе чтения книжного: «добро есть печатати книгы паче всякому крестянину,

блажении бо, рече, испыающеe сведtния его, всвм І На стр.

291-292,

серд-

обращаясь каК-будто к Руси ХУІІ столетия,

Франко мечет громы1' конечно, против теНЦев»,

439

coapeMfHHbtX ЛЬВОВСКИХ «РУ*

цем ВЗЬІЩУТ его, что бо рече испыающийй свtд9,!иа его, явn рече. Егде чтеши книгы. не цпися (очевидн~ Франко неверно прочел вм. «тщися») борзо ищисти д другиа главизны>> и т. Д., и Т. д. (стр. 299-300). Каж ся, даже не

специалист

можегзаметить,

что

упомянутая

«инте

ресная статей ка», подробно описыаемаяя и излагаемая Франком, есть не что иное, как предисловие к знамени

тому ИзБОРllИКУ Святослава 1076-го года. Полностью зтот сборник издан, коиечно, недавно (Шимановский *, «К истории древнерусских говоров», Варш [ава], 1888), но предисловие его (.0 почнтании к"Ьнижнtемь») всегда помещалось во всех

исторических хрестоматиях русского

ЯЗЬІка; в Австрии оно перепечатыалосьь Миклошичем, Головацким и, кажется, Огоновским (в его «Хрестома тии старорусской»). В ту рукопись 16-го в., о которой говориг Франко, статья о «почитании книжьнt» попала, ,вероятно, не из самого «Изборника 1076-го года», а ІІЗ какого-нибудь <Измарагда»: «Изборник» дал материа.1 для многих <Измарагдов». N.II. Послание к старицt Домникии стр. 301-321. Франко, пространно пополемизирова.вши с Игн. Житецким, устанавливает как непоколебимый факт, что оно писано в uветную неделю 1606-го года". Действительно, нужно изумляться, как мог Житецкий в виду множества ясныx фактических дaHHыx считать «Послание k ДОМkИКИИ» caMыM раиним произведением нашего автора. Не мешает для наших историков литера Typы обратить внимание на подчеркнутое Франком (стр. 313) место из «Послания К Домникии». •А латинских 6асней учеНИЩI, зQвомыe казнодtи, трудитися в церк'ВИ не хочють, т о Л ь кок оме Д и ист рою т и

(Арх[ив] Ю[го] ·3{ападноЙ] Р[оссииJ,

и гра ю т»

1, УІІ, 29). По·

следняя фраза yKa3ыает,' что драматическое искусство (мистерии) в тогдзшннх пра В О с л а в н ы Х (І) школах пользовались уже любовью и широким распространени ем (кажется, зто - самое раннее свидетельство). Подпи

салея выенскийй под письмом: «странник реченный Bы шенский». Франко (стр. 321) по-прежнему переводит «странник» через «подорожний», хотя оно значит просто «монах»,

недоумевает,

как

понимать

выажениеe

«ре·

ченны >>.. «реченны» В древнерусской речи значит «про· &ваННЬІЙ» и «так назыаемьlй» (Ьхалооf'ЄО<:), И 9ТО слу· жит явны M доказательством, что «выенскиl!» есть

440

только ~peMeHHoe про~вище автора, а не родовая фами,

лия.

Побbl~ШИ на родине, Вblшенский особенно ясно уви, дел всю вlaжность учености для борьбЬІ с католичеством, но не менее ясно сознал свою собственную слабость в 9ТОМ отношении .• Как пособить 9ТОМУ раздвоению, ВЬІ' шенский не знает»,- говорит Франко свойствеННblМ ему ЖИВblМ, обраЗНblМ ЯЗblКОМ (стр. 315). Перед черною глу· биною, которая тут предстала его очам, дух его остано· вился в ужасе. Может бblТЬ, 9ТО И бblла одна из причин его возвращения на Афон. Во всяком случае, на Афоне в его уме Бы троo наступила реакция. В монашеской и пу· СТblННОЙ ЖИЗНИ он ОПЯТЬ видит 'Вblсочайший идеал жизни, и

последние

его

произведения

посвященЬІ

преимущест,

венно защите монашества: «Об исправлении церкви», .Позорище мылеиное>>.. Я Бы лучше умолчал о «Исправ, лении церкви», а упомянул «3ачапку». N9 12. 3 а ч апк а му д рог о л а т ЬІ н ник а з гл у. п ЬІ мру син О м

'в

диспутацию,

попросту

глаголющи

в гадание или бесtду Христофора инока Русина - стр. 322-348. Христофор - псевдоним Вblшенского. Состав· лена «3ачапка» около 1607·го года •. Проф. Сумцову онn очень нравилась по своей силе, Франко отрицает 9Т)" силу и считает «3ачапку» одним из слабейших произве дений Вblшенского. Конечно, и Сумцов, и Франко осно выаютT свое суждение на чисто суб'ЬеКТИВНblХ впечатле· ниях,

потому трудно

определить,

кто из

них

прав;

я,

'І>прочем, принимая в соображение много неподражаемого юмора в «3ачапке» (ІІа пр., в комическом изображении заносчивого латинника). охотно склоняюсь на сторону Сумцова. К обширному обсуждению Франком «3ачапки» я могу прибавить разве вопрос: не составлена ли «3а· чапка» в параллель к каКИ1\!-ТО «Вопросам русина с ля· хом», KoTopыe С'ІІописал» Потей? См. «АктЬІ, относящ[и, еся] к истории 3ап[адной] России», т. ІУ, стр. 201. Кро ме того, мне кажется довольно веРОЯТНblМ, что Вblшен скиА Был знаком с «Прением Панагиота с Асимитом» и что «3ачапка» составлена не без влияния .Прения». N913. Порада о очищению церкви, заед но

поруганию

иноческого

чина

от

свtтских и мирскаго жития чело,вtк, и что есть таинство ииоческого образа стр. 349-388. Во всех трех извеСТНblХ нам рукописях 3Т8 441

статья помещается непосредственно за «посл*н ем

ко

кн. Василию Острожскому», причем 'в двух р кописях прямо слита с «Посланием» В одно целое. По оему, в зтом есть и хронологическое основание: «Пора а» могла Бы ьь окончательно обработана тогда же, когда написаио «Посла ние КО кн. В. Острожскому», т. е. приблизительно в 1598,м году (хотя пер,воначально она могла Быьь со· ставлена и раньше того). Франко же, напротив, думает, что «Порада. относится К 1608·му году для доказа· тельства самnстоятельности «ПорадЬІ» как отдельного трактата, независимого от «Послання», ОН ССЬІлается на то, что в подгорецкой рукописи пеРВЬІе слова «порады~ писанЬІ киноварью. да! Но начинаются они: «Буди же ... » для об'Ьяснения бессвязности и оБры очностии начала «ПорадЬІ» Франко предлагает гипотезу, что спер,ва «По рада> имела свое особое лредисловие (стало Быь,' союз «же» указыалл на 'ВЬІВОД из 9ТОГО предисловия), но по ТОМ оно БЬІЛО потеряно. Н~вероятна зта гипотеза, потому что ни на чем не основана. Внешнее доказательство от дельного более позднего составления «ПорадЬІ' Франко видит в том, что в ней упоминается князь ОСТРОЖСКИЙ, как мертвЬІЙ, а он умер 'в 1608-м году. да! Но и дети его упоминаются в «Пораде», как мер1'вы ,' а они-то в 1608-м году были живехоньки. Кулиш вполне основательно по дозревает, что в упоминании о семье 'Острожских МЬІ имеем дело с интеРПОЛЯUИеЙ позднеilшего переписчика. ПОТОМ Франко приводит (стр. 353) замечание выен- ского об отступничестве правосла,вны:: «тыe на погибель отпадают; што и ВЬІ В своей земли недавно пострада ЛИ>,- И прибавляет: «слова 3ТИ, очевидно, писались пос ле 1596·го года». Ну да, конечно, после 1596-го, но дело в том, что слова «недавно. ВЬІшенский не произнес Бы в 1608-м году, 'tерез две над Ц а т ь лет после введения унии! Так ОIiМОГ Бы выазитьсяя в том же 1598-м году, когда писал и «Посла ние КО КН. Острожскому». далее Франко указыаетT в «Пораде» место, гласящее о право славном беспоповьи, и ,видит в 3ТОМ доказательство для даТЬІ 1608-го года: «Слова вы енскогоo (говорит Франко на СТр. 353) ясlЮ намекают на то время, когда во всех епархиях малорусских, кроме перемыльскойй и Львов ской, не БЬІЛО правосла,вныx епископав, так что право славныe ДОЛЖНЬІ бьІЛИ тайком выисьlватьь епископов из Молдавии, а много ПРИХОДОВ БЬІЛО без попов, потому что

униатЬІ прогоняли правослаВНЬІХ попов, сажали в тюрьму

и даже убивали. И такое состояние продолжалось от 1596-го до 1623-го года». Признавая крайним пунктом 1596-й год, Франко ничуть не опровергает моего предполо жения о дате 1598-го г., а опровергает самого себя. Еще одно доказательство Франка: «выенскийй пишет, что «ньшв межи ляхи князи руские ВСВ поеритичвли и хри стиаНС1'ва, истинныe BBpы' отступили», так мог писать наш автор только по смерти Острожского (т. е. после 13 февр. 1608·го года.- А. К.), по совершении того мас сового

отступничества

малорусского дворян~ва

от

пра

вославия к унии, какое мьІ видим из «Фриноса» М. Смот рицкого • 1610-го года» (стр. 354). Нет, такое сожаление о все х князьях - вполне понятная гипербола. Лучщее опровержение Франку - )'помянутый ИМ «6p1jvo,»

М. Смотрицкого: он впеРВЬІе издан не 'в 1610-м году, как думает Франко, а еще при жизни кн [язя] Константина Острожского, в 1596-м году (см. М. Вишневского «Histoгya literatury polskiej», Krakow, 1840-1857, t. VIII, pag(e) 139; Я. Головацкий, «Дополнение К очерку славя норусской библиографии В. М. Ундольского», СПб., 1874, стр. 9, ИЗ тома «Сб [орникJ отд[ еления] русск[ого] яз[ыа]] и слов[есности] Акад[емии] н[аук]). Франко и дальше аргументирует в пользу 1608-го года: «МЬІ видим, что HeKoTopыe

из

влады,'

принявших

унию,

уже

умерли

во

время составления ВЬІшенским «ПорадЬІ', потому что он пишет: <ТЬІе сами, ІІЗ BBpы ВЬІбвгши, в яму безвврия впали и от себе собв смерть з'Ьеднали». Зто намек (го

ворит Франко) на смерть Михаила рагозы (стр. 354). Слова выенскогоo зна чат только, что 01'СТУПНИКИ погу били свои души и пойдут В ад, и всякое другое толкова ние не мылимо •. Притом !ІрИ франковеком понимании термина «смерть» пришлось Бы видеть в выажении:: «от себе собв смерть з'Ьеднали» намек на самоубийство; а разве Рагоза самоубийством покончил жизнь авою?! Следующее (по счету восьмое) доказательство Франка: «В «Пораде~ МЬІ видим упоминание о ЯЗЬІческих оБыа- ях 'в Жидичнне, в горах св. Спаса, в Остроге, на ВольІНИ и Подолии, невольно возникает предположение, что ав тор наблюдал их во время своего неда,внего путеществия

на Русь в 1605-1606 Г.» (стр. 356). А у меня возникает предположение, что выенскийй наблюдал зти языескиеe 443

оБыаии в детстве, вотрочестве, в юности и вплоть до по

следней МИНУТЬІ первого отправления на Афон! На Афо не же ему могла попасться книжечка, изданная в 1591-м г. ЛЬВОВСКОЙ Ставропигией и содержащая постановление православного собора 1590-го года против языескихx суеверий (см. «АкГЬІ, относ[ящиеся] к истор[ии] [Юж ной и] Зап[адной] России», т. ІУ, стр. ЗО, и в дисс. Фран ка, стр. 375), попал&сь также жалоба Ставропигии 1592-го года на еп. Гедеона Балабана, пренебрегавшего зтим постановлением,- словом. еще до путешествия

на

РОДІІ

ну выенскийй имел случаи вспоминать О языескихx су· евериях. девятое доказательство Франка: «Немаловаж иыM свидетельством предоставляется мне также и то, что

автор в «Пораде» развивает такой же ретроградныІ план просвещения, как и в «Зачапке» (стр. 356). Ничего отсюда не следуег, потому что до 1601-го года выен- ский держался таких же ретроградныx планов просве щения, какие у него воскресли после І 606-го года. Итак, все девять доказательств Франка не выерживаютT самой слабоil критики и даже девять раз прямо говорят против него самого для круглого счета прибавлю и десятое опровержение. Восхваляя славянский язы,' выенскийй говорит, что ему учатся без грамматик (<<АктЬІ отно

с[ящиеся] к ист[ории] Южн(ой] и Зап[адной]

России»,

т. І1, стр. 210). Если Бы он писал «Пораду» В 1608-101 году, ТО ни за что не мог бп! иапнсать таких слов, потому что во время путешествия на родину 1605-1606 года он не сомненно познакомился с грамматикой львовских спуде ев (1591) и Знзания (1596); а на Афоне зти книги могли оставаться ему несколько лет неизвестныи •. (Быаa еще и более ранняя грамматика, 1586-го года, изданная в Вильне при типографии Мамоничей, но зта коротенькая книжечка не имела большого распространения и, веро ятно, осталась Вh!шенскому неизвестной навсегда. См. П. И. Житецкого - «Очерк литературной истории мало русского наречия в ХУІІ-ХУІІІ. вв.», Киев, 1889, стр. 16). разбираемый трактат состоит 110 крайней мере из двух частей: апологии монашества (в виде разговара с цворянином-лат ыником)) и собственно «ПорадЬІ» об очищении церкви: кусочек «Порадь!» стоит раньше «Апо .qогии», а кусочек позже, так что «Апологи Я» как Бы вставлена в рамку. В одно ли .время написанЬІ обе части,

444

и когда именно? Франко совершенно резонно дoгaдыв·· ется, что одна часть (<<Апологи я нноческого чина») сна· чала Былa состанлена отдельно от другой части (соб ственно «ПорадЬІ»), и притом раньше ее, но не думает, чтоБы гораздо раньше. Против последнего замечания я пока что не буду спорить и займусь определением датЬІ первой части. Фра"ко говорит (стр. 360): «Так и кажет· ся, что защита МОН8шества составлена Быаa под сsежим впечатлением

от

раз говоров

каким·то

«дворянином»,

т. е. lliляхтичеМ·К8ТОЛИКОМ, на Руси во время преБыа- ния там нашего автора». А не такой ли самЬІЙ диалог видми МЬІ и до путешествия выенскогоo на Русь, в «Нзвtщении о латинских прелестях», т. е. около 1590·го

года? (См. «АктЬІ, [относящиеся к истории] Южн[ой] и 3ап[адной] Р[оссин]" т. 11, стр. 257идр.).Какв_Аполо· гни иноческого чина», так и в «Изві>щении», МЬІ имеем перед собою одну н ту же спорящую пару, с одними и те ми

же

нравственнынH

даже

внешними

чертами,

од

ними и теми же приема ми доказа тельств и возражений, и только содержание

их спора

не ,вполне

одно

то

же:

«Апология монашества» дополняет собою спор с латы- ником в «Нзвtщении о латинских прместях •. Таким об разом, есть основание думать, ЧТО «Апология», Т. е. одна половина разбираемого трактата, написана

связи

«Нзвtщением» и немного времени спустя после него. Но когда же? Может Быь,' в 1591-м году. Обратимся теперь к другой части трактата. Разберем сперва то начальное место «ПорадЬІ' " где выенскиі! переходит от .Послания ко кн. Василию» (содержащего выодкии против Скарги) к советам об очищении церкви от «прелестей еретических •. Зто 'ВЬІражение «прелести., сопровождаемое притом короткой зкскурсией против "смрада латинских песней», навело меня на подозрение, не имеет ли и .Порала», подоб но «Апологии иноческого жития», какой-нибудь связи с тем же «НЗВБщением о ла тинских прелестях». Но, как видим из дальнейшего чте ния «ПорадЬІ', не о латинстве намерен толковать здесь выенский:: он имеет в ВИДУ преследовать здесь всякие Д р У г и е

ереси,

KoTopыe

втор гнулись

пра'восла,вную

І Впредь ПОд. названием «Порада» мЬІ будем понимать не весь трактат, носящий у Вblшенского такое название, а только ту часть, какая получается после исключения «Апологии» и содержит собственно совет о реформе церкви.

445

себе

церковь

ОТ

KoTopыx

нужно

ее

очистить;

зти

ереси

<квас погане кий» и иконоборство (см. «АктЬІ [относящие· сяк истории] Южи [ой] и Зап [адной] России», т. 11, стр. 209). Само вы ажениеe «ереси» очень интересно; мне невольно вспомнился небольшой (уже разобранны)) трактат «Еретики» І, т. е. «Другие еретики (сверх латы·· никав)>>, составленный около 1590-1591 года в виде до· полнения и приложения к «Извtщению о латинских пре лестях». Мне сразу бросилась 'в глаза аналогия между «Порадой об очищении церкви» и УПОМЯНУТЬІМИ «Ере тиками», и я задался вопросом: а каких собственно д р у г и х еретиков имел в виду вы енскийй в трактате «Еретики»? Когд" Франко в своем месте (стр. 149-150) разбирал «Еретиков», он там вwсказал замечание, что образ зтих еретиков у ВЬІШенского какой,то странныіi общий и не подходит, напр., к протестантам, бывим'' тогда в Южной Руси. В таком случае почему же Франко не спросил себя, не о язы ествеe ли говорит там выен- ский? Ведь вог как определяет он ересь: «Ересь есть не честием развращенный ум, прелесть мнtния, изнеможе ние помыла,' сомн"!,"ия о истинt, двоедушие (двоеве рие?), слtпота мылtная,' конечное же невtрие» (см. текст «Еретиков», изд[анны ]] Игн. Житецким, «КИ ев[ская] стар[ина]., 1890, июнь, прилож., стр. 112). Та кое определен~е ереси чрезвыайноo подходит к язы е- ским, двоеверныM суевериям и обрядам, против KoTopыx духовенство малорусское KOНl!a lб-го века подняло борь бу. Обличая 31'1 «ересь», выенскийй делает ССЬІЛКИ в «Еретиках» только на самЬІХ пер,выx учителей христи анства, на апостолов ЯЗЬІков: Иоанна Богослова, Петра, Иуду, Павла (<<Киевск[ая] ст[ ари на]», стр. 112). Таким образом, уясняется тесная связь «Еретиков» и «порады О очищению церюви», причем первы й трактат содержит общие основания, а второй разрабаТЬІ,вает реальны e частности.

Кроме нападок на язы ество,' «Еретики» содержат (во второй ПО,10виие) нападки и на протестанство. Я уж упомянул, что Франко с ,тим не согласен; но, по-моему,

,то так. Слова выенского:: «Сии аще Бы не образ бо1

Он, собственно, носит ззглавие: «О еретикох», но я слегка ви

Доизменил ЗТО заглавие, потому ЧТО форма именит[ельного] падежа удобнее

для

меня

стилистическом

отношении:

приходится всякий раз добавлять слово «трактат».

446

при

склонеиии

не

ЖИЙ триипостасны й обносили,

от

свиний

бессловосны x

ничем же разнствуют. Где бо в ны x ВБра? где церконь? где священство? где правило? где пост?» и т. д.

слова

зти относятся, конечно, к протестантам (см. текст И. Жи· тецкого, стр. 113). «Порада» (стр. 209) также содержит нападки на протестантизм, особенно на иконоборст.во. Пунктом об иконоборстве «Порада» прямо указыветT на общий источник ее и «Еретиков.: зтот источник - «Кни, жица» Василия Суражского (1588). Как МЬІ знаем из заявления самого вы енского,' «Книжица» дала начаЛІ)

,Извtщению о латинских прелестех»; вполне естествеш\О думать, что она же дала начало и продолжению .ИзвБ· щения» - .Еретикам, (см. Вblше, разбор зтих произве· дений); одна глава в зтОЙ «Книжице. посвящена вопро' су об иконоборсТ\ве и 'ащите иконопочитания, т. е. на· правлена против «других» еретиков (сверх лаТblННИ' ков),- она·то и могла породить у Вblшенского как часть «Еретиков», так и известную антииконоборческую часть «ПорадЬІ'. Зтн соображения, соединеННblе с предьщущи, ми (о язы естве),, заста'ВIІЯЛИ бbl нас назначить датою для «порады . приблизителliНО 1591·11 год.

Но «Пораду» МОЖНО сопоставить еще с одним сочи· иением вы енского,' написанны M уже в 1593,м году: .Писание до веБХ об ще в лядской земли живущих •. ОНО <ВОЗНИКЛО под влиянием жалобbl, которую в феврале 1592·го года послало Ставропигийское львовское брат· ство константинопольскому патриарху Иеремии иа львов· СКОГО епископа Гедеона Балабана, разрешившего неко, ТОРblе ЯЗblческие обblчаи. Не стоят ли во взаимной связи пр'оповедь против ЯЗblческих оБы аевB в .Пораде» и та· кая же проповедь в «Писании до ВСБХ>'? Франко мимохо, дом (стр. 377) усматривает зависимость «ПорадЬІ» ОТ жалоБы львовских братчиков на Балабана, но ВЬІ'ВОДОВ отсюда никаких не делает. А у нас вы одд будет тот, что «Порада», С ОДНОЙ СТОРОНЬІ, примы аетT к «Еретикам» (1591) І, а с другой CTOPOHbl, примы аетT к «Писанию до BCtX обще» (1593). Все зти три произведения относятся, очевидно, кодному периоду, все три имеют в себе много взаИМНblХ

пунктов,

все

три

идея ми

своими

одно другое, во всех трех полемические сосредоточенЬІ

и с кл ю ч и тел ь н О

не

лаТЬІНстве,

на

І И даже к «Извсщению О латинских прелестех.:t.

447

дополняют

иападки еще

большей частью направлены вообще на «прелести ерети ческие».

дальнейшая литературная история разбираемого на ми

мозаического

трактата

представляется

мне

следую

щим образом. написанныle в 1591-1593 гг., «Апология ниоческого чина» и «Порада О очищению церкви» лежа ли несколько лет у Вblшенского, пока он не задумал сде лать из них дополнение и postscriptum к «Посланию до кн. Острожского» (1599). При атом он дал нм оконча тельную редакцию, доба вил, конечно, неКСТОРblе связую щие фраЗbl Н, кроме того, приписал одну или несколько страниц, где говорится о православном беспоповьи и о

достоинствах славянского ЯЗblка. БеСПОllОвье, как МЬІ уж упо минали, началось в Южной Руси после 1596-го года; Вblшенский в «Пораде» говорит О нем, как о собblТИИ не да,внем, свежем. ПриемЬІ защитЬІ и восхваления славян ского языаa и сла,вянской «глупости» В сравнении с ла тинским языомм и ла тинской мудростью (<<Порада», стр. 210) позваляют думать, что здесь выенскийй желал дать отповедь на насмешки Скарги, издевавшегося над славянским Я3Ь1КОМ и правосла,вной «глупостью» В своей

книге «О rz~dz іе і jеdпоsс і kosciola bo~ego.. Зту книгу выенскийй впервыe узнал не из первого ее издания 1577 -го года и не из второго - 1590-го года, а только из «Апокрисиса» Филалета, т. е. уже в 1597-м году. Плодом чтения «Апокрисиса» БЬІЛО, МЬІ уже знаем, «Посла ние КО кн. В. Острожскому»; плодом чтения «Апокрисиса» бblЛИ, очевидно, и выеуказанньlеe добавления к «Пора де», после чего «Послание» И «Порада» бblЛИ СЛИТЬІ ВЬІ шенским в одно целое, с сохранением, однако, осоБыlx заглавий (как зто БЬІЛО в обblчае у Вblшенского). В та ком виде, т. е. как ОДНО целое, МЬІ находим «Посла ние»

И «Пораду» ВО всех рукописях; и 'в собственноручном перечне сочинений Вblшенского «Порада» помещена не посредственно после «Послания КО кн. Острожскому». Интересно, что ПОМll!іание Скарги в «Послании КО кн. Острожскому» «яко В дtях нtких» И 'ВЬІХОДКИ против ла ТЬІНника в «Пораде» (стр. 210) чреЗВblчайно иапоминают друг друга

и тоном, и даже одинаковыии

выажениями

•.

Если МЬІ предположим, что «Порада» бblла окончатель но редактирована выенскимM не в том же 1598-м году, когда БЬІЛО соста,влено «Послание КО кн. ОСТРОЖСІ{О му», а немного позже, напр., в начале 1599-го года, или

448

если допустим, что и с[lослание» составлено в 1599-м году, то найдем еще один литературнЬІЙ источник ее: письмо покровителя вы енскогоo патриарха Мелетия Пига против иконоборсгва, изданное в Остроге в 1598-м году. Не оно ли заставило Вblшенского вспомнить о дав но

хранившемся у него антииконокластическом

ОТРЬІвке

«ПораДbJ' И D3ЯТЬСЯ вновь за ее обработку? Комментариев и раз"Ьяснений Франка к .Пораде» я, по обblчаю, не излагаю, а упоминаю здесь о их существо ,вании только потому,

что хочу сделать два

возражения.

На стр_ 378-й читаем: _Интересно у Вblшенского упоми напие про сволочtльне по воскресения., которое, по его

словам, соедииено БЬІЛО -со смехом и руганием диаволь ским" т. е. е какими-то забавами и танцами. Теперь в Малороссии нет ВOJIочильного, только у белоруссов есть сволочоБНblе песни. и «волочебники., да и то не иа пас ху,

на

рождество,- то,

что

наши

колядки

колядни

КИ'. Почему зто Фраико под «руганием диавольским» понимает таНЦbl, остается для читателя неизвеСТНblМ. Но не 'в том главная его ,вина,

в том, что напрасно он

по

спешил изгна' ь ИЗ Малоросеии «волочилне •. В Малорос еии до настоящего времени свеТЛblЙ поиедельник наЗbl вается _ВОЛОЧIІННblКОМ'. В зтот день крестьяне ходят друг к другу, христосуются, ~еияются писанками. Ходят с поздравnениями (преимущественно дети) к РОДНblМ, повиваЛЬНblМ бабкам, знаКОМblМ, к священнику и поме щику

своего села.

принося

'в

дар

_волочилнее.,

состоя

щее обblкновенно из пшеиичного калача и нескольких крашанок; обlнаА хождения наЗblвается с·волочинням •. В зтот же день парубки, при встрече сдевушками, обли вают их водою (вот он - «смех И ругание диаволь екое»l), а то дарят их крашанками. См. об зтом У Чу

бннского (_ТРУДbl 9тн[ографическо]-стат[ истической] зксп [едиции] в Зап [адно] р(усский j край», т. ІІІ, стр. 24) и У Ив. Левицкого-Нечуя (,Світогляд україиського на роду», _Правда», 1876, 19; отдельного издания зтой кни ги У меня нет) _ ЛюБОПblТНО мие БЬІЛО бbl знать, откуда взял Франко оведение, что в Белоруссии «волочение» со верwается не на пасху, а на рождество. Другое мое за мечание, или возражение, касается стр. 387-388, где Франко говорит, что южнорусские братства сложились в генетической заВИСИМ(1СТИ от реЛИГИОЗНblХ моравских

братств ХУ-ХУ! века. Франко заБывет,' что церковны й 449

характер малорусских братств - черта уж позднеl'lшая, и что прежде всего зто б",ли братства ремесленно-цехо в",е. Следовало б'" Франку познакомиться, по зтому предмету, не только с трудами Костомарова, но и с тру дами Ефименко и Флерова_ М 14. Тер м и н а О л ж и, т. е. собрание прежних со чинений В",шенского, счетом десяти, сделанное самим автором и снабженное предисловием. Фраико затрудня ется на счет смыlлаa слова: «Термина», НО мне кажется, что

см",сл

ясен:

«термина

лжи»

«определение отно

снтельно лжи., «обличение ере сей». Впоследствии ВЬІ' шенский составил еще другую «Термину» И отправил ее на имя князя Михаила Вblшневецкогооколо 1615-гогода, но та до нас не дошла. На чье имя и когда он отправил первую «Термину», решить не так легко. Франко хочет отнесть ее к 1608,му году *, но его доказательства очень слаБыl. Точное заглавне «ТерминЬІ» такое: «Книжка Иоаина мника В",шенского от СВЯТblЯ афонския ГОрbl в напоминание всвх ПРdвослаВНblХ христиан, братством и всем блаl'очеСТИВblМ в Малой России, в к ронв польской жительствующим иноческаго чина общежителем, архи мандритом

киням,

и священноиноком

всвм сестрам

нашнм,

и честныlM моиахом и ино

прочним тщателем

цер

КОВНblМ. благодать господа нашего Исуса Христа и люби бога отца и причастие святого духа буди со всвми вами.

Аминь» (<<Киев[ская] стар [ииз] >,

1886,

апрель, прилож.,

стр. 27). Франку (стр. 390) кажется, что упоминание про монахинь прямо иамекает на старицу Домникию, откуда следует, что «Термина. послана бblла Вblшенским после его путешествия на родину, т. е. после 1606-го года. От куда Франко знает, что Вblшенский не бblЛ знаком с домникией раньше путешествия на Русь в 1606,м году? И где зто он увидел в заглавии «ТерминЬІ> прямое ука зание на Домникию?1 Вblражение: «инокиням»-простая, об",чная формула. В каждом молитвениике существует «І10МЯННИК», который следует присоединять к повседнев НblМ молитвам утренним и вечерним: приведенное об ращение Вblшенского ко ,всему правосла,вному миру, и к инокиням В том числе, есть не ч1'О иное, как конспект не

скольких прошений подобного помянника, или ектении.

Второе основание датировать .Термину. 1608-м годом Франко видит в том факте, что в ней помещена «І10рада о очищению церкви». И 9ТО основание приходится отбро-

сить, потому что «Порада» составлена гораздо раньше. Третье основание у Франка (стр. 391) - слова выен- ского в предисловии: «3а Н1;верие и бесплодие наше по пущени есмо в запуст1;ние з нашею православною в1; рою». Франко видит здесь намек на смерть кн. Острож

ского, последовавшую в 1608-м году. Но текст не дает права на такое толкование: факт введения унии в 1596-м году -60Т на какое «запустение» МОГ намекать выен- ский. Все франковские соображения можно будет при урочить к 1(>08· му году только в том случае, если най детея помимо них какое-нибудь

несомненное

указание,

что именно тогда вы енскийй послал на Русь свою «Тер минр.

Не менее запутан вопрос о порядке 'в перечне сочине ний выенского,' помещенном в предисловии к .Терми не». Франко flаходит, что перечень зтот - совершенно произвольны,' случайны,' отнюдь не хронологический. По-моему, зто не совсем так. Судя по порядку статей, можно думать, что выенскийй послал «Термину» на имя князя К. Острожского (как впоследствии вторую «Тер мину» на имя князя М. Вишневецкого) и систематизиро вал ее применительно к князю Острожскому. «Обличе ние

на

диа,вола»,

написаllное,

конечно,

попозже

других

произведений, выенскийй поместил в самом начале сборника в 6иде предисловия (зто соображение вытав- ляет и Франко). После зтого предисловия е:4едует на первом месте .Послание ко кн. В. Острожскому», как К адресату всего сборника. Следующее затем произведе ние .Порада» - приложение к .Посланию ко кн. Острож скому». Далее, до конца, МЬІ усмотрели бbl во всем пе речне

правильную

последовательность хронологи ческую,

если Бы .Изв1Іщение о латинских прелестех» с его пост скриптами стояло на надлежащем месте. БblТЬ может, Вblшенский поставил его на шестом месте, а не на чет вертом (как следовало бbl), ПО той причине, что посла ния N2N24-5 БЬІЛИ, по его мнению, важнее содержанием,

чем «Извещение О латинских прелестех», а «Извещение», по его мнению, БЬІЛО удоБНblМ догматическим дополне

нием к ним. Во всяком случае я не СКРЬІваю от себя, что и мое об~яснение порядка сочинений «ТерминЬІ» имеет характер вероятности, а не достоверности.

~9'

451

В каком же году, однако, бblла отправлена .Терми на» на Русь? Разбирая .Новину>, сСлед. и .Обличе нне», я показал. что они МОГЛИ бblТЬ напнсанЬІ нли около 1598-го года, или около 1607-го года. Если верна первая половина дилеммЬІ, то есть основание предположить, что

выенскиї! послал сТермнну. на родину между 16011605-м годами: ннчего ноаого в 3ТОТ промежуток он не соста,влял, откуда и возникает подозрение, что 'в зто вре

мя он Был занят редактнрованием и перепнскоіі прежни,(

своих сочинениіі; переписавши все, выIенскиіі,' по моей догадке, послал .Терминр на руки князя Острожекого, KoTopыA МОГ Бы дать ему защиту против людей, грозив ших

проповеднику

смеРТhЮ

случае

его

прихода

на

Русь. Если же ,верна вторая половина дилеММЬІ (каса тельно 1607-го года), го переписку приходится предполо жить между 1606-м годом и февралем 1608-го (до смерти

кн. Острожского) . .N'2 15. П о с л ани е Н о в у К н яги н и цко м У (стр. 398-403) составлено ВЬ!шенским после 1607-го года и ОТ несено Франком к 161O-му г. По-моему, дату можно подви нуть вперед даже подальше. Вblшенскиіі пишет, что он уж собрался БЬІЛО идти на Русь опять, как вдруг е.-о остано вили неКОТОРblе непредвидеННblе обстоятельства; не верит ся, чтобbl в трудное и далекое путешествие он мог соби

раться вскоре после возвращения из первого. Но, конечно, точныx доказа тельств для зтоіі догадки найти пока что нельзя. Что же касается того соображения, которое при водит Франко, то оно мне представляется слаБы,' не до казанны,'

хотя

тенденциею

его

вполне

согласен.

В письме выенскогоo к Нову (<<Арх[нв] Ю[го]-З[апад ной] России., І, УІІ, 36) встречается такая фраза: 'ОТ'Ь' нелиже приидох, не точию на келии, но и на пещеРbl дв"!; ПОГЛОВ'ЬЩИЗНЬІ дукатов влtзлt такожде и на святую гору,

от ней же бt товар один прежде соборнаго гарачу, ныеe же и до чеТblрех вл1;зло•. По мнению Франка (стр.

399),

такое значительное увеличение подати вряд ли возможно

БЬІЛО в один год и без ДЛИННblХ и упрямыx переговоров. С чего зто предположил Франко такую деликатность у турок, которая мешала Бы им ВОЗВblСИТЬ подать сразу 11 заставляла Бы предварительно вести тонкую, церемонную дипломатию с подчиненныM гяурами?1 А если Франко так верит в турецкую дипломатию, «як турчин у МИСЯЦЬ', ТО что

мешает ему предположить,

452

что переГОВОРbl

иача-

лись за десять

пятнадцать лет до путешес'l1ВИЯ Иоанн.

иа родину?! Имя Иова Франко передеЛblвает в странную форму «йов» (односложную). И веЛИКОРОССbl, и малорус сbl произносят И в зтом имени за отделЬНblїІ слог, не об ращая его в иоту, да и по-еврейски зто слово - двуслож ное. Такая форма, в какоА является зто имя у Франка, годится

разве

для

наименования

главного

латннского

бога (Jцрріtег, Jovis). Против главЬІ 17-й н 18-й (стр. 404-416), где Франко разбирает сПослание до братства Ставропигийского», .Позорище МЬІсленное» и «Письмо К кн. М. Вblшневец КОМР, ничето не могу возразить. РаВНblМ образом ни чего, кроме похвал, не могу сказать об «Указателе саб ствеННblХ имен ЛИЧНbJХ, названий местностеll и заглавий книг, упоминаеМblХ в диссертации (стр. 499-534), ипо тому считаю свой разбор 2-й части и вместе С тем всеА книги окончеННbJМ.

я уж упомянул, что при своем рвзборе «Ивана ВЬІ шенского» Франка я поставил себе специальной целью втаковать слабblе ПУНКТЬІ диссертации. Не удивительно позтому, что мой разбор превратился не ,во,всестороннюю оценку (которая, конечно, бbJла бbJ чреЗВblчайно благо приятна для Франка), а в одностороннее обвпнение. Од нако и при такоА постановке дела чптатель, надеюсь, увп дел, что Франку нельзя отказать ни в блестящем таланте, ни в зрудиции. Беда только, что талант его не вполне убе регся от влияния «галицкого» настроения науки, которое

требует гипотез пограндиознее, поневероятнее (аркий об разец такого отважного настроения - Омельян Партиц кий). Что же касается зрудиции Франка, то ее недостаток в том, что она больше польско-немецкая, чем руеская. Историк южнорусской литературЬІ должен, подобно на шим малороссам, чувствовать себя в общерусской науке вполие дома, и тогда будут неМbJСЛИМЬІ такие промахи, как возведение Максима Грека в сан московского архие пископа и ОТКРbJтие в 1895-м году сНзоорника Свят~ла ва», которЬІЇІ известен нам чуть ли не сто лет. Будем рае СЧИТblвать,

что

при

втором издании диссертации, которое

автор обещает, подоБНblХ промахов не будет, и что МЬІ будем иметь о Вblшенском такую прекрасную моногра фию, какоА еще не удостоился ни один из стаРИННЬІХ юж-

453

норусских литераторов. Такие надеЖДbl возлагать на Франка МЬІ вправе. Если справедливо известие *, сооб· щенное газетами, что Франко назначен профессором Львовского уни,верситета на место покойного Огоновско ГО, то историкам южнорусской литературЬІ остается толь ко порадоваться.

Остается сказать о внешней стороне труда: ЯЗЬІке. В последних годах предыдщегоo десятилетия малорус ский ЯЗblК у Франка бblЛ гораздо лучше, чем теперь. Порча язы88 скаЗblвается. пожалу!!, не в области лексики; прав да, встречаются слова вроде «намьетности» (стр. 486), «ВОСКЛblК» (C'l\p. 47З), НО их и немного, и они составляют полбеДbl. Гораздо хуже то, что синтаксис у Франка совсем не малоросси!!ски!!, а искусствеННblЙ и притом приближа ется не столько к литературному русскому (тоже искус ственному, но все-таки нанболее близкому к народному малорусскому синтаксису) , сколько к польскому и немец кому (КОТОРblе совершенно не годятся для малорусского ЯЗЬІка). Если достоевский и гр. Толстой жалуются на ис кусственность литературного (прекрасно обработанного!) русского ЯЗblка и требуют водворения народного синтак сиса, то во сколько же раз 06язательнее то же требование для писателя малорусского, KOTOPblїl не обязан держаться стаРИННblХ исторических традиций и смеет прямо черпать из сок,ровищницы народной! .. Из отдельны x случаев не правильно!! фразеологии у Франка я отмечу только одно Вblражение, доходящее до курьеза: .Идучи взад вид сеи датЬІ» (стр. 427).

Когда моя статья Быаa уже написана, я получил из Львова оБРblВКИ какой-то книжки; судя по всему, зто кусок из последнего тома .Записок· Наукового таваРЬІ ства имени Шевченка:>. ОБРblВКИ зти содержат конец ре цензии Верхратского на <Словарь» Срезневского • и нача ло рецензии на писсертацию Фраика (стр. рецензии нет, а потому

нет и подписи,

29-40).

НО

из

Конца

контекета

ясно, что ее писал д[окто]р Кирило студинский. На стр. З5-й, при рецензнровании ,Извtщения о латииских пре лестех., Студинский так же, как и я, возражает Франку, что папу антихристом назыалии и до Вblшенского. То,

454

чего я не мог вспомнить, вспоминает именно зтот Студин

ский: еще Мотовило, в своем ответе на

«Jednosc.

Скарги,

честил папу титулом антихриста (П. Устрялов, «Сказания князя Курбекого», 1868, стр. 249). Мне прислано 12 страниц рецензии Студинского, а все го она занимает, быть может, Сl'раниц двадцать: позтому

вполне правильно оценить ее нельзя. Общее впечатление, однако, говорит скорее против нее, чем за нее. Нельзя, конечно, не признать за г. Студинским известноА начитан ности по южнорусскоil литературе; те несколько приме

чаниА, KoTopыe он сделал к некоторЬІМ главам франков ской диссертации (оБЬікновенно ОН ограничивается про стыM пересказом ее), имеют свою цену; но. с..их похвз лах г. Студинский несносен. Что и говорнты Диссертация Франка заслуживает похвал. и очень больших, но Сту динский очень не критичен, очень легковерен н хвалит как

раз те места диссертации, KoTopыe слабее прочнх. Вblска жет Франко какую-нибудь невероятнейщую гипоrезу. а СтудинскиА заявляет: «та гадка здається мени дуже улач ною>. Гипотезу путешествия Вblшенского на Афон через Венгрию и Охриду СтудинскиА назыает «дуже Бытро- умною •. И тут сказалось то «галицкое> настроение науч ной мыли,' каким ознаменовал себя проф[ессор] Пар тицкийl

«АБУ-КАСИМОВ' КАПЦІ» Арабська казка. Переробна І 8 а н Ф ран к О.

Видання Руського товариства педагогічного, Ч. Львів,

1895

р.,

с.

16'.

Ціна

47.

Кр.

Хоча ця книжка призначена видавцями для дітей, але вона належить до творів того розбору, які дуже залюбки прочнтаються і дорослими людьми. Високнй несумнівний Франків талант, признаний уже й поза граннцями нашого краю, поклав свою блискучу печать і на тім ніби дитячім писанні. Тема казки про Абу-Каснмові пантофлі - арабська. Єсть переклад російський. мало кому, зрештою, звісний: «СтаРblе бабуши Абу·Кассема. (,в .СЬІне отечества», 1850, т. ІІІ, кн. 5, стор. 44-48); д[ окто] р Франко кори· стувався, певне, німецьким. Зміст Франкової обробітки or який: в городі Багдаді, за часів халіфських, жив дуже скупий багатир Абу-Касим, що торгував пахощами. Вби· рався він злиденно, наче який старець, а вже ж наЙбрид· ше було дивитись на його «ветхі. шкарбани-пантофлі «капці» - по·галицьки), і Їх знав цілий Багдад. То ж ТО мир увесь зглядався, ЯК в них Касим прокрадався Вулицями на базар, Як патів бідак і сапав, Ноги ТЯГ, що ледве шлапзв.

МОВ за кару каЙД8НЯР. Капці тіі так всі знали, Так іх часто споминали,

Що прислів'ям стались вмить І: ЯК тяжке щось мав хто

гадцl.-

І Коли всІ так часто споминали капці, що через те вови сталися прислів'ям, то ВИХОДИТЬ, ЩО прислів'ям воии сталися зовclм не в МИТЬ, а потроху, за довгий час. Бажалось би, щоб. як доведеться авторОВі друкувати свою казку вдруге, то щоб він виправив оцю

стиnістичну та А логічну хибу.

456

«Се ЯК І(асимові капці, Сього я не втну зрОбить ... » (стор. б).

Познайомивши нас таким способом з героєм оповідання, д[октор] Франко додає: Слухайте ж, як доля-ненька ТИМИ капцями З.1егеиька Скоботать його взяла, Поки всі гидкі й БОJlющі

Злих ПрИ6НЧОК шкаралущі ПОТРОЩИJlа й розмела.

Думаємо, що 3 технічного погляду оцей уступ дуже не до речі, бо нащо заздалегідь сповіщати читача про те, що

буде далі? Коли автор так робить і підказує читачевІ кі нець своєі повісті, то той уже не так цікавитиметься, і ви ходить, що автор сам собі шкодить. А втім, то € така епіч на манера: завчасу оголошувати читачеві чи слухачеві, про що казатиметься далі ... (Пор. «Зорю», 1896, стор. 273, стовп. 3-ій *). Але читаймо .Капці» далі. Якось-то по щастило Абу-Ка,симові покупити страх якою дешевою ці ною на ліцитації цілу бутлю дорогоціННОі р6жевоі олії. Радіючи на такий зиск, пішов він до лазні, щоб помитися, а там жартІвливий його приятель узяв та й поставив його славутні капці коло одежі багдадського судді, що теж мився тоді в лазні, а суддині гарні нові папуші поставив коло одежі Абу-Касима. Той змився, зачав одягати"я, по бачив нові папуші та й подумав, що то йому приятель дарує іх; взув він іх на себе і пішов під ,веселою думкою

..одому. Вже до дому доходив.

Д втім крики його

raAl!Y

Перервали: сДядькуl Дядькуl Зупиніться! Стійте, ГОВ!» Став мій Касим. озираєсь, Се хлоп з лазні наМИЖ8ЄС'Ь,

Весь задиханий прийшов. «Дядьку Касим! Аллах з вамиl А там в лазні пан за вами, Пан якнйсь зна1НИЙ питав. Конче хоче вас пізнати.

Се, мабуть, купець багатий,

Бо нас двох по вас післав» (стор.

(7).

Не прочуваючи собі біди, Абу·Касим вернув до лазні, а там угніваний суддя мало не засадовив його до вежі

457

і здер собі з нього багатого хабаря. Розсерджений на кап ці, Абу-Касим зв'язав іх, напхав -важким камінюччя\! І кинув у Тигр. Рибалки ловили небавом рибу та й витягли капці. Вони впізнали, що це - добро Абу-Касима, і один побіг та й пожбурив йому капці в вікно. Не злякавсь так Plона ТОГО, ЯК його з судна морського В морську кинули глибінь; Не 8 таке впав остовпіння

Беда, ЯК мертве каміння Прорекла йому: «AMiHbl. Не такий філістимлянів Страх напав, ЯК стовп тоА грянув,

Що звалив сліпий Самсон,-

ЯК зликався дбу-Каснм, Коли брязком, стуком разом Вдарило йому на сон (стор.

26) ,_

А сулія з рожевою олією, що стояла була на вікні, розбилась, і в хаті потекло пахуще море. Абу-Касим, з одчаі!ноі лютості, захотів спалити кляті капці, але ж во ни - звісно, мокрі - не горіли. Поклав він іх на даху (плискім, як воно звичайно водиться на Сході), щоб об сохли. А там, на його лихо, собачня заходилася гратися з капцями. От як гарно й живо списує Франко собачі за бави: Здибали ОСЬ панбагдадці Абу-Касимові капці, Що там сохли на дасІ;

Всі над НИМИ поставали, ГоловаМИ,знай, кивали. МОВ над карпом увівсі. Поставали та А не знають, Що з тнм звірем дlять мають,

Далі гаркли: «дзявl Дзяв! Дзяв І» Звір СИДИТЬ, немов колода. Пси міркують: сОсь пригода! .. » Вже однн за вухо ВЗЯВ. Гаркнув, тягне

годі рушить!

Ба, вже другий зуби сушить, Капuя торгає З3 ніс. Тут і інші скоком, скоком, Хто встиг прямо, а хто бокомГей до капців, щоб Ім БІсІ (І т. д., стор.

34-36).

І Таких широких епічних порівнянь у Франка дуже багато.

458

догулялись до того, що капці гепиули на землю. Саме тоді йшла коло Абу-Касимової господи старезна бабуся і несла на ,руках внучечку .

...Задивилася небога, ЯК зчепились два ВОЗИ: Коні шарпають та рвуться, Візники трохи не б ються,

А пани кричать: «ВезиІ» Стала баба, всміхається, Щось ім радить збирається, А ДИТЯ держить в руках.

•

Втім гар-гар, ryp·ryp почу лось, ІЦось страшне таке метнулось, МОВ увесь звалився дах (стор.

37).

Капці забили дитину на смерть. Баба репетує, гвал тує; звідусіль збігається народ; гукають Абу-Касима, щоб вийшов із хати. Вийшов, МОВ на суд злочинець ... Гнеть 1 ЯКИЙСЬ там челядинець Здоровенний, мов ведмідь, Хап Аого зз руку ЖИВО: «Осьде, пане, ось те ПНВО, ЩО ви вспіли изварить!:, І прнтяг його до баби, Аби·l(аснмові лаби

Ії кров'ю обмазав. - еБачте! Бачте кров невиннуl. Потім в6итую дитину

В руки Касиму покпав. «Нате, пане, попестітеl Або ХОЧ собі заарітеl Саме добре у окріп, Певно, сього ви бажали, Як ті капці заставляли, Мов на вовка в лісі сліп. (стор.

39)

І,

Потягли Абу-Касима до судді. Мудрий судець стягає з иього собі двісті піастрів та бабці двісті піастрів та при суджує одружитися з нею, «щоб її не вигас рід». Абу Касим розплатився, хотів був піти геть, та за ннм і його бабка побігла. Вся розпатлана, І боса, І брудна, і кривоноса, В роті чорні зуби два,

І Швидко, як стій.

І селіп. (род. сслопу.)

яма на звірів.

Руки, мов граблі, худіі, ЩОКИ, мов та грязь, сідіі, А roлосить, мов сова.

Отака-то краля мила

•

Абу-Касима вчепила, Наче грішну душу кат: 3 ни .. під руку забираєсь, При .. иляесь, усміхаєсь, Мов він .. уж Ії чн брат: «Пощо так мене воло.чиш? Чи втекти від мене хочеш? Чи забув, ЯК випав суд? Коли любищ люби дуже,

А не любиш

не жартуй же,

Сплату дай мені ось туті. (Стор.

46 І 47)

Шоб В!ДЗ80ЛИТИ(;Ь від бабища, Абу-Касим мусив дати відчіпного триста піастрів: «Бий тебе суха коцюба, Тн, красавице беззуба І На оце та подавись!

На добро мо€, натІшся! Шнур купи собі А повішся, Лиш від мене відчеписы . (Стор.

48)

Думаючи, що в капцях завелась нечиста сила та там сидить грішна душа, Абу-Касим вночі пішов на цвинтар, закопав іх у землю, помоливсь над ними. На його .1ИХО, вартовий постеріг, що вночі хтось поравсь і копавсь на кладовищі. І от: Вартовий сказав Селіму,

А Селі .. знов Ібрагі .. у, А вІд сього чув Ахмет, Від Ахмета дід та баба, А від сих ціла rpo.. aAa. Сей нечуваннй пред"ет (стор.

54).

Пішла чутка, що на цвинтарі чарівник закопав незлі ченні скарби й заворожив іх. Довідались, що то був Абу-Касим. Зиов його до судді на допит:

«Як зовешся? ..

сЧи .. жиеш ти? ..

«Абу·Каси .....

«Хлібом,

сЛюди, чуєте? Блюзниты

.. ·ясом ......

Хліб та м'ясо він вживає,

Ласки ж божої не знає, Шо живими нас держитьJ. (стор.

59)

Скінчилася розправа на тому, що 3 Абу-КаСИllа здер ли ще п'ятсот піастрів (останні гроші, які були в нього)

460

і вернули ilому капці. Бідняка з усіх тих пригод зачав потроху аж божеволіти. Він подавсь аж за рогачку і не сподівано побачив озерце; туди він і вкинув свої нещас ливі капці. Але то було таке озерце, з якого Ашла вода водопроводом до Багдада. Капці заткиули водопроводові д,ірку, і в Багдаді не стало води. Народ зчинив великий бунт. Нарешті, майстри пішли до озерця, побачили, в чім діло, і переказали народові. То народ мало не розірвав Абу-Касима, а суд для кари звелів сконфіску,вати його хату, після чого Абу-Касим зостався СТlІрцем. І зроби лося з ним чудо: зрозумів Абу-Касим, що досі жив він не по правді божій, бо він досі дбав про гроші, про багат ство, кривдив бідннх і голнх, думав, що в багатстві щастя, аж тепер побачив, що як стій людина може збід нітн і все втеряти, за власність свою. ніхто ручитись не може і тількн чистая самозадоволеная душа € такий скарб, якого вже ніякісінькі можновладці видерти не мо жуть. І зачав він гаряче цілувати свої капці, що навели його на спасенний шлях, і обрікся носити ЇХ для покути на плечах ціле своє життя; а люди казали, що він десь,

певне, здурів. Післи того Абу-Касим зробився дервішем юродивим (<<меджзуб») і вів святе життя: Довго він прожив ще в бозі, Вмер десь голий у берлозі,

капцями його затим

По-жебрацьки й поховали,

Споминали, величали

Він турецьким став СВЯТИМ (стор.

Остатня стрічка це вже

lapsus

саlаті

92).

бо яка ж там

Туреччииа з Багдада, особливо за халіфівl Та ми простим авторові цей lapsus, що для нашого простого народу все мусульманське е заразом і турецьке.

Отакий зміст Франкової поеми (бо це не казка, а гар на поема). Ми силувалися переказати її якнайколоритні ше, тільки ПСИХОЛOJ'ічної обробітки оповідання так і не змогли переказати; треба читачеві самому прочитати пое му і самому в·ідчути, як одне лихо за другим приголом шуе гордий дух багатиря і поволі доводить його до бо жевілля або до юродства. Ясне діло, що Франків твір може вважатися ціЛком самостійним. Автор позичив з арабської казки самісіньку фабулу. Він її прибрав упреІ Описка (дат.).- Ред.

461

красну поетичну форму, надав їй великого дра.матичного і психологічного інтересу, закрасив іще й гумором, і збу дував на непретензіональній чужій фабулі самостійний твір, ,високоестетичний,ВИСОКОЇ художннцької вартості. Дуже орнгінальною робить поему Франкову ще одна риса. Франкова поема дуже жива і пластична для нас через те, що автор, малюючи життя арабське зумів до ладу покористуватись образами і порівняннями руськнми. Подивіться, наприклад, на отого хлопа з лазні, що біжить і гукає на «дядька~ Абу-І(асима, або подивіться на тую бабу, що підморгує Абу-І(асимові і каже: «І(оли любищ люби дуже, а не любиш - не жартуй же», або згадайте, як розповсюджується в Багдаді сплітка і як нарешті до відується про новину Від Ахмета дід та Сізба, А від сих ціла громада.

Де це все діється?

спитаєте ВИ.- Адже в Багда-

ді?

А певне, що в Багдаді. Тільки ж, невважаючи на Багдад, ви мимохіть почуваєте, що Тут руський ДУХ, тут Руссю пахне!

•

Таки так! Франко, хоч сам відхрещується від націона лізму, е таки писатель щиро малоруський, щиро націо· нальний, може, навіть і проти своєї волі, а таки щиро на ціональний! Через те, малюючи життя східне, він показує його нам крізь призму руську; таким способом ми увесь Qac почуваємо, що перед нами переходить не просто схід· не життя, а східне життя, описане щирим русином, а через те Франків Багдад не є для нас чуже місто, а є в певній мірі наше рідне. Але що значить талант! Всякі отакі руські подробиці не переходять у Франка l1Pаниць міри і пра.вди; вони не більщ як порівняння, вони не освітлюють східного жит тя фальшивим світлом, а лиш яркіше та виразніше об мальовують нам 1'і східні типи і подіі, котрі зовсім-таки скидаються на наші. Може, кому здавалось би, що з цьо, го осуду треба вийняти два уступи Пан СУДДЯ вже в у н j фор мі З вартовим по всякій фnрмі Про ТОК О Л як стій списав (стор,

... Щоб

анав наших ласк ехеmрlа,

462

56)

Без заплати, так с и й ШТ е м Капці ті йому віддать (стор.

nл 88).

я'

Тут судова процедура, якщо судити з термінів, очеви дячки, австрійська, а не східна, та іще неточність тут та кая, що замість «улемської» чалми (намітки) багдадсько

го суддю вдягнено в уніформу І. Тільки ж судецька чал· ма - це теж свого роду уніформа, а судові побори - чи зватимуться вони «такси» Й «штемплі», ЧИ там якось інакше 2,_ в суті своїй вони всі одне і те саме; значить, коли наш автор-русин поплутав трохи східні і європеЙ· ські термі,"и, то тут н,ема ще великого гріха (а тим паче, що, підмінивши східні терміни на наші, він через те саме заправив свою картинку міцною сатиричною сіллю). А вже ж коли Франко торкнеться справді характерних рис східного життя, то там ми не побачимо ніякісінького фальшивого світла, а, навпаки,- глибоке розуміння діла, і, певне, йому в таких випадках помагають не стільки ЙОГО я'кі-небудь орієнтальні студії, скільки ilого поетична зіркість і прозірливісты От одие з найхарактерніших явищ східного життя-буття - дервішівство, воно освіт· лено у Франка так, неначе б він пильно вчитувався в ціле дервішівське письменство. З дервішівських книжок (Са· аді я, Аттара " Джелальаддіна, Шеаранія і др.) можна побачити, що в повстанні східного аскетизму найпершу ролю грають мотиви не релігійні, а практичні, викликані поганими соціально-економічними умовами східного жит

тя. Живе собі, приміром, багата людина, тішиться роз кошами сьогосвітніми, та як стіil налетять на її хату турки чи монголи, все зграбують і попалять, позабирають дітей

і жінку в неволю - і зостзеться колишній багатир най· біднішою і наitнещасливішою людиною; коли ж не нз летять монголи, то е свій деопот-володар, яка-небудь його примха зробить з чоловіком щось іще гіршеє, ніж татар ське лихоліття; а коли й від деспота сховаєшся, то не схо ваєшся від усяких «валіів», сулемі,в», усяких скадиї,в~ і інших здирщиків, І от обдертий, зубожілий чолов'яга зачинає розуміти, що найзручніш і найспокійніш для лю· І Правда, і на Сході за халіфських часів було щось близьке до уніформ (мундирів), ще за Мотевеккіля (846-861), але ж тая оде жа була тільки для воєнних. Див. Ібн-Хальдун, ІІІ.

275.

2 За халіфських часів «штемпл! А такси» 8вались би СМОКУС».

Ібн·аль-Асір, У,

44, 463

дини - зовсім не прив'язуватись ні до, чого, не мати аиі сім'ї, ані влас~ості, бо за все те треба щохвилини дри жати, бо все те може щохвилини згинути і завдати серцю тяжкого жалю; а вільний на цім світі, під Да мокловим мечем, сам лиш аскет, бо сам лиш аскет не боїться ніко гісіиько, хоч би і найлютішого султана, і він може зне важливо (отак, як Гафіз про хана Тімура) питатися: .Чи не оцю мою дранку цар у мене забере?» До таких прак тичних міркувань прилучаються у дервіша ще й релігійні побудки, але то вже в нього річ підрядна, а найпервіше міркування (оце ж його добре вгадав Франкоl) є от яке: Все моє добро дочасне, Все, що я вважав аа власне В тих ОГНЯХ, МОВ труск, спалив, Щоб хоч на старіі літа

Вільно міг я в світ глядіти ... (Стор. 90)

Цю думку вимовляє Абу-Касим вже аж на кінц! опо відання, та Франко добре показав і у цілім оповіданні, як він до неї додумується ступінь за ступенем. Орієнталіст може дати Франковій .поемі заголовок: «51к люди стають дервішами?» і, наскільки можна збагнути душу дервіша з дервішівських творів, мусить признати, що Франкова поема дає на висгавлене питання відповідь зовсім добру та й виясняє розвиток дервішівеької психіки якнайкраще. Заразом, знов, поема Франкова повна високих, гуманних ідей вселюдських. Ми бачили також, що вона наскрізь реально-національна. А через усе те ми мусимо новий твір нашого письмен ника поставити з усіх поглядів внсоко і побажати, щоб наша публіка читала його якнайбільше. 51к же ж він на дається і до дитячого читання, то мусимо радіти, що Руське товариство педагогічне залічило його до своєї біб ліотеки. Треба ще з похвалою зазначити й те, що «Абу-Каси мові капці» визначуються пливким віршем і доброю мо вою, дуже близькою до україиської. Недобре тільки, що часом нагуртовано декілька співзвуків разом, нап:р., на стор. 57: «3 всіх», або на стор. 66: «ТИМ впертіш», або на стор. 91: «ПОКУС всіх». Хоч таких випадків у Франка не багато, та ми повинні і їх витикати, бо наша мова для гармонічного віршування така придатна, як жодна в сві ті: адже коли якийсь звуковий комплекс робиться важ кий для вимовлення, то наша мова або вставляє між спів-

464

звуками який-небудь евфонічний самозвук, або пристав

ляе такий евфонічниJi самозвук спереду слова (напр., "із млином»), або обертає в на у (напр.: «усіх» зам. «всіх»), або робить іще щось інакшеє ... Далі, недобре в віршах Франкових падають от які наголоси: «коти» (стор. 33,

мн [ОЖИНllе] ч [исло] від «кіт»), «обмазав» (стор. 39), «таки» (стор. 71), «снідавши» (стор. 69) і «в ухах» (стор. 75; тра або «в вухах», або «в ушах»). В області лексич· ній є дев'ять або одинадцять слів таких, котрі треба в,вв, жати або за провінціалізми, або за полонізми і котрих не зрозуміє більшина українців: І) «с Л і п. (польськ. slopiecяма на звірів (стор. 40); 2) «Мав на нього \11 і к» (стор.

42) - себто був упереджений, пор. поль[ ське]» СО' go pikn~!o; 3) «3 добрадл и в а» (стор. 50) - ? Може бути, тут треба «3 добра-дива» (несподівано)? 4) «п і з ь м а. (стор. 50) - ненависть; 5) «обарінок» (стор. 59) - це польське оЬагzапеk, а на Вкраїні говорять або «калач»,

або «крендель» (як по-рос[ійськи]; 6) «с т и Ж б ити с ь» (сroр. 57) -? Може, «згуртуватись»? У Марка Вовчка (т. ІІІ, стор. 29), е «тичба» і, певне, значить «натовп», а в «Преданиях» Драгоманова на стор. 258-ій є «тіжба», але це якісь дуже рідкі слова; 7) «бийте п л а з о м. (стор. 60) - українець зрозуміє це так, що треба бити плазуючи, повзучи, а вже ж Франко хотів сказати запевне

не те: у нього <плаз» має значення або «палиця» (пор.«Ро

kucie» Кольберга, І, 195), або «тупий кінець шаблі» (поль ське «udarzyc p!azem»); 8) «з в ори» (стор. 71) -гірські тіснини, яри; 9) «і вже жде р о з жер тих куп» (стор. 81) - себто розлютованого стовпища; по-польськи <roziarty» значить «лютий», а для украінця це сло!ю значи тиме тільки «пожертий. або «розшарпаиий», і навряд чи згадає 8'ін, що і в нього є вираз: «розжертися на кого»

(рос[ійське] «вз-ьесться»). Окрім цих дев'ятьох слів за· значмо ще два, котрі хоч трапляються і на Україні, та мало кому зрозумілі, а саме: 10) «п рос или в шина дрючок. (стор. 62)- себто "настромивши» або «зашморг нувши. (українці кажуть: «всиляти нитку 'в голку.) і 11) "т рус к, - хмиз, хворост; останнє слово у нас зо всім-таки рідке. Слово "псОти» (пустоти, CTqp. 33) має в украінців комічнєзначення. Зауважмо ще як небажані: «дусить» (сroр. 80) зам. «душить.; «тисяч» (стор. 73) зам. "тисяча»; «д е збирати олію?» - себro «к у Д и. (у віщо) збирати?:. (стор. 28). Помилка проти руського 30 І-НІ

460

синтаксису: «ні не кинеш» замість «ані кинеш» або про сто «не кннеш» (стор. 50). Оце й усі прогрішення Фран кові проти мови, та й то половину їх або ~Bi третини можна навіть !lе вважати за прогрішення, і ми їх зазна чуємо тільки для того, що, може, а,втор при другім ви данні свого твору захоче узгляднити уваги українського читача.

Наостанці заявимо своє невдоволення з тієї перекру ченої форми слів і ймен власних, яку ми стрічаємо в «Абу-Касимових капцях~. Звісно, що сам Франко багаТ1) читає східних перекладів, отож можна напевне сказати, що перекручування чужоземних слів іде не від нього, а

від видавців

І виходить чиста сміхота. Єсть, напр., араб

ське ім'я «Касим:о, і В080 у Фраика на стор. 59-ій ще до волі добре написано: «Кассім., та скрізь деінде перекру чено вже на «Казем~. А слово «казем» по-а рабськи зна чить «поганець.1 Або от: єсть таке арабське слово «ха ліф~, і значить 8Оно «намісник. (Мохаммедів намісник); отже ж видавці (стор. 1,76 і 91) переробили його на «ка ліф~, а по-а рабськи так зветься «коши'к для фініків (дактилів)>>' На стор. 76-ій надруковано «мечеть» (церк ва мусульманська), так воно зовсім добре, і так говорять усі українці,-та на стор. 92·іЙ уже читаємо не «мечетя ми», а «мошеями~. По-а рабськи «мошея~ значить «брид ка, невродлива жінка~. Ну, ще нехай німці говорять собі «Moschee», бо їх до цього слова прив'язує історія їхньої мови,- а нас що прив'язує? Історія? Чи що? Перечитай те «Алькоран» І. Галятовського або його .Лебедь», то й там не знайдете ніякісіньких «мошей», а й тепер ніхто цього слова не зрозуміє, коли не знає німецької мови. Згадаймо ще про «музулман»; українці зовсім правильно кажуть: .мусульмани~ (покірні богові), а видавці «Ка,п ців» не могли не переробити цього слова на «музулмани~ (<<кривдителі») І Я ж кажу, що чиста сміхота, та й годї! Та ніl Тут не rільки сміхота, тут і сумувати варто.

Адже галичани перекручують не са мі східні слова, а й за хідні: французькі та англійські. Українці звичайно або самі знають європейські мови, або користуються російсь кими книжками, і через те пишуть і вимовляють европейІ Колись я сам мав нагоду друкувати дещо переложене із схід

ного в «дзвІнку» і добре пам ятаю. що хтось ІІОВИПРЗВЛЯВ мені східні слова на кумедний спосіб.

466

ські !Імення так, я'к слід: як вони вимовляються на Заході. А галичани здебіЛh!!Jа не знають французької та англій ської мови, через те, напр., замість «Майн-Рі,да:> пишуть «Мін-Рейде:> і т. ін., та ще й українські писання силують ся виправляти на отой самий кумедний лад! Тільки в ра дикальних виданнях иема отих перекручувань, а скрізь деінде кишать «Мін-Рейде» і т. ін. І після того чи ж диво, що сторонні люди, побачивши якийсь галицький друк, де стрічаються західні слова та ймення власні, тільки рего чуться та аж за боки хапаЮ1ЬСЯ? Чи ж диво, КОЛИ вони після того кажуть, що таким, коТрі навіть західних мов не знають, тільки й зостається, що 1'риматися десь там

у хвості Росіі та дякувати богові за таке щастя, бо на більшеє вони (себто ми), мовляв, і не здатні?! Наше бідне письменство і так має безліч ворогІв і висмівателів, то нащо ж нам давати привід чужим людям докорять нам іще й неосвіч'еністю?

ДО ПИТАННЯ ПРО СТАРОДАВНІ YKPAIНCbКl РЕЛlГlFlНІ ПОВІДАННЯ з приводу брошури проф. М. Ф. Сум ц О 8 а «К библиографии CTa~ ринныx малорусских религиознЬ1Х сказаний», Харків, 1896 р. Відб. 3 VIII тому Харківського сСборника историко-филологического общества» 88 1895 р., стор. 8.

Під «релігійним <Іовіданням» (<<сказанием» проф. Сумцов розуміє не кожен витвір народного епосу, де йде мова про щось релігійне (отакі, напр., апокрифи); під «релігійним повіданням» розуміє він самі тільки легенди і виключно їм присвячує він свою брошуру. Легенди, а зосібна наші українські легенди, справді ваlрті особливо! ув~ги. Коли ми візьмемо аn-oкрифи, то, мабуть, навіть той, хто їх спеціально не студіював, просто з першото погляду відчуває, що це твори не рідні, а чужі, занесені '. Зовсім інакшеє враження справляють наші релігійні ле генди. З них усе тхне чимсь таким близьким, таким добре відоми,м, таким рідним! Тут і місцевості називаються наші,таки, українські, тут і імення - то все ймення на ших-таки слав-етних історичних діячів, тут побутові риси виступають яс~раво українські, тут навіть у способі мис лити так і почувається скрізь усе рідне, наu:іональне; ми цілком погоджуємося з ПIРОф. Сумцовим КОЛИ він каже, І Я ДОДВВ СЛОВО «мабуть~, 60, здаеться, допіру аж за теперіш ніх успіХіВ фОЛЬКJlористики кожен перейнявсь несвідомим, але пев ним переконанням, що апокрифи жодним побутом не можна вважа ти за націоиал"ниА винахід нашого народу. Але ще й у половині

ХІХ ао така певніcn. могла декому (навіть чи не багатьом) здавати СЯ дуже ДИВНОЮ: от примІром, відомий український письменник Сте

пан Рудан"киЙ. )Це його етнографічні записи (од

1854-1856

р.) не

давнечко видано повною sбіркою (див. «Твори Степана Рудансько

го», том

11,

ЛJ.вів.

1896),

цілком щиро був певний, що українські

поаідання про Адама, про потоп світу, про птаха-носорожцп та ін. нІзвідки не запозичені І належать чистісінькій українській «утворІ»

(себто уявІ, або творчостІ); він нІ побоявсь навіть висловлювати здогад, що божа кара спІткала пихатого птаха-носорожця (за сві· тового потопу) не де, ЯК иа ПодІллі, поблизу Голендр.

що y~paїHCЬKi легенди мають «своеобраЗНblЙ характер произведений близких, как бbl издавна знаКОМblХ и поче му-то прнвлекатеЛЬНblХ» (стор. 1). "Зто нечто привлека гельное,- каже проф. Сумцов далі,- кроется в теплой вере людей старblХ поколений, в дущевном их мире и сер дечной их простоте». Не тІльки в цьому, а найбільше таки - в національному дусі, що пересякає для нас наші легенди; той дух ріднить нас, скептиків-інтелігентів, і з нашими наївнимн предками, і з теперішнІм простим на родом.

Таке вражіння Вражіння, Qдначе, обдурює: хто озна йомлениїl з міжнародною бродячою сло,весністю, тому, звичайно, давно вже кидавсь у вічі факт, що не одна ук раїнська на'цебто «щиро» національна легенда належить до категорії мандрівних повістей. І само собою постає питання: «Отже ж, оці, такі рідні нам, легенди - то ви твори не самостійні, не наші?» Одказати: «Еге ж, не наші»,- навряд чи буде справедливо, бо наш народ будь що-будь цілком попереробляв чужі сюжети. Простежити, як одбувалася ця переробка, надзвичайно цікаво: не тільки встановиться критерій для суду про те, що ж мас тиво ми сміємо назвати нашим рідним, безперечно націо нальним етнічним добром, ба й з'ясується іі саме поняття про те, що таке народна творчість. Це буде надзвичайно повчальна для нас річ - rnростежити, яким чином чуже повідання встигло дістатися до нас, поширитися в народі, пристосуватися до певної місцевості й знаціонаЛізуватися усіма сторонами, в усіх подробицях 1. • Поле для дослідів - якнайширш{!, Як висловивсь англійськиіі поет, воно ' І Є ще одна галузь у нашій народній словесності, що пильно потре6у€ таких самих дослідів, тільки ж ученІ якось мало її торка ЮТЬСЯ; я кажу про украінські твори характеру ryморнстичного. Наш народ має славу гумориста раг ехсеllелсе (франц.: у вищій мірі.

Ред.), «український гумор» -

це вже

Сl'ЗЛ8сJl прика~ка. а тим ча·

сом навіть ті побіжні досліди, котрі мимохідь торкалися наших авек,

дотів· вигадок, фа6льо та побутових казок, давно вже встигли на· ТЯКНУТИ, щО ці вироби украіНСЬКОі народноі творчості ие оригі"аль· ні. Не можна заперечувати, що оброблено іх по·оригінальНому, о'д· наче в чому ж, в"ластиво, полягає тая оригінальаість? Чи ж показав

нам хтось, з чого саме вона

складається?

НІхто. І гадаю

дисертація на тему «Риси та способи українського гумору»

я,

що

- давно

вже на черзі. Найшв~дше ми мож~мо сподіватися такоТ дисертаціТ од проф. Сумцова; він звичайно буває піонер у різних галузях на· шоТ етнографіі А проливає світло у ще темніі її закутки.

Exceedina rkh. and

lоng.

and wide.

And opr!nkl'd wllЬ а oweel varl.ty 01 811, ІЬаІ pleasant 10 10 ІЬ. ear or 'у'

Але пороблено на тім полі не гурт, так що й нічого.

Донедавна в пригоді могли стати хіба стаття Н. П [етро· ва]' в «т,рудах Киевской духовной академии» р. 1877, далі дуже важливі .очерки южнорусских апокрифичес·

ких сказаний и песен» проф. М. Ф. Сумцова (<<Киев(ская] старина», 1887 ') та ще деякі його замітки та стаТТІ. Зва· жаючи на таку вбогість, неабиякої ваги набуває нова си·

стематична брошура того-таки шановного а,втора, проф. Сумцова, що загоЛ{)вка її ми подали попереду. Брошура ця має спеціальне завдання - пролляти певне світло на суть української релігійної легенди. Одразу нічого не робиться. Треба підготовчнх робіт. Шановний автор аюки що надумавсь попоратися у старо давніх українських творах ХУІ-ХУІІ вв. і повиюирувати розкидані по них тії легенди, котрі зв'язані з уroраїнськи· ми історичними особами та подіями. ЯК видно з цитат, він піднявся труду переглянути «Пересторогу», Денисо, вича Кальнофойського, Петра Могилу, Галятовського, поробив порівняння (коли був для того матеріал) з від повідними l'ворами сьогочасної української народної творчості і (знову-таки, коли був на те матеріал) подоби рав також парале.1і з писаної та усної словесності інших народів. Таким ЧИ>ІОМ дослідник торкнувсь сімнадцятьох сюжетів: І) мандрування церкви або ікони з одного міс ця на інше; 2) надприродна охорона українців під час татарської навали; 3) кара божа, що спіткала татар за зіпсуття ікони; 4) збудування монастирів та церков на тих місцях, де здобуто перемогу над ворогами; 5) над природний захист для українців під час боротьби проти турків та поляків; 6) надзвичайний випадок, що ставсь,

коли Григора Загор[ов]ськorо внсвячувано на єпіскопа;

випадок, що трапивсь, коли постригали на ченці ІпаІ НаДlвичаflно багате, і довге, і дике, І скроплене солодкою різномаНіТНістю

с І о

u5t стор. t 1.

о п,

Всього що приєм"не для вуха чи ока (ангА.).- Ред.

Popui"r

Ізl.s

ао! fіс!IОПS. І.

І.

Едінб .. 1887.

2 При наГОДІ 8Иllравляемо ПОМИЛКУ у д. Суицова, щО, ПОКЛНК8ючися на свою розвідку (стор. 3, виноска). відносить П до 1888, а не до 1887 року.

470

тія Потія; 8) образа церкви або ікони од чужовірців або невір (властиво, це тоІ! самий сюжет, що і в N2 З); 9) са· мозапалення церковних овічок; 10) похорон грішної лю диии в церкві; 11) образа духовних осіб і кара кривдни кам; 12) розгрішення клятого само~ванця; ІЗ) українські ікони, що їх малював 08. єваигеліст Лука; 14) ікони, що плачуть; 15) зміна кольору на обличчі в пр. богородиці на іконах; 16) обваЖНІННЯ іконн, що її хочуть одвезти єретики (пор. N2 І); і 17) худоба (коні та воли) ПОЧУ'ває, що чудотворна ікона близько. Завдання це - нове й важкеньке. Отож не дивниця, що в статті шановного вченого можна одзначити деякі прогалини.

Гадаємо, що не завадить поробити скількись, мабуть таки, не зайвих, додатків - за пам'ятками XVI-XVII в. От, одзначім, що, наводячи чуда, подані в .Пересто розі» І, .проф. Сумцов забувається взяти з тієї-таки .Пере стороги» вказівку на одне таке чудо, яке було найвідомі ше на Вкраїні наприкінці XVI і на початку XVII В., а саме: коли на Берестейському соборі р. 1569 Михайло Рогоза, Поті й, Терлецький та інші ренегати «з бискупа ми римськими згоду свою (себто унію) учинили» і наду малися вкупі пра-вити службу богу, то «бог отрьшул ИХ офирр. І вин О В чашах уніатських владик пер еве р н У л о с я на в о Д у, та й довелося. щоб літургію допра вити, іншого вина до іншої чаші налляти '. Автор «Пере стороги», що чимало черпав з посланнів Івана Вишен ського, записав цю легенду, найімовірніш, підо впливом .Писання ко утекшим от православной Bepы еписко пом» " хоча, звичайно, він знав цю легенду й раніш, без І Вид. В «Актах,

относящихся

истории

Западнай

РОССИИ.,

т. ІУ.

• Вид. у «Актах Ю[жиой] н З[ападной] РОССИИ'. т. 11. стор. 245-251; нове видаННJI проф. Сирку В «Оправданнях» до ІІІ тому «Истории Афона» преосв. Порфирія Успенського, СТОЕ' 1014 і д. 3 див. сРусскую историч[ескую] би6лиотеку' , т. УІІ (1882). стор.

1000-1001, Повинен я зауважити: у своїй еецензiJ на «Івана

Вишенського» дJoKTo]pa Івана Франка (<<КиевLскаи] старfинаl:t, 1895. ЖОВТ., стор. 24) я ДОВОДИВ, що Вишенський користувався Скар жа:иою книгою не в ПОЛЬСЬКОМУ, а ,8 руському виданні; через те я допускаюся деякої неточності, цитуючи Скаргу ПО и ПОЛ6СЬКН, а не по·

руськи. Руське видання (вже в НОВОМУ. теперішньому передруку) ПОВИННО ввійти до н#воro тому «Русскfой] ИСТfорическойl библlиоте

ки]». що під цю ХВИЛИНУ, може, вже А вийшов у світ і стався при ступиий для публіки. Та для мене в тих нетрях, де я перебуваю, вІв іще цілком неприступний.

471

Вишенського. А Вишенський підніс питання про оце чудо на те, щоб спростувати заперечення Петра Скарги. Той-бо свою «Оборону Берестейского русского собору» (Вільно,

1597)закінчує словами: «Puszczaj~ (православні),у podmiataj~ о cudach w Brzeku: і1 si~ przy тцу wіпо w wod~ оdтіепі!о gdy jeden Іат iezuita w cerkwl Miko!aja

kartelusze

s!u1yl. Potwarzy si~ Іеу піе wstydz~. Zаdеп Іат jeszcze iezuita, апі kaplan rzymsky mszey піе mial; а jesli si~ Grekowi. kt6ry w Іеп czas slu1yl, to tгаШо, і1 w kielich miasto wina z omylki wody naIal, -cuda 1аdпegо піе masz trafia si~ to у u рilпус у nab01nych. То cud, і1 ludzie chre!cianscy tak sprosne klamstwo mowi~, аЬо rozumni wierzyc smiej'l.I.

у додаток ДО повідань «про ман д р У в ан н я цер кв и або і к они» (N. 1) можна нагадати про ІКОНУ лісненську. Наприкінці XVII в. У православному селі Бу ковичах на Підляшші пастухи знайшли в лісовій гущави нІ, на гілляках груші, ікону богородиці, написану на тем но-червоному камені. Ікону визнано за чудотворну, постав лено в сільській церкві, і вона творила чуда. Одначе, так оповідали католики, православний хра м показався негід ний для таких святощів, а тому за гри роки янголи гос подні вночі, удосвіта, перенесли ікону з Буковичів до Ліс на, до новозбудованого храму-костьолу; це на свої очі бачнли 11PO€ тамошніх людей. Лісненський ксьондз захо дився записувати чуда до окремої книги, і само l1ільки за той час, як він там панотцював, іх було аж п'ятсот. у протоколі 24 листопада 1700 року ікону навіть офіційно визнано за чудотворну. Тепер вона належить православ ним 2. до цього Ж циклу повідань належить сьогочасна полтавська легенда про царські врата, що зникли иа дні 1 «Розпускають і підкидають листки про чудеса в Бресті: що при месі вино у воду перетворилося, коли один із Е_з_уітів У цеРКВі

Св. Миколая правив. ДурнИці тієї не соромляться. Жоден там ще езуїт ані католик меси не служив, а якщо православний який в той

час і служив, та тра;tИЛОСЬ, що він, ПОМИЛИВШИСЬ, в келих замість вииа ВОДИ наnив,- чуда ніякого в цьому немає. Трапля€ться це і у

п'ЯНИЦЬ і У набожних. То чудо, що люди розумні і християни, так безсоромно брехню МОВЛЯТЬ або Вірити сміють:. (nольськ.). - Ред. :2 Докладну історію подано

• брошурі Холмського боroродицько~

го братства «Явление чудотворноА икоиы бого,атерн у Лисни в свя зи с другими современнЬ1МИ собьJТИЯМИ на РУСИ:', В. Т. М-ча, Варш.,

1883 р. Рецензія 294-297.

у «Киевской старине»,

472

1883,

вер.- жовт.,

стор.

криниці поблизу села

Хорошок Кобеляцького повіту

У Ст. Руданського € літературна обробка подільської ле· !'енди про церкву, що заховалася од чорта під землею і виходить на світ тільки «на великдень до зорі» '. Сюжет N2 12 У М. Сумцова - «Р О З грі шен н Я за· к л я т О гос а м о З 'в а н ц я»: тіло савозванцеве не могло зогнити, аж доки закляття не розв'язав П€1'РО Могила. У стародавніх пам'ятках проф. Сумцов цієї легенди не знайшов і наводить її за новітнім оповіданням Ду мит· рашка «ЗаКЛЯТblЙ» (в «Историчlеском] вестнике», 1880. B~pec., 46). Я теж не пригадую, щоб у стародавньому на· шому письменстві було записано такий випадок, прив'яза· ний до ім'я Петра Могили, але пригадую аналогічні у .,Палінодіі» Захарії Копистенського (1621 року): «Бла· женно!! памятн патриарх Антиохийский Иоаким, под час бblТНОСТИ своей в короне Полской року 1579 ве Львове, отлучил бblЛ от церкве священника именем Григория, прозвиском Горбачевского, за неКОТОРblИ ексцеССbl, а ме· новит€: же учинивши пер вей обет богу и чернц€м зостаа· ши,

присягу

зла мал,

оженился

священником

зостал.

Той, року 1589, в лет по том отлученю и звязанию десят, в Львове умер и погребен бblЛ на цментару церкве бранко!!, Успения пречистои девЬІ богородиць!, в месте. В лето по том погребе его тр[етье], то есть року 1591, под ча~ роз· бираня той церкви, ГДbl бblЛИ фундаментЬІ на заложенє теперь поднесенно!! церкви копань!, откопана бblла с п,ри,

падку и тая я ма, в которой той священник лежал, З КО, торого кгдbl ся дощка верхняя з ТРУНЬІ зсунула, обачено БЬІЛО тело надутое, як мех, тверде, як камень, очернелое, як уголь (на березі додано: «Бойся, КОЖДblЙ гвалтовнику, rюприсягненоА обеТНИЦbl живота иноческого!»). Люд ПОСПОЛИТblЙ, ДYXOBHblїl И свецкий, которы й о ТОЙ на нем палой екскоммуникации, албо отлученю от церкве ведали, з поли'Гованьем велце С тому дивовали, И мусел бblТИ та· КОВblЙ же закопан, аж братним политованьем ПОРУШОНЬІй І «Зоря»,

1895, стор. 356: ~Чудодійна криниця», Гр. Коваленка.

оу статті цій, зауважмо до речі, е нові відомо.сті про скількись чу додіАних криниuь; але найдокладніше оповідання цієТ статті, себто

про КРИНИЦЮ лубенську, зовсім не нове; див. давню статтю А. Ло начевського у ІІ Т. «Записок Юго-3апfадногоl отдела за 1873-й ГОД». стор. 130-134 і статтю Ор. Левицького у «Киевской ста рине», 1883, Н.

9-10,

стор,

301-309.

2 Твори СТ. Руданського, т. 11, ЛЬВіВ, 1896, стор. 50-51; так

само 8 «Зорі>, 18~5, стор.

347.

муж ПОДООНЬІЙ, КНИЖНblЙ, именем Симеон Горбач,евский, праЦbl ся поднял, до Константинополя шол и бnаженной памяти отцу Иеремии, на тот час патриарсе Константи нополекому, о том ознаймил, от которого одержал лист разрешальны •. И кгдbl по первом откопаню немаль в лет полтора зась бblл.откопан и таКОВblЙ же найден,- лист ГОЙ разрешаЛЬНblЙ над ним бblЛ прочитан І, а зараз в кол ко дней тело надутое опало и в порох ся обернуло» '. Той гаки Захарія Копистенський сам наводить паралельні грецькі повідання про те, як «от патриархов наших кри' стианских звязаныи тела

згнити не могут,

але ся ОДblма

ют, твердеют, чорнеют и так як мех наДУТblЙ, лежат ПОТЬІ, аж будут от ТblХ же владзою, им от бога данною, розвя,

занЬІ', після чого, звичайно, «в порох ся обертают» З; по· кликуєтьс.я Копистенський на «Турко-ГреціЮ, Мартина Крузія «з Феодосия Зигомали» '.. Взагалі треба завва жити, що в .Палінодіі» подано різних чудес чимало, але здебільшого вони стосуються не до Украіни, а до Греч чини. Таке, прим[іром], оповідання про те, як завалилася церква в Афонській лаврі саме під тую хвилину, коли на службі божіЙ пом'януто папу римського 5; оповідання це однаково підходило б до сумцовського цнклу N2 3 і до циклу N2 8. Повідання N2 6 (<<Надзвичайний випадок, що ставсь, коли Григора З а гор [о в] с ь к О г О висвячувано на єпіс копа») проф. Сумцов узяв З «Перестороги. (іі, зауважи мо в дужках, він неправдиво застосовує до 1600-1605 рр.). Коли висвячувано цього майбутнього уніата, «бог чудо показал, же при звонению к службе божеА пор вад его дух неЧИСТblЙ и кинул, итак ниц лежал без па.мяти ч~рез всю божественную службр (<<АктЬІ, [относящиеся

к истории] Зап[адной] РОСС[ИИJ», ІУ,

N2 149). 51

додаю,

І Тут я змінюю пунктуацію видавців, 60 ставити крапку пІсля «наАдем» і починати c.n080M СЛИСТ» нове речення навряд чи можна. 2 сПалінадія» - в сРусскГоА] историческfоАl би6лиотеке», т. ІУ (СПб., 1878), стор. 470-471 .

• • Палінодія> в Русск[ой] (1878), стор. 471-475. • Друкована «Тuгсоgгаесlз> -

"ст[орической]

в 6uмl

рія Царгороду:. 3игомалu писалася теж у історН Туреччини>. 1(., 1926, стор. 103). 11

1584; XVI

библ [иотеке].,

ІУ

вміщена там «Істо

в. (див. «Вступ до

дИВ. «Палінодію» в «pyccKroAl ист[орическоА] бн6лfиотеке].,

т. ІУ, стор. 1020. Додамо, що це саме оповідання € й У Вишенсько го в його «Пнсании К утекшим от православное верЬІ сшископом».

474

що дальшу стаді!!> ·в розвитку цієї легенди ми бачимо в "Фрииосе» Мелетія Смотрицького (Вільно, 1610), саме в тому цікавому місці, де Мелетій вкладає в вуста схід· ній церкві мову до Потія і звертає увагу на чудесні кари божі, що спіткали кожиого з уніатських владик (стор. 75-76). ЯК каже Мелетій, Германа (у світі - Григорка) Загоравського, цього «та!о n іе przedn ieyszego Іеу waszey

ипіеу

foгytarza, sprawidliwym s~dem panskim ieszcze za І!У duch с z ~ s t о k r о с у przy saтym nabotenstwa РГІеІеп odprawowaniu z піеІmіегпут wszystkich taт b~O,, сусЬ ludzi postrachem ро cerkwi Іат у sam srodze-straszliwie r z u с а! у zacz~tay przezen liturgiey at у do sзmеу Smierci skonczyc n і g d у піе dopuSci!.1.

tywota

ЯК бачимо з підкреслених у мене місць, fama crescit Тут-таки, думається мені, до речі буде трохи од· БІгти й уБІк в питанні про те, коли написано «Переста· рогу» '. Проф. Сумцов (ідучи, отже, за ДУМКОIfI А. Н. По· пава) застосовує її до 1600-1605 рр., а галичанин А. Пет· рушевич уважає за автора «Перестороги. Михайла Гу· нашевича, що народивсь не раніш од 1610 р., а р. 1647 висвячениl'! яа іподиякона у Львові '. Петрушевич грун ТУЄТЬ1:Я тільки на дуже хитких даних палеографічних, а поданая в нас цитата з «Фриноса», гадаємо, виразнісінь' ко промовляе за тим, що "Пересторогу. написано перед· ше од «Фриноса», себто передше од 1610 р. '; колн ми, окрім того, звернемо увагу, що автор, кажучи багато про князя Острозького, ніде не.зве його мертвим, то матимем

eundo 2.

І «Мало не найзавзятішого тlеі вашої унії прибічника, внаслідок справедливого суду

божого, іще за ЖИТТя злиА

дух

неодноразово

перед самою службою на страх багатьом присутнім там людям КИм дав ПО церкві туди А СЮДИ із страwенною силою і почату ним ni~ тургlю ніколи не давав йому ДО самої його смерті докінчити:.

(IIDАЬСЬК.).- Ред.

• Поговір зроста. в. ходу (лот.).- Ред. • Авт. Петрушеаич, с:Своднаи гаЛИЦКОмРУССК8Я летопись (БОО1700 r .., Л,вів, 1814, стор. 1. І ІС1ІУе. вказівка (Вишневського - «Hlst. Hter. polsk .• , Кр ак., 1840-18а7, т. VIII, стор. 293). ще вперше видано «Фринос., не р. 1610, а р. 1596. Голубєв (<<Библиографич[_"ки,] замечаиия>, К, 1816. стор. 4) вважає вкаЗіВКу Вишневського не за безперечну. Тіль ки ж ЯКЩО першее видання «Фриноеа» А існує, то 8 ньому будь-що будь немає ж тих посмертних подробиць про 3агоровського, яві є у виданні р. 1610, 60 р. 1596 3агоровський ще був живий. а вже ж не можна ЙОГО ••

було

б казати про живу людину:

«аж

до

кінця

ЖИТТR

Іевну підставу гадати, що .,Пересторогу» складено раніш од 1608 р. Але гадати, нібито її написано Д~Cb між 1600-м та Iб05-м роком, знов-таки не можна: автор покликується на уніатське видання "Посольство МисаІла до папи Сик ста ІУ», а воно надруковано р. 1605. Отже, <?Пересторо гу» складено між 1605-м та 1608-м роком. Щоб закінчити нашу замітку, зробимо ще одне допов

нення не часткового, ба загального характеру. Д[окго]р Іван Франко у своїй путящій дисертації про Вишенського подає силу принагідних зауважень історичного й історич но-літературного xapaKrepy. Між іншим, згадавши за иа ведену в Вишенського легенду про афонське чудо з часів

Михайла Палеолога, д[ окто] р Франко підніс скількись міркувань, що їх я вважаю за незайве навести тут ціл ком, як бібліографічний додаток до статті проф. Сумцова: сСя легенда, а також закиди Вишенського, адресовані до мадик за те, що не вірять таким чудам я'к ~рестейське і афонське, інтересні для нас як один із об'явів досить но вого у нас і сильного напряму, котрий починає проявля тися в нашій літературі з кінцем ХУІ в., а в ХУІІ в. доходить до вершини свого розвитку. Маю тут на думці епідемічний нахил до чудесного, котрий бачимо у нас в ХУІІ в. У всіх верствах людності, у духовних за рівно, як і у Сlітських, У простих, як і по-тодішньому високо ос вічених (€влашевський', Петро Могила, Галяroвський, Баранович і др.). Віра в чудеса існувала у нас і давніше, від са.мого заведення християнства, і була нерозлучна з самою релігією. У наших писателів і ліroписців стрічаемо зап.саних багаro чудесних случаїв, віщих снів, пророку вань, знамень і т. д. Але чудесне являється у них спора дично й, очевидно, не грає важної рМі c€ipeд суспільності, в котрій і для котрої пишуть ті автори; можна думати на віть, що ті чудесні случаї були не раз радше тільки вира зом спеціального способу -видження побожних авторів монахів, ніж предметом загальної живої віри суспільно сті. Ал~ з кінцем ХУІ в. заходить значна зміна. За почи ном суспільностей захіДНQ€вропеЙСI>КИХ, особливо німець ко!' І польської, обхоплює звільна й нашу южноруську І Франко, ЗВНЧ{lі\нО, має на думці ЙОго щоденник

1564-1604

що його видав В. Б. Антонович У «Киевской старине»,

1836.

р.,

січень.

Щод.енник цеА (з автора був цавіть кальвініст) справді свідчить про те, що .іра • чудесие страшенно розвинулася ще в XV} В.; тільки ж АЛЯ lсто,11 релігІйних повіданнів він матеріалів іще не міСТить.

416

суспільність якийсь дух містичний, якийсь загальний на· клін до віри в чудеса і до бачення чудес, якась потреба чудесного на кожнім кроці. Пригадаємо лишень, яку ве· лику роль грали чудеса, явища чортів і ангелів в житті перших рефuрматорів, особливо в житті Лютера, Мюн' цера і анабаптистів. Розбуджене реформаційною пропо· віддю, в масах народних ,почуття доходило до екстазу, до візій і віщунства. Чудеса перестали бути привілеєм ви·

браних і святих; тепер трохи не кожниіі міг бачити, а то й творити їх. Тому загальиому настроєві відповідала й література. Тисячі писаних і друкованих звитків та лист· "ів розширювали вість про нове чудо, прозою й віршами розказували про явище святого у сні, про появлення іко, ни, про чудесне уздоровлювання недужих. Масами збігав· :я народ у такі місця. 3 часом почали збирати такі листки, записки та перекази, потягнувся довгий ряд т, зв. Міга·

котрих початки в Німеччині сягають іще серед ніх віків, але на котрі у нас мода прийшла аж в ХУІІ в.; Вишенський був одним з перших, що відчули ту нову струю '. В інтродукції до повісті про напад латинян на Афон він з натиском підносить потребу віри в чудеса не тільки ті давні, переказані в письмі святім та житіях, але А нові, сучасні, в котрих так само маніфестувалася сила і правда божа. А й сам він у самім першім своїм творі, як ми бачили, являється одним з перших в нашій літератур'і оповідачів таких сучасних чудес, розказуючи про в·іднаЙдення тіла Варлаама Охридського 2. Після Т(}ГО грамотна публіка наша мало що не два століття вдо вольнялася читанням Mirakelbilch-!B вроді «Тературге мІО. І(альнофойського, «Неба нового» Галятовського, <зОгородка. Радивиловськоro, «Нерла многоценного» Транквіліона, «РЬоепіха» Суш! (1685), а то й величез ного збірника чудес, виданого 1672 р. в Мюнхені єзуїтом ГумпеН'бергом п. з. «At!as Marianus», куди ввійщли також численні описи чудесних ікон литво-руських (Stebelski,

kelbiicher,

<Dva vielkieSwiata»,I, ХХХІІ). В ХУІІ в. чудеса появляються

І Тут у Франка пересВД8. €влашевський жив трохи раніш ОД Вишенського, а в нього крайня віра в чудесне панує повною мірою. 2

Автор уважає «Новину» за найперше Вишенського писання,

ПОГОДИТИСЯ з ЦИМ не можна, і це я вже зазначав у критичній своїй статті про Франкову дисертацію (<<КиевГская] старина», 1895, ОКТ., стор. 3-7). НавІть і те річ непевна, ЧИ справді не ХТО, ЯК Вишен ський, написав «НОВННУ»?

на нашій Україні цілими чередами рівночасно з кожним більшим нещастям пр~людним, просичують собою всю духовну ат.мосферу нашого народу, витворюють множе ство місць відпустових, около котрих наГJЮмаджується множество повістей, повірок, l'радиціil, забобоні,в, а далі іІ пісень книжного або напі,вкнижного складу, 3 КОl'рих значна часть опісля громадиться в василіанськім «Бого гласнИ'ку». щоб почасти задержати своє значення й до нині І,

Нетерпляче чекаємо од проф. Сумцова докладної роз відки про зачеплене в нього питання і будемо дуже вдо волені, коли й наша замітка хоч трохи йому допоможе в його праці. І Ів. Франко, «Іван Вишенський», Львів, 1895, стор. 227-232.

«ЦАРІВНА» Оповідання

Оп ь

rи

К о б и л яне ь к О І.

Накладом редакцІ! «Вуковина.,

ЧеРНівцІ,

1896, 424

1896-го року.

стор.

Руська література може радІти: в особі д[ 06родіЙКИ] Кобилянської Буковина подарувала нам видатний, сим патичний літературний талант. Не знати, чому авторка назвала своє писааня оо:юві

данням. Оповідання

то, звнчайно, щось коротке І епі

зодичне; а великий твір «Царівна» (424 стор.), де так докладно списано цілу історію декількох осІ-б і не менш докладно обмальовано ту суспільність, яка їх окружає, треба назвати романом або, як кажуть у нас і в росіян, повістю.

Д[обродій] Осип Маковей пише в своїй передмові, що цей тві-р «заслугує riісля своІх прикмет на назву психо· логічної студії» (стор. 9), і додає ще (стор. 11): «В Ко билянської яко писательки вдача наскрізь п·оетична, не звичайно вразлива, повна мрій і туги, поважна, глибоко відчуваюча як красу життя, так ще більше грубості його, іменно ті, що дотикаються безпомічної, самітної жен, щини серед наших прикрих обставин життєвих і това· риських; притім бистроумна і горда в добрім значенні сього слова. Препишні ліричні, романтикою закрашені сцени ідуть в її творах всуміш із сценами, писаними реалістично, зовсім так, як діється і в житті (і часто з' гумором.- А. К). Велике очитаиия і багатство незви чайно глибоко передуманих рефлексій при великій масі ніжного чуття надає її творам, як, наприклад, .Людина. і .Царівна», характер студій психологічних. Незаміжня і незаможна женщина, поневіряна обставинами. «грубо стями. життя, сама безпомічна аж до розпуки,- сей улюблений авторкою а так часто подибуваний в нашім житті тип, находить в Кобилянській оборонницю, цілим серцем відчу.ваючу недолю життя такоі женщини. Ії

479

<Людина. ,і «Царівна» - то найкращі докази за допу щенням женщин до тих занять, в котрих вони могли би найти ціль життя і способи удержання на випадок неза мужності. Жінка «свого мужа» все ще тішиться у нашім товариськім житті більшою повагою, як незаміжня жен щина, хоч би й яка талановита, освічена і заслужена.

В обороні тих поневіряних невинно істот Кобилянська добуває із арсеналу серця саму найвлучнішу зброю і по биває нею насмішливого противника._ Згоджуючись із цим осудом, ми завважимо, що д[ обродій] МаковеА забув подати про одну, та й то дуже важну особливість пера Кобилянської: в о н а п и шед у ж е ін тер ес н о. Адже не один у нас могтиме зложити повість, що А дуже висо кими ідеямн буде повна, і психологічно буде правдива (за наших нервних часів всі люди поробилися такими пси хологами, що аж-аж-ажІ); та коли не буде в ній цікавос ті, коли не буде в ній пекучої захоплюючої інтересності, то небагато людей читатимуть такую повість - хі'ба що з пересвідченняl А Кобилянська іменно вміє писати інте ресно; і я, наприклад, про себе можу I1ризнатися, що хоч і не згоджувавсь з багатьма думками авторки, але як по чав читати її повість удень, то вже не міг одірватися од книжки аж до третьої години ночі, доки не дочитався до самісінb'lЮГО кінця. Запримічу, однак, для авторки, що самиА кін'ець (себто починаючи од глави XV) треба було б скоротити: читач і так уже добре знає, чим скін читься справа; ті подробиці, які далі йдуть, не дають йому н,ічогісінько НОВОГО ні щодо інтересу діі, ані щодо

психології. Краще було б, щоб у кІнці було більше драма тизму, н,іж оповідаиня. Значиться, варто було б повики дати дещо лишнє. Знов же, .В кінці роману чогось і нестає, а саме от чого. Авторка обмалювала Наталку (<<Цз;рів нр) як свідому русинку, гарячу патріотку; але ж і Марко, що за нього виходить заміж Наталка, свідомий па'l'ріот хорватІ Наталка з погордою дивиться на свого колиш нього божка Орядина, що оженився з полькою і що діти ЙОГО зробляться поляками; але ж сама вона як зробить? ЯК вона виховає своїх дітей? По-руськи чи по-хор ва гськи? В усякім разі, хтось з-п,оміж них двох (або вона, або її чоловік) зробиться зрадником своєї нації. Дивно, що НЗ ціоналістка Наталка і не подумала про це ані разу. Пускатися замість критики чистолітерату,рноі в пуб ліцистичну, себто в суб'єктивну критику думок І пере-

свідчень д[обродійки] Кобилянської, мені б не хотілось, хоч і можн.а було б закинути авторці чимало дечого. Наприклад, скажу ЩИ'ро, мене зовсім не одушевляє той образ довготерпеливої «християнської» войовниці за свої права, який зідеалізувала д[ обрадій ка] Кобилянська; і я маю єретичну гадку, що нетерпляча, енергічна «язич

ниця. більше була б виборола собі прав, ніж ідеал д[обро дійки] Кобилянської. Маю я теж не менш єретичну дум ку, що часом дівчина краще була б зробила, якби, замість християнського терпіння, дала доброго ляпаса по морді нахабному поганцеві ... Ну, та це ·в скобках. Але про одну річ таки скажу. Мабуть, не тільки мене, а й багатьох чи тачів трохи чудно вражає те, що в повісті так часто

ци

туєтьс" «філософ» Ніцше (коли його можна звати філо софом, а не божевільним). Жінка, що обстає за своїми жіночими правами, і заразом Ніцше! .. Чуднота! .. І що кому за авторитет Ніцше?1 Казали, що у д[обродійки] Кобилянської багато гер манізмів. Не видно цього з повісті «Царівна •. У Коби лянської менше германізмів, ніж у багатьох галичан. Та нелюбо вражають от які місця на стор. 274: «51 відчувала, що я (не як думала ще недавно цілком противно) була готова. і т. Д.; на стор. 318: «Він гордий, а для неї має упокорення ЛИШ В любові змисл •. Та ще нелюбо, що Джон Мілль Стюарт зветься в Кобилянської «І. Шту арт». Освічена людина повинна знати, що Stuart англі чанин, а не німець: він не «І.» (не Іоганн) і не «Штуарт», а «джон Стюарт». Оборонцям жіночих прав особливо випадало б зн~ти це В усякому разі, всі закиди, які можна зробити д[обро дійці] Кобилянській, будуть або дрібні, або суб'єктивні. Тим-то ще раз вітаємо появу нового талаиту в руській літературі і сподіваємося, що ,в авторки стане сили ще й на інші твори. Бейрут

ЗІ '-115

Сірі!), 3О/ХІІ

1896

ТЕОДОТ ГЛЛШ*. «ПЕРШІ ЗОРІ» Оповідання. Чернівці,

1895.

Накладом редакції «буковини., С.

109.

Буде тому років зо три, як зачав я стрічати в часописі <Православная Буковина» (її я мусив перегортати не раз, шукаючи етнографічних звісток) вірші, підписані; <Теодот Галіп». Вірші тії зовсім нагадували народну

пісню і своєю гарною українською мовою, і своїм щирим, хоч і непретензіональним змістом. SI лиш дивувався; <І що має робити автор у цій рутенській «Православній

Буковині»? Чи не тут йому місце?» - думав я. Не змину· ло року, як прочитав я голосний віршований плач rlоепо· дина] Вергуна * (чи, може, когось іншого з «господи нов». Бо хто іх пам'ятатимеІ), надрукований, здається, в моск· вофільській <Беседе»; автор благав д. Галіпа в е р нут и· с я, і я з того вгадав, що д. Галіп, отак як колись Франко, Павлик і другі талановиті люди, нарешті зрозумів своє покликання, одкинувся од язичія і пристав до украінсько го письменства. І, справді, зачав я зараз після того стрі чати Галіпові вірші в .Зорі»: знов такіі саміі щирі, теплі вірші, писані гарною народною мовою. (От тільки на· решті, зовсім недавніми часами, треба признатися, що д. Галіп зачав дещо черпати із львівського жз,ргону). В кінці минулого 1896-го року довелось мені довіда· гися 3 ,Житя і слова», що д. Галіп надрукував цілу по вістку «Перші зорі». Д[окто]р Франко в .Житі і слові» дуже її вилаяв. Та мені пощастило са мому роздобути тую повістку і прочитати її. І побачив я, що критика шанов ного д[окто]ра Франка (котрого я, зрештою, люблю і по важаю більше, ніж хто) хіба лиш наполовину справед лива.

Що критикував д[окто]р Фран'КО? Твір чи авторові пе ресвідчення? Двж~ж пересвідчення. Лаючи ідеали д. Га ліпа (та й то часом накидаючи авторові такі думки, яких у того, запевне, й не було), д[окто]р Франкоодхиливсь од

482

вимог критики чисто літературної і зовсім забув оддаТIІ належну честь нгсум нівному белетристичному галанові

д. Галіпа. І я думаю, що д[окто]р Франко зробив неспра·

ведливо і що я буду справедливішим од нього. У консер· ватара Достоєвського є пасквільний роман «БеСbl», де автор талановито висміяв багато дечого такого, що для мене святе; те саме зробив Писемський у <Взбаламучен ном море». Читаючи ті романи, мені завсігди жаль і на несвідому авторську б.рехню, і на авторську односторон ність і авторську близорукість; але ж не можу я не при знавати, що обидва романи - високоталановиті. А вже ж к{)ли автори зазначують ті наші боки, які справді можуть здаватися для них смішними, то я так само добродушно регочуся, як колись реготався Сократ, дивлячись на Арі стофанові <Хмари». І думаю, що я тим не грішу проти своїх пересвідчень. Візьмімо ще один твір, на якім багато людей згодяться зо мною: «Крейцерову сонату» Толстого. Більшина людей назве провідну ідею «Крейцерової оо нати» божевільною; але заразом усі вони скажуть, що художницька вартість того 1'вору - незрівнянна. По всім оцім «передисловії» читачі, сподіваюся, не здивуються, коли я скажу, що я з а л ю б к и прочитав «Перші зорі» Г~ліпа, признав авторові дуже серйозний белетристичний талант, а тільки (отут, д[обродію] Галіпе, простіты ) сказав на кінці, що 3 автора часом брехун, хоч і несвідомий. Розгляньмо хоч першу третину повістки, щ{)б побачи ти, наскільки д[окто]р Франко був правий, а наскіль~и ні. Починається діло з ТОГ{), що сім'я багатого сільського протапопа Матушинського (мати і молодесенька дочка Ірина) переїздить на житов'я в Чернівці. Читаючи опис І(ЬОГО переїзду ви, читачу, одразу зацікавлюєтесь, часом щиро регочетеся і одразу можете сказати, щ{) і старий батько, і підсліпувата мати, і кокетка-дочка стають перед вами, як намальовані. Заходить до Матушинських безву сиіі студент першого курсу Циль Білецькиіі, закохується в Ірині, а вона теж зачинає ніби любити його. Білець кий - хлопчина ще молодесенький, без усяких тривких пересвідчень. Він може розжалоблюватися на З'гадку про Русь-Україну, він має політичний нахил аж до <лівиці»; але, як дуже живо видко 3 оповідання, " нього є ще біль ший нахил до гарних костюмчиків, до циліндрів, до пи ятики, до моргання на хороших кухарочок (звісно, це І'

483

останнє БУВ'ало лиш доти, доки він не закохався в Ірині). У Білецького є приятель Кирило Самсонюк і другий Грінка; такі самі недоспілі парубки-студенти, як і Біле· ЦЬКИЙ, себто хиляться до лівиці, та не знають навіть, чи € в Чернівцях робітниче товариство, мало тямлять з на уки та страх як люблять погаласувати, поспоритися (про галицьку політику найбільше), особливо ж за пивом чи

за чаркою. До таких людей приїздить радикал зо Льво ва - Тухольський, щоб збути паку радикальних бро шур. Того Тухольського автор обмалюва,в чудово: при наймні, я точнісінько отаких самих людей знаю аж 3 п'я~ теро і в Москві, і в Києві. Це дурень найпершої руки. Він гаряче вірить в радикальні ідеали, він силується при служитися радикалізмові якнайбільше, він скрізь лізе; без нього, як кажуть, і вода не освятиться. Але ж як він дурень, то раз У раз чинить божевільні дурниці, а тоді, по невдачах, він добачає в цілі.м світі ідіотство, темноту, ідо лопоклонство і Т.ін. Він настільки наївний ду!И!нь, що вважає себе одним з проводирів радикального руху, хоча,

коли казати правду, він тільки й здатний на те, щоб про давати нелегальні брошури. Франко, Павлик і всякі тя мущі радикали або одхрестя-ться од такого товариша, або (і це певніше) зневажливо пожаліють його, та й усе. А як дивиться на нього д. Галіл? Галіп думає, що то ·всі радикали такі: він настільки наївний, що &ірить Тухоль, ському, буцім той є справжн,ій шеф радикалізму. Якби д. Галіп не був сам іще молодим парубком, якби він мав нагоду познайомитися з сrrравжніми ПР'едставителями радикального руху, то запевне був би сказав про ради кальний рух щось інакшеє. 3 деяких ознак я можу вга дати, що чогось дуже доброго ,він ",ро радикальний рух І тоді не був би сказав, але в усякІм разІ казав би і н а к ше, ніж у «Перших зорях •. Що Ж до д[октор]а Франка, то він ПОДИ'вився на в.ідносини д[оброді~] Галіпа до Ту хольського другим оком, нІж я. Він вилаяв д. Галіпа за тип Тухольського і додав, що такі типи навіть не існують. Щодо останнього закиду, 1'0 " Сlllію засвідчнти, що типів таких, як Тухольський, .можна знайти в житті чимало. А коли, може, на думку Франка, таких перечних типів не варто було виводити на сцену, щоб часом не наклеветати на цілий радикальний 'Рух, то справедливість вимагає сказати: «Коли такі тиши стрічаються в дійсності, то й малювати іх можна». Треба "l\lльки давати ЇМ належне

ОСВІтлення. Д[обродій] Галіп, прдвда, цього не зробив; але ж і не лайте йог{) і за це; покажіть йому краще на й{)го помилку, п{)кажіть йому н-е Тух{)льських, а сn.равжніх

радикалів, і я певний, що д[обродій] Галіп, при своїй щирості, покине казати після того всякі нісенітниці. Він зрозумів, що таке ТУХОЛЬСIiКНЙ; і коли своїм талановитим пером захоче ще раз писати про радикалізм, то вже, ма буть, підчеркне такі хиби радикалізму, які відчуваємо і ми з Вами, дорогий приятелю. Тухольський - настільки нетерпимий, що зараз одхо дить од Білецького, скоро йно 'ПРИЙШОВ до того боroслов Опалка. Тухольський не може навіть сидіти поруч семі нариста, бо все, що духовне, йому гидке. От і тут можемо сказати д. Галіпові, що він змалював тип Тухольськоro зовсім вірно, тільки помили,вся, переносячи тую самую рису на геть уоіх ради-кал,ів. Нехай д. Галіп перечитає Франкове оповідання «Чума», нехай перечитає Леонтови чеве «Рег pedes аР05Іо]огиm», то п{)бачить, що радикали не люблять лиш поганих попів, п{)ців-визискувачів, а доб рих попів обмальовують із всією симпатією. По одході Тухольськог{) студенти зачинають упиватися пивом і горілкою, не соромлячись приказувати ДО кожної

шклянки чи чарки якесь високе речення Шевченкове або вигукувати патріотичні слова. Потім зачинають співати, та так, що аж народ збирається під вікнами; потім лають ся, а нарешті Опалка перебрав П{)ВИННОСl'і чопового і ви· гадав спосіб, аби веселість (5іс) знов не переривалася. Він піддав зібраній громаді до ухвали таке внесення, щоби кожна склянка мала випитися до дна. Хто би сьому

спротивився, мав би за кару к{)жного товариша поцілува· ти в чобіт (5Iс). Рада з великим галасом прийняла Опал чине «внесення:> (стор. 28). Тому-то було зрозуміло, що товариство за короткий час опинилося в такім веселім (sic! <свинячім», я думаю) настрої, як колись «во дні оні» козаки по вигран-і-і! битві. Особисті вподоби, вродже аі таланти з тим більшою виразністю виступали назверх. Білецький вискочив на стілець і тримав палку пр{)мову

політичноro змісту; Г,рінка з великою небезпечністю для свого носа гуляв по кімнаті коломийки; а Опалка, сидячи під вікном, спустив руку з порожньою склянкою майж-е аж на підлогу і ТИХ{), трохи гугняво виспівував: «Алілуя, слава тобі, господи!» (стор. 29).

Малюнок такий живий, що читачеві здається, ненач. все те діється на його очах. SIK дивиться сам автор на цю сцену, про те буде мова нижче. До п'яної компанії хтось стукає в двері. Раптом усі патріоти-молодики ховаються попід ліжка або в других безпечних місцях, боячись, що то йде поліція, і хазяїн

кидає одразу мову руську і переходlfТЬ на німецьку. Та, на щастя патріотам, приходить не поліція, а заїжджиіі українець Горчонков, «'Панок з Волині, котрий, приїхавши на Буковину в село Н. в дрібних опадкових справах, пі зна.вся та м з одним із Цилевих вуйків, а від сього дістався на ква.ртиру ~TyдeHTa. У Циля мав він дістати буковин ських пісень, бо я, говорив Горчонков, великий любитель гарних пісень, а вуйко в Н. говорив, що кращих пісень над буковинські на ввесь світ нема. (стор. 36). З тим «українцем» д[обродій] Галіп дуже вклепався; і я смію рішуче заявити, що д. Галіп ніколи не бачив українців, а через те щось наплі,в. Па нок, каже ,він, звавсь колись Гірченко, але, покупивши землю по однім ляшкові на ВОЛИН'і, переїхав туди, а як став на державну службу, то записався Горчонковим; ~TaKa вже мода була. (стор. 4546). Нічого такого не буває; чув щось д. Галіп (3 Гоголя, певне) про закінчення -08, та це сюди не відноситься, і зміни закінчення «ко» на «ков» бували іменно в Пол тавщині, а ие на Волині. А вже ж про звук t (він грає роль в оповіданні) мусимо пояснити д. Галіпозі, що ніхто на Вкраїні, навіть говорячи по-російськи, не вимовляє звука (. Ба й чистісінькі великоруси, поживши кілька ро ків на Волині або в другім місці України, тратять спосіб ність вимовляти цей звук. А втім навіть у самій Велико руоі є скільки губерній, де люди (чисті великоруси) гово

rять не (, а г. далі д[обродій] Галіп вкладає в уста Гор чонкова фразу, де Полтавщина зветься Малоросією, а Волинь не Малоросією (стор. 45). К о лис ь, л·іт сорок тому, так казали, бо поляки всім повторяли, що Волинь то Польща. А тепер ніхто по цілій Росіі ие стане так ка зати. Сім літ жив я в самій Москві, серед великорусів, і ніколи ще не чув, навіть од людей малоосвічених, що Волинь не Малоросія: всі звуть Волинь Малоросією. А щоб якийсь волиняк звав свою сторону не Малоросією, цьому й поготів пов·ірити не можна. Не треба ж до того забувати, що Гор"онков учився В російській гімназії, ПО російських шкільних підручниках. А втім, д[обродій]

486

ГаЛіп має про російські гімназії якусь кумедну ДУМІ<У: йому, мабуть, здається, що російські гімназії випускають якихсь неуків. Горчонков, напр., не може зрозуміти назви "Галичина., а догадується, що це за 'сторона, лиш тоді коли йому вимовляють: «Галіция •. А в. Москві чисті мос кал-і, не волиняки, розуміли мене раз у раз дуже добре, коли я казав: «Галичина •. Горчонков у д[обродія] Галіпа такий ДИВНИЙ (наче з місяця впав на зем-люl), що не чу вав ніколи про «українофілів. і навіть цього слова не ро зуміє. Більше того, він, коли вірити д[ обродієві] Галіпові, не довідався про існування українського руху навіть тоді, як пожив якийсь час в українофільських сім'ях в Австрії. Та я не буду вилічувати всіх дивовижних прикмет .укра їнця» Горчонкава, а просто заявлю, що ціла постать Гор чонкова - чистісінька видумка, чистісінький міф, а не щось живе й натуральне. Це знов показує, що Д [обрадій] Галіп не знає світу. Поживе довше, побачить українців, побувае, може, й сам на ВкраїНі, тоді сам побачить свою теперішню помилку. Чесне товариство, вже й так по-товарячому п'яне, йде разом з Горчонковим до одного трактиру, щоб там ще більше ІШИТИСЯ. Читач ДИВИТЬСЯ На цих парубків з аги· дою; але як дивиться автор, не зазначено виразно. Д[ок. то]р Франко зовсім певний, що авторські симпатії - ц·іл ком на боці гуляк. Декому може здатися, що Д[окто]р Франко має право так думати. Автор, напр., не примушує Гор чан кава гидувати п'яною компанією, а навпаки: «Гір ченка все те, що він чув, займало неабияк. Ся галаслива громадка молодиків надзвичайно при гягала його до се бе» (стор. 47). Але пам'ятаймо, що й сам Горчонков під пив порядно, де вже йому судити других! Думки автора. самого д. Галіпа, треба шукати далі. Приходять до :<ОМ панії тверезі люди: богослов Матвійчук і другий семіна· рист. Той другий охоче пристає до гуляк, але Матвійчук (додам: авторів любимець) швидко вкходнть. Ставши вночі на вулиці, він сумно ди,вкться на небо і каже. що «знемощіло наше плем'я, зледащіли його діти!» (стор. 51). «І що нині розбудить нашого завмерлого духа? Сили наші минулися, кров наша пересякла трійлом рабства; знікчемніли ми!,. А тут на цілий світ нема друга, нема підпори ні під моги нізвідкиІ ..

487

О, не на блиск, не на нікчемну славу важимо миl,На частинку життя зійди, зоре, лучча доле, для нас пригjlOб лених, виссаних до шпіку, обідраних до nянки, замордо ваних, бездольних руснаків! .. Матвійчук закрив лице руками і гnухо заридав»

(стор. 51). Мені здається, що цей уступ як не можна краще об мальовує думки са мого д. Гаnіпа і його відносини до своїх героїв.

Україна-Русь страждає. Нема робітників, нема патріо тів, скрізь панує несвідомkть, скрізь багато ворогів і зрадників, скрізь темно. Лиш де-не-де можна знайти куп ку людей, котрі р о з у мі ють становище,- і до таких нanежить, між іншим, атая група чернівецьких студентів. Правда, то люди не ідеальні: горожаиської відваги в них небагато, знаття научного у них теж обмаль, вони біль ше люблять пити, ніж діло робити. Але д[обродій] Галіл не може кинути в них ка менем. Бо не вік же вони п'ють; часом, певно. А діло якесь робляты Опроче, нехай собі ті студенти й лінюхи, нехай собі неуки, та ванн не зрадни киl Отож і то добреl Нехай вони не дуже багато користі приносять батьківщині, та якусь-таки, певно, приносять.

Вони

то собі пер ш і з о Р і, передвісники зір ясніших:

вони самі світять не гаразд, але вони показують. що за ними п.риЙдуть зорі ясніші, прийде й місяць світлий, при йде й сонце красне.

Сконстатувавши цю точку авторового погляду, я вже не потребую розглядати дальший зміст повістки, хоч і яка вона інтересиа. Типи, що виступають там, далеко не належать до першого розбору; вони - з дефекта ми, але вони списані дуже-дуже правдиво й цікаво. Автор має ДО них вибачливість. бо шанує й ту крихту патріотизму, яка в них Є. •

ОБОРОНИВШИ д[обродія] Галі па проти д[ акта] ра Фран ка, коротко кажем про повістку <Перші зорі» от що:

І) Вона вказує на несумнівний белетристичний таnаи автора.

Автор повинен для слави руського письменства дба

ти про дальший РОЗВИТОК свого талану.

3) Він повинен не писати про те. чого не знає, бо інак ше його типи виходять або зовсім неправдиві (як-от. Гор чонков), або неправдиво освітлені (тухольський).

4) А найбільше він повинен дбати про свою власн) освіту і про те, щоб його власні ідеали не були трохи темні та неясиі. Сподіваємося, що за рік-два д. Галіп подарує нам нову повість, але вже таку, що і д[ октор] Франко похва лить П. Талант є, отже, найперша умова для писання є; а решта сама прийде: «прочая ВСЯ приложаrся вам». Беарут (в Сіріі),

5// /897

ІВАН ТОБІЛЕВИЧ (КАРПЕНКО-КАРИИ) .

• ДРАМИ

І КОМЕДП.

ТОМ І, стор. 492; т. 11, стор. 452. Ціна З3 обидва томи 3 карбованці, а НОЖНИЙ ТОМ нарізно - ПО ] крб. 50 коп. Одеса, 1897.

У нас на Україні, як відомо, через цензуру дуже мало друкується чогось путящого: вийде з десяток дрібних бра· шурок за рік - та й то добре. Через те «Драми іі комедії» Тобілевича - дуже люба несподіванка. Літ з четверо тому буде, надрукував у Москві збірку своїх драм М. Старицький; та в «Зорі» недавнечко була про їх роз відка Б. Грінченка Торік позбирав свої драматичні твори батько українського театру М. Л. Кропивницький. Українці дуже тому зраділи, аж ось - embarras des гichesses ': видає свої драми Ів. Тобілевич! Галичани знають ось які його твори: «Мартин Борулч», «Сто тисяч», «Безталанна», «Чабан. (<<Бурлака»), «Сер бин" «Що було, те мох,ом поросло». Все те видав разом В. Лукич (Львів. 1897.316 с .. ціна І з,р. 20 кр.). Російська цензура з тих шістьох п'єс не дозволила друкувати двох останніх (хоч «Чабана» дивним дивом дозволила), та на томість в одеськ·ім виданні є от що: історична драм" «Бондарівна». славнозвісна на цілу Росію трагедія «Най мичка». комедія «Розумний та дурень.... драма «Гріх і по каяння» і жарт на 4 дії «Паливода ХУІІІ століття •. Про талант і твори Тобілевича (Карпенка-Карого) писалося в нас уже чимало. напр .. в дописах про український те атр; в «Зорі» 1897 р. було йому присвячено особливі ве· ликі статті; в «Історіі літератури руської» проф. Ом. Ого новського Карпенков'і-Карому одведено поважне місце; взагалі встановилася така думка. що Тобілевич - най кращий з-поміж усіх українських драматургів. Таким спо собом нема потреби багато розводитись перед читачами про те. яку велику втіху зробив уюраінцям авщр • .випус тивши в світ свою збірку.

І Вражаюче 6аrзтство (франц.).- Ред.

490

Найбільша частина п'єс І. Тобілевича т{)ркається су часного життя, меншина - п'єси історичн'і. Наші драма турги, особ.1ИВ{) галичани, коли візьмуться писати щось історичне, про козаків, то звичайно пона пускають такого надутого патріотичного балакання, щ{) читач або глядач. навіть проти своєї волі, занудиться і зачне позіхати Задля великої патріотичної риторики ані я, ані мої зна йомі не м{)гли з цікавістю дивитися навіть на .Неволь ника» Кропивницького (хоч, може, кому він і до вподо би), а що вже казати про інших, слабіших дpaMaTyp~iB' у них патріотичні тиради - наче церковні акафісти. То білевич, навпаки, або силується зробити патрі{)тичний ем фаз якнайреальнішим, як найнатуральнішим (в .Бонда рівні»), не роблячи з героїв якихсь безплотних людей, або зовсім обминає «святі» типи і обмальовує натомість типи перечні; з особливою охотою він обмальовує бік іс торичн{)-,п о б У т О В И й, найбільше ж відносини комічні. Через те його історичні п'єси виходять і живі, і натураль ні, і ані на хвилиночку не нудні. Тільки жарт .Паливода XVIII в.», розтягнутий аж на 4 дії, невдатний: він, правда. смішний, але 8 тій смішності є багато пересади, а до того вся обстан{)вка в нім не натуральна, не українська; може б п{)-польськи він вийш{)в юращим. Зате оr;рочі іс· торичн,і п'єси - гарні. Та таки сучасні кращі. Чи то будуть комедії, чи траге· дії - скрізь реально обмальовано українське життя; т-еми - дуже інтересні та й не ЯlOісь там традиційно-лю бовні, а громадські; оброблено ті теми так, що. читаючи комедії Тобілевича, можна, вибачайте. луснути з реготу. а читаючи трагедії не можна з жалю не занивати. А втім, у д. Т{)білевича нема чистих трагедій: комічний елемент вдирається і в них. М{)жна постерегти, що автор вв{)дить в трагедії комічний елемент навмисне. Відома річ, що поки драматург вияснить глядачеві відносини дійових людей та роз,ів'є перед ним початок драми, мусить зми· нути цілісінький перший акт, а як в іншого автора - то ще й другий, ба часом і третій; від{)ма річ також, що поки не розпочнеться справжня драматична акція, гляда· чеві бува скучненько трохи. Наші українські драматурги. щоб зарадити лихові, надумалися вставляти в п'єсу всякі цікаві етнографічні подробиці, щоб глядач не нудився: а Тобілевич (хоч у нього акція зачинається дуже швид ко) скористав ще з того способу, ~кий часто трапляється

491

у Шекспіра, себто виводити '8 трагедіях на сцену особи і розмови ком і ч н і, щоб читач або глядач одразу зацікавився і непомітно-непомітно дійшов до тієї хвили нн, коли зав'яжеться справжня драма_ Того самого спо собу автор тримається не тільки в трагічних п'єсах, а й у комічннх. Така техніка має свою вигоду і невигоду. Ви года,

як

сказано,

тая,

що

увагу

читачеву

чи

глядачеву

напружено з першого-таки рядочка п'єси. Невигода тая, що через усякі епізодичні вста вки трошки розбивається єдність драматичної дії; особливо се видко на п'єсі «Мар тин Боруля» (яку, зрештою, публіка дуже любить): там ~пізодичиу особу Омелька зроблено осередком читачевої уваги, а головний герой, Мартин Боруля, одходить через Омелька на задній план. Не буду споритися, що той Омелько дуже характеристичний; не буду споритися, що глядачі дуже б жалкували, коли б автор викинув його з драми; тільки ж автор не повинен забувати, що драма то не просто собі якісь розмови на сцені, то - розвиток певної страсті або акції; тож усякі побічні епізоди нару шують цілість дра ми і перебивають глядачеві слідити за розвитком головної дії. В других п'єсах І. Тобілевича по

бічні особи і розмови служать для окраси п'єс; в .Ма,рти ні Борулі» інтерес двоїться. Твори Тобілевича однаково гарні чи для спектаклю, чи для читання. Правда, як читати всі п'єси підряд, то можна зауважити, що в декількох п'єсах виступають одні і ті самі особи, тільки кожен раз в інакших відносинах між собою. Та се не ослаблює інтересу. Навпаки: пере читавши твори Тобілевича один раз, хочеться перечитати їх ще вдруге і втретє,

Надруковано обидва томи на гарному папері, гар ними черенками; правду казав М. Гримач' (<<Зоря», 1897, стор. 218), що се видання «європейське». Варто було б, щоб і галичани познайомились з ним, бо в галиць кому виданні нема цілої половинн тнх творів, які є в одеському_

сЛИС МИКИТА.

нІмецького перероБНІ І 8 • И Ф ран к о.

Друго, перероблене і розширене вндання. У Львові, 1896. Ціна Накладом Руського товариства педагогічного. С. 156.

кр

3а що д[окто]р Франко не в·ізьметься, все в нього ви ходить до ладу, на всьому лежить печать великого талану.

От і на полІ дитячої літератури: все найкращеє, що надруковано нашою мовою, дав нам Франко. Про один з ЙОГО творів (.Абу-Касимові капці») я вже писав у «30рі» торік І тоді вказував, що тая гумористична казка має бути однаково дорогим дарунком як для дітей, так і для людей дорослих, бо то твір високої художницької вартості, щиро руський по суті і дуже цікавий для читан ня. Те саме скажу читачам і про «Лиса Микиту». Вже сам той факт, що в протягу якихсь там трьох літ довелося друкувати тую книжку вдруге - се, можна сказати, рІч у нас нечуванаl - той факт І без мене каже, що публіlКа вже давно дала Франковому писанню свою мовчазливу оцінку.

Розбирати зміст поеми я не буду, бо нема нащо. 3а тими самими джерелами, що й наш Франко, написав ко пись свого «Reineke Fuchs-a» Гете,і через те зміст поеми здебільша знає всякий читач. Кажу: «здебільша», бо Франкова обробітка має також свої дуже важнІ одміни, і, напр., в ніА е чимало наших рlдиих казок. І подробиці наші. Через те, що Франкова переробка більше підхо днть до наших норовів та й писаиа мовою гарною, -вона читатиметься в нас охотніш, ніж Гетева. Ба навіть І метр, якого обібрав собі Гете, дуже довгий і не надто здатний для такої ж-вавої, комічної історіі, як про Лиса; отже чотирьохстопний шестистрочний хорей, вжитий у Франка, далеко більше пристае до неІ і читається куди

любіш. В кінці книжки д[окто]р Франко додав статейку «Х то такий Лис Микита і відки родом» (стор. 143-153). Тут в популярній формі подав він літературну історію "Ро ману про Лиса. - і дуже добре ..робив. Одно - що й

493

дорослих людей не один дечого вивчиться З тої статей·

ки,

друге

нехай

наша дітвора

привчається

змалку

до фольклористики, бо се ж наука така, що для нашої демократичної народності дуже підходить, і велика шко' да, що в нас поки що так мало робітників, якої б кохалися в студіях над народною словесністю. Закінчує Франко свою статейку увагамн про своє писання, і ЙОГО слова ми наведемо цілком: «Пишучи сю поему, я взяв тільки голов, ну раму нідерландської поеми Віллема,- значить, ту саму, що € і в німецькій книзі про Рейне ке • в Гетевім перекладі; та я в"повнював ту раму зовсім свобідно, чер паючи і з староф.ранцузьких «галузей», і з багатого скар бу наших людових оповідань. Бажаючи написати книжку для м О Л О Д і ж і, я мусив із старого твору, а значить, і з того, що € У Гете, повикидати багато такого, що зовсім не годиться для молодіжі. Натомість я повводив із стар ших оповідаиь та з наших людових байок дещо нове, так

що загалом у другім виданні моєї переробки враз з тим оповіданням, що становить рамку цілості і тягнеться че рез усі пісні, вплетено тридцять більших або менших опо відань і уступів. І ще одно. Я бажав не перекласти. а пе· реробити стару повість про лиса, зробити її нашим на родним добром, надати їil нашу національну подобу. Я, щоб так сказати, на чужий, позичений рисунок накладав наші руські кольори. Дослізно я не перекладав нізвідки аиі одного рядка. Чи се хиба, чи заслуга моєї праці в

те

не

входжу;

досить,

ЩО З

сього

погляду

вона

моя

(очевидячки, заслуга.- А. К.). Нове видання «Лиса Микити» являється перед читачами значно змінеие. Вже одне те, що невідповідний до духу нашої мови старосвіт ськнй правопис перемінено на фонетичний, що позволяє віддати гнучкість та мелодійність нашої мови. Та в другім виданні сама поема значно розширека і виповнена; з де в'яти пісень першого видання зробилося дванадцять. І -в тих

частях, що лишилися

з першого видання, мало котра

строфка лишилася без аміни, багато дечого пододавано, повигладжувано, повиправлювано. Я дбав про те, щоб мова моєї пеrеробки, не тратячи основного характеру га· лицькоруського наріччя, ,все-таки не разила й українців і наближу.валася до <ої спільної галичанам і українцям літературної мови української, котрої витворення так дуже потрібне для нашого суцільного літературного Р;Н вою». З поводу останньої гадки скажемо, що взаг,лі

494

Франкову мову українець читає, наче свою рідну, а ~ «Лисі Микиті» і погогів. З других галичан уміє писан. такою самою мовою Василь Щурат. До речі, в сьогоріч ній «Зорі'" (ч. 5) Д. В. Щурат трошки напався на мову Франкову " кажучи, що вона грішить в наголосах. Іноді воно буває пр&в~nю, але більшина тих прикладів, які 110наводив д. Щурат. не справедливі: на Україні часто бу· ває так, ЩО одна і та сама людина вжива€ декількох на· голосі,в і, напр" сказавши «моєму» зараз скаже «мойо МУ» (або «МОЕМУ»), або навіть «м6йому» (<<по-м6йому») В кінці подамо, для прикладу, хоч один уривок з "ае ми, Лис оповідає Бабаєві, як він колись подорожував з Вовком і зайшов голодним, спершу сам без вовка, в хат' до мавпи Фрузі (стор, ІІІ і далі): Иду Я, входжу - серед хати Мавпа, наче чорт лабатий, А круг неї діточки, Та такі вам обридливіІ Чортенята всі правдиві, Що аж страшно бідочки. Визвірились всі на мене, Аж прОбігло щось студене Попід шкуру - тьфу, пропадь!

Очі всі повитріщзли, Зуби так понаставляли

Думалось: от-от з'їдять.

А маВПИЦI1, та ПРОЧ8ара, Підступа, мов чорна хмара: «Що вам треба? Х ТО ВИ є?»

Ну, я їй давай брехати: «Я прийшов, щоб вам віддати

Ушановвння своє. Із Д8Лf'КОГО Підгір'я Богомільний, чесний ЗВір я І. мабуть, СВОЯК ваш €CTЬ; пр~щі йду та, чувши масу Про красу і мудрість вашу,

Я прийшов віддать вам честь». Полобріла Мавпа зараз, Від тих слів аж облизалась: «Прошу сісти! Так, значить, Ви про мене щось чували?» «Пані! Ах, які похва,'1И Фама скрізь про вас бурчить!

А сі любі ангелятка Ваші діточки? А татка Певно дома десь нема?» «Ох, мій пане! Я вл('виця! Та вам, може б, nоживиться? Зараз зладжу я сама! .. »

495

І метнулась до комірки, Прннесла аж три тарілки М'яса, шніцлів, ковбаси. Перед мене все приносить, потім сіла та ще й просить:

«Іж! Чом більше не їси?» Ну. я їм, аж хата ходить, Мавпа тим часом розводить ТеревеНі всі свої:

Про жіночі нерви ніжні, Про мужчин чуття побіжні, Про рабство жінок в сім'ї. Про «небіжчика» спімнула, Та й тяж~нько тут зітхнула: <Він мене не розумів!»

Далі скочила в культуру, Ворожбу, літературу, Стрій, поліТику і спів.

Я потакую й смакую, То для форми десь якую Опозицію зведу, Мавпа спорить, гарячиться, Бачу, потік не скіачиться, Тож, наївшись, більш не жду ... Мавпа щось там ще плескала, Я не слухав, як дам драла, Коло вовка опинивсь,

«Ах, Микито, я тут гину, А ти там цілу годину! Ну, приніс що? Пожививсь?» «Пожививсь,- говорю,- брате.

Та з собою страву брати Не подоба, просто встид. Та ти йди до хати, друже.

Мавпа гостям рада дуже, То й тебе вона вгостить».

Вовк у хату. Я се бачу, Добре знаю вовчу вдачу. Попід стіНку притуливсь, Слухаю. ОСЬ вовк вітаєсь, Мавпа щось його питаєсь, ВОВК на лавці розваливсь. «Дай обідать, Мавпо глупаf А се що? Чортяток купа? НУ, та й погань, боже, крий! Та А бо ти, хай дундер свисне!

Глянеш

молоко аж киеве,

Ну, а де твій чорт старий?» Так Вовчисько ляпав здуру, А втім Мавпа цеглу з муру

Як ухопить, як шпурне В саму морду - боже любий! Висипала штири зуби ... Мій неситиА як ревнеІ .. І Т. д.

496

Щодо технічного боку видання, то воно гарненьке, че пурненьке і на папері добрім. МаJІюнків чимало, та най краще вда.ШСЬ от які: І) Старий півень із слізьми на очах веде похоронну процесію до царя, щоб заскаржити Лиса (стор. 11); 2) і 3) Перша і друга гостина Барсуко ва у Лиса (стор. 37 і 92) - на першім образку стара Лисичиха годує свою дитинку молоком з пляшечки, а на другім - подає страву на стіл; старий Лис Микита в обох випадках втішно смокче люльку та п'є пиво, а Барсук раз посадив хазяйських дітеіІ-лисичат на коліна до себе і грається з ними, а раз пильно обідає, а тоді лиснчаТ8 гуляються собі на підлозі. Мордочки у звірів незвичайно виразисті і коміЧНІ. С. Шуейр в Ліващькuх горах (Сірія). 3. /Х. /897

~2 1.115

Д[ОКТО]Р ІВАН ФРАНКО. ОГЛЯД ІЮГО ДВАДЦЯТИП'ЯТИЛІТНЬОІ flИСЬМЕННИЦЬКОІ ДІЯЛЬНОСТІ Орел могучий на вершку сніжному Сидів і ОКОМ ВЗДОВЖ і вшир гонив. В тім СХОПИВСЯ і по снігу мілкому

Крилом ударив і в лазур поплив. Та груду снігу він крилом відбив, І ВНИЗ вона по склоні кам'яному КОТИТИСЬ стала. Час малий проплив

вниз ревла лавина дужче грому.

Так Котляревський у Щасливий час Вкраінським СЛОВОМ розпочав співати, І спів той виглядав на жарт не раз.

Та був У нім заВДаток сил багатий, І ОГНИК НИМ засвічений не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати. І. Франко,

1873

Оглядаючись тепер на блискучі результати свідомої 25·літньої праці Франкової і заразом пригадуючи старого Котляревського. нехотячи споминаємо оцей сонет і стави мо його за мість епіграфа до нашої статті.

Скажемо пару слів про дитячі літа Франкові 1. Іван Яковлевич Франко народився 3(15) августа 1856 року в слободі під с. Нагуєвичами Дрогобицького І Франкову автобіографію в переДМОВі дО «В поті чола:. та жит· тепись в «Історіі літератури руської» Ом. Огоновського знають усі так добре, що нема чого нам 6ага·го розводитися про чисто біогра. фічні дати. Наводимо тут самісінькі найголовніші факти з дитячих

літ Франкових, працю,

то

тим

вже ж

самим

далі як писатимем про літературну

подаватимемо

вого життя.

498

наfшочесніші

факти

fюго

писателе·

повіту Батько його був заможний селянин і коваль. На шостім р<щі він оддав сина до школи в сусіднє село 5!сеницю, до дядька, а на восьмім - в нормальну школу до василіан в Дрогобичі, де вчителі не раз люто знуща

лися над хлопцем, але Іван там доб.ре вчився. Батько за рік помер, та вітчим постарався, щоб Іван скінчив нор мальну школу (1868) і пішов до гімназії (а викладали тоді вже по-польськи). 5!к був Франко в шостім класі, то померла його мати. 1875 року Франко видержав екзамен зрілості і перейшов на університет до Львова, на філо софський відділ. ДО "ЮГ0 часу хлоп·ець хилився до наро довства (в Дрогобичі мав на нього вплив Ів. B€pXpaTський і давав йому читати українські книжки), але у Львові Франко пристав до москвофільського «Академи ческого кружка», який видавав часопис «Друг» (1874(877). Щоправда, навіть зробившись москвофілом, Франко не кидав фон€тичного правопису, дарма що тво ри його друкувалися в .Друзі» язичієм. Та й важко воно не одному галичанинові не зробитися москвофілом, а за тих часів - особливо. Русин в Гали чині так багато зазнає біди од поляків, що не Д",во, коли він зачинає завидувати тим українцям, котрі живуть під російським пануванням; торік, як одбували.ся славно звісні криваві вибори до Ради державної, навіть полоно фільський «Руслан.' мускв часами обурюватися й писати >проти полякі,в, а других людей такі подіі просто пхають в обійми москвофільства. А вже ж за 70-х років русинам жилося гірше, ніж тепер. До того, тодішня га пицька українофільська література, убога і ретроградно консервативна, н·е дуже, мабуть, могла задовольнити такого парубка, як Франко, що прагнув широкої освіти і поступу; в росіЙ·ськіЙ літературі багато талантів, а до того, за 70-, років все днхало в ній велнкою поступо вістю. Може бути, що потроху й через те горнулись тоді до «Академического кружка» такі талановиті люди, як Франко, Павлик, Белей і інші; воно правда, спочатку вони з російським письменством ознайомлені були дуже погано, але слава його могла іх манити. Та тут сталася одна обставина, що потім своїми на слідками мала величезний вплив на духовний розвиток цілої Галичини і, так само через наслідки, на розвиток України. Драгоманов, силуючись розбуркати Галицьку Русь з її спання і темноти, зачав між іншим писати до

32·

редакції «Друга» листи, де виказувалась уся сміхота «язичія» і, ВО ім'я демократизму, вияснялася необхід ність народної мови. Скінчилось на тім, що в половині 1876·го року вся редакція «Друга» і всі найпутніщі Ч.~е ни «Академического кружка» обернулись до україно фільства і, таким способом, дали собою русько-україн ському народу і пнсьменству гурток енергійних і осві чених борців, що їхньою працею оживилась Галичина і що тільки дякуючи їм розвилося в Галичині справжнє народолюбство, а українсько-руське письменство дійшло до теперішньої чималої висоти. Особисто для Франка Драгоманов (кажучи пізнішими словами Франковими) був першим і майже єдиним чоловіком, ЩО додав йому духу і заохоти писати й розвивати свій талант. І не тіль ки в початку, але й під час цілого життя Драгоманов мав великий вплив на Франка. «Той вплив,- писав Франко по смерті Драroманова,- був sui generis ': Дра гоманов не був для мене батьком, добрим, ласкавим і вирозумілим на хиби поводирем, а радше батогом, ЩО без милосердя, не раз несправедливо, а завжди болюче цвігав мене. Се була важка школа, тяжча, як у дрого бицьких василіан». В усякім разі, Франко невимовно шанував той «батk» і казав до нього, наприклад, 1882, року:

Та ж смілим СЛОВОМ ТН Розбив круг нас невіжості границі,

На світло вирвав нас із темноти, На ВОЛЮ вивів з мертвоти темницil Та ж Ти вказав нам путь, КУДИ іти, ЯК ЖИЗНЬ і кров до людськості скарбниці,

До поступу будови докладатиДобра собі в добрі ДЛЯ всіх шукати.

Сидячим в тьмі Ти кинув жар ГОРЮЩИЙ, ЩО зразу очі наші поразнв, В непривичннх ТО страх, ТО гнів 60ЛЮЩИЙ, То нехіть. то спротивлення збуднв. Пожар горіВ - наш мозок трепечущий І дух наш, мислі, кров, чуття займив І переродив нас. Твої ми стали, І в Тобі честь, добро, світ покохали.

Підступаючи до перегляду Франкових праць, завва жимо, що найзручніше буде розглядати їх хронологічно,

І Своєріднии (лат.).- Ред.

500