Зібрання творів у V томах. Том ІII (1 частина) by Евгений Захаревич

А.Ю. КРИМСЬКИЙ

МОВО3НАВСТВО ФОЛЬКЛОРИСТИКА

КИТВ- 1973

112

К82

Редактори тому О. І. Дей

та М. А.

Жовтобрюх

Упорядкування та примітки

Н. О.

/ШUНОЇ та

Н. М. Сологуб

Редакція літературознавчої та художньої літератури Зав. редакцією В. І. Бова

0733-142

к. М22 I(О4)_73 IО5ій2

МОВО3НАВЧІ ПРАЦІ

НАША ЯЗИКОВА СКРУТА ТА СПОСІБ ЗАРАДИТИ ЛИХОВІ

«Ви, у

галицькі

нас

нема

ні

безмозкі вчення,

віршоляпиf ані

(с:3еркаЛQ>·,

Здається, валося

нашої

та

що

ніякого

СІІОРИЛОСЯ

мови,

як

тепер.

року наших

так

багацько

часописях

вдатку ... »

189!.

не

ПРО

ч.

16)

ТОВКУ' чистоту

Ну, та й добалакалися! Себе не

пересвідчували, а зате [ ... ] дали повне право глузувати з нас, радіти нашій незгоді. «Галицька Русь»* ще в 140-ім ч. злорадно кепкувала з «самостійників», але ж навряд чи снилося їй хоч у сні, що ми самі дамо їй в руки таку зброю, як оце недавно в «Правді»*. [ ОТ В чч. 157, 158, 159 і 1БО-ім «Гаmщька Русь» залюбки передруковує під заголовком «НедораЗУ'1ения сепаратистов» - всеньку до пись В. Чайченка*, навіть фонетикою (<<скажеНЬ1М пись мом») доводить на підставі її, що українці вважають галицьку мову за «карикатуру малорусского ЯЗЬІка», ба навіть ЇЇ не розуміють,- що взагалі «галицкий сепара тист не понимает УІ<раинского, а последний первого, а все разом не понимают себя взаимно». Не забува «Галlицька] Русь» і за Чайченка, розбира його по ниточці, доводить, що він, мовляв, пише не по-малоруськи, не знає наріччя не то галицького, ба й українського (простонародного).

Запевне, треба бути великим ідеалістом, щоб шукати в сій «!тансвільській Синиці»! безсторонності та неперекручу· вання фактів: через те взагалі шкода звертати увагу на

* Тут і ЩJлі зірочкою (.) позначаються міСUЯ, які пояснюються У примітках. !\1ена і назви, які € в СУЧiJсній довідковій JТiTepaTypi, зокрема в УРЕС, не коментуються.- Ред. 1 З «Замогильних записок Пікквікського клубу» Діккенса. (Тут і далі в посторінкопнх виносках пояснення А. Ю. Кримського даються

без

застережень.

Пояснення

від

редакці\

«Ред.»).

ПQЗflilчаються

приміткоlO

замітки СІЄІ ликий

жаль,

«симпатичної» газети вона

має

право

Коли ж тепер/на преве

говорити

з апломбом: бо В. Чайчеико через необачність зовсім невірно представив стан речей, Фраико в своїй одповіді йому здебільша одві тив гаразд, але ж несправедливо віднісся до самого Чай· ченка, бо ж звісно, що коли Франко € найперший письмен ник в Галичині, то Чайченко - перший між новітніми українськими; опроче, будь-ща-будь - ЙОГО твори найбільше

од усіх сучасних українських підходять до Франкових. В к iHui зачепив всю справу Школиченко*, силувався буТІ! об'єктивним, але не збив найголовнішої помилки Чай ченка. Про ue я й хочу побалакати. (Передусім знов повторю, що Чайченка як літератора я дуже поважаю, так

шо не можна

шукати в МОІХ

словах

небезсторонності супроти нього). Чайченко сказав не правду, буuімто всі YKpaїHui не читають галиuьких віршів, навіть будь-які «найщиріші патріотИ». Я протестую, бо й сам усе перечитую, хоч би вже задля того, щоб тямити, в якім стані знаходиться русько-українська поезія, та й других таких знаю не одну людину. Правда, стрічав я чимало українофілів, котрі таки 11е люблять читати віршів ані галиuьких, ані (часом навіть іще більше)... укр а· ї н с ь ких. Тільки ж тут винна не мова творів, а зміст. Справді-бо, що ми знаходимо в більшості наших теперіш. ніх віршів? Або вкучие виспівування милої, де зовсім не бачити глибшого чуття, рефлексії, а просто (по виразу «Зеркала») поет Любку описав так ЯСНО,

ЯК ворону в зоології. (<<Зеркало».

1890,

лютий).

Або, замість uвіріиькати, мов горобеuь на зорі, поет бере темою тріскучий, дзижчачий «патріотизм», у котрім вір шовник

Про Вкраїву еліва милу, Аж вона з досади млі€ ...

(ibidem)l.

Є на світі такі любовні співи, як Гейне, € такі патріа-

Колись я в «Правді» писав про язикове питання, та, на лишенько, речення. ОТОЖ ОДИН на суть речі, почав розбирати мої моральні якості. [ .. ,]

]

не дуже дбав про точність виразу кожнісінького допнсvватель причепився та Й, замість ДИВИТИСЯ

тичні поезії, як [... ] Шевченка, які ніколи не втеряють прииади, а сучасні наші поети навіть переспівати їх не зу гарні! Нема в їх віршах <<Ні вчення, ані вдатку!» При такім стані нашої поезії вірші галичанина Франка, де він стоїть на грунті людяності, поступу, болі, загаль· ного братерства та т. ін., визначаються різко та яскраво, здаються освіжаючим джерелом! Коли б українці їх не захотіли читати тільки через деякі одміни в мові, це було б щонайменше чуднотою. Але ж вони їх читають! І я знаю навіть ось які події: люди, котрі вважають читання сучас них (українських-таки) поетів за марнування часу, пер е· п ису в а л и цілу збірку «З вершин і низин» Франка! Факт навіть не одиночний, і він сам за себе говорить. Чи багацько українських віршописців діжде цього? Хай не подумають,

що

цими словами

вже заперечую сучасну

українську поезію,- ні, і між моїми земляками € такі віршописці, що не шкода читати їх твори. Сюди на першім

місці відносяться ніхто другий, як сам Чайченко, в кот рого часто звучать такі мотиви, що чимало відомих мені людей вважало його навіть за радикала і протиставляли Самійленкові*; тут я маю на думці не тількн його вірші, але й інші писання до сього року. І його твори, якщо чи таються охоче, то запевне не через мову, а через зміст.

Взагалі мова не може і не повинна одігнати читача. Англі чанн - Шекспіра, перси - Фірдоусі (<<Шах-наме») за любки читають із коментарями; та й у нас поезії Федько вича, повні безлічі локалізмів не тільки в засобі слів, а й у формах граматичних, теж читаються, хоч би іиоді й зі словником,- тут мова ні при чому. А вже ж тих пнса· телів закордонної Вкраїни, яких розбира€ Чайченко, навіть легше було б зрозуміти, ніж Федьковича 1 : ко ЛИ трапляться в них москалізми' ,то ми второпа€мо, а полонізмів, дуже незрозумілих українцями, в них не гурт.

Отож, найперше, що я хотів зазначити: українці мо жуть читати галицькі вірші та й читають, коли ті вірші того варті своїм змістом.

А тепер перейду до мови: ЧИ справді вже вона така не· українська? Нема спору, що € такі галицькі поети, котрі

Я кажу ее тільки про поезії Федьковича, а не про повістІ.

В значенні русизми. ТермІн застарілиЙ.- Ред.

не гаразд знають не кажу вкраїнське, а й галицьке наріччя, КОТРІ заправляють свої вірші полон ізмами,- більше ніж прозу. Чому це відноситься іменно до віршів, пояснити не важко. Пориви душі найзручніше ВИМОВИТlI на тій мові, якою хто думає, так що геть у всіх народів барбаризми у віршах не терп.1ЯТЬСЯ, бо вони ніби вказують на нещирість чутти. Надто це ясно на поезії мусульманських народів (персів, турків): їх проза аж стогне під гнітом арабщини, а поезія зостається так-сяк чистою. Та й у нас, коли б написати такий вірш: Ох, дівчино! через опінію світа до тебе вчащать я не мушу ...

Аналіз,

реф.1ексія,

смуток,

нервовість

Мені афектують на душу ...

Хоч у прозі подібні слова вживаються лю'5есенько, але в віршах - уже ні: мабуть. через те, що Ію-латині ми не думаємо. Інакше стоїть діло з польщиною: вона, мабуть, чи не всім галичанам така сама рідна, як у нас російщина, а найчастіше вона бува задля інтелігенції навіть ріднішою, ніж рущина ЧИ українщина. Коли ж іще зважимо, що й форма віршова (ритма, метр) накладає теж пута, не дозволяючи легко заміняти одні слова дру гими, інакшими, то зрозумієм, чому мова в багатьох га лицьких віршах збивається на польську. Але ж критику вання «полонізмів» - це грунт дуже хиткий: треба бути сильне-сильне обачним, щоб часом не залічити до бар баризмів таке слово, яке може претендувати на права горожанства. Подивімось на деякі вказані Чайченком «по лонізми», котрих, мовляли, українець не розчовпає. Не віста стрічається в волинській приказці: [... ] дві невісти зроблять ярмарок у місті». Тручати - я не стрічав, але відтрутити - це зовсім не рідке подільське слово. Ля ти в трошки зміненім виді: лляти (рівно як налляти, увілляти) - звичайнісінько київська форма; й у. Херсон ській губернії форма приказу налліть (зам. налийте) очевидячки теж виходить од лляти, а не лити. ЖовNЯР є в піснях Правобережної України, напр.: «Ой маш, мати! Жовняр у хаті», іноді навіть співають ж6мір (фонетика аналогічна з переходом ковнір у комір). Ту є ще в «Слов і о полку Ігоревім»: «Ту кровавого вина не доста. Ту ПИр'Ь докончаша храбрьІИ русичи» ... «Ту СЯ копіям'Ь преломати, ту ся саблям'Ь потручати». (NB. Он тут і дієслів тручати!).

Клячати я не знаю, але ж заклякнути € на першій стороні «Повії» Мирного; nоклякли колоски - в приказках Гре· бінки,- скрізь той самий корінь. Нич - слово, справді, доволі непевне, але ж рішуче зачисляти до галицьких полонізмів не можна й його; а чи відомо критикові, що на Вкраїні-таки, в декотрих місцях Подолії та Во,шні гово рять просто ніц? (Мудра Наталка Хуторничка встигла навіть оздобити тим ніцом свої чудові вірші). Мое - на Подолії й такечки кажуть; той самий наголос і в дальших падежах: мойого, мойuлtу, в моїм, моїми і т. Д., чого вже ніяк не можна пояснити польським впливом. Як же, значиться, поводитися супроти подібних слів? Чи можна вважати їх за польські та викидати зі скарбниці мови? Очевидячки, так раптом рішить иього діла не можна, бо в таl(ИХ случаях критерієм не може бути походження С,10ва. Справді-бо: який нам клопіт до того, що якесь слово або схоже з польським', або навіть живцем узято з польської мови,- який нам клопіт, раз воно вже усвоєне, стало рід ним, вживається не якоюсь однією особою, але народом на чималім обширі? Вже якщо іноді варто втікати від того чи того «полонізм),», то не через те, що він полонізм, а через те, що його вживають і розуміють ті.1ЬКИ на дуже малій простороні, а в другім місці вже не зрозуміють (та й тут треба обережності, обережності І). Через те, напр., з яким-небудь nринаЙШlі, дощенту, nореnчаmа, nриnлен, таmись ми мусимо миритися, а досконалий (хоч є й по-рос. «доскона,1ЬНЬІЙ»), жеби і т. ін. викликатиме в українців огиду. Поми,1КИ Ж українських критиків галицької мови виходять з того, що важко пізнати як слід усі вкраїнські нар іччя з самих уст народу, а доводиться обмежатися мовою якоїсь однісінької губернії (а то часом і однісінь . кого повіту). Мені траплялися такі пригоди: присвячуючи довгий час студіюванню нашої мови, я не міг, природно, залишити й галицької та буковинської. Джерелами я мав Головацького та Федьковича,- себто міг бvти певним,

що народ в закордонній Україні саме так і говорить; от

і я був при йшов до смутного заключення, що галицька

Кажу «схоже», бо багацько слів, котрі на перший погляд зда

ються позиченими од ПОЛЬЩИНИ,

знаходяться

Начальнім літописuі

і других древньоруських пам'ятниках, коли польська мово не могла ще

впливати

на

руську.

мова має силу одмlн од нашої, ОО, мовляв, у нІй багацько є слів, яких і сам я не чув, і в українських писателів не читав. Тільки ж од того часу я не міг не звертати особли вої

уваги, коли чував «галицьке» ЧИ <<Польське» слово в устах простого українця,- і от згодом-перегодом я мав пересвідчитись, що багацько слів галицьких є найщиріші українські; так само ще можу порадити тому, кому здає ться

якесь

слово

польським

чи

галиuьким,

вдаватися

до

інтелігентних людей - сільських батюшок, які зовсім не знають польської мови, а українську мусять пізнати

прямо з уст селян краще, ніж хто інший ... Замітьмо й от що: в повістях Федьковича український «пурист» міг би чима.nО понашукувати «полонізмів», а тим часом всякий, хто читав українському народові повістки Федьковича, знає, як на род приймає їх! Навпаки, поезії Федьковича будуть часто незрозумілі; та це вже не через «полон ізми», а через щиро народні, спеціально гуцульські слова, котрі важче зро зуміти, ніж quаsі-польські. В Галичині російського впли ву чей же нема, а польсЬкий сильний, в нас же нав паки

[... ].

Всю ЦЮ мову я вів не на те, щоб оправдувати всіх га

лицьких поетів од докору за полонізми,- о, ні! Іх про вина саме в тім лежить, що більшість їх власної галиuької (народної) мови не знає гаразд. Але ж я хотів показати, що робити поход на деякі т. зв. «полон ізми» Є поки що річ дуже небезпечна, а далі: я хотів оборонити декотрих з uих поетів, найбільше ж Франка, котрий чим-чим, а полоніз мами затого не грішить. В додаток до того, що сказав сам Франко в своїй одповіді, я наведу ще деякі факти. Мені траплялося бачити, що українці (але не українофіли), не знаючи мови галицьких часописів, все-таки легше розу міють Франка, ніж писання таких українських пуристів, як Трохима Звіздочота*; Чайченка, правда, воии розу міють гарно. далі, багатьох українців я знаю, котрі му сили повірити в однаковість мови української й галицької, коли прочитали Франка: воно правда, що Франко часто пише навіть не по-галиuьки, а по-українськи,- надто

ue виявляється на формах граматичних та на наголосах_ 51 вище розказав, що «З вершин і низиН» переписувалось, але скептик може сказати, що там, либонь, надила читачів не форма, а тільки зміст. Так от я наведу інший факт: один хвершал, що стоїть до народу сто разів більше, ніж загал «пуристів», так уподобав віршовану переробку «дон-

Кіхота., що вивчив її напам'ять. Мені відомо, що деякі українські (навіть не українофільські) родини передпла· чують задля дітей «дзвінок»·, і дітвора все добре розуміє. Тепер до москалізмів. Знов Чайченкова правда, що в ба· гатьох галицьких поетів трапляється чималенько слів з московської мови і з язичі я, але критик не мав права так узагальнювати річ. Бо найперше спитаємось, що ми маємо вважати за москалізми? Без сумніву, походження слова і в сім случаю не може бути критерієм, а до того ж і похо· дження відкидати не так-то легко. Коли я скажу, що біль шість «москалізмів», на які йдуть походом «пуристи», будуть зрозумілі українському селянинові і навіть сам Чайченконапевне чував їх не раз в устах українського мужика, то Чайченко могтиме мені одвітити: «Байдуже! це лише вплив московський, на це здаватися

не можна,

згадані слова не в дусі нашої мови». Коли Я скажу, що український люд легко зрозуміє такі речі, як «Народ. або писання драгоманова', де, мовляли, «москалізмів» безліч, а за чисту од «москалізмів» мову Кониського спитається: «Чи ВИ часом не поляк?»

то й це він могтиме пояснити

московським впливом'. Тільки ж чи можна нарікати на вплив Москви в Галичині та Буковині на мову русинів? А отже, коли ми переглянемо продукти щиро народної творчості галичан та буковинців (переважно ж пісні), то пересвідчимось, що там дуже багато є слів, схожих з російськими,- це попросту слова стародавні, а ніякі

москалізми.

«Галицька

Русь.,

глузуючи

Чайченка,

наводить декілька народних галицьких слів, що скида ються на московські. Запевне, не такий я дурний, щоб

вважати «Галlицьку] Русь» за авторитет, але ж на те саме вже давненько звертав увагу і російський вчений Соболев ський, показуючи, що «окающее» наріччя російської мови

(північне, новгородське) та галицько-буковинське укра їнської мають велику схожість поміж собою: в Австрій ській Русі € багацько слів і форм, яких сливе нема в Цен-

1 Очевидячки, я кажу це тільки З8 ті статті, які й змістом своїм доступні розумінню селянина. 2

Польськими словами здалися селянинові не справді польські,

ат. 3В. «щиро українські» слова писань КОНИСhКОГО, бо між НИМИ ЛVЧЗ*

ються декотрі С!рашенно локальні, не кращі од «ЯКИХОСЬ там гуцУЛЬ· СЬКИХ або лемКІВСЬКИХ»,

ІЗ

тральній Україні, а в області бувшого государства Новго родського чимало € слів, які цілком схожі з українськими або й з бідолашними quаsі-полонізмамн. до речі сказати, варто було б ворогам "полонізмів» передив!!ти "толковыlй словарь живого великорусского ЯЗЬШа» даля: тоді вони побачили б, що ненавиджені ними "галицькі полон ізми» часто являються

не то не

польськими словами,

спільними з древнішими наріччями Великорусі

навіть

[... ].

В І Х вип. "Правди» Чайченко кидає лексику і пере ходить до граматичних форм, складні, наголосів і т.

ін.

в галицьких віршах. Тутечки знову скрізь йому вбачаються москалізми та полон ізми, але проти сього я й споритися не хочу, бо це було б страшенно довго. доки йшла мова про лексику, де можна було міркувати просто на підставі практики, без знаття філології, доти Чайченка так-сяк ще можна було слухати. Тепер же він пише щось кумедне, і видко, що він, як неспеціаліст, ніколи не читав ані Мікло шича, ані Житецького, ані ,,5tudіеп» д-ра Огоновського. Туди я його одсилаю, там він дізнається, що повиписувані ним форми зовсім не вигадані галицькими поетамн, а є щиро народні, щиро руські' і навіть стародавні. А я тільки скажу, що й на Вкраїні трапляються форми, які Чайченко відносить до «язичія», і найчастіше траПJIЯЮТІ,СЯ на Вкра

їні Правобережній; те саме й з наголосами. Сам критик, без сумніву, потроху це добачав у творах Руданського (котрого, запримічу, так залюбки слухає полтавець), Свидницького, навіть Ніщинського та Лесі Українки; на власні уха він міг би почути ту мову в драмах спеціа ліста-етнографа 51нчука*, котрі граються найкращими нашими трупами; я вже проминаю таке свідоцтво, як збірки народних пісень, казок і т. ін. Хай би він перегля нув їх уважно, то й побачив би, що "язичіє» га,1ИЦЬКИХ віршів (так Чайченко зве сю мову, в паралель з язичієм "Галицкой Руси») не таке-то вже неукраїнське. Отож кажу, я й не зупинятимусь

на таких звичайніших формах,

як

ся діють, казU8-6М, чула-сь, тИХО8 80дО8, будеш, моїй дів чини та т. ін. Я тільки зверну увагу на декотрі, які тр ап ля ються не ті,1ЬКИ на Правобережній закордонній Укра-

1 Задля точності я зву геть усю русько·укрВ'І"НСЬКУ мову «РУСЬКОЮ», щоб одрізнятн од чаСТНI1Х: української 3 ЇЇ наріччями (що в Росії) та гаЛИllько-буковинської

3 безліччю Їх нгріч (В Австрії). Ділю Їх гео·

графічно.

їні. Померший - ц~ вираз помолитися за Тобой - форма дуже безправна; в давній ще

форма народна, а не літературна; nомерші душі - де хочете почуєте. рідка, але хто зна, чи зовсім вона козацькій пісні «ОЙ, у полі озеречко» є наворот: «Ой, рада б я виходити, З тобой речі говорити», або: «Я б нелюба розбудила, З тобой речі говорилю> ... В козацьких llYMax (МаксимІович], 1849 та передруки

в АнтонІовича] і Драгlоманова]) стрічаються форми тихой nогодонькой, дорі:нrенькой тошо; нехай собі вони дуже рідкі, але ж і в галицьких поетів не поле ними засіяно. Мене болить (зам. 8 мене) це не рідкий вираз. Навіть в пісні: «Заслаб чумак ... Що його болить». Аналогічно кажуть: «Це тебе дорого коштуватиме» (зам. тобі). Що ж до двох різних иаголосів на слові, то це буває в кожнісінькій мові,

де наголос іде по звісному праВI1ЛУ. От у російській: щ}жда та нужда, х6лодно та холодн6, засуха та засуха, МblСЛЯМU та Мblслями, заnлtZчка та заплачка і т. д. У нас на Вкраїні чергуються нести й нести, бул'" та була, пісень і пісень (навіть nіснів - київськ.), людськи й і людськи й, морський і м6рський (київськ.), земний і земний, дітки і дітки, Ясний і ясни й, згодитись і зг6дитись, за йде й зайде, підемо й підемо, тому й тому (без предлога) і безліч інших,- чергуються не тільки в тім самім селі, а навіть іноді в устах тієї самої особи. Не чуднота й такі події: села Неморож та Озірна (київськ.) суміжні, а наго лошують

не

однаково;

таке

саме

явище

знаю

двох

місцях Полтавщини, а найбільше в Слобідській Україні, де оселявся народ з різних областей України_ З усього попереднього видко, що критикувати мову чи то галицьких поетів, чи то українських страшенно не легко та небезпечно. Позводжу докупи все, на що я вказував: 1) Слова, яких вживають галичани і які декому здаються польськими та!російськими, часто єсть і на Вкра їні. 2) Є в нашій мові слова безперечно чужі: польські та російські, але такі, що викидати їх не личить, бо вони вже стали рідними, і народ їх геть краще розуміє, ніж деякі т. зв. «щиро народні». 3) Багацько слів, що скида ються на чужі, Е щирі русько-українські, себто в дусі мови: quaSi-москалізми живуть в устах неросійської Укра їни, а quаsі-полонізми є в давніх руських пам'ятниках, коли полонїі Русь іще не знала. Тим-то, щоб критикувати мову, треба докладно пізнати її геть усю, мову всієї Русі України, а тоді вже здаватися на «чуття мови». Інакше ж

легко впасти в помилки; от і в Чайченка дещо € щира правда, дещо - непевне, а дещо - зовсім не до ладу. Поки що «со оружієм і дрекольми» іти на багато деякі слова не

випада. А втім, нема нічого лихого в такім установищі нашої мови: навпаки, можна ще й радіти, що вона така багатирка, така розлога. Я скрізь покладав, що Чайченко воює лиш проти такого «язичія» галицьких письменників, якого, на його думку, не тримається народ; я не хотів нав іть і гадати, ніби він вимага, щоб ніхто не смів писати опроче як мовою Ліво

бережиої України; я думаю, що мову народну галицьку, народну буковинську, народну

правобережну

і т. ін. він признає. Але деякі пуристи

українську

йдуть далі: вони

бажали б, щоб усі писали нарічієм полтавським чи слобід ським, котре чомусь має найбільше прав на те, щоб стати літературним [ ... Такі пуристи любісінько можуть по дати руку або «Галицкой Руси», котра покликується на

«исторические начала», або другим ще незноснішим «пурис

гам» галицьким, котрим теж не бракує підстав та своїх «исторических начал», щоб українські писання перекру чувати на галицький лад, на «спільну», бачте, «літературну» мову. (Дякувать господеві, «Зорю) вже другий рік не зазнає сього «спасенного» напряму!). Такі спірки марні, смішні га некорисні. Я цілком пристаю на гадку Фраика', що не час іще цим ділом клопотатися: такі справи найкраще рішаються не теорією, не «историческими началамю). а

практикою,- не

розправами,

написаними

творами

Те з наріч стане пануючим, яке зробить найбільше на рід нім полі,- яке видасть найкращі писання (я розумію: (<Найкращі змістом»). Справді, діло й було так, і єсть. Якщо галичани прийняли багацько слів українських, а декотрі (от, хоч би й Франко) намагаються писати прямо по-українськи,

то це сталося запевне не через докази пуристів; можна це поясняти декількома причинами, та все другорядними, а головна тільки одна: з України йшло світло в Галичину, твори українські ідейно стояли вище од галицьких та й мали вплив; той вплив Д а в ніш и х письменників українських ще й тепер відчувається і, може,

буде ще довгенько. Якщо й досі

галичани дають у своїх

І NB. По~«пуристичному». він даВНО мусив би обмінити свое прі~ звище на «Хрянко»; ТИМ часом я, по вимогам пуристів галицьких, пови·

нен був би обернутися в "Фі:lИькаJ.

часоnисях перевагу українському елементові перед місце вим, то це запевне не стільки через усякі теорії, скільки через те, що українські писателі кращі од їхніх: себто і тут має силу мор а л ь ний вплив. «дайте нам, дайте гих галицьких авторів, а ми на підскоки дамо їм перше місце!» - казав колись у «Зорі» д. Борковський* якомусь

«пуристові» галицькому ... ' Але що буде далі?! Адже тепер,

на сором нам, діло робиться немов не по-давнішому. Укра їнські поети чи письмовці все дрібнішають та дрібнішають; ще не диво було б, якби тільки новітні таланти були слабіші

од старих,- а то в нас бува й гірше. А в Галичииі тим часом розвивається Франко! 51 ще не хочу згоджуватися з драгомановим та думати, ніби «певна групка галичаю вже

перевершила

українських

писателів

ідейно,

але,

здається, можна лякатися, що колись віщування Драгома нова здійсниться, маленька Галичина переважить велику Україну! Яка тоді буде доля українського нарічія в Гали чині? Коли тепер галичани з власної волі роблять уступки українському нарічію, то вони дуже до ладу покликаються на «духову єдність». Через ту «духову єдність», через пере свідчення, а не через силування вони зрікаються прав рід

ного нарічія в користь українського. Але чи були б україн ському нарічію такі самі привілегії в руській пресі, якби що власне «духово» Галичина стала далеко вище над У кра· їну, а Вкраїна «духово» понижчала б? Тоді, так само непо мітно, впливав би галицький елемент, а якби Україна й далі все ниділа, він став би пануючим. І це зробив би сам собою моральний вплив, а не примус, не напади та докази «пурис тів» галицьких. Будучність покаже, чия буде перевага в спільній, літе ратурній русько-українській мові. Тож поки що будьмо терпимі до різних наших нар ічій, стараймось тільки пи сати щиро по-народному. Але тут повст ає одно дуже важке питання про відносини між словами кованими і провінuіа лізмами. Задля виразу деяких відвлечених, або ж абстрактних понять не стає слів у нашій мові,- тоді треба виковати слово од русько-українського кореня, в дусі русько-укра їнського слововитвору . Коли од умова ми образуємо умов ний і далі - не звісне народові умовність (соПdісіопа!itе) 1 Я зовсім не хочу ображати галичан: причини недостачі пнсателін у НИХ мені відомі ,- але ж констатувати факт - не гріх

'-2"

або од містити - ЗАtlст, то ці витворені слова можна вважати за рідні. Практичну вартість ~Jae коваllНН C.~OBa не абияк, а .'lОстогу на зразок

DеЛ;'КО~),СЬ'(QГО ~бо поль

ського (властиво, це є позичати). От, задля виразу іmрге ssione, Eindruck можна од вразити образувати вражіння (польськ. wraieI1ie), а од мчаль - вnечатління (рос. впе чатление); з обидвох слів кожне не гірше й не краще од другого: народові вони не відомі, зрозуміє ж він їх одна ковісінько. (Навіть вмчатління простнй українець зрозу міє, може, й швидше, бо рос. впечатление він міг скоріше чувати, ніж wrazenie. А втім, не хочу про це споритися; думаю тільки, що коли не в цих іменно, то в других ана логічно позичених словах нема підстави дорожити одиим словом більше, ніж другим, та що драгоманов, Франко і другі не роблять смертельного гріха супроти батьків· щини, коли краще люблять позичати з російської мови, ніж із польської. Це в скобках.) ~вище, що не стає нам відвлечених слів, € цілком при родне і буває в кожній мові. Те саме ми бачили, напр., у Росії ще в початку с[ьогоl століття. Відомо, як тоді сварилися шишковісти з карамзіністами. Перші брали слова з церковнослов'янської мови, ковали новітні на взір їх; другі дещо брали-таки з простонародної мови, іменно основу, а багацько кували на взір європейських (<<влия ние» - іпf[uепсе, «предмет» - object, objectum, «сочув ствие» - sumpathie, Mitgefuhl і т. ін.), не дуже турбуючись тим, що чимало потрібних їм слів можна було понашуку вати в усяких простонародних великоруських нарічіях. Скінчилось на тім, що все потроху зіллялось, зрівнялось, образувалася дуже гарна літературна російська мова, котрою говорять інтелігенти, але простому великоруському

народові чималенько слів у ній (вищих понять) незрозу мілі. Ми повинні лякатися такого випадку і по змозі скрізь скрізь триматися народної мови, на що сильне натискує Чайченко (коли не прямо, то косо): слова позичені чи уко вані він радо замінятиме новітніми, щиро народними, в провінціалізмах (локалізмах) він бачить поруку повного очищення мови. З принципом згодитися треба, коли ж, на жаль, це € пок и щ О річ не раз у раз можлива. Жоден на світі народ не опікувався стільки своєю мовою, скільки араби, але й вони зложили приказку: «Зрозумілий барбаризм краще, ніж незрозумілий пуризм». Те саме й у нас: не завжди легко зрікатися якогось дуже добре

укованого або познченого виразу, всіма уживаного, всім відомого,- зрікатися в користь іншого провінціалізма, дарма що він l.ИЙШОВ справді-таки з уст селянина. Провін ціалізм може lНoдi бути незрозумілим або неточним; опроче багато слів, що пуристи хотіли би їх замінити про вінціалізмами, тільки здаються чужими чи кованими, а .на ділі - народні: фактом свого існування провінціа лізм ще не доказує, що всяке інакше CJIOBO, яке виражає те саме поняття, є неодмінно чуже. Візьмемо приклади. Школиченко виганяє видав, а замість його дає вn.oр ядкував. Тим часом видати (издать, Єditer, риыіг)) і впорядкувати (зредагувати, rediger) - не те саме; а щоб народ таки вже й не розумів слова видати, запевнювати не можна. Не варто теж обмінювати слово переклад на переказ, бо як же тоді

буде по-нашому «предаиие» (tгаditiоп)? Вийде плутанина, котра, особливо в якій-небудь научній розвідці, буде зовсім не до ладу. Опроче, слово переклад, мабуть, таки не тільки відоме народові, але й є щиро народне, ні росій ське ані польське: по-російськи такого слова притьмом нема;

по-польськи

є,

але ж

коли

польщина

ще

не могла

впливати на русинів, 5lрослав «прекладаше ОТ"Ь Грек"Ь» ... 5lKacb маска в «Правді» наказала мені писати тяма замість поняття, але я знов пишу тутечки вищі nоняттЯ,бомені здається, що тяма має тільки активне, а не паснвне зна·

чення. Нехай собі якесь вибандУРЮ8ати буде щиро народ ним, а визискувати - польським, колн Ж друге зрозуміти можна, а першеє - ніl Може грясть є найчистіший народ ний вираз, коли ж кований зміст українцеві буде до тямки, а гря~ть стільки ж йому скаже, скільки турецьке «замьш».

Одним словом, в практиці перевести очищення мови од загальноприйнятих барбаризмів не так-то легко й не зручно. Певне, що хто-небудь може посунути це правило до крайності, себто навіть дуже часті народні слова він схоче вважати «незрозумілими провінціалізмами» та вига няти. Це знов буде «пуризм», інакшого сорту, але такий самий- несимпатичний та несправедливий. От, напр., наше таке розповсюднене еге (ga, ja, оиі) галицькі «пуристи» ладні вважати за дуже смішний локалізм (це я чував осо бисто), а може бути, що деяким «очистителям. українським так здаватиметься страшенним полонізмом. Нема критерія! Знов же, навіть при добрій волі важко буває усвоїти народний неологізм-провінціалізм: 60 як його впізнаєш?

Засада: <Ежнвати виключно народ.них слів» - пості!!НІІ переведена тількн Мирним: кажуть, ніби всі слова, які трапляються в нього, не ковані й не чужі. Нехай воно й так, але ж як розпізнати діло в других писателів? Адже ж другі (навіть завзяті пуристи) не цураються загальновжи ваних неологізмів або барбаризмів, таких, як вnл.ив, зміст, скіл.ькість, а через те не можна одрізняти й народннх слів, які не були відомі читачеві. От, напр., коли я стрічаю в 20-ім ч. «Зорі» слово вnечаток, то я розумію, що це вра жіння, але звідкіля я довідаюся, чи це є слово нове на родне, чи попросту Биковане автором? Чи маю я вже заки дати вражіння, чи ні? Чисто «заковика», не легша од Гам летово'і!

Невідрадне становище! «Великомучениця наша мова!" скажеш словами «Ділю> ... 51 думаю, що всякий згодиться зі мною: нам дуже-дуже треба російсько-українського словннка, вийиятого з аутентичних джерел,- він би добре зарадив нашому лихові. Задля виразу якого-небудь по няття нам було б згуртовано вкупі багацько синонімів, видко було б різні відтінки, всі мн прнзвичаювались би до локалізмів або взагалі таких слів, які не кожному звісні; <<Локал ізми» були б, дякуючи словареві, закріплені, фіксовані, та й зробили б велнку службу нашій мові. 51к гарно розвивалася б вона, будь у нас такий словник! 51к би гарно доказала вона всім нашим ворогам, до чого вона здатна! Дак на горенько нема в нас словаря та й нема. Брався за нього Лиманський', брався навіть цілий гурток одеських студентів, брався ще дехто,- і нема й досі: воно й справді, одна людина не може швидко та легко ви повнити цю роботу,- тут цілі роки праці; але чи легше нам од цього пояснення? )/(датн, поки хтось оди н дасть нам цей подарунок, буде довго,- отже, чому б не зро бити цього діла гуртом? Нас, українофілів, багацько; коли покладемо, що кожен передплатник «Зорі» притягне до сієї праці т і л ь к и три особи, то й тоді матимем робіт ників більше ніж 400. Кожен з цих щирих патріотів міг би взяти якусь о дну - о дні сін ь к У українську книж ку та повиписувати з неї слова в азбучнім порядці, з росій ського на українське. Треба, щоб хтось (найкраще галича нин) узявся бутн центром, себто вести переписку , порозу міватися, хто яку книжку бере на себе, приймати од учас ників поскінчані словарчики (де можуть бути слова, не тільки витягнені з якогось надрукованого матеріалу, ба

re ж і чуванІ КОЖНИМ співробітником Із уст народу). РоБІт ників, кажу, знайшлось би багацько (в тім числі й жіноцтва, котре більше має часу, але менше поля задля праці рідній словесності) ,- кожен зробив би свою частку праці легко, непомітно задля себе самого, а тим часом швидко. По якімсь півроці або нехай і цілім році, J( визначеному реч:инцеві, центральиа особа мала би на своїх руках сотні три-чотири або й більше словників. Впорядкувати їх річ зовсім механічна, до котрої ие треба навіть точного знання російської мови; цим зайиятися міг би навіть хтось із галичан, а зреu:тою охочих знайшлось би багато, бо такій особі досталася би слава впорядчика. Отакечки придбали б ми словиик, З8 котрий сміливо можна б було сказати, що віи є праця цілої Україии. Яке б це було на ціональне придбаиняl Відомо, який вплив мали словники на розвій других відроджуючихся иародностеЙ. Найголов ніша ж вигода словаря, зложеного таким способом ось яка: кожен складаЧ, мав би зазначати при кожнім слові назву й картку джерела, - значиться, в різних співробітників повторялися б ті самі слова. В спільній збірці вказаНН51 джерел були б задержані та позбирані докупи при кожнім слові, і це був би найкращий спосіб довідатися, чи)реба вважати дане слово за рідне, чи за чуже! Коли, напр., при слові ленmа буде навіч показано, що воно є в такім та знов у такім збірникові казок чи пісень, а далі в таких а таких

авторитетних письмовців з різних закутків Русі-України, то очевидячки й спірки не може бути про те, що ніби воно чуже або не в дусі мови і т. ін. Видати слов ар помогли б і галичани: я маю точну підставу так казати. IВсі ми дуже балакаємо про потребу праці задля Укра їни та жалкуємось тільки, що иам ие вільно нічого робити.

Але ж от праця цілком лояльиа, за неї жодна поліція не могтиме до нас причепитися! Це праця важна, праця ко рисна, а тим часом

не вимагає

ніяких

жертв,

вимагає

тільки однієї години в день. Од н і є ї години! - невже ж це важко?I .. А який моральиий вплив мало би на україн ців спільие працюваиня, теж зміРІ<увати легко. І невже ж нікого не знайдеться, хто б захотів узяти на себе ініціативу?!

ПРО НАУЧНІСТЬ ФОНЕТИЧНО' ПРАВОПИСІ д. Волан', як видко з «Буковини», ч. 54, думає вою вати проти фонетичної української правописі тим способом, що покликається на слова Леконта, Ч.lена Паризької Ака демїі иаук: «Тільки необразовані і неотесані народи, які не мають ані літератури, ані історії, можуть уживати фонетичну правопись». Сей аргумент колись уже була виставила також «Галицька Русь», значиться, він доволі популярний у Галичині чи Буковині, а через те я вважаю непоганою річчю пояснити читачам, що думають про фоне тичну українську правопнсь не Леконти, які про україн ську мову, певне, й не чували, а спеціалісти-історики руської мови, [ ... ] професори Петербурзького і Москов ського університету. В Петербурзі історію руської (себто велико- і малоруської) мови читає проф. СоболевськиЙ. Він [ ... ] у всіх своїх працях держиться т і л ь к ику л і ш і в к и (див., напр., його «Лекции по истории русского язы а>>,' СПб., 1892, і всі статті, які він містив У «Журнале минис терства народного просвещения»). В Москві історію руської мови викладає проф. Брандт', щирий великорус. Він теж у всіх своїх філологічних розправах наводить українські слова не інакше як кулішівкою, і, перекладаючи Мікло шича на рос[ійськуl мову, він усі українські слова пере вів з абецадла на кулішівку. Та він не обмежується тим м о В ч а з л и вим признанням вищості кулішівки над якоюсь іншою правописсю: він щороку з університетської ка федри р і ш У ч е заявляє, що н а й б і л ь ш н а у к О Ва з усіх малоруських правописей - кулішівка. Правопись Максимовичеву (етимологічну) він гудить, бо бачить в ній багато ненаучності, «не говоря уже о бессмыIленностии зтимологического правописания вообще». В своїх недавно виданих (1894 р.) «Лекциях по фонетике сербского ЯЗЬІка» проф. Брандт дуже вихваляє сербську правопись, бо вона, каже, чи сто н а у ч на. Думаю, що не завадить знати австрійським русинам, як дивляться на фонетичну укра їнську правопись в двох найважливіших осередках росій ської просвіти, джерелах російської філології.

филология и погодинскдя ГИПОТЕ3Д 1 ДАЕТ ЛИ ФИЛОЛОГИЯ МАЛЕЙШИЕ ОСНОВАНИЯ ПОДДЕРЖИВАТЬ ГИПОТЕЗУ г. ПОГОДИНА И г. СО60ЛЕВСКОГО О ГДЛИЦКО-ВОЛЬІНСКОМ ПРОИСХОЖДЕНИИ МАЛОРУСОВ?

Г. Александр Колесса, профессор малорусского язь!Ка и словесности во Львовском университете, прислал мне, с просьбой дать рецензию, описки своей статьи "РіаlесІо

logische Merkmale des sudrussischen Denkmales: Zitije sv.

Savy»' ("Діалектологічні

ознаки південноросійської пам'ят ки Житіє святого Сави».- Ред.). Я, вместо того чтоБЬІ ре цензировать статью г. КолеССЬІ, принужден бьІЛ заняться рецензией сочинений г. Соболевского и указанием филоло гических

приемов

последнего;

читатель

ниже

увидит,

почему мне пришлось так поступить. Опровергнуть мнения г. Соболевского можно бьІЛО бь\ двумя путями. Один более короткий: пересмотреть те РУКОПИСНЬІе подлинники, О КОТОРЬІХ ОН говорит. Как будет показано ниже, есть много оснований думать, что г. Соболевский указал не все фаКТЬІ, и таким образом пересмотр заТрОНУТЬІХ им РУК0' писей сразу дал БЬІ материаЛЬІ для опровержения теорий его. Для меня, однако, в Сирии, вдали от московских и петербургских РУКОПИСНЬІХ книгохранилищ, зтот путь невозможен, и я избр ал другой: проверить показания г. Соболевского о рукописях печаТНЬІМИ показаниями дру гих филологов, равно как подвергнуть внимательному

[ Передмова ДО цієї праці, написана пізніше, ПОДається у приміт~ ках. Виправлення друкарських, редакторських та інших недоглядів першої публікації, зазначених у передмові, а також незначні авторські ДОПQннення внесені в текст беззастережно. Просторі :юповненнл зали· шені в примітках із зазначенням в тексті відповідного місця двома зірочками (*').- Ред. 2 Из «Archfv [ar sfavische Phifofogic», Т. ХУІІІ. 23

ОСМОТРУ тот материал, которшї 06нароДован самим г. Собо левским. Бьrть может, 9ТОТ второй путь будет несколько длиннее,

но и он

Бейрут.

1898.

хорошо приведет к

Апреля

истине.

Глава

первая

ЧТО ТАКОЕ ГАЛИ ЦКО-ВОЛЬІНСКАЯ ГИПОТЕ3А И КАК СМОТРЯТ НА НЕЕ УЧЕНЬ1Е

Малорусское наречие, довольно консервативное в об· ласти

морфологии,

фонетики

является далеко

(вспомним,

напр.,

не таким

в области

утрату звука ЬІ, переход

в і и т. П., и т. п.); велнкорусское же наречие - наоборот в фактах фонетических отступнло от древнерусского типа

гораздо менее, чем в морфологических. долгая раздельная историческая жизнь обеих народностей и раЗНЬІе условия зтой жизни сделалн то, что и лексический материал обои х наречий стал значительно различаться (оо. Ощутительная разница обоих наречий повела к тому, что оБЬІКновенно они признаются не за два наречия, а за два отдельныx язы а •. Поляки, напр., считают малорусскую речь за ветвь польской; некогда 9ТО мнение БЬІЛО распро странено и среди РУССІШХ, благодаря Гречу. Сами малору сы в повседневном разговоре и в сочинениях нефилологи ческих (а многие - даже в филологических) назьшают

свое

наречие

язы ом,' находя его ЯЗЬІКОМ самостоятельны ,'

независимыM ни от великорусского (т. е. русского), ни от польского. СамостоятеЛЬНЬІМ ЯЗЬІКОМ назьшают малорус ское

как

наречие

Миклошич.

такие знамениты e

среди

западны e

великорусов

славяноведы '

часто

слы атсяя

такие же голоса. ИзвеСТНЬІЙ знаток великорусских наре· чий Бл. даль не согласился внести слов малорусских в свой словарь, так как находил,

что

речь малорусов

3ТО совсем осоБЬІЙ ЯЗЬІК'. А казалось Бы ' что даль, изучив ший так хорошо всеВОЗМОЖНЬІе наречия великорусские и белорусские, менее чем кто-либо должен бьІЛ БЬІ нахо-

1 «ТОЛКОВЬІЙ словарь живого ч. І, стр. XXYIl-ХХУlll.

великорусского

язьша»,

М.,

1863,

дить речь малорусов

такою

чужою для себя І Известнь!А

славяновед п. Лавровский даж~ раздражался, еСJlН гово· рили, что речь ~1Влоrусов БШIЗhО родственна великорус

ской, а не образует самостоятельного наречия'. Исторш( Погодин, при всем своем стремлении об"Ьединить малорус· скую

народность

великор) сскою,

открьІТО

сознавался,

что малорусское и великорусское наречие разнятся меж Д у

с о б о

более,

чем

меж Д у

Д р у г и м и

славян

скими наречиями , и даже откаЗЬІВался верить, чтобь! онн

прннадлежалн «к одному роду»'. Зто воззрение привело его наконец к особой исторической гипотезе. С идеей о полной самостоятельности какого-нибудь язы аa

многих

как-то

невольно

рождается

ставление (далеко не всегда верное) стоятельности

данного

язы аa

ДОЛЖНЬІ

другое

пред

что признаки само датироваться

и з

Д а в н а. даже среди очень почтенныlx филологов можно найти порядочное число лиц, признающих за малорусским

ЯЗЬІКОМ не меньшую давность, чем за л1оБы M славянским язь!ком. Неудивительио после зтого, если нефилолог по годин

решил,

что

два

так

резко

различа1Ощиеся

язы а

•.

как малорусов и великорусов, ДОЛЖНЬІ бь!Ли возникнуть до начала исторической жизни Руси; зтнографические осо бенности племени маJlОРУССКОГО и великорусского еще более утверждали Погодина в его МЬІСЛИ, что зто издавна

бьІЛО два самоБы ньІхx племени. «Так! Но какое же из двух племен жило в древнем Киеве, Б зтой матери городов рус ских? - представляется вопрос. Погодин решение 9ТОГО вопроса думал найти в исследовании язь!ка Начальной летописи. Филологом он не Бы 3 , понятия О филологиче ,

ских приемах и об истории язь!Ка не имел,- немудрено, что в полуцерковном ЯЗЬІке летописи он находил большее

1 См. его статью в «Основе», 1861 г., август: «Ответ на Письма г. Максимовича КГ. Погодину». Злесь автор резюмировал СВОЮ статью, помещенную в ЖМНП, 1859 г. 2 «Исследования, замечания и лекции М. Погодина, т. 11. Проис хождение варягов - Руси. О славянах», М., 1846, стр. 390. Очень интересныIe сведения о ТОМ, дО какой стелени (непредубеждеННЬІе) вели· корусь! считают речь малорусов за чу жую, см. в «Зтнографическом 060зrении», КН. ХХХІІ, стр. 124. Он сам часто повтор ял: «Я не филолог, а ИСТОРИК», «филология не мое дело» (ср. «Русский "ес[тник]», 1857, КН. IV, стр. 22 Н сл.). В каком отношении стоят его фИЛОJJогические соображения к СоЧине· ниям Срезневского и Лавровского, я считаю иалишним здесь распро·

CTpaHSlTb~ ••

сходство с великорусской речью (собственно фонетИКОЙ), 'Іем с малорусской, а того соображения, чтоБЬІ в начальны й период русской истории мог быть оди н общерусский ЯЗЬІК, не малорусский и не великорусский, он не Допускал и счнтал за «новость неслы анную>>,' Таким образом, у По година составилось мнение: «до татарского нашествия в Киеве малороссов не БЬІЛО; они жили где,то вдали, за

Карпатами, а в Южную РУСЬ пришли они уже в ХІІІ в" после разорения Киевской земли татарами и бегства ее коренного населения на север, до того времени в Киеве жили веЛНКОРОССЬІ, и не только в Киеве, но и южнее: близ берегов Черного моря и в окреСТIІОСТЯХ Солуня; велико русское наречие бьІЛО тождественно с церковнославянским

ЯЗЬІКОМ»'. Так возникла в России пресловутая «галицкая» теория происхождения малорусов, В 1883 г. ее подновил г. Соболевский на филологических основаниях, причем к числу старомалорусских ЛЬІНЬ, а срок пребьшания до конца ХУ века. Как отнеслась наука Погодин, не чувствуя в

областей присоединил еще Во великороссов в Киеве продлил

к галицко,вольІНСКОЙ теории? себе филологической СИЛЬІ, по

ПЬІтался поддержать свою гипотезу кой,какими историче

скими соображениями, В происшедшей полемике Максимо, вич, а затем (1862) Котляревский* нанесли гипотезе

Погодина сильнейшие удаРЬІ 2 • Через десять лет Бестужев Рюмин· , sine іга et studi03 подвел полемике итоги в следую щем ОТЗЬІВе о погодинском мнении: «ПодоБНЬІХ предполо жений наука, конечно, не может признать»', В 1882 г. авторитетнейший историк Южной Руси В. Б. Антонович в своей монографии о Киеве' вновь опроверг мнение Пого· дина (которое, впрочем, никого уж тогда не соблазняло); а

насколько

убедlпельны

следующего факта:

проф,

его

доказательства,

видно

из

ХаланскиЙ· в своем сочинении

1 См. ИОР5ІС АН, 1856: «Записка о древнем ЯЗЬІке русском». То же в УІІ Т. «ЛекuиЙ». См. еще «МОСКОВИТЯНИН», 1856, .N~ 2. 2 Подробности ПDлемики МОЖНО найти в «Очерке звуковой истории малорусского наречия) П. Житецкого, в «Споре южан и северян» пы· пина [ ... ] и наконеl.1 8 статье г. КолеССbl (стр. 437 и сл.), из-за кото

рой мне приходится писать об зтом вопросе. 3 Без упередження (лат.).- Ред.

«Русская история», СПб" 1872, т. 1, сТр. 294 6 «Киевская стар[инаJ», 1882, Я!lВЛрЬ. И отдельно в ~МО!lографиях».

о 6ЬІЛинах сознается, что для 06ьяснения отсутствия 6ьІЛИН умалорусов самы M yд06HbIМ средством 6ЬІЛа 6ы погодин· ская теория, но он не смеет к ней при6егнуть, потому что после исследований Антоновича считает ее окончательно решенной в отрицательном СМЬІсле'. Когда она 6ЬІЛа воз06-

новлена г. С060левским" В. Б. Антоновичу пришлось еще раз взяться за ее рассмотрение с исторической точки зре

ния

ипоказать

одновременно

проф.

дашкевич

признавая, тельно

что

очень

оши60ЧНОСТЬ

вы казалисьb

и др." татары

сильное,

мнения против

Проф. же

Соболевского; же

мнения

Владимирский-Буданов',

произвели все

г. того

опустошение

находит,

что

действи

опустошение

не бьІЛО полное; а исследуя зтнографический состав окраии

Литовского государства в половине Іб-го В., ои приходит к такому заключению: «пришлы e злементь! претворялись постепенно в особую зтнографическую группу, заметно отличающуюся, напр., от коренного населения волын •. Зто дает основание предположить, что далеко не все насе ление УкраЙНЬІ сложилось из пришлы x людей, что в основе его

сохранилась

северекого,

древняя

племенного

закваска

начала.

туземного,

киевского

Киевское

население

не все поголовно бьІЛО сносимо бурями татарских опусто·

шеНRЙ»· [ ... ]. Исследователь русских древностей О. Леон тович·, коснувшись вопроса о мнимом запустении Южной Руси, присоединяется к тому мнению, что никакого запус тения не БЬІЛО и что оно является ничем ИНЬІМ, как

«исто-

1 «Русский филологический вестник», 1884, Н2 3, сТр. 139 и сл. 2 «Как говорили В Киеве в XIV-XV В.?»- «Чт. В ист. общ. Не· стора·летописца», Киев, 1883, ІІ, стр. 215 и сл. А подробно мотиви· рована теория в «Очерках из истории русского ЯЗЬІка».- «Универси тетекие известия 1883-1884 Г.» (есть отдельнь!й оттиск 1884 г.). з См. назваННЬІИ ТОМ «Чт. в ист. общ. Нестора-летописца», сТр. 223 и сл. С фИЛОЛОГИ1tеской ТОЧКИ зрения возражал тогда г. Соболевскому П. И. ЖитецкиЙ. 4 «Населеиие Юго-З[ападной) России от половинЬІ ХІІІ дО пола· .[ННЬ!) XV В.'.- АЮЗР, Т. VII, І (малорусский перевод, или компняя· ЦИЯ зтого исследования помещенЬІ в «Правде», 1889). «Население Юго З[ападной) России ОТ ПОЛОВИНЬ! XV в. до ЛюблннскоА уиии».- АЮЗР, Т. VI!, !!. б См. второе из ВЬІшеназваННЬJХ исследований, сТр. 188.

• «Очерки истории литовско-русского права. Образование терри~

тории Литовс:ко-русского государства» О. И. Леонтовича, заслу женного профессора императорского Варшавс:кого университета, СПб.,

1894.

рическим миражем' (вЬ!режение В. Б. Аитоновича)1. 811' uиклопедический словарь» Брокгауза и Ефрона 2 прямо кон статирует,

что

последнее

слово

истории ста,10 на сторону

мнения Максимовича, а не Погодина. Вообще в настоящее время нельзя указать ни одного сколько-нибудь серьезного

русского историка, которь!й признавал бь! малорусов вь! ходuами с зап ада" и утверждал бь!, что старь!е киевляне не предкн ныншнихx

Итак, г. гипотезь!,

[.. -J.

Соболевский взялся за возобновление такой

которую

исторические

не могут подтвердить,

но

свидетельства

напротив

не только

решительно опро

вергают и которая историками осуждена. Правда, г. Со60левский с своей сторонь! тоже обратился бь!ло к исследо ванию летописей и написал небольшую историческую статью против В. Б. Антоновича, да, кроме того, в своих "Лекuиях» сделал несколько желатеЛЬНЬІХ для себя толко ваний из исторических и зтнографических даннь!х 1.•. 1, до чего страннь! его прочие исторические соображения, зто читатель увидит ю:же, в 3 глаге. Собственно говоря, пока·

зания истории и не могут бытb важнь! для г. Соболевского, так как против них у него есть превосходнь!й афоризм: «Если мь! имеем дело с движением

народнь!х

масс, то недостаток

исторических даннь!х - явлеиие оБЬІчное»4. Единственньrм оружи€м Г. Сосолевского являются только филологические его соображения. Способ доказательств у г. Соболевского такой: он подбирает известное количество рукописей ХІІ Х V вв. с осоБЬІМ употреблением БУКВЬJ 1; вм. е, назьrвает зти рукописи

гглиIlко-волынкимии

и утверждает,

званнсе употребление :11 вм. е есть В старокневскнх памятниках (а их

что

на·

малорусская черта. от т. н. киевского

периода МЬІ имеем только два: Изборники Святослава 1073 и 1076 г.) такого 1; нет. Отсюда следует BЬrвoд, что речь древннх киевлян Бы аa или веЛИІюрусская , или составляла осо60е наречие, во всяком случае не малорусское. І Стр.

прим. 3. года, полутом 35, стр. 442. 3 Мм, конечно, исключаем население ЮЖНОЙ степ ноА окраины со· 2

169,

1896

временной Киевской губернии (окраИНЬІ, не входившеА в область ста рого Киевского княжества), исключаем и население Слободской YKpa~ инЬІ, и l(убанщинЬІ, и Новороссии, и Сибири; там современньте мало русы ' действительно, пришелЬЦЬІ. 4 «Лекuии ПО истории русского ЯЗЬІкаJ, 2~e изд" стр. 257. К сожале· НИЮ, г. Соболевский ззБЬІвает, что история не молчит, а дает ПОЛQЖИ~ тельньrе укааания о неисчезНQвеиии Rиевля:н после татарскнх ПОГРОМ(18.

Диссертацию св'-'ю, В которой изложеll8 па теория, г. Сооолевский заЩИЩ8Л у иеаабвеииого А. А. Потебии. Из свидетельств очевидца - проф. Н. О. Сумцова' выс- няется, что защита зта ВЬШlла крайне «своеобразной» (по деликатному выажениюю г. Сумцова). Нам приходится глубоко жалеть, что разбор Потебни остался ненапечатан

ны2 • . Из печатны x возражений самыIe важныIe те, которыIe сделал филолог-славист академик 5lгич. Сводятся они к следующему. 1) ГаЛИЦКО-ВОЛЬІНскоеt отмечается впервыIe в памятнике 1164 г. В предьІДУЩИХ галицких памятниках, напр., в Евангелин 1144 года, такого нет,- значит,

в зто время оно еще не развилось. С какой же стати г. Соболевский требует, чтоБЬІ в таких ранних памятниках, как киевские Изборники Святослава 1073 и 1076 года, уж БЬІЛО ЗТО t!?3 2) В той группе памятников XII-XV ВВ., которыIe г. Соболевский назвал галицко-вольІНСКИМИ и в KoTopыx есть пресловутое

находится

несколько таких

памятников, какие не могут бьІТЬ отнесеНЬІ к Гали чине и ВОЛЬІНИ ; следовательно, БЬІла еще третья область, в ко торой говорили по-малорусски. Такой областью может БЬІТЬ только Киевская. Притом существует памятник Ря занская кормчая 1284 г., списанная с киевского ориги нала и, однако, заключающая в себе такое же t, какое встречается

в Киеве

«галицко-вольІНСКИХ»

XII-XV

памятниках.

Итак,

века говорили по-малорусски, но с из

вестны ии от личиями от малорусского наречия ВОЛЬІНИ и ГаЛИЧИНЬІ, каковая разность наречия сохранилась и до настоящего времени'. Доказательства 5lгича считаются вообще убедительнЬІМИ.

Конечно: их не признал г. Соболевский, в силу очень по нятной психологической ПРИЧИНЬІ 5 ; не признают их также

1 «Киевская старина». 1892, январь, сТр. В. ' , Как ВИДНО ИЗ 53-го тома (М, 8, сТр. 32) «Сб. ИОРЯС АН», упом. НУТЬІЙ разбор сохранился в бумагах покоЙного. Желательно БЬІЛО БЬІ, чтоБЬІ ОН БЬІЛ поскорее издаи**.

r-;".'

з После того г. Соболевский решил навязать Киеву несколько памятников из ХІІ-ХІІІ В., без «галицко-волЬІНСКОГО> t. 06 ,тих страННЬІХ,

мнима

киевских

памятниках

нам

придется

еще

говорить

подробио.

• С". Ягича: «ЧеТЬІре палеографические статьи»- В «Сб. ИОРЯС АН», 1884 Г., Т. 33~й, ,N'g 2, и «Критические заметки ПО истории русского ЯЗЬІКа»- В «Сб. ИОРЯС АН., 1889, т. 46, N, 4. , Если он и сделал уступку в своем мнении, то самую не60льшую: а І883 r. он считал АРевнекиевский говор прямо за великорусекий

кой-какие другие филологи, которь!е примешивают к науке политику и Еоторь!е в храме наук!! а

торжниками,

продажу

являются не жрецами,

куплю деюшими;

кроме

того,

сторонником теории г. Соболевского является и г. А. Шах матов'. Но, напр., рецензент трудов А. Шахматова г. Бо

рис Ляпунов' сожалеет, что г. Шахматов считает мнение г. Соболевекого доказаннь!м и не обращает виимания на

возражения Яги ча. В большинстве русских университетов, где в виде пособия для студентов принять! «Лекции» г. Соболевского, кать

преподаватели велят студентам пропус

раЗМЬІшления

автора

древнерусских

говорах,

как

Не имеющие научиого значения. Взападном ученом мире, [lОнятно, господствует мнение Ягича, а не Соболевского. МЬІ подошли к статье г. КолеССЬІ. В 1890 г. И. Помялов ский издал «Житие СВ. СаВВЬІ Освященного» по рукописи конца ХІІІ В.,- памятник, катар ЬІЙ г. Соболевским вне сен в реестр галицко-вольІНСКИХ, а Ягичем отнесен к числу киевских. На 9ТОМ «Житии» сперва г. Мочульский (проф. Новороссийского университета) захотел наглядно повторить возражения Ягича против теории г. Соболевского, но сде лал 9ТО неудовлетворительио', а затем ту же задачу обстоя тельио исполнил г. Колесса в той статье, о которой МЬІ упо мянули В пеРВЬІХ своих строчках (<<Archiv», В. ХУІІІ). (<<Очерки», сТр.

68),

а в

1888

г. (<<Лекции», сТр.

36)

он выазилсяя едер.

жаннее,- именно, ЧТО о нем мыl имеем «крайне СКУДНblе сведения». ВО ВСЯКОМ случае ньшешиее малорусское наречие КиеВЩИНbJ Г. С060Jlевский продолжает СЧl:Iтать за пришлое. не ПРОИСХQдящее от старо киевского: то исчезло-де бесследно.

В последние ГОДЬІ г. Соболевский значительно умеРИJJ GБое мнени~ и наконец СКЛQНИЛСЯ к мыли,' ЧТО В старом Киеве БЬІЛО наречие северно маJlорусское. Об ,том см. четвертую главу нашей работЬІ, стр. 100-107. 1 Лоба вим: «не знающий малорусской речи и потому не могущий

ПОНЯТЬ, в чем ошибка теории г. Соболевского». Впрочем (и зто МЬІ ука жем в надлежащем месте). г. Шахматов ввм в учение г. Соболевского о «гаЛИЦКО-ВОЛblНСКОМ» 1;. очень существеННblе изменения, KOTopЬJe при ближайшем рассмотрении совсем подрыаютT значение того 'В. Что г. Соболевский далеко не скло нен считать г. Шахматова своим ис тол кователем , зто видно из его резкой рецензии на «Исследования в области русской фонетики» Шахматова (см. ЖМНП, 1894, аорель). 2 Стр. 16 отдельного оттиска из «Живо Й старинЬІ», вы •. 1, 1895. з В. Мо ч у л ь с кий, І< истории малорусского наречия. Житие св. СаввЬ1 Освященного. Одесса, 1894 (отгиск из 62-го тома «Записок Новороссийского университета». стр. 383-406). Недостатки работЬ1 Мочульского с некоторой запальчиВQСТЬЮ отмечеНbl Колессою в специ альной рецензии (знтш, т. VII) и в часто упоминаемой нами статье о теории СоlSoлевскоro (wcbiv», ХУІІІ Band).

Какое значение имеет труд г. Колессь!? Прежде всего спросим; достигает JIИ он своей цели?·· Если (как МЬІ ви· дели) возражения Ягича считаются убедlпельны ии и опро вергаЮЩИМІІ гипотезу г. Соболевского, то и за статьей г. коІІессы надо признать такое же свойство; ложная гаJIИЦКО-ВОЛЬІНская гипотеза г. Соболевского, утверждаю· щая, будто древние киевляне не были малорусы ' статьей

І.

Колессь!

подрывется'..

СледоватеJIЬНО,

цели

своей

он достиг.

Но значит ли зто, что он действительно стоит у ИСТИНЬІ? Нет, не значит. К возражениям г. колессы прекрасно при меняется замечание одного восточного любителя JIОГИКИ; "Если кто-нибудь тебе скажет; "Нет бессмертия души! Ибо два и три составляют семь», и если ТЬІ ответишь; «Ошибаешься; ведь два и три-пять, а не семь,- значит, душа бессмертна», то думаешь ли ТЬІ, что ты действительно доказал бессмертне души?!» доказательства гг. Ягича и колессы могут иметь при БJiизительно только такое значение, какое имеет reductio ad absurdum2 ; они разбивают г. СобоJIевского его собствен, ИЬІМИ принципами, его собственной теорией о малорусско сти "галицко-волынкого» 1>. Но ни г. Ягич, ни г. Колесса не дали себе труда проверить анаJIИЗ памятников, произве·

деннь!й г. СоБОJIевским. А если Бы проверили, то увидели Бы ' что г. Соболевский обращается с филологическими фак, тами совершенно произвольно, что его разбор страдает натяжками

нь!е киевские что

его

так

написань!

извращениями,

памятники» назывемьІеe

большей

никогда

Киева

«гаЛИЦКО-ВОЛЬІнские»

частью

рукописей

что его «авторитет

не

видели ,

памятники

северо-западной

России,

а вовсе не в какой-нибудь малорусской области, что ника· кого «галицко-волынкого»

не существует

что, следо

вательно, г. Соболевский не имеJI права даже мало-мальски возбуждать, путем филологии, сомнение в малорусскости старь!х киевлян, отвергнутое историей. чтоБы показать все зто г. Колессе, я приступаю к пересмотру соответствую ЩИХ сочинений г. Соболевского. Считаю удобнЬІМ сделать зтот пересмотр

в нижеследующем

порядке:

1 Из .Літературно-наукового вісника» (1898, февраль, ОТД. 11, сТр. 136) я узнаю, что проф. Т. Флоринекий, прочитавши статью г. КолессЬ1, признал необходимость основательного пересмотра целой

теории г.

Соболевского.

, Доведення до абсурду (дат.).- РІО. ЗІ

І) Сперва коснуться воззрениіі г. Соболевскоro на мало русскую речь. При !lТОМ откроются HeKoTopыe дaHHьre для уяснения филологических приемов г. Соболевского. 2) Рассмотреть те доказательства веЛI!КОРУССКОСТИ ста ры x киевлян, какие предлагает г. Соболевский сверх исс.~е дования СВОИХ ятеВЬІХ (МНИМЬІХ галицко-вольІНСКИХ) па мятников.

31'0

также даст нам очень интереСНЬІе материаЛЬІ

для оценки его наУЧНЬІХ методов.

3) Произвести обзор памятников, как действительно писаННЬІХ в Киеве, так и навязаННЬІХ Киеву г. Соболев ским. Окажется, что в древнем Киеве не БЬ!J!О ничего не малорусского.

4) Произвести обзор МНИМЬІХ галицко-вольІНСКИХ памят ников. Увидим, ЧТО почти все они навязаНЬІ Галичиие и ВОЛЬІНИ ТОЛЬКО произволом г. Соболевского. 5) В заключение - показать отсутствие совпадения «галицко-во.%ІНСКИХ» ятеВЬІХ начертаний с фактами живого малорусского

язьша.

Глава вторая ОТНОШЕНИЕ

г. СОБОЛЕВСІ(ОГО І( МАЛОРУССІ(ОЙ РЕЧИ

И СТЕПЕНЬ ЕГО ЗНАІ(ОМСТВА С НЕЮ

Что такое малорусская речь? ЯЗЬІК или наречие?' Правду говоря, вопрос зтот не может Бы ьb решен без условны M образом, потому что кажды й ЯЗЬІК может в то же время считаться и наречием другого ЯЗЬІка. МЬІ всегда говорим: «я З ьr К польский», «я 3 ЬІ К сербский» и т. п., но, имея в ВИДУ отношение их к общеславянскому пра ЯЗЬІКУ

МЬІ

имеем

право

также

говорить

нар еч и и

ПОЛЬСКОМ, О нар е 'І и и сербском и т. Д.; да в наших университетах кафедра славянских ЯЗЬІКОВ так-таки и име нуется «кафедрой славянских иаречиЙ».Что касается речи малорусской, то в обиходном разговоре как-то странно бьrвает наЗЬІВать

«наречием»

много самостоятеЛЬНЬІХ

ту

речь,

признаков,

которая

имеет так

служит

орга

ном общирной литераТУРЬІ, более богатой талантливы ии писателями, чем, напр., литература болгарская и серб ская 1 ,- речь,

которая

является

орудием

иауки

даже

1 «северный вестник», рецензируя в 1895 г. (дека6рь) произведения Крооивницкого. находит, ЧТО малорусская литература богаче талан

тами, пожалуй, даже, чем чеШСК8Я.

орудием

университетского преподзвания

Галиuии. Од·

нако для ТеХ филологов (составляющих теперь, по,видимо· му,

большинство),

которыle

признают,

что

мзлорусская

и великорусская речь не ВЬ1делились из общеславянского

язьrка одновременно с польской, сербской и др., но чт(' "ощелился праЯЗЬІК о б щ еру с с КИЙ, распав· шийся на две ветви лишь впоследствии ,- дЛЯ тех филоло·

сперва

гов гораздо УДОбнее говорить не о ЯЗЬІках русском и мало· русском,

но

нар е чия Х

великорусском

малорус·

ском. Позтому, н3Пр. Потебня, переведший на малорусскую речь МИРОВЬІе произведения Гомера и, следовательно, счи· тавший малорусск,ю речь достойной светлого будущего, наЗЬІВа,l

ее

своих

сочинеииях

не

иначе,

как

наречием.

И П. И. Житеuкий тоже в своих трудах везде говориТ' «малорусское наречие». Что касается пишущего зти СТРОКИ, то и он находит, что в филологических сравнительно· исторических сочинениях следует употреблять термин «малорусское наречие», а не «ЯЗЬІК»: иначе возможна с6ив,

чивость 1 • Г. Соболевский тоже говорит, что речь малороссов не ЯЗЬІ~, а наречие. Казалось БЬІ, что таким образом нет никакои раЗНИUЬІ в наших воззреииях на зтот пункт. Од· нако пути, КОТОРЬІМИ г. Соболевский приходит к своему ВЬІВоду,

настолько

оригинаЛЬНЬІ,

что

заслуживают

внима·

ния и разоблачения. Если кому,нибудь из наших читателеЙ. МЬІСЛЯЩИХ

логично,

предложат

силлогизм

такого

рода:

Бог есть камень. Камень - существо всеведущее. Ergo: Бог всеведущ то читатель,

хоть

будет ведь с

негодованием

ничего не будет иметь

ПРО1естовать

против ВЬІВода,

против ПОСЬІЛОК.

Если же сбивчивость не угрожает, го я позволю себе употреблять «малорусский Я3ЬІК», В некоторЬІХ случаях ВЬJраженнf'

ВЬ1ражение «язы »

гораздо удобнее,

чем «наречие»; напр., когда П;JИХОДИТс..я

ГО['О·

рить о наречиях украинском, галицком и т. Д., ТО совокупность их удоб

нее наЗblвать ЯЗЬІКОМ, чем наречием же. Термин «поднаречие» будеl дЛЯ НИХ слишком слаб, пожалуй. Так и [. Шахматов е одном и том же СQчинении употребляет выIаженияя «малорусский ЯЗЬІК» и «малорусское

наречие», смотря по ТОМУ. какой термин более подходит к общему ходу

ре:и" Так и г. Ягич в своих недзвних «Einige Streitfragen» (<<Окремі

СП!РН! питанню>.- Ред.), признавши, ЧТО ПО отношению к остальны M славянским язь!кам русские наречия сосrаВЛЯI(л одно uе.rюе, тем не менее употре6J1яет fJьmажение «die rllssischen Sprachen» (руські МОВН.- Ред.)

'.255

(стор.

24).

зз

ПОСЬІЛки г. Соболевского, КОТОРЬІМИ он МО1ивирует необхо димость

признать

речь

малороссов за

наречие, очень

сма

хивают на ВЬІшеупомянуть!€.

На взгляд г. Соболевского, малорусское наречие прссто потому ДОЮhНО считаться наречием, а не ЯЗЬJКом, что ника

ких серьеЗНЬІХ отличий от великорусского наречия у него

будто БЬІ нет.

«Как?

спросит читатель.- Но ведь МЬІ,

слава богу, знаем малорусское наречие и знаем, насколько

оно отличается от великорусекого І ... J». «Все зто - недо разумение,- говорит г. СоБО,1евский,- все зто «крупная ошибка», ибо до сих пор никто не знал, что надо считать за тип малорусского наречию).

Как же БЬІЛО дело до сих пор и чем г. СоболеЕСКИЙ волен? россов

heAo-

Известно, что преобладаюшее большинство мало говорит

на

так

наЗЬJВаемом

наречии

украинском

игалицком. Но есть часть малор оссов, речь КОТОРЬІХ сильно уклоняется от общего типа; так, напр., в Галичине лемки имеют ЯЗЬJК ополячеННЬІЙ, а в России - другая край ность

полещуки

говорят

речью,

плохо

понятною

для

прочих малорусов и близкою к белорусской (г. Шахматов думал

даже,

что

севеРНЬІе

маЛОРОССЬІ

беЛОРУСЬІ, а не чисты e маЛОРУСЬІ)'.

омалорушенны e

При изучении

мало

русской диалектологии никто никогда не игнорирует ника ких малорусских говоров, даже самы x малораспространен НbJХ, но никому также не приходит в голову считать ИХ за норму малорусского

наречия:

нормальны M типом

малорус

СКОГО наречия все до сих пор считали ту речь, которую упо

о г ром ное, все ц е л о n р е о б л а даю ще е б о л ь шин ств О м а л о рус о в, т. е. речь украинскую и оБЬJКновенную галицкую (без ГОРНЬІХ гово

требляет

ров). Вообще, в целом мире и учеНЬІе, и неучены e люди при определении типа какого-нибудь ЯЗЬJКа руководятся речью огромного большинства, а не пограничны ии говорами. Что такое настоящий немецкий ЯЗbJК? - ЯЗЬJК большинства немцев, а не пограничны x жителей. Что такое французский ЯЗЬJК? - ЯЗЬJК большинства французов, а не те погранич ны e ГОВОРЬІ, КОТОРbJе близки к неКОТОРЬІМ говорам итальян

ским, и т. д., и т. д. А каким БЬІ странны M показалось, напр., следующее положение: «Если МЬІ возьмем всю массу

1 «Исследования В области русской фонетикю>, сТр. 120. В апреле 1899-го года г. l11ахматов ВЬJсказал совершенно иное мнение, о подробно у нас сказано в четвертой главе.

чем

французс](их

говоров (со включением сюда и провансаль· ских, так как провансальс](ое наречие есть, к оне ч н',о, часть французского) IJ сопоставим их со всей массой италь янских говоров, то обстоятельное сравнение особенностей тех и других не даст нам оснований ВИАеть в каждой группе осоБыlй самостоятельныlй языl>,' Человека, которыlй захо· тел БЬJ таким образом отрицать самостоятельность итальян ского ЯЗbJка, все приняли Быl ИЛИ за шутника', или за не

нормально размыlляющего •. А между тем, зто рассужде ние находится, с л о в о в с л о в о, в «ЛекцияХ» г. Собо левского (стр, 2), только вместо итальянского ЯЗЬІКа он говорит о малорусском, вместо провансальского

о бело·

русском, а вместо французского - о великорусском. По мнению г. Соболевского, будет «крупная ошибка» - сопо ставлять обшеупотребительиыle ГОВОРьІ малорусские с обще· употребительныlии говорами великорусскими: нию,

если

требуется

производить

по его мне·

сопоставление,

то при

зтом непременно надо с великорусской СТОРОНЬІ выlтавитьb окающие ГОВОРЬІ и белорусское наречие (<<которое, к о н е ч н о, есть часть великорусского наречия»), а с мало русской СТОРОНЬІ - малоупотребительную и мало понят ную прочим малорусам речь полесскую. Г. Соболевский не СКРЬІвает от себя, что севеРНЬІе малорусские ГОВОРЬІ «по СВОИМ фонетическим особенностям б о л е е б л и з к и к к

В ели другим

кор У с с ким

окающим

м а л о рус с ким

г о в о рам,

к украинскому,

чем

га.1Иll

кому» (стр. 2), тем не менее дает им решающую роль в во· просе о все й малорусской речи целиком и победоносно заявляет,

что

в с я

она слишком мало отличается

от

ве

ликорусской и не заслуживает имени «языlа»•. Зта игра в детское уравнение с «полумеРТВbJМ» и «[!Олу ЖИВЬJМ» - что зто такее? Насмешка над читателем? Шутка? Но нет! Зто не шутка: г, Соболевский серьезно думает, что он исправил «крупную ошибку» своих предшествен, ников! Я же имел случай упомянуть Быlе,' до каких курьезов может довести сличение ЯЗЬІКов по методу г. СоБОIl€ВСКОГО: напр" по зтому методу итальянский языlK окажется тожде ствеННЬІМ С французским, Болгарский и сербский ЯЗЬІКи,

1 Есть, напр., шутливое уравнение: (полумеРТВЬІЙ равен полу· ЖИВОМУ», ИЗ которого заключают: «меРТВЬJll равен живому». Заключить о ТQждестве двух ЯЗbl каБ ПО тождеству ИХ небольших частей бу дет вида· изменением

З'

9ТОГО

ШУТJ1ИВОГО

уравнения.

если дать по способу г. Соболевского реillающее значение речи

македонян,

тоже окажутся очень близкими

наречи·

ями, а не отдельныlнH я3ыlами •. Но наибольщий курьез тот, что малорусская речь. так победоносно введенная г. Соболевским в лоно великорусской, может, благодаря тому же методу г. Соболевского, очутиться не менее побє донос но в лоне всех другнх ее соседей. ЕСЛ'l г. Соболевский сличит

говор

мазурскими,

малорусов-лемков то,

будет отнесть

оставаясь

некоторыlии

последовательнЬІМ,

малорусскую речь

ПОЛЬСКЮ!

говорам"

он

должен

наречиям

подать руку галицким полонизаторам. СерБЬІ, сравнивши ГОВОРЬІ кєрештурских или

рушевских

скими, заявят, что всех малорусов

малорусов с серб

считать сербаШІ (причем найдут некоторую ПОJде?жку себе в сочинениях Лавровского), а г. Соболевский должен будет признать. что и они праВЬІ. Чехи, словаки, даже РУМЬІНЬІ, чего доб

рого и немны

все они могут, по методу г. Соболевского,

присваивать себе малорусов!

Таков-то способ, исправления видят

надо

предложеННЬІЙ г. Соболевским, для

«крупной ошибкИ»

малорусского

наречия

других

учеНЬІХ,

серьезныIe

которыe

оригинальныIe

чеРТЬІ и склоняются признавать его за осоБЬІЙ ЯЗЬІК. Заме· чательно, что г. Соболевский позволяет себе просто замал чивать имена тех vчеНЬІХ. В \-м издании «Лекций" еще бьІЛО

упомянуто имя М~клошича, хоть в скобках, а ВО 2-м изда нии г. Соболевский уже совсем не нашел НУЖНЬІМ с ним считаться

неуважительно

назвап

его

просто

«кое-кто».

Но если МЬІ будем поступать так с Миклошичами и выIерки- вать их из области науки, то, по справедливому замечанию

проф. Сумцова, в конце концов останутся лишь «столь скромныIe и неизвеСТНЬІе в науке имена, как г. Соболев ского»l.

Говоря об отношениях г. Соболевского к малорусскому наречию, характеризующих научныIe приеМЬІ его, не мешает

отметить еще одну интересную черту научности г. Соболев ского: малорусского наречия, о котором он берется судить вкривь и вкось, он не знает. ЧтоБЬІ в зтом убедиться, доста· точно взять наудачу несколько примеров из его «Лекций». Известно, что в малорусском наречии до сих пор вполне сохранилась особа я форма для повелит[ельногоl наклоне ния \-го лица мн. ч. и строго различается по СМЬІСЛУ и упо-

1 «Киевская старина», 1892, янвзрь, сТр. 8. Зб

треблеnию от из'Ьявит{ельного! накл{онения!. Никто ни· когда не смешает будь.мо брателIы сбудемо браmамь/, тикаймо стикаемо, втечuмо со втечеА/(). ходUМо с ходыlо;; заберuмо с заберелю и т. п. А г. Соболевский на стр. 226 говорит: «формы І-го мн. ПОВ. н. на 1;м .... живу щие еще в белорусском наречии. исчезли почти совсем в великорусском и малорусском. их место заняли формы І-го мн. настоящего времени с значением будущего». Г. СоболевскиЙ. значит. не знает самы x общеизвестныlx фактов малорусского наречия, он даже не поинтересовался

прочитать стр. 143 «Stuuiel1» Огоновского. Кстати: на той же 22(;-й странице «Лекций» г. Соболевский сочиняет несуще ствующее повелитlельноеl наклонение: ищіте. А на стр. 5~-й г. Соболевски;' не постеснялся приписать мало р) сам

неопределенное

наклонение

nечь.

ГлаГОJI 5ути до сих !'Ор СОХРЬНИ,1 СВ01 формыl нз:т Вр. - У западныlx малорусов. Первое лицо - есьм'Ь. ем'Ь (гуц. сме и еми); 2·е лицо - еси. есь. сь; 1-е л.\мн. Ч. есьмо. еми; 2-е л. мн. Ч.- есте. сте и т. п. Хотя зто фаКТЬJ общеизвестныle и о них обстоятельно говорится в «Studіеп» Огоновского (стр. 112. 138. 144). но г. Соболевский ничего зтого Ее знает

заявляет.

что

малорусском

наречии

из

форм І-го и 2-го лица глагола Бы ьb есть только одна: єси

(стр.

220).

На стр. на ов

....

ен'Ь

157-й имеют

«Лекций» читаем: широкое

«формы

распространение

род. во

множ.

всем

рус

ском ЯЗЬJке ... В малорусских говорах стары x форм род. падежа мн. ч. больше: !Юд'Ь. час'Ь. кань, но они все-таки являются исключениями». Что в малорусском наречии еще попадаются старыle формыl род. мн .• сходныle с им. ед .• ,то правд~ (нспр.: шість віз'Ь. n'Ьять гад'Ь и др.). но. взду мавши привести для примера слова час'Ь и кань. г. Соболев ский обнаружил свое незнзние малорусской речи. так как зти слова имеют род. пад. всегда часів'Ь и коней. Форма кань уродлива

еще ипотому.

что

написана

через о,

тогда

как в зтом слове маЛОРОССЬJ имеют о (т. е. кинь или кУонь). На стр. 171: «Вместо древних форм местоимений (им. l1ад. мн. ч.) тыl. оныl. однь/. самь/. инь/ и т. д. явились новыle 'і-ормы т1і, OHt, OaHt. caMt. инt. формыl mt. он1і, в настоящее время свойственны всему великорусскому наре чию;

одного образования с ними малорусские: ті. воні. СQ,иі и Т. д.» По поводу местоимения воні (с і и притом с і

м ягким,

ятеВЬІМ)

заметим,

что

оно

всецело

принадлежит

фантазии г. Соболевского (пожалуй, слово вані существует у малорусов, но оно не имеет никакого отношения

место

имению він, а означает «ДУРНЬІе запахи»). Форма ті (с ятем), которая, по словам г. Соболевского, ТОЖJ,ественна с велико русским т1і, также сочинена г. Соболевским, потому что у малороссов в форме ті звучит не ять (т. е. мягкое і), но і твердое. На стр. 167: «СовремеНlШЙ ЯЗЬІК знает фОРМЬІ род. ед. твеРДЬІХ слов на t вм. ЬІ: уголодной кум1і все хл1іб'Ь на ум1і, из Москв1і; малорусское справді, до торбинкі и т. п. Мнимоятевая форма торбинкі - сочинение самого г. Со болевского: если БЬІ он потверже зна,l малорусское наре чие, то не упустил БЬІ из виду, что перед t задненеБНЬІе звуки смягчаются переХОДНЬІМ смягчением и что торбинк1і должно бьІЛО обратиться в торбинці. (Если иногда СЛЬІ шится произношение торбинкі вм. торбинки, то обьяс няется зто присутствием задненебного звука к, после кото рого и звучит мягче оБЬІкновенного; ср. кидати, кислий, кипіти и т. д.). ТаКОВЬІ сведения г. Соболевского в саМЬІХ общеизвест НЬІХ вопросах малорусского наречия! И в следующих гла вах нам много раз еще придется отмечать полное незнаком·

ство г. Соболевского с общеизвестньІМИ даннЬІМИ зтого на речия. А знакомства с более мелкими фактами - хоть и не спрашивай! Так, г. Соболевский не подозревает, что заяц (в Галичине и Подолии) имеет косвеННЬІе падежи заяця, заяцеви и т. д. (стр. 94), что и в малорусском наре чии (в Угорщине) есть што (стр. 102), что твердое оконча ние З-го л. (любит, люблят вм. любить, люблять) об шнрно существует на Подолье и ВОЛЬІНИ, а в Киевщине большей частью отсутствует (стр. 107), что малорусское рятувати (спасать) ни по значению, ни по происхождению не тождественно с великорусским «ратовать» И происходит,

очевидно, от немецкого

retten'

(стр.

121) и т. д. и т. д.

1 Зто вполне ясно из слова рату,іОК (Rei.tung); ср. рахунок (Rech~ nung), гатунок (Cattung), пакунок (Packung), вербунок (\Verbung) и т. Д.

Глава

третья

О СПОСОБАХ, KOTOPblE г. СОБОЛЕВСКИЙ ПРЕДЛАГАЕТ, СВЕРХ СЛИЧЕНИЯ РУКОПИСЕЙ, ДJ1Я ПОДДЕРЖАНИЯ СВОЕЙ гипотЕ3ы

Как известно, гла вное оружие г. Соболевского, изобре тенное им для защи тьІ своей галицко-волынкойй гипотезЬІ, 3ТО

сличение РУК0 писей, которыle он признает за киев

ские, с рукописями,

которыIe он

наЗЬІВает «галицко-волын

скими»; разбору зтого сличени я посвящена наща четверта я и пятая глава. Г. Соболевский ВЬІСТУПИЛ также с историче ской статьей в киевских «Университетских известиях»

(1885), где он ПЬІТался раскритиковать В. Б. Антоновича при помощи особого истолкования летописей [ ... ]. А кроме того, г. Соболевский посвяти л соображениям (преиму щественно филологическим) о правильности своей гипо теЗЬІ одну страницу «Лекций»'; ее мьІ здесь и рассмот рим.

Так как ошибок, голослов НЬІХ утверждений и искаже ний заключается в той странице столько же, сколько слов, то не мешает, чтоБЬІ читатель имел ее целиком перед глазами: не то он невольно вообразит, что МЬІ взводим

напраслину

на

г.

Соболевского.

Вот зта

замечательная

страница:

«Во всяком случае, если древний киевский говор еще сохранился дО ХУ века, нашествия Здигея и Менгли Гирея на Киев и вообще часты e вторжения кры скойй ОРДЬІ в Киевскую область должны БЬІЛИ уменьшить число гово ривших им настолько, что они уже не могли устоять против

ассимиляции с многочисленны ии

вы одцамии

из

ВольІНИ ,

Подолья И ГаЛИЧИНЬІ и ДОЛЖНЬІ бьши принять их ГОВОРЬІ, вместе с их местнЬІМИ словами и иазваниями. Отсюда около днепра уменьшительныIe собственны e имена на сь, ся: Петрусь, Маруся, КОТОРЬІХ нет в стаРЬІХ кневских памят никах и вместо КОТОРЬІХ в последних употребляются чуж дыIe современному малорусскому наречию уменьшительныIe

на ша: Мьстиша (Мьстислав'Ь?), Путьша (Путята?), Ратьша

(Ратьмир'Ь?), Володша (Володислав'Ь, Ипат. сп. лет., 34, 92, 229, 346), Святоша (Святослав'Ь; сравни в Гали цко1 См. Н3Д8ННЮ -

ПО І-му издан ню между сТр. І99-0Й и 200-0Й; ПО 8ТОрО"У СТр.

255-256. з9

[lолынкойй летописи: Вольдрись=Володарь? Ипат. сп., сравни там же: Блюсь, Митуса= f),lЮСЬ, Митуся?). Отсюда ужителей Черкасского уезда Киевской губ. слово гуцали (зто - искаженное галицкое гуцули), употребляе

509;

мое ими для своих сосєдей на востоке (т. є. полтавцев.

А. К.), и слово буци (зто - искаженное старое гаЛШlКое - бойки), КОТОРЬІМ ОНИ польз)ются для означения соседей с запада - подолян (<<ТРУДЬІ зтнографическо-ста тистической зкспедиции в Западно-Русский край, собр б6йци

lаННЬІеl Чубинским», т. УІІ, ВЬІП. ІІ,

463).

Отсюда наконец

для Киевской области (<<Руси» по преимущеСІВУ древней ;похи) и для земеJlЬ квостоку от днепра название «Малая Русь» , которое принадлежало первоначально западной части Киевского княжества - Га,тичине (вьщеЛИJlась из Киевского княжества в конце ХІ в.) и ВОЛЬІНИ (выдлиласьb около ПОЛОВИНЬІ Х І І в.) и употреблялось уже в Х І І І и ХІУ столетиях (МІхрі Р",аоса у грека Кодина, конца ХІІІ в., Russia mіпог в грамоте ВОЛЬІНского князя Юрия 1335 Г., М,хр" Р",ооса В документах на греческом ЯЗЬІке ХІУ В.- «Русс. ист. библ.», УІ, прилож.). 31"0 На3вание в ХІУ в. то означало одну гаЛИЦКО-ВОЛЬІНСКУЮ землю (грамота Ольгерда 1371 Г.: «Киев, Смоленск, Тверь, Малая Русь».- «Русс. ист. библ.», УІ, прилож., 140), то уже распространялось и на Киев (постановление Константино· ПОJ1ЬСКОГО патриаршего собора 1354 Г.: «город В Малой Руси, назьшаеМЬІЙ Киев».- «Русс. ист. библ.», УІ, 63)>>. Разберем каждьrй пункт отдельно. Об именах на ша По словам наречие

г. Соболевского, современное малорусско(>

не знает

уменьшитеЛЬНЬІХ

имен

на

ша,

тогда

как

у стаРЬІХ киевлян такие имена с,ществовали: Мьстиша (Мьстиславь?), Путьша (Путята?l), Ратьша (Ратьмирь?),

Володша (ВОJ10диславь)2, Святоша (Святославь)3 - ИЗ зтого, на взгляд г. Соболевского, ясно, что древние киев ляне бьІЛИ не маЛОРУСЬІ. І Една ли от Пуmяma,- скорее уж подобна Пуmuло ОТ Пцтuслав А имя Путяmа само ПGхоже на ласкательное. l Почему Володислав, а не Володимир (как обbJкновенно думают)? ::І Ставя при других (открьmн по догадке) именах вопросительны1'

~НВlШ. г Соболевский считает ВО3МDЖНЬІМ обойтись В последнем случае без f'lСЯКОГО вопроситеJ1ЬНQГО знака; ОН

<;СЕ

У!lРНЬЦJнтелЬНQе от Сf1.ч.m n r.ю!!

не сомневается,

~('ЖДУ

тем

именно

что Свяmоша

здесь очень

3ти

слова

заключают

методе,

утверждениях

много путаниuы ' Коснемси сперва частностей, обнаружи· вающих у г, Соболевского недостаток на)чного метода, а потом перейдем к сути и покажем, посредством множества примеров,

что

имена

Мало,маЛЬСКI1 всего бросится

на

ша

СБедущему

малорусские.

истории

конечно,

читателю прежде

что г. Соболевский, с целью увеличить бедное количество лето· ПИСНЬІХ древних

r лаза,

чисто

к и еве ких

то обстоятельство,

имен

на ша,

присоединил

к ним имена из области Черниговской и Полоuкой, Прием зтот, конечно, не научен, но, собственно, зто еще мелочь:

взамен Володши и Свитоши, КОТОРЬІХ приходится исклю, чить, г, Собо.тевскиЙ мог Бы назвать Раксш) (Глtбь РаК0' шич'ь в Ипат, лет" 341) и еще одного более позднего, но

все же' чистейшего' киеВЛИНИІІа -

воеводу Юршу (извес·

тен в 1438,м г,). Гораздо менее нзвинителен саМЬІЙ метод, которы й положен г, Соболевским в основу его раЗМЬІшле· ний об историческом значении древних имен: «если у др е в н и'х киевлян Бы ии такие имена, каких (по мнению г, СоБОJIевского) нет у с о вре мен н ьІ Х малорусов., то ВЬІХОДИТ, что древние киеВJIяне не могли бьІТЬ предками

современны x малороссов, Метод зтот должен был БЬІ пока·

заться г. Соболевскому неумеСТНЬІМ уж по тому одному, что г. Соболевский - филолог, а ведь предложенное им рассуждрние

ний

противоречит

уместно сомнение:

одному

из

ЯЗЬІКозиания 2 •

сравнительного

ОСНОВНЬІХ

Но

имя Святсша принадлежит

не

наблюде

НУЖНО

с в я ТОМ У

быть князю,

11 потому есть некоторое ОСНО8МJl1е думать, ЧТО Святсша есть 9питет. а не сокращение имени Святослав: Карамзин (Т. 11, гл. УІ), вероятно, прзн, толкуя Святсша

fIC

СМblС.ІІ.е сснятоJ:i» (БЬІТЬ может, он имел даже

исторические СRидетелЬСТВ<І 06 зтом). Впрочем и насчет имен Ратьша,

Путьша и МЬСТІ1ша Не..'ІЬЗЯ бь!ть вполне упереннЬ!м, что они -

уменьши'

тельны e с'обственны ,' а Н1:> нариuательны e (не ПРОЗl:\ища).- «Пуmьша Могло бbl означать просто «ПУТНИК», Раmьша «мститель»

Т.

Д.;

такое

мнение

мне

«ратник», Мьсmuша

пришлось

однаждь!

СЛЬJJlШТЬ.

Ниже МЬІ еше Rа3fфатимся к :ному вопросу (при разборе даННЬІХ COBpe~ менного ма.порусског() наречия), а пока что будем вместе с г. Соболевw ;:ким считать имена BPOД€- Мьсmuша за уменьшительны ,' так как ~TO _ правлоподо6нее

всего

МЬ! позволяем себе сказать «чистейшего», потому 4ТО по грамоте Витовта, подтвержден ной много раз его наследниками, полагалось 1

«Волости кіевскія кіяном'Ь держати, а иному НИКС\1V», См. В. Б

r о н О вич, Киев ~ Вероятно,

в «Киев[ской] стар[ине)',

каждом

9лементарном

Ан

1882, январь, стр, 29,

уче6нике

сравнительного

ЯЗь!Коведения можно в C~Hti0M начале на.і:і.1:1:1 положение· в течение своей

и филологом, чтоБЬІ увидеть, к каким несообразностям может привесть подоБНЬІЙ метод. Есть у совремеННЬІХ малорусов уменьшитеЛЬНЬІе на НО (напр., Михно от Михаил), а у великорусов

нет

теперь

таких уменьшительнЬІХ; между

тем в древней Суздали мьІ встречаем имя Михно 1 ; если метод г. Соболевского правилен, то необходимо заклюцить, что стаРЬІе суздаЛЬЦЬІ бьІЛИ не веЛИКОРУСЬІ, а маЛОРУСЬІ. Малорусов, по методу г. Соболевского, можно усмотреть и в начале московского периода иа ll1ексне, так как там в зто время жил крестьяиин - «старожилец» Гавшук', имя,

которое

теперь

отсутствует

великорусов,

есть

умалорусов. Подражая г. Соболевскому, МЬІ имели БЬІ полное право заявить, что в стаРЬІе времена вСуздали и на ll1ексне жили малорусЬІ, а потом бьІЛИ ВЬІТеснеНЬІ велико русами. Конечно, сейчас же нам при зтом представится вопрос: «Но разве история говорит нам о чем-нибудь по добном?» Если г. Соболевский находит, что для опустоше ния Киева достаточно БЬІЛО татарских нашествий, то и по отношению к северо-восточной Руси его об"Ьяснение не должнотерять своей СИЛЬІ, тем более, что северо-восточная

Русь потерпела от татар гораздо значительнее, чем южная 3 . Если читатель не удовольствуется таким обьяснением, но потребует ЯСНЬІХ и ПРЯМЬІХ свидетельств

том,

что

вСуздали и на ll1ексне жили прежде малорусЬІ, а потом на~их место пришли великорусЬІ, то и на зто требование у г. Соболевского есть историческая «аксиома»: «Здесь МЬІ стоим ЛИЦОМ

явлением

К лицу с недостатком исторических даННЬІХ,

оБЬІЧНЬІМ, если МЬІ имеем дело с ДВИЖl'нием на

РОДНЬІХ масс» (<<ЛекциИ», стр. 257). Но ясно, что никакие подоБНЬІе афоРИЗМЬІ не поддержат теории омалорусскости исторической жизни Я3Ь1К не ТОЛЬКО развивает СВОИ стаРЬІе фа КТЬІ , НО и теряет неКОТОРЬІе из НИХ, равно как приобретает совсем НОВЬІе. 1 Мечник Андрея Боголюбского. См. Ипатьевский СПИСОК, 388,

389, 390. «Полное собрание русских летописей», 11, 100 и СЛ. Соловьев (изд. 1869, Т. Н, сТр. 462) думает, что у Андрея Боroлюбского служнло 18же два Михна, а не один. 2 «Описание Государственного архива старЬІХ дел», сТр. 201. з Ант О н О В Н ч, !(нев, сТр. 3. А Соловьев в ІУ т. (1863 Г., сТр. 242 и сл.) УК8ЗЬІВает, ЧТО в упоминаемое время на северную Русь приходится 133 неприятедьских набега: из зrого числа на долю татар ских опустошений приходится 48; «а если,- говорит Соловьев,- при' ложим к числу опустошений от внешних врагов число опустошений

усобиц, то получим 232,- следовательно, придется по опустошенню почти на кажды й год». Кроме того, Соловьев (lос. cit.) укаЗЬІВает на множество

опустошительнЬJХ

моров,

голодов

Т.

п,

стаРЬІХ суздальцев и пошексненцев, построенной на имен ах МиХIiО и Гавшук, точно так же как не поддержат они тео рии о великорусскости стаРЬІХ киевлян, построенной на именах Путьша, Раmьша и т. п. дело в том, что судьба имен в каком-нибудь ЯЗЬІке БЬІВает такая же, как вообще всех форм и звуков ЯЗЬІка: одни подвергаются изменениям,

другие вовсе пропадают, третьи рождаются вновь. Г. Со болевский своими рассуждениями об именах на ша повто рил, в обратном направлении, старую ошибку Максимови ча, давно изобличенную филологами. Максимович однажды сказал: "в киевской летописи пишется 8'Ь дороз1і; НЬІНеш ний великирус сказал Бы 8 дорог1і, а малорус говорит и теперь 8 дорозі; позтому древние киевляне не мог ли бытb великорусами», и г. Соболевский говорит: "в ста ром Киеве БЬІЛО имя "Ратьша»; т е пер Ь уменьшительны e на ша (будто БЬІ) не свойствеННЬІ малорусам, а свойственны roлько великорусам, позтому древние киевляне не бьІЛИ 'l3лорусами». Но ошибка Макснмовича имеет за собой то извинение, что в его время история русского ЯЗЬІКа БЬІЛа неразработана, он везде вы тупал,' можно сказа ть, еще пио нером, н потому ему простительно БЬІЛО изредка ошибиться в своих рассуждениях. А г. Соболевский, исследуя историю русского ЯЗblка,

ступает ведь по

почве вполне разры лен-

ной (между прочим, усилиями того же Максимов ича) и имеет перед собою ТРУДЬІ многих талантливы x исследова телей; среди них блещут, например, имен а Срезневского,

Потебни, поучиться

51гича,- людей, правильному

которы x

научному

можно

БЬІЛО

Бы

методу.

И еще есть одно отличие Максимовича от г. Соболев ского,- отличие, составляющее главную вину г. Соболев ского в его суждениях об именах на ша. Когда Максимович находил для себя доказательны M ссы атьсяя на современное малорусское смягчение г в 3 (в дорози) , он не измьІшлял ничего от себя: маЛОРУСЬІ на самом деле таки говорят

в дорози, и Максимович ССЬІЛался на факт, существующий и всегда существовавший у них. Между тем г. Соболевский, говоря,

что

уменьшитеЛЬНblе

считаться малорусскими

имена

ЧУЖДЬІ

СКОМУ ЯЗЬІКУ, говорит не истину. вольно наВЯЗЬІВал так теперь

малорусам

на

37-38. 43

не

вроде впні и

могут

малорус

Как раньше он

слова

произвольно ОТЬІмает у них

См. главу вторую, стр.

ша

современному

произ uщіmе 1 ,

имена на ша.

Самое резонное БЬІЛО БЬІ для г. Соболевского, встретивши у старЬІХ киевлян имена на ша, обратиться не к НЬІНешним малорусам,

к стаРЬІМ галичанам

скость КОТОРЬІХ он

справиться:

ВОЛЬІнянам, малорус·

же ставит вне всякого подозрения, да и

не существовали

ли

НИХ

имена

на

ша

в то

время, когда такие имена существовали в старом K~eBe?

Есть один памятник не галицко-вольІНСКИЙ. но считаеМЬІЙ г. Соболевским за галицко-вольІНСКИЙ: надпись на кресте Ефросинии ПОЛОЦКОЙ 1161-го года; там мастер наЗЬJВает себя Бог'Ьша (уменьшительное, вероятно, от Богуслав). Надпись зта, как МЬІ уже сказали, не галицкая и не ВОЛЬІН· ская, но так как г. СоболеЕСКИЙ наЗЬІВает ее галицко-вольІН скою, то МЬІ можем

ТОЛЬКО ИЗУМJlЯТЬСЯ,

почему он, встре·

чая имя Бог'Ьша в ней, может видеть в старокиевских име· нах на ша черту лротивомалорусскую. МЬІ, однако, укажем старомалорусские имена на ша не в лодоБНЬІХ памятниках, а в действительно авторитеТНЬІХ: В ВОЛЬІНской летописи.

Там МЬІ лрочитаем, например (Илат. сл., 600, 'несколько раз), что у владимир-вольІНСКОГО князя Володимира бьІЛ «слуга доБРЬІЙ, В'!;РНЬІЙ, именем'Ь Рачьша» (то же имя, что и в Киеве!); там же МЬІ найдем (стр. 485), что в 1208-м году жил галичанин Тьбаша, КОТОРЬІЙ во время ВОЙНЬІ угрину Мик-В «главу СТЯЛ'Ь». Обратимся к малорусским именам на ша после татар ского погрома, ВПЛОТЬ до начала НЬІНешнего века. Берем наудачу три-чеТЬІре издания по истории Малороссии (из тех, КОТОРЬІе имеются у нас под руками в нашей дорожной библиотеке) - и встретим имена на ша очень часто. дочь луцкого князя Льва Юрьевича (+ок. 1324 г.), которая ВЬІшла замуж за Любарта ГеДЬІминовича, наЗЬJВалась Буша 1 • В грамоте 3ТОГО Любарта ГеДЬІминовича 1366-го года упоминается в числе жителей Луцка Ивань Мьсти ШИНЬСКЬІЙ',- значит, БЬІЛО там и имя Мьсmuша, второе из трех леТОПИСНЬІХ имен, отмеченнЬІХ г. Соболевским как

специально киевские". Приблизительно лет через сто после

1 Uитирую ЗТО имя просто по памяти и потому не дe.rrаю ссы кии на каКУЮ'~lИбудь КНИГУ. У Иванова зта княгиня названа Буча (стр. 219). '2 УІ В а н о в, Исторические СУДЬБЬJ 80ЛЬІНСКОЙ земли, Одесса, 1895. стр. 273. з Быть может, МЬІ не ошибемся,

если в виду существования древ

него ВОЛЬІнского рода Путошинских откроем на 80ЛЬІНИ и третье (зна ЧИТ,

последнее)

из тех трех

якоБы спеuиально

киевских летописнЬІХ

<ОГО или иемного больше у Лазура Радиевского в Барском старостве БЬІ.1а дочь Аннуша. Частое женское имя - зто .l1аруша, уменьшительное и от Марія (как и в наст. вр.),

и от Мuрuн.а l В начале XVI века (1516 г.) ~!bI встречаем 3 Подолии Марушу Ильяшовскую. Там же 1520-1522 г. БыIаa Маруша Воло.:\овская. В том же 16-м веке жена браuлавского каштеляна и городничего в замке В.тадимир ском - Василия Загоровского (изве:тного своей горячей любовью к русской вере и народности) - БЬІла княжна Ма·

руша Збаражская'. В конце того же Века и начале следую щего МЬІ знаем на Подолии Марушу Богдановну из рода Слупиц ЛЬІсогорскую l В 161 І г. в Житомире возбудила процесс ВОЛЬІНская пани Маруша (Марина) Пашкевич'. Через семь лет (1618) в ТОМ же ЖИТОМИРСКО,І замке разби раетея

процесс,

котором

упоминается

жительииuа

мес

гечка Студеная Вода - ."І.аруша, жена Васька Винника". Заодно отметим здесь и Мзрушу Багриновекую - в жалобе овруцких дворян 1718-го года" и еще женское имя Ориша, попадаю;дееся в разводном деле 1682-го года'. В Барском старостве в 156S-M г. жил Мурша', по фамилии Берлин ский, в с. Берлинцах. Опись Овруцкого замка 1545-го {"Ода" показала, что между прочим там живут: земянин пан Павша 'О , креетьянка Катюша - вдова ll , земянин тыIаa БЬІковекиЙ '2 . Около того же времени какой-то (вероятно, овруцкий) пан Михаил Павша ПОСЬІлал «лист» В Киевоимен: Путьша. См. АЮ3Р, т. 4-й, 4. І, К., 1871, ввеДение В. Антоновича, сТр. 48. Впрочем и без Мьстиши, и без Путьши ВОЛЬІНЬ иГаличина знают

МНОГО

1 См. сТр. 178.

имен

на

ДЛИННЬІЙ

ша.

проuесс

АЮ3Р,

ч.

ІІІ,

т.

І-й

(1863 г.),

2 «Про шлю5 на Русі-Україні в XVI-XVII столітті. Написав Левко Маячинець» (псевдонім).- «Зоря», 1885, стр. 209. См. также «Мазепа И его прекрасная Елена» И. Каманина.- «Киев(ская] ста· р!нна!>, 1886, ноябрь, сТр. 528. :І «СтаРИННЬНl род Слупиu и ИХ поместье Куна».- «Кисв!скаяj стар!нна)", 1886, июль, сТр. 568.

4 АЮ1Р, т. І-й, ч. ІІІ. Ее нмя на

, 6 7

8 Более оБы наяя форма зтого 9 АЮ3Р, т. І-й, ч. ІУ (Киев,

НІ Назв.

издание, стр.

Назв. Там

издание, сТр. ж е, сТр. 48.

11 12

сТр. 168, 182, 183, 184, 185.

АЮ3Р, т. І-й, ч. ІІІ, стр. 241 И 251. АЮ3Р, т. І-й, ч. ІУ (Киев, 1867), сТр. Т <І:vI Ж е, сТр. 151.

имени -

1867).

37. 43.

288.

на ко: Мурко.

Печерскую лавру'. В

17 -м и 18-м веке фамилию Павшей'

встречаем чреЗВЬJчайно часто,- таКОВЬІ, например, дворяне,

упомннаеМЬІе множество раз в овруuких книгах гродских'. Попадающееся в овруuкой описи имя ТЬJша' встречается и

в других

документах

не

р аз;

так,

в житомирском

про

иессе 1618-го г. ВЬJступает uелая семья ТЬІшей"; в Жито мирской актовой книге 1664-го года говорится о дворянине

Льве ТЬІше БЬJКОВСКОМ'; в 1727 г. в Фастове' БЬІЛ староста Якуб Тиша". В войске Богдана Хмельницкого отличался козак Тиша" (здесь Тиша, очевидно, уж личное имя, а не фамилия). В думах о Хмельниuком и Барабаше пол· ковник белоuерковский 1637-го г. назыветсяя то своим ПОЛНЬJМ именем - Клим, то уменьшитеЛЬНЬJМ - Клиша 1О • 1 «Киев[ская]

старииа.,

1836,

июнь,

стр.

197.

2 Что касается соотношения между ЛИЧНЬІМ именем и фамилией, то читатель должен вспомнить, ЧТО у малороссов, как вообше у С.11авян.

в роли потомственного фами.11ыlгоo прозвища сплошь да рядом фигури рует личное имя предка, особенно уменьшительное. l(аЖДЬJЙ из читате· лей может среди своих знаКОМЬІХ найти немало JlИIl с такими фамилиями. Я могу напомнить, напр., о знаменитом гаЛИUКQМ литераторе Иване

Франко, о его товарище Михайле Павлике, о литераторе Иерониме ЛУUЬІке И Т. П., И Т. д. Даже при современном, офиuиальном фиксиро вании одного какого-нибудь прозвища (путем внесения 8 докумеНТЬІ) еще не исчеззет стариннь!й 06ь!чай обращать личное имя в ПОТОМствен

ную фамилию. По поводу проuесса возникновения малорусских фамиль НЬІХ прозвищ существует 06щеизвестная статья проф. Н. О. Сумиова

(оттиск из "Киев[ской] стаРИНЬІ», 1885, февраль; см. особеиио стр. 217 и 219) и новейшая В. Охримовича: «Про сі.11ьські прозвища» - в жур нале «Житє; слово», 1895, т. ІІІ, стр. 302-307. • АЮ3Р, т. 4-Й, ч. І (Киев, 1871), стр. 108, 282-235. 243-247, 381-384, 443, 596; АЮ3Р, т. І-й, ч. ІУ (Киев, 1867), стр. 333,335. БЬІЛО зто ИМЯ И в Галичине, где до сих пор есть село Павшевка. " Пиш~тся то тыа,. то Тиша; имя Тихон и его другие уменьши те.11ЬНЬІе (Тихно, Тишко) пишутся в малорусских документах также то

И,то

ЬІ.

III (Киев, 1863), стр. 210, 211, 212. стар[ина]», 1882, иоябрь, стр. 357. 7 Фастов находится, конечно, в Киевщине, но ведь, по мнению Собо.11евского, она не только в 1727-м году, но еще 39ДОЛГО до того вре

•

АЮЗР, т. І-й, ч.

6 «Киев[ская]

мени 6ЬJла пришлы e

лишена

галичане

своего старо киевского и

ВОЛЬІНяне,

на Киевщину того времени И

ВОЛЬІНЬ. , АЮ3Р, т. 4-й,

так

что,

населения, и по

его

мнению,

ней

жили

ССЬJлаться

все равно, что ССЬJлаться на Галичину

(Киев.

1871),

стр.

518.

Р и Г ель ман, Летописное повествовзние О М<lЛОЙ России, изд. !848, (Москва), 4асть І. стр. 121. 10 Ант О н О вич и Д Р а r о ман о В, Исторические песни мало русского народа, т. 11 (Киев, 1875). CTr. 3. 8, 17. Теперь есть фамнлия t)

Б 1649-м г. сотник Оржицкой сотни Кропивянского полка назывлсяя Матюша'- При БЬІГОВСКОМ бьІЛ козак Груша 2 . ПриБJJизительно в то же время жил в Брацлаве протопоп Ракуша 3 ,- имя, напоминаюшее летописное имя Ракоша', а если удареиие на Ра, то и совпадающее с ним'. В начале 17 -го века жил недалеко от местечка ЧереМОШНЬІ (Бердич lевского] уезда) пан Завиша 6 . В Пирятинской описи 1690-го года значится Ярема Буша, господарь в Пирятиие'. В запорожских ПОХОДНЬІХ журналах прошлого. века запи

сан судеБНЬІЙ процесс (с 1745-го г.), герой которого - ВОЙ СКОВОЙ писарь (впоследствии ВОЙСКОВЬІЙ товарищ) Пет руша 8 В показаниях униатских священников 17521768 гг. отмечается галицкий русин Порвиша (иначе Порвишко)9. В купчих записях ПОJJтавских козаков прош

ЛаГ0 века встречаются имена Кируша 1О , Куруша", Труша". Кльтша: «ТЬ]!І,юхвій клыIаa - козак'Ь Лубенского уt:.зда». См. «Полтав ские губерІнекие] ведомости', 15 июля 1898 г., N, 151. 1 Мак сим О вич, Собрание сочинений, т. J (Киев, 187б), стр.

714. 2 Конечно,

ИМЯ Груша могло бbJ происходить просто ОТ нармиз" т ЛЬНОГQ «rтуша» (die Віrnе). Но у Ригельмана (Н, сТр. 6) сказано ПШ: «Виг(вскій послал'Ь трех'Ь КОЗ3КОВ'Ь; Павла, Петра и Грушу», Употребление имени Груша, наряду с Павло и Петро, думаем, ЯСНО пQказывет,'

что

имя

третьего

козака

есть

имя

крестное,- ТО

самое,

которое имеет еще другие уменьшитеJJЬНЬJе фОРМЬJ: Груш, Грунь, Гру· шко, Грунь ко. (Киевский мещанин ГРУНЬ Иванович или Груш Ивано~ вич упоминается в акте Бориспольского меЙСкеГо уряда - «Киев{ская] старlина]», 1892, апрель. Прилож., стр. 4 и 5). ЗРи Г ель ман, Н, 123 и 124. 4 Глеб Ракошич жил в Киеве при князе Изяславе Давидовиче. Ипат. лет., 341; С о л о в ь е в, История России (1869), 11, 230. 5 Потому что неударное о во втором слоге легко могло перейти в у по законам малорусской фонетики. Имя Ракуша, впрочем, не харак терно и может БЬІТЬ исключено из нашего списка. 6 От какого имени происходит умеНЬШИтeJlьное Завuша и его раз" ІЮВИДНОСТЬ 3авихно, мьІ не знаем в точности. Вероятнее всего, от имени Завuд, которое великорусские 9тнографЬІ относят к числу т. Н. некален· дарНЬІХ

имен.

«Киевlская] старlина]», 1890, декабрь, стр. 446. «Как судили и рядили в Запорожской сечи» А. Скальковского. «Киевская стар{ина]», І886, март, стр. 604 и сл. «докумеНТЬІ О Петруше»,

, 8

стр.

608-609. • АЮЗР, т. 4-1\, ч. І, стр. 535. 10 И. Л учи Ц кий. Сборник материалов

I1Ь!Х земель и угодиА в Левобережной

для истории обществен

Украине (Полтав. губ.).-«Уни

веРlситетские] известия 1883 и 1884 Г.', стр. 119. 11 Там ж е, стр. 92. 12 Там ж е, сТр. 53. В настоящее время, как известно, оБЬІчное малорусское уменьшительное от Трохим будет Трушко и Труш (с окон-

Таким образа,! мыl' взявши несколько первьrх попавшихся книг и раскрывяя их наудачу то на той, то на другой стра·

нице, легко могли указать г. Соболевскому (в параллель к его трем старокиевским именам) десятка четь!ре малорус

ских имен на ша из разныlx пеРИОДОБ ма:юрусской истории l . Укажем здесь же несколько малорусских фаМl1ЛИЙ, кота· рьте существуют и теперь, но образовались раньше ныlеш-

него века. В Черниговщине есть фамилии Борейша 2 , дейша\ Корейша', тыlа-тьтщинский',. Петруша'. В Пол· чанием мужского склонения). Так, ОДИfl известный кобзарь (о нем статья «Киевской старине», ]882, т. ІІІ, сТр. 262 и сл.), учитель Остапа Вересан, Н(:!3Ь1вался Труш. В ДOKYM~HTax, !іЗДаННblХ Г. ЛУЧИЦКJlМ, встречается и Труша 11 Труш, напр_, на сТр. 29. К ?ТОЙ нашей ззметке 'w1bl еще раз возвратимея ниже. 1 Просим читателей ПОМНИТЬ, ЧТО МЬі ограничились именно первы ии

попавшимися

книгами

и лишь 6егло их

перелистали:

не то могли Бы1

:еободно представить г. Соболевс!(ому неско.і!ЬКО сотен таких мало русских имен. Жалеем, ЧТО у нас нет здесь в Сирии «У КJЗ<:Jте.'] я собствен.

НblХ

имен (Новиuкого) к ИЗДаниям Временной

комиссии аля разбора

древних актов при киевском, поДольском и волынкvмM генерале-губер

наторе». Из него, очевидно, можно БЬІЛО Бы почеРПIlУТЬ

немало даннь]х.

Напр., Вера Борейша, попечительниuа школь] в Пиряпшском у. ПОЛТdВ. губ. отмечена в Памятной книжке Киевского уче6ного округа :l

за 1896-й год. Фамилия старинная. Пан Иван Борейшевич послал, tероятно, около ПОЛОВИНЬІ ХУІ в. «лист» В Печерскую лавру «(Киев !ская) стар[инаl», 1886, июнь, СТр. 298). ОТ ТОГО ж(' имени, от какого образовано уменьшительное Борейша (Т. е. очевидно, от Борис), про изводится уменьшительt!ое с окончанием ~KO. Напр. Dyaryusz Сярчин екого в конце прошлого века назы аетT подолянина Борейка. посла на сейм 1791-го гоДа (<<Универ!ситетские] известия», 1883, октябрь, приб. IV, стр. 219); в поло~ине І8-го в. известен ПОДОЛЯНИН Фелициан БореЙl<О (<<Киев[ская! старlина!», 1886, июль, 569); вправославном tЮЛЬІНСКОМ с-ьезде 1710 г. участвовал ВОЛЬІнский дворянин Ян Борейко Кнерульский (АЮЗР, т. І, ч. ІУ, стр. 362); ВОВРУUl<ИХ книгах гродски< записан в числе протестующих праВОС.lаВНЬІХ 1699-го года СаМУ9ЛЬ Борейко (АЮЗР, т. І·Й, ч. ІУ, стр. 348). 3 В той же Черниговской губ., а кроме mro в Полтавской, есть фамилии того же корня: Дей ко, Дей кун, а в Проскурове (Под[ольской] губ.) - Дейчук (Ч у б и и с кий, т. УІ, стр. 266) .

... }

Иван Корейша

народнЬІЙ учитель в Борзенском у. Чернигов

ской губ.; Ефим Корейша

- наРОДНЬІЙ учитель в Константиноградском у. ПОЛТ[ авской] губ. См. Памятную книжку Киевского учебного округ€! на 1896·Й год. Б Известен малорусский писатель 9ТОЙ фамилии, умерший года два

назаД. Тblщuнскut1 произведено от ТblШКО, и таким образом в обеих состаВНblХ частях фамилии Тblша-ТblЩUНСКUЙ заключается указание на имя Тихон. Ср. подобное же образование в ДВОЙНЬІХ фамилиях: Ворона-Воронинский, Дробblш-ДробЬІшевский, Гарнич·ГарниuкиЙ и др. 6 Казак Анастасий Петруша попечитель народной ШКОЛЬІ в Бор~ зеиском у. Черниг[овской! губ. (Пам[ятиая] киижка Киев[ского1

тавской губернии в Гадяцком уезде - ГРЬІша (ОНЬІСЬКО ГРЬІша - СИЛЬСЬКЬІй хлопець. См. «Матеріали до україн сько-руської етнології, за редакцією Хв. Вовка», Львів, 1899, т. 1, стр. 111). В Киевщине есть фамилии Катеруша', Бушша 2 , Поликша и Кукша 3 • В Подольской губ.: Садоша", Конша 5 , Макейша', Матюша 7 • В Харьковщине-Хоша 8 . Переходим к совремеННЬІМ малорусам, относительно КОТОРЬІХ г. Соболевский прямо утверждает, что им умень шитеЛЬНЬІе имена на ща ЧУЖДЬІ. Пожа.1УЙ, можно отметить то обстоятельство, что в настоящее время уменьшитеЛЬНЬІе на

ша

ВЬІтесняются

имен амн

с мужским

окончанием

(Дорош, Илляш, Степаш, Груш и пр.)", усь (Петрусь, Павлусь и др.) и в особенности именами на ко (Илько, Степко, Стецько, Грицько и Т. п.)10, но утверждать, будто у

малороссов

значит

вовсе

покаЗЬІвать

нет

свое

теперь

у меньшитеЛЬНЬІХ

незнание

малорусского

на

ша,

ЯЗЬІКа.

уч[ебного] округа на 189б-й год). В г. Василькове Киевской губ. живет крестьяннн Петруша (сообшил Г. А. Иванец).

Крестьянин Черкасского уезда Киев[ской] губ. См. Б.

р и н

чен ко, 3тнографическне матерналЬІ, т. ІІ (Чернигов, 1896), стр. 339. 2 Ч У б и НСК І! Й, т, УІ, сТр. 167. вы еe БЬІЛО нами указано имя Буша у стариннЬІХ малорусов, напр., в 1690~M Г. Происходит ОНО, оченидно, ОТ Буслав (Богуслав). 3 Жители Таращанского уезда Киевской губ. Поликша волост НОЙ писарь в с. )Кидовская Гребля. 11 Сообщено ПОКОЙИЬІМ Ю. Карповичем (родом из Ямпольского у.) Ср. великорусекие имена Садко и Садошка (<<3тнограф[ическое] 06[0' зрение]», кн. ІХ, стр. 169). ~ Сообщение Ю. Карповича. 3то ИМЯ, не как фамильное, а как лич· ное (очевидно. от Кондрат) существовало и увеликорусов (<<зтн[огрз" фическое] обозрение>, кн. ХУІ, стр. 126). , Крестьянин МакеАшенко упомянут у Чубинского, т. УІ, стр. 312 У великорусов в 16+м в. БЬІЛО имя Макуша или Макоша, которое г. Чечулин считает некалендарны M (<<Библиограф», 1890, ,N", 8, стр. 83). 7 Ч у б и нск и N, УІ, стр. 365. 8 Степан Хоша - кресТЬЯНИН Купянского уезда - «Харьк[овские] губ[ернские] вед[омостиJ>, 1897, с. 17, декабрь, ,N", 324. Хоша от ФоmuЙ. 9 Суффикс ш'Ь (грамматичнее - шь) есть, по мнению Миклошича, чисто малорусский; по мнению галиuкого ученого А. Петрушевича, он заИМСТВQван у запаДНЬ1Х славян - мнение ВЬ1сказано в «Przegl~dzje Archeologicznym». См. «Киев[ская] старина», 1885, январь, 173; а вер нее будет считать его общерусским. Суффикс шь охотно употребляется

вм. ша в силу того бессознательного соображення, что именам мужского рода более подобает мужское окончание, чем женское.

10 ВЬІше МЬІ имели случаи отметить в старь!х маJ!ОРУССКИХ Докумен' тах несколько образчиков параллельного и образования обоих уменьшителыflх:: и на ша и Борейко). 4

125&

ДО!:ЮJIЬНО анаJЮГИЧНОГО на КО (напр., Борейша

в наибольше~1 ход) уменLшительныle на ша (напр., Ива flюша) у cebepo-восточныlx малорусовІ , но, в силу стран ной случайиости, г. Соболевский помНlП об 3Т1ІХ малору· сах только тогда,

когда ему

хочется провозглашать тожде

ство малорусского наречия с великорусеким' , и заБыветT их тогда, когда такое забвение полезно для его пlпотезы о великорусизме стаРЬІХ киевлян. В других местностях Малороссии уменьшительныle на ша не так оБыlньl,' но все же частыl. Возьмем, например, Полтавщину. В селах Лохвицкого и Лубенского уезда' еще можно встретить от Ть/мохвий уменьшительное Ть/моша, хотя, разумеется, гос подствует ТЬLмuш. В Кременчугском уезде4 иногда еще слыlитсяя от Матвий уменьшительное Матюша', от Кар

ПО -

Карпуша', от Ть/хон

Ть/ша ' , от CBЬLPb/д

СвЬ/РЬі'

душа', от Андрий - Андрuяша". В пес не 1789-го года фигурирует имя Марьянуша (см. Гринченко, 3тнографиче· ские материаЛЬІ, т. ІІІ, стр. б05). В южной Черниговщине есть имя Машд'О. В Харьковской губ.- Горпуша (Горпина)". На Подолье в Ямпольском уезде от К uпрuян образуют уменьшительное Ко/ша!', а от Антонина -- Антоша (при более частом Антаха). "7В Проскуровском уезде Подоль ской губернии отмечено имя Петруша (см. «НаРОДНЬІе предания в Подолию) гр. Биберштейна, КамlенецJ-По· дольск, 1881, стр. 39,40). от Иван - уменьшительное Ива1 Ч У б ин с кий, т. УІІ, сТр. 531. , См. 'Кllенlская] старlина]», 1898, llІОІІЬ, сТр. 361.

з Сообщил Вас[илий} Павлович Цимбал, близко стоящий к народу,

уроженеu с. Ковалей Лохвицкого уезда. В настоящее время нахоДИТСЯ

в г. 3венигородке Киевск[ойl губ. 4 Сообщил местны й уроженеu

ГригlорийJ

Антоновlич]

Иванеu,

ЖИВУЩИЙ теперь в Василькове Киевской губ. о Матюша Кулида, ПО'уличному Лелек, живе1 Н8 хуторе Кривуши

Кремен чІ угского ] уезда. ~ Карпуша Кукоба - наймит, извеСТНЬІЙ г. Иванцу. 1 ТЬШJa суры blк,' по-уличному Куршак, живет теперь в за штат ном городе Градижске. 8 сnы ьlдушаa сурьJжыlK - бра1 ТЬJШИ. 9 ИВflнеu подчеркивает, что Андрuяша уменьшительное им~~нно от Андрий , а не от Андриан.. 10 ИМЯ ЗТО фигурирует в старой маJЮРУССКОЙ пословице: «ПогоlЮ римо, Маш ко, про людей, а люди про нас ще й більше». См. МnЛОРУС' СКИЙ журнал ,Зоря», 1894 Г., N, 23, сТр. 505. 11 И В (! Н О В, ИЗ области народны x ма.rюрусских легенд \j Купян ском уезде Харьковскоі! губ., стр. 126 и сл. (<<9тногрпФичrеское] обо 'Рlение] .. , кн. ІХ). 12 Сообщил мсстныlй урожеfJеu Лук(){3ский (теперь учитель в Г, Вь

снлькове К иевl екой ]губ.).

fiюша встречается в песнях о козаке, в Новоушицком уезде (см, Гринченко, 3тнографические материаЛЬІ, ІІІ, 271, 272), 3то же имя Иванюша известно на ВОЛЬІНИ в Острож, ском уезде (Гринченко, 3тнографические материаЛЬІ, ІІІ, 369). К списку галицких уменьшитеЛЬНЬІХ добавим Гануша (Ганна) в песнях Головацкого (ЗНТШ, 1901, т. ХХХІХ. Библиография, стр. 27), На ВОЛЬІНи в 60-х годах употреб

лялось имя У ль/ша и, вероятно, употребляется до сих пор], а я в детстве знал там' крестьянского мальчика Куземшу. И

Галичине

не отсутствуют

уменьшитеЛЬНЬІе

на

ша;

так, есть там имя Маруша3 , Гра6ьtfiюша (более нежно Гра6ьtfiяmко)4, Насколько близки для галнцкого русина имена на ша, можно судить по следующем у факту: в "Киев, ской старине» 1895-го года БЬІла статья г. Беньковского об одном разбойнике по имени До6руш

галичанин, рецен,

зировавший в "Записках Товариства імені Шевченка» упомянутую статью, переделал До6руш в До6руша 5 • Как видим, уменьшитеЛЬНЬІе имена на ша, в изобилии суще· ствовавшие

существовать

малорусов у

них

прежнее

время,

продолжают

теперь.

В заключеиие считаем умеСТНЬІМ коснуться еще мало русских нар и ц а тел ь н ЬІ Х имен на ша. Нижесле дующая таблица покажет нам,

что, будем ли МЬІ видеть

в Мьсmuша, Раmьша уменьшитеЛЬНЬІе (вместе с г. Соболев ским), будем ли МЬІ принимать их за слова самостоятельного образоваиия,' ВЬІражающие постоянное качество (подобно слову свяm(lша),- в том и в другом случае имен а Моетиша и прочие будут соответствовать духу малорусского ЯЗЬІка 6 •

и в, Л еви Ц кий· Н е ч у Й, Причепа, Львов,

1889,

стр,

209

2 В С. Грозове Острожского уезда. 3 См. статью В. О х рим О вич а: «Житє і слово», 1895, т. ІІІ, стр, 304,

«Про

сільські

прізвища».

4 См. «Песни, собранны1' Теод. АнастазиеАСКОЮ ИЗ Саlп]огова» в «Жіиочій бібліотеці» (видає Н,

Кобринська), ки, ІІІ, Львов, 1896, СТр. 89-90. Контекст ЯСНО покаЗЬJВзет, ЧТО Грабьmюша имя личное (произведено, вероятнее всего, от Евграф). , ЗНТШ, т, ХІІ, Наукова хроніка, стр, 24, 6 НижепомещеННblЙ список составлен МНОЮ всего ИЗ пятидесяти СЛОВ,- количество,

которое мне кажется вполне достаточны ;; если БЬJ

оказалось НVЖНЬfМ, то список может Бы1ьь увеличен

!іЬitum.Составивши

список, я проверил его по словарю Желеховского: ОКf:lзьшается, у Желе~ ховскоro найдется половина приведенI-iыx здесь слов; я к таким словам

не буду давать подр06нмх 06'Ьясненни, так как читатель может найти сам НУЖНЬJе сведения у Желеховского. Правопнсапие Желеховского переведено [іЗ то, которое принято в России.

Билявша

(и

билявка)

особое

насекомое

(Libellula

по Желеховскому); у велнкорусов зтого слова нет 1 . Благоша - ЮРОДИВЬІЙ, «дурепыlе» (Цимбал)'. Ср. Ве ликорус. благуша (дурачок, маЛОУМНЬІЙ). ДаJIЬ, І,

80.

Бокша и бокуша (иначе: бочу.1Я, БОЧЬІста корова) см. обьяснение у Жел., І, 38. По-великорусски нет. Брендуша (брендуля, брендушка) - а) изящная, оп

рятная женщина (ср. глагол брендуватыl' у Жел. Брыlду- вати), б) цветок Crocus vernus3 • По-великорусски нет; есть только брьmдuк (ряз. и владим.) в значении «щеголек», «франтию> (Даль, І, І 17). Брандюша 4 - Crocus reticulatus'. По-великорусски нет. БраТЬІВша - переБОРЧИВЬІЙ в еде (у Желеховского братившльІвый)6.. По-великорусски нет. Волокуша - большой невод (Жел.). Увеликорусов волокуша и волока (Перм[ская] губ.) - нечто вроде саней иповозки для таски бр евен (Даль, І, 209). гныlошаa и ГНЬІлуша.- По-великорусски первого нет, а второе означает «гниль» (Даль, І, 319). Малорусский сло варь Желеховского показывет для обаих слов свое специ альное значение (прозвище третьей четверти месяца и лени вая женщина), но известно, что и по-малорусски они могут означать то же, что и великорусское гнuлуша. Гнuлушею

наЗЬІвается село, подаренное Мазепою Лизогубу в 1689-м году'. Гаркуша - то же, что «гаркаВЬІЙ», Т. е. картавЬІЙ'. Много исторических лиu носили прозвище Гаркуша, напр., черниговский полковник при Богдане Хмельниuком J ВЬІражение 'l.У

великорусов

зтого слова нет» означает и здесь,

и ниже только ТО, что данного слова нет в великорусеком

с л о в а р е

Д а ля.

t Вас[илийj

Цимбал

сообщил

мне,

по·малорусски,

толкование

нескольких слов на ша, И я привожу его толкования буквально,

3 ЖeJIеховский пишет в атом корне то е, то &1,- смешенне вполне

понятное, так как неудаРНblе е и ЬІ умалорусов оБЬІКновенно не раз личаются.

4 Звук а

(точнее, я, отвердевшее после Р) ВМ. е - оБЬJчное ЯВ фонетики. Об атом ПОДРОбно см. ниже, в главе

ление малорусской ч.етвертоЙ.

а Словарь Рогович.а в «Записках Юго·Зап{адного] имп[ераторского) геогрlафического] общ[ества],. Т. І, стр. 120. 6 Желеховский

пишет 6раmівшлuвuЙ. 7 «Киев[ская] стар[ина]" 1882, январь, стр. 105. 8 «Російсько"український словарь» М. Уманця и Спілки

1894),

Т.

11,

стр.

10. 52

(Львів,

(В 1651-м г.), извеСТНЬІЙ разБОЙНИК и др. Увеликорусов гаркуша значит «крикун» (даль, І, 304). Горбаша - холмистое место, «де скризь горБЬІ» (Цим

бал), иначе

горбатка. На ВОЛЬІНи есть село Горбаша'.

у великорусов, вероятно, нет зтого слова. Гопша - по значению немного сильнее, чем «гопка». Чубинский (т. УІІ, стр. 262) обьясняет, что гопшею наЗЬІ вается

«х удая,

ВЬІсокая

неуклюжая

ж е н щ и н а»

(що гопає), но на самом деле 3ТО сушествительное общего рода 2 • По-великорусски нет. Гудеша - осоБЬІЙ вид жука (гудыl,' по Верхратскому, Меlоl0пthа solstitialis, уЖел.). Лаврентий Гудеша житель г. Умани Киевской губ. З довбеш а - <<довбня», «довбешка». Довгуша - особая муха. Есть в Харьковщине крестья нин Довгуша' . доброша - добрячище. Великорус. добруша (Даль, І,

395). Дядюша - «дядын) (тетка). В Полтавщине есть фами лия Дядюша Б • Катуша - ПЬJТочное орудие (Жел.). У вели кор усов только каmушка (Даль, І1, 713). кываa - Kывн,. Kывха,. кьlвльІвый (кокеТЛЕВЬІЙ). Есть фамилия кывенко (по-русски пишется Кuвшенко, напр., живописец). Великорусское кuвуша (кивунья) (Даль, ІІ, 721). Кедруша (Жел.) - птица-кедровка Corvus caryocatactes·. По-великорусски нет. Клапша - оборванец (клаптуля, клаптаВЬІЙ, клап ШЬІВЬІЙ - уЖел.). По-великорусски нет. Кобоша (Жел.) - круглая корзина (коба, кобка, ко беля). По-великорусски нет. Колоколуша - черемуха

(Ргuпus

padus).

І Упоминается в жалобе 1611·го года. АЮЗР, т. І, ч.

словаре

сТр.

155.

2 По крайней мере, мне приходилось СЛЬ1шать его в мужском роде на ВОЛl>IНН. То же подтверждает полтавеu г. Цимбал. 3 «Киевлянин», 1898, N!? І47.

• Сообщил Г. А. Иванец.

6 Иван ЯК~:)8левич Дядюша живет в ХОРО.ТІЬСКОМ уезде. См. «Пол.

тав[ские) губ[ернскне) ведомости», 1898 Г., 5-го февраля, N,28. 6 По обьяснению, полученному г. Верхра1СКИМ в Делятине (ГаJ\И~ чине), название 9ТО Дано птиuе за ТО, ЧТО ОН8 ({tfисть насинье кедрЬІ' (<<Правда.,

1878,

Т.

11.

стр.

237). 53

даля (І1, паДНЬІХ

571)

9ТО С10ВО указано. как существующее у за·

великорусов.

Кокоша.- оБыковенноo зт:> слово - жене кого рода и значит курица (ср. великорусское новгородское кокша в том же значении, даль, ІІ. 746; старорусское и совре м[енное] гаЛИl!кое кокошь. польское kokosz). В Полтавщине же кокоша-общего рода, итак наЗЬІВается очень хорохоря щийся человек; говорят пренебрежительно: «у, ТЬІ! кокоша уБОГЬІЙ!» (Цимбал); ср. кекоm, кокотень (резвушка), кокоmиmы (хорохориться). Колотуша - кушанье, приготовленное из взбитого тво рога и сметаНЬІ (Жел.). По-великорусски зто слово значит «водяная мельницз» (даль, ІІ, 752). Красоша - красавец, «красохз». По-великорусски нет. КРЬІВша и крьшуша - кривоногий. Михаил Крьшша -

житель г. Василькова Киевской губ. l ; Иван Крьшуша священник в Черниговском уезде 2 • Иван крывшаa - ко зак-помещик

Прилукского у. Полтав[ской] губ.' И по великорусски есть крuвуша (Даль, ІІ, 800, 2-й столб.) Крякша - кряква. Великорус. крякуша (Даль. 11. 799. столб. 2-Й). Кукша - неуклюжнй человек (общего рода). По-вели· корусски зто слово ж. р. (Даль, ІІ, 819). КРЬІкуша.- См. рассказ «Через КрЬІКУШУ. З народ· них уст»'. Ливща - а) лева я рука, б) человек, действующий левою рукоЙ 5 . Лукша - прибрежная кора под корнем дерева. Ср. старинное лукно (бобровая нора). Макуша (Жел. по Федьковичу) - старая кокетка (<<макухз»). По-великорусски значит «ма ковка» (Даль.

11, 891). Малюша - то же, что общерусское м.алуша и западно великорусское маЛlOшка (Даль, ІІ, 893).

1 Сообщил 2 См.

Г. А. Иванец. Памятную книжку

Киевскlогоl

учеби[огоl

округа

на

1896-й ГОД.

з: Сообщил г. А. Иванец. Кроме того, ОН знает крестьян с подоб IІbJМИ прозвищами в Харьковщине.

•

«Правда» (галнцкая),

1895.

См. «Зоря»,

1895,

стр.

340.

5 Примечание Желеховского, ЧТО Лllвша есть неСКЛQняемое, простая ОПflСКЗ

или

опечаткз.

Матуша - а) матушка, б) тетка (Жел.), вероятно, с материнской стороны . мы ушаa - милочка. Есть в Полтавщине фамилия мы

луша" Мурмоша (иначе «мурмоса») - дующийся И ворчун. Ср. «балакає, як мурма» (Цимбал). Паноша - барич (иронич.). У Желеховского (вероятно, под польским влиянием) истолковано как собирательное. По-великорусски нет. пакыlаa -- неук,пюжиЙ. По-великорусски пакша, па куша (Даль, llI, 5). Ср. пакля (нсуклюжая рука). Пер коша - драхва. По об"яснению, записанному г. Верхратским, «самеЦЬ (драхвы ) як токує, кричить: перк, перк!»·. По-великорусски нет. Правоша (иронич.) - хозяйничающий, заправило. (От сюда глагол nравошыlbl)•. По-великорусски нет. Правша - а) противоположность левше, б) правая рука. у Желеховского первое значение не показано. пукы аa - толсты й ре6енок (ср. наnукаmись - наесть ся до отвалу, nукаmЬІй - ТОЛСТЬІЙ) . У Жел. nукuшка' с Ї, вероятно, в силу небного произношения к, ХОТЯ воз МОЖНО, что nУКl1шка= nук6шка (В таком случае зто послед нее слово происходит от предполагаемого nукоша). По· великорусски

нет,

слово

nукша

означает

птицу

сою

(Даль, ІІІ, 492). Ревша - рева, ревун. По-великорусски ревуша (даль, ІУ, 46). Ропша (от «ропа») - торф (Жел.). По-великорусски нет. Серуша - is, qui saepe cacat. СЬІВодракша - птица Coracias gапulа, «CblВoдpaKa»·. Скупоша - скупец (Жел.). Смакоша - любитель смаковать «<смакун»). См. «Жі· ноча бібліотека», кн. ІІІ, сТр. 107. Польское smakosz. Святоша - то же, что и по-великорусски. Ср. Б. Грин ченко, Зтн. мат., т. ІІ, сТр. 153; Рудченко, Сказки, т. І, стр. 46.

1 ДаНЬІЛО Мbfлуша -

крестьянин 30ЛОТОНОШСКОГО уезда (<<Полтав-

(ские] губ[ернские) веД[омости]», 1898 Г., 13 января, «Правда», !878, т. 11, сТр. 240. 3 Записано г. 8ерхратским. 4 ФОР7lra, запнсанная г. Верхратскнм (,Правда>, 1878, т. 11, стр. 237).

Ng 9).

Подольской

губернии

СЬІНаша (и «СЬІНаш», С мужским окончанием) - СЬІНок' . Трабша - бегущий РЬІСЬЮ (<<трабом»). Фамилия Трабша распространена в Малороссии' . Черкуша

особа я порода слив.

По-великорусски так

наЗЬІВается сошка с желеЗНЬІМ зубом (даль, ІУ, 542). Юноша - а) молодой человек (Жел.), б) холостяк (сообщено г. А. Борковским из наРОДНЬІХ уст. См. Жел., 11, 1109). В великорусском употреблении зто слово, ка· жется, заимствовано из церковного ЯЗЬІКа. Очень интерес НЬІе примерЬІ малорусских слов на ша подметил и. Верх ратский в архаическом говоре угорских малорусов. Та· КОВЬІ: голубеша - голуба вивця, Namen eines ы1ugгаuепп Schafes, синьоша - корова сын,' сира, Nаmеп еіпег ы1и- gгаuеп Kuh (См. «Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів», стр. 49.- «Записки Наукового товариства імені Шевченка», т. ХХУІІ). достаточно просмотреть зту полусотню малорусских слов на ша, чтоБЬІ составить заключение о их С~IblСле: а) они БЬІВают формой ласкательной,- не то умен Ьillитель ной, не то скорее увеличительной', б) они выIажаютT уси1 Г. Иванеu пишет мне: «Сьшашею меня назыалии в детстве дома, и в других семьях в І(ременч[уrском] уезде я СЛЬІшал ату форму І упо требляемую для

выIаженияя

ласки».

2 Напр .•

ВЛJДИМИР Трабша - б. учитель Лубенской гимназии. Есть Трабши 8 Киеве (<<Киевская старина», 1895, январь, ОТД, 11. стр.

18). s Что

увелИ4ительная форма имени ВЬІражае1 ласку. вещь обще'

известная. Слуга Андрея Боголюбского на3ы алсяя Кузьмище (Ипзт. лет., 400-401). В Бы инахx встречаются ласкателЬНЬ1е назвзния; «сильны й Иванище» (К и р ее в с кий, І, стр. 18); ИЛЬЯ Муромеи

(Г и л ь Ф ер Д и н г,

N'g 4

N'g 48)

приветливо величает калику: «ТЬІ.

Иванищо. да е могучіи» или «здравствуй, сильноё, могучо ты ИванищeJo.

См. еще у Гильфердинга N'g 245: «славно Иванище»; также N'g 15 у РЬ1б никова, и пр., и пр., и везде к 9ТОМУ Иванищу певцЬJ относятся сочув ственно УвеличитеЛЬНЬІЙ СУффИКС "на (великорус. домuнй, малорус. хлоnчьutа) образует ласкательную форму имен собственнь!х: кузьмы аa

(заглавие одной

сказ ки В. Чайчеика) [ ... ], ФеДblна (В докумеите г.- Л учи Ц кий, Сбориик матер[иалов] для истор[ического] общ[ества] землевл[адельцевl, стр. 190), ГРЬЩЬJНа (так назыветсяя один галичаиии.- ,Зоря», 1885, стр. 84), МаРУСЬІна (т. е. Маруся) - имя, встречающееся в песнях. Увелнчит. суффикс иця (ср. малорус. ХАО ntJiЦЯ мужичище, браmьщя - братище) встречается в собственны x

1767

!іменах: Иваньщя (Полт[авский] акт прошлого века -

назв. СОЧ., стр.

250).

поп Микулиuя

(во Владимире

Л У ч

на

U К И А,

Клязьме прн

Андрее Боголюбском - Ипат. лет., 402). СобствеННЬJе lIмеиа: Сашура, Митюра (В акте 1650 г.- «Киевская старина», март, 489) составлеНbJ по образцу циnура (uепище), чаnура (uаплища от чапля).

ленное, интенсивное, постоянное качество или действие (подобно словам на тель и ун). Оба значения в тесной связи между собою, И, например, благоша одинаково служит ласкательньІМ к благЬLU, как и обозначением человека, всегда благого. УГОРС!(Q-малорусские клички коров и овеи голубеша и СbLньоша (подобно великорусскому буренушка) с одной сторонь! вь!ражают ласку, а с другой сторонь! под черкивают преобладание сивой масти в зтих животнь!х. Старокиевские имена Мсmuша, Ратьша, Путьша, пони мать ли их как ласкательнь!е сокращения или как прозвища,

обозначающие постоянное качество ("мститель», "воитель»,

"путнию> или «путнь!й они

вполне

духе

порядочнь!й»), ВО всяком случае

малорусского

ЯЗЬІка.

Итак, достаточно бьІЛО бь! г. Соболевскому взглянуть в Воль!Нскую летопись, в несколько книг или докумеИТОЕ по истории Малороссии, да в словарь Желеховского, и ему стало БЬ! ясно, что странно говорить, будто имена на ша

ЧУЖДЬІ малороссамІ. Г. Соболевского ослепило илишило проницательности

тенденциозное,

предвзятое

мнение о ве

ликорусскости древних киевлян, и сбьІЛОСЬ предсказание незабвенного Потебни, что (шредположение, закинутое да леко наперед более основательнь!х фактических исследо

ваний,

по свойственной

людям

склонности поставить на

своем, может дать одностороннее пристрастное направление

будущим работам автора»'. Об именах на c~ и ся

в параллель к старокиевским мнимонемалорусским именам на ша г. Соболевский находит или старается найти старь!е галицкие и воль!Нские имена: Вол"Ьдрись (и произ ВDдит его от Володарь) , Блюс"Ь и Митуса (в них ОН видит Блюсь u М umуся). Имена на СЬ, ся, по мнению г. Соболев ского, специально малорусские, и раз их нет в старокиев ских

памятниках,

то

зто должно доказьшать, что

киевляне не бьІЛИ малорусами, а

Зто утверждение

1891

п.

находится

стаРЬІе

если теперь такие имена

в обаих

изданиях «Лекuий»

1888

2 ИОРЯС АН, 1896, т. І, КН. 4, стр. 807. HaКJJOHHOCTb настаивать на своем ДО того сильна у г. СобоJlевского. что ВО 2-м издании «Лекций» сохранеНЬІ страННОСТIі І-го издания, указаННЬj(~ с ПОЛНОЙ очеВИДНQСТЬЮ таким ЗВТОРJlТетиЬJМ ЛНЦQМ, как Ягич.

есть «около Днепра», то зто значит, что совремеННЬІе жи· тели КиеВЩИНЬІ пришли из ГаличинЬІ и ВОЛЬІНи. Для оuенки общенаУЧНЬІХ приемов г. Соболевского об· ратим внимание на два пункта: 1) Сам г. Соболевский (ставя вопроситеЛЬНЬІЙ знак при Володарь) питает некоторое сомнение насчет Вол'Ьдрися, а имена Блюсь и Митуся прямо создает от себя, как гипотезу, а затем, чтоБЬІ дока· зать другую гипотезу, о великорусскости старЬІХ киевлян, ССЬІлается

на

первую

гипотезу, т.

е.

докаЗЬІВает неизвест·

ное неизвеСТНЬІМ. 2) Видит он доказательство в умолча· нии. Ну, а если в старом Киеве б ЬІ ли· таки ласкатель· НЬІе

на

сь,

то

разве

они

неп рем е н нод О Л Ж Н ЬІ

б ЬІ лип о пас т Ь и В летопись? Филологические знания и филологические

приеМЬJ г. Соболевского характеризуются здесь тоже двумя обстоя·

тельствами: 1) он говорит, что уменьшитеЛЬНЬІе на сь, ся - спеuиально малорусские, тогда как они общерусские, 2) в создании имен Вол'Ьдрись, Блюсь и Митуся допущен

г. Соболевским ряд груБЬІХ ошибок истранностеЙ. УменьшитеЛЬНЬІе на сь, ся (напр., Петрусь, Маруся) действительно существуют в малорусском наречии!. Но они в изобилии существуют также в наречии белорусском, «которое,

к оне ч н о,

есть

часть

великорусского

наре·

чия»', существуют и в великорусском. В словаре Даля (1, 29) от баба показано великорусское уменьшительное бабуся, бабусенька и приведена также пословиuа: «БЬІла б моя бабуся - никого не боюся». Форму бабуся см. еще в рассказе п. Засодимского из жизни Север а (<<ЗадушеВНЬІе расскаЗЬІ», т. 11, стр. 4, СПб., 1884), мамуся - в велико· русском рассказе п. М. Невежина (<<Новости дню), 1898, N~ 5595, стр. 2, столб. 4-Й). В петербургском рассказе п. БоБОРЬІкнна «Отслужила» (<<Русские ведомости», 1898, N~ 295) героиня названа Катуся,- уменьшительная форма от имени Катерина (подобно малорусскому Катруся). от дед (Даль, І, 454) уменьшительное дедуся; тверское слово

1 Заметим, кстати, что уменьшитеЛЬНЬ1е на СЬ. ся (Петрусь, Маруся), чреЗВЬІчайно распространеННhJе в Полтавской губ., очень редки 8 Киев СКОЙ губ., и насколько мне известно, среди крсстьян киевщины ОНИ и вовсе не встречаются. Должно БЬJТЬ, 9ТО обстоятельство известно БЬІЛО и г. Соболевскому, когда ОН вместо «Киевская губ.» употреби.'1 неопре' деленное выажениеe «около Днепра» (<<ЛеІЩИИ», 2-е изд., сТр. 255). '2 выIажениеe самого г. Соболевского (<<Лекции», стр. 2).

дuдко даль поясняет (І, 387) словом дедусь,- значит, на его взгляд, форма дедусь - одна из наиболее оБЬІЧНЬІХ и удоБОПОНЯПIbIХ для великоруса. От мать (даль, ІІ, 905) - великорусское уменьшительное матуся (южн. и зап.) и от мама

маАtУСя; от мама есть еще уменьшитель·

ное мамусь или маМЬІСЬ (костромское - даль, 11, 895). В параллель к маМЬІСЬ укажем московское слово МУРЬІСЬ, т. е. малорослая женщина (Даль, 11, 954, 2-0Й столб.)І от тетка - уменьшительное тетуся (Даль, ІУ, 369, І-й столб.). от тата' уменьшительное татуся (даль, ІУ, 417). В Москве употребляются ласкатеЛЬНЬІе: милуся (и милуська) и дуся3 • Итак, зта форма уменьшитеЛЬНЬІХ имен не есть исключительно малорусская (употребляется преимущественно по отношению к детям), но есть

о б щ е

р ус ска я; присутствие ее в Галицко-ВольІНСКОЙ лето писи само по себе не могло БЬІ еще служить доказательством малорусскости

стаРЬІХ

сутствие зтой

общерусской формь! теперь около днепра

галичан и

ВОЛЬІНЯН,

равно

как

при

не может свидетельствовать о галицко-вольІНСКОМ происхож· дении

современнь!х

приднепровцев.

Но зтой ФОРМЬІ вовсе и нет в Галицко-ВольІНСКОЙ лето· писи. Присмотримся ко всем трем именам, которыIe предла гает г. Соболевский: І) Вол"Ьдрись, 2) Блюс"Ь И 3) Митуса. 1) Вол'Ьдрuсь. Г. Соболевский думает, что от Володарь может бьІТЬ уменьшительное Вол'Ьдрuсь [ ... ): ни один фило лог не поймет, почему звук о (Володарь) перешел в "Ь (Вол"Ьдрись), куда девалось а после Д (БЬІВшее в Воло дарь) и откуда перед СЬ появилось и (ВОЛ"ЬДРИСЬ). Но на самом деле имени Вол'Ьдрuсь и не бьІЛО никогда. Един ственное место Ипатьевского списка летописи, содержаІ При случае отмечаем, ЧТО подоб!ю тому. как окончавие ся (ж. р.) чередуется

увеликорусов с

СЬ, ОКQнчание ша чередуется

них

ешь.

Напр., наряду с маmуша есть калужское маmушь (Даль, Н, 905). 2 для тех, кто воо6разил Бы ' будто ЗТО слово не ЧИСТО великорус~ ское, сообщнм (по Далю, ІУ, 359), что оно употребляется даже в губер' НИІ! Архангельскоlї и ПСКОВСI<ОЙ. 3 Фабричная подмосковная песня поет: Два гадочка миновало,

С милы M Я В лесу гуляла. Он шептал мне: «Моя дусяl На тебе, еййей, женюсь Ю},

ХОТЯ Ш в душа принадлежит корню, но отношение между дуся и дуuш совершенно такое же, как например, между Маруша и МаруСЯ,.

щее в себе имя данного лица, читается вот как': «посла сtдtльничего своего по неВБрНЬІХЬ МолибоГОВИЧИХЬ и ПО Вольдрисt». Не трудно сообразить, что по Вол"Одрuсt значит «по Ольдрихв»2, причем начаЛЬНЬІЙ призвук в, чрезвыIайноo любимЬІЙ малороссами, здесь почти неизбе жен, ради устранения зияния между двумя о (<<по ОЛЬ дрисt»)_ Имя ОлЬдРUХ'Ь - совершенно оБЬІчное имя у за

паднЬІХ славян". В Галичине и на ВОЛЬІНи, как известно, всегда в изобилии циркулировали западныIe имена, а тем более при данииле, при котором происходил цеЛЬІЙ напльІВ иноплеменников, и среди бояр бь!Ли и чехи, и ляхи, и УГрЬІ: Ольдрих жил при данииле и БЬІЛ, судя по летописи, боя рином.

2) Блюс'Ь. Г. Соболевский понимает зто начертание как Блюсь. Начнем с того, что в Ипатьевском списке летописи, в котором

встречается

зто имя

на КОТОРЬІЙ ссь!Лается

Г. Соболевский, написано не Блюс'Ь, а Блус'Ь, с У после л (585). умыIленноo ли совершил г. Соболевский зто искаже ние' или неУМЬІшленно, МЬІ во всяком случае дОЛЖНЬІ при нять К сведению, что на ССЬ!ЛКИ г. Соболевского не всегда І .3то стр. 509-ая; на нее ссыаетсяя и г. Соболевский" 2 Если Бы им, падеж 61)IЛ ВОЛ'ЬДРИСЬ, то меСТНЬІЙ падеж, по пра ВИЛУ, оканчивался Бы не на $, но на и и 6ьІЛ би: ло Вольдриси. Правда, Илатьевский СПИСОК изредка (как исключение) преЩJЗгает и в МЯГ

КОМ

СКЛDвении,

но

фИЛОJ!ОГУ

необходимо

что6Ь1 ВИДеть исключение как раз в

сос е Дне м

же

иметь

лредвзятую

МЬІСЛЬ,

начертавии по ВОЛ'Qдрuсt, если

Молu6оговuчuх'О

вполне

правильно

соблюдево

ОКQнчание мягкого СКЛQ[-Jения. Пожалуй, имя 80Л7)дрuсь усмотрел и составитель печатного указзтеля к Ипатьсвскому списку, но у ТОГО 9ТО ВЬІшло по его фило.погическому

невежеству. равно

как

много

других ошибок (напр., от дат. падежа Ореви он образовал ИМ. пад. не Орь, но Орева; от вин. пад. Мuтусу им. падеж у него не Миmуса, на МиmуС'Ь, и т. д., и Т. д.); весь указатель переполнен ошибками,

з Например,

всем

известен

из

истории чешекий

князь

OJdfich,

КОТОРЬІЙ в 1012·м Г. изгнал брата своего Яромира, стал один Ilарство вать над 4ешскою землею и умер в 1037 -м Г.,- ТОТ 01dfich, о котором пеРВblЙ номер Краледворекой рукописи говорит:

VeJesJawny kniezeJ B6h lі bularosl да u wse йду, B6h 11 да viehJasy w Ьиіпи hJavuJ (Rukopls KraJodworsky, од WacJa\va Hanky, w Praze, 1835, стр. 1). (Велеславний княже! Бог дав розквіт твоєму тілу, бог дан мудрість твоїй буйній голові,- Ред.). 4 Действительно, форма Блюсь звучала БЬ! как-то больше в мало· рус:ком духе, чем Блусь.

можно полагаться' . ВО-ВТОРЬІХ, отметим, что к предложен ной г. Соболевским форме Блюсь трудновато ПОДЬІскать основную, не уменьшительную форму имени; г. Соболев ский, обращая БлуС'ь в Бл/Ось И считая Бл/Ось за уменьши тельное, должен БЬІЛ ВЬІсказать соображения, по КОТОРЬІМ Бл/Ось мог ЛО БЬІ действительно считаться за уменьшитель ное; а то ведь если уменьшительною формою мьІ будем считать всякое слово с окончанием сь, то старинное северно

русское имя города Олоньсь (соврем[енное] Олонец) тоже должно бьІТЬ признано за уменьшительное. далее спросим: имел ли г. Соболевский какие-нибудь основания считать окончание С'Ь в Блус'Ь за сь. Нет, не имел: летопись ведь пишет: Блусом'Ь, т_ е. склоняется Блусь по твердому скло нению, а не по мягкому. Если же, по мнению г. Соболев ского, достаточно какому-нибудь имени иметь окончание С'Ь, чтоБЬІ считаться за уменьшительное на СЬ, то филологи ческому произволу открьшается такой простор, при кото ром не только в Галичине и на ВОЛЬІНи, но и ВО всякой рус ской области ОТЬІЩУТСЯ уменьшитеЛЬНЬІе на сь, в том числе в Киевской, и таким образом гали ЦКО-ВОЛЬІНская гипотеза г. Соболевского будет поражена его же принципами, а кроме того,

возникнет множество филологических стран

ностей. В старом Киеве БЬІЛО, напр., имя Борис'Ь, кто при нимает Блусь за У,Іеньшительное, тот с еще большим пра

вом должен принять Борись за уменьшительное от Борих'Ь'. Имя бога Волоса придется, по методу г. Соболевского, считать за уменьшительное от володь (волось!)3, или от володарь (властелин), или от волот'Ь (исполин); а другая форма з1ого божьего имени Велес'Ь окажется уменьши теЛЬНЬІМ от велет'Ь (исполин) или от велеСЛа6'Ь, и зта гипо теза пр ивлекательнее «блюсевской» уж потому, что у мало-

В таком случае его «Лекции», лишеННblе значения СВОИМИ невер

Нb.lМИ толковзниями фактов, сборник СЬІрblХ материалов.

не имеют большого ':j;начения даже как

2 Борихом наЗblвается Борис /:І угорских леroпис.их. См., напр., у Туроца (Т u r ас z, Сhгоп. Нuпg., с. LХІV): «Borich, itaque ascHo Ruthenorum Polonorumque аихiliо» ... If Т. д. Речь идет о князе Борисе Коломановиче, сьше дочери Владимира Мономаха.- Г. Гинкен считает БорuС'Ь уменьшитеЛЬНblМ от Борu.мuр'Ь или БОРUСЛа8'Ь И принимает с'Ь за осо6ЬJЙ суффикс. См. его статью в «Живай старине», 1893 г., вьт. IV, сТр. 445: «Древнерусские ДBYOCHOBHЬJe имена и их уменьшителЬНЬІе». 3 «МатериалЬІ для словаря древнерусскоro Я3ЬІка» и. Срезневского. СПБ, 1893, т. І, стр. 291 (<<гуС'ІОЮ володию.). 61

россов действительио существуе'І имя Велесь', Имя бога солнца Хр'ЬС"ь также ОІ(ажется уменьшитеЛЬНЬІМ (ср. зенд, ское hvare, санскр. svar, перс, сllіІг), Найдутся такие умень,

шитеЛЬНЬІе І! на далеком севере: леТОПИСIlЬJЙ Синеус'Ь", БьІлинный Бермас'Ь 3 . Филолог ОСТОРОЖНЬІЙ, конечно, не найдет возможности видеть в Блусt и в подоБНЬІХ именах уменьшитеЛЬНЬІе типа Петрусь; но г. Соболевскнй, для которого Блус'Ь= Блюсь, должен признать перечислеНИЬІе нами имена как раз за уменьшитеЛЬНЬІе типа Петрусь и, тем самЬІМ, признать форму на сь за о б щ еру с· ску ю,

не исключительно галицко-волынкую,'

Митуса (Ипат. сп., ложил, что Митуса есть но,

зная

хорошо

Еще Максимович' предпо· сокращение имени Димитрий;

528).

малорусское

наречие,

он

не

подумал

сказать, чтоб окончание са нужно БЬІЛО принимать за ся.

Г. Соболевский, напротив, принимает Митуса за Мuтуся, не зная или упуская из виду, ЧТО СУффИКСЬІ са и ся далеко

не тождествеННЬІ по значению, Имена на ся имеют СМЬІСЛ уменьшитеЛЬНЬІЙ, тогда как имена на са БЬІВают: а) обо значением предметов, в КОТОРЬІХ какое-нибудь ка чество очень

прочно

или

КОТОРЬІе

постоянно

повторяют

одно

то же действие, б) формой увеличительной или ласкатель· ной, Вот примеРЬІ как малорусские, так и великорусские:

nлакса, крикса, рюмса, бекса, хныlса,' кукса, мыlуса',, лыlуса,' мурмаса (бурмоса), момса, мамса, АІйАІЬІса (кос тромское)6, стыlсаa (СТЬІрта), кыlсаa (кирпа), дудаса, 8ыlру- таса, малюса, дубаса и дубоса', мордаса

и т, Д., и т. д.

Как видим, образование имен на са аналогично собразова нием на ша;

у неКОТОрЬІХ

имен

параллельно существуют

І Встречается в акте 1596·го года (АЮЗР, т, І, ч. 3-я, стр, 102), переделка скандинавского имени Снио ИЛИ Синниутер (П о год и н, Исследования, замечания и лекции, М., І846, т. ІІ, стр. 68-69), s Все В. Мил л ери Н. Тих о н р а в о в, Русские 6ЬJЛИНЬІ старой и новой записн, М" 1894, Н, стр. 169, 170, 171, оБы lloвенноo же Бер мас наЗЬІвается в БЬІлинах 6ермятою или Берметею. 4 «Основа», 1861, ИЮНЬ, УІ, 19 и В Со6рании социнении, Т. І (Киев, 1876), стр. 129. 5 суетливы ,' нелоседа, егозз. Не исключена возможность, цто и летолисное имя Митуса 06разовалось от нариuательного, а не 01 Димитрий. 6 от мама. См. Д а л Ь, ІІ, 895, 1 СлОВО дубоса (с о ВМ. а) мне лично не пришлось СЛЬJШа1Ь, НО гла гол дуБOCblтbl (ВМ. дубаСblтbl) - приходилось. Он есть и в печ ати - СМ. Борковського «Збірник драматичних творів», Львів, 1888, N9 3, стр. 9. 2 Русская

в ОДНОМ и ТОМ же значении

обе

формы '

на

ша

на

ей

(напр., бекса_и бекша ' , кукса и кукша, AtypMoca и МУРАюша, льtтуса и льtтуша 2 ) , из чего делается еще более ясною взаимная близость зтих форм и отдаленность са от ся.

о буцах и гуцалах «Огсюда (1'. е. оттого, что Киевщину заполнили галиц· кие переселенцы ) ужителей Черкасс кого уезда Киевской губернии слово гуцалыl (31'0 - искаженное галицкое гуцуЛЬt) , употребляемое ими для своих соседей на востоке, и слово буцЬ! (91'0 - искаженное старое галицкое б6йци бойки), KOTOPblM они пользуются для означения соседей с запада - подолян. См. «трудыl 9тнографическо,статис, тической зкспедиции в Западно-Русский край, собрlаННЬІе] Чубинским», т. УІІ, вьІП. ІІ, стр. 463». ССЬІлку г. Соболев" ского на Чубинского . необходимо немножко поправить. у Чубинского ничего не говорится о «западныlx И ВОСТОЧНЬІХ соседяХ», а просто сказано: «Жители Черкасского уезда наЗЬіВают подолян бущ\ми, полтавцев - гуцалами»; и странно БыJJo Быl назывтьь подолян «соседями» черкасцев

да еще запаДНЬІМИ, если ЧеркаССЬІ находятся на восточной границе КиеВЩИНЬІ, а Подолия прилегает к ее ЮГ0-западу, и если Черкащина отделена от Подолии всем пространством Киевской губернии. Рассуждения г. Соболевского по поводу буцав и гуцаЛО8

можно формулировать

виде

следующего силло

гизма:

В Подолии и'Полтавщине живут'пришлыle галичане. Киевщииа "не есть ни Подолия, ни Полтавщина. Ergo: (,Киевщине живут пришлыle галичане. В зтом «силлогизме» И первая посыJJаa не несомненна', и BblВOД сделан не по правилам логики. Сначала коснемся первой ПОСЬІЛКИ.

ской

1896

І Андрей Бекwа _ наРОДНЬІЙ учитель в радомыльскомM у. Киев губ. См. Памятную книжку Киевскlого] уч[ебного] округа на г.

, Д а л ь, !І, 873; ІУ, 448, столб. 2-Й. 3 Роль r а J1 11 ЧИН ы1 13 заселении Слободской УкраинЬІ, в про"

rИВQПОЛDЖНОСТЬ роли Подалии, КиеВЩИlJЬJ и воСТОЧНОЙ ВОJJblНИ, ведо· статочно выснена •. Историч('ских указаний на ДRижение колонизации

ИЗ ГаличинЬJ на J1евобережье нет.

По-малорусски слово гуцало означает увалень, непово рОТЛИВЬІЙ, а буц - задора, но неуклюже-КОМИЧНЬІй l В гла зах деятельного, живого черкасца флегмаТИЧНЬІЙ полтавец крайне неповоротлив, а живость подолянина напоминает черкасцу смешную задирчивость барана, и позтому пол тавца

черкасец

насмешливо

наЗЬІВает

гуцалом,

подо

лянина - буцом' _ 31'0 обьяснение, с большими или мень шими вариациями' УСЛЬІШИТ каждЬІЙ, кто вздумает на месте

расспросить

крестьянина о

причинах

насмеШЛИІ30ГО

прозвания подолян буцами и полтавцев гуцалами". до гадка же г. Соболевского, будто Буцыl и гуцалыl означают бойков и гуцулов, не имеет ни малейшего основания в на родном пояснении зтих прозвищ, а со СТОРОНЬІ филологиче ской возвращает нас в те, казалось БЬІ, прошедшие вре мена, когда люди позволяли себе понимать кыlнеe как гунныl. В самом деле: если форма байци и существовала когда нибу дь в старину', то ведь род. падеж бьІЛ от него всегда и

1 И ОДНО И другое слово чрезвы айноo Ч8СТЬІ и имеют много СРОДНЬ1Х ПрОИЗВОДНblХ. Гуцаmье - неуклюже топтзться на ОДНОМ месте, а

С ВИН. падежом гуцькуваmЬІ.

ПОl<зчивать ребенка на руках или на колене. Пuд~

в том

Же смыlле::

То як не хоче ВТЬІхнуть (ребенок) - не кладуся: И дгуцкуючи ВЗДОВЖ ПО хати перейдуся. (,Фауст», перевод И. Франка, Львов, 1882, стр. 132). ГУЦЬІМ -

то же, что гуцало (сообщил В. П. Цимбал, сказавши, что ОДИН ЛИЧНО 3HaKO~ МЬІЙ ему крестьянин села Козловки ЛОХВИЦ[ кого] у. получил уличное прозвище гYЦЬJM). Междометие буцl вwражает баранье бодание. Отсюда одно из значений существительного буц - БьІстрыйй И ловкий удар (я. СТР е б о в, МатериалЬІ по 9тнографии Новороссийского края, Одесса, 1894, стр. 95). Напомню об очень распространенной прибаутке при Детских шалостях: ребенок с разбега ударяет лбом В живот другого ребенка и говорит: «баран, баран, буц»; иногда и ВЗРОСЛЬІе улотребляют ту же лрибаутку, играя с малЬІМИ детьми и бодая их двумя лальuами в животик, отчего дети с криком с'Ьеживаются. Буц(ь)каnш, буцнуmbJ бодать, баднуть. «ХОДЬІть як овечка, а буцькае як баран» (пословнuа). Буцьо

все, что ВЬІлячивают вперед, и лозтому буцьо моЖет обозна'

чать и бодливого БЬІка, и ребенка с туго набитЬІМ желудком или наду тыии щеками, и яблоко (Жел .); БУЦblКbl - род галушек (Закрев.). 2 Полтавец тоже наЗЬІвает гуцалом неуклюжего человека (свиде тельство В. П. Цимбала), 8 ПОДолянин говорит черкасцу в ответ: «Сам

ТЬІ буц!».

з Например, мне однаЖДbl пришлось СЛЬІшаrь об'Ьяснение насчет подолянина: «Та вЬІ на його ПЬІКу ЛОДblвиrься! як не (вот-вот) буцне!» об'Ьяснение, касающееся даже внешнего вида ПОДОЛЯНИН8.

4 Бойки в своем говоре упоrребляют наречие бойе, неизвестное другим говорам. Точное значение слова бойе подвергалось много крат· ному одна

обсуждению вещь

вполне

9пюграфов ясна:

ЧТО

филологов

вьІзывлоo

СПОрЬІ,

но

именно от 9ТОГО странного слова бойки

получили свое назваине. См. статью Верхратскоro І

(Archiv», 1894,

бойков, дательнЬІИ - бойкам и т. Д.; и мог ли малоросс, столь чувствитеЛЬНЬІЙ к переходному и непереходному смягчению задненебнЬІХ, УПУСТИТЬ из виду зто кипере· нести Ц во все падежи?! Переделка ой в у (бойци - буцЬІ) так

же иевероятна,

как

делка ыя в у (КЬІяне в

гуцаЛbl

трудновато

невероятна вельтмановская

пере

ГУННЬІ). да и обращенне гУЦУЛbl

предположить,

так

как

малорусское

иаречне любит ассимилировать соседиие звуки (ср. бага· тЬІй из богатblЙ) , а ие диссимилировать их, и скорее можно

БЬІ ждать переделки гуцалов в гуцулов, чем наоборот. При· бавим еще,

что ни речь полтавская

не похожа

иа

гуцуль·

скую, ни подольская на бойковскую. Итак, нет никаких даННЬІХ,

чтоБЬІ поддерживать самоуверенное

утверждение

г. Соболевского, будто прозвища БУЦbl, гуцаЛbl представ, ляют искажение слов байци и гУЦУЛbl. Но если г. Соболевскии и бьІЛ уверен, что в Полтавщине и на Подолье живут потом ки галичан, то переносить зтот

ВЬІВОд на Киевщиніс ее особьІМ географическим и топогра· фическим положением, с ее осоБЬІМ архаическим наречием он не имел права. Нелогнчность его ВЬІВода до того оче видна, что распространяться об зтом не стоит. Об имени "Малая Русь» Имя Малой Руси сперва (с конца Х ІІІ в.) прииадлежало только Галичине и ВольІНИ, а Киевская земля прежде наЗЬІВалась просто Русью. В ХІУ, .• В. и к Киевской земле начали применять имя Малая Русь>;Зтого обстоятельства г. Соболевский ииаче об'Ьяснить себе не может, как при том условии, что в ХІУ в. исчезло старинное население Киевской земли и заменилось ПРИШЛЬІм галицким и вольІН ским . Что северная Русь усвоила себе одно о б щ ее назвапотом полемику его и Партьщкого в «Ділі», N, 225, 256, 263, 264, 278, статьи Охримовича и Франка в «Житі і слові», 1895, КН. 1; см. еще Жел., І, 37 и Огоновского (<<Studien», 160). Предполагать, что наречие бойе и прозвище бойки очень єтарbl, нет достаточныx оснований. Г. Со болевский, так бесповоротно заявляя. будто 6уцЬі есть старое галицкое бойци, должен БЬІЛ бbl указать хоть ОДИН стаРЬІЙ памятник, где встре' чалось бbl боЙци. Что касается происхождения прозвища гуцул у га ЛИЦКИХ горцев, то у нас тоже нет никаких даННblХ считать его за очень

старое, возникшее в домонгольскую 9ПОХУ. Наоборот, у нас есть CBe~ дения, ЧТО галицкие гориы были прозваны гуuулами за отчаянное OO~ противление,

которое они оказали

венграм при

насильственном введе

нии у них церковной унии. См. М. Л е в чен к О, местны.e названия русинов «Основа>, 1861, "нварь. сТр. 264).

Іі

'.:166

вб

ние Великой Руси, хотя состояла из и е с к о Л ь ких племен, зтого г. Соболевский не находит неестественны" а

если

немного

позже

южнорусы

западныIe

(галичане

и ВОЛЬІНяне) и ЮЖНОРУСЬІ восточныIe (потомки стаРЬІХ полян, не истребленныIe никаким татарским нашествием) также поняли свою национальную близость иполучили все одно общее имя Малой Руси, то зтого обстоятельства

г. Соболевский не может взять себе вдомек. МЬІ очень сожа леем, что г_ Соболевский без своей галицко-волынкойй гипотеЗЬІ не может понять очень простой вещи, и только напомним ему, как человеку, занимающемуся историей русских наречий, что в ХІУ-м веке существовали осоБыIe обстоятельства, понуждавшие исконное киевское населе

ние принять имя Малой Руси. Старинное имя КиеВЩИНЬJ Русь, принадлежавшее до ХІІ в. исключительно ей, еще под конец удельчого периода потеряло свой исключитель нЬ/й характер, а в период монгольский распространилось безусловно на всякую русскую область; между тем наре ЧИЯJрусские к Х ІУ веку приобрели значитеЛЬНЬІе О тли ч ия друг от друга (зто очень хорошо известно г. Соболев скому), и наречия «Великой РУСИ» стали резко отличаться от наречий ГаЛИЧИНЬІ, ВольІНИ и киевщииы. Что ж уди вительного, если в противовес «Великой Руси. Киевщина, сверх имени Русь, давно уж потерявшего свой исключи теЛЬНЬІЙ характер, начала и от чужих, и от СВОИХ)lОлучать имя Малал Русь,- то имя, которое носили соседние Во ЛЬІНЬ и Галичина, очень близкие к ней по ЯЗЬІку?2 L Нззвание Великороссии (МєталТ) 'Рroоіа) встречается, например, ОКОЛО 1347-ro года в грамоте виззнтийСКОГО императора. См. «Русе. ИСТ. БИБл.>, т. УІ, столб. 21-34. 2 ПервЬІЙ раз ния Малая Русь прилагается к Киевской области

не в каком-яибу дь южнорусском памятнике, а в греческой грамоте цape~

градского

СИНОда

lЗ54~ro года.

на котором присутствовал великорус

ский митрополит Алексей: "Еlхє р.є'.' Ч a11oo"Ca't1} р.lJ'tрО1tоЛl~ ·PO)ala~. р.иа 'Х.аl 'СШ'\І аЛЛw\/ ха5чro\l 'Х.аl -x,mpro\l U1tO "C~'1 Є'olClрll.I'f 'taU'C1jC "СеЛ'tU. '1'СФ'І 'XtLt 'Со Є"У 'C~ Mi:x.p~ 'Рооаіа 'X.aO''tpo'l 'Со Кuє~о" є1t!)"О!JЛ~ЬtLє"о'll (Т. е. сСвятейшая русская МИТРОПОЛИЯ, вместе с другими городами и селениями, находящимися в ее пределах. имела еще в Малой Руси город, именуеМЬІЙ КиеВJ). БЬІТЬ может, и сами греки из чаcтыx сношений с Русью хорошо зиали. что ЯЗЬІк І(иевщинЬІ в 9ТО время ВЬІ работал такие особенности, КОТОРЬІе его делали довольно или очень близким к ЯЗЬІку ГаличиНl31 и 80ЛЬІНИ и ОТЛИЧНЬІМ ОТ ЯЗЬ1ка Велико россии; НО гораздо вернее, ЧТО причисление Киева к Малой России состоялось в грамоте со СЛОВ великоруса Алексея. ставленника Моск вЬІ, которая в 9ТО время считала себя не ТОЛЬКО Великой Русью, но

о с)l.ОлJII..... БWJlllb «Но lКЯІЮМ случае. еслидревний""киевский ГОБОр еще сохранялся до ХУ века,- говорит г. Соболевский, как БЬІ сознавая слабость своих аргументов об исчезновении киев· ЛЯП после БатьІЯ,- то нашествия Здигея и Менгли·Гирея на Киев и вообще чаСТЬІе вторжения ОРДЬІ В Киевскую область д о л ж н ЬІ б ЬІ л и уменьшить число говоривших им настолько, что они уже не могли

устоять против асси·

МИЛЯЦИИ с многочислеННЬІМИ ВЬІходцами из ВОЛЬІНИ, По ДОЛЬЯ и ГаЛИЧИНЬІ». Немногочисленная народность грузинская на Кавказе и РУМЬІНская да болгарская на Балканском полуострове в течение многих веков стояли перед варварами В худшем положении,

чем

киевляне

не БЬІЛИ истреблеНЬІ.

перед

Резон

КРЬІмцами,

«д о л Ж н ЬІ

однако

БЬІЛИ» не есть

резон, раз МЬІ имеем дело с тем фактом, что вещь, дол женствовавшая по чьему-либо мнению случиться, не случи лась.

МІоІ

посвятили

довольно

много

разбору

места

не

аргументов

столько

ради

г." .Соболевского их

опровержения

(их опровергнуть можно БЬІЛО БЬІ гораздо короче), сколько для ВЬІяснения наУЧНЬІХ приемов г. Соболевского, беруще гося писать историю малорусского наречия. Тенденциоз ность (заставляющая г. Соболевского заБЬІВать законь! и логики, и здравой филологии), сообщение невернь!х даННЬІХ,

неправильное

толкование

извращение

несом·

неННЬІХ фактов - вот отличитеJІьныle признаки рассужде· ний г. Соболевского, когда он касается вопроса о проис хождепии coBpeMeHHыx малорусов. Зловещее предчув СТВие Потебни насчет г. Соболевского сбьJЛОСЬ как нельзя печальнее. Можем без преувеличения сказать: когда г. Со болевский коснется своей галицко~вольІНСКОЙ гипотезы, тогда весь его наУЧНЬІЙ метод заключается в том, чтоБЬІ не иметь никакого

научного метода.

Что же касается незнакомства г. Соболевского с мало русским иаречием, то зто БЬІЛО отмечено нами В предыд-

щей главе, отмечено в настоящей и будет еще много раз отмечеио в следующих

нРусью ПО преимуществу

главах.

(нап!"

Симеон

договорной грамоте с братьями

(<<Собр[ание]

Б"

Гордьrй,

1341-1358, в

грамот и догов[ороВ]:t,

І, N!! 23) назьrвает себя Великим князем всеа РуС1Щ).

Глава

четвертая

КИЕВСКИЕ И МНИМОКИЕВСКИЕ ПАМЯТНИКИ ХІ

ХУ ВВ.

а) Домонгольские

Памятников, писаИИЬІХ в ДОМОНГО.1ьском Киеве, сохра НИЛОСЬ только два: И з бор ник и С вя т осл а в а 1073 г. и 1076 года. Оба они относятся к тому периоду , когда русский ЯЗЬІК, собственно, еще не распалея на наречия великорусское и малорусское. Конечно, он не бьІЛ уже одним ЯЗЬІКОМ «в полном

СМЬІсле

9Того

слова»,

но

во

всяком

случае

прихо

дится сог лашаться с замечанием г. Шахматова, что в ХІ и ХН в. нельзя еще говорить о полном обособлении мало русскогои великорусекого наречия " так как самой суще ственной чеРТЬІ малорусского наречия (о и е) тогда еще не БЬІЛО. Все-таки известныe диалектические даННЬІе в Из борниках Святослава уж есть. Их рассмотрение покаЗЬІВает нам, что киевская речь ХІ века не заключала в себе ника ких

мементов

противомалорусских,

напротив-имела

себе в зачаточном виде почти все черты современного малорусского наречия, кроме той одной, которая образо валась после ХІ века. Как же относится к Изборникам

г. Соболевский? Г. Соболевский, касаясь правописания Изборников Свя тослава, отмечает в них два начертания, КОТОРЬІе он ясно 2 наЗЬІВает немалорусскими особенностями: 1) тобt дtлt (для тебя), причем понимает тоб'/; как разновидность или неправильное написание вместо тобе и 2) начертание я вм. е: lWямлються, Елuсавять, кажанuка 3 • Рассмотрим 9ТИ миимыe

немаЛОРУСИЗМЬІ.

1 А. Ш а х мат о В, Исследования 8 об.naсти русской фонетики, Варшава, 1893, сТр. 132, 138, 139. 2 Прибавляем слово «ясно» во избежа.ние недорззумениЙ.

В жмнп февраль, стр. 352-353, в статье «Источники для знакомства с древнекиевским говором);) г. Соболевский отмечает вИзборниках Святослава несколько особенностей, KOTopЬJe он считает местнЬІМИ киевскими, напр. чйлов1;ка ВМ. челов1;ка, ЗQ.10ба ВМ. зr,лоба и др. Так

(1885,

как ОН не говорит ясно, что считает ИХ все за немалорусские, то Бы о-Бьl

несправедливо с нашей СТОРОНЬІ приписать ему такое утверждение и показыать,' напр., что о в ЧОЛОО8JШ вполне в духе малорусского Hape~

чия. Но начертание moбt п,ямо·обьявлено г. Соболевским за антимало~ русизм.

3 См. «Очерки из истории русского ЯЗhlК8:t. стр.

84.

И ВУСТНОМ

диспуте с П. И. Житецким в 1883-м году г. Соболевский прямо заявил, что начертание я ВI4. е в таких случаях, как nаям.дJOtnbCЯ ШlТИШUlOрусиз",

резкий

в параллель к единичному mоб"t д"tл"t укажем: І) северномалорусское "рай соб"t', 2) угорско-малорусское в тобе', 3) в «3неиде» Котляревского: тобе З , 4) в Кремен чугском уезде Полтавской губ.: поверх СОбе', 5) у галиц кого наборщика: "оло собе б. Б екатеринодарском издании моей БРОШЮРЬІ ,Хто ж винен» (1897) наборщик на стр. 17-й (строка снизу 6-я) набрал до собе. Не считаем НУЖНЬІМ пускаться

разбор всех 9Тих

начертаний (зто нас СЛИШ

"ом далеко отвлекло БЬІ в сторону), -одно ЛИШЬ от метим: писец Изборника Святослава, будучи мало русом, прекрасно мог написать тобе. Другая якоБЬІ немалорусская особенноеть Изборников

написание я вм. е: псямлються, 212, ІОЯ ЖЯ, 219, Ели савяmь, 254 об., "ажаника, 262; к зтим четЬ!рем случаям г. Соболевский по

своему произволу прибавляет еще два,

встречающиеся в Галицком евангелии, но, по его мнению, заимствованнЬ!е из какого-нибудь киевского оригинала: UЗ'ь

даляча и /Єща '. Уж одно то обстоятельство, что я

вм. е

попадается в памятнике галицком, должно БЬІЛО БЬІ вну' шить г. Соболевскому МЬІСЛЬ оневеликорусскости 9Той чеРТЬІ ' , но он вместо того предпочитает утверждать, буд то малорусскому наречию такой переход е в я не свойс, твен, и зтим он обнаруживает свое незнакомство с одним из наиболее замечатеЛЬНЬІХ явлений малорусской фонетики.

Приведем ПОЛТОРЬІ сотни

примеров,

сов СЛЬІШИТСЯ то е, то я (или а, рив кое-каких других случаях).

в КОТОРЬІХ у

малору

после шипящих, после

Отметим чередование е и я прежде всего во всех суще-

1 Д о в нар

-3

а п о л ь С к н Й,

Песни

пинчуков,

сТр.

(К.,

сТр.

33):

1895). 2 «Угрорусские наРОДНblе песни> де Воллана (СПб.,

1885,

«Гей, козаче черноусы !! Чому в тобе жупан кусьп1?». 3 «Виргилиева

«9нсида),

ВНОВЬ исправленная самим изданий», СПб., 1809, ч.

ДОПQлненная противу прежних «(ТО туїЬ тобе Лblзне и

автором и сТр. 25:

чорть».

• ,Громада., N. 2, стр. 72. 5

Переделк" наборщика вм. написанного себе (<<Зоря.,

1897, N. 20,

сТр. 399, еroлб. 2·1<). Добавим, что слово ЦQбе (влево) многими об1>ЯС няется как оо собе, т. е. от себя. В Галичине СЛЬІШИТСЯ и це6е с е (словарь

Закревекого, 576). 6 «Очерки», CTr. 84. 7 Н~против, г. ІПаХМ3ТОА прекрасно подметил, что 9ТО черта обще русская. СМ. его «Исследования А области русской фонетики», стр.

63-64. 69

стБитeJ!ьных среднего рода, оканчивающихся 1'1 06щерусском

ЯЗЬІке на Ulti или blti. Например: ЖЬLПunл, здоровья, насuння, дання и т. д. Далее в

страд!ателЬНЬІхJ

причастиях

и в тех

сущест·

вителЬНЬІХ, КОТОРЬІе ОТ них пронзводятся. Говорится, на пример: nлеmЯНblй, nаЛЯНblй, зведяНblй, КРblшаНblй, nРblне СЯНblй, заЧblНЯНblй, зроБЛЯНblй, nрядяныl,' вьmОЛЯНblй (ВЬІ ПОЛОТЬІЙ), зміНЯНblй 1 , нanояныl,' nохожано-nоброжано, зложаНblй 2 и т. д.; nлеmянк;а, nлеmЯНblЦЯ, nалянка, nаля НblЦЯ**, зведяНblЦЯ, крblшаныlK 3 и Т. д. Очень вероятно, что в таком образованни страдатеЛЬНЬІХ прнчастий МЬІ имеем дело с явлением нефонетическим: какое-нибудь заЧblНЯНblй (от за чblньlmыl) или ЗМUНЯНblЙ (от змuньlmыl) могли образоваться под влиянием глаголов пятого класса (заЧblнЯ:tnbl, заМUНЯmbl), после чего и при nечеНblй могло возникиуть nечаныlй (Ogoпоwskі, Studien, 109). Из других случаев чередоваиия е и 11 укажем следующие .: а) После шипящих. ЧаСНblК (галицкое ЧОСНblК, велико русское чеснок). Щабель. Очареm. (<<Русе. ист. библ .• , 1884, т. ІІІ, стр. XLI). ЧарствЬІй (Рудченко, Н, 160). Ча хоня (Cyprinus cultratus). ЧШШmblСЯ (Жел.). 3ачаnка (у Иоаина ВЬІшенского). Кочат (в сказке, записанной Костома РОВЬІМ.- «Саратов[скнйJ малорусс[кий] лит[ераТУРНЬІйj сб[ор ник]», 1859, стр. 366). щаnыlbl (Жел.). 3ащаnка. ПечаРblЦЯ. Печара - у Франка (<<3 вершин і низин». Друге видання, Львів, 1893, стор. 176). ПuдnечаРbl- село в Галичине, не

далеко от г. Станислава. Чалядь-в Под[ольской] губ. (<<ПраВ,І;а., 1890, падолист, стр. 207). Дочармu (в дневнике Ханенка 1719 г.-«Киевская старина•. 1896, иlOJlЬ- август, 169)". Жаврumbl. Аджа (на волыи)6 •. Жалатbl. Жарнuвкu (у КВИТКЬІ). Жавкаmbl. ЖажlШй (у Старицкого очень часто

1 Ср. обмеНЯНblй -

в ПfЮТOколе магистрата Стародубскоro суда года. См. <КиевІская] старина>, 1886, ноябрь, 568. 2 «Што БЬІЛО зложа"е> - в книге гродской Луцкой 1596 г. АЮЗР, т. І, ч. 3-я, К., 1863, сТр. 92. 3 Кажанuк в Изборнике Святослава 1073 ОТНОСИТСЯ именно к 9ТОМУ

1690

роду явлениА.

При зтом не будем делать различия между е, которое происходит

от старого е,

между

тем,

язwке закон их перехода в я

которое происходит

из ь:

совершеНfIОМ

ОДИН, общий.

б Кстати, отметим еще Чарняmшщu в Ипат. лет., 555, е Именно с зтой фонемой следует ооnocтавлить старок.иевское .... ЖArt. В Ta~ ~I_,

гanИЦКое

К'Р4-.

ВМ. оБЬІчного жежкы ) •. Шамраliье (в сАпокрисисе» Христо

фора Филалета.

"Русс.

ист.

библ.>,

VII,

1512).

Чаtlbl

га

(<<Киев[ская] старина», 1900, февраль, 258). б) После ЙОТЬІ. ЯвдОКblМ. Явmух. Явдоха. Яврем. Яв XbIМ'. Ядва6liblЙ (Чайковський, Олюнька, Львів, 1895, стр. 149). Ядва6'Ье (Чайковський, В чужім гнізді, Львів, 1896,

сТр. 175). Ямлю' (набираю), -откуда образовано и неопр. n[акло]нение ЯМЛblmbl (напр., у Макаровского в «Натале»: .НаЯМЛЬІла груш сушенЬІХ, терну, слыв в базари»). Ям (т. е. еСм'Ь - Огоновский, Studien, 144). Якономія (очень часто у ЧаЙченка-Гринченка). Ягblnеm. ЯХЬідliа. ЯЛblЦЯ, яЛblIiй, яловець (можжевельник). Ярема. Ярмола". ярмолы ЩU. Ярош. ЯРblliа. ЯрусаЛЬІМ 4 , Яруслан (Гринченко, 9тн. мат., 1,189). ЯреmblЧliblй. Ясеmр. Ясокuр. СуяmblmblСЯ, суяm IiЬІй, суяmь'. После л. Лящ·. ЛядаЩblЙ. 36ЛЯКliуmbl (поблекнуть). ЛягоМЬLНbl (Шевченко, т. ІІІ, стр. 6)'. Лямnачu (Lehmpatze). Холяра (записал В. Охримович У гуцулов или боЙков. "Житє і слово., 1895, т. І, стр. 144; и У Франка: "в поті чола», стр. 72). 06ЛЯСIiЬІК. пuдлясmьlmы ьb ("Збірник творів Кропивницького», друге видання, стр. 47). Скляn (склепка. "БЬІТ русского народа» - Терещенко, 65; Чуб., ІІІ, 98). Гляк (Жел., І, 143 и 145). Галяра (в Подолии.- "Киев Іская] старlинаJ», 1884, сентябрь, 59). шnалярыl ("Гро· мада», N2 5, стр. 110, письмо из Полтав[скойJ губ.). /(уляша (им. пад. кулеша.- "в Карпатах. Ив. Левицкого, Львов, 1885, стр. 50). ЛягавЬІй (ленивЬІЙ, legawy). голяIiы а •. 1 ЕС1'Ь и в Дневнике Евлашевскоro под 1587,м г. ('КиевІская] старlина)', 1886, январь, 149). 2 Ср. старокиевское nOЯAUЮ11lbCЯ. ДОВОЛЬНО праВДОПОДОБНО, ЧТО

звук я развился здесь не Фонетически, но ПОД влиянием неопр. нзкло,

нення яти, Впрочем в пользу фонетическоro образования 9ТОГО слова говорит форма следующего у нас слова (ЯМ'Ь ИЗ 1Єм.Ь) , которую едва ЛИ МОЖНО об'Ьяснить путем аналогии. Об'Ьяснить современное ЯМЛЮ и Ямлuтu иначе, чем ИЗ емлю,

'См.

1883,

июль,

Батуринскай

нам

КУПQеА

кажется TPYДHblМ.

1671

Г.- «КиевІская]

старlина]»,

509 .

.. Г. Соболевский в рецензии на труд г. ІІІ ахматова отмечает начер тание Ярусалцм в Галицком евангlелии] (ЖМНП, 1894, апрель, стр. 432). ~ В полтавском сборнике

1679·ro года читаем: «СУАта СУAt.тствуй,

ВСAt.ческаh.. суєта» (Попов, Библ. мат., ІС

69).

Интересно, ЧТО Котляревский ВИЗДании .знеидЬІ» 1809~гo года (ч. І, стр. 25), напечатавши лещ (с е), считает ЗТО за неправильность 6

и, в списке опечаток, исправляет на ЛЯЩ. Но форма с е также употре

бительна. См. Жел. 1 В оереводе (повести ,Ху.-ожнию) А. KOH~.

Маляч. Даляч'. ПЛЯСКl1нка (Жел., 11, 662). Каляндар (Ру· данський, ІІІ, 139). ПалястЬtна. талярыl (им. мн.- «Бог·

дан Хмельницький» Старицького.- «Киев(ская] ста· рlина]», 1896, май, 280)". Слово телеграмма произносят в Киевщине теляграма: так набрано и в газете «Буковииа» (1897, N2 175, стр. 2, столб. з-й). Халяna, иначе халепа, т. е. затруднительное положение (записал от галицких крестьян _Франко, Жел., ІІ, 1033). Хлястатbl (в Седлецк,

(ой] губ.- сообщил Н. А. Я:нчук). ПЛЯКl1тbl

(Жел.,

ІІ,

661). КоляйКl1 (из польск. kolejka,- уЖел.). Лятblчи8имя города Летичева по,подольскому произношению (<<Нива», Одесса, 1885, стр. 164). Аlахапdга Skarzynskiego (имя овруцкого русина, писанное русином же, В жалобе 1648-го года.- АЮЗР, т. І, ч. IV, 277). в) После губнЬІХ. граб7Jяжлыlblйй (ХИЩНЬІй). люб7Jязныl•. СвяпКl1 (Жел., 854). ЛblП7JЯшка (лепешка). П'ятербург (несколько раз наряду с Петербург7J у Осташевского: «Пивсотні казок», Киев, 1869, N2 35). М7Jятльщя (мете· лЬІЦЯ - уЖел.). ЗаМ7JЯтня (редкое, у Жел. ВМ. заметня). схам7Jянутыlяя (откуда, затем, схаманутыlя,' Жел.). СеМ7JЯН (CeMeH7J. См. «Житє і слово», ІІІ, 305 и 307). пыl7Jян (ср. ПиМЯН7J в протоколе магистрата Стародуб· ского суда 1690 Г.- «КиевІская] старlина]», 1886, ноябрь.

568). г) После н. Жовняр. Панянка. СОНЯЧКО. Поняхатbl (Жел.). Унява (род. пад. от Унив, у Головацкого - см. «Русалку дністровую», 122, N2 9, и в «Русе. ист. библ.», ІІІ, 355). Сопротbl8НЯЧblще (в малорусской рукописи 18-го века - Гринченко, 3тнографич(еские] материаЛЬІ, ІІ, 220)3. д) После зубнЬІХ. Навстяж (Котляревский, изд. Катра· нова, 130; Тобілевич, Драми і комедії, 11, 152; Гринченко, 3тн. мат., І, 246). Сердячко (Жел., 11, 861 = Негzсhеп). ТЯЧblНка (из тblчинКl1, течЬtнка - Чубинский, ІУ, 281, Ng 711). Стябло (плетенка из стебелей - Стороженко, П, 150). ЗастяжКl1 (застежка). Тясомка, тясмьщя. тяБрыl-

Ср. начертание и8'О даляча в Галицком евjанге.лииJ, прилисанное

Соболевским Киеву. 2 Талярей 8 записи

Ивана Малашкевича 1735 года.- «Киевская стар(нна]., 1898, ноябрь, 11, 36. 3 Здесь я из неударного ЬІ, которое, как известно, умалорусов i:lсегда смешивается с е.

чыlbl

(из

теБры ьlтbl,'

тербblчы bl.-- Номне,

СТР.

NQ 426). е) После свистящих. Сяч (у Верхратского - см. Жел., П, 943, вм. оБЬІЧИОГО сеч - моча). Осятр. цякавы й (из польского ciekawy, Жел.). ж) После р. Рямuнь, рямuнны й (рамuнны й у Рудаи ского - «Царь соловей», ч. Н, гл. І-я и гл. 3-я). Рамья (ремье.- Кулиш, Иов, стр. 49: «ТЬІ з голого здіймав ос татиье рам'Ья». Также у Квитки, по Жел.). Тряба (в Житом lирскомJ уезде, сообщил Е. К. Тимченко). Тралuственное (в виршах буковинца В. Фирлеевича 1841 г. [... ], Трям кы й (<<Зоря», 1896, стр. 249, из трblмкыl,' через трем

кы )•. Гряхuт (ср.

grzechotac- у Чайковского: «В чужім

гнізді», Львів, 1896, стр. 260). Дряоотuтbl, дрягuт, дряго вЬІна, дряглu (ср. Дреговuчu и ДРЯіЮвuчu). Шкрябатbl (гораздо чаще, чем шкребатыl •. Рандар (агепgагz). Скряба тьц;я - у Мордовцева (<<Саратовский литераТУРНЬІЙ сбор ник», 1859, стр.178). РалuгUЙНЬtй (<<Руслан», 1903, Jll'Q 156, стр. 2). Карелuвка (<<Киев[ская] ст[арина]», 1904, февраль, Н, 62-63). Переход малорусского е (произносящегося твердо, за 9) в мягкий звук Я есть, разумеется, отголосок той старой зпохи,

когда старорусское є еще не отвердело

произно

силось за іе. Но случается в настоящее время, что мало русское е (з) переходит уже прямо в а. ТаКОВЬІ, например: Оксана (при Ксена), Махтод (Мефодий), Харсон (Грин ченко, Зтн. мат., ІІ, 120), сардак, до табе, царква, тепар, мане (Огоновский, Studіеп, 42), naрьtверненьtй (переверну ТЬІй), парьц;оленьtй (<<studіел», 207), вЬt/i ида (идет сообщил В. Шурат), хлоnaц (хлопеu - Огоновский, Studіеп, 235), дащо (Жел.); по сообщению Е. К. Тимченка, в Житомирском уезде вместо звука е часто СЛЬІШИТСЯ звук, близкий к а. В письме В. Шевченка к Т. Г. Шевченку село

Кереловка назвlаноJ и Кареливка (<<Киевlская] ст{арина]», 1904, февраль, ІІ, 62-63), что БЬІВает там и теперь. Нам не представляется неоБХОДИМЬІМ уклоняться здесь слншком в сторону для освещения всех зтих фактов путем сравнительной филологии и ССЬІЛок на старинныIe памят, ники': и без того читатель видит, что появление звука я

Если МЬ! И ДeJlflЛИ ПО временам ссы Ішш на ДО кумеНТЬ1 , то ЛИШЬ

МИМОХОДОМ, случайно,- просто ПОТОМУ. что коемкакие

показання па-

BMec'ro е, считаемое г. Соболевским (по иезнанию малорус ского наречия) за немалорусскую черту, есть черта без условuо малорусская.

Итак, в Изборннках Святослава нет великорусизмов. А какие есть в них маЛОРУСИЗМЬІ? Самой характерной особенности современного малорус ского наречия - звуков б и е (т. е. уо, у' і, юо, ю, і, іе) странно БЬІЛО БЬІ и искать в Изборниках Святослава 1073 и 1076 года. Откуда возникли малорусские б и е? Зти дол гие звуки (и их поздиейший потомок - і) явились как результат

падения

глухих

глаСНЬІХ

'ь

Ь,- как

замени

тельная долгота. А ведь в ХІ веке глухне глаСНЬІе русского ЯЗЬІка БЬІЛИ в полной сохранности,- обстоятельство, отме

ченное в свое время г. Соболевскнм 1 н особенно рельефно ВЬІдвинутое его учеником г. ВОЛКОВЬІм 2 . для г. Соболев ского

ВИДИМЬІМ

знаком

жило БЬІ написание

заменительного

вм. е

удлинения

слу

такое, какое БЬІВает в так

наЗЬІваешіІХ «галицко-вольІНСКИХ' памятниках со второй по

ЛОВИНЬІ Х ІІ века; раз такого ятя в СвятослаВОВЬІХ Избор никах нет, г. Соболевский откаЗЬІвается счнтать стаРЬІХ киевлян предками малорусов. Ниже, в главе пятой и шес той, МЬІ покажем, что «гаЛИЦКО-ВОЛЬІНское написание :І; не есть выIажениеe заменительной ДОЛГОТЬІ; но ~сли б зта буква и в самом деле БЬІЛЗ обозначением заменительной ДОЛГОТЬІ, то и В таком случае требование г _ Соболевского ИЯТНИКQВ вспомииались сами собою. Визвестном количестве фаКТО8. со браННblХ здесь нами, звук я может еще бblТЬ об'Ьясиен как явление нефо нетическое, но для общей масСЬ1 пригоден только ТОТ закон

пра рус

с к О Й фонетики, КОТОРЬІЙ предложеи г. ШахмаТО8ЬІМ (<<Исследования), 62-64; «І( истории звуков> - ИОРЯС АН, 1896, кн. IV, сТр. 732 и сл.). Рецензия г. Со6олевского (ЖМНП, 1894, апрель, 431-432) не может поколебать 9ТОro закона, особенно теперь, когда г. Шахматов, в ДОПОk

нение к СВОИМ двум десяткам фактов может воспользоваться теми полу тораста примерами, КОТОРblе привели МЬІ (число ИХ может Быьь увели чено). Отметим для сведения г. Шахматова, что, по сообщению г. Щурата, звук

переходит

преимущественно тогда,

ПОА удареинем (ср. Огоно""кого: 1 «Очерки>, сТр.

когда

он

ОК3ЗЬJВается

«studien», 42).

71.

, .1( истории русского языа>.-- ЖМНП,

221.

1894, январь, стр. 214Памятники ХІ века плохо раЗJIиqают ЮСЬІ, ВВОДит В п:ерковнослз

вянский 1'СКСТ русское полногласие, ж и У, вм. ЖД и шт и Т. Д., а меж.Цу тем строго и поc.nедовательно пишут "ь И ь; ясно отсюда, что правильное

употребление ... и ь не могло Быьь результатом перковнославянской ТРЗ)J,Иции, по БЬІЛО отражением факта живой речи. «Но как только

переАдем 'за рубеж ХІ В.,

прибавляет г. ВолКО!l,- то начинают по

JIa,IaТbCЯ чисТble вмecro г.аухах,- 1;слеДСТВIІе

ТР""

нм. живой речИt.

крайне стравно: едва успeвmн C!tазать. что)(о коппа Х І века еще не пали l , Т. е. другими слова~ш І ЧТО «галицко-волынкогоo 1; В ХІ веке и не могло бьІТЬ. г. Собо левский требует от Изборников 1073 и 1076 года. чтоБы

r лухие r ласныe

в них попадалось <галицко-волыское» 1;', -

не то киев·

лине ХІ века будут для г. Соболевского предками велико· русов. а не малорусовІ другие. менее характерны•• но все-таки очень выази·· теЛЬНЬІе особенности малорусскоі! речи: смешание 1; с и. смешение и и ЬІ и смешение в с оу вИзбор никах СВЯТО слава

уж

отразились.

Вместо 1; МЬІ нахО'цИМ и "Изборнике 1073 года: НlЩUU (л. 5). 87> etpu (л. 17 об.). оуmuшєнїя (л. 100). 8u.даюшu боудн.щая (л. 24 об.). 8адЬІи (149). нuмая (142). пламєнuю (ть) (153 об.). uсцuлu (162). МНО"ЬІu. (вм. MHoeblt) (253); Андрuя' (261 об.); 87>разоуманu" (263 об.). в Изборнике 1076 года: волн.' Н;U (вм. Kt) (л. ІІІ об.). 87> J.tftpoy (ха,,, <О ""Є'Р0" л. 237 об.)". Orсюда видим. что еще в ХІ веке старорусское глаСНЬІЙ іе)

1; (звучавшее. по многим признакам. как двух частенько

перехоАИЛО

киеМІІН

звук

і.

1 Зто он сказал в уrюмянутом м-есте с()черкоlU. печатание КОТОРblХ закончилось ТОЛЬКО к 1885·му ГОДУ (последний лист выел в февраль" екай

книге «Университетских известий» 1885 года). Именно 1'1 феврале 1885 года в ЖМНП. Кстати отметим, что г. Колесса 8 своей статье (<<Archiv». ХУІІІ, сТр. 492) таки старается доказать, ЧТО в Изборнuке І076 го,ца есть (галиuw.:о·волынкое» -В: ОН его усиатривает в трtзвtн.uю и nрuлtж'Ьн.о. Но ведь mр1;зв1; н.иІе пре· 2

красно может Быьb произведено от тр1;звtmu (тогда как трtзввнUlЄ

от mрj}звuтu) , а в nРU.lі:tжьн.'Ь пишется

ских

памятниках.

Кто

желает

искать

иногдз даже в церковнослзвяи·

в СВЯТОСЛЗВОВblХ

сборииках

«гаЛИЦКО·ВОЛЬ1Нского:t "Іі. тому МЬІ можем указать сле,а,ующие начерта·

НИЯ: ctMb (Изб. 1073. л. 47з). б1;зм1;рьно/Є (Изб. 1076 г .• л. 2370). бtс1;да (там же. л. 1476). бр нІЄга (1073 г .• л. 24). Ht дни .... н" па· шmuм. (там же, л.

131

об.). Пожалуй, в изд. «Общ[ества] лЮбит{елейl

древ[неАI письменностИ> нельзя найти двух из зтих фактов (в то изда ние внесенЬІ поправки изДзтелей),но 1> в 6tж н.ЮZIJ и н:1; дНИІіА ука..1ано по ПОдЛинной рукописи Горским и невоструевы M (<<Опис. рукоп. синод.

библ.»,

11,394)

и БуслаевыM (<<Нет. хрест.).

Нblе начертания могут считаться за

г. Со60левскоro; главе нашей

263).

Конечно, подоб

истинном их значеняя МЬІ будем говорить в б-й

pa60Тbl.

Что В зтом имени 6Ь1Л в старину

Андрія я т. )t,.

•

278

малорусские ТОЛЬко с точки зрения

t., ВЯДНо из малорусскоro Ан.дріа.

в ПО,l\J1иннике юс не Аотирован. ЧТО B"l> МUРОУ здесь значит 8'ь м.1іру, ясно из контекета: автор

восхваляет

nитuю .м"!ірьною и находит, что люд,и, в "'"РН ПblOЩИe

ВIUIO, ~ -.й. без_

пыощхx

П.

Само по себе, смешение "h с j не есть исключительно мало· русская черта (в Новгороде тоже бьІЛО такое смешение). Логика гов.орит, что, если древние киевляне бьІЛИ предками малорусов, ТО, допуская смешение 'h с Ї, ОНИ ДОЛЖНЬІ бьІЛИ тогда же произносить основное ипотверже, чем Ї, И ЧТО, следовательно, в Изборниках Святослава МЬІ смеем искать

смешения и с bl 1. И ОНО действительно ок3зывется:: не·

nрооьди (Изб. 1073 г., л. 104 об., при соседнем начертании: неnрооьдЬI) , запони (Изб. 1073, л. 116'), мuлостин"" (Изб. 1076, л. 13 б, наряду с мuлостьІНU, л. 13 а), OCblpt"" (Изб. 1076, л. 112 б, при сирота, 192 6). Не так харак, тернь!: риба (Изб. 1073, л. 251, при рыlаa на)ом же листе), npи"pи8a~ (1073 г., л. 185). 3амечается в СвятославовЬІХ Изборниках и смешение звуков

смешение

пока

что

зачаточное:

как

раз

в таких словах, где употребление предлога В'Ь и оу не обу· словливает большой разниць! в СМЬІсле. Так, в Изборнике

1076 года мь! с одной сторонь! находим оугоди8'Ь (130 б), оугодuть (168-169), оугодьна (74а), а с другой сторонь! на том же 74,м листе - 8'Ьгодuтu. При оучuнен'Ь (Остром. еванг. ,aaabf'evo~) видим в Изборнике 1076 года 8'Ьчuнен'Ь (218 а). При 8'Ьселuсл. (82 а-б), 8'Ьселю (115 б) находим оуселuх'Ь (81 б), оуселuться (lб8 б)З. То же явление в Избор нике 1073 года: оусеЛІІ.mьсІІ. (л. 36 и 37), оуселен",,,,, (л.9 об. и 78 об.), оусел~нtu (л. 48 об.), оусел~ньm (л. 23), 8'Ьгодuтu (91 об.), 8'Ьгожьша, 8'Ьгаждll.ЛИ (там же), 8'Ьгодьно (л. 35, 82); 8'ьчиненыl (95 об., 97 об.)4. Читатель видит, что в Изборниках Святослава достаточно ясно отразилась мало·

русская

речь,- конечно,

не

наша

современная,

только

1 Допустить,

ЧТО предки малороссов, произнося 1; З8 і, МОГЛИ в то же время произносить и как совсем мягкий звук і, вещь неМЬІCJ1И·

мая. Ведь, если БЬ! когда

малороссов ЬІ

ДЬІЙ звук,

и и отождествились в старину, то к и

и окончательно CJ]ились в один

J4-MY веку,

довольно твер

также обратилось БЬІ в твердЬІЙ звук, и мЬІ БЬ] т(>перь гово

рили не хліб, но ХЛblб.

~ В виду зтого окончания и, Мик.rюшич (<<Lехісош~, стр.

215) решил

образовать им. пад. ед. числа не запона, но заnoн'Ь (слово нигде не встре

чающееся). Однако Востоков в своем словаре не сдe.nал чего-нибудь

подобного. В словаре Срезневского форма запан? приводится сесЬІЛКОЙ на Миклошяча, а сам СрезневскиА понимал и в данном начертаннн Свя тославова Изборнпка как результат смешения и и ЬІ (<<Славяно-русская палеография., СПб, 1885, сТр. 115). введение Шимаll0~скаго к первому изланию Сборннка

l076-ro

года, стр. 54. • Г. Соболевский откаЗЬІвается видеть здесь смешеВI1Є 8 и У

3 Ср.

11 гово

РИТ, что во B"'ГOД~H'" Начальнае В'Ь надо понимать как осоБЬІА пред·

такая, какая бьша у малорусских предков в ХІ веке. Оче· видно, что будь У !Іас киевские паМЯТlIІ!КИ от второй поло

винЬ1 века ХІІ и от века Х ІІІ, в них БЬІ все с большей и

большей

рельефностью

ВЬІступали

малорусские

чеРТЬІ.

К сожалению, киевских памятников ХІІ-ХІІІ века, до стовеРНЬІХ хоть сколько-нибудь, нет у нас ии одного, а те десять рукописей ХІІ-ХІІІ века, КОТОРЬІе г. Соболевский решил приписать Киеву и в КОТОРЬІХ он не мог усмотреть никаКих малорусских особенностей, отнесенЬІ им к Киеву совсем произвольно: или без всякой мотивировки, или ста кой мотивировкой, которая противоречит ОСНОВНЬІМ прави лам логики. Зти десять памятников следующие: І) Пан дектЬ1 Антиоха ХІ-ХІІ в., 2) Мстиславово евангелие начала ХІІ в., 3) Юрьевское евангелие 1119-1128 г., 4) ІОрьевская грамота ОК. 1130 г. (аттестуется как «саМЬІЙ авторитеТНЬІЙ» памятник), 5) Успенский сборник ХlI ХІІІ в., 6) Архангельское евангелие ХІІ-ХІІІ в., 7) Ру мянцевская лествица ХІІ-ХІІІ в., 8) Сказание Ипполита об антихристе ХІІ-ХІІІ в., 9) Оршанское евангелие ХІІІ В. и наконец 10) Триодь новгородца Моисея Киянина ХІІ-ХІІІ В.- второй «саМЬІЙ авторитеТНblЙ» памятник. Посмотрим, годятся ли они для изучения киевской речи. 1) Пан дек т ЬІ Ант и О Х а ХІ-ХІІ век а'. Место написания не отмечено, и нет никаких указаний, чтоБЬІ рукопись когда-либо находилась на юге. Почему г. Соболевский считает ПандеКТЬІ за памятник киевский, не известно'. В ЯЗЬІке Пандектов есть одна особенность, чуждая СвятославовьІМ Изборникам и переносящая нас лог, а не как фонетическую замену предлога оу и Т. Д.

«Палеография>,

115)

и Ягич «Критич[еские] заметки>.

НО Срезневский

84).

филологи

ческий авторитет КОТОРblХ ВСЯКИЙ, понятно, поставит несравненно ВЬІше авторитета г. Соболевского, ВИДЯТ в даННЬІХ случаях как раз

смешение В'Ь и оу. Г. Соболевский для доказательства верности своего утверждения

ССЬІлается

на

ТО,

что

староцерковнЬ1Х

памятниках

попадаются подоБИЬІе же иачертаиия-напр. с .... гоД],.НиК .... вСупрасль· ской рукописи (<<Древиий церковиослав[яиский] язы>•• стр. сюда следует ТОЛЬКО ТОІ

29). Но от·

ЧТО В дошедших до нас староцерковнЬІХ памят·

никах также есть смешение В'Ь и оу. И, действительно, в той самой Супрасльской рукописи. где есть с.... гОДJ..IщК·],.. есть также ос

TdT.... KM - 325", сь.Р"'ЖДШIIЮ - 4163.

1 оБширныe извлечения изданЬ1 архимандритом Амфилохием в М[оскве] 1880: "Исследование о Пандекте Аитиоха ХІ В .•. В том же году нм издан «Словарь из Пандекта Антиоха». z Он просто говорит: «паf1декты Антиоха. писанныIe в Киев.. «Лещин>, 1-е изд., стр. 11.2·. изд., стр. 12).

едва ли не

на север,- смешение шипящих и свистящих: црьньць (84 и 981), С'ОI!'Ьmьная (53) (наряду с оБЬІЧНЬІМ ш'Оn'ЬПllЖulЄ, шы1ьmьнuк;'ь и Т. д.). Зта черта в связи со С~lешение! 1; и и', вполне подтверждает наблюдение архим. А:мфилохия,

что ПандектЬІ писанЬ! в Новгородской области. 3амечается также употреблеиие 1;, а не е в С"Д'Ё 26, 69, оm'ЬсжД'Ёлu 53,- употребление, которое и г. Соболевский признает за невозможное для киевских па:мятников'. Как же изу чать киевскую речь по новгородскому памятнику? КаковЬ! будут результать! такого изучения? 2) Мст и с л а в о в о е в а н г ели е (до 1117 г.).

Из приписки' видно, ЧТО оно писаlЮ новгородскому князю Мстиславу

для

Новгородской

Благовещенской

церкви.

Тем не менее г. Соболевский по нем изучает киевское наречие! Пока у него не явилось желание обратить киевлян в великорусов, он заявлял что Мст и с Л а в о в о евангелие писано нес о мне н н О В Новгороде'. 3) Ю Р ь е в с ко е е в а н г ели е 1119-1128 г. Приписка свидетельствует, что оно написано между 1119!128 г. монахом Новгородского Юрьевского монастыIя,' для монастЬ!рского употребления. Писано не тщательно, а потому оказались в нем новгородские особенности: мена 1; и и, мена у и Ц, мена К1. и Of; от оум.ыlиu будущее время ОfМ1.Ж (ср. соврем. ум.ью)6. Но г. Соболевскому необходимо бьІЛО обратить киевлян ввеликорусов, и потому он решил считать Юрьевское евангелие за памятник киевский. 4) Ю р ь е в ска ягр а м о та (1128-1132 г.), т. е. дарственная грамота князей Мстислава и Всеволода',

1 Цифра УКЗЗЬІВзет стрзниuу «ИСCJtедования~ Амфилохия. 2 Вuданщє

нила

(64),

насть

(6'),

nuвaHыо

(95),

(["л,,,""), 8'0 гр'О

(95).

3 «JIеКЦЮD, 1*е ИЗД., сТр. 37; 2~e изд., сТр. 64; ср., «Исследования области русской грамматики», В[аршаввJ, 1881, стр. 2. 4 См. У Срезневскоro: «Древние памятники русского письма», ШВ, 1882, стр. 49; <Палеография., стр. 142-146. •

5 d1сследования), стр.

•

См. Срезневского: «Древние памятники", 2~e ИЗД., 50; его же: <Палеогрвфия>, 146-148; А м фил о х н Й, Описанне Юрьевского евангелия, М., ]877; вкратце евангелие характеризовано у Воскресен ского (.Евангелие от Марка», Сергие. посад, 1894, стр. 41). '1 Г. Со60левский в своих «Лекuиях:, изгнал 06щеупотребительное название S'Юй грамоты1 «Юрьевская», равно как избегает упоминать имя новгородского КНЯЗЯ Всеволода. Он tiазьшает зту грамоту просто грамотой Мстмслава.

данная Новгородскому Юрьевскому M8f!aC-:-ЬІРЮ. Срезнев, ский (в 1861 г.), принимая в соображение, что грамота дана не только от имени новгородского князя Всеволода, но и от имени киевского князя Мстислава, делает преДПОJiО жение, что она написана в том году, КОІ да оба киязя со шлись вместе, т. е. в 1130-м Г.; по летописи, зто БЬІЛО

в Киеве. Понятио, одиако, что f,;стислав мог совершить дар и заочно, а Всеволод,'- давая грамоту в Новгороде, все-таки должен БЬІЛ упомянуть r. ~я Мстис.lава. Позтому гипотеза Срезневского не имеет неоспоримой убедитель ности, и г. Соболевский в 1881-м году утверждал, что Юрьевская грамота <<Писана нес о мне н н О В Н о в гор од е»l. Но когда г. Соболевский задумал обратить стаРЬІХ киевлян в немалорусов,

он

решил воспользоваться

догадкой Срезневского и торжественно заявил: .По даННЬІМ, собраюІЬІМ И. И. Срезневским, грамота писана в 1130-м году В Киеве»'. Можио подумать, что Срезневский произвел впоследствии цеЛЬІе НОВЬІе исслеДОЕJНИЯ для подкрепления

своей скромной гипотезЬІ 1861-го года, КОТОРЬІе уже не могли не переубедить г. Соболевского! С своей СТОРОНЬІ г. Соболевский ВЬІставляет одну такую черту правописания Юрьевской граМОТЬІ, которая будто БЬІ свойственна только киевским памятникам и совершенно не

свойственна

новгородским.

3та

черта

постановка

БУКВЬІ о вм. о перед следующим о: uзоwсmаliеmь. Но разве в киевских СвятослаВОВЬІХ Изборниках есть такая особен ность? Нет, в них такого оо нельзя найти. 3та особенность извлечена г. Соболевским из Успеиского сборника ХІІ в. и из Триоди новгородца Моисея Киянина ХІІ-ХІІІ В. памятников, киевское происхождеиие КОТОРЬІХ - более чем сомнительно; в иих-то есть: изо олтаря', изо о(mь)ца (42, 62, 79, 102), изооБилыіo (101 об.), безо о(mь)ца (123) и др. Уж одно то обстоятельство, что указаннЬІЙ призиак Попадается в рукописях сомнительныx и отсутствует в ПО.Ц

ЛИННЬІХ киевских (Изборниках 1073 и 1076 г.), служит доказательством, что он не может БЬІТЬ сочтен за киевскую

примету . А кроме того, мЬІ можем указать г. Соболевскому еще цеЛЬІЙ ряд памятников не киевских, в КОТОРЬІХ вместо 00 пишется оо. В Новгородской минее 1096-го І'.: uзообра

зил (окт. 1

56),

изоwбрtmоша (сент.

«Исследование», сТр. 4. ЖМНП, 1885, февраль, сТр.

352.

106).

3 <Чт. Моск. общ. истории и древностей.,

В Словах Григо-

1870, N..l, 11 об.

рия БОГОCJ10ва ХІ В.: uзо обoni. (154~), безо о(ть)ца (148). В Рязанской кормчей 1284 года: безоюбразuя (л. 119). В Новгородских пандектах Никона Черногорца 1296 года: со ороужьu (141 об.), КО оБОU-<1 (144 об. 1 ). В белорусском' Житии Саввь] Освященного ХІІІ В.: безо оуса (391), безо оусnеха (503), nредо олтарем (453). В грамоте полоцкого епископа Иакова около 1300 г.з: во отца. В летописи Лаврентьевской: во о(ть)ца (77), КО ю(ть)цю (62), КО юлговu (17), со югнем (20). В Ипатьевской: uзоострuлся (540) (под 6759 г.). В Никоновской: U800ружuв'Ь (Собр. лет., VII, 340). В Псковской І: вооnолчuвся (под 68Зl г.). В договоре 1437 года Бориса Александровича Тверского с Витовтом4 : со ю(ть)чuною (два раза), во ю(ть)чuне. В Паисиевом Избориике ХV века': uзоюбретено, ото

овець

(<11to) (Бы.,' lV, 4 ПО списку ХІV века); ото очuю

(Пут. Геии. иПози. 6=«Древнерусский словарь» Срез невского, т. П, стр. 770); nодоостри (в Лавр. лет. под 6694 годом); nодоюстРt/.к;ть (<<Пчел. Имп. публ. библ.», л. 91 - «Словарь» Срезневского, т. П, стр. 1044). Оче вндно, таких примеров можно подь]скать в русских памят никах множество; мь] ограничились теми двадцатью двумя,

KoTopыe бь]ли нам уж известнЬІ, но и зто количество пока ЗЬІВает, что начертание ОО вместо 'ЬО, иеизвестное киевским

сбориикам 1073-1076 г., встречается всюду (преимуще ственно в Новгороде) и не дает права и Юрьевской грамоте считаться за киевскую.

Впрочем, если догадка Срезневского верна и грамота писалась действительно в Киеве І 130-го года, то и в таком случае она еще может бьІТЬ памятииком не киевским. Ведь когда Всеволод приехал в 1130-м году погостить В Киев, то бьІЛИ же с ним новгородские спутники? Один из них мог на писать грамоту, например, какой-нибудь монах Юрьевского монасть]ря, в интересах которого и составлялась грамота". 1 Интересно. ЧТО оба 3ТН случая известНbJ (<<Лекции», сТр. 50).

2 3 4

и г. Соболевскому

Галиuко·вольшском, ПО уверению г. Со60левского. По «Исторической хрестоматии» Буслаева. сТр.

421.

СрезневскиЙ. Сведения и заметки. т. 11, сТр. 215. ~ В «Исторической хрестоматии» Буслаева, сТр. 528. в Последний резон должен иметь сугубо убедительную силу соб~

ственно ДЛЯ г. Соболевского. Ведь, по его мнению, Апостол 1307 года, написаннЬІЙ ДЛЯ Псковского монасТЬІРЯ. должен n о з том У счи таться памятником ПСКОБСКОГО говора. По той же причине к памятнику ПСКОБСКОГО ГОБора г. Соболевским отнесен и Пролог 1383 года. См. его сОчерки» , СТр. 1.42.

Значит, Юрьевская грамота не только не заслуживает зпитета, данного ей г. Соболевским: «саМЬJЙ авторитеТНbJЙ памятник

киевского

ГОВОРІО>,

ІЮ

напротив

окаЗЬJВается

совсем не авторитеТНЬJМ. Пользоваться ею для решения серьеЗНЬJХ диалектологических вопросов по меньше й мере, неблагоразумно. Великорусизмов-то, во всяком случае, в ней нет, как нет и малорусизмовІ. 5) У с пен с кий с б о Р ник ХІІ - Х 11 І век а, где переписаНЬІ произведения Нестора (составленны e лет пятнадцать спустя после Изборников Святослава). Место переписки не отмечено. «Откуда БЬІЛ родом Нестор,

не известно,- говорит г. Соболевский', - но нет основа ния считать его не киевским уроженцем». Конечно, нет основания, но ведь в сборнике помещенЬJ его произведения не в оригииале, а в более позднем списке, изготовленном неизвестно где. Списки, вообще, довольно верно отражают только

не

те

так

стороны

легко

оригинала,

поддаются

которыIe

при

бессознательному

СПИСЬІВании

извращению,

например,- лексическую часть; так, и Успенский сборник сохранил маЛОРУСИЗМЬІ Нестора - вроде слова IІрИl""Р4'd,

б; что же касается черт правописания, то,

разумеется,

HeKOTOpЬJe могут перейти из оригинала в копию", но вообще переписчики очень многое изменяют вправописании и вно

сят черты своего собственного говора. Все 3ТО - вещи, вполне известныIe г. Соболевскому, и не будь он ослеплен тенденцией - он никогда не решился БЬJ назвать Успен1 В Юрьевской грамоте есть известная доза церковнославянщинЬ.І, ЧТО уж QтмечеНQ БуслаеВblМ («Ист. хрест.», 347). К числу славянизмов

относится начертание-Ь ВМ.

В слове 6Рdтиt - ч-ерта, которую Г. СО·

6олевский, в противоположность Буслаеву, об'Ьясняет произношением как еl 3ваТeJJЬНblЙ падеж :пого слова очень часто сходен в древии"" памятниках с падеЖDМ именительнЬ1М, напр. в ХІІІ Словах Григория Богослова ХІ В., 291; в Арханг. еванг. 1092 года, л. 174-175 (А м Ф и· л о х и Й, Описание евангелия 1О92-го года, сТр. 4). 2 ЖМНП, 1885, февраль, 354. 3 Например, окончание ти вместо ть (перед следуюшим и), часто встречающееся в киевских'сборниках Святослава, могло перейти в Yc~

пенский зто

rи

сборник попадается

из и

предполагаемого

киевского

смоленских,

галицких,

оригинала; и

впрочем

новгородских

памятниках. Могло перейти в Успенский сборник из киевского ориги~

нала смешение ЬІ и н, известное святославовыM Изборникам. Так, уже г. Шахматов (<<Archiv», УІІ .. 77) отметил в Житии Феодосия по Успен· скому списку: ти (ТЬІ)

и СИ (вм. СЬІ; пожалуй,

можно видеть не СЬІ, а Сh.lИ, с пропуском смешение

'-266

81.

и O~

в слоt;е

в:ь.f'ОДkНИК'ь..

во втором начертании

средней

буквЬІ). Также

ский сборник «вполне достоверны M источником для знаком ства с киевским говором домонгольской зпохи»l_ Опять нам вспоминается предчувствие Потебни: «Предположение, закинутое далеко наперед более основательны x фактиче ских исследований, по свойственной людям склонности поставить

на

своем,

может

дать

одностороннее

пристраст

ное направленне будущим рабатам автора))_

Г. Соболевский говорит, что он причисляет Успенскнй сборник к киевскнм памятникам «вместе С г. Яги чем)). Речь идет о «четы ехx палеографических статьях)) Г. Ягича 2 ; в них говорится об Успенском сборнике на странице 95-0Й. Но Г. Я гич не наЗЬJВает У спенского сборника прямо киев ским:

он

нем

видит

черть!

малорусские

наЗЬJВает

его

«южнорусскнм)), что может означать и киевский, и галиц кий, и ВОЛЬІНский . 31"0 одно. ВО-ВТОРЬІХ, В чем видит г. Ягич южнорусскую черту Успенского сборника? В окои

чании

X'QY-Th.

имперфекта З • Будь зта черта даже действи

тельно южнорусской, то и В таком случае нельзя опре делить, переписчик ли внес Ее от себя, или же она бьша заимствована из киевского оригинала. Но ведь она встре

чается и в памятниках новгородских. Г. Соболевский начал свою статью (направленную против г. Ягича) заяв лением,

что

окончаиие

X'QY'l'h.

не относится к числу харак

териыx особенностей южнорусских говоров'. Но через не сколько страниц он «вместе С Ягичем)) наЗЬJВает Успенский сборник киевским

нике

памятникам.

от себя г. Соболевский «специально

укаЗЬІВает в Успенском сбор

киевскую

особенность:

вставочное

в золодеЙ)). Правда, в Изборнике Святослава 1073 года попадается о в зо лоба , - возможно, что и Нестор так писал,

потому

что

зтого

корня

малорусы

до

сих

пор

вставляют звук о; ио ведь ясно, что будь зто «вставочное))О В самом деле и с кл ю ч и тел ь ною особенностью киевскою, присутствие ее в Успенском сборнике, в зтой коп и и. все-таки

нисколько

не

говорит

пользу

киевского

проис·

хождения кописта. Однако г. Соболевский ошибается. наЗЬJВая «вставочное)) О В золодей с п е ц и а л ь н О киев скою чертою:

оно

встречается

разнообразны x

русских

памятниках,- например в Новгородских Пандектах АнтиІ ЖМНП, 1885, февраль, стр. 351. 2 В 33-М томе «Сб. ИОРЯС АН», 1884 Г. з По крайней мере, друrих резонов он не приводит .

•

ЖМНП,

1885,

февраль, стр

349.

оха Х 1 века: С7; ЗQлобоЬУ., 288, ЗQЛЬ"..', в Новгородском евангелии ХІУ в,: ЗQльш 2 , в ЧаСОСJlОве ХІУ в, (<<галицко ; ~ОЛЬІНСКОМ» по Соболевскому): бе 3QлоБыl ; у Иоанна да маскина по переводу Иоанна 3кзарха: ЗQЛЯще xa.XC~OHЄ~', Итак, Успенским СБОРНИКОМ ХІІ-ХІІІ века если и

можно

пользоваться

для

изучения

киевского

говора,

то только для говора времен Нестора (до 1О9І-го года), да и то с величайшей осторожностью; а предполагать, чтоБЬІ переписчик ХІІ-ХІІІ в, бьІЛ киевлянин, нет никаких оснований,

Сам г, Соболевский с течением времени все больше и больше умер ял свое суждение насчет Успенского сбор ника: в 1885-м году он его считал «вполне достовеРНЬІМ источником», В 1888-м году - «едва ЛИ не киевским», а в 1891-м году - уж просто русским, без более подробиого определения,

6) А Р х а н г ель с к О е е в а н г ели е, Известно, что в нем (из 178 листов) надо отличать: а) вторую часть, писанную в 1092-м (или 1О97-м) году ДВУ1>jЯ писцами - Мичь КОЮ и пресвитером «",томіем'Ь» (л, 77-176) и б) первую часть (л, 1-76), писанную, ІЮ расследованию академика БЬІЧ кова*, «в конне ХІІ-го, если не в ХІІІ веке»', Более древ нюю часть (1092 года) г, Соболевский признает за новго родскую·, а более позднюю часть (ХІІ-ХІІІ в,) предла гает считать

за

киевскую и

включает

число

источников

для изучения старокиевского говора', диалектологических описок Архангельское евангелие ХІІ-ХІІІ в, дает слиш1 См, Словарь Срезневского,

995 и Миклошича, 233, Куп р и я н О В, Обозрение пергамеНТНblХ рукописей HOBГOpoд~ екай Софийской би6лнотеки, N, ХХІ, СПБ, 1857 (или в «Известиях», УІ, 278) 3 «Очерки» Соболевскоro, 46, • Словарь 80стокова, 142а. Кроме ТОГО, см. даННЬІе в Словаре

Срезневского. сТр. 1008. По-видимому, сюда относится и современное малорусское слово ЗОЛОК (Жел .. 312), означающее саМblЙ боЛЬНОЙ ПУНКТ paHЬJ, опухоли и Т.

д,

«Сб, ИОРЯС АН», т, 17-й, стр, ХХХУ, Мие доступно БЬІЛО еше

,Опнсание еванг[елия І 1092-го r ,» архим[андрита] Амфилохия (М" 1877), две страниц", посвящено ,тому евангелию у Воскресенского: ,Евангелие от Марка» (Сергиев посад, 1894, стр, 15), Кроме названнЬІХ двух

частей, рукопись имеет в KOHue еще

щие опять

другим

Два

листка, принадлежа

писuам

6 «Исследования В области русской грамматики», Варшава, 1881, сТр. 2. Колесса не обратил на 3ТQ внимания и стараеrся до казать (стр, 500), что в ,той (новгородскойl) части есть малорусизм"" 7 ЖМНП, 1895, февраль, стр, 356.

б*

ком мало: среди

церковного ЯЗЬІка и

церковного правопи

сания поладаются, конечно, РУСИЗМЬІ, но все такие, КОТОРЬІе

одинаково встречаются и в малорусских, и в белорусских, и в веЛIІКОРУССКИХ памятниках; характернее ЛРОЧИХ черт

смешение 1> и нІ - черта, которая действительно БЬІЛа свой ственна старому Киеву (как видно из СвятослаВОВЬІХ Сбор ников), но и она мало характерна, лотому что, кроме Киева, Оllа БЬІЛа свойственна и ГаЛlІчине, и ВОЛЬІНи, и се верной Руси. На руколиси Архангельского евангелия нет ни одного замечания, говорящего о Киеве. 5ьІТЬ может, оно как раз галицкое! (Антималорусизмов в нем нет). 7) Ру м Я н це в ска я лес т в и ц а Х ІІ-ХІІІ в О ней Срезневский говорит: «3то - произведение, важное потому,

ЧТО

Д рев нее

нем

русский

перелисчик

пра в о п и сан и е

с о х ран и л

нерусского

подлин

ника»2. Другими словами, для русской диалектологии зтот памятник вообще не пригоден. О Киеве в нем НИЧТО не говорит, и МЬІ ни за что не могли БЬІ ПОНЯТЬ, почему зто г. Соболевский может считать даННЬІЙ ламятник за киев ский, если БЬІ сам г. Соболевский не потрудился обьяснить того принципа, КОТОРЬІМ он руководится при

ции рукописей. с

классифика

Вот его ТОЧНЬІе слова: «для

древнекиевским

говором

могут

служить

те

знакомства рукописи

ХІІ-ХІІІ века, КОТОРblе не имеют в своем правописании ни новгородских, ни галицко-волынкихx особенностей»'. По "тому интересному принципу можно искать киевские чеРТЬІ

памятниках белорусских,

московских,

затем,

ю основании

суздальских, ИХ,

смело

рязанских,

заявлять,

что

старокиевский говор БЬІJІ великорусский. 8) Ска з ани е И п л о лит а о б

Ант и Х р и· с теХ І І - Х І ІІ в! В настоящее время руколись нахо дится в Московском Чудовом монаСТblре, а лопала туда не позже, чем при Димитрии Донском'. На обороте лервого

(стр.

1 По описанню архим[андрита} АмфИJ10ХИЯ можем отметить: вuд1:;ла 9, ВМ. 81;д"/;ла), 1; (а6т6\>, стр. 10), гадар1;ньскоу .(стр. 17),8'0 цркв1;

(стр. им.

19);

впрочем, Быьь может, ета ПQСJlедняя форма лроизведена ОТ

падежа

ЦЬРК8а.

2 «Древние памятники русского письма и ЯЗЬІКа», 2·е изд., СПб.,

1882,

сТр.

121.

3 ЖМНП,

1885,

февраJJЬ, стр.

356.

4 И1Д:ШО невоструевы.:: «СJЮВО СВЯТОГО Ипполита об Антихристе»

(М., 1868) и Срезневским В «Отчете О 15-м присужденин наград графа Уваров",' (СПб., 1874, сТр. 140-362). !! (:"1 НРИПИСКУ, сообщенную у Невоструева, сТр. 3.

листа помещено, с церковью в руках, изображение святого

псковского князя Всеволода-Гавриила!, строителя многих церквей в Новгороде и Пскове, умер ше го в 1132-м году; В 1192-м году обретеНbl его нетлеННЬІе мощн 2 . И зту-то РУКОПИСЬ, явно относящуюся к произведениям Новгорода или Пскова и ничего не говорящую о Киеве, г. Соболевский считает критерием для суждення о киевском говореl'

9) Е в а н г ели е цер к О В но- а р х е о л о г и· чес к о гом У з е я при Киевской духовной академии, Х І ІІ в. Более короткое его назва ние е в а н г ели е. Меленевским,

Пожертвовано оно

которому

оно досталось

- О Р ш а нск О е музей из

помещиком

разного

хлама

цеРКОВНЬІХ вещей и бумаг, выlрошенньІхx французами из монаСТЬІрей г. Орши Могилевской губернии после раз грабления зтих монаСТЬІрей в войну 1812-1814 года'; значит, найдеН0 оно в Белоруссии. Палеографические осо· бенности Оршанского евангелия, по наблюдению г. крыIа·· новского, приближают Оршанское евангелие к Новгород· ской кормчей около 1281 года, Рязанской кормчей 1284 года, западнорусской псалтыIии 1296 Г., Патерику Скитскому 1296 года, грамоте смоленского князя Александра 12971298 Г., рядной грамоте ТешаТЬІ до 1299-го года и другим·, т. е. к памятникам, далеким от Киева. «Исследуя язык Оршанского евангелия,- говорит г. крыIановский,-- МЬІ виднм

нем

делеННblХ.

множество

русизмов,

Преобладающий злемент,

но

недостаточно опре

впрочем,

великорус

ский (севернорусский или, вернее,- белорусскиЙ 6 ). В нем есть аканье', но «прежде всего обращает на себя внимание 1 ере з н е 8 с кий. Сведения и заметки, т. 1, N9 ХІУ, сТр. 47, Не в ост р У е в, стр. 2-З. 2 Невоструев, стр. 3. 3 Г. Соболевский, как на образеu черт киевского говора, УКЗЗЬ]'

вает в Слове Ипполита на три особенности (ЖМНП, 1884, февраль, НО 3ТИ все три особенности отмеченЬІ бьшзли самим г. Соболев СКИМ и В ПСКОВСКИХ памятниках, а именно: 1) е ВМ. я и наоборот сам г. Соболевский включил в число «видны x ЛСКОВСКИХ особенностей» (<<Очерки», 145); 2) и ВМ. 1:. отмечается г. Соболевским почти в каждой

356).

псковской

рукописи

(<<Очерки>,

120,

12З,

126, 129,

ІЗЗ,

ІЗ7,

141);

З) о ВМ. е после шипящих и Ц - также (<<Очерки>, ІЗО, ІЗЗ). 4 Г. І( Р bJ Ж а н о век и А, РУКОПИСНЬІе евангелия киевских книгохранилиш, Киев, 1889, стр. з. , Там ж е, стр. 22.

• Стр. 24.

7 Со арамаmЬІ. Ареста г. крызІювского,' стр. 24.

Паmаnuя. См. назв!анное] исследование

употребление Ц вместо чи наоборот'

киевским Изборникам Святослава.

черта, неизвестная

Г. кры ановскийй до

бавляет

наконец, что против южнорусского происхожде ния Оршанского евангелия говорят и календарны e особен ности рукописи: «Нужно заметить, что месяцеслов Оршан

ского евангелия - один из полнейших между древними русскими месяцесловами. Несмотря на зто, в нем не УПОМIl наются

многие

из

таких

южны x

которы e часто встречаются

праздников

святы ,'

в памятниках не только южно

русского, НО и севернорусского пнсьма. Так, в нем не упо минаются: Феодосий, игумен печерский (З мая), Перене сение его мощей (ЗІ мая), Освящение храма пресвятой Богородицы в Киеве князем Владимиром (12 мая), Кирилл, учитель славянского ЯЗblка (14 февраля). Память Кирилла и Мефодия не показана в месяцеслове ни разу, а праздник в честь кн. Владимира, опущенны й в тексте, дописан потом

сбоку, на поле (15 июля). Напротив, в месяцеслове упоми нается О б Р 11 те н і е чес т н а гот е лес е св. Л е онті я, епископа Ростовскаго (24 мая), - празд ник, установлеННЬІЙ, можно думать, в конце ХІІ в., но во

всеобщее

употребленне

вошедший

много спустя,

так

как, по свидетельству историков, первоначально имел толь

ко местное значение. Из всех известны x нам месяцесловов Московской синодальной библиотеки, Румянцевского му зея

других

книгохранилищ

зтот

праздник

упоминается

только в двух: в месяцеслове при Евангелии ХУІ в. Мос

ков[скойl синод[альнойl библиотеки' и при Апостоле ХУ[ в. той же библиотеки'. Естественно позтому думать, что Оршанское евангелие писано где-нибудь на севере или северо-западе в Х І І І веке»'. Обратимся наконец к десятой рукописи, к той руко ПИСИ, которую г. Соболевский относит к числу «самы x авторитетны >>·· памятников киевского говора домонголь ского периода. ЗтоІ Назв. сочинение, сТр. 24. Можно ложалеть, что Г. КРblжановский перечислить случаи такого

не позаботилея, для большей наглядности, смешения

шипящих.

«Описаиие

рукописей Московской синодальной БИБлиотеки», отд. І, сТр. 339. з «Древний славянский перевод Апостола и его судьБы ДО XV века» Воскресенского, сТр. 179. 4 Кр ЬІ Ж а н о век И Й, назв. сочинение, сТр. 26-27.

;')

«Лекции»,

ИЗД. 2-е, стр

40.

10) Новгородская Три о д ь Мои сея Кия н и н а ХІІ-ХІІІ в. Слово «Киянин» может иметь два значения: bo-пеРВЬІХ,

оно

может

означать

«киевлянин»,

ВО-ВТОРЬІХ,

оно может БЬІТЬ именем не то некалендарнЬІМ ЛИЧНЬІМ (рав НОСИЛЬНЬІМ крестному «ИваН», «Петр», «Моисей»), не то прозвищем или именем фаМИЛЬНЬІМ у людей, которь!е вовсе

и не жили в Киеве l . Так как Моисей (зто видно из записки) бь!л новгородским старожилом и притом обнаружил в своей речи яркое смешение ч и Ц (характерную черту нов городскую, неизвестную Киеву), то является осиование подумать, что «КИЯНИН» есть другое имя Моисея или его прозвище,

которое еще ие означает непременно

киевского

происхождения Моисея Киянина. Но г. Соболевский, ка жется, не желает даже того, чтобь! подобное соображение

І У северского князя Святослава Всеволодовича БЬJJI боярин, ЛО имени Киянин, и ТОЛЬКО ПОД 3ТИМ ОДНИМ именем; без прибавки ВСЯКОГО другого имени, он упоминается (Ипат. лет., 341) в перечне ПОСJІОВ, где QстаЛЬНblе ПОСЛbl Н8званЬ! Гаврило, Онофрий, Жирослав и т. п.; ЯСНО, что и Киянин БЬІЛО здесь имя личное, из разряда т. н. иекалеидарнЬ1Х,

вроде Черемисин Иванович, Чувашин Миронович и т. п. Когда уста навливалась «Русская Правда» детьми Ярослава, тогда на с'Ьезде был переяслзвеu МИКЬJфОР КЬІянин; зто «КЬJЯНИН» очень похоже на ИМЯ фамильное или на прозвище (ИЛИ ОПЯТЬ'таки на личное,

некалендарное

имя), и вуказателе к «Древним памятникам» Срезневского оно появ ляется не под буквою мили н (не наряду с другими Никифорами), а под буквою. (<<Кіяннн"" Никифор"', боярин.,,»). У Андрея Боголюб ского, не терпевшего киевлян, БЬІЛ (В Суздале) любимь!й слуга Куз

мище Киянин (Ипат. лет., 400 и сл.),- можно здесь очень сомневаться в киевском происхождении Кузмища и видеrь в «Киянин» прозвище, вовсе не 0значающее, что Кузмище Бы л родом из Киева. Какой БЬJЛ СМЬJСЛ зтого прозвища, теперь решить трудно; по мнению Н. Н. Хару зина (КОТОРЬІЙ читает зтнографию в Московском университете и Лазар [евскомl инсrитуте и спеuиально занимался некалендаРНblМИ именами древней Руси), «Киянин» могло бbl означать что-нибудь вроде «искусник» (в противность именам типа «Черемисин», «Чувашин», KOTopЬJe давались как ЛИЧНЬJе кореннЬІМ русским, должно БЬІТЬ, за отриuателЬНЬІе

каче·

ства). Не надо также заБЬІВать, что иной человек, в ТОМ числе и Моисей, писеu Триоди, мог бьІТЬ прозван Киянином просто в силу какой-нибудь соuиальной ПРИЧИНЬІ, о которой теперь МЬІ и догадаться не можем вследствие ее CJ1учаЙности. Например, новгородеп, поБЬІВавший в стольном городе Киеве и возвратившийся опять В Новгород, мог БЬІТЬ назван киянином, подобно тому как и теперь в русской деревне питер

ЩИКQМ зовут крестьянина, прожившего зиму на заработках в Петер

бурге. Отметим еще близкую к «Киянин» фамилию «Киянинов»; Гаври лой КИЯНИНОВЬІм наЗЬJвался какой-то влиятеЛЬНbJЙ человек в Новго роде ХІІІ века - туземеu, КОТОРЬJЙ БЬІЛ одним из первыx приятелей ТЬІСЯЦКОГО Ратибора и оказался зачинщиком в мятеже против князя Ярославича (упомянут под 6778 голом = 1270 г.).

приходило в голову читателю: в своих «ЛекUИяХ»l ОН из· бегает названия «Киянин» и титулует Моисея не иначе, как «киевляниУ.ом». В статье же «Источники для знаком· ства с киевским говором» ОН уверяет, что хотя Моисей «жил, вероятно, в Новгороде, но говорил по-киевски»2. Посмотрим же на запись, которую сделал Моисей на Три

оди 3: "G-"kКОIlk. ЧdllldСЛІ КfШГ"hIИ СИЛІ Аш,.d Гfl''1..gрЛl КК СТГО ліі'~А ТНМОфf"" 7;НЛI1:. fI (}ТЕфdll' ДdЛ' ~ЕЖfll~, ст':;: ,11. IЛ\'ІНЦdМ'?] Н l"рJdТНИ СВОЕГО д1:л", спсєнн", " кс1:Х'Ь сі... иХ' •. fI ЛЕЖdЛ. сорок. л1:т'''' fI КДАЛ. сі",нм. ",Уі. цлм. ДКЕРИ ДА flЛЖДОРf7;' КОКА"",

Б;; д1:~""

Н ,,1:ш.

Млрн,,", "ГO"OA~H"KA " X'OdI06HKd, 60"''1МС"' Бл, "Pf&~'"dlO 'ІМ СЬ СТРdЛ'ОЛI. 11 Б d ГоО""І'ЛС"' по кс", Д'ІІ1", d ~A Л\ИР" МО~",ІІ'Л" (да:'ее подпись Моисея "Монси ПСdЛ" , Гр1:ш.,, "'Н кн",,,н,,.") В тоне зтой записи так и чувствуется че· ловек, издавна живший D Новгороде и знаКОМЬІЙ с раЗНЬІМИ мелкими обстоятельствами местной ЖИЗНИ; позтому f если Бы

Моисей роДИЛСR даже в Киеве', то долгое преБывниеe в Новгороде все равно изменило БЬІ его ЯЗЬІК на новгород· ский лад и затерло б особенности киевские. И действитель но, в Триоди МЬІ видим антикиевскую, новгородскую черту: сме шение ч и Ц (велuцающе, уценu"и и т. д.). Какойже зто :(саМЬІЙ авторитеТНЬІЙ)' источник ДЛЯ изучения речи киевской!

Г. Соболевский, чтоБЬІ подорвать значение ВЬІшеотме чен ной новгородской чеРТЬІ и сделать ЯЗЬІК Моисея крите рием для суждения оки еве к О Й

речи, говорит, будто

Триодь Моисея Киянина распадается на две части: на пер вую (до листа 222-го), где (будто БЬІ) нет смешения 'І и Ц, и на BTOpy'~ (л. 222-257), где такое смешение есть; каждая часть писана, будто БЬІ, разнЬІМ почерком. Вторую часть, по мнению г. СоболеВСl~ОГ(), писал какой-то новгородеu б , 1 I~e изд., СТр. 12 и 36; 2·е изд., стр. І3 и 40. 2 ЖМНП, 1885, февраль, стр. 355 В «ЛеКUІІЯХ» уже нет ни CJ10Ba о ТОМ, что Моисей был новгородцем. 3 Приводим 9ТУ запись из Срезневского (~Древние РУССКОГО письма и Я3bJка», СIlб .• 1882, стр. 77-78).

4 Во

избежание

неразрешимы1x

споров

мы1

охотно

памятники

roТОВЬІ

и зто

прииять.

сТр.

І) Интересно, однако, ЧТО в «Лек:.rиях» (І-ое изд., стр. 12; 2--е изд., 13) г. Собс.lевскнЙ 1Іе включает 9ТОЙ второй части Триоди в список

источников для ознаКQмлення С НОВГОРОДСКНМ наречием, а всю ТРИОllЬ

пеликом ПРИПНСЬІВает Моис€'ю «киеВЛЯНИНf». без разделеНIJЯ то ви БЬІЛО части.

на какие бbJ

и только первую половину да запись написал Монсе,", «Киев· лянин»'. Но, во-первь,х, Срезневский, с которь,м в деле палеографии трудно спорить,

никаких

Д в у х

почерков

в Триоди ие заметил, хотя, по уверению г. СоболеВ(J(ОГО, они якобь, «я с н О различаются». Bo-вторЬ1Х, признавши за Моисеем только первую часть и запись, г. Соболевский проявнл со своей сторонь! большую вебрежвость в деле своего подлога: запись «(Моиси псал'Ь КИЯНИН'Ь»\ поме шена не в первой части Триоди, а ва листє 257-м', т. е. как раз в о в тор О Й части (которая, 110 признанию самого г. Соболевского, писана n о - в о в гор од с ки)! И притом в записи вполне точно указано, что Монсей Кия нин довел перепис ку Триоди док О н В а (,<С 'ь к о Н ь 'І а ш а с я книгыи сиІО»! Как видим, не может бьІТЬ ни малейшего сомнения в том, что Моисею прннадлежит не только первая поло·

вина Триоди, а сполна в с я Триодь, со второй частью, новгородский язь!к которой не оспаривается и г. Соболев, ским. Но для лучшей характеристики интереснь!х научнь!х особенностей г. Соболевского не мешает еще упомянуть, как он препарирует первую часть Триоди. дело в том, что и в первой части также есть новгородское, антикиевское смешение ч и ц: так, на л. 21 об. написано: о(mь)цыiмuu мл'ыiuмu •. Г. Соболевский упоминает об 9ТОМ факте, как бь! не придавая ему значення, мимоходом, в сноске' и стара ется его затушевать особым образом. Именно, рядом с о(mь)цыiмuu мл'ыiuмuu он пишет по-гречески ,аї, ,(iJv "а,.рroу аача1tаї, и заявляет, что, по-видимому, Моисей сперва хотел поставить родительнь!й падеж множе ственного числа (о(mь)ць), а уж потом изменил родитель нь!й падеж существительиого на прилагательиое, причем ц так и осталось. Значит, Моисей не просто СПИСЬ1вал

Триодь, а переводил вновь?! Он знал греческий язь!к?! да кто дал право г. Соболевскому на 9ТИ гипотеЗbJ? И как же поиимать в таком случае его же утверждение, вь!сказавное и веоспоримо доказавное всего двадцатью строчками вь!ше:

«оригинал у Моисея бьJЛ поздний церковнослазянский»? или мь! должнь!

предполагать такую мудреную

вещь,

что

1 «Источники», стр.

355. «ДреВJlие памfятники1 prYCCKoro} сТр. 77. А г. Соболевский утаиваеr от читатe.nя зтот факт. з ЖМНП, назв. стап,~, стр. 355.

2 См. Срезневского:

письма»,

полуграмотны1й Монсей, переПНСblвая «поздний церковно· славянскнй» текст, сверял его с греческим орнгнналом?! И можем ли мы1 припнсать такое тщание нменно Моисею, о котором и г. Соболевский (на той же странице) констати рует, что «Моисей работал чрезвы1айноo небрежнО»!? Таков-то «с а м bl Й а в тор и тет н Ь1 й» источник г. Соболевского для знакомства со старокиевским говором. Он не может вьщержать легчайшего прикосновения кри

тики: сразу же вы1сияется,' что зта новгородская Триодь Моисея Кияиина такой же неавторитетиы1й источиик, как и

девять

предьщущих

(тоже

преимущественно

новгород

ских), и даже, пожалуй, еще неавторитетнее 1 • Г. Соболев ский, на основании их, «счел для себя ВОЗМОЖНЬІМ остаться при своей гипотезе о большей близости древнекиевского

говора к говорам великорусским, чем к малорусским»' . ВЬ1ражение «о большей б л и з ост и» является со сто РОНЬ! г. Соболевского даже уступ кой . Изучая киевский говор

не

по

киевским,

заведомо

новгородским

памятни

KaM'

он мог Бы1 ВЬ1разиться и посмелее, т. е. мог Бы1 прямо сказать, что киевский говор есть ч ист О великорусский.

действительно авторитетИЬ1МИ киевскими памятииками домонгольского периода являются исключительно Свято слаВОВЬ1 Сборники 1073-ro и 1076 года, и в них, как мы1 ви дели, не только нет ничего антималорусского, но, напротив, в них достаточно ясно отразилась

сквозь

церковнославян

скую кору речь малорусских предков, МЬІслимая в Х І веке. С большей ясностью малорусские черты1 проявляются в киевских памятниках послемоигольских. Но г. Соболев ский и тут постарался иаделить Киев иекиевскими РУК0писями. Произведем же обзор их. б) Послемонгольскне

Г. Соболевский останавливается на пяти памятниках' : 1) К и е в ска я пса л т ы1 Р ь 1397-го год а. Исто рия отиошений г. Соболевского к 3ТОЙ псаЛТЬ1РИ довольно 1 Об Архангельском евангелии ХІІІ В., без киевской дать!, НО и без черт противокиевских,

еще

МОЖНО

сомвеВ8ТЬСЯ,

галичанином ЛИ,

НОВ

городцем или киевлянином ОНО переписано. Анасчет Моисеевой Триоди пикакое сомнение немЬІСЛИМО: OHa~TO безусловно новгородский памят НИК,

ВО

всех

ЖМНП,

отношениЯх.

назв. статья, стр.

357.

3 См. ,Чт. В ист. общ. Нестора-летописца»,

'ІНН», )-ре изд.,

199-200;

2-е НЗД.,

254-256.

Н,

215,219,224;

"Ле,,·

поучительная, потому что особенно наглядно покаЗЬІвает, до каких печаЛЬНЬІХ последствий доводит тенденциозность. псалтыIьb ата полна довольно явствеННЬІХ великорусеких черт' и по,видимому она-то, собственно, ипослужила г. Соболевскому первой основою для его утверждения

о великорусекости стары x киевлян в 1883-м году'. Когда киевские оппонеНТЬІ возражали г. Соболевскому, что Псал тыIьb 1397 г. написал какой-нибудь великорус, приезжав ший в Киев вместе с Московским митрополитом, г. Собо левский заявил, что (шалеографические особенности руко писи 1397-го года совершенно отличньr от особенностей

рукописей московских и новгородских,- Спиридон (пере писчик псалты и)) бьrл не северньrй, а киевский велико россиянию}3. И что же! Спустя немного времени вьrясни лось, что псалтыIьь 1397-го года писана тем же московским

великороссом, дияконом Спиридоном, которьrй "M-В€Н"ItМ'" К ИIlРИdlld, Л\ИТР,,"<МИТd BC6d Р"у"сн, n"BfII6HbltMb ""ГОВі;р Hdf" KH",S", Е<М"ДУ,И6Рd illlдр'kItВIІЧ(d), написал Мое ковское евангелие «вь лі;то s. ііа иидик[та] а (6901, т. е. 1393 г.')>>. Другими словами, оказалось, что псалтыьь 1397-го

года,

которая,

по

уверению

г.

Соболевского

(в 1883 г.), с о в е р шен н О отличается от рукописей московских, есть как раз рукопись московская! .. Г. Собо левский не сразу исключил ее из числа памятников киев ской речи. В 1889-м году, В первом издании своих «Лекuий», он еще вьrразился уклончиво: «Киевская Псалтьrрь 1397-го

года написана едва ли (курсив наш) не ПРИШЛЬІМ велико русом»'. Только В 1892 г. он ее решительно вьrчеркнул из числа источников для изучения старокиевской речи'. 2) Е в а н г е'л и е 1411 год а. Сделавши обшие заме чания,

ников

что

не

все

дают

пять

киевских

ясньrх

послемонгольских

диалектологических

памят

указаний,

г. Соболевский говорит в частности о Евангелии 1411-го 1 Ср. Срезневского: «Древние памятники русского язы аa и письма», 2·е ИЗД., сТр. 283, и ВЬІПИСКИ - ВО второй части l·го издания; также в ИОРЯС АН, Х, 690-691. 2 См. укзззнное место 11 тома «Чт. В ИСТ. общ. Нестора-летописuз». 3 «Чт. В ИСТ. общ. Нестора-летописuз», 1883 Г., т. ІІІ стр. 224.

• Ср е З н еве кий,

Древи!ие]

пам!ятники]

русского

язы88

И письма, 274; «Лекиии» Соболевского, 2-0е изд., 16; В о С к р есе H~ СК И Й. Евангелие ОТ Марка, 57; Серг!ие.] посад, 1894. ! Стр. 199-8Я І-го издания. • 2-е ИЗд., сТр. 254.

года,

что

оригинала,

«оно с

представляет м а л ы м

СПИСОК

количеством

среднеболгарского русизмов»

следо

вательно, по ЗТОЙ причине для русской диалектологии мало пригодно. Но надо кроме того добавить, что и те немногие русские чертЬІ, какие проскаЛЬЗЬJВают в Евангелии 1411-го года,

говорят

некиевском

происхождении

переписчика.

Писано зто Евангелие по за казу какого-то, должно бьJТЬ, великоросса (инока ионы Балакирева), писцом-велико, россом или белорусом, которы й говорил наречием акаю щим и фамилию своего патрона написал с о (БолакиревІ): он же писал 1; в гдt, 144 об. и нuгдt, 2602, а зту черту сам г. Соболевский признал за антикиевскую" .

3) В к Л а дна я з а п и с Ь кн Я З Я Д О Л Г о л дат а дол· г о л дат о вич а 1427-го год а. Никаких великору· сизмов г. Соболевский указать в ней не может, но, не желая признать ее за малорусскую, наЗЬJВает язы K «официальны M

западнорусским». чтоБы читатель яснее мог судить о ЯЗЬІке ЗТОЙ записи, приведем ее целиком': «Се ЯЗ кн[я]зь дол· голд[ат-ь Долгол]датович-ь м[и]л[ос]тью б[о]жьєю, што ЄСМИ ВblСЛУЖИЛ оу Б[о]га И оу великогlо] Кнlя]зя Витовта,

г[осу]д[а]ря своєго,-даю iIJ своєе ВЬІСЛУГИ верное по своєи д[у]ши и сь своею гнlя]гинею с[вя]т[о]му николе-пустын'· скому Иroнину монасты юю тую землю на имя Толстол:Всь

СКОГlо] Конона. А идетlь] с неГIО] колода меду. И с-ь всеми пошлинами з бобры и С куницами и с ПОЛЮдIЬ]ЄМЬ. А ХТО ся иметlь] оуступат[и] оу моє приданє, што я дал с[вя]т[о]му Николе, любо моих детий, любо хто иметь держаТIИ] по моєм живот, судится СО мною перед Бlо]гом-ь.

Псан[о] и дан [о] при державе гlоJclу]дlа]ря великого кн!яlзя

Витовта в л:Вт[о] u АЄ мltJclя]uа марта кє Іде]нь, индикта є». Читатель видит, ЧТО ЯЗЬІК ЗТОЙ вкладной чреЗВblчайно близок к совремеиному малорусскому . Конечно, малорус· ский колорит был Бы особенно явствен, если Бы у писuа где-нибудь вместо є или о проскользнуло ю или У (пред-

1 См. Срезневского: «Сведения И заметки о М8лоизвестнь!х и неиз" вестнЬ1Х памятниках», СПБ, 1876, т. 11, сТр. 392. Запись издана и в особам литографическом снимке, (Я нашел одИН зкземплS1Р в бумага>: покойного Белозерского). 20тмечено у Соболевского в «Лею~иях», сТр. 254. 8 «Лекции., I~oe ИЗЛ., 37; 2~oe И3!1., 64; «Исследования»,

• По изданию Срезневсного ,Свед!еНIІЯ] 11 зам[етни]», Н, 392, б. Ради типографическоro удобства ваДСТРОЧНЬ1е буквЬІ перенесень! в стро ку. В скобках поставлены1 Буквы1 и с..тюги, подразумеваеМЬІе под титлою.

вестники современного считаясь

і);

вульгаризмами,

ио,

ни

bo-пеРВЬІХ, такие описки, каком

скем памятнике не частыl' а bo-вторЬ!х

старинном

малорус

краткая вкладная

Долголдата Долголдатовича представляла БЬІ дЛЯ них только два случая (своеи и моем) и то в таких словах, в КОТОРЬІХ ударение БЬ1Вает и на первом слоге (в силу чего качество неударной гласной второго слова скраДЬІВается); притом же соседство слов ш своее, СЬ своею, в КОТОРЬІХ звук е остается неизменныl,. могло содействовать сохра· нению БУКВЬІ е в начертаниях своеи и моем. Кто знаком с язьІКОМ галИІlКИХ и ВОЛЬІНСКИХ грамот, малор усскости кото·

РЬІХ г. Соболевский не оспаривает, тот заметит, что вкладная кн. Долголдата Долголдатовича от них почти не отличается'.

4) Д У х о в н а я к н Я 3 Я Анд рея В л ади м и· р О вич а 1446 г. (ОльгерДова внука, приезжавшего в Киев на поклонение в 14·j6 г.). Великорусизмов г. Собо· левский в ней не находит, но [оворит. что «она не заклю,

чает в себе

никаких

достоверны x

ни

малорусизмов, ни

белор усизмов». Г. Соболевский забьІЛ прибавить, что писец (старец Киево-Печерской лавры ) бьrл большой руки книжник, которы й старался писать по-церковнославянски

и потому не мог не заботиться об устранении светских и простонародньrх злементов из своего писания. В значи

тельной степени ему таки удалось свою речь ославянить', так что СК80ЗЬ ЗТОТ чужой, напущенны й на себя для боль· шей важности, язы K пробились лишь неКОТОРЬІе, мало характеРНЬІе чеРТЬJ родной речи писца. Написавши род. 1 По поводу Буквыl Є ВО всеми и вообще по поводу частого написа· І-ШЯ малорусами БУКВbJ є вместо 11. ПОЗВОJlЮ себе МИМОХОДОМ Вblскззать достоверное предположение (отчасти уже прежде мотивированное г. шахматовы),' что в старину книжная буква 1;. читалась иначе, чем

8Ь1говаривался живой звук 'В. По моим наблюдениям, умалорусов только в период от второй четверти 17·[0 века приблизительно до вто· рой четверти ньш[ешнего] столетия буква 11. читалась как і; раньше же под КНИЖНblМ влиянием белорусским, и позже, под влиянием великорус· ским, буква зта читалась как є , ипотому малорусские писцЬJ в тех слу· чаях, где они в живой речи произносили и произносят звук і, писали и теперь пишут под КНИЖНЬІ!'.1 влиянием букву є. 2 Попадаются в зтой духовной да.ае аОРИСТЬІ: поклон,UХОМСЯ, раз.. мыcuх'ь (причем и предлог раз написан по·церковнославянски вм. рус

СКОГО роз; так и дальше: разсудurncя. Род.

пад.

прил{агательиы jj

Ж. рода имеет окончание я: пречuctnblя Богородlщыl н.аlUея, святblЯ, ея.

Вместо я или ЯЗ7J пишется а3'Ь. Ми. число прил[агатеЛЬНbJХ] ср. рода на Я (ВСЯ тая) и род. падеж без 08'Ь (д1;д7J своиХ""ь, отец'Ь С80их,вс1;х .муче·

ItUK7J,

ПРОРОК:о, аПQстол'Ь) также ЯВЛяются

скорее церковнославяниз-

падеж Богородuцыl с ЬІ, он по недосмотру написал рядом же од'Ь владыluцu,' где и вместо 1; подобно тому как он еще раз написал и вместо 1; в ВЬІражеиии «У госnоди». Про· скользнули у писца и кое'какие другие особенности его родного язьша: од'Ь, З'Ь своею, бblЛU еСМО,11Р'''ШОIЄ, І(амеliliе

(Каменное) и др., и самое свое ИМЯ он написал с Х: Пату' тій вм. ПафliутіЙ. Если МЬІ не можем рещить, малорус или белорус писал 3ТУ духовную, ТО ВО всяком случае можем с уверенностью сказать,

что писал ее

не

великорус.

Г. Соболевский сперва хотел БЬІЛО ограничить изуче· ние киевского говора ХУ века только названньІМИ чеТЬІРЬМЯ Документами 1 , но П. И. Житецкий указал ему еще на один, в котором малорусские злемеНТЬІ не робко прокраДЬІВаются (как в двух предьІДУЩИХ), а бьют ЖИВЬІМ ключом из каждой строчки'. Зто: 5) Гра м о так и е в с к О гок н Я З Я Сем е н а О л ель к О вич а, ВЬІДанная в Прилуке за днепром в 1459,м г. Получил ее местнЬІЙ землевладелец Иеремия Шашко для «зоставленьЯ» его «при всюи отчизн!; его и дидизн1; его», «КОТОРЬІХ (так говорит князь) продкове его

от'ь продков МОИХ'Ь спокойне держали и заживалю)3. При· мами, чем фактами русской речи ХУ века. духонная зга и-здана в «Гра мотах великих князей литовских» Антоновича и КОЗJ10RСКОГО, стр

1011 (Киев, І868, отгиск из «Универс[итетских] известий»). Вероятно,

зто

наиболее точное издание ее, ХОТЬ тоже оставляет MHororo желать.

Виздании Я. Головацкого есть много отличий 01 издания Антоновича и

КОЗJ10ВСКОro.

оригиналу.

8идел

Я.

нарушени€'

возникает

вопрос,

Головацкий, «ЧИСТОТЬІ

где

которы1й

общего

же

печатнЬ1Й

«облаСТНblХ

русского

ЯЗЬlка»,

текст

ближе

разноречиях» ПОЗВОЛЯJJ

себе

в своих ИЗДаниях делать исправления на «настояще·русскиЙ» лад (что отмечено уже г. Соболевским.- «Очерки», стр. 60), так что его издание, вероятно, roраздо менее заслуживает доверия, чем издание Антоновича и Козловскоro, хотя последнее сделано вовсе не в филологических целях.

желательно

БЬ1ЛО

иметь

хорошее

филологическое

издание.

1 «Чт. В

ист. общ, Несroра'летописuа», 1883, ІІ, 215. П. И. Житеuкий прислал мне для ознакомле~ия текст тех двух

рефератов, КОТОРЬІми он в заседаниях Общества Нестора-летописца возражал г. Соболевскому на его рефератЬ1 о киевских памятниках XV в. HeKoтopЬJe сообщеННЬJе мною полробности о диспуте П. И. Жи reIlKoro с г. Соболевским я заИМСТВОВЗJ1 именно оттуда; впрочем суще' ствеННЬІе черТbl диспута все. вкратце, сообщены1 в «Чт. В ист. общ. Нестора-летописuа». 3 П. И. Житеuкий пользоваJ1СЯ прозрачны1M САИМКОМ, хранящимся в архиве Киевской археографической комиссии. Мне Жt' БЬІЛО доступно только печатное издание .9тоЙ гоамотЬІ, сделанное В. Б. Антоновичем

R г. к.озловским в «Грамотах великих князеfl ШlТОВСI<ИХ» (оттиск из

'Уннвlерситетских] извlестий]»), К"

1868,

стр.

19-20.

~-,....

.......

-._---

••

---~~._--_._.

-._,.,

•• _., •••••••••• _.

··0

г-

... _.-

киевского князя Семена Александровича, вьщанная в Прн луке за Днепром и писанная на официальном западнорус ском

ЯЗЬІке,

имеет

некоторое

количество

малорусизмов:

9сюи оmчизнt, дuдизнt, при mом'Ь ВСЮМ'Ь, УН'Ь(ОН) , nриmuс'Ьнен'Ьем'Ь, завuшен'Ьемt ' , но их присутствие вполне может бьІТЬ обьяснено предположением, что княжеский писарь Бы л пришлы й в Киеве человек, ВОЛЬІНский уроже нец»'. Странно делать такое голословное предположение, основанное

исключительно

на

нежелании

признать cTapыx

киевлян за малорусов" . Что же показыветT обзор зтих пяти памятников? ПеРВЬІе цва, писаННЬІе не киевлянами, для суждения о киевской речи не годятся, а в остаЛЬНЬІХ трех г. Соболевский не мо жет указать ни единой черты великорусской; в них про ~кальзыаетT то слабее, то сильнее малорусская речь, при сутствия которой, наконец, не решается отрицать и сам г. СоболевскиЙ. Сверх перечислеННЬІХ памятников ХУ -го века, к Киев щине имеют отношение и другие. Один из них - Г Р а мо т а ста род у б с к О гок н Я З Я 1400 год а Александра Патрикеевича, данная ПОЛЬСКОМУ королю Вла циславу и написанная «Ув'Ь Озера У КРУДЬІ, межи Городна и Меречь, по Розствt Христовt У пяток, У канун'Ь свя гого Обрtзанія Христова, по нароженьи Сьша Божьего гисяча лtт и чоть!риста лВт»4. Написана она, следовательно, где-то в Виленшине', а так как там малорусь! не жили, 1 Малорусизмов есть в 9ТОЙ грамоте и больше,- в ней смеши зается ЬІ с и: оними, малими, дидuзнu. Менее характернЬІ: боудегm (оm1;в'Ь, уnадаеmь (вместо вnaдаеm) , uз'ь л1;сом'Ь, uз'Ь головою, uзо :m1;Н'ЬКйМbl, ознаЙм.уемо, дали ес.м;о, со 06yдвyrь. 2 «Лекции», 2-0е изд., стр. 255. :І Ниже мЬІ увидим еще несколько случаев, когда г, Соболевский lрибегает. к тому же приему . Так, о Рязанской кормчей 1284-го года, ~писанной с киевского оригинала и полной «гаЛИЦКО-ВОЛbJНСКИХ» ятей, '. Соболевский заявляет, что писец киевской рукописи бbJЛ галицко ЮЛbJНСКИЙ уроженеu. Про надпись на кресте с. Евфросинии Полоцкой,

гакже служащую опроверженнем «галицко-вольІНСКОГО» -В, г. Соболев,

:кий тоже заявляет, что она

писана галицко-вольІНСКИМ уроженцем.

" Издана у Головацкого в «Памятниках дипломатического ису \ебно-делового языа русского» (Львов, 1867, сТр. ЗО). Можно подо Іревать, ЧТО по своему обbJчаю Г. Го.rЮВflЦКИЙ исправил многие мало русизмЬІ и что в подлиннике

их

есть гораздо больше.

у меня нет под рукою подробной картЬІ, где БЬ!ла 6ЬІ обозна ~eHa Круда. Меречь лежит на реке Мерсчанке при впадении ее вНеман, ~ Трокском уезде Виленской г[убернииj. П. И. Житеuкий, из реферата

го естественно приходится заключить, что княжескнй пи

сарь приехал с князем из Стародуба'. достаТ04НО 6ЗГЛЯ' нуть только на приведенную мной запись, чт06ЬІ увидеть

в ней, сверх многих, менее характеРНЬІХ малорусских черт, одну

очень

характерную

вероятно, у KpyJbt

смешение

ЬІ

(в'Ь KpyJt, 8'Ь Круди);

и:

тисяча

и,

такое же сме·

шение ЬІ И И проявилось еще в слю6uл'Ь eCMbt рядом с цtло вал ес.!!и (І·ое л. ед. 'І.). 1> вместо и написано в IitкomOPblMb (пullо). Характерно в грамоте еще окончание -мо (есмо). Важна Стародубская грамота 1400 года в том отношении, 4ТО укаЗЬІВает на присутствие малорусов

северо-востоку

от Киева, на л е в о й стороне днепра. другой памят, ник - «Повч1>нье Зарубьськаго Черноризuл.» (Зарубская обитель - в Киевщине, у днепра); об зтом памятнике, изобилующем многими «галицко-волынкими» ятями, бу дет сказано в следующей главе при NQ 15. Киевских памятни ков XVI века дошло до нас достаточно, но так как их мало русскости, более чем очевидной, г. Соболевскиї! не отвер гает, то МЬІ о НИХ говорить здесь не будем. Я показал читателю, до чего шатки и неосноватеЛЬНЬІ все соображения г. Соболевского о великорусскости ста РЬІХ киевлян. Нужно заметить, что шаткость всех зтих аргументов сделалась за последнее время очевидною и для

самого г. Соболевского. Совершенно в ином духе, чем «Очерки» И «Лекции», написаНЬІ им последующие статьи': в них постепенно он отказался от своей гипотеЗЬІ о велико русскости киевлян. Значительное влияние в деле перемеНЬІ его взглядов имели преДПРИНЯТЬІе им занятия в области малорусской диалектологии. В той классификации малорусских наречий на три ГРУППЬІ, которой мьІ придерживаемся в практическом оби ходе, много значит бессознатеЛЬНЬІЙ принцип большей И.1И меньшей удобопонятности какого-нибудь малорусского на речия для людей, говорящих другим наречием: чем легче малоросс понимает какое-нибудь малорусское наречие или говор, тем более РОДНЬІМ оно ему представляется. В малой которого я почерпнул указание на Староду6скую грамоту, по-видимому предполагал, ЧТО дата ГРЗМОТЬJ говорит О Городне Черниговской, нахо дящейся недалеко от Стародуба. Но мне неизвестно, есть ли в Черниroв щине Меречь. 1 Да едва ли МОГ князь отправиться в деловое путешествие, не за х.ватнвши 3 собою своего писаря из Стародуба. 2. Начиная печатать свое ИССJlедование, я еще не ycneJl прочнтать тех статей; ПОЗ10МУ в l~й главе я и не упомянул о них.

степени принимаются при зтом в соображение чеРТЬІ фоне ТІІческие: так,

речь «литваков» ДЬІшет для

украинца чем-то

чУЖДЬІМ не только за неКОТОРЬІе ее слова, близкие к речи веЛикорусской, но еще больше за ее странное, неудобо

понятное

произношение.

Однако

главное

внимание

при

обиходной классификации малорусских наречий обращают (бессознательно, конечно) не на произношение (фонетику), а на словаРНЬІЙ материал (лексику), на фоРМЬІ склонений и спряжений (морфологию). Если об ОДНОМ и том же ска жут а) галичанин: «ПИШЛЬІ-СМО З тетов Д ватри», б) галиц кий горец: «ПУШЛЬІ-СМО З тетов д ватри», в) полтавец: «МЬІ ПИШЛЬІ З ТИТ кою до вогнЯ» и г) черниговец: «МЬІ ПУЬІШЛЬІ З тюиткою до вогнЯ»,- то нефилологу никогда не придет в голову МЬІСЛЬ О близости речи б) и г); наоборот, он речь галичан игалицких горцев обьединит в одно целое, а речь

полтавцев и черниговцев

в другое целое. Таким обра

ЗОМ, практически, преимущественно на основании большей или меньшей удобопонятности для себя то в одном, ТО в другом

отношении,

малорус'

отличает

малорусском

ЯЗЬІке три наречия: І) западное (речь и галичан игалицких гор ц е в,

угр о рус ску ю,

под л ЯСС кую,

ПО

дольскую, ВОЛЬІНскую), 2) восточное (речь все й Киев ЩИНЬІ, всю без разбора речь южноч е р н и r о ВС кую, полтавскую, харьковскую и т. д.) и 3) север ное (речь <<литвацкую», без речи тех черниговцев, КОТОРЬІХ легко понимает полтавец). В сущности, такая утилитарная груп пировка малорусских наречий небезосновательна. даже априорно нельзя осудить принцип: «та речь мне наиболее близка, которую я наилегче понимаю», потому что понят

ность обусловливаться может только близостью строя ЯЗЬІка. И филолог, сознавая, что деление малорусских наречий на три ГРУППЬІ действительно не лишено филологи1

Я имею в виду ТОЛЬКО тех малорусов, КОТОРblе, не будучи фило

логами,

все

же

пытютсяя

ОТНОСИТЬСЯ

диалектологическим

вопросам

ОСМblсленно. А То ведь приходится встречаться с совершенно непон ЯТ ной классИфикацией: «малорусская речь Делится на речь УкраИНЬІ Австрииской и речь УкраИНЬІ Российской, причем в последней надо отличать речь ЧИСТО

украИI!СКУЮ ОТ речи литвацкоИ».

К сожалению,

подобное классификаторство ззвоевало себе известны1e права граждан ства в печатн, и иногда ему подчиняются даже учеНЬІе. Так

проф. Ко

лесса (<<Archiv», ХУІІІ, 220) видит в речи подолянина Рудавского наре. чие

«украинское»,

противоположное

«наречию

галиuкому

буковин

скому». Между тем, язы K Руданского чреЗ13Ь1чайно бли30К к галицкому, а от киевского и полтавского имеет

'-255

ваЖlюе отличие.

ческих оснований (то со СТОРОНЬІ морфологии И лексики. то СО СТОРОНЬІ фонетики), легко может примириться стаким делением; только, принявши в расчет тонкие чеРТЬІ фоне тические,

значение

КОТОРЬІХ

не

спеuиалист

не

может

по

нять', он произведет подлежащие модификаuии и перета СОВКИ, пере несет извеСТНЬІе ГОВОРЬІ из одной ГРУППЬІ В дру гую,

неКОТОрЬІХ

сделает

соответствующие

оговорки;

прекрасная, всем известная статья К, П, (Чуб" УІІ) представляет собой образеu

Михальчука филологиче

ского отношения

группировке

к малорусским говорам при

их на три ветви, Но гораздо удобнее для филолога, раз он желает

изучать

ист ори ю

малорусского

ЯЗЬІка,

поло

жить в основу классификаuии не лексические и не морфо·

логические признаки' , афонетические, и прежде всего произношение звуков б и е. в стаРЬІе времена 9ТИ звуки во

всех

малорусских

наречиях

глаСНЬІе или как у, ю; в

одних

говорах

произносились

как

дву

затем из !іИХ образовался звук і,

раньше,

других

позже;

ИНЬІХ

и теперь еще нет І. СовремеННЬІе наречия малорусского ЯЗЬІка, если не принимать в соображение их словарного запаса и морфологического и ОСНОВЬІВаться только на про изношении, распадаются на две ГРУППЬІ: І) такие, в кото РЬІХ (, и е звучат еще по-архаичному, т, е. или как двуг лас НЬІе уо, юо. із с их вариаuиями, или как у. ю, и 2) такие,

в КОТОРЬІХ

И е произносятся і; параллельно с 9ТИМ обе

ГРУППЬІ обладают неКОТОРЬІМИ другими фонетическими осо бенностями, отличающими одну группу от другой. (Между той и другой группой есть и промеЖУТОЧНЬІе стадии), ЯЗЬІк первой ГРУППЬІ можно назвать наречием северномалорус ским, ЯЗЬІК второй ГРУППЬІ - наречием южномалорусским. В России первы M наречием, архаичны ,' говорят малорусы севеРНЬІе (и в том числе жители черниговщины ,' жители киевского и ВОЛЬІнского Полесья, жители север ной части КиевщинЬІ, Киев теперь граниuа 9ТОГО наречия; средняя Киевщина говорит уж речью более новоразвившеюся 1 На~ример, большую или меньшую МЯГКОСТЬ звука і, происходя щего

из

О.

Особенно неустойчивы й

критерий -

запас лексический,

потому

что под влиянием политических И КУЛЬТУРНЬІХ обстоятельств он срав нительно легко поддается переменам: стаРЬІе слова забьшаются, а усва

иваются многие CJlОВЗ той qужой КУЛЬТУРЬІ, которая в данны й

имеет перевес. ПО9ТОМУ филолог, не игнорируя,

конечно,

момент лексических

показаний, всеwтаки не ИМ QТВОДИТ первое место в своих исследованиях по

истории

Я3Ь1КЗ.

(с і), НО ясно еще сохраняющею многие слеДЬІ своей бли зости к речи северной. ВТОРЬІМ наречием, гораздо более обособившимся в фонетическом отношении, говорит Ав стрийская Малорусь (без неКОТОРЬІХ горны x частей), ВольІНЬ в собственном смы ле,' Подолия'; но наиболее типичны й представитель зтой ГРУППbJ есть речь т. н. укра инская, т. е. речь южной окраины киевщины ' большей части полтавщины ' слобожанщины -- словом, тех мест ностей, в КОТОРЬІе, по свидетельству истории, БЬJЛа направ лена колонизаuия с запада (из Подолии, ВОЛЬІНИ, кажется отчасти и галичины •. Таким образом, диалектологические даННЬІе

служат

подтверждением

данны x

исторических.

При 3ТОМ отдаленность украинской морфологии и лексики от галиuко-подольско-волынкойй и ее близость к фактам речи собствениой КиеВЩИНЬІ, ЧеРИИГОВЩИНbJ и Полесья ясно

напоминают,

что

северномалорусские

9лементы

играли в образовании украинского иаселеиия также нема

ловажную роль, будучи его основой. В 1893 году, уж после своих занятий в области малорус

ской диалектологии', г. Соболевский написал реuензию' на сочинение 5Іблоновского «Kolonizacyja Ukrainy za ostatnich JagelJon6w» (<<Колонізація України за останніх Ягел лонів» - Ред .)4 и «Etnicka postac Ukrail1Y w еросе zjedno· czenia іеі z Когош!" (<<Етнічна постать України в епоху з'єднання ЇЇ з Короною».- Ред.)·. Воспользовавшись показаниями

даННЬІМИ

малорусской диалектологии

памятников

ХУ!

в.,

письменны ии

г. Соболевский

вы казалл

в упомянутой реuензии следующее заключение, с которы M

мы можем не соглашаться только в мелочах: «Несомненно, ЧТО В 16-м столетии северномалорусские говоры СЛЬІшались в ВОЛЬІНском Полесье С частями НЬІнешней Минской, я

здесь

укззыRюю

только

приблизительны e

наречия,

только

главнейшие ГРУППЬ1.

В 1892-м году R «Живой стаРИНе» <вьш.

ІУ, стр,

1-61)

Г. Соб<>лев,

ский поместил статью омалорусской диалектологии. Несмотря на поря дочное количество неточностей, проистекающих ОТ He3HaKOMCТF~a с Ka~ КИМ-НИбудь малорусским наречием

практически,

статья зта в

НЬІСІней

степени важна как свод сведений, раз6росаННЬІХ во множестве мел ких статеек, из КОТОРblХ большинство - би6лиографическая редкость,

Статья ::па свидетельствует. что r. СобоЛ('f\СКИЙ ПО?:8нялrя МЯЛОРУССJ<ОЙ диа.nектологиеЙ очень основательно, хотя самой~то не

нлолне

rечью

Оf3ладe.n.

, «Живая ст"риню>, 1893, BWn. Ш, стр. 396-399. • «Kwartalnik Historyzcny., 1893, BWn. І. еТа м

7·

же, RblП, ІУ.

МЗЛОРУСQВ

Гродненской и СедлеllКОЙ Г) берний и на севере старой кненщнны их чем

там,

где

территория тогда в

наши

дни,

С.IЬ'шатся

теперь; но,

простиралась

так

что

на

Бегоятно,

Д а л ь шен а

месте

переходны x

ю г,

говоров,

занимающих теперь среднюю часть Киевской губернии и юго-восточную окраину ВОЛЬІНского Полесья (в Жито мирском уезде), в то время звучали ГОВОРЬІ вполне север но малорусские. Южномалорусским говорам принадлежали Подолье и Галиция с прилегающей к ним частью ВОЛЬІНской губернии (собственно ВОЛЬІНью). А в какую группу входил говор обитателей УкраИНЬІ! 16-го века? Особенности укра инского говора ВОЛЬІНского

вместе особенности

говора

того времени,

когда

подольско-галицко он

составлял

еще

одно целое 2 • Г л а в н а я масса украинцев в ХУ! веке вы лии в Украину из Подолья и Галиции и из соседней с ними части ВОЛЬІНской губернии,- масса, в которой исчезло

бесследно

то

с р а в н и тел ь н О

ничтожное

количество колонистов, которое 'дали Украине Полесье, Киевщина и Белоруссия'. Полещуки направлялись не столько в Украину, сколько на восток в Заднепровье,

1 В

настоящее время

t.. ,]

слово «Украина» применяется ко всякой

малорусской области: сплошь да рядом мыl СЛЬJШИМ, ЧТО И Черниговщи на - Украина. и Киевщина - Украина, и ВОЛЬІНЬ - Украина, и Гa~ личина - Украина, или Русь-Украина. ПО3ТОМУ считаю не лишним напомнить читателю, что г. Соболевский, подобно историкам, ПОД Украи ною разумеет Далеко не

всю область малорусского племени, а

только

степное пространство, к которому старая Киевщина не относится и к ко торому из территории современной Киевской губернии принадлежит только ЮЖfJая окранна, к югу ОТ р. Роси. 2 Г. Соболевский имеет в виду, конечно, только особенности фоне тические, но, как увидим дальше, при изложении новейшей статьи г. Шахматова, даже в фонетическом отношении речь названныx запад·

НЬІХ областей отличается

кое в чем существенном от речи УкраИНЬІ.

Есть основания не отождеС"l'ВЛflТЬ старой подольской речи с современною. 3 Едва ли оно БЬІЛО ничтожныM даже сравнительно. Документаль

нме данны,' которы e собранЬІ, между прочим, и у Г. Яблоновского, говорят, что прилив колонистов с северо-запада Был лорядочны;; морфо логия и лексика украинского наречия, как зто БЬІЛО нами отмечено ВЬJше, устраняет МЬІСЛЬ о чреЗВЬ1чайном преобладании колонистов ВОЛЬІНских и подольских, а тем более - галицких. Да и фонетической близости речи украинской с речью галицко-волынко-подольскоюю нельзя придавать

ч рез мер н О

значения,

потому

что

лроизношение

о и е за і могло бм развиться на Украине даже вполне органически (так же, как оно раз вилось и в Галичине, где сперва также слыалисьb двугласныe или у, ю), при минимальном влиянии речи вы одцевB зз паднЬІХ.

100

в древнюю Северщину, где бьІЛО население, конечно, велико русское»_ Последнее утверждение г _ Соболевского (о ве ликорусскости Ч ер н и г О в щ и нь!), вполне бездока зательное, не может бь!ть принято без значительнь!х ого

ворок', НО оно не существенно для того вопроса, которь!м мь! занять! сейчас, т. е. для вопроса об зтнографическом составе киевлян княжеского пернода. Нам интересно только отметить, что в 1893-м году г. Соболевский усматри вал галицко-вольІНСКО-ПОДОЛЬСКИХ

пришельцев

уже только

в Украине; Киевщину он делает не колонией, а одною из метрополий колонизации.

Б январе 1897 года г. Собомвский рецензировал' статью А. М. Лазаревского об украинской южнолевобереж ной колонизации «J1убенщина и князья Бишневецкие,,"' А. М. J1азаревский в начале своей статьи указь!Вает, что 1 Одну часть ЧерниговщинЬJ, вероятно, исключает IJ г. Соболев ский: он употребляет термин «Северщина», 8 не «Черниговщинt}»,- сле

довате.'1ы ,' ничего не ГОЕОРИТ о жителях той приднелровской ПОЛОСЬ! современной Черниговской губернии, которая входила в состав древ ней l(иеВЩИНЬІ и имела, очевидно, однородное с киеВСКI1М населеllие,

Т. е. полянекое, или ceBepHOMa~'10pYCCKoe. Но веЛИ1ЮРУССl\Иtl1 ли, зато, БЬІЛО население части ЧеРНИГОВЩИI-JЬІ и - что интереснее всего - насе ленне города Чернигова? Пока не будут представленЬ1 серьеЗ1!ЬJе дока зательства,

MЬJ

принуждены

думать,

ЧТО старнннь/е чеРНИГОВUbJ 6ь!ли

предки тех малорусов, речь КОТОРЬ/Х проявилась, например, в Старо дубской грамоте 1400-го года, 11 тех, КОТОРЬІС ЖI!ВУТ Ta1l'1 теперь. г. Со60левский в пользу своего мнения ССЬJлается на тот факт, что «название

северной

СТОЛИЦЬІ

звучит

маЛОРОССОR

по-великорусскн:

Чернuгсв.

а часто малорусскяя форма должна бь!ла БЬJ ЗJЗучать черныlсв}} (с огор чением отметим ВСіюбках, что и занятия малорусской ДИJ:лектологией

не научили г. Соболевского малорусскому наречию: ведь по-малорусски окончание ·08 переходи! в -ИВ и фонема черныl08 никак не БЬJла БЬJ

«чисто малорусской»). Очевидно, г. Со60левский не знает, что у мало россов существуют параллельно две равноправны e фонеМЬJ: ЧернuгU8 и Черньtгuв; чередование ЬІ и и (т. е. стариннЬІХ и и t) 06ьясняется тем, ЧТО малорус вообще любит двоякую огласовку суффикса ния) ·ига,- например: чеnblга и чеnuга (рукоять у плуга),

суцuга

Оlюнча суцмzo и

(11

(пройдоха),

цапига и цаrшга (козлище) [ ... ], ССПbli,а и со зтом СЛаБе 1; очень употребительно, ср. фамилию князеи Contr'b), кусmерыlаa икустерига (Festuca ovina), драnыlа-облуnuгаa и дряnuга-облуnьtга (обирало), сстрмга и острига, ксчадuга (папорот· НИК) при кочадblЖНUК, - следовательно, Vh.РIIИГd и "lh.PH-&I'd**(д.б.,

nига (в

УвeJ1ИЧИТeJ1ьное от Vh.PHk.). Произношение ЧернuгС8'О (с И, не &І) пре06ла дает именно в самой Черниговщине, где неизрестно твердое ЬІ, так что И и 1; смешиваются там и во многих других словах. 2 ЖМНП,

1897,

з Перепечатка

из

январь, 175-176. «Киевской стаРИНЬІ»,

март.

101

1896,

январь,

февр аль,

Посулье (южная или точнее средняя Полтавщина) в ХУ] веке бьІЛО почти пустьшею, и киевская Украина (т. е. южная окраина Киевской губернии, не входившая в состав древнего Киевского княжества) БЬІЛа в Х УІІ веке тоже почти пустьшею. Ни один ИЗ историков Малороссии не заБЬ1Вал сообщить об 3ТОМ', хотя г. Соболевский в своей рецензии и говорит, будто киевская школа историков 3ТО

отрицает 2 ; но г. Лазаревский отличается от них постанов кой вопроса о метрополии украинской КОЛОНІІЗЗЦИИ, после

унии 1569 года. ПреДЬІДущие исследователи приходили к заключению, что в ХУ] и ХУ]І веке Украина колонизо валась, с одной СТОРОНЬІ, по-прежнему севеРНЬІМИ злемен тами, с другой СТОРОНЬІ - из Вольши и Подолии, особенно в 3ПОХУ РУИНЬІ. Г. Лаззревский, пользуясь «помощью ОДНИХ догадок, ХОТЯ, по-видимому, и веРОЯТНЬІХ»3, решает, что в степной Украине не могли БЬІ селиться вы одцьІI из ЧеРНИГОВЩИНЬІ, Полесья и ВольІНИ, ПРИВЬІкшие к лесной природе, а так как Украина Киевская сама тогда еще заселялась, то «двигалось население на леВЬІЙ берег дне пра по-видимому из подолиИ>,4; но так как и в Подолии разгар колонизационной деятельности приходится именно на вторую половину ХУІ и самое начало ХУІІ века (дру гими словами: так как сама Подолия I)ЬІЛа в то время да леко не вся заселена), то г. Лазаревский считает ВОЗМОЖ1 Ограничимся ВblПИСК8МИ из монографии «Киев» В. Б. Антоновича (,Киевіская] старlииа]», 1882, яияарь). ,Звенигородский и Переяслав СКИЙ ПQнеТbl БЬJЛИ в ХУ столетии совершенно опустошень! татарами, замки разорены '

КНЯЗЬЯ

переСТ1-JЛИ даже ПОСЬІлать

намеСТНИКQВ в зтн

опустевшиt> области» (стр. 31). «Между ногайскими КQчевьями (распо ЛQженнЬJМИ Менгли-Гиреем) и между заселеННQЮ частью Киевского кия жества образовалось обширное, ПОЧТИ пустЬ!нное пространство. проле

гавшее ОТ берегов Роси до порагов и среднего течения Ингула; на 310М пространстве велась постоянная партизаl1ская война между удальuами татарскими

русскими,

под прикрыlиемM

последних

медленно

степенно вь!Двигалась в стель южнорусская колонизация

ипо·

из Киевской

области. К северу от Роси страна, несмотря на татарские набеги, БЬІЛа заселена и правильно устроена» (стр. 27). «В XVI веке НОВЬІе BыoдцьJ

из киевского Полесья занимают HOBЬJe места: с одной СТОРОНЬІ вновь заселяется поднеПРОRская часть БЬІвшего Переяславскоro княжества, с другой

СТОРОНЬІ

заселяются

«грунтЬІ

уманский

звенигородский»,

в КОТОРЬІХ только В КОlще ХУІ столетия правительство официально признает существование поселений 11 лишь в начале ХУІІ в. назначает комиССИЮ Д':IЯ осмотра края и определения его пространства»

2 Н<Jзваннал

рсuе!lЗИЯ, стр.

175.

,Лубенщина».- «Киев[ская! стар[ии"!>,

4 Там

ж е, стр.

]25. 102

1896,

(стр.

яиварь, сТр.

34).

123

нь!м метрополию украинской колонизации предположить в Руси Галицкой'. Не трудно заметить. насколько гипо· теза А. М. Лазаревского о галицкой колонизации УкраИНЬІ (а не киевщины ) В ХУІ-ХУІІ В. (а не после Баты)) отли· чается от прежней гипотезы г. Соболевского. Тем не менее г. Соболевский написал в рецензии вот что: «Таково мнение 1 Стр.

126.

ПО3ВОЛЮ себе МИМОХОДОМ вы казатьb многоуважаемому

А. М. Лазареве кому свое мнение о его гипотезе. Что среди прочих ВЬ!

ходиев с зап ада могло прийти на Украину в ХУІ-ХУІІ В. известное количество КОЛОНИСТОR ИЗ ГаЛИЧИ!IЬІ, против 9ТОЙ догадки спорить незачем; но счесть Галичину за меТРОПОЛІНО украинской КОЛQнизации и вовсе не признать в Украине притока (и притом большого) колонне тов из северомалорусскнх областей не ЛО3Боляет филологич€'ское иссле Дование украинского

наречия: оно сходно с галиuким наречием ТОЛЬКО

в главнейших фонетических чертах (и то в таких, KOTOpbJe. как известно из истории развития малорусского язьша, могли БЬJ развиться в укра инском наречии оргаНИ4.ески, самостоятельно, без малейшего воздей ствия не только галиuкого, но, пожалуй, вообще всякого западномало

русского), а другими фонетическими чертами, морфологией и лексикой украинское наречие стоит 4.реЗНЬJчаЙно близко, например, к речи черни

говской и севернокиевскоЙ. Галицкое наречие, вместе с другими наре чиями западномалорусскими, разовании

не

наречия

мо жет

могло только

украинского,

БЬІТЬ

ІЮ

у час т н О В а т ь

укр а и нск О е

про и з ведено

га л и

В об

нар е ч и е

кого. для

ФИЛОJlОга зто должна БЬJТЬ аксиома: так и Максимович сорок лет тому назад указал на зто обстоятельство Погодину; так и акад. 5Jгич в 1884 году повторил то же г. Соболевскому; так и акаД_ Шахматов в те вре мена,

когда еще держалея мнения обеселедном

исчезновении

киевлян, не решился населить Украину галичанами и хотел

ее наречие из ВОЛЬJни «(Русскfий} Филrологическийl вестник», кн. ІУ, стр.

]-12;

старЬ1Х

ВЬJводить

І894,

теперь ак. Шахматов счел и 9ТО немы лимblм);; да

и сам г. Соболевский наЗЬJВает северную примесь в Украине не просто ничтожной, а «с р а в ни тел Ь н О ничтожноЙ». Сообрюкение г. Лаза ревского, будто в степной Украине не мог бw поселиться 8ЬІходеll из лесной местноети, совершенно селенцЬJ СПЛОШЬ да рядом

дине;

плодородная степь,

неуб(>дительно. На наших глазнх пере

идут в места с иной прнроДой, чем на их ро

не лишенная

притом леса в балках, могла

6ЬJТb севериам даже привлекатеJ1ьнее, чем их родная страна. А если БЬJ бwло правильное мнение г. Лазаревского, что степь могла заселиться не иначе,

как

выодllамии

из

о дно Х а рак тер н ЬІ Х

мест,

то

все

равно пришлось БЬІ и Галичину исключить из числа украинских метро' полий, потому что ее природа тоже не однохарактерна с украинской. Что общего БЬІЛО угорной, лесистой КОЛОМЬІи с южной Полтавщиной? А между тем г, Лазаренский как раз из КоломьІИ хотел бbJ lЗидеть коло· нистов в южной ПОJlтавщине. Он находит, ЧТО о КОJlонизаuии, направ· ЛЯFJшейся из КОЛОМЬІЙЩИНЬJ, свидетельствует прозвище {(КОJЮМЬJець», которое часто встречается в южной Левобережной Украине. Но ведь слово «КОЛОМЬJець» значит по,малорусски просто «солевар», «солянопро

мы ленник»

и может укаЗЬ1Вать (если действительно имеет связь с име

нем города Коломьrи) на старинную общеизвестность КОЛОМЬІЙСКИХ при исков (уже у чернеuа КJlиментия, т. е. при Ма~епе, слово «КОЛОМblець»

103

г. Лазаревского. Оно, вообще говоря, не ново, и между прочим

МЬІ

СаМИ

говорили

то же,

что

автор,

ПОЛЬЗУЯСЬ

опасти историческими, отчасти лингвистическими даннЬІМИ

(последние г. Лазаревскому, по·видимому, не ДОСТУПНЬІ). Слишком десять лет назад МЬІ говорили о слабости населе ния Киевской области в ХУ! и в начале ХУІІ века и о дви жении населения в приднепровские степи с запада, из Га· лицко-волынкойй земли. Три года иазад, по ПОВОДУ статей г. Яблоновского, МЬІ повторили свое мнение, указав на решающие вопрос лингвистические даННЬІе». Итак, в ЯВJlяется нариuательны ),' а ВО8се не на КО,llониззцию УкраИНЬІ Гали чиною. По-малорусски, впрочем, и слово КОЛОмЬІЯ ОКЗЗЬ1Взется не ТОЛЬКО именем собственныM (города в Галичине и реки, впадающей в ПРУТ), но прежде всего именем нарицательнЬІМ с разноо6раЗНЬІМИ значеннями: так нззьшается и особое растение, и род сумки, и колдобина, откуда, вероятно,

также соляная

яма;

значит,

слово КОЛОМblЄЦЬ

могло

возник·

нуть на У краине даже без ВСЯІЮГО отношения к г. КОJlомь!е. Вообще же в ВОПРОСЄ' об украинской КQЛQЮіЗ3ЦИИ строить какне-Л!160 ДОГ<JДКИ Н(І ПРО38ище КОЛОМblСЦЬ совсем не ПОЗfЗО.1итедьно. Далее, г, Лазарєв

екий говорит: «По

недостатку исторического материала ИССледование

вопроса о происхождении колонистав южной Левобережноіі Малорос сии может БЬ1ТЬ' произведено с помощью 9тнографичес!\ого материа,:JQ. Тут следует произвести сравнительное изучение песен и раЗНbJХ жи тейских обрядов с песнями и такими же обрядами жцтелей преиму

щественно Полтаuской губ.» (<<Киевская старина», 1896, январь, 126). Такого сличения г. Лазаревский еще не произрел, но оно и не под твердит его догадки о Галичине как единой метрополии. Что в песенном репертуаре украинском есть близость к галиuкому, зто верно; но такая

же БЛИЗ0СТЬ существует у него к репертуару ПОДОJIИИ, ВОЛЬІНИ, север ной Малоруссии и даже Белоруссии; при зтом между песнями украин скими и северномалорусскими нет той раЗJШЦЬ! в формах, словах и обо ротах

ЯЗЬІка,

которая

так

uщутительна

при

сравнении

песен

украин

ских с галицкими. Сопоставление песенного малорусского материаЛа отчасти уже произведено: г. Довнар-Запольский в «Песнях ПИІІЧУJ{ОВ» (К., 1895) и г. Гринченко в ІІІ томе СВОИХ «3тнографических материалов, заПlіСШ!НblХ в Черниговщине И соседних губерниях» (Ч[ерниговj, 1899) укаЗЬ1вают параллели из всех прочих мест Малороссии* *. СЛbJшал я, ЧТО г. Jlазаревский обращается также к географической номенклатуре УкраинЬІ. Он у каЗЬІВает, что многие села ПолтавщинЬІ носят такие же названия, какие имеются в Галичине. Но Аедь в Полтавщине есть также много других сел, сназваниями, ВОСХОДЯЩими не к Галичине, а к дру ГИМ

местностям;

позтому только те одноимеННЬ1е с галиuкими

УI<раин'

ские села могут считаться колониями ГаличинЬІ, имена KOTOpbJX повто рЯlотся исключительно в Галичине и не существуют ни в Подолии, ни на ВОЛЬ1ни, ни в север ной Малоруси, ни в Бе,Jl0РУССИИ - словом, нигде в других местах. Если такие села окажутся (а нельзя ранее предуга ДЬ1вать, что не окажутся), то хоть невозможен будет ВЬІВОд, будто одна Галичина БЬІла метрополией украинской колонизаuни, но зато возможна будет уверенность, что

кр оме

подолян,

вольшян,

верны x малорусов шли на Украину и галичане.

104

бе.Т10РУСОВ и се·

1897-м

году

г.

Собо.lевского

прежняя погодинская

н&столько ослабела его

гипотеза, что ему са~юму она начала

представляться не в виде гипотеЗЬІ об истреблении киев· ского великорусского населения БаТЬІем, а просто в вид~ утверждения "о с л а б ост и населения Киевской об· ласти в ХУІ-ХУІІ в. и о движении галицко-вольІНСКОГО населения

приднепровские

с т е п Ю>.

Вполне ясно ВЬІсказал г. Соболевский свои НОВЬІе воз· зрения на 3ТОТ предмет в мае 1897-го года в статье "Из истории русского ЯЗЬІка» (ЖМНП). В ней уж не только ничего не говорится об исчезновении старокиевского насе ления от БаТЬІєва погрома и приходе галичан или ВОЛЬІНян в Киев, но, напротив, киевский говор Х І-ХУІ века рас сматривается как одно преемственно развивающееся целое.

и только дЛЯ ХУ-ХУІ века предполагается (на основании, понятно, документа,lЬНОМ) некоторая чужая примесь, но уж не галицкая и не ВОЛЬІНская, а северная: белорусская

или великорусская** Вот заключитеЛЬНЬІе слова г. Собо· левского: "СтаРЬІЙ киевский говор бьш из НЬІНешних (ве· ликорусских) говоров особенно близок к говорам Орлов· ской и Курской губерний 1 , КОТОРЬІе, по всей вероятности 2 ,

до движения в Северщину

малорусов,

занимали всю ее

территорию, но он едва ли бьш ЧИСТЬІМ великорусским говором. Тр удно сказать, бьш ли он переХОДНЬІМ говором ОТ великорусского наречия к малорусскому (вроде тех белорусских говоров, КОТОРЬІе теперь занимают южную и западную окраИНЬІ белорусской территории) или (для

ХУ-ХУІ веков) говором смешаННЬІМ»3. Зная уже преДЬІ дущую рецензию г. Соболевского (по поводу Яблоновского) и его диалектологические характеристики «тех белорусских говоров,

КОТОРЬІе

теперь

занимают

южную

западную

окраИНЬІ белорусской территорию>', МЬІ видим, ЧТО г. Собо·

В зтих говорах смешиваются в и у, спорадически ЬІ и и, t и и;

слы итсяя Ь, а не г; произносится ХВ ВМ. ф; удваивается согласная перед ь (замиреиня); смягчаются гортаииь,е (на дарозt, на руцt): образуется

З-е л. ед. ч. без ~TЬ (он знде) н т. П. ПО замечанию акад. Шахматова (ЖМНП, 1899, апрель, 369), речь орловие. иастолько своеобразна, что у

исслеДователей

являлось желание считать

орловцев

не

великору·

сами, а чистейшими белорусами .

Зто нужно доказать чем·нибудь. з ЖМНП, 1897, май, стр. 50.

2 4

Cl\'I. «Очерк!! русской Дналектологии».- «Живая старина», 1892,

"ьш. ІІІ, сТр.

3-4;

вьш. ІУ, стр.

12. 105

левскиі\ относит стаРЬІЙ киевский говор к числу северо малорусских. Против такого мнения не решится по существу

спорить, вероятно, ни один историк малорусского наречия'; спорить можно только о ТОМ, БЬІЛ ли старЬІЙ киевский говор из числа таких, каков, например, совремеННЬІЙ говор

пинский', ИЛИ ЗТО бьІЛ тот же говор, КОТОРЬІЙ И теперь господствует в северной Киевщине. Первое предположение маловероятно* * . Зти строки БЬІЛИ уже написаНЬІ, когда в апрельской книге «Журнала министерства народного просвещениЯ» появилась замечательная статья акад. Шахматова «К во· просу об образовании русских наречий и русских народ ностеЙ»3. Научной неподкупности г. Шахматова МЬІ не смели заподозривать даже тогда,

когда он держался преж·

ней, ярко невероятной гипотеЗЬІ Г. Соболевского'. Теперь, на основании внимательного изучения древнерусской исто· рии и современной диалектологии·, г. Шахматов с истинно академическим беспристрастием решительно отказался от той гипотеЗЬІ и заявил об исконной малорусскосги жителей Киевской области. Приведем извлечения из его статьи. Для совремеННЬІХ малорусских наречий г. Шахматов 1 У Потебни, Житецкого, Огоновского, Ягича и др. МОЖНО петре ТИТЬ более или менее прямое заключение, ЧТО старокиевское наречие

принадлежало к типу архаическому, северномалорусскому. Вполне ясно выкзззноo Зто У ТОГО лица, которое наиболее КО1\шетентно в во

просах малорусской диалектологии,- у К. П. Михальчука. Он, говоря об ИСКОННОМ делении южнорусов на группу северо,восточную н ЮГ0· западную, к первой группе относит древлян и полян киевских и пере

яславских (<<Киев[скаяJ стар[ииа]», менное

1893,

сентябрь, стр.

полесское, или северномалорусское поднаречие

нєзначительны M осколком

прежней обширной отрасли

460):

«Совре·

является

лишь

южнорусской

речи северо·восточного (полянско-древлянского) типа ... Украинское же поднаречие образовалось на почве древней полянско-древлянской речи под продолжительнЬІМ влиянием на нее речи волыянH

И подолян, а мо·

жет БЬІТЬ, отчасти игаличан» (т а м

Ф. Е. Корш, не·

ж е, стр.

460).

оБЬІкновенная филологическая проницательность которого общеиз вестна, сообщил мне, что, по его исследованию, старая киевская речь

БЬІла полесская. То же на днях ВЬІсказал акад. Шахматов в своей ста· тье (ЖМНП, апрель). Таким образом, говоря, что никакой филолог не будет причислять старьtй киевский говор к южномалорусским, руковожусь вовсе не суб'Ьективньrм предположением. 2 Г. Соболевский СКJIоняется именно к зтому, долго будет настаивать на своем предположении.

но, вероятно.

1899, апрель, 324-384. Ср. «Киев[ская] стар[нна]», 1898, июль, 355. б А споказаниями памятников он уже раньше Быl]

не

3 ЖМНП,

•

знаком.

106

прекрасно

принимает сперва деление на три ГРУППЬі 1 . Зти три ГРУППЬІ: ееверномалорусская,

инская 2 • В

Из

них

фонетическом

воеточноукраинская,

западноукра·

наиболее ПРОТИВОПОЛОЖНЬІ друг другу отношенни

наречне

восточноукраин

екое и наречие северномалорусское. Западноукраинское занимает средину между ними: хоть оно, подобно восточно украинскому (полтавско-харьковскому), не имеет дву глаСНЬІХ, все-таки оно произносит звук і (из о) более твер ДЬІМ, более архаИЧИЬІМ способом, чем восточноукраинское; что касается других фонетических черт западноукраин екого наречия, то во многих оно приближается, пожалуй, к восточноукраинскому , но одновременно заключает в себе некоторыIe

важныIe

чеРТЬІ

северномалорусского

наречия,

несвойственныIe восточноукраинскому3. Характер западно украинского наречия говорит филологу о том, ЧТО ОНО воз НИКЛО от воздействия северномалорусского наречия иа восточноукраинское. При н ЬІ Н е ш ней географической группировке

малорусских

племен

такое

происхождение

западноукраинского наречия казалось БЬІ физически не ВОЗМОЖНЬІМ. НО ведь МЬІ знаем из истории народа, что вос точныIe украИНЦЬІ (например, хаРЬКОВЦЬІ и полтаВЦЬІ) ие всегда жили в Харьковщине и Полтавщине, а пришли туда с запада, из-за Днепра, где географическое положение трех малорусских групп могло бьІТЬ иное. Из какого же правобережного места пришли они на восток Днепр а? Особенности современного восточноукраинского наречия, сложившегося (зто ясно филологу) непременно так же

f Он, как и г. Соболевский, РУКОВОДИТСЯ в своей классификации исключительно фонетическими черrами, однако для него служит КРИ тернем (и совершенно основательно) не ТОЛЬКО произношение о за І, но также степень твердости ИЛИ мягкости зтого і. Кроме того, он счи тается с большей или меньшей твердостью ЬІ (кулишевскоro и), МЯГ КОСТЬЮ или твердостью р ( прямо u прамо). отвердением ИЛИ неотвер дением m (вШt xoдьtm, вин ходиmь) , сужением fl в Є (взьєl71bt, вЗflmbl) и Т.

Д.

Оrдельной диалектологической особи червонорусской

2 тов

не

признает,

а относит

ОДНИ

галицкие

roворЬІ

г. Шахма

к северномалорус

СКОМУ

наречию, а другие к западноукраинскому. Таким образом, термин «Украина» у него имеет гораздо более широкое значение, чем

прииято у историков. См. назв. статью, стр.

328, 344.

3 Отвердение, хотя и спорадическое, мягкого р; отвердение. хотя и не п()стоянное, окончания т в 3-М лице обоих чисел; прои:чюшение ЬІ

вместо

С1Р.

ВОСТОЧ!іоукраинского

среднего

328 и 344". 107

Н,

сужение

т.

Д.

давно, как и другие мао10русские наречия', покаЗЬІВают, что левобереЖНЬІе КОЛОНИСТЬІ (полтаВЦЬІ, хаРЬКОВЦЬІ) в те времена, когда они жили еще на Правобережье, жили там не иначе, как в самой ю ж н О Й его части. Скажем то же ИНЬІМИ словами: большая противоположность восточно· украинского наречия северномалорусскому и смешаННЬІЙ, посредствующий характер западноукраинского наречия

покаЗЬІвают, что на первоначальной родине малорусского ЯЗЬІка, в Пр авобережье , перед нача.10М движения малору· сов за днепр, область северномалорусского и область вос точноукраинского

наречия

не

ПРИ~ІЬІкали

друг

другу

непосредственно, но бьІЛИ раз-ьединеНЬІ областью наречия западноукраинского, следовательно, к югу от области северномалорусского наречия лежала сперва область наре чия

западноукраинского,

уж

югу

от

последнего

область восточноукраинского наречия (предка НЬІНешней харьково,полтавской речи). Но так как в зтой группировке срединное (по НЬІНешнему «западноукраинское») наречие можно считать

не

самостоятельно

возникшим

наречием,

а просто переходной стадией между двумя остаЛЬНЬІМИ малорусскими иаречиями (между саМЬІМ севеРНЬІМ и саМЬІМ ЮЖНЬІМ), то формулировать результаТЬІ всего предьщущего

филологического анализа можно так: «На пространстве, лежащем по правую сторону днепра, малорусское наречие, в самую древнюю свою зпоху,

гораздо раньше начала коло

низационного движения на леВЬІЙ берег днепра, делилось только на

две

ветви

северную

южную;

НО от

продол

жительного сближения север ной ветви с южной получился

еще ряд смешаННЬІХ говоров, как в современной Украине, так и в Г алиции'. Позже произошло ВЬІселение той части южной ветви, которая сохранилась в чистоте и не смеша

лась с северной, на восток Украину»" .

Стр. 328. зтом местє

2 В

г.

в Полтавщину и Слободскую

ШахмаТОR

Галичину

уже

ПРОТИВОПQставляет

Украине. з Стр.

329. Рискуя надоесть читателю MHOГOKpaTHЬJM повторенисм

того, что уже БЬІЛО сказано вЬ]ше, я все-таки сделаю несколько замеча·

НИЙ к Вblводам г. Шахматова. Невозможность производить, например.

полтавцев ОТ галичан у него основана ТОЛЬКО на фонетических чертах восточноукраинского наречия. Напоминаю, что о той же невозмож~ НОСТИ вопиют черть! морфологические " леl<снческие. 9тн же чертЬJ YKa~ зьtвают. ЧТО засельниками Левобережной УкраИНЬІ были КОЛОНИСТЬJ не только ИЗ самого южного Правобережья, но также из области север ного малорусского

наречия.

108

3та картина лишена еще отчетливQCТИ: она как БЬІ не ретуширована и набросана ТОЛЬКО в общих контурах. Сопоставивши показания язьша с показаниями истории народа, г. Шахматов устанавливает уже более подроБНЬІе, более определеИНЬІе сведения по вопросу об образовании малорусских народнос-еЙ. Восточною границею южнорус ской (нначе - малорусской) ветви русского народа бьІЛ Днепр, КОТОРЬІЙ ЮЖНОРУСЬІ перешли, по-видимому, не ранее ХІУ века'; север ною границею БЬІЛа приблизительно Припеть, которую ЮЖНОРУСЬІ, впрочем, перешли еще Б Доисторическую зпоху; южная и западная граНИЦЬІ часто

колебались и изменялись. 3та территория, ограниченна я своетока Днепром, БЬІЛа занята малорусами в зпоху доисторическую:

МЬІ

не

имеем

основания

предполагать,

чтоБЬІ совремеННЬІе маЛОРУСЬІ пришли в Приднепровье лишь в историческое время'. Летописец наЗЬІВает на 3ТОЙ территории

не

одно,

несколько

южнорусских

племен:

поляи, древлян, ВОЛЬІНян, бужан, тиверцев, Дулебов, хорватов, уличей. Но так как потом ки южнорусов совре меННЬІе маЛОРУСЬІ от берегов Припети вплоть до Черного моря, от Днепр а и до Карпат говорят такими говорами, КОТОРЬІе ясно свидетельствуют об исконном племен ном их единстве,

то

МЬІ

ДОЛЖНЬІ

признать

единоплеменность

ЮЖНЬІХ племен, о КОТОРЬІХ повествует летописец. РУСЬІ издавна

делились

тех

Южно

на леснь!х и стеПНЬІХ: такое деле

ние обусловлнвалось природою занятой ими страНЬІ. Лес нь!е пространства лежали к север у , стеПНЬІе к югу. Вот почему г. Шахматов принимает и с к О н ное деление южнорусов (иначе - малорусов) на ветви - северную и южную3 • К север ной ветви южнорусов принадлежали хорваТЬІ, бужане (жившие по Западному Бугу), дулеБы (жившие некогда по Южному Бугу), дреБляне и, наконец, поля не; к южной Бетви южнорусской группь! относились тиверць!, уличи и ВОЛЬІНяне 4 . Но в историческую зпоху ударь! степняков (печенегов и половцев - с коица Х в.) повлияли

на

ЮЖНЬІе

малорусские

племена:

они

ДОЛЖИЬІ

, Стр. 338. Исключение г. Шахматов делает для ТОЙ узкой береro вой ПОЛОСbJ Приднепровского Левобережья, которая еще прежде ХІУ века принаJtлежала южнорусам киевским (стр. 344). ,

339. 344. • Стр. 339, Стр.

'Стр.

109

БЬІЛИ двииуться К север у ипотеснить племена севеРНЬІе': сначала

на

востоке

малорусской

территории

вольшяие

потеснили древлян и ДУJJебов'; не покндая ИЗJJюБJJенного юга, УJJИЧИ, сидевшие вниз по Днепру (очевидно, до самого моря), удаляются к западу и поселяются между ЮЖНЬІМ Бугом и Днестром', а на самом западе малорусской терри тории

южномалорусское

племя

тиверцев,

оттесненное

от

Дуная и от моря, двинулось В области северномалорусского племени хорватов, в бассейн Днестра, и частью оба пле мени сливаются, а частью хорваТЬІ оставляют свои прежние

жительства и углубляются в КарпаТЬІ'. По поводу куль турного полянского центра -.Киева - г. Шахматов заме чает,

что

МИРНЬІМИ

его

общерусское

земледельцами

значение полянами,

создано но

не

одними

военно-торго

ВЬІМ движением по Днепру. Киев БЬІЛ центром, 06"ьединяв шим

неКОТОРЬІе

из

русских

племен

всего

вероятнее

полян с север я нами·. «Вот почему неКОТОРЬІе древние па мятники, писаННЬІе в Киеве, не содержат тех резких дна лектнческнх· особенностей, КОТОРЬІМН отлнчаются памят НИКИ новгородскне нли даже соседних с Киевом городов деревской, ВОЛЬІНской, может БЬІТЬ, даже самой полян ской земли: очевидно, в обшерусском городе создалось такое наречие, которое утратнло или сг ладило наиболее

резкие диалектические чеРТЬІ ... А. И. Соболевский сначала допустил в Киеве присутствие великорусов, а впослед ствии - одного из тех племен, КОТОРЬІе со временем обра зовали великорусское племя'. Конечно, предположение 1 Стр. 2 Стр.

341_ 348. На УJ1ичей читателю следует обратить осо6енное внима

ние, так как (зто МЬ! увидим ниже) именно от них г. Шахматор АЬІВОДИ1 современное

восточноукраинское

наречие.

~ 3 Стр. 344 и 350. И теперь мы находим " Карпатах такие говоры , КОТОРЬІе несомненно ДОЛЖНО ОТНОСИТЬ К северномалорусскоА ГРУППf> (ср. переход о в у)' а галицкое, или червонорусское наречие представ'

ляет на

южномалорусской основе ряд северномаЛОРУССКИI особенно

стеЙ.

~4 Стр.

351.

• Стр. 351

6 Тут і далі в значенні «діалектниЙ».- Ред. 1 Я в ~ТОЙ же главе Вblше показал читателю, ЧТО те «иеКОТОРЬІе»

киевские памятники, на каких г. Соболевский строил свою гипотезу о великорусекости Киева, писань! или вовсе не в Киеве, или не киев~ лянами. Наоборот, памятники, писаННЬІе киевлянами, проявили в се<5е те малорусские особенности, какие сущеСТВОН<JЛИ в маЛ0РУССКОМ Я3bJке старого времени.

110

о смешанном характере кневского (городского) населения

делает совершенно излишней гипотезу Соболевского, в зна чительной степени вы ваннуюю теорией Погодина, призна вавшего ВОЗМОЖНЬІМ переселение русского племени из При днепровья в приокскую область после татарского наше ствия. Но ВО всяком случае МЬІ не имеем основания не при знать киевского населени я южнорусским, хотя оно бьІЛО В самом

городе

значительно разрежено другими

русскими

племенами и всего вероятнее северянаМи»l. 1 Стр. 345-346. В BblНOCKe (на стр. 345) г. Шахматов замечает, ч:то «говор князей и ДРУЖИНЬІ имел, несомненно, общерусский характер

благодаря их ПОСТОЯННЬІМ передвижениям». Наверное, и среди купече ства, думается нам, 6ы алии часто некиевляне, приезжавшие нажиться

в такой ТОРГОВЬІЙ город, как Киев. Киев привлекал к себе немалорусов еще ипотому. что сде.лался общерусской религиозной святьшей, рассад·

НИКОМ христианства в областях к северу от него. Киево-печерское мона· шество, атот ПИТОМНИК просвещения, несомненно заключало в своей среде и некиевские 9лементЬІ, так как нельзя же предположить, чтоБЬJ НИКТО ну. ХОТЬ, из вятичей - не ПОCJIедовад примеру своего апос·

тола Кукши Киево-печерского и не поступал в монахи ЛаврЬІ. Впрочем, 9ТО и без предположений известно - по Патерику; то же видно из за писей на киево-печерских рукописях (вспомним хоть вы еупомянутуюю ПсаЛТЬJРЬ Спиридона (Москвича) 1397-го года; заказанное Ионой Бала киреВЬІМ Евангелие 1411-го г.; хранящийся В Московской духовной академии, но писанны й в Киево~Печерском монаСТЬІре 3латоструй Ондрея Тферитина 1474 года). делая ати указания, я тем самЬІМ под тоерждаю МЬІСЛЬ о чужой примеси в рядах sit venia verbo «интеллиген~ нии» старого города Киева, зтого «русского Парижа», как его назывлл Баранович. Однако ничто нам не укаЗЬІвает, чтоБЬІ речь пришлецов не подвергалась влиянию речи киевского простонародья ПримерЬІ у нас налицо: дьяк Иоанн, великокняжеский переписчик Изборников 1О73-го и 1О76-го года, принадлежал к киевской интеллигенции, вращал ся в великокняжеской сфере; однако его неВОЛЬНblе описки показыБютT нам, что говорил он не по-общерусски. а по-киевски. Г. Шахматов гово рит еще: «Отмечу , что словарны й состав наших киевских летописей так

r,.. ],

же докаЗЬІВает смешаннЬ1Й характер киевского гавора: летопиеец упо

требляет слово исть6а, неизвестное южнорусекому племени; он влагает 3 уета Мономаха слово Аошадь, описы аяя Долобский с'Ьезд: в 9ТОЙ

форме оно не известно в малорусских говорах (стр. 345)>>. Слово ш:mЬ6а (теперь произносят и іздьба, и ізба) не известно только в некоторЬІХ говорах Малоросеии (там говорят хата), а в архаичееких вполне из .естно (СМ. Жел., І, 327; Kolberg, І, 102). То же скажем и о CJlOBe

лошадь, Для обозначения понятия «добрЬІЙ конь» ОНО В нашей козацкой стране не употребляется (как не употреблялось и в древней Руси; Вла

димир Мономах говорил о лошади смерда лошади

до

сих

пахаря); но оБЬJкновеННЬJе

пор по-малоруески наЗЬІВаются лошьщями, АОШblЧКQ.М,U,

ЛОШУНам,u (последнее сообщено И. Франком Желеховскому. s. v.), а жеребята - лошатами. АошаmКJlA1,и, АОШУКflМЦ и Т. д' Вообще же ело ваРНblЙ материал Киевской летописи отличается поразительной 6ли~ зостью

к современному

мз.rторусскому,

ІІІ

когда

будет

издан

исroриче-

Переходя

нашествию

татар,

г.

Шахматов

говорит:

ЮЖНОРУСЬІ В 3аднепровье подверг лись жеСТОКIІМ и страш НЬІМ ударам со СТОРОНЬІ татар: их ОРДЬІ заходили так далеко, куда

половuыl

могли

проникнуть

только

качестве союз

НИКОВ русских князеЙ. Все историки соглаСНЬІ в том, что Киевская земля БЬІла совершенно опустошена татарами: конечно, невероятно, чтоБЬІ они превратили ее в безлюдную пустьІНЮ,

но во всяком случае значительная

часть населе

ния должна Былa ИСКаТЬ более безопасныlx поселений и, конечно, двигалась при зтом к северу и западу. Вместе с тем остатки киевского (северномалорусского) населения ДОЛЖНЬ! БЬІЛИ принять совершенно иной характер сравни тельно с прежним временем: рубеж русской земли с левой СТОРОНЬі Днепра переносится на праВЬІЙ, и Киевская земля,

постоянно угрожаемая с востока

юга, становится

новою украйною земли русской; порубежники БЬІСТРО меняют прежний образ жизни и ПРИВЬІЧКИ, так как им уже не

приходится

предаваться

мирныlM

занятиям

земледель

пев и торговпев. Весьма вероятно при 3ТОМ, что население Киевской земли (т. е. северномалорусское) ассимилиру ется' тому южномалорусскому населению, которое издавна

соседило на юг со степью,- жителям Поросья и Побужья; В Побужье жили потомки уличей, КОТОРЬіМ соБЬІТИЯ на юге ОТКРЬІЛИ новую историческую роль. В Х ІІІ веке уличи, пользуясь слабостью южныlx князей, стремятся к самостоя тельности

;

НИХ

появляются

самостоятельныle

князья,

а территория их вьщеляется из соседних княжений под име

нем Болоховской земли. Нашествие татар, с которыlии ОНИ вошли В особое соглашение, еще более отделило их от остальной Руси, причем упорное сопротивление Даниилу Галиuкому показьшает многолюдство и могущество Боло ховской земли. Таким образом, на ЮГ0-западе Руси наше-

СКИЙ словарь малорусской речи (над КОТОРЬІМ много лет потрудилея

П. И. Житецкий и над которыM продолжаю теперь работать я), то пре. емственная близость малорусской речи к древней южнорусской не будет ни в ком ВblЗЬ1вать малейших сомнений.

1 ВЬІражение «ассимилируется» употреблено 3J1.есь г. шахматовы M крайне сбивчнво. Если он хочет сказать, ЧТО речь КиевщинЬІ приняла м н О г и е

южномаЛОРУССJ<ие признаки, ТО с 9ТИМ согласиться можно;

но о б е з у с л о в н О Й ассимиляции не может Бы ьь и речи; рукопис ~Iы e (отчасти и печаТНЬJе) памЦТНИКИ обнаруживают присутствие север НО

малорусских черт к югу от Киева вплоrь до ІВ-го века; да и теперь ГОБОр средней КиевщвнЬJ не вполн(' южномалорусскиЙ.

112

ствие татар ВhІЗЬІВает явление, сходное с тем, которое после

довало (два с ПОЛОВИНОЮ века тому назад) за вторжением

•• єченегов

в наши ЮЖНЬІе степи:

южное население вступает

в 60рьбу с севеРНЬІМ. Подобно тому как древляне и дулеБЬІ (ІСТУПИЛИ тогда в результате 9ТОЙ борьбЬІ к северу, так

10ЧНО, после вторжения татар, население Киевской земли вероятно, также ВОЛЬІНСКОЙ отлило в Полесье 1 , оставляя простор для сндевших южнее жителей Понизовья (мест ность между Бугом и Днестром)2. С ХІУ века,- продолжает г. Шахматов сопоставлятЬ

11,

показания

ЯЗЬІка

показанияМи

истории

народа,- южно

русам, страиа КОТОРЬІХ, кажется, не ранее Х І 11 века полу чает название Малой Руси, ОТКРЬІВается новая задача колонизовать юг и ЮГ0-ВОСТОК России. Под охраной литов ских князей и киевских Олельковичей, маЛОРУСЬІ дви, гаются в Полтавщину', что может служить весьма СИЛЬНЬІМ аргументом против предположения о слишком СИЛЬНОЙ раз реженности

южнорусского

населения

после

татарского

нашествия. Киевское княжество уже в ХУ веке нашло возможность расширить свои предеЛЬІ до Черного моря и Донца; ясно, что собственно Киевщина не могла в то время нуждаться в колонистах из Галиции или Белорус сии. Впоследствии ИОВЬІе соБЬІТИЯ на востоке и в особенно сти образование КРЬІМСКОГО ханства привели Киев ко вто рич ному упадку: «illирокие границЬІ, начертаННЬІе для КиеВЩИНЬІ Витовтом,- говорит Антонович,- исчезли че рез полвека после его смерти под напором КРЬІМСКОЙ ОРДЬІ». Прочное колоннзационное движение малорусов в Полтав щину и Черниговщнну возобновляется не раньше ХУ! века: впоследствии, уже под охраною Московского государства, заселяются ЮЖНЬІе степи бежавщим от польскнх порядков

малорусским крестьянством. Во второй половнне ХУІІ века маЛОРУСЬІ занимают современную Харьковскую, западную часть Воронежской и южную часть Курской губерннЙ. Колонизационное движение с правого берега Днепр а шло, кажется, преимущественно из южной УкраИНЬІ, из По1 Северная Киевщина сама есть уж

Полесье, да и из средней Киев

щины (по причинам, указаННЬІМ ВЬІше) нельзя предположить уход севернома,гюрусс[<.ого населения. У личи могли занять только Поросье

и места к югу ОТ Роси. Требуется, что6ы Г. Шахматов ВЬJрззился здесь точнее.

2 Стр.

357-358.

з Сперва в северную.

\-255

113

Gережья, т. е. местности между Бугом и днестром: населе· ние зтой части Южной Руси, захвати]) ~начала, как мы видели вы е,' Киевщину', двигалось затем большими вол нами в заднепровские степи'. Резюмируя свою обширную статью, г. Шахматов по поводу группы малорусскнх современныlx наречий говорит: малорусская группа uельнее, чем все остальныle (т. е. чем белорусская и великорусская), сохранила свою связь с древней группой соответствующих ей говоров: южнорус ска я группа Х-ХІ века вполне представлена современной группой - малорусской· , н подобно тому как древняя южнорусская севеРНЬІе и

племенная

южныl,'

группа

делилась

на

племена

малорусское наречие можно разделить

на север ное и южное поднаречие 4 ; смешение древних пле· мен северны x зилось

ЮЖНЬІХ

нь!Нешнем

на

их

пограничныlx

малорусском

наречии

полосах

отра·

говорами

пере·

ходны и.. Как ни пеННЬІ все дальнейшие частныle замеча ния г. Шахматова по поводу каждой группыl: северномало русской, южномалорусской и переходной, я ограничусь сообщением лишь самого необходимого": В старину (и даже лет двести-триста тому назад) на Пра вобережье, т. е. взападном бассейне днепра, в бассейне Бужском и в бассейне днепровском, слыlалисьb все три малорусских

наречия,

или

поднаречия:

на

юге

чистое

южнорусское, в uєнтральной полосе - южномалорусское смешанное, на севере - северномалорусское. Теперь ю группировка

иная.

І) Ч ист О г О южномалорусского наречия теперl. на правом берегу днепра уже нет. Зтим чистыlM южномало· русским наречием говорили жители Понизовья (межд\ Бугом и Днестром) и. под конев. жители южной киевщины1 От северныlx малорусов ?ТИ чисты1e южномалорусы бь1ЛИ отделеныl широкой полосой смешанныlx говоров и. как видно из собьІТИЙ ХІІІ века, не вполне втянулис~ в общую политическую малорусскую жизнь. 3ти ЧИСТЬІЄ южномалорусы уже выlелилисьb ИЗ Правобережья и зани· мают теперь Полтавскую губернию (кроме север ной ПОЛОСЬІ). Харьковскую (бе~ северо·западноЙ ПОЛОСЬІ), южную qacтt

1 Коне\IНО, только 'Стр. Зб7-3R8. 3 Стр. 368 4 Стр

Киенщину

южную.

169 369-377.

Из стр.

114

Курской, юго-западную часть 80ронежской - вообще Сло бодскую УкраіШ) и южIlыIe степи; І ІО"том У , ОСНОВЬІВаясь на их ньшешнем географическом положении, их чистую южномалорусскую

речь

приходится

теперь

наЗЬІВать

ВОС·

точноукраинским наречием. Места, оставленныIe ими в Правобережье, БЬІЛИ после их ухода заНЯТЬІ их соседями ссевера, т. е. южномалорусами смешаннЬІМИ'. 2) Южномалорусское наречие сме ш анн О е, усвоив, шее неКОТОРЬІе немаловажньrе чертЬІ севеРНЬІе, уже не еСТЬ

теперь

по

срединное,

своему а

географическому

положению

просто западноукраинское,

или

наречие

западномало

русское. Им говорят в Галичине, в Подолии (откуда чис ТЬІе южномаЛОРУСЬІ уже ВЬІселились на Левобережье), взападной 80ЛЬІНИ, в южной И отчасти средней Киевщине (откуда ЧИСТЬІе южномаЛОРУСЬІ тоже ВЬІселились); путем колонизаuии (начавшейся раньше, чем у ЧИСТЬІХ южно· малорусов) "то смешанное южномалорусское наречие рас пространилось в южной Черниговщине и сопредельной север ной Полтавщине, в северо-западной полосе Харьков· ской губернии и взападном углу Курской губернии". З) Северномалорусское наречие занимает север мало· русской территории, отступая от юга то больше, то меньше; саМЬІЙ запаДНЬІЙ пункт - Русь Угорская, саМЬІЙ ВОСТQЧ НЬІЙ - Черниговщина. ГОВОРЬІ северномалорvсского наре чия отразили на себе судьБЬІ северномалорусских племен: теСНИМЬІе с юга южномалорусами (ВОЛЬІНянами и ули· чами), древляне, дулеБЬІ и бужане переходят на террито, рию дреговичей (белорусов) и смешиваются с ними; но 1 Т. е. типа га,nицкого, ззпадновольІНСКОro. Если какое~нибудь количество ЧИСТЬІХ ЮЖllОмалорусов не ВЬ1селилось, а осталось в Право~ бережье, то их речь должна БыIаa ассимилироваться с речью новопри шедших срединнЬІХ (смешаННbJХ) южномалорусов. Точное исследова ние современного я3ы зз тех правобереЖНЬJХ местностей, которыe по· кинуты ЧИСТЬІМИ южномалорусами, бьІТЬ может, позволит уловить там какие-нибудь пережитки от прежней южномалорусской речи. К исследованию дОЛЖНЬJ бьІТЬ привлечены1 глагольны . образования rипа насю, возю, летю, ходю (подчеРКНУТЬІе еще К. п. Михальчуком), \!естоимение цей, ЦЯ (сей, ся) и Т. д. 2 Всестороннее исследование язы аa перечислеННЬІХ частей Лево бережья показьшает, ЧТО р, образовании их населения участвовали также ЧИСТЬІе северномалорусь! И, БЬІТЬ может, лаже беЛОРУСЬІ. С другой СТОРОНЬІ, то же исследование не ,rкаЗЬІвает, чтоБЬJ АЗ числа смеl1lаннЬ1Х

южномалорусов приходили в названны e меСта Левоfiережья колонистЬ1

ИЗ ГаличинЬІ и смежной западной ВОЛЬІНИ; если ж они и приходили, то

следа в ЯЗЬІке не оставили,- значит, их и не могло БЬІТЬ много .

••

...

южнь!е

ком

племена

уснлении

продолжают

степнь!х

отступать

кочевников,

север у

татарское

прн

всн

нашествие

дает последний удар в зтом направлении,- ясно, почему южнь!е малорусь!

преследуют

севернь!х н

в новь!х местах

их поселеннй, н там, где они успели смешаться с дрегови чами. Таким образом, самь!е севернь!е из северномалорус ских говоров имеют примесь белорусских особенностей: здесь северныe малорусь! сблизились с белорусами, КОТОРЬІХ они выесняли •. Наиболее устойчиво северномало русское

племя

сохранило

свои

поселения

на

востоке,

хотя и уступило южныM малорусам в более раннюю зпоху южную часть древлянской земли, а в более позднюю территорию

полян;

лись с дреговичами;

отступая

вот почему

северу,

древляне

смешива

на севере восточнь!х

посе

лений севернь!х малорусов МЬІ найдем белорусские, а на юге - южномалорусские особенностн. Из числа северно малорусских поселений особенно для нас интересен Радо

мь!сльский уезд Киевской губ., Овручский, Житомирский, Новоград-Воль!Нский и Ровенский уездь! Воль!Нской губ. В их говоре северномалорусские черть! смешиваются с южномалорусскими, но белорусских нет,- следовательно полехи север ной части Киевской и указанныx уездов Во ль!Нской губернии продвинулись сюда не с севера 1 . Инь!ми словами: тип старь!х домонгольских киевлян наиболее чисто представлен теперь жителями радомысьскогоo уезда и назваННЬІХ соседних уездов вDлыи •.

Надеюсь, читатель не посетует на меня за то, что я при вел такие обширнь!е извлечения из статьи г. Шахматова': она вполне ЗТОГО заслуживает. Конечно, нет сомнения, что со временем г. Шахматов произведет в ней еще немало улуч шений: и со сторонь! чисто исторической - специальная 1 Стр.

370.

2 Она МНОЮ приведена преимущественно в виде букваЛЬНЬІХ извле чений из наиболее существенны1x мест, а кое-где, желая сделать ее вра зумительной для среднего читателя-неспециалиста. япостарался ИЗЛО· жить ее даже популярно, за что мlюгоуважаемы й

академик

не будет.

надеюсь, на меня в претензии. С цеННЬІМИ исследованиями г. Шахма това очень полезно знакомиться широкой публике, между тем стиль его иногда БыаетT тяжеловат . (Даже специалист филолог проф Р. Ф. Брандт говорил осочинении г. Шахматова «Исследования В области русской фонетики», что ОНО изложено «чрезвы ай!!оo тяжело»; «чтение разбирае· мой книги настолько затруднительно, что рекомендовать ее можно лишь заВЗЯТЬІМ грамматиетам». - «Зтв[ографическое] обозреНИе», 1895, кН. ХХІУ, стр. 143).

11&

разработка отдеЛЬНЬІХ исторических вопросов не раз вне сет в зту статью многие полеЗНЬІе дополнения и боле е точную формулировку неКОТОрЬІХ положеннй; и со СТО;ЮНЬІ филол 0гической - дальнейшие работЬ! в области изучения совре меННЬІХ русских наречий и говоров также прид ад ут иную формулиров кунекоторЬ!м ВЬІВодам и обобщеНИЯм l , но главнейшие, существеННЬІе идеи раБОТЬІ г_ Шахматова оста нутся непоколеблеННЬІМИ, потому что они не леГКОМЬІсленно схвачеНЬІ с воздуха, а представляют собою продуманное необходимое логическое заключение из тех даННЬІХ, кото РЬІе бьІЛИ приготовлеНЬІ г_ Шахматову многими серьеЗНЬІМИ трудами

шeгo

многих

серьеЗНЬІХ

талантливого

учеНЬІХ,

предшественников

на

академика.

Итак, гипотеза о великорусскости стаРЬІХ киевлян уже по гребена: от нее отказались и г.СоболевскиЙ, и г. Шахматов". Тем не менее, я считаю вовсе небесполеЗНЬІМ для истории малорусского наречия оканчивать печатание своего исследо

вания: очень важно ВЬІЯСНИТЬ, действительно ли в Галичине И на ВОЛЬІНИ написаНЬІ те памятники, КОТОРЬІе г. Ссболев ский назвал галицко-вольІНСКИМИ. А не то история малорус ского язьrка будет из учаться по немалорусским памятии кам, и произойдут ошиБОЧНЬІе ВЬІВОДЬ!.

1 Так, речь малорусов

ЧерниговщинЬІ

и ВbJяснение вопроса об

отношении ПОЛЯН к север янам еще требует очень долгих исследованиА.

говорыl ВоронежчинЬІ крайне мало янализированыl. НеКОТОРblЕ' замеча~ 1!ИЯ на статью г. Шахматова сделанЬІ МНОЮ теперь же, попутно, при изложении статьи.

ОМАЛОРУССКИХ ОТГ лАгольны x СУЩЕСТВИТЕЛЬ НА -Енне И -lНHe

HblX

SI neutrof ате со pouhou n ahodu objasniti shodu mezl ,lоуу (Іогтаті)', (ВС Миллер, Casopts Musea kral[ewskeho] Ceskeho, r. 1874. SV. 2).

По важнейшему закону малорусской фонетики прарус ские

звуки

О,

положении

перед павшими глухими

глаСНЬІМИ ('Ь и ь), удлинились и, прошедши через стадию дифтонгов, дали совремеННblЙ малорусский звук і. По зтому, например, прарусское KdMfН"lЄ обратилось у мало

русов сперва в каМЄIiЬ6, затем (вероятно, сейчас же) в каміеньв и наконец (по-вндимому, не позже 14-го века) в современное камінне", Но - оБЬІкновенно в силу каких-ннбудь нефонетиqе ских причин

ной долготе

правило малорусского ЯЗЬІКа о

иногда

имело сво и

заместитель·

исклюqения.

Одним из

таких исключений являются современны e малорусские рефлеКСЬІ форм отг лагольныx существительныx среднего рода на -eHblЄ: зти формы с окончанием -eHblЄ не дали в малорусском ЯЗЬІке окончания -інне, а дали -енне·, На· І Ми не наСМІJ1ЮЄМОСЯ чистою випадковістю пояснити схожість між словами (чеськ,) - Ред, 2 Правописание ~HHЄ принято МНОЮ как наиболее установленное 8 литературном малорусском ЯЗЬІке между другими варИЗIlИЯМИ. На за паде малорусской территории произносят зто ОКQнчание без удвоения н,

(напр_, 1(.(lМ,iнє). а на ЮГО"ВQстоке 06ЬІчное ОКQнчание ~Я, а не -е (напр. ИМ. падеж - каміння, твар. пад.- камінням). 3 Заметим, кстати, что v малорусов отглаголы ьІеe существитель НЬІе на -нне чреЗВblчайно употре6ительны ' несравненно употребитель· нее,

чем

великорусов;

очень

часто

ма"юрусские

на -нне соответствуют ВeJlИКОРУССКИМ на ~OCTb,

(иеобразованность) ,

118

существитеЛЬНЬІе

напр_, не06разуванне

пример, от глаroла rоднтн прамалорусская (и, вероятно,

общая прарусская) форма Былa Х'ОЖЕН"It, однако теперь говорится не ходжіннє, но хо"женнє l А параллельно с ходженнє живет особая, своеобразная форма на -інне: ходіннє, которая существенно отличается от хodженнє, пото му что в ней коренной согласны й звук д не смягчен в дж. для уяснения особенностей таких отглагольныx существи теЛЬНЬІХ, возьмем значительное количество глаголов и обра зуем

от

них

отглагольны e

существитеЛЬНЬІе.

OrглаГОЛЬНblе сущестuительныe на

-іННF

OтrnarOJ1bHble

С'ущест

еительньн"

·eHНto

на

ВОДИТИ

BOдiHH€

водженн€

ХОДИТИ

ходіННЕ

ходженне

бродити

бродімне

брсдженн€

сидіти

сндіннє

сидженн€

видіти

видіННЕ

ви д женнє 2

будити

бу Дlнне

буджеННЕ

судити

су дінне

судженн€

родити

РО1.Ilнн€

родженн€

глядіти

глядіннє

гля д женнє 2

гладити

гладіННЕ

гладженн€

класти

кладінн€

кладенн€

ЇСТИ, 3 'ЇСТИ

[їдiHH€1

[кладженн€?]' з'їденнє, ЇдeHH€~

вести платити

[з'їдінне?] [ведінне платіннє

вкоротити

вкоротіннє

вкороченн€

пустити

[пустіннеІ BepT1HH€ молотінн€'

пущенн€

вертіти молотити

ї д женнє 2

ведение плачеННЕ

верченн€ молоченн€

1 НаДПИСblвая букву д над стро кою, " кuчу зтим Вblразить, что говорах слыитсяя более архаичньн'і звук дж., t; в других -

в одних просто

Ж.

2 Не мешае1 напомнить, ЧТО у

причастия вuдJJCенuй,

глядЖtНUЙ,

мало русов

есТЬ

страдатеЛЬНblt

їQжєнuй, I(лаОжєнuй,

Последнюю

форму смотри в .9гнограф[ическомJ 060зрении», кн. ХХХІ, 1896, стр. 154; " ,Киевской старине», 1899, сентябрь, отд. 11, стр. 124. 3 ,І пигенн"м і іденням>: .основа., 1861, 11\ , 27 .•1 питенн. І ідення.: Ном и с, Прислів'я, 2746. Параллельно с ,тими существи,

rе,1ЬНЬІМИ могу напомнить о причастиях н,аnuтенuй и наїденuй, кото рыe встречаются, напр., во 11 томе .Материалов» Б. д. Гринченка.

119

мастити

мащеннє

МОсТИТИ

MaCTiHH€ мостінне

мощенне

трученнє

трутити

TpYTiHH€

хрестити

хрестінне

хрещеннє

ЖОВТИТИ

жовтінне

жовченн€

РОЗлЮтИТИ

розлюченнє

КОТИТИ

РОЗJJютінн€ ГHiTiHH€ котінне

помститися

пом"тінне

памщенне

гнітити

цвісти

ростити

коченн€

плетеннє 1

олести

рости

гніченн€

ЦBiTeHH€

возити

розразити

ростіннє

рошение

возінн€

важенне

розразінн€

нараженнє

лазити

Л3ЗlННЄ

лаженн€

звузити

звузіннє [грнзінн€? )

звуженн€

гризти

сказитися

сказ1НН€

скзженн€

повзти

[повзіннє? ) [везіннє)

везенн€

наразити

везти

гризенн€

верзеннє 1

верзти просити

просінне

трусити

TpyciHH€

трушеннє

спокусити

спокусінн€

спокушенн€

мислиТИ

мисліннє

прошение

fмисленн€

lМИШJJенн€

стреножити гужити ложити

стреноженн€

тужінн€ ложінн€

туженн€

ложенне

мучити

мученн€

волочити

волочінн€

волоченн€

лушити

nушінн€

лущеннє

дрочити

ДРОЧlНн€

дроченн€

учити

учени€

зурочити

зуроченн€

сушити

сушінн€

сушенн€'

полошити

полошіНН6

поnошенн€

пекти

печени€1

ректи

реченн€'

товкти

товченн€

сікти

січенн€

запрягти

запряженн€

поможенн€

помогти наступити

[наступіннє?!

насту пленн€

лупити

лупіRНЄ

лупленн€

покрепити

покреП1НН€

покрепленн€

любити

любінн€

любленн€ грабленн€

граби!и

! Плеrnінне (сплетенная вещь). вєрзінНЕ (чепухя:) и nечінне (пе~ ченочное) укаЗblвают на веществеННblЙ или пассивнЬІЙ предмет. а не на отглагоnьное деЙсгвие.

120

робити

робшн€

гребти

[гребінне?)

ловити

ловінн€

рОбленнє

IгреблеИН6

\погребеннє ловленн€ прогавленн€

прогавити

l f

оздоровіти 03 доровити

оздоровінне

оздоровлеННЕ

готовити

готовленн€

ставити

сТавленн€ славленн€

славити

з'ЯВИТИ. ПОЯВИТ"

з'явіннє,

появінн€

ДИВИТИСЯ

СТОМИТИ

дивінн€ стрефінне (стомінне]

притлумити

притлуміННЕ

прит лумленнє

ЛОМИТИ

ломінне

ломленне

щемінн€

щемленне

з'явленне. ПОЯ8ленн€

стрефити 1

l f

щемити

щеміти стреміти 2

дивленн€

стреф.'Іеннє стомленн€

стремленне 3

CTpeMiHH€ KOЇHH€ гоїннє OTPOЇHH€ ГHOЇHH€

коїти

гоїти отроїти гноїти веліти

KOЄHH€

ГO€HH€ ОТРОЕННЕ ГНОЕННЕ

велінн€

веленн€ чорненн€

тулити

чорнінн€ дражнінн€ туліННЄ

журитися

журіннє

журеннє

говорити

ГOBopiHH€

ГOBOpeHH€

чорнити дражнити

дражненн€

тулеННЕ

розвернути

розверненн€

розгорнути

розгорненнє

штовхнути

штовхненн€4

Разбирая ВЬІшеприведеННЬІЙ ряд припоминая себе множество других, установить

примеров,

равно

как

я нахожу ВО3МОЖНЬІм

правило:

1 Сделать трефны •. некошерныM (у евреев).

2 Торчать. 3

ПОСJJедние ГОДЬІ неКОТОРЬІе малорусские nитераТОрbl начали

УПО1 )еблять

aspirat іоп

русское

слово

стремление

ДJJЯ

Вblражения

понятия

(ВМ. оБЬІЧНОГО малорусского змаганнє) и при атом переде

ЛаJJИ его В сmремліннв; народ, конечно, 9ТОГО СЛО6а и не знает. 4 В 9ТОЙ таб.'шце я кое-где оставил про6eJ1Ь1 и заПОЛНИJJ их чер

тою Для обозначения форм, КоторЬ1Х Я никогда ни от кого не С,ЛЬІшал и не встречал В печ ати ни В с60рниках нарох..1Ь1Х материалов, ни в произведениях малорусских писателей. В скобках и с вопроситель

ны1M знаком мною приведенЬJ такие ФОРМЬІ, каких тоже, пожалуй, мне не приходилось встречать, но какие (если мой природньrй инстинкт родного ЯЗЬJка не 06маНЬІвзет меня) мо r л и б ЬІ БЬІТЬ употреблеНbJ

ма;юрусом. мне иногда

В скобках

без волросительного знака помещеНЬІ фоРМЬІ,

попадавшиеся,

но крайне редко,

бительны •.

121

ROобще же

малоупотре

а) Если при образованни отг лагольного существитель ного сог лаСНblЙ звук глагольного корня испЬ!тает переход ное СМЯГ'lение 1 , отсутствующее внеопределенном наклоне нии', то существительное окаН'Іивается ТОЛЬКО на -енне: хо"же/і/іЄ (от ход-ити), ловле/і/IJЗ (от лов-ити), н.оше/і/іЄ (от /іое-ити) и т. д. б) и в) Если же согласны й звук глагольного корня не подвергнется переходному смягчению (отсутствующему и внеопределенном наклонении), то - или Допускаются оба окончания: -енне и -iHH€ (везе/і/іЄ и везі/і/ів) , или упо· требляется исключительно -іние (говорится ТОЛЬКО ході/і/іЄ, лові/іНЄ, и вовсе не существует ходе/і/іЄ, лове/і/іЄ)3. для сознательного отношения к зтим фактам надо вспомнить, что образование отг лаГОЛЬНblХ существитель ны x на -ІІ"ІЄ однородно с образованием страдатеЛЬНЬІХ причастий на -ш", и что, при "том, страдательное ПРИ'Іастие

для ТОЧНQСТИ МОЖНО БЬІ добавить: под влиянием ЙОТЬІ, OTCYTCTBYкr

щей н неопределенном '! е

ПО9ТОМУ.

наКЛQнении.

например.

неопределенном

глагол волочити,

наКЛQнении,

сюда

где

смягчено в ч еще

не относится.

3 Вопрос об образовании 9ТИХ существитеЛЬНblХ на ~eHH€ и ~iHHe заинтересовал меня уже давно, ИПОТОМУ. говоря с кем~нибуль по~мало русски

цитая

малорусские

[{!ІНГИ,

всегд(!

старался

подмечать,

не

найду ли исключений из преДJlоженноro правила, Нашлись исключе ния МНИМЬІе. Н еуд а р ное малорусское е (3) может звучать как и (ЬІ); и вот если в существительном с окончанием -еtfне ударенне П8дает

не 11І'1 е, и если, при зтом, перед е имеется ЗВУК шипящий (т. е. небны),' то получается нечто вроде окончания -іннє. Кто произноснт nосвяченн.є с У..1зрением на Я, тот произнесет и nосвячuн.нє, а в таком случае может

иногтrз написать nосвячінне (так, у Левиuького-Нечуя в «Причепі», по ИЗll. 1872 г. на стр. 331-й, напечатано noсвячіння, причем над буквою я fJnстявлено ударение, устраняющее все сомнения), НО где ЗТО слово rrроизносят

ударением

на

предпоследнем

с.rюге,

там

всегда

говорят

rюсвяченН8 с е. Кроме того, мною отмеченЬІ у Драгоманова - Н080на рождін.нє (самодельное СЛОВО ДЛЯ ВЬІражения renaissance), у Рудан скот, І, 46 - с nсдuвлін.ням (крестьянин сказал Бы : дивуючись; nодШJ' дi.н.н.€, пп-видимому, выованоo самим Руданским, сих дел великим мас· тером). Галиuкое (полупольское) врdженє, С неударнЬІМ е, может зву· чать почти вражін.е, да так оно изредка и пишется~ неКОТОРЬІе интелли Г~HTHbIe

украинцЬІ

усвоили

УJ<раинскому оБЬІчаю

9То СЛОВО

перенес.IІИ

его

у дарение

втором

на

начертании,

предпоследний

но

слог

по

произносят вражіння. 06 искусственном стремлінє Я говорил выIе •. Наиболее походит на исключение трапліня (Головацкий, ІІІ, 248) R СМblсле «хлопотЬІ», «заботЬІ»,- слово, которое собственно и не ОТНО ;:НТС'Я кразряду интересующих нас имен (оно не вы ажаеl1 отглаroль ного действия, как робіннє, гу6іннє); кроме того, СЛОRО R его выlепри-

~еиной форме не чуждо влияния встречной аналогии, НО об 9ТОМ здесь 1ОЛro

распространяться.

12'.)

на -ЕН'Ь употребительно у малорусов в форме \lленноЙ. т. е. С окончанием -ений, где звук е, не предшествуя слогу с павшей глухою, должtН сохраниться В чи~тоте и не из· мениться в і. Принявши зто В соображение, формулируем правило об образовании, отглаГОЛЬНЬІХ

существ"теЛЬНblХ

на -еннє и -іннє так:

1) Те формы отглаГОЛЬНЬІХ существитеЛЬНblХ, которыIe ясно напоминают о своей близости к страдатеЛЬНЬІМ при· частиям на -ений, сохранили по зтой причине свой звук е и оканчиваются на -еннє. При переходном смягчении ,та близость в п ол н е чувствительна (напр., МОJWчений

и молоченне

при

корне молот,

ходжений

хоженнс

при корне ход) ипотому имена существительньн, типа МОJWченне, ходженне всегда оканчиваются на -енне. При отсутствии переходного смягчения ,па близость не так оче· видна (вед·ений и вед·енне при корне вед) , и потому при ~eдeHHe может бьІТЬ и ведіннє, при говореннс - говорінне и

т.

д.

Те фоРМЬІ отглаГОЛЬНЬІХ существитеЛЬНЬІХ иа -II"'~, связь КОТОРЬІХ С причаСТllем страдательны M на -еIlИЙ не очевидна, имеют -інне. В только ЧТО уIІомянуты x отгла·

ГОЛЬНЬІХ

существитеЛЬНЬІХ

ХОТЬ и замечается,

но она

от

вести

м а л о

говорити зта связь

о ч еви Д н а,- оттого

параллельно существуют две фОРМЬІ: ведіннс и веденнє, говоріннє и говореннє. Если же форма отглагольного суще ствительного не соцержит в себе ник а ких указаний на связь с причастием на -ений, то она никогда и не оканчи вается

на

-енне:

ПОТОМУ,

например,

отглаГОЛЬНblе

суще·

ствительныIe от ходити и МОJЮтити, образованныIe без переходного смягчения (которое в стр ад. причастии ведь есть), звучат всегда ходін/іЄ, молотіннє и никогда не ходен/іЄ, молотеннє. Сверх всего зтого надо заметить, что отглаГОЛЬНЬJе существительныIe

на

-інне

образуются

преимущественно

от глаголов 4·го и З-го класса (на -іти и -ити) и очень мало от глаголов других классов.

11 Итак, окончание -еннє в ходженнє, МОЛОЧЄННЄ, ленне и т.

П.,

вместо ожидаемого окончания -еньє,

об'Ьясняется влиянием аналогии

123

cm08-іннє,

страДательнЬ!х причастий

на -ениЙ. Но каково же происхождение звука і в ходіннє, малаmіннє, насіннє, рабінfiЄ и др.? Можно с полной уверенностью сказать, что звук і в ходіннє, HaciHfiЄ и пр. не происходит из удлинившегося є.

действительно, если БЬІ МЬІ вздумали признать зто і за е, то зтим саМЬІМ признали БЬІ, что в общерусский период, раньше падения глухих (т. е. раньше ХІІ века), существо вали фоРМЬІ Х'ОДtll"IЄ, ноеш"fЄ. MMOTeH"fЄ, РОGfИl.fЄ и т. д. Но допустить существование таких форм не позволяют ОСНОВНЬІе ПРИНЦИПЬІ прарусской фонетики. Ведь как обра зуется

отглагольное

существительное,

напр.,

от

глагола

ноентн? Основа глагола - ноен. Прибавляем окончание Ш"fЄ (или -eHHfЄ), получается теоретическая фонема *HoeieIlHfЄ. Очень вероятно, что в общеславянском ЯЗЬІке, в момент зтнического единства всех славян, прежде распа

дения праславянского ЯЗЬІКа на наречия, такая форма как *HoeiellНfЄ, действительно существовала. Но когда праславянский ЯЗblК стал распадаться на наречия и когда, между

другими,

вьщелилось

наречие

русское,

то

такие

фОРМЬІ стали неВОЗМОЖНЬІ, потому что по непоколебимому закону прарусской фонетики сочетание сі должно бьІЛО обратиться в ш, - ИЗ *HoeiellНfЄ должно бьІЛО образоваться у русов непременно НОIШН"fЄ, из Х'ОДjшнfЄ - только

Х'ОДЖfНІ.fЄ И т. д. Следовательно, форм X'0дeHI.fЄ, HOeflll.fЄ, POHeHI!.fЄ и пр. никогда у русов не БЬІЛО, и малорусское ходіннє, насіннє. рабіннє от них происходить не могут. В таком случае звук і в зтих малорусских формах дол жен восходить косновному 1;. Подобно тому, как 8идіннє, L.цeMiHfiЄ происходят ИЗ ВНД 1;-НІ.I(, ЦJeM1;-II"fЄ, формь! ходіннє, насіннє. рабіннє должнЬ! происходить из X'OД1;-II"fЄ, 1І0е1;-н" fЄ, POh1;-н" fЄ . Глаголов ное1;ти, Х'од1;тн, РОн1;Тн (в СМЬІсле робити) МЬІ из памятников не знаем, и в живом ЯЗЬІКе нет их. По зтому появление звука 1; в форме типа Х'од-1ш"fЄ я считаю удоБНЬІМ об'Ьяснять силою взаимодействия глаголов З-го класса (на -ити) и 4-го класса (на -1;ти). Между глаголами зтих двух классов существует тесная связь вообше, а в об ласти отг лаГОЛЬНЬІХ существитеЛЬНblХ - в особенности. Много есть таких глаголов,

КОТОРЬІе, даже нисколько

не меняя своего значения, могут одинаково хорошо обра зовьrвать свое неопределенное наклонение как по форме З-го класса (на -ити), так и по форме 4-го класса (на -1;ти).

124

Вот

примерЬІ

из

древнерусского,

и')

малорусского

ЯЗЬІка ' : смотрtти

смотрити

СQжалЬти

СQжалити

щемьти

щемити

ИЗГОРБТИ (сжечь)

нзгорити

щадt.ти

щадити~

трубьти

тру6ити 3

бол!;ти

болити

рад!;ти

радити

(avoir

трезвt..ти

трt..звити

МУС"!)ТИ

мусити

,оіп)

ВОЛЬТИ скавул1НИ

ВаЛИТИ 4

квилtти

КВИЛИТИ

скавулити

шальти

шалити

светьти

свінити

зорьти (смотреть)

зорити

курити

курtти

Особенно и

4-го

часто

класса

происходит

тогда,

когда

отождествление

глагол

соединен с

тем

З-го

местоиме

нием ся:

УСТЬІДИТИСЯ

УСТЬІд'ЬТИСЯ

св1>т[л]и'!Ися

св1>т[л]'!>ТИСЯ

соромитися

СОРОМ1НИСЯ

старитися

старt.тися

[и]зумитися

Но

самое

к глаголр.м 4-го

чение

f!!]зум1>тиея' и мн. др.

оБЬІчное

отношение

г лаголов

З-го

класса

такое, что глаГОЛЬІ на -ити имеют зна

переходное,

глаГОЛЬІ

на

-'Іни

имеют

значение

непереходное. Например: голубити

грубити

груб1>ти

озлобити

озлобt.ти

голуб1>ти'

робити

ро6tти

любити

ЛlO61>ти

з'яструбити

з'яструбtти

1 СовременнЬІЙ малорусский звук і (из Ь) я в зтой и в следующей таблице ВЬІражаю бу квою 1;, что6ЬІ ясиее отметить СВЯЗЬ зтого і с древ· НИМ t. Что касается древнерусских слов, то я их здесь привожу не в самой архаической ИЛИ

начертаиии

2 Глагол

их

СО

щад1; ти

форме

или

ипотому, напр., предлог С'ь привожу

С.

встречается

малорусов

преимущественно

в стаРЬІХ памятинках, но н в жнвой речи он еще не окончательно исчез.

См. ,Песни пинчуков» В. Довнара-Запольского (К., 1895, из «Унив [ереитетских] изв[естий]»), стр. 194. з Тру6іти _ форма западномалорусская. 4 ФормЬІ настоящего: болt;ю, волjjю (предпочитаю) происходят от болt ти, волt;ти, а болю и волю - от болити, волити, но оБЬІК новеино зто отличие чередуются

не

сознается, и обе

друг с другом,

формы1

независимо от того,

спряження

чередуются ли

свободно в устах

говорящего обе фоРМЬІ неопр. н-иия или он употребляет ТОЛЬКО одну из двух форм неопр. н-ння.

Б Вторая форма у маJЮРУСОВ более употребительнее, чем первая.

6 Делать голуБЬІМ, делаться голубwм, Ср. «пожовтити і поголу бити комін», «квіти в траві жовтіють і голубіють».

7 «Він щодня міні любіе» любblМ.

он с кажды1M днем делается мне более

одубити

одуб!;ти

.згорбити

ОЗДОРОВИП'

оздоро~ t,rи

кривити

КРJlf!ЬТИ

спарШі!ВИТИ

СllJршиn1>ти

оживити

оживвти І

пОНОIЗИtи

лоновtти

трьзвитн

отрtзв!;ти

глупити

глуп'Вти

тупити

сторолити

стороп'tТИ

сльпити

изгорб!;ти

туп!;ти

шумити

шумьти

стремити

сльпьти вьmрямьти стремtти

затвердити

затвердьти

МОЛО,1ИТИ

молодьти

с'Бдити

сьл ьти

упаскудити

заПУСТіПИ

запустtти

жовтити

жовтьти

збагатити

збагатtти

золотити

золотtти

ЛЮТИТИ

лютt.ти

звузити

близити

звузtти омерзtти близьти зросьти

ОХРОМ1>ТИ

охромити

вьшрямити

спаску двти

протверезити

nротверезьти

понизити

ПОНИЗ'hти

руси ти

русьти

зросити

ПОВblСИТИ

нскосити

искос1>ти

обезволосити

ПОВЬІсвти обез волос tти

красити

красtти з

ВЬІсочнти

ВЬІСОЧВТИ

оголосити

оголосtти

глушити

гnушt.ти

мягчити

мягч1>ти

спустошити

спустошtти -1

ожорсточити

ожорсточьти

омерзити

изuьлити

изuВлt.ти

закруглити

закругльти

чорнити

чорнtти

червонити

червонtти

дурити

дурьт"

стар ити

стар-Вти

Отг лагольнь!е сушествитеЛЬНЬІе. произведеннь!е от 9ТИХ параллельнь!х глаГОЛОЕ. имеют не все одинаковь!й внешний

вид: одни

из них (З-го класса)·

оканчиваются на -енье

(-енне). причем предшествуюший согласнь!й звук подвер гается переходному смягчению. необходимому перед йотой; другие же (4-го класса) оканчивзются на -1Інье (-інне). причем сог лаСНЬІЙ звук остается в том же виде. в каком он бьІЛ в неопределенном наклонении. А какова будет см ь! С Л О В а я изведеннь!ми

от

разница глаголов

между на

существите.%нь!ми,

-ити,

про

сушествительнЬІМИ,

произведеннь!ми от глаголов на -11тн? Так как параллель нь!е глаголь! щадити и щадtти, мусити и Myctmu, тру бити и трубtти, щемити и щемtтu, смотрuтu и СМО mptmu, свtтuтuся и свtтtтися и пр. вполне тождественнь!

1 Ожuв1іть (·tю ·Ьешь и т. д.) СЛЬІШНQ У великороссов (отмечено мною в ПОДМОСКОВНОМ селе Болшеве). 2 Золотіти - жить в роскоu1И, В золоте. з Красоваться. 4 Глаголов 4-го класса (на -1>ти) с предшествующей шипящей крайне мало: оБы новенноo после шипящей появляется звук а. з не

о НеКОТОРЬІе глаголыl 4-го класса, теряюшие

имеют обе ФОРМЬJ отглаГОЛЬНЬІХ сущсствитеЛЬНЬІХ; (наст. Вр. верчу) образуется и веРЧЕнье и верm1;нье.

120

при так

1:..

спряжении, ОТ

6єрm'іmи

по своем у НЬІе

от

значению, то очень естественно,

них

параллельньrе

Д ест в е н н ьІ

П о

что произведен

существительньrе

С в о ему

также

З н а 'І е н И ю:

т о ж

що

д ЖЄll ье =щад1іllье, смотреllье=смотр1іllье, св1іченье=св1і т1інье И т. д. Тождественньrми по смьrслу оказьrваются и их парал лельньrе

существительныl,'

КОТОРЬІе

происходят

от

глаго

лов на -ити и -1;ти, имеющих далеко не один и тот же смьrсл

в обоих иеопределеН!lЬІХ наклонениях. Возьмем, например. затвердити (с переходньrм значением) и затвер·

r лагольr

д1іти (с непереходньrм значением\ и возьмем их отглаголь

НЬІе существительньrе: затверОженье (в более церковной форме - затверждеНіе) и зamверд1інье. Если желудок за· твердtл (4 кл.), то МЬІ зто назьrваем затвержденueм (3 кл.); земля затвердtла (4 кл.), зто - затвеРІ)1ініе (тоже 4 кл.). Человек молодtет (4 кл.) - зто назьrвается, во-первьrх молод1іньем (4 кл.), ВО-ВТОРЬІХ - моло"женьем (формой, заимствованной у глагола З-го класса: молодити). Он 0зДоровtл' - зто - и оздоров1інье, и оздоровленье. Здо ровье ослабtло - осла61інье здоровья и осла6ленье здо· ровья. Сердце ожесточ1іло - ожестоцїнье и ожестО'ІЕнье. Головка дитяти округл1іла - зто назьrвается и округл1інье и округленье. Кто-нибудь опьянtл - он в опьянїньи или в опьянеllьи _ Исцtлt отрок том чаСБ - зто uсц1іл1інье и исц1ілеllье. Женщина располнtла и ожирїла - распол ~Ї н ье-ожирї Ilье, располненье-ожи ренье. Великор усск ие ;тимологи, произнося теперь 1; и е одинаково, предпочи гают В шести последних случаях писать е, а не 1; (опьян1;в ший) - в ОПЬЯllеньи, отрок исц1ілїл - исцїленье и т. д.). по имеет свои основания, потому что и в других случаях' \lЬІ

видим

великоруса

предпочтенье

существительньrм

ІІа -енье3 . Малорус же глаголам на -1;ти дает хорошо обе формьr - и на -Бнье. и на -енье.

одинаково Так, если

Я С1араюсь ЗДРСЬ брать сперва прнмеры общерусские и не стес

няюсь тем, что иное еЛОIЮ (наПРШvlt'Р, пздоровtmь) flеликорусской

интеллигенuии:

народемто ОНО

не принято в ЯЗЬІке

существует.

2 Я имею 13 виду те другие случаи, в КОТОРЬІХ уже не может БЬІТЬ поднят вопрос, ОТ глагола ли на ~ИТI1 образована сущеСТRительное, ИЛИ ОТ глаroла на ~t.ти: напр., в форме qЬt:~дсровленuе или осла6ленuе звук JI

ЯСНО указы ает,' ЧТО 9та форма (полобна активной форме оздоровленЬе ОТ оздгровurnu) не ятевая, но естевая,

з Об'Ьясняется 9ТО, вероятно, ВОТ чем. В СМЬJсле МНОГИХ глаголов 4-го класса (на -'Втн) . . югут Бытh употребляемЬІ глаГОЛЬІ З-го класса с B03BpaTHыM меСТОliмением (на -итися), отглаГОЛЬНblе существите.rtЬНblе

127

озло6thtЄ, И РОЗЛЮ'іЄнье-озлобленье. )!\ила зьузвла з'Ьузtнье и з'Ьужснье. Жила толстве[т! - утолстtг:~! и утолщенье. Хребет искривtл, а потом вьшрямвл

искривtнье-вьmрямtнье и искрuвлєнье-вьmрямлєнье. день укоротвл - yкopOmtHbe и укороченье. Хата понизвла понизвнье и

nониженье. Мазурське село зрусtло - зру и Зр!JШRНЬЄ и т. д. и т. д. Из всего выIеизложенногоo МЬІ видим, что глаголЬІ 4-го класса (на -вти напр.,оздоро etmu) пользуются, кроме своих соЬствеННЬІХ сушестзюель НЬІХ на -внье (оздоросtнье). еше сvшествитеЛЬНЬІМИ З-го класса на -енье (оздоровлєнье от оздоровити), КОТОРЬІЄ В таком случае получают сверх своего собственного (пере

ctHbe

ходного) значения еше значение непереходное. Но, если оздоровtнье-оздоровленье, то очень легко может возник нуть обраТНЬІЙ ВЬІВОД, что и оздоровлєнье-оздоровtнье. ИНЬІМИ словами, легко может возникнуть ВЬІВОД, что форма на -внье, вполне равняясь форме на -енье, должна иметь

о б а ее значения: и непереходное и пер е Х од ное, т. е. принадлежать не только к глаголу на -вти, но и к г Л а

гол у

на -ити.

M1,10r:'YCbI2 'ПОТ ВЬІВЩ!, сделаЛIІ и, 1. О.,

свободи о пользуются для глаголов З-го класса (на -ити) формами иа -внье, прииадлежащими по истории своего возникновения собственно глаголам класса только 4-го, а не З-го. Надо полагать, что первоиачально фоРМЬІ сушествитель НЬІХ 4-го класса на -внье придавались (уже в переходном значении) лишь тем глаголам З-го класса, у КОТОРЬІХ имелся параллеЛЬНЬІЙ глагол 4-го класса (напр., оздоро вити - оздоровtти, оnьянитu - оnьянtти и т. п.) Но затем, естествеННЬІМ ХОДОМ аналогии, зто образование КОТОРЬІХ оканчиваются ПОНЯТИО на ~eHbe. Великорус больше, чем мало рУС, любит 9ТН глаголы на ~ИТИСЯ и потому часто забьшает образовыlатьb атглаГОЛЬНЬІе существитеЛЬНЬ1е 4~гo класса на ~Бнье, а пользуется OTw

глаГОЛЬНblМИ 3~гo

класса существительнЬІМИ

на

weHbe. Мне кажется,

другое об'Ьяснение ПОДЬІскать тру ДНО. 1 По поводу употребленной МНОЮ БУКВbJ

[т]

и т. П., тогда как совремеННЬІЙ

Л В розлютtл, толстtе малорус произносит розлютів,

rnoвсmіе, напоминаю читателю, что и в неКОТОРЬІХ местах

зтой статей ки

предлагаю малорусские слова для большей наглядности

в транскрип ЦИИ зтимологической И применяюсь к маЛОРУССІЮЙ орфоr'рафии преж~ них

времен.

2 Вероятно потому, ЧТО У них Г:Jаго.ЮВ на --Вти, параJJЛельнЬІХ гла голам на .. ити, есть очень много.

128

форм распространилось на все г лаголы 3-го класса, даже не имеющие себе параллелей в 4-м. Таким образом у гл а голов носити, ходитu появились отг лаГОЛЬНЬІе существи теЛЬПЬІе HoctHbe, ходtнье, хотя глаголов Hoctmu и xoдtmu нет.

С глаголов 3-го и 4-го класса 3ТО образование споради чески переносится на глаГОЛЬІ других классов. Так, у гла голов І-го класса - нести и вести, по аналогии с носінжз и водіНнє, изредка СЛЬІшатся существитеЛЬИЬІе несіlllіЄ і ведіннє. Но зти фоРМЬІ не чаСТЬІ, и оБЬІЧНЬІе фОРМЬІ фоРМЬІ на -енне (веденнє, несеннє) с тем саМЬІМ звуком е, КОТОРЬІЙ естественно сохраняется в причастиях на -ениЙ. Резюмирую глаВНЬІе положения своей статьи: 1) В малорусских отглаГОЛЬНЬІХ существительнЬІХ на

-енне звук е (вместо ожидаемого і из е) обязан своей сохран ностью влиянию аналогии страдательнЬІХ причастий на -ениЙ. 2) В отг лаГОЛЬНЬІХ существитеЛЬНЬІХ на -інне звук і восходит не к Є, а косновному t. 3) Зтот звук t происходит от г лаголов 4-го класса (на tTH) или прямо, или путем аналогии, путем взаимодей ствия, существующего между глаголами классов 4-го (на -tтн) и 3-го (на -нти).

'-255

ПРО НАШУ ЛІТЕРАТУРНУ МОВУ в останній книжці 3НТШ (кн. XLI, стор. 7, 4) була коротенька згадка про цілий ряд статей «В справі народ ного язика», друкованих у «Ділі» 1900 року (чч. 124-140) і підписаних «Н»*. Рецензент «3аписоК» торкнувся тих статей зовсім побіжно,- тим часом вони варті ширшої уваги, бо вийшли не з-під дилетантського пера. В авторі видко тямущого філолога, а через те споритися проти нього і варто, і можна, бо єсть надія, що він згодиться покинути деякі свої погляди, коли йому хто доведе пев ними доказами, що вони неправдиві. Але я не думаю тільки спо р ити с Я проти нього,- навпаки! В значній мірі я охоче радий підписатися під ЙОГО думками [ ... ]. Щодо мови русько-української, то д. Н. робить чимало справедливих заміток, проти яких, очевидячки, й опира тися нема чого. Напр., він доводить, що звук - одно, а згук - друге і що любовні згуки бувають не у ідеально закоханих людей, а хіба у п'яниць або у котів. Він під креслює, що не треба писати речапець, а треба реченець, не дійсно, а дІйсно, бо се слово повстало із доисmно. (до дамо, що там на Україні, де в вимові одрізняють тверде І од м'якого і, там вимовляють се слово твердо: дісне} ~

а де заховались дифтонги, там кажуть дуисне). Тільки ж тих точок, в яких я згоджуюсь із д. Н. або в яких розхо джуся з ним не сильно, я й не торкатиму. Натомість зав важу

от

що.

д. Н. обстає за активними причасниками, хоч вони в жи вій мові або померли, або помирають (за винятком декількох десятків, що мають характер прикметників); силуючись оживити причасники, д. Н. каже, що без них мова «знемов лячитьсЯ»;

а «що В стилю

науковім,

130

в термінології

без

причасниКІВ ступнем не ступити, річ загально звісна •. Згоджуюся, що без причасників обходнтися не вигідно; тільки ж біда, що в живій розмові вони - кажу - або померли, або вмирають, а колись - видко - і зовсім по вимирають; в такім разі всі ті наші писання, де густо НІІСИ пано причасників, будуть для пізніших поколінь мертвець кими писаннями і вражатимуть їх так само погано, як По

гано вражає нас тепер dativus absolutus «наступИБШу же четвергу». Щиро народна мова (маю на оці морфологію, синтаксис і фразеологію) змінюється не швидко, а книжна, письмацька, через свою штучність, стає застарілою вже для третього, четвертого покоління. Візьміть ті велико руські пісні, що їх позаписував мало не триста тому

літ

англієць Річард джемс·; вони і зараз читаються заJ1юбки, бо так мало одрізняються од сучасних! А візьміть якого небудь державіна, що не має ще й сто год, як він помер, а вже його мова дихає мертвеччиною навіть для інтеліген тів. Виходить: хто бажає, щоб і нащадки могли його читати, нехай держиться морфології, синтакси і фразеології чисті сінької народної; а хто такої претензії не має, нехай собі пише, як йому зручніше. Мені думається, що особливо поети і белетристи повинні не одхилятися од народної мови ні в чому ані на гич, бо коли в

них

ми знаходимо щось

мертве, то не радо їх читаєм і часто не дочитуємо навіть до кінця. Що ж до творів наукових, то вони взагалі мають вартість, до всього ж того у них - спе ціальний, вузький круг читачів, яких не злякає жодна

лиш тимчасову

~epTBicTЬ у мові: а через те в наукових писаиНI!~~ Mo~e, и можна держатися трохи ШТУЧНОl, та зате ТОЧНОl 1 вигід ної мови. А краще було б, щоб і в науці писати з & 11 С f м

так, як говорить народ! Боронячи чистоту мови, д. Н. нападається на те, що останніми часами в нашу літературну мову заходять слова

французькі, німецькі і інші. (до німецьких, здається, він має більше ласки, бо, наприклад, сам пише: «помада з r р а й з л є р н і польської». Ану, чи вгадає хто з укра Їнських читачів, ЩО то за rраЙЗлєрня?). З-поміж слів фран цузьких йому особливо немиле фабліо, і він радить, щоб писати баснь. Тільки ж баснь=fаыl,' ііі не ІаЬJlаu. ее ос таннє слово

по-нашому вигадка,- в тім технічнім зна

ченні, яке надає сьому слову народ. Але терміна

fabJlau

нам нема чого кидати, бо ТО технічний, загальноєвропейський

термін, і не дурно всі європейці його пишуть і вимовляють

9·

131

на архаїчний лад, з І, тимчасом як сучасна французька форма буде Іаыlаиu (3 е, що не Чilтаєгьсн). Приросток

а р х и, який ми бачимо в грецьких словах

(архиєрей, архидиякін, архангел і т. п.), д. Н. уважає настільки нечастим у нашій мові, що неохоче дивиться, коли хто· небудь зв'язує грецьке а р х и з словами русь кими. Я ж думаю, шо в сій справі філологи навіть голосу не повиині мати: се справа не з області філології, а з об ласті індивідуальної писательської творчості і психології, і ми не сміємо деспотично її обмежати. Коли людина знає, яка єсть єрархічна градація між ангел і архангел, між єрей і архиврей, між диякон і архидиякон, то хіба ж не самі собою лізуть на язик аналогічні вирази і для слів руських? Наприклад, давно-давно вже на Русі існує вираз пастир і архипастир, і всі його розуміють; а коли так, то метафорично ми сміємо прикладати теє архи і до вся кого іншого слова. Напр. «хоч і він добрий, та ти - архи добрий»; «всі ви - розбійники, а він - архирозбійнию>; «ее поважна справа, а на нараду поприходили самісінькі архиосли» і т. ін. Всякі такі речення ми можемо чути мало не щодня і, хоч вони справді гібридні (як зазна чає д. Н.), та в них є багато вимовності, виразисто сті,- і нашої філологічної заборони ніхто не схоче слу хатися.

В н j ш н і й, з о в ніш ній. Д. Н. одкидає другу форму (<<нешасливу і непотрібну») і дозволяє тільки першу. Коли ж зовнішній говорять і в народil Вона, очевидячки, відповідає російській формі извнешниЙ. Народ говорнть ще надвірній (пор. ще у Івана Вишенського: «надворная наука» - внішня, себто світська наука). Слово внутріш ній не подобається д. Н-ові через те, що, коли сказати внlшнlй і внутрішній, то виходить нелюбе римування, через те краще було б казати внутренний. Я знаю тільки слово внутрішній з иаголосом на у,- отже ж воно не ри мується з внішній І ніякого нелюбого римування не вихо дить.

«Новочасні писателі безмилостно викидують і мен н о, а як віддати німецьке паmlісh, паmепtliсh - сього ие скажуть». Нащо зовсім викидати наше рідне іменна, того не знаю і я; але знаю, що замість іменна я частіше чув і читав а саме. Кому більше до вподоби ЇАІенна, нехай пише

іменна; хто ж більше звик до а саме, той нехай собі пише а саме,- ее нікому не шкодить.

132

(.С е

л е ж и т ь

В природІ людській •. На думку д. Н.,

не 1южна казати лежить. Чому? Адже ее дозволена мета фора. Так само ніхто деспотично не звелить другому ка зати иеодмінно: «у мене є на серці велике горе» замість "у мене лежить на серці велике горе», коли той другий захо~е висловитись картинно.

«К о Щ унс т В О В ати, чисто російське слово=в и т В О Р яти м О вне сам о в ити й». Ні, не"", бо ко щунствовати=блюзнити, і воно не «чисто російське», а цер ковнослов 'янське слово. "Л 10 Д і нар о д», "л 10 Д О В И й і нар од ний». Д. Н. бажав би, щоб народ значило тільки natl0, а люд populus, o~f'0C, і щоб, напр., оомість нарадна школа казати людова школа. Навряд чи ее річ можлива; люд значить· по просту люди. Кажуть: «він сумує, нудить світом, блукає левадами, де люду не видкО» (ее значить: «де не видно жод ної людини, де не видно людської душі»); «було там усякого люду: і панів і мужиків», ,,\ бідний, і багатий .~юд» і т. ін. Простий народ так і зветься nросmиU люд, бідний люд, сільський люд, робочий люд, невчений АЮ), а через те інтелі генція зветься вчений люд; люд християнський-всі хрис тияни. Прикметник людовий мені аж вуха ріже, дарма що я польську мову знаю з дитинячнх літ. От, написавшн сі слова, я захотів зробити спробу і )Jдався до першої-ліпшої

сІльської жінки, яку побачив.

Пнтаю:

"Що воно таке

людовий?» - "А це - що з льоду ... 3 кригн».- «Та ні! от приміром: людові вчителі».- «Людоїди?!.» Розуміється, що коли У вас У Галичині не тільки інтелігенти, а й простий народ скрізь говорить людовий, то пишіть собі сеє слово на; здоров' я. Тільки ж ДОЗВОЛьте й нам, українцям, дер жатися с в о г о слова нарадний,- єдиного, яке ми розумієм. Д. Н. гадає, що термін народ в розумінні "п рос ти Й народ» ми взяли з російської мови. Не варто су перечитися про те, звідки взяли, а треба тільки зазначити, що сього слова тримаються скрізь по цілій УкраїнІ. Зна

чення O.~f'OC ~. охло~ було в ,сл;ові нарад іще й у стародавній БолгаРll: м' _!\auf'a(ov о' ОХЛОl- и чудяхуся народи». Малодушність зміняють зовсім не п о т р і б н О

н е Щ а ели в о

над р і б нод у

х іст ь .. Се ж синоніми. Малодущний - се той, у Roto або в КІМ мало духу, в!"ваги=muthI05. Дрібнщ!,ух)!й

ее той, у кого дух дрібниА, або й низький, БІльше kleln-

Jieh, kJein!ichmuthig,

нІж

kJeinmutllig. 133

Хор оше

n юдо

в е

сл о в о одвітлuвuйНавряд, щоб воно

verantwortlich (зам. одвічальннЙ). значило verantwort1ich.

Я чував слово одвітливий тІльки в розумінню «той, хто о Х о ч е відповідає». Неодвітливий=неохочий до одпо віді, мовчазЛИВИЙ, понурий, ungespriichig. О д в і ч а л ь ний редактор може бути страх який нео Д в і т Л и вий. Писати побут (з у) замість nобu.т уважає д. Н. забав кою дилетантською. Се несправедливо, бо Й иарод говорить побут (хоч подекуди чується Й nобит) , а не самі якісь дилетанти. Хотів би д. Н., щоб Vегgеssепhеіt зваЛася по нашому забуток, а altes Dепkmаl-забu.moк. Не чув ніде я того слова забиток, та, мабуть, якби де вчув, то поду мав би, що мова йде про цвях або кілок, забитий у стіну чи в землю. Аналогічне скажу Й про добu.ток (зам. добу ток), бо, наприклад, недобите військо зветься недобиток.

С я є в о (пор. зарево, марево, печево) не € витворене

слово, як думає д. Н., а живе, народне, напр., сяєвом зветься золотий або срібний ореол на іконах. Глагол сяяти, який д-ві Н. не подобається через свою ніби локальність, іноді більше придасться, ніж сіяти, а саме в формі осяяний, бо осіяний (з яким наголосом?), мабуть, ніде Й не говорять.

Сп р а в о 3 дан н є-с е с л о в о м О В б у р'я н. Справді, негарне слово, та навряд чи пощастить нам його виперти. д. Н. радить узяти натомість слово звіт=uзветь.

Не можна, бо звичайнісінько слово uзветь (воно ж єсть і в російській мові) значить донос, денунціація. Мені дово дилося разів, мабуть, з двоє чувати непогане слово звідом Лl1НН6 як узвідомленнє (з наголосом на І) - од парубка, що знав і російську мову. Я спнтав у нього, як сказати по-російськи оте звідомленнє; то він мені сказав: «Отчет». (Речення було таке: «пішов на звідомленнє до хазяїна»). СправдІ: чому б не писати, наприклад, «звідомленн€ про нову книжку», «звlдомленнє З діяльності товариства»?

На думку д. Н., с е б т О не значить «то єсть», а зна чить etwa, аппаhегuпgswеіsе, Ьеіпаhе. Отже ж ні!=чисті сіньке «то €CTЬ»! Напр., «п'ять копІйок, себто десять шагів», здаЄТЬСIІ

нІчого точнішого бути не може. Коли д. Н-овl Інакше, так се тільки через те, що в Галичині

се слово

не

вживається.

Ц ь о Д 11 і тет а. Єсть іще й посередня фонема: тьотя. Оце тьотя - crux для філологІв! 3 одного боку,

134

здається, що ся фонема - російська, 60 наше е змінює ться в о звичайно тільки по ж, Ч, ш та по й; та з другого боку, не можна забувати, що єсть непозичеиі українські фонеми: ЛЬОНУ і льоду, де звук ЬО тож само не легко підда ється витолкуванню_ Академік Шахматов (в «Исследова ниях В области русской фонетикИ») схиляється до того, що можна добачити і в тьотя органічно українську фо нему _ Ну, та краще буде покинути ее питаиня непорішеним_ Кот рий, яки Й і щ 0_ На думку д_ Н_, усі три оці

заіменники рівнозначні_ Не беруся судити про Галичину, але про Україну скажу, що в ній таки сильно розрізню ються два оці заіменники: котрий = «який м і ж інш и М и», «який З - пом і ж інш и х»_ Возьмімо хоч би ре чення: «Позбирав яблука, котрі були вже добрі»= «по збирав ті з - пом і ж я б л у к, які були вже добрі (себто не всї»>_ Коли ж скажемо: «Позабирав яблука, що були вже добрі», то се значить, що в с і яблука були добрі. Щодо який, то воно займає середину між котрий

і що і не має в собі такого різкого одтінку. Коли скажемо: «позбирав яблука, які були вже добрі», то звідси не видко, чи всі вони були такі, чи тільки деякі з-поміж них. Отож і всі закиди, які я мав поробити д. Н-ові; нехай він мені вибачить, що я не цитую сторін книжок, про які згадую: се тому, що пишу оці рядки не в кабінеті, а в до розі, де нема жодних книжок філологічних під руками. Та сподіваюся, що д. Н. повірить мені і без цитат. Звенигородка в /(иївщині,

15, 27

юля

1901

ДЕЯЮ НЕПЕВНІ КРИТЕРІІ ДЛЯ ДlАЛЕКТОЛОПЧНОІ КЛАСИФIКАцlІ СТАРОРУСЬКИХ РУКОПИСІВ

соос чии ЗАМІСТЬ ОСІ.Ч"П (ОВЕЧИЙ) ЄстLo Два пам'ЯПIИКlІ, II ЯКИХ д. Соболевський хотів би ВИЯСНИТИ подвійне ОО як малоруську замінну довготу; та з·поміж них написання

&ОО&І..'ІИН (овечий) Галицького єваигелія ХІІ! віку не рефлектується в живій малоруській мові звуком і, а 01( &ООЦd знаходпться в П о лі· кар n о в о м У є в а н ге л і ї 1307 року, що писав ЙОГО не мало· русин. Аналіз мови Полікарпового євангелія показує, ЩО писар був північний великорусин, тісніше лековиу. Дві букви оо замість ОДНОГО о часто стрічаються й по інакших староруських пам'ятниках; таблиця їх; СЯ графіка розповсюднена й по старих сербських рукописах; при клади. Вона і взагалі не піддається малоруському виясненнlО, а надто ее виявляється із Луцького євангелія ХІУ віку, де оо пишеться часто (приміром кооли). Таке графічне подвоєння букви о є тільки почастний ВИП<.JДОК із загальнішого й ширшого графічного явища: ПОДВО€ННЯ кож ної, будь-якої самозвучної букви; серія рукописних прикладів, де у староруських і в старослов'янських писарів подво€но ще й інші букви; аа, ИИ j т, ін. ЯК МОЖНfI виясняти собі мотиви того написання двох однакових букв замість однієї? Виходить, що предків малоруського

(і)

треба

на

письмі

шукати

по

грамотах, а не по перковних

пам'ятниках.

В Галицькому євангелії, що його переписав <шрозвутер Георгій» за часів князя Льва та його сина Юрія, поміж 1266-1301 р., точніше ж - або 1282 року, або може 1288-го року', один раз замість овЬЧUХ7> написано воовЬЧUХ7> (овечих), а ще раз - воовьця замість овьця (вівця). В Полі карповому євангелію, що його переписав північ ний великорусин Полікарп 1307-го року, а тепер воно в Москві в Синодальній бібліотеці, ми два рази зустрі-

ере

311

еве кий, Сведения и заметки, т. ІІІ стор.

136

376.

чаємо аналогічну орфографію: у вооца (у отця, у вітця)

і о воОци (о вітці, об отці). Внсловлено думку (д. Соболевським), що отсі чотири випадки - то мають бути собі малорусизми, бо два О,

мовляв, написано тут для зазначення довгого звука о (о),

з якого вийшло пізніше і (пор. nоn'Ь, пап, nуоn, nу;;n, піп): мовляв, написання воовьчuх'Ь і воовьця зроблено під впли,

ВАМ Ж И В о їмо В и переписувача, бо БОНИ Ма!СТЬ від повідати малоруським формам вівчux (?!!) і вівця, а напи саНІ-Я вооЦа і вooцu~~ вітця, BiTlii l . Що ся думка (про вплив живої мови на оті чотири на писання) не має стійності , видко вже з того, ЩО в слові овьчий у малорусів ніколи й не було т. зв. замінної довготи (о), бо фонеми вівчuй у нас немає: ми знаємо тільки слово овечий, без ї2; отже, коли галицький «прозвутер Георгій» написав подвійне о в слові воовьчих'Ь, то зробив це не під впливом живої мови, а з якоїсь інакшої причини; тим-то і в другій його орфографії: воовьця - ми не можемо шукати слідів його живої рідної мови, але мусимо оте оо вияснити

якось по-інакшому. Що ж до Полікарпових вООца і вооци, то жоднісінького малорусизму ми не сміємо в них доба чити попросту вже через те, що Полікарп був не малору син, але північний великорусин і переписував З дуже ти пічними ознаками свого рідного північновеликоруського наріччя, поміж якими надто б'є:в очі переплутування шип лячих і свистячих звуків: оцта, 109, очта, 8Зv, об1іщничи (обьщници), 97, жрецьскыl' 74, жрецьски, 85, в'Ьзuза/Єть

(в'Ьжиза/Єть), 68v., Їuверзешися (отвержешися) .мене mрuждыl' 85, ложь/є (лозьє), 17 об., в'Ьжложити, 72, с'Ьжижю, 84v. і т. ін. Хто б захотів шукати в Полі карпових написан нях вооца і вооци неодмінно якихось діалектологічних виявів, той повинен був би згадати не про малоруське І,

а про північновеликоруське уа такого типу, як соffiолья, спруос і т. ін. 3 1 Цю думку Д. Соболевський вперше висловив у своїх «Очерках ИЗ истории русского языа>>,' К., 1884. 2 Знаємо ми в нас ще й фонему Овчuй в иер КОВНQСЛQВ' янському

ім'ю Овчал купель.

з Зазначено й у Колосова в його «3аметках о ЯЗЬІке и народвой

поззии и'з области ~еверовеликорусского наречия»; = собоJlЬЯ, СПРОС'Ь. Відоме

ЯВИЩе.

187

Що Полікарп був північний великорусин, це здавна зазначив був іще й перший видавець ексцерптів із Полі карпового євангелія, відомий історик руської мови Ф. Бус лаєвІ. Друкуючи ті ексцерпти, Буслаєв, окрім Полікарпо вого переплутання шиплячих і свистячих звуків, показав і деякі інакші північновеликоруські особливості: «Местньrй выоворp северного русского наречия обозначился в обоюд ном переходе звуков уо п В,- каже він 2, маючи на увазі такі Полікарпові написання, як уо водаХ'ь та навчитеся". Зазначує віи також північне Полікарпове воскьснет-ь: «Зто - чисто народная форма вместо древнейшей воскрь снеть»4; підкреслює Буслаєв також, що в Полікарпа єсть тверде північновеликоруське л в толкыl і хоулнcf'. ДО цих Буслаєвових уваг додає д. П. Житецький: «По нашему мне нию, в Поликарповом списке есть другие, более реши тельиыe

следьr

северного

наречия,

например,

повсюдная

замена", посредством Є»·. ЩО каже д. Житецький, це правда з того погляду, що Полікарп дуже сильно плутає Є і 1;, ба він, нагадаємо, пише букву", навіть замість Ь: об1іщьничи (обьщници), л. 97; тільки ж усяке таке плу тання буде вже загальновеликоруська особливість, а не спеціальна північновеликоруська, як виходило б із слів

П. Г. Житецького. Од себе я можу'докинути, що Й північно великоруських і загальновеликоруських ознак єсть у По лікарпа безмірно більше, ніж піднесено в д. Буслаєва і в д. Житецького. Отак, приміром, Полікарп випускав бук ву в на великоруський лад в зовуща та й писав зоо.Уща як не міг би зробити сього малорусин, але зовсім так, як

вимовляють у північній, ба й у середній Великорусі, а по части й у (смоленськ і й) Білорусі7; випускав Полікарп букву в І в дієслові вид1іти (пор. загальнозвісне велико1 В «Исторической русского ЯЗЬІков>, М., 2 «Ист. 3 Стор.

• • • К.,

хрестоматии

цер ковнославянского

и древне·

1861.

хрест .• , стор. llO. lOl, стор. 104.

Стор. 113. Стор. ІІІ, стор. 112. .Очерк звуковой истории М8ЛОРУССКОГО наречия> П. Житець кого,

1876,

стор.

7 Наведу декілька аналогІчних прикладів із других великоруських пам'ятників:

В північновелнкоруському ЄвангелІю, що переписано lЗ57-го року

<в." град в Галич'!> (півнІчнІм) пря кя"'женьи великОЇ' кн","", Ивана Ивановнч> і що переХОВУЄThСЯ В Московській синодальній БІБліотеці, трапляється ММАЯ ЗIJОУЛО/IJI, ЗаОУЛОlllІrь, Ваоула (В"вула, Вавнла).

руське «ишь!» заМіСТЬ:«ВИШЬ!») та й ~aMIcTЬ вид1івши писар ид1івши'. Знов же, в деяких словах вІН перед початковим о додавав Ві вже й починаючи нашу статтю, ми згадали були

про Полікарпове вооца (отьца) та воОци (отьци), з якими йдуть на паралелю сучасні великоруські загальнорозпо всюджені, ба й літературно взаконені вотчина, вотчим і діалектичне великоруське «Вотче наш» (у молитвах)2, а окрім того, Полікарп замість предлога от написав В'ЬТ'Ь, як це трапляється і в других великоруських рукописах

того самого ХІУ віку' і як говорять великоруси й досі'. дИВ.

у Горського і Невоструєва: «Описа ние славянских рукописей Моск[овской] синод[альной] библиотеки" т. І (М., 1855), стор. 221-223.

Так само зустрічається Ваоула в північнопереяславському ЄBaHгe~

лію 1354 р. (лист. 158 У.); в Московському €вангелію 1З58 р. есть окрім BaoyAы (л. 194) іще й 800уща(л. 51 у.,56 У.); вМосковському €ваигелію Спиридона 1393 року е ВаОУАа,·J(л. 184 у.). В Паремійнику, мабуть,

московському іЗ78 року: !со Ні:ау брату, госnодеви моему Нсау (л. 9).

В Євангелії ХІV віку Московської синодальної бібліотеки, н-р 40і: ваду жuу (л. 18). В московській грамоті 1402 року (<<Собр. госуд. грам_ и догов.>, М., 1813, т. І, 166) чита€мо: nозооут ... , noзооуmcя. Див_ у Со болевського: «Лекции по истории русского ЯЗЬІка> (М., 190З, стор. 140) і У Ламанського: «О славянских РУКОПИСЯХ», стор. 84. В Суздальському Лавренть€вському літописному списку 1З77 року знаходимо жuоуmь, жuоущем'Ь, жuоуще, ожuоуmь, на Мараоу (на Мо*

раву), "ооу (нову), по ПUАатооу (Пилатову) nucанью, по оусmaоу (уста· ву), nротиоу св'/ітоу зооуть і т. ін. Див. У Ламанського: «О славянских рукописях». стор. 84, а більше й докладніше - у Некрасова в його розвідці про мову Лавренть€вської літописі (в ИОРЯС АН, І, стор. 924). Що це явище е спеціальна властивість великоруська або, в край· нім разі, білоруська, про це знає й д. Со60левський (<<Лекции., З-е вид., стор. 140). Малорусові, навпаки, така фонетика настільки прикра. що він не тільки не хоче викидати в з~посеред двох самозвуків. ба навпаки - силується вставляти в поміж двома самозвуками й тоді, коли етимологічно не треба сього. Приміром, замfcть наука він силує ться вимовляти навука. Пор. у малописьменного Лучицького: «Золотая сопилка» (К., 1895), І, стор. 41. 1 ВипусКl\НИЯ початкового 8 перед самозвуком констатується уве ликоруськіА мові частенько, та й то навІть у южновеликоруських иаріччях. Приміром, у Мещовську (Калузької гу6ерніі) кажуть ирёвка, uрБАЮд (веревка, верблюд). Див. «МатериалЬІ> в ИОРЯС АН, т_ ІІІ, 1898, Кн. 2, стор. 72.

• «Вотче наш> зазначеио в мещовському

(калузькому)

говорі.

див. ті сам; «МатериалЬІ> В ИОРЯС АН, 1898, стор_ 71. .. з В Московському еванreлli 1354 року часто намість ОТЬ пишеться 80ТЬ' 80т-ь в. (от Вога) , вот... "GC"6 (от нас, л. ІЗ). Див. <Опис. рукоп. Синод. библ.> Горського і Невоструєва, т. І, стор. 219. Це зна€ й Д. Соболевський - пор. його «Лекции», З-€ вид., стор. 141. 4: ВОТ замість от кажуть і в багатьох говорах північновеликорусь· ких І в деяких півдеRновеЛИКОj1VСЬКИХ , - ПРИМ!РО\f. у тульсь кому,

139

Теє своє вото мав Полікарп вимовляти очевидячки за ВОТ. Але можлива річ, що Полікарп, який плутав (це ми вже бачили) також оу і во, міг, ко.~и писав ВоТо, вимовляти сеє слово за ут, як і тепер вимовляють північні велико

руси, що кажуть: ут (от), утыlатьb (ОТЬІмать), утдь/хать (отдыIать),; адже ж так само писав Полікарп оу замість предлога о в дієслові оставляти, і ми в Полі карповому єваигелію знаходимо ВИ мову оуставльше (оставльше),

себто тую самую вимову, що жиJ!е й досі в таких самих словах у північних великорусів, які кажуть: убмануть (обмануть), учутилея (очутился), угурцыl (ОГУРЦЬІ) і Т. ін.' Можна б понаводити ще деякі інші великоруські ознаки Полікарпової орфографії; та от, між іншим, іще згадаймо, що так само як тепер вимовляють північні великоруси московській, городськой 3 , пише й Полікарп: жидовьсьКbl (л. 77), а заразом пише твердо: припоясавеа замість припоя сався ! об1іманадьцать замість об1іманадьсять; та й без того вже зовсім видко, що Полікарп був не малорусин. Ба навіть сам д. Соболевський мусив зазначити в нього замість никде орфографію ник'Ьд1і (з буквою t), а про таку орфографію у самого д. Соболевського не один раз сказано, що вона не може бути чертою южноруських рукописів'. Вже й з усього сказаного бачимо, що оті два оо, які «прозвутер'Ь Георьгии» та півиічний великорусин Полікарп понаписували були в словах воовьчии (овечий) та воотьць (отець), написано не з діалектологічних малоруських при· чин, а 3 якихось інакших мотивів. Ще виднішою буде нам ця обставина, коли ми не обмежимося на ч о тир ь о х словах, поданих д. Соболевським (воовьчих'Ь, воовьця,

вооЦи, вооци) , а понишпоримо ще й деінде, по інакших староруських пам'ятниках, чи нема в них іще більше та ких випадків, де б замість одного О писалися два оо. Я можу без великих заходів навести ось які приклади, що де замість от юности чуємо вот юности (ДИВ. К о л о сов. 06зор. 129), або В мещовському (калузьк~!.!у), де гонорять: вот роду, вотдмх, вотпуск (ДИВ. згадані «Материаль!. В ИОР5lС АН, 1898, стор. 71). t К о л о с о В, Обзор ЗВУКОВЬ!Х и формальньІХ особенностей народ· ного русского язь!ка, Варш[ава], 1878, стор. 101. , «О6зор>, стор. 101-104. з Зазначено й КОЛОСОВIfМ В його {с3аметках». • дИВ. його «Лекции», 1·. ВИД., З7; 2·е І З'Є БНД., 64; "Исследова, ния R области русской граммаТНКIІ», Варшава, 1881 t стор. 2. стор.

140

сомі собою мені

пригадуються,

та

думаю,

що знайти Їх

лlOжна було б і більше:

В Святославовому Ізборнику 1073-го року: nрtчuсmоомоу, л. 22 У. В Святославовому Ізборнику 1О76-го року: чmоо, л. 5, б.' В Архангельському євангелію 1О92-го року: ктоо'. В Новгородській мінеї ХІ віку: врагоом'О3. В північноруських Пандектах Никона Чорногірця

ХІІ віку: послtдоующє ІО"'Iі;"ьских'О ОУЧЄНUЙ. На це вказав був іще Срезневський', заразом зазначуючи, що в других списках стоїть попросту О, а не оо",. В Новгородському стіхірарі ХІІ віку Московської синодальиої бібліотеки, н-р 279: HenptкocHoBfHbHOOМIf. В Луцькому євангелію ХІV віку: Боогу, uдооша,

коолuжьmо, Сu.АЮОН'О, прu/дооша 6 • В Іпатському списку літописі XV віку: плtнuша всю вооmчuну их'О, стор. 544; Сивоону, стор. 578. Вjполудневоруській февральській Четьї-Мінеї XV віку: оочu, оочuма7 . Се слово ООЧU взагалі пишеться з двома оо частенько. Востоков зазначив оочu, ще й з точками посе ред кожної букви о (ніби зінки в справжніх, людських очах!),- в Пергаміновому євангелію XV віку8. Князь Вяземський підносить, що оочuма трапляється в т. зв. Архивському спискові «Слова о Полку Ігоревім»9, і при гадує вказівку Срезневського 1О , що така орфографія часто трапляється в юсових пам'ятниках XII-XIV віку. 1 Видавець позного Ізборника 1076 року д. Шимановський надру кував це слово 3 ОДНИМ о. Але критика вже показала, що в рукопису стоїть ОО Див. рец. С. Кульбакіна в ЖМНП, 1898, февраль, стор. 206. Та й покійний Срезневський у своїх «Древних памятниках русского письма» зазначив, що в цім місті Святославів рукопис 1076 р. має оо; а вже ж тоді. як друкував свої розвіл.КИ Срезневськиti, сей рукопис менше був вилиняв, ніж теперечки, і читався легше.

• ДИВ. У Амфилохія: "Оппсанне Евангелня 1О92-го года», М., 1877, стор. 11 .

К о л о с о в, Очерк истории звуков и форм русского

язь!ка

с ХІ по ХУІ столетие, Варшава, 1876, стор. 62. • «Сведения и заметки», 11, 224. • Соболевский, Лекции, 3-є вид., стор. 154. 6 Соболевский, Очерки, стор. 97. 7 Ср е з не век и й, Сведения и заметки, 11, стор. 388 ! 381. 8 В описі Євгеніївських РУКОПJIсів.- «УчеНЬІе записки 2~гo отдел· [ен"и] Академии наук», кн. П, вип. 7, стор. 74, 68. 9 В Я З еме кий, «Слово О полку Игоревt., СПб., 1877, стор. 57 І

58. \0

«Памятники ЮСОВОГО письма», стор.

141

150.

В Євангелію ХУІ віку, ВРУКОПИСНlи колеКЦ11 кн. Вя земського, господар зазначив: ообаче, ооба 1 • В Псалтир і південного письма ХУІ віку, яку обсліду вав Востоков, єсть: nроочію, обоою, двоою 2 _ В сербських пам'ятниках оо зустрічається дуже часто. Історик сербської мови А. Майков 3 каже про сербські старі рукописи от що: «Буква о способна удваиваться, но без всякого внутреннего значения. Удвоение началось в вос точной семье (сербських нарічій) с грамоть! Стефана Перво

венчанного, где находим однаждь! 1l0ЮДh. 4, И В грамотах Милутина: 'Ітою 5 , ктою 6 », цебто в грамотах ХІІІ ві ку 7_ «Ч ас то е употребление удвоенного ою появилось, каже Майков* далі,- не ранее грамот Душана», цебто в другій чверті ХІУ ві ку8. В своїй праці Майков (на стор. 465) наводить безліч прикладів, де стрічається по дВоєне о, чи то в формі ою, чи то в формі оо, приміром: ангеЛООМ1> в. Не від речі буде згадати ще про одну категорію оо:

типу изо олтаря, изо о[ть]ца, безо о[ть]ца, во о[ть]ца

.і •в

т. ін., про яку я ширше писав був в)накшому місцї'О, де

мене подано щось аж

прикладів із усяких старору

ських рукописів, переважно з великоруської ПівночІ. Та ті приклади-вже трохи інакшого сорту, бо здебільша треба в них бачити заміну 1>0, а не просте подвоєння букви о. Коли ми подивимося, звідки йдуть усі ті рукописи, де замість одного о написане оо, то побачимо, що переважна їх частина - не малоруська, отже, про малоруськість їхнього оо не може бути й мови; та й котрі з тих рукописів малоруські (приміром, київські Ізборники Святослава 1073 і 1076 року або Луцьке євангеліє ХІУ віку), то й

У них подвійне оо пишеться в таких випадках (nречисто1 В я

3 еме

кий, ,Слово О полку Игоревt», стор. 109-110. ФИЛОЛОГИ'lеские наблюдении, Петербург, 1865,

2 В ост О к О в,

стор.

150.

3 В своїй <Истории сербского Я3bJка., М.,

1857,

стор.

464.

• Ш., н-р 1. • А., н-р 4. • С., н-р 52.

7 Стефана вінчав папа на царство в 1217-ім році. Милутин - син Уроша (що помер 1272 року) і наслідник Драгутина (що зрікся пре стола в 1215). 8 Душан запанував 1336-го року.

•

В., п-р

10 А. Кр

М С КИЙ,

Филология

79-81. 142

и погодинская

гнпотеза, стор.

ому, чmоо, Боогу, uдооша, коолuжьmо, СИМООН'ь, прuідооша), які нізащо не могли повстати з малоруськості, Виходить, що й «прозвутер'Ь Георьгий» писав своє воовьчuх'Ь замість овьчuX7J і північний великорусин Полі

карп писав своє вооца замість о[mь]ца - з тих самих мо тивів, із яких, візьмімо, іпатський переписувач літописі писав Сивоон'Ь замість Сион'Ь. Про ті мотиви поговоримо нижче.

Ще виразнішою знов стане для нас ця обставина (цебто немалоруська причина подвоєння букви о), коли ми звер немо увагу на те, що староруські й інакші писарі подвою' ють не тільки букву о, а й букву а, і букву и, і всі інші букви. Тут нам може пособити матеріал, зібраний в одній статейці д. Соболевського', бо, хоч д. Соболевський не знає або навмисне не хоче прилюдно виявляти всіх тих випадків, де староруські, немалоруські писарі подвоювали букву о, то про подвоєння всіх інш и Х самозвучних букв він таки знає. Ось ті приклади: В Святославовому Ізборнику 1073 року: ваам'Ь, 190, MHOeaaM'1J, 209, приm'1Jчаами, 242, в жрьноваах'1J, 212, бtлаах'1J рuзах'Ь, 360 У., a'1JCKaaX'1J, 237 У, мрьmвьциихь, 192, каамыl'ь,' 258, maлаанm'1J, 211, сочuuв'1JМ'1J, 260.

BA=JtoBax

ГРИГОfія Богослова ХІ віку: велuчааНUItМЬ, 7, uзууmрь, 135, om'1J HU.U.X'1J, 110,

13, /!1m'1iKaaHuu, СlІ\дuuще, 231.

В Пантелеймоновому євангелію ХІІ віку Софійської бібліотеки: глаголааша, 50 У., 64, 68, 68 У., 70 У., 75 У., бtжааша, 71 У., 106, С'1Jбьрааша СЯ, 78, прельсmuumu,

У., бu.uша, 68 У. В Слові Іпполіта про Антихриста:

UHtMU.U сказанu.ими, кораблuu.х'1J, С'1Jкровищuuх'1J, чловtчьскаам'1J, пред'1Jлежаащаго, nыlaaHи,. пакыи і ін. В Словах Кирила Єрусалимського ХІІ віку Синодаль ної бібліотеки: прumьчаах, 57 У. В Луцькому євангелію ХІV віку: бtжааша, 127, оmьвtщааше, 141, UдyyЩUМ'1J, 106, C'bBOUU.M'1J (даваль· ний відмінок), 88. Очевидячки з розмислом, д. Соболев ський не додав у своїй статті, що в Луцькому євангелію зустрічається також подвоєне оо: Боогу, uдооша, кооли жьmо, CUMOOH'1J, приідооша. ,

ЖМНП,

1897,

май, стор.

57-б8.

1.3

Більш-менш таке саме вживання двох букв та ще й у ТаІШХ самих шшадках (це - річ важна) МИ дуже часто знаходимо в старих сербських пам'ятниках,- наприклад, у Тріоді Х ІУ віку Петербурзької публічної бібліотеки

(і. п. І,

103): показаави, 2, вьздрьжааllіиа, 2, вьздрьжаа

lІіІЄМЬ, 2 У., врааги, 2 У., льсmыuааго,' 2 У., вавUЛОIlЬ скіиІЄ пещіu, 2 У., по реВIlУИМЬЬ, 2, ПОІЄМЬЬ, 3 і т. ін. Або знов у Євангелію ХІУ віку тієї самої бібліотеки (f. п. 1,100): приmЬ'lааХ7>, 3, влады ахьb і удоваахь, 6. У., послушаавute, 7, веліuкааго, 15, сра'lіицу, 15 У., про рокьь (genit. рlш.), 13 і т. іи. «Надто часто,- додає

д.

Соболевський,- зустрічається в сербських рукописах

ИИ, іи, blи замість и, ыl та ще ЬЬ в закінченні genitiv'a рlи як раз там, де тепер сербська мова має довге а»'. Що подвоєне о так само «надто часто» зустрічається в серб ських рукописах, про це д. Соболевський або дивним дивом не знає, або з мудрої обережиості волить не казати. Всі перелічені факти виразио доводять, що написання подвоєної букви ОО в будь-яких словах не є жоден малорусизм. Це тільки один із почастих виявів загальнішого й ширшого явища: подво€ного написання в с я кої самозвучної букви,- а це явище трапляється (та й то частіше) геть по в с і х слов' янських рукописах кирилів ського письма, не виключно в південноруських. Х то б забажав витолкувати сю графіку, той повинен був би не до малоруської діалектології вдаватися, але шукати сюди інакшого, геть ширшого, загальнішого вияснення. А чи можна, справді, довідатися, з яких поводі в старо руські і старослов' янські писарі подвоювали часом на письмі ту або інакшу букву? декілька здогадів уже висловлено, а саме - д. Собо левським. Причини, задля яких самозвучна буква іноді подвоювалася на письмі, могли бути такі: 1) Простісінька «прихоть писца»'. 2) «ПРИВЬІчка писать (зовсім етимологічно по-церков ному): дtлааХ7>, великааго, веЛUUХ7> , доБрыlх7> и Т. п., там, где писец произносил и слыIал:: дtлаХ7> , великого, веЛUХ7> , доБРЬIХ7> , легко могла привести к ПРИВЬІчке пи сать аа, ИИ, blИ, в таких случаях, где не БЬІЛО никакого звукового основания для подоБНЬІХ сочетаниЙ»З.

ralis,

1 ЖМНП,

]897, май, стор. 58. 'Соболевский, Очерки, стор. •

ЖМНП,

1897,

май, стор.

57. 144

97.

3) Староруські писарі могли позичити такий графічннй спосіб із сербських рукописів, а у сербів, знов,- каже д. Соболевський,- графічне ПОДВОЄННЯ самозвучних букв могло повстати як знак довгості, не без деякого вплив, живої сербської мови l . Тільки ж спеціальний історик

сербської мови А. Майков не може, як ми бачили вже, признати за тим ПОДВОЄННЯМ бу .Ць-яке «внутреннее значе· ние»2.

4) Причиною ПОДВОЄННЯ міг бути й наголос: «Написание двух глаСНЬІХ

'І а сто

совпадает с древним

или современ,

НЬІМ у дарением»3. Це витолкування могло б здаватися дуже природним, коли б замість «часто совпадает» ми сміли ска· зати:

«в еег Д а

совпадает».

На мою думк у, кожне з оцих чотирьох вияснень має за собою певну логічність, і з кожним треба рахуватися. Та я б додав іще один здогад: чи не могли іноді перепису вачі подвоювати самозвучну букву з церковнотехнічних, читальних причин? От, у старописних нотах, коли на один склад припадало дві або три ноти, то й самозвучну букву того складу писано двічі або тричі: Боооже, вьььсь, Hblbtн.t або Hbl/tHt і т. ін. Так чи не міг так само й пере

писувач не нот, а Євангельських чтений, Апостола або чогось такого, подвоїти іноді в певнім слові такий склад, про який він затямив, що в церкві піп або диякон або дяк виголошують його протяжно, на звісний співучий церков· ний лад? [ ... ). Для написання воовЬЧUX7і можливе ще одно спеціальне витолкування. В церковній мові це слово має наголос на о (6вьчим), а в живій руській мові наголос падає на ь (е, овечий); так чи не міг переписувач, вті каючи

од

простого,

вульгарного

наголосу,

написати

оо

в тій силабі, на яку падає наголос у церковній вимові? Нема чого казати, що й оці мої здогади можна приту лити тільки до певної групи подвоєних написань, а не до всіх; і я наприкінці радніший сказати разом із д. Соболев ським: «МЬІ не решаемся сказать что-нибудь определенное о значении

употребления двух

глаСНЬІХ,

за

недостатком

собраННЬІХ нами даННЬІХ»·.

ЖМНП,

1897,

май. стор.

2 А. М а й к о В, История

58.

сербского язь.ка, М.,

• ЖМНП, 1897, стор. 58. 4 ЖМНП, Іас. cit., стор. 58.

'.261

1857,

стор.

464.

Будь-шо-будь, єдиний висновок стоїть у нас непохитно, понад усякими сумнівами: малоруське б (батько сучас ного і) не відбилося нічим у мертвих цеrковних пам'ят ках, писаних церковшиною; бо такі написання з двома оо, як воовьчuх'Ь і воовьця у алицькому євангелію Х ІІ І в.,

повстали не з малоруських діалектологічних причин, але з якихось причин графічних церковних. Перші написані предки нашого малоруського і (із о) трапляються нам не в мертвих церковних пам'ятниках, але в живих грамотах із кінця ХІІІ віку і з дальших часів, а зазначуються вони буквами у та ю: mум.'Ь (том), до6ровульно (добровольно), nрузвuщем.'Ь (прозвишем), на нюu (на ньбй), на своюм.'Ь (на свойбм), на своюu (на свойбй) і т. ін., аж поки в ХУІ ві ці не починаються замість тих у та ю помаленьку писатися

букви и або і, на шо найраніші приклади ' - відnовtдаю в Пересопницькому євангелію 1561 року' та макогuн'Ь і гакuвница в описі Черкаського замку кінця ХУІ віку". В ХУІІІ столітті доволі часто зустрічаємо ми в таких випадках ше й букву'!; (яке-небудь ntд'Ь=nод) , а в ХІХ сто

1 \

літті,

як

знаємо, твердо встановлено Кулішем для таких

випадків орфографію і.

11 ОУ ТА Ю ЗАМІСТЬ О ТА Є Хоча між сучаСНilМ малоруським віл та ній j старим воль та нен мусила бути проміжна стадія вул та НЮЙ, не можемо ми за безперечний малорусизм уважати геть кожне підхоже оу та Ю замість о та є, КОЮI

ці букви написано в пам'ятниках церковних. Адже такі написання часто трапляються ПО церковнослов'янських пам'ятниках. писаних навіть не на Русі, а в Болгарії та Паннонії. надто ж у церковних РУКО* писах сербського

ізводу; там ця поява спира€ться на фактах живо'і МОВИ полудневих слов'ян; із полудневослов'янських рукописів мусила ця орфографія переходити й у руські списки. Та й у старій Русі ие на малоруському. а на білоруському та великоруському грунті цасто писалися з місuевих, діалектичних немалоруських причин букви оу

та Ю замість о та е; д. Шахматов здогадується, що буква ю, мабуть, визначала звук чи іО. Так отже, коли в Д о б Р и л о в о м У є в а н r е л і ю 1164 року IiRПІ-'сано УЖ:ШXlЮtnh(я зачість цжаг:аJtmься,

10,

1 Коли не лічити таких непевних прикладів, ЯК оу ТррєбnВЛhl'hКUЙ

"оласти (грам[ота]

1393

.} ж и т е u кий,

1876,

•

стор.

р.) .

Очерк 3ВУКОАОЙ ~1СТОРИИ МЗЛОРУССКОГО наречия,

121.

,Архив ЮГ0-Западно'" РОСС""».

146

VII, 1.

го не можна разом із д. Собо.l1евськнм доба'нпи в иьому ю малоруську діалектичну особливість, ТII\1 більше, що в живій малоруській мові таке написання нічим не рефлектуl:':ТЬСЯ, а на с;н.юму рукописі Добри лового євангелія стоїть виразна за:1начка, що пнсар 1!оБQНЛО був ДЯКОМ ~OPOДCЬKOЇ ~ви, себто був великорусином. І ана.1іза мови Добри ЛОВОГOtВ1!111'ЄJiїЯ стверджує нам, що добрило справді був щирий нов городеиь, не малорусин. Так СtlМО не МОЖУТЬ бути малорусизмами супутнЬІЙ та щюдр'Ь, як Юг0 бажав БУ д. Соболенський, в Є в а н г е л і ю Х І І - Х І ІІ в і ку, н-р 6 М о с h О В С Ь кої СИН О Д а л ь ної тип О гра Ф і ї; ба щюдр-ь навіть і не рефJlектується звуком і в жи вій малоруськіЙ мові. Д, Шахматов пробує розкрити оцю крутанину Д. Соболевського, не зіходячи з хибного грунту малоруськості того пам' ятника; невдача його. Аналіза мови Типографського євангелія, Н'р 6 свідчить, що воно писано в півніuній або в північно-західній Русі і не є малоруське. Не буде малоруг.измом mвoЮМЬ у Петербурзькому час о с л о в і ХІУ віку, бо се, мабуть, пtlм'ятник московський, писаний під сеrБСьким ВШ1Ивом. Ба навіт", у справжніх південно' !1УСЬКИХ пам'ятниках. коли вони церковні. треба відноситися до таких оу та Ю З великою обережністю та й не натягати Їх скороспілим спо собом на малоруське і, сьому добрий доказ - ГаЛИl1ьке євангеліє ХІІІ ніку (де єсть Нюдеюя'Ь, 8'Ьшюдшю) та Хо",м 'ьке євангеліє ХІІІ ві ку (де отРОЧUЩЮМ?J) та ще писаний, мабуть, також якимсь ма.nоруси ном ПОК а ж ЧИК Є В а Н ге л ь с ь КИХ Ч Т е ний ХІІІ-ХІУ віку (ЮТЮР'Ь); питання про те, хт6 писав Покажчик. Віродостойне написання букв оу та ю замість о та € з малоруських, діалектичних причин маємо ми аж у грамотах. Тільки ж і в грамотах не кожне таке оу та ю визначають собою замінну довготу; бо, от. написання торгувля, в якому Д. Соболевський ладен бачити неістніюче торгівля, є попросту торгсвля, з наголосом на кіниі. декотрі сміховини. що Їх допустився д. СоболевськиЙ. як забажав вияснити старомалоруські грамоти, не вивчившись попереду малоруської мови.

Вище я навмисне застерігся, що у (оу) та ю, написані замість подовжілого о та подовжілого іо (є), можуть ува жатися авторитетними діалектологічнимн (малоруськими ознаками переважно в самісіньких грамотах або в яких інших пам'ятниках більше-менше ж и в о г о малорусь кого характеру, приміром у літописах тошо. Бо в пам'ят никах церковних букви оу та Ю замість о та € стрічаються дуже часто й тоді, коли в дотичних випадках не можна

підозрівати жодної малоруської ({замінної довготи» і коли писарі бували запевними немалорусами, ба часом навіть

і зовсім не русами, а південними слов'янами. Маючи се

на увазі, ми критично повинні відноситися й до тих цер ковних пам'ятників, про котрі з певністю знаємо, що Їх писано рукою писарів-малорусів; ми не конче сміємо вва жати кожнісіньке таке їхнє оу та Ю за безперечну мало руську діалектологічну ознаку, бо ті оу та ю могли ввійти в рук?пис малорусина не за його волею, лиш попросту мехаНІЧНО з чужого первопису.

10·

147

Піддаючи всі такі орфо-

графії мертвих церковних пам'ятників, хоч би й мало руського письма, суворій аналітичній критиці, ми повинні

і ~()~!!QрiJШ19.!3ати Їх Д()9JактІ~.. У:И!lОЇ ..~J~_ac~~~:II0І РУQ!j{ОI.МОВИ, та в.же аж тодl користуватися тими. написан-

1_I!Я.МІ:І..ДJІявияснення того історичного ходу, яким розвива·

, лася

наша мова. А вже ж була б непростима необачність, коли б ми, зустрівши оу та ю замість о та е в якомусь пам'ятнику нез в і с н О г О походження, забажали кваліфікувати той пам'ятник за малоруський без дуже пильної аналізи всіх згадаиих написань і інших діалекто логічиих рис того пам'ятиика.

Розгляньмо найпередше скількись прикладів, витя гнених із нер ус ь ких, церковнослов'янських пам'ят ників, де замість о та е написано оу та ю:

В 30графському євангелію Х І віку: ЩЬК'Ь-МОУ, 62. В

середньоболгарському

Євангелію

Григоровича

ХІІ віку єсть один приклад дуже цікавий (бо перед о): агилоу-м'Ь (dat. рlш.), 45 V., але там само: оу6uдtл'Ь, 21 V., роу mumш: tI., 67. до зографського m'bk'b-моу мати мемо аналогію в Маріїнському євангелію: оу60У, 228. Ще там само: nоуоучаmuсtl.,

294,

гроу60У,

308.

Само собою ясио, що в цій старослов'янській графіці ми не можемо добачити жодної ({замінної довготи» (хоч би

й У слові аггелоу-м-ь) , бо тут - попросту помішання зву ків о та у через вузьке вимовляння звука о. Та покладімо собі, що якийсь отакий церковнослов'янський оригінал попавсь до рук руського переписувача (як це часто й бу

вало) і що руський переписувач зробив з нього копію. Буквально копіюючи свій церковнослов' янський перво пис, мусив би руський переписувач скопіювати, очевидячки, й оте аггелоу-м-ь замість аггело-м'Ь; і що ж би вийшло, коли

б ми

захотіли

в отому

аггелоу-м'Ь

добачити

якесь

нібито малоруське аггеЛQМ?! Найлегше мусив староруський переписувач наваита жити свою копію отакими орфографіями в тім випадку, коли його церковнослов'янський оригінал бував ізводу сер б с ь к ого. Бо У старих сербів плутання букв о і оу, € і ю відбувалося ще частіше, ніж у болгарів, маючи за собою багато реальнішу підставу в живій старосербській мові. Адже й у живих сербських грамотах історик серб ської мови знаходить о

замість о частенько, та то

148

між

іншнм - У таких словах, як Трuфоунь (Трифон)' а60 дБмоун'Ь 2 • Нехай же б отакі слова переписав 6ув із серб· ського оригіналу якийсь старий русин, - то адже який· небудь сучасний необачний історик руської мови риску· вав би, без критики, вважати того русина за малорусина, 60, мовляв, Трuфоунь та дБмоун.'Ь мають виглядати на· чебто замінна довгота перед ослабілими глухими: ніби ТрuфОн.['ь] та дБмОн.['Ь] -отже, нібито на малоруський лад!!! .. Що ж до букви ю (замість є), то вона,- зазначає Майков,- має віддавати в сербській графіці звук іо: божьюмь, моюмь". Звідси Майков пояснює й інші серб·

ські орфографії:

Семuюн.ь (Ь=-Ь), сuювь

земловь, бжu

ювь nомокuю'. В тій графіці д. Майков уважає однаково можливою річчю добачати або звук ю, або звук іо, бо по· руч із згаданими написаннями він зазначу€ у сербів орфо· графію з 1\0: браmьtомь 5 , в якій буква читається за и, і зазначує він іще частішу орфографію - вже попросту З ио·, що може читатися не інакше, як іо. Отакі сербські орфографії могли переходити із церковнослов' янських рукописів сербського ізводу в староруські копії, ну, ска· жемо, в великоруські, і коли досліДНИК'філолог не відно

ситиметься до них критично, то могтиме щиру великоруську

копію залічити до пам'ятників малоруських (адже Божь юм-ь

та

м-оюм-ь

страх

як

скидаються

на

малоруське

Божьй.8м- та м-ойом! А вже ж коли він, зробивши таку фаль· шиву класифікацію, втягне в історію розвою малоруської мови якісь спеціальні великорусизми того пам' ятника, то очевидячки подасть зовсім перекручену картину історії нашої мови.

старих

великоруських

неправдиву

білоруських

рукописах

могли написання уо та ю замість о та е опинитися не тільки через копіювання південнослов' янських первописів, ба навіть і через живу силу ж и в о ї в ели кор У с ь кої а б о б і л о рус ь кої м О В и, рідної для пере-

А. М а й к о В, История сербского язы а,' стор. 424.

Стор.

445. 141. =М а й к о В, История сербского ЯЗblка, стор. 465.

3 с., н·р

• А .• н-р 1.

Ь В грамоті с., н·р 141.

• М а й КО В. стор. 466.

149

писувачів. Я вже мав нагоду згадати вище, що північні великоруси кажуть: ут'Ь, утыlать,' утдЬІХать, убмануть, У'іутuля, у гур цbl , СnРУОС'ь, собуолья і т. ін.' Так само й у Білорусії ненаголошене о може часом давати такі фонеми, як от вілєйське у ЧОРНУМ'ь, трокське калuнунька, лидське на чuрвонуй каЛUНU, на харошуй вобруць (оброть), вітебське суху та, смоленське палку й, горецьке абу·

брать і т. ін. 2 , а в деяких

білоруських говорах навіть

наголошене о переходить в у:

дару гай (дорогою),

(просить), вуко (око)3, бужаа (божая)'.

nруся

Подам деякі написання із старих рукописів: В Новгородському Остромировому євангелію ХІ віку: Пахоуму, 274 б. В Новгородському євангелію ХІІ-ХІІ! віку з цеРКВі:

Йвана Предтечі : ику щ!'. в Новгородському Добриловому євангелію 1164 року, що його переписав для Сиr-.:еона, попа отієї самої вищез га·

даної церкви Йвана Предтеч і в Новгороді, дяк церкви Свя,

тих апостолів Костянтин Добрило6 : срдце ваше оужаса· ються, 35 (ужасаЙоться)7. Про те, що д. Соболевський бажав би зробити ДоБРИЛОВ0 євангеліє малоруським, ска· жемо

нижче.

Новгородській

кормчій

1280

року:

псковських памятниках

ХІУ

вікуО трапляються'·

тятu·.

молоудоу ди·

див. вище, стор. 140. 146. Со 6 о л еве кий, Очерки русской диалектологии - в «Живай стариие», 1892, еип. ІЛ, стор. ІЗ, 15 і др. з Там сам о, стор. 19. • Там сам о, стор. 19. Див. іще иа стор. 21 північномінське ШШblОЦЯ (щирое), Ііа круценькум'Ь бярашку (на крутеньком бережку),

н.а ')/С(~утчй/ь nясочкц (на желТQМ песочке).

5 И К. Куп р и я н О в, Обозрение пергаменнь!х рукописей Новгородской Софийской библиотеки, СПб., 1857, стор І, н-р 1 або в ИОРЯС АН, УІ, З4 . • Див. уВоскресенського: «Евангелие от Марка., Сергие" Посад, 1894, стор. 41-42. 7 Або, може, букву ю написано тут поорост)

сувач не розгледів добре букву З&

Ю.

8 В «Вьпрашаніи

скаго стор

НИфоНТ8»

Кюриковt.,

ВОНО

в своїм

через ге,

що перепн

оригіналі та й прочитав П

lЄже в'Ьпраша ",'ПИСКОIlі1 НООУГОРОДЬ

налруковано

28-51.

«Русе.

не,.

9 Іх описав д. Соболевський у СВОl'х «Очерках». ,О дИВ .. приміром. стор. 130

150

библ.»,

Т.

УІ,

такі написання, ЯК К7> вельблудУМ7>, будрьнt (двічі), ПУЛКЬ .

Т.

ІН.

В Полікарповому євангелію 1307-го року, яке - СЕ ми вже бачили' - переписав північний великорусин, ми також бачили оуставльше (замість осmaвльше), кустоудья. Не із малоруських пам' ятників д. Шахматов' наводить приклади: вселюноую, томоужю, 87> нюжю, гРІІ>доуш,ЮМ7> , юмоу, де буква ю може визначати хіба звук ё (або, по Шах матову, іо). Я, з огляду на сучасне великоруське стар· чощо (замість старчеще із старчuще), вважав би можливим додати до цих Шахматових прикладів іще на mоржющи'. Певне, що отаких самих або аналогічних написань знайдеться в великоруських і білоруських старописних пам' ятниках іще чималенько, аби була охота пошукати їх. Звідси видко, з якою обережністю треба відноситися до всяких таких випадків і, зустрівши, наприклад, агге

ЛОУМ7>, не треба зараз думати, що ніби тут букви оу=о і що дотичний рукопис € малоруський, і що в старій мало руській мові давальний відмінок мав колись звучати

ангелуОм wбо ангелім'. Хто робитиме такі необережні ско роспілі висновки (приміром д.

Соболевський), той прова

дить у науку тільки туман, з якого й другим дослідникам не зовсім легко буде викараскатися.

Шоправда, іноді, в щасливіших випадках, розплутати пороблену плутанину та й розвіяти напущений туман можна без найменшої трудності. Візьмімо Новгородське

Д о б Р и л о в е

є в а н ге л І Є

1164 року.

Філологи

знають те Євангеліє переважно з опису д. Соболевського, що він зробив його в своїх «Очерках», а д. Соболевський дипломатично занедбав запис на сьому Євангелію, звідки видно, що воно - новгородське, та й оголосив добрилове

В двох останніх словах у замість

(не замість о);

але ее не міНЯЕ

справи.

2 див. вище, стор. 3

стор.

138

і д.

"Исследования в области русской фояетики»,

52.

Варшава, 1893,

, Ср е з н е в с кий, Сведения н заметки, т. Il, ~TOp. 229. б Малоруська мова дуже рано зачала вживати

Інакшого закін~

чення (~aM'b); через те в старому закінченні -омь звук о здебільша не зазнав зй.М.іННОї ДОВГОТИ, хіба в декотрих говорах, далеких од політич~ них

центрІВ.

151

євангеліє за паМ'ЯТНl1І< «галицько-волинський», бо в ньому, бачте, часто пишеться буква :І; замість є', Трапляється в добриловому євангелію замість оужасаlf!mь ся написання оужасають ся (3 persona singularis), 35. д. Соболевський забажав вияснити оте слово, як нібито малоруське оужа

саjёmь ся'; а се -

річ неможлива, бо одно, що в формі

3-ї особи ЕДИНОГО числа малоруська мова зовсім не відбула замінної довготи (пор, сучасні форми жахаєmь, жахає, жахаєmь ся, жахає ся), а друге - що, коли б така заміна мала відбутися, звук є в позиції перед м' яки м складом

(де єсть Ь) мусив би розтягтися в ё, а не в о, і ніякого оужасаються заМІСТЬ

оужасаlf!mься

малорусина з

мало

руських законів не могло б вийти, Та, на втіху нам, захо вався на добриловому євангелію занедбаний в «Очерках» Соболевського напис, звідки видк0 3 , що добрило був дяк новгородської церкви Святих апостолів і переписав те Єван геліє для Симеона, попа другої новгородської церкви

Йвана Предтечі; в 1523 році належало те Євангеліє вже до московського царя Йвана Васильовича, Ба навіть саме ім'я добрило

є зовсім типове і для Новгорода і взагалі

1 Про оте нібито «гаЛИUЬКО·ВQЛИНСЬКе» 'ь, видумане д. Соболев· СЬКИМ, я колись писатиму ширше, в інакшому місці. ІПо ВОНО не може зватися «галиuько·волинським» j не € жодна ма..гюруська особливість, ее ВИДКО от із чого: а) Єсть чимало рукописів. що ЇХ і Д. Соболевський не зважився признати З8 гаЛИIlькі або волинські, а тим часом у них написано бук· ву 1; замість е таким самим способом, який Д, Соболевський охрестив «гаmщько·волинським». Ті рукописи - сербські (В тім числі - гра· МОТИ), новгородські, білоруські і інші, в тім числі московські (прим. Євангелі€ 1339 РОКУ, ще й з типовим московським аканням), б) Пригнїтаюча більшина тих нібито «галицько-волинських» руко писів, в яких д. Соболевський познзходив оте своє не € ані галицька,

ані волинська, ані малоруська взагалі. се рукописи переважно руські та новгородські точні місцеві дати.

або

пс!<овські,

на

них

здебільша

біло

написано

8) В старомаJlОРУСЬКИХ грамотах ХІІІ-ХУ 8іку (чи будуть вони галицькі, чи fЮЛИНСЬКС ЧИ які) ':ювсім немає того мнимого «галицько· волинського» 1; замість е. А вже ж грамоти найкраще віддають собою тодішню справжню,

народну

мову,

г) Буква :І; писана замість € способом д,

Соболевського 8

його

нібито «галицько-волинських» пам'ятниках, не має для себе відповід· них рефлексів у сучасній живій малоруській мові. за дуже нечислен· НИМИ виїмками. 2 «Очерки», стор, 96-97, 3 Проф, Г, в о ск р есе нск и Й, Евзнге"ше ОТ Марка, Сер! иев Посад, 1894, стор, 41.

152

ДЛЯ північної (Великої) Русі'. В своїм правописанні доб рило подекуди й виявив ознаки свого рідного великорусь

кого наріччя: він писав 1> в везд1;', чого й сам д. Соболев ський не дозволяє для малоруського пам'ятника": він випускав в між двома самозвуками в В1;льзаоул'Ь, що й на думку д. Соболевського, не можлива річ для малору сина': знов же, на великоруський лад він випускав тв пред лозі ото та й писав ошьд'ЬШЕ замість оm'ЬшЬд'ЬШЕ, що в ніякім разі не може бути малоруською познакою5 : коли це не церковнослов'янський паннонізм· і не скорописна

1 Наведу приклади, які мені зараз самі собою згадуються, а можна 6 їх понаводити безмірно більше. Новгородський посадиик ХІ віку Остромир (див. в Никоновому зводі під 1064 р.) звавсь інакше Стро мнло (Т ати ще в, 11, 117).- Посадник середнни ХІІ віку - Судило (С о л о в ь е в, История России, т. 11, 120, видання 4; давальний від МЇІЮК - СУДИЛОВИ. Новгор. літ., 49). Слуга новгородського єпіскопа Спиридона в 1230 році - Станило. Псковський зрадник часів Олек сандра Невського - Твердило Иванович (С о л о в ь е в; т. ІІІ, стор. 188. ВИД. 1862 року). В. Синодику царя Івана ІУ: Будило (У стр Я Л О в, .сказания князя Курбского.. стор. 386). Томило

(т а м сам о. стор. 388). Ворошило (у Балова "«3тногр[афическом] обозр[ении]». кн. ХУllІ. стор. 154). В ХУІІ віці в Казанському та Ниже· городському краю: Будило (<<3тнограф[ическое] обозрение». ки. ІХ.

стор. 169.- за А. И. Соколовим). J1адило. Ярило (т аме а м о). із «ПИСЦОВblХ книг» ХУІ віку - Томило (за Чечуліним. в «3тногр[афиче

ском] обозрении•• кн. ІХ. стор. 175). Путнло. Ярило. Чурило (т а м сам о) - із «десятией» ХУІ віку; Ворошнло (див статтю Н. Хару зіна про некалендарні ймення, за матеріалами В. Сторожева. «3тнограф[ическое] обозрение». кн. ХУІ. стор. 125). Путило (стор. 126). Томило (стор. 127). Шетило (у Харузіиа «Шетиль>. стор. 127). В Воло годському краю иа початку ХУІІ віку - Томило (<<3тнограф[ическоеl обозрение». кн. ХІХ. стор. 144. за статтями Н. Суворова і ін.). В во ронезьких матеріалах ХУІІ віку - Путило. Томило (вид"в В. Сторо жев. див. «3пюграф[ическое] обозр[ение]». кн. ХХІ. 168). Вологодське 1612-1613 року - Посп1>ло (за статтями Н. Суворова, див. «3тиограф

[ическое] обозрение». ки. ХХІ. стор. 169) І т. ін .• і т. ін. 2 К а л а й Д о ВИЧ, «ІоаНН1>, 9кзарх'Ь БолгарскіЙ». М.. стор.

1824,

31. «J1екции», І-е вид .• стор.

37.

2-е і

3-€

вид .. стор.

ния В области русской грамматики». Варшава. 4 «J1екции». 3-€ вид .• стор. 140.

1881.

64. стор.

«Исследова'

~ д. Соболевський спирається на нашому діЄСJlові пзватцся та

каже, буuім початкове о в иьому глаГОJJі піШJ10 з ОП. ее не правда, бо тут 0=06, і замість озватися завсігди можна сказати обізватися, але не З8всігди можна СКЯ3:ПИ одізваmuся. Приіменники о та об у на

шій мові чергуються, а приімеННИJ< ОТ'Ь н і КО JJ И не ()оеrтяеться в О. 6 В 30Графському євангелію єсть: окр'мено, ошьд?;. У Синайському треuникові: оход~ЩUХ7>.

153

новгородська абревіатура', а русизм, то він муснть бути чистісіньким північним великорусизмом 2 , З-поміж інших північновеликоруських Добрилових особливостей зазна чімо е замість ю перед м'яким складом: развраЩЄ1Єть замість развращаl€ть; аналогічних написань чимало ЕСТЬ іще й по других новгородських і псковських пам' ят никах, починаючи з ХІ ві ку 3, то Й досі в північновелико руському наріччі це характерна й послідовна ознака',

Типовим північним великорусизмом являється В Добрила затверділість деяких дієслівних іменникових суфіксів, в яких він замість и пише ЬІ; отак, як і зараз у північній

Великорусі говорять люди: nросьеть, noгубыл' совет

liьеК'; аналогічні орфографії ми стрічаємо й по других північновеликоруських старих пам' ятниках, а надто близькі - в Псковському прологові 1383 року, де є: UСnОЛНЬtв'Ь nр1іЛьстньtlш, наСblтьtлся·, - Так, отже, пере свідчившись, що в Добрила часом продиралися крізь шка ралущу церковнослов'янської мови деякі характерні особ ливості ЙОГО рідного північновеликоруського наріччя, ми вже можемо підступити й до його написання оужаса ються замість оужасаl€ться та й заналізувати йоrо під дійсними критеріями. Коли ця орфографія не є чужосло в'янізм (балканізм)7 і не Е механічний розплив пера",

Адже в Новгородському пареМіЙнику 1271 року (Б у с л а е в, хрестоматия. стор. 77 j 81) писар написав: оо юєго,

l-1сторическая

сподіваючись, очевидячки, що букву

можна Такий

ПРОllИтаrи

ОТ, нзвіть

fI)

(вона зветься «ОТ'Ь») однаково

коли нзд

укорочувати словз, ПИШУ!!И

нею не буде дашка <Ша).

них одну букву. можна в старих писарів зазначити не раз. Приміром, аналогічно в Стефановському паремійнику (рукопис Румянцевського музею н Москві, н-р 303) часто трапляється замість слова з1і ло одна буква s. замість аз"6

спосіб

за

буква а, замість нашь

намість

н, замість есть

буква є.

2 Пор, К о л о со 8, Заметки, стор, 122 і др,; «Обзор», стор, 198, ~ «Лекции. самого Соболевськоro на стор, 87-88-іА 3-го видання подають чимало прикладів. 4, І про ее ДИВ. в «Лекциях» на стор. 88~іЙ. У Колосова: «Заметки», стор, !О5, 121, 326, 6 Приміром. диви «О говоре крестьян южной части 4ереповецкого уезда» М. Герасимова, де подано: оmросmьtЛU, смо{юдын,' xapxomынa (8 «Живай старине», 1893, вип. ІІІ, стор, 374), Пор. також у Ко,юсова: «Заметкн., стор, 97, 20, 108 і .'(р,; «Обзор», стор, 90, У Потебиі: «О ,ву КО8Ь1Х особенностях», 83.

•

Со БО.1 е в с кий, Очерки, ІЗО, що н південних с.1юв'ян

7 Вище ми згадува.1Ш про те,

часом ю замість ~. 8 Буква !є настідьки близька своїми зарисами ло ю, саря перо затремтіло в руці або

коли розпливлося було

154

писалося

щО КQJ1И В пи чорнило,

то

ТО В ній треба бачити розповсюджену північну велико руську флексію от (зам. ет), яка появляється в спряганні теперішнього часу після j або після шиплячих (знайот'Ь, nuшот'Ь замість знает?!, nuшет'ь). ОСіговорити графіку добрилового євангелія і розвіяти напушений д. Соболевським туман можна було без най меншої трудності через те, що добрилове євангеліє позна чено точною місцевою писаревою записсю. Та єсть іще один такий самий пам'ятник, як і добрилове євангеліє, але без писаревої записі: то - північновеликоруське, або білоруське Є в а н ге л і є Мо ск О В с ь кої син о· дальної типографії ХІІ-ХІІ! віку,н-р6, яке д. Соболевський через свою тенденційність тож само залічив до «галицько-волинських» і тим заплутав другого [<ченого, шановного акад. А. А. ШаХМатова. В Типографському євангелію, н-р 6 зустрічаються два написання: вечер'Ь субутньLU і щюдр'Ь (замість суботньLU та щедр'Ь). д. Собо левський заявив, що се мають бути малорусизми з замін ною довготою', батьки відповідних малоруських фонем, себто субіmнuй та щідр (!!), начебто малоруська мова знала коли-небудь замінну довготу в СJlові щедрІ' д. Шахматов повірив д. Соболевському, буцімто Типографське єванге· ліє, н-р 6 Е малорус"ке, але, виходячи саме-таки з ц ь О г О пог JlЯДУ, мусив попастися в великий клопіт; бо хіба ж можна було повірити, що вже в ХІІ-ХІІ! віці малоруська мова знала довге у' Адже таке явище мало повстати в мало руській мові вже аж пізніше. Не можучи дЛЯ ХІІ-- ХІІІ віку допустити такої замінної довготи в цих словах, д. Шахматов був примушений оголосити субуmныlй за просту ПОМИJlКУ, що В ній друге у (замість о) написано під

впливом попередньої уко вої снлаби

(су_)3, а в щюдр?!

він очевидячки' мусив добачити недовгу фонему щодр?! чи щОдр'Ь. Але й таким витолкуванням він не розплутав справи, бо в цім останнім слові малоруська мова не мала замість бажаної букви

ІЄ

могла на паперї ВИЙТИ буква ю. Міг і сам

псреписувач написати З недог,rtяду букву ю :13МЇсть невиразної букви ~

СВОГО

первопису.

, «Очерки" стор. 96-97, «Лекuии», З-є ВИД .. стор. 67. 2 У малорусів є тільки щедр (пр. «Щедр-rечір», що перед Новим rюком) та щедрий і ніколи не щідрuй; звука і нема RHi н иім прикмет

ннку, ані

в ПОХQДЯ'lИХ звідси словах.

s А. Ш а х мат о В, Исследования в области русской фонетики, С10р. 118. 4 Пор. так сам О, стор. 52.

155

переходу

е в о: у нас нема

щодрий, а є тільки щедрий.

Пороблену через д. Соболевського крутанину можна роз крутити аж тоді, коли ми ближче приглянемося до інших особливостей того Євангелія Московської синодальної ти пографії, н-р 6. Ранньої історії цього рукопису ми, на жаль, не знаємо', та зате знаходимо в ньому характерис тичну орфограq ію: биць замість бичь; а вже ж малорусин не міг цього написати! Ся особливість недвозначно пока зу. нам UIлях до Новгорода. Пскова або до Полоцько Смоленсько-Вітебської землі. Що рукопис походить звід кілясь із тих сторін, се видко нам також із частого поплу тання букв оу та в (дев'ять разів). Отже, й написання субуmньLU, коли ми ЙОГО не вважатимем за механічно несвідоме подвоєння сусідньої попередньої самозвучної букви, є результат північновеликоруської або білоруської діалектної звужеиої вимови звука о, а щюдр'Ь є велико руське або білоруське щёдр'Ь; до історії ж малоруської мови оті два написання в Типографському євангелію, н-р 6 не мають жодного діла.

Трохи важче зак ласифікув ати 3 повною, докладною точністю ще один пам'ятник, що в ньому один раз напи сано В'Ь mвоюмь замість В'Ь mВОIЄМЬ. Се Час о с л о в ХІУ в і куП е тер б У Р з ь кої п у б л і ч ної б і б л і оте к и. д. Соболевський (в <<Очерках», н-р 12) само вільно залічує сей староруський рукопис до малоруських пам'ятників і тісніш - до галицьких, але в нас нема жод нісіньких підстав, щоб згодитися на таку зовсім бєзосновну класифікацію'. В самій рукописі ніде не згадано, щоб вона пнсалася в Галичині або була колись у Галичині, та й якого-небудь інакшого історичного свідоцтва про се в нас иемає: а коли вдивимося в мову того Часловця ХІУ віку, то бачимо, що тая мова не тільки спеціально про Галичину собою не свідчить, ба й узагалі нічого малоруського в собі не містить, - не тільки чогось рішуче виразнішого, 1 Знаємо тільки, що в ХУІІ піці той рукопис належав дО МОСКОВ «приказа КНИГЬ печатнаго д'hлш> , В О С К Р есе нск и Й.

ського

"Евангелие ОТ Марка», Сергиев Посад, 1894, стор. 42. 2 У д. Соболевського підставою ДЛЯ такого заК13СИф ікування служить написання букви ь замість €. Та я вже вказував, що таке написання в жоднім разі не Е галицька або ВQЛИНСІ,К(! спеціЯ':lьнісrь, і має ВОНО характер переважно рішучий аНТИМ3!IОРУt:ЬКIІЙ. ДИВ. стор. !52.

156

ба навіть чогось менше виразного,- одно слово, ані на тяку на малоруськість, Приміром, не бачимо ми в Петер бурзькому часловці Х І V віку навіть таких малоруських особливостей, як помішання ЬІ та и, В'Ь та оу, що трапля ються, мабуть, чи не в кожному малоруському рукописові; ба навіть такої, вже бліднішої графіки, як Ж'І замість жд або ти и замість ть и (розповсюдженої не тільки в півден

норуських рукописах, але й у білоруських і новгород ських), МИ в цьому Часловці тож само не маємо, Чи є там поплутання звуків t та и, можна й про се дуже сумніва тися, бо всі три випадки, які сюди стосуються, а то: К'Ь

цї)КIJи стии (зам, С8і11m1т), 6удumа (приказ, зам. 6yatma) та uцuлu

не викликають

віри до себе;

написання сmии ЗОВСІМ скидається

з-поміж

на звичаину

них

писарську

антиципацію дальшої, сусідньої букви, а не будить воно віри до себе тим більше, що форма С8яmtй (з ь), взагалі мало вжива на на Русі', була в Х ІУ віці для будь-якого руського наріччя мертвою (адже тоді говорили «святой»); а ненаголошена буква И в 6удumа та uцuлu могла напи сатися не через поплутання звуків t та И (се могло б ука зувати на Новгород чи на інше місто північної Великорусі), тільки попросту - через закони т. зв. «аканню>, що роз повсюднене й у Білорусії і в південній Московській Русі, Не маючи таким способом ніяких певних підстав, щоб уважати Петербурзький часослов ХІУ віку З8 малоруський, мусимо ми й для написання mвоюмь (єдиного, що скида ється в Часослові на малорусизм) шукати причину не малоруську, Буква ю могла тут написатися: а) або з роз пливу пера (ю замість ю), б) або для зазначення загально руського, зглядно великоруського звука іо, що ми не раз зустрічаємо по руських рукописах, і в) міг се бути один із сербізмів, які в ХІУ віці трапляються по великоруських рукописах густо та часто. На користь останнього погляду промовляли б У певній мірі ще деякі графічні особливості сього Часослова. Писар написав сербським способом за

мість ііі букву! В гл!ще, л. 79'", що зрештою могло б бути і виявом великоруського акання,

1 Пор. у саМQго·таки CTOr, ?

Д. Соболевського:

Три рази написав «Лекции),

3-е

ВИД.,

155, ее написання в «Очерках» Соболевського не зазначено, та я ко·

ристуюсь друкованим текстом сього Часослова, що ПОЛЯНQ

СЬКИХ «УниверситеТСКIJХ известиях»,

1885,

157

н-р

ЙОГО В київ додаток ІІІ.

той писар замість І!> букву t в словах В1> ч1ід1іхь (В'Ь ЧІ!> д1іх'Ь) , ч1ідью, уж1іс'Ь (ОУЖl!>С'Ь); така графіка відома і із сербських пам'ятників', і має вона собі відгук у живій сербській мові (чедо, ужес),- хоч може воиа зовсім добре пояснятися також і з великоруських діалектичних причин (новгородських, псковських, де, напр_, кажуть чеща зам_ чаща), може вона пояснятися також із церковнослов'ян ських, та й із загальноруських (t=я); має вона собі звісну аналогію, приміром у псковському ч1іс'Ь (ЧЯС1> , чаС1», також із ХІУ віку'. Наче сербізм, виглядають у Петер бурзькому часослові ХІУ віку і ті написання, де поплу тано тверде й м'яке л: расnалааше, л. 79 замість расnаля аtш!' та вольныl замість вол'ьныl' л. 75 У.; також ь замість 'Ь в без'О, 40; також ао замість ау два рази в олока о m'Ьма , л. 784, З грепького 6Ло"а;U~ffi!1а; (пор. сербський дифтонг ао, приміром, в nисао). Найбільше по-сербському виходить а замість 'Ь в гратань (три рази, поруч грьmань); та се міг би бути також один із виявів великоруського акання. д. Соболевський не може дати собі ради з тим гратань', бо признати його за а кання - се значило б признати Петербурзький часловеuь Х ІУ віку не за «галиuький», а

витолкувати

як

малорусизм,

гратань

не

дасться:

адже

ні в живій малоруській мові нема такої фонеми, ані в мало руських пам'ятниках нема такого написання. Але в харю( тері сербізму виясняється оте гратань найлегше. Ніби чимсь сербським дихає в Петербурзькому часослові ще й заміна хо через Х'Ь в закінченнях аористів: nОМЯНУХ'ОМ'О, nослушах'Ом'О, смяmох'l>М'l>СЯ, UСnОЛНUХ'ОМ'l>СЯ, бо се пригадує ссбою сербське закінчення хме 6 . Загальне вра ження, яке зостається в мене з читання Петербурзького часловuя Х ІУ віку, се - таке, що писаний він ніде, як у Москві, за часів московського митрополита - Серба Кіпріяна, що через нього великоруські рукописи того часу

1 дИВ. У Майкова: «ИСТОРИЯ сербского язы а>>,' стор.

• с о б о л е вс кий,

Очерки,

стор.

127.

Але

др. Часослов;

448, 457 ; в

ХІV віку він хоче оті написання вважати вже за гаЛlJ!J,ИЗМ. 3 ее не зазначено в «Очерках», та я ЗНОВ користуюсь текстом, надрукованим в «Университетских известиях». 4 Беру се з друкованого тексту. • «Лекции», 2-е вид., стор. 58, з-є вид.. стор. 89. 6 Завважити треба, що інакших Аипадків, де б замість о ПН('RВСЯ В Часловцj 'Ь. ми не бачимо,- 01' хіба ще в греllЬКОМУ олокапm'Ьма.

158

рясно забагатіли на сербізми 1 • Може, ця моя думка пока жеться мало підпертою, може, сей Часловець Х ІУ віку виJшов із Пскова'. може, він узагалі не дасться точно за класифікувати, тільки ж залічувати його до пам'ятників малоруських так само нема жоднісіньких причин. Через те не можна втягати до матеріалів для історії малоруської мови написання mвоюмь, яке ми маємо в с ь О м У пам'ят нику; а що не можна втягати в історію малоруської мови всіх інших написань сього пам'ятника (пр. граmаяь) , про се нема чого й казати_

Ба навіть і в тих рукописах, які писано руками справ· жніх малорусів, але які мають зміст церковний або, тіс ніше, богослужебний, букви оу та ю, вжиті писаря ми за мість о та !С, навряд чи завсіди визначають собою малоруську замінну довготу, себто навряд чн завсіди репродукуються ними довгі звуки о" та іо, що розтяглися з коротких звуків у позиції перед ослаблими глухими. Коли такі написання в південноруських церковних пам'ятниках (їх і небагато) мають бути таки діалектоло гічними малоруськими виявами, а не чужослов'янізмами і не простими:помилками, то швидше вже нагадують вони нам собою кор О т к і У та йо, а не довгі о та Ао. Бодай ее треба сказати про ті (всі вони й нечисленні) випадки, які ми знаємо з Галицького євангелія 1266-1301 року та з Холмського євангелія ХІІІ-го віку. В першім Єван гелію <шрозвутер'Ь Георьгии» написав тричі букву ю, а не Е: морю жю (морю же), в'Ьшюдшю (в'Ьшьд'Ьшю, в'Ьшед'Ь шю) та Июдtюм'Ь (Июдt/Єм'Ь, dativus plura\is). В сучас ній нашій мові ми відповідно до першого слова маємо: морю же або (се в північномалоруських говорах) морю жо, а відповідно до другого - рідке (харківське) ввішедчи або загальнорозповсюднене ввійшовшu,- з коротким о; звука і в тих двох ніде не чуємо. Я кщо приймемо, що галицький «прозвутер'Ь Георьгии» написав букву ю в отих двох словах не під механічним впливом сусідніх складів'. 1 Пор. тихонравівські

«Летописи

русской

литературЬІ:»,

КН. 6,

стор. 69-71, в статті Буслаєва, що вже давно звернув увагу на сю обставину. 2

Я за Псковом не обстаю тільки через те, що не бачу в сім Ча·

словці поплутання шиплячих і свистячих . 3

ЖЮ міг він механічно написати через те, що перед uі€ю силабою

написав уже був морю, з буквою ю; лруга ж буква ю, в слові 8-ьшюдшю,

159

а з діалектичних малоруських причин, то ЙОГО буква ю в словах жю та В7Jшюдшю мусить визначати собою той самий недовгий звук о (чи ЬО), який ми чуємо в сучасних фонемах жо та ввійшовши'. Тому-то й третє Георгієве на писання Июдtюм'О замість ИюдtlЄМ'Ь - навряд чи міс тить У собі замінну довготу; якщо й тут буква ю не пов стала під впливом початкової попередньої букви ю, ТО ми його аналогічно повинні прочитати попросту Ию3tjОМ7J, без усякої довгості звука о. Так само і в Холмському євангелію ХІІІ віку', де маємо оmрочuщюм'О і де маємо також tдУЩОМ7J і MblmapOM7J;) , ми повинні тую букву ю читати за коротке о (ьо). Або, щонайменше, ми мусимо лишити і Георгієве ИюдеЮМ7J і холмське оmрочищюм'Ь під дуже великим сумнівом'. Єсть іще один пам'ятник, незвісного походження, в якому ми маємо ю замість Е, оголошене д. Соболевським за малоруську замінну довготу. Це - Пок а ж чик до Євангельських чтений XIII-XIV віку, оправлений разом із Галицьким Крилоським євангелієм 1144 року; там єсть IЄmюр'Ь замість IЄmер'О. Ми не зна· ємо, де писано той Пок~жчнк. Галицьке Крилоське єван· геліє, написане 1144 року, знаходиться з XVII віку в Ве ликорусі, і от можлива річ, що якраз у Великорусі хтось може бути механічною антиципацією (<<предвосхищением») тієї букви ю, ЩО міститься в далыlму,' кінцевому складі. Такі ПОМИЛКИ в рукописах трапляються дуже часто по всіх усюдах. 1 В старих Г<іЛИЦЬКИХ rpaMOTax форма вьшод'ьшu трапляється

раз

або nрuшод·ьUlU

раз.

, Писано його пер е Д 1300 роком. Днв. ере 3 н еве кий, Древние памятники русского письма и ЯЗЬІка, 2~e вид., стор. 158. 3 С О б о л еве КИЙ. Очерки, стор. 93. (Там подано точне напи сання, 3 початковим ft). 4 Я не вдаватимуся rYT у ширший розслід, чи справді Холмське євангеліє € паМ'ЯТНI!К малоруський. Мені здається, що так. Але зав· важу, що точних доказів у нас на те немає. Писано Холмське єванге ліє. як зазначив відомий палеограф Срезневський, іще в ХІІІ Віні, а з напису на ньому видко, що за якусь сотню літ по своїм написанні воно (в 1376 ропО належало до однієї холмської церкви; можна навіть підозрівати (пор. напис), чи не привіз те Євангеліє в Холм князь ю. Холмський. Треба ще пам'ятати й ту обставину, що город Холм, заснований 1259 року. заселився дуже мішаною людністю, яку прикли· кано туди з усіх країв; зовсім можлива річ, що Холмське євангеліє написав якийсь захожий білоруснн (пор. Іпат. лІт., стор. 558) або за хожий новгородець, яких у Галицько-Володимирському князівстві було чималенько (пор. звістку про них у Володимирі-Волинському Іпат. літ., 605). Виразних малорусизмів у Холмському євангелію нема.

160

дав спільну оправу для Галиuького Крилоського євангелія 1144 року і для вели!(оруського або білорусь!(ого Покаж· чика ХІІІ-ХІУ віку; але знов можлива річ, що Покажчик оправлено разом з Євангелієм іще в Галичині, а в такім разі се, природно, міг би бути пам'ятник, написаний не де, як у Галичині. Рішучих малорусизмів у нім нема, але нема й дуже разячих антималорусизмів 1 ,- через те можна б з бідою думати, що Покажчик писано рукою галичанина, а не якогось білорусина або великорусина. Та поклавши навіть, що Покажчик є пам'ятник малоруський, ми не сміємо бачити в IЄmюр-ь замінну довготу. Слово IЄmер-ь таке не руське, таке не народне, що жодним фонетичним змінам на руському грунті воно й підлягти не могло: ані великорусин із білорусином не могли обернути ЙОГО в єmьор, ані малорусин не міг розтягти його в єmь&р; звук е повинен був у иім чужім слові вдержатися незмінним у всіх старих русів". Через те я думаю, що в написанні IЄmюр-ь ми маємо написання IЄТlЄр'Ь, у якому отся буква ІЄ, вжита я з поспіху під впливом п о чат к О В О Ї букви ІЄ, розпливлася на папері через швидкий хід пера або через велику краплину чорнила, яку захопив писар своїм пером із повного каламаря. А добачати малорусизм у тім IЄmюр-ь нема жодної спромоги.

Отже. найпевнішими предками того нашого і, що пов· стало з о (перед ослабленими глухими та перед й), явля1 Тільки написання ото вчен,UК:7J (зам. «ОТn ученикь»=від учеників) виглядає якось не по-малоруському. Тут буква о не німа, вона не є

графічна заміна букви ь: ot vcenik не можна було б і ВИМОВИТИ без трудності; ВИХОДИТЬ, що писар Покажчика так і вимовляв: oto vсепіk, а ее ддя малорусина

XIII-XIV віку навряд чи натурально, бо фонема від (од) свідчить своєю замінною ДОВГОТОЮ про повне ослаблення у ста рих західних малорусів кінцевого 'Ь у предлозі ОТ'ь. А втім, деяку більше чи менше ймовірну малоруську основу можна буде підшукати

і ДЛЯ цього oto vcenik , .. хоч ее буде, як то МО8ЛИЮТЬ, «із гріхом на половину». Доведеться

в такім

разі

ПОl\ласти,

що

переписувач

був

не з Галичини, але із С х ід ної України', пр. із Київщини, де в при іменнику ОТ'ь не відбулася замінна довгота і де сучасна фонеМ<І ОД (не від), а в архаїчних говорах навіть от свідчить, що сей приіменник справді довшу пору мав звучати в Київщині близько до ото. За тим самим трохи промовляла б і наПисання багат'Ь, багатьство (пор; cy~ [(асне київське багатий, 6агацтво і галицьке багатий, богацтво).

А переПИСУВ8Ч Луцького євангелія ХІУ в., не мажучи Епоратися тер, написав у цьому слові свій ріДНIІЙ суфікс тор (такий самий, Яl< у слові которий): етор"', л. 138 v. 2

3 чужим для себе суфі КСО!'.'І

1-266

161

ються для наших очей букви знаходимо

живих

у та

ю аж тоді, коли ми їх

грамотах (київських,

волинських Та

галиuьких), починаючн з кінuя Х ІІІ BiKyl: аж в їхній графіuі, такого типу, як своюм'Ь та "юи або до6ровульно та друзд'Ь, ми безпечно вже можемо бачити свої рідні

форми (сучасні свон;;)м, своїм, добровУольно, добровільно і т. ін.). Само собою розуміється, що старі малоруські грамоти ми повинні аналізувати з належною філологічнох" обережністю, ми завсіди повинні оглядатися на живу сучасну МОВУ,- і не в к о Ж н і й букві У та ю, напи· саній у грамотах замість о та е, ми сміємо вичитувати дов· гіс т ь. В одній галиuькій грамоті ми бачимо торгувЛJi (замість торговля) - і от д. Соболевський зараз оголошує, ніби оте у є результат замінної довготи!' Слова торгівля в нашій мові нема: єсть українське торг6вля (з наголосом на о) та галиuьке торговля (з ненаголошеним 0\; мало руський ненаголошений звук о, а тим паче всуфіксі -ОВ, легко може переходити без усякої замінної довготи в звук у,- через те поруч торговля ми чуємо ще й вимову тор·

гувля. Отсе ж і є тая самая форма, яку ми знаходимо в ста· рій галиuькій грамоті, буде тому 500 год! Звук У в ній короткий і не повстав через замінну довготу. А перехід малоруського ненаголошеного о в у сконстатовано 3 вже в найстарішому пам' ятнику малоруського письма, який ми тільки маємо: згадаймо кomopueyll/. замість кomopueoll/. (ablativus іет. sing.) в київському Ізборнику Святослава 1073 року. А втім, д. Соболевському взагалі нема щастя на аналізі галиuьких вати,

грамот, бо, щоб їх філологічно добре аналізу·

треба

попереду

вивчитися

малоруської

мови,

якої

д. Собо.nевськиЙ не зиає. В СВОЇЙ «Филологии и ПОГОДИНСКОЙ гипотезе» я подав на ТР чимало доказів

між

ІНШИМ,

згадав був таку

сміховину

ШО

наше

пилом

припасти (запорошитися) д Соболевський перекладає: «возникнуть благодаря усердию» (диви в мене стор. 490), бо по-російськи nьtЛ"Ь= «усердие•. Галицьк; та волинські грамоти ХІУ - ХУ В;КУ - ще тем

ніша вода для д. Соболевськог'1, Зустрів він у приписці на ЛУllhКОМУ євангелІЮ: і ИКОНbJ кованЬІХ, а икань, 3 в1; ньци (себто «чотири ікони кованих, а три

ікони

вінцями»)

неМОЖЛИВt> CJJOВO звеltЬЦЬ (!!!) і і в грамотах букву 1і замість е: 1 Мабуть,

найстар;шнй

та

ззразісінько

ВИКОВУ€

радіє, що ОСЬ, МОВЛЯВ, знайшов звt ньцu написано нібито замість

приклад

1292

Пор. «J1екuиИ>, З-є вид .. стор. 67 з Див. ще в Колосова: «Очерк», стор.

р.

•

162

62.

шеньци!! .. Або от іше приклад. ЄСТЬ одна звірина, шо зветься по· на шом)' хо . шlк (пор. У І. Верхратськ,хо: «Нов! знадоби до номенклатури народної» - в «Правді», 1878, т. 11, стор. 233); і ПО-ПОЛЬСЬКИ ия зві рина зветься chomik: по-великоруськи, а рівночасно й по-нашому хо МЯК'Ь (з інакшим суф!ксом, ніж ХОМИК У нас і chomik у поляків).

Тепер ми вямовляємо иаше и твердо (як XOMЬtK, chomyk), а в ХІУ -ХУ віці звук И вимовлявся значно м'якше, і з ціеї причини прізвище Хо МUК08UЧ написано в одній галицькій грамоті Хом15кuвцчь 1. д. Собо левський. не знаючи нашої мови і знаючи тільки СВОЕ спільноруське ХОМЯК'Ь. заявляє, ніби Хо.wt;ковuчь мало повстати з Хомяковuчь, і на uій підставі будує свої зовсім фальшиві думки про природу винайде ного ним «галицько-волинського» ятя. А грамоти, на досаду д. Собо левському, так таки й не знають того, буuімто «гаЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГl)>>

написання букви

замість букви е, яке д. Со60левський познаходив

у своїх

нібито

отаких,

як Новгородське Добрилове

такого кий,

«галицько-волинських»

у слові

MafiYTb,

Корабч15в{кій,

u е рко

В них

євангеліє та

пам 'ятниках,

інші,

яке подає з грамоти

за неточним друкованим виданням

Навіть

нема

л. Соболевсь,

грамоти литовського

князя Олександра Коріятовича 1375 року, даної Смотриuькому MOHa~ стиреві домініканів). В Кора6чt"скій він лобачає букву 1; замість е, а направду в тім слові вийшла простісінька друкарська помилка. В праці Н. Молчановського «Очерк известий о Подольской земле до 1434 г'ща» (Київ, 1885, відб. з «Университетских известий») ие слово виписано точно з самої грамоти: Корабч1;е"скuй (див. стор. 159 і 22]). Д. Молчано"ський виразио завважає (стор. 159), що єсть иеточн; дру. ковані видання грамот, а на стор. 220-221 він наново друкує геть усю згадану грамоту 1375 року, в и в іри в шиї ї з а а в т е н тич ним

не

ори гін а л о м,

можемо. Ще ж

так

у д.

отже сумніватися

про

Молчановського (стор.

його

159)

точність

ми

зазначено, що й

до наших часів на північ од Смотрича зостається село Корабчtевка ... Бачимо отже, що тут буква єсть основне 'Іі, а не замість е, як того собі бажав би д. Соболевський на підrору своїй фальшивій гіпоте:с і про «галицько-волинське» вживання букви замість е. T,q й ще іНШJ (а вони дуже й дуже нечисленні до того!) написання букви t замість е, про які д. Соболевський думає, 6уиім познаходив Їх у галицьких греМ"1тах,- вони й не істніють направду: попросту д. Соболевський вклепаkСЯ та не зміг Їх розпізнати, бо не знає малоруської мови. НайваЖН1ші

з тих

написань

мають

знаходитися

в двох

галицьких

грамотах,

напи

саних 60лестрашицьким поповичем 1359 і 1366 року; в ТИХ двох гnа мотах начебто написано букву замість е ось в яких словах: Олефtр~ ко, nоnо пєчtрєскьш (зам. nоn'Ь Пf1черьскьш) j Б1;зна (начебто зам!сть

Бездьна). З-поміж тих трьох слів буква 1; в імені Олеф1; рко визна чає собою старий основний звук 1;, і написано П зовсім не через за мінну довготу: се видко із склонення імені Олехвір (genit.- Олєхвіра. dat.- Олєхвірові. аЬ!аі.- Олехвіром, уос.- Олєхвіре/), чого не відає д- Соболевський, 60 мови нашої не знає. Незнання нашої мови і по& ний брак живого чуття до неї пошкодили д. Соболевському ще гірше тоді, як підступив він до двох других слів, що містяться в тих самих видрукуваних грамотах болестрашицького поповича: nоnо ПЄ!ttреск.ьш

та Б1;з"а; долучу сюди ще й третє слово: Ганьк1; (поmіпаt.), якого 1 Так само (Лавр. сп.).

11'

київській

Несторовій

]63

літописі

єсть

XOMtKU

Д. Соболевський

не

торкається,

але

І.ІОНО

ЕСТЬ

виданні

ТИХ грамот

і відноситься СЮДИ само. Треба пам'ятати, що друковане видаН!-ш тих

обох грамот, ЯКИМ користується д. Соболевський, аж КИШИТЬ очевид· ними помилками супроти рукописного оригіналу, і про одну важну помилку зміг догадатися нзвіть д. Соболевський: що видавці друку· вали н.іоЙ, кали в оригіналі очевидячки мусило бути н.юЙ. Та д. Со· болевський, не знаючи мови, не зміг постерегти ще виразнішої їхньої помилки: видавці не вміли розібрати букву 'Ь од букви От. примj· ром, вони видрукували 'Ь, а не в реченні «с'Ь счем'Ь и с колодязем'Ь» замість «с 1;счем'Ь и с колодязем'Ь» (написання tсчем - очевидячки має бути tзче.м:ь. себто «3 Їзковою риболовлею~}); так само вони Bhдрукували Андр'Ька замість А ндр1;ка. І навідворіть: де мало бути ", там видавці видрукували 1і: гйнькt замість ГаНЬК?1 (ЧИТ. ~Г8!-IbKO)}). Б1:;зна замість Б'Ьзна (Sambucus або рідше - Syringa), попа Печ1:;ре CKblU замість nоnо Печ"ЬреСКblU. (Щодо GYKB 'ь та О, то вони скрізь плутаються у болестрашицького поповича; він писав букву о навіть замість німого 'Ь,- прим. nоnо зам. nоn'Ь,- і навпаки: писав він бук~ ву 'ь замість основного 0 , - прим. Печ'ЬрескьLU зам. ПеЧОРЄLКЬUl). Ні чого того д. Соболевський не зміркував та й добачив у тих дру'кова· них помилках своє бажане «галицько·волинське» "Іі, одчайдушно наки нувши таким способом малоруському наріччю неістніючі слова: Печі рськuй та аж монструозне Бізна. Адже малоруси, чи то в Галичині, чи де, говорять не Печірськuй, тільки Печерський (коли 3 наголосом на е) або з наголосом на кінці: Печерський та Печарськuй, та ще в архаїчніших говорах - Печорський (здається, що се з подвійним наголошуванням: і на о, і на кінці; я, правда, о"оби"то чув наголос тільки на кінці: Печорський); те саме чуємо й у споріднених словах: печерний та nечdрнuй, з печер або 3 nечdр (пошіпаt. печера і nечdра;

про появу тут звука а див. у мене в «Филологии и погодинской гипо

СТОР_ 70-75)... Так само немає в нас у ніЯКісінькому говорі слова бізнй, а єсть тільки беана або бездна, і се - дуже зви· чайне слово. Беру, приміром, найсвіжіше число гаЛИЦЬК[lї часописі ({Руслаю>*, ян:е прийшло до мене в той саме момент, коли я пишу оці рядки,- розгортаю і зараз бачу: в бездні (див. «РуслаН», 1905, ч. 130, стор. 3); а літературних прикладів я міг би показати д. Соболевськсг му скільки завгодно,- між ІНшим У Куліша в його віршованих пере кладах ШеКСПІРОВИХ драм: безна (Львів, 1882, т, І, стор. 403), де мет· ром зазначу€ться й наголос на е ... Із таких сміховин д. Соболевсько го к()жному ясно, що д. Сооолевський не має ані найменшого нюху супроти нашої мови - так куди ж йому писати її історію! тезе»,

ІІІ ПАРАЛЕЛЬНІ НАПИСАННЯ БУКВ Ь/ ТА И Появу ЬІ замість н, або навпаки, ми й зараз можемо постерігати в живому великоруському та білоруському наріччі, а не тільки в на

шій мові; здебільша ее там випадки не фонетичні. Це саме явище ми стрічаємо й по найстаріших великоруських тя білоруських рукописах,

починаючи з ХІ віку; корінь стиг і сmыl;; Юрієвське сыluu (коли тут не графічна антиuипація). Старе велнкоруське затвердіння суфіксів в XymUH7J і XymblH7J; затвердіння ще й інших суф ікс ів по старих HOB~ городських пам'ятниках; сюди ж відносяться й усі три такі написан· НЯВ Нов го родському Добриловому єв" нгел ію 1164 ро-

164

ку, які д. Со60ленськнй бажав фо.l0гічне ПОП."lутання ч. ІЮ

в,:іх

староруських

та

611

ЬІ у

зробити малоруеизмами. Рясне мор· ф:JексіЯх

П<ім'ятниках

не

імен.

j ВИН.

відмінків мн.

ма;!оруського

походження:

між іншим один такий випадок єсть у московському Тип о гра ф. С ь ком У є в а н г е .:1 і Ю, H~P 7 зага.lьнове.;IИКОРУСЬКОГО типу; про ее Євангеліє див. нижче. Старі новгородські і московські написання

твердих флексій, типу одНЬІМ'Ь, mыlч'ь,' тЬІх'Ь. ЧИС:Jенні ве.:JИкоруські

зак ;нчення

род. відм. з

буквою

и, а

не

старопиені

з буквою ЬІ,

такого типу, ЯІ< У винських грамотах XIV - XV віку: С ЬІВU (с UВЬі); причина сього: аналогічна часта поява букви ЬІ, а не и (і не Б) в закінченні дав.

відм. немалоруrl:-КИХ пам'ятників такого типу, ям N.шuему сmар1іЙшuньt. Числрнні староруські, хоч би й не малору ські, приклади на деклінанійні1Й суфікс ·ыьІ та ·ММ замість ·ЬJМИ та -ми. Псковські приклади, геть усякого гипу Н8 поплутання або р!внобіжне написання букв ЬІ та""и; СЮДИ відносяться й усі чотири випадки з П о л і кар п о в о r о є в а н r е л і я 1307 р., обговореного впереднішому розді,.'lі; всі вони -'типові великоруеькі. Питання про Московське Тип о r раф е ь к е є в а н г е л і €, H~P 7, що д. Co~ БО.'!евськиЙ самовільно залічив його до пам'ятників «га."lИЦЬКО~ВО:!ИН· ських» та й зnхотів добачити ~ ньому М3.10руське поплутання ЬІ та и. Мова сього Московського євангелія, H~P 7 має в собі спеuіальні антималорусьК1 о~наки; вона очевидячки великоруська та й мабуть таки ПР<Jмосковська; вона не має в собі жодного малорусизму; бо

тая міна букв ЬІ та и, яку зазнзчу€ в Московському Типограф~ ському євангелію, H~P 7 д. Соболевеький {три випадки), належить до типових

великоруських

морфологічних явищ та рукописних

ревіатур; кумедне стаНО8ИЩt', в яке

вскочив

д.

аб

СоБОJ1еВСЬ:~ИЙt еи·

накинути сьому євангелію, H~P 7 ПОП:Jутання ВО та оу (оуз оуст"!). Порада ДJlЯ д. Ко:,есси: яким способом придбати йому науку, щоб непомильно розпізнавати, чи поплутано в староруському пам 'ЯТНИКУ звуки ЬІ та и, чи не поплутано?

луючиеь

Поплутання звуків ЬІ та и - це одна з дуже рельєф· них особливостей нашої мови; і вже навіть у найстаріших малоруських пам'ятниках (київських Ізборниках князя

Святослава

1073

1076

року) вона відбивається зовсім ви

разно l . Та несправедливо було б уважати за малоруський, без аналізу, геть усякий староруський пам' ятник, де часом трапиться тая особливість, бо й У сучасній велико руській мові північній (подекуди й у великоруській мові

південній) і в мові білоруській єсть ціла серія випадків, що в иих ми чуємо ы замість сподіваного и або навпаки.

І те саме' ми знаємо із дуже старих великоруських та біло руських рукописів.

Іше

Колосов

та

Потебня

були

позазначували,

що

в сучасному північновеликоруському наріччю трапляється помішання ы та и, іноді - нефоне тичне, приміром у північновеликоруському: mыl'ь,' оныl'

1 диви мою «Филологию и погодинс.КУЮ гипотезу», стор. 76--77. 165

одныl' людьмыl, іноді фонетичне, приміром у північно· великоруському: мило (зам. мыlо,' Seife), мь/ло (зам. мило, lіеЬ), ми (зам. МЬІ, wir), мь/лость (зам. милостЬ,Gпаdе) , коль/ (зам. КОЛll, wenn) , nолинь (зам. nолын.,' Absinth, Wermuth) і т. ін." Зрештою, і в останньому слові (полинь зам. nолын.)) ми маємо діло, мабуть, із нефонетичннм яви шем - пом ішан ням суфіксів -ин та -blН; порівняймо при клади, подані з ЧереповеЦЬКОI о повіту Новгородської ;

губернії: CMopoдblНa, хархоты1і3 ; там у Череповецькому повіті аналогічно притверджують ще й інакші м'які су фікси, до яких маються тверді паралелі,- прим. отрос тыlll' •. Се явище зазначували й інші філологи та етнографи не один раз. ог і під Семипалатинськом у Сибіру кажуть

во свожыl,, а відомий співець великоруських билин Ів. Ря бінін вимовляє сь/льныlй богатblРЬ або владыlмерp КНЯЗЬ·. Часто кажуть в моей дРУЖllНЬ/ (паралельно: дружини, дружинt), ко дРУЖllНЬ/, по nравдыl - по истинЬ/'. Од себе додам, що я чував аналогічні приклади ще й із уст окаючих астраханських козаків і взагалі - окаючих жителів ниж ньої Волги, ну от хоч би в Саратовській губернії: між ін шим,

вони дуже часто кажуть nыlатьb замість писать і nодnыlьlкK (під колективною постановою, поданням і т. ін.) замість nодnиСЧllК. В п і в ден н О В ели кор У с ь ком У с У час-

ном У наріччі те саме. Ог, у мещовському говорі Ка лузької губернії ми зустрічаєм із одного боку нефонетичні заміни: оныl ' llЗ комнати, до думи, ракити, из служби, до суботи, с досади, корови, берези', а з другого боку ,

1 К о л о с о в, Заметки о ЯЗЬІке и народной поззии в области северовеликорусского наречия, стор. 20, 108. , К о л о с о в, Заметки, стор. 98, «Обзор>, стор. 90; Пот е б НЯ, О ЗВУКОВblХ особ[енностях малорусского Я3Ь1каJ, 3 М.

83.

ера СИМ О В, О говоре крестьян ЮЖНОЙ части Череповец· КОГО уезда - в «Живой старине», 1893, ВИП. 3, стор. 374. 4 Там сам о, стор. 374. • «3тнографический сборник», ВblП. УІ, СПб., 1864, стор. 3. в Це я й сам чув із ЙОГО уст не раз, та й д. Є. Ляцький віддав цю Рябінінову особливість У своїх записах, що друковано в «3тнографиче СКОМ обозрении». , Соболевський (<<Лекции», 3-€ вид., стор. 200) зовсім справедЛИВО вказує. що тут, ПОПРОСТУ. стоїть родитеЛhНИЙ відмінок замість Micцe~ вого та дава.1ЬНОГО. Пор. і під наголосом: !('ь H1:npbl-р1;кt. , Пии. мещовські «МатериалЬІ» в иоряг АН. 1898, т. ІІІ, кн. 2, стор. 72 . • Там само, стор. 95.

166

фонетичні; 6иСОlffiЙ (ВЬIСОКИЙ), выlняя (вишня. Кirsche)'. В великоруському путивльському ГОВОРІ теж част(; чуються форми типу из IWмнаmи, але їх правдиве значення стає виразним, коли ми возьмемо' відворітноаналогічні форми ПІд наголосом; к женыl (к жене), на mраВЬІ, к уд06Ьі. У б і л о рус і В, ко,ти вже не казатимем про загальнобі лоруське нефонетичне ЯНЬt або ваНЬІ (они), поплутання зву ків ЬІ та И виступає часом у дуже рельєфних прикладах. ВіЗЬМІМО в цокаючнх говорах приклади під наголосом; УВЬtдзеу (увидел)3, mЬІ смали наnіjjся (СМОЛЬІ напился)',

або в гомельському говорі після губних співзвуків; вишла (выIла),' кар6ви (KopoBы. поmіпаt. рlиг.), ви (ВЬІ), виси хаmь (вьІсы ать)ь;; в ()станнім слові ми чуємо звук и також після с, на що маємо й другий гомельський приклад; синочки (сынчки)' •. тимчасом як у північно-західній час тині Мінської губернії чуємо замість сподіваної м'якості твердість після с: сыliожацьb (зам. загальнорозповсюдне ного си/южаць=сеножать)'. П ост ари х рук О п и сни Х великоруських, а почасти й білоруських п а м'я тни к а х можна зазна· чити поплутання букв ЬІ та и аж із найдавніших часів, здебільша - нефонетичне, зрідка - фонетичне. до речі сказати, тенденuійний д. Соболевський силується затерти стародавні великоруські й білоруські явища отого другого сорту (нефонетичного); в найновіщому (З-му) виданні своїх «Лекций» він навіть зовсім викинув із VI розділу рубрику "Отождествление (старорусского) ЬІ с И», яка ще містилася в перших двох виданнях і яка в будь-чиїх лекціях, присвя чених «истории русского язьrка», повинна міститися вже хоч би з огляду на «малорусское наречие», бо в малорусь кому наріччі се ж одна з його суттєвих особливостей. Як бачимо, д. Соболевський волить зовсім оминати се дражливе фонетичне питання, волить зовсім ПОГ(I1НУТИ важну фонетичну й діалектологічну лакуну в знаттях

1 дИВ. мещовські «Материал",» в ИQРЯС АН, 1898, т. ІІІ, кн. стор. 72. 2 С О б о л еве кий, Лекции, З-е вид., стор. 200. з дИВ. білоруські етнографічні «Материал",» ШеАна (Шб., 1893),

стор.

122.

• Ше й н, Материал""

стор. 515. о Со 6 о л еве кий, Білорусское 1892, вып. 3, стор. 19. 6 Там сам О, стор. 19. 1 Там сам О, стор. 20.

167

наречие -

в «Живай старине»,

_.'J_._ .. -

_.J--~-'._'

--г-,·-

не запав у їхню душу який-небудь сумнів про справедли

вість іст ори ч н О - Д і а лек т О Л О Г і ч них гіпо тез свого вчителя, які він волить подавати їм голословно і які, додаймо, вимірені проти малоруської національності. Та ми тут пригадаємо не тільки ті приклади, котрі були

й У самого д. СоБОJlевського в відповідній рубриці давні· ших двох видань його "Лекций», але покажемо ше й іНШІ і цікавіші. НайБІЛЬШУ серію старописних прикладів ми маємо з Новгорода.

Новгородських ПРИКJlадів на ги, ки, Хи (зам. гыl' кыl' ХЬI) , ба навіть на рыl замість ри, які починаються з Нов· городської мінеї 1095 року (здається, шо найстаріший К'Ь шuрын-,' 99)1, ми ширше зачіпати не будемо, бо вони зовсім не характеристичні. А перейдімо до інакших. В Новгородській мінеї \097 року ЕСТЬ неnосmыlьндд заМІСТЬ неnосmижьна. В попередньому видаННІ своїх "Лекций» д. Соболевський був показував' це саме слово, написане з буквою ЬІ, ше в п'ятьох інших північноруських пам'ятниках, і тому не можна думати, шоб це БУJlа прості· сінька рукописна ПОМИJlка. Очевидячки, в північній ВеJlикорушині дуже здавна почали плутатися в цьому кореневі звуки bl та И,- десь певне під силою якоїсь ана· логії". В Новгородському Юрієвському євангеJlію, шо його переписав один чернець Новгородського монастиря св. Юрія між 1119-1128 роком', звернуло на себе увагу (здається. найперше д. Шахматова) написання сыlьll замість СUЛЬ/ ilереконуючої ваги це написання не має, бо тут буква 1>1 могла бути антиципацією другої букви 1>1 В сусідньому даJlЬШОМУ складі; але не завадить згадати сучасне північно

великоруське 60гamыlьb сылно-могучойй і завважити, шо той новгородець-чернець, який переписав оте Євангеліє,

L Ненароком uей

приклад

nonaBCb

нове

видання

«Лекций}}

Д. Соболевськоro, стор. 179. 2 Стор 73. В 3~MY виданні він, як я вже казав, волів зовсім вики "ути всяку згадку "ро uю новгородську орфографію. з Може бути, що й у старім Новгороді відбулося, як і в "ашій мові, (lОвне помішання діЄCJIовів стигнцmи (доспівати) і стьt[г)нуmu (холо~ нути). 4 Про ее ЄваНГeJШ,~ {'л. в мене «Филология и nогодинская гиnотеза», стор. 78.

168

писав без великої дбайливої вченості і повиявляв чимало й ІНШИХ особливостей своєї рідної мови'. Ім'я новгородської місцевості Xymblli7J вимовлялось іздавна Xymblli7J і (рідше) Х ymUIi7J. Вкладна занись св. Варлаама Х утинського (перед І 192 роком) дає нам ХоутUliьскоую 2 . і в Хутинському апостолові ХІУ віку ми маємо Ііа Xymulit". Се, певно, не фонетичне явище: воно виясняється, мабуть, поплутанням суфіксів -ин та -blН (пор. псковське B7J nустиliй, яке ми зустрінемо далі). Та поруч із тим не забуваймо, що давальний відмінок од Израuль (а він мав би бути Израuлевu) написано в Хутин· ському апостолові Х ІУ віку Из[раuле ]вы •. В Новгородському добриловому євангелію І 164 року ми вже бачили аж три написи: nогубblВЬlи, nросы иu і C'b8tmlibIKb 5. В усі Х ТРЬОХ випадках букву ЬІ замість и иаписаио з причин нефонетичних: м' які суфікси затверділи тут через аналогію до відповідних твердих суфіксів. Що д. Соболевський самовільно оголосив був Новгородське добрилове євангеліє за малоруський пам'ятник, про ие я

вже

згадував.

В Ростовському Житії Нифонта 1219 року, де єсть між іншим мало характеристичне крuлатu·, знаходиться та кож

для

іменительного

відмінка

множного

числа

така

форма: «неислtдоваНblЯ неизмtРНblЯ ЧИНЬІ роставлени бьrша», 113', а ми чекали б були: «неисл'ЬДовании неизмtр· нии чини» (або архаїчні ше «чинове»). Тут ми маємо перед собою не якесь фонетичне явище, але масмо факт помі· шання номінатива і акузатива pluralis, яке потроху й 1 дИВ.

r аме а м о В мене, стор. 79. ере 3 н еве ь ко r о: «Древние памятники

2 Видано П у

ского письма и ЯЗЬІка», в ИОРЯС АН, Х. 3

стор.

Пб.,

В О С К Р есе НСК И Й,

1863,

податок ІІО 2 w oї частини.

Древнеславянский

перевод

рус

Також

Апостола,

166-167.

4 дИВ

У 80скресенського. згадане місие, дИВ. вище, СТОР. 154. • ИОРЯС АН, Х, УІ, 596. 7 Со 60 л еве кий, Лекиии, З-є ВИД., стор. 191. Тут я Н8Rмисне •

наводжу

6агзuько

таких

самих

ПРИКЛRдів,

д. Соболевського в його «Лекuиях» -

щоб

які

ліпше

зібрано

самого

підкреслити

тую

супротивність д. Соболевського із самим собою. в яку він раз у раз впадає, коли береться тенденційно класифікувати староруські руко писи многоятевого типу. І нижче, в дальших рубриках, я ВМИСне -силу ватимуся, де тільки можна буде, наводити якраз ті самі приклади, що відомі й самому д. Соболевськомv.

169

Поволі почало відбуватися в руській мові, мабуть, чи не з Х І ще віку і яке з Х ІІ І віку сталося причиною того, що ЬІ та и в закінченнях множинного номінатива та акуза тива страшенно попереплутувалися. Прикладів такої плу таниии ми знаємо в старих рукописах безліч, як от для імеиительного Відмінка в Новгоролському пролозі 1262 року: «вь

л.

немь же

чеСТЬНblЯ

ГВОЗЛbl

вьложенЬІ

У., або в Новгородському паремійнику

1271

суть»,

року:

ОСЬЛU и раБыl' 14, врази июдовыl' 83, в/,нуци ш:nuдо8ыl' 92у., 8раmници адовыl' 192 і т. інІ В московському веJJИКОРУСЬ' кому Типографському євангелію ХІІ віку, н-р 7, яке д. Соболевський самовільно зачислив до «галиuько-волнн ських»', маємо породи єхидьно8ыl (іменит. або зват. від· мінок). Найuікавіше в uій появі те, шо діло бувало й нав паки: писарі замість винительного відмінка писали, своєю чергою, форму іменительного відмінка, надаючи таким способом винительному відмінкові закінчення и там, де ми

граматично були б сподівалися бачити букву ЬІ. От, У Нов городському Милятиновому євангелію 1215 року uдtм'Ь ... 8 гради, 147; в згаданому Новгородському прологові 1262 року: nоложuша хлеби, 120У.; в Новгородському єван гелію 1270 року: учаше наради, 37; в Рязанській кормчій 1284 року: К:фUОnЬСКblIЄ образи черни (вин. в.) 8'Ь ба грян,и nрtЛОЖU8'Ь, 326; в Лаврентьївській (Суздальські й) літописі 1377 року: по друзи (зам. па другыl) nослашася і т. ін.'; в Новгородському' апостолі половини ХІУ віку: с'ЬСуди (вин. мн.)". В духовниці новгородця Климента, написаній перед 1270 роком, знаходимо С'Ь roдНЬРІЬ· замість С'Ь аднимь: до речі сказати, це - пам' ятиик, на якому д. Соболев ський допустився деяких перекручень'. Тут ЬІ В roдHblMb ] 'у Соболевського в згаданому місці (стор. прикладів. , «Очерки», стор. 68. з Більше прикладів

191)

аж повно всяких

у Соболевського в «Лекциях», стор.

19].

4 Пор. У Воскресенського: «Древнес.лавянскиЙ перевод Апостола», стор. 174. Б У Воскресенського, СТО/). І64. 6 Видана у Срезневського: «Сведения И заметки», вип. IV, 38-39

(н-р ХХХV). 7 Він запевнЮ€ (<<Лекции», 3~є вид., стор. 169), буцім він знайшов там рідкий у старих великорусів (а тепер і зовсім у них невідомий) давальний відмінок на -08Н: ДаНUЛ(А(JU. Але це - видумка самого д. Соболевського: в духовниці К.'1ИМt.~нтовіЙ написано Дан.uловuчю,

170

JJовстало очевидячки з аналогії до орудного відмінка член них прикметників: доБры о,' сильны ьb і Т, ін. Аналогічно знов-таки до цього образовано московські форми Х ІУ віку:

тыlиu

Калити:

великого

в духовниці Московського великого князя Йвана (,ис

TblX-Ь

князя

сел-ь»

Йвана

духовниці

Московського

Йвановича'.

В Новгородському вже згаданому апостолі з половини ХІУ віку: злоби (род. в.) замість злобь/', що зрештою може бути й зовсім правильною формою'. Згадаймо в цій самій рубриці, що в Новгородському договорі з Тверію 1270 року стр і чаємо форму у Кюрuли (а ми сподівалися б: у кюрилыl•. В північних Двинських грамотах ХІУ-ХУ віку: с ы ии (с ИВЬІ), вЗbLС;'UЛО отЦИNи своеи (ОТЧИIlЬ/ своеи), ото OAy"'tPNeeu земли, до Несторови nожни. В [рамоті 16:'7 року: оть берези (ОТ-Ь береЗЬІ), ди бере::и (до бере9ЬJ)'. Хоч і ЯК сильно !.Іі приклади СК;Jдаються на фонетичне поплутання звуків ЬІ та н, але, ~аБУ1Ь, тут скрізь букву н написано на звісний новгородський лад замість 1; (бо новгородці плутають здавна звуки 1; та Н), а в такім разі всі оті випи сані форми - зовсім етимологічні явища: вони можуть бути а60 окремими формами родительиого відмінка з за кінченням 1;5, або результатом поплутання родительного відмінка з відмінком місцевим. Ця друга думка скріпляє ться іншими прикладами, які ми зараз наведемо. В Новгородському Сильвестровому збірнику ХІУ віку є написання: на онои страныl •. Воно могло б виглядати так, начебто тут написано букву ЬІ замість того звука и, я кий повстав із новгородської вимови, де звук и появля ється замість 1; (на cmpaHt, на страни, на страНЬІ). Так само в північновеликоруському Іпатському літописному списку ХІУ-ХУ віку: нашому сmaрtйшиныl (дав, відм.), 138; в грамоті 1459-1470 року: госnодину влады ьІl Iоныl ; ; в записі на Євангелії 1471 року Петербурзької пубlлічноїJ а не Даниловu. Взагалі треба сказати, що ніколи не завадить вивіряти як слід усі рукописні дані, на які ПОКJlИКУЄТЬСЯ Д. СоболевськиЙ. 1 «Лекиии», стор_

187.

в о С к р есе нск и Й ,

стор.

Древнеславянский

перевод

Апостола,

164-174.

з А саме, коли ми допустимо, що іменитеJJЬНИЙ відмінок цього слова мав у НОВГОРОДСЬКОГО писаря форму злобь, а не злоба. 4

І ее, знов, ЄСТЬ у «Лекциях» Д. Соболевського, З-є стор. 181.

вид., стор.

5 Так думає п. Соболевський,

дИВ. і пе у д, Соболевського; «Лекиии», З-є ВИД., стор. «Ак(адемический] архив З(рмитажа]», І,

171

46.'

200.

181.

VJVJIIVICt'o.i'1.

нри

Uf1Aи.ff~unV/JIIIIlH

I\Y.:JU,ffIO",

.о

.t.t~IП

.t.1VDIVVVA~

ській ліТОПИСІ в відпису 3 ХУІІ віку: о ОnРUШНUНЬt, 8'Ь деревни княжш,uныl' ня в1ішерыl р1ікu, 6'Ь зе.<шuньt'; в відомому нам новгородському списку "Слова о полку Ігоревім»: тяжко ти головыl (дав. відм.) кром1і nлечю; в північних великоруських піснях, записаних для Річарда джемса в ХУІІ віці, мабуть, у Холмогорах: охте мн1і, молодыl (дав. відм), гор1івати!' Та все оце - явища не фонетичні. Тут - розповсюдненt великоруське (як і біло руське) помішання РОДИТ. відмінка жіночого роду з даваль ним і з місцевим відмінком. В Новгородському прологу 1356 року: безаконьныlьll замість безаконьныlu.. В північновеликоруському Іпат·

ському літописному списку: ратныlьІ,. 431, околныlьl,, В північновеликоруськ[омуl погодинському збірн, [ику І з початку ХУ віку, н-р 872: 8сііМЬІ, 188 V., вСИМЬІ 190 V., сиМЬІ, 190 V., сuчемыl глаголыl (сицеми глаГОЛЬІ), 228 v. В Новгородській грамоті 1459-1470 року: малыlьtt ттРО8КЬІ'. В північновеликоруському Златоусті ХУІ ВІКУ': 7ИМЬІ глаголыl' 14. В усіх оцих наведених прикладах· кінцеве ЬІ замість сподіваного И не ЕреЗУЛЬТАТ помішання )бох звуків, але се Е певна етимологічна форма орудного відмінка, яка й досі живе в мові великорусів і білорусів. Найпередше повстала вона очевидячки із флексії -ы и,' Qe кінцевий звук и міг зовсім легко засімілюватися з перед нішим звуком ЬІ; а потім закінчення мы перейшло й у такі jюрми, як всііми, сицеми і в другі (пр. городами) , де вже не було ніякого звука ЬІ в предостанній силабі 6 . у псковськи.х .пам'ятниках (ХІУ віку) ,сть ось які випадки всякого типу, ЩО В них здебільша

513.

І НОВГОРОДСЬКІ літописи, 2 Сі

98, 99, 105, 106.

цитати згуртовано у д. Соболевського: «Jlекции», стор.

200

• «Ак[адеми"рский[ архив 9[рмитажа[», І, 47. 4 Власність

Петербурзько! публічної бібліотеки,

Б Підкреслюю те, що взяв я Їх із «Лекuий» таки з-є вид., стор. 176),- отже, всі 'іх він знає. 6 д.

Соболевський

виясняє

собі

це

явище

Q 972. д. Соболевськоro

інакшим

способом:

~акінчсння орудного відмінка жіночого роду -амн мало б позичити ІВУК ЬІ із закінчення орудного відмінка мужеського роду. що кінчавсь

'іа ЬІ (пр. волкыl)

Таке вияснення

імовірне, а до того

само собою дуже

не потверджується

у старих рукописах не ЗШlйдено

даними

натягнене

із старих

не

рукописів.

а н і о дні с j н ь ко r о прикладу ~a закінчення -aMЬJ; навпаки - найстаріші приклади ае якраз ті, щ в передостанньому складі був уже звук ЬІ (·ыьІ замість -ыи)•.

172

нефонетично - пишеться ЬІ замість сподіваного н або навпаки. Найбільше Їx·~ у Ilсковському прологові 1383 року: иС/ЮЛНЬt87J nрtльстньtкыl, КНЬІгь/, насblтыlся,, рыlьІ,, оlтl крити, риб7J, рибарь І У Псковському пара клитикові 1309 року: гризениlЄмь 2 . У другому Псков ському пзраклитиці 1386 року: nокри8ШЄМ-Ь, nожи6е неl,остыlимии,, 6-Ь пустини, 6ыlнимьll (вишними), зльLмыl• . далі в Псковській палеї 1494 року: 8CtMbt, 1584. В списку ХУІ віку із Псковської грамоти 1483 року: дали КлимятЬt соцкому (замість сподіваного Климяти або Климятt), по nсковськой nr шлиныl (зам. n"шлини або nошлинt)'. З того, що в нас сказано вгорі про такі самі написання новгород ські, читачеві видно, що мають визначати собою і всі оці написання псковські. Додаймо тільки, що зовсім такі самі або аналогічні написання ми маємо й у П о л і кар п 0в о м У північновеликоруському є в а н г е л і ю 1307 року, яке д. Соболевський бажав би затягти до пам'ятни ків «галицько-волинських», але про яке з незаперечною певністю можна сказати, що його написав великорусин із північної області та ще, мабуть, точніш людина саме із Псковської області". Ті випадки, в яких Полікарп мав (по-малоруськи, на думку д. Соболевського!) поплутати ЬІ та н, ось вони чотири: назарянын,, седмыlждьІ,, на he8-ьзблагодаmЬНЬtя и злия та расmерза ризи; та й то з них зовсім треба викинути четвертий випадок (ризи), де н стоїть не замість ЬІ, але замість в крайнім разі воно може свідчити, хіба, що імеиительний відміиок єдиного числа вимовлявся в Полікарпа ризя. І всі три інші Полі карпові написання - типові великоруські, що чимало таких самих ми вже бачили. Бо в Полікарповому Назаря ныl-ь ми маємо поплутання двох дуже споріднених суфік

t';

сів -ии та -ы8 , яке ми бачили і в псковському nусmини ,

С О б о л еве кий, Очерки, стор. ІЗО.

• «Очерки», стор. 126. 3 Там

само, стор. lЗЗ. «Лекции», З-є вид., стор. 176. І) «АКТЬІ юрид[ические)>>, H~P 2 -

в «Лекuиях», стор.

200.

Полікарп міняв не тільки ч і Ц, ЯК інші північні великоруси, але й ж та з. на ПСКОВСЬКИЙ лад. Приміром, він писав дожме, Л. 17 V" 6

замість лозь/Є

7 Пор. і стор. 180.

і т. ін.

У самого Соболевського: «Лекuии», 3~є вид., стор. 182

8 Адже поруч форми мужеського рода 3 суфі ксом -ии (Назарянин",,) форма жіночого роду навіть у старослов'янській мові мала суфікс -ын (Назарян"mu).

173

І В злuя

усяких

НОВГОРОДСІ'КИХ

прикладах,

Полікарповому

поруч нев'ьз6лас(,dаmьны я ми маємо діло з

відомим

загаЛЬНОРУСЬКIІМ морфОЛОГІчним явищем поплутанням іменительного І вииительного відмінка множного числа; всяких старовеликоруських прикладів на се ми навели вгорі чимал(), та й то таких, що всі вони відомі й самому д, Соболевському. Нарещті, в pendant до Полі карпового седмьІ-жды нагадаймо наведену вгорі велику серію близь ких аналогічних прикладів із пам'ятників новгородських (із закінченням ·МЬІ зам. -МИ); а маємо ми також анало· гічні приклади й спеuіально псковські: вы нимьІl (ВЬJШНИ·

ми), злы ьІ,'

BctMbl 1,

Так от бачимо, що, зустрічаючи в якомусь першому ліпшому рукописові букву ЬІ замі сть сподіваного и або на відворіть, ми передше повинні з пильною аналізою розгля нути стрічені нами написання, а не оголошувати їх ні сіло ні пало за малорусизми, бо якраз той рукопис може бути собі великоруським або білоруським, Сумну научку супро· ти сього дає нам собою д, Соболевський, коли він витолко вує на малоруський лад тії два-три щиро великоруські на писання з буквами ы та и, які він познаходив у північ новеликоруському (мабуть, псковському) П()лікарповому євангелію 1307 року, що про нього ми зараз були згадували, та Євангелію 1164 року новгородського дяка добрила, за яке в нас теж була вже згадка, та ще в одному пам'ятни ку, що про нього ми досі згадували тільки побіжно, - а саме, в Є в а н г е л і ю ХІІ в і куМ о с к О В С Ь кої син о Д а л ь ної тип О гра фі ї, н-р 7, Варто спинитися на иім останнім пам'ятнику трохи уважніше, щоб розглянути, чи справді є в ньому малоруське поплутання ЬІ та и Ранньої історії того Типографського євангелія Х ІІ віку, н-р 7 ми, на жаль, не знаємо, бо на ньому не написано, звідки BJH0 2; за патріарха Никон а воно було в Москві. д. Cotолевський самовільно заявляє, що воно має бути 1 Р. Ф. Брандт, професор історії руської мови в Московськом) університеті, казав мені, ЩО, на його думку, не треба шукати ЖОДНИХ морфологічних або фо нетичних аналогій до Полі карпового написання седАt:Jl-ждbl, 60 буква ЬІ в Полі карповім седмыlждbl Ma€ бути звичайні сінька графічна антиципація (<<предвосхищение») другої букви ЬІ, яка стоїть в силабі ЖДЬІ. І ее може бути; але хіба аналогія між ceд~M~ы, і людЬ~Мbl далека? 2 Бодай так сказано у д. Соболевського. що описав те €вангеліЕ в своїх «Qчерках», стор. 68. Сам я особисто не знайшов часу, щоб роз~ глянути ТОЙ рукопис. Колись зроблю й ее.

1;4

l1ам'ятником «галицько-волинським», тобто малоруським, а тим ЧаСОМ у цьому Євангелію Е така антимглоруська (ве ликоруська або білоруська) ознака, як написання букви t в K;(Jt; цю ссебливість СоМ д СоболеЕСЬКИЙ не раз деінде при

зиавав за неможливу для південноруських пам' ятннків І. Немалоруська особливість у тім Євангелію, н-р 7 - також випуск т В приіменнику

ото:

осmуnаюm'Ь (зам. оm'Ьсmуnа

юm'Ь), охсдя В'Ь nуеmын,' ошьд'Ьше, ffi нею, ошьл'Ь, ошьд'Ьше ма, ошьд'Ь, коли не прийняти того паннонського пояснення, яке я навів був вище 2, то треба тут бачитн велю.ОРУСИЗМ, а в жоднім разі не малоруснзм, як того бажав би собі д. Со болевськиЙ. Знов же й буква ю в nре6юдеmь (пребудеть), коли писар не списав її з південнослов'янського оригіналу, може бути тільки ВС'ЛЕКОРУСИЗМОМ, а ніяк не малорусизмом.

Взагалі ніякісіньких малоруських особливостей тут немає: се -пам'ятник звичайного загальновеликоруського типу, навіть без тих спеціальніших діалектичних півн :чновеликорусь ких ознак, що Мdйже завсі гди трапляються по рукописах новгородських; нема тут новгородського псмішання шипля чих

і свистячих,

нема заміни

через н;

та й дуже

мож

лива річ, що Типографське євангеліє, н-р 7 написано саме в тій місцевості, де повстала Москва. Д. Соболевський радий

був би добачити в цьому Євангелії малоруське помішання t та н в написаннях на рr:дumелu, 37 v. замість на родumелt (внн. відм. мн. 'І.) та зЛblU (зам ЗЛЬlt) , злt nогоу6иmь, 169 v.; але ж тут ми маємо не помішання звуків t та н, ті льки поплутання іменительного і винительного відмінків множного

числа,

яке дуже

рясними

прикладами

і не раз

зазначив сам д. Соболевський у всяких великоруських пам' ят ник ах з. Хотів би нарешті д. Соболевський добачити в Ти пографському євангелію, н-р 7 малоруську заміну ЬІ та н, та й от витягує він звідти написання породи exuдbHOBbI (зам.

ехидьнови) , развращенuи (зам. розвращеныu) та ужика си

.. му (зам.

еыи •. Але з тих трьох написань буква н в слові

развращенuи легко мог ла повстати вже й попросту

як ан

тиципація сусідньої букви н, а написання сн є абревіатура повної форми е[ыlи •. Шо ж до третього написання: породи ехи

дЬНОВЬІ

(зам. сподіваного ехидьнови), то не думаємо, щоб

«Лекции», l-е ВИД., 37; 2-е і З-є ВИД.- 64; «Исследования в об

ласти русской грамматики», Варшава, , На стор 153 і д. з «Лекции», З-є ВИД., стор. ]92.

175

1881, стор. 2.

r е пер і сам д, Соболевський глядів на це як на фонетичну по' яву: адже тут звичайнісіНЬКІ: руське поплутання іменительногс й винительного відмінків множного числа: знов нагадую, що значна частина тих новгородських прикладів, які японаво, див угорі, знаходиться в «Лекциях» самого д, Соболевського,

Щоб показати, до яких сміховинних наслідків і до якого засліплення може довести необачна тенденційність, я маю ще згадати, яким кумедним способом спробував д' Соболев ський доводити, ніби писар Московського Типографського євангелія, н-р 7 плутав також у та во, як воно звичайно буває в малорусів, Само собою, що коли б писар Єванге лія, н-р 7 навіть справді таки був плутав у та во, то це не був би в нього жоден малорусизм, бо й більщина вели корусів і всі білоруси тож само плутають у та в; але ж,

на досаду д' Соболевського, переписувач Євангелія, н-р 7 ніде того бажаного поплутання не виявив, І от д' Соболев ський пішов шляхом тім Євангелію, н-р

монструозних дві вопіючі

здогадів: зиайшовши в описки: усnлевем:ь (за

мість исnлевем'Ь) та уз усm'Ь (замість из усm'Ь), Д Соболев ський «считает возможны M думать, что в зтих примерах является предлог во3», а не помилка замість И3 Здогад сей настільки монструозний, що навіть сам Д Соболевський, хоч завсіди має звичку висловлюватнсь аж надто зарозумі лим, самовпевненим тоном, додає цим разом: «кажется», Ніl тут і для «кажется» не може бути місця! бо раз, що русь кий приіменник ВОЗ має зовсім інакше розуміння, ніж при іменник из', а друге - що ставиться він із відмінком ви нительним, а не з родитель ним , Невже д' Соболевський не знає, що по-староруському було б с1;з OrCTd, а не С'J.З

orCT'J.?! Всі ті остороги, які я подавав тут проти мнимого поплу тання звуків ЬІ та и, можуть знадобитися тільки для тих, хто вже знає научну філологію або, бодай, знає старосло, в'янську і староруську граматику, А коли хто ие знає граматики, то могтиме, всім на диво, добачити малоруське поплутання ы та и навіть там, де й ніякого натяку на таке явище немає, От д' Колесса (ще й професор!), скоро поба чив «и собрашася пакь! народИ» в Лаврівських пергамі но вих листках, які він відносить дО ХІІ-ХІІІ віку, то зараз оголосив, що це малорусизм: «Така поява и замість ЬІ 1 Пор, і по'вкраїнськн: па-уз хату (попри хату) та із хати, Се ж

два супротивні

ПОНЯТТЯ.

17&

в слові НdРОДН має діалектологічне значення характе ризує давні пам'ятники ПІвденноруського походжен НЯ»,- сміливо заявляє він'. Тим часом народи, з закін ченням и, є зовсім правильна форма іменительного від мінка, і таке закінчення и для іменительного відмінка мужеського

рода

т.

зв.

склонення

основ

на

являється

правилом не тільки для всіх староруських нарічій, ба так само й для старослов' янської мови (відповідно до грець кого 0\ в 0(1<0\ та до санскритеького ё в tf (=ці). Щоб не видумувати собі таких дивних діалектологічиих «крите ріїв», проти сього є тільки один однісінький спосіб: ви вчити елементарну шкільну граматику старослов 'янської мови. Найпрактичніше було б вивчити граматику Лєскіна*: вона й не дуже велика і не важка, а написана научно.

/V nOПЛУТ АННЯ Поплутання староруських звуків з

1; 1;

ТА И та и

може відбуватися або

причин

фонетичних (особливо характеристичних дЛЯ мови мало* руської). або 3 причин зовсім не фонетичних, а етимологічно·морфо

логічних, через закони аналогії. ее останнє явище доволі РОЗПОВСЮД нене в наріччях велико руських та білоруських, і коли ми ЙОгО стрі чаємо по старих пам'ятниках, то повинні стерегтися, щоб не при

тягувати його даремно ДО малоруської фонетики. З-поміж нефОdе

ТИЧНИХ поплутань букв 1:. та и по старих великоруських та 6i.IJOPYCbКИ); рукописах найпередше треба зазначити сю появу в дієсловах

на -ити та ·1>ти~ форма с"Ьв1;дumель; невдала :Jроба д. СоБОJJевсь кого виснувати з (амісінького написання с"Ьв1;дumєль тую думку, бу цім звуки 1; та и фонеТI1ЧНО плуталися в писаря Тип о гра Ф с ь ко г О € В а н г е л і я, н-р 6 (а він був, мабуть, ПОЛОЦЬhИМ 6ілорусином, пор. вище, розд. П); не можна сього напевне твердити і про писарів В j ден с ь к О г О окт О ї х а та Пан дек т і в Ант j О Х о в и х 1307 р., хоч сі двоє могли вже б бути і галицькими малорусами . Рясним, тільки ж нефонетичним способом плутаються геть по всіх староруських рукописах флексії и та в м'якому склоненню, під си лою відповідних форм твердого склонення (ее написання такого ТИПУ, як на 1\,OHt, 1\,'0 душ1;, оm'Ь МOfЄU души). Нефонетично появ

ля€ться

звук И

замість

в великоруському та білоруському сю1О

ненню займенника Gh.Ck (ВЬСUХ'ь, 8ьсим'Ь і т. д.); старі московські приклади на таке склонення; як а пр ичин а сеї морфології? І навпа ки:

't,

а не и маємо ми в деклінаційних

великоруських або

біло

руських флексіях займенника СЬ або сей (ctX'b, C1;}rl7J, с1іми). Морфологічне по плутання в старих білоруських та великорусьиих пам'ятниках для форм множного числа такого типу, як родuтел1t, Kont та Mot: причина - помішаиня іменительного і винительного 1 Стор_

12 1-256

окремої відбитки з 58-го тому ЗНТШ,

171

1903_

відмінків МІ!.

Ч.,

яке й досі

в живих білоруських

та

великорусь·

КИХ говорах не дійшло ще ДО кінuя. Тим-то, коли писар Л\осковсь· КОГО Тип о гра Ф r ь к О г о євангелія, н·р 7 (мабуть, суздальський великорусин, - ДИВ rозд. ІІІ), заліченого тенденційно ОД д. Со· болевського до пам'ятників «галиuько-волинських»,

написав

ЗЛЬLЦ

та родumелu, то звідси ніяк не виходить, щоб він мав плутати на малоруський лад звуки 't та и Староновгородські написання

типу

народі

замість

вже належать до

народи

(поmіпаt.

вони

plura!is);

тих фактів, шо їХ добре можна ПОЯСНИТИ і мор

фологічною причиною і фонетичною. Та єсть у велико руському й іще й такі випадки, де 1> з и плутаються 3 ПРИЧИН безперечно фонетичних, а вже не 3 морфологічних. ее най

білоруському марічці

частіше в наріччі північновеликоруському; сучасні приклади з новгородського наріччя на ее фонетичне явище; приклади на фо нетичне поплутання

в та и по старих новгородських

пам'ятниках,

починаючи з ХІ ВІКУ. Таку міну між t та и знає й власноручний Служебник Варлаама Хутинського ХІІ віку, з-під Новгорода, залічений д. Соболевским самовільно до пам'ятників «галицько-волинських»; палеографічне

свідоцтво СрезtlЕ'ВСЬКОГО про те, що цей Служебник писано РУКОЮ самого Варлаама Хутинсько го; та й аналіза мови Хутинського Служебиика показує, що в нім нема малорусизмів, а єсть новгородські спеціальні Вtликорусизми. Нічого спільного ані із малоруським, ані навіть із новгород ськовеликогуським фонетичним поплутанням звуків

ЮТь ті явища, що сполучені :3 Т. ЗВ. «аканием.:.

та и не

\іке дуже

ма

розпов,

сюднене помі ж пі вдеtlНИМИ великорусами та білорусами; примі ром,

південновеликоруська і білоруська фонема; на д1ілu (на дt.л't) - не Е результат поплутання звуків та и, а буква и в такім випадку

не може свідчити про малоруські сть писареву, А д. Соболевський в п'ятьох староруських

пам'ятниках,

які

вІН

силоміццю

накинув

Галичині та Волині, силується ВИЯСНЯТИ на малоруський лад мішанину букв

та и, що повстала або

тую

білоруського та півден

новеликоруського якання, або, щонаЙбільше, ПОRстала вона з особ - біло руський список ,П о у чен и Й Е Ф рем аСи ри н а> 1492 року, зроблений з волинського оригіналу ХІІІ віку; чому д. Соболев· ський боїться згадати про київський Зарубський оригінал другої частини того Самого більшого збі риика, В якого склад ВХОДЯТh ОТ сі «Поучения Ефрема Сирина»? Разячі Clнтималоруські особливості «Ефрема Сирина»; декотрі його білоруські ознаки мусив призн;:sти й сам д. Соболевський, особливо акання; та він думає, що той пе· реписувач білорусии узагалі репродукує Т04НО свій ВОЛИНСЬКИЙ оригінал; некритичність такої думки. Але з неї виходить також, що й київську (Зарубську) частину своєї збірки, повну таких са мих «галицько-волинських» ятів, мав той білорусин ХУ віку пере писати зовсім точно: куди ж тоді подінеться ся гіпотеза д. Собо· левського про великорусизм старого Киева? б) Про 4 а сос л о в ХІV в і к У Петербурзької публічної бібліотеки (мабуть, москов ськиА, часів митрополита - Серба Кіпрі яна) див. вище розд. 11. в) Лес т В и II а ХІІІ - ХІV в і куМ о с к О В С Ь К О r о а р х і в У ливостей говора псковського. а) Один із таких пам'ятників

міністерства заграничних справ. Її численНl антимзлорусизми;

сав її або аl<ЗЮЧИЙ смоленський великорусин, або білорусин

г о лек сін с ь КИЙ ЕВСЬКОГО монастиря;

3б

пи

г) Ви

ір ник ХІП віку з Новгородського Юрі тенденційні перекручення д. Соболевського;

178

безсторонні

палеО!'рафічні

свідоцтв(-.

Пол(>нова

та

Срезневського,

,Жодних малорусизмів у Виголексінському ::Jбі рннкові нема; буква" замість ненаголошеного 'Ь належить до особливостей, сполучених із аканням, яке виявилося в Виголексінськом) збірникові рясними прикладами; тільки ж воно очевидячки не € чист€' ПJвденновелико руське акання або біЛОJ:уське, але € воно ознака ,,:тарої мови мі ста ПСКОВ<J, «молодшого брата Новгорода». д) Такий самий пам'ят НИК - уривоt< із А л ост О Л а ХІІІ в і куН о в r о род С ь кої Со Ф і й С ь кої б і б Jl і от€' К И із щирою новгородською орнаменти КОЮ Північновеликоруські діалектичні ознаки сього пам'ятника, зазначені д. Купріяновим; одна особливість, близька до 6кання, трохи натякає на ПСковське походження писаря, але він міг бути

й при~одним новгородием,

тільки ж ніяк не малорусином.

Поплутання звуків 1; та j одна з найбільше відомих і найдавніших малоруських особливостей: вже й у най старіших південноруських пам'ятниках, київських Ізбор никах Святослава 1073-го і l(17б-го року, Бона репрезен

тується не у у не

яркими

прикладамИ l .

Тільки ж ся

особливість

є виключно малоруська, бо розповсюднена вона й північновеликоруському наріччі, а подекуди навіть південновеликоруському та в білоруському; тим-то, маючи належної обережності, іноді можна буває спершу

подумати, ну, скажемо, про рукопись новгородську, чи не

писав її якийсь малорусин. Окрім того, знаходиться ціла серія гра мат и ч них випадків, де 1; замість и або и замість", з' явилися через законні ет и м О Л О Г і ч н і причини, які повстали або ще з часів загальнослов' янської мови, або на спільноруськім недіалектичнім грунті, або спеціально на грунті великоруськім та білоруськім. Коли такі граматичні випадки одбиваються на графіuі старо руських рукописів, то їх теж не треба залічувати до мало· русизмів, але треба попереду пильно подивитися, чи не великорусином або чи не білорусином писано, часом, від

носний пам'ятник. Свій огляд мнимих поплутань 1; та и я почну саме з отієї останньої, граматичної категорії.

Єсть чимало дієсловів, зовсім

етимологічно,

що образують

д в о м а

способами:

свій і

іпfiпіtіv по

формі

І 11 класи (на -ити), і по формі ІУ класи (на -'Іни), притім або не міняючи свого значення анітрохи, або здобуваючи тільки певний осібний одтінок. Приклади: с'Ьм,оmріmи і с'Ьмоmрumи, мьдьл1Jmu і мьдьлumu, uзгор1Jmu і изго1 Диви В мене в q;филологии и погоДИНСКОЙ гипотезе», стор.

12"

179

76-77.

рити і т. ін. Сюди иалежать також оці паралельні форми: з одного боку - C'b8tatmu (або із спорідненим пнем C'b8ua"tmu) , од якої образовано потеп agentis іменник С7>в"tд1ітель або С7>8uдtmeль; а з другого боку друга пара лельна форма - C7>8taumu, од якої образовано іменник С'Ь8"tдитель. Що С7>вtдитель не є графічна помилка, а дійсна староруська форма,- на це ми маємо доказ у су 'Іасному вкраїнському сьВїдuтель" де ми 'Іуємо після д зовсім тверду вимову,- бо чуємо той звук, що росіяни віддають буквою ЬІ, а поляки - латинською буквою у'. Тим-то, коли ми зустрічаємо написання С'Ь8"tдитель в Є в а н г е л і ю, н-р 6 Мо с к О В С Ь кої син О Д а л ь ної тип О гра Ф і ї, ТО ми не повинні вірити запевненню д. Соболевського, що в цім Євангелію, мовляв, стрічається «малоруське» поплутання та и, (а до речі сказати: б і л ь ше випадків, де б замість t стояло и в цьому Євангелію немає). Ні! Ми не можемо бачити в ньому не тільки малоруського поплутання t та и. але навіть не можемо бачити й новгородського поплутання, бо и в C7>Btдитель - це поява етимологічна, а не фонетична, і вона можлива для всіх руських нарічіЙ. д. Соболевський само вільно зве Євангеліє, н-р 6 пам' ятииком «галицько-волин ським»; ми, знов, бачили в ньому такі особливостіЗ, які вказ ували б і на Новгород і на Псков і на область говора полоцько-смоленсько-вітебського; а що ми мусимо відмо вити при цьому пам'ятникові фонетичне поплутання зву ків t та и, то дуже можлива річ, що написав його ЯКИЙСЬ білорусин із-попід Полоцька чи взагалі звідкілясь із тих сторіи. Так само ми ще не сміємо бачити фонетичного помі шання звуків та и і в усіх інших пам'ятниках, дібраних Д. Соболевським, де буква и, а не t стоїть т і л ь к и В слові С'Ь81ідитель. Такі пам'ятники - Віденський октоїх

1 Так говорять на всім просторі Вкраїни; навіть од харківчан я чув СЬ8ідuтель. дарма що у Квітки пишеться свtШumeль (свидітель). z Взагалі обидва дієслояа: віід1іmи і вuд1;mи - здавна впливали й впливають один на ОДНОГО через СВОЮ етимологічну і логічну близь· кість. В Новгородському Остромировому євангелію ще з ХІ віку ми

маємо характеристичну помилку: кr.д'k, 289 а, замість КИД'k. На Поліссі

замі~ невіжа кажуть невцжа (ДИВ. «Фил[ология] и погоД[инская] гипотfезаJ», стор. 485, примітка). Пересолницьке євангеліє XV! віку пише ~стематично oдn08Uдt;mu. В сучасній, живій українській мові ми поруч ненавидіти маємо й н,єн,авидитu. дИВИ, прим., у Григоренка: «Наші люди на селі» (Юрьев, 1899), стор. 134: знeltмblдblла.

• Див. стор. 155.

180

ХІІ-ХІІІ віку та Пандекти Антіохові lЗ07 року, що переховуються тепер у Львові'. Може, й справді вони галиuькі, як того бажав би д. Соболевський, але ми доти не ChliEMO напевне казати, буuім вони плутають 1; та и, доки знаємо, що в Віденському октоїху єдиним прикладом такого плутання має бути С8-tдиmель, а вАнтіохових Пан дектах - тільки С8-tдиmель та ще 8сиХ7>. Бо і в слові 8сиХ7> звук и може з' являтись у пам' ятниках навіть най· щиріших московських; се ми ще lюбачимо далі, коли торк· немося деяких декЛіНdl1ійних флексій; та до пієї 10ЧЮІ ми :,враз потроху й перейдемо.

Жодного малоруського поплутання звуків 1; та и ми не можемо добачати в старих руських рукописах іще й

тоді, коли маємо діло з явищами м' Я к О гос к Л о нен н я, бо тут усі одхилення од норми спочивають на аналогії з твердим склоненням. Коли ми, в міспевому від мінку, замість сподіваного на кони, на кониХ7> , на душі читаємо на кон1і, на кон1іх7>, на душ1і, то ми можемо вва· жати за аксіому, що оті ятьові закінчення збудувалися замість сподіваних «іжевих» закінчень не інакше як під аналогією відповідних форм твердого склонення (а ті форми: на вЛ7>ц1і, на вЛ7>ц1іХ7> , на жен1і). Такою самою силою аналогії повстав і давальний відмінок душ-t замість давнішого души. І супротивну деклінаційну форму на и замість давнішої форми на 1; дала м' якому склоненню знов таки сила аналогії твердого склонення: се буває в роди

тельному відмінку жіночого роду єдиного числа та в іме нительному і винительному відмінках множного числа: мала б бути форма MOI€1i душ1і та сине1і nьmиц1і (се правильна, стара форма), а почала вона замінятися на

MOl€и

души

та

синеи

nьmици

під

впливом

жеНЬt;

мало б бути в множному числі дУш1і. nьmuц1і, а з'явилося

ще й души,

nьmuци,

під впливом ЖЄНЬt.

Найстаріші

великоруські приклади такого деклінаційного помішання твердих і м'яких основ ми маємо вже й у Новгородських мінеях ХІ віку. В Новгородській мінеї 1095 року: 87> чело

в-tч-t (зам. челов-tчи) образ-t, 81; в7> eem7>c-t одеж-t, 9З; К7> шuрьm-t, 99; свяm-tu іЮсnoж-t Богородuц1і - се в записі на тій Мінеї; UЗ7> оmРОКО8uчи (зам. сподіваного UЗ7> отро ковuц-t) , 45; nреnодоБЬНblЯ Еvфросuнuі, 192. В Новгород1

Іх торкається д. Соболевський у своїх «Очеркзп.

181

ській мінеї 1096 року: в'Ь nycm~l1i1>. 51'. Щодо малоруських паМ'ЯТНf!ків. то й там іще 3 ХІ віку зачинається отакий вплив форм твердого склонення на форми м'якого скло нення; бодай ми маємо один такий випадок у київському Ізборнику Святослава 1073 року і. знов, теж один випадок у київському 1зборникові Святослава \076 року' і не мо жемо РІШИТИ, чи це має бути в них поява фонетична (бо там узагалі плутаються 1> та и). чи - попросту морфологічна. Займенник вьсь (весь) у білоруському і в старому вели· коруському наріччю (в сучасному великоруському рідше) має в закінченнях орудного віДМІнка єдиного числа і трьох непрямих відмінків множного числа звук и замість t: всUХ'ь, всuм.'Ь, всuми. Що в старих русько-литовських (білоруських) грамотах 3 таке написання не позичено писа·

рями-білорусами з мови малоруської 4 , яка впливала на склад офіціальної литовсько-руської мови, але що воно відбиває в собі тодішні справжні білоруські форми, на се ми маємо живий доказ у теперішній живій білорусь кій мові, бо й досі од білорусів ми можемо почути: всuх, всuм, всuми. Коли звернемось до рукописннх пам'ятників другої руської мови - великоруської, то бачимо се явище широко розповсюднене в північновеликоруському наріччі і - далеко менше - в південновеликоруському. Приклади

з рукописів північних, приміром новгородських - менше піддаються точній аналізі, бо великоруська Північ здавна знає й фонетичне плутання звуків 1; та и, а через те дехто· резонно каже, що буква и в новгородському написанні с'ь всuмь nлемgн.ем.ь у духовниці новгородця Климента (перед 1270 роком) або в написанні всuх'Ь у двинській рядній грамоті XIV-XV віку - могли б були вважатися за фонеп!чну північну заміну стародавнього звука 1;,так само як і сучасні новгородські фонеми всих'Ь, всим'Ь і т. ін. Але ж такі самі форми з буквою и ми знаходимо в пам' ятниках uівдеш!Овеликоруських, приміром із Мос-

1 д. Соболевський повинен ее знати, бо ці факти єсть і в його «Лекциях», З-є вид., стор. 177 і 179. Єсть чимало прикладів і з других великоруських країв. 2 дИВ. У мене: «Филологня и погодинская гипотеза», стор. 75. s Приміром. У грамоті Вітовта 1383 року: осами пожитки, BCUM1:J nотомком ь.

"в

малоруській мові вСliми та 8с1;мь ВИМОRЛЯЮТЬСЯ всіми, всім хоч би, й Д. Со60левський у своїх «Лекціях», 3~є ВИД.,

5 От,

стор.

186.

182

кви, де

звуки 1; та и взагалі не зм ішуються: от, у ду хав'

ниці Московського великого князя йвана Калити

(Х ІУ

віку) ми маємо: со вси-ми волость-ми, по всииь nискуnья,\t'Ь, а в Московському Спиридоновому євангелію 1393 року: всих'Ь зелии, 42 У" 66 у,і; ясно, що це-живі тодішні мос, ковські граматичні форми, а не фонетичне плутання зву ків 1> та и. Треба думати, що всі оті форми повстали, і в білоруському і в велнкоруському наріччю, з аналогії до іменительного відмінка вьси (тут звук и - основний)', під рівночасним впливом таких форм, як ~оих'Ь, твоих'Ь і т, ін 3 до речі, кажучи про склонення заіменників, зга· даймо тут, що та сама міцна сила аналогії перенесла звук 1; із твердого за іменного склонення (mtX'b, mtM'b, mtMU) в м' яке заіменне склонення (де були спершу правильні

етимологічні форми: сих'Ь, СU-М'Ь, си-ми) , і от з'явилися нові аналогічні форми: с"/іх'Ь, c"/i-м'Ь, с"/і-ми, Найстарший ниса· ний примір на се ми маємо в новгородських (або, може, псковських) Пандектах Никона Чорногірця 1296 року: не с1іх'Ь ток-мо ~аЛЬIХ'Ь, 120 у,; а в МОСКОВСhКИХ грамотах ХУ-ХУІ віку такі написання, як до с1іх'Ь ~"/іст'Ь, трап· ляються часто'; ці форми живуть У великорусів і білору· сів іще й зараз. Так само жодного малоруського фонетичного поплу· гання звуків 1; та и ми не маємо й тоді,

коли для форми

іменительного множного відмінка замість сподіваного кони, родители, -мои зустрічаємо кон"/і, родител"/і, Mot, Бо тут поплутано в і д мін к О В і фор м и, а не звуки

та и. Кони, родители, -мои - це правильна форма іме' нительного відмінка множного числа, а кон"/і, родител"/і, .чо"/і - це правильна форма винительного відмінка, Але

(ми вже це й згадували)б в множному 'шелі іменительний і винительний

відмінки мужеського роду

всіх склонень

іще в ХІ віці зачали потроху переплутуватися в руській 1

Соболевський (<<Лекиии», а·є ВИД., стор, 186) додає раНіШИЙ при

клад - із Рязанської кормчої 1284 року, де всих. трапляється не раз, Та сеіі пам'ятник - не авторитет для великоруського наріччя, бо спи саниіі із київського первопису , а в київському наріччі ЗВУКИ та и

плуталися фонетично, 'l

Так виясняють сю справу акад. Ягич (В «Критических заметкаю»,

проф, Брандт (В усних лекціях, які я в нього слухав) і інші, 3 А так виясня д. Соболевськнй: «ЛеЮl"И», З-є вид" стор, 186-187, 4 Пам'ятаймо, що ее знає й д. Соболевський: «Лекции», З-є ВИД., стор, 186-187, 5 Див, стор, 169-170,

183

IV~VUt,

(.І;:)

.I'1o.J.!J.

Ulп.у

LFI

H!I~)!(.II1f1l1и

"'VVVt1<11UL.I'

LUпt'Vf~V

VV;:)llVD"

сюдненою, та й то геть в усіх руських наріччях (ба в пів нічних, велнкоруських, навіть більше, иіж у південних малоруських)': так от, між іншим, і в обсягу м'якого скло· нення стали вживатися винительні відмінки (на 1» замісп іменительних (на и), і навпаки. Із численних ве,1ИКОРУ' ських прикладів' наведу тільки ті, що йдуть із Москви (ДЕ нема фонетичного плутання звуків 1> та и), а саме - і, великокняжих грамот; от, у духовниuі Московськогс

великого князя Семена Гордого

(1341-1353)

ми читаємо:

«мои тивуии И посельски1> и ключники» (а мало б бути: «и посельсuии и ключниuи»), і навідворіть: «приказывкK

свои бояре» (мало б бути «сво'.\;»); в духовниuі 'Московськогс великого князя Йвана Йвановича: «отuи МОИ душеВНЬІ'.\;>

(мало б бути: «душевнни»), Це явище ми й зараз можеме спостерігати на теперішиій живій мові всіх русей, чи те в нашій малоруській мові, чи то в великоруській і біло· руській. Наприклад, у нашій мові ми од весь жнець ска· жемо в множному числі для іменительного відмінка вСІ женці, себто форму старого винительного відмінка (ebc'f, жьньцt) , бо справжній іменительний відмінок звучаЕ був бн: вси женци (та ми так уже не кажемо, хіба в деякю

рідких архаїчних говорах). Так і білоруси, в декотрих місuевостях, говорять для імеНИ1ельного відмінка женцt. дожжt, nHt. Од слів мой, твой, свой форма множноге числа буває і в теперішніх білорусів і в теперішніх велико русів не тільки мои, твои, свои (се і архаїчно й літератур но), але й Mot, meot, ceot (а се властиво форма винитель ного відмінка). Звідси кожному вндко, що, коли МИ в ста рих рукописах незвісного походження зустрінемо напи сання згаданого сорту, то в жоднім разі не сміємо думати, ніби ті рукописи писано малорусином, який плутав по своєму звуки t та и. Це застереження ми повинні зробити

супроти Є в а н ге л і я, н-р 7 Мо с к О вс ь кої с и н о Д а л ь ної тип О гра Ф і ї Х ІІ в і ку, яке д. Со болевський тенденuійно залічив до «галиuько-волинських», але яке в дійсності писав очевидячки великорусин та й то, мабуть, у тій самій стороні, де повстала Москва 3 . I:S тім Євангелію через загальноруське поплутання відмінків 1 Не забуваймо, що ее зазначу€ й Д. Соболевеький (<<Лекиии», З-є ВИД., стор. 191), , У Соболевського їх наведено безліч на стор. 191-194, ~ Див. про це в мене вище, на стор. 174-175,

184

MdtlVLV.

nи

рuuultu.;лu

\A.l171

РПЛ.

PJAIV1.

lV1Л.

'і.},

oJl

У.,

"j/lOlU

злt nогоубuть, 169 у.'; а що ніяких інших написань, де 6 були поплутані 1; та и, ми в Типографському євангелію, н-р 7 не бачимо, то повинні твердо признати, що звуків :І; та и переписувач того Типографського євангелія, н-р 7 анітрохи не змішував.

L пин імося нарешті ше на одному випадку, може морфо логічному, а може й фонетичному, де являється буква :І; замість и, але не через малоруськість писарів. Се в і мен и тел ь ном У ьідмінку множного числа т в е р дих с к Л оне н ь, коли замість народи, грtси, сами і т. ін. буває написано народt, грtсt, caMt. Зустрів· ши сю особливість У якомусь рукописі незвісного похо дження, ми не повинні притуляти сюди малоруську зміну звуків 1; та і вже й через те, що сконстатовано цю особли· вість спеціально в рукописах новгородських'; з-поміж новгородських рукописів ми зустрічаємо букву t, а не и, приміром, у Прологові 1262 року: прuятt бblша, 121 У., в Прологові 1356 року: CaMt ядуще, 92 У.; в Євангелії перед 1262 роком: горе вам'Ь, лицемtрt, 45, ученицы /oaHoet, 48, будуть mpyct, 56, в'Ьстануть лжии Хрисmt, 93 У., отnущають ся грtс1і, 138, народ1і угнtтають тя, 143, что стоите праздьн1і?, 152 і т. ін., і т. ін." Може бути, що старІ новгородці в своїй живій мові позичали для іме нительного відмінка отсих твердих основ звук із скло нення м'яких основ (в такім разі форма народі замість ч.ароди мала б повстати через аналогію до KOHt, муж1і)4, га може бути, що тут перед нами й нема осібної граматич· ІЮЇ форми, а виявляється попросту фонетичне новгород· :ьке поплутання звуків:І; та и (писар міг вимовляти на

роди,

а з недогляду писати народ1і);

5удь, а це не

тільки ж будь-що·

ознака цілої серії рукописів великоруських

малоруських.

А чи буває фонетичне

пом і ш анн Я

звуків:І; та

! (и) в б і л о рус ь ком У т а в ели кор ус ь ком У наріччю' Я вже згадував, що буває. Звісно, в білоруських га південновеликоруських говорах відбувається таке ронетичне поплутання обох звуків тількн зрідка, але зате Пор. у мене вище, на стор. 175. , Се заЗllачує й д. СоБОJIевськнй: «ЛеЮlИН», З·є внд., стор. 178. 3 Бі.1ыІІc прикладів - в «Лекциях», на стор. 178 j 185.

" «Лекцин», стор. 178.

185

в північнuвеликоруських говорах (новгородському та ін· ших) се явише дуже розповсюднене. Приміром, говорять у північновеликоруському наріччю: ндmу, хлliбца, лисо

(HtTY, хлtбца, лtс-ь)! і навпаки: говор1/ла,

ході,ш, поло·

жеЛ7J (говорила, ходили, положил-ь)2 і т. п. Щодо старих рукописів, то новгородська зміна t та и констатується ще з найстарішого новгородського пам'ятника - Остроми, рового євангелія 1056-1057 року: вtд1і (зам. вид1і) , 289. далі, се є в Новгородських мінеях ХІ віку, що ЇХ видру ><ував д. Ягич - се і в Новгородській мінеї 1095 року: звuри (звtри), 121', извuсmи (извtсти), 180, nрuхваЛbl-!е, nрuдl187J, nрuд7Jидеmь (прtхвальне, прtдав-ь, прtд-ьи деть) , 63, закшюnрuсmоуnьниі (законопрtстоупьнии), 21; се і в Новгородській мінеї 1096 року: лицемuрьсmво· BI187J (лицемtрьствовав-ь), 68, mьрьnиниlfi (тьрьпtни~), 78, nреmЬРЬnUЛ7J lfiси (претьрьпtл-ь), 125, невuд1;ния (не вtдtния), 165, nРUI!Uсmая (прtчистая)3; і в Новгородській мінеї 1097 року: nрuсияюще (прtсияюще), HenpucmaнbHt (непрtстаньнt)4. Так само ще в ХІ віці: у Архангель ському євангелії 1092 року: оудобиlfi (оудобв~), яви (явt),

о Спси (о Спасt)б. Так само й у Пандекті Антіоховому, що писано в Новгородській області на переломі Х І ХІІ віку: видиниlfi (ВИД'вни~), н.исmь (н·Всть), nиваныfi

(пtвань~,

1'6ЛООО'''),

87J гР7Jнилu

(гр-ьнилt)6.

Відворітну

появу (1; замість и) ми вже, мабуть, бачили, трохи вище 7 , в староновгородських написаннях типу народt та nрияmt Быlаa (замість народи, nрuяmи Быlа)) і т. ін., але єсть і яркіші приклади; приміром, писали старі новгородці: сtла замість сила (vis, robur) , ба часом писали й попросту букву е, як от ми бачимо в Новгородській тріоді 1311 року: 1 К о л о с о в,

292

Заметки

ЯЗЬІке

народной

поззии,

стор.

15,

і ін.

, К о л о с о в, Заметки, стор. 11, ііІ, 312. Орфографію вдержую ту саму, якою писано в Колосова. До речі завважу, що сучасний новго родський звук навіть тоді, коли не заміняється через и (і), вимовля ється в певних говорах вузько, отак ніби французьке е ferme. 3 Останнього слова я не розшукав у виданню Ягичевім, але ВОНО зазначено в Срезневського: «Славяно-русская палеография», стор. 121. • Ср е з н е вс кий, Славяно-русская палеография, стор. 123. IS Ш а х мат о В, Исследования в области русской qюнетики, стор. 137. Порівняй у мене: .Филология и погодинская гипотеза», стор. 83-85. в «Филология и погодинская ГИПОТе3З'>, стор. 77-88. 1 Див. стор. 185.

186

каделнuцю (кадtльнuцю із первісного кадUЛЬНUЦЮ), 71 V.; або в Новгородському пролозі 1356 року: nреснЬІй друг'Ь (<<ПРИСНЬІЙ», завсідній) 84 v.; або в Псковському пролозі 1383 року: друженою (дружиною)!. Бачимо звідси, як воно легко буває, побачивши отаКІ щировеликоруські написання в якімсь старім новгород· ськім ЧИ псковськім рукописові, подумати спершу, чи не малорус ин виготовив того рукописа. Найголовніша одміна, в цій точці, поміж живою сучасною малоруською

мовою і живим сучасним новгородським наріччям велико· руської мови лежить у тім, що в малоруській мові

к о жне переходить в і, а в новгородському наріччю не кожне. Аналогічно міркуючи, рискуємо ми й у старих рукописах новгородських рідше зустріти поплутання 'І; та и, ніж у старих малоруських. Ми вже не раз мали нагоду зга· дати, шо д. Соболевський накинув Галичині та ВолиНІ скількись многоятевих рукописів, виготовлених у Новго· роді або у Пскові або взагалі десь на великоруській пів ночі. З-поміж тих північновеликоруських рукописів декотрі з о в сім не плутають звуків t та и (Новгород·

ське Добрилове євангеліє геліє, н-р

63.

1164

року)2, Типографське єван

Типографське євангеліє, н-р

яке зрештою

може бути й чисто московським', такий самий Ірмологій Григоровича' і церковиий Устав ХІІІ-ХІУ віку Новго, родської церкви святої Софії"; а новгородський власно· РУЧНИЙ С л У ж е б ник с В Я то г О В а р л а а м а Х у тин с ь к О г О Х ІІ в і к У знає таку заміну t через и. Розуміється, шо ця заміна анітрохи не є малоруська, дарма що Служебник Варлаама Хутинського попавсь у д. Соболевського в рубрику пам'ятників «галицько волинських». Очевидячки, треба було аж великої тенден-

1 Знов підкреслюю, що всі ці приклади навоДИТЬ сам таки д. Саболевський: «Леющю>, З-є ВИД., стор. 84. , див. вище, стор. 151-]55. 3 див. стор. 174-176. 4 див. стор. 155-156. 5 Його МИ, ПОКИ ЩО, не торкалися.

Описаний він в «Очерках».

• Я ким способом і цей Устав діставсь у д. Соболевського в руб·

РИКУ пам'ятників «галицько-волинських», ее й збагнути не легко! Переписано його в Новгороді 3 рукопису ки€влянина, митрополита

К:лимента.- отже ВИХОДИТЬ, що тільки можна вважати цей Новгород

СЬКИЙ Софійський Устав або за пам'ятник новгороДський~ або в край нім разі (коли покладемо, щО НОВГОРОДСЬКИЙ переписувач дуже точно ftдержав усю орфографію свого оригіналу) - за пам'ятник київський, а вже ж: нЇ'Яким робом за галиuький ЧИ ВОЛИНСЬКИЙ.

187

ційної впер!ості, щоб зважитися якось спрепарувати на малоруськии лад засвідчену власноручну реліквію місце вого новгородського святого преподобника,- і недурно ж д. Соболевський, обговорюючи цей пам'ятник, мусив попереду пуститися на всякі хитрощі. Ось як атестує його д. Соболевський: "х у т ЬІ нск и Й с л у ж е б ник XIII-XIV века. Находился некогда в ХУТЬІНском монастыIеe (се - під Новгородом) и считается принадлежащим преподобному Варлааму ХУТЬІНскому. Об "том памятнике rоворится вкратце у Горского и Нево струева: Опис. рукоп. синод. библ., 111»1 Навіть несві домому читачеві, як читатиме він цю атестацію, мусить одразу кинутися в вічі та обставина, що д. Соболевський геть замовчує тут не тільки думку, ба навіть саме ім'я такого авторитетного палеографа, як Срезневський; а вже ж кажучи про всі інші рукописи в своїх "Очерках», д. Со болевський не забував згадувати при кожному пам'ятнику ім'я Срезневського. А в Срезневського можна про Хутин ський служебник прочитати от що: «[Написан) до 1192 года (себто на цілу сотню літ передше, ніж заявляє д. Соболев· ський). На обороте первого листа есть надпись XV века (щоправда, доволі пізня): Служебник чудотворца Варла· ама. П о ч е р к (рука і характер письма) позволяет не сомневаться в справедливости "того показанию,2. Я вже побіжно згадав у скобках, що свідоцтво XV віку (себто пізнє) само собою важить не багато; тільки ж палеогра фічні знаття Срезневського настільки авторитетні, що ми не можемо подумати, буцім він міг приписати ХІІ вікові почерк аж XIII-XIV віку (як характеризує сей почерк д. СоболевськиЙ). Ще більше: Срезневський мусив добре знати власну руку святого Варлаама, бо сам же він опублі кував знімок із відомої автентичної Варлаамової вписової грамоти (<<вкладной») та й скількись разів він описував тую "вкладну». Так отже, коли найавторитетніший руський палеограф признав письмо Хутинського служебника за власну руку Варлаамову, то чи можемо ми піти за д. Собо левським і шукати в безперечному новгородському пам'ят нику ХІІ віку яких-небудь малоруських діалектичних ознак XIII-XIV віку?! Та й ніякісіньких особливостей, що хоч трохи були б нагадували малоруську мову, в Ху1 "Очерки», стор.

29-30.

«Древние памятники русского письма и Я3blка», стор.

188

72.

гинському с:лужебникові й нема (нема навіть поплутання ЬІ та и, нема навіть поплутання оу та В); єсть тільки заміна через и і, здається, нефонетична заміна и через :1;', ну,

але ж коли ми знаємо, що це пам'ятник новгородський, то розуміємо, що ота заміна :І; через и єсть якраз новгород ська діалектична спеціальність. Приглядаючись до мови

Хутинського служебника ще далі, ми бачимо в нім і чисто великоруську особливість: у М6Ю 2 ; писар-малорусин був би вдержав слов'янське умыlю (бо по-малоруськи тільки так і кажуть), а у великорусів ця форма звучить або умою,

або умью (із УМ7JЮ).

Нічого спільного з фонетичним (чи малоруським, чи новгородським, чи будь-яким) поплутанням старих звуків :І; та и не мають ті явища, що сполучен і з т. зв. «а кан ням», розповсюдненим у всій південновелико· руській і в білоруській мові. Але ж виглядають ті явища іноді зовсім так, начеб ми мали перед собою малоруську заміну :І; через і.

Закони акання - доволі складні, але більше-менше сходять коротко на те, що ненаголошене о (із старого о або з 1» переходить у чисте або в глухувате аЗ, приміром, ItOвOCmb = ItOBaCmo = ItOBblCmo4 , а після м'яких співзвуків не наголошене о переходить у чисте або в глухувате я: яму, йь/му

(із IЄму, йому5); Р 'вночасно -звук е (із старого е, ь, :1;), коли вимовляється не під наголосом, то чується або як я (бязсmblдltыl,' бяру) ,або як і (бuзстblдltЬtй, бару). Таким от способом, коли білорусин або акаючий великорусин на пише за своєю вимовою, наприклад, форму місцевого від мінка од дtло, то вийде написання В-Ь дtла (замість В-Ь дtлt); а ми, як не знатимем, що оту букву и в дtли написала

акаюча людина, то ладні будемо подумати, чи не який

1 В тих уривках із Варлаамового СЛУЖебника, які оголошено " київських "Университетских известиях» (1884, декабрь, пряб. І), я знайшов "аМа caMtMb (стор. 55). Це могла б бути форма, образована аналогічно до

mtM7J.

Це можна прочитати або умОю. або ум!fo. з Глухувате а зближається аж дО ЬІ. 4 А звідти буває й навідтворіть так, що й первісне а, кО"ля немає

на собі HaГO,10~Y, то звучить близько наче nадbtmb .

ДО

ЬІ.

Пdдаtnb ВRМОВJfЯ€ТЬСЯ

. .) І навпаки: перніене Я, не маючи на собі наголосу, звучить близько ДО І. Святой I3ИМОВе1ЯЄТЬСЯ ЯК свumr5й, часи (чясы) - як чuсы.

189

новгородець або чи н" малорусин був тим писарем. Щоб не зробитн таКОІ спішливої помилки, нам треба буває придивитися щ(' й до інших орфографій того самого писаря; і от скоро побачимо, що він акає (пише, пр., хадить замість ходить) і вже не пише и замість 1; під наголосом, то можемо зміркувати, що причиною написання букви и замість t в дtли була зовсім не малоруськість писарева, але його великоруськість або білоруськість. Цю пересто рогу ми мусимо подати не тільки супроти яких-небудь новішнх рукописів, але й супроти старих. Бо акання явище старе: в першій половнні Х ІУ віку воно вже задо кументоване,- отже ж повстати мусило ще в ХІІІ віці. Євангеліє, переписане в Москві 1339 року, вже має такі орфографії: кака mbt глаголеши (како), 16 У.; ее ... /Єсть дивьна в'Ь очью нашею (дивьно), 73 і 129; аще ожениться, лю6одtfи.lье творить (любод1;ЯНЬk)), 125; e7J аnуетtвшии земли (опуст1;вшии) - запись. Євангеліє 1354 року, писане в Суздальському Переяславлі, містить у собі: веdжан'О (всажен-ь, всажон-ь), 5 У.; на вечарех'О (на вечерех-ь), 71 об., пор. ще 123; жалаше (желаше), 130 У. Констатується акання і в духовницях великих князів Москви Х ІУ віку]. Тут саме мусимо ми згадати ще про:один розряд старо руських немалоруських пам'ятників, де видко ніби акання і де заразом могло поплутане написання букв 1; та и відбу ватися не через закони акання, звісного нам із білоруської та південновеликоруської мови, а через особливу фоне тичну причину північновеликоруську , через поплутання звуків-таки 1; та и. Се - пам'ятники із Пскова. Загалом кажучи, старопсковська мова була дуже схожа із старою новгородською; тільки ж були в ній також явища, які хоч і не можна назвати дійсним аканням, але які своєю при родою близькі до нього. ее ще ми побачимо далі. Д. Соболевського засліпила тенденційна думка, буцім кожен староруськнй рукопис повинен бути «галнцько волинським»,

скоро

ньому

пишеться,

переважно

перед

м'яким складом, буква 1; замість е (типу 6удtmь замість 6удеть і т. ін.); через тую свою думку він зовсім занедбав усякі інші, справді діалектологічні критерії та й накинув Г а лич и н і й В о лин і скількись а к а ю чих пам'ятників. А коли в них, як звичайно в акаючих.

] Соболевський (див .•Лекции». З-є ВИД., стор. ее пам'ятати більше, ніж хто·

190

75)

повинен був би

з' являється буква и замість ненаголошеного :1>, то д. Собо· JJевський добачає в тім малоруське поплутання звуків :І> та і, не дивлячись на те, що в тих самих рукописах буква и пишеться також замість ненаголошеного е і що в ТИХ РУК0' писах є чимало виразних антималоруських ознак. Трохи більше скидається на малоруську міну звуків :І> та и поплу· тане написання букв :І> та и в двох новгородсько-псковських, ніби акаючих рукописах, які д. Соболевський залічив також до «галицько-волинських», тільки ж і в них Їхня псковська (respr. новгородська) дата і великоруські анти

особливості повинні БУJlИ б д. Соболевського перестерегти, що не можуть сі пам' ятники бути «галицько ВОJlИНСЬКИМ!!». Та перегляньмо їх усі. Передовсім звернімось до списку «П О у чен и Й Е Ф рем аСи р и н а» 1492 року, бо ЙОГО білоруськість мусив признати сам д. Соболевський, хоч і заЧИСJlИВ цей список (в «Очерках») до авторитетних пам'ятників «га JlИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО» говору; підставою ДJlЯ такого зачис Jlення MOfJlO б бути хіба те, що сей список Єфрема Сіріна 1492 року зроблено білорусином із ВОJlИНСЬКОГО рукопису ХІІІ віку (1288 року); се видко з записі'- до речі, мусимо тут зазначити одну обставину, яка нам іще придасться нижче і про яку д. Соболевський мудро мовчить, а саме: «Поучения Ефрема Сирина» 1492 року, списані з волин ського оригіналу 1288 року, не заповнюють собою цілого рукопису,- вони частина з б і Р ник а, куди той самий писар-білорусин 1492 року вніс також «повч:l>ныє

MaJlopycbKi

к'Ь дховному чаду, оТ'Ь грtшнаго Ге"'ргИl<!

чеРНОРИЗUill

зарубьскыю пещеры>2•. Зарубська обитель - се в Київ щині коло Дніпра" ... Що переписувач 1492 року не був малорусином, се аж надто видко. Приміром, він плутав ШИПJlячі і свистячі співзвуки та й писав раздUЗGlЄmься, скрусьна (скрушена), nОМЬtСЛЯU, nомыlляIєшu'.. Він писав

1; в кд1;, зд1;. донд1;же;

опроче, зовсім на немалоруський

, Срезневський (<<Сведlенияj и заметки», н-р VI-VII) подумав був навіть, що оця дата «1288» єсть дата caMoro списку, а не волинського оригіналу, Та д. Соболевський зовсім справедливо вказує, що справж ня дата ДJІЯ спнску - це 1492 рік. 2

ЛИВ. У Срезневського: «Сведения И заметки», н·р

VI І

де подано й виїмки з обох частин сеї рукописної збірки

та н·р

VI,

з ере 3 н е в С ь КИЙ, стор. 53. 4. Два останні приклади - менше характеРИСТИЧНІ, бо піддаються й нефонетичному вияснеНIIЮ.

191

лад, ВІН пхав нещасливу оукву

СКРІЗЬ,

де йому

заману

.10СЯ, та й зробив між іншим курйозне нанисання: uлtен1 (зам. им:іінUlЄ). Замість стРblЯ (род. відм.) та вЬtя (шия писав він стр'Оя, 8'ОЯ (чит. строя, воя). Так само не по-мало руськи випускав він в з-поміж двох співзвуківІ та й ПИСа! во усу (зам. в'Ь вусу, себто в'ь вусон'Ь). Але найцікавіш( в його мові - те, що він акав; звідси ми бачимо в НЬОГ< написання дtлаяшu, nраславuть, братuя Иосuфава обрtme u С'Ьnяще meрnиlfIМ'Ь noкровьна, В'Ь nослушаНU/f;

utcmo, образ'Ь U nодоБUIfI

ucтиньно В'ЬчловtнUfЄ ЕЖUJi

слова, г[лаго]лu.мОIfl, н.еЗЬtблu.маго, суита, не.мощuн'Ь, [ОН'Ь] nuшuть і т. ін. д. Соболевський ладен простити білорусичу-писареві 1492 року переважну більшість уся· ких його антималоруських орфограм, він готовий навіть надати їм патент на звання «отлнчитеЛЬНЬІХ черт древнего галицко-волЬІНСКОГО наречия», яке таким чином набуло

собі через д. Соболевського і міну свистячих та шиплячих співзвуків і навіть (<<правда, редкое») «стяжение b~ В 1р (себто UмeHt замість Uut/iUlfI чи UMtHb/e!); тільки ж акання навіть д. Со60левський не зважився був накинути «древнему галицко-вольІНСКОМУ наречию» і через те при знався: «Необходимо иметь в виду, что в «Поучениях Ефрема Сирина» замечается, хотя и в ничтожной степени, влияние белорусскorо наречия»2, а за дві сторінки мусив знов при знатися, що в мові «Поучений Ефрема Сирина» єсть біло руський вплив 3 ". Але ж коли так, то невже ми сміємо робити собі з цього білоруського списку «Поучений» авто ритетне джерело для історії малоруської мови?! Невже сміємо ми безоглядно вважати графіку того білорусина 1492 року за малоруську та й насильно витолковувати малоруським способом усі ті численні яті, що в нього понаписувано замість е зовсім невідповідно до живої мало руської мови, і між іншим робитимем собі малорусизм із такого безглуздого написання, як UMeHt (замість UMtHUIfI )?!" Сміємо, одповідає нам д. Соболевський, бо «влия ние 6елорусского наречия замечается здесь лишь в ничтож

ной степени», себто білоруський писар 1492 року репро дукував дуже точно все те саме, що знайшов у своєму волинському первописі «Поучений Ефрема Сирина» 1 дИВ. вище, стор. 138. • «Очерки», стор. 85.

а Там

сам О, стор.

87. 192

1288

року .,. Хоч і як важко згодитися на сю думку д. Со·

болевського, бо ми ж бачили в того переписувача-білору сина разячі білорусизми, але спробуймо на часину стати

й на таку точку: повірмо д. Соболевському, що писар білорусин 1492 року був дуже акуратний копіїст і що переписані ним «Поучения Ефрема Сирина» - вірнісінька репродукція пам'ятника ХІІІ віку із Волині_ В такім разі й «повчі;ныє черноризц.!l ЗарубскьІЯ пещерЬ!» (се із Київщини), що його скопіював отсей самий писар-біло русин 1492 року і що про нього д. Соболевський не хоче й згадувати, має бути також вірнісінькою репродукцією пам'ятника із Киї в щ ин и. Тільки ж куди подінеться тоді гіпотеза д. Соболевського про великорусизм старих києвлян! Воиа, в супротивиість із історією, збудована д. Соболевським виключно на тім міркуванні, що ми не маємо старокиївських пам'ятників із «галицько-волин ським» написанням букви", замість е; ну, а «повчі;ныє Зарубьскаго чеРНОРИЗЦ6\» аж кишить такими ятями. Колись д. Ягич" звернув увагу д. Соболевського на те, що Рязанська кормча 1284 року, яку переписано з оригі налу

київського,

пересичена

«галицько-волинськими»

ятями: так от тепер у зарубському «Повчtнью» майте, д. Соболевський, ще один такий київський пам'ятник із вашими «галицько-волинськими» ятями' та й признайте. що в вас нема вже жодних підстав, щоб навіть із вашого власного погляду одмовляти малоруськість старим києв лянам! .. Так мусив би сказати д. Соболевському той філо лог, котрий з міг би прихилитися до тої думки д. Собо левського, що отся білоруська копія XV віку 3 волии ського пам'ятника ХІІІ віку є а в тор и тет н е дже рело для історії волинського наріччя. Та ми думаємо, що до тої думки д. Соболевського прихилитися не зможе жодеи філолог, коли він шанує повагу точної науки і научних методів. Бо вже ж ми бачили, що писар-білорусии 1492 року надав своїй копії виразні ознаки свого білоруського 1 В «четыIехx статьях~. і Таких пам'ятників знайдеться очевидячки ще не один. От, НОВ

городський Софійський устав XIII-XIV зачислив д. Со60левський до пам'ятників «галИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИХ», бо в нім € ота ніби «галицько~ волинська» буква

замість е; але ж на ньому виразно

списано ооro в Новгороді 3 рукопису

К и е в л ЯНИ на.

зазначено, що

Климента. Не заваJJ,ИТЬ також зазначити. що Іпатський

митрополита

літописний

Список багате біJlЬше має «галицько~волинських» ятів у киї в с ь к і й літописній частині, ніж у справжній галицько-волинській частині.

13 1-260

193

наріччя, яких иізащо ие могло бути в волинському оригі налі; а коли так, то й уся інша його графіка стає для нас підозрілою, і ми не сміємо без критики накидати всі копії стичні орфограми волинському та зарубському оригіналам тої копії. Поміж іншим, можна сказати, що оте мниме «галицько-волинське» 1;, яке накопичено в спискові 1492 року, походить напевне не звідкіля, як од того білоруського переписувача, а не з його гаЛИllЬКОГО та зарубського пер во писів. І справді, немало рівночасний білоруський пам'ят ник Четья-Мінея 1489 рокуІ держиться достоту такої самої орфографічної системи, яку ми бачимо в отого писаря білорусина 1492 року. А єсть чимало й інакших білоруських пам'ятників із тим, нібито «галицько-волинським~ напи санням букви 'І; замість е. Одно слово, закласифікувати рукопис «Поучений Ефрема Сирина» 1492 року до рубрики

....

ВlРОДОСТОИНИХ

малоруських

пам ятниКlВ

не

випадає;

коли

й можна буде де в чому користуватися ним для історії малоруської діалектології, то не інакше, як із суворою критичністю й величезною оглядністю. другий пам'ятник такого роду - се (мабуть, москов ський, часів митрополита - Серба Кіпріяна) Час о с л о в ХІУ віку Петербурзької публічної бібліотеки, що й його

забажав д. Соболевський обернути в га.ішцькиЙ пам'ятник. Та я його вже розглядав вище', через те до нього тут не вертатимусь,

спинюся

на

треl ьому,

акаючому

пам ят-

никові иесумнівного або великоруського, або білоруського походження, який д. Соболевський силоміццю залічив до «галицько-волинських». Се: Лествица ХІІІ-ХІУ віку Московсько

г о

а р х і в У

міиістерства заграничних справ. На сім

рукопису не зазначеио, звідки він прийшов до Москов ського архіву або де його писано; д. Соболевський забажав зробити з нього малоруський пам'ятник тільки через те, що в ньому часто пищеться буква 'І; замість е". Вже коли й по всіх інших пам'ятниках, самовільно накинених д. Собо левським Галичині та Волині, буква 1; замість е пишеться переважно способом ант ималоруським, то в сій Ліст виці Московського архіву букву 'І; та букву е поплутано І Ії описав д. Карпінський в «Русском филологlическом]

вестнике»,

І. Див. стор. 156 і далі . Архівську Ліствиuю описав д. Соболевський в «Русском фило логическом веСТНике», 1884, кн. 3, стор. 99.

1889, • •

194

таким способом, який можна назвати аж хаотичним'; та вже коли д. Соболевський хоче надавати букві t архів ської Ліствиці якусь діалектологічну вагу, то нехай зверне увагу, що в тій Ліствиці буква пищеться в eecat, eecbдt, HtK7Jat (двічі), ооt; а вже ж сам він не раз признававсь був, що для південноруських писарів се графіка немож

лива 2 • д. Соболевський каже, що в Ліствиці видко мало руське поплутання звуківt та И, і наводить 'от що: О памяти

смртнаи,

euaaX7J,

nраобuдt,

острtщи,

па ucmtHt,

87J тишtнt. Та се якраз вияви анти малоруського акання.

Писар архівської Ліствиці писав з аканням: именаваше, отверз6стося очи (отверзостася), твярдftще, nрuсядftща, nрuвазdти, гл[аг6л]амаго; так отже з того самого акання мусили повстати його написання: о памяти см[е]ртнаи, BuaaX7J, nраобuдt, острtщu, па ucmtllt, і нема рації бачити тут малорусизм ... Такі акаючі написання, які ми бачимо в архівській Ліствиці, можливі, як знаємо, для білорусина, для південного (московського) великорусина і для псковича. Псковичем писар Ліствиці, мабуть, не був, бо нічого певного спеціально псковського в своїй право писі не виявив',- то чи не можна б точніще вияснити, білорусином був він чи південним великорусином? Вдай мося ще до інших його діалектичних описок. Приросткове в в слові вуза (замість уза) міг би однаково написати і мос ковець і білорусин, та закінчення ти И замість ть И (ОК ружахуmа И замість окружахуmь а, себто «оroчали його») швидше могло б указувати на білорусина або смолен ського великорусина, ніж на московця. Та се вже для нас питання меншої ваги. Нам важно було тільки вияснити, шо Ліствиця ХІІІ-ХІУ віку Московського архіву [міністер ства] заграничних справ не може бути пам'ятииком мало руським.

Вище я вже був застерігся, цю з-поміж

пам ЯТНИКlв,

1 'J

яКІ

д.

тих

акаючих

Соболевський накинув Галичині та

Пор. !ос. cit., стор. 193, рядок З-ій і дальші. «Лекции», lwe вид., 37; 2 e і 3 € ВИД.- 64; «Исследования в об w

ласти русской грамматики>, Варшава, 1881, стор. 2. 3 Він" правда, пише ж, а не 3 в слові УЖfiUЦU, тільки Ж СЯ фонема має свою етимологічну рацію і не може бути свідоцтвом північновелИКQ руського поплутання ШИПЛЯЧИХ j СВИСТЯЧИХ співзвуків. Пише він також у:шщранuя, а не УХblщрения; звичайно, перехід

н а

о л оше н о

є в а (зглядно в я) міг би бути псковізмом, КОЛИ б ми його побачили

в інакшому слові, та не в цьому; бо УXblщрания може правильно ВНВОДИ~

Тись із у:шщpdmucя. а УХblщре1<UЯ із УХblЩfЖ/1'IШ:Sl. ІЗ'

190

Волині, двоє мають на собі новгородську дату, а через те можна думати, що їхнє акання не є звичайне великоруське або білоруське акання і що поплутання букв 1; та и (хоч воно стрічається в них також тільки в ненаголошених скла дах) може в них бути результатом не попросту акання, але одною з особливостей старої мови північновеликорусь кого города Пскова, того «молодшого брата Новгорода». Розгляиьмо їх. Один - В и г о лек сін с ь кий З б і Р ник ХІІІ віку. У д. Соболевського' сказаио от що: «Сборник ХІІ (sic!) - ХІІІ века: в ХІІІ-ХУІІ веке принадлежит Нов городекому Юрьеву монаСТЬІРЮ, как зто видно из помеТЬІ ХУІІ века и из следующей вкладной, вероятно, второй nоловuныl XIIJ веКа»'. далі він подає запись, де сказано, що «6еофиль калогерь»

видбав сю рукопись (<<сьт",ж",хь книжицу сию») для Новгородського монастиря святого Юрія (Георгія). т.аким способом д. Соболевський силується вмовити читача, що Феофілова запись виглядає літ на п'ятдесят пізнішою, ніж увесь рукопис. Та не те внходить із безсторонніх палеографічних свідоцтв Поле нова і Срез невського, що студіювали сей самий Внголексінський

збірник.

Поленов 3 сходиться

з д.

Соболевським тільки

в тому, що й він ладен ~важати Виголексіиський збірник за пам'ятник доволі старий: ще з кінця ХІІ віку або з по чатку ХІІІ віку; тільки ж д. Поленов дуже виразио каже, що запись (калогера Феофіла) і ціла збірка - писаиі

од н і є ю і

Jr і є',ю

с:..а мою рук О ю; через те д. По

ленов розуміє Феофілове слово с'Ьт",ж",х'Ь (видбав) за рівнозначне з переписал. Срезневський (а з нього незвичайно важний палеографічний авторитет) відносить цілу рукопись, разом із записсю, до середини ХІІІ віку'; і ее, мабуть, так і є. Із свідоцтв обох палеографів найлегше виходить одно: що Виголексінську збірку написано десь таки в Новгороді, бо чи приймемо ми, що Феофіл сам написав ЇЇ, чи приймемо, що він покупив її в другого пи саря, в усякім разі ця рукопись - ровесниця новгородця Феофіла і писатися мусила найімовірніше в самім Новго роді. д. Соболевський хоче думати, що писарем був «галичо-волинянин», малорусин. Із жодного історичного 1 <Русский филолог[ический) вестНИК', 1884, стор. , Курсив мі й. 3 Він описав сю збірку в ИОРЯС АН, Х, 375.

94-95.

4 «Древние памятники русского письма и Я3ЬІка», 2--е ВИД., стор.

196

122.

свідоцтва ми не можемо цього вичитати, бо всі звістки вказують нам на Новгород - і сумніватися про північно ВeJlикоруське

походження

новгородського

писаря

сеї

збірки ми могли б хіба тоді, коли б мова Виголексінської збірки містила в собі якісь малорусизми: тоді ми могли б думати, що він був захожий малорусин. Orже ж нічогі сінсько такого в Виголексінському збірникові, що хоч трохи було б скидалося на М<lЛОРУСЬКУ мову, нема: навіть такнх частих і звичайних особливостей малоруських руко писів, як помішання ЬІ та н, оу та В,- і того нема. Єдина осоБЛИВість,

яка

начебто

нагадує

собою

перехід

мало

руського 1; в і, се - написання nобидumь (замість noб1ідumь); в очах д. Соболевського се, очевидячки, так і єсть малорусизм. Що ж до кожного іншого філолога, то він, з огляду на приналежність Виголексінської збірки до Новгорода, мусив би передовсім згадати собі про новго родську, північновеликоруську міlIУ звуків 1; та н. Але я згори зазначив уже, що буква н замість букви 1; в неlIаго лошеному складі може бути результатом законів акання. Чи єсть у Виголексінському збірникові ще другі ознаки акання або чого-небудь такого? Єсть. Калогер (чериець) Феофіл (писарем був певне він сам) написав також: аща (аще), nача (паче), nомозаВ$ ся (помазав ся), крьсmао6разnо (крьстообраЗIIО), гnаlєmьзоuмеnumыu (ГНОlЄтьзоименитьш), ласкаю (орудний відм. од ласка), noсалаnuu (пос"ЬлаIIИИ), учи nuцu (ученици), учиnUКОМ$ (учеником"Ь), ну, то й nо6идumь (замість nоб1ідumь) може належати до написань цього самого розбору. Orже, писар любісінько міг би бути або білоруси ном, або акаючим (південним) великорусином. Вважаючи, однак, на те, що Виголексінський збірник відноситься до Новгорода, я більше схиляюсь до думки, що Феофіл був ані білорусин, ані акаючий південний великорусин, тільки

новгородський пришлець із «молодшого брата Новгорода», із

Пскова. його ІІаписання жuжumельско (замість зuжumель·

СКО) ще більше скріпляє сю мою здогадку. А вже ж мало русином бути-отакий акаючий писар lІе міг ніяким робом. другий такий самий пам' ятник - с е у рив о к і з А п 0стола ХІІІ віку Новгородської Софійської бі б л і оте ки. Залічив сей Новгородський апостол до «галицько волинських» пам'ятників не сам д. Соболевський, а його ученик д. Волков 1; та зробив се д. Волков, невілыІчоo 1

В <Русском филологическом вестннке>, 1890, н-р 4, стор. 234-238.

197

тримаючись фальшивої думки д. Соболевського, буцім на писання букви 1; замість букви е (найбільше перед м'якими складами)

малорусизм,

ознака

«галицько-волинська,).

Яких-небудь звісток про те, шоб отсей Новгородський апос тол привезено до Новгорода з полудня, ані д. Волков, аиі Д. Соболевський і ніхто не має. Ба й орнаментику (малюн ки заголовних букв) на сім Апостолі історнк руського іскуства д. Стасов признав за місцеву новгородську 1 Щ:що мови, то жоднісіньких ознак, які б більше-менше нагадували со бою малоруські рукописи, д. Волков у цьому Новгородському апостолі показа'l'И не може 2; приміром, не може вказати на віть поплутання ы та и; а д. Купріянов*, що студіював цей пам'ятник задля свого "Огляду пергамінових рукописів Новгородської Софійської бібліотеки»3, заявляє, що знайшов у цім рукописі «приметЬІ новгородского наречию). Можна пожаліти, що д. Купріянов не наводить у повній основі всі ті «приметы >;; мабу.ть, се ті самі «uримеТЬІ», які був вище позазначував д. Купріянов у передніших новгородських ру кописах свого «Огляду», себто переважно плутаюшз шиплячих і свистячих співзвуків та по'!ішання букв 1; та и. Та на жаль, кажемо, д. Купріянов не понаводив прикладів точиі ше, і можлива річ, що поплутання 1; і и в цім Апостолі зовсім нема', бо написання /(:0 ниму (двічі замість К7> нему), яке подано д. В:щковим, наводить на здогад, чи не був писар акаючою людиною. Коли він справді акав, то найпев ніше міг він бути таким сами'! акаючи'! псковиqем, як і писар В:1голексінськоro збірника. Тільки Ж. поки ЩО, сей мій здогад -є лиш здогад, і найбільше вірити ми мусимо нікому, як д. Купріянову, Щ3 залічує Новгородський апо

стол ХІІІ в. до пам'ятників мови ювгородської. П;JИрост кове В В слові вузнrщу (замість узнuцу), та \S замість о в слові n8лоудне, та поплутання предлогів оу й в (у злоб"/і 1 ее

в його праці "Славянский и восroЧНblЙ орнамент», СПб., в одділі пам'ятників новгородських ХІІІ віку. Сторінки не подаю, бо не маю праці Стасова зар.аз у себе, а справку і мені навів один ів моЇХ слухачів і прислав СЮАИ до КИЇВЩИНИ, де я зараз пишу. • Бо вже ж ту графіку, через яку замість букви е написано букву1;, не тільки не можна толкувати як спеціальний малорусизм, а навпаки ДОВОДИТЬСЯ В ній б1tЧИТИ рішуqj ант и малорусизми. ~ И. 1<. Куп р и я н О в, Обозрение пергаменныx рукописей Новгородской Софийской библиотеки, Пб., 1857, н-р ХХ. Те саме в ИОРЯС АН, VI, с. 276. 4 Д. Волков у своїм описі не подае ЖОДНОГО прикладу на таке поплутання, ані під наголосом, ані не під наголосом.

1884-1887,

198

замість 87J злобt) - сі всі написання однаково можуть бути особливістю і новгородською і псковською, ба навіть ще інакшою великоруською. У мереmи та жереmu (по· малоруськи «умерти», «жерти») мають свідчити хіба про за гальну великоруськість писаря, а ближча'! великорусько діалектичної ваги в собі не містять; ще менше діалек тичне -серебро, 60 так говорять чисто всі великоруси 1 ••• Будь-що-будь, єсть поважні підстави, щоб класифікувати Новгородський апостол ХІІІ віку або в рубрику пам'ятників новгородських, або в рубрику пам'ятників псковських, тільки в жоднім разі не в рубрику пам'ятників малоруських. 1 Малоруси ж, правда, говорять тільки срі6ро або СРJ,6ЛО1 а сере6ро,

мабуть, не чується в НИХ ніде.

ЕТНОЛОГІЧНІ Й ФІЛОЛОГІЧНІ ЛОЖКИ ДЬОГТЮ В БОЧКАХ МЕДУ І. СЛОВА «ВОЛЯ» Й .ВІЛЬНИЙ» В ЯКУТСЬКІЙ МОВІ

Всі знають, що Леся Українка'-один з найкращих на ших поетів. А що ·наЙбільше кидається в вічі кожному чи· тачеві, так пе оригінальність і нешаблонність її поетичних тем, І ото й тепер, недавнечко 1, Леся Українка помістила поему «Одно слово» - знов на оригінальну тему, а саме на ось яку.

Політичний засланець, оселений серед якутів у Сибіру, гине з нудьги за волею, Прихильні якути, радніші йому чимсь пособити, допитуються, чого йому не стає; аж ви ходить, що в якутській мові нема слів воля, вільний, виз волити, або «випустити иа волю}}, І чужинець, помираючи з неволі, каже:

...

Я знаю: я від ТОГО Вмираю, що у вас ніяк не зветься,

ХОЧ ЄСТЬ йОГО без міри в вашім краю. А те, від чого міг би я ОЖИТИ, Не зветься теж ніяк: немає словаl Але й його самого в вас нема ... Якби було хоч слово, може б я Ще й жив би з вами".

Тема, безперечно, гарна. Закіичення ефектне, Та, на жаль, саме те, шо дає найбільшу красу цій

поемі, є фактична

неправда

Гуртом

кажучи, нема в світі

такої мови, щоб у ній не було слів (ЮЛЯ, вільний, визволя ти. А зосібна-і про якутську мову треба завважити те

1 В місячнику «Вільна Україна»,

200

1906,

кн.

1-2,

стор.

7-10_

саме, бо воля і вільний буде по-якутськи б о с х о', а вuз валити, або «ВИП) стити иа ВОЛЮ»,- це бу де ПО-ЯК) тському

б осх.оло·

[•.. ). ІІІ.

ПРО НА3ВИЩЕ .МАЛА

РУСЬ.

Поміж нашими часописами «Рідний край» виглядає так, що й найкраще. Навіть чужі ЛЮДИ, великоруси, похваля ють «Рідний край». (Це мені доводилося чувати в Москві). І справді-таки: цей часопис ведеться не тільки в теплому народолюбному напрямку, ба й цікаво й жваво, і мені зда ється, що читач із простого народу має зовсім легко засво їти собі ті ідеї і ту науку, яку подає йому «Рідний край». Тим гірше буває глядіти, що «Рідний край» ча сом може розповсюднювати й популяризувати поміж се лянами грубу неправду, та й то не тільки противонаукову, ба ще й образливу для народної вкраїнської самосвідо мості. Це я кажу про надруковану в 17-му ч. 1906 р. статтю Л. П. «Через віщо склалася і що означає назва Мала Русь». Гуртом кажучи, єсть у тій статті чимало геть усяких непевних висказів 3 , та Я маю спинитися тільки на самій суті, на питанні про назву Мала Русь. Д-ій П. заявляє (стор_ 6), буцім «в давні часи слова малий і великий, при ставлені до імен собственних, означали не те, що означають вони в наші дні, або сказать, в часи недавні». А саме-іменна, на думку д-ія Л. П., коли греки звали одну землю в е л и

кою,

тільки

другу

просторінь

м а л о ю,

земель

то

тим

вони

«визначали

численність людності

не

в тих

1 Краще б сказати, що вільний - ото й є «босхо»; а вже звідти воля (себто наче наш середній рід: «віЛЬНе», «щось віЛЬНе») так само зветься «босхо». А втім, можна звати ПО~ЯКУТСЬКОМУ ВОЛЮ і окремим самостійним іменням, додаючи до прикметника «босхо» відповідний субстантивний суфі кс.

Само собою розуМіЄться, «боСХОJlО»

це лиш глагольна тема,

а не інфінітив, бо нашого інфінітива в якутській мові нема. (Інфіні тива немає ще й у багатьох інших мовах, ЯК от нема ЙОГО в семітських приміром, в арабській,- та нема його і в тих балканських, де зостався синтаксичний вплив ор давньої дакіЙСЬКОI мови- приміром, У мові

болгарській, новогрецькjй,- та ще в декотрих інших). з Приміром, про назвище «Червона РУСЬ», яке прикладають до Галичини, д. Л. П. думає, що воно мусило повстати пізненько. вже аж за часів татарських і через відносини спеціально татарські. А тим часом ми добре знаємо, що Ч е рве н с ь к і городи ввіходили ще в дер

жаву Володимира Святого. Див., приміром, літопис під роками 1018, 1097 і т. д. ~l

981,

землях, а визначали ще й те, що одна земля по своїй люд ності суцільніша __ ., а в другій - людність nеремішана»l_

І от, приміром, про Малу Азію д. Л. п. завіряє читача, ніби названо цю країну од греків М а л о ю через «міша нину племен, язиків, звичаїв, через часте завоювання чужинцями ... ». «Малою земля ця назвалась, втерявши багато з своїх попередніх азіатських озиаю,2,- себто наче «змалівши». до цього неправдивого свого завірення д. Л. П., за одним заходом, приточує ще дpyг€', таке саме неправдиве завірення: буцім назвище Мала Азія - старо давнє, буців воно йде «з часів найдавніших», «з давнього давна»3. Нарешті, Д. Л. п. подає з усього такого свій висновок, що, мовляв, так «само через умалення

ста р о

Д а в н і х ознак людності своєї і південна Русь названа Малою»4. Таке перекручення історії І ... ] робить не хто, як наш «Рідний край», та й авторитетно підиосить цю неп р а в Д у селянам. Очевидячки, не можна думати, щоб він це ро бив свідомо, із злої волі: навпаки, треба думати, що тут винне самісіньке незнаття, як філології, так і історії. Вдаймось перш усього за підмогою до філології. Чи дає вона право толкувати слово Малий в класичних мовах так, як толкує д. л. п.? По-латині Мала Азія була Asia Міпог, по-грецьки -yj Мсхрсі 'АаСа. Або, знов (і це з історичного погляду буде геть старіший нр.и.клад), назва для Малої Арменії була по-латині Агmеп{а Міпог, по-грецьки - -уі м(хра. Ap"є~Ca. І та ін. Отже ж ані латинське слово mіпог, ані грецьке слово "схрЬС нем о Ж У Т Ь значити: «той, що втратив свої стародавні ознаки» або «той, що має мішану людність». Ні! ці слова визначають у латииській і грецькій мові якраз те саме, що в нас і в росіян визначає слово малий (малЬІЙ) в ім'ю села «Мала Бурімка» (супроти «Великої Бурімки», себто - більшої) або слово Малая - в адмі ністративній російській назві для кавказької області: «Малая Кабарда» (супроти «Большой КабардЬІ»). І це треба сказати не тільки про грецьку та латинську мову. Бо й по всіх старих азіатських мовах (вірменській, перській,

1 Курсив

- мій . «Рідний край., 1906, ч. 17, стор. 6, стовпець 2-Й. з Там сам О, ТОЙ самий стовпець. •

• Ibidem.

арамейській і інших) те слово малий, яке буває географіч ним епітетом і прикладається, приміром, до Малої Азії, може собою визначати т і л ь ките саме, що й наше

сучасне малий. Це каже проти д-ія Л. П. філологія.

А що скажуть

документальні історичні свідоцтва? Один із найстаріших прикладів на те, що якась країна

зветься Малою, це ие Мала Азія (як, очевидячки, думає собі д. Л. П.), але Арменія (Вірменщина). Як розпалася всесвітня держава Олександра Македонського і пошмату валася поміж його наступниками - «діадохамИ», то Вір менщина припала Селевкідам, і вони правили нею через своїх намісників-сатрапів. Щоб спосібніш було орудувати тею великою країною, вони її розбили, скажемо по-тепе рішньому, на губернії. Більша губернія назвалася «Велнка Арменія», менша губернія - «Мала Арменію>. Словом, діло діялося тоді зовсім так само, як за нашнх часів діє ться воно в російській адміністрації на Кавказі, де Ка барда через адміністратнвний російський поділ розбилася на «Большую Кабарду» і «Малую Кабарду»; і безосновно завіряє д. Л. П., щО «не так було, не так і думалося (про слово малий) в давню давнину». Потім, літ за 200 перед Р. Х., вірмени скннули з себе селевкідське ярмо; тільки ж імення «Велика Арменія» й «Мала Арменія» вже позоста валися навіки. І ми стрічаємо ці назви не тільки в істо риків та географів грецьких (приміром у Полібія, що писав літ за півтораста перед Різдвом, у Страбона, що писав за часів Августа й Тіберія, і в інших),- ба зустрі чаються ці назви і в своїх рідних вірменських істориків, для яких терміни «Велика Арменія. і «Мала Арменія» були тим зручнішими, що династичне життя Малої й Вели кої Арменії пішло не одним шляхом; обидві країни жили самостійним політичним життям, і політична історія Малої Вірменщини бувала не раз навіть славнішою. Щодо Малої Азії, то вона стала так зватися (<<Малою») вже значно пізніш, як Вірменщина, і зовсім несправедливо ЗаЯВЛЯЄ д. Л. П.', ніби вона «стала Малою в ж е з а ч а с і в н а й Д а в ніш н х», бо, мовляв, погречилася й «змаліла в старо давніх ознаках своєї людності». Що погречилася вона здавна, так се правда, бо вже й за часів

«Рідний край», навед. місие, стор. 60.

203

греко-перських вlИН

(v в_ перед Р. Х.) ми бачимо, що вся країна аж пересякла грецьким елементом; а після Олек сандра Македонського, за часів т. зв. еллінізму, весь пів острів аж до Кавказу погречився незвичаЙно l . Тільки ж тоді країна ще не звалася через те «Малою Азією», як хибно подає д. Л. П.; такого ймення за класичних часів не було, і назву «Мала Азію> ми вперше зустрічаємо аж у V віці поР і з д в і Хр., та й то не в греків (як думає д. Л. П.), а в римського письменника Орозія в формі Asia Міпог. до того ж часу це була попросту «римська провін ція Азію>. Може комусь із читачів цей римський титул «Азію> (для невеличкої частини цілої Азії) здасться пере борщено величним. Так варто пам'ятати ось що. Перший раз римляни загосподарилися на цім півострові в ІЗО-му році, коли-то пергамський цар Аттал завіщав Їм своє цар ство; вони теє царство взяли собі - і зараз-таки, через свою римську -пиху, бучно назвали його «Азію>, дарма що се був з Азії зовсім малесенький шматочок. Потім вони, щодалі, то більше й більше захоплювали земель на тім пів· LCTPOBi,- і все те разом звалося в них так само «Азія», або «провінція Азію>. З того бундючного титулу виходило, неначебто римляни панують над цілою Азією. Але ж тим часом в Азії (не в римській, а в справжній Азії) повстала з ІІІ віку по Р. Х. могутня перська держава Сасанідів, з традицією давніх іранських «великих царів» і з нахилом панувати «од моря до морю> (од Індійського океану до Чор ного й Середземного морів),- держава, що не тільки не залежала од Риму, але ще й Рим не раз був од неї зазна вав доброї халепи. Пишно величати «Азією» самісінький римськопідданий півострів, коли тим часом володіли вели чезною частиною Азії «великі царі» Сасаніди, ставало вже незручно,- і отож допіру тоді, за сасанідських часів,

римляни СВОЮ римську частину Азії (<<провінцію Азію» з «Іонією») охрестили М а л о ю Азією (Asia Міпог дослівно «Азія Менша») на те, щоб одрізняти її од В е л и кої Азії, себто од б і л ь шої частини азіатського 1 Всі читачі, мабуть. добре пам'ятають

паря

ЩО, коли ДО партянського Орода І прийшла звістка про загибель Красса (одного з тріумві

рів), то пар Ород гостював тоді в столипі вірменського паря Артавазда,

і звістка про Крассову смерть наспіла до них саме тоді, як на cueHi йшла трагедія Евріпіда греuькою МоВОЮ «Вакханки». (Кому охота, той може докладно ие ВИЧИТ8ТИ в моїй «Історії Аршакідів іСасанідів», М., 1905=«труды1 по воcroковедению, издаваемы1e J1азаревским институ

"!ОМ вQсточныx ЯЗЬІкоВ>, вы•. ХХІ, стор.

278-280).

материка. Оцю назву: «Мала Азія» ми, як сказано, перший раз зустрічаємо в Орозія, в початку V віку'. Після того ми вже й у грецьких письменників зачинаємо стрічати ~ Міхрі' Ао,,, (очевидний Переклад з латинського Asia Міпог). Так отже що значить «Мала Азію>? - Це значить: «ее та сама країна, та сама Азія, що й увесь материк, та й чи маленька своїм розміром, тільки щ оне так а в е лик а, я к ц і л а А з і я». - Таким самим побутом і в назві «Мала Русь» (Russia Міпог) слово Мала (Міпог) має вказувати тільки на обсяг,

на розмір. Коли ж д. Л. П. каже, що «через умалення ста родавніх ознак людності своєї південна Русь названа Малою», то він тут допускається не одної, а декількох історичних помилок. Наперед усього названо Малою Руссю (Russia Міпог) не всю південну (українську) Русь, не Київщину, не Чер нігівщину, не Переяславщину, а тільки Галицько-Волин ську державу, самісіньке князівство (чи королівство) Галицько-Волинське. «Руссю» звалася була найдавніше самісінька Київщина або (потроху) ще й інші землі, що з них політично складалася великокнязька Київська дер жава. ЯК же ж іще перед татарським находом Київська держава зовсім ослабла, а Галицько-Волинське князівство (чи королівство) вбилося тим часом у велику політичну силу, то от воно й назвало себе, нарешті, пишним і гордови тим титулом «М а л а Русь», себто «трохи ЧИ не Київська держава». Ця назва: «Мала Русь» була в галицьких князів почесним титулом, і князі пишалися ним і офіці ально. От, приміром, Юрій ІІ в 1334 році гордо величає себе в своєму офіціальному титулові: Dei gratia natus dux totius Russiae Minoris «<з божої ласки прирожденний князь цілої Малої Русі»). Нехай-но кожен читач сам змір кує, чи міг би князь Юрій надавати своєму оцьому пиш ному титулові таке розуміння, яке надає йому д. Л. П., себто: «Ми, з божої ласки, князь тієї Русі, що змаліла в стародавніх ознаках своєї .!Іюдності ... » Яким способом трохи пізніше почали греки звати «Ма лою Руссю» не саму вже Галичину, ба ще й Київщину та й усю південну Русь, а московську Русь назвали «Вели КОЮ»,- про це я тут ши-роко не розводитимусь, бо писав про це іще недавиечко в передмові до своєї української 1 дИВ.

rо s

u s, 1, 2. 205

граматики'. Там у мене подано й уривок із грецької гра моти Царгородського синоду 1354-го року. Тут лиш ко ротко поясню дешо. Хоч своїм титулом (<<М а л а Русь.) Галицько-Волинське князівство трохи й одрізняло себе од Київщини (простої "Русі»), тільки ж мова в Галицько Волинському князівстві і в Київщині була одна й та сама або більше-менше одна й та сама. ее мусило кинутися на увагу найпередше чужинцям, - от, грекам. І справді: незабаром, у тому ж таки ХІУ віці, греки зачали звати Малою Руссю ще й Київщину. А в Русі московській, ря занській і в інших північних країнах мова тоді, к ХІУ-ому вікові, стала виразно не така, як на півдні: то ось тїі кра· їни греки почали звати «В ели кою Руссю», бо вони ж просторонню своєю були справді значно більші од <<Малої Русі», себто од нашого рідного краю. Із статті д-ія Л. П. виходить іще, що він (та, мабуть, і редакція «Рідного краю») вірить в якусь сильиу затрату стародавніх руських ознак українцями, а в великорусах добачає він ті староруські ознаки без затрати. Думати такечки - зовсім безпідставна річ І ... ). 1 В українськім тижневику «Зоря», Див. ч. І, стор. 24 (відб., стор. 2-4).

1906,

що виходить У Москві.

ДРЕВНЕКИЕВСКИЙ ГОВОР

В 1 вьшуске ИОРЯС АН за 1905 год г. Соболевский ВЬІСТУПИЛ со статьей "Древнекиевский говор» (стр. 308323), в которой он старается уверить читателей, будто древнекиевский говор ближе стоял к великорусским, чем к малорусским.

Я имею в вид} остановиться только на неКОТОрЬІХ, именно на более НОВЬІХ, частях "той статьи, а не на всей, и на то есть ПРИЧИНЬІ. Оспаривать статью г. Соболевского в целом БЬІЛа БЬJ рабvІіі совершенно излишняя, совершенно ненужная и совершенно бесполезная, потому что г. Собо левский почти сплошь повторяет в ней все те же сообра жения, КОТОРЬІе он ВЬІставил 20 лет тому назад. Неоснова тельность ВСеХ тогда им ВЬІставлеННЬІХ соображений БЬІЛа уж всесторонне обнаружена и ВЬІДающимися историками и филологами, причем среди имеи филологов, отвергших МЬІСЛЬ г. Соболевского, можно назвать два таких глубоко авторитетнь!х имени в деле изучения славянорусской фило логии, как акад. Шахматов и акад. Ягич (патриарх-глава всех современнь!х славяноведов). Г. Соболевский, повторяя теперь в ИОРЯС АН свои старь!е, ясно опровергнуть!е наукою, соображения, не только не постарался опроверг нуть сперва доводь! своих обличителей,- учень!х, автори тетнь!х историков и филологов - но напротив: он ВНОВЬ повторяет все те же старь!е свои соображения с таким видом, как будто и не знает, что оня давно опровергнуть!. Вот почему нет необходимости вторично ИХ оспаривать: лучше прямо отослать читателя к литературе предмета', 1

Она указана у ПЬІПина в соответствующем отделе его «Истории

русской литераТУРЬІ».

(К.,

1904,

своей «Филологии

и погодинскоfi гипотез~

гл. І) я тоже дал обзор главнейших работ по ,тому вопросу_

3амечу разве, что г. Соболевский по-прежнему предла гает изучать старокиевский говор не по ПОДЛИННЬІМ киев ским памятникам, а по таким недостовеРНЬІМ, как Мсти славова грамота ОК. 1130 Г., которую в другом случае сам же Г. Соболевский признавал за «н ес о мне н но

писанную в Н о в гор о де»', или как IОрьевское еванге лие, написанное в Новгороде между 1119-1128 Г. монахом Н о в гор од с к О г О Юрьевского монастыIяя для монастыIскогоo употребления, или как Триодь НО в гор од ц а Моисея Киянина ХІІ-ХІІ! в., полная ЯВНЬІХ особенностей

местного

н о в гор о Д с к О г О

наречия,

и Т. П., Н Т. П. Включивши такую Триодь новгородца Мои сея Княннна в чнсло киевских памятников, г. Соболев скнй нарушнл в данном случае даже свое собственное пра вило: «для знакомства с древнекиевским говором могут

служить те РУКОПJ;IСИ ХІІ-ХІІ! века, КОТОРЬІе не имеют в

своем

правописании

н и

н О В гор о Д с ких,

галицко-вольІНСКИХ особеиностеЙ»2.

ни

Впрочем и самое пра

вило возбуждает недоумения: в силу того шаткого прин

ципа, КОТОРЬІй ВЬІставлен здесь Г. Соболевским, представ ляется искать киевские чеРТЬІ в памятниках белорусских, суздальских,

рязаиских,

московских,

затем,

на

основа

нии их, утверждать, что старокиевский говор бьІЛ не мало русский!

Правда, Г. Соболевский в ИОРЯС АН касается и под ЛИННЬІХ старокиевских памятников, каКОВЬІ Изборники Святослава 1073 и 1076 Г.; НО В 9Том случае он скрьшает их наиболее оригинальныI,' типичномалорусские особен ности (сюда отиосится смешение1; с і, пар а л л ель ное )

со смешением прежнего и с ы ,' а вместо того он останавли· 1

А. С о б о л еве кий, ИCCJIедования в области русской грамма

тики (Варшава,

1881), стр. 4. • ЖМНП, 1885, февраль, сТр. 356.

3 Само ПО себе смешение звука і; с і не есть исключительно мало~ русская черта (В Новгороде тоже БЬІЛО такое смешение, и в новгород

СКИХ рукописях смешиваются буквЬІ 1::. и и); НО дЛЯ киевских Изборни ков СвЯТOCJlава 1073 и 1076 года характерно то, ЧТО смешение звука :І; сі (Т. е. букв'!; и и) проявляется в НИХ пар а л л ель н О со смешением и с w. Ведь ясно, ЧТО, как только предки малорусов начали смешивать звук'Б с І, то звук и одновременно должен БЬІЛ у них звучать потверже, чтоБЬІ отличаться от і, а не бblТЬ с НИМ тождественны1..

Предположить

же, что звуки 1; н И мог,ци в какой~нибудь период оказаться у малору· сов тождественнЬІ, нельзя потому, ЧТО в таком случае после ХІУ·го века. КОГДа у мадОРУСОВ звуки и

ЬІ окончательно слились в один TBep~

дый зву", тогда стариннЬ!й звук :І; тоже должен БЬІЛ БЬ! обратиться

208

вается лишь на ОДНОЙ менее характерной их особенности, причем

голос лов но

малорусскость,

мимоходом,

пьпается

отвергнуть

ее

не наЗЬІвая даже имен тех учеНЬІХ исследо

вателей, КОТОРЬІе 9ТУ особенность указали как малору сизм. Такою особенностью является смешение в с у; по ее поводу г. Соболевский заявляет небрежно, даже не в тексте, а в петитной сноске: «8идеть замену у через в и наоборот в таких оБЬІЧНЬІХ Ц.-слав. словах, как 8'Ьгодьн'Ь, уселєная,

уселumu,- можно

только

при

нез нак о м

ств е с церк.-слав. ЯЗЬІКом» (стр. 317). 3то пренебрежи тельно пронзнесенное обвинение вне з нак о мст В е с

церковнославянским

ЯЗЬІКОМ

направлено

против

кого

же?- против акад. Ламанского', против акад. Срезнев ског0 2 и против акад Ягича 3 , т. е. как раз против глаВНЬІХ столпов славяноведения! Такой способ г. Со болевского

отвергать

нежелательное

ему

утверждение

может ли считаться опровержением? Ответ на зто легко даст даже малоссведомлеННЬІЙ читатель. А более осведом леННЬІЙ вспомнит, что провозглашеННЬІе г. Соболевским за

невежд

славяновеДЬІ-авторитеТЬІ

признавали

старо·

киевское 8'Ьгодьник'Ь и оуселеная за звуковое смешение с оугодьник'Ь и 8'ОсеЛЄliая вовсе не по своему лич ному

произволу

не

по

незнакомству

церковнослав

[янским] ЯЗЬІКОМ, но напротив - в силу ч рез в ЬІ ч а й н о б л и з к О г О своего знакомства с церковно славянским ЯЗЬІКОМ. Они, разумеется, очень и очень хорошо знали, что написание 8'Огодьник'Ь и уселеная встречается наряду с оугодьник'Ь и 8'Ьселеная не только в киевских Изборниках Святослава, но и в церковнославянских па мятниках. Однако почему они не могли отнестись кнему

в такой же твеРДЬJЙ звук, и

МЗJlОРУСЬ! теперь

говорили БЬІ не літ

[ЛВТО], а Аblmо. Вот почему, если писuо" какой-иибудь рукописи, сме шивающей букву t С Н, мы предполагаем малоруса, то МЬІ естественно можем ждать, что где· нибудь ЗТОТ писец смешает также 6уквЬІ и и ЬІ.

Киевские Изборники Святослава 1073 и 1076 года как раз принадлежат к памятникам такого типа.

1 В. Л а ман с КИЙ, О неКОТОРЬІХ славянских рукописях в Беk граде, Загребе и Веие с филологическими и историческими примеча ниями, СПб., 1864, стр. 92 (Приложеиие к VI тому «Записок император ской

Академии 2

1885,

И.

стр.

иаук»).

Ср е з н еве кий,

Славянорусская

палеография,

СПб.,

115.

3 и. Я r и Ч, Критические заметки ПО истории русского ЯЗЬ1Ка, СПб., 1889, стр. 84 (из «Сб. ИОРЯС АН»).

1-255

209

иначе, как

крезультату смешения

В'Ь и у? да потому,

что І! В церковнославянских Шlмятннках вообщ~ t\онстати руются

случаи

такого же,

несомненного

какое

БЬІЛО и

смешения

старь!х

звуков

В'Ь

у,

киевлян-малорусов.

Тем авторитетным славяноведам, которь!х СВЬІсока трети рует г. Соболевский, бьІЛИ очень хорошо извеСТНЬІ написа ния 8'Ьгодьнuк'Ь и оуселеная, например, в Супрасльской рукописи,

извеСТНЬІ

значительно

раньше,

чем

их

узнал

г. Соболевский', но они знали также, что в Супрасльской

рукописи есть и написание оуосmаm'ькыl

(32 Jl5), а потому

понимали, что супрасльское 8'Огодьник'Ь есть результат звукового смешения Е'Ь и у'. Orтого встречая анаЛОІИЧ НЬІе Н8писания в ю:евских Изборниках Святослава 1073 и 1076 г., чередуюшиеся рядом в !.ІВУХ соседних строках, "ІТИ авторитеТНЬІе славяноведы не колебались видеть в НИХ пгоявление

того

ca~'OГO звукового

смешения

у,

какое

свойственно, между прочим, и малорусской речи. И 3ТО тем правильнее, что вИзборниках Святос.nава "Іти славяно ведь! несомненно знали наклонности

и другие случаи

см,шивать звуки

оу

Б'Ь,

проявлЯ!сшейся случаи,

кото

РЬІХ г. Соболевский совсем )малчиваеr. Зто Бо-первыl •. А во-вторы ,' Е. Соболевский своей постановкой вопроса о ст арокие"ском

извратил

(меШІ нии

осн О В Н У Ю

киевского говора,

зиавали

черту

такое

~J}и

ним(ш~нии

зв· ков

МЬІСЛЬ тех vсследователей старо

КОТОРblе за старокиевским говором при

смешение.

малорусскости

Ведь

киевских

главную и характерную

Изборников

Святсслава

и 1076 филолог и видят ЕСЕсе не в факте смешєния звуков В и у: для них 3ТО одна из п о б о ч н ы Х мало-

1073

1 Ср.

У в. 'nаманского: «О славянских РУКСПИСЯХ»t сТр. 92, г.). 2 По зтой же причине и многие другие очень заслужеННЬJе сла· висТЬJ приходили к такому же заключению Так, и А. БУДИJlОВИЧ при' знал формы уселеная и 81>годни"", за результат звукового смешения

(1864

в и у \«ИССJlедование ЯЗblка Х І 11 Слов Григlория] Богослова по РУК0' п[исям ХІ века», стр. 24), потому что в том памятнике, КОТОРblЙ им издан,

констатируются

другие

случаи

смеIlIения

В'Ь

на л. 14З~м слова Пилата: «еже уnucaл'Ь есмь, 8fJnucaxь» -

оу

(напр.,

quod scripsi,

scripsi). 3 Имя uаря Навуходоносора является в Изборнике 1О7З г. то в виде НаоухоlJ,ОНОСОРЯ (напр., л. 144), то тут же рядом в виде Нав'Ьхо Доносора (л 14З об., два раза; см. еще л 97, 11. 146). Можно указать подобное ямение и в некоторЬІХ других начертамиях 31ОГО Изборника. См. мою ,Украинскую грамматику>, § ІЗ, г.

210

русских

черт';

г л а в н ЬІ Й

маЛОРУССКОСТІІ ХІ века

же

признак старокневской

зто тот, о котором, как я ВЬІше

отметил, г. Собо.ТІСВСКИЙ совершенно умалчивает в своей статье. Зтот признак, rювторню, есть смешение букв 1; и и (1'. е. ЗВу ков 1; и і), одновременное со смешением и и ЬІ. Упомянутая особеНІ10СТЬ есть тот mахіmиm специально малорусской фонетики, какого МЬІ смеем ждать от малорус ской речи Х І века; и раз она проявляется в киевских

Изборниках Святослава что

зти

памятники

1073 и 1076 Г., то надо признать,

в п о л н е

отразили

тогдашнюю

ти

пичнейшую киевскую малорусскость ХІ века'. Что каса1 Про себя лично МОГУ напомнить, ЧТО яназвал 9ТУ черту в старо

киеВСКQМ говоре даже лишь «зачаточной». См. «фИJЮЛОГИЯ И погодин ская гипотеза», сТр. 77; «Украинская грамматика», § 13, г. Она и не могла БЬJТЬ ИНОIO, чем 33Ч8Т04НОIO, R виду почти полной сохранности

ГJlУХИХ звуков ХІ в. 2 01разились в Изборниках Святослава, конечно, и другие

чеРТЬJ

тогдашней малорусской фонетики, !ІО те чеРТЬJ уже не так xapaKTepHbl,ХОТЯ, разумеется, в своей совокупности ОНИ в3жны тем, что рельефнее

очерчивают старо киеве кую малорусскость. Сверх оспариваемого г. Со· болевским смешения звуков в и У, стары e киевляне знали растяжение зву ка

перед

мягкими

СJJогами,- как

ньшешние

киевские

мало·

русы говорят: кришаник, ямлю и пр., так и в Изборнике 1073 пи шетея: /ШжанUlW 262, noямлються 212, Елисавять 254 об. и пр. 3а мечалась у старЬІХ киевлян ХІ века наклонность к усилению КОрНЯ 3Ь1l В ЗОЛj НЬІНешние киевские М3ЛОРУСЬІ говорят дозолити комусь, дosоляти комусь (досаждать), золок (самЬІЙ больной ПУНІ<Т paHbl, опу холи и т. п.), а в Изборнике 1073 встречаем .10А06а 94, 105, 113 и пр. После шипящих и їюты перед твердыии слогами звук е обращался в Киеве ХІ века в О. КПК ны ешllиеe киевские малорусы говорят чоло· вік, жона, 3 Млійова, так и киевские Из60РНИКИ писаJ!И: чолооtка (И16. 1073 г., л 179 д.), жонд (І1зб. 1076 г., л. 181 б), 8асилиово, Еуномиову (І1з6. 1073, л. 124 06., л 243 об.). Неударное о по сосед етну с у уподоблялось ему. Как теперь под Киевом МЬІ CJlblШИМ З добрую дівчиliУЮ, так и в Изб. 1073 г. находим !."Ь жеliОЮ язь!чыіюю и котори воую (л. 179), божьскоую сИЛою (л. 245), УМЬІ<оую МblCЛЬЮ (л. 132); по ,тому же закоиу иеударны й суффикс -08 (или 'ЙОВ) обращался в 'УВ (или -ІОв), как и теперь в Киеl'щине: ср. R Из6. 1073 г. по Арuюву (л. 243 об.); по тому же закону Августин обращен в Изб. 1073 в Оугу стина (JI. 127). Способность Нblнешней киевщины ХХ века пропускать звук

в глаголах розгніватu. згнити, грішити латируЕ"ТСЯ и в Свято~

c~aBOBblX Изборниках ХІ века, где МЬІ находим: рmli1;вавося (1073 Г., ~. 145 об., ср. еще J1 99), изнuет' (Изб 1076, л. 237), сьр1,шу (л. 1 об., по чтеиию БУCJlаева). Звук г киевской речи ХІ в. мог CJlужить ПРИДbl хательныM призвуком. КО10РЬІЙ спо::,обен бьJЛ ОПЯТЬ отпадать и. по aHa~ логии, увлекать за собою даже коренное начальное

r и способен бbJЛ также чередоваться с призвуками А и в (см. МОЮ .у краинскую грам мати ку»,

§ 14,

б). О чередовании задненебных гик с зуБНblМlI Д И т,

ТИпичном как для ки~вского наречия ХІ в., так и для НЬІНешнего наре чия КиевщинЬІ, будет у нас речь ниже (ГJl. ІІІ); сюда же относится

14'

211

ется

самой

речи,

важной

именно

особенности

ньшешней

заместительного

малорусской

УДЛlІнения

звуков

и 6 перед слогами с потеряннь[ми глухи~1И и обрашения их

в дифтонги или в І (ср. кінь, шісm), то в ХІ веке зтой малорусской черть[ еще бьіТЬ не могло по той существенной причине, что глухие звуки 'ь и Ь бь[ли тогда, как известно, почти в полной сохранности и еще не пали!; следовательно, слова

К"НІ.

ШЕСТІ.

произносились

тогда

киевлян,

в ХІ веке, не с удлиненнь[ми гласнь[ми звуками о и 6, а с обь[кновеннь[ми, и искать нам в киевских Святославо вь[х Изборниках ХІ века какиС'-нибудь признаки существо вания заместительной долготь[, возникшей п о з ж е ХІ века, бь[ло бь[, по меньшей мере, странно. Сделавши оговорку по поводу способа обращения г. Соболевского с киевскими Изборниками Святослава 1073 и 1076 Г., я вновь должен заявить, что все х тех и специально малорусская летописная форма имени дюрдій вместо Георгій. В строе губнь,х звуков мь, по Изборникам Святослава уже ВИДИМ в Киеве ХІ века НЬJНешнее чередование звукосочетаний ми и 8Н И ряд других современны x киевскомалоrусских явлений (см. {(YKpa~

инская грамм[атикаl»,

§ 13).

Видим МЬІ по киеве ким Изборникам ХІ в.

огромное совпадение с фактами ньшешней киевской речи так же в строе

плавнь,х «(Украинская грамм[атикаl»,

§ 11),

включая сюда восточно

малорусское отвердение звука р в одних случаях и умягчение его в дру

гих случаях, причем и НавуходОIiОСОР (как и теперь в Киевщине) обра' щается по Из60рникам Святослава в НауходОIiОСОРЯ (ср. Из6. 1073, л. 144). Можно бь. и еще указать здесь огромнь,й ряд звуковЬІХ диалек' тических СОБпадений киевской речи ХІ в. С НЬІНешней киевской, но по недостатку места я Qтсы аюю читателя к своей «Украинской грамматике», особенно к главам ІІІ-ІУ (<<Очерк звуковой системь' летописного киевско~черниговско·переяславскоrо наречия ХІ века»). Дополнитель ны й материал ко всему зтому, со множеством примеров и СО ССЬІлками,

СМ. V меня в "Фнлологии и погодинской гипотезе>, стр. 68-77, 83. Туда добавить можно те печаТНЬІе примерЬІ на употребление глагола дозоляти (внесенного, впрочем, и в словарь Желеховского), КОТОРЬІе можно поочитать, напр., в киевском юБИ,,1ейном сборнике в честь столетия «3неидь.» Котляревского (стр. 117) и в киевском журнале «Шершень» (1906, N2 3, стр. 7). Повторяю, однако, что все 9ТИ черты мелкие, побоч НЬ1е,

не

в своей

исключительно

совокупности

даже

как

малорусские;

иллюстраuия

тики Киевщинь, с фонетикой Х І века. І С особой обстоятельностью 9та

интере-снЬІ

совпадения

сохранность

ОНИ

только

НЬІНешней

глухих

ХІ

фоне

века

показана в статье Н. Волкова «К истории русского ЯЗЬІка» (ЖМНП, 1894, январь, :тр. 214 -221). Изучение ритмики «Слова о полку Иго реве», произведен ное акад. Ф. Е. Коршем (лучшим авторитетом в ,той области), ПОК3ЗЬІвает, что даже в KOHue ХІІ-го века глухие гласны1e Rосточномалорусского в

отделЬНЬІХ

случаях

наречия они

уже

БЬ!J1И пали.

212

еще очень

сохраННЬІ,

лишь

стаРЬІХ,

изБПТЬJХ приемов г. СоболеБСКОГО,

КОТОРЬІМИ он

опнть желал БЬІ поддержать свою гипотезу о неМаJЮРУС

скости древнего Киева, раз

они

уже

всеu.ело

рассматривать здесь не буду,

опроверГНУТЬІ

многими

СОЛИДНЬІМИ

учеНЬІМИ. В НЬІНешней статье я имею в виду одно: рассмо треть только те соображения г. Соболевского о мнимом великорусизме

древних

киевлян,

КОТОРЬІе он считает воз

МОЖНЬІМ почерпнуть из ЯЗЬІка Нач а л Ь н О Й и К и е в с к О Й

лет о п и с и, потому что 3ТИ ДОВОДЬІ могут В большей или меньшей степени считаться еше НОВЬІМИ, нерассмотреННЬІМИ. МЬІ увидим, что И НОВЬІе зти ДОВОДЬІ г. Соболевского столь же малоu.еННЬІ и фактически ЛОЖНЬІ, как

преДЬІДушие.

11 Останавливаясь на ЯЗЬІке Начальной летописи, г. Собо левский говорит: "Прежде всего в Начальной и Киевской летописях, при обилии умеШ.шитеЛЬНЬІХ собствеННЬІХ имен разного

рода,

МЬІ

замечаем

отсутствие

уменьшитеЛЬНЬІХ

(NB. более позднего.- А. Кр.) типа Стец[ь]ко, Яц[ь!ко, Гриц[ь!ко,

XIV-XV

Гриць, КОТОРЬІе оБЬІЧНЬІ в галиu.ких грамотах ВБ. (на русском и на латинском ЯЗЬІКах) и в сов

ремеННЬІХ малорусских говорах»'.

В ответ на 3ТО надо сказать: таких уменьшитеЛЬНЬІХ не бьІЛО также и Б Галичине дО XIV-XV века,- напри мер, их нет в Галиu.ко-ВольІНСКОЙ летописи. И вполне понятно, на -ЦЬКО

почему

зто

так:

потому

появились у малорусов

что

лишь

малорусские под

nо

имена

л Ь с ким

влияиием, а польского влияния не знал не только стаРЬІЙ Киев, но и старая Галичина. Когда же Галичина попала во власть к полякам, в ней тогда и завелись имена вроде

Стецько, Яцько и т. п.: они представляют собой уменьши теЛЬИЬІе польского (вернее - вообше западнославянского) типа Стець, Яць и пр. с прибавлением оБЬІЧНОГО малорус

ского

(и

обшерусского)

окончания

-ко 2 .

Т о л ь к О

ИОРЯС АН, 1905, КН. І, сТр. 319. соединения малорусами какого·нибудь чужого

2 Проuесс ствованного

уменьши-:"ельного

имени

СО

СВОИМ

РОДНЬІМ

заим

,\ta.rlОРУССКИМ

суффиксом ~KO всякий может и сейчас свободно наблюдать. Каждому І конечно, случалось слыlать,' как разбогатевший простой малорус начинпет ТИТУJJовать своего сы а,' положим Георгія: ЖОРЖКО,- на ТОМ основании, что в соседней панской семье панич Георгий назь!Вался уменьшительно Жорж.

213

с ХІУ-ХУ века они и появляются в галиuких грамотах,

где, как мы вндели, их и нашел г. СоболевскиЙ 1 • ІІІ

Далее г. Соболевский продолжает: «Затем в Киевской летописи (как по Ипатскому, так и по другим спискам) собственное имя звучит ДlOрдь, Дюрдий, ДlOргь из ГlOргь, ГlOргий, со смягчением r в Д (рядом книжная форма Георгий и старая народная ГlOргиЙ)... Ни га лиuко-волынкиеe памятники ХІІ-ХІУ века, ни галиuкие грамоты ХІУ-ХУ веков, ни современны e малорусские ГОВОРЬІ (будто БЬІ?!- А. Кр.) не знают смягчения г в д, как и К.В Т, ни В зтом, ни В ОДНОРОДНЬІХ словах. Новгород ские,

среднерусские, западнорусские

памятники

всех

вре

мен не знают имени Георгий ни в одном из его вариантов со звуком д. То же можно сказать о совремеННЬІХ русских говорах»' . В дополнение к зтой uитате из статьи г. Соболевского МЬІ приведем также одно место из его «Jlекuий», где он, отметивши между прочим в описании Киевского замка ХУІ века форму Овдуmья (вм. Овдокья)3, произносит сле дуюшес совсем неверное утверждение: «Из совремеННЬІХ русских

говоров

лиш Ь

В ели кор ус с к и е

собсТВ("ННЬІе имена с переХОДНЬІМ

имеют

смягчением гортаННЬІХ:

Овдоmья, Марmьян'Ь (Маркіан'Ь) и т. д.»4. Как й при самом uитировании отметил, все зти утвер ждения г. Соболевского СПЛОШЬ не веРНЬІ. В ответ на его

смелое заявление, будто «совремеННЬІе малорусские ГОВОРЬІ не знают смягчения r в Д ни в дlOрдий, ни в ОДНОРОДНЬІХ словах», я ему укажу, что не далее как в той же Киевской губернии, где леТОПИЩЬІ писали дlOрдий, осоБЬІЙ род оже-

1 ИменСІ ПОЛЬСКОГО типа ЯЦЬ. Сmець flЮГJ!И без всякого труда при виться У галичан, а затем в большей

или меньшей степени и у всех "рачих малорусов (киевлян и др.) потому, ЧТО от стариннейших вре мен у южнорусов уж имел ась с в о я с о б ств е н н а я нак.ЮН· насть обраЗОВЬІвать уменьшительны e имеИf!ЬІе ФОРМbJ довольно сход ного С зтим типа: на ь. Так, в старом К f1 еве В!'І1есто Михаил гово рилось Михаль (см. Лавр. сп., сТр. 185, 301: Ипат. сп., 134), ВМ. Иван Янь (Лавр. сп., 171; Ипат. сп., 123; Лавр. сп., 205, Ипат. СП .• 148). Кстати будет ВСПОМНИТЬ г. Соболев,:кому, ЧТО старо киевские Михаль и Янь сами ПО себе уже сравнительно ТИПИЧНЬJе малорусские формы . 2 ИОРЯС АН, указ. "., стр. 319. з АЮЗР, VI!, І. 4 «Лекции» (изд. 1903), стр. 131.

214

релья и теперь наЗЬІвается или герданки (слово персидское), или дьорданкu, зто )Ке слово, кстати сказать, известно и в Галичине в виде двух чередующихся фонем: гердІін и дьордЯн 1 • Что касается появления звука Д специально в имени Георгий, то сверх Киева МЬІ зто ИМЯ СО звуком Д находим как раз лишь в Галичине, и оно там сохранялось иикак ие меньще, чем до конца XV-ro столетия. По край ней мере в буковинской грамоте \47\ г. мьІ еде встречаем

Диорьдия2 . РаВНЬІМ образом, если г. Соболевский пола гает, будто Овдутья и Мартьян - зто не по-малорусски, то я ему могу сообщить, что "ти имена, со звуком т, и сей

час продол)Кают существовать как в Киевщине, так и во многих других местах малорусской территории, к западу

ли, квостоку ЛИ ()т КиеВЩИНЬІ. Про имя Овдстія МЬІ знаем, что в XV веке оно БЬІЛО в семь'е в о л ЬІ нск О - под о Л Ь· С К О Г О князя Андрея Владимировича (Ольгердова внука)3, в ю)Кнорусском

Д У бен с ком

(т. е. ВОЛЬІНском) еван,

гелии XVI в. Румянц(евского] музея ссть, как случайно проговорился сам г. Соболевский', начертание Оудотіи; г а лич ани н, ЧУ)КДЬІЙ всякого русского влияния, проф. Ом. Огоновский до такой степени СВЬІКСЯ с малорус

ским именем Авдотя, что считал его да)Ке и с к Л ю ч и тел Ь н омалорусским (!), а не общерусским"; ука)Ку так)Ке, что пятнистая болотная РЬІбка, наЗЬІВаемая в Ю)КНОЙ

Украине явдошкою, в северной Киевщине наЗЬІВается овдютка или овдотка (у галичан авдотка)6. Так)Ке и по поводу имеии Мартьян сообщу г. Соболевскому, что имя Мартян (равно как и имя Маркіян) он мо)Кет УСЛЬІшать на всем пространстве малорусской территории,- так )Ке как и происходящую отсюда фамилию Мартяненко.

да и как мо)Кет бьІТЬ иначе! Все зто ведь 1

еще І,

атмечено и словарем Желеховского, см. т. І, стр.

чаСТИЧНЬІе

198, б. См.

со ССblЛКОЮ на «Pokucie» Кольберга, І, 38, 40. 2 Грамота 1471 г. ИЗ.~а"а А. Кочубинским В 32,м присужденни наград гр. Уварова (СПб., 1892), стр. 249.

168,

з В 1446 году он приеЗЖdJI на богомолье в Киев и состаrшл там свою Духовную, которую издал Я. Головацкий в своих «Памятник(ах} дипломагическ[ого] и судебно-делов(ого] ЯЗЬІка рус[ского}» (Львов, 1867), стр. 60-62. См. r а м ж е, стр. 61: (<дочьut своеї. княжнt авдо· тїи», Подлинник - В Румянневском музее. 4 "Лекuии» (1903), стр. 131. • Е т. а g о n о \v s k і, Studіеп аи! dem Gebiete der ruthenischen Sprache (Львов, 1880), сТр. 65. 6 ПО крайней мере в такой форме (с начальны M а) ЗТО название сообщено у Желеховского (<<Словарь», Т. І, СТр. 1).

215

проявления

о б щ его

фонетического малорусского за

кона, по которому мягкие т и Д (теперь во многих случаях

успевщие у малорусов уж и отвердеть) смещиваются с к и г 1 • 3аслужеННЬІЙ славяновед В. И. J1аманский еще сорок лет тому назад подчеркнул 3ТУ малорусскую фоне тическую особенность и обратил внимание на такие мало

русские фонеМЬІ, как "іло (тело), "істо (тяжко)2,- и, действительно, у многих исключительно в пределах КиеВЩИНЬІ,

(тесто), ,,'яжко малорусов (не но и в других

местах) зта особенность до того сильно внедрилась в произ нощение, что у них, перед мягкими лась

их

разница

между

произнести

кит;

даже

появственнее,

глаСНЬІМН, совсем стер когда

нарочно

например,

просищь

mїснuй,

mїсmо

и т. П., они иевольно произносят только "існuй, "істо" . 3аимствовавщи от турок слово mебійеm (природныIe способ-

ности; арабск. ~), они его переделали в "єбета (что МЬІ находим и у Шевченка). В Полтавщине смещение задненеБНЬІХ и зубнЬІХ распространено до того сильно, что автор новейщей полтавской «Короткої грамати ки укра їнської мовю> счел НУЖНЬІМ предостеречь своих читателей от

употребления

таких

«покручеНЬІХ»

слов,

как

"істо

(тісто), "існuй (тісний), "гля (для)'. Полтавская пословица гласит: «Голова знає, та руки не "Я2нуmь (тягнуть»>". 1 См. В моей «Украинской грамматике)}, § 14, в. В силу, БЬІТЬ может, нефонеТlAческих аН[!JlОГИЙ череДОRЗТЬСЯ могут и т В е p~ Д ь! е зуБны e с тверды ии залнеllеБны и,' по соседству с плаВНЬІМИ.

Ср. еще в Изборнике Святослава 1076 г.: г'ьргыи (л. 90), где, впро· чем, сочетание Гbl МОГЛО Бы ьb И ПОJlУМЯГКИМ, И в СУПРС1СJIЬСКОЙ PYKO~ писн: кограт7> (89,7). Ср. еще в полабеком ЯЗЬІке: do"da (ДЖI'd). 2 Л а ман с КИЙ, О HeKOTOrhlX слзrНIНСКИХ рУКОПIІСЯХ, сТр. 89. з Явление зто наблюдал, между прочим, В. Н Доманицкий (сов ременны й маЛОРУССI<ИЙ ПИС<Jтель) в ПРОlJзношении жителей села Каврай (ПО~IJОВОМУ ОНО же - Троицкое) ВО:1ЛС М. ИРКJJеева 30ЛОТОНОШСКОГО уезда Полтавской губернии. Зто уж БЬІЛО мною своевременно указюю в «Филологии и погодинской гипотезе», стр. 487, ИзвеСТНЬJЙ малорусский писатель Б. д. Гринченко сообщил мне, что в Богодуховском и в Харь ковском уездах ХаРЬКОНЩИllЬJ ОН дО того СВЬІКся С местны1M произноше нием кіло, кіст0 и Т. п. (вм. тїло, тїсmо и Т. п.), что приходилось для контроля С',1Jедить и за своим собственны M произношением. В очень интереснЬІХ письмах KpeCTb>lH кнему, которы e он обнародовал неданно в журнале «Нова громада», 1906, УІІ, мь! встречаемся с такими напи саннями, как запорожці nре"іСhftЯлU (стр. 56; =nрumeС1іЯЛU). 4 п. з а л о 3 ний, Коротка граматика української мови, Пол тава, 1906, стр. 15. :; Записана в с. ГРУНЬ 3еНЬКОАСКОГО уезда. См. В. В аси лен КО, ОПblТ толкового словаря народно-технической теРМИ;Ю.l0ГИН по Полтав-

216

Городок Константиноград ВЬІговаривается полтавuами З8

Коськянmиноград. «Гаківниuя» (род пушки) произносится ими за гаmівниця l . ДереВЯННЬІЙ стул назыветсяя в Полтав

щине, Черниговшине И сев[ерной] Киевшине дзu( ЛИК (польск. zedlil<, zєdеl=скамья, ср. нем. SiedeJ). В зтом слове всегда слы итсяя

мгновеннозвонкое

но в

других словах может

вместо д одинаково СЛЬІшаться как звук r (лат. g), так и звук r (h); напр. предлог для обрашается в Киевшине ивдругихместах УкраИНЬІ безразлично то в (ЛЯ, ТО В hля,

даже в устах одного и того же лиuа.

Под Звенигородкой

Киевской губ. неграМОТНЬІе люди ВЬІражают понятие «жаЛОСТНЬІЙ» через (рамаmичныl (драмаТИЧНЬІй)2, произ нося ЗТО слово только со звуком

Гігенко и rOPlieHKd',

но

меСТНЬІе фамилии

внесеННЬІе с буквой

даже в офи

uиаЛЬНЬІе докумеНТЬІ и, следовательно, получившие такой свой звуковой вид давно уже, произносятся только с h: оБЬ!КНОЕенная

же

малорусская

екай губернии, Харьков, общ.»),

стр.

1902

форма

(отт[иск] из

зтих

фамилий-

ІЗ-го т. (,Сб. ист.-филол.

77.

1 Ср. начертание гаmь/8ныця из полтавской ПереяславщинЬ1«Киевская старина», 1906, май-июнь, стр. 200. Твердость звука т (ведь слог ты надо ЧИТnТЬ здесь, как твердоватое ті) 06ьясряется тем обстоятельствам, что ~'Оі:офтонг і (из УДJlИНИljшегося о) вы аботалсяя в ПереяслаВlцине очень недавно, а до того времени здесь ПРОИ3НОСИЛИ твердь,й дифтонг уи. По свпдетельству Шафонского 1786 г. в его «Типо графическом описании 4ерниr[ОRскогоJ ня!V:естничеСтва» (ИЗД, в Киеве, 1857, см. § 12 и § 5) оказь,ва"тся, '1ТО даже в конце ХУ!!І века пере·

ЯСЛ3ВUЬІ еще не успеJ1И ВЬ1r,qботать ЗRука і,

о б,!1ИЗКО ку. 3ападнь!е we I'Л:1Л()РУСЬ!,

успели переработать дифтонг Оу,

y;t

как

а произноС'или удлиненное

известно из памятников,

в \1Qlюфтонгическое f еще в XVI в.

Кст;.!ти сказзть,- в противность Уlверждf.НИЮ Г. Соболевского, вы ка·· занному иа стр. 3IЗ-о!\ ИОРЯС АН,- всякий, кто знает малорусскую дизлектологию н

историю малорусского

ЯЗЬ1К3, о

я з а н

признать,

что звук і RыIа6атьІвалсяя в западиом и в восточном малорусском Hape~ чии (в Львове и в К:иеве) самостоятельно, независимо друг от друга (поско.'lЬКУ можно говорить О полной взаимной независимости ПРИ ПОСТОЯННЬІХ сношениях Львова с Киевом) и в разное время в раЗllhJХ говорах Правда, филологов, КОТОРЬІе думают так, г. Соболевский заранее исключает из чи...:ла «сколько·нибудь образованнЬ1Х линг.вис· тов·диалектологов» (стр. 313, сноска); но я с тем большим УДОВШJЬ· Ствием с п е ш у войти вразряд зтих (по г. Соболевскому) «совсем необраЗОВCl.ННЬJХ ЛИНГВИСТОВ·ДИ8лекто.гюгов», что уже нахожу в их числе незабвенного акад. Потебню, создателя истории русского ЯЗЬІка.

и акад. Ф. Е. Корша, вс('мирное светило лингвистики. 2 3апи('ано мною между прочим от пастушки СВИСТИЛНИЧИХИ, жн· вущей в предмЄ'стье «Червоной». Однако гра,матка она ПРОИ3НОСИ1 с h, а не с g. По ее 06'ьяснению: ГI'Q,UQmUЧlillll - жалісливий. 3 Родом они ИЗ средней кliевщ~1ны1.

217

Діденко и Гордієнко.

Там же в 3венигородке Киев[ской)

губернии очень известная фамилия, пищущаяся Магденко, сплощь да рядом произносится за Мdдьдзнко (с таким ДЬ, которое приближается к й, но не есть й). В северной и сред ней Украине особая сумка назыветсяя как uайстра (лат. canistrum), так и тайстра,- в особенности на Полесье. Вообще на Полесье зто явление - одно из саМЬІХ оБЬІЧНЬІХ'. Там же на Полесье вместо ковтни, ковтніть ВЬІговаривают ковuни, ковuніть (повел. н-ние от глагола ковтнути «проглотить»)'. Там же на Полесье, да и вообще во всей северо-восточной ВольІНИ, спутались по зтой причине знклитические чаСТИЦЬІ (СОЮЗЬІ) ке и те; а так как они, кстати

сказать,

часто

произносятся

там

расщирением

(ка и та), то с ними смещался еще и соединитеЛЬНЬІЙ не знклитический СОЮЗ та (да, и)3. Имя одного местечка в Черниговщине под Нежином ВЬІговаривается н Вертіївка и Верuії8ка4. Очень распространеНЬІ и в Киевщине н в Чер ниговщине фОРМЬІ дяuіл и яuіл вм. дятіл (дятел) и умень щитеЛЬИЬІе дяuлик и яuлик вм. дятлик, а глагол, озна чающий «назойливо канючить», «долбить», произносится

сплощь да рядом яuлити (вм. ятлити,

дятлити)б. да

, Известная украинская JJитсратурная семья Косачей (Леся У кра· ника, Олена Пчилка и др.) обратила мое внимание на то, ЧТО ПРОИ3НО~ шение типа кіло, кіст0 СЛЬІШИТСЯ и У них в Новоград-80ЛЬІНСКОМ уезде. напр., в ИХ РОДНОМ селе Колодяжном возле местечка Мирополье. 2 См., между прочим, и в таком характерном по я3ы уy произведе нии, как «Сплиотни» полещука М. Семенюка (Житомир, 1872), стр. 29: КО81иш

СЛUНКУ.

З Там, например, вместо «йдіть і Ан-ке додому» говорят: ({йдіть і ви-те ДОДО\1У», чему. конечно, сод~йствует и влияние глагольной ана

логии. (См. МНОГО примеров на такое те в рассказе Леси Украинки "Приязнь» - В "Киевской старине», 1905, октябрь, стр. 13, 14, 15 и Т. д.). Вместо оБЬІЧ:НОГО {(я та він» можно на ВО,lЬІНИ услыIатьь «я ке вїн» (через промсжуточную стадію «(Я та він»),,- явление, которое

БЬІЛО отмечено (помнится. г. Коробкою) в одном из первы x томов «Живой старинЬІ». 3амеч:у мимоходом, что общемалорусское чередо~ ванне звфеМИЗ\fа для репіs viriJis "абака и табака обязано своим появлением

сколько

по-видимому

фонетическому

не

столько

чередованию

ском наречии произношение зтого

влияниям

ка

тіі.

слова со ЗВУКОМ

семасиологич:еским,

(Ср. и в великорус· е,

не

только

со

звуком а. Диь: ,ТолковЬІЙ словарь», т. IV, М., 1866, сТр. 361). 4 СМ. корреспонденцию в киевской малорусской газете «Громадська думка», 1936, N. 86, сТр. 4, где окаЗЬІваются параллельно обе фОРМЬІ. Еще ср. форму Вепmіївка (с т) В «Громадській думці», 1906, N. 108 и N, 159," Веркіlвка (с к) - В ней же, N. 190 и в «Шершні», 1906, N. 24. 5 Фонема я"іл печатно засвидете.1ЬС:ТВОl3ана черниговскими «Зтно~ графическими материалами» В. д. Гринченка, на что он сам любезно

218

и нача.г.ЬНЬІИ слог зтих существитеЛЬНЬІХ и "того г лагола (іа вм. дя) ВЬІразительно говорит о существовании, прежде,

промежуточной стадии ГЯ. Чередующаяся форма имени Келим-он и Телим-он (Пантелеймон) известна, с оБЬІЧНОЙ перег ласовкой е на а, от КиеВЩИНЬІ до крайнего северо востока Слободской УкраИНЬІ (ср. как Калим-он, так и Талим-он - у Квитки). Другой такой общеизвеСТНЬІЙ пример чередования тик - сmирта и скирта. В Киев щине существует ругательство люкре (в СМЬІсле «безбож НЬІЙ», «бессовеСТНЬІЙ»), которому соответствует западно малорусское люmре ' . В судьбе звука д, обращающегося у

малорусов

звук

можно отметить

даже

кое-какое

дальнейшее развитие, а имеино: в виду ТОГО, ЧТО В некото

РЬІХ

местах

звук

КиеВЩИНЬІ

произносится

(и

вообще

уже с трудом,

восточной там

МЬІ

УкраИНЬІ)

для

замеНЬІ

звука Д не раз СЛЬІШИМ уже не звук а близкий кнему звук к; так, в Киевщине вместо на Дм-итра (т. е. «в день , , св. ДимитриЯ» - «на Дьмитра») говорят теперь на Км-итра, а вместо м-аю на пред ftlemi (тат па przedmiecie) произно сят м-аю на nрекм.еті 2 . Что зтот закон о смешении мягких т и Д с к и

из

есть вполне малорусская черта,

Великороссии,

зто

лучше

всего

не навеянная

докаЗЬІвается

речью

галицких горцев-гуцулов, никогда не знавших великорус

ского влияния. Так наЗ[ЬІваеМЬІЙ 1 «покутский»

галицкий

говор систематически заменяет каждое мягкое Д на r (ria, riBIW - дед, девка), а каждое мягкое т на к (Кіст0, в хакі

тесто, в хате)'. Относительно звука т в имени Мартьян надо, впрочем, оговориться, что он (в противность категорическому утвер ждению г. С о б о л е в с к О г о) может об-ьясняться обраТИJJ мое Вlmмание. Глаго~'] я"лuтu употреблен черниговцем Номи СОМ при 06ьяснении к пословице N~ 12, 153 его сборника «Українські приказки, прислів'я і таке інше» (СПб.,

18fi4,

стр.

238).

1 Зто есть, собственно, зrззтеЛЬНЬІЙ падеж от люmор (род. пад лютра) , первоначальнЬІЙ СМЬІСл к()торого - «лютеранин» (ср. ЗЗП.-мр. перейти н,а люmра - перейти в лютеранство). 2 Так как параллельно с :~ітим ВЬ1ражением имеется равносильное ему другое: маю на nриміmі (на прнмете). ТО взаимодействие обаих ВЬІ· ражений привело к образованию нового существите.'1ы гоo Ж. р.: nрекмета (или прикмета) со значением. «примета». Зто новое существи· тельное ж. р. ВОШ.10 даже в литературную речь.

3 О r о н о В с к н й, S!udіоп, стр. 77. Множество примеров можно найтн в ,\1t1теРНJлах, излявяемь!х УчеНЬІМ обществом имени Шевченка

в его «Етнографічному збірнику».

219

вовсе' не чередованием звуков кит.

У нас нет твеРДЬІХ

оснований думать, что имя Мартьян равносильно

имени Маркіян, а напротив есть основания думать, что Мартьян есть сокращение имени Мартиніан. По крайней мере, в февральской Ми нее ХУ века (хранящейся в библиотеке Московской духовной академии, N2 584) под ІЗ-м февраля (л. ІЗО) окаЗЬІВается Житие преподобного «Мартиана чер НОРИЗЬЦЗ», в зтот день празднуется память св. Марти ниана, не Маркиана, и все помещенное там Житие есть

Житие именно св. Мартиниана. ІУ

«3атем,- продолжает г. Соболевский свою статью, Начальной летописи (по западнорусским Радзивилов

скому и Академическому спискам) название реки в Пере яславской области, хорошо известное в КН еве, звучит Ольто, несомненно из Льто (что сохранено Лаврентьев ским и Ипатским списками). В нем МЬІ имеем неорганиче ское О, появляющееся в подоБНЬІХ случаях в великорус ских и отчасти в белорусском наречиях и не встречаюшееся в малорусском (зто неправда.- А. Кр.). Оно могло войти В старшие списки живого

летош:си,

произношения,

киевские,

также

лишь

киевского,

под ВЛИЯliием из

них

уже

перейти в списки некиевского происхожденИю)l.

Что Ольто, с призвуком О, есть очевидная черта старо киевского говора, в зтом г. Соболевский, конечно, прав. Но только ничего противомалорусского в зтой черте нет. Г. Соболевский должен был Бы вспомнить, что И ВольІНЬ, малорусизм которой он ставит вне всяких сомнений, тоже переделала свой леТОПИСНЬІЙ город Вручий (под 6485977 г. и сл.) на Овруч'Q'. дело в том, что неорганический призвук о вполне свойствен малорусской речи, что должно быть известно каждому великорусу, ЧИТ&ВILЄМУ Гоголя І ИОРЯС АН, указ. статья, стр. 319-320. Теперь vпотребляется только форма Овруч (с признуком). Но еще к началу ХУ! века свобе'дlЮ чередовались обе формЬІ: с призвуком О и без призвука. Так, в жа.,ов[аиноЙ] грам[оте] 1496 г. велнкого князя Александра наместникам Овручскому и 3вягольскому МЬІ параллельно находим: нал-rєсmнuку ВРУЦКОМУ, Вручей - и в ОВРУЦКОМ nпвеmе. То же в списке граМОТЬІ ('ГО же 1498 Г., ВХОДящем в КиеВСf-'УЮ книгу кгрод СКУЮ 1736 г. (N, 47, л. 308): зе;"еношь ВРУЦКUЙ - и в'Ь Овруцкомь месте. ПО,lЬСКGlЯ КQПИЯ С Ж<1ловав!юй гра!\ЮТЬІ Ал{'!{сандра 1503 Г., внесеННаЯ в Овручскую І<НИГУ кгродск"ю 1717 г. (М 3224, л. 93), содеРЖl!Т в себе: «starcu Wruckernu» и «pod miastem Owruczym».

•

220

и встречавшему там имена Окаіна (Ксения) и Одарка (Дарья). Об 3TO~1 г. Соболевскиі\ мог Бы справиться в попу ляриой ШКО;Іьноі\ гра~IЩіТIII,е ~la;IOpYCCKOГO ЯЗЬ1Ка проф. Ом. Огоновского, где lJашел Бы ПРlJведенное, в виде примера, олжа (лжа, ложь)', а кроме того, г. Соболевский нашел БЬІ об зтом сведения в общеизвестной книге того же проф. Огоновского, зиакомство с которой безусловно обя· зательно

для

всякого,

кто

ПОДНliмает

диалектолсгические

ВОПРОСЬІ:

«Studіеп au! dem Gebiete der гuthепіsсhеп Sprache» (Львов, 1880). В зтой книге малорусский призвук О отмечен в рубрике: "Yorschlag УОП Уосаlеn;; (стр. 54-55. § 14),причем приведе!;ЬІ и кое Какие свндетельства памят ников (напр. ,овшейкыl- вшейкыl' укр. всенькі

- из галиu 1457 г.) н подчеркнутЬІ также такие малорус· ские примерЬІ, как оборіг (польск. br6g) , ожеледь, ожеле диця (жлtдиuа), оселедець (sledZ) и др. Кроме того, стоило кой граМОТЬІ

БЬІ г. Соболевскому лишь слегка перелистать обшедоступ НЬІЙ «Малоруско-німеuкий слсвар» Желеховского (Львов, 1886) вотделе БУКВЬІ 0,- и перед ним воочию предстал БЬІ ДЛИИНЬІЙ ряд таких ТИПИЧНЬІХ малорусских форм (типа олжа) , как орmуmь (ртуть); горио-гал. обирва (брва, брова, бровь); гал. орів

(рів,

очевидио при родительном

орва, укр. рова); омшар - мшар (место, поросшее мхом); орханці (осоБЬІе желеЗIIЬІе колечки),- тоже, что риханці. рихванці, ождиган (кій,- персидско-тюрк. джиtан, джу-

raH, u~);

окnило (кпило,

насмеШЛИВЬІЙ обмаишик);

ограшка (ироническое

иазваиие для лихорадки; грашка, играшка), ореля (качель=реля) и МИОЖ. др., заслуживают внимания назва ни я двух гор; Оnчuна (бьчина, бочка)

и Осmих (нем.

Stich;

у Жел. Госmих)2. Полагаю. что все

1 О М. О гон О В С Ь кий, Граматика [мало]руського язика для шкіл середніх (Львів, 1889), стр. 25, § 72. Слово Qлжа вовсе ие спеuналь ногалицкое: 01-10 очень оБЬІЧНО уКулиша. Глагол олгаmu (несов. вида, вм. лгати) фигурирует и в думе про Азовских братьев: «А будемо ми, брате, перед отцем, перед маткою олгати» (А н тон О ВИЧ И драгоманов, Т. І, стр. 119). 2 ПРИДЬІхание h есть, как известно, вещь в малорусском ЯЗЬІке оБЬ1чная, и она свидете.1ьствует лишь о том, что неорганический глас· НЬІЙ призвук О В ТОМ или другоllЛ слове появился давно. Ср. примерЬІ из !\иеВЩИНЬJ: «У пана він гоправа рука» (правая рука), и там же, в из вестной купальской пссне: « .. .Іванко леЖИТh, в гоправій руці MapH-іку держить» (в правой руке). Иногда вместо h признvк О снабжается при звуком в, как, напр., В слове ворвіль (нарЬІВ), которое отмечено и у )l(елеховского.

221

для

1""1",1(1/

зти

ВЬІПИСКИ

из

ШІЮЛЬНЬІХ

руководств

ІІ3СТОЛЬВОГО

сло

варя' нзбі1ВЛЯЮТ меня от необходшlOСТИ засьшать г. Собо леЕСКОГО тою

мас сою

примеров на малорусский при·

звук о, КОТОРЬІЄ я мог Бы предложить ему из своих ЛИЧНЬІХ

записей, собранны x в Киевщине 2 •

v Покончивши

якобь!

великорусскими

фонетическими

особенностями Киевской летописи (сплошь и сугубо мало русскими, как мь! видели!), г. Соболевский решается усмотреть

великорусизмь!

с л о в а р в о м

запасе

Киевской летописи. Таких будто БЬІ немалорусских слов он находит три. Он говорит: «Начальная И Киевская летописи пользуются: словом старейшина

между тем

как

позднейшим

значением

одного

человека,

малорусские ГОВОРЬІ [в виде «старшииа»]

употребляют его лишь в древиейшем значении собира тельиом (зто не так.- А. Кр.); зоря в значении «заря», между

тем

как

малорусские

ГОВОРЬІ

знают

его

только

(нет!- А. Кр.) в значении «звезда»; словом лсшадь, ЧУЖДЬІМ (и зто не так.- А. Кр.) малорусскому наречию»3. Из пометок, сделаННЬІХ мною в скобках, читатель уже видит, что утверждения г. Соболевского не соответствуют действительности. Они свидетельствуют только о практи ческом незнакомстве г. Соболевского с саМЬІМИ обьщеННЬІМИ и

частьІМИ

словами

малорусского

ЯЗЬІКа,

кроме

того,

заставляют пожалеть, что филолог способен с неоБЬІКновен вой смелостью компрометировать себя фактически невер НЬІМИ

утверждениями, тогда как две-три минуть! справок,

, Предлагаю также paCKpbJТb какой-нибудь номер киевской мало русской газетЬІ, чтобь! найти соответствующие примерь!. Напр., в од НОМ из последних N'-OB «Громадської думки» (N. 69, стр. 3, столб. 3) находим вместо блискавку (молнию) форму с призвуком: облискавку, а в другом иомере три раза находим отрунок вм. трунок (живот).

См. N. 90, стр. 2. Вместо обblЧНОro блакить (синева, польск. b!~kit) мь! там читаем облакить (N. 153, стр. І, в фельетоне). В одной из по следних книг журнала «Нова громада» встречаем локально~полта8Ское опорок вм. nOРОК (в пословице: «Бідність не опоро"", 1906, июль, стр. 72). и т. П., И т. П. 2

В моей «Украинской грамматике» о неорганическом призвуке

о СМ. отдельную рубрику в главе: ННЯ», § 42 и сл.

«ПриемЬІ малорусскоro благозвуча

• ИОРЯС ІІ.Н, указ. статья, стр. 320. 223

хотя БЬІ просто по словарю, могло БЬІ его избавить от не

приятности компрометировать себя.

Всякий шин,а

малорус

все це л о

знает, что малорусское слово стар соответствует

киевскому

летописному

«старейшина», ВО все х его значениях. Подобно тому, как в ЯЗЬІке Киевской летописи слово старейшин,а значит: и начальство в собирательном СМЬІсле (ср. Лавр. сп., стр. 16: «рtша старtйшина»), и оди н начальник (ср. Лавр. сп., стр. 38: «призва старейшину конюхомь,- онь же рече»),- так и всовременном малорусском ЯЗЬІке всех местностей слово старшин,а имеет и собиратеЛЬНЬІЙ СМЬІСЛ (<<уся старшина»,- в зтом случае оно ж. р.) и еди н и ч· н ЬІ Й СМЬІсл 1 • Берем, для прнмера, малорусский перевод ветхозаветной Библии', раСКРЬІВаем его где· нибудь наудачу в

тех

частях,

КОТОРЬІе

переведеНЬІ

уроженцем

коренной

КиеВШИНЬІ, извеСТНЬJМ малорусским писателем и великим сторон ником

своего

родного

среднекиевского

говора

Ив. Сем. Левицким,- ну, хоть «Другу книгу Паралипо меною> на стр. 415-0Й,- и сейчас же найдем: «зібрав Соло мон старшини Ізрайлеві» (У, 2), «прийшли всі старшини Ізрайлеві» (У, 4). Посмотрим книгу ЗЗРЬJ, В переводе опять-таки Ив. Сем. Левицкого, на стр. 455-456: «присту, пили до мене старшини» (ІХ, І), «і встав Ездра й звелів старшинам поклястись» (Х, 5), «присудом старшин та начальників» (Х, 8), «наші старшини» (Х, 14), «нехай при ходять з ними старшини з кожного міста» (ibid.). Посмо трим перевод Евангелия - черниговца Кулиша,- и там то же: «Ось приходить адин, із школьних старшин, иа им'я Яір» (от Марка, У, 22), «приходять від школьного стар шини» (ibid., у, 35), «школьному старшині» (ibid., У, 36), «до школьного старшини» (У, 38), «сей був старшиною» (Луки, УІІІ, 41), «від шкільного старшини» (ibid., УІІІ, 49). Совершенно то же найдем и в переводе волыннкии Леси Украиики: «дочку одн,ого старшини»"' У ПОJlтавца Гр. Коваленка в его «Оповіданнях з української старовини» мЬІ множество раз встречаем: «козацькі старшини» (им. множ.), «козацький старшина» (ед. ч. дЛЯ од н О r о 1 См. в моей «Украинской грамматике» теЛЬНЬ!Х», рубрику 8-ую.

главу ({Род имен существи

• Пользуюсь ВенСКИМ нзданием 1903 г. з Мор і С

В е р н, Євангеліє, переІ<лала з французького

У[країНІ<а] (Львів, 1905), стр. 8 ліотека», ч. ІІІ.

в серии

224

Л[еся]

«Літературно-наУІ<ова біб·

,шца), «обрати нових старшию>, «на новий наново старшини, а старих судили, а як

рік вибиралися

вони бу.ти винні,

ТО й карали»,- наряду, конечно, с «козацька старшина»

(собир.)'. Итак, ясно, что стаrшина может означать по· малорусски

одного

человека

да достаточно БЬІЛО БЬі

г. Соболевскому раскры ьb «Малоруско-німецкий словар» галичанина Желеховского, т. ІІ, стр. 916 и прочитать' «Старшина - der Aelteste, Senior». И слово зоря, в противоположность утверждению г. Соболевского, значит по-малорусски не только «звездю>, но И «заря», Примеров на 3ТО мог БЬі найти г- Соболевский сколько угодно, в области ли народной ДУМЬі (<<Безпечно спать полягали - світової зорі дожидали, став божий світ світати

трех

стали

Азовских

вони

на коні

братьев)',

сідати»- в ду ме о побеге

в области ли

народной

песни

(<<Вийшли в поле косарі- косить рано до зорі»), в области ли народной поговорки (<<ні світ, ні зоря»), в области ли стихотворной J)итературной речи (ср. «Блиснула зоря

біліють поля» - у Кулиша в «Досвітках»)". в области ли беллетристики (<<А стала зоря розсвітати ... Катря й каже: «Вже сонце, день» - у Марка Вовчка в «Трьох долях»)'; наконец г. Соболевский мог Бы узнать, что значит по-мало, русски

зоря

просто

главной виньетки с

даже

из

наглядного

в о с х о д я Щ и м

рассмотрения

за·

с О Л Н Ц е м

на

известном львовском журнале «Зоря»', КОТОРЬіЙ издавался «Науковим товариством імені Шевченка» и довольно долго бьІЛ литературны M средоточием всей малорусской литера· ТУРЬі, или из виньетки тоже с восходящим солнцем иа жур

нале «Зорю>, КОТОРЬіЙ стал издаваться в России с после

отмеНЬі

тридцатилетних

нес.пЬіхаННЬІХ

1906

года

стеснений,

давивших малорусскую .питературу. Интересно, что винь· етка на га.пицком журнале «Зоря», согласно двойному значению слова «Зоря» В маЛОРУССКО~1 ЯЗЬІКе, чередовалась: иногда зто бьІЛО восходящее солнце, иногда яркая звезда. В Львове существует ассоциация малорусских ремеслен, ников, под наименованием «Зорю>, по-немецки имя зтой І См. журнал "Рідннй край», 1906, N, 29 (стр. 4-5) и сл. Ант О н О В И q И Пра го 111 а н о В, Исторические песни ма,lОРУССКОГО народа, т. І (К .. 1874), стр. 119. 3 См. по нзданию 1876 r (В Кневе), стр. 196, н ПО9ме "Ве.nН", про' :!

ВQ,lИ»,

, !1

песня 5~я.

По петер6ургскому нзданию 1862 r., см Он БЬІЛ иллюстрирован с 18ql ГО.lа.

15 \ .255

225

, 11,

стр.

149.

ассоциации переводится «die Morgendiimmerung.. В ело варе Желеховского зоря переведено (сверх Stern): MorgenГЬНlе, Tagesanbruch, Аигога (т_ І, стр. 314). Что касается третьего слова: лошадь, употребленного в Киевской летописи, то И здесь г. Соболевский не имел БЬІ НИ малейшего основания видеть великорусизм, если БЬІ

знал оттенки малорусской синонимики. Как раз ведь дело стоит наоборот утверждению г. Соболевского, и именно в способе употребления з т о г О слова проявляется тонкая малорусскость Киевской летописи. дело в том, что для обозначения тех ЖИВОТНЬІХ, которыIe у великорусов огульно наЗЬІВаются обшим именем «лошадей», есть в Киевской летописи

не одно,

Д в а

слова: славянское кони и мон

гольское лошади (зто последнее слово вложено в уста Вла димиру Мономаху под 6611-1103 г. на долобском с"Ьезде по поводу лошадей смердов), причем оба слова означают в Киевской летописи нео ди нак о в ЬІ е понятия. Разница между киевсколеТОПИСНЬІМ КОНЬ и киевсколето ПИСНЬІМ лпшадь - как раз такая, которой нет у велико русов и

которая, напротив, и теперь сохраняется в живой

речи той же север ной и средней КиеВШИНЬІ и Чернигов ШИНЬІ, где совершались летописныIe соБЬІТИЯ. Ведь в вели корусском наречии лошадьми могут наЗЬІВаться все termiв с я к О г О достоинства, - от жалкой клячи до молодцеватой кавалерийской лошади, до породистыx завод

nus

ских арабских и аиглийских лошадей. Не то в Киевской летописи. Хорошие и оБьІкновенныеe лошади наЗЬІВаются там исключительно IWни, КОНБ (как и у совремеННЬІХ мало русов IWНі) , а вот заморенная лошадь сме р д а наЗЬІ вается монгольским термином лошадь. Зто же и есть мало русизм,

потому

сохранила

'по и речь совремеННЬІХ

упомянутую

летописную

малорусов

разницу

строго

между

сла

вянским и монгольским словом. Применяя термин мон гольский, совремеННЬІЙ малорус, подобно Владимиру Мо номаху, влагает в него извеСТНЬІЙ оттенок пренебрежения или сиисхождения, укаЗЬІВаюший на нечто мелкорослое, слабое_ В виду представления о мелкорослости и слабости, включенного в СМЬІСЛ зтого слова, оно (т. е. монгольское лошадь с родительнЬІМ лошади) успело приурочиться умалорусов к форме уменьшитеЛЬНЬІХ имен с суффиксом ЯТ: жеребенок наЗЬІВается по-малорусски всюду лоша (род. п. лошаmи),- лучшее доказательство малорусской ИСКОННОСТИ зтого слова! Тот же оттенок мелкорослости

226

и слабосильности вложен и в СМЬІСЛ других родствеННЬІХ малорусских слов 3ТОГО корня: ЛСШУН, лсшиця (лошаденка) и т. П.' В Полтавшине C,~OBO лошиця есть даже специаль НЬІй terminus technicus: так наЗЬІвают полтаВЦЬІ коБЬІЛУ по второму и третьему году, т. е.

не совсем еше окрепшую.

В других местах (напр. в Киевщине и на ВОЛЬІНИ) слово лошиця, лошичка значит (сколько я наб,~юдал) просто лишь «лошаденка>,'. Заметим, что зти слова употребляются

и в Австрийской Украине, в закоулках Карпатских гор', свидетельствуя "тим фактом о своей глубокой Ma,~opyc екой архаичнссти. В архаИЧНЬІХ говорах НЬІНешних «смердов» ЧеРНИГОВЩИНЬІ, «лсшади» которой попали бла· годаря речи Владимира Мономаха в летопись, можно УСЛЬІ шать и ласкательно-увеличительиое слово лсшадюга. Сверх зтих трех слов: сmаре(шuна (м. р.), зоря и ло·

шадь, г. Соболевский не указьшает больше ни одного якоБЬІ «великорусизма» В Начальной и Киевской летописи, но за то делает голословное подстрочное замечание: «Читающий Начальную и Киевскую летопнси поражается близостью их синтаксиса и словаря к великорусскому материалу»'. О каком «читающем» идет речь? О таком ли, КОТОРЬІЙ подобно г. Соболевскому знает только великорvсское наре чие, а малорусского не знает?. Или о таком, КОТОРЬІЙ осиовательно знает о б а наречия? Если речь идет о вто ром, то я (ПРИРОДНЬІЙ малорус из КиеВЩИНЬІ, безукориз· нен но знающий свою родную речь, и притом филолог, кропотливо изучивший историю малорусского ЯЗЬІКа) могу заявить, что близость киевсколетописного синтаксиса и киевсколетописного

словарного

запаса

великорусекому

материалу может бьІТЬ усмотрена ЛИШ Ь такая, какая вообще может существовать между малорусским и велико русеким

синтаксисом

словарем.

В особенности поразительна первая половина утвержде· ния г. Соболевского: про синтаксис. Мне даже не верится, чтоБЬІ г. Соболевский хотел своими словами сказать, будто в Киевской летописи он нашел с n е Ц и а л Ь н О В е1 См. пе.реч.ень в словаре Же.l1еховского, Т. І, сТр. 414. 2 Ср., между прочим, употребление СЛОБ лошиця и лошuчка в недавнем рассказЕ' «Зажинки» Ворона-8ильчинского, ИЗ пограничья Во.ШИИ и Подолии «(ГpOMaдlCbKa] думка», 1906, N, 155). 3 Сверх Желеховского СМ. БУJ<ОВИНСКИЙ словарь О. О. Поповича (Чернівці, 1904), сТр. ІЗО. 4 ИОРЯС АН, указ. место, стр. З20.

15*

227

лик О рус с кий синтаксис. Такое заявление никогда не могло БЬІ бьІТЬ поддержано со СТОРОНЬІ г. Соболевского реаЛЬНЬІМИ доказательствами. Повторяю, что, зна я очень твердо как современны,' так и стаРЬІЙ малорусский ЯЗЬІК, а в частности речь моей родной КиеВЩИНЬІ, я рещительно заявляю г. Соболевскому в зтом органе Академии наук, перед лицом всего ученого славянского мира, что г. Собо левский не в состоянии будет указать во всей Начальной и Киевской летописи н и о дно г О синтаксического оборота, КОТОРЬІЙ БЬІЛ БЬІ С П е ц и а л ь н О великорус ским и отсутствовал БЬІ или в современной или в старинной малорусской речи. А кто не помнит замечательной характе ристики сти Л Я Киевской летописи великоруса Соло вьева, КОТОРЬІЙ так рельефно отличает живой малорусско сангвинический стиль Киевской летописи от сухого, дело ВИТОГО стиля великорусских летописей?! Точно так же, что касается словарного запаса старокиев ской летописи, то, как МЬІ видели, г. Соболевский мог ВЬІУДИТЬ в летописи только три якоБЬІ великорусских слова, и те при проверке оказались сугубо малорусскими. Если же он ощущает сходство отдеЛЬНЬІХ (малорусских) слов Киев· ской леТОПІ4СИ с отдеЛЬНЬІМИ словами, ВЬІхваченньІМИ враз дробь из того или другого великорусского наречия, то не мешало БЬІ г. Соболевскому иметь в виду, что нет такого великорусского

наречия,

котором

киевсколетОПИСНЬІе

слова констатироваНЬІ бьІЛИ БЬІ в большей или меньшей с о в о куп н ост и. Я же, малорус, наоборот пора жаюсь замечательной совокупной близостью старокиевской речи к современной речи север ной и средней КиеВЩИНЬІ. Множество предметов и понятий в НЬІНешней север ной и средней Киевщине Х Х века до сих пор сохранили огром ной массой то же свое старин ное название, какое они имели в Киевской летописи ХІ-ХІІІ века, - тогда как в ВеЛИКОР::JССИИ 3тИ же слова (да и то далеко не все) есл и и можно раЗЬІСКать, то разве поодиночке, враздробь: одно слово найдется в (ЩНОМ великорусском говоре, другое

в другом, найдутся они в говорах разного типа, в отдален НЬІХ друг от друга rOB::Jpax и употребляются в С9всем раз НЬІХ концах Великороссии, а никак не суммарно и цельно

в одном каком-нибудь великорусском говоре І . 1 При

ского

вполне

ПОМОЩИ сборного «Толкового словаря живого великорус~ (со включением белорусского!~ Даля очень нетрудно

язь[ка

очевидно для

всякого 6есстороннего судьи.

что близость

между летописно-киевским слова рем и тою великорусскою

аггломератною словарной кучкоЙ. которая м о З а и ч н О и р а з р о з нен н О будет надергана из совершенно

не близких друг к другу разнЬІХ великорусских говоров, не может бь!Ть равной по пене С мас с о в о ю близостью малорусского словарного

материала

COBpeMeHHO-K~eBCKOГO

(север ной и средней КиеВЩИНЬІ) со словаРНЬІМ материалам киевсколеТОПИСНЬІМ. 9то надо сказать даже про категорию слов, наиболее СКЛОННЬІХ к изменению: про названия до машних предметов, названия ЖИВОТНЬІХ, растений, пветов и т. П., КОТОРЬІе так поразительно СХОДНЬІ в домонгольской

Киевщине летописной и в малорусской Киевшине НЬІНеш ней!. И я сомневаюсь, чтоБЬІ неп ред упр е жде н· великорус, видя с одной старань! - сум мар ю близость старокиевскую и н Ь! Н е ш нек и е в с кую (поразительную суммарную словарную близость!). а с другой СТОРОНЬІ - видя лишь и ску с ств е н н О СОС Т а в лен н У ю близость с В ели кор У с с ким н ЬІ Й

HУ

слова рем,

достигнутую

при

помощи

м О З а и 'І н ь! Х

на·

дергиваний из Даля или из старорусских «Материалов» Срезневского, согласился признать в старокиевском сло· варе свое великорусское достояние. Я убежден, что, в виду такого положения дел, какая-нибудь киевсколетописная коm-ька, сидяшая на прис-ьпt и умильно глядящая на голубьник-ь, пока не будет облита укропом-ь из г-ьлька или вспугнута х-ьрm-ь' ом, покажется для бестенденuиоз ного великоруса не ВeJJИКОРУССКОЙ кошкой, а предком НЬІНещней киевской кітки, сидящей на присьпі и глядящей на голубник (голубятник). Г-ьльк-ь 2 окажется современнь!м натаскать

из

разны x

великорусеких

закоулков

великорусские

(бело

русскиеl) слова, СХОДНЬ1е не ТОJlЬКО с малорусскими, НО и с другими славянскими,- скажем, выднтьb

даже болгарскими.

севере

можно

даже

такое,

'~ЛООО,

как гол1;м:ь (большой), ср.

Где*нибудь на

казалось

вятское

Бы '

ХОJlОДНОМ

типичноболгарскоf'

гол.qмЬLЙ

(вы окоросJ1ьIй,'

верзила). 1 Я имею в виду глаВНblМ образом только то пространство НЬІНеш ней Киевской губернии, которое тянется ЛИШЬ до р. РОСИ, служившей

и в старину ЮЖНЬJМ пределом Киевского ПQЛЯНСКОГО княжества. Южнее

же р. Роси НhІНешнее малорусское население -

уж пришлое,

происхо

дящее не только из средней и северной КиеВЩИНbl, но и с запада. Самое наречие к югу ОТ р. Роси кое в чем уж отличается от нареч:ия средней

и север ной киевщины ' ЯВ.rIяющегося ЧИСТЬJМ потомком старого

ПОЛ ян·

ского.

• Беру 9ТО слово из Несторова «Житія ФеоДОСІЯ Печерскаro». 229

киевским глеком (кувшином) и УКРОn'ь - не ОГОРОДНЬІМ ~астением (как прежде всего скло нен бьІЛ БЬІ подумать ньшешнии великорус), но просто кипятком (что легко может раз'Ьяснить любая сельская баба из КиеВЩИНЬІ), а киевсколеТОПИСНЬІЙ х'Ьрт'Ь будет для бестенденциозного великоруса

несомненнЬІМ

предком

НЬІНешних

киевских

х;ортів (охотничьих собак), КОТОРЬІЙ и в Х-ХІІ веке, как и его малорусский потомок - хорт теперь, устраивал 10выl (мр. лови, т. е. охоту) на погану кот'Ьку (Мр. погану ~iтKY), словно на вtверицю (мр. вивірицю, т. е. белку). пусть великорус посмотрит и иа внешний облик госnо3аря (Мр. госnодар=хозяин) зто го летописного хорта:

GYCTb

посмотрит

на

старокиевского

княжеского

меченошу

~Mp. меченоша=меченосец), в роскошной лудt (мр. луда Deckmantel, или мр. лудан - mit Gold reich gesticktes Unterkleid), у такого меченоши за спиной или у бока най ~ется, пожалуй, и тоnор'Ь (мр. тоnір - особое оружие), )ПлетеННЬІЙ у рукояти для удобства nаворозами (Мр. nаво Dоза, nовороза=шнурок)l. А что зто за летОПИСНЬІЙ тоnор'Ь, )б зтом могут рассказать даже НЬІНешние обезоружеННЬІе dаЛОРУСЬІ «козацкого сословия» С северной СТОРОНЬІ Киева, 10 еше лучше будет справиться у горца-гуцула, КОТОРЬІЙ laM с полной точностью и наглядностью об'Ьяснит, какое по оружие - леТОПИСНЬІЙ тоnор'Ь и НЬІНешний малорус-

:КИЙ тоnір (персид. fl.); как ни как, его надо все ж отли13ТЬ от дровосецкогu оружия сокири (лет. ctКblpa, секыlа),' юторой т я лис я леТОПИСНЬІе mptCKbl и рубятся (мр. nнуться) совремеННЬІе малорусские тріски (шепки). Про IОследние (летОПИСНЬІе mptCКbl) можно БЬІЛО БЬІ наверное :правиться вон там за киевской летописной рtнью (мр. JiHb - отмель), возле летопис ной гати (мр. гать - пло шна, запруда), где и в леТОПИСНЬІЙ период работают : ctКblpaMU и Лblскаря.ми (мр. лискар, рискаль - заступ) шевсколеТОПИСНЬІе nароб'ЬКbl, предки НЬІНешних киевских шробків, одеТЬІе так же, как и ньшешние nаробки, зимою ! кожухыl (мр. кожух - тулуп), а летом в свои типичнь!е :витЬІ (мр. свита - сермяга) из IJ7JЛНbl (мр. З вовни - шер :ТЯНЬІе) ... І Интересно. ~авороза ,но

есть

ЧТО

женского

попадается,

СКОЛЬКО

по-малорусски рода,

тогда

известно

как

по~летопнснокиевски в

великорусеких

ПО словарям,

230

JIИШЬ в

слово

наречиях

мужском

роде

Скольких НЬІНешних великорусов

из

разьединеННЬІХ

провинuиальныlx захолустий, из-за тридевяти земель ОТ КиевшинЬІ, пришлось БЬІ вместе собрать для того, чтобь! они совместнЬІМИ силами сум ели обьяснить на основании живого великорусского ЯЗЬІка если

не все, то хоть некото

РЬІе из зтих леТОПИСНЬІХ слов, свободно обьясняемыlx из НЬІНешней киевской малорусской речи! А подоБныlx слов

можно набрать из Кневской летописи uелую гору , и нефилологи-великорусЬІ, оБЬІкновенная публика, будут чувствовать себя перед зтим старокиевским словарем, ВЬІ ражаясь по-летописному, нєвtгласами (мр. невіглас = не вежда). Только по капелькам, одно по одному, зти слова (и то не все) могут БЬІТЬ выиканьІI в разрозненнЬІХ велико русских говорах или в стаРЬІХ великорусских рукописях, да и там часто под сомнением,

не заимствоваНЬІ ли

они

ИЗ

южнорусских оригиналов. И все же в конце кониов ока жутся и в Киевской летописи, и в других списках киевских памятников

и с к Л ю ч и тел Ь ном а л о рус с к и е

слова и оБОРОТЬІ,

извеСТНЬІе

т о л Ь к О

малорусов 1 ,

совершенно ЧУЖДЬІе великорусам. да уж перед одним союзом та (в смыlлеe «и»), КОТОРЬІЙ МЬІ знаем в летописной речи Бориса и Глеба и Владимира Мономаха и в речи НЬІНешних

малорусов,

умении,

стаРЬІе

великорус

великорусские

остановится

памятники

не

недо

знают

союза та в смыlлеe «и»2, В противность стаРЬІМ памятникам малорусским, в том числе и запаДНЬІМ, исконную малорус

скость КОТОРЬІХ признает и г. СоболевскиЙ З • Где, кроме Малороссии, горсть наЗЬІВается пригорща. А ведь так (nригр-ьща) оно наЗЬІВается в Несторовом житии Феодо сия'. Может ли какой-нибудь великорусский говор похва литься, что ничить трава жалощами в «Слове О полку Иго ревем» (оно составлено или в Киеве, или в Чернигове) есть для него буквально родная великорусская фраза? 1

В лучшем случае -

и у белорусов. потому ЧТО 6еJ10РУССКI:iЙ СЛQ

ваРНblЙ запас близок к малорусскому . Известно, ЧТО МИКЛОШИЧ и дру гие считают белорусское наречие ветвыо малорусского, а не велико русского.

z См. материал, сопоставлеННblЙ в древнерусском словаре е в с ко г о, ІІІ, сТр. 909.

ере З~

з Между прочим укажем употребление та (В смЬ]сле «и») В б уко·

ви" с ких грамотах XV в. (см. УЛЯ"., N. 95, N, 105 и др.). , ПО изд. поl0выlM описку ХІІ-ХІІІ н., л. 29 б. (См. У меня «Фило.логня и погоди-нская гипотеза», сТр. 82--84. Ср. еще словарь Срезневского, т. ІІ, стр. 1397.)

231

А совремеННЬІЙ малорус киевщины и черниговщины и сейчас буквально так скажет'. Но особенно интерес но посмотреть на киевсколетописное слово лtnок~ и связан· ное с

ним

сказание.

дело происходит в новооснованном Печерском мана Cmblpt (монастирі), где святыe подвижники, набожно спа саясь каЖДЬІЙ в своей nечерt (печері) и с'Ьедая в день лишь по

скудной

/Єдиной

nроскурцt

приготовленной часто

(по

єдиній

проскурді),

даже из жита (із жита, т. е_ изо

ржи), а не из белого борошьна (мр. борошна, т. е. муки), достигали дара чудес.

Старец Матвей получил

там

дар

прозорливости. И один раз, стоя на всенощном богослуже нии в церкви npeд~ зорями (перед зорями), старец увидел,

как по церкви ходит бес-служитель в образе разряжен ного ляха, В лудt (в луді, или Быlьb может, в жупані-лудані),

и он носит в~ nриnолt (в приполі) цветки, «иже Г лаголется лtnок~». На кого нз молящейся братии бес-лях бросит цветок-леnок'ь И к кому 9ТОТ цветок пристанет, тот сейчас начинает дремать и уходит из церкви в келью. Зтот лето· писный рассказ' общеизвестен, но никто до сих пор из русских ученыlx не дал раз'Ьяснения, что зто за лtnок~З, потому что никакой цветок нигде в Великороссии, ни в

одном

великорусском

речи совремеННЬІХ

наречии,

киевских

не

назыаетсяя

малор усов

лепком,

обратиться

не догадались. В современной же Киевщине (как впрочем и во многих других местах УкраИНЬІ) ліnак - зто Aspe· ги]а (растение из семьи Rubiaceae, научно переводимое І Ср. у Кулиша в «досвітках» (по изд. 1876 r .), стр. 20 (Кумей· ки, УІ). , См. ь Лавр. СП., стр. 184-185 (под 6582 Г.- 1074); в Ипат. сп., стр. 134. В Печерском "атерике, ПО изданню В. Якомева (1872), СМ. стр. 77-78. 8 Так, словарнЬІЙ указатель предметов, приложеННЬІЙ к археоло· гическому ИЗДаншо Лаврентьевского списка (под. ред. (]кад. Бblчкова), об'Ьясняет: «Лішки - приворотное ЗeJIЬе» (стр. 53). Такой же указатель к изданному ТОЙ же Археографической комиссией Илатьевскому списку гласит: «лtпок - инііток» (стр. 6). Неподписанное московское пере издани€' «Летопись преп. Нестора по Лаврентьевскому списку с при ложением словаря древних русских слов» (М., 1864) совсем пропускае, в словаре (на сТр. 168) слово лtnок, как неподдающесся точномv раз"Ьяс нению. Очевидно, по той '>ке причине не вошло оно и в «МатериаЛЬJ для словаря древиеРУССRОro "%Іка» А. Дювериуа (М., 1894), ср стр 92. В «Материалах для словаря древнерусского f/ЗЬfка» И Срезневского находим то же недоумение: «Л1ш"Ьк'Ь название цветка ... может 6ьІТЬ, репей», т. 11 (СПб" 1902), стр. 74.

232

по русской кннжной ботанической терминологии словом «шерошница»). Ліnком в Киевщине наЗЬІВается - как гру бая Asperula арагіпе (по-великорусски сеnлюга, по-польски ostrzyca), так и приятная Aspirula odorata (по-великорус ски ясменник-ь, или есмяник-ь, по-польски mагzапkа wonna)'. Судя по летописному контексту, обаятеЛЬНЬІЙ ліnок, нахо

дившийся у бесовского ляха в приполі, БЬІЛ т. е. ясменник.

Asperula odo·

rata,

VI Свои заметки о мнимой немалорусскости Начальной и Киевской летописей г. Соболевский заканчивает заявле нием,

что

им

«ЧУЖДЬІ

оБьІчныIe

малорусские

слова,

как

кохати, гай, кetm", (с к)>>2. Но ведь слов кохати и KBtm", нет также ии [в Галицко ВОЛЬІИской летописи, ни в галицких и ВОЛЬІИских грамо тах и ни в одном удостоверенном старогалицком или старо

ВОЛЬІИСКОМ не

памятнике,- и

решается

сделать

однако даже г.

отсюда

ВЬІВОд

Соболевский

непринадлежности

стаРЬІХ галичан и ВОЛЬІИян к малорусам. Надо, конечно, полагать, что и IWхати и KBtm", издавна существовали как в старом Киеве, так и на ВОЛЬІИИ с Галичиною, но они не попали в летописи, в грамоть! и вообще на письмо в силу чисто случайнь!х причин. Ведь не весь словарнь!й домон гольский материал старой КиеВЩИНЬІ с Черннговщиною, ВОЛЬІИИ и Червонной Руси передан нам теми немногочислен НЬІМИ

письмеННЬІМИ

памятниками,

которь!е

до

нас

дощли.

Намек на слово кохати, отсутствующее в ПОДЛИННЬІХ галицких и ВОЛЬІИСКИХ памятниках, г. Соболевский видит в собственном имени Кохан-ь писца Жития Саввь! ОСВЯ щенного Х 11 І в. и произвольно наЗЬІВает рукопись зтого ЖИТИЯ «галицко-вольІИСКОЙ». ЕС,1И МЬІ даже согласимся с г. Соболевским, что собственное имя писца есть в самом деле страдательное причастие от IWхати 3 и притом не приІ В

«Малоруско~німецкім

словарі»

галичанина

Желеховского

слово ліnoк переведено только Asperula odorata. Но я из личного ОПЬІта знаю, что в Киевщине ліпком наЗЬІВается не ТОЛЬКО AsperuJa odorata, но и Asperula арагіпе, в особенности чем дальше к ЮГУ, к степям.

(А начиная с границь! Херсонской губернии

далее по южной степи

душистая AsperuJa odorata перестает даже наЗЬІваться ліnок, и назы вается там она уж остудних (так Же с.мілка), под л/пмм там понимают уж одну грубую Asperula арагіl1е). 2 ИОРЯС АН, 1905, кн. І, сТр. 320. 3 Зто имя легко может БЬІП; простой переделкой общеИЗRестного тюр·

ко·хззарского о U;[~ ЮНІ v~lt , известного еще в ОРХQНСКИХ наДПfiСflХ

233

надлежит

кразряду

тех

имен,

которыIe

усвоенЬІ от

поля

ков, то и тогда г. Соболевский должен будет сперва дока· зать, что переписчик Жития СаВВЬІ Освященного бblЛ гали чанин или волыннин •. Рукопись зта найдена в Палестине, и в ней ни слова не сказано о том, кто и откуда бblЛ ее писец. Все филологи, кому приходилось иметь дело с нею, в один голос заявляют, что зто не может БЬІТЬ памятник

ни

галицкий, ни

ВОЛblнскиЙ 1 . Пока г. Собо·

левский не докажет противного, ссыIатьсяя на зтот СПОРНblЙ памятник для решения какого бbl то НИ БЬІЛО специального вопроса о речи

галичан

ВОЛblНЯН

не приходится.

Но если для слова кохати г. Соболевский сумел предло жить ССЬІЛКУ хоть на какой-нибудь сомнитеЛЬНЬІЙ документ, представляющий ХОТЬ некое отдаленное подобие аргумента, то по отношению к слову кetm7J он даже и зтого сделать не мог:

нет таких старЬІХ галицких или ВОЛblНСКИХ памят

ников, где БЬІ попадалось зто слово с буквою К_ МЬІ, впрочем,

не понимаем, почему слово кetm7J, присушее и наречию белорусскому2 и в ели кор У с с ком У (псковск., тульск., смоленск., курск., воронеж.)3, в данном случае снисходительно признается г. Соболевским за достаточную мерку для установления немалорусскости той речи (киев ской), в памятниках КОТОРОЙ зто слово не окажется (хотя бbl случайно). Когда дело касается

малорусизмов

старого

н а лич н ЬІ Х

Киева, г. Соболевский не бblвает

таким УСТУПЧИВЬІМ. Или, бblТЬ может, он не знал, что слово

кetm7J существует в великорусских говорах? Еще большее недоумсние возникает у нас по поводу

той решающе-диалектологической роли, которую г. Собо левский придает слову гай. Оно известно и с к Л ю чен и я

славянским

ЯЗblкам,

все м

б е з

и великорусскому

в том числе'. Миклошич в своем зтимологическом словаре

с полны M основанием наЗЬІВает 3ТО слово старославянским·. 1 Они ГОТОВЬІ отнести его к Киеву, НО ЗТО невозможно, потому что Житие СаввЬІ Освященного содержит в себе чертЬІ, резко противореча щие ЯЗЬІку бесспорнЬІХ киевских памятннков - Изборников Свято~ слава 1073 и 1076 г. Тщательное изучение Жития саввы не оставляет во мне НИ малейших сомнений, Ч1ГО переписчик БЬІЛ беларус. І! Старейший белорусскнй докумеНТЗЛ"ЬНЬІЙ пример - вероятно. ТОТ, КОТОРЬІЙ имеется в списке «Привилея 1499 г. месту Менскому»

1836): кв1;m'Ь мушкаmoвыu (стр. 96). 1865, т. Н, стр. 719. • Словарь Даля, т. І, стр. 301 (1863 г.). • «Etymologisches WorterbuctI», стр. 59_

(N,68

в Мухановеком сборнике, М.,

3 ТОЛКОВЬІЙ словарь даля.

234

~вропейских ЯЗЬІках, и в средневековой латьІНИ'. Не может )ЬІТЬ сомнения, что зто праславянское слово, ДОНЬІНе рас

Іространенное от Адриатического моря до Тамбова, БЬІЛО !звестно и старому Киеву. Но только какую же решающую :илу для ВЬІяснения зтнологии древнего Киева может )но иметь?

VII Собственно вот и все, что я должен БЬІЛ указать г. Соба· 1евскому по поводу его сомнений насчет малорусскости :тарокиевского дом О н г О Л Ь С ко г О говора. Но ! статье г. Соболевского есть еще одна, небольшая глава, 1Освященная

двум

киевским

монастыIскимM

помянникам

lериода уж не домонгольского, а гораздо более позднего: шнца XVI века. Суть зтой глаВЬІ в том, что на спорадиче :ких формах нескольких имен как БЬІ великорусского

белорусского типа, внесеННЬІХ в помянники каким-то ~OHaXOM или богомольцами, KoTopыe могли приходить 3 Киев на поклон отовсюду и которыI,, в том числе, могли,

{онечно, приходить и из Белоруссии и из Великоруссии, Соболевский хочет построить доказательство, будто даже ! конце XVI века Киев не БЬІЛ еще малорусским. Между гем общий фон киевских помянников - резко малорус

:кий, и кишат они <:специально малорусскими именами.

Уж просто с методологической СТОРОНЬІ зтот прием Соболевского не вьщерживает критики. Мало ли ведь из

{аких концов православного мира могли приходить бого АОЛЬЦЬІ

на

поклон

слаВНЬІМ

киевским

СВЯТЬІНям

даже

1Оступать вмонастЬІРИ!' И можно ли по именам ПРИЩЛЬІХ )огО\юльцев, запись!Вающихся в ПОМЯННИК, или по запи :ям моню;ов «зD МОСКВИ» (как они титулуются в киевских !Омянниках) заключать об зтнографической принадлеж !Ости коренного киевского населения? А на KaKO~( ЯЗЬІке

1 Ср. L е g е s L а n g о Ь а r d, Rothar. CCCXXV: «Si qurs ассі litres de silva alterius tulerit, excepto d е g а j о regis, habet sibi •. :~.

Срезневского:

І, стр.

«МатериаЛЬІ

Для

древнерусско[го]

слов[аря].,

508.

2 мы1 очень часто находим в ?ТИХ киевских помянникзх совершенно IСНblе о<}означения: «Анисіи з MIJcK8ы)•• «АгрипинЬІ Московки», «Бвдо :сіи, И;ЮКИ З MOCK'3bl». «Семиона МоскаЛЯ», «іеромонаха Афанасія Jlексей МО:КО8С"UЙ)>> и пр., и пр.

235

говорило тогдашнее коренное киевское население, об "том мы

легко

можем

судить

по

подлинны M

тогдашним

памят

никам из КиеВЩИНЬІ: они - малорусского характера. достаточно ВСПОМНИТЬ грамоту киевского князя Семена Олельковича, писанную в Прилуке за Днепром в 1459 году'. Получил ее местны й землевладелеu Иеремия Шашко для «зоставленья» его при «всюи отчизнt его и дидизн'f; его», «которы ьь (так говорит князь) продкове его ОТЬ ПРОДКОВЬ

моих спокойне держали и заживалю). Грамота "та полна типичны x

малорусизмов,

таких

как

заместите.%ная

дол

гота (при всюи, при то,М'Ь всю'м'Ь, ЬНЬ=ОН), смешение bJ и И (они,Ми, .мали,Ми, дuilизни = дtдUЗНЬt), смешение f; и и (дuJJuзнt, завишєн'Ье'м'Ь) , смешение в и оу (оуnадаеть вместо вnадаеть), протетический призвук и (из'Ь лtСО'м'ь, из'Ь гсловою, из'Ь cmtH'bKaMU), такие формы ' как боудет'Ь, xomt8'b, ознай,Муе,Мо, дали ес,Мо, С'ь обудвух'Ь, зо ectM'b тЬІ'м'Ь и т. п. Как видим, вокруг Киева жили тогда чистей шие

малорусы .

Располагая грамоты ,

такими

которы e

достоверны ии

свидете.%ствуют

памятниками,

как

омалорусскости

тог

дашней киевщины ,, мы могли Бы не придавать нн малей шего значения богомольческим помянникам ХУ! века, содержи они в себе даже наполовину имена немалорусские.

На самом деле, однако, помянники вовсе не изобилуют антималорусизмами. Сам г. Соболевский не оспаривает того, что о б щ и й фон киевских помянников есть мало русский. И даже тот коротенький перечень имен, который вы женH из него г. Соболевским в качестве имен типа гряи корусского или белорусского, составлен им ощибочно: плохо зная малорусскую речь и ее фонетику, г. Соболев· ский отнес к немалорусским имена, являющиеся вполне оБЬІЧНЬJМИ вообще у малорусов, а в частности - очень употребитеЛЬНЬJе и в Галичине (с Подолией), исконную малорусскость которой никогда и г. Соболевский не ре шался оспаривать. Такими вполне малорусскими именами (а не белорусскнми и не великорусскими, как того желал Бы г. Соболевский) окаЗЬІВаются: а) Алексей - со звуком е. Прощу взять любую галиu

кую

малорусскую

газету

1 Ср. о ней у меня в «Филологии

убедиться,

до

чего

имя

и ПОГОДИНСКОЙ гипотезс», сТр. 94. ИХ СМ. В моей «Украинской грамматике», § 7 в и СЛ .. в главе «Источники». ? Перечень

236

Алексей оБЬІЧНО угалицких малорусов. Для примера берем какие· нибудь номера газетЬІ "Руслан» за НЬІНешний 1906 год, в N2 ЗІ-ом читаем: "Алексей Лебедович - вс. Ма настирі, 5Ірославского деканату» (стр. 4), в N2 58-ом: «Ходить чутка, що Алексей тяжко занедужав» (стр. 4). Об аналогичном малорусском имени Мак,ей (Мокій) МЬІ скажем ниже. То же легко найти в "галицко-вольІНСКИХ» рукописях. Напр., в ВОЛЬІНской записи 1740 г. из-под

Острога, типично простонародной малорусской (о изобра жается через 1», сделанной на 5Ізловеuком евангелии Во ЛЬІНСКОГО епарх[иального] музея, мьІ читаем: «при Алек сею Мандзюкови» (л. ІІЗ об.). б) Имен а со звуком л вместо В,- такие, как Елтух вместо Евтух и Елхuм вместо Евхим. В киевском помян ннке XV! в. окаЗЬІВаются записи: Елтуфій, Елхuм, Елфuмія,- и

г.

«зто

нередкость

из

Соболевский в

вспоминает

при

,том,

южновеликорусских

ЧТО

говорах

Орловской и Курской губернии, где говорят: Алдотья, Алдак,ея, Алдак,uм»'. Не к чему вспоминать а н а л о г и ч н ЬІ евеликорусские имена со звуком л, у малорусов

со

звуком

тес а м ьІ е

если МЬІ находим имена,

КОТОРЬІе

приведеНЬІ в киевском помяннике. Достаточно бьІЛО БЬІ г. Соболевскому вспомнить местечко Длтушк,ів Подольской губернии недале ко от г. Бара, чтоБЬІ убедиться в полной малорусскости имен со звуком л из В. ПО грамотам имя

Елmух можно констатировать впеРВЬІе в переМЬІШЛЬСКОЙ (галицкой) жалованной грамоте якоБЬІ кн. Льва ІЗ02 Г., подделанной в ПереМЬІшле не позже ХУ века (когда зта грамота БЬІЛа официально подтверждена польским прави

тельством): до юл'ьтуховыl росохыl' От'Ь юл'ьтуховыl. Имя Елхuм'Ь впеРВЬІе попадается (сколько помню) в мало· русской Кобринской грамоте 1465 г.' Появление у мало русов XV-XV! в. звука л вм. В МЬІ по ДOKy~!eHTaM можем констатировать не только в зтих двух именах собствеННЬІХ, но и в других случаях. Так, в Луцком (западновольІНСКОМ)

акте 158З года 3 вторник назван волmорок,'Ь (соврем. вівто РОк,). МЬІ уж не говорим о нефонетических случаях появле ния

звука

причастиях

в малорусских памятниках 1 ИОРЯС АН, стр.

XV!

деепричастиях

прош.

вр.:

века. Так, в Четвероеван-

321.

Кобринская грамота 1465 г. изд. в «Актах, относ[ящихся] ДО иегории Южной и 3апаl(НОЙ РОССИИ», Т. І, N2 226, В копии Х\ТТ 8еl<3.

з «Русская

беседа»,

1857,

т.

!ІІ,

237

37.

гелии ХУІ в. из м. Язловпа (в Галичине), которое теперь хранится в ВОЛЬІНском епархиальном музее, очень нередки написания вроде следующих: «послtди же приступилше два л"Ьжасвtдитель рtша», «приступилше стоящіи рtша», «они

же

приступил"Ьше»,

«и

оставил"Ьша

его

отидсша»,

«тогда ученипи оставил"Ьше его бtЖQше», «МНОГЬ!М л"Ьже свtдителям"Ь ПРИСТУПИЛ"ЬШИМ"Ь» И пр., И пр. в) Имя Малафей или Малофей (Малахія), с написа

нием Ф вместо х. По мнениЮ г. Соболевского, зто - вели корусизм и антималорусизм. Но ведь такую же орфогра фию мь! находим и в галипких грамотах: Малофьй взапродажной грамоте 1409 г., Малофtй - в Зудечов ской грамоте 1421-1430 г. Обе грамоть! изданЬІ печатно 1 , и познакомиться С ними бьшо БЬІ не трудно. Вообще мало· рУСЬ!,

как в старину, так

LTpaHHbIx

и теперь

словах букву Ф вместо х

часто

пишут

вино

силу стремления

писать я коБЬI зтимологично и из страха впасть в вульга· ризм. Писеп-священник Галипкого евангелия 1266-1301 г.

обратил на письме г. Иерихон в Ерuфон'Ь (л. 66, л. 101 об.) и Амфилохия - В АмфUЛОфья (л. 156). В рукописи ХУІІ века Киевского Софпйского собора (,і\І'ч 130) боязнь вульгаризма заставила писца написать Ф даже в своем родном корне страх: «велми грозно страфовал"Ь» (л. 158, = запугивал).

г) Сал амон и Саламія. Звук а (вместо о) в зтих именах чрезвы айноo употребителен в малорусском произношении в силу уподоблення предыдщемуy слогу, а вовсе не есть

признак аканья, как думает г. Соболt!вскиЙ. Ср. В РУК0' писном галинком сборнике виршей около 1780-го года, принадлежащем Ив. Франку: «Саламона-князя»2. до на стоящего времени в Галичине преобладает в зтом имени употребление звука а, а не о. Известен недавний галицкий церковиЬ!й деятель Саламон ЩаСНЬІЙ. Не есть результат аканья также присутствие БУКВЬІ а в записи помянника Евдаким и Евдакея, потому что в саМЬІХ ЧИСТЬІХ малорус· ских

говорах

МЬІ

можем

донЬ!не

УСЛЬІшать

не

только

Явдоким, но и Явдакдм (по ассимиляции второго слога с начаЛЬНЬІМ слогом), причем имеется также уменьшитель

ная форма с удаРНЬІМ звуком а (Евщік, Явд:ік)3, устраняю щая всякую МЬІСЛЬ об аканьи. 1 См. ПО изд. Головаuкого,

ЗО и

N. 40.

2 См. «ЖИТЄ і СЛОВО», 1894, кн. І, сТр. 47. 3 См .• РідниЙ край»,

1906, N. 44, 238

стр.

14.

д) Сафон, Макей, Радион, Фатіан. Буква а, написан ная

помянниками

зтих

именах,

тоже

не

есть

признак

аканья, в противность мнению г. Соболевского. Первое имя сближено с /оасаф, второе - приурочено к словам мак и MalW6eu, третье - к словам рад, радіти, четвертое к корню хват,- и в них самыIe

ЧИСТЬІе

малорусЬІ

ДОНЬІНе

произносят а. от Макей - существует даже особая типичная уменьщительная форма Макейша и, известная на Подолье, фамилия Макейшенко, ср. документ крестьянина-собствен ника Брацлавского уезда Подольской губернии Ковалев· ской волости - Ивана Макейщенко ' , звук е в зтом имени. представляющийся г. Соболевскому немалорусским, как видим, окаЗЬІВается тоже вполне малорусским'. Написание Фатіян с буквою а можем

указать в галицком сборнике

апокрифов ХУІІ века из коллекции И. Франка 3 . В имени Радивон употребление малорусами звука а может счи таться даже всецело господствующей нормою, и, например, село Чигиринского уезда, официально пишущееся Родіо новка, иаЗЬІвается жителями Радивонівка. со звуком а, а не с О, зто имя фигурирует уж и в наиболее стаРЬІХ до шедщих до нас галицких грамотах. Так, в ПереМЬІШЛЬСКОЙ купчей грамоте 1359 года читаем: «КУПИЛ'Ь пан'Ь Петращ'Ь

дtдицтво

паН'ЬНЬІ

Радивон'Ьковоt»4.

Что звук а

зтом

имени (и в анаЛОГИЧНЬІХ) не есть результат аканья, видно также из памятников окающих наречий великорусских,

Радивон и прочие подоБны]e имена встречаются в Новгород ских и двинеких грамотах ХІУ века". е) Ничего противомалорусского не содержат в себе также имена киевских помянников, начинающиеся на А: Аксенья

Издан П. Чубинским в УІ томе «Трудов зтнографическо-статис

тическоf\ зкспедиции стр. 312-313. 2

Западно'РУССКИЙ

край>,

СПб.,

1872

г ..

да и вообще многие малорусские имеиа (и с.10ва) обладают двумя

параллельнЬІМИ формами: на -ій и -ей. еверх упомянуть!х здесь Макеа

и Олексей напомним такие общеизвеСТНЬІе нмена, как АндрІй (род. АндрІя) параллельно с Андрей (род. Андрея), МаковІй (род. Мако· вtя) параллельно с Маковей (род. Маковея) и пр. з См. по изданию И. Франка «Пам'ятки українсько'РУСЬКОЇ мови і літератури», т.

(Львів,

1906),

стор.

276.

Грамота и печатно изданз,- плоховато впрочем,- у Як. Голо· вацкого: «Памятники дипломатического и судебно·делового ЯЗblка 4

русского» (Львов, 1867), N', 11, стр. 5 и у П. Житенкого: «Очерк зву ковой нстории малорусского наречия» (К., 1876). сгр. 353. 5 См., напр., ТО'- материа.:}, КОТОРЬІЙ представляет собою КQллек цию Румянцевского музея, N', п7.

239

(или Аксuнья) , Авдоmья, Алuферuй (и специальнее Алеферь 3'0 Остря) , А нофрей, Анисимь, Анuсифор'"t и подоБныle имена, в которыlx начальныlf звук дили оказы · вается звфоническим протезисом (ср. Аксенuя - Зєv,,,,), или соответствует греческим Е и О (ср. Алеферь -'ЕЛєu&єрtО,,

Анисим'О - 'Ov-ijОtI-'О'). Г. Соболевский многократно по вторяет ' , будто Быl начальное Д :;них имен есть результат великорусского аканья. Аканьем 3ТО не могло Быl бытb уж просто потому, что аканье, как признает сам г. Соболев ский', возникло лишь В ХІУ веке,- между тем выlеотме- 'Іенное появление начального Д мЬІ можем наблюдать еше в памятниках Х І века. Так, в Словах Григория Богослова Х І века греческое 'ОЛОI-"ttО, передано через Алюмnьск;'Оu (л. 284, об.), а греческое N",M~ через Анадав'О (л. 256)3, затем имя Алuмnuй, Алuмnиада часто попадается в га лицких

памятниках,- между

прочим

недавно

изданном

апокрифическом сборнике ХУІІ века', почти одновре менно с киевскими помянниками. Имя Алuферuй (с д) укажем в галицком апокрифе ХУІІІ века Ивана Кузике вича". Галицкое начертание Ануфрuй встречается в т. н. грамоте князя Льва Галицкого Лавровскому монастыlюю я коБЬI Sw года, подделанной не позже 1448 года 6 • Буква Д в имени Анисuм (и притом В специально малорусской форме Ганус, с несомненныlM у дар е ние м на д) есть естественное обшемалорусское начертание и встречается по памятникам очень часто, будут ли зто памятники киев

ские

(ср. купчую грамоту Станислава Ганусовича ок. г., БЬІВшего ОК. 1471 года киевским воеводой)', или будут ли зто памятники западномалорусские (ср. пана Шимка Ганусовича вРовенской волынкойй грамоте 1488 Г., внесенной в Луцкую кгродскую книгу 1.569 г., М2 2043, Л. 81). Что касается ХУ! века, то букву Д в зтих именах

1467

1 ИОРЯС

АН, СТр. 323; ЖМНП, 1897, май, стр. 49; «Лекц",р, стр. 79. "Лекции», 1903, стр. 75. 3 Слова Григория Богослова ХІ В., кстати сказать, почти наверно{ "исаиы в Червонной Руси. Ср. мою «Украинскую грамматику», § 6. 4 «Пам'ятки YKpaїHCЬKO~PYCbKOЇ МОВИ і літератури», т. ІУ (Львів. 1906), стр. 275, 285. , «Пам'ятки., т. ІV, стр. 84.

1903, ,

• В J 148 году 'та грамота Быаa уж подтвержден;, КОРО:!"" Кази

~fНpOM. Список имеется в Румянцевском музее. N2 68, Л. 5. 1 См. коллекцию Румянцевского мvзея, N2 68, Л. 5.

240

МЬІ легко можем найти не только в помянниках киевских монастыIей,' но и в помянниках западномалорусских. Ср. начертание Аксения на первом же JІИсте помянника

при Галицком Язловецком евангелии ХУ! века, храня щемся теперь в ВОЛЬІнском епарх[иальном] музее'. Ту же особенность зтих имен МЬІ наблюдаем и всовременном мало русском ЯЗЬІКе всех наречий: и теперь зти имен а начина ются то с О, то с А. Всегда ли преобладает в них О, сказать трудно. Конечно, форму Онисько МЬІ встречаем несравненно чаще, чем торжественное Анисим, и даже чаще, чем прос тое неторжественное Ганус, но А рехвир не более редко, чем І! Олехвір; Авдоmя едва ли может считаться более редким именем, чем Вівдя (ИЗ Овьдя) , если Аксения не столь оБЬІЧНО, как Оксана, то производная фамилия Аксюк (сьІН Ксении) СЛЬІШИТСЯ теперь везде только с А, поскольку я МОГ 3ТО проследить'; фамилия Оксаненко чередуется сАксаненко (ср. газету «РадІО>, 1906, N2 66, стр. 3, N267, стр. 3).

Итак онемалорусскости зтих имен (с начаЛЬНЬІМ А) не может бьІТЬ и речи. Но для истории малорусского ЯЗЬІКа вообше, и киевского наречия в частности, может БЬІТЬ не лишним обсуждение при чин, ВЬІзвавших здесь появ ление звука А. Фонетически или не фонетически он здесь развился.

БьІТЬ может, отчасти действовали тут и некоторыIe заКОНЬІ фонетические. По поводу возникновения фОРМЬІ Аксенія вместо Ксенія можно вспомнить, что малорус скому ЯЗЬІКУ ведь приеуш звфонический протезис А, положим, гораздо менее оБЬІЧНЬІЙ, чем протезис О и И но все же констатируеМЬІЙ; ср. гал_ аврукаmи (томио вор-

Нblе

1 Как зтот Галиuкий Язловеuкий помяииик, так и другие старин западномалорусские ПОМЯННИКИ вообще изобилуют и другим и

теми же формами ЛИЧНЬІХ имен, КОТОРЬІе г. С о б о л еве к и й: отме в помянниках киевских в качестве, -я коБЬІ , великорусизмов.

чает

Тут же на

І-ой стр.

ЯЗJlовецкого помянника Г.

С о б 0.'1 еве кий

МОГ Бы1 найти и Парасковію (а в дарственной записи после л. 15 даже Парасковею) , и Еремея и т. П. ФОРМbl, которь,е ои считает антимало русскими. Последнее имя (Еремей) встречается, кстати сказать, и в бу ковииской грамоте 1442 и 1444 года (Улян., И, 56 и И,58). 2 В фамилии Оксеновuч напротив, по-видимому. всецело возобла ..

дал звук о. с буквою О пишется зта фамилия и в киевских памятника" XVII в. (известен ректор Киевской Могилянской коллегии Игнат"й Оксеиович-Старушич, vченик Петра Могиль,).

І 265

241

"овать) вместо врукаmи. l3 параллель к старинной пере· делке Злевферия в Алиферия и в Арехвира и Онисима

вАнисима и Гануса можно вспомнить НЬІНешнее малорус ское вульгарное произношение агuїЗМ (чит. згоизм и Одесса.

систематическое

ahojizm)

вместо

Адес

вместо

произношение

По-видимому, однако, главной причиной появления звука Д в именах выIеотмеченногоo типа бьІЛИ влияния нефонетические: аналоги я других имен. МЬІ знаем, что гре ческие имена, начинавшиеся с Д (напр. 'АЛЄЄ<l~ВРО<:), переходили на Русь как в книжноцерковной форме А лек сандр'Ь, так и в более народной форме Олександр'Ь, ср. в киевском Изборнике 1073 Г.: Ольксандр'Ь Македон'Ь (л. 258 а, наряду с Александр'Ь). Обе фОРМЬІ таких имен одинаково

усвоивались

древними

русинами,

те

приуча

лись к МЬІСЛИ, что каждое подобное имя может одновре

менно иметь Д в а вида: и более «простую» форму - С на чаЛЬНЬІМ О, и более торжественную, более «правильную»

форму - С начаЛЬНЬІМ д. Такое свое воззрение о «правиль ностю) начального Д и о вульгарности начального О они невольно

применяли

ко

всем

прочим

именам

началь

НЬІМ О, каково БЬІ уж ни БЬІЛО происхождение того зачин ного О. Зтим проще всего и о()'Ьясняется то обстоятельство, что Ксения (80~[<l), обратившись на древнерусской почве сперва в Оксенію (с звфоническим протезисом О), немед ленно приобрела себе и параллельную, якоБЬІ «правильную» форму А ксения; по той же причине к форме «Овlвlдоmья» (EuBo">t[<l) БЬІЛа создана параллельная мнимоправильная

форма Авдоmья. В особенности трудно БЬІЛО устоять от образования подобной лжеправильной «акающей» фОРМЬІ тогда, когда СВЯТЦЬІ содержали в себе сверх какого-нибудь имени, писавшегося сО, подобозвучное другое имя, писав шееся (вполне зтимологически) с А. Так, в женском имени Анисия начальное Д - зтимологически вполне правильно (происходит оно от греческого глагола li~bIO = «совершаю», откуда сушествительиое a.~oaC<:), а между тем 3ТО имя в ВЬІсшей степени напрашивается на то, чтоБЬІ его сочли за женский род от Он.исим (греч. 'O~>1atfLo<;;, от глагола o~[~1)fLi) и чтоБЬІ Онисима обратили в Ан.исима,- равно как Он.исифора в Ан.исифора. Возможно даже, что звук А в имени Анисим появился еше на почве греческой, где иаj.шцатеЛЬНЬІе ПРИJ18гателЬНЬІе раЗНblХ корней, но адина-

кового значения ОУ1)"I'", и a.Y':'O'!,-О, (ПРИГОДНЬІЙ), - сме шались в живом словоупотреблении греков] _ К тому же

звук Д в имени А НИСll_М (оно же Ганус, с удареннем на Га) должен БЬІЛ укрепиться у малорусов; не без влияния имею' пряного растения Anysum stellatlJm, которое ПО-РУССКІІ наЗЬІВается анис, по-малорусски ганус и из которого до НЬІНе приготовляется знаменита я «ганускова горілкю) (анисовка) В имени А НUСllфОР (по-простонародному Анциnер) звук Д мог умалорусов укрепиться еше по одной добавочной причине. В вульгарном произношении первоначально правильная форма имени ОНllСllфОР'Ь ис стари обратилась в OHI~llnOp'C (ср., напр., в Скиргайловой грамоте 1390 года)'.- и вот зту начальную половину имени ОНЦll ... малорусы смешали с тем начальныM АНЦll, которое у них звучало и звучит в uелом ряде слов (ср. анци Хрllст - антихрист, анциболот - болотны й дух). Имя Арехвір (обратим внимание на присутствие звука р после Л), параллельное с Орехвір и с Олехвір, возникло, надо полагать, не без влияния имени Арефа ('Арє&щ), слишком достопамятного для южнорусов по Печерекому патерику3. А уж иподавно мог вспомнить чернеuа Арефу и букву Д в его имени тот киевский чернеu ХУ! века, которы й внес в помянник имя Алеферя З'Ь Остря. Разумеется. однако, что он мог Бы зто сделать и

помимо влияния

аналогии

имени Арефа: просто, привыкувшии обрашать на письме каждого просто Олексу в торжественного АлексІія и каж дого простого Олександра в торжественного Александра, мог он и Олехвіра записать в свяшенный помянник А лефе рем'Ь или Алеферіем'Ь, даже в том случае, если он сам в начале зтого имени произносил не звук Д (как другие маЛОРУСЬІ), но звук О.

Впрочем, как БЬІ ни об'Ьяснять, фонетически или нефа нетически, присутствие звука Д в именах Авдотья, Аксе нія и пр., - остается непоколеБимы M тот факт, что их за-

1 НеКОТОРЬІМ подтверждением 9ТОЙ' догадки может служить доволь

но оБЬJчная православно-арабская форма '-"'~I (чиl _ Ан/сімос) 9ТОro имени,

усвоенного

8nябами

от

праГI()(".nаВНblХ

греков.

Другая

арабская форма '-"'-" ~ "'.: ;,1 (ЧИТ. ОнісімОс). 2 Изд. В «Актах, относящихся к истории ЮЖНОЙ и 3ападной' Рос СЯИ' (СПб_, 1863), Т. І, СТр. 2.

• См. Киевопеч[ерскийj патерик по ИЗД. Яковлева, стр. 107 н сл.

16'

243

чинное А не стоит ни в какой связи с великорусским или белорусским «акаиьем» и вполне присуще малорусскому ЯЗЬІку, в том числе галицким и вольшским говорам.

vm МЬІ рассмотрели все аргументы Г. Соболевского, сколько иибудь носящие характер НОВИЗИЬІ. Зто рассмотреиие лиш иий раз подтвердило, что старокиевский говор есть прямой

предок иьшешией малорусской речи севериой и средией киевщииы и черииговщииы с прилегаюшими частями Полесья. 3венигооодка. Киевской губернии апреля 1906 года

ЧИ СПРАВДІ ВАЖКО ВИВЧИТИ ПРАВОПИС 3 І? я мав нагоду перечитати статтю Б. д. Грінченка ше в рукописному її оригіналі та й зовсім згоджуюся з його думками, окрім однієї: про написання букви і після зуб них. Він каже, шо це дуже важка річ, а мені думається, шо анітрохи не важка. Вчитель повинен сказати школяреві: «де ТИ чуєш чисте і, там і пиши букву і: кінь, м'якіший, віник, він і т. ін. Тільки ж пам'ятай, шо в твоїй мові єсть семеро букв (чи звуків), які ВИМОВЛЯЮТЬСЯ язиком, приту леним до зубів, і звуться зубними: це

- д, т, з, с, Ц, н, л. Коли маєш писати і після зубних, то перше прокажи собі слово та й прислухайся, чи справді чується в твоїм вимов лянні м'яке і, чи, може, твердіше. Коли чуєш м'якість, то пиши ї (прим., НЇ.мєць): коли чуєш твердість, пиши і (прим., ніс)>>. Мені здається, шо таким способом школяр зовсім легко навчиться писати і і і. Адже галицькі й буковинські шко лярі легко навчаються, і ми не чуємо, шоб це була для них така морока, 'як для російських школярів буква'\;. Коли ж ми не навчимо сільського хлопця одрізняти графічно склад ні од ні, ді од ді і т. ін., то він однаково робитиме право писні помилки, бо замість ніч, стіл, волів (gen. рlш.) писатиме нич, етил, валив, або ярижним правописом flЬtЧЬ, стьtл'Ь, вОЛЬtВ'Ь. ие я з досвіду знаю, бо маю записи од сільських хлопців з отим ЬІ, а через те не можу при стати на думку д. Грінченка, БУllім одрізняти графічно звук і в слові стіл од звука і в слові тіло

це кабінетний

делікатес. Ні, пе практична, життєва потреба,- не менша потреба. ніж одрізняти графічно ряд од бур'ян. - Але ж єсть говори, де звук і в стіл вимовляється однаковісінько із звуком і в слові тіло! - каже д. Грін ченко. Нашо ж мають собі сушити мозок тамошні бідні школярі отими правописними делікатесами?! Що робити? Без того не перебудемося! Такі говори по винні принести жертву для других говорів. Мозок дитини

245

галицької, буковинської або поліщукової, яка вимовляе слова ряд і бур'ян однаковісінько (себто рйад і бурйян) , не менше дорогоцінний, ніж мозок усякої інакшої вкраїн ської дитини, але ж д. Грінqенко (і я, грішний, разом з ним) вимагаємо, шоб літературний правопис одрізняв ви мову ряд (рьад) од вимови бур'ян (бурйан) і щоб бідні галицькі, буковинські і поліські діти сушили свій мозок отими правописними

делікатесами.

Та те ї після зубних не може вважатися за н а у 'І Н У графіку! - каже д. Грінqенко. Звиqайно, що не може. Але конвенціонально, умовно, ця графіка зовсім добра, а в усякім разі нітрохи не гірша од інакших антинауqних конвенціональностів, яких ми тримаємося, пишучи нашою

азбукою. Вся грецька азбука, з бідою припасована (qи, як кажуть теслі, «придерта») до староболгарської мови,

а із староболгарської мови придерта до мішаної старо руської, а із староруської - до нашої. Користуюqись цією тисячолітньою спадщиною, ми не можемо добутися до qистої філологічио-фонетиqної науqності, а можемо виробити собі тільки У м о В н о·науqиу графіку. З цього погляду графіка тіло і стіл - ніqого собі, нівроку. Що правда, .v!Ожна б вигадати трохи кращу графіку; примі· ром, можна було б писати тіло - з однією тоqкою, а в слові стіл - ставити точку під буквою т; або, знов, можна було б писати тіло із звиqайним і, а в слові стіл писати· і, перекинене тоqкою донизу, себто стіл. Тільки ж, щоб спромогтися на кращу реформу, треба було б скликати всеукраїнський з'їзд письменників. А поки що доводиться триматися отого ї, до якого люди вже потроху звикли через галицькі (а тепер і qерез декотрі київські) видання. Велико шануючи авторитетне СЛОВО проф. А. Є. Кримського, все ж не можу 3 НИМ згодитися ЩОДО цього пункту і через те мушу сказати тут кілька слів 3 приводу його уваг. У своїй граматиці (І, ЗІ) віи каже

про писання ї після зубних: «Нельзя не признаться, что 9ТОТ пункт 'V!алорусского правописания представляет собою извеСТНЬіе ТРУДНОСТИ. БЬІТЬ может, со временем будет введен более легкий способ различе !IИЯ ••• » и Т. д. Я згоджуюся 3 ЦИМИ ЙОГО словами і не можу ЗГОДИТИСЯ з ТИМ, ЩО він каже тут, ніби писання ї після зубних річ «анітрохи не важка». Він дає правило для школяра і каже, що, слухаючись його, (ШКОЛЯР зовсім легко навчиться писати ї і і». Щоб бути певним у цьому, треба було б випробувати це правило на практиці. Я ж, на підставІ своєї десятилітньої вчительської практики, МОЖУ тільки думати, що для дитини, А НАДТО для ШКО.'1нра нар[одної] школи, таке правило дуже плутане, і діти раз у раз будуть на йому помилятиСЯ. Прислухатися ПО таких тонкощєй, ЯК різнація між ї (після зубних) та і, може чоловік,

246

вимуштрований на граматищ, а не дитина: що більше ви будете застав

ляти П прислухатися, то більше вона буде плутатися, а надто коли ще це буде дитина 3 такого місця, де, говорячи, і зовсім не розрізняюТl.

тих звуків_ Правило тут нічого не поможе: звісно ж що € багато пре красних граматичних правил, од яких тільки плачуть діти, але не кращае їх писання. Проф. Кримський каже, що галицькі й буковин ські школярі легко того навчаються. ЗВіДКИ це нам відомо? Щоб ска зати це, треба побути в гаЛИllькій та БУКОRинській школі, треба розпи тати

вчителів,

треба

передивитися

школярське

писання

багатьох

шкіл. Поки цього не зроблено. як ми можемо СК(ізати, що галицькі діти легко того навчаються? Проф. Кримський каже, що коли не завести ї після зубних, то діти будуть роБИти помилки, плутаючи і та и в таких словах, як ніч, стіл, волів. Мені здаеться - чи завести його. чи не завести,- все ОДНО вони ці помилки робити будуть; тільки як не заводити і після зубних, то робитимуться тільки ui помилки, а як завести, то робитимуться ще й помилки на ї. Слова: «що більше правил, 1'0 більше помилок» у ПЬОМУ випадкові

цілком,

на

мою думку,

На мою оборону дітей

справдяться

тих місuеRостей, де не розрізня€ться у ви

мові ї після зvбних та і (о), проф

Кримський каже, що ми ж силу€мо

галицьку чи поліську дитину ОДРІЗНЯТИ вимову звука в словах ряд і бур' ян, то чому Ж j тут так не зробити. Я СК(іЖУ більше: ми черні гінця, що вимовляt::. кунь, куnнь або куінь, силуємо своїм праl:lОПИСОМ вимовляти

кінь,

гуцула,

що

говорить

кєгло,

силуємо

читати

тягло,

харківця, що каже скіко, примушуемо читати скілько j т Д. і т. д.; одно слово: прийнявши В літературній мові вимову ОДНОГО українського діалекту, ми, як то буває і

кожному

письменстві,

силуемо

до

неї

всіх тих, хто говорить іншим дінлектом нашої мови. Але саме через те, що такого силування, такого примусу і без того багато,- саме через те ми й не повинні додавати ще нових примусів, заплутувати правопис ще новими деталями, бо, роблячи так, ми можемо нарешті зробити наш правопис

негодящим

Звісно,

то

для

широких

мас.

правда, що всякий правопис може бути тільки

У МО в н О науковим, і коли б писання і після зубних було тільки некон секвенuіею з наукового погляду,- я мовчав би; але це писання ШКОд~ ливе для ширення нашого письменства, а коли воно до ТОГО ще й не

наУI<ове,- то мені

UbOfO й ДОСИТЬ, щоб сказати: що швидше ми його покинемо, то краще. Б. Грінченко. Розминаюqися з д. fpiHqeHKOM в його погляді на орфо графію типу тїло, я до краю пристаю на всі його інакші думки про галиuьку правопись. А вже ж до тих суворо науqних аргументів, які він подае проти відокремлювання ся,

я додам один

аргумент,

qисто

практиqниЙ.

А саме,

спитаюся я в галиqан: «Закордонні земляки! Невже ви в іри т е, що україниі російські коли-небудь 3г о Д ять с Я

писати ся окроме?!»

Сподіваюся, що поміж галиqанами нема таких наївних людей, які б повірили, що україниі коли-небудь згодяться писати він баїть ся, він баяти меть ся. Тільки той з укра-

247

їнців, який геть до краю одкинувся б од живого україн ського грунту, міг бн пристати на оті «орфографії», а для всякого інакшого вкраїнця вони - органічно огидні і дикі. я: анітрохи не вагаюся сказати галичанам в імені всіх українців: На оте ваше баяти меть ся ми н і к О Л И й н і з а ш о не пристанемо! Тим часом ваші батьки писали СЯ вкупі з глаголом,

дехто поміж вами навіть зараз пише СЯ вкупі. Отже ж це для вас не тяжка річ. А коли так, то для одностійн ост і нашої спільної правописі не ми можемо піти за вами, а тільки ви за нами.

Розбираючи всі ті правописні питання, яких торкнувся д. Гнатюк у своїй статті*, д. Грінченко не згадав про один пункт. Д. Гнатюк пише: «Не від річі буде зазначити, шо й скорочуване infinit. з ти на ТЬ ... не лежить у характері нашої мови. В народних діалектах Австро-Угоршини воно не приходить ніде - з виїм ком пословачених говорів, де говорять: робіц, ходзіц, скакац і т. д. На скілько ж воно В рос[ійській! Україні є самостійним витвором, а не росій ським напливом, се треба би ше прослідити. В кожнім разі належить зазначити, шо в старшій нашій літературі воно приходить рідко. В. Шимановський*, який присвятив розборові нашої літературної мови спеціальну розвідку (Варшава, 1893, стор. 86), находить такі скорочені форми лише в однім пам'ятнику: «Описанье и оборона сьбору руского берестейского в року 1596» (Вільно, 1597). Сей твір одначе - се перевід «Sупоdu Brzeskiego» П. Скарги, тож сі скорочення можна би брати за польський вплив тим більше, шо віи проявляється ше і в інших q;opMax» (lос. cit., р. 152). Праuя д. Шимановського, на яку покликається д. Гна тюк, анітрохи не вичерпує матеріалу ХУІ-ХУІІ ст. Нав паки, зроблена вона дуже нашвидкуруч,- і «Описанье сьбору 1596 року» зовсім не стоїть самітно серед україн ських літературних пам'ятників ХУІ-ХУІІ в., в яких трапляється infinitiv на -ть. Приміром, в віршах 1622 р. ректора Києво-братської школи Касіана Саковича на похорон гетьмана Сагайдачного': «Бь! толко неволн икь І Передруковано у Голубєва в додатку ло І тому «Истории Киев· ской духовной академни» (К., 1886), стор. 17-40 На стор. 41-46 передруковано прозаїчннй додаток К. Саковича до його «В t.p ш1;В1» ,

248

МОГЛ'Ь МВТЬ ВЬІсвобоження» (л. І), «Слушно о ТОМО гетманв каЖДЬІЙ держать може» (л. 6), «Волtло смерть поднять» (л. 7), «Лепtй стратити живоТ"Ь, нtжли непріятелю достат ся» (л. 8), «поймать нвкому не дали» (л. 8), «не знать убо гого, анв богатого» (л. 14), «и само смерти подлегать мушу» (л. 17), «Мусел'Ь БЬІ у Гомера ЗЬІЧИТЬ розуму» (л. 18), «БЬІТЬ

спосоБИЬІМо» (л.

19), «ЯК0 БЬІ [рьщеро] мtл'Ь !іа сввтв ТОТО

ЖИВОТо свой кончить» (26; про тверде закінчення -Т"Ь, а не м'яке -ть, ми скажемо далі), <<добрыоo миловати, злыx

карать» (32), «обжаловать маю» (34). Те саме -ть густо часто бачимо ми й у прозаїчнім додатку до «Вtршtв'Ь»: nострадать, nогамовать, nриnоминать, придавать, отдать, знать, брать, оказать, отслужить не можем'Ь,

платить и нагорожать рачил'Ь, могли Быlь.. Трохи чи не рівночасно друкувавсь у Києві «Лексіконо» галичанина Памви Беринди (1627),- і в «Предмові» ми знаходимо інфінітивні форми на -ть (бо в XVII віці флексією іпПпі tiv'a могло бути не тільки м'яке -ть, ба й тверде -"Ь, яке тепер чується тільки в архаїчних говорах): вьюат'О, отновит'О, розумет'О, зрозумет'О. В студентському пане гірикові Петру Могилі «<Евхарістиріон», Київ, 1632): «по мови знать ретора»l. У київського проповідника Ант. Радивиловеького infinitiv кінчається і на -ть, і на -Т"Ь; при міром, в його друкованім «Огородку» (Київ, 1676) ми зу стрічаємо засьтать (413), а в рукописнім оригіналі: знат'О (І, 86), волtл'Ь главу nоложuт'О (І1, 65), слыlат'о (ІІ, 1453) і іншї; або, знов, у друкованім його «ввнцв» (Київ, 1688): nыlатьb (319). Я міг би із наших пам'ятників 17-го віку навести д. Гнатюкові цілу гору всяких виписок З іпfiпitіv'ами на -ть, та думаю, що буде 3 нас і того мате· ріалу, який уже наведено. Кожен читач легко звідти поба· чить, що кияни XVII віку, раніш од усяких російських впливів, вживали інфінітивної форми на -ть. Та иіяк не можна думати, буцім форма на -ть повстала в нас тільки в XVI-XVll віці. Ні, це наша стародавня, споконвічна форма,- і вже в найстаріших наших пам'ят никах, які до нас дійшли, себто ХІ віку, ми бачимо, що наші предки пишуть чи замість ти, чи замість супіна на -Т"Ь

інфінітивну форму на -ть. Приміром, у київськім Ізбор нику велнкого князя Святослава можеть» J

(л.

203, ()5., 5);

1073 року: «с"Ьстояться - не волагаєть (чит.

«Подобає

Передруковано у Голубєва, стор.

249

51_

8'Магаmь) , н'Ь разумtти» (л. 203, об., а); <<€гдa придtяху иноплеменьници почрьнать - не придtаше вода» (л. 257 б), «И придеть с'Ь славою судить ЖИВЬІИМ'Ь и МРЬТВЬІМ'Ь» (л. 245 а) і т. ін. В київськім Ізборнику 1076 р.: «хочеть С'ЬТВОРИТЬ» (л. 195 а). В київськім Богословії І. дам ас кіна ХІІ в. (Синод. бібл., N9 155): «не могушу с'Ьстроить» (л. 194 об.); «яко не с'Ьмtстится» (л. 199 об., а;-=не с'Ьмв ститися). В північній копії ХІІ в. з київської вчительної Євангелії Костянтина Болгарського (Синод. бібл., N9 163): «приде себе явить и научити» (л. 43). У львівських Пандек тах Антіоха 1307 р., писаних у Володимирі-Волинському: «Н вс[ть} добро - в'Ьзять хлtб'Ь чадом'Ь и поврtщи ПСОМ'Ь» (л. 156 б); тут очевидячки чистий infinitiv, бо про супін не може бути й мови. В волинському Луцькому євангелію ХІУ В.: «прииде слыIать пр"J;МУДРОСТЬ» (л. 58). В києво печерському Чудовському збірникові ХІУ в. N9 20: <<придет спасать [вІсего мира» (л. 352 б). В Київській люстрації 1471 р.: «пять СЛУГ'Ь, а служба ИХ'Ь - толко на войну ходить» (вид. В АЮЗР, часть 7, т. І, стор. 1). Як бачимо, в Києві та на Волині Infinitiv на -ть єсть своя рідна, спокон вічна форма, яка з давніх давен любісінько жила в народ них устах поруч з формою на -ТИ. ЩО ж до стародавніх пам'ятників галицьких та буковин ських, то й там ми бачимо інфінітив на -ть вже й у найста рішому південногалицькому пам'ятнику - Словах Гри горія Богослова ХІ в.: «достовнии СЛЬІШЯТЬ» (л. 199 б; по-грець ки tlхобєtv аЕіа ті, що достойні слухати), «ввруи дрьжять» (л. 302 а; по-грецьки 1tєlаU1)'( ЄХєіУ). Так саме і в грамотах ХУ в. буковинських, де мова більше наближається до народної живої, ніж у грамотах ХУ в. галицьких. От, у буковинській присяжній грамоті 1400

року

читаємо:

(Улян.,

11);

«не

имаєть

успоминать,

або в присяжній грамоті

ани

1433

жяловати»

року: <<Имаємь

добрую раду радити, а противу єму НИКОТОРЬІМЬ ВРБменемь

не БЬІТЬ» (Улян.,

36).

А втім, і в тодішніх грамотах галиць

ких можна надибати форму на -ТЬ,- приміром в векселі

1458 року із Самбора старости Бучацького: «али имаєм'Ь БЬІТЬ» , «имаємь заплатить по РОЖСТВБ Христовt», <<Имаєть свои

пtнязии

править

пред

королем'Ь,

МЬІ

не имаєм'Ь

ништо молвить» (Улян., 96). Про теперішні часи д. Гнатюк каже, буцім сучасні галицько-БУКОВІІнські говори зовсім не знають інфінітив ної форми на.-ть. Це не точно, бо й тепер часом можна

250

поqути цю форму В галицько-буковинських говорах. А щL

вона не € там полонізм, на це ми, окрім історії, маємо досвід ще в тім факті, що в декотрих галицьких говорах qу€ться тв е р дет. От, у бойків кажуть: хоче кидат, хоче любит (українське кидать, любить; пор. Огонов ського: «Stнdіеш>, стор. 145). 3виqайно, треба згодитися з д. Гнатюком, що не слід нам цуратися нащої інфінітивної форми на -ти. Але хто ж хоче її цуратися? Адже всі ми добре тямимо, щ оце й повинна бути наща нормальна літ& рат урн а фор м а, а інфінітивна форма на -ть - то тільки паралельна, побічна. Не раз, задля ясності стилю, треба буває писати неодмінно -ти, а не -ть, щоб на письмі не плутати, прим., З-ю особу індикативного наклонення

[він] виходить з інфінітивом [хоче І виходить. Тільки ж уважати за qужий інфінітив на -ть - знов не випадає адже й це наща одвіqна форма, яку й галичани любісінько розуміють, а для деяких українських говорів це навіть едина рідна форма, бо закінqення -ти там призабулося.

УКРАІНСЬКА МОВА, ЗВІДКІЛЯ ВОНА ВЗЯЛАСЯ І ЯК РОЗВИВАЛАСЯ

ВСТУПНІ УВАГИ ТеРМіН <Україна», «український. Число людей малоруського плем'я.

Українська мова

30-40

років мало

ширший термін

і «малоруси», «малоруський•.

це термін, який протягом останніх

не зовсім

витіснив

собою давніший,

«мова малоруська».

Слово «україна» В старовину визначало попросту «пограниччя». За часів Великого князівства Київського ХІІ віку ми знаходимо, наприклад, згадку про «україну» галицьку,

точніш

галицько-волинську,

на

пограниччі

області Смоленської (див. Іпатський літопис під роком 1189), й одночасно зустрічаємо звістку, під 1187 -им роком, про «україну» наддніпрянську, лівобічну, теперішню Пол тавшину. Після татарської руїни ХІІІ віку під «україною» малоруси розуміли переважно самісінькі землі дніпрового степового пограниччя (Україна Лівобічна й Україна Пра вобічна). З ХУ-·ХУІ віку тут розвилося козацтво, і тоді територія «України» значно поширилася як по лівому, так і по правому боці дніпра. Під кінець ХУІ віку козач чина України, цебто Наддніпрянщини, зробилася вислов ником національних ідеалів малоруського народу, а в ХУІІІ-ХІХ віці нова малоруська література пішла з тієї знов-таки козацької України. Котляревський, Гулак Артемовський, Квітка-Основ'яненко, Шевченко й інші талани літературно розробили живу малоруську мову с в о ї х місцевостей,- і вона, мова «в Л ас т и В оу кра їнеька», лягла в основу .літературної мови геть усіх мало русів, хоч би якими малоруськими наріччями та говірками

вони говорили. Геть усі національно свідомі малоруси, чи то російські піддані, чи австрійські, од Кавказу до Кар-

252

М3Ш!Н-ЮШ-ІСУ статТі

взялася і

розвивалася»)

3Elдкіля

нона

lІат, поволі позвикали звати себе «українцями» і теперечки дуже не люблнп" ЯЕ ЇХ сторонні люди, за старою звичкою, все

ще

називають

«малорусамю>.

Щоправда, у літературних суперечках

пом і ж с о б о ю, не перед сторонніми, малоруси, як говорять про деяку неоднаковість проміж мовою малорусів б. австр ій ськопідданих і б. російськопідданих, то частенько ще йменують одну мову «галицькою», а другу - «україн ською» і протиставляють або досі були протиставляли «австрійських русинів»- властивим «українцям», цебто спо кійнісінько звужують зміст терміна «Україна». Та за остан lІіх часів навіть і в таких випадках вони воліють дотриму ватися вже інакшої термінології: не так давно були гово рили: «мова України Австрійської» та «мова України Росій ської»; або по-найновішому говорять: «України Галиць кої»- та «Великої України». Іменню «український» малоруси складають дуже високу ціну, аж до дражливості високу. Я кби комусь спало на думку споритися П!1Оти того і вимагати, щоб вони держа лися терміна «малоруський», а не «український», то це була б річ і недоцільна і даремна: життєва практика пере магає філологічну точність. Та проте філологи, треба

думати, як задля точності діалектичної, так і через мірку вання про споконвічну історію розвою малоруської мови, довго ще не відмовляться (принаймні, в своїх вузько спе ціальних статтях) од терм іна «м а л о рус ь к а м о в а», що виключає будь-яку плутанину.

Цифру всіх малорусів визначують понад 35 мільйонів (великорусів - понад 65 мільйонів, білорусів - десь менще як

мільйонів)

[ ... ]. 11

Малоруські діалекти: західна меншість і східна більшість. Типо віші одміни західномалоруських діалектів од східномалоруських. Архаїчні говори в обох групах. ВОНИ північні, але ділити мало~

руську мову на наріччя північне інаріччя південне не слід. турна непридатність архаїчних фіЛОЛОГії та історії мови. з

говорів

д і а лек ТИЧ Н О г?

ЇХНЯ

погляду

величезна

малоруська

розпадається на дві велиКІ: та нерівн.і парості: (десь

чи

не

1/.) -

це

наРIЧЧЯ

Літера

вага для

МО!1а

менша

3 а ХІД Н омалоруське;

більща (щось 4/.) - це наріччя с х і дно малоруське. А кожна 3 обох цих паростей своєю чергою розпадається

254

знову на два типи: один тип - це говори звичайнІ, фоне· тично розвиті, другий тип - це говори рідші, забиті по глухих заКУТJ(ах (гірські чи болотяні), фонетично нероз· виті, інакше - архаїчні.

Область наріччя

з а х і дномалоруського

політично

почасти одірвана від решти малоруських областей.

Сюди відносяться землі Галичини, Буковини та Угорська Укра·

Їна. З цих областей чимало малоруських колоністів пере· селялося й до Америки. Під б. російським володінням західномалоруським наріччям говорить Поділля з північ· ною Басарабією, Підляшшя та значна частина Волині. Область наріччя с х і дномалоруського займає вели· чезну просторінь од Дніпрового Правобережжя (Київшини тошо) до Дону та КаВl{азу; а так само включає в себе укра· їнські колонії на Далекому Сході (<<Зелений клию».

Одрізняється

західномалоруське

наріччя

од

східно·

малоруського отакими, напр., особливостями (назвемо лиш котрі типовіші). В ньому може одділятися ся (зах.-мр. ся бою=сх.-мр. боюся). Видко значну неоднаковість у наголосах проти східного наріччя, особливо в кон'югаuїі

(зах.-мр.

ходжу, принесла = СХ.-мр. хожу,

ходю,

при·

несла). Тверде т у З-ій особі (зах.-мр. він ходит =СХ.-мр. він ходить). Кінцівка -его в родовому відмінкові займен, ника (зах.-мр. до него=сх.-МР. до нього, до Його). Тверда відміна прикметників на -ій (зах.-мр. третий, трета, трете=сх.-мр. третій. третя, третє). Чути тверде с у кінцівках -ский, -цкий (зах.-мр. руский, турецкий =СХ. мр. руський, турецький). В західномалоруському наріччі можуть не подвоюватися

приголосні

перед кінцівкою -ье

(зах.-мр. житє, х6джене=сх.-мр. життя, ходіння). І тощо. Між іншим, західномалоруська вимова для звука и (з ы та и) дуже груба, він твердіший од російського ЬІ (напр., у зах.-МР. чується лыlо,' СЬlЛа) , а вже ж у східно· малоруському наріччі тут чути середній звук між ЬІ та і. що на письмі його визначують буквою и (сх.-мр. лико.

сила)'. У говорах перехідної області між обома наріччями всі оці риси надто плутаються і перемішуються, інапр .• західна Київщина, з їі виразним основним східномалорусь ким типом, має в собі і риси мови подільської.

Літературним правописом встановлено букву и (8 не

західномалоруського наріччя. Букву ОДКИНУВ.

..)

і для

всеукраїнський правопис геть

Варто зазначити, що отака qюнетична несхожість між західномалоруськнм та схіДlІомалоруськнм наріччям дуже таки мало перебиває людям обох парі чч ів розуміти одним одних. Коли й трапляються випадки, що малорус східний не гаразд розуміє малоруса західного або навпаки, то причини коріняться вже ж не в фонетиці, а переважно в неподібності тих слів, якими в одному й другому наріччі визиачаються однаковісінькі поняття; західномалоруський слов ар - ближчий до польського, східномалоруський ело вар - ближчий до російського. І трапляється иавіть, що малорус східний через лексичиі одміни далеко,таки не вільно розуміє малоруса західного.

А от у самій середині кожного з обох названих наріч чів, чи то зах ідного, чи то східного, вноситься роз'єднання через те, що і в одному і в другому є говірки а р х а ї ч н і, з їхньою своєрідною, різко відокремленою, нерозвитою фонетикою. Замість улюбленого звичайномалоруського і (кінь, ліс, шість) в архаїчних говірках ще досі захова-

лися дифтонги, цебто двоголосівки (напр., кУонь, куинь = укр. кінь; лleс, ;;tecmb =укр. ліс, шість). Orаку арха їчну двоголосність (спільну колись для мови геть усіх малорусів) заховують у західномалоруському наріччі го вірки карпатських верховинців (в б. Австро-Угорщині)

і Підляшшя (у б. Росії), а в східномалоруському наріччі цей дифтонгізм зберігся на Поліссі (києво-волинсько мінсько·черніГівсько-полтавському). Іноді діалектологи радять уважати всі сучасні диф тонгові говірки, в їхній сукупності, за одну сп і л ь н У групу, і класифікують її як окреме «п і в ніч н О мало руське наріччя». Тільки ж отака класифікація, що мала б ці архаїчні говірки таким чисто механічним способом об'єднувати,- це річ зовсім незручна; бо, ведучи дальшу аналізу говірок отого ніби об'єднаного архаїчного «північно малоруського наріччю>, нам неминуче доведеться розбити його зиову-таки на ті самі дві парості: західну та східну. І після цього покажеться, що західні говірки отого «пів нічномалоруського наріччя» - це органічний, зародковий прототип усього західномалоруського наріччя, а східні його говірки - прототип усього наріччя східного. В письменському, літературному українському рухові архаїчні говори, як мова аж надто незиачної меншості малорусів, як мова закуткова та нерозвита, залищилася

256

для решти малорусіп самісінькою обтяжливою, непридат,

ною привіскою, що з нею письменська мова сміє абсолютно не рахуватися. Але для історика-лінгвіста виучувати арха· їчні говірки це аж надто корисна й цікава річ, бо говірки тїі - це живий, наочний зразок того, чим була всенька малоруська мова років 600 тому назад, у ХІУ віці. ІІІ ПrИН3.1ежність малорусько'l МОВИ ДО східнослов'янської (<<руської») групи. Три найтиповіші спільні ознаки тієї групи (повноголосність. спосіб м'якшення зубних. зачинне о) і деякі не такі тилові (доля юсів, 'h, 'ь НІ. Ь). Гіпотези про те, КОЛИ мав закінчитися період прам руської одності; мабуть не ІХ вік. Писані джерела для історії МОВИ дійшли до нас лиш 3 ХІ В.: київські Ізборники Святослава 1073 та 1076 р., червоноруські Слова Грнгорія Богослова і ін.

Історія малоруської (по-теперішньому української) мови доволі складна, і, викладаючи її в коротких рисах, ми зупинимося на найвимовн іших її стадіях, а здебільша навіть на самих-но видатних «віхах». Усі слов'янські мови розпадаються на три сім'ї: а) за хідну (мови: полабська, польська, чеська, словацька, лужицька), б) південну (болгарська, сербсько-хорватська, словінська) та в) східну, що має три парості: південну, середню та північну, чи, за новішою термінологією, три мови: малоруську, білоруську та великоруську. Східно· слов'янську сім'ю звуть інакше рус ь кою [ .. ]. У передісторичну добу мова всіх східних слов'ян була, це річ безсумнівна, мовою єдиною й одрізнялася тая єдиная східнослов'янськая мова од мови південнослов'ян· ської та західнослов'янської отакими познаками: 1) в ній була ПОВНОГО.~осність (спільноруське борода, молоко, берег; церковнослов' янське брада, мл1іко, бр1іг'Ь;

польське broda, mleko, brzeg); 2) зубні д, т та сполучення

кт, П, ХТ м'якшила вона

на [д]ж та ч (спілuноруськt хо[д]жу, св1іча, ночь; церковнослов' Яflське ходжн., свtшmа, ношmь; польське

пос); зачин не о замість е (спільноруське олень; церковнослов'янське юлень; польське іеlеП). Так само замість носових юсів ж та .і\ усі східні сло

chodZi;, swieca, 3) вона мала

в'яни встигли ще

наприкінці періоду своєї мовної одності

виробити ненссові звуки у тн я (спільноруське дуб'Ь, зять;

'.255

257

церковнослов'янське dк.б'Ь, зн.mь; поJIьсы\e d<\b, zi~c), Пра· руське 1; звучало як іе Нема" сумніву, що за праруської ще доби глухі голосівки 1> та ь (коротке у та KOPOТJ(C і) звучали в усій східнослов' янській сім'ї трошки інакше, иіж у інших СЛОВ'ЯНСЬКИХ мовах,-мабуть, ЧИ не з легким на хилом

до о

та до

е.

Про той термін, коли закінчилася доба повної східно· слов'янської (чи праруської) мовної одності, про це можна будувати самісінькі здогади. Один з найавторитетніших філологів-дослідників, акад О, О. Шахматов (великорус) у своїй передсмертній вели чезній праці «Очерки древнейшего периода истории рус ского язы а>>'' з певністю ВИСЛОВЛЮЄТЬСЯ так: «Распадение восточнославянских племен и их Я3ЬJка ОТНОСИТСЯ (в своем постепенном ходе) к УІІ и УІІ І веку; вероятно, к І Х веку восходит (как завершение процесса) распадение единого русского

племени

на

три

племеННЬJе

ГРУППbl:

южную,

север вую и восточную» (стор. ХХХУІ і стор. ХХУ). Tal{ каже безсторонній великорус. Проте - річ імо l3ірна, що не тільки в УІІ-УІІІ вв., ба навіть у ІХ віці [."J, одність мови всіх східнослов'янських племен ще не було порушено нічим, практично дуже великим. Вва жати мову всіх східнослов'янських племен у ІХ в. ще за пра кти ч н О єдину мову - це кінець кінцем не буде річ протинаукова, Що окремі говірки трьох східно слов'янських груп повинні були, звичайна річ, уже й тоді мати дуже характерні риси,- це так, Але будь-якого обо пільиого нерозуміння поміж ними в ІХ віні ми припус· тити не сміємо. Адже під тії часи взагалі всі слов'яни, навіть цілком різних слов' ЯНСЬКИХ груп, ще не відчували хоч трохи сильної несхожості між слов'янськими мовами [ ... J, Відтінки між говорами трьох груп східнослов'янських племен ІХ віку могли являти собою переважно хіба тую неодиаковість, яка взагалі неминуча між говірками однієї й тієї самої мови, коли вона розкидана на великому прос· торі, В таких випадках, де ця неоднаковість відчувалася 3 практичною реальною силою, вона)водилася, очевидячки, до несхожості окремих слів, що ними на півночі і на півдні неоднаково визначувалися однакові й ті самі ПОНЯТТЯ; такі слова, як баня (КУПОЛ), nовонь (водяний розлив), 1 Праця ця вийшла (у СПб., 1915) як ІІ·Й випуск «3нциклопедии славянской филологии», ЩО її вида€ Російська Академія наук.

BtX'bmb та ще чимало інщих слів південних, що їх ми зго

дом знаємо з Київського літопису й інших південних пам' ятників і що їх часто-густо навіть пояснити не можна без допомоги сьогочасної української мови Київщини, навряд чи були і в ІХ віці відомі на півночР. А північ знову мала свої слова, такі, що їх не знав південь ІХ віку. Що ж до відтінків фонетичних і морфологічних між східнослов'янськими говірками ІХ віку, то тодіщня одміна між північчю і півднем навряд чи тоді вже відчу валася в життєвій обихідці як порушення праруської мов ної одності. Треба, зрещтою, пам' ятати й про те, що відносно І Х вік} будь-які філологічні міркування про тип староруських наріччів та про ступінь їхнього взаєморозуміння чи взаємо, нерозуміння не носять характеру безперечної точності, бо ж написаних даних од ІХ віку ми не маємо_ документаЛЬНI

•

СХІДнослов янсьКl

пам ятники,

що

дозволяють

судити про мову вже твердо, починаються властиво тільки-но в ХІ віці, чи в Києві, чи в Новгороді. Щоправда, мова пів денноруська, а саме наддніпрянська, має записи ще від Х віку, в реєстрі ймень дніпрових порогів, що їх дано

грецькими буквами у Костянтина Багрянородного (ум. 959); але слов'янськими буквами південноруські пам'ятникн йдуть допіру з часів Київської держави Володимира Свя того, а саме як дрібні написи Х-ХІ віку; а вже ж півден норуські к н и г и, так само як і книги північноруські, дійшли до нас тільки з часів Володимирових дітей Х І віку_

Через це достовірну історію малоруської мови (а так само і

великоруської) доводиться

поневолі

починати

аж

з Х І віку, дарма що чимало малоруських і великоруських ознак готові були ще в ІХ віці. Найдавніші, котрі до нас дійшли, південноруські

пам'ятники це такі: з Київщини - Ізборники Святослава \073 та 1076 років, Синайський патерик ХІ в_, житійний Успенський збірник ХІІ в. з творами теж і місцевих печер ських отців, Богословіє Івана дамаск іна ХІІ в., Студій ський устав бл. 1193 р., Златоструй ХІІ В.; з Чернігів щини - Румянцівська ліствиця ХІІ в., N~ 198; з Во.тині уривки Турівського євангелія Х І В.; З Червоної Русі ПІвденногалицькі Слова Григорія Богослова ХІ в., північ1 дИВ. А. Кр ы1 мек и Й, Древнекиевский ГОВОР.- ИОРЯС АН, 1906, кн. ІІІ.

17"

2&11

ногалицьке

tвангеЛl€

р.,

11'1'1

Dlденськии

ОКТОІХ

ЛІІ

ХІІІ В., Христииопільський апостол ХІІ-ХІІІ в., пів нічногалицьке Євангеліє 1268-1301 р.; буковинське Бол гаро-с:офійське €BaHгe.1iє ХІІІ в., буковинське Євангеліє Евсевія 1283 року й ін. Писано ці книги чужою, церковнослов'янською (бол гарською) мовою. Тільки ж писарі малоруські не хотячи робили описки в дусі своєї живої мови і, через це ми з-попід церковнослов'янської кори виловлюємо загальні зариси південноруської мови, якою говорили люди в літо писній Київській великокнязівській державі. ІУ

НАЙГОЛОВНІШІ РИСИ ПlВДЕннорусьКОI МОВИ, Щ І ІХ ВИДКО З ПАМ'ЯТОК ХІ ВІКУ

а) Фонетика. Іlоплутання ЬІ та и, та і. Звук е ще не був твер ций; його одміни (жuтuя зам. житиє, чолов1;к'Ь зам. человЬк'Ь). Звук о н ХІ в. міг часом асимілюватися 3 у (уружьє зам. оружьє), часом 3 а (багатий); у могло вийти і з в (уред'Ь зам. вред'Ь). Буквою r ХІ віку вімається звук протяжний [, або '/.І. Плутанина складів ра і ря, ру і рю в ХІ віці.

І вияснЮ€ться, що В ХІ столітті південноруська мова знала поплутання звуків ЬІ та и. От, у київському Ізборни ку ]073 року маємо: глаголеmьсьt (л. 9-Є'р1)Ш, зам. гла юлеmьсu) , Cbt мь.ч'Ёmи .чачьнєmь (л. 47 об. - Ea"~;'v О(1)&Є nомы ль1!! (л. 49 об.-ЄvvО1jООV, зам. nомы ли!),' ти ли С7>М'Ё еши? (л. 87 зам. mыl,' н,еnравьди (л. 104 об. зам. "еnравьдыl,' запон,и (л. ] 16), nросmыl н,и (л. 122 зам. прос ти Hb1-іі.';t;-IjЛЛа~аs 1)f1iis) , nЛ7>mолюБЬ1Я(Л. 135), н,а АмаОун, nЬЩСЦ'Ёмь (л. ]53), Ахименьlды (л. 154), вblНbl (л. 154 об. зам. вин,ы ;; аж надто часто си зам. сыl (сущий, напр. л. 257), чи сии зам. СЬЩ (л. 151 об.); о землям'Ёрыu (л. 203 об.), nосин,'Ёmи (л. 216=nocblНиmи, тобто всиновити)

'1),

га й ін. У малому Ізборнику :JCиротію). Безліч прикладів

1076 і

POKY-ОСЬ1Р'Ёю (л. 112червоноруських Словах

Григорія БОГОCJЮва ХІ віку. Рівнобіжно з отвердінням праруського и, з'ЯВЛЯЄТЬQЯ У південноруеів Х віку дуже м'який звук І із старого диф гонга t. (іе). І от тоді як У середній та північній Русі диф гонг t почав поволі з ХІ віку обертаТИGЯ в е, ми стрічаємо в київському Ізборникові 1073 року вже отакі написання: ~aции (л. 5 зам. Н'Ёции), н,имая (л. 142=Н'Ёмая), н,ими

260

суть (л. 150 зам. fitMU) , nламеfiие[ть] (л. 1530б.=nламе fitemb), м. б. [с]имя (л. 67 об. =01tip"Gt зам. сtмя), исцили (л. 162), в-ьразумиfiие (л. 264), в7J вtри (л. 17 об.), О Авра ами (л. 113 об.), fia Купри (л. 153 зам. на Kynpt) та й чимало ще інших. У Ізборнику 1076 року: пити в'О миру (л. 237=в'О Mtpy). У червоноруських Словах Григорія Богослова ХІ віку: стиНЬІ (л. 6 об.=стtНbl) і т. ін. (Пор. сьогочасні українські: стіна, міра, fiiMUU і т. ін.). Звук е в південнорусів Х І віку ще не звучав твердо (цебто, напр., слова: везе, fiece, дерево ше не звучали на сьогочасний лад з твердими в, 3, Н, С, д, р)І В тому звукові е південноруси одріЗНЯ.1И два відтінки. Один ближчий до а, в таких СЛОЕах, як шесть та житие; другий ближчий до о чи ё, перед твердими складами та у фл€к сіях деклінаційних; і через те такі слова, як жена, лед'О,

fia немь, на неи, в'О сеи CmOPOfit вимовлялися приб;IJИЗНО так: жёна, лёд'О, fia fiём'O, на нёи, в'О сёи cmOPOfit. В пер шому випадку з-під пера півдєнноруса ХІ віку легко з'яв лялася замість е буква я; напр., у Ізборникові 1073 року (л.

57)

замість житие писалося жития

(пор. сьогочаGн"е

життя при великоруському житьі). Написаннями О'Га кого типу київський Ізборник

1073 р. попросту аж рясніє.

У другому випадку ми замість е (близького дО О, ё) зустрі чаємо 3 ХІ віку букву о: чоловtка (Ізб. 1073 р., л. 179 об.), ЖОfiа (Ізб. 1076 р., л. 181 об.) нuЧОсо (Сл. Гр. Бог. ХІ в., л. 24) і т. ін. (пор. сьогочасні укр. чолсвіка, жона, fiічого). Стома роками пізніш з'явище отеє потягло за собою дуже великі, надзвичайно важливі звукові переміни. Ненаголошене о - це було в ХІ віці чистісінько о;

та іноді могло воно схилятися то в бік у, то в бік а. Коли ненаголошене о сусідувало з у ЧИ 3 В, то воно могло, як і тепер діалектично на Вкраїні бува, вужчати та й оберта тися в у (і тоді південноруські писврі ХІ віку писали уружье замість оружье, fie мугущи замість не .могущu).

ЯК же ненаголошений звук о стояв поруч з а. то він міг ширшати та й обертався сам в а, і таким побутом оього ЧlІсне українське багатий (із богатыl)) видко [же і з па

м'ятників ХІ віку. Цюю рису НаддніПРЯНlГl'на ХІ віку виявляє нам не тільки в словах рідних, ба одн Еса;С;I+ЬКО

. і в еловах чужих; от'б Амона - Аманите (у київському Ізборникові 1073 р., л. 137), Иоан'О СхаластиК7J - у заго1

А звучали приблизно так, наче везе. несе, дерево.

!!61

ловку Чернігівсько! Румянц!вської JI!СТВИЦ! Х ІІ вІку; ба навіть панахида (поруч із nанохида) у Студійському уставі 1193 року (л. 270 об.; пор. сьогочасне укр. пана· хида). Ненаголошений звук у міг У ХІ віці повстати і з приго· лосного в: київський писар Ізборника 1073 РОКУ, так само як і киянин сьогочасний, замість BpeJ1J вимовляв ypeJ1J (л. 18 об. на yptJbt=тcp6C ~)'~P1)v); У нього ж таки ми читаємо nрауда (л. 60 об.). Частенько теж плутав він приЙ· менники в та у. Так само знову й у червоноруських Словах Григорія Богослова Х І віку славнозвісні Пілатові слова передано так: «еже уписал'Ь єсмь, в'Ьписах'Ь» (л. 143). Зрештою, вільна міиа прийменників у та в, що її так любо лять сьогочасні малоруси, може вважатися за міцно вкорі· нене явище допіру аж стома роками потім після того (Чер· нігівська ліствиця, Віденський октоїх тощо), хоч правда, що й у ХІ в. виявляється воно вже виразніше. Приголосний звук r (тепер він у малоросів звучить як h, а в великорусів - як g) звучав у південнорусів ХІ віку як звук протяжний, В жодному разі не як g. Кос· тянтин Багрянорадний Х віку передавав r в іменнях дні· правих порогів або через гаму (себто через звук протяж· ний), або навіть через грецьку букву Х. Так само й черва· норуський писар Слів Григорія Богослова Х І віку писав ход'Ь замість год'Ь (л. 146), і, навпаки, замість СЛУХ1J він писав СЛУZ1J (л. 336=0:1<0-1)). Київський писар Ізборника 1073 року, перероблюючи ймеиня царя Авzаря в AeBap1J (л. 262), засвідчив цим те, що він вимовляв r за h. Час· тенько він і зовсім проминав букву г; наприклад, Om1J едино (л. 18 об. замість от'Ь единого f"6vou), томлєнuя вражьско (л. 185 об. зам. вражьскоzо) , мночьстьныu'ьь (л. 264 = мноzочесныl), , рече Бо (л. 50 иє6С, себто рече БОZ1J) і багато ін. В Ізборникові 1076 року: С1Jрtшу (л. І об. замість С1Jzрtшу) , изниєть (л. 237 замість изzнu·

єть). На чернігівській чарі коло 11~1 року: свов,о осnо·

даря (зам. госnoдаря). І Т. ін. Склади рю та ру, ря та ра, як це й тепер водиться, легко плуталися в південній Русі ХІ вІку. В київському Ізборникові 1013 року ~ і царю (л. 144) і цару (л. 143 об., Л. 185 об., л. 260 об.); є кумира (л. 251 06.) і кумuря (л. 120); твору волю (л. 158), рш:твораеться (л. 211 об.) і т. ін. Те саме І в Інших південноруських ру. КQписах ХІ віку.

6) деякІ явища в ск Л оне н н І дороз1і, духови (або вже й духов1;

віку. Ар,аУчнl риси: на ОДН.); чоловічі ймення Василько). Нові фОРМІ! ХІ віку типу: в гнпу манастЬірев'Ь, врачев'Ь, МОАеВ'Ь (моль,

на -о (Павло, дядько, гусmо.!lУ лісу, РОД. мн. теЖ як і nолынb - ч. р., а пара ХІ віку, фОРМІ!: собі, тобі.

ХІ

= "ав.

жіночого, не nар'Ь).

3аЙменних.и

В царині склонення півдеННОРУСЬКа мова ХІ віку одрізнялася, як і тепер, тим, що вона заховувала тую дав нину, яку вже й тоді втрачувала мова північної Русі. Коли малоруси й до сьогодні утворюють свій давальний і місцевий відмінки однини з перехідним зм'якшенням

(на дорозі, дівці, в кожусі), коли вони й досі зберігають кличний відмінок (дівко!, чоловіче!, коню!), коли вони досі зберігають давальний відмінок на -овІ (чоловікові) тощо, то цілком зрозуміла річ, що так воно все було й у ХІ віці. Так само знов і тоді архаїчнішеє духови (напри клад, у Словах Григорія Богослова ХІ віку, л. 357) чергу валося з aYXOBt (л. 356 об.). А тим часом північноруси ХІ віку вже виявляли нахил утворювати форми atBKt, на aopozt, в'Ь кожухt (пор. У писаря Новгородської мінеї 1096 року: рабу твоєму Д'Ьм'Ькt) , кличний відмінок вони замінювали називним, почували знехіть до давального відмінку на -ови, а незабаром і зовсім його закинули. Улюблені для сьогочасних українців імення чоловічого роду на -о (дядько, ПавлО тощо) вже з давніх давен були в дуже широкому вжитку, наприклад, Синько в умові Ігоря з греками 945 року, Петро, Пауло - в Ізборникові 1073 року (л. 262 об.), Марко Печернuк'Ь - у Ки€вопечер

ському монастирі, Василько та дядько - в Начальному літописі і Т. ін.; а в великорусів ХІ віку ці ймення, як ба чимо, перейшли вже в систему жіночої одміни (пор. теж таки новгородське рабу твоему Д'Ьм'Ькt, 1096). Та були в південноруському склоненні ХІ віку і свої новоутворення.

Поплутання давального та місцевого відмінка на сього· часний малоруський зразок в густому лісу відбилося в писаря Слів Григорія Богослова ХІ віку: о жестосрь·

думу Фараосу (л. 305); у київському Богословії Івана Дамаскіна ХІІ віку: о Божьствьнууму в'Ьпл'Ьщенuю (л. 114), о будущуvму суду (л. 184-185). У родовому відмінку множини м'якої одміни, де великоруси воліють Кінцівку -ей (великоруське врачей, дождей, монастыl· рей = малоруське врачів, дощів, монастирів), південно· руські пам'ятники ХІ віку показують ясних попередників 2fIЗ

сьогочасної малоруської форми; пор. врачев'О в Ізборнику 1073 року (л. 48 об., л. 105, л. 130) і в Синайському пате· рику ХІ віку (гл. 30б) і в Чернігівській ліствиці ХІІ віку (л. 81 об., л. 185 об.); д7Jждев'О - Слова Григорія Бого слова ХІ віку (л. 209 об.); nлачев'О - там само (л. 248); м.анастЬІрев'О - у Печерському Успенському збірнику ХІІ віку (л. 32); м.олев'О - в Ізборнику 1073 року (л. 77 об.). До речі сказати, м.оль, ПОЛЬLНь та й ще декотрі інщі слова належали

в ХІ віці до чоловічого роду (так воно

й тепер по-малоруськи, а по-великоруськи м.оль і польtНЬ жіночого роду); а замість пар'О казалося тоді пара (жіно чого

роду;

пор.

сьогочасне

малоруське

сильна

пара=

великоруське сильныlu пар). У склоненні з а йме н ник і в споконвічність сього часних малоруських форм тобі, собі цілком стверджується багатьма вказівками геть усіх пам'ятників ХІ віку. В) Д і є с л о 8 а ХІ віку; тип росnитовати (зам. роcnитЬІватll), боватu (бьtватu); спок"нвічність форм біжу, вони біжать. Стародав ність форм ми знаємо, вони носять, він носить; стяження ае в а в ХІ віці (типу він зна). Спряження помічного ді€слова: 6 зам. ЄСМЬі j зам. суть. Форми майбутнього часу в Х І Biui, що відповідають Cboroчасному знатиме,: форми минулого часу в Х І Biui на -ВЬ зам. -ль. Страдальні причасники на «~ЯНЬІЙ» зам. «-еНblЙ»; синтаксис пасивних зворотів типу його вбито. дієслівні форми типу (іойсь В ХІ Biui. Дещо про прийменники од (зам. оть), 3 (зам сь),

В чергуванні д і є с л і в них основ на -овати і -ыlатии те, що нам показують південноруські пам'ят ники ХІ віку, свідчнть про вимову -овати. І якщо північ ний рус доби Володимирових дітей схилявся до кінцівки -ыlатьb (пор. і сьогочасне великоруське распьІтыlать,' описыlать),' то для київського писаря Ізборника 1073 року форма РОСПЬІтовати (л. 10), а так само й для червонорусь кого писаря Слів Григорія Богослова описовати (л. 10 об.) - це були єдині рідні для них форми (пор. сьогочасне малоруське розпитувати, описувати). Писар київського Ізборника 1073 року навіть замість Быlатии писав бовати (л. 13б об.- «знамения боваху») , а що ненаголошена буква о часто визначала під його пером звук у, то цілком можлива річ, що в Києві ХІ віку вже вимовляли по-ниніш ньому: розпитувати та бувати (хоч отаке південноруське -увати, з точно написаною буквою у, виявилося на письмі вже аж за сто років після того). У спряженні інших дієслівних основ ми так само часто впізнаємо в ХІ віці сьогочасні малоруські форми; напри·

264

клад, CTapoдaBHi~'!'b сьогочасного малоруського біжи, біжу та вони біжать (у протилежність до великоруського біги, б1ігу, б1ігут'Ь) стверджує і церковнослов'янська "ІОва: ясна тая давність для біжи, вони біжать і т. ін. і з показань кИЇВСLКОГО Ізборника 1073 року (л. 9 06.,

л. 131), Ізборника 1076 року (л. 9, л. 73), Слів Григорія Богослова ХІ віку (л. 113), Чернігівської ліствиці ХІІ віку (л. 17 об., л. 45, л. 126 об.) і ін. Звичайна нинішня малоруська кінцівка І-ої особи мно

жини -~IO (ми знаємо, ми ходимо) випадково засвідчена в південноруських пам'ятниках допіру з ХІІ віку (у Пе черському Успенському збірнику ХІІ віку: nр1ід'Ьсту· nаємо, л. 361 =1tpolWf"EV). Та порівняльно-лінгвістичні міркування показують, що оце -МО далеко старіше навіть од доби Київської держави. Кінцівка 3-0Ї особи теперішнього часу на -ть, яка теж має своє коріння в сивій прадавнині (сьогочасне малоруське він носить та він береть[ся]', вони носять та вони беруть),

зустрічається на кожнісінькій сторінці геть усіх південно руських пам'ятників ХІ віку, хоч це йде проти церковно слов'янського правопису. Зникнення флексії -ть в оцих формах це теж з'явище, шо вже в ХІ віці цілком встанови .~ося; і теперішні малоруські форми: він є, він бере, він буде, він убиває (пор. вкр. есть, берет'Ь, будет'Ь, убuвает'Ь) звичайнісінькі і в. київському Ізборнику 1073 року, і в червоноруських Словах Григорія Богослова ХІ віку; стяжіння ає в а так само було тоді в повному ході; напри· клад, Быlаa и от'ьБыlаa (Быlает'ь и отБыlает'ь)) - Ізбор ник 1073 року (л. 230, л. 239 об.), у.МАмаа (умолкает'Ь)

Слова Григорія Богослова ХІ віку (л. 284-aєa~їTI'ai). У дієслові Быlии 3-я особа однини всть чи є іноді в ХІ віці, як це й тепер воно буває, являлася заміною й для інших осіб (І-ої і 2-0Ї): «мыl повелвни Є» Ізборник 1073 року (л. 34 об. - 1tpoa'E' Ct If"e{\a), «[ТЬІ] чиfТ'Ь єсть» Слова Григорія Богослова (л. 112-Ха1\аро<; єі), «н1щии єсть»

Ізборник

1076

року (л.

215,

замість суть).

Тій формі майбутнього часу, що в ній усьогочаоних малорусів допомічне дієслово має форму -МУ (знатиму, знатиме і т. д.), відповідає в пам'ятника:х ХІ віку арха їчніша форма, де допомічне дієслово має давню форму имамь, цебто знати и.мамь і т. ін. Але почаlliове и в и;ІІамь могло 1 Форм~ на -еть без -ся тепер по,україljlCЬКИ призабудзс.»: кажуть попросту: 81Н бере, без будь,якої приголосщ:й кінціБ~{И.

265

вже одпадати, І форма майбутнього часу uз'tдатu мать у Чернігівській ліствиці ХІІ віку (л. 198 об.) - це перший ступінь до сьогочасного малоруського із'їдатиме. Видко з ХІ віку нахил висловлювати минулий час не тільки-но причасником на -л'Ь (он'Ь дал'О єсть, они дали суть), але й ПРИЧ1JСНИКОМ на -в'Ь (ОН'О дав'О єсть, они дав'Оше суть); наприклад, в київському Ізборнику 1073 року: ОН'О в с'Обрав'О (л. 77 об.), в дав'О (л. R9), уставив 'О (л. 23 об=єОQтр.tl~tоє) тощо. Із них згодом у множині запанувала форма тільки на -л'Ь (пор. сьогочасне мало руське ми дали, хоч іще в ХУ віці для малоруських грамот звичайна була форма типу мыl взозрtвше есмо) , а в одни ні - навпаки: тепер запанувала виключно форма на -в'Ь (пор. сьогочасне малоруське він дав. він зібрав, він уста вив, те що по-великоруськи: он'о дал'О, он'о собрал'О, он'Ь уставил'О) . Форма страдального причасника - замість етимоло гічної кінцівки -еНЬlй часто. як і тепер, мала в Х І віці кінцівку -аНЬІй. Паралелі до сьогочасного малоруського nосажаний, повішаний, скінчаний, засмоляний є в Ізбор нику 1073 року (л. 121 об., л. 190 об., л. 262), в Успен ському збірнику (л. 68, л. 75), у ЧернігівськІй ліствиці (л. 114 об., л. 145 об.) й у багатьох інших. Трапляється в ХІ віці спосіб висловлювати пасивний синтаксис безсуб'єктними реченнями: із знахідним від мінком замість суб'єкта та з причасником середнього роду замість предиката, на зразок сьогочасного малоруського його вбито. Отак, в Ізборнику 1073 року: «им'Ь же є пору чено строй-т'Ь» (л. 46 об.= ті, що їм доручено той лад; по-великоруськи: «тв, кому поручен'Ь зтот'Ь ПОРЯДОКо»); В Ізборнику 1076 року: «мед'Ь дано БЬІСТЬ Богомь» (л. 268: по-великоруськи: «мед'Ь дан'Ь ВОГОМо»); у червоноруських Словах Григорія Богоелова ХІ вІку: «СВВТо томою женомо, НО не постижемо» (л. Гоб.=по-великоруськи «СВВТо тьмою БЬІВаето гоним'Ь, но не одолвваем"Ь ею»). Та при суб'єкті в множині - отакі приклади зазиачуються документально тІльки-но в ХІУ віці (у грамотах: «ЛИСТЬІ принесено» по-великоруськи «письма принесенЬІ» і т. ін.). Дієслівна форма в ідворотна , що утворюється з -ся ЧИ з -сн, трапляється в пам'ятниках ХІ в. так само із кін цівкою -сь, яка вживається аж надто спеціально по-пів

денноруськи. У Словах Григорія Богослова: «ино би явил'Ьсь» (л. 21 об,=фллоСаVUJ'j'tf7J); «постьІДИСЯ или убоисы > 2ее

(л.

366),:-

пор. сьогочасне малоруське Я/JИСЬ, бійсь

(по·

великоруськи явился, боЙся). Серед південноруських прийменників ХІ віку от'Ь уже міг мати свою нинішню форму од'Ь (пор. од0 Иерусалима в Словах Григорія Богослова, л. 90 об= ~1tO 'ІєроvоаЛ'і)[1). у прийменнику 11З'Ь початкове и могло відп ~дати, а до прийменника сь могло додаватися доброзвучне и спереду. Тому UЗ'ь та С'ь плуталися поміж собою в ХІ віці на сьогочасний малоруський лад. Наприклад, в Ізборнику 107З року: незмутьнt (л. 247), бе-злияния (л. ІЗ об. = a.a,yr:)(6~(t},), многое о строи збесtдовав'Ьше (л. 216 об.), елико uс'Ьвяжете-будеть С'Ь8язано (л. 125 об.), ИЗМ"/;СЬНI1 (л 25 об. = аИIХи&єу~а); в Ізборнику 1076 року: ісо благо· словлениемь (л. 275); у Словах Григорія Богослова ХІ віку трtбоваНU6МЬ и зволениемь (л. 176 об.); в Успенському збірнику ХІІ віку: оружие звлекоша (л. 15 а), з молитвbl святого (л. !О6 об.); уБогословію Дамаск іна ХІІ віку: луна UС'ь звtздами (л. 75). г) В и с н О В О К - мова Наддніпрянщини та Червоно'! Русі '!асів Володимира Святого та Ярослава Мудрого має здебільша вже всІ сучасні малоруськІ особливості.

Ми могли б подати значно довший реєстр особливостей

південноруської мови ХІ віку, повитягавши їх з-попід кори книжної церковнослов'янської мови того часу. Але й того, на що ми вказали, вистачить, щоб схарактери· зувати київську та червоноруську мову з доби дітей Воло· димира Святого. І що ж воно виходить? Із показаних рис одні властиві були виключно півден· норуським наріччям ХІ віку (таке, наприклад, затвердіння и та поплутання його з м. паралельно з появою нового м'якого і із 1;; такі -форми типу: в густому лісу, бо

вати). Другі відомі були й усім середньоруським племе· нам (чи майбутнім білорусам - наприклад, уред'Ь = вред'Ь, r=h, ру=рю, ОН'ь дав'О, мед'Ь дано, приіменники: од /еру салиму, ізвязати). Треті - відомі були і на півночі (як тобt, знав) та тільки де-не-де. Четверті становили колись спільне східнослов'янське (чи праруське) добро, але в ХІ віці виявляли несумнівний нахил зникати скрізь у мові північнорусів і непорушно зберігатися в мові пів· деннорусів (наприклад. дtвцt, дорозt, чоловікові, чоло віче!). І рівночасно північ витворювала свої власні язи-

:167

ковІ риси, чужІ для півдня (наприклад, новгородське ч=ц, давальний відмінок Дьм?>кt). Тзким чином, усією сукупністю своїх познак, жива мова півдня ХІ віку стоїть посеред східного слов'янства цілком

уже відокремлена. Мова Наддніпрянщини та Червоної Русі ХІ віку - це цілком рельєфна, певно означена, ярко індивідуальна лінгвістична одиниця; і в ній аж надто легко й виразно можна пізнати прямого предка сьогочас ної малоруської мови, бо ж вона має вже в собі величезну частину сьогочасних малоруських особливостей.

V П/ВДЕННОРУСЬКА МОВА ОД ХІ ДО ХІV ВІКУ Занепад глухих звуків "Ь та ь і його наслідки. Дрібніші нас лідки: ПОДВОЄННЯ М'ЯКИХ приголосних звуків (життя, Ілля), вИМОва 08 замість 'Ьл (вовк). Замінна довгота і зв'язана з нею найголовніша

особливість української мови: шес1nb через шіесmь обертаєТl:.оСЯ в шість, а КОНЬ та лед через куОн.ь, лЮод та кУиНЬ, люuд обертається в мо нофтонгове Kill1.>, лід, не пізніш од ХІУ віку. Отвердіння звука е теж близько ХІУ віку. Південноруська мова ХІУ в. € вже сучасна укра їнська, так само як середньо руська і північноруська ХІУ віку - то вже теперішні білоруська та великоруська мови. Відношення білору ської МОВИ до укра"інської та веЛИКОРУСЬІЮЇ.

А проте південноруська мова ХІ віку ще не мала най істотнішої, найяркішої своєї познаки: вимови біб, кінь, твій (замість боб?>, конь, твой),- не мала вона тієї риси,

яка найрізкіш одрізняє малоруську мову не тільки од великоруської та білоруської, ба й од усіх слов' янських мов укупі. Деякі зародки цієї риси могли злегка позначитися може й раніш од ХІ віку; тільки ж, як говорити загалом, то оцяя риса, і поруч неї ще декотрі інші звукові з'явища, які теж доволі типові для малоруської мови, ведуть свій

початок, власне кажучи, допіру з ХІІ віку, тобто допіру з того часу, як цілком виразно позначився надзвичайної великої ваги звуковий факт: з а неп а Д г л у х и к, занепад не спорадичний, а такий, що одбувався в масовому характері. «Занепад» цей полягав у тому, що глухі голосівки 'ь та ь, які раніш мали свою окрему цілоскладову вимову, почали в одних випадках замінятися чистими о та е, а в інших випадках - цілком З\jикали і, значить, переста

вали творити окремий склад. А поруч з цим

268

двоскладове

сполучення ои (так само, як і аи, уи та ін.) оберталося в один склад ой (а так само і ай, уй тощо), цебто звук и, обертаючися в й, переставав бути окремим складом. Явище це йшло в південнорусів з надто великою повіль· ністю і дуже ступнево (у решти східного слов'янства, тобто в білорусів та великорусів - воно перевелося ско ріше). Та й не в усіх фонетичних позиціях одбувалося воно одночасно: у середині слів глухі звуки зникали раніш (як іноді, то навіть, мабуть, чи не в Х ще вікові), а у флек

сіях

зникали

пізніше.

Опріч

того:

тих говірках,

що повисувалися були далі на південь у бік степового пограниччя, наприклад, над дніпровими порогами, або в сьогочасному Поділлі, або в напівмолдавській Буковині, процес занепаду глухих ішов швидше й рішуче; навпаки, чим далі жили південноруси, на північ, уздовж болотяної смуги Полісся, то тнм повільніще йшов у них занепад глухих; так само по містах іШJВ цей процес швидше, по селах - повільніш. Один із перших наслідків од занепаду глухих - пе було под в о є н н Я попередніх м'яких приголосних, на зразок сьогочасного малоруського жuття (із жuтьє) , заmuшш.'l (із заmuшьє) , ходіння (книжне хожденіє). Уже навіть писар київського Ізборника 1073 року вимовляв імення Илія за Илля (л. 254) і, поруч книжного облu шиє (л. 4, л. 196), писав він по-своєму, по-рідному: облu шьшuє (л. 81). Червоноруський писар Слів Григорія

Богослова Х І віку називав посвячення-хиротонію свя щенньєм:ь (л. 92). У київському Успенському збірнику ХІІ віку читаємо: в'Ь 6езаконьньu (л. 78), у Богословію

Дамаскіна ХІІ віку: расmЄ1Іьниє (л. 98). У ХІV віці цеє з'явище цілком увійшло в норму, і одтоді в західномало руському наріччю починається навіть спрощення такого подвійного приголосного звука в один.

Друге цікаве звукове з'явище, сполучене з занепадом глухих,- це був перехід плавного сполучення -л-ь- (чи то

--ьл-) в -ов-. Через це з'явилося малоруське вовк із вл'l>К'Ь (чи то з 6'l>ЛК'Ь). В Ізборнику 1073 року ми, в таких випад ках, іще не бачимо, щоб писалася буква в, та зате ми там стрічаємо відсутність букви л; наприклад, м'l>чш/.uємь

(л. 50 об. замість МЛ'l>чанuвмь); те саме в червоноруських Словах Григорія Богослова ХІ віку: в'l>ХЄУЮщемь (л. 200) зам. вЛ'l>хвующемь. А безпосередньо написанеє -ОВ- з бук вою в ми констатуємо в документах аж піс ля кінця ХІV

269

nО8н1itlшее - у буковинській господарській грамот! рокуІ, невдовзіі - в Четьї-Мінеї 1489 року тощо. А вже ж найвизначнішим наслідком занепаду глухих була поява так званої з а мін ної д о в гот и. А саме [JOдовжувалися коріннії звуки о та е, котрі стояли перед гим складом, де зникали 'ь та ь, або де и ослабало в й. Наприклад, праруське шесть, лед7J, конь, на тои, на неи почали звучати в південнорусів коло Х! 1 віку (іноді раніш, а іноді й пізніш) як шесть, (шеесmь, seest'), л~д7J (лёбд, !ood), к6нь, на т6й, на H~a (на нёбй, па il00j). Оці здовжені е та о швидко, незабаром-таки, порозклада лися на двоголосівки, і стало чути такі слова: шіесть,

l!iKY:

1411

люод, куонь, Ііа туой, Ііа IiЮОЙ, які збереглися в ар хаїчних говірках ще й до сьогодні. Дифтонг іе легко й швидко почав переходити в монофтонгове і: в грамотах ХІУ віку отакі написання, як ШUСтЬ (сьогочасне шість),

уже цілком звичайні, А щодо дифтонгів ~ та ;0, то спер шу з'явилася до них одміна: у.:; та Юbl (у"іі, юи), і, як на голос закріпився на другій й

тут

легко

стало

чути

половині так

само

люuд, кУиIiЬ вийшло лід, кіliЬ, вийшло Ііа ній,

писаних

такого

дифтонга, то

монофтонгове

і:

із

із на нюtiй, на тупа

на тій 2,

південноруських

живих дифтонгів го. .;;-о, Ун,

.;;;;

пам'ятниках

наявність

виявлялася в тому, що

замість етимологічних о та е писар не хотячи вживав букви у та ю. Найдавнішнй приклад - в імператора Костянтина

Багрянородного Х ві ку _ Імення Дніпрового порога Віль нога передано в нього через ВоuЛvl, цебто грецькими бук вами написано у замість о перед таким суфіксом, де випав глухий ь. Таку мову можна вважати в Х віці за характе ристичну, мабуть, лиш для далекого півдня України, але ше не для Києва"' Але за якихось сто років чи й більш 1 Та

й то треба буде ще поглянути в самий оригінал грамоти р., ие покладаючися на друковане видання Уляницького. Може бути, в первописі стоїть neeftt uшеє. • В декотрих говірках перехід дифтонга в монофтонг міг одбува-

1411

тися і! трохи інакшим шляхом (напр. myOa-mуuй - ійі; - пий), тобто без перехода наголоса на другу половину дифтонга. Вс. Ганцова про поліські дифтонги в ІІ-ІІ! книжці

Пор. статтю «Записок Іст

lорично]-філ[ологіЧного] відділу У кр!аїнської] Акад[емії] наук»,

1922.

"Той варяг, який перекладав Костянтинові Багрянородиому назви дніпрових порогів, десь, певне, найкраще тямив лиш говірку

270

•

,\ІИ вже й у київському Ізборнику 1073 року зустрічаємо посубьнt (л. 143 - пос6бьнt) та орн.дьсmвомь (іl. 18юрбдьсmвомь, !1юр,а); а так само в червоноруських Словах Григорія Богослова ХІ віку: МУЩЬН'Ь (л. 322 об. =м6ждьн'Ь, м6жчьн'Ь); У Чернігівській ліствиці ХІІ віку: ЛУll (.'1 168= л6й); після ХІІІ вІку прикладів багацько.

Дальша стадія, цебто перехід уіі в " документально виявляється з ХІУ віку; у київському Паїсїівському збір·

нику Х ІУ віку слово половьнь/й (половинний, середній) передано через полuвыіІйй (л. 148); в Іпатському літо· писному спискові під 1291 роком оповідається (очевидна річ, за малоруським оригіналом Х ІУ віку) про самосmрtль/

коловорumныu (стор. 615=коловороmьнь/U); у галицькій Зудечівській грамоті 14131 соляна яма, або ж сі)Лка, пи· шеться і сtлка (тут БУКВа 1>=і); у буковинській грамоті

1436 року є на-umкuлt ЗаМість на-оmколя (сьогочасне навідкіль, нав/дкіля): у київських жидівствуючих пам'ят

никах з кінця ХУ віку буква и (або часом ЬІ) на місці ;; не рідкість. Близько того-таки самого ХІУ віку затвердло мр. е. цебто, давніші фонеми небо, дерево, будем'Ь південно· руська людність рішуче почала вимовляти як небо, дерево,

будем (із твердими ІІРИГОЛОСНИМИ н, д, Р і т. ін.)" Отаке затвердле е, як воно на собі не мало наголосу , могло плу· татися з ненаголошеним ЬІ, ба навіть іноді з У та о (мыl

будум'Ь тах

дуже звичайна форма в буковинських

Х ІУ-ХУ

віку;

бозо

льсmu

Вислицькій

грамо' грамоті

р.=безо льсmu). Взагалі можна сказати, що в ХІУ віці малоруська мова дообразувалася геть до краю; малоруська мова

1393

Х ІУ віку, в тих своїх говірках, котрі тоді встигли розви' тися

найбільше,

це

вже є сьогочасна

українська

мова.

І дальша історія малоруської мови, у ХУ-ХУІІ віках,

СТОЛИЧНУ, київську. І КОЛИ він пояснив імператорові, що воuл.vt має визначати по-варязьки Вароб qюро!.:= Barufors, або поріг хвилі (мовляв, щось ніби вЛ'ОНbl nраг'Ь) , ТО ВИХОДИТЬ, ЩО фонема вуль1tыlй (замість

Rолыilй)) була в Києві Х віку ще чужою.

І Про дату цієї грамоти (1413, а ве 1421, як був гадав Головацький)

див. у Розова: «Южиорусские грамотЬІ» (К., 1917), стор. 82. 2 Оте, що великоруським альфабетом треба було б иаписати: нsбо, а'Р1l80, бvдs.lt і т .....

171

зійшла тільки на те, шо rозвиті говірки впливали на не розвиті, шо архаїчні говіРКІ! випиrалися щораз далі й далі

з півдня на північ, до глухих закутків Гlолісся, де останки архаїчної малоруської мови не вмерли й до сьогодні. Білоруська та великоруська мови так само геть дообра зувалися в ХІУ віці (навіть акання виробилося), і обопіль ний контраст оцих трьох схі;LНОСЛОВ'янських паростів виступив тоді з повною рельєфністю, вже всім навіч. А період ХУ-ХУІІ ВВ., щО його малоруси та великоруси перебували серед надто неоднакових умовин історичних, цілком роз'єднав їхні мови в с л о в а р ном У запасі, ще різкіш побільшивши таким способом їхню несхожість між собою. Зате спільне пожиття в одній Литовсько-руській дер жаві дуже з'єднало малоруський словар із білоруським.

І мабуть чи не в лексичній схожості малоруської та біло руської мови лежить найголовніша причина того факту,

що деj<отрі австрійські філологи (Міклошич, Огоновський) уражають білору(!ьку мову за парість малоруську, тоді як

ФJiктично білоруська мова значно ближче підходить до акаючої великоруської мови.

ЛlТБРАтурнОI ІСТОРІЇ УКРМнсьКОІ мови

За давніх часів літературною мовою південних русів була цер ковнослов'S{нська, і українські елементи проходили в ню лиш частково. Грамоти XIV-XV в!ку; жидівствуючі писання XV віку і протестантські XV! віку. Мішане «яз"чіє» часів ун!У XVI-XVIII в!к!в. Найстаріші записи живої, чистої мови: пісні XV! віку та іитер людії XVII віку. Простонародність роб"ться девізом для нового укра 'iHCbKoro письменства з кінця ХУІІІ віку. Так званий «шевченкове ий ЯЗЬІК». Остаточна перемога найчистішої простонародної МОВИ в ПИСЬ менстві росІйської України.

Змагання літературно користуватися малоруською мо вою в її чистому вигляді без будь-якої домішки - це вже риса новітня, яка свідомо йде, власне кажучи, допіру з кінця ХУІІІ віку. За давньої давнини, відколи Володимир Святий та Ярослав Мудрий завели грамотність, літературною мовою для південної Русі зробилася чужа, церковнослов'янська (болгарська) мова, спільний письменський орган геть

272

усього

православного слов'янства.

Живі

південноруСЬКі

елементи могли вдиратися до письменської церковносло в'янської мови тільки проти волі писаря-русина_ Літо писи (Начально-Київський ХІ-ХІІІ віку, та й інші),

поетичні пам'ятники на зразок чернігівського «Слова о полку Ігоревім» - ХІІ в., обихідні ділові документи (грамоти) та канцелярські акти виявляють іноді надто сильну, живу південноруську стихію, але й то - побільше лексичну

та

синтаксичну.

Єресь жидівствуючих ХУ віку, з її південноруськими перекладами з жидівської Біблії, та протестантський рух ХУІ віку, з декількома перекладами Євангелії на мову південної Русі, позначилися в письмеиській мові тим, шо до неї допушено ше більший приплив простонародиості. Але головна познака малоруської мови - її фонетика виступає і в цій перекладній літературі без порівняння не так ярко, як цього можна було б чекати од сектантів: гальмом являвсь з одного боку отой-таки непереможний авторитет церковнослов'янщини, а з другого боку - неба жання писарів ступати цілком різко на шлях такого самого розриву ше й з традиційною мовою білоруських велико княжих канцелярій. Далі, багате письменство ХУІ-ХУІІІ вв. з періоду боротьби проти унії, коли спільні релігійні інтереси сполу чували православних малорусів і православних білорусів в одне тіло, так само не користувалося чистою малорущи иою; граматика Мелетія Смотрицького 1618 року попросту аж узаконювала панування церковнослов'янської мови, принаймні теоретично. А вже ж щодо лексики, то письмен ство цеє вживало особливої мішанини, аж надто незграб ного жаргону (<<язичіЯ>I, за пізнішою термінологією), де не органічно зливалися докупи елементи церковнослов'янські, польські і малоруські (вони рівночасно й білоруські).

Найдавніші пам' ятники, писані чистісінькою малорусь кою мовою,

не отаким

язичієм,

це

записи

народних

пісень ХУІ-ХУІІІ віку, драматичні жартівливі інтерлюдії 3 початку ХУІІ віку (Гаватович та інші), вірші

ХУІІ

ХУІІІ віку. Густо-часто писано їх буквами латинськими, а не священною церковнослов'янською кирилицею. 3 ота кої простонародної літератури ХУІІ-ХУІІІ віку, підо Впливом теж ідей західноєвропейського романтизму ХУІІІ

віку, виріс на Наддніпрянській УКРі1їні отой язиково-демо кратичний літературний рух, що його l1иразником зроби-

18 \-255

273

лися Котляревський і інші талани. Рух цей у своєму народолюбстві перевів із повиою послідовиістю принцип: користуватися україиською мовою в її непідробленому, живому вигляді, отак, як нею балакають прості люди. Шевченків геній трохи був надламав силу оцього прин ципу, а саме в словарному погляді. Шевченко, захопив шися слов'янофільством, виходив З ідеї, шо український письменник повинен вибирати із словарної скарбниці живої української мови переважно такі елементи, шо їх могли б зрозуміти по змозі геть усі слов'яни, і повинен він, наскільки це річ можлива, не брати тих українських слів (хоч би й дуже звичайних), котрі могли б являти собою будь-які трудноші для решти слов'янства. Щоб українську мову краше розуміли всі інші слов'яни, Шевчеико широко користувався так само словами церковнослов' янськими, біблійними. Щоправда, Шевченкова мова не переставала через те бути дуже художньою малоруською мовою, та все ж таки в Шевченка виявилася вкраїнська мова лиш так, як у прекрасній мармуровій білій статуї виявляються риси живої людини,- без тієї колоритності, якою виблис куватиме живописний малюнок, і без тієї детальної точ ності, яку може дати фотографія. Після Шевченка українське письменство з рішучою безповоротністю провело демократичнішеє правило: отак, як-говорить простий народ на Україні - так треба точка в-точку й писати, не поступившись будь-якими особли востями його мови та не приносячи їх у жертву для спільно слов'янського взаємного зрозуміння. Оцей принцип: нехай письменська мова буде українською цілком геть, украй! і до сьогодні свято визнається в українському письменстві.

VII ЛІТЕРАТУРНА МОВА ГАЛИЧИНИ ХІХ ВІІ(У

Впливи давнього актового «язичія» на галицьке письменство навіть у ХІХ віиі. добра сила од письменства Російської Украінн, 3 18ЗО-х років; чим раз більші намагання галицькі зблизитися з «українщи~ НОЮ», особливо сильні в кіниі ХІХ віку та в ХХ віиі. Чому для російського українuя гаЛИIlьке письменство дихає чимсь чужим? Не можливий гаЛИIlЬКИй правопис іще більше відчужує письменську га лицьку мову од загальноукраїнської.

Трохи по-інакшому відбулося витворення письменської малоруської мови в Г а лич и н і.

274

Одірвана наприкінці ХУІІІ віку од опрочої Україщ та й прилучена до Австрії, Галичина була зберегла для письменських цілей те саме польсько-малорусько-церковно

, .

слов янське ЯЗИЧ1Є,

...

яке вживалося в галичан та и у lНшил

малорусів перед розділом Польщі й прилученням Галичини до Австрії. Оце жаргонове язичіє, хіба ще іноді з несмач ною домішкою елементів із псевдокласичної російської мови Тредьяковського, Ломоносова та Державіна, неза баром-таки після прилучення Галичини до Австрії зроби лося органом найвищого навчання у Львівському універ

ситеті, відколи йосиф

11 одкрив там кафедри для русинів,

а так само сталося воно органом для юридичних галицько

австрійських відносин. З 1830-х років продерся до Галичини, та вже не пере ставав прод<иратися й далі, вплив од живого, демократич ного українського письменства з його яскраво простона родною мовою. Тоді й галицькі русини почали черпати літературну силу із мови свого власного малоруського галицького простого люду або ж прямісінько наслідували чисту мову наддніпрянських письменників, особливо схи ляючися перед Шевченком. Шд кінець, здебільшого на початку ХХ віку, галичани рішуче засвоїли собі навіть імення «українці». Та цілком позбутися пережитків од язичія та й геть утекти од його антинародного й штучного впливу галича нам-інтелігентам не пощастило ще й по сьогоднішній день.

У галицько-малоруській літературній мові самісінька ети мологія (склонення та спряження) дійсно малоруська; синтаксис і~фразеологія - ті самі, що у польській літера турній мові, цебто не раз дуже антималоруські; словарний матеріал мови галицького інтелігента так само захараще ний полонізмами, а поруч з тим має чимало незграбних церковнослов'янізмів, почасти й росіянізмів; не перебу вається вона й без саморобних, наново кованих слів.

Завсіди, з найпершого-таки погляду, одразу можна ска зати, не помилившись, хто писав якусь сторінку: чи га лицький русин, чи російськопідданий українець,- від чувається приблизно така несхожість, яку може відчувати

російський читач між мовою Пушкіна і тредьяковщиною.

Діалектологічна неоднаковість тут мало має ваги. Пре-zта людність на Поділлі балакає таким самим наріччям, навіть -:акою самою говіркою, якою балакають прості галичани; 1 разом з тим геть усе те, що напише подолянин (наприклад.

18*

275

Свидницький,

Руданський,

воно ріднесеньке

і для

журнал

"Світова зірниця»'),

наддніпрянця,- а

в галицькому

писанню наддніпрянець почуває щось чуже. до того, галичани ще й орфографію своєї галицької малоруської мови всю збудували, базуючись на особливостях і на гра матичних традиціях мови польської, а не української. Ось через віщо дотеперіщня галицька орфографія вражає нас своєю дикою антинауковістю; а галицькі русини не помічають її тільки через те, що її взаконено через Їхні гімназіальні граматики [ ... ]. Таким чином галичани, котрі належать до "україно філів»,- хоч би й з якою впертістю називали вони свою мову "українською», мають ще багато зробити для україні зації своєї письменської мови. І найперше, що їм треба вчинити - це одректися безповоротно од своєї шкільної орфографії. Вона бо затушковує характеристичні особли вості української вимови; вона витворює цілком фіктивні слова (наприклад, замість одного слова боятимуться гали чани пишуть, або досі писали, аж три слова: баяти муть ся, що з-поміж них ані одного не знає українець окремо); вона робить для українця галицьку книжку чимсь чу жим навіть із зовніщнього вигляду,- опріч усіх інших своїх рис. УІІІ

В3А€МОВIДНОСИНИ ОБОХ ЛІТЕРАТУРНИХ УІ(РАТНСЬІ(ИХ МОВ: нАдднlстрянсы(ІI І нАдднIпрянсы(її Ц~рський наказ вигнав українське письменство з меж Росій ської України до Австрії, І воно там набралося декотрих рис, що відчужили його од мови наддніпрянського простолюддя. Поворот укра їнського письменства на Вкраїну після 1906 року І реакція проти <галичанства' [... І.

На жаль, деякий недобрий вплив галицька письменська мова зробила і на мову російсько-українську, тобто наддні прянську.

Після наказу 1876 року, що ним заборонено українське письменство в межах Росії, спільноукраїнським літератур ним центром з необхідності зробився Львів у Австрії.

1 так

справа малася аж до 1906 року. На протяз і оцього

30-річного "полону вавілонського» не одну рису галицького літературного жаргону засвоїли собі й декотрі письмен

ники 3 України Російської, переважно наукову терміно

логію (а іі в Галичині викували ніби з навмисно карика-

276

турною жаргонністю). З одного боку таке засвоєння га· лицьких термінів одбувалося серед наддніпрянських пись менників навіть цілком непомітно й добровільно; а з дру гого знову боку галицькі русини, почуваючи себе в Гали чині повноправними хазяїнами в справах друку, дозволяли собі безпощадно розправлятися з тими українськими тво рами,'.ЩО до них засилалися. Не звертаючи жодної уваги на протести українців, галичани підправляли й їхню прекрасну народну мову в дусі свого галицько-україно фільського жаргону. Траплялося іноді так, що автор-над дніпрянин,

побачивши

своє

писання

вже

надрукованим

у Галичині, безнадійно заявляв, що мова того писання

то не його мова, а якась цілком чужая, що од неї він од хрещується.

Од року 1906-го, відколи українське слово здобуло в межах Росії деяку волю і відколи в Києві, Полтаві, Хар кові з'явилася своя місцева преса,- вона в одну мить ски

нула з себе галицьке ярмо. Газети «Громадська думка»', «РадІО>, «Рідний край» й інші, не кажучи вже про беле тристичні твори,- всі ВОНИ своєю мовою і своїм право писом

були

наочне,

живе

заперечення

«галичанству».

І отоді стало ясним для всіх, що, незважаючи на одність імення «українська мова», фактично існує не одна, але Д в і різні літературні мови: українсько-австрійська та українсько-російська. Чимало українців почули небезпеку в тому, ЩО, як справа протягнеться отак далі, то український народ, з етнографічного погляду безумовно єдиний, може через неоднаковість літературних мов розбитися на дві окремі нації, як це розбилися серби та хорвати. Декотрі діячі [... ) добачали порятунок у тому, щоб росій ські українці й галичани робили один одному обопільні філологічні уступки (та переважно таки в бік галицької традиції) і таким чином нехай би виробили компромісовий, середній тип літературної української мови, а правопис нехай би прийняли шкільний галицький (аж по-варвар ському антинауковий) [... ]. З боку декотрих українських письменників, приміром, заслуженого белетриста І. С. Нечуя-Левицького, «галичан ство» викликало озлоблену боротьбу та фанатично гарячі напади. Напади тїі в дрібницях своїх можуть бути непра вильні, але в суті своїй вони безумовно мають повну під ставу й рацію [... ]. 'Л7

Вихід із цього важкого становища може бути тільки один: через те, що Російська Україна, в своєму народо любстві, нізащо не прийме щтучного «галичанства», дове деться галичанам очистити свій інтелігентський жаргон і цілковито прийняти літературну мову Російської Укра їни, засновану на принципі близькості до народної мови.

дуже влучно сформулював оцю неминучість Б. д. Грінчен ко, звертаючись до галичан: «Нашу літературну мову ви розумієте, а вашої літературної мови ми не розуміємо, виходить ясно, хто за ким має піти». Додати можна, що в загальному числі української людності галичани станов

лять ледве одну шосту (1/6) частину, і не випадає, щоб 5/6 людності пристосовували свою мову до нецентральної 1/6; справа може відбутися тільки навпаки. Здається, уже й самі галичани приходять до переко нання, що інакшого виходу немає. Перед війною 1914 року було порушено питання про скликання загальноукраїн ського з'їзду філологів, щоб упорядкувати норми літера· турної мови. Після війни, як Україна зробилася самостій· ною державою і впровадила в державне життя свою наддні

прянську мову, ми бачимо, що тая мова робить безпереч· ний вплив і на Галичину, так само як прищепляється в Галичині офіційний український правопис. Надруковані у Львові 1922 року «Правописні правила, прийняті Науко вим товариством імені Шевченка» - уже не різко одсту пають од надрукованих у Києві 1921 року "Головніших правил українського правопису», що їх видала Всеукра Їнська Академія наук.

ІХ БІБЛІОГРАФІЯ

Головні

підвалини для досЛІДІВ над історією україн

ської мови поклали О. Потебня та П Житецький. О. П о т е б н Я У своїх працях: «О ЗВУКОВЬІХ особенностях русских наречий» (1865, у воронезьких «Филологических записках») та в «Заметках омалорусском наречии» (1870, теж у воронезьких «Филологических записках»). А П. Ж'и тец ь кий - в «Очерке звуковой истории малорусского наречия» (Київ, 1876; рецензія О. Потебні на цей «Очерк» у ХХ присуждении Уваровской премии); б) в «Очерке

278

литературной истории малорусского наречия в XVII и XVIII в.» (Київ, 1889)'. В їхніх працях покладено було деяку підвалину й для наукового досліду малоруської діалектології. Основну працю дав К. Мих а л ь чу к (1877, у 7-0МУ томі етно графічних «Трудов» Чубинського, з географічною мапою говорів), а незабаром, особливо для галицьких говорів Ом. О гон О В С Ь кий у своїх «Studien» (Львів, 1880). Далі, цінний історичний матеріал із староруських руко писів XI-XV в. видобув був на світ О. Соболевський у своїх «Очерках из истории русского ЯЗЬІка» (Київ, 1884) та в «Лекциях» (4-е видання, Москва, 1907). Не хто, як він таки, до купи позводив дані про малоруську діалекто логію (у «Живой старине», 1892; рецензія К. Михальчука в «Киевской старине», 1893). Але матеріали тїі О. Собо левський освітлював аж надто однобічно, тенденційно, частенько замовчуючи про ті дані, які для нього були неба жані [ ... ).

Його помилки та недогляди ви крив був почасти П. Жи

тецький в другому своєму «Очерку» (1889), а більш - уче ник Житецького А. К рим с ь кий У «Погодинской гипотезе» (1904), «Критеріях» (1906) та «Древнекиевском говоре»

(1906).

Далі, на підставі матеріалу, наново зібра

ного із старих пам'ятників, склав А. Кримський свою історичну «Украинскую грамматику» (Москва, 19071908). Щоб легше було здобувати матеріал із живих люд ських уст, випушено було книжку: К. Мих а л ь ч У к и А. К р ЬІ М С кий, Программа для собирания особеи ностей малорусских говоров (СПб., 1910, видання Росій ської Академії наук). Базуючись не так на стародавніх рукописах, як на грунті загального індоєвропейського порівняльного мово знавства, написав свій «Очерк древнейшего периода рус ского ЯЗЬІка» акад. О. Шахматов (СПб., 1915=II-й випуск академічної «3нциклопедии славянской филологии»)

і декілька інших аналогічних праць.

За

найновіших,

революційних

часів

вийшли

в світ

наукові огляди, що ставили перед собою завдання служити

1 Про первісну історію студій над українською мовою (ще 3 періоду

перед Потебнею та Житець ким) цікаво й докладно оповідає праця

І. ГаЛІОна в IV книжці «Записок Іст[орично)-фіЛ[ОЛОГічноro) відділу

VKp[aїHcbКOЇ) Академії наук0.

279

й для школи. Один - це невеличкий «Короткий нарис української ~юви» О. Син Я В С Ь К О Г О (2-е вид., Харків,

1918) [... ]. Діалектичну працю Михальчукову та Соболевського продовжує «ОПЬJТ Д И а лек т О Л О гич е с к о Й кар T ЬІ русского ЯЗЬІКа, с приложением очерка русской диа лектологии», Москва, 1915. Составили Н. Дурново, Н. Со колов и Д. Ушаков (=«ТРУДЬІ Московской диалектологи ческой комиссии, вьш. V», відбитка з «Русского филологи чес кого вестника», т. 74). Шк і л ьн ігр а мат и к и Є двох сортів. Одні -задля га лицьких шкіл (абсолютно не придатні для Російської Укра їни) - як-от, Ом. Огоновського (Львів, 1889) [ ... ], В. Коцов ського та Іл. Огоновського (Львів, 1911). Цілком у галиць кому дусі та ще й якимсь нерозбірно·індивідуальним сти лем складено й «Українську граматику» проф. Є. Тимченка (Київ, 1907, 2-е вид., 1918). Не так для галичан, як для українців наддніпрянських, написав галичанин В. Сімо вич свою докладну, повну цікавих спостережень, засно вану переважно на матеріалі наддніпрянськім «Граматику української мови для самонавчання та в допомогу щкіль ній науці» (2-вид., Лейпціг, 1921, 584 стор.). :І.ля потреб Російської України найдавніш вийшли коротенькі граматики Г. Ше рст юка (Полтава, 1907, З-є вид., Київ, 1917) та П. З а л о з н О г О (Київ, 1906, З-є вид., 1917). Безмірно краща (особливо в найостаннішому виданні) - граматика О лен иКу р и л о (Київ, 1917-1918); нове видання друкується' [... ]. Мала б бути шкільною велика, повна добрих замислів, граматика Ів. Н е ч у я - Л еви ц ь к О г О (Київ, 1914), та вона цілком невдатно виконана С л о в ник и австрійських русинів: «Малоруско німецкий» Є. Ж е л е х j вс ь ко г О (2 томи, Львів, 1886) та «Німецько-український словар» В. К м і ц и'к еви ч а (Чернівці, 1912). Словники наддніпрянців: українсько російський Б. Грі н чен к а (4 томи, Київ, 1907-1909, з цитатами); російсько-український М. У ман ц Я (4 томи, Львів, 1898-1899, 3 цитатами) та С. І в ани ц ь к О го

1... 1.

1 Олена Курнл6 склала теж дуже корисну книжечку: «Уваги до сучасної літературної мови» (К., 1920), де підкреслює найголовніші помилки проти української фразеології, які часто можна зустріти в мові новітніх письменників, і показує, яким способом можна тих ПОМИЛОК УНИКНУТІІ.

280

і Ф. Шум Л Я Н С Ь К О Г О (2 томи, Вінниця, 1918, без цитат, але дуже непоганий); єсть іще один москов[сько] укр[аїнський] словник, тільки коротший та й слабший Є. Тим чен к а (Київ, 1897-1899,2 томи). Для історич ної мети придатні будуть і «МатериаЛЬІ для словаря древне русского ЯЗЬІКЮ> І. Ср е З н е в с ь к О г О (СПб., 18901912)'. Окрім цих, більших, словників практичну вагу має невеличкий «Словник украї нсько-московський» В. Д У б Р о в с ь к О г О (Київ, 1905, 5-е вид., 1918) та його ж таки відворотний «Слсвник московсько-україн ський» (Київ, 1918). Для наукової тер мін О Л О Г і ї чимало попрацю вали термінологічні комісії Українського наукового това риства в Києві, що 1921 року зіллялися З Українською Академією иаук. Працями тих комісій уже видано низку термінологічних словничків: ботанічний, хімічно-фізич ний, медичний і т. ін., а ще лежить в Академії наук нена друкована низка інших таких словників. Доки Академія випустить у світ свій великий словник термінології пра вничої, добре стане в пригоді полтавський «Москов[сько] україн[ський] словник судівництва та діловодства», що вже видержав три видання (З-є вид., 1919) [ ... ]. х

ЩО ТА\(Е У\(РЛfНСЬ\(А МОВА: «язы (»

ЧИ «НАРЕЧИЕ»?

В одних із перелічених праць уживається термін «укра їнська мова» (<<ЯЗЬІК»), чи «малоруська мова», в других -

«малоруське наріччя» (<<наречие»). Того другого терміна (<<наріччя») не слід нам одкидати тоді, коли ми хочемо мати ~~ увазі д а в н ю єдину праруську мову, що існувала в. передісторичній добі. Отаким саме чином у російських університетах усі слов'янські мови (чеська, польська, болгарська, сербська) офіційио називаються «славян СКИМИ

нар е ЧИЯ МИ», зважаючи на те, що колись існу

вала одна спільнослов'янська прамова. Коли ж ми не історію пишемо, а про сучасність говоримо, то єдиним путящим терміном очевидячки буде «українська мова», «украинский ЯЗЬІК», так само як і «чешский ЯЗЬІК», а не «чешское

наречие».

1 В Українській Академії наук € спеuіальні комісії і для скла дання словника живої мови, і для складання словника історичної МОВИ.

Праuя ведеться дуже еllергіЙно. матеріал зібрано колосальний.

281

Але взагалі суперечитися про терміни «малоруська мова» чи «малоруське наріччя» абсолютно не варто. По просту аж часу шкода. Пересічний українець не любить терміна «наріччя», мабуть, найбільш тому, шо царське правительство

та

його

прибічники,

одмовляючись

дати

українській мові належні ЇЙ права, здебільша мотивували свої утиски тим міркуванням, шо, мовляв, «речь малору сов - зто ведь и не ЯЗЬІК, а лишь наречие». Тепер, відколи скинуто

царське

правительство,

отеє

мотивування

втра

тило свою прикрість. Права української мови на окремішнє літературне життя та на державне вживання засновуються не на чисто філологічних міркуваннях, а на реальній, пекучій життєвій потребі [ ... ].

НАРИС ІстоРІІ УКРАЇнського ПРАВОПИСУ ДО

1927

РОКУ

Разом із християнством перейшла до всіх православних СЛОВ'ЯН церковнослов'янська (болгарська) мова, як літературна. Правописні та інші модифікації, що вона їх зазиала на Русі. Граматична реформа ХУІ В. патріарха Євтимія Тирновеького кінеиь кінцем не змінила справи: в писаній мові і правописі Русі залишилася, помдавньому. середня лінія.

Історія нашого правопнсу стоїть у тісному зв'язку з історією нашої літературної мови. Найстаріша наша літературна мова, так з віку ХІ, це не була жива українська мова, це була мова це р к О В Н О С Л о в'я н с ь к а, староболгарська: разом з хри стиянством до нас перейшла церковнослов'янська літера тура з її чужою для нас мовою, з її чужим для нас церков нослов'янським правописом_ І цей факт одбився в дальшій історії нашого правопису. Жива наша стара мова вдира лася в літературну церковнослов'янщину і змінювала по троху чужий правопис так, щоб він був легший для нашої людності. От, у церковнослов'янській мові ми знаємо юси: юс малий ь, і "юс великий н.. Великий юс (н.) вимовлявся В староболгарській мові носовим способом: он, малий (ь,) вимовлявся ен. для наших предків ХІ в. так вимовляти було важко, і вони, бачивши церковнослов'янські напи сання дн.б'Ь, Мь'СО, читали їх не donbD, menso, а в дусі своєї рідної мови: дуб'Ь, МЯСО. Це ми взнати можемо з писа· них пам'яток ХІ століття (бо од Х ст. ми не маємо руко писів). Приміром У київському Ізборнику Святослава

1073 року ми маємо поплутання н. та оу, ь, та Іа, і ми кон статуємо,

що

принаймні

цього

моменту

написані

юси

вимовляються у нас у Києві вже не на церковнос.llОВ'ян-

283

ський лад, а на наш, цебто юс великий ми вимовляємо як у, а юс малий як я. І це, треба сказати, пішло далі в хід: це, можна сказати, зробилося правилом; така вимова живовидячки навіть не вважалася за помилку. Спорадично бачимо у нас в ХІ столітті ще й інші, навіть типовіші, вказівки на пристосування літературного право пису до духу нашої живої мови,- коли вже ми маємо в Ізборнику 1073 р. поплутання букви ЬІ та и (а цього не було в справжніх церковнослов'янських пам'ятниках ХІ в.). Ми бачимо, приміром, у тому самому київському збірнику Святослава 1073 року: nростЬІ ни. Було б треба писати по-церковнослов'янському: прости НЬІ, а киЇв ський переписувач 1073 р. написав: nростЬІ ни. Чому? Що це за знак? А це - жива наша рідна стихія вднрається

церковнослов янську,

Лlтературну,

чужу

для

нас

мову

і міняє її в нашому рідному дусі. Або ось, наприклад, знов своє місцеве пристосування,

теж з київського Ізборника 1073 р. Той звук, що відповідає букві (<<ять»), у нас вимовлявсь іе, як і тепер він вимов ляється:1В архаїчних наших північних говорах: тобто це був дифТонг, з певним нахилом до і. І от перепнсувач

1073

р. за \1 ість в1> ра написав ви ра згідно з своєю ки Їв

ською вимовою.

Отак, не одкидаючи принципа, що літературною нашою мовою повинна бути чужа, священна церковнослов'янська, з її священним правописом, наші прадіди вже й у ХІ в. допускалися певних модифікацій у тому правопису, і тим наближали його до живої своєї мови. Далі, в ХІ-ХІІ в., коли доводилося вже не чужу цер ковнослов'янщину переписувати, а писати самим щось своє,- от літописи, чи ЩО,- тут знову робилися присто сування до живого життя, та й ще сильнішїі. В теорії хотіли б геть усе правописати ніби по-церковнослов'янськи. Але ж, і добру волю мавши, наші тодішні люди не знали часом, як би написати до ладу щось «по-книжному». Най передше були труднощі в лексиці, в окремих словах: не кожен знав, як зветься той або той предмет нашої оби-

хlДКИ

по-церковнослов янському,- тому

словар

ЛІТо-

писах бравсь наш, місцевий. Граматичні форми - їх силу валися наші прадіди писати по-книжному; але й тут не

могли не одхилятися од церковнослов'янщини. От, якесь доброго треба було б писати по-слов'янському добраа го, а по-нашому говорилося (як і тепер) доброго: і ми

284

бачимо, що наші люди ХІІ, ХІІІ і ХУ в. охоче пишуть доброго, а церковнослов'янське занадто важке добра аго зовсім одкидають. І чим далі одходило життя од ХІ в., тим більше в нашій літературній мові бачимо елемента свого, рідного, а церковнослов'янщина тратить свої типові ознаки, дарма що ми ніде у наших тодішніх книжників не зустрічаємо думки, що й принципово треба б писати по-нашому,

просто,

не

мовою

«високою»,

священною

церковнослов 'янською. Те ж саме робилося і у інших православних народів ХІІ-ХІУ в., прим. у сербів, які теж, на свій сербський лад, робили виправки в літературній для них церковио· слов'янщині. Та й у самих болгар за той час розвилася мова, яка зветься «середньоболгарська» - і вони, болгари ХІІ-ХІУ в., вносили свої середньоболгарські зміни в стару мову літературну. Кінець кінцем той «церковно слов'янський язик», що повинен був об'єднувати всіх пра вославних слов'ян, потроху-потроху почав різко одрізня тися в кожній країні. І от, у ХІУ сторіччі, з'являється р ефо р м а цер ковнослов'янської мови в такім напрямі, щоб вона була загальнослов'янська православна. Це так звана реформа Євтимія Тирновеького. Дякуючи йому, В ХІУ столітті знов пішли в хід призабуті юси, навіть великі (ж) (не ка жучи вже про малі: А), поновилися архаїчні церковно слов'янські форми. Ті, кому хотілося, щоб усі право славні мали священнолітературну мову одну, ухопилися за цю підправлену церковнослов'янщину; і наші прадіди ХУ в. теж. Але життя знову брало своє, од нього одкарас катися не можна було і в ХІУ, і в ХУ, і в ХУІ ВВ.- так само, як не можна було од нього втекти і в ХІ-ХІУ вв.

Герберштайн* у ХУІ в. каже про Москву (та це й до нас прикладається): «SсгіЬепdum est slоvепісе lоguепdum est rossice», тобто писати треба по-церковнослов'янськи, а гово рити по-російськи. Але ж коли в живій обихідці не було слов'янщини, коли вона була мова мертва, то нема нічого дивного, що й після реформи Євтимія Тирновеького в писа ній мові фізично не могло бути чистої слов'янщини. Через те і в мові, і в правописі після ХІУ в. далі йде та сама середня лінія, лінія погодження, як і перед ХІУ віком.

285

11 Література київських єретиків «жидовинників» XV в. З її нахи· лом до простонародного елемента і реформатські переклади св. письма на живу українську мову XVI в. принципово не одкидали правопис·

ної

церковнослов['янської]

XVII

традиції.

Полемічна

література

XVI-

в., невважаючи на рясну в ній народну стихію, закріпила пану·

вання цер к[ овно ]слов[' янського] правопису дру кованими граматиками ((АдельфотеС», 1591 та «Синтагма» Мелетія Смотрицького, 1619) і «Лексіконом'Ь> Памви Беринди (1627). Спорадичне вживання польської латинки для української мови в XVII-XVIII в. не міняло становища.

Наприкінці ХУ сторіччя, а потім у ХУІ сторіччі про· стонародна мова починає вдиратися в літературну навіть дуже не

сильно,

якимись

вже

не

окремими

якимись

невеличкими

написаннями

елементами,

словами,

просто·

таки аж не може не спиратися на те, як говорить простий

люд. Особливо характерні дві течії, обидві релігійні, але не ортодоксальні. Одна це так звана література «ж и Д о ВИН ник і в», «жидовствующих» ХУ в. Вони брали звичайну київську базарну мову, і на ню силувалися перекладати чи Арісто· теля!з його високими філософськими думками, чи кого іншого; брали астрологію, ворожіння, приміти і писали про це як уміли. Перекладали й Старий заповіт з богослу жебним розподілом на «параші». Цікаво одначе, хоч у «жидовинників» на практиці так різко висувається мова зовсім простонародна, а твердою теорією, твердим прин ципом вони собі цього не робили: навпаки, до право пису вони пнулися все ж церковнослов'янського. Тут ми маємо у «жидовинників» і 'ь на кінці, і букву 1;, і букву ЬІ, щО одрізняється У них на письмі од и (хоч вимовлялися вони вже однаково). Цілком зірвати із старою традицією «жидовинники»

не

зважувалися.

В ХУІ сторіччі - ще одно таке аналогічне явище, та тут за простонародність дбає вже інша релігійна течія, ре фор мат с ь к а. ПіДО впливом західної реформаuії по чинається в ХУІ в. переклад святого письма на живу мову. Така - Пересопницька євангелія 1556-1561 р. та інші. Ми бачимо по тих прикладах, що пе мова дуже про

стонародна. Але ж правопис - він і тут, в основному, є пер ковнослов'янський. Нехай собі, приміром, и та ЬІ тут на практиuі плутаються, але ж тенденція є на письмі їх все таки одрізняти. І непотрібний твердий знак 'ь його теж у цих перекладах додержуються. М'який знак (Ь) часто ставиться в дусі балканських мов і не раз грає ролю твер28б

дого знака, часом аж надто штучно. От, приміром, У Пере сопницькій євангелії ми читаємо оnлюль (тобто оплів): коли буква ю - тут яскравий українізм (о), то м'який знак на кінці - це вже правопис аж надто для нашої мови неприродний, це балканізм_ А все ж зірвати і з ним, з цер ковною традицією, перекладачі наші не зважувалися. Шукали якоїсь середньої лінії, лінії погодження. Тоді ж таки, в кінці ХУ - поч. ХУІ в., настало у нас книгопечатання, а в кінці ХУІ в. таки добре вкорінилося.

Почали друкувати богослужебні книжки, а разом з тим дуже жваво потекла релігійна полемічна течія: і право

славна боротьба протн унії, і уніатська оборона тієї унії. І от тоді одбувається у нас на Україні міцна Ф ікс а ц і я правопису,

способом

друкарським

тільки ж у дусі не народному. Правда: що до самої мови полемічних писань кінця ХУІ та початку ХУІІ в., до ЇХ стилю, до словаря і т. ін., то в тих точках ми бачимо мову дуже далеку од мертвої церковнослов'янщини; ба нав паки: в лексиці нашого письменства ХУІ-ХУІІ в. яскраво одбивається мова справжнього життя, ще й полонізмами пересичена до того. Але граматика, але правопис - то діло інше! Тут ною традицією.

рішуче намагання іти за давньою церков

Окрім фіксації правопису через самий факт друкування книжок, маємо ми тоді й дві печ а т ніг рам ати к и. (Можна б навіть говорити ше й про третю, але найважли віші дві). Одна вийшла в світ у Львові в 1591 році: то

«Адельфотес». Друга - «Граматика славенскія» (або «Син тагма») Мелетія Смотрицького 1619 р. Та ще вийшов у світ важливий для унормування правопису «Лексікон'Ь», що-видав у Києво-Печерській лаврі Памво Беринда 1627 року. Через оці три філологічні видання, кінця ХУІ поч. ХУІІ в., міцно закріплено у нас на Україні в системі правопису історичну етимологію як основний принцип.

В усіх трьох тих працях, по-давньому, бачимо узаконений твердий знак ('Ь) на кінці; одрізняються

в них літери ЬІ

та И, незважаючи на те, що вони вимовлялися цілком одна

ково. Бачимо тут і букву 1; (ять). Читалася вона у нас тоді, правда, за і, але і з таким читанням все ж це була штучна правописна етимологія, намагання не одходити «ОТ'Ь

доброглаголивого словеньского ЯЗЬІКа». Причина для унор мування. правопису

традиційному,

ненародному

дусі

була тоДІ не неповажна: бажалося держатися такого право287

пису, щоб увесь православний елемент Польщі, і україн ський, і білоруський, однаково вважав тую православну літературу XVII в. за свою, а не спеціально за україн ську. Та й про сильну православну державну Московію і про релігійну одність із нею теж не хотілося забувати. Мертвий, церковнотрадиційний правопис повинен був усі ті «руські» народності об'єднувати. Більше-менше тоді ж таки починається у нас іще одна правописна течія - писати л ати нко ю. Вряди-годи запроваджується в XVII в. для нашої мови і латинський альфабет у п о л ь с ь ком У вживанні, себто коли треба віддати звуки ш. Ч, ж. то пишеться sz. cz, і. дуже гарні свої українські щиро простонародні «інтерлюдії» галичанин Якуб Гаватович, на початку XVII в. (1619), писав саме отаким альфабетом. «абецадлом». І навіть видру кував їх так. Треба сказати, що Гаватович не залишився спорадичним польсько-альфабетним українським письмен ником: він знаходив інших наслідувачів, що теж уживали тоді латинки для українських текстів. Візьмемо, напри клад, сатиричні вірші до 1650 року проти козацької сва волі, що починаються так: «Оу V misty Pereaslavlu, posered гіпku, prodavala babuseyka toy hгіп». Або візьмем близьку до того самого часу елегію про побоїще Хмельницького з поляками на Стирі: «Оу riczko Styru». І таких пам'яток дійшло до нас не так уже й мало. Тільки ж великого успіху латиниця у нас не здобула. Перемогу мав Мелетій Смотрицький з своєю об'єднально правописною граматикою «Синтагмою» і церковнослов'ян ським альфабетом, з його t., ЬІ, з твердим знаком 'Ь і іншими неживими книжними особливостями. ІІІ Граматика Мелетія Смотрицького тісніш єднала украІНЩВ 13 мос ковською писаною мовою ХУІІ в. Правапнсні впливи на У країні з самої Москви. «Гражданка» Петра І на початку ХУІІІ в. Об'єднання, через розбір Польщі, трохи чи не всієї України під Московською вла· дою за винятком Галичини, Буковини та Угорської Русі! філологічні дуалістичні наслідки од цього.

Граматику-«синтагму»

Мелетія

Смотрицького

визна

вали й шанували не тільки ми та білоруси, польські під данці, а так само й Москва, не добачаючи в ній нічого чужого для себе. Може навіть найбільшого успіху ця Мелетія Смотрицького граматика набула собі не де, як

саме в Москві.

288

А коли Лівобережжя наше, за Хмельниччини, одійшло ПО.1ітично од Польщі до Москви, то ще менше було підстав на ;У'країні ХУІ! в. одкидати етимологічний правопис іпоривати правописну спільність із Москвою. ДО того ж у Московії незабаром иастала епоха Петра І, з його просвіт німи реформами, і це все не залишалося без певного впливу для України і для її орфографічних поглядів. Між іншим, запроваджена через Петра І, дЛЯ друкованих книг, азбу ка - гра ж дан к а замість кирилиці - сталася і на шим надбанням. Гражданка корисна була тим, що вона присилувала нас одкинути деякі аж надто зайві старо слов'янські орфографії (прим. слов. ~ (ксі), слов. ~ (псі), викинути ЛІ), але зате гражданка надала нам ще тіснішу етимологічну «ув'язку» з Московщиною. ДО того Ж Пет рова «гражданка» засвоєна була більше на московськопід даному Лівобережжі, ніж на польськопідданому Право

бережжі, і вона вносила тоді певну розбіжність у правv

писну справу на Вкраїні. Так справа стояла до кінця ХУІІІ століття, доки одна половина України перебувала під Поль щею. Та, як відомо, року 1772-го розібрано Польщу вперше; потім розібрано її в ХУІІІ столітті ще двічі. Через ті розбори лиш невелика частина українських земель діста лася од Польщі не до Росії: а саме Галичииа, Буковина та Угорська Україна припали Австрії (вкупі з однією части ною справжньої Польщі; трохи й од Туреччини). Інші ж українські краї, мало не всі, об'єдналися під пануванням російським. Для історії розвитку літературної мови й пра вопису українців мав цей факт величезну вагу. Австрійська частина України вийшла зізольована, а всенька «велика» Україна, опинившися під російською владою, мусила нево лею або навіть і доброю волею ие інакше розвивати свою письменську мову і свій правопис, як пристосовуючи до ро сійських обставин.

IV Правописні вагання нового українського письменства ХІХ в. в Ро сійській Україні через те, що урядова московська вимова руських літер була інша, ніж та, яку доти знала Україна. Етимологічний пра· вопис у Котляревського, Бодянського, Максимовича. Правопис у Квіт·

ки, Гребінки, Шевченка, згідний з російською вимовою літер. Кулі шівка, так із середини ХІХ в. Урядова заборона проти кулішівки в 1880-их рр. і насильне запровадження «ярижки».

Здобувши в свої руки цілу Україну обох боків дніпра, російський до

всяких

19 1_'66

уряд

одразу

окремішностей

поставився для

289

дуже

українського

неприхильно правопису,

иавіть у тій угuдuвій формі церковнослов'янській, яка тоді у нас була. Казали: з якої речі малоросіяни букву :І; читають як і? Чому и вони читають ЯІ( ЬІ? І почалося ніве лювання в вимові нашої азбуки та намагання придерти гі до вимови великоруської і через церкву, і через школу. В церкві було заборонено, щоб, ПРИМ., «Св1;-г-ь Христовь просвtщает'Ь вс1;х'Ь» піп смів вимовляти: <<Світ Х ристов просвіщает всіх», а треба було, за московським наказом,

читати:

"Свєт

Хрістов просвєщаєт всєх».

В церкві

- то

особливо митрополит київський Миславський кінця ХУІ І І в. подбав про це, щоб Москві догодити. А щодо шкіл

світських на Україні, то тут справа інша: тут, уже й без церковної допомоги, світське царське правительство само поробило як слід. І таким чином нас навчено читати букви так, як читають їх по-росіЙськи.

Цей факт сильно одбивсь і на новому нашому письмен стві ХІХ в. Почавши з Котляревського, вояо, протягом ХІХ в., дуже вагалося вправописі. Батько нового нашого письменства Кот Л яре в

с ь кий. був людина, вихована в ХУІІІ віці. Йому важко було

перейти зовсім на російську ви мову літер, тобто 1; за є, и за і і т. ін., дарма що він на російській військовій службі був і чини мав. Тому, коли Котлярев ському треба бувало написати hyty, то він писав бити вимовляти

(і читати це треба було не biti, а саме-іменно byty). Або, коли Котляревському треба було написати Ьіlуі, то він писав 61іЛЬ/Й, але читалося це bilyj, не як по-російськи, не як белuЙ. Котляревський ще не звик до звуків росій ського правопису і хоч зовнішньо його правопис ніби збі гається з російським, але вимова - не та. Заразом коли йому - Котляревському треба було написати сутоукра їнське vin (OH7'J) , то Котляревський сміливо писав 8tH7'J (або ше вию,). І Котляревський з таким правописом не був самітний, бо і в інших наших письменників початку ХІХ в. бачимо відгомін чи відбиток правопису ХУІІІ в.,- себто держаться вони правопису церковнослов' янського, але пристосованого до нашої вимови. І хто найсильніше ладен

був і в ХІХ в. додержуватися у нас на нашій Україні ота кої системи, то це були мабуть-таки філологи. Ог, примі ром, коли Бодянський, професор-славіст, пише під псевдо

німом Ісько Материнка свої віршовані «Казки», то в нього читається як ії Бодянський, щоб дати вимову vin (OH7'J) пишевtн7'J. Найбільше ж хто й теоретично обгрунтував для.

290

ХІХ в. t:тароетимолоГlЧНИЙ правопис І пристuсував ЙОГО фонетично до всіх відтінків нашої вимови, задержавши тра· :щційні букви 11, ЬІ, Ь та позаводивши літери з так зва·

ними дашками (о и еІ, це був професор·філолог Мак с и· м О вич. В передмові до своєї збірки українських пісень (1827) Максимович пише, що виключати букву 11 «изь малороссійськаго правописанія» ніяк не можна: хоч би як там не по-нашому читали її росіяни, а ми маємо читати і, а писати 11. Букву Ь,- казав Максимович,- неодмінно треба задержати. Букву и читаймо як ЬІ, але й букву ЬІ теж на письмі задержуймо «для РУССКИХ'Ь, КОИМ'Ь непонятно буд€Т'Ь многое, если не сблизить правописанія малороссій скаго С'Ь РУССКИМ'Ь». ВіІуі писатимемо бtлыl,' але уіn

писатимем не etH'O, ба в()н'Ь буквою о, бо написаная з даш· ком вона має чнтатися у нас не о, а і, а «русскіе» розумі·

тимуть, що таке <> відповідає «русскому О». КОЛИ треба написати zapliv, то треба, за Максимовичем, написати те слово з буквою е, як у російському слові заnлеЛ7J, але над е треба буде nо-українськи поставити дашок і написати

заnлев7J. Слово dobгi (pluгalis, напр., dobri ludy) -

тут

треба писати над и дашок: добри люди, і тоді таке и (и) читатиметься не широко, а вузько: dobri. Цей правопис по суті треба б називати етимологічним

правописом спеціально Максимовича.

Але потім він по

просту звавсь «етимологічним». Тільки ж для Російської України цей Максимовича правопис дедалі ставав більше й більше неприйнятним. У школах на Україні ХІХ В. рішуче учили: «читайте 11 ЯК 6»,- то ЧИ Ж легко було школяреві після шкільної наукн прочитатн в будь-якому тексті бtлыlй за білий, а не за бєлий? Живе життя протестуваЛ0 проти такої тяж· кої штучності, яку надумав Максимович, і наші письмен'

ники

це

відчували.

Вони,

вихованці

російських

ХІХ в., аж ніяк не могли вже привчитися

шкіл

до такого спо·

собу писання й читання, як радив Максимович, і шукали

іншого способу. Раз вони знають російську мову, раз вони знають, як вимовляються букви по-російськи, то для них писати по-українськи буде геть-геть легше, коли вони бра· тимуть звукове зиачення для кожної букви лише таке, яке дає рос і й с ь к а мова і вимова. Тому К в і т к а,

Г реб інк а,

Ше в чен к О

переходять для

україн·

ської снстеми правопису на азбуку в вимові російській.

19'

291

Треба писати: «добре роби, добре й буде. - пишуть: «добре роБы >•. Коли треба написати bilyj, пишуть Бuлыl •. Для звука і, який би він не був СВОЕЮ ети~!О.10гією, вони пишуть и: вин/ь (він, ОН'Ь) і вик'Ь (вік, etK'b) , себто пишуть и широке. Коли треба написати blyikyj, пишуть Блыlькьlй •. Твердий знак пишуть вони скрізь за російською систе мою: пишуть 'ь і там, де він зовсім звуково не потрібен

(от як у кінці слова вин'О) , пишуть твердий знак і всере дині, де він звуково потрібний (б'Ье=Ьjе).

Отак стояла у нас справа до

К у л і ш а: з одного

- незручний для нас (але «ПОНЯТНЬІЙ дЛЯ русских») правопис Максимовича, з другого боку - правопис Квітки, Шевченка і ін., з внмовою букв такою, якої вчили в школах. 5І проминаю одну (і то дуже дотепну) поправку Павлов ського (1818), бо з'єдную його з Кулішем. Кулішів правопис, яким ми пишемо й досі, тільки з ма ленькими відмінами, інакше «кулішівка» - це є наслідок нашої графіки ХУІІІ віку, але трохи переробленнЙ. у ХУІІІ в., коли поднвимося на наші пам'ятники, особ ливо котрі не друковані, а рукописні, то бачимо, шо буква ЬІ вже здебільша одкидається, і коли за граматикою треба, приміром, написати, силыl' то писар ХУІІІ в. натомість охоче пише сили, з буквою и, а не ы . Куліш це взяв як п ост і й н е правило і зовсім скасував букву ЬІ. Але у ХУІІІ в. була у нас у письмі буква 1>, що вона тоді чита лася за і; Куліш вирішив, що відколи росіяни ХІХ в. иавчили нас вимовляти 11 за є, то можна замість 1> писати букву і (з крапкою). Знов же той звук і, який вийшов з о - слід за Кулішем писати не так, як Максимович, не о (з дашком), а теж писати і (він'Ь=(в) ОН'Ь). ЩО Ж до цього пункту, то Куліш не сам до нього додумавсь, бо Пав ловський у своїй «Грамматикt малороссійскаго нарtчі я» (1818) раніш од Куліша постановив, щоб писати і. далІ Куліш запровадив для йотованого е букву є, напр. знає, знаєте. Це теж уже бувало,- не послідовно, правда, і в ХУІІІ віці (середню букву є в знаете писали, бувало, не в такій формі, як на кіиці в складі те або як у слові везти, ба з ширшими краями). Букву 'Ь Куліш не одразу одкинув: він у перших часах своєї правописної реформи писав 'Ь і в кінці слів і всередині; коли треба було йому написати Ьіеm, він писав б'Ьєм'Ь. Для звука Ао (або дЛЯ ЬО) Куліш, як і росіяни, взяв шведське ё: коли треба було боку

написати пагоdпоjі

movy,

або

joho, do

292

поhо, тоКуліш писав:

народнёі ,МО6и і ёго, до нёго. Але над кінцевим і в слові народнёі у нього двох точок не було. Літери ї він не при думав. Певну корективу до цього Кулішевого правопису бу ло внесено близько 1870 року. Мабуть, найбільше це зробив «Юго-ЗапаДНЬІЙ отдел Русского географического обшества» в Києві. В його виданнях відкинуто твердий знак (о) на кінці, як абсолютно непотрібний (залишений він тільки в середині, иапр. б-сє) , і запроваджеио букву і, шоб вона читалася, як ji: до неї, її. Тільки ж оцей кулішівський правопис, дуже зручний для нашої мови, після того недовго міг існувати на Україні легально. Я-К ступив на престол Олександр ІІІ - кулі

шівка рішуче була заборонена. За урядовим наказом треба було нам додержуватися такого правопису, який не одсту

пав би од російської вимови букв. Скажемо: як візьмем слово vіп (()Н'ь) , то треба писати 6ин'Ь: коли ж чується И, то треба писати ЬІ, напр. pryplyv, Кlyт муснмо писати nрьlnлы6'ь,' клыlм'ь,' ше й з твердим знаком на кінці. За Олександра ІІ І здобув той правопис прозвання «ЯРЬІжка»; попереду вимовляли «ЄРЬІжка» (од букви ЬІ, ерЬІ), а потім стали казати «ЯРЬІжка», бо слово «ЯРЬІжка» мало б визна чати шось чиновницьке, казенне, силоміццю накинене. Будьмо справедливі: хоч «ярижка» геть противна духовІ нашої мови, бо грубить ЇЇ (ми ж не вимовляємо сыlьІ,' а шось середнє: сили) і до того вона протиісторична, але та «ярижка» все ж кінець кінцем не так уже погано переда вала звуки нашої мови. Писання «ярижкою», хоч і не гарним для ока способом, читати було можна не зле. Не дурно ж у першій половині Х ІХ в. писали саме отак і Квітка, і Гребінка, і Шевченко. Ми чули иавіть певне признання їй із уст людини, яка ненавиділа цей ярижний

правопис більш, ніж хто інший: це був Грінченко. Грін ченко казав: правопис ярижний: дуже не гарний, проти нього треба всіма силами боротися, але він зробив одну гарну річ: бо він наблизив українську книжку до нашого села. Селянин,- казав Грінченко,- «ярижку» читає од разу, бо селянин звик читати тільки так, як його в школі вчили; і коли дають йому кулішівку, якої він не бачив в офіціальній школі, йому кулішівку тую нелегко читати.

Але ця єдиная перевага тієї грубої «ярижки» не могла надолужити її лихих боків.

не дурно ж коли настав

1905 рік, коли зникла заборона, шо тяжіла над кулішів кою, тоді громаАЯНСТВО наше разом одкаснулося од «яриж-

293

ки» всі вдалися до кулішівки, яка виходить із історії наШОl мови і віддає дуже гарно й гармонійно всі звуки нашої мови.

v Доля правопису в Україні Австрійській ХІХ в. Консервативна сила давньої традиції «язичія» XVIII В.- і поява «Русалки Дністрової» 1837 3 живою українською мовою і новим правописом; протести кон с.ернаторів проти неї. Дні га:нщькі монвоправопнсні течії бл. середини ХІХ в.; «тверлі» русини «3 историческими началами» і з правописом етимологічним - і «м'які» народовці (<<Правда» 3 1867 р. і ін.) 3 кулі шівкою, 3 правописом «фонетичним». Група прихильників польської латинки (<<Ruskoje vesiJe», 1835 і ін.). Правопис драгоманова в 1870-х рр.; опір проти ТОГО «женевського»

правопису

серед консервативного гали

цького громадяиства. Рутенство; гасло: «розбрат із Україною». Загаль ний наворот галицьких русинів у 1880-их рр. до консервативного «твер· дого» етимологічного

правопису Максимовнчз.

Так було з правописом на нашій Україні - Україні Російській. В Галичині, в Австрійській Україні, право писна справа пішла складніше, в інший бік. ЯК почавсь для Галичини ХІХ вік під володінням Австрії, там ніхто не захотів зірвати звнчної для всіх ви мови церковного t, яке ніхто там ніколи не вимовляв на російський лад за є. Буква н, як і давніш, не переставала в Галичині ХІХ в. читатися ШИРОКО,так якыl' а не так як по-російськи, і буква bl і 'ь - все там у Галичині залиша лося в повній силі,- так, як воно було в ХУІІІ в. Шкільні галицькі граматики поч. ХІХ в. для «русского ЯЗЬІка» (по суті, українсько-польсько-церковнослов' янського «язи чія») офіційно, шкільно закріпляли давню правопис ну традицію ХУІІІ в. з її штучністю, далекістю од чистої української мови. Але, хоч яка сильна в Галичині рутина, у певної групи галичан Х ІХ в. теж почавсь проти мертвої традиції протест: протест живої мови. І це сталося підо впливом України Російської, де вже од Котляревського друкувалася літе ратура зовсім чистою народною мовою. І от надумавсь Мар к і я н Ш а ш к еви 'І із своїми товаришами пи сать не старим мішаним язичієм XVIII в., а живою мовою галицького простого люду. ЯК наслідок, вийшла в світ збірка «Русалка Днtстровая» (Будапешт, 1837). Правда, навіть у заголовку «Днtстроваю) ми бачимо стару букву t, але ж писалася вона з умовою, що читати її треба як і: отже, це було писано так-сяк по-фонетичному. для таких

294

слів, як він, під (де і вийшло з о), вживається у Шашке·

. вича

буква і,- так само як у Павловського. Поробив він і інші спрощення, одкинув непотрібний 'Ь, не дбав про

букву ЬІ,

раз вона вимовляється однаково з и.

Тільки ж Шашкевича спроба дати для літератури і живу мову і підхожий живий правопис замість церковно· слов'янського викликала велике обурення серед консерва· тивних галичан. Проти «Русалки Днtстрової» вчинили навіть судовий процес, і молодих студентів, які видали «Русалку днtстровую», потягли до суду. Взагалі тоді в Галичині вияснилися дві течії для мови й правопису. Одна течія - то були ті русини, котрі хотіли спиратися «на твеРДЬІе исторические начала», тобто писати язичієм ХУІІІ в., може хіба трохи пристосовуючи його ще

й до російщини (бо Росія манила їх до себе політичною своєю силою). Навіть згоджуючися робити ніби деякі від ступки живій мові, вони силувалися затерти її особливості через правопис, «етимологію». От, вони замість був'Ь пи· сали БЬtл'Ь, хоч казали, що вимовляти це любісінька можна й був. Або знов: писали вони правописом ~аксимовича, яким - праВД1 - можна було б передати усі звуки нашої мови, тільки ж під етимологічною шкаралущею: через УСЯКІ дашки. Наприклад, щоб віддати слово він, ті «т В е р Д і»

русини писали вон'Ь або й без в

ОН'Ь. Щоб дати на письмі

від мене, то треба було писать от'Ь мене, тобто замість букви днаписати т, та ще над о поставити дашок (о) і тоді читати от'Ь за від. Таким чином, непопулярний на Росій ській Україні важкий правопис ~аксимовича, який дбав про те, щоб його легше розуміли росіяни, знайшов собі у «твеРДЬІХ» русинів добру пошану. І доводиться екон· статувати, що той правопис ~аксимовича в Галичині довго, особливо в першій половині ХІХ в., мав безперечну перевагу

над

усякими

іншими

правописними

напря

мами.

Рівночасно, одначе, все, що тільки було еві жого в Гали чині, що належало до поступової партії, до прихильників простого народу, те йшло другим шляхом

шляхом Шаш

кевича та Куліша. Іх вважали за «м'я К ших» а

вони себе титулували

«народовці».

русинів,

Для

нашого часу уже не але тоді, для того часу, так після середини

«наРОДОВСТВО»,-це було б явище уже реакційне, поступове,

ХІХ в. і далі, це була течія поступова: це для того часу були радикали. Вони прийняли фонетичний правопис 295

Куліша. Ті галицькі журнали, якІ почали видаватися в 1860-1870-их роках, «Мета», «Вечорниці», «Правда» і т. ін., більше-менше до 1880 р.- всі вони друкувалися кулішівкою. На перші часи ті народовці настільки слух няно йшли за Кулішевим правописом, що навіть твердий знак на кінці ставили, напр., в слові від'Ь. Отже, в Галичині правописна справа стояла тоді так, що в школах задержався правопис Максимовича, офі

ційно проведений через граматику Осадци* (і Огоновеько го

- вже пізніше), 1867) друкувавсь

народовський

журнал

«Правда»

(з кулішівкою, себто у народовців був спільний правопис з нашим українським (звичайно, доки у нас царське правительство зовсім кулішівку не заборо нило). Та окрім того, в Галичині ХІХ в., найбільше з поль ського боку, з офіційних сфер, бачимо ще один правопис ний напрям: хотять завести для української мови л а ТИН К у, і іменно латинку польську (де сz=ч, sz=ш і т. ін.). Такі спроби бачили ми ще й у ХУІІ в., бачили й у ХУІІІ-му, а в ХІХ в. ми маємо, прим., таку книжку, писану навіть без полонізаторських тенденцій: «Ruskoje vesile opysanoje czerez J. Lоzупskоhо» (Перемишль, 1835дВома роками раніш од «Русалки дністрової»). Маємо й інші такі «абеuадлові» видання, знаємо навіть газети (а Краківська Академія наук - українські етнографічні тексти інакше й не друкує, як «абецадлом», латинкою). Але проти латинки загал галицьких русинів раз у раз про тестував дуже рішуче: латинка була для них символом полонізма,

хоч певне

і тому латинка у галичан не прищепилася, число прихильників вона все ж не перестає

мати.

В 1870-их роках, як розвивалася в Галичині діяльність Д р а гом а н о в а, то разом 3 його радикальною діяль ністю політичною ми бачимо у нього радикальний напрям і в правописі. Правда, вплив його тут, у Галичині, був не безпосередній, він ішов із Женеви, бо в Галичину Драго манова не пускали. драгоманова правопис не тільки ради кальний, але й надзвичайно науковий. Можна б сказати, з наукового погляду це і був і є найкращий із усіх наших правописів, тільки що він для нас незвичний і через те не зміг прищепитися. Склався той Драгоманова правопис живовидячки підо впливом сербським. За правописом Драгоманова (<<драгоманівкою»), не треба нам не тільки твердого знака, ба не треба букв я, Ю, €, ё (як у Куліша);

296

оо

ЦІ

склаДНІ

оукви

«драгомаН1ВЦ1»

розкладаЮТЬСIJ

на

свої основні елементи і заміняються кожна двома буква ми - або за допомогою латинської букви j, або за допо ~югою ь. Коли, прим., візьмем наше слово в'язати, то за Драгомановим треба написати вjазати, а коли буде слово святий, то треба писати свьатиі, треба писати бjи з йотою і коньу З ь, іого - і до нього. Таким чином у <щрагоманівці» усувалися всі наші звукові непорозуміння й непослідов ності. Філологічно цей процес був би найбільше підхожий для нас, бо він найточніший, і якби він свого часу був за своєний у школах і в печаті, то багато теперішніх непоро зумінь було б усунулося, усунулася б не одна різнобіж ність у правописі між нами і галичанами. Але чимало обставин довело до того, що цього право пису, «драгоманівку», русини відкинули. По-перше, він був незвичний, різав око. Ми можемо бути в інших галузях життя величезними радикалами, а в правописі боїмося радикалізму: звичка має величезну вагу. Не дурно ж і сам Драгоманов це відчував і цитував слова одного з фран цузьких політичних діячів, що казав: «нам - французам куди легше зробити чотири революції, змінити скількись разів уряд, ніж викинути якусь одну-однісіньку непо трібну букву з нашого правопису, з нашого альфабету». Ясно, що коли у рухливій Франції справа відчувається отак, то тут у малорухливій Галичині консервативність мала ще більшу силу. А друга причина для страху перед драгоманівським правописом була політична: політична діяльність Драгоманова викликала величезний жах у кон сервативно-клерикальній Галичині. «Соціалізм», «радика лізм» - слова, повні жаху. А хто додержується «драгома нівки»? Непевні люди: Франко і Павлик, що друкують драгоманівським правописом радикальний «Дзвін» або

«Мелот», де проповідують ідеї протн власності, гроти ціє"і недоторканої святині, і взагалі проповідують ідеї проти міщанської моралі. Тому і правопис-«драгоманівка», так само як і взагалі все, що йшло од Драгоманова, зустріло в Галичині з боку реаК1Jійних сил різкий опір. Тут не тільки «тверді» русини, ба й «м'якші» народовці перепо Лошилися однаковісінько і забажали одмежуватися од усяких

драгоманівських

ідей [оо.].

З цього боязливого гасла починається в Галичині нова фаза в історії українського правопису, на ціле десятиріччя (1800-і роки), навіть і більш. Починає видаватися в 297

!880-х рр. народовська газета «дtло», яка друкується «ети мологічним» правописом Максимовича. Таким самим право писом друкується в 1880-их рр. новий літературний орган «Зорю> - і видає «Зорю» Товариство імені Шевченка. Серед ретроградної частини галицького суспільства вко рінюється думка (вперше висловлена ще й у 1870-их ро ках), шо вони зовсім не українці: «Хіба ми українці? ми галичани, русини, або, як німці кажуть, «р ут е н ці». Це рутенське гасло характерне для 1880-их років, і воно, мабуть, чи не найбільше відчужило тоді нас від галичан, між іншим і вправописі . Незручний для нас «етимологіч ний» правопис Максимовича провадиться тоді в галицькій школі уже й не через «твердих» русинів, а через «народов иів» [ ... ].

VI Уперте небажання частинн галицьких русинів і в 1880-их рр. іти до «розбрату» з Україною: вони держаться не «твердого» етимологічного правопису, а кулішівеької «фонетики». ПіДІІовлена кулішівка уЖелем хівського в «Ruthепіsсh-dеutsсhеs WбгtегЬuсlJ», 1885-1886 рр. Офіційне затвердження правопису Желехівського для українських шкіл Австрії в поч 1890-их рр. [ ... ].

Тільки ж живе життя, далі бачимо, знов у Галичині взяло своє. І в ті нещасливі «рутенські» 1880-і роки здоро віша частина галичан відчувала ненормальність того «ети мологічного» правопису і розбрату з Україною. Навіть один з видатних діячів цього «рутенського» правопису проф. Ом. Огоновський, автор «етимологічної» граматики, він тим своїм правописом користувався лиш для друко ваних книжок, а коли лнстувався з українцями, то писав чистою кулішівкою,- «фонетикою», як висловлювалися тоді. Або от: характеристично зазначити правописну діяль ність Евг. Ж е л е х і вс ь к О г о, що в 1885 р. почав дру кувати велику свою філологічну пр,цю - українсько німецький словник. Заголовок був н' би «рутенський»: «Ruthепіsсh-<1еutsсhеs W6rterbuch», але правопис був не рутенський. Це була кулішівка, яку він трохи переробив на свій лад, учинивши в кулішівці певну реформу. Може, не всі Желехівського одміни од Куліша практичні, але виходив він з потреб тільки нашої української мови, а не з інших чужих міркувань, і дбав він про те, щоб дати спромогу якнайточніш висловлювати деякі відтінки зву-

298

ків нашої мови. M~! у Желехівського бачимо букву ї (з дво· ма крапками) в новій ролі, якої та буква не мала раніш Ра ніш, у «Юго-Западном отделе» ї - це було йотоване і

(ji). А тут, у Желехівського, воно було ще й способом одрізняти м'якшеє вимовлення зубних д, т, З, с, Ц, н. Коли писати ді. ті, зі, сі, ці, ні тільки з одною крапкою над і, то це, за Желехівським, вимовляється твердіш' дьі, 1ьі, зьі, сьі, цьі, ньі (напр. діл, стіл, зірка, сіль, куці, ніс); а щоб прочитати м'яко, то треба було ставити ї (з двома крапками), себто писати діло, тіло, зілля, сірий, цїли(і, ніс. Звичайно, що така орфографія - складна й нелегка, та в кожному разі вона намагалася точно віддати одну нашу фонетичну особливість, яку кулішівка не віддавала як слід. Разом з цим у Желехівського, роз· біжно проти Куліша, були запроваджені й ще деякі зміни як от не одрізняти вя од в'я, з'явище писати без апострофа (тобто писати з~вUUl,е, наче од слова зяв) , не одрізняти ря од р'я і писати бур ян , а не бур'ян. Та ще було заведено в його словнику писати сьвіт, а не світ (як у Куліша), тобто додавати після с м'який знак - для того, щоб одріз· няти вимову сь У цім слові од вимови с у слові свій. Оце такі були особливості правопису Желехівського проти тієї кулішівки, якої були колись додержувалися галицькі українці до 1880 р. Цей Желехівського правопис 1885-1886 рр. був для Галичини 1880-их рр. таким самим офіційно не визнаним, як і кулішівка. Але йому незабаром судилося стати зброєю проти рутенства 1880-х років, проти панування «етимо· логічного» (Максимовичевого) правопису. Бо в кінці

1880·х рр. проти «етимології», з її 'В' ЬІ, О, е і т. ін., почалися вже надто різкі протести тих галицьких українців, що ба жали йти спільним національним шляхом з нашими україн цями. І от починається видання з 1888 р. журналу «Пра

вда»

[ ... ).

журнал,

В оповістці, що запрошувала до передплати писалося,

що

наша

мова

повинна

на

нормуватися

на підвалинах Наддніпрянщини і що правопис для галичан повинен бути такий, який єднав би галичан з українцями, а не роз'єднував би. І видання «Правди», і всякі австрійські політичні міркування багато допомогли тому, що нарешті в початку 1890-их рр. [... ] правопис Максимовича був для

Галичини офіційно одкинений і реконструйовано шкіль ний правопис на фонетичних підвалинах. Тільки ж це була вже не кулішівка, а ж е л е х і в к а, з цим са299

мим ї (3 двома крапками) 1 ІНшими Желехівского особли_ востями [ ... ]. З 1893 року скрізь і по школах і в офіціЙ. ному вжитку позаводився в Австрії цей правопис.

VII СІшсування заборон для українського друку й правопису в Росії через революцію 1905 року; українці «ярижку» рішуче одкидають. Суперечки на Наддніпрянській Україні про «галицький» правопис Же. лехівеького і чисту кулішівку. Грінченкові спроби погодити обидва правописи; його «УкраїНСЬКО'російський словар» 1907-1909; загальяа

перемога Грінченкового правопису на Наддніпрянщині. Світова війна 1914 р.; цензурна заборона української преси і кулішіВСЬКО'грінчен ківського правопису: насильний поворот ДО «ярижки», Справжня революція 1917 р., кінець для «ярижки» і остаточне запануван"я ку. лішівки, вкупі 3 офіuійним її затвердженням: академічний правопис. Галицька У країна теж прилучаеться до правопису [ ... ] УКJ'аїни. Потреба вирівняти ще деякі дрібні розбіжності в правописних звичках усіх частин України.

Тим часом у поневолені й царській Росії потроху підго товлялася перша революція.

І от настав цям

1905

волю друку,

рік у Російській імперії і дав піддан

а українцям

волю друкувати своєю

мовою і тою орфографією, яка їм до мислі. Ми мали нагоду зазначити, що всі українці раптом тоді одкинули ненавидну «ярижку» і зачали писати справжнім українським право писом, який відповідав би духові нашої мови.

Таких правописів могло бути на вибір тільки два. Один - чиста кулішівка, якої не переставали для себе додержуватися наддніпрянські українці навіть і тоді, коли для друку вона була царським наказом заборонена і коли друкувати дозволялося самісінькою «ярижкою». другий можливий правопис - то була желехівка, тобто перероб

лена кулішівка [ ... ]. І от тоді У редактора «Нової громади» Грі н чен к а, який писав желехівкою, а не кулішівкою, ми бачим бажання привести обидва правописи до «згоди».

Він друкує книжечку «Три питання нашого правопису», де каже, що кардинальних правописних розбіжностей у нас з галичанами, по суті, є лиш три (справді ж він їх називав чотири); і коли ми в тих трьох (чотирьох) питаннях дійдемо до згоди з галичанами, тоді вже ,1егко буде погодити і всі інші правописні подробиці. Ті три (чотири) питання були З8 Грінченком ось такі: І) Не треба писати дід з двома крапками. 2) Не треба одділяти ся в дієсловах.

300

Треба вживати апострофа,

щоб одрізняти р'я од ря,

з'я од зя і т. ін. 4) Не треба писати м'який знак у таких словах, як світ

(не треба писати сьвіт). Коли ми в цих пунктах погодимося,- казав Грінчен КО,- тоді в інших ми зможемо легко помиритися, бо все інше погодити - це буде не так важко, до якоїсь певної остаточної згоди з галичанами тоді не дійшло, але вся Наддніпрянська Україна писала саме так, як навчав Грін ченко. до того ж капітальна Грінченкова праця, його '10тирьохтомовий «Українсько-російський словар» (1907-1909) якраз і запровадив у життя ці правила. За подробицями правопису окремих слів у «Словарі» доглядав відомий укра

Їнський філолог П. Г. Житецький і К. П. Михальчук. Тільки ж після 1905 року воля друку для Російської України тяглася недовго: всього дев'ять літ, лиш до

1914 року. В 1914 році, ВіДколи зчинилася світова війна, всі полегкості для української мови були скасовані. Попереду було заборонено друкувати українською мовою періодичні видання, а нарешті, дякуючи відомому україно жерові-цензорові С. Щоголеву, урядовим наказом знов запроваджено було «ярижку», а на кулішівку знову впала sаборона. В 1917-ім році настала вже справжня революція. Тоді заборони для українського слова й правопису одпали. І з того часу ніхто 3 українців більше про «ярижку» Й не думає. Ми тепер пишемо кулішівкою. Цей правопис і у ряд о в о о фор м лен о[ ... ] А як же до цього поставилися галичани? Та галичани кінець кінцем прийняли цей самий наш правопис: вже вони желехівки не держаться. Правда, ще й досі у нас € і в них деякі одміни в подробицях, та ясно, що їх уже не важко вирівняти. Оце така була в коротких словах історія правопису на Україні. Я спинявся лиш на тих системах, про які справді варто було згадати, які мали за собою певні грома дські кола. Зупинятися ж на всяких інших спробах, особ ливо індивідуалістичних, нема потреби,

ИЗУЧЛЙТЕ ИНОСТРЛННЬIЕ язы и!! в величайшей всемирно-исторической работе по строи коммунистического общества в нашей стране

гельству

огромное значение

имеет знание иностраННЬІХ

ЯЗЬІКОВ.

Маркс, 9нгельс, Ленин любовно изучали иностраННЬІе ЯЗЬІКИ

и МНОГИМИ

ИЗ НИХ В совершенстве владели.

Ленин месяцами работал в библиотеках ЕВРОПЬІ, читая в

подлинниках творения лучших

умов человечества.

Карл Маркс настойчиво изучал русский Я3ЬІК, в ориги нале читал «Евгения Онегина», произведеиия СаЛТЬІкова Щедрина. Древний мудрец говорил: «Кто излечил и спас от смер ти

одного

человека,

тот

даровал

ЖИЗНЬ

сотне

ТЬІсяче

людей».

Тот же мудрец сказал: «Кто ВЬІУЧИЛ один чужой ЯЗЬІК, гот сделался другом не одного своего собеседника, а ТЬІСЯЧИ невеДОМЬІХ собеседников».

Лично о себе могу сказать - я не в состоянии бьІЛ пере носить, чтоБЬІ какая-либо книга оставалась для меня за семью печатями, и торопился изучить тот ЯЗЬІК, на кото

ром она написана. Меньше всего готовился я к :!ТОМУ изу чением грамматики, а наоборот, старался извлекать законь! грамматики из прочитанныx текстов. И уже после зтого

приучался ценить слова Буало: «Грамматика регенствует даже над саМЬІМИ великими царямИ». Труднее всего бьІЛО изучить пеРВЬІе три-четыеe ЯЗЬІка. В дальнейшем знание нового языкa дается без серьезного

усилия.

В детские ГОДЬІ я знал в совершенстве немецкий, фран цvзский, польский, английский ЯЗЬІкИ. В юношеские ГОДЬІ прекрасно

владел

греческим,

древнееврейским, санскритским.

302

турецким,

итальянским,

НеКОТОРЬІе из МОИХ близких друзей владели многими ЯЗЬІКами. Валерий Брюсов знал несколько европейских и ВОСТОЧНЬІХ ЯЗЬІКОВ. Академик Корш І:ЗУЧИЛ ОКО.10 40 ЯЗЬІ· КОВ. Много ЯЗЬІКОВ знали академики Миллер, Фортунатов, славиет Брандт, Леся Украинка, Иван Франко. Кардинал Меццофанти, живши й во второй полови не ХІХ века, знал 98 ЯЗЬІКОВ. Знание такого большого количества ЯЗЬІКОВ многими выдюшимисяя людьми 6ылo результатом их чреЗВЬІчайно серьезной, упор ной раБОТЬІ. Я с одинаКОВЬІМ интересом читал в оригинале Пьера Лоти - «Индия», англичанина Девереля - «Мое путе

шествие по Палестине», предисловие к «Жемчужной реке», написанное китайцем Чен Катон гом , Конфуция, велико леПНЬІе произведения восточной поззии, ОТ КОТОРЬІХ веет душистой весной, произведения Анатоля Франса и антич ную поззию, полную краСОТЬІ и величия, историю ЗллаДЬІ и Рима, философию Сократа. Чтеиие книг на раЗЛИЧНЬІХ ЯЗЬІКах доставляло мне величайшее наслаждение.

Сейчас, на склове лет, я владею несколькими десятками ЯЗЬІКОВ. Уже в зреЛЬІе ГОДЬІ я изучил абиссинский (зфиоп ский), вавилонский ЯЗЬІКИ. С радостью я наблюдаlO, как наша чудесная молодежь изучает

иностраННЬІе

ЯЗЬІКИ,

однако

должен

сказать,

в упрек нашей средней школе, что до сих пор она дает очень мало знаний в области иностраННЬІХ ЯЗЬІКОВ - зна чительно меньше, чем давала старая гимн ази я . У нас еще очень

мало

мастеров

преподавания

Латинистов у нас очень является заБытІмM предметом.

[... ].

иностраННЬІХ

ЯЗЬІКОВ.

мало, латынb дО СИХ пор

С чувством радости я могу сказать, что неКОТОРЬІе из моих аспирантов уже в совершенстве овладели рядом ино

страННЬІХ ЯЗЬІКОВ ( ... ]. СМОТРЯ на СВОИХ учеников, я не ВОЛЬНО вспоминаю слова СКОВОРОДЬІ: «Аще умираю, то не бесчаден».

На ДНЯХ Михаил Иванович Калинин, вручая мне орден

Трудового Красного Знамени, сердечно пожелал дальней ШИХ

успехов

в области

филологии,

прибавив

при

зтом:

«Филология для нас такая же важная наука, как и все другие. Изучая строение ЯЗЬІКа, филологи помогают и пред ставителям

ТОЧНЬІХ

наук

облекать

свои

исследования

в ВЬІСОКОКУЛЬТУРНЬІе фОРМЬІ». Зти слова одного из вьщаю

Щихся деятелей

нашей партии и правительства явились зоз

для меня как БЬІ ценнейшим ИТОГОМ моей полувековой научной раБОТЬІ в области НЗЬІковеденин и дали мне колос сальную зарядку для

подготовки

НОВЬІХ

кадров СОIJетских

ЯЗblковедов.

кажды й молодой человек нашей страНЬІ, КОТОРЬІЙ хочет быть действительно КУЛЬТУРНЬІМ и образоваННЬІМ, должен в совершенстве владеть хотя БЬІ одним из иностраннЬІХ ЯЗЬІКОВ.

Дорогие мои друзья, советская молодежь! Изучайте иностраННЬІе ЯЗЬІКИ, всегда имея перед собой пример вели

чайшего революционера науки Владимира Ильича Ленина.

ФОЛЬКЛОРИСТИЧНІ ТА ЕТНОГРАФІЧНІ СТАТТІ

"ВОЛОСОВА БОРОДА"

3 УЧЕНО-КАБІНЕТНО! МІФОЛОГ!! ХІХ ВІКУ

ЯК усім відомо, на спаса (6 серпня ст. ст.) несуть наші люди до церкви святити яблука й іншу садовину. А що під той час людн вже й пообжиналися, то несе собі кожен до церкви святити й «спасового снопа» або - частіш «спасового вінка», що з колосся сплетений. Та воно свято не тільки в церкві: обжинки святкуються в кожного хазя їна ще й на полі, скоро він обробиться (тобто ще й перед спасом),- і отам на лану, на стерні, між іншим, одбу· вається в декотрих наших сторонах одна дуже цікава обря· дова церемонія: женці заплітають «с пас о в у б о род у».

Робиться воно ось таким побутом. ЯК дожинають женці лан, то не вижинають його вкрай, а лишають жменю колос·

ків на корінню. Те недожате колосся зв'язують у пуче чок червоною ниткою (або й білою) або виплітають коло сяну китицю, ніби бороду, пригинаючи колосинки волот тям до землі. Ото і єсть «спасова борода»l; на Підляшші звуть її <<перепілка»2, так само як на Поліссі «перепели· J

Докладна бібліографія

дається иижче (Метлииський,

відповідних

1854;

етнографічних

Чубинський,

1872;

1887, та Доманиuький, 1912,- це головна основа).

записів по·

Коперницький,

, L. G о І ~ Ь і о w s k і, Gry і zabawy (Варшава, 1831), стор. 266.

З Голембйовського (не зазначаючи, однак, ймення) подав оповідання

про підляську «перепілку. К. W. W 6 j с і с k і: Zarysy domowe, т. ІІІ (Варшава, 1842), стор. 342. ЯК 3 пісень видко, takowa garstka zyta czy ! szenicy, піе zj~ta і zostawiona па роlи (така жменя жита чи пшениuі, не зжата і залишена на полі.- Ред.), зветься «перепілкою» !.?~IY, що бідна перепелиця там матиме ДЛЯ себе останнє пристановище; І! й потішають у пісні' «Не tзилітйй, сива перепілко! Вже МИ не підем в ТО€' пілько!» ДодаЛІ ;..южна ДОЖИНКОВУ пісню гаЛИIlЬКУ (у Головаuь' '\(}ГО, ІІІ, 2, стор. 189), дЄ' пеР\'Пf'.'!И!lЯ плаче, що не буде ТЙ де схова-

20'

307

ця»', на Волині «коза»2, деінде -знов по-інакшому. Подекуди (прим., на Підляшші та· на Волині) оповивають «спасову бороду» стрічками та квітами. Потім обполюють траву навкруги «спасової бороди», чи там «перепелиці», чи «кози», виминають із волоття трохи зерна та й закопують зерно в землю навкруг «спасової бороди» або попросту сіють зерно поміж корінням отих недожатих колосяних стеблів. Подекуди (прим. у Чернігівшині) коло «бороди» кладуть окраєць хліба та дрібок солі. До того приказують: «Роди, боже, на всякого долю,- і бідного, і багатого». Упоравши «бороду», женці співають всякі пісні: співають на славу своєму хазяїнові та хазяйці, що мають зараз женчиків погодувати-почастувати, та на глум чужим хазяям, які ще

не пообжиналися. Співають·: Ой чуй, пані, чуй: Вечерять готуй І Сріблом-злотом обвита, Красним шовком обшита. ОЙ чуй, пані, чуй: Вечерять готуй! Л чужої пані борода Мочалкою' обвита. ОЙ чуй, пані, чуй: Вечерять готуй!

Ой чия ж то «борода» Сріблом-злотом обвита? ОЙ чуй, пані, чуй: Вечерять готуйl Сріблом-злотом обвита, Красним шовком обшита. ОЙ чуй, пані, чуй: Вечер!!ть готуй І Нашої пані борода Сріблом-злотом обвита.

Аоо ось друга співанка: Ми-то женчики! ми'то Пожали всеньке жито. Л другії - ліниві: Стоїть жито на ниві І ..

Вітають свого хазяїна (що звеТЬС1!, скажемо, Якимом)

та висмівають чужого хазяїна (нехай він буде Йван), звер таючися до свого хазяїна ось як: тися: «Перепілонька кувала: «Де ся будеш ховала!» Ми пшеницю до жали, В снопоньки пов'язали». І на стор. 191 варіант: «Перепілонько мала! Де будеш ся ховала? Ми пшениченьку вижали, Та й в снопи по в'язали»,

, 1843,

Див. в додаткових увагах Срезневського і Метлинськоro в «Маяке», ХІ, 55, до нижчезазначеної статті Сементовського.

2 В. Дом ани Ц ь кий, Народн[ий] календар у Ровен[ ськімl повіті.- «Матеріали до укр[аїнськоїl етнол[огП]», т. ХV (Львів, 1912), стор. 75. 3 Беру запис Чубинського (ІІІ, 227) із Сосницького повіту на Чер

нігівщині.

• стор.

У Метлинеького в «НароДНЬІХ ЮЖНОРУССКИХ песнях> (К.,

327):

«мачулами•. Варіант: «коноплями».

808

1854,

Оце

тобі

«борода»',

Серпи поламали. Якимові женці Да все чорнобривці: ЖИТО пожали, Серпів не ламали, Таки свому пану Слави доказали2 •

Хліб-сіль і вода; Ой чиї ж то женці

Да все шолу дішці? Іванові женці Да все шолудивці: Жита не пожали,

Часом до такого співання додають напочатку ось яку приспівку: «Сидить в о рон на копі, Дивується бороді: ОЙ чия ж то борода, Сріблом-злотом обвита?» і т. д.3,_ дивується В О рон, бо він, ворон, багато по світу літає, а такої чудернацької бороди ще не бачив. Замість вороиа

згадують іноді лісового гостя в ед мед я'. Або знов за мість ворона й ведмедя часто (мабуть, найчастіщ) згадують п і в н я, бо одно, що голосистий півень повинен знати всяку новину, а друге - що цей добродій теж з бородою та ще й з неабиякою, червоиою: «Сидить півень на копі, дивується бороді»". Або зачинають співати так: «Ходить І л л я по межі, Дивується бороді»", бо в північній Ук'ра їні саме зажинають на Іллі (20 липня), а в Україні пів денній якраз під Іллю вже одходять жнива 7 • Часом (от, на Воронежчині), як починаються щвидко жнива, то люди кажуть: «Бач, як Ількові бороду розчісують - косять!» і - додає записувач - «до Іллі так уже викосять жито, що й на бороду Іллі не оставлять; а хто - так сам оставля бороду в полі»8_

Окрім заплітання «бороди» (а воно звісне не по всіх нащих сторонах), одбуваються на обжинках ще йнакші 1 «Борода» тут nominativus, не vocativus (vocativus був би «бородо»). Через те падає здогад проф. Сумцова, ніби в цій співанці «находится указание на жертвоприношение бороде» (<<3тн[ографическое) обо зр[ение)>>, кн. 111,1889, стор. 127). Ні, той перший рядок значить: «Оце тобі, господарю Якиме, сплетена «борода». 2 Запис із Новгород-Сіверщини (Чуб_, ІІІ, 229-230).

• Варіант теж із Новгород-Сіверщини (Чуб., ІІІ, 227). • Приміром, У Сосницькому повіті співають за ведмедя (Чуб.,

ІІІ, 229). Тільки ж «в отдаленнЬІХ от леса селениях вместо в е дми Д ь Поют В О РОН», пояснює Метлинський у примітці (<<народн[ыIl южнор[усскиеl песни»,

1854,

стор.

327).

• Це і в Метлинського, і в Чубинського. • Вар. із Новгород-Сіверщини.- У Чуб., ІІІ, 228. 7

А втім, і на крайній півночі України співають, щО «СВЯТИЙ Ілля

СКирти

К.,

складає».

Пор.

«Песни пинчуков»

М.

Довнара-3апольського,

стор. 43. 8 Мит р О ф. Дик а рев, Народний календар Валуйського повіту у Воронежчині.- В «Матеріалах до української етнології», т. УІ (Львів, 1905), стор. 136.

1895,

309

обряди і співається чимало всяких пісень. Основна й най більш розповсюджt'па 06ЖПНJюва церемонія - тая, що женці роблять аєликого вінка з колосся, уквітчують ним гарну .1lвчину та й співаючи йдуть з нею до господарів тієї нИlШ, де д.1Я них Ilаготован о частування й гостювання l _ Б і б л і u гра Ф і я наших обжинків величенька. Ми найперед ше зазначимо скїJlЬКИСh таких видань, де € згадка за недожату жме· ню КО~·JOскіи або й зап ':іТ8ННЯ спасової «бороди» з ко.посяного волот" тя; звідти ж ми

вище ;''1 нarюди.,и тексти пісень про бороду:

а-б) L. G о І ~ Ь і ~ \у S k і, Gry і zabawy r6znych stan"w w kraju са Іут, lиЬ піеkt6гусh, ty'ko pro\vincyach (Варшава, 1831). На стор. 264тісніш-обжинки на Підляшші. Згадано про звичай не ;:ожинати на полі kilkadziesi~t klo>6w', зв'язувати докупи їхнє во лоття і випалювати ко"о них зеМ11О, аіеЬу па rok przyszly Ье, sпіе сі і тіоНу ,bo~e \vzrastalo; takowa garstka "yta, zostawiona w роlи, паzуwа ,i~ przepi6rka 3 (стор. 266; терміна «борода. - нема). Най більш оповідає Го.пем6ЙонськиЙ не про «перепілку». а про те, як заплітають обжинковиІЇ вінок·сніп і несуть ДО господаря обжатої ниви. Безперечно, не звідки як з Голембйовського (бо" тих самих висловах) скопіював RіДПО'Jідні уступи К, W. W"jcicki: Zarysy demowe, т. ІІІ (Варшава, 1842), стор. 340-345. де він описує znakomity w Rusi podlaskiej obIz~d: Dozynki '. в) Про обжинкову «перепелицю» (спасову бороду) на Поліссі див. «Маяю>, 1843, т. ІХ, кн. 21, стор, 55, в додатках Срезневсько го та Метлинеького (стор 45-57) до статті 1(. Сем е н т О В С Ь К О Г О «Замечания о праздниках у малороссиян»_ г) А. Тер еще нко, Бьгт русского народа, СПб., 1848. часть V: «Обжинки». стор. 103-143 (звістки російські і укра'інські ідуть суміш). Та в часті VI (СПб,. 1848. розд, І: «ОБРЯДНЬІе празДники») на стор. 39 коротко згадано, що коли збіжжя доспівало, то «жен ЩИНЬІ (8 Малоросеии) отправлялись с песнями в поле, И OAHrJ ИЗ НИХ, ВЗЯВ В горсть КОЛОСЬЯ, завивала ИХ уздом», (Тільки Ж не скязано, щоб цей вузол звавсь «борода., або «переп('лиця», або як). д) А. Мет лин с кий, НаРОДГІЬІе южнорусские песни. Киев, 1854, стор. 322-328: «3аЖНИВНЬІе», Особливо див, на стор. 325--328 тексти пісень із Борзенщини про «бороду». з описом обряду заплі

270: «Obiynki»,

тання.

е) П.

Ч у би н С ь кий В

«Трудах зтн[ографическо]-статист[иче

ской] зкспедиции в Зап[адно]-Р[усский] край» 1870-их рр. дещо пе· редрукував із МеТЛИІІСЬКОГО. та є в нього й новий, свій матеріал. Див. т. Ш: «НаРОДНЬІЙ дневник» (СПб., 1872), стор. 225-253. І Головні звістки про це- у Голембйовського (1831, стор. 266). Жеготи Паул і (р. 1839. стор. 48), Чубинського (ІІІ, 1872, стор_ 253), Кольберга (І. 1882, стор. 206-207, з малюнками плетених вінків) та коперницы<гоo (1887, стор. 184). Інша бібліографія подається нижче. • Кілька десятків колосків (польсм.). - Ред. з Щоб наступного року без бур' яну і ВОЛОТТЯ жито зростало; такий пучок жита, залишений !lа rюлі, називається перепілкою (польсм.). - Ред. , Відомий у підляській Росії обряд обжинки (nол,см.). - Ред

310

'\ .1

У Чубинського пісні і обряди ~ голов~им чино" З Чернігівщини (звід ти й пісн і про «бороду», стор. 226-230), та єсТь і з усяких губер ній і місцевостей України. На стор. 253-про обжинковий вінець. ж) йЬі6г wiadomosci do antropologii krajowej., Краків, 1887, т. ХІ. І. Кор е r п і с k і, Przyczynek do etnografii ludu ruskiego па Wo!y· піи, стор. 130-228; написана на підставі матеріалів, що призбирала С. Рокосовська на 3вягольщнні. На стор. і84-187 «ОЬіупkі» опо· відається про «спасову

бороду. (стор. 184-185), але побільще про (g!6wny przedmi6t obrz~dowy 1), який прино' господарю, і подаються тексти 12 пісень.

той вінець із колосся сять женці

з) Н. Сум ц О в, «Спасова борода» (яку він ,неоднократно» сам бачив в Охтирському повіті на Харківщині). - .3тнографическое обозрение», 1889, кн. ІІІ, стор. 127-1'28. Головним чином це не ет· нографічний опис, а фОЛЬКЛОРНО'демонологічна розвідка. и) В а с. Дом ани Ц ь кий, Народний календар у Ровенськім повіті Волинської губернії. - В XV томі «МатерІалІв до української етнології» (Львів, 1912), стор. 62-892. Про «козу», нбо «бороду» (себто «кілька незжатих стеблин пашні, зв'язаних чим-небудь близь·

ко коло колоса») див. стор.

75.

На стор.

75-77

дано тексти вінко·

вих пісень, де женці бажають щастя господареві. Для звісток не про «бороду», а попросту про обжинкові

пісні (тексти) та про інші (вже без «бороди») обжинкові обряди (прим., про сніп-вінок та про ходіння із снопом до господаря) назвемо із старшої бібліографії от що:

гл.

а) И. К у л ж и нск и 11, JI,алороссийская деревня, Москва, 1827, «Обжинки» (стор. 41-52). Сентиментальне поміщицьке опо

11,

відання пр о те, як женці, пообжинавщися, величають свого щедро· го пана жнивними піснями (та про «бороду», як сказаио, згадки нема).

б-в)

W а с І а w z О J е s k а, Ріевпі polskie і ruskie ludu Ga·

І icyjsk iego, Львів, 1833. Зв іден передруковано (вже буквами) у Пл. Лукашевича, 18363.

не польськими

г) і е g о t а Ра u І і, Ріевпі ludu ruskiego w Galicyi, Львів, 1839, т. І, стор 48-59. На стор. 48-про обряд піднощення колосяиого вінця господареві через найуродливішу дівчину (без порівняння з тим, що оповідав Голембйовсь!<ий, 1831, про Підляшшя); а все ін ше у Жеготн Паулі - тексти пісеиь, де славлять або жартівливо гудять

господаря.

д) Малорусский литературнЬІЙ сборник, изд. Д. Мор д о в Ц е в, Саратов, 1859, стор. 253 (три пісні). е) В збірці «3 о р я а лиц к а Я, яко альбум на 1860», Львів, 1860, стор. 547-548 - дванадцятеро обжиикових пісень )-H~Д Сере

та.

1 2

Головний предмет обряду (nольсЬІС.). - Ред. Прекрасну, щиро народну мову небіжчика Доманицького пере·

робили галицькі видавці на свій лад, покалічивщи її на додаток ще й своїм антиукраїнським правописом .

• П л а тон Л У к а ш еви ч, не називаючи свого прізвища, ано німно видав збірку «Малороссийские и червонорусские думЬІ и пес· ни» (СПб., 1836), де «червонорусские песни» попросту передрукував 13 збірки Вацлава з Олеська. див. стор. 148-149, 'зож~"вI!ы e пеє ню'. 5 М. (привітання од женчиків господаревІ).

11 !

Оце була найпомітніша література, аж ДОКИ З'ЯВИЛИСЯ великі збірки пісень Головаuького та вище вже згадуваного Чубинського. Перша з них-

ж) Я. Г о л о в а Ц кий, НаРОДНЬІе песни Галицкой и Угорской Руси. В части ІІІ, отдел 2 (Москва, 1878) на стор. 188-208: "Об ЖИНКОВЬJе

или жатвенныle

колосьев» -

23 N!!,

песни,

когда

де величають

приносят

господаря,

що

ХОЗЯИНУ

женців

венок

ИЗ

qacTYE, і

нагадують

про свою нелегеньку жнивову роботу. Менша, аналогіч на низка обжинкових пісень, - в части 11 (М., 1878), на стор. 531534 - 14 N, пісень з вінком-снопом. з) Про велику збірку Чу 6 и н с ь к О г О (1872) вже сказано ви· ще (60 там є звістка про «спасову бороду» і відповідні пісні).

З іще пізніших згадаємо тільки дві:

и) О. К о І Ь е г g, Pokucie, obгaz etnogгaf iczny. В т. І (Краків, 1882) на стор. 206-207: «Doiynki» - оповідається про піднесення дожин кового вінця З колосся господареві, подається два маЛЮНJ<И таких вінців і ноти до пісні. В т. ІІ (Краків, 1883) на стор. 241-246 тексти 13 пісень про жнивову роботу (одна з нот"ми). і) Б. Гри н чен к о, 3тнографические материаЛЬІ, собраННЬІе в Черниговской и соседних губерниях, т. Ш. Песни (Чернігів, 1899), стор. 133-140: «Жнивові пісні» - близько зо N, почасти взагалі про важку жнивову працю, почасти - величання або прохання до хазяї на, ЯКОМУ несуть колосяний вінок. Окрім чернігівського матер іалу, є з десяток пісень подільських та з півдесятка волин('ьких. Повнішої бібліографії не подаватиму, бо коли яка єсть іще, то

читач легко її знайде, погортавши книжку тура украинского фольклора

1777-1900»,

Б.

Грінченка

Чернігів,

"Литера

1901.

Близько до вкраїнського церемоніалу справляються обжинки (або «дожин ки») у білорусів і навіть у велико русів_ У піснях трапляються при тім. очевидячки. й варі анти. В Білорусі. як видко хоч би із збірки П. В. Шейна" люди.

заплітаючи на обжинках «бороду» з недожатого волоття. співають про те. що. мовляв. «сядзиць к О З ё л на мяжt. дзивуицца бородзБ: ЧЬІЯ ж г"та борода. уся мёдом улита» і т. ін. 2 ; себто з пісні виходить. що навіть цап. бородатий спеціаліст. повинен на чудну БОлотяну бороду аж дивуватися. Або знов про білорусів Смолен-

1 Див. П. В. Ше й н. Белорусские наРОДНЬІе песни (СПб., 1874), стор. 60 і стор. 208. Він-таки: МатериаЛЬІ для изучения бblТа и ЯЗЬІка русского населения Северо-Западного края, т. І, часть І (СПб., 1887). стор. 265 (серед великого розділу: «дожинки ИЛИ обжиики; оБРЯДbl и песни>, що міститься на стор. 263-288). 2 Далі співається, що це борода - хазяїна поля, якого величають женці, а разом з тим висміюють хазяїна чужого поля, ЩО в нього бо·

рода -

«уся

дзёгцим

улита,

БЯРОСТЬІ[НЬКО]Й

увита»

запрошують

жінку Авдотоньку (того чужого хазяїна): «Авдотанька, ня гуляйl БЯDОСТЬЩЬКУ оббирай! Авдотанька. ня ляжи! БЯРОСТblНЬКУ оближи!». З12

шини оповідає Шейнl, що «поле жнеи

не дожинают до

конца, а оставляют в нем недожаТЬІМ небольшой клочек,

наЗЬІВая его «бородой» того хозяина, у которого работали. Все жнеи садятся вокруг «БОРОДЬІ», поставив перед собою «бабу» (а «бабою» зветься останній дожатий сніп, одягну тий у сорочку і напнутий хусткою) и завтракают. Затем все с песнями отправляются домой во двор хозяина поля; впереди идет одна, избранная, с «бабою» в руках. По окончании ужина «бабу» относят в «овию>. Про такий почесний «ИМЯНИННЬІЙ сною> у великорусів Смоленщини та ще й Тульщини спопуляризував звістки, літ на п'ятде сят перед Шейном, туляк І. С а х а р о в* У своїх, на жаль, не раз у раз певних «Сказаниях русского народа» (І-ше вид. вийшло 1836-1837 р.). У Сахарова є докладне опові дання про те, як великоруси Смоленщини та рідної йому Тульщини той «ИМЯНИННЬІЙ сноп» одягають (чи вдягали) в сарафан і кокошник і несуть (чи несли) з піснями на «гос подский двор»2. «Старина-старина! как БЬІЛа ТЬІ мила на шим предкам и как МЬІ, их потомки, успели скоро променять

тебя на заморские ПрИЧУДЬІ!»,- не втерпів Сахаров, щоб при тім гірко не воздихнути (стор. 49). Він додав іще й інакшу звістку: «В Костромской губернии при начале ЖНИТВЬІ оставляют на поля не клок несжатого хлеба, что наЗЬІВается у них волоmка на 60родку. Волоmкою наЗЬІВают они верх снопа, а колос - волокном» (стор. 44). І до цього, в дусі любої для Сахарова «стаРИНЬІ-стаРИНЬІ», що за нею він так гіренько зітхав, додав він ще й інші звістки, цілком покладаючися на чужі здогади, яких перевірити не міг. На них ми далі спинимося.

11 В кінці 1830-их та початку 1840-их рр. вищезгаданий хліборобський звичай - облишати трохи колосся на ниві та й закручувати з волоття «бороду» - притяг до себе увагу ученого протоєрея І в. С а б і н і н а (при посоль ській церкві в Копенгагені, в Данії). Він шукав аналогій між міфологією староруською та скандінавською, вірував, І п. ш е й н, Материа.lbl для изучения БЬІта и ЯЗblка РУССКОГ(

населения Северо-Западного

края, т. І, часть І, СПб., 1887, стор. 268-269. , С а х а р о в, Сказання русского народа, вид. З·тє, т. ІІ (СПб., 1849, кн. 7, стор. 49 та 44).

313

що скандінаl1СЬКИЙ бог Одін та руський бог Волос це те саме, і був певен, що коли люди залишають на полі «во лотку на бородку», то слово волотку треба розуміти не як колосяну волоть, а як давальний відмінок од староруського

божого ймення. Мовляв: волотку=Володку=богу ВОЛОСУ; тобто «спасова борода» є не що інше, як «Волосова борода». Попереду (коротко й побіжно) висловився о. Сабінін

у своїй статті «О происхождении наименований: боярин Іі болярин» в ЖМНП, 1837 (т. XVI, октябрь, стор. 42-85, про Волоса на стор. 80). А за шість літ він У тому самому журналі вмістив розвідку «Волос, язь!ческое божество славяно-русов, сравненное сОдином скандинавов» (ЖМНП, 1843, т. XL, октябрь, стор. 17-52), і в ній, між іншим, розвив ту саму свою давнішу думку геть ширше й виразніше.

«Остались несомнеННЬІе, очевиднь!е следь! существова ния ОДИ новой религии между славяно-русским народом, неразлучнь!м! (неразлучнь!е? - А. Кр.) с именем Волоса. В Костромской губернии, в Нерехотском уезде, крестьяне, сжав рожь или яровой хлеб, оставляют клок несжатого

хлеба, по их словам, Волотку (правильнее, Володку) Ііа бородку»,- каже о. Ст. Сабінін на стор. 47-48 і тут таки додає примітку для тих, хто став би сумніватися: ({Волотка или волоm не значит верх снопа или всякий колос, особенно взять!й, как думает Г. Снегирев (см. «Русские

простонаРОД[НЬІе] праздники и суевеРНЬІе оБРЯДЬІ», вьшуск стор. 81, примеч. 13): но есть Волод, уменьш. Володок, или, что то же, Волот, Волоток - грубейшее произноше ние славяно-русского божества ВОЛОС, уменьш. ВОЛОСОК». Цілком переконавши не так читача, як себе самого, що вираз ({волотку на бородку» значить: «Волосу на бороду», протоєрей Сабінін далі вже зовсім сміливо і без застережень пише: "в Воронежекой губернии, в Нижнедевицком уезде,

IV,

старушки пред жатвою заВИВаІОТ Волосу бороду, то есть, собрав горсть колосьев и не ВЬІРЬІВая их из земли, переги бают и заВЯЗЬІВают узел в знак того, чтоБЬІ

рука ЖНИЦЬІ

уже не касалась до них'. Следовательно, у нас еще теперь

1 В попередній своїй статті (<<О пронсхождении слова болярин». ЖМНП, 1837, М. 11) прот. Сабінін написав про ие так: «В Южной России случалось видеть собственнЬ1МИ глазами, что благоговеЙНЬІе старушки пред жатвою завивали Волосу бороду, т. е., собрав горсть колосьев и не вьJрывяя их из корня, перегиба.1И их и заВЯЗblвали вузел.

в знак того, чтоб рука ЖНИUЬJ уже не касалась до них. (стор.

314

80).

чей-сЛJВЯН, живших в Мекленбургских и ОльдеНбургских В.1Gllе,Л1ЯХ, и русов, населявших Скандинавию, в честь Водеllа, или Оди на. И у иас, по окончании жаТВЬІ, жнеЦЬІ и жнІІІ\ы1 возвращаются с поля домой сторжеством и пес нями,

как

у германцев, и после жаТВЬІ варят местамн пиво,

имеющєС', по всей вероятности, то же значение, что WodelЬіег (Воденово пиво) у славян мекленбургских». Найкращий тодішній російський історик М Погодін поставився до цілої статті прот. Сабініна дуже негативно (1846)'. Що ж до "Волосової бород!!» зосібна, то Погодін

виписав із Сабініна оцей самий уступ, якого ми вище на вели та й, замість довго критикувати його, запитав з убив

чою лаконічністю: «То ли Володок что волосок?» (стор. 310). З Погодіна не був філолог, та, мабуть, він попросту здоро ВИМ розумом відчував, що здрібнілая форма од Волос не була б ВолодО/(, або Волоток:. Та, мабуть, і саме вжи вання з Д р і б н і л о ї форми для б о г а викликало в Погодіна сумніви: коли нема здрібнілих форм Перунок: (од Перун), Хорсик: (од Хорс), то чому ж треба було здріб няти ім'я В'МОС? По-інакшому поставився до Сабініна і рішуче спопуля· ризував Володка І в. С а х а р о В, отой, що журився бачили ми,- чому забувають "милую нашим предкам ста рину-старину». для Сахарова, малокритичного збирача дилетанта, обернути колосяну волотку в бога Волоса була річ аж надто вті шна, бо це справді була б «старина-ста рина». У ІІ томі "Сказаний русского народа» Ів. Сахарова (СПб., 1849, кн. 7, "НаРОДНЬІЙ дневнию» ми читаємо нз стор. 12-ій: "в Южной России, по рассказам о. Сабинина, перед жнитвою старухи завивали бороду Волосу (ЖМНП,

1837, N2 11). Собрав горсть колосьев, не вы ьІваяя жито ИЗ корня, они завивали их между собою и завязьJВ3ЛИ в узел. Борода Волосова жницами оставалась (оставлялась?

А. Кр.) неприкосновенною». А на стор. старухи

44: "в Малоруссии

пред жатвою завuвают бороду Волосу. ДО ЗТОЙ

БОРОДЬІ во все жнитво не касается рука жниц». Якже "Ска зания русского народа» Сахарова були приступні для як найширшого кола читачів, то десь, певне, вони найбільше й допомогли тому, що Сабінінів здогад про заплітання 1 дИВИ М. По ГОД Н н, Исследования, замечания и лекции о рус СКОЙ истории, т. ІІІ. Норманнскиіі период, М., 1846, стор. 306-310.

315

бороди богу Волосу, поданий у Сахарова уже в формі незаперечимої аксіоми, прищепився серед широкої пуб ліки. Перевіряти його не було в нікого охоти. Ще минуло трохи часу - і «Волосова борода» почала фігурувати як відомая аксіома у людей солідніших, ніж Сахаров.

у Ф. Б у с л а є в а в статті «Русская поззия ХІ и на чала Х ІІ века», якою починалися славнозвісні тихонра вівські «Летописи русской литераТУРЬІ» (1859, кн. І), ми читаємо: «Волос по обрядам русского народа, доселе упо требляющимся, чествуется как божество земледельческое. именно в обряде завиванья на ниве Волосовой бородыl> (стор. 29). Бачимо, Буслаєв про заплітання Волосовоі бороди говорить уже наче про загальновідомий факт.

Але хто остаточно посанкціонував «Волосову бороду» в науці, так се великий тоді авторитет у справах старо руської міфології А. А фан ась є в* У І томі своєї праці «Позтические воззрения славян на природу» (М., 1865). На стор. 141-ій Афанасьєв коротко каже, не покликаючися на жодне джерело: «Доселе уцелел оБЬІчай связывтьь во время

жаТВЬІ

пук

несрезаННЬІХ

колосьев

оставлять

его

на ниве в честь древнего бога плодородия; зто назывется:: завивать Волосу бороду». Ширше висловлюється Афанасьєв на стор. 697: «Когда созреет хлеб в Южной России, ЖНИЦЬІ отправляются

поле

песнями;

одна

из

них,

захватив

рукою пучок колосьев, завивает (закручивает) их на корню ипотом перегибает или заламыветT в какую· нибудь сто рону, чтоБЬІ всякий мог видеть и ни один бьr серп не кос нулся сделанного «закрута». Зто назыветсяя завивать Волосу бороду или оставлять, дарить ему на куст золотис ТЬІХ колосьев; в честь зтой «боРОДЬІ» поются оБРЯДОВЬІе песни. Думают, что после такого обряда никакой лиходей и колдун уже не в силах наслать на хлеб пор чу». У но

татці Афанасьєв називає всі свої джерела: Терещенко, VI, 39; Сахаров, П, 12; ЖМНП, 1843, т. XL, ст. Сабініна, 47-49; Метлинський, 325-327. З-поміж названих у Афа насьєва чотирьох джерел двоє (Метлинський та Тере щенко) зовсім не кажуть, щоб обжинкова «борода» звалася «Волосовою»'. Залишаються як джерела Сабінін та Саха1

Ми вище

(стор.

308) навели з Метлинськоro текст пісні - там

співають попросту про хазяїнову «бороду», не про «Волосову». На стор. 310 зацитували ми й з Терещенкова «Бытa русского народа» те саме місце (УІ, 39), на яке покликається Афанасьєв, і вже бачилн, що там

316

ров. А що Сахаров сам зачерпнув свою звістку про «Воло сову бороду» не звідки, як із Сабініна, то виходить, що і в Афанасьєва о дни м . О дні сін ь ким джерелом про «Волосову бороду» був той самий прот. Сабінін. Та так воно й надалі залишилося, і люди могли далі згадувати за «Волосову бороду», покликаючися ніби на цілий гурток імен: на Сахарова, на Буслаєва, на Афана· сьєва - а забували або вже й не підозрівали, що фактично вони тим самим покликаються т і л ь к и на Сабініна. В 1878 р. У розгарі тієї пам'ятної спірки про «Слово о полку Ігоревім», яку викликав Всев. Міллер*, з'явилося було наче ще одне свідчення про «Волосову бороду», але те свідчення вийшло з дуже неспокусливого й непринад ного джерела.

Все в. М і л л еру своїй голосній розвідці «Взгляд на «Слово О полку Игореве» (Москва, 1877) підніс, як колись і Погодін, низку сумнівів проти міфології «Слова о полку Игореве». І от, на оборону тієї міфології патріо тично озброївся Єл n і дифо р Б а р СО в* ,-бо адже ж, жахавсь він,- «гипотеза Всев. Миллера затрагивает и подрыветT мифологическую сторону «Слова», самую суще ственную и дорогую для историка древнерусской литера турЬІ»'. Щоб оборонити оту свою дорогую міфОЛОГІЮ, Єлп. Барсов наводив приклади, які він, мовляв, сам чував на селі в Череповецькім повіті Новгородської губернії. Декотрі з прикладів були попросту лиш свідоцтвом про нечувану Барсова наївність. Скаже хтось «дасть бог!» замість звичайного «бог дасть» - Єлп. Барсов дочуває тут поганського Даж-бога. «Пол но тосковать! дасть бог, все минет»,- сказала йому одна баба в Череповецькім повіті',- і Єлп. Барсов витолкував це читачам ось як: «Полно тосковать! Дажь-бог, все минет». Щоб ствердити у Терещенка не тільки про «Волосову бороду», 6а й узагалі про ніяку бороду» згадки нема. Наведім тут Терещенка в повній основі: «В Мало России совершалось следующее Я3ЬІческое оБЬJкновение. Когда созревал Хлеб, тогда женщинЬІ отправлялись с песнями в поле, и одна ИЗ НИХ, Взяв в горсть колосья, завивала их узлом. Прочие пели хороводную Песнь на завиrье венков, а ПОТОМ возвращались ДОМОЙ с прежним пением.

Зто делалось в ТОМ предположении, чтоБы рука лиходея и колдуна не могла испортить хлеб». Це 1

все; про «бороду» ані слівця.

Е. Б а р с о в, Критические заметки об историческом ІI1' художе w

СТВбlНОМ значении «Слова О 1878, октябрь, стор. 788.

полку

Игореве».- «Вестник

, Днв. «Вестник ЕвропЬІ', 1878, октябрь, стор. 810. 317

ЕвропЬІ»,

не меншt дорогого СІЮГО «Велеса», БаРСOlі не обмежився ІІа сабінінській <<Болотці на бородку». Ні! Він зважився подати авте!ІТичні (тобто самоковані) звістки із свого Черепо вецького повіту Новгородської губернії, якими сподівався захистити проти скептиків не одну, а разом обидві. форми божого ймення: і Волос, і Велес. «Когда ВЬІЖНУТСЯ, пише він,- оставляют на поле небольшой кустик коло сьев и говорят одной Жllєе: ТЬІ верти бороду Волосу или Велесу - другояко скажут. Та три раза ходит около куста и припевает: благослови-ка меня, господи. Да бо роду. вертеть: А пахарю-то сила. А севцу-то коровай. А коню-то голова. А Микуле борода» (стор. 803-804)1. Яку ціну можна скласти цій пікантній звістці Елп. Барсова, шо в ній він за одним махом подбав і про Волоса і про Велеса (<<Волосу или Велесу - другояко скажут»), про це дуже влучно обізвався Всев.\ Міллер. І в усному рефераті, і в своїм журналі «Критическое обо зрение», 18792, Всев. Міллер з тонкою іронією заявив, що задля блага науки треба негайно та й то якнайнегай ніш вирядиТ.И й послати в Череповецький повіт Новгород ської губ. вчену етнографічну експедицію, шоб вона швидше записала ту дорогоцінну міфологію, якої ніде по цілій Росії, Великій, Білій і Малій, не можна почути, окрім як У бар сівському Череповецькому повіті: «Ввиду возможности сделать ваЖНЬІе открьІТИЯ в Череповецком уезде, где сохра нился в ЖИВЬІХ устах народа и Велес и Дажь-бог, БЬІЛО БЬІ крайне важно снарядить туда археологическую зкспедицию с целью оты канияя древнерусских богов» (стор. 30). Позначна річ: ніхто з пізніших учених не зважувався покликатися на оцеє барсівське свідоцтво. Бо за Барсовим у Москві встановилася була непохитна слава людини, яка для націоналістично-сенсаційної мети не посоромиться піти на підроблення, фальшування. Коли він, приміром, публікував «БогаТЬІрское слово в списке начlала] ХУІІ века» (1881) за власним рукописом і нікому не хотів пока зувати свого рукопису, то москвичі заочно бували певні, що в рукописі написано, мабуть, «БогаТЬІрская слава 1 «А Микуле борода» це ж господареві поля Микуле, не Ве лесу! Барсов навів пісню справжню, та вр ПО3ВОДИР кі ниі з кінuями: не поміlИВ, ЩО ЦЯ пісня якраз і промовляє Пr()ТИ Волоса, якого він

ніби при тім чув. 2

ние».

"К "оп росу о "Слове о полку Игоре"с».- «КРlІтическое обозре 1879, М. 3, стор. 20-31.

318

В() пеки аминь», а Барсов публікує: «Богаты скоеe слов().

Во веки аминь» на користь своїм міркуванням про «С Л О В СІ О полку Игореве». Виробилося навіть спеціальне дієслов(. «сьелпидифорить», тобто збрехати архаїчною цитатою во славу <<истинно-русской науки», і це був для всіх ЗрОЗУ· мілий жартівливий термін ще й на початку 1900 р. ОІ чому, КОЛИ хтось писав про «Волосову бороду», то покли· кавсь на незаплямованого Афанасьєва, а не на Єлпіди· фора.

О. Пот е б н Я В своїх «Обьяснениях малорусских и сродны x народны x песею>, ІІ (Варшава, 1887)1, випад· ково торкнувшись (на стор. 177-178) обжинкової «бороди», рахувався ніби з нестеменним, засвідченим фактом, що обжинкову «бороду» люди звуть «бородою для Волоса»;

покликавсь він на Афанасьєва. Тільки ж характеристично, що сам Потебня, знавець етнографії, витяг з обжинкових пісень зовсім інакші міфологічні висновки - висновки, де якраз Волос і не мав фігурувати. Ми вже бачили, об жинкові пісні кажуть, шо на оту розкішно заплетену «бороду» ДИВУЄТЬСЯ і св. Ілля (бо на Іллі зажинають у пів· нічній Україні), ДИВУЄТЬСЯ і ворон на копі (бо ворон бува· лая птиця, а такої бороди ще не бачив), дивується й «козел на меже» (бо бородань· козел добре повинен розумітися на бородах, а отакої ше не бачив), ДИВУЄТЬСЯ й півень, ДИВУЄТЬСЯ й ведмідь. І от Потебня виставив здогад, що «бороду» заплетено <<первоначально» не для кого, як задля козла. (Чому ж і не задля ворона? і не для півня? і не для ведмедя? Вони в піснях так само дивуються на «бороду»! А. Кр.). Бо тут Потебня пригадав авторитетну для тодіш ніх міфологів німецьку розвідку Мангардта про польових богів*- і висловився, що «душа НИВЬІ (сеножати и расте· ния вообще) есть козло- или козообразное существо (как

и Фавн, Сильван), преследуемое жнецами и СКРЬІБающееся в последний несжаты й пук колосьев или последний СНОП» (ІІ, 178). Правду кажучи, отаким витолкуванням Потебня, по суті, касував згадку про великого поганського бога

Волоса в обжинкових обрядах, бо навіть з Потебніного та Мангардтового витолкування виходило б, що обжин кова «борода» - то борода дрібненького польового демона, з типу фавнів, не того превеликого поганського «скотьяго І Ці «О6ьяснения» -

відбитка з багатьох КНИЖОК «Русского фИJЮ·

логического вестника»,

319

(,ога Волоса», якого ми знаємо з літопису. Але не це ми хочемо підкресЛІПИ,

а лиш те, що іі для Потебні

після

«Позтических воззрений» Афанасьєва (які він і зацитував) не було сумніву, ніби народ зве обжинкову бороду «Воло совою» таки. Він не спорився проти такого, мовляв, «факту», але вияснення для «бороди» давав своє власне.

Ученик Потебні проф. М. Сум ц О в, подавши в <<3тно графическом обозрениИ», 1889 (кн. ІІІ) демонологічну статтю «Спасова борода», зробив те саме (стор. 127-128), що й Потебня. Себто Сумцов зазначив, ніби «борода носит назва ние БОРОДЬJ Волоса, БОРОДЬІ Ильи и проч.», але вияс· няв тую «бороду» так само, як Потебня, Мангардт, Бастіан* і ін., себто що в недожатому волоттю ховається польовий дух і що хлібороби хотять його не випустити, а затримати собі і на той рік, задля врожаю. Бог Волос не грає в теорії проф. Сумцова, як і у Потебні, нікоторої ролі. Та не те ми бачимо у всіх інших учених. Вони не стільки сподобали фавна-польовика, скільки величного бога Воло са. Кожен професор - історик руської літератури та народ ної словесності вже сліпо брав той «факт», що народ знає «В О Л О С о в у бороду», що він лишає колосся «В О Л О С у на бороду» (це «волотку на борnдку»!) - і таким чином «Волосова борода» увійшла в учено-міфологічний символ віри. Одтоді та й до наших часів старі професори 3 універ ситетських

кафедр

навчають

молодих

юнаків-студентів

вірувати в «Волосову бороду». От, візьмімо для наочного прикладу курс київського професора руської словесності П. В. В л ади мир О В а «Введение В историю русской словесностИ» (Київ, 1896)'. При нагоді зазначимо, що цеє Владимирова «Введение»

було аж до самої революції обов'язковим студентським і маг іст е р с ь ким підручником не тільки в Києві, ба й по всіх інших університетах, не виключаючи москов ського. от що ми читаємо у проф. Владимирова (стор. 41): «Память о Волосе дожила до наших дней, сохранившись в ВЬІражениях и обрядах (оставить колосьев на бороду Волосу, завертеть бороду Волосу»>; (стор. З): «... популяр ного ЯЗЬІческого бога Волоса, дожившего в неКОТОРЬІХ по верьях и до наших дней»; (стор. 81): «... оБЖИНОЧНЬІМ жат веННЬІМ обрядом «завить бороду» (из колосьев ржи, пшеНИЦЬІ)

Почасти це передрук із ЖМНП,

320

1895,

яиварь,

апрель,

июнь.

Волосу, Илье или Козлу»'; (стор. 106): «... ваЖНЬІЙ И древ ний обряд - «завивание боРОДЬІ» Волосу, Илье или козлу». Або берім вступний університетський курс репрезен танта кафедри руської словесності в Казанському універ ситеті відомого поважного професора А. А р х а н г е л ь с ь к О г о: «Из лекций по истории русской литераТУРЬІ. Накануне христианства и письменностИ» (Варшава, 1901)2. Виголошуючи перед студентами вступне слово до історії літератури, проф. Архангельський каже (стор. 38): «По сохраиившимся до сих пор обрядам, Волос - покровитель земледели я; при начале или окончании жатвЬІ в раЗЛИЧНЬІХ

местах России и теперь отправляются осоБЬІе оБряды ' так наЗЬІВаеМЬІе «волот-ки» (навіть! - А. Кр.), - напр. «зави вают бороду Волосу», причем поются осоБЬІе оБРЯДОВЬІе песни и т. п.». для проф. Архангельского не підлягає сумніву, що ие дожати волотку Ііа бородку це значить: .богові Волосові на бороду». В 1906 р. В. К е л т у Я Л а випустив «пособие для само образования» під заголовком: «Курс истории русской литераТУРЬІ», ч. І, кн. І (СПб., 1906). Там на стор. 114 подано «для самообразованию) знов ту саму, мовляв, аксі ому: «К .'ним (ДОЖИНОЧНЬІМ) обрядам присоединяется еще один, состоящий в «завива НИИ БОРОДЬІ» Волосу, Илье (т. е. «снопу-деду») или козлу, KoTopыlї является олице творением

нивьІ».

І у акад. Ф. Євг. Кор ш а в його лінгвістично-міфо логічній розвідці «ВлаДИМИРОВЬІ богИ», 19083 оте зав'язу вання бороди «богові Волосові» наводиться без цитатних покликань

на

джерела,

попросту

як

незаперечима

всім

відома аксіома: «... [91'0] можно заключить напр. из ж и в у чес т и (навіть!) так наЗЬІваемого заВЯЗЬІВания бородЬІ Волосу на жнитве в Южной России» (стор. 4). А звідти У Корша й загальний висновок - що «память О Волосе сохранилась в крестьянском бьІТУ чуть ли не до ХХ века» (стор.

7).

Таку саму безкритичну довірливість бачимо ми і в га лицько-українській науці. В «Історії української літера1

Чому ще

не воронові і не ведмедеві? Вони в піснях теж

дивуються на «бороду». 2 Відбитка з «Русского филологического вестника».

• Це відбитка з XVIII тома «Сборника Харьковского истарико филологического общества, изданного в честь проф. Н. Ф. Сумщ>ва>, Харків, 1908. 21

1.255

321

тури» проф. (тепер акад.) Мих. Гру ше в с ь к О г О, т. І (Львів, 1923) ми на стор. 193 читаємо: «3 обжинкових церемоній найбільш інтересне дожинання поля до останньої купини збіжжя, яке зав'язується «на бороду» Волосові або Іллі, або, нарешті, Спасові з різними обрядами. Паруб· кам, напр., кажуть пролазити через сю бороду; посівають збіжжя між стеблом, промовляючи: «Роди, боже, на вся· кого долю, на багатого і на бідного»; ворожать про буду чий рік, кидаючи поза себе серпа, і т. п. l Сей звичай зав'я зування недожатої купини збіжжя стоїть в очевиднім

зв язку

широко

розповсюдненими

поза

СХlДнослов ян-

ськими краями назвами останньої недожатої купини, або

останнього снопа «цапом», або «козою»: ее доволі правдо подібно пояснюється як останній притулок поль ного духу, представлюваного в виді цапа (сатира)2. деякі паралелі тому звісні і серед східного слов'янства; напр., «коза» в словнику доля З - недожата купина збіжжя; у нас, на

Волині, воно зветься «козою» або «бородою»4. '~Ся назва бороди здається найчастіша - б о род а В о л о с о в а", «Ількова», а нарешті спасова - мабуть, через закінчення обжинок і перенесення посвячення обжинкових вінків на Спаса». Далі в HOTaтui М. Грушевський називає свої

джерела: «Чуб., ІІІ, стор. 227-228, записка з Сіверщини 6 ; зав'язати Іллі бороду - в Слобідщині і Чернігівщині Мат., VI, стор. 136; Сб. харк., 17, стор. 166; Афанасьєв, 1,4647; про Волосову бороду - Терещенко, VI, 39, Афана сьєв, І, 697». З двох останніх (на яких М. Грушевський по кликається для Волосової бороди) Терещенко, як ми вже ба чили з вищенаведеної в нас цитати (стор. 316-317), не каже, щоб заплетений на полі «узел» звався «Волосовою бородою» Чубинський, ІІІ, стор. 226 [М. Г.]. n n h а f d t, Wald und FeJkuJte, вид. 1905 р., 11, с. BockgestaJtige Кот!] und Feldgeister іп Nordeuropa (М. Г.]. 1

2 М а

155

ДД.,

з Чит. «Далю>.

• «Матеріали [до української] етн[ологiїl., ХУ, стор. 75 [М. Г.] б Розрядка моя.

•

Але там про «Волосову бороду» не говориться .

. ! І тут теж про Волос" нема згадки. До того ж цифрове покли· кання на Афанасьєва - І, 464, У М. Грушевського не правдиве: на тій сторінці у Афанасьєва нема ані еліНliЯ про жнива, там говориться про весільний обряд розбиьання посуду «чем символически выажаетсяя совершившийся акт брачного союза •. МаБУть, треба читати: І, 474 (там Афанасьєв каже, шо на Курщииі та Воронежчині , кінчаючи жнива. зав'язують жменю колосків НУ3J!ИJ{ОМ, .что назывется:: завязать Илье бороду»).

822

або навіть будь-чиєю бородою; отже, залишається у М. Гру шевського єдине для «Волосової бородн» джерело Афанасьєв. А вже ж Афанасьєв, як ми теж бачили (стор. 324-325), зміг покликатися для «Волосової бороди» лиш на прот. Сабініна та на Сахарова, шо сам зачерпнув свою звістку не звідки, як з того самого прот. Сабініна. Бачимо, тепер і в російській науці і в українській уже забули, що вірування в «Волосову бороду» прийшло через

є Д и н е джерело - прот. Сабініна, який волотку на бородку обернув у Володку. думається, ми маємо непохитне право - після всього вищесказаного - назвати «Волосову вченою міфологією ХІХ в.

бороду»

кабінетно

ІІІ

В тім кабінетно-міфологічнім процесі, що я його обма лював, чималу роль одіграло хліборобське слово волотка. Ми бачили, що не всі вчено-кабінетні міфологи навіть розу міли' це слово,- тому варто, мабуть, трохи спинитися на нім. Воно спільноруське (бо є і в великорусів, і в укра їнців) і спільнослов 'янське, В «Толковом словаре живого великорусекого язы а» В. І. Д а л я, т. І (М., 1863), на стор. 210 подано: «В о Л О т[д]к а, в о л о т ь - нить, жилка, волокно раститель ное или животное. После трепки остается чистая волоть, волотка, жилка льна. 11 Стебель, стебелек, БЬІлинка, соло минка; 11 прядка трепаной конопли, пеньки; 11 (собuр.) рученька или горсть стебелей; 11 (кур.) верхняя часть, вер шина снопа, колосовище; (нижний) комель, огузок, брит; также у веника: волот и комель. «Что волотка к стогу». «По капельке море, по волотке (БЬІЛинке) стог» , «Волотка

(колос) на бородку», говорят В Костр[омской] губ., покидая небольшой клок хлеба на ниве несжаты ,, что наЗЬІВают: «бороду завить»,

І в нашій українській мові загальновідомі слова: волоть, волота, волотка, волот, волоття. Так звуться ті - кажучи по-російському

- «КОСИЧКИ», або «кисти», або «метелка», яка стаиовить горішню (густу) частину колоса (особливо просяного) або яку ми бачимо на початках кукурудзи; рясний, густий колос зветься «волотистий» або «волотю вати й» (російське «космаТЬІЙ, КИСТИСТЬIЙ»), В весільних

співах, як розплітають молодій косу, то рівняють її до

21'

просяної

його

волотки.

«НаРОДНЬІХ

Приміром.

Мет лин с ь к О г О

южнорусских

песнях»

(К.

1854.

стор. 206) ми знаходимо в пісні з Васильківщини (північної Київщини): «Ой просо. просо - в о л о т т я! ОЙ косо. косо - золоття!» В південній Киї в щ и н і (напр.. у Звенигородці) це співають ось як: «Ой просо. просо в о л о т а! ОЙ косо ж моя золота!» У М. Ном и с а в його «Українських приказках. прислів'ях і таке інше» (СПб .• 1864. стор. 6. б. М2 313) записано чернігівсько-пол тавську приміту з Кс;:отопа й Пирятина: «Як миша їсть в о л о т. так буде хліб дорог». Це слово внесено в усі українські с л о в ник и. ЧИ будуть вони з Великої України. чи з Галичини, чи з Буковини. В словарі з Вели кої України Б. Грі н чен к а: «Словарь української мови». т. І (К., 1907, стор. 252, а) читаємо: «В О Л О Т колос;

метелка

проса

или

овса;

умєньш.

в О л о ток.

В О Л О Т а (ж. р.)=в о Л О т. В О Л О тис ти Й - коло СИСТЬІй (о просе. овсе). В о л ОТ Т Я (ср. р .• собuр.) - ко лосья проса или овса; у КУКУРУЗЬІ - волосообраЗНЬІе кисти сверху». В словарі галичанина Є. Ж ел е х і в с ь К О Г о: «Малоруско-німецкий словар» (т. І. Львів, 1886. стор. 119. б) читаємо: «В о Л от ь, В О Л О Т а, в о л о т к а - Rispe (рапісиlа). В о л о т Є Rispenbund= волоть. В о Л о т ь О В ати й - rispenf6rmig. В о л о тюг а - Speise aus Griinzeug». В буковинському «Русько німецькому словарі» Оме л. По п о вич а (Чернівці. 1904. стор. 43. б): «Волота - Rispe». Це спільноруське слово волоть. волотка. волоття і т. ін.- відоме і по інших слов' янських мовах. По сер б С ь к и: влат. влатье=«колос. колосся» (у хорва тів lat), влататu - колоситися. П о-с л о в інс ь к и: vlat. lat=Aehre, Rispe. По - п о ль с ь к и: prosiana'·wloc. По - чес ь к и: lat'. lata, latka (и ovsa). По - л у ж и

Ц ь к и: 10s=Kolbe ат Getreide. Додаймо до цього л и т О В С Ь К е: waltis=Rispe. пр ус с ь к е: wolti=Aehre. Отже, треба вважати. що це слово (у відповідній звуковій формі) існувало вже й у мові праслов·янськіЙ. В писаних старих церковнослов'янських пам' ятках ми. одначе, наскільки я міг сконстатувати, не знаходимо сподіваного *ВЛdТь.. ВЛdТ .... Кd. ВЛdТIо.IЄ'. Але є там інше,

, Здається, що й у сучасній болгарській мові (а вона нащадок церковнослов'янської) теж нема цього с,/юва. 324

таки близьке слово - із звуком д: в пізній церковносло· в'янській мові трапляється ВМД", так само, як у наших староруських пам'ятниках стрічається або володь, або на церковнослов'янський лад - теж владь. Та визначає воно там не «колос», а відповідає грецькому 'l<61"1j або 1tл6'1<CLl"ОС;, латинському сота, crines, себто «волосся», «косми» (патли, коси). Німецькі слова Wаld=«ліс» та wаltеп=«мати силу» чи не дозволяють гадати, що найточ нішеє розуміння слова володь є «густа поросль, сильна поросль»? Ми понаводимо виписки із декількох старих пам'я

ток, писаних у нас на Русі, і наперед зазначимо, що в одній з них, а саме в літопису (його ми згадаємо аж наприкінці), слово володь наближається й до «просяного волоття».

а)

Єфремовій

Кормчій

книзі,

ХІ

ХІІ в. сказано про покутних клириків (22-е правило Трульського собору): «Аще ли сего не оТ'ьвьргуться, яко же и простьци, владь да ростять» (XCL&cl1tEp 'l<аі оі ЛCLt'l<Ot t7jv 'l<61"1jV e1tt~pE'Pe~(i)aav)l. Те саме й по інших списках Кормчої книги. б) В Х рон і ц і І о н наМ а л а л и в спискові

ХУІ в., в приповісті про Трою, є такі речення 2 : «ОСМЬІЙ Із тих, хто облягав Трою! - Нестер'Ь: велик'Ь тtлом и очима

НОСОМ'Ь,

густобрад'Ь»

(стор.

изерк'Ь,

ДЛ'ЬГОЛИК'Ь,

181-182); 11 -

густою

володію,

«Миріонис'Ь:

НИЗОК'Ь,

плечист'Ь, ЧИСТ'Ь, добробрад'Ь, велеок'Ь, чр'Ьнама зtницама, КУДрЯВ'Ь, густою владью» (стор. 182; по-грецьки оОЛ6&рЩ.

Або далі про жіноцтво: «Втор аа - Андромахи ... добра бровма нарусо, кудрява, дл'Ьгою владью» (стор. 183); «третіа - Касандра ... доброока, чр'Ьнама зtницама, русою владью, кудрява» (стор. 183); «четвр'Ьтаа - Полуксени ... чр'Ьновласа, кудрява, велію владью) (стор. 183). в) В фе в р а л ь с ь к і й Ч ет ь ї - Мін е ї ХУ в. б. Московської духовної академії, М2 5843, яку Я вважаю за копію з первопису київського: «3tло в'Ьзлюбих'Ь владь (1tлохcll"(і)V, crines) и тtло ЕЯ» (162). Видаиня В. Н. Бенешевича: «Древнеславянская Кормчая., т. І, 1906, стор. 160. 2 Користуюся виданням К. Калайдовича в його праиі: «Иоанн, зкзарх болгарскиЙ>, СПб., 1824, додаток, N2 Х, стор. 178-188. 3 Цю Мінею описано у Срезневського: «Сведения И заметки>, Т. 11 1

СПб.,

(СПб.,

1876), N2 64,

стор.

377-391;

пор. стор.

325

384.

г) 8 можайських (смоленськ их) «8 о про с а х Сил ь В ест ра и Ант они я» 1512 pOKyl волосся на бороді (по-грецьки 'tpiXa) перекладено «владь» (л. 149). д) 8 П вс н и П в с ней ХУІ в. синодальної бібліо теки (N2 17 за описом Горського) сучасній вульгаті «власи твои (~p[X())!1a) яко стада козиц'Ь» відповідає рукописне владІ; (двічі ІУ, І і УІ, 4)2. е) 8 (білоруськім?) «Ж и т і ї Христа ради Анд рея Б л[а]ж[е]н aJ о» ХУІ віку б. Московської духовної ака· демії, N2 684: «Устретеся с'Ь треми отроки во злотв влоди» (л. 24, capillis f1avis іпsіgпеs, ~avuo,,6!10t<;)3. ж) 8 апр і л ь с ь к і й Ч ет ь ї - Мін е ї ХУ! в. синодальної бібліотеки (N2 91-265) в «Житії св. Акакія» слово владь попросту" визнача поросль (те, що по-росій

ськи «растительнссть»\: «Ближняа земля пестрЬІМИ ЦВВТЬІ украшаются и владь имуть зеленующая» (л. 262)'. з) А КОЛИ ми ПОГЛЯІемо в старокиївський л і топ и с, то там

знайдемо

натяк

на

сучасну

(<просяну

волоть».

А саме: під 6693= 1185 роком ми ВИЧИТУЄМО, що той дру жинник, кстрий приніс до київського вел[икого) князя Святослава звістку про безталанний похід кн. Ігоря Сівер ського на половців, прозивався Біловолод Просович: «ПриБВ)j(е Бtлсволод7J Просовичь и поввда Святославу БЬІвшеє о ПоловцВх'Ь». Див. В Іпатському списку л. 447 (друков. стор. 435)6. Хіба ж оцеє гінцеве прізвище не надто нагадує нам за (<просяну волоть»?

Старописне володь і сучасие волоть - ЧИ воно одне й те саме? Семасіологічно слова дуже близькі між собою. Чи й фонетично вони споріднені?

, Синодальної бібліотеки, за <Описанием рукописей» Горского и Неьоструева N, 129=отд. 11, част. 2 (М., 1859), стор. 149 . • 'l Не VI, 5, як г:омилкою зазначено в самогомтаки Горського. ОТД. І, часть 1 (М., 1855), стор. 199.

J ере з н е в с кий, Сведения и заметки, т. ІІІ (СПб., 1879, N, 87), стор. 149-184, стаття: «Житие Андрея Юродивого. (а саме, стор. 183); та ще див. виписку в його <Материалах для словаря древне русского ЯЗNка» , Т. І (СПб., 1893), стовп. 275, внизу. • Приклад ией € і r. «Матерналах для словаря> Срезневського, т. І (1893), стовп. 269. • В тім СП "ску, яким користувавсь Карамзін (<<Ист[ория] госу AlаРС1ва] Росс[ийского]>, Т. ІІІ, СПб., 1818, примечания, N, 71, стор. 47)

иеІі гонеиь пишеться: Б1;ЛО8'Ьлод"Ь ПРОСС8UЧЬ.

для обережності я б утримавсь од позитивної відповіді. Недурно ж і Міклошич У своїм «Etyтologischen .Wбгtег buch der slаvіsсhеп Sргасhеп» (Відень, 1886) розглядає владь (володь) під пнем veld (стор. 378), а волоmь - під volti (стор. 394). В кожнім разі контамінаuія слів володь і волоmь могла одбуватися з дуже давніх часів.

IV Можуть спитати: «добре І коли покинутая на стерні волоть, яку на обжинках запл ітають в «бороду», покидає ться не для бога Волоса, то д л я к О г О ж? Та й узагалі, н а в і щ о вона не дожинається?» Мені здається, відповідь не важко дати і без міфологіч них екскурсів. Женuі сподіваються, що коли вони не вкрай вижнуть збіжжя, а трохи покинуть на розплід, то буде врожай і на той рік. І ця віра стосується не виключно до збіжжя на полі, а й до всякого плоду, що росте чи на

полі, чи на городі, чи в саду, чи в винограднику. «Та не всі-бо груші обтрусюй, покинь одну грушечку на розплід (або «на завод»)I» - кажуть наші українські селяни тому, хто хоче обтрусити грушеву деревину цілу'. Більше можна сказати: таку повірку' . я міг спостерігати, між іншим,

серед сучасних православних арабів у Сірії та Палестині; вони, як оббирають виноградники, чи яблуньки, чи апель синові дерева, чи інше шось таке, то покидають на дереві, от - на яблуньuі, одне яблучко, «та ма йкун й и тім», (<<щоб дерево не було сир о тою»). Отже, на дерево див ляться так,

як

на

курку-квочку,

як

на

киuьку з киuеня

тами і т. ін.: треба одну дитину покинути їй, матері. Зара зом

сподіваються, що неосиротілеє дерево чи рослина зародить і на той рік. Можна знайти й інше пояснення, яке, зрештою, не супе речить попередньому, а тільки його деталізує. Вас. дома ниuький у своїм «Народнім календарі у Ровенському по віті», спираючися, живовидячки ,на слова самих селян, каже, що «коза» або «борода», тобто кілька незжатих стеб лин пашні, зв'язаних чим-небудь близько коло колоса пе «е М б лем а п л о дор од Д я», і, мабуть, для ближ-

Навіть гроші з калитки не слід, на думку українського селянина,

витраЧУ13ати всі ДО останку:

треба,

залишилася.

327

щоб ХОЧ одна копійка «на завод»

чого фізіологічного пояснення, додає: «у цей невижатий кущ кидає робітниця зерно розтертого колоса»'. Може, в такому самому напрямі треба б витолковувати ще й один обряд коло тієї «бороди», а саме: як закрутять її та про мовлять побажання, щоб і на той рік збіжжя добре заро дило, то тоді молодь, хлопці й дівчата починають валити одне

одного

на

стерню,

волочити

за

ноги,

качатися

по

стерні. Таку звичку зазначають у західній Україиі Голем бйовський* з Вуйціцьким*, КоперницькиЙ*. В інакщому варіанті відома вона й иа великоруській півночі, де, закру тивщи «бороду» з волоття, «все, сидевщие кругом, при па

дают к земле спиной (тобто: перекидаються на спину) и, перекувы кнувщисьь

через

голову,

поднимаются

на

ноги».

Робиться це, безперечно, не «для получения потраченной СИЛЬІ»', а мабуть, щвидще вже як пережиток емблематич ного полового акту. Принаймні це збігалося б з думками нові ЩИХ етнологів: «ПРОДУКТЬІ, неоБходимы e для питания, всякого рода злаки и ПЛОДЬІ, по убеждению руководствую ЩИХСЯ

магическими

приемами,

увеличиваются

количе

стве при ВЬІПолнении таких действий, которы e способ ствуют размножению»3. Німецькі міфологи, а за ними О. Потебня і його уче ник М. Сумцов мають спеціально для ннви і для обряду з «бородою» свою особливу міфологічну теорію, про яку МИ побіжно й згадували. Можна тут щнрще зацитувати їх, та й то самого-одного Сумцова, пізніщого бо од Потебні: «В основе поверий и обрядов с «бородой» лежит покло нение растительному или полевому духу, как покровителю

жаТВЬІ иподателю плодородия. По немецким поверьям, кто скашивает последний колос, тот улавливает демона. В Швабии срезавшему последний колос говорят: Ои hast die Rоggепsаu' (или Roggenwo!f - зооморфическое пред· ставление растительного духа) и затем СВЯЗЬІВают колосья в

виде

свиньи

ШУМНЬІМ

криком

приносят

ИХ

гумно,

где оставляют до следующего года. Подобного рода воззреl В.

дОМ ани U ь кий,

повіті.- В <Матеріалах

Народний

календар

до укр[аїнської] етнології», т.

Ровенському

ХУ (Львів,

С'ІОр 74. Як хотів би це витолкувати Барсов- «Вестник ЕВРОПЬІ>, 1878, октябрь, стор. 804 з И. Г Ф Р 3 З 3 р, Фригийский культ Аттиса и христианство. Перевод с английского проф. Г. С. ФельдштеЙна. М., 1924, стор. 13. • Ти ма€ш житню свиню (житнього вовка) (ні.м.).- Ред.

1912), ,

328

ние встречается у диких И варварских народов. На острове Борнео ПРИПИСЬІВают рису дух Sаmапgаtраdі и совершают особblе.обрЯДЬІ, чтоБыl удержать зтого духа у себя, чтобbl жатва бblла хороша. КареНЬІ обращаются к духу риса с такими заклятиями: «О приди, душа риса! Вернись на поле, приди с запада, приди свостока!» и пр. Как при жатве ржаного поля, говорит Бастиан, оставляют (в Гер мании) отдельныlй СНОП недожатыlM для того, чтобbl дать убежище житной тетке, прогнанной из своей обширной территории, до тех пор ею занимаемой, так точно при куль тивировании лесныlx пространств в Ост-Индии оБыlновенноo оставляют пару пней для демонов, лишившихся доселеш них своих обиталиш, сосредоточивая, так сказать, зтим

мир духов иа более тесиом пространстве»l. Безперечно, шо й така теорія має дещо за собою. Тільки ж дрібний дух-польовик не € «великий скотий бог Волос» старокиївської (або й старішої) епохи, і «Волосова борода» зостається міфологією о. Сабініна та спілки, а не старих слов'ян. 1 Сум ц О в, 3тнограф[нческне] ооозр[енне]», кн. ІІІ (М., 1889), стор.

заметкн.- <3rн[ографнческое]

127-128.

НАРОДНІ ЛЕГЕНДИ ПРО ШЕВЧЕНКА

І шеня ПРО "ШЕВЧЕНКА»

Влітку 1890 року мені частенько траплялося читати простим, неписьмениим міщанам городка Звенигородки на Київщині Шевченкові поеми: «Катерина», «Наймичка» і ін. або й його лірику. Запевне, всі не могли наслухатися досхочу; а вже щодо жіноцтва, то жінки раз у раз аж пла кали, слухаючи, приміром, «Наймичку», і радніщі були, щоб і по скількись разів я читав їм те саме. Здебільщого бувало так, що слухачі мої допіру од мене знайомилися з Шевченком. Та часом, правда, доводилося мені чути й таке: "Це - Шевченкове? О, я вже знаю дещо з цього. Який він був гум!' ЯК він прикладно все нам витолкував!» Але за особу великого Кобзаря, що народивсь не де, як на тій самій ЗвенигородщИНі, я й од таких не міг був нічого довідатися, опроче, що він тепер повинен бути в Петер бурзі,- живий, очевидячки. Та одного разу каже мені старий Андрій Пощтар': «Я його знаю,- деньгай був такий!» На Шевченка-д е н ь г а я (багатиря) я й уваги був не звернув. А ще зминуло скількись днів - син Андрія Пощтаря, парубок Яків, розказав мені таке: "Шевченко усе ходив із Куліщем: вони разом товари ствували; тільки ж Куліщ не був такий хвабрий та хитрий,

як Шевченко. А Шевченко був багатир стращенний; куди він ступне, за їм грощі річкою течуть, і бідняків-голодра бів збиралася коло його сила: всі доставали грощей повні Тобто «УМ., розум. Поштарів хата - на краю Звенигородки. коло ТОГО шляху, що йде з Звенигородки H~ Гудзівку та на Кнрилівку.

1 :!

l1ригорщі. от ЙОІО дуже не злюбила поліція та десятники, бо такий багатир. Щоб загарбати його гроші, вони навели на його СИЛЬНИЙ сон, поклали у гріб та й поховали. Але Шевченко був великий знахур, та не со6акуватий; три дні він був У землі, а там - ожив, і живе, мабуть, і досі». Мій оповідач, Яків Поштар, народивсь бл. 1870 р. Легенду він чув навіть не од батька, а од письменного хлопчика, на прозвання Нетеличка, а Нетеличка ніби це вичитав звідкілясь 1 • Збігло після того років п'ятеро. Знов я приїхав на літо до своєї Звенигородки (1895) - і якось серед розмови із своєю сестрою Ганною Кримською випадково довідався, що в Звенигородці і серед простих людей і серед інтелі генції зачала циркулювати літ тому вже двоє-троє (тобто рр. 1892-1893) чутка про те, начебто Шевченко приїздив був недавнечко на свою батьківщину. Бо тут не тільки в народі, ба й серед тутешньої урядовницької інтелігенції панує думка, що Шевченко має бути ще живий. Кажуть, що в 1860 р. привезено з-за кордону й поховано [очеви дячки, над Дніпром] лиш закриту мідяну труну: сказали всім, начебто в ній лежить тіло поетове, а направду ж його там не було. Труна, кажуть, була порожня, а Шевченко зостався живий: він поїхав на Полтавщину Й оселивсь там, маючи пашпорта й папери свого приятеля Кричмана. І от, чотири тому роки (так переказувала 1895 р. пого лоску моя сестра), цей «Кричмаю> одвідав Кирилівку,

Тарасівку та м. Звенигородку. Він усе дуже уважно огля дав:

живовпдячки,

пригадував

собі

свою

батьківщину,

що на ній давненько не бував. У Звенигородці бувши, він скількись разів заходив за ділом до слідчого Клебанів ського; тепер [тобто 1895 р.] його вже тут немає. Клебанів ський, кажуть, упізнав, що той «Кричман» - то Шевченко, й тоді ж таки ніби так і казав не раз своїм знайомим звени городцям, що це зовсім не Кричман. Одвідав Шевченко

й свою сестру в Кирилівці; сестра, кажуть, <<получає пен сію» од цариці. Старі селяни упізнавали приїжджого й гу кали до иього: «Тарасе!» То Тарас обертавсь і обережиенько подавав знак: «Цитьте! Мовчіть!» Між іншим, він казав лю дям, що коли він помре, то після нього знайдеться чимало нових його писаннів, ще не друкованих ніде. .

1 Про це я подав звІстку до ~ЬBIBCЬKOЇ «Зорі.,

ПІД заголовком: .Легенда про ПІевченка». заl

1891, Ч. 5, стор. 96,

Оповіданню цьому у Звенигородці легко ймуть віри, між іншим, через те, шо воно покликається на свідоцтво всім відомої живої людини, слідчого Клебанівського. Той Клебанівський із Звенигородки вже виїхав, протесту вати проти будь-яких чуток, з його ім'нм зв'язаних, уже не може, і вони любісінька можуть розповсюднюватися за його авторитетом. Не важко одшукати джерело цього переказу (або коли хочете - сплітки)l. Кричман-це, звичайно, д. Кречмер*. Він, може, й справді приїздив-таки до Звенигородки і міг бувати у слідчого Клебанівського; але, здається, ані Кле банівський і ніхто з його знайомих не вважав тоді, шо то не Кречмер, а Шевченко. Зиали хіба, шо Кречмер ціка виться Шевченком і його родичами, сліпими-бідаками. А от, чотири тому роки, хто одвідав Кирилівку й Моринці (та не Звенигородку), так це О. Я. Кониський. Він і списав свою подорож у львівській «Зорі» (<<Подорож у рідні села Шевченка»); його справді,- як не одному потім у Києві оповідав сам-таки Кониський,- селяни вважали були за Тараса Григоровича; коли Кониський казав їм, що йому цікаво подивитися на ті місця, де жив Шевченко, то йому хитренько одповідали: «Еге, кожному дуже цікаво подиви тися иа те місце, де зріС»'. ТеперЗ, як бачимо, Кониського приїзд і Кречмерів приїзд позливалися у людей в одну й ту саму подію, та ще

люди

додали до неї й дещо з дав

нього репертуару переказів про Шевчеика (металева труна).

1885 р. в «К и е в с к О Й 187-188) подав Михайло

стор.

ста р и не» (сентябрь, П, Васильєв' одну пісню з типу

Т. зв. солдатських чи «некрутських», що записав він її

«от Бывегоo кантониста» в с. Лебедині Чигиринського повіту (на Київщині). «КантонистЬІ» ж - це, як відомо, були хлопчаки, які з дитячих літ училися на солдатів; були це солдатські діти, байстрята, підкидьки, завербовані 1

51 про все ие негайно подав звістку до «Киевской старин".., і вона

була надрукована під заголовком: «Шевченко В народнЬІХ рассказаХJ (<<Киев[ская] стар[ина]., 1896, февраль, оТД. 11, стор. 51-52), з моїми поясненнями, що йдуть далі . • Про uю пригоду оповідав О. 51. Кониський І мені, і багатьом іншим [ ... ] . • Писав я иі слова 1895 року.

332

в окремі малолітні роти та батальйони - характеру більше-менше кріпацького, тільки в залежності не од па нів-поміщиків, а од військового відомства. Пісня, що подав М. Васильєв, не виблискує художніми прикметами; нав паки - багато в ній елемента протихудожиього; тільки ж цікава вона тим, що її герой, якого «записала мати ще й малеиьким у салдати» (тобто, живовидячки, в «кантоиісти»), зветься «шевченко». М. Васильєв написав теє слово з

буквою великою: «Шевченко» та й надав своєму записові заголовок: «Н а род н а я пес н я оШе в чен к е». Ось вона: Уродився та й Шевченко, УРОДИВСЯ та й удався, Тільки дурний його розум, Що в солдати записався. «Не сам же я записався, Записала мене мати. Записала мене мати Ще й маленьким у салдати».

Ой повезли Шевченка Тісною улицею, Назад руки зав' язал и Та білою сир ицею. Ой привезли Шевченка дО 110ВОГО трахтиру, Там Шевченка розібрали, Я к мати иародила;

Посадили

на креселку, Чорні кудрі обстригали, Чорні кудрі обстригали, А Шевченко умлівае. «Розвивайся, суховерхий дубе, Бо на тебе мороз буде, Роздівайся, та Шевченку. Бо иа тебе прийом бу де. Ой не плач ти, Шевченко, Та й не плач, не журися, Бери Деньги бумажні1, Мед-вина напийся». Ой, ударився Шевченко Та об поли руками: ({Деньги мої бумажнїі, Пропав же із вами»!

Ніяких коментарів до свого запису М. Васильєв не до лучив. Та за чотири роки передрукували це в Галичині, у львівському часописі «З о р я» (1889, ч. 6-7, стор.115116) під тим самим заголовком: «Народна песня про Шев ченка. З «Киевской старинЬІ» переписав А. БорковськиЙ». Борковський був тоді редактором «Зорі». Невважаючи на виразну малохудожність цієї співаики, він - чи не з ре дакторсько-патріотичного обов'язку? - у передньому слів ці до передруку спромігся добачити в иій дещо «казкове, поетичие». «О чарівній силі імеиі і творів Шевченка свід чать також казк!{ і пісні, що собі зложив про него иарод український»,- пише А. БорковськиЙ. «Слава Шевченка між українським народом далеко скоріше [ніж через книж

ки] мусила й мусить ширитися майже через самі усні опові дання про него; а такі оповідання, звісно, мусять згодом

чим раз більше одскакувати од правди і принимати стрій ЗS3

казочний, поетичний» (стор.

115)1.

Наче для наочного ілю

стрування ТОГО «строю казочного, поетичного» далі й пере

друковано з «Киевской стаРИНЬІ» пісню про <<дурний Шев qeHKa

розум,

що

салдати

записався».

Саме ж тоді почав видаватися у Львові літературно політичний місячник «П р а в д Ю>, дуже патріотичного на

пряму. І от, у лютневій (Шевченковій) книжці

1891 року

вмістила «Правда» на стор. 96-97 статтю; «Н а род н а пам'ять про Шевченка». Хто автор статті, не підписано: може й О. Я. Кониський. І читаємо ми там: Пам'ять про Шевченка жива в народі: він давно стояв (став? А. Кр.) героєм народних переказів і пісень; час же взятися до збирання 3 народних уст усього ТОГО, що є в народній пам'яті про Шевченка. Подаємо на перший раз пісню про Шевченка, записану в селі Сніжній, Сквирського повіту, в Київщині. Жодних коментаріїв не ро бимо на сей раз, хіба скажемо тілько, що пісня ся свідчить, що народна муза не вмирала на Україні і во віки не помре: вона тілько переміняє зміст відповідно часу, як ; подобає усьому живому, усьому поступо вому. Ось СЯ пісня: Молодий Шевченко вродливим удався,

Тільки його дуриий розум,

ЩО в салдати записався.

} Ь'

IS ОЙ не сам же вjи записався, записала його матп:

Приїхали його брати,

} bis

Та й не виЙш.nа мати 3 хати. десь у тебе, Шевченко, та й не рідная маТІ!:

Приїхали 1.с6е брати,

} bis

Та І! не виишла з хати 1 Ой повезли Шевченка битими шляхамш

За ним, за ним !ванюша' } bis

З червоними бумажками. Ой вдарився Шевченко об поли рукамш «Лихо ж мені, мої бумажечки, } bis Пропав же я тепер 3 вами!. ОЙ привезли Шевченка до нового прийому: Ой крикнули прийомщики, } bis Щоб лоб брити йому ОЙ в Києві на риночку дв; квіточки в'ється,

За горою кам'яною,

} bis

Там Шевченко 3 турком б'ється. ОЙ в Києві на риночку дві квіточки звито,-

За

Там

Оця «Правди», чить, що людей, 1

горою

кам'яною

Шевченка

к!)ия

вбито.

} bis

замітка, вкупі 3 попередніми, свід· охочих прикладати uюю співанку до

1891,

Чужий для нас правопис .Зорі» (з 1;, ЬІ, о, О і т. іН.) заміняю на

наш звичайний.

• Чи не сі ВЗliюша).

334

поета Шевченка, було тоді, в 1880-1890-их рр., 'lИмало, дарма що зміст її виразно вказує; не про поета нашого ця пісня, але таки про «шевченка» - шевцевого сина. Я з цього приводу тоді й до «Правдю> написав', зазначаючи при тім, що співають пісню тую не тільки на Київщині, батьків щині нашого поета, де про нього пам'ять легше могла б зберегтися, ба й у крайній Подільщині, де люд за Шев ченка навіть і з книжок не знає десь певне нічогісінько'; можлива річ, що співають її й ще деінде. Найголовніший довід, що вона не торкається Тараса Шевченка, це її зміст. Змістом своїм вона й кришечки не нагадує обставин поето вого життя, бо тут попросту оповідається чи за малоліт нього кантоніста, чи за т. зв. «охотника», якогось гуляку,

що за гроші «У салдати записався»,- пішов у москалі за мість когось іншого (так же й співають; «д е н ь г и мої бумажнії, згинув я із вами!»); після віи їде битися з турком, а вже ж Шевченко з турком не бивсь. І треба дивуватися, що націоналісти наші з патріотизму, чи що, хотять неод мінно зробити цю пісню «народною згадкою про Тараса», хоч тутечки одне-однісіньке слово «шевченко» може хіба на щось натякати. думається,- писав Я,- щО пісеньки про таких «охотників» зв'язувати з пам'яттю Шевчеико вою - иавіть і з патріотичного погляду не виходить до

ладу.

ІІІ

Не думаю, що «патр іотів» - націоналістів моя замітка пер\.конала тоді З • Але етнографи, мабуть, звернули на ню деяку увагу. Бо коли в «КиеБСКОЙ старине» 1901 р. надру ковано було ще один варіант згаданої пісні, то редакція цю пісню захарактеризувала вже як звичайнісіньку всім відому типову «некрутську», дарма що звенигородська жінка, од якої новий варіант записано, пристосовувала пісню саме-іменно до поета Шевченка. от що надруковано було в .КиевскоЙ старине»'; 1 «Літературні

замітки,.- .Правда., 1891, март, стор. 110. Карповиq з Кам'янеqqини, тоді студент-правник Московського університету. Незабаром у .Правді. К-без-о (Вовк-Карачевський) 3 приводу «Літературних заміток» написав дуже лайливу статтю

2 Про ие мені подав звістку Юл.

(1891) • МОlХ

(у книжпі

•

V).

<Киев[ская] старина.,

190 І,

май, відділ

3З,';

11,

стор.

81-82.

Народна пісня про

Шевченка

В ч. 9 .КиевскоЙ стаРИНbl», ]885 р. (відд. ]1, стор. ]87), умістив М. Васильєв народну пісню про Шевченка. Цю пісню записав він од колишнього кантоніста в с. Лебеднні, Кнїьської губ., Чигиринського повіту. Тепер нам надіслано ще одн:ого UJpiiJHTi! народнuї пісні про Шевченка, І цей варіант в деяких Сі:.ЮЇх частинах має схо;. кість іЗ зга даним М. Васильєва записом, що зберігся в чистіШО>lУ вигляді. Нового варіанта записав проф. А. Станіславський в Казані ]879 р. з уст старої жінки домахи, яка була родом із с. Товстого, Звенигородського повіту, і знала Шевченка особисто. З її легендарного і незгідного з дійсністю оповідання виходить, ЩО цей варіант має бути самого Шевченка, ЯКИЙ начебто при ї зди в до своїх родичів, після того як його забрали в москалі. десь тоді, мовляв, навідавсь він дО якогось Каракоца садівничого в м. Вільшані (маєток гр. Вл. Браницького, старш.), і на погулянні у того Каракоца, що відбулося напередодні Шевченкового від'їзду, він напідпитку бувши, при всій громаді, де буцімто й Домаха була (?)1, одспівав ось таку пісню, що, мовляли, сам на себе склав: Уродився Шевченко, Ой повезли Шевченка Уродився, вдався, Рано до прийому, Тільки його дуриий розум, Та й крикнули на Шевченка: Що в салдати дався. «Голіте лоб йомуІ» ОЙ повезли Шевченка На стільчику посадили, Та й битими доріжками,Чорні кудрі обголили, За ним, за ним стороженьки Чорні кудрі обголили З голими шаблями. Та й до полку приділили. А де на ніч приставали, - Ой лягай же, Шевченку, Там віконця забивали, Лягай, просипляйся, А до мене, молодого, А завтра день ранесенько ОТЦЯ й неньки не пускали. Та й на муштр збирайся. Положився Шевченко, ПОЛОЖИВСЬ, проспався, А поутру вже раненько Та й на муштр зібрався. домаха повідала, що є ще навороти, але вона ЇХ не пам'ятає, та

навіть і за певність вищенаведених не дуже ручиться.

Вже не кажучи про те, що цяя пісня нічого спільного із Шевченко вою творчістю не може мати, слід пам' ятати й те, що це є звичайнісінька всім відомого типу некрутська пісня, до Шевченка лиш пристосована. ІУ

Здається, що найстарший запис пісні про щевчикового сина, охотою записаного в москалі, маємо ми в рукописній подільській збірці волосного писаря димінського 1860-их або кінця 1850-их рр. Переховується вона тепер у видав ництві Української Академії наук, і вже дещо 3 неї почав публікувати керівничий видавництва М. З. Левченко. 1 Знак запнтання належить редакції .КиевскоЙ старины•.

3з6

Записував Димінський фольклорні матеріали на Проску ріВщині' і побільше цікавився казками та жартівливими вигадками;

але

подеКУДll

записував

він

з народних

уст

і пісні. І от, на лл. 162 об.- 163 об., поміж двома казками, ми знаходимо у нього В'ЯЗ0ЧКУ «некрутських» пісень, а серед них - пісню про шевченка. Публікуємо всеньку тую в'язочку, щоб краще було видно місце «шевченкової» співанки'. ПЕСНИ Чи чули ви, люди добрі, як ся земля трясла? Тогди, тогди наша Польща на біду перейшла. Чи виділи ви. люди добрі, як ся сонце мінило? Тогди, тогди новобранці в некрути ловили. Ой, ОЙ ЛОБИЛИ, ЛОВИЛИ темненької ночі. Не єдная стара ненька виплакала очі. ОЙ ЛQВИЛИ, ловили, везли їх возами, Як погляне Еден на другого, обмиється сльозами. Ой чорниє галоньки "руту гору вкрили, Молоди€ новобранці жалю наробили. Не так тії молuдиє. як тії старії ПОІ<ИНУЛИ жінки-вдови і діти дрібненькі. ОЙ чорни€' галоньки, знесіться аж вгоруl МОЛОДJ!€ новобранці. верніться додомуl «Ради би ми ся вгору знести, та й туман налягає, Ради би ми ся

ПОЕернути, та цар не пускає.

Ой не так цар, як царова мати: Хоче нами, новобранцями, Польщу звоювати».

• • • Ой вродися, шевченьку, та вдайся,

Щоби з тебе ніхто не сміявсяl Ой вродився шевченько та вдався: Дурний €гo розум взявся Та в жолніри записався.

Не сам же він записався, Записали го люди: ЯК буде жив шевченько, То в жовніри дати. Розвивайся сухий дубе,

1 Про це див. у М. Левченка: «Богатир Ілля Муромець в старій українській казці» - в юбілейній збірці на честь акад. Д. І. Багалія (Київ, 1927). Там узагалі подано відомості про цю цінну збірку з По дільщини. '1 Ярижний Димінського правопис заміняємо на сучасний (замість

ЬІ пишемо и, замість и і, замість іо-ьо та одкидаємо Ь), але інших спеuіально індивідуальних особливостей його графіки не переробля€мо,

як не виправляємо й помилок і непослідовностей,

1-256

ЗЗ7

Бо вже взавтра мороз буде. Становне я ти, шевченьку, Бо вже юавтра прийом бу де. <Я ж морозів не боюся, До морозів розів'юся. Я прийому не боюся, 5І сам ту ди ст.а влюс я». Ой ПРШ'tели шевченькз, поставили в куточку: Скидай. скидай ти. шевченьку, білую сорuчку. Ой пішов та шевчеНЬКQ та лужками~бережками. За НИМ, З8 НИМ €ГO мати, та з синіми бумажками

Ой вдарився шевченько та по полах руками; .Гроші ж мої бумажнії, тепер же пропав я з вами!»

•

Т"рном, терном битий шляхом, Гей! гей! терном битий шляхом, Туда ішов офіuерський поачок, Гей! гей! офіцерський повчок.

Й а вперед офіцере ід ут .

Гей! гей офіцере ідут. А за НИМИ москалики ідут. Гей! гей! москалики ідут. €ДHOMY назад ручки ПО30в'я:ювані, Гей! гей! позов'язовані.

ЇМ кучері поззчісовані,

Гей, гей! позачісовані. За тим ПОВКОМ отець*мати ідут, Шд пахою сорочку несут. «На, сину, та сорочку вбнрай! Гей! гей! та сорочку вбирай», .На ЩО ж мені сорочку вбирати? Десь я буду кватиру мати, Гей! гей! квар[т]ирушку мати?» «Ой ТИ, сину І та ДИТИНО мояl Гtй! гей! та дитино моя. Ой де ж твоя найві рніша дружина?

Гей! гей! найвірніша дружина?» .ой Гей І Там Гей!

€ В полі високая могила, гей! високая могила, же моя найвіриіша дружина.

гей! найвірніша дружина .. Ой мав же я золотий пеРСТІнеuь,

Гей! гей! золотий перстінець. Да дав я €гo барабанчику, Гейl гей! барабанчику. Щоби добре барабан вибивав, Гейl гей! барабан вибивав,

Отцу-маМі та жалю додавав, Гей! гей! та жалю додавав>. ~ КИЄВі, 3 лютого

1927

ДО ІСТОРІЇ МАНДРІВНИХ ПОВІДАНЬ ПРО МУДРИХ СУДДІВ

приводу одиієї української літературної обробки)

є напівбелетристичний нарис Ст. фон Ное а 1 *, напи· саний

«по

фаМИЛЬНЬІМ

воспоминаниям»,

під

заголовком:

«У кра и нск и Й С о л о м О н, его кейф и суд»'. Тут розказано, як до смілянського сотника Тарана (наприкінці ХУІІІ в.) прийшла дівчина Гапка Левадівна скаржитися на молодого козака Корнія Заволоку, буцімто він її згвал· тував, і прохала справити з нього гроші за безчестя. Сот ник звелів парубкові заплатити дівці двадцять золотих. Гапка поклала їх за пазуху та й пішла додому. Сотник наказав Корнієві наздогнати її й одібрати гроші: «А не однімеш, барбарами на пекарні будеш битий». Та вияви лося, Гапка була така дужа і так «штурхнула» козака, що той «і тину дістав». Повернулася вона із скаргою до сотника, але той сам одібрав у неї гроші, оддав їх назад парубкові й заявив: «Ну, а тогді - чом ти не штурхнула його, як він теєчки ... як його?.» Одтоді,- каже Ніс, сотника Тарана стали взивати «українським Соломоном», і назва ця збереглася за ним у фамільному переказі. Ст. Ніс провадить своє оповідання в такому тоні, шо читач

може

вважати

всеньку

переказ ану

там

пригоду

за якнайпевніший історичний факт, тільки прибраний у белетристичну форму. Та заразом, мабуть, чи не кожен 3 читачів згадає, шо отаку саму судову розправу вчинив

Санчо Панса в «Дон-Кіхоті» 1

(т. ІІ,

розд. 45)3. Коли Ж

Чи попросту «Носа». ЯК його звуть українці.

• В «Киевской старине». 1883. июль. 492-505. • За московським перекладом (видаиня Кольчугіна. М., 1895) це буде сторінка 283-285 у другому 10мі.

22"

339

знов хтось схоче порівняти оповідання фон Носове й Сер вантесове ближче, той побачить, що не самісінький сюжет у них схожий, ба й обробленням, дрібними подробицями вони одне на одного скидаються добре-таки. Тим часом фон Нос двічі виразно говорить, що він писав за родин ними спогадами.

Сервантесове оповідання само собою не самостійне: вже ж і видавці' застерігають про це, одзначаючи, що історію про такий, як у Санчо Панси, суд прочитати можна ще в книжці Франціска де Осуни «Note de Ios estados»2, надрукованій р. 1550. І думають вони, що або історію цю міг вигадати Осуна, або могла вона й справді статися і Сер вантес міг би ЇЇ взяти з живої дійсності. Звичайно, ні те, ні те. Оцей мудрий Санчо-Пансин суд трапляється ще в ХІІІ в. У Жака де Вітрі й Етьєна де Бурбона".У збірни кові середньовічних латинських оповідань (<<Selection of mediaevaI Latin stories»), що його видав Райт (Wright) для «Регсу Society», про цей суд розказано під N9 20: «Чув я про одну жінку, що позивала перед суддею одного юнака,

нІби він подолів її та й збезчестив. Парубок одмовлявсь. То судець каже: «Заплати ЇЙ десять срібних марок одчіп ного за те безчестя, що ти їй заподіяв». Жінка, здобувши гроші, пішла собі вдоволена-втішена. Тоді суддя сказав парубкові: «дожени її та й одбери гроші». Той був по рвався вчинити те, що загадав судець, себто одібрати свої гроші, але ж баба хоробро взяла з ним битися та гукати пробі; позбігалася сила люду, і не дали йому нічого вдіяти.

1 дИВ. стор.

цитованого видання. (ісn.)- Ред. 8 Нагадаємо, що Ж акд е В і т Р і

285

2 «Пам'ятка про держави»

(] асоЬи. de Vitriaco) -

то

був один з найперших проповідників, котрі, щоб притягти до себе увагу слухачів, стали запроваджувати до своїх проповідей цікаві оповіданнячка та анекдоти - т. зв. ехетрlа (у нас у ХУІІ в. слово це перекладали: «приклади»). Жак де Вітрі багато років перебув

із хрестоносцями у Палестині; р. 1217 його настановлено навіть на єпіскопа м. Акри (Аки). Ехетрlа свої він, це безперечна річ, здеБІль шого запозичив Із схІдного фольклору. Зветься його збірка .Sermones de tempore et sanc!is. (<<Казання про час і святих> (лат.).- Ред.). Помер Жак де Вітрі у Римі бл. р. і240. Ет ь Є н Б у р б оне ь к и А (Stephanus de ВогЬопе) - де Вітріїв сучасник (помер бл. р. 1261); написав він «Liber de septem donis. (<<Книга про сім дарів. (лат.). Ред.), де зібрано рі,нl "хетрІа для вжитку проповідникам (<<казнодіям., як потім каgали в нас). Витяги з Етьєн а де Бурбона подав Лекуа де ла М'рш (Париж, 1877), а видання повної збірки Жака де Вітрі - то справа вчених БельгіТ.

340

LТОРШКd

видання

1928

статей ро

А.

Ю.

Знову поставили обох перед судцем. «Тітко! - спитавсь він.- Що тобі таке? чого ти бажаєш? чого ти так галасуєш?» То вона одказала: «Бо він, добродію, був сунувсь одібрати в мене гроші. Та я його одважно одбила, а гукала такечки, що він нічого не вдіяв».- «А коли так,- одказав суддя,

то поверни парубкові його гроші. Адже коли б ти й передше була одбивалася од нього та відважно гукала, то він би ніяк У світі не зміг тебе згвалтувати; ти більше полюбляєш гроші, ніж жіночу честь». Те саме переказується в старо давніх італійських новелах Малеспіні (част. ІІ, N2 56) і в стародавній французькій збірці «Сепt Nouvelles поиуеl les» (25, «Forcee de gre»). Тема ця походить, мабуть, із СХОДУ, бо вона трапляється й серед перських анекдотів, що попризбирував Гледвін (Francis Gladwin) у своїм «Рег sian Moonshee» (Калькутта, 1801 і Лондон, 1840), і в різ них індійських збірниках оповідань'. ЯК бачимо, Носове оповідання - таке, що аж само проситься в коло фольклористичних дослідів. Щоб не вда ватися в різні довільні здогади та гіпотези, бажана була б річ - здобути од самого автора всі необхідні пояснення 2 . Чи писав він під будь-яким впливом од Сервантеса, а чи ні? ЯК постало його оповідання? Сотник Таран й уся інша історична обстанова - чи не запроваджено їх до опові дання ПО просту за письменницьким правом художньої ви гадки, цілком зрозумілої в белетристичному писанні? Або таки справді в переказах фон Носів фігурує оте ім'я Таранове? І самий родинний переказ (коли він є) - чи переказав його автор геть точно, етнографічно, не дозво ляючи собі нічого вставити свого? - або, може, навпаки, переказав із додатками? Сотник Таран - чи справді його звали в народі «українським Соломоном»? Припустім, що шановний автор простісінько нам за явить, що він «дон-Кіхотом» не користувався і що він чисто подав

самісінький переказ, нічого од себе не додаючи. І коли після того буде ще законстатовано, що сотника Тарана справді взивали Соломоном, то тоді, здається нам, дуже природний буде ось який здогад: у судовій практиці Тарановій навряд щоб була справа з отаким вирішенням, 1 дИВ. наш переклад з В. К:лоустона (Clouston): «Народні казки та вигадки, як вони блукають та перевертаються», ЛьвіR. 1896, стор. 40-41. В англійському оригіналі (<<Рориlаг taJes and fictions», Едінбург,

т. І, стор. Це писалося

1887) 2

29. 1896

р., коли Ст. Ніс (фон Ное) був ще живий.

342

за яке в нас іде мова, але ж як сотника (принаймні

хоч

у роду фон Носів) уважали за Соломона, то до його ім'я згодом легесенько могло б налипнути взагалі кожне, будь яке почуте повідання про мудрого суддю; і ось У тому числі моїли б СОЛОМОНІІСТОМУ Таранові приписати й мудре вирішення Сервантесового Санча Панси або якогось судді середньовічних збірників. Інше, не таке вже ймовірне пояснення (j то знов під умовою, що Носове оповіданнячко не f ЙОl<О белетристична видумка) могло б бути ще й таке: сотник Таран (коли він не Носова фантазія) міг чути «приклад» про мудрий суд у проповіді якогось україн ського казнодія, і коли йому самому трапився в сотницькій судовій практиці живий аналогічний випадок, то він реально використав тую науку, яку почув у «прикладі». Третій здогад,- це вже не надто ймовірний. не дуже й припустимий, - що сотник міг би сам собою, самостій· ною

думкою,

домислитися

до

того

дотепного

присуду.

Сподіваймося, що шановний автор оповідання «Україн· ський Соломон» не одмовиться й сам з'ясувати справу і що його пояснення найкраще розв'яжуть питання, яке має навіть теоретичну вагу.

Надруковано це було в «Киевской старине», 1896, у жовтневій книжці, - і я надіслав відбитку своєї статті до самого Носа. Він ані мені нічого не одписав, ані в «Киев ской старине» нічогісінько про це не надрукував. У мене залишилося враження, що оповідання «Украинский Соло мон» Є найчистіша белетристична видумка, для якої автор

використав усім відомий епізод із Сервантесового «Дон Кіхота» - про те, як Санчо Панса губернаторував та мудро суддював на острові Бараторії. Додам, що й Драго манов (<<Житє і слово», 1895. т. ІІІ, стор. 350-351) закидав Носові фальсифікацію дум* .

ПРО «БИЛИНИ"

«Русские бblЛИНЬІ старой и новой записи. Под редакциеі! акад. Н. С. Тих о и р а в о в а и проф. Вс. Ф. Мил л е р 3» (видав москов ський «3тнографический отдел императорского Общества любителей естествознаиия, антропологии и зтнографии»). Москва, 1894 р. Стор. УІІІ 88 304 in 40 Ціна 2 крб. 50 коп.

-1'

Книжка переді ляється на дві частини, кожна з окремою пагіиацією. Першу (коротшу) частину становлять «БЬІЛИНЬІ ст а р о й записи». Це праця покійного акад. Н. С. Тихонра

вова* , що остаточно зредагувати її довелося вже Всев. Фед. Міллерові (голові московського «Зтнографического отдела»). В тій першій частині бачимо «стаРИНЬІ»', які записано переважно в

XVIII

віці, але є двоє з

XVII

в. Думаю,

що читач ие ремствуватиме на мене, коли я повилічую всі

ті важливі пам'ятки: тут є 1) п'ять «повестей» (<<гисторий», «сказаний») про Іллю Муровця (теперішнього Муромця), 2) про князя Володимира, Михайла Потока та царя Кащея з Золотої Орди, 3) два «сказания» про трьох витязів: Іллю Муромця, Михайла Потока Івановича і Альошу Поповича, 4) «Сказание о семи русских богатЬІРЯХ», 5) «Ставер Гаде нович», б) уривок з невідомої билини, 7) «Гистория О киев1 Через «Слово О полку Ігоревім» стали звати героїчний велИКQм руський епос «БЬІлинами» (<<Нач яти же СЯ Т'ЬЙ п"Всни ПО б ЬІ лин а м 'ь

сего времени»), та

народ Цього слова не знає і каже: «стаРИНЬІ», «етам ринушки». Недавнечко, правда, мені довелося чути, як «сказитеЛh» (співець) Рябінін, викликаний 3 Олонеччини ДО Москви, доспівав своЮ пісню про Вольгу такими словами: «Да И тут БЬІлинушка покончена». Всі присутні етнографи здивувалися. Тільки ж на розпитування проф. Міллера Рябінін ПОЯСНИВ, ЩО передше він був співав «старинушкз», а од панів (етнографів) навчився звати свої співи «Бы инами>>..

344

ск ом богатыIеe Михайле СЬІНе Даниловиче двенадцати лет". Окрім билинних старих текстів небіжчик Тихонравов додав іще й пояснення до кожного опублікованого у нього запису. Розкидані пояснення тїі - здебільша палеогра фічного характеру. Але є між ними й ціла стаття під дуже некричушим заголовком: «Пять БЬІЛИН по рукописям ХУІІІ века» (передрук з «3тнографического обозрения», кн. УІІІ, 1891). Це у Тихонравова дуже інтересна роз відка, що дає далеко більше, ніж обіцяє заголовок; тут подано докладну історію

записування

великоруської

на

родної словесності, починаючи од 1619 року (Річард Джемс) і кінчаючи епохою Катерини ІІ; так само дуже цікаві й описи тих рукописних збірок, з яких Тихонравов пови тягав кожну з виданих у нього билин. Іше треба згадати, що до тихонравівської частини долучено фототипію - сто рінку з рукопису ХУІІ віку (з «Повести о Владимире киевском и о богаТblРЯХ киевских и о Михаиле Потоке

Ивановиче, о царе Кашею Золотой орды >)•. Друга частина книжки - Міллерова: «БЬІЛИНЬІ н 0В О Й записи». Як на обсяг, вона далеко більша од першої, та ше й літерами надрукована дрібнішими. На зміст різнобірніша. Це, зрештою, і не днвниця, бо матеріал у ній - сучасний. Московський «3тнографический отдел», задумуючи видавати цю збірку, спершу думав був попросту надрукувати вкупі всі ті старини, які були появилися в печаті після 2-го видання збірки Киреєвського* (себто після 1879 р.) і порозкидувані були по всяких столичних і провінціальних виданнях. Але тая програма швидко мусила сама собою поширшати, бо тим часом члени-корес понденти «Етнографічного відділу» призбирали багацько свіжого матеріалу безпосередньо з народних уст, а ще ж

великій

пригоді

стала

рукописна

збірка

сиб і р

с ь ких старин, які давніш поназаписував відомий сибір ський етнограф, небіжчик Степан Гуляєв*. Таким побутом

тая частина, що зредагував голова «Етнографічного від ділу» Всев. Міллер, містить тепер у собі: а) над 50 NgN2, уже друкованих по різних виданнях 1880-х і 1890-х років,

б)

34 NgNg

ще ніде не опубліковані. Видано сей матеріал

путяще, науково; коло декотрих старин є невеличкі вияс

нення. Подавати повний, докладний зміст я не стану, бо треба щадити місце в "Житі і слові», а коротенько все ж

ізгадаю, що, між іншим, тут є билини про Іллю Муромця

(5 NgNg новітніх), про Добриню Нікітича та батька його 345

Нікіту Романовича, про Василія Казимерського, про Василія !гнатьєвича та Батигу, про Михайла Казарянина, про Івана Годеновича, про Чурилу Плєнковича, про Суханьшу Замантьєва ' , про Сурогу-богатиря, про Соломона та Василія Окульєвича, про литовський забіг (<<Наезд литовцев») і ін_ Дуже цікава Міллерова збірка ще й з погляду на пи тання про г е о гра Ф і ч нер о з п о всю Д ж е н н Я старин. За «Ісландію веЛИКОРУ~JКОГО епосу» вважалася була досі губерня Олонецька. Щог.~:1Вда, вона й цим разом дала матеріалу багацько; та, крім :~~ї, є в «БЬІлинах новой записи» чимало матеріалу з Сибіру, з Архангельщини, з губерень Московської, Петербурзької, Нижегородської, Самарської, Уфимської, землі Уральської, області Тер ської. Себто ми тут бачимо старини не з самісінької колиш ньої держави Новгородської, не з самісінької області того великоруського наріччя, що «окає», ба й з області того наріччя, що «акає».

В кінці Міллерової збірки є «Приложения», де подано <<Сведения о крестьянине певце БЬІЛИН Л. Г. Тупицьше» та музикальні ноти до билини «Добрьшя и Марина». А вже ж і до цілої книжки (не тільки до «своєї» частини) проф. Міллер зладив докладний «Покажчик речей» та «Покажчик власних імен». Без таких «Покажчиків» важко було б і перебутися тим ученим, котрі працюватимуть над

великоруським

епосом.

Звичайно, що цяя нова збірка билин має задля етногра фії першорядну вагу. Додамо, що з друкарського погляду видано її акуратно й чепурненько.

11 СХІДНІ ЙМЕННЯ В БИЛИНАХ

Всякі спроби сконстатувати в билинах можливий схід ний вплив зустрічає російська наука з неприхованою непри· хильністю. Люди наче забувають, що тюрки (обри, хазари, печеніги, торки, кумани-половці, татари, взагалі народи тюркського коліна) були віковічними сусідами нашої землі, часом панували над нами, часто браталися з нами. Великоруські націоналісти ще якось готові припустити, 1 З ПрИlюду аж наДТО орієнтального ймення цього богатиря ДИВ. 98мітку нижче, стор. 347-348.

346

що тюркський вплив міг одбитися на наших казках, анек, дотах, навіть піснях; але коли справа торкнеться билин, «нашего национального зпосю>, то тут - зась! тут, у цій царині, тюркський вплив не сміє бути, Недавня доля «3кскурсов в область русского зпоса» (М., 1892) Всеволода Міллера - найкраща ілюстрація тій нехоті, з Я1(ОЮ ста виться російська наука до орієнталістичних теорій. Враже· ний неприхильною академічиою рецензією (що з дору чення Академії наук склав проф. дашкевич)' та явною

несимпатією читачів, автор «9кскурсов» коли не зневі рився сам у своїй теорії, то в кожнім разі рішуче покинув трактувати далі на ту саму тему: він, бачимо, заходився вже студіювати побутовий бік билин, з його безперечними руськими

прикметами.

І от, невважаючи на теперішню аж надто виразно вияв леиу непопулярність думок про якісь східні сліди в били· нах, я насмілююся спинити увагу читачів на декількох билинних дрібницях, з яких на мене, на орієнталіста, дихає щось безперечно орієнтальне, Одна з тих дрібниць (а може, вона й не дрібниця) - власне ім'я богатиря; дві три належать до царини географічної номенклатури і, либонь, не покривдять нічийого науково-патріотичного настрою.

а) Богатир Суханьша Одuхманmьєвuч (вар. Замантьєвич). Східний характер цього богатирського ймення, можна сказати, аж кричить. Відчувається в нім елемент іран ський (перський), що перейшов через тюркську передачу; ба навіть оте чергування зубних звуків д і 3 В Одuх,иан mьєвuч та 3аманmьєвuч - і воно буває характеристичне для старших тюркських запозичень з перської мови',

Здається,

що в іменні

Суханьша Одuхманmьєвuч можна

без великого насильства упізнати два перські слова: одно -шзhаншаh (всеволодар, дослівно «цар над царями»), друге - андуhманд (стражденний, болящий). Це був би зовсім підхожий епітет для богатиря з такою сумною, трагічною долею, як у билинного Суханьші Одихманть€ вича. Адже князь Володимир, не повіривши, що Суханьша побив 40 ООО татар поганих, засадив його, пораненого,

, у 32·ім "Отчете о 'прпсужден!!и Уваровской прем!!и», 1895 р. Премію Всев, Міллерові ІІе пrисуджено, дано ЛИШ «почетний ОТ3ЬІв», 2 Перське Д ВИМОВ'nЯ:IОСЯ, особливо в діалектах. ЯК звук мі ж зубний (о), і чуже вухо легко }І.ОЧУ!:Іа.'Ю в нім 3. Та й в лоні caMOЇ~ таки перської мови одбувалося таке поплутання звуків.

347

В льох, і герой там загинув: «ВЬІДергивал он листочки мако

выIe с тыиx [своих] ран со кровавьІИХ» - і помер. Насувається питання: коли ім'я Суханьша Одихман mьввuч східне, то чи не випливає звідси, що й билинна фабула про нього мала б бути теж східна? Що ж! Мог л а б і фабула бути позичена із С:юАv.

Та, на жаль, прослідкувати це куди важче, ніж установити

східний характер заголовного імення. Епос тих кочовиків, які колись жили на нашому півдні, до нас не дійшов (те, що ми знаходимо в наших літописах - а60 невеличкІ уривки, або глухі натяки). Можемо хіба зазначити, шо смерть героя через невдячність або підступність того пади шаха, якому герой служив, це на Сході дуже розповсю джений мотив. Та от і головний витязь іранського епосу,

владуший князь Ростем

як він помирає? Його, ниши

теля незліченних військ, заманив хитрощами кабульський цар до себе та й, викопавши й прикривши яму на ловець кому полі, умовив Ростема поїхати на полювання. Ростем з розбігу зваливсь у тую яму; а там 6уло натикано безліч списів та шабель, і вони йому простромилн груди та ноги.

Лукавий кабульський цар під'їхав до смертельно поране ного і лицемірно почав йому казати, що покличе лікарів. Ростем його одігнав. За сусідньою деревиною, старою, дупнастою, але ще листатою, ховавсь був головний Росте мів ворог, що й підстроїв усеньку інтригу. Ростем його

побачив крізь листя, змігся, застрілив того ворога лютого, а тоді сам сконав од тяжких ран'. Отаке оповідання знахо димо ми в перській (Фірдоусієвій) літературній обробці кінця Х в. У тих тюрків, що були безпосередніми нашими

сусідами, міг існувати усний варіант про "Шзhііншзhu ііндуhманд», а значно ближчий до билнни про Суханьшу Одихмантьєвича. Та все це - здогади. б-в) Щодо східного елемента в г е о гра Ф і ч них билинних назвах, то, треба сподіватися, ніхто апріорно не стане заперечуватн, що такий елемент у билинах і міг

6ути, і навіть мусив бути. Адже й тепер, коли ми пере Іздимо територію України, то скрізь усе нам нагадує, шо тут колись перебували східні народи, найбільше тюрки: в однім місці була тюркська «кріпосницю> (Керменчук) , 1 диви перськнй текст "Шах-намс», що вид. Вуллерс, т. ІІІ (Лей

ден,

1884),

стор.

1736-1740.

У ФР8fЩ[У3ЬКОМУ) перекладі

Ііуге des rois. (видання малого формату), т. стор. 574-578.

<Le

348

J. Моh]'я: ]877).

(Париж,

"руге MictAe, тюрки зазначили як «гадючник» (8лань, тюрк. UйЛШ/l<=«гадюка.j і т. ін., і т. ін. Особливо живучі бувають

атарі назви річок. По-тюркськи «річка» буде чай, по-осет ськи (чи аланськи) - дон (це те саме дон, що залищило свій нестертий слід в іменнях великих наших рік: дністер, Дніпро, Дон). І в билинах є дві річки, шо в одній зовсім різко відчувається тюркське чай, у другій - може бути осетське дон. от Лучай-ріка, десь на «богаТЬІРСКОЙ заставе»-шо воно

таке? у билинних дослідників, здається, вже й аксіомою зро билося толкування, що билинна ріка Пу чай - то історична ПочаЙна. Тільки ж таке толкування непевне. Почайна тече в самім-таки Києві (там, де Поділ), а Пучай-ріка повинна бути десь оддалеки Києва, ближче до кочової пустелі; бо це ж там, на своїй «богаТЬІРСКОЙ заставе», мусять богатирі вартувати та одбивати ворожі забіги. Живовидячки, річка Пучай - це якась степова. Етимо логічно в

иазві

Лучай

неважко викрити тюркське Лох

чаЙ=·«Смердюча річка», або «Гиила річка»'. Певне, треба добачати в ній якусь неповноводу степову річку, що під палючим сонцем сильно пересихає й гниє 2 • (Це дуже зви чайний тип річок на степу, і їх у нас на степовому півдні багатенько; є Гнилиця та Гнила Оржиця на Лівобережжі, € Гнилий Тікич У південній Київщині, що належить до системи Бозької і - через Вись - вливається в Синюху, Бога доплив. З іншого боку Київщини Гнилоп'ять, або Гнилопуть - це річка Київщини та Волині, системи дні прової, вливається в р. Тетерев). Очевидячки, одна з таких річок в билину дісталася під назвищем тюркським (Лох чай, Лучай), а в натурі - залишилася під однозначним наsвищем нашим: Гнила. Щодо осетського дон, то я підозріваю його слід У назвІ билинної ріки, теж десь на ворожому пограниччі: СМОРО дина (зрідка й Самородина)3. Така назва могла б бути

Слово nох має в тюркські!! мові навіть грубіший відтінок: «екс

кремент». Але воно не вважається за таке непристойне, ЯК нашІ ПРОСТО~ народні терміни для екскремента. 2 «А ПучаЙ·река - лужа ведь дождеваяl» - глузує добривя Нікітич (Гільфердінг, ,N', 157; пор. ,N', 148 та Рblбников, І, 24; ІІІ, 15). 3 Етимологічно я в певний зв'язок зважився б поставити сюди й особисте билинне ім'я царь Кунгур Самород08UЧ, але мотивувати цей пункт - значило б далеко одбігти од суті.

349

слов'янською переробкою 3 чужого «Самур-дон»; З тією са мою легкістю, з якою - за наших-так!! часів - Стокгольм переробляється на "Стекольня», Тальєн-ван на «дальній», Геленджик на «3еленчую> і т. ін., можна було з Самур дона зробити «Смородину». Найменше проти такої думки міг би говорити той факт, що й у північній Русі назва Смородина - дуже звичайна назва для річок'. Безперечно, таких річок Смородин там багацько. Та от навіть і теперішня Москва-ріка, що понад нею

розкинулася

первопрестольна

російська

столиця,

колись звалася - якщо віритимем Байєру* ХУІІІ в. не Москва-ріка, ба Смородина. Байєр-бо пише про місто Москву: «Moscua (город Москва) поп а flllvio (fuit епіm ПиУіо vetus поmеп Smorodina), sed а veteri monasterio Moscoi потеп habuit»2 (Москва дістала назву не від ріки, бо древня назва ріки була Смородина, а від стародавнього монастиря (лаm.).- Ред.). Або знов, ближче до Києва,- р. Смородинка на Кур' щині; там, у Фатезькому повіті, є й село Смородин ное (або «Большая Слобода»). Але що випливає з таких фактів? Випливає лиш те, що чужа, неслов'янська назва далекої ріки Самур-дона могла аж надто легко перевернутися в устах билинних співців на відомеє Їм річане ім'я Сморо дина. Слово самур у східних мовах значить «соболь». На ве ликій простороні коло моря Чорного, Азовського та коло Тмутаракані могла бути не одна, а чимало «Соболиних» річок·. Та, здається, найславніша була тая ріка Самур, що на п і в ніч ном У К а в к а з і. Це тая ріка, про яку з арабських істориків ми знаємо\ що там, іще в УІ ІІ в., омейядський воєвода Мерван оселив хозарів, а саме між р. Самуром та м. Шабераном. Отую хозарську (чи осетсько-хозарську) ріку Самур найкраще могла знати 1 Теж, мабуть, застояних і смердючих, свого роду noх'чай-ів? 2

Див. його

Orig[ines] Russ[icae] в комен[тарях] Акад[емїі] н[аукl,

т. УІІІ, стор. 400=К а рам з ин, История государства Российского, т. ІІ, примітка 301 (у виданні ЕйнерЛінга, СПб., 1842, кн. І, від. прим., стор. 127). з Не зважуюся вирішити, звідки треба етимологічно вивести назву Самара (не Самура) - тієї річки, ЩО вливається в дніпро із східного боку, п'рОТИ теперішнього Катеринослава. [По-новому - дніпропет ровська]. • Див. у Балnзорія (пом. 892): «Фотух аль-бюльдан" вид. де [уе (Лейд,[енl, 1866), стор. 208.

котра давни Русь? Очевидячки, тмутараканська, кавказька, що її богатирство мусило ввесь час - окрім половців мати тісні ЗНОСІІНИ з кавказцями: чи то з черкесами-каС0· гами,

чи

то з

ясами-осетами,

чи

то з кавказькими

хозара·

ми, чи з іншими. Приміром, щодо касогів-черкесів, то хто ж може забути пам' ятну картину, як руський князь Мстислав чисто по-епічно-богатирському сам вступає в одноборство

велетнем

Редедею,

витязем

касогів?*

Осетів-ясів

ма

люють наші літописи не тільки як таких сусід, що проти них треба воюватися, але ще й таких, що з їхніми дівча тами (так само як з «краСЬНЬІМИ дtв'Ьками половьцькими») дуже варто й женитися; от, у тій самій Тмутаракані, князь Ярополк, син Володимира Мономаха, був одружений

з гарною осетською бранкою'- Отут у Тмутаракані, в бога· тирському побуті, серед осетської (і хозарської) околиш· ньої людності, найлегше й могла назва ворожої ріки Са· мура (чи, на місцевий осетський лад, Самур-дона) увійти в билинну традиuію, а далі - піддаватися всяким фонетич· ним змінам, аж поки великоруські «сказители» переробили її на «реку Смородину». д) до загадкових билинних річок належить і «Сафат река». Важко зідентифікувати її з якоюсь реальною річ кою, котра і тепер звалася б більше-менше підхожими зву ками. З билин видко лиш, що й Сафат-ріка тече десь на границі, і там «застава богатыIская>>.. У східних мовах слово сафхаm (позичене з мови арабської) значить «бік, край», особливо передній (виставний, лиuевий) бік, перед ня грань. Для ріки (або, може, й для самої-таки «застаВЬІ богатЬІРСКОЙ»), що становить собою окраїнне забороло проти ворожих забігів, чи не підходив би отакий епітет?

Надати таку назву пограничній і розграничній річul могли, звичайно, й вороги-тюрки, стоячи й самі на другому ії березі своєю вартою, своєю «заставою богатыIскою>>..

На користь такого здогаду міг би промовляти й той факт, що билини звуть згадану річку не тільки <<Сафат река», ба ще й «Сахатар-река». В тім варіанті (Сахатар) дуже легко впізнати сафхаm-ддр, тобто при к мет ник от сафхаm із закінченням дар. Слово сафхаm-дtlр значить «боковитий», «лиuюватий», «гранчастий».

розд.

дИВ. І< а рам з и н, ИСТОРИЯ государства Российского, т.

7-0 (стор. 98 в виданні Ейнерлlнга, 1842 р.). Збl

11,

ІІІ До рщензJї д. &силя За.ре.нка* про «РУl:ЬКі би.,ин" Михайла Пачовсl>КОГО* ("Зоря», 11\97, Х. 10, стор. 198).

ДУМИ»

Д. В. Заренко' радіє на книжку д. Пачовського, тому що «се перша у нас поважніша праця 3 того мрачного обсягу нашої словесності» і що вона «безперечно дасть почин до дальшої роботи в тім напрямі». Про книжку д. Пачовського

говорити не будемо, бо ми її не читали 2 , але дуже жалку ватимем, коли хтось із галичан схоче, починаючи працю в тім «мрачнім обсягу нашої словесності», користуваТIІСЯ

увагами д. Вас. Заренка до книжки Пачовського. Передовсім дозволимо собі заявити галичанам (при наймні тим, котрі того не знають), що не можна так, як це говорить В. Заренко, говорити про «д О К а з а н і Стасо вим прототипи билиИ», бо праця Стасова нічого категорично не док а з а л а, не довела*, а тільки п о з нач и л а новий

шлях, яким мають далі йти новіші дослідники; а результати, до яких прийшли чи приходять учені, йдучи шляхом Стасова-таки, часто виходять зовсім інакші, ніж у Стасова. другу д. В. Заренка раду випишемо спершу цілком: «Не використані [у М. Пачовського] - всі дотичні джерела і праці з того обсягу. Такі поваги на тім полі, як Хомяков*,

Безсонов*,

Стасов,

Гірценфельд,

Прижов* і

ін.,

автор

збув мовчанкою». Шануй нас боже од декотрих із сих «поваг», а саме

од Безсонова! Про які Безсонова «джерела і праці» міг би казати д. Заренко? От, Безсонов видав «Калики перехожие» - збірку, цІкаву своїм сирим матеріалом. Але впорядкована вона

1 Василь 3аренко це псевдонім одного галицького письменника, що потім придбав собі ім'я в літературі. 2 3 ТОГО коротенького огляду книжечки д. Пачовського, що подав

д. Заренко, можна б думати, що вона (безпосередньо чн знов-таки за

чиїмсь переповіданням?) переказує велику статтю Ореста Міллера, надруковану в "Истории русской литературЬІ' Галахава, в Нм томі. Стаття Ореста Міллера була своїми поглядами трохи застарілою навіть тоді. як допіру писалася; а тепер, за 15 літ, вона застаріла ще більш. Та будь'що-будь воиа й тоді була дуже цінною, бо вийшла З'під пера старого дослідника, а через те й тепер іще зостається не без ваги.

352

дуже недбало, ненауково і повна диких-предиких уваг ' . Та Заренкові слова, раз він веде мову про б и л н н н, не можуть радити читачеві иавіть отих «КаЛІШ перехожих», а очевидячки натякають на «Песни Киреевского», що ВИДdВ Безсонов із своїми «широковіщательними і многошумя, шими» увагами: тільки про них і може бути мова у В. За ренка. Але ж оті Безсонова уваги - ще, мабуть, дикіші од уваг до «Калик перехожнх». Через них, головним чином, і набув собі Безсонов славу «тупоумного славянофила» або - простіш - «шарлатана». до речі: коли д. Заренко думає навчати галичан 2 , що з праuь Безсонова краще будуть «зазначені докази первісної приналежності билин українцям, а не великоросам», то він тут грубо поми ляється, бо Безсонов скрізь держиться безглуздої думки, буцім стародавні

кияни були великоруси. Щодо Прижова або й Хомякова, яких радить М. Пачов, ському та галицьким читачам В. Заренко, то їхні писання, правда, не носять такого шарлатаняче-божевільного харак, теру, як писання Безсонова. Але в усякім разі ані Прижов, ані Хомяков ні для кого иіколи не були «повагою» в справі билин. А вже ж яка то повага Гір цен фе л ь д,- ТОГО Й угадати не можемо. Чи не буде д. Зареико такий ласка вий, щоб пояснити нам, Чі м уславився отой «поважний»

д. Гірценфельд? Нам здається, що д. Заренко попросту поплутав щось і перехрестив на Гірценфельда відомого Гільфердінга, видавця «Онежских БЬІЛИН». Коли б хто з галичан захотів справді щиро працювати «в тім мрачнім обсягу нашої словесності», то ми б порадили

йому прочитати перш за все відповідні розділи «Истории русской зтнографии» Пипіна; звідти в читача виробиться ідея про найголовніші методи, з якими підступали вчені до билин. Коли Ж би в Галичині зовсім важко було роздо бути працю Пипіна, то - з біди - краще буде обмежи тися навіть перестарілою статтею Ореста Міллера (з якої. може, й черпав дещо д. Пачовський), ніж силуватися роз· шукати собі «поважні» праці ддо Безсонових та нікому не відомих якихсь Гірценфельдів.

Ух ню дикість ВИЯВИВ між іншим дуже неДавно проф. СумиОА

(<<Киеп[с"ая] старlн!!а]», It97, яиварь). 2 Кажемо «К О Л И думає»), ПО про ее Д. Заренко каже трошки не· виразно.

23 '·255

353

А далі? - далі таки треба дістати «3тнографию» Пи піна', та прочитать "Южнорусские бьmинЬJ» акад. Веселов ського (відбитка із "Сборника Отделения русского язы аa и словесностю> Академії наук), та "Русский БЬІ."евоЙ зпос» Жданова (Петербург, 1895, видання Пантелєєва) і статті Всеволода Міллера. З останніх надто важливі: «Русская БЬІлина, ее слагатели и исполнители» (<<Русская МЬІСЛЬ», 1895)2 і «Географическое распространение бьІЛИН» (<<Журнал министерства народного просвешениЯ» того самого або передні шого року·). Вони обидві, а разом і всі інші статті Всевол. Міллера про билини друкуються тепер в Москві у Ситіна «<Очерки русской народной словесности») і, може, вже досі вийшли в світ. Хто перечитає праці згаданих чотирьох учених, той уже знатиме з них, ШО йому читати далі. ІУ Симпmматичність таких реuензій, як Вас. Заренка,

1897.

два-три

інші приклади великого незнаття історії серед галичан

Више розглянута Заренкова рецензія дуже симптома тична і характеристична для галицького наукового рівня кінця Х ІХ століття. Бо що ж ми бачимо? Інтелігентний,

алt легковажний молодик спокійнісінько береться тракту вати перед широкою публікою про ті речі, яких не знає, про які хіба дешо лиш чував. Пише він,- як і слід було сподіватися,- яскраВІ абсурди, а редактор «Зорі» - отій елементарно безграмотній писанині-базгранині любісінько дає місце на сторінках найбільше тоді поширеного часопису.

А вже ж і часопис той

неабиякий: <<Зорю» видає львів·

ське Наукове товариство імені Шевченка, теє товариство, що вже й тоді, в 1890-их роках, заявляло претензію - зро битися українською Академією наук. Картина - вимовна, тільки ж вона не надто й СМІшна. ие "сміх і горе», як вислов лювався про аналогічні lарsus'и в тодішній галицькій пресі покійний драгоманов, що й статтям своїм про такі lарsus'и іноді й заголовка надавав: «Сміх і горе» (от у «Товариші»). 1 «История русской литераТУРЬІ» того самого Пипіна. 3 відповід НИМИ РОЗД1Лами про билини, тоді ще не булй Rийшла в світ. Точніш «Рfvсская] МЬ!СЛІ,». 1895, сентябрь, стор. 143-160, т" октябрь. стор. 1-19 з ЖJ\\НП, 1894, май, c~op. 43-77.

ЗG4

На деяке виправдання легковажному вчинкові Вас. За· ренка і величенькому недоглядові редактора «Зор і» можна було б, правда, піднести, що в Галичині «руські билини)) зовсім не були такою для всіх обов'язковою Відомою цари ною знаття, якою вони являлися для України російської. У нас і по гімназіях, і по університетах, і по інших філо логічних вищих школах (та навіть і в духовних семінар іях і в духовних академіях) широко була поставлена наука «русской словесности», де «билини» обіймали почесне місце, завчалися напам' ять, докладно розглядалися, сту діювалися. Програма ж галицьких шкіл була австр ій ська,- і через австрійські обставини 'билини справді-таки

належали до «мрачного обсягу нашої словесності» (як висловився д. Заренко), тим більше, що в те пер і ш н і й своїй q:opMi вони - добро лиш великоруське, не україиське. Хто в Галичині хотів знати про билини хоч стільки, скільки знав на російській Україні пересічний гімназист, той мусив попрацювати самотужки. На жаль, одначе, такі або ще й гірші Іарsus'и трапля лися в Галичині не тільки в цій царині. Якось узагалі був установивсь у Галичині недобрий письменський звичай не надто пильно дбати про наукову акуратність, не дбати про ню навіть у тих наукових питаннях, що найбільше тор калися самих-таки галичан. Всім відомо, якою раз у раз пекучою для галицьких русинів справою була справа цер ковна, скільки списів ламалося в обороні греко-католиць кого обряду, греко-католицької церкви. А от пригадую такий факт 1903 року'. Товариство запомоги гр[еко] кат[олицьких] церков імені св. апостола Петра вдається до громадянства, до вірної пастви, з відозвою. Відозва тая друкується по газетах (от хоч би в «Руслані», 1903, N2 174, стор. 2) і розсилається кожному священикові, людям уні верситетської освіти. І починається вселюдна тая відозва ось як: «Л е в'я т сот літ минуло, як святі апостоли

Кирило і Мефодій розщирили віру Христову наР у сі». Скільки тут, на двох рядках, кинуто історичних «пер лию>! «Лев'ятсот літ минуло)) ... Автори тієї відозви або забули, або й не знали, що св. Кирило помер р. 869, а св. Мефодій - 885-го: не дев'ятсот, а повна тисяча літ із над лишком зминула по ЇХ смерті, і теє тисячоліття бучно було 1 Я на нього й печатно був звернув увагу в «Літературно-науковому "існикові», 1903, жовтень, від. 11. стор. 60.

23*

155

одсвятковано по слов'янських краях. «Кирило і Мефодій розширили віру Христову на Русі» ... Але ж наР у с і не був ані один із них ніколи! .. Під відозвою підписано поважні прізвища: «Пюрко Богдан, крилошанин митропо личої капітули, предсідатель, і Грабовенський Володнмир, ц[ісарсько]-кІоролівський] совітник суду краєвого, виді ловий».

Та й те, що каже тая відозва далі, знов-таки ціКаве: «А хотя й нас гнобили турки і татари та інші погани ... » То монотеїсти-мусульмани мають бути поганами?! Ну, та іслам - то вже віра не своя, а чужа, східна. Тим греко-католикам, котрі не знають навіть історії Кирила з Мефодієм та хто Русь охрестив, не знати східних релігій до пуття, живовидячки, дозволив сам господь-бог. І, мабуть, на підставі отого вищнього дозволу ми В тім самім «Руслані» (1904, N2 36, стор. 2) от що читаємо про іншу східну віру': «В Японії є багато б у д дис т і Б, які почитають три божества - Вішну, Шіва і БраХillа». Той, хто таке міг написати, як бачимо, не знав і не підозрівав, що буддійство і брахманізм - то ж в о р о ж і релігії між собою, і що в Брахму, Шіву і Вішну буддисти зовсім не вірують. Коли б автор тих рядків, беручися ерудитно навчати своїх читачів, «братів незрячих, гречко сіїв», про те, що воно за віра буддійство, попереду був взяв та й подержав у руках хоч на IJівгодинки якусь щонайкоротшу і щонайпопулярнішу kторію буддійства, то вже ж він не зміг би забути, наскільки рішуче одкинули буддисти брахманську трійцю. Це ж була одна з тих точок у буддійства, яка чи не найболючіше вражала брахма ністів і робила ЇХ запеклими ворогами будди ної науки. Та галиuький газетяр не потурбувався, пишучи статтю, щось підчитати для неї. Будда - з Індії, Вішну та Шіва та Брахма - теж з Індії,- бери їх в один кіш! Таких прикладів можна було б з галицької преси вило· вити скільки завгодно. І на їхньому загальному тлі легко важна (чи, сказали б навіть, шарлатанська) замітка моло дого Вас. Заренка про билини не становить якогось різкого винятку.

я на це звернув увагу в «Літературно-науковому вісннку>, квітень, від. 11, стор. 55.

]904,

ЯК ТРЕБА КЛАСИФІКУВАТИ НАРОДНІ ШСНl

Ув'йшло В Росії звичаи, І це навіть 110 шкільних підруч них хрестоматіях скрізь офіційно переведено - розбивати всі пісні на дві категорії: одна - (шесни оБрядовыl» (вес f'янки, купальські, обжинкові, весільні і т. ін.), друга категорія - «песни БыlовьІе>>.. Та всякому ясно, шо такий поділ - цілком нелогічний; адже обрядові пісні - вони теж побутові, а ділити пісні, прим., на весняні і весільні це значить порушати елементарні основи формальиої логіки. до того, такий поділ не дає й надто ве.г.иких прак тичних вигід. В українській етнографії ше в 1870-их роках, у київ ськім «Юго-Западном отделе» Географічного товариства, відчули непридатність тієї традиційної класифікації j спро бували сортувати пісні по-інакшому. А саме: коли ми візь мемо виданий од «ЮГ0-Западного отдела» в Києві 1875 року Купчанків* «Сборник песен буковинского народа», шо впорядкував А. Лоначевський* за програмою «ЮГ0-Запад ного отдела»', то побачимо там розподіл пісень не на <юбря ДОВЬІе» й «БЬІТОВЬІе», а в цілком інакшій системі, яка в прин циповій підвалині своїй не дуже практична, але в подро

бицях, безперечно, дуже зручна; в ній велику ролю грає, для подробиць, асоціauія ідей. Теоретнчно обгрунтував тую систему М. П. драгоманов у нередмові до своїх «Мало русских наРОДНЬІХ преданий и рассказов» (К., 1876, стор. ХУ-ХІХ), шо теж видав «Юго-ЗапаДНЬІЙ отдел»; в тій передмові драгоманов зазначає, що програму 1 Той «(борник песен

уко"инскоro народа. (К., тому <ї;Запнсок ЮГ0-Западного отдела».

357

1875) є відбитка

«ЮГ0-Западного отдела» для видання народних пісень склав він не сам, а вкупі з В. Б. Антоновичем. Проти основного драгоманівеького принципу можна сказати не одно. Він ділить народні пісні на дві категорії. Одна у нього категорія - тії пісні, «которыIe представ, ляют более или менее непосредственное выIажениеe народ ного миросозерцания и отражение народного БЬІТа» (стор. XV). За «выlажениеe народного миросозерцаlіИЯ» бере Драгоманов (стор. XVI-XVII), прим., КО.1ЯДКИ, щедрівки, «з нач и тел ь ну ю час т ь т. н. ДУХОВНЬІХ стихов (а именно песни о СВЯТЬІХ лицах и явлениях - бого родице, святыl,' страшном суде и проч.)>>; а «отражение народного БЬІТа» він бачить не тількн, скажемо, в піснях про кохання або про пияцтво, або там з чумацького чи якого побуту, ба й у піснях історичних чи, як їх зве Драго манов, «песнях жизни политической: времен дружинно княжеских, козацких, гайдамацких, рекрутско-крепац ких,- новейшие песни про волю» (стор. XVII!). Словом, у Драгоманова перша категорія пісень - ті пісні, котрі реально обмальовують народну думку й життя і придатні для

вивчення

правдивого

народного

Друга у Драгоманова категорія нер е а л ь ним,

«которыIe

побуту.

пісні з характером

представляют

сознательное

употребление слова для достижеНI!Я извеСТI!ЬІХ целей поуче ния (як-от, ре ш т а духовних стихів.- А. К.) или за баВЬІ,- произведения тенденциозныl,' искусствеННЬІе, кар

рикаТУРЬІ, игра слов или фантазии» (стор. XV-XV!). Інакше зве Драгоманов цю категорію пісень: «П о у Ч е ние и искусство в песенной форме, сподразделениями сатира,

каррикатура,

дидактические пародия,

песни,

игра

слов

баллаДЬІ, и

шутка»

(стор. XVII!). Він цю, другу категорію (з характером нереальним) дуже різко одрізняє од пісень попередньої, першої категорії (з характером реальним): «только пеРВЬІе вполне как

могут

ВТОРЬІе

характеризовать

надо

принимать

не

народ иначе,

народность, тогда как

спостоянною

памятью о том, что зто произведения по меньшей мере одно сторонние

притом

ВО многих случаях вовсе

не местного

происхождения, каКОВЬІ особенно ДУХОВНЬІе стихи (ті, котрі не про богородицю, не про страшний СУД.- А. Кр.), сатирические песни, напр., о теще, Фоме и Ереме, и бал лаДЬІ о чрезвыlайньІхx собьІТИЯХ, как убийство жеНЬІ, отрава брата, кровосмешение и проч., - помешение кото-

358

РЬІХ В ряду песен БЬПОВЬІХ, как оБЬІКновенно зто делается (см., напр., самое обьемистое из изданий малорусских

песен V т. «Трудов зтнографlическоl-статист[ическойJ зкспе диции в Юго-3апаДНЬІЙ край» г. Чубинского), может повести к

непраВИЛЬНЬІМ

заключениям о народном

бьпе»

(стор. ХУ!). Такий розподіл пісень, якого запропонував М. П. дра гоманов, може й справді буде дуже придатний для того вченого дослідника, що, маючи спеціальну наукову мету, схоче на основі народних пісень намалювати правдиву картину реального народного побуту. Але для етнографа класифікатора отак ділити пісні для видання в світ зовсім не зручно. Не зручно, напр., до першої категорії віднести і пісні про кохання дівчат з парубками, і пісні про стародавні бої козаків з ляхами, і частину духовних стихів (про богородицю, страшний суд), а до другої катего рії - віднести і решту духовних (часто дуже трагічних) стихів і комічну пісню про Ярему з Хомою. Через те, думається мені, не можна етнографу-видавцеві викорис тати систему драгоманова, попереду не змодифікувавши її дуже й дуже сильно. На мою думку, маючи в руках великий пісенний мате ріал, найпередше треба: а) г е т ь вид і лит и пісн і іст ори ч ні, бо вони стоять уже на грані поміж поезією ліричною та поезією епічною' б) і тоді той матеріал, що залишиться, будуть пісні властиво л іри ч ні. Вони розпадуться на три від діли: І) пісні релігійно-філософсько-етичні (в яких віддзер калюються вищі духовні інтереси людини), 2) пісні житейські, побутові, 3) пісні жартівливі, або гумористичні (сатиричні, скеп тичні, насмішкуваті). Кому не до вподоби самий термін «жартівливі», або «гумористичні», той, очевидячки, могтиме надумати для них загальну назву, може, й кращу, ніж «жартівливі»; тільки ж зміст цього ліричного відділу зали шиться, звичайно, той самий: сюди мають увійти ті пісні, котрі скептично або нес е р й о з н О ставляться до 1 Історичні пісні друкувати можна або як окрему UіліСТЬ, або вже аж п і с л я всіх інших пісень, перед тим ЯК видавець-етнограф має перейти ДО матеріалу чисто епічного.

359

д у х о в о г о життя людини і людський п о б У т.

нес е р й о з н О віддають

Зробім і детальніШІ уваги про кожен з названих трьох жанрів ліричних пісень.

11 Пер ший відділ пісень (р е л і г і й н О - Ф і л 0с о Ф с ь к О - е ТИЧ Н і), природно, розпадається иа під· відділи: пісні релігійні, пісні філософські, пісні етичні.

Релігійні

інакше

п і сні

к У л ь т у:

чи

то

по

ганського (в пережитках), чи християнського. Сюди нале жать, наприклад, пісні з поганськими віруваннями, ну, хоч би в антропоморфізм землі, сюди належать шсні з пер вісними поглядами на тварин (як-от «Прилетіла ласті вочка, сіла собі під віконце»), сюди ж належить більшина пісень обрядових. Кажемо: «більшина пісень обрядових», а не «всі обрядові», бо от обрядові весільні пісні сюди від носити, звичайно, нема рації. З обрядових і заразом куль тових пісень назвати можна: колядки, пісні на масницю, веснянки, пісні купальські, жнивові, обжинкові. Не одна з-поміж них набула собі вже закраску християнську; а окрім того, € пісні попросту-таки християнські, змісту а60 канонічного, або апокрифічного.

Пісень заторських)

Ф і л о с о Ф с ь ких

не

гурт.

давати

ет и ч них детальніші

(моралі

пояснення,

!до то за пісні, нема жоднісінької потреби.

ІІІ

д р у г и й відділ пісень - ж и т е й с ь к і, інакше п о б У т О В і. Одні з-поміж них торкаються життя особис того або в межах сім'ї; інші - стосуються до життя громадського. Порядок, що за ним було б зручно ЇХ сорту вати, міг би бути ОСЬ який. Попереду - пісні заколисні та дитячі. далі - пісні молодих літ,

інакше

про кохання,

з темами:

яка

врода

в милого, яка врода в милої, палке кохання, зрада або остуда, відмова, утрата діщщтва, надто через військових людей, шукання собі пари, тобто малювання собі ідеалу подружнього життя, як-от міркування про багатого-нелю боГQ та бідного-любого. Все це, по суті, пісні нежонатоїЗБО

незаміжньої молоді, і до того пісні о с о б ист і - суб'єк· тивної ІНдивідуальної психології. Г1ісля них варто надати місце пісням подружнім, сім е й ним. Теми: невінчана пара; весілля з його обря дами; відносини поміж чоловіком та жінкою, себто Їхні права і їхні обов'язки; сварки з чоловіком або журба, що чоловік - нелюб; жінчина доля в чужій, в мужевій сім'ї: свекор, свекруха, зовиця, нудьга за батьковою хатою. Родяться діти, й треба Їх доглядати; дорослий син і доросла дочка та як вони ставляться до батьків; думки, якого б зятя або яку невістку собі щукати. Г10гуляння-випивання. Чоловік-п' яниця. Г10ХОРОН; плакання-голосіння над по мерлими. Овдовіння: вдовича та сирітська доля; доля сиріт-синів і надто старщого брата. далі йдуть теми г ром ад с ь к О г О ж и тт я, як-от панщина, кріпацтво і визволення кріпаків на волю', сіль ське самоурядування та глитаї-мироїди, взаємовідносини з поміщиком і жидами та земським начальством, реМСТЕО на соціальну нерівність; пісні розбищацькі, пісні рекру тів-новобранців, солдатське життя; пісні (вони найбільще

економічні), зв'язані з тією працею, коло якої хто працює: хліборобські, чумацькі, вівчарські-чабанські, торгові, ре місничі, наймитські, фабрично-заводські. ІУ

Тре тю

групу

пісень,

де

ми

бачимо

скептицизм,

сатиру і жарт, можна називати ж арт і в л и вим и, або г.умористичними (доки хтось надумає влучнішого терміна). Іхні теми:

скептицизм релігійний або обрядовий, легке кошунство· блюзнірство (прим., перекручення молитов, глузування над святими божими; пор. і вірші такого роду). Глузу вання на теми з повсякденного життя: смішки дівчат з па

рубків, а парубків - з дівчат, особливо глум над коміч ною вродою. Іронічне обмалювання дружини: муженька чи жіночки. Г1існі до танців (гопака, метелиці і т. ін.).

Нісенітииці. Глузуваиня з громадських класів і станів. Смішки над чужими народностями і т. ін. 1 Зрештою, такі пісні ЧИ не час УЖІ" Rнажати за історичні та й пере- нести просто до ві ТUJ..ілу пісень історичних~

ЕТНОГРАФІЧНІ Й ІНШІ УКРАїНСЬКІ ВИДАННЯ МОСКОВСЬКИХ ЛУБОЧНИКІВ рр.

1888-1893

Наприкінці 1880-их років та на припочатку 1890-их українська етнографія через цензурні утиски перебувала кризу. Поважні збірки етнографічних матеріалів не могли побачити світу. А разом з тим, по всіх базарах, по всіх ярмарках України, в книгарських ятках у московських книгонош поз'являлися всякі "Малороссийские песенники. московського, т. зв. лубочиого (вульгарного) видання. Особливо кидався в вічі на ярмарках московський, «мало российский песенник» якогось Легасова, під заголовком "МОЛОДЬІй чумак». Саме тоді, 1889-1890 рр., приїхав я вчитися до Москви. Ідучи Нікольською вулицею (це було чи не головне пристановише «лубочників»), Я бачив того самого легасовського "Молодого чумака» і в ві киах у лу бoчHиx книгарів. Зайшов я до лубочника Губа нова (бо на "Молодому чумакові» надруковано було на обгортці, що то видання губанівське) і побачив «самогО», тобто хазяїна. Це був огрядний чолов'яга, зовсім простого, неінтелігентного типу. Він, сидячи за лядою, був балакав чи вже кінчав балачку із якимсь СВОЇМ добрим знайомим. ЯК я ввійшов до крамниці, той гість підвівсь і попрощавсь: "Ну, помогай тебе бог жить-поживать да деньгу наживать!». «Спасибо! спасибо!»,- подякував Губанов і наблизивсь до мене. Я ввічливо спитався, хто такий той Легасов, що «собр ал» (так надруковано на обгортці) «малороссийские песни». «А 9ТО один купчина»,- лаконічно й непривітно одказав мені Губанов, не маючи, очевидячки, ані охоти, ані, може, й часу довго балакати про це. Я більще не роз питувавсь.

362

Тим часом у Львові, в редакції «Зорі», одбулася важ лива редакторська зміна. Замість малоuікавого поперед· нього редактора, що «Зорю» зовсім був засушив, редагу· вання доручили енергійному Володимирові Левиuькому* (псевдонім: «Василь Лукич»), відомому вже своїми цікаво редагованими виданнями, як от альманахом «Ватра»* Новітній редактор, силуючися зробити «Зорю» якнайточ нішою картиною літературного українського життя, звер' нув велику увагу на реuензії, на літературну хроніку, та не забув і про той літературний мотлох, що - він чував про ие - вряди-годи виходить у Москві. Він удався до мене з проханням переглянути публікаUlі останніх двох· трьох літ і подати про них ширшу звістку до «Зорі». Я рхоче згодивсь і пішов на Нікольську вулиuю до лубочників та й попрохав показати мені все, що друкували «по-мало· российскИ», бо хочу все те покупити. Тому, ЩО цим разом я прийшов не як порожній балакун-розпитувач, а як поку пець, мені було дано все, що було в книгарнях. В результаті з'явилася в «Зорі» моя перша стаття' про лубочні москов, ські видання, що її тут передруковую:

YKPAIHCbKO-PYCbКl

ВИДАННЯ

МОСКОВСЬКИХ

ЛУБОЧНИКІВ

Лубочників У Москві багато, але нашою мовою дру. кують, скільки мені відомо, тільки Ситін і Губанов. Крім того, у Москві видали сього року «Русский КНИЖНЬІЙ мага· зию> і «КНИЖНЬІЙ магазин нового времени», не лубочним способом, писання І. Котляревського із словничком в до· датку.

Лубочні

видання

відзначаються

гарними

на

вигляд

обкладинками; на них намальовано картинки різними кольорами, і виконані вони зовсім непогано. А книжечки коштують справді недорого. Нашому українському мужи, кові вони припадають до вподоби, і він купує їх дуже охоче. Губа нов каже, що наклад на 12 ООО примірників розходиться в оди н рік або часом у Д в а рок и.

Він їх продає книгоношам зовсім дешево, по шість копійок (і, очевидячки, повинен матн на тім іще й певний знск), а книгоноші продають

за скільки трапиться: за

ко·

пійок або й менш. Таким книгоношам, як вони виїздять І <Зорю>. 1890, N~ 17, ,тор

115.

з Москви, видавець дає чималу паку книжок українських і московських: вони ж, вип~одавши шо-небудь, пишуть до Москви лист, щоб надіслали їм книжок іще; на Укра їні,- каже Губанов,- продаються книжки «очень шибко», навіть книжки московські, не то що. Якою мовою написані видання московських лубоч ників, хоч не питайте [ ... ]. Правопис, за рідкими винятками, найнеможливіший: тут плутають і кулішівку,

і «малороссийский» правопис урядовий «(ярижку»), і пра вопис російсько-етимологічний (з 1», все плутають без милосердя; закінчення й цілі слова перекручують на москоьський лад; і тільки природне українське чуття підкаже, як читати тую плутанину. Тим часом це чи не єдине п()стійне читання нашого люду, бо видання книгарів київських не можуть так ширитися: дорогі вони. дивно: чому в нас не знайдеться якої людини або навіть спілки, що була б узялася регулярно видавати дешеві ікраїнські книжки, які ше можна видавати за тепе рішніх цензурних порядків? Адже ж кошти друкарські ім би повернулися й навернулися, бо ясно, ШО попит на дешеві українсью книжки Є. Губанов бере за одну шість копійок, має з того зиск; а наскільки успішніш пішло б ~іло в нас, де автори були б давали свої праці безплатно! Ось новіші українсько-руські видання МОСКОВСЬКИХ nубочників: \) Грицько Кобзарь. Сборник малороссийских наРОДНЬІХ leceH. В двух частях. Москва. Тип. И. д. СЬІТина и КО. 1890. Сторін 156. На обкладинці кольоровий м а л юно к j декількох барв: парубок з бандурою і коло нього дівчина 3 картатій плахті. Ціна 20 к. (гуртом - 10 коп.). А це зразок правопису: Ой доля людская - доля есть с.nипая, Часто СЛУЖИТ'Ь ЗЛИМ'Ь. негидню,l'Ь и ИМ'Ь помагае. добри терплять нужду, по міру товчутця ...

В другій частині помилок ~Іенше. деякі пісні передру (Овано кулішівкою.

2) Наталка Полтавка. Украинская опера И. П. Котля JeBCKoro. Москва. Типография СЬІТина и КО. 1889. Ціна коп. (гуртом 5 к.). Стор. 95. Гарне ВИДiJННЯ, без помилок, \руковане кулішівкою (але "ь на кінці). Московські цен юри, мабуть, не звертають уваги на те, що в лубочників \рук і;..е часом з буквою і.

364

3) Москаль-чаривник. МаJJОРОССИЙСКИЙ водеВИ.1Ь'в одном действии, И. П, КОТJJяревского. Москва. Тип. И. д. СЬІ' тина и КО. 1890. Сторін 72. Урядовий правопис; не без помилок: над ё немає двох точок, є "ничего» (нічого) і т. ін. Зверху гарний розмальований о б Р а з о к: Тетяні і Михайлові зав'язані очі, москаль витягає Финтика з-під печі. 4) Виргилиева Зиеида на украинску мову перельще вана. Сочинение И. П. Котляревского. Издание ІО-е. С портретом автора. Тип. Вильде. Верхняя Кисловка. Москва. 1890. Стор. 251. Портрет Котляревського і в книжці і на обкладинці, а під ним напис: "Издание книгопродавца Губанова». Ціну ані на цій, ані на всіх дальших у нас названих книжках не надруковано; але я подаю тую ціну, яку казав сам Губанов для гуртового продажу. Ціна 20 коп. Помилок я великих не набачив. 5) Наталка Полтавка. Украинская опера в двух дей ствиях. Сочинение И. П. Котляревского. Издание Е. А. Гу банова. М., 1889. Стор. 106. Ціна 6 коп. (нагадую: гуртом). Помилок не видко. Зверху м а л ЮНО К - Петро та На талка, що більше схожі на якихось італьянців, ніж на укра їнців. Зазначу, що на книжках, про які я подаю звістку, малюнки зроблено в скількись фарб, опроче портрета Котляревського, і цього я вже далі не зазначатиму кожен раз

наново.

Москаль-чаРИВНblК. Малороссийский водевнль в одном действии. Сочинение И. П. Котляревского. Москва. Изда· ние книгопродавца Е. А. Губанова. 1889. Стор. 72. Ціна 6 коп. М а л юно к: Финтикове каяття; москаль - у мун

-6)

дирі

т е пер і ш н і х

солдатів.

ЯК кум Бандура чортяку піймав та не удержав. И. А. К ... Рассказ из малороссийского бьпа. Москва. Издание Губанова. 1888. Стор. 67. Ціна 6 коп. І) М а л ю

нок: якийсь злидень преться з хати в двері, хазяїн хапає

його за свитку, жінка б'є макогоном; а один - лежить простелений на долівці. до цього оповідання прилучено в тій самій книжечці: 2) "Як Грьщько Городец хотив ТОПЬІ тися ОТ жинки та чего не втопивсЯ». 3) "де бис не визьме, туди жинку пошле».

8) Наіімичка. Повесть из малороссийской жизни. Мос ква. Издание Губанова. 1890. Стор. 72. Ціна 6 коп. Ма JJ ю нок: жінка, коло неї дівчина з граблями. деякі розділи написані мовою російською. ЗБS

9) За батьковский грех. 1l0весть из украинских преда ний. И. К-го. Москва. Изд. Г}банова. 1890. Стор. 106. Написана по-московськи. 10) Добре роби. добре й буде. (Хорошо делай, хорошо 11 будет). Повесть из народного бь!Та И. К-го. Москва. Изд. Губанова. 1890. Стор. 72. Ціна 6 коп. М а л юно к: жі нка, в гарнім убранню, іде ШЛЯХОМ, плачучи. На вер· стовому стовпі написаио: «до Харькова 14 верст». Напи· сана повість по-московськи; з оповіданням Квітки - немає нічогісінько спільного. Скільки я міг постерегти з побіж· ного перегляду карток, заголовні слова «добре роби. добре й буде» промовляє одна жінка Марта до мужика, радячи йому раз у раз керуватися заповідьми божими. 11) Баидурист. Збирник малороссийских писень Зи брав А. Легасов. Москва. Издание Губанова. 1887. Стор. 125. Ціна 10 коп. М а л юно к: бандурист грає, недалеченько парубок і дівчина; дві дівчині - оддалік. Помилок багато, правопис дуже плутаний (напр., МUСЯЦо, місщо, мtсяць і т. ін.). 12) МОЛОДblЙ черноморец. Малороссийский песенник. Зибрав М. И. Антипенко. На другій картці: «Малорос сийские писни знамеНИТЬІХ писателей: Котляревского, Шев ченка и проч. Скомпонував М. И. Антипенко». Москва. Изд. Губанова. 1889. Стор. 126 (пісень lЗ4; переважно народні). UiHa 9 коп. М а л юно к: чорноморський мат рос підлабузнюється до дівчини. Оддалік море. Між іншим. тут надруковано уступ із Шевченкової «Причинної»: «Така її доля»... Безліч помилок, перекручувань на t і т. ін. ІЗ) Украинский кобзарь. Малороссийские песни знаме НИТЬІХ писателей: Шевченка, Котляревского и прочих. Скомпонував Н. И. Сучиленко. Москва. Изд. Губанова. 1889. Стор. 104 (пісень 116). Ніна 6 коп. Малюнок: старець сів на спочинок; коло нього - міхоноша-поводатар; моло· диця дає «шажок міхоноші»; дві СТОЯТЬ поруч. Перша піс· ня - з Шевченкової «Катерини»: «Шов кобзар до Києва ...• Звичайно, що безліч мови каліченої. Пісні, як і в поперед ній книжці, здебільша народні, а не «знамеНИТЬІХ писате лей». 14) МОЛОДЬІЙ чумак. Малороссийский песенник. Сборник украинских, казацких, раЗГУЛЬНЬІХ, колыIельньІхx и про чих малороссийских песен. Собрал С. Ф. Легасов. Москва. Издание Губанова. 1884. Стор. 104 (пісень 80). Ніна 6 коп. 366

М а л ю І! О к: чумак

~' степу, коло ХУРІ! З волами,

грає

на бандуру. Зразок мови: "Молодой чумаче, чего зажу р!lЕСЯ?» 15) Слепой кобзарь. Украинская БыJIнаa из казачьей жизни. Москва. Изд. Губанова. 1889. Стор. 71. Ціна 6 коп. М а л юно к: дід грає на кобзу; коло нього - хлопеuь і дівчата. Написано по-московськи. Хванько Кримськи!і

Понад моє сподівання ця моя дуже l!епретензіЙl!а і І!е

показна статейка звернула на себе увагу декого з поваж них україннів. От, Б. М. Грі н чен к О (він тоді звичайно підпису вався ще псевдонімом "Василь Чайченко»), людина близька до села, знаючи, як добре вміють лубочники розповсюдню, вати в народі свої лубочні видання, надумався використати моє перебування в Москві, щоб провести українською мовою під лубочним, нікому не підозрілим прапором дещо путя, щеє; ясно, що мені, живучи в Москві, зручніш було бала кати про такі видання з лубочниками усно, безпосередньо, ніж йому - листуватися з ними з далекої Харківщини. Нам пощастило. Губа нов пішов нам назустріч та й видру кував під своєю фірмою те, що Грінченко надіслав руко писом на мою адресу (самого Грінченка "Олеся. Украла. Гриuько», його Ж таки напівфольклорну збірочку "Веселий оповідач», потім Пилинського "Пригоди»). Губанов навіть виплатив

невеличкого

гонорара

не

згадаю,

одначе,

чи

друкованими примірниками, чи готовими грішми. Після того ми з Б. М. Грінченком умовилися піти ще далі: підсу нути Губанову для широкого популярного лубочного видання ще й Квітчині повісті, бо саме тоді зминуло 50 літ з дня Квітчиної смерті і його писання ставали, ЗГідно з російським законом, уже громадською власністю.

"Тільки

Ж,- писав

мені

Грінченко,- у

Квітки,

поруч

чудової української, щиро народної фразеології, трапля ються москалізми в лексиuі. Лубочні видання - не акаде мічні, і поробити в них певні лексичні зміни не буде зло чин; нема поважних причин педантично зберегти в "лубках» усі видющі Квітчині антиукраїнізми і ширити їх серед тих українських мас, які в повсякденному живому житті таких

367

антиукраїнізмів українською

не допускаються,

мовою

[ ... }.

Краще

буде

говорять подати

чистою широк,и

українській масі Квітчині повісті, очищені од чужого, негодящого елемента». Так писав Грінченко. Невважа ючи на всенький свій філологічний ригоризм,- я - для дан о г О разу - визнав Грінченкову думку за добру, бо практичну, і згодився з ним. Перщою отак спрепа рованою для лубка Квітчиною повістю була "Маруся», її власноручно виправив (себто московські слова поза мінював українськими) попереду Грінченко, а я, здо бувщи од нього виправлений примірник, поробив іще й сам скількись лексичних виправок; і отак "Маруся» вийщла

в світ

губанівському суто лубочному

виданні

Дальщі Квітчині повістки ("Перекотиполе», "Сер дещна Оксана», "Мертвеuький великдень», "Конотопська

(189·1).

віДЬМа»

з підкресленим зазначенням, що ие - тільки к а з к а) підготовляв для Губа нова уже я сам, без Грін ченка. Подавалися вони до uензури дуже поволі, щоб

не звернути уваги. Нарешті з Квітчиних "Листів до любез них земляків» я, без сорома казка, відважно повимазував увесь (рясний, нівроку!) uареславний та антидемократич ний елемент і, щоб затерти сліди свого "злочину», надав брошурі інший заголовок: "Через що люди бідніють?». Шд отаким заголовком і вндав її Губа нов (уже аж

року). Другий, хто добре заuікавився моєю статтею, був мос ковський українець, етнограф Мик. Андр. Я н ч У к. З Янчука був свідомий українеиь, ще й письменник укра їнський; його українські театральні п'єси "Пилип Музика»,

1896

"Вихованеuь», "Не поможуть і чари» - тішилися успіхом не тількн в межах держави російської, ба й у Галичині, де право виставляти ЇХ пок упила у автора львівська "Руська бесіда»; писав він і повісті, та вони світу не поба чили. Янчук редагував московський журнал ,,3тнографиче ское обозрение» (заснов. 1889) - і охоче давав на його сторінках місце працям українським, і то не тільки піддан ців російських, ба й галичан (от, Охрімович умістив в «3тнографическом обозрении» свою розвідку про сліди матріархату в українських весільних піснях*). Взагалі М. А. Янчук (є д и ний серед старшого покоління мос ковських україннів) uікавився Галичиною, може, тому, що сам був зроду підляський русин (із Сідлеччини), на сильно вкупі з іншими земляками навернений до правоЗб8

славія уніат'. Чнтати галицьку пресу йому було значно легше, ніж якомусь іншому українцеві, бо «3тнографиче ское обозрение» було органом «Императорского обшества любителей

естествознания,

антропологии

зтнографии»,

і цензура вільно пускала на адресу того «И М пер а тор c к О г О обшества» галнцькі видання, в тім числі нату рально й «Зорю», навіть після 1893 року, коли для «Зорі» перепуск до російських кордонів став рішуче заборонений. Прочитавши в «Зорі» вишенаведену мою статтю про укра

їнські видання московських лубочників, Янчук і сам заін тересувався такими внданнями, особливо з погляду етно графічного, та й почав навіть збирати їх собі в колекцію,

теж думаючи написати про них статтю. Слідкувати за но вими явищами в цій лубочній літературі Янчук мав легку спромогу, бо він служив на посаді бібліотекаря в Румян цевськім музеї, а до музею, як відомо, о б о в'я З к О В О надходив (та й досі надходить) один примірник всякої публі· кацїі, друкованої в межах Росії; для каталогізування обов'язкові примірники переходили в Румянцевськім музеї саме·іменно через Янчукові руки. Тільки ж Янчук, людина флегматична, літературно працювати міг лиш дуже мляво, а до того він і вільного часу мав не гурт: окрім «3тнографи· чес кого обозрениЯ» та секретарювання в «3тнографическом отделе общества естествознания» та бібліотечної служби в Румянцевському музеї, мав він ще багацько лекцій в середніх школах і мусив увечері виправляти школярські зошити з диктантами, «сочинениямИ» і т. ін. Через те заду мані в нього літературні праці посувалися, звичайно, не швидким темпом. От, і його повість «Ковалнха» з уніат ського побуту на Сідлеччині, не надто й велика обсягом, що він готував її для якогось галицького часопису, ніяк

не могла прийти до краю 2 • Так само й для статті про укра1 Характеристична риса

на православіє, а заразом

що його рідня, не бажаючи переходити

не маючи права залишатися в унії, воліла

проголосити себе за

п о л я к і в, аби не мати причетності ДО ненавид· ної, насильно накидуваної православної віри. Янчук про це мені ОПО· відав 3 великим СУМОМ. 2 Свою повість «Ковалиха. написав був Янчук попереду по-росій СЬ 'И ДJ1Я ОДНОГО російського журналу, ЯКИЙ мав ВИХОДИТИ, та так і не ви 'Рl1О8 У світ. Тоді автор подбав про український її переклад. Перем к І 'с'! був зроблений звичайною літературною українською мовою, !сбто наддніпрянською. і розмови дійових осіб У повісті вийшли теж н"ддніпрянські. Як етнограф Янчук відчув у цьому ненормальність і фальшивість - та й вирішив, що всі місиеві балачки він попе.реробля€

1-255

369

інські лубочні видання не міг він ніяк внхопнти вільної часинки. Кінець кінцем Янчук сам попрохав мене перегля нути його колекцію та й щось написати про ню і додати до того (може, не дуже й до речі) новий варіант думи про

озівських в «Зорі»,

братів. Наслідком була Передруковую її:

нова

моя

стаття

18931.

ПРО ЛУБОЧНУ УКРАїНСЬКУ ЛІТЕРАТУРУ

1890-го року я, за дорученням од шан[овного] Василя Лукича (що тоді до його рук перейшла «Зоря»), ходив до мос ковських лубочників, щоб зоглядати повидавані у них українські писання. Результати своїх шукань я подав у «Зорі» того ж таки року. Теперечки ж щановний наш етнограф і драматург М. А. Янчук був поназбирав чимало таких видань, які або не були мені показані у лубочників 1890 року, або повиходили в світ уже після того часу. Сам не маючи ані хвилини вільної, шанlовний] М. А. Янчук передав оті книжечки мені, прохаючи подати про них у «Зорю» коротеньку звістку. Це я й роблю охоче. Наперед за все перелічу видання Е. Г у б а н о в а: 1) Москаль-чаривник. Малороссийский водевиль в од ном действии. Сочинеlше И. П. Кот Л яре вс к ого. Москва. 1889. Стор. 72. Так що й без помилок,- річ, що дуже нечасто трапляється в лубочних виданнях. 2) Галя и Назар (,) или добром за зло. Повесть, заим ствованная из сочинения Т. Г. Ше в чен ко. Москва. 1890. Стор. 106. Писано по-росіЙськи. Поганенько пере казано Шевченкову драму «Назар СтодолЯ». 3) Тарас и Олеся. Рассказ из малороссийской старинЬІ. Москва. 1891. Стор. 69. На обгортці - кольоровий м а л юно к: річка, левада; парубок пригортає до серця дів чину; обидва - в теперішньому українському вбранні. Розмови дійових осіб і ще дещо автор намагавсь писати мовою українською. Заховуючи правопис оригіналу, по даємо зразок: «Спасибо Богови, что послаЛ1> Боже такой урожай, ВЬІрОСТУТ1> мои ковунчики, продаМ1> В1> городи соберу грошики, ипострою новою хату заживу горнена рідну свою сідлецьку мову, 3 дифтонгами; герої його говоритимуть: куонь, а не кінь! м.нуого, 6іелuй j т. ін. Часу, щоб зробити пеє, він так і не знайшов. 1 «Зоря», 1893, М. 17 (1/13 вересня), стор. 340-341, та М. ІР (15/27 вересия), стор. 3бl-3б2

370

сенко». Або знов: «И Тарасу дюже полюбилась одна див чина Олеся, бь!ла она собою гарна и така пригожа, что на всемь ХУТОрБ красавиць! не бьІЛО такой, такь что Тарась думаеть про себи: якь бь! мн-Б ся Олесію наедин-Б потолко вать, чи вона мини любить чи н-Бть, я бь! послаль к ией сватовь. Однаждь! Тарась встрtтиль Олесю сь КОРОМЬІСЛОМИ сь водою И каже ей: здраствуй Олеся! здорово БЬІЛЬ Тарась, що це вьІ по воду пришли? да по воду дома маТЬІ мене дожи дается, треба батькови готовити обидь; да що це ви Олеся так

торопитесь,

поговоримь сь

вами,- а

щожь

буду

говорити: сказала Олеся, Тарась и каже, а що я буду гово рити слухай да говори же скор-Бй, а то мине маТЬІ дожидает И Тарас долго чесаль заТЬІЛОКЬ и несколько времени не могь говорити ... » Тому що волею судеб Губанов із своїмн популярними лубочними виданнями грає і гратиме в межах Росії чималу ролю в історії нашого бідолаш ноги письмеНСТЕа, то я вважаю за потрібне привселюдно оголосити ті його на літературну мову погляди й принципи, які він мені висловлював'. Губа нов мізкує такечки: «Мені треба, щоб на мої видання було якнайбільше покупців. 5!кщо я стану друкувати українські книжки чистою «хохлаччиною», ТО великоруси - зле їх розумітимуть, себто воии мої книжки менше й купуватимуть. А зарадити такій біді - неважко: треба в виданнях обробити україн ську мову так, щоб геть усі розуміли її однаковісінько легко: чи українці, чи великоруси»_ (Додати я повинен, Губанов має глибоке пересвідчення, що кінець кінцем українська мова й сама собою мусить забутися, зникнути). 5!к бачите, шановиі читачі, Губанов своїми філологічними поглядами теж належить до школи «об'єдинителів»: «об'єди нительство» приносить велику користь своїм адептам не тільки в Галичині'_ Філологічні Губанова погляди не одурили його. «Тараса и Олесю» швидко розкуплено, не на самій Україні, ба й на ВеликоруСі, аж знадобилося й друге видання тієї самої 1 Звісно, я дуже сумніваюся. чи тямить котрийсь. із лубочників, ЩО воно таке за «принцип». Тільки ж - натурально - вони мають «принципи», самі не знаючи про це: так само мольерівський bourgeoisgentilhomme (буржуа-дворянин.- Ред.) говорив цілий свій вік ({про

ЗОЮ», хоч і не відав, ЩО ВОНО таке тая «проза». 2 Тоді в Галичині українська преса закидала

москвофільській, що тая здобуває 3 Росії великі гроші за свою об'єдинительну анти українську роботу серед галичан.

24·

371

lJовістки. Тільки ж воно вийшло в світ під інакшим заго ловком:

4) Оце галушки! ЩG в рот - то спасибо! Москва, 1892. Стор. 70. Щоб іще більше затуманити покупця, ніби це не та сама книжка, яку видано торік, м а л юно к на обкла динці дано вже інакший (теж хромолітографоваиий): чумаки стоять нічлігом поблизу баштана. Мова в цьому виданні зросійщена більше. Щодо змісту повістки, то треба сказати, що вона € дуже погане наслідування звісного Гоголевого оповідання «Заколдованное место»; а чимало подробиць позичено з Гоголевої таки ж «Ночі перед різдвом». Взагалі І-й том Гоголевих «Сочинений» править за багате джерело для лубочних видань. Охоче ж беруться звідти саме такі риси, які трохи смердять паяцтвом. (Ку ліш, критикуючи Гоголя в «Основі», на такі риси вка зував* ). 5) Слепой кобзарь. Украинская БыJlнаa из казачьей жизни. Москва. 1889. Стор. 71. Без малюнка. За підва лину для «БЬІЛИНЬІ» стала відома дума про Самійла Юшку; тут її жваво переказано в белетристичній формі, в тонах Гоголевого «Тараса БульБЬІ». В книжці чимало є комічних уступів (от запорожці, виїздячи на чайках у море, спі вають хор рибалок із призабутої тепер опери «Аскольдова могила» Верстовського: «Гой ТЬІ, днепр ли мой широкий! Лейся БЬІСТРОЮ волной! .. »). Попри все те, книжечка цяя може бути задля нас симпатичним явищем. Тим-то я на віть радію, що за якихсь три роки вона вийшла в світ ще й другим накладом: 6) Слепой кобзарь і т. ін. Москва. 1892. Стор. 72. Титул той подано на білій картці (<<сорочці»). Цим разом книжечка вийшла ще й у хромолітографованій обгортuі, де нам а л ь о В а н о: кобзар грає попід хатою, а біля нього стоїть хлопець та дві дівки. На тій обгортці видрукувано: «Слепой кобзарь. М а л о рос с и й с кий пес е н н и ю>. А це ж зовсім не «песеннию>! Діло ж у тім, що цей самий малюнок колись був на одному з передніших співаників, які видав був Губанов, і той співаник теж був звався «Слепой коб зарь».

7) Чертова морока. СВЯТОЧНЬІй рассказ, и З л о м У в Р а й неп о пас т ь. Москва. 1892. Стор. 108. На об гopтui - х ром О Л і l' О гра Ф і я: хлопці з різдвяною звіздою колядують попід вікном. Типи хлопців - не українські, а найшвидше, мабуть, вірменські. Розмови 372

в "Чертовій мороці» писано чистенькою-таки українською мовою, а не "русско-малорсссийским» "язичієм»; на жаль, є багацько друкарських помилок. Не може бути сумніву, що цей "рассказ» перероблено з якоїсь повістки асо драми,

писаної по-вкраїнс"ки: може бути з "Різдвяної ноч:» Ста· рицького. друге оповідання: "Злому в рай не lюпасть» то відома руська легенда про лиху бабу, яка на всенькому своєму

віку тільки й зробила доброго діла, що подала старцеві моркву. (В народних переказах іноді замість моркви фігурує цибуля). Я не думаю, щоб заголовок "Ч е р т О В а мор О к а» дуже імпонував українському

селянинові: наш селянин "черкання» не полюбляє. Я знаю, напр., такий факт, що письменний мужик не захотів узяти

в хату до себе книжечку Левищкого "Чортяча спокуса» і то - тільки через заголовок. Наприкінці тієї книж ки додано

коротенького

словничка,

українсько-російсь

кого.

8) Молодой чумак. Малороссийский песенник. Сборник украинских казацких, раЗГУЛЬНЬІХ, КОЛЬІбеЛЬНЬІХ и прочих

малороссийских песен. Собр ал С. Ф. Ле

r а сов. Москва. 1891. Стор. 103. Це вже друге видання'. Х ром О Л і т 0r раф і я: чумак, сидячи біля межі в степу, грає на бан дурі. Всіх пісень 75. Ось послухайте першої: Молодой чумаче, чего зажурився, Чи зь дороги сбився, чи волы присталЬІ? волыl не приеrалы ' 3"Ь дороги не сбився, Чого зажурився, що отень и матЬІ Померь, а я не женився. Піду я 81. чисту Поле, шукам сі6и долы . не нашев'Ь Я долы ' нашев'Ь я рь!боловлю. РЬJ60ЛОВUЬJ хJюпцыl' доБрыle МОЛОДЦЬІ, ВИ закиньте СВТВ, поймайтыl Мою долу. Не поймалы ДОЛУ, А поймалы ры уy щуку. Щука ры аa грає, себt парь! має, А я молоденькій порочки не маю'.

В І-м виданні "Молодого чумака» було помилок менш, бо шан[овний] д[обродій] Легасов "собр ал» пісні, звісно, не з народних уст, а з етнографічних збірок. Як захотіли видати друге видання, то один з тутешніх цензорів звелів повикидати і, д. Легасов так і зробив: замість того кл ЯТО1 '2

дИВ. вище, стор. 366-367, N. 14. По·росіЙськи Є слово noрочка, тільки ж ВОНО значить «прочу

ханка».

373

ваного і він поставив скрізь або

1;,

або н,

ad libitum1 .

Без

зміни позоставалися тільки ті пісні, які він був узяв з Головацького: тут треба було лиш повідкидати етимоло гічні дашки (над о, над е, над и). 9) Черноморец. Сборники малороссийских песен. Мос ква, 1892. Стор. 144. Всіх пісень 126. В число тих «мало российских песеН» дісталися й ліричні патріотичні вірші Василя Чайченка, мабуть, через те, що вони були видані під заголовком: «Пісні» та «Нові думи та співи». Увійшли сюди теж деякі куплети з українських опереток, та Петрен кова дума «дивлюсь я на небо», та деякі вірші Шевченкові Переходжу до видань С и т і н а: 1) Метелнца. Малороссийский песенник. Москва. 1892. Стор. 138. Всіх пісень 121. Х ром О Л і т О гра Ф і я: зима, сніг, на снігу п'яний чоловік в літній одежі вити нає гопака перед публікою. Підпис: «Ой на двору мете лица». Щодо змісту цього збірника, то цікаво запримітити, що або Ситін передрукував губанівеького «Чориоморця», або Губанов переробив ситінську «Метелицу», доповнивши її віршами з Чайченка (а Губанов і Ситін - чи треба це й зазначати? - конкуренти). В обох виданнях (і в губанів ському, і в ситінському) Є ті самі друкарські помилки, напр.: «Шарь, мать!, капустьщН» (зам. «жарь»), «На курочк1; перьюшко рябое» і безліч інших. Запримічу, однак, що в Ситі на, за дрібними винятками, не поплутано всі мож ливі українські правописи, ба скр ізь переведено тільки той український правопис, що дозволяє цензурний закон (т. зв. «ярь!жку»), і до того - переведено скрізь доволі послідовно. Мабуть, «Метелица» була спродана дуже швидко, бо того ж року Ситін видав її вдруге, значно доповнивши та надавши новітній титvл:

2) Грицько-кобзарь. Сборник малороссийских народ 1892. Стор. 156. Пісень 148. На об гортці - х ром О Л і т О гра Ф і я: коло перелазу парубок НЬІХ песен. Москва.

грає на бандуру, а біля нього стоїть італійська балерина,

що має репрезентувати даних я можу судити, мало покористувався Коціпінського* Через іншими співами є тут 1 ЯК

завгодно

собою українську дівчину. З деяких що задля цього видання Ситін чи збірником правобережних пісень те сюди увійшли й коломийки. Між і колядки, і пісні заколисні та ве·

(лат.).- Ред.

374

сільні. я ще зверну увагу на пісню N~ 121. Це луже звісня співанка: «Боже, з неба внсокого глянь на мене молодого», але дуже иікава в ній ось яка інтерполяuія: Багатого,

чубатого,

ЛЮДbl знають, поважають, А 30 МНОЮ зостринуться

МОВ0 не добачають. Багатого, чубатого ДИВЧblна шануе,

ЧЬІ Чbl ЧЬІ ИЗ1)

Надо мною Ж'Ь. СЬІротою, Смієтся. кепкуе. я Ж'Ь тоби не ВРОДЛblВblЙ не во тебе вдався, Я БИДНblЙ нещаСТЛblВblЙ, тебе сміявся?.

я назвав иі трн навороти «інтерполяuією», бо вони зустрічаються в віломій Шевченка думі: «Тяжко-важко в світі жити» ... Але цікаво було б довідатися, чи не Шев· чеико, бува, позичив отаке дещо з народної пісні? В друкарні у Ситіна надруковано ще одну книжечку з українського життя, але вона, либонь, не може належати до категор ії JI убочни х:

З) Омелько-каторжник. два платочка. На «Вовчом хуторе». Три рассказа д. В. Марковича. Москва. 1891. Стор. Зб. На обох боках обгортки є два чорні м а л ю н к и, непогано виконані. Зрещтою, я про иі оповідання, як да лекі од лубочних, більше розводитися не буду.

Видання Мор о з о в а: І) Кузнец Вакула, или договор с дьяволом. Повесть из малороссийской жизни В. М. д-чь (так! автор назвав себе «д-чь»!). Москва. 1890. Стор. 72. На обкладинuі х ром О Л і то гра Ф і я, страшенно неартистична, ба гато гірша од хромолітографій на виданнях Губа нова та Ситіна: коваль Вакула їле верхи на чорті. Автор хоробро назвав себе «В. М. д-чь», але ие є звісна повість М. В. Го голя «Ночь перед рождеством», іноді вкорочена. 2) Остап-чумак. Макар и Елеся. два рассказа. Москва. 1892. Стор. Зб. Всередині «Остап-чумак или ХОХЛЬІ-ВОХ лаки - великие дурни. (Хохлацкая присказка)>>. ЯК ба чите, оповідання з тенденuією! Не думаю я, щоб українські селяни мали велику ко· ристь З отакої літератури.

Та можна сподіватися, що далі справа

піде краще:

в московське лубочне видавниuтво влилася нова течійка.

Вона досі, правда, ще дуже невелика, тільки ж подає сподіванку на прийдешнє. дякувать мн мусимо відомому нашому трудівникові - Василю Чайченкові . Минулого року між виданнями Губанова ми зустрічаємо дві його книжки. Одна:

375

1) Олеся. Украла. Грьщько. На перший погляд, цей збірничок не має причини зватися лубочним: нема ані мальованої обгортки, ані зазначення, що його видав лубоч ник Губанов. І це шкода. Певне, що Губанов у своїх інте ресах і так постарається розповсюднити своє видання якнайширше; а все ж було б краще, коли б на обгортці дано було якусь хромолітографію, бо селянин купував би цю книжку з більшою охотою. Спершу Губанов таки був хотів додати сюди мальовану обгортку, вже навіть і сюжет для малюнка був нашуканий, коли як стій вида вець почув од когось, що є такі люди "українофіли», які, хоч

говорять

один

до одного

мужицькою

хохлацькою

мо

вою, та самі вони - інтелігенти інтелігентами. дізнав, шися про таке, Губанов одкинувсь од свого первісного плану, не захотів давати л)бочної хромолітографії на об гортці, і всі мої вмовляння не могли нічогісінько вдіяти. "Якщо я иадам книжці лубочний вигляд, то одіб'ю од себе інтелігентних покупців!» - оце його мова. Така сама історія трапилася й з другою Чайченковою книжкою, що вийшла у Губа нова в світ за пару день до Нового року. Заголовок її: «ВесеЛЬІЙ оповидач». Це збірка усяких народних анекдот та жартів, що дихають свіжим, народним гумором і різко одрізняються од т. зв. «інтелі· гентних» лойових, двозначних тривіальностеЙ. Першеє її видання вже розпродане, а купували були люди ЦЮ книжку залюбки. Має вона Й деяку етнографічну вагу ... Губанов, очевидячки виглядаючи покупців інтелігентних, і її видав без хромолітографії, та ще й ціну позначив на обгортці неможливо високу: 30 копійок. Звичайно, три· дцять копійок платитимуть за неї тільки ті люди, які купу· ватимуть її в книгарнях; що ж до офень (книгонош), то вони Й сами купуватимуть її в Губа нов а за значно дешевшу ціну та й селянам продаватимуть недорого. Тепер стоїть на черзі у Губанова лубочне видання повісток Квітки,Основ'яненка (8-го серпня цього року його писання стали громадською власністю). З подякою маю зазначити, що й тут справа не перебулася без участі ЧаЙченкової. до друку ще не приступлено. У колекції тих книжечок, які мені передав д. Янчук, є ще декілька, друкованих не в Москві. Згадаю про них коротко.

1) Видання «Универсальной библиотеки», .N'2 Наталка Полтавка. Малороссийс](ая опера в двух ·376

б-й: дей·

ствиях, И, П, Кот Л яре век О г о, Петербург, 1891, Стор, 48, Ціна 7 коп, Чепурненьке видання, до того ще й дешеве, тільки ж з однією ганджею: правопис - поплута ний, І звук і, і звук н - однаково друкуються тутечкн через літеру н. 2) Снва коБыл•. Оповидання, Типом першим, Одесса, 1891, Стор, 16. Ціна не визначена, З другого боку

напис: «Склад издания в книжном магазине В. С. Киселева в Одесее", дуже невдатна переробка Іродчукової (Куліше вої) «Сірої кобили», В кінці оповідання дуже не до речі притулено'щматочок з «Б а б и Пар ас кит а б а б и П а л а'ж к и» Левицького, Вкупі з «Сивою кобилою» надруковано тут і казку Андерсена: «Ц ига н с ь к а г о л к а, за Андерсеном рассказав Качичкию>; здається, цей Качичкин попросту взяв переклад Старицького. Щодо мови в цій книжечці, то аж дивно стає: адже ж «Сиву кобилу» видано в Одесі, де існує який-такий український дух; а тим часом навіть московських лубочників деякі писання писано все ж кращою українщиною, ніж одеську

«Сиву кобьІЛУ».

3) Трн брата или побег из КРЬІМСКОЙ неволи, Историче ский рассказ. Катеринослав, 1891, Стор, 41, Це - росій ське прозаїчне переповідання відомої думи про трьох "озів ських братів, до речі завважу, шо в останній книжці «3тнографического обозрения» надруковано новий варіант цієї думи, що записав його ще в 1830-х роках Лукашевич, але досі той запис не був оголошений, Ось він, Озівські

брати

Ой у неділю не дрібні дащі накрапали, Не сині тумани уставали, ЯК із города Озова три брата рідненькнх утікали, Два брата кінних, - найменший брат между ними пішапішаниця, Якби чужа-чужениця. Пожар НОЖКИ зажирає, кров сліди заливає, Він біжить, підбігае, міждо коней вбігає, За стремрна хв;:пає: «Станьте ВИ, брати. погодіте, MeHf", меншого брата, подождіте-: Хоча й мене, меНШОГ:J брата. меж коні возьміте, Хоча й мене, меншого брата, в города християнські на півмилі ввеЗЇте». То старший c.l1О8ами ПРОМOfЩЯЄ: ({Коні наші не дійшли, сами не "'течемо, Тебе не ввеземо.

377

Будем ми, Будем ми

братику в терни, в байраки R'1жджатп, тернам верхи

Меншому брату

на

стинати,

n ремет у

давати>,

Та він біжить, підбігає, за стремена хватає: «Добре ви, брати, дбайте, Шаблі булатНІй виймайте,

Козацьке тіло

пору6айте, поховайте, Птиці, звіру на поталу не подайте. То середульший брат ПРОМОВЛЯЄ: «Братику наш милий, шаблі наші булаТНИ1 на дрібен В чистім степу

мак

розпадуть,

Козацької шиї не ймуть, Очі наші не зглянуться, Душа наша гріха не СКУПИТЬСЯ». То менший брат у терни, у байраки уходжає, Зелені віти знаходжає, До серденька прикладає: «Ей, добре брати за мене старають, Мені, меншому брату, на пр"мету данають». Стали ті брати на Моранські шляхи з'їжджати Став середульший брат за меншим братом убивати: «Я к то ми меншого брата покидаєм? Одно - безхліб'я, друге - безвіддя ... » То старший брат словами пр~мовляє: «Ей, годі, брате, тобі за иим убивати, Бо як будеш за ним, брете, убивати, Буду тебе шаблею сам у полі перетинати». То став середульший брзт червону китайку оплирати, Меишому брату на n ремет у давати. То став менший на Моравські шляхи іЗХО,J.ЖdТИ, Червону китайку знаходжає, До серденька прикладає: «Ей, не дурно китайка по шляху валяє: Видно моїх братьєв (sic) на світі немає; Мабуть, із города азова велика погоня наганяла, Порубала, п()стреляла, Мене, меншого брата, видно на споч:инку минала», Став то менший брат до могили С<:шу р ДОХОJ.жати; Куди вітер повіє. - козацьку голову наклоняє, Він на здоров'є знемагає, Орли сизокрилі налітали, Вовки*сі рохманці находжали , .. То він словами промовляє: «Гості мої наймилН, пождіге хвильку, Другу годинку; ЯК буде козацька душа з тілом розтрявати, Тоді будете моє козацьке тіло жакувати» То вже козацька душа з тілом розтрявала, То вже орли, вовки козацьке тіло жакували, По тернам, по байракам кості козаЦЬІ<їі розношали. То стали ті два брати під городи християнські пі.'l'їжджати. Став середульший брат за меншиМ братом побивати: «Бери мого коня під сідло, свого за поводи,

378

За меншим братом назустріч біжи •.

То старший промовля~: еГоді, брате, тебе З3 ним убивати, Будем ми в города (S.lC) ХР.Истиянські уїжджати, Будем.' худобу на ДВ! час.т! пасувати, Не бу де між нами веЛИКОI суперечки мати ... ~

Середульший промовляє: «Що Ж ТО ми будем до оТЦЯ до матки приїжджати? Буде нас отець і мати зз ЗДОРОВ'€ (~ic) питати, Не так вони будуть за здоров'є питати, ЯК будуть в(\ни об меншому брату питати>. То старший С'ловами промовляє:

«ЯИТО знатиму отцеві Що наш брат

j матусі

який одвіт оддавати:

був у пана молодого, турчина,

Запродав пан його за море Біло€, у землю арабську, На каторгу ту репьку •...

Стали ВОНИ на могоричі, на підпитках підпивати, Став середульший брат гарка-сильно (sic) сльозами обливати. Отцеві і маТЕ>рі ГІ(; правді казати: «Наш то брат прибігав, Тричі за CTpeMeH~1 хватзш ...

То став (sic) отепь і мати Старшого сина ВОВіК проклинати, Не став він собі ні щастя ні долі мати, Став він по чужих хатах СПО1 икати, Чужого хліба-солі заробляти ...

(Село Березівка, Прилукського повіту, Полт(авської] губ.).

Докінчивши

огляд даної

мені

колеКЦll,

додам

ще

одну, мабуть-таки, цікавеньку звістку. Невідомі автори лубочних українських творів, звичайно, навіть не бували на Україні: і сюжети для своїх писань, і лексичний мате ріал для оповідання вони дуже часто беруть з тих драм, які бачать на спектаклях приїжджих українських теа тральних труп'.

1 ВВ[Jжаю за корисне поділитися 3 читачами ще ось якою звісткою. Сьnгодні, вже ЯК стаття була написана й переписана, здобув Я ЛИСТ де він мене ПРОСl-!ТЬ покупити йому 20 ПрИМ. збірки Чайченка (<<Олеся», «У крала», «Гриuько.) та 10 прим. «Веселого оповідача». На обгортці першої КНИЖКИ надруковано: «Цена 10 копеек», а на другій - «Цени 30 копеек». Я пішов до Губанова, і він продав ;'Іені першу книжку (<<Олеся» і ін.) - за 5 коп., (J другу ((<Веселий опо відач») - за 8 коп. та й додав; «За таку ціну ми продаємо книгоношам». ОД одного знайомого,

379

ЕТНОГРАФІЧНА YKPAlНA В РОСІЙСЬКИХ ІЛЮСТРОВАНИХ ЧАСОПИСАХ ПРОТЯГОМ ОДНОГО РОКУ

(1891)

Апогей самодержавного царювання імператора Олек· сандра ІІІ, кінець 1880-их та початок 1890-их років, був одним з найтяжчих моментів в історії українства. Все тоді в Росії аж задихалося під гнітом царського й бюрократич ного деспотизму й націоналістичної великоруської нетер· тимості й самоволі. Ті, хто орудував тоді російським полі· тичним життям, ЧИ то найстарші орударі-«пани», чи то їхні попихачі-«підпанки», намагалися всіма силами зни шити не тільки будь· які вияви української національності, ба навіть саме ім'я «Україна», саму згадку за Україну з її минулим. Найелементарнішим способом для цього була цензура, тиск над друкованим словом; думалося-вірилося, що, заткнувщи рота, заткнуть тим самим і живе життя.

11 Але знищити й стерти живе життя з його фактами, минулими чи сучасними, вже ж не можна було - і воно видиралося нагору й висвічувало навіть з-поза цензурних заборон та лещат. Бо все передбачити цензура й спромоги не

мала.

От, скажемо, історія. Раз не знищена була в Росії наука історії й археології взагалі, в самому принципі, то мусила вона, нехай мовою і російською, і навіть через людей-великорусів, торкатися й української історії, гово· рити за українське минуле і констатувати читачеві, що

380

українське мину ле життя йшло іншим шляхом, ніж вели коруське.

Або, знов, етнографія ... І цяя наука в принципі не була тому, хоч би звалася вона етнографією не України, а Росії, «отечествоведением», ЧИ як, вона аж к рич а л а, нагадувала всім і поважними фактами, і малозначними, але для буденщини яскравими дрібницями, що будь-як-будь існує окрема «малороссийскаю> народ ність, з окремим «малороссийским наречием», з окремими, дуже мелодійними «малороссийскими песнями» Й ... тан цями (всі знали аж заїжджений «гопаю>, «козачою>, «мете лицю», що й на імператорських сценах виконувалися), заборонена,- а

з окремими, часто дуже цікавими звичаями та побутом, з окремими (на жаль, нема чого тут і сміятися) - окремими стравами та питвами, що звуться своїми окремими, ще й дуже спокусливими назвами «<галушки», «вареникИ», «запіканка», «горілка-спотикач» тощо), нарешті - і це для пересічного великоруського обивателя-міщанина була, мабуть, чи не найпоказніша річ - з окремими «малорос сийскими костюмамИ». Славетні «малороссийские ВЬІШИВКИ», щО на них стояла мода по цілій Росії (на одній лінії, правда, з «ВЬІшивками мордовскимИ»), були, мабуть-таки, не останнім фактом, який і на великоруських вулицях, і в великоруських домах нагадував буденній-щоденній великоруській публіці, що десь там далеко, «возле днепра и ЛЬІСОЙ ГОрЬІ», існують і селяни - носії таких «малорос· сийских костюмоВ», «маЛОрОССbl», несхожїі або не зовсім схожїі з «ЧИСТЬІМИ русскими». ІІІ

Українці, почасти свідомо, а більше того, щО СТИХ1И!-:О, використовували оті всі життєві лазїі, яких не зуміла заткнути їм ані цензура, ані чиновництво. От особливо в царині історії - можна, бувало, під прапором «русской» історії, давати розвідки з історії України; в Києві, під самим носом у найлютішої, найогиднішої цензури, виходив у світ місячник «Киевская старина». Та я не на історичній науці хочу спинити увагу, а на іншій ділянці - етногра фічній.

Оті «малороссийские песни», «малороссийские КОСТЮМЬ!», «малороссийские таНЦЬІ»

несподівано дуже стали в при

годі для розвитку смалороссийского театра»; і «малоросЗВl

сийский» театр, дозволений - щоправда -- тільки в губер ніях неукраїнських, на диво всім зробився в царській Російській імперії тією відтулиною, кудою беззабороино змогло просмикиутися літературне українське життя. Коли самому імператорові Олександрові ІІІ та його дво рові сподобалися мальовничі українські спектаклі, то цен зура не сміла їх заборонити, а разом з тим, очевидячки, мусила вона давати дозвіл і новому театральному репер туарові, новим українським (<<малороссийским») п'єсам, уже навіть і без «гопака» і без «горілки».

Берім для себе історію, і їнському

і інще мистецтво, що теж добре використало незаборонену українську етнографію, ба навіть теж (у більщій чи менщій мірі) допомагало укра національному почуттю не завмирати. То була

ж и в о п и с ь,

малярство.

Мальовані картини з українського побуту, «из жизни благословенной Малороссии», фігурували скрізь в Росії на художніх виставках як узаконений, улюблеиий у вели корусів жанр. І, так само як і театр, вони в фарбах навіч усім показували українське життя, в різних-різних його ділянках. Часом, коли сюжет в картині був історичний, вона приневолювала великорусів (нащих забудьків-укра їнців теж) глибще зазирнути в українське історичне ми нуле. Наприклад, з цього погляду велику вагу мала саме в початку 1890-их років уславлена картина Рєпіна «3апо

РОЖЦЬІ, пищущие ответ турецкому султану». Скількох людей, навіть і не українців, а сторонніх для українства, приневолила Рєпінова картина розвідати дрібніщ, що то за запорозький лист, коли й якому султанові мав він бути надісланий, як читається його текст (по-українськи, звичайно), чи справді такого листа козаки писали, чи це

тільки апокриф, і т_ Д., і т_ д.1 3 Рспінової картини пороб лено безліч знімків, ілюстровані російські часописи всі тую картину опублікували, вона на ДОВЩИЙ час (геть і до нащої доби) залищилася однією з найчастіщих тем для

ілюстрованих пощтових листівок (<<открьІТОК»). Не такий галасливо-сенсаційний успіх, але будь-що-будь величезну популярність і розповсюдження мали у росіян і ті картини

з українського побуту, що вийшли з-під пензля декількох інших малярів, опріч Рєпіна: із старших - Маковського, Трутовського, з молодших - М. К. Пимоненка, що за

Олександра ІІІ саме й висунувсь. Осо~ливо !891 року вчинив

Пимоненко

навіть

певну

382

сенсаЦІЮ

СВОІМИ

двома

канровими малюнками: «Пасхальная заутреня в Малорос· :ИИ», та ще більше - «Малорусская свадьба в Киевской 'убернии», що одразу знімки з них з'явилися по всіх ілю· :трованих російських столичних часописах ("Нива»,

:Живописное обозрение», "Всемирная иллюстрация», "Се іер», ,,3везда» і т. ін.), а на поштових листівках (поки :тарий наклад не випродано) держаться ще й досі як дуже {люблений сюжет.

У названих великих художників, що популяризували :воїм малюванням Україну, існували певні (в декого Іавіть високі) симпатії до української народності. Поруч !их популяризацію вдячних для малярства «малороссий :ких» сюжетів, в надії здобути собі через них і славу і може 'роші, чинила плеяда й інших художників, більше ~енше байдужних супроти української народності. Мені, Іриміром, нічого не відомо про якийсь ідейний українізм соч би Сергєєва, автора картини 1891 р. "По дороге к селу», lбо Платонова, що тоді ж таки намалював «деТИ-ВОДОВОЗЬІ», lбо навіть Орловського (зроду чи не українця?), автора

сартини "Утро (РЬІбаков) на днепре». Іхні названі кар :ини на художніх виставках і в знімках по ілюстрованих

Іасописах облетіли

1891-го року всеньку Росію. А іноді

і зовсім ворожі українству маляри, приміром ілюстратори )ізко протиукраїнського Сенкевичевого роману «Оgпіеm mieczem», ілюструючи описану у Сенкевича Україну І(УІІ в., проти своєї волі нагадували широкій публіці ІрО ню - що в неї була своя власна, окрема історія, не 'ака, як у великорусів та й у поляків.

IV Ті тижневі або двотижневі російські ілюстровані часо !Иси, що через них наочно популяризувалися всякі художні ювинки, належали до преси столичної, петербурзької: :Нива», «Живописное обозрение» (що силувалося наслі \увати німецьку «GагtепlацЬе»), «Всемирная иллюстрация»

цілком на зразок "ОЬег Land und Меег»), «Иллюстрирован JЬІЙ мир», «Новь», поступово-слов'янофільський "Север», )етроградно-обрусительна <<Звезда» і ін. до українських Jаціональних змагань їм або було байдужісінько, або вони 1рОТИ

українців

як

національності

ставилися

зовсім

юрожо; «3везду», приміром, видавав Вісар. Комаров, )едактор україножерної газети <<Свет». Не з прихильності

383

до українства містили вони на своїх сторінках сенсаційні і для передплатників цікаві «малороссийские» мотиви; попросту ВОНИ В них і не добачали будь-якої небезпеки для «общерусской» ідеї. Та для нас важливий був факт, що вони українство серед широкої публіки своїми ілюстра ціями популяризували, та ще й неабияк, бо передплатни

ків мали аж надто багацько. Велику свою попу.~ярність і розповсюдження ці органи завдячували не своєму літературному змістові. Ні, літера турну вартість тих російських ілюстрованих журналів цілком убила їхня «премиЯ» або «приложениЯ», тобто літе

ратурний книжковий щомісячний додаток, всякі «ПОЛНЬІе собрания сочинений» або «Библиотека романов» росій ських чи перекладаних белетристів. На ті от «бесплаТНЬІе приложениЯ» видавці й звертали головну свою увагу. «Приложения»-бо переважно й надили до себе передплатни ків; а в тексті самих тижневиків передплатники значно більше цікавилися «картинкамю>, ніж тим літературним матеріалом, що в тижневиках друкувавсь. Та будь-що будь, «бесплаТНЬІе приложениЯ» своє діло для видавців робили гаразд: саме вони притягали дО «НИВЬІ»,- зде більша й до інших ілюстрованих російських тижневиків, цифру передплатників величенну, попросту аж колосальну, а через те й ілюстрації, вміщені в тижневиках, здобували для себе розглядачів безліч. Ми знаємо, по найглибших закутках росіЙської.(тобто й української) провінції, в'що найменших городках та містечках серед дрібночиновниць ких і дрібноторгових родин, по сахарнях, по економіях, по фабриках, в сім'ях у сільських батюшок, поміщиків, іноді й У заможніших селян - скрізь можна було зустріти «Ниву» та інші ілюстровані російські часописи, найголов ніш-таки «Ниву». І скрізь, натурально, люди в них стрі чзли та й серед провінціальної нудоти цілими годинами розглядали знімки з картин на українські сюжети. (Спра ведливість каже зазначити, що на загальну цифру ілюстра цій відсоток «малороссийских» тем був усе ж невеликий). Восени 1890-го року, листуючися З новітнім редактором

<<Зорі» Василем Лукичем (ВОЛ1Димиром Левицьким), я ЗЕер нув його увагу на цей факт, на те, що однією з продушин, кудою стихійно видирається на ш"рокий світ пригнічене українство, являються оті (маловартні, по суті) ілюстро вані російські органи Заразом я подав до відома В. Луки чеві і тую (вищезгадану) не нецікаву обставину, що й ви-

384

давці тих ілюстрованих петербурзьких часописів, які міс тять «картинки» З українського побуту, звичайно бувають

абсолютно байдужі до YKpa·lНcTBa (їм

аби передплатни

ків мати!), і що передплатники так само, дарма що їхні годинами розглядають ті ілюстраuії, бу вають супроти українства не тільки байдужі, ба іноді

сім'яни цілими

й активно ворожі. Вказував приклад

В. Лукичеві й на живий

що отаке я постерігав серед декотрих антиукра

їнських родин У нашій маленькій Звенигородці. Василь Лукич одписав мені, що російські ілюстровані часописи його самого взагалі здавна інтересують і шо ілюстрації з українського побуту, які там трапляються, дуже варто було б бібліографічно зарегіструвати. Почасти це, може б, і з практичного погляду придалося б для Гали чиии, бо деякі кліше, вже раз використані і иадалі петер бурзцям непотрібні, мабуть, можна було б за дешевшу ціну перекупити для потреб «Зорі» (вона саме тоді оберта лася в ілюстрований часопис), а найголовиіше - реєстр таких ілюстрацій, складений за цілий рік, це ж річ була б цікава і для галичан і, либонь, навіть для читачів з росій ської України. Такий реєстр наочно показав би, як і в якій пропорції одбивається в т. зв. «общерусской» живописі українське життя протягом одного року і які художні теми найбільше інтересують пересічного читача або пода

ються йому в характері інтересних. «Ниву», писав Лукич, ми маємо і тут, у Галичині, то я сам слідкуватиму за вмі щеним у ній матеріалом, а Ви - чи не згодилися б зарегі струвати «ілюстровану Україну» інших російських часо писів?» Вволяючи редакторське бажання Вас. Лукича, я дав для «Зорі» отой, що нижче друкується, перегляд за 1891-ий

рік, внісши до нього із ретроградної «ЗвеЗДЬІ» дещо і з 1890-0ГО року (про Шевченка)'. ІЛЮСТРОВАНА .ЖИВОПИСНОЕ

УКРА!НА ОБОЗРЕНИЕ.

1891 N. 3.

.Сожжение

праха

князя

древник славян.

Семирад

ського.

«Вакула-кузнец И Пацюк. чі» Гоголя).

, 238); 25

Голембйовського

(до «Різдвяної но

друкувалося я .Зорі., 1891, ч. 8 (стор. 159); ч. 14 (стор. 279); ч. 19 (стор. 379); ч. 22 (стор.

1-255

385

ч.

12 140).

(стор.

«Потеря подковы. - Влад. Чернера. Ng 14 .• Мимоездом, - В. Чернера. До

<Ogniem

рОМеНУ

тІ.·

lzem». «Пасхальная заутреня в Малоросеии» - Н. Пимоненка*. «Возвращение ОТ пасхальной заутрени) - Орловського. «QтцеШІСЬ!» - Котляревського. Дівчина не хоче христуватися 3

N!? 16. нелюбам,

N, 17. «Свадьба В Малороссии» - Н. Пимоненка. Ng 18. ,ПеРВЬІе цВеТЬІ' - Т. Конаржевського. N, 19. 'РЬІбаки на Днепре. - В. Орловського . • Яблоня В цвету' - Ю. Клевера.

«Д. Л. Мордовцев,. Цього відомого письменника, що його ук раїнські писання знає ВСЯ Україна й Галичина, «Живописное обоз рение» вшанувала ЯК письменника рос іІЇСЬКОГО. По- російськи вік ПИ w еав дуже багацько: самих історичних романів більше ніж 30; всі вони в Росії загальновідомі,

і їх люблять читати.

«ДеТИ'ВОДОllOЗbl' - х. Платонова. іУ ворот монастыя •• - К. Трутовського. Прочани купують хрещики. образки і Т. ін. N, 25. ,По дороге к селу (в Малороссии). - Н. Сергєєва '. N, 34. «В ожидании судьи. (Перед камерою) - А. Наумова. N, З5 .• Илья Муромец на пиру у князя ВлаДИ\1ира. - В. Вере щагіна. Як і слід од ВерещаГін. сподіватися, обличчя та вбрання на картині - чисто великоруські. «В гостях у пчельннка. - К. Трутовського. Сільський батюш,

Ng 22. Ng 2З.

ка зайшов у гості на пасіку,

і там ЙОГО вгощає хазяїн та гарна на

вроду внучка. В текстовій примітці ,Живописное обозрение» кан· статує. що наш земляк·маляр оолодіє великими засобами гумору. N, З6 .• В. Е. Маковский>. Уролився в Москві 1846 року. Тут одбув він і художню свою науку. Дуже звісний він своїми україн· ськими темами 3 сблагословенной Малороссии», як каже редакція .

• ВСЕМИРНАЯ ИЛЛЮСТРАЦИЯ. 1891

N. 11 .• Крестьянские похоронЬІ в Малороссии. - Ужакевича. Чи· тається євангеліє

на головах у бабів.

N. 17.

«Ут ро Христова воскресения» - Н. Пимоненка. N, 18. с!( селу. - Н. Сергєєва. N. 19 .• Сад Софиевка бл из Г. Уманя Киев. губ .• - І. Бржозов, СЬКОГО. ЯК водиться, дано й статейку, що поясняє ілюстрацію. Софіївка - це один з найкращих садів не то Київщини чи Росії, але й цілої Європи. Зайняв собою 107 десятин; в т ім саді безліч чудових краєвидів, мальовничі ставки, островки,

містки,

фонтани,

печери, статуї і Т. ін. Чужоземних ПРІІЇЖДЖИХ подорожніх Софіїв. ка аж чарує. При саді е й найбільша в Рос ії теплиця (оранжерея), що не гірша навіть од оранжереї імператорського Ботанічного са· ду в Петербурзі .• Сотворити, той сад СофіІвку звелів польський граф Стан. Фел. Потоцький 1796 року задля своеї вродливої жін·

, Далі, по інших російських ілюстраціях, цей Сергєєва нок піl!Dисуеться попросту: .К селу •.

малю

ки Софії. (Тую Софію, як і сад Софіївку, звеличали поети, напр. ТрембецькиЙ). На ТОМУ місці попереду був діс. але графова воля за тр" ро!ш переробила ліс на пишний сад. Сюди здалека (з·за сорок верстов) ПоНЗ303ИЛИ велетенських СОСОН та ялин, у скелях пороби ли печери та гроти, збудували штучні гори, тераси, тунглі, пови

копували стави (що й досі в них плавають золоті рибки), прилади заразом побудовано тутечки вся кі античні храми, партики, понастановлено статуї найпервіщих май стрів. Все це коштувало графа Потоцького 3 мільйони карбованців.

ли каскади та величаві родоспади,

І830·го року. після польського повстання, сад Софіївка перейшла на власть Російської держави. Та й у державних руках Софіївка аЖ досі задержала ясеньку свою красу; при ній заведено в І860·их роках с.ередню школу

рільничу,

і вона має доглядати сад.

.Водовозь!, (Дітваки) - х. Платонова. «Свадьба в Киевской губернии. - Н. Пимоненка. ,Утро на Днепре. \Рибалки) - В. Орловського.

N'2 20 =1164. ,N'. 1165.

N'2 1171.

силлюстрировАнны й МИР.

1891 м

«Крвсавица.

ЗаЙковського.

,N'. 2. <Татарь! после набега на Украину •. «Местечко в юго-ззпадном крае» - Геримського. Ліпінського. Підпис узято з Го· голя: «Якби чоловік мав стс карбованців у кишені, то й тоді не був

,N'. 3. «Я рмарка в местечке. -

би закупив усього ярмарку» ... «Благословенне МОЛОДblХ» -

Шамоти.

,N', 4. «Коробейник. \В українському селі) -

Шамоти. «цыIане» - Шамоти. ,N'. 7. "Деревенская ярмарка. - Ів. Вязьмітінава. ,N', 9. «Пастушки» - М. Зощенка. сОта8а овець» - В. з. ,N', і . «Сбились спути. - Р. Н. ,N', Іі. "Обед рабочих !ІВ Днепре•• «Вот так дорога І» - Малиновського. «Козак у баб спрашивает, куда проехать•. ,N', 17. «Радониuа в Малороссии>, - Шамоти. ,N', 18. «Стадо в лесу» - Пастушкевича. N2 23. «Пастушки в поле}) - Вязьмітінова. ,N', 24. «Овчар В степи». «Христа ради слепенькому!» - Нікітіна.

«Разное зелье нарвала» (Знахурка)

,N', ,N', ,N', ,N', ,N',

250

- Шамоти. 25. «РbJбалки» - М. Зощенка. 26. "Кто кого обгонит?» - Ровчинського. 27. сНи тпру, ни ну!. - Ф. Боярського. Пробують коняку. Зі. «Поймали конокрада». 32 .• Кумушки судачат» - М. Зощенка.

387

.СЕВЕР,

1891 N, 12. "Свадьба в Киевск. N, 14. "К селу» (По дорозі • ВОДОВОЗbl» (Дітваки) - Х.

губ.» - Н. К. Пимоненка до села) - Н. Сергєєва . Платонова.

«НОВЬ.

1891 NI! 1. «Мельница» -

БРЖОЗ0ВСЬКОГО. "ВИДbl Днепра под Киевом» «Мало российский ЗТЮД» - В. Максимова. N, 2. «Зима» - Трутовського. «Возвращение С ярмарки» - TrYTOBCbKOJO. N, 3. «Гробница Нестора·летописца в Киево· Печерской «Доставка хлеба»

лавре».

Вєруша· Ковальського. «Боронение в Галиqинс» - Ю. l(OCt8K3. Один

селянин заволо чує ріллю осьма боронами заразом. «РазвалинЬІ дома Богдана ХмеJJЬНИЦКОГО в Су6ботове. С на брос"а Шевченка рисовал Панов». «Мзлороссийский ЗТЮД» - В. М. Максимова. Хатка 3 садочком, повітка; мужик в'їжджає на подвір'я. жінка одчиняє ворота. N, 4. «Чумаки». Картина В. Лося. М 5. «Черная могила в Черниговской губ .• «Малороссийская свадьба». N, 7-8 .•Два тяпа западного края» - Лося. N, 9-10. «У плетня> - С"колова. «Вход в Д8льние пещерbl Киево-Печерской лаВрbl' - Шамотн. «Подольская бричка> - Брандта. N, 11-12. «Вид Днепра под Кневом, .

• ЗВЕЗДА.

1800 <Ярмарка на юге России». «В гостях у Сblна» -Маковського. І одяг, f обличчя ті єї бабю·;, що зайшла в город до сина·підмаЙстра, такі українські, що не можна вірити ПQясненню од редаl{ції, ніби справа дІється в Петербурзі. Певне, що наш .емлик узяв тему 3 рідного краю. N, 32. «Ярмарка В Малоросси.,> -Бота. «Развалннь! дворца МазепЬІ в Батурине. С рисунка Т. Г. Шев ченко». Дуже цікава - увага до цього малюнка (пам'ятати слід, що «3везду» видає В. Комаров, редактор ретроградної, войовиичо антиукраїнської газети «Свет»): «Хто не зна славутного малорусь кого поета Т. Г. Шевченка? і високий поетичний талант, і ЙОГО мужицький рід, і лиха його доля, - все це зробило особу Шевчен ка якнайсимпатичнішою для російського громадянства. Але неба гато хто знає Шевченка як талановитого маляра; тим часом муза живопису так само з молодих літ побраталася 3 автором «Катери ни», «Гайдамаків»; вона була його товаришкою і в дал~кому за сланні, вона не залишала його ні в степах Урала, ані на пісках

N, 21. N, 28.

Каспія, пірно йшла за його домовиною ДО передчасної могили}'; ... j Т. ін.

N. 47.

<Учреждения графини А. д.

Блудовой

В гор.

Остроге

80ЛЬІНСКОЙ губ».

N. 50.

,Григорий Петрович Данилевский •• «ЗВЕЗДА,

1891

N. 9. «Еврейская сценка» N. 14. «Свадьба В Киевской

Китаєва.

губернии»

Пимоненка. А.

КРUJ!CЬ1<UЙ

В цім реєстрі не стає широко популярного петербурзь кого тижневика «Н И в а», бо її перегляд узяв на себе Вас. Лукич. Щоб картина вийшла повна, наведу тут іще й Лукич еву пайкуl; ,НИВА>

1891

N. 1. «Обряд пострижки» - акад. К. Трутовського. Пост риги дуже важний у нас обряд. Виконує ся єго тим способом, що У ді тей постригзєть СЯ волоее; ее означає перехід дітей з віку діточо~

го до молодечого. На

великім

вельми численна родина,

образі

серед котрої

нашого батько

земляка і

зображена

мати

виконують згаданий обряд на голові свого первенця, а дід і інша рідня при глядають ся і ждуть на перекуску. N. 4. «Покинутая» - акад. К. Трутовського. Ілюстрація до слів Т. Шf>вченка: «Ой, одна Я , одна, як билинонька в полі» і Т. ін. М 5. «Великий князь Владимир, Рог неда и Изяслав» - Борхар та. Образ ілюструє хвилю, коли то після переказу ве •. кн. Воло димир ВХОДИТЬ до комнати своєї жінки Рогніди, щоб її вбити ме чем за те, що вона XOTi~'Ia єго зарізати у сні, але він збудився і в сам час вхопив її за руку. В тім виступає син малий Ізяслав і

з мечем відзивається до него: «Хіба ти, тату, думаєш, що ти ту один?l» На ті слова В. кн. Валодимирові випав меч з руки. N. 12. «Катерина Т. Шевченка» - Т. Козачинськога. Ілюстра цІя до слів нашого поета: «Пішла селом І Плаче Катерина, На голові хустиночка, І На руках дитина> і т. д.

N. 17 .• На свадьбу. - Ужакевича. Весілє на Україні зачинаєть

ся звичайно в суботу. Наколи хто-небудь з запрошених не при йде ані в суботу, ні в неділю, то в понеділок дехто з піДQхоче них гостей вибираєсь за тим. що припізнив ся, з передом возз, на котрого колеса поломалось обідє. Гостя, що припізнив ся, сад жають на перед того воза і везуть серед сміху, пісень та дотепів спершу в шинок, щоби викупив ся, а відтак на весілє, причім по дорозІ дістаесь єго бокам чимало від поруху .екіпажа •. 1 Див. стор. 399; без змін.

«Зоря., ч.

1892,

1891, ч. 16, 2, стор. 40.

стор. 320; ч. 17, стор. 340; ч. 20, Залишаю галицьку Лукичеву мову

389

18. ,Хутор 11 окреСТНОСТІІХ поJlт8вы . - Васнльч!нка. 2З .• На свидание. - Котляревського. Молода дівчина

ледви

діждал ась ночи, чу дової ук раїнської ночи, коли всьо представ ЛЯ€СЬ і ЯСНО, і темно, і блищить білим місячним сьвітлом, і скри w ває СЯ в чорних тінях, а зьвізди, немов мідяні точки, ВПИЛИСЬ в синю глибінь неба ... Діждалась дівчина, поки «старі. полягали спати пісьля вечері, тихо внсунулась ,J.O воріт, вітворила "іх і ос торожно виглядає, ЧИ прийшов вже ї"і милий та чи удасть СЯ їй поговорити 3 НИМ словечко, шепнути, щоб присилав сватів ...

N, 25. <Гаданье венками накануне Ивана Купала» - Котлярев ського. Дівчина пустила в інок З васильків, рути і барвінку на во ду, а сама, сівши над рікою, задумалась, ЩО то стзнесь з ЇЇ віп w ком: чи він потоне, чи ні ... З непевноСТИ серце завмирає у неї ... · N2 27. «Пастушка» - М. Глоби та "Пастушою> -М. Глоби. У нас часто поручають дітвакаl\f пасти гуси або вівці, і ось такі па~ стушки,

взявши

довгу

хr.oростину

руки,

приступають ДО сповню

вання своїх обов'язків. Рисунки М. Глоби зображають пастушка і пастушку, відпочиваючих в ліТliЮ спеку . .N't З2. «Сирота. - Котляревського. Молодий Х.~опчина, тяжко засумувавшись, стоїть на сільськім кладовищі біля могил найдо рожчих єго серцю осіб.

N2 34.

«На улицу не пускают,

Котляревського. Зображена на

рисункови дівчина чимось-то провинилась,

мати,

може

сам

батько не пустили її на ВУЛИЦЮ.

N2 36. «ПрестольнЬІI'! праздник в малороссийском селе. - Ужа

кевича. Гарний сей рисунок ділить ся на п'ять частин: 1. Вихід з церкви. 2. Обід. З. На вулнці. 4. Перед хатою. 5. В шинку.

N9 37.

«Все

Moel. - Іжакевнча. Річ діє ся в саді, де зривають

грушки. Братчик розплакав ся, що сестричка ДР:)ЧИТЬ ся і че дати ему грушок, кажучи: «Все моє». "ЛюБИМЬІА цветок» - Котляревського.

не

хо·

N. 38 .• У заводских ВОРОТ в день получки. ЖеНІ", ожидающие своих мужей •. - Ф. !(озачинського. Жінки дожидають своїх чоло віків, що пішли в контору рахуватнсь, бажаючи взяти заробіток та відтягиути їх вІд шинку. N. 43. «МечтатеIlИ' - М. Зощенка. Двоє дітей, що задумчиво димять ся через пліт кудись далеко ...

N. 46.

«Возвращение с

неудавшегося

заработка»

Котляревсь

кого.

N2 47 .•Сорвался с качелеЙ.- Іжакевича. Парубок і дівчина

забавляють ся на гойданці. Він розгойдує дошку, а вона кричнть, щоб ще ліпше розгойдав. В тім нараз шнури рвуться, дівчина за ВИСаЄ в воздусі, держачись шнура, а парубок падає на землю. Лю ди, що стоять коло гойданки, в першій хвилі перелякавшись, ди вують ся, як се могло статись. Відтак біжать до хати За водою, І дають пе ршу помі ч. N. 48. «ЛюбимцЬІ» - Котл~ревського. Чорноока сільська моло диця годує своїх любимців. «Ціп-цІп., кличе вона їх до обід):. - і кури, когути, голуби і інша домашня птиця, вертячись коло ії ніг, хапають зерно, що добра господи!'я розкидає цілими пригорщами.

N2 52. «Гад"нье» - Іжакевича.

Образ представляє звісний

нас звичай на св. Аидрія з балабушками. Василь ЛукиЧ

УІ

За наших часів українська народність з її мовою Іі куль турою являється на Україні офіційно владущою, держав ною. Всіх аж приневолюють широко й різнобічно знати Україну і навіть не беруть на державну службу, коли хто не склав іспиту з українознавства. Новітнє покоління, яке виростає в цих новітніх умовах, могтиме іноді й віри не йняти тому, що були часи (несповна 40 тому літІ), коли свідомі українці мусили неабияку ціну складати всяким малозначним дрібницям-крихоткам, котрі так-сяк нага дували людям, що ми ще животіємо, не вмерли. І був це період цінування національних одр о б и н не тільки в Росії під царським деспотизмом, ба й у конституційній Галичині, з її австрійсько-польською господаркою. В Гали чині саме тоді 1890--1891 рр_ русинам доводилося вести, прим., уперту боротьбу за таку -- здавалося б -- елемен тарну дрібничку, як написи українською мовою на скринь ках поштових поруч польської; і коли частина руських соймових послів добилася таких написів щляхом угоди з польськими панами, то ті ({руські написи на скриньках

поштових» завсіди фігурували в промовах і газетних стат тях як дуже поважний політичний здобуток. У нас, в імпе раторській Росії, доводилося тоді вважати теж за {{здобу тою>, коли не політики, то живої дійсності. таку дрібницю, як уміщення малюнків 3 побуту «благословенной Малорос сии» на сторінках столичних маловартих іЛЮСТРОВа!U1Х тижневиків.

1927

до ЕТНОГРАФН Т. зв. новоросІІ*

Щербаковская волость Елисаветградского уезда

Херсонской ГУ

бернии. ИСТОРИКОNзтнографическое и хозяйстненноистатнстическое ОПИ~

сание Т. О. о сад ч его. Издание Херсоне кой губернской земской управЬІ. Херсон. 1898 р. Ціна І крб. (з пересилкою). Стор. 112, дрібного друку, великого формату.

для того, хто хоче пізнати тип українця-«новороса», книжка Осадчого* має велику ціну. Замість довго розба лакуватися про неї, я наведу читачеві її зміст, зупиняю чися на деяких подробицях. Стор. І-З. «8 в еде ние». Мета в автора ось яка: перш за все мають бути вияснені природні багатства краю (Щербанівської волості) і ті умови, при яких веде боротьбу

за існування певна група людей, далі - їх історичне минуле, далі - етнографічні звістки, шо характеризують особливості кожної національності, котра ввіходить у склад людності згаданої волості, далі - їхні взаємовід носини і степень здатності зближитися і згладжувати різкі особливості, невигідні задля спільного громадського життя, та виробляти загальний тип «новороса», вільний од усяких націоиальних крайиостей і наЙгромадяиськиЙ. далі - має піти опис місцевого побуту, їжі, типу осель, релігійних сект, громадських відиосин та розпорядків і нарешті - народної освіти. 8 другій частииі обмальо вано буде господарсько-економічне життя сієї волості (див. стор. З). По такій передмові ідуть розділи: І. «Т о п о r раф и я: ре к и, в О дос н а б ж е и и е, по ч в а и кл и мат» (стор. З-9).

392

ІІ. «И сто рич е С кий О ч е Р J( П о б У ж ь 11» (стор. 9-17). ІІ І. «Н а ц и о и а л ь н ЬІ Й сос т а в, б ЬІ Т И 9 Т Н о· гра Ф и 'І е с к и е о с о бен ное тик а ж Д о й н а· циональности

пределах

волостю>

(стор. 17-32). Руснаки (українці). Молдавани. Часте помолдаванення українських сімей, де мати - молдаванка. При переписі (конскрипції) молдавани часто видають себе за українців. Великоруські слободи (їх трохи). Будова хати в кожної нації. Середина й обставина осель. Дворище

і будівлі господарські. «Закладщина». Одіж українська і молдавська: празникова й буденна. Вплив європейських костюмів. Ціна гардероба селянського. Обсяг гардероба

чоловічого й жіночого; І;ридане (одіж).

!жа селянська

в кожний час року і дня. Наїдки й напитки. Пссуд (<<начин ню». Етнографічні відзнаки кожної національності [ ... ІУ. «С еме й н ЬІ е от нош е н и я, О б ьІ 'І а и,

и г р ЬІ,

у Д о в о л ь ств и Я

вре м я про в о жде

ние» (стор. 32-48). Вага родацьких зв'язків в очах селя нина. "Свій - не чужий: хоч не заплаче, то скривиться». Прерогативи старших синів. Кожен син виділяється з сім'ї, а не зостається жити вкупі (<<український індивідуа лізм», але щодо громадського володіння грунтом - то погляд тут геть інший; про це див. далі). Причини відо кремлення: вплив невісток, любов чоловіків до самостій ності та до незалежності, солідарність жінок із ними в та ких випадках. Приймаки. «Був собака в приймах, та хво ста збувсь». Заповіт і його форми: заповіт писаний і усний. Обмеження власної волі завіщателя місцевими традиці ями. Опікун. Вдовиці і їх кепське становише. Одповідаль ність дітей за борги померших батьків. Жінка як подруга чоловіка-українця, а не як невольничка. Розвите почуття своєї гідності У селян. Ненависть до різок. Сумний стан байстрюків. Неприхильність громади до джигунів-бабо дурів. Сироти. Одруження: вагу надають фізичній силі в молодої, а «краси на тарілці не носити». Краще висвату вати жінку з чужого села, щоб легше забула батьків. Старости і їх одповідальність за незгоду в сім'ї. Розгля дини. Сватання, або заручини. Торг із батюшками за він чання; попове здирство. Весільні видатки. Докладний опис весільних обрядів. (Геть по всьому Побужжю взяли верх весільні звичаї молдаванські, а не українські). Родини.

Хрестини. NB. Кумедні ймення, які дають селянам свяще393

НІІКИ: ЕмануІл, Ксенофонт, Іона (<<Югон»), Вакх І т. д. Похорон. Пошана до батьківських могил. Щорічне вес няне посвячення царини всенькою громадою. Храмові празники. Піст і великдень. Проводи. Зелені святки і мол даванське іагЬа verdy. Забави; «музикИ» і позичений од молдаванів «жок». Національний сепаратизм на «музиках». Організація парубоцьких товаРИСТl!; рівність геть усіх членів; парубоцький товариський самосуд. Зимові забави: вечорниці; розпусти нема на них. Карти. Приготова до колядування (молдавани вчаться колядок окроме од укра їнців). Свят-вечір. Колядування й щедрування. М'ясниця. Веснянки. (Сучасні пісні, що бувають попсовані [ ... ] звісні д а лек оне в к о Ж нім селі на Побужжі). Горілка. Тютюн. Зернята (або «насінню>, тобто соняш никове). Горіхи, цукерки і інші ласощі. V. «В еро в ани я ису еве рию> (стор. 48-51). Чорти, відьми, чарівниці. Ворожбицтво (надто між мол даванами). Гадання на картах. Купальські вінки та андріївські балабушки. Гадання на Новий рік. Дання і причарування. Критичне відношення багатьох (україн ських) селян до всяких забобонів. Народна медицина. Ліки симпатійні, Знахарки. Бабки-лікарки і їх практичні знання.

Vi .•0

б щ ест в е н н ЬІ е от нош е н и я. Нар о д

ное о б р а з о в ани е» (стор. 51-68). Авторитет гро мади І народного суду, хоч у багатьох випадках громадські присуди могли б бути (за російськими законами) иеобов'яз кові. Деяке поменшення сього авторитету через появу «аблокатів» у селах. Законні права громади і обсяг миро дайності її приговорів (найпаче в питаннях аграрних, напр., щодо наділів, переділів і т. ін.). Виборний сільський «суд стариків» і царина його чннності; кари, до яких він

присуджує. Громадське (<<общин ное») володіння землею і його організація. Селяни надають велику вагу цій інсти туції та стараються усунути її хиби. Зрештою, «обществен ныIe запашки» (себто колективний обробіток землі) не геть-то великі: десятин із 20, і то лиш на громадські цілі. Гарні боки громадського володіння. «должностныIe лица» (урядовці) в громаді: староста (по-галицькому війт), соцький, десяцький, писар, виборні на волосний «сход» і задля оборони земських гласних. Характеристика обо

в'язків і діяльності кожного з них. Іх надужиття. Збор

щики податків. Правлі.ll&ll волоене (засноване на бюрокра-

394

тичиих основах); тут громада- мае менше ваги, 60 судить рядить усе волосний сход (з виборних), але ще частіше навіть не сход, а волосний суд, що його рішення не раз супротивні бажанням сільських громад. Волосний стар шина і як його обирають. Надужиття при виборах, невмін ня вибрати старшину гаразд. Яку вагу мають писарі в во лостях і ЯК вони верховодять. Писаря вибира не сход (як би слід по закону), а старшина, людина взагалі мало освічена_ Неприхилля в селяи до волосної тяганини: ста рання кінчати справи у громаді власній (<<расправе» а60 «зборні»). Вага і поле діяльності волосного суду. Форма лізм, що панує тутечки, і сваволя писарська. Потреба спе ціальних шкіл для підготовлен ня писарів; план такої школи. Потреба раціональио ширити просвіту між простим людом (і україиською мовою, додамо ми од себе_- А. Кр.). 3магання селян до просвіти: жадоба знаиь у багатьох хлопців. Брак відповідної літератури для народу. Недо стача двокласових шкіл і велика иа них потреба. Потреба нижчих технічних шкіл. Невідрадісие теперішнє стано вище иародної освіти. Школи однокласові і церковно парафіяльні. VII. «Н асе лен и е, его сос т а в и ест е с т в е н н ЬІ Й при рос т» (стор. 68-71).

VIII.

«3емледелие,СКОТОВОДСТВО и дру

г и е з а н яти Я нас е лен и я» (стор. 71-88). ІХ. «П л ат е ж и (податки, земські збори) и кр еди т» (стор. 88-92). В відділі «кредит» цікаві звістки: брак щадниць, сільських банків, лихварі, свої мужики-«дуки» (глитаї). Х. «Бюджет крестьянского хозяйств а. Рас п ред е лен и е х о з я й ств п ост е пени состоятельности» (стор. 92-112). Всі дані, наведені в цім розділі, дуже цікаві та повні науки, але переказати їх усі в сій замітці була б річ неможлива.

Скажу тільки, що совіснішого та докладнішого досліду тра

шукати.

Вже й із самих заголовків наведених рубрик читач міг побачити, яка цінна праця Т. Осадчого. Можна було б зробити їй докір за те, що в ній нема суворої системи, що звістки подаються іноді якось у розкидку (хоч мова скрізь іде зв'язково та плавко), та що виклад часом страждає нерівністю, себто деякі речі описано дуже детально, а де які аж надто коротко, дарма що вони мають однаковісіньку 3ІІб

--.,----------'--,...-,-'---" рі8норідних матеріалів - річ не дуже-то легка; та й до того, усі звістки, що подав автор неоднобірно, не тратять через те своєї ціни ані на крихту. КНЮКJ<а ця повинна заці кавити не тільки спеціалістів-етнографів та економістів, ба й звичайнісінького читача: він отаким способом навіч побачить освітлений з усіх боків побут нашого селянина на херсонському Побужжі. Херсоиська губернська земська управа вже повидавала чимало книжок, що об'єктивиими, але дуже для читача красномовними датами обмальовують життя-буття херсон ського народу. Читачі "Зорі» мали позаторік звістку М. Комара про одне з таких самих видань* (див. в 19 ч., 1890 р., докладну рецеизію на працю свящ. Сорокіна про містечко Дмитрівку). А що за цілу низку видань херсон ського земства не було в бібліографічнім відділі "Зорі» нікоторої згадки. то при нагоді повідписую тепер-таки геть усі заголовки: --~----~~-----".

--~-,

----г----

~--."

МатериалЬJ для оценки земель Херсонской губеРІІІШ: Т. І. Одесский уезд. Херсон. 1883 р. Ціна 3 крб. Т.

!886 р. Ц. з крб. 50 1888 р. Ц. з крб. 50 Т. ІУ. Тираспольский уезд. Х[ерсон], 1889 р. Ц. 2 крб. Т УІ. Херсонский уезд. Х[ерсон], 1890 р. Ц. з крб. 50 коп.

11.

Елисаветградский уезд. Х[ерсон].

Т. ІІІ. Александрийский уезд. Х[ерсо,,].

коп. коп.

Местечко Курисово-Покровское (Балай тож). Статистическое описание поселения. Одеса,

Евгеньевская

1883

р. Ц.

коп.

волость Тираспольского

Статистико-зкономнческое описание. Херсон,

уезда

Херс[онской]

1888

Резуль-ат", подворной переписи Ананьевского у. Херсон,

1889

р. Ц.

75 коп. 1886-1887 года.

крб.

Очерк хлебной торговли вОдессе, А. Бориневича. Одеса, Ц.

губ.

р. Ц.

1890

р.

крб.

ОПЬJт указателя книг и статей, относящихся к Херс[онской] губ. А. Леонтьева, Херсон,

1890

р. Ц.

крб.

ГлаВНЬІе моментЬІ в хозяйственном

Л. Падалки. Херсон,

1890

р. Ц.

развитии Херсонского

края,

коп.

Исторический очер к развития Херсонской земской сельскохозяй

ственной статистИки. Херсон, 1890 р. Ц. 30 коп. Хозяйственно-статистический обзор Херсонской губ. за Херсон,

1890 р. Ц. 1 крб. Idem - за 1890-й год. Херсон, 1891 р. Ц. Ікр0.

396

1889

год.

Описание

Херсонской

сельскохозяйственной

ПРОМblшленной

Вblставки в связи с состоянием ГЛС\ВНЬІх отрас"чей хозяйств в

]89] р. Ц. 2 крб. НО.ЮСТЬ (189]) - це тая

XepCOH~

ской губернии. Херсон, Щербановекан

книжка, що ми її зрецен

зували.

Друкується

том .Материалов для оценки земель Херс[онской]

губ.»: Ананьевский уезд.

11 Малорусские прозвища Херсон.скоЙ губернии. 3тнографнческий очерк В. Я стр е б о в а. Одесса. ]893 (відбитка з «Новороссийского календаря»)

Я:ку вагу мають «вуличні» прозвання, про те писав уже проф. Сумцов. Коли народ прикладає прізвиська чи до однієї людини, чи до цілої сім'ї, то тут ми бачимо роботу того самого творчого народного духу, що виразніше вияв ляє себе в піснях, приказках, прислів'ях і т. п. Справді-бо: коли

складається

вуличне

прозвання,

то

тут

звертають

увагу на найтипічніші риси в людей, фізичні або моральні; щоб зазначити тїі риси, вибнраються з лексичних народних засобів якнайхарактерніші та найвлучніші слова. Статей ка В. Я:стребова гарно доповнює роботи Н. Сумцова' та й має з ними органічний зв'язок. А втім, найбільший інтерес нарису В. Я:стребова лежить не в теоретичнім боці, не в теоретичних міркуваннях та узагальнюваннях, а в масі реальних фактичних вказівок; він наводнть найточніші звістки, уділені йому від селян та мішан, звідкн взялося те або те вуличне прізвище, з якої причини та серед яких обставии воно виникло. Таким побутом В. Я:стребова начерк дозволя читачеві одно, що ніби самому бути свідком, як зароджується та розвивається

творча

народна

гадка,

а друге

що

начерк

той веде читача поза куліси сільського життя, в такі мо

менти, які не піддаються швидкому, поверховому нагля дові: адже прозвання постають не в звичайних обставинах, а в видатніших, іt!тересніших випадках. Я:к же Я:стребов мав у своїх руках рясний матеріал (над 400 прикладів на саму Херсонщину або краще на самий Єлисаветський повіт), то він міг зробити свій огляд широким і всебічним:

, Н. Сум ц О в, Малорусские фаМИЛЬНЬІе прозвища.- «Киевская старина», 1885, февраль; й О г о ж «УЛИЧНЬІе клички».- В «Культур нЬІХ переживания", (<<Киевская старина», 1889, февраль), що вийшли й окремою книжкою. 397

отож він і веде нас од хлоп'ячнх грищ на вечорниці, з ве чорниць - у сільський клуб - шинк, З шинку - до волос ного правління та на сільську раду, відти - поміж славно звісні баби-цокотухи й не менше славнозвісні баби-войов ниці, що гарио воюються із своїми чоловіками, звідти на ярмарок, звідти - зиов кудись і т. ін. Всі ястребівські дані могли б послужити чудовим матеріалом до сільського побутового роману а Іа «Кайдашева сім'я». Та не всі пояснення, які позбирав Ястребов, здаються

мені правдивими та ймовірними. От він каже: «Селянин Л. здобув собі від попа прозвання «Брехачка» ось як. Одного разу піп їхав та зустрівсь із цим-о мужиком та й каже: «Ану, збреши що-небудь». То той: «Нема коли, батюшко, брехать, треба за ліс махать, бо за лісом чумаки стоять, за міл полови дають три вози солі» (NB, тут проза віршована). Піп повірив, кинувсь мерщій додому, звелів понашивати якнайбільше міхів, навантажив полови скіль кись возів та й поїхав шукати чумаків» ... Це ж видима анекдота! Ми її зустрічаємо й у збірці Чайченковій «Весе

лий оповідач»*. Очевидячки, це попросту типова бродяча вигадка про брехуна, а сказали її Ястребову через те, що за правдиву причину селянинового прозвання «Бре хачка» забули. Здавна, дякуючи Гоголеві, люди оповідають цілі анек доти про кумедні вкраїнські прізвища. Куліш (в «Основі») нападався за те на Гоголя*, кажучи, що він понадавав україицям такі ймення, які кожен селянин постидається навіть вимовити в товаристві (щось близьке до цього писав і Чайченко). Вже Сумцов показав, що Кулішеві докори не мають підстави* та що Куліш дивився на народ закоха ними очима. Книжечка Ястребова містить у собі багацько дуже кумедних прозвань українських. Автор у передмові зовсім справедливо завважає, що вуличні прізвища - важливий матеріал для вивчеиня мови, бо в них ми бачимо короткі й чудові зразки мовної кристалізації та влучності. Тільки ж, невважаючи на свої власні слова, Ястребов частенько зовсім перекручує фоне тичні властивості української мови. І правопис у нього дуже

плутаний. З чого можна було скористати для лексики, те вже я одіслав до словаря Уманця.

398

ІІІ МатеРІІал .. по 9тнографии Новороссийского края, собрани ..е в Ели· caBeтrpaдc"oM и Александрийс!(ом уездах Херсонской губернии В. Н. ЯС тре б о В .. м. Одесса. 1894. Стор. 202.

Це дуже симпатичний звичай - видавати етнографічні матеріали, групуючи їх за дуже точно визначеними межами,

по районах. Проф. Сумцов, дивлячися (в «Киевской ста рине», 1895, май) на книжку В. Ястребова з того погляду, що, мовляв, «содержание ее - большей частью известное» та що «вариаНТbl - по форме слаБЬІе и малозначительны »,' не похвалив її так, як вона того варта. Я знов, уважаючи на те, що Ястребова праця добре обмальовує нам саме іменно н о в О рос і в, охоче забуваю про те, що в ній мало є мотивів, котрі були б оригінальні нац і л У Укр аїн У або й на цілу Слов'янщину, як того бажав би проф. Сумцов, зрештою маючи в тім свою рацію. Повіти Єлисаветський та Олександрійський - це така царина, яка дуже й дуже варта окремих дослідів, бо в тім буде самостійний науковий інтерес. Обидва повіти з по· гляду етнографічного - типові репрезентанти т. зв. «Ново российского» краю. Саме звідси пішла колонізація ново російських степів; місто Єлисавет'" (офіціально Єлисавет град) - осередок колишньої Нової Сербії; тут, у цих повітах, ще й досі одбувається взаємовплив усіх тих народ ностей, з яких склався і з яких ще й тепер не перестає складатися осібний етнографічний тип «новоросійський». Мова тут панує українська, тим-то для нас Новоросія се ж та сама Україна. Серби, що в минулім столітті дали собою найбільший, найчисленніший матеріал для колоні зації цього краю, тепер уже розтанули, порозпливалися серед українщини. Ястребов, згадуючи про це в своїй передмові, запевнює, що од сербщини нема тепер там н а в іть З ост а тку, «хотя следует предположить, что и они внесли в окружающую среду нечто свое». Прожи ваючи щороку поблизу Єлисаветського повіту та раз у раз стрічаючися з надхожими людьми з тієї місцевості, я можу сказати, що теє «нечто» та той «зостаток» можна добачити

в новоросійській лексиці. В мене є ціла збірочка слів, позаписуваних од українців з Єлисаветського повіту,

південної частини Звенигородського та з півд[енної] '!аСТИНИ Чигиринського, які я міг 1І0розуміти тільки аа

399

підмогою сербської мови'. Опроче мені здається, що й на тамошню фонетику українську серби мали деякий вплив, хоч, правда, в тих особливостях новоросійської фонетики, які я міг спостерегти, дехто міг би добачити попросту вплив великоруський. Той матеріал, який подано в книжці В. Ястребова, збирався багато літ потроху од самого Ястребова, відомого етнографа, потроху од його помічників під його ж таки проводом. В передмові В. Ястребов каже, що «из того СЬІРЬЯ, которое накопилось за десять лет времени, предла гается

здесь

только

то,

для

чего

или

вовсе

нет

прямЬ!х

аналоги й в печаТНЬІХ сборннках, или есть вариаНТЬІ, разня

щиеся в подробностях». На те проф. Сумцов запримічає*: «От такой осторожности сборник лишь вьшграл» (<<Киев [ская] стар[инаJ», 1895, У, 192). Я не зовсім згоджуюся з таким судом, бо якщо праця Ястребова має бути матеріа лом для етнографії іменно Н о в о рос і ї (а так же воно і стоїть У заголовку), то випадало б принаймні зазначити, що така або така казка, яку записано, приміром, десь в Угорщині, оповідається з дрібними одмінами і в Ново росії. Багато місця такі зазначування не взяли б, а корисні 'були б дуже. А ще більше користі ми могли б сподіватися

од таких зазначувань в руках не чиїх, як Ястребова, бо він має дуже гарну звичку (яку тепер наші етнографи нераз кидають) - пильненько ПОКі!зувати, де і в яких печатних з б і рка х уже був такий сюжет. Ще того мало: він на кінці своєї книжки помістив такий вигідний «Указатель», де подано не самі-но заголовки якої-небудь казки або чого іншого, а таки добрий коротенький кон спект із неї. Кому доводилося порівнювати будь-які етно графічні варіанти, той знає, яка це паморочлива робота: як воно буває важко перегортати по двадцять разів хоч би Чубинського, аж доки в очах і в голові закрутиться!, Ті «оглавления», які там є, нічогісінько не помагають, бо хіба багато скажуть такі голі заголовки у Чубинського, як «Щаслива дівка», «Царевич», «Бувальщина» і т. ін.?

1 Та й зовсім ЗРОЗУМІЛІ! слова мають тут часом форму, близьку до сербської. Сотня зветься тут і сотина; пор. сербське сmoтина. Покійний акад. Корш, довідавшись од мене про оце українське сотина, добачив у тім слові довід ,~ля своеї гіпотези про дуже давню спільність староукраїнської МОВН з сербською. Гадаю, що наше соmuна - факт ХУІІІ в., зовсім пІзній.

400

Orже, Ястребову можна сказати щире спасибі за його кон спект. Додати треба, що конспект або коротенька зміс товна згадка подається од Ястребова не тільки до чогось довшого (напр., казки), а навіть до найдрібніших забобо нів, які в тексті займають 2-3 рядочки. Через те «Указа тель» Ястребова дає спромогу швидко нашукати в його книзі те, що кому треба; а нашукавши потрібне місце в книзі - вже легко буде за Ястребова вказівкамн добра тися до варіантів у чужих збірках,- одно слово, зорієн туватися 1 При такій Ястребова пильності можна тільки пожуритися, чому він не пообробляв увесь той матеріал, який він каже, що в нього ще більше є. Згуртовано матеріал доволі систематично. Щоправда, це було не важко зробити, бо Ястребов мав перед собою певні взірці в давніших збірках. Розпадається книжка на дві половини: 1) «Суеверия и оБРЯДЬІ», 2) «ЛегеНДЬІ,

сказки и расскаЗЬІ». Перший заголовок: «С у еве р и я и о б ряд ЬІ» - дуже мало натякає на той дорогий, багатий зміст, який ми стрічаємо в тій половині. Спершу тут викладаються (переважно нашою мовою) думки ново російських селян про околишній світ: про небо, світила, атмосферичні явища, про звірів диких та свійську ско тину, про Їхню вдачу та звідкіля вони взялися, про ліки для худоби, про птахів, про рослини; сюди ж долучено

1 Тим Я не хочу сказати, що буцім 51стребов позводив докупи всі варіанти, які оголошено досі. О нї! Він зробив чимало - то пранда; але й пропусків поробив чималенько~таки нівроку. Візьмемо, напр., казку про Івана, що шукав вітру: д. 51стребову, очевидячки, не звісно, що -в Києві друкувалася казочка <Шукай-вітер» осібною брошуркою. Варіант до казки, ч. 6 (св. Микола подерував дідові баранчика, що го дував його всякою стравою; дід продав; Микола дав другого баранчика, то з ТОГО вискочили люди з киями і побили діда) - міг би знайтися між іншим у «Молодику», 1843 (11, 129), поданий од Костомарова та варіант видано в Харкові, 1893; 51стребов про них не згадує. Не поклн' кається він ніколи і на ті матеріалн, що позбирав Ол. Стороженко «Укр[аїнські] оповідання», т. І), навіть не згадує про відому казку «Вчи лінивого не молотом, а голодом», що багацько разів друкувалася. Можна було б налічити цілу гору всяких пропусків: 51стребов уважає тільки на більші збірки, дрібніших він не бере до уваги. Д. вже ж що й казати про ті етнографічні матеріалн, які друковано в Австрії! Вони позоставалися зовсім невідомі 51стребову. Час би вже нам зробити огляд або всезбірку в с і х етнографічних записів українськнх або хоч казок. Чи не взялася б З3 цеє ВИСОКО КОРИСllсе діло тая людина, яка найбільш тепер знається на нашій народній: словесності, себто

шан[овний] проф. Сумцов?

'.255

401