Зібрання творів у V томах. Том ІV (1 частина) by Евгений Захаревич

А.Ю.КРИМСЬКИЙ

СХОДО3НАВСТВО

l(иІв -1974

У2

1(82

Редактор тому О. І. Г анусець

Упорядкування Л. В.

Бвляєво;',

та

О. О.

примітки Білявської.

О. І. Ган.усця. Г. І. НlIсуліна

Редакція літературознавства Т3

мовознавства

70303_017

І( М221(О4) 144-74

І()

I\P! 'I\.·I,t-111Ї

J фО!1/(/ IlO'IIІПlКУ 19ОО-х рр.

ИСТОРИЯ

АРАБОВ

И АР АБСRОЙ ЛИТЕРАТУРЬІ, СВЕТСRОЙ И ДУХОВНОЙ (норана, фыRа,' суннЬІ и пр.) Часть первая

АРАБСI(Ий Я3Ь11( Положение

ero среди семитских

Арабский языK относится сродни

к семитской

вавилонско-ассирийскому,

группе, т.

еврейскому,

е.

арамей

скому, 'фиопско-абиссинскому. Но он богаче их всех в звуковом, морфологическом и. особенно, словарном отно шении. оБы новенноo он окаЗblвается и архаичнее их всех, хотя

ВblСТУПИЛ

иа

мировую

арену

значительно

позже

других.

две арабские ветви Насколько нам

ПОЗВОЛЯЮТ судить имеющиеся

нас

даННblе, арабский ЯЗblК исстари распадался на две ветви: 1) сев е р н У ю или собственно арабский ЯЗblК, письмен·

Нblе памятники которого начинаются поздно, и 2) ветвь ю ж н У ю, условно наЗblваемую - язblк са6ейский, в ко ТОРЬІй входят поднаречие более древнее - минейское и собственно сабеЙское. По-минейски принудителЬНblЙ вид глагола и З-е лицо местоимений образуется через с, по са6ейски через h. Памятники южноарабского язы аa обоих поднаречий

сохранились

виде

многочисленных

надпи

сей в й~мене; через купцов они бblвали начертанЬІ и еще кее-где (минейские в Абиссинии).

северной

Аравии,

сабей<:кие

Памятники южноарабского ЯЗblка Насколько древни ЯЗblка?

памятники ю ж н О а р а б с к О г О

некоторы e из недаrироваННblХ южноарабских памят ников минейских, вероятно, современны еврейскому царю

Соломону (Х в.), к которому, по Библии, являлась царица савская (Т. е. минейская) во всей славе своей. Из памят'

ников сабеl1ских для старейшего, на основании синх~нис.

тическоl1 надписи ассирийского царя Саргона,

кот рому

Ит'амра-сабеец уnлатил дань, с точностью надо пр знать

за дату

715 г, до р,

южноарабских

Хр', Значительное

памятников

происходнт

же кол»чеС1ВО из

времен

так

наЗЬІваемого царства ХЬІМhЯРСКОГО', т, е. сабеЙСКО'рей данскоro и саБО'рейдано,хадрамауто,всейеменского (все вместе - приблизительно от 115 г, перед р. Хр, до УІ в, по р, Хр,).

Вероятно, около У] в" незадолго до ислама, южно арабский ЯЗЬІК оказался уже почти ВЬІтеснен североараб· ским. Впрочем, на южноаравийском побережье Индий, ского океана, от Шихра до махры ' да еще на о-ве Сокотре, до сих пор сохранились ЖИВЬІе остатки минейско-сабей ской речи. К южноарабскому язы уy блнзок ЯЗЬІк зфиоп' ский (геззский, аБИССИI!СКИЙ), Старейшие

письмеННblе

памятники

ЯЗblка

североарабскorо

А с каких пор начинаются письменны e памятники ЯЗЬІ ка с е R еро а р а б с к О г о?

От ЯЗЬІка североарабского (или североарабского наре· чия) очень стариннЬІХ памятников нет, потому что ЯЗЬІК зтот долго Бы л некультурнЬІМ, Правда, набатейцЬІ, имев шие задолго до р. Хр. на Синайском полуострове и юге· палестины свое царство (существовавшее до ]06 г. по р. Хр.), БЬІЛИ по ЯЗЬІКУ североараБы ' но писали-то они на культурном ЯЗЬІке арамейском; попадаются в их надписях арабские слова и формы ' но только изредка, так же, как лишь изредка проскаЛЬЗЬJВают арабизмЬІ в греческих и арамейских !lадписях сирийской ПальмирЬІ (пала в 273 г.)

и HeKOTO~bIX городов Месопотамии (хатры ' 9деССЬІ и др.), например, в именах собственнЬІХ. Старейшими ЧИСТЬІМИ североарабскими памятниками, и то необильныи,' СКУд' НЬІМИ,

окаЗЬJВаются

начертаННblе

посредством

сабейских

букв так наЗЬІваеМЬІе надписи л ЬІ х h Я нск и е (в север ном Х иджазе и южной Сирии времен Птолемеев) и с а Ф с к и е

(к югу от дамаска, с намеками на соБЬІТИЯ конца

Набатейского царства, около позднего,

хорошо

нам

106 г, по р. Хр.). от более

известного,

классического

ЯЗЬІка

(мо'аллак', Корана" и т, п.) ЯЗЬІк СКУДНЬІх лы hянскихx

• ЗІрочкою ПОЗН!lчені слова і речення, щО ПОЯСНЮЮТЬСЯ напри, кінні КНИГ"', е nримітках,- Ред.

и ё~КИХ надписей мало уже чем отличается; а в совсем пере исламских надписях - З а б а дек О Й (513, под Алеп о) и Х а р ран с к О Й (568, под Дамаском), ко ТОРЬІе начертаНЬІ христианско-арабскими буквами, заме ТНЬІ начатки даже так наЗЬІВаемого новоарабского ЯЗЬІка, сего потерей падеЖНЬІХ флексиЙ. КлассическиА арабский языK Jlучшие классические памятники североарабского ЯЗЬІ І(а - Д о и с л аме ки ест и Х О Т В оре н и я у УІІ вв. (в редакции, впрочем, уже века УІІІ-ІХ) и тож дествеННЬІЙ с ними в грам мати чес ком отношении Кор а и Мохаммеда' (ум. 632). На основании зтих классических памятников и филологических наблюдений над ж и в о й реч Ь ю бе ду и н О В УІІІ-ІХ вв. установлена БЬІла закономерная доньше грамматика арабского ЯЗЬІка (Ха лилем, Сибавейхом, Кисаи и др.)І. разговорныe наречия

С течением времени раЗГОВОРНЬІЙ арабе кий ЯЗЬІК, от части

8 силу есте"твенного развития, отчасти под влиянием

усвоивших его инородцев халифата, распался на нар е 'І И я, довольно неСХОДНЬІе БЗ"ИМНО: аравийские, сирий

ско-месопотамские, египетское и варварийское иначе

НЗЗЬІВ8ется

маврским;

связи

НИМ

Последнее

стоит

также

жаргон МальтЬІ, а прежде к зтой маврской группе принад лежали ГОБОрЬІ арабов Андалусии и Сицилии. Число гаБ0рящих на арабском ЯЗЬІке, по самому скромному подсчету, должно БЬІТЬ В наше время свы еe 50 миллионов' _ В антро пологическом отношении они разнь!е_ На Аравийский полуостров приходится, вероятно, ок[оло] 15 миллионов; никак не менее 5 миллионов приходится на переднеазиат скую Турцию (Сирию, Месопотамию)* , более 20 миллио

нов нов -

на Египет с Нильской областью, более І О миллио на северную Африку; во внутренней Африке терри

тория

арабского

язы аa

продолжает

значительно

расши

ряться, потому что негрь!, принимая ислам и имея торговь!е

отношеиия сарабами, усваивают арабский ЯЗЬ!К_

1 ПОДРО6нее СМ. отдел «Ара6ская Jlитература~. ниже, в главе 06 арабской филологии. (Прuм. А. Кримського. Пояснення від редакЦЇl е посторівкових В»Носках позначаються приміrкою - Ред.). '

современныA лнтературныA языK

классического грамматического типа все раз,говор НЬІе арабские наречия отступили сильно. Писать, dднако, всегда арабbl принципиально старались и дон ы Н е ста раю т с Я не на живой речи, а на у мер ш е м классическом ЯЗЬІке. Только под их пером классический тип

не мог постепенно ие подвергнуться

нениям

кое-каким

невольны M

неВОЛЬНblМ

уклонениям

изме

сторону

живой разговорной речи, если не в области склонений и спряжений, то в области синтаксиса и подбора слов.

Orroro литературная (мертвая) речь, напр[имеРI, современ ны x нам арабов очень не' похожа на речь коранскую (как ее ни ставят за образец себе) ни даже на речь классическо халифатскую; приблизительно настолько не похож БЬІЛ письменнЬ!й церковнославянский ЯЗЬІК у русских книж ников зпохи длексея Михайловича на подлинную старо славянскую речь времен Кирилла и Мефодия или лать!Нь средневековья

на

римскую.

Научиая разработка арабского языаa европейцами у е в р о n е йце в научное изучение арабского язЬ!ка началось в Возрождение и сперва ,:опровождалось бал ь шими затруднениями. Поиски бельгийца Клейнертса (Clenardus) за учителем арабского ЯЗblка* представляют очень интересную зпопею·. Только Сил ь В lе с т рІ де Сас ипоставил к ХІ Х веку изучение на твердую науч ную

почву.

Пособия для изучения арабскorо языа

О б сто Я тел ь н ы1 е

арабские

гра м мат и к и

Самая полная - М. S. Howell (Аллахабад, 18801900; 4 тт.), по·англиЙски. По-французски - Сильвестра де Саси (2 тт., 1831) и д. Вернье (Бейрут, 2 тт., 18911892). По-немецки - Каспари (1841; 5-е изд. в обработке Авг. Мюллера', Халле, 1887; английская обработка Рай та, 1874; 3-е изд. 1896-1898,2 тт.). По-русски - Навроц кого (СПб., 1867). 1 См. уА. крыского:: «Очерки из иегории ВОСТОКQведения в XVJ веКе» (М., 1903, oтrиск из ІІ тома «Древностей 80сточны>>)· •.

Уче6Нblе

грамматики

По-иемецки - Социна (Берлин, 1904, в обработке Броккельмана*) и, с ОТЛИЧНЬІМ практическим курсом пере· ВОДОВ,- Хардера (Harder) (Гейдельберг, 1898). По-фран цузски - Бело (Бейрут, 2-е ИЗД., 1902), Перье (2-е ИЗД., Париж, 1910) и лучшая, с практическим КУРСОМ,- Ар меза (Armez) (Гейдельберг, 1907), переделанная из Хар дера По-русски: теоретическая - А. Хащаба (СПб., 1910) и практическая - М. Аттаи*; Практическое руководство для изучения арабского язы аa (новое изд[ание], Москва, 1910, с ошибками); ключ к ней А. КРblМСКОГО (М., 1907). Изучать «Руководство» М. Аттан без поправок - нельзя. Большие

словари

Арабско-латинский - Г. Фрейтага* (4 тт., 1830-1837, іп 40) и переделаННblЙ из него арабсКО'французский Кази· мирского (2 тт., Париж, 1860), но лучше 4-томное, исправ лен ное и дополненное, египетское переиздание джолляба; по-французски - «Supp1emen! аих dic!ionnaires arabes» Р. дози' (2 тт., 1881); по-английски - Лзна (8 тт., 1863-

1893). ПОДРУЧНblе

словари

чрезвы айноo удоБНblЙ и дешеВblЙ бейрутского иезуита Бело по-французски (6-е изд., 1899) и по-английски иезуитский - Хава (Бейрут, 1899); маЛЬІЙ арабско-латин ский Г. Фрейтага (1837); арабско-немецкий Вармунда (1898) и Хардера (1902); арабско-русский В. Гиргаса* (Казань, 1881) и арабско-русский же М. Аттаи; 9'Гот полнее, но с ошибками (М., 1911); русско-арабский П. Жузе (Ка· зань, 1903, 2 тт.). П о с о б и яки З У чен и ю про сто нар о д ного

язы аa

для Сирии и ПалеСТИНЬJ: по-немецки - учебник Хартманна (кармаННblЙ «Sprachfiihrer», Лейпциг, 1881) и по·французски - Харфуша, Le drogman агаЬе (Бейрут, 1901); по·аНГЛllііски - Ф. Кроу (Лондон, 1901) и для ПалестинЬІ - Spoer (Иерусалим, 1909); по-русски Кельзи, Русско-арабские обществеННblе раЗГОВОРbl (СПб .•

М.

1863; без транскрипции вь.гооора). Для Египта: по-не мецки - грамматика Спитть. Бея (J1ейпциг, 1880) и К. Vollers'a

(Каир,

1890;

англ(ийскийJ

перевод

Беркитт,

Кембридж, І895); по-итальянски - Наллино (Милан, 1900). Для Алжира: по-французски - Ле Сюар (Монто бан. 1894) и французско-арабские разговорь. Белька сем бен-Седира (4-е изд., Алжир, 1900). Для Туниса Х. Штумме (J1ейпциг, 1896). для Марокко: по-испански Ф. J1ерчунди (Танжер, 1902, 3-е изд.; английский перевод Ма клеода , 1900). для мальтийского наречия - G. Letard: итальянско-английско-мальтийские раЗГОВОРbl (Маль та, 1905, 7 -е изд.) и мальтийско-итальянский словарь с грам мати кой А. КаруанЬІ (Мальта. 1903. и след.). Сравнительно-филологические тру Дbl

Филологический анализ арабского язь,ка см. у Б рок к ель м а и а: «Grundriss der vergleichenden Gra ш matik der semitischen Sp"achen» (Берлин, 1907-1909) и короче в его ж е: «Kurzgefasste verglekhende Gra т matik» (1908; франц(узскийl перевод 1910); Т h. N о І d е k е. Оіе Semitischen Sprachen (J1ейпциг, 1899, компакт ная знциклопедическая брошюра; русская обработка А. КРblМСКОГО, М., 1903); а. Кат р f те у е г, Ага bische Dialekte в l-м томе лейденской «Enzyklopadie des lslam., вып. 7 (1910), стр. 412-419. Обстоятельная характеристика арабского ЯЗЬІка, с под робной библиографией исследований, характеристикой учебников и проч.,- у А. К Р ь. м с ко г о: «Семитские ЯЗЬІКИ и Hapoды»' три чч. (части) (М., 1903-1911), спе uияльно же т. ІІІ (2-е изд., 1909-1911), в «Трудах по вос токоведению» J1азаревского института ВОСТОЧНЬІХ ЯЗЬ'КОВ.

АРАБСКАЯ ЛИТЕРАТУРА деление на пеРИОДbl. Источники и пособия

Арабская литература распадается на пер и о Д ЬІ: а) староарабский (доисламский и омейядский), VУІІІ вв. б) классический халифатский, VHI-XI вв. в) послеклассический, Х І-ХУ ВБ,

г) упадок, ХУІ-ХУІІ! вв. д) новоарабское возрождение под влиянием европеизма Из них только саМЬІЙ старЬІЙ период, да еще, пожалуй, и саМЬІЙ НОВЬІЙ являются, собственно, арабскими, Литера· тура

же классического расцвета и

упадка,

,виду того,

что

арабский ЯЗblК был тогда свящеННblМ и научным органом всего мусульманского мира и всех мусульманскнх наций, есть скорее лишь араБо-язы ная,' чем арабская,- все равно как средневековая латинская бblла of'щею для очень разны x

католических

народов;

только

литература

изящ·

ная, художественная смеет и В ту пору более или менее (и то С оговорками) считаться национаЛЬНblМ арабе ким достоянием, Огтого мы отдельно рассмотрим историю литераТУРЬІ художественной (поззию с беллетристикой) и отдельно - литературу прозаическо-научную, разби вая и зту последнюю в свою очер~дь на отдельны e рубрики: филологию, историю, богословие, 'ЮЧНblе науки и т, п, Лишь всю литературу новоарабского возрождения ХІХ в" и

художественную,

научную,

МЬІ

под

конец

рассмотрим как органически связное целое', главными ист О ч ник а м и для истории литераТУРЬІ служат

совокупно

арабской

нам:

а) основанны e на более стаРblХ источниках литератур но-антологическне и биографические компиляции - хрес томатии І Х-Х вв. и следующих, например, историко· литераТУРНЬІе труды ибн- Котейбbl (ум, 889) и его допол нителя-плагиатора андалусца ибн-'Абд-Раббихи (ум, 940). превосходная колоссальная «Книга песен» Абульфараджа Исфаханского (ум. 967), библиографический «Фихрист» 988 г. и проч, б) биографические словари писателей и Вblдающихся людей, скомпилироваННЬІе по стары M источникам преиму щественно в Х І 11 веке и следующих: наибольшей славой и авторитетностью пользуется словарь иби-Халликяна (ум. 1282),

Европейские n о с о б и я: І, К, Б рок ке л ь ман, Geschichte der arabischen Litteratur, 2 тт, (1897-1902), сухой компендиально-библи

ографический свод. И три популяризации зтого сухого труда: на немецком ЯЗЬІке - самого же Броккельмана под тем же заглавием н Амеланговой серии «Dіе LitteraІЗ

Іигеп des Ostens., т. VI (Лейпциг, 1901); на франuузском ЯЗЬІке - С І. Н u а r t, Litterature агаЬе (Париж, 1902; англ[ийский] перевод 1903); на итальянском языІе- І t а І о Р і z z і, Litteratura агаЬа (Милан, 1903) и его же, L'islarnisrno (1903). Кроме того, Б рок ке ль ман дал сжатую руководящую статью «Arabische Litteratur. в 7-м Вblпуске І тома лейденской «Enzyklopiidie des Islam. (1910, стр. 429-432). 2. Е d w. В r о w n е, А Шегагу history of Persia, т. І (Лондон, 1902). В 9Том томе Браун отвел много места арабской

литературе.

3. R. N і с h о І 5 О п, (Лондон, 1907).

А Шегагу

history of the Arabs

Не потеряла значения живая «Kulturgeschichte des Orients unter der Chalifen. А л ь Ф рІ ед аl фон К ре· мер а, т. 11 (Вена, 187.7), стр. 341-584. По-русски

І.

В л.

Г и р гас,

Очерки

арабской

лнтераТУрЬІ

(СПб.,

1873), сжатыe литографированны e леКJ\ИИ. 2. И в. Х О Л м О r о р о в, Очерк истории арабской литературЬІ (1882), во 11 томе «Всеобщей истории литера турЬІ Корша и Кирпичникова •. Устарел в момент своего появления, но содержит образцы ' чего нет у Гиргаса. 3. А. К р ЬІ М С кий, Арабская литература & очерках и образцах (М., 1911 и след.), в .Трудах по востоковеде нию. Лазаревского института IЮСТОЧНblХ ЯЗЬІков, и е r о же, Арабская поззия в очерках и образцах (там же,

1906). В перечисленныx пособиях, по крайней мере в б6льших ИЗ них, не в ПОПУЛЯрНblХ, есть и б и б л и о гра Ф и Я; специалисту в 9Том отношении Броккельману принадле жит, конечно, первое место, Но труд Броккельмана Вblшел в 1898-1902 гг., т. е. более десяти лет назад. Для дальней

шей библиографии см. журнал «Orientalische віыigпі- рЬіе. (Вегliп, W. 9, Кбthепегstгаssе, 4), издающийся с 1887 года. Из задуманной огромной «Bibliographie des ouvra~es arabes» В. Шовена (V і с t. С h а u v і п) ВblШЛО покамест

12 вьшусков (Льеж, 1892-1911).

ЛИТЕРАТУРА ХУДОЖЕСТВЕННАЯ

І. Период староарабский (ДО 750 г.) ~

Доисламская

устная

поззия

Письменной литературw у арабов до времен ислама не БЬІЛО. Но В форме устной лирической поззии (не только общенаРОДНЬІХ безЛИЧНЬІХ песен, но и прекрасно вwработан' ного личного стихотворства) арабская словесность про· цветала

еще

до

времен

мусульманства,

именно

конце

У-УІІ вв. К числу доблестей бедуинского витязя принад· лежало умение составлять стихотворення, в КОТОРЬІХ позт

рассwпался комплиментами (liасuб) своей возлюбленной и прославлял (фахр) свои собствеННЬІе доблестнwе подвиги и свои блаГОРОДНЬІе качества, напр., щедрость, умение пить (хамр); описьшал (васф) своего коня или верблюда и охоту (тард) за дичью; с осоБЬІМ рвением осмеивал (хuджа) врагов своих и своего племени и превозносил свое племя над всеми прочими; оплакивал (раса) убитого друга или родича, звал на кровную месть (тар) и т. п.; мог он наконец восхвалять (мадх) того илн другого героя, шейха, князя, царя. Стихотворения не записьшались; однако при хорошем позте имежя его паж (РШіий) , КОТОРЬІЙ хранил в памяти запас произведений своего позга·РЬІцаря. В вассально· персидском христиаиском царстве Хирском иа Евфрате MW видим кое·какое применение арабского ЯЗЬІка для письменности еще в УІ веке; но собственно лишь в пеРВЬІе века

ислама

зти

стаРИННЬІе

лирические

произведения

У""':УІІ вв. БЬІЛИ собранЬІ и записанЬІ (больше всего для ,<елей филологических и стилистических, отча сти ж и для целей зстетических и исторических) и, таким образом, дошли до нас преимущественно в виде сборников и антологиЙ. ОзаглавленЬІ ВRжнейшие из таких соб~аний раз но. Наи· ранее записаННЬІе в УІ 11 веке назьшзются .НанизаННЬІе стихотворения, (<<М о ' а л л а ки.); их семь или девять. Другне - ВЬІсокохудожествеННЬІе .Песни доблести. «х а • мас а., более ПОЛУТЬІсячи позтов. редактир[ованЬІ] ок. 844 г.); (Диван племени Х о з е й л ь» (диван - сти· хотворное собрание, классифицировапное по рифмам); «Разбойничьи стихи»; 'Мофаддалийат, (СТlIХИ, собраИНЬІе hстолкователем Мофаддалем УІІІ в.); .Асма'ЬІиЙат. (стихи,

собраННЬІе

истолкователем,зтнографом 15

Асма'ЬІ

У/lI-

(Х вв.); огромнейшая компилятивная (Х в.) биографичес кая антология «Книга лесен» (<<К и т а б а ЛЬ- а ган и», С массой староарабских образцов) и пр. Сохранились также и бblЛИ записаны в исламский период те или другие осоБы e стихотворения какого-нибудь отдельного лица или даже цеЛblе диваны стихов лишь одного избранного автора; МЬІ имеем, напримlерl, диван Имрулькайса (ум. в 530-х гг.), диван НаБИГИ30Б"янского( ум. ОК. 619 г.) и др. Особо классическими мастерами формы считаются аВТОрbl 7 или 9 прославленны x мо' а л л а К. ОНИ следующие:

І. Уже УПОМЯНУТЬІЙ киндийский царь-изгнаниик Им р У л Ь к а й с (ум. после 530). 2. Великодушнейший Тар а Ф а, коварно послаННblЙ на гибель со своим дядей Мюталяммисом Беллерофонтов

СКОЙ запиской хирского царя' Амра ибн-Хинда (554-569). 3 и 4. Соперники 'А мри б н - К ю л ь сум и Х а рис и б н - Х ьі л ли 3 е VI-VII в., представители племен, уже воевавших 40 лет «из-за бабиной верблЮДИЦbl' (ок. 494-534), которы •. по преданию, будто-бы Вblступали

на третейском суде того же хирского царя' Амра. 5. Позтический судья на ярмарках под Меккою На би га 3 о б " я нск и й, живши й ТО при евфратско хирском дворе Но'мана V (ок. 580-602), то при окраинно сирийском дворе царей Хасанидов. 6. Степной ВИТЯ3Ь «ВОЙНЬІ из-за жеребца», тоже длив

шейся

40 лет (ок. 560-600), богаТblрь-мулат 'А н тар а , АбсиЙскиЙ. 7. Прославитель прекрашения зтой жестокой ВОЙНЬІ глуБОКОМblслеННblЙ 3 о х ейр (ок. 600), дочь сеСТрbl которого Х а н с а - славная позтесса-вопленница*, а СblН Ка' б - сперва враг, потом прославитель Мохаммеда. 8. Странствующий трубадур, гедоник*, ка. вообще арабbl, но притом монотеист - А ' ш а (ум. 629), дожив ший до ВО3Вblшения

пророка Мохаммеда

и заочно его

восхвалившиЙ.

9. Видевший и переживший пророкаЛ я б и д (ок. 560661). Сверх иих ВblДеляются в доисламской поззии: С одной СТОРОНЬІ - исты e бедуинЬІ: разбойник-наезд ник диких, глухих ПУСТblНЬ чериы й Ш а н фар а со своим младшим другом, тоже черны M бесстраШНblМ бога

ты ем'мулатомM Т а а б б а та· шар ром (ок. 570620). Если не сам постоянны й житель ПУСТblНИ; ТО прекрас-

нblй описатель страуса в безбреЖНblХ песках и костей по· гибшеro каравана - ' А л ь к а м а (ум. ок. 612). Ег< ~овремеиник безгранично щеДрblЙ бедуии Х ати м - Т а А.

А с другой СТОРОНЬІ ,человек

утонченного

перед нами до ислама Вblступает

персидекого

воспитания

(ДИПJюмат

р1аха Хосрова 11 Первиза, 590-628) хирский христианин, даРОВИТblЙ позт вина - , Ади и б н • 3 е й д, КОТОРblЙ. после беззаботной жизни, трогательно погиб в хирtкой тюрьме Но'мана V (ок. 602). Христианином. внешним по крайней мере, чуть ли не бblЛ еще Имрулькайс (кончил жизнь В 530-х гг. у императора Юстиниана), тогда как веРНblЙ хранитель покинутого Имрулькайсом в Аравии IИмущсства позт Сам у или б н - ' Ади й а Бы л по ,религии иудеЙ. БblЛИ и другие доисламские позтЬІ с наружной религиеА христианской и иудейской, не все исключительно с язbl

~еской. Однако мировоззрение у всех доисламских араб· ~ких позтов одинаковое, бедуинско-племенное 1 • б)Форма

доисламской

поззии

Стихотворная форма доисламских произведений ока· Зblвается тщательно отделана; стихосложение (метриче ское, но с обязательной рифМОЙ) отличается разнообразием и Вblработанной техникой. которая, конечно. не могла возникнуть

сразу.

Арабские литераТУРНЬІе предания с излишней опреде· ленностью и точностью сообщают, что до конца V в. арабbl зна.1И только импровизационны й рд.джяз (ямб), а прочие метрbl и СТИХОТВО~Нblе ВИДbl (напр. Кl1l:blдa) возникли после, во время 40-летней «ВОЙНЬІ из-за верБЛЮДИЦbl' (якобbl 494-534). Вообще полагаться на арабские предания трудно; НО что раджяз есть прнмитивны й арабский метр зто несомненно. Он, по Вblяснению Гольдциера*, Вblра60· тался у арабов из рифмованной ПРОЗЬІ (садж), Бывейй в ходу устароарабских шаманов-кудесииков и первона· чальио сродныx с ними по духу - «вещих. позтов (ша'blР), злобно-поносительное (хuджа) вещее (шu'р) слово кота pыx должно БЬІЛО, как заклинательныA заговор, колдовски навлечь вред и беду на поносимого врага .. Дальнейшие

1 Ближе каждыя из ПО::rn>В характеРИЗ0ван у нас 8 «Арабско"А лите· ратуре в очерках и образцах» (Т. І, 1911, и Сllед.), часто с м-ногочислеи ныии 8ьщержками из стихотворений каждого.

размеры Вhlработались из раджяза, а может Бы ь,, ипомимо него,- по-видимому, не без участия мер ной езды на вер блюде и необходимости ПОДГОНЯТЬ его погонщичьими при певами (мненне Якоба, М, Хартманна), Имела ли на арабскую метрику известное воздействие (плохо удостоверенная в своем существовании, но, ко нечно, существовавшая) стихотворная техника пер с и Д с к О Й сасанидской поззии через посредство НИжнеев

фратского двора арабских царей Х иры (догадка барlонаJ Гинцбурга, принятая и акад, Коршем*),- ЗТO'f вопрос еще не подвергался обстоятельному обследованию, Да едва ли он и будет когда-либо решен ~ точностью, при пол

ИОМ отсутствии староперсидского ВОРНОГО материала "

(сасанидского) стихот

в) В о про с о д о и с л аме к О Й про з е Метрическая форма устны x доисламских стих отворе ний не могла не предохранять их надошо от существеННblХ искажений, И потому тот письменны й вид, в каком МЬІ знаем староарабскую поззию из-под пера собирателей филологов первы x веков и"лама, должен Бы ьb оЧень бли

зок к оригинаЛhНОМУ устному доисламскому, Иное дело судьба доисламскоА про з а и чес к о Й устной CJlовес ности,

куда

бесславии

входят

расскаЗЬІ

соседей,

о слаВНblХ

о памятн!',х

подвигах

грройских

предков

боях

т,

н,

в й я м а л Ь - 'Д р а б» (<<памятны e дни а рабов») , Хотя у старblХ арабов и существовали специалисты «ска~ители», КОТОРblе хранили и передавали подоБны e повествования, но в силу своей проззической подвижиой формы ЗТИ повест Бовання, ислама,

попав

заПИСh

несомненно

изрядны M

лет

успели

за

сто-двести

СПУСТЯ

ЗТО

подвергнуться

время

после

переделкам',

1 LlЛJJ знаКОМС1ва с доисламскоА поззиеl'i СМ., из cTapы,' рабоТЬІ С[ильвестр.] де Саси (20-. гг,), Косее. де Перее.,,",. (40-. гг,), ФреА гага (t"l";:inleitung», 1861) Критичнее - 6OJJее- HoBыe исслеДоваТeJiИ:

Нмьдеке (1864 и 1900-0 гг,), АльварІО (1872), Гольдииер (<<Abhandlungen», 1896) н др ПОмРУССКИ - баР/онl Розен·; .Древнеара6ская ПО~ 9ЗИЯ И ее критика .. (СПб., IА72). Очень популярная характеристика у Рене Басее, «и РСбіе агаЬІ:' antelslamique» (1880). О стихотворноА форме

" ПРClисхождении метров - раооТЬІ Фреliтага (сDагstеlluпg», (830), ГюЙ.ра (1870- 1878) сего продолжателем 6ар[оном! Г""ибур гом (СПб" 1892), Г, ЯкОба !,Stшііел>, 11), М Хартманна (1896), І Е u g. М і t t w о с Ь, Ргоеliа Arabum paganorum (АНат bl-<АтаЬ, quomodo litteri~ tfadita віпі, Берлин, 1899 (44 стр.) Реuензня С, F, Seybold'. в ,Огіелtаlistіsсhе Litteraturzeitung>, 11, стр 239.

Менее. вероятно. пострадали в своей форме староараб ские ПОСЛОВИЦbl, очень оБИЛЬНblе. записаННblе из HapOДHbI~

уст тоже в исламскую пору'. г) П о я • лен и е М о х а м мед а. П09тическая литература І-го века после

ислама

Основатель ислама Мохаммед (ум. 632) для своего Кор а н а избр ал форму рифмованной ПрОЗbl, которой держались в его времена, например. арабские шамань!; а

под

конеи

жизни

апостола,

когда

место

вдохновения

заняли длиннь!е ХОЛОДНblе рассуждения, Коран в большин стве случаев является прозой даже нерифмованной, или с нечаСТblМИ рифмами. Собран и дваЖДbl проредактирован Коран после смерти пророка Зейдом ибн-Т8битом, его секретарем, сперва в халифство Абу-Бакра (632-634). потом в халифство 'Османа (644-656)'. Стихов Мохаммед не умел составлять и даже их не любил: поззия для него бblла воплощением язь!чества, а общепризнаННblЙ у арабов вождь позтов Имрулькайс вождем их по дороге в ад. Исключение Мохаммед Допускал для

стихотворцев

правления,

каким

только

религиозно-мусульманского

показался

бblВШИЙ

осмеятель,

на

ПОТОМ

сразу панегирист апостола Ка' б и б н - 3 о х ейр и мединец-«ансар» Х а сан и б н - Т а б и т (ум. 674); 9Тот ВТОРОЙ многим пережил пророка и, как ПО9Тический апологет ислама, особенно прославился среди узкой груп Пbl набоЖНblХ мусульман І в. ХИДЖРЬІ*

Только набоЖНЬІХ мусульман в l-м веке ХИДЖрЬІ БЬІЛО маловато. Тогдашние арабbl-завоеватели, заставившие весь мир своими лобедами говорить о себе и охалифах исламского

пророка,

саМІ!

слишком

мало

интересоваJIИСЬ

идеалами Мохаммеда и его антипатиями к стаРОЯЗblчес кой Л09ЗИИ. В войсках, или ордах, КОТОРЬІе шли, напри мер, покорять Месопотамию и Персию. Вblдвигались такие J G F r е у t в g, РroуегЬіа Arabum. 3 ТТ., Бонн, 1838-1843. Под р06неАшая би6лиография ПОСЛОВИU - У В. Шовена е I~M вьшуске его cBibliogrpphie des ouvrages arabes» (Льеж, 1892)

:І ИсчерПbl'вающие сведения о Коране и би6лиографию о нем СМ. Кр ЬІ мек О r о (1904;, сТр. 107-144. Геперь при6авить МОЖНО ДЛЯ би6лиографии последние вьшусkи (Х-ХІ)

8 сИстории мусульманства» А.

ара6скоА 6и6лиографии В. Ш о в е н а (Льеж, 1907-1909) и новое, двухтомное перера60ТЗгlliое издание «Geschichte des Qorans» н ё ль .. 11 е к е (перера60тал Швалли, ЛеАпциг, 1909 -1911).

совершенно

немусу,nьманские

геРОИ-ПО9ТЬІ,

как

воспева

тель вина А б У - м ЬІ Х Д Ж ан, завещавшиА и похО' ронить-то себя под виногр&дною лозою; халифом Омаром он бblJ1 О'lПравлен в ССЬІлку (ум. после 637). БJ1аГОЧ~СТИВblЙ Омар мог примерно наказы атьb и ядовитого Джарваля Хагай'ю (ум. 650) за его паСКВИЛЬНblе стихи (хuджа). И тем не менее 9Таг воспр~щеННblЙ Мохаммедом старобе дуинский род поззии превосходно продолжал и при Омаре развиваться. А уж совсем свободно с любовью, могли арабbl продолжать развитие своей rтаринной поззии ЯЗbl чес ких

времен

тогда,

когда

наступило

почти столетнее

господство (661-750) халифов династии Оме й я Д ск О Й с резиденцией в Дамаске,- государей обширного хали фата, КОТОРblе все (за исключением одного трехлетнего царствования, 717-720) были кисламу, как к религии, или равнодушнЬІ или прямо вражде6нЬІ. Среди самих государей Омейядов находились очень неДУРНЬІе

Язид І

жизнераДОСТНblе

симпаТИЧНblе

ПОЗТЬІ,

как

(680-683), мать которого, горда я бедуинка, тоже

составляла прекраСНblе стихи, где ВblскаЗblвала свою тоску

от роскоши дамасских чертогов и сожаление О свисте бури в кочевнической палатке. Другой хороший царственный позт-омейяд - кощунствеННblЙ осмеятель Корана халиф В а л и Д 11, павший (744) в междоусобной племенной борьбе арабов-йеменцев с а~абами-хиджазцами; он известен как превосходны й по9Т хмельныx пирушек, которому впо следствии, при Харуне ар-Рашиде, подражал Абу-Новас. Еще больше БЬІЛО, в зпоху омейядскую, позтов нецар ствеННblХ. Как в Европе Ромео и Джульетта, так у арабов и потом на всем Востоке вошли в пословицу обожатель ЛеЙЛbl, дочери враждебного племени, бедуин-по9Т Ма д ж н У н (ум. будто Бы ок. 689) да кроме него - гейнев

ский Asra, бедУИН-'озриец Д ж а мил ь, абожатель своей дамЬІ сердца БютейнЬІ (ум. будто Бы 701). Ученик рави Джамиля, сирага К ют е й ЬІ р (ум. 723), тоже общеизвеСТНblЙ между соплемеННИКiJМИ своею романти ческою любовью к бедуинке •Аззе, бblЛ шиит', сторонник низвергнутой династии Али; но ОН явился В Дамаск к двору славнейшего из Омейядов, халифа 'Абдальмалика (685705), и талаНТЛИВЬІЙ ПО9Т состязался в панегиризме с наи Вblсшей тогдашней ПО9Тической знаменитО'Стью, люБимы M придворны M стихагворцем Омейядов христианином-арабом из Месопотамии А х т а лем (<<вислоухиЙ», ум, 7(0)

Сюда, кдамасскому двору' Абдальмалика являлся и О'ГЬяв леННblЙ подражатель всех техиических приемов доисла",

ской бедуинской поззии З У - Р - Р ю '" м а

(ум. ок. 725),

потамию.

стихотвuрной

и знергичная бедуинка-вопленница Л е й л а А х 'Ь Я Л И й ска я (ум 707) и др. Она находила ХОРОШИЙ прием и в Куфе, при дворе грозного восточного соправителя 'Абдальмалика, наместника Месопотамии Хажжажа (ум. 714). Панегиристом Хажжажа был Д ж а р й р (<<вер блюжий недоуздок., ум. 728), класснк бедуинскоі! саТИрbl, такая же здешняя месопотамская ~наменитость, как Ахталь в дамаске. Джарйр вступил во взаимно поносительную стихотворную борьбу (aн-liaкablд) с треть~й тогдашней Вblсшей позтическоі! знаменитостью, басрийским ",есопо· тамцем Фар а з дак о м (<<неВblпечеННblЙ, клейкий хлеб., ум 728), причем сторону Фараздака принял Ах таль, часто приезжавший из дамаска кочевать r МеС0-

Перипетиями

зтой

долroлетней

ВОЙНЬІ, ЯЗblческоплеменной и бедуинско-грубой по прие мам, отвратительноі! для воззрения мусульманства, увле кались саМblе широкие круги омейядского общества, не исключая

религиозно-воинствеННblХ

сектантов-пуритан,

хариджитов в Персии, КОТОРblМИ предводил ПblЛКИЙ ПО3т вождь Кат ари (уб. 697), При таком общем настроении н в св[ящеННblХ] горqдах Мекке и Медине Вblдвигались ПОЗТЬІ очень немусульман ского типа, как дамские угодники мекканец ;0 мар и б н - А б и - Р а б і а (ок. 643-719) и мединец А х в а с (ум. ок, 728), ненаВИСТИblе месТНblМ набоЖНblМ мусульма нам-ансарам.

11.

ОбщемусульманскнА (ок.

Характер

литературной

КJJасснческиіі период

750-1050)

1tеятельности 8 хаJlифате 'АббасІЦОВ

В 750 г. династию Омейядов свергли, при помощи пер сов, 'А б б аси д ЬІ, ОНИ утвердили свою столицу вблизи Персии и дали в халифате перевес персам, Те, с прежними сасанндскимн поддаННblМИ арамейцами, под внешней обо лочкой ЯЗblка арабскоro сумели восстановить свою старую сасанидскую (Т, е, пер с и дек О - г р е ко - сир с кую) культуру, науку и литературу, С целью хорошо понимать арабский язblк н ислам, они создали и новую науку: арабскую филологию; ОШі ~I

"аучно раз работали и мусульманское богословие, что от части началось даже еще при ОмеЙядах. Пользуясь арабским язы омM как родиыM (как HeMцы nаты ьюю в средиие века),

персы в то же время провели

в жизнь антиарабскую националистическую (ш о' у б и й ску ю) теорию, что, собственно, арабская раса вовсе не выеe

прочих

не

имеет

никаких

прав

на

преимущество

в общественном строе. Таким образом, (начиная] с 'Аббасидов, приходится говорить скорее о литературе и, особенно, науке а р а б о -

я з ЬІ ч н О й,

чем об арабской.

Художественная литература халифатск()ооклассическorо периода

ПереводЬІ

повестей

индийско-пер

сидских

Но замечательно, что, относясь с благоговением к гре чес КОЙ науке и созидая на ней свои вышиеe интеллигент ныe интересы' обитатели халифата не чувствовали ника

кого вкуса к греческому зпосу - «Илиаде» и «Одиссее», которыии всегда восхищалась вся Европа'. В области изящной словесности чужое влияние проявлялось в араб ской литературе пер е в о дам и и обработками преиму щественно пехлевийских повестей персидских, пер с и Д ск О • И Н Д И й с ких и т, п., Koтopыe потом получили,

не менее чем Библия, всемирную известность. Еще в конце омейядского периода переведенЬІ Быии басрийским персом ибн-аль-Мокафою (ум. 757), с пехле вийского, буддийские притчи «К а л и л а и дим н а. и иранская «Книга царе й»·. Вероятно, при 2-м аббасидском халифе Мансуре (754775) оказались переведенЬІ три (или хоть одна из трех или даже из четыех)) истории Будды (царевича БоддисатвЬІ), из KoTopыx богатая притчами «Балахвар и Б6дасаф»

(вар(иант] «Й6дасаФ»; у христиан «В а р л а а м и И О а -

с а ф» приобрела, путем сложныx и неодиородныx ста дий, особую мировую популярность и превратила язы '· І Только в ХХ веке (Каир, 1904) появилась «Или ада» на ара6ском ЯЗЬІке, в стихотворном пере80де Солей мана аль~Бюстани (христианина ИЗ Сирим, европейски воспитанноro). По-русски СМ. рецензию И. Ю. Кра ч к О 6 С К О r о' в ,Гермесе>, 1909, N. 2 (стр, 37-42),

, дошла до нас и6н~МокаффИlJ<l «Книга царей» в составе КОМПИЛЯ

тивноА всеобщей истории Та6арl' (ум. 923).

ника Будду в любимейшего и позтичнейшего христиан· ского святого - «Индийского царевича Иоасафа», его же память у православнЬІХ празднуется 16 августа, а у като· ликов 27 ноября" Не позже халифетва сказочно прославленного Харуна ар-Рашида (786-809) перс Асбаг Сиджистанский (дед которого принадлежал, по-видимому к кругу ибн-аль-Мо каффы ) дал по-арабе ки полную «Синдибадову книг~ о жен· ском коварстве», или «Бол ьшой Син ди б а д» ; а Л03! Харуна из везирской семьи Бармеков манихей' Абан

Л а х ЬІ к ЬІ

(ум. 815 З ) переложил арабский прозаический

Асбаговский «Большой Синдибад» на стихотворную речь. Зтот ЛаХЬІКЬJ стихотворно же изложил «Калилу и димну», «Балахвара и Будасафа», равно как сасанидские «деяния шаха Ард~шира», «Деяния Ануширвана> и беллетристи ческую (не религиозную) «Книгу Маздака» (Маздак буддиЙско·зороастриЙскиЙ еретик нач VI в.).

Не позже халифетва Мютаваккиля (847-861), бlЬІтьJ мlожетJ ок, 850 г., сасанидская «Книга [,а рей> (уже раз переведенная ибн-аль-МокафjJOю) еще раз БЬІла обработана по-арабски очень вольно Мус о Й К и ера в и КОТОРЬІЙ также (он у греков «Мусос '0 Персис») покороче изложил уже известную арабам большую «Синдибадову книгу> о коварстве женщин; или иначе сказать - Муса Кисрави вместо прежнего «Синдибада Большого» (арабизоваиного Асбагом и лахbJкы ) дал теперь по-арабски книгу «С и Н Д и б а д М а л ы Й», родоначальницу всемирно знамеНИТbJХ «Семи мудрецов». К ІХ же веку, если еще не к VIII', относится арабекий перевод пехлевийской «Х е 3 а р - 3 Ф сан е» (1000 по вестей), КОТОРbJЙ в Х веке послужил багдадцу джахшияри І ПРИМИТНВНblЙ арабский перевод, где 110асаф еще не превращен 8 христианина, дошел, до нас ТОЛЬКО в составе раЗНblХ С6орНиков, из КОТОРblХ старейший - шиитско~мессианистическое сочинение и6и Бабавейха Куммского (ум. 991). 2 Судить О составе сСинди6ада Большого» МЬІ можем по новопер· сидской переделке с того же пехлевийского оригинала - переделке, озаглавленной «Сииди6ад-наме» (Х в.). 3 Что ЛаХblКЬІ 6Ь1Л манихеЙ. 9ТО Я заключаю из СЗ1'ИР А6у-Новаса (<<Диван», Каир, 1898), стр. І80-181. Они переизданЬJ. по-ар абски , 8 моей "рестомаГИil при «Ара6ской литературе в Qчерках и 06_рззцах», т. І (М., 1911), стр. 25. Вариант - 8 «К,ита6 аль-хай анан» джаХblза

(ум. 869), нед,оно нздlанной] в Каире, Т. ІУ, 1324=1906', стр. 143-144: там короче • чем 8о:диване». 4 СрlаJвfнитеl «ФИХРИСТ», 30Fi: 5 при 304.

(ум. 943) ооразцом и отчасти источником для своей араб екой компиляции «1000 ночей •. Orсюда идет начало (но только еще начало) славныx во всем мире т. н. <арабских еказок 1001 ночи •. Наконец, около Х в., вероятнее всего в торговой. при морской Басре, скомпилированЬІ бьJЛИ из ВСЯКИХ между народнЬІХ розсказней, индийских в том числе, скаЗОЧНЬІе .странетвования морехода Синдбада., потом тоже вошедшие в <1001 ночь». И т. п.'

б) другая

беллетриетика

Таким образом. в беллетристике аббасидекого периода возобладал материал индо-персидскиЙ. общеизвестный и европейскому фольклору. АраБы' умелыe рассказчики, привносили в беллетристику много своего собственного. Например. у них вносились в беллетристику рассказЬІ о славном бедуинском прошлом Аравии, для чего суще ствовали осоБЬІе вечерние сказители даже при дворе хали фов аббасидеких, как прежде омеЙядских. Или же они беллетристически п~редавали жгучие и запутаино-интерес ны e люБОВНЬІе повести семитекого хараК1ера о страдающих влюбленныx парах, как бедуинскоro типа, так и из город ской месопотамской обстановки. Или создавали они свои скептично-юмористические анеидотЬІ с живой Быовойй подкладкоЙ. Все зто смешивалось, перерабаТЬІвалось. Кое что составило б а г Д а дек и Й с л о й возникавшей тогда .1001 ночи., в основу которой лег УПОМЯНУТЬІй перевод старин ной персидекой .тыячии повестей. ак. УНІ-ІХ вв. В беллетристике учено-образованного разностороннего басрийца Д ж а х ЬІ з а (ум. 869) и индоевропейский, и семитский 9лементЬІ удачно сливаются, хотя сам джа хыз БЬІЛ принципиальны й враг персидеких национальнЬІХ

притязаний. Он, в отпор персам. КОТОРЬІе в арабской наци ональной доблести -

безмерной

щедрости -

усматривали

1 См. работу барІона} В< Розена с.ХодаЙ-наме" Mycы Кисрави. в факультетских свосточныx заметкаХJ (СПб., 1895). О сf(ниге Синди~

бада- - С. о л ь ден б У Р r 8 • В ю6ИJJеАном сбориике барfоиа] Ро з"на (СПб., 1897). О сКалиле и димн", и сХезар-3фсан" - А. Кр ЬІ М ск О r о в УІІІ выпскеe сТрудов по востоковедению» ЛазареRСКОГО института (М .• 1905). Библиогр_фи. - у Шо 8 . Н а, аь!П Il-УІІІ. Работа А, К Р ЬІ мек О r о про лахыьІ и его деятельность должна ПОЯВИТЬСЯ в ближайшем вьmуске ,Древностей ВОСТОЧНhlХ» Московского

имперfаторского) археOJlrог"ч~скоro) общества·; там же затронут вопрос

tt 06 Ас6аге Сиджистанском,

антнгражданственную

составил

об-ьемистую

расточительность

юмористическую

варварство

коллекцию

анек

дотов о скупцах «Китаб аль-бюхаля»; анекдотЬІ часто ока Зblваются международного, бродячего типа. По-видимому, скорее семитско-арабский жанр. чем персидский, повести о похождениях ОСТРОУМНblХ шарла

танов-краснобаев. Сюда относится чрезвь,чайно непристой· нь,й, но полный заниматеЛЬНblХ бblТОВblХ подробностей роман из багдадской столичной обстановки ІХ-Х вв . • А б У л ь - Кас ЬІ м Б а г Д а д е ц.* АБУЛЬ-М01аххара Аздийца о юмористических похождениях тонкого старика пройдохи в течение одних суток'. Приключения непосид· чивого авантюриста-литератора, пролетарско-«богемского. типа.

нашли свое Вblражеиие в

макамах -

прозаическом

жанре, но с рифмами и встаВОЧНblМИ стихами. Очень типич НЬІй создатель таких макам, сам из бродячей <богемь,»,

Б ади' а з з а ман Хамаданский (ок. 967-1008); глав· ную, однако, славу приобрел его подражатель басриец Харири (1054-1122) уже периода послеклассического. Из сборни ков анекдотов о дур а к а х и шутах себе на уме, фольклорно-бродячего типа. отделаннее других сборник ибн-аль-ХабИба Нишапурского (ум. 1015). Но

он не самЬІЙ ранний'. ~ Аббасидская Подражанне джахилийскому

поззия

КJІ8ССИЦlt3МУ

реакuия

против него;

А6у-Новас (ок. 7fiб-813). другие ПО~Т~ из 6агдадского круга Харуна ар·РашИД8. Пмr·Jtалиф одного ДНЯ и6н-аль-м'о'тазз, 908, н конец блесха ПО"ИИ 6агдадского периода. Другие мецеНЯfCкие цен ГРЬІ у удель-

иыx ДинастиА Х-ХІ 8В.

Лирическая поззия цветушего общемусульманского периода, в общем, никогда не теряла или, по крайней мере, не должна БЬJЛа терять своей национально арабской окраски. Она старалась прямо рабски подражать доисламским J Текст (А6уль-КаСblма» с примечаннями падал Ад. Ме" (Гейдель берг, 1902).

2 Так, укажем сБОрник фИЛOJIога h6h-Маз'ЬЯда, ум. 937 (о котором см. у Брокк!мьмана], І, 1898, стр. 154, N. б). Кроме roго, анекдотам о глупцах, rюмeuJанныx И Т. п. оnюдились oco6ЬJe глаВhI в стилистических

н литераТУfНblХ анТOJIОГИЯХ. См., например, у !1 ж а х bl3 а (ум. 869): .Ваliан' т. І (Каир, 1313), стр. 159 и елед. (ерl"]_!ните т.] І, 95: 21;

100:6 и след.); у и 6 И~К оте й 6 ЬІ (ум. 889)' «Источники известий», ч. IV 1908), стр. 427-450; у. андалусца и би· 'д, бп· Р а б б их и (ум. 940) .•Ожерель.. , т. ІІІ (египlетекее] изд!анне], 1293), Clp. 307-321. (Лейден,

бедуинским образuам, КОТОРblе, как указы алосьb Вblше (стр. 15-16), бblЛИ собраны филологами в антологиях (напр., .Мо'Зллаки», «Хамзса», огромная «Книга пе сен» Абульфараджа Исфаханского Х в. и др.). Жизнь, конечно, свое делала: для многих багдадцев герои ста роарабской древности, напр., щедры й витязь Хзтим Тай, казались, в минуту откровенности, презреННblМ «бе дуинским отребьем», а д ж л я Ф а ль· 'а р а б 1 ; и тем не менее ПОЗТЬІ культурно-городского аббасидского пе риода,

изнежеННblе роскошью,

в стихах

продолжали

гово

рить о шатрах, о покинуты x кочевьях своих возлюблеННblХ, о прелестях жизни в ПУСТblне, о ПРОСТblХ, незатейливы x бедуинских кушаньях - напр. кислом молоке (от кото рого в Багдаде они, конечно, с гримасой ()твернулись бbl), и в зту бедуинскую рамку вплетали хвалу халифам или вельможам-меценатам. Зто в содержании своих стихов. А уж что касается фоРМЬІ, то ПОЗТЬІ аббасидского халифата всеми силами тщились приблизиться к доисламскому бедуин скому «классицизму' (фасаха) , гордились, если им удава· лось близко достигнуть зтого недосягаемого идеала. При таких условиях, при ант и к В а р но- лин г . В ист и чес ком

к р и тер и и

для

оценки

поззии

вместо критерия ;lCтетического, ЗРУДИТНblе версификаТОРbl без вдохновения, но с хорошей внешней техникой и безу коризненны M

знанием

умершего

классического

язы аa

«джахилиййе», могли сходить за очень великих позтов. Чему типичньІй пример - филолог Х в. ибн-Дорейд (ум. 934), «ученейший ИЗ ПОЗТОВ И позтичнейший из учеНЬІХ». Однако совсем уйти от требований живой современ' ности

от

культурного

влияния

персидского

греко

сирского арабская поззия не могла ни в содержании, ни отчасти даже в форме (модификациях просодии в духе стихотворства персидского). Уж и при дворе основателя аббасидского могущества халифа Мансура (754-775) куфиец М о т ЬІ' И б н - А я с творил

стихи

духе

утонченного

городского

гедонизма.

Смесь староарабской пасквильной грубости и городского ПРИДВОРІЮг0 лизоблюдства представлял другой придвор НЬІЙ позт Мансура, живший и при халифе Махди, куфий ский негр А б У - Д о л я м а (ум. 777), шутовской тип 1 См. биографиlO позта A6y-ТеммЗ.,ш (ок. 805-845) В 6нографи· Че(:КОМ словаре и6н-Халликяна (ум. 1282), т. І, стр. 122: 11, по египlСт·

"ому] изданню 1310=1893.

ПРИ:lВОРНОГО потешника, попрошайки к тому же, не ЛИШен НЬІЙ, впрочем, иногда и философской рефлексии'. Ясн. персидский, пожалуй зороастрийский дух проникает собою ВОЛЬНОДУМНЬІе стихотворения даровитого басрийца

перса Б е ш ш іі Р а и б н . Бюр д а С леп о r о (каз нен Махдием в 783 г.). А знаменитейший арабский позт двора халифа Харуна ар-Рашида, «арабский ГейнЄ> А б у. Новас (ок. 756-813), по матери басрийский перс, прямо подверг доисламскую приторную манеру жестокому ВЬІшу'

чиванию и меткому пародированию. которое на халифат· скую публику должно БЬІЛО действовать так, как на Ев, ропу действовали травестированны e «3неидЬІ» Скаррона и Блюмаузра, или на малоруссов - малорусская «Перели' цьована Енеїда» Котляревского. Абу-Новас призы аJJ поззию жить реаJJьны ии интересами новой КУJJЬТУРНОЙ жизни. ПОЛСТОJJетия спустя после Абу-Новаса историк' филолог ибн-Котейба (ум. 889) уже и тео р е тич е с к и узаконил новое направление поззии, требуя прав граждан· ства

для

критерия

зстетического,

антикварно-лингвистическог0 2

не

Всех,

исключительно

положим,

для

ибн-Ко·

тейба не переубедил.

остроумны й и иногда разнузданнЬІЙ гедоник Абу-Но вас БЬІЛ люБимы M позтом при Д В оре х а л и Ф а Х а р у н а ар- Раш и д а (786-809). КОТОРЬІй, как прави' тель, Бы л очень плох и деспоти чен , но навеки оставил по себе сказочную славу своим покровительством поззии и блеском своего б а г Д а Д с к О год В О Р а; фантасти ческие легендЬІ о Харуне и его обстановке образовали 'впоследствии (ок. Х века) один из слоев незавершенного еще сказочного сборника «1001 ночь». При дворе Харуна жили филологи Абу-'Обейда (ум. ОК. 825), Кисаи (ум. 805) и неисчерпаеМblЙ фольклорист-повествователь Асма'ы (ум. ОК. 831); также историк віікыди (ум. 823). А позтов теснилась при дворе Харуна ар-Рашида большая, разно образная группа, среди которой, сверх главного Абу Новаса, заметнЬ1 ЗРОТІІК 'А б б аси б н - а ль- А х на Ф (ум. ОК. 806) и другой зротик С а р ьІ - 'а ль- г а в ани 1. Дюга поместил А6у·доламу 8 свою историю фИЛОСофов. См.: О. О u g а t, Histoire des philosophes et des theologiens musulmans.

Париж, 1878, сТр. 72-73. 11 І g п, G о І g z і h е г, Abhandlungen ІШ arabischen Philologie, ч. І (ЛеАден, 1896), стр. 122-174 «AJte uncl neue Poesie дег arabischel1

Kritiker». ~7

(т. е. «жертва красавиц»). иначе Мюслим и6н-аль-Валид Ансари (ок. 150-803) со своим учеником ди' б и лем (765-860), оба манерЬІ доисламской, хотя со значитель ньІми уступками духу времени. Тут же жил певец-компо зитор И 6 Р а х и м М 6 с у л ь с кий (743-804) со своим СblНОМ. продолжателем в МУЗblке, И с х а ком (767-849). Пожалуй, после Абу-Новаса саМЬІМ КРУПНblМ талантом РаШИДОВblХ времен БЬІЛ друг Ибрахима Мосуль ского, ВДУМЧИВblЙ пессимист, куфиец А б У л ь - 'А т а х и (748-828). Абуль-'Атахи. КРУПНblйталант, но незаВИСИМblЙ, уклонялся от придворной веселой сфеРbl. В Басре жил соперник Абу-Новаса, много-его переживший. тоже позт вина и б н - а Д Д а х х а к (ум. 864). Вообще значительнаи часть позтов плеЯДЬІ Харуна ар-Рашида продолжала жить и при халифе Ма' мун е (813-833). которы й покровительствовал не только фило софам, но и позтам, хотя, несмотря на свой Вblсокопере довой мо'тазилитский образ МЬІслей, бblвал тяжкою гро зою для неугодивших. Стихотворцу-паиегиристу 'А к а в в а

ку,

за

чрезмерную,

почти

кощунственную

хвалу

опальному вельможе, по приказу Ма'муна бblЛ Вblрван ЯЗblК сквозь заТblЛОК (828). Из позтов, всецело принадлежащих уже І Х веку, ВЬІ деляются; личнblй противник ди'биля ВЬІЧУРНblЙ пурист в староарабском тоне А б у-Те м мам Тайский (ок. 805янв. 846) со своим учеником Б 6 х тор и 1820-897). Оба преимущественно

ПРИДВОРНblе

восхвалители.

оии

же

составители двух антологических .Хамас» Виуком гре чес кого раба бblЛ сатирик и б н - ар- Р. уми (836ОК. 895; отравлен везирем за насмешливое стихотворение)_ Превосходен царствеННblЙ ПО3т гедонического типа Абу Новас, но много зстетичнее и изящнее и благороднее его низвеРГНУТblЙ халиф одного дня и б н - а ль- М о 'т а з з (861-908). Ибн-аль-Мо'таззом и заканчивается, собствен но, аббасидская поззия. т. е. блестящий ее период.

Х и ХІ ВВ., зпоха ВblСОКОГО расцвета т(ак) н(аЗblваемой) арабскоіі КУЛЬТУРЬІ, породили замечательнЬІХ и пер во клаССНblХ арабскнх позтов, как и вообще замечательнЬІХ писателей (философов, учеНblХ. нсторнков, географов). Толькососредоточиваются они уже не при ба гдадс ком дворе обессилевших аббасидских халифов, а живут в НОВЬІХ КУЛЬТУРНЬІх центрах, при дворах удеЛЬНblХ государей.

ЛитературнwА круг в Сирии >'чеНI.rе и ПО9'ГЬІ при

и fw\отанаб6и

(ум.

Сей;реддовле

СеАфедд6вле

(944 -967);

А6у~Фирас (ум.

фИЛОСОф.:кого П. еL:СИМИ3М<І Ма'аррнАскиА (973-10.07)

965).

n09i

96~;

Абуль~ДлSl

Двор халябского (алеппского) хамданида* Сеilфед довле (944-967; короче - Сейф) бwл вообще очень ожив леннwм,

разносторонним

национально-арабским

умствен

ныM центром Х в. Тут жил не только аристотелик-философ а л ь - Фар а б и (ум_ 950), но и (попозже, правда) пре восходный мусульманский проповедник-стилист, украшав

ший свою прозу рифмами, и б н - Н о б а т а а л ь - Х а т bJ б (946-984). очень полезный Сейфу для воодушевле ния его подданныx к беспрестанной «священной» войне с малоазиатскими византиЙцами. Другой прозаист с риф мами - кочующий зпистолярист Абу-Бакр Хваризмо-Та барийский (935-993), племянник историка Табари. Грам матиче<'кое светило Сирии, наставник тамошних писа телей - и би . Х а л я в е й х (ум. 980); заезжал туда (952) и известный истолкователь Сибавейха а ль - Фар и с и (ум_ 987). Антологист доисламских и омейядских позтов, соста витель <Китаб-аль-агани» Аб у л ьфа р а дж Исфа х а н с кий (ум. 967) пользовался выокимM и щедрwм располо жением Сейфа, а предпочтитель позтов поздних, не «джа хилийского» типа, Та' ал и би Нишапурский (961-1038) заполнил часть своей антологии позтами Сейфова круга. - Из .них одна знаменитость, позт-рьщарь, приходился двоюроднwм братом и удельныM соправителем самому Сейфу; ЗТО - доблеСТНblЙ, храБРblЙ А б у - Ф и рас (932-968); прекрасная полоса его творчества, полная тоски по старушке-матери и по дорогой родине, протекла

в плену у византийцев в Царьграде*. Другая, еще более классическая

алеппская

позтическая

знаменитость,

ДO~

ныеe усердно штудируемая арабами со школьной скамьи странствующий панегирист М о т а н а б б и (915-965);. ему ВОЙНЬІ Сейфа с визангийцами (зпохи греческого Быин- ного богатыяя Дигениса Акрита) доставляли благодаРНblЙ материал для BblcnpeHHы,' напblщенны x од. жадны й Мота набби готов Бы,, впрочем, за деньги прославлять кого угодно и,

получивши денег меньше ожидання,

витwе

сатиры

сделал

по

на

нестароватого

отношению

покровителя,

к египетскому

писал как

ихшидскому

ядо

зто

он

прави-

телю негру Кяфуру; все-таки талант его настолько ценился и гремел, что напрlимер], фатыидскогоo ПО3Та и б н Х ани (ум, 973) в виде выокойй похвалы назывлии «за· падныM Мотанабби». Звучит у Мотанабби и нотка мировой скорби, которую затем мощно развил величайший арабский п03т'мы лительь пессимистического направления, слепец А б У ЛЬ- ' А л я Ма' а р рий с кий (973- 1057). Жил он вдали от

хамданидского двора алеппс"их

наследников Сейфа,

но

первоначальное литературное образование получил оттуда и Был поклонником Мотанабби, поБыавшии 8 философских кругах Багдада, Абуль-' Аля отдался чисто пессимнстиче· скому творчеству, с безбоязненны M обличением ненормаль· ностей общественного строя и религиозного лицемерия. Он Бы л также прекрасны й класrическяй фялолог. ученик ябн, Халявейха; и сам он был учителем комментатора класси· ческих «Мо'аллак» И «ХамаСbl' - Тибризи (1030-1109)1.

Андалусская литература Х и ХІ вв. Культурно-литературнан

ВОСТОЧНОГО халифата

38ljИСИМОСТЬ

е УНІ-ІХ ВВ.

и .питературно-научное ВU3Вblшенне

захолустноА

КордовскиА

Андалусии

халифат с

ара6ской Испании.

от

929

г.

халифwученыA

ХАкам ІІ (961-976) и его учено-литераТУРНblА круг. Реакция 8 Кордове. удельныe меценатские династии Испании ХІ В.; 'Аббадиды Севиль ские;

севильскиА

хзлиф-позт

плену

МО'тамид

(IUб8-- 1091)

его

9легии

завоєватe.nеЙ I\льмораВИДОEl

К6рдовские ОмеЙЯДbl, спасшиеся от кровожадиыx 'Аббасидов после переворота 750 г. из Сирия в Испанию (по-арабски - Андалусию), отрезали Испаняю от Абба сидскоro халифата только политически, но ие литераТУРН0, и багдадский расцвет аббасидской литераТУРЬІ УІ І 1І Х ВБ. приносил ПЛОдbl я в Испанию, где арабизовавшееся 1 () круге

Сейфеддовле

СМ

у Д и три Ц И:

«Mutanabbi

und

Seituddaula» (Лейпциг, 1847) и введение к нзданню дивана м'отанаббн

(Берлин, 1858), равно как работу в о р ж а к в 06 А6у-Фнрасе (Лей· аен, IЯ95). Про Муль·'Ллю главн,я работа - А л ь Ф Ір • д 8)

Ф Іо н}

Кр еме р а

в венских акздемических «Berichte» (1888), не

считая его переВОДО8 в ЙlеНзсЬтіН

derJ O[eutshen) М[огgеп!зпdіsсhеп}

06щиА очерк творчества Дбуль.АJlIі

Ма'арриАского должен появиться

GfesellschaftJ». С6лижение АбуЛt,··ДЛИ с Л1отана66и - у и. Ю. Кра ч· ко 8 С К О r о (<<Записки востlочного] отд[еленияJ»*, 1909). Большой в соответствующем roме мое й сАра6ской литературЬІ в очерК8Х и 06-

разцах»"'; покамест укажу на свои русские переводЬІ в сдраоской по::.~ ,ии. (М.,

19()6, C1j>. 235-262). 30

даровитое BecтroтcKoe население склонно БЬІЛО к прогрессу знаний и МЬІІ.'ЛИ, а к ПО.9зии - в самой сильной степени. Первоначально, в УІІІ-ІХ вв. Багдад Был для Испании тем, чем БыветT блестящая столица для отдаленного захо· лустья. чтоБы довершить образование, андалусцы ездили

на восток. Когда позт-композитор перс З и р й 11 б, уче· ник Исхака М6сульского (767-849), приехал от двора багдадского халифа Махди в Кордову, он, обворожительны й артист, сделался для кордовского двора змира 'Абдеррах· мана 11 (822-852), не исключая прежде всего государевой семьи,

законодателем

манер,

мод платья,

всех

утонченныx

столового

меню и т.

вкусов,

изящны x

п,

За каких-нибудь лет полтораста после прибытяя Омейя ДОІІ, мусульманская Испания, при всем влиянии консер· вативного берберского духовенства, успела сделать неза урядны e культурныe успехи; и когда (929) знергичный об'ьединитель Андалусии 'Абдаррахман ІІІ победоносный принял титул «халифа», ТО его НОВЬІЙ К 6 Р д о в с кий Х а Л и фат очень скоро мог не только политически тя· гаться с разрушающимся ВОСТОЧНblМ халифатом, нО икуль, турно. При нем к6рдовский двор является видныM меценат ским центром среди других дворов Х в. мусульманскогс

мира. Одним из усерднейших (Бы ьb может, даже чересчур панегиристов 'Абдаррахмана ІІІ Победонос ного Бы л извеСТНblЙ литературно-исторический антологист и б н - 'А бд- Р а б б и х и (860-940). Он же составил знаменитое антологическое .Ожерелье> (аль-'ЬІКд), т. е. литературную хрестоматию, где кажды й из 25 отделов озаглавлен именем известного драгоцеиного камня .•Оже релье» ибн-'Абд-Раббихи в значительной степени окаЗbl вается плагиатом из ,Источников известий» баГДЗдца ибн-котейбы (ум. в 889 г.), имя которого ибн-'Абд-Раббихи замалчивает; но успех андалусской антологии, обширно дополненной сравнительно с трудом ибн-котейбы ' во всем

ycepAHblX)

мусульманском

мире

оказался

несравненно

Вblше,

чем

багдЗдСКОГО оригинала. При cыеe 'Абдаррахмана

ІІІ, славнейшем из Омейя· даровитом, образованном халифе Х 11 к аме ІІ (961-976), создателе знаменитой архитектурно СТИЛЬНОЙ к6рдовской мечети, МЬІ видим, что Андалусия покрытa сетью академий, вышихx и средних школ'. Знание, клери'

дов,

кально осужденное упаДОЧНblМИ аббаСИJ\СКИМИ халифами Багдада, тут, в Испании, ценилось выеe всего. Халиф ЗІ

Хакам !! собрал огромную библиотеку, содержавшую 400000 томов,- значит, едва ли она Быаa беднее, чем одно

временная славная библиотека змиров-самаиидов в Бу ,аре, приводившая в восторг философа ибн-Сину (Ави ценну),- и, по гиперболнческим словам историков, халиф Хакам !! не только внимательно проче.1 все книги своего книгохранилища, но и сделал на полих свои приписки'_ дворец его в Кордове кишел пеР('fIIIСЧlІками, а во всех главнЬІХ городах Востока уХакама!! Быии свои аге"тЬІ, постаВJlявшие

стаРЬІе

рукописи,

новинки

за дорогую

цену: Абуль-Фараджу за пе~В"IЙ. заранее заказаиный зкземпляр его .Китаб аль-агани, БЬІЛО вперед послано от Хіікама 1000 червонцев. 3аботясь о всеобщем обучении, даже самЬІХ бедныx классов, Хакам !! открыл В столице Кордове 27 бесплаТНblХ училищ. При нем,- в то время, как в христианской Европе грамотнЬІ бblЛИ только духов НЬІе,- почти кажд"'й в Испании умел читать и писать, а унив~рситет кордовский славился по всему миру _ Сверх духовно-юридического

образования

(необходимого

для

Kapьepы служебной), зтот унitверситет давал образование

и гуманитарное, литературно-филологическое. А точны,' математнческие наукн КОРДОВЬІ Х в. привленалн к себе и более пыливьlхx европеЙцев. Нагляднейший прнмер ученнк арабов Герберт, ВlІоследсгвии прогрессивный папа Сильвестр Il (ум. 1003). Теснился вокруг Хакама Il и круг позтов; ИЗ ннх крупнейший - а р - Рам ади (ум.ок_ 1013). В регентство хнтрого аль-Мансура (у европейцер АІ manzor), опекуна Хишама 11 (976-1010), последовала в Кордове со СТОРОНЬІ правительства известная реакция против философских наук: в угоду духовенству ерети чесная часть богатой библиотеки покойного Хакама ІІ бblла публично сожжена (978). Потом, с наступнвшим паде нием андалусских Омейядов (1031), Кордова перестала бblТЬ общей столицей. Культурно она еще не замерла. Но теперь, с падением Омейядов, в арабской Испании яви лась уже не одна. а несколько независимыx удельнЬІХ сто

JlИЦ, в J<аждой ПРОІщетал свой "обствеННblі! литературно

научflы й круг, и из них главнЬІМ культурно-литературнЬІМ центром Испании Х І века сделалась Сев и л ь я, рези деНIll!Я новооб'Ьявившихся халифов •Аббадидов. 1 ПОНЯТИО, qтo no ЛИШЬ гипер6ола, неВОЗМQжная физичесКИ. Ведь если ПРОЧI1ТblВЗТЬ в день даже по 10 книг, то для прочтения t(X){)()(} при

дется упоrре6ить более ста лет.

Возле третьего и последнего 'Аббадида, симпатичного великодушного Мо' там и Д аСе в и л ь с к <:> г о (1068-1091), собралась блестящая позтическая группа и

ИСТИННblХ талантов, где, кроме даровитейшего царствен' ного позта-халифа МО'тамида, его жеНЬІ-ПО3ТеССbl Ромей·

КblЙИ (бblвшей рабblНИ, ПОГОНЩИЦbl мулов) и позта-везиря и б н . ' А м мар а, очень ВblДеляются два. Один - пере· селившийся кордовец, тибулловского типа, и б н - 3 ей· 'д У н (1003-1071), КОТОрblЙ романтическн бblЛ влюблен

в" кордовскую принцессу-позтессу Валляду , дочь одного

из последних (уб. 1025) омейядских халифов. Другой убежавший из Сицилии после ее завоевания норманнами (1078) и б н - Х а м дис (ОК, 1050-1132), граЦИОЗНblЙ лирик, КОТОРЬІЙ сперва не мог никак забblТЬ своей дорогой Сицилии и сравнивал себя сАдамом, изгнаННblМ из рая, J/учшие произведения самого МО'тамида Севильского, по

природе

жизнерадостного,- его

злегии,

жемчужинЬІ

всей андалусскЬй поззии, Но ОНИ относятся уже к его за· точению в африканской тюрьме, куда побежденного халифа отправили берберЬІ АльмораВИДbl (1091), ТУПblе фанатики и теМНblе гасители духа, КОТОРЬІе втор гнулись из-за Гибрал тарского пролива и овладели всей мусульманской ИспаниеЙ. ПреданнЬІЙ ибн' Хамдис последовал за низложеННblМ хали фом в африканскую С~blЛКУ. Современник ибн- Хамдиса, позт другого андалусского литературного круга, знамеНИТblЙ Bb ' YPHO-ЗРУДИТНblЙ и б н . 'А б д У н 9 в о р с КИЙ (ум. 1126), риторический стихотворец и секретарь афтасидского змира Бадахосского, не обнаружил к своему афтасидскому меценату подобной же чрезмерной преданности, когда того низложили Альморавиды (1092); оплакавши гибель Афтасидов в блестящей 8легии, которая по тщательной риторическоіі отделке считается классической, ибн-' Абдун перешел на секретарскую службу к победителям'. J См.; U. о о z У. Histoire des musulmans de І'Езраgnе jusqu'aux A.lmoravldes (4, тт" ЛеАден, 1861); А d. v о п, S с h • с k, Рое,;е und

Кuпst

der Araber іп Spanien und Sicilien, 2 тт.

(Берлин, 2-е изд.,

1877; І-є ИЗд. 1865), По-русскн на НИХ основана живая, но слишком ди летантская КQМПИЛЯЦИЯ В. К. Н 8 Д ле р а* «Культурная ЖИЗНЬ ара60в 8 пеРВЬІе века гедЖИрbl 622-1100 н ее 8blражение в [JО~НИ и искусстве»

(Харьков, 1869, оттfискJ И3 протоколов уfниверситеJта; 129 стр.). Можно

еще указать на русском ЯЗЬІке статью сАра6h1 в Сицилин и Испании) у М. К 8 Р ь ера. Искусство в связи с обшим ~азвитием КУЛЬТУРЬІ

и идеаЛbl человечества

Перевод (с немецкого) Е. Корша, т. 111 (М.,

1874), стр. 176-191,- работа тоже не специалис1'8. основанная пре имущественно на фон Шаке.

3з

ІІІ. Послеклассическиі\ период (ок.

1050-1517)

Вопрос о датировке

арабистов

следует

не1

считать

соглашения

концом

относительно

классического

того,

началом

что

после·

классического периода арабской литератур~.

M~ лично думаем, что для Испании и Сев!ернойJ Афри· ки вполне ощутительной поворотною зрою может служить нагрянувшее господство фанатичн~х реакционнейших

клерикалов и подавителей живой МЬІСЛИ - берберов Аль· моравидов (1090), длившееся более полувека, а для Азии нашествие и водворение тюрков Сельджуков (взятие Баг· дада 1055), котор~ми прочь CMeTeH~ были все областны e арабские и персидские династии Азии и OCHOBa~ один

огромн~й

правоверно-сунннтский султанат.

где nepB~M

государям (Алп-Арслан) даже правоверн~й толк благочес rивого имама Шафи казался полуеретическим. Разумеется однако,

нельзя

упускать

из

виду,

что

культурное

разо

рение Азии начато б~ло еще раньше, на рубеже ХІ в., тюрками Газневидами (завоеватель султан Махмуд 998-

1030), и оттого Броккельман имеет свои основания дати ровать конец классического периода 1010 годом. далее, около середин~ послеклассического периода, НОВЬІМ поворотны M пунктом К худшему в судьбах оправив шейся араб"кой (Н вообще мусульманской) литератур~ н культур~ оказ~ваются соб~тия ХІІІ века; в Азии роковое нашествие монголов н ИХ господство, а на западе,

,то, пожалуй, уже без таких РОКОВblХ последствий, оттесиеиие мусульман христианамн на самЬІЙ юг ПіІриней ского полуострова (Гранада). Броккельман здесь, в Х І 11 веке,

полагает

периода шую

даже

(1258-взятие

литературу

он

прямой

конец

монголами

относит,

послеклассического

Багдада).

очевидно, уж

дальней

просто

упа

дочной. МЬІ. однако, считаем более основательн~м прод лить датирование

послеклассического периода еще

на два

споловиною столетия, т. е. до ХУІ века. ЦИфРОВblМИ хронологиqескими вехамИ для обозначения наступившего упадка могут, приблизительно, служить два собblТИЯ: одно, на западе -изгнание арабов из Испании (падение ГpaHaд~ 1492), а другое - водворение господарства тур ков Османов на мусульманском востоке (покорение Сирии и Египта 1517).

Изящная литература, о поззией на первом плане, явля· ется очень BepHым и интереСИblМ отразителем явлений

стадий общественной

жизни

ХІ -

на[чала]

XV/

вв.

Общности, совокупного творческого единства всех араб· ских областей в ЗТО время не БЬІЛО, так что художественная литература крайнего запада арабской территории (Анда·

лусии, Сев[ернойJ Африки) представляеl довольно сущест· веННЬІе

чертЬJ

и окраин.

отличия

КОТОРblе,

от

литературЬІ

в свою очередь.

ВОСТОЧНЬІХ

стран

представляЮ1

между

собою ряд неодинаковЬJХ разветвлениЙ. Несмотря на последнее обстоятельство, достаточно будет ограничиться делением арабе кой изящной литературЬІ только на два течения:

западное

восточное.

Ху дожественная литература западноарабская 8 послеклассическую епоху

(От д.льморавидов

Х І века до падения Грана!!ЬІ

1492)

На крайнем западе, конца Х/ в., В Испании и соседней Сев[ерной] Африке, отделенной Гибралтарским проли· вом, начаЛЬНЬІе ГOДЬJ водворения реакпионной, темной династии берберских фанатиков А л ь мор а вид о в 03· наменовались, как МЬІ уже видели (стр. 33), лучшими проявлениями

лирического

творчества

злополучного

ха·

лифа Мо' там и Д аСе в и л ь с к О г о, которого Аль моравидьі низложили (1091) и отправили в Африку на зато чение в тюрьму. MЬJ видели также, что в противность и б н - Х а м дис у Сипилийскому риторический поЗ1' и би- • А б д У н Зворекий (ум. ок. 1126) оплакавши падение своего Бадахосекого змира в тщательно отделан· ной злегии, утешилея на службе у HOBЬJX государей Альморавидов. Нашлось у них много и других восхвали· телей. Один из них Ибрахим и б н - Х а фа д ж а (10581138) не старался, однако, всегда тереться при альмора видском дворе и, прожива я у себя на родине около Вален, сии, отдавался также просто любовной , прочувствованной лирике или воспеванию красот ПРИРОдbl. Другой, напротив, бblЛ странствующий трубадур, приноситель панегириков альморавидским владетелям, их вельможам и богачам и живший с зтого: талантливЬJЙ и б н - К о з ман (по

исп[ански] Guzman;

форма

ум. в Кордове

его стихотворений,

1160). Замечательна

заимствованная з5

из

простона-

родного, нелитературного стиля (зdджал,) , о .облюдением простонародности

ЯЗblка.

Не в панегирическом, а в наставительном полубеллет ристическом духе составленЬІ в Х І І в уроженцами Испании и Сицилии два «д О мое тро Я для государей»,- в зпо ху Альморавидов же, только не для Альморавидов. Соста витель одного. более серьезного,- уроженец г. ТОРТОСbl в Андалусии философ-богослов и б н - А би- Ран да K а Тор туш и (1059-0К. 1126); ОН покинул Испанию

до вторжения в нее Альморавидов, поселился после мно гих странствований у ФаТblМИДОВ в Египте. и составил в 1122 г. СВОЙ морализаторский «Светильник для власте линов», КОТОрblЙ И пеРСbl перевели на свой ЯЗЬІК. Тортуши же принадлежит зтикобогословский трактат, где прово дится МЬІсль, очевидно, не слишком обшепринятая у му сульман, что мастурбация (<<истимна»)', с точки зрения мусульманской религии. есть грех'. Другой домострой, составлеННblЙ в 1159 г. с целью разгонять дурное настрое ние сицилиilского правителя Мохаммеда - совсем бел летристическая «Живительная влага» (<<Сольван») и б н -

3 а фар а Сицилийца (ум. около 1169)'; для того же сицилийского правителя ибн-3афар составил сборник интересНblХ анекдотов из персидской истории.

К Х 11- Х І ІІ веку, к концу династии обскураНТНblХ Альморавидов и блестящему начальному периоду динас тии аль-МоваххblДОВ (А л ь м О Х а д о в) относится со ставление МНОГИХ прекраСНblХ антологий 'западноараб ской - и позтической и прозаической - литературЬІ, Сперва ВblДеляюrся гранадец с большим литературио-анто логическим вкусом и б н - Х а кан (казн(ен) ок. 1134) и португалец и б н - Бе с сам (ум. ок. 1147). Несколько позже в ХІІ в. кордовец и б н - Б а шк у В а л ь (ум. 1183), продолжатель историка аль-ФараДЬІ (погиб 1012), предла гает

своем

словаре

андалусских

учеНblХ

немало

также

позтического материала, до своих времен. Аитологии зтих "второе

содержат

преВОСХОДНblе

ДЗННblе

для

І Ср!а)вfнитеl анеКдОТ с 6оroСЛОВОhf"ОСТРЯКОМ

характерис-

Ша'би

І,УМ.

723)

, .Иеючииках известий. Rби-Коreilб.. (ум. ~89), •. ІУ (ЛеАден, 1908), :ТІ>. 443 4-5, 1 После отвоевания Сицилии норманнами от арабо"

в конце Х І В.

\ft?CTHble ара6Ь1 не все ПОИ:ННУЛИ ОСТРО8 под влаДblчест8ОМ королей

часть осталась жить на острове НОРМ811СКИХ, а потом (1189) - Гогенштау·

феНОВ·, И литературная Деятельность сицилиАских ара60в не иссякала; наоборот, она ок8зыалаa влия.ние н на норманнов.

зб

тики

запаДНОАрабскоА П09ЗИИ наqальнопослеклассиqеской

зпохи.

При их изучеиии надо к ним добавить также биогра· фиqеские словари и антологии. составленны e в ХІІІ XV вв., и такжебол~поздние, если материал их каса· ется не только позднего времени, но и более раннеro периода Например, в ХІІІ в. валенсиеu и б н . а ль·

'А б б а р

(казн[енj

составил

продолжение

Тунисе к

1260) -

тот,

который

учено·биографическому

ело·

варю ибн·Башкуваля,- составил также интерсную антологию произведений знатныx испанцев и северо· африканцев, занимавшихся поззией, и там есть мате·

риал для литературной истории ранее ХІІІ в. И кроме ибн·аль-'Аббара в ХІІІ в. ряд антологических западно· арабских словарей дан другими авторами. В XIV в. хороший

историко-литературны й

антологический

материал, ОТНОСЯЩИЙС,я и к предыущемуy времени, пред· ложен гранадеким везирем, известны M историографом

Лисанеддином ибн-аль-Хатйбом (ум. 1374). Наконеи очеиь много западноарабского нзящно-литературного материала для литературной характеристики лучшей послеклассической зпохи со держится в обьемистой поздней компиляции марок

канца Мак кар и я XVII в.: .Веяние ароматов от нежной ,ветки Андалусии». Изучая содержащиеся в анТQЛОГИЯХ позтические произ ведения расцвета послеклассической мусульманской Ис пании. МЬІ видим, что они чрезвыайноo близки нашему еВРОllеі!скому вкусу, нашему европейскому настроению, и

чертЬІ

их

художественности

сплошь да

рядом

оказыа··

ются как раз те, KoTopыe и МЬІ наибольше ценим. В част· ности, МЬІ иаходим в арабо-андалу,скоі! поззии значительное сходство с поззиеі! европейско-рыарской,' с ее идеальныM воззрением на даму сердца, без специальновосточной чув· ствеННОСТИ. Все зто, впрочем, и естественно, раз МЬІ знаем, что многие aBTopы были обарабившиеся испанЦЬІ и BecтГOTЬJ и лишь меньшее число - природныe араБЬJ И берберы . Известное число послеклассических позтов, как и преж де в классическую пору, доставлялось арабо-андалусской литературе также е вре ями, Интересен среди них, в Х ІІІ веке принявший мусульманство, севильец и б н - С а х л ь а л ь - И ера ИЛИ (утонул, вместе с правителем СеВТЬІ, ОК. 1251). Стихотворения его, печатаю-

щиеся

очеиь

часто

настоящее

время,

почти все

по

священы одному еврейскому .мальчику, в которого ибн Сахль БЬІЛ БЛюМен. Наряду с жизнераДОСТНblМИ темами замечаютс" в тог· дашней испано-арабской поззии и тоскливообществеННblе или тоскливорелИГИОЗНblе суфийские НОТЬІ*, - И чем ближе к упадку. тем сильнее они, зти rОСКЛИВblе НОТЬІ

ИЗ злегиА обшествеННblХ памятен п л а ч Абульбака СаЛblха Рондского о пад е нии Сев и л ь и и ее завое вании Фердинандом ІІІ СВЯТblМ (1248), что БЬІЛО, с осла6лением Ал ьмохадов , одним из последних моментов той христианско-мусульманской борьбЬІ Х ІІІ в., после кото рой

у мусульман в руках остался только ЮЖНblЙ уголок

полуострова ное

Гранада. В злегии Абульбака видно груст

предвидение

грядущего

полного изгнания мусульман

с полуострова, «потому что всё, дошедши до своего ВЬІС шего предела, начинает убl,lВать». Злегическая поззия характера религиозного - зто преимушественно суфиЙско-аскетическая. Еще до падения Севильи, при Альмохадах, только поближе уже к концу альмохадского периода, очень известен и б н - Я Х Л а Ф та н (ум. 1230). секретарь альмохадских наместников

Андалусии и, вместе с тем, аскетический позт и моралист. Несколько позже андал усец А лиШ о ш тар с кий (ум. 1269 в Египте) популяризовал суфийские ДОКТРИНЬІ в простонародной форме М08tiШUШХ08, т. е. СТРОфНblХ стн хотворений, написаннЬІХ не по классической, а по ново арабской просодии.

Общеизвестно, что и после оттеснения в Гранаду, до конца пребblвания мавров в Испании XIII-XV ВВ., там ие

переставаЛ0 процветать

искусство,

Вblразившееся

преи

мущественно в прославленно/! мавританской архитекту ре (замок-дворец аль· Хамра на горе уГранаДbl, исп.

АIЬатЬга и т. п,). Гра над ска я по 3 ЗИ я, до конца существования мусульманской гранады (1492), тоже далеко не лишена интереса. Историк-философ ибн-Хальдун

(1332-1406)

в своем «Историческом введении» отмечает,

что в то время, как в других арабских странах школьное обучение детей направляется почти исключительно на Коран и свящеННblе предания, в мусульманской Испании ребенок с детства наставляется в поззии и сочинительском

слоге. Впрочем, КРУПНblХ позтических имен маврская Гра нада XIII-XV вв. не представляет. То же приходится

сказать и 06 одиовр~менной североафрикаиской поззии. Пессимистическое иастроение захватыает в ией широкую полосу.

Художественная

послеклассическая

литература

восточноарабская

Политическая зкономическая и умственная жизиь областей востока (с Египтом) слагалась в X[--XVI вв. иначе, чем в Магрибе (с Испаниеіі), да и раСОВЬІе особенности действовали там другие; оттого и художественная восточ,

иоарабская литература послеклассической зпохи носит несколько ины e черты . КонеЧНЬІ" результатЬІ окаЗЬJВаются, однако, к XVI веку одни и те же.

І)

Пр е в о с х ОД Н ЬІ Й У чен олитературнЬІЙ круг грубого варвара М а х м у Д а Г а з и еви дек о го. 998-1030 Разорение, иачатое в Х [ веке газневидами и сельджу ками, разумеется, налагало свой тяжелый отпечаток иа судьБы арабской литературЬІ, однако она не упала сразу. Даже от гр03ныx губительнЬ!х походов варвара-татарина М а х му Д а Га 3 н еви Д G КО Г О (998-1030), кото· РЬІй положил начало разорению, Бы а,' например, та польза, что,

распространивши

мусульманские

владения

пределы

Сев[еРНОйl Индии, походы Махмуда позволили аль-БирУии· (ум. 1048), прекрасному естествоиспыателю,' астроному, математику и историку, получше ознакомиться с индий' ской наукой и культурой и ввести в т. н. «арабе кую» нау ку немало нового. Из Moды' груБый султан Махмуд коллекцио нировал при своем дворе в Газ не литераторов и учеНЬІХ. Как он с ними обращался, зто другой вопрос; и знаме НИТЬІй философ ибн..сИна (Avicenna), в противность своему приятелю аль-Бируни, благоразумно постаралея спастись бегством от участия в «Круглом Столе» Махмуда; тем не менее в Газне сразу Был собран очень хороший подбор писателей. Часть их Быаa персидские ПОЗТЬІ (Фирдоуси в том числе, автор «Шах-наме»), иоБыии ПОЗТЬІ И беллетрис ТЬІ арабские, как творец «макам» БаДИ'аззаман Хамадани (ум, [008) или вьІчурный лирик АбульфАтх Бостский (971-1010). Из ученЬІХ, сверх гениального аль-Бируни, тут же жил хвалеБНЬІЙ, но все же праВДИВЬІЙ, историк

походов

султана

Махмуда

Газневидского

перс

'Orби

(ум. ок. 1036), который и к «художественному» творчеству известное отношение имеет: он риторически писал победо· носную историю Махмуда по-арабски и старался своим цветИСТblМ стилем «поддержать базар красноречия».

2) Месопотамия Сельджуки

8 везир НизамОЛЬМOJJЬК· (ум. (ум.

1122).

Идеализаuия

1092). Мак8МЬІ монголов.

Харири

При Сельджуках ХІ-ХІІ ВВ., государях неграмотны,' в ВОСТОЧНblХ частях халифата Багдад оказался очень ожив леННblМ научныM и

умственныM центром, потому что здесь

и администратором и вдохновителем научно-литературной жизни явился многолетНИЙ бессменный везир главныx сельджукских cYJ\ТaHoB перс Н и 3 а м о J! Ь М 6 л ь к

(ум. 1092), друг персидекого вольнодумного позта О мар а Х а Й я м а* (ум. 1123). J]ичность Низамольмолька при влекала к себе талантЬІ паиегиристов. У спехом здесь поль зовался ученый богослов - профессор багдадской низа мийи', и он же одновременно ПО3т, Та н тар анн (ум. В ХІІ в,). ;:ПОТ учеНblЙ, с титулом «пособник верbl и церкви»,

писал везирю ЛЬСТИВblе панегирики, в КОТОРblХ

вдохиовение и

чувство заменяются Вblчурноученой

раз ра

боткой ФОРМЬІ и игрою слов, но КОТОРЬІе нравились. Дру гой ПРИДВОРНblЙ сельджукский сановник, перс Т о гра и (уб. І 121), значительно переживший Низамольмолька (которого он восхпалял), составил свою позтическую славу лирической позмой «J]ямиййе» (1111), где Тограи, ТИПИЧ нейший перс-горожанин, подделыаетсяя под бедуина-верб люжатника: он вblсказыает разочарование в багдадской жизни, которая, по его мнению, дала ему мало почестей и богатства , приторно прославляет идиллическую простоту кочевого бblта, рекомендует и аскетическое отречение от превратного мира и снабжает аскетическую свою пропо ведь QТЬявленно згоистическими соображеииями. '.

1 вышиеe учебньrе заведення получили, по имени везиря Низамоль

\lQЛька, Rазвание снизамийЄl, которое ипотом сохранилось в ара6ском

Я3h1ке 8 СМblсле университета. К,онечно, они (как и европейские средне веКОВЬІе уииверситетЬІ) были школами ~холастическими.- и украшеиием

низамий (багдадскоА, НIШI<lпурскоА) были Вblдающиеся светила Н1:ІУКИ богословеко/!: имам·аль-ХарамеЙн (ум. 1085), .мам Газали (ум, 1111) ч другие ЗНВ10КН священного закона.

с наступлением гибельныx для цело!! Азии сельджук ских междоусобий ХІІ в., когда в частиости Багдад и вся Месопотамия сделались полем раздора для воспрянув шего халифа имелких дииастий, здесь среди междоусобного лихолетья БЬІЛО раздолье политическим и всяким авантю ристам. И вот здесь басриец Х ари р и (1054-1122) в своих «Маю\мах., затмивших не очень еще давние «Ма камЬІ' БеДН'вззамана Хамадани (УМ_ при Махмуде [азне· видском, 1008), мастерски и с увлечением рисует успеШНЬІе похождения образованного нахала-проходимца Абу-Зейда, зтого «арабского Гиль Бласа.*. И его увлечение зтим пройдохой заражало и других; увлекался им даже серьез

ный мо'тазилит Замахшари (ум. 1143), автор комментария на Коран. Почти одновременно с Харири знаток коранских разночтений (ибн-)С е р рад ж Багдадский (ок. 1027Jl06) сложил из романических материалов периода омейпд ского и начальноаббасидского большрй сборник расска зов «3лоключения влюблеННЬІХ», который и в последую щие времена выьІвалл переработки и вы орки.. Некоторое отношение и к беллетристике и, тем более, к поззии имеет багдадское руководство по м У з ЬІ к е, написанное (ок. 1252) Сафиеддином Урмийским для везирской семьи по следнего аб6асидского халифа, за несколько лет до взятия Багдада (1258) монголами. . В монгольский период художественная творческая деятельность разоренной Месопотамии сильно понизи лась. Не оправдалась надежда историка ибн-ТЬіктаки

(1302), что bapbapbI-монголы ' как некогда bapbapbl-араБы ' сперва внесут разорение, а потом расцвет КУЛЬТУРЬІ. Зтот и б н - Т ьі к так а имеет место не только в историогра фии, но и в изящно/і литературе, потому что одна половина его (небольшой, но яркой) всеобщей истории представляет собою зтико-художественное руководство для государей (аль-фахри), род домостроя, на которы e в ХІІІ в. Бы л вообще спрос '. Из месопотамских позтов монгольскоro времени, вообще немногочисленны,' выелилсяя только один - С а Ф и е Д Д и н Х ЬІ Л Л Ь С кий -(1278-1349), направления отчасти хвалебного - в честь мардинской княжеской династии Ортокидов, но больше - мuрализатор ского,

или

вьrчурно-стилистического.

lСрfа)в[ните) ДОМОСТРОИ запздноарабские, указаЮlblе на стр.

36.

3)Сирия РоманЬІ

времен

Египет от до Османов

КресТО8Ь1Х

ПОХОДО8.

3йюбидов

Мистицизм

Ибн-аль-ФаРblда

(ум.

J235). Мамлюкская зпоха; КУКOJIЬНЬІд' театр, египетская редакция

«1001

ХІУ-ХУ века. 3нциклопедист-суФий СоЮТЬІ в ПО7Т. Характерное замечание Шя'рани (ум. 1565) о пр"чинах пессимистического отречения 01 мира.

(ум.

НОЧИ)

ОК.

1505) как бeJiлеrрист

Сирия И Египет. после династии ФаТblМИДОВ. в период ДОМОИГОЛЬСКИЙ ХІІ-ХІІІ вв. оказались в руках зЙюбид· ской династии курда Сала[хедJдииа (ум. ] ]93) и там шла борьба с крестоиосцами. которая продолжалась и в мам люкский период Х І 11 в. В изящной литературе зта борьба иаложила

свою

печать

иа

целую

серию

длиииьrх

просто·

иародньrх в о и ист В е н н ЬІ Х ром а н о в - лубоч НblХ. как МЬІ бbl их назвали. - ПОЛНblХ нетерпимости к христианству. хотя Бы сюжет их относился и к зпохе до I(ресТОВblХ походов. Таков. например. фанаТИЧНblЙ роман про царя 'Омара'НО'мана и борьбу его с греками. или длиннейший рьщарский роман в 32 частях. приобрет ший неувядающую ДОНblне популярность. про доислам ского богаТblРЯ мулата 'Антара, творца всяких удаЛblХ подвигов. которьrй знатны M витязем сделался из раба. Сюда же относится лубочная «Повесть про султана Бей

барса» (мамлюк. царств[овалJ ]260-]277). равно как бес конечньrе повести про подвиги иаездников «Баиу- Хиляль», где Вblступают. с одной СТОРОНЬІ. ЛИВИЙЦbl И креСТОНОСЦЬІ, а с другой СТОРОНЬІ - уж иТимур. и персЬІ. Все зти прос тонаРОДНblе

повести

вошли

репертуар

рассказчиков

в египетских и СИРИЙСКИХ кофеЙнях.

ту лубочную, т. е. вулы арную•• зйюбидскую литера туру I(реСТОВblХ походов МЬІ упомяиули на первом месте именно в виду ее лубочной простонародности,- черта. которая Нblиешними европейскими литературньrми исто риками

всегда

интересом

подчеркивается

письменнос

тях прежних времен, Сами араБЬІ. однако. ценили (и ценят) в зйюбидском периоде под'Ьем словесности лишь искусствен ной, «красноречивоЙ». ВblСШИХ. образоваННblХ кругов об щества, Для такого под'Ьема очень живую роль литера турно-научного

поощрителя

СЬІграл

ваЖНЬІЙ

вельможа

Саладина, каирский каДblЙ Фа д ЬІ ль (Н35-Н99), сам литератор-стилист, друг историков. библиофил ' , 1 Новейшая работа о ием; А. N. НеІ Ь і g, AI-Qadi al-Fadil, der WеzіrSаlаdіп's, Еіпе Biographie. Берлин. 1909 (стр.lI!+75). Ср[а]в[ни-

В л и рик е зйюбидской, но уже послесаладиновакой, домонгольскоro периода ХІІ - ХІІІ вв. замечательнейшее

явление

скоro

зкстатические

стихотворения

ПЬІлкоro

египет·

1235):

суфия 'Омара и б н а ль· Фар ЬІ д а (1181они ПрОНИКНУТЬІ стремлением уйти из жизни, пре·

даться

мистическому

аскетизму

опьяиеть от соединения

с божеством, как пьяница пьянеет от вина. Слава ВblСОКО' талантливоro ибн·аль·Фарьща затмила прочих зЙюбид· ских

позтов,

хотя

между

ними

есть

очень

незаУРЯДНЬІе,

напрямер нравяшийся и европейскому вкусу тонкий лирнк

Б е х ад д и н З О Х ейр (ум. 1258). зl\юбидский санов, НИК-ПРИДВОРНЬІЙ. В религиозно-мусульманском отиошении прославился и препрославился стихотворец Б'у с ,;, р и (1211-1295), набожно·суевеРНblЙ восхвалитель пророка в своей опошленно-пресловутой касьще «Бюрда» (<<Плащ».

БусЬІРИ концом жизни ВХОДИТ уже в мам люк ску ю зпоху. Завоевание Сирии монголами ХІІ! в. временно сперва раз'Ьединило Сирию ОТ мамлюкскоro Египта, но потом египетские мамлюки опять сумели отвоевать Сирию и воссоединить Q собою, так что и литература обеих стран вновь стала общей. Впрочем Египет, куда всегубители· монroЛЬІ

не

прошли

где

людям

жилось

легче,

остался

после ХІІІ в. главнЬІМ литературнЬІМ очагом вообще всей арабской литературЬІ. Во многих мамлюкско·египетских произведеииях ХІУ ХУ вв., и как раз в простонаРОДНЬІХ, БРЬІЗЖе1'неподдель ное

жизнерадостное

веселье

юмор,

очень

нечуждыI,'

впрочем, и общественно-сатирического злемеита. для кото, рого живая действительность давала благодаРНЬІе темЬІ.

Появляется кук О Л Ь Н ЬІ Й или теневой те а т р, за· имствованнЬІЙ, вероятно, из Китая' ,-и первую письмен· но-литературную обработку ЗТОЙ комичной простонарод· ной драмЬІ 'дает в Египте ибн·данимл (ум. 1310), родом из Мосула'. Зтот КУКОЛЬНblЙ театр вскоре же получил на востоке широкое распространение, и особенно он стал известен благодаря турецкому петрушке· Карагёзу. Но уж прямо

всемирную

сказочная

знамеllИТОСТЬ

новеллистическая

те] н У Брокке.льмана .• QeschlichteJ стр. 316, сноска.

снискала

«І О О J

мамлюкская

но ч Ь».

основа

der arablischen] Litteratur, І (1898),

1 ХОТЯ пуги заИМСfВОВ8ЮJЯ мы ПРОCJJеДl1 ГЬ lІе можем.

2 Е. L і t t m а n п, Arabische Schattenspiele, J а с u Ь, Stucke aus IЬп-Оапііаl, 1910.

4з

6ерлин,

190І;

а.

которой,

конечно, относится к Багдаду Х в.

(не сqитая

более ранннх индо-персидских злементов), но которая только в мамлюкском Египте между ХІУ и ХУ в. получила свою о к О н чат ель н У ю редакuию. для восполнения как раз uнфРbJ «1001» во многие списки сборника вноси лись и такие ДЛИННbJе пронзведения, как отмечеННbJЙ си рийский роман про uаря НО'мана, скристаллизовавшийся еще во времена КрестовЬІХ походов, или же мелкие басен

ки,- напр[имеРI, из «КалИЛbJ И ДИМНbJ•. Вероятно, ок[олоl века ХІУ-го появился арабскиі\ перевод, с христианской сирской обработки, греческих басен Ззопа под именем «Б асе Н Л о к ман а»; та ИХ сирская обработка, с кото рой именно, по-видимому, и сделан арабский перевод, имеет на себе дату: 1299. Если простонаРОДНЬІе беллетристические произведення мамлюкского Египта ХІУ- ХУ вв., вроде «1001 ночи», вообще ПОЛНЬІ юмора и беззаботности, и лишь изредка прорыаетсяя в инх струя аскетичеСКО-УНbJлая или злостно·

облнqнтельная (напр .. против ПОДКУПНbJХ судей, духовен· ства и пр.), то в одновременной (ХІУ-ХУ вв.) ПО9Тичес кой литературе египтян (и сирийuев) образованны,' чем ближе подходит пора упадка, тем сильнее замечается именно а с кет и чес кий пес сим изм, переходя щий по временам и в ханженство. КРУПНbJХ лирических имен, вроде тех, какие бьІЛИ в Египте в предыущуюю зЙю· бидскую зnоху (подарившую арабской ПОЗзии ВДОХ!lовенного суфия ибн-аль-ФаРbJда, ХІІ-ХІІІ вв.), ПрИ мамлюках египетско-сирийская

поззия

уже

не

дает;

достаточно

с нас отметить не имена, а общее настроение. Зто тоскливое или ханжеское настроение XIV-XV вв. врыветсяя не только

в ли~ику

интеллигентныx

мамлюкских

подданныx

Египта или Сирии, но и всюду. На пессимистической су фийской подкладке составлеНbJ многие сборники даже забавныx анеКдОТОВ ХУ в. Напр[имеРI, очень не чужд зтому течению наставитеЛЬНbJЙ ДОМОСТРОЙ «дессерт для халифов. Тимурова поклонника-дееписателя и б н . 'А р а б ш а х а дамасского (1389-1450), переделанный из персидекой

«Мерзбан-наме» тенденuия

дотических

Х в.

антолОІ;ИЯХ

и б н - Х !і ж же

Н,

часто,

шутливыx

сириі\ско-хаматского

(1366-1434), которого

листьев» часто теперь

Еще яснее суфиЙско·аскетическая

заниматеЛЬНbJХ

печатаются

остроумнопоучительны M

"плоды среди

одной книге вместе

"М ост а тра фом»

анек

уроженuа

египет·

ского шейха-суфия Ибшихи (ииаче - Абшихи, ок. 13881446). Пессимизм и отречение от мира проповедуют и такие признаННblе миром учены ,' как знциклопедист Сою т ы (ум. 1505), он же и позт разны x родов, до остроумноплутов' СКИХ макам ВКJJючительно. Orкуда же зта всеобщая идеализация аскетизма? По· жалуй, насчет союты допустимо думать, что его отшель ническая

проповедь

жизнь

могли

ВblЗblваться

просто

стремлением к славе, обидами его болезнеиного самолюбия и, наконец, отвлеченно-философскими побуждениями. БblТЬ может, часть зтих же соображений надо применить и к зн циклопедисту - преемнику СоЮТbl,- между прочим и сти хотворцу ,- писателю не менее самолюбивому и тоже очень плодовитому, египетскому суфию Ш я ' ран и (ум. 1565). Но Шя'рани дает и свое, очень характерное об-ьяснение. Жил он в ту пору, когда турки-османЬІ, низло жившие

мамлюков,

уже

стали

влаДblками

мусульман

ского мира и своим правлением принесли с собою умствен ную и материальную гибель Востоку. Шя'рани идеализи· рует времеиа мамлюков, как якобbl райские, и прямо заявляет, что при Нblнешнем всеобщем обеднении народа, при тяжких податях, взblмаемы x турками за год раньше, при

изнурителЬНblХ поборах и выlогательствахx турецкого пра· вительства Сулеймана Великолепного и своего местного ду. XOB~HCTBa сделаться египтянину нищим-дервишем и не иметь

недвижимого имущества есть не потеря, а прямое практиче·

ское благо: .Йа фараха ман ля ляху мюлькяl. (<<О, какая радость тому, у кого нет владенияl.). Шя'рани разве своими ЮНblМИ годами относится еще к зпохе послеклассической, В общем же ЗТО писатель пер и о д а у пад о ч н ого.

ІУ. Художественная литература упадка (конца ХУ - нач(ала] ХІХ в.) Трехсотлетняя зпоха с конца ХУ и начала ХУІ в. вплоть до начала ХІХ в., при владыlествеe ГРОЗНblХ турков на вос токе и реаКЦИОИНblХ мавров в Север ной Африке, бblла зпохой падеиия арабской литературЬІ, хотя Османское государство ХУІ века, в лице осмаиских представителей мусульманской «науки., поставило ряд НОВЬІХ и трудо люБивыlx работников, писавших на ЯЗЬІке арабском, не чуждавшихся

стихотворетва.

КоличествеllНО арабоЯЗblчная литература упаДОЧНblХ Х Уl- ХУllI вв. продолжала бblТЬ довольно богатой, и число

писаТМb(lКИХ I1Озтических имен может 6ЬJТb назваио в ЗТОТ промежуток обильное. Но ничего нет в НИХ талантливого, оригинального; и дело

идет

так

вплоть

до начала н о в о

а р а б с к О Й литературЬІ, о которой речь будет у нас гораздо ниже. в самом конце изложения. в связи с общим очерком культурно-научноro арабскоro движения. заслу живающего назваться Возрождением. Можно БЬІЛО бbl назвать в упаДОЧНblЙ период несколько

очеиь ценны x литераТУРИblХ ант О Л О Г И й, но о НИХ МЬІ скажем в отделе филологии и истории Orметим зато с б о Р ник и а нек дот О в, часто культурно-нсто рического содержания. Из их составитмей в Вblсшей степени

ПОПУЛЯРНblМ

доньше

остается

египтянин-врач

К а " ь ю б и (ум. 1658); а в Сирии успехом пользуется остроумная «Услада сердец» (<<Нозхет аль-хаваТblР») неиз· вестного собирателя 1700-х гг., со многими простонарод· НblМИ особенностями сирийского говора и с записью просто народнЬІХ

пословиц.

Арабская

филология

Пособия. G u s І. F І її g е І, Оіе grammatischen Schulen der АгаЬег. Оіе Schulen von Basra und Kufa und die gemischten Schu!en, Лейпциг, 1862, стр. ХІІ 265 (<<Abhandlungen» Восточного немецкого общества, 11, Ng 4). В л ад. Г и р гас. Очерк грамматиче~кой

системЬІ арабов, СПб., 1873 (докт[орскаяJ дисс[ер тацияJ). А. К р ЬІ М ск и Й, Семитские ЯЗblКИ, ч. ІІІ, Арабский ЯЗblК, Москва, 191 І (<<ТРУДbl по востоковеде нию» Лазаревского института ВОСТОЧНblХ ЯЗЬІКОВ. ВЬІП. У, 3). Для библиографических справок важен С а r І В r о с k е І m а n ", Geschichte der агаЬі schen Litteratur, т. J (Веймар, 1898), стр. 96-133, 278-313; т. 11 (1902), стр. 21-28, 161, 181-183, 193-

195,220,223,237--239,259,284-289,373,380--381,400, 410--411, 416, 423--424, 456, 477-479,494-496 и др. Так как для наведения бblСТРblХ справок Броккель ман сплошь да рядом бblвает практически очень неудобен·, то МЬІ в дальнейшем нашем изложении будем при каж дом

имени

отмечать в

скобках

соответств ующий

том

1 Например. известньн1 словарь apafк:KOГO языаa «РаЗJIИ8Шиеся ВОЛНЬІ) Саган" (J 181-1252) Mы напрасно БЬJ искали у Броккельмана где м ли60 в отделе филологии. Его надо искать в отделе литературЬІ .С8Я~ щенны» преданиА (Т. І, стр. 361), потому что автор бhlЛ и богослов.

и страницу труда Броккельмана, где о данном писателе можно найти библиографические указания. Наших несогласий с Броккельманом МЬІ не отмечаем, а хроно· логические ошибки, или опечатки Броккельмана МЬІ, разумеется, исправляем - !асі!а тапи. Зачатки филологии в Басре

(VIII 8.)

Еще в омейядский период халифата (до 750 г,) инород цам-персам в Месопотамии, многочислеННblМ и в Куфе, а еще больше - в пору6ежиой Басре, приходилось оза ботиться о точном изучении арабской речи. зто нужно им БЬІЛО и для целей светско-практических (иапример, после введения халифом 'Абдальмаликом, 685-705, араб ского язы аa в канцелярское делопроизводство), зто нужно ИМ БЬІЛО В особенности для понимания священиого и за· конодательного Корана. Персами при Омейядах и бblЛИ положены пеРВЬІе ОСНОВЬІ для создания арабского ЯЗblКО ведеиия, и первЬІМ местом зарождения арабской филоло гии явилась Басра, приморский город, лежащий на по гра ничьн между областями арабов и персов. Уже и реформа азов, преобразование арабской а з б У к и, приспособленной до Омейядов только к сирским звукам, преданием связыветсяя с именем басриЙца. Пре дание гласит, что при Омейядах усовершенствовал азбуку применительно карабскому , t)oлее богатому , звуковому составу басриец А б У Л ь - А с в а Д (ум. 688?; Бр.·, І, 42), современник' Али. Впрочем, на самом деле не сомненно, что здесь приложил свою руку «ШКОЛЬНblЙ учитель из Тзифа» - заБОТЛИВЬІЙ об интересах подданного ему населения, делОВИТblЙ месопотамский правитель Хаж жаж (ум. 714), Коран, конечно, должен бblЛ считаться образцом ЯЗblка; но ведь одного Корана БЬІЛО недостаточно. Хорошие образ ЦОВblе материалЬІ для изучения классической арабской речи дал при Омейядах куфийский перс, равий Х а м м З д (694-771; Бр., І, 63), записавши отБОРНblе староарабские <мо'зллаки»;- зто старейшая запись староарабской П03ЗИИ; потом пошли И другие. А в то же время ряд ЯЗblковеДНblХ rолкований и наблюдений относительно речи Корана и ста роисламских стихотворений сделан Бы л группою омейяд ских басрийцев, закончивших свою деятельность уже при Аббасидах. ТаковЬІ С а каф и , ум. 766 (Бр., І, 98); его друг А б у - 'А м р ибн-аль-'Мя, ум. 770 (Бр" 1, 99),

с ученнком І6 ное О м, ум. 798 (Бр., 1,99), и др.,-и так подroтовлялся материал для будущего создания, арабской грамматики.

Тогда же широкообразованный басрийский перс и б н -

а л ь - Мок а фф а' (казн[енl 757; Бр., І, 151),-тот, который переводил с персидскоro (пехлевиі!скоro) языаa на арабский языK индийские притчи о шакалах «Калиле и димне. и иранскую «Книгу цареі!»,- перевел также неКОТОРЬІе философские сочинения Аристотеля, между прочим, «ПеРИ'ерминеиас. с грамматическим делением речи на три части: имя, глагол и служеБныe части речи. ФИ,/ІОЛ:ОГИЯ при Аббасидах от

VІІІ

ДО ХІ ВВ.

Школа

басрийская

ХаJJ.ИЛЯ и СибавеЙха.

9клектизм

Х-

Школа куфийская Киеви.

Х J 88.

Все 9ТО БЬІЛО еще при ОмеЙядах. При 'Аббасидах в

VIII в., на основании принципов Аристотелевой .ПерИ'ерми неиас» (и, как догаДЬІВаются, не без знакомства с принци' пами грамматики индийской), друг ибн-аль-мокаффы' переживший его 'басриец Х а л й ОІ Ь Фар а х йди (ум. 791; Бр., І, 100) и ученик-преемник Халиля персС й б а в е і! х (ум. 793; Бр., 1,101) составилиарабскую грам мат ику. Труд Сибавейха - основа всех последующих грамматик 1 • Халилем Был также составлен первь!й арабский с л 0в а р ь,

расположенный в физиологическом порядке букв

«Китаб аль-'айн. (<<Книга 'айна.); В начале Быии помеще НЬІ корни, изглашаемыe на звук 'аЙн·. Порядок 9ТОТ ока зался у арабов вЬ!теснен алфавитныM только к началу послеклассического периода (Джаухари, ум. 1003). Близкие предшественники и современники Халиля, как и многие преемники, собирали словарнЬ!й мате риал или без порядка, или по БЬ!товЬ!м, природно естественнЬ!м и логическим катеroриям (так поступал фольклорист Асм а ь\, ум. ок. 831; Бр., І, 104), или по омонимическим принципам (К у тро б, ум. 821; Бр., І, 102), или по принципам синонимики (Х а м а д ани, ум. 932; Бр., І, 127), или по иному непрактичІ 110ЯВИЛСЯ труд Си6авейха в редакции его ученика перса же А х

фа шае ред н е r о

(ум. ОК.

835; Бр., І, 105), а у потомства оео·

бенно 6ь.ІЛ ПОПУJ1яризован 06ра6отками персов Сир а Ф и (УМ. 987; Бр., І, 113) н Ф " Р нен (ум. 987; Бр., І, 113-114).

ному, громозді<ОМУ распорядку (и б н - дор е й д, ум, 933; Бр" І, ІІІ), В Х веке А з х ари ера те 11

(ум, 980; Бр" І, 129) в своем деёЯТИТОМНОМ словаре и андалусец и би- С и д а (ум, 1066; Бр" І, 308) в своем еще б6льшем, 17-томном словаре держались буквенио-физиологического принципа Халиля; а по оБыновенномуy алфавитиому порядку составлен в Х в, ДОНblне очень ходки й словарь Д ж а у х ари (ум, 1003;

Бр" І, 128), выеснившийй Халиля, Тем же патриархом арабской филологии Халилем уста· новлена, для правильного анализа староарабской поззии, система а р а б с к О йме три к и ('аруд, просодии),

оставшаяся авторитетной вплоть до ныешнихx времен. Школа Халиля и Сибавейха НdЗЬІВается б а ери й . ск О Й.

Немногим позже зтой педантичной басрийской школы возникла более Пblтливая и критичная т, н, к уфи й ска я

школа,

представителем которой бblЛ

воспитатель

в семье халифа Харуна ар-Рашида перс К и с а и (ум. 805; Бр" І, 115), ученик оставшегося в тени Роаши осиователя ШКОЛbl (Бр" І, 115); а выдющийсяя ученик Кисаи - тоже перс Фе р р а (ум, 822; Бр" І, 116), В противность черес чур строгим басрийцам, школа куфийская разрешала делать

кое-какие

незначителЬНblе

грамматические

ОТСТУП

ления от типа старинной речи в пользу живого, разговор

ного ЯЗЬІка, Представители школ вели пуБЛИЧНЬІе ДИСПУТЬІ и часто ненавидели друг друга лично; срlавните] отноше· ния Сибавейха и Кисаи, или их непосредственнЬІХ преем ников - басрийца М о б ар рад а (ум, 898; Бр., І, 108) и куфийца Та' л я б а (ум, 904' Бр" І, 118), И теми и другими, т. е, басрийцами и куфийцами, ве лась живая работа над установлением образцовой араб скоil фразеологии и синонимии, для чего руководствова· лись тремя принципами: І) ЯЗblКОМ доисламских стихотво· рений, 2) ЯЗЬІком Корана, 3) наблюдениями над речью современнЬІХ филологов кочевЬІХ, ПРИМИТИВНЬІХ бедуинов 11-111 вв. ХИДЖРЬІ. Пришлось заняться собиранием и сво· дами записей староарабских стихов, хранившихся устно, и бедуинского фольклора, с истолкованием, чему начало положил, как указано (стр, 47), еще равий конца омейяд ского периода куфийский перс Хаммад (ум, 771) своей записью староарабских мо'алла/С, В составлении сборников доисламских

стихотворений

действовали

тогда,

конечно,

п06уждения

просто зстетико-художественныe да

рико-литераТУРНblе;

так,

зто

вполне

можно

сказать

исто про

составление .ХамаСbl» П09ТОМ Абу-Теммамом (ум. в январе 846; Бр., І, 84) или «Книги песен» Абульфараджем Исфа ханеким (ум. 967; Бр., І, 146). Но. например. богаТЬІЙ запас староарабских стихов в «Кямиле» упомянутого Мобаррада ееть лишь иллюстрация для грамматики. В ІХ-Х вв. вьщаются следующие филологи-собира тели и истолкователи из обеих школ:

Предшеетвенник Халиля переидский еврей-басриец А б у. ,о б ей Д а Ма 'ма р (род. 728, ум. 825, зна· ток срроарабского «беселавия», «маеалиб»; Бр" І, 103). Одновременно жили: составитель сборника «Мофад· далиййат» куфиец М о Ф а д д а л ь Д а б б и (ум. 786; Бр., І, 116) е учеником-баерийцем А 6 У 3 ей дом (ум. 830; Бр., І, 104) и знатоком етихотворений 80 племен куфийцем Абу·, Амром Ш е й б ани (ум. 821; Бр., І, 116). Любимец Харуна ар-Рашида - блиетателЬНblЙ бас· риец Ае м а 'ЬІ (ум. ок. 831; Бр., І, 104) и его ученики:

А б У - ,о б е й д ибн-Селлям Гератец (ум. 837; Бр., І, 106), А б у - Х ати м Сиджиетанекий (ум. ок. 86t,; Бр., І, 107) и редактор «Хозейлитекого дивана» С ю К· кар и

(ум.

888; Бр.,

І,

108).

КуфИЙЦЬІ - и б н - а л ь -'А р а б и (ум. 846; Бр., І, 116) и ибн-ае-СИККИІ (уб. 857; Бр"І, 117). 3нциклопедист-баериец Д ж а х ЬІ з (ум. 869; Бр., І,

152).

Баериец М о б ар рад (ум. 898; Бр., І, 108) с лю· бимыM учеником 3 а ж ж а ж е м (ум. ок. 922, Бр" І, 110) и виртуозом лексики KapTaBыM и б н - Сер ра· дж е м (ум. 929; Бр., І, 112). куфийцы Т а 'л я 6 (ум. 904; Бр., І, ри (ум. ок. 929; Бр., І, (19).

(18) и А н б а •

Баерийць! - и б н - Дор е й Д (ум. 934; Бр., І, ІІІ) сучеником Ром ман и (ум. 994; Бр., І, 113). Около Х века обе школы з к лек тич е с к и слились В третью - 6агдадекую. Один из ранних представителей стилист и 6 н . Кот е й б а (ум. 889; Бр., І, (20); он же

. защитник-теоретик НОВЬІХ путей В поззии и литераТУРНЬІЙ историк.

Другие

вьщающиеея филологи-жлектики,

щественно багдадцы:

преиму'

Ученик

обеих

врагов -

Мо6.іррада

ТЗ'ляба

историко-литературньrй В а ш ш а (ум. 936; Бр., І,

124). Грамматист А х фа ш М л а Д ший (ум. 927; Бр., І, 125). Толкователь Н а х х а с (Бр., І, 132, утоплеи 950 в Ниле cyeBe~HьrM невеждой, как колдун). Пересадитель науки Ахфаша в Испанию І( а л и (ум. 967; Бр., І, 132) со своим учеником ибн-аль-l(утЬrййе (ум. 977; Бр., І, 150). Грамматист-сириец иби- Халявейх (ум. 980; Бр., І, 125); он учитель позта А б У л ь -'А л я Ма' ари и й ск О го (937-1057; Бр., І, 254), которьrй являлся и преВОСХОДНblМ ФИЛОЛОГОМ І Антологист 'А ска р и (ум. 1005; Бр., І, 126). Ученики Фа риси (ум. 987; Бр., І, 113-114; истолкователя Сибавейха) - и б н - Д Ж И Н Н И Мо сульский (ум. 1002; Бр., І, 125) и Д ж орд ж ани (ум. 1078; Бр., І, 287), Ра,носторонний спайщик - Т а 'а л и б и Ниша пурский (ум. 1038; Бр., І, 284). Похож на него магрибский пиитик-антоJюгист и б н - Раш" к І(ейраванский (ок. 980-1064; Бр" І,

307). И

ИНblе. Науки

фИJlологические

послеклассического

в послеклассический период нанесеННblе

культуре

сперва

периода

(с ХІ-ХІІ вв.) ударbl,

тюрками,

потом

монголами,

естественно отразились на характере арабской филологии. Для спасения классического арабского ЯЗЬІка, зтой своего рода мусульманской лаТЬІНИ, основательное знакомство с КОТОРЬІМ, ввиду постепенного уменьшения класса обра· З0ваННblХ людей, заметно ослабевало, понадобились НОВЬІ' филологические раБОТbl в разнообра'НblХ направлениях, но не столько творческие, сколько зклектические и

компи

ЛЯТИВНЬІе. Тут сперва особенно ВblДВИНУЛИСЬ профеССОРbl и ПИТОМЦbl сельджукских низамий ХІ-ХІІ ВВ., напр., в Багдаде Тибр"зи (ум. 1109), Джавал"кЬІ (ум. 1145), 1 Учеником Абуль.·Али МЗ'аррийского бblЛ багдадский профессор

ТИбри.и

(1030-1109; Бр.,

І,

279),

КОТОРblЙ

пешком притащился из

Тебриза 8 Ма'арру, неся на елине в мешке тяжеЛblЙ словарь Азхари Гe~ ратского (ум. 980).

ибн-Хамдун (ум. 1167), ибн-ад·Даххан (ум. 1173), аль-Анбари (ум. 1181) и др., о КОТОРЬІХ речь ниже. а) П о с лек л асс и чес к и е О

классицизме

ибн'

з а б о т ЬІ

пуристике

Пуристические руководства. І(омментирование классиков. АнТOJIОГИИ ХІІ-ХУ

••.

Для руководства в стиле и фразеологии составлялilсь больше, чем прежде, перечни тех разговорныx выаженийй (лахн) , КОТОРblХ пишущий должен избегать. выдляютсяя

ПУРИСТЬІ - макамист·басриец Х а р й р и (1054-1122: Бр., І, 276); багдадец Д ж а в а л й к ЬІ (1073-1145; Бр., І,

280). Ими составлялись перечни и толкования синонимичес ких оттенков по классическому образ цу словаря синонимов Та'алиби Нишапурского (961-1038; Бр., 1,284). зто т. Н. «законоведение язы а» (ФЬtКХ·алЬ-ЛQ.'а).

ПеРС'хивинец 3 а м а х шар и (1047-1143; Бр., І, всесторонний и восторжеННblЙ арабский филолог

289),

(он и знамеНИТblЙ комментатор Корана), ради удобопонят, ности В раз'Ьяснениях синонимическнх ТОН костей прибег даже к помощи своего родного языаa и составил арабско персидский словарь. В ,том, однако, он уже имел предшест

венников. Напр[имерJ, перс 3 у з е ни (ум. 1093; Бр., І, дал список арабских масдаров (неопрlеделенныІ

288)

наклонений) с переводом и толкованиями их синоними· ческих оттенков на персндском ЯЗЬІке и, таким же образом, составил и"енной и глаГОЛЬНblЙ арабско·персидскиЙ сло· варь к Корану'. Зузени же комментировал доисламские «мо'аллаки». К л асс и ки, наглядный образец языа,' вообще вновь

ком мен тир О В а лис ь

очень

усердно.

Так, после Зузени (ум. 1093) доисламские «Мо'аллаки. и «Хамасу. комментировал ученик сирийца Абуль·' Алн Ма'аррийского багдадский профессор Т и б Р й з и (10301109; Бр., І, 279); макамЬІ Харйри - авторитетный син· таксист хорезмиец Мо тар р и З и (1143-1213; Бр., І, 293) и испанец Ше р й ш и (ум.ок. 1222; Бр., 1,277:14); Харйри и Мотанабби - багдадец 'Окбари (1l38-1219; Бр., І, 282). И т. п., и т. П. 1 О комментарнях к Корану см. ниже, в отделе наук 60ГОСЛОВСКНХ.

делались для укрепления классицизма ант О Л О Г И • чес к и е в ЬІ б о Р к и из староарабской ПОЗЗИИ, из зна· менитыx

ПОЗТОВ.

Например, к ХІ І веку появились, как cBoды меткости языа,' огромны e сборники классических арабских посло виц (tLI!сtiль) лексиколога-нишапурца Мей дан и (ум. 1124; Бр., 1,289), всестороннего филолога Замах шар и (1074-1143; Бр., І, 289). Ценную и в историческом отношении,

. антологию

реально «Тазки ра»

комментированную староарабскую в 12 т[омах) дал багдадец и б н .

Х а мд у н (1101-1167; Бр., І, 280). других хрестоматий антологий - масса. Изобилуют художественныe хресто матии андалусских позтов с Х" в., О Koтopыx МЬІ отчасти го!}орили (стр. 36-37), отчаСТlfскажем ниже, вотделе 6ио· графических словарей. Очень занимателен не только по ЯЗЬІКУ, НО и ПО остро умному суфийско-дидактическому содержанию «м о с тат р а ф» египетского шейха И(шихи (ок. 1388-1446; Бр., 11, 56), ходячие изречения и цитатЬІ из которого и сей час

у всех

на

устах, и многочисленныe хрестоматии,

часто

с юмором, современного ему каирского сирийца, немало путешествовавшего и б н-Х ~ д дж е (1366-1434; Бр .. 11, 15). Ибн-Х~же - образец н канцелярского красноречия, автор юінцелярского письмовника. Но сугу6ая забота послеклассической зпохи направлена на

словари-«океанЬІ>

на

грамматики.

б) С л о в ари

XI-XV вв.

вы еe МЬІ видели (стр. 49), что наряду с удобныM под ручны,' но не детальныM «Сахахом», т. е. слова рем «имама лексикологов' джаухари (ум. 1003; Бр., І, 128), успели еще на рубеже между классической и послеклассической зпохой появиться такие и спо лин С ~ И е с л о в ари.

как десятитомное .У лучшение языа»

Азхари Гератского

(ум. 980; Бр., І, 129) и 17,томный «точны •• андалусца ибн-СиДЬІ (ум. 1066; Бр., І, 308). В послеклассическую зпоху располнение слова рей продолжалось. В ХІІІ в. І\агдадский индус С а г іі н и (1181-1252; Бр., 1, 360) дал 20-томны й словарь .Разлившиеся ВОЛНЬІ». Каирец-полигистор ибн-Моюіррам и б н . Ман з У р (1232-1311; Бр., 11, 21) слил Джаухари и огромного, но крайне неудобного ибн-Дорейда (ум. 934; Бр.. І, 111) в 20-томнЬІЙ словарь сЛ и сан а л ь - 'а р а б» (<<языK

арабов.). Словарь .Лисан аль··араб. и полезен, и довольно удобен. Вообще же иби-Манзур написал не менее 500 томов историко-филологических работ. В ,поху Тимура всех затмил ширазский перс Ф и р у з а б ади (1329-1414; Бр., 11, 181), разьезжаюший почетНblЙ

своим

гость

всех

60-ТОМНblМ

мусульманских

всеобьемлюшим

дворов, ~ затмил

сводом,

из

которого,

однако, до нас дошло только знаменитое двухтомное извле

чение .Океан» (<<К а мус»). Оно представляет лексико логическую квинтзссенцию и сделано БЬІЛО самим Фиру забади для своих учеников. Фирузабадиев «Камус» стал отправной точкой для дальнейших работ: комментариев, добавок, поправок и т. п. Самое слово «qaMYc» стало у арабов и прочих мусульман нарицатеЛЬНblМ для любого словаря'. В)

r рам мат и ки XI-XV вв.

Так обстояло дело с лексикологией. В области же послеклассического разрабаТblвания гра мм ати ки, напротив, тенденция скорее Былa в

пользу

краткости.

Положим, грамматический свод «имама грамматистов. Сибавейха (ум. 793), сам по себе уж громоздкий и непрак ТИЧНЬІЙ , бblЛ раздут комментаторами до колоссальнейшего обьема: ВЬІше упоминавшиеся (стр. 29, 48, 51) бовейхид ские ФарисиевЬІ (ум. 987) толкования Сибавейховой грам мати ки ученик Фариси Д ж орд ж ани (ум. 1078; Бр., 1,287) комментировал в 30 томах. Однако, тоже не раз упоминавшийся , всесторонниil историко-филолог хорез миец 3 а м а х шар и (1074-1143; Бр., І. 289) составил свое «Подробное руководство. (аль-Мофассаль) уже по возможности без многог лаголания. С Х 11 І века всеобщую симпатию приобрели и ДОНl>lне ее сохраняют два небольшие и удоБНblе грамматические руководства:

а) легкая для школьного зазубривания раджязная стихотворная сл л ь Ф и й й е.' (<<Тblсячестишная.) сирий ца иби-Малика (1203-1274; Бр., І, 298) с комментарием

1НапрСимер], из Y(:'f любого ПРОСТOJIюдина можно и сейчас услы' словарь», сцамус талЬЯНИ» -

шать: «qar..tyc МОСI(6би» - «русский (нтальянскиА словарь. и т. П.

~ 3азубрнвают ее ШКOJtЬИИКИ нараспев, причем слушателю можно УЛОВИ гь РОД своео6разноА. унылАA мелодии.

египетского К8ДblЯ И б н - 'А к ЬІ л Я

(1294-1367; Бр., 11

88)'. и б) «К яфи е» (<<Достаточная») египтянина ибн-ха· джиба (ум. 1248; Бр.. І, 303) с комментарием известного персидекого позта Д ж а ми (ум. 1492; Бр.; І1, 207). Несколько раньше сирийца ибн-Малика составил грамматическую «Альфиййю» каирец и б н - Мо' т ЬІ (ум. 1230; Бр., І, 302), и она тоже имела успех. С ХІУ века ДОНЬІНе,остается пресловутЬІМ сжаТЬІМ школь НЬІМ катехиз~сом и «А д ж ю р р уми Й Й е» марокканца· бербера ибн-Аджюррума (ум. 1323; Бр., [І, 237). Серию удоБНЬІХ и знамеНИТЬІХ грамматических ком пендиев, причем среди них - «Могни ль-лябіб» (<<Руко водство, заменяющее умному все грамматические книги»), дал каирец-богослов Джемаледдйн и б н-Х и шам (13081360; Бр., 11, 23). Все зти компендиаЛЬНЬІе руководства ХІІІ-ХІУ ВВ., сделавшись

НОВЬІМИ

отправнЬІМИ

пун ктами

далеко

ие

всегда совпадающие с классической филологией ІХ Х ВВ., ВЬІзвали в ХІУ-ХУ вв. и продолжают ВЬІЗЬІвать обильную литературу комментариев на них, глосс, доба вок и пр. ,- иногда действительно разьяснительную, иногда

затемнительную.

Филологические знциклопедии ХІІІ-ХУ ВВ.

9нциклопедические зклектические очерки всех фило логических наук (грамматики, стилистики, риторики, пи итики и пр.) входили иногда в общенаУЧНЬІе знциклопе

дии', но чаще слагались в специаЛЬНЬІе СВОДЬІ «арабской филологии».

Вblделяются в ХІІІ веке хорезмиец С а к к яки (1160Бр., І, 294) со своим «Ключом [филзлогических І наук. и брат известного историка месопотамец ДЬІязддин и б н - а ль - Аси р (1163-1239; Бр., І, 297), везир 9йюБИдОВ, литературно-исторический критик. Подручную и, как все его ТРУДЬІ, очень умную знциклопе

1229;

дию филологических знаний дал всезавершитель-египтянин 1 Мой русский перевод Н8Ч<lJIЬНМХ глав комментария ибн·'Акыяя на сАльфИnЙЮ» приложен к ІІІ части «Семитских ЯЗЬІКОВ», М., 1911 (и ко ІІ части l~гo издания, М., 19005). 11 Общим знциклопедиям отведена у нас ниже ос06ая рубрика.

Джеляледдин Сою т ЬІ (1445-1505; Бр., 11, 143), и даже, собственно, не одну, а целЬІЙ ряд их: «Лиру (М ЬІ з х а р) словесНЬІх наук., грамматический «Сборник сборников. и др. Трудолюбивейший acket-ученЬІЙ, СЬІН турчанки, зтот египтянин бьІЛ ззключителЬНЬІМ воплощением после классического знания по всем отраслям наук, и его именем

нам не раз еще придется завершать почти каЖДЬІЙ отдел арабской научной литературЬІ перед ее упадком. Фмлология упадочного периода

XVI-XVIII во. и в упадочную зпоху арабской литературЬІ (с ХУ! в.) филологию поддерживала, не в пример прочим наукам, никогда не прекращавшаяl'Я настоятельная необходимость из учать арабский ЯЗblК, мертвую классическую речь, в

качестве

органа

письменности

Создавались НОВЬІе словарно-стилистические руковод ства; cтapыe компилировались воедино. Так (1767), по своему об,ему и усидчивому исполнению не остается и до ныеe 6есплодныM суммаРНЬІЙ колоссальный десЯТИТОМНblЙ словарь «Т з Д ж а л ь - 'а рус> - .Венчальная корона в деле из,яснения IФирузабадиева) Кзм'fса» египтянина Зебиди (1732-1791; Бр., 11, 287). Кое-что в филологии принимало характер скорее исто рико-литературнЬІЙ, чем лингвистический, как, напрlимер), очень ценная для старинноарабского периода 4-то.мная «Сокровищница литературЬІ' (<<Х ЬІ З З нет а ль- З д а б» ученейшего библиофила багдадца 'Абдаль-кадЬІра (16211682; Бр., 11, 286), КОТОрblЙ использовал много ваЖНblХ стариннЬІХ

памятников,

теперь

утерянны

•.

Абді!лькады-багдадецц слушал лекции в медресе при каирской мечети А з х а р', 9ТОм славном всемусульман ском схоластическом университете. Азхарская медресе упадочного периода вообще бblJlа и продолжает бblТЬ до НЬІне очагом арабской филологии, наряду - конечно с главной своей схоластической наукой, т. е. богословием и мусульманской юриспруденциеЙ. Orчасти здесь раз вивалась и историография.

ЛИТЕРАТУРА РЕЛИГИО3НАЯ

а) Коран

Коран (точнее ВЬІГОВОР:

q ор' а н) -

священная кннга

мусульман, которая для них имеет такое же значение, как

для евреев Библия и для христиан Евангелие. Кораи есть многолетнее,

по

ОТРЬІвкам

создававшееся

произведение

Мохаммеда (571-632), апостола божия (расуль Аллах), которого бог призвал проповедовать арабам и всему миру правильное учение своих прежних апостолов: Авраама, Моисея, Иисуса, Ввиду необblкновенной важности Корана для мира вообще, а для нстории развития мусульманской религиоз· ной лнтераТУрbl в частности, МЬІ ДОЛЖНbl остановиться на

нем с большей подробностью, чем 9То БЬІЛО сделано по отно' шению ко всем прочим произведениям арабе кой литера· ТУрbl в нашем сжатом обзоре*. Биографии Мохаммеда касаться здесь не будем, потому что ей отведено место в соответствующем политическом отделе «Истории арабов.*, Вся сколько· нибудь существенная литература о Коране перечислена у мен я в «Истории мусульман· ства», ч. 1 (М., 1904), стр. 107-110 и далее, а с полной подробностью - у В. ШQвена: «Bibliographie des ouvrages arabes., ч. Х (Льеж, 1907). СаМЬІе ваЖНblе исследователи, с Нёльдеке в центре: а) Г. В е й л ь. Сверх монографии .моЬа m med der Prophet, sein Leben und seine Lehre. (Штутгарт, 1843) специально к Корану относится «Historisch· kritische Einleitung іп den Когаn» (Билефельд, 1844; 2·е изд. 1878). Вторую работу (она небольшая) перевел с l·го издания на русский язblк антиисламский миссио, нер Е ф. М а л о в*: ,Историко-критическое введение в Коран> (Казань, 1875) в УІ ры •. «Противомусульман' ского сборника. (стр. 151-244), сделавши очень не· умеСТНblе пропуски. Кроме того, окончателЬНblе ВЗГЛЯДЬІ Вейля сформулированЬІ в его введении к «Geschichte der islamitischen Vбlkеr» (1866). б) Е r п. R е пап, Histoire generale d~s langues semitiques (Париж, 1858; 4·е изд. 1863), кн. ІУ, гл, 2 в) Т Ь. N б І d е k е: І) «Geschichte dcs Qorans>, Геттин ген , 1860. 2) Новое переработанное издание ШваЛЛlІ, 2 тт., Лейпциг, 1909-1911. Статья «Оег когап. в сборнике Нёльдеке* cOrientalische Skizzen.

(Берлин, 1892), стр. 21-62. Нёльдеке - ВЬІСШИЙ авто ритет в деле изучения Корана. г) основныe зпохальны e труды А. Ш п р е н гер а (1861-1865) и В. М Ь юра (1858-1861) о жизни Мохаммеда. К ним добавить М Ь юра; «Ihe Согап, its composition, teaching"n testimony to the Ноlу Scripture» (Лондон, 1873), а у Ш п ре н гер а; «Мо hammed und der Когап» (Гамбург, 1889). д) Н. G r і m m е, Mohammed. Zweiter Theil; Еіп leitung іп den Когап, System der koranischen Theologie, Мюнстер, 1895. е) Н. Н і r s с h І е І d, New researches into the composition and exegesis 01 the Qoran, Лондон, 1902. ж) І g п. G 01 d z і h е г, Vorlesungen йЬег den Islam, Heidelberg, 1910 (в серии «Religionswissenschaltliche Bibliothek. В. Штрейтберга и Р. Вюнша), стр. \-34; «NIuchammed und der Islam•.

По-русски Из миссионерских работ на первом месте должна Быьb названа зрудитная книга Г. С а б л у к О В а (перевод чика Корана) .сведения о Коране», Казань, 1884. Ком пилятивныии работами о Коране заполнен весь «Мис сионерский

противомусульманский сборник»,

изд[ава

емы]] Казанской Духовной академией с 1870-х годов. чужды миссионерских интересов;

а) Л.

М ю л л е р,

История

ислама, т.

(СПб.,.

1895), гл. 4. Без библиографии. б) Л. К Р ЬІ М С К И 11, История мусульманства (М., (904), глава У, «Коран. (стр. 107-145); в основу поло жен очерк дози, а под строками данЬІ мои ДОПОЛНИТtлЬ ныe зкскурсы. И еще см. введение, стр. ХІХ-ХХІХ. С обильной библиографиеll. Общее понятие о составе

Корана.

Присутствие в нем

христианских и иуде~ских злемеНТО8

Слово «кор'ан, значит «чтение•. Как видно из очень многих мест Корана, Мохаммед желал зтим словом вы а- зить,

что

каждое

откровение

«прочитано.

ему

свы е-

через архангела Гавриила или другого посредника (<<свя того духа>, 16; 104*), в припадочном шаманском наитин

Мохаммеда или во све. Все, что Мохаммед получал в ОТКРО веиии, он считал отры камии из большой вы нейй книги (<<матери писания», 43:3; <сокровенного писания», 55:77; «хорошо храНIfМОЙ скрижали», 85:22), которая' находится на небе и написана руками «ВЬІсоких писцов», 80:13. Нис· ПОСblлаеМblе ему откровения Мохаммед наЗblвал или «ко раном», или еще «знамениями», ИЛИ «чудесами», по-арабски «ай3Т>; впоследствии зто CJlOBO сделалось определеННblМ термином для обозначения каждого отдельного стиха Корана. Совокупность нескольких «знамений» (<<айатов»), представлявших собою нечто цельное, сам Мохаммед наЗbl' вал «сура» (т, е. «ряд»)'; слово зто стало означать «главу». Откровения, заключеННblе в 114 сурах Корана, имеют самое разнообразное содержание. В них Мохаммед крайне

редко говорит от собственного І-го лица (<<я»; напрlимерj, излагается

6: 104); ООblкновенно во всех сурах откровение

по формуле «М ы ОТКРblЛИ тебе», «м ЬІ велим нашему пророку» И т. П" и бог от своего І-го лица поучает людей о своем величии, о своем единстве, об обязанностях людей к нему (богу) и к друг другу, дает правила нравствеННblе, дает законы юридические и т. п. Для большей убедитель ности бог, от своего І-го лица (<<МЬI»), повествует людям расскаЗЬІ

предания

прежних

пророках,

прежних

библейских лицах, о прежних судьбах людей и пр. И в зтих исторических рассказах, и в законоположе ниях, и в мелких предписаниях Корана есть много зле мента иудейского и христианского, взятого из еврейской хаггады и христианских евангелий и апокрифов, но с край ней неточностью и даже с грубblМИ извращениями. Напри мер, Аман (советник Артаксеркса) обращен в советника фараона; Марьям, сестра Моисея, отождествлена с ма

терью Иисуса; плодородие Египта приписы ается,' словно в Аравии, дождю, а не Нилу (12:42); тайная вечеря обра щена в получение пищи с неба (5 : 112) и т, п, Ясно, что источники заимствований Бы ии у Мохаммеда не письмен име, а УСТНblе'; кроме неточности в передаче еврейского 1 Из евреl'fского «шура •. См. у де Л а r ард а 8 геттингенских ака· демических cNachrichten», 1889, стр. 293-322. Первоначальное значе~

ние 9ТОГО слова БЬІЛО «РЯД кзмией в стеНе», а оттуда -

строка писания.

В славянских ЯЗЬІках «РЯД», «РЯДОК» тоже означает строку .

• Cp[aIBIH.тel, например, Коран 7: 48 с Лукою 16 : 24; Kopl'H] 46 : 19 с Лук!ою] 16 : 25; КорІан] 21 : 105 с псал[тые:.]] 37 : 29; КорІан] 1 : 5 с псал[тыем]] 27 : 11; Кор[,н] 5: 35 с МиwноА, Санх. 4 : 5; Корl,н] 2 : 182 с МиwнlоА], Бер,х. 1 : 2.

и христианского текста и мыли,' в зтом нас убеж:дает и та искаженная форма собственныx имен, какую МЬІ встречаем в І(оране. Еврейский злемеит искажеи менее, чем христианский, потому что севреями Мохаммеду приходилось иметь более частыe сношения (вспомним Медину) и зти евреи Быии ие

совсем невежественнЬІ. Позтому. например, І(оран (5 : 35)] совпадает почти слово в слово с Мишной (Санх., 4 : 5). Замена ВОДЬІ, при омовении, чистыM пес ком (І(ор., 4 : 46) покаЗblвает, что до сведения Мохаммеда иногда могли доходить даже мелкие правила Талмуда (срlавнитеj Мишн., Бер.,

15-а).

Европейские пособия (сверх общнх трудов, как Нёльдеке): Раввин Geiger, Washa! MohammedausdemJudenIhume aufgenommen? Бонн, 1833. Переиздание Іас simile, Лейпциг, 1902. 5 і І У. d е 5 а с у - статья в «Journal des 5avanlSJ, 1835, март. G е r о k, Chrislologie des I(orans, Umbreil, 51и dien und I(ritiken, Гамбург, 1841, О. W е і І, Biblische Legenden der Muselmiinner, Франкфурт, 1845, В казанском «Миссионерском противомусульман ском сборнике>, с определенной полемической окраской: вы.. УІІ, а) А. И, 3 а б О Р О В с кий, МЬІСЛИ Алькорана, заимствованныe из христиаиства; б) Я. И. Фор тун а т о в, Места І(орана, блаroприятныe для обращения мухаммедаи в христианство; в) Что Мухам мед заимствовал из христиаиства? Перевод с аиглий ского, І(азань, 1875. ВЬ/П. УІІ І, Священник А. И. С в е т л а к О в, История иудейства в Аравии и влияние его на учение І(орана, І(азаиь, 1875. Н. Н і r s с h І е І d, Jiidische Еlеmепlе іm Когап, Берлин, 1878. Orчасти см. его же, New researches іпlо the composition and exegesis 01 Ihe Qoran, Лондон, 1902_ L. L е Ь 1 о і 5, Le Сагап еl lа віы1e hсіЬгаїquе, Париж, 1887.

1 Коран, 5 : 35: сЛо 9ТОА причине Мьа написали в законе ми сыовB ИзраиЛе8ьrх' кто у6ЬЄ1 человека, - KPOMt человека, распространяfO.o ш,еro иечестие на земле,- ТОТ как бьr убьет всех людей. а КТО СQхранит жизнь его, roT как Бы сохранит жизнь всех людеЙt.

БО

т е s t і m о n у 01 the books ог passages 01 the віы e and Когап compared, Лондон, 1888. По-арабски. Н. Р r е s е r v е d S m і t h, The віы e and Islam, Лондон, 1898.· В. П. Н а л и в к и н, Ислам и закон Моисея в Справочной книге Самаркандской области за 1898 (изд(аниеl Областного статистич(ескогоl комитета в Са марканде), вы •. УІ, стр. 1-93. довольно подробное сопоставление законов Пятикннжня и Корана. S. S у с z, Ursprung und Wiedergabe der ьіы - schen Eigenna men і m Koran, Франкфурт-на-Майне, 1903 (64 стр.). Рецензии Родоканакиса в .Wiener Zeitschrliftl lйг die Кlundel des Morg(enlandesl, 1903, стр. 281-286.

І. S с h а р і r о, Оіе haggadischen Elemente іт erziihlenden Теil des Korans, 1907 (Heft І). . С. Н. В е с k е г, Christentum und Islam, Тюбин' ген, 1907; 56 стр. зто один ИЗ выпсковB серии .Religionsgeschichtliche Volksbucher lйг die deutsche christ· liche Gegenwart, hsg. von F. М. Schiele. (ІІІ Reihe.

НеЩ. Написан caмыM общедоступныM образом, причем автор (свободомылящийй христианин) исходит из мыли,' что ныншнийй ислам так же мало имеет общего с про· поведью Мохаммеда, как католичество или протес· тантство - с проповедью Иисуса. L. С а е t а n і, Studi di storia orientale. Уоl. І. Islam е cristianismo. L'Arabia preislamica. G1і АгаЬі antichi, Милан, 1911.

Ис.тория составлении Корана l

Написан Коран не самим Мохаммедом, не его рукою, хотя

отчасти

при

его

жизни.

Откровения Мохаммеда вообще не Быалии длннныи •. Повествования(напр., об Иосифе, сура 12, о Моисее -20 и т. п.) Быали,' конечно, подлиннее; но оБЬІкновенно про рок получал наития от господа в виде коротких oтpыков,'

1 Источниками сведениА ЯВЛЯЮТСЯ дЛЯ нас сборники предани" (альwБохари ІХ 8. И др. ); а сжато и Віюлне рельефно иможена ВСЯ ИСТQw

рия

8 бнблиографнческом 1871, стр. 24 н сл"д.).

сФихрисТ8 988 г. (по издfаниюJ Флюгеля

и если они не пропадали без свидетелей', то, без особого труда в силу их

краткости, нередко записы алисьb присут

ствовавшими веРНblМИ слушателями тут же на месте, иногда

даже по приказанию самого пророка', и 3ТО БЬІЛО еще ДО бегства в Медину. Однако чаще всего слушатели просто запоминали, без всяких записей, ВblслушиваеМblЙ ими Коран. Память у людей в те малописьменны e времена вообще бblла превосходна, а кроме того, являлись особblе специалистЬІ - знатоки ОТРblВКОВ Корана: они помнили изречения своего учителя, один - одни, другой - другие, и не БЬІЛО особой нужды в записи. Вскоре после смерти Мохаммеда произошла битва при

Йемаме

(633) с лжепророком мосейлимой. Многие из

«хранителей

Корана» бьJЛИ

халифу Абу-Бакру

уБиты '

и Омар

посоветовал

(632-634) собрать те разрознеННblе

отрывии Корана, которы e ходят среди мусульман. Абу Бакр поручил зто дело 3 е й д у и б н - Т а б и ту, 6Ь1вавшему секретарем для Мохаммеда. 3тому мединцу Зейду БЬІЛО 22 года. Пророк не только часто ПОЛЬЗ0вался его услугами, когда требовалось что-нибудь написать, но, как передают арабские историки, заставил его вы читьb

даже еврейское письмо. Зейд, под руководством Омара, собрал отовсюду ОТРblВКИ Корана, записаННblе на перга менте,

на

КОСТЯХ,

на

паЛЬМОВblХ

черенках

листьев,

на

ка

меш ках или храНИМblе памятью (<<фи содур ар-риджаль»); последних бщю наибольше. Сборник бblЛ отдан на сбере жение Хафсе, одной из вдов пророка. Он носил название «а С - С 6 х о ф. (ЛИСТЬІ, или свитки) и предназначался для частного употребления Абу-Бакра и Омара, к которому перешел по наследству в халифате. Официального значе ния зтн «ac-с6хоФ» не имели. ОстаЛЬНblе мусульмане продолжали читать Коран по по памяти

немногу

отделЬНblе

редакцин

откровений

чаться

между собой.

Так

своим отры камM

или

так.

как хотели,

стали

ипо

разли

как подобное' положение дел

порождало пререкания, в том числе между войсками разі Иногда ведь откровення НИСПQсьmались НОчьЮ, наедине (ере.

4-5), и затем \10хаммед не всегда мог их 8СПОМНИТЬ (87 . 7). 2См. рассказ ЗеАда о ДQбаАКР к откровению -

про не()6яззтельность

свящеНIІОЙ ВОЙНЬІ ДЛЯ К8лек, подчеРКНУТhНЇ еще у Сил ь 8 е с r рад е

Сас и в «~1enoires de j'Academie des Inscriptions et Belles lettres с», 308 (а оттуда уРе нан в' «Histoire genera!e rles !angues semHiques», 4·е ИЗД., Париж, 1863, стр. 364). У Нельдеке такие сообщения рас· смотренЬІ еще в l"м издании (1860), стр. 34 и след.

НЬІх областей (а 9'Го БЬІЛ период великих завоеваний) то для устранения пререканий халиф О с ман (644656) решил ввести одну общую и обязательную для всех редакцию Корана. К зтому его побудил около 651 года Хозайфа (победитель персов при Нехавенде). Опять обра· тились к Зейду ибн-ТЗбиту, КОТОРЬІЙ несколько лет назад собрал первую редакцию, «ac-сОхоф». Вручили ему «ас сохоф» И отобрали у владельцев все записи Корана, какие только возможно БЬІЛО раЗЬІскать. В помощники Зейду данЬІ БЬІЛИ три корейшита. Зейд вторично редактировал Коран, исходя R работе от своего первого, прежнего зк земпляра, разделил текст на СУРЬІ, или главЬІ, и изготовил

помощью трех

корейшитов четЬІре зкземпляра

оконча·

тельного, канонического Корана. Один зкземпляр Был оставлен в Медине І, другие отnравленЬІ в Куфу, Басру и дамаск (ок. 651). ОтобраННЬІе у владельцев листьІ уже не nЬІли им возвращенЬІ, а БЬІЛИ сожжеllЬІ, чтоБы разом покончить со всеми спорами и чтоБЬІ редакция Зейда Быаa окончательной, каноничиоЙ. даже ЛИСТЬІ, собранныe пер вый раз Зейдом (<<ас-сохоф»), БЬІЛИ вскоре уничтожены мединским наместником Марвзном: для водворения кано· ннческого текста необходимо БЬІЛО, чтоБЬІ ни малейших вари антов не существовало. С тех пор даже вполне ПОДЛИННЬІе ОТРЬІВКИ Корана, КОТОРЬІе не успели сразу попасть во вто· рую редакцию Зейда (потому что не все же записи он мог СОСРедОТОЧИТЬ в своих руках), уже больше не вносились в Коран, а могли сохраняться только в качестве преданиЙ. «хадИсов».

Правда, и после Османова кодекса продолжали неко торое

время

циркулировать

пропагандироваться

гие.- например. и б н - М а с'у Д а,

др у

одного из старейших

учеников пророка и врагов Османа, и Обе й я ибн-Ка'ба '. Судя по перечню сур, входивших в коранский список Обейя, можно думать, что он имел все те же состаВНЬІе части, как и наш канонический текст; только, должно БЬІТЬ, Обейя воспользовался первой, а не второй редакцией Зей да. Кроме того, у Обейя имелось еще две, вовсе неНУЖНЬІе, МОЛИТВЬІ. ЧТО касается редакции ибн-Мас'уДовой, то пере чень сур, входивших в ее состав, покаЗЬІВает, что у ибн1 Нёльдеке вы тавилл соо6ражение. ЧТО 31'06Ь1Л все тот же, прежний

зкземпляр 3ейда, первой редакции.

2 Оглавление ИХ кодексов СМ., lIзпрfимеРJ. в _Фихрнсте». 988. по издfанию] Флюгеля, стр. 26-27.

МаС'уда приицип располагать cypы Корана по уменьшаю щеllся длине их был проведен гораздо последовательнее , чем у Зейда, и, кроме того, у него отсутствовали сура І-я

(<<аль·фатиха») и коротенькие 113-я и 114-я. Как бм то НИ БЬІЛО, но в конце концов сохранилась только одна редакция - Османовская. Когда Зейд с помощниками изготовляли списки, араб ское письмо - по утверждению арабских историков не знало обозначения гласныx букв и диакритических (различительны)) точек иад буквами. Возможно БЬІЛО по зтому и канонический текст Зейда читать с разны ии огла совками, и понимать очень и очень неодинаково. В зпоху Омейядов - так сообщают арабские историки - введенЬІ Быии и диакритические точки, и знаки для гласныx букв, равно как известныe знаки препинания,- и с тех пор

ко

ранский текст оказался, можно (с оговорками) сказать, окончательно установленны •. Когда зто случилось? Абуль Асвад, безусловно назыаеммйй творцом зтой правопис ной рефоРМЬІ, умер, вероятно, в 688 году (Бр., І, 42; Рекен дорф в «Епz(уklораdіеl des ІslаП1», І, 1908,83) І. НО и зту установленность текста надо принимать с ого ворками. Одиого б е з у с л о в н О О б щ его Д л я все х способа читать текст Корана так и не удалось установить. Ниже, в главе о литературе «кораночтения>, ММ УВИДИМ, что исстари сем ь чтений (т. е. и семь разныx пониманий текста) считались в исламском мире одинаково правоверныи •. да и теперь, наряду с широкораспростра неюIы,' т. н. хафсовыM чтением Корана, сохранилось еще

(в Север ной Африке, к западу от Египта) т. н. чтеюіе На фиево. 1 Вопрос о времени

из06ретения диакриrических точек сложеи.

Археологические ОТКРhlТИЯ ("апр., папирусы в Fгипте времен мусуль манского завоевания) ПQКЗЗblВЗЮТ. что саерх

куфИЙСКОГО угловатого

письма (им писанЬІ сrариннwе КоранЬІ и надписи иа монегах) и сет ари существовало у аРRбов

упрощенное круглое (иыншнее общеУПDтре--

6ител.ьное) письмо «пасхи»; а оно по необходимости рано потребовало

диакритических

точек.

СКЛОННЬІ думать,

что

Новейшие

иекоторuе

исследователи

ТО1IКИ,

ара6СКОГО письма

позвanяющие

РЗЗЛИЧИТЬ,

нз

пример,

«6) от «n, прнмеНЯJJИСЬ арабами-христitанами еще до ПОЯ8l1е ння нелама. См. статью «Die arabischc XbгiН~ Б. Мор н ц а 8 лей:денскоА

.Enzyklopadie "е, Islam"

т. І, .... п. 7 (1910), стр. 401. По.roМУ и вве

дение точек в текст Карана не к чему соедннять с именем А6уль-Асвада, МИИМQІ'О из06ретате.ІІЯ ИХ. Важио лишь знать, что коранскиА текст редак ..

цин Зейда ибнwТ збита не имел

разлнчителЬНblХ

и что затем еще лонад06илось снабдить текст нми.

точек

огласовок.

3агаАочнwе нннцналw HeKOTOpwx сур

Перед неКОТОРblМИ сурами Корана (2-й, З-Й, Зі-й и др. всего перед двадцатью девятью) находятся неПОНЯТНЬJе буквЬІ: ал, алр, Th, алмр, ХМ, н и Т. л.

Наиболее

естествеННЬІМ

представляется

об'ьяснеиие Нёльдеке, что зто имен

тех

лиц,

КОТОРЬІМ

мне

старое

сокращенное обозначение

принадлежали

зкзеМПЛЯрbl

запи

сей Корана, использоваННЬJХ 3ейдом; так, например, «алр. могло бbl означать «ал-Зобейр»', «Тh. - «Тальхаh., «алмр' - «ал-МогИра., «Хм» И «н.- .'Абдаррахман» и т. п. Впоследствии Нёльдеке придумал другое, менее прав доподобное об'ьяснение, что зти таинствеННblе буквЬІ вве денЬІ бblЛИ самим Мохаммедом, КОТОРblЙ не придавал им никакого реального СМblсла, а просто хотел дать

ими мис

тический, неПОНЯТНblЙ намек на небеСНblЙ подлинник Корана 2. Шпренгер в зтих ннициалах хотел ПОДblскать заглавие,

соответствующее

содержанию

СУРьІ;

позтому,

например, в инициалах «khi'c» СУрьІ 19-11, которая говорит об Иоанне и Иисусе и которая, по преданию, БЬJЛа послана абиссинскому царю-христианину, Шпреигер прочитал: «Иисус Назорей, царь ИудеЙскиЙ». ВblскаЗblвались евро пейцами и другие догадки. Гораздо более глубокие таЙНbl раЗblскивали в таких буквах

боГОСЛОВbl

мусульманские.

Коиечно, поле гипотез безгранично. Вопрос о подлинности Корана

Насчет общей подлинности Корана, насчет его неапо крифичности и общей принадлежности самому пророку никогда ни у кого не возникало сомнений. Коран, дошед ший в редакции Зейда, отличается,- по замечанию Ре нана,-таким беспорядком, такою массою внутренних про тиворечий н такою очерченною физиономией каждого ОТРblВ ка, что нечего сомневаться в общей его неподдельности. Но насчет частностей - сомнения возникали. По мне нию Вейля, Зейд в угоду Осману должен бblЛ бbl внести в свой список кое-какие подправки, например, с целью ослабить претензии Али на халифство и подкрепить закон·

ность прав Абу-Бакра, Омара и Османа. Мьюр и Нёльдеке 1 N б І d е k е, Geschichte des Qorans, І-є изд. (1860), стр. 215. t Orientalische Skizzen (1892), С1». Б0--51.

6.5

держатся противополажного мнения, а с ними - вообще все новейшие ученwе. В пользу добросовестности Османа говорит уже одно то обстоятельство, что его список бwл принят всеми мусульманами, ХОТЯ Османа вообще не любили, а также неудача ибн·Мас·Уда: ведь его нападки на Османовский текст не произвели никакого действия на и

людей, еще

из

которы x

помнили

Иное

его

дело -

многие

слwшали

пророка

лично

слова.

сомнение

насчет

доброкачественности

того материала, КОТОРЬІЙ Бы л в распоряжении 3ейда при его редакторской работе. Вполне возможно, что какой· либо из «хранителей Карана», не понимая иного места хранимой им суры . делал в нее пояснительную вставку, истакаю встав кою, не всегда удачною, сура могла бwть вне·

сена добросовестнwм 3ейдом в его редакцию'. 80сстановка хронологического порядка сур

3ейд-ибн-Табит,

имея в своих

руках

множество сур

(т. е. отдельны x несвяз!lы x откровений, или отдельны x боль ших глав), не мог их расположить ни по содержанию, нн в

хронологическом

110рядке.

Руководиться содержанием редактор не мог главны\І образом потому, что сам Мохаммед в одном и том же откро вении

говорил нередко о нескольких, совсем неодинаковы x

вещах. Зто не бwл осоБЬІЙ . ЛИЧН~ІЙ недостаток Мохаммеда: не~вязное, ного

нелогическое

предмета

пеР~ПРЬІгивание

к другому.

совсем

скачками

пек тороннему

ОТ

OД~

, МhI часто

видим. например, и в доисламских стихотворениях. Во вся ком случае черта зта м~шала 3ейду располагать СУрьІ по содержанию, не расчленяя их 2, 1 См. статью

д. Ф и ш ера

лей ном с60рнике в честь Нёльдеке

19(6), С1р

33-35, Фишер.

«Еіпе Qогап-lпtегроlаtіоп»

в ю6и·

«(kientalische Studien», т. I(Гессен,

стараясь 06'Ья('нить филологически

сур у

101 (<<ЛоражающиА удар»), желал 6ЬІ признать СТИХ" 7 -8 за вставку старинного неПОНЯТJfИВОГО корзнского О:ХВфhJзз:t. Можно не согnашаться

с Фишером "аецет данного места, но вообще·то МЬfCJIь его о возможности интерполяцltй в

верва.

Коране со CTOpOHЬJ стаРИННIAХ (хафыов>>,. конечно,

r о ль д u и е р в ~Norlesungen fiber den Islam» (1910. стр. 33)

отнесся с ПОЛНblМ од06рением к догадке Фишер а и, со своеА СТОРОНЬІ, указал на аналогичную возможность ИН1f'РFJUЛЯЦИИ стихов 60-61 • суре 24-11.

, Есть европейский перевол Корана, где гекст разбит на кусочки и распределен по содержанню: по каждому вопросу собрuнЬJ все п:щ·

ходящие СПіХИ Корана. Зто J u 1 е 5 І а В е а u m е. analyse d'apres Із traduction de М. Kazimirsky, Париж, 1878.

Когап

Располагать СУрbl хронологически - Былa Бы задача еще более трудная. Bo-пеРВblХ, сам Мохаммед иногда пополнял

ту

или

иную

прежнюю,

старую

суру

НОВЬІМИ

откровениями, НОВblМИ добаВОЧНblМИ стихами и вставками

в нее. BO-ВТОРblХ. едва ли не каждая сура, в том виде, в ка ком она бblла доставлена 3ейду, содержит в себе стихи, данны e

совершенно

раЗНblе

зпохи,

но

записанны e

вла

дельцем записи на одном и том же листе. Зто обстоятель ство известно даже

из хадисов,

сообщающих

о причине

появления того или другого отры каa (<<Асбаб ан-нозуль»), а еще больше оно обнаружено европейской крити кой І, При 3ейде уже не БЬІЛО никого в ЖИВЬІХ, кто мог бbl В точ ности ему давать указания насче1

каждого стиха каждой

суры: в какое именно время он бblЛ ниспаслан пророку? входил ли он В состав записи сразу или пристегнут позже? ПО3ТОМУ 3ейд разместил суры под лин е: самую длинную

поставил

одну

в начале,

конце,

главе,

виде

самую КОРОТКу ю

короткую

суру

во

и затем

введения

(<<аль-фатиха»). Легкое уклонение ОТ зтого правила 3ейд допустил только в конце свода. Сура 114-я (всех сур в Ко ране 114) окаЗblвается все-таки длиннее, чем соседние же 108-. и 112-я. Вероятно. постановка 114-й равно как и 113-й, СУРbl на самом конне Корана 06ьяrняеТlЯ содер' жанием 113-й и 114-й сур: обе они представляют собою заклинания

ПРОТИВ

нечистой

СИЛbl

КОТОРЬІМИ

завершить

священную книгу вполне подобало'. В силу такого приема Коран представляет собой х а о тич е ску ю

сме с Ь

без

всякой

внутренней

связи.

И к тому же в нем, от такого приема, оказалась масса МОНОТОННЬІХ повторений: один и тот же стих. КОТОРЬІЙ в рукописи одного владельца бblЛ включен в одну суру,

рукописи

в обоих

другого -

в другую,

сохранялся 3ейдом

случаях.

Уж и мусульманские богословЬІ Пblтались установить х рон О Л О гич е с кий пор я док сур; но именно потому, ЧТО ОНИ бblЛИ богословами и бblЛИ стеснены рели гиозностью и догматикой и традицией, они подступить

1 ХОТЯ, ПО сознанию Нёльдt>ке в cOrientalische Sklzzt>n:t (1892, стр. 26), и сам он,

другие заходили

чересчур далеко в стараннях

расчленить все СУРbl.

2 В суре 113~A .Скажи ищу у6ежища у госпола рассвета . .. ОТ злотворности НОЧНОЙ ТСМНОТЬІ. . ОТ злотвориости колдуний. ДУЮUlИХ на УЗЛЬІ . . ,., в С'уре 114·Й с. от злобh! тайного наустителя, науща· юшего сердиа людей, от злыx духов и людей •.

кделу не могли с чисто наУЧНblМИ приемами. Оггого состав· леННblе ими таблИЦbl окаЗblваются в ряде пунктов очень про ИЗВОЛЬНЬІ'. Таблица Гримме (11, стр. 24), КОТОРblЙ стал вместе с ними

скую

на

их

точку

религиозно-догматическую, а не на историче

зрения

потому

во

многом

сошелся с ними

в Вblводах о коранекой хронологии, ничуть не более убеди тельна, поскольку не подтверждается ИНblМИ

основаниями.

Другие европейские учеНЬІе (Нёльдеке, Шпренгер, Мьюр и пр.) совершали ту же ПОПЬІТку не без некоторого успеха. О полном успехе, т, е. о безусловно точной хро нологии, не может бblТЬ и речи: МЬ/, например, не знаем даже, в каком году Мохаммед ВЬІСТУПИЛ как пророк. В луч шем

случае

можно

ожидать

хронологии

для

МНОГИХ

сур

мединских и восстановления простой последовательности для прочих мединских сур, без точного определения года. Для сур мекканского периода успех меньше. Все-таки кое-что сделать БЬІЛО можно. для неКОТОРЬІХ сур хронология подскаЗblвается сразу же, бнографией Мохаммеда или намеками на неторические собblТИЯ. Так, МЬІ знаем, что первЬІМ откровением пророку бblЛ, на горе под Меккою, ПРИЗЬІВ через архангела Гав риила к апостольству: ата сура 96-я (<<Письменная трость.). Значит. 96-ю суру можно отнести приблизительно к 61 О году, Если верен рассказ об обращении Омара, от которого бblла спрятана его сестрою сура20-я (<<Та-хе.), то 20-я сура должна БЬІла существовать в мекканской записи еще до

615-6 6 года, когда состоялось обращение Омара. Сура 30-я (<<Римляне.), где І-й стих говорит о поражении рим лян в соседней стране, может на атом основании бblТЬ дати рова на 614 годом (весною 614 г. византийцы потерпели поражение от персов недалеко от дамаска): зта датировка

подтверждается и мусульманским преданием.

НеКОТОРblе

мекканекие СУрbl есть такие, года КОТОРblХ, пожалуй, опре делить

нельзя,

но зато можно прямо ИЗ них

же ВblЯСНИТЬ

их взаимuую последовательность. Или возьмем еще ме динскую суру, 73-ю. В ней упоминание о состоявшейся священной войне (73 : 20) покаЗЬІВает, что сура могла Быьb произнесена лишь после битвЬІ при Бадре (624), а Вblраже ние «ссужайте бога хорошей ссудоЙ. - дО БИТВЬІ при 1 для примера см. хронo.nогическую таблнuу сур в библнографи. ческом сФнхрисw 988 г. (издfание] Флюгеля, С1Р. 25-26) с иснздныии [ретроспективныи.-- Ред.] сcыками,' ВОСХОДЯЩИМИ кранким биогра

фам пророка.

'Оходе (625), потому что затем Мохаммед зто выажениеe принужден бьІЛ бросить из-за еврейских насмешек. Можно ОТЬІскать и еще ряд сур или отдеЛЬНЬІХ стихов с такой же внешне ясной х ронологиеЙ. Но подыканH европейцами и другой критернЙ. языK или стиль каждой сурЬІ сам по себе есть пси х о л о г и чес к о е указание на время ее составления. Мохаммед ведь

не

мог

говорить

одним

тем

же

ЯЗЬІКОМ

начале

и в конце своей пророческой деятельности: в дни унижений и преследований - и в дни торжества и власти; в дни дея тельности среди зарождающейся маленькой оБЩИНЬІ и В дни возрастающего распространения ислама по всей Аравии; в дни первоначаJ)ЬНОГО перевеса стремлений рел,, гиозныx - и В дни перевеса целей политических; да и

вообще в родной Мекке -

и в чужой Медине; он не мог,

наконец, говорить одним и тем же ЯЗЬІком в дни молодости

и старости. основыаясьь на таких соображениях и, по нятно, иа многих б и о гра Ф и чес ко- ист ори чес ких намеках, рассыанньlхx Ііо сурам 1, ученыM и уда лось установить, что короткие, ПЬІлкие и знергичныe СУРЬІ,

помещенныe Зейдом в конце Корана, ОТНОСЯТQЯ к наибо~ее ран нему

, меккскому периоду деятельности пvорока, а длин

НЬІе сухие СУрЬІ, помещеННЬІе Зейдом в начале сборника к мединскому периоду , к концу жизни пророка. лав на я заслуга и наибольшая авторитетность в зтой области принадлежит Нёльдеке. В б о л Ь шин ств е случаев результатЬІ исследо

ваний европейских ученыx не ндут в разрЬІВ с датировкой,

которую укаЗЬІВает мусульманское преданне. Но только в большинстве; в других случаях окаЗЬІВается серьезное разногласне. Полного единогласия нет, впрочем, и между европейскими исследователями. Психологический прин цип, как-никак, дает волю суб-ьективизму, и оттого заклю чения исследователей не всегда могут Быьь одинаковЬІ, особенно в тех случаях, где отсутствует параллельная помощь историко-биографических указаний, историчес ких намеков. «К сожалению, МЬІ здесь оказыаемсяя на обширном поле гипотезы-- говорит сам Шпренгер, кото рый своею зпохальною биографиею Мохаммеда содейство вал установлению хронологии многих мест Корана,- и,

1 В ТОМ числе на именовании бога талмудическим термином IPax~

ман). Некоторое время Мохаммед: желая именем «Рахман) (<<Милосерд~

ИЬІЙ.) ЗЗNенить старинное «Аллах~. наПQминавшее о ИЗЬ1чествє.

пожалуй, никогда и не Вblйдем на расчищеннЬІЙ путь•. А дОЗН прибавляет: «Сомневаюсь, чтоБЬІ когда-либо уда· лось

предложить

такое

распределение,

на

которое

едино

душно согласились Бы все сведущне людИ»'. Родузлл (R о d we І І) дал такой перевод Корана на английский язы ,' где СУрЬІ распределены не в оБЬІЧНОМ мусульманском

порядке,

а в

посильном хронологическом

(Лондон, 1861; новое издание 1876). Родузлл, конечно, и сам сознательно относился к делу, но главнЬІЙ его авто ритет, разумеется, Бы л Нёльдеке. Нёльдеке, принимая в расчет ТРУДЬІ своих предшест венников и Вblставляя свои собственны e соображения, рассматривает в «Geschichte des Qог1шs» (І-е изд., 1860,

52-174; ср!аJв[нитеJ 2-е изд., СУрЬІ

следующем,

по

І,

87-234)

возможности

коранские

хронологическом,

порядке:

І. Мек кан с к и е

cypьJ:

а)

первого

периода:

96, 74, ІІІ, 106, 108, 104, 107,102,105,92,90,94,93, 97, 86, 91, 80,68,87,95, 103,85, 73, 101, 99, 82, 81, 53, 84, 100, 79, 77, 78, 88, 89, 75, 83, 69, 51, 52, 56, 70, 55, 112, 109, 113, 114, І. б) второго периода (<<рахміJНские»): 54, 37, 71, 76, 44, 50, 20, 26, 15, 19, 38, 36, 43, 72, 67, 23, 21, 25, 17, 27, 18. в) третьего периода: 32, 41, 45, 16, 30, 11, 14, 12, 40,28,39,29,31,42, 10,34,35,7,46, 6, 13. 2. Мед и нск и е суры (четвертого периода): 2, 98, 64, 62, 8, 47, 3, 61, 57, 4, 65, 59, 33, 63, 24, 58,. 22, 48, 66, 60, 110,49,9, 5. Более точную характеристику сур каждого из зтих периодов мы дадим в следующей главе, об Зстетической

оценке

Корана. 3стетнческая оценка Корана

Зпохи в 1(удожествеНRОМ творчестве Мохаммеда

По мненню верующих мусульман, Коран не сотворен во

времени:

он

существовал

своем

ньшешнем

виде

на

арабском ЯЗЬІКе прежде веков, и потому Коран есть сама я современная книга как по содержанию, так и по форме. 1

R. D о z у, Essai sur l'histoire de

стр.

116. По русскому переводу у меня ІМ., 1904), ч. І, С1р. ! 19.

l'іБlатіБmе, Лейден,

1879,

8 .Истории мусульманства»

кажды й стих Корана, по их убеждеиию, впо,nне прави,nьно наЗЬ1Вается «ЧУДОМ» (<<айе» или «аят» значит «знамение», «чудо»). Из истории ха.nифата МЬІ, однако, знаем, что целый ряд своБодомы 'nящихx ,nитераторов бьІЛ очень иевыокогоo мнения о художественны x достоинствах Корана'. Европейцы все без исключения признают беспорядоч· ное расположение сур убийственно скучны;; но относи, тe.nьно стиля Мохаммеда - их миения различнЬІ. Можно указать и ряд восторжениы x европейских ОТЗЬІВОВ о поз· тической стороне Корана, и ряд ОТЗЬІВов самЬІХ не.nестны •. Что Кораном. по крайней мере пос.nедними сурами, могут

восхищаться

.nюди

неоспоримы M

зстетическим

вкусом, видно из примера П у ш к и н а (1799-1837), КОТОРЬІЙ писа.n (очень неудачны ,' впрочем) стихотворныe «Подражания Корану». Из ученыx ориента,nистов, бес· преде,nьно восторгавшихся художественностью Корана, можно показать, например, ве,nикого востоко.nюба Х а м . мер а* (Hammer·Purgslall) 2. да.nее, не арабист, а все· таки че,nовек, зиакомы й сВостоком (автор исc.nедования о Будде) , Барте.nеми Сент·И.nер в «Mahomel еІ lе Согаn» (Париж, 1865) относится с огромною симпа· тиею не то.nько к личности Мохаммеда, но и к его худо· жественны M дарованиям. Такое же отношение МЬІ находим и в поп у,nярной «Н istoire g~nerale des Arabes» С еди .n .n ь о (SedіІІоІ, Париж. 1877. 2 тт) в связи с ув.nечением .nич· ностью пророка. Есть специа.nьиая книжка СТЗН'NИ Лен· Пу.nя* (S t е п І е у L а пеР о о І е): «Le Согап, sa pot\sie еІ ses lois. (Париж. 1882). «Странно,- замечает по поводу всяких таких европеЙ· ских воззрений ориента,nист с выокимM художественны M та.nантом - Д о 3 и,- странно, что ре,nигиозный пред· рассудок мусу,nьманский мог иметь на нас бо.nьше влияния, 1 Сведения собраны ' например. у

nische. Studien», ІІ (1890) (стр. 401-404).

о л ь д ц и ера: «Мuhаmmеdз заметке «Nachahmungen des Когал»

2 Хаммер ПРОЯВЛЯJl свою симпзтию к художественной стороне Ко рана во многих из СВОИХ мноroчисленныx работ (он издавал и перегюдЬ1 Корана" Вена, 18]0, 1811, 1816), НО с особеННblМ знтузиазмом ВОС

кваnяе1 он позтические достоинства Мохаммеда в

der АгаЬ.,·"

т. І (Вена, послесловия Хаммера к

«Literaturgeschichte

1850), стр. 381 и след., стр. 393-406. Из «Geschichte des Goldenen Horde» (стр. 593)

ВИДНО, что Хаммер м-ог во"сторгаться даже такою сурою, как 109-я (<<Не

веРНЬІе», flиже мною будет дан ее перевод). Между тем 9та сур а ~ яnнзя оБМQЛВК8 СО СТОРОНЬІ Мохаммеда. который пriвторялся В ней на рззныe лад.ьt, пока наконец нашел желательную ДЛЯ себя форму.

чем следовало БЬІ ждать. напы еннуюю риторику и тот, часто совсем беССМЬІсленнЬІЙ, набор образов, какой ока· ЗЬІвается

мекканских

сурах,

очень

серьезно принимали

за поззию и позтому восхищались ею!. '. Дози, однако, напрасно обобщает европейские восхищения: целЬІЙ ряд очень авторитетны x арабистов, являющихся в то же время людьми с чрезВЬІчайно развиты M художественнЬІМ чутьем,

относятся к поззии Корана без всякого увлечения. Такие громкне имена, как Ренан и Нёльдеке, очень сближаются в своей оценке Корана с Дози. Конечно, желая БЬІТЬ об-ьективнЬІМИ, они не полага ются лишь на свое собственное ощущение и свой ЛИЧНЬІЙ зстетический критерий и стараются ВЬІяснить, какие зсте· тические достоинства мог заключать в себе Коран не для нашего нового вкуса, а для совремеННblХ ему арабов. Р е нан, посвятивший Корану особую главу в своей «Histoire gепегаlе des langues semitiques» (4-е изд., 1863), находнт, что Коран был стадней прогресса в развитии арабской литераТУРЬІ, так как он знаменует собою пере ход от стихотворного стиля к прозе, от поззии - к ПРОСТОЙ речи. Н ё л ь дек е ,одинаКОВblЙ специалист и по исто· рии Корана и по староарабской литературе, напоминает, что, например, многие вещи, усвоеННblе намн из Библии с детства ипотому кажущиеся изБиты и,' были для совре менников Мохаммеда совсем НОВblМИ и потому могли пред ставляться поразитеЛЬНblМИ образами '. Другие образЬІ, нам тоже мало говорящие, были для арабов неоБЬІкновен но ЖИВЬІМИ; напр., доказательство божия величия и все могущества ССblЛКОЮ на благодетеЛЬНblе последствия дождя в знойной пустын •. Вводить же зстетику и поззию в те откровения Корана, где даются, например, законЬІ

о наследственном праве, бьІЛО Бы даже неуместнО. Если говорят, что и в другнх cYNX Корана есть все же не поззия, а лишь риторика, то ведь извеСТНblЙ риторический

ПЬІЛ,

раз

чита

он

производит

впечатление

на

слушателя

или

теля, имеет тоже неОThемлеМЬІе достоинства, хотя БЬІ и не позтические,

вознаграждает

за

недостаток позтичности.

Наконец, добавляет Нёльдеке', все недостатки Корана надо J:

R. D о z у, Essai sur I'histoire de J'jslamisme, Лейден,

1879,

стр. 1І7. По русскому переводу у меня в сИсторfии] мусульманства. (М.,

1904), І. стр. ·120.

2 Соображение ЗТО спор ное, и МЬІ кнему вернемся ниже, стр.

!І «Orientalische Skizzen» (Берлин,

J892), стр. 39--40.

73-74

извинить и потому, что ведь зто 6ЬІЛа первая на ара6ском ЯЗЬІке ПОПЬІтка создать сколько-нибудь значительное прозаическое произведение (стиль у доисламских арабов БЬІЛ хорошо ВЬІработан только для стихов). Становясь, однако, на европейскую точку зрения, и Ренан, и Нёльдеке, и большинство других исследова телей дают Корану нелестную оценку. Ренан заявляет, что долго читать Коран (за исключе ннем последних сур) - вещь неВЬІНОСИМ!1Я. Нёльдеке при всей своей осторожности сознается, что чнсто зстетического наслаждения Коран для непредубежденного читателя

может дать очень мало (<<ОгНепtаJisсhеJ 5k[іzzепl, 34), что в Коране поззию заменяет риторика (ib[idemJ, 3б) и что с нашей точки зрення МЬІ совсем должньr отказать Мохам меду в праве зваться позтом (ib[ideml, 3б). Самое убийственное осуждение зстетическим качествам Корана ВЬІсказано у Д о з и . .среди всех сколько-нибудь известнЬІХ староарабских произведений,- говорит Д о з и в своей статье о Коране ',_ я не знаю ни одного, в котором проявлялось БЬІ так много безвкусицьr и так мало оригинальности н которое БЬІЛО БЬІ

так растянуто и скучно, как Коран. Даже против повество· ваний -

а ведь

зто лучшая

многое.

Ара6ЬІ

вообще

вать;

читать их

его часть -

считаются

можно

мастерами

расскаЗЬІ, те, например,

сказать

рассказЬІ

какие в огромном

количестве собраньr в .Книге песен' 2, зто прямое худо жественное наслаждениеl до того все там представлено увлекатеЛЬНЬІМ и драматическим способом! Мохаммед тоже расскаЗЬІвает часто; он сообщает легендЬІ о прежних про

роках, какие, большей частью, находятся и в Ветхом Завете и в Талмуде и какие он СЛЬІхал от иудеев. Но каки ми ХОЛОДНЬІМИ и бесцветнЬІМИ кажутся зтн сказания, если перед зтим прочтешь прекрасную чистоарабскую историю! •... Или если прочтешь ветхозаветньrй оригинал,- добавим МЬІ к словам Дози. Надо полагать прн том, что Mьr ДOJ!жньr понимать повествовательную часть Корана гораздо лучше,

По русскому переводу у меня в «Истории мусульманствз& (М.,

1904) см. стр. 121-122. По французс,ому - «Еsзаі 5ur l'histoire de I'islamisme. (Лейден, 1879), см. стр. 117-118. , «Книга песен» (<<l(ита6-аль-агани:t), не раз упоминавшаяся (стр. 29, 32), скомпилирована А6уJtьфараджем Исфаханским ОК. 963 Г.; но с60рники, 80шедшне 8 ее состав, относятся к более старому времени.

чем могли ее понимать совремеННlйе Мохаммеду араБЬІ. потому что рассказаННЬІе там библейские истории МЬІ уже знаем из первоисточника. из Библии. а для слушателей Мохаммеда сделаННЬІе им пропуски и недомолвки ДОЛЖНЬІ БЬІЛИ затруднять понимание СМЬІсла и позтому ослаблять художественное впечатление. «Недаром мекканцЬІ - а вку СЬІ их не так уж БЬІЛИ плохи - предпочитали слушать индийские или персидские сказки, чем МохаммедовЬІ по вествования»,- заканчивает Дози 1. Если БЬІ понадобилось мне лично ВЬІсказаться о худо жествеННЬІХ достоинствах Корана, мне пришлось БЬІ при знаться, что в пеРВЬІе годЬІ моих занятий востоковедением Коран наводил на меня томительную ску ку , какая вообще является

при

чтении

позтов

третьестепеННЬІХ:

отдеЛЬНЬІе

искорки поззии не вознаграждают за ту водянистую рито

рику, которая преобладает в целом. Я еще могу припомнить затруднительное положение, в которое я БЬІЛ поставлен даже в 1892 г. просьбою проф. П. Г. Виноградова- ука зать для издаваемой им хрестоматии по истории средних веков несколько образцово-позтических сур Корана: я оста·

навливался на суре ХУІ- и чувствова.n. насколько она ниже ана,nогичного псалма lOЗ-го (о сотворении мира); я останавлива.nся на суре LХVІІІ (об истреб.nенном сздо вом урожае)-и с сожалением вспомина.n прекрасное ОПИ

сание наществия саранчи у малого пророка Иоиля. пос.nе

того

мне

пришлось

много

ВЧИТЬІваться

Но

историю

Мохаммеда и освоиться сего психологией, приш.nось дошое время жить среди арабов на Востоке и часто слу шать благоговейное чтение Корана в мечети, при торжест

венной ВОЗВЬІшенной обстаіювке,- и в результате оказа лось,

что незаметно для себя я

Коран

прямо полюбил:

когда читаю его, то ИСПЬІТЬІваю удово,nьствие, с каким, на

пример, читаешь произведение симпатичного и близко зна комого человека, хотя БЬІ ЗТО БЬІЛ та.nвнт довольно дюжин НЬІЙ. Мне кажется, что чувства арабиста в зтом отношении 1 Мекканский позт Над р и 6 H~ Х Ари с успешно ОТВlIекал CJlушатe.nеЙ от Мохаммеда, раССКЗЗЬІвая им извеСТНЬІе ему персидскне бьrлинЬІ о героях Ростеме и Исфендиаре,- значит, нечто вроде тех ска заний, какие МЬІ знаем из Фирдоусиевой «Шах-наме». См. «Житие апо стола» ибн-Хишама (ум. 834); изд' зние) Вюстенфельдз, 19І-192=нем[ец

кому) перевlодуl Вейля,

1864, І, 142-143: 235-236=нем[ецкому пере

ВОДУ], І, 175-J76. Когда впоследствии, после битвЬІ при Бадре (624), Надр попал в плен к Мохаммеду. он был 6ес:пощадно К8ЗНЄН (ИБИ-ХИ

ш .... 458=нем[ецкому переводу), І,

342).

близко

подходят

чувствам

верующего мусульманнна,

Но у своих слушателей-студентов я всегда замечаю прямое отвращение к Корану, хотя они Бывют уже подготовленЬІ кнему чтением «ЖИТИ я апостола» ибн-Хишама и т, п, Обblкновенно делят стиль Корана по пер и о дам деятельности Мохаммеда: ЗСтетическая оценка ставится в связи с вопросом о хронологии сур Корана, и обе области исследования (вопрос о хронологии и зстетичности) вза имно дополняют одна другую своими

результатами,

Для В е й л я (1843, 1844, 1866) БЬІЛО достаточно раз бить коранские сурь, на две ГРУППbl по степени их худо жественности, Одна группа - СУРЬ', отнесеННblе им к пер вому периоду деятельности Мохаммеда (в Кораие они, по порядку, последние); зтоте, которь.е составлень. складом, близким к складу еврейских ПОЗТОВ и авторов притч, Другая группа сур - ЗТО первая по месту, но более поздняя по времени половина Корана; она - мерная проза, кото рая если и напоминает способ изложения израильских Пророков,

то

пророков

наименее

разве

те

МИНУТЬІ,

когда

тон

израильских

возвь.шен_

Н ё л ь дек е ЗТИМ не довольствуется и наСЧИТЬІВает в творчестве Мохаммеда цеЛblХ четь.ре периода: три меккан ских и мединский_ В нач а л е пророческой деятельности Мохаммед произносил

ществом

откровения,

страсти,

КОТОРЬІе

дь.шали

воодушевленнь.м,

хоть

диким

не

могу

богать.м

воображением; слова, хоть и рифмоваННЬІе, здесь представ ляются не подобраннЬІМИ, а как-будто вь'рвавшимися невольно; речь ОТРЬІВиста, словно у шамана; раЗНЬІе стран

НЬІе маЛОПОНЯТНЬІе КЛЯТВЬІ придают Зтим сурам еще больше сходства

колдовскими

исступлением

Мохаммед

и воскресении мертвь,х

никам

(одному

из

вещаниями;

возрастающим

говорит о дне страшного

суда

и раССЬІпает УГРОЗЬІ своим против

первь,х -

Абу-Ляхабу с

женою)_

3а

3ти СУрЬІ ОН получил от врагов прозвище «бесноватого» (<<м а Д ж н У н»)_ Восторженнь.е описания неба и ада и более спокоЙнь.е картинЬІ божия величия в природе и в деле развития заРОДЬІша БЬІВают у него даже почти

ПОЗТИЧНЬ'_

Изредка,

простота:

лирическое

как

суре

ХСІІІ -

воспоминание

трогательная

своем

сиротском

детстве, По-видимому, более спокоЙнь.е СУРЬІ первого периода являются наиболее старЬІМИ: страстность тона возрастала вместе уж с противодействием, которое Мохам-

мед встречал к своей проповеди. Возможно, что сур пер· вого периода БЬІЛО произнесено Мохаммедом больше, чем мьІ имеем в Коране: многие из них, наиболее ранние, могли остаться ненапнсанныии или заБыься •. В сурах в тор ого (<<рахманекого») периода вообра ж е ние тон

с л а б е е т; ПЬІЛ И одушевление еще есть,

становится все прозаичнее;

краткость исчезает;

но

суще

ствование истинного бога и его заповедей не только пропо· веДЬІВается, но и докаЗЬІВается

отчасти прежними указа

ниями на его силу в ПрІ.роде и в тайне развития человече ского заРОДЬІша, отчасти

периодов;

упреки

примерами из истории прежних

насмешки

врагов

не

просто

отрица

ются, но и опровергаются доказательствами , очень слаБЬІМИ и запутаннЬІМИ; о прежних

пророках встречаются и длин

НЬІе повествования. Так как МЬІслителем Мохаммед бьІЛ гораздо более неудачны,' чем он БЬІЛ знтузиастом, то впе· чатление, получаемое нами от чтения сур второго периода,

несравненно слабее, чем от сур периода всяком

случае

известное

впечатление

первого;

еще

не

но во

теряется

и здесь. К зтому периоду или, может Быь,' к концу первого относится «Фатиха», или вступительная сура Корана, которая играет у мусульман роль нашего «Orче наш •. Вот перевод зтой простой, но чреЗВЬІчайно ВЬІразительной и содержательной СУРЬІ: «Во имя господа милосердного, милостивого! Хвала богу, господу миров, милосердному, милостивому, влаДЬІКе судного дня! Воистину тебе МЬІ поклоняемся и у тебя просим заЩИТЬІ. Наставь нас на путь праВЬІЙ, на путь тех, кого ТЬІ облагодетельствовал, не на путь тех, против кого ТЬІ гневаешься и кто заблуждается •.

(Считается душеполезНЬІМ делом -

читать «Фатиху.

как

можно больше раз подряд).

СУРЬІ

тре т ь его

периода -

почти

исключительно

про з а и чес к и е; их всего больше в Коране. Orкро вения здесь чреЗВЬІчайно растянутЬІ, да и отдеЛЬНЬІе стихи длиннее, чем в сурах прежних. Изредка блеснет позтичес кая искра, но вообще тон о рат о р с кий, риторнче'

ский. Зти поучитеЛЬНЬІе СУрbl нам очень СКУЧНЬІ и кажутся нам даже вообще неубедительнЬІМИ для кого БЬІ то ни БЬІЛО; ио

известно,

что

деле

распространения

ислама

между

ЯЗЬІческими арабами главную роль СЬІграли именно они. СУРЬІ ч е т в е р т О г О периода, или мед и нск и е, д.~я нас ясньІ и в историческом отношении, потому что зтот

период жизии пророка наиболее известен в ПОДРОбностях;

каждая сур а или прямо указыаетT на известный факт, или

содержит ясный намек. По стилю они близки к последним мекканским: зто - чистейшая проза сриторическими укра· шениями. Оживленнее (но и то СКУЧНЬІ) - те места, где Мохаммед обращается' к своим веРНЬІМ последователям, по· буждая их стоять твердо за ислам и идти в бо!!, или утешая в испьІтанныx несчастьях. Известная живость встречается и в обращениях, направлеННЬІХ против «притворяющихся»

И «сомневающихся», а также против иудеев. Совсем сухи cypы

чисто

законодательны,'

указыающиеe

чин

совер

шения обрядов или заключающие в себе гражданекие и уго ловныe

постановления.

Оценка Корана со cTopoHы фОРМЬІ

РИфмованная проза. Влияние РИфМЬІ на форму и на содержание. Оши6кн из-зз РИфМЬІ против правильнQCТИ ЯЗЬ1ка

1\0 временам Мохаммеда у арабов успели выаботатьсяя две литературнЬІХ фоРМЬІ: рифмованная проза (с а дж') и стихи (ш и 'р). Рифмованная проза (она архаичнее, чем стихи) применялась для заклинаний, для шаманских вещаний, для проповеднических целей. Стихи имели более широкое применение, и почти всякий доблестнЬІ!! араб умел их слагать; чтоБы осмеять врага, восхвалить себя, воспеть

милую,

оплакать

павшего

друга-родича

т.

д.,

и т. Д.- для всего зтого выажениемM служили стихи'. Мохаммед составлять стихи вовсе не умел. Про него сохранился

анекдот,

что,

пожелавши

однаЖДЬІ

процити

ровать стих, он переставил в нем слова так неискусно, что

СТИХОТВОРНЬІЙ размер оказался потерянны.. «Апостол божий! - заметил ему Абу-Бакр,- стих (а 3тО Был стих Лябида) произносится не так>.- «Ну, я не ПО3т!» - воз разил пророк. Находились, впрочем, арабские мудрствую щие филологи, KoTopыe утверждали, что стоит ПОрЬІТься -

найдутся праВИЛЬНЬІе по метру стихи и в І\оране, например, началосурыll-і!:: .Да погибиут руки у Абу-Ляхаба и да по гибнетон!» (<<Таббат йада Аб1-Ляхабин ва табба!»). Но на такие 1 О стариннеilших формах арабской поззин, о происхождении СТИ ХОВ из рифмованноil прозы дал прекрасныe исследования о л ь д Ц и"е р (сАЬhапdluпgeп., 1896), хотя вообще на 3ту тему писано немало.

По-русски СМ. У мен я

главу сЗ.арождение стихотворствз у

арабов

и происхождение сrихот80рныx метров» в І томе «Ара6скоА литературЬІ

в очерках и образцах) (М.,

19B, стр. 132-144, іл 4~. где с достаточ

ной подр06НОСТЬЮ изложенЬ1 ВЗГЛЯДЬІ Гольдциера на происхождение рифмованной прозы у арабов и на 9ВОЛЮЦИЮ ее.

мудрствования верно замеча.n басрийский знцик.nопедист джахыlз (ум. 869), что в таком с.пучае надо стихотворством признавать и вwкрик торговца. «3й, кто купит бак.nажанwl. (<<Ман йаштари біізинджанl»). и.nи что-нибудь в зтом же роде'. Не в.nадея стихами, Мохаммед избр ал формою д.nя· ко ранских откровений риф м О В анн У ю про з у' суть которой состоит в том, что МЬІс.nь выlажаетсяя группою коротких фразок, снабженнwх одинаковою рифмою. Зто та форма, какою состав.nеНЬІ ве,nикорусские прибаутки раёшников, и.nи - в случае большей близости к стихам малорусские ДУМЬІ кобзарей 2. В доисламской Аравии

зтою формою пользовались, как сказано, шаманыlвещунw3 • . выlтавленаa Быlаa догадка (едва ли основательная) Д. Х. М ю л л еро м (1895), что Мохаммед ввел В рифмо ванную прозу некоторое новшество: деление на СТРОфbl, которое он мог узнать от своих европейских и христианских

учителей, но которое, однако, стара.nся cKpbIВaTb от своих учеников и затушеВЬІВал его, чтоБыl форма его откровений сохраняла для учеников прелесть полной оригинальности·. главныle качества, при КОТОРЬІХ рифмованная проза может, с внешней CTO~OHbI, бwть привлекательной - зто хорошие РИфМW и, так как при ДЛИННWХ фразах впечатле ние рифмованности исчезает,- недлина рифмо'ваннwх фраз. В старейших сурах Мохаммеду вполне удавалось соблюдать зти чертw. Но затем у него с рифмою пош.nи неудачи и фразыl у него сделались гораздо длиннее, чем позво,nяет музыlальность •. Обоясняется зто, до,nжно бwть, тем, что старческая фантазия слабела: оттого рифма стала даваться Мохаммеду с трудом. В результате у Мохаммеда· обнаружилось рабство перед рифмой. п~ред формой, в ущерб смwслу. Он начал насиловать стих, искажать слова, повторяться и т. п. Неприятное впечатление от всех зтих ломаний смыlлаa и язwка ради формыl усиливается от

, д ж а х ЬІ 3, f(итЗб аль-байа" ва t-табоМо", f(аир, т. І (1311-

1894;, сТр. 113.

Хаммер, Рюккерт и Кламрот переводили Коран на немецкий

язы,' сохраняя и в переВQде ::пу рифмованную прозу. 3 ПОДЛИННЬ1Х ОТРЬІВКОВ речи староараt'iских предсказателей МЬІ. пожалуй, не имеем; но СУДИТЬ о ее СТИ.1е МЬІ можем по более позд НИМ подражаниям ей. f D. Н. М 11 е і. Оіе Ргорhеtеп іп іЬгег ursprunglischen

Рогт.

Die Grundgesetze der ursemitischen

Poёsie,

егзсы sзепn und іЬгеп Wігkuпgел 2 ТТ., Вена, 1895.

nachgewiesen іп ВіЬеl, Kei1schriften und Когал und erkannt іл dел Сhбгеп der griechischen Trar;odie,

того обстоятельства, что большая часть сур. в которы x произведено все зто, крайне прозаична по содержанию. и старания Мохаммеда облечь в ВblЧУРНУЮ форму, roдную разве для по,тических сюжетов, какое-нибудь юридическое

предписание порождает впечатление еще большей искусст венности и диссонанса между формой и содержанием. Надо заметить, что процесс творчества, т. е. облечение божественны x ОТКРОЕений в словесную форму, и вообще-то происходил у Мохаммеда не лег ко. Стилист ОТ ПРИРОдbl Бы л он неважны :: в строении фгаз у него сплошь да

рядом

жащее

сказуемое

друг да»

другу;

или

«в

оказыветсяя

иногда тот

не

анаколут,

предложение

день,

так

соответствуют

когда»

начинается

затем

что

подле

грамматически союзом

повисает

«ког,

воздухе,

не имея себе аподосиса, и т. п. А стоит вникнуть В общий склад той или другой суры - И не раз перед нами с ясностью восстает факт что апостол далеко не всегда мог сразу найти точны e ВЬJражения ИJJИ слова для воспроизведения

нужной ему МblСЛИ: произнесщи предложение, он начиюіет попраВJlЯТЬСЯ, повторяетто самое в

Het:KOJlbKO ином виде,

видоизменяет, пока наконец МЬІСЛЬ облечется в жеЛ8тель·

ную для него форму. Муки творчества осложнялись у него и тем обстоятельствам, что, по его сознанию, он боялея забblВЧИВОСТИ: уловивши. Бывло,' в минуту наития и вдох НО/jения какой-нибудь подходящий способ Вblражения, Мохаммед боялея позабыть его к тому времени, когда надо будет полученное откровение произнести и дать для записи (срв. его же слова в суре 87 : 6-7 и об'ьяснения коммента торов). В ины x сурах Карана, с их тавтологическими пред ложениями. где лишь оттенки колеблются, МОЖНО целиком іп crudo (СЬlрьем), наблюдать весь черновай процесс Мо хаммедова творчества. совершавшегося при такнх обстоя

тельствах. Особенно "арактеРНЬІЙ пример - сура 109-я (<<НевеРНblе», или «гяуры >),' которую мы переведем как можно буквальнее: чему я

вы

.0, невеРНblеl я не ПО кланяюсь тому,

поклоняетесь,

поклоняюсь,

не

вы

не

поклонники

ПОКЛОННИК ТОГО,

чему

того,

ВЬІ

чему

ПОКЛОНИ~

ЛИСЬ, И вы ве ПОКЛОННИКИ ТОГО, чему я ПОКЛQНЯ1ОСЬ. У вас своя вера. У меня - своя». Верующие мусульмане, с дет ства привы иувшии к ,той необработаиной 109-й суре, не только не скучают от нее. но даже находят ее сугубо вы а- зительной; р МИНУТЬІ народного возбуждения ПРОТИВ

гяуров

(например,

во

время

ВОЙНЬІ с

христианами) 'та

сура .ГЯУРЬІ', в хорошем чтении МУЛЛЬІ, пронзводит на мусульман даже потрясающее впечатление, На свежего же человека

она

производит

впечатление

плохого

чеРН08ика

спомарками, укаЗЬІвающими на нелегкий ход Т80рчества. Главной причиной обмолвок истранностей в форме К:орана надо считать, как сказано, погоню за рифмован ностью и р а б ств О пер е Д риф мою. ПоразительнЬІ из-за нее БЬІвают, например, злоупотреб

ления числом двоЙственнЬІМ. Так, в суре 55-й говорится о д в у х

райских садах, где в каЖДом по Д в а источника ипо Д в а рода плодов; почему? потому что окончание двой' ственного числа <ан» совпадает с рифмой , ВЬІдержанной в зтой суре. Думаю, по той же причине, ради РИфМЬІ <ейни», в суре 90 : 10 говорится о возведении человека сразу на

две ВЬІСОТЬІ (нажд ей н и, с КОТОРЬІх, однако, спуск один). В суре 69: 17 число ангелов, носящих трон господен, навряд ли БЬІЛО БЬІ определено цифрою 8 (<<саманият»), еслн БЬІ не потребовалась рнфма на «ият»; НО еще очевид нее, что исключительно ради РИфМЬІ «ар» число ангелов,

стерегущих ад, оказалось 19 (<<ТИС'ата-'ашяр', сура 74: 30), и недаром меккаНЦЬІ подняли зто сообщение на смех'. Не находя РИфМЬІ, Мохаммед БЬІЛ способен прямо к о В е рка т ь слова. В cy~e 95 : 2 гора Синай назыа- ется «Синни. вместо оБЬІЧНОГО <Сина» (срв. 23 : 20); в суре 37 : 130 Илия назван сИльясин, вместо оБЬІЧНОГО сИльяс. (см. 37: 123, 6: 85); все зто - ради рифмы. Частенько для заполнения РНфМЬІ Мохаммед вставлял, крайне некстати, не только лншнне слова, но даже целыe фразки лишнне (по учительного содержания), не находя щиеся ни в какой логической связн с контекстом. Зато, благодаря нм, получалась рифмованность. В глаголах из·за зтой причины иногда употребляется

Мохаммедом н(астоящее)-б[удущее]

время

там,

где

Mы

ждали Бы прошедшего.

Насчет порядка слов в предложении сами МУСУlІьмане подметИIІН, что в К:оране он иногда 6ЬІвает неоБЬІчен: зто потому, что рифменное слово поставлено в конце фразы, и из·за зтого прнходнлось Мохаммеду всю фразу употре6нть в стран ном обороте', . 1

Силач Абуль~Ашядд для

издевательства заявил, ЧТО ИЗ 9ТИХ

Девятнадцати ОН, так и бblТЬ, рззде.'lается с семнад!.lЗТЬЮ. а состаль· ныии двумя авось кто- нибудь справится и без него.

• С полиоіі 06ьеК1ИВНОСТЬЮ много примеров из Корана, освеща· 80

· Общая фразеология Корана из-за рабства перед риф мой настолько проявляет неестествеиности и искусствен ности, противоречащей духу арабского ЯЗЬІка, что извеСТНЬІЙ семитолог И арабист Ю. В е л л ь х а у з е н, сравнивая построение речи в Коране с построением речи в класси ческих староарабских стихотворениях, назвал Коран «с О В сем н е а р а бек О ю р е ч ь ю»'. Конечно, для мусуль манина такое мнение покажется дикой

нелепостью:

с дет

ства воспитаннЬІЙ на слоге Корана, мусульманин с детства же приучается счнтать речь Корана за идеал арабского стиля и: ВЬІсшее арабское совершенство. К тому же в Ко· 'ране есть места, из КОТОрЬІх при желании не трудно ВЬІвести

заключение, что вера в полное совершенство речи Корана преДПИСЬІвается

богом в

качестве неоспоримого догмата.

Вопрос о грамматическоА прарильности арабского взьrка

8 _ Коране него JlексическоА ЧНСТQrе

Сам господь В03вестил, что Коран составлен на чистей шем арабском, или чистоарабском ЯЗЬІке (<<би лисанин

'арабиййин мюбlнин., 16: 105; 23: 193-195; ср. 46: Щ'. Таким Образом, верующий мусульманин не имеет права в 3тОМ сомневаться. .

МЬІ видели уже, что оборотЬІ речи у Мохаммеда БЬІвают искусствеННЬІе, страННЬІе. Но искусственность оборотов истраниость стилистики Мохаммеда сами по себе еще не являются

достаточнЬІМ

основанием для

оспаривания

факта, что ЯЗЬІк Корана есть чистоарабский.

того

Ведь вот

'coBpeMe!lHыe русские (модеРНИСТЬІ»-каких только странно

стеі! сТИЛЯ и искусственнЬІХ ВЬІчурностей не употребляют, и

однако

же

их

юЩИХ иесоверureнство рифмою, приведено у

ЯSЬІк,

на

котором

они

пишут,

остается

его фОРМЬІ, которое Вblзвано рабством перед Нёльдекє. С беспощадной ЯДОВИТОСТЬЮ они

осмеянЬІ на сТр. 304-307 t:Legislation

musulmane. fШаtіоп et divorce»

(СПб., 1893) Нофаля (Joseph NauphaI), араба,христиаиииа, который СВОЮ бутаду ззканчивает на ара6ский лад: cconsonnance rhythmique,

dissonance logique». 1 Der l(oran 1st іп еіпет ga n z unarabischen Arabisch geschrieben uлd (е, 1st) philologlsch von weit geringerer Веdеuluлg (aIs die аІlау.· bische Poesie) [НіМ. - «Коран написано зовсім неара6ською мовою, і з точки зору філологічної він вартий набагато менше, ніж староара6.

ська поезія». !еп.

Ред.]. См.: j. W е 11 h а u s е п, Skizzen und Vorarbei· Erstes НеІ! (Берлии, 1884), сТр. 105.

2 Слово «мюбtн», собственно, значит «очеВИДНblЙ», «явны>>.. В применении к понятию «язы» можно 9ТО перевести - «чистейший». _подJlинны:t..

чистейшим РУССКИМ. Так и ЯЗЬJК Мохаммеда, при всей иатянутости его коранской фразеОJ!ОГИИ, есть чистейший арабский, тождествеННЬІЙ с классическим ЯЗЬІКОМ старо· арабских стихотвореиий и записанною филологами бедуин·

ской речью первЬІХ веков ХИДЖРЬІ 1. Правда, как горожанин, житель города Мекки, Мохам· мед говорил несколько менее архаичной речью, чем коче· ВЬІе бедуинЬІ, составители классической поззии. В его склонениях, спряжениях

изредка

проскаЛЬЗЬІВают

такие

чеРТЬІ, КОТОРЬІе в позднейшем живом арабском ЯЗЬІке сде·

лались оБЬІЧНЬІ, но КОТОРЬІе арабской филологией и школь· ной грамматикой причисляются к категории граммати· ческих ошибок, недопускаеМЬІХ в литературе. Сюда, между

прочим, относятся случаи смешения винит[ельного] и име· нит[ельного) падежей мн[ожественного] ч[исла], напр[имер] .ас·сабирlна. (Кор[ан], 2: 172) вм[есто] ожидаемого «ас· сабирУна»'. Менее резкие чеРТЬІ уклонений Корана от староарабского бедуинского классицизма удалось араб· ской филологии затушевать, потому что одною из основ для создания халифатской грамматической арабской речи оказался ведь Коран, и его уклонения от староарабского классицизма возводились филологами в правила или узаконивались как дозволитеЛЬНЬІе исключения З. Менее всего имел БЬІ прав Мохаммед считать ЯЗЬІК своего Корана совершенно ЧИСТЬІМ от лек сич е с ких (сло· ваРНЬІХ) ИНОРОДНЬІх примесей. Чужие, неарабские слова в Коране имеются, и притом не так уж их мало. Зто БЬІЛО отчасти неизбежно, потому что для НОВЬІХ реЛИГИОЗНЬІХ идей, КОТОРЬІе проповедЬ/вались хаиифами и Мохаммедом, 1 ТЬ.

сТр.

N б І d е k е, Dіе sешitis{'hеп Sргзсhеf1. Еіпе Skizze. 1899, 52-56. У мен я В ІІІ ч «Семи rских ЯЗblК'Н~ Н народов» (М.,

1910-1912) СМ. стр 338-347. СИНЬІМ осве.цеНИt:М, с '"Jl~l')e"oдoм на сторону Врокке.1ьмана против нр.nьдеке СМ. конечtiуЮ Ф 'рмулировку

вопроса у Г. К амп Ф мей ера в леАденской «Enzyklo\ldJie des {slam», т. І. ВЬІП. 7(1910), сТр. 411, в статье «Das Schriftarabische».

2 Причастие миож[ественного] ЧНС.ІНІ ОТ глаго,fJЗ «с6р» «терпеть». Больше примеров см. у ме и я в сСемитских ЯЗЬІках и народах», ч. ІІІ (М., 1910-1912), в главе «cneды развития особой народной речи еще в начале J века хиджры>,' стр 371-381.

8 Бимиографию см. в «Семитlскихj язIыахj>>,' ч. 111, стр. 390-З91. Содержательна работа К. V о І І е r s 'з INolk~sprache und Schriftspraclle

іт аНеп АгаЬіеп) (Страсбург, 1906), хотя слишком не непреложна по ВЬІБодам. Далеко не непрелажныe Bыaдьl формулирует и Б «Enzyklo-

piidie des lslam». т. І, БblП. 7 (Лейден, 1910), спставитeJlЬ уже упомя· нутай C1JTbf1 сОаз Schrift,1rabische» Г. Ка м n 1> \І е й ер ({'тр 411) 82

арабский ЯЗЬІк не имелслов, так что в таких случаях арабу поневоле приходилось брать чужие (главнь!м образом еврейско-арамейские и греко-сирские) терминь! иудей ского и христианского происхо>кдения. 3амечательно, ЧТО даже такой злементарны й 'Термин, как «с 3 Л а т» (<<молитва»), пришлось взять из ЯЗЬІка арамейских хрис

тиан или евреев" А вообше и ное тра н н ЬІ Х С л о в в Коране немало': употреблять иностраННЬІе реЛИГИОЗНЬІе теРМИНbl и другие слова Мохаммед прямо любил, хотя часто пользовался ими неправильно. Шпренгер подме чает, что Мохаммед употребляет чужие илн сам ПРИДУМЬІ вает НОВЬІе теРМИНbl с целью, также,

дать речи больше важности то

же делали

современнь!е

шегольнуть или при

и таинственности.

ему

Впрочем,

позть!-язь!чники.

Как пример н а и в н О г О употребления чужих слов у Мохаммеда, можно указать фор кан, которое по арамейски значит «избавление», а у Мохаммеда (в связи с корнем «фрк» - «разделить») употребляется в смь!сле «откровение». Мил л е (по .. арамеЙски «слово») у Мохам меда означает «религия». Странное название небесной книги «'Иллиййун» об'Ьясняется из еврейского «ЗЛЬЙОН» (<<всевь!шниЙ»). Арамейское слово «матхнітха. (ср. евр. «миш на»), т_ е. раввинское решение, понято БЬІЛО Мохаммедом в СМЬІсле «речение», «законченное предложение» (39 : 24), так что «семь мат х ані. У него обозначает, вероятно, первую суру, состоящую из семи стихов (срв. 15: 87). Попадаются в Коране и слова зфиопские (абиссинские). Из них ше й та н существовало у арабов, вероятно, давно. Из числа слов. введеННЬІХ Мохаммедом (уже в мединских сурах), заслуживают внимания х а в ари й й у н (<<апосто Лbl») И М а и д е (<<стол»). КомментаТОРЬІ З относят к абис синским словам и н:!'ш и з (<<всенощное бдение», 73 : 6). При об'Ьяснении подоБНblХ слов арабские коммента торЬІ,

не

знавшие

другого

ЯЗЬІка,

кроме

своего

родного,

1 См .. и. r о л ь Д Ц и е Р. идеалы староарабские и идезлЬil Мохам меда - у меня в «Истории мусульманства», ч. ІІ (М., 19(4), сТр. 81 и 83.

І 3. Ф ре н к ель (S Frl'lenkel), Ое vocabulis іп antiquis АгаЬит carminibus et іп Согапо регеgгіпіs (Лейден, 1883); о н же, Dіе ага та ischen Ггеmdwбгtег 1т (Dvог'зk),

С. С ЬІ ч,

Arabischen (Лейден, 1886); Р. Д в о р ж а к

Zur Frage uber die Fremn\\/orter іт

Кагап (Мюнхен,

1884);

Ursprung und Wiedergabe deг Ьib!ischen Еі~еппаmеп іт Когап (Франкфурт~на-Майне, 1903, 64 стр.) - и соответствующие места у Шпренгера, Нёльдеке, Гримме.

а epla/a/HHTel у ШПРЕ'нгера: Оа<; l.еЬеп, 1, 317. о «Н а ш и 3).

иногда

давали

неверны e

толкования,

стараясь

уловить

их истинны й смы л•. Европейские семитологи в 3том отно шении

действуют

счастливее,

потому

что

знают

другие

язы и •. Все-таки насчет неКОТОрЬІХ странны x слов Корана

и у них остаются недоумения:

г ЬІ сл! н

(69: 36, адское

питье), с и Д дж! н (83: 7-8; книга нечестивы ),' т а с н ! м (83: 27) и с а л Ь с а б ! л ь (76: 18, имена источ ников) и другие - остаются по происхождению слишком неразгаданны и •. Вblставлялась догадка, что 3тИ страННblе слова нарочно BblДyMaHbI Мохаммедом для внушения тор жественности

загадочности.

Оценка Корана СQвременниками Мохаммеда

Благочестивы e мусульманские предания из жизни пророка передают о случаях обращений в ислам просто из-за

того,

что

человеку

пришлось

услы атьь

такой-то

или такой-то oTpыокK Корана; одна из версий про обраще ние Омара основана на зтом'. Отсюда впоследствии делались Bывдbl,' что на современников Мохаммеда окаЗblвала мия ние художествениая, ни с чем не сравнцмая сторона КО рана. Как бbl в поддержку 9Той мылии является факт: Корац сам не раз сторжеством повторяет, что его против иики

не

силах

создать

даже

одну

такую

суру,

каких

Мохаммед получает ОТ бога множество. Однако такое неуменье противников Мохаммеда заклю чалось вовсе не в том, чтоБы для них окаЗblвалась недосяга

емою Х у Д о же ств е и н ост ь Корана. Речь шла не об зтом: просто они - неверующие - не могли, без риска

показаться

смешныи,, создавать

о т к р О В е н и я·

О т б о г а; для 9Того требовалось действительно веровать в свое посланничество, как веровал Мохаммед, и зтого у них. не БЬІЛО. Вопроса же о ХY'lожественности своего

Корана не поднимал, при своем обращении к противникам, и сам Мохаммед, да и не решился Бы поднимать, потому что в 8'fOIl отношении слишком много слыалл на свой счет насме

шек' и Был бbl посрамлеll первы M попавшимся стихотворu.ем. .

1 См. «Житие ПоC:nаниика» ибн-Хишама (УМ. 834), издrаниеj BIOCтeH~

~льда. с)'р. 226==HeMfeuKoe) - ВеАль. І, 169. У меня по·арабски в, сИсточииках ДЛЯ истории Мохаммеда», вып. ІІІ (М., 1906), стр. 20= русскнА перевод, литографrироваННblАj студентами Лазаревского ИН стит~а (1910), стр. 61. Больше десяти лет проповедь Мохаммеда в Мекке не выьlвалаa ничего среди корейшитов, кроме насмешек, и «Житие ПOCJJаННИК8) при

ВОДИТ ДостаТОIНIО сообщений 06 поі\ их иечувствите.льности к К,орану.

Восторженность отдельнЬJХ лиц, COBpeMeHHblX нли близ·

ких по времени к Мохаммеду , перед ЯЗЬІКОМ и стилем Карана, поскольку расскаЗЬІ о их восторженности не относятся каб· ласти благочестивЬJХ лег енд, каких в истории каждой религии много, является единичноЙ. ПОДЛl\нная же история первого века ХИДЖРЬІ, почерпнутая ИЗ стаРИННblХ арабских источников, показы аетT совсем

другое: никаких еосторгсв

Коран в арабах ие ВblЗblвал, и они от него ЛИШЬ ску"али . • Нет конца,- замечает Гольдциерl,- рассказам, где обри· совь!Вается равнодушное отношение исты x арабов ИЗ ПУСТЬІ' ни к молитве, незнание ими

caMblX существенны x мусульман·

ских обрядов, их равнодушие к «святой» книге и их полное

невежество насчет важнейших ее частей. АраБы всегда с большим удовольствием слушали язы ескиеe песни своих

витязей, чем благочестивы e строки Карана. Один ИЗ пол· ководцев (ГольдциеРССblлается на «Агани», VI, 7) имел при· ВblЧКУ

ПРИЗblвать

своих

воинов,

когда

они

отды алии

от

тревог БИТВЬІ .за веру., к себе в палатку. Пришли кнему однаЖДbl два ратника. «Что вам приятнее? - сказал он им.- Чтобbl Я вам из Карана прочитал, или стихи ска· зал?» - «Коран,-ответили они уклончиво,- мы знаем так же, как тебя самого." Почитай нам лучше стихи!» - «Ах ВЬІ, безбожники! - сказал им 'Обейда (3ТО был он).- Так я и знал, что вы СТИJ\И предпочтете Корану!!!» «Чтобbl находить

Коран прекраСНblМ и возвьlшенны ,-- говорит дози' ,- тре· бовалось, чтобbl вера сперва уж заглушила здраВblЙ СМblСЛ; а громадное большинство народа еще не дошло до того». В Басре VIII-I Х века, где зародилась арабская фило· логия

,- каких только

кощунственны x

шуток

не

ПОЗDО'

ляли себе насчет коранского етил я местиыe инт~ллигенты .

создатели филологии! В присутствии Халиля Фарахиди (о нем см. стр. 48), патриарха арабской грамматики, П03Т Башшар ибн·Бюрд (уб. 783), вы лушавшии то или дру' гое стихотворение, говаривал, что 310 будет почище такой или такой СУрbl Карана'; ПО31ические краСОТbl своиХ соб·

ствеННblХ стихав он тоже ставил Вblше коранских'. Из исто·

1 В cМubammedanische Studien. (1889). в главе «ИдеаЛbl CTapoapa6~ ские и идеалы Мохаммеда), КОТОУ3Я в русском переводе издана у меня 8 .Истории мусульманства), Ч, J (М., 1904), см. стр 86-87. 2 СМ. ПО русскому переводу у меня 8 «Истории мусульманства), І (М., 1904), стр. 129. В французском .Еssа;.(ЛеЙден, 1879), стр. 121. 8 А б У ль м а х Ас ЬІ н и6н·тагриБы ди:: (Ноджум», лейд!енскоеj

изд!_ниеl,

1,2 (1855), стр. 420-421 . .. «КитА6 аль·а r ани., т. 111,55: 9.

рии МЬ! знаем l целЬ!!\ ряд ОПЬІТОВ составить СУрЬ! вроде коранеких,

только

художественнее и ПО стилю

по

клас

СИЧ ности ЯЗЬІКа. Одну пору, когда (стр. 143-144)* в абба сидском халифате официально бьІЛО принято исповедание мо'тазилитское (при халифе аль-Ма'муне, 813-833, и его двух преемниках) и когда даже в качестве канонического исламского догмата Былa провозглашена «сотворенность» Корана, критика художественнЬ!х качеств Корана резко всплЬ!ла наверх. И, например, мо'тазилитский богослов Наззам (вЬ!двинулся ОК. 835 г.) формулировал учение о художественной и филологической несравненности Корана такими УКЛОНЧИВЬІМИ вЬ!ражениями, которЬ!е обнаруживали, что сам он не верил в подобное учение'. Коранекое вероучение

На вероучении Корана, на его догматах, МЬІ здесь не будем подробно останавливаться, потому что зтому посвя щена в «Истории арабов» особая глава «Ислам», вслед за биографией Мохаммеда'. достаточно указать, что в своих представленнях о боге и о дьяволе, об ангелах и обесах, о загробном воздаянии, о библейской истории Ветхого и Нового завета, Коран представляет слншком много сходства

двумя

предшествующими

монотеистическими

религиями - еврейской и христианскоЙ. А так как догмат троичности решительно Мохаммедом отрицается (хотя сам Иисус Христос признается за великого пророка, непо· рочно рожденного от деВЬІ и чудотворца), то коранское учение о едином боге ближе к еврейскому, чем к христиан скому. Обязанность веровать в единого бога представляет собою первую из обязанностей мусульманина и вы ажаетсяя формулою: «Нет божества, кроме аллаха, а Мохаммед апостол аллаха •. Иначе сказать: «Надо веровать в единого бога согласно учению Мохаммеда, последнего и заключи тельного

из

пророков».

ОстаЛЬНblе четы еe главнЬІХ обязанности мусульманина, «СТОЛПЬ! ислама., зто - І) пяти кратна'; в день молитва,

1 ПримерЬІ собранЬІ в «Muhammedanische studіеп» И. r ОJl ь Д Ц и. 8 :жrкурсе «Nachahmungen des Кагап., т. 11 (Галле, 1890), сТр. 401-404. ера

2 См. У Шахристани «Китаб аЛЬ~МИJlЯЛЬ», сТр. 39=немlецкийl пе. ревrод] Haarbrucker'a, І, 57. з Там приведена и 6иблиография научиыx работ 06 3ТОМ. (У цьому TO.\fi цеп розділ відсутніЙ.- Ред.).

2) пост в месяце Рамадане, 3) взнос положенной МИЛОСТЬІни (за~ят) и 4) если человек здоров и не беден. путешествие на богомолье в Мекку. Что касается ПРОЧИХ нравственныx обязанностей, то они, по Корану, приблизительно такие же, как и во всех религиях, т. е. основаны на доброте к ближнему , хотя не с такими чрезмерны ии требованиями самоотверженности, как в христианстве. Половая нравственность значительно легче по своим требованиям, чем в христианстве, а описа ние загробного блаженства до такой степени проникнуто картинами половой чувственности, что одно оно, само по себе, способно внушить христианину пренебрежительную неприязнь к мусульманству и является главны M источником

ходячей МЬІСЛИ о неоспоримой крайней грубости мусульман ской

религии.

Так как откровения, ниспосы авшиесяя богом Мохам меду, касались не только догматов верЬІ в бога и идеалов нравственного совершенства, но касалнсь и обществеННЬІХ отношений, более ли широких или более узких (напрlимерl, вопроса о дележе наследства), то в тесной связи с догма тикой Корана находится и его юристика. Ниже, вотделе наук богословских. МЬІ найдем позтому и юриспруденцию как тоже богослове кую науку. Рукописи и печатн~р издания Корана.

ПеревоДЬІ на цругие А3Ь1КИ; толкования. Словарн и КОIІкорданции 1 .

а) Рук О п и с и

В 'силу благоговейного отношения мусульман кру

K О П И сям

Кор а н а, вполне естественно, что до наших времен сохранились чрезвы айноo старинны e списки или ОТРЬІВКИ «священной» книги, начертаННЬІе архаичны M куфийским письмом. Есть такие, КОТОРЬІе с полной досто

верностью можно отнести к них

замечательнейший

1-11 веку ХИДЖРЬІ, и среди

по древности

хранится

святом

городе пророка, Мед и н е; очень древний зкземпляр также Коран мек кан с кий. Есть очень древние списки в Константинополе_, Сильное впечатление произ водит коранохранительны й зал Хедивской публичной 1 Вся :па глава представляет собою сuкращение того, ЧТО Дано мною в ,Истории мусульманства», І (101., 1904), стр. 135-144 и ХІХ-ХХІХ,

и за более подр06нЬІМИ сведениями и библиографическими ссыкзмнH читатель должен 06ращаться туда Кроме ТОГО, многое теперь МОЖНО

почерпнуть в Х части арабской 6и6лиографии Шовена (Льеж,

1907).

библиотеки в Етипте, В· К а и ре, сплошь занятый древ ними РУКОПИСНЬІМИ коранами, KoTopыe собранЬІ из разлнч ныx мечетей. Между каирскими. один, пронсходящий,

Быьь может, от 76,го года хиджры (698-й христ[ианской] "РЬІ) , описан (со снимками) русским А. ШеБУНИНЬІМ'. Шебунину же принадлежит по-русски описание еще одного замечательного древнего Корана , КОТОРЬІЙ уже лет сорок хранится В Петербурге. Зто т. н. Кор а н ,о с ман а. На нем есть пятна, ІЮТОРЬІе русскими мусуль манами считаются за пятна кровн халифа Османа (644656), потому что, по их преданию, именио "ту рукопись прижимал к груди ЗЛОПОЛУЧНЬІЙ старнк-халиф, когда его убивали. Хранилась достопамятная рукопись прежде в Тур ке, стане, в самаркандской мечети Ходжи-Ахрара. ( ... ] Теперь на поклонение "тому зкземпляру мусульманские Богомолы11 являются в императорскую Публичную библиотеку'. Таких «Коранов Османа> со следами крови его считается в мусульманском мире много, и

они исстари показыалисьь

тот в Египте, тот в Палестине, тот в Кордове (потом в Ма рокко, с ХІІ века), тот в Константинополе и т. д.', причем каждый претендует на неподдельность. Есть один такой очень стаРИННЬІЙ "кземпляр в Англии, в библиотеке «India ОШсе>; на нем, во устранение сомнений. имеется якоБы собственноручная подпись: «Писан 'Османом, cыомM •Аф фа·на». Там же в библиотеке «Іпdіа ОШсе» есть Коран, пи санный будто БЬІ рукою Х а л и фа' А л и (656-661). Все зто очевидныe подделки, хотя и очень стаРИННЬІе. Для критического издания Кораиа все зти РУКОПИСИ еще могут очень пригодиться' . . 1 В (Записках ВОСТОЧНОГО отделения), Т. XIV (1902)" стр. 119-154. t ПетербургскиА «Коран Османа» описан А. ше6униныr' в «3а

nисках востlочиого] отделlе.и"]. в т. УІ (1891), сТр. 69-133. Там из

данЬІ и СНИМКИ с !JтoA рукописи. Несколько лет тому наззд уже и 8есь

список издан, 8 виде ТОЧНОГО facsimile. а К 8Ь1пискам из макрыии (ум. 1442), КОТОРblе приведенЬІ у меня 8 «Истории мусульмаНСТВ<rt, І (М., 1904), стр. 137, надо прц6авить другие интереСНblе дзнныe об сосмановыx корзнах» в «Muhammedanisc!le Studіеп. и. Гольдциера, !! (1890), стр. 364, сиоска 4. Гольдциер рассмат ривает возникновение культа

сосмановыx

кораиов.t в связи с оБЩИМ

8 ислзме. 4 Ш В а л ли намерен ПОСВЯТИТЬ III~A, дополнительныl1 ТОМ «Ges~

развитием культа святыьь

chichte des QorAns» криrи.ческому 06зору стаРИН!lblХ рукописеА и оБРblВ КО8 Корана, которыe рассеянЬІ в РЗЗНblХ местах евролеАскоlt и ззиат ск()А ТУРr.(ии.

оо

б) Издания Наиболее критичиыM ивляетси лейпцигское издание Г. Ф л ю r е JJ я под латииским заглавием «Coranus ara· Ьісе•. впервыe оно ВЬІШЛО в 1834 году и с тех пор (пересмот· ренное Редслобом) часто переиздавалось и продолжает пере· издаваться стереотипно там же в Лейпциге, представляя собою очень изящную, чрезвы айноo четкую книгу в 532 стра· ниЦЬІ (последнее издание 1908). Кое·где, несмотря на стерео' тип, попали в издание опечаТlШ (напр[имер], «би хаджа· ратин., 105.: 4, с фатхою' вместо «би хыжаратин •• с кяс, рою"), но вообще зто лучшее и надежнейшее из изданиЙ. Вполне критическим с европейско·научной точки зрения Флюгелевское издание, однако, не может назыаться' •. Раньше Флюгеля в ходу БЬІЛО У европейцев издание Л. Ма· р а ч ч и (Падуя, 1698), сделанное с разрешения папы и сопровождавшееся л&тинским переводом и опровержением

имама. Более ранние попыкии издать Коран встречали со СТОРОНЬІ католической церкви резкий отпор и пресечение; венецианское издание Паганини нач[ала] XVI века БЬІЛО по требованию паПЬІ сожжено; Коран в зтом отношении разделял судьбу еврейского Талмуда (вспомним знамени· ТblЙ «Рейхлиновский спор. начала XVI века против кельн· ского духовенства из·за вырестаa Пфефферкорна'. Мусульманских изданий Корана, печатныx и литогра· фических,- нескончаемое множество, но в СМblсле чет· кости и удобства пользования все они значительно усту' пают Флюгелевским. В России наибольшим распростра· нением пользуются казанские, представляющие один боль· шой том іп 40; крупная печать и дешевизна содействуют их распространению. Гораздо изящнее - литографиро' ваННblе бахчисараЙские. выодящиеe из типолитографии І А. Ф и ше р в статье «Еіпе QогАпwІпtегроlаtiоп». помещенноА в юбилейном с60рнике Нёльдеке (Гессен, 190&), доходит ДО краАнего пессимизма: «Leider ІеЬН es посЬ іттег ап еіпег а u с h n u r е і n і·

g е r m а s s е n k r і t І s· с h е n Ausgabe des QогАп.. [Hi.м.~«Ha жаль, досі все ще немае

Xoq трохи критичного видання

т. І. стр. зз. Ему вторит Р.

Корану •. -

Ред.}.

r е і! ер в ,Gбttiпg[іschе] GeHehrte) Ап· r

r.eig[en] •• 1909, сТр. 51, а с тем печально соглашается И. о л ь Д Ц н ~ ер в ,Yorlesungen i1ber den І_lат, (1910). сТр. 33. 1 Срfаlв[ните] rfщ;.;ю6нее МОИ «Очерки ИЗ истории ориенталистики в ХУІ веке.. , М., 1903 (оттfискl из ІН тома «Древностей восточны» имnерlаТОРСКОГQj москІовского] археол[огическоrо] 06щ/ества}), в част~ НОСТИ стр. 3-4 и 13.

татарской газетЬІ «Терджиман» (<<Переводчик») И. Гасприн' ского 1 . Заслуживает внимания факт, что пер в о е печатное нздание Корана в Рос син имело почин не от мусульман, а от русского пра в и тел Ь ств а, и ВЬІзвано БЬІЛО побуждениями не полемики, а веротерпимости. Зто БЬІЛО петербургское издание конца XVIII века (787), сделанное на счет импераТРИЦЬІ ЕкатеринЬІ 11. которая желала про· явить свою всеобщую веротерпимость. По поручению импе· ратрицЬІ изданием заведовал мулла Осман Исмаил, и он дал свои сопроводитеЛЬНЬІе примечания и филологические пояснения. Мусульманские казанские издания пошли уже по почину правительственного петербургского. В новейшее время (1905) появилось православно-мис сионерское

казанское

издание,

которое

отnеЧатано

па

раллельно еру с с ким пер е в о дом Г. Саблукова*. Хотя появление его ВЬІзвано (в контраст екатерининским временам) интересами противоисламскими, полемическими, самое издание свободно от неПРИЯТНЬІХ полемических при датков

и,

сопрождаясь

русским

текстом,

представляет

много удобств для пользования. Арабскнй текст по внешнему виду, по шрифту. вполне совпадает с мусульманскими каззнскими.

в) ПереводЬІ

І(орана

Пер е в о Д ЬІ на

мусульманские

языии

Мусульманских хороших переводов нет, потому что переводить Коран с арабского на другие ЯЗЬІКИ Считается не очень правовеРНЬІМ делом: хороший мусульманин должен читать свою «святую книгу» В подлиннике. Оттого вместо перевода предлагаются при арабском тексте комментарии на

ЯЗЬІке читателя,

КОТОРЬІе

в сущности вполне заменяют

перевод, или же издается (литографией) арабский текст таким образом, чтоб под каЖДЬІМ мало-мальски непонят НЬІМ арабским словом помещен БЬІЛ мелкими б~квами ТОЧНЬІЙ его перевод на язьІк издателя. ~~

1 Для практического ПОЛЬЗ0вания следует ВЬІ;;и~ать из бахчисарай· ских изданий то, которое отлитографировано форматом большим (іп 80,

1 рубль), а не миннаrЮРНblМ (В 30 коп.). Зто второе, более

плохо Чlfтается невозружеННblМ глазом.

хоДовое,

Старейшие европеАские до

изо6ретения

переводЬІ

І(орана

книгопечатания

В Европе Коран имеется почти на всех ЯЗЬІках и вьщер· живает в переводах много изданиЙ. ВпеРВЬІе стали изготовляться европейские переВОДЬІ Корана, с целями обличительно-миссионерскими, только с ХІІ столетия. Раньше, когда ислам победоносно занял

полмира в виде огромного халифата, о переводах Корана христиане не думали, и задумались об зтом лишь тогда,

когда в Азии начались КреСТОВЬІе ПОХОДbl и отвоевано БЬІЛО у мусульман Иерусалимское королевство, а в Египте* христиане Пиринейского полуострова отвоевали у осла бевших мавров (последних Альморавидов) большую часть полуострова. Правда, полемическая, обличительная про тивоисламская

литература

началась

рано,

пеРВЬІХ

же

времен халифата, на ЯЗЬІках арабском и греческом 1 ; но МЬІСЛЬ о ТОМ, чтобbl перевести на христианский ЯЗЬІК всю полностью религиозную

книгу

ГРОЗНЬІХ

и СИЛЬНЬІХ

врагов

Христа и дать ее в руки всем желаЮЩИМ,-такая МЬІСЛЬ, очевидно, внушала христианам суевеРНЬІЙ ужас и казалась чем-то дьявольским. Удивляться силе ,того средневе кового воззрения МЬІ

не можем,

если вспомним,

что даже

на рубеже ХУІІІ века ужас к напечатанию или переводу Корана разделялся еще очень многими, притом не только

католиками', но и протестантами: представлялось, что за всякое содействие популяризации Корана бог накажет преждевременной смертью'. Со СТОРОНЬІ же средневекового католицизма отвращение к переводу Корана БЬІЛО тем понятнее, что ведь и свою христианскую Библию католи цизм

разрешал

читать далеко не каждому

католику.

И вот, после начала КреСТОВЬІХ походов, незадолго до ПОЛОВИНЬІ ХІІ века, проявил на зтот счет либеральную МЬІсль Пет р Дос топ О ч т е н н ЬІ Й (род. 1094), аббат Клюнийского монастЬІРЯ (1122-1156), друживший с ' 'известньІМ вскоре проповедником второго Крестового

1 Из византийской письменности антиисламская полемика,

через

6олгарское посредство, проникла вместе с христианством на Русь. 1&

Срfаlвfните] опровержения, КОТОРЬІе должен 6Ь1Л развивать по

3ТQMY поводу Мараччи в своем предисловии к латинfcкому} переводу Корана (1698). 3 См. сведения, собраННЬІе Те n z е І' е м в «Monatliche Unterreduпgеш, 1692, СТР'І 917 И след. ВЬІп~ска из Тенц~ля переиздана

у В, ІІІ о в е н а

(6рю,сель,

в «Etudes sur Із vieet les travaux de Nlcolas Clenard»

19(0), стр. 143-145. 91

похода Бернардом Клервальским и лично псбьrвавшиіі в Испании, где соседями бblЛИ maBPb -мусульмане. С точки зрения рьщарей, крестоносцев ли, испанцев ли, целесооб

разнее БЬІЛО истреблять мусульман (как вообщееретиков), чем думать о их обращении. А у Петра КлrOнийского воз никла по тем временам либеральная мьrсль, ЧТО не мешает христианству познакомиться из первоисточника

ной

религией сарацинов,

мире

совершенно

которой

запутаННblе

с подлин

ходили взападном

представления,

что сле

дует обнажить против нее бескровньrй, духовньrЙ· меч доказательств, в то время как Рblцари-креСТОНОСЦbl будут поражать

сарацинов

кровопролитньrм

мечом

веществен

НЬІМ. Самому Петру Клюнийскому времени ИЗ учить араб ский ЯЗblК не БЬІЛО, но ОН в Испании, куда с-ьездил по делам своей общиньr (1l41-1143), нашел трех подходящих людей, изучивших арабский ЯЗblК для целей астрономи ческих. После отговорок, они согласились исполнить просьбу Петра Достопочтенного и в 1143 году ИЗ готовили для него латинский перевод Корана. ГлавнЬІЙ перевод чик бblЛ Р О бер тРе тин с кий (Robertus Retenensis), обиспанившийся англичанин; вскоре он бьrл сделан архи

дйаконом Пампелунской церкви. По-видимому, у перевод чиков не бьІЛО никаких пособий в виде комментариев, и оттого 9ТОТ латинский перевод Корана, представлеННblЙ ими Петру Клюнийскому, оказался очеиь ошибоЧНblМ и не· веРНblМ, так ЧТО и Петр Клюнийский, ипоследующие обличители иелама, пользовавшиеся трудом Роберта, не Могли все-таки иметь правильного понятия об исламе'. До конца средних веков и в начале НОВЬІХ состоялось еще несколько РУКОПИСНblХ переводов, для целей обличи телЬИblХ и миссионерских. СамЬІЙ интересньrй среди 9Тих переводов - Вblкрещенного мусульманского богослова (сфакЬrха.) ибн-'Абдаллаха Валенсииского, КОТОРblА в кре·

1 ОанаКОМИВWRСЬ - с мусульманством по искаженному

и неПОRЯТ~

ному 9ТОМУ переводу Корана и еще двух других книг, переведенны·. теми же переводчиками (<<Жити в пророка» и арабского сЛрения между

мусульманином н христианином», Петр КлюннйскнА' составил поле~ миqеское сочинение cContra sectam sive Ьаеіезіп Saracenorum., которое затем

пользовалось

в течение

средних

веков

начале НОВЬІХ

самЬІМ

широким распространеиием Большая часть последующих 83дорныx І странныx еврonеАСКИJ представлений о Мохаммеде и ИCJlаме имеет СВОИМ

источником не СТОЛЬКО клюниitскиі\

перевод. сколько именно

3'fy нелепую книгу Петра.-нелеПУЮI нес.мотря на благие наме·рен ия 8мора (издfанаl в 189 т{оме] сПатрологии» М. и ня).

щенни (1487) получил христианское имя Х у а нАн д Р е с_ Он, вместо своего прежнего духовного звания му сульманского, наделен бblЛ званием священника католи ческого,- следовательно, одинаКОВЬІМ бblЛ специалистом

в богословии и мусульманском и христианском. Хуан Андрес немало содействовал обращению в христианство многих мусульман ГранадЬІ, только что покоренной Ферди нандом Католиком, и затем направил свою миссионерскую деятельность на Арагонию. Здесь-то после смерти своей покровителЬНИЦЬІ, королеВЬІ ИзабеЛЛbl (1504), вырест- фаКblХ Х уан Андрес и изготовил свой перевод Корана на простонаРОДНЬІЙ арагонский ЯЗblК с благословения арагон ской инквизиции'. К сожалению, зтот ВblСОКО интереСНblЙ перевод до нас дошел только в цитатах, причем параллель

ИЬІЙ текст передается в них латинскими буквами, с тем произношением, скаким читался Коран в мечетях у испан

ских арабов конца ХУ и начала ХУ! века'. ПеРВЬІе печатныe

пере ВОДЬІ

Корана ХУІ-ХУІІ веков

и тяготеВW8Я Н8 НИХ паПСК8Я проскрипция·, . Мараччи и С,ЛЬ

НИ один из РУКОПИСНblХ средневековЬІХ переводов не затмил старого и плохого клюнийского, т. е. Роберта Ретинского, 1143 года. 9тому, когда в ХУ! веке в Европе везде

распространилось

книгопечатание,

досталась

честь

бblТЬ первЬІМ печаТНblМ переводом Корана. Напечатан он бblЛ не католиками: папская власть, которая в начале ХУ! . века потребовала сожжения арабского оригинала в венецианском издании Паганини, так же отрицательно держала тогда себя и в вопросе о печатании какого-либо коранского перевода. СтаРИННЬІЙ, строго католический труд напечатан бblЛ в Швейцарии в 1543 году протестантом Теодором Бухманном, или, как он себя наЗblвал по тогдаш ней моде,. Т. Б и б ли анд р О м*: «Масhumеtis Saraceпогиm principis, ejusque successorum vitae, ас doctrina ipseque А1согап. (Базель, 1543). В Библиандровом изда нии приняли участие вожди реформации Лютер и Меланх тон. Они дали СI!ОИ предисловия, в КОТОРblХ Мохаммеду не де лалось никакой поблажки. Меланхтон, в других отношеии ях добрейший, кроткий и терпимЬІЙ, славившийся «всею аттиі Из лзльнедшегЬ УВИДИМ, ЧТо' ИНКВИЗИЦИЯ В 9ТОМ CJIучае проявила более ШИРОТЬІ взгляда, чем папство.

z 06раЗЦbl таких лаТИНобуквеННblХ его цитат см. у меня в «Истории мусульманства"

І (1904), стр. ХХУІІ-ХХУІІІ.

чес кою утонченностью», принял совершенно неидущий к его характеру гневньrй, неумереннЬІЙ тон, когда коснулся му сульманства в своем предисловии: «Маhоmеtіс secta est соп

ІиБіо quaedam ех ы sрhеmііs,lаtгосіпііss et flagitiosis libidiпіьuscопflаtа»',-вы азилсяя он (предислlовиеJ, стр. З)'. Крс ме того, к Библиандрову изданию Бы ии приложены антиис ламские опровержения стариннЬІХ католических полемистов.

Библиандрово латинское

издание

I54З года

подверг

лось папской проскрипции. Можно БЬІ думать, что поводом к

запрещению

послужили

ненаВИСТНЬІе

для

папы

имена

Лютера и Меланхтона. Однако проскрипции также под вергся вскоре последовавший итальянский перевод А н др е я Ар рив а бен е: «L'Аlcогапо di Macometto. (Венеция, 1547), которы ,' впрочем, Бы л сделан с Библиан дровского еретического латинского издания. Но ипотом, даже более ста лет спустя, когда распространился еще один, НОВЬІЙ, вполне католический печатнЬІЙ французский пере

вод Анд ред юРи ё (du Ryer) «L' Аlсогап de Mahomet» (Париж, 1649)3, собор римских цензоров при папе Алек сандре УІІ (1655-1667) наложил для католиков формаль ное запрещение на всякое издание или перевод Корана·. Тем временем оба напечатаннЬІХ перевода: клюнийский латинский в Библиандровом издании 154З (и особенно в итальянском переводе Арривабене 1547) и французский дю Рие 1649 - заинтересовали Европу. С них делались дальнейшие переводЬІ на европейские Я3ЬІки (немецкий, голландский, английский, вскоре из Рие - на русский 1716), а сам дю Риё преспокойно переиздавался по-фран цузски в Париже. Наконец римская курия уступила: необходимость, для миссионерских и апологетических целей, напечатать хороший, правильны й текст и перевод Корана Бы аa признана, и зту задачу исполнил с благосло вения паПЬІ Люд о в икМ а р а чч и. В Падуе 1698 г. им БЬІЛ напечатан арабский текст Корана, с л ати нск и м 1 ,Учення Магомета - це "кась суміш боГОІУЛЬСТR8. цьких і flегідних бажань» (3 ла,".).- Ред.

розбійни

2 3кземпляр БиблиаНДРО88 издания 1543 года есть в 6и6JIиотеке

специальнwх

классов

Лазаревского

института

восточныx

ЯЗЬІКОВ,

N9 7848 печlатногоj каrал1огаl. s Перевод дю Риё, ФDанuузского дипломата в Константинополе, сделан 6uл с арабского при гуренком посредсгве, и отіого часто пред ставляет скорее ВOJIьное переложение, чем перевод. 4; См.

06 ПОМ ясное указание Мараччи в предисловии к его переводу

Корана (Падуя,

1698), стр. 3. 94

пер е в о дом,

с филологическими и реальны ии коммен

тариями и - зто подчеркнуто БЬІЛО в заглавии издания с подроБны M опровержением (refutatio) ислама. Труд так и озаглавлен: «Refutatio Аlcогапі, іп qua ad МаЬиmе tanicae superstitionis radicem БесигіБ apponitur е! МаЬи metus іРБе gladio Био jugulatur» (Patavii, 1698). Перевод Мараччи отличается толковостью вообще, да сверх того имеет при себе, в каждом сколько-нибудь затруднитель ном случае, вьщержки из арабских комментаторов (Замах шари Бейдави, союты и др.), И ЗТИ вьщержки тоже сопро вождаются латинским переводом. Труд Ма~аччи до сих пор не потерял своей пены ' а в свое время он бь!л замеча тельны M и зпохальны M явлением. Он послужил ОСНОВОЮ для полюбившегося а н г л и й с к О г О перевода арабиста Джорджа Сзля (О. Sale, Лондон, 1734), КОТОрblЙ и до сих пор продолжает переиздаваться'. Сзль, как и Мараччи, тоже предпослал своему переводу обьяснительное вве дение (рге1іmіпагу discourse) о «лжепророке» Мохаммеде и об исламе, а сзади приложил нераспльІвчатые,' существен ны e комментарии. Для своего времени и перевод Сзля, и его введение, и комментарии БЬ!ли очень XOPOll и; и ХОТЯ в большинстве случаев ОНИ не самостоятельны ' а заимство~ ваны у Мараччи, удоБны й английский перевод Сзля ВЬІ теснил В европейской литературе громоздкую латине кую работу Мараччи. Сзль много раз переиздавался, перево· дился на другие ЯЗЬІКИ (в том числе на русский А. Кол ма КОВЬІМ, 1792) и имел немалое влияние на распространение в обществе тех или других воззрений на ислам в течение

XVII1-XIX века; а один "з требовательнь!х современнь!х германских арабистов (А. Фишер, 1906) находит, что новей шие переиздания старого перевода Сзля даже с Нblнешней научной точки зрения могут найти себе оправдание'. Не надо только забьшать, что достоинства Сзля - зто в зна чительной степени достоинства Мараччи. 1 Пастор з. У 3 рр и (W'lerry) обработзл труд С:мя, снаБДИ8 его множество", НОВЬІХ дополнений !1 f10rOMY озаглавил издание «Асотрге hens;ve commentary оп the QlIгап, cornprising Sale's translation and ргеliтіпагу d!scour"e, \vith rldditional notes anri emen(lations together with а comp!ete index» fангл - «Всеохоплюючий коментар до Корану. ЯКИЙ містить переклад t.eJlЯ і пояС'нюючий 8l'ТУП 3 додатковими приміт

ками і в"правленннми і з ПОвним IJOкажциком&.- Ред І. 4 іГ.; І·е ИЗД., ЛОНДОН, i882-1l:S8б, :!-е и',щ . IН9б. 2 А. F і s с h е г, Еіпе QJran· fnterpo!ation.- В юбилейном ебор нике Нёльдеке, І (1906), стр. 34, сноска.

Новейшие

европеАские

Перево)ЬІ

на

переводЬІ

русский

языK

Таким образом, Европа получила СНОСНЬІе переводЬІ Корана всего лет двести тому назад. Дальнейшие успехи арабистики ВЬІЗЬІвали появление все НОВЬІХ и НОВЬІх пере

водов с арабскоro подлинника. лишь на

главнЬІХ,

опуская

Из них МЬІ остановимся

второстепеННЬІе или сделаННЬІе

на не очень известнЬІЙ ЯЗЬІК.

По- Ф ран Ц У з с ки после приблизительного дю Риё

(1649 и др.) появился много точнее перевод Савари (1783 и др.), которого в свою очередь затмил более стилис тический А. Казимирский (І-е изд. 1840). Перевод Кази мирского

пользуется

всюду

широкою

популярностью,

постоянно переиздается по-французски и постоянно пере

водится на другие ЯЗЬІки (по-русски -

НиколаевЬІМ, 1864

и др., до наших времен). По- нем е ц к и сперва в ХУІІ н ХУ! 11 вв. давались переводЬІ с итальянского Арривабене, французского дю Риё, латинского Мараччи, английского Саля, а потом с конца ХУІІІ в. пошел ряд работ своих собственнЬІХ' арабистов. До недавних времен популярнеilшим немецким переводом БЬІЛ А. Улльманна (І-е изд. 1840; 9-е Леilпциг, 1897). В 1901 г. в серии общераспространенного Рекла мовскоro издания классиков (N2 4206-4210) напечатан перевод М. Henning'a (переводчика «1001 ночи.). И Улль манн, и Хеннинг заставляют многого желать. В художест венном отношении ВЬІДєляется позтическиil перевод из браинЬІХ сур Фр. Рюккерта (Франкфурт, 1888), не просто рифмоваННЬІіІ (по образцу арабского подлинника), но мет рический; а бєз метричности, просто с рифмами, изготов

лена ВЬІборка М. Кламрота: .Die Fiinfzig iiltesten Suren» (Гамбург, 1890). Поразительно для аккуратнЬІХ и любящих филологию немцев, что оставшиilся в рукописи перевод их знаменитого арабиста Флейшера, зтого «шейха ориен талнстов>,

не

увидел

света.

Лучше всех прочих переводЬІ а н г л и й с к и е, не считая, конечно, перевода с французского дю Рнё. После Саля (1734 и др.) важнЬІ: «ВЬІборки, (Selections) Зд. Лана (Lane, Лондон, 1843; пересмотреНЬІ Стзнли Лен-Пулем, 1879); хронологически расположеННЬІЙ перевод Родвелля (Лондон, 1861; 1876) и Е. Раlтег'а (Оксфорд, 1880; 1900;

.Sacred Books of the East»). Рус с ких

переводов

Корана совсем нет хороших.

116

При Петре І переведен Был из дю Риё П. ПОСТНИКОВЬІМ «Алкоран о Магомете» (<<Аlcогап de Mahomet»). СПб .. 1716. При Екатерине 11 НОВЬІЙ русский перевод М. Верев' кина (СПб., 1790-1791) произведен был ОПЯТЬ стогоже плохонького перевода дю Риё, и ЛИШЬ год спустя А. Колма· ков перевел с английского перевода С 9 л Я (СПб., 1792; 2 тт.). Далее, франиузский перевод К а зим и р с ко го неважно переведен Бы л К. НиколаевЬІМ при Александре 11 (М., 1864), и он ВНОВЬ и вновь переиздается для широкой читающей публики (1876; 1880; 1901). Гораздо менее извес· тен сделаннЬІЙ с арабского подлинника миссионерский противоисламский перевод Горден С а б л у к О В а (Ка· зань. 1879; 2·е изд. 1896; с параллельны M арабским текстом1905). у Саблукова есть достаточное количество погреш· ностей, но, конечно, не 9ТО обстоятельство отпугивает оБы новенньІхx читателей, а очень тяжелы й стиль перевод· чика: Саблуков старается БЬІТЬ мертвенно·буквальнЬІМ, так

что

смотреть новое

во

многих

местах

одновременно

издание

его

понять

арабский

перевода

его

нельзя,

оригинал 1 ;

если

не

оттого

параллельнЬІМ арабским

текстом нельзя не одобрить. М о й комментированнЬІЙ русский перевод: «СУРЬІ старейшего периода. Лекиии по Корану, читаННЬІе в 1905 году», издан студентами лишь литографически (М., 1905). г) Основательного, полного е в ро п е й с к О г О .коранского ком мен тар и я, КОТОРЬІй БЬІЛ БЬІ состав· лен систематически и европейски научно и резюмировал ·БЬІ -результатЬІ ученЬІХ исследований, до сих пор нет. Много материала, конечно, собрано при европейских переводах (Мараччи и др., особенно у пастор а У9РРИ. 1896); еще больше научного материала разбросано в· <общеизвестныx сочинениях по истории Ко, ана Нейля, Шпренгера, Мьюра, Нёльдеке, Хиршфельда; но сводного европейски научного комментария нет. Надо позтому всегда обращаться к мусульманским авторитетныM арабским толкователям, где важнейших четы еe (Табари, ум. 923; Замахшари, ум. 1143; Бейдави, ум. 1286; СОЮТЬІ, ум. 1505), о КОТОРЬІХ сМ. ниже, вотделе коранотолковательной литературЬІ (стр. 138-142).

1 Так, переводчик «3волюuии собственности» ЛеТУРН0 хотел БЬІЛО цитнровать І(оран не по Кззимнрскому, НО по Саблукову, ОДнако не Mor ничего в нем понять и заметил (стр.222): «8 переводе г. Са6лукова ММ находим места совершенно непQнятны,' даже просто 6ессмыленньlе»..

д) Существует у европейцев несколько с n е ц и а л ь н Ь! Х С Л о в а рей к Корану: арабско-англий ский Дж. Пенрайса (Репгісе, Лондон, 1873), арабско немецкий Ф. Дитерици (Лейпциг, 1881), арабско-рус ский В. Гиргаса (Казань, 1881; 915 стр.) и более ранний Готтвальдта (Казань, 1863), маленький итальянский К. Наллино (Лейпциг, 1893). Здесь же можно упомянуть Ch. Тоггеу: The соmmегсіаl theological terms іп the Согап (Лейден, І 89?). Из истории арабской филологии ХІ века (см. стр. 52) МЬІ уже видми, что и у мусуль ман издавна составлялись осоБЬ!е словари к Корану, например, арабско-персидские. Да и для самих арабов ИУЖНЬ! новоарабские слова ри: Например, в Булаке, 1309=1892, издан ПОI\СТРОЧНЬ!Й новоарабский словарь Юсофа-3фенди аль-Асира аль-Хосейни (136 стр.) под заглавием «Хадиййет аль-ихван •. '

е) К о нко р дан Ц и и Конкорданции - алфаВИТНЬІЙ указатель всеІІ слов и форм, встречающихся в «святой' книге, с ОТМе'І'КОЙ, где именно встречается данное слово и притом В данной

форме. Если и для Ветхого и для Нового завета, при их значительной систематичности,

очень полезнЬІ

кон

корданции (по православному - «симфонии'), то для Корана, сего хаотичностью, конкорданции прямо необ ХОДИМЬІ: богослов ли, филолог ли постоянно в НИХ нуж дается ради справок. Минуя более старЬ!е и, что глав ное, неудоБНЬІе конкорданции 1 , отметим очень удоБНЬІе Гус т_ Ф Л ю ге л я: «Concordantiae Согапі агаЬі-' сае, ad literarum ordinem et уегЬогиm radicem. (Лейп циг, 1842; новое издание 1898). Хорошее также индий ское издание: А. S h а h, MiftAhul QuгАп. А corcondance with а complete glossary 01 the Quran (Бенарес, 1906, 315 стр. іп 4"). По заМЬІСЛУ приближается к конкорданциям фран цузское издание: J u І е s L а В е а u m е, Le Когап analyse d'apres lа traduction de М. Kasimirski (Париж,

1 ТаковЬ1 (Noodjoom~ool Foorkan, ап агаЬіс index to the Koran)

Мустафbl нби-Мохаммеда Санда (Калькупа, 1226= 1811); Казем-бек: ,Concordance сотрl,,!е du Согап, (СПб., 1859); еалыx назы:: ед...lль аль-х.Аран> (Булак,

1318= 1902). 98

1878; 793 стр.). Здесь Коран распределеll по содержанию; по поводу каждого вопроса - богословского ЛИ, юри дического

ли,

исторического

все места из Корана.

ли

т.

П.- приводятся

какие касаются зтого вопроса.

б) кораиоведиыe науки' Отча сти филологическое, но гораздо больше догмати ческое и юридическое вникновение в Коран привело арабо персов халифата к созданию двух осоБыx кор а н о В ед н ЬІ Х

наук: кораночтения и кораиоиз"Ьяснения.

Кораночтенне

ВОЗНИКtlовение разночтениА в неогласовзнном Османовом тексте. «Семь чтецов» канонических. дальнеАшее развитие науки

Кораночтение ('blЛЬМ аЛЬ-Кblраат) ранских

р а з н очтениях,

происшедших

зто наука о ко оттого,

что

кано

нический текст 'Османовской реда,;цин (см. стр. 63-64) еще не имел различитеЛЬНblХ точек и огласовок. Уж одно отсутствие огласовок ведет к сбивчивости. Например, обра щение бога к пророку «В вждк далл Ф хдЙ. (93 : 7), озна чающее: .Бог нашел тебя заблуждающимся ЯЗЬІчником и ВЬІвел на правЬІЙ путь., может с другой огласовкой БЬІТЬ переведено: «Тебя (Мохаммеда) нашел заблуждающийся ЯЗblЧНИК и БЬІЛ ВЬІведен на правЬІЙ путь•. Чересчур рев НИВЬІе к благочестию пророка кораночтеЦbl ГОТОВЬІ БЬІЛИ даже в поздние времена принять не первое (общепринятое), а второе чтение2 . А сколько возможно БЬІЛО других, прямо вреДНblХ чтений Корана! Ясно стало, что мерЬІ, ПРИНЯТЬІе (стр. 47 и 64) в омейядские времена при умном халифе Аб дальмалике (685-705) и его восточном соправителе Хад джадже для установления точного текста османовского Корана, еще недостаточнЬІ. И с наступлением аббасид ского периода началась более точная работа. В установлении правильного чтения коранского текста принимали участие ВbJДающиеся филологи и басрийской 1 Европейские пособия; а) введение к ІІІ тому А. Ш п Р е н

r ера

,Das Leben und die Lehre des Mohammad, (Берлии, 1865); б) Т. Н ё л Ь дек е, Geschichte des Qorans. 2~e изд. 8 06раБО1ке Шввлли, т. 1-11 (Лейпциг, 1909-1911); В) у Б рок" ель ма и В: Gescl11chte der

arabischen Litteratur. 1-11 (1898-1902), ценна С80дка БИБли6графиче м ских указаний.

2; А І f г. v о n І< r е m е г, Geschichte der herrschenden Ideen des !slams (Лейпциг, 1868), стр. 149.

и куфийской школЬІ, как Абу-'Обейд ибн-Селлям (ум, ок.

837; Бр., І, 106) и Кисаи (ум. 805; Бр., І,115), что не поме шаЛ0,

конечно.

распространяться

очень

ЛОЖНblМ

чте

ниям. «Большою книгою чтений» аш 'арита и б н - М ю д ж а х и Д а басрийца (859-936; Бр., І, 189) только сем ь чтений Корана признанЬІ за одобрителЬНblе, т. е. право веРНblе и ДОСТОЙНblе канонизации, а все остаЛЬНblе - за неДОПУСТИМblе. Зти канонические «семь» не содержат круп· нblх отличий друг от друга. Но развитие и разработка науки окораночтении и после 9ТОГО продолжаJlИСЬ, и лет сто спустя после ибн-Мюджа хида, на почве его книги. к6рдовец Абу-' Амр ад - Дан и (из испанского г. Дении, 981-1053; Бр., І, 407) составил обьемистое сводное руководство «Тейсір» (<<Облегчение»), которое стало общеПРИНЯТblМ. Еще лет полтораста спустя, в ХІІ веке, каирский испа

(fierro = железо) Шат ЬІ б и (11431194; Бр., І, 409) подверг денийский «ТеЙсір. аРХНВblЧУР

нец и б н - Ф и Р Р о

ной стихотворной обработке, и зта обработка, т. н. «Ша Тblбийская каСЬІда», затмила собою самЬІЙ «ТеЙсір». На нее есть много комментариев (см. у Хаджи-ХаЛЬфbl N. 4468= т. lJI, стр. 43-49). В наши времена практикуются у мусульман лишь Д в а из семи вариантов чтениЙ. Преобладающая часть ислам· ского мира пользуется текстом Корана в чтении Х афса (ум. 805) , а в маврских странах употребляется т. н. рецен зия Варша, ученика НЗфи' (ум. 812; Бр., І, 189).

Кораноиз'Ьяскенне

Спорное понимание МНОГИ)( мест Корана. И6и-' Аббас, ОК. 622-687 І старейший ИСТОЧНИК коранского ~ксегесиса. полныe С80ДЬІ толкований 8 ІХ веке; Та6ари, ум. 923, 3амахшари, ум. 1143, Бейдави, ум. ОК 1286, и СОЮТ", ум. 1505.

Другая кораиская наука - кора!lоизоясиение (<<'ЬІ л ь м ат - т а Ф с І р»), иначе - коранская зкзегетика. Зто обшир нейшая литература богословско-филологических ком мен тар и е в на Коран. Потребность в комментариях осозналась рано. Редак тор Корана 3ейд ибн·ТЗбит внес в Коран ведь все записи, какие мог собрать, и не дерзал подвергать их критической отборке. Но, как известно, Мохаммед часто свои приказания отменял, ССblлаясь на то, что бог ПОСЬІлает ему неКОТОРblе откровения лишь иа время (16 : 103; 2 : 100 и пр.). Отсюда

100

в Коране Зейда явилось много правил, взаимно противо реЧИВblХ. Между прочим, по таким, н&пример, существен ны M

пунктам,

как

отношения

мусульман

язы никамM

и иноверцам; в Мекке говорилось одно, в Медине - дру гое, более строroе. Кроме того. Мохаммед предупредил (3 ; 5), что иеКОТОРblе СУрbl нельзя понимать буквально; они имеют аллегорический сокровеННblЙ СМblСЛ. Далее. Сжатая, ОТРblвочная форма Корана Бы аa вполне понятна roлько

современникам

пророка,

хорошо

знающим

каждое

соБы ие,, на которое Коран делал намек; но для последую щих поколений многие Места Корана делались уже непо· нятнblми по своей стилизации. Наконец (3ТО уже позже). с течением времени делалось

непоня,ны M

точное значение

того или иного отдельного слова и вы ажения •. употреблен ного пророком. Вот почему рано ощутилась необходимость в раз"ьяснительны x толкованиях на Коран - толкова ниях исторических, реаЛЬНblХ, богословских, потом фило логических

и т.

п.

Основателем коранеких комментариев может считаться еще двоюродны й брат пророка Мохаммеда 'Абдаллах и б н - 'А б б а с (род. ОК. 622, ум. ОК. 687; Бр., І. 190). прозы аемblйй 'аль-Хабр (<<книжник» или «первосвященник»). Он С набожны M самозванством взялся авторитетно истолко вы атьb неЯСНblе места «святой» книги, хотя казалось бbl. что ему трудновато БЬІЛО Бы помнить про Мохаммеда что-нибудь отчетливо; ведь ибн-'Аббасу БЬІЛО всего лет тринадцать или, как установил Мас'УДИ (ум. 956), только десять лет, когда Мохаммед умерІ Бы ьb может, многого ибн-' Аббас сам не понимал и лишь потому ИСТОЛКОВblвал неверно (например, еврейские слова и Вblражения). но гораздо чаще в его об"Ьяснениях находим извращения без условно УМblшлеННblе, сделаННblе ради благочестивого об мана

или

нежелания

признаться

своем

неведении

по

поводу какого-нибудь места в Коране. После него его уче

ники и другие люди, ССblлаясь на ибн-'Аббаса или на дру: гое предание, продолжали истолкование Корана.

! Мас' у Д и. 3олотыe луга. Т. V (Париж, 1869), стр. 231-232. Сам иби-' Аббас ссыалсяя на помощь СВblше. По его словам, пророк

(да благословит его бог и да приветствует!) ПОМQJlНЛСЯ господу О нем,

jtб;I~' Аббасе: «Божеl дай ему ведение в законе верЬІ и научи ero истол

кованнюl»

(<<Аллахюммаl

'виль!» -

Мас'уди, V, 124).

факкЬіХ-ХУ фlд-дин

101

ва fа..'lЛИМ-ХУ фп

т-та

При Аб6асидах, во ІІ-ІІІ вв. ХИДЖрЬІ, в виду потреб· иостей

инородцев

число

комментариев

сильно

возросло,

причем дело не ограничивалось чисто филологическими доказательствами и соображениями, но, для авторитетности. каждое толкование. путем ретроспективной цепи ССЬІлок (исиад), по возможности возводилось к сотоварищам про рока, преимущественно же к «книжнику. (<<хабр») ибн 'Аббасу. Сперва зто не БЬІЛИ cBoдHыe комментарии на всю св[я щенную] книгу, а только раЗНЬІе чаСТИЧНЬІе об'Ьяснения

отделЬНЬІх ли слов и ВЬІражений (собств(енно], «т а Ф с 1 р'), общего ли СМЬІсла контекста (<<т а ' в и л ь.), Но В 11 І -І Х вв. хорошими филологами составленЬІ БЬІЛИ уже ПОЛНЬІе СВОдЬІ, и работа

их

ВЬІразилась.

наконец, лучше

всего в исполинской 30-томной обоединительной компиля ЦИИ «Тафс1р. перса Т а б ари (838-923; Бр., І, 142; он же - трудолюбивЬІЙ сводчик-историк). Неуклюжий, громоздкий «Тафс1р. издан не так давно в Каире (1902-

1903) и, с указателем. образует 31 том. Он очень важен как СЬІрой

материал.

Из ближайших к Табари комментаторов периода классического или близкого к классическому лучший перс Ахмад Та' л я б и Нишапурский (ум. 1036); Бр., І, 350), автор «Аль-кяшф ва ль-баян» (<<РаСКРЬІтие и ясное изложение»), он же историк Пророков (см. стр. 97)*. По мнению Шпренгера, «Кяшф»-вообще наилуч ший из всех извecrНЬІх комментариев на Коран', но в мусульманском мире он не приобрел нсключитель ного значения,

хотя

рукописей дошло до

нас много.

Ученик Тз'ляби, Абульхасан 'Алн аль-В а х ЬІ д И Н н ш а пур с к н й (ум. 1075; Бр., І, 411), автор знаменитой книги «АсБЗБ ан-нозуль>, об'Ьясняющей ПОВОДЬІ и обстоятельства, при КОТОРЬІх БЬІла ниспослана

пророку та нли нная сура Корана (нзд(ана] в Каире,

1315= 1898), и автор филологических комментариев на стихотворения Мотанаб6и (ум. 965) составил также ряд комментариев на Коран, KoTopыe еще ждут издателя. На Тз'ляби ОСНОВЬІвается и ЗРУДИТНЬІЙ хадисовед Х о сей н Б з г а в И, тоже хорасанец (ум. 1122; Бр., І, 363), комментарий которого озаглавлен «Ма'злим ат-танз1ль. (<<Признаки наИТhЯ»). Преимущественно 1 А. Ш n р е н r е Р. Das Leben und die (Берлин, 1865), т. Ш, .ведение, стр. ХСІХ.

102

Lehre des Mohammad

зто комментарий исторический. Бзгави делает большие уклонения в пользу установившихся богословских взглядов (литогр[афирован) в Бом6ее, 1269= 1852; печ[атан) в Каире, 1310-1893). Число комментаторов Корана огромно. Перечни имен комментаторов и заглавия их трудов сами по себе могут составить порядочную книгу'. Но признанны,' ГЛ3ВНЬІХ комментаторов

четые::

І. Только ЧТО упомянутый перс-историк, автор крайне 06ьемистого 30-томного свода Т з б ари (838-923). Его .Тафс!р. важен как обьединение всего, что БЬІЛО сделано до него, и для науки он чрезвыайноo ценен, но в живом

обиходе он Был оттеснен другими, более удобныии

для

пользования.

2. Абуль-кзсыM Махмуд 3 а м а х шар и (1074І 143; Бр., І, 289), перс-хивинец, живши й долго в Мекке; превосходный филолог (см. стр. 52). Его коранский коммеи тарий .кяшшаф> «раскрыатель.)22 вывалл миожество до полнительнЬІХ ТОJJкованиЙ. и немало из них даже напеча~ тано (Бр., 1,289-293), но всюду в них сделаНЬІ подправки в правоверном духе, потому что сам 3амахшари Был бого слов свободомылящий,' м о'т а з или т (см. стр. 143147*). Его комментарий так и начинался словами: ,Хвала богу, который с О з Д а л (хзлака) Коран.; а теперь в изда ваеМЬІХ текстах «Кяшшзфа» МЬІ читаем переделку: .Хвала богу, который н и спо с л а л (знзаля) Коран •. Хроиологически вскоре после 3амахшари заслу· живает большого внимания знциклопедист-перс Фах реддин Мохаммед ар - Р а з и (І 149-1209; Бр., І, 506), т. е. Рейс кий (Рей приблизительно там, где теперь

1 См., например, ОТДМ с' ЬІльм ат·тафсир» в библиографии Х а д ж И~

Х ал ь

ЬІ

XVII В., по константнн[опольскому] изд[анию], І. 297-

317 іп 4 . Один из лучших обзоров В 9ТОЙ области - свод 9нциклопе диста Сою т ЬІ (ум. 1505): «Табакат аль-Мофассирlн) (<<разряды из'Ьяс ннтелей»), издаННblЙ в Лейдене слатинским переводом: «SojuthIi ІіЬег de interpretihus І(огапі, edidit А. Meursinge», Лейден, 1839. І Комментарий 3амахшари напечатан Был сперва с уд06ныии евр 0-

пейскими приемами в Калькутте,І854-18б1, 2 тт. іп 40, изд[ал] W. N а s~ s а u L е е s с помоЩЬЮ двух туземuев под заглавием «The Qoran wi th the commentary. н т. д. 8ОСТОЧНЬJе издания, египетскне 1307, ІЗ08

(с ТOJIкованнями Али Джорджаин). Новейшее египетское

Булак,

1318-1319, 3 тт. (1474 стр.). Введение к сКяшшзфу» и комментарий на .уру ХІІ (сИосиф» перевел Сил ь в[ •• т р) де Сас и в ,Апthоl0gіе gramrnaticale arabe., Париж, 1827, стр. 281-314, сна6див ценнынH прн~ мечаниямн н (стр. 269-270) 6иографическнмн Сведениямн о Замахшари.

103

Тегеран). Его коранский комментарий «Мафатих аль гейб» (<<Ключи тайн») или «Ат-тафсир аль-кябир» (<<Боль шое толкование»). Изд[ан] в Египте, 1289= 1872; 1307-1309= 1890-1891; Константинополь, 1307.

Статья М Шрейнера в «Z[eitschrift derJ D[eutschenJ M[orgenliindischenJ G[esellschaftJ, т. 52 (1898), 506 сл. 3. Переработчик Замахшари - каДЬІЙ 'Абдаллах Б ейЦ а в и (ум. ок. 1286; Бр. І, 416), перс нз атабекского Фарса, іЗ города БеЙДЬІ под Ширазом, ум. в Азербайджа не. в г. Тебризе*. У мусульман его комментарий «Анвар ат-танзиль» (<<Светочи нанти я») , или проще «Тафсlр», считается за наилучшиЙ. наиавторитетнейший, и каждое его слово - почти святое. Бейдави отличается, действи, тельно,

сжатостью

то

же

время

затрагивает

много

предметов. История. лексикография, грамматика, диалек тика, вариантЬІ чтения

все у него затронуто; «ио вместе

с тем,- доканчивает характ~ристику Бейдави Нёльдеке, он очень неточен, и ни одной области, которой он касается. он не исчеРПЬІвает вполне достаточно.. Из Замахшари Бейдави берет так много, что библиограф Хаджи-Хальфа ХУ1l в. считает «Тафсlр. Бейдави просто за обработку или за зксuерпт из труда Замахшари. ПечатнЬІХ изданий Бей дави много'. Само собою понятно, что «святой. тафсир каДЬІЯ Бейдави (<<каЗЬІ Бейзави» по туреико-татарскому произнош~нию) ВЬІзвал целую литературу дальнейших комментариев на себя'. Кое-что из Бейдави переведено на европейские ЯЗЬІки'. 4. В истинно научном отношении гораздо выIеe стойт всезнающий зклектик, шейх Д ж е л я л е Д Д и н Сою т ЬІ (1445-1505; Бр., 11, 143; У нас 68-69), ВЬІдающийся 1 Лучшее научное изд[аннеj дал ф л е А ш е р: «Beidhawii соmтеп· tarius іп Coranum», 2 ТТ., Лейпциг, 1846-1848; к нему указатель «Indїces» В. Фе л л я, Лейпциг, 1878. В ост О q Н ЬІ е издания Булак, 1282-1283= 1866, Константинополь, 1285 = 1868; очень четкое констаНТИНОn[OJIьскоеJ 1296 = 1878; Ка"р, 1303 = 1886; 1320 = 1901 и

пр.,

06ЬІкновенно с каким-нибудь ещедругим комментарием на полях.

~CM. перечень у 6роккельмана, гакже. чт6 издано в свет.

І Толкования

Бейдави на 2-ю

1!l898, стр. 417-418. Там указано суру (<<Корова»)

перевел Сил Ь·

ef ест р] де Сас и в своей «Anthologie grammaticale агаЬе», Париж, 1827, стр. 1-62, с uеннЬІМИ примечаниями 9РУДlfТНОГО переводчик а и 6иографическими материалами о Бейдави. Английский перевод КОМ ментария на З-ю сур у (<<Семейство 'ИМРПН8») - Мар r О ЛЬ е с 8 (О. S. Margoliouth); «Chrest{Jmathia Ваіdаwі€!па, the commentary of el-Baidawi оп $ига ІІІ, tгапsJаtеd and explained far theuse af studientSi~ Лондон,

1894.

о"

104

'< египетский

полигистор конца мамлюкской зпохи. союты \написал по коранекой зкзегетике много сочинений 1 , из \КоторЬ!х важнейшие .«Тафсир» И «ИтюJн.. Первое точнее назь!вается «Тафсир аль-Д ж я л я л ей н» (<<Комментарий о б о и х Джелялей»), потому что работа начата БЬ!ла еще учителем Соють! Джеляледдином Махалли (13891459; Бр., 11, 114), а ученик Махалли, еще молодой Дже ляледдин СОЮТЬ!, закончил труд в 1465 году. «Тафсир обоих Джелялей» настолько оказыаетсяя толковь!м и прак тичнЬ!м, что с 1840 года постоянно издается и издается (в Индии, Египте, Константинополе); иногда на полях тафсира Бейдави. Что касается второго сочинения, назь!

ваемого

«И т кан»

аль-коран» -

(подробнее

«Аль-иткан

фи

'олІом

«Точное исследование коранских наук.), то

зто не есть комментарий в прямом смь!сле, а справочная 9нциклопедия

корановедения,

которая

может

служить

чрезвыайноo полезнь!м введением к изучению «святой» книги. Охорошем издании зтого всестороннего «Иткана» позаботился известнЬ!й историк Мохаммеда Шпренгер в серии «Bibliotheca Indica» (Калькутта, 1852-1857) и снабдил издание своей сопроводительной статьей (ап

Учень!й-знциклопедист

analysis)'.

Соють!,

чрезвЬ!чайно

умнЬ!й филолог, окаЗЬІВается одним из толковейших изояс нителей Корана (до его хвастливости своей зрудицией нам нет дела), хотя, конечно, и он, как богослов, не мог избежать известного влияния общепринятЬ!х воззрений на смЬ!сл того или другого места в «святой. книге. Из более поздних комментаторов - им же имя ле гион - стоит упомянуть разве Х а к к ь! - З фен ди, Константинополь, 1306, 4 тт., 3400 стр.

Многое можно поставить в укор коранским истолкова· телям в смЬ!сле научности, тем не менее европейская наука

должна им БЬ!ть благодарна: без их помощи многое в Коране осталось БЬ! навек для нас непонятнь!м. Правда, не надо за· БЬ!вать, что очень часто истиннь!й смь!сл Корана БЬ!вает яснее непредубежденному глазу европейского арабиста, чем самим мусульманам, которь!е стесненЬ! предрассудками, усвоеннЬ!

ми с детства. И тем не менее европейская наука всегда будет относиться

мусульманскому

корановедению

приз на·

тельностью. J

Т.

Перечень

рукописей, ЧТО дошли ДО нас, с06рал БроК!<ельмзн.

11 (1902), сТр. 145-146. 2

Египетские издания (Итканз):

105

1278 = 1861; 1306= 1889 и дp~

шиитских

комментариях

Последние слова не могут касаться только комментаІ риев ш и и т с ких. Хотя толкования шиитские имели и имеют на образ МЬІслей шиитов огромное влияние, в ни'Х совсем нет научности, и они ПОЛНЬІ нелепостей и лжи. По времени, комментарии шиитов - довольно П03дние.

АвторитетнЬІЙ для шиитов и обиходнЬІЙ (издlаннЬІЙ), напрlи

мер), в Тегеране, 1245= 1829)' шиитский коранский боль· шой комментарий «М з Д ж м з' О Л ь- б е я н> (<<Свод ясного обьяснения») наДПИСЬІвается именем Абу-Джа'фара иби-Хасана ибн-'Али Тусского ХІ века (о нем Бр., І, 405), но на самом деле принадлежит РадЬІЯДДИНУ Абу 'Али Табарси (ум. 1153, Бр., І, 405, N23) и закончен в 1141 году. Другие истолкователи, более поздние, появля ются вплоть до наших времен и следуют за «Мзджмз' оль беЯн •. Для характеристики шиитских комментаторских неле постей достаточно отметить, например, что к числу «MOНlI фЬІков' (мединских «притворяющихся». в глубине души враждебнЬІХ Мохаммеду и строивших против него таЙНЬІе козни) отнесенЬІ Абу-Бакр и ОмарІ Для шиитов оба они ненавистнЬІ, потому что впоследствии сделались халифами в ущерб шиитскому кумиру 'Али, и оттого коранекие ком mehtatopb -ШИИТЬІ

не

ВЬІсокозаслуженнЬІМ

постеснялись

друзьям

приписать

3тИМ

сподвижникам

двум

пророка

даже вражду к пророку. После такого дико-чудовищноro искажения истории менее изумительно, если в толкованиях

на сур у 3-ю при рассказе об 'Оходской битве шиитские комментарии не задумались приписать Али те подвиги, КОТОРЬІе на самом деле совершил ненавистнЬ1Й шиитам Омар. Или вот еще пример шиитского комментаторства. По поводу слов бога о Коране (2 : І): «В 3тОЙ книге руко водство для вас» -

делается замечание, что под «9ТОЙ кни

гой. надо разуметь Али. И т. п., и т. п. Очень естественно П09ТОМУ, что европейская совершенно

не

считается

шиитскими

наука

истолковаtелями

Корана.

1 Имеется в 6и6лиотеке Лазаревского институПl, Ng 8<;?ГО] кат[алога]. На ЯЗьіке арабском, не персидском.

106

1471 печfат·

В) Мусульманская бorословская юриспруденция четыеe ОСНОВЬІ мусульманского права.

Влияние права римского н,

вероятно, персидско-сасанидского. fлзnныe закоиоведиьrе

толки. Вто

ростепеННЬJе заКDНQведНblе ТОЛКИ, с ззхьrритами в ИХ числе.

Мусульманское право (<<ф ЬІ к х.), нераздельно саединенное с богословием, основано на чеТbJрех началах:

І) предписаниях Корана', (сунна, хаДИСbJ), 3) соглашении старинныx церКОВНbJХ авторитетов (идж ма')

2) предании

и 4) логике или, как говорилось, заключениях по ана логии (кш!с). принципы 3тИ более или менее наметились богословами в Медине еще при Омейядах (свергнутЬІ 750), имевших столицу в дамаске, в Сирии. При багдадских халифах Аббасидах работа над уста новлением научной систеМЬІ права, по образцу права греко-сирского (т. е. рим с к О г о) да, должно бьІТЬ, также и сасанидско-персидского (неизвестного нам), при вела к возникновению шести или даже большего количества правовеРНЬІХ богословско-юридических школ, или толков (мазахиб), расходящихся сильнее всего в вопросе о приме нении

аналогии, т.

е.

расширенного толкования предписа

. ний Корана. Из них четыеe ШКОЛbJ продолжают жить доные •. ИмаМbl основателн или,

во всяком случае, 3ПОНИМЬІ зтих четыех::

консерваТИВНblЙ мединский араб М а лик (715795; Бр., І, 175), либераЛЬНЬІЙ месопотамский перс А б У - Х ани Ф а (ок_ 699-767, Бр., І, 169); он - главнЬІЙ проводник «ана логии»;

умеренный Шаф и 'ЬІ, род. В Палестине 767, ум. в Египте 820 (Бр., І, 178); антропоморфически груБый багдадец и б н - Х ан б а л ь (780-855; Бр_, І, 181), о котором уже Быаa речь 1 Коран служил источником мусульманского права

потому. ЧТО

В нем одновременно с релИГИОЗНblМИ предписаниями помещен ряд таких

чисто практических повелениА повседневную ЖИЗНЬ человека

запрещениА, КОТОРblе регулируют

в семье и

вне дома,

отношения членов

семьи между собою, отношения qленов общества друг к другу В юриди

ческих вопросах (напРІимер]. при суде между с060Ю. при д,eJJ;еже ИМУ~ щества и т. д.).

107

вы еe (стр. ским

144-146)· по поводу его СТblЧКИ с мо'тазилит

правительством.

Наиболее ПОПУЛЯРНblМИ толками оказались ханифит· ство и шафиизм и такими остаются ДОНblне, и их лите ратура обильна. Что касается исчезнувших законовеДНblХ толков, то они В историю литераТУРЬІ значительно меньше входит.

Так, толк куфийца Софьяна ас-С іі в р и (715-777) не оставил литературЬІ. Основатель, вернее всего в СИЛУ отвращения

кписьменности,

сознательно

завещал

учени'

кам сжечь его сочинения l , Несравненно более глубокий след оставила школа исфа· ханского перса Дііуда 3 а х ЬІ р И Т а (ум. 883; Бр., І, 183), настаивавшеro на следовании, елико возможно, лишь букве Корана и букве преданий, без предательской «анало· гии» и без следования мнениям авторитетов. Положим. до наших дней она не дожила; но в свое время захы ий'· ские идеи (міізхаб аз-зііхы )) имели успех во многих восточ, нblх местах халифата IV-X ВВ., а наряду с маликитством зта школа довольно долго держалась и на крайнем западе,

в Андалусии. ЗаХblРИТОМ бblЛ и известны й историк религи· ОЗНblХ сект андалусец и б н - Х а з м (ум. 1064; Бр .. І, 400; У нас стр. 862). Юридико-богословская школа Т а б ари (ум. 923; Бр., І, 142; он известны й историк и коранекий коммента· тор) широким распространением не ПОЛlJзовалась, равно как неопределенная школа Ях'Ьи ибн-Адама (ум. 818, Бр., І, 181), автора «Китііб аль-харіідж». ЕвропеАские пособия по изучению истории н сути

ских

мусульманского права

МЬІ не будем здесь приводить списка всех европеЙ· пособий для изучения истории развития мусуль·

1 Про сочинения

имама Абу·А6даллаха

Софьяна

ас.Саври см

«Ф и Х рис р 988 г. (стр. 225 : 5 - 18), где отчасти ДЗНЬJ и 6иографи ческие сведения. Для биографии см. и б н " І( оте й 6 У (ум. 889)

<Ма'гриф., издlа"ие] Бюстенфельда (Пп""ге", 1852), стр. 249-250; у и б "-х а л ли" я " а (ум. 1282), егlипетс"оеl издіа"ие] 1310= 1893, т. І, стр. 21О=а"глlиl!с"омУI перевІоду] CJh"., І, сТр. 576-578. УКр.· мер а СМ. в статье «Das Recht» 8 «Culturgeschichte desOrientSJ, т. J

(1875), стр. 503; у r о л ь Д и" ера: ,Vorlesungen аЬег den Islam> (Гей· дельберг, 1910), стр. БО и 77. 2 І g п. G о ! d z і h е r. Оіе ZAhiriten, іЬг Lehrsystem ипд ihre Geschichte. Лейпuиг, 1884. [Сторінка. на яку поснлається А. Ю. Крим СЬКИЙ, ДО

цього тому не увійшла.- Ред.l.

108

манского права и сущности его. 06ильная библиогра· фия, с русскими даже мелкими работами включительно,

собрана в мое й статье «О пособиях для изучения мусульманского права» в «Истории мусульманства» (М., 1904), ч. 11, стр. 28-38 и ч. І, стр. ХХХ-ХХХІІ. дальнейшие дополнения можно найти в очеиь содержа· тельны x рецензиях А. З. Ш мид т а на НОВОВЬІшедшие европейские работЬІ по мусульманскому праву в «3а· писках восточного отделения», т. ХІХ (1909), стр. 0910102 и т. ХХ (1911), стр. 0102-0109, равно как в библиографическом приложении к русскому переводу (исполненному И. Ю. Кра ч к о век и м и ВЬІшед шему под редакцией А. З. Шмидта) статьи Гольдциера «Ислам» (СПб., 1911). Ограничимся позтому указанием лишь на пособий:

небольшое

количество

наиболее

полезНЬІХ

а) А. К а з е м - бек, Мюхтасар-юль-вигкает, Ка· зань, 1845. Сама-то книга издана по-арабски, но в обширном русском введении Казем-бек излагает ОСНОВЬІ мусуль· манского права и г лавнейщие моментЬІ его истории. Конечно, во многом зта работа теперь устарела, но в небогатой русской литературе не приходится ее за БЬІвать

б) Ряд работ на русском ЯЗЬІке бар[онаJ Н. Торнау

(1850-1882) . в) А 1 f г. v о n К r е m е г, Kulturgeschichte des Orients, т. І (Вена, 1875), глава «Das Recht» (стр. 470547). Рус с кий перевод зтой главЬІ издан Зйхгор ном: «Мусульманское право - Кремера» (Ташкент, 1888). г) Фан ден Бер г (Уап den Berg) , основны e начала мусульманского права согласно учению имамов

Абу-ХанифЬІ и Шафи, перев. проф. В. Гиргаса, СПб.,

1882. д) О мое й «Истории мусульманства., М., 1904, УПОМЯНУТО ВЬІше (стр. 109). е) С. S n о u с k Н u r g r о n j е, Le droit musu1тап.- В «Revue de l'histoire des religions», т. 37

(1898). ж) D u n о апВ. Мас d о n а І d, Developтеп! of muslim theology, jurisprudence and constitulіопаl Iheory, Нью-йорк, 1903. Много библиографичес ких

сообщений,

109

3) М. Н а r t m а пп,

Оег Islam. Еіп Handbuch, 1909. Учебник. и) Т Ь. W, J u у n Ь о 11 (чит.- Яйнболл), Handbuch des islamischen Gesetzes пасЬ der Lehre der Schafiitischen Schule nebst еіпег allgemeinen Einleitung, 2 чlас тиJ, Лейден, 1908-1910. Здесь подведен нтог всем Лейпциг,

новейшим

исследованиям

по

мусульманскому законо

ведению.

к) І g п. G о І d z і h е г: І) Vorlesungen ііЬег den Islam (Гейдельберг, 1910), глава «Оіе Entwicklung des Gesetzes» (стр. 34-79). 2) из более ранних работ Гольдциера важнейший материал содержится в «Оіе

Zahiriten» (Лейпциг, 1884, специальнее - стр. 3-19) и во 11 томе «Muhammedanische Studien. (Наllе, 1890). О них и о работах Гольдциера по альмохадству дан обстоятельный агчет по-русски барІоном] Р о 3 е ном В «Записках восточного отделения» , т. VIII (18931894), стр. 170-194. 3) Статья Гольдциера 1906 года из «Оіе Kultur der Gegenwart. переведена по-русски И .. Ю. Кра q к О век и м: .Ислам под редакциеil и с предисловием А. З. Шмидта», СПб., 1911, см. там стр. 13-21. л) О ценныx статьях А. З. Ш мид т а в .Запlис кахl восточн[огоl агдlеленияJ», 1909-1911, упомянуто выеe (стр. 109). Юридические писатели ханифиты l

Из писателей ханифитов (толка, доныеe самого распро страненного в мусульманском мире) выаютсяя в класси ческий период:

Имам-основатель, месопотамский перс Но'ман А б у • х ани Ф а (699-767; Бр., І, 169; Кр., 11, 32) и его уче иики (Бр., І, 171; Кр., 11, 32): А б у - Юс о Ф (ум. 798) и Ш е й б ани (ум. 804). К концу классического периода - багдадец Код у р и (972-1036; Бр., І. 174; Кр., 11,32), автор очень удобного и небольшого компендия «Мохтасар» (<<Сокращенное по1 Так

юристе

как у меня в .Истории мусульманства. с06рана о каждом

печатная

библиография,

я буду в скобках указыатьb

1'0

сверх

страниц

(под сокращенныM

также страницы .Истории мусульманства).

110

6роккельмана

06означением скр.»)

собие», которое и доныеe служит самы M оБыньlмM справоч· ныM

руководством

переиздается,

меЖдУ

прочим,

часто

в Казани. В послеклассическую зпоху хаинфитское право, не за БЬІвая прежнего небольшого «Мохтасара» Кодури, обога тнлось большим, до сих пор чреЗВЬІчайно употребительныM сводом .Х н діі я» (точнее «ХидііЙе., «Руководительство») среднеазиатца Бурханеддина Маргинанского (ум. 1197; Бр., І, 376; Кр., 11, 32-34). Ввиду выокойй практической юридической важности .Хидаи» для Русского Туркестана, она, под редакцией Бывегоo военного губернатора сы- дарьинской обл[асти] Н. Гродекова, переведена БЬІла на русский язы:: .Хидая, комментарий мусульманского пра ва» (Ташкент, 1893, 4 тт.); да только русский перевод сде лан не с арабского ЯЗЬІка, но с английского, а английский перевод в свою очередь сидского

сделан

не с подлинника, но с пер

перевода.

В осман ский период ханифитство сделал ось официаль НЬІМ юридическим исповеданием огромной Турецкой импе рии. И в зпоху султана Сулеймана Великолепного (15201566) важное реально-практическое значение имела пи сьменно-юридическая работа двух законоведов на араб ском

ЯЗЬІке.

Один - ПРИРОДНЬІй араб из Алеппо, и б н - И б Р іі х и м Х іі л я б с кий (воспитался еще при мамлюках, ум. глубоким стариком в 1549; Бр., 11, 432; Кр., 11, 35). Его свод ханифитского права «Слияние морей» (<<Мольтака ль-абхор») до сих пор служит руководством у правоведов Османской империи и породил обильную литературу комментариев.

Другой-константинопольский всеученый мюфтий, курд А б У - С у 'У д (ок. 149?-1574; Бр., Н, 439), главнЬІЙ редактор .Законоположення. Сулеймана Великолепного и тончаі\ший юрист, имя которого вошло у турков В пого ворку.

Оба они, и ибн-Ибрііхим Алеппский и Абіі-Су'Уд, как /І длинный ряд многих других арабоязыньlхx юристов Ос Манской империи, с полныM правом могут относиться к лите ратуре турецкой, а не к арабскоі\l.

1 См. о НИХ у меня в «Истории Турции И ее литературЬІ), Т. 11, М .•

1910, стр. 96 и сл. и стр. 164. III

з) М. На r t m а n п, Der Islam. Еіп Handbuch, Лейпциг, 1909. Учебник. и) т Ь. W, J u У n Ь о 11 (чит.- Яйнболл), HandЬисЬ des islamischen Gesetzes пасЬ der Lehre der Schafiiti-

schen Schule nebst еіпег allgemeinen Einleitung, 2 чlас

ти],

Лейден,

Здесь

1908-1910.

новейшим исследованиям

подведен

итог

всем

по мусульманскому законо

ведению.

к) 1 g п. G о І d z і h е г: 1) Vогlеsuпgеп ііЬег dеп Islam (Гейдельберг, 1910), глава «Die Епtwісkluпg des Gesetzes» (стр. 34-79). 2) Из более ранних работ Гольдциера важнейший материал содержится в «Die Zаhігіtеп» (Лейпциг, 1884, специальнее - стр. 3-19) и во 11 томе «Muhammedanische Studien» (Halle, 1890). О них и о работах Гольдциера по альмохадству дан обстоятельньrй отчет по-русски барІоном] Р о з е ном В «Записках восточного отделения», т. УІІІ (18931894), стр. 170-194. 3) Статья Гольдциера 1906 года из «Die Киltиг der Gеgепwагt» переведена по-русски И .. Ю. Кра q к О век и м: .Ислам под редакцией и с предисловием А. З. Шмидта», СПб., 1911, см. там стр. 13-21. л) О цеННЬІХ статьях А. З. Ш мид т а в .Зап(ис ках] восточн[ого] отдlеления]», 1909-1911, упомяиуто ВЬІше (стр. 109). Н)ридические писатен" ханифитм 1

Из писателей ханифитов (толка, ДОНЬІне самого распро страненного в мусульманском мире) вьщаются в класси ческий период:

Имам-осиователь, месопотамский перс НО'ман А б У • Х ани Ф а (699-767; Бр., І, 169; Кр., 11, 32) и его уче ники (Бр., І, 171; Кр., 11, 32): А б у - Юса Ф (ум. 798) и Ш е й б ани (ум. 804). К концу классического периода - багдадец Код у р и (972-1036; Бр., І. 174; Кр., 11, 32), автор очень удобного и небольшого компендия «Мохтасар» (<<Сокращенное по· 1 Так как у меня в .. Истории мусульманства) с06рана О каждом юристе

печатная

6иблиография,

я буду в ск06ках указыатьь

(под

то

сверх

страниц

сокращеннЬІМ

также страницы «Истории мусульманства».

110

6роккельмана

06означением «І(р.»)

собие», которое и ДОНЬІне служит самы M оБы ньlмM справоч НЬІм

руководством

переиздается,

между

прочим,

часто

В Казани. В послеклассическую зпоху ханифитское право, не за· БЬІвая прежнего небольшого «Мохтасара» Кодури, обога· тилось большим, до сих пор чреЗВЬІчайно употребительнЬІМ сводом .Х и д а я» (точнее .хидаЙе., «Ру ководительство.) среднеазиатца Бурханеддина Маргинанского (ум. 1197; Бр., І, 376; Кр., 11, 32-34). Ввиду ВЬІсокой практической юридической важности .Хидаи» для Русского Туркестана, она, под редакцией БЬІвшего военного губернатора СЬІР' дарьинской обл(асти) Н. Гродекова, переведена Быаa на русский язы:: .Хидая, комментарий мусульманского пра ва. (Ташкент, 1893, 4 тт.); да только русский перевод сде лан не с арабского ЯЗЬІКЗ, но С английского, а английСКИЙ перевод в свою очередь

сидского

сделан

не с подлинника, но с пер

перевода.

В османский период ханифитство сделал ось официаль НЬІМ юридическим исповеданием огромной Турецкой импе рии. И в зпоху султана Сулеймана Великолепного (15201566) важное реально-практическое значение имела пи сьменно-юридическая работа двух законоведов на араб ском ЯЗЬІке.

Один - ПРИРОДНЬІй араб из Алеппо, и б н - И б Р а х и м Х а л я б с кий (воспитался еше при мамлюках, ум. глубоким стариком в 1549; Бр., 11, 432; Кр., Н, 35). Его свод ханифитского права «Слияние морей. (<<Мольтака ль-абхор») до сих пор служит руководством у правоведов Ckманской империи и породил обильную литературу комментариев.

Другой-констаитинопольский всеученЬІЙ мюфтий, курд А б У С у 'у д (ок. 1491'-1574; Бр., 11, 439), глаВНЬІЙ редактор .Законоположения» Сулеймана Великолепного

и тончайший юрист, имя которого вошло у турков В пого ворку.

Оба они, и ибн-Ибрахим Алеппский и Аба-Су'уд, как и ДЛИННЬІЙ ряд многих других арабоязы ньlхx юристов Ckманской империи, с полныM правом могут относиться к лите ратуре турецкой, а не к арабскоі!'.

1 См. о них у меня в «Истории Турции И ее литературЬІ., т. 11, М"

1910, стр. 96 и м. и стр. 164. III

шафииты

выдюu.щесяя писатели·шафиитЬІ классического перио· да -зто сам имам, корейшит, уроженец ПалестинЬІ, Мохам· мед аш-Ш а Ф и 'ы (767-820) сучеником Исмаилом М ю . з ани й це м (ум. 878; Бр., І, 178-180; Кр., 11, З5). Их самих, однако, не слишком теперь читают; их сочине ния не печатаются, а в ходу - дальнейшие обработки. ВаЖНblе и читаеМblе писатели шафиитского толка отно сятся к зпохе уже после классической. Незадолго до того времени, когда ВСЯ мусульманская Азия вошла в состав единой сельджукской империи Х І ве· ка, багдадец-шафиит аль-М а в е р д и (ок. 972-1058; Бр., І, З86; Кр., 11, З5-З6) начертал теоретическую картину желательиого государственного устройства. Хорасанец Джовейни И м іі м - а ль- Х а рам е й н (1028·-1085; Бр., І, З84), Вblдающийся профессор права в иишапурской низамии при сельджукском везире Низіі мольмольке,

дал

очень

комментируемое

руководство

по

основам шафиитского права. Наиболее употребитеЛЬИblЙ ДОНblне практически й компен· дий шафиитов - «Сокращен ное пособие» (<<Мохтасар») бас рийского каДblЯ А б У • Ш о д ж а' Исфаханского, ОК. 1042-1106 (? или в конце Х11 века? Бр .. 1, З92; Кр., 11, З6).

Также ивсесведущийегипетский шейх СОЮТЬІ (14451505; срв. Вblшестр. 104-105; Бр., 11,152; Кр., 11, З7) соста вил в числе своих бесчислеННblХ работ также практическое руководство по шафиитскому праву.

В Египте, где жил при мамлюках союты ' шафиитская юриспруденция ДOHblНe остается господствующеЙ. Кроме того,

она действует в неКОТОРЬІХ суннитских местностях Кавказа. МаликитЬІ

После имама-основателя

маликитской

юриспруденции

мединца М а лик а и б н - А нас а (715-795; Бр., І, 175; Кр., 11, З7), автора юридического свода «Торная тропа»,

все

важнейшие

писатели

маликитского

толка

окаЗblваются магрибцами, Т. е. испанцами и североафри· канцами. В Испании, где наряду с маликитством распро странялся

еще

заХЬІРИЗМ,

маликитство

исчезло

после

ее

отвоевания христианами. В северной Африке, в Т. н. вар варийских вать

владеииях,

НАШИ

зтот толк продолжает

времена_

112

господство

На екскурсіі у Києво-Печерській Jжзврі (зліва направо): ,піnро6іПIІІК музею. ака.1. KORCI.I01,

.\\. ЛевчеllКО,

І. ю.

Крачковсl.>КИЙ.

акад. АН УРСР

11РОф. В. о.

А. Ю. КримськиА.

Крач

/925 р.

Проникло маликитство на запад 'очень рано. Из 'ПРЯМЬІХ учеников имама Малика, впеРВЬІе перенесших науку своего учителя в Магриб, замечательнейший - •Абдаррахман и б н - а ль - Кас ЬІ м (719-806, Бр., І, 176; Кр., 11,23), составитель «Свода» (<<аль-Модавване») маликитского права. 9тот свод «Модавване» после смерти ибн-аль-КаСЬІма Бы л вновь обработан его учеником, кейраванским кады мM С а Х ну ном (ум. 854, Бр., І, 177). далее, в Х веке JllЬщающееся правоведное маликитское

имя -

магрибинец, родом испанец, и б н - А б и - 3 е й д

Кейраванский (928-996; Бр., І, 177; Кр., 11,37) со своим сводом маликитского права «Риса ле» (<<Трактат»). Именно в его времена маликитский толк сильно выеснилл привер женцев ханифитства в север ной Африке и укоренился в Испании, где попал в ВЬІсоконаучную обстановку зпохи кордовского халифа Хакама IJ (961-976; см. стр. 31-32). В послеклассическую зпоху маликитское право обога тилось, в ХІУ веке, действующим доныеe юридическим руководством каирца Х а л й л я и б н - И с Х а к а Джюн дийского (ум. 1365; Бр., 11, 83; Кр., 11,37; в просторечии Сйди Халйль), под оБьІчныM для руководств заглавием

«Мохіасар» (<<Сокращенное пособие»). Ввиду его важности для современнЬІХ юридических отношений в Алжире, компендий Сиди Халиля не только переведен на француз ский Я3ЬІк (Перроном, 2-е изд., Париж, 1877), но кнему составлен и указатель «Concordances» (9. Фаньян; Алжир, 1889). Комментариев кнему - изобилие, и многие напе чатанЬІ

по

несколько раз.

ханбалиты

в классическую аббасидскую зпоху, после багдадца имама ибн- Х а н б а л я (780-855; Бр., І, 180; Кр., 11, 38) сего «ИснаднЬІМ сводом» (<<Мюснад») вьщеляется в сле дующем, Х веке багдадец 'Омар аль- Х ь! рак ЬІ (ум. 945; Бр., І, 183; Кр., 11, 38), который из-за народного недоволь ства на ханбалитов принужден Бы л переселиться в Да маск. Сколько-нибудь большим распространением суро ВЬІЙ ханбалитский толк, помимо Ирака И (ДОНЬІне) кое каких мест Аравии, не пользовался, и старинны x ханба литских писателей дошло до нас крайне мало. Очень интереСНЬІХ писателей дал он уже в ПОСJlеклас

сическую зпоху. кзгда В ХІІ-ХІУ вв. 3ТОт толк, вообще-то не очень многочислеННЬІЙ, проявил большое оживление,

113

вы тупаяя против чрезмерной верЬІ в накош:вшиеся хадисЬІ и против Газалиевской мистико-ислаАI ;кой догматики. В связи с антихадисной борьбой и заботz,\fИ об очищении ислама от наслоений ожила у ханбаЛI/ТОВ и законоведная

писательская пору два

деятельность.

Наиболее

знаменитЬІ

ату

писателя:

ханбалит-багдадец и б н - Д Ж а у з и (ум. 1201; Бр., І, 499-506), известнЬІЙ знциклопедист (ср. стр. 89)*, и ханбалит-дамаскинец ибн-ТеІІмиййе (1263-1328; Бр., 11, 100-105) со своими учениками (преданнЬІЙ ибн l(аййЬІМ аль-Джаузиййе, 1292-1350; Бр., 11, 105, и др.). Вокруг их личностей сосредоточились все богословско правовыe СПОРЬІ в Сирии И Египте ХІІІ-ХІУ вв. и ребром БЬІЛ поставлен вопрос: кто же авторитет для uеркви? Га зали или ибн-Теймиййе? При зтом, за пуританские при ЗЬІВЬІ ханбалитов вернуться к примитивному исламу и очистить религию и право от наслоений, в число КОТОРЬІх они,

например, включали имусульманское паломничество

гробнице

толков

пророка,

им

пришлось от

господствующих

терпеть.

В а х х а б изм, всколынувшийй потом Аравию в ХУІІІ в. и разоривший святын,' как суннитские (Меди ну с Меккой) , так и шиитские (Кербелу) , находится в пря мой генетической связи с идеями ибн-Теймиййе_ Основа тель зтого реформаторского движения ибн-' Абдальваххаб (1703-1791; Бр., 11,390) не только знаком БЬІЛ с идея ми ибн-Теймиййе, но даже собственноручно переписал его сочинения l . Из UJиитскоА правоведноА литературw

Старейшие законовеДНЬІе сочинения шиитов дошли до нас в очень небольшом количестве (Бр., І, 184-188) и то, что

дошло,

не

пользуется

известнQCТЬЮ

среди

НЬІнешних

шиитов.

В послеклассическую зпоху, несомненно, после водво

рения власти Сельджуков в мусульманском мире, появился очень важнЬІЙ свод шнитского права «шераы ' аль-ислям'

(<<Исламские ІшиитскиеJ законоположения»), КОТОРЬІМ до

нь;не руководятся ШИИТЬІ, не исключая пределов Россий-

1 8ахха6нтству отведена у меня в «Истории арабов) ос06ая, очень

06сТОЯleJ1hНЗЯ глава. (До цього тому ВОМ ІІР RвіАШЛ8.- Ред.>,

114

ских. (Oтroгo часть .ШераЬІ' аль,ислям> стала бьІЛО появ· ляться в русском переводе проф. Казембека. СПб., 1862. по правительственному побуждению; Кр., 11,31). Автор месопотамец, шейх АбулькасЬІМ МохаккьІК ХЬІЛЛЬСКИЙ (А б У ль· кас и м а ль· М у х а г к ЬІ к - по транс· крипции русского перевода); он жил между ХІ-ХІІІ вв., не раньше 1044 года, не позже 1277 года. Подспорьем для изучения ш и И т с ко го пра в а могут не раз служить ТРУДЬІ бар[она] Н. Тор н а у (18501882, преимущественно на русском ЯЗЬІке) и специальнее: А. Q u е r r у (consul de France), Огоі! musulman, гесиеіl des lois, сопсеrnап! les musulmans shyites, Париж, 1872, 2 ТТ, (Русская рецензия в _Кавказе»', 1872, N~ 148),

ІСТОРІЯ ПЕРСІУ ТА її ПИСЬМЕНСТВА

СПИС ДЖЕРЕЛ,

АРАБСЬКОЮ ТА ПЕРСЬКОЮ МОВОЮ

ПИСАНИХ, КОТРІ ЦИТУЮТЬСЯ В ЦІЙ КНИЗІ Один із талановитих іраністів, проф. Едв. Браун' у своїй «А literary history 01 Persia» (т. І, Лондон, 1902, стор. 360) каже: «Великий літопис Табарі кінчається на 300 = 913 році', і хоч додаток Аріба К6рдовського веде нас ще аж до 320 932 року, але далі ми вже позбавлені

нашого найкращого джерела звісток, та й залежимо, голов

ним чином, од усесвітньої історії ібн-аль-Асіра (пом. 1232), що скомпонував велику «Збірку літописів» (<<Кяміль ат таваріх.) •. ці Браунові слова справедливі лиш настільки, наскільки йде мова про шви Д к і справки загального характеру. Тоді справді Тіібарі ІХ в. та ібн-аль-Асір ХІІІ В.- то будуть наші найкращі підручні праці. Тіль ки ж найцікавіші звістки здобуваємо ми здебільша з інших, розкиданих джерел, і ото ж їхній реєстр тут подається. Ми включаємо в реєстр самісінькі ті джерела, які в оцій нашій книжці справді цит У ють с Я (для подій тільки ІХ та Х вв.), а використано нами джерел значно більше, тільки нема потреби називати їх геть усі, особливо .всі історії багдадського халіфату та пізні перські компіля ції)'. Деякі спеціальні джерела вказані будуть іще й перед окремими відділами. І. Хорасанець і б н - Те й фур Багдадський (819893): .Sechster Band des IOtab Bagdad уоп Ahmad іЬп аЬі Т8Ьіг ТаіIОг.; hsg. и. iibers. уоп Н. Кеllег, Лейпціг, 1908. Цей том, єдиний, який дійшов до нас, зачіпає собою саму епоху халіфа Ма'муна'; а ціла ібн-Тейфурова історія досягла, мабуть, аж 860-х рр.'

1 Навіть такі стародавні іСТОрики, як і6н·l(отеЙ6а (УМ. 889), Ба· лазорі (ум. 892) та A6y-ХаНіфа Дінаварі (ум. 895), не фігурують у на шому джерельному спискові. ХОЧ користувалися ми ТИМИ істориками

пильно (але знаходили, на жаль, звісток про Персію ІХ В. дуже мало). , І(OJJИ порівняти цей єдино иам доступний (60 збережений) том і6н·ТеЙфура з відповідними місцями У Табарі, ТО показується, що Та6арі дос л і R Н О переписував і6н- Тейфура (себто і всі інші і6н· ТеЙфУРОВі томи), лиш розбиваючи суцільне його оповідання на щорjq~ ний літописний лад та проминаючи деякі Тейфурові звістки. з Син і6н· Тейфура 'О б е j.j Д а л л А Х продовжив був батькову

історію приблизно ДО 900·х рр, (ДИВ. «ФіХрисТ», стор.

119

147), та вона до

2. Хорасанський шиїт' ібн-Вадіх Я 'к У б і: а) Загаль ний літопис (довед. до 872 = 259 р.), вид[анийJ по-араб ськи

Houtsma під латинським заголовком «ІЬп Wadhih qui dicitur aJ-Jа'qОЬі historiae», 2 томи, Лейден, 1883; у II томі автор, що сам жив у східній Персії, дае чимало

цікавих даних про своїх сюзеренів Тахіридів, але, на жаль, дуже мало каже про початок Саффаридів, до яких ста виться прихильно через їхне шиїтство; б) В і н - так и:

Географія - «ІОтаб аль-бюльдан» (пис[анаl в 891 = 278 р.), вид[анаJ de .Goeje в «Bibliotheca geographorum arabicorum», т. УІІ (Лейден, 1.892), відділ 2'. 3. Т а б а р і (нар. 838, пом. 923): «Літопис», лейден ське видання, ІІІ серія, т. 2 (Лейден, 1881, редактори Ст. Гюйяр та де Гуе) і т. 3 (Лейден, 1883-1884, редактори бар[онІ Розен і де Гуе). Oцe€ колосальне, найдокладніше, найширше, а через те й найважніше джерело для епохи ІХ в. доведено до 300 = 913 року'. І 4. Абу-Бакр С у л і (писав в 900-х рр.; пом. 946): Історія аббасідських хал іфів і їхнього поетичного письмен ства «Awpaq», не надруковано ще, але чималий руко пис з літературної частини е в хедівській бібліотеці в Каїрі', а шматки з історичної частини - в петербурзькій колишній імператорській бібліотеці (із збірки Ханикова 60, за роки 228-256=842-870), в азхарській мечеті в Каїрі (за рр. 295-318=907-930), в паризькій Національній бібліо· теці (за рр. 322-329=934-940) та ще подекуди'. Окрім На . . не ЩЙWJlа. Але дещо з неї ми 3НЗ€МО через цитати у і6н·Халликяна ХІІІ в. та в інших. 1 2-а. ТОРКНУВШИСЬ географії Я'кубі, ми повинні зазначити, що раНіШ од нього писав (так само по-арабськи. як і всі) географ-перс і 6 Н

Х орд А д 6е х (писав між 844-848 рр.). Видl."1 де Гує, .францу.ьким

перекладом. в

«BibJiotheca geographorum агаЬісогит», т. VI (Лейден,

1889): «КНАЬ al-mаsaJik wa I·mamalik». Історичних звісток тут обмаль, але € ТУ1 uікавий топографічний та економічний матеріал про Пt>рсію в середині ІХ віку. 2 А р і б Кордовський дописав AaJJ ТабаріЄвий літопис до 320= 932 року. Тоіі Арібїв додаток lеж l;Іилруковано в лейnенському виданні (Лейден, 1897). ДалІ систематичний, збірний літопис треба дивитися вже в Ібн~Міскавейха Х-ХІ в. (у нас Н2 12). 3 З того каїрського рукопису я, правда, вже видав у світ перші

43 листи, ЯК додаток до своєї розвідки «Абан лахblкы ,' манихейст вующий позт, ОК. 750-815 Г.», Москва, 1913; aJle ж ті листи не стосую ться просто до перських династіЙ, 4,

Про ие див. І. Ю. Крачковського: сК описанию рукописей нБА

Таl1фура и ас-Сули» -

в Х Х І томі

петербурзьких

«Записок восточ

ного отделения импfераТОРскогоJ Русского археологического общества»·

(J912), стор. 95-115, з докладною бібліографіЄЮ 120

того, Сулі часто циту€ться в других арабських компіля торів'. 5. Хорасанець ібн.-аль-Азхар (Абу-'Абдаллах Мохаммед аль-Ахбарі, І-ї половини Х в.)2 до нас не дійшов, тільки ж ми Ma€MO з нього виписки у Мас'у ді Х в. (в оповіданні, де фігуру€ один З Тахіридів); безпе речно, в ібн-аль-Азхара таки, хоч і без його наймення у ібн-аль-Асіра ХІІІ в., і зовсім точно, з покликанням на ім'я ібн-аль-Азхара - у ібн-Халликяна ХІІІ в. (в такому, як і в ібн-аль-Асіра, оповіданні про Саффаридів). 6. Мас' у Д і (пом. 956), мабуть, чи не найважн іше наше історичне джерело після Табарі, ба гдадець , ЩО багато їздив по Персії і взагалі по світу, дуже освічений, всебіч ний письменник: а) «Морудж-аз-захаб» (<<Les prairiesd'or»),-

писlаноl в 336=947 р., видав з рівнобіжним французьким

перекладом у дев' яти томах Барбі€ де Мейнар (Париж, 1861-1877); про події ІХ в. див. т. VI (1871), т. VII (1873) і т. VIII (1874); б) В ін- так и: «Кїтаб ат-танбіх ва ль-іш раф» (<<Le livredel'aver!issernen!e! de lа геvіsіоп») писlано! в 956 р.; арабський текст видав де Гy€ в серії «ВіЬ!іо!Ьеса geographorurn агаЬісогиrn», т. VIII (Jlейден, 1894), фран цузький переклад Сапа de Vaux (Париж, 1897). 7. Сел л я м і Нішапурський (писlав! коло 955 р.): «Jlітописні оповідання про хорасанських правителів» (<<Волат Хорасан»). В арабському оригіналі до нас це важне джерело не дійшло, але ми звідти Ma€MO пере кладені на перську мову ексцерпти у Гярдізі Х І в., Овфі ХІІІ в. та монгольського двірського ді€писа Джо вейні ХІІІ в., а по-а рабськи - виписки в усесвітнього історика ібн-аль-Асіра ХІІІ в. та його вченика - біо графа ібн-Халликяна З • 1 Приміром, ВИПИСКИ з Сулі дае «Книга пісень» Х в., антологія

Хосрі ХІ в. і ін.

і Де Слен у

примітці

ДО англійського перекладу біографічного

словника і6н-Халликяна Х ІІІ В., т. IV, стор. 333 (В статті про Саффари дів), вважає, що ібн-аль-Азхар помер 937 р., 60 він має бути не КИМ, як доволі відомим філологом-істориком і6н-а6і-аль-Азхаром (про

НЬОГО ДИВ., примfjром). «Фіхрист» Х В., стор. 147-148 друков[аного) вид[ання). Але Мас'уді у «Золотих лугах» (писав 947 р.) одрізняє і6н-а 6 і·аль-Азхара (Т. І, 18; Т. VII, 73, 152, 160, 162) од і6н-аль-А,хара

(Т. VI!, 379).

8 16н·Халликян (ПОМ. 1282) У своїх СТЗ1їЯХ про славних хорасанц1в (примfіромJ. Тахіридів та Саффаридів) виразно покликається на Хора санську історІю Селляміj а що відповідні звістки про хорасанські

справи у Гярдізі та i6h-аль-АС1ра збігаються 3 ібн-Халликяновими,

121

8. СаманідськиА дворак Нер шех і (Х в., в пере· робці ХІІ в.): .Історія Бухари». Писано первісно ту «Історію> арабською мовою для бухарського володаря Нуха І ібн, Насра (943-954), то того арабського первопису ми не маємо. У 1129 і 1178 рр. перероблено Нершехі мовою перською, з додатками і вкороченнями. Перський текст (і французький переклад ??) видав Ш. Шефер: «Descrip' Ноп topographique et historique de Boukhara», т. І, персlькою мовою] (Париж, 1892), т. 11, переклад (здається, не пу· щено в продаж). По·росіЙСЬКИ - за редакцією В. Бар· тольда: М у х а м мед Нар ш а х и, История Бухары. Перевел с персидского Н. С. ЛЬІКОШИН (Ташкент, 1897). 9. Х а м з а І с Ф а х а не Ц ь (писlавl 961): Ком· пендіальна, мініатюрно прекоротенька всесвітня історія «Тііріх аль,омам., видав І. Готтвальд: «Hamzae Ispaha· nensis annales., ч. І, арабський текст (Лейпціг, 1844'), ч. 2, латинський переклад (Лейпціг, 1848). 10. Колосальна «К і т іі б а ль· а г;! н і» - «Книга пісень» (закінчlенаl коло 963 р.) Абульфараджа Ісфахан' СЬКОro (897-967). Цитується за l,м єгипетським виданням (Булак, 1285= 1868, 20 тт.). Про перські обставини тут звістки взагалі чисто випадкові й побіжні, але подекуди

трапляються і ширші (примlіромl, дами, т. ХІ, стор. 5-17)'.

У зв'язку з ТаХіри·

11. Ш іі б ю ш т і (пом. 1000 р.): «ІОтаб аб'дійарат, «Книга про монастирі» (християнські, куди приїздили погуляти мусульманські письменники). Автор жив при дворі єгипетського халіфа, але родом був із Персії. Серед усяких розкиданих звісток є в нього спеціальний довгий екскурс про історію династії Тахіридів - див. лл. 44-46 в берлінському манускрипті (М2 8321 в Альвардтовому «Vегzеісhпіss der arablischel Hschr. lНiindschriftl», т. УІІ,

309), і тії звістки коротко, але змістовно переглянув по· німецьки Г. Ротштейн у ювілейній збірці на честь Т. Нель· деке: «Orientalische studіеп», т. І (Гісен, 1906, стор. 155170). Одним із Шіібюштієвих джерел був, безперечио, ТО ВИДНО, що і дЛЯ них обох головним джерелом був той самий СеЛЛЯМі, хоч ВОНИ ЙОГО й не називають иа ймення. 1 Хоч і коротка, історія Хамзи повна перського патріотизму й на· ціоналізму. Звістки її, дарма що сухі, часом бувають несподівано дуже

цікаві, особливо з культурного погляду. :l До 6езпорядно розкиданої «Книги пісень:. € дуже гарний справоч

ний покажчик: І. Г в і ді. Лейден,

Tables alphabetiques du КіІаЬ al·Ag_n;.

1900 (стор. Х І + 769).

122

ібн-Теilфур (у !Іас N9 І) та, напевне, іІ Сулі (Ng 4), чого не помітив Ротштейн у своїй розвідці. 12. І б н - Міс к а в е й х (пис[авl після 982 р.), бовейгідський везір-скарбник (пом. аж 1030 р.): «Тад· жііриб аль-омаМ» - «Що діялося з народами» - всесвіт ня історія, 6 тт., де давні події та й аж до початку Х в. викладаються, правда, переважно дослівними виписками з Табарі', але зате історія Х віку, себто вся друга половина ібн-Міскавейхової історії. виходить ніби природне, неми нуче продовження для Табарі. Том І-й опублікували факсимільно Амедроз і граф Каетані з повного царгород ського рукопису ХІІ в. св. Софії (Лейден, 1909, в Гіббо вій серії); т. IV надрукував де Гуе в «Fгаgmепtа histo' ricorum arabicorum», ч. 11 (Лейден, 1871) з неповного амстердамського рукопису; в цім фрагменті містяться події лиш 813-865=198-251 рр., але все однаково ібн-Міскавейх здебільша тут іде попросту за Табарі; а дуже важний т. V (за роки 897-938) видано факсимільно, та, иа жаль, нечітко, як і т. І-й, з того самого царгород ського рукопису і в тій самій Гіббовій серії (Лейден), 1913 р.' 13. «Ф і х рис т» - «Бібліографічний покажчик» [ібн-І Надіма Багдадського (988 р.), історично-бібліогра фічний огляд арабського і іиших письменств - вид[авl Флюгель (Лейпціг, 1871). 14. Арабоязичних ге о гра Ф і в Х в.· здебільше повидавав де Гуе в серії «Bibliotheca geographorum araЬісогит». для нашої мети найважнішими будуть іще ненадрукований хорасанець Б ель х і (пис[авl коло р. 921) , що його обробив Іст а х р і (коло 951): .Книга шляхів і країв» і, під тим самим заголовком, і б н - Х а

1 Іноді оповідання в і6н-Міскавейха ширше, ніж у Та6арі. дИВ. про це наочну статтю Н. Amedroz cl(onkordanz zwischen ТаЬагі's Аппаlеп und Ibn·Miskawaih's Тзg'агіЬ el~итaт» у страсбурзькому часопису

,Der Islam., 1911, т. 11, кн. 1, стор. 105-114. .

»Може бути, за часів світової війни опубліковано ще А останній, 983 роком, датою смерті Адода Бовейгіда); але

УІ том (він кінчається

м:и ПfО це нічого тепер довідатися не можемо.

І, як вище зазначено, географів ІХ віку так само (такі і6и-Хор Дilд6ег, Я ·кубі). с Рукопис Бельхі е в Берліні (див. в Альвардта опис ара6ських манускриптів корОЛівської 6і6ліотеки, т. VI стор. 362, N!l60З2), а другого

рукописа знайшов Ахмед 3екі-бей (див. його «Метоісе sur Іе! moyens propres А dtHerminer еп Egipte ипе renaissance des lettres arabes», Каїр, 1910, стор. 19, N!! 10; порівн. У І. Ю. Крачковського французьку передw мову до Історії Дlнаварі, Лейден,

1912, стор. 24-25). 123

в к а ль

(977). два останні - в «Bibliotheca geographorum arabicorum., т. І (Лейден, 1870; Істахрі) та т. 11 (1873; ібн-Хавкаль); обидва вони (Істахрі та ібн-Хавкаль) самі чимало попоїздили по Персії. далі надто цікавий історично-географічний матеріал у цій самій де Гуевій лейденській серії в тонко критичного й талановитого Мок а д да с і (чи Макдисі, 985): «Bibliotheca geographorum arabicorum», т. 111.- «Descriptio іmрегіі mos-

lеmісі» (Лейден,

1877)'. 15. Не по-а рабськи, а по-п ере ь ки

писано, і в лей денській арабоязичній серії, звичайно, не опубліковано анонімну фе р і r у н іде ь к У r е о r раф і ю, що зветься «Границі світу. - «Холуд ель·' алем», а складено її 982 р. для одного князя 3 дрібної династії Ферігунідів, васальної бухарським Саманідам'. 16. Антологіст-біограф Та' а л и б і Нішапурський (961-1038): а) Багата на побутові подробиці .Йєтімет ад-дахр» - «Перлина (нашого) віку» (дамаск, 4 тт., 1304= 1887), де, крім І тома (поети Сірії та Єгипта), все присвя чено поетам-персам, що писали по-а рабськи (тт. 11-111-

західна Персія, т. IV - Хорасан і Заріччя)'; б) В і н так и: «Латаиф аль-ма'аріф. «Цікаві звістки». ed(iНоп] de Jong (Лейден, 1867), присвячені 6овейгідському міністрові ібн-'Аббадові (пом. 995). 17. Історик-географ а л ь - Б і Р У н і (973-1048): а) ,Хронологія східних народів», вид!авl по-арабськи Е. За хау (Лейпціг, 1878) і переклав по-англійськи (Лондон, 1879); б) «Індія» (коло 1030 р.), по-ара6ськи видав Е. Захау (Лон дон, 1887) і дав англійський переклад (Лондон, 1888; нове вид[анняJI910)4. У аль-Бірун! трапляються звістки і проХ в. 18. Г ярд і з і (писав по-перськи коло 1050 р.)

з замку Гярдіз неда..еко Газни.

Його перська «Краса

історій», доведена до 1041 року і, часто заснована на араб-

1 MOKaд~l.3ci вийшов у світ другим виданням (1906). 2 Інакше звуть цю географічну працю - (Анонім Т у м а Н е ь к О r (», 60 рукопис-унікум належить А. Г. Туманському·. що А опи

сав його в (Записках востfочного) отд[еления)

имп[ераторского] Рус

cKoforo] археолfогическогоl общества), Т. Х (1897), стор. 121 і далі.

а Численні переклади з 4·ї частини сйєтіМе» дав Бар6іє де Мейнар

у (JournaJ Asiatique»,

1853 та 1854. • На аль-6ірунієву «ІНДіЮ», що видав Захау,

ДИВ. змістовну й до кладну рецекзію 6ар(она] Розена в «Записках востfочного] отд(еления) импfераторского) Русск[ого) археол!огического] общества», Т. ІІІ (1888), стор.

145-162. 124

ськіll Історії хорасанця СелямІ Х в., цитується за окс фордським рукописом, що вибірки з нього надрукував В. Бартольд' у «Текстах» (СПб., 1898), передпосланих до його дисертації «Туркестан в зпоху монгольского нащест вия» (1900). 19. Х оср і, північний африканець, компілятор антологіст: "Цвіт письменства» - «3ахр аль-адаб» (1058 р-) цитується за єгипетським тритомним виданням 1293= 1876 на полях «'Икда» ібн-'Абд-Раббихи. Серед перістого змісту Хосрієвої хрестоматії бувають звістки і про Пер

сію Х в.'

20. Писана по-перськи «С і асе т - нам е» - «Книга про політику» (1091 р.) сельджуцького славнозвісного везіра Нізамольмолька. Видав Шефер (Париж, 1891) з французь ким перекладом (Париж, 1893). для науки політикам везір часто згадує події попередніх століть, зрідка покликаю чись на джерела (напр., на ібн-Міскавейха в розд. ХLVІІ). 21. «Ч е х а р мек а л е» - "Чотири статті» (про чотири класи потрібних людей: везірів, поетів, астрологів і лікарів), що написав перською мовою Нізамі 'Арузі Самаркандець (між 1110-1155 р.) для одного з гуридських (газнінських) князів. Видав Е. Браун у Гіббовій серії (Лейден, 1910); його ж таки англійський переклад (Лон дон, 1899, відбиток з «Journa] 01 the R[oyal] Asiatic Society»). 22. Сам 'а н і з Мерва (1113-1167): «ІОтаб аль-ан саб. - «Книга генеалогічних прізвищ», алфавітний біо графічний словник арабськ()ю мовою. Факсимільно видав Маргольйос (Лейден, 1912). 23. Багдадець з роду, Гарун ібн-аль-Аббас аль Ма 'м у Н і (пом. 1177=573 р.): "І~.торія хорасан ських правителів»', праця, що на неІ дуже часто по кликається ібн-Халликян ХІІІ в., навіть як оповідає не про хорасанців (прим[іром], про Бовейгідів, єгип[ет ське] вид[ання], І, 364=англ. пер[еклад], 11, 333). 1 «Хосрі -

тичну

справжня літературна сорокз»,- каже про його xao~ все6ічність Гольдціер у «Muhammedan1sche studіеп>~ (Т. Н,

Галле, 1890: стор. 268). " ДИВ. під р. 573 в .Ноджум» єгиптянина А6уль-Махасина ХУ В. Прізвише «МамуНі» пояснюють як «нащадок халіфа Ма 'муна». Таких Далеких нащадків чимало жило й у Хорасані й у Бухарі, і перські СПрЗВI;f МОГЛИ бути цікаві і відомі для «мам уніїв» узагалі краще, ніж ДЛЯ інших людей. Тільки ж важко думати, щоб оцей історик хорасанських

і"раВhтелів зміг перебутися без готової попередньої праці Селлямі Х в. про хорасанських правителів.

125

24. І б н - а л ь - Д Ж а в з і (1116--1201), енцикло педист-полігістор з Багдаду, суворий богослов-ханбаліт: а) «Всесвітня історія» - «Кітаб-аль-монтазам». Не на друковано. Каїрський рукопис Ti€ї частини, де містяться події рр. 842-902 (228-289), коротко описав В. Бартольд у .Записках востlочного] отдlеления] импlераторского] Рус скlого] археолlогического] оlбщест]ва», т. ХУІІІ (1908), стор. 0147-01481, і подав арабську (без перекладу) виписку про

'Абдаллаха ібн-ТаХіра' та про Я'куба Сафj>ара; б) Й о го ж так и: .Шозур аль-'окуД. - «Блискучі намистини (з історії). - циту€ться в нас за ібн-Халликяном ХНІ в.' 25. ,о в Ф і (до 1236), найстаріший, ЩО дійшов до нас, перський історик письменства': а) .Збірка (історичних)

оповідань. - «Джамі-ель-хікайііт» (персlькою мовою]); в цілості не видано, циту€ться за вибраними «Текстами» В. Бартольда (СПб., 1898), І-а частииа його «Туркестану. (стор. 83-101) та за англійськими витягами в «Нistory 01 India» Елліота, т. 11 (1869, стор. 155-203)'; б) «Лобііб ель-ельбііб.- «Сама серединка таланів., персlькою мовою] видlав] Едв. Браун (т. І, Лейден, 1907; т. 11, Лейден, 1903). 26. Я кут (1179-1229), вчений, книготорговець-біб ліограф і подорожній, що об'їздив увесь Схід: а) Біогра фічний словник «Иршад» - Dictionary 01 learned теп, edited Ьу D. S. Margoliouth (т. І - Лейден, 1907) і т. д. У Гіббовій серії; видання ще не скінчено'; б) В і н - так и: «Мод'жам-аль-бюльдан» -

«Географічний

словник.,

ви

дlав] Ф. Вюстенфельд, 6 тт. (Лейпціг, 1866-1873). Якут використав безліч усяких рідкісних джерел'. 1 В. В. Бартольд зазначає, що ОДНИМ із джерел була ДЛЯ і6и-аль

Джавзієвої компіляції «Історія Ніwапура), пer'еважно священного характеру. що до наС не діАШЛ8, а написав гі богослов Б ь о й й і Н іmз пурець (пом. 11; до

1014).

речі, зауважу, що різкі Абдаллахові слова про євнухів €

в Мас'уді Х В.: «Золоті ЛУГИ», Т. УІІІ, стор. 149; тільки Абдаллахове ім'я в нього не згадується. 3 Про інші писання того енциклопедиста і6н-а.ль-джавзі ДИВ.

у Броккельмана:

.Geschlichte] der arabfischen] Litterfatur]>, І (1898), 502-508, Зауважити треба Нікo.rrьсонову статтю в cJourn[al] of the Rfoya1] Asiatlic) Society., 1899, стор 908 (до сШозур.).

сroр.

• Звісно, КОЛИ не ЛічИти сЧехар мекале» Х fI в. 5 На не історичні, а ЧИСТО казкові оповідання з 08фіЄ80'і збірки

(прим[іром].

надруковані в хрестоматії при cPersische GrammatfikJ»

3алеманнз* та Жуковського·,

БерліН,

1889, стор. 9-16)

ПDклика

ntся нзм, очевидячки, нема чого.

tI Як відомо, записка ібн~ФадлАна про руСів· дійшла ДО нас тільки через СЛОВНИК Якута. Про Якутові джерела лив. дисертацію" F. Н е f!' Г.

126

27. Месопотамець і б н - а л ь - А с і Р (1160-1232): Всесвітня історія - «Каміль», цитується за єгипетським виданням 1290=1873 р., T.IV (події 155-227=711-842 рр.), т. VII (роки 228-294=842-907), т. VIII (роки 229369=907-980) і т. ІХ (роки 370-450=980-1058). В опо віданні про Персію ібн-аль-Асір здебільше йде попросту за Табарі ІХ-Х в. (до 914 р.), але іноді дає звістки, по черпнуті, напевне, з хорасан ця ібн-аль-Азхара першої половини Х в. та .Хорасанських правителів. Селлямі Нішапурського (коло 955 р.) та З інших. Кажучи про Бовейгідів Х-ХІ вв., ібн-аль-Асір побіжно покликається на бовейгідця ібн-Міскавейха Х-ХІ в. та на його про довжника ібн-аль-Хамадані ХІ в. та на багдадця ібн-Ма кулю ХІ в. Про Газневідів він цитує Отбі ХІ в. Є в ібн ~ль-~сіrа уваги, вимірені проти ібн-аль-Джавзі ХІІ в. 1 т.

ІН.

28. Його вченик, «арабський Плутарх., і б н - Х а л лик Я н (1211-1282). Найславніший, критичний біо графічний словник «ВафайЗт» - .Некрологи, (пис[ано] у Каїрі, починаючи з 1256 р.). Арабський текст у нас цитується за двотомним каїрським виданням 1310= 1893

року', і рівночасно скрізь наводиться том і сторінка гар ного критичного англійського перекладу de Slane'a: «Віо graphical Dісtіопагу. (Париж, 4 тт., 1843-1871). Ібн Халликян покликається і на загальних істориків, таких, як його вчитель ібн-аль-Асір ХІІІ в. (або ще й на Табарі ІХ-Х в., ібн-аль-Джавзі ХІІ в. і ін.); покликається він і на безліч істориків спеціальних: у статтях про Тахіридів і Саффаридів наводить він ібн-аль-Азхара та Селлямі Х в. і Ма'муні ХІІ в., в статтях. про Бовейгідів цитуються

Die historischen und geographischen QuelJen іп JAqut's geographischem

W3rterbuch. (Страсбург, 1898).

1 27-а' КОIfИСЬ дуже 6уІЗ цитувавсь у європейців араб·сіріЄць А 6 у.

ль Ф в д а (нар. 1273, пом. 1331), що його всесвітню історію подав 3 кри~

ТИЧНИМ латинським перекладом йог. Рейске' Abulfedae AnnaJes MusleЛ1ісі, 4 тт. (Копенгаген,

1789-1794). Тільки ж, як відомо, Абульфида

попросту переписував та ВКОРОЧУВЗВ ібн-аль·Асіра, І відколи ібн-зль Асіра надруковано, го звичайно нема жоднісінької потреби вдаватися до його ексиерптора - Абульфиди. Коли ж часом доводиться мені зга· дувати таки А Абульфиду, 10 я ПОКJlикаюся на царгородське видання його .Історії. (4 тт. 1286= 1870 р.). 11 Були ще єгипетські видаиня ібн-Халликяна 1275 та 1299 р. і євро пеlkьке чотиритомне Вюстенфельда (Геттінген, рідке.

127

1835-1843), тепер дуже

нього: спеціальний бовейгідський історик СМі Х в .. Та'алибі Нішапурський Х-ХІ в. і т. д., і т. д.' 29. Мінгадж-и Сірадж Д ж у з Д ж а н і (1260), афга но-індійський краянин: «Табакат-и Насирі» - «Наси рові таблиці»2, всесвітня історія, писана перською МОВОЮ, доведена з найдавніших часів та й аж до 1260 року. Маємо 8

докладно (хоч не кри rично) коментований англійський пере

клад майора Г. Раверті (Raverty. 1873-1881, покажчик 1897. в серії «Bibliotheca Іпdісю'), та для нашої мети вагу має, звичайно, не вся праця, а тільки перша її половина, що подає первісну історію багдадського халіфата та пер ських обласних династій, а найбільше відділ УІІ (Тахі риди), УІІІ (Сафариди), ІХ (Саманіди), Х (Бовейгіди). Праця, звісно, цілком компілятивна в ЦИХ відділах, та ЧИ~ мало тут є подробиць, яких нема в других загальних зводах.

30. «Ф а х р і»

(1302

р.) -

етико-політичний

«Фах

рійський домострій для володарів», де друга половина

історія халіфату, дуже художня, талановито-вимовна і аж надто цікава з культурного погляду своїми рельєфними

подробицями. Автор ібн-ТИктака. писав по-арабськи в Мосулі, та симпатії його шиїтські, і Персія обмальовується в нього непогано. У нас цитується тільки той арабський текст «Elfachri», що видав W. Ahlwardt (Гота, 1860; було новіше видання Деренбурга, 1895). Єсть і переклади: російський (І. Холмогорова, 1863) та зовсім недавній французький (Е. Аmаг, 1910, в серії «Archives MarocaineS>,), та, на жаль, їх не можна роздобути в Києві, і ми позбав лені змоги робити зсилки на ті переклади. 31. «Т а р і х - и Г о з іде» - «Вибраний літопис» (доведений з давніх часів аж до 1330 р.), що його. перською мовою, скомпілював Хемдаллах Мостовфі Казвінський, відомий іще й своєю г е о r раф і є ю «Нозхет ель-ко· люб» - «Втіха для сердець» (1340). Факсимільно видав «Гозіде» Едв. Браун у Гіббовій серії, т. І - перський текст (Лейден, 1910), т. ІІ - сильно вкорочений англій ський переклад чи огляд (Лейден, 1913)3. Перським по діям ІХ та Х вв. присвячено розділ 4-Й. а саме відділ І-й 1 Як про джерела

ібн·Халликяна, так і про джерела його вчителя

і6н-аль Асіра ширша буде мова в розділі про БовеЙ'гідів·.

а Заголовок визначає. «Історія, присвячена делійському султанові

Насиредцінові Махмудові І» (1246-1265). " Географію має видати фаКСИМіЛьно в тій Le Strange. з анГлійським перекладом.

128

самій

fіббовїЙ серії

(Саффариди), відділ 2-й (Саманіди) та віддliлJ б-й (Бовей· гіди). Свої джерела (23 N.N.) автор перелічу€ в початку книжки; мабуть, чи не половина з них іще досі залиша€ться в

рукописах,

не

видана

друком.

32. Д о У л а т - ш а х

Гераті):

«Тезwірет

Самаркандець (писав 1487 еШ'ШО'ера» - «Житт€писи поетів»

перською мовою і про поетів перських. Критично видав Едв. Браун (Лейден, 1901) і дав розвідку «ТЬе sources 01 Dawlatshah. у «Journa! 01 the RloyalJ AsiatlicJ SoclietyJ», 1899 (січень, стор. 37-69). Одним із найстаріших і най· . головніших джерел у доулаТ'шаха була Тt'зкіре (біогра· фічна антологія) Абу-Тахіра аль-Хатуні ХІ-ХІІ в., яка до нас не дійшла, а крім неї - «Чехар мекале» Х Il в., «Таріх-и Гозіде» ХІУ в. і ін., відомі й нам. 33. Мір х о н Д (1433-1498). З його великої все· світньої історії (<<Ровзет ес-сефа»): а) відділ про Тахіридів циту€ться за окремим виданням Мітшерліха: «Mirchondi

historia Taheridarum»

(по-перськи

латинським

пере

кладом, 2-е видання, Берлін,

дів -

1819); б) відділ про Самані Delremery: «Histoire des Samanides» (Париж, 1845,

перський текст, французький переклм і безліч важливих

критично-історичних уваг); в) про Бовейгідів - Fr. Wil· ken: «Geschichte der Sultane aus dem Geschichte Bujeh пасЬ Mirchond» у «Abhandlungen der kБПіgНіsсhеJ Akademie der Wissenschaften zu ВегІіп aus dem Jahre 1835». (Берлін, 1837, відділ «Нistorisch-philosophische Abhand· luпgеп., стор. 1-120, перський текст, німецький переклм і

критично-історичні уваги). 34. Пізню перську компіляцію всесвітньої історії «Т а р і х- и Х е йде р» - «Хейдеровий літопис», писану в 1611-1617 рр., ми згаду€мо й циту€мо лиш через те, що Вількен у своїх увагах до Мірхонда (про Бовейгідів, 1835, та ще й про Газневідів, 1832) понаводив з Хейде рової компіляції ХУІІ в. усі ті дані, котрих нема в компі· ляції Мірхондовій ХУ віку'.

два-три слова про допомІжиі працІ Що торка€ться € в р О n е й с ь ких обробіток пер· ської історії І Х та Х в., то критичні проби освітлити науково цю історію робилися попереду перекладчиками деяких східних обробіток. Найвидатніше місце тут Ma€ 1 Про «Таріх-и Хейдер» ДИВ. у Рійо в описі перських руКОПИСіВ

Британського музею (Т. ІІІ,

1883, стор. ВВВ). 129

Де Ф рем ері, що переклав Мірхондову ХУ в. сама нідську історію: «Histoire des Samanides» (Париж, 1845; див. перекладачеві примітки на стор. 255-296). 3 авторів загальних праць Г. В е й л ь - «Geschichte der СЬаШеп», т. 11 (Мангейм, 1848, період 749-945 р.) та т. ІІІ (Мангейм, 1851, період 945-1258 рр.) - за свою історичну нитку бере царювання кожного окремого баг дадського халіфа і лиш отак торка€ться тих перських справ, що одбувалися за даного халіфування. Користу €ться він, як джерелами, найбільше Табарі Х в., іби-аль Джавзі ХІІ в. та ібн-аль-Асіром ХІІІ в. і його вчеником ібн- Халликяном - джерелами добрими; але як не всі томи ібн-аль-Асіра (ще ненадрукованого тоді) були в ру ках у Вейля, то він легко заміня€ ібн-аль-Асіра його ексцерптором Абульфидою першої половини ХІУ в. або ібн-Хальдуном самого кінця ХІУ в.; вда€ться він і до інщих загальнохаліфатських пізніх компіляторів, часом не минаючи й перських (Мірхонда ХУ в.).

У А в г.

М ю л л ера -

,История ислама»', т.

ІІІ

(СПб.. 1896; по-німецьки - 1887) - ми знаходимо два спеціальні розділи: .Возникновение персидских государств. (стор. 18-36, про Тахіридів і Саффаридів) та «саманиды и БуидЬІ» (стор. 37-50). Тут виклад систематичні ший, ніж у Вейля (а Вейлем Мюллер користувавсь), та, на жаль, нема точних вказівок на східні джерела, якими користу вався сам автор Авг. Мюллер, і через те читач не Ma€ змо ги вивіряти його; У Вейля, навпаки, кожна звістка ствер джу€ться зсилкою на джерело і на лист рукопису. Лиш із спорадичних, випадкових Мюллерових уваг ми можемо довідатися, що в нього в руках були Я'кубі І Х в., Табарі ІХ-Х в., аль-Біруні ХІ в., ібн-аль-Асір ХІІІ в., ібн Халликян Х ІІ І в., словник лікарів ібн-Абі-Осайбі Х ІІ І в., «Таріх-и Гозіде» ХІУ в., Мірхонд ХУ в., себто й декотрі такі джерела, яких не було в Вейля. у збірному «Grundriss der ігапіsсhеп Philologie. (Страс бург, т. Н, вип. 4, 1900, стор. 559-566) П. Хорн подав на сімох сторінках п'ять дуже невеличких енциклопедичних

статей: Тахіриди, Саффариди, Саманіди, Аліди в Табари стані та 3іяриди і Буіди. Він одсила€ читача до пізньої компіляції - Мірхонда ХУ в., та ще поклика€ться на невикористане джерело - бухарську історію Нершехі Х в.

В.

Рівночасно з короткослівним Хорном випустив У світ Б арт О Л ь Д свою дисертацію «Туркестан в зпоху ІЗО

монгольского нашествия . Исследование» (СПб., 1900), де 11 розділ зветься .средняя Азия до Х І І века». Тут, на стор. 181-266, дослідник спиня€ться попереду на мусуль, манському завоюванні Туркестаиу, а далі на періоді Тахіридів, Саффаридів та Саманідів, звертаючи свою увагу на соціально-економічний побут (династій Зіяридів та Бовейгідів він не чіпа€, бо вони чужі для Туркестану). Підготовча частина до дисертації, під тим самим ЗаГОЛОВ' ком з додатком підзаголовка .ТеКСТЬI», вийшла в світ за півтора року перед тим (СПб., 1898); там В. Бартольд повидавав чимало виписок з манускриптів. Ті виписки, звичайно, найбільше стосуються до головної мети в ди< ер танта, до відносин спеціально туркестанських, тюркських, а не перських, але трапляються тексти дуже цікаві і для передтюркського, іранського періоду (Гярдізі ХІ в_). К:оли не рівночасно з Бартольдом, то навіть трохи раніше повів свої наукові досліди над мусульмансько-пер ською історі€ю з найстаріших першоджерел Е д в. Б Р а -

у н (Edw. Browne), що далі видав «А literaryhistory 01 Persia. (2 тт., Лондон, 1902-1906; т. І - од наЙДЕвні ших часів до часів Фірдоусі, т. 11 - од часів Фірдоусі до часів Сааді ХІІІ в.). ЯК видно із заголовку, найбільше цікавить Брауна історія культурно-літературна. Згідно з тими своїми науковими інтересами, він, укупі з своїми вченикаМИ та товаришами, критично опублікував велику низку і перських і арабських відповідних джерел (пере важно у видавництві Gibb Меmогіаl Series). Щоправда, ті публікації повиходили в світ (і виходять далі) вже n і с л я того, як Браун надрукував свою двотомну «History. (1902-1906), і одчиняють для дальших дослідників іще дуже широке, розлоге, нерозоране поле. З 1908 року зачала виходити в Лейдені ісламська енци клопедія: .Е n z у k І о Р іі d і е d е s І s І а m» (по-ні мецьки, а рівночасно і по-французьки і по-англійськи, тобто трьома рівнобіжними ВИданнями), Ця енциклопедія мала б бути останнім словом науки, видавати її заходилися три €вропейські академії наук та ще російська, а до спів робітництва притягнуто було довгу низку авторитетних орі€нталістів-спеціалістів. Перший том цього поважного словника уже готовий був 1913 року (статті по А-О). Думалося було, що ціле видання, геть усі три томи, закін' чнться 1920 року', Статті про Персію та про перське пи сьменство малн б міститнея, певно, в останньому, тобто ІЗІ

ІІІ, томі. Світова війна перебила цю працю иа літері G (в 1914 році), і тепер невідомо, чи доведено буде її до доброго кінця і коли саме надійде там черга на загальну, провідну статтю «Перс і я» та «Перське письменство».

САМАН ІДИ , БУХАРСЬКІ ЕМІРИ

(875-999 чи 1005) 1 Дещо додаткове про джерела

Джерела і помічну бібліографію для саманідеької історії вказано на стор. 119-132, разом із загальним дже рельним оглядом для Х віку. Долучитися до цього має ще: а) ,о т б і (пом. коло 1036 р.), газневідський істо

рик, що його «Ат-тар іх аль-йаміні» (про султана Мах

муда Газневідського) надруковано на полях 10-го, ІІ-го і 12-го тт. єгипетського видання халіфатської історії ібн-аль-Асіра (Каїр, 1290= 1873). Те, що на друковано на полях 10-го тому, має вагу для історії саманідської держави вже в другій половині її існування, коли їй довелося мати діло з газневідами. В Отбі, поміж іншим, є в т. ХІ, стор. 43-46, і загальний кон спект саманідських царювань. Із місцевих історій уже названо в загальному огляді під N9 8 саманідську. б) Іст О Р і ю Б У х ари, що по-арабськи напи сав Наршехі у Х в., а другі переробили її на перське в ХІІ в. Додати варто: в) Н есе фі (ум. 1142): «Сама ркан де ь к а і с торі я», або .КандіЙЙе., в скорочеНіИ перер~бці Несефієвого вченика та ще пізніших середньоаЗІат ських письменників; щоправда, політичної історії тут не гурт, побільше місцеві «житія святих». Скількись уривків історичного характеру надрукував із «Кан діййе» В. Бартольд у своїх <Текстах» (СПб., 1898), стор. 48-51. Російський переклад першої половини «Самаркандської історії» під заголовком «Кандия Ма лая» (себто вкорочена Несефієвим учеником) дав В. Вят-

132

кін У .справочной книге Самаркандской области •. вип. УІІІ (Самарканд, 1906)'. г) 1 сто р і я Б е й г ек а ХІІ в., що 11 скомпі· лював у 1168 ропі Абуль-Хасан БеЙгекі·. Бейгек місто й округа в Хорасані, на захід од Нішапура'. Рукопис (179 лл.) - У Британському музеї в Лондоні, і описав його Рійо в CBO€MY каталозі перських рукопи, сів того музею (Suрр1еmепt, 1895, стор. 60-61). Спе· ціальний розділ, присвячений в «Історії Бейгека» Сама· нідам, невеликий (лл. 38-39), але пікаві подробиці про них розкидано скрізь там і сям по книзі, особливо в другій половині її. ІІ Саманіди

в «Заріччі»,

хорасанських

як

Тахіридів;

аристокраТИЧНі первісний

васали аристократичних

Іхиій

зв'язок

центральною владою. ЯК звалив Тахіридів Саффар

із

халіфСЬКОЮ

(873),

Саманіди

робляться самостійними.

«Саманіди - це одна з найкращих династій, ЯJ>а пану· вала над людьми»', - я кось випадково сказав про цих володарів аж надто авторитетний у своїх оцінках арабський історик, що уважно дослідив житт€писи дуже й дуже багатьох усяких князів, царів та султанів.

Іхній

рід -

стародавній

вельможний

перський,

із

Бельху; а Бельх це класична Бактрія, на верхоріччі Амудар'ї, на лівому, південному боці ріки. 3а часів омей ядських халіфів, у кінпі VII та на початку VIII в., пя область підпала під владу арабських завойовників, і ми Ma€MO звістку для 730-х років, що в бельхській окрузі € село Сам а н. а поміщик того села зветься «Саман1

Докладну рецензію на 8яткінський

пере'клзд «Кандни Малой»

подав В. Бартольд у «Записках ВОСТОЧНОГО отделения имп[ератор ского) Русского археологического общества», т. XVIII (СПб .. 1908),

4, стор. 0182-0189. 2 Не треба, звичаАно, плутати ЦЬОГО Бейгекі ХІІ в. з ДРУГИМ, давнішим Бейгекі Абульфезлем, відомим газневідським мемуарис вип.

том ХІ в. 3 Головне місто бейгекської округи - Себзевар. 4 «Кану ахсана ль-молюки сіратзн» - ібн-Хзлликян ХІІІ В., єгип[етське} вид[зння),IІ, 78=англрйське видання). 111,313. Мабуть їбн-Халликяи узяв uю оиінку для Саманідів у свого вчителя ібн аль-Асі ра

(1160-·1232), 60 й У того ми читаємо: «ва канет мни ах

сани д-дювалі Сіратан» (єгип[етське] вид[ання], т. ІХ, стор. під 389-999 р.).

133

56: 11.

ходат., себто «саманськиА господар.'. Він покинув рідну зороастрійську віру і перейшов із свO€ю сім'єю на віру мусульманську. Звідти й вступає до мусульманської істо рії фамілія Сам а н і дів. Тільки Ж родословне свое древо починали Саманіди із значно давнішої доби. Вони вважалися за безпосередніх нащадків Беграма Чубіна, славнозвісного вO€води УІ віку У доісламській перській державі, що побунтувався проти шаха Хосрова 11 Пер віза та був проголосив самого себе за «царя над царями. та й утік до тюрків У Середню Азію у 591 році. «Проти цієї саманідської генеалогії ще ніхто не спорився>,' каже аль-Біруні, великий критичний учений Х-ХІ в., що жив це під саманідським володінням і міг бути геть об'єктивним. Так само інші історики й поети, що нале жали до табору чужого або попросту й ворожого Самані дам, звали цих емірів «Беграмовою династією.'. Звичайно, що й далі, у пізніших істориків, навіть думки ніколи не бувало допускати для Саманідів інакший, не такий аристо кратичний

родовід,

як

оцей

напівцарівський,

себто

од

Беграма Чубіна'. 1 Якут (ум. (229) У своєму «Географічному с.'tовниковЬ (вид(ав] ВюстенфеЛЬд. т. ІІІ, 1868, стор. 14-15) наводить цитати. 3 яких

ВИДНО, що дехто з географів шука€ дехто -

село Саман

коло Бельха,

але

коло Самарканда (о самаркандській околиці шукає того села

і географ Х віку Макдисі, -

див.; ~Bibliotheca geographorum

агаЬі·

т. ІІІ. стор. 338). Титу.'] «Camah-ходАт», ЩО має в собі арабське закінчення (Т», Якут хоче ВИМОВЛЯТИ більше на перський

corum»,

лад і читає «ходАЬ», а не «хаДат», ЯК це

передники (ДИВ., напр., у зль-Віруні

роблять і деякі

його

1000 року: «Cllronologie

по

огіеп·

talischer Vбlkег», арабfСЬКИЙ] текст, Липськ, 1878. стор. З9: (4). :& еЛям АюхАліф ахадон фі ман кАна аввзля дзвляти-хім» аль БІруні. араб[ ський] текст: «Chronologie orienta!ischer Vбlkег:t

(Липськ,

1878. стор, З9: ІЗ). знгл{іА:ськийJ переклад 3ахау: еСЬго·

nology of an:;ient паtіОПS:t (Лондон, 1879, стор. 48). 3 Отаке (ало Бахрзма» ДИВ. у віршах газневідського (себто ан тисаманідського) Х:В8lJителя БадіаЗЗЗМЗllа Хамаданського (пом. 1008), що їх наводить підх.вальниЙ газневідський історик 'Отбі (пом.

коло

1О36)-на полях єгип[етського] вид{ анняl іБН·ЗJIь·АСіра, т. ХІ, стор. 7З.

• У ібн·Халликяна ХІІІ в. (єгипfетське] вид[ання], 11, 19=зн~

гл{ilkьке], ІІІ, ЗІЗ) замість Беграма Чу6іна названо навіть Беграма Гура, справжнього саманідського «царя над царями» (420-4З8); те саме - в ранішому «Географічному словникові» Якута ХІІІ в. в статті

.CAMA~, (вид(ав] ВюстеИфельд, т. ІІІ, 1868, стор. 13). Тільки ж У іби Халликяна оте «ГYP~ скидається на механічну опнску, бо в його учителя і6н·аль·АСіра ХІП в. ми знаходимо ім'я саманідського предка

не інакше, як «Беграм ЧубіН» (єгипlетське] вид[ання); т. VII,

стор. 99. під 2бl р.), однаково як і в і6н аль.АСірового ексцерптора Мульфиди ХІУ в. (царгород(ське] вид[аиняl, т. Н, стор. 53). Те

134

Та хоч поробилися мусульманами Саманіди ще за Омейядів, визначилися вони в халіфаті вже аж у пеРІОД аббасідський, за халіфа М а 'м у н а, що 819 р. попризна чав саманідську сім'ю губернаторамн до всяких міст Ма вераннагра, себто «Заріччя» (інакше - Трансоксанія, тепер - Туркестан): кого - в Самарканд, кого - в Фер гану, кого - в Шаш (Ташкент), чи куди,- попереду без Бухари'. Вважаючись за підданців халіфових, губерна тори-саманіди однак у тіснішу васальну залежність пішли до новітньої хорасанської династії Тахіридів, що тоді й виникла та й' була рідною для Саманідів і через свій освітньо-культурний дух, і через стародавній перський родовід, і через свої громадсько-політичні погляди й на строї. Вкупі з Тахіридами Саманіди не одкидалися аж до краю од фактичного зв'язку з халіфською центральною владою. Цей зв'язок (стор. 31 і 60)* виразно давав себе знати тим, що Тахіриди засилали щороку при б ут к и З кра їни до Багдаду. Звичайно, ЩО разом з тим краї на не забувала свого права домагатися грошей із загально державної скарбниці для своїх місцевих потреб. от халіф

Мо'тасим

(833-842),

запевне без усякої охоти і навіть

без пересердя, приневолений був заасигнувати два мільйо

ни дирхемів* на те, щоб про копати великий. арик в окрузі Шаш (ташкентській). «Яке нам з тобою діло до людей Шаша та Ферганиl - спробував був віи одмагатися од витрати, докірливо вдаючись до того вельможі, що обстоював оце мавераннагрське

прохання.

Пане над правовірннмиl Хіба ж вони не твої під данці? - одказав тоЙ.- А вже ж для господаря, що доб ре пильну€ CBO€Ї держави, і далекі люди і близькі - одна ковісінькі.

Та халіф більше не сперечавсь».' •

саме «Чубіи) - у перських компіляторів, примfiром] в «Таріх- и Го зіде., 1330 (факсимільне видання 1910 р .. л. 379). У Мірхонда XV 8. (вид\вв] Дефремері, 1845) і т. ін. Цю звіСтку історики подають не під

певню€ Вейль (<<Geschkhte

der Сhаlifеп»,

т.

204=819 роком, ЯК 2, 1848, стор. 448,

за·

не

вірно покликаючись на іБН·8ль·Асіра) і ЯК слід було 6 сподіватися.

Ретроспективно ВОНИ про це згадують, торкаючись уже 261=875 року. Див., прим[іром], ібн-аль-Асіра (.гип[етське! вид[анияl, т. УІ!, стор.

99). , Табарі ІХ-Х В.,

рієвих

сер[ія! ІІІ, стор. 1326. Бе. різких Таба подробиць оповідає про шашський QРИК ОВфі ХІІІ в.

в ,ДжАмі ель-хікАМт., відд[ілl І, РО3д[іл] у сТекстах., СПб., 1898, стор. 83-84).

135

5 (вид[ав] В.

Бартольд

Відколи, в 873 р., династію Тахіридів звалив Якуб Саффар, Саманіди в Мавераннагрі не підхилилися новим

господарям. Року 874-го l вони навіть одтягли од Якуба Б у х а р у (потім вона зробилася їхньою столицею)', а

і н В ест и тур У

почали

здобувати

б е з п о с е -

ред н ь О З Б а г да Д у (875)3. Разом з тим вони зро билися, сказати, так що й зовсім незалежними од халіфа; щоправда, монету били з халіфовим ім' ям, споминали його на хотбі (ектенЩ*, тільки ж і з адміністративного і з еко номічного погляду були вже геть самостійні. А втім, іноді було траплялося і так, що котрийсь халіф повертав сама нідському емірові ті грошові військові витрати, які тому доводилося

вчинити,

воюючись

проти такого свого супро

тивника, що й халіфові був не до серця'. ІІІ Засновник

самзніДСЬКОJ

Ахмед (892-907). Його

могутності,

блискуча

видатний

перемога

еМір

над

Ісмаїл

Амром

ібн·

Саффз w

ром (900) і величезний обсяг його держави: доля саффаРИДСЬКОl династії. Емір Ісмаїл як ПУТЯЩИЙ внутрішній правитель своеї дер· жави, оборонець бідняків.

Найпершим представником цього нового, самостійного періоду в житті саманідської династії явля€ться самар кандський саман ід Наср ! (875 -892); тільки ж східні історики, хоч Їм і відомо, що Наср ! уже безпосередньо залежав од халіфа, розпочинають таблицю саманідської династії доп іро з його брата! см а ї л а, що мав столицю в Бухарі і що розбив саффарида Амра іби-J]еЙса·. 1 Нершехj Х В.: «Історія Бухари», вид[ав] Шефер, стор. 77. , Тільки ж Самарканд. що був найбільшим містом цілої країни

(як ВИДНО 3 опису ЙОГ() ('тін У географів Х В., 8 почасти з сучасних стінних ЗОС1зтків). не втратив CBO€Ї ваги. як наАлюдніwиА, дуже

торговий ПУНКТ. Займав він просторінь не меншу, як сучасна Москва, і людності могло там міститися, може, з півмільАона,

, дИВ. У Табар;, с"рРя) Ш, стор.

1885. під 261=875 роком. року 901=288 халіф виплатив саманідському емірові 300000 динарів та 10000000 дирхемів на експедицію проти Седжис· тана (Ма суд; Х В.: «30лоті ЛУГИ», т. УІІІ, стор. 201-202). 4. От

Напр"

Отбі (пом. коло J036 р.) R своїй історії Махмуда Газ кінець саманідській дep~

невідського, що на Отбієвих' очах поклав

жані, кал"е: «династія саманідська держалася 102 роки і шість мі· еяців і десять днів (себто з 900 року), а першим володарем був

Ісмаїл. що розбив А\1ра ібнЛеАrа під Бельхом», - див. на полях €гипrетського] видlавня] і6н аль-Асіра, т, ХІ, стор. 44. Або от Зl108

БІльш-менш такими словами (себто тільки про 102

136

роки існуван.ня)

Ісмаїл (892-907) безперечно може вважатися за най· видатнішого володаря поміж саманідською династією з n о л іти ч н О г О погляду. Та сафрарид Амр ібн' Лейс не склав тому ціни заздалегідь і прискорив свою загибель. Уперто він пнувсь і пнувсь до сюзеренних прав над саманідським Мавераннагром, бо, на його думку, вже ж геть усі права, які колись були У Тахіридів, явля· лися невідчужними і для Сафраридів; а багдадський ха·

ліф' лукаво піддержував ті Амрові ліфа, звичайно, раз

претензії, бо для ха·

у раз була добра рація нацькувати

двох надто самостійних правителів одного проти одного'. Катастрофа настала аж у 900 році; а ще за два роки перед тим посланці од халіфа привезли до Нішапура, Амрової хорасанської

столиці,

довгождану

грамоту

про

те,

що

Заріччя доручається Амрові Сафрарові замість Ісмаїла Саманіда. Емір Ісмаїл, обережна людина, радніший був іти на згоду та й прикінчити справу добрим миром. Він послав переказати Амрові, що, мовляв, нехай би за саманідською династією залишилося їхнє Заріччя, далека тая країна (тагр), а всіма іншими розлогими землями Персії нехай безтурботно володіють Сафрариди З • Амр на це не пристав і вирядив велике військо в напрямі до Бельха, щоб воно в тому місці перейшло ріку Амудар 'ю і вдерлося в сама· нідські володіння. Та Ісмаїл встиг раніше переправити СВОЄ військо через ріку, до тієї Бельхської округи, на те, щоб війна провадилася на сафраридській території, а не на саманідській. І ось у рішучому бою, що одбувся У весну 900 року під Б ель х О м, Ісмаїлові дісталася блискуча перемога. Було в Амра щось 50.000 військових людей;

починається розділ про СаманіДіВ у перській

«Таріх- и Гозіде»

1330 р., (факе[.мільие] вид[аиия] 1910 р., n. 379), відає і про цілу низку попередників fcмаїлових. і На халіфському престолі сидів між 892-902

ДНД, син того Моваффака, ДеЙf·аnь.Акулі (876).

що був розбив

(факс[иміJlьне) вид[ан:няj, л.

376 -

Якуба

хоч

автор опо·

роками

Мота

Саффара

при

•

Табарі, еер[ія] 111, стор. 1183, під р. 285=898 (грамота од халіфа Амрові на lcмаїлів МавеР<'lНнагр); «Сіасет-наме» НіЗЗМОJlЬ МQЛька 1091 р., видfавl Шефер. стор. 14 перс[ького TeKC1YI= стор. 22 франЩузького) (халіф засилає потайних послів ДО Ісмаїла. щоб він виступив ПрО.!И Амра). ПоріВН. «Таріх- и Гозіде» 1330 р.

•.

те, що в Нізамольмолька),

з Табарі !х-х ,сер[іяl 111. стор. 2194 (під287=900 р.)=ібн .аль·Лсір ХІІІ В., єгип[етськrl вид[анняl, т. VII, стор. 178: ібн·Хал·

ликян ХІІІ В.,

т.

Н.

~7-З28 аигл[іАське]).

стор.

322,

араб[ське

137

видання} (або

т.

ІУ,

чимало їх загинуло', інші кинулися навтеки і геть пороз· бігалися. дивним дивом усі ті, котрі повтікали, поряту· валися геть до одного, дарма, що їх було тисяч з п'ятдесят люду,- тільки самому Амрові, їхньому воєначальникові,

не пощастило врятуватися'. Бо, бажаючи втекти швидше, навпрошки, він з конем загруз у болоті, серед очерету; там його заскочили люди з саманідського війська та й при·

тягли в полон до свого господаря Ісмаїла·. Orак зловісно закінчилася для Амра Саффара тая битва під Бельхом 900 року. що «сталася зорею щастя для династії саманідської.', Є анекдот (бродячий, бо його прикладають і до других

побитих воєводі в) , що Амр, як приволокли його до сама· нідського табору та посадовили під сторожу, був виголо, давсь, Один з його недавніх прислужників блукав був по полю; побачив він, що той дорогий бранець голодує, та й пішов роздобув для нього трохи м'яса, зварив те м' ясо тут-таки поблизу на полі і одбіг шукати солі. Лихо наднесло собаку. Собака всунув морду до горщика, вгризся зубами в кістку та й сильно попікся. З великого болю порвавсь він утекти. та не можна було йому видобути морду назад, і він в .нестямі потяг цілого горщика геть за собою. Амр Саффар удавсь тоді до сторожі, що дивилася на цю комедію: «Оце для всіх нас наука. Вранці мою кухню ледве тягли чотириста верблюдів, а ввечері їі потяг 'один однісінький псюра»'. І Про загибель каже

Обейдаллах, син

ібн- ТеАФура

(у ібн~Халликяна ХІІІ В., арабfське видання], ське видання),

fV. 329)

всупереч

й усім ТИМ, ХТО черпає 3 Табарі

Табарі

де Йонг,

та

стор. В.;

поч. Х В.

Н. 323=англfіЙ·

(сер[ія) Ш,

(ібн-аль-Асір

НіззмольмольковіА «Сіасет-наме) 1091 р.., дання)",23 франц[узького). 2 Таке диво підкреслює Та'Алибі Х

(вид[ав)

т.

ін.)

2194), себто і

всупереч

15 перс{ького ви

сЛатА1ф

аль-маАріФ.

1867), стор. 88, а. очевидячки, З3 НИМ иа ту саму дивовижу двіЧі звертає увагу їбн-Халликян ХІІІ 8. (єгип(ет. ське виданняJ. т. [І, 115=англ[ііkьке 8ИДl'!нняl, ІІІ, 417. та Е.гип[етСьке видання), 11, 3'24=англ(іАське1, (V, 331). Отак і в сСі зсет~наме). стор. 15 перс(ького видаккя]=стор. 23 фракЩузькогоl. 3 Про це болото А трістя

ДИВ.

фура ІХ-Х в. (у іби·Халликяна

у' ОбеАдаллзха, сика

ХШ

в ..

т.

П.

322.

і6н- ТеА

€гип[етське

виданняj = T.IV. 329, англ[IАське)) та у Табарі ІХ-Х в. (сер[і_1 Пf. 2194), 3 якого ч:ерпають ібк-аль·Асір ХІІІ в. та ібн-Халликян ХІІІ в. в ззцитованих вище уступах . .. «Нажямат давлято-хом» - це каже От61 Х-ХІ в. ИЗ" полях єгип(етського] вид[анняJ ібн-аль-Асірз, т. ХІ, стор. 43. Іі «Сіасет-наме) Нізамольмолькз 10::Н р., стор. 15-16 перс(ького видання] = 23-24 фраНЦ(Узькогоl; безперечно звідти -"6 cTapix-и

138

Лукавий багдадський халіф, як дійшла до нього звістка, що Саман ід Ісмаїл розбив Амра Саффара, то він послав щасливому переможцеві cвo€ щире привітання і інвеституру на Хорасан та на інші краї, котрі були доти під саффарид ським пануванням. Як годилося для інвеститури, крім писаної грамоти ('ахд) , надіслав халіф Ісмаїлові ще й пра· пор (лива), корону-діадему (тадж) та почесні вбрання (халати)'. Ісмаїл одпровадив полоненого Амра до Багдада. Там безталанного Саффара одягли в гарний парчевий одяг, але на голову нап'яли «відлогу неласки» (<<бюрнос ас-сох та.), посадовили на розкішно осідланого двогорбого вер блюда, що він його колись сам був прислав як дарунок халіфові,

та й провезли по вулицях столиці на показ народові; так звичайно робили з видатними небезпечними цержавними злочинцями. Зневажений Амр ібн-Лейс, їдучи отак на верблюді, покірно моливсь богові; народові було його шкода; поети поскладали відповідні моралізаторські

вірші про цю подію'. Трохи пізніше Амра скарано в Баг даді на смерть (902)3. Поміж саффаридських країн Х о рас а н реально перейшов під саманідську Ісмаїлову владу заразісінько після битви під Бельхом (900). Того самого року, знов «після битви, якої ще й не бачило те століття»'. прилучив Ісмаїл дО CBO€Ї саманідської емірської держави ще й Т а б ари ста н (мазендаранське південно-каспійське побереж ЖЯ),де літза тридцять п'ять перед тим під аграрну неспо кійну нотку заснувалося алідське князівство, що з ним не Гозіде. 1330 р .. факснмlільне) видlаиня), л. 376-377. ТакиА са миА анекдот турки розповідають про османського султана Бзязіда І, щО ЙОГО розбив під Аlirорою І402 р. Тімур. - ДИВ. МОЮ «Исто рию Турцин., Т_ І (Москва, 1916), стор. 28. 1 Табарі ІХ-Х в., серія Ш. стор. 2195 (ібн-аль-АСір 'ХІІІ в" т. VII, 178-179); ОбеАдаллах син іби-Теliфуг.а ІХ-Х в. (у ібн-Хал· ликяна ХІІІ В., €гип!етськеj видfанняJ. т. І. 323=англ(іАське]. ІУ,

328); про інвеститурні подробиці -

Селлямі Х в. (у

іби·Халликяна,

араб[ське видаиня),

11, 323=англlіАське) IV, 328). t Про оцю ганебну процесію - 06ейдалЛ<;lХ син ібн-Теliфура ІХ-Х в. (у іби-Халликяна Х ІІ В., т. 11,323 араб(ського видання]=т. lVI 329-330 англlіАського)); Масуді Х в.: .Золоті луги., т. VIII, стор. 200-201 та стор. 208-209. • Про смертну кару для Амра іби·Леі!са - Табарі ІХ-Х В., серІія] ІІІ, стор_ 2208 (ібн-аль-Асір ХІІІ В., т. VII, 184=ібн-Халликян, египlет ське видання), 11, 323~англ[ійс""еJ, Т_ IV, стор. 330-331). • Так каже Масуді Х В., т. VIII, стор. ]94. Порівн. Табарі, сер[ія] ІІІ, стор. 22~I, та Iбн-МіскавеАха Х-ХІ В., факсимlільне] видlзнняl, т. V (ЛеАден,

1913), стор. 16. 139

могли дати собі ради А Сафj>арИдИ'. Забезпечивши тим чином за собою всю північну Персію (незабаром сюди долучено ще й медійську область Рея, по теперішньому Тегерана), Ісмаїл міг обернути свої військові зусилля на південь, до всіх інших саффаридських країн, на які він поздобував од халіфа інвеституру. А там, уСе дж и с . та н і та Фар с і, онук Амра ібн·J]еЙса проголосив себе його наступником і не надто був охотивсь піддава· тися Ісмаїлові, байдуже, чи в того була, чи ие була халіф' ська грамота. Та за декілька літ захопили отого Амро, вого онука й наступника власні його повстанці, і тоді під саманідську владу перейшов Седжистан, а далі й усі інші саффаридські краї'. l(iнець кінцем, гра н и Ц і саман ід ської І см а ї.л о в о їде р ж а в и, яку він покинув своєму синові, щоб він фактично їх обійняв і закруглив,

простягалися од Бухари та й аж до Перської затоки, і од кордонів Індії та й аж до околиць Багдада. Варто наперед зазначити, Ісмаїлова спадщина не дуже довго зоставалася ціла. Оті непомірно великі межі сама нідської держави з політичним центром десь на північній окраїні, в середньоазіатській Бухарі, дедалі значно помен шали, як побачимо, через те, що повиникали ще нові династії замість знищених Саффаридів. А втім, і Саффариди не були справді понищені.

Іхня батьківщина Седжистан

(чи Сістан) давала Їм

неприступні притулки і надовго заховала їх од заги· белі. За другого Ісмаїлового наступника (Насра ІІ Кар мата, 914-943) саманідське правительство настановило одного з Саффарових нащадків за губернатора в Сед жистані. В тому вбачають історики доказ саманідської

великодушності', та, мабуть, чи не є це

виразніший

доказ тому фактові, що місцева сістанська людність тяжко любила саффаридську династію і піддержувала

1 Про те алідське князівство буде ширша

мова нижче, в окремому

розділі. [Названий розділ ДО цього тому не Rключено.- Ред.},

• Та6арі, серІія) ІІІ, стор. 2282-2287, під 296-299 = 908-911 р. (кінець справи - уже при lcмаїловому сині Ахмеді). Порівн. Масуді: «ЗОЛОТі ЛУГИ», т. УІІІ, стор. 201-202 та стор. 281; ібн·Халликян, еги~ п!етське видання!. т. Н,324 "= англііЙськеJ. т. [V, стор. ЗЗЗ (джерело не названо).

л.

3 дИВ. cTapix-н Гозіде» J330 р., факсltмliльнеl вид!анняj 1910 р., 382 8 розділі про самаНіДСЬКУ династію.

140

іР. В кожному разі оці Саффариди в Сістані виявили себе значнодовговічнішими, ніж самі Саманіди в своєму Хора сані Бо потім настав час, що саманідська династія впала, отже ж сістанські Саффариди пережили і Сама· нідів, і Газневідів, і Сельджуків, ба навіть і монголь ську люту навалу ХІІІ віку. Автор «Таріх-и Гозіде» коло 1330 р. двічі зазначає', що й за його часів, у ХІV столітті, саффаридські володарі панують у Сіста ні (мабуть, лиш над деякими округами)_ Та того мало. 3а часів шаха Аббаса Великого, року 1619-го один із саффаридського роду обробив пер ською мовою «Історію Сістану» (під заголовком «Іхйз ель-малюк» - «Оживіння для царіВ»)'. Тут він роз повідає чисто всю історію Саффаридської династії в Сістані, каже, що й «3алізний Хромець» Тімурленк у 1402 р. затвердив тодішнього сістанського Саффа ряда на його князівстві (чи навіть

«царстві») і що ті

Саффаридські князі не переводилися в Сістані геть аж до того самого часу, коли оброблялася отая істо рія - «Оживіння для иарів» 1619 р., бо 1\ тоді (фео дально, очевидячки) князював уСістані 16-1\ нащадок Амра ібн-Леl\са, авторів родич. Чи можна поручитися, що й тепер у якомусь сі станському закуткові нема якихось князів Саффаридів? Ісмаїл уславивсь не тільки з того, що він був п о л і ТИЧ нон а й мог утн і ший володар поміж усіма Саман ідами: ба як пра в и тел ь він теж має почесне місце серед інших представників цієї неабиякої династії. двома століттями пізніше, у кінці ХІ в_, славнозвісний великий державний адміністратор везір Н ізамольмольк у своїй «Книзі політики» титулує саманіда Ісмаїла «право судний емір. (<<емір-і Аділь»), наче якогось Хосрова Ану ширвана', і оповідає всякі характерні анекдоти про те, як J Порі ВИ. У '0т6і Хlв, ВИД['ННЯ], т. Х, стор. 55.

на

полях

ібн~аль~Асіра.

егип!етське/

1 «Таріх-и Гозіде», фаКСИМ/ільнеl видlанниl (1910), л. 378 та л. 382

3 Про ту саффаридську «Історію Сістану" 3 титулом сlхАА» ДИВ у РIАо в Supp!ement до опису перськи){ рукописів Британського музею (Лондон, 1895), стор. 66. Не маю змоги вивірити, чи Шеферів рукопис

(анонімної, як він каже) «Історії СіСТЗIІУ» ЯВЛЯ€ собою одну з копjj:i того самого твору, чи щось інше (ДИВ. Шеферів переклад «Сіасетмнаме», Париж.

1893, стор. 24-25).

У ОіЬЬ Метогіаl

series обіцяно ВИДання

«І хі: А»

««CiaceT~HaMe». вид[авj Шефер (Париж, IМ91), стор. 11 перс{ькоrо видання] =франu. переклад (1893), с1Ор. ІЗ.

141

Ісмаїл турбувався, щоб ніхто серед саманІдських пІддан ців не зазнав кривди; навіть узимку, серед холодного і навального середньоазіатського бурану-сніговиці_ емір Ісмаїл, не беручи з собою ніяких товаришів, виїздив зранку верхи на головний бухарський майдан і самітно, не злізаючи 3 КОНЯ, чекав там аж до часу південно)' МОЛИТВИ, чи не вдасться до нього за судом-правдою якийсь покрив

джений бідняк-харпак" «Етl хіба є тепер на світі такі еміри, яким був Ісмаїл Саман ід?!» - журливо питається Нізамольмольк_ Або от знов: автор «Самаркандської істо рії. Несефі ХІІ в' зазначає той цікавий факт, що емір Ісмаїл, не так як інші східні володарі, ані разу не дозво лив собі взяти щось із державної скарбниці на свої осо бисті потреби: все, що він витрачав на себе, витрачав він із свого власного добра, яке дісталося йому од дідів-пра дідів_ Та воно й не так важко було йому перебуватися самі сінькими,своїми засобами, бо й не любив він розкошувати, був людинауміркована; навіть жінку мав вінодну,ане га рем. Узагалі у дальших поколіиь заховалася про еміра Ісмаї ла пам'ять як про людину с в я т у, і за Несефі€вих часів (пом. 1142) володарі ходили босі молитися на його могилу, І знов читачеві згадуються Нізамольмолькові слова: «Хі ба ж € тепер на світі такі еміри. яким був Ісмаїл Саманід?l.

ІУ Саманіди Х в. після Ісмаїла. НормаЛЬНіШі, 60 не такі РOЗJJогі, межі ЇХНЬОЇ держави; Їхні васали, Наср 11 Кармат (914-943) і його талано виті Вf'зіри. НаАважніші саманідські володарі другої ПOJlОВИНИ Х В.; Нух If іб"~Мансур (976-997). На чому поляга€ CJlЗВЗ саманідеької диваСТЇl7

Войовник-емір Ісмаїл помер року 907-го_ Син йоГО (Ахмед, 907-914), миролюбива людина, як взагалі вся дальша саманідська династія Х в_, силою інерції ще про вадив деякі завоювання, закруглюючи величезну територію, 1 fCiact"T~HaMe». стор. 17 перс[ького виданняJ = стор. 26 франц(узь кого]. у французькому перекладі звичайнісінький термін снемази пішіи», себто «південна молитва» (дослівно «найперша молитва»), див~

ною помилкою перекладено' сlа ргіеге de l'аиЬе du jou~ - себто, ніби «вдосвітня молитва». І в арабській мові так само ссалАт аль~уля. (дoc~

л(івно] сперша молитва») визначає «південна молитва", а не якв інша. 2 Несефі (ум. 1142) цитується за тими ви6ірками, які надруковано в «Текстах» В. Бартольда (СПб., 1898); ДИВ. там стор. 50. В російському перекладі (І(андии Малой» В. Вяткіна (сСправочная книга СамаркІанд" ской} области», вип.

VHI, Самарканд, 1906, стор. 255) це

кладено невірно.

142

місце пере·

покинуту йому на спадщину од його батька. Тільки ж незабаром саманідська держава, на чималу користь для самої себе, почала звужуватися. І от минуло якихось літ двадцять п'ять після Ісмаїлової смерті, повстали ще дві інші великі перські держави: зіяридська на заході північному та бовейгідська на заході південному (про них ще буде широка мова), і через них саманідська держава Х в. замість розлогих Ісмаїлових, трохи чи не всеіран· ських границь, увійшла в природно-нормальні та й вигід ніші межі на обох боках великої ріки Амудар'ї . . Більш-менш це булр та сама територія, що й У Тахіри дІВ, та не з однаковими центрами, не з однаковими метро

поліями. Бо для Тахіридів корінною областю являлося Лівобережжя (Хорасан у широкому розумінні, з Ніша пуром столицею), а Правобережжя (Мавераннагр, по тепе рішньому Туркестан) - то був для них тільки васальний додаток (де сиділи й тоді оці самі князі, Саманіди). Нав паки, для саманідської держави політичною основою була замість Хорасану їхня рідна метропольна область право бережна, «Заріччя. (Мавераннагр) із столицею Бухарою, Самаркандом та іншими такими містами'; і тут, н& своєму Правобережжі, були Саманіди зовсім безпосередніми пра вителями. А Лівобережжя, чи «Передріччя» (Мадуианнагр), себто Хорасан і взагалі всі краї на південь од Амудар'ї, перебували під рукою окремого саманідського намісника воєводи (<<сіпех-салар'). і резеденція його була в Ніша1

У істориків, одначе, ми не раз знаходи~о ДЛЯ Самзнідів титул

обеРНУТИЙ навпаки: «володарі Хорасана т а МзвеРЗНlIзграt. Так зве їх, напр., іби-аль-АСір, VIII, 27, кажучи про fcмаїлового сина Ахмеда; себто на найпершому місці згадано в НЬОГО Хорасан, а вже аж надругому - рідниА саманідсьКиf\ Мавераннагр. І l\е в нього густо-часто, напр.,

УІІІ, ІІЗ (під 324 =

р. 351=962), та УІІ!,

936 р. про Насра ІІ Кау".та); УІІ!, 195 (під 207 (р. 3.')6=967), та УІ 1,225 (р. 361=972), та

V ІІІ ,243 (р. 366=976) -це все про Мансура І і6н-Нуха. Ми беремо ""ше перші-ліпші з численних приклаДів. Бува€ й так, що і6н-аль-Асір, на·

звавши якогось саманідського володаря «паном Хорасана та MaBepaH~ нзгра», далі зве його коротк.о т і .ІІ Ь К И '«паном Хорасана», навіть без

додатку ста МавераН1lагра •. Напр., у т. УІІ!, 113: 13 (під 324 =

937 ро

ком), так титулується Наср І І Кармат, хоч кількома рядкам}! вище він

іще титулується повно: «пан Хорасану та Мавераннагру •. Або в т. VII І, 191 (під роком 349;:..:960), саман ід Абдельмелік зветься в ібtl~аль-АСіра

ще повно: «r:aH Хорасана та Мзвераннагрз"), але на дальшій сторінці, т. VIII, І92 (під р. 350 = 961), сказано: «Цього року впав з коня і на смерть забився емір АбделЬ\tелік, пан Хорасаи~, 'хоч -У' пос:мертніА згадці більше, Jiіж деінде, випадало б не вкорочу вати емірового титула, а личило б назвати j його корінну, батьКівську країну.

143

"урі. На устях Амудар'ї і іі долішньому течінні - в Хіві, що тоді звалася Хварезм, Х а рез м,- було в Саманідів напівсамостійне шахство,

із своєю

окремою, васальною,

стародавньою династією, яка присилала до Бухари не данину, а дарунки. Були в них ще й інш і, тільки що дрібніші, такі самі дуже самостійні в а с а л и, котрі з лівого берега Амудар'ї, котрі - навіть із правого, себто в Заріччі. Являючись, таким побутом, сюзеренами для чималого числа васальних династів~володарів, може, з цієї самої причини титулували себе саманідські еміри офіційно: «солтан ас-салатін» - «султан над султанами»'. Ще ж величали їх і так, як багдадських халіфів: «емір ель-мо'минін» - «пан над правовірними»', та жодної новості в такім пишнім величанні не було, бо вже й Якуба

Саффара звали його підаанці «паном над правовірними.'. Назвім побіжно ще деяких саманідських крім х оре з м с ь к О г О шаха.

Про

васальних

князів

Саффаридів

васалів

уСе Д ж и -

ста н і вже була згадка (стор. 140-141). Ще інші васали в Саманідів на Л і в о бер ~ ж ж і малися в Д ж у з Д ж а н і, або Хузгані (тепер це частина афганського Туркестану), і там була дуже культурна династія ферігунідська. Так само в теперіш ньому Афганістані, в Г а з н і коло Кабула й Гінду куша, геть близько до Індії, мали Саманіди собі васала, некультурного місцевого царка, Не дуже культурний був і васальний князь Гар ч ист а н а, гірської країни між Гератом і Мервом на верхів'ї р. Мургаба, Що ж до васалів на Правобережжі, то тут визначи лися і політично і культурно еміри і с Ф і д ж а б с ь к і (на північ од Ташкента) та ч а ган с ь к і, або на арабській лад «саганіанські» (в східній гірській Бухарі, над р. Сурхан, що вливається в верхню Аму

дар'ю з правого боку). tДИВ. у ібн-Халликяна ХІІІ в. (В життєписі лікаря РАзі). єгип[ет ське) виЩання), т. Н, 78=англ[іАське) = т. Ш,

3J3.

:І ПРИМіРОМ, ОВфі (до 1236 р.) в «джамі ель-хікяйАт» (що видlав]

БартOJJЬД у «Текстах» СПб., 1898) почина€ одне свое оповідання СЛО· вами: «Переказують, ЩО за часів пан а над пра в о в і Р ним и Ісмаїла Саманіда .. ,) (стор. 90); або знов далі: «Чутка про це дійшла до пан а над пра в о в і Р НИМ И Ісмаїла ... » (там само, стор. 90).3 контексту ВИДНО, що Овфі досліВно цитує якесь старе дЖерело,

може, СеЛJlямі Х В., ЧИ кого. 3 Порівн. В анекдоті проСаффарову дисципліну, наведеному в нас на стор. 58- за «Золотими лугами» Масуді Х В., т. VIII, стор. 47.

144

Що саман!дськ! васали (Хорезм ! др.) посилали в столицю Бухару самісінькі дарунки, а не данину, це ми зна€мо прим[іром] з Маидисі Х в. (в «Bibliotheca geographorum агаЬісогuш», т. ІІІ, стор. 337). Цілу сотню літ продержалася саманідська династія, відколи Ісмаїл розбив під Бельхом Амра Саффара (900) та позабирав його землі. В першій половині Х в. найдовше (бо літ аж тридцять) панував Ісмаїлів онук, уславлений поетом Рудакі, Наср 11 (914-943), вільнодумний емір - «к а р мат». Обста· вини. при яких посадовлено його, ще хлопчака, на бухар ський трон, здавалося, не повинні б були ворожити вели кого щастя ані йому, ані його державі. Батько його (Ах мед, 907-914) загинув трагічною смертю через свою «тіло охорончу» тур е Ц ь куг в ард і ю (3 покуплених рабів, вихованих змалечку для військової служби), бо саманідські еміри так само як і багдадські халіфи, вва жали за неминуче діло держати коло себе преторіанську охорону 3 купованих тюрків-сердюків (<<мамлюків», «го лямів»)'; і ХОЧ уСаманідів преторіанське сво€вільство не дійшло до таКИх нечуваних безграниць, як у халіфів, та будь-що-будь часоМ давалося-таки взнаки. Насрів батько, не надто покладаючись на вірність будь-якої людини, а раба-гвардійця зосібна, мав звичку - як лягав спати, то коло своїх дверей казав прив'язувати лева, і знав, що отой грізний ночувака напевне нікого не підпустить до його опочивальні. Та трапилося якось емірові бути на полюванні, і не поставили тоді лева коло емірового шатра

на ніч. його «голями» (сердюки), незадоволені через щось проти свого пана, влізли до шатра, вбили його та й утекли. Другі військові, котрі були з ним, привезли його тіло до Бухари, поховали, дали покійникові почесний титул «шех ід» (<<святий мученик»), а на престол зараз таки й поса довили ЙОГQ В-літнього хлопця, отого Нас р а ІІ (914). 5Ік прийшли слуги взяти цю дитину на руки, щоб понести до трону, хлопець злякавсь. «Ви Й мене хочете вбити, як убили татка?l» - плакав він та пручався з їхні х рук. Довелося довго уговкувати його та виясняти, що не вбити його хотять, а посадовити на таткове місце. Не ДИВО, ЩО

1 Та ми бачили (стор. 42)*. що вже й у Тахіридів ІХ в. був нахил

наДТО поклаДатися па своїх рабів і втягувати їх у політику.

145

ніхто тоді не міг шанувати такого князя'. Подбали про його науку, дали йому суворого вчителя, що лупцював

малого Насра

нещадно'. а державні справи провадив

широковчений письменник, талановитий енергійний в е з і Р Дж е й х а и і. У попередніх перських династій (Тахіридів, Саффаридів) не бачимо посади повномічних везірів; а в саманідській адміністрації путящий повно мічний везір - це типова особливість, яка могла давати внутрішню силу державі навіть за будь-якого малознач ного володаря. Джейхан і провадив саманідське управлін ня дуже добре, на дуже велике добро саманідській державі можна сказати, що весь лад дано ЇЙ од того видатного адміністратора ДжеЙхані 3 • Далі, з 920-х років, так само гарним путящим везі ром у Насра ІІ був Б ель € м і Ста р ший'. І· вийшло, що часи панування Насра 11 залишили у нащадків якнайкращу згадку. Закінчив свое життя емір Наср 11 безталанно, 60 замість правовірного суннітства, що доти тішилося офіційною пошаною в Маве раннагрі, схиливсь до вільнодумного шиїтства (<<кармат ства.); незадоволене духівництво, за допомогою турецької гвардії, приневолило його зректися влади та й передати

трон CBO€MY синові, мало замітному Нухові І (943-954)', Другу саманідську половину Х в. заповнюють собою TPO€ бухарських емірів: А бд ель мел і к І (954961), його брат Ман сур І (961-976) та Н у х 11 І Коротко згадує про насильну Ахмедову смерть та про Насрове

запанування Табарі ІХ В., сер[ія] Ш, 2290 (під ЗОІ р.), а про подробнц; див. в і6н-зль-Асіра ХІІІ В., єгип[етське) вищання], т. УІІ. стор. 27, та ще в (Таріх:-и Гозіде~ 1330 р., фаКСИМ[ільне) вид[анняJ. л. 381, і в Мірхонда ХУ В., вид1ав) Дефремері: «Histoire desSamanides» (Париж,

1845, стор. ІЗІ).

2 Про ТОГО вчителя € І(їкавий анекДОТ у Овфі ХІІІ В. (вид(ав] Вар ТQЛЬД у «Текстах», 1898 р., стор. 88-89, 8 розд. І) на тему: сКоРіння fI науки гірке, а плід солодкий».

3ПоріВн. ті високі похвали, які дає ДжеАхані Гярдізі ХІ в. (л. 115), певне, на підставі «Історії Хорасана» Селлямі, що рисав коло 955 року .

." Цей везір зветься Ц:тарший», щоб відрізннти від Бельемі Молод

шого,

що теж був саманідським везіром, але пізніше, уже в еміра

Мансура І (961-976), І що Аого ймення зв'язано з

перським перекла

дом всесвітньої арабської історії Табарі (963) та з багатьма j ншими літе ратурними явищами.

ДИВ. про Насрове «карматство» бібліографічний сФіхриcn 988 р.

(вид[ав) Флюгель, Липськ, 1871), стор. 188, та «Сіасет-наме» везіра Ніза МQJlьмолька 1091 р. (вндіав] Шефер, 1891), стор. 187-193 персІького видаНtlяj=стор, 274-281 франЩузькогоj. Нам ще не раз доведеться спинятися на Насровому скарматстві» (див. стор.

146

159).

(976-997). Вихвалені, а часом хтось подумав би, що навіть аж перехвалені сучасними їм істориками', ці CaMaHiд~ не дуже виблискували з погляду з о в ніш н ь О - П о л іти ч н ого. Навпаки, ми ще побачимо', що за п"~ шого з них, себто Абдельмеліка, вбивається в надто велик} силу начальник турецької гвардії Альптекін, хорасан ський намісник-воєвода; за Мансура [ він (961) тікає до Афганської Газни і засновує там окрему державу; а за Нуха 11 та газневідська держава не перестає загрожувати лихом для держави саманідеької. Не на політичній могут ності полягає слава цих Саманідів, а на їхньому путя' щому правліині (звісно. не без допомоги тямущих везірів, таких, як Бельємі Молодший, 961-974, у Мансура або Отбі, 977-982, у Нуха 11'); полягає їхня слава на їхніх заслугах для культури, як матеріальної так і духовної, на заслугах для просвіти, для науки, для відродження

перської національності. Історик перського письмен ства не t>!оже ж, наприклад, не зазначити, що емір Нух ІІ (976-997), одразу як зійшов на трон, сказав поетові дакікі віршувати староіранську .Книгу царів»'. а наприкінці Нухового панування, дякуючи великому безсмертному Фірдоусі, та віршована .Книга царів •. або «Шах-наме», вже була так що й готовісінька. Як у першій половині Х в. найвидатніше саманідське ймення - емір Наср 11 Кармат, так у другій половині - емір Нух 11 ібн-Мансур. І взагалі геть про u і л У сам а н і д с ь к У Д и н а сі т і Ю, миролюбиву, культурну, віротерпнму й нелі ниву ,- що обіймає собою всенький Х вік. або ще й ширшу епоху (900-999, або 875-999, не кажуци про раніші часи), доводиться визнати, що їхнє правління було великим добром і для Трансоксіани, і для підвладних земель. Сто1 Макдисі Х в. каже про Абдельмеліка І,

шо ніби «серед цілої ДИ~

настїі СаМЗhідів не було такого, як aiHJo,- «Bibliotheca geographorum

arabicorum., т. ІІІ (ЛеІІден, 1877), стор. 337.

І! В розділі про історію Газневідів це побачимо дуже ДОКJIздно. (до

ЦЬОГО тому згаданий розділ не включено. -

Ред.).

з «В ніяких історичних книжках не знайдеш, щоб був десь на світі

другий такий везір, ЯКИМ був Отбї:t,-каже про нього родич його, icтo~ рик Orбі, в своїй історії Махмуда Газневідського, нз полях €гипетсь~

кого видання ібн~аль"Асіра. т. Х. стор. ' 78-79. Він наводить і по хвальні голоси сучасників про везіра Отбі. Ще порівн, у нього Х, стор.

49 .

• Прозаїчний переклад тієї староіранської .Книги царіВ» на Н080-

перську мову вже була зробила окрема ОФіційна (ібн·Абдеррезакова)

комісіЯ в Хорасані 957-958 рр., за панування саманіда Абдельмелікаl

147

лиці Бухара та Самарканд поробилис" о сер е Д к а м и Ц и в і л і з а Ц і ї, художньої і матеріальної культури, вченості і наукової діяльності для значної, чималої час

тини мусульманського світу. А вже ж щодо історії письмен ства, то навіть із тих коротеньких звісток, які в нас по

біжно й випадково наведено, можна вгадати (і про це буде докладна мова в CBO€MY місці), що не чия, як сама нідська, епоха переважно повинна вважагися за епоху перського нац і о н а л ь н О г О в і д род ж е н н Я та процвітання та за з о л о т и Й В і к пер с ь кої Л і тер а тур и. Перські та й арабські письменники (при м[іромl, араб ібн-Халликян ХІІІ в.- автор біографічного словника) не знаходять слів, щоб достойно вихвалити цю династію - «найкращу на світі поміж усіма іншими динас тіями, що найбільше дбала про справедливість, віру та

науку»'.

v Заслуги Саманідів як культурних правителів. ЕМір - «добрий xa~ ЗВЇН:t своєї держави і дбає про добробут народних мас. ПромислОВість і торгівля; китайські технічні впливи; питання про історію паперу; торгові відносини з Волгою та з північною Руссю та Європою. Розу мове

життя;

письменство

наука;

емірська

книгозбірня,

описана

філософом іби-Сіною коло 997 року.

Ібн- Халликянові слова можна інакше переказати так: «Саманідське правління було н а й іде а л ь ніш е, яке можна собі здумати на землі». Що вважають на Сході за ідеал для правителя? На цю тему написано в східних літературах дуже багато всяких «політичних підручників-домостроїв», або «княжих зер

цал» (коли прикласти до тих східних «домостроїв» західно' €вропеЙськиЙ·термін)'. Між іншим, і славнозвісний везір адміністратор ХІ в. Нізамольмольк написав для сельд жукських султанів у 1091 році свою «Книгу політики» «Сіасет-наме», та й її перщий розділ присвячено міркуван-

Такі

похвали

Саманідам -

ібн-Халликяна,

єгип(етське]

вид[анняl, т. 11, стор. 78=англ[ійське], 111,313. І! Про такі державні «домострОї) докладно див. в моїй «Истории

Персии», т. І, вип 4, стор. 531 і далі (Москва. 1915), в розділі про «І(в

бус-наме:t. Нагадаймо і те «Посланіє до сина», що його склав засновник Тахіридської династії, а халіф Ма'МУН звелів, щоб вово було наче пfдручиикд.пя всіх адМініcrраторів. дИВ. в насстор. 28 і 33·.

148

ням про те, яким повинен бути путящий володар'. Після загальних думок про те, що цар - то божий обранець, якому доручено дбати про справедливість і добробут своїх підданців (<<завсіди радячись із везіром про справи дер· жавні, військові, фінансові і про добрий громадський лад»,- додає Нізамольмольк у другому місці своеї книги)', Нізамольмольк далі каже конкретніше: «Володар повинен робити все, що веде його країну до щасливого життя проводити підземні канали (<<карізи») і прокопувати од річок звичайні, непідземні канали-рукави, перекидати мости для переправи через великі ріки, дбати, щоб про цвітали села і ниви, мурувати кріпості, засновувати нові міста, ставити в них високі будинки та гарні палати, заво дити на великих (<<царських») шляхах станції'рбати для

подорожніХ' і т. ін.». Бо цар, на думку Нізамольмолькову', то «к е т х о Д а» (господар-хазяїн) для країни; і він, як добрий господар, повинен турбуватися про людей свого краю так, як про своїх рідних сім'ян та рабів. Здається, що Саманіди (звичайно, вкупі з своїми везі рами та іншими, поставленими од них урядовими людьми) задовольняли цьому Нізамольмольковому ідеалові аж-аж. Бо варто лиш перегорнути або якусь всехаліфатську істо' рію, де говориться й про Саманідів, або якусь спеціальну «Історію Бухари» Нершехі Х в. чи «Самаркандську історію» Несефі ХІІ в.-і скрізь ми побачимо: все оте, що вказано у Нізамольмолька, саманідські правителі за два століття перед ним охоче й дбайливо переводили в життя. ці всі заходи, очевидячки, не могли не йти на добро трудящим нар о дни м

мас а м;

чи

городянам,

чи

селянам

хліборобам. до того ж, миролюбивий характер саман ід ської династії, що втікала од усяких військових сутичок і тим паче од завзятих війн із своїми сусідами, дозволяв не накладати на піддану людність ніяких трудних податків; та й усередині краю звичайно не було в Саманідів жодних важких міжусобиць, які б лягали економічним тягарем на

людей: чи хліборобів, чи промисловців, чи купців. Через 1 ДИВ. «Сіасетwнзме», СТОР. 5 перс{ького видання]=стор. 5-6 франц[узького) (вид[ав) і переклав Шефер, Париж, 1891-1893). 2 cCiaceTwHaMe., стор. 110 перс[ького видання) = стор. 163 франц[у зького].

3 Що таке «рбзт:t чи «РИбат» 4 «Сіасет-наме»,

стор.

ДИВ. стор. 41*.

110 перс[ького ви.дання]=стор. 163 фран

u1узькогоl.

l49

те податки і МИТО в саманідськіі! державі були якнайлегші,

якнайнормальніші, якнайвигідніші для народу'. Правда, трапляються нам іноді такі звістки, як ота, ЩО напри~ кінці саманідського панування встановлено було податок на спадщину, і люди дуже нарікали на таке «несправед

ливе. оподаткування'; тількн ж європейський досвід добре нам свідчить, що це € одна з найсправедливішнх оплат, яка може бути, а ніяк не здирство. Навпаки, в саманід ській державі, коли було треба допомогти людності гро шима од правительства, то це охоче робилося. Сільські громади (мабуть, і хліборобські, а торгово-промислові то це напевне). наприклад, коли доводилося їм викупати землю в поодиноких власників, наперед могли рахувати,

що саманідське правнтельство дасть їм потрібну позику·. Важко сказатн, які заходи для піднесення народного доб робуту ідуть допіро од самих Саманідів, а які попросту продовжують собою народолюбиву традицію ще т а х і Р н д с ь к У (бо нам тахіридський державний лад не

так

докладно відомий, як саманідський)'; але що сама- '

нідське панування було для підданого народу не менше доброчинним, як тахіридське, так це стоїть понад усякими сумнівами. добре розвивалися в саманідських землях промисловість і торгівля. Про мис Л о в іст ь за Саман ідів внзначалася вели чезною різноманітністю. Географ !стахрі Х в. каже, що людність Мавераннагра може перебутися без ніяких виро

бів з інших країв, бо всього має рясно у себе вдома". Другий тодішній географ, Макдисі', дуже докладно перелічує те, 1 ПоріВн. У географа Макдисl Х В.- В (Bib!iotheca geographorum arabicorurn>, т. ІІІ (Лейден, 1877), стор. 340-341, ,. «ІсторІя 5еАгекз) ХІІ В., Л. 75 по рукопису Британського музею {опис[ано] у РіАо в Аого (Supplement:t до каталога перських рукописів, ЛОНДОН, 1895, стор. 60-61; процитовано в Бартольда в «Туркестане., СПб., 1900, стор. 271).

8 Нершехі у своїй t:Icтopi'i Бухари» оповІдає про отаку урядову землевикупну ДОПОМОГУ дЛЯ села ТОРГОВО~ПРОМИCJIОВОГО. та загальний напрямок бухарської економічної політики ДОзволя€ думати, що це ро билося і ДЛЯ інших. Порівн. статтю В. Вартольда «Несколько слов 06

арийскоА культуре в СреднеА Азин. (В Ц:реднеазиатском вестнике:t, 1896, июнь, стр. 31).

• Згадаймо, однак, ЯК щиро піклувався про хліборобське селянство

Абдаллах ібн-Тахір ще в ІХ в. Див, У нас стор. 40·,

6 Істахрі - в «BibJiotht"ca geographorum arabicorum», т. І. стор, 287. • Макдисі - в «Biblfotheca geographorum асаЬісосит» т. ІІІ. стор. 323-326.

160

чим тор г у є Бухара, ЩО вона продає Іншим землям. Та й чого·чого там немає І геть усякі є матерії: бавовняні, полотняні, суконні чи інші вовняні, шовкові, парчеві і т. ін., бо й бавовна своя, і шовк свій, і все таке своє; вироби шкуратяні (взуття і т. ін.) та ремінні·лимарські; металеві речі з міді, олова, криці та військова зброя (з ме·

талів Фергани)1; посуд (звичайний і розкішний); ювелірні дорогоцінності; самаркандський

папір з ганчірок і т.

ін.,

Цікаву культурну подробицю. повну мудрої науки для будь-якого покоління, переказує нам Макдисі: на базарі продавалися й вироби арештантів, засаджених до в'яз, ниць саманідських; арештанти по тюрмах своїх не дарму

вали, не гайнували часу, а путнє діло робили. Варто зазна· чити, що обробна промисловість витворювалася В Маве раннагрі під сильним впливом од кит а й u і в [... ], особливо в посудному виробі слідно безперечний китай·

ський вплив'. А от щодо

п а ri еру

(3 ган ч і рок),

то В цій справі самар'кандці, мабуть, чи не випере дили і своїх навчителів-китайців, бо в Китаї папір з ган

чірок з'являється допіро з 940 року, а в Самарканді ще в УІІІ-ІХ в.' А втім, коли не техніку, то хоч саму думку про те, що з ганчірок можна виробляти папір, мог ли самаркандці позичити не в кого як у китайців-таки; принаймні мусульмани в Х віці твердо вірили, що і папір виробляти вчили їх уже ж не хто, як ті самі китайці'. На кінець Х віку в мусульманських землях самаркандський папір геть повитісняв і папірус, і пергамент. Той папір 1 У ферганських копальнях здобувалося золото, срібло, залізо, мідь. олово, живе срібло і т. ін .• не кажучи про такі речі, як бірюза, нашатир. усякі смоли тощо.

t Здається, що мусульмани (чи завойовники-араби чи місиеві) самі були свідомі того промислового ВПЛИВУ. якого зазнав Мавераннагр

од китайців. Тзбзрі ІХ-Х в. під 134-751 р. (сер[і.] ІІІ, стор. 79) зз· значає, що арабські

завойовники знайшли тут чудово розмальоване

і роззолочене китайське начиння, китайські кульбаки, всякі китай·

ські парчеВі вироби і взагалі багато дорогого китайського краму. Або порlвн. паралель між Мавераннагром і Китаєм у географа ібн·аль·Фа· кига Хамадаиського кінця

Х в. (В

ы огит',' т. У, стор. 3(6).

«Bibliotheca geographorum ara·

3 Про пе див. у І(арабачка в cМittheilungen aus der Sammlung

der

Рзрхгus des Erzherzogs Rзіпег», т. 11-11І, Відень 1887, стор. 108-117.

• Тзлибі Х-ХІ в. в своїх ,ЛзтАїф зль-МЗАріФ> (виді зв] йонг, Лей·

ден, 1867, стор. 126), щ)Клнкаючись на ОДного 3 географів Х в., запев

няє, що самаркандців навчили роБИти папір ті китайські бранці, яких

у 751 р. заполонив арабський полководець (Зіяд іби..саліх), відбивши

сильну китаАську експедицію, що вдерлася була до Мавераниагра.

151

навоскований, міцний, і рукописи, котрі писано на ньому, зостаються цілісінькі на протязі багатьох століть. Всі рясні мавераннагрські вироби розвозилися на

продаж по далеких сторонах. Тільки ж, хоч і каже Іс тахрі, що Мавераннагр, виробляючи все у себе вдома, міг би перебутися без ніякого чужоземного привозу , та вже ж і при в і з ний торг був У Мавераннагрі неабиякий. Найважнішу вигоду для країни давала всяка привезена сировина. Головним пунктом для такого привізного торгу була Хіва (Хорезм) на низах р. Амудар'ї. Сусідні кочовики, наїздячи до Хорезма купувати собі матерії на одіж, чи щось інше. неминуче потрібне для їхньої обихідки, разом

з тим пригонили туди на продаж численні отари овець чи іншу худобу, і з ТОГО був для хівинців великий зиск'. Привозилися сюди сирові товари і з дальших країв, от як з Волги ЧИ з її півдня - од хазарів, чи ше більше з її

півночі -

од волжанських

болгар'.

Серед

тих

товарів,

що їх привозили до Мавераннагру од болгарів, для нас цікаво зазначити: хутра (соболі, куииці, бобри, тхори

тощо), ремінні шкури, віск, мед і слов'янські раби'. Спо в' янські раби - ці. очевидячки, з рус ь ких земель, а точніше - з північноруських; географ ІОн-Росте (коло 903 р.) пояснює, що ТИХ слов'ян до болгарів привозили на

продаж варяги-нормани,

захопивши їх через якийсь

військовий наскік'. Та й усі інші перелічені у Макдисі

дИВ. Істахрі Х в. В «Bib!iotheca geographorum агаЬісогит», т. І

(Лейден, 1870), стор. 303-305, та ібн·Хавкаль Х В, У ,Biblioth{eca) geo-

graphorum arab[icorum)" т. 11 (Лейден, 1873), стор. 391.

2 Постійні караванні зносини Мавераннзгра (особливо Хіви) з Бол ..

гаром підкреслює, крім географів із серії де Гує, ще Масуді у «Золотих лугах», т. 11, стор. 15.

3 дИВ. Макдисі Х В. 3

т. ІІІ,

«Bibliotheca geograptlOrum

агаЬісогит»,

стор. 323,- можна сказати, класичний уступ про саманідську

торгівлю. Про слов'ЯНСЬКИХ рабів у ХореЗМі свідчать і раніші од Мак дисі арабські географи, приміром Істахрі (коло951 р.), що користувавсь

Бельхі (коло 9'21 р.). РосіІіський переклад див. у А. Гаркавого: «Сказа~ иия мусульманских стор.

писателей о славянах

и русских» (СПб.,

1870),

193.

, Див. у Д. Фольсоиа: ,Ибн-Даст" (СПб., 1869), розділ VI, § 2,

стор. 35. (ЯК відомо, колишню Фольсонову вимову «иби-Даста» тепер одкинуто і в «ВіЬНоіnеса geographorum arabicorum», т. УІІ, ІіІ'92, того географа видано ЗВИМОВОЮ «ібн,Росте»). !бн-Росте, як взагалі арабські географи Х в., зве людність теперішньої російської та української тери~

т,?рії сло~'янами. бо під «Руссю~ вони розуміл,И сцеuіальио щв-варягlВ.

152

HOJ?Maa-

това~и, дарма, що рясно їх було і в волзько-болгарській зеМЛІ, вивозилися болгарами ще й із Русі, «Вся Русь, котра сидить по обох берегах Волги, везе до болгарів свій крам: хутра з соболів, горностаїв, білок тощо»,- каже

той самий географ ібн-Росте'. Або знов ми Ma€MO виразне свідоцтво у другого географа, ібн-Хавкаля (977 р.), що найкращі хутра здобувалися не де, як на Русі; русини продавали ті хутра до болгар ів, а частина того краму ішла до Хорезма'. Але й Русь - це ще не був останній найзахідніший пункт, звідки йшов привізний торг до Хорезма, Бухари і взагалі до земель саманідської держави: адже геть усі при б а л т і й с ь к і краї, себто Фінляндія, Естляндія, Ліфляндія, Курляндія, Прусія, Макленбург, Шлезвіг, Швеція піддержували торгові зносини з саман ід ськими краями Х віку. Про це яскраво свідчать незлі ченні саманідські мо нет ніс кар б и, що їх і досі не перестають викопувати з-під землі, як у північній Русі (і Білорусі)', так і на прибережжях Балтійського моря,

включаючи сюди і Шлезвіг і Швецію'. Відомий російський орі€нталіст Френ' іще 1823 року в своїй епохальній роз відці про арабського подорожника ібн-Фадлана (що опи·

1 ДИВ. У Фольсоновому виданні і переклад; стор. 23 (розд. ІІІ. §3). 2 На ui ібн~Хавкалеві слова давно вже звертали увагу і коментували

їх рОСійСЬКі орієнталісти. Див.: С. F r іі h п, Ibn·Foszlans und anderer Araber Berichte uber die Russen (СПб., 1823), стор. 66-71; д. Ф о ль· сон, Ибн-даста (СПб., 1869), стор. 180; А. r арк а в н, Ска.ания мусульманских писателей ославянах и русских (СПб., 1870), стор. 219. 3 Такі саманідські скарби, а їх викопано велику силу, бувають

частенько ще й дуже багаті на число монет: скарбі трапляється скількись тисяч

іноди в одному якомусь

срібних дирхемів.

Френ у своїй

розвідці про ібн-Фадлана (ІЬп-Fоszlап's und anderer Araber Berichte fiber die Russen Шеrеr Zeit - von С. М. Friihn, СПб., 1823, стор. 80; виноска) зазначає, наприклад, що той скарб саманідських монет, якого

викопано коло Великих Лук Псковськоі губернії, важив 6-7 пудів. Цікаво зауважити, що при тій безлічі дирхемів, які оберталися на тери торії старої Русі, староруська мова не знала слова «дирхем •. Видно, ЩО дирх~ми там ходили під якоюсь іншою своєю назвою,

що дирхем

інакше зветься по арабськи «нагд», ТО треба думати, що староруська монетна назва «ногата» Е не що інше, як оте саме арабське слово «нагд•.

Див. замітку 6ар(онаl В. Тізенгаузена в «Записках восточногоотделе~ ния импер[аторского] Русского археол[огического) общества», т. І (СПб.,

1886), стор. 239, Т8 довгу статтю В. Трутовського: «Ногата, еЄ<

происхождение и ее место среди ценностей древней руси» в МОСКО8С!,ИХ

«Древностях восточны.,'

т.

IV (1913), особливо стор. 19-21, nI

ще

див. реufеизію] акад. Коршs s тім самім томі «Дре6ностеО восточнь]х». щ,>ОТОКOJJи" стор. 96,

153

сував Русь на початку Х в.) звернув увагу на n! саман!д ські скарби (стор. 295) і зробив з того такий справедливий висновок: .Ora безліч середньоазійських монет Х в., яких викопують тутечки багаnько, що аж віритн не хо четься Оепе, аНеп GlаuЬеп fiberschreitende, Menge, стор. 80), служить для нас доводом, що вивіз північних товарів (дорогоnінного хутра, бурштнна-янтаря тощо) значно собою перевищував привіз південних товарів (матерій, caMonBiTiB і т. ін,), бо інакше важко пояснити, чому така сила східних монет позалишалася на європейській пів ночі •. Літ на п'ятнадпять пізніш, у спеnіальній розвідnі про топографію відкопаних східннх MOHeт!UlX скарбів Френ знову підкреслив: .У жвавому зв'язку північної €вропи· з Середньою Азією товари, що вивозилися з пів ночі в Азію, мали своєю вартістю перевищувати ввіз това рів азійських, бо інакше не була б поприходила така страшенна безліч азійських грошей (саманідських дир хемів і дрібняків) на Русь і в Прибалтійські країни.', Випадає тут зазначити, що на території південної, старо київської Русі (... ) саманідські гроші трапляється вико пувати нечасто: вндно, що Київська Русь свою сиро вину вивозила не до саманідеької держави, не до Хі ви і Бухари, а деінде. Для Київської Русі найпри роднішою водяною торговою артерією була, звісно, не Волга, не путь до Середньої Азії, а дніпро, що пли·ве до Чорного моря. Він для південної Русі давав собою іншу, внгіднішу славутню путь «из Варяг в ГрекЬІ'·. Кнївські русини везли свої товари або просто до Царгороду, «в ГрекЬІ', або до ближчих торгових Micnb на Чорноморських 1 Після Френа (1823, 1841) можна 6 назвати ще довгу низку вчених, що писали про торгівлю саманідських земель Х в. З північною Європою.

Поміж НИМИ рясний матеріал, з коментарями, зібрано у Фольсона: «И6н~ дзета:t (1869), стор. 158-193. З нові ших варто зззнач ИТИ Г. я к06а: c:Welhe Handelsartikel bezogen die Araber des Mittelalters зus den

пбгdlісh-Ьаltіschеп Landern. (2-е ВИД., Берліи, 1891; l·е ВИД. 18R7); це найкращий коментарій до слів Макдисі про МЗВf"раннагрську і спе ціально хорезміЙську торгівлю. Ще новіші праці: L а Ь Ь е, Sur

lе. gr_ndes rou!es de Russie en!re l'Our_l е! 1_ Volg_ (1905) т_ S z е І ~.

d о v s k І. Najstarsze drogi z Polski па Wsch6d w okresie byzantynsko·

_r_bskim (1909). 2 Докладні звістки про руський торг у ЦаргорОді маємо ми (крім наших ліТОПИСіВ) у писанні імператора Костянтина БагрянороДного «як управляти державою:», з.nоженому в 948-952 рр, (Про дату напи· сан ня ДИВ,: В u r у, ТЬе treatise: Ое administrando ітрегіо.- В «ВУІап

tlnlsche Zei!schrift., 1906).

берегах: до устя ріки Дуиая', до Криму (Херсонес-Кор' сунь), до берегів кавказьких та малоазіilських·. Матеріальний добробут, що панував у заможній сама нідській державі, очевидячки, сприяв розвиткові і Р о з у . м О В О Ї К У л ь тур и. Звістки У географів Х в. про той папір, який вироблявся в Мавераннагрі, самі собою вже натякають, що в цій багатій країні виріб паперу запевне мав йти вкупі з розвоєм гра м о т н ост і, n и с ь мен ств а,

о с в і т В,

словом,

усього

того,

для

чого папір потрібний. І справді, історія літератури і науки дає тому натякові блискуче фактичне ствердження. добру просвітню славу лишили по собі вже й висококультурні саманідські попередники - Тахіриди (прим[іром], Абд аллах ібн-Тахір), що щиро дбали із свого Хорасану про подачу

грамотності

науки

для

всього

охочого

люду,

підвладного їм; а за саманідської династії ті давніші тахіридські заходи процвіли вже пишннм цвітом. Освіта носила переважно характер гуманітарннй, і ІІІИ маємо вказівки навіть аж на гіперпродукцію, на аж надмірний виріб інтелігентних сил, бо бачимо, що з'явилася й літера турна богема, з'явивсь безробітний пролетаріат і з інших інтелігентних професіil; це звичайний, природний наслідок переваги гуманітарних знаттів над реальними'. І, ЯК воно скрізь буває й завсіди, в тім крилася й деяка політична небезпека, бо безробітні інтелігенти - клас політично непевний'. Про літературу саманідського періоду ширше розводитися тут нам нема чого, бо про цей «золотий ві к'

1 ПаріВН. у літописі Святославові слова про торг на Дунаї: «Ту вся блага я СХОДЯТСЯ: ОТ Грек паволокЬІ., золото, ВИНО и овощи разно· личьи"и, и·Щехов и ИЗ Угор серебро НКОМОНИ, ИЗ Руси же - скора и БОСК И мед и челядь:t.- Іпат{іївський] літоп[исJ.л. 50-51 (друк[овзні]

стор. 43-44). Названо тут ті самі предмети' руського ТОРГУ. які Мак· дисі зазначає і для північио'j Русі. не виключаючи й «челяді. (<<ар-ракік

мін ас СакАли6е. - uов'янські неволь" ики»). 2 Костянтин 5агрянородиий: «De administrando ітрегіо"

42. • Порівн. У Альфр[еда) фон Кремера: ,Culturgeschlchte des Orienls ипlес den СЬаlifеп" т, ІІ (Відень, 1877), стор. 470-476, де перекладено й ОДНУ cMaK8My:t Бадіззззмана Хамадз"ського (пом. 1008 р. в Гераті) про пригоди талановитого літератора~голодраба. 4 Про небезпеку од безробіТних і"телігеi'lтів ДИВ. міРКУВЗННfI У везіра Нізамольмолька 1091 р. в рОЗД. 42-му «Сіасет-нзме:t (особливо

стор.

144-148 перс[ького ВИДЗИІІЯ)= стор. 213-219 фрзнЦ[узького]).

Він бере приклад із життя не саманідеької держави, але бовеАгідської, того самого Х віку. тільки ж ие не важно, бо взагалі ДЛЯ reTb ·усіх земель Х в. колишнього халіфату інтелігентний пролетарій :є. я.вI.Jщ(> звичаАllе.

Ніli

буде аж надто простора мова нижче, в окремому розділ і в зв' язку з загальною картиною перського пнсьменства'; а тутечки ми зазначимо тільки, що при дворі саманідських емірів існувала дуже цікава величезна бухарська б і б л і о

тек а.

Ії ми ближче знаємо через те, що коло 997 року

за Нуха ІІ (976-997) туди здобув собі вільний вступ од вдячного еміра Нуха 11 молодий філософ ібн-Сіна (Аві ценна) в нагороду за вдатне лікування, і він їі описав у своїй автобіографії 2 • Це був величезний будинок (<<дар») з цілою низкою світлиць; для кожного відділу науки або письменства окрема світлиця (<<бейт'), де стояли скрині, наставлені одна на одну, повні наукових і поетичних книжок, що всі вони були й закаталогізовані. Безперечно, що значна, коли не переважна частина тих книжок, була суто араб ська; мовою вчених писань була тоді звичайно арабщина, і під науками в великій мірі розуміються або мусульман сько-богословські: теологія; догматика, право (<<фикх,) і т. ін., або філологія арабської мови: граматика, риторика і т. ін. Та й сам ібн-Сіна виразио каже: «В одній світлиці знаходилися книжки з арабської філології (<<аль-арабіЙЙє.) та поезії, в другій - богословська юриспруденція, в кож ній іншій - інші науки •. На найпершому місці він, ба чимо, сам ставить арабщину та іслам. Тільки ж не для них упросивсь філософ до цієї книгозбірні, але, каже, щоб почитати тих книжок, які торкалися його найближчої спе ціальності - себто медицини', себто і лікарських, і при родничих, і філософських (бо філософія і природничі наукн тоді здебільша мали спільний інтерес). І дарма, що іслам ське правовірство осуджує такі писання, ібн-Сіна зна йшов тут для себе в емірській бібліотеці багате жннво.

«Я переглянув каталог писань стародавніх авторів (<<та ла'то фіхриста кютобі ль-аваіль»),- повідає філософ, і сказав дати' мені те, що мені було потрібне. Та й бачив я там такі книжкн, що багатьом людям не відомі навіть 1 Там ми скажемо j про літературу саманідських васалів; хорезм~ шахів, при каспійських 3іярИдіВ, дЖузджанських Ферігунідів і інш. (Розділ, що про нього йдеться, ДО ЦЬОГО тому не включено.- Ред.).

~ Ібн-Сіннна автобіографія дійшла ДО нас через біографічний СЛОВ~

НИК лікарів іби-Абі-Осайбі (1203-1270), що його видав Авг. Мюллер (Кенігсберг. 1884); про книгозбірню ДИВ. т. 11, стор. 4. Коротше оповідає

і6н-Халликян (1211-1282), див . •гип!еfське] вид!анияl, т. І, стор. англ[іl\ськеl, 1,441.

152-153 =

11 саль-ідиа фі мотАла'аті~ха ва K~aTi мА фі-хА мін кютабі т-ті66».

156

їхні назви. Ні пер~ тим, а ні після того не доводилося мені бачити такої книгозбірні». Не диво було б, якби серед отих «писань стародавніх авторів» знайшлися манускрип· ти й доіеламські, n е х л е в і й С ь к і. Принаймні для попереднього ІХ-го століття ми маємо звістки про коло сальні пехлевійські книгозбірні, приміром У Мерві, що туди їздили по науку й природні арабн, не полінувавшись попереду навчитися по-пехлевіЙськи. .у нас, арабів, мова класично хороша, а от ідеї ми мусимо черпати з кни жок перськнх,,- казав однн з таких арабів, що чима

ленько попрацював у пехлевійській книгозбірні'. І зміст бухарської саманідеької бібліотеки, і прнсут ність при емірському дворі отаких філософів, як ібн-Сіна, і поетичне розроблення таких сюжетів, як староіранська «Книга царів» - це вже вимовний покажчик нек ле рик а л ь ное т і в Саманідів І взагалі кажучи, всі оті численні удільні династії Х в., на які порозпадавсь баг дадський халіфат (Саманіди, Бовейгіди та Зіяриди в Пер сії, Хамданіди в північній Сірії, Іхшіди і, потім, халіфи Фатиміди в Єгипті, та, крім того, звісно, кордовські халі фи Омейяди в Іспанії),- усі давали тоді притулок віль ній думці і науці, не рахуючися з теоретичними поглядами клерикального, обскурантного богословія.

VI Тіньові боки саманідського ладу, Паралелізм влади цивільної і військової: везір та начальник гвардії. Впливове правовірне сунніт

ське духівництво: улем,«остал» і його політична РОЛЬ. Духівництво клиЧе турецьку гвардію скинути еміра Насра

l[ за його карматське

шиїтство (943); Нух І (943-954) і ЙОГО святий везір. Початок політич-

ного занепаду Саманідів. Іхня загибель (999). Таблиця династії.

Були й тіньові боки втому, здавалося б, напрочуд гарному державному ладі, що встановився за Саманідів. Наilважнішою вадою являлося Нe€диновладдя і постійна незгода поміж повномічними представииками влади цивІль ної і влади військової. 1 Про пехлевійську книгозбірню у Мерві ДИВ. у і6н~Тейфура Баг

дадського (ум. 893 р.): «Кіта6 Багдад», видlав) Кеплер (Лейпuіг, 1908), л. 62. По-російськи я переклав отой уступ цілком в «Истории Персии», т. [, вип. 2 (М., 1914), стор. 161-162. Із звісток Х в. про староперські книжки варте певної уваги оповідання Хамзи Ісфаханського про ту кни гозбірню, що її "несподівано оДшукалн 961 р. в одному напівзруйнова ному будинку в Ісфахані; див.: Н а m z а е, Annales, сТор. 198-201 араб rCbKOfO

виланняІ (Лейпuіг,

(Лейпціг,

1844) = стор.

1848). 157

152-155

лат[инського}

Теоретично вся безмежна повність влади знаходилася в єдиних руках емірових. Та практично всі державні справи вів в е з і р, себто міністр чи точніше прем'єр-міністр, а військову найвищу снлу мав нач а л ь ник г В а р дії, що складалася побільше з купованих турецьких рабів. Везіри, загалом беручи, траплялися в Саманідів дуже путні, і отож вони й пімержували добрий лад у дер жаві. Але за начальника гвардії найчастіше бував честолю бивиl! інтриган, завжди охочий, за допомогою своєї палат ної гвардії, піднімати в княжих палатах заколоти, навіть скидати еміра з престола і замість нього садовити другого еміра, більш підхожого для військових своєвільників; це ж воно звичайно і скрізь отаке трапляється, де володар охороняє себе преторіанами. Везір і гвардійський воє вода, як і слід сподіватися, перебували в контрах одии

n роти одного. Була в державі ще третя особа, яка в цих відносинах не раз радніша була грати не послідню роль. Це - пред ставник ученого правовірного суннітського Д у Х і в н и ц тва. Суннітство являлося офіційною вірою в сама нідській державі. Щоправда, серед людності і Мавераннагра і особливо - Хорасана (з його видатною шиїтською свя тинею в Мешхеді) багацько було шиїтів'; ми знаємо, що й найбільший національний поет Ірана, саманідський хорасанець Фірдоусі, був шиїт. Володарі саманідські ставилися до шиїтства терпимо; але хоч тая терпимість супроти єретиків була не до мислі ані їхній турецькій гвардії, ані світському духівництву, направду еміри не забували шанувати правовірну суннітську віру як слід. Улеми, себто вчеиі богослови, тішилися в Саманідів уся кими почесними перевагами: вони, приміром. не цілу вали землю перед володарем. З-посеред найученіших і най достойніших ханіфітів бухарські еміри обирали собі порадчика, що ЙОГО посада дуже нагадує собою тепе рішню посаду шейх'уль-іслама при турецькому султаиі;

звавсь він попросту «ост§д' (наставник, професор)'. Той саманідський

улем,

коли

до

його

вдавалися, похваляв

1 Там, у Мешхеді, поховано ВОСЬМОГО шиїтського імама Алі~Різу. що А:ого лукаво отруl'в халіф Ма'МУН (818). 2 дИВ. У Ма кдисі Х В.- «Bibliotheca geographorum arabicorum», г< ІІІ (Лейден, 1877) стор. 339, та коротеньку ста1їЮ «ОстАд» в алфа8іт~

НОМУ CJlОВНИКУ генеалогічних прізвищ Самані ХІІ в. (факсИм{ільне] вищання), Лейден, 1912).

158

або не похваляв ті постанови, котрі мали вийти од еміра', або й сам він перший піднімав клопотання перед еміром у якійсь справі і подавав свою пораду. За його ж вказів ками обсаджувалися й посади урядовців'. Не важко вга· дати, що симпатії цього «ост.да» та й шагалі духівництва повинні були більше хилитися на бік суворо правовірної турецької гвардії з їі начальником, ніж на бік його супро· тивника - везіра. Засновник саманідської могутності емір Ісмаїл (892907), що, мабуть, він найперший із Саманідів і завів ту рецьку гвардію у своїх палатах, не давав ЇЙ розпускатися й своєволити. Але син його (Ахмед, 907-9(4), ми вже це бачили, трагічно загинув од рук своїх охоронців - «го

лямів,'. На княжий престол, як пам'ятаємо,

посадовили

дитину, хлопця Насра 11 (914-943). Та як підріс він, то виявилося, що й він не до вподоби ані своїм туркам гвардійцям, ані правовірному духівництву. Двір цього саманідеького еміра Насра 11 найменше міг похвалитися своєю ортодоксальністю: його талановиті везіри Джейгані та Бельємі Старший, ЩО дали славу його пануванню, вже ж ніяк не могли б почванитися репутацією добрих право вірів, бо Джейгані, коли вірити бібліографові Х В., авто рові «Фіхриста», попросту був прихильником зороастрій ського дуалізма'. А наприкінці свого недовгого життя сам емір Васр 11 захопився шиїзмом модного тоді радикаль· ного ісмаїлітського напрямку - <к а р мат ств ОМ'. Вищі духовники-правовіри вдалися тоді за підмогою до проводирів турецького війська. Склалася проти воло даря змова, і зчинивсь державний переворот. Довелося емірові Насрові 11 Карматові зріктися трону на користь

свого сина Нуха І (943-954), а проти єретиків, чи в За річчі, чи в Хорасані, ураджено було жорстоке переслі дування: їх ловили, вбивали, а добро їхнє конфіскували'. Ця подія епохальна з того погляду, що вона сталася

n о чат ком З а неп а Д у

політичної саманідської сили.

1 «ЙаС'зльуна.ху 'зн ашААз-фз йоЖібо:t,- ЯК каже Сам'зні у згаданій статті сОстАДІ.

S Макдисі, згадане місце (Т. ІІІ, 339). з Днв. вище, стор.

145. " «Фіхрист:t. вИД[зв) Флюгель (Лейпціг, 1871), стор. 138.

15 Найдокладніші звістки про оце єретицтво еМіра Насра 11 МИ ЗН8ходимо В 49-му розділі cCiacet-наме» 1091 р. везіра Нїззмольмолька

(стор. 187-193 перс[ького видаиия] = стор. 174-283 фраиц{узького]). Коротко - в сФіхристі:t Х В., вид(ав] Флюгель, стор. 188.

159

Новий емір (Нух ! ібн-Н"ср, 943-954) на везірську посаду закликав якнайблагочестивішого факіха-«ост§да» ас-Сюлямі (що пізніше здобув собі титул «ісповідник мученик» - «аш-шехід»). Цей побожннй везір Сюлямі, бувши везіром, по-давньому своєму звичаю раз у раз мо ливсь та й моливсь, постував щопонеділка і щочетверга, невтомно писав богословські писання навіть серед своїх ділових офіційних годин, а державні справи порати не

мав часу'. За троє років свого святого

везірування він

усе подоводив до повного неладу: васали і правителі пере

стали слухатися центрально-бухарської влади і чинили розрухи та повстання, державна скарбниця перебувала в нужденному становищі, з людності двічі,- мовляв,

ніби позику,- стягли податок'.- військо не здобувало належної платні. Вояки побунтувалися та й убили ве зіра,- інакше сказати, він загинув смертю «мученика ісповідника» (звідти ЙОГО посмертне прозвання: «аль

вазір аль-хакім аш-шехід»)З. Та хоч і вбили нездатного везіра, а вже самаиідські справи не пішли так добре, як ішли були колись. Культур но, духовно саманідська держава гарно далі розцвіта лася ще й після того, себто і в другій половині Х віку, але в політиці не все було гаразд; і, приміром, у порівнянні з південно-західною перською державою Бовейгідів, що саме отоді політично розрослася, саманідський політич ний занепад відчувавсь зовсім рельєфно. Дарма, що сама нідські еміри другої половини Х в. були неабиякі люди', дарма що й везірів мали вони видатних (таких, як Бельємі Молодший або Отбі),- уже їм важко було налагодити розхитаний державний механізм, тим більше, що вояцька самоволя не переставала даватися взнаки і бути невпин ним джерелом усякого політичного лиха. у середині третьої четвертини Х в. вбивсь у велику силу в Бухарі турок А л ь п тек і н, один із вислужених

1 ДИВ. статтю «Шехід» в генеалогіЧНому словнику СамаНІ ХІІ в. (факеим(ільи,) видlаиня) 1912). 11 Макдисі Х В.- В «Bibliotheca geographorum агаЬісогит"», т. ІІІ, стор. 340. з Крім згаданої статті «Шехід» у Самані ХІІ в. ДИВ. У ібн-аль-Асіра

ХІІІ В., €гип(_теьке) вид(аиия), т. УІІІ, стор. 142 та стор. 164-165 (під

334=946 р.).

4 Порівн, наведені у нас (стор. 147) Макдисієві слова Х в. про еміра Абдельмеліка І (954-961), що «серед цілоі династії Саманідів не було такого, як eiH».-«віыithес:аa geographorum arabicorum», т. ІІІ, стор.337.

160

рабів-гваРДійціВ. Щоб по3бутися його настирливої опіки над собою, емір (Абдельмелік І, син Нуха І) вирядив Альптекіна з Бухари до Хорасану на важиу й почесну посаду намісника-воєводи (<<сіпехсалар»); це, правда, була тільки палліатива, бо й з далечини, з Хорасану, Альптекін не переставав мати вплив на внутрішні бухар ські справи: приміром, не випадало емірові ані закликати якогось везіра, ані змістити його без порозуміння з сіпех·

сала ромІ Ту свою політичну силу захотів виявити Альп· текін і тоді, як помер цей емір і постало "итання про те, хто має бути його наступником. Та престол діставсь не тому кандидатові, котрого бажав Альптекін; бухарська турецька гвардія 'всупереч Альптекіновому бажанню на емірський трон посадовила інакшого саманіда (Мансура І, 961-976), і Альптекін. злякавшись за свою долю, втік із гуртом прихильних йому вояків до Афган істану . Тут він заснував г а з н е в і д с ь к е царство, і отож воно й явилося почасти безпосередньою, почасти посередньою причиною загибелі са"анідської держави. На історії газневідських султанів, Альптекінових наступників, нам іще доведеться далі спинитися з дуже й дуже широкою докладністю, а тут ми можемо коротко занотувати: до кінця Х століття газневідська держава одібрала в Сама· нідів їхні південні володіння (Хорасан тощо); не хто ж, як вона-таки, захопила і східні землі династії бовейгідської: не од кого, як од неї, впав на перську цивілізацію та куль· туру перший згубний удар. Та не самий Хорасан утратили Саманіди: не довелося Їм залиши;ися і в своєму рідному Заріччі (Мавераннагрі). Бо рівночасно з газневідським запануванням у Хорасані (999) мавераннагрські володіння Саманідів, тобто на пів

ніч од Амудар'ї, з Бухарою, захопило місцеве північно-тур кестанське тюрське плем'я, що на чолі його стояла династія І(а р а х а ні д і в (чи Ілекханів). Відважний останній сама нід витязь Абу-Ібрагім Монтасир (уб. 1005) силувавсь був літ шестеро вести проти тих турецьких заволок партизан ську боротьбу, та нічого вже не вдіяв. З того часу назав сіди при кінчилося в Туркестані панування стародавнього І На ие вказу€ Овфі ХІІІ в. в «джамі еJJь-Хікайат», част[ина} ІІ, розд!;,,] 25 (видІав] Бартольд в ,Текста", СПб., 1898, стор. 91) в опо· віданні, ltC новому еМірові МансурОВі ібн~Нухові (96l-976) двораки нагадують, ЩО, скидаючи всзіР<J, він давнім звичаєм (<<реем») мусить попереду спитати поради (<<мешверет») у сіпехсалара. tбl

арійського елементу, там

і господарями АЖ досі

залишаються

тюрки.

Варта уваги тая обставина, що відколи запануваJIИ над Бухарою нові господарі - Караханідн, то різко вкоро чуеться торг поміж Середньою Азіею та чужими краями, з Руссю - зосібна. Якщо саманідські монетні скарби (Х в.) викопуються на Русі пудами, то скарбів ХІ в. (себто з монетами караханідськими), можна сказати, зовсім не доводиться

викопувати'

видно.

Таблиuя

875-892. 892-907. 907-914. 914-943. 943-954. 954-961 961-976. 976--997. 997-999 999

що торг

припинивсь.

Саманідів

Наср І іби-Ахмед. Ісмаїл ібн-Ахмед. Ахмед ібн-Ісмаїл Шех ід. Наср 11 ібн-Ахмед Кармат. Нух І ібн-Наср

Абдельмелік І іБН-НУХ. Мансур І ібн·Нух. Нух 11 ібн-Маисур. Мансур 11 іби Нух. Абдельмелік 11 і(ін-Нух 11. Абу-Ібрагім Монтасир (уб. 1005).

ХАФІ3

ТА ЙОГО ПІСНІ

ХАФJ3 (бл.

1300-1389) І

Хафіз -

поет ТРОЯНД та

соловейків

Шіразі.

Життєписних

з вісток про нього обмаль.

Хафіз, або ж Гафіз' ,- славний і,

мабуть, чи не най·

славніший перський суфійський поет·лірик (бл 13001389)*, що Гете через свій «Wеstбstliсhег Diwan» широк(, спопуляризував його в €вропейському письменстві. І на· родивсь, і жив, і помер Хафіз у південній Персії, в рідно· му місті славного Сааді*, в Ш і Р а з і - місті, яке за молодечих поетових років перебувало під владою монголів або, точніш, їхніх намісників-інджуїдів (безперечних

персів, як бачиться)', а за підстарюватих поетових літ дісталося воно (1353) од ослаблих персів-інджуїдів під владу другої південноперської династії - Музаффари· дів (1314-1393). Поет геть увесь іЗВЯ1аний із Шіразом, та й він надто рідко кидав свое місто, ЩО в його поезії малю€ться наче рай на землі: скрізь рожеві квітники,

скрізь співають соловей ки; річка Рукнабад із своїми над бережними кра€видами - сама принада-втіха; повітря сцілюще; все кличе людину до насолоди, а надто серед вес· няного розквіту. І серед того шіразького раю почува€ себе невилучним членом він сам, солодкий співець тогс

1 Тая літеРІ:! г, що пишеться 8 початку цього CJJOBa. вимовля€1t, СЯ В арабській мові близько ДО нашого ж. а в перських устах звучиТl ЯК чисте h. Нижче побачимо, що слово «хафіЗ» є арабське.

2. Династію ІнджуїдіВ орієнталісти звичайно звуТь монголаМI1

(Н а m m • Г· Р u r g 5 t а 11 *, а.5сЬісЬІ. der І!сhале,

т. П, дармш'

тадт, 1843, стор. 334-335; т. І, стор. 3; А в Г. М ю л л. р', История пелама, т. Ш, СПб., 1896, стор. 286; П. Х о р н'- У ,Grundriss d.r

Iгалl5сh.л Philologle>, Страсбург, т. П,

1904, стор. 575). Та не можиа

не рахуватися з виразною вказівкою, прим[іромJ, шірззької «Історії

Музаффаридів~ XIV-XV В., вставленої в «Таріх-и Гозідє> (факси мlльно вид{ав] Еда. Браун', 1910), де подано (л. 622), що !НдЖуїдн це стародавній арабо-перськиА Dlд, нащадки відомого перського поета Абдаллаха Ансарі (1006-1088)

165

раю Хафіз, «любий серцям значних людей і славнозвіс ний серед простого люду», «мекбул-j діл-і хевас О мешхур-і евам», як висловлЮ€ться він про себе в одному четверо стишші (N. 663)*, Поетове ім'я було направду не Хафіз, а Шамседдін Мухаммед', або з первопочатку попросту Мухаммед, бо й ім' я «Шамс-ед-дін» (<<сонце вірн») - це € лиш пізніша почесна назва, що здобув її Хафіз уже за достиглих років, як був з нього поважний суфійський шейх. А прозвання «хафіз», яке густо-часто носять і чимало інших перських і взагалі мусульманських письменників, визнача «охоро нець»; так величають людей, котрі знають цілісінький

Коран напам'ять, іноді навіть не розбираючи арабського тексту (на Сході, при системі школярського задовбування, це явище не нечасте). А вже ж наш поет знав Коран не по просту напам'ять, ба й тямив його витолковувати, бо - це видко навіть із віршів - завчив арабську філологію груитовно; декотрі поезії він так і писав арабською мовою, не перською, Та здається, що й освіту він будь-що-будь здобув неабияку, хоч навряд чи був він роду

високого та

знатного, наскільки ми маємо про це даннх'. З точністю ми не знаємо року, коли Хафіз народивсь на світ. ЯК перейшли його літа дитячі та парубочі? Чи з пару бочих літ узяв' він писати свої еротичиі та вакхічні га зелі, що заробили йому ще одно прозвання «Шекярлеб., тобто «сахароустий»? Нічогісінько про це наші скупі дже рела нам не кажуть, і ми можемо хіба здогадуватися, що людина, яка потім тямила з непідробленою, так і скажемо

Хафізовою правдивістю висловити і л 1гідний любовний Л іризм, і блискучу гедоніку в своїх писаннях, ловинна була сама колись особисто перебути хоч би почасти все те, про що з картинною вимовністю тямила писати, і що очевидячки - молоді Хафізові літа зовсім не були святі, а були якнайлюдськіші, з людськими парубочими гріха ми-провинами та по~ивами. Хочеться через те вірити на1 В одному з четверостишшів дозволену варіацію: «Ахмед •.

(N2 663) Хафіз дае СВОЕМУ йменню

І Мені зовсім не ясні тН підстави, що через НИХ Уілберфорс~Кларк

у передмові· до свого перекладу Хафізового .:Дивану» (Т. І, Калькутт-а,

1891, стор. ХХ ІІІ) зважився через лад категорично сказати за Хафіза: g о о d family. of е х с е 11 е n t education, and skilted іл

«Не was о!

jurisprudence» {анzл.- «Він був

3 х.орошої РОДИНИ, д06ре освічений і вправний ЮРИСТ).- Ред.]. Останн€: - правда. .

166

віть пізньому анекдотові, "КИЙ заховавсь на Кавказі, анекдотові, що Хафіз за хлоп'ячих літ мав служити за парубчака-побігуна в пекаря', себто серед обстанови світ· ської, з як не можна більше світськими інтер~сами та спокусами. Коли наш здогад про світську Хафізову юність правдивий, то не важко буде зміркувати, що коли потім Хафіз оддавсь суфійському містицизмові Й аскетизмові та й писав алегоричні вірші в термінах еротики, та коли він у містичному дусі Санаї* та інших суфійсько-дервішських шейхів оспівував почуттєвими образами любов:до божеств" і оп'яніння благодаттю божественною, то черпати художні образи та яркії барви міг він із таких вражень, які сам дійсно був колись пережив. Лиш тому могли його поезії вийти такими реальними. З одного Хафізового вірша (.N'2 383) ми виразно знаємо. що іще 1326 року не був з нього суфійський послушник'. Може бути, ще за 133О-х років провадив він життя цілком світське.

На жаль, здогади наші так і залишаються поки що здогадами. Звістки про життя цього співця-гедоніка взагалі дуже не рясні. Головні його біографи писали тоді, як уже літ сто збігло після поетової смерті, а саме Джамі (1478)*, Доулат-шах (бл. 1487)* та ЇJtllій молодший сучасник Хон· дамір*. З-поміж них Джамі, с п е Ц і а л іст З історі'. суфіїв, просто заявля, що він не віда, чиїм послушником був Хафіз, отже, й до якого дервішського ордену він належав. Отакі бідні були вже й за Джамієвих часів біографічні звістки за Хафізаl А те, що подає найдоклад· . ніший із поміж Хафізових біографів Доул ат-шах , з-поза накопичених розволіклих, пишнобундючних висловів нуж· денно зводиться до того, що, мовляли, Хафіз жив собі тихенько й небагато, по-дервішському, або, як каже Доу лат-шах, з доброї своєї волі годувався в рідному Шіразі щматком черствого хліба. І не можна вияснити, чи про старече Хафізове життя кажуть біографи, малюючи 1 ДИВ. передмuву до Хаммерового перекладу·. т. І (1812, стор. ХІ). ЦюзвіСТку переказав Хаммерові (1812) якийсь д-р Козмелі (ВИДНО, грек), що чув її од персів, мабуть, чи не в Тифлісі. 21 Поезія N!/ 383 (<<4іль саль рефт о біш, кі ін лаф міизенем»). де ска

ззно, що більше ТОМУ. ніж сорок літ, автор став за послушника суфіЙ' ському старцеві, адресуеться до везіра Тураншаха. Цей Тураншах зро

бився везіромдопірv 1366 року (див. додаток ДО «Таріх~и Гозіде». виді ав} Браун, 1910, л, 707), а вмер 1383 року (це видко 3 Хафізового кит'е N2 602). Вих.одить, що Хафіз покинув світське життя між 1326-1345 рр.

167

Хафіза як убогого дервіша-аскета,

чи, може, вони

мають

на думиі і ранні, юно-парубочі літа його l , Знов же й самі поезії, які дали славу Хафізові і які він міг складати за будь-яких, дуже неоднакових, періодів свого життя, всі вони поспіль еротичного характеру, і встановлювати на підставі їхнього тону поетові літа, себто й ЙОГО життєпис ие буде завдання аж надто невдячне, Тільки в тих віршах, де Хафіз удається до відомих, засвідчених історичних осіб, він через те саме дає нам деякі виразні біографічні дати про себе, При тому треба, звичайно, з безпощадною критикою ставитися до відповідних пояснень пізніх комен таторів, особливо ж турка Суді' XVl в" що своїм мон струозним історичним неуитвом украй заплутав Хафізову біографію,

ІІ Шіраз

за

ХафlЗОВИХ

молодечих

ліТ,

описаний

подорожі

араба

ібн-Баттути (1327 та 1347). Тодішня шіразька династія монголЬСЬКИХ наМісникіВ-інджуїліR (ло 1353). ЯК ставилися fнджуїди до Хафіза?

Зріс Хафіз під тую епоху, коли монгольська держава Хулагідів, нащадків Чингісхана, вже потроху була роз падалася, і хоч верховно скрізь панували ще монголи, га намісники ставали самостійними. В Шіразі та в інших містах Фарса закріпився був на якийсь час (на всеньку І-у половину ХІV в,) рід I н д Ж у, Слово «інджу» визнача: «управитель володаревих маєтків», Таке прізвище здобув Махмуд, що Хулагіди поставили його на намісника в Шіразі, а він заснував тут самостійну династію, яка перебула в Шіразі аж до 1353 року, Як бачиться, lнджу був сам не монгол, а дуже культурний перс, нащадок доброго арабо-перського роду, з літера rурними перськими традиuіями', І всенька його династія визначалася своїм меuенатським напрямом, гуртуючи круг свого князівського двору літературне коло з перських та персько-арабських письменників,- звичайно, що й пое тів у тому числі, В династії lнджуїдів було всього четверо володарів: 1 Думку неорієнталіСТів (отаких, як німець-романтик А. Даумер,

1846, що за НИМ пішов слідом рОСіянин Фет), ніби Хафіз жив uіле свое життя ЯК побожний аскет, а на старості літ одразу розгулявсь та й ки нунся В гедоніку. пІддавшись якійсь принздній спокусі,-цю диле· тантську думку навряд ЧИ зугарен пімержати бущ.·якиЙ орієнталіст.

аДиа. вище, стор

165, виноску 2

Махмуд-шах lнджу .бл. Гійясемін Кей-Хосров Мас'уд-шах

А6у-Ісхак . Найстаріші джерела для

131S-1334 (бл. 717-734) 1334-1337 (» 735-738) 1337-1339 (» 73!S--740) 1341-1353 ( » 742-754)'

історії Інджуїдів отакі: а) Подорожній і б н - Б а т тут а* (1327 та 1347),

т.

11, паризьке вид[анняl 1854. стор 63-72; т. lУ (1858), стор. 310-311; б) «Ш і р а з . нам е» - Історія Шіраза, що П до вів до 1343 (744) року Ахмед-Заркуб Мо'ін Шіразький, част[инаl 1 (Див. у Рійо' опис перських рукописів Британського музею, т. І, 1879, стор. 204-205, і т. 11, 1881, стор. 867, про ГіЙяг.еддіна Кей-Хосрова 13341337 рр.); в) Мо' інемін й€здський: барвиста «1 сто р і я М У з а Ф фар и Д і В» до 1~66= 767 р. (див. У Рійо опис

перських

рукописів

Британського музею,

т.

І,

стор. 168-169), що її спростив та доповннв 1420 (823) року Махмуд Кін і', а вставлено її в той спис ХУ віку .Т а р і х - и о з іде", якого факсимільно видав Ед. Браун (ЛеЙден. 1910, стор. 613-755) в .аіЬЬ Ме·.

тогіаl series•. Частіш. одначе, притягаються' до справи пізніші· історики: А б дур рез а к 'Самаркандський 1470 р., т. І, та' Мір х о н Д (пом. 1498), тт. У-УІ'. Десь, певне, на них збудував і В. Бартольд свою замітку про Інджуїдів у додатку до перекладу .Мусульманських

династій.' Стенлі Лен-Пуля (СПб.,

1899. стор.

В тій замітці В. Бартольд проминув Хосрова.

Гійяседдіна Кей

1 Політично~адМіНістративну владу. мав Абу·Ісхак іще й за батькового ЖН11'Я. 2 Щодо прізвища «К і н і», то ВОНО в

301).

як буде ВИДКО з дальшого,

рукопису, через брак діакри·

ТИЧНИХ ТОЧОК, не читається виразно. Я ставлю під першим «маРКИЗ0М:&

дві точки, а над другим -

одну ТОЧКУ. то тоді ВИХОДИТЬ «Кіні) -

пріз

вище, яке справді було відоме в Шірззі ХІУ-ХУ В. серед учених людей (ДИВ. у тій самій «Істерії МуЗЗфферидів», л. 703). Зовсім по-інакшому був порозставляв діакритичНі точки Ріfю (опис перських рукописів

Британського музею, І, 1879, стор. 82) і читав «Kutbi» (в кожному разі варто було б читати тоді «К u t u Ь і», а не «Kutbi»), і за ним пішов ви давець Едв. Браун (вкорочений переклад, Лейден, 1913, стор. 151). Не завадить зазначити, що можна було 6, обмежившись на двох діакри~ тичних точках, іще читать «Конбі», т06то«куммськиЙ». З Про цих ДВОХ ДИВ. «Историю Персии»·, Т. ІІІ (М., 1917), стор. 61 та стор. 67.

170

З-пеміж інджуїдських воледарів виразно згадуються в Хафізевих пеезіях, уславлені під свеїми течними ймен

нями,- Мас'уд-шах (1337-1339) та, дуже рясне,- Абу Ісхак (1341-1353)'. Ім'я найпершего інджуїда, Махмуда· шаха, як неминучеге еб'єкта для пехвал, ми в Хафіза виразне не знаходимО'; межна б гадати, ще пеета теді (бл. 1318-1334) ще й не депущене булО' де двірськеге кела: не десить іще, мевляли, він уславився, не належну ще склали ціну меледему йеге талантові. Тільки ж і цього не межна твердити категорично, бо є газель (N2 406: 8), де ніби міститься, через гру слевами, штучненькнй натяк і на Махмуда !нджу. А вже ж у М 279: 22, у касиді, заад ресованій до Абу-Ісхака, згадується Абу-(схаків батько, тобтО' Махмуд-шах, начебтО' як живий іще. Вихедить, що І,{аснду све/О звернув Хафіз до Абу-Ісхака ще перед йего остаТОЧltим запануванням на престелі, . вдався де НЬОГО' попросту

ЯК до

молодего

княжича,

ще,

очевидячки, уже

й тоді мав у руках губернатерську силу; отже ж, добрі стосунки з інджуїдським дворем міг Хафіз мати уже й за найпершогО' велодаря інджуїдської династії. Відомий педерожній марекканець ібн-Баттута пере· їхавсь ПО' інджуїдськихвелодіннях 1327 реку, кели' наш Хафіз мав літ під тридцятерО' і коли, виходить, талант його певинен був уже сформуватися' ПРО' самеге . Хафіза ібн-Баттута, щеправда, нічего не згадує в свеїй педорожі. Він знає в Шіразі могилу шейха Сааді, атестує неб.іжчика Сааді як визиачнеге перськего поета. а про ЖИВОГО' Хафіза нічего не каже. Та в ібн-Баттути настільки цікавий опис інджуїдських воледінь, де проживав поет і де виспів йего талант, ще не завадить зробити з ібн-Баттутиної подерожі декетрі вилиски. «МістО' Ш і Р а З,- каже ібн-Баттута, вперше при їхавши туди 1327 р.,З-збудувалося грунтовне та 1 IНдЖуїдовїМас·уit.ові~шахові присвячено' кит'е Nt 592, а Абу Ісхакові - газелі.N't 114 А М 279 та кит'е Ng 579. Але, (жріМ того, без

перечно. ДО А'5у·Ісхака ~BepHYTO скількись таких газелей, де володаря не названо на власн~ Аого ймення. Могли декотрі газелі, присвячеНі

Абу-Ісхакові, й загубитися,

60 редагувався Хафізів I,{ДиваН;t на пів,

століriя пізніш.'

2 ПОТіМ. двадцятьма роками пізніш, і6н-Бзттута ще раз, їдучи вже з'lндії, завернув ДО М. Шіраза, і'це він теж зазначає, дописуючи додат

кові уваги до тих своїх записок, які торкаються першого ібн~Бат~ тутиного перебування в Шірззі 1327 р. , з 'Ми користуємося тИМ чотирьохтомовим виданням, ібн~Баттути, яке дали дефремері та Сангвінетті,- ;цив, т. 11, Париж, 1854, стор_ 52.

171

й розкинулося на значній простороні. Це місто славно· звісне, що має велику вагу поміж іншими містами на світі. В Шіразі є багато гарних садів та річок, які ви· ходять ген далеко поза міські межі. Є там чудові ба· зари, видатні вулиці, густо залюднені квартали з неаби' якими будинками. Впорядковано Шіраз напрочуд. Люди, що ведуть те чи інше певне ремесло, мають уШі разі свої окремі базари, де не сидять всуміш з інак шими ремісниками. У шіразців вродливі обличчя, і вони чистенько вдягаються. По цілому Сході нема міста, яке своїми гарними торговими вулицями, приго· родними садами (<<бостанами'), річками і людською вродою настільки наближалося б до Дамаска, як Шіраз.

Місто розкинулося на рівнині, його з усіх боків

обгортають плодові сади (<<бостани.), а перерізають його п' ятеро річок, що поміж ними одна має назву Рук н а б 8 д. Вода рукнабадська - добра на смак, снльно холодна влітку, тепла взимку. Розпочинається річка Рукнабад з джерела, що вибіга з підніжжя однієї сусідньої гори, яка зветься Мала кріпость (КолеЙ'є). Найголовніша мечеть у Шіразі зветься .стара мечеть» - «ель-Месджнд ель-< Етік,. Своєю площею вона належить до якнайбільших мечетей, а своєю будовою - до якнайгарніших. Подвір'я їі просторе і всеньке забруковано мармуром. ЯК настає літня спека, те мармурове подвір'я обмнвають водою щоночі. Кожного вечора туди сходяться найпочесніші міщани та й одбувають молитву, яку годиться чинити перед заходом сонця і з надходом ночі. На північному боці тієї мечеті є брама, яка має назву Брама Хасанова'. Виходить вона на «Базар для садовини. - один з най чудовіших базарів на світі. Я просто скажу: він пере важає собою дамаський «Базар коло поштової брами». (Стор. 54), .Ш і р а з ц і - люди добрячі, побожні, з чистими звичаями, а надто жіноцтво. Шіразькі жінки носять пантофлі, а як куди виходять, то опови&аються запонами та затуляють обличчя серпанком, і нічо·

го в них не видко зиадвору·. Вони люблять подавати І Мабуть: на -честь шиїтського імама Хасана, старшого Аліе80ГО

:ина.

ііі ЦІ слова стосуються тільки

до жіноцтва пер С ь ко r о. бо про

wіразьких туркень каже ібн~Ваттута (Т. 11, стор. 66). що в НИХ звичай н'е запинати своїх обличчlв: «фа інна Адата нісАі ль~ДтрАки. аляя ЙО* гаттіна воджухв·хонна:t.

[72

милостину га чннити добрі діла. Варто зазначити, що понеділками, четвергами та п'ятницями тутешнє жіно· цтво сходиться слухати проповідників у великій мечеті. Іноді їх збирається і тисяча, і дві тисячі. В руках вони держать віяла, і, щоб прохолодити себе од сильної спе ки, вони обмахуються ними. В ніякісінькому іншому місті я ще не бачив такого великого гурту жіноцтва ...•. далі ібн-Баттута наочними прикладами доводить, що шіразці раз у раз держать себе н е шиї там и·, а добрими

суннітами·, принаймні їхні шановні духовні представники'. і що не так тому давно, як спробував був верховний мон, гольський володар Мухаммед Хадад-бенде (Олджайту, 1304-1316) запровадити в Шіразі шиїтство, то шіразькі шейхи поставилися до тієї спроби дуже неприхильно. а надто шіразький кадій Медждеадін Ісмаїл (пом. 1355). син Мухаммеда, внук Хадада, особа, що її надзвичайно поважали всі шіразці', в тому числі й сам султан Абу Ісхак Інджу (1341-1353)3. Ібн-Батутта дає далі характерис' тику султанові, отому, як нам відомо, Хафізовому покро· вителеві. Крізь пишні хвали висвічує чимало дечого й та· кого, що ніби й не йде володареві на честь. (Стор. 63) .... Султаном Шіраза, як я туди приїхав, був достойний володар А б У - І с х а к, син Махмуда шаха'. Батько назвав його Абу-Ісхаком на честь свя1 от і поетСааді ХІІІ в., не менше славниА, ніж у ХІУ віці Хафіз, був сунніт, а не шиїт (див. мою «Историю Персия», т. ІІІ, 1917, стор 392). ТіЛЬКИ ж нижче ми виразно побачимо, щО 3 Хафіза був ШИЇТ·. І взагалі, вважати чисто всіх шіразцlв XIVB. за суцільний суннітсь кий гурт, ворожиА ДЛЯ шиїтства, не ДОВОДИТЬСЯ ніяк.

, Хафlз теж дуже шанував кадія Медждеддіна Ісмаїла; пор. Аого

кит'е під М 519 та пІд Ng 604 (про смерть кадіеву) у видlаниі) Розен~ цвеАга~Шваннау·. т. ІІІ, стор, 242, та т. ІІІ, стор. 292. Взагалі в Хафіза особисті шиїтські симпатії цілком мирилися з прИХілЬНіСТЮ до OKpe~

мих суннітіВ. навіть ворожих проти шиЇтства. Прим[іром], шіразець

філософ АзодеддJн Іджі титулується в шиїта Хафіза (NI 579) <Щар царів мудрості), а нам відомо, що той Іджі був антишиїтським

(див. у РіАо

полемісто~

опис перс[ьких) рукописів Британського музею, т. ІІ

1881, стор. 435).

з lбн-5аттута каже про себе, що аби мати щастя іще раз лицезріти

святого Медждеддіна, він зз двадцятеро літ (1347 року) знов заїхав до

Шіразу, і тоді йому довелося бачити, як сидів перед шейхом у шаноб· ливій позі султаН-іНдЖУЇД А6у-Ісхак. Див. т. ІІ (1854), стор. 62; та й т. 1У (1856), стор. 311-312.

f У Ібн-Баттути: «сии Мухаммеда-шаха»; та певне, що треба читати

«Махмуда-шаха) (В Кlнієвому додатку до «Таріх-и Гозіде» теж вряди

годи це ім'я .Махмуд-шах» замінюється ім'ям «Мухаммед-шах»; див.

фаКСИМ(ільне] видlання] Едв. Брауна,

173

1910, л. 622). Підкреслити тут

тому шеАхові Абу-Ісхакові KagePYHcbKOMY. Він один 3 найкращих, ЯКНХ я бачнв, султаllів: j своїм зовнішиім виглядом, і своєю поведінкою - людина благородної душі і прекрасних норовів. Він не гордий, тимчасом як ЙОГО могутність - велика, царство чимале, військо - поиад·5О.ООО душ люду. Військо частина з турків, частина з персів, Найближча й най тісніша підпора султана Абу-Ісхака - люди 3 Ісфа хана. На шіразців він не вірить, він не б!!ре їх до себе на службу і не наближаЕ Їх до себе. Нікому з них він не дозволя носити зброю, бо з них люди відважні, ие приборкані і аж надто сміливі супроти своїх володарів . . '11 кого з них і знайдеться в руках зброя, тог() карають. Бачив я одного разу, як джандари, себто поліціанти, захопив Ш~ якогось чоловіка верьовкою.за шию, волоклн

ЙОГО до с вого начальника-х~кима . .що воно за знак?

спитавсь Я, та й почув відповідь, що в ночі його засту_ кано з луком у руці. Одно слово, султан утісНЯЕ шіраз

ців та й даЕ перевагу ісфаханцям, бо шіразців боїться ..... Утиски чинилися над шіразцями і в сфері грошових справ. Тільки ж У цьому ділі Абу-Ісхак Інджу, як видно з ібн-Баттути, мав непогаиих попередників, прииаймні

під час династичного іп!егіm', коли його батька Махмуда Інджу змістив був монгольський уповноважений: (Стор. 65) .•Шіраз - одне з н а й Д о х ОД ніш и х міст

на

світі.

Хаджі

Кивамеддін-тамгаджі,

голов

ний завідуватель податкових оплат', оповідав мені, що перед Абу-Ісхаком намісник монголь~ького верхо&ного хана стягав із Шіраза по 10000 срібних динарів щотреба, що ОТОГО 1321 РОКУ. коли ібн~Баттута вперше завітав до Шіразу; Махмуд~шах іще був живиА (пом. 1334 р.); але, очевидячки, фактично держав шіразьку владу 8 своіх руках Абу·Jсхак, якого ібн·Баттута А титулує «султан). Цед самий факт Абу·lcхаКО80і влади 1327 року

8ипливає і з того, щО пише іби·Баттута вже в 1347 році. себто двадцятьма роками пізніш, уже ЯК завітав вІн до Шіраза вдруге: -Ми прибул ..' в Шlраз (748= 1347 р.) і довідалися, що шlр.зькиА султаи А6у-Ісх •• іще панує тут, а так само шеАх Медждеддін іще живий, тільки що вже темниА н, очі. (т. ІУ. 1858, стор. 311-312). Ясно, що іби-Б.пут. рів· ние тут стаиовище 1347 р. з тим, яке фактично було двадцять тому літ.

'Міжвладдя (3 лат.).- Ред.

І ЦеА тамгаджі (по арабськи «сахіб 'ійяр», се6то мон.етн"й пр06ір

щик) Хаджі

Кивамеддін (пом. у серпні

1363 р.) був пізніш, уже як

не стало індЖ)'ЇДСЬКОТ влади в Шlрвзі,

в~зіром У нової шіразької дИ

иаст-ji. МузаффарИдіВ, а саме в шаха ШУдЖі, і Хафlз часто виславля' Кивамеддіна пк свого вельможного покровитеJJЯ. ' ..

174

денно. Коли перекласти ці гроші на нашу золоту маг· рібську рахубу, то вийде 2.500 золотих динарів ...•.

(Стор. 71). «Султан Абу-Ісхак задумав був збудувати n а л ати з тер а сою, такою як у Хосроїв, та й загадав шіразuям, шоб вони заходилися копати фун дамент. Кожен узявсь до роботи. Всі ремісничі цехи ішли навзаводи один перед одним у справі, і бажання переважити інших дійшло до того. що люди для перетя· гання землі робили шкуратяні коші, оббиті золото· тканим шовком. Такі самі розкішні робилися попони для в'ючаків та навішувані на них торби-бесаги. Де котрі шіразці казали зробити собі для праці срібні лопати, уряджували ілюмінацію з восковими свічками. вдягали, копаючи землю, найкращі свої вбрання, під· перезувалися шовковими фартухами. Султан додивляв, ся до їхніх робіт з одного дозорного місця. Мені дове· лося бачити це будування тоді, як воно вже звелося понад землею, так, локіт на TpO€. Відколи закладено було фундамеяти, для міщан скасовано було будівельну

повинність, і З'ЯВИЛИСЯ найняті робочі ЛЮДИ, uілими тисячами. Чув я од міського правителя, що більшин. міських податків іде на цю будову ...... Деяку науку можна витягти й з того, що оповідає ібн' Баттута про релігійний настрій у Шіразі за молодих Хафізових літ: (Стор. 77). «Кажучи про позначні пам' Я тни к и В Шіразі, треба згадати с в я Щ е н н угр о б н и ц ю А х м ед а ібн-Муси, п'ятого н а ща Д к а А л і, нехай буде над ним ласка господня. Ця могила Ma€ високу шану в шіразців. і в ній вони добачають CBO€ благословення, од її благодаті сподіваються милостей господніх'. Таш-хатуна, мати пануючого султана Абу· lcхака, вибудувала коло святої гробниці велику школу медресе та обитель, де подорожні знаходять чим підживи· тися. Коло усипальниці раз у раз голосно ч и таю т ь Кор а н тямущі коранські читачі, та й звичайно що понеділка приходить сюди ввечері сама хатуна. На такий вечір збираються сюди кадії, законознавці-богослови та нащадки давньоісламських значних родів -«шер і фи•. Orих останніх € в Шіразі більше, иіждесь на світі. І Можна бути певному. що наявніСТь такої могили в Шірззї завсіди повинна була

допомагати тому, щоб серед шіразuіВ, навіть коли ВОНИ

вважали себе за добрих суннітіВ. держалися широкі шиїтські симпатії

175

Чув я од свідків, гідних віри, що шеріфів уШіразі, котрі здобувають платню, знайдеться понад 1400 душ, дорослих і малолітніх; їхній накиб (представник) Азодедін ХусеЙні. Згуртувавшись коло священної гробниці та порозподілявши поміж собою листи з Ко рану, всі тії люди перечитують тут божу книгу аж до кінця, і поміж ними визначуються прегарні голоси читальників-професіоналів. далі одбувається трапеза, подають страву, садовину, солодке (<<хельва»), а тоді, як люди поїдять, бува проповідь. І це все одбувається в часі між південною молитвою та вечірньою. Хатуна ТИМ часом міститься в окремій горішній світлиці, що її загратовані вікна виходять в мечеть. Наприкінці, коло гробничих дверей, наче коло брами царських палат,

б'ють в барабани, грають на сопілки, сурмлять у сурми». (Стор. 84). «... Є в Шіразі низка інших гробниць, і всі вони в середині міста, так само як і більшина мог и л самих м і ща н. Коли шіразцеві-хазяїнові помре син або дружина, хазяїн улаштовує для вмерлого усипальницю (<<тюрбе») в одній з хат свого дому та й хова його там. Він застелює ':'ую кімнату матами та килимами, і ставить багацько свічок коло голови та ніг небіжчикових, і проробляє з тієї кімнати двері на вулицю та вікно з залізними гратами. На такі двері заходять до небіжчика ч и т а л ь ник и Кор а н а та й читають святу книгу гарними голосами. В цілому всесвіті нема людей, щоб вони читали Коран кращими співучими голосами, ніж шіразці. Після похорону сім' яни дбають про усипальницю, застеляють її кили мами, засвітлюють у ній лампади: небіжчик наче й не перестає жити з ними. Мені переказували, що для вмерлого готують і далі його щоденну пайку їжі та й роздають убогим на помин його душі». Про те, як ставляться шіращі до Корана, іде й далі мова у ібн-Баттути: (Стор. 85). «Довелося мені якось перейти одним з базарів міста Шіраза, та й угледів я там мечеть, че пурненько збудовану, гарненько застелену килимами. В ній було б,гацько спи с к і в Кор а н а в шовко вих шабатурках, і складено їх було на окремому кріслі. На північному боці мечеті побачив я келію з заграто ваним вікном, що дивилося на базар. Там стояв шейх, прекрасний на постать, у гарній одежині, Перед ним

176

лежав рукопис Корана і він його читав. Я вклонився шейхові та й підсів до нього. Він узяв мене розпиту· вати, чого я приїхав до Шіраза. Я все йому одповісти в і, з свого боку, теж запитався, що то за мечеть. ЯК вн' явилося, заснував її він сам і наділив туди багаті вклади на ч и т а л ь ник і в Кор а н а та на інших людей, а келія, що я туди до нього зайшов на розмову, знахо· диться на тому місці, де буде його могила, коли бог судить йому вмерти в цьому городі. далі він одгориув килим, що на ньому був сидів; під килимом була мо·

гила, ушита дерев'яними дошками». Бистроокий подорожній міг би був додати, що в шіраз ців ХІУ в. малися писані всезбірки з житт€писами тих святих та вчених людей, котрих поховано в Шіразі'. Коли вірити заголовкові OДHi€ї з таких праць, складеної в Ші разі за Хафізових часів: .Гезар мезар» - «Тисяча св[я щенних) могил» (інакше «Гезар о йекь мезар» - «1001 свя щенна могила»), то число шіразьких історично-славнозвіс них небіжчиків рівне було з числом казкових ночей Шехерезади. Декілька мавзолеїв зазначу€ й ібн-Баттута. Один - цікавіший од інших: (Стор_ 87). «.. .до пам'ятників, що порозкидалися п о під Шіразом, належить мог и л а благочести вого шейха, якого знають під ім'ям С а аді. Це був найвидатніший поет свого часу з тих, котрі писали перською мовою; іноді він виблискував писаннями і в мові арабській. Коло могили € обитель, що її збу дував у цьому місті сам Сааді. Вона гарна; в її огорожі добрий садок. Поставлено її КОЛО верхів'я тієї чималої річки, що зветься Рукнабад. Шейх тамечки збудував иа річці невеличкі мармурові водозбори, щоб прати білизну. Люди виходять із Шіраза, щоб одвідать цюю

могилу, за одним ходом перуть свою одіж у річці, а тоді одходять. Так і я зробив коло шейхової могили, хай його бог милу€!",» Вищенаведені виписки із шіразьких вражениів іби Баттути 1327-1347 рр. з достатньою рель€фністю обмальо вують нам Шіраз за молодих Хафізових часів. Найперше кида€ться навіч багатство й розкішиість того міста і вся 1 ДИВ. про ті житійні шірззькі всез6ірки у РіЙ0 в опис[анні] пер~ clьких) рук[описів] Вритlанського] мУзlеюl т. І, 1879, стор. 347 та

в К. Вроккельманз': «Gesch[ichte] der arab[ischen] LitteItatur], т. 11,

1902, стор. 195.

177

інша обстанова, що надить брати насолоду з життя, викли

кає безтурботне змагання сагреге diem1 , збирати квітки швидкоминучого щастя _ Стають аж надто зрозумілими Хафізові вірші: ПІДЧ8шийl

подай сюди вина, скільки зосталося. бо І в раю ти не знайдеш

Берегів річки

Рукиа6адз та рожевих

квітників Моселли 2 *

Чому повний екстазу Хафіз любовно вдається jj не до дами серця, а до чепурненького юнака-підчашого або чому він, приміром, радніше оспівує «срібні ноги. хлопчака серцеграбіжника, ніж мініатюрну ніжку - р,чку якоїсь шіразької феї, відповідь на це почасти теж можна вичитати з ібн-Баттути: в Шіразі більше, ніж будь-де на Сході, жінку одчужено було од чоловічого світу, і побачити ніжку

або ручку принадливої шіразкн, з голови до п'ят незграбно оповитої непроглядними покровами, була справа аж надто хитромудра. Хафізові земляки веселилися і без жіночого товариства. Коли жіночу вроду вони бачили незапнуту, так се хіба в туркень, бо тїі, каже іби-Баттута, своїх об личчів не запинають. Про красу принадних шіразьких

туркень Хафізова поезія не забуває'. Разом з тим із ібн-Баттутиних звісток виясняється, що й веселість у шіразців була не раз у раз певна. Над ннми панує, може бути, більше-менше й непоганий правитель, тільки ж нелюбий для їхньої душі. Проміж ним та шіраз цями - товста суцільна стіна недовіри. Задля своїх примх він ладен здирати по три шкури із щасливих шіразців, а вони раболіпно поспішаються вволяти капризну волю свого остогидлого пана. І чи не через те думка про тлінність усього світового була, як видко з ібн-Баттути, надто звичайна в шіразців, і релігійне піднесення - сильне?

Свята книга пророка Мухаммеда - Коран, як зазначає ібн-Баттута, тішилася в Шіразі особливо високою шаною, а художнє П читанця старанно культивувалося так, як ніде. до речі сказати, цілком імовірна річ, що знати Коран

увесь напам'ять, себто бути «х а Ф і з а м Ю"

вважалося

В шіразців за справу найзвичайнісіньку, щоденну, особ ливо серед хлопчаків з їхньою свіжою, принятливою

пам'яттю. З інших джерел ми знаємо, що, як помирав 1 ЛОВИТИ момент (3 лат.).- Ред. 2 З газелі H~ 8: «Егяр ан торкмї Шіразі ... БохараwРЗJl, вид(ання] Брокг(аузаj, т. І, стор. 43._ Розенцв{ейгаj-Шванн(ау/, т. І, стор. 24. :J ОСПіву€ шіразьких туркень j Хафізів попередник wірззеuь Сааді.

178

вельможний шіразець, то над ним читали Коран аж деся теро хафіЗів'. З Хафізових поезій не можна зробити висновка, щоб він, отак як інші його земляки, мав підстави скаржитися на владу династії Інджуїдів. Навпаки, зовсім очеВИдна річ, що до Хафіза Інджуїди ставилися дуже добре. Вони, вкупі із своїми двірськими вельможами, являлися для нього джерелом натхнення. Зосібна великодушним покро вителем Хафізовим був вищезгаданий останній представ ник династії Інджуїдів А б У - І с х а к (1341-1353; уб. 1356). До нього, ще перед його остаточним запануван НЯМ, зверта Хафіз дуже довгу свою газель, яка може швид

ше зватися «касида» і ТОНОМ своїм і довжиною 2 ; вже й вона містить у собі похвали для Абу-Ісхака, як бачиться, геть щирі. Та й пізніш, як Абу-Ісхака з його династі€ю вже й на світі не було, -а панували інші володарі, їхній хвалій

Хафіз уважав ті часи, коли правував інджуїд Абу-Ісхак, за найславнішу добу в житті м. Шіраза З . Куди, КУДИ поділось те прихилля, Що панувало у його гуртіІ -

тоскио згадував поет ще в іншій поезії (.N'~

174).

III Літературний

шіраЗЬкиf!

гурт

Інджуїдів, - бл[изько1

ПОJ10в(ИНИ]

ХІV в., де розцвіВ і виспів поетичний Хафізів талант.

Хафі30ва елегія М 579 про безповоротно минулі щас ливі дні інджуїдського Шіраза настільки може навчити і про біографію і про історію світогляду самого поета, що не завадить навести тую поезію цілу: я.к султанував володар шейх Абу~Ісхак. П'ятьма чудесними мужами проuвітала Фарська-держава.

1 На отих десятьох «солодкоголосих хафізів» «дих хаФїз-j хош-аваз») вже давно був звернув увагу дефремері, черпаючи звістку 3 Мірхонда

XV В., В своіх мемуарах про Музаффаридів (<<Journ[aJ) Asiat{iqueJ». 1845, juin, р. 462-463). Пор. У Кіні 1420 р., У фаКс{ИМільному) виданні .Таріх-и Гозіде., 1910, л. 727. І ЦІ довга газель на честь молодому А6у·lcхакові Інджу е N9 279: .Селідедем ...- гlре», вищання) Врокrtауза). т.Н, 197; Розенц[вейга1Шванн[ау), І. 722. 8 ДИВ., напр., елегічне кит'е під Н2 579: «Бе 'ехд·і селтенет·і шах

шеАх Ебу-Ісхак" вищанняl ВРо"гlаузаl, т. ІІІ, стор.189; Розенцв[еЙга. Шваннауl,

111,243. Ми нижче перекладземо його геть усеньке.

179

Перший -

ТО такий володар, ЯК А б y~ І с х а к (1341-1353; уб. 1356)1, доброчинець країни,

Що й сам любив жити, і іншим дававтіШИ1'ИСЯ ЖИ'J1'ЯМ.

Другий -

ТО був наставник ісламу шейх (Ісмаїл) Мед жде Д Д і н (ум.

1355),

Що кращого {верховного) кадія, ніж він, не затямить небо'. Третій - нащадок праведників, {сановниА1 шеАх Е мін е д д і н [Джегромійський), ЩО ЙОГО Бдатна прониклива '1етвертий- цар царів мудрості

пильніСТь розплутувала заплутані справи', А,одедді н ['джl,-ПОМ. 1355), що з-поміж своїх писаннів

Присвятив володареві початок праці «Стадії метафізичного пізнання»'. П'ЯТИЙ - така великодушна людина, ЯК [везір] Хадджі КИВ а· мед Д і н [ХасаНІ ПОМ. 1353). що серцем був багате море. Що позискав на світі

добру славу своєю щедрістю та справед~

ливістю!.

ВОНИ не залишили таких, як ВОИИ,- та й одійшли! .• Всесильний, всеславний господи! помилуй геть усіх їх!

Хоч згаданих осіб вихваля€ Хафіз об' €ктивно, як за гальних доброчинців для цілої шіразької держави, та з елегічно-вдячного поетового тону дуже неважко поміж рядками вгадати, ЩО вони й суб'€ктивно були дорогими для ilого душі, як його високі приятелі, незабутні цінителі 1 Квадратові дужки у цій поезії належ~ть Кримському.- Ред. 2 Про святого верховного шіразького кадія Ісмаїла Мед жде д ді н а (вмер 1355 р., як видко з хронограми ХафіЗО80і Ng 604) багацько повідає ібн-Баттута (т. П, стор. 54-63; т. 'У, стор. 311-312). Пор. у нас вище, стор. 172. 8 Про Е м j не Д Д і и а ДжеГРОМіЙСЬКОГО згадує й Доулат-шах (бл. 1478). Він в одному місці зве ходжуЕмінеддіна впливовим везіром

8 А6у-lсхака (стор. 290 в 8ищанні) Едв. Брауна, 1901), а в другому місці - дуже близьким двораком Абу·Ісхаковим, що підбивав Абу Ісхака боротися проти наступу Музаффаридів (там само, стор. 293). А Хафіз у Ng 435 проголошує: «Про ЩО мені журитися, коли в мене на світі є Емінеддін ХасанІ» 4 Адодеддін (В перській ВИМОВі-АзодеддIН) І д ж і окрім «Стадій» «аль·Мавакиф» (надрук[ованоl в Царгороді, 1239= 1824; критич[не1 внд[ання] Sбгепsоп, ЛейпцІг, 1848) написав чимало інших творів філо софського змісту (див. в к.. Броккельмана: «Gesch{ichte] der arab{ischen)

l.itter!atur)" т. П, 1902, стор. 208-209). 'джі був членом султанської

ради З8 Абу·Ісхака (див. Юніїв додаток до «Таріх-и Гозідє», фак

снм[ільно) внщав) Едв. Браун, л. 654, під 1353 р.). ! Не треба плутати цього інджуїдського везіра Кив аме Д Д і на

Х а сан а (пом. 1353, що зазначив і Хафіз у N2 610) З другим одноймен~ НИМ везіром, Кивамеддіном М у х а м мед о м музаффаридським (пом. 1363, як видко з N2 605). Турецький коментатор Суді ХУІ в. поплу тав обох везірів Кивамеддінів (у Суді взагалі е безліч історичних поми лок та нісенітниць), і €вропейці, увіряючи на Суді, так само не раз

j не два плутають Кивамеддінз'Хасана з пізніш умерлим Кивзмеддіном Мухаммедом, про якого в нас уже була побіжна згадка (стор. 174) і буде ще згадка ннжче (стор. 194-195).

180

художнього його таланту. І справді, з іншнх Хафізових поезій ми бачимо, що Хафіз був-та кн близькою людиною сул·

танові А б У - І с х а к о в і та двом його везірам -

щедрому

добродійиикові І< и в аме Д Д і н О В і Х а сан о в і та не менше певному покровителеві Е мін е д Д і н О В і, а окрім того - близький був ще й до інших вельмож інджуїд ської династії. (От чудову, яскраву весняну газель М2 121 присвячено везірові І ма дед Д і н О В і М а х м у Д О В і, що 1354 року самовідречено зорганізував грізний опір Музаффаридам, які вигнали Абу-Ісхака з Шіраза)l. Почу вається, що Хафіз в інджу'ідської династії був не продаж ний, облесливий хлібоїд, а своя щиро вірна людина. Не менше характеристична тая теплота, з якою Хафіз, згадуючи султана-інджуїда та везірів, щиро згадує теж двох учених і мудрих людей інджуїдської доби: богослова та ара біста св. Мед жде Д Д і н а Ісмаїла і філософа-містика Азодеддіна І д ж і (він-таки й арабський філолог). А вже ж їхнє релігійне визнання було не таке, як Хафізове. Із Хафіза був шиї т, виразнісінький шиїт. Виста чило б зазначити газель «Тали' егяр медед конед ... бе кяф», де Хафіз має за найвищу святиню могилу імама Алі в Неджефі (М2 349). Щоб Хафіз був їздив на прощу до зви чайної святині Мекки, цього не видно ані з його життє· пису, ані з його писань; але що він цілою душею переймає

настрій того шиїта, що їде до І<ербели, до могили імама Хусейна, це видко з N2 15. Титул хаджі, яким величає себе Хафіз у М2 663, стосується, очевидячки, до Хафізо вої прощі саме в І<ербелу. Типово шиїтське рубаї М, 617 з благанням до імама Алі. В шиїтському М2380-0МУ редак, ція сунніта Суді ХУІ в. затерла вірш 10-й; тільки ж того вірша, в незміненому яскраво шиїтському ЙОГО вигляді, можна прочитати, иапр., у .Меджаліс аль-му'мінін» 1585 р.' Нарешті, € фанатично шиїтська, аж грубо нетер пима супроти всіх неШИЇтів Хафізова газель, що її надпи сано на його гробниці в Шіразі З • 1 Про повстання, яке З3 Допомогою закликаних афганських МОН голІв зорганізував проти муззффаридської навали Імадеддін Махмуд

у 155= 1354 році, ДИВ. в «Історії Музаффаридів» Кіні, 1420 р., дод[аток)

до «Таріх.и Гозіде», фаКСИМ{ільноJ вид[ав) Браун. стор. 662-663. 2 дИВ. В тегеранському виданні «МеджАліс) 1299= 1882 р., стор. 304. 3 В суннІтській Судієвій редакції знов нема тієї аНТИСУНflітської

газелі. Та ЇЇ можна знайти, прим[іром], у калькуттському виданні Хафі· € в перекладі

З0ВОГО «Дивана» 1858 р., Н2 314; по-англійськи вона ~їл6ерфорса-Кларка, т. Н, Калькутта, 1891, стор. 733.

181

Тим часом оті два вчені шіразці, св. Медждеддін та філософ 1джі, були мало того, що сунніти, ба ще й рішучі вороги шиїтству: один,- правда, це було ще за дитячих Хафізових літ,- завзято боровсь проти хансько-монголь ської спроби 1310 р. запровадити шиїтство в Шіразі як офіційне визнання', а другий писав проти шиїтства поле

мічні трактати'. Попри все те, шиїт Хафіз (навіть із корот кої елегії N. 579 це видко) залюбки тиснувся до них, як до шановних учителів, бажаючи просвітитися в «царів знаття». Можлива річ, що спільиі містичні тенденції згла джували віросповідну неоднаковість поміж нешнїтами вчителями та їхнім шиїтом-учеником. Всебічним їхнім учеником Хафіз, щоправда, не виявив

себе. Бо от з певністю можна сказати, що окрім містицизма, тонкі правниче-богословські та лінгвістично-філологічні знання, яких набравсь молодий поет от цих шіразьких світил, знайшли в його натурі більше підхожий для себе грунт, ніж філософія Арістотеля та Платона, що саме й дорога була 1джієві в своїх тонкощах. Хафіз аж до кінця свого

життя

заховав

нахил

працювати над

коранотOJlКОВ

ною всезбіркою «І<яшшаф» Замахшарі (1074-1143), не пере ставав виявляти охоту до схоластичних «Маталі» шіразця Бейдаві (пом. бл, 1286), до філологічних енциклопедій .Мі фтах»Саккакі (пом. 1230), що його коментував 1джі, та «Міс бах» хівінця Мутарразі (1143-1213)' ,-а тим часом у царині класичної грецької філософії Хафіз любісінько примудрю вався плутати високого ідеаліста Платона з грубим цині ком Діогеном та й, ничтоже сумняшеся, запевнював у своїх газелях, що любе для нього вино живе в бочці, «наче Пла тон., і через те могтиме викрити людині всі таємниці найвищої мудрості (N.306). Видко, що і Платон і Діоген за лишилися відомі Хафізові з самісінької чутки, не більше. 1 Про nей антишиїтський опір св. Медждеддіна ми вже вище (стор. 14)

нзводили звістки З ібн~Ваттути. т. 11, стор. 59-61. 2 Про Іджі€ві протишиїтські писання див. у Ріио в описі перс(ьких}

рукоп(исів] Брит(аиського] музею, т. 11, 1881, стор. 435. Це ми вже зазначали на стор.

173.

3 Про це повідае Хафізів приятель Мухаммед Голендам у передмові

до поеТО80ГО ",Дивана», що він його зредагував; див. бомбейське анд[зи ня] Хафізз 1228=1813 року. Голендам навоДИТЬ самі ззrоловки тих праць, які цікавили старого Хафізз, а про ймення їхніх авторів треба самому домірковуватися. Про «Кяшша~ див. в мене в «Истории apa~

60В»"', 1,206; про «Маталі» шіразця Бейдаві ДИВ. Броккельм(ана), І, 418,

N, VI; Про 'Міфт!" - Брокк(ельман], 11, 209 про «Міс6Ах:. - Брокк{ельман), 1.293.

182

(комент(атор] Іджі);

При дворі султана Абу-Ісхака, ба ще й передше, повинен був Хафіз у своєму рідному місті зустрічати довгу низку ще інших шіразьких письменників, чи були то сухо-вчені богос лови, чи художні поети; і вони, бувши його знайомими, теж не могли не залишити певного впливу на його спосіб думан ня, на його розвиток розумовий і, зосібна, літературний. Про марність сього світу дуже вимовно могли навчатн Хафіза ті побожні суфійські улеми, які являлися й істори ками шіразького иекрополя, зосібиа шейх Неджмеддін Махмуд (пом. 740= 1339). автор арабської житійної все збірки про похованих у Шіразі славнозвісних людей, всезбірки, що потім відома сталася в перській переробці його снна під трагічно-принадливим заголовком: .Т и с я ч а й од нас в я там о гил а»'. І переконання про марність світу, і разом з тим гордовиту патріотичну любов до Шіразу з його славним минулим міг навіяти виук Заркуба Шіразького шейх Моін-А х мед - 3 арк У б, що напрацювавсь десять літ (1333-1343), зводячи до купи в один кодекс історію свого рідного міста - .Ш і Р а з нам е., бажаючи нею фактично довести пихатим, зарозу мілим багдадцям, наскільки 'справедливі його вірші, пи сані на честь Шіразові та його славнозамітним водам річки Рукнабада. Вірші Ахмеда-Заркуба - передвістка або реп dant до Хафізових художніх співів про той самий чудовнй Шіраз 3 Рукнабадом. Так само як Хафіз, автор «Шіраз-наме» глибоко був відданий султанові-інджуїдові Абу-Ісхакові, та А, швидше, ніж перебігло якесь трьохліття, відколи

остаточно запанував

Абу-Ісхак уШіразі,

Ахмед-Заrкуб

уже встиг скласти двохтомову історію його панування.

Автор «Книги Шіраза», як бачимо, писав і вірші, і тим уже трохи тісніш наближавсь до людей однакової кате горії з Хафізом, себто до поетів. Та славний був Шіраз і найсправжнішими поетами. Один з-поміж них, професією властиво лікар (<<табіб»), був, мабуть, чи не однолітком Хафізовим; це Джалаледдін Ахмед, якого звичайио звуть Д ж а л а л Т а б і б (пом. L"гариА 795=1393 р.). Поезії писати почав він передше. І Протії св(ященні) могили див. в нас вище, стор. !77./ 2 ДИВ. про Ахмеда~Заркуба у РіЙо. перс(ькі) рукоп ненІ Брит[ан ського] музею, т. І, 1879, стор, 204-205. Про двохтомову історІю Абу· Ісхакового панування -

там само стор. 205-6:

ську владу мав Абу.Ісхак ще й

13. Щоправда, султан 1327 року, коли до Фарсу приїздив був

і6н-5аттута.

183

ніж запанував Абу-Ісхак уШіразі: Джалалева романтич на поема «Гул у Науруз. (1333= 734 р.) - трагічиа повісТЬ про римську царівну Троянду та про хорасанського ца ренка Нововесняного - має на собі присвяту ще Пйясед дінові І(ейхосровові І нджу , що правив у Шіразі з 1334 до 1337 р. З Джалала Табіба був і лірик,- те, чим він наближавсь до Хафіза. Окрім того, одна парость письмен ницької праці Джалала Табіба могла для його початкую чого однолітка Хафіза бути дуже не зайвою: трактат

про правила віршової просодП, персько! та арабської'. Поміж двірськими поета ми Абу-Ісхака, що гуртувалися І коло самого мецената і коло його везірів, заслуженим старцем був Х а д ж у І( и р ман с ь кий (12821352), який прибув до Шіраза довікувати свій старечий вік незабаром-таки після того, як там зовсім запанував Абу-Ісхак, та й підніс новому панові свою романтичну поему «Гул у Науруз. (1341) - на ту саму тему, що і в Джалала Табіба. Була це в Хаджу І(ирманського одна з п' ятьох поем його «П' ятериці., цикла, складеного в стилі класиків романтики - Нізамі (пом. 1203)* та новішого Хосрова Делійського (1253-1325). Старенький Хаджу, як бачиться, мав певну силу над молодшим од нього Хафі зом. В одній газелі (Н. 294), шо зачіпає іще живого Хаджу (той помер 1352 р.), Хафіз, із тим поетичним нахабством, яке тоді загальне практикувалося та й цілком дозволялося, заявляє задля свого самопрославлення, що він своїми поезіями швидше притягне слухачів, ніж Хаджу І(ирман

ський та Сальман Саваджі'. С а л ь ман а

С а в а д ж і.

або Савейського, (1291-1377)* Хафіз навряд чи знав осо бисто, бо той не навідувавсь до Шіразу із своєї півночі; та й доволі ймовірна річ, що позаочна знайомість шіразь кого співака з Сальманом, поетом достиглішим і досвідче нішим (народ. 1291), одбулася саме під впливом Хаджу Кирманського, який по Багдадові добре знав Сальмана й його творчість'. Знов же природна річ буде думати, що 1 Про джалала Табіба ДИВ. Рійо, т. Н, 1881, стор. 867. Може бути, що в газелі Nrl ЗІ І : 7 йде мова про одне з 1а6ібових писань. 2 Про Хаджу Кирманського див, «Историю Персии», т. ІІІ, стор,

102-104. Про Сальмана стор. 98--100,

8 Не заходячи ПОКИ щО в дальші висновки, пІдкреслимо цікавий

факт, що Хафізовn газель N9 281, де ми маемо любовний діалог, знахо ДИТЬСЯ вся [tіЛКDМ У II:ДHBalli~ С а л ь ман а С а в а Д ж і (хоч, може, це сталося й 3 ВИНИ редзкторової). а в N1I 19 (написаному вже аж за пtдстарювзтнх Хафlзових ЛіТ) П'ЯТЬ Хафізових віршів збігаються

184

Хаджу Кирманськиіі, очевидний поклонник недавно по мерлого (1325) індійського світила Х оср о в а Дел і й с ь к о г о, так само й у Хафіза викликав або хоч зміцнив увагу до Хосрова. Щоправда, для самого Хаджу найціка вішим

був делієць своєю романтичною епікою; тільки ж Хафіз, ознайомившися з писаннями різнобічного Хос рова, запевне найбільше піддався впливові сильної його лірики і . А вже ж у чому можна запідозрювати посеред иичий літературний вплив Хаджу Кирманського на Ха· фіза, так се в тому, що Хафіз, чистий лірик, виявив якнай дужче тяготіння до епіка Нізамі ХІІ в., того зразкового ідеала в Хаджу Кирманського. Аж до кінця Хафізового життя старовинний Нізамі залишився для нього взірцевим

наочним підручником поетичної елегантності'. Звичайно, що з аптекарсько-математичною точністю зважити всю міру того впливу, який міг мати Хаджу Кир манський на Хафіза, нема ніякісінької спромоги; безперечно тільки, що проміж старим Хаджу Кирманським та молод шим од нього Хафізом існували поетичні взаємовідносини, і Хафіз силад ав добру ціну Хаджу Кирманському. Інші шіразькі поети, навпаки, дозволяли собі чималенько глу зувати 3 кирманського дідуся. Обвинувачували його, що він краде вірші в Сааді ХІІІ в. (ох, і Хафізові можна було закинути, що він Сааді обкрадає!)'. Поміж тими, хто дозволяв собі кепкувати з Хаджу Кирманського, був лірик-панегірист Абу-Ісхака Гей дар - ш і Р а з е Ц ь, десь, певне, Хафізів одноліток'; та, мабуть, зазнавав Хаджу доброї халепи і од Убейда За канського. з такими самими віршами Сальманової хвалебної касиди. (Про це ще в нас буде мова нижче, на сто]>_ 206). На цей факт звернув увагу ще коментатор Суді ХУ! в. (булак!ське] вид[ания] 1834 р., т. 11, стор. 287, та т. І, стор. 63). Повну компліментів на честь поетичиому талантові

Сальмана Саваджі Хафізову поезію кит'е (И9 612) ДИВ. в вид(аннij Брокг[ауза], ІІІ, стор. 206; У вид[аииі] РозеНUЕ[ейга], т. ІІІ, стор. 308. А М

294, хоч ніби хоче принизити Сальмана. ПО суті, високо хвалить

його талант.

і Суді-таки (т. ІІІ, стор. 420) підкреслив, що Хафізове рубаї No 669 цілком збігзеться 3 такими самими віршами Хосрова Делійського. 3ВИ чайна, що за це міг би бути винен попросту редактор «Дивана:., Вимов~ ніша річ - схожість У з а r а л ь ном У тоні й стилі поміж Хосровом Делійським, щожив раніш, і Хафізом, щожив пізніш. 2 Вплив Нізамі ХІІ в. на Хафіза ми освітлимо нижче, на стор.

188-189.

з Про Хафізові позички од Сааді буде мова нижче, стор. 189 .

.. Про ГеАдара Шіразького ХІУ в. дие. е о:Истории Персии», т.ІІІ,

стор.

104.

\85

У б е й д 3 а кан с ь кий (пом. 1371), теж Хафізів спільник серед меценатського кола султана А6у-!схака, мав там окреме місце. Убейд - автор і ліричних поезій, і дуже непристойних «Жартів», сатиричної повістки «Про мишей та кота. (як миші кота ховали) і т. ін. В творах отого другого розбору є в Убейда За канського, поруч простацьких непристойностей, чимало поважиої громад сько-сатиричної терпкості, випрямованої і проти клери калів, і проти заможних класів (<<буржуазних., як на тепе рішню термінологію). В цій точці він близько дотуляється до Хафіза. Безсоромиого Закані ріднить із соромливо лагідним ліриком Хафізом спільна виявнича течія, спільна глибока огида проти лицемірного правовірного духів ництва, що торгує молитвуваннями, спільна огида проти фальшивих святенників - дервішів, проти ненажерли вого купецтва, яке дбає про самісінькі гроші та зиск, .

т.

ІН.

Варто було б вияснити, чи вже мав якусь причетність до Шіразу за інджуїдських Абу-!схакових часів дуже барвистий поет-суфі й шейх ! м а Д - Ф а ких· Кирман ський (пом. 1372=773), автор численних поетичних викладів суфійської доктрини (<<Книга любові., 1322 р., .Книга товариської приязні., 1331, ,Світоч правдивої

путі», 1349, і т. ін' Про його стосунки з Хафізом ми зиаємо лиш за пізнішої доби (в 1360-х рр.); і тоді Хафіз уже дуже неприхильно дививсь на (мада, ОТОГО,- гадав він,- огид· ного, лицемірного святенника - суфія з загребущими руками, що наставляє людям тенета-пастку (N. 122). Тільки ж якими очима глядів Хафіз на !мада за епохи інджуїда Абу-Ісхака, це залишається для нас невідомим. Поза очі він міг, запевне, його знати і читати його твори, та й іще

далекий думки бичувати lмадедді на своєю сатирою, Хафіз за першої половини ХІV в. щирісінько міг навіть дечого навчатися з Імадових писань. 1. Докладно про У6ейда 3акані ДИ:В. в «Истории Персии» ,Т. ІІІ,

стор.

105-109. Про

І м а Да

(Імадеддіна)

Ф а ких а

Кирманського

ДИЬ.:

а) О и,. І • у, Biograph[icall лоlісе. 01 рег,іал Роеl" 1846, стор. 195200 (за ДОУJlат-шахом); б) D е І г е m. г у в сJоuгл[аl) A'ialiqu.>, 1858, квітень - травень, стор. 411-413 (за Джам:ієвим сБахаристаном» та

Хондаміром); В) Р і й о-опис пеРСIЬКИХ} рукопfисів] Бритfанського)

музею, т. Il, 1881, стор. 869 та 871; г) Е т е-в описі перс[ьких] рукоп[ И·

сів)' Воdlеіал Library, Оксфорд, 1889, стор. 535-575; д) в і Н-Т ак и в «Grundriss der ігап[ ischen] Philologie», ч. 11, 1896, стор. 299.

186

3 більшою певністю можна гадати, що Хафіз читав «Ахлак-і 3ахі рійе. - .3ахірову етику», той «домострой» про етику й політику, що його написав Фат х а л л а х-шіра зець, иезадоволений з давніших «домостроїв>, бо вони всі, мовляв, надто довгі й розволіклі, Автор присвятив свое домо стройне писання-«АхлаК> одному з Абу-Ісхакових вельмож, емірові 3ахіреддінові, що його Абу-Ісхак настановив на везіра 1347 року·, і Хафіз у своїм кит'е N2583,де ми бачимо прохання до якогось вельможі, згадуе про книгу «Ахлак>, очевидячки, як про недавню літературну новинку, та й цитуе з неї розділ (чи розділи) «Вірність і щедрість»2. Усі згадані письменники доволі виразні реальні покаж чики тих живих літературних віяннів першої половини ХІУ в., тих і вчених і поетичних настроїв, що серед них розвивсь, розкішно зацвів і достиг та й характерно ВАЗ начивсь Хафізів талант. Тільки ж іст а реп и с ь мен е т в о Хафіз теж читав, і воно так само одбилося на иім. Хафіз кохався в національному епосі сш а х-н аме» Фірдоусі· Х в., та й не один раз він у своїй ліриці згадуе ймення любих і нелюбих типів з тої <Книги царів.: епічні Сіамек, ДжеМЩIІД (цей аж з п'ятдесятеро разів!), Ферідун і його сини-братовбивці Сельм та Тур, Мінучігр, 30В, Рус там, Афрасіаб, Кей-Кобад, Кей-Кавус, Сіявуш, Кей·Хос ров і ін. так і вити каються з Хафізових газелів. Навіть чорта він часто зве по давньоіранському: Ахріман (N2 189, N2 235, N. 435, N2506 і ін.). Характеристично, що в солод· кому соловейковому співанні вчуваеться Хафізова мова пехлевійська (N2 517). Окрім Фірдоусі Х в., складав Хафіз ціну й іншим пер· СЬКИМ

класикам.

Для завдань панегіричних ставив він собі за зразок (N2 294) 3 а х і раФ а р'я бе ь ко г О ХІІ в. (бл. 1156-

1 Вро це В2зірство див. В Юнієвій (чи Кон6ієвій) «Історії Муззффа ридів», 1420, доданій до (Таріх-и Гозіде» (факсимільне видання, 1910), л. б4().....б41. 2. РіЙо.описуючи рукопис «АхлАк-j Захірійе» (Брит[анського] музею.

т.

11, 1881, стор. 865), заявляє, що нема змоги

встановити, КОЛИ ЖИВ

автор і його патрон, бо «по поНсе of that ргіпсе (про Захіреддіна) has Ьееп found» [англ.- (відомості про ЦЬОГО еміра не знаЙдені».- Ред.). Невільниче йдучи зз Рійо, Ете в «Grundriss der iranlischenJ Philologie», т. ІІ (1896), стор. 350, так само каже про «Ахлак-j Захірійе:t як ПJЮ пи

сання, «dessen ZeitaJter зісЬ nicht bestimmen можливо встановити -

lasst» tні.ч.-вік якого не·

Ред.). Юні€ва вставка в «Гозіде. дозволя€ нам

знаАти на це належну відповідь.

187

1201), що його ймення в царинІ хвалебної поезії зробилося в персів мало не специфічним епітетом'. Поетичний стиль властиво суфійський виробивсь у Ха фіза не тільки через зносини з живими віршеписами-суфіями ХІV в., ба й через читання старовинних класиків суфіЙ· ської поезії. Великий перський містичний поет Сан А ї (бл. 1048 - бл. 1126-1141) був у Хафізових очах (N.549) найвищим і найблагороднішим поетичним талантом'. Що над Хафізом мав велику силу шейх Н і з а м і Х 11 в.·, про це ми мали побіжну нагоду згадати вище, доба чаючи в тому можливий вплив на Хафіза од Хаджу /(ир манського. Хоч з Хафіза найчистіший лірик, але «незми НізАмі» - «Нізамієве віршування» - то для Хафіза не зрівнянний, недосяжний зразок поетичної елегантності (М 499, N. 686), дарма що з Нізамі був поет романтично епічний, а не ліричний'. Хафіз цитує заголовки Нізамієвих поем (напр[иклад], «Мехзен аль-асрар» - «Скарбниця тайн>, у N. 219), віи дослівно позичає віршовані видержки з Нізамі (прим[іром], з «Іскандер,наме» - «Александрії. в N. 686)'. А вже ж Нізамієві закохані пари з їхніми страж даннями (Меджнун та Лейла, Хосров та Ширін з Фарха дом)' або епізоди з «Іскандер-наме» - незмінно' фігурують у Хафізових ліричних газелях як вимовні ілюстрації для душевних його переживаннів. Звичайно, не можна запе1 Про Захіра Фар'ябі див. ,Историю Персии., Т. !І (М., 1912), стор. 31-32. Джамі XV в. В ,Вахаристаиі» (Царгород, 1311=1894, стор. 88) безперечно добачає на Хафі3і певний ВПЛИВ од Фар'ябі, бо каже, що вірш У Хафізз JtJl€ТЬСЯ вільніш. ЯК У Фар'ябі. :& Про Санаї

- стор. 115-120 в t'Ист[оРииJ Персии», т. 11. (пом. 1203) - ,Иет[ория] Персии», т. !І (1912),

'Про Нізамі стор. 161-240.

• Хафізова газель Н. 499 (вид[зиия] Врокг[зузз), ІІІ, стор. 107; 18; УіЛберф[орсз]-l(л[аркз], т. Н, стор. 822)

Розеицвlейга], ІІІ, стор.

wзе риму «змі», і через те можна було б іще думати, що ім'я «Нізамі», а не Иt{е інше, могло З'ЯВИТИСЯ там почасти й

задля рими.

Тільки

у .N!> 686, себто в 'Киизі вииочерпія. (видlаиия) Врокг[зузз], ІІІ, стор. 251; Розенцв[ейга], Ш. стор. 490; УілберФlорса]'КЛіВРКЗ), В, стор. 992). Нізамі згаду€ться лоза ВСЯКОЮ римою, і тут просто сказано наприкінці, що рівного Нізамі не було віршівника в нашому старому світі. ЩопраВда, ім'я «Нізамі., яке має того самого кореня, що А: слово «неЗМ:t (віршування), само собою аж просилося для

хитромудрої. RУЗ'

луватої гри словами (<<зі незм~і Нізnмі»).

~ Це - в тій самій «Книзі виночерпія). ХафіЗ попросту цитує три Нізамі€ві двустишшя, щоб ними закінчити свою «Книгу виночерпія., 6 пез «Сімох вродииць, Бахрама Гура·, хоч сам Бахрам Гур і зга ДУ€ТЬСЯ (Н.

328 та Н. 690).

і Більше, як 40 раЗів.

188

речувати, що Нізамі міг-таки справді дорогим бути для Хафіза з багатьох літературних поглядів, чи то як роман· тичний автор художніх любовних повістей, придатних своїм стилем і для газельної лірики, чи так само і як автор дидактичної «Мехзен аль-асрар»-'<Скарбниці тайн» (Ng 219) і ноеми про марність усенької земної величності й земного щастя: «lскандеР'наме» (Ng 686 і багато інш.)'. Тільки ж, попри все те, не раз насувається читачеві·історикові ще й інакша думка: може бути, для Хафіза з його непригаси мими шиїтськими симпатіями принадною була й сама о с о б а Нізамі? Може бути, для його душі близький був сам образ отого поета-шиїта, засудженого жити самітником серед палкої суннітської людності м. Гянджі? Шіразця С а а Д і, свого земляка, що помер за скіль· кись літ перед тим, як Хафіз мав народитися на світ, Хафіз у своїх віршах не згадує. Але й Сааді він читав пильно, бо навіть позичав із Саадієвої лірики декотрі вірші для своїх газелей, тільки що не зазначав того (себто мовчки

обкрадав Сааді)'. Студіював Хафіз, звичайно, й великого містика Д ж а л а л ед Д і наР у м і (1207-1273). В одній з га зелей (517) зве себе поет дервішем-м а в л я в і є м, себто визнає, що належить він до ордену Джалаледдінового. В іншій газелі він виразно натякає на мавлявійські «ра діння» з флейтою (Ng 562). Ще, знов, із іншої газелі (Ng 129), де Хафіз жнвовидячки грається словом «іракі»' , видко, що мав у нього пошану й Джалаледдін ів сучасник поет І рак і. Той поет ХІІІ в. приїздив був до малоазійської Конії саме тоді, як там Джалаледдін Румі був іще живий, і писав Іракі у дусі ідей мавлявійського гурту'.

1. ,3гадка про Олександра Македонського трапляється в Хафіза щось аж 16 разів. 2 Пор. Хафїзову ГЗ:\МЬ М 9 : 7 3 однією з-поміж Сааді€вих «Бе

дайl, (стор. 107, М 77, в бомб[ейськомуl вид[аиНі) Саадієвих ,Ку""іЙ ..... 1301=1884 рр.): М 170: 5- з Саадіевими ,ТеййібаТ> (стор. 80, 1-1.359): 1-1.8 : 7 - теж з ,ТеййібаТ> (стор. 86, 1-1. 383). Приклади, де Д о· с л і в и о

збігаються

Хафїзові

вірші

Саадієвими, позначив Едв.

Браун в розділі про Сзаді в (А Literary history of Persia», т. Н. ЛОНДОН,

1906, стор. 538-539. 8 СлОВО «Іракї» визнача: з) месопотамський (іракський), б) певний

музичний наспів, В) поет Іракі ХІІІ 8.

с Про Іракі (пом. після 1287 р.) див. в «Истории Персии», т. ІІІ, І (1915), стор. 81. Огляд його писань див. у Рійо, перс[ькі} рукописи 6рит[аиського) муз[ею), т. 11 (1881), стор. 594.

189

Так от під такими рясними літературними і літераТУРI!О науковими впливами, і сучасними для Хафіза і давніми, формувавсь у Хафіза його світогляд і розвивавсь та міц нішав його письменський талант. Суфійським послушником, ЯК ми вже знаемо, зробивсь Хафіз між 1326-1345 р.' Таким чином, за Абу-Ісхакового панування (1341-1353) був з Хафіза, безперечно, не якийсь легковажний поет-гедонік, ба людина споважнілая, цілком дозрілого віку, шановний автор вселюдно визнаних тала новитих віршів,- одно слово, уже той с л а в н о З В і с ний Хафіз, якого знають нащадки. Серед поетів Абу Ісхакового двора він, живовидячки, був н а й я р кіш а, першорядна з і рка. Навряд чи може виникати сумнів, що значна, мабуть чи й ие більша, частина Хафізового «Дивана. склалася саме за інджуїда Абу-Ісхака. І до того це була, запевне, взагалі найдаровитіша частина .Дивана.; не диво було б, коли б після її написання поетова творчість почала вже переламуватися й на гірше, хилячись до зане паду. Адже ж як допанував Абу-Ісхак (1353), було Хафі

зові літ під п'ятдесятеро, або й над п'ятдесятеро. Відома ж річ, що після такого віку і фантазія і талант у людини почи нають уже й слабішати, дарма що численність писань, які людина після того творитиме, може бути ще чималенька або й значна.

Не буде ніякісінької перес ади сказати: н а й кра Щ и й Хафіз - це той, що оспівував Інд Ж У їді в і, зосібна, Абу-Ісхака, а не той, що творив опісля. !У Династія

МуЗЗффарИдів

ШіразJ

(3 1353 р.) за ДОСТИГЛИХ Хафізо м

вих літ; вона прихильно ставиться до поета. Шанують старого Хафізз

й чужоземні володарі -

тебріЗО-бзгдздСЬКі Джелаіриди та всякі удільнІ пани Індії.

За підстарюватих і старечих Хафізових літ, коли Інд жуїдів У Шіразі не стало, а з Хафіза був уже цілком по важний суфійський шейх, ми його бачимо в добрих зноси нах з іншими, замість !нджуїдів, пануючими володарями меценатами та з Їхніми везірами й вельможами. То сьому, 1 дИВ. 2-у примітку на стор.

хові

167 за присвячену везірові Туранша

(1366-1385) газель Н! 383. де сказано, що буде тому над 40 літ,

як зробивсь Хафіз ПОСЛУШНИКОМ.

190

то тому з-поміж них присвячує він декотрі свої газелі та вдячно згадує їхні ймення. Головним чином це були члени місцевої династії Му· з а Ф фар и Д і вІ Історично виступає ця династія ще за молодечих Хафізових часів, бо тоді, як У Шіразі і в про вінції Фарсі були панували Інджуїди, в інших місцях пів денної Персії першої половини ХІУ віку сиділа друга перська династія: Музаффариди тії. Емір Мубаризеддін

Музаффар (з 1314 року)' був попереду не самостійником, тількн, так само як і І нджу, намісником верховної мон гольської дииастії Хулагідів; та далі зробивсь фактичио незалежним од монгольських ханів; а потім, як у поло вині ХІУ в. (1344) Хулагідський рід вигас, то емір ібн Музаффар і його династія Музаффариди могли вважати себе за зовсім самостійних володарів і заходилися об'єд нувати південну Перс ію під своею рукою. Щоб підкреслити свое небажання рахуватися з тим політичним становищем і тими політичними нормами, які встановлено було од мон голів, музаффаридська династія вимовна зазначала свій розрив з монгольськими традиціями тим чином, шо склала підданчу (звичайно, чисто номінальну) присягу на вір ність тому нащадкові багдадських аббасідських халіфів. який жив тоді в мамлюкському Єгипті, куди монголам не сила була доступитися. Вже літ сто ніхто в Передній Азії про аббасідських халіфів не згадував, бо відколи Чингісів син Хулагу-хан завоював своїми монгольськнми військами Багдад 1258 року і повбивав членів халіфської сім'ї, всі були вважали, що багдадський халіфат геть скасовано. Тільки єгипетські султани Мамлюки, монголам ворожі, дали притулок у своєму Каїрі для сім'ї одного з Аббасі дів, що втік од лютої монгольської різанини й руїни, та й

1 МіСцевої втому РОЗУМіННі, що ця сім'я жила тут, у південній Пер

сП, ще з попереднього, ХІІІ віку. А направду

були Муззффарнди ро

дом з Хорасану і покинули його тоді, як туди нзсунули монгольські

ОРДИ страшного Чингісхана. ДИВ. с:Історію Музаффаридів» Юні

1420 р. 1910, л. 616. Начерк історіі Музаффаридів дав по-французьки Лефремері в «Journfal) Asial[iquel>, 1844 р. (аоОI, рр. 93-114) і 1845 (juin, рр. 437-468) . .l(iнієм він ще не мав змоги користуватися, а будував свій елаборат на при cTapix-и Гозіде», фаКС[ИМільне) видfаиня].

с:3афар-наме» Тімурового дІєлиса Шарафеддіна, на всесвітніх компjля~

торах Мірхондї (кінця

XV Е!.), Хондамірі XV-XVI вв. та на C~Biд.

ській обробці «Л066 ат·таваріх» 2

Точніше -

ібн·Музаффар,

1541 р: бо просто Музаффаром звавсь його

батько.

191

визнали за ним священний сан халіфа, аби мати в його особі на(ізаконнішу підпору для своїх політичних змагань.

І ото тепер у половині ХІУ в., точніш - 1354 року, Музаф фариди в своїй південній Персії заходилися поминати на ектеніях (<<хотбах»)* забуте ім'я аббасідського халіфа, єги петського втікача. Це вони вчинили саме в розгарі своєї боротьби проти всього того, що нагадувало монгольську владу', в тому числі й проти Інджуїдів, які колись були здобули провінцію Фарс і її столицю Шіраз із монголь СЬКИХ рук та й самим фактом свого існування перебивали Музаффаридам заокруглити свою південноперську дер жаву.

Ще 1353 року найперший з-поміж самостійних Музаф фаридів, підстарюватий Мубаризеддін Мухаммед-Музаффар (1314-1358), захопив інджуїдську столицю, рідне Хафізо ве місто Шіраз, далі заволодів іще й другими містами Фар ської провінції, де був панував султан Абу-Ісхак Інджу, а тоді, у 1356 році, самого Абу-Ісхака, о,ого щирого Хафізо вого прихильника, скарано було на смерть. Шіращі побачи ли над собою такого пана, що протягом життя свого скарав на смерть щось вісімсот душ люду, та й не одного з тих людей убив своїми власними руками. «Часом було читає емір Мубаризеддін святий Коран.- повідав про нього той ду ховник, що завсіди перебував коло нього,- і ото, при моїх очах, приводять до нього винних. Емір кидає тоді пресвяту книгу, повбиває тих людей власною рукою, та й заразісінько знову вдається до свого побожного читан

ня.'. Та довелося Мубаризеддінові зазнати лиха од своїх такн дітей. Ледве зминуло два роки, відколи він скарав інджуїда Абу-Ісхака, йому самому, Мубаризеддінові ібн-Му заффарові, вибрав очі рідний ЙОГО син шах Шуджа, захопи

вши батька саме тоді , яктой побожно читав святий Коран'. І Докладно про це ДИВ. 8 ЮнієвіЙ «Історії Музаффаридів» 1420 р. при cTapix-и Гозіде», факсим{ільне] видfанняJ. 1910, л. 663. Звичайно, що цей факт занотовують і пізніші компілятори, такі, як Мірхонд кінця ХУ в. та його онук Хондамір. 2 Характеристика Мубаризеддіна Мухаммеда з отими подробицями у Дефремері: ,Journfal] A;iatfique]"1844, аоО!, стор. 113-114 (зв Мір ХОНДОМ кінця ХУ В., ХОНДЗМіром та сЛ066 ат,таваріх» XVI І.). КініЄ80Ю ,Історією МУЗВффвриді.' (л. 620 факс[ИМіЛького] вид!в.ня]) Дефр .. мері ще не мав змоги користуватися.

е Подробиці про ібн·Музаффарове осліП,1Іення - В сІсторїі Музаф фаридів» Юні 1420 р. при «Таріх·и Гозіде», факс[имільне] 8ид{ання],

1910, л. 680. 182

На шіразькому престолі запанував шах Шуджа

(1358-

1384). І І Хафізову душу ці всі події приголомшили. Він щиро й зворушливо оплакав загибель скинутого інджуїда А б у І с х а к а 1 та й, здається, не захотів шукати ласки в його вбивці, Мубаризедціна ібн-Музаффара: принаймні, ми не ба· чимо в Хафізовім «дивані» ніяких од на честь новому воло· дареві Шіраза'. А от як скинув ібн-Музаффара снн його ш а х Ш у д ж а та й вибрав йому очі, рідному батькові своєму, то Хафіз одгукнувсь на цю подію наче б елегійною поезією (N. 574), де не зміг навіть добре прнховати своїх радощів з того, що от осліплено і всемогутнього царя, «який без причини кидав володарів у в'язницю та й без усякої

провини рубав Їм голови»', - виразний натяк на долю Абу Ісхака. А далі цілком по-інакшому поставивсь Хафіз до шаха Шуджі, отого батькового осліпителя: на його честь

ми маємо в Хафіза з десяток похвальних поезій'. Та отоді вже, мабуть, і не мав він причин скаржитися на недостатню пошану в музаффаридської династії. Шах Шуджа (13581384) був виродок, се так; він не тільки батькові вибрав очі, ба й своєму рідному синові зробив те саме'; тільки ж

разом із тим була з нього людина безперечно талановита', І Елегія

на

смерть

Абу-Ісхака -

N2 174:

«Йад бад .. . -

6yд~

(видаиия Брокгlаузаl, т. 11, стор. 94; Розенцвlеііга], І, 454). В Суді'ВіЙ редакції (а через те і 8 €вропейських ВИДаннях Хафізового .Дивана») нема того дуже щирого хронограмного Х афізового кит'е на Абу- Ісха

каву передчасну смерть, яке в Європі надрукував, здається, тільки Еде. Браун (ДИВ. вкорочений англ[ійський) переклад «Таріх- и Гозіде» і ю нієваї «Історії Музаффаридів), Лейден, 1913, стор. 173, 8 ПРИМітці). 2 ЦіJІКОМ можна повірити авторові «Меджаліс аль-ушшак» (15031504 рр.; див. меджліс 40·1\) та ХондаМірову .Хабіб ac-сійЩ!» 15241528 рр. (Т. ІІІ, джоз2·А). що в газелі N2 57 висМіяно Мухаммеда і6н* м.узаффара під глузливим прозванням «мухтасиб» (пОЛіційннй пристав).

Але добрим СЛОВОМ згадується в Хафїзз Борганеддін ібн·АбУЛЬМ('~J[і (М 571), що був великим везіром у ібн-Музаффара з 1355 року (Кіиі, л: 635). 8 Кит'е про те, ЯК син вибрав очі рідному батькові, під N!! 574,

ДИв. в вид[аннij Брокгlауза], т. ІІІ, стор.

186; Розеиц[в.Йга], 1ІІ, 230.

Tpefia стерегтися тих безглуздих історичних пояснень, що дає турок Суді ХУІ в. (булак[ське] видlаиия], т. ІІІ, стор.

377) .

• ПІСЛЯ згаданого.N2 574 вихваляє Хафіз Шаха Шуджу (Джалалед діна Абуль-Фавариса) вН, 113, М241, М 326, М 333, Н, 344, М 345, lЧl! 346, Nt 691. Безперечно, не до КОГО, як ДО Шуджі, звертається Ха фіа і R декотрих безіменних газелях, "апр. уМ 326.

/) Про синове осліплення -

Кіні: «Історія МузафtJаридів»

факс!имільнеj видfання} при (Таріх-и Гозїде» (Лейден,

1420 р.,

1910), л. 724.

6 Цікаво зауважити, що ледве зминув шахові Шуджі дев'ятий рік

193

навіть непоганий поет-естетик', що вмів скласти ціну А іншим поетам. І отож як шах Шуджа, так і після нього останній володар з династії Музаффаридів, ЩО його скинув Тімур, шах Ман сур шіразо-ісфаханський (1388-1393), поводилися із старим Хафізом. очевидячки, дуже сердеч но'. Принаймні, обом їм вимовляв Хафіз ~ж надто високі похвали в газелях, а шахові Мансурові присвятив і свою <Киигу виночерпія» (.N'g 686). Хоч, правда. писав він і такі елегійні поезії, ·де чуеться невикорінима щира туга й за незабутиіми іиджуїдськими часами', До речі сказати, шах Шуджа - поет Ьоп vivant та опій ннй курець, що й помер з перепою'; навряд, щоб він мав особистий нахил втішатися Хафізовими газелями не в прос тому дословному їхньому розумінні, а в містичному, але горичному витолкуванні. АнеКдОТИ', правда, переказують, ніби шах Шуджа ВЗ8галі незугарен був набиратися щирої насолоди з Хафізової поетичної творчості, бо мав проти нього сильну ia10usie de m,Шег'. Тільки ж чи дуже можна вірити тим анеКдотам, які не иадто миряться з похвальиими Хафізовими одами до шаха Шуджі?' Та будь-що-будь, коли самого шаха Шуд жу ми залишимо під сумнівом, то нема сумніву (бо це ціл ком видко з Хафізових віршів)', що один з вельможів шаха його ЖИТ1Я. вже він знав цілий Коран напам 'ЯТЬ (К і н і, Історій Му. ззффаридів, л. 683), себто був з Hboro «хафіз» 1 В Юні (пл. 683-684) наведено й зразки шах Шуджаевих віршів, мовою арабською й перською, Наводяться ВОНИ і в антолоГіях (ПРИм

..Вром] в ,Ат,ш-кяд,,', видІ."! Бл,нд, crop. 19--20). 'Н. честь Мансурові - М 167, М 277, N. 282, ніби М 380 (КОІІИ б покладатися на коментаторів, бо справді тая Газель - на честь халі .. фові Алієві), N. 418, N.438, М 453, N. 456, М 578, М б8б (eC,ki-на"',), 3 ДИВ. вище, стор. 179. , Юні: «Історія Музаффаридів» 1420 р. (фаКС[ИМільнеl видfанняl, 1910), л. 726 ~ У ХондаМіра. почtатку] ХУІ В., а ол нього - 8 пізніwи.х історикІв. Зовсім неправдоподіБНі анекдоти 8 (Меджвліс аль~Уwшак) 1504 р. меджліс 40-Й.

е Професіональну заздрість (3 франц.).- Ред. 1 ЗвичаАно, що не всі Хондамірові звістки треба гуртом одкидати. от аж надто на правду скидається оповідання про ге, ЯК ВИСОКО шану~ ввв шах Шуджа неймовірно побожного шейха І м а.n а І( и р ман ~ С Ь К О r о (ПОМ. 1372; ДИВ. R нас вище стор 186), що навіть свого кота призвичаїв ставати lfЗ мусульманську МОЛИТВУ. і як обурювавсь Хафіз проти такого лиuемірства (пор. гаЗeJJЬ НІ!

(22). 8 дИВ. НІ! 692, довгу касиду на честь везірові l(иваМе>ддінові Мухам

медові. Ще ДНВ. НІ! 605 -

на смерть того везіра, з хронограмою.

I!U

Шуджі, його везір Кив а м едд і н Мухаммед (пом. 1363), зробив Хафізове житгя дуже відрадісним. Гадають, він мав подбати навіть про те, щоб у шейха Хафіза, «сонця віри. (<<Шамс-ед-дін,), було таке приміщення а60 аудито рія, де шеііх міг би подавати своїм послушникам всякі науки і так само витолковувати Їм містичне розуміння своїх власних віршів, якого звичайні читачі не спроможні второпати. Тільки ж цяя звістка збивчива та іі іде з більше ніж каламутного історичного джерела'. Після Кнвамед діна Мухаммеда везірував у Музаффаридів в ШіfаЗі Д ж а л а л ед д і нТу ран ш а х (1366-1385). Судячи з Хафізових газелей, вже ж ніяк не можна сказати, що І 1Ой, освічений, везlр виявляв малу увагу до заслуженого поета.

Коли що А могло справді гнІтити старого Хафіза за музаффаридських часів, так це найбільше його особисті втрати. 1362-го року втратив Хафіз сина, людину, як з усіх познак видко, ще доволі молоду, і почав відчувати над· звичайну порожняву в своєму житгі (.N'9 598, .N'9 606, .N'9 117);

1 Що везір Кивзмеддін мав з6удуІ.'ІЗТИ для Х афіза таку аудиторію а60 й цілу медресе, про це повідомляє двома етами літ пізніш камен

тarop'TYPOK Суді кінця ХУІ в. (булак[ськеl видl.иияl, т. І, стор 20 при поясненнях до Х, 4; т. ІІІ, С10р. 383 при Н! 581; Т. НІ, стор. 396 при М 595). Тільки ж Суді подає при тому таку купу МОНС1руозних історичних нісенітниць, ВИЯВJlяє стільки плутанини й вопіющоro

неуцтва, що всяка довіра для його звісток пропадає. МенІ думається, Судіева легенда про Хафі30ВУ медресе повстала в нього 3 ТОГО, ЩО він зле зрозумів мова ГолеНД8ма, ХафіЗО80ro приятеля, який зредагував

Х8фізів сДиван_ та й долучив до нього свою передмову.

Голендам у

передмові каже, що він, ГOJIендам, qacтo розr.tО8JIЯВ із Хафізом в ауди торії (сдерс-гах.) маулана Кивамеддіна АБД8JIлаха {на думці тут мам ється, наАпевніш, ТОЙ учений маулана КивамеДДіН сФакіх~неджм_. що

З8 музаффаридських часів вважався за одного за найвидатніших профе

сорів у Шіразі; про нього днв. звістку. напр., під 767= 1366 р. в «Історії Музаффаридів, 1420 р., вставленіА в (Таріх·и Гозіде_, видlав} Браун,

1910, л. 7(3). Якже Суді через своє неуцтво переломлює всякі істо ричні звістки дуже безтолковим способом. то оця аудиторія про· фе с о р а Кпвамедціна, що ДО неї вчащав Хафіз, зовсім леrко могла перевернутися в Суді на таку медресе, яку ніби збудував для Хафіза в е з і Р Кивамеддін. Адже такі історичні поплутання й перекручуван ня - цілком У СудіЄ80МУ дусі.

І Ходжа Джа.пзледдін Тураншах попереду6ув правителем в Е6ерку гові (КіНі - «Історія МузаффаРИДів» при (Тахір-и ГОЗіде_, ф8ксимfільне видання), 1910, л. 696), а з 1366 року став везірувати в шаха Шуджі в Шіразі (КіНі, л. 707). ХафіЗ удається до Тураншаха в М 383. Н2 539, напевне до нього ж таки в М 513 та Н9 522, а в JI& 602 дає хрона. граму ЙОГО смерті:

787= 1385.

195

позбувся він і дружини (.N'2 227) і рідного брата (.N'2 600, У 1373 році); далі почали перемиратн його приятелі один по одному, ЯК ВОНО видко з цілої низки його похоронних елегій. Таких душевних ударів не могли, звичайно, вина городити старому Хафізові ніякі ласкаві милості шахів Му заффаридів або їхніх щедрих везірів. Із суперниками Музаффариців другої половини ХІV в. перебував ХафіЗ теж у непоганих відносинах. На північному заході Персії (в Азербайджаиі з м. Теб· різом) та в Месопотамії (з м. Багдадом), там само, це давніш була резиденція монголів Хулагідів, держалися наЙповаж· ніші супротивники музаффаридської династії, нащадки монгольських воєвод Дж е л аїр и Д и: замість хулагід

еької династії панували тут уже вони. !хиьою рідною мо

вою була, як і в ханів Хулагідів, уже не монгольська, а турецько·азербаЙджанська та перська, і перське письмен ство Д 4<елаїриди високо шанували. Коло них у Тебрізі та Багдаді тулився свій гурток перських письменників, що виблискував може не гірше, ніж гурток шіразькиЙ. ЯК у Шіразі найславнішеє поетичне ймення було Хафі3. так у Тебрізі - поетС а ль ман С а в а Д ж і (пом. 1377). Хафіз піддержував із Шіраза заочні дружні зносини з та лановитим Сальманом, 3 іншими джелаїридськими поета ми·, з джелаїридськими везірами, з самими султанами (ша хом У в а й сом, 1356-1374, та з ЙОГО сином опієфагом А х мед о м Джелаїридом, 1382--1410). Тільки ж коли з джелаїридського боку наспіло запрохання до Хафіза пере їхати геть і на життя до Тебріза або Багдада, то старий

поет дуже делікатно одкинув таке запрохання

(.N'2 214)".

«йому вистачало мати шматок хліба в рідному Шіразі, щоб не вганятися за медовими сцільниками чужих сторін>, 1 Ми

вище були згадували (стор.

185) про поезію -

скнт'е» ,N'g 612,

повну компліментів иа честь талантові С а л ь ман а

С а в а Д ж і (вид!ання) Брокг!ау.а]), т. ІІІ, стор. 206: Розенцв!ейга), т. ІІІ, стор. 308).

Про Хафізові ЗНОСИНИ з іншим світилом lєбрізького гуртка К я ма -

лем Х О Д Ж е н те ь КИМ (пом. 1400) ДИВ. в Доулат-шаха ХV в. (вндlав] Браун, 1901, стор. 327-328) та Хафізову га3еі!Ь в N, 126 (Брокг!ауз], т. 11, стор. 46; Розенцв!ейг), т. І, стор. 328); ,Похвала Кяма

леві» 380 : 7. 2 Джалаїридському султанові

' У в 8 Й С о в і

присвячено чудову

газель .N's! 204. його синові А х мед о 8 і -Н!? 497. А газель Н!? 214, заадресованая ДО багдадського вOJtодаря, швидше, мабуть, стосується

до Уваііса, ніж до Ахмеда, 60 в імені «Сальма) можна б добачати натяк на живого поета Сальмана Саваджі, що за часів Ахмеда був уже не біжчиком.

196

гіперболічно каже квітчастий і, до того, пізнііі його біограф (Доулат-шах, аж з кінця XVBiKY). Та певне, що Хафіз маР у Шіразі не тільки якийсь там шматок хліба. Більше-менще такі самі відносини, як до Джелаїридів. були в Хафіза і до всяких відокремлених господарів Інд і ї. Запрпхував поета до себе (очевидячки. не раніш од 1370 х рр.) володар Бенгалії. Хафіз не поїхав, а обмеживсь на тому. що послав бенгальському султанові гарну газель (N2 158) на честь трьох хороших жінок ііого гарему: нехай, мовляв, ота його поетична дитинка, яку він викохав за одну ніч, без· боязно одбуде велику, довжелезну подорож до Бенгалії. ку ди караваном треба Їхати цілий рік'. От тільки як був з Ха фіза вже геть старийдід. а 3 північної Персії насувавсь тур кестанський цар, славно-грізний завойовник Тімур (13701405) , то десь, певне, Хафіз перелякавсь і був зважився вибратись до південної Індії, до одного з господарів дак

канських'. Та зміг він доїхати з Шіразу тільки до Перської затоки, бо ледве старець-поет всадивсь на корабель, море так сильно зашпувало й забурхотіло. що дідусь залякавсь та й поспішивсь покинути корабель і висісти на берег. Він повернувся до свого Шіраза. до династії Музаффаридів. та й оттоді вже й не надумувався скуштувати «медових сцільників чужих сторін».

1 Цю Хафізову rазель.N'!?

158 на честь трьох бенгальських султа

НОВИХ красунь, що ВСЯ вона має одностайну риму «мі·ревед. (<<іде»), ДИВ.

е видІанні] Брокгlау.а], т. Н, стор. 79; Ро.енцвlейга], т. 1,416. Ій не пощастило в орієнталістів. В останньому вірші Хафіз називає адре· сатове ім'я: «султан і й я ее Д Д і Н», а в З-МУ вірші він цілком ви разно зазначає, що панує ТОЙ султан в Індії, в Бен r а л j Ї. Себто мова йде про того бенгальського султана ГійяседдіН8, що панував з 1370 до 1396 року. Незважаючи на таку цілком виразну вказівку. тобто не зрозуМівши 3 го вірша, Розенцвеtiг додав до цієї газелі М 158 неправдиве пояснення; «СhаjЛseddіп. Sohn Hussein's, деп Timur spater

seiner Lander geraubte, war Fiirst von Н е r а Ь [ніАІ.- «ГійяседдіН,

син Хусейна, землі якого загарбав Тімур, був володарем Герата). Ред.], т. І, стор. 800. Отже, Розенцвейг, всупереч виразному свідоцтву самого Хафіза про Бенгалію, має на думці володаря 3 гератськоі Дина~ стії Куртія. Англійський перекладач Уілберфорс - той (Т. І, 1891, стор. 310) зрозумів цю газель як мід і подав навіть відповідний анек

дот; але знов - дата, 1369 рік, якою Уілберфорс датує цю газель на стор. ХХХІ, надто ранн •. І До М а х м У Д а ~Ш а х а (1378-1397) з динз<:тіі 6зхманідів. Докладне оповідання про цю ХвфіЗову

ріште почfатку} ХУІІ в. (БОМБейське

577-578). 197

подорож ДИВ. в історика Фе

вид[анняl

Вриггса, т. І, стор.

v Завойовник

Тімур

У ШірзЗі

(1387), ЗустрІч ЙОГО з Хафізом; пое~

ТОВ8 дотепна відповіДЬ. Про жартівливу Хафіsову вдачу взагалі. Пое·

тов! смерть (1389) і кінець муЗаффаридської династії, Хафізова МОГИJlа.

А воііовник Тім У рл е н г (себто .ЗалізниЙ Хро мець.) так и досунувсь із Середньої Азії аж до південної Персії. Наближавсь кіиець для династії Музаффаридів. Перший раз із'явивсь Тімур уШіразі 1387 року·. Слава про Залізного Хромця та про його далекі розкішні столиці Самарканд і Бухару доходила до Хафіза вже давиенько і навіть послужила художнім образом для Хафізового вірша: Коли мою душу шіразька туркеня Підхопить своеЮ рукою,

За мушку індійську. що в неї на личку, Я дам Самарканд з Бухарою2 .

Анекдот повідає, що як увійшли до Шіраза Тімурові війська, то старого поета, вдягнутого в убогу дервішську дранку, притягли до грізного тюрського завойовника, і тоl1 нагукнув: .я своєю блискучою шаблею четвертину цілого

світа покорив, аби звеличити Самарканд і Бухару. і стіль ки он міст і країв поруйнував, а ти, мізерний чолов'яго (мердек). смієш Їх комусь дарувати за якусь там індійську мушкуІ» .Пане над світом,- гумористично одказав дервіш поет, поцілувавши землю перед Тімуром,- через оте мое марнотратство, бачиш,' до якої вбогості дійшов яl. Тімур не зміг не розлягтися сміхом і поставивсь до Хафіза при хильно.

Аж до цього часу цей анекдот раз у раз переказуеться в Персії з уст в уста, всяк і кожен знає його (есть він і в

доулат-шаха, бл. 1487 р.). Але ж як він переказуеться

з декотрими анахронізмами· то поставали в декого сум ніви, чи можна йому вірити'. 1 Дуже ймовірна річ, що Хафіз

СВОЮ газель ХІ 442 (видfання) .мі

Брокгlауза), т. ІІІ, стор. 49; Розенцвlейг_), т. І!, стор. 407: рима -

бінем»). де roвoриться про катастрофіuне лихоліття ДЛЯ країни, склав саме тоді, як до Фарсу вдерся страшний Залізний Хромець.

'В газелІ М 8 (видІання) БРОкгlауза), т. І, стор. 43, Розенцв[ейга),

т. І, стор. 24).

8 А саме, КQi]И Ати З8 Доулат·шахом, то виходить, ніби ХафіЗ мав зустрітися з ТіМуром піCJIЯ заги6e.nі Мансура. останнього з Музаф

фаридів, себто 1393 р.; а вже ж Хафl. помер 1389 р.

• Див.; А в г. М ю л л е Р. История НСЛ8ма. т. І П. СПб., 1896, стор. 401. Тільки ж Авг. МЮJlлер забувся, що Тімур вступав до Шіразу аж 198

Вже з оцього загальновідомого анекдота можн" було б виснувати, що Хафіз, старезний дідусь-суфій, дуже здат ний був на жарти серед халепи. Додати варто, спираючися на просто підкреслені вказівки біографів (Доулат-шаха в тому числі), що Хафіз, як побільше й усі шіразці, вза· галі був голінний до дотепів і жартів, і що він, поважний шейх, аж надто любив побалакати з молоддю, Анекдоти' закидають йому навіть педерастію, підпоюваиня молодиків (синка одного муфтія, синка слюсаревого і ін,), Всі ті пізні звістки про надто вже старого Хафіза не викликають вели· кої довіри до себе, хоч вони й не містять у собі нічого та

кого, що вважалося б на Сході за дуже ганебну ріЧ', , Другим разом прийшов Тімурдо Шіраза вже 1393 року, і тоді, оддавши на смертну кару останнього Музаффарида шаха Мансура, Хафізового прихильника, Тімур зовсім при кінчив музаффаридську династію, а місто Шіраз вклю чив у свою величезну державу. Та вже Хафізові не суди· лося побачити Тімурленга вдруге: він помер ще 1389 року, трошки-трошки не доживши до загибелі Музаффаридів·. двічі, перший раз це сталося 1387 РОКУ. ще як Хафіз, безперечно, був живиА. Про ие ДИВ .• окрім ШарафеддіНОвої (3афар·наме» чи інших Ті· мурових діеписань, ще А l(iнієву «Історію Муззффаридів» 1420 р. при

cTapi.-и Гозід.. , факсимlільне! видІання!, 1910, л. 739--740. В европеА· СЬКИХ обробітках ДИВ. про Тімурів вступ ДО Шіразу 1387 р. У Хаммера: His!oire de l'empireOttoman, т. 11, Париж, 1385, стор. 23-24 (за Шара·

феддіllО80Ю (Зафар~наме») та пор. і в самого Авг. Мюллера, т. ІІІ, стор. 317; Сільв!естр) де Сасі в «Notices et Extraits», т. IV (1798-

1799), стор. 241, давно вже вияснив, що Хафізова зустріч із Тімуром повинна була одбутися саме 1387 року. 1 дИВ. такі анекдоти в «Меджilліс аль~ушшаю. (1504 р.) та в туре

цькіА сФаль-наме»· (1577). По-німеньки переказав Їх Хаммер у nepek мові до свого перекладу ХафіЗОВОГО «Дивану» (т, І, 1812, BClynlHa} ст[аттяj. стор. ХХІ-ХХІІ). Турецька сФаль-наме» 1577 р, заснована на давнішніА перській сФаль"наме» (одного гератuя). 2 А коли б тіі анекдоти були правдиві, то довелося 6 і про старого Хафіза сказати те, що Нельдеке'" 6ув сказав про молодого поета Дакікі Х В.; cDer Dichter war dem іл Ігап уоп іе her verbreiteten Laster ergeben, das namentlich den Sсh'\лgеіstегп 815 n о Ь І еРа s 5 і о n ga1t» {ні.м. «Поет віддавався поширеному в Ірані з давніх часів ремеслу, яке вва жалося більше дотепчістю, ніж благородним захопленням.- Ред.}

(<<Grundriss OOr iranlischen! Philol!ogie)., т, 11, частlниа! 2, Страсбург, 1896-1901,148). Як був Хафіз МОЛОДШИЙ, то, мабуть, j пін кохав хлоп ців не тільки плsтонічно.

8 Рік 1389==-791 хіджрн, як найпевнішу дату для ХафіЗОВОЇ смерті, стверджують нам напис на Аого могилі і тая вказівка, що дає її нам

редактор ХафіЗОВОro сДиванs., його приятель Голендам, поминаючи вже пізнішІ тезкирати, Тільки ж Доулат-шах (пис[ав) бл. 1847 р.) каже,

ніби помер Хафlз року 794= 1392-го (днв. в~дlаиня! Едв. Брауна, 1910,

199

ЯК помер Хафіз, правовірне шіразьке духівництво од мовилося було ховати його, як вільнодумця. За вільно думця вважати його могли, очевидячки, тому, що був з нього суфіЙ-пантеїст. який не надто шанобливо ставивсь до мусульманської обрядовості і т. ін., або, може, навіть попросту тому, що належав він до шиїтів. Та його прияте лям, котрі мали в Шіразі силу, пощастило кінець-кінцем якось загамувати справу і дати шіразькому співцеві остан

ній людський притулок У рідніЙ землі'. Могила-гробниця Хафізова ще й досі являється з дуже

позначних і славних шіразьких пам' яток. Вона гарна на архітектуру, до того ж 'її часто прикрашують і живими квітами (бо шіращі шанують пам'ять свого славнозвісного земляка)'. Європейські туристи вважають за свою повин ність одвідувати її. Малювали або фотографували її євро пейці не раз, і, між іншим, дуже елегантну гравюру дано

у всезбірці «La Perse» Дюбе (1841, таблlиця! 47 до стор_ 34). Кольоровий її малюнок подано при Бікнелевих анг' лійських витягах із Хафіза (1875), а за наших часів на поштових листівках малюють Хафізову могилу густо-часто. А втім 'її теперішній вигляд-то вже спорудження XVI І І в., не старовинне; а через те дуже цікаві ті звістки про її давній, неперероблений вигляд, які маємо ми в євро

пейських подорожніх XVII в., примlіромJ, у П'етро делла Валле" 1622 рІоку) та, літ п'ятдесят пізніш, у Кемпфера*. Кемпферів опис цінний і через те, що він вперше наводить напис на надгробній плиті Хафізової могили з датою пае тової смерті (791 1389). Європейська бібліографія Хафізової могили взагалі не бідна: кожен подорожній, що побував у Шіразі, обов'яз ково пише про неї. З-поміж таких подорожніх другої поло-

стор. 308), і оцю вопіюще неправдиву Доулат-шахову дату густо-часто 3НОВ наводили дальші перські письменники.

:І Анекдот у .Фаль-наМе» -

(І(низі ворожбитства., який зрештою

частіш черпаЮ1Ь із Cyдi€Boro коментарів XVI в. на N! 60 (6улак[ське]

видrаНJIЯ), т, І, стор. 171), даЕ звістку. що, ВИRСНЯЮЧИ питання, чи можна

ховати Хафіза, люди взяли для ворожбитства Хафізів писаний «Диваю та й нзвмання висмикнули звідти перший-ліпший вірш. І вийшов ОСЬ

який вірш: «Не одтягаАся

брести за ХафіЗОВОЮ труноюl 60 він, хоч

загруз у rpixax, піде до раю» (газель.N'~ 60· иН.). Після того похорон

одбувсь без перепон. Вважати ці анекдотичні подробиці за історичний факт, звичайно, не випада€.

, Джамі (1414-1492) у своїх ,Нафахат аль-унс' (Калькутта, 1859,

стор. 715) свідчить, що за його часів, себто 8 XV віці, wіразці одвіду еали ХафіЗову могилу щосуботи.

200

вини ХУІІІ в. зазначим тільки 1(. Нібура О . 1811 року опи· сали її і МорієрО і Узлі (Ouseley); щоправда, надруковано той давній Узліїв опис допіру 1846 року (в «Biographical поtісеs 01 Регsіап Poetes», стор. 40-41). УІ Джерела для Хафізового жи'ГТ€пису

Залишаючи аналіз джерел для іншого місця. ми обме· жимося на самісінькому реєстрі їх: І. Вірші сам о г О Х а Ф і з а. де часом трапля ються вказівки на події з його особистого життя (напр., смерть синова, смерть жінчина) і на поетові відносини до історичних осіб: володарів, везірів, учених, поетів і т. ін.

2. Записки подорожнього, марокканця і б н-Б а т тут и, коли не про самого Хафіза, то про Шіраз 1327 р. та 1347 р., па ризьке вид[аННяl, т. 11 (1854), стор. 4292; ІУ, 310-311. 3. Віршований напис на г(р о б н и ц і Х а Ф і з о в і й, де зазначено рік ЙОГО смерті (1389). Вид[аноl в подорожі І(емпферовій

XVII в. (друковlанеl вид[ан'

няl 1712, стор. 370-371), в подорожі Франкліновій* (Лондон, 1790, див. стор. 90-97) і часто передруковано (Н і n d І е у, Pers[janl Lyrics, 1800, стор. 2і; ди с[ертація] Холмогорова* про Сааді, 1865, стор. 6; О u· s е І е у, Notices, 1846, стор. 38; R і е u, Persian т[а' nuscriptsl 01 British Musleuml, 11, 1881, стор. 628; W і І Ь е r f о гс е-С І а r k е, Оіуап, т, І, 1891, стор. ХХХІІІ та 734, і ін.). 4. Пер е Д м О В а Хафізового приятеля о лен· дам а до зредагованого ним поетового «дивана». Над·

рук[ованаl в бомбейському вид[анніl «дивана», 1228= 1813; короткий англ[ійськийl переказ у Rieu: «Pers[ian] m[anuscriptsl», 11, 628-б - 629-а. 5. Шейх А з а р і (род. бл. 1380, пом. 1462, жив довго в Індії): «Джевагир аль-асрар» - «Перлини тайн», збірка містичних сентенцій свlятихl людей. див.: З а лем а нО, Хакани (1875), стор. 27; R і е и, Perslianl m[anuscriptsl 01 Bri~ish Museum, т. І (1879), стор. 4344; Е t h е, Pers[ іапl m[anuscriptsl 01 Bodleian Library' (1889), стор, 785; Pers[ianl m[anuscripts] of India отсе (1903), стор. 1128-1129.

201

6. Д ж а м і (1414-1492): а) «Нафахат аль-унсо - <Дихання чистої приязні. (1478), суфійська біографічна всезбірка, калькут[тське) вид[ання), 1859, стор. 715; б) «Бахаристан. - «Весняний CaдoКt (1487), декілька рядків у розділі УІІ; часто друкувавсь і перекладавсь (напр., Царгор[одськеІ вид[ання), 1311 = 1894, стор. 88). 7. Д о У л а т-ш а х (1487): .Тазкират аш-шуара». <Біографії поетів •. В критичному леl!ден[ськомуJ видlан ні) Едв. Брауна 1901, стор. 302-308, 293-294 та 326327. Розділ про Хафіза часто видававсь і перекладавсь окремо (напр. у Сільв[естра) де Сасі в «Notices et ExtraitSt, т. lУ, 1798-1799 рр., звідти - в хрестоматії Вількена· по-перськи і по-латині, 1805, і ін.). 8.•М ед ж а л і с а л ь-у ш ш а к - .Бесіди коханців. (1501-1504 рр.) султана Хусейна-Байкар" Ге ратського, що був меценатом і для Джамі і для Доулат шаха. Про Хафіза див. меджліс 40-й; в рукопису Мос ковського у[ніверсите)ту 1715 р., яким я користувавсь, див. лл. IIО-а - 112-б. Єсть індійське літографІоване) вид!ання) Невалькішора 1870-х рр. Дуже непевні анек доти.

9. Х о н дам і р (1475-1536): .Хабіб ac-сіЙар. «Приятель життєписів. (бл. 1524); в бомбейськ[ому] ви д!анні] 1273=1856, т. ІІІ, джоз 2-11, стор. 47. По-фран' ц! узьки], в перекладі Дефремері, в «Journa) Asiatique., 1858, квіт!ень)-травень, стор, 417 та 408-413. Мате ріал, як tачиться, дуже апокрифічний'. 10-11. Дві .Ф а л ь-н аме» ХУІ в.- «Книги, щоб ворожити. (користуючись Хафізовим ,Диваном,), од на - перська, Мухаммеда, сина шейха Мухаммеда Гера-"ького (аль-Гереві), друга - турецька, мулли Хусеина Кефеві (Кефелі) 1577 р. Див.: R і е и, Тиг kisch

m!anuscripts)

Britlish]

Mus[eum]

(1888),

стор. 133. По-німецьки всю суть подано в передмові до Хаммерового перекладу, т. І (1812), стор. ХХІ-ХХУ. Побільше- запис усних ходячих анекдотів-вигадок, піз ніх і дуже неймовірних. 12. Турецькі коментатори ХУІ в.: С юру р і (1559), Ше м м і (1574) та Суд і (1594). Див.: R і е ц, Тиг-

1 Про Хондаміра і про видання .Хабlб 8c-сіАар» -

Персин., т. ІІІ (1915), стор. 69-71 та 180-182.

202

8 .Истории

k isch mlanuscriptsJ, .-гор. 157-159. З-поміж них най рясніший на ЖИ17€писні пояснення - Суді (виданий у Булаку в Єгипті. 317., 1250=1834), тільки із нього монструозний невіглас для перської історії Х ІУ в., а тому кожна його звістка потребує якнайсуворіШОI пере· вірки та критики.

І 13. сМ е д ж а л і G а л ь-м у'м і н і н. - «Ба:іди правовірних» (шиїтів), всезбірка ЖИ17єписів, що склав в Індії, в Лахорі, між 1585-1602 рр. Нураллах Мар'аш ський. Див. меджліс 12-й, в тегеранlcькому] видlанніІ 1299= 1882, стор. 303-304. 14. еХ афт-і к л і м' - «Сім кліматичних поясів. (1594), географічно-біографічна енциклопедія Еміна Ахмеда Рейського. Див. пояс 3-й, відділ «Шіраз», N,200 (л. 97 в рукописі «India ОІІісе» , N, 724 друковlаногоl каталlога])'. 15. Фері ште (1606-1609), Історія мусульман Індії (<<Таріх-и Феріште.), видІавІ Бриггс у Бомбеї (1831), т. І, стор. 577-578, - про невдалу Хафі30ВУ поїздку до Індії. Англійський переклад цілого Феріште - див. той самий Бриггс, 1829 (нове видання 1908-1910); фран nі узький І переклад уривка про Хафіза див. у Дефре мері в «Journlall Asial[iquel., 1858, квіт[ень]-травень

стор.

414-416'.

.Б о т-х а н Ь - «Кумирня», антологічна тез кире, яку склали в Індії 1601-1613 рр. для великого могола Акбара декілька осіб; цпісц m Бодлеївської ру. кописної книгозбірні. Тут Хафіз є N, 33, лл. 233 обо·

16.

ротний - 252 оборотний. Див. Ете, опис Бодлlеївських] рукописів (1889), стор. 199. 17. Хаджі-Халфа (бл. 1600-1658): «Кяшф аз· зунун.- ,Розкриття (бібліографічних) сумнівів», в алфа вітній рубриці .Диван Хафіза •. Видlав! Флюгель з ла ТИН [ським] перекладом, т. ІІІ (Лондон, 1842), стор.

272-274, N2 5371. 18 . .м ір' а т а л ь -х е й а л ь> - .Дзеркало уя· ви., склав в Індії (1691) Шір·хан Лоді. Друкlовано] в КаЛЬКУ17і 1831, літогРlафовано! в Барейлі 1848. Старим 1 Докладніше про сХафтмlклім. - 8 «Истории Персии), Т. ІІІ (1915), стор. 141. Тепер, мабуть, уже виАш"о в свІт в Індії друко· ване

видання.

t Дуже широко про всезбірку Феріште т. ІІІ, І (1915), стор. 200-207.

203

в (Ист[ории} Персии.,

перським поетам дано місце в початку праці; Хафіз N. 341. Виписка по-англійськи - О u s е І е у, Notiсе, 1846, стор. 34-35, 19. «Р і й а з а ш-ш у а р а» - «Сади поетів» (1748), Автор - Валіх. поет-генерал, точніш - Алі-кулі Да гестанський (народ. 1712 в Ісфахані, пом. в Делі 1756). Це алфавітниіі словник поетів. Див.: R і е u, Persliап] mlanuscripts] 01 Britlish] Musleum], І (1879), стор. 371-372; Е t h е Bodleian Library (1889), стор 2392. 20. М а х Д і-х а н Астрабадський (1758), Історія Надір-шаха,- див. під 1730 р. про те, як ворожив

Надір з Хафізового .Дивана». Літографовlаних] пер сlьких] видань «Історії Надіра. € чимало. Переклав Джонс на франц[узьку мову] (Париж, 1770) і на ан глlійську] (Лондон, 1773); звідти уступ про те. як воро жив на Хафізі завойовник, витягнув S. Rousseau, ТЬе Поwегs 01 perslian] literlature] (Лондон, 1801), стор. 31-32, а з нього, значно коротше - див.: Ouseley, Notices (1846), стор. 34. Напевне, йде не за ким, як за Узлі, тільки вкорочуючи його, Уілберфорс-Кларк у своїй передмові до перекладу Хафізового ,Дивана», І (IR91). стор. Х ХХІУ. 21. «А та ш-н я Д е» - «Огнехвальна божниuя> (1760-1779), дуже ходова тезкире, що її склав Лютф Алі-бек Ісфаханський Праця. ніби дуже вузлуватим способом, розподіляється замість томів на «кадильниці», а кожна «кадИЛЬНИЦЯ» замість відділів - на «жарини»; та в суті справа стоїть простіш: життєписи розгорта

ються географічно, по країнах та містах. Видlаноl в Калькутті 1249= 1833, в Бомбеї 1277= 1860'. За Ха фіза див. в першій «кадильниці. в першій із «жарин», яку присвячено поетам Ірана, точніш - у рубриці 1 Про «Мір' ат аль.-хеАаль» див. у Н. Бланда 8 його статті про пер~

ські тезкирати в «Journal of the Royal Asiatic Societp. т. ІХ, стор. 140-142, та у Рійо, опис персfьких) РУКОП[ИСів) Бритtанського] музею, т. І (1879), стор. 369-371 .

• Про ,РіЙа. аш-шуара. - N. Bland в ,Journlal] 01 IЬе Юоуаl] Asiat[ie] Soc[iety]., т. ІХ, стор. 143-147; Рійо, рукоп[иеи] Брит[.неь кого] муз[ею], І (1879), стор. 371-372; Бодлеївеькі перські рукописи, описІ ані] Еn! (1889), стор. 239. з Про сАтаw~кядеа див. докладну статтю N. Bland's в сJоuгпаl 01 the RloyaI] доіаІ[;е] Socliety]., т. УІІ, стор. 345-392, та т. ІХ, стор. 5)

Повний зміст -

(1889), стор, 262-293.

вописі Бодл[еївських} перс[ьких) рукоп[исів}

«Фарс» і в розділі «illіраз», тобто в БОМБlейському) видlан ні/ 1277 1860, стор. 255 (інакше N. 653); і там додано чималу антологію з Хафіза (стор. 256-258). 22. «Х і з а н є-і' а мір е. «Розкішна скарбниця» 1763, якую, держачись алфавітного розпорядку, склав в Індії Азад (Мір-Гулям Алі) Бальграмський; Хафіз 1УТ N. 29. Рукопис 1768 р.- в «І ndia ОНісе» (N. 685 друковlаногоl каталога); рукопис 1785 р.- в «Bodleian

Library» (N. 381 друковlаноrol каталlогаJ)l. Відповідні

виписки по-англійськи - О u s е І е у, Notices, 1846, стор. 33. 23. .Х У л асе т а л ь-к я Л я м» - «Самісінька суть балачки», тезкире маснавlИНИХ поетів, що склав в Індії 1784 року Алі Ібрагім-хан. прозваний Халіль. В рукописі uпісum Bodleian Library Хафіз € N. 21

(лл.

207-208 об[оротниЙ])'. 24_ <Х У л асе т а ль-а Ф кар» - «Сама суть ду мок», скомпонував 1791-1793 р, в Індії Абу-Талиб Тебрізький-lсфаханський (нар. 1753, пом. 1806) - той самий автор, що широко стався відомий і своїми подо рожами по Європі'; він-таки був редактором і для най

першоro друкованого Хафізовоro «Дивана. (1791)', що помістив там компілятивну поетову біографію.

Хафіз

в тезкире € N. 71 (лл. 63 об[оротнийl - 67 об[оротний] рукопlисів] Bodleian Library, N.391 друк[ованоro] ката лlогаl). В передмові до «Дивана. трапляються такі зві

стки, яких нема в тезкире'. 1 Про «Хіззне-j 'змірЄ» ДИВ. [статтю} N.

BJand'a у «JournfaJ] of the

Rloyal) А,СіаНс) Soc[iety)', т. ІХ, стор. 40-43; Rieu, І (1879), стор. 373-374; зміст - У Ете в Бодлеїв[ському] каталозі (1889), стор. 255-259. 2 Про автора «Хуласет аль-кялям» ДИВ. N. BJand в «Journ[a!] of the R[oyal) А,іаІliс] Soc/iety)., т. ІХ, стор. 153-160. Зміст т"зкире подано в каталозі Бодлfеївськнх] рукописів (1889), стор. 295-302. 8 «Месір-и

Тали6і» -

«АБУ- Тали60ва подорож» попереду вийшла

в англійському перекладі Ч. Стюарта (Лондон, 1810), а тоді по-перськи

(Калькутra, 1812). З англійського 1812 та 1819.

французький

переклад 181 І-

• Про це l~e друковане видання ХафіЗОВОГО «дивана» див. в нас розд[ілj ХІ-б.

6 Про «Хуласет 8ЛЬwафкар» та її автора ДИВ. у Бланда в cJ[ournal 01 the] R[oyal/ А,liаНсl Soc[iety] •• т. ІХ, стор. 153--158; Е 11 і о І, Hlstoiгe 01 India. т. VII!, стор. 298; R і е и, Перс[ьКі] рукоп[иси] Бри т[анського] муз[ею], І (1879), стор. 378-379; в описі перс[ьких] РУК0п[исів]

Bodleian Library (1889) Ете дае повного реестра життєписів

(стор. 302-315).

205

25. см е х 3 е н а л ь-г ера І б. - .склад рідкос тей., написІавІ у 1804 р. в Індії Ахмед Алі-хан Санділь ський - найвеличенніша біографічна всезбірка пер с[ькихJ поетів, яка будь-коли писалася. Хафіз € Н. 569 (лл. 95-103 об[оротний) в рукописі - unicum Bodleian Library Н. 395 друк[ованого) катал[ога). 26. «М ед жме' а л ь-ф о с е х а. «Зібрання красномовців. - новітнього перського вченого Реза-ку лі-хана, т. 1I (Тегеран, 1295= 1878), стор. 11-14 (іп -

follio). VII Що Е 8 Хафізовому «Дивані_?

Окрім поезій, писав Хафіз і прозою: 3 царини арабської філології, з коранознавства. Якусь Хафізову прозу (ще й

автограф до тогоl) привіз 1915 року В. А. Іванов з Бухари

до СПб. Азіатського музею. Тільки ж це все речі мало кому відомі, а славу мае самісінький віршований Хафізів «Ди ван».

Не сам автор Хафіз позбирав до купи геть увесь свій «диван. і зредагував його, і не за авторового життя це сталося, а зробив це один з його приятелів уже після ЙОГО смерті'- Особливої критичності ми в цій збірці не бачимо.

Адже давио вже зазначено той яркий факт, що серед газе лей, з яких складається Хафізів «диван., іноді трапляються газелі, які входять і в «диван. другого значного поета

Х IV віку - Сальмана Саваджі'. Чом редактор не догля-' нув, хто Ж їхній автор? Хафіз чи Сальман?

1 А саме Мухаммед о лен Д 8 М, щО додав до ХафіЗОВОГО сдивана. ще й передмову од себе. Запевнення декотрих старовинних европейців (д'Ербело, кінця ХУІІ в.), за ЯКИМ пішов нзвіть 1891 року Уіл6ер .. 4юрс-Кларк (стор. ХХХІУ), начебто зібрати Хафізів сдиван) мав поет

Касим-Анвзр (пом_

1434, ДИВ. сИстfорнюJ Персии., т. ІІІ, 116). вИПЛИВЛО

з ТОГО, ЩО ЛЮДИ зовсім ПОМИЛКОВО зрозуміли слова Доулат~m8ха про тую пошану, яку мав Касим.Анвар для Хафізових поезіА. На цю кри~ чущу помилку. що Ті допустився д'Ер6ело, звернув увагу ще сер Гор Узді (cNotice.. , 1846, стор. 39). а До таких не то ХафіЗОВИХ, не 1'0 Сальманових газелеА належить наАостанніша газель «даль» З римою «буд), М 281, та М 19 з римою «6».

На цей факт увагу звернув іще Суді XVI8. у своїх коментаріях на Ха Фі,. (булакlсь"_j видlаии_], т 11, стор. 287, та Т. І, стор 63) і з. оДНИМ заходом зазначив, що Сальман

свою касиду, схожу З Хафізовою га ..

зеллю Н! 19, склав на честь джелаїридові УваАсові (1Зfi6-1374). Ми вище вже підкреслювали такі однаковості (див. стор. 184-(85).

Або от іще одне питання: яким чином дісталося до Хафі· зового «дивана» (під N. 669) рубаї Хосрова делійського?' Чи сам Хафіз засвоїв собі вірші індійського поета, а60 чи не редактор Голендам через недогляд приписав небіжчи кові-приятелеві чужу поетичну власність? В склад Хафізового «дивана. увіходять понад 570 газе лей (573 а60 й 576 N.N.) , дві-три касиди, більше ніж 40 обривків (кит'ат), мало не 70 четверостишшів (<<рубаї.), де .кілька дуже недовгих «маснаві» - парно-римованих пое· зій, що поміж ними тільки «Книга виночерпія. та «Книга співця. трохи довші, та ще один «мохаммес», а60 поезія. писана п'яти рядковими строфами. Виходить, що головиий зміст Хафізового .Диваиа. це т(ак! зв(ані! r а з е л і, тобто недовгі ліричні писання звичайного ліричного типу. Джамі у «Бахаристані» (1487) каже, що, иа думку людей, ніхто не стоїть вище од Хафіза в газельному писаині і що Хафіза мають за такого самого незрівняиного поета (любовних) газелей, яким являється в царині (хвалебних) касид Захір Фар'ябськиЙ·. Щодо змісту самих газелей, то, звичайно, газелі повинні перш за все виспівувати красу та кохання, виио, квіти, весняну природу і т. ін.; такий зміст і в газелях Хафізо· вих; частіш оспівуються кохані хлопці, ніж дівчата або жінки. «Краще пити Й непутяще життя вести, ніж робити з Корана сильце для підловлювання людей!» - іронічно одказує поет тим духовникам-муллам, котрі хотять його гудити, та всяким святенникам. Не чужі для Хафізової

лірики й інші мотиви, поважніші й глибші, напр(иклад! гордовиті заяви про людську гідність, туга з того, що люд ська доля - непостійна і щастя швидко минає, гіркі почу вання з того, що вчителі віри - лицеміри дволичні, що люди фанатично держаться обрядового боку релігії, розу міють Коран чисто надвірнім способом і т. ін., тим чаСом як правдивий храм 6ожий міститься в серці у людини і геть усі люди, хоч би й вірували не по однаковому, можуть і повинні бути братами незалежно од того, чи до мечеті ходять вони на молитву, чи до гебрської 6ожниці, чи до церкви, чи до синагоги·. Такі теми розвивалися були в су1 Факт, що дого так само зазначив Суді (Т. 11 І, стор. 420). Порівн.

185 18 дИВ. «БахаристаН:t, царгородlськеl

вище, стор,

стор.

88.

видfання)

1311=1894 р.,

• Такі самі ідеі про рівнІсть релІгій ми зустрічаємо А у шіразця

207

фійських віршах іще й перед Хафізом (СанАї, Хайям, Сааді в його ліриці, Джалаледдін Румі, емір Хосров Делійський і iH.)l. Єсть У Хафіза й похвальні поезії, що в них він без раболіпства виславляє високі прикмети та добродійства тих вельмож і правителів,-шіразьких і іНШИХ,-які показували йому своє безпосереднє або позаочне прихилля'. Одно слово, своїм змістом поетична Хафізова творчість анічим не одріз няється од поетичної творчості його попередників, і головна її ознака тільки тая, що художнього таланту в Хафіза мабуть чи не більше.

VШ Чи

алегоричний «Диван»

Хафізз?f 'Хафізові

коментатори

Дуже важке питання - ЧИ закликає Хафізова поезія до гедоніки реальної, чи до гедоніки відволіклої, містич

ної. його біографИ (Доулат-шах і ін.), які добачають міс

тичність в усій перській поезії, прозивають Хафіза «лісан уль-гайб» - «язик сокровенних тайн»; а простий люд співа собі газелі його, як справжні еротичні та життєрадісні пісніІ Я вище був висловив про Хафіза здогад (аналогічний зтим, який можна висловити і продавнішого поета Хайяма), що тії газелі, котрі писав Хафіз за своїх молодих літ, не містили в собі нічогісінько містичного, а коли навіть і тоді траплялись в них містичні терміни, то це була не більше як загальновживана літературна конвенціональність, умов ність. З другого боку, і про пізніші Хафізові газелі буде аж надто правдоподібною гадка, що сам Хафіз, навіть на старості літ, пристосовував свою гедонічну лірику до впо добань світських правителів, а через те навряд щоб і сам він міг з точністю сказати, чи про справжнє кохання і про. Сааді ХНІ В_, але поруч НИХ ми бачимо'8 Сааді неприховану погорду супроти самих чужовіРців як людей. СлОВО «жид» у писаннях Caaдi~ евнх уживається ЯК лайка. В Хафіза ми проти християн або жидів не знаЙДемо таких самих різко зневажливих висловів, якими рясно

кидає Сааді, тільки ж і в Хафіза ВИДНО супроти них несвідому зневагу. сЩо од милого йде, все ВОНО миле, байдуже, чИ ЧОТКИ він носитиме, чи ПОЯС чужовірців», - каже Хафїз (N!~ 245), виразно тим показуючи. що

взагалі

чужовірець -

то істота нижча

( ... ].

1 Ми все це були вже попідкреслювали в роздfілі]

ІІІ, як торкалися

молодечих ХафіЗОВИХ літ 2 В панегіризмі Хафіз уважав за свого вчителя, як бачиться, За·

хіра Фар'ябського (М2 294, ПОМ, 1201). Пор. в нас вище, стор. 187-188. Але ми ніде не бачимо в Хафіза такої хвалебної' пересади, як уЗаХфа.

208

справжнє вино він співає, чи про містичие пиття духовного вина та про з'єднання з ним - Всеєдиним. Для його суфіЙ· ської совісті гедонічна термінологія могла бути не інакше як алегорично-містична, та писав він вірші так, щоб охочі читачі могли розуміти їх дослівно. Вже ж бо сама суть кожного талановитого алегоричного писання (навіть байки) в тому й полягає, щоб алегоричність не одразу настирливо втикалася в вічі своєю зовнішньою формою, а навпаки нехай з першого погляду можна буде розуміти таке писання дослівно, і нехай самісінькі втаємничеиі люди відають, що

в тім писанні міститься алегорія, З-поміж європейців дуже мало хто виявля. охоту розу міти цілого Хафіза містично; перекладач Уілберфорс-Кларк (1891) являеться з цього погляду одним з рідких винят ків'. Звичайно ж усі пристають на думку Брокгауза, Ха· фізового видавця, що ми маємо повне право витолковувати Хафіза так, як нам наказують загальні закони для всього гарного й елегантного. Ми бачили, що як помер Хафіз, то духівництво було

одмовилося ховати його, отого, мовляв, вільнодумця_ Тепер мусульманське духівництво нічого вже проти нього не має, бо серед книжників у більшій чи меншій мірі заведено толкувати його еротизм та кощунство в побожно-алегорич ному напрямі. Щоправда, Хафізів талант настільки при чаровує східних людей, що духівництво вважає за мож, ливу річ, навіть дослівно розуміючи Хафізові вірші, не все в них засуджувати гуртом. В ХУІ в, в Царгороді, у тур ків, зчинилася з Uboro приводу суперечка, і тоді славно

звісний царгородський великий муфтій курд Абу-с-Сууд

(1492-1574) дав про Хафіза фетву (вирок), де висловився

так, що, мовляв, треба одрізняти шкідливі, оБЛУДНІ Хафі зові вірші од його корисних, істинних віршів, треба одріз няти гадючу отруту і сцілюще дання, треба використову· вати мудрість Хафізову, але застерігати людей проти його помилок' Тільки ж будь-що-будь алегоричне витолковуван1 Але ДИВ.,

напр., критичну С1ЗТТЮ про Уіл6ерфорса-Кларка в

«Quarterly ReviewJ, 1892, січень, стор. 33---63, де Кларкове намагання добачати 8 Хафізі самісінького містика ВИЯСНЯ€ТЬСЯ ЯК неприйнятне.

Пор. ще прикінцевий ВИСНОВОК у Ете в «Grundriss der iranischen Phi!ologie., т. ІІ (Страсб!ургJ, 1896-1904), стор. 303, де Ет. ставиться в иі!\ точці негативно проти Уjлберфорса-Клзрка. :а На А6у-с-Суудову фетву (за текстом, що подзе бі6л:іограф Хаджі ХаЛфа ХУІІ В.) звернув увагу ше Хаммер 8 передмові до свогО пере-

209

ня залишається найкvащим способом, щоб Хафізову гедо· ніку та його Вільнодумнkть зробити нешкідливими У та· кому дусі написані численні коментарі до його ,Дивана. (зібраного, нагадаймо, вже після його смерті). Головні КОментатор" ХафіЗового ,Дивана. - турки ХУІ в: С юру р і (1559), Ше м м і (1574) та ще - кого найбільше знають - потурчений босняк-серб Суд і (пи сІ авІ 1594), Шеммі писав для мецената Ахмеда Фе рід у на-б е я (пом, 1583, на посаді значного вельможі в сул тана Селіма 11 П'яниці); тому Шемміїв коментар звуть Ферідунівським" Окрім турків € толковники перські; та вони не такі відомі для читачів. Як водиться в коментаторів немало всі вони (окрім Суді) пояснюють не самісінькі граматичні труднощі та особ ливості Хафізової мови ба, головним чином, витолковуютЬ

вони заГадкове розуміння його віршів, пристосовуючись до суфійської термінології; тільки Суді товмачить його з за гальнолюдського погляду. Під захистом тих алегоричних коментувань може Хафізів «Диван. циркулювати сереА мусульманської громади безборонно, Тільки ж першими часами після поетової смерті фанатичиі мусульманські мул ли зчиияли проти його поезії завзяті переслідування,

ІХ Рукописи ХафіЗОВОГО сДивана»

Між рукописами Хафізового ,Дивана. € старі, от у Бод леївській книгозбірні (див. друкований опис 1889 р. N.815) переховується рукопис 1439= 843 року, виroтоввний,'

як виходить, лиш на п'ятдесят років пізніш од поетовоі смерті. В Британському музеї (опис Рійо, т.

11, 1881, стор.

кладу Хаф~за ОНІ2, f. І, стор XXXIII-XXXIV). ПОВНИЙ текст ДНВ. У Флюгелевому виданні Хаджі~Халфи «Lexicon bibliographicum:t, Т, ІІІ (Лондон, 1842), стор 273-274 . 1 Про всіх трьох турецьких Х афізових коментаторів ДИВ, Рійо, опис турfецьких) рукопfИСівj 6рит[анського} музею (Лондон, 1888),

стор. 157-159. Д'Ер6ело, автор наііда[\нішої сходозиавчої енцикло педїї кінця ХУІ в. , назвав був Ферідуна самим а в тор О м коментарів, і отую помилку, яку д'Ер6ело пустив раз у СВЇI, люди ще довго вислов

лювали за ним наново. Між іншими навіть такий пізній іранознавець, як ХафіЗіВ перекладач Розенцвейг-Шваннау (Т І, 1858, стор. УІІ), вважав скоментаріА Ахмеда Ферідуна» за щось неоднакове з комента рієм Шеммієвнм. Щодо Суд і, то слід паки і паки підкреслнти, що придатний він тільки для точНОГО перекладу ХафlЗОВИХ поезій (та й то

можна спориrися проти його перекладу густенько-частенько), а вже ж

історичні пояснення в Суді -

10 верх кричущого неуотва.

210

627)

найстаріший рукопис датовано

855=1451

р .. тобто

писано його лІт шістдесят після смерті Хафізової.

П'єтро деЛJ'й Валле у своїх відомих .Ylaggl. в листІ 1622 р .. сповІщає, що в Хафlзовому мав·

J ПерсІї 26 липня

золеї був манускриП1 ,Дивана., власноручно писаний самим автором, тобто а в т о гра Ф (а коли автограф, то, вихо· дить. це була зБІрка ще не повного «Дивана»), але тодІшнІй шах (Аббас Великий) казав перенести того автографа до своєї книгозБІрнІ. Про те, що недавно з Бухари привезено до Петербурга про з аї ч ний Хафlзlв автограф. ми згадували вище (стор. 206). х ДруковаНі

видання

перського

текС'Ту

1791, Калькутта. форт УІльям. за

Хафізового еДІ-шана»

редакцією Абу· Та

либа·хана.

1813= 1228, Бомбей; 1826, Калькутта; 1828, Бомбей. 1831, Каунпор; 1831, Бомбей. 1834 = 1250, Булак (Каїр), з турецьким коментарІєм І перекладом Суд І ХУІ в., 3 ТТ. (т. 1.411 стор.;т. 11.455 стор.; т. 111,463 стор.). 1840 = 1256, Булак, в редакції СудієвІй, тільки без його коментаріїв, 1841 = 1257, Тебрlз; 1841 = 1257, Цар· город, у редакції СудІєвій. та без його коментаріїв; 1841, Бомбей; 1842 = 1258, TerєpaH; 1844 = 1260, Тебрlз; 1846 = = 1262, Мешхед. 1851 = 1267, Бомбей; 1851 = 1267, Тебрlз; 1852 = 1269, делі; 1855 = 1272, Тебріз: 1858 = 1274, Тебріз; 1858 = 1274. Калькутта, з коментаріями Фат х·А л і. 1854-1863, Липськ (ЛейпцІг], критично видав Б ро К·

к г а у з

з вокалІзацією й знаками перепинання; ця кри·

тична редакція засновується на Суді ХУ1 в. (для газелей N9N. 1-80 долучено й СудієвІ коментарії), т. 1 (1854) -: стор. ХІІ 320 (газелІ ММ 1-80); т. 11 (1856) - стор. І 320 (газелі N.N. 81-395); т. ІІІ (1863) - стор. 272

(N.N9 396-693)1. 1858-1864, Відень, з перекладом Р о з е н [І В е й га· Ш в анн а У, 3 тт.; т. І (1858). стор. ХІІ 834; т. 11 (1863), стор. 595; т. ІІІ (1864), стор. 584. Перський текст дослівно тут передруковано з булакського видання 1834

року Судієвої редакції. 1 дИВНИМ qином, наводять рік отого (аж надто відомогоl) Брокга-

211

1860 = 1277. Бомбей (345 стор.); 1861 = 1278, Бомбей; 1862 = 1279, Царгород (з друкарні Османа Зекі. 259 стор.); 1862 = 1279, Лакхнау (214 стор.); 1864 = 1281, Булак; 1866 = 1283, Лакхнау (404 стор.). 1870, Царгород, з 2 коментаріями (І-й коментатор ваххабіт Ф юну н і, 2-й - Суд і); 1876, Лакхнау, з ко коментlаремl Мухаммеда Сад и к а-А л і; 1879, Лакхнау. 1881, Калькутта (стор. 232 та 16), дешеве загальнопри ступне видання англо-індійського правління, за редакuі· єю майора Н. 5. Jarrett'a, що керувався Брокгаузом. Де· сятьма літами пізніш Уілберфорс-Кларк зробив свій англій· ський переклад за Джарретовим виданням. 1882 = 1300, Царгород (видІання] «lliюркет-і сах хафійє-і Османійє», 259 стор.); 1882 1300, Бомбей (345 стор.); 1883 1301, Бомбеіі, два видання (в одному 412 стор.); 1883 1301, Тегеран; 1883 1301, Лакхнау (видав Невал ь Кішор); 1884, Делі; 1886, Лакхнау, з комен тlарями] Мухlаммеда] Сад и к а-А л і; 1887, Бомбей, ви дlання] Pistanji Киуагіі Та s k а г, з примітка ми (Education 50ciety's press); 1888, Делі; 1881!, Лахор. 1890 1307. Тегеран (279 стор.); 1895, Ташкент (175. стор.); 1896, Ташкент (160 стор.); 1899, Лакхнау із слов· НИКОМ (3-є видlанняJ). 1900: .ГезаліЙат>, Ташкент (друк[арня] В. М. Ільїна. 160 стор.); 1900, Лакхнау (456 стор.); 1902, Ташкент (ви·

= =

дІав] Хаджі Абдульмелік іби-Абденна6і,

160 стор.); 1904,

Делі, з п е и Д ж а б с ь ким коментарієм М. Бедреддіна (754 стор.); 1904, Морадабад, з толкуваннями в мові у Р д у та з перекладом Мухаммеда Ісмаїла-хана, 3 частини (по 320 стор. у кожній частині).

І багато інших. Цей реєстр містить у собі звістки про теж досить,

53 N~N~ видань (3 1791 по 1904). Звістки тії -

правда, випадкові (і безперечно не вичерпують усієї 6іблі· ографі'1), але ще 'збиралися вони більше чи менше система·

УЗО80ГО видання неправильно. РіАо в описі перс{ьких)

рукfОПИСів)

цей рік стосується тільки до І тому БрокгаУЗ0ВОГО видання

В Уіл6ер

Бритlанського] музею (Т. 11, 1881, стор. 628) зазначає pikI854-й, але ж форса-Кларка (англfiАськиА]

переклад

1891,

т. І,

С10р, ХХ),

хоч

він, безперечно, мав геть усі три ТОМИ в своїх руках, подано для Брок гауза рік 18,1)4-1856 (замість 1863), і оцю саму неправдиву дату без перевірки далі навів і Ете в справочному «Grundriss der ігrtп (isc!H.'n) Philologie» (Т. 11, 1896, стор. 304) та й у CBO€MY описі перських РУК0-

"исів ,fndia ОІІісе. (1903, стор. 720).

212

тично, іще перед тим, як розпочалися революції в Росіі

і на Сході (1905). дальші бібліографічні вказівки про Ха фізове друкування в Персії, Індії, Туреччині та Середній Азії щастило мені зібрати вже без системи, цілком урив чато, а тому я ЇХ тут зовсім і не публікую. Навряд чи буде помилка гадати, що відколи з'явилося в світ найперше друковане видання 1791 року, та й геть аж до наших часів, себто за якесь століття з четвертиною, видано було Хафі зів «диван. багато більше, ніж сто разів.

ХІ Загальний побіжинlі погляд иа історію того, як ПОЗ!lзliомилася €вропа з Хафізом печатно, чи то по-перськи,

чи в

перекладах

Залишаючи докладну бібліографію «Hafiziana. до іншого місця, ми тут позначимо тільки головні етапи в історії того, як познайомилася Європа (та почасти й сам Схід) з Хафізом через друкування. В) НаАстарlшl ,вlстки про Хафі.а в ЄвропІ, ХУІІ та ХУІІІ вв.

За Хафізових часів Європа вже мала зносини з півден ною Персією. У своїй «І(низі виночерпія», написаній для шаха Мансура шіразо-ісфаханського (1388-1393), Хафіз виразио каже: «харадж-ат дихенд аз фіренг. - «тобі пла титься податок «харадж» од франків»'. Розуміти тут треба, очевидячки, податок торговельний, од європейських куп ців'. Тільки ж про Хафіза ті європейці ХІУ віку навряд чи багацько донесли звісток до Європи. 1 .с""і-.ам.. (до 686), вірш

127 (видl" •• _)

Бро"гlзу."), т. ІІІ,

стор. 250; Розенцвr.йгаJ, т. ІІІ, стор. 490). t Таке пояснення ДЛЯ терміну «харадж) я вважав би тут за наАімо

вірніше. Але, правда, може бути й так, що Хафіз мав тут на думці тих європейців, котрі через південну Персію їздили ДО КИ1ЗЮ та й сідали на кораблі 8);,:е аж у порті Ормузl (КОЛО виходу з Перської затоки ДО

Індійського океану); такі купці могли вОрмузі ВOJIодіти садибами чи будинками. покупленими ДЛЯ Їхніх товарних CIUIздів, і щодо них, 10 термін схараДЖ:t мав би в Хафіза навіть свОЄ основне значення, тобто: оплата за з е м л Ю. Та швндше, мабуть, тут мова Аде~таки про тор ~ r о в е м н то, стягнуте З ТИХ товарів, що купці привозили їх до пів

денної Персії північним шляхом через Малу Азію або Кавказ, пере їздячи джелаїридські володіння - азербайджанський Тебріз чи Баг дад.

Можлива річ, Хафіз натякає на добре пам'ятниА тоді

історич

ний факт з недавнього минулого, коли музаффарид шах Мансур іще

213

Хафізів «Диван,

навіть

пізніш не одразу зробивсь

відомим для європейців у повній своїй основі. Про самого Хафіза. як про веJШКОГО. поважаного в Персії поета. деякі чутки дійшли до Європи од подорожніх десь не раніш од ХУІІ віку, найперше, мабуть. чи не чеrез гуманіста·подо· рожнього П' €тро делла Ваме що про нього вже в нас була згадка В своєму л исті з Ш і раза вл ітку 1622 року (за шаха Аббаса Великого) П'єтро делла Валле вихваляє Хафізів талант, рівняє його з Петраркою', описуе Хафізову гроб· ницю,каплицю (tempietto) і наводить тії вірші про марність людської слави, які він, делла Валле, склав на честь Хафі· зові, сидячи тут·таки, коло ЙОГО надгробної каплички'. Та вже аж за півстоліття після делла Валле над рук о В а н о в пер ш е в €вропі одну Хафізову газель (а са· ме - вступну в «Дивані.), по-перськи з латинським пере· кладом та поясненнями, взятими з Суді, при турецькій граматиці Менінського' (Відень 1677, стор. 189-194). Далі, протягом ХУІІІ віку, переважно в другій його половині, потроху надруковано було в європейських пере· кладах, здебільша вкупі з долученим перським текстом, декілька десятків Хафізових газелей (перекладачі: лати ніст барІон] Rzevizky, 1771, перші шістнадцятеро газе· лей; ЙОГО англійський популяризатор Річардсон, 1774; Jo· п€s там і сям в .Роёsеоs Asiaticae commentarii., 1774 і ін.; Wahl, 1791, з німецьким перекладом; з англійським перек· ладом - Nott, 1787; Ouseley, 1795 і дал і), - всього разом значно менше од сотні газелей. себто може навіть менш, як 1/8 цілого Хафізового <Дивана •. Серед отих перекладачів ХУІІІ в. особливо типовий Ржевізький, що перекладав Хафіза латинськими віршами, Горацієвими метрами'. б) \·е дРУковІвнеІ ВИДlа •• _) Хафl.ового _Дивана.

(\79\)

та німецькиА переклад Хаммера (1812), cWestostllcher Dlwan» Гете (1819) І «газельииА. напрямок в Европейській поезlі 19~ro вІку

Наприкінці того самого ХУТlI віку, а саме 1791 р., з'я вилося в Індії (в Калькутті, у форті Уільям) перше друковкупі із своїм живим батьком шахом Шуджею ходили війною на Азер· байджан та й побували в самому Тебрізі, де європейських купців-грошо платі в завсіди бувало чималенько. Диа. про цей похід в .Історії Музаф

фаридІ .. Кіиі, 1420 р. (факсимfільне) видlання) 1910 при .Таріх-и Го· зіде...;. JJ. 716, В оповіданні про подП 1375 року. дИВ. «Viaggi» делла Валле в ееll€'аfізнськомуJ вид{аННі) 1667 р., т.

11, стор. 508-510. ~14

ване видання

п о в н О г О

перського

І екс т У

«Диван-и

Хафіз», що його випустив у світ Абу- Талиб-хан, начита ний автор однієї з перських «Те3кират»; а 1812 р. відомий

піонер орієнталістики Йос. фон Хаммер видав свій по в

ний нім"цький пер е к л ад. Про зазначене індійське Абу- Талиб-ханове е d і t і о Р r і n сер s' перського тексту (1791) доводиться сказати, що безперечною заслугою цього друкованого видання була оддача хоч якогось повного тексту .Дивана» в ширше, за· гальноприступне користування, ніж це було доти, доки

Хафіз був залишавсь у рукописах. Щоправда, цього дру кованого ,Диван-и Хафіз. розхапали в самій-таки Індії, і Європа небагато встигла ним покористуватися'; але тій біді легко зарадили дальші передруки І-го видання (Бом бей, 1228 = 1813; Калькутта, 1826; Бомбей, 1828 і т. ін.)З. Негативною рисою І-го видання (і його передруків) була невелика його критичність; і лиш відколи в Єгипті опублі ковано було докладні коментарії Суді (Булак, 1250 = 1834)', з'явилася спромога для дослідників уже св ідо· міш орієнтуватися в незавсіди певному тексті тодішніх дру кованих видань.

Що ж до повного німецького перекладу Йос. фон Х а м' мер а

«Оег Diwan von-Mohammed Shemsed-din На fiS» (2 тт., Штутгарт і Тюбінген, 1812), то цей переклад. позбавлений рівнобіжного перського тексту, зроблений важкими, незграбними та ще й лиш білими віршами, пов· ний друкарських помилок трохи не на кожній сторінці, теперечки вже мало придасться орієнталістам'. Придатна

1 Першодрук (з лат.).- Ред.

І Руссо, що наново видав РічаРДСОНО8У антологію з Хафізз' сл spe· сlтеп of persian poetry. (Лондон, 1~02). на якийсь десяток літ пізніш од появи друкованого Хафізового сДиванз», скаржиться (стор, XV), щО тe€ калькуттське друковане ВИДання 1791 р. так що А не дісталося

до Європи і що в Англії воно та.ка сама рідкість, я к і наАДОРОГОцінніШі манускрипти.

8 На тепер набралося друкованих

видань

Хафізз

вже

ЧНМ8),0,

тільки Ж багато менше, ніж Сааді. Мені відомі за сто літ щось 50 видань Хафіза, та, як бачиться, можна іх нзлічити

понад сотню (пор.

стор.

212-213). , Потім Cyдi€BY редакцію знов ВИДано В Булаку ще разів з ДВОЄ

(1256=1840, без коме"тlарів! 1281= І 864) та в Царсороді (1257=1841 без комент{арів},

1870 3 коментlаримиJ).

а Спеціаліст-іраніст Ете, сам німець, видно, навіть не гортав XaM~ мерового перекладу,

60 еін 3ВЕ.' l'ОЙ віршований переклад прозаїчним: 215

ще й досі простора Хаммерова передмова (стор. l-XLII), де матеріали про Хафізове життя призбірано з шістьох рукописів; нехай собі всі ті шестеро джерел пізні й неавто· ритетні, але більша половина з них (чотири) залишається ще й досі ненадрукованою; варті певної уваги ще й деякі пояснення до окремих поезій; а загалом Хаммерів переклад тепер ваги не має. Але для того, щоб зацікавити Європу Хафізом, ХаммеріВ переклад зробив аж надто багацько, і він має величезну історично-літературну вагу своїм впли вом на Ге т е. .West6stlicher Diwan» великого Ге т е (1819) заснувавсь на Хаммеровому перекладі, і Хафіз одра·

зу зробився близько відомий цілому світові. Могли, прав· да, тоді ж таки допомогти Хафізовому спопуляризуванню ще й французькі прозаїчні переклади декотрих (щоправда, дуже небагатьох) Хафізових газелей, що поробив тїі пере клади найавторитетніший тодішній сходознавець Сіль в[естр] де Сас і (при .Pendnameh», 1819 і іи.', а вже ж до ЙОГО голосу прислухалися тоді не самісінькі орієнта лісти, ба й взагалі письменники. Та тільки хіба ж можна рівняти той вплив, ЯКИЙ МОГЛИ робити на широку публіку читачів філологічні праці спеціаліста-вченого де Сасі, з тим аж надто сильним впливом, що йшов од загальноприступ ного поетичного твору патріарха світової поезії, старого Гете! Хафіз і газельні вподобаиня одразу прищепилися через Гете німецькому письменству. В Німеччині після .West6st·

сіп setlf geschmackloser Ргоsз» [нім:.- «позбавленою смаку ПРОЗОЮJ. Ред.] (Grundriss der iranisclJen Philologie, 1896, т. 11, від[ділj 2, стор. 305). А вже ж Хаммер снлувавсь обробити віршовану форму свого пере кладу якнзйпильніш, наскільки стаємо йому хисту (сСім років пішло в мене на перекладання, три роки -

приміток», стор.

на одшліфування та на обробку

IV); значну частину віршів

Хаммер переклав нзвіть

так, що в них, ПО спромозі, задержано той самий метр, яким писано перський первопис.

1 Сільв;естр} де Сасі ще 1798 р. в «Notices et Extrajtst, т. IV (стор. 238-245), подав французький переІ{Jlад ХафіЗОВОЇ біографІї з Доулат· шаха XV в. В тіА біографії наведено для зразка скІлькись Хафізових газелей. Зауважимо до речі, що йОгюст Ер6ен (Rerbin) видав тоді ,Notice sur khaudjah Наli. al-Chyrazy. (Париж, 18Об, 39 стор.), де вмістив скількись віршованих переспівів (imitations еп vers) із Хафіза; та тільки теє видання було цілком хатнє, зроблене на переносному стан кові, і ширша публіка про нього А не знала. далі, в першій половині Х І Х в. шестеро газелей на французьку мову переклав j А. Рус с о 8 своєму «Parnasse Oriental», Алжір, 1841, стор_ 88-92. Про францу зькі переклади Д е Ф рем ері див. нижче, стор. 220.

216

licher Diwan» розпочалося безліч газельних наслідувань, і всі вони - на підставі Хаммерового перекладу. Посеред них «Газелі» графа фон Платтена (1821) та його ж таки «Нові газелі» й .Хафізове дзеркало» дуже елегантні; до речі сказати, граф фон Платтен сам знав перську мову й тямив її естетику. Але як судити взагалі, то Іммерман (пом. 1840) мав право казати про тодішніх поетів: Уоп dеп Frfichten, die sie aus dem Gartenhain des Schiras stehlen,

Essen sie zu viel, die Агтеп, ипд vomiren dалп Ghazelen1 .

Та будь-що-будь, оте «блювання газелями» дуже допо· могло тому, що Хафіз у Європі спопуляризувавсь якнай шнрше.

В) Даумер .8~6. 1856 та його

росІйськІ

наслідувачі: Фет,

"рахов

Один з пізніших творців отаких газелей, неорієнталіст А. Ф. Д а у мер у своїй книжці «Hafis» (Гамбург, 1846; 2-е вид[ання], 1856; не так і давно - 3-є вид[ання], Ієна, 1912) подав більше як дві з половиною сотні Хафізівських поезій в дуже вільній переробці: почасти він насмикав окремих, так сказати, гарніших віршів з тієї чи іншої Хафі· зової газелі, почасти дав свої власні вільні наслідування або фантазування на Хафізові теми. Свою отую переробку зробив да умер з дуже великим мистецьким хистом і сма ком (не дурно ж і за наших часів вийшла вона в світ новим виданням, Ієна, 1912), і вона вчинила справжній вплив на рос і я н. Попереду переклав з даумера 27 поезій А. Фе т (у «Русском слове»'. 1866,11)2, і за те од Кузьми Пруткова здобув він прозвання «ібн-Фет»; а тоді М. Пра· х о в (у ,Русском вестнике»*, 1874, І, стор. 215-243) під заголовком «мотивы из Гафиза. подав іншу пайку Дауме· рових віршувань. І Фет, і Прахов поперекладали вільну даумерову переробку близесенько до німеиькосо пер во· пису і задержали Даумерову елегантн ість (надто Прахов; Фет - менше), тільки ж, звичайно, що вони закріпили серед російської публіки геть не точну думку про те, яким треба собі уявляти справжньоro Хафіза.

1 «Вони, бідолахи, їдять забагато фруКТіВ, викрадеfJИХ НИМИ з шірззьких садів, а потім блюють газелями) (3 НіМ.).- Ред. 2 Фетові «ПереводЬ1 ИЗ ХаФизз» Jiегше знайти в його «Собрании стихотворениjj"

016., 1901, т. ІІІ, стор. 11-44. ~I7

· r) КласичииА нІмецький переклад цl.lllОГО Хафlза РозенцвеЙга-Шваннау. 1858-1864, І критнчний перський текст СдИВ8на» в ВlЦанн! г. Брокгауза, 1854-1863. Дальwі нІмецькІ обробки. ПереспІви Боденwтедта

Окрім того, в даному разі росіяни, як воио часто трапля ється , встигли значно остатися позаду ві ку _ Бо тим часом як Фет та Прах,ОВ, що познайомили російську публіку з Хафізом, підносили ЇЙ свої запізнені переклади з фан тазій старого Даумера, в Німеччияі за 1850-х рр, уже пророблена була для Хафіза новітня, велика, критична робота. Тут допоміг просторий коментарій турка Суді XVI в., надрукований у Єгипті в Булакові ще 1834 (1250) року.

Тую Судієву редакцію взяв за підвалину Вінц[ент] фон Р о з е н Ц В е й г - Ш в анн а у та А, одкинувшись од вузькоформальної східно-газельної одноримовості, виго тував у прекрасній німецькій віршованій формі свій мало не дослівний, до того ж літературно гарний, попросту аж художній, повний пер е к л ад Хафізового ,Дивана •. Свою старанну працю, вкупі з р і в н О б і жни м пер с ь ким тек СТО М за Судієвою редакцією булак ського видання, надрукував Розенцвейг-Шваннау під за головком: cDer Diwan des grossen lугіsсhеп Dichters Hafis. (3 тт., Відень, 1858-1864)'. Рівночасно під заголовком .Die Lieder des НаН$) (Липськ [Лейпціг], 1854-1863) видав

r е р м [а н] Б рок г а у з наново переглянуту кр ИТИ ч·

нур еда к Ц і ю перського тексту Хафізового ,Дивана., яку Брокгауз вирішив установити на підставі коментаріїв турка Суді. бо той, так міркував Брокгауз, мав перед собою . віродостойні, старовинні рукописн .Дивана. ще XV віку.

Почасти дав Брокгауз у своєму виданні і самий текст Судіє вих коментаріїв (для перших 80 газелей .Дивана.)'; він· таки й перенумерував Хафізові газелі, і тая Брокгаузовануме рація закріпилася для Хафіза й надалі, аж до теперішніх

часів. Що Суді, побожний турок-сунніт, міг із своєї редак·

1 На

жаль, використав РозенцвеАг Суді не для самнх цілей філо

логічних. Він довірливо брав із Суді і архі6езглузді історичНі його пояснення, містячи їх у рубриці сПрИМіТОК» до кожного тому. Анти

сунНітських Хафізових газелей, яких не було в Судіевій редакції, не ВЗЯВ і РозеНЦАеАг для перекладу. :І (Лі коментовані 80 перших газелей становлять собою перший том видання.

218

цїі пави кидати декотрі яскравошиїтськ; про це Брокгауз не догадавсь,

Хафізові

поезії,

Відколи зафіксувався таким чином більше чи менше певний і зручний Хафізів текст, піШJlИ од нього й новітні німецькі перtклади, щоправда, вже не повні, а "формі анто логій з Хафіза. Попереду Г, Нес ель ман у своїм «Der Diwan des Sch[emseddinl Muh[ammedl Hafis, іт Auszuge' iibersetzt. (Берлін, 1865) всилувався, йдучи ще за дав ньою модою, відтворювати перський первопис навіть у його надвірній формі, а тому в Несельмана в його німецькому віршованому перекладанні тієї чи іншої газелі монотонно переводиться дли всіх віршів лиш єдина спільна рима. Безмірно ел е ган т 11 і ший вийшов славнозвісний ан· гологічний німецький переклад або переспів Баден· штедта «Der Siinger уоп Schiгas, Hafisische Lieder> (4-е видlанняl БерліН 1877; єсть і т[акl зв[ане) діамантие виданнячко іп - 160, з ілюстраціями, Берлін, 1880, стор. ХХІІ та 214), . Хоч який елегантний, хоч який для всіх любий отой антологічний Боденштедтів переспів, тільки ж тая його обробітка не може соБОю витіснити Розенцвейга-Шваннау, Праця Розенцвейга-Шваннау - і дуже дослівна в пере кладацькому завданні, і художня в виконанні, і вичерпно повна (а не антологічна), і зручная через те, що поруч німецького перекладу надруковано й перський текст еп regard,- залишається в німців і досі найголовнішою пра цею для Хафізових студій. Через неї німці не надто вже квапляться поновляти переклади з Хафіза та й задоволь няються

тим путящим,

що вже в них

.) Поява 4еякнх Хафізівських

студІй

є,

у Францlt.

Дефремерl,

1858

в деякій мірі одбилися німецькі студії над Хафізом 1850-х рр і на французькій орієнталістиці, та тільки в де якій мірі, Позначна ось яка річ, що відрізняє французів від нім ців: нема у Ф ран Ц У з і в іще й досі не тільки повного перекладу Хафіза, ба нема в них навіть хоч трохи знач ніших обсягом антологій з Хафіза. Французи взагалі підступали до Хафіза зрідка, та й то виявляли для нього увагу не літературно-естетичну, ба самісіньку науково

філологічну. Отак чинив на початку ХІ Х віку Сільв[естрl де Сасі (див, вище, стор, 216), і так учинив в середині

219

ХІХ-го віку той, що праuював рівночасно з німuями Розен uвейгом та Брокгаузом, історик-іраніст Де Ф рем ері, автор цінної статті «Coup d'oeil sur lа Уіе е! les ecrits de HaHz» (в «Journal Asiatique», 1858, т. Х І, квітlеньJ-травень, стор. 406-425). Стаття тая ще й досі одна з основних про Хафіза. В ній перекладено й декілька газелей за тек стом Брокгаузового видання, і тим чином видно зв'язок інтересів франuуза Дефремері з інтересами науки німеиь кої І , е) ПерехІ ... Хафl.l.с,ких Уlлберфорс-Кл,рк,

студІй до •• rлIЙцl •.

1891; ПеЙ., 1901

В другій половині 19-го віку головну енергію в студіЮ ванні та перекладанні Хафіза виявляють а н г л і й u і, здебільша навіть поза всяким зв'язком 3 німецькими пра uями 2 , Серед численних англійських робіт надто визначаються двойко: повний прозаїчний переклад, наділений якнаЙРIJС

нішими поясненнями й газмьною нумераuією, Н. W і 1Ь е r І о r с е - С І а r k е' а .ТЬе Divan, written іп (Ье XIV·th century Ьу Hafiz» (Калькутта, 1891, 2 тт. іп 10Ііо) та ТРЬОХТОМОВИЙ так само повний, тільки вже віршо ваний переклад J о h пРа у n е .Poems 01 Sh[emseddin] Moh[ammed] НаІі, 01 Shiraz» (Лондон, 1901). Уілберфорс Кларк, німецької мови не знавши, геть зовсім позбавленнй був змоги користуватися німеuьким перекладом Розен uвейга-Шваннау або будь-якими німеuькими допоміжними праuями; ба навіть щодо перського тексту Хафіза, то до діла пішов Уілберфорсові-Кларкові не текст, виданий в Німеччині Брокгаузом, а свій місuевий калькуттський, що його наново зредагував за рукописами ХУ! віку майор Г. С. Джаррет та й дешевенько видрукував коштом анг ло1 Після того можна вказати по~французьки хіба маленьку збірочку.

А. N j с о 1 а 5, Quelques odes de Hafiz, trad( uite] pour Із ргетіеге foiB еп fталеаіs, Париж, 1898 (В серії «B!blioteque ElzeviriennE'», стор. ХІ та 72). Це праця самостійна. ЗВlе 3НОВ відчувз€ться зв' ЯЗОК із Німеччи ною в тій ви6ірuі Хафізових газелей, яку видав S. FгШеу в невеличкій кннжечці .La Рег.. !itteraire. (Париж, бл. 1909 р., стор 130-137), там попросту прозаїчний французькнй переклад 3 німещ,кого віршо

ваного Розенцвейгового перекладу, зовсім не з перського первопису.

'Попереду такий зв'язск з німецькою наукою відчувавсь. Широко

корнстуючися РозенцвеАгом, С. Р о б інс О н видавав прозою перекла~ дені вибірки 3 Хафіза в '1872 році, а тоді їх ВНіс до C80€Ї cPersian

poetry», І883 (стор. 383-508). Віршами перекладав Г. Б і к не ЛЬ:

,Haliz 01 Shiraz. (Лондон, 1875, видІавІ Трюбнер, стор. ХХ та 384) 220

індійського правительства (І(алькутта, 1881)1. Ця Уілбер· форс-І(ларкова оригінальність дозволя€ його праці в ба гатьох випадках бути аж надто путящим додатком до німецьких елаборатів, тим більше, що англійський пере· кладач зовсім ие скупо дoдa€ якнайдокладніші уваги й пояс· нення до кожної газелі, та ще й ставить на чолі CBO€Ї пуб· лікації змістовний вступ про поета Та звичайно, що дово, ДИТЬСЯ часом поблажливо прощати працьовитому самітно самостійному англійцеві декотрі несподівані, аж дикі. його хиби й недогляди (історичного характеру), які вза галі нерідко трапляються і в інших англо-індійських Opi€H' талістів самоуків', ж) Збуджений Інтерес АО справжнього Хафlза в росіян поч[атку] ХХ вІку. сИстория Персии и ее литературЬІ:' проф. J(римськоrо. сПерсидскне лирики:, акад. Ф.

1906.

€. І(орwз*, 1916

В Х Х віці, безперечно, поміча€ться і в Рос і ї де який прокинутий інтерес до Хафіза, що пересічний росій ський читач доти знав його хіба з «ібн-Фета». Може бути, певний підгін у цьому напрямі дала й м о Я ,История Персии и ее литераТУРЬІ» (Москва, 1906), де я до статті про Хафіза додав і чимало зразків: з одного боку вибірки 3 елегантної даумерової переробки в перекладі

Фета та призабутого Прахова (<<Ист[ория] Перс[ии]». т. ІІІ, стор. 156-191), з другого боку - мої власні про 1 Правда, ГOJlОВН<JЮ підвалиною ДЛЯ Джарретового ВИДання були не ІВК рукописи, ЯК друкований текст того сзмого Брокгауза, і змін

проти нього Джаррет вніс не гурт. А от зате він допустився багатьох друкарських ПОМИЛОК, ЯКИХ У Брокгауза не було, і викинув він нуме· раціЮ газелей, ДЛЯ орієнталіста потрібну дуже й дуже. 2 От, напр., про Хафізову гробницю Уіл6ерфорс м Кларк каже, щО ТІ

перебудував Каріммхан 3енд б л и з ь к О

1811 року (І' -

т. І, стор.

не потрапив УілберфорсмКларк зрозуміти ЯК слід слова

УЗJlі, який

ХХХІІІ) Але ж Каріммхан 3ендськиА, загальновідомий володар Пер_сії. жив іше в XVIII столітті і загинув 1779 року! Не знаючи цьогофакта,

1811 року особисто бачив Хафізову гробницю та Й, не датуючи часу її перебудування. зазначив, що перебудував її Карім-хан (<<Notices of persi,n poets>, 1846, стор. 40). На стор. XXXIl-й

Уілберфорс-!(л,рк зазначає Доулат-шаха і сТезкират ушмшуара» як два Р і з н і історичні джерела; живовидячки, він і не Підозріває, що Доулат-шахова

праця

це ж і є «Тезкират уш-шуара». Не такиА він винний тоді. коли

в своїх

історичних примітках до окремих газелеГ, повторює історичні помилки

турка Суді (примrіромJ), т. 11, стор. 7?6, М 435; т. 11,950, И,

605 і ін.).

До речі, Уіл6ерфорс м Кларк гадає, що Суді - то письменник ХУІІ віку (seventeenth сепІогу, стор. У), а не ХУІ-го.

221

аж

заїчні переlМади (т. ІІІ, стор. 192-202) 'Га віршовані пере· клади покійного (тоді ще живого) акад. Ф Є. Корша (т. ІІІ. стор. 150-155, та т. І, 1909, стор. 427-430). Вміщені у мене в «Истории Персии» вірщовані пере· клади Ф. Є. Кор ш а з додатком іще декотрих Коршевих· таки, увійщли, всього разом 18 N.N., в посмертну Коршеву книжку: .Персид~кие лирики Х-ХV В .• (М., 1916, стор.

95-116; видlав). М. Сабашников)І Книжку ',Персидские лирики, зредагував я, та й додав до неї передмову про перську поезію взагалі і про Хафіза зосібна. Публіка роз· хапала теє видання за якихось півроку,- подія, з як01 не важко виснувати, що з'явився вже значний інтерес у новіших, передреволюиійних росіян і до східної поезП і до Хафіза. З піЄ'f<'fа супроти недавно вмерлого перекла·

дача, мого старого вчителя. я в своїй передмові до .Пер· сидских лириков. розсипав, наче на свіжій могилі, над· звичайно високі похвали акад Коршеві як переклада· чеВі,віршіВНИКОВі. Тепер, уже як геть зітерлася гір·

кота од свіжої втрати не буде образою для пам'яті акаn. Ф(едора) Євг(еновича) Корша признатися, що мої по хвали були д у ж е пересадні Найбільше вадит~ Корщевим перекл адам не так їхня важкотягарність (цю нелюбу ваду простити вченому можна було б), найголовніша їхня хиба - тая, що вони череЗJ1ад неточні і лиш приблизні. От. напр., N, 7 (стор. 10.3) в перекладі акад. Корша

дуже мало схожий із своїм перським оригіналом. По перськи починається газель так' «Випадало б, щоб од усіх серцеггабіжниць ти брала данину, бо ти неначе вінець над головами вроднииь цілого світу. Двое бист·

рих

очей твоїх

роблять заколот у

[Сх;дномуl

Турке

стані й Хота ні ; закрученому локонові твого кучерявого

волосся Китай та Індія надсилають податок.. А у Фlе дора] Євl геновичаl Корша це перекладається ось як: Цариuею rы. всех прместниu 6Ь1ТЬ должна,

Сияя выеe их красою, как луна Волна твоих ВOJJОС и ачи с ПОВOJIОКОЙ На носят преле"тям других удар жесТDКИЙ.

Китай, Індія. данина, що звідти йде - ці всІ образи акад Корш пап росту пави" идав, н( впоравшися 3 ними. Таким самим надмі рно спрощеним способом перекла· дена вірш на стор. 98. І в «! !ерсидских лириках) Ф

€. Корша перекладено три ХафіЗО

вих четверостишшя, ІЗ газелей та 2 уривки.

222

Хоть душу мн{' скор6ь отравила, Ей мраЧНblе MbJCJlJi внушив,

Отрадной краСbl JВоей сила Удержит их ГРОЗНblR ПРИЛИ8.

А в перському первописі ми замість оцієї блідої пе· рифрази зиаходимо от що: "Скоrбoта, наче орда негрів. ринула кров'ю в MO€ серце, але ж твоє лице, наче ясне римське військо, з тріумфом оджене їх •. Цікаве. харак теристичне Хафізове порівняння темної туги до негрів і ясного милого обличчя до римлян геть випало в Кор шевому віршуванні. Од орієнталіста ми сподівалися б були перекладу. а

не

отакого

далекого

переказу вання.

Лищ дві-три газелі переклав акад. Ф. Є. Корш дуже непогано, а щодо інших його перекладів з Хафіза, то ви разно можна відчути; ЩО акад. Корш працював над ними уже, як ізстарився, уже як на силах занепав та Й,- це ми точно знаємо.- побільше навіть уже тоді, як на перед·

смертній постелі лежав. з) Збlрннй реестр росlйськоі бlбЛlографl1 про Хафіза (трохи чи не все -

самі дрІбницІ)

І. Г. С-в, Персидские стихотворения. С французского. ,Цветник>, 1810, ч. УІ, стор. 67-68. Подано тут по од ному зразку з Анварі, Сааді, джамі та Хафіза. 2. Ж у Р ден из книги .La Perse>l. О ЯЗЬІке персИд' ском и словеснО<'ти. С французского перевел Пбдн. «Вестник ЕВРОПЬІ»', 1815, NQNQ 10--15. дано зразки з Фір доусі, Хафіза (три газелі в NQ 11), Сааді та Анварі. 3. Шираз. р о б н и ц ЬІ Саади и Гафиза.- «Вестнlик) ЕврIОПbl)>>, 1815, NQ 15 (стор. 205-213). 4. А. Б о л д ЬІ рев', Персидская хрестоматия, ч. 11, М., 1826, 2-е видІання), М., 1833, стор. 135-192: .Из Дивана Хафиза.. Самісінький перський текст (без перекладу) 50 газелей, 7 четверостишшів, 12 кит'а. Геть аж до остан нього часу ця хрестоматія Болдирєва являлася в Росії найголовнішою помічною працею, з якої студенти-орієн-

І На думиі мзеться. дуже тоді відомий всебічний, збірний

ОГJlЯД

Персії cLa Perse, ои tableau de l'histoire, du gouvernement, de lа геН· gion, de Ів litteraturt' de eet еmріте; des moeurs et coutumes de ses habitants,- раг Д т. J о u r d а і т, 5 томиків 10 - 16',\ Париж, 1814. Про Хафіза див. т. у перекладі де Сасі.

V, стор. 221-236, переважно 223

за Доулат~шахом

галісти знайомилися з Хафізом, аж доки вийшла в світ хрестоматія Гафарова (дИВ. нижче, N. 28). 5. Ю. П о з нан с кий, Ода. Из Гаафица. - «Мос ковский телеграф»', 1826, N. 10 (стор. 66-67). 6. Ф. Г., НетлеННЬІе глаза. 80СТОЧНЬІіІ аполог, из Га физа.- «Северная пчела»', 1827, N.67. 7. Н. Мои с е е в, Перевод с персидекого, ОДЬІ джами и Гафиза.- «Казанский вестник»', 1830 (ч. 28), кн. ІІ, стор. 185-190. 8. П л. Ст-в, К виночерпию. Подражание Хафизу. «Тифлисские ведомости», 1830, N. 1. 9. Л. Я к У б о вич, Газель. Из Гафица.- .Литера турная газетю,', 1831 (т. 111), N. 26, стор. 210. 10. П. П., Газель из Гафиза. Сперсидского.-«Молва»', 1835, N. 24-26 (стор. 387-389). 11. С. Н а з а р Ь я н ц, А6у- Касем Фердоуси Тусский, с приложением беглого обзора истории персидекой поззии

до исхода XV в. по р[ождествуl Хlристовуl, ч. Н, Москва,.

1851. На стор. 81-83 поетів життєпис (за Хаммером) та звістка про його могилу. Перекладів з газелей немає. 12. П. Л е р х, Семизвездие на небе персидекой поз· зии. -

.Библиотека для чтения»',

1851, т. 105, отдlелl

ІІІ, стор. 251-268. Одна з зірок «семизвездия» - то Хафіз. 13. И. Х о л мог О р О в, Шейх Саади Ширазский, Ка

зань,

1865 (відбlИТОКIЗ «УченЬІХ записок Казанскоro уlни·

версите]та»). На стор. 6 напис над ХафіЗовою могилою. На стор. 10-11 текст і прозаїчний переклад газелі «Ступай, отшельник» (N. 61). На стор. 48, у примітці, Холмогоров гордовито виправляє таку помилку Олеарія, якої Олеарій ніколи не робив'.

J. Холмогоров пише. сОлеариА оши6ается, вьщавая Хафиза за лицо,

которое перелОЖИЛIJ в СТИХИ Бустан шейха Саади,: Voyages d'Ad[am} О!еаг[Щ Irad[uitel раг Wicquefort, І. І, pg. 856, Amsterdam, 1727. Д в Олеарія справді скззанолиш от що: (По Алкорзні дають дітям учити

Шіх·Сааді к.юлустан, або Долину рож, і ЙОГО ж таки Бустан, а60 Пло ДОВИЙ город, а тоді вивчають Гафіза. який, так само як

Бустаи,

віршований. Порівн[яйтеl і РОС/ійськийl переклад П. Барсова: «аПН ('[аине}

путешlествия]

Голшт ннского)

посольства,

сост[авленное]

Адfамом} Олеарнем». М., 1870 (відб{иток) из «Чтений В общ~ествеJ исто рии и древностей»), стор. 809. Та помилка, за яку Холмогоров обвину вачує самого Олеарjя, належить лиш нед6влому французькому перекла дачt"ві ЙОГО (в того справді ми цитаємо' с ... et епУіп Hafis, quї а

'е Bustan en гіте» fфранц.- с. ваний Бустаи •.- Ред.] (Париж,

mis . і нарешті Гафіз, який створив віршо

16.,9, т. І, стор. 593). 224

14. И. Б от ь Я н О в, Несколько стихотворениї! из Гафиза, Саади и других, в переводе с персидского. Одесса, 1866. На стор. 8-9 цієї рідкої брошури перекладено про зою дві газелі: а) «Две нежнь.е подруги - две чаши старого вина» (N9 524), б) «Прижимаю розу к груди своей, рука моя держит чашу сладкого вина» (N~ 34). І € скількись слів про самого-таки Хафіза (з анекдотом про Хафізову зус тріч із Тімуром). Все (включаючи й обидві газелі) взято, безперечно, з Доулат-шаха. 15-16. Про переклади А. Фе т а в «Русском слове», 1866, кн. 11, та М. Пра х о в а (Персидские песни, мо ТНВЬІ Гафиза) в «Русском вестнике., 1874, кн. І, стор. 215243,- сказано вище, на стор. 217 .. 17. й о г (а н н ] Ше р р, Всеобщая история литера

ТУРЬІ, перевод А. П ЬІ n и н а, СПб., 1867. (Є ще переклад П. Вейнберга. М., 1895-1896). Подаються побіжні уваги про Хафіза. 18. М. Кар ь ер, Искусство в связи с общим разви тием

КУЛЬТУРЬІ и идеаЛbl человечества, перевод (з німець

кої мови) Е. Корша', т. ІІІ, Средние века, М., 1874. В роз ділі «Новоперсидская поззия» (стор. 201-235) для Хафіза одведено стор. 230-233. 19. М. В. Л оси еве кий, Из персидских песен Гафиза.- «Оренбургский листок»', 1877, N~ 7. 20. А п. М а й ко в', Из Гафиза.- «Нива.', 1879, N~ 9. 21. П. Гне Д и ч: а) «Если лист летит на землю ... » Из Гафиза.- «Ннва., 1879, N~ 24; б) Из Гафиза.- «Нива», 1884, стор. 806. 22. Мир з а Д ж а Ф а р*: а) Книга персидско-русских разговоров, Казань, 1883, стор. 80-81, текст і ро сійський переклад: «Пошел я поутру В сад сорвать розу» (N~ 528)1; б) Персидско-русская грамматика, Казань, 1884, стор. 10-12, текст, транскрипція російськими буквами та російський переклад: «Если та ширазская турчанка» (N98). 23. С. И. у ман е ц, Из «Дивана» Хафиза. Перевод с персидскоro подлинника (віршами).-«СевеРНblЙ вестник»', 1891, март, стор. 55-56. (І. «Роз ДУШИСТЬ'Х мне не надо без чарующих очеfi»- N~ 155; 11. «В темнь.Й сад, где млеют розь., Вblшел я» - N~ 528). Переклади дуже вільні. 1 Цю саму газель 3НОВ подав Мірза джафар

русско~французских рззговоров» (М.,

в «Книге персидско

1896, стор. 155), що явля€ собою

доповнену переробку «Персидско-русских разгояоров» ]883 року.

225

24. М. Г [а м а з о вІ, ПереводЬІ с персидского, ту рецкого и арабского - в .Записках восточного отделения импlераторскогоl русск[ого) археолог[нческогоl общества», т. V, 1890. На стор. 91-92, 273 та 277-278 - віршовані варіації на теми з Хафіза. 25. ф. Кор ш, Персидский язы K и литература. Вступительная лекция.- .Московские ведомости»', 1892, N~ 298, фейлетон. Єсть декілька слів про Хафіза у зв' язку з суфіЙством.

26. А. К р ЬІ М С кий: а) статті в «Знциклопедичес ком слова ре» Брокгауза та Єфрона: .Персидская литера тура» (полутІомІ, 45, СПб., 1898, стор. 365) і «Хафиз» (полут[омl 73, СПб., 1903, стор. 127-128), б) Окремий відділ

«Хафиз»

ІІІ

томі

моєї

,Истории

Персии

ее литературЬІ» (М., 1906) згадано було вище (стор. 221). В .Новом знциклопедическом слова ре» статья «Гафиз» (т. ХІІІ, СПб., 1913, стор. 753-754). В «3нциклопедичеСI(ОМ

словаре братьев А. и И. Гранат» статті «Гафиз» (т. х.IІ, М., 1912) та «Персидская литература» (т. ХХХІ, М., 1915). 27. ВладlимирJ С о л о в ь е в. деякі переклади (або мотиви) з Хафіза є в його «Стихотворениях». 28. Мирза А б д У л л а Га фар о в, ОбразцЬІ персид ской письменности с Х в. до нашего времени, ч. 11. Поззия, М., 1906. ('ТРУДЬІ по востоковедению» Лазаревского Ин ститута восточны x ЯЗЬІКОВ, ВЬІЛ. 25). Без усякого перекла ду на російську мову ввійшов до цієї хрестоматії з лейп

цігського Брокгаузового видання текст 50 газелей (стор. 344-388), «мохаммес» (стор. 427-429), .Книга виночер пия» (стор. 429-436), 11 четверостишшів (стор. 462-463). 29. Про .Персидских лириков» акад. ф. Евг. К о р ш а з моєю вступною статтею (М., 1916) сказано вище (стор. 222-223). 30. В. Тар Д о в, . Газели Гафиза. С персидского.

І .•0, не зови нас в рай, святой отец!» 11 .• Я шел за розой в сад' в час розовы x тенеЙ». - «Заря России»' (давиіша га зета «Утро России»). 1918, N~ 14 (великодній), cmp. 1.

З якнайбільшою певністю можиа твердити, що В. Тардов перекладав не з перського первопису, а з якогось європей ського перекладу. та й то з перекладу непоганого.

Оті дві Хафізові газелі, що їх підиіс професійний журна ліст В. Тардов російській широкій публіці в дуже розповсю дженій газеті в великодньому числі заразісінько після на друкованого величезними буквами святкового привітаиня,

226

виступають

як

один

з численних

виявів

того

інтересу

до перської (зосібна до Хафізової) газельної творчості, яка запанувала за останніх часів у російській віршо ваній літературі. Зацікавилися російські письменники са мою формою газелі, способом будувати її з двухстиш шів, які всі геть кінчаЮ1ЬСЯ на однаковісіньку риму (прим!іромl, у В. Тардова в І-й газелі рими: <отец», «творец».

«жнец».

«венец» J

«жреu»,

«творец».

«чернец» І

«конец», «творец»). На всяких літературних згуртуваннях, в альманахах тощо виступають сучасні російські поети, нм же имя легион, та й частують публіку своїми <гаЗ3JJлами» (обов'язково з буквою «з» і з безглуздим подвоеним «лл», десь, певне, з аналогії до <новелла», <Изабелла. і т. ін.

слів західної піїтичної обихідки). А вже ж коли хтось має

втішну спромогу читати справжні перські газелі перською таки мовою, того всякі такі російські напруги з «газзллами» попросту одштовхують: вони бо зовсім не викликають того естетичного враження, яке приходить тоді, коли доводить ся читати перських поетів їхньою рідною мовою; навпаки дають оті <газзллЬ1» результат цілком протилежний. Прав дивий знавець сх ідної поезії в її оригіналі сміливо може ска зати: найкращий спосіб, щоб у б ити Й банальною зро бити всяку принаду до поетичної творчості Хафіза чи якого іншого перського газельного віршеписа це подати їх по-російськи в одноримованому вигляді расєйскіх «газзлл>, в отому штучному плащі, напрокат стягнутому з чужих пліч і органічно не своєму для російського віршування, що його історичний розвиток ішов зовсім інакшим шляхом, ніж у віршування перського. Бо коли в персів не в і д

м О В Н О в

О б о в' я з к О В а

глибокому

одноримовість загніздилася

корінні стародавнього письменського життя,

з більше ніж тисячолітньою давністю, то для росіян це все буде лиш неорганічна й неприродна мода. Орієнталіст, не вагаючися, може дати всім тим молодим російським пере кладачам таку щиру пораду': випадає перекладати перські вірші такою російською віршованою формою, яку мусив би по-російськи вибрати сам перський автор, коли б він був писав по-російськи і був би бажав зробити на психіку російського читача Х Х віку враження, однакове з тим враженням, що мав перський читач ХІV віку од перської 1 Пор. те, що мені довелося казати 8 «Персидеких

1916, стор. ХХУІ. 227

лириках:t, М.,

форми Х ІУ віку. 3вичайно, можна вряди-годи і по-росіЙ· ськи подати задля літературної оригінальності або задля наочного ілюстрування десятку-другу Хафізових газелів екзотичною одноримовою формою, із строфа ми двостишними замість звичайних російських чотирьохстишних, і З них могтиме повіяти навіть декотра швидкоминуча принада, як екзотичний штукарський фокус, як випадкова вузлу вата рідкість. Тільки ж цілого Хафіза спрепарувати в вигляді расєйскіх «газзлл» - це визначало б учинити йому ведмежу

послугу.

и) Хафlз в українському письменстві

Українська бібліографія про Хафіза поки що невелика: здається, я досі був єдиним перекладачем для Хафіза. Ще 1895 року у Франковому часописі «Житє і слово» подав я віршований переклад декількох його поезій (у січневій книжці). Після того, вже 1918 року, мій ученик М. 3. Персіц видрукував у Москві цілу мою книжку про Хафіза, писану в першій половині мовою російською (<<Песни Хафиза»), а в другій половині - мовою українською (<<3 Хафізових пісень», стор. 79-95). Але вже як книжка була цілком готова, цілком видрукована (в друкарні «Крестного Ка лендаря» А. Гатцука) , тільки ще не зброшурована, - до велося мені виїхати з Москви; і тоді друкарня серед рево люційних заколотів не встигла П випустити в світ. Скільки мені відомо, чисто весь наклад, окрім єдиного, та й то непов ного, мого коректурного примірника, продано до крамниць, мов непотрібну макулатуру, на обгортку для всякого дрібного краму. В тому московському примірникові, який єдиний зали шивсь у мене, не стає саме українського тексту. І коли я в Києві надумавсь-таки видати антологію з Хафіза, дове лося мені віршувати всі переклади ианово (і, очевидячки, по-новому) 3 перського тексту. Вони увійшли в видання: А. Кр и м с ь кий, Пальмове гілля, Екзотичні поезії. Частина ІІІ. Київ, 1922'; стор. 166-180 - вступна стаття про Хафіза, стор. 181-222 - віршований переклад не повної півсотні поезій з його «Дивану» (48 .N'2N2)'. 1 дИВ. також це видання, т. І, стор. 269-316. - Ред. , РецензіЮ акад. І. Ю. Крачковського на «ПалЬ\юве гілля/) див.

В петербурзькому журналі «Восток», КН. 2 (1923), стор. 148.

ПЕРСЬНИЙ ТЕА ТР, 3ВІДНИ ВІН узявсь

І ян РО3ВИВАВСЬ

а) РЕЛІГІЙНІ MOXAPPEMCbl(1 МІСТЕРИ (<<ТЕ'ЗІ€-ШЕБІХ" )' 'І Про

перську релігійну драму. присвячену оплакуванню (<<те'зіє») страстеА св[ятогоl дому АJlієвого

Мусульманський рік починається з місяця мохаррема*. А що мусульмани рік свій рахують не за сонцем, тільки за місяцем, то мохаррем щороку пересувається на іншу пору і не збігається з жодним нашим постійним місяцем: іноді може він припасти й на літо, іноді може припасти й иа зиму. Перші десятеро днів мохаррема вважаються геть у всіх мусульман, у всіх мусульманських сект за празникові, бо попередній місяць зульхіддже присвячується палом ництву-прощі до Мекки (<<хадж»), і мохаррем - це вже кінець «хаджу». Але в шиї т і в ті десять днів нагадують собою християнську стр а сну с е дми ц ю: присвя

чені вони оплакуванню страждань (т[ак] ск[азати] «страстей.) усієї сім'ї халіфа Алі, що зазнала кривд і од халіфа Абу Бакра (632-634), і од халіфа Омара (634-644), і од халіф ської династії Омейядів; особливо ж тоді оплакують шиїти загибель Алієвого сина Х усе й н а з його сім' янами коло месопотамської І(ербели (10 жовтня 680 р.) під меча ми безжалісного війська, що послав туди Язід, син Муа вії, другий омейядський халіф. Окрім плачу-голосіння. окрім тужливих процесій, ніби з <плащаницею», у шиїтів (в Персії, в Індії) під час страсного мохарремського десяти дневія з десятим днем «ашура» одграваються драматичні вистави, що відомі у європейців під ім'ям <т е ' з і е. (траур, жалоба).

1 СекретареВі моєі кафедри М. 3. Л е в чен к О В j складаю наА щирішу подяку за тую велику старанність, з ІКОЮ він допоміг мені обробити мої сирові матеріали.- А. Кр.

231

Самі перси, скільки мені відомо з багатьох усних роз мов з НИМИ, так ЦИХ вистав не називають; вони під терміном «те'зіє» розуміють ге т ь усю сукупність того оплаку вання, що одбувається страсними днями; себто і порушлива проповідь мулли-«раузахана», і фанатичні процесії, і т. ін. це все буде «те'зіє»; і таким чином драма (<<щебіх» або «те' зіє-гярдані» - «те'зійна вистава») є тільки один з моментів

«те'зіє», або жалібного оплакування'. А проте в європей ській орієнталістичній обихідці цілком прищепилося при

стосування терміна «те'зіє» спеціально до драми;

то і ми

теж - умовно - можемо триматися такої, не зовсім точ ної термінології. Присвячено те'зійні вистави драматичному відтворенню легендарної історії страстей дому Алієвого, і вони дуже иагадують собою середньовічні католицькі містерії-пасії. З якого часу почали в персів виставляти такі містерії це не зовсім ясно, але є підстави для висновку, що до їхньої теперішньої драматичної форми перський щиїзм дійщов цілими століттями.

11 Драматичні церемонії старосемітського культу AДOHica~ Таммуза в Месопотамїі чи не могли налипнути на плач по ісТОРИЧНОМУ Хусейнові, убитому (680) в Месопотамії? Як справлялося Хусейнове СВЯТО З8 омеЙ·

ядських часів VII-VIII ВВ.? Здається, за аб6асідських хаЛіфіВ VIIIІХ ВВ., уже впроваджено в шиїтські Хусейнові поминки певну театраль ність; пародія на них у халіфа Мутаваккіля (850). Шиїти БовеЙгіди. ззпанувавши в Багдаді (945). офіціЙно ззпрояздили привселюдне опла· КУВllННЯ страстей дому Алієвого, 3 безперечною театральністю, з певними драматичними обрядами.

Алі -

це четвертий халіф а р а б і в.

Його СИН

Ху

сейн, що його вбили халіфи Омейяди, звичайно, теж араб. А загальновідома річ, що в арабів іще перед ісламом широко практикувалося оплакування мерців. Тому не було б диво, 1 З-поміж европейців правильно одрізняє терміни «те'зіє» та

Я. Полак

(J а k.

Р о І а k*,

«шебіх»

Persien, das Land und seine Bewohner, т. І, Лейпціг, 1865, стор. 340). Березін ще 20 літ перед тим чув термін (шебіх», тільки ж був думав, що це слово значнть (театральна роль>

(и. Бер е з и Н"', Путешествие ПО СевеРtюй Персии, Казань, 1852, стор. 344), Безперечно, що точну одміну поміж (те 'зі€) і драматичним спектаклем знає і Едв. Б р а у н*

(Browne), автор найновіШОї «Persjan

literature іп moJern timfS) (Кембрідж, 1924),60 на стор. 29 він наво дить лист одного перса, і в тім

листі

а60 сте'зіє-гярдаиі» -

вистава».

«те'зіАна

232

драма виразно зветься

(шебіх»

Обкладинка першоАРУКУ розвідки .ПерськиЙ Т""Тр.іІ

коли б іще за омейядських часів (УІІ в.), як загинув Ху сейн, одбувалося оплакування його загибелі (та на це ми маємо й історичні вказівки). Пам' ятати знов треба, що вбито Хусейна в Кербелі, в Месопотамії, недалеко пізнішого Багдаду, тобто в тій країні, де дуже довго жив культ семіт ського бога Адоніса-Таммуза, що його смерть оплакувалася особливими обрядами. Тому дехто з орієнталістів уже ви словлював думку, що культ Таммуза вчинив свій вплив на церемонії хусейнового жалібного свята, зіллявшись із ним'. Звичайно, що перші такі плакуни були араби або інші семіти Месопотамії. Тільки ж можиа догадуватися, що й серед чистих персів, котрі почали релігійно шанувати пам'ять Хусейна, дуже рано розповсюдився звичай гірко плакати щороку за своїм святим. Варто зазначити, що за омейядських часів (У 11- УІІ І в.) святкування Хусейиового вбиття одбувалося двобічно: бо коли Х усейнові прихильники святкували ТОЙ' день пла чем і сумом, то Оме й яди та їхні прихильиики святку вали його серед радощів та веселощів. Аль-Біруні*, що жив, правда, пізніш (аж у Х віці), але являється одним з иайточніших і иайнауковіших мусульманських істо риків, виразно це підкреслює в розділі про мусульманські свята в своїй «Хронології східних народів» під рубрикою «Мохаррем». от його слова: «lO-й день місяця мохаррема зветься «ашура•. Це день славний, пречесниЙ. Пов ідають , що пророк Мухаммед сказав: «Гей, людиl Поспішайте один перед одним чинити добреє в цей день, бо цей день великий, благословенний - в цей день бог поблагословив Адама». І люди високо шанували цей день. Та й ось трапилося, що на тОй день припало вбиття Хусейна, Алієвого сина; з ним і з його родом зробили те, чого ніде серед ніякого на роду ще ніколи не робилося і з найгіршими людьми загубили їх жаждою і мечем, спалили їх, розп'яли їхні ГОЛОВИ, топтали їхні тіла кіньми, і вчинили той день зло· повісним. Щодо Омейядів, то вони в той день одяглися, прибралися якнайкраще, учинили свято, бенкети та гостю вання. Це зробилося звичкою серед народу (ва жар~ р-рас мо фі ль- еаммати еаля з~ліка) за часів панування омейяд-

1 В. О. Е е r d m 1\ n 5, Der Ursprung der Zeremonien des Hosejnfes~ tes.- В ,Zeitschrift ffir Assyriologie., т. ІХ (Веймар, 1894), стор. 280-

З07.

234

СЬКОЇ династії, та залишилося і після ЇХНЬОГО занепаду»l. Звичайно, що ті, кому алідська пам'ять була святая, не брали участі в такому

веселому святкуванні, а, навпаки,

могли лиш тужити.

Відколи

замість

омейядської динаСТIl запанувала а бб а с іде ь к а (з родичів пророкових), шанувати пам'ять Алі й Хусейна та їх опла кувати шиїти могли зовсім вільно, привселюдно. Тай й з Д а € т ь С я, що, голосячи за своїми кумирами Алі й Хусейном та ходячи на прощу до їхніх могил, шиїти це робили тоді з певною релігійною театральністю: мабуть, чи не випускали вони тоді в священних процес іях пооди ноких таких людей, які мали церемоніально зображати собою Алі та його сім'ю. Певний натяк на це а conlrario ми маємо в тій недостой ній п а род і ї, яку уряджав уже в ІХ в. реакційний багдад ський аббасідський халіф Му т а в а к к і л ь (847-861), що одмовивсь од усяких ліберальних ідей своїх поперед ників. ЯК декотрі з попередніх халіфів аббасідеької династії ставилися до пам'яті Алідів прихильно, то Мута ваккіль добачав у тому шиїтську єресь, не більше. І от під 236 = 850 роком ми читаємо в халіфатських істо риків таку звістку: «Цього року Мутаваккіль наказав зруйнувати могилу Хусейна, сина Алі і всі ті забудування, що були коло неї, а самеє місце могили засіяти сіяттям і полляти водою, щоб люди не могли туди приходити на поклоніння. Мутаваккіль .страшенно ненавидів Алі, сина Абу-Талиба, і його рід. Серед близьких до його людей був

(VIII в.) ворожа їм династія

якийсь 'Обада, танцюра-содоміт. Цей 'Обада прив'язував собі на черево під одіж подушку і одкривав свою лису ГО· лову, та й отак танцював перед Мутаваккілем, а співаки

співали: «от іде лисий черевань, мусульманський халіфІ., тобто Алі. Мутаваккіль тнм часом пив вино й реготавсь.'. Можлива річ (з дальших звісток це буде видко виразніш), що цей сміхачівський танець-маскарад - то якраз була пародія не на що інше, як на священні шиїтські процесії, 1 А ль- Б і Р У н і, Аль-АтАр

Vбlkеr УОП

AIMrQni, h,g. У. Ed.

аль-6акиє

(Chronotogie orientatischer IЛейпціг], 1878,

Sзсh"u), Липськ

стор. З29: &-ІЗ. І дИВ. «Повну історію) ібн-аль-Асіра ХІІІ В .• т. УІІ (еГИПе1ське ВИДання 1290=1873 р.). стор. 19. Першу третину своєї звісТКИ міг і6н

аль-Ас ір переписати з Табарі ІХ-Х <ерія 111, т. З, стор. 1407).

235

8. (дИВ. лейденfське) видання,

в яких хтось перебирався за Алі або хоч звавсь Алі. Такі процесії доти, за попередніх халіфів аббасідської династії, вільно могли одбуватися не тільки в Кербелі, ба, мабуть, і в тому самому Багдаді, де потім Мутаваккілеві сміхачі одгравали отую огидную пародію на них. Але не пощастило Мутаваккілеві викорінити шиїтське оплакування страстей дому Ал ієвого В місяці мохарремі і ті процесії, ЩО сполучалися з мохарремським шиїтським святкуванням. В Х віці реакційний а66асідський халіфат упав. Халіфський а66асідський Багдад дістався в руки шиїтським султанам Б о в е й гід а м (945). Тоді у шиїтів в мохарремські диі ашура привселюдиий плач за страсто терпцем Алі та його дітьми одбувавсь дем о н стр а т и в н О В самому Багдаді, за розпорядженням одного з представників бовейгідської династії. Ось як про це пишуть арабські історики під 352 = 963 роком': «Цього року ]0 мохаррема наказав [бовейгід ський султанІ Муіззіддоуле, щоб люди позамикали свої крамниці і покинули базарювати та торгувати, а натомість, щоб вони одбували привселюдний плач (<<ан-нійахат.) і щоб вони, спорудивши куполи-арки, напинали на них

повстяні дранки',

і щоб

жінки,

розпустивши

волосся,

начорнивши собі обличчя і подерши на собі одіж, ходили по місту [Багдаду], голосячи і б'ючи собі лиця на знак туги

за Хусейном, сином Алі. У суннітів не було змоги

He~o

пустити до цього, бо шиїтів було багацько і султан був з ними»'. Такі самі згадки трапляються і під роком 353= 1 дИВ. у i6h-зль.Асіра (ХІІІ В.) €гипlетське] вид[анняl 1290= 1873 р., т. УІІІ, стор. 197 (під 352=963 р.). 2 Я читаю: «Аюльбісу киба6ан, Йєамальу-ха. 6і ль~мосухі». Про звичай «тАмік аль-мосух), тобто вивішувати (жалібні) повстяні дранки, пор. коротку звістку 8 зацілілому уривкові історії Хіляля ас-Сабі Х В., ЯКИЙ зазначає, що їх вивішували на вулицях-базарах (ефі л ь-асвіік»). ДИВ, текст Хіляля у виданні Амедроза: сТЬе eclipse of the Abbasid

ca1iphate>, т. 1!l (Оксфорд, 1921), стор. 458. Хіл.ль дода', що багдад ські шиїтські плачі (<<навх») 8 дні ашура одбувалися «фі ль-машахиД» «на місцях мучеництва», се6то- на місuях, спеціально призначених для страсного святкування (очевидячки, Апр и 6 ран и х підхожим

способом, з певною обстановою).

8 Ібн-зль-Асір (ХІІІ в.) не називає свого джерела; але 10Й фраг мент з бовеАгідського історика Хіляля ас-Сабі Х В., ЯКИЙ дійшов до нас (і якого видав Амедроз в Оксфорді 1921 р.), виразно ввесь показує

нам, що одним з джерел і6н-аль-Асіра був, безперечно, ніші мусульманські історики черпали звіСТКу про

з усез6ірки ібн-зль-Асіра; до таких

236

належать

Хіляль. Піз

60веіігідське ашура

XlV

віці

сирійські

964, і під роком 357 = 968: «Цього року [шиїтська] люд·

ність Багдаду справляла день ашура, виявляючи свою тугу згідно з своїм з вич а € м»'. Або от під роком 358 969 знов сказано про з вич а й шиїтської багдадської людності зачиняти базари на 10·Й день мохаррема, не торгу· вати жодиим харчем, а голосити і справляти поминки по Хусейну, сину Алі'. Варто тут згадати і слова сучасного Бо· вейгідам історика аль-Біруні. У своїй «Хронології східних народів» (кінця Х віку) у вищецитованій рубриці про мохар рем він каже: «Що Ж до шиїтів, то вони плачуть і ридають над насильною смертю владики всіх мучеників в ІО-й день мохаррема і привселюдно це роблять у Багдаді й таких іиших містах й містечках. В той день вони одвідують бла женну Х усейнову могилу в Кербелі. Ніяких нових речей вони силуються в той день не вживати'. Голосіння шиЇт ських плакальниць за Алі увійшли тоді у суннітів в при слів'я. «Це ще більше порушу€, ніж сльоза шиїтки! Аракко мін дамеати шіеіййатин!»- каже прислів'я, що записав один відомий збирач ХІІ віку'. Саме ж прислів'я теє вийшло з давнішого вірша одного поета:

Аракко мін дзмеати шіеіййатин

Табкі·е Аліййа бна Абі·Талибин,

Себто: «Порушу€ більш, ніж сльоза шиїтки, що оплаку€ Алі, сина Абу-Талиба»'.

араби, кНЯЗь Абульфида (див. царгородське видання, т. ІІ, стор. 110, під 352=963 р.) та дзмаскинець ібн-Кетір (1301-1373), що на нього по· кликається автор перської компіляції «Ехсен ель кисес» уже близьких ДО нас часів. В цій перській ком:піляції арабське СЛОВО «нійаха» (плач) перекладено словом Ilте'зі€»,- і от автор найновішої історії персь к кого письменства Едв. Браун (Edw. Browne. т. ІУ, КеМбрідж, 1924, стор. ЗО-31), знайшовши таку звістку в «Ехсен ель кисес». З1естуе її ЯК

«а valuable note» [англ.- «цінну помітку».- Ред.]. Ні, нічого, «valu~ аыl» [англ. «цінного».- Ред.] в ній немае, бо коли б Браун був удаВСt не до перської пізньої переробки, а до її старіших джерел, то не побачив

би там терміна «те'зіе», а побачив би лиш нехарактериетичне «нійаха» або «навх». 1 дИВ. про рік 353=964 У іби·аль·АСіра, Т. VIII, стор.

Рік 357=968 -

Т. VШ, стор.

200, а про

211.

'Про рік 358=969 ДИВ. У ібн·аль·Асіра, Т. VII І, стор. 215. з Б і Р У н і, Аль-атар аль-бакие,- див. 3ахау, ЛеtiпціГ.

1878,

стор. 329. 4 Це Маііданj*, помер 1124 року. 6 дИВ. видання Г. Фрейтага*: «Arabum proverbia», т. І (Бонн,

стор. 576. Віршовий: метр тут-саріе.

237

1838).

Проти халіфа Омара, що покривдив Алі і його дітей та його дружину Фати му (дочку пророка Мухаммеда), оді бравши в неї сад Фадак, безперечно, лунали в той день дикі прокльони, бо навіть і на мечетях багдадських поро блено було за наказом бовейгідського султана Муіззід доуле фанатичні шиїтські написи: «Хай бог проклене (Язідового батька) Муавію, сина Абу-Суф'яна, і проклене того, хто насильно о Д і б Р а в Ф а дак у благословен ної Фатими, і прокленетого, хто не дав поховати (Алієвого сина) Хасана коло могили його діда (пророка Мухаммеда)>> .

т_

ІН.

Якщо ми вже й давніш (через двірську пародію у абба сидського халіфа Мутаваккіля ІХ в.) мали підстави а сопtrаrіо догадуватися про священний маскарадний еле мент у шиїтських жалібних процес іях в Багдаді ІХ в. (може, й з розподілом ролей), то в Х-ХІ вв., за бовейгідсь кого панування, уже цілком незаперечно можна казати, що всі вищезгадані шиїтські голосіння та процесії одбу валися в Багдаді з виразною т е а тра л ь ніс т ю. Це вже вияснено. А що навіть про о б ряд о в і Р о л і можна в Х - Х І вв. говорити сміливо, це теж буде зараз видко. Видко буде, що дехто з учасників якОЇСь такої шиїтської

процесії мав тоді репрезентувати собою чи то Алі, чи тІ,

Хусейна, викликаючи тим бажання у суннітів урядити З СВОГО боку іншу процесію - аналогічну, але антиши їтську, де б виступали олицетворені вороги халіфа Алі, отакі як дружина покійного пророка Мухаммеда Айша та її помагач і Тальха та Зубейр. Бо от дуже вимовна про це звістка з ()овейгідського побуту подається під 363 973

[роком]. Пише ібн-аль-Асір (УІІ І , стор. 227), що черпав з авторів Х - Х І вв.: .Трапивсь (у Багдаді) великий за колот поміж суннітами й шиїтами. Сунніти з тих, котрі торгували харчем на базарі, посадили на верблюда якусь >кінку і назвали її А й ш а. Знов же, один з-поміж них назвав себе Т а л ь х а, а ще один назвав себе З у б е й р_ Вони вступили в бійку з другою ватагою (А. Кр.: тобто J. Про ці написи на мечетях ДИВ. у ібнwзль-Асіра. єгип[ етськеl ви д[ання], Т. УІІІ, стор. 195 (під 351=962 р.). Звідти - в А6ульфиди

ХІV В., цар;,ород[ське] видfання}, т. ІІ, стор. 110 (під ТИМ самим РОКОМ), і У багатьох інших, примrіром). у енциклопедиста Союти (пом. 1505); «Історія халіфів» (видав Lees), стор_ 411; У перського іСl0рика Мірхонда в відділі про історію Бовейтідів (видав Вількен, БерЛіН, 1837), стор. 22; і У баг{атьох) інш{их].

238

з шиїтською процесією) і казали (А. Кр.: граючи роль ста родавньої Айші, Тальхи та Зубейра): «Ми б'ємося з при хильниками Алі, сина Абу-Талибаl» Цю ібн-аль-Асірову звістку (ХІІІ в.) ширше пояснює нам зацілілий фрагмент з історії Хіляля ас-Сабі Х - ХІ в. під 389 998 р.1 У Хіляля, з якого черпав і сам ібн-аль-Асір, сказано: «У тих багдадських шиїтів, що жили в передмісті Карх та коло Такської брами, увійшло в звичку споруджати куполи-арки (кибаб), вивішувати одіж і ставити вселюдні прикраси в ТОй день, коли пророк Мухаммед передав ду ховну владу Алі. Вночі шиїти запалювали вогні, а на світанку приносили в жертву верблюда. І от супротивні їм сунніти забажали з свого боку робити по своїх кварта лах і вулицях все те, що геть відповідало б шиїтському звичаю. Вони заявили, ніби восьма днина після Алієвого дня була тая, коли пророк Мухаммед та Абу-Бакр укри лися в печері (тікаючи з Мекки до Медіни). І тієї днини багдадські сунн іти поуряджували все те саме, що уря джували шиїти в Алієве свято. А знов же відповідно до шиїтського свята ашура вони за вісім днів після того при святили день споминанню про те, як убито М6с'аба ібн-аз Зубейра, та й одбули прощу до його могили в Маскані достоту так, як шиїти одбували прощу до могили Хусейна, сина Алі в X~ipi». Можиадо цього додати, що й дамаскинець історик Захабі (1274-1348) у своїй великій історії ісламу «Тар іх аль-іслам., черпаючи, безперечно, з того самого Хіляля, зазначає під 422 = 1031 роком: «18-го дня місяця зульхіддже шиїти (багдадські) справляли свій Аліїв день, і після їх справляли сунніти те, що вони називали днем печери, а це була безглузда дурниця»'. В усіх цих звістках точно зазначено, що всякі такі суннітські обряди-церемонії мали бути відповідною к о п і є ю шиї т с ь ких. Іншими словами: коли ми чита ємо, що сунніти В тих своїх процесіях випускали людей

певними,

так

сказати.

Д рам ати ч ним и

р О Л я

м и (Айша, Тальха, Зубейр), то ми повинні зробити непо хитний висновок, що в тодішніх шиї т с ь ких проце сіях чи обрядах були свої власні д рам ати ч нір о л і Ал і, Фати ми , Х усейна чи там кого. 1 Видав Амедроз при ІІІ Т. ібн·Міскавеl1ха*, ОКСфоРД, стор. 339.

1921; ДИВ.

в Арабський текст ВИПИСКИ із 3ахабі навоДИТЬ Амедроз на 339 етОм рінці ІІІ тому свого згаданого вИДання іби·МіскавеЙха (Оксфорд, 1921).

239

Інакше сказати: існування відомої нам теперішньої перської те'зійної процедури треба - принаймні, в голов них рисах - сконстатувати без усяких вагань щонайменше в Х - ХІ в., коли вже не раніш. ІІІ Шиїтська держава Білобаранних туркменів у західній Персії XV 8. і звістка проїжжачого тверитянина Афанасія Нікітіна 1475 р, при «Ша~ ~·с.еня). Святкування «ашура» В шиїтській ПерсН за шахі" Сефевідів ХУІІ 8. з великою маскарадНіСТЮ. Що оповідають про те СВЯТО МОСКО8*

СЬКИЙ посланець I(ОТ08 1623-1624 рр. та бельгі€ць Мик[ола] Гемм 1624 р. (8 столиці lcфахані), го.льштинеuь Олеарій 1637 р. (В закаВК8* зькій Шемасі та в Ісфахані), француз-місіонер 8 ІСфахані о[тець] Рафа~ ель дю Маи 1660 р., шахські ювеліри Тавериь. (1667) та Шарден (1674).

Тільки ж од драматизованих обрядів, навіть коли в них розподілено декотрі ролі, ще дуже далеко до справжнього

театру. Його ми иавіть літ за п'ятсот після Бовейгідів ще не можемо сконстатувати.

Шиїти Бовейгіди занепали в ХІ в., а в ХУ в. вся за· хідна Персія вкупі з Месопотамією і Багдадом зиов була в руках могутньої шиї т с ь кої династії - туркменів Ак-І(оюилу (Б і л о б а ран них) З найславнішим пред ставником цієї династії шахом Узуном-Хасаном. І от тоді одвідав Узун- Хасанові володіння російський купець А фан а с і й Н і кіт і н, що їздив із великорусь кої Твері аж до Індії. Подорож Афанасія Нікітіна, як відомо, зветься кХ о ж е н і е з а три мор я: прьвое море Дербеньское, дорія Хвалитьскаа; второе море Ин дейское, дорія Гундустаньскаа; третье море Черное, до рія Стембольскаа». Це кХоженіе» внесено до новгород ського «Софийского временника» під 1475 р., а звідти є воно Й ПО інших новгородських літописах'. Про Хусейнову загибель, а може, кому б здалося, що й про мохарремське шиїтське свято', Афанасій Нікітін говорить коротко й 1 «СОфийский временник, или русская летопись с 892 по 1534 год»

видав попереду П. Строев*, Москва, 1821. Так, у частині 11 на стор. 145-164, мземо оте сХоженіе Офонаса Тферитина1l, тільки ж текст там неповниА і непевний, Через те краще користуватися тим текстом, що

видрукувана в сПo.nном собрании русских летописей», т. VI, Софийские летописи, СПб., 1853, відділ «Прибавления», стор. 330-З54 (тздо нього ДИВ. Філo.nогічні уваги проф. І(азембека на стор. 354-358).

t Не МОЖУ. однак, не зазначити, що вказівку на те а тра л ь н У міс тер і ю добачив у словах Афtанасіяl Нікітіна 1475 р. учений, дуже обережний у своїх висновках,- акад. І. І. Ср е з н е R С Ь кий.

240

глухо: «А из Димованта (пошел есми) к д-Рею', а ту убили Ш а усе н я'- Алеевыx детей и виучат махметевы,, и ои их· проклял, ино 70 городов ся розвалило». Ції недо говорені слова можна було б (насилуючи, правда, текст) витолкувати ОСЬ як: .Поїхав я з Прикаспія од гори Дема веида до Рея (Тегерана), і от У Рея (чи десь коло Рея) бачив я мохарремське свято: показували, як убили шаха Хусейна

(Ш а усе н я), що доводивсь Алі сииом, аМухаммедові внуком. Тая Хусейнова смерть лягла прокльоном на сун нітів, і через те ми бачимо, що навіть тутешніх аж 70 міст (дуже далеких од Кербели) лежать поруйновані од бога за свою приналежність до суннітства.'. Коли б таке тол кування даного уступу було правдиве (а ручитися за це не можна), то на підставі пізніших звісток треба було б од наково думати, що Афанасій Нікітін бачив не театралыly п'єсу, а тільки - як бувало й за Бовеllгідів - драматич ний обряд або процесію з переодягнутими особами, яка кінчалася вданою смертю тієї особи, що переодягяута була на Хусейна". Нема вказівок, щоб театральні п'єси, а не просто дра матичні обряди, одбувалися в Персії і за шиїтської динас тії С ефев ід і в, яка об'єднала під своєю владою і західну у своїй етапі просХожение 3З три мори Афанасия Никитинз' (сУчfеНblе] записки 11 отделrения] Академии наук», КН. 11, 8Ь1П. 2, 016 .• 1857) акад. СреаневськиА пише з приводу наведених

у нас Нікітінових слів:

еЙ 310М нe60JJЬШQМ замечании СКрblвается ТО, ЧТО НИКНТИИ при с у Т СТВОВ8J1 В Рее на представлении знаменитоА персидекой

МИС тер и и, воспоминающеА поrnбель Хусейна, Сblна Али, внука МагомеТОВ8, и его семейства ... Не напрасно с темныM воспоминанием о мистерии соединил НИКИТИН и народное предание о разорении семи

десяти городов, враждебныx потомству Али, нашедшему приюr в Пер СИИ' (стор. 266). 1 Тобто од гори Демавеида до Рея, недалечко теперішнього Teгe~

рана (8 старіА Медії).

• Шаусень Хусейн).

шах Хусейн (імам Хусейн і досі зветься в персів шах

, Убійників та їх прихильників. 'РеЛ і справді являв собою тоді переважно руїни; принаймні Кла~ віхо·, JlК переїзднв туди 1404 року, то не бачив у Реї нічого крім pyA~ новиЩ. У значніЙ мірі винен за рейську руїну ще монгольськнй погром 1220 року. Згадане Клавіхове свідоцтво ДИВ. в російському перекладі

КJlавіхової ПОДОРОЖі Срезневського(Cnб., 1881), стор. 187.

6 Ще можливіша річ, що Афанасій Нікітін, без усяких містерій, попросту про Рей та про його червоний (ніби закривавлений) грую чув

такого самого перекаЗ8, якого оповідали в XVII віиі ОлеаріЕві (Див. росfiitcький] переклад Барсова·, М., 1870, стор. 625 -= кн. ІУ, роз діл

34).

і східну Перс ію та й панувала і в ХУІ, і ХУІІ, і почасти ще й ХУІІІ в. Маємо ми од тих часів не одно і не два cBiдoUТBa подо рожніх людей. Ті свідоцтва значно багатші на подробиці і куди виразніші, ніж коротеньке вищерозглянуте опові дання J-!ікітіна ХУ в. Не торкаючися початкового для ди настії віку ХУІ-го, ми наведемо те, що пишуть про мохар ремські шиїтські святкування в сефевідських володіннях люди ХУІІ в., з останніх літ найвеличнішого сeq;евід ського шаха Аббаса І Великого (пом. 1628) та за його най ближчих наступииків, того самого ХУІІ століття. На пер шому місці поставимо оповідання московського мандрів ника-купця Фед о т а Ко т о В а (1623-1624) <О ходу в Персидское царство и из персиды в Турскую землю и в Индею и в Урмуз, где корабли ПРИХОДЯТJ 1 • Автор Федот Афанасійович Кот О В був мо~ковськиl! купець, «купчина московской гость., що його. вирядили 1623 року 3 Москви «з государевою казною. в «КиіН>Jлбаши., тобто в Персію, щоб зав'язати торгові зноснни. Свої спо стереження над перським побутом робив Котов переважно в тодішній сефевідській столиці Ісфахані (у північній ПерсіУ),

Єсть в його звідомленні осібний розділ про перські святв', Котов описує новруз (<<наурус»), рамазан, курбан-байрам і мохарремське ашура та й дуже жваво й докладно малЮ€ перед нами те'зійні ісфаханські процесії ззакостюмованими людьми. Перед нами малю€ться низка драматичних сцен: люди несуть труни, коло трун їде переодягнена каваль када; їде закостюмований імам Хусейн і вимазані кров'ю його діти. А перед трунами ведуть на ослі набитого соло мою «мужика», що вбива€ Хусейнових дітей, а за те роз лютований шиїтський натовп палить теє опудало. Та най краще буде навести опис Котова в повній цілості, його влас НИМИ словами:

«А четвертои у них празник баирам-ошур', ноября по небесному с первого числа до того же месяца по десятое 1 Когuвз подорож видав попереду І, д. Беляєв у XV книзі «Времен

ника МОСКОВСКОГО общества истории и древностей российских)

(1852).

Чорнову попередню редакцію наДРУКУМ8 М. П-нА в «Известиях отде·

ления русского ЯЗЬІка Рос[сийскоАj ак[адемииl наук), КИ.

І, стор

1907, т. ХІІ,

67-125.

2 Це стор.

102-111 тексту. виданого 8 «Известиях., 1907: со празд

никах 6усорманских в ПерскоА земли»,

з Звичайно це свято зветься "л.шур&), Але ще в аль.Біруні (8 сХро нології схіцних народів», вид!авj 3ахау, ЛейпціГ,

24.\1

1878, стор. 330:3)

ЧИСЛО 1. Ходят по два мужика вместе на многие стзїьи, а сами ходят наги и босЬІ, толко В однех штанах, а ВЬІма заны все черною нефгью и чернЬІ, что арапЬІ, толко одне зуБы знать. А держат у собя по каменю в руках, а ходят по маидану, нпо улицам, и по рядом, и ПО двором, н В те

камы кнH бьют, а говорят: «Ксен-Ксенl Таусен-Ксенl»'. А говорят то без престани,. «И ходят, - каже Котов далі,- до самого своего праз ника десять дней. А в самои празник ходят по маидану и по улицам, и носят гра б ЬІ, поволоченЬІ бархатЬІ и украшены медью, паздерою' и оловом и стеклы . А перед теми гроБЬІ на верблюдех ездят робята наги, а седят головою к хвосту, а вопят тоже: «ксены > Да перед гробами же носят долгие шестЬІ, что про них ВЬІше писано . Да перед гробами же водят канн обседланЬІ со всею збруею, и шелом, 11 латЬІ, [нІ сагадак, и сабля, и копье носят. Да Д в а м а лен КИХ ездят на конех наги, а тело у НИХ, И голова и лице

все

кровью Вblмазано. А на инои лошаде ездит м у Ж И К Н а г, бораньею кожею СЬІрою оволочен, шерстью к телу, а СЬІрblМ вверх, да стрела продета сквозе кажу на хрепте. Да перед теми же гроБы возят иа ишаке нар я дно гом У ж и к а: зделан мехом да набит соломою, н сагадак и стрелЬІ

зделанЬІ из лучины и на голове колпак с кистью. А СО СТОє вказівка, що окрім назви «АшурА» вживалася й назва (ашур» (Біруні каже: «'Ашура» - це поараблене жидівське слово, тобто «а шур»). Тому. зустрічаючи в Котова та ще в декого іншого з подорожніх ХУІІ в. вимову сашур», не треба думати, що це

помилка.

словниках є #і

«'аШ1Р» (Фірузабадї*, сБорхАНwj кАті'»). Тут у Котова (чи в ЙОГО копіїста) помилка. Треба читати не «но ября», а «октяБРЯ», бо 1624 р. мохаррем припадав на жовтень. Почи на8СЬ він, як на новнА СТИJlЬ, 14 жовтня, себто 4 ЖОВТНЯ С'тарого кален~ дар ного стилю.

IJ «KceH~KceHI»- це, живовидячки, «Хусейн-Х усейнl» А «mаусен) -

це, мабуть, чи не рукописна помилка замість «ша-Усен» (шах Хусейн), як писав Афанасііі Нікітін XV 8. З Гадаю, що замість (паздерою» (тобто соломою) у Котова було на· писано «каздерою:t (цинком, С8инuем, що зветься в східних мовах «касдір»).

« Про ті «шєстыt Котов (друк. стор. IОІ) згадував вище, коли казав про обстанову 8 перських мечетях; «И тут лежат в мечети шестЬІ с пра перbl ... а чr06ы (ніби, наче) наши хоругви, коли о праздниках с образы носят. А у них те шестЬf носят на их праздники и перед мертвЬ!мн. А шестЬ! долги и топки, винограДИЬJе, длиноюсажев подесяти, а как их по

днимут, так шестЬf изгибаются. А у них у верху привязана тафтица уска, тонка,

сажен с nЯ1Ь до

НОЖИЦbl, или

полушеста

ВИСЯ1:

на

верху

что жаравеи ное, железное. А на ИНl>lХ

крыии решетчаП>lе,

круги,

и львы)..

243

QTO

шестах -

что

шестов

рон поддерживают, чтоБы не упал. И ему ругаютца и плю ют иа него. А все то на маидане, и все люди з женами и з детьми. А жонки плачют, а мужики и робята ГОЛОВЬІ у собя кроят бритвами и ходят кровавЬІ, и на руках и на грудях прорезыают

мажуща

кровью лицо и голову,

того со.r.омянного мужика выезутT на поле за

и выесутT соломЬІ

нефти

руки.

город,

и нефтью польют и сожгут.

А сами вязьем бьютца'. А то они празднуют КЛЯТЬІМ своим. В то время І!Х побили Имам-сеня·. А что робята кровавЬІ то его дети, а что соломянной мужик -

тот-де их побил •.

Рівночасно з Котовим (теж 1623-1624) додивлявсь до перських те'зій в Ісфахані бельгієць Микола е мм·. Опис

У ІІЬОГО, може, трохи й плутаний, та ми ЙОГО попросту наве

демо цілком: .В початку жовтня' перси справляють якесь свято, що звуть його «ід-і Хусейн.'. Той день вони присвя чують згадці про смертну кару одного невільника, що вбив пророка Алі. Справляють його вісім днів - і вдень і вночі, з великим галосом і жвавістю. Роблять із соломи по ста т ь то,'о нечестивого у б і й и и ка, вдягають у одіж, простромлюють ніс стрілою і тягають теє опудало по міських вулицях. Нарешті, з декількома жовнірськими загонами виносять тую ляльку поза місто' і ставлять посе редині свого гурту. Мулла читає священну промову, а люди співають пісиі на хвалу Алі і на проклинання його вбивцям. Потім набиту стрілецьким порохом голову тієї ляльки під палюють. Виставляється тут на показ якась Алієва зброя, і люди, стаючи круг неї, ріжуть собі тіло аж до крові. Тут вони прощаютьодин одному провини й зовнішньо миряться: Вельможі стискають один одному праві руки, а цар обіймає їх на знак миру і приятелювання. ІЗ-го жовтня перси свя

точно обходять пам'ять того, як Хусейн, Аліїв син, заги-

1 Шмагають себе скрученим реміННJlМ чи плітьми. llСе6то імама Хусейна. 3 Nicolaus Hemmius. Відповідний уступ 3 його подорожі надру кував ЛЯТ (La,et) в лейденській ельзевірній енциклопедії про Персію

«:Persia. seu regni Persici status, variaque itinera іп atque рег Persiam.

Cugduni Betavorum ех оШсіпа Elzeviriana:.. Аппо 1633; див. стор. 158-

159 ~цopiBH. стор. 23 та 27).

Початок новостильного ЖОВТНЯ 1624 р.- це ще не був мусульман

ський місяць мохзррем, бо

1 Moxappe~a припадало тоді на 14

ЖОВТНЯ.

• Надруковано (стор. 158 : 10) (Iedt Oussent» з літерою t замість і. • В іншому місці, в описі ісфаханських брам (у Лята, стор. 27), Гемм каже, що урочисті людні свята, quod t а m m а с h і а m (ста· маша») vocant, одбуваються поза тією ісфаханською брамою, яка зве ться (Tochzii •. Напевне, це стосується і до (ід·І Хусейн'.

нув,- так ВQНИ кажуть, - у безвідді. Цар і вельможІ тодІ наДЯГI!ЮТЬ на себе жалібний одяг. Протягом тих десятьох днів вони не стрижуться ані голяться і ті жалібні дні кінчаються допіру 23 жовтня з великнми веселощами й багатьма ігрищами (magna festivitate е! multis ludicris) •. Поза містом, поза городською брамою, кудою виходили те'зійні процесії, споруджала:я й окрема С n е ц і а л ь н а

б у д о в а, де б могли справлятися тії те'зії'. Котов і Гемм про це не кажуть, але ми це знаємо з подорожі А дам а О л е а р і я, секретаря гольштинського посольства, що їздило до північної Персії 1636-1639 року. Учений орієн таліст Олеарій, звичайно, повинен давати описи точніші й докладніші, ніж Котов і Гемм. Він, як і Гемм, одрізняє поминки Алі од поминок Хусейнових (хоч і тії і тії зве однаково «ашур.), тільки ж вони в нього одділяються поміж собою трьома місяцями, а не двома тижнями, як у Гемма. Та от що ми читаємо у Олеарія (кн. lУ, розд. 19-1\) в оповіданні про Олеаріїв побут у закавказькому місті Шемаха 1637 року: «7 лютого або, за перським місяцесловом, 21 рамазана, каже Олеаріl\' ,- святковано в (Шемасі) ашур· або щорічні пом и н кип о А л і, великому святому і покровителеві персів. Зібралося ціле місто, з особливою урочистістю й ве ликою побожністю, поза містом коло будинку, нав· мис нен а тез б У д о в а н о г о... Ми тут побачили от що: під розіпнутим полотном, на високому кріслі понад два сажні завв~шки, сидів х ати б або парентатор, що 1\ правив поминки. Вдягнутий він був У синій жалібний одяг; у нас носять жалобу чорну, а у них синю. Хатиб дзвінким і чистим голосом, із жвавими рухами, читав нарозпів якихось двоє годин книгу «Мактель-наме., що в нІй списано життя й кончину Алі. Круг хатибового крісла, на землі, сиділо багацько священиків; всі - з білими намітками або менделінами (чит!айтеJ «мендилями,) на го-

1 Тепер такі будови звуться У персів «тeKifJ. Очевидячки, і в ХУІІ в. ВОНИ звалися не інакше. 51 Є

російський переклад: сПодр06Ное описание путешествия голш

тинскаго посольства в Московию и Персию в 1633, 1636 и 1639 годах, состзменное секретарем посольства Адамом О л е ари е м. Перевел с немецкого Павел Барсов •. Москва, 1870 (відбитка з сЧтеннА»· 18681870 рр.). Див. С1:Ор. 542-544 . • Вище (стор. 242-243) ми зазначали, що вимова (ашур. (замість за гальновідомого рожнfХ.

(АшурАJ), мабуть, не е помилка європейських

подо

ловах. Доки хатиб читав, усі вони декілька разів починали підспівувати. Теє підспівування робилося так: коли в зга· даній книзі там і сям траплялися розумні і варті уваги прислів'я або сентенції, от хоч би вірші, то читальник за· значав їх, вимовляючи самісінькі перші слова тих ceHTeH~ цій, і притихав. Тоді всі інші теє пІдхоплювали та й доспі вували, як уже відомую пісню чи там оду. Далі кожного разу після співу один з тих священиків, що тут сиділи,

гучно виголошував: «Ле' нет-і Ходай бер кошенде-йі Алі бад!» (Lаапеt Chudai Ьег kusсhепdі Aalij bad), себто: «Про кляття тому, хто вбив Алі!»- а на те ввесь народ одказував: «Біш бад, кем бад!» себто: .ХаЙ він буде проклятий, краще більше, ніж менше!»'. от дійшло читання до того місця, де Алі наперед пророкував своїм дітям свою кончину (про яку він довідавсь,- так каже дехто,- 9 астрологічних вказівок, що він іх добре тямив); при тому він показав

на

свого

слугу,

Абдурра[х]мана'

ібн-Мельджема,

що

накладе на нього руку; а діти з гіркими сльозами благали свого батька пошануватися і краще вже вбити самого Абдур

ра[х]мана', щоб він, убивши потім Їхнього батька, не по робив їх бідолашними сиротами. Тоді всі перси почали плакати. Плач той тягся й тоді, як читалося про саме Алієве вбиття, що одбулося в мечеті під час Алієвої молитви, і про глибоку тугу дітей по смерті свого батька; більшина персів тоді ридала. 51к скінчив хатиб читати, то хан пода· рував йому нового шовкового кафтана, і він його заразІ·

сінько мусив нап'ясти на себе. Далі круговою процесією

повезли на верблюді три тру н и, укриті чорним сук·

ном: це мали б бути труни Алі і його двох синів - Хаса· на й Хусейна. Везли і двІ подовгасті скрині, вкриті синім сукном: це були ніби сховища (репозиторії) для духовних книг, що залишилися пІсля Алі. Далі вели двох чудових коней; на них лежали лук, стріли, дорогії намІтки для голови та безліч побідоносних прапорів. Далі один чоловік ніс на високому дрюку маленьку круглу баштицю, що зветься у них «на КЛ. (Nachal)8; 11 неї застромлено було чотнри 1 Звичайно Ц" формула ЧУЄТЬСIl по-інакшому, а саме; сБіw 6ад, КИМ ме 6адl:t 2 Тут квадратові дужки належать А. Ю. Кримському.- Ред.

s СлОВО «накл» (од арабського нн" «нкл» - «переносити») ВИМОВ' ляється В північнІй nepci1 близько ДО «нахл», і тому ОлеарІй, мабуть, і написав «Nachal», АЛІ варто зазнаqити, що дехто з персів свідомо ви

МОВЛЯЄ не «накл) (переносна капличка), а саме іменно «нехль» в розу

мінні «пальма», і, ПРИМіром, У І(ермані НОСЯТЬ у процесії ('правді не кап·

246

шаблі, які ледве було видно з-попід навішених прикрас. Нерешті, декілька чоловік несли на головах невеличенькі каплички або ковчежці. що звуться селле. Оздоблені вони були й обвішані пір'ям, стрічками. квітами й іншими при красами. і в кожному з тих ковчежців лежав розгорнений алькоран. ТН ковчегоноші підтанцьовували 11 підско кували під сумну музику, що гралася на великих кимвалах, дудах, бубнах і барабанах. Скількись хлоп'ячих гуртів з довгими дрюками цибали окремими колами, хапали одии одного за плечі і гукали один по одному: «Хайдар! Хайдар!»- це Алієве ім'я - <Хасан, Хусейн!» Таким уро чистим походом усі попрямували назад до міста. Оце 21 ра мазана, коли А л і віддав свою душу, святкується в усень кій Персії вищезгаданим способом, серед глибокої туги. А на спомин про Мухаммеда, їхнього великого пророка, нема у їх ніякої святкової днини•.

В тій самій

IV книзі (розд[іл] 23-11) оповідає Олеарій

про м о Х а р рем с ь ке святкування, що він до ЙОГО додивлявся в азербайджанському місті Ардебілі, свято му особливо для тодішніх, сефевідських часів, бо там -

гробниці і св[ятого] шейха Сефі, і св[ятого] шейха Ісмаїла

сефевіда, основника династії. «14 травня (1637 р.),- каже Олеарій',- перси почали справляти своє сумне свято, що тягнеться 10 днів і тому зветься арабським словом а шур, тобто «десять.... Свят кується воно в початку місяця мохаррема. Під час того ашу

ра перси справляють пам'ять Хусейна, молодшого Алієвого сина ... .десятеро днів справляється це свято тому, що ворог переслІдував Хусейна десять днів, коли той їхав з Медіни до Куфи, аж доки загинув од ворога. За ввесь час тих Ху сейнових поминок перси ходять у жал ібних одежах, дер жаться понуро, не доторкаються до голови бритвою (хоч іншим разом мають звичку голитися щодня), живуть ПОВ здержно, не п'ють жодного вина, задовольняються самі· сінькою водою. Ввесь Ардебіль тоді перебував у ненастанному рухові, справляючи чудненькl обряди. Удень по різних вулицях збиралися великі гурти хлопчаків з довгими прапорами, що на горішньому кінці їхнього ратовища намальовано було двоє зміїв, які оповилися один коло одного. Ця прикраса личку. а пальмове дерево, та й пристосовують до ЦЬОГО окрему легенду;

див. у К. Смирнова: .Перс ... (Тифліс, 1916), стор. 89.

1 В російськім перекл аді Л. Барсова ие стор. 572-576.

247

на прапорі зветься в них еждер (Eschder). ТіІ хлопчаки сиді· ли коло мечетних дверей і перегукувалися: .ой ХусейнІ •. Щовечора, а надто в останні три дні свята, після заходу сон· uя гуртувалися в певних місцях по шатрах і старі люди, та й то чимало їх. декотрі з-поміж їх мали по 100 свічок та світильників. Вони теж тримали на довгих гиучких ломаках

померанuі,

сходилися докупи,

ставали в

коло,

квилили й горлали всі з широко роззявленими ротами і з поважними рухами і так сильно розсідалися, що геть мінилися на обличчі. дехто з нас теж прнйшов подиви тися на їхне свято. Перси дали нам місце і теж повстромлю вали нам у руки засвічені воскові свічки. Поспівавши й по галасувавши таким чином годину з гаком, перси пішли із своїми прапорами та світичами по головних вулицях

міста Ардебіля.

Ост анн ю днину того свята перси завершили до обіда привселюдними поминками, а ввечері - багатьма див иими обрядами. Пом и н к и одбувались так само, як і вищесписані поминки по Алі. Позбиралися всі на передньому дворищі

мезара (усипальницІ) шейха Сефі (Schich. Sefi Mesars). Там, коло канцелярії, тримали довгого прапора, що його зробила Мухаммедова дочка Фатима, а кінець цього ра товища виконано з заліза, що було на підкові коня, який належав батькові Мухаммед080ГО брата. Цей прапор довго переходив З рук до рук, аж доки його, нарешті, приніс з Медіни до Ардебіля шейх Седреддін, син шейха Сефі. Перси нам оповідали, що коли під час поминок вимовля, лося ім'я .Хусеіін>, то той прапор починав нібито сильно маяти, а коли в поминках читалося про те, що Хусейнові завдано було 72 рани і що він упав з коня, то прапор ні бито зачав коливатися так сильно, що, нарешті, зовсім одірвавсь од ратища і впав долі. Хоч сам я не був свідком цієї події, тільки ж перси запевняли мене, що воно справ

ді так було. А втім, чорт часом сильно втручається в спра· ви чад невірного.

Опівдні хан надіслав гольштииським гостям повідом· лення, що вони, перси, сьогодні ввечерІ 24 травня (1637) дос в я т к О В У ють свіА ашур і що коли посольство має охоту подивитися вкупі з иим на їхні обряди, то він по приятельскому запрошує їх, тільки ж наперед застерігає, що, згідно з мухаммеданським законом, він не могтиме їх погостювати вином, а лиш самісінькою водою. 51 к

248

зайшло сонце, то цІле посольство вирядилося до хана. Хан зустрів нас перед своєю господою, прихильно привітавсь і запрохав сісти перед брамою ліворуч, бо саме отут на тор говому майдані повинно було одбутися видовище. Ми по· сідали на стільцях, розставлених по порядку й позастелю ваних гарними килимами, а сам він без нікого сів право руч брами на землі. Перед нами, як водиться в персів,

на землі наготований був довгий стіл, а на ньому стояло багаuько фарфорових чаш, повних солодкої, пахучої води. Перед тим нашим столом стояли великі, заввишки в чотири фути, підсвічники З міді, обстромлені товстими восковими свічками, та ще й лампи, де горіли старі ганчірочки,

просяклі лоєм та

нафтою; а перед нашими простими то

варишами стояли великі підсвічники з дерева і в кожному

з них горіло по 20 і по ЗО воскових свічок. По стінах будин ків наліплено було декілько сот ламп з вапна, ущерть пов них лоєм та нафтою; вони давали з себе еисоке полум'я. Навпопе'реК крізь майдан на довгих шнурах порозвішу ваио було безліч ліхтарів з кольорового паперу; в ліхтарях світилися свічки й гарно вигравали геть усякими вогнями крізь той кольоровий папір. Тут товпилося безліч міської людності. Одні сиділи на землі, а другі, тримаючи в руках запалені свічки та дрючки з померанцями, ходили, гуртувалися в коло й спі

вали. В Ардебілі є п'ять головних великих вулиць, і кожна з них гуртується в окремий цех; тому міщани розбиваються тут на окремі гуртки, що вже доручили геть усяким своїм поетам (а таких вони мають чимало) скомпонувати скіль кись пісень на честь Алі та Хусейнові. І от ті з міщан, котрі мають гарні голоси, одспівують тії пісні перед ха ном. Котра вулиця найбільше визначиться найкращою композицією та співом, тую вихваляють і дарують їй солодку воду. Тому-то окремі громади міщан надходили одна по одній, ставали перед ханом та гольштинським посольством в ладне коло, співали або - швидше - кричали з усієї моці безмаль дві години. Нарешті, за хановим -наказом, вони заявили свої добрі зичення ще й послам, нехай би бог допоміг Їм щасливо прибути до Їхнього шаха і нехай би шах Їх ласкаво привітав. А ТИМЧ2СОМ З лівого боку, в окремому колі, гопцювали семеро молодих голісінь

ких парубків, що перси звали їх «чак-чаку'" Все тіло тих 1 с4акчакьr:t

стукальце, торохкало.

849

танцюр з голови до п'ят вимащене було нафтою та чор ною сажею і геть усе лиснілося, але соромота у них була запнута; взагалі вони виглядали огидненько-таки, наче розмальовані чортята. Вони стукали камінням, що дер жали ЙОГО в руках, і вигукували: «Ой Хусейнl Ой ХусейнІ» Виявляли вони превелику тугу за безвинно загубленим Хусейном, а через те вряди-годи били себе камінням в груди. Оті харпаки, що одбувають вищесписане видовищ~, протягом цілого ашура бігають скрізь на базарі перед крамницями, збираючи милостиню во ім'я Хусейна. Вночі вони навіть не йдуть спати до себе додому, але, на знак CBO€Ї туги, лягають у попелі і поросі перед пекарнею хар чевні та й так сплять. декотрі з таких молодців замість чорної обмащуються червоною фарбою, начебто щоб за значити кров убитого Х усеЙна. Ми зрештою, як дивилися на видовище, таких не бачили». Це ще не був кінець святові. Н а й Ц і к а в і ш а для нас частина одбувалася пізно вночі, чи - краще сказати вже вдосвіта на другий день, і О л е а р і й оповіда€ про

це в дальшому (24-му) розділі Ti€Ї самої IV книги. Ось його слова:

«Другого дня удосвіта перси ходили скрізь по городу п о х о рон ною Х усейновою про Ц е с і е ю. Вони не сли свої звичайні ';ждер та прапори і вели верблюдів та коней,

напнутих

синіми

покриваламн

чи

паполома/dИ.

В ті покривала встромлено було стр і л и таким спосо бом, наче їх туди настріляно; вони мали визначати ті стріли, якими ворог стріляв до Хусейна. На тих конях та на верблюдах сиділи - поверх па полом - хлопчики, що мали перед собою порожні труни, обсипані (посіченою) соломою та сіном. Ті хлопчики визначали собою Хусей нових дітей, вкинут-их у велику тугу. На декотрих конях лежали чудові намітки, якими пов'язують голову, шабля, лук та сагайдак, повний стріл; це була ніби Х усе й н о В а зб роя. ЯК зійшло сонце, то багацько люду пішло на переднє дворище шейха Сефі. Там люди тії, вживаними у них лан

цетами, надрізували собі руки вище ліктя в м'якому місці. Інші, знов, пускали кров із жил на руках. Таких було такечки багацько, що до півдня всеньке подвір'я було обілляте кров'ю, наче там забито було безліч биків. декотрі хлопчики так само надрізали собі руки вище ліктя, плескали й розтирали себе по тих надрізаних ранах так,

250

що ціла рука обкращувалася кров'ю, і самі вони були нею всенькі заляпані. В отакому вигляді вони бігали по своїх вулицях; робили вони це на спомин про невинно пролляту

кров свого імама. Вони вірують, що коли так вони про ливають кров, то це знімає з них багато гріхів. Ще ж вони вірують, що коли хтось помре під час описаних десятьох днів, або під час Алієвих поминок, або в свято Курбан, або під час їхнього посту, і коли хтось одсвяткує їхні празники згаданим способом, той безперечно піде в царство

не6есне.'. Ясно, що ніяких театральнЬІХ п'єс Олеарій

(1637) не

бачив_

З другої половини ХУІІ віку ми маємо докладні описи

мохарремських свят у ісфаханського місіонера о[тця) Ра фаеля д юМа н а (1660), ювеліра Т а в е р н ь € (1667), ювеліра Шар ден а (1674). По суті, вони дуже мало нам додають до тих звісток, що ми бачили у Котова, Гемма та Олеарія, тільки що освітлюють справу суб'єктивніше. Для місіонера-капуцина о[тця) Рафаеля д юМа н а (1613-1698) Персія зробилася ніби й другою батьківщи ною, бо Bij! там вижив, у шахській столиці Ісфахані, понад півсотню літ. Ставитися терпимо до ісламу й до перських коровів він, правда, не вивчивсь, але впізнав країну як рідко хто, 1660 року надіслав о[тець) Рафаель дю Ман до могутнього Кольбера (міністра в короля Людовіка ХІУ) довженну доповідь еС т а н о в и ще Пер сії в І 6 6 О рац і» (<<Estat de lа Perse еп І'ап 1660»), де, між іншим, є звістки і про те питання, що нас цікавить', Оповідаючи (дуже іронічно) про історію ісламу і про

те, як убив халіфа Омара один мельник, о[тець) Рафаель каже, щоперси шанують пам'ять Омарового вбивці, звуть його «Б а б а • Ш у д ж а е Д Д і н» (ВаЬа chugea eldin, «батько - герой віри.) і святкують убиття Ома рове в окремий день на майдані, дзвонячи аж до півдня в наккари

(щось ніби бубни; стор. 51), Потім оповідає о[тець) Рафаель історію халіфа Алі та його синів - ХасаН8 й Хусейна, що їх погубив омейядський халіф Язід у Месопотамії, 1 В російському перекладі П. Барсова 1870 це стор. 579-580. 2: Видано в світ дю Манову доповідь (окремою великою книгою) допіру в кінці ХІХ В.: .Estat d. lа P.rs•• n 1660 ра, І. р. Rapha.1 du Ма n з, superieur de Із mission des сарисіпз d'Ispahan, pиbli~ avec notes et appendice рат СЬ. S с h е f е Г), Париж, 1890 (8 серії публікацій «Есоlе des langues orientales vivantes»).

251

та й додає (стор. 54): «Тут у персів протягом дясятьох днІв одбува€ться о п л а к у В анн Я ті € ї тра гед і ї. Для старців-харпаків (<<геда.) - це справжні жнива. Викорис товуючи

нагоду,

вони

заголяються

аж до

пояса,

чорнять

собі тіло, руки й голову, та Й, скидаючися на чортяк, за· паскуджених екскрементами, вони з камінням у руках хо· дять по вулицях та виють по-вовчому: «Хусейн! Хусейн!. Навзаводи з ними ще дехто хоче поїсти хлібця: незначні

м у Л Л и-г рам о т і ї (Ies petits mоulпаs ои рМan! de А-В-С)' ставлять собі на перехрестях крісло, вкрите кили мом, а коло його - прапор або стяг, де намальовано Алі€ву шаблю, або там лева та золоте сонце, що сходить з-поза

лев'ячої спини; це все - велика і€рогліфіка. Увечері вони туди збирають цілий квартал і підбивають людей оплаку' вати Х усейнову смерть. В своїй проповіді вони доводять, яке велике це було мучеництво: адже ж один з цих гарних святих, усе поробивши, щоб якиайдорожче продати своє життя, і загииувши через ворожу силу, а не з доброї своєї волі, виходить по їхньому «шех ід. - мученик. Голосом і рухами вони показують перед вами цього небесного улюб ленця - Хусейна, що, поранений на смерть, набрав своєї крові в руки, умазав нею обличчя і гукнув до своїх убій ників: «Оце так я піду до свого діда, пророка Мухаммеда! нехай він помститься за мене!» Мулли додають до цього ще тисячу інших патетичних безглуздів, аби, на'решті, на род вимовив «вааа!. Вистачить, щоб якась жіночка почала витягати з глибу CBO€Ї утроби оцей тужливий вигук, і всі [присутні], наче луна, одповідають їй тим самим тоном. Бува€ й так, що цей мулла-крутій (<<айяр.) Ma€ своїх вір· ннх помагачів, які перші накручують цю машину, а тоді стають нач е Д в а х ори по обох боках вулиці іпочи· нають навпереміну вигукувати: .ХусеЙн! Хусейн! Хусейн!. Отак вони казяться з чверть годиии - і похрипнуть так, що ви вже не чу€те нічого окрім «гу-гу-гу! •. Після того мулла, що про свої справи дба€, ходить, простягаючи ру ки, щоб собі щось зібрати; а якби йому нічого не дали, то

це, на

мою думку, був

би найкращий спосіб підбити

його ще до іишої пісні, ще тужливішоІ, бо це ж його заро біток. Оце чортів'я, оце скавчання наче у скажених собак, та ще й уночі до того, тягнеться десять днів,- кінча€ свою І Маленькі мулли а60 педанти (з франц.).-~Ред.

262

мову olTenbl Рафаель.- Сам шах ДЛЯ ліпшого показу ве лить, щоб до нього приходили люди З городських кварта лів, чоловіки й діти, вдягнуті кожен по-своєму, з прапо рами, барабанами, тарілками, що стукають одна об одну ...

А ЯК надійде день убиття (<<к а т л ь»), себто де с яти Й цень місяця мохаррема, то кожен міський квартал робить собі ковчег, ніби п о х о рон нут р У ну, навішуючи туди луки, стріли, сагайдаки, щити та шаблі, наче для якоїсь лотереї. Всі йдуть на майдан. Там ви побачите верб людів, а на спині у кожного пар у х л о п'я т, що, поса· довлені один напроти одного, одчайно плескають доло нями, галасують, лементують і виробляють тисячі інших

мавп'ячих штук, вигукуючи: «Хусейнl Х усеЙнl. Тоді ввесь цей незліченний натовп, озброєний тільки п~лицями, посу вається подовж великого майдана. Шах часом сидить у сбі· кафі., це - гарненька собі господа, що виходить на май дан. Він дивиться, як перед ним переходять усі ці банди, що, кричучи наче скажені, в деякій мірі малюють перед ним картину пекла. Це все йде до великої мечеті, і там

кінчається ввесь цей шабаш. (стор. 54-56)'. Оповідання ювеліра Т а в е р н ь є' 1667 року' подає мальовничі подробиці, та теж не нові, Так само, як і о!тецЬІ Рафаель дю Ман, не жаліє Таверньє своєї іроніУ. Приміром, кажучи, як ходять вулицями юрби голих людей (тільки з вузеньким фартушком), а проповідники проповідують з ка федр та з крісел на вулицях до густого натовпу народу, TaBepHЬ€ додає (І, 475): сА що тут повно й жіноцтва й ді тей, то нема для жіноцтва кращої нагоди бачитися із сво Їми коханцями.. «І(оли дві процесії з трунами зіткнуть ся на вузьких вулицях,- каже TaBepHЬ€ (та й не він один),-то розпочинається бійка: і руками і палицями. (стор. 479). Відомий автор класичного опису Персії XVII в., фран цуз-гугенот Шар ден' розповідає про мохарремське свя то в .ПершіЙ подорожі з Ісфахана до Бендер-Аббаса. (в 1 дю Ман доцзє ще (стор.

56), що протягом цієї десятиденної жа~

лоби (<<matheme») перси не ХОДЯТЬ ДО лазні голити собі волосся, і що за .ю днів після того справляють іще С8ЯТО ес еро те и» (<<тіло й голова.) на спомин про те. як Хусейнова голова, привезена ДО Дамаска на показ халіфоВі Язlдові, чудесно з'єдналася з Аого тілом, покинутим У nycТWIi коло Куфи. 3 Див. паризьке 8ИДЗННfI 1692 р. сПодорожей» Таверньє, т. І,

стор

475-479 -

кн. ІУ, розділ 7-А.

2153

квітні 1674). його оповідання дуже довге' і нам доведеться проминути ЙОГО побічні уваги й міркування та й обмежи тнся на самій суті, на самих фактах. Тільки ж ЯКИХОСЬ нових даних і в Шардена обмаль . .святкується Ашура (hachours, як пише Шарден, стор. 49) 10 днів', і після байраму це - найурочистіше свято в Персії., щоправда, жалібне .• Урочистість залежить од народної дбайливості, а тому воно святкується не по одна ковому - в залежності од місця, часу й обставин•. Не без іронії, хоч не такої убивчої, яку ми вже бачили у Шар

денового приятеля о[тця] Рафаеля, малює Шарден проце сії «найгіршої верстви народу» (des реlоtопs de gens de 1а liе du реирlе, стор. 50) - голих, почорнених або пок ри вавлених, із зброєю або з камінцямн в руках .• Брязкаючи камінцями об камінець, вони висувають язика, наче от-от сконають, і, всіма позами та іншими штучками виявляючи

якнайбільший одчай, голосять: «Хусейнl ХасанІ» ... «І(отрі обмазалися в чорне, ті хочуть тим фарбуванням показати: Хусейн стільки натерпівсь од безводдя й спеки, що аж 9Чорнів, і аж язик йому виліз з рота; а котрі обмазалися

кров'ю, тії хочуть тим показати страшні Хусейиові рани: .. Оця сволота таким-то чином оббігає вулиці, жебраючи коло кожної крамниці і прохаючи милостині од кожного хоч трохи значнішого стрічного людця ... Найбільше вони вима гають грошей тоді, коли Їм назустріч візьметься якийсь жид або вірменин, надто ж поганин-індієць .•Цежви вбили нашого пророка І - гукають вони.- дайте ж нам щось за його кровІ» ... А діти кричать кожному чужинцеві: .Прок ляття ОмаровіІ» бо гадають, що хто не з їхніх земляків, ті всі шанують Омарову пам'ять. (стор. 52; пор[івняйте стор.] 34-37)3.•Протягом цих жалібних днів,- каже Шар ден далі (стор. 52) ,-иа перехрестях та на майданах роблять ся ніби якісь похідні вівтарі, з казальницею, з багатьма ла вами навкруг. Все це покривано парчею, обвішано щитами, вогнестрільною і холодною зброєю, барабанами, тимпа-

1 У передруку Шарденовнх подорожей. що дав Лангле. це місти ться в томі ІХ: «Voyages du chevaJierChardinenPerse», nouveHeedition

раг L.

Langles, І. ІХ (Париж, 1811), стор. 48-67.

І! Ми бачили вже вимову «ашур» j В Котова і в Олеарія. Про аль

Бірунїеву увагу ДИВ. 8 нас стор. 242-243.

3 Здається,

(стор.

цього уступа ВЗЯВ Шарден з оrтця) Раф!Зеля) Дю Мана

50 друк[ованого тексту}), що читати його він міг у рукопису.

264

нами", сурмами, всякими прапорами, лев'ячими та тиг· ровими шкурами, сталевими доспіхами чи то для людей, чи для коней; гадав би хтось, що це арсенальна палата! До того ж тут порозвішувано безліч кришталевих і паперових ліхтарів, ламп та підсвічників. Туди йде проце сіями народна чернь того кварталу, і зараз якийсь суфій або інший поважний і побожний чолов'яга починає розповідати народові,щоцезасвято, аж доки прийде справжній пропо· відник. Той бере читати один розділ з книги «Е л ь кат л Ь>, себто «Убієніє>,- про Хусейнове ЖИТТЯ і смерть. В ній десять розділів, на десятеро днів свята. Потім казно дій іще й проповідує години дві про те свято, закликаючи народ ридати·голосити. Пам'ятаю, один казнодій казав тоді між іншим, що єдина сльозинка, проллята в те свято, змиє купу гріхів заввишки з гору Сінай ... Я б ніколи не повірив, яку тугу виявляє тоді народ: її аж зрозуміти важко. Вони б'ються в груди, кричать і виють, - особливо жіноцтво,- деруть на собі одіж, обливаються гіркими»

(стор. 5з-q4). А вже ж проповіді тих казнодіїв, яких чув Шарден (він наводить і зразки, стор. 54-55), не надто й талановиті. «Скінчнться казання - ввесь люд горлає: .ХусеЙн! Хусейн!», аж доки Їм перестане служити і голос і легені. А разом з тим б'ють у маленькі барабани ... Почор· нені жебраки, стукаючи каменем об камінь, роблять цю музику ще понурішою й іще дивнішою. Хто перший раз бачить оте все, відчуває якийсь жах> (стор. 55) . •Це виробляє народна маса,- завважає Шарден (стор. 56).- Вельможі, знов,- ті по своїх господах, справляють свято пристоЙніш. Вони закликають до себе знайоме духів· ництво, щодня в 4 години після півдня, і ті духівники читають Їм найкращі уступи з відповідних авторів, комен туючи їх своїми думками. О 7·Й годині читається відповід ний розділ з книги «Убієні€>, і найученіші з присутніх роб· лять свої увагн. О g·й чи 10-й годині гостюють тих, хто

зібравсь, і одпускають до взавтрього. десятої ДНИИИ мо· ляться цілу ніч». Шарден каже, що він бачив таке святкування в Персії сім чи вісім разів .• НаЙурочистіше було в червні 1667 року. У нового шаха,- повідає він (стор. 56).- Воно одбувалог" у великій залі того палацу. де місця було людей на 500.

Зала виходила в гарний сад, посередині посипаний піс· ком, і там могло вміститися понад дві тисячі публіки, не кажучи вже про тих, хто міг розміститися позаду зали та

255

по боках ... Приходили туди, до шаха, екстатичнІ процесії з кожного ісфаханського кварталу, люду по 400-500 У кож ній процесії. Були вони крамарі та ремісники ... котрі геть озброєні, котрі - голі, з обмащеиими телесами. Трохи чи не всі мали на спині тигрячу шкуру ... А посередині Їх гурту видно J5уло г о л о г о ч о л о в і к а, геть умаза

ного кров'ю, укритого стрілами та кінчиками списів, що ніби простромили йому тіло. Чолов'яга той мав репрезен тувати святого (Хусейна), кому той празник справлявсь (c'est cleui-Ia qui гергesепtе І е s а і п t d е І а f ~ t е), а розбісована процесія озброєних та голих людей мала «показувати собою (гергеsепtег) тую скажеиу завзятість, з якою Х усе й н о В е в і й с ь к О билося проти вій ська Язідового. (стор. 58). Найпишніші були процесії 10-го дня. Там до поперед нього параду (прапорів, коней із зброєю, музикантів, каме небійців, закривавлених голих людей,- див. у Шардена, ІХ, 59) долучалися ковчеги та мари з трунами .• Великого ковчега несло вісім люду: там Х усе й н а і його б Р а т а мали показувати собою двоє малих хлопців, що, сидячи ніби на парадному ліжку, промовляли один до одного: .ХусеЙнl ХасанІ. Інший ковчег нагадував собою комору для зброї... і посерединІ був хлопець, увесь озброєний, готовий до бою. Інші, знов, ковчеги являли собою ніби надгробки. Було там видно й чоловіка, що лежав у закри вавленій одежі, повній устромлених стріл, і З· кривавою головою; це мав бути у б ити Й с в яти й. За тими ков чегами їхали, теж закривавлені, люди на запорошених конях: це мали 'бути Х усе й н о В і в о яки. 300 або 200 люду, що йшли за ними, страшенно горлали: .ХусеЙнl

ХасанІ •... Вони скакали та крутилнся, мов скажені або

одержимі, та 8се вигукували оті два ймення. Ішла й про цесія суфіїв; серед неї двоє закривавлених людей лежали кожен на вузькій дошці і дуже добре в д а в а л и мер т в и х, та ще ЙШЛО десять ослів, і кожен з них віз трьох хлопчиків, що виголошували святкові вірші. Видатна була ще й процесія мусульман-індійЦіВ Алієвого толку, що иа

чолі її йшло п'ять слонів з невеличкими баштами на спи нах, а в баштах сиділи діти, співаючи похвали Хусейнові ... За ними дванадцять чоловіків несли на руках парадне ліж ко з золотої парчі. ПосереДИНі ліжка було д в і тру н и, теж укритих золотою парчею, а по чотирьох кутках сиділо четверо дітей, що двоє співали хвали Хасанові й Хусей-

нові, а двоє одганяли мух од трун пір'яними віялами. По· заду бики везли два спорудження, що одно мало являти собою мечеть меккську, а друге - мечеть медінську. Всі ці процесії переходили серед шахського майдану перед шахськими очима, а той дививсь на них із своєї зали. Поліція кінна і піша дбали, щоб не було непорядків, бо часто трап· ляється, що в такі дні процесії окремих кварталів вступа· ють у справжній бій між собою, а це ж для свята страшний непорядок» (стор. 59-63). <Проповіднича казальниця стоя, ла на великій платформі коло шахської зали під розкіш· ним шатром. Навкруг стояло безліч духівництва, з суфіями позаду. Після проповіді одспівали гімн на похвалу ХусеЙ· нові і його родові. оо, а потім ціла та площа і сусідні місця залунали прокляттям проти Язіда й його прихильників та благословеннями для шаха» (стор. 63). <Шах протягом всіх десятьох днів мохарремського свята гостював вечерею всенькі тії процесії; авжеж це було понад 4000 люду» (стор. 64). Списавщи все те дуже довго й докладно, Шарден додає

«А втім ті' 'процесії виглядають зовсім не побожно і, правду кажучи, нагадують собою сміховинний маскарад всяких штукарів, або скажених і розбісованих людей. Та й раз у раз їхні співи й їхні вигуки кінчаються прокляттями проти ворогів їхньої віри» (І Х, 64). В своїй «Другій подорожі з Ісфахана до Бендер·Аббаса» Шарден - на першій сторінці - згадує про свято на славу О мар о в о г о в б і й ник а, що зветься «ВаЬа sujael din Omar·couch», але подробиць ніякісіньких не дає (т. І Х, стор. 94-95).

В усіх тих докладних описах і з першої і з другої поло· вини ХУІІ віку ми не знаходимо абсолютно н і я кої

В к а з і в к и на те а тра л ь н і п'є с и. Все, що опо· відають подорожні Котов, Гемм, Олеарій, о[тець] Рафаель дю Ман, TaBepHЬ€, Шарден, веде нас до висновку, що на· віть під час наймогутнішої пори сефеВідської династії дра· матичність мохарремського святкування

не. переходила

поза проповіді, маскарадні обряди та процесії. Але ж такі проповіді і драматизовані процесії одбувалися, безперечно, ще й перед сефевідською епохою, живовидячки, ще за бо· вейгідських султанів Х-ХІ вв.

257

1У Оповщання голландця Де·БРі'іЙна 17,0. р. за дуже драМЗl1iчне СВЯ1' кування «АшурА) (8 Ісфахані). ВИ.ll.НО, щО В кінці сефевідського пе рІоду драматизовані обряди і священно-маскарадні процесії ще не переЙШЛИ в теЗ1'р8льні містерії.

1 так воно залишалося аж до самісінького кінця сефе·

відського пер іоду . Ми наведемо довге, докладне свідоцтво з часів пануван, ня останнього представника сефевідської династії - сул тана Хусейна (1694-1722). Пише голландець Корнель Де· Б р а й н', що по-французьки, переробивши його ім' я на Le Вгuул (або навіть на Le Вгцп), названо його велику книгу: .Voyages de СоrnеШе Le Вгцп раг lа Moscovie ел Регсе et ацх 1лdеs Orientales>, Амстердам, 1718, in-folio. Де·БраЙн бачив мохарремське святкування в TP~BHi 1704 р, в столиці lсфахані, і ось як описує ЙОГО в Ц-ім розділі своєї подорожі (т. І, стор. 217-221)', . •Десять днів поспіль одбуваеться це сумне свято (поча· лося 1704 р. з 6 травня). По вулицях ходять невеликі гур· ти людей, душ по десять - по двадцять, напівголі, 3 почор· неними обличчями; вони дуже'таки скидаються иа наших сажотрусів,- аж дивитися страшно І 3 пригніченим ви· глядом вони виспівують,голосять, пристукуючи собі "ки· мись кастаньєтами. Щоб навіч показати загибель святого Хусейна, випускають о з б Р о е них люд е й та зроб· лену Х у се й н о В уподоб уЗ. Тая подоба - велика, в середині порожня; в неї залізае і їі порушае чоловік, що видно й ноги його. Ті, хто бере участь в цих мавп'ячих штуках і веде (сопduіsелt) тую подобу, здобувають на· городу од глядачів: здебільша - дрібними срібнячками, хоч, правда, трапляються й щедріші люди. Окрім того, і ввечері і вранці уряджуються тими днями привселюдні про п о в і д і на вулицях, а надто на перехрестях і в інших людних місцях; навкруг там вішають килими й ма· терії, стіни прикрашуютьщитами та іншоюзброею, а крісла. що иа них виходять проповідники, бувають заввишки иа

І О е В 'г u у п,

Reyzen over t'\1Qsсоvіеп door Persien ел Oost Indien,

Лельфт, 17111 1714, Амстердам, 1711. 2 Або ДИВ. гаагське видfання] подорожей Де-БраАна (тут він пи·

шеться Le Вгиуп),

1732, т. IV, стор 173-185 (іп Но). Голландського

первопису не маю під руками.

• cLe meurtre de se saint est represente раг des per50nnes armees еі par 50n image» [франц.- .смерть ЦЬОГО С'ВЯ10ГО представлена оз6роє~ ними особами j його подо()ою..- Ред.], стор. 21B~a ..

258

п'ять-шість східців. Такий проповідник держить в руці якісь папірчики,- частенько туди закида€ оком, коли ви хваляє святого та оповіда€ про його подвиги й чудеса. Дру гий проповідник примощується на скількись східців нижче од першого; він ще й од себе Голосно виспіву€ хвали Хусей нові. Місця, де одбуваються ті казання, повні крісел (sieges) та лав ... Я бачив, як усі слухачі аж розливалися слізь· ми, глибоко порушеиі красномовністю своїх навчителів.

А на розі тієї стіни, де ми стояли, примостили В ели к У Ф і гур у, непогано зроблену, набиту соломою Te€ опу дало мало репрезентувати собою Хусейновоro убійника на ім'я О м а рІ, і йоГо спалили надвечір у багатьох міс цях гброда. Тії проповіді, або промови. одбуваються так само і вночі на декількох майданах, де для цього намощу ють великі підвищення (sur de grands !hea!res eriges pour сеlа) та й обриштовують їх решетінням (avec de, la!is), на якому розставляють понад тисячу ламп; але уряджують

вони це так незручно і необережно, що більшину тих ламп гасить вітер. А проте глядачів там незліченна сила. Другого дня після нашого великодня (в понеділок 12 травня) одбулася велика процесія r о л о в н а урочис тість отого жал ібного свята по Хусейнові. Щоб краще іі бачити, я засів на базарі в одній крамниці, що повз неї по винна була процесія перейти. Попереду тієї процесії їхало (А. Кр.: щоб пильнувати порядку) скількись верхівців, озброєних луками, та ба зарний пристав дерогіі. Вже за ними посувалися співці, що кожен тримав свічку в руці і напнутий був фіолетовим або чорним одягом, який личив цій урочистій жалобі й їх нім голосінням. Декотрі поміж ними були напівголі; інші

несли великого скрученого чорного прапора. За ними з' я вилося троє верблюдів. На першому сиділо двоє мало не голих хлопців, на другому - TPO€ хлопців, один позаду другого, а на третьому - запнута подоба жінки (I'image couver!e d'uпе Іеmmе) з малим хлоп'ям. Далі ilшло п'ять інших верблюдів; на кожному сиділо сім чи вісім хлоп чаків, теж немало голих, посаджених у к Л і т к и; а за ними посувалося двоє стягів. Далі їхав віз, з одчиненою r р у ною, де лежало мертве тіло, а за ним ще один віз, напнутий білим, з декількома спіВllЯМИ. Після того t Де"Брайи не каже, щоб хтось звав те опудало х а л і фОМ Ома ·ром. Запевне, це мав бути омейядськиА ПОЛКОВОДець Омар і6н-Са'д,

259

з'явивсь віз, навантажений кадилом (d'encens), з двома чоло віками і з чотирма хлопцями, що кожен держав у руці книжку, а перед ними був стіл. Оточували цей віз якісь знаряддя, що скидалися на вилуджені лампи, а позаду посувавсь великий скручений прапор і дванадцять

озбро€них вояків із шоломами на головах. Знов же позаду їх були ДBO€ малих хлоп'ят, гарненько вбраних і прикра шених пір'ям і дзвіночками. Ще ж їхав на коні молодий б ран е Ц ь В супроводі шістнадцятьох інших, при к у. ти Х л ан Ц ю га м и один до одного, і з п'ятьма пер е в'я з ани м и. За ними їхав віз із піском, що з-посеред його висувалися шість з акр и В а в лен и х г о л і в, а тіл людських не було видно, і через те здавалося, що вони одрубані. Окрім того, на цьому возі сиділо ДBO€ людей в одежі, а за иими ще на одному возі везли т і л о Х у сей н а, що його вдавав (represente) озбро€ний чоловік із шаблею в руці. Він був геть увесь обіллятий кров'ю, щоб іще більше викликати тугу й жаль у присутніх; та й справ· ді, ЇXH€ голосіння і лементування не можна було й списати. Треба визнати, що нема нічого зворушливішого, ніж оце видовище; і в нас не було жодної охоти добачати в ньому щось смішне чи вдане. За тим возом ішло скількись моло диків; У одних були рук и с кру чен і, у других вільні. Із ними була сто р О Ж а, що вряди-годи грози· лася на них палицями, а тії схиляли голову і згиналися як не можна натуральніш. Знов же їхав за ними великий віз, що його тягли чоловіки, так як і попередній. І той віз був повннй з акр и В а в лен о г О п і ску, а на ньо му - ДBO€ мертвих тіл і ще четверо, од яких видно було самісінькі голови; над ними пурхало шестеро гор лиц ь.

Потім з' явився ще один віз. З нього витикалися руки й ноги, .і горіло на ньому дві свічки. Третій віз тяг шість голів і двох чоловіків в одежі, а ще один - озбро€ного мерця і якусь слабу людину. Потім ішли: ДBO€ прапорів, окуль· бачений кінь, двоє барабанщиків і співців та ще один віз з двома трунами і двома хлоп'ятами, що, держачи в руці книгу, вряди-годи її цілували ігр а лис в о юро л ь чудово (fаіsоіепt lецг гl\lе 11 тегуеillе). далі йшов віз надзвичайно великий; на ньому - десять чи дванадцять тру п і в, що од них видно було тільки закривавлені руки й ноги, та п'ять або шість б ран Ц і в. Верхи конем їхав молодий парубок, обнизаний стрілами, геть обілля тий кров'ю; здавалося. він затого впаде з коня. Після

260

нього з'явилася труна, вкрита чорним сукном; коло не! люди виспівували й танцювали, н і б и т Р і У м Ф У ю ч и, а за нею несли три списи, оздоблені самоцвітами. Далі йшов кінь, навантажений стрілецькими луками, стрілами, чал мою і великим стягом, а п'ятеро інших коней везли ЩИТИ, луки, стріли і п'ять дротиків, що иа їхньому кінці видно було руку (А. Кр.: металеву). Процесію замикав багато осідланий кінь з трьома парами голубків; та він ішов на одшибі. ЯК ми передивили оце все, один їхній священик був лас кавий пояснити мені, що за таємниця в тім (de т'еп ехрli· quer Іе mystere)l. Дванадцять горлиць, що я їх бачив на одному з возів, нагадували собою (representoient) тих, що з'явилися над Хусейновим тілом, як його вбито; горлиці тії, вимазані його кров'ю, полетіли до Медіни, де жила сестра того святого, і вона, побачивши їх, довідалася про його смерть. {Віз з двома трунами та двома малими хлоп цями, що держали книгу в руці,- воии являли собою (representoient) двох Хусейнових синів: Алі-Аскера і Алі Акбара; вони,- пояснив він,- загинули од стріл. Пару бок, простромлений стрілами, теж озиачав собою (marquoit) Алі-Акбара. Труна, вкрита чорним - це труна Хусейнова, а на возі шість голів з двома одягненими чоловіками то Хусейнові діти. Сталева рука, настромлена на кінчи ках дротиків - це військовий значок, що його НОСИЛИ колись на своїх прапорах мусульмани-перси; п'ять паль ців тієї руки мають визначати Мухаммеда, Алі, Фатиму (дочку Мухаммедову, Алієву дружину), Хасана й Хусейна. Геть усе, що виступає в тій процесії, визначає собою Х усей на і його сімдесятьох двох приятелів, що загинули вкупі з ним і вважаються у персів за священномучеників. До найвищої міри треба дивуватися, - додає од себе Де-Брайн,- що ті люди, чиї голови, руки та ноги вити· калися на возах, могли не робити жодного руху протягом цілого дня, доки тяглася процесія. Більшина тих голів мала навіть і довгі бороди, а шия Їм була затиснута так сильно, що здавалося, ніби голови і не пристають до неї, тим більше, що й очі, можна сказати, були непорушні. Правда, я довідавсь, що задля цієї нагоди дають Їм питво, яке забиває їм тямку і позбамяє руху на весь той час. 1 Може, ХТОСЬ спокусився 6 перекласти; (ПОЯСНИТИ ВСЮ ту міс т еоо р і Ю», але це значило 6 насилувати текст.

261

А втім, ілюзія не була повна, бо я попереду побачив помІж іншими ще й в о с к О В У голову. Будь-що-будь, треба визнати. що перси уміють дуже зручно робити та кі вистави (ces sortes de repr~sentations-Ia). На завтра, ще як блаГОСЛОВЛЯЛQСЯ на світ, ми знов пішли туди само, щоб додивитися, як справляють те уро чисте свято; та шах туди прибув вже аж двома годинами пізніш. Одбувсь ніби парадний виступ городських квар талів. ЯК і вчора, попереду виступали в параді озброєні луками верхівці базарного пристава-дероги, а вже за ними ЙШЛИ декілька парубків, що, держачи палиці в руках, гукали: «Хусейн! Хусейн!», скакали та співали. За ними йшли музики та барабанщики вкупі з міщанством з усяких міських кварталів; перший їхній гурт держав шаблі на голо та круглі щити, а інші озброєні були розмальованими дуже гарно палицями. Вбрані воии були всі чистенько в оксамитні одяги, з гарними поясами, а на головах були незвичайні тюрбани. Поміж ними одна купка спорудила собі ковчег - так, наче якусь колясу, оздоблену Дзерка· лами, шаблями, кинджалами і іншою зброєю, позолоче

ною або посрібленою. А були й інші такі коляси - ще вищі, без передків, ще більше прикрашені дзеркалами. Таких споруджень, або ковчегів. було п'ятеро, а шостий в Чар6а гові ("Чотирьох садках», поміж двома будовами'. Цей ос· танній ковчег увесь був обкладений дзеркалами, чи навіть геть збудований із дзеркал, і виглядав неначе вівтар з дво· ма одчиненими дверима, з-поза яких видно було всі при· краси. Він був височенький, і туди заразісінько увійшов казнодій, скоро-но шах з'явився в Довгогалерійній будівлі свого другого садка. Той ковчег-вівтар там залишавсь три чи чотири дні. Він був складений з частии, що Їх попривозили окремо та й з'єднали там-таки на місці, бо цілий він був би не проліз крізь городські брами». (Стор. 22!-а). «3а цією гарною процесією ішла інша, з декількома прапорами на чолі і з безліччю коней; у од ного коня голова була прикрашена великим султаном китицею з білого пір'я, а інші були багато осідлані, обві· шані гарною одіжжю, шаблями, щитами, луками, стрілами

1 .Чарбзn (дослівно «чотири садки» -

це в lcфахаНj алея, що веде

од шахських палат на південь. до річки 3енде-руд.

По суті. це одна

з міських брам, і, примfiром], микrолз! Гемм так і зве п: попа porta-

Chaacbagh (див.: ,Рес,і .., ЛеАден, 1633, стор. 27, вид[.нни! Laet). 262

" Іншою зброєю. Н. декотрих були навіть тюрбани, ще більші султани та інші прикраси. Далі йшли співаки-му зиканти та танцюри, що танцювали з якимись павільйон '1иками на головах; у декотрих були списи, оздоблені стріч Іками та буичуками. Нарешті пішла й сама процесія, така

як і вчора.

Ії учасники спинялися вряди-годи та й, спі

ваючи, посипали собі голову солоМ'яною січкою і голосили: «Хусейн! Хусейн!. Декотрі тримали в одній руці шаблю наголо, а в другій - круглий щит. Інші, знов, мали палиці. розмальовані й добре визолочені, завдовжки стін з деся· теро,- і здавалося, що всі аж горять бажанням вступити в бійку. Тільки ж базарний пристав-дерога, маючи З собою товариство більше, ніж !ООО верхівців, аж надто дбає, щоб люди не полізли битися між собою: він розміщує своїх людей і на чолі процесії, і в середині ЇЇ, і в хвості. Розстав' ляе він своїх людей і на шляху, кудою має йти процесія. і не дає кварталам посуватися і накше, як кожному квар' талові окремо після кожного. Одно слово, дерога нічого не забуває, аби не допустити до непорядків і до спірок, які могли б постати про чиєсь місце в процесії, коли люди йдуть тісним шляхом; на цей випадок там ставлять, в пев ній віддалі між собою, вояків з огнестрільною зброею.

Такі заходи тим потрібніші, що, на думку персів, той, хто загине під час мохарремського свята, піде просто до раю. Через те вони й не проводять ніяких слідств про ті вбив ства, що тоді чиняться; звичайно, це використовує дехто, щоб упорати свого ворога,- отак як воно буває і в Італії під час карнавалу. З тієї причини обережніші люди, котрі не мусять брати участь у тій процесії, побільше зовсім не виходять з хати за останніх днів того великого свята, надто ж турки-мусульмани. про яких усі знають. що вони вороги Хусейнові й прихильники ненавидного для персів

Омара". Народу на цьому врочистому святі раз у раз буває незчисленна сила - і міщан, і чужинців. Цим разом. од наче, все проминуло без заколоту.- річ ие надто звичайна. коли взяти на увагу піднесений настрій супротивних гуртів,

які, зустрjчаючись, не шкодують один одного. (стор. 222). 3 цього дуже детального Де-Брайнового оповідання ясно, що й Де-Брайн бачив на мохарремському святі самі сінькі процесії із священно-маскарадним переодяганням, а не правдиві драматичні вистави.

А було це наприкінці

сефевідської епохи, вже в ХУІІІ

століттІ.

263

v в

описі

СамlуїлаJ

fмеліна

1770-х рр. мохарремське свято ще нічим

не одрізняється од сефевідських часів. ЗнаЧНіШУ еволюцію показує нам

1787 року ФраНКЛіН - СИЛЬНО драматизовані процесії, вже 6JJизькі 40 правдивих сценічних п'єс релігійно-історичного змісту, ще й з відповідними декораціями.

Більше того, і далі, протягом ХУІІІ століття, вже як упала сефевідська династія і замість неї панувала над Пер· сією низка інших, не видно, щоб мохарремські містерії уже перейшли 3 драматизованих процесі йних обряді в та пере· одяганнів до справжньої театральної драми. Мабуть, це можна пояснити, хоч почасти, і релігійно' політичними відносинами ХУІІІ в. Вже ж бо тоді для шиїз· ма в Персії були нелегкі часи. Люті а Ф ган с ь к і зайди. що 10 літ паиували над Персією (1721-1730), то були сун· ніти. Не менше лютий і деспотичний їхній наступник Н а· ді р-ш а х (1736-1747) силувавсь навіть геть знищити шиїтське визнання в Персії та насильно запровадЖував суннітство. Ясно, що це була пора, мало підхожа для того, щоб мохарремські шиїтські свята спокійно перееволюціо· нувалися в театральну сценічну драму'. Ба навіть й тоді, як влада над Персією перейшла до рук шиїтів-з енд и Д і в (Карім-хан, 1760-1779, і ін.), ще не одбулося таке зеволюціонування. Вистачить для цього подивитися в .Подорож до північної Персії» (з дору чення Російської Академії наук) Самуїла Гм е л і н а, що в 1770-х роках бачив мохарремське свято в надкаспійському місті Решті'. Воно, правда, Гмелін одразу-таки підкреслив велику т е а тра л ь ніс т ь

мохарремського святкуван,

ня. «Хусейн,- так каже Гмелін у вступі до свого опису, як його виморили голодом Омарові прихильники, зваживсь, нарешті, з одчаю вдарити на вороже військо та й упав жертвою свого нападу І от... перші десять днів місяця мохаррема розподілено в персів так, що цілий хід тієї події виставляється те а тра л ь н О на вулиці (auf der oHent-

liсЬеп

Strasse theatralisch vorgestel1t wird), -

трохи чи

1 Оповідання зб!зтаJ Дел а пор т а 1738 про «азвін (ДИВ. нижче, бібліографічний реестр, стор. 293, .N'!l 1), ПО суті, нічим не одрізняє

ться од БраЙнового. І дИВ. німецьке видання Гмелінової подорожі: «Reise durch Russ· Jand, IІI-ег ТЬеil: R,eise durch das nordJiche Регsіел, іл dел Jahren 1770, 1771, Ьіз іт Аргil 1772, СПб., 1774. Про мохарремське святкування

днв. стор. 311>-318, Іп 4-to.

264

не таким самим способом, як папісти показують навіч наро дові страстотерпну історію спасителя» (т_ ІІІ, стор. 315) Тільки ж ті подробиці, котрі ми читаємо далі у Гмеліна, навіть показують нам, що в 1770-х рр. мохарремські те'зіє справлялися більше-менше так самі сі нько, як вони справ лялися і за часів сефевідських: (ІІІ, 316) .Ще перед півднем іде народ до мечетей пиль· ніш, ніж звичайно. Там кожного разу читаються, а часом і

співаються, певні уривки із історії мучеників (Ruhsetusi)'. щоб жвавісінько представити Хусейнову мученичу смерть._. Уночі, окремими слободами (sJоЬоdепwеіsе), люди ходять із смолоскипами та свічками по вулицях, і бродять не одну годину. Кожна слобода несе з собою прапор тв дрюк з ви пнутою рукою на кінці. Більшина тих фанатиків із страш· ним вереском виспівує піС\lі, навмисне складені для цього свята, та б'ється в голі груди ... Такі про~сії за перших днів мохаррема ходять по вули цях тільки вночі, а в другій половині десятьох днів з'яв ляються і вдень ... Скільки є слобод в Решті, стільки видно й процесій, і кожна має своє визначене збірне місце, куди вона йде під проводом слобідського старшини. Таке збірне місце має вигляд широкої галереї. Вона коштом кожної слободи оздоблюється більше чи менше. За оздобу прав· лять золоті речі, оксамит, матерії, метали, стрільна зброя, шоломи, плоди-садовина і таке інше. Там показується Х у. сей н о В а мог И л а, а на ній його бойовий меч, лук і стріли. В другому кутку (стор. 317) сидить його сім' я, як у в ' я 3 Н И ці. Той бік, що виходить насупроти гале реї, прикрашується самшитовими та кипарисовими дере· вами. Там стоїть юрба людей, що завзято аж до хрипоти галасують та б'ються в груди, а тим часом окремі співаки одспівують ту чи іншу підхожу пісню. Всім присутнім щедро подається кава, чай, солодка вода та варення; не забувають і кальянів. ЯК настає час, то слобідський проводир виводить із збірного місця свою процесію та отих крикливих плакунів та народний натовп, що поміж ним є чимало й жіноцтва, бо в такі дні чоловіки мусять дозволити жінкам вихід із Їхньої вічної в'язниці. На чолі походу виступає стягоноша.

1 Очевидячки, Ні",ецьку транскрипціЮ «Ruhsetusi) треба розшифру вати, як «Равзат уз~зl') (ДОСЛ[івноj «Сад загибелі»); азер6айджансько перська вимова замість чнстоара6ської «Rawdhat udh~dhi».

Поруч його йде другий, з вищезгаданим дрюком (з рукою). далі виступає кінь, або скількись коней, обвішаних кош товним камінням; вони мають являти собою (vorstellen) Хусейнову кінноту. Вже за ними посувається гурт вище згаданих плакунів, що тепер подвоюють своє галасування. Потім іде людність самої слободи з восковими свічками в руках, порозбивавшись на декілька гуртків, що серед кожного несуть або ту або іншу з речей, виставлених на їхньому збірному місці на спомин Хусейнової смерті. В такому порядкові процесія підійшла до ханської гос поди і тут на ханському подвір'Ї з усякими чудернаuькими кривляннями одіграла, одспівала й одкричала те саме, що вона перед тим виробляла коло своєї галереї. Звідти вона помандрувала по всіх вулицях міста. А що в Решті є вісім слобід, то було й вісім процесій. ЯК же кожна з них висту пала щодня, то на вулицях не припинялося вічне мету шіння. Ніколи церемонія не кінчиться без того, щоб де кілька людей не заплатили своїм життям. Сьогодні,- кінчає свою мову Гмелін,- тобто в остан ній день свята, було показано (vorgestel1t) саму сме р т ь Х усе й н о В у. Головні церемонії були ті самі, тільки все здавалося ще божевільнішим. Декотрі люди в своїм завзятті зайшли так далеко, що, тнучи себе подовж і поперек по своїх поголених головах, поробили собі такі рани, що кров збігала на всі боки... (стор. 318). Уряджено було сьогодні бі й поміж Хусейном і Язідом, груди об груди. В тім бою вбито Хусейна з його прихильниками. В процесії хтось має представляти Язіда, що тріумфально їде на коні, а коло нього знов же співаки. Позаду нього являється Хусейнова сім' я, забита в к а й дан и, а далі несуть усім на показ Хусейнове т і л о. Глядячи на нього, як і раніш і пізніш, люди посилають довічні прокляття цілій Омаровій секті ...

Протягом цих днів ніхто не розпочинає нічого, ані важ· ного ані неважного, бо думають, що все вийде невдало. Припиняються всі громадські справи, не одбувається су дівництво, не підписується жоден урядовий папір, зачи няються крамниці.. .

Наведений з Гмеліна оцей опис стосується до початку 177(),х років. А літ якихось п'ятнадця1'еРО після Гмеліна вже аж під самісінький кінець панування зендидської династії - писав про мохарремське свято Уїльям Ф ран к Л і н У своїй «Подорожі з Бенгалії до Персії.

266

(Лондон, 1790)'. Те, що бачив Франклін (в жовтні 1787 р., за Джафар-хана 3ендського), уже ніби Д у ж е близько підходить до театру; та ще. мабуть. не зовсім воно таки театр.

Франклін попереду переказує, безперечно, з усного пер· ського оповідання, шиїтську легендарну історію Хусейна, сина халіфа Алі, як його із сім'єю оточило Язідове військо під командою (Омара) ібн-Са'да, недалеко Куфи на €вфраті, та й загубило з усією сім'єю, і як обурювавсь на це євро пейський посланник у Дамаску та й заплатив за те обу· рення своєю головою .• Всі оці різноманітні події показу· ються (vorgestellt) у персів протягом перших десятьох днів мохаррема.,- каже Франклін, додаючи, що перси звуть ті десятеро днів «дега.'. «Ще 27-го дня попереднього місяця - зульхіддже вони будують мінбари (<<П1UтЬгіs>, пише Франклін) або казаль· ниці в мече:rях, а стіни мечетей запинають чорною мате

рі.ю. І-го мохаррема на ті казальниці виходять мусульман· ські священики (the аkhuпds 01 peish nummazz's, or то· hammedan priests) і починають читати «аль - В а к а а. або оповідання про ЖИТТЯ і діяння Алі і його синів - Хасана й Хусейна' ... В перервах народ б'ється в груди, гірко плаче і вигукує: «Ой Хусейнl Ой Хусейнl хейф ез Хусейнl як шкода ХусейнаІ» Декотрі частини «Вакаа. віршовані і Їх сумно співають. І щодня якась окрема подія тієї історії о лиц е т в о р я є т ь С я навмисне вибраними для того людьми, причому виносяться і в процесії возяться по вся ких сусідніх місцях відповідні намальовані кар тин и. Одна поміж ними зображає ріку €вфрат; її вони звуть «аб-і Форат». Ватаги хлопців та парубків мають удавати з себе -

одні в о я к і в (Омара) і б н -с а 'д а, другі - во я к і в Х усе й н а та його компанію. Вони швидко пересува ються по вулицях, вступаючи в сварку і в бійку одні з дру гими, і кожен гурт має свої окремі прапори та стяги. Та ще одне видовише (раgеапt) показує х а л і фа Я з ід а,ЩО сидить ! W. F r а n с k І j п, Tour from Benga! to Регзіа. ЛОНДОН, 1790, crop. 239 і дfаЛіl.

2 ТерМіном «деха» (<<десятиця:t), од перського слова «дех) (10), озна qаються всі десятеро священних днІв мохарреМ8. Що ж до звичайно

вживаНОГQ арабського терміна с' АшурА» (<<десят6Кt), то це, властиво ка жучи, є назва тільки ДЛЯ

10 ГО ДНЯ.

І! Точніш не «гака а», а (ВАки'А .. (подія, пригода). Та частіш таке qитання звуть «раузе» (чи «раУЗ8-хані.).

267

на пишному троні, оточений сердюками, а поруч нього міс· титься е в р о n е й с ь кий n о с о л. до найзворушливіших вистав (representations) нале· жить в е с і л л я молодого Кас и м а, що не доверши· лося, бо Касима вбито в сутичці на Євфратових берегах 7 мохаррема. Наречену грає (represents) хлопець; він одяг· нутий по-весільному, а коло нього жіноча частина сім'ї співає сумну пісню, що в ній оповідається, як її нареченого вбили неві ри (бо шиїти звуть суннітів невірами). Пока· зується (is represented) і розлука поміж нею й женихом. Він виходить на бій, а вона ніжно з ним прощається і опови· ває йому шию своїм дарунком - похорон ним одягом. Лю· ди, дивлячись на це, вибухають найгарячішими вигуками скорботи та одчаю і посилають прокльони Язідові й усім, хто хоч трохи причетний до знищення сім'ї їхнього імама. При цій нагоді випускають і г о л у б і в, бо перси ка жуть, що вони принесли з Кербели до Медіни новину про Хусейнову смерть, умочивши для доводу свої дзьоби в його кров. Показуються народу і ко н і, на яких ніби їхав

Х усейн та його брат Аббас. Вони підмальовані так, ніби вкриті ран а м и і обнизані стр і л а м и. Серед оцих усяких процесі!! часто трапляється немало біди, бо всі перси - шалені в своїм ентузіазмі, та і! геть усі вірять, що душі тих, хто Загине серед мохаррема, зара зісінько підуть до раю ... Багато дехто сам собі наносить рани. Є й такі, що силуються зовсім не пити води протя ГОМ тих десятьох днів на згадку про ті страждання, які терпів їхній імам, не мавши води ... І О-го мохаррема виносяться обмазані кров'ю тру н и тих, хто загинув у бою; за ними несуть шаблі та наміткн,

прикрашені чаплиним пір'ям. Іх урочисто ховають, а тоді духівництво знов виходить на казальниці і знов читає «ва каа •. Все закінчується прокляттями проти халіфа Язіда •.

УІ Безперечні театраЛЬНі п'єси у персів малює нам французька місія 1808 р. (В Шіразі, а аташе Танкоань - в ТегераНі) та член рівночасної

англійської місії Морієр (1808 р. У Тегерані). Але е глухих провіНціЯХ а60 на окраїнах перської території ще ДОВГО справляється ашура по

давньому. без п'єс; опис єреваНСЬКОГОСВЯТ8 1820-х рр. У 6ар{она] Гакстгаузена (1843) та бакинського свята у повістяра дюма (1858).

Але навіть отакі процесії, які описав Франклін 1787 р" може, ще

не

назвалися б театральними

268

п'єсами,

дарма

ЩО В них ми виразно бачили не тільки священний маска· рад з лицеді йським переодяганням, з иамальованими деко·

раціями, ба бачили й ніби драматичний розвиток дії. Зда· ється, одначе, ЩО драматичні сцени, які списав Франклін. були більше пантомімні, ніж діалогічні. і що «лібретний» зміст трагедії подававсь або в промові пролога·ровзехана. або в тужливих хорових співах. А от те. що ми читаємо про мохарремське святкування вже за нової перської (чи там тюркської) династії К а д. ж а рів. не дає приводу для сумнівів. джерело - описи подорожей до Персії 1808 р .. як англійського, так і фран, цузького посольства, за панування каджара Фатх·Алі-ша·

ха. {хні звістки вже не залишають у читачеві жодного

скептицизму: люди бачили справжні театральні сценічні вистави.

Адрієн дюпре, член наукової експедиції, що їхала з Ф ран ц У 3 ь ким п О с о л ь ств О м, описав свої подо· рожні спостереження вдвохтомовому (іп 8-уо) виданні «Voyage еп Perse, [аі! dans І es аппееs 1807, 1808 е! 1809»

(Париж, 1819). Мохарремське свято він бачив весною 1808 року в Шіразі і пише про ЙОГО в 55-му розділі під заголов ком «De lа геl іgіоп des Persans> отакими словами (т. 11, стор. 314-316): «Ворзжнечу проти суннітів піддержують у серці пер ського народу щорічні спектаклі, де внступають найперші герої шиїтської секти ... ці релігійні спектаклі - під смак наших містерій ХІУ, ХУ й ХУІ вв. Тягнуться вони десять днів. Я мав утіху, живучи в Шіразі, побувати на одному з цих смішних фарсів (А. Кр.: Sicl). що виставляються з найбільшою пишністю. Принц-губернатор сидів у залі, обвішаний кашмірськими шалями (А. Кр,: сидів, очеви дячки, коло вікон, що виходили на подвір'Я); дворакам дано було місце в покоях першого поверху, а народ стояв на просторому дворищі. де одбувалася сцена. ЖіноtlТВО розмістилося на терасі будинку, наче густий паркан •. І далі цей француз 1808 р. оповідає про самий спек такль - з сюжетом близьким до того, який бачив і опи сав 20 тому літ Франклін, але з подробицями, що вказують на дуже значну театральну еволюцію:

«Після промови. .по ті виголосив. стоячи на естраді, імам і що торкалася сюжета, який мали виставляти. сцена одкрилася в і р ШО в а ною роз м О В О Ю поміж Хусейном, його дружиною і його дітьми. Роль Х усейнової дружини 2б9

грав хлопе~ь, пеJ?ЄОДЯГНУТИЙ по-жіночому. Хусейн, ви слухуючи НІЖНУ І палку прощальну мову своєї жінки й синів, силувавсь Їх потішити, кажучи, що він іде в бій проти ворогів правдивої віри. далі виходить військо Язі дове. Хусейн ЇХ перестріває. Зав'язується бій. Побивши велике число ворогів,- бо так каже перський переказ, Хусейн падає проколотий стрілами і вмирає. Цей фарс кін чається виходом на сцену декількох дужих людей з важ· ким довгим начинням (poteaux) на спині, що зверху його понасідали ще й дітваки. Найзабобонніші й найфанатичніші поміж персами боже воліють під час цього свята аж до того, що ріжуть собі шкуру бритвою, сподіваючися, що, отак мордуючи своє тіло, вони за Алієвою допомогою дістануться до раю з гу ріями, коли оцими святими днями помруть» (стор. 316). Цей спектакль 1808 р., як сказано, одбувавсь уШіразі. А тим часом решта французького посольства бачила те

саме в шахській столиці Тегерані, і аташе посольства Ж. Т анк О а н ь (Тапсоіgпе) описав спектаклі в одному з своїх листів до тієї паризької дами, що до неї він адре· сував і всі інші свої листи з подорожі, під заголовком «Lel· Ires sur lа Perse еl lа Turquie d' Asie - раг J. М. Т а п с о і g n е, attache а lа derniere ambassade de France еп Perse. (2 ТТ., Париж, 1819). Той аташе умів трохи й бала кати по-перському: адже в 'своєму 26-му листі він прислав

своїй адресатці переклад із Саадієвого .Гулістана. І . Про те'зіє пише Танкоань отак (лист 21-й, т. ІІ, стор. 3): «Але, мадам, найцікавіше і найнезвичайніше з усього того, ЩО ми досі бачили, це - те'зіє (Ізzі"s) або оплаку' вання: щось, ніби похоронні грища (espece de' jeux fuпе bres) , уряджені на спомин про мучеництво імамів Хасана й Хусейна - Алієвих синів. Воно важкенько описати такий спектакль точно, а все ж я спробую дати Вам ідею про нього. Запрохав нас на нього шах ... Свято починаєть ся першого. мохаррема і тягнеться до одинадцятого мохар

рема· ... Останні п'ять вистав (герг"seпtаtіопs) одбувають ся на подвір'ї шахських палат. деякими сторонами можна ті вистави прирівняти до тих старих 'наших європейських) J Цед переклan 3 «Г у л j ста н 8» С10Р. 89--157.

надруковано в «LettJes., Т. Н,

І ТУ1 ТЗlІкоань подає (але ми ПРОМИIJ8€МО, 11,4-5) звістки про ті

flуличні казальниці, звідки мулли виголошують вуличні процесії напівголих самомучеників.

270

свої Ієреміади», і про

спектаклів, де показували народові міс тер і юст р а· ст е й Х рис т О вих. Кошти на першу днину дають везіри, а на опрочі чотири дні-місто Тегеран, поділене на чотири

квартали.

На сцені (sur ип theAtre), спорудженій проти шахського

кіоску,

попереду

грають

(representee)

бачать

Х усе й н о В У

сім' ю.

Ії

чоловіки, одягнені по-жіночому. Те

жіноцтво СИЛЬНО хвилюється; живовидячки, передчувають

нещасливу долю, що дізнає цей імам на Кербельськііі рів нині, і Їхні крики та страшні ридання розлягаються по повітрі. Незабаром з'являються в.е р х і в ц і, заковують жінок в ланцюги і забирають із собою. Тоді з' являються два війська - імама Хусейна і халіфа 5lзіда,- і вступають у б і й. Хусейн. посічений, падає з коня, а 5lзід каже одру бати йому голову ... (11, стор. 6). Другого й третього дня після того йшла д а л ь ш а в ист а в а Ц і € Ї тра гед і ї (оп continua lа герге·

sentation decette trage,!ie). 5lзід загубив попереду Хасана.

а потім обох Хусейнових дітей, що дісталися йому до рук. Цю передостанню днину закінчила вселюдна процесія ... ' Нам не прислано було запрохання на останній день свя· та. Шах не хотів, щоб посольство побачило спектакль, де в б и в а ють г р е Ц ь к О г О п О с л а, що його 5lзід скарав на смерть за його клопотання про Хусейнового брата. Перси, не знати чому, виводять цього посла в новіт ньому європейському костюмі» (т. 11, стор. 8-9). Ми навели з французького Танкоаньєвого листа 1808 р. лиш ті уступи, де говориться не взагалі про «ашура», а саме про театральну гру. Значно більше наведемо ми уривків з іншого докладнішого опису. що дав секретар а Н г л і й с ь к О г О посольства в Тегерані того самого

1808 року - відомиіі знавець Персії дж. Морієр' , автор безсмертного побутового роману .Хаджі-Баба Ісфахансь' киЙ»2.

«23-го лютого (1808 р.),- повідає Морієр,- офіцери індійської охорони при англійському посланникові запро1 Ми проминаємо опис тієї про ц е сії 9·го мохаррема, що ЙОГО подае Танкоань (Т. ІІ, стор. 7-8): похід з прапорами і сталевою рукою, розкішно покульбачені коні, похоронні мари 3 закривавленими тру пами і з птахами, голі люди·саморізи, жалі6нид похід людей, що поси пають голову попелом та солом'яною січкою, ковчеги з моделЯМИ ДВОХ

мечетей та Кааби, поранений ХусеАнів кінь, сонм ЯНГОЛЯТ, груде6іАці. t Випадково у нас нема під руками англіАського тексту подорожі

Mopi€pa, і ми цитуватимемо фраиuузький переклад: «Voyage en Perse.

271

хали нас дивитися мохарремську церемонію, присвячену тій днині, Ми зійшли на високу платформу та й посідали се ред численного гурту персів та індійців на приготованих для нас подушках. 3 боку поставлено було невеличкий храм 3 різними прикрасами, з імамовою могилою в середині ... Дехто з наших індійців підвівсь і виголосив довгі промови про імамову смерть, а тоді молодий перський мулла ви йшов на казальницю, споруджену задля цієї нагоди, і по чав співучим голосом виголошувати щось ніби празникове слово, Наприкінці кожного періоду присутні одповіда ли йому хором; а незадовго до кінця, в найпатетичні шому місці своєї промови, він подав народові знак битися в груди,

Після казання принесли довгого великого дрюка, при крашеного пір'ям та клаптями різнобарвного шовку; на горішньому кінці настромлено було своєрідні дві зброї, що мали зображати Алієві шаблі' ... А тоді скількись осіб з'явилися на м а лен ь к і й с цен і (sur ип реШ i\tre) і одіграли частину імамової катастрофи, що стосува лася до тієї днини, Це була сме р т ь Д В О Х Д і т е й

the-

ЙОГО сестри Фатими 2 ; наприкінці їх убив Амір, один з Язідових офіцерів, Актори держали в руці папірчик, де були н а п и сан і р о л і кожного. Вони їх з притиском читали, сильно жестикулюючи; і це викликало такий вели кий інтерес поміж слухачами, що значна їх частина зов сім голосно хлипала, Коли дія (action) вимагала, щоб пуб ліка билася в груди, то дехто це робив з якимсь лютим за палом, В одному місці п'єси з'явилися водоноші - емблема тої пекучої жажди, що мучила імама Хусейна під останні його хвилини ці люди несли на своїх спинах великі бурдю ки, повні води, та ще кожному на спину примостили 5 чималих хлопців, І з цим додатковим тягарем вони три рази поспіль обійшли накруги, зробивши коло діаметром в 10 стіп. Другого дня увечері ми пішли до найстаршого скарбни

чого Хаджі-Мухаммеда, Там' справляли на дворі свято на спомин Хусейнової смерті ... Проповідь мулли тяглася

еп Агmепіе, еп Asie Mineure et а Constantlnople, Іаі! dans les annees 1808'et 1809. раг М, Jacques М о r і е г. secretaire d'ambassade а lа соиг de Perse, traduit de j'зпglаіs раг М. Е.··· (Eyries». т.· Т, Париж, 1813, стор, 275-279, 1 Проминаємо акробатські фОК У С Н 3 ТИМ дрюком. 2 Lapsus calami.- Не сестри, а жінки.

272

щось із годину, а за нею одіграно з Х усейнової катастрофи тую частину, що доп о в н ю В а л а

в ч о раш н ю

В ист а·

в у. Попереду ми побачили Хусейнового коня з Хусейно' вою наміткою на сідлі, далі - Язіда і трьох інших осіб. що сиділи на стільцях; один із них, одягнений ПО'євро' пєЙському. мав бути європейським послом. До Язіда при· вели Зейнель-Абедіна, Хусейнового брата, в ланцюгах, з дерев'яним трьохкутним ярмом на шиї, а за иим ішли його сестри й діти. Язідів посіпака поводився з жіноцтвом і діть ми як не можна гірше, по-варварському, одпихаючи їх, коли вони прохали в нього захисту. й ображаючи полоня нок,- як йому наказав Язід.

Коли ЗеЙнель·Абедіна

повели геть, щоб за Язідовим

наказом одрубати голову, то за ним оступивсь є в р о n е й с ь кий по с о л; тільки ж його прохання, замість за спокоїти тирана, розлютувало його так, що він засудив європейця на смерть. Ця сцена викликала великі ридання поміж глядачами.

Сьогодні 25 лютого (1808), в останній день мохаррема ... в ист а в а в и й ш л а неп о в н а, бо втік той" кому доручили р о л ь Х усе й н а, щоб він її грав у присут ності шаха: чолов'яга той перелякався, що йому самому доведеться поділити долю того мученика-Хусейна. І не міг він не тривожитися, бо в одному селі під Тегераном той, хто виконував роль ката, одіграв її буквально: коли йому підвели Хусейна, щоб він йому стяв голову, то він справді одрубав акторові голову. За такий учинок шах його засу· див заплатити пеню 100 туманів» (стор, 279). Як бачимо з цього Моріеров'ого опису, в Тегерані 1808 р. гралася найсправжніша т е а тра л ь н а п' є с а, на справжній с цен і, і актори мали в руках написані р о л і, Процесійна містерія перейшла, нарешті, в правдиву теат·

ральну драму, Те, що підготовлялося ступенево, ходом дов· гої попередньої історії, крок за кроком, нарешті. дійшло до кінця свого природнього розвитку. А втім, хто знаєl Може, така остаточна еволюція одбу· лася не без певного впливу навіть од европейського театру, що з ним декотрі перси познайомилися на грані ХУІІІ і ХІХ віку, хто - через Росію, хто - через Англію та Індію" Допомогти переходові обрядів і ПРОllєсій в справжню

1 Приміром, освічений іНДійський перс Абу~ТаЛИ(і·хан. що їздив ДО Англії в саМіСіНькому кінці ХУІІІ 8 , згадує в опис.\ CBoet- ПОДОРОЖі

273

п'€су міг і свій місцевий ляльковий театр китай~ьКИХ тіней,

що здавненька був уже відомий мусульманській Азії і мав писані тексти для своїх вистав (арабський джуха, TYP~Цb' кий Карагьоз і ін.)'. Але що міг перський театр виробитися у персів і самостійно, без уся ких чужих впливів, це річ цілком природна.

Нема нічого дивного, що така еволюція те'зійної місте рії одбулася попереду в столицях або дуже великих міс тах Персії: в Тегерані, Ісфахані, Шіразі тощо. Глуха про вінція не одразу перейшла до нового типу мохарремської драми.

Огроку 1843 був В Єревані баронфон Гакстга у. з е н, за якихось літ п'ятнадцятеро після того, ЯК €peBaH"ька та нахічеванська округи одійшли од Персії до Р"сїі. Барон слухав мохарремське казання шиїтського мулли вкупі з освіченим міщевим вірменином Абовяном і от що зазна· чив у себе в записках: «Повідав мені Абовян, що за часів перської влади (А. Кр.: тобто в 1820-х рр.) це сумне свято або поминки святкувалося три дні, що Алієву історію вистаВЛЯЛIІ на одкритому полі. що Алієвих погубників Язідів повинні були вдавати курдські верхівці, а його дітей - хлопчики. Попереду мулла, з окремо спорудже· ного підвищення. розповідав людям Алієву історію до того уступу, де говориться, що на Алі наскочили Язіди і хо тять загубити. І от, як стій, серед казання справді наска кують верхівці,курди, переодягнуті на теперішніх езідів'; вони. тримаючи шаблі наголо, пробивають собі шлях крізь натовп люду. Все кидається врозтіч в усі боки, все прокли' нає і лає їх. Верх івці мали точно визначені слова і промови,

про те, ЯК він одвідував €вропейські театри, з їхніми виставами. Див.

францfузький] переклад: «Vorages de mirza Abu Taleb Khan pendant lе. аппее, 1799-1803, !rad!ui! раг М. J. С. J .• , Париж, 1811, т. І, стор.

107-100 (театри 8 ДублінІ), стор. 169 (в Лондоні); т. ІІ, стор. 49-50

(8 Парижі).

1 Арабські тексти тіньового театру ми Ma€MO з ХІІІ R. ВзагалІ про й на Заході) див.: О. J 8 k о Ь,

історію цього театру на Сході (а звідти -

Geschichte des Schattentheaters im «Morgen-und Abendland», 2·е ВИД., Ганновер,

1925 (стор.

ХJ

+ 284). Про ляльковий театр у персів див.

у нас нижче окремий розділ.

!І Єзіди -

це така секта, що П прихильників є чимало серед єреван

ської курдської людності Звичайно, що (всупереч ходячій народній етимonогїі) з омеЙЯДl:ЬКИМ хаЛtфом Язідом ті €зіди-курди не мають ні чого спіЛьного (їхня назва походить, ма6уть, од старого перського слова cJ!ЄЗ,Ij> - 6ог).

274

що вони Їх повинні були промовляти. Хлопчики, котрі мали показувати собою Алієвих дітей, розтинаються про· разливим криком, що аж серце шматує; вони б'ються ру. ками в голову та груди, деруть на собі волосся або обійма· ють коліна тим парубкам, котрі оточили їх для оборони. Тільки ж і парубки, почуваючи свою безсилість проти ди кої озброєної кінноти, одчайно гукають: «Х асан І Ху· сейнl гагам - всейІ» (<<Хасанеl Хусейнеl лихо всім намІ»). Мулли ще жалібніше і одчайніше кричать і в тужливих вигуках оплакують свою беззахисн ість. Ввесь народ го· лосить і ридає. Тоді наче якась невидима рука наганяє ворогів; вони подаються геть, але за декілька ча,у з'явля, ються знов,- і ті самі сцени наново одбуваються гричі. Нарешті, скаче по рівнині блискучий легіон кінноти, і ду. шогуби Язіди зникають одним духом. Тоді всі люди раді· ють, аж надпорнваються; всі жалі, всі голосіння прнпиня' ються,- народ без краю гучно радіє. 3 цього видно, додає фон Гакстгаузен,- що трагедії старого світу, які заразом становили собою частину поганської одправи, не зовсім ще позникали на землі. В Єревані оті войовничі релігійні грища повиводилися з звичаю r... ), але в Персії можна й дос і бачити їх щороку»l. Єреванське оповідання барона фон Га кстгаузена малює перед нами, живовидячки, все ще драматизовані обряди хоч і з деякими зафіксоnаннми формулами, а не театрал ... ·

ну п'єсу. І певне, що в 1820·х роках справа стояла ще так само не в самісінькому тільки Єревані, а й деінде по дале' ких закутках шахської території'. 3 цього погляду інте· ресний матеріал для дослідів над історією остаточного роз' витку перського театру давали б собою російські чи які інші описи рос і й с ь ко· З а к а в к а з ь к О г О мохар·

рема цілої першої половини Х І Х в. Адже відколи закав· казькі країни одійшли од шаха до росіян. то в тих кра· їнах. політично од Персії вже геть одірваних і одмежо· ваних, мохарремське ашура так і закам'яніло під тими самими формами ( ... 1.

J ДИВ.

російський переклад, .ЗакавказскиЙ край, путевыe впечат

ления барfонаl Авгrустз] фОН Гакстгаузена», ч. І, СПб.,

240-241.

1857, стор.

t дИВ. У нас нижче (стор. 294, И2 11) точнісінько таке саме опові Дання Карре (Сагге ) про С8Яl0 В cCarnicha. ville considerable de Із

Perse» та вШирвані. 275

з чималого матеріалу, який можна було б сюди пр!! ТЯїГи 1 , ми спинимося тільки на тому. що нам списав Biдo~ мий французький романіст О лек сан Д р Д юма, од відавши в жовтні 1858 року Баку, місто тоді ще повітове, а не губерніальне'. Оповідання у Дюма більше чи менше збігається в своїх подробицях з тими, про які баронові Гакстгаузенові оповідали в Єревані як про річ минулу, . ще з шахського періоду. Видно, що й бакинські шиїти, одірвані політично од Персії, не пішли в розвої своєї те'зіє значно далі од тієї стадії, на якій вони перебували наприпочатку ХІХ століття. З властивою йому - гасконцеві - жвавістю, Дюма оповідає, як споруджують театр на головній вулиці міста: «Театр цей будується так, що за партер править вулиця, пороги будинків - то буде орхестра, вікна - будуть ложі, а тераси обертаються в галереї» (стор. 69). Описує Дюма вечірні танцювання татарської дітвори коло вели ких багаттів з дикими вигуками «Аліl дліl», що тягнуться аж до 11 години ночі, коли ПО'lИнається вистава. Описує Дюма (стор. 70) процесію молодих акторів із свічками; Хусейна повинен грати найгарніший на вроду . .сцена має ніби показувати (Іе th"atre est сепsе representer) теє село під Куфою, де Хусейн, дізнавшися, що поблизу є во роги, спиняється із своїми родичами. Сільські старости приводять йому баранів на ралець і вітають його, але теє привітання перебивається через те, Щ9 прибуває туди Омар (ібн-Са'д), Язідів воєвода» (стор. 70-71). Далі Дюма оповідає про бої тієї Язідової кінноти з людьми Хусейновими, що теж на конях. Бої з усякими ваганнями то в один ТО в другий бік тягнуться десять днів, і дійові люди силуються показати перед публікою найзручніші свої шт) ки, які можуть виробляти татари на конях. На деся тий день набирається глядачів сил" силенна: «Народ гуде, як бджолині рої» (стор. 71). от іще перед виставою йдуть

процесії

татарських

фанатиків,

«що

міцно

б'ють себе

1 див.: «Шах ГусеАн. , . в Дер6еНre»,- «Северная пчела.-, 1830,

Nt 112 і Nt 113, або інші етапі, щО ми їХ далі подаємо в бібліографіч· ному додаткові. 2 Le Caucase. NouveHes impressions de voyage рас Alex(ander} D и· m а S, Брюссель, 1&1)9, т. 11, розд[ілl 5: «Schah Houssein», стор. 67-76.

Ми пер~кажемо самиА зміст того, що подає Дюма, а не р06итнмем ПОВ ноro перекладу.

276

кулаками у груди, виспівуючи арабські віршР, які їм під· казують письменні суфлери (des souffleurs lettres), роз· міщені поміж тими акторами» (стор. 71). А інші люди серед публіки б'ють себе кинджалами по roлові та по голому тілу; видко навіть дитину, що батько посік ЇЙ голову, аж кров дзюрить. Тоді ж, процесією, виносять з мечеті мав золей, наперед приготований для Х усейна, що має сьо' годні загинути, а друга процесія виносить модель тієї мечеті, де одруживсь йоro зять, що теж сьогодні загине, і в кожній з обох тих проuесій ведуть коней, обнизаних стрілами. Вистріли з рушниць не перестають лунати; пуб ліка реве як несамовита, божевільна. Нарешті, почина ється остання вистава: останній бій Хусейна з ворогами. Падає мертвий Х усейнів зять. Х усейн підхоплює його тіло на свого коня і одвозить до жіноцтва, що заходиться дико над їм голосити (hurler, стор. 73) укупі з усіма гля· дачами. Далі Хусейн убиває трохи чи не дві тисячі воро гів, та кінець кінцем виснажується. Він з Хасаном ска чуть верхами до джерела (тобто до фонтану на подвір'ї); але саме тоді, як вони до нього підскакують, чується страш иа пальба з рушниць,- і Хасан гине. На поміч Хусейнові готові прийти самі джинни; ці лицедії умазаиі в чорне (<<ипе douzaine de bambins tout barbouilles de поіг», стор. 74). Та вже пізно,- постріл з рушниці звалює caMOro Ху сейна з коня. «Тоді з'являються двоє янголів, одягнуті У біле, з великими крилами, з папахами на головах; вони сходять двома драбинами, щоб забрати на небо душ у не біжчика. Доки вони її заносять на небо, в глибу сuени по вівають великі віяла, зроблеяі з павлияячого пір'я. Нев важаючи на цю небесну ознаку, Омар (51Зідів воєвода) любісінько забирає собі багату атласову керею з покій· HOro Хусейна і веде йоro жінок у полон. Так кінчається ия дивовижна драма» (стор. 75). Вся оця мохарремська те'зійна картина, що її такечкн жваво (хоч, може, й не без «гасконади» змалював у Баку 1858 р. автор .Трьох мушкетерів» та .Графа Монте-Крісто>, безперечно, має в собі багацько найправдивішоro театраль ного ефекту і інших театральних особливостей. Ми ба чимо тут навіть таку типову сценічно-театральну рису, ЯК 1 Під .арабськими gіршами, (des уег! arabes) гре6а, мабуть. рОЗуа міти вірші азербайджанські а60 перські. тільки пересипані арабіЗмами

ца літературний лад.

277

суфлерство (очевидячки, заразом і режисерство).

Але

го·

ловна суть бакинського театрального «дійства. - це, будь-що·будь, внразна обрядовість. А тим часом У самій Персії, хоч для обрядовості й про· цесій ще багато залишилося місця, все драматичне давно

гралося вже ЯК справжній театр. Процесії в мохарремі ХІХ в. ЩОДНЯ йдуть собі процесіямн, священномаскарадні походн одбуваються в повній мірі, тільки же заразом е вже D Персії Х І Х в. справжній містерійний театр, з писаними

п'ЄL:8МИ. УІІ РелІгІйна драма в ПерсИ в іі останній фазf ХІХ та ХХ ВВ. Те'зіАна драма в очах більшості персів - то д-ло боговгодне. Спе· ціальні будинки (<<тeKiЄJ) ДЛЯ тє'зійних спектаклів. Обстанова в залі ДЛЯ глядачів; публіка на правах гостей; водоноші-о6ітованці. Про

повідь раузахана та фанатична пронесія ЯК пролог до спектаклю. Сцена (<<теХТ»): слабі декорації і анахроністичні КОСТЮМІІ. Актори, хоч уже ви робляються з них і професіонали, побільше все ж аматори, Неминуча присутність режисера,остада на сцені, не без комічних

наслідків,

але

без шкоди ДЛЯ загального враження серед побожної публіки. Змагання те'зіАного театру до подовження свого сезону; можливість вистав поза

священним Місяцем, попросту для актор.ського заробітку. Негативні наслідки такої профанації. Дод а ток: Лист із Тегерану од само· ВИДЦЯ (1904).

Кажучи про теперішнє становище релігійної те а т р а л ь ної д рам и у персів, ми вже не будемо спи на щоденних мохарремських празникових п р 0це с і я х 3 їх свічками, смолоскипами, ковчегами, ко рогвами, трунами, маскарадними групами, гуртами об рядових лицедіїв, самомученнків і т. ін. Звернемо ми увагу на самісінький театр ХІХ та ХХ вв., на технічний бік тих релігійно-театральны x вистав, де страсті дому Алі по казують актори на сцені, за наперед написаним (чи друко ваним) драматичним текстом. Дехто (може й значна більшина) З перських Д у х о в ник і в вважає, що виводити на сцену священні особи це значить чинити їм образу. На думку таких правовірів. страсті дому Алі треба лиш слухати, ЯК «раузЗ., а не ви ставлятн їх на сцену'. Але серед загалу персів такий погляд нятися

1 ПРJ такий погляд шиїтського духівництва ДИВ., примliром): Ро· І а k, Persien (Лейпціг, 1865), т. І, стор. 343; О о z у, Essai sur l'hlstoire пе I'islamisme (Лейден, 1879), стор. 457; С. Л ом н и tl кий. Персня

278

не розповсюдивсь. Хай собі духівннцтво й цурається теат· ральних вистав, а в очах більшості персів дати сценічні

те'зії вважається за річ боговгодну. Охоче беруться за ие побожні, або пустославні. богатирі та вельможі, а за ними тягнуться й інші. Часамя це робили й європейські посоль ства в Тегерані, приміром, тоді, коли про це писав Березін 1842--1843'. Мабуть, щось подібне робили вони й по інших містах Персії, де бували генеральні консульства; принайм ні К. Смирнов (стор 86) каже.- з чужих, правда, слів, що У святому місті Мешхеді російське консульство брало участь у мохарремському святі, організуючи гурти праз· никових процесій (<десте») з російських підданців.

Хто уряджує те'зі€, той повинен зробити для гляда· чів приміщення, що зветься «т е к і €». TeKi€ - це, по· просту кажучи, ніби величезний балаган, або стодола, або - як поетичніш характеризу€ такий театр Ломниць кий 1902 та одна полька 1904 та К. Смирнов 1916 - «ве

летенське шатро»', або навіть, як каже доктор Полак (І, 340) та знов-таки Смирнов,- це цирк'. Стіни - часом дерев'яні, часом муровані. Посередині такого балаган} споруджують естраду, тобто сцену ,- «заімпровізовану сце· ну», висловлю€ться про неї та сама полька 1904 р. (стор. 38); порожня просторінь під естрадою може правити артистам за прибиральню, де вони переодягаються. Стіни TeKi€ багато прикрашаються чудовими килимами, дорогими ша

лями, матеріями, навіть павлинячим пір'ям·, дзеркалами, лампами та канделябрами. Дзеркала не раз бувають дуже старовинного венецького виробу, що й досі шану€ться н персы. СПб.,

еве н

1902, стор. 133 (3 ДУЖЕ' меркантильним поясненням);

r еді н, Подорож ДО Індії крізь Персію (чеський переклfад),

1911), т. 11, crop. 86; К. См и р н О В, персы. Тифліс, 1916, crop. 91 (<<к мистериям духовенство относится недоброжелательно»); Е d w. В r о w n е, Persian literature, IV, Кембрідж, 1924, стор. 194.

1 И. Бер е З И НІ Путешествие ПО северной Персии, Казань, І852,

crop. 299.

11 С. ЛОМНИЦЬКИЙ зве текіє «ГРОМЗДНblЙ шатер» (<<Персня и персЬІ», стор. 135) та сгромадньн1 lент над внутренним двором одного из

1902,

ІДЗИИЙ' (crop. 139); М. R з t u 1 d-R а k о w s k а, Podr6i Роlki do Persyi (Варшава, 1904, ч. 11), стор. 38: «Takieh jest olbrzym:m па·

miotem»; К. еми р н О В, ПерсЬІ, Тифліс, І916, стор. 92: «невероятныx размеров пзлатка. поддерживаемая целой систеМО.1 выокнхx бревен).

а «гpoмaдHыA UИРК без КРblШИ, но СО сво!щмн, на КОТОРЬІе нзкндЬ1" вается гигантс.киЙ шатер», -К. Смирнов, стор. 92.

'Про пзвлнняче пір'я- С. Л о мни ц кий,

СПб.,

1902, crop. 135.

Персня и персЬІ.

о персів. Лампи й канделябри обвішані кришталевими китицями-дармовісами. В кожній перській господі вони правлять не тільки за джерело світла. ба ще більше за прикрасу для покоїв, і тепер їх у текіє висить і стоїть не злічима сила'- Звичайно, що всі ці оздоби постачає не сам один хазяїн текіє, але й усі багатші сусіди. Плату авторам п'єс і тим, хто виконує п'єсу, бере на себе хазяїн TeKi€. Мало того, хто уряджає TeKi€, той своїм коштом повинен і п о ГОС Т Ю В ати г Л я дач і в. А втім, і тут на допомогу побожному хазяїнові приходить дехто збоку, а саме: малі хлопчаки-обітованці (<<незрі»). Це - діти з по важних родин, що батьки обріклися в подяку за якусь щасливу подію, приміром, коли довго їм не родиться син, посилати їх на те'зійні вистави, щоб вони напували лю дей водою. Вдягнуті ці хлопчаки-обітованці мальовни че й пишно: з-під шебколяга, тобто різнобарвної шапочки, хвилюються каскадами їхні довгі кучері; руки коло пліч прикрашеио браслетами. • посуд З водою на плечах при брано стр. усовим пір' ям тощо. Вони дуже елегантно пере

суваються

серед

публіКи'.

П у б л і к а -

сидить

по

просту на землі, коли взагалі можна сісти, а як дуже тісно,

то стоїть·; як де, то вже запроваджено й лавки для публіки'. Звичайно, що за вхіддо TeKi€ ніяких грошей з глядачів не бе реться. Поміж публіку пускаються й жінки. Вони розміщу ються окремо од чоловіків. Але актрис-жінок не буває: жіно чі ролі доручаються переодягненим хлопцям. Щоправда, трапляються й виключно ж і но чіт е к і є, де і гля дачки самісінькі жінки, і п'єсу грають самісінькі жінки'. 1 Про ці дзеркала й лампи як про найкращу оздобу в текіях ДИВ. найшнрше у Л. Богданова. ,Персня. (СПб., 1909), стор. 51-52. Та пор.

і У Ол. Дюма: ,и Caucase. (Брюссель, 1859), стор. 70 та стор. 72, або уС. ЛОМllНцького: ,Персия н персЬІ' (СПб., 1902), стор. 135 'Га стор. 139. J ОПИС таких

299.

«иезрі» (назареїв) ДИВ., примfіромJ. у Березіна, стор.

• Доктор УJлс (<Соаремениая

каже, що чоловікам раз

Персия.,

СПб.,

IВВ7, стор.

206)

раз ДОВОДИТЬСЯ СТОЯТИ, 60 ніколи не 6увае

місЦЯ сісти. БеРЕ'зін (стор. 298-299) каже: «8 ложах

Помt>щаются из·

6раннЬ!е зрителИ,- чернь СИДИТ на пол}'>. 4

«llum

m~zki

zalega tawki, kt6rych kilkanasciei rz~fj6w otacZJ

teatr amfiteatrem» {nольськ.- «Група чоловіків заповнює лавки, шо 8 кілька рядів оточують підмостки амфітеатроМ».- Ред.),- каже

Ра· rульд-Раковська: (Podr6! Po!ki do Persyj) (Варшава, 1904), стор. 39. {\ Як висловnю€ться 6ереЗін (стор. 299), за такі .::пеціально жіночі

текіе дбають «богатыe затворницы гарема у себя в андеруне, и на пред ставnения

приглашаются

только знакомы»..

280

Вистава одбувається здебільшого вдень, та не в точно зазначену годину: в одній текіє - рано, в другій - після півдня або й зовсім надвечір. Починається вистава з про л о г а: на естраду або десь збоку коло естради, на казальницю (<<мінбар.) ви· ходить і сідає на високому кріслі (<<корсі.) проповідник· мулла, або сейїд, що зветься «рауза-хан», себто «читач страстеЙ»I. Побільше «рауза-хан, - це буває професіо нал, тобто такий, що обібрав собі за професію рік-річно оповідати «рауза» під час священних днів місяця мохарре

ма'. Палким казанням, співучим голосом він силу€Ться ви кликати сльози умиління у глядачів; хор хлопчаків, що сто ять коло рауза-ханових ніг, замикають його проповідь спі вом. В патетичних місцях «рауза-хан' ридає; а за ним і слу хачі (що приходять на «ровзе» в жалібиих, переважно синіх. убраннях) здебільшого охоче плачуть; коли ж не плачуть, то «рауза-хан» проха€ їх хоч про око людське поплакати. Бо вважають за аксіому, що однаково догоджає богові і той, хто сам при цій нагоді заплаче, і той, хто іншого присилує плакати, і ТОЙ, ХТО вдасть, ніби він плаче: «ман бака, ав абка, ав табака.. (Цей хадіс задля більшої свя щенної авторитетності так і цитується священною мовою арабською, а не перською)3. Після елегічного рауза-ханового казання, що тягнеться іноді годин з двоє, приходить до естради-сцени про це с і я фанатиків. Це бувають. приміром, так звані груде бійці (<<сінезени,) та каменебійці (<<сенгзени»). Вони шале ннми групами переходять перед публікою (чи поміж пуб1 Оповідання (чи писання) про страсті дому Алі зветься ср а у з а т

е ш- шех а мД е n (<<сад мучеництва») або коротше -

попросту «раузз».

Зауважимо, що це СЛОВО «р а у з а» (по·арабськи rравДзп,

crawdha!»)

давно вже в мусульманських мовах визначає не тільки «сад», ба й «ЖИТ·

Т€ПИСНа всезбіркз» або й ОДИН ЖИїfЄПИС, одне.«житіЄ», Є, приміром, арабсьКі житrєписні збірки' «Равдат аль-'мама» -

«Сад учених» Кифтj

(пом. 1248), (Равдат ат-талибін» - «Сад дослідників (мусульманського права)>> Нававі (пом. 1278), сРавдат ан-назирін» - «Сад видющих (дер вішів)>> В8тарі (1556), сРавдат aJ1ь·асиххз» - «Сад праВДOJlю6ивих (суфіїв)>> - бл. 1605 р.; а60 перською мовою: «Раузат уш*шухада» «Сад мучеників

(3 дому Алі)>>

Хусейна Кашифj

(1504}, «Раузат аль*

ех6М» -

сСад приятелів (пророка Мухаммеда)>> Хусейні XV-XVI в.,

«Раузат

аль-акта6» -

«Сад

полюсів

(суфіЙСЬКОГО

подвижниuтва)>>

Мухlамедаl Ялака (1712) і ін. • Пор. у К. Смирнова: ,ПерсЬІ' (Тифліс, 1916), стор. 83.

s Принаймні мені особисто тільки так і доводилося чути ТОЙ xaдl~

од lІерсів,

281

лікою) до естради, під хоровий спів Публіка теж б'ється в груди. ЯК де, то ще й усі актори котрі мають висту пати на сцені. попереду повинні перейти - буває й під оркестрову гру - процесією круг тієї сцени-естради'. А вже аж тоді починається вистава. де ко рац і й або нема,або вони дуже примітивні. )І кож

ному

разі

якийсь сурогат декорації не забороняється'.

от Франклін іще в XVIII в. згадував за картину - на мальований берег Євфрата З _ Березін (стор. 331, 342) пові дає, як для того, щоб зобразити пустелю І<ербельську. прив'язують на сцені газель та качок і притрушують під логу травою. Щоб зобразити дамаський базар,- каже Березін (стор. 326),- розпинається шатро; під шатром натягуються верьовки, а на їх вішають серпанки, вишивані золотом - це й буде базар. Тільки ж це все аж надто не претензійне і можна спокійно сконстатувати: за декора ціями перська сцена не женеться. Та й сама с цен а (<<т е х т» - поміст, підмістки) далеченька од нашої ідеї про сцену. Навіть не раз у раз одділяють сцену од глядачів запоною. Знов же й костюми беруться. які трапля ться, дуже незгідно з нашими ідеями про костюмування й гримування. причому з пошани до святих та до яиголів ті актори. які грають їхні ролі (як-от, імама Хусейна. архангела Гавриїла тощо), запинають собі обличчя густим білим серпанком. І взагалі вони дають янголам образ дуже далекий од того, до якого звикли європейці. Приміром, ар ханщ Гавриїл -- це бородань-чоловік, із запоною на об

личчі і в рукавичках'. Європейцеві це все здається коміч ним, та не менше комічності може він добачити і в пов ній анахроністичності костюмів для дійових осіб. От, приміром, виводиться на сцену європейський посол, «і л ь чі- й і фе р е н г і»; особа ця, що клопочеться перед омей ядським халіфом Язідом за Хусейнову сім'ю, повинна

1 «Як іде Шемр. ЩО мае вбити Хусейна, то ЧOJIовіки надсил.зють йому навздогін ПРОКJIЬОНИ, а жіноцтво ПJIЮЕ' на НЬОГО, азараЗісінько

позаду Шемра дріботить ангел Гавриїл, посланець божиА». дИВ.: У и л с, Современная Персня, СПб., 1887, стор. 208.

ііі Через те не випадало 6 €. Бертельсові* в своіА брошурі «Персид.

ский театр» (Ленінград, 1924, стор. 30) категорично заявляти: «ДeKO~ раций та'зяе не знают СО R е р шен н 0». Пані Ратульд·Раковська

(<<Podr6t», 1904, стор. 39) висловлюється найсправедливіше: «dekoracye п]е

istniel<l

р r 8 w і е» fnольськ.- «декорації неістотні».- Ред.).

3 дИВ. У нас вище, стор. 267 .

• У и л с, Современная Персия, СПб., 1887, стор. 208.

належати, живовидячки, не Інакше як до УІІ В., але підно· ситьтой посол на подарунокомейядському халіфові пістоле

ти та рушниці (Берез ін, 325), а вдягається чи то в турецький теперішнІй мундир, чи то у фрачну західноєвропейську пару, чи в що там трапиться. Шахський доктор 110лак (1,342) повідає, що в нього задля те'зійного європейського «Ільчі» позичили його штани й фрак ХІ Х в.; але європейсь кого капелюша Полак дати для те'зіє ие міг, бо й сам звик ходити в східному фесові; тоді режисер добув величезну австрійську драгунську каску, І .«ільчі» з'явивсь на сцені у цивільному фраку та в військовІй касці. Цей європей ський «Ільчl», що так анахроністично клопочеться перед Омейядамн за АлІдІв, потім ще анахроністичніш сам навер тається до ісламу. (За одним заходом варто тут зазначити: в те'зійних п'єсах навертається до ісламу й л е в на сценІ; він плаче над Хусейновим тІлом і посипає собі голову солом'я ноюсічкою, на знак великої туги; див. прим[іром], у Бере зіна, 337-339). Найновішими часами,-принаймнІ так було в Тегерані на початку ХХ віку,- цар Соломон, пан нал духами і володар літальиого килима, наочно показує перед глядачами свою силу тим, що виїздить перел ними на шахському а в том О б і л і'. Дуже примітивно поводяться на сцені й виконавці свя щенних п'єс, тобто акт ори. Частенько вони й не за вчають напам'ять свої ролі (писані хоч і неважкою, зов сім народною мовою, але в формі віршованій), а ч н т а ють ролі з пап і р чик і в чи з зошитів; коли треба, то й хором співають так само з папірчикІв. Термін «актор»,

може, буде тут не зовсім точний або не завсіди точний, бо кінець кінцем, коли говорити про загал, то справжніх професіональних акторів все ще немає. Але правда й те, що тих самих людей, котрі талановито одігралн свою роль одного року, охоче покличуть до містеріальної гри і другого року, на ту саму роль, а це вже в певній мірі

і професію собою нагадує, і веде людину до професії. Уже й Березін 1842-1843 року свідчив, що путящого виконав ця можуть покликати з глухої провінції до шахської сто лиці Тегерану (інакше сказати, декотрі виконавці відомі були як спеціалісти) і що в текіє тодішнього великого ве зіра «собранЬІ Быии лучшие актерЬІ со всей Персии» (стор. 1 Цю вказівку (про автомобіль у царя Соломона) див. у Л. Бог Данова: «Персня. (СПб., 1909), стор. 52.

300)1. А Уїлс (1886) говорить ще категоричн;ш: «Актори в те'зіях - це не попросту аматори; вони почали грати з ди· тячих літ і перейняли. як спадщину, всі традиції національ· ної містерії од своїх батьків та дідів Як були вони дітьми. їм казали грати Хусейнових дітей; той хлопець, що сьо· годні грає Х усейнову сестру, за рік або за два роки гра· тиме роль молодого парубка Касима; а пізніш доручати· муть йому інші, поважніші ролі, аж доки, нарешті. доведе· ться йому винести на своїх плечах такі трудні відповідальні ролі, як Шемра, Язіда, архангела Гавриїла або навіть

самого

Х усеЙна»·.

Будь-що-будь вимагати

професійного

знаття навіть од таких акторів ще не можна, тому й дозво

ля€ться ЇМ заглядати в написані папірчики ЧИ зошити. З тієї самої причини нас а м і й с цен і повсякчас порядкує р е ж и сер. Носить він почесний титул «мо

їн-і бока»-«допомічник для плачу.'. але зветься він і по просту «навчитель» - «остад». Порядкує режисер не як у Європі, ховаючись поза кулісами, а любісінько ходячи

на сцені посеред акторів, так що всі глядачі це бачать.

З певним правом можна було б назвати його І! суфлером. «Он то и дело подносит кому-либо из действующих лиц один из

многочислеННblХ свитков, заТКНУТblХ

сом,

актер,

изредка

ВЗГЛЯДbfвая

за

широким

свиток,

поя

распевает

стихи, необbfкновенно ГРУСТНЬІе как по содержанию, так и мелодиеЙ.,- отак характеризує «остада. К. Смирнов (стор. 93), маючи на думці тим довести, що <он в то же время и суфлер •. Та головна його повинність усе ж - режи серувати. В руках у цього режисера - палиця, він показує нею акторам, що вони мають робити і що говорити. Бе резін каже (стор. 343): .Он громко ругает сбившегося ак тера, а иногда даже ТbfЧет палкой самого имама Хусейна, говорящего

не

очередь,

тот

громко

оправдыветсяя

и сваливает всю вину на Аббаса и пр. Зато в трогателЬНbfХ сценах режиссер не забbfвал плакать вместе со всеми зри телями. Вообще, - додає Березін, - отс У тет В и е к у Л ис представляет много ком и чес ко го. Персо нажи. КОТОРЬІМ достается действовать через неКОТОрbfЙ промежуток времени, садятся преспокойно на краю сценЬІ' 1 Г06іно каже, що актори звичайно добре.

ісфаханiJ.і

:І у И л с. Современная Персни, СПб.,

та А заробляють

1887, стор ?ll.

3 К. еми р н О В, ПерсЬ1, 1916, стор 91 («пом:огающий проливать ~t1f'::J~»). Вільніш можна було б перекласти: «драматичний зміцнитeJlЬ»,

~84

и дожидаются череду, и ВЬІ видите, как актер, изображаю щий Али, разговаривает дружески с сербазом (тим полі цейським жандармом, що догляда€ порядку серед публіки в TeKi€), или как Абдулла (брат Касима) от нечего делать строит

гримасы

маленькому

представляющие духов.

водоносу.

разгуливают

или

вокруг

как

актерь!.

сценЬІ;

или

как сербазы тол кают в шею преждевременно явившуюся Фатьму, дочь пророка Мухаммеда». Для європейця часами важко бува не осміхнутися, дивлячись на таке. Навіть шахський лікар Полак (1865. І, 342) добачив там «nicht selten die lacherlichsten Сагіса (игеп»1 Ба й поважний орієнталіст Березін (1843) не зміг . не поглузувати. коли з науковою докладністю описував усі ті десятеро днів містерійних вистав'. Тільки ж гля дачів-шиїтів, повних щирої віри, в ист а в а пор у ш у є,- порушує якнайглибше. Вони то ридають-голо сять, ТО виявляють умиління, то обурюються. Трапляється. що вони обсипають не тільки прокльонами, ба й цілим градом каміння. тих, хто виконує несимпатичні ролі Омара, Язіда й т. д. Трапляється. що їх вони і із сцени виганяють ... Більше того, трапляється. що Омара, Язіда й Шемра пуб ліка забиває на смерть. Але таку смерть, під час виконання містерій, вважають за святу. Скільки часу на рік може функціонувати те'зійний театр? . Наприпочатку ХІХ в. одбувалися те'зіє тільки в «деха», тобто В пер ш і десять днів місяця мохаррема. головним чином в «ашура» (ІО-й день мохаррема). Але ще за початко вих десятиліттів того ж таки ХІХ віку продовжено було ви стави на Ц і л и й місяць мохаррем. що й зазначив (1843) росіянин Березін (стор. 299). Шахський лікар Полак скон статував. що як мине мохаррем. то актори ведуть свої вистави ще й протягом цілого дальшого місяця с е Ф ера, себто два місяці поспіль (1864, І. 341), а за обітом іноді виставляються те'зі€ ще А інш и МИ міс я ц ями (І, 344). Після Полакових часів справа стала ще на дальший шлях розвитку. Актори, бажаючи мати заробіток не тим

часовий, а постійний. зачали виставляти те'зійні п'єси про тягом Ц і л і сін ь к О гор оку. Одбувши священні 1 «Нерідко сміховинні карикатури) (3 нім,).- Ред.

• у своїй часто в нас цитованій книзі «Путешествие ПО север ной Персии», Казань,

1852.

285

вистави у

палатах

спеціально самого

мохарремських

шаха,

чи де,

«актеРЬІ

текіях,

приміром

В ост а л ь ное

вре м я год а в миниатюре изображали то же самое у M~Hee знаТНЬІХ лиц и даже в базарнЬІХ кофейнях,,- опо відає К Смирнов (1916, стор. 91). Якого характеру набирають те'зійні вистави, обертаю чись із священних рокових містерій в джерело повсякчасного професійного заробітку, це нам може зілюструвати, при міром, сторінка з подорожньої книжки Н. Мамонтова «Очер ки современной Персии. (СПб .. 1909), що описує (стор, 189-190) «религиозное представление в Тегеране тру п п о ю б род ячи х акт еро в сценЬІ убийства кали фом Омаром святого Али и его СЬІновей' под палящим зно ем, на разостланном среди площади ковре•. Діялося це в кінці липня 1908 р., тобто ніяк не в місяці мохарремі, бо кінець липня того 1908 р. відповідав мусульманському місяцеві раджабові, на цілий піврік далекому од Moxal'peMa, .Под палящим зноем, на разостланном посередине площади ковре, яростно бились два РЬІцаря в блестящих латах,- повіда. Мамонтов.- КраСНЬІЙ преследовал зеле ного. Клинки со свистом рассекали воздух и гулко ударяли в изрублеННЬІе ЩИТЬІ из ШКУрЬІ носорога. БойцЬІ утомились, пот градом лился с их усталЬІХ худощавЬІХ лиц. Несколько дервишей пели МОНОТОННЬІми голосами заУНЬІВНЬІе мелодии, Наконец краСНЬІЙ поразил зеленого в грудь и наклонился над ним, вьІкалыаяя

глаза,

протыаяя веки стрелами и от

рубая ему руки. побежденный тихо поднялся на ноги с глухим воплем,- вместо рук у него болтались жалкие обрубки кроваваго цвета; кольчуга БЬІЛа истыанаa за стрявшими в ней стрелами, а в веках торчали два боль· ших

дротика,

ловко

подвязанныe тонкими веревочками.

В толпе, затаившей ДЬІхание, слыалсяя искренний плач и причитания детей и cKpыьІхx покрьшалами женщин. Зтим ПСИХОЛОfическим моментом ВОСПОЛЬЗ0вался не

счаСНЬІЙ Али (А. Кр.: розуміти треба - Хусейн. тобто актор, що грав Х усеЙна). Он ловка скинул с себя епанчу со стрелами

цы дротиков,

обрубками рук вь!Тащил из-под век кан бросил щит и, со шлемом в руках, стал

1 Звичайно, нам не треба надто дивуватися, що дилетант Мамонтов

допустився дуже великої, але А дуже зрозуміЛОї іСТОричної плутанини:

святого імама Хусейна, Аліевого сина, він собі перевернув в самого Алі, 8 З Язідового воєначальника, Омара fби·ез'да, зробив собі «халіфа Омара».

286

обходить зрителей. медны e и сереБряны e монетЬІ посыа·· ЛИСЬ в изобилии. стуча и звякая о сталь. После минутного перерывa представление продол· жалось. свирепы й Омар врубился втолпу дервишей и начал наносить смертельныe yдapы детям Али. Вай и плач актеров и легко увлекающейся толпы достиг апогея. Я бросил на ковер два сереБряны x полутумана и удалил· ся» (стор. 190). Це вже трохи чи не дегенерація мохарремських міс· теріЙ. Дуже добрий практичний знавець Персії К. Смирнов вважає. що містерійному театрові в Персії настає вже по· вільний кінець, так само як і всім тим священнофанатич· ним проuесіям, що одбуваються в мохарремі. З почуттям щирого жалю він каже (<<ПерсЬІ», 1916): «Как ни безобраз· но само по себе явление хождения по городу процессии рубящих или бьющих себя uепями людей, но как,то жалко

делается, когда наРОДНЬІе оБы аии начинают исчезать и яр· кие краСОЧНЬІе сценЬІ сменяются серЬІМИ буднями» (стор. 89). А про те'зійні п'єси К. Смирнов додає (стор. 91): «Мистерии продержались до

последнего

времени,

но,

сожалению,

цела зто начинае1 падать... В царствование Мухаммед Али-шаха 06ы айй таазие. как наЗЬІваются мистерии, еще свято сах ранялся (тут К. Смирнов докладно оповідає про тую пишність, з якою піддержувалися те'зійні вистави од шахського правительства). После низложения Мухаммед Али-шаха (1909) дорогостоящие мистерии были упраздненЬІ (стор. 96). Правда, что пеРВЬІе дни мохаррема обходились в десятки ТЬІСЯЧ туманов; но все-таки жаль, что утрачивает

ся оБЬІчай, державшийся с Х-го века до наших дней. Персид ские мистерии представили Бы не менее интереса туристам,

чем мистерии Обер-Аммергау в Баварии, на которы e С'ьез· жаются путешественники из ЕВРОПЬІ и Америки. Очень будет жаль, если ко времени проведения железной дороги, по которой бесспорно поедут не одни коммерсанты ' но и тури СТЬІ, Персия утратит и зту достопримечательность (стор.

97) ... Теперь (1916, серед розгару світової війни) в Тегеране еди н ств е н н О

где

можно

увидеть

жалкие

остатки

мистерий - зто в каф е й н Я х: но разумеется, что зто зрелище уже мало имеет интересного» (стор. 91). Безперечно, що перська революція 190R-1909 рр. під копала релігійний запал, а світова війна 1914-1918 рр. підірвала Перс ію і матеріально. Безперечно, що й най-

287

новіший антирел1ГlИНИЙ вплив од сусідНіХ радянських республік не може не тягти з собою зменшення релігійних настроїв і в Персії. А все ж пророкувати, що містерії в Персії не попросту зубожіють, ба швидко А зовсім зане падуть і зникнуть, чи не буде річ передчасна?

Будь-що-будь, етнографи і фольклористи повинні тепер таки, доки ще не пізно, подбати про те, щоб таке цікаве явище, як драматизовані мохарремські обряди і народ жений з них перський театр, було зафіксоване якнайчислен нійшими записами. Кожен найдрібніший причинок могтиме колись бути для історика цікавим з того чи іншого погляду. Тому буде літ двадцятеро, один з моїх учеників описав у листі до мене свої особисті враження од мохарремського свята в Тегерані, тісніш - свої враження од тих театраль них п'єс. Думається, варто навести того листа в цілій основі. 17 березня 1901 ро'у. З Тегерану. «Найцікавіше, що мені довелося бачити цим тижнем, це - безперечно - жалібні спектаклі, які давно вже ви ставляються в одному з невеличких подвір'їв міністерств; одвідав їх і я. Спеціальних запроханнів, розсиланих по місіях, цього року не було. Я здобув собі запрохання через шерифа; про моє бажання побачити спектакль він переказав міністрові церемоній (<<везір-і тешрифат») Мокта· дир-оль-Молькові, то той надіслав до мене спеціальне за прохання, щоб я завітав у п'ятницю, о першій годині після півдня. Того дня я був снідав у Грубе - директора росій сько-перського дисконтового банку, і трохи запізнивсь'. Взяв я з собою гуляма (каваса) і загадав, щоб були з нами обидва мірзи (діловоди) нащого посольства. Коло брами перестрів мене чоловік того міністра і над вів до приміщення 'Айн-од-доуле (<<везір-і а'зам-а.- вели кого везіра), де я застав декількох європейців (Шнайдерів, Наусів, Андріні і ін.). Три великі вікна того приміщення виходили на внутрішнє подвір'ячко, прикрашене матеріями темних кольорів, різнобарвними довгими дрюками, лампоч ками. Ліворуч споруджено бу'ЛО два яруси лож; в одній І І через те, очевидячки, не QY8 вступної проповіді рауза- хана. А.Кр.

288

з них сидів шах. Посеред подвір'ячка була кругла естрада· сцена для акторів. Всеньку вільну просторінь поміж ні,м по· МОСТОМ і іНШI1МИ вікнами запорожнили перські панїі, що сиділи, підібгавши ноги, в своїх чорних одягах та в білих головних пов'язках. Сиділи вони до нас спинами, і не на жаль, бо тільки на uих виставах можна побачити їхні

обличчя: адже вони тоді одкидають свої чадри набік. Диви

тися нам було не добре, бо наші вікна позапинані були густим серпанком; а що його поприбивали гвіздками, то й одіпнути його не можна було.

Вистава почалася з урочистого походу всяких пр 0це с і й, які щось понуро иаспівували; ішли учні вій ськової школи, далі йшли грудебійці (<<сінезени») - на півзаголені персюки, що ритмічно билися в груди; далі козаки з бригади, далі - ще якісь військові загони; а тоді перейшла

шахська гвардія.

Музика

грала або якнайди

кіші перські мелодії на двох-трьох нотах, або грала «Souгіге d'avril» (<<Квітневий усміх») - вальс, модний тепер у Тегерані' Ще як вистава була не розпочалася, одна з жіиок підняла вгору на палиці писане прохания, показу ючи його шахові. Полі'lійник хотів був вивести їі заразі сінько геть, тільки -ж шах забажав побачити той папір і прохачці цим разом по шиї не в'їхало. Докладно описувати саму виставу я не буду. Зроблю це може. якось іншим разом. - скажу тільки, що того дня вбито Алі-Акбара в побоїщі проти Шемра, і вся пуб ліка ридала-голосила та проливала нескінчениі сльози. Мій старший мірза раз у раз висякувавсь і прохав виба чення. коли я бажав почути од иього пояснення тої чи іншої події. Що мене особливо зацікавило, так се те, що гіркі сльози лляла т-еllе Andrini; вона, народившись у Те· герані, чудово знає перську мову'. Під кінець вистави з'яІ С. Ломниuький (<<Персня и перем», СПб" «Перед початком вистави

1902, стор. 139) пише.

військова музика ВИКОНУЄ щось ніби

увер·

ТЮРУ. і я з найперших-таки звуків пізнаю вальс із оперети «Дочка мадам AHrol» К Смирнов (<<ПерсЬІ», Тифліс, 1916, стор. 92). описуючи пишну прuцесію в шахському цирку, зауважує: «Процесія повільно переходила під звуки музики, причому декотрі оркестри грали жалібні марші, другі - вальси, а палати! ферраші гучно дудніли в величезні, прямі, буквально єрихонські, сурми та калатали в литаври; виходила

безладна какофонія».- А. Кр,

2 Чи не про неї пише скеrпично СМИРНОВ? (1916, стор. 93): (Одна європейська дама, що чнмаЛ(І літ жила у Тегерані, кожен раз, бувавши на те'зіях, удавала, що плаче, і її дуже ПОХВ3JІЯЛИ за це 8 двірських к()лах»,- А

19 2.311

Кр.

289

вилася до нас жінка секретаря російської місії -,Сомова, ЩО так само встигла розворушитися з тих сумних сцен.

Щоб заспокоїтися, ми після спектаклю поїхали до Сомових дивитися, як гуляють у тенніс. Десятої днини місяця мохаррема (<<ашура.) я наважився за всяку ціну пррсмикнутися на Себзе,мейдан', щоб по дивитися, як персюки будуть .різатися,. День перед тим, бувши в англійців, я довідався, що туди мають поїхати

французький посланник із дружиною та Огап! Duff'и (анг лійський посланник із дружиною). Рано-вранці я виїхав в екіпажі, захопивши з собою фотографічний апарат, бінокль і на передку посадивши гу ляма для більшої безпечності. Про свій виїзд я нічого не сказав нашому посланникові (Власову), бо з нього людина аж надто oбf,режна: він попросту заборонив нам ,останні три дні перед «а шура» виїздити З місії без пильної по·

треби. щоб своїми парсунами не дратувати перdів. До ма/!

дану я доїхати в екіпажі не зміг, бо густий натовп народу загороджував шлях. Довелося злізти та й пішки просува тися поволі по базарних закутках. Я наперед бу. умовився, що викличу одного ПОЛіційиика, а вже він мене запрова дить на покрівлю, на теє місце. куди позбиралися «ференrиt. Чверть години з гаком проминуло, доки ми шукали TOto поліційника; кінець кінцем гулям його привів. і він. роз мах уючи здоровецькою дубиною, перепровадив мене через майдан, де вже біснувалися довгі процесії (А. Кр.: без перечно, вже з <техт-і реван.-ом, тобто ковчегом чи ношами, де міститься Хусеl\нів образ). Разів зо два довелося, од наче, спинятися, чекаючи, доки закінчить свій похід одна «десте. (<<купа., «ватага.) .•Десте. ті складалися іноді 3 сотні чоловіків, що вдягнуті були в білі савани, позали вані кров'ю. Учасники процесії трималися чоловік за чоло віка лівою рукою, а в другій держали по шаблюці, що нею

тнули себе по головах';

ногами вони виробляли ритмічні

рухи. якось гоl\даючися взад і вперед і вигукуючи то «Хай дарІ., то «АліІ., то «Хасан-шехідl Хусейн-шех ід!. І т. ін. Декотрі вже поприходили в Щlлежний екстатичний над порив і на їхні фізіономії дивитися було аж надто прикро. '~

і Відомий мадДан у ТегераНі, де продається всяка зеленина (<<себзе»),

тo6ro городина.- А. Кр.

а Звичайно, для такої нагоди голову геть ЧИСТО ГOJ1ЯТЬ бритвою, щоб вОЛОССЯ не могло собою ослабляти сили кинджального (чи там W8бель~

ного) lЩару.- А. Кр.

290

І(оло багатьох трималися «чубдари. (палкодержці), що, підставляючи свої палиці (<<чуб.) між лобом та шаблею фанатика, силувалися одбити шабельний удар, коли ба· чили, що учзсник процесії вже починає тратити розум. Декому друЗі'приятелі перев'язували голови хустками, щоб затамувати KpOB l • Поліційники, і нз конях і пішки, раз у раз лупцювали киями юрбу, щоб вона ие напирала, а надто дбали про те, щоб дві десте не зустрілися одна з однією, бо в такому разі ніхто не хоче давати дорогу іпочи· нається різанина.

3 великою полегкістю

на душі

я, нарешті, діставсь

до заповідних дверей, що Їх охороняли військові, ідрабиною виліз на покрівлю. Там я зустрів європейців. На краю покрівлі поставлено нам стільці, і ми МОГЛИ з комфортом любуватися иа фанатичні сцени. Погода була похмура; фотографічні зиімки, що я поробив, мабуть, вийдуть не·

вдалі. М·те Orant Duff була бліда, як смерть, і жалкувала, навіщо послухалася чоловіка і прийшла сюди дивитися на

таке мерзенне видовище. М·те ОеІгапсе, навпаки, була спокійна і цікаво розпитувала за подробиці. Разів троє процесанти домагалися, щоб їм видали заарештованих, і їм, як годиться, видали декількох волоцюг, що ЇХ задля цієї нагоди навмисне засадили до в' язниці день перед тим. Особливо казилися всякі обдерті вояки; декотрі зати· нали

правдивого

канкана

та

громовим

.Шах Х усейн І. та махали шаблюками.

голосом

горлали

Учасники тих оргій - самісінькі тюрки або трохи чи не виключно тюрки. Справжні перси не беруть у них участі і дивляться на них іронічно". І(ажуть, що з кожним роком число процесіі! більшає в Тегерані; за шаха Насиреддіна (уб. 1896) їх бувало зовсім обмаль, а теперішній шах (Му' заффареддін) понав03ИВ із собою з азербайджанського

Те6різа безліч турків,- ну, а тїі, як відомо, визначаю· ться великою фанатичністю·. Цікаву звістку дає консул 1

Автор листа забувся згадати, що декотрі з фанатиків посуваю

rься, 38СТРОМИВШИ собі ножі 8 голе тіло чи під шкуру. Малюнок з таким бузувіром ми подаємо в тексті из стор. 45 (за фотографією С. ЛОМНИUЬ

кого В ЙОГО книзі .Персня и персЬ(», СПб., малюнок у цьому томі не вміщено.- Ред.).

1902).- А. Кр. іЗгаданиА

2 Тільки ж одна з сдесте» складалася З так званих «Алі-іляхі» (а60 ,Людей істини»): кажуть, що до тієї секти належить ОДИИ з наших (по СOJJЬСЬКИХ) гулямів.

• Відома річ, що рос і Ась к О піддані шиїти в З а к а 8 к а з w q и н і (по таких містах, як Шуша. Шемаха, Куба. Єреван, дербент 19'

291

А. Я. Міллер. Коли віи, чотири тому роки, приїхав до Сіста· Ну,де нема ніякої турецької людності, місцеві люди навіть були не уявляли собі, ЩО воно за «шахсей»; отже ж ті служ· ники-азербайджанці, що їх привіз із собою російський кон, сул, навчили сістанців справляти ці обряди, і коли він із Сістану поїхав, то вже по всіх значніших містах уряджа лася різанина, на велику радість муллам'. В кожному разі, спектакль цей огидненький-таки і силь НО б'є по нервах тих людей, котрим важко бачити кров. Хоч і знаєш, що білі савани пообливано кров'ю мабуть· таки з баранів, а не з тих самомучеників, і що все це тіль· ки вистава, все ж не можна перебороти в собі почуття відрази. В останню днину мохаррема' я знову думаю піти на спектакль; того дня з'являється на сцену французький посол, і публіка має радісний настрій, а акторам роздають дарунки».

УІІІ Деяка бlбліографія по те1зlе

Коли б ми захотіли згуртувати тут геть усю західно· європейську бібліографію про шнїтський мохаррем та про те'зійну драму, то реєстр вийшов би аж надто довгий. Адже можна вважати за правило, що кожен більш чи менш спостережливий європеєць, подорожуючи по Персії, обов' яз· ково зазначав у своїх записках релігійне шиїтське життя з ЙОГО празниками; а вже ж нема характеристичнішого празника у шиїтів, як мохаррем. Мохарремське самокату вання, фанатичні процесії, драматичні містерії- це ж ко ж ном У подорожньому одразу кидалося й кидається у вічі. і ін.), ЛЮДИ переважно раси турецької· (азербайджанська'!'), справля

ЮТЬ -

а60 були

досі

справляли -

мохзрремське «ашура»

З багато

більшою фанаТИЧНіСТЮ, ніж людність самої Персії, де домішка чнсто·

іранського елементу о"ла6лю€ фанатичну завзятість. Тому котрі з ШИЇ· тів сусідньої Персії бажали справити СВЯТО якнайпо60жніш, то тії приїздили на мохарремські дні з Персії до російської ЗаК8вказчини.

А. Кр.

1 Тільки ж самі мулли в процесіях не ходять. ВОНИ дуже потурають цим фанатичним виявам, але самі беруть участь тільки тим. що читають

«рауза». ВЗакавказчині -

тям, навпаки, можна побачити й фанатич

ногодуховника в священному мохарремському поході*.- А. Кр. 2 Себто в кінці місяця, не в «аШУРЗJ>.- А. Кр.

292

Та

ми,

замість довгої

західно€вропейської бібліографії, Багато в ній всякого мотлоху, дилетантства, тільки ж вона через політичні умови українського життя являлася досі й на шою власною бібліографі€ю', тому для нас цікава, Із західноєвропейських писаннів назвемо ми лиш котрі важ ливіші або такі, що мали широкий вплив і розповсюдження серед читальницької громади_ Звичайно, ми не маємо потреби наново подавати точну

Ma€MO зазначити тут переважно лиш рос і й с ь ку,

бібліографію для відповідних писань тих подорожніх XVII й XVIII вв" що їхні звістки про мохарремське свято ми вже понаводили в повній основі вище, у попередніх роз ділах, Не треба нам наново писати бібліографію для Ко това та Гемма 1624, Олеарія 1636-1639, оlтця] Рафаеля дю Мана 1660, TaBepHЬ€ 1667, Шардена 1674, де-Брайна 1704, Гмеліна по-німецьки 1771. Почнемо з 1780 року. І. Абат дел а пор т, всемирны й путешествователь, или познание старого и нового света. Перевод с француз ского, СПб" 1780 (27 тт,). Французький первопис зветься «Le voyageur fгаш;аіs раг І 'аЬЬе ОеІарогІе» і видержав скіль кись видань протягом XVIII в. (4-е вид!ання], Париж, 1793). Автор був у Персії ще 1738 р., за Надір-шаха,і спи сує свої враження в 11 томі, Там про Х усейнове свято пише абат делапорт у ХХІ листі, коли говорить про місто Казвін

(Casbin), Бачив він тільки жалібні' процесії та чув пропо віді (11, 188-189, франц(узьке] вид!ання] 1793). Процесії йому здалися смішними (<<оп пе peut s'empecher de гіге»'), бо декотрі процесанти з поважним виглядом висували язи

ки, щоб наочно ілюструвати жажду, яка томила lе malheu-

reux Hossein'. В листі Х Х ІУ делапорт, обмальовуючи перський по· бут, зокрема релігію, пода€ й історичні звістки про п 'рших

чотирьох халіфів і про долю Алієвої сім'ї (11,290-297 францІ узького видання]); джерело -один шиїтський мулла, що з ним дела порт заприязнивсь. 2. Самуил-Готлиб Гм ели н, Путешествие по России

для исследования всех трех царств в природе, 3 чч., СПб.,

1785. (це переклад 3 німецького видання 1774 р., вичер паного в нас на стор, 264-266. В ІІІ частині, де опису1 «Неможливо стриматись од сміху» (з франц.).- Ред.

2 Нещасного Хусейна (3 франц.).- Pta.

293

ється подорож з Астрахані до Персії, міститься оповідання

про Хусейнове свято на стор. 464 і д[алі]. 3-6. Про Ф ран к Л і н а 1787 див. у нас стор. 266268; про записки членів французького посольства Адрієна Д ю п р е 1807-1809 та аташе Т анк О а н я 1808 - див. У нас стор. 269-271; про Мор і є Р а - у нас стор. 272-

273. 7. А. Jourdain, La Perse, Парнж, 1814, п'ять ма· леньких томиків іп·16 • В т.lУ, стор. 67-73, опис Хусейно 0

вого свята дано (без зазначення, одначе, джерел) почасти за Олеарієм ХУІІ в., почасти за Франкліном 1787. 8. Gaspard D r о u v і ] І е (полковник російської служ·

би), Voyage еп Perse репdапt les annees 1812 е! 1813, т. І,

СПб., 1819, т. І, стор. 130-132. (Потім вийшов росliйсьКийl переклад: Г. Д Р у в и л ь, Путешествие в Персию в 1812 и 1813 гг., содержащее в себе малоизвестныe подробности о нравах, обblчаях и ДУХОВНЬІХ обрядах персиян, Москва, 1826). В ХХ розділі І тому (<<Du Newrouse, du Ramasan е! du Moharrem» Друвіль дещо оповідає про мохарремські ceremonies lunebres qui ont tout І'аррагеil de jeux sceniques' (І,

131). Та на змісті їх спнняється Друвіль мало, бо вва

жає, що ces de!ails $Оп! peu in!eressans les etrangers' і тільки виставу 10-го дня на шахському подеір'ї (Хусей нову смерть у кіниому бою з кіннотою Убейдаллаха) описує Друвіль ширше, бо вона presente un spectacle aussi singuilier qu'imposant' (І, 132): Хусейнову роль бере на себе один із шахських двораків, і з ним їде стільки люду, скіль ки було в Кербелі, а проти його ватаги виступають на конях понад 4000 верхівців, що грають роль ворожого вій

ська; вони люто б'ються - і ніхто нікого не поранить насправжки'. 9. J. М а І с о 1т, Нistory 01 Persia (1815);франц[узь кий] переклад: «Histoire de Perse., Париж, 1821, т. ІУ, стор. 89-90. Коротко сказано, що за перших десятьох днів місяця махаррема перси (чи, там, шиїти) оплакують смерть Хусейна та Хасана і сильно б'ються в груди та

1 Похмурі обряди, схожі на сценічні грища (з франц,).- Ред, 2 Ці подробиці малоцікаві ДЛЯ іноземця (3 франц.).- Ред.

8 Явля€собою ВИДовище своєрідне j промовисте (зфранц.).- Ред.

" На «Путешествие» Друвіля (вже на росІйське видання) стора рецензія всМосковском тe.nеrрафе»,

про·

1827, НІ 10, стор. 135-142. Коротше - в сдамском журнале»*, 1827, N9 11, стор. 262-266. 294

проклинають Омара. Але за театральні дано у Малькома ані слова.

вистави не зга

10. Не можна ~ для історії розвнтку· орієнтал ізму не торкнутися дивовижної примітки Д і ц а (Diez) до його німецького перекладу подорожей османського адмірала Сіді-Алі ХУІ в. (Берлін, 1815), перекладених і на французь, ку мову в «Journ[alJ Asiatique., 1826, т. ІХ; на стор. 297 в

.Jоuгпаl

Asiatique. Діц каже: Ашуре -

10-й день мохар·

рема, зветься він так од однієї стр а в и (І), яку тоді, звичайно, готують. 11. СЬоіх des І е t t r е s е d і f і а п t е s, ecrites де. тіssіопs еtгапgегеs, 2-де еditiоп, t. ІУ: Міssіопs ди Levant, Париж, 1825. Це витяги або переповідання з усяких подо' рожеЙ. Через свою популярність ця компіляція мала по· ширення серед публіки. На стор. 311-313 подано ви· писку З .Voyage де М. С а r r е. (article «СаспісЬа», Уillе сопsіdегаы e де lа Perse). Карре оповідає за процесії самому чеників на честь Mortus-Ali (себто Мортеза·Алі) та жваво оповідає й про те, як мулла читає-читає людям Алієве житіє, а скоро дійде до опису останнього бою, то заразісінько наска

кує ватага тих людей, ЩО вдають погубників Алієвої сім'ї. і починається справжній бій з тією ватаroю, ЩО вдає оборон ців святої сім'ї. 3 обох боків буває чимало вбитих, але ніхто за ними не тужить, бо вони йдуть до раю .. На стор. 342-343 того самого ІУ тома, в рубриці сМетоіге (extrait)

,иг lе Sігvап» (сШ и р в а н у 3акавказчині»), без зазна чення джерела, описується такий самий бойовий спосіб у ширванців святкувати lа тетоіге де lа mort d'Ussein'. 12. Подробное оп и сан и е Пер с и и ... с присовокуп лением опнсания похода персиан против России в 1826, 1827 и 1828 ГГ.; 3 чч., М., 1829. В І-й частині є розділ про релі гію та празники.

13. А. М., Шах Гусейн, праздник мусульман-шаги дов в Дербенте.- «Северная пчела»; 1830, N9N. 112 і 113. 14. Louis О u Ь е u х, La Perse, Париж, 1841. Це один 3 томів дуже колись відомої серії «L'Uпіvегs, ои Histoire et dеsсгірtіоп де tous lе. peuples.. Про Х усеАнове свято подаються звістки в оцій всезбірці під рубрикою «F~tes religieuses. (стор. 391-395); Дюбе попросту дослівно пере писує те, що знайшов у Морієра, додавти скількись ряд'Пам' ять смерті Хусейна (з франц.).- Ред.

296

ків із Скотт-Уоррінга про антиомарівське свято «3агибель Омара». 15. Н. Мих а й л о в, Персидские поминки, или та азие.- В «Астраханских губернских ведомостях»", 1842,

N.50. 16. Н. М [а с а л ь с к и ііІ І, Письма русского из Персии, 2 чч., СПб., 1844. В кінці l-ї ч. описано мохаррем і «представление смерти Гуссейна и Гассана». 17. Про Х о д з ь к О В У статтю 1844 див. нижче, під

N. 38. 18. И. Бер е з и н: а) Пгешествие по северной Пер сии (1842-3), Казань, 1852 ; на стор. 297-347 дуже до' кладний і цілком а в тор и тет ний опис те'зійних ви став, з конспектом усіх тих п'єс, що Їх бачив Березін, безперечно, це одна з найважливіших праць про те'зіє; б) в ін· так и: Кербела. - В «Магазине землеведения путешествий», 1858, т. У, стор. 206-230. 19. Мусульманский праздник мог а р рам (из запи· сок кавк'азского старожнла). - «Кавказ.", 1852, N. 69. 20. Мор я к О В С кий, Прогулка по России ... Пись· мо из Астрахани и Астрабада.- «Репертуар и пантеон.", 1852, N. ІХ-ХІ, 1853, N. У-УІ. В описі Баку автор листа побіжно згадує про «Али- Хуссейна». 21. Мирза Мам ед' А лиС а Ф и е в: а) Шах Уссейн, праздник мусульман-шиитов. - .3акавказскиЙ вестник»", 1853, N. 51 (стор. 173); б) в і н - так и: Баба Шуджа9Ль-дин - «3акавкlазскийl вестник», 1854, N. 46 (про пас к в і л ь н е свято «3агибель Омара.). 22. Про Х одз ь к О В е «Djungui ChehAdet» 1854 (текст двох п'єс) див. нижче, під N.38. 23. А д. Бер ж е, О наРОДНЬІХ праздниках, постах и знаменатеЛЬНblХ днях у мусульман-шиитов. - «Кавказ ский календарь на 1856•. отд!елl ІУ, стор. 582-608.

24. БарІоНІ Авгlустl фон Гак с т г а у з е н, 3акавказ

ский край ... ПутеВЬІе впечатления и воспоминания, 2 чч., СПб., 1857'. Німецький оригінал вийшов у світ рік перед тим, а їздив Гакстгаузен по 3акавказчині ще 1843 р. В Єре вані він чув мохарремську проповідь мулли-тюрка про

1 КВ<lдраТОВі дужки А. Ю. Кримського.- Ред. \!

Рец. на Березіна в «Би6лиотеке ДJlЯ Чlения», 1853, Т. J 19, стор.

1-16, та в «отечеств[енны),записках>>,' 1853, Т. 87, стор. 80-88.

3 Сердита (пізніша) критика на ГакстгаУЗ('1І8 - в «Кавказе», 1866. N!1' 25, У статті «Библиография сочинеlШЙ о Кавказе». 296

загибель дому Алі і бачив дикий плач шиїтів-парафіян (І, стор. 238-240), а од освіченого вірменина Абовяна запи сав споминн про ті драматичні обряди, з якими тут одбу валося мохарремське святкування за часів недавноминулої перської влади, тобто, очевидячки, в 1820-х рр. (стор. 240-

241; див. У нас стор. 274-275). Спомини Абовяна збігаються з тими оповіданнями Карре і ін., які в нас зазначено під

.N'9 Н. 25. И. Е в л а х о в, Имам ГуссеЙн.- «Кавказ., 1857, .N'9.N'974 і 75. (Про шиїтське оплакування на 10-й день місяця мохаррема). 26. А І. D u та s, Le Caucase. Nouvelles ітргеssіопs de voyage, Брюссель, 1859,11, роздlіл] V (стор. 67-76): «Schah

Houssein». Дюма бачив мохарремські драматичні обряди й процесії в Баку 1858 р. та й, не ховаючи од читачів, що з нього лиш дилетант, він зважився «marquer роиг les Iecteurs Іе роіпt оп еп est І'агІ dramatique chez Ies successeurs de GenisКhап еІ de Timour-Lang» стор. 67)1. З чисто гаскон ською хвалькуватістю Дюма дoдa€, що його перекладач

росіянии, «grace а lа раиуге education- que l'оп гe~oiI dans Ies universites russes, еіаіІ епсоге pIus ignorant que тоі du drame qui se passait sous ses уеих.'. 27. Про Г о б і н О 1859 див. нижче,.N'9 34. 28. М. М а й сур о в, Несколько сведений о рели ГИОЗНЬІХ оБЬІчаях мусульман-шиитов и о причииах раз личия их с суннитами. - «Кавказ», 1860, .N'9 23. 29. В. Сев р юги н, имамы Хасан и Хусейн, СЬІновья Али. Царствование халифа Моавии и сьша его Ези да (660-683 по р. Х).- "Кавказ., 1861, .N'9.N'9 16, 17, 19, 20. Характер статті - історичний, в кінці її - подробиці про нещасливу долю Хусейнової сім'ї. 30. Н. Ист оми н, ПутеВЬІе заметки.- «Кавказ., 1861, .N'941 i.N'9 42. Про свято «Шах Гуссейн. у м. Кубі Ба кинської губернії. 31. Хождение в Ке р б е л у и Не дж е ф, путеВЬІе заметки богомольца из Тавриза. Перевод Ив. КаЙтмазова. В «Трудах восточного отделения импlераторского] Русскlого] 1 «Визначити ДЛЯ читачів ,очку, на якій знаходилось драматичне

мистеЦ1!'Ю у нащадків Чингісхана і ТамерЛlШЗ» (з.франц.).- Ред.

2 «Завдяки незаДОВІЛЬНОМУ вихованню, одержаному в росїй('ьких

університетах, був ще більше вражений, ніж я, драмою. яка відбувалася на ЙОГО очах» (3 франц.).- Рєд.

297

археолlогическоro] общ!ества]., 1864, ч. 8 (стор. 353--383). Автор, оглядаючи Кербелу , зазначає, де поховано кожного з Хусейнової сім'ї та кожного героя-священномученика. 32. Jak. Ed. Р о І а k (Довголітній шахський лікар),

Регsіеп, das Laпd uпd seіпе Веwоhпег, Лейпціг, 1865-1866,

2 чч. В т. І розділ !о-й присвячено релігії, і там на стор. 340-344 подано дуже змістовні звістки про taaziehschaeЬіЬ 1 •

33. А. Н-о, Шах Гуссейн, праздник у шиитов.- «Рус ский вестник>, 1866, т. 65 (октябрь), стор. 492-503. Це стаття про мохаррем у Шуші Єлисаветпольської губ.· 34. Граф Г о б і н О (ОоЬіпеаи) в своїх «Trois аns еl1

Asie> (Париж, 1859 і нове вид!ання], Париж, 1905) та в «Les геligіопs et les philosophies dans І' Лsіе Centrale> (Париж, 1866; 3-е вид!ання], 1900; розділ ХІІІ) дав не тільки свої спостереження, ба І! переклад однієї те'зійної п'€си. З5. Н. Ethe в своїх oМorgenliindische studiem (Лейп uir, 1870) присвятив окрему статтю cDas persische Passionsріеl. перській релігійній драмі (стор. 174-194), роблячи аналогію поміж те'зіє та німецькими Обераммергауськими містеріями, що й досі заціліли. Про побіжні уваги Ете в страсбурзькому «Grundrissi., 1896, див. нижче, під .N'2 48. 36. Н. Д у б Р о вин, История ВОЙНЬІ І ... ! на Кавказе, т. І ,кн. 2, СПб., 1871. На стор. ЗЗ4-З45 Дубровін подає стислу статтю про мусульманські свята на Кавказі, за разом і про мохарремське Хусейнове святкування; безпе речно, він користувавсь і чужими описами, та, мабуть, спиравсь і на свої власні спостереження. З7 .• Закавказская религиозная драма •. - В сНиве», 1871, .N'9 42 та .N'g 4З. 38. АІ. С h о d z k о: а) cLe theiitre еп Perse•. - «Revue іпdерепdапtе», 1844, 25 липня; б) в ін- таК и: Dj ungu і CheMdet, lе cantique du martyr, ои тесиеіІ des drames

religieux que les Persans du тіІе Cheia fопt аппuеllеmепt representer dans Іе mois de Moharrem, риЬІіе pour lа рте mіете fois par А. Chodzko, Париж, 1855 (зо стор.). Тут дано reKCT двох те'зійних п'єс: «Посланнидтво боже> та «Смерть посланника» (порівнlяйте] в .leitschr!ift] dler] Dеutschlеп] МогgепШіпdіschепJ Gesellschaft., т. 9 - 1855, стор. ззо331); В) в ін- так и: Le theйtге ретsзп. СЬоіх des 1

Про re'зіЕ-ше6іх (з нім.).- Ред.

298

teazies, Париж, 1878. Даио французький переклад п'ятьох ,

п єс.

39. R. D о z у, Еssзі sur I'histoire de I'islarnisrne, Лей· ден, 1879. В ХІ розділі (.Про теперішнє становище ісламу.) автор на стор. 449-456 малює загальну картину мохаррем' ськоroсвята у шиїтів як в Персії, так і в Індії (для Індії ци· тує Дозі рідку тепер подорож Найтона, I(nighton), а на стор. 45.7-468 Дозі говорить тісніш про театральні релігійні вистави, черпаючи свої звістки, Ж!lВОВИДЯЧКИ, не звідки, як з fобіно та з Ходзька, почасти ще й з давнього Морієра. Тут наведено й чималий уривок з п'єси ,Християиський монастир', куди душогуби зайшли по дорозі перепочити, тягнучи за собою безталанних Хусейнових сиріт та голо· ву вбитого Хусейна. (Звичайно, що ігумен монастиря. поговоривши

головою

мусульманського

страстотерпця,

сам навертається в тій п'єсі до ісламу), 40. Sir L е w і s Р е І І у, ТЬе тігасlе рІау of Hasan and Нusаіп, Лондон, 1879, 2 тт. Сер Луїс Пеллі був довго· літнім англійським резидентом у Персії; він загадав зібрати йому цілий цикл п'єс, що тоді виставлялися, і з 52 п'єс подав у своєму виданні 37, в англійському перекладі. Огляд змісту тієї цікавої й характеристичної збірки дано по· німецьки у П. Х о р н а в його «Ceschichte der persi· schen Litteratur. (Лейпціг, 1901), стор. 202-209; на стор. 209-211 Хорн оповідає, як перси одбувають свої те'зіє в Царгороді серед суннітської людності. 41 . .м у гер рем, магометаиский праздник,.- В .Ве· домостях одесского градоначальства., 1879, Н2 246. 42. А л и, Персидские мистерии.- В .Новостях.·, 1883, Н. 329. 43. Elisee R ес І u s, Nouvelle geographie uпіvегsellе, Іоте І Х: L'Asie апtегіеuге, Париж, 1884. Незабаром вийшов рос і й с ь к и А переклад: .Земля и люди. Всеобщая

географи я 3лизе Реклю·, т. ІХ (Передняя Азия, Афгани· стан, Белуджистан, Персия, Азиатская Турция и Аравия)>>, СПб., 1887. На стор. 174-175 згадано за «потрясающие. мохарремські процесії (покликаючись на Vегесhаguіпе: Тоиг du rnonde (1868), і далі сказано, що за наших часів уже

з тих процесій повироблялися справжні п'єси, де Хусейн, Хасан і всі кербельські мученики вже «поробилися акто· рами», тимчасом коли за давніх часів вони «брали участь у тих виставах лиш як німі свідки злочину, а самі не гава· рили і не діяли. (в цій точці Реклю покликається на Го·

299

біно: «Les religions et les philosophies dans L'Asie Centrale., 1866). Те саме - в новому російському виданні «Земля и люди» Реклю, книга 5, т. 8 та 9 (СПб., 1899), стор. 211. 44. Доктор (к. Дж.) У и л с, Современная Персия, СПб., 1887. (Англійський оригінал вийшов рік перед тим. С. J. W і І 1 s. Persia, as it is, Лондон, 1886). Зміст розділу ХХІІ (рос[ійське видання] стор. 203-215): «Мохаррем. Театр и сцена. Процессия актеров. Хуссейн! Хассан! 1(0' мическая интермедия. Хор юношеЙ. Али Акбар. І(атль (убийство)>>. У зв'язку з тим і дальший, ХХІІІ-й розділ (стор. 216-221): «Тазие или комическая драма Омара». Російський рецензент цієї книжки професор-іраніст В. А. Жуковський характеризує її як «хороший И полезны й подарок читателю»'. Уїлсове оповідання про те'зійні ви· стави дуже спопуляризувалося серед росіян через те, що воно передруковано в шкільному географічно·хрестома· тійному підручнику «Ази я» А. І(рубера і ін. (Москва, 1899,2-е вид[ання], 1904, стор. 542-548); див. у нас N~56. 45. В. О.' Ее r d m а n s, Dег Ursprung der Zeremonien des Hoseinfestes - «Zeitschrift fur Assyriologie», т. ІХ (Веймар, 1894), стор. 280-307. Автор виводить сучасні мохарремські плачливі обряди із обрядів старого семітсь· кого культу Адоніса· Таммуза. 46. Д_р А. В. Ели с е е в, По белу свету, т. IV (СПб., 1898). На стор. 230-232 Єлісєєв оповідає за «праздник Шахсей-вахсей, посвященны й памяти халифа Али», що його він бачив у Решті 1890 р. Оповідає про самісінькі процесії самомучеників, не про театр. 47. Д ж еме Мед и - вмістив в одному з чисел «Fort· hightly Review», 1896, статтю про перський театр взагалі (примlіромJ, про лялькову комедію) і про те'зіє зокрема. Згадуємо цю неважну статтю тільки тому, що по-російськи дано було резюме її (довол і плутане!) в дуже роз повсюдне· ній газеті «Биржевы e ведомости.', 1896, N~ 182. 48. Г. Е т е у своїй компендіальній статті про пер ське письменство в «Grundriss der iranischen Philologie. (т. 11, вип. 2, Страсбург, 1896) коротко згадує на стор. 315-316 про перську те'зійну драму, ставлячи ії в пара· лель з європейськими пас іями (пор. його

ж таки

статтю

1870 р., У нас N~ 35). Ете наводить і заголовки 30 те'зіє. 1 «Записки восточн[ого} отделlения] импfераторскогоJ Русск[ого} археол[огическогоJ общlеСlваJ, І! (СПб., 1887), стор. 283.

ЗОО

що зібрані вони в рукопису N9 993 паризької Національ ної бібліотеки, і називае ймення двох те'зійних авторів (Камаль та Махрем), що відомі серед інших, цілком ано німних.

49. Edw. В r о w n е, А catalogue 01 Іпе persian manusсгірІез іп ІЬе Library 01 ІЬе University 01 Са mbridge, Кемб рідж, 1896_ На стор_ 122-142 (N966) Браун докладно пере глядае зміст одного з тих рукописів, що ними користуються проповідники - «раузахаюt» для своїх казаннів у святі дні мохаррема; подано там (на стор_ 142) і деяку відповідну бібліографіЮ про інші збірки такого самого типу. 50. Мис ль- Рус тем', Перси я при Наср-Здин шахе с 1882 по 1888 год. Очерки в рассказах, СПб., 1897. див. розділ Х: «Тазие- свящеННЬІе мистерии» (стор. 101113); виклад наївний, частенько насмішкуватий, але цікавий як враження самовидця.

51. Р аги м Х а л и л о в, ТраУРНЬІЙ месяц Могаррам у мусульман-шиитов Зриванской губернии_ - В тифлісь кому «Сборнике материалов для описания местностей и племен Кавказа», вип. 25 (Тифліс, 1898), отдел 1. стор. 161-188 (з увагами Міропіева, стор. 188 і д.)_ 52. Ріегге L о t і (їздив 1900), Vers Isраhап, видання 42-е (Париж, без дати). На стор. 117-119 - проповідь рауза-хана в Шіразі_ На стор. 171-182 - мохарремське святкування вже під Ісфаханом (без театральної вистави). 53. Раи1 Но r п, Geschichte der регsіsсhеп Litteratur, Лейпціг, 1901 (в популярній серії Амелянга: «Оіе Litteratuгеп des Оstепs»), розділ ХІІ: «Das Огата» (стор. 201212). Як уже ми зазначали, Хорн дае огляд змісту тих те'зійних драм, які есть у всезбірці Пеллі (у нас N940). та переказуе про шиїтське святкування Ашура в сунніт ському Цар r о род і. 54. С. Л амн и Ц кий (Рзджзп), Перси я и персЬІ. 3СКИЗЬІ и очерки 1898-1899-1900, СПб., 1902, розділ УІІ: «РеЛИГИОЗНЬІе мистерии. (стор. 134-144). Автор бачив їх у Тегерані і дуже мальовниче описав усе - по-дилетант ському, як умів. 55. Ernest L а u І, Le drame re1igieux еп Perse (Le Teazieh) -

в «Nouve!le Revue», 1903, т. 24, стор. 500-514.

1 МИCJ1ь-Рустем - псевдонім одного з російських інструкторів перської військової козацької бригади. Спра[3А(Н€ ЙОГО прізвище - Мє "лев.

301

56. А з и я. иллюстрированный географический сбор' ник (А. Кр.- хрестоматія з подорожиіх записок), состав· лениЬІЙ преподавателями географии А. І( р У бе ром, С. р и гор ь е в ЬІ м, А. Б арк О В ЬІ миС. Ч е Ф р а н о в ЬІ м. Изд. 2-е, исправл[енноеl и дополн(енноеl, Москва, 1904. На стор. 542-548 стаття .религиозныe мистерии в Пер сии (по Уилсу) •. Це передрук ХХІІ розділу російського перекладу У ї л с о в о ї книги «Совремеииая Персия» (СПб .. 1887, стор. 203-215); див. у иас N2 44. Перше ви даиия вийшло в світ 1899 р. і одтоді ж таки зробилося обо в' язковим для бібліareк середи іх шкіл. Через те жодиа звістка про перський мохаррем і те'зійну драму не мала, либонь, стількох російських читачів, як Уїлсова стаття, широко спопуляризована через оцю хрестоматію .Азия». 57. Фридун-бек К о q а р лин с кий, Литература азербайджане ких татар, Тифліс, 1903. На стор. 19-22про елегії на мохарремських процесіях. 58. Marya R а t u І d - R а k о w s k а, Podr6t do Per-

syi, cz~sc 11 (Варшава, 1904, в серії .Biblioteka dziel wyborowych., N2341). В розділі про шиїтську релігію (заснова ному на праці Гобі но) авторка стисло, але змістовно (стор.

37-42) переказує свої власні враження од вистави, на яку вона дивилася з жіночої ложі брата шаха Музаффаред діна.

59. А. Е. К Р ЬІ мек и Й, История Персии, ее лите· paTypы и дервишской теософии, т. ІІІ. зпохи моиголов до настоящего времени. М., 1906. див. стор. 315-317 (ши їзм і мохарремське свято), стор. 323-326 (бібліографія шиїтських свят), стор. 337-349 (релігійна драма), стор. 350-357 (святкування Омарової загибелі).

60. Св е н Гед і н (1906): .Ро sousi do Indie Persii, Seistanem а Веludііstапеm. Napsal S v е n Не d і п», Пра га, 191Р, т. 11, розділ 38-й, стор. 69-97: cKrvave паЬоііеп ske hry•. Гедін додивлявсь до Хусейнового свята в оазі

Теббеє у перській пустині, де було, однак, аж два текіе. 61. Н. П Мам о н тов. Очерки современной Пер сии. СПб., 1909. Ця маловартна книжка взагалі трактує лиш про перську революцію 1908 р. (з реакційного погляду). але на стор. 189-190 малює цікаву сцену: .РелигнОЗНое представление труппою брсдячих актерсв убийства калифом

1 Не маю під руками шведСЬКОГО первопису, тому цитую чеськИЙ переклад.

ЗО2

Омаром

святого Али и его сынвей•• -

не в місяці мохар·

ремі, а на шість місяців пізніш, ПОПрОСТУ, щоб заробити грошей од глядачів. див, у нас стор. 285-287. 62. Л. Ф. Б о г дан о в, Персия в reoграфическом, религиозном, бытвом,' ТОРГОВО'ПРОМblшленном и админи· стративном отношении, СПб., 1909, Автор - тямущий

іраніст. У відділі .Религия. (стор. 35-65) е окрема руб· рика сМухаррем> (стор. 50-53), писана без зайвих слів, але

повним знаттям

справи.

63. Georges F r і II е у, La Perse litteraire, Париж (бл. 1909) - один з невеличких н.м серії .Епсусlорedіе Шtегаіге illustree». Розділ .Theiitre. (стор, 174-200) геть увесь заповнено Ходзьковим французьким перекла·

дом п'єси «Садок Фатими. та .Мучеництво Алі •. 64. Arnold N о І d е k е (ие треба плутати із славно· звісиим Теодором Нёльдеке*), Das Heiligtum al-Husains zu КегЬеlа, Берлін, 1909.- В серії «Tiirkische віыі- thek. (]I{g ХІ). Це праця не про те'зШну драму, а про те найвищеє шиїтсько-паломницьке святилище в Кербелі, де вбито імама Хусейна з його родом та прихильниками.

65. Фози Х у Р и, Шахсей-вахсей, н,ли праздник само истязателей (в Бухарі).- В недільному додатку (<<Бесплат ное иллюстрированное приложение.) до н. 30 москов ськоі газети .Голос МОСКВЬІ', 1910 (7 лютого), стор. 1-3 іп 4-to. На І-й стор. фотографія: релігійна процесія в бі лих завоях - бухарських шиїтів, людей недержавної релігії'; це сфотографував Ф, Хурі, бувши в Бухарі 1908 р. Про якісь театральні вистави нема мови. 66, Ign, G 011 d z і h е г*, ' Vorlesungen ііЬег den Islam, Гейдельберг, 1919. На стор. 213-214 та стор. 239 Гольд цієр висловлює декілька' уваг про mнїтський мохаррем. у рос і й с ь ком У перекладі цієї праці І. Гольдцієра (<<Лекции об исламе., СПб., 1912) див, стор. 187-189 та стор. 212. На жаль, у російському перекладі викинуто ті (навіть дуже нечисленні) відповідні бібліографічні нотатки, що в німецькому первописі містяться на стор. 261 та 274. Шахсей-вахсей 67. С. В. Фар фор о век и А, (Jlелигиозная мистерия 3акавказья и Персии),- .Приі1 В бухарському емірстві

державне

ське [ ... ],

зоз

визнання -

суворо суиніт

рода и люди»,

1914 (СПб.), N2 21, стор. 323 іп 4-to. Автор

«позволяет себе описать одну из мистерий, сопровождаю щуюся

релИГИОЗНЬІми

истязаниями

правовернЬІХ

шиитов,

доводящими часто до смерти добровольнЬІХ самоистяза-· телей, по ЛИЧНЬІм впечатлениям 1912-го года в одном из глухих уголков Закавказья». За театральні якості п'єси Фарфоровський,

очевидячки,

не

згадує,

повідає

тільки

про маскарадні та покутні процесії. 68. Ш. ди л ь, По берегам Средиземного моря. Пере

вод О. Анненковой, Москва,

1915 (вид[анняJ Сабашнико

ВИХ). На стор. 232-236, в розділі про Царгород, обмальо вано шиїтське святкування ашура (без театральних вистав, із самісінькими священно-маскарадними процесіями) отак,

як воно одбувається в с у н н і т с ь ком У Цар г о род і - У перському караван-сараї. 69. К. С мир н О в, ПеРСЬІ. Очерк религий Персии, Тифліс, 1916. В розділі 1У (<<Шиизм>, стор. 69-111) див. про мохарремські процесії - стор. 83-91, про теат ральні містерії - стор. 91-97, про пасквільну пародію «Ома рове вбиття» - стор. 109. Автор аж надто близько знає сучасну йому Персію, навіть у її закулісних явищах, і всі численні подробиці, що він їх подає, одзначаються своєю точністю та й вносять чимало свіжого, новітнього матеріалу. 70. Евгений Бер тел ь с, Персидский театр, Ленін град, 1924, стор. 5-93 (це 4-й випуск серії «Восточ НblЙ театр», що видає Російський Інститут історії мис тецтв). Зміст: І. «Вступление» (стор. 7-13); ІІ. «Шиитство» (стор. 14;-19; тут і історичне оповідання про Хусейнову загибель); ІІІ. «Та'ЗИ9» (стор. 20-36; етнографічні по дрОбиці); ІУ. «Мученичество Хурра ибн-51зида» (стор. 3762); тут перекладено безпосередньо з перської мови тую містерію, що її виставляють на 4-й день місяця мохаррема'; У. «Скоморошество» (стор. 63-73); УІ. «Врач поневоле» (стор. 74-82; перекладено з перської мови перший акт Мольєрової комедії, що перси її переробили на свій побу товий лад,- а на стор. 81-82 подано зміст іще й п'єси «Мосьє Журдан», перекладеної на перську мову з азер байджансько-турецької)'; УІ І. «Вращающиеся дервиши» 1 Є англійський переклад містерП про Хурра

рІау') (ЛОНДОН, 1879), т.

І, СТОР

подано короткий конспект,

171-189.

у Пелл

. (\Мігасlе

У Березіна (СІОР. 307-311)

(стор. 83-91, про священні танці мавлевійського ордена), УІІІ .•Заключение» (стор. 92-94). Бертельсова невелика книжечка писана без широких претензій; вона призначена не для спеціаліСТів-орі?нталістів, а для широкої читаль· ницької публіки. і тому характер її зовсім популярний. без екскурсій в минуле, без усяких бібліографічних покли, кань навіть на сучасні джерела (випадково цитується лиш Ходзько 1878, хоч можна б із певністю текстуально встанови ти, що Є. Бертельс користувавсь іПолаком 1865, і Уїлсом 1886, і Ет" 1896, і Богдановим 1909). Тільки ж, незважаючи на чисто популяризаторський характер Бертельсової кни жечки і навіть на деякі дрібні її неточності, треба визнати, що це дуже путяща праця: скрізь видко. що писав її тяму щи й ор ієнтал іст.

71. Edw. В r ow л е, А history 01 Регsіал literature іл modern times (1500-1924), Кембрідж. 1924 (т. ІУ Брау нової історії перського письменства). На стор. 28-31 (в розділі про культурну вагу сефевідської династії) Браун висловлює думку, що значна частина теперішніх мохаррем' ських віршів походить із Сефевідського періоду, але що теперішніх театральних п'єс тоді ще не було. На стор. 173-181 подано елегії про страждання Алієвої сім'ї; на стор. 182-186 - сатира на мохарремські плачі; на стор. 186-194 - дещо про сучасний те'зійний театр, причому дано текст і англійський переклад початкових сцен з містерії про Хурра. На стор. 459-464 Браун уже говорить про чисто світську драматичну лерську літера туру, перекладену з французької мови або з турецько· азербайджанської (як-от комедії Фаталі Ахундова'). В цей бібліографічний реєстр внесли ми тільки 71 N.N. (праць зареєстрували, одначе, якихось 80), а можна було б подати й більше'. Переважна частина зареєстрованих тут писань містить у собі лиш о п и с и мохарремського святкування: драматизованих обрядів, релігійних маска радних процесій, театральних вистав-пас ій. Що ж до тек С т j В те'зійних п ' €<.:. ТО конспективно, яву за ЯВОЮ, подав їх допіру росіянин Березін (1852); а не конспективно, в повній основі, ми маємо декілька текстів не в оригіналі, а у французькому перекладі - у Гобі но (1859, 1866) та у Ходзька (1878; звідти у Фрілея, бл. 1909), найбільше ж по-англійськи - у Пеллі недавньому російському

(1924). 20 2·317

(1879), та ще одну п'єсу в перекладі у Євг. Бертельса Нижче подаємо одну п'єсу по,українськи'. 305

А вже ж оригінальний пер с ь кий r екс т те'зіli них п'єй зустрічається в Європі не часто. Залишаючи на боці писану збірку Національної бібліотеки в Парижі (N~ 993 у віДiJ.ілі перських манускриптів), де міститься' понад зо те'зійних п'ес·, доводиться зазначити, що навіть літографічні тексти, хоч вони в Персії літографуються не так уже й зрідка, зараховуються в Європі до категорії бібліографічних рідкостей. Едв Браун у томі своєї «А history 01 Регsіап Iiterature. (Кембрідж, 1924, стор. 190) попросту-таки хвалиться, ЩО він має, МОВЛЯВ, щось аж шестеро (І) літографованих лібретто до те'зійних драм. Коли так. то варто й мені сказати, що дуже й дуже непо гану колекцію тегеранських літографованих те'зійних п'єс призбирав у Тегерані 1904 р. мій учеНI)К Бор[исl Всев[ололовичІ Міллер та й подарував мені, ая, знов, приніс тую цікаву колекцію в дар бібліотеці СпеціаЛЬНI\JI класів Лазарєвського інституту східних мов (N.5220, за то пографічним каталогом). У Євг. Бертельса (див. в його бро шурі стор. 36) € в руках літографований текст сМученип тва Хурра. (Тегеран 1314= 1897). Не завадить тут подати ще й деяку бібліографію тих

житійно-проповідницьких збірок (<<р а у з а.), звідки про повідники «ровзехани» черпають матеріал для зворуш ливих прологів, що вони виголошують їх перед початком

те'зійних театральних спектаклів. Найвідоміші троє:

1. Хусейн-Ваіз КіЗ ш и Ф і (пом. 1504): «Р а у з а т у ш ш у х ада. - «Сад мучеників. (пророків та імамів, головним чином - імама Х усейиа, мучеиика в Кербел і),

скомпоновlано] 1502 р. Рукописи дуже часті. от у Британ ському музеї їх аж семеро описав Рійо,- див

його ката

лог перських рукописів Бритlанськогоl муз[еЮl, т. І (Лон дон, 1897), стор. 152-153. де подано й цілий зміст того «Сада мучеників». Та € й літографовані видання: Лахор. 1287=1870, Бомбей, 1309=1892. Є тур е Ц ь к и А пе· реклад, що зладив між lM9-1554 рр. курд Ф у з у л і під заголовком «Хадікат ас-су'ада. - «Огород блаженних.; див у бібліографа Хаджі-Халфи XVII в_, видlанняІ Флюгеля, т, ІІІ, стор, 500, та у РІЙО в описі туреuьких

рукописів БританlcькогоJ музею (Лондон. 1888), стор. 39J. Огляд ЇХНЬОГО змісту можна частково знайти і у Ете в .Gгuпdгіss <іег iranischen Philologie (1896). стор. 315, і У є. БеР1eJ1ьса .Перс(ил·

ский] ",атр') (924). сюр.

28. ЗОб

40; друков[аноІ в Єгипті, в 6улаку 1253= 1837, 1261 = 1845 та в Царгороді 1273= 1856, 2, Ісмаїл-хан Сер б а з: «А с рар еш-шехадєт» <ТаАнн мучеництва., літогрlафованоl (з ілюстраціями) в Тегерані 1274== 1857, 3, Мухаммед Ібрагім Д ж о в гер і Мервськнй: ком піляція .Т у фан ель - б о к А. - «Потоп плакання» літограф[ованоJ, Тегеран, 1264= 1848, 1266= 1849, 1267= 1851, Тебріз 1318=1900 (лл, 119 іп lоliо, з ілюстрlаціямиJ) Тебріз, без дати (більше-менше 300 стор, іп lоliо) , й ін, Ця компіляція - тепер одне з найчастіших джерел, звід· ки рауза-хани черпають свої промови-прологи,

В) ШИIТСЬКЕ СВЯТО cOMEP-КОШАН. (сДЕНЬ ОМАРОВОГО ВБИТТЯ»)

І ЗВ'ЯЗАНА З НИМ ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ

Релігійні протномарівські обряди-Фарси

Коли мухаммеданські те'зійні п'єси можна порівняти з зах ідноєвропейськими католицькими містеріями «страс· теА Христових» (чи «пас і ями.), то певну аналогію до за· хідноєвропейських жартівливих інтерлюдій дають нам перські р е л і г і й н і фар с и, випрямувані про т И О мар а, суннітського халіфа (634-644).

11 Закорінена в персах

ненависть проти халіфа Омара. Пошана до

його вбійника сШуджаеддінз». Свято сОмарового в6нтrя» 8 описі д~pa Уїлса, 1886 (та К. Смирнова, 1916).

Ненависть шиїтів до naM'hTi халіфа Омара аж на диво снльна: вона з дитячих літ закорінюється у світогляді кожного перса, Серед наАсупокійнішої розмови перс, коли йому доведеться вимовити Амення «Омар». неодміино додає ДО цього: «Отой, що на нього нехай впаде прокляття!. (,Омер, 'єлей-хі л-ле'нет!) або скаже ще гірше. ще пога ніш: .Кір-і сегь дер деган-і 'Омер!. - <Собачий прут хай

20'

307

Омарові 8 ротІ.', Малі дитиичата -

то й тїі вміють лепе,

тати: «Ле'нет бе 'Омер!. - .Прокляття Омарові!.', А вже ж і школярі в школах, коли хтять попроситися до вітру. повиині сказати вчителеві те саме «ле'нет бе'Омерl» (про' кляття ОмаровіІ) - і вчитель пускає їх надвір, щоб вони зробили те, що їм треба'. Серед гулянок, серед фізичних вправ, наносячи останній удар, начебто випускаючи остан' ню стрілу з лука, перси промовляють: «Ну, оставня стрі ла - вона в Омарове серце! тір-і ахир дер дил-і 'Омер І.' Навіть освічені по-європейському перси, які звичайно мають чимало релігійної терпимості, заховують до найсмі шніших меж теє упередження або нехіть проти Омара, що загніздилася в иих з їхніх дитячих часів. ,Одного разу,- повідає Мальком,- балакав я про Омара з дуже іителігентним і дуже нефанатичним персом та й доводив йому, що Омар - це ж найбільший з халіфів, і що віи прислуживсь ісламові сильніше, як хто. Розмовник мій не споривсь проти мене, а тільки зауважив: «Геть усе, що ти кажеш - це правда. Та кінець кінцем Омар був-таки ніщо, як пес». Нахил у шиїтів глузувати з Омарової пам' яті можна простежити здавна досить виразно'. Можлива річ, що пер вісним джерелом цієї ненависті було почуття не релігійне, а національне: злість персів проти того халіфа, що під бив Іран і зруйнував славну державу шахів Сасанідів, могутніх хосроїв тих. Сліди такого почуття ще й досі можна постерегти в персів. Не дурно ж один інтелігентннй перс зацнтував у листі до Едв. Брауна такий ві рш з приводу мохарремського шиїтського лютування проти Омара: ".,

1 Або, як перекладає Олеарій

(1739, кн. V, розділ 38): сТез!lcиli

сапіпі sint super os іШs». ДИВ. росfiАськиА} переклад П. Барсова (М ,

1870J' стор. 904.

Чи там: .Ле"нет бер

'OMepl» - як записав ОД дітей оІтець] Ра· de lа Регзе еп 1660>, видав Шефер,

Фаель дю Ман. Див. його eEs!a!

Париж, 1890, стор. 50.

а Цей курйозний звичай, широко розповсюджений в обихІдці тепе· рішніх перських шкІл. має за собою не менш, як 150 або 200 літ давності.

Морієр у своєму побутовому ромаНі .Хаджі·Баба IсфахаНі:t (російсь кий перекпад, т. Н, СПб., 1845, стор. 209) вклаДаЄ в уста муллІ Нада· нові похвальбу, що, мовляв, видумав цю формулу ДЛЯ школярів Аого ПР8Пfздід, ДИВ, Шарденову подорож по ПерсП ХУІІ в,. нове видання Лангле (Париж, 1811), т. 111, стор. 439.

~ Про такі глузування ДИВ. історичну справку у Гната Гольдціера,

«Spottnamen der еrstеп Cha!ifen Ьеі dеп Sсhі'іtеп~.- В cWiener Zeitschrift Юг die Kunde des Morgenliindes», т.

XV (1901), стор. 321-334.

308

Це ж Омар пороз6ИВЗА хребти могутнім левам нашої ліСОМІ гущавини! Це ж він ДО накорінку ВИНИЩИВ рід славного царя Джемwідаl

ЛЮТУ€МО МИ np011f НЬОГО не тому, що він загарбав халіфство од Алі. Ні/ Проти ОмаРО80ГО кодла перси мають іншу. давню нрнависть1 .

Абу-Лулу-Фіруз, перський раб-ремісник, що вбив Омара в Медіні (644), має велику пощану в шиїтів. Дарма, що Абу-Лулу належав до віри християиської. У шиїтів йОГО

пам' ять - свята, і він тішиться в НИХ почесною назвою Ш у Д ж а' - е Д - Д і н (<<герой віри»). Висміювання Ома рової пам'яті д рам ати ч н О зв'язується З ім'ям ОЦЬОГО убійника. Правда, московський подорожній Котов та бель гi€ць Гемм, згадуючи про відповідні драматичні обряди в Персії 1623-1624 рр., не називають иіякого Шуджаед

діна'. Одначе Олеарій 163&-1639 рр., подаючи перські легенди про Омарового вбиliцю, пише й його ім' я; Schutza Adin·. Рафаель дю Ман 1660 пише те ім'я; Chugea eldin·. Згаду€ за нього і англі€ць Фрай€р' 1670-х років, перекру чуючи його ім' я на ВоЬЬа Shujaw-hundten і характеризу ючи святкування його пам'яті як «доволі смішне», ridiculous enough'. Ця назва серед азербайджанців (у Персії і вЗакавказчині) вимовля€ться .суджа-еддін»', і так само зветься окреме свято, що тоді шиїти - в драматизованому обряді - знуща.ються з Омарової пам'яті. Свято цe€ відоме і під інщим, звичайним назвищем; .омер-кошан»,- себто «день Омарового вбиття»' Так його В r о w n е, А history 01 persian literature іп modern times Кембрідж, 1924, стор. 29. Початок вірша' «Бе·ШIfКЯСТ е·Омер "ОШТ·! хижебран·j еджєм·ра». 1 Fdw.

(1500-1924).

t дИВ. У нас ВИПИСКИ .9 Котова й Олеарія више, на стор. 242-244

та на стор, 245 і далі. з дИВ. опис подороЖі Олеарія, кн.

перекладі П, Барсова (Москва,

IV, розділ 36. В російському 1870, відбит[ок} з «Чтений») див. стор.

635--636 . • Еstзt de Із Persen еп І'ап 1660, вид!авІ шефер (Париж, 1890), стор. 51. Пор. У нас стор. 251. ~ ЛИВ. подорож Фрайєра (John Fryer) в новому· виданні ГаклюА· ЮВОГО т-ва (серія 2-а, N. 39), т. ІІІ (Лондон, 1915), стор. 142. 8 Та А у південніА Персії відома гака вимова,- пор. (ВаЬа sujael din Omar-couch» у Шар ден а в його .ДругіЙ подорожі з Ісфахана до Бендер-Аббаса. 1674, нове виДlання! Лангле (1811), т. ІХ, стор. 94 (пор. у нас стор. 257). ~ Це не єдиниА випадок TOro, що в lJерській мові і ... ·я свА:та форму~ ЄТЬСЯ З кінцівкою сан». Етимологічно-це те саме а две р б І а л ь н е закінчення, що відоме. приміром, у слові (бамдада;;» (вдосвіта, на сві

танку) - од іменника «бамдзд» (світанок, ранок). Порівн[яйте1 «Грам матику персидского языа» Мірзи-джафара, Москва, 1900, С1'ор. lЗ7.

ЗО9

звуть однаково чи в північній Персії чи в південній. Звуть його й на арабський лад: <катл-і Омер •. Тепер припадає воно на дев'ятий день місяця р€біОЛЬ'еввеля і тягнеться звичайно три вечори: принаймні так зазначив у своїх етнографічних записках Вол. Ф. Мінорський' , що мав спромогу додивлятися до ,Омер-кошан. у 1902 р. в Каз· віиР. Багатьма сторонамн ,Омер- кошаи' нагадує мохаррем' ське Хусейнове свято. Тільки все йде, як пародія, Ось як, наприклад, його описує д_р Уїлс, що додивлявсь до того пародійного свята в lсфахаиі 1886 року (в примітках ми подамо декотрі подробиці за книжкою .ПерсЬі', 1916, Смирнова. що бачив «Омер-кошаи» у Тегерані): .Коло сцени-платформи (вистава одбувалася в господі одного каджарського принца) сиділо з десятеро жидів· музик,- повідає д_р УЇЛС.- За допомогою гуслів, двох барабанів, двох бубнів, двох скрипок та лютні, вони чи нили такий галас. що хоч вуха затикай. Перед жидами та сміхачами стояли пляшки з горілкою та вином ... от на сцену виходить «люті., або професійний сміхач, що пере· бравсь за муллу (А. Кр.- тобто за «рауза-хана.), Він починає молитвувати, перегортаючи чотки, виробляє всякі сміховинні рухи і кінчає комічним казанням. де він пере кривлЮ€ духівництво'. Тоді сцену обходить. процесія акторів під акомпанемент музики. На чолі йде Омар; він на припоні веде обскубаного пса, а той скавчить. За Ома· ром посувається його почет, верхами на ослах. Далі янголи та чортяки. Позаду всіх іде шайтан або диявол. Горішня частина його тіла - заголена і вкрита чорними плямами; обличчя жовте, з білими очима й ротом, а на голові роги ...

Актори розміщуються

на

платформі.

Омар

удається до

них із промовою, а тоді обідає. Шайтан гостює Омара, доки той упивається геть. Іде низка комічних сцен, що перехо· дять у скажений танець усіх акторів ... Апофеозом п'єси являється провал Омара та шайтана до пекла_ .. Ця те'зія незмінно кінчається тим, що зроблену фігуру-опудало І Тепер В. Ф. МіНорський -

професорміраніст у Парижі в Школі

ЖИВИХ східних мов, а тоді (1902) він був ще моТм. учнем-студентом. t Докладніш і точніш в НСЛО8ЛЮЄТhСЯ К. Смирнов: «Особ..А специа ЛИСТ-КОМИК

исполняет роль роуаехана,

стихи; присуrcтвующие потешаются за

распевая

весьма ска6реЗНЬJе

чаем

сладостями».

К. См. р и о в, ПерсЬІ, Тифліс, 1916, стор.

дИВ.

109, Зразок 1111 «<кабрез·

ныx СТИХО~ ми побачимо нижче (стор. 3І6-ЗI8). ЗІО

ненавидного узурпатора, укриту фейерверками, урочис", спалююгь, як аутодафе', Під час цього свята так само, як при всіх урочистих нагодах, перси мають звичку пускати

фейерверк.'. Бувають ще деякі інщі деталі в цім святі, та вони всі повиявляються

дальшого

викладу.

ІІІ Первісно «Омер-коташ випрямувано було проти омейядського ПОЛКОВОДця Омара їбн-Са'Д8 (680). Свідоптва Котова й Гемма (16231624); Олеарій 1637; де-Брайн 1704. На грані ХУІІІ і ХІХ ВВ. ;а. мість Омара і6н-Са'да перси в своєму обряді вже д06аqають халіфа Омара: ОПИ<' СКОїГ·Уоррінга 180..<:J.

Хоч і як психологічно зв'язу€ться цее протиомарове обрядове знущання з загальношиїтською ненавистю проти

халіфа Омара, а проте, на мою думку, е цілком певні під· стави гадати, що теперішн€ пародійне протиомарове свято

випрямувано було в первісні!'! своїй фазі не проти х а· л і Ф а Омара (634-644), а проти пізиішого (вже аж омейяд ського) n о л к О В О Д ця, що теж звавсь Омар Юма р і б н - С а 'д) і стояв на чолі війська, яке вирядив до Кербели (в Месопотамії) проти Хусейнової сім'ї халіф омейяд Язід І в 680 році, півстоліттям пізніш од епох., халіфа Омара. Гадати так можна, спираючись на тім факті, що попе реду - ще якихось тому літ триста·Двісті- антиомарове свято тісно з'€днувалося із святоМ мохарремським, тобто Кербельським, та й одбувалося тоді воно саме іменно в місяці мохарремі вкупі з іншими мохарремськими те'зїй· ними церемоніями або на близькому од них часі.

Наведемо декілька прикладів. у записках московського подорожнього купця

К о

т о в а 1623-1624 рр. ми Ma€MO звістку, що під час туж· ної мохарремської процесії (яку він докладно описуе) 1 У К. Смирнова (стор. 109). «Делается чучело, представляющее Ом:ера, причем голову принято делать ИЗ тывьІ,' наполненной порохом, а все тело "зчинять горючими веществзмн... Чучело поджигается

саци, и когда пламя ДОКОДнт дО ГО!lОВЬІ, то из06ражающая ее тыDзз

стреском лопается. Все 3ТО СОПРО80ждается насмешками, неприлич иыии остротами и rиком зрителеА». 11 Див.: д_р У ї л с. Регзіе. аs it із, розділ 23. Російський переклад

І. к.оростовцева: .современная Персня доктора УИЛС8», СПб.,

стор. 218-219, стор.

216, crop. 220 і crop. 221, 311

1887,

«возят на ишаке иарядного (штучного) мужика,- зделаи мехом да набит соломою, и сагадак и стрелbl зделанЬІ из

ЛУЧИИbl, и иа голове колпак с кистью. А СО сторон поддер живают, чтобь] не упал. И ему ругаютца, и плюют на него .. _ Того соломянного мужика Вblвезут иа поле за город и Вblне сут соломь] И нефти И нефтью польют, и сожгут, а сами ВЯЗ1>ем бьютца. А то они празднуют клять]м своим; в то

время их побили имам-Сеня (імама Хусейна). А что робята кровавЬІ - то его дети, а что с о л о м Я н н О Й м у жик-тот-де их (Хусейнових дітей) побил. 1 • Воно, правда, імення отіеї солом'яної фігури, отого вбій ника Хусейнових дітей не названо в Котова; як же винні були за кербельську трагедію і халіф Язід, й полководець Шемр. і полководець Омар ібн-Са'д, то у Котова «соломян· ной мужик» міг би однаковісінько зображати собою будь· котрого з ЦИХ трьох. Тільки ж У кожному разі ясно, що коли те опудало звалося таки «Омар» (а се річ більше ніж певна), то вже ж воно було не халіф Омар, який помер мало ие за півсотні літ перед загибеллю Хусейна й Хусейно вих дітей. Те саме, живовидячки, доведеться сказати й за· плута ну звістку про «ід-і Хусейн» (<<Хусейнове свято») у бель гійця Миколи Ге м м а, що додивлявсь до того свята й до десятиденних мохарремських те'зій рівночасно з Като вим в Ісфахані 1623-1624 рр.; «Ід-і Хусейн - той день перси присвячують згадці про смертну кару одного невіль

ника, що вбив пророка Алі'. Роблять із соломи постать того нечестивого убійника, вдягають у одіж, простром люють ніс стрілою і тягають тe€ опудало по міських вули цях. Нарешті, з декількома жовнірськими загонами вино сять тую ляльку поза місто і ставлять посередииі свого гурту. Мулла читае священну промову, а люди співають пісні на хвалу Алі і на проклинаиня його вбивцям. Потім набиту стрілецьким порохом голову Ti€ї ляльки підпа люють» Це справляють. каже Гемм, у початку жовтня. «а І3-го жовтня перси святочно обходять пам' ять того, ! Див

n о в н У виписку з КОТОВЗ 8 нас вище, на стор. 242-244 Плутанина у Гемма полягає тут у тому, ЩО він зве тееСВЯТО«ХУ* сей новим» (<<ід-і Хусейн», а разом з ТИМ каже, що згадують тоді убіЙ· ника Алі (отже. не Хусейнового)~ Повніш ДИВ. Геммове оповідання у нас вище, на стор 244-245 Пам'ятати тре6а, що Геммове оповідання ми :11

маємо не в авторовому первопнсі, а в тому 8 Лятовій І{омпfляцїі cPersia» (Лейден, 1633).

312

ексцеРПТі, який

дано

як Хусейн, Аліїв снн, загннув у безвідді•. Аутодафедний фейєрверковий обряд над солом' яною фігурою, описаний у Гемма,- це ж, очевидячки, був той самий обряд, про який багато точніш написано у Котова (того самого 1624 р.).

Як же Котов виразно зве свого «солом'яного мужика. убійником не чиєї сім'ї, тіЛDКИ Хусейнової (<<имам-Сеня,), то треба гадати, що й Геммове солом'яне опудалозобра жало собою убійника не Алі, а Хусейна. Та не дурно ж Гемм (чи там його ексцерптор Лят 1633) несвідомо - серед плутанини - заховав для нас цікаву подробицю, що те аутодафе зветься у персів .'і д - і Х усе й н' - «свято Х усе й н о В е». Значнть, коли б перси, палючи тее солом' яне опудало, думали були тоді про якогось Омара, то вже ж не про халіфа Омара, а тільки про Х усейнового душогуба - Омара ібн-Са'да". Ніяких сумиівів у нас не залишиться про це, коли ми звернемо увагу на один уступ у О л е а р і я (1637), де він пише про руїну міста Рея (там, де тепер Тегеран), «У зруйнованому Реї земля зовсім червона й неродюча При чина тому, кажуть перси, була така: За часів великого святого Хусейна жнв один славний во€начальник на ім' я

О мар - С а 'д

(Omarsaad).

Як

Язід-песер

(і-Муавіє)'

виступив проти Хусейна війною, то серед усіх витязів У Медіні не знайшлося нікого, хто був би зважився вою вати проти Хусейна, людини з Мухаммедового роду, висо косвятого мужа,- і зваживсь на те тільки вищезгаданий Омар. В нагороду йому пообіцяно та й одпнсано на спад кову власність місто й область Рей, бо він здавна вже бажав володіти ними. Якже ж у тій війні розбито й убито Хусейна саме через той загін, що на чолі його стояв оцей Омар, то на кару йому земля тая (рейська) зчервоніла як кров і обернулася внеплодючу. І так вона й досі внзна

чає собою невинно пролиту Хусейнову кров.'. Зовсім виразне свідчення про те, що обрядовий ауто дафедний солом'яний Омар - це був не халіф Омар, ми знаходимо у голландця Де - Б р а й н а, що дуже доклад1 А втім, і до Алієвої заги6елі халіф Омар теж був непричетний, ОО, коли вбито Алі (661), то халіф Омар (уб. 644) уже сімнадцять літ лежав під землею. 2 у Олеарія - тільки (Iesid Peser», себто Язід~син. Треба розуміти сЯзід, сии МУЗRії:t (<<€зід пt"сер~і Музвіє:t).

а ОлеаріА. книга ІУ, РОЗДОЛІ 34: 8 російському перекладі П. Бар· сова (М.,

1870), стор. 625. ЗIЗ

но описав нам ісфаханські

мохарремські свята в травні

1704 р. Про пер ший день мохаррема він каже': «Сьогод ні перси почали одбувати жалобу за святим Хусейном, сином Алі та Фатими, єдиної дочки Мухаммедової. Ціле місто одягається в жалобу... Проповідник (на вулиці) вихваляє святого та оповідає про його подвиги й чудеса.

Другий проповідник примощується на скількись східців нижче од першого; він ще й од себе голосно виспівує хвали Хусейнові ... А на розі тієї стіни. де ми стояли, примос тили в ели ку фі гур У непогано зроблену, набиту соломою. Теє опудало мало репрезентувати собою Х усе й н о В О Г о у б і й ник а, на ім'я О м а р,- і його попалили надвечір у багатьох місцях города. (т. І, стор. 217-218). Отже, цілком ясно, цілком безперечно, що те солом'яне опудало, той «соломянной мужик» (як його зве Котов 1624) - це мав бути І-/е халіф Омар, а тільки о м е й я Д с ь кий n о л к О В О Д е Ц ь Омар ібн-Са'д. Відколи ж, з якого часу перська фанатичиа свідомість замінила у цій Фарсовій, пародійиій містерії неиависну особу кербельського полководця Омара на ще ненавис нішу особу халіфа Омара? Коли ж саме перенесено це свято з місяця мохаррема на інший місяць. на день пам' яті .Шуджаеддіна •. Омарового вбійника (<<Омер-кош.)? Треба гадати. це одбулося на грані XVIII-XIX вв. _ От, приміром. У Ск О т т - У орр і н r о в і й звістці 1803 р. про таке пародійне антиомарове свято в Шіразі ми маємо опис усього того самого. про що писали в XVIII віці Котов і Гемм і де-Брайн, але вже з х а л і фом Омаром. Не завадить навести тут точні слова Скотт-Уор рінга: «В половині біжучого місяця (автор приїхав до Шіразу в червні, і це був тоді мусульманський місяць ребіоль еввель. в мохаррем 1803 р. припадав ще на квітень) перси святкують смерть х а л і Ф а О мар а. для цього воии споруджують просторовий амфітеатр, ставлять там якнвl! огиднішее, якнайпоганьшеє опудало-потвору і почиНають йому з усякими лайками докоряти, нащо він усунув про рока Алі, законного Мухаммедового наступника. Вичер павши проти нього всі лайливі промови, які їм підказує 1 Про ціле

мохарремське СВЯТО виписку 3 rПодорожей:' Де-БраАна

див. в нас вище, на стор. 258 -263. Користуємося ми амстердамським французьким ВИДанням 1718 р.

314

ненависть, вони як стій кидаються його бить камінням та

паліччям і розшарпують на шматки. І от виявля€ться,' що В середині Ti€Ї ляльки повно накидано сухого варення. Народ, що брав акторську участь у тім негіднім фарсі, кида€ться на ласощі як неситиЙ. Переказують, що такий самий фарс одбува€ться в декотрих округах Індії»'.

ЯК бачимо з цього Скотт-Уоррінгового опису

1803 р.,

антиомарове свято вже цілком одділилося тоді од мохар

ремського, і центральною фігурою ставсь, безперечно, х а л і Ф Омар, не хто інший. І одтоді, протягом цілого ХІХ віку. ми в цій пародії-фарсі ма€мовказівки вже тільки на халіфа Омара.

IV Занепадання

протиомаровогu

пародій ного І.:вята

в Персії у Х Х в.

Запис пасквільного «Плачу за Омаром» у В. Міиорського (о Казвїні). Уваги К. Смирнова 1916 р. (в ТегераНі).

1902 Р

Треба зауважити, що в ХХ столітті, за наших часів, оце свято драматизованого знущання з Омара, мабуть. чи

не

занепада€.

Воно-бо може вільно одбуватися не скрізь, а тільки по далеченьких закутках. Можна його вільно справляти в межах російської· Закавказчини', можна його справляти в провінціальних містах північної Персії (такий Казвін), тільки ж у столиці Персії, у Тегерані, перськеправитель ство подбало за те, щоб викорінити той звичай з пошани до посольства суннітської Туреччини, яке перебуваf

в шахській столиці: адже будь-що-будь, а турецьке по· сольство - то €дине по с о ль ств О В Персії·. Тому, приміром, коли Едв. Браун у своїй .Літературній історії Персії» (І, Лондон 1902), оповідаючи про Ома рову загибель 1 див.

французький переклад: cVoyage de "Inde а Chyras. traduit

de 1'8nglais de М. S с о t І . W а r r і ПІР (Париж, 1813), роздОл] ІХ, стор. 65 (Т. ІІІ серії cVoyages ел Per... ). ЦеА уступ із Ckott-Уоррінrа незабаром передрукував Ж у Р д е и (Ат. Jourdain) у своїй енциклопе

дичній cLa Perse>, томик ІУ (Париж, 1814), стор. 73-74;. аже, мабуть, із Журдена передрукував L. О u Ь е u х у своїй всезбірuі «La Per~ (Париж, 1841), стор. 395. а Про давніший спосіб СВЯТКУR3ННЯ пор. своєчасно написану статтю

Мlраи М. А. Сафієва «Баба Шуджа'9ЛЬ-ДИН» у с3акавказском вестнике»,

1854, Ni 46. а Всі інші представники держав у ТегераНі «посланаЬ, сповномоqні міністри), тільки Ж не посли.

315

це попросту

од руки раба-перса, зауважує про радісний спомин цієl події серед пізніших персів через свято «Омер-кошан», ТО він разом 3 тим висловлює виразний сумнів, чи зацілів

«Омер-кошан> взагалі будь-де в Персії до наших днів'. З огляду на такі сумніви я залюбки подам тут дві цікаві вказівкн: одну - В. Ф. Мінорського 1902 р., дру' гу - К. Смирнова 1916 р. (uю другу я вже трохи й вико ристав на стор. 311). Попереду наведу тую рукописну замітку, що мені дав В. Ф. Мінорський. як повернувсь перший раз із Персії 1902 року. «Я можу засвідчити,- пише В. Мінорський,- ЩО свя го ,Омер-кошан» не викорінилося в Персії з звичаю В по· чатку цього 1902 р. довелося мені бути в Казвіні саме в той час,

коли воно справлялося ...

Пускалися ракети,

надве

чір видно було багато люду, ЩО вийшли на прохідку, і чути було спів. Я почав перепитувати - і виявилося. ЩО в день

«Омер-кошан» є звичай співати особливі вірші. де на зло повісного халіфа сипляться лайки та дуже непідхвальні епітети. Один мій знайомий «кетхода» записав для мене зразок тієї літератури». Ми дамо український переклад того запису В. Мінор· ського. Це страшенно пасквільний, повний знущання .Плач зз Омаром». Хай щохвилини лунають ЛРОКЛЯїfЯ над тобою, Омаре!

Хай тобі 8 бороду СМОРОДЯТЬ гучно, а 8 губи тихенькоl Тьху на твою бороду. Омаре,

І на спідню губу ТВОЮ, І на загривок віри твоєї, І на всіх твоїх родичів, Омаре! ТИ СИДИШ верхи на тіА палиці, що росте в тебе !І-поміж ніг. Твое сидіння передерлося аж до пояса. В пекло ти підеш, негідникуl Хай кожна жим тварина напустип, емороду. ніби жертву. на честь т06і1 J Е. G. В r о w n е, А Literary History 01 Persia, Londun. 1902. стор. 203: (Umar's death) «... а fact which еуеп at the present дау із сесаl led witb satізfзсtiоп Ьу tbe mоге fяпяt!саl Persian Shf'ites, who, а t І еаз t і 11 v е r у la t е І у (отже ж про тепері шиї часи Браун

не Ma€ певності) used іо celebrate іЬе аППіуегsзгу о, 'Umar's death (саllед

'Umar~kusMn)

mucb аз Guy F8\\'kes' day із ceJebrated іп England. [ашл.- (Омарова СМЕ'рть) С ... Є факт, що навіть до нинішніх днів з за~

JIовмениям

згадується

наАфанаТИЧНіWИМИ

перськими

шиїтами, які,

у всякому разі до недавиього часу. святкували роковини смерті Омара

(тобто - Омар·кошан) більше, в Англії•. - Ред.].

ніж

З16

відзначається день Гая Фокса·

Тьху на пюю бороду. Омареl І т. д. (ПриСПіВ moа самий). З туги за тобою цілий світ заколотивсь

Стрункий стан у екскремента аж зігнувся, рoз.nучившися з тобою. Хоч би скільки я на тебе паскудив -

усе буде обмаль.

Ну, та ще наверну купу,- иехай буде жаJl6ба за 1000юl Тьху на твою бороду, Омареl 1т. д. Довго ти ласував, гризучи кінчик калз. Аж ласощі твої зіпсувалися, світові иа славу.

Зад твій стався піхвою для довгого чужого прута. Порох тобі иа голову, а оце -

по потилиці!

Тьху иа твою бороду, Омаре!

і m. д. Ніхто на світі ие бачив такого, як ти, педераста:

Губи твої аж надто довго грішили СОДомським гріхом. І через те - борода твоя посивіла, А своєї звички ти все ж не залишив. Тьху на твою бороду, Омаре! і m. д.

Гей ти, иочувако відхожих ям! Вони Там у кутку -

тобі оселя.

притулок твій,

Сеча та рідке кало -

Д тверде наше кало -

от що вдягае члени твої, то корона. що квітчає твою шапку_

Тьху иа твою бороду. Омаре! і m. д. , Гей ти, бороданю з обпаскудженою бородою! Присягаюся душею твоєю І Теє паскудство Хай обидва твої вуси

то для '·ебе заМОРСЬКі! краска хена. йдуть У зад кульгавому ОсмаиовіІ

А біла борода твоя -

під сидіння!

Тьху нз твою бороду, Омзреl

і m. д. Ковіньn:а. що В твоїх руках -

це ж ослячий прут

Підперезуешся ти кишками з осла, а його шлунок -

то тобі «кабаt 1 .

Не журися, що в тебе така скаба».

Осляча шкура -

Т80Я с' а6З)'.

Тьху на твою бороду, Омаре! і m. д. Хай усі люди на світі напаскудить тобі на голову! Хай усі осли встромлять свої прути тобі в «двері»1 Вічно твій образ перебуває в геені огненній.

Нема тобі порятунку. Омаре! Тьху на твою бороду. Омареl 1т. д.

1 сКаба» (В татарській вимові «хаба») -

довгий, широкий одяг,

спереді одкритий. Здається, шо російське «охабень» можна еТИМОJlО гічно зблизити з цим словом. t с'Аба» - широкий плзщ з проріззми для рук, без рукаВіВ Зви чаАно «аба» буває біла. що одбилося на нашому українському терміНі

«габа».

317

Низький зводникуl чадо ЖО810ВУХОГО с06акиl Безсоромне осля, щО своїм задом торгуєl Ти раз у раз тратиш глузд через чоловіків.

Хай на тебе впаде ПрОКЛЯ1їЯ боже' Тьху на ТВОЮ боРОДУ, Омаре, І на СПідню губу твою,

І на загривок віри твоєї, І на всіх твоїх родичів, Омареl

Для ілюстрації цього плюгавого віршування, що його співають на свято .Омер-кошан», варто подати народну повірку, яка стосується до цього самого дня і яку записав

там-таки в І\азвіні не хто знов, як В. Ф. Мінорськиіі. а саме: коли б за отакої днинн, днини Омарової пам'яті, зачала я кась мати людську істоту, то це було б нещастя для світу, а тому начебто дозволяється на той час содом· ськиil гріх (слева'D), Мабуть, цей забобон, що його запнсав Мінорський 1902 р., стоїть у певному зв'язку з давненьким шиїтським переказом, що, ніби, содомію (<<ігламі.) дозво, ляв халіф Омар офіціЙно'. На великий жаль, В. Ф. Мінорський не позаписував тих с цен і ч но- т е а тра л ь них подробиць, з якн· мн одбувалося в І\азвіні 1902 року оте насмішкувате свято .Омарової загибелі •. Цікаво було б довідатися, чи почи· нався спектакль там у І\азвіні пародією на прологове побожне казання мохарремського мулли-раузахана ти комічною процесією-обходом круг сцени на манір релігій· ної процесії мохарремських те'зіі!них фанатиків і чи одбу· лася в І\азвіні така самісінька драматична вистава-фарс про Омарів загин, яку обмалював був Уїлс 1886 року. Але що всі отакі драматично фарсові деталі ще й досі не повиводилися в Персії, це ми вже могли побачити 3 іншої новішої звістки про теперішній .Омер-кошан" чи там «катл-і Омер., що датується п'ятнадцятьма літами піз ніш од звісток В. Мінорського. Бо ми вже як цитували Уїлса 1886 р., то за одиим заходом позначили були іІ те, що писав 1916 р. про ,Омер-кошан, 1\. См и р н О в, людина, яка дуже іі дуже близько впізнала Персію. Жив він У столиці Тегерані. Свою звістку про «катл-і Омер. почина€ він такими словами:

.До числа свят, котрі тепер потроху одпадають, нале

жить катл-і Омер

9-ro ребіоль-еввеля Ue -

ганьбування

1 Такого шиїтського переказа про Омара констатує оlтеиы Рафаель i\lO Ман У своїм описі Персії 1660 року (видав Ш ШефеР, Париж, (890),

стор. 51. З18

пам' яті узурпатора Омара. Теперечки, відколи взаємо відносини поміж суннітами та шиїтами покращали, а разом з тим відколи матеріальне становище всіх персів погір· шаЛ0, оцей празник, дуже антипатичний - додамо. не має більше характеру прилюдного, і з а Ц і л і в він тільки в анд еру н а х (внутрішніх приміщеннях) декотрих багатирів. (стор. 109). далі К. Смирнов оповідає про под· робиці, з якими це протиомарове свято одбуваеться; про Омарове опудало з гарбузовою головою та фейерверками всередині, про коміка, що кощунно перекривля€ побожн~ проповідь мохарремських «раузаханів" про гучне палінн~

того опудала. Це все ми вже подали вище, на стор. З09Зll.

v Радісний ДЛЯ перса день «Омарової загибелі» -

щасливий

для всякого починання

Зазначимо при нагоді, що «Омер-кошан" як день роко вин радісної ДЛЯ шиїта події - Омарової загибелі, вважається у персів за день щасливий для всякого почину. Ще Морієр у своїй «Подорожі до Персії» зазначнв, що для виїзду англійського посольства з Тегерану перси навмисне вибрали день 7 травня 1809 р., бо саме на 7 трав· ня припадало тоді радісне свято Омарового вбиття'.

г) свIтсы(fl ТЕАТР І Комедіантські Ш1'УКИ -«теклід»

Фарс про .Омарову загибель., ,Омер-кошан>, хоч нале жить до драматичних витворів сміховинних, будь-що-будь зв'язується з ідеєю релігійною і тому так чи Анак являється містерією. Але єсть у персів зовсім світські комедійки, що їх грають базігяри, тобто комедіанти. Такі п'єси нагадують собою західноєвропейський репертуар Пол і шинеля а60

1 Див. у Mopi€Pa розд/ілj 14, початкОві слова. Є f!: французький переклад:

,Noyages f"П Persc, еп дгтепіе, еп дзіе Mineure, (аН 1808 et 1809 par Jacques Могіег» (Ilариж. 1813),- там див. т. 11, стор _1. 319

російського Петрушки. Ми наведемо про такі комеДIИКИ декілька звісток з подорожніх ХІХ віку, щоб говорити їхніми-таки словами. Весною 1812 року, під час війни росіян із персами, їздив од росі йського командування на Кавказі один посла нець до Тебріза в північній Персії, щоб зав'язати мирові пересправи з шахським сином Аббас-Мірзою. ЯК приїхав він до Тебріза, то його запрохали в гості до тамошнього беглер-бека в його заміський сад на спектакль, що - ка жучи словами того посланця - заміняв собою в Персії ком еді ю. ,Двоє персів були акторами. Один прода вав горщик кислого молока, а другий, переодягаючися в кожній сцені по-інакшому, приходив до п~ршого, щоб купувати молоко, та й кожного разу ві н силувався його в купця вкрасти. Цей фарс надзвичайно розвеселив пер ських глядачів, що аж душилися од сміху всі, не виклю чаючи й самого беглер-бека, особливо, коли наприкінці купець помітив, що покупець його обкрадає, але злодій обілляв йому кислим молоком цілий його вид. Огак закін чилася п'єса під гучні оплески глядачів, що наївно пита· лися в мене, якої я думки про одіграний спектакль. А для закінчення спектакля З'ЯВИВСЬ перс та й кинувся в ставок поруч дому; він показав там декілька зручних штук, зари наючи в воду і ЗНОВ виринаючи, і викликав нові оплески»l, Ів. Бер е з і н (1842) У своїм ,Путешествии по север ной Персии.' пише про один вечір у тегеранського багатого перса: «Тут Я побачив у перший раз перських комедіантів (базігярів). Попереду розвеселяв глядачів старий музика, що грав яа бубон. Він комічненько наслідував перську вій ськову музику, нявчав по-котячому, гавкав по-собачому, робив з бороди величезні вуса і т. інше. Потім надійшли актори,- звичайно, що все чоловіки. Вони виставили пер

ську комедію (<<Т ек л і д»). Ії зміст становили пригоди

перського купця, щодо нього силоміццю наймається в при

кажчики один пройдисвіт. Вінобдирае свого хазяїна, а потім того купця обдирають дерога, кетхода, вартові

1 ДИВ, французьКі ЛИСТИ ТОГО російського посланця: (Relation d'un

voyage А Tauris еп 1812» як додаток до книжки «Lettres зиг Іе Caucase

et Ів Georgie, suivies d'une re!ation d'un voyage сп Perse еп 1812» (ГaM~ бург, 1816), стор. 328-329. і И. Бер е з и н, ПУ1ешествие ПО север ной Перснн, Казань, С'ІОр. 288-290.

320

1852,

та дервіші; і все це тільки тому. що купець такий боягуз. як і всі перси. Наприкінці вистави прикажчик добувається і до хазяїнового гарема. Всі оті сцени' велися дуже жваво і дуже природно. Шкода тільки. що дія комедії одбувається в иизькій Сфері, і непристойні вислови сипляться у акторів градом; та це в Персії байдуже: хто добре знає східні но· рови. той відає. що історія Карагьоза та хаджі Айваза, яку грають у Царгороді, теж повнісінька непристойних сцен. а проте вона дуже правдиво обмальовує і дуже дотепно висміює народні норови. Нижче ми побачимо. які зручні

актори з персів'. а тут зауважимо, що комедія в Персії дуже стародавня: молодий перський євнух Багой розважав Олександра Македонського. передягшися в жі ноче вбрання. Окрім комедіантів. виходили на сцену у Баба-хана (гос подаря дому) чудові пехлівани (силачі). Один з них три мав руками тонку й дуже довгу високу палюгу. що спи ралася на його пояс. а другий стояв сторч головою на горішньому кінці палюги, тримаючися за неї руками. На виставі було. окрім нас. багацько глядачів на подвір'ї і на терасах: в Персії такий звичай. що кожна вистава привселюдна

•.

11 Лялькова комедія

«Окрім фарсових комедіЙ.- каже той самий Березін'. єсть у персів фокусники - «хоккебаз'и. та л я л ь к О В а ком е ді я. що в ній головна дійова особа - це .Пех л і в а н (-і І к еч ель» - «Лисий силач». Це перський Тартюф. що обдурює цілий світ, особливо духовників. Єсть іще «шеб-базі» - «нічна гра» - теж із категорій' лялькових фарсів. де роль грає турецький султан Селім, що переміг шаха Ісмаїла. Задля геть усяких вистав по містах живуть товариства (трупи) різних штукарів»'. Ширше про «К е чел ь - П е х л і в а н а» розпи· сується Олександр Х о Д з ь к О В своїй роботі «Le theatre еп Perse. (надрук[овано] в «Revue Independante» 25 липня 1844 р.)', та ми lі краще зацитуємо стислими ело· 1 Березі" має на думці своє оповідання про те'зійні вистави. 2 «Путешествие ПО севернои Персии., стор. 289,

~ Там

сам О, стор. 290.

• Потім ХОдЗЬКО торкнувсь того самого і в своіїі книжці 1878.

21 2-311

321

вами відомого iCTop~Ka kламу Р. дозі, що підходить до цього явища з СОЦІОЛОГІЧНОГО боку': «Ті фарси, що їх перси так жадібно слухають, аж надто доводять собою, наскільки мало у персів є пошани до святощів. «І(ечель, Лехліван» - Полішинель перського театру - це глибокий лицемір-тартюф. В одній із п'Єс, де виступає цей герой, він заходить до мулли. Має він усі зовнішні ознаки як найпобожнішого мусульманина: він не перестає зітхати, молитвувати та наводити вірші з Корана. Мулла відчу ває, що в присутності такого гостя він і сам навчаеться на все добре. Починають вони вдвох прогортати чотки, моляться гаряче. Кечель-Пехліван веде богословську роз мову; він знає мусульманських святих ощів і ~вяті пере кази; він уміє оповідати; він розповідає леген,ф; особли· во він напирає на ті факти, які доводять, що ліухівництво повинно мати добрі прибутки. Мулла аж захоплюється

гостем. Тільки ж це не все: з

Кечель-Пехлівана -

поет

(поета ми бувають більше чи менше всі люди в Персії). 1 o't Кечель-Пехліван оспівує насолоди, уготовані для святиХ мусульман у раю, оспівує блискучі райські бенкети, небесні питва і чудових гурій. Мулла аж надп<і>ривається. Тоді наші двоє свящів уже чують передсмак раю. ЧO'tкlІ і Коран випадають у них із рук; вони танцюють, п'ють за здоров'я один одного, напиваються доп'яна - і па дають на землю. Спитаймося: чи є в Європі якась сцена, де дозволили б таку жваву сатиру проти духівництва, такий кусливий насміх з державної релігії? І граф де Го біно у своїй книжці «Тгоі. ап. еп Asie. (1859, стор. 226) справедливо каже: «Найїдкіші розділи з Рабле - то рожева водичка, коли порівняти з цимl.

Л яльковий театр не є перська видумка. Відомий він у арабів (ми маємо навіть з ХІІІ в. записані тексти трьох чималеньких арабських комедій, 3 Єгипту); дуже відомий він і У турків (герой - славнозвісний непристойний, але заразом і дотепний «Карагьоз, - «Чорноокий.)'. Гадати

стор.

R. D о z У.

Essai sur I'Histoire de l'іslзmіsmе, Лейден, 1879.

472-474.

s Про с:Карагьозз» можна вказати чималу літературу росій~ьки; дуже

ВИМО8ні

навіть по·

стор. ~l] в брошурі «І(онстантинополь,

СКlJе увеселения» В. МінорСЬКОГО(ТНфліС, 1903). Чимало «карагьозових» 'Гекстів переклав по-російськи М. Мартинович: «Турецкий театр Кара· гОз». СПб., 1910 (110 стор., відбfиток! з «Живой старннЬІ»"').

322

треба, ЩО ДО мусульманського світу театр на lJочатку Х ІІІ 8. З Китаю"

зайшов ляльковий

ІІІ Драма

європейського

жанських

комедій

типу. Перські переклади

Ахундова.

Мольєр

росіАсько·ззербаЙд.

по-перськи.

Початки

власної

драматургії.

В ХІХ віці Персія познайомилася і з є в р о п ей с ь ким типом драми чи точніш - комедії_ Певну посередниuьку роль одіграла тут і азербайд жанська література, що розвивалася в межах російського

Кавказу,

під виразним

в п л и в о м

рос і й с ь к О г О

п и с ь мен ств а, але разом із тим не втратила свого давнього зв'язку з Персією_

Серед російсько-азербаііджанських

(<<татарських») пи

сьменників середини ХІХ віку найбільше визначавсь, особливо як др а мат ург, полковник російської служ би Фаталі А х унд О В (Ахун-заде, Дербенді; нар_ в [м.] Нуха 1812. пом. 1878 в Тифлісі). Замолоду він готу вавсь до духовної кар 'єри та здобув дуже путящу освіту

-в персько-арабському дусі, а ставши з 1834 р. на світську службу (попереду як діловод-драгоман) до російської верховної влади на Кавказі, Мірза Ахундов безліч пере читав російських книжок та й був великим прихильником писаннів Пушкіна, Гоголя й Грибоєдова. На думку земля ків Фаталі Ах ундова , таких самих російських азербайд жанuів, як він, «головна заслуга Ахундова поляга€ в його б е з сме р тни Х ком еді я х»'. Писав він їх в 1850-х роках, під безперечним впливом тих росі йських театраль них вистав, які дуже охоче підтримував у ТИфJlісі кав казький намісник кн[язь] Воронцов. Цікаво. що в друку з'явилися «безсмертні. комедії Ахундова попереду в мо

ві російській (1853)', а вже потім - у рідній авторовій мові, по-татарськи' (1859; шість комедій укупі з одні€ю повістю)'_ Великий матеріал про це згуртовано в праці Георга Я ко 6 а іт Morgen-und Abendland., Ганновер. 1925, 2·е перероблене видання, стор. Х І 284 (3 бібліо· 1

(Jacob): ,Geschichte des Schattentheaters

графічним додатком),

І Фридун-6ек КО q а р ЛИН С кий, ских татар. Тифліс, 1903, стор. 33.

а (І(омедии МИРЗbl

азербайджан

Фетх-Али·Ахундовз», Тифліс. 1853 (220 стор.).

• сТемсілят-и ка6утан (1859), стор. УІ + 290. 21-

Литература

Мірза Фетх-Алі Ахун-заде», Тифліс, 1277

323

Варто навестн тую оці нку, яку дають їм самі азербай джанці: «Комедії Мірзи Фаталі Ахундова, мов рефлектор, віддзеркалюють життя закавказьких татар 30-х і 40-х рр. ХІХ століття. Маючи безперечний літературний хист та й близько знаючи свій люд, Ахундов напрочуд вірно й талановито обмальовує геть усякі сторони його побуту. А вже ж і мова в комедіях Ахундова - то жваве, ядерне й добре оброблене азербайджанське наріччя. Через отую жвавість і простість мови, через різнобічність і життє вість свого змісту п'єси Ахундова поробилися власністю геть усієї грамотної публіки; ясі їх читають з великим зацікавленням, і кожна з них багацько разів виставлялася аматорами на сцені трохи чи не по всіх містах Закавказ чини, ба й у Персії»І В перському Азербайджані читалися, а іноді то й ви ставлялися, комедії Ахундова попереду по-азербайджан ськи, як ВОНИ були й написані і як їх найкраще розуміла місцева людність. Тільки ж за якихось літ десятеро з'яви лося там бажання пер е к л а сти ці улюблені популярні n 'єси на мову перську. Зробив це азербайджанець, не чистий перс, Мір з а - Д ж а фар Кар а Д ж а Д а г с ь кий; одлітографовано ЙОГО пер с ь кий пер е к Л а Д тих «Темсілят» у Тегерані 1291=1874 р. Одтоді вони, незважаючи на азербайджан ізми в перекладі і по милки проти доброї персы її мови, зробилися невіднятною, ніби складовою частиною перського письменства, виклика ючи до себе інтерес і в європейцях. За винятком, як ба читься, тільки комедії «С к нар а» (<<Мерд-і хесіс»), всі інші п'єси Мірзи Ахундова не раз переl<ладалися з пер ської мови (уже не з азербайджанської) на західноєвро пейські, і здебільша вкупі з європейським перекладом

передруковувавсь і перський теl<СТ'. Найпередше через те, мабуть, чи й не найширше спо пуляризувалася була в Європі Ахундова комедія «Л е н кор а н с ь кий в е з і Р', що її наново видано для 1

Коч а р ЛИН С К И А, Литература

азерб[айджанских)

татар,

Тифліс, 1903, стор. 33-34. t ЗреШl0Ю, можна іноді назвати європейський переклад і з азер байджанського первопису. дИВ. в великому «R,ecueH de textes et de traductions» (Париж, 1889), що видали паризькі орієнталісти з нагоди

УІІІ міЖflЗРОДНОГО коегресу, роботу А. С. В а r Ь і е г

d еМе у n а r d:

L'ourset lе voJeur. сотедіе ел dialecte turc- azeri, риыіеe sur lе texte

original et accompangee d'une tгadu.::tion. т. І. стор. 103-215. 324

шкільної мети 8 перському тексті й англійському пере кладі у Лондоні 1882, ще й із СЛ08НИЧКОМ та поясняльними

увагами'. Вона не раз виконувалася, саме за оцим шкіль ним виданням, і в Москві студентами Лазаревського інсти туту східних мов (напр_, на сцені «Охотничьего клуба» в 1910 р_) - по-перськи, а не по-азербайджанськи, дарма що студенти-орієнталісти любісінько могли б їі грати мовою її оригіналу, а не мовою перського перекладу. Під .N'. 3064 випущено їі по-німеuьки в відомій лейпuігській рекламовій «Universalbibliothek •. Після «Ленкоранського везіра» незабаром Європа побачила в перекладі з перської мови на франuузьку, з долученим перським текстом, ще три комедії Ахундова (Париж, 1886), а саме: «В ед м і Д ь, Щ о з л а n а в з л од югу> (<<Хирс-і кулдур-басан»), «С у Д о в і а д в о кат и» (<<Вокельз-jjі морафе'е.) та «А л х і м і к> (<<Молла Ибрагім-Хеліл-і ЮмЙягяр»)2. З-поміж uих трьох п'єс «А л х і мі к> з'явивсь того самого. 1886 року і англійською мовою з-під пера одного з пере кладачів «Ленкоранського везіра»'. А трьома роками пізніш _у Відні 1889 видано по-перськи з німецьким перекладом «М ось є Ж у Р дан» - комедію Ахундова за приїжджо го професора ботаніки monsieur Jоurdзn'а та карабах ського дервіша Моста'лі-шаха', і передруковано в Індії тільки текст (поки що без англійського перекладу) коме-

1 ТЬе V а z І r о f L а n k u гАп, а регsіап рІзу. А text·book of mоdегп col1oquia! persian for the иsе of еигореап travellers, residents іл Persia and students"in India. Edited with а grammatical introduction. а translation, соріои5 notes and а vocabu!ary Ьу W. Н. D. Haggard and

а.

Le Strange, ЛОНДОН, 1882.

2 Тгоіз comedies, traduites пи ctiBlecte turc-azeri ел persan et риыlееss

d'зргеs l'edition de Те!lегап avec ип glossaire et des notes раг С. ВагЬіег de Meynard et St. Guyard, Париж, 1886. 8 The А J с h е m і s t, а persian рІзу, transJated Ьу G. Le Strange.В «Journa! of the Royal Asiatic Society», 1886, стор. 103-126.

• Neupersische Schauspiele von Muhaemmaed G'зе'fзег Qагаg'зdаgі persischen Texte тН wбгt!iсhег deutscher Uebersetzung, Аптег kungen und vollsHindigem Wбгtегvегzеісhпіss zum Gt'brauche der К-К. бffепШсhеп LehranstaJt IUг orientaHsche Spraehen hsg. von РгоІ. Ad. W а h r m u n d. НеН І: «М ОП S і Е' U r J о r d а п, der Pariser Воtз іт

niker, іт Qarabag>, Відень, 1889, стор. Vlll

+ 36 + 34 + 30. Дуже

різку, але справедЛИВУ рецензію подав на це Вармундове видання проф.

В. О. Жуковський в сЗаписках востІОЧIІОГО) отдеJlfенняl импfератор V (1890), стор.

екого} Русскlого} археол[огическогоJ общ{естваl», т.

J29-132. ДОДіІАмо, що дервішеве ім'я в комедії треба, напевне, читати «Моста'лі», а не «Мест-'Алі», як уВармунда. 325

дії еС і д л ярЮ с о Ф

- ш а х.'. Ще мина€ рік -

і ВИ·

ходить англійська збірка з текстом і перекладом тих трьох п'€с Ахундова, що доти були перекладені тільки на фран цузьку. та німецьку мови: еС у д о в і а.д в о кат и., .Б е д м і д ь» та .М ось € Ж У Р дан. (Лондон, 1890)'. З-поміж них «М ОСЬ € Ж У Р дан. (Хекім-і небатат ве Мосте'лі·шах.) виіішов потім окремо, по-пер

ськи, 1893·, а незабаром дано англійський переклад п'еси .с і д л ярЮ с о Ф - шах. (1895)', Інтерес до п'єс Фаталі Ахундова в їхньому перському перекладі не припинивсь у європейців і в ХХ в. У 1911 р. видано в Індії англійський переклад «А д в о кат і в.', а в 1920 р. в Берліні - німецький переклад комедії «А л х і мі к.'. Рівночасно з російським драматургічним впливом ішов до перського письменства деякий вплив од класичної драматургії французької (а саме іменно - М о л ь Є ра), тільки ж не безпосередньо з Франції, а через Тур е ч чин у, через приклад турків·османів. у турків знайомість із Мольєром не є якийсь спорадич· ний, зовсім випадковий епізод. Французька мова в Цар городі і в інших великих надморських містах Туреччини дуже розповсюджена, читати французькі книжки (при· наймні, хоч хрестоматії) має змогу чимало люду, чи то турків, чи то туркомовних греків та вірмен, і тому не дивниця, що навіть на простонародному репертуарі турець· кого л я л ь к О В О Г о «К а р а г ь о З а. спідно часом М о л ь єра. От, приміром, (близько 1850-го року)'

1 Текст еС і Д л я раЮ с о ф·W а х а» переАрукував у МадраСі 1889 р, Е. СелЛЬ (S,11). Про англійськнй п'р,клад Е. Росса lВ95 ДНВ. нижче.

S А. R о g е r 5, ТЬгее persian рlауз with literal eng1ish translation and vocabolary: І) сТ ь, рІ, а d, r s of ІЬ. coorl>, 2) .т h е Ь е а r !Ьаl knocked down the robber». 3) «м о n s і е u r J о u r d а П». ЛОНДОН,

IВ90, стор. УІ

+ LХХІІІ + 172,

з На k і т-е па Ь а t а t and Musta·li~shah. Botanical professor and magician, а persian рІзу with а vocabulary (1893), стор. 44. , Комедію «J u s u f S h а п& переклав по-англійськи полковник

Е. Ross у cJournlal] 01 !Ье R[oyal] Лslіа!іс] SocH,!y]., IВ95, стор. 537569. Повість про сідляра Юсо:ра (<<шаха на годин}'») переклав по·росіА~ ськи П. Фалев. - .Восток», кн. 2 (1923), стор. 59-76. 5 The complete translation of the cW u с з І з ~i Е. А. Seа!оп,Хайдара6ад, 1911 (34 стор,).

m u r 8 f а' з- Ьу

е Der А І с h і m і s t У. F. Л. Derbendi. deutsch von Leszczyhski,

Б,рлін, 1920 (ІВ стор.).

1 ПринаЙМНі те, про що чи кажемо, можна е Kaparbo30BOMY репертуарі середини ХІХ в. З26

вже

сконстатувати

трохи чи не AOCJ1iBHO УВIИШЛИ до КараГЬОЗЯ4ИХ вистаь сцеНа з Мольерового «Тартюфа. (дія І, сЩенаj 5), сцена із .скупого. (І, 3), сцена із .скапенових штучок. (11, 9)1. Ясно, однак, що простонародні слухачі, турки всяких низьких харчевень, регочучись над своїм популярним Карагьозом, навіть і не підозрівають, що вони слухають направду француза Мольера, невідомого їм і на ймення.

Але от у 1860-х роках виник серед царгородських л і те

p а тур них кіл свідомий інтерес до того, щоб мати французьких класиків, М о л ь ера В тому числі, у путя щому турецькому перекладі. Був це час жвавої діяльності новозаснованого .Османського наукового товариства» (заснов[анеj 1861), де - по статуту - кожен член 060В'ЯЗ ково повинен був знати якусь европейську мову Західно· европейська наука і письменство охоче тоді rIOПУЛЯрИЗУ валися серед широкої турецької публіки. Поміж членами <Наукового товариства» видатну роль грав А х мед Веф і к - п а ш а, літератор-філолог, і ісТОРИК, і етно граф (збирач народних прислів'їв), і відомий політичний діяч,- з роду син помусульманеного жида й матері грекині, а заразом щирий турецький патріот'. З французької мови АхмеД-Вефік-паша наново переклав, чи там переробив, Фенелонового «Телемака», а окрім того, переклав на ту рецьку мову аж десятеро Мольерових комедій,- і в кінці 1860-х рр. вийшло в світ його видання, де містилися «Мі щанин на дворянстві» (<<Жорж Данден.), «Лікар проти своеї волі. та .силуваний шлюб» (Царгород, 1286= 1869). ЯК видно, ті літературні османські настрої Царгорода знайшли собі ВІДГУК і серед тих пер с і в,

котрі

жили

в Царгороді або попросту ближче стояли до тодішніх літе ратурних царгородських ідей, Бо того самого 1869 року, коли вийшли в світ оті. османські Ахмед-Вефікові пере клади з Мольєра, вийшов у світ, У Царгороді-таки і ту рецькими заходами, пер с ь кий переклад з Моль ера (Хабіба Ісфаханського): «Мардум-гуріз. - ом і з ан· 1 Про ці Карагьозові позич.ення 3 Мольєра ДИВ. С'ІЗі1Ю А. Талассо 8 журналі cМo1ieriste». ]887. І окремою брошурою: Adolphe Т h а І а s s о,

Моliег. еп Turqui., .tud. sur І. theAtre

de Karagu.uz (Париж, 1888).

Пізніш усі ці дані поввіходили в Талассову книжку «Le tlieAtre ture» (париж, 1904, Rидfання]» La Revue П eatrale). 2 ДотеПIlУ, ХОЧ і насмішкувату, характеРИС1ИКУ Ахмед-Вефік-паШі дав В. СМИРНОВ· У CBO€MY «Очерке истории турецкой литературЬІ» (1889) у I'J томі «Rсе06щей истории литеРЗ1УРЬ1}) Корша й КирПічникора (СПб.,

1892) стор 526-527.

327

тро ",1 Видала перського «Мізантропа» в світ турецька європофільська газета .Тесвір-і ефкяр», що заснувалася 1861 р. під редакuі€ю Шинасі-ефенді, рівночасно з .Осман

ським науковим товариством.. Хебібів оuей перськнй переклад Мольєрового .Мізантропа» в деякій мірі можна вважати й не за переклад, а за переробку - на перськнй побут, на перські норовн, з заміною навіть іменнів фран uузьких на перські (Альuест обернувся в Муниса, Селі мена - в Фатіну, Філінт - в Неїм-6ека і т. ін.). Тепер те видання важко одшукати', та навряд, щоб воно і тоді широко було розповсюднилося В самій Персії. Вже в ХХ столітті виявивсь інтерес до Мольєра в Пер сії-такн: одлітографовано в Тегерані перську переробку Мольєрової комедії .Л і кар про тис В о є ї в о л і» (1322= 1904). Подбав про пе дуже старанний і плоДовитий (хоч часами і дуже плутаний або несистематичний) енuикло педист-полігістор Мухаммед Хасан-хан, що носив почесні прізвища - і «Сані-ад-дауле» і «Іттимад-ус-салтане.*; оце друге його прізвище підписано й під комедією. Мав Іттимад-ус-салтане непохвальну звичку - принаймні в сво їх відомих учених історично-географічннх словниках підписувати своїм ім'ям те, що йому за плату робили найняті на спіВРОбітннків б;дн; вчені люди'; а тому не можна з певністю сказати; про Мольєрового «Лікаря проти своєї волі», чи сам Іттимад-ус-салтане переробив його на перське, чи тільки видав у світ чужу роботу. Недавно Є. Бертельс у своїй брошурі .ПерсидскиЙ театр» (Ленін град, 1924) дав російський переклад (стор. 74-80) І-ї дії перського «Лікаря проти своєї волі»,- і тепер навіть неоріенталісти мають спромогу легко згодитися (60 й не можна не згодитися) з його оuінкою: «Попри всій точності в передачі, пе виходить нІяк не переклад, а блискуча переробка МОЛієрової комедії на перські звичаї. Фабула, хід дії, зав'язка - пе все збережено, тільки ж обстанова, 1

Точніший заголовок: (Гузариш~і мардум~гуріз» -

«Пригоди від

людника», Царгород, 1286= 1869. 2 Знаючи це, Еда. Браун у своїй cPersian literature іл modern timeSJ (Кембрідж, 1924, т. IV сер О) для зразка читачам подав на стор. 459-

461, без англійського перекладу, дві сторінки перського тексту з того «Мізантропа» (акт П, сцена 7-а). дИВНО тільки, що Еде. Браунові (стор.

462) переклаДЗЧЕ'ве ім'я залишилось невідоме. з Про ЦЮ рису в Мухаммеда Хасан·хана пор. у Едв. Брауна: _The

press and poetry оі modern Реrзіа., Кембрідж, 1914, стор. 156 та 164~ 166.

328

'rдiЄBi особи, розмови - це все типово національно-пер "ське та й знайомить читача з перським життям, мабуть, ~и не краще, ніж ціла низка оригінальних пнсаннів. А над То цікаво порівняти перський текст до французького пер вопису, бо тоді видно стає, як глибоко перська психологія перейняла собою західну комедію» (стор. 72-73). Найновішими часами почали з'являтися в персів і свої власні п'єси. ЯК і всі попередні, це знов самісінькі коме дії, точніш - сатири, навіть політичні памфлети в драма тичній формі. Зв'язуються вони найперше з ім'ям відомого політичного діяча, ліберального перського достойника мірзи Мелькем-хана, що сам любив вимовляти своє ім'я на англійський лад: М а л ь ком - Х а н. Народивсь мірза Мальком ще 1833 р. в Ісфахані, од батька-вірменина, що з християнства привернувсь до мусульманства. А був його батько один з тих ісфаханських вірмен, які ще з часів Аббаса Великого цілою колоиією залюднили ісфаханське передмістя джульфу. Батько подбав послати молодого сина в Європу до Парижа, і Маль ком здобув там освіту середню і вищу, а заразом захопивсь ідеями масонства, що в 18БО-х рр. укривало всеньку Єв ропу своїми ложами. Вернувши на батьківщину, Мальком вступив на двірську службу до шаха Насиреддіна, для закордонних справ, придбав собі чималу силу-вплив, і його ие раз посилано з дипломатичними місіями до різних країн Європи та до Америки. Разом з тим він став на чолі найпершої масонської ложі в Тегерані (вітка Grand Orient). Ложа ця звалася «ферамуш-хане» - «дім забуття», бо, виходячи з засідання, перський масон повинен був «за бути» все, що він на потайному тому засіданні бачив і чув. Тільки ж звичайио, що визвольних ідей масонства він не міг забути й поза ложею, а вже ж девізом перського масонства була ідея: «добро людства взагалі, добро пер cbKoro народу зосібна»'. Існувала масонська ложа тая довгенько. Тільки ж конституційні їі настрої кінець кінцем стягли на неї підозріння деспотичного перського правительства. Щоб позбутися присутності Мальком-хана

в Персії, вислано його З посольством за кордон в Європу, де фактично він опинився в ролі політичного емігранта, 1 Е. П. И л ь н Н, ИЗ истории масонства в Персии.- Моское!ские] «Древности восrОЧИЬJе», т. ІУ, под редакцией А. Е. КрЬ1МСКОГО, М .•

1913, віддlілlll, стор. 17..

329

дуже нелюбого для шахського правительства. Тільки післ~і смерті Насиреддіна (1896) знов Мальком-хан у певніll мірі зреабілітувавсь перед своїми властями предержащим~ та й, попослувавши довгий ч.ас у Лондоні, зробивсь послом У Рнмі, де й помер (дуже старий, 1908)". Таким чином, ціле Мальком-ханове ЖИТТЯ, то було ЖИТТЯ політика, ліберального політика, і всенька його літературна діяль ність - виразно політична; та й, мабуть, чи не найкраще висловилася вона в тім, що Мальком-хан видавав у Лондоні перську газету <Канун. - «Закон. (1890), з критикою тодішнього перського беззаконня, з закидами і на адресу міністерств, і на адресу самого шаха (ясно, що до Персії цю газету не пускали). Отак і комедії, які написав Маль ком-хан,- то теж картини перської беззаконності, хабар ництва і т. ін. ЯЗВ. Тільки ж задля обережності дія пере носиться в першу ,четвертину ХІХ в., в давніші часи, які вже нібито минули для Персіі, мовляв, відколи там запанував шах Насиреддін. Одна така Мальком-ханова комедія зв~ться «Я к гос r ю в а в у столиці Тегерані 1232 (1817) року арабистан ський г у бер н а тор А щ раф - х а н». Друга <ЯК г у бер н а тор У в а в над Боруджердом З е ман Х а н». Третя - «ЯК Ш а х - к У л і - мір з а, їдучи на прощу до св(ященної] Кербели, з а гос т ю В а в с ь у Скла к е р ман ш а х с ь к О гог у бер н а тор а». дені вонн були всі, мабуть, іще в Х ІХ в. (бо ще в 1880-х рр., як я був студентом Лазарєвського інституту східних мов, Мірза Джафар-хан у Москві, людина близька до всіх закордонних перських кіл, казав мені", що в Мальком хана е й драми, перською мовою писані). Але в світ вийшли Мальком-ханові п'єси допіру після авторової смерті попереду частково в самій Персії, в фельєтонах тебрізької газети .Єднання» (<<Іттихад» 1326= 1908,. а повно - вже аж недавно в Берліні, в серії закордонного перського, дуже прогресивного, журнальн~го видавництва «Каве."

1340=1922 р.' (<<Каве. -

це орган перської колонії у Бер

ліні). Перська революція 1908 р_ викликала до життя ще декілька перських комедій-сатир. Дещо друкувалося в са тиричній газеті «Т і я т р> - «Театр., дещо й окремо, як 1

Мелькем-хан Назим-ад-доуле: «Меджмуйе-йі мошrеміль бер ее

китее-йі тійятр', Берліи,

1340 (1922); 143 стор. іР 8-vo. ЗЗQ

от зовсім нова (десь 1922 р.), друкована в Тегерані, коме· дія Хасана Мокеддема: «Д ж а фар - х а н, що при· ї х а в з кра Їни фе р е Н.г і в (Європи).!. Мабуть, повиходили в світ і ще якісЬ, тільки ж через важкі наш і зносини з Персією ми не можемо про них знати.

Але уваги гідна річ - все це сатиричні комедії, не поважні трагедії. У арабів і турків європейська трагедія прищепилася, навіть дала дещо таке свое, що залишило й залишає вплив на широке громадянство. А в Персії єдиний тип трагедії, який тішиться вселюдною увагою, це ще й досі старовинна кербельська Хусейнова трагедія «Те'зі€».

Року /925, червня 5-00 у Києві

Додаток П' ХУСЕЙНОВЕ СВЯТКУВАННЯ В ІНД"

Чимало звісток про шиїтське ашура в Індії можна знайти в місцеві й пресі. Але я хочу подати тут - в пере кладі з турецького - тую кореспонденцію, що прислав з Калькутти до царгородеького тижневика «Себіль ур ришад» 1914 року (15. IV) Дописувач-суиніт: За перших десятьох днів місяця мохаррема у Каль кутті, та й по цілій І'ндії, одбувається сумне святкування. Шиїти збираються вечорами по мечетях, і тут мулли-жаліб иики оповідають і віршами і прозою про страсті святого імама Хусейна з lІого сім'янами та прихильниками. Люди, слухаючи,

плачуть,

ридають,

голосять,

дико

надпорива

ються та й луплять себе 11 кулаками, й ланцюгами по гру дях, по спині. Тільки ж не всі, хто тут е, чинять однаково: прості люди, як б'ють собі кулаками 11 ланцюгами свої груди й спини, то б'ють з усієї моці, а от котрі заможніші та багатші; то тії ледве доторкаються кулаками до грудей. Через те в сумну картину вливаються сміховинні додатки,

1 Про цю я довідавсь тільки з ВИНОСКИ- прИМіТки Едв. Брауна в Aoro

,Per.l_n Ii!er_!" .... , т. ІУ (Кембрідж, 1924). стор. 163. s Додаток І, який належить М. Левченкові -

8 Маку»,- у цьому тоМі не вміщено.- Ред.

331

.мохарремські те'зП

свято тратить свою реmг!ину повагу, і не знаєш, ЧИ смія тися треба, чи сумувати. Якщо іслам справді вимагає, щоб люди трощили собі груди ланцюгами та різали собі голови

кинджалами та шаблюками, то чому ж

цього не

хтять робити заможніші? А коли геть усе це - тільки новина, незгідна з релігією ісламською, то чому найвище мусульманське духівництво не заборонить цього? Аж диву ватися треба, що орударі шиїтського духівннцтва, оті, що живуть У Кербелі та в Неджефі, байдужісінько став ляться до такого шкідлнвого безглуздя! За отнх тужливих днів Х усейнового свята ходять по вулицях процесії із значками й прапорами геть усяких сортів і форм. На прапорах повиписувано вірші з Корану та такі хадісові слова пророка Мухаммеда й його сподвиж· ників, в яких шиїтські коментатори добачають пророку вання про нещасливу долю-загибель імама Х усеЙна. Міс цева калькуттська поліція має багацько клопоту з тими процесіями. Щоб запобігти заколотів, подовж вулиць простягають по обох боках канати, і гурти фанатиків самомучеників можуть пересуватися тільки посеред шляху, поміж тими канатами. Вкупі з процесантами йде галаслива музика, з величезними барабанами, що з їхнього гудіння аж вуха луснути готові. Вкупі з шиїтами виступають і сунніти, бо тут інший звичай, ніж у Царгороді, де сун ніти в таких диких процесіях участі не беруть. Ні, тут сунніти вкупі з шиїтами галасують у цьому святі, в якому зрештою не залишилося ані слідочка туги й суму. Вере щать, скажено тарабанять барабанами та й несамовито калічать себе без усякої віри й переконання, тільки сліпо додержуючися звичаю. При моїх очах розбісована, несамо вита отая процесія роздушила-розчавила трьох людей, що трапилися на шляху. І таке трапляється шорокуl у Бомбеї ці мохарремські процесії поробилися такими популярними, що в них беруть участь навіть погани й буд дійці. Звичайно, що вони до цього мусульманського свята пододавали своїх штучок. Скрізь по вулицях вони накла дають багаття, j от, заголившись до пояса, погани тії якнайпобожніш вигукують «Хусейн! Хусейн!. та й любі сінько перескокують по вогнях ... А вже ж індійські сун ніти, що беруть участь у жалібному Хусейновому святові, виявляють запалу іще більше, ніж справжні шиїти-перси. За страсних днів місяця мохаррема вони ані самі нікуди в гості не ходять, і нікого до себе в гостину не запрошують.

332

Один тутешній сунніт, добрий-таки мій знайомий, так і сказав мені: «Коли б не святі дні ашура, то випадало б мені закликати вас до себе в гостину. А так - вибачайте!» Тоді й я, впадаючи в його тон, одказав йому: «А якби ви мене й запрохали, то й я з тієї самої причини був би не зміг навідати вас». І ми побожно попрощалися. Додаток ІІІ

3 ЯКОГО СТОЛІТТЯ ПЕРСІ Я ЗНАЄ ляльковИА ТЕАТР? На стор. 322-323 я обережно висловивсь: «Гадати треба, що до мусульманського світу зайшов ляльковий театр на початку ХІІ! в. з Китаю». Хто ширше хотів би познайо МИТИСЯ з цим питанням, того я там одіслав до довголіт~ ньої праці Г. Я к О б а «Geschichte der Sсhаttепthеаtегs. (Ганновер, 1925, тісніш до стор. 39-45). Тільки ж варто тут зауважити, що коли я дозволив собі взяти дату «початок ХІ!І віку», то це я зробив лиш із над мір ної обережності, зробив лиш тому, що такої дати вже ніяк не можна оспорювати. А Г. Якоб У своїй розвідці подав свідоцтва, які дозволяють - і без надто великого вагання - бачити ляльковий театр у Персії ще й у Х І! в., ба може навіть і в кінці Х І в. Про ХІІ вік свідчать нам окремі уступи з дидактичних поем шейха Н і з а м і (1141-1203). Приміром, У своїй поемі «Мехзен аль-асрар>, скомпонованій 1178-1179 р.', Нізамі рівняє людей j все світове дО ляльок, ЩО ЇХ, ховаю v чися поза запоною (<<перде»), пускає в рух актор-лялькар (<<ло'бет-баз»); див. Бландове вид[анняl 1844, вірш 1143. Аналогічні цитати наводить Г. Якоб (стор. 42) і з Нізамієвої «Іскандер-наме», писаної після року 1197. Таким чином, друга половина Х І! в., як дата сконстатованого існування лялькового театру в Персії, навряд чи повинна викликати сумніви. Трохи по-іншому стоїть справа з четверостишшям Омара Х а й я м а (пом. 1131 р.), що в ньому добачає Г_ Якоб (стор. 39) найстарішесвідоцтво про ляльковий театр у персів. В цьому четверостишші: «Ін черх-и фелек_ .. -да нім» (див., прим[іРомl, у паризькому виданні Nicolas, 1 Не

(стор_

1165 року, як думає, за Бахаром" , очевидячки, Г. Як06

41)_ 333

1877, N. 267, або в петерб[урзькому] вид[анніj ЖУКОВ ського, !888, стор. 39) світ земний прирівнюється до чарі в· ного ліхтаря (<<фанус-і хейяль»), а люди - до фігурок (<<совер.) на екрані. Тільки ж чи можна ручитися, що ці вірші справді написав сам Хайям? ЯК відомо, під Хайя мовим ім'ям ходять часто четверостишшят[ак] зв[аногоl <бродячого» типу. що повстали вже пізніш од Хайяма. Можлива річ, колись іще знайдуться документальні свідчення, які покажуть-таки, що ляльковий театр зайшов з Китаюдо Персії справді в кінці ХІ в., за часів великої сельджуцької імперії султана Мелік-шаха, що обхопила собою всю Передню Азію од границь Китая до Середзем ного моря. Але поки що треба кінець ХІ в. вважати за дату

недоведену.

А. Кр.

ІСТОРІЯ ТУРЕЧЧИНИ

МИРНА ПЕРЕРВА В ІСТоРІІ ТУРЕЧЧИНИ Б.язід

11 СвятиА

(1481-1512) І Миролюбний, лагідний

Баязід 11 - контраст до Мехеммеда ЗавоАовника.

Тільки смерть (1481) змогла заспокоїти невтомні войов, ничі заміри Мехеммеда !! ель·Фатіха (1451-1481), що з початку свого султанування завоював східнохристиянсь,

ку столицю Царгород (1453), а під кінець свого життя за· ходжувався звоювати ще й столицю західного християнст' ва - Рим.

Його Син і наступник Б а я з ід ІІ С в яти Й (1481-

1512,

«велі султан

Баязид»),

із суфійсько·Дервішськими

нахилами, мав натуру дуже миролюбну та й не визначавсь

войовничою честолюбивістю. Володар з нього був людяний, м'якої. лагідної вдачі; можна сказати, був це освічений дервіш на царському престолі, інтелігентний письменник· суфій, що літературні справи цікавили його куди більше, ніж військові подвиги. Тридцять літ панував Баязід - і брався до зброї зде· більша лиш тоді, як уже не можна було не взятися.

11 Нечасті

військові дії ча 6аязіда 11. ПОВС1'ЗННЯ

!:іого брата джема.

Боротьба 3 8енецією; пам'ятна морська перемога османських кораблів

коло СаліЄнци, 1499. Відносини з Угорщиною та Польщею; хижі забіги турецького війська до Галичини 1497-1498 рр.

Отак на самому початку свого панування довелося Баязідові 11 піти війною проти свого брата Дж е м а, сина Мехеммеда 11 од сербської князівни·, що після бать-

1 Родоський лицар 6еЛL>гіЄць Каурсін у своєму оповіданні про війну Мехеммеда ІІ проти о-ва Родоса О. С а о u r s j n і. Rhodiorim vice .. сапсеllагіі, obsidionis Rhodiae urbis descriptio (Ульм. 1496, без паГін",)

22 2-311

337

кової

смерті зняв був повстання проти брата

і захопив

М[алуl Азію з Брусою. джем вирядив послів до Баязіда, нехай, мовляв, один з них - братів - панує в Європі з Цар· городом, а другий - у М[алійl Азії і тоді їм не доведеться вести братовбивчу боротьбу. Баязід, розуміючи, що та· ким способом порушилася була б цілість імперії, знайшов

у собі силу твердо вимовити відоме арабське прислів'я: «Ля архама бейна ль - МОЛЮІ<» - ·«Поміж царями нема ніяких родацьких зв'язківІ»'. Він вийшов переможцем з усобиці, і розбитий джем утік до європейців, попереду на близький о-в Родос. до лицарів. А далі довелося йому зазнати всяких пригод, і політичних і романтичних, у пів· денній Франції та Італії, аж доки діставсь він до рук роз пусного римського папи (Олександра УІ Борджа): той бідолашного царевича отруїв (1495)'. Трапився - це вже в середині Баязідового панування ще й такий випадок у відносинах проміж Баязідом 11 Святим та В е не ц і є ю, ЩО не венець ка республіка за чепила султана, а таки він сам перщий зачепив її. Причи· ною було незадоволення Баязіда 11, чи - певніш - ЙОГО правительства, проти новітнього змогутн іння BeHeuiaHців (між іншим, Венец ії діставсь іще 1489 р. на спадок о-в Кіпр"; а крім того, туркам страшенно не припадало до вподоби, що венецький ЬаіІо (посол-консул) пише з Царгороду свої донесення до Венец ії не звичайним пись·

мом, а дипломатичним шифром'

І як розпочалися віЙсь·

кові дії, то вони всім навіч показали, ЩО й під миролюбпри нагоді чимало говорить про Джемову вдачу і, між іншим, виразно

згадує про його «matrem, jп('!it~ regum Serviae fаmШіі natam» [лаm. «матір, народжену в славнозвісній родині королів Сер6ії».- Ред.). 1 Докладно про ие у «Вінці літописів.. Св'деддіна XVI в. 11: Про Джема е велика, гарно написана монографія' L. Т h u а 5 n е, Djem-sultan (1459-1495) d'зргеs !es documents originaux еп grande раг!;е ;nedi!s, Париж, 1892 (стор. Х Ш-457). з ДОТИ, ще з кінця ХІІ в. (!191), панувала була на о-ві Кіпрі Люзї· нь.янська династія, що мала lИТУЛ «єрусалимських королів». Найостан ніша представниuя ціЕЇ династії, Катарина Корнаро, була ~poдy вене

ціанка j як помирала, то одписала О-В Венеціанській респу6ліаі (1489). Про історію Кіпру під Люзіньянеькою династіЄю найважніші праці L. de Mas Latrie (3 тт. Париж, 1852-186І. з ДОДатковими «Nouvelles preuves sur j'h;st[oirej de СЬ[ургеі" 2 тт., Париж, 1873-1874. ; іи.) .

.. еЕ'] Signor Тигсо . .. , поп voleva рІО ВаШ іп Constantinopo1i, perche еоп nuova (огта di lettre іпsolitе е іпсоgпіtе faceano intendere і suoi segreti» [лаm.- «Турецький госудяр не хотів більше мати кон сулів У Константинополі, 60 з допомогою нової форми літер, незвичаіі НИХ і неЕідомих. вонн переказуваЛJl свої секрети»,- Ред.]. дИВ. у На-

338

ним султаном Баязідом

11 Святим Туреччина залишаєть

ся такою самою міцною державою, якою була за його бать ка. Поблизу о·ва Сапієнци, ЩО лежить коло Лепантськоі (Корінфської) затоки, старославний флот венеціансь, кий зчепився з османським (1499) і 2З5 османських кораб лів розбили ІЗО венеціанських, правда, після дуже впер·

того бою. Оцей морський бій коло С а п і є н ц и (28 лип· ня 1499 р.) пам'ятний, як перша мор с ь кап ере мо· г а османів над флотом наймогутнішої європейської серед· земної держави'. Місто Лепанто та ще декотрі інші в Мореі (Пелопонесі) понад Лепантською затокою зісталися прилу· чені до османських володінь. Тільки ж венеціанці, попере· ду ніж поздавати ті міста Туреччині, геть поруйнували їх, попалили. Султан Баязід 11 Святий. щоб піднести їх з руїн, загадав, нехай з усіх значніших пунктів Пелопо несу переїдуть до розбурених міст по п'ятеро родин'. Не· похитно віруючи, що всі османські

перемоги над венеціан· цями чинилнся за волею й допомогою господа-аллаха, Бая· зід І І Святий, ЯК воно й випада святій людині, видав наказ про двойко з-поміж новозавойованих міст', нехай усі прибуткн з них обох ідуть до скарбниці святого мусуль манського прочанського міста Мекки (тобто, звичайно, йМедіни)' . Щодо Венецїі, то для дальшої боротьби проти ваджеро: «Storia Vепеzіапз» -

в Мурзторієвоwу всезбірному виданні"

італійських істориків, т. ХХІІІ, стор. 120. 1 Пізніше ми побачимо, що за якихось три чверті століття ДОRеЛQСЯ rій самій Лепантській затоці п06з t іИТИ й епохальну перемогу європей

СЬКОГО флоту над османським, у славнім ЛепаНТСЬКІМ бою І571. За бій коло С а п і є н Ц и 1499 р. докладно оповідають не тільки тодішні

венеціанські історики, ба й турок Хаджі-Халфа XVII в. У своїй праці про морські війни турків (надр!укаВ<1НО] в Царгороді. 1141=1728 р.; англfiйськийJ переклІад] Дж. Мітчелла: «The histury of the тагНіmе wars of tht' Turks», ЛОНДОН, 18ЗI, де ДИR. стор. 19). Хаджі,Халфа не скрізь ТОЧНИЙ, він при6ільшу€ цифру осмаНСі>КИХ кораблів (називає він їх ЗОО), тільки ж У нього подано дуже цікаві подробиці про будову гурецьких кораблів і про їхній людський екіпаж. 2 Так оповідає поітальянений 10дішній грек Кантакузен СПЗНДУГін у своїх дієписних «Коментаріях». Та не викликає сумнівів j звістка ту·

рецьких істориків (прим[іромJ, Са'деддіна XVI В., циюв(ано] й у Хам* мера, франц( узьке видання), т. IV, 93), що Баязід переселив до лепант ських городів Корона та Мадана чаС1ИНУ фанатичної мусульманської людності з rурецько·перського пограниччя.

8 А сам(' про Корон та про Модон. 4 «Е cosi Bajazete dedico

I'entranta di Modonee di Согопе аНа Месса» tлаm.-«Отже, Баязід наказав прибутки з Модона і Корона переда· вати ДЛЯ Мекки».- Рt.д .. ].-Теод. Канта кузен Сп а tI Д У r j н, Сот

mentari del!a origine de ргіпсірі ТигсЬі (ФлореН':1ія. 1551), стор. 78.

22'

339

Баязіда Святого довелося їй удатися по морську допомогу до інших європейських держав (іспанців, папи, родоських лицарів, французів), і лиш таким чином спромоглися ве неціанці одбитися од дальших зиачних утрат та й п о н о В ити свій давніший вигідний мировий дог о в і Р з Туреччиною (1502). Були в Баязіда 11 протягом довгого його панування ще декотрі зачіпки з У гор Щ и ною', де панував Гунья дів син Матвій Корвін, та з П о л ь Щ е ю, де панував

малоздатний король Ян· Ольбрахт. РІоку! 1497 та 1498. раздратований проти Яна Ольбрахта (за намовою мол давського господаря), султан Баязід Святий насилав турець' ке військо на піддану полякам Г а лич и ну, саме на українську її частину. Чортків. Львів, Перемишль і низ· ка інших галицьких багатих міст сильно постраждали од турків, особливо Львів·. Може бути, що самого Львова турки не захопили, принаймні так кажуть польсь,

кі джерела'; але, мабуть, правду пишуть і турецькі діє· писи, як от Са'деддін ХУ! в.·, що найбагатша львівська людність,

захопивши з

собою найдорожчі

скарби,

була

втікла з Ільвова - укритися од турецького війська по нетрях та печерах. Натрапили тїі втікачі саме на ту рецьких вояків, і турки всіх побрали в полон «укупі з їх німи багатствами, аж здавалося, ніби самі люди вийшли туркам назустріч, щоб піднести Їм незмірні дорогоцінні

дари». .Здобич, яку з них турки здерли, вийшла така велика, що кожен з войовників здобув більше, ніж міг бажати і ніж міг із собою понести'. Турецький літопи сець дoдa€, що, попаливши місто (десь, певне, його око· 1 Ім'я міста Львова передано в турецьких літописах через «Ілі» а60 «Іллі», тобто згідно з простонародною вимовою українською (lльвів). а не 3 ПОлЬСЬКОЮ (Lw6w). 2 «Pominllwszy Lw6w zamek j miasto оЬгоппе» [noльськ. - «06Ні шавши Львівський замок j укріплене MiCTo:t.- Ред.], - так ВИСЛОВ

ЛЮЄТЬСЯ

Кромер XVI в. (див. стаРОПОlJьськ[иА] переклад Блажовсь Koro, Краків, 1611, стор. 581).

3 Є Й ПОЛЬСЬКИЙ переклад відповідних уступів із Са'деддіна у Сен· КОВСЬКОГО В його «ColJectanea z dziejopis6w Tureckich (Варшава, І824),

т. І, стор. 72-85 (та стор. 86-91, уваги до перекладу). Турецькі зві· стки часто не збігаються з тим, що оповідають літописuі польські (Ва

повський, Кромер), які применшують вагу турецьких успіхів у Гали чині. В д.атах J в цифрах теж є чимала несхожість поміж істориками rуреuькими та польськими, і нам доводиться критично встановлювати щось середнє,

·Сз'деДll.ЇН ХУІ в., в «СоJIесtапез», І, стор, 79-80.

340

лиці)', тамошніх людей турки «бо з того люду, як

погнали в полон (<<есір»),

відомо, виходять

найкращі

неволь·

ннки»'. Всіх турецьких вояків було якихось тисяч сорок'; їхній на"кік на Галичину не був ще добре підготований завойовничий похід; тільки швидкий карнограбіжний забіг; і як набралися вони всякої здобичі вдосталь та ще як

настала

холодна

погода,

то

заходилися

вони,

чи

то

крізь Молдаву, чи то крізь Бессарабщину, повертать до цому. Польські історики запевняють, що бусурмани вже аж тікали з Галичини, де люди змоглися, нарешті, поста вити їм опір, і повинні були неві ри тії переконатися, що «сам бог обороняє поляків і русинів»'; турецькі істори ки,

навпаки,

запевняють,

що

посувалося

турець

ке військо поволі, «бо обоз, пОвний усяких награбованих багатств, не швидко міг рушатися», а щоб одвернути поль сько-українську увагу в інший бік, турки руйнували й па лили по дорозі чисто всі села й містечка «і це було дуже любо для мусульманського війська»'. Так чи інакше, а оті турецькі нашестя на Галичину 1497-1498 рр. дали ся тамошній і українській і польській людності тяжко взнаки і наочно показали, чого сподіватися може й на далі галицька Україна од турків-османів, що хоч вони й ие являються безпосередніми сусідами Польщі, та їх раз у раз може пустити крізь свою землю молдавський господар-воєвода'. 1 Саме місто Львів мало не такі слабкі кріпості, щоб його можна

було захопити просто з розгону. 2 Нижче, кажучи про українське невільництво, ми зустрінемо ще А інші свідоцтва про те, що найвищу ціну складали турки невольникам

саме з:Україии, а не з якої іншої землі. Поляк Кромер 3 цього приводу гірко зауважує, що галицький «есір» 1498 р. попродано в якнайдальші

мусульманські краї - «tak dalece, te ТгаСУ1\. Makedoni:t, Ordu 1зtаг skie у te~ AZY1\ ruskimi роітапсаті zaprzatniono» Іnольськ.-«так да леко, що ФраКія, МакедоніЯ, Татарська орда. а також Азія були запов

ненІ РУСЬКИМИ бранцями».- Ред.) (старопольськ[иА) перек.n{адl. Кра. кіВ,

1611, стор. 581).

з В наскокові 1497 р. бул{) турків наВіть значно менше, чи не якихось 2000 люду .

• Це мова історика Кромера ХУІ в. (Крак;в, 1611, стор. 582). ! дИВ. Са'деддіна XV} в. В «Collectanea z dziejopis6w Tureckich» йос. Сенковського, т. 1 (Варшава, 1824), стор. 82. е Той молдавський воєвода, що за його згодою або й намовою ТУРКИ

вдерлися в польськопіддаиу Галичину. був дуже славний в історії CBoro краю володар Молдавії Стефа н Вел и к ий (1457-1504), хитрий дипломат, звичайно, й дволичний, як усі дипломати. Увесь час він лавірував поміж Польщею з Угорщиноюта Туреччиною, по6іль-

ІІІ Зразки Баязідово'j лагідності. ЯК він ставився до перського ШИЇТ ського шаха Ісмаїла Сефевіда. Перший московський посол у Царгороді

(1497) і ЙОГО поведінка. Макіавеллієва гадка про султана Ваязіда ІІ Як ВИДНО з цього всього, то й за султана Баязіда ІІ Святого траплялися військові дії, які свідчать, що могут ня Туреччина не зовсім склала зброю, і, коли того було треба, вміла показати іншим державам свою грізну війсь кову силу. Але, загалом кажучи, Баязід Святий тікав од усяких зачіПОІ< із сусідами і ладен був принести в жертву навіть свою особисту людську амбіцію, аби дурно не втя гати народ свій у війну. Ілюструє БаяЗідову миролюб· ність уже навіть те, як він ставивсь до сучасного йому перського шаха-шиїта Ісмаїла, засновника нової, сефеві дської династії (1499-1524). Шах Ісмаїл силувався якнай гірше вразити султанську гідність османського волода ря-сунніта Баязіда !І Святого та й доходив у своїх внб риках аж до огидної цинічності: при дворі перського шаха! для знущання з османського султана годувавсь глад кий кабан, що його кликали «Ба яз ід»'. далекий .од дум ки надавати цьому вагу, Баязід 11 Святий прощав шахо ві Ісмаїлові всеньку його недостойну поведінку та й під держував з ним мирні взаємовідносини, зовсім не дбаючи про те. що там зможе про нього шах Ісмаїл гадати. Ве лику лагідність виявив султан Бачзід І І і в своїх від носинах з Москвою тоді, коли до нього приїхав од великого князя Івана ІІІ І посол (1497) - найпер-

... )

шесхиляюЧись на бік турецький, а кінець кінцем своєю охотою рім

шуче піДДЗflСЬ ТуреЧЧИНі. як П васал (1501-1503; пор. стор. 99*).

1 Напевно, в стайні коло коней, 60 СВИНЯ в стайні має, на думку персіВ, не даТИ лихому окОВі зурочити КОНЯ. 2 Про цього кабана «Баязіда» див. у Федора Спандугіна Кантаку

зена XV-XVI В.: «\'На di sзсh Ismael et Tamas, re di Persia сЬіатаН $оНі» в усез6ірці Сзнсовіно «Ніst{огіз] universfale} de Turchi» (Венеція,

1582), стор, 105; а60 ДНВ, у іншого сучасника, венеціанця лікаря Роти

(Rota): «La vHa del Sophi, re di Persia et di Media, . ,е de Іе grandissime guerre сЬе ha facto (уже протн султана Селіма) contra 10 signore Turcho» (Венеція,

1508), а60 у тодішньому·тзки французькому перекладі (Па.

риж, 1517), якого перелрукував Ш. Шефер у додатку до свого ВИДання

,Estat de lа Perse еп 1660 раг lе р. Rарhаёl du МаП$> (Париж, 1890), стор. 264. Пам'ять про цього кабана «.Баязіда», може, заціліла серед простого перського люду ще й у XVII В,: опоВідання, що наводить голь штинець Олеарій (рос[ійський] переклад П. Барсова В московських \l:Чтенuях»"'. 1868-1870, стор. 842), іде чи нез YCHoro дЖерела.

342

ший мОСковський посол, якого побачила Туреччина. Мос· ковське ворогування проти Польсько,Литовської держа· ви робило навіть далекого московського володаря в дея

кій мірі природним спільником не тільки ближчому до Москви кримському ханові Менглі-Гіреєві, ба почасти й його сюзеренові, турецькому султанові, але посол (Плещеєв) приїхав не так для справ міжнародної полі тики, як для чисто комерційної мети -- запезпечити віль ний торг купцям у т. ЗВ. «салтанов их городах» понад Чор

ним та Азовським морями: у Кафі (Феодосії), в Азові чи де. Той [посланець] не захотів додержуватися законів двір ського турецького етикету, не став перед султаном Баязі дом Святим на коліна одмовився вести пересправи через везірів, а забажав балакати безпосередньо з султаном [... ]. Якби що таке діло трапилося було за Мехеммеда 11, посол міг би заплатити за своє простацтво своєю

головою;

от

же ж Баязід Святий добродушно задовольнив усі торго ві бажання московського великого князя, а щодо самого посла, то обмеживсь лиш на тім, що написав у листі до хана Менглі-Гірея: «Московський володар надіслав до ме

не неввічливого грубіяна', то я не хочу вирядити з ним до Москви когось із своїх слуг: хтозна чи не покривдять їх у тій Москві, а це для мене, кого шанує і Схід і Захід, була б ганьба»'. В Європі м'яка Баязідова вдача теж була добре відома. «Ще один такий спокійний султан і про Туреччину більше й мови не було б», - характери· зував Баязіда тодішній видатний політик Мак і а

в е л л і 2.

IV Культурна

діяльніСТь

Баязіда

Il.

Незадоволення

войовників-яни

чаріВ. Замість nаязіда ва!!и дають СУJlтаиський престол йоro синові Сел;мов; Гр;зному (1512).

Звичайно, що довголітнє мирне панування Святого султана, коли османська держава змогла як слід одпочи-

1 Крім ВідпоВідних місць в «Историях России» Карамзіна а60 Со ловйова див. про це ще у НеКЛlОдова: «Начало сношений России с Тур.

цией». У Карамзіна (<<История госудаrства Российского»), т. УІ (СПб., 1819), стор. 231-234, 259, 272-274; У Соловйова I'ИстоРИЯ России

е древнейших времен.], т. V (М., 1872), стор. 109-113. 11; Мак і а в е л л і (1469-1527), Discorsi sorpa Тito Livio,

розділ 19 (є рос[ійський] переклад Курочкіна, І869).

кн. 1,

ти пісЛЯ довгих ВІНН, ЯВИЛОСЯ ДЛЯ османів епохою eKOHO~

мічного В

добробуту

середині

та

к у Л Ь тур них

Баязідовового

султанування

У с n і х і в. цифра

чистих

державних прибутків була більше-менше 2,5 мільйонів дукатів, а наприкінщ його життя - навіть 4-5 мільйо нів'. Маючи вільні грошові засоби, Баязід Святий охо че будував усякі пишні або дОбродійні спорудження; ще й досі «Баяз ідова мечеть» у Царгороді вважається за одну з найпозначніших пам' яток турецької архітектури; ще й досі нагадують за Святого султана добрі «Баяз ідові мости». Гарно процвілося за його часів і турецьке n и с ь мен ств о. Як двір самого султана Баязіда 11 Святого в Царгороді, так і двори його синів, посаджених намісни кувати по різних містах Мал[ої) Азії, являлися квітучи ми літературними осередками. Імення найкращих кла сичних османських поетів зв'язуються саме з 'Баязідо· ви ми часами: лірики Неджаті та його учениця Міхрі-Ха тун (<<османська Сафо» отая), та Месіхі, та ловелас Джа" фер-.челебі; епіки Хамді та Лямі; до речі, можна додати, що й сам султан Баязід писав поезії містично-еротичного гипу, тільки що їхня художня вартість не дуже висока, і вони собою османську літературу не збагатили, а лиш свідчать про султанову прихильність до поезії. Дбав сул· тан і про те, щоб добре розвилася османська історіогра фія:

високоцінні

відомі

літописці.

найстаріші

джерела

для османської історії. Нешрі, Бігішті. Кемаль-паша-за· де. літературний біограф Сегі-бей - всі вони писали для БаязідаСвятого по-турецьки; а курд Ідріс Бітліський склав для

иього СВОЮ

відому

османську

історію

по-перськи.

Та не для всіх У Туреччині любе було мирне й високо культурне Баязідове султанування. Професійним воякам· яничарам припало воно кінець кінцем не до вподоби. Наймолодший з-поміж синів Баязідових. Сел і м, намісникував у Трапезунті. Був у нього не тільки пут· ній літературний хист, ба й хоробрість і войовничі вподо бания. Яничари звернули на мужнього царевича свою увату. Знудившися з довгого миролюбного панування зістарілого султана Баязіда І І Святого, вони його ски нули, і султаном (1512) стався Селім, Селім І Грізний. ~ Ці uифри ми знаємо 3 венеціанських ПОСОJJЬСЬКИХ джерел, І на

них звернув увагу вже Хаммер: «Hist{oire] de j'emp[ire) ОНот{ап]», Т. ІУ, (Париж, І8Зб), стор

54, 12бтз 409 (наведено

341

італійський текст).

дарма що не він був найстаршим поміж Баязідовими си нами.

Баязід, кінець кінцем, поставивсь до цього апатично, по-святецькому. Чи не згадав він і цим разом ту саму прин ципову сентенцію: «Ля архама бейна ль-молюк» - «По між володарями нема родацьких зв'язків», яку він, буде

тому тридцятеро літ, вигукнув серед усобиці своєму бра· тові Джемові? Будь-що-будь, Баязід 11 Святий дуже не· довго опиравсь проти узурпатора-сина' і спокійно прими ривсь' із своєю долею. А втім, не довго йому довелося після того й животіти на світі.

АПОГЕЙ ТУРЕЦЬКОІ ВІЙСЬКОВОІ МОГУТНОСТІ СЕЛІМ І ГРІЗНИЙ (1512-1520) ТА СУЛЕЙМАН ПИШНИЙ (1520-1566) Із Селімом І Грізним розпочинається для Туреччини, вже й перед тим блискуче прославленої, пора найвищого її військового блиску. Ця пора припадає на період пану вання тільки двох султанів, хоч правда, що ті два пану' вання охоплюють собою понад половину ХУІ в.: восьми річне султанування Селіма І Грізного (1512-1520), що збільшив османські володіння коштом інших мусульман ських трохи чи не в два рази, та безмаль півстолітне султанування Сулеймана І Пишного (1520-1566), яке справедливо величають: «апогей турецької могутності», та ще й у всеевропейському житті. а) Селім І Грізннй народ_

(1512-1520;

1467)

1 Грізна вдача в султана Селімn

1. Сумний KjHeUb його батька й ін ШИХ родиЧіВ. Трагічне становище 8езіріВ. Прихильна думка гуманіста Паоло джовіо прu Селімову грізність. По-турецьки Селім І (1512-1520) зветься «й а г у з Селім» або «й а в у з Селім•. Ми оте його прозвання 1 Проти того «байстрюка», як він його гірко назвав (<<Ammazzate, ammazzate questo bastardo! (лаm.- «Вбийте, Вбийте цього байст рюка!. - Ред.l- переказу€ БаязідоВі слова Кантакузен СпаНДУГіН).

«ягуз», «яву", віддаємо звичайним для нас епітетом «Гріз· ний», якого носнв і московський цар того самого XVI віку Іван IV. Тільки ж турецьке слово «явуз» BKa~yє собою ще й на відтінок «лютості», жорстокості, не попросту

грізності. Не можна, правда, заперечити, що в Селімовій натурі була значна доза неабиякої інтелігентності'; от Селім Грізний мав дуже непогану літературну освіту, ба й сам писав вірші, ще й перською мовою'. Та вдача була в нього дуже люта, що не знала жалю ані для рід них, ані для чужих.

ЯК посадовили Селіма яничари на престол, скинувши його батька, султана-дервіша Баязіда 11 Святого, то Селім. щоб далі вже не завдавати собі зайвих турбот, здається,

попросту наказав о тру ї ти скинутого б а т ь к а 3 . І племінииків, і рідних братів теж не пожалував Селім: їх скарано на смерть. Європа знала од тодішнього істори ка-гуманіста Паоло Джовіо, що, на думку султана Се· ліма Грізного, нема нічого солодшого, як панувати, не бою чись і не підозріваючи своїх родаків', і він пильно-таки 1 Популярніші з НОВИХ європейських істориків-такі. як Герuберr

(В ОнкеновНі серії «Gesch{ichte} der Byz(antium} uлd

des osman{ischen] Reiches», стор. 666) або ААГ. Мюллер (<<История иелама», т. ІІІ, СПб., 1896, ст. 389), х<tрактеризують Селіма І Грізного, ЯК «самого грубого,

необузданного и жестокого» з-поміж синів Баязіда 11. Але ж так само, як не можна не добачати певної, наВіть не малої інтелігентності в мос

ковському царі Івані Грозному І не можна 'ії не добачати і в лютому султані Селімі Гр ізиому . 2 Недавній німецький імператор Вільгельм на дарунок своєму при ятелеВі султаноВі Абдул-Гамідові 11, розкішно видав у світ «Диван» Селіма Грізного (Берлін, 1904), з чудовими кольоровими орнаментами, напрочуд гарний зразок турецької художньої орнаментики.

з ТакзапеВня€ МенаВіНО,генуезеuь-паж Баязіда 11 Святого(вид{аноl в початку збірки СансоВіно «Hist(oria] univ[ersalel de ТшсЬі», Венеція,

1582, стор. 22 об.; латинський переклад в І тоМі «Chronicorum Turcicorum» Лоніuера, Франкф[уртl. 1584, стор. 177) і поітальянений грек Кантакузен СпандуГін (В «Vita di sach Isrnael» - теж у СаНСОВіНО, стор. 89; отруту даВ лікар-жид, І ще один сучасник, гуманіст Паоло Джовіо, теж каже. що Селім згубив свого батька «pharmaco venenato per medicum quendam J udaeum) [лат. - «ПИТІЮМ, в яке поклав отруту якийсь лікар-іудей). - Ред.) (див.«Тuгсісаrurn rerurn commentarius» при базельському Бібліандровому

виД(анні]

латин[ського] Корану·,

1543. т. ІІІ, стор. 121: 47). Глухо натякає на отруту туреuьхий історик Дженнабі XVI В., а інші - мовчать. В кожнім разі, поспішна Баязі· дова смерть не може не кидати підозріння проти Селіма Грізного . .. ««Affirrnabat (Selirnus) піЬil esse dulcius, quam sine consanguine· огиm timore ас susріsіоле regnare) (дат.- «Твердив (С{'лім), що нема нічого приємнішого. ніж царювати, коли не треба ні підозрювати. ні

боятися сВоїх родичів).- Ред.)- При Бібліандровому лат{ИНСЬJ<ОМУ

346

дбав про такую насолоду. Щоб мати собі наступника. Селім живого залишив тільки свого молодого сина СулеЙ· MaHa~ а наплодити ще інших синів - такоі небезпеки ее· лімові вже не було, бо вже він одкинувсь тоді от жіноцт ва та й оддався самісінькій педерастії l ; ба й одинчик Су· лейман часто мусив тремтіти за СВОЄ життя 2 . Смерть від Селіма раз у раз загрожувала й кожному, хто стояв ближче до його особи. Надто небезпечне було становище його мін іст Р і в (везірів). Селім для цієї посади не мав такої великої пошани, яку часто мають на Сході інші володарі. «Я голюся і не хочу носити таку довгу бороду, яку носив мій покійний батько, бо не хочу, щоб мої паші мене, отак як мого батька, водили за бороду»,

так іноді жартував

Грізний

султан', і своє

небажання

датися на припону везірам-міністрам він наочно ілюстру вав тим, що не переставав карати своїх везірів смертю, одного по одному, часом давши повезірувати не більш як місяць; ще й досі живе в Туреччині приказка: «Султан-і

Селіме везір оласьшl» - «А бодай тобі везірувати в сул тана Селіма!»'. Звичайно, що ЙТИ на страшну везірську посаду до Селіма І люди не надто охотилися, і турецькі ді€ішси зазначають випадки, коли Грізному султанові доводилося попереду власноручно одлупцювати якогось уче

ного достойника палицею, щоб той бідолашний чолов'я га дав свою згоду обійняти високий пост Селімового

Корані, т. ІІІ, Базель, 1543,

стор

129: 41-42,

Джовіо черпав ('ВО,

звіетки од Венець ких дипломатіВ.

1 «Е Ьа un figliuo о di аллі 17, quaJ е поmіпаtо Se1iman, е поп vuol aver piu fig1iuoli, сіое поп s'impaccia ріи еоп donne» {лат. - СУ нього

був синок 17 рокіВ, що зВаВся Сулейман, j він не хотів

більше Мати

синіВ, тобто не відчував 6іЛl..ше пристрасті до жінок».- Ред.J,- писав про Селіма Грізного венецький посол. ДИВ.: А І Ь е r і , Relazioni degli ambasc!a!o,! Уепе!!, т. ІХ, Флоренц!я, 1855 (сеРI!я) ІІІ, 3), стор. 48. 2 Про такі небезпеки для Сулеймана знала од венецькнх посліВ і тодішня Європа. Див. ; П. Д ж о в і о, Turcicarumrerum commentariusпри Бібліандровому латнн[ському) вид[анні) Корана, Базель, 1543,

стор. 129: 11-13; в і ч чар Д і н і, Storia d'ltalia (Венеція, 1562), кн. ХІІІ, стор. 215. 3 «... Ne bassae, manibus іл Шат (barbam) injectis, ducerent prin·

сірет quo vellent, quem ad modum еvепегаt Bajazeti» {лаm.- «... Щоб жін ки низького походження, узявшн його (за бороду), не вели володаря,

куди їм заманеться, як це сталося з Баязідом».-Ред.J,- Паолоджовіо.

129: 39-40. « 3~поміж турецьких істориків цю приказку про фатальне везіру·

стор.

еарня вСеліма наводить Алі·челебі ХУІ В., а за нимСолак~заде ХУІІ а.

347

міністра'. Швидка неласка й смертна кара - це була не· минуча доля для геть усіх тих, хто на якусь часину мав нещастя скуштувати султанської ласки й близької при· хильності. Так само легко посилав Селім на смерть і всіх звичайних своїх підданців, держачись прислів'я <Р і я . сет - С і яс е т»2, Тільки Ж цікаво зауважити, що тодішня Європа ХУІ в.

не надто осуджувала отаку Селімову

люту

грізність'.

і вищезгаданий гуманіст-політик Паоло джовіо (ще й ду. ховна особа до того. бо єпіскоп Ночерський) дав у своїй турецькій історії загальну характеристику для султана Селіма І Грізного дуже й дуже підхвальну, зазнаючи, що Селімові смертні засуди здебільша грунтувалися на глибокій справедливості і що, урядуючи над своїм наро· дом, султан найпильніш дбав про те, щоб скрізь і скрізь панувала в його державі сама справедливість. А те писан· ня, де єпіскоп·гуманіст дав Селімові Грізному таку високу характеристику, писалося не для кого, як для наймогут' нішого тодішнього європейського володаря, німецького імператора Карла V Габсбурга".

ІІ Нахил у Селіма І

Грізного до масових

розправ над чужовірuями

та єретиками, Католицькі jj праВОC.l1звні тодішні паралелі. Невдатна султанова спроба ВИНИЩИТИ всіх сВоїх підданих-християн. Дуже вдатне

ВИНИЩення всіх єретиків·шиїтіВ (1513).

Широко міг виявляти свою кровожерність Селім І Грізннй над турецькопідданими є ре тик а м и, або ч у ж о в і р ЦЯ МИ. Над ними можна було чинити розправи мас о в і. 1 Отак перед єгипетською війною 922=1516 р. везіром з-під палиu) стаВсь Мехеммед нішанджи-паша (про це оповідають Алі-чєле6і ХУ} в та «Вінець літописіВ) СЗ'дедnінз ХУІ в.).

І сПанувати -

то суворо караТи:t . • Так само, як Вона не осуджувала грізності Мехеммеда 11 в XV В. • Це-той самий джовіїв «Turcicarum гегит commentarius ad Саго lиm V, imperatorem augustum», який у нас часто цитується за виданням

1543 р., що МіСтиться в ІІІ частині базельського Біблlандровоголатин, [ського] Корана (див. там стор. 129-130). Паоло джовіо підніс СВОЕ писання імператорові Карлові

ліАського первописа

gusto»)

європейці

V 1531 р. в італійській мові. Того іта

(<<Informatione

знають

переважно

а Сагlо

Quinto, imperatore ао

з венеЦЬКого

ВИДання

кінця

ХУІ в. в усез6ірuі Сансовіно «Historia universale de ТигсЬі», яка пере

друковувалася багато разів.

Нічого оригінальнотурецького в тих гуртових розпра· вах не було, бо й християнські тодішні володарі вкупі з тодішніми єрархами охоче нищили своїх єретиків масами. згадаймо сучасного Селімові Грізному в західній Єв· ропі іспанського короля Фердінанда V Католика (пом. 1516), що запровадив в інквізиційних трибуналах огнен, не автодафе для єретиків і безпощадно палив тих «невір' десятками й сотнями; або знов згадаймо, як трохи пізніш У Франції король Карл ІХ того самого ХУ! в. люто внгу' бив усіх гугенотів своєї держави в ніч на Варфоломія (1574*)1. Або знов пригадаймо, який любий був Фердінанд Католик для серця новгородського православного архі· єпіскопа Геннадія (пом. 1504), того святого архієпіскопа, що й сам наприкінці ХУ в. запровадив у Новгороді інкві· зицію для боротьби проти зажидовілих єретиків, виходя, чи з побожної думки, що недовірків треба не перекону· вати, а тільки «казнити, жечи и вешати'. Дуже влучно характернзує запеклу нетерпимість архієпіскопа Генна·

дія проти єретиків вірний його сподвижиик св. Йосиф Во·

лоцький, коли каже, що архієп[іскоп] Геннадій «яко лев на

злодейственнЬІЯ єретНКЬІ устремися.. . НОГТЬІ своими растерзая тех сквернЬІЯ утроБЬІ, зуБЬІ же своими С'ьКРУ'

шаа и растерзаа. и о камень разбивая»'. Звичайно, що й сам

св. Йосиф Волоцький безоглядно обстоював вимогу вби· вати єретиків та палити їх, бо єресь - то, мовляв, іще більший злочин, ніж розбійництво та інші лихі вчинки; і для світських властей найголовніша річ- «БЬІТЬ отмсти· тели Христу на еретики». ЯК відомо, московський собор

1504 р. пішов за тим, чого домагавсь св. Йосиф Волоць, кий, і жидовинників попалено або заподіяно

їм іще

інші

якиайлютіші смертні кари. Учень св. Йосифа, голова мое· ковської церкви, московський митрополит Даниїл (15221539) не переставав підтримувати в правительстві тую самую думку, що єретиків треба вигублювати, і на всі способи доводив У своїх церковних казаннях, що «убийство бога ради - несть убийство»'. Що потім такі самі думки 1 В Парижі вибито гугенотів під час 8арфОломїівської ночі щось

2000, 8 прОВінції - 30000.

І Йос(иФl в о J1 О Ц кий, Просветитель, кзззн[ське) вид!ання], стор. 51-52, Пор. ще архілюдоїдські уступи у св. Йосифа Болоцького на стор. 581-606.

з В. Ж мак ИН, Митрополит даниил и его сочинения, М., 1881 (із «Чтений В Обществе истории и древностей), КН. 1-11), стор. 414.

жили

у Польщі, це річ

надто відома'.

Таким чином,

Селімова кривава релігійна нетерпимість не була для

тих

часів якоюсь виключно турецькою ПРИК\іетою.

Тільки ж, хоча б яким нормальним для тих часів явля' лося люте переслідування єретиків, а все ж буд~ для нас певна наука - довідатися, що 1519 року султан Селім І Грізний У своєму дивані, використавши присутність ша· новного муфтія, надумавсь поставити на обговорення план: чи не можна б повбивати всіх християн Османської дер· жави.

Перед тим, як оголосити перед диваном отой свlИ за мУ.сел, султан підступно спитавсь у присутнього там муф-

• тія: «Де більше заслуги? цілий світ підбити чи людей до ісламу привернути? Щ~ не знаючи, куди Селім гне, муф' тій одказав': «А вже ж нема більшої заслуги, ніж людей до ісламу привернути», Тоді Селім Грізний поставивсь до цих муфтієвих слів, як до рішучої законодатної «фетви» (вироку), і загадав великому везірові вигубити всіх хрис тиян. хто не схоче перейти на мусульманство. Ані муфтій, ані великий везір не насмілилися суперечити султанові, Тільки ж вони потайки порадили грецькому патріархові випрохати в султана аудієнцію. На тій аудієнції патріарх нагадав Селімові І Грізному, що його дід султан Мехеммед І] дав урочисту поруку-гарантію своїм підданим християнам не гнобити їхньої віри Ця нагадка мала для Селіма силу, і християнські його піддані залишилися живі, Справа

обійшлася на тому, що кам'яні церкви у царгородських християн султан звелів таки одібрати, нехай з них будуть мечеті, а християнам дано дозвіл побудувати собі церкви

дерев'ЯНі'.

1 В Польщі проект того, щоб повбивати всіх чужовірців геть де останнього N. спеuізльніш, щоб вигубити всіх православних, обгово рювавсь на варшавському сеАмі 1658 р.

2 Це був безсторОННіЙ шейх джемалі Зенбіллі. щО його життєпис, рясний на анекдотичні подроБИці, можна знайти в біографічному CJ10B" никові «Аш~шакайік ан-номаніййє» ХУІ В. (нздрук(ований) на полях

i6h-ХаЛJlикяна. єгип[етське1 вил!анняl. 1310=І893), т. І І стор. 320-327.

" .На оцій Селімовій спробі вигубити рсіх християн європейські

історики СПИНИЛИСЯ, очевидячки, не раз, та й то дужt' докладно, з под·

роБИЦЯМИ. ДИВ., прим{іромj, у Хаммера: «Hist{oire) de !'empire Ottorn· (зп), т. ІУ, (Париж, 1836), стор. Зб4-Збб Або див. по-російськи в ма· гістерській дисертаuії проф. В.

ripraca «Права християн на Востоке по мусульмзнским законам": (СПб., І 865), стор. 84, та в «Истории

иелама. Авг. Мю."лера, т. ІІІ (СПб., 1896), стор. 390.

350

Таким побитом християни в Туреччині врятувалися од страшної небезпеки 1519 р. А небезпека була справді дуже страшна, про це християни добре знали з безталанної долі інших чужовірців, шиї т і в, що постраждали яки· хось шість тому літ (1513), ще иа початку Селімового па· нування.

Адже того 1513 року султан Селім Грізний наказав пере· бити в с і х шиї т і в турецької Малої Азії, починаючи з 7·літніх хлопчиків, кінчаючи 70-літніми дідами,-і таким побитом загинуло понад 40 ООО душ шиїтського люду. По· переду, за султанським наказом, скрізь порозсилано «тя·

мущих розвідникіВ» (<<дебіран-и дана»)І; вони поскладали потайні реєстри всіх турецькопідданих шиїтів, хто де жи~е; царгородський диван затвердив тії реєстри іпороз' силав до губернаторів, нехай вони негайно скарають на

смерть усіх тих небезпечних єретиків'. Отак пощастило Грізному султанові одразу в своїй державі «amazzar tuНi della secta di Sofi»', як був висловивсь венецький по сол у своєму листі з Царгороду'. Не перебулася справа, звичайио, й без зайвих жертв, реєстри були складені на якихсь 40 ООО люду, а загииуло куди більше', та й то не самих шиїтів. Підлесливий курд-панегірист Селіма І Грізного побіжно зауважує з цього приводу: «Султан, повний правосудності й справедливості, бажав винищити самісіньких тих, котрі були справді винні (тобто без перечних шиїтів); а коли судові виконавці через свою не· ситість переборщили, та 11, бажаючи здобути гроші за більше число голів, губили й невинних людей, то нехай їм за це одплатить господь в день судний».

«Фиристад солтан~ и дана-Ан росум -

де6іран м и дана бехер мерз

бум» [перс. - «Послав султан рОЗВідників тямущих, щоб скрізь вони ПОРЯДОК навели:., - Ред.1,- отак перськими віршами в стилі «Шах наме» висловлюється курд АбульфеЗJ1Ь ібн-Ідріс XVI В., щО зредагував

книгу свого батька (пом. 1520) про Селімові діяння (лив. Рійо, опис пере!ьких] рукоп[ие;"] Брит[анеького] музею, т. І, 1879, стор. 219). 2 І про ие все - подроБИці в ібн-Ідріса. 3 «Вигубити всіх прихильНИКіВ сефевідської (перської) секти). f, Листа

того (1 ЖОВТНЯ

1514 р.) ПОДано в ХІХ томі хроніки МаріНі

С,нуто. ~ Са'дедд:.ін XV} В. в своїй усезбірці

45000, що їх «кімі -

мактул. кімі -

t,tТаДЖ'єт-теваріх»

махбус) (<<кого -

в'я~шиці кинуто»).

351

каже про

вбито, КОГО -

ДО

ІІІ Війна проти перського шаха-шиїта Ісмаїла Сефеві, гарячого ворога

суннітам; ЧЗJ1ДИР:1НСЬКИД бій

1514 р. Османські територіальні прид

бання ОД розбитого шаха.

Вигублюючи своїх підданих-шиїтів цілими масами, Се лім І Грізний міг в однаковій мірі виходити й з міркувань п о л іти ч них, не тільки релігійних_

Літ якихось десятеро перед Селімовим запануванням, ще тоді, як на османському престолі сидів його батько Баязід ІІ Святий, сусідня Пер с і я об'єдналася під владою династії шахів С е Ф е в і Д і в (1499), що про голосили шиї т ств О за офіційне визнання в І рані і зробили саме з цієї віросповідної прикмети лозунг для політичного об'єднання, ворожого, між іншим, і для су СІДньої османської Туреччини. Найперший в сефевідсь кій династії володар для нового об'єднаного Ірану, сучас. ник султана Баязіда ІІ Святого, ТО був шах ісмаїл (14991524). Це був нетерпимий шиїт, що ставився проти всього суннітського В своїй державі аж надто по ворожому; а щодо Османської держави, то він через своїх послів силувавсь нацькувати проти османів арабську сірійсько-єгипет ську державу Мамлюків. Треба було мати таку миролюбну вдачу, яку мав османський султан Баязід Святий, щоб не пересваритися з налізливим перським шахом Ісмаїлом. Святий султан міг прощати І смаїлов і і таке бридке зну щання з себе, як отого годованого в Персії кабана, що Ісмаїл нарік його «Баязідом» (стор. 342); святий султан міг якось не шукати приводу для війни і в факті шахових зносин з османськими ворогами Мамлюками. Тільки ж і за Баязіда Святого пограничні малоазійські справи між Туреччиною й Персією іноді вже доводили до обопіль них сутичок, бо в Трапезунтській області намісникував не хто, як Селім, майбутній османський султан, а вже ж нетерплячий Селім не міг і тоді ставитися до Ісмаїлової поведінки так байдуже, як його батько. Тому із трапезунт ського краю чинилися вже й тоді наскоки на іранські окраїни, і відносини поміж обома державами, Туреччи ною й Персією, ставали дуже напружені. А вже ж як Сел ім Грізний скинув свого батька Баязіда Святого з султанства та й сам засів на османському престолі (1512), дак певне, що він не забажав далі терпіти прово·

352

Асоиіаиії

арабісТі" (з./іва f:anpaon): Ч.l.·коr. АН

А. ю. Кримський, ака.1.. І. Ю. Крачковський (rO.l0Ba), акад. В. В. Струве, 1 (Ленінград, 1935)

Президія першої сесії

ка ЦІнну Ісмаїлову політику. Шах Ісмаїл свої стосуики З новітнім османським володарем розпочав з того, що не визнав ЙОГО за законного османського султана та й дав притулок у себе одному з Селімових небожів, який заяв· ляв претензії нз османський престол. Безперечно, повинен був султан Селім Грізний одразу тоді догадуватися І, щО, підтримуючи права начебто законного претендента проти Селіма-узурпатора, той шах, хто об'єднав уже цілий Іран, могтиме незабаром розкинути й свої власні завойовничі

плани на суміжні частини Малої Азії '. І отож поголовне вин и ще н н Я шиї т і в в Османській державі, яке 1513 року вчинив султан Селім І Грізний, треба пояснити, мабуть, як стратегічну підхідку, що нею бажав султан забезпечити свій задуманий похід проти персів: живо видячки, він побоювався, що коли розпочнеться між ним і шахом Ісмаїлом війна, то малоазіатські османськопіддані шиїти оддадуть свої симпатії шиїтському шахові та й до поможуть своїм одновірцям проти своїх суннітських па· нів - османів. Після того Селім І Грізний в весну 1514 р. написав шахові Ісмаїлові гордовитого листа, де силувавсь довести,

що шах -

єретик, і проголошував йому

в і й н У з.

Не·

забаром султан вдерся в АзербаЙджан, щоб йти просто на шахську столицю Тебр із. Везіри Селіма Грізного вважали цей султанів виступ за дуже рисковану річ. «Х то найстрашніший наш ворог? Кизилбашl»- казав про шаха Ісмаїла І один з наЙзнач· ніших Селімових вельмож'. Тільки ж ця війна між 1 Бо й європейці в Царгороді про це догадувалися. дИВ. лист Генр. Пеньї (Penias) 1514 р. в додатку до КлаузеРО80ГО лат[инського) пере

кладу Халконділи, Базель,

1556, стор. 441,

9 Між іншим, на Трапезуит"', що його Османи завоювали од Комие

вів 1461 р., мав шах Ісмаїл навіть декотрі династичні права; Ісмаїлова мати була дочка Узуна~Хасана 5іл06аранного од трапезунтської царівни Катерини lоанівии 3 династії Комневів, див, в нас стор, 93*, 3 Того Селімового листа до шаха

Ісмаїла можна знайти в збірці

султанських грамот Ферідуна-бея ХУІ В. (надрукІ0вано) в Царгороді,

1264-1265=1849-1850 рр.). 3 РУКОПИСУ дав перек.,ад Хаммер в .Hist(oirel de 1'.mpire Ottoman', т. ІУ (Париж, 1836), стор. 177-182 . • слово«кы ьJлбаш» (себто «червоноголовий» чи «з червоним TKJp· баном») зробилося в ХУІ Bitti національним Е'пїтетом ДЛЯ людей із ШІІ'ІТ ської Персії. Боязливу моnу того вельможі про кизилбашів ми знахо· димо в' історика Алі·челебі ХУІ в. (а чимала виписка з нього є по-ро·

сійськи В дисертації В. д. Смирнова* «КРblМСКое хаНС1'во»,.~Пб .•' 1881. стор.

381).

2з 2-317

ЗS3

султаном і шахом одбулася розв'язалася більш-менш так само, як одбулася й розв'язалася сорок тому літ війна поміж султаном Мехеммедом І І Завойовником та шахом-туркменом Узуном-Хасаном Білобаранним (стор. 102*). Вдерся до Азербайджану Селім Грізний із своїм військом крізь Вірменшину, по північно-східному боці озера Ур мїі та й, не дійшовши декількох переходів до тодішньої столиці Тебріза, наткнувсь на шахське військо в Чал· ди ран с ь к і й до л·и н і (23 серпня 1514 р.)'. Сам шах Ісмаїл не був у таборі (він перебував трохи оддалеки), але його кизилбаші пішли в бій так само відважно, як були б пішли і при шахових очах. Тільки ж у хороброго кизилбашеького війська не було гармат, та й самого того війська було менше, ніж османського'. Султан Селім Гріз ний, за допомогою своеї артилерії та піхоти, наголову по· бив безгарматну кизилбашську кіниоту , дарма шо тее ли царство билося якнаЙзапекліш'. Ш а х І см а ї л І, скоро до нього насунули безпорадні юрми втікачів, зрозумів,

1 Ч а л Д и ран - на схід од озера Урмїі в напрямі до м. ТебріЗ8, що за перших СефевідіR був столицею ДЛЯ Персії. Зветься Чалдираном не одне якесь село, а ціла долина, ціла округа. для найновіших ДИПЛО~ матів ие ім'я відоме ТОМУ. що Чалдиран ЯВЛЯЄТЬСЯ (або являвся) спір· ним пограниqчям між Туреччиною й Персією, на західному боці Макии ського ханства, в країні, де людність складається з курдів та татар.

ДИВ иікавl звістки в статті В. Ф. Мінорського" .Поездка В Маку), що вміщено їі в «негласній» збірці 1909 року російського міністерства закордонних справ; В. Ф. Мінорський особисто оглядав поле бою, що одбувся в Чалдирані поміж султаном <:елімом та шахом Ісмаїлом. t Цифри військ, подані в європейських а60 Д мусульманських дЖе· релах, дуже не певні: виходило б, ніби перського було 30000 люду, а османського десь чи не 200000. Безперечно, що османів було

не стільки, а менше, хоч і значно більше, ніж було перСіВ. Ісмаїл~шах, пояснює Паоло Джовіо (черпаючи свої звістки «ол правдомовних лю· дей, які були учасниками Чалдиранського боЮ:t),- настільки звик ви~ ходити переможцем з усіх боїв 3 ворогами, що й цим разом не побоявся вступити в бій проти сильнішого супротивника (див. Джовідові «Сот·

mentarij» при лаТИН[СЬІ<омуl Корані, Базель 1543, т 123).

ІІІ, стор.

124 та

стор.

а Літ сто пізніш переїздив тими місцями англНkькиД подорожНіЙ

Картрайт (1603 р.). То йому казали (коли він не сам те вичитав десь у €вропеАських старших письменників), що кизилбаші знищили Селі· мові Грізному в Чалдиранському бою щось 30000 люду (див. Картрай ТОВУ подорож у новітньому Гаклюйтовому виданні, extra serie5, т. VIII, Глазго, 1905, стор. 498). Пенья в своєму листі з Царгороду 1514 р. подає uифру внбитих османів иавіть 50000 (стор. 443. в додатку до Клау

зерового латинlського] перекладу Халконділи, Базель, 1556).

що його витязі-вояки ~e ие можуть дати ворогові крива ву одсіч, і кінець КІнцем сам кинувсь навтеки з Чалдирана та й, проминувши свою столицю Тебріз, по

дався-сховався іще далі, вглиб країни Ш~хів обоз і гарем припали на здобич переможцеві-султанові. Непоправний педераст, султан Се.1ім Грізний не захотів брати собі ша хового жіноцтва: він наказав пороздягати всіх жінок та й голих вигнати геть од табору і тільки улюблену Ісмаї лову дружину оддав своєму близькому вельможї', За дев'ять днів після Чалдиранського бою (себто в по

чатку вересня 1514 р.) османи були в Те б р і з і, і неза баром сам Селім Грізний бундючно й урочисто. серед довженних шпалері в народу, в' ї х а в до тієї кизил башської сто лиц і. Він загадав вивезти з неї до Туреч ЧИНІ! всі шахські скарби й гроші, добре пограбував і всень, ку багатшу тебрізьку людність, а окрім того - позабирав із собою з Т ебріза до свого Царгороду всіх найкращих

тамошніх майстрів-ремісників вкупі з Їхніми сім'ями'. Тріумф османів над персами, живовидячки, був якнай більший. Тільки ж яничари одмовилися йти далі в неві домий глиб Персії, по непролазних горах, та ще й проти

зими. Звичайно, що й сам Селім Грізний, дарма що Чал диранський бій вийшов йому на славу, повинен був добре там упізнати завзяту хоробрість кизилбашів Тому він

1 А саме ДжафероВі·челебі, CTaTc~ceKpeTapeBj (<<нішанджи-паша»). відомому турецькому еротичному поетові (через те uей чалдиранський факт згадується у всіх історИКіВ османського і пізніш усі прохання шаха Ісмаїла повернути

письменства). Навіть йому назад шахиню

султан Селім Грізний рішуче одкинув. t Скільки ремісниuьких

РОДИН

вивіз Селім Грізний

із

Тебрізз,

сказати важко, 60 коли одні джерела показують лиш сотні (прим[ірно] 700 -РОДИН), то другі говорять про тисячі; подорожній Картрайт в 1603

році називає 3000: «Selimus the Turkish tугалt ... carried away with Ьіm

t h r е е t h о u s а n d s families, the best агШісегs іл that citie, especially

such as were skillfull іл making ()f агnюuг and weapons, опеlу to іnrісЬ and appopulate the great citie Constantinople~ [ан.гл.- «Селім. T)'peUbкий тиран ... забрав із собою три тисячі рОДИН, найкращих реміСНИКіВ у иьому місті, зокрема тих, що були вправні у виготовленні зброї, саме дЛЯ

того. щоб збагатити і залюднити велике місто КонстантинополЬ». -

Ред.]

(стор. 502 в fаКЛЮЙТО80МУ виданні, Глазго, 1905). Та, мабуть. найкраще

висловивсь гуманіст-історик

Паоло Джовіо 1531 р.: «lnde discedens

(Селім з Тебріза) m u І t а s агtШсum ас поЬШum familias secum. аЬ duxit» [лат. - «Виїхавши звідти (Селім з Тебріза). б а г а т о родин ремісНИКіВ j великого панства забрав із собою». - Ред,) (при базель СЬК[ОМУ) лат.в[сь,ому] Корані 1543, т. ІІІ, стор, 124: 25)_

23'

не надто споривсь проти норовистих яничарів. Знов же, може бути, ЩО він уже й тоді гадав про другу близьку війну. проти єгипетсько-сірійських мамлюків, і про те, що треба приберегти всенькі османські сили для завою вання мамлюцької держави. Та так чи інакше, а мусив він повернути до Туреччини' та й склав із шахом Ісмаїлом мир (1515). Згідно з тим миром до османів одійшли з а хідна Вірменщина та північна Ме еоп о там і я, тільки ж не геть уся, лиш до Мосула. А -вже ж до Багдада, який лежить іще далі на півдеиь,

сп'рава ще не дійшла, і Багдад як був, так і залишив~я за персами.

В новопридбаних краях мусульманська людність, як і тепер воно є, була й тоді кур Д с ь к а, не ШИlтська. За курдами. чи там за їхніми князями-беками, султан

Селім Грізний визнав право на значну самостійність і тим прихилив їхні душі до Туреччини. Під османською зверх ністю ці розбійники-напівкочовики поробилися для осі лої Персії куди небезпечніші, иіж давніш. Курди мало

тямлять у справах релігії', тільки ж вони одтоді добре дозволили собі використати неоднаковість свою суннітсько го визнання проти перського шиїтського та й узяли одтоді чинити хижацькі забіги до єретичної Персії під прапором

боговгодного діла віри. Вкупі з Селімом Грізним їхав у по ході проти шаха один з-поміж вірних султанові значних курдів, людина перської освіти, курд lдріс Бітліський (пом. 1520 р.), то султан настановив його над Курдистаном як губернатора. Цей lдріс Бітліський, вкупі із своїм сином продовжником', найбільш відомі в історіографічній літе ратурі, один - як автор історії перших османських сул танів, другий - ЯК історик діянь саме султана Селіма І

1 Європейці. повні симпатій до шаха Ісмаїла, ладні були вважати ие за lcмаїлову перемогу, за vлімову поразку. «Selimus r u і n а rn s u а m quantum potest оссиШ, novum militem parat. quamvis іт Еиго·

ра зиt пето зиt раисі ге1ісН sunt» {лат. -

«Селі ме В о ю пор а з ку,

наскільки може, приховує, ГOTY€ нове військо, -хоч У Європі

3 ЙОГО

війська нікого ЧИ дуже мало кого залишилося~.- Ред.І,- так кінчав Пенья свій лист із Царгорода 6 листопада 1514 року (вид(ано) в додатку до латин{ського} Клаузерового перекладу Халконділи, Базель, 1556, стор. 444). 2 Турецьке прислів'я

каже: «Гяура-гьоре кюрд

мюсюльман»

«ЯК рівняти супроти гяура, то й з курда мусульманин».

а Ім'я синове -

Абульфезль Мохеммед ібн-ІдріС.

з5б

Грізного; він - першоджерело наших відомостей про війну Селіма І Грізного та Ісмаїла І Сефевіда 1 • Про Чалдиранський бій 1514р., як і взагалі про турецько·перську війну 1514-1515 рр., окрім курда ! д ріс а Б і т Л і с ь к О г О з його син О м, докладно оповідають й інші історики осман· ської держави, трохи, правда, пізніші, тільки ж того

таки самого ХУ! в. (А л і - чел е б і, С а' дед Д і н і ін.). З пер с ь ко г О боку освітлюють війну й Чалдиранський бій такі історичні перські компіляції, як «Л о б б ет- т е в а р і х» (<<Серцевинка літописів», 1541), Геффарієве «Д ж е х а нар а» (<<Світова окраса», 1564)2 або компіляція вже з часів шаха Аббаса Вели кого: «Світоприкрасна Аббасова історія» !. с кен де p а - бек а Монші (1629). Та важливі джерела для історії Чалдиранського бою 1514 р. маємо ми й од є в р о п е й Ц і в ХУ! в. Одні з таких джерел - то дипломатичні реляції, примliромl в е н е Ц ь к і з Царгороду до венецького правительства 3 , або дуже свого часу популярний лист Г. Пеньї (Henricus Реп і а s) до одного з кардиналів, писаний з Царгорода 6 листопада 1514 р.' Поруч них мають велику вагу Кантакузен Спандугін, Менавіно та Паоло Джовіо: а) Федір Канта кузен С пан дуг і н ХУ - ХУ! в.: .Vita di sach !smael е! Tamas, ге di Persia, сЬіаmІі So!fi, пеllа quale si vede lа cagione della controversia, сЬе е tra il Тurсо е il Soffi». Видано вусезбірці Сансо віно «Нist[oriaJ uпіvегs[аlе) de ТигсЬі. кінця ХУ! в. (що друкувалась декілька разів). б) генуезець Мен а в і н О (раб покійного Баязі да ! І та Селіма Грізного, втік під час Чалдиранського бою та Іі добувся до рідної своєї Італі'!): «Della bataglia et rotta del gran ТигсЬо соl So!fi •. Видано теж у 1 І за Ідріса БітлісЬКОГО, і за його снна вже була в нас згадка ви ще, стор. 344 і 351.

s За «Лобб ет-теваріх» та Геффаріеве «Джехаи-ара» ЛНВ. у нас

•• Истории Персии" т. ІІІ (1917), стор. 73. . з Relazioni degli ambasciJtori Уепеіі зІ Senato, edite da Eug. АіЬе 'і (1839-1865). «Ми користуємося Пень€вим ЛИСТОМ 1514 р. З3 базельським видан ням 1556 р. при Клаузеровому латин[ському] перекладі Халконділи (стор. 441-444). Та навеДено ЙОГО А У Віхагі: Rerum Ресаісагит h1stor1 .. (Франкфурт, 1601, стор. 278). З:;7

СансовіновіА всезбірці, на початку. Латинський пере клад: «Persarum гех adversusSelimum se armat ... (і т. д.), Italico idiomate а Johanne Antonio Моenаиіпо Genuensi conscriptus, іаm ver6 latinitate donatus рег Philippum Lonicerum».- див. в І томі Лоніцерових cChronicorum Turcicorum» (Франкфурт, 1584), киига 11, розділи 30-33, стор. 186-190. в) історик-гуманіст П а о л о Д ж о в і о, єпіскоп Ночерський, користувавсь писаними донесеннями дипло матів та усними оповіданнями учасників бою, яких він титулує «правдомовними» '. Про війну Селіма Гріз ного та шаха Ісмаїла повідає джовіо і в своїм .Комен тарії про турецькі справи», 1531, що він присвятив імператорові Карлові У', і в спеціальному писанні .Ое fatti iIlustri di Selim imperator de Turchi». де джо віо не тільки оповідає про військові дії, ба й дае дуже цікаву характеристику для тодішньої Персії (вид[аноJ вусезбірці Сансовіно ХУІ віку). ІУ Селім

І Грізний завойовує державу

1516-1517.

сіріАсько·єгипетських мамлюків

Байка проте, що аббасідський халіф Мютавакки.ль ІІІ

урочисто передав османським султанам свої халіфські права.

Отак західна Вірменщина й Курдистан одійшли од персів до османів, чимало збільшивши собою османську територію на сході. Та куди значніші завоювання поробив султан Селім І Грізний на півночі чи, скажемо, на південному заході: він там розбив і під свою руку підбив 15161517 рр. єгипетсько-сірійсько-арабську державу мамлюків, де з ХІІІ в. на чолі стояли лицарі-вояки, куповані як

невольники(по-араб[ськомуJ «мамлюк.) для служби в столич ній каїрській гвардії. Починаючи з кінця ХІУ в., мам люки вербувалися побільше з кавказьких гірняків-чер кесів, і в літописах, які оповідають за війну Селіма І Гріз ного з мамлюцькою державою, чи то в османських чи то в

1 Прим[іромJ, покликається Джовіо на cCassino, di natione Атте· по, іІ quale intervenne іп questa 2'uerra) [лат.: (Кассіно, РОДОМ вірме нина, ЯКИЙ брав участь у цій BHfHi». - Ред.}.

в Ми

цитуємо Джовіїв «Коментарій» за базельським

виданням

1543 р. при латинському перекладі Корана, ч. ІІІ. Італійський текст (<<Ілfоrmаtiопі») попереду надрукований у Флоренції, 1541, потім пере друковувався в Сансовіновій усезбірці.

358

арабських, тодішні мамлюки переважно так і титулуються «черкеси»I.' Ворожого духу проти мамлюцької держави Селім І ГріЗНИЙ мав набратися ще позаторік і торік, як воювавсь проти перського шаха Ісмаїла Сефевіда, бо той піддержував військовоприятельські зносини з тими сірій сько~€гипетськими «Чt'ркесами».

Розпочавсь турецький

похід проти

мамлюків улітку

1516 року. Фатальною для отих хоробрих лицарів-мамлю ків була зустріч із османськими силами в північній Сірії на рівнині Мардж-Діібик, недалеко Алеппа в кінці літа (1516). Хоч і ЯК люто одбивалися тут мамлюки, а османи Їх поби

ли вкрай, і султан Селім Грізний тріумфально заволодів усіма дотогочасними мамлюцькими краями: попереду йому піддалися С і Р і я з П а лес тин О ю із христи· янським святим містом Є рус а л и мом та північна Арабія із святими для мусульман прочанськими містами Мек кою йМе ді ною, а тоді (в січні 1517 р.) і сам Єгипет із столицею Каїром, осередком мамлюцької вла ди, і «хотбу. (поминальиу ектенію) прочитано вже на Се лімове ім'я". Завоювання одбулося. кінець кінцем. більш1 З О С ман С ь ко r о боку маємо ми писану по-перськи осман ську історію «Вісім раїв» курда Ід ріс а Б і т Л і С ь к О r о (учасни ка єгипетського ПОХОДУ 1516-І517 рр.), що П зредагував його син Абульфезль Мохеммед, який був у Сірії зараЗісіНько після її завою вання; по-турецьки маємо не ОДНУ підхвальну «Селім-наме», не кажучи

вже за компілятивні всезбірки ХУІ В.- такі, як «Вінець літописів) С з'дедді на. Найважніші ар а 6сь к і джерела - автор монографії про завоювання Єгипту 1517 р. самовидець і б н-3 о н б о л ь (вираз· ний прихильник «черкесів») та другий самовидець - автор «Історії Єгипту» j б н -) Я С (бл. 1522 р.), що про них обох див. У Броккель

мана: Gesch[ichtel der arabfische} Litteratuf», т. 11 (Берлін, 1902), стор.

298-299 та стор. 295.

11 Про ЦЮ «хотбу» див. у єгиптянина ібн-Іяса: «Бадfiі' аз-зохур» (.Історlя Єгипту., бл. 1522 р.), Булак, т. ІІІ, 1312=1894 р., стор 98

Для історії християнських народіВ під турками варто зазначити, що

Селім І Грізний під час єгипетського походу 1516-1517 рр. завітав до святого міста Є рус а ли м а. Там він, як лаконjчно висловлює'

ться тодішній історик-гуманіст католицькиli єпіскоп Паоло в і о в своїм «Коментарії про TypeUЬKi справи) І53І р .• «рес

Д ж о

aliquot dies commoratus, templum invisit monachisque ejusdem lосі incolis еlе emosynam dedit» [лат.- «пробувши там кілька дніВ, відвідав храм

і ченцям, що там перебували, дав милостиню.- Ред.} (див. додаток до

латин[ського] Бібліандрового Корану, Базель, 1543, т. ІІІ, стор. 126: 39). З грецьких православних джерел ми знаємо більше. Єруса лимський православний патріарх Доротей зробив Селімові І Гріз

ному щиру зустріч та А здобув од Селіма І грамоту (<<в х Д - нам Ь), яка стверджувала права єрусалимського православного патріарха над па лестинськими церквами А монастирями і звільняла духівництво о.д

м~нш легко для турків, дарма ЩО мамлюцька держава сво

їм обсягом мало в чому не дорівнювалася османській Се· лімовій державі. а в самих мамлюках жила справжня висо

колицарська відвага. Тільки ж османська артилерія. як воно сталося й у війні проти Персії, вчинила Селімові І Грізному величезну послугу й проти мамлюків, бо в мам· люків не було путящих гармат, так лиш деяке перестаріле знаряддя. <зроблене не з міді, а з заліза. як ВОІІО ще колись було робилося, та й до того з таким важким приладдям,

ЩО ті гармати тяжко було поставити й на повізки»l. Замість якогось отакого важкого одоробла мамлюки пускали в бій проти османів хіба деякі менші й легші гарматки. ЩО

анітрохи не були для османів страшні'. А втім, мамлюки, щирі витязі, ставилися до артилерії звисока .• Гармата вбиває підлотним способом, наче страхополох-убійник»,

сказав Селімові Грізно.м~ оди~ із підступно захоплених мамлюцьких

начальниКІВ. якии, до реЧІ

сказати,

полон

до Селіма діставсь тільки через свою лицарську незрад ЛИВУ й неlтрахополохову вдачу: він мав наївність покласти ся на Селімову присягу (той присягавсь на Корані) та й, повний довіри, з'явивсь до Селіма. а Селім загадав скарати його на смерть. Взагалі треба зазначити, що Селімова оружна боротьба проти лицарів,мамлюків ішла в парі з підступністю й безсердечною віроломністю. і єгипет ську столицю Каїр узяли османи без труднощів тому, що султан наперед проголосив амністію для всіх тих мамлю ків, котрі здадуться самохіттю; як вони повірили й зда лися, ТО всім таким султан сказав постинати голови. А як

земельного податку (<<харздЖ»). Ми бачили (стор. 74*), що й Селімів дід

султан Мехеммед

11 Завойовник, ЯК заволодів Царгородом, то дав Т8-

кі самі привілеї иаргородському православному патріархові (Георгієві

Схоларіеві). ВИХОДИТЬ, щО Селім І Грізний, видаючи тую «aXД~HaMe». пішов попросту З3 давнішою султанською традиuією. А втім, жодна

така грамота йому не перебила (двома роками пізніШ) піднести свій відомий уже нам план (стор. 350) про те, щоб вигубити всіх християн своеї держави геть до останнього.

] Це слова Паоло джовіо: «Turcicarum гегиm commentarius) (I5ЗІ), при Бібліандровому латинському Корані, Базель, 1543, т. ІІІ, стор. 127: 13-14. 'ОКРіМ джовіо (стор. 127) див. про це в єгиптянина ібн·Іясн: «Ба· нЛі

а.-зохур. (1522), т. ІІІ (Булак, 1312=1894), стор. 97. 8 див. цю розмову у сучасника єгиптянина іБН·30нБоля ар·Рем·

мАля: (Фатх Миср) (сЗавоювзння Єгипту), 1517 р.).

узяв він після того ціле місто Каїр, то якихсь 50 ООО тру· пів мирної людності вкрили собою міські вулиці'. Звичайно, що незліченні скарби й багатства, котрі на· грабував султан Селім І Грізний у Єгипті, він сказав пере· везти до своєї столиці Царгороду, яку тодішній право· вірний мусульманський світ ще й перед османським зава· юванням Єгипту чимраз більше ладен був визнавати за «дар ель-хиляфет» (за «оселю халіфства»). Над цим мусульманським терміном «х а л і фе т В о» та «х а л і ф» У XVI в. варто трохи зупинитися. Давнього багдадського халіфата, де панувала халіф· ська династія Аббасідів, монголи в Х І 11 в. зруйнували й династію там винищили. Та знайшлися иедобитки абба· сідської династії, що одшукали для себе (з 1261 р.) при· тулок У Єгипті, в Каїрі, коло двору мамлюцьких султанів, і тії н а щ а д к и а б б а с і д с ь ких Х а л і Ф і в не

переставали держатися,

чисто духовним

саном,

коло

мамлюків у Єгипті аж до XVI в., аж доки Селім І Грізний пішов проти мамлюцької держави своїм остаточним за· войовничим походом 1516-1517 рр' Тодішній мамлюць, кий султан (Кансу Гаврі), перестрівши Селіма Грізного в північній Сірії, мав із собою в своєму мамлюцькому вій· ськові останнього представника тієї аббасідської номіналь' но-халіфської династії, що звавсь Мютаваккиль ІІІ; та й у сумному для мамлюків бою на рівнині Мардж-Діібик (24 серпня 1516) маяв коло того «халіфа. халіфський пра пор·. ЯК побив Селім Грізний мамлюцького султана на Мердж-ДМикові, то Мютаваккиль І 11 діставсь до Селіма Грізного в полон, і Селім під час війни добре-таки шанував свого бранця, наче справжнього голову правовірних'. Але як закінчилася війна, то вкупі з іншими мамлюцькими 1 Це Jlю{цсінько зазнаЧають і турецькі історики ХУІ в., ПРИМ !іром]. Са'деддін.

2 Араб-мекканець шейх Котбеддін Награвальський, сучасник Селі мового походу на Єгипет, автор іСторії Мекки (що видав Вюстенфельд

у своїй серії «Оіе Сhгопіkел der Stadt Mekka», т. ІІІ, Лейпціг,

1857),

подає на стор. 183-185 окремий розділ - «фасль) - про долю тих номінальних єгипетських халіфів і каже, що в них нема навіть якоїсь чисто зовнішньої видимості володарської ваги: «ЛЯ-ХОМО ль-ісмоль моджяррадо 'ан іль-ма'нiJI

мін

к ю Л л і

в а Д ж х» -

«В

НИХ

голе

I1мення, позбавлене значення 3 бу ДЬ-Я кого погл яду (1.1Il.С10Р.

184: 5). 8 див. У і6н-lяса в іСТОрії Єгипту (1522), Булак 1312= 189'1, т. Ш, стор. 22 Та стор. 46. • 16н-lяс, т. ІІІ, стор. 49; т. Ш, 105. З61

ВeJJьможами одвезено й того «хаЛіфа. на почесне заслання до Царгороду', де він, кінеиь кінием, мусив попасти ся до в'яз

ниuі, до «Замку на Сім веж.'; вже як султан Седім І Гріз ний помер, дозволено було тому бідолашному «халіфові. повернути до Єгипту', «Там, у Єгипті,- додае Мютавак килів знайомий історик,- він і дохаліфував аж до своеї смерті, що сталася 950= 1543 р" і з Мютаваккилевою смертю припинилося в Єгипті навіть оте чисто зовнішне аббасід ське халіфство»', Але натомість склалася байка, в яку ще й досі багато хто вірить - начебто отой заполонений халіф Мютаваккиль ІІ І (пом. 1543) урочисто (навіть у ме четі св. Софії) передав султанові Селімові І Грізному (пом. 1520) та його прийдешнім наступникам, усім дальшим ос манським султанам, свое пра в о н а х а л і фе т В о, тобто на духовну владу над усіма мусульманськими право вірними народами, Що турецькі султани ХУІ в, титулували самі себе «халі фами», про ие не може бути, звичайно, жодних сумнівів ие засвідчений факт, Адже й поміж офіційними і поміж пане гіричними титулами для османських султаliів ХУІ в. трап ляеться й титул «халіф», та й Царгород зветься «дар уль хіляфет> - <оселя халіфата.'; а шейх белетрист Фузулі •

«ахаза ХО С Ю Р r юна н їли Истанбуля) [аРа6.- 'Узяв і ВИ~

слав ЙОГО в Істанбул:t.- Ред.1. як по-простому виc.nОВJJЮ€ТЬСЯ мекка нець Котбеддін. додаючи, що він особисто був знайомий 3 ТИМ халіфом

Мютаваккилем (див. в 8юстенфелЬдовому виданні мекканських хро нік, т, ІІІ, 1857, стор, 185:1 та 185: і2). Вульгарне арабське слово .сюр ГЮН» (ВИМОВЛЯЮТЬ і «сюргЮЛЬ:t), ЯКОГО нема в арабських словниках, визнача «засланець», і позичила його простонародна арабська мова з мови турецької. • дИВ, проuаргородську хаЛlфЬву долю - в ібн-Іяса (1522), т, ІІІ, стор, 120; т, ІІІ, 228--229, 3

Про це повернення Мютаваккиля ІІІ дО Єгипту ми читаємо в Аоro

знайомого Koт6eJlдiHa (т. ІН Вюстенфельдових мекканських хроНік. стор, 185), який зустрівся з тим халіфоМ у Єгипті 943=1536 р, (стор,

184: 13), f

«Ва би мавти-хи нката'ат іль-хилЯфато ль' АббАсіййато с~сурій

йато би Мисра айдан~ {ара6.- «:Піеля його смерті спадкоємці халіфата Аббасіди хотіли повернути собі Єгипет».- Ред.].- Кот6еддіН. стор.

185: 5-6. Нагадаймо, що Селім помер 1520 р., тобто Мютаваккиль ІІІ «халіФУ8ав~ по Селімовій смерті ще 23 роки. ~ В. Д. Смирнов

своїй

дисертаllії «Кучибей ГОМЮРдЖинский

и другие осмаиские писатели ХУІІ в. о причинах упадка ТУРUИН1ІІ (СПб" 1873) позбирав на стор, 200-205 (passim) [лат,- між іншим, Ред.} внписки 3 найголовніших османських істориків ХУІІ в., де ос манські султани титулуються «халіфами~.

В. В. Бартольд· у розвід

ці «Халиф и султан» (в журналі «Мир нелама», СПб ... 1912 .. М зщ

3.. стор.

Багдадський ХУІ в. У своїй жалісній епістолі .ШікяЙет· иаме. до одного З близьких двораків Сe.nімового сина, сул· тана Сулеймана Пишного, каже комплімент, що влада ту· рецького султана в своїй ідеї - рівнозначна з хаJ.іфством'. Що і в ХУІІ в. і в ХУІІІ в. султани не переставали три матися того титула, це річ іще відоміша, бо той титул пере· ходив і в міжнародні трактати. В Кючюк- Кайнарджійсь, кому мировому трактаті 1774 р. поміж Туреччиною та Ро сією, що згідио з тим трактатом турецький султан мусив визнати політичну незалежність Крима, він натомість до бився застереження з російського боку. нехай султанові гарантуються рe.nігіЙні права його, «яко Верховного Ка

лифа Магометанскаго закона»', Тільки ж отим самим ти· rулом «халіф» завсіди любили величатися ще й інші мусуль·

манські володарі (прим!іром], узбецький хан ,перський шах, мароккський султан чи там хто); і коли турецькі султани мають титул «халіфа», то з такого титулування ніяк іще не можна зробити висновок, що останній аббасідський єги петський «халіф» Мютаваккиль ІІІ справді пер еда в свої юридичні пра в а турецькому султанові Сe.nімові І

Грізиому, відколи той завоював Єгипет. до того ж, мабуть, чи не можна думати, що Ce.nім І Грізний звав себе халіфом іще й перед тим, як Єгипет і «халіФ» Мютаваккиль І 11 ді сталися йому до рук·. Коли б Мютаваккиль І І І справді був урочисто передав султанові Ce.nімові І Грізному свої халіфські права, то такий факт не міг би не зробити яскравого, міцного враження на думи й настрої мусульман, сучасних Селімові І, і не міг би не залишити по собі якогось сліда в істориків. А отже ж ми ніде у істориків ХУ! в., чи то в османських чи то в

376 та 392) подає такі виписки 3 істориків іще XVI в. (3 курда 16н ІДРіса, 3 арабіВ і6н-Зонболя та Котбеддіна). 1 сбізім падішахыьJзьlнH рют6е-j сельтенеті ма 'нада пгАе-і хіля

фe'rrір» {mур.- Сан нашого падишаха з погляду правління рівнознач НИЙ з халіфством.- Ред.), дИВ. Шікяйет-наме:t в збірці сНюмуие-t едебіllйат> (Царгород, 1302=1885), стор. 22.

І дИВ. текст Кючюк-Кайнарджійського ДОГОВОРУ. артикул 3 (ви ліано] в ,Полном Собр"нин 3аконов>, ХІХ, 959). Потім [ ... ] (1783) цей артикул скасовано. а В. В. Бартольд (почасту за Хаммером) наводить в «Мире иелама_

(1912, кн. ІІІ, стор. 376) даа приклади з1514 та з1516 рр., колиСеліма І

t:'рJзного вже величали «халіф». Правда, що з а n и сан о ті обидва

факти вже після завоювання Єгипта, і тому з повною вірою ставитися

дО них, може, А не випадає.

383

арабських, жоднісіиької звістки про це не зиаходимо і тому повинні цілком прилучитися до гадки того орієн таліста, який найбільше розглядав це питання', що піз ніша звістка про таку передачу - то тільки б а й к а, вид у м ка. Цікаво, що теорія про юридичиу передачу халіфства од єгипетських Аббасідів до турецьких султанів найперше з'явилася в праці є в р о п е й с ь к О го' орі єнталіста-туркОФіла кінця ХУІІІ в. Мураджі д'Оссона

«Tableau general de І'етріге Ottornan», т. І (Париж, 1788)'. ! одтоді чи то європейські вчені чи то турецькі однаково кажуть про це, як, мовляв, про загальиовідомий факт, не покликаючись на жодні джерела. А за вченими людьми повторює цю байку й широка публіка: політики, журналісти, белетристи, чи хто",

У Селім

І Грізний

ладнається

ДО ВіННИ проти європейців та

А TYP~

буеться, ~об у османів був добрий флот. Його смерть, 1520.

Своїми блискучими, дуже вдатиими ВlИнами Селім І Грізний мало що не подвоїв уже й так розлогу територію своєї осмаиської держави. Тільки ж усі ті його війни досі провадилися проти самісіньких країв ісламських, проти володарів-мусульман ів (персів, сефевідів, єгипетських мамлюків). Що ж до земель не .мусульманських, то, доки

Селім був воювавсь проти

своїх

ісламських сусідів, він

од рівночасних сутичок із християнами Європи старанно ухилявсь і піддержував з «гяурами» мирні або й прияз ні стосунки. Одним з таких гяурів був далекий володар Європи північно-східної, великий князь московський, що вже й за Баязіда I1 Святого був иадсилав до Царгорода 1 Тобто В. В. Вартольд у своїй університетській актовій промові «Теократическая идея и светская власть в мусульманском государстве»

(надруков(ано} в «<>Тчете СПб. у(н иверсите]та» за 1902 р.) та в ширшій,

згадуваній розвідці «Хзлиф и СУЛТЗII:t (8 «Мире ИCJIамз), 1912). 2 А саме ДИВ, в д'Оссона т. І, стор. 232 і стор. 270. Здається, що

головний ДОCJIідник ЦЬОГО питання В. В. БаРТОJ1ЬД ГЛЯДИТЬ на це істо ричне фальшування У д·Оссоtlа. як на свідомиА політичний хід (<<.Мир ИCJJама,. 1912, N, 3, стор. 396-397).

3 От і в вашій українській опері «Запорожеuь за Дуваєм» везір

каже про турецького султана кінця ХУІІІ в., що він, ходячи ЛЮДУ інкогніто, бажає йти СЛідом свого пр е Д к а,

ліфа Гаруна ар~Рашіда (дія 11, ява 3).

серед

багдадського ха

своїх посланuів з торговельною метою'. Звичайно, що з нзд· то далеким [російським парем] посваритися паргородському султанові було б і важкенько, і мирні стосунки між тодіш· ньою Туреччиною та [Росією] були річчю зовсім нату' ральною. Але ж так само не хотів тоді був Селім Ізачі· патися ані з неспокійною своєю суходільною сусідкою

Угорщиною (хоч і траплялися деякі приводи для зачі· пок), ані з морсью'!ми західноєвропейськими державами Середземного моря. З тієї СеліМОВОI ніби миролюбності європейuі не висно· вували для себе надто заспокійливих ілюзій, бо знали, що хоч тимчасово проти Європи й не йде Грізний султан не· гайною війною, тільки ж войовнича його думка й Є в ро п у загортає. Всім було відомо, що відповідні військові підго· товки взяв робити Селім І Грізний ще з перших літ свого панування. от року 1514·го один італієuь, як писав з Цар· городу до Риму відомого свого листа про недавно одбуту туреuько·перську війну султана Селіма І ГріЗного та шаха Ісмаїла', то розпочав своє послання звісткою про те, що Селім, мовляв, поробив заходи й проти Італії: він заго· тував багаuько корабельно·будівельного дерева, наказав спорудити й військові і транспортні кораблі та вербувати для них матросів, загадав понавозити провіант до тих надморських міст, котрі ближчі до Італії. Про таке саме тривожно тоді писали з Царгорода до своїх європейських

земляків іще й інші європейські представники. А з осман· 1 За

[рос ійського]

посла

од

Івана ІІІ до султана Баязіда

ДИВ. на стор. 342-343. доСеліма І Грізного 8иряджав послів Іванів СИН

князь Василь ІІІ. Посол од нього (Алексє€в) прибув до Царгороду 1514 р., і як вертав до Москви, то вже не сзм, не так, як БУJIО за Баязіда Святого: тепер укупі 3 НИМ поїхав

посланець од

султана

(КНЯЗЬ.

грек) із СУJ1танською грамотою, писаною Двома мовами - по-арабськи і по-сербськи. Відповідь од великого князя, 1515 р., міг би любісінька повезти султанові попросту турецький ПОСОЛ, але ж Василь ІІІ вислав до Царгороду вкупі з ним ще й свого нового

посланця (Коробова).

І ще приїздив [російський} посол (Голохвастов) од Василя ІІІ дО Селіма Грізного бл. 1519 р. Головний інтерес посольств крутивсь КОЛО віль ного Topr)': для [російських] купиів у «сзлтанових» чорноморських

городах: в Азові, в Кафі, Докладно про це див, у Карамзіна: «Исто рия государства Российского», т. УІІ (СПб., 1819), стор. 60-62, 73, 98 (почасти 115-116); Соловйов: ,История России», т. V (М., 1872), стор. 350-351 (між Карамзіним і СОЛОВЙОІШМ € незгода в датах), 11 Це Енріко Пенья (Henricus Penias), автор епістоли 6 листоw пада 1514 р. до одного кардинала: «Ое gestis Soph; contra Turcas), що "сі надруковано при Клаузеревому латинському перекладі Халкон~ діли, Базель, 1556, стор. 441.

з65

ських істориків' ми зна€мо, що султан Селім Грізний тодІ аж спати вночі не міг через гнітючі думи про морські спра· ви та й якось після безсонної ночі, закликавши до себе великого везіра, гірко й нетерпляче казав йому: «Чому Й Венеція, і папа, і Франція, і Іспанія аж укриваютьСерел земне море своїми кораблями і панують над ним, а мн ніІ Муснмо й ми мати флот не такий, який у нас €, а справді

могутній і ряснийІ, .. » Таким чином, уже й тоді, з 1514 р., поновлено в Царгороді давні візантійські корабельні май· стерні, щоб набудувати флот, який міг би статися міцнішнм оп €вропеЙського.

Зовсім різко' стала перед турками невідкладна потреба мати путящу морську військову силу, відколи Селім Гріз ний одібрав од мамлюків їхні землі та й прилучив до ос· манських (1517). На морському шляху поміж османською столицею Царгородом та новопрнлученими Сірі€ю, Єгип

том та священною Аравією лежав острів Род о с, де дер жалися нащадки хрестоносців лицарі-йоаніти (по-пізні шому - мальтійські), які давали перед богом присягу боротися проти мусульманства і яких не міг побороти Мехеммед 11 Завойовник (стор. 105*), ті ворожі лицарі перебивали туркам запровадити регулярні морські зносини між столицею й Єгиптом; з релігійиого боку вони дратували Селіма тим, що становили грізну небезпеку для тих кораб лів, котрі везли мусульманських прочан на богомілля до Мекки, одтепер османськопідданої, Якщо вже й під час єгипетської війни турецький адмірал, переїздячи проз Родос, мав за любу повинність для себе надіслати «приві тального» листа до орденського великого магістра, де на зивав його «паршивим собакою, од матері-суки і од бать ка-пса', то одтепер султанові випадало вчиннти щось біль· шеє понад лайку_ Селім Грізний твердо поклав завоювати КЛЯТИЙ ост рів Родос і для того заходився споруджати сильний османський флот уже якнайшвидше та й якнайпильніш,

Та иадходив кінець тому славному, але недовгому Селімо вому пануванню, Серед жвавих підготов до морської війни І ДИВ., примlіром). в (Кюих-уль-ехбар:t Алі-челе6і XVI в.

І Того лайливого адміР3'JlЬСЬКОГО листа наводить хроніка Мар{іні)

Сануто ( _,. «tu che sei ип сап rognoso de ипа madre саПе, fШо di сапе .. ,»

[лаm.- «... Ти паршивий собака. син собачої матері і батька собаки ...»-

Ред.}). Рукописи Ti€Ї хроНіКи Є У Венеції і в Відні. виписку надруку .а. Хаммер в ,Hisl(oire] de І'еmрі .. ОltОm!ап)" т. ІУ (1836), стор. 355

366

він помер і

(1520). Добудувати могутній

використати

новітню

морську

османський

османську

силу

флот проти

Середземної Європи судилося вже не Селімові Грізному, тільки його славнозвісному наступникові.

б) Сулеilман І П"шинА

(1520-1566) І думки європейців про НОВОГО султана Сулеймана Пишного f прав- дива його характеристика.

Прозвання Сулейманове у

європейців j

в турКіВ,

Європа була легко зітхнула, як почула. що султан Селім Грізний помер. І коли в осиротілій османській дер· жаві в одній з елегій, котрі оплакували Селімову смерть, пишно сказано було, що Грізний султан за небагато літ свого панування встиг наробити діл багато, та й, наче вечірн€ сонце перед своїм заходом, встиг за короткий час

усеньку землю свo€ю €вропейці - навпаки -

величною тінню обкинути' , то втішно були б могли сказати,

що Європу ота велична султанова тінь ще, на щастя, не обкинула. Восьмилітн€ Селімове султанувания подвоїло обсяг османської держави на територіях Азії та Єгипту, не Європи. З величезною цікавістю і з боязкою наді€ю направляла Європа свої очі на новітиього османського монарха, на

молодого

султана 'с у л е й ман а

(потім прозваного

«Пишний», Magnificus, 1520-1566), що засів на царгород· ському троні після свого батька Селіма Грізного. Чи мав би й Сулейман Пишний статися для Європи такою самою грозою, якою от-от готовиil був зробитися вмерлий перед

часно Селім Йавуз? Оце питання захоплювало всіх. Хоті

лося всім вірити, що молодий Сулеймаи (йому було 26 років) Ma€· вдачу зовсім одмінну од батькової. Наївно думалося, що це натура м'якенька, малодосвідчена, геть не войовнича; одннм словом - що на турецькому троні,

1 Автор

цієї елегії -

8ИСОКQосвічений

Кемаль~паша·заде

(пом.

]534). відомий турецькиn енциклопедист ХУІ В.; і філософ, і боГOCJJОВ, і правник, і фіЛОЛОГ, і історик, і лікар. і плодючий поет, що не випускав пера 3 рук і. ЯК потім було сказано в ЙОГО иасмертній хронограмі. (по

мер через писання». (диван» ЙОГО поезій надруковано в Царгороді 1313=1896 р.

367

як переказує ті Мрl1 тодішній політик Паоло Джовіо, «скажений лев залишив собі в наступники лагідне яг нятко»!, Котрі, одначе, з європейців жили в самому Царгороді і через те стояли ближче до царгородських двірських справ, ті швидше од інших мусили побачити, як мало скидаєть ся молодий С у л е й ман П и ш ний своєю благород новеличною, високоцарівською вдачею на якесь малодо свідчене, для всіх покірливе, нікому не страшне «лагідне ягнятко», mansueto agnello. Щоправда, натуру він мав таки справді лагідну, та ніяк не ягнячу, тільки щиро людяну, розумно спокійну, достойну великого падишаха й ха ліфа. Таку величність і душевну благородність дуже мо рально прикрашала ще й та обставина, що не мав Сулейман Пишний нахилу до педерастїі, не так як його батько Селім Грізний чи інші султани. «Nоп е sodomita, соmе il altri

signori Turchi.·,- писав за Сулеймана Пишного венець кий посол'. І таким залишивсь він аж до кінця свого жит тя'. Свою жінку Роксолану (з роду - попівну-українку з Галичини) кохав Сулейман Пишний якнайщиріш та й охоче радивсь із нею про державні справи' і, мабуть, чи не давав її розумним словам більше віри й уваги, ніж словам до свідчених державних мужів'. А вже ж самостійності й 1 Див.: Паоло

Д ж о в і о,

Тигсісагит

гегит

commentarius,

1531 р., при базельському виданні латин[ського] Корану (1543, т. ІІІ, стор. 130): «ОтпіЬиБ videbatur, agnum (В італійському тексті ВИМQВ ніш: ип mansueto апgеll0[лзгідне ЯГНЯТКО.- Ред.} гзЬіdо lеопі succesіsse»[лаm. -«Всім він ЗДавався ЯГНЯТКОМ, яке замінило лева»,- Ред]. 2 «Він не педераст, як були інші туреньк! ВОЛОДАрі» (3 лзт.).- Ред. з «•.. е ата Із

giustizia» (лат. - «..•

Ред.І,- додавав той

посол,

і любить справедливість».

характеристично

асоціЮЮ1Ш

між собою

такі дві ідеї, як не содомство та справедливість. Оту дuповідь венецького посла можна знайти в ХХ ХУ томі величезної венецької хроніки Маріні

Сануто XVI В. (рукопfис] в Венецїі і в Відні), а цитату звідти навів Хзммер: ,Hist[oire) de I'empire оltот!"п), т. V (1836), стор. 44. , • ОТ ЩО, приміром, писав за Сулеймана Пишного імператорський посол Буз6ек У кінці першої своєї епістоли 1554 р.: «Aetate jam est ingravescente; ле іл ad01escentia qt1idcm ... , foedis pt1erorum amoribus indulsit, чнае fere Turcarum delkiae 5unt» {лаm.- «Він уже в похи· лому віці; але навіть за молодих років ... він не плекав брудної пристра

сті до хлопчиків, що в ній так кохаються майже есі турки».- Ред.].

Див.: Aug. Busbequii d. !egat!onis Тигсісае epistolae,. ІУ, Ганновер. 1629 р., стор. 76 (або в ЕльзеRфнm,t)' виданні*, Лейден, 1633, стор. 10:). 6 За Роксолану буде в' нас нижч.е широка мова, роздfiл) ХН.

І «Non fu таі ле!!а сам оНотапа аlcuпа donna, che ave5se maggiore 8utогіtз» (лаm.- «Ще не було в оттоманському палаttі іншої жінки, яка

6 мала таку владу».- Ред),- писав про Сулейманову любов ДО з68

твердості було в Сулейман'шій натурі Ч""""снько. Нехай султан j мав лагідну терпимість для (:УІКНХ висловлених думок, нехай охоче прислухавсь до чужих путящих порад, але коли хтось уперто бажав накинути йому якусь гад· ку, неприйнятну для нього, то наслідком міг бути лютий султанський гнів. «Цей султан не дасть пашам водити себе на мотузку, - писав про молодого Сулеймана венець ки;; посол до свого правительства,

навпаки, ВОНИ тремтять пе

ред ним, а як побачать, що султан розгнівався, то силують· ся врятуватися од нього якнайшвидше»'. Може, їм тоді згадувалася вдача покійного його батька, Селіма І Гр із· .ного, везіреького погубника. Щодо тієї завойовничої ненажерливості , яка була в Сел і· ма Грізного і якої так лякалася Європа, то Сулейман П •. ш·

НАЙ, по суті, не мав її'. Тільки ж робити сусідам відступки на шкоду османській державі не було в нього ані наймен· шого бажання і, коли державні інтереси підказувал и Сулейманові Пишному війну, він твердо й сміливо ішов на війну ,- та й його безмаль 50·літнє панування дало Туреччині неабияку військову славу. Один знаЙнові· ших істориків мусульманських династій', рівняючи за· войовничу діяльність батька й сина, Селіма Грізного та Сулеймана Пишного, влучно скаже на Сулеймана: «Ра!гі, 10гІ і, f іІ ius Іог!іог»'. Сучасна Сулейманові Європа назвала його «П и ш ний» та «Великий», очевидячки, зважаючи на його видатну військову та політичну могутність. Турки так його не прозвали. Вони найбільшу ціну склали султанові за його культурні заслуги та за його мудру опіку над державою

РОКСОЛJНИ

оенецький посол-баїло Наваджеро

1553 р.- дИВ.

збірку

«Relazioni deg!i ambasciatori Veneti аl Senato, edite da Eug. А!Ьегі», т. ІІІ (сері. 3, т. І), ФлореНціЯ, 1 «Relazioni

1840, стор. 74.

deg1i ambasciatori Veneti», вид!ав) Альбері, т, ІХ.

ФЛiJревuія, 18fi5 (сер[ія/ ІІІ, 3), стор. 81'1 (реляція з1522 р. МаркоМініо),

)\ «Е stato рег sua natura sempre ріи ілс1іллtо аНа расе сЬе аНа) guerra еn 81 presente рііl сЬе та!» fлаm.- «3а своїм характером він був завжди СХИЛЬНИЙ ()ільше дО МІФУ, а вс до війни, і

тепер більше, ніж

будь-коли».- Ред.),- aTeCTY€ Сулейманову миролюБИО'ClI> баїJЮ На ваджеро 1553 р.- «Rеlаz:uлї», Т. ІІІ (серія З. т. І), Флuренція 1840, с1Ор. 13. Пор. т. ІХ (1855), стор. 95 та 1. УІ (1844), С10р. 18. з Це -

дон,

Стенлі Лень-Пуль, що напнеш] «History of Turkep (Лоw

1888, ДИВ. chapter Х) та хронологічну, перекладену й на російське,

книжку «МусульмаНСКIJЯ динаС1И1!» (СПб,

І899, С1Ор. IGІ).

4 «8ідвлжвого батька ще віДР<J)lшіwий син') (3 Щ1Т.).-- Ред.

24 ','.' 17

:іб9

й людністю. Іхній титул для Сулеймана Пишного -

то .Зако

нодавець», «Сулейман ель-К а н у н і». А втім, може, не тільки за мудрість, ба й за величаву пишність таки прирів

нювали вони його ще й до біблійного царя Соломона, що по мусульманському зветься «Сулейман», та й нарекли свого падишаха «другий Соломон», «Сулейман ес-сані». Європейці

не розбираючи точної ваги

цього

величання,

ще й досі ладні перекладати цей титул, як Сулейман ІІ'_

11 Завоювання Сулеймана Пишного в Азії; од персів одібрано Багдад і шиїтські святині.

Завоювання султана Сулеймана І Пишного менше пну лися на територію Азії, ніж на володіння €вропеЙські. В Азії, так само як і його батько Селім Грізний, не міг Сулейман Пишний завести мир і лагоду із шиїтською Пер с і € ю, де панувала династія Сефевідів. Засновиик Ti€ї шиїтської династі! шах Ісмаїл помер (1524), і наступ ником йому ставсь новий сефевідський володар, його сНІ! Т а х мас n І (1524-1576). Залишився він після батька хлопцеМ'підлітком, самостійно керувати державою ще не міг, і оте шахове малоліття давало привід для начаЛЬ ників тюрських кизилбашських колін викликати з легкою душею всякі усобиці, щоб здобувати для себе перевагу в державі та й крутити молодесеньким шахом по-сво€му. Звичайно, що такі усобиці і двірський нелад чимало під копували і внутрішню і надвірнюсилу Персії. і це не могло бути та€мницею для сусідньої суниітської держави турків османів. А тим часом перське правительство неповноліт нього Тахмаспа І не добачало великої потреби триматися супроти

османського

правительства тактовно й диплома

тично. Воно навіть не вирядило до Царгороду посла, який би офіційно, як годиться, був повідомив султана Сулейма на Пишного, що шах Ісмаїл упокоївсь і що замість нього зробився «царем царів» шах Тахмасп. Чи сам султан Сулейман, чи, може, швидше його мі ністри-порадники поставилися до такої перської иеввіч1 Бо вважають, що Сулейманом І можна 6 титулувати одного з синів

6аяЗіда І Йилдирима, а саме ТОГО Сулейман;} ЙИЛДИРИМОDНЧЗ·. ЯКИЙ серед усобиць панував рівночасно з Мехеммедом І Челебі (до 141 J р.), 6а навіть держав у своїх руках тодішню османську СТОJJИUЮ Андріано піль. дИВ. стор. 30, виноску 9"

370

" ливості гостренько. За Сулеймановим наказом його офіціоз· ний дієпис і державний секретар' склав дуже образливого листа до хлопця-шаха, єретика,шиїта'. Бундючним тоном нагадано було Тахмаспові, як його покійного батька шаха Ісмаїла наголову побив султан Селім Грізний; нагадано було, що новий султан Сулейман здобув великі перемо· ги над гяурами-європейцями, - «а ти, безсоромний, непо кірливий невіра, зваживсь не вирядити вельможного посла до нашого двору, куди їдуть-пливуть посли з цілого світу! .. Поки що живи серед ганьби і під повсякчасною загрозою од иашої шаблі, тільки ж знай, що колись, бог дасть, піде мо ми війною иа тебе, повоюємо і Іран і Туран! .. Може, краще було б для тебе наперед пригадати собі, що твої діди були жебраками-дервішами. Скииув би ти із своєї голови царівський вінець, удягся б, як вони, в старечу драику, пішов би світ за очі! А схочеш прийти і до нашого двору прохати штматок хліба бога ради - дамо, не по жаліємо!» Перське правительство мусило проковтнути цього заро зумілого листа. Натомість воно, як колись це був робив і шах Ісмаїл, вступило в зносиии З османськими ворогами· європейцями. Приїхав до Персії посол од імператора Карла V Габсбурга, володаря Німеччиии й Іспанії, один йоаніт СЬКий лицар (1529); пощастило перепровадити до Персії ще й деяке число гармат та іспанської піхоти. З такими приготуваннями Персі я спокійніш могла чекати війии

з Сулейманом Пишним. Тим часом підріс і шах Тахмасп І. Була з нього людина симпатична. тільки дуже м'якої вдачі. Судити про його вдачу дозволяють нам і його «Мемуари» (<<Тезкіре» або «Руз-наме.), що їх, за шаховим дорученням, написав один з його близьких двораків. З тих .Мемуарів», писаних уже не за молодих літ Тахмаспа І, видко, що ні· коли в нього не виробивсь твердий характер і що він раз у раз радніший бував запомагати собі молитвою, ніж актив ними вчинками; а за дуже молодих літ було в нім іще менше твердості. Згадуючи про те, як силувалися кизилбашські проводирі орудувати ним - хлопцем, Тахмасп І завважае 1 Звавсь він Джеляль-заде (пом.

1567).

з Цей ЛИСТ. од Сулеймана Пишного до шаха Тахмаспа І увійшов до офіціОЗного Сулейманового ш од е н НИК а, який для військової істо, рїі Сулеймана Пишного являється найважливішим, хоч і С<lмохваль, НИМ, джерелом. Французький переклад значної чаС1ИНИ ТОГО листа € в Хаммера: «Histoire de I'ernpire Ottoman), т. V (1836), стор. 63-65.

24'

371

«Все не н МОВЧКИ теРllів, щоб побачити, яка воля божз»l. Та піддані ТЯЖКОJlюбили його, кохали немало так, ЯК бога 2 . Один поітальянений грек, який дуже добре знав і перські і османські відносини, написав за Тахмаспа І, що й вигляд у нього був дуже імпозантний, чисто царівський: коли б він навіть перебравсь по п'ростому та й став серед десятьох тисячів люду, то й годі не важко було б упізнати в ньому справжнього царя', «Люблять його не тільки свої люди, ба

так само його люблять мусульмани Сірії й Єгипту, - пи сав до венець кого сенату 1564 рр, царгородський посол'. Аж три війни вчинив султан Сулейман Пищний проти шаха Тахмаспа, проти «проклятих кизилбашів»D. В поході 1534 р. османи вдерлися до Азербайджану, одібрали собі дальшу частину Вірменщини аж до Вансь кого озера і, нарешті, вдарили шиїтів-персів, тих «прокля тих кизилбашів», якнайболючіщ із релігійного погляду: одібрали од Тагмаспа І (в грудні 1534 р, та в початку 1535 р,) давнішу халіфську столицю Б а г да д; а разом з тим під османське володіння перейшли й славнозвісні, ЩО лежать недалеко Багдада, шиї т с ь кіс в ЯТИ Н і Кербела та Неджеф. Для шиїтів це дуже високі святині, бо в Неджефі могила імама-халіфа Алі, а в Кербелі - його сина Хусейна, 1 Про Тахмаспов; «Мемуари» дио. F. Те u f е І, Schan Tahmasp und seine Dепk\\'Uгdіgkеitел. - В «Ze tschr[ іН] der Deutsch[en] Morgtenliindischenl Gesellsch[aftj" т. 37 (1883), стор. !!3-125. Перський текст видав П. Хорн В «2eifs:-hriftl d[E'rJ Dfeutshenl Магg[епНіпdsсhепl Gesfe!lschaft]», т. 44 (1890), стор. 563-349, і в ін- так И дав німецького переклада (Страсбург, 1891).

2 «РОС0 талсо che adorato da tutti і suoi» [лаm.- «Всі піддані майже обожнювали Його».- Ред.j,- Пl1ше про нього на підставі царгород ських

чуток

венецький

посол~баїло

Наваджеро,~ Див,:

А л ь

бер і,

R:elaz опї degli amЬasciatori Veneti аl Senato, т, ІІІ (серfіяJ 3, т. І), Флоренuія, 1840, стор. 85, з «Fra dieci mi1a, anchora che egli fosse travestito. si conoscerebb~ рег гей fлаm,~ «Навіть на віДСНlНі десятьох миль, хоча він і був пере·

оltягнений, його можна було визнати

за короля»,- Peд,I,~- так пише

'1а Тахмаспа ІКаННlкузен Спандугін XV-XVI вв" автор «Уііа di sacJl (Бтаеl et Tamas», що ВИДано 8 усезбірці Сансавіно «Hist[oria) uпі vers[ale] de Turchi» кіНl~Я XVI в, (див, л, 137 об,), 4 дИВ. доповідь 1564 р, дані€ля Барбаріго, стор. 23, в УІ т. Альбері (сеРІ інІ З, т. 2), Ф~оренцін, 1844. 5 «кыьІлбашш аль-ла'їн» - так висловлюється ОДин з тодішніх османських іСl0риків, шо писав по-арабськи, Див. рукопис «джами' аль

латаиф» в ексцерптах й. Готвальда в його «Описан!!и

арабских

ру

кописей , прннадлежашнх библиотеке !(азан[скогu! у[ НИI;ерситеJта» (Казань, ]854-185;,), стор. 262: 16, відБИ10К з «'УченЬІХ записок Казан·. [ского! У[l1НПСРСИlеjта»),

і ходити туди на прощу шиїти вважають за неме.IШI.:: (oгo~

вгодне діло, ніж одвідувати Мекку та Медіну. Відксли Неджеф і Кербела зробилися турецькими, шиїтські прсщі до них стали одбуватися дуже нелегко: турецький сунніт ський фанатизм ставив перепони. І отак зле для шиїтів справа тяглася аж ДО наших останніх часів, щось аж ЧО тириста років. Правда, в XVII в. настав був короткий такий час. коли персам пощастило було знов захопити Багдад і свої святі місця; але той щасливий для шиїтів час тягся дуже недовго, тільки п'ятнадцятеро літ ' , а тоді знов стало шиїтам тяжко ходити туди на богомілля. А вже ж до Мекки й Меді ни доступитися було для них іще тяжче. В двох других війнах. 1549 та 1554 рр., турки-османи декілька разів чинили ру ,нницькі наскоки на Азербайджан. Довелося шахові Тахмаспові І навіть свою столицю пер~ нести з азербайджанського Тебрізу до Казвіна, бо Казвін лежить далі на схід і османському війську вдертися туди

було важче, ніждо Тебріза'. Тільки ж, незважаючи на всі ті перемоги султана Сулеймана Пишного над шахом Тахмас пом, «проклята кизилбашська Персі я» не перестала бути для Туреччини дуже страшним ворогом-сусідою. Минуло якихсь семеро років після Сулейманової смерті, і венецький баіло от що писав З Царгороду до свого правительства про персько-турецькі відносини: <Перського шаха (тобто Тахмаспа І, бо він іще був живий тоді), дарма що він тепер перебуває в добрій ла годі з турками, турки ненавидять більше, ніж усіх інших володарів,- писав той венеціанець у своїй реляції 1573 ро ку.- Ненависть, укупі з пошаною, пояснюється і тими частими й важкими війнами, ЩО ЇХ вели між собою ці дві великі держави, турецька та перська, і неабиякою могут ністю перського володаря. Він, яв."яючись османським сусідою на дуже довгому кордоні, не тільки сам має значні військові сили, ба міг би, до того, сполучити свої війська

Це було сталося літ ('го після СулеймаН<1 Пишного, коли СЛ<1В

ний перський шах Аббас Великий був знов одібрав од Туреччини Багдад з Керпелою та Неджефом. Та як помер Аббас Ве.rJИJШЙ, о('мnни вдруге одвоювали собі ті місця

(1638).

2 Казвін так і 3<1ЛИШИВСЯ столицею Д.rJя сефевідьких шахів про гягом усенького ХУІ в. А потім, уже в ХУІІ СТ" за шаха Аббаса І Вели кого, перенесено столицю Персії далі на південь - до Ісфахану, до природноrо іранського осередКУ

373

з [руськими]', 3нов же не тільки через те османи став ляться ДО нього 3 більшою пошаною, ніж ДО всіх інших: найголовніша причина релігійна, Не в одній бо кра їні османської держави в Азії' люди держаться тієї самої віри, що й перси, тільки бояться визнавати її привселюдно, лякаючись турків; а втім і турки, коли чиясь віра викриєть ся, теж поводяться обережно, щоб часом не викликати пов стання, Через те, думається мені, була б велика користь для християнських володарів, якби що вони були надумали спо

сіб перебувати з персом' у повсякчасному порозумінні, щоб, коли виникне потреба, швидко користуватися його допо могою і, з свого боку, бути самим наготові для підмоги йому, коли треба буде", Я переконаний, нахабних турків ніщо не могтиме так добре спинити, як знаття, що поміж христи янськими володарями та перським шахом Є обопільне порозуміння (Ьиопа inteJligenza).·,

ІІІ Політичне С13новище Європи

8 епоху Реформації. Імперія Карла V.

Східна Європа, з Кримом, у ХVІ в.

Щоб зрозуміти та й історично оцінити військові дії Сулеймана Пишного проти держав є в р о п е й с ь ких, варто згадати політичне становище сучасної йому Європи,

Володарями ХУІ в" що панували в Європі рівночасно з Сулеймановим султануванням, все були людн неабиякі і, звичайно, всі вкупі були б могли дати йому одсіч, Тільки ж усі вони ворогували поміж собою і їхні взаємовідносини складалиси так, що вони не тільки не надумалися дати сул-

, [На Русі] тоді

царював Іван ІУ Грозний (1544-1584), молод

ший сучасник і Сулеймана ПИШНОГО, і шаха Тахмаспа І. Казань та Астрахань, інакше сказати 8сенька Волга ДО Каспійського моря, пере~ бували з ПОЛОВИНИ XV! в. в руках у Грозного, [росІйського] царя. 2 По-італійськн сказано навіть сильніш: (g r апр а r t е delle рго

Уіпсіе del1'Їmpero Ottomano, che зопо іп Азіа» (<<більша частина провіН

цій 01томанської імперії, які є в Азії».- Ред.).

а «еоп il Sofi» (лаm.- «із суф:єм».- Ред.) .

.. Автор цієї доповіді (<<ре-ляцїі») венеціанському сенатові 1573 р. є Марк-АнтоніО Б а р 6 а р о (3 тієї самої сім'ї, що А відомий дипломат

подорожній ХУ в.). Марк-АНТОНіЄву «ReIazione dell'irnpero Ottomano» видрукувано в усезБJрuі Єег. Альбері: cRelazioni deg!i ambasciatori Veneti 21 Senato», т. ІІІ (серfiя] З, т. І), Флоренція. 1840; ДІІВ. там стор. 338.

374

танові спільну одсіч, ба навпаки - один з-поміж них сам потягся до Туреччини, як до ворога свого ворога. Х то ж був тим спільним ворогом? То була найближча сусіда Туреччини, нещодавно збита докупи велетенська імперія Кар л а V Г а б с б ург· с ь к О г О (1519-1556), австрійського ерцгерцога (ар хікнязя), що був і імператором для Німеччини', і королем для Іспанії з її недавнечко одкритим (Колумб, Кортес) Новим світом та з іншими іспанськими володіннями (в Іта лії, Нідерландах, берберійській Північній Африці). Всі знають гордовиту мову Карла У: «Сонце ніколи не заходить у моїх володіннях». Німецько-австрійськими краями Габс· бургів, тобто саме такими, які були до Туреччини ближчі, правував імператорів брат Фердінанд Австрійський, той, що пізніш, відколи Карл V зрікся престолу, стався його престолонаступником у Німеччині під ім'ям Фе р д і н анд а І (1556-1564); а паном іспанських земель (вкупі з північноафриканськими та нідерландськими) зробився після зречення Карла V його син, один з найбільш уславлених католицьких реакціонерів та фанатиків Ф і л і пп 11 І сп а н с ь кий (1555*-1598), він таки й гнобитель морисків. у Ф ран ці ї панував Ф ран ц і с к І (15151547). В історії культури він, між іншим, відомий з того боку, що із своїх походів проти Італії він переніс до Фран ції Ренесанс (<<Новонародження наук та мистецтв»). З по літичного боку Франціск І був завзятим ворогом Габсбургів та й, як побачимо нижче, вступив з турками в спілку так само, як і ЙОГО син Ген р і х 11 (1547-1559). За їхніх часів, звичайно, не тому, що вони того бажали, роз повсюдилося у Франції гугенотство. І т а л і я як політична одиниця тоді не існувала. Коли ми виймемо могутню Венецію, то про інші частини Італії доведеться сказати, що там боролися за панування два впливи: французький та іспано-німецькиЙ. Габсбурги володіли на півночі Міланом, на півдні - Неаполем із Сіцілією та Сардінією і робили натиск на інші володіння, в тому числі на Ген у ю. Генуя ще недавнечко мала багаць ко колоній у східних водах, із Кримом ВКЛЮЧНQ; тільки ж в епоху Сулеймана Пишного Генуя вже нічого там не 1 Себто, звичайно, пеРЗ10ра тоді не було.

імператором

375

РИМtЬКОЇ імперії.

Інакшого ім·

мала l та й могла хіба вкупі з Габсбургами відчувати нена· висть проти Туреччини, бо відколи турки завоювали ЦаРГ0' род, генуезькі володіння в водах турецьких попереходили до турків, а в Криму -- до Кримського ханства (1475), що визнало над собою верховну султанову владу. Такі кримські міста, як Кафа (Феодосія), перейшли од генуезців навіть не до хана, а безпосередньо до турків; там стояла османська залога, і головний представник османської влади над Кри· мом бейлер-бей (генерал-губернатор) резидував саме в Кафі. В Церковній італійській області з,поміж рим с ь ких пап, сучасних Сулейманові І Пишному, визначалася низка гуманістів-меценатів: Лев Х Медічі (1513-1521), Клемент УІІ Медічі (1523-1534) і ін. Політика Їхня була хитка, вони приневолені були раз у раз вагатися поміж симпатич, ним для них французьким королем та потрібним і страшним для них німецьким імператором. Од надвірньої політики одтягала їхню увагу німецька реформація, яка, недавно виникнувши, не давала змоги папам твердо зорієнтува· тися. От Клемент УІІ, для політичної противаги імперато· рові, перебував із протестантами в потайній спілці; нав· паки, його наступник Павло ІІІ (1534-1549) затвердив орден єзуїтів та й заповзявся попере водити низку реформ у церкві, скликавши Тридентський собор, щось ніби като· лицький Стоглав. Через своє християнське становнще рим· ські папи, ЖИВОВИДЯЧКИ, повинні були неодхильно популя ризувати ідею хрестового походу проти турків та й, справді, ВОНИ намовляли на те всіх християнських володарів; тіль~ ки ж самі собою вони для Туреччини не були страшні. Швидше вже могла навівати страх Туреччині В е н е Ц ь· кар е спу б л і к а з її флотом. Тільки ж Венеція, маючи володіння в турецьких водах - острів Кіпр, острів Кріт і ін.,- попереду була поводилася супроти Сулеймана І дуже миролюбиво, Адже вона мала в Туреччині такі при· вілеї й переваги, яких не мала жодна інша чужа держава: вона після смерті Селіма І Грізного поновила свій торговий союз із Туреччиною і, плативши туркам щорічні дарунки· викупи, добре відала, що турки за те дають покій її коло· ніям, не порушують її торгових прав, обов'язково пускають венецьких драгоманів до турецьких судів, коли йде процес

rVpf\:B

Т ЛЬКИ О-А Х іос, генуезька колонія, ще був доволі незалежний ОЛ ПЛЯ1!1В ЇМ щорічну даюн!\' Вжl:' аж 1;;66 р загу6вв Хіос СВОЮ

(";!\I(!С'"Іі

ність і ставсь rуреUЬКIШ

37б

венець кого підданця, і т. ін.' Тому Венеція не могла з лег· ким

серцем

одразу

приєднатися

до

турецького

ворога

Карла У. А н г Л і я за тих часів ішла врозтіч із сугубо католиць, кою Габсбургською імперією хоч би й через те, що підпала підо вплив реформації, та ще й через особисті рахунки. Попереду одпав од католицької церкви король Генріх УІІ! (1509-1547), бо не міг у католицтві взяти розвід із своєю жінкою, дочкою Фердінанда Іспанського (тіткою Карла У), та й одружитися з Ган IJ 010 Б о л е й н (1533). Панування його дочки од Ганни Болейнової - Є л и з а в е т и (1558-1603) є для Англі'; вік видатної морської могутності (грізний для іспанського флоту адмірал Дрек; Ралей засновник англійських колоній у північній Америці: Віргінія і ін.), а заразом - це вік англійської боротьби проти Іспанії, отієї підпори для католицтва. Отож, Ан глія не могла бути ворогом для Туреччини. Східна християнська Європа, тобто П о л ь Щ а з Руссю Литовською та [Російська держава), теж перебувала тоді під владою далеко неабияких володарів. В Польщі сучас никами Сулеймановими були королі С і г і з мун Д І Старий (1507-1548) та Сі г і з мун Д ]] А в гус т (1548-1572); У [Росії) - той великий князь, що понищив уділи,Василь Ш(1505-1533)тацарІван ІУ Гроз ний (1533-1584; цар з 1547). Тільки ж обидві ті держави ворогували поміж собою і тим паралізували одна одну. А втім, іноді їхні власні інтереси казали їм добачати в тур ках не ворогів, ба приятелів. П о ль Щ а, принаймні за часів Сігізмунда І, густо часто вагалася, чи з німцями Габсбургами їй варто прияте лювати, чи з Туреччиною, головним чином через угорські справи. Сігізмунд І був жонатий з дочкою угорського магната Запольї, трансільванського воєводи (князя), во рожого Габсбургам, турецького протегованця, і в першій половині свого королювання Сігізмунд І виразно схилявся

дИВ. доповідь М<lрка Мініо, видану у АЛЬбері" «Rel<izioni degli

ambasciatori Veneti зІ Senato», т, ІХ (серія ІІІ, 1. :і), Флоренція, 1855, стор. 86-89. Такі кяп ітуюl1tїї (ВСЬОГО разо\! ЗО пункті [І) піДПllсано поміж 8енецїєю j Туреччиною І мохаррема 9?8= І грудня 1521 р., і тоl1 під писаний трактат можна вважати за найближчий зразок для пізніших капітуляціЙ Туреччини 3 іНШИМІ1 європейськими державам,", (пам'я ПJЮЧI1, правда, що аналогічні, тіЛЬКІ-! коротші, ТРЙК18Л1 складала Вене uія з Туреччиною ще й у попередНl-.ОМУ столітті; Ш!l~. стор. 104*},

до Сулеймана Пишного; та й за останніх своїх літ не до бачав він вигоди для Польщі сваритися з могутнім тим своїм сусідою. Угорські справи часом прихиляли й Сігіз мунда 11 Августа на турецький бік, і траплялося, що Сігіз мунд 11 піддержував в Угорщині Запольїного племінника проти Фердінанда Австрійського. До того ж польсько-ли товська шляхта дуже обстоювала тоді реформацію (па нування Сігізмунда 11 Августа - то епоха розквіту поль сько-литовської реформації: лютеранства, кальвінізму, со цініанства і ін.), і шляхта своїм впливом таки була. б не дала б королеві занадто австрофільствувати. Звичайно, однак, що ворогування Сігізмунда 11 Августа з [російсь ким] царем Іваном IV Грозним було найважливішою при чиною для Сігізмунда 11 утікати од зачіпок з Туреччиною. Будь-що-будь Сулейман Пишний зовсім не побоювався Польщі, і це не раз зазначають венецькі баїло в своїх «реляціях» з Царгороду. От, приміром, один з них 1558 р. так і пише: .султан з о в сім не рахується' з польським королем (Сігізмундом 11), дарма що це один з наймогутніших християнстьких королів, який може виставити на оборону своєї держави 150 ООО кінного війська»'. Знов же щодо [Р о сії] XVI в., то, варто нагадати, лежала вона далеко од Туреччини і могла б бути страшною хіба для Казані, Астрахані та дЛЯ Сибірського царства [ ... ], а не для Османської держави. до того й сама [Росія] нічого лихого проти Туреччини не хотіла чи й не сміла задумувати і, навпаки, сама ще з кінця XV в. не переставала шукати добрих відносин із султанами та й обмінювалася приязними посольствами .з Царгородом. Перший раз ми бачили [ро· сійського] посла в турецькій столиці за султана Баязіда

Святого в 1497 р. (стор. 342-343), потім 1514 р. та 1519 р. за султана Селіма Грізного (стор. 365). Із свого боку й Се лім був надіслав посла (князя-грека) до Москви, до велн кого князя Василя ІІІ. Незабаром Селім помер, зав'я залися нові відносини між [Росією] й Туреччиною, і новий османський султан Сулейман Пишний теж вирядив до Москви свого посла-грека (1521). Нехай собі Сулейма-

1 «Non se пе tiene зlcuп ДО уваги».- Ред.).

'- Це пише 1558

conto» fлаm.- (Він зовсім не бере ЦЬОГО

р. 6аїло Антоніо Барбаріго.- (Relazioni

degli

ambasciatori Veneti, edite dз Eug. А!Ьегі», т. ІХ (серія 3, т. ІІІ), Фло рениія, 1855, стор. 159. 378

нів посол приїхав до Москви не для того, щоб якісь дипло, матичні трактати складати, а тільки для того, щоб усякого [російського] хутра покупити', все ж вел[икий] князь Василь ІІІ склав тому посольству ціну і не забарився вирядити до Царгороду знов [російського] посла (1523); він, Іван Морозов, побачився з султаном Сулейманом Пишним у Малій Азії', .сей ОПЬІТ,- каже І<арамзін, БЬІЛ п о с л е дни м с нашей СТОРОНЬІ; Солиман довольст, вовался учтивостями: он требовал от нас мир а, т о в а р о в и ничего больше»'. Все ж певні політичні висновки Москва для себе з усього того зробила, і коли з Західної Європи (од імення папи) наспіли до Москви запрохання взяти участь в підготовках до хрестового походу проти турків, то [російське] правительство одписувалося хитро· одхильним способом. Василь І 11 писав папі 1525 року от як: «ВЬІ прислали к нам Павла'капитана, генуззского гра· жданина, чтоБы соизволили МЬІ бьІТЬ свами и с другими христианскими государями в союзе против неверны •... НО МЬІ, по воле божией, как и прежде зтого стояли за христи· анство, так и ныеe стоим и впредь, волею божией, против невеРНЬІХ за христианство стоять будем, как милосеРДНЬІЙ господь нам в том поможет. А свами и с иныии христиан· скими государями желаем БЬІТЬ в союзе; равно как согласнЬІ и на то, чтоБы наши ПОСЛЬІ могли ходить С обеих сторон»'. Безперечно, що Москва попросту побоювалася Туреччи· ни: недурно ж, коли московський собор, мабуть 1531 р., розбирав справу Максима Грека, то серед обвинувачень, виставлених проти Максима Грека, було й таке, що він нібито намовляв султана Сулеймана Пишног.о підбити під

себе

Московську

московських

Русь'. Живовидячки,

побоювань

прихильний

не розвіяв тих (він

останній)

1 Про СулеЙМhнове ПОСОЛЬСТвО до Москви 1521-1522 рр, ДИВ. }' Карамзіна: .История государства РоссиііскогО», т. VII (СПб., 1819), стор. 116. 2 Цікаве звідомлення про це [російське] посольство ДО Туреччини

1523 р. дійшло іі ДО нас. дИВ. ВИПИСКИ В Карамзіна, [«История гocy~ дарства Российского»}. Т. VII, примітка 236. В «Истории России» Солов йова ДИВ. про зносини Василя ІІІ з Сулейманом Пишии"", т. V (1872), стор. 351-354. , ,Истfория] госудl.рст.. ] РоссlиЙскогоJ., т. VII (СПб., 1819), стор. 116. 4 ДИВ. У археолога·лроТO€рея Григоровича: «Переписка пап ерос· СНЙСКИМИ государями В XVI веке» (СПб., 1834), стор. 19. J Е. fолубинский, История русской церкви, т. 11 (М., 1900), стор. 715.

379

лист од Сулеймана Пишного до [Росії] 1530 р. (посланий vже не з греком, а з турком)'І держава польсько-литовсы(,' і держава [Російська], окрім того, мали раз у раз над собою Дамоклів меч або, як характеристичніш висловлюються польські історики, "собачу свару, що турок кожної хвилини міг її спустити на християн». Ця свора були татари взсальнотурецького

х а н ст в аКр им с ь к О г О (інакше - Перекапського)'. В епоху Сулеймана Пишного влада над Кримом після усобиць поміж нащадками Менглі-Прея (стор. 103*), коли вирізано сім'ю хана Сахіб-Прея, дісталася до залізних рук хана Дев лет - Гір е я І (1551-1577); він довго був жив У Царгороді, запобіг ласки в Сулеймана Пишного і за його допомогою добився кримського престолу. Девлет-Прей І - ТО ОДИН З найсильніших перекопських ханів. Панував він доволі незалежно од султана, та для земель польсько-литовських і [російських] повсякчас ла ден був одіграти роль турецького «пса на сварі». Руїнницькі забіги Девлет-Гірея однаково добре далися в тямку і для України і для (Росії]; вже ж бо він спалив (росіянам] і саму їхню столицю Москву'. В якій мірі могла б одхилити Сулеймана Пишного од Європи диверсія з боку а з і атс ь к О г о? Єдина тут була небезпека од сусідньої шиїтської П е р е і ї. Та ми вже бачили. що Сулейман умів кожного разу впорат-ися з цією своєю небезпечною сусідою. Що ж до недавно заснованої індійської імперії «6 ели КИХ МО·

Г О л і в» (Бабур

1526--1530; Гомаюн 1530-1556; великий

1 Про Сулейман ів лист ДО Мо('кви IРі30 р. див. в КарамзІна [«Исто

рия государства РОССИЙСКUГО,\),

2 Нижче (розділ ХІ) ми

т. УІІ (СПб.,

1819), стор. 148-149.

поБRЧИМО, uю Уf(раїна ДЛЯ оборони од

хижацтва КРИМСЬКИХ орд ВИТВОРIJла окремий військовокозацький клас

3 Запорізькою Січчю*, Тільки ж на початку Сулейманового панування ще не було козацької Січі, цє' вже сталося в другій половині XVI в. 3 До цi€ї епохи в житті Криму та його відносин 3 Україною й [Ро сією}, а зосібна до епізоду про 1е, як Девлет-Гірей спалив Москву 1571 р., пристосовано повість «Кудеяр» відомого нашого письменника мок[олиJ Костомарова (по-україНСI,КИ цю повість видрукувано у Львові в 59-ому томі додатків до «діла»*, 1897, стор. 1-349). У КосroмароDЗ, жv.вовидячки за Гер6ерштейном, герой повісті Кудеяр (по книжно турецькому він був би «ХудаЯР»J, що навів Нlтар Щ1 [Росію) 3 помcrи

проти (вана Грозного, являється рідним братом Грозного, U<lРЯ, тіЛhКИ ОЛ першої дружини Василя ІІІ. силомівuю пострнженої Соломонії.

380

падишах Екбер 1556-1605), то Індія лежала надто далеко, і реаЛblЮ вплутатися в османсько-християнські відносини

вона й не могла 1 , ІУ Похід турків на Угорщину; бій під Мухачем 1526. Похід Сулеймана Пишного на Відень 1529 і Дальша доля УГОРСhКИХ земель.

Боротьбу проти аж надто розлогої австро-іспанської габсбургської імперії Карла V довелося Сулейманові Пишному вести й на суходолі, і на морі. На суходолі війна розпочалася через У гор Щ и н у. З Угорщини було доти самостійне королівство, сусіда для Туреччини дуже прикра. ЯК запанував на турецькому престолі Сулейман І Пишний, в Угорщині королював Люд о в і к 11 (15161526), з династії чеських Ягеллонів. Використовуючи його молоді літа, магнати (мадьярські, сербо-хорватські) сильно сваволили під його королюванням, вели партійну боротьбу, а один з-поміж них, Заполи, сам пнувсь до ко· ролівського вінця. І от серед такого угорського безладдя Сулейман Пишний вступив на османський престол. Він застав на турецько-угорському пограниччі всякі заколо ти. Хоч такі заколоти на кордоні бували річчю звичайні· сінькою, Сулейманове правительство, замість полаго· ДИТИ їХ супокійним дипломатичним ШЛЯХОМ, поставило ультимативну різку вимогу: нехай Угорщина, наче який турецький васал, платить Туреччині данину, а як ні то війнаl'

І Індійський падишах f) а б у Р давніш володів був Туркестаном, а через те знав дещо про [Росію).-Rін 1532 р. НИРЯДИВ 3 Хінду-стана посольство в Москву до Василя ІІІ, нехай би В()НО паJl(]ГОДИЛО торгові відносини. Василь ІІІ ПР!-JХИЛЬНО прийняв індійського посла ходжу Хю('ейна, тільки ж У своїй листовній відповіді Ба6урові він, як каже nїТОflИС (т. зв Никонівський), не «прикаЗЬJвал К нему о f)paTcTBe», 60 не знав, хто такий Бабур: самодержець чи тільки «урядник» індійського

царства. див.: І( а рам з і н,

'. УІІ, розділ Ш. 2 «Suo ambasciadore havea

гіз, se пап g!i

dava і! tributo»

I«История государства

Российского»],

mandato а nuntiar 18 guerra а! re d'Unghefлоm.- «його посол мав наJ(ЗЗ огола·

СИ1И війну угорському королю, якщо той не сплатить йому данину»,~

Ред.і,- пише Федір Кзнтакузен Спандугін ХУ-ХУІ

знав царгородське

життя. Див

вусезбірці СаНСОАіно 1582, стор

його «VHa 9п :!ЯІ

di 5ach

ВБ., щО до6ре

15тасІ et Tamas»

Турецького посланця, що привіз од султана таку вимо,

гу, угорці вбили', Розпочалася війна (1521). Попереду турки оБМеЖИЛИСЯ на тому, що одібрали од угорців Б е л гра Д (1521), велике сербське місто, що не переставаЛ0 тоді належати до Угорщини (стор, 39 і 99*), тим часом як інші частини Сербії давно вже були ту

рецькі. Сулейман сам брав участь у завоюванні Белграду',

і те, чого не міг зробити Мехеммед 11 Завойовник 1456 р., зробив тепер Сулейман Пишний: Белград перейшов під османське володіння (29 серпня 1521)3, Вартий уваги факт', що православна людність Белграду (як це вже не раз бувало і в інших аналогічних випадках) воліла бути під мусульманином-турком, ніж під католиком,мадья ром, і Сулейман Пишний в нагороду православним бел градцям за їхню прихильність та поміч зробив релігійну ласку: як обертав він белградський собор в мечеть, то од

дав мощі святої П'ятниці православному сербському духів ництву, а не понищив їх'. Перехід Белграда до турків зробив на католицьку Європу якнайтяжчее враження, а ще гірше почув себе католицы}йй світ, як незабаром побачив, що це в Сулей маиа Пишного тільки початок для нових перемог'. Обви нувачували власну недбалість і недалекозорість. «Через незгоди християнських володарів поміж собою увесь християнський світ мало-мало не діставсь

під турецьку

владу»,- писав 1522 року до папи один 3 йоГо публіцис тів', Тільки ж доля Угорщини через те анітрохи не змі1 У

Спандугіна

иієі

подробиці

нема,

але

вона є в

угорських

.літописців.

2 Взагалі Сулейман Пишний мав звичку брати участь упоходах. для всіх походів офіційно вівся що ден ник; є він і длJt6єЛГРадської експедиції й облоги (фраНЩУЗЬЮIА) скорочений переклад - у Хам мера в додатках до V тому «Hist[oireJ de !'етріге оttоmзп», 1836, "ор, 407-413). 8 Мехеммед ІІ намагавсь був узяти Белград в 1456 р., тільки ж угорське військо під ПРОВОДОМ героя Гуняді Яноша· та хрестоносна

босота під ПРОВОДОМ патера його. дИВ. стор. 99·.

Джованні

Капістрана

блискуче одбили

" ЗасвідчениА угорськими літописцями під 1521 р.

а Щоправда, ті мощі не залишилися А надалі за сербами. Із Спан

дугіна Кантакузена (стор. 91) ми зна€мо, що приневолений був їх одку пити царгородський грецький патріарх і заплатити за них ЧИJ,f3ЛЇ гроші. 8

1522 р., як побачимо далі, тvрки одібрали од йоанfтських лица-

рів о-в Родос. 7 Ні одчайні слова писав 1522 р. Дль6Е>ртоді Кампо. див. в виданні:

БИМlIотека иностраниыx писатеЛЕ'А о России, иждивеиием М. Калнст-

382

нилася. По деякій перерві султан Сулейман Пишний поно вив війну проти угорців. 1526 року одбувся пам'ятннй для Угорщини бій під М у х ач ем'. «Такого бою ще не трап лялося,

відколи

І'ючавсь

іслам,

аж

до

наших

днів»,

каже один тодішній турок-історик'. Турки вийшли блиску чими переможцями. Побитий король Людовік ІІ Угорсь КИЙ утопивсь у сусідньому болоті. А коли султан за пару днів приймав поздоровлення од своеї військової старши ни, то коло його шатра височилася піраміда, збудована з 2000 людських ворожих голів; поміж ними було чимало бароиських чи інших значних, а вісім голів належали епіс копам 3 . За два тижні після того (10 вересня 1526 р.) Сулей ман Пишний був уже в угорській столиці Б у д а n е ш т і. Угорщина на 150 літ обернулася в тур е ц ь куп ро вінцію·. Тільки ж не вся.

Турки на короля Угорщини поставили Йоана Заполью.

а частина угорців (мадьярів і слов'ян) заклнкали Ферді нанда, ерцгерцога (архікнязя) австрійського. брата імпера тора Карла V. Одтоді пішли тут довгі заколоти та війна турків з Габсбургами. Султан Сулейман І Пишний хо див походом аж на В іде н ь і був став круг тіеЇ австрій ської столиці о б л о гою (пізньої осені 1529); щоправда, РЗ10ва. трудами В. Семенова, т. 1 (СПб., 1836), стор. 73 італ[ійською мовоюJ=стор. 39 poclii!CbKoro] переклІаду]. 1 Мухач -;- то вимова слов'янська, а по·мадьярс.ькому - MoUi:cs; THMwТO й росіяни часто пишуть Могач. Це невеличке місто лежить на правому березі р. Дуная, нижче од Будапешта. 2 Писав він поwзрабськи. ДJ-lВ. ексцерпт, що видав Й. ГотваЛЬДl

у своєму «Описанни ара6fcких} рукописей • принадлежавших би6ЛИОlеке КаЗRнfcкогоl уfниверситеjтз» (Від6[итокl 3 кзззнfcЬКIiХ) «ученыx

записок»,

1854-18б5),

стор. 262. У пізнішого l'уреиького історика

Печеві - ми теж знаходимо думку, що поміж 7 великими ісламськими боями бій під Мухачем 20-го зулькаде 932=28 серпня 1526 р. був най сильнішим і наАславнішим понад усі інші.

з Про цю піраміду з ЛЮДСЬКИХ roліо сказано в СУJ1еймановому щоденнику.

!І Цікавий

збіг

історичних

подіА:

ОДЗВОJ1илася

Угорщина боєм

проти султана Мех(>ммеда IV Мисливця теж під отим самим Мухачем, 1686 р.; з австрійського боку командував гериог Карл-Леопольд Лота рінгськиЙ. 3вичаііно, що докладна мова буд(> про це в нас в історії вже XVII В.; але й тут, КОЛИ ми раз торкнулися пізнішої битви під Мухачем 1686 р., ми можемо зазначити. що три роки перед тим оней гериог Лотарінгський, укупі З польським королем Яном C06€CbK~IM (і

Аого

КО3ацько,українським

ОД Відня і тим поклали

військом)

побідоносно одбили

турків

початок і для прогнання турків з Угорщини. З8J

ІВЯТИ Відень вів не спромігся та й 05.'011." КIIОСЬ на тому, що стягнув з Фердінанда Австрійського вику"'. Нарешті

договір 1547 р.' встановив, що Угорщина поділяється на три частини: а) західна та північно-західна (слова· цька) Угорщина припала Австрії; б) середня-пепросту туркам (і не багато часу після того зминуло, став у них

Будапешт титулуватися: «підпора для ісламу»', а сама країна сталася однією з житниць османської держави)'; в) Угорщина східна (Затись ка та Трансільванія, інакше Семигородщина) - дісталася воєводі, тобто князеві

йоанові Запольї, що його підтримували турки, або ТОЧ ніш -

уже його малому синові!).

1 Тодішні ЄЩJOпейські

політики радніші були дивитися на uей Су

лейманів відступ од віденських стін, як на австрійську пер е мог у:

«АихіІіо Оеі ас Gегm:шогum virtute v і с t о r і 11 m s і пес о n f І і с t u adepti (sumus)>> [лаm.-«З божою поміччю і завдяки німецькій доблесті ми здобули перемогу нав:ть без бою».- Ред.І,- пише Паоло Джовіо двома роками пізніше. див. його «Тигсіса;-ит гегит commentarius» при

базельському латинському .Корані 1543, т. ІІІ, стор. 134. Але трохи пізніший поляк Март. Більський (пом. 1576) каже про Сулейман!п

BiДCTYГJ уже м'якше:

«bJie z wielk<t ~lawq nazad odclqgn(J.!»

{nольськ -

«Не З великою славою відійшов назад». - Ред.І. (<<Kronlka», вИдlанняJ 1764 р., стор. 507), Про пам' ятну віденську облогу 1529 та про вій· СЬІ<ові дії в Угорщині є європейських джерел чимало; вистачить згадати те, що видрукувано в XVI тзки столітТІ в додатку до Клау зеровоro латинського перекладу Халконділи (Базель, 1556) та у Ло ніцера в його збірці «С!lгопісогuш Тигсісогиm Tomus І1» (ФранкфУР1,

1584) та у Левенклава B«Neuwe Chron:ca Ti.irckischer nation» (Франк· фурт,

1595, КН. IV). 3 турецького боку най точніші дані -

вому Сулеймановому щоденникові.

І турецькі

у військо

і європейські джерела

докладно й Г[lрНО використав Йоз[еФl Ф:ОI:iJ Хаммер: «Wien's erste

aufgchobene iurkische Be!agerung. Mit ЗО Bei!agen», Пешт, 1829.

2 Почасти підготовлений ще договором 1533 р, Документальне освітлеlШ? - в цінній збірці: Ant. v [о п) G е v а У, Urkunden und Actcnstucke 7иг Geschichte der Verl'ii!tnisse zwischen Oestreich, l1ngarn

und der Pforte (IS27-1541), Відень, 1838- 1842, Тут, між іншим, видnно ціl<аві листи австрійських послів з Царгороду' Гоберданца, ЮРllшича, Єроніма 3адарського, Барзиці, Ласького, Герберштейна і ін. а Фактично Будапешт став ісламським містом, відколи ТУДИ всту

ПИВ урочисто 2 вер{есняJ

1541 р. султан CYJleїIMaH і звелів обернути

собор на мечеть та й поставив СВОЮ османську управу замість управи малолітнього Запольїного сиин .

.. Імперський посол Бузбек, 1l0буваВ:Ші в Малій Азії, а потім вер нувшись дО УГОРЩІІНИ, свідчип., У своНі І-й «еllістолі)}

1554, р., що азій

ська пшенш(я, ячмінь і інші збіжжя ВНГЛЯД<lЮТЬ дуже мізерно супроти

угорських. Див. Eusbecqu'i epistolae, Ганновер, 1629, стор.

f:'льзевірне вид/ання!

81-82 (або

1633, стор. J 12). 5 Пн.:';lЯ Й. 3:шоЛl:.Т (110М. 1540) та його сина на воєводу (князя)

Трансільванії обрано було (І57!) с,яветного Стефана БRторія. А що

384

А втім до повного супокою справа й після того не ДIИШ· ла. Поміж турками й Габсбургами раз у раз поновл яла· ся ворожнеча,- і тоді ця територія теж не один раз ста· вала театром військових дій. Ба навіть саме наприкінці життя Сулеймана І Пишного, за останніх його днів, тут обезсмертила себе героїчною обороною твердиня С и гот (недалеко Буковнни), що лежить у країні, де людність мадьярська, словацька та українська (<<Угорська PYCM)l. Комендантом Сиготської фортеці був полководець імпера· тора Фердінанда І хорват граф Микола Зринський (Z r і· пу), бан Хорватії та Славонії; коли турки, довго стоявши облогою круг Сигота, нарешті вдерлис~ до цитаделі, то Зріні загадав підпалити порохові льохи, і фортеця ви· летіла в повітря вкупі з тими, хто облягав і кого обляга· ли (7 вересня 1566 р.). Облога та правила за сюжет для

багатьох драматичних п'єс'.

v Османи, спорудивши фЛОТ, виганяють хресгоносців-лицарів з о-ва Родоса (1522); імператор надає вигнанцям О-В Мальту. Що чинили маль' тійці та османський пірат Бар6ароса в Магрібі; магрі6ські СТОСУНКИ.

Окрім Угорщини, окрім суходолу, воювався СулеЙ· ман Пишний проти німецько-іспанської монархії Габсбур гів іще й нам о р і, на Середземному морі, в володіннях габсбургсько- іспанських. незабаром покликано ТОГО Стефана Баторія на пресТOJI Польщі (1576), ТО турецький султан мав привід ДИВИТИСЯ й на ПОЛЬЩУ як на СвОЮ васальну країну. Трансільванія, або Семигородщина.

лежить

поміж

властивою УГОРЩИНОЮ (Мадьярщиною), Буковиною та Румуні€ю. Люд ність її дуже мішана: румуни, мадьяри, німці, українці, болгари, чехи, с./10ваки, вірмени, циганн і т. д. Вона раз у раз перебувала в жвавих

відносииах із ПOJJьщею та Вкраїною (змиие ще сто літ, і ми побачимо,

що ·Семигородщина робить чималий вплив на ПOJ1ітику Богдана Хмель· ницького).

1 Мадьяри вимовляють не «(игот». а .Сігет), тому й росіянн звуть

цю кріпость

Сігет. Тільки ж колись вимовляли Й росіяни цю назву

як «Сигот». Див., примfiромJ. музею в Москві, И9 457: «В

хронограф

Угорской

XVII

в. Румянцівського

земли, в волости Марамориши,

у места С и r о т а, в горах ПОJ'lОнинf·н]wх на реке Усле» (л, 715 об.).

2 За класичну вважають німецьку трагедію йгіпу» Теодора І(ер· нера (1812), що її перекладено й на російську мову, та й аж п'ятеро ра зів. Пор. докладну критичну статтю російського критика Бєліиського (в Х І томі його ,Сочянений»). писану з приводу російського перекладу Мордв;ноnа (1847). По-російськи заголовок *Цринн».

25 ,.317

:185

На морі Сулейман І був сильний, бо мав путящий флот. Ще Селім І ГріЗНИЙ заходився дбати про те, щоб османсь ка держава мала міцний флот, і встиг зробити для цього чимало (стор. 366-367), алеСелімові заходи довів до краю допіро його син Сулейман Пишний. Венецькі посли в своїх донесеннях сенатові часто й тривожно згадують за те, як пильно й невтомно турки будують кораблі і як сила тих кораблів росте й росте'. Флот Сулеймана Пишного пла·

вав, з одного боку, в водах Індійського океана', а з дру' гого боку - коло берегів Іспанії. Та передше, ніж іспанцям, довелося військову силу турецького флоту зазнати родоським нащадкам середньо· вікових хрестоносців лицарям·Йоанітам.

Вороги для мусульман були з них одвічиі. Іхній острів

Родос гнітив і спокушав іще султана Мехеммеда II Заво, йовника: Мехеммед II порвавсь був заволодіти Родосом- і не пощастило йому (стор. 105*). далі, ми бачили (стор. 366367), що дратував ТОЙ'лицарський острів і султана Селіма І Грізного: Селім прилучив до османської держави Сірію та Єгипет разом із святими містами Аравії (Меккою й Ме· діною), а що о-в Родос лежить саме на морській путі поміж Царгородом та Єгиптом, то лицарям'РОДОСЦЯМ лег· ко було розбивати вільну передачу поміж османською столицею та новоприлученим краєм і чинити шкоду кораб· лям, котрі крізь Сірію чи там подовж Сірії везли мусуль манських прочан до Мекки. Окрім того, родоські лицарі взагалі практикували над мусульманськими краями як найширше піратство. Навіть прихильний до них тодіш н ій родоський історик свідчить, що вони своїми грабіж ницькими наскоками не давали спокою берегам Пелопо-

1 Див. тт. 11] Tj3: ІХ всез6ірки Е. Альбері «La relazioni degJi ambas сіоlогі Veneli 01 Senoto' (Флоренція, 1840, 1855)

і Між

іншим, пор. дорожні записки адмірала Алі~Реїса

1553-

1556, що їх переклав на німецьку мову Діц (Берлін, 1'815,- ДИВ. по франц[узькиl. в «JournaJ Asiatiquet,

1826, т. ІХ, де вказано попередню

бібліографіЮ), а потім дав англійського переклада Г. Вам6ері: «Travels and adventures of the Turkisch адmігаl Sidi AJi·R,eis іп India, trans· lated from Turkish» (ЛОНДОН, 1899). Турецький текст, під заголовком «Мир'ат ель~мемалик. (<<Дзеркало країн»), видгно в Царгороді 1313 = 1896. В доповіді BeHeUbKoro баїла дан. Барбаріго, пис[аній] 1564 р. з Царгороду, операції османського флоту в [ндії (ворожі для португаль ців) обмальовано 3 докладністю, але без РОЗВOJIіклості; ДИБ. Е. Альбері:

«La гeJazioni degli ambasciatori Veneti аl Senato., Т. УІ. (серfія] З, Т. 2), Флоренція,

1844, стор. 1-10

386

несу, середньої Греччини, морським околицям самого Царгороду, островам Егейського моря, поблизьким краї· нам Малої Азії (Карії. Лікії), Сірії, Єгипту. «І невже ж таки, славннй

султане, ти

далі

терпітимеш, щоб 01"

розбишаки, головорізи, ота наволоч важилися твої ниви пустошити, міста грабувати, люд твій убивати та в тяжку неволю одвозити до себе на свій острів Родос?!!» - таку мову вклада€ той християнський історик в уста одному З султанських воєначальників l , Не Сулейман, одначе, із сво€ю миролюбною вдачею, перший проголосив війну родоським лицарям, а, можна сказати, самі лицарі це зробили. Султан я" одібрав во сени 1521 р. од Угорщини Б€лград порозсилав про це гордорадісні повідомні листи до всіх приязних держав (як,от до Венеції) і, між іншим, надіслав листа й до вели· кого магістра (гросмайстра) родоського ордена, Віль€ де л'lль-Адама. Лист той був написаний в дуже прихиль· ному тоні, султан похваляв відому лицарську відвагу ро· дощів та й сподівався, що між ним і лицарями пануватиме вічна згода й мир і що великий магістр повинен буде зра·

діти з султанової перемоги над Белградом: «Це найміцні· ша дунайська твердиня, а я її під себе підбив, і людей - кот· рих огнем і

мечем понищив, котрих -

неволю побрав».

Віль€дел'lль·Адамзрозумів цього Сулеймановоголиста, як виразну іронічну провокацію, а не як приязнь, та й одпи· сав йому в зовсім ворожому тоні. Після того султан і ма· гістр іще раз обмінялися листами, і в результаті спалах нула війна'. В початку літа 1522 р, османський флот' під плив до Родоса.

1 Це бельгієць Яків Фонтан, автор писання «Dе Ье 110 Rhodio НЬгі tres» ДИВ. стор. 448 в додатках до Клаузерового латинського перекладу

Халконділи (Базель, 1556) а60 у Лоніцера в «СЬгоп[ ісогиm] TurcfiorumJ», т. І (Франкфурт, 1584), стор. 354-355. Самовидець Фонтан - наше наАважливіше джереJЮ для історії родоської кампанії 1522 р. в освіт· ленні християнському; 3 турецького боку ми маємо, ЯК і в інших ви

падках,

військовий щоденник

в ПОДРОБИЦЯХ, та оповідання

султана Сулеймана Пишного, самовидця-араба

ТОЧНИЙ

Рамадана, що був лі~

карем у Сулеймана Пишного (див.; Б рок к ель ман, Gesch[ichte] dler] агаЬ[ ischenJ LittleraturJ, т, 11, 1902, стор. 124). z Листування поміж Сулейманом Пишним і гросмаАстром Вільє де л'Іль-Адамом (Vilerius Liladamus) подано у Як. Фонтана (стор. 447 і дlаліl в вищезгаданому базельському виданні 1556 р. або т. І, стор.

353 і д. У Лон;цера, Франкфурт, 1584). Що воно не апокрифічне, про те свідчить автентичний лист гросмайстра 28 жовтня 1521 р. до фран цузького короля Франціска І, видрукований у Е. СЬаггіеге'а: «Negocia-

25"

.187

Людські сили родоського лицарства були незначні: великий магістр Вільє де л'lль-Адам мав під своїм началь

ством, мабуть, якихсь 600лицарів та щось 5000 простих вояків; а турків привіз флот значно більше. Попри все те турецька облога й бомбардування о-ва Родоса затягли ся надовго, на цілих півроку, бо йоаніти трималися справ ді по-геройському, завзято одбивали всі турецькі атаки

і чинили люте спустошення серед лав турецького війська, яке, до того, тратило чимало люду ще й через усякі хво роби. Тільки ж кінець кінцем Родос приневолеиий був ка пітулювати l . Фактично діставсь він Сулейманові Пишно му й його туркам на потік-грабіжку в самий день різдва

Христового 1522 р., і забобонні люди казали', що того са мого дня бог дав про це познаку в Римі: під час урочистої меси, що її правив папа в соборі св. Петра, од карниза одваливсь камінь і впав коло папських ніг.

Довелося йоанітам покинути свій Родос. За кілька

літ лицарі знайшли собі притулок і новітню свою тверди ню иа острові М а л ь т і, щО її, вкупі з двома сусідніми невеликими островами, надав їм для ленного володіння' імператор Габсбург Карл V (1530). Мальтійські ли· царі зобов'язалися перед імператором охороияти Серед· земне море та його надбережжя проти османів та афри· канських піратів, і незабаром після того, як узяли вони в во· лодіння Мальту, поталанило Їм закріпитися в магрібсь· кому, тобто африканському, Т ріп о л і, так само в харак· тері васалів Карла V. Я ке ж було становище Маг р і б а тоді? Всіх магрібських, або берберійських, країн - чотири. Вони лежать у Північній Африці. Одну, котра найзахід ніша, обмиває почасти Атлантичний океан, почасти (об· маль) Середземне море: це - Мар о к к О (з містами Фес та Марракеш). Три інші-лежать більше на схід, в напря

мі

од

Атлантичного океану

до

Єгипту,

це.,.- А л ж і р,

tions de Із Ргапсе dans lе Levant»,T.I (Париж, 1848). стор. 89; гросмайстер пише королеві, що він зд06ув од султана таке послані€, яке не можна

вважати «роиг signiffiance d'amytie, mais p!ustots роиг une menasse «свідченням дружби, а скоріше прихованою погро-

couverte» [фра1іЦ. ЗОЮ».- Ред.І. 1

Таким п06итом Сулейман Пишний затер обидві військові нев

дачі свого діда. султана Мехеммеда ІІ Завойовника: і під Бєлградом і на о·ві Родосі, 2 Це переказує поітальянений грек Федір Кантакузен Спандугін.

388

Тун і с та Т ріп о л і (чи там Тріполіс). З-поміж них Марокко, себто з а Х і дни Й (атлантичний) Магріб пере· бував під династією Марінідів (1195-1550) і піддержу' вав торгове приятелювання З португальцями. В інших трьох східноберберійських (середземних) країнах іспанці ще на припочатку ХУІ в. мали низку озброєних пунктів з іспанськими залогами; тільки ж з першого таки десяти ліття ХУІ в. взяли сюди вдератися й османи, а саме доб ровільці-корсари під проводом лесбійського пірата-аван· тюрника Уруджа Барбароси (1508). На 1519 рік, себто в передостатньому році султанування Селіма І Грізного, Алжір належав уже османам; на посаду алжірського ге· нерал-губернатора (беглербега) призначено було Уруджо· вого брата Хейреддіна Барбаросу; заразом, одначе, де· котрі пункти в Алжірі залишалися все ше в руках у іспан' ців. Відколи лицарі-йоаніти, що Сулейман Пишний виг· нав їх з о-ва Родоса, здобули од імператора Карла УМаль· ту та й розповсюднилися з неї ще й на Магріб, вони зай няли в Магрібі найсхіднішу частину, Тріполі. В Тунісі (себто в країні, затиснутій поміж йоанітським Тріполі та османським Барбаросівським Алжіром) не перестава· ла й далі перебувати своя старовинна магрібоарабська ди настія Хафсідів (1228-1534), що була тоді для іспанців дуже мирною сусідою. Незабаром відколи засіли в Магрібі мальтійські ли царі, пірат Хейреддін Барбароса зайняв Тун і с (1534) та й вигнав згадану хафсіДСЬКУ династію. Карл У став в обороні покривджених тунісців та й одібрав більшу частину Тунісу назад од Барбароси, мовляв, на те щоб повернути їі Хафсідам; тільки ж фактично тая частина Тунісу так і залишилася за іспанцями. Вплутавсь у спра ву Сулейман І Пишний та й одкрито вступив, для морсь, кої боротьби проти імператора Карла У, в спілку з коро· лем Ф ран Ц і с ком І французьким.

УІ Військова спілка султана Сулеймана Пишного та роля Франціска І (1536). Культурні А політичні

французького KO~ наслідки їхнього

договору.

Король Ф ран Ц і с к І (1515-1547) з самого пер ВО початку всенькою душею зненавидів Карла У Габсбур га, що його габсбургські володіння з усіх боків (і з іспан'

389

ського, І З італійського, і з німецького, і з нідерландсько го боку) обхоплювали й здушували Францію, наче ле щатами чи обценьками. Побільшала ж тая ненависть з 1525 року. відколи його, короля Франціска 1, в бою під Павією в північній Італії захопив Карл V у полон та од віз до Мадріда та випустив допіро тоді, коли Франціск 1 зрікся своїх претензій на північну Італію (Мілан), тим

паче на південну (Неаполь), ба

навіть на Бургундію'.

Через той ганебний полон вчинивсь переворот у всень кій політичній психіці короля Франціска І. Було колись, як допіро вступив він на французький трон, був він мріяв про хрестоносний похід проти турків, був він мріяв про те, щоб розподілити османську терито рію поміж європейськими державами'. Після нещасливо го мадрідського договору 1526 Р" найлюбішими людьми зробилися Франціскові І ті самі тур ки, що колись він

хотів іти проти них із хрестом. Ще й перед тим, як імпе ратор Карл V випустив Франціска І на волю, французь ка регентка' завела зносини з султаном Сулейманом Пиш ним; потім удавсь до султана і сам Франціск, запрохую чи султана дуже шанобливим тоном' скласти з НИМ спілку проти

однакового

для

них

ворога.

Попереду (1528) складено франко-турецьку спілку по тайну, у зв'язку з угорськими справами: король Франції через свого посла (першого французького посла в ЦаРГ0роді) впрохав султана Сулеймана Пишного вирядити турець кі війська до Угорщини, щоб одтягти туди увагу і Карла V і його брата Фердінанда. далі, в початку 1536 р. (піс ля того, як іспанці одібрали Туніс од Барбароси) фран цузький король Франціск І та османський cy,rIТaH Сулей ман Пишний вступили в союз одкритий, офіційно засвідче ний, вселюдно проголошений через султанський <х ат т-і

1 Подробиці -

в кожній історії Франції, між іншим, в монографії:

Р. р а r і 5, Etudes 5иг lе regne de Ргап~оі, І (Париж, 1885). ВужчиА інтерес у -J. U r s и, La po!itique orienta! de Fгащ,:оіs І (Париж, 1908). 2. ДИВ. Збірку Е.

Charriere'a «Negociations de Із France dans lе 1848), стор. СХХVШ (лист Франціска І до короля Наварського 14 грудня 1515 р.) та стор. 22 (щоденник секретаря ФРaJЩ[УЗЬКОГО) канцлера дюпра, 1517). з Луїза Савойська. Див.: G. J а с q 11 е t о п. La politique exter1еиге de L01,lise pendant Із captivite de Fran~ois І (Париж, 1892). Levant., т.

(Париж,

& ДИВ, текст листа у османського історика Солак-ззде ХУІІ В.6 такому тоні, який скидається аж иа васальний.

390

ше р і ф» (маніфестну грамоту)', На підстаВі отого свого оборончо-нападчого союзу Франція здобула в Ту' реччині низку консульських І торгових прав, Аж надто важлива була для французів привілегія вільно плавати по всіх водах турецької імперії, як по морях, так і по рі ках; а для всіх інших європейських держав була сп ро мога посилати туди кораблі та провадити торг не інакше, як n ід французьким прапором', З дальшої історії буде видно, франко-турецький союз явивсь аж надто важливим двигачем міжнародної європей ської політики ХУ! в, Так само він поклав початок бага тому економічному розвиткові французьких портів на бе регах Середземного моря, До речі, варто зауважити, мав цей союз силу і для розвою €вропейської орієнталістики: заходилися студіювати мову турків, особливо Їхню куль турну мову - арабську_ Молодий учений Гільйом Пос тель (Guilielmus Postellus, 1505-1581), що вже був знав мову (€врейську] (модну з Рейхлінових часів), навідав сто лицю сходу Царгород, перебував там якийсь час (1537) та й повернув до Парижу, ознайомившися з декількома східними мовами, Року 1538-го він ПОСКJlадав для них і граматики, а р. 1539 перший почав викладати східні мови в паризькому Колеж де Франсі, заснованому літ дев'ятеро перед тим, Він-таки написав і історію східних народів: «Ое lа гериы1 igue des Turcs еl des Moeurs е! Іоу de lous les Muhamedisles» (Пуатьє, 1560, «раг Guillaume PosteI cosmopo1ite»'_ Знов же не хто, як він, перший позна йомив європейську науку з грецькою апокрифічною Про-

1 ПОВНИЙ текст франко-турецького договору

15Зб р. опу6JIікував

(по·французьки й по-італійськи) Е. Charriere: «Negociations de France dапs lе Lеvапt>, т, 1, (Париж, 1848), стор. 283-294. 2 Звичайно, окрім Венеції, що Ті володіння скрізь розкроплеНі були по турецьких

водах чи узбережжях. Венеція давно вже перебу

вала в торговому договорі '3 Туреччиною, і венецькі каПіТуляції з Туреч· чиною, поновлені на початку панування Сулеймана Пишного (ДИВ. стор. 376), безперечно, були зразком для Франції. 3 За первопочатки європейського сходознавства див. мою працю «Очерки из истории ориенталистики в ХУІ веке» (Москва, 1903, від б[иток] з 11 "ОМУ «Древностей восточнЬJХ», вип. 3-Й). Про південноні Me/J.bKoro гуманjста-гебраїста Рейхліна (1456-1522) див. там стор.

3-4; про гебраїста й арабіста €п[іокопа] Джустініані в Ген.уї (1516) див. стор. 5-6; про Постеля - стор. 5-7; про бельгійця І(ленарда

(1493-1542), гебраїста ~ визнаННОГО'самоука-арабіста див. стор. 7-15; про іспанця-арабіста HYHЬ€Ca (поч. ХУІ в.) -

391

стор. 10-11,

то€вангелісю апІастола] Якова та й зберіг цінні вказівки про те, як користувалися ті,ЮЕвангелі€ю у східних церк вах. (Той апокриф читавсь у церквах привселюдно, на бо городичні свята)'.

VII Морська перемога турків над європейцями коло Превези 1538. Ща~ слива дальша війна турецько·франuузько'і спілки проти га6С6ургської ліги Магрі6, окрім Марокко, CTa€ османським (1551- ТріПОЛі, 1568 - Туніс)

Вступивши в одкритий союз

(1536), Франціск І і Су

лейман Пишний спробувалн були притягти сюди ж таки, для воювання проти Іспанії, ще й Венецію. Громадська думка венецької республіки хилилася більше до того. щоб додержув'ати нейтралітет. Але генуезь

кий адмірал Андрій дорія тяг

Венецію до Габсбургів',

а його голос мав силу. Імператор Карл V, володар Німеч чини, Іспанії й Нового Світу, піддержуваний мальтійсь кими лицарями та римським папою, здобув на свій бік іще й Венецію'. Сулейман Пишний, вступаючи в цю дов гу морську війну, мав на СВОЕМУ боці Францію. Не довго довелося Венец ії чекати, щоб побачити, яку велику політичну помилку вона зробила. Сполучений флат Карла V, папи й Венец ії потерпів од велнченного флота Сулеймана Пишного тяжку поразку на Іонійсько му морі коло Пр еве зи (1538)'. І, окрім того, венеІ!ькі володіння на грецьких островах (Кандія, при_мірам) за· знали чимало лиха од турків'. Щодо союзних повинностей християнського короля Ф ран Ц і ска І в таких випад ках, то іноді він, рахуючися з обуренням християнської Європи на ЙОГО антихристиянську спілку з бусурманом султаном,

соромився

І По-російськи ДИВ.

виступати

парі з турками проти

про це в дисертації М. Н.

Сперанського·

«Славянские апокрифические евангелия» (Москва, 1895), стор. 7-8. 2 Генуя, як і Флоренція, васально визнавала владу імператора. ;J Пор.: Е d. Ре t і t, Алdге Оогіа, ип атігаl condottiere зи XVJ ,іесl. (1466--1560), Париж, 1887, роздlіл] V 111 (стор. 156--187).

" Превезз (Preveza) -

порт коло входу до Артської затоки, тієї

затоки, що довгенько в ХІХ столітті одмежовувала Грецію од Туреч.

чини на ІОНіЙському морі. Сама ж Превеза належала в Х[Х в. до Янів· СЬfЮГО вілаЙєтv. IJ

1540 гюку Венеція попрохала з а мир е н н Я, заплатила 300 ООО

дукатів контрибуції туркам і поновила свіА ТОРГОВИЙ договір з Туреч· чиною.

392

християнських народів з надто великою різкістю, а іноді вільно одкидав усяку соромливість, і от, приміром, Ніи иу захопив і сплюндрував з'єднаний флот франuузів і ос манів під начальством адмірала-корсара Хейреддіна Бар бароси (1543)1_ Або береги Італії захоплював і грабував спільний флот під проводом османського пірата Драгута (по-туреuьки вимовляють .Торгуд») і франuузького баро

на де ла Гарда (1553)'. Розглядати всенькі перипетії і дрібниuі довголітньої морської боротьби, що вів на Середземному морі Сулей ман І Пишний, сам чи вкупі із своїм спільником Франuіс· ком І, проти Іспанії з 11 спільниками - ие була б річ довга й нудна, Вистачить зазначити, що важлива морсь ка перемога османів коло Превези 1538 р_- то був для турків добрий почин, бо кінеиь кінцем у сі три східно-маг рібські країни увійшли до складу османської держави Су леймана Пишного і європейців звідти вигнано: з Т рі

n о л і виперто

мальтійських лицарів-йоанітів 1551 р •• , а Тун і с (1568) діставсь Туреччнні за два роки після Сулейманової смерті (пом_ 1566). ЯК же турки вже воло діли Єгиптом, то г е т ь усе середземне а Ф рик а н с ь кен а Д бер е ж ж я од границь Сірії трохи чи не до Атлантичного океану явилося османським".

VIII Межі велетеНСЬКОl Імперії Сулеймана І Пишного. Д{'ржзвні його прибутки. Казна 8 Вашиі на Сім веж і міф про її невичерпність.

Узагалі ж ті п о л іти ч нім е ж і, яких досягла османська держава під пануванням Сулеймана І Пишно1 В збірці

Шарієра

,Negociations de Із France dans lе Levant»,

у І томі (Париж, 1848), цікаві документи містяться в ру6р!;J,ці cActes геlаШs au sejour de Із flаНе turque еп Provence». 2 Король Франціск І не був уже тоді живий (пом. 1547), j панував е н Р і х 11, так само турецький спільник. Документч про діяння

турецько-французького флоту

1553 р. 8 11 томі збірки Шарієра.

3 Володіли мзльтійці Тріполі всього двадцятеро років.

'" Четверта океану, а саме -

магрі6ська

лежна од Туреччини, В ній фів.,

країна, що лежить

коло

Атлантичного

Марокко (себто західний Магріб), залишилася неза

(1550) закріпилася династія т. зв. «шері~

r06ТQ нащадків халіфа Алі (од його

старшого

сина Хасана),

і ті шеріфи ВOJJодіють Марокком ще й досі, титулуючись «хаЛіфами». Мароккський халіфат - запеклий ворог османської династії, шеріфи вважають себе за єдиних законн~х ісламських халіфів, а на османсь ких султанів дивляться як на узурпаторів.

393

го, обгорнули собою широченну просторонь од Будапеш та на Дунаї - до Асуана коло Нільських порогів, і од Євфрата та Тигра, Багдада й Грузії - трохи чи не до Атлантичного океана, безмаль аж до Гібралтарської про токи. Венецькі дипломати вважали, що турецька терито рія розкинулася на 8000 миль'. І це ще не був найвищий ступінь територіального поширення Туреччини, бо й під наступниками Сулеймана Пишного, дарма що вони поча ли потроху тратити політичну силу, Туреччина не перес тавала набувати собі новітні володіння, наприклад, кош том венеціанців, або Персії, або й України'. Дер ж а в н і при б У т к и отієї великої' Туреччи ни, коли їх порівняти з тим, що було в ХУ столітті, по більшали за Сулеймана Пишного разів у три або й у чет веро.

В попередньому ХУ в., за часів Мехеммеда II Завойов ника, державні прибутки становили собою 2-3 мільйони венецьких золотих дукаТіВ'. Кардинал-уніат Вісаріон Нікейський (стор_ 41 О), умовляючи європейських волода рів на початку 1470-х рр. не сваритися поміж собою, а піти разом на турка, гаряче промовляв: «Коли декотрі людці нерозважно плескають, буцім у султана (Мехеммеда І І) грошей безліч, то це ж не так! бо всіх державних прибутків має він не більше. як два мільйони золотих»'. Звичайно, протиосманському проповідннкові Вісаріонові було б цікаво не прнбільшити грошову силу османів, а применшити. Тільки ж і афінець Халконділа, детально перелічуючи в своїй «Османській історії» (в кінці УІІІ кни ги) всі статті державних прибутків Мехеммеда І І, подає загальну цифру не надто більшу, ніж Вісаріон Нікейсь-

1 дИВ. «реляціЮ» 1573 р. (сім літ після Сулейманової смерті) у Аль бері: «R,elazioni degli ambasciatori Veneti» (сер[іяl 3, т. І), Флоренція,

1840, стор. 302. 2 Та от

найближчий наступник Сулеймана Пишного, ЙОГО СИН

Селім ІІ П'ЯНИЦЯ (1566-1574), одвоював од венеціанців О-В Кіпр (1570).

Далі, вже в XVII в., прилучено західну Грузію. Далі, султан Мехеммед ІУ Мисливець (1648-1687) завоював О-В Кріт (Кандію, 1669) і рівно часно прилучив Україну під гетьмануванням Дорошенка*. 3 Дукат - більше-менше три ЗОЛОТИХ карбованці, 4 «Та й то значна їх qастина йде на вдержання султанських тіло

охоронців та на велИЧl:!зні

палатиі витрати (sumptibus domesticis)>>,-

додавав ВісаРіон. Див. Його промову &Ое

diis sedалdіs e,t commuhi

ihtestinis ргіпсірит discor-

іл TUfC'as Ье.llо suscipiendo», надруковану в протитурецькій збірці, де перща стаття зветься «Ое causis magnitudinis ітрегіі Turcici - Uberti Folietae» (ЛеЙцu.іГ, 1595); стор. 1<. 4.

39~

кий: у Халконділи підсумок ВИХОДИТЬ лиш 2300000 «ве· нецьких золотих статирів» (дукатів)', За часів Сулеймана Пишного державні прибутки ми найточніше знаємо з донесень (<<реляцій») венецьких посл ів,

царгородських

В тих цифрах, що вони подають для перших літ Сулей манового панування, ще не видко великої переваги про

ти ХУ віку: в 1522 році посол Марко Мініо називає лиш 3 мільйони дука;гів', в 1524 р. Пієтро Дзено каже про 4,5 мільйона', Але 1527 р, той самий Марко Мініо пише вже про 7 мільйонів" і Пієтро Дзено в 1530 р,- про більше, ніж 6 мільйонів', Літ двадцятеро пізніш, в другій ПОло вині Сулейманового панування, баіло Бернардо Навад жеро говорить 1553 р, про таку цифру османських держав них прибутків, яка хилиться вже й на 10-й мільйон, аса· ме - 9022500 дукатів; «тільки ж, - дoдa€ Наваджеро, хоч я взяв ці цифри із книг султанської казни, вони не постійні, і нема певності, щоб до казни щороку приходи ла саме отака сума, а не менша, надто ж під час віЙни»8. І справді, в 1558 році баіло Антоніо Барбаріго повідом ля€ венецький сенат, що річний державний прибуток Су леймана Пишного - 7740000 дукатів', себто показ ує циф ру лиш трохи-трохи більшу од тіє. яка була тридцятеро то· му літ, Два роки перед Сулеймановою смертю другий Бар баріго, Даніеле, в 1564 р" на підставі скарбничих книг, визначає суму державних прибутків 9059999 дукатів'; але ми, пам'ятаючи Наваджерові слова про умовність таких цифр у скарбиичих киигах, можемо гадати, що справді прибуло грошей до казни, мабуть, чи не на мільйон мен·

ше, себто якихсь 8 мільйонів дукатів, Безперечно, цікаво знати: а з в і д ки

або з кого і за

1 Халконділа в «Corpus scriptorum historiae Byzantinae» (Бонн, 1843), стор. 437 і дlаліj. 2 А л ь 6 ері, Le reJazioni degli ambasciatori Veneti зІ Senato, т. ІХ (серія 3, т, 3), Флоренція, 1855, стор. 71-72. з Альбері, т, ІХ, стор. 95, .. Цю реляціЮ Марка Мініо ДИВ. У Альбері, т. ІХ, стор. 115. 6 (На d'entranta 6 тШопі д'ого е рІО» {дат.-сВін має прибутку

більше як 6 мільйонів SОЛОТИХ.,- Ред.j.- У Альбері, т. ІХ, стор. 121. 6 Наваджерову реляцію видав Альбері 8 ІІІ томі своїх «Relazioni. (сер! ін) 3, т, !), Флоренція, 1840; див. стор, 37 Т8 стор, 39, 1 У АЛЬбарі, т, ІХ (Флоренція, (855), стор, 150, s Альбарі, т, УІ (сер!ія] 3, т. 2), Флоренція, 1840, стор,

395

15,

що тії гроші збиралися?'Наведемо тільки той реєстр, який 1553 р. фігурує у Наваджера: Харадж,

себто

податок

турецьких

християн'

привілегїі та інші такі

....

папери.

1500000 дук.

Плата за патенти,

100000

Одіж чи інше добро тих людей, які вмирають бездітні . Подушне з людності Аргоса, що не платить хараджа, як інші християни (по І дукату з голови), а платить по І дукату з дима . . Єгипет і Аравія платять 1.800.000 дукатів, тільки ж половина залишається на місці на платню для розставленого там війська. Іде в казну

300000. 200000

900000

Сірія платить 600 ООО дукатів, та половина 300000 йде для поставленого там війська. З Месопотамії припадає 200000, та 50000 по вертається на тамошне військо. 150 ООО З копалень золотих, срібних, мідних, оло в'яних, залізних, сталевих; сіль, галун j ВСЯ~ кі інші копалини. І 500 ООО Всякі мита й торгові оплатки понад І 200 ооо

1/10 частина

всякого

польового

збіжжя та

800000 160000 12000 10000 10000 10000 8000 6000 Разом 7 166 ООО

садовини

Податок з Молдавщини . . . -»Валахії . . . . .. ., -»Трансільванії (Семигородщини) -»Рагузи, Хіоса -»Нікозії . -»- інших островів Архіпелагу

-.-

ЯК видно з підсумку, Наваджеро проминув декотрі статті прибутків (бо підсумок мав би вийти в Наваджера

902?500 золот. дукатів). Його наступник домен і ко Треві 1554 р. подає ще одну важливу прибуткову статтю:

зано

1 «А 1ЗК само і 3 жидів по І дукату з ГОЛОВИ»,- додає в своїй ре·

ляції баїЛо Доменіко Тревіззно Т.

1554 р.- Альбері, т.

1), Флоренція, 1840, стор. 149. 396

ІІІ (сер[іяj

«Податок за скотину (по 1,5 піастра з голови), разом щось

2 ООО ООО ду катів»" Витрачалися ці прибутки на вдержання султанського двору (з гаремом у тому числі) та на постійні потреби державної адміністрації та на яничарів. Тільки ж усі ве· нецькі посли зазначають, що витрачалося не все: щороку мав зоставатися й певний залишок (так, з 1 мільйон дукатів, як не більш), і той залишок можна було покласти до спеці· альної «казни» султанів, яка містилася в царгородському

З амк У наС і м В е ж; ще од попередніх султанів набралося там чимало скарбів; Сулейман Пишний мав роби.и так, як вони. 1 великі ж чуда оповідалися за той славетний замок! Коли з семи веж виключити дві, де міс· тивсь арсенал та державний архів, то кожна інша вежа ховала в собі спеціальний сорт скарбів: в однІй були золоті монети, в другій - монети срібні, в третій - юве· лірні речі, в четвертій - цінне старе добро, в п'ятій -

старовинні й антикварні речі, що Їх Селім Грізний награ· бував у Персії та в Єгипті. Всі ті монети й самоцвіти стоя, ли в великих бочках, чи боднях'. Турецькі достойники гордовито підкреслювали перед європейськими диплома· тами, що тим скарбам 1 ліку немає. Посли Фердінанда 1 Австрійського 1528-1530 рр. драматично переказують свою розмову з великим везіром ІбрагіМОМ'пашою: почув ши од них заяву, що Фердінанд І ладен заплатити викуп султанові, нехай лиш султан назад йому поверне захоп лені міста Угорщини, Ібрагім-паша одчинив вікно, і, по казуючи на замок, гукнув: «Що нам ваші гроші! Бачите ОНде Замок на Сім веж? Кожна вежа аж тріщить од золо та і скарбів!»'. А пізніший великий везір Рустем-паша, 1 Тре в і з а н О, raM само, стор. 150. Окрім того, Тревізана (стор. 153) справедливо нагадує ще й про значні дарунки, які надхо ДЯТЬ

ОД

новоприїзжих

чужоземних "послів та

державних достойників: ВОНИ теж повинні були

од

новонаставлених

6 включатися

06·

рахунок щорічного державного постійного прибутку. \!

сВ О t t і, ріепе di aspri е di ducati е зltг1 thesori» fлаm.- «Бочки,

повні срібняків і дукатів та інших скарбів».-Ред.J.- каже генуезець

Менавіно, що був рабом у Баязїда

1I Святого та вСеліма f Грізного

(ДИВ. R нас стор. 357; 8 усезбірці Сансовіно 1582 р. л. 1506.). У ЛОНіц('ра вІт. ЙОГО ,СЬгопіс[огиm! Тиггіс[огиm!» (Франкфурт, 1584, стор. 132) ла1:ИНСІ,КИЙ Менавіно говорить про «vasa, aspris, ducatis, re~lisque thesauris omn:a referta» fлаm.- «посудини, переПОRнені ср ібня"itМИ , ду катами, всілякими корОЛівськими скарбами».- Ред.}. з Так балакав Ібрагім-паша 1528 р. з послом Іваном Гоперданuом,

а 1530 р. з Миколою Юришичем та графом фОН Лам6ергом. Іхні доне-

397

Сулейман ів зять', запевняв венецького баїло Тревізано 1554 р., що за грощі, накопичені в султановій отій «казні», можна було б вести війну цілих вісімдесят літ без перерви'. В якій мірі оті запевнення були правда, а не чванько· вита везірська видумка, що мала б засліпити й застраши ти чужоземців-гяурів? Безперечно, що в другій половині Сулейманового сул· танування в «казні» його не все було гаразд. Посол торгової венецької республіки, обстріляний птах Тревізано, не надто вірив Рустемовим заявам про те, що султанової казни стало б на 80 літ безперервної війни, та й додавав од себе: «Нема такої людини, щоб могла тому дати якусь віру»'. Так само й тодішній посол од німецько го імператора бельгі€ць Бузбек попросту писав у CBO€MY листі 1554 р. про неблискучий стан Сулейманової казни: великий везір Рустем-паша здобув собі велику ласку в Сулеймана Пишного, між іншим, і через те, що так-сяк упорядкував фінанси й спорожнілу скарбницю'. Довело ся Рустемові для цього заводити неабияку економію, врізати

султанових

двораків,

укорочувати

платню

яни

чарам і т. ін. Довелося робити навіть такі заходи, які й тодішнім і пізнішим туркам здавалися за непідхожі для могутнього падишаха. Приміром, Рустем-паша позда вав в оренду султанські ма€тки. «Люди совісні й шанов ні не хотіли братися за орендарство, а тому воно пере Йшловрукипідлотників( ... ]»,-гірко потім писав про такі Рустемові заходи письменник уже XVII віку Кочубей сення видав у своїй Збірці документів Antan уоп Gevay; «Urkunden und ActensНicke zur Geschichte дег VerhaJtnisse zwischen Oestreich, Ungarn und der pforle іп 16. und 17. Jahrhunderle» (Відень 1838-1842). Гоберданцова доповідь - на стор. 1 ід., Юришича й ЛаМ6ерга - стор. 25-55 (по латнні 74--89). 1 Русreмwпаша став везірувзти з 1544 р.

\І. Альбері: «Le reJazioni".», т. ІІІ (сер{ія] З, т. І), ФлорrеНціЯ], 1840, стор. 153. 3 «De! сЬе пап е аlcипо сЬе ле possa ауег сегіа credenza». Альбері г. ІІІ, стор. 153. 4 «(Rustanus),

imperatori carus et probatus. jussus ргосигаге fiscum

et r е m р е с u n і а r і а m tractare: а qua р І е r u m q u е J а Ь 0-

r а Ь а t Suleimannus» fлаm.- «(Рустем), султанові милий і надійний, дістав наказ УПОРЯДІ{увати казну і фінанси, що е Сулеймана здебільшого були нев поrядкУ».- Ред.1.- Augerii Busbequii, d. !egationis Тигсісае, episto!ae, Ганновер. 1629, стор. 36-37 (а60 в Ельзевірному виданні, Лейден,

1633, С10р. 54). 398

Гьомюрджинський, «турецький Монтеск'є» отой'. Та чого більшеl Навіть зілля із султанових садів, рожі та фіалки, РОЗПОРЯДИDСЯ Рустем-паша пускати в продаж, аби Су

лейманову казну збагатити'. Помер Рустем-паша 1561 р. За два ро кн після ЙОГО смерті французький король К:арл ІХ, військовий спільник Сулеймана Пишного, попрохав у Су леймана в 1563 р. позичити йому 2 мільйони дукатів, то Пишний султан приневолений був попросту одписати:

«Скарбниця наша порожня', а державні при

бутки не такі, щоб позичати комусь гроші»'. Видно, що постійні довгі війни Сулеймаиа Пишного та, мабуть, і його розкішні будування (гарні мечеті, ВОДО' проводи, мости і т. ін.), кінець кінцем фатально одбилися

на його скарбниці'. Сулейманове панування

вважається

за апогей турецької слави, але ж не дешевою ціною діс тався турецькій державі той апогей, хоч відчули це як

слід тільки вже дальші османські покоління. За шістде сят літ після Сулейманової смерті Кочубей Гьомюрджин ський непогано висловився: «Найвидатніший поміж пади шахами високої османської династії був султан Сулей ман, бо за його часів держава була розлога, казна - ба гата, військо - сильне. Та за його ж таки часів постали 1 дИВ. «Рісале» Кочубея Гьомюрджинського, розділ XVI. Рос[Ш ський] переклад уВ. Д. Смирнова в ЙОГО дисертації .КучибеА ГОмюрд· ЖИНСКИЙ и другие османские писатели ХУІІ в. о причинах упадкз Тур ЦИИ', СПб., 1873, стор. 173-174. 2 Про це Рустемове розпорядження - у Вуз6ека, Ганновер. 1629, стор. 36 (в Ельзевlіровому] видІанн;] 1633, стор. 54). Одтоді такий

продаж уже й ПРИПИНЯВСЬ, і про це згадують європейські подорожні

і в ХУІІ в. і в ХУІІІ-му (3 ХУІІІ в. варто зазначити: Р і t t о n

То." r n е f о r І,

стор.

Relation d'"n voyage d" Levant, т.

286). Садівники (<<6 ОСТ анД Ж и»)

ІІ, Ліои

dе 1717,

потім несли А поліціАну

службу. а головний садівничий (<<6 ОСТ анд Ж и·6 а ш и») був, так сказати, й палатним ПOJIіцмеЙстром.

s «DеІ nostro tesoro non s'e trovato таі» [ДQm.- сВ скарБНИці нашій нічого не знаЙшлося».- Ред.]. 4 Е. С h а r r і е r е, Negociations

de lа France dans Jt: Levant (nарнж, 1848-1853), т. 11, стор. 724. а В самому одному Царгороді Сулейман Пишний поставив семеро мечетей, переважно над могилами членів своєї сім'ї (на Жіночому база· рі - мечеть його улюбленої дружини українки Роксолани). Найкоштов ніша й наАрозкішніша поміж тими мечетями, що так і зветься «СулеЙ·

манійє», зажерла 1036000 золотих дукатів (див. доповідь Марка-АНТОНіО Доніні 1562 р. У Альбері. «ReJazioni degli ambasciatori Veneti», 1. ІХ -

серія

3, т. 3, Флоренція, 1855, стор. 19()-191).

Та Сулеймаи охоче

чинив будування і по інших містах своєї держави: в Мецці, Єрусалимі, Багдаді, Конії, Дамаску і т. ін.

399

й ті обставини, які сталися причиною для державного занепад-у. Тільки ж за тодішнім державним блиском ніх то не помічав ніяких ознак занепаду, вони тільки за наших часів виявилися»1,

ІХ Нещасливе воЮвання

старезного

султана

проти

о-ва Мальти

1565

та проти Сиготу в Угорській Русі 1566. Його смерть. Оцінка, яку дала СУJ!ейманові Пишному Європа.

Могутньому, наче в казці могутньому, «Пишному. сул танові довелося наприкінці свого довгого життя зазнати двох невдач, які були, може, й не надто вже значні, тіль ки ж для султана дуже прикрі: на острові Мальті та в ав стрійській Угорщині. Виперті з Тріполі, де вони трималися більше-менше чверть століття, лицарі-йоаніти віддалилися на свій острів Мальту (1551). Тут під проводом свого гросмайстра (вели кого магістра) Ла-Валетта (1557-1568) мальтійський орден досяг своєї найвищої слави, не перестаючи гр із но нависати над турками на морі та й чинити Їм чимало тур

бот і лиха своїм сміливим піратством'. 1 от Сулейман Пиш ний рік перед своєю смертю вирядив проти піратського острова сильний флот, щоб він став круг острова облогою й узяв би його штурмом (1565)'. Оділлято було для цього флоту якісь такі велетенські гармати, що царгородський посол Франції висловлював у своїх депешах навіть сум ніви, чи могтимуть турецькі кораблі (<<магоню,) повезти 1 сРісале).} l(очу6еtt ГЬОМЮРДЖИНСЬКОГО І630 р., розділ XVII; в рос[іііському) перекладі В. Смирнова: 'КУЧИбеЙ' (СПб., 1873), стор.

]76. Тільки ж сам Кочубей не в ДОВГИХ війнах і не в розкішних сул танових витратах добачає причину дальшого занепаду. а, головним чином, у хабарницТВі та здирствах lурецьких урядовців Сулеймана

Пишного. 2

Вели'КУ славу здобув собі своїми грабіжницькими

морськими

наскоками на турецькі кораблі мальтійський лицар Шарлю (Charlu).

див.: Е.

С h а·г r і е r е,

Negociations de lа France dans Іе Levant

(Париж, 1848 ід.), т. Н, стор. 737, 743. 3 Турецькі дж ере л з для історії' СулеАманового походу проти

М а л ь т и 1565 - це історики XVI в. Селянікі (у самому початку) та длі-челебі. Та докладніші звістки - в європейських джерелах: а) депе

ші франц(узького} посла з Царгороду, вид[ані) у Шарієра: tions ... », т. ІІ; 6) «Ітргеsз di МаНа» В.шдоніо (видfано] в

(Negociaусез6ірці

Саисовіно, 1582, стор. 414 і д.); в) У 6. Ф о л ь Є т а, De obsidione Меlifепsі-в збірці його писаннів (<<Орега», Генуя, 1587, стор. 259 ід.).

400

морем такі гармати не потопитися·. Число всіх турець, ких кораблів доходило до двох сотень, а людей на них щось 40.000, тимчасом як орден міг проти цих ворожих турків виставити 700 лицарів та 7,5 тисяч вояків. Підмо, га од християнських володарів, можна сказати, так і не

прийшла. Тільки ж непоборні форти Мальти витримали облогу, здатися мальтійці не захотіли, і коли турки для того прислали парламентера, то велИкий майстр лицарів

Ла-Валетт з величенною пихою, але не без гумору, одмовив парламентерові,

показуючи

на

рови

коло

кріпосних

ва

лів: «Оце едина смуга землі, яку Мальта ладна відступити TBO€MY панові, нехай він її запорожнить трупами янича

рів». І адмірал Сулеймана Пишного, як зминуло чоти~и місяці, уже не забажав далі стояти круг Мальти облогою та й одплив своїм флотом геть. Турки в тій облозі втрати· ли понад 20.000 люду; орден загубив щось 5.000 вояків та 240 лицарів', Друга нещаслива військова експедиція прискорила султанові Сулейманові Пишному кінець його днів, бо, звикнувши бувати на війні переможцем, до того ж, бажав· ши замазати торішню поразку турків під Мальтою, він дратувавсь тепер якнайгірше. Це (вже нам відома - стор. 385) невдала облога твердині С ига т с ь кої 1566 р., що її обороняв хорват граф Микола Зринський (Zriny). Не дивлячись на свої старі літа, султан сам виступив у похід проти того кутка австрійської Угорщини (чи Угор' ської Русі), де лежить Сигот, дарма що довелося йому старому їхати вже не верхи, а в кареті. Цікава побутова подробиця: доки султан і ЙОГО військо дісталися з Царга· рода до Белграда, то по дорозі, на своїй-таки турецькій

1 Шаріер: «f\egociations ...•. 1. ІІ, стор. 780. 2 Мальтійський орден складавсь із різних національностей, І ЛІД тод1ш:ню ХВИJlИНУ переважали там французи; а взагалі питання про flзціОl(зльності - то була одна із слабких точок мальтіЙського жипя. В ХУІІІ 8. Росія піддержувала сrocУНКИ 3 ЦИМИ ворогами турків (Пеl'" :ро І, Каreрина 11). За французької революції О-В Мальта без бою здав· .ся французам (1798), а двома роками пізніш зайняли його англійці.

Jмператор російський ПЗМО І, ot5раний на великого магістра (1798), fТepeHic резиденцію ордена до Петербурга; імператор Олександр І 0k мовивсь од звання великого магістра

1834 року капітул ордена -

fI Римі; тільки ж тепер орден-корпорація чисто духовно-благодійна. так

наче російське сЛалестинское православное общество», що з ним йоаніти й ідуть навззводи в своїй діяльності (лікарня в Бейруті, притулок для прочан в Єрусалимі j т. ін.).

262-3"

.О,І

територі1, і він і його військо снльно натерпілися од роз бійниuьких банд, і до Сигота султан прибув уже добре знервований, Більш як місяuь (од початку серпня 1566 р,

до початку вересня) безрезультатно стояли турки під Си готом, та й отут 72-літній султан Сулейман Пншннй і по мер (5 вересня 1566 р,), Воєводи потаїли од війська сул танову смерть, а за три дні (В вересня) турки взяли таки Сигот, і кріпость сама себе висадила в повітря', Європа ХУІ в" шануючи і видатну особу і політичну могутність султана Сулеймана І, дала йому прозвання «Пишний» та «Великий», ХОЧ самі турки, як було зазначе но (стор, 369-370), так його не звуть, І сучасна нам Європа в особі своїх істориків не зважиться одбирати од Сулей мана І ЙОГО титулів, От, приміром, історик-англієuь, автор «Нistory 01 Turkey» Стенлі Лен-Пуль пише: «Сул тана по справедливості варто звати «Великим» не тільки за йоГО безперечну талановитість і за блискучу низку його успіхів, ба ще більше за те, що він спромігся здобути собі

таке видатне становище в вік великих людей, в вік Карла У, Франuіска І, Єлизавети і Лева Х, в вік Колумба, Кор теса і Ралея, В епоху високої могутності імператора Кар' ла V не побоявсь він захопити Угорщину й облягти Відень; в епоху великих флотів і адміралів, Дорії та Дрека, він панував на морі до берегів Іспанії; його адмірали Барба· роса, Піялі й Драгут наводили панічний жах на всі бере ги Середземного моря, вигнали іспанuів з берберійських держав, а в великому морському бою коло Превези (153В) розбили сполучену силу папи, імператора й дожа, Трохи чи не од Гібралтара до Багдада та й од порогів Ніла до Бу дапешта на Дунаї - йОго імперія»,

Х Слов'янський характер Туреччини XVI в.

Оглядаючи султанування Баязіда І Блискавичного (стор. ІВ*), Мурада 11 (стор, 36-37*) та Мехеммеда 11 Заво йовника (стор, 100*), ми мали нагоду зазначити, що через 1

Турецькі дж ере л а про С и r отс ь к У о 6 л о r у 1566 р.

ТО Селянікі та Алі-челебі XVl в,. а ОД них черпають компілятори Печеві та Солак-ззде першої ПОЛОВИНИ XVII в. Європейські дже~ репа: 1) Petrus В і z а r u 5, De Ьеllо Раппопісо, 2) Samuel В u d і n а. Historia Szigeti; обох видав Швандтнер у І томі CBO€Ї всезбірки

«5criptores rerum Hungaricarum» (743),

402

династичні зв'язки осмаиських султанів із сербськими володарями (османськими васалами) та ще більше через яничарське військо, навербоване із слов'ян, і через масо вий перехід вельможних слов'ян на мусульманство османська держава сильно послов'янщилася в своі'х най· вищих або в найвпливовіших верствах. «Мюльбахський студент», бранець 1438 р., підкреслював у своїх запис· ках зовсім не турецький характер столиці - Адріанопо, ля за часів Мурада 11 (1421-1451) і перевагу сербської мови при дворі самого султана, де достойники, хоч віра їхня була вже не християнська, а мусульманська, не пе· реставали балакати своєю рідною мовою. За Мехеммеда I1 (1451-1481), відколи сербо-боснійські землі геть до краю позливалися з османською державою, сербська мо· ва служила вже не тільки для щоденної усиої двірської обихідки в новій столиці - Царгороді, ба широко вжива· лася Й листовно (так само, правда, як і грецька) в офіцій·

них

дипломатичних

паперах

міжнародного

характеру',

і не одна дипломатична грамота султана-завойовника по·

чинається заїждженою формулою: «од великога государа і великога амире султана Мехмед-бека» (стор. 100*). Цей процес слов' янщення турецької держави не припи· нявсь і під час апогею турецької слави, за наЙмогутиішо·

го з усіх султанів - Сулеймана І Пишного (1520-1566). Відомий історик-політик ХУ! в. єп(іскопJ Паоло Джо· віо (нар. 1483), писавши 1526 р. свій трактат про (Росію]', між іишим, зауважив: «(Росіяни] говорять мовою іллірсь· кою (слов'янською), так само як словенці, далмати, чехи, по· ляки і литовці (Литовська Русь). Вважають, що ця мова розповсюджена далеко більше, ніж усі інші, бо і в Цар городі при д в о р і о с ман і в говорять нею (оао mапогиm іп auJa famjJjaris est), і недавн.:> ще в Єгипті у мемфіських султанів та ЛИllарів-мамлюків чулася вона залюбки (<<halld ingratis auriblls аudіеЬаtuф3. Ці ело· ва про слов'янську мову утурків кинув тут Паоло Джовіо 1 Спорадично це могло траплятися й давніш.

І З ПРИВОДУ посольства в('л[икогuJ КИ[Я3Я} Василя ІІІ дО папи Кле мента УІІ (тоді приїхав до Риму посол Василь Герасимов).

з Раи}

J о v і і, Novocomensis de lеgаtіопе Basilii mngni principis писате w В. Семенова»,

Moscoviae ad Clementem УІІ.- В «БиБЛИрТеке иностраннЬІХ ІІед о России,

иждивением М.

Калистратова,

трудами

01Д. І, Т. І (СПб. , 1836), стор. 74 латlииеькuю мовою] і стор. 46 росІі й ською).

26'

403

лиш побіжно; а літ за п'ятеро, як склав він для імпе ратора Карла V свій старанний нарис турецької історії

(1531), то додав до нього й окремий трактат про турецьке військо і там написав от шо: .При султановому дворі (Су леймана Пишного) різні мови в ходу: турецька - мова володаря, арабська - шо нею написано турецький за кон -Коран; TpeТ€ місце займа€ м о в а с л о в'я не ь ка (scJavonica): нею, як найбільше відомою, говорять яничари; четверте місце Ma€ мова грецька, що нею бала кають міщани Царгороду та інших міст цілої Греччини»l_ Не треба, одначе, із останніх слів Паола Джовія виснову вати, ніби 'dовою царгородеького простолюддя була сама грецька. Ні, поляк Стрийковський 1574 р. на власні вуха чув, як ото й на вулицях і в харчевнях Царгороду убо гі співці (кобзарі) виспівують - на велику втіху для прос того люду - сер б с ь кіп і сні про славні дії турець кого війська, про перемоги хоробрих мусульмаи над гяу рами- християнами'. 1 cOrdo ас discip!ina Тигсісае mіlШае Р а u І о J о v і о autore:t при латинському Бі6ліаидровому КораНі (Базель, 1543), т. ІІІ, стор. 138. Безперечно, не звідки, як відтіJlЯ, ВЗЯВ цю характеристику для ЦОlИРЬОХ тих МОВ Л о н і цер у своїх «Chronicis Turcicis», т. І (Франк~ фурт, 1584), стор. 78; тільки ж він про слов'ЯНСЬКУ мову говорить СИЛЬ~ НІше (так, ЯК Джовіо 1526 Р ): «Тегиит lосит (іл аиlа Тигсіса) obtinet І І І у r і с а, janizaris тахіте іл usu, quae еНат соріЛ sua оtппеs alias orbis terrarum linguas ехсеllеге judicatur:. fлаm.- (На третьому місці (при турецькому дворі) стоїть ілЛ,ірійська мова, що

її найбільше

використовують яннчари і яка за своєю будовою, як вважається, також

перевершує всі інші мови на світі».- Ред.].

:І «Kronika» Мац. Стрийковського ВИЙUJ.I]а в світ у Кролевці (Кенігс· берзі) І582 р., а.ле М. Малиновський дав загальноприступне гі видання 8 Варшаві 1846;див т. І, передмову самого СтриЙковського.

стор. ХХХІІІ- ХХХІУ. Варто зацитувати Стрнйков('ького власними його словами: сЯ сам до того 11риглядавсь і на власні вуха наслухавсь, що ... в Туреччині на вулицях j на базарах, на громадських ринках співають про подвиги хоробрих людей складними віршами, ПJ:.играва·

ючи собі на скрипках (РГІУ skrzypicach), які МІІ звемо сербськими, на ЛЮТНЯХ, кобзах та гарфах, з великою втіхою для простого люду (І u d u

Р о s р о І і t е g о), що Слухає про високі діяння князів та лицарів. у турКів про найменшу СУТИЧКУ і бій з християнами зараз ЛЮДИ, які

за те здобувають утримання з СУЛ1анськоі скарбниці

(ludzie

па

І- skarbu cesarskiego ораtгzепі), складають пісні. Отак і при мені 8 Цар· городі, як одібрано було 1574 року од іспанців Туніс іГолету 8 Африці, то с к р і з ь пе ВУЛИЦЯХ, караван·сараях, харчевнях (domach goscin· пусЬ) тур е ц ь кою і с л о в ' ЯНе ь КОЮ М О В О Ю у60гі (старці·кобзарі)

крикливим

голосом

співали

гарних

пісень

про

Іе,

ЯК мужньо робили штурм яничари j як ясно виблиснули паші, санджаки,

<lауші та спахії:t.

404

1527-1528 рр. приїхав до Порти посол од семигородсь кого антиавстрійського претендента, Івана Запольї, поляк Єронім ЛаськиЙ. Слов'яни,везіри і поляк Jlаський любі сінька розуміли один одного, та й дарма що везіри взага·

лі поводилися бундючно, все ж із уст Мустафи-паші, бос няка, видерлися слова: «Будь-що-будь, ми з тобою того самого роду: ти - лях, я - босняк. Jlюбити своїх земля ків більше, ніж інших - х іба ж це не річ природна?»'. Цей поляк Єр. Ласький приїздив 1539 та 1540 р. ще й як посол од Австрії, од Фердінанда І Габсбурга. Взагалі Австрія, вважаючи на тую силу, яку слов'янщина мала при турецькому дворі, виряджала тоді до Туреччини по більше таких послів, що й самі були слов'яни. Отак од Фердінанда І Габсбурга їздили посли Іван Габерданець

(1528), Николиця Юришич (1529, 1530-1531), Йосип Ламберг (1530-1531), Єронім і його син Веспасіян із За дара (1533, 1534), Іван Барзиця (1536), Сігізмунд Гербер штейн (1541), Антон Вранчич (Verantius, 1553) - все або

далматинці або словенці. Тії посланці могли вести пере справи з османськими достойниками мовою, спільною для однієї й другої сторони, рідною СВO€Ю слов'янською. Та й сам о мус У л т а н о в і Сулейманові Пиш ному, що, до речі нагадати, везіром був у нього сербо· хорват Рустем-паша. а люба дружина - українка попів на Роксолана, слов'янська мова була не чужа. «La quaIe

egIi sHma molto е! intende. alquanto» - «Ії він дуже ша нує і так чи інак розуміє». - свідчить про це один італієць

ХУІ в. (з невольників)', який знав. що із своїми слов'ян ськими офіцерами султан Сулейман Пишний може ба лакати по їхньому - рідному. Одного разу це внйшло дуже на користь австрійському послові імператора Фер дінанда І Габсбурга, відомому Сігізмундові Герберштей навіЗ. Герберштейн 1541 р. здобув аудієнцію у султана Сулеймана Пишного. Султан сидів, старий Герберштейн 1 Посольський щоденник Ласького під заголовком .АсНо Ніегопуті

Laszky apud Тигсат, потіпе regis Іоаппіз IZapolya)>> видано у Беля в «Apparatus ad historiam HungariaeJl (Познань, 1753) та 8 усез6ірuі Катони (Пешт, 1779-1797), т. ХХ, стор. 269-332

2 Це Бассано, виданий у всез6ірuі Сансовіно XVI е.; л. 101. 3 Гер6ерштеl'iн (1486-1566), найбільше ВСJfзвлениА своєю книгою про [Росію) (І·е вид. у Відні, 1549), був РОДОМ ВtI'ЛhМОЖНИЙ словенець

із Крайни; А кожнім разі слоnен('ька мова була ДЛЯ нього рідна з ди тячИХ літ. Про свое посольство до Туреччини він теж склав доповіль

(видав Ковачич: .Ungedrfickte Stficke., стор.

405

259 ід.).

наблизився до нього та А, щоб поцілувати падишаха в руку, хотів був нахилитися, але пароксизм ревматичного болю в крижах не дав йому цього зробити. «Та допоможи ж

мені, ради бога!» - вдавсь він по-словенськи до Рустема· паші; тільки ж той ані поворухнувсь. Тоді султан Сулей ман Пишний, що так само зрозумів словенську Гербер штейнову мову, сам підніс свою руку з колін та й простяг її ДО посла l , Звичайно, що тая пошана, яку мав для слов'янської (тісніш - сербської) мови султанський двір за часів Су леймана Пишного, не могла зникнути й після його смерті, бо політичний вплив сербів, надто ж сербів-босняків, не переставав бути міцним. «Аж дивно, що пошану й багатство мають у нас самі арнаути та б осн яки, а сини пророка божого, володарю наш, цілий вік свій живуть принижені1» - нарікає в своїй сатирі поет Вейсі (помер 1628), звертаючись до тодішньо го султана'. ! близько того самого часу відомий знавець Сходу гольштинець Адам Олеарій, що їздив через [Ро сію) до Персії 1636-1639 рр., зазначає: «Отак як при перському дворі (в Ісфагані) полюбляють мову турецьку, так само при турецькому султанському дворі (в Царго Род0 улюблена мова - с л о в 'я н с ь к а, при індійсь кому· могольському - перська»'. ХІ україисы\i

невільники

•

в Туреччині, що

привозилися З

кримської

Кафи. КрИМСЬКі татаРИ·ЛЮДОЛО8И - з кінця ХУ в. бич ДЛЯ Україии. Козаки в ХУІ в. стають оплотом проон хижацьких ПШ!.рСЬКИХ "аско· ків: КН. Дмитро БаЙда·8ишневеuькнЙ і первопочаток Запорозької Січі (В 1550·х рр.); малохристирнськнй характер козацтва в ХУІ 8. 1 Покликаючись нз «Siegmund Freiherr von Herberstein» Аделунга (СПб., 1818, стор. 270), підкреслив цього факта Хаммер; ДИВ. HiM[e~

цьке видання] «Gf'sch(ichte] des Osm[anischen} Reiches», т. 11, стор. 176 (у французькому, даr.ма що авторизованому, перекладі «Hist[oire) de l'emp[ireJ Ottomlan І т. У, 1836, стор. 343, uей уступ скорочено й зібгано,).

2 Вейсі;

«HacixaT~i Ісламбул» -

«Напоумлення для

Царгорода»,

строфа 15. Текст з Нім[еuьким] перекладом видав Діц (у І томі «FundgruЬеп

des Orients», 1809; окремо .

Берлін,

1811: «Ermahnung ап 151ат-

Ьоl,),

8 О.г.еdріЙ, КН. У, j:оздllлl '23; рос[ійський] переклад П, Барсова: «Подробное опнсание путешествия в Московию н Персию, составлГен~ ное) Ад. Олеарием>, Москва, 1870, стор. 813 (від6ГИТОК] 8 ,Чтени!! в Об

щ!естве] истГории] и древнГосте!!»,

1868 -

406

1870).

f(артина татарського нашестя на Україну (за Оржe.nьським ХУІ 8.); як одганяли полонених українців дО КРI-1МУ і продаваJШ в Кафі (за

Михайлом Литвином) Тяжка доля українських невільник;в у Туреччи~ ні; (!каторги». Нащо кастрували гарненьких хлопців? НеJlихе стаио~ вище невільниць*українок; кобзарський елічню1 тил Марусі Богу~

CJlаВЮf. Слово Михайла Литвина про українських бранок. одружених із значними турками

Той СЛОВ'ЯНСЬКИЙ елемент, за ЯКИЙ досі йшла мова і яким рясніло військо та двір Сулеймана Пишного, то був елемент переважно балканський, тісніш - сербський чи там сербо-хорватський. Та густо-рясно було в Туреччині ще й іншого слов'янського люду: а саме - серед н е в і л ь ник і в.

укр аїн с ь к О г о,

Невільниками-українцями Туреччина аж кишіла. деяку, невеличку, їх частину добувалн безпосередньо самі ж таки турки-османи, бо й османам не важко було чи иити задля «есі ра»' наскоки на Поділля з Галичиною та на Волинь або через турецьковасальну Молдавщину, або з чорноморських турецьких твердинь (Очаків, Ак керма н на Дністрі, Юлія)'; в кожній з тих твердинь перебувала турецька залога, а коло них тулилися купецькі турецькі осади, де поруч інших торгових оборудок люди завжди охочі були поторгувати й невільниками - чи то пок упити їх, ЧИ то продати. Але хто найбільше постачав для Туреч чиии українських бранців-невільників, так це не самі османи, а васальний туркам Кр им (по-українськи Пере

коп)" з його хижою татарською людністю. Там, у васаль ному Кримському ханстві, османи теж мали свое власне місто з османською залогою: одібрану від генуезців (стор. 102-103*) їхню кримську факторію Каф у (Феодосію). Отая Кафа й була найважнішим складочним невільни чим базаром; в ній раз у раз знаходилося на продаж тисяч

3 тридцятеро голів людського товару, що його туди прига· ияли кримські татари. Татари вперше з'явилися в Криму в ХІІІ столітті, тоді ЯК одбувавсь великий монгольський рух грізного Чінгісхана, або, точніш, його нащадків (Батий із своею Золотою, чи 1 Есір визначає полон. полонені, бранці. Це слово. перероблене з

арабського «асір»

(бранець).

украЇНці й поляки позичили од турків

та татар.

в Пор. на стор. 340-341 картину османських наскоків на Галичину 1497-1498 рр. за часів султана Баязіда ІІ Святого. з Татарське дієслово «кымак»

визнача€. між іншим, «перекопати».

Імення, У'І'воренї 3 тих самих пнів, татарське «KыьlM» «перекоп» (чи «лерекіп» ) -

семасіологічна це синацімц,

407

j YKpaїHQbKe

Кипчакською, ордою). Тільки ж окремої кримської держави ще тоді не було. ЯК відомо (стор ~8'), Кримське ханство з васальною для Литви династією Гіреїв заснувалося за Вітов товою допомогою допіру в ХУ століrrі, блlизькоl1420 р., літ двадцятеро після руїнного Ті мурового нашестя на Золоту орду. Ми знаємо (стор. 103*), що перші п'ятдесят років свого існування Кримське ханство не було бичем для своїх хри стиян-сусідів. не так, як Туреччина. Ба й навпаки: в анти османському Луцькому з'їзді європейських володарів 1429 р. (стор. 38*) брав участь і "римський хан; а в кінці ХУ в. польські політики, отакі, ЯК історик длугош, вважали кримського хана за вартовика для української колоніза цїі, казали, що не хто ж, як він, охороняє спокій україн ських земель; знов же й інші християни, генуезці, які тоді ще володіли на кримській морській бережині н.изкою фак торій (Кафа-Феодосія - була TOдj ще генуезька), мали з Кримським ханством тісненькі відносини і навіть уплутува лися до внутрішніх справ у ханстві, приміром, підпираючи то того, то іншого 3 міжусобних претендентів. Все пере інакшилося з 1475 р., відколи турецький флот Мехеммеда !І Завойовника підбив для о с ман і в генуезькі факторії в Криму, з Кафою (Феодосією) включно, а після того поса довив для татарів на кримському (<<перекопському') пре столі завзятого Мен г л і-Г іре я як турецького васала (1478-1515) Ми бачили (стор. 103*), що Менглі-Гірей по ширив свою владу геть поза Крим: на заході - нашими чорноморськими степами він панував аж до Бессарабії; на сході - в кавказьких краях, в північній Черкещині.

давиішній бич для України (.:.],

Золоту орду, Менглі

Гірей знищив 1502 р., та ще перед тим сам встиг зробитися лютим ворогом для нашої землі: за чотири роки після Менглі-Гіреєвого запанування розпочинається од перекоп ських татар ера систематичних хронічних спустошливих забігів на українські краї. Часто татари чинили свої на скоки за наказом турецьким" Польські історики вислов люються, що «турок держав Кримську орду напоготові, як мисливець держить у своїх руках напоготові с в о р у 1

Приміром, Суледман Пишни", завойовуючи Угорщину

1526 р.

І не бажаючи пустити поляків на допомогу угорцям, наказав татарам Н!І<:КОЧИТИ на Україну (ДИВ. т. ІХ, N2 50 В серії документів «Acta Тоті·

c~ana:t. що звеl"ЬСЯ ПІК ОД імення краківського ЕП Іскопа·ДНПЛQмата TO\fі ILbKoro, 1464-1535. і почала дрЬ'куватися з 1852 р.), QOHfl ТQдi

dЮ1Q cnrсroш~ли ВОЛ:~~Ь, Підляшшя і СУlldіж:пу Гал"чин~.

хор т і В», яку раз у раз може спустити з припони й наць· кувати на кого треба. І отож тїі хорти-кримці повсякчас могли

наполювати для

свого пана-турка багату людську

дичину з України. '1 Один З цікавих для нас письменників-самовидців ХУІ В. то сучасник Сулеймана Пишного Мих а й л о Лит вин', що обмалював звичаї й норови тодішніх кримських татар. Скомпонував він свої записки між 1548-1551 рр. В Криму був він дипломатичним агентом од литовського правитель ства та й жив там, як бачиться; 1538 р.; а втім, могло б бути, ШО їздив він туди й пізніше не раз'. В своїх записках Михайло Литвин силується татар ідеалізувати; бажаючи зга нити звичаї тодішнього польсько-литовського громадян~ ства, він перебільшує татарські добрі норови й гарні при кмети. Можна через те, анітрохи не вагаючися, сказати, що ті страшні його звістки про татарських бранців, які ми наводитимем, значно слабші, ніж усе було в живій дійс ності.' Отже ж, ві н рівняє У кримчаків два їхні промисли: один промисел - с кот а рст В о, дуже вигідний і бага тий на прибутки, а другий промисел - добування укр а 1 Поруч записок Михайла Литвина цікаві

записки семи городця

Мар тин а Б рон ь О в с ь к О r о, щО теж їздив ПОСЛОМ ДО татар. Під заголовком «Tartariae descriptio» ВОНИ вперше побачили світ 1595 р., потім не раз передруковувалися і, між іншим, увіЙlliЛИ В скла).! Ельзевірної збірки «Russia, seu Moscovia, itemque Tartaria» (Лейден, 1630), стор. 254-327. Іноді ми до цитат з Михайла Литвина подавати· мемо рівнобіЖНі цитати й із Броньовеького. 2 Котрі

вони,

уривки

з записок Михайла Литвина дійшли до нас, ~ci

вкупі з російським перекладом, були АИД(lиі в рідкому тепер

«Архиве историко-юридических сведе"иЙ. Калачева, 1854, кн. ІІ, згідно з швейцарським виданням IБН) року «Michalonis Litvani de тогі bus Tartarorum, Litvanorum et M05khorum» (Базель, 1615). Ті ми,

для латинського тексту. частіш покликатимемся на «Excerpta е МісЬаl

onis Lituani fragmentis», надруковані в збірному Ельзевірному ви данні «Russia, SЄH Moscovia, itemque Tartaria:t (Лейден, 1630, стор. 189-214; примірник нашої Академії наук). Нового російського пере

КЛЗД(! дав Н. Б. Антонович у І томі його «Мемуаров, касающ[ихся] HCТ()w рии южн[ойl России» (це додаток до «Киевской старинЬІ», 18~9, май, ав густ, сентябрь - стор. 4-61). Тому що Калачівський «Архив» зробився рідким, а Антоновичеві «MeMyapы> приступні для всіх, то ми, подаючи

цитати, покликатимемся для російського тексту на сторінки отого за·

гальноприступного Антоновцчівського «он. у златинщеній форМі «Міхалон» -

російського видання. Суфікс він у середньовіковій латнні

буває звичайним явищем, коли треба відмінювати украЇНСЬКі та біло

руські ймення, котрі кінчаються на о. Перша-ліпша латинсько-польсько литовська грамота ХІУ В. і дlаліJ рясніє формами такими, я~{ Steczkoпет, Hryczkonis і Т. їн. (Стецька, Грицька). Що ж до фаМілійного прі ~вища Михайла Литвина, то, мабуть, звавсь він Тишкович.

409

ї н с ь ких б ран ц і в для рабства. Та й каже Михайло Литвин, що, хоч плідні отари вони вже держать у руках, а рабів доведеться ще здобувати з України через військовий забіг, тільки ж татари за певніщу здобич вважають тих бранців, яких ВОНИ ще не наловили, ніж той приплід, ЯКОГО вони сподіваються од своїх багатих, плодючих стад. «Ко раблі, що часто приходять до них з-поза моря, з Азії, каже Михайло Литвин,- привозять їм зброю, одіж та ко ней, а одходять од них навантажені невільниками. І геть усі їхні базари славні тільки отим товаром, що є в них раз у раз: і на свою обихідку, і на продаж, і для застави, і для дарунків. Та й кожен з-поміж них, принаймні котрий має коня, коли в нього нема готових рабів, то міркує, що Може здобути їх скільки треба, а через те контрактом зобов'я

зується перед своїми вірителями (кредиТорами) заплатити їм в належний речинець за оді ж, зброю чи за коней умов леним числом людей нащої крові. І такі зобов'язання вико нуються з повною точністю, начебто наші люди стояли в них на скотячих загородах. Був там один жид, зборщик мита, що сидів коло єдиних, вищезгаданих воріт до Тав риди'; то він., бачачи без переви незчисленну силу наших бранців, що туди переганялися, питав у нас, чи залиша ються ще люди в наших сторонах, або може ні, та й звідки їх береться така сила-силенна»'. Щоб краще проілюстру вати слова Михайла Литвина, варто додати, що на Україні ХУІ в., прим{іром] на Черкащині, в ділових документах, кажучи про можливу спадщину якогось тамошнього края

нина, писали отакі слова: «Коли б він помер або коли б ЙОГО взяли в полон татари»3. 'І Тобто на вузькому перешийку (<<перекопі»), що через нього Тав рійський

(КрнмськиД)

півострів сполучається з материко\{, Од того

перешийка, чи «лерекопа», увесь Таврійський, або Кримський півострів інакше зветься теж Перекопом. дИВ. у Михайла Литвнна, 8 збірuі

«ЛIoscovia itemque Tartaria» Ельзев[ірового] вид[анняJ 1630 р., стор. 190-191; рос[ійське] вид[ання] Анroновича в ,МемуараХ», І (1889), crop.

10; у Март. Броньовського (1595) в тому самому ЕльзевfіРО80МУ) АНД[ЗИ 1630 р., crop. 234-235. Броньовський (стор. 267) підкреслює, що,

иі]

маючи з суходолу ЛИШ ОДНИ хід дО КРИМУ. через перешийок, ханське

правительство легко СПР:>МОГJ1ОСЯ

зорган~зувати

природної рогачки і

проїзджих

завело

ДЛЯ

добру охорону тієї

правильну

паспортову

СI!стему.

Лат[инськиіЧ тексг. вид[ання] 1630 р., стор. 207-208; по-росНА.

СЬКИ] У Антоновича: «МемуарЬІ», І, стор. 21-22.

з «КОТОРЬІЙ мещанин тамошни[йJ умрет або его татарове везмут».

ДИВ. документ

1536 р., еиданий 3 ЛИТОВСЬКОЇ метрики, в київській

410

Ясно, що Україна не могла спокійно терпіти таке лихо. а повинна була чимсь його одвертати. Для захисту проти хижих татарських наскоків, що ви· снажували Україну ХУІ в., вона того-таки самого ХУІ в. виставила нову громадську верству - к О З а к і в з їхньою Січчю, отих природних иаступників старокиївського бога· тирства' з його подвигами проти степовиків на погранич· них билинних «заставах и засеках» богатирських. Саме на часи Сулеймана Пишного припадає діяльність двох знач них витязів із Черкаського староства, що пнуnнся засну· вати Запорізьку Січ'; попереду - черкаський староста

«Україні»,

1907, січень, стор. 92, або -

з другої копії -

в «Архиве

Юго·Зап[адноl1! РОССИИ', ч. 7·я, т. П, 1890, СТОР. 368. 1 В ХУІ столітті на Україні, і нашій і білоруСЬКіЙ, імення ст а р ОКИ ЇВ С Ь КИХ

б о r ати р і в були У всіх іще на вустах і навіть

поляки це добре знали. Сарніцький у своїй «Роlопіае de5criptio» (Вар шава, 1585) у статті про Київ (стор. О, обор.) згадує про чудесні ОПО· відання, що їх оповідають русини за своїх героїв,

quos Bohatiros. id

est, semideos vocant fлаm.- ЯКИХ ВОНИ називають богатирями, тобто напівбогамн.- Ред.). фіJЮН

Кміта

ЧорноБИЛЬСЬКИЙ, староста логра

ничиого міс13 Орші (В Білорусії), скзржачись у своему листі 1574 р, на .важку військову службу, на голод та холод, прохає подбати про нього, адже ж бо с-или його та його військового товариства можуть зна·

добитися для короля: «Ьо prijdet czas, koli hLldet nadl)be 11Іі Murowleniпа і Solowia Budimirowicza» {nОЛЬСЬК,- «60 настане час, коли знадо

бляться Ілля Муромеиь і Соловей Будімірович»,- Ред.} (8 есе· л о в с кий. Южнорусские БыиньІ,' ІІ). Поляк Реи, що народивсь на Червоній Русі, прирівнює кнfязя] Костянтина Острозького «опуm

bohatyrem,

ktorych

bajano»

[nольськ. -

«до

тих

богатирів,

про котрих складено легенди».- Ред,] (а саме в своїм «2\\'ierzyncu»,

пис[аніМ} 1562 р,) і зна€ навіть київського богатиря-джигуна та дон жуана Чурила Пленковича*; у своїй збірці «lwierciadlo» (1567; ие за значив Брюкнер, а за ним Франко) Рей свої вірші на шляхту - Чури·

лів починає так: «Czuryfo jakis gamrat

bylslawni w Кijow1e» (nОЛЬСЬК,

«Якийсь славнии дружинник Чурило був знаменитий у Ки€ві».- Ред,), До речі. можна зауважити, що тих вказівок на богатирство, які можна знайти в Ре€вих писаннях, не використав досі жоден ДОС.'І ідник русь

КИХ билин, і ЛИШ чисто випадково й побіжно згадав про них Олекс[ андр] Брюкнер у своїй чималій розвідці «Mikolaj Rej, studjum krytyczne» (Краків, І905, стор, 24-25), а з Брюкнера зробив цитату Ів. Фраико в своїй рецензії на нього (<<Записки наукового 'ТОвариства імені Шевчен· ка у Львові», 19()5, т, 67, Н26, стор, ІЗ), 2 Найперші прозорі звістки про дніпрові козацькі «уходи» (рибо·

ловлі та місця для полювання) документуються 1471 роком, у т, зв. «люстрації», тобто в описі київської землі; та, звичайно, проСіч не було тоді ще й помину, бо Й козацтво, у становому розуМінні иього слова,

ще 'юді не сформувалося було. Забіги кримців починаються З 1482 р,; одначе навіть до половини XVI в, козаки не творили собою окремої військової верстви, сполучеlfОЇ організації, Нам нема потреби uитувати

411

Остап Дашкович (вм. 1535), далі - княг", Qмитро Вишне· вецький-Байда* (люто загинув 1563 р.), ідо на Черкащині був старостою його брат. Перший з-поміж них, Остап Да ш к о вич, запитаний на сеймі 1533 р., що робити проти хижих татарських забі гів, зробив внесення польському правительству - зорга нізувати з козаків-молодців, іще не об'єднаних тоді в жодну організацію, постійні залоги на Дніпрі, там, де татари

звичайно переправляються 1 • Та правительство не пере вела проекта в життя', і тільки сам староста Дашкович виряджав од себе експедиuїі проти татар. Серед татар Даш· кович тішивсь голосною славою, бо,- так оповідає його сучасник,- «Дашкович не раз розбивав тата'р, так само не раз був проводи рем для татар у походах на Москву, пустошив московські землі на широких просторах та й щас ливо приводив назад татарське військо, обтяжене великою здобиччю. Х итрий, сміливий і щасливий, Дашкович був

правдивим пострахом для татар. його лице, усенький ви гляд тіла й одяг - усе було чисто татарським. Він знав їхню мову, і часто, виряджаючись на розвіди, він залишавсь невпізнаний у їхньому таборі: його вважали за татарина, та й через те, довідавшися про їхні справи, він розбивав їх на голову. А посланців татарських, що надсилалися до нього, він настромлював на палі і, для вселюдного страху, виставляв у степах по тих місцях, куди ходили татари»З. Бувалн ще й інші організатори походів, такі, як і Даш кович'. А хто заснував найпершу Запорізьку Січ, дак ее князь Дм и тр О Б а йда-В и шневец ьк и Й*, вельможний авантюрист (<<байда») з роду Гедиміновичів. Народивсь він на Волині, та замість вести там магнатське життя при святив себе боротьбі проти татар і подавсь на Дніпро, до Черкащини та й ще далі на південь. Там, десь так на потут в «іС10Рії Туречци}:и І історії

[ ... ).

1 «I\ronika Магсіпа

всі

джерела для

найстарішої козацько1

Bielskiego» (пом. 1576 р.), передрукІованаl

у ваРШ8вськіА серії «2Ьіог dziejopis6w pofskich., т. І. (Варшава, 1764), стор. 514.

t «Podobala sit: tз rada wszystkim, аІе przefls'~ піс п1е stalo.,- каже

Більськиіі (стор. 514).

3 «Acta Тоmісіапз», ХІ, 233 (записка про похід на Очаків

1528 р.) .

.. Відома фраза [ ... ] ВОЛИНСЬКОЇ шляхти в 1540-х роках: «Тут на ВOlIЬІІІИ будь есть або не есть перемир'е з 1зтаРbl. ТОГДbl !lрел,с" ~ КQЩІ

малозседае",(див. <Zr6dla

dZiejow•• , т. УІ. стор. 29).

412

чатку 155О-х років', він на дніпрових низах на острові Хортиці «коло кримських кочовищ» збудував замок і згур· тував козаків для боротьби проти кримського ханства. Оце й можна вважати за первопочаток З а пор і ж ж я Січ і; звідси й почало козацтво кристалізуватися в орга нізовану верству, яка має свій осередок; мине ще 1/4 сто ліття і побачимо, що запорозьке козацтво вже так і титу лується; «січове»', а сам острів Хортиця з пошаною згаду ватиметься в польських географів XVI в., як славна твер· диня героя Вишневецького'. Та сам князь Байда-Вишне вецький загинув раніш. Згубили його, одначе, не татари коло Запоріжжя, а сам султан Сулейман І Пишний у Цар· городі. Бо Вишневецький мав надто нетерплячу, бурхливу вдачу і не зміг звікувати свого віку в Хортицькому зам кові. Побував він і в Москві на службі царя Івана IV Гроз ного та й допомагав йому битися з тими самими кримцями, а 1562 року з'явивсь він претендентом на престол воєвод ства Молдавського, що підхилялося султанові СулеЙма. нові Пишному. Щасливіший молдаванин-претендент захо пив його, пораиеного, в полон та й одправив до Царгороду'. Тут чекала завзятого лицаря-козака люта кара. І теперішні українські пісні', і старі перекази (занесені й до старих польських хронік)' повідають, що султан' наказав ски-

1553 р. король ПОЛЬСЬКИЙ згадує про це 8 своєму листі ЯК про

готовий. довершений факт. , Пор.

r.•. ].

З дИВ. Стан. Сарніцького:

cDescriptio Poloniae» (Варшава, 1585), cInsula est іп alveo Borysthenis, сlага

стор. В 4 об., стаття «СЬогсуса»:

Visniovecii herois оесопоrnіа militari,- іЬі епіт sedem et firmamentum sui roboris stabiliverat» [лаm.-«ХОР1ИЦЯ): c€ острів у річищі Борістена (Дніпра.-О.

Г.), славний героя 8ишневецького військовим господар

ством, бо там він установив оселю і твердиню своєї СИЛИ».- Ред.]. " ДИВ. N. Joгga: (Nouveaux таіегіаих pour servir а I'histoire de

Jacques Basilikos I'Heraclide, di! lе Despo!e. (Бухарест, 1909), crop. 8 і дfалі]. (Із польських джерел - див, у Март. Більського, вид[ання) 1764, crop. 558). 11 дИВ. 11 варіантів в (Историч[еских] песнях малорусского наро· да» Вл. Антоновича та М. Драгоманова, Т. І (І(иїв, 1874), стор. 145-153.

е Щодо польських хронік, то про БаДдину смерть ДИВ. докладно

у його близького сучасника - Март. Більського (ум. 1575)' (Kronika Polska' (варша"[ське] вид[аннн] 1764), стор. 558; У Стан. Темберського ХУІІ В.:

.Chronolog!a _упор!іса.,

[(раків,

1669, стор. 1&-17 (повну

виписку дано у Антоноврча і Драгоманова: сИсторfическиеj песнн малорусского народа», т. І, Київ, 1874, стор. 154-155); У Несецькоro (ум.

1774): [(огопа Polska., 1728-1748, т. IУ,545. , Тобro Сулейман Пишннй (пом. 1566), 413

нути Байду 3 високої башти на гак у СТІНІ; гак зачепив Байду за ребро, і той так і завис на ребрі. Ой, ВИСИТЬ Байда та й не день, не два, Не одну нічку та й не ГОДИНОЧКУ,-

співає про нього пісня ' . Аж три дні висів він отакечки, ка· жуть польські хроністи, і не переставав вигукувати ганебні лайки проти пророка Мохаммеда, аж доки туркам стала вже не видержка слухати, як він гудить їхню віру,- і сам султан' застрілив християнського лицаря з лука. Ще в одному переказі' додавалося, що турки видобули з мерт· вого Байди серце його, покришили та й з'їли кожен іlO шматочку, щоб придбати лицарську його силу. Найближ чий свідок-самовидець, французький посол у Царгороді,

хоч і як коротко згадує про смертну кару Дмитра Вишне вецького (в жовтні

1563 р.), так само стверджує, що сул

тан звелів того заполонеНQГО

злочинця

кинути

на

гак,

engancher'. Пісенний переказ обмальовує князя Байду-Вишневе цького' як людину, що гудить Мохаммеда і щиро вірує в Х рис т а. І, мабуть, таки був з того витязя путящий християнин. Можна вказати теж уривчасту звістку в яко гось поляка ХУІ в., що козаки, задумуючи похід проти мусульман, ходили по селах і гукали: «Х то хоче за хри стиянську віру на палю попасти, кому є охота за святий хрест бути четвертованим, колесованим, хто ладен одтер піти всякі муки і не боїться смерті, той приставай до нас. Не треба смерті боятися: од неї не встережешся І Отаке

Антонович і Драгоманов, т. І (1-74), стор. 146. 2 У Більського (стор. 558) це попросту «турки) -

сах go Тигсу ustrzeJa1i z luku, gdy przeklinal ісЬ Machometa» fnoAbCbК.- «аж турки

!Зистрелили 3 лука по тому, хто проклинав ЇХНЬОГО МагомеТI1».- Ред.]. 3 А саме у Несецького. 4 дИВ. В збірці дипломатичних

документів Шарієра (Е. С h а г .. r і е r е, Negocia tіопs de Із France dans le Levant. Париж, 1848 ід.),

т. 11, стор. 741-742.[ ... Пітон де Турнефор (РіНоп de ТоиrnеІог!), відомий учений французмподорожній, у своїй «Relation d'un voyage

du Lеvапt», Т. І (Ліон, 1717), стор. очно

проілюструвати

оту

люту 'кару

ІІІ, дає й малюнка, щоб на· через Із ganche (<<ипе espece

d'еstгарзdе»,- пояснює він при тому), і докладно оповідає, як попе· реду піЛтягують засуджену людину вгору блоком, а тоді раптом пуска

ЮТЬ блОК,- і людина леТИ1Ь униз, по стіні, та й падає на гак; дехто, зависнувши на гаку чи ребром, чи грудьми, чи

пахвами, може жити

в такому становищі ще два-три ди: ,- зауважує Турнефор.

414

наше життя козацькеІ' •. Проте ми були б допустилися аж надто помилкового анахронізму дЛЯ ХУ! в., коли б з того захотіли виснувати, що козаки чаL;В кн. БаЙДи·Вишне· вецького та Сулеймана Пишного, або навіть аж самісінь, кого кінця ХУ! в., були передусім релігійні борці за хри· стиянську віру проти нехристів-бусурманів. Польський географ-літописець кінця ХУІ в., автор «Descriptio РоІопіае» Стан. Сарніцький, збиравши звістки про козаків літ на двадцять п'ять пізніше, ніж жив Байда, в 1580-х роках, добачав у козаках з релігійного погляду побільше мус У ЛЬ ман. «Religio apud eos magna ех parte - Macho-

metana»',- записав він.

Припустимо, що в словах Сар· ніцького є дуже знаЧна пересада, але й вона характеристич на. Безперечно, що питання про віру стояло для козацтва ХУ! в. геть на задньому плані. Козацтво ХУІ в. являлося, з одного боку, протестом демоса проти панських порядків Польсько-Литовської держави, з другого боку - само· обороною проти татарського нестерпнучого хижого наїзд ництва. Орда нападалася, брала в неволю і треба було якось ставити їй перепони, щоб вона не виловлювала собі невольників з України. ЯК заснувалася Січ, то й одбивати татар стало легше.

Та тільки в певній мірі. І, наприклад, тії звістки, які ми маємо про той татарський забіг на Україну, що скоївся літ за 15 після загину дм. Вишневецького і літ за 10 після смерті султана Сулеймана Пишного, малюють нам наїзд орди мов якесь невідкличне стихійне лихо. Зазначаючи своє глибоке нещастя, депутати з українських земель при їхали тоді на сейм у жалібних похоронних убраннях. Адже ж орда крізь Молдавщину вдерлася (1575) на Поділля, як стій розіллялася аж до Львова, мов вогняний вихор налетіла на Волинь; заціліли після неї самісінькі замки та панські двори, де була Ьгоп раІпа, тобто, очевидячки, й гармати. Захоплено було й одігнано в полон щось 40 ти сяч коней, з півмільйона голів рогатої худоби, овець-без

1 ДИВ. працю П. Куліша «Первий период козацтва, од ЙОГО по чатку до ворогування 3 ляхами» у львівському журналі «Правда»,·

1868, N, 12-13, стор. 143. [ ... ].

, [еА віра в них здебільшого магометанська» (3 лаm.).- Ред.].

С а Р н j u ь кий, Descriptio Роl0піае (Варшава, 1585), СТОР.. В 4 обор.,

в статті cCzerkasy». ДО ЦЬОГО свідоцтва пор. толкування у Куліша . •История воссоеДинення Руси», Т. І (СПб., 1874), CTvp. 66-67, [ ... ].

415

ліку, а людей в неволю - понад 35000'. Так оповідае сучасний дієпис', і МИ після того аж надто добре можемо зрозуміти, чому - як каже той діепис - депутати 3 україн ських земель повинні були З'ЯВИТИСЯ на сейм у похоронній жалібній одежі'. Разом з тим ми яскравіше зрозуміємо дав нішній факт: чому од того жида, що збирав мито коло в'їзду в Крим, Михайло Литвин почув відоме вже нам запитання:

«А щО, чи залишилися ще люди в ваших краях?» . «Отак раз у раз мають вони рабів у запасі ,- каже далі Михайло Литвин, - не тільки, щоб торгувати з іншим!! народами, ба й для того, щоб забавлятися ними вдома та задовольняти свій нахил до лютих учинків.'. Останні сло ва-про люті забави - добре доповнюються тим, що повідає Герберштейн: «Старі й немічні люди, за яких не можна буде здобути багато грошей і які Для праці непридатні, такі ,достоту як у ловців зайці молодим собакам,- оддаються у татар молодикам, нехай тії вчаться на них військової справи та добивають Їх камі нням, або кидають їх у море, або вбивають їх якимсь іншим способом»'. Українські пісні кажуть, що татари заливали бранцям очі смолою-живи· цею·. Одганяли до Криму полонених вкраїнців, окрім гар нішого жіноцтва, пішки; це нам описують і татарські пись· менники ХУ! в., ще й додають подробиці про те, як коло бранців Їхали татари-верхівці, оточуючи свій людський товар, наче ланцюгом, та й підхвиськуючи нагаями; а щоб не можна було поплутати здобич, то бранців «значили т а в р о м, розжареним на вогні; і припікали тавром ті самі частини тіла, куди таврують і товаряк»'. З цим оповіданням 1

З них десята частина, переважно діти, 'припала султанові lурець

кому.

а Л саме Святослав Ожельський (Swi~toslaw OrzeJski). дИВ. його ,О'іеіе Polski. 1572-1576, przelozyl \VI. Spasowicz, т. ІІ (СПб., 1856), стор. 175-176. 30жельський,

Т.

11, стор. 180.

., Лат(инський] текст, вид[ання} 1630 р., Сl0р. 208; рос[ійський] l1ереклrад] в «Мемуарах) Антоновича, І (1889), 22. 6

r е р бер ш т е й н, Записки о Московии, росliАський] переклад

Анонімова (3 базельського вид[ання] 1556 р., СПб., 1866, СТОР." 144. tJ «В'язали руки та сирицею rремінцями), а' залили очі та живи~

цею».- Ант О н О В И q

і Пра r о ман о В,

Историч[ еские] песни

малорусского народа. Т. J (Київ, 1874), стор. 79. 1 Х арт а х а А, Историч:еская судьба КРblМСКИХ татар,-У ~Be(,T' НИkЄ ЕвропЬІ).

1857, лютий, стор. 152,- за

ХУІ В.

416

Ходжа·Раммалем, !ІOJIОВ.

збігається те, що знов далі каже Михайло Литвин': «Котрі

3 тих безталанних людей дужчі, то таких часто, КОли не Ba~ лашать,

то т а в р у ють на лобі й

по

щоках,

вони,

зв'язані або закуті, мучаться вдень на праці, а вночі по темних в'язницях. Годують ЇХ скупо, аби не вмерли, і дають їм їсти стерво, гниле, вкрите робаками, яке й собакам Їсти гидко».

Одну десяту частину з кожного ясиру татари повинні були оддавати своєму ханові як обов'язковий податок. Мартин Броньовський (1595) каже, що розподіл бранців одбувається заразісінько після того, як грабіжники, вер таючись з забігу, вступлять на свою перекопську територію, і найперше дається lf10 полона-хаиові. А вже решту того людського товару, розподіливши проміж собою, татари можуть і продавати'. «Коли рабів виводять на про да Ж,- повідає Михайло Литвин,- то ведуть їх на майдан довгою низкою, одного за одним; отак, як летить ключ журавлів, посуваються вони прикуті по десятеро один до одного за шию, та й тими низками по десятеро й продаються з аукціона (ліцитації)3. Аукціонер-оцінщик вигукує голосно, що оце нові раби, ще не зіпсовані, не хитрі, допіро привезені з землі Коро ЛІвської ( ... ]. «Цьому товарові складають у Тавриді ціну дуже по-зна вецькому, і купують його дорого чужоземні купці, щоб за ціну ще більшу перепродати далеким народам чорного ко ліна, сарацинам, персам, індійцям, арабам, сірійцям та

І Лат!инськийJ 1екст видfанняl 1630 р .. стор. 20А-209; по-росіі й

ськиj в cMeMyapaXJ, видІ авІ Ант.JНОВИЧ. І (1889), стор. 22-24. 11 МагОпі В r о n і о v і і, T<lftariae descriptio.- В Ельзев[ірО8ОМУ) енц!анніl «Russia, itemque Tartaгia» (Лейден, 1630), стор. 319. 3 Бранець-серб Джюрджевич. що бл, 1541 р. так само дав ОПИС невіЛЬНИlпва, КОЛИ не в КРИМУ, то в ТуреччИНі, дає інакше порівнян

НЯ: (ВИГОНЯ1Ь рабів на майдан, наче отару 6араніР чи кіз»; ДИВ.: 8art· hol. G е о І' g і е u і z, De Тигсагит moribus (ЛеЙл.ен, 1578, стор. 8586). Бельr:-іЄць Буз6ек (1554) та англієць ДЖОРДЖ Сенді (1610) рівня~ ють невіЛЬН}1ЧУ череду ДО коней на ярмарку: «аа catena ilIigati, quem ad modum apud nos venales equi.longo ordine trahebantur~ {лат.-сзв'я зані ланцюгом, поді6нодо того, ЯК

КQJlИ їх ведуть на продаж».- Ред.

нас зв'язують у довгий ряд коней,

(Бузбек, Ельз[евірове] вид(анняJ,

1633, стор. 109); «as horses іп faires» (Сенді, див. передрук у Гаклюйто вій серії, extra series, т. УІІІ, Глазго. 1905, стор. 151.

27 2.317

417

асіріЙцям ' ... І як купуються там невольники, то зогля даються нетільки їхні видимі члени та зуби, які не повинні бути рідкі та чорні, ба й потайні частини Їхнього тіла, і коли покажеться якась бородавка, наріст, шрам або інша прихована гандж або вада, то таку покупку й назад повер тають

... »

Повний обурення проти того, що отак сильно пони жається хрнстиянська людська гідність, Михайло Литвин тут забував, що й на його батьківщині пани не· далеко одійшли од татар з цього погляду. Адже ж бо і в «АристотелевЬІХ Вратах», які являють собою щось ніби енциклопедію-домострій, ми читаємо

за Віленським рукописом ХУ-ХУІ в.,

N. 222-2722:

«Врата 18 (розділ 18-й), о. к упл и раб и р а б ЬІ н ь. Пересмотри всю плот[ь1 его вместе светлом, противу с[01лнца, даБЬІ не утаилося в нем нечто трудоватое (А. Кр., себто наріст, шрам і т. ін.,- так само, як і в в КафіІ) ... lзри межи носа и ока; таМ0 будет лн пры а,' потиснул БЬІ палцом своим; аще вы детьь оттуду гной, ведай, иже ес[ть) ф[иlштол (А. Kp.-fistula) ... Аще же зуБЬІ его малЬІ и падут[ь), ее знаменует[ь) хворобу жи вотную. И смотри на тело его, даБЬІ не БЬІЛО там ПРЬІЩЯ, любо места грубого, иже (А. Кр.- бо) можеть БЬІТИ, что зберется за долгое время - и будуть свиниями (А. Кр. scrophulae)3. И положил БЬІ его навзнак, и щюпал по чреву, аще будеть там место болезнивое, а овсем (А. Кр. а надто) - месте плючном и селезном и у лошки (А. Кр. коло легенів, коло селезінки та коло відтулини задньо· го проходу). И повелел бьr ему ходити назад и наперед, и смотрел БЬJ крепости ступания его, и велел БЬJ ему І ,\\ож~ бути, що під асіріАцями розуміє тут Михайло ЛИТВИН не арамеЙціВ (які й досі охоче звуть себе асіріЛ:цями), а вірмен, яких е багато на Micuj давньої асірійської lериroрії .

• Того Віленського рукопису М 222-272 я, маюqи на те важні

!lідстави, вважаю за копію 3 київського оригіналу 2~oї ПОЛОВИНИ XV в.

Деякі 3рll3КИ МОНИ 3 цікавими діалектичними рисами київської балачки кінця ХУ 8. я 3f1ідти подав у сХрестомзrії письменської староукраїн·

щини»

В дoдa'JКY до «Нарисів з історії української мови» (КИЇI\,

1924,

стор. 172) [ ... І. а Що під «СВI1ННЯМИ» треба тут розуміти не що інше як скр<х"рули (пухлинн.-Ред.), про це не може бути жодних сумчівів. Так скрофули ЗВУТЬСЯ Й по~ара6ськи (<<ХанаЗір» ), а звідти А· по·перськи і в інших cxiд~ них мовах. Про цей термін у тодішніх чИ там трохи пізніших ПЕ'рсів ДИВ. у Раф. дю Мана, ,L'estat de Рег.. сп 1660, вид[авJ Ш. Шефер у пуб

лікаціях сЕсоlе des langues оrіепtяlеs vivantes», Париж, І890, стор. 149. 418

побечь борзо (А. Кр.-швидко побігти), будет(ь/ ли кашляти или часто ды ати» (лл. 32 об.-33 об.)'. Варто пам'ятати, що «АристотелевЬІ Врата», пере кладені (небезпосередньо) з арабської мови (<<врата» араб. «абваб», себто розділи, статті), належали до письменства т. ЗВ. жидовинників, а вже ж З8жидовіле письменство було духовною поживою саме для найпере довіших і найліберальніших громадських кіл кінця ХV-поч(атку] ХУ! в. (Переклад з арабської мови попе реду був зроблений на [єврейську], а тоді на старопись менську українщину)'. «Отаке одбувається,- додає Михайло Литвин, - по всіх містах на (Таврійському) півострові, а надто в Каф і. Там цілі гуртки отих бездольних невольників одганяються 9 базару попросту иа кораблі. Оте не місто, а огидна й за жерлива прірва, що п'є нашу кров, лежить коло затоки,

вигідної для морського торгу.'. Царгород був одним з головних пунктів, куди работор. говці везли 9 Криму продавати отих українців. Перед тим, як вивезти свій живий товар з Криму, купці повинні були заплатити туркам за нього мит о, В кафській-таки та можні-дуані (бо в Кафі адміністрація була турецька, не татарська). Вивозилося рабів так багато, що тєє мито ста новило одну не з останніх статей прибутку до османської скарбниці. Наприкінці 1527 року везір Сулеймана Пишного казав Єронімові Лаському, послові з Трансільванії: «Хоч МИ З Польщею не воюємо (бо склали з нею замирення на три роки), а проте за останні роки стягли з неї понад 50000 ду катів, не самі, а через татар. Бо котрих браиців татари на бирають з польських країв, то продають до Туреччини, і на тому заробляють наші таможні. от уже два роки, як

таможні в Юлії та в Кафі дають нам прибутку на 30000 дукатів більше, ніж звичайно»'. Разом з тим деяку частину 1 Або ДИВИСЬ в друкованому виданні М. Н. Сперанського: «Арис

тoreлевЬІ Врата>, СПб.,

1908, стор. 194-196.

11 Окрім 8С1УПНОЇ розвідки М. Н. Сперанського до тексту сАриЄ'то

телевыx Врап ДИВ. МОЮ статтю в «Истории араБОВ) (Москва, 1914), т. І,

стор.

127-132. cNon urbs, sed vorago sanguinis nostri»

fлаm.- «Не

місто. а

прірва, повна нашої кровї».- Ред.1. • ЛИВ. (АеНо Ніеroпуті Laszky apud Turcam потіпе regis lоаппі~, вид(ано] у Беля (Веl): cApparatus ad histOl'iam Нuпgагіае» (Posc.nii, 1703, див. стор. 159) та вусезбірці Катонн (Пешт, 1779-1797, т. ХХ, стор_ 260-332). Трохи чи не всю, хоч j довгу, промову того везіра

27"

419

тих невольників, яких притягали хижі кримці з України, вони повинні були одсилати ще й як безплатний, обов'яз ковий под а ток султанові. Ми не Ma€MO точної цифри невільничих голів, скільки їх виплачувалося 3 Крима за часів Сулеймана Пишного, але судити про тую цифру ми більше-менше можемо з пізнішої звістки, вже XVII в.: той новий кримський хан, який допіру вступив тоді на пре стол, зобов'язувавсь перед султаном «стягти З кримських

та иогайських татар 20000 душ полоняників та й одіслати до султана»'; правда, на думку татар, це була аж надто ве лика цифра, і вони навіть побунтувалися проти свого хана за таку невигідну для них оборудку2. Те, що далі чинили з українськими неВОЛЬНlІками, від коли їх привозили з Кафи (Феодосії) до Царгороду або до інших надморських міст у Туреччині, залежало од того, які були тії невольники. декого з рабів використовували тільки як худоб'ячу робочу силу, приміром, на городах та в садах, на портових пристанях, часто спрягаючи їх укупі з правдивою худобою". Та й на всякій іншій роботі поводилися з рабами не як з людьми, а як з худобою: «Краще вмерти, ніж до їхніх рук дістатися!» - згадуе про свою неволю один тодішній італі€ць'. А вже ж прегірко доводилося страждати тим рабам, кого вкидали на кораблі - «к а тор г И», себто на галери,

щоб вони там разом у гурті гребли важкими «катаржними.

Ібрагіма навів Хаммер: стор. 105-108.

cHist[oire] de І'етріге Ottoman», т. V (1836).

1 «AKты' относящиеся к истории ЮЖНОЙ и западноА России, соб v р!аинuе} и издfаННbJеj археограф[ическойJ комиссией», т. УІ (СПб.,

1869), стор. 151, показання полоняника 1666 р. 2 Про бунт проти хана ТОЙ ПOJlОНЯНИК 1666 р. показав: «И как де ОН (НОВИЙ хан) ПОЛОИЯНИКDВ учал БЬІЛО сТатар с6ирать - и Татаровя де ПOJlОНЯНИКОВ Давать ему не почали; и З3 ТО почала Бы ь у них

и хотели де его Татаровя с крыскогоo юрту выить»

(c-АктЬІ,

есора

отнfося~

щиесяl к ИстlоРииl юж[нойJ и зап~аднойl России», т. УІ, стор.

151).

Видко, що цифра данини 20000 рабських ГQ.'1iB була таки для Крима незвичаiJна: звичайно плаТИJ10СЯ султанові менше.

3 Звичайно, що така сама ДОЛЯ була б чекала бідних бранuів і тоді, коли б їх не привеЗЛI-1 до Туреччини, а залишили А КРИМУ, бо й кримські татари орали свої поля невіJlьниками. дИВ.

стор.

у Броньовеького

306 в Ельзев[ іровому] збірному виданні 1630 р.

(1595)

4 RaccaHO - вусезбірці Сан"овіно ХУІ в. (стор. 96): «Е pe~~io star іп тап sua, che morire. (лйm.- «Краще вмерти, ніж в його руках опинитися!. -

Ред).

420

веслами" І вдень і вночі галерн! (<<катаржні.) гребці зали шалися прикуті до лавок; лав тих на одну галеру треба було 24 -26, по три-чотири чоловіки на одну лаву; щоб галера йшла без перерви і неспинялася, прикуті гребці і їли і спали, чергуючись поміж собою, але не кидаючи кожен свого місця. До пояса вони були звичайно заголені, і хвилі били по їхньому тілу в усяку погоду й негоду. На намощених кладках в проході поміж рядками лав походжав суворий доглядач або, як його звуть українсьиі думи, «ключник» (з ключами од невільницькихкайданів)та й без жалю періщив гребців зверху по голих спинах гарапієм із сирого ремі ня. В кобзарських думах ми раз у раз чуємо невільницький плач, що «кайдани руки-ноги поз'їдали», «сирая сириця до жовтої кості тіло козацьке проїдає». Часом били неволь ників колючою таволгою, або, коли йти за її епітетом у ду мах, «червоною таволгою», червоною - з людської крові". Нема чого дивуватися після того словам венецького посла, який у своєму описі Туреччини 1554 р., торкнувшись флоту Сулеймана Пишного, каже за галерних гребців, що «тим

безталанним

невольникам

часом

уже

не

видержка

терпіти биття та голоднечу та повсякчасні смертні загрози, і вони «турчаться», тобто переходять на Мохаммедову віру'. Кращої долі могли сподіватися в Туреччині гарненькі й неелабосилі невільники х л о n ці. З них виховували яничарів. Багато кому з-поміж них щастило потім піднестися й до неабияких державних посад, і Михайло Литвин не надто, може, й перебільшував справу, коли писав: «Всі міністри отих тиранів (себто турків), євнухи, секретарї й тямущі люди та їхнє осібне військо - яничари, що з диі тячих літ навчаються військового знаття та військово дисципліни, оті, що з них обираються воєначальники й ба· 1 По*турецьки галера звеl'ЬСЯ «каДh1рга», 01же ж україНці СВО:О назву «каторга» ПОЗИЧИЛИ, ЖИ80ВИДЯЧКИ, не ОД турків, а ОД грек:в ('X.a'tE. pтo~). дИВ. мою «Украинскую грамматику», т. І, стор. 242-243. 2 У Антоновича й LТрагомзноаз в примітках до думи про те, ЯК

утікав СаміАло Кішка з турецької каторги (1599 р.), згуртовано чимало цікавих подробиць j про галерне збудування і про галерних гребців (сИсторичfеские] песни малорfусского] народа», т. І, Київ, 1874, стор. 220-222,224-226). У .Киевско!! стариие. 1891 р. (март, стор. 511512) описано малюнок XVI в., понаннА у книзі 1590 р.; там намальовано гребця~українця на галері ..

з Цей венецький посол 1554 р.- доменіко Тревізано. Його «Relazione деll'ітрего Оttоmапо» видав у своїй всезбірці Євг. Альбері: «ReIazioni degli аmЬЗf;tїаtогі Veneti вІ Senato),o, т. ІІІ (серія 3, r І), Фло· ренuія. 1840і Днв. там стор. 143.

421

рони,- усі вони родом із нашої крові'», Щодо е в н у Х і в, то валашено (кастровано) їх, як воно з давніх-давен води лося на Сході, побільше на те, щоб були з них добрі сторожі над гаремами; і звичайно, що коли євнухи бували на вроду негарні, то це для гаремної справи виходило й краще', Тільки ж валашилися (силоміццю робилися кастратами) так само хлопці й дуже вродливі, котрі скидалися об личчим иа дівчат, 3 такими й поводилися краще, але, як пише про це в своїх записках один серб-бранець бл, 1541 р .. «поп іп aliud sunt і псоlumes, quam іп obsequium sceleratissimae liЬіdіпіs'», Кастрування ж одбувалося найрадикальнішим, без пощадним способом: намагалися, щоб у кастрованих гар неньких рабів була знищена безслідно, до останку, геть усяка, навіть найменша ознака в їхньому тілі, яка могла б собою нагадувати, що це були колись хлопці; такі покалі чені люди; що ЇМ коли треба бувало помочитися, могли це робити лиш за допомогою срібної трубочки, що вони її мусили повсякчас носити із собою в своїх тюрбанах на голові 4 . 1 ПО.РОС[ШСЬКИ} ДИВ. в «Мемуарах, касающихся истории Юж· [нойJ Р[оссниl' Вол, Антонович з, т, (1889), стор, 23,

От як опису~ Морієр у своему орієнталістично'dУ ромаНі «Хаджі

Баба Ісфаханськиff» ідеальниА тип євнуха: (Величенна голова на ДОВ" гіА, тонкій, але зібганій шиї; на обличчі -

безліч зморшок а60, краще

сказати, склаДОК обвислої шкури, які вкривали його вид хвилястими

оборками; вирячеНі очі, раз у раз сльозуваті, аж червоні, ДИВИЛИСЯ дурним, але лютогаДlnqим поглядом; замість носа -

невеличка гулька.

Що було в нім наііогидніше, а через те й найцінніше, дак ее рот: внщи~ РЕ'ні, рідкі зуби нагадували дірку, закладену гратами; спідня губа одвисала на бороду, і видко було, що вона всередині мало-мало не гниє.

Одне слово, євнух був ідеальний. до того ж він як балакав, то наА· більше здавалося, що то кумкає жаба. За таким ЕВНУХОМ С'ам чорт не

був би нічого вдіяв в гареміІ» По~росfjйськиl див. в переробці бар (она] Брам6еуса (Сенковського). сМирза Хаджи~Баба Исфахани", т. ІІІ (СПб.,

1845" стор, 20-21, r«Hi в чому ВОНИ такі не завзяті, як у служінні найзлочиннішіА похотІ (. лзт,),- Ред,I,- В з r І h, G е о r g і е u і z (Джюрджевич), De Turcarum moribus, Лейден, 1578, ст()р. 78-79.

• АнглlйськиА подорожній 1610 р, Джордж Сенді (Sandy) пише,

що турки валашать рабів, cmaking а1l smooth, а s t h е Ь а с k о f І h е h а n d (whereof diver. doe dye іп Ihe сuШпg), who ,иррlу IЬе uses

of naturewith а silver quШ, whJch they weare

іп their turbant5» [англ.

роблячи усе таким рівним у НИХ, МОВ долоня (причому дехто вмирає під час операції), j вони змушені бувають задовольняти своі' природні потреби при допомозі срібноі' трубочки, яку вони носять у своїх ча.'l

мах.- Ред.]. див. подорож

George Sandy в новітньому передрукові

f-Iakluyl Society, ехlгз series, т, УІІІ, Глазго, 1905,

стор,

152,

Сен-

А вже ж до кого доля була в Туреччині найлагідніша, дак се для вродливих б ран о к З України Той самий Михайло J]итвин, що дав такую, повную жаху, картину тяжкого становища неВОJlьників~qоловіків. каже:! «Жінок, що мають задовольияти чоловічу жагу, продавці тримають по-інакшому. декотрі повинні розвеселяти на банкетах, то тих навчають співати та грати ... Меткі торговельщики та фактори ие одразу виводять на продаж тих хлопці в та

дівчат, котрих мають найкраших серед гурту бранців, але попереду одгодовують їх гаразд, зодягають у шовк-€дваб, білять та рум'янять, шоб продати якнайдорожче. Гарні дівчата нашої крові купуються іноді на вагу золота' і, як іноді, то тут-таки на місці заразісінько і перепродаються З , даючи собою продавцеві чималий зиск, .. Всі вони (мусуль мани) жадібно пнуться дружитися з невільницями ... Діставшися до гарему значного достойника, українська бранка, через свою українську вдачу, через тую силу волі й характеру, які взагалі Ma€ українське жіноцтво, легко мог ла не тільки прихилити до себе душу свого пана-чоло віка, ба й взяти над ним певну силу. Могла вона здобути таким чином і політичний вплив, а надто коли вона ОДКИ·

»'.

ДЇ€Bi казано, що почали валашити людей отаким страшним способом

з часів султана Селіма

11 П'яниці (Сулейманового сина).

1 «MeMyapы' касающrиеся) ист(ории] Южfной] Рfоссин)>>, 1,22-24. 2;

Надто ДОСЛОВНО розуМіти цей гіперболічний ВИСЛОВ, звичайно.

не випада. Дорожче, ніж українки, ПРОДЗМЛИСЯ черкешенки, а вже ж за добру ціНу ДЛЯ черкешенки вважалося 6000 піастрів, тобто менше,

ніж півтисячі золотих карбованців. Щоправда, Михайло ЛИТВИН додає: «Я кін О д і»,

себто мм на уnззі виняткові випадки.

з Відомий учений-подорожніЙ Рittоп de Тоuгпеfоrt у своїй «Relation d'un voyage du Le"ant», т. JJ (Ліон, 1717, стор. 233), зазначає, отак як і Мих[айло] Литвин, що гариих дівчат-невільниць попереду навча ють танцювати, співати, грати, а вже тоді продають

за дорожчу ціну,

і додає: «Торгують невільницями ЖИДИ, і часто вони наАгарнїших не· вільниць не виводять на базар, так само як на базар не ВИВОДЯТЬ і най гарніших

коней; треба піти самому до жида, щоб наглядіти справжню

краСІНЮ"

у Турнефора (If, 233) мн читаємо: «Нема нічого втішнішого (11),

як глядіlИ на оту безліч дівчат-невільниць, що прибувають та й при

бувають до турків з Угорщини, Греції, Кріта, Русі, Мінгрелії та Гру· зії. Султани, паші та найвищі вельможі часто собі вибирають жінок

з-поміж них).

Бузбек, австрійський посол, у своїй 3-й епістолі 1560 р.,

пише про це прозаїчніШ: «До сеоїХ законних жінок можна ДОКУПОВУ' вати й невільниць, а коли вони н а бр и дну т Ь, 10 ніщо не переби еає вивести їх на базар т;\ Й З Н О В про дат И,- хіба що ВОНН

породять дітей~; див.

Busbequii еріsШае,

(Ельзев[ірове] вндан[ня],

1633, стор. І~З).

423

Гаиновер,

1629, стор. 136

нулася од християнської віри та N, кажучи словами козаиь кої думи, «потурчилася, побусурманилася, для розкоші

туреиької, ДJ1я лакомства нещасного»'. Тип такої українки, що добилася в Туреччині до високого становища, увіко вічила поезія українських кобзарів у вимовній думі про ,дівку-бранку. Марусю попівну Богуславку». Мар у с я Б о гус л а в к а на великдень пожаліла закутих сімсот козаків і поклала допомогти своїм землякам. С1ВВ пан турецьки~ до мечеті від'їжджати, ('тав дівці~бранці

Марусі, попівні Богуславці, На руки ключі віддаваlИ, Тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна nогу"лавка, Добре дбає,до темниці приходжзє,

Темницю відмикає, Всіх козаків. бідних невольників, на вl)Jtю випускає J словами промовляє: ..Ой козаки, ви бідиії невольники! Кажу я вам, добре дбайте,

В ГОРОДЙ християнські утікаіl1е! Тільки прошу я вас, ОДНОГО города Богуслава не минайте. МоАому батьку й матері 3Н81И дапайте; Та нехай мій батько дооре дбає. Гуртів, великих маєтків нехай не збуває, Великих скарбів не зБИР<1Є,

Та нехай мене, дівки·бранки, Марусі, ПОпівни Богуслзnки, 3 неволі не викупа€, Бо вже я потурчилась, побусурманилась, Jlля розкоші турецької, ДJlЯ лакомства HewaCHorol'.

Містечко Богуслав, звідки була родом елічна Маруся БОГУCJ1авка. в середній Київщині. Та ще більше бувало в турецьких гаремах «бранок-л о д о л я нок», тобто з По ділля. Михайло Литвин каже': «І теперішнього турецького І Пізніш, так оу XVII в., перехід rapeMHoro жіНОЦ1ва на MYCYJlbмаНСТ80 це була вже річ неминуча: їх до того СИJlУflЗЛИ. Лив. так С(lМО в Турнt:'фора,

11,23:3

«Оп Jes oblige огdіпя:ігеmепt а 5uivre

lа re1iJ,;ion

tJu pays» fфранц.- .. Здебільшого їх змушують приАма1И релігію ·цi€Ї країни».- Ред І 2 Д Н ТОН О 8 И Ч

Д Р а r о ман о 8, Исторические песни ма·

лорусского ".рода, т. І (Київ,

1878), стор. 232-233. (Або у Куліша:

rЗаписки О Южной Руси», т. І. СПб.,

1856, стор. 212-211)

8 «МемуарЬІ, касающlиеся нет[ории} ЮжlнойJ РfосеииJ. ВI1Д!8В}

Антонович, т. І. стор.

23.

імператора кохана дружина, мати ЙОГО первака-сина й пре· столонаступника - то бранка, яку захоплено з нашо·, землі»'. Я к видко З усього, Михайло Литвин має на думці

жінку султана Сулеймана І Пишного і матір Селіма 11', отую, що ми вже були згадували (стор. 368 і 399), галицько подільську попівну з Рогатина Рок с О Л а н у, інакше султаншу Хуррем, «Хуррем-султан». ХІІ Українська

бранка,

попівна

Роксолана або

Хуррем~султаНШR. ВМ.

155f;*. турецька цариця. Ії величезна сила над могутнім падишахом

Сулейманом Пишним; через неї на смерть скарано путящого везіра Ібрагіма,

1523-1536. Довга, але для Роксолани щаслива, її 60ротьба

проти гмовної султаНUlі~черкешенки: роль везіра Рустема, Трагічна загибель 155.1 [р.) черкещиного сина, царевича Мустафи. ПресТOJJО наступником проголошено Селіма П'яного, сина українttи Роксолани, на нещастя для Туреччини. Мусульманська побожність султанші РОК солани та Сулеймана Пишного; оподаткування християнських єруса

лимських святинь задля мусульманських мечетей. Аналогічні пара лелі в інших краях (у Польщі). Тільки ж ані в Роксолані, ані в Сулеймані Пишному не можна добачити спраВЖIiЬ(;ГО фанатизму.

В історії Сулеймана Пишного, величного пана могут ньої османської держави ХУІ в., не може не притягти до себе уваги факт, важливий своїми політичними наслід ками, дуже цікавий і з психологічного боку, а саме - ЩО над тим недосяжновисоким,

мудрим

володарем мала

нечу

вано величезну силу ЙОГО не так вродлива, як розумна й інтриганська жінка, яку €вропейці XVI в. звалн Р о к с о л а н а або Рос с а, а турки титулували «Х уррем султан. (<<Радісна султанша»). Була вона родом укр аїн с ь кап о п і в н а з гали· цького горішньо-дністрянського Поділля, а саме з неве личкого міста Рогатина', і звалася ПО хрещеному, мабуть,

чи не Олександра'. Та як захопили її татари в полон' і при1 І далі МихаАлn ЛИ·ІВИН додає: «Та Й перекопськиА хан Сахіб ГіреА народивсь від християнки і сам тепер жонатий З християнкою». 2 Звичайно, що раЗО\1 із тим доведен,ся нам виправити lapsus саlвті або незнаття в Михайла Литвина: Роцсоланин С'ин і майбутніА престоло наступник Селім 11 не був первзком у султана Сулеймана І. Та про

це бrде ще мова далі.

НевеЛИI\е повітове місто Рогатин, що леЖИ7Ь в системі горіш~ нього Дністрового lечіння, розі клалося еліворуч ріt<И. на південний схід од Ілbtюва. 4

ша -

Ми наводили (стор. 425) слова МихаАла Лювина. Щ(1 «бранка

нашої

землі).

8енрцькі

ПОСЛІІ

(і

«Ьаili» і

султан

coratori»

везли до Туреччини, вона п06усурманилася та й забула й свою віру і своє християнське ім'я; нове ймення .Хуррем» уже геть нічим не нагадувало про її православний, україн ський рід_ Правда, один 3 новіших тюркологів надумав був пояснити європейське її ім'я Роксалана фонетичним способом, що, мовляв, форма «Роксолана. - то має бути з'європеїзована переробка чи недобра вимова турецького таки сполучення двох імен «Рус-Хуррем», тобто .русинка Хурем»l_ Тільки ж таке натягнуте пояснення, слабке вже

й із звукового погляду, мусить одпасти через надто відо мий факт, що тодішні європейці, держачись класичної географічної номенклатури, звали .роксоланами» геть усеньку людність української території; Русь (Україна) у тодішній латині звалася Roxolania, кожен русин-у~ра

їнець -

RDxolanus, кожна русинка-українка-Rохоlапа'_

в своїх листах -

«реляціях~ із Царгороду, системг.rично зазначають,

ЩО Роксолана - (di nazione russa» - «родом русинка» (українка). Так Пllше 8 своїй доповіді П і е ТРО Б Р а r а Д і н О 1526 р. (В усезбірuі

cLe reJazioni degli ambasciadori Уепеіі аі Senato, edite da Eug. АlЬегі», Т. ІХ - серія З, Т. 3, Флоренція, 1855, стор. 102), або Бер нар до Н а в а Д жер о 1553 р. (A1beri. Т. 111- серія 3, Т. І, Флоренція, 1840, стор. 74; це наше найдокладніше джерело про Роксолану), або Л ом e н і коТ рев і 3 а н о 1554 р. (Альбері, т. ІХ - серія З, т. З, стор. 115: ее di Russіз» - «вона З Русі», себто з України). Так само звуть w

її і трохи пізніші компіляції. кінця ХУ} В., як-от портретна збірка

«Vitae et icones 5иltапогит Turcicorum, ad vivum ех antiqui5 mеtаШs effictae, primum ех COn5tantinopoli imperatori Ferdinando oblatae ... а Ja. Jac. Boi5sardo Vesuntino. [лаm.- «Біографії і портрети турець ких султанів, зображеиі 3 иатури на старовинних медалях і привезені з Константинополя і подаровані імператорові Фердінанду ... Жан-Жа ком Буассаром із Візантії.- Ред.] ФраНКфурт-на-Майні, 159б (ТУТ портрет Роксолани на стор. 204, а житт€пис на стор. 205-209; названо УІ «Rossa, Roxa, уеl Roxolana»; дже-релом своїм, на стор. 1, автор зве

турецькі літописи в перекладі А з коментаріями Левенклава). Але про Рогатин нема там ніде згадки, і оті ширші подр06ині про те, шо вона оопівна з Рогатина, висував з інших своїх джерел польський письмен

ннк граф Стан{іслав) Ржевуський, а спопуляризунав Хаммер (див. його «Histoire de l'empire Ottoman., т. V, Париж, 1836, стор, 487). А З8

Хаммером ідуть слі~ом наші вчені, як-от Вол. Антонович і Мих. Драго манов: «Исторические песни малорусского иарода» (т. І, Киів, 1874, стор. 237) а60 П. Куліш: «История воссоединения РУСИ:' (Т. ІІІ, Москва, 1877, стор. 343-344), завважаЮЧIІ хі6а лаконічно про Ржевуського

(Куліш, 111,437): «Современник наш, граф Ржевуский, доказал несом ненно, что великолепная султанша Былa рогатинская поповиа:..

І Е.

G і Ь Ь, А history olOttoman poetry, Т. ІІІ (Лондон, 1904),

стор. 6 (<<the Russian I(hurrerm).

• Семигородець Мар r и нБр о н ь О В С Ь КИЙ У своїй відо«Tartariae descriptio:t (l-е ВИД" 1595) недвозначно свідчить: ( ... Strabo scribit R о х о І а n о 5, QUOS П05 R U 5 5 О S seu R u t е n о 5 мій праці

420

В гарем до Сулеймана І Пишного дісталася Роксолана ще перед тим, як він запанував на султанському престолі (1520)1, а померла 1558 р. (965 мус[ульманської] ери), коли султанові було понад шість десятків літ. Зовнішнім своїм виглядом не належала Роксолана до звичайного типу тих азіатських красунь,у яких повинні бути жагучі очі, наче чорні маслини, пожадливі уста, палючі високі груди, роз· кішна огрядненька постать; такі жінки часто вважаються в Туреччині за ідеал жіночої гаремної краси, хоч шви денько одцвітають та й стають для чоловіків нецікавими. Про Роксолану, навпаки, казано було венецькому послові ще 1526 р., за молодих іще її літ, що вона й негарна «giovane, ша поп Ьеllа»'; тільки ж, додавали, у неї граці озна, елегантно-невеличка постать - «aggraziata е шепu

еІІа»·,- і ота її делікатна вкраїнська, не азіатська, врода була з таких, що в'януть не так швидко, як азіатські. А що найважливіше - це була дуже розумна жінка, яка тямила і весело розважити «Пншного, султана, і дати путню пораду, і, коли їй того було треба, підшептати панові світа болючі підозріння проти тих, хто обертавсь коло ньоГо. Минали літа, а Хур рем-султан не переставала держати падишаха під своєю чарівливою силою, навіть що далі то сильніш. Вже їіі минуло над 50 літ*- вік для жінки дуже поважний,- коли тодішній посол венецької респуб ліки, в 1554 році, писав про неї 3 Царгороду: «Для його пипс dicimus» fлаm.~- «Страбон пише рок с О л анн, називаємо рус а м и

а МИ їХ тепер

ЧИ ру 1 е нам И».- Ред.І.- ДИВ. Ельзевірне

збірне видrання) «Russіз seu Моsсоvіз , НеПlquе Tataria», Лейден, 1630, стор. 264. Стапя БРОНЬО8СЬКОГО тут міститься на стор. 254-327. Або ОТ приклад: тодішній відомий ПОЛЬСЬКИЙ поет Се6астьян Кльонович (1545-1602) СВОЮ латинську поеМУ. де поетично описується побут Чер* вопої Русі та ближчої до нас України, ззтитулував; «Rохоlапіз:., себто «Русь». Що ж до стародавньої класичної доби І ТО роксоланами (pOKC~ аланами) звалися азовсько·цорноморські сармати (осетини), що зай

мали собою просторінь поміж Доном та Дністром і посувалися за Нера на до Дунаю, в Месію. 1 Ми маємо згадку у ненецьких послів, що

1521 року Роксолана

од Сулеймана Пишного вже мала А дітей. Так, Пієтро Брагадіно пише

про,ню 1526 р.: «І І р r і m о

figliuoldi questa Ьа "оте Selim, dianni 5. [лаm.- «Ії перший син, на ім'я Селім, п'яти років».- Ред.), себто на родивсь 1521 р. Див. в збірці Альбері cRelazioni ..... т. ІХ - серfiя) 3, Флоренція, 185fi, стор. 102. Пор. там само стор. 166. t «Молода, але негарна» (з лат.).- Ред.

3 .Граціозна і невеllика на зрісn (з лат.).- Ред.- Реляція ПіЕТ ро Брагадіна 1526, в усезбірці Альбері, т. ІХ (сер!ія) 3, т. 3), Флорен nія, 1855, стор. 102.

величності султана це така кохана дружина, що, - пере казують,- відколи він її впізнав, відтоді вже не захтів знати якоїсь іншої жінки; ну, а чогось такого не робив ще ніхто з його попередників, бо в турків є звичай міняти

жінок»', Про те саме свідчив і австрійський посол Бузбек того самого 1554 р,', А рік перед тим попередній венецький

баіло Наваджеро теж писав про Роксолану: «Його велич

ність султан такечки сильно кохає Роксолану, що в осман ській династії іще не бувало жінки, яка була б тішилася більшою повагою, Кажуть, що в неї милий, скромний ви

гляд, і вона дуже добре знає натуру великого володаря»', І таки справді Хуррем-Роксолана «натуру великого воло даря» добре знала і вміла тонко ним орудувати' і тямflла його використовувати для цілої низки надуманих нею га ремних та двірських злочинів, Яничари та просгий люд вважали султаншу Х уррем за правдиву відьму-чарів ницю, що заволоділа султаном через усякі любовні чари та дання'; австрійському послові Бузбекові 1554 р. нази1 •••• ооро che Із сопоЬЬе, sїccomee lа {ата, поп ha voluto дарроі conoscere аltга donna casa пап ріи fatta da alcuno de!li 5иоі predeces~ sori, essendo і Turchi soliti di pigliare ага ипа, ог ип'аltга donna, si

рег ауег

figJiuo1i, еоте рег lог ріасегі сагпаlі» fлаm.- «... Після того,

ЯК він її взизв, кажуть, що не схотів більше мати ніяких зв'язків з іншими жінками: такого ще не було ні з ким 3 його попередників. OC~ кільки турки мають звичай брати с06і то одну ЖіНку. то іншу. чи ДЛЯ

ТОГО, щоб мати дітей, чи ДЛЯ тілесної втіхи».- Ред}.- Домені ко Tpe~

візано, доповідь 1554 р., в «RеIЗl.іопі,,,» Альбері, т. ІІІ, (серfія)3, т. І), Фло~еИllія,

1840, стор. 115.

«Satis constat. пиllат еит (Sоlуmзпum) postea реШсет, tametsi рег leges nihil prohibeгe, attigisse» [лаm.- «достатньо відомо, що віН (Сулейман) після того не 6рзп собі жодної жінки, хоча це зовсім не

забороняється законами».- Ред.].- Rusbecquii epistoJae, Ганновер. 1629, стор. 77 (а60 F.льзеnlірове! видlаиия!, Лейден, 1633, стор. 1(6). в «... Tanto amata да Sua maestfl, сllепоп fu таї пеllа casa ottomana аlсипа доппа сЬе avesse maggiore аиіогна. Si dice сЬе е ріасе\'оlе, то· desta е che rпоltо Ьепе conosce lа natura де! Gran Signore» {лаm.

«... Його веJlИЧ!lість настільки кохає, що ніколи ще не було Е! OТTOMaH~ ('ькому палаці іншої жінки, яка мала б більшу владу. Кажуть, що вона

приємна, скромна і дужед06резнае вдачу великого володаря».- Ред.}. Бернардо Наваджеро, доповідь до сенату 1553 р., У Альбері: «ReJa~

zioni degli ambasciatori Veneti», т.

ІІІ

(серія

т.

І),

Флоренuія,

1840, стор. 74 -75.

" «Era IiЬега padrona de!la vita di questo Signore» [лат.- «Вона була

вільною владаркою ЖИТТЯ Бар6аріго 1558 р., Аль6ері:

цього султана».-

Pea.J.- доповідь Ант.

«Relazioni ... », т. ІХ

(серlіяl3, т. 3), Фло

ренція, 1855, стор. 148. 5 Про це згадують тодішні європейці, як-от Бассано (наДРУI{овlяно]

у всезбірці Сансовіно кінця ХУ} ~., ДИ~, л. 84 об-л. 85) та дуже cnQCтe-

428

вали двох бабів. що мали постачати для султанші передню кісточку з гієнячої морди. бо. мовляв. така кісточка дуже добрий любовний талісман'; називали навіть на ймення тую жидівку (<<Trongilla уепеІіса Judaea»)2. що вкупі з нею

Роксолана incantationibus рhiltгіsguеЗ причаровувала Сулеймана'. Піддаючись її впливу (чи. як казали. чарам). Сулейман Пишниil здатний бував посилати на смерть на віть таких своїх вельмож. котрі добре прислужилися ту рецькій державі і мали за собою неабиякий державний досвід. Мабуть. чи не на Роксоланиній душі повинна цілим тягарем лежати й смерть везіра-мецената І б р а г і ма (1536). З того Ібрагіма була дуже видатна людина й тя мущий політичний діяч. Нехай собі зроду був він не більше. як простий грек (чи там албанець) матроської сім'ї. що жила в венеціанських володіннях'. але.виявив той матрореЖJlИВИИ ав<.:тріЙськиЙ посол Буз6ек у своїх листа,\: із Царгороду (JlИС1

l·Й

1554 р., в вид[анні] ганноверськім 1629, стор. 77, або в ЕльзевІI·

ров()му] вид[анНіj

1633 р., стор. 106: «pokulis amatoriis et incantatio-nibus» {лаm.- «через любовні напої та ззклинання».- Ред), 1 Буз6ек. вид[ани"]

1629 р .• стор. 60 (Ель,.вfірове]

вид!анн"]

1633, стор. 84): «Іп amatoriis еі (ossi Ьуаепае рго dentibus) vim magnam Тшсае (туркені),

ut еНат veteres, tribuunt. Quumque essent duae ео tempore Constantinopoli, тіЬі tamen vendere gravabantur, quippe se SuJtanae, Ьос est principis uxori, eas reservare dicerent, quippe quas philtris et magicis artibus апіmит mагіН retinere recepta іп vuJgus (ut dixi)

оріпіо est» fлаm.- «Щодо любовних засобів, то ЇМ (тобто гіенячим зу

бам) туркеня, ЯК і античні народи, приписує велику силу. Хоча тор говок цими зубами було дві на той час у І(онстантинополі, але жодна з них продати мені кісток не хотіла, посилаючись на те, що вони при значені для султанші, тобто для дружини государя, бо вона любовними напоями і магічними засобами, на думку народу (як я сказав), збері

гала собі прихильність свого ЧQJIовіка».- Ред.). В теперішній Туреч чині мені доводилося чути од туркень, що зберегти чоловікове кохання любісінько може й заяча лапка, зашита в ковдру. В lІілющу ГіЄнину

силу вірили, через греків, і наші ки"!вські прадідн: див., прнм{іром]. згадку про «у€нину зл'ЬчЬ» в кИївському ІзборНИКОВі Святослава 1073 р., л. 154 06.

І «Тронгілла. чародійка іудейка» (з лат.).- Ред.

8 За допомогою заклннань і любовних напоїв (з дат.) &

Б у а с а Р. УНае et

Ред.

icones suitanorum Титсїсогит, Франкфурт

на-Майні, 1596, стор. 206. У Миколи Бургундця попросту «Judaea quaedam, incantatrix famosissima» [лаm.- «якась іудейка, прослав

лена чарівниця».- Ред.).- Вусезбірці Лоніuера «СЬгопіс[огит) Тиг Сіс[огит]'. т. 1 (Франкфурт, 1584), стор. 195. І «ЕmЬгаіт. qual е deJla Parga, по s t r о s u d d і t о» [лаm. «Ібрагім, той. що з Парги, наш піД1ЩНИЙ».- Ред.I,- пише венецький 6аіло Пі,тро дзено 1524 р.- А 1 Ь е r і. Relazioni ...• т. ІХ (сер!ія] 3.

т. 3), Флоренція, 1855, стор. 95. Те саме Альбері, ІХ, стор.

103.

429

у Пі€Тра Брагадіна 1526 р.

ський

син

натуру

якнайблагороднішу

інтелігентну,

«genti1issima сгеаІиге е savio»' ,- кажучи словами венець коГо посла' .• Він людина вчена, читає філософські книжки і знає добре свій закон»,- характеризував його другий венецький посол'. Між іншим, під час свого довгого везі рування (1523-1536) везір Ібрагім багато зробив для того, щоб зблизити Туреччину та Францію. Султан Сулейман любив Ібрагіма як щирого приятеля, лагідно ставивсь до того, що Ібрагім одягається і їздить пишніш од самого султана', оддав за Ібрагіма заміж свою сестру', мав Ібра гіма за свій «дух і серце» ІіаІо е cuore,- а проте Ібрагім через Роксолану загинув кінець кінцем ганебною смертю. (1536): йому поставлено за провину надто приязні зносини з франками і його задушено чорним шовковим шнуром так, як наказав Сулейман'.

1 (Дуже благородна натура і розумна людина:. (3 лат.).- Ред.

• Пієтро Дзено 1524 р.- АльберІ, т. ІХ, стор. 95.

• Пієтро Брагадіно 1526 p.~ (ЕтЬгаіm'е dotto, Jegge filosofia, е 58

ben 18 софські

SU8 legge> [лаm.- «Ібрагім - учена людина, читає філо~ твори і добре знає свої sаКОНИ"J,- Ред.].- Альбері, т. ІХ,

103. • Анекдот про пишниА виїзд Ібрагіма - там само у П. Брагадіна 1526 р., стор. 109: (Non е опог ch'ei поп meritil» [лйm.- «Нема такої почесті, якої 6 він не заслуговуязв .• - Ред.І,- переказує БрагадіНО

стор.

СулеАманові слова про свого приятеля Ібрагіма. 6 див. В османських історикіп про цей нечуванопншний шлюб під

930= 1524 роком (у Алі-челе6і ХУІ в., у компіляторів Печеві та Смак заде XVII в.).

• 16рагімова смертна кара зали нила сильне враження в Європі,

що довідалася про неї з донесення своіх дипломатів, і відомий п~орець

державного права Жан Боден вніс цей факт у свою неJJИКУ rJрацю «De гериыіа. на доказ того, що cnihil est perniciosius, quam, ргіп('їрі regaJi (от, як Сулейман) stirpe genito (такому, як І6рагім-п~ша) ffi"lgnum ітре

rium

тilitlае

domi-ve tribuereJ

(лаm.- «Нема нічого шкідливішого,

ніж князю КОРОЛІВСЬКОГО rоду дати повну владу у військових і цивіль

них справах».- Ред.).- ( о а n В о d і n і, Ое гериЬІіса IiЬгі sex, по емертне 6-е внд., Франкфурт, 1622, стор. 1152). Або пор. У Левен

клава (Leunclavius) lеж ХУІ В.: t'Annales sultanorum Othmanidarum. 8 Turcis зий 1inguA scripti» (переважно З8 джемалї ХУІ в.), Франк фурт, 1596, стор. 775. Треба, зрештою, зазнаЧИТИ що інтриганська l закулісна роль РоксолаНlf в цій справі не для всіх 'оула в ХУІ в. фак

том ясним, та А досі вся історія 16рагімового

скарання залишається

справою ще доволі темною. Пор., як ставиться до цього Хаммер (t'Hist-

foire] de І'етріге Оt!от[ап]., т. V, 1836, стор, 229-232) або ГіМ (.А Ьі .Іогу о! ОЩотап] poelry., т. ІІІ, 1904, стор, 6) Та будь·що·буль, той

самий Хаммер в іншому місці (Т. УІ, 1836, стор. 9 та стор. 99) ВИр83НU визнае Роксоланині інтриги за найпершу причину ІбрагіМО80Ї смерті.

430

Та хоч яка там сила иад Сулеймановою душею була в Роксолани, а дуже довго, понад 20 літ, мав Сулейман Пишний ще й іншу дружину, що формально сміла заявляти на султанову душу більше прав, ніж мала їх Роксолана. Тая дружина була гордовита гірнячка, ч ер кеш е н к а 1 , а переважала вона українку Роксолану тнм, що була не попросту гаремна жінка, а султанша, і вже породила сул танові Сулейманові сина-первака, майбутнього наступника на султанському троні;' звавсь він Мус т а Ф а. Батько сильно любив Мустафу, простий народ покладав на нього вe.nикі надії; і справді - був з царевича Мустафи молодик талановитий і відважний, хоч, правда, з деякими жор

стокими й сво€вільними норовами'. Ніколи, мабуть, не до ~e.nося Роксолані так міцно напружувати всенький інтри ганський хист, як тоді, коли вона, нарешті, наважилася зіпхнути із свого шляху оту султаншу - черкешенку, отую найпершу падишахову дружину, та іі прочистити доріженьку до османського престолу своєму синові Сел і м о в і, зовсім не талановитій людині. Черкешенка, як мати майбутнього султанового наступ ника, була свідома своєї законної сили. Та звичайно, що серцем вона страждала, чому падишах ніколи вже не захо дить до неї (стор. 427-428), чому падишакове кохання пере хилилося до нікчемної .купованої невільниці •. І ото одного разу через свою бурхливу азіатську заздрість вона мало

не скрутилася .•Зраднице! Ти, якесь там продане м'ясо, бажаєш рівнятися зі мною!!. - накинулася вона на Рок солану' та й вчепилася в неї руками і нігтями: подряпала 1 «La с і r с а s s З_,- T~K її зве Нзnзджеро у відомій своїА допо· Біді 3 Царгороду 1553 р., надрук[ованій) у Аль6ері: «R:elazioni degli

ambasciatori УепеН зІ Senato), т. ІІІ (сер[ія] З, т. І), ФлоренціЯ, 1840, стор. 74, 75, 77. сИпа donna сігсзssа», - каже за неї А дальший 6аіло Тревізано (так само у Альбері. т. ІІІ, стор.

115). «Circassa:t.- названо

її і в БуасардовіА компіляції cVitae et icones suJtanorum» (Франкфурт,

1596" crop. 205.

Бранець Джюрджевич, що потім уті}( із Туреччини і близько

1541 р. написав СВОЮ книжку «Ое Turcorum moribus», атестує царевича Мустафу, що він, мовляв, «ехеllit suos antecessores t у r а n n і d е attqцe с r u d е 1 і t а t е» [лйm.- «перевищуе своїх попередників деспо тизмом і жорстокістю».- Ред.].- ДИВ. леАден{ське) вид!ання) 1578. стор.

38. 8енецькі баїлн, які пишуть пізніш од Джюрджевича, мають

для Мустафи (3 яничарських слів) самісінькі похвали та симпа І їі, 60 пишуть про нього тоді, коли він уже більше чи менше ПОС1раждав од

Роксолани них інтриг.

а «Traditora, carne venduta, tu vuoi сопсопег rnесо!!» - так наво дить по-італійськи ці слова Наваджеро 1553. дИВ. у Альбері: tRela-

431

Роксолані вид, розкудовчила й поскубала їй волосся, ладна була й за горло задушити. І от, коли отака пригода скої лася, прийшов по Роксолану найстарший євнух, «кизлар агаси., і сказав їй, що султан кличе свою дорогу Роксола ноньку до себе Роксолана одмовила євнухові, нехай він перекаже падишахові Сулейманові, що вона, «продане м'ясо», має тепер аж надто непоказний вигляд: коли б вона зараз, така як є, з'явилася була на султанові очі, то це вийшла б недостойна образа для його величності. Тільки ж Сулейман загадав, щоб вона негайно прийшла; а тоді, геть угніваний, він викликав до себе черкешенку на розправу. Тая, покладаючись на те, що вона ж цесаревичева мати, до зволила собі балакати з володарем світу гнівливо та й че

рез лад розпустила язика. Тоді Сулейман звелів одіслати її в М а л у А з і ю до її сина Мустафи, що намісникував у Магнесії'. Цесаревич Мустафа жив не вкупі з батьком, а на одшибі, бо в турецькому султанському побуті вже встановилася така звичка, щоб кожен дорослий султаненко жив не в столиці Царгороді, а на провінції'. до Магнесії* з Царгорода треба було їхати п' ять-шість днів. Єдиною пан ією для дум і настроїв Сулеймана Пишного залишилась в султанових палатах Роксолана, Хуррем султан отая. Сулейман зробив ті законною султаншею, а що ніяких інших жінок, навіть підложниць, султан до свого гарему вже більше не брав', то не доводилося їй уже боятися, ЩО, може, якась інша жінка, нова супротивниця,

zioni deg1i ambasciatori Veneti», т. ІІІ (серІія] 3. т. І). Флоренц:я, 1840, 75. , Наваджеро - в усезбірці Альбері, т. ІІІ (сер!і.] 3, т. І), стор. 75, стор. 77. стор.

2 Буз6ек У своїх (узагалі дуже цікавих) листах із тодішнього Цap~ городу дає й пояснення, чому дорослі снни не живуть укупі 3 султаном:

«Ita fert his temporibus Тигсагит ргіпсірит consuetudo, пе vivo раіге quisquam ііНогиm adultorum intra Constantinopolis тоспіа pedem іп

ferat,- Ьос епіт ad sollicitandos тіШиm plaetorianorum animos et ітрегіі

mutationem регНпеге» [лаm.- «Такий за тих часів був звичай

турецьких государів, щоб ніхто з дорослих синів, поки живий батько. не смів бути

n Константинополі, аби не підбурював султанську ГBap~ вчинити переворот у державі.» - Ред,).- дИВ. 6узбеків лист 11. ганнопrерськеl вид(анняj 1629, стор. 99 (Ельзев{іро·

дію.

не

намагався

ве) вид/ання)

1633, 'тор. 135).

3 див. вище.

стор. 428 (свідоцтва Тревізана 1554 р. та Буз~ бека). Безперечно, цей факт свідчить не тільки про те, що Сулейман Пишний дуже щиро кохав Роксолану. 6а й про те, що мав він натуру помірковану, нерозпущену. ВУ.16ек (вид[анняl 1629, стор. 77; Ельзе~ вlірове] вид[анняJ 16ЗЗ. стор. 106) так і витолкову€ цей факт.

432

схоче одбивати султана од неї. І от честолюбива Хуррем· султа·н поклала дійти краю, довершити справу: добитися, щоб не Мустафі, а її рідному синові Селімові припав на спад· щину османський престол. Вкупі 3 нею вів задуману справу до бажаного кінця великий везір Рус тем - п а ш а (1544-

1561), гордовита людина, але слухняна Хурремина креа тура', слов'янин (серба-хорват) зроду'. Це був суворий, понурий людець, що й не осміхавсь ніколи'; Сулейман Пиш ний щиро ввіряв на нього, на отого свого зятя. Й охоче все чинив за везірськими порадами. Рустем-паша дуже допома гав Хурремі-Роксолані навівати Сулейманові недовіру пра ти майбутнього престолонаступника, цесаревича Мустафи'. Це була річ тим легша, що Мустафа й справді не ховав од людей свого незадоволення, і серед народу давно вже круж ЛЯЛа навіть чутка, що Мустафа, коли б міг був, давно б був ~кинув батька 3 трону'. Правдиві чи неправдяві були всі 1 3а Рустемом~пашею була Михр.у~Маг. дочка Сулеймана Пиш ного та Роксолани. :І Наваджеро 1553 р. характеризуе Аого так: «11 magnifico Rustan, genero di 5иа Maesta. di nazione serviano, d'un casale арргеsзо iJ serraglio di Bosnia» (лат.- «Славетний Рустем, ЗЯТЬ ЙОГО веnичнос· ті. родом серб, син з палацу султана в Боснії».- Ред.). - У Аль бері: 'Relazioni .... , т. ІІІ (серfiя) 3, т. І), Флоренція. 1840, стор. 88-89. 8 Пізніше уславилася дотепна епіграма поета Ях'ї-бея Дука гіна (пом. 1575), в якій автор прихильно догадувався. що Ру"темо·

ві-паші, дасть бог, призначать иа тому світі такий осміхатися й міняти свою звичку йому не доведеться.

куточок.

де

« Про ці інтриги обох спільників чудово тямили Й чужозеМНі дипломати в Царгороді; і Наваджеро, венецький баїло, 8 лютому 1553 р. виразно писав до Сенату: «І disegni tutti della madre, сЬе е созі сага аl Gran Signore,

е queili

di Rustan,

сЬе Ьа tалtа

auto-

гаа, поп intendono ad altro сЬе а questo Нпе: di far, іл сазе di тог· іе, herede Selim. qognato suo» (лат.- .Усі заміри матері, що її так кохає

великий

государ, і заміри Рустема, що має таку велику

владу, спрямовані лише до єдиної метИ: зробити, в разі смерті (сул· тана.- О. Г.), спадкоємцем свого родича Селіма».- Ред.].- Див.

cRelazioni degli ambasciatori Veneti аl $enato,edite da Eug.Alberi», т. ІІІ (серія 3, т. І), Флоренція, 1840, стор. 78, та ще див. стор. 79. Пор. у Вузбека (але то вже 1554 р., по катастрофі): «Epistolae ... », Ганновер, 1629, стор. 36,38 (або Ельзев{ірове) видання,ЛеЙден,Iб33,стор. 53, 55). 6 Бранець Барт. Лжюрджевич ще бл. 1541 р. був писав за царевича Мустафу: cImperator пипс (бл. 1541) habet ІШиm primogenitum, vigin і vel circiter trium annorum, MU5tafa vocatum ... 5 а ере і n 5 і d і а n t е m ра t r і. ut 5і quomodo posset eum occidere, оЬ libidinem dominii» [лат. - «Імператор має зараз (бл. 1541) сина-первіСТІ(а, при. близно двадцяти трьох років, на ймення Мустафа ... яки А час т о З а миш л я є

л и х е

про ти

б а т ь к а,

коли

спромігся,

то

вбив би його і захопив владу •.-

Ред.].- Див.: Barth. О е о r g е u і z,

28 2-311

433

отакі поголоски, тільки ж Роксолані й Рустемові поща стило геть до краю напоїти Сулеймана Пишного тяжкою недовірою проти сина: Мустафу переведено намісникувати з більш-менш недалекої Магнесїі В значно дальшу А м а с і ю, що туди їхати із столиці треба було тижнів 3'/., тим часом як до Магнесії їхалося якихосьднів п'ятеро-шестеро'. Восени 1553 р. султан Сулейман Пишний стояв табором у Малій Азії, бо з перським шахом Тахмаспом вийшли в османів іще з минулого року всякі непорозуміння. Ру стем-паша з Роксоланою вже встигли переконати Сулей мана, що царевич Мустафа, покладаючись на яничарське прихилля та перебуваючи в потайних зносинах із шахом Тахмаспом, гoтy€ повстання проти батька,- то тепер сул тан в и к лик а в царевича до себ€ в т а б і р. І тут одбулася одна з найстрашніших родинних драм_ Про те, що сталося царевичеві Мустафі, дуже до КJlaдHO й драматично оповідають о с ман с ь к і іст о

рик и під 900 1553 р., як-от, прим!іром], мі-че лебі ХУІ в., Печеві і Солак-заде ХУІІ в. Оповіil.ають вони доволі незалежно, вільно. І!

Тільки ж іще незалежніші, ба навіть драмати~ніші,

листи € в Р О п е й с ь ких послів з Царгороду. На першому місці треба поставити доповідь нового в е н е Ц ь к О г О б а Ї л а (Доменіко Тре в і з а н о), що замінив собою в Царгороді Наваджера (а Наваджеро свою доповідь писав іще в початку 1553 р., Dе Тигсагит moriblJs, Лейден, 1578, стор. 38. І в австріАського посла

Бузбека МИ в І-й епістолІ

1554

р. читаємо: «Раисі credunt Mustapham,

quum Rustani сопsШа novercaeque artes поп ignoraret. ultro оссираге voІ uisse. patrisque Imperio et vitae і n s і d і а t u т» [лаm.- «дехто гадає, що оскільки Мустафі були відомі заміри Рустама і мачухи, він f сам за мірявся захопити батькову владу і п о з б а в ити Й о г о ЖИТіЯ».

Ред.], (ганнов[ерське] видlання] 1629 р., стор. 37; Ельзео!ірове] - 1633, стор. 55). Навпаки, венець кий 6аїло НавадЖеРО,ставлячись до Мустафи як до несправедливо покривдженого, запевняє в своїй

доповІдІ (лю

тий 1553 р., себто ще перед катастрофою), що Мустафа ніколи не давав приводІв батькові підозрівати його вірність; див. У Альбері: «Relazioni

degll ambasclalorl Уепеlі>, т. 111 (сер/іяI3, т. І),

ФлореНція, 1840, стор.

78. В Європі кІнець кінцем прищепилася думка, що всі обвинувачення проти царевича Мустафи - то була тілЬки falsa suspicio (лаm.- не

вірна підозра.- Ред.]; див., ПРИМіром, у Лоніцера: сСЬгоп[ісогит]

Turcic[orum», т. І (Франкфурт, 1584), стор. 72.

1 Про таку віддаль обох міст, Амасії й Магнесії, од Царгороду подзе нам звістку венецькиА баїло Наваджеро 1553 р. (стор. 77: 19 те стор. 76 : 11).

434

коли ще не можна було вгадати МустафИ!ІОЇ долі); на

друкlовано] у Альбері: «Relazioni degli ambasciatori УепеН di Senato», т_ ІІІ (сер[іяJ 3, т_ І), Флоренція, 1840. стор. 111-112 (про долю Мустафи стор. 171 і далі). Там само (стор. 193-270) надруковано «R е І а z і о n е а пап і та della guerra di Persia dell'anno 1553», де про Мустафу сказано широко (особливо стор. 207 ід.). Автор писав з Алеппо (півн[ічнаl Сірія) і, як видно, мав добрі звістки про те, що чинилося Азії.

1553 р.

в Малій

Часто в нас цитовані листи німецького посла, відо· мого Б у 3 бек а, а саме І-а епістола 1554 р_, містять У собі і про долю царевича Мустафи багато цікавих подробиць; тільки ж дещо в Бузбекаскидаеться на мало варті й не дуже ймовірні базарні поголоски. див. Busbecquii epistolae, Ганновер, 1629, стор. 39 і д.

(або в Ельзевliровомуl Busbecquii отпіа Лейден, 1663, стор. 55 і д[алЩ.

quae ехІапl,

дуже не позбавлені інтересу й ті звістки, що напи сав Ф ран Ц У з ь к н Й тодішній п о с о л у Венецїі

де Сельв (de Selve). Іх видано в дипломатичній збірці

Шаріера (Е. Charriere) «Negociations de lа Ргапсе dans lе Levant» (Париж, 1848 і д[аліl; днв. 11, 287 і д[алі]). Та серед широкої европейської публіки ХУ! в. най більше мала розголосу дуже непевна, але часто друко М и к О Л Н М о ф вана ком n і л я ц і я бургундця фан с ь ко го «Soltani Solymanni horrendum facinus іп ргоргіиm filіиm»; між іншим, їі вмістив Лоніцер у І томі своїх Chronicorum Тигсісогиm (Франкфурт, 1584), стор. 191-203. Безперечно, що тим писаннячком кори стувавсь і Л еве н к Л а в у своїх «Annales sultanorum Othmanidarum» (2-е вид., Франкфурт, 1596). Популяризуванню тих непевних звісток чимало допомогла в Європ і й ілюстрована Б у а с ард о в а праця «УіІае еl icones sullanorum Тигсісогиm» (Франк фурт-на-Майні, 1596). див. там стор. 206-208 (в статті про Роксолану)_ Царевич Мустафа слухняно прнїхав; мабуть, споді вався полагодити свої відносини з батьком. Він увійшов до султанl'ЬКОГО шатра. закритого для сто

ронніх людей, і хотів був поцілувати батька в руку. Та Сулейман гнівно не допустив Мустафу до своеї руки; нато мість він подав знак - і на Мустафу накинулося скількись

28'

435

німих, щоб ЙОГО з а душ ити ш нур ком'. Царевич не дававсь їм, пручаВС>l в їхніх руках, та звичайно, що кі нець кінцем його цупко

схопили,

накинули-таки

петлю

на шию та й задушили. Все це продіялося на очах у аул тана-батька, що грізно сам додивлявсь до тіеї страшної сцени, нікуди не одходячи із шатра', чи, може, - як ка жуть іяші джерела,- одступивши за завішеиу перегорожу в·шатрі' .

• 3губивши свого первака Мустафу, Сулейман Пишний

проголосив престолонаступником собі Селіма, сина од укра Їнки Роксолани. Народові дуже жаль було Мустафи, тільки ж воскресити його було вже не можна, і за тринадцять літ після того, по батьковій смерті, турецьким султаном

зробився не хто, як Сел ім ІІ Ме с т, себто <п'я ний.

1 «Н і м и м и» а60 точніw «без'язикими» (по~тур{ецьки] сдf.nьеlЗ»)

звалися пажі. котрі стояли на варті коло дверей султанового покою а&

кабінету. коли султан мав розмову, прим[іРом], 3 великим везіро .. або

великим

муфтієм.

ВОНИ

ж поміж собою порозум:івалися І од сул~

тана здобували накази не словами, а жестами, на мигах: той, ХТО х()оо тів щось сказати, мовчки доторкавсь JID певних частин тіла свого спіs w

розмовника; звідти такі пажі А звалися «без'язикими». ДИВ. уМураджі

д'Оссона (Париж,

1788 ід.) «таы аиu g"neral de I'.mplr. ОНотап.,

т. VII, 45. Таку розмову, через доторкання, однаково добре можна було зрозуміти і вдень. і вночі, серед пітьми, а тому її вчилися ие тільки

(німі» пажі, ба й усі інші двораки. Відомий ученнй подорОЖНіЙ Тур

нефор поч[атку] ХУІІІ в, пише: (Цю мову иастlльки шанують у султаи~

ських палатах, що кожен, хто хоче зробити двірську кар'єру, або хто обертається коло султана, дуже старанио навчається тієі німоі мови, бо шепотіти комусь щось' на вухо в прнсутності володаря - це була б Д1Ія володаря певна непошана». Див.: Р і t t о n d еТо u r n е

f о r І, R.lation d'un voyage du L.vant, ЛІон, т. 11 (1717), стор. 287. 2 Так ПОfl.їда€ алепська «Relazione апопіта deHa guerra di Persia:t

та французький посол у ВенецП 'де Сельв. Та Й пІзніший компілятор

Микола Моффанський каже більш-менш те саме: Parricida tam.nefandum spectaculum ех altero tentorll latere conspiciehat:t (Аат.- (Вбивця ди ..

вився на це мерзенне видовище з іншого боку иаметУ:t.- Ред.]. див.

в І томі Лоніцерових х.ронік, 1584, стор. 199. в (SuJeimannus, quf linteis тодо tentorif parietibus theatro, іп quo Ша agebatur tragoedia. disjungeb;\tur, еа tentortl parte caput exferens, torvos et mlnaces oculos іп rnutns torquet. lIlorumque segnitiem

atrocibus sіgпіs graviter increpat» (лаm.- .сулейман, який був відок

ремлений матерчатою стінкою намету від того місця, де розlгравалася

ця трагедія, висував з"за неї гo.nОВУ, кидав на німих жахливі Й грізні погляди, картаючи 'іх за недбалість гнівними жестами».- Ред.). Вузбек (1554): Epistol ••, Ганновер, 1629, стор. 40 (Е,ьзев(іров. вида.

ня], 1633, стор. 58).

436

(1566-1574), виродок-алкоголік і люти!! деспот. Султа· нування ЙОГО пішло, безперечно, на шкоду для Туреччини, roловним чином, на шкоду у відносинах внутрішніх, та по~асти й у відносинах зовнішніх. Правда, зовнішні від носини за Селімового панування подекуди були аж бли скучі: вже ж бо за Селіма ІІ Туреччина зробила собі дуже важливе територіальие надбання, одвоювавши од вене ціанців острів Юпр (1571). Тільки ж того самого року спо лучений !спано-італійський флот (Філліппа 11 Іспанського, папи. та Венецької республіки) під. проводом дон Ху.ана Австрійського (побічного сина покійного імператора Кар

ла У) якнайтяжче розбив і розгромив турецькогофлота під Леп ант о'. Лепантський бій стався почином для полі тичного занепаду Туреччини

(... 1.

• • • Orакі, як Роксолана, українські бранки, що 3 невіль· ниць ставали тугецькими султаншами, відомі були в Цар городі й пізніш, тільки що не такі вони були політично славні, як Роксолана. 'Про свою давнішу батьківщину й віру вони не пам' ятали, і османські історики повідають про них як про добрих, побожних мус У л ь ман о к. Вже ж бо й та сама Роксолана· українка спорудила про сторий боговгодннй будинок задля бідних мусульман

(<<і мар е Т>) і неабияку меч е т ь'. За султанським на казом од Сулеймана Пишного, грошові засоби на будування

1 Варто завважити, що давніш, буде тому ЯКИХСЬ три четвертини

століття. за Баязіда 11 Святого. як облягли були отоА порт Леп ант О (КОЛО КорінфсЬКОЇ затоки) завоRовники"'Турки, то ВОНИ там, коло о'ва

Сапіенци. здобули велику собі славу: фЛОТ Баязіда Святого, ще зовсім слабенький, дав туркам першу ЇХНЮ морську перемогу над флотом 8енеції. аж надто СИЛЬНОЇ тоді середЗемної європейської держави.

(ДИВ. стор. 339). За Селіма 11, навпаки, під Лепанто 1611 р. загинув турецький флот не слабенький, а справді міцний.

, от украінкою була найлюБІша жІнка Османа 11 (1618-1622).

Українкою була й жІнка Мустафи 11 (1695-1703), що породила йому

Османа ІІІ. а В ЄвропІ поширена була чутка, що Рuксолан<! збудувала того імарета й мечеть навмисно на те, щоб наперед забезпечити собі цими будовами иарство небесне j спокійно підбити Сулеймана на синовбив СТВО. див.: cHorrendum facinus» МИКОЛИ бургундuя (Моффанського) в І томі Лоніцерових «Chronocorum Тигсосогит), Франкфурт, 1584,

стор.

191-192. 437

зібрано було через податок, накладений иа х рис т и Я н

с ь ких прочан коло гроба господнього в Єрусалимі. На казано було зачинити браму, що веде до храму Воскресіння, і стягати з богомольців гроші за право вступу: копти та араби повинні були платити найменше, тільки по 3 піастри, греки - по 7, прочани з Європи - по 14 піастрів 1 . На практиці бралося, безперечно,

й більше. от між 15581561 р. (коли в [Росії] панував цар Іван Грозний, а в Ту·

реччині султан Сулеймаи Пишний) їздив на прощу до святих місць московський купець Василь Позняков ',і він опо відає, що як надійде велика субота, то турки приходять та й запечатують браму до храму Воскресіння, «н емлют со всякого християнина (православного) по четbJре ЗОЛОТbJХ УГОРСКИХ,- тоже (аж тоді) и в церковь пустят; и МЬІ греш· НЬІе дали еСМЬІ по чеТbJре ЗОЛОТbJХ с человека. А которому християнину дать нечево,

того

церковь

не

пустят.

А с латьІНИ и с фрязов и серетиков (вірмен, маронітів і т. ін.) - по десять ЗОЛОТЬІХ; а золотой по 20 алтьІН. А с чеРНОРЬІзцев МЬІТа не емлют». Звичайно. ЩО не тільки гроб господній, ба й інші палестинські християнські святі місця повинні бували чимсь допомагати турецькій скарб ниці в її витратах на мусульманські потреби. От, Щоб пола годити Омарову мечеть в Єрусалимі, Сулейман Пишний загадав забрати туди поміст і колони 3 віфлеємського

храма різдва Христового'. За отаке визискування християнських святинь не один християнин смів би назвати Роксолану та Сулеймана Пиш ного дикими мус У л ь ман с ь ким и фан ати к а м и, ЩО не мають сорому ,- негідно профанувати чужу віру, віру своїх зневажених підданців'. Тільки ж, навіть

І Про це див. по-росіАски дисертацію Вол. Гіргасз· сПрава хрис

ТИЯН на 80СТОКе» (СПб., 1865), стор. 86, де автор. правда, черпаезвіСТки не із східних перводжере.л. а 3 європейських обробок.

2 Подорож його видало «Императорское православное П8лестин

екае общество» пІд заголовком сХождение купuа Василия Познякова

по СВЯТblМ местам Востока, под редакцией Х. М, Лопаревз», СПб., 1887 (<<ПравослаВНЬІfI палестинский сборник), вьш. 18). з Про це по-російськи ДИВ. В тому самому місці згаданої дисертації В. Гіргаса «Права християн на 80CТOKe.t, СПб., 1865.

• Католики оповідають (а саме Вассано, вид(ан01 в усезбірці Сан

совіна XVI 8. «Historia universale de Turchi.t, див. стор. 82 об.), що султан Сулейман, «іІ Gran Turco) [лаm.- «великий турок) - Ред.] захотів ознайомитися

з каТQJ1Ищ.кою службою божою, та Й, зайшов

ши до

ФраНціска

КОСТLола

св.

438

Пері, загадав одправити в його

ІКОЛИ ми схочемо вважати таку оцінку за дуже

небезпід

ставиу, то для більшої об'єктивності ми повинні будемо згадати, ЩО у християнсьКіЙ Польщі за п'ятдесят літ піз ніш пани-католики здавали православні uеркви жидам за гроші в оренду, і тая оренда легко давала спромогу жи

дам чинити чималі здирства над православннми людьми'.

Та навіть і без тих яскравих польських паралелів не важко буде давати для Роксолани з Сулейманом не таку вже й су вору оцінку, та й можна б не вважати ЇХ за якихсь особли вих бусурманів-фанатиків. Те, що вони діяли з християн ськими святими місцями, не вони ж надумалися перші діяти: то вже була давня палестинська традиція. Вже ж пак не од них

пішов

звичай стягати плату з єрусалимсь

ких прочан-християн за право поклонитися гробові гос подньому. Бо ще Й тоді, як над Сірією з Палестиною па нували не османи, а єгипетські мамлюки, в ХУ в., практику валося для християн таке самісіньке оподаткування, коли навіть не значно гірше. ІєромонаХ-[РОСіянинJ з Троїцько Сергіївської лаври Зосима, що ходив на прощу до святого гроба в Єрусалимі бл. 1420 р. і вижив там uілий рік, скар житься в своєму «Ксеносі»' ось як: «ІНа праздники] окаян НЬІе cpaцьrнe все церкви

христианские запечатают,

присутності месу І ро 3 С М і я в с я З

неі -

глаго-

cet se пе rlse». Тільки ж

треба пам'ятати, що кожна незвичайна иерковна служба може виклика~ ти в чужому слухачеві сміх або хоч осміх. Відомий (СОГЛЯДатай Восто, ка) преосвlященни~1 Порфирій Успенський оповідає в своїХ записках,

що вІн і гpeUЬKY ар хі православну службу грецьких cPomahob-сладко пеfluев't з їхнім КОСОВИМ пересадиим гугнінням не міг слухати спокійно: «Как начал (царгородський ДУХО8НИК) НОСОМ своим выодитьb верхние и нижние, и всякие, и такие НОТbl и РУЛЗДbl. каких нигде ВhI не найдете, разве в греческих и БOJJгарских

носах, то я грешный едва переводи)!

ДЬІхание и сохранял прнсутствне духа, а между тем в нут р е н н О

Х о

х о т а л, как ребенок. Стану молиться.- не могу докончить KpecTHoro

знамення от какой-нибудь новой неожидаиной рулаДЬJI» ДИВ. Порф, Успенського: .Книга Быиии моего>, т. І (СПб., 1894), стор. 198. 1 За кожну православну uерковиу требу попереду жид-орендар мав Здобути cdudek>, тобто монету на 3 гроші, яка на теперішні гроші коштувала б копійок 20 золотом. Тільки ж, як зазначає Грондський (В «Historia Ье11і Kosacco-Polonici.), жиди-орендарІ своїми ХИТРИМИ од

тяганнями (tergiversatione {лат.- крутіЙством.-Ред.]) вміли здерти за требу геть більше та й аж тоді видавали квиток, З яким православннй

піп безбоязно смів уже внконати священну требу: охрестити ДИТИНУ. повінчатн МOJJодих тощо.

:І Зосимин «КсеНОС, глаголеМblЙ CТP~HHHK. о хожденин иБЬJТИИ моем» бл.

1420 р. видруковано в 24-му випускові «Православного палестин

ского сбориик" (СПб., 1889).

439

люще: нет у вас праздннка, откупаЙте. А через весь год' (протягом U і л о г о рокуІ) замчена церковь святого вос кресення

ского.

прикреплена

прилучивыияя

печатню

султана,

ПОКЛОННИUbl от

uаря

КОТОрblХ

египет

стран

идут ко амиру, и амир, емnя дары ' церковь отпечаТblвает

.. ,

А кому поклонитися гробу господню, тому дати злаТblХ денег венетических - флорин. То еще колико на пути ара· пом давати, откупати путь идучи от Рампи ко Иеруса лиму; то еще сторожем давати, - пятиадuать стражей у гроба господня приставлено, ЛЮТЬІх сраЦblН'. Ця мамлю цька картина, живовидячки, тяжча, ніж турецька за часів' Сулеймана Пишного. Знов же, навряд, щоб Сулейман Пиш ний добачав у факті грошового оподаткування якусь релі· гійну образу для віри християнсько'ї, адже коли йому треба того бувало для державних інтересів, то він накла· дав податок і на сво'ї, мусульманські меч ет і, забирав 'їхні прибутки'; з таким самим чнсто діловим почуттям міг він ставитися і до святинь християнських. Свідомо'ї охоти

утісняти православну церкву Сулейман запевне не

мав,

хоч серед пересправ із Західними володарями він гро зивсь, що й зовсім зачинить церкву св. гроба господнього

в Єрусалимі й оберне її на мечеть', а на ділі він ствердив єрусалимському православному патріархові «а г д. нам е», тую охоронну грамоту, яку надав його батько, Селім Грізний.

Венеuький 6аїло Піетро Брагадіно у своїй доповіді 1526 р. пише, забираючи собі прибутки (entrate) 3 меqетей,

що Сулейман Пишний,

не посоромився накласти свою руку і на СВ. Софію, яка має прибутку

50 ооо дукатів на рік: «пе таі niun signore оНотапо

Ьа voluto toccar са ще жоден османськиА володар не бажав торкатися ТИХ грошей божих), ДИВ. В усез6ірці Евдж. Альбері «Le relationi degli ambasciatori Veneti зІ $enato», т. ІХ (серія 3, т. 3). Фло·

questi denari de Оіо» ренція,

1855, стор. 110.

t Таку погрозу про єрусалимську церкву (та ще А про інші христи янські церкви В османській державі) почув од Сулеймана через уста везіра Ібрагіма австрійський посол ІєрОНіМ Задарський 1533 р. дИВ. Аого лист до·короля Фердінанда вусезбірці: АпС. von Gevay,

Uгkuпdел und Achtenstucke zur Geschichte der Verha1tnisse zwischen Oes!reich, Ungarn und der Plor!. іт 16. und 17, Jahrhunder!e (Відець, 1838-1842), стор, 4.

440

ХJП Культурний розквІт Туреччини в епоху Сулеймана ПИШНОІ'О. Законодавство; видатні правники. Історичне письменство ХVІ в. Архітектура.

Якщо славне панування Сулеймана І Пишного треба вважатн за безперечний апогей османської надвірно-полі тичної могутності і якщо цю обставину підкреслила хри стиянська Європа, давшн султанові прозвання "Пишний, та .Великий. (стор. 369), то османи в додаток до цього вва жають, що і з культурного погляду Сулейманова епоха це був період, мабуть, чи не найславніший в усенькій істо рії їхньої держави, в кожному разі дуже блискучий. Позначна річ, що свого «пишного» Сулеймана турки про звали не по-військовому, а чнсто по-культурному: «сул тан ЗаконодавецЬ», «ель-І<ануні•. Так його вони найме нували за те, що всезбірку турецьких законів «І<анун-наме» до пуття оброблено саме за Сулеймана Пишного. Першнй, од кого йде «І<анун-наме», то був ще султан Мехеммед 11 Завойовник (1451-1481); тільки ж із того часу зминуло років сто, велика османська держава встигла ще сильніш поширнтися, життя ускладнилося, і довелося дати Збірці законів «l(ahyh-наМе» новітню редакцію згідно з новіт німи вимогами часу. За те, що Сулейман Пишний видав таку новооброблену редакцію законів (по-турецьки «ка

нун»)', він і величається «І<ануні.'. Звичайно, що розробляли «І<анун-наме. спеціалісти, з а к о н О З Н а в Ц і. Епоха Сулеймана Пишного славна цілою низкою видатних правничих іменнів. Один з них, араб Мехеммед і б н- І б Р а г і м Х а л е б с ь КИЙ (вм. 1549), прикрашав своею вченою працею ще й часи попередніх султанів, особливо Баязіда 11 Святого (1481-, 1512), а за Сулеймана 11 це вже був шановний старий дід, висока повага для всіх професорів-правників. Усезбірка ханіфітського права .Місце, де всі моря зіллялися., що П

1 Оце слово «канун) (пишеться «qзнуи» турки позИЧИли 3 rpeUbKoi МОВИ (<<канон», безперечно, З8 арабсько-перським посередництвом, 60 в арабську й перську мову ue грецьке СЛОВО протиснулося давніш. 2. Все ж треба пам'ятати, що факт існування «KaHYH·HaMe~

най

більше е заслуга Мехеммеда 11. І ТОМУ. напр(иклад), Хаммер у своїй

(Histoire de !'empire Ottornan) мав повне право спинитися на редак ПП Мехеммедз 11 (Т. ІІІ, 1836, стор. 300 j д{алiJ) безмірно ширше, ніж на тихзмінах, які поробленозз Сулеймана 11 (т. ІУ, стор. 255 і дlзлі]). 441

склаВ ібн-lбрагім Халебський, ще й досі являється допо мічною КНИГОЮ У правників османської імперії. Але хто найбільше вславив собою юриспуденцію Сулейманових часів, так се царгородський великий муфтій (з 1554 р.), потурчений курд А б у - с- с у у д (1492-1574); це ж він і був головним працівником для «Канун-наме>·, а особливу славу мали й мають Абу-с-суудові «фетви», тобто <муф тійні» розв' язання важких богословсько-юридичних пи тань мусульманського права. Відомий історик і бібліограф ХУІІ віку Хаджі- Халфа, характеризуючи Абу-с-сууда, каже, що бути кращим муфтієм, ніж Абу-с-сууд, уже й не можна: «в особі Абу-с-сууда муфтійська вченість досягла

свого найвищого вивершення»'. Ще й досі серед турець кого простого люду живе пам'ять про велику вченість оцього муфтія ХУ! в.; і коли простий турок хоче про ко ГОСЬ іронічно сказати, що той, мовляв, женеться за най дрібнішими законними тонкощами, то насмішкувато питає

його: «Чи не Абу-с-сууда внук із тебе, часом?I»' Не тільки правнича. ба й усяка інша наукова література нал ічувала за часів Сулеймана· Пишного цілі гурти своїх представників. Дуже путящі поміж ними - турецькі і с то рик и чи, точніш, літописці: і такі прості нехитрі, як-от кадій Джемалі (1550), що Європа його собі засвоїла тоді ж

таки в ХУ! в.', і такі тонко проникливі, як Алі-челебі (нар. 1541 р., пом. 1599). Не менше відомі історичні автори, які писали переважно вже після c~;epTi Сулейманової, але виховала ЇХ та сама епоха Сулеймана Пишного: квіт частий, високохмарний С а' дед Д і н (1536-1599, автор «ВіНІІЯ літописів», доведеного тільки до Сулеймана), перс

1 Абу-с-суудова cKahyh-наме» потім, при дальших султанах, знов перер06лялася й Допопнювалася. ДИВ., примІ іром]. такий Доповнений рукопис в 6ри1{анському) музеї: R і е U, Cataloque af the Turkish

[manuscripts] (ЛОНДОН, 1888), стор. 247. 2 «Мюфтілі к Абу-с.суу д·ефеНдіде кямалі н[ і]бу лду» ,- ХадЖі· Хал .. фа: «Фезлек", т. ІІ (Царгород, 1287=1870), стор. 232. 8 «Сен

А6у-с-суудун

«Из истории османско/% з «Живай старинЬІ».

торуну мусун?!) Див.

В.

Гордлевського:

ПОСЛОВИЦЬІ», СПб., 1909, стор. 17 (відбrиток]

, Джемзліеву хроніку османської держави (од переОПQчатку до подій 1549 р.) видав у ХУІ столітті в перекладі 3 туреиької мови Л е ее н к Л а в

(LeuncJavius); віи надрукував того переклада в своїх sultanorum Othmanidarum» (Франкфурт-на-МаАні, 1588; посм[ертнеj вид[ання) 1596; по-нім(еuьки] «Newe Chronica». Франк фурт. !590; посмертно 1595). Левенклавова праця здобула собі високу «AnnaJes

пошану в ~вропі.

442

дж е н н а б і (пом. 1590), саркастичний Мус т а Ф 8 Сел я н і к і (самовидець подій 1566-1599). Цілу пле· яду становлять собою іст ори кип и с ь мен ств а. де найвідоміше ім'я - то Л я т і Ф і Кастамунський (1546). Султанування Сулеймана Пишного вважа~ть<:я за золо· тий вік і для кра с н О r о п и С ь мен СТВ а або, краще сказати, за Д о в е р шен н Я ЗОЛОТОГО віку, бо османське письменство пишним цвітом розцвілося ще в кінці попередиього, XV століття після того, як Мехеммед

11 завоював Царгород і як далі засів довголітньо на цаРГ0' родському троні дуже культурний султаН'меценат Баязід 11 Святий (1481-1512; стор. 343-345). Всі султани, що були попередниками Сулеймана Пишного, оддавалися й самі поетичній творчості: і Мехеммед 11 Завойовник, і Баязід ІІ Святий, і Селім І Грізний. Ліричні поезії (під псевдонімом «Мухиббі») писав і с у л т а н С у Л е й ман, та й - по· значна річ -

вірші отого високого, могутнього володаря.

що панував од Перської затоки до Гібралтарської протоки і од Будапешта до Нільських порогів, тужать про мар· ність слави, могутності, багатства. Натурально, однак, що не султанська творчість дала окрасу османській поезії, а інша, ЗВilчайних людей. Оригінальності турецьке красне письменство не набуло і в свій золотий вік: воно залиши· лося тим, чим було з первопочатку,З ХІV століття, себто невільничим наслідуванням багатого, талановитого пер· ського письменства; в XV-XV! вв. особливу силу мав над турками різнобічний перський поет· класик джамі (пом. 1492). Тільки ж, переспівуючи перські мотиви й сю жети, турецьке письменство золотого віку захопило в свої лави переспівачів далеко не абияких, талановитих, Все найкращеє, чим володіла багатенна перська література Х - Х VI ВВ., поз' являлося тоді в гожих перекладах на османське, а заразом кипіла й своя власна творчість, тільки що не самостійна, в дусі тієї самої перської поезії, отого незмінного ідеала. Перську романтичну е пік У (цикли, що звуться «П'ятерицею» або «Семерицею») обробляв був за Баязіда Святого Хамді і тоді ж таки почав свою перекладацьку працю Лямі Бруський; цей Л я м і (пом. 1531) може вва жатися і за письменника епохи СулеЙманової. Цілком Сулей мановим

поетом~епіком

ЯВЛЯЄТЬСЯ

сентиментальносолодо·

щавий, тільки ж елегантноблискотливий автор «Рожі та Солов' я» Ф е з л і (пом. 1564) та двоє найоригінальніших

443

поміж турецькими епіками-романтиками - автор «Медж нуна А Леllли. (щось ніби Ромео та джуль€Тти) азербайд жанський курд Ф у з у л і Багдадський (пом. 1562) і яничарськнй албанець-офіцер Я х ' я-б е й Д у к а гін (бл. 1495-1575), що звіршував повість про люті стра ждання яни~арського офіцера, який безталанно закохався в одного молодого вродливого вояка із своєї команди (<<Шаh у гяда» - «Цар та жебрак.). Аж кишить турецька поезія золотого ХУ! в. поетами л іри к а м и. В додаток до таких класичних ліриків Бая зідових часів, як Неджаті (пом. 1509) із своєю талановитою наслідувачкою Міхрі-хатун (пом. бл. 1514 р.) та Месіхі (пом. 1512), Сулейманову епоху квітчають інші видатні, класичні ймення. Цікава тут постать - лірик-самоук Заті (1471-1546), що часом засвоював собі вірші молодих, іще невславлених авторів, які несли йому на суд свої скла дання, та й потім затикав Їм рота словами: «Ну, хто тебе зна€, як поета? А в мене - он поглянь-но - € цілий диван поезій, що його чека€ безсмертна слава. Радій, що твій вір шик, діставшися до мого дивану, діпнеться безсмертя!»

І разом з тим Заті кричав на всі боки, що інші турецькі поети обкрадають його'. Мріllливий місТИК0-аскетичний лірик суфій Х и я л і (пом. 1557) належав до тісного двірського кола самого султана Сулеймана і тішивсь його ласкою, дарма що всесильний везір Рустем-паша терпіти не міг цього похнюпого <птаха - пугача •. ЯК помер Хиялі, то найвидатніше місце в літературному двірському колі сул

тана Сулеймана Пишного зайняв син мюеззіна (так, ніби дзвонаря) кадій-поет Б а ки (1527-1600), високоартистич иий «цар турецької лірики., себто пильний, старанний наслідувач перського газмьного поета Хафіза ХІУ в. Цей автор турецьких газелів, Баки - то найвище завершення

й найвища слава золотого ХУІ в. Турецькі літературні історики вважають Баки взагал і за найбільш блискуче поетичне ім'я в усенькій історії турецької літератури. І ще в одній культурній царині вік Сулеймана Пишного позначивсь дуже блискуче - в а р х і тек тур і. Заво ювання ХУ-ХУІ вв. накопичили в столиці Царгороді і в руках військової значної старшини чималі багатства, осмаиське ЖИТТЯ зробилося розкішним, і, між іншим, тая 1 3 ЦЬОГО ПРИВОДУ стамбульськf дотепні люди пустили епіграму: «Щоб у злодія украсти, треба мати добриА хистІ).

444

розкіш виявилася в будівництві. Найкраще будувалися мечеті. Дуже багато значних турків, нагуртувавши в своїх руках чималі грошові суми, залюбки тратили їх на збуду вання гарних храмів божих, щоб душу спасти. Султан СулеЙ· ман Пишний теж охоче споруджував пишні мечеті, імарети', мости, кріПОСТі та ін. Ми про це згадували тоді (стор. 399), як говорили про спорожніння державної скарбниці через них. Тільки ж неХай собі це одбивалося й зле на становищі державних фінансів, а в результаті столиця й інші великі міста османської держави сильно прикрасилися через усякі художні й багаті архітектурні пам'ятники, і вони ще й досі, от як високохудожня царгородська мечеть Сулей маніййе, мовчки, але ви мовно, нагадують нам за культурну діяльність, за культурні змагання Сулеймана Пишного. 1 lмарет -

богадільня, ПРИТУЛОК.

ТЮРКИ,

їх МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ТЮРКИ ТА ІХ МОВИ

1 Всіх тюрків досі об'єднує мова. Нема тепер единого тюркського фізичноготипу та ЄДИНОГО тюркського побуту і культури. Іслам ЯК пере важна національна віра у тюрків. Скільки всіх тюрків на світі і в СРСР?

Тюрки

(турко-татари) -

сім'я

народів,

що

говорять

т ю р к с ь КОЮ М О В О ю. Мова тая, дарма що розпа дається на чимало наріччів, ба навіть окремих мов, усе ж становить собою незаперечиму єдину лінгвістичну цілість.

Навпаки, з антропологічного

погляду між тюрками нема

одності. це раса надзвичайно мішана, надто на перифе ріях. Найчистіший тюркський тип, гадають, зацілів в осередку теперішнього тюркського розселення, у Середній Азії: у киргиз-казаків', у кара-киргизів' та узбеків. У цих, най менш змішаних, тюрків - зріст середній; голова округла; обличчя подовжено-овальне; очі ,- не так як у монголів, лежать на одній простій лінії, але горішнє повіко, загорта ючися ближче до внутрішнього кута ока, робить очну щі лину вузькою та й справляє тим деяке враження монголу ватості; вилиці - широкі, тільки ж менше випинаються, ніж у монголів; ніс простий; губи товсті; колір шкірн смуг лявий; волосся чорне, просте; поросль - аж надто слабка на щоках, як і в монголів, але дужча на губах (вуси) і на підборідді (вузенька клинцювата борідка). Ідучи далі од центру, ми постерегаємо, що ці тюркські ознаки змінюються.

у якутів помітно чималу домішку типу тунгуського, а в деякої частини - то й типу російського; У сибірських татар на €Hiceї - мішанина зсамоїдами" , а тюрків Алтая 1 Кастрен, відомий лінгвіст уралоалтаїСТИки, сконстатував на по чатку 1850 рр., що старі люди коло Саянських гір (8 південній чаСТИНі Єнісейського басейну) ще пам'ятали самоїдську мову. а молодші - го· варили лиш по-татарськи. Пор. і в дисертації Н. Катановз* (про урни-

29 2-3'7

449

(ойротів) не дурно звуть «білі калмики» (монголи)'. В тюр ках захlідноїJ Монголії (урянхайцях та ін.) - яскрава мішанина з монголами; у таранчів € домішка китайська. Башкири та їх західні сусіди волзькі татари - одні ски даються на фіннів (а чуваші аж через лад), інші. знов, схожі з слов'янами: багато поволзьких татарів мають тип цілком €вропеЙськиЙ. В туркменах сила антрополо гі'!них ознак іранських-перських; азербайджанці і! собі аж надто скидаються на іранців (персів, курдів). У крнм ських татар ів в середині півострова непогано зацілів щирий тюркський тип (рештки ногайців; вони ж - острівці У доб

руджі, на Півн!ічномуJ Кавказі та в Астраханському краї); та татари кримського узбережжя - тюркська мішанина хазарів, греків, генуезuів і ін .. навіть українців (через жінок-бранок, через помусульманених рабів) тощо. В ос манських турках Малої Азії та Європи, головних теперіш ніх носіях всетюркської ідеї. таку силу мають грецькі, слов'янські, албаиські, черкеські та ін. домішки (на узгра

ниччях північної Сірії та північної Месопотамії -

домішки

арабські), що од давнього чистого тюркського типу в осма нах, сказати б, ЩО й нічого не залишилося. Це протяжие вікове змішування тюрків з різними чу

жими народами, у зв'язку із впливом неоднакових геогра фічних та економічних умов довгого історичного жи11'Я тюркських племен, на величезному просторі од Льодови того океану (якути) аж до теплого Середземного моря (османи), призвело до того, що тепер не iCHY€ так само й єдиного національного тюркського побуту, €диної тюрк ської культури, €диної Т Ю Р кс ь кої ет н О гра Ф і ї. Можна, правда, притягаючи до діла і те, що каже істо

рія. і те. що кажуть теперішні етнологічні постереження', хаііську

мову,

Казань,

1903) його звістки

про

каМасииців-качинuів

(стор. ХУІІ-ХУІІІ). 1 Що історичні ойроти говорили мовою МОНГОЛЬСЬКОЮ, тільки іншою говіркою, про те свідчить «Збірка літописів» МОНГОЛЬСЬКОГО

везіра Решідеддіна ПОЧ(ЯТКУ) ХІУ в. ДИВ. вид(анняl Березіна в УІ І Т. «Тру дов вост[очногоl отделfенияl Археол[огичєского] общ!.естваl» (СПб., 1861): Qоwm*и ОЙра!. Логет·и ишан, hер-ченд мо r у л і-с т, ба логе1-И дігяр ечвам-и Моголь еНДек тефавоті паред. Меселян, ан-ки

qityqa гуйенд, ее ішан хидга (стор. 101). V а m Ь е r у, Оіе primitive Kultur des turkutatarischen Volkes, анУ Grund spr"chlich('f Forschungen егёгtегt. Лейпціг, 1879; й о r о ж так и, Das Turkenvolk іл еілеп еthпоlogіsсhел und etnographischen Веzіеhuпgеп geschild(>ft, Лейпціг, 1885. карД'ра (<<ніж») дігяран 2 Основна робота: Н

450

3 певністю говорити, що о Д в і ч н а ознака тюркського побуту а

то було

жи11'я

не

мисливське, як у МОНГОJ!1В, 3 родовою громадською орга· державою-ордою, що розпадається

коч О в е-н о м а Д с ь к е,

нізацією,

кочовою

на родові улуси. Кочовий побут У середньоазійських сте пах ще й досі животіє (хоч з кожним десятиріччям, не 3 ('воєї волі, скорочується), а котрі тюрки давно попере· ходили до осіло-хліборобського й осіло-міського жи1тя,

на їхньому побуті одбивається кочування в формі т[ак] зв[аних] культурних пережитків: звичаїв, обрядів. За головне багатство для кочовика·тюрка правили, нехай які вони економічно важливі, не вівці й не велика рогата худоба. а табуни ко ней; їх маючи, тюрки, в своїй кочовій історії, могли раз у раз бути рухливими й легко пересуватися з місця на місце в своїх мандруваннях; усякі громадські оборудки, міна, купівля-продаж, колективні наради не так давно, за історичної пам'яті, навіть в османів одбу· валися верхи, на кінських спинах,- як і тепер це робиться в кочових тюрків Середньої Азії. Рухоме тюркське житло, сказати, старо-національного типу - кругла ки б и тк а. Тюркський тип кибитки одрізняється од монгольського тим, що верх у неї становить собою не конус, а округлу баню; тички, що творять собою дах кибитки, вигнуті. В осі лих тюрків, які живуть У'чотирикутніх хатах, а не в кибит ках, весільні обряди та весільие хатнє прибрання ще й досі не раз показують, що вони виробилися були в житлі округ лому. Та й групи хат у якомусь татарському селі, прим[іромl на Поволжі, не раз розставлені бувають не рівними вули· цями, а кружалом, родовим гніздом, наче кибитки на і(ОЧО вищі. Харч у тюрків-номадів - почасти м'ясо (кінське теж), варене, не смажене; почасти - молочні вироби, що поміж ними сироватка й КИСJіе молоко залишаються й до наших днів за улюблену їжу навіть в османів, дарма шо вони давно вже кинули кочувати; а кумис з кобилячого молока - то визнане спільнотюркське національне ПИТВО.

Споконвічна о б р о б н апр оми с Л о в іст ь У тюр ків - шкуряна та смушева справа; цей промисел і горо дяни досі полюбляють, а щодо своєї техніки, то й до цього часу він у цілому тюркському світі однаковий. дуже прак тичний у кочовому побуті, виробляється й посуд·начиння з шкури; оброблюють тюрки. й ріг, легкоприступний пасту шачий матеріал. Національний тип одежі, як знати з най давнішнх статуй тих тюрків. яких китайці узивали тукю

29'

451

(з VI в. почииаючи), залишається в багатьох тюрків ще 11 досі усе той самісінький стародавній: високоверхі шапки в чоловіків, циліндричні високі убори в жінок; до цього халати з довгими полами, пристосовані, щоб їздити верхи. Скрізь у тюрків, хоч би й городян, досі заціліла любов до м'якого взуття, без закаблуків та підшитих підметок, що їх і не потрібував кочовик-верхівець, ие маючи багато ходити пішки. Не важко і ще нашукати низку інших побутових особ· ливостей, які можна вважати за всетюркські національні; тільки ж, загалом кажучи, важко вже тепер говорити про єдину тюркську етнографію та єдину тюркську культуру. Вре л і г і ї знайдеться тепер одності у тюрків куди більше, ніж в іншій якій царині. Геть-геть переважна маса тюркської людності визнає тепер іслам (замість дав нього щамаиства), ба ще й уважається за його підпору. Та єднання иавіть і тут неабияк порушується через поділ тюрків на секти шиїтів та суннітів, які досі раз у раз фана· тично ворогували між собою, тяжче ніж з іншими вірами, та й інакше не звали одні ОДНИХ, як прокляті, «МeJlЬ·УН);

проповідь

панісламського об'єднання усіх тюрків лища·

ється справою самісінької інтелігенції. А окрім того, час тина тюрків, що сидять У сусідстві з монголами, калми ками та китайцями, визиають буддіЙство. Є зреформовані

шамаиісти (напр[икладJ, алтайці-ойроти). Частина алтай ців - православні християни, так само як якути десь аж до Льодовитого океану, чуваші на Волзі, гагаузи в Бес сарабії, Добруджі та Болгарії. С к і л ь к и всіх т ю р к і в - того не встановлено як слід з иалежною статистичною точністю. Основна праця, що од неї взагалі доводиться виходити у питанні про тюрк· ську народність, це Н, Арістов: .Заметки об зтническом составе тюркских племен и народностей и сведения об их численности», 1896'; і отож, як вираховував Н. Арістов, цифра усіх тюрків на світі була на 1896 рік менша ніж 26 мільйонів (25843266 душ, чоловіків та жінок). Всеросій·

1 ПрзltЯ Арістова (Між іншим, повна бібліографічних вказівок) у петербурЗЬКіЙ «Живой старпне»,

1896, вип. З-й та 4~A. Посутня на неі

рецензія - В. Бартольда в с3ап[исках] вост(очного] отделения Русск(о гоl археол{огическоrol общества., т. ХІ (1899), стор. 341-356. ,Ука' затель) власних іменнів, що склали Н. БраВін та Н. Беля€в -

у «3а

писках Русск{оro] геогр{афИЧеского) оБЩ{ества] ПО СУГДeJlУ 3Тhографии.,

1903, вип. 2.

452

ський перепис 1897 року, що иаслідки його опублікував Н. Троїцький (СПб., 1905), показав, що принаймні для тих тюрків, котрі живуть У Росії, можна Арістова цифри трохн підбільшити. Французький тюрколог J. Оепу у вступі до своєї .Ora т та ire de 1а 1angue turque» (Париж, 1921) і в роз· ділі, присвяченому тюркам у виданні А. Meillet et М. Cohen: «Les 1angues du monde. (Париж, 1924), використав дані як Арістова, так і російського перепису 1897 року та й у підсумку своїх статистичних вирахувань вивів загальну цифру 30331960. При цьому, одначе, дені зазначив', що, вважаючи на той відсоток нормальиого зростання тюрк ської раси, який показано у виданні «Азиатская Россия. (СПб" 1914), треба покласти, що на наші часи цифра тюр' ків зросла мабуть ще мільйонів на дев'ять, себто перехо дить за 39 мільйонів. Висновок дені трохи чи не цілком збігається з вирахуваинями німецького орієнталіста Март. Гартмана в «Мittеі1uпgеп» берлінської сходознавчої семі иарії 1917 р. (стор. 98): «В османській державі за найви щнм підрахуванням є 7 мільйонів тюрків; російськопідда них - безперечно не більш як 25 мільйонів; У Персії Тх щонайбільше 7 мільйоиів; коли на тюрків, розпорошених по інших країнах, покласти 1 мільйон, то загальна цифра вийде - і то вже добре - 40 мільйонів •. І француз дені, і німець Гартман приймають цифру 39-40 мільйонів як максимальну. Туреиькі ПИСЬМеННИКИ та публіцисти йдуть далі; напр[иклддJ, літератор Ахмед Мідхат у своїй статті, яку він умістив для російських читачів «у .стамбульских новостях. (1909, N9 9), каже: «Турков на земном шаре считается от 40 до 50 миллионов. (стор. 6); а орган ліберальних османських богословів часопис «Іслам меджмуа-сЬ/.-«lсламськиЙ збірник. у статті, присвяченій пантюркізмові (1914, 11, стор. 471-480), трактує питання, як «розбуркати почуття одності У мусуль манської тюркської нації, що нараховує аж 100 мільйо нів»9. Насправжки навіть цифра 40 мільйонів викликає сум нів. А вже ж будь-що-будь у межах колишньоТ Росії, те перішнього СРСР, важко налічити ті 25 мільйонів тюрків, що їх, правда, з застереженням, ладен був визнати Гарт1 t

Les langues du monde, стор. 195-196.

Саме іменно проти Uboro запевнення часопису «Іслам медЖмуа

СЬІ) М. Гартман І захтів зазначити в берЛіНСЬКИХ «Міttеiluпgеп», що Оільш як 40 мlль[Аонів] тюрКіВ "злічити ніяк не можна. _

ман; російські офіційні

дані

хитаються між

15-17 міль

йонами.

у «Списке народностей СССР» І. Зарубіна (Ленінград,

1927), ЩО його видала «Комиссия по изучению племенноro состава населения СССР и сопредельны x стран» Всесоюз ної Академії наук. ми знайдемо для тюркського племені (погруповаl!ОГО за системою О. Самойловича) такі дані: А. Ч у в а ш і - 1062005. Б. П і в ніч н о-з а х і дна тюркська група: ал тайці-ойроти, кумандинці, теленгіти, телеути - 43157. Білоруські татари, ногайці, карачаївці, балкари, кумики 332539. Башкири, тептярі - 610314. Татари Поволжя, мішари (мещеряки) - 2450568. Тобольці, сибірські бу харці, барабинці, чулимці - 64852. Киргиз-казаки, кара калпаки кара-киргизи - 4740075. В. П і в ден но- З а х і дна: бессарабські гагаузи, південнокримські татари', азербайджанці, грузинські кара папахи, османи - 1814110. Г. П і в ден н о-с Х ід н а група: узбеки, кураминці, таранчі, кашгарці - 3916197. Алтайські черневі татари, томсько-кузнецькі татари - 14506. Д. П і в ніч н о-с Х ід н а група: шорці, лебединці, кизилці. абаканські татари (сагайці, качинці, бельтіри, койбали й камасинці); урянхаї-сойоти', карагаси - 50668. Е. Я кут и З долганами - 221007. Усього - 15217998. Трохи більший підсумок можна вивести в заокругле них, себто не надто точних, цифрах з офіційно видаваних

довідкових

календарів СРСР,

напрlикладl «Все

респуб

лики и аВТОНОМНblе области СССР» (Москва, 1928). Згідно з їх даними радянський Азербайджан має тюрків

1396000, Нахічеванська автономна країна у колlишнійl Єреванській губlерніїl - 90200, Нагірний' Карабах у колlишнійl Бакинській губlерніїІ 12500 (9,6% серед 90% вірмен), у Вірменії - 79200, У Грузії 187700. На Півнlічномуl Кавказі автономні республіки: дагестан1578ОО тюрків, Чечня - 3300 (решта людності - чеченці), Кабардино-Балкарська країна - 36700 (решта кабардинці), Карачай - 53300. У північнокавказькій калмицькій країні (<<калмыuойй области», на території колlишньої] І Жодної

цифри

ДJlЯ

кримських

татар

академічний

«Список

НUРОдностей» 1927 р. не подає, j ми її черпаємо з іНШОГQ джерела.

454

Ставропольської

губ(ерніїJ, Терської обл(асті]

та

Астра·

ханської губ(ернїі]) живе серед калмиків 1400 тюрків. У Криму 178000 (бл(изькоJ 1/4 людності). Чувашія-

690000. Марійська країна - 24100. Вотська країна 37900. Республіка німців Поволжя - 2900. Татаристан (осе· редок Казань) - 1400800. Башкирія (центр Уфа)1370000. Казахстан (КИРГИЗ'казацька республіка; сто лиця попереду Оренбург, далі Кизил-Орда або кол(ишній] Перовськ, теперішня ж столиця Алма-Ата, кол(ишній]

Вєрний) - 3900000; автономна Кара-Калпацька країна Казахстану (коло Аральського моря й Амудар'ї) - 296000. Киргизстан (Кара-киргизія, на узграниччі Кашгара й Тур фана) - 794500. Ойротська (алтайська) автономна кра Іна (Томської губ[ернїі]) - 42000. Узбекистаи (центр Са марканд) - 4002800. з автономною республікою Таджи кистаном - 164500 (бл[изькоl 20% людності) й авто номною памірською країною Горно-Бадахшанською3900. Туркменістан (центр Ашхабад) - 892800, Якутія -

235000. Усього: бл(изькоJ 16053000. Беручи на увагу, що багато із статистичних племінних даних СРСР зібрано зовсім недавно, вже в 1920-х роках, навіть у другій їх половині. доводиться цифру навіть 20 мільйонів, поки що, покласти лиш як максимальну для числа всіх тюрків в СРСР.

11 Лінгвістична

приналежність

тюркської

сім'ї

МОВ.

деякі

типовіші

її осООЛИFJості. Становище якутів та чувашів.

Оті мови тюркські (<<турецько-татарські)>>, якими гово· рить може з 40 мільйонів людей і які, по суті, являються лиш однією мовою, що розпадається на силу наріччів (або теж «мов») та піднаріччів, становлять собою галузь а л . т а й с ь кої сім'ї або (коли узяти ще ширше) у р а л о а л т а й с ь кої мовної сім'ї. Спеціально до алтайської групи увіходять як члени: галузь тюркська, галузь мон гольська (монголи, буряти, калмики) і галузь тунгуська, або маньчжуро-тунгуська (тунгуси, манджу та ламути). Як члени групи уральської - мали б долучитися ще мовна

галузь угро-фінська та самоїдська; тільки ж слід пам'я тати, що хоч група уральська (мови УГ[РОI-фінські та само їдські)

класифікується

значної частици дослідників

455

ПосвІдчення

А. Ю.

Кримського - делегата

як. споріднена з алтайською',

Першого Всесо

все ж така класифікація

для багатьох залишається ще спірною, не остаточно дове

деною. А от тунгусів, монголів і тюрків лінгвістична спіль ність - заперечень не викликає. Своєю будовою мова тюрків, ЯК і інших алтайців (та й як мови народів сім'ї уральської), належить до типу а г лют ин ати в но г о, або наросткового: роль морфологічних флексій грають афікси, що безпосередньо сполучаються з Ч'истою основою слова, а спеціальніші граматичні від

тінки виявляються через вставлення певних інфіксів між основою та закіНЧtННЯМ Примlіромl: сев. - хата, «ев-лер' - хати (рllцгаlisl), «ев-ім. - моя хата, «ев-лер-ім, мої хати; «ceB~MeKb) - любити (<<сев - то пень «ЛІоб», а «мекь' - інфінітивне закінчення). «сев-дір-мекь. приневолити любити, «сев-іш-мекь, -любитися, «сев-іль

мекь.-бути любленим. Або: «ilаз-маq»-писати, «йаз-(т)ЬІ» писання, «йаз-(т)ЬІ-ДЖЬІ' - писар, «йаз(т)ьІ-джьІ-лыI>>-І Див., прим/Іром]: Н. Wlnkler,

Dle ZugеhбrіRkеіt der

finnischen Sprachen zum uraJaltaischen Sprachstamm.- В «Keleti Szem~ lе>, т. ХІІ (1911), стор. 1-38.

DЗНОro тюркологічного з'їзду, що відбувся

1926 р. у

Баку

писарство. Прийменників (praepositiones) нема, а € після· йменники (postpositiones), що долучаються або безпо· середньо до поmіпаtіv'а, ніби відмінкова флексія (<<евде.8 хаті, «ев-ден» - із хати, «ев-іле. - З хатою), або долу чаються до форми genitiv'a: «евін-ічін, - для хати. З наведених прикладів почасти вже видно, що в усіх таких будуваннях граматичних форм та вивідних слів Ma€

силу (ие чужий і для уральської групи) закон т[ак) зв[а·

ного) син гар м О н і з му, або «гармонії (тобто асимі· ляцї!) голосівок»: наростки, що долучаються до переднього звукового ряду, до м'якого (піднебінного) пня (де € звуки «е., «і., «6., «5'), набирають і собі відтінку «м'якого»; на· ростки, що долучаються до заднього ряда, до твердого (не піднебінного) пня (де € звуки <а», «ЬJ', <о», <у»), набира· ються твердості .. Приміром, в «сев-мекь» - любити, «дон· мекь» - вернутися, інфінітивне закінчення звучить «мекь», але в «aJI-маq» - брати, «qblp-Maq» - розбивати, закінчення звучить <Maq •. Так само: «ев-лі» - хатній, але <aB-Лbl' мисливський. Інший випадок «гармонії голосівок» - той, коли губна Пвева голосів ка «о», <у», со., су.) Ma€ вплив

457

на негубні звуки «і» та «ЬІ» В доданих "аростках, асимілю· ючи їх із собою на губний лад. Приміром, од «суч» (гріх)'

прикметник звучить «суч·лр» - грішний, вивідне слово «суч,луq» - грішність, хоч од «ав» (полювання) прикмет· ник чується як «ав,лЬ/», од «баш» (голова) вивідне слово звучить «баш-льщ»; «кьбй» - село, «кьбй-лji» - сільський, «кьёй·лукь» - сільськість (замість сподіваного «кьбй-лі», «кьБЙ-лікь»). Разом з тим змінюється, при таких форму ваннях, і характер задненебінних (<<горлових») при голос них (консонант): в першім випадку чується вимова перед ньонебінна: «КЬ», «гь» (<<ceB~MeKb» -любити, «біль-гі» знаття), а в другім випадку - вимова задньонебінна (<<ал Maq» - брати, «йаЗ(Т)ЬІ» - писання). Найпослідовніше, найсистематичніше переводиться закон сингармонізму в мові тюрків османськнх. Ще риса з тюркської (та й загалом алтайської) фоне тики: слово на своєму по чат к У не терпить з б і г У ДВОХ, а тим паче трьох при г о л осн и х. Через те, по зичаючи чужі слова, що починаються двома приголосними, тюрк

намагається

перед тими

приголосними ставити звук

«і» чи «ЬІ»; приміром, ім'я Степан тюрк вимовляє як «Істе пан», слово «statistique» обертає в «Ь/стаТИСТЬІК»'. Знов же, тюркські мови не люблять починати слово з протяжно-дзвін кого (сонорного) звука, навіть без збігу з іншим якимсь приголосним, і через те в чужих запозиченняХ вони до протяжно-сонорного

початкового

звука

теж

охоче

дода

ють призвук «і» чи «ЬІ» (варіанти - «У», «у»). Приміром, русів татари звуть «урус»; позичене з російської мови слово «лавка» вимовляють «улавка»; перське слово «руза» (піст) обертають в «уруза»; ім' я іранського витязя Рустама (Ро стема) переробили вони в «J1руслан» і т. д. З синтаксично-морфологічних тюркських (чи там уза галі алтайських) особливостей варто зазначитн, що рід чоловічий і жіночий граматнчно не одрізняються: «0»він, вона; «еї отлан» - добрий хлопеuь, «еї qЬІЗ» - добра дівчина. Типова синтаксична особливість - визначник повинен стояти пер е д визначуваним словом (повна суп ро1 СлОВО «суч) тюрки позичили, напевне, з мови китайської, але це запозичення дуже давнє, і СЛОВО зробилося uілком тюркським.

t Правда, тепер по Деяких наріччях трапляються вже й одхилення од такого правила, TG й ТО в своїх рідних словах. Візьмім

(червоний), де перший склад «ЦЬ!» не має на собі

«qbl3Ь1Л»

наголосу. У вимові ,

приміром, КИРГИ':',казаків це слово чується ЯК «qbl зblл », «qЗblл:t. 458

тивність мовам семітським). Не можна по-тюркськи (як і в інших алтайських мовах) сказати: «хата парубка». а тільки: «парубка хата». «отланьІН еві»; не можна сказати: «вона - дівчина добра». а треба: «вона - добра дівчина».

«о еї qblЗ ДЬІР». Допоміжне дієслово «ДЬІР» (<<є») поставлено тут. як бачимо. в кінці речення; це - загальне правило

і для кожного іншого дієслівного предиката; прим(іромl.

щоб перекласти наше «дівчина оця іде додому» говориться

за звичайним тюркським синтактичним порядком сл ів: «оця дівчина додому йде» - «бу qЬІЗ еве гідер». Серед тюркської сім'ї мов дуже відокремлене місце на· лежить мові я кут і в У Сибіру та мові ч у в а ш і в (на· щадків волзьких булгар) на Волзі коло Чебоксар. Чува· ська мова. як показують порівняльні досліди Н. Поппе. то - середина між мовою тюркською та монгольською: очевидячки. передісторична монголо-чувасько-тюркська прамова розпалася на дві групи: а) монгольську. б) чу васько-тюркську'. Коли виключити мови якутську та чуваську. то всі інші тюркські наріччя або мови. що розкинулися на величез· ному просторі од сибірського Алтаю й [Східного] Тур кестану геть аж до Егейського арх іпелагу й європейської Туреччини. вийдуть дуже близькі поміж собою. У декотрих російських тюркологів € нахил звати їх усі одним іменням: «турецька мова». Тільки ж у живій обихідці лиш за мо вою тюрків османських (у Малій Азії або в Анатолії і на Балканському піво[строlві) закріпилася спеціальніш ота назва «мова турецька»; а щоб од османів одрізняти тих. хто говорить інакшими тюркськими наріччями. вони всі звуться тюрками (з «ю». а не «у») або тюрко-татарами. І цю термінологію. прийняту й у самих-таки тюрків. ніяк не можна нехтувати, дарма що в очах тюрколога-лінгвіста всі вони могли б зватися однобірно: або лиш «турками». або лиш (<тюрками». Французи пишуть «IUГe» дЛЯ османів. «Iurk» для іншнх тюрків. 1 Див.: Н. По п п е, Чувашскиl1 Я3Ь1К и его отношение к монголь скому и тюркскому.- В осизв{естиях] Росс[ийской] Академ[ии] наук»,

1924; «О родственнЬІХ отношениях чувашского и тюрко-татарских ЯЗЬJ КОВ» (ЧебоксаРbl. 1925, з бібліографіЄЮ); «Die tschuwassiche Sprache іп іЬгет Verhi.i1tniss zu den TtIrksprachen».- В будапештському «КО гбsj Csoma-Archiv».

1926, П; «Altaisch und Urturkisch».- В «Ungarische Jahrbikher». VI,1926; «Die turkischen Lehnworter іт Tschuwassischen».В q;Ungarische Jahrbucher», VII, !927,

459

ІІІ ду же

неоднакові системи

ДЛЯ класифікування тюркських наріччів:

ПерестарілиА погляд РеМЮЗ8 та ін. Система Вамбері та Авг. Мюллера. СкептичнІ думки Вінклера. КласИфікація Рамоаа, Корша та Самойловича.

Сильна близькість поміж тюркськими мовами почасти навіть не дає легкої змоги покласифікувати їх по тісніш об'єднаних групах. Число пропонованих класифікацій дуже велике, вони здебільшого різко не збігаються у різних учених, і тепер здебільша являють нам лиш інтерес історичний. Приміром, один час мав успіх своєю класифікацією Абель Ремюза (R е т u 5 а І, Recherches sur les langues

Париж, 1820). Ремюза одрізняв п'ять галузей: якутську, уйгурську (куди він вносив мову і джагатайців і туркменів), ногайську (кримсько-астраханську), кирги зьку й «турецьку. (себто османську, разом з чуваською мовою). Тепер така класифікація мусить здаватися кож ному не тільки за явно перестарілу, ба навіть може ви кликати осміх'. Інші теж застарілі системи наведено у І. Бер е з і н а в його «Recherches sur les dialectes ти· sulmans. І. Systeme des dialectes ІШС$> (Казань, 1848). Тільки ж і самого Березіна систему наука незабаром одки нула, як і багатьох дальших, включаючи сюди навіть відомого дослідника середньоазійських наріччів г. Вам· бері: «Das Tiirkenvolk іп seinen ethnologischen und ethnographiscllen Beziehungen. (Лейпціг, 1885, стор. 85-86). Безперечно, бу в обізиаиий з Вамбері, пишучи свою «Історію ісламу» (1885-1887)', А В г. М ю л л е р, що його праця В російському перекладі мала дуже довгий час величезну силу над усім напрямом сходознавчої науки В Росії. 3 Авг. Мюллера був не тільки історик. а й тюр

tartares,

колог-лінгвіст

(йому

належить

турецька

граматика)",

1 А втім, навіть шІстдесятьма роками пізніш (1881) цю самісіНЬКу яскраво застарілу А недолздню Ремюзову класИфікаціЮ популярно

ПОДавали російським

читачам, РК

неначебто

прийняту в європейсь

кій JJінгвістиці. дИВ. "Лингвистика Абеля Овелака, перевод со 2-го

франu[узского) издания. СПб., 1881, издание Л. Ф. Пантелеева:t. стор. 100-101. Видавнича фірма Л. Пантелєєва вважалася за дуже солідну. І Aug. М 11 е r. Der Islam im Morgen und Abendlande.- В Онке новій серії. Російський переклад: «История ислаМЗ:t, 417. (СПб., 1895-

1896). • Aug. М iJ 11 е r, ТбrkІschе Grammatlk. БерлІн, 1889.- У

,PQrt. IInguarum orIen!alium•.

460

серії

І тому його слова про тюркські мови мусили бути для чи тачів аж надто авторитетні. В розділі «Блукання тюрків. нім[ецькеl [видання], т. 11, стор. 72-74; рос[ійське видання!. т. ІІІ, стор, 76-77 Авг. Мюллер дає ось яку класифікаціЮ: треба окремо виділити якутів і чувашів, бо в них МОви до волі самостійні,- і тоді всі інші тюрки становитимуть собою три групи. Пер ш а група - тюрки п і в ніч н і, або сибірські татари. Д р у г а - тюрки с х і дні, тобто

кашгарські татари (в Зах[ідномуl Китаї), узбеки, бухарці,

хівинці тощо (та й давні уйгури, див. німlецьке виданняl,

т. 11, стор. 232; рос[ійськевиданняl, ІІІ, стор. 252) і близько з ними спор ідяен і татари кримські і казанські - рештки тих тюркських племен, котрі в ХІІІ і ХІУ в. на південному сході Русі під головуванням ханів монгольського роду становили могутню кипчацьку державу, що звичайно зве ться Золота орда. А тре т я група - тюрки з а х і дні: азербайджанці (та й деякі тюрки в інших провінціях Пер сії), османи та ще. туркмени, що довгий час їх помилково

зараховували до гурту тюрків східних. В Передню Азію в ХІ-Х ІІІ вв. насунули з Середньої Азії тюрки західні: гузи (сельджуки і ін.) та туркмени та їх мішанина - османи; а в південну Русь у ХІІІ в.- тюрки східиі. Дуже заслужений спеціаліст в урало-алтайському по· рівняльному мовознавстві Г. В інк Л е р (Н. W inkler) не вважав за неминуче оБОIl'ЯЗКОВУ річ, у порівняльно філологічних дослідах, зводити теперішню безліч тюрк ських наріччів до нечисленних вужчих комплексів; він (прииаймні у головній своїй праці .Оіе uгаl-аltаіsсhеп Sprachen., Берлін, 1884), оглядаючи тюркські наріччя, попросту характеризує кожне наріччя зокрема, покли кується рівнобіжно на старовинну мову середньоазійських

уйгурів та південноруських половців (куманів) , на сього часну мову турків-османів, азербайджанців, туркменів, узбеків Х іви та Бухари, казанців, чагатайців, на наріччя південного Сибіру, Монголії та Степового краю: алтайців, телеутів, черневих татар (туба), шорців (на півн[ічному] Алтаї, по горішній Обі), сойотів або урянхайців (у західній Монголії), тут-таки й горішньо-єнісейців - сагайців, кой балів, карагасіІІ, качинців, кизилців, кюериків (на р. Чу лимі), далі - киргизів (киргиз-казаків), барабинців, тобольців, тюменців, башкирів і т. д. - одне слово, кори стується ними не групуючи їх в тісніші сім'ї, а поодиноко та 11 суміші. Тільки ж і той самий Внклер lЯМИВ, що все

461

ж куди вигідніш розрізняти в тюркських мовах обмежене число групІ. Та чогось самостіЙно·оригінаJJЬНОГО він не

дав'. Найбільшого поширення набула класифікація акад. В. Р а дл о в а 3 • За Радловим*. тюркських наріччів € чотири групи: І) східна (мови Алтаю. Барабинського степу. го рішньої Обі та Єнісею); 2) західна (татари Зах[ідногоl Сибіру. кара-киргизи, киргиз-казаки, башкири, себто потюрчені угро-фіни, татари Поволжя); 3) середньоазій ська (у [Східному] Туркестані тараичі, кашгарці та ін., узбеки емірства бухарського та ханства хівинського, сарти, себто потюрчені середньоазійські іранці) і 4) південна (туркмени, азербайджанці, османи, болгаро-румуно-бес сарабські гагаузи, південнокримські татари). В основу Радловського поділу покладено переважно різний ступінь додержання «гармонії голосівок> та глухість або дзвін кість приголосних У певних фонетичних позиціях', - зви· чайно, з оглядом і на інші деякі фонетичні особливості'. у цій Радловській класифікації доволі непохитно постав лено тільки останню групу (туркмено-азербайджансько османську), що її Радлов узивав південною, хоч геограJ дИВ. Вінклерові «Оіе uralaJtaiscllen Sргасhеп» у будапештському qасописі «Keleti SzemJe», 1900, стор. 132-140, 195-205; на стор. 132

зазначено інші ЙОГО писання.

2 Останнє його СJJоrю про цілу алтайську сім'ю: Н.

W і п k І е r,

Оіе altaische Vбlkег uлd SprachweJt, Леl!пuіг, 1921 (стор. VI та 86); це резюме (аподиктичне, без показання джерел) uіЛОЖlіїfЄВОЇ пр.щі автора.

з Свою клаСИфікацію Радлов обгрунтував у (Phonetik der пбгd w lichen Turksprachen' (Лейп"іг, 1882-1883, ! стор. 280-291) і в «АIНиг kische Studien» (В «Известиях Росс{ийскойl дкадlемииl наук», 1911, стор. 805 і (27). 4 Наприклад, уРадловських с х ід них діалектах (алтайських тощо) на початку і в кінці слів чуютьср тільки г л у х і приголосні, при

м[іром], n, т, (<<nаш» -

голова, «тіль» -

язик), а в середині слова

м і ж л в о м а r о л о с і в к а ми чуються приголосні л з в j н к і (паЖbl- голова його, кіжі - людина). На протилежному ж кінц)

тюркської території, в діалектах п і в ден них (у туркменів, османів та ін.) на початку і в кінці слів переважають приголосні д з в інк і

(прим[іром). б, д; «6аш» -

голова, «діль» -

язик). а всередині слова

поміж двома голосівками глухі приголосні можуть залишатися (ба Шbt голова його, кіші - людина). Група західна (ЯК*О7 діалекти 80ЛЗЬКИХ татар) та середньоазійська (от узбеки) займають 3 цього погляду середнє становище.

6 От дЛЯ Радловських сер е Д н ь О а з і Ась ких

наріччів тн

пова особливість тая, що в них нема гоnосівки bl (є лиш і) і нема твер. дого л (а є м'яке l), а в інших Радлівських групах € й bl і і, є тверде л j м'яке І.

462

фічно вона з повним правом могла б була зватися й захід ною.

Та так її потім і називав акад. Ф. Є. Кор ш у своїй «Классификации турецких племен по ЯЗЬІкам» 1910 р.', що на ню й досі ще неабияк уважають. За Коршем, тюрк ські наріччя поділяються на такі три (або кінець кінцем чотири) групи: 1) З а х і дно т ю р к с ь к а (османи, азербайджанці й туркмени,- звичайно, так само гагаузи та південнобережні кримчаки); 2) с х ід н а, що сильно не збігається 3 Радловським групуванням,- почасти мертві мови (орхонсько-єнісейських написів УІ-УІІ! вв., уйгур ська, чагатайська, половецько-куманська), почасти ж живі (карагаська, койбальська, сагайська, саларська в схід ному Туркестані); 3) п і в ніч н а - переважно ті самі татарські мови Захlідного) Сибіру та Поволжя, які Рад лов узивав «західною» групою. Та ще Корш встановлює четверту групу - з м і ша н у, куди запроваджує дуже неоднакові підгрупи, от як, з одного боку, якути в глибу Сибіру та чуваші на Волзі, а з другого - середньоазій ські мови Туркестану. За підвалину для свого класифі кування Ф. Корш кладе спостереження: вимовляє певна

група «тар (гора; осмlанське] «дар), ЧИ

«Ta!f»? формує

вона дієслівний теперішній час на «р», чи на «з»? вимовляє

вона

participium praeslentisJ: «qалан» -

«той,

що зали

шається» (як османи), чи архаїчніш: «qалтан»? і так само dativ: «qapa» - енігові, чи «qартз»? (словом, чи викидає вона звук т після приголосних?). Новішими часами проф. Сам о й Л о вич спробував погодити Радловську класифікацію з класифікацією Кор шевою, запроваджуючи до їхніх систем евої додатки та модифікації. За Самойловичем, усі тюркські (<<турецькі») наріччя треба поділяти на ш іст ь груп: 1) Мова османів, азербайджанців та туркменів (південна група за Радловим, західна за Коршем) примиренно названа у Самойло вича групою п і в ден н о-з а х ід ною, або історичніш огузько-туркменською. Інші групи - то такі: 2) п і В·

ден н о- с х ід н а -

од півнlічногоJ Афганістану й Бухари

геть аж до Кашгара, Хотана та інших оаз Західного (туре цького) Китаю; 3) сер ед н Я - У межах Хорезма (давКН.

1 Стаrтя Ф. 6. Корша - в «9тнографическом обозрении», 1910, 84-85, стор. 114-124. До неї пор. його статтю «Происхождение

фОРМЬJ настоящего времени ІЗ западнотурецких ЯЗЬІках» в «Древностях ВОСТОЧИЬІХ», т. ІІІ, вил. І (М.} 1907).

463

нішеє Хівинське ханство); 4) п і в ніч н о-з а х ід н а (за Коршем - північна, за Радловим - західна) од кримських степів через Поволжя й Уральщину в Захід ний Сибір аж до Алтайських гір, включаючи сюди й старо винну мову половців (кумачів, кипчаків); 5) б У л гар с ь к а (чуваші) та 6) п і в ніч н о-с х і дна, кудн увіходять і стародавні мертві мови - 0PXOHCЬKO-€Hi сейська і уйгурська, а тепер її репрезентують тюркські народи Монголії (сойоти, або урянхайці), середнього Єні сею (кизили, качинці, сагайці й т. д.) Й Якутської Авто номної Республіки!. В основу поділу Самойлович ще кладе вимову aaaq, amaq, азаq, auaq (<<нога» qoa, qom,qoc, qou (<<по клади!.), олмаq - болмаq (<<бути.). Вза€мозрозумілість тюркських наріччів він висловлю€ емпірично в таких сло вах: .КТО знает османский тичныии

являются

язы,, для того наиболее прак

переходы

от

османского

через

южно

бережное наречие крыскихx татар к их степныM говорам

и затем к наречиям турецких народностей Сев[ерного] Кав каза: ногайцев, карачаевцев, балкаров, кумыовB или к на речию последних через азербайджанско-турецкий ЯЗЬІК; далее через туркменский языK к наречиям хивинских

сартов· и узбеков, а через последних - к наречиям прочим узбекским и турков Зап[адного! Китая. Все указанны e пути ведут, с другой CTOPOHbl, К языуy поволжских и то больскщ; татар и мишарей». Сам Самойлович не заплю щує очей на те, що й його класифікація «тоже временная., і «попь!тки классифицировать турецкие языии увенча ются окончательныM успехом, кто Бы нх ни предприни мал,

не

ранее, чем

завершится

сравнительно-историческое

изучение ,тих ЯЗЬІков, т. е. весьма еще не скоро»'.

IV Головні підсобні праul для ознайомлення З граматикою та леКСИК0" логіею тюркських наріччів: а) османи.

Справді, філологічно вивчено тюрські наріччя ще дуже недостатньо.

1 Див.:

А.

Н.

Сам о Й л о 8 И ч:

а)

«некоторыe

дополнения

к клаССИфикации турецких :,13b1KOB», Ленинград, 1922; б) передмова ДО

.Грамматнки османе кого ЯЗblка», Ленинград, 1925; В) доповідь на

IwMY

Всесоюзному тюркологічному з'їзді в Баку 1926 р. (стор. 131-139). Наочно ДИВ. Самоя.ловичеву клаСИфікаціЮ у нас на стор. 454.

• сНеКОТОРblе дополнения», 1922, стор. 3.

Найкраще стоїть справа 3 осма.І<СЬКо.'!1 ,:,ов?ю (в. оби· хідці - туреuькою), яка Ma€ вже и СВОІ рІДНІ, ШКІЛЬНО' міродатні граматики' та Ma€ й дуже багато гарних €BPOпейських підручників. На межі посеред тими й тими можна поставити затвер джену й од турецького міністерства народної освіти гра мат ику Юсу Ф а (1892)2, себто царгородського єзуї

та о. йосипа Рейлі, і теж єзуїтську, з таким самим заго

ловком: «Огаmmаіге соmрlеІе» (Царгород, 1907), підписа ну «F. Е. L .• (frere Eustache Louis). У Царгороді ж (не раз видавано корисну «Methode theorique е! pratique» 18&~1889; 1908) місцевої людини - «спаньЙола. Мойсея д а л ь Мед і к о. Видано там і низку всяких «Guide de lа соп versation», що серед них в 1880 рр. часто передруковував ся й успіхом У подорожніх тішився кишеньковий, тсбго ніби невеличкий, але дуже змістовний «Guide» вірмени на G u у-Ь е у (Nar-bey) de Lusignan'a, доповнюваний йо го таки кишеньковим словничком «Dictionnaire de poche fran~ais-turc> (усе з французькою транскрипці€ю)'. З ін ших місцевих сх ідних виробів на цім полі треба ще зга дати KOPJ,lCHi cТiirkische Gespriiche» М. С а л а х е Д Д і н а (1917). Щодо чисто € В Р О п е й с ь ких опрацьовань осман ської epaмamuICU, то на першому місці тут стоїть дуже недав но оброблена, велика обсягом (1218 стор.) і високоавтори тетна наукова «Огаmmаіге de lа 1angue turque (dialecte osman1i) раг J. D е n у» (Париж, 1921)'; вона позбавлена тільки чисто практичного відділу-діалоГів, розмов. Почали ж європейці складати турецько-османські граматики ще з першої половини ХУІІ віку', .і в ДРУГій половині того 1

Деякі з тих турецьких граматичних праць неабиякого обсягу.

Прим[іром], «ХОдЖа-йи лисан-и

Османі» Ме х мед аРи фас т а,

8 частии (Царгород, 1310 - 1311=1885-1886) обіАмає собою щось аж 1000 сторінок. 2 R. У о u 5 5 О U f. Grammaire соrnрlНе de Із langue ottomane, Цар. горЬд. 1892 (340 стор.). Він же видав і чималиА cDictionnaire turc-

fran~ais (Царгород, 1888), потім укоротивши' його на «Dictionnaire рогІаШ. (Царгород, 1890). 3 Приміром l5-е видання (ed. entierernent refondue) Сиу-Ьеу. Guide

de Іа conversa~ion

fran~ais-turc. вийшло в Царгороді,

1885 (449 стор.)

з присвятою А6дул·Гамідові 11. й о г о ж, Dictionnaire de росЬе fran. ,ais-turc, мав своє5-,видання р.1865, а7-. - 1881 (448стор., Париж).

" дені -

професор паризької Есоlе des langues orientales vivantes.

6 В Липську

1612 р., studio Ніеroпуті Ме g і s е r і видрукувано (Institutiones linguae Turcicae ІіЬгі quatuor» з (ехессіііа» і СЛОВНИКОМ.

30 2-311

465

століття Фр. Мен інс ь кий, видаючи в Відні свого великого турецько-латинського словника (<<Тhеsаuгus liпguап':n orientalium», Уіеппае, Austriae, 1660), додав уже і1 до нього турецьку граматику, а за двадцять літ піс ля того опублікував і великі, поважні «Linguarum огіеп (аІіиm, Тигсісае, АгаЬісае, Persicae, і n s t і t u t і о n е s seu Gгаfl1r.1зtіса Тигсіса» (Відень, 1680). У ХУІІІ столітті тая Менінського граматика була передрукована наново (1765, «curante А. Р. Коllаг»), так само як і словник (1780), дарма що тоді повиходило в світ чимало вже й інших праць у цій царині'. Давати бібліографічний реєстр для дов гої низки всіх тих османських граматик, що повиходили в Європі У ХУІІІ-му і в більшій частині ХІХ віку, тут не варто, але все ж слід зазначити три - чотири видан ня, що ними філологи й ширша публіка користувалися найчастіше. Така була практична «Огаmmаіге turque»

П. Г о ль дер ман а (Царгород, 1730, стор. 194)', що їі двічі переклали на російську мову за Катерини ІІ під час російсько-турецької війни (СПб., 1776; М., 1777), а словник з неї взяв для своєї граматики АmеМ J а u Ь е г (: «Еlеmепts de lа gгammaire turke> (Париж, 182'1.; 2-е вид.

1833, бл. 400 стор., 3 діалогами, з Гольдермановим слов ником). Жоберову ж працю використав російський про фесор А. К а з е м бек для своєї «Грамматики турецко татарского язы а •• (Казань, 1839; 2-е вид. 1846), а Ка зембека, знов, переклав і почасти переробив К). Ценкер по-німецьки (Лейпціг, 1848)3, що потім уславився як турець кий лексиколог. Варта уваги через славне авторове ім' я Н. F І е і s с h е г'а - «Оіе vollkommene und schnelle А французький дипломат в

Царгороді, що й Коран на французьку

мову переклав, Andre du R у е r видав у Парижі 1630 «Rudimenta gramatices linguae Turcicae»; 2«е ВИД., 1633. Мегісером часто тепер користуються тюркологи дЛЯ історії османської ВИМОВИ. 1 .Lз Gramatica del

Mininski е іл тоНа laude ed іп pregio:t (лаm.

(Граматика Менінського поширена по всіх«усюдах і має цінність».

Ред.I.- характеризував і1 в кінці ХУІІІ віку дж. Тодеріні у ІІІ томі «Letteratura Turchesca» (Венеuія, 1787, стор. 94), називаючи

своєї

разом з тим і самого Менінського: (questogrande Maestro:t [«цей великий

вчитель».--. Ред.].

І Підпису Р. Holderrnana не6уло на книзі надруковано. і граматика вийшла в світ як анонімна

з О. Бетлfнг в V томі (1848) петербурзького академічного «Bulletin de lа classe hist[orique] philol(ogique)>> дав свої «Kritische Bemerkungen:t j до 2·го видання Кззем6екової граматики, і до німецької П обробки (стор. 289-301, 321-336, 337-352, 3S3-З68).

466

tiirkische Selbstlehre» (Відень 1833, 446 стор.) Широко відому в Х І Х в. граматику дав царгород('ький англієць Редгауз: J. R е d h о u s е, Огаттоіге raisonnee d~ lа langue ОНотапе (Париж, 1846); " ніби додаток до неї то його ж таки практичні розмови: «Vade тесит 01 ОНо· тап colloquial language», 2-е вид., Лондон, 1877; 3-є,

1882; 1909) та англо-турецький і турlецько]-англійський словники, що первісно призначалися (Jl0НДОН, 1856- 1857) для потреб Кримської війни'. Нарешті, слід згадати се ред практичних підручників османської мови ХІХ віку Ad, W а h r т u n d, Praktisches Handbuch der osmani,chtilrkischen Sprache (Псен. 1869; без змін 1884; 1898) що ав тор тоді склав такі самі практичні підручники і для мови новоарабської (1861-1866) і для перської (1875).

Найкорисніші, одначе, османські граматики та підруч ники - то ті, що повиходили вже в кінці ХІХ в. та в

ХХ-ім. Іх багато, але ми зазначимо лиш найпридатніші,

чи теоретичні, чи практичні: а) в берлінській серії «Рог ta linguarum огіелtаlіuт» - Aug. М іі II е г, Turkische Gramma!ik (Берлін, 1889, стор. 136 та 136; без практич них розмов); б) видlання] берЛінkЬКОїl семінlаріїl схід них мов - J. М а л і s s а d j і а л Lehrbuch der moderпел osmanischen Sprache (Штутгарт, 1893; практичний елемент тут слабкий); в) L, Р е k о t s с h. Praktisches

Ubungsbuch der оsтlапіshНuгklіsсhелl Sprache, sarnmt Schlussel (Відень 1894); г) у Гартлебеновій лоліглотній серії коротких самонавчителів - К. W і е d, Leichtlassliche Алlеі!uлg zur Erlernung der tiiгkіsсhел Spra.che (І-е вид, блlизькоl 1888; 1895; 1903; 1912; 5-е 1915; 184 стор.); д) дуже зручні через свою точну стислість «Еlе теп!і di grammatica turca» Л. Бонеллі (Мілан. 1899; 199 стор.), а як додаток - стислопрактичний курс розмов із словничком того Ж таки Л. Бонеллі: «ІІ turco рагlа!о. (Мілан, 1910; 343 стор,); е-ж) з практичного погляду най вище стоять видання_ складені за легкою

методою ОНо

Gaspey-Sauer, Одне - Г. є г л і ч ка (Н. Jehlitschka), Tfirkische Konversations-Grammatik (Гейдельберг, 1895; 420 стор.) з ключем (1897) та з додат'ком А, НеІ т І і n g, Umschreibung der !firkischen Obungs!ficke іп Lateinschrift 1 Той Редгаузїв СЛОВНИК одразу вийшов великий (І 149 СТОР,), а в Дальших виданнях він значно був збільшивсь (Лондон, 1861; 1880; иаргород. 1890,2224 стор.; без змін ЛОНДОН, 1901). ,'Ю.

467

(Гейдельсерг), 1916)'. А друга практична граматика за тою самою системою, для англійuів,- У. На g о р і а п, оttоmап-tuгkіsh conversation grammar (Гейдельберг, 1907; стор. 492 та 34). Під час світової війни в лейпuігсь кій універсальній серії .Sammlung Goschen. вийшов (під N9 771,775,777,778) практичний підручник J. N е m е t h (1916-1917), а берлінська семінарія східних мов випустила G о t t h. We і І, Grammatik der osmanisch· tiirkischen Sprache (Берлін, 1917; 258 стор.)'. А всіх пере· вершив своєю великою науковою граматикою паризький професор дені (1921), що з нього ми й почали свій огляд

османських

граматик.

В Рос і ї потреба туреuько-османських гра м а тик доткливо відчулася в XVIII в. за Катерини 11, що довго воювалася з Туреччиною. Ми згадували, що анон імну практичну туреиьку граматику (П. Г оль, дермана), видрукувану в Царгороді 1730 року, аж двічі переклали з франuузької мови на російську (СПб, 1776; М., 1777)3. За військових часів Миколи І «сочинил, практичного

підручника

піонер

російської

орієнталісти·

ки О с. Сен к О В С Ь К И й*; .Карманная книга для русских воинов В туреuких походах., 2 чч. (СПб., 18281829). Другий тодішній російський тюрколог, сам зроду азербайджанеuь, мірза Ал. К а з е мб е к,-це ми зга· дували,- взяв за підвалину грамати ку франuуза Жобера (1833) і переробив її на російську .Гра мматику туреико' татарскоro ЯЗblка. (1839; 1846), але туди ввійшла сильна домішка елементу зовсім неосманського; а як почала· ся Кримська війна, то Казембек видав для слухачів· офіцерів свій (літогр.фованиЙ) теоретичний курс «Учеб· Нblе пособия для временного курса турецкого ЯЗblка' 1 Про російську переробку з Єглічки нижче, стор. 470.

В. Гормевського -

ДИВ.

і Цінну рецензію на ВаА:леву граматику надіслав Із Царгороду der D(eutschen] Morg(enlandischen] Ое·

О. Bergstrasser в .Zeitsohr(iftj

s(ellschaflj>, т. 72 (1918), стор. 268-282.

8 заголовок того перекладу, що вийшов у Петер6урзі: «Т уре цк а ягр а м мат и к а, или краткій и легкий способ к изучению

турецкого ЯЗblка, с Собраніем ИМЯН,

глаГОJIОВ,

нужнейwих

к позна·

нию рече~ н многих дружеских разговоров. В Тl1Пографии Акаде· мии наук, СПб., І776. Цена 10 рублей» Заголовок московського ВИДання 1777 р. (переклав РеАнг. Габдицль) кінчається трохи арха,чніш;

с ... И

дружеских

раЗГОВОРОВ:t

нужнеАших к сведению

(По

Франuузьки:

речей,

також

некоторЬІХ

matieres de parler les plu~ шkеssaіres А savofr. avec plusieurs dialogues familiers.). 468

«••• et des

(СПб., 1854), і той курс здобув премію од Росі Асько! Академії наук'. Непогано надумано було - 3. М с е p и а н ц, Начальное учение турецкого ЯЗbJка (М .. 1857), як додаток до його ж таки книжки «HOBbJe разговоры на турецком и русском ЯЗbJках. (М .. 1856; стор. 119; тільки ж увесь турецький текст «разговоров» подано буквами лиш арабськими, а з-попід них не видно справжньої вимови. Військові події другої половини 1870 рр. викликали на світ довгеньку низку Підручників. Найважливішу

працю видав майор М. А. Тер е н т ь € В, В двох части нах: І . •Грамматики турецкая, персидская, киргизская и узбекская. (СПб., 1875; 209 стор.). 11 .• Хрестоматия.

(СПб.,

1876; стор. 108 та 8)'. 3а головною участю того ж

таки М. А. TepeHTb€Ba російський Генеральний штаб ви дав «ВоеННbJЙ переводчик с русского ЯЗbJка та турецкий,

болгарский и РУМbJНСКИЙ» (СПб., 1877; стор. 363)3; малі гіди - К. П. 3 у б к О в, Путеводитель для разговора на турецком ЯЗbJке, для действуюшей иашей армии за Ду О наем и в М. Азии (М., 1877; стор. 124, іл 32 ) та Вл. А н д ре еви ч (Осман-бек), Турецкий проводник для русско го солдата (Тифліс, 1877; стор. 63) та «Краткий перевод чик для русских в Турции. (СПб., 1877; стор. 34). Чима лої популярності зажив був А. Ста р ч е вс ь кий: .Переводчик с русского ЯЗbJка на турецкий» (СПб., 1886; стор. 174). До того ж типу коротких гідів, тільки спеці ально для перебування в Царгороді, належить і «Русский в Турции» (СПб., 1908, стор. 49; N2 10 в серії «Русские

за границеЙ»)'. 3вичайно, ЩО все таке наукової ваги не МЗ€, та й практично здебільша пособля€ не гурт. 3ле пере робив Wied'a Тер л е ц ь кий: «Самоучитель турецкого j

Див.: Вериг. Дор н, Разоор сочинения проф. Александра І(а

зембека і т. д. -

ІЗ «ХХІУ присуждении Демидове ких наград», СПб.,

1855, стор. 93-98. 2

Праuю М. Терентьєва

навіть неДавно вшанувала берЛінська

сеМінарІя східних МОВ, переклавши з неі в своїх cМitteilungen:t (1917) частину киргизьку та узбецьку. 3 3 Деякими змінами (<<8 связи С развитием техники военного дела») цей самий «ВоеННЬІЙ переводчик> передрукований був і за світової віАни 1914-1918 рр.

« По-плагіаторtькому, не подбавши навіть переробити цapгopoд~ ську обстанову на іншу, Д. А. К а з а р о в в Тифлісі під час світової війни передрукував UЮ брошуру і надав їй такого заголовка: «Необ ходи-мая книга для живущих на Кавказе (sic!). Самоучитель турецкого

ЯЗblкаt (Тифліс 1916; стор.

46). Мова заJlишилася чисто османська,

стам6ульська.

469

ЯЗblка. (Тифліс, 1908; 352 стор.). Для студентів .Лаза· реве кого института восточньІХ ЯЗЬІКОВ» В. Гор д л е в С Ь кий видав літографічно переклад З першої половини Єглічки: «Практическое руководство для изучения турец· кого ЯЗblка» (М., 1908; стор. 172 росІ ійськоюJ та 52 TypleUbкою! мовою). Далі він опублікував «Руководство для изу чения османского ЯЗЬІка, с ключем. По материалу Г. Еглич ки переработал по-русски В. А. Гордлевский» (М., 1916; стор 1-128 та 1-16); дав він і свою теоретlичнУJ грама тику (1928). Лектор практики османської мови в Лазарєвсь кому інституті С. Д з еру н Я н видав склографічно «Курс османских разговоров» (М., 1924) - труд «почтен ны >>,'

як

його захарактеризував

ленінградський тюрко

лог О. Сам о й Л о вич у передмові до своєї дуже добре й стисло складеної «Краткой учебной грамматики современ ного османско-турецкого язы а.. (Ленінград, 1925; 154); тільки ж практичної частини (<<уроков», «разговоров») В граматиці О. Самойловича нема. СЛ06lluків осмаllських опубліковано багацько. Мають турки і свої власні тлумачні словники, тобто турецько турецькі, що їх складали османські лексикологи і в ХУІІІ му і в ХІХ в. (примlіромJ, А х мед -В ефі к- п а ш а: .Леhдже-Йи Османі», 1-е вид. 1876, 2-е вид. 1888; Сам і б ей: «Камус-и тюркі», 1899, дуже путяща праця). Що ж до словників османсько-європейських, то їх легко на лічити понад сотню, почавши з італійсько-турецьких слов ників ХУІІ в. (як-от драгомана Дж. Моліно, Рим, 1641) та вже згадуваного волюмінозного, ще й досі цінного турецько-латинського «Thesaurus» Фр. Мен інс ь ко г о (Відень, 1660; 2-е вид. 1780) і кінчаючи великими лексиконами й кишеньковими словничками ХХ-го століт тя в усяких мовах. Головну, після латинщика Менінсь кого ХУІІ в., роботу зробили - французькою мовою в ХІХ віці дипломати французького правительства Т. В і

а п с h і е t J. К і е f f е r: «Dісtіоппаіге tuгс-fгащаіs а I'usage des agents dipJomatiques, des commer~ants, des navigateurs». 2 тт. (Париж. 1835-1837; сильно збіль шене 2-е вид .• Париж, 1850; т. І - стор. ХХХ і 1097; т. ІІ - стор. 1320). Трохи передше випустив Біанкі у світ велиКого словНика Французько-турецького (l-е вид .• • Vocabulaire fгlап~аіsJ-tluгсJ. однотомове, Париж. 1831; 2-е вид. ,Dictionnaire fгlап~аіsJ-tluгсJ» двотомове. Париж, 1843-1846) і. як сам зазначає в передмові, зачерпнув для

470

2-го видання обох своїх словників чимало матеріалу з вида ної в Москві величезної трьохтомової праці князя Ол. Хан· джері (Аl. Н а n d j е r і) «Dictionnaire fran,ais-arabe·per· sап е! (игс») (М., 1840-·1841). Незабаром араб-мароніт з Лівану, викладач східних мов в Колегії пропаганди в Смір· ні, Насиф Ма' л юф (писав він себе Ма 11 о u і) випустив свій, зручний для швидкого користування, словник· гід, виходячи з мови французької: «Dісtіоппаіге de poche fгап,аіs-!uгс. (Смірна, 1849), що потім, без титулу «de poche», вийшов 3 великими додатками авторовими,таки (Париж, 1856; стор. 912); З'Є, посмертне видання «Diction·

паіге fгащаіs-tuгс раг N МаllоиІ» (Париж, 1881; стор. 1026) переглянуто в паризькій Есоlе des langues orientales vivantes1 , а в передмові зазначено: «La Іауеиг !oujours croissante qui s'at!ache аих productions sorties de lа рlи. те du lаЬогіеих levantin: les ouvrages de М. Маllои! se (гоиуеп! dans toutes les mains»' Серед тих Малюфових ду. же спопуляризованих «ouvrages» [праць], (окрім турець· кої практичної граматики та діалогів)' найважливіше N, М а І І о u І, Dictionnaire tuгс·fгащаіs, 2 тт. (Париж, 186З-I867;стор. 1489). Про англійсько-турецький і ту рецько-англійський словники R е d h о u s е'а (Лондон, 1856-1857), що первісно повстали для потреб Кримської війни 1854-1856 р., була згадка вище у зв'язку 3 Редгау З0ВОЮ «Огаттаіге raisonnee». Позбавлені дуже потрібної для нетурків «ргопопсіаtіоп figuree»' (латинськими бук вами), Редгаузові словники, хоч і витримали декілька видань (5-е 1901), не змогли затінити ані давнього Біанкі з юффером та вигідного підручника Малюфа, ані новішого J. Т h. Z е n k е г' а: «Dісtіоппаіге turc-arabe-persian», 2 тт. іп 4·!0 (Лейпціг, 1866-1876)' та В а r Ь і е r d е 1 Доповнював Малюфа царгородеький вірмении О. Сагірян, лек

тор турецької мови.

:І «Все зростав

пера

працьовнтого

прихильність ДО продукції, що виходить левантинця;

праці Маллуфа є в руках

з-під

у всіх»

(3 ф~анц.),- Ред.

Ані Малюфової «Gramrnaire turque, suivie de dialogues farniliers» (Париж, 1862, 204 стор; 1829), ані Його.Guіdе de lа conver.a!ion, (3·е ВИД., Париж, 1880) або «New guide:t (2-е вид., l1ариж, 1880) ми не зга дували вище.. ~ огляді підру·чників для вивчеЦjlЯ OCMaHC~KOЇ мови. Тільки ж, безперечно, вони В ХІХ в, були справді «В руках у всіх»,

так само ЯК і Гюі~беЙ.

" «Фігуральна вимова» (з лат.).7"' Ре.д.

5 Окрім французького перекладу турецьких сліВ подає Денкер

і німецькі їх значення.

471

М е у n а r d: «Dictionnaire tuгс-fгап,аіS», 2 17, іп 4-to (Париж, 1881-1890). Найкращого за всіх і найзручнішо го для

користування

дав словника турецький

письмен,

ник, албанець зроду ,5а m у - ь е у F r а с h е r у: «Dictionnaire turc-fran,ais» (l-е вид., Царгород, 1885); двадцятьма п'ять ма роками пізніш того Самі-беєвого словника видрукува но наново, але замість імення справжнього автора без церемонно надписано чуже: к: е І е k і а n «Царгород, 1910-1911, 2 17.; разом буде 1373 стор.); Самі-бей опуб лікував і «Dictionnaire fran,ais-turc» (Царгород, 1882, 1898; 3-є перероблене вид., Царгород, 1901; стор. 2240). Здебільша вже на підвалині Самі-беєвих праць обробля лися всякі дрібніші словники, в тім числі мовою німець кою. Корисніший од інших - О m е r F а'і k, Deutschturkisches WбгtегЬuсh (Царгород, 1314= 1896; 731 стор.); а значно гірший для пересічиого орієнталіста (бо не міс тить в собі слів звичайних, а переважно спеціальні) Tiirkisch-deutsches WбгtегЬuсh vor Нас k і Те w f і k (Galandjizade), Beamter der Deutschen Bank (Лейпціг, 1907; 388 стор., 3-є вид., 1921). В рос і й с ь к і й мові скільки-небудь добрнх о с М а н с ь ких с л о в ник і в не виходило. дипломати російські користувалися турецько-французькими або фран цузько-турецькими працями, часом і самі казали їх дру

кувати «дипломатичною» мовою, французькою'. А для військових потреб на поході вважалися за зовсі м достат

ні «воеННЬІе переводчики», що видавав ГлаВНЬІЙ штаб або

Міністерство закордонних справ, як-от: М. а м а з о в, Краткий всенно-технический русско-франuузско-туреuко

персидский словарь (СПб., 1887; 1889)'. Невеличкий «Турецко-татаРСКО-РУССIiИЙ словарь наречий османс кого,

Kpыскогоo и кавказского» Л. Л а з а рев а (М., 120 стор. граматики, 336 стор. словника) - то швидше для наріччя азербайджанського, ніж для осман ського. У ХХ столі17і працьовита військова людина П. Ц в є тк О В, взявши за підставу Самі-бея, скомпону вав два величенькі словники - і туреuько-російський,

1864;

1 Сюди

належить:

R а z і s, Dict(ionnaire)

frзщ:аіs«turс,

СПб.,

1829 (стор. 327 іл 4-to) та й вище згадуваний prince АІ. Handjeri (М.,

1840-1841).

І Дуже прихильну оцінку дЛЯ «Военно-технического CJlоваря» Га мазова дав 6ар{он} В. Розен в «Записках ВОСТОЧНОГО отделения», т. ІУ (СПб.,

1889), стор . .123-124. 472

і російсько-турецький; та їх видано лиш літографічним способом (СПб., 1902) і на них не раз у раз можна покла датися. Про загальнотюркські словники Будаroва (18681871) та Радлова (1893-1911), куди втягнуто й османські знадоби, згадка буде нижче, наприкінці. Османська мова вважається, своєю лексикою з її доб ре виробленими відтінками, за найбагатшу серед інших тюркських мов. Тільки ж вона куди більше, ніж інші, пересякнута чужими елеменmа.ми.НаЙпередше а р а б с ь ким и та пер с ь ким и. Всі хоч трохи абстрактні ро зуміння у османів звичайно відцаються арабськими та перськими словами (часто цілими готовими реченнями), дарма що в простонародній мові не раз можна було 'б те саме висловити чисто по-турецьки. Про вплив таких еле ментів на турецьку мову: М. Б і т тне р, Оег Еіпfluss des Arabischen und Persischen аи! das Tiirksiche (1900, в 142 томі .Sitzungsberichte. віденської Академії наук) та L. В о u v а (, Les emprunts arabes et persans еп (игс osmanli. - В «Keleti Szemle», т. IV (1903), стор. 316-

334. Чимало слів позичила османська мова і од повойова них г р е к і в, с л о в ' я н, р У мун і в, м а Д ь я р і в та й од своїх давніх торгових сусідів - і т а л і й ц і в (переважно 3 вимовою венецькою). Од повойованих наро дів, найбільше од греків, бралися слова місцевої матеріаль ної культури та побуту, прим[іромJ: «а,ЬJЛ' - хлів (Іі,єл~), «демет,-сніп, букет (8e",ci«ov), «анахтар»- ключ (*livo<x'>jp<ov). «керемід. - черепиця (xepl%f"'), «панаЙbJР' ярмарок (1tl%v~,6p,ov), «Аорту. - свято, празник (kopt'>j), «фідан» парость, молодий кущ (<potci"ov) і т. ін.'. Од італійців-венеціанів охоче бралися терміни море плавні, фінансово-комерційні, назви краму (от мате рій, меблів) тощо. Вичерпної, збірної розвідки про всі такі чужі в османській мові елементи ми ще не маємо, а частково їх повисвітлювали в своїх працях філологи австрійські, як от Ф. М і к Л О Ш И Ч (1889)' та Г. М а й є р

1 Звичайна річ,

слова позичалися так, ЯК вони чулися в буденній

грецькій вимові, а не 8 літературніЙ формі (примfіромl. по простона~

родному: ctpu'tO:VtJl, а не «q,UTa.. ~o.. ». «.,.єpap.;~a», а не «'X.єpap.I~». , F r. Мі k 1 о 5 і с Ь, Die .slavischen, magyarischen und гurлuпі schen EJernente іrn turkischen Sprachschatze.- В «Sitzungsberichte» віденської Академії наук, т. 118 (1889).

473

(1893)'. почасти - екскурсами - й інші', а італіАсько османські взаїмопозики - Л. Б оне л Л і (894)8. Бо неллі налічує безмаль чотирі сотні (388) італійських слів, що попереходили до османської мови.

В ХІХ столітті та й у ХХ-ім, У зв'язку звеличенним впливом французької літератури на новоосманську , ос манська мова присвоїла собі багацько слів з мови Ф р а н ц У з ь кої, чи то слів чисто французьких, чи то спіль ноєвропейських (латинських), що перейшли через фран цузьке посередництво. Позичення з французької мови і чинилися і досі чиняться не раз без усякої потреби. При міром, якась французька театральна п'єска, переробле на на турецькі норови, зветься «адаптасійун> (тобто adaptation, пристосування).

v ЛітературноwїнтеЛігентна османська мова столицІ СтаМбула і про~ вінціальні наріччя Малої Азії (Анатолїі) та Балканського півострова. Два слова про «татарське» Південноберегове наріччя в Криму.

І Вважають, що поміж іншими тюркськими мовами ос манська - найлюбіша для вуха (надто в своїй столичній ста м б у л ь с ь к і й говірці) і найелегантніш оброблена в синтаксі й фразеології. • На жаль, фразеологія османська в писаному літератур ному вживанні має тую ваду, що зрозуміти написане бува не так-то й легко, бо тая літературна фразеологія повна 'поплутаних періодів (це, мабуть, спадщина од візанти

нізму)'; інтелігент - той привчається її розуміти, а прос тому людові - важко. Та не тільки писана, ба й жива роз мова турецьких інтелігентів - вона дуже одрізняється своєю фразеологією од простої, неприневоленої, природ ної мови народних мас. Знов же можна сконстатувати, 1 G u 5 t. Ме у е г. Turkische Studien, І. D!e griechischen uлd romanischen Bestandtheile іт Wortschatze des Osmanisch-Turkischer.-

,в віденських «Sitzungsberichte», Т. 128 (1893). D от М. Фас мер, Османские 9ТИМОЛОГИИ.- В «Живой старине», 1909, вы •. І! - ІІІ.

з L u і g і В о n е I1 і. Еlеmепti ааііапі ле) turco ed еlетепН turchi пеН italiano.- В opгaH~ неаполітанського СХОДознавчого lнсти· туту ,L'Oriente>, т. І, N. З (Рим, 1894), стор. 178-196. Прихильна

KOpqrl\3 рецензія Іі. Кат а н о 8 а в wанС'Ьких «Известиях Общества археологии, истqрии и зтнографЙИ:t, 1894, т. ХІІ, СТЬр. 531-532.

4; В інош"х тюркських мовах такої кр""ученої синт~ксц нема, і, при міром, мова азербаЙдЖанців визначе.еться легкістю і природністю свого

синтакси чно-фразеолоГі чного бу дуван ня.

474

що фонетика стамбульського інтелігентного вимовлення не така, як у простолюддя, навіть стамбульського таки. А коли ми подивимся на провінцію, де інтелігенція силуєть ся говорити по-стамбульськи, а народ говорить по місце вому, по-своєму, то одмінність поміж мовою освічених

османських класliвl та неосвічених османських мас стає ще виразніша. Цьому відомому фактові європейська орієн талістика не забула приділити свою увагу. От, прим[і ромІ, Г. Я к О б (1898)1 позначив таку несхожість звуко ву і граматичну, взявши для іЛКА;трацїі, як основу, фольк лорні видання мадьярського тюрколога Гн. Куноша, а са ме османські казки, що позаписував Кунош у Царгороді серед простого люду, та царгородські ж таки простонарод· ні театральні п'єси т[акl зв[аногоl карагьозівського репер туару, де дійові особи комічно виступають із особливостя ми своїх говірок', «комічно» - для присутньої простої

царгородської публіки·.

Потім над цим питанням, про

специфічні одміни простонародної османської мови од інтелігентної, широко спинивсь італієць Б оне л л і" і стисло, та дуже змістовно, захарактеризував інтелігент· ну стамбульську мову Бергштресер (О. Bergstrasser, Zur Рhопеtіk des Tiirkischen пасh gebildeter Копstапtіпор lег Aussprache, 1918)". Аналіз, даний у Бергштресера, далі розвивали інші і в їх гурті А. Фішер (1920) у своїй

.n.

1 О. J а СО Ь, Zur Grarnmatik des Vu)gar·Turkischen. - в «Zeit· schrift der Dleutschenj Morglenlandischenl Ges[ellschaft], т. 52, (1898), стор. 695-729. . s І g п. К u n о s: а) Oszman tбгбk пер kбlt esi gyfijtemeny, 2 тт. (Будапешт, 1887-1889),6) Harom Каrаgбz jatek (Будапешт, 1886) і ін.

А В-го тома «Образцов народной литераТУРbJ турецких племен) Радлова (СПб., 1899). де в рОСійсько-акадеМіЧНій транскрипції містяться осман·

ські записи Гн. Куноша і царгородські і малоазійські (почасти, правда. це лиш передрук того, що вже давніш було опубліковано), Г. Якоб іще не мав у руках. Так само, натурально, не зміг він користуватися іще

пізнішим ВИДанням: І.

Kunos, Tiirkiscbe Volksmarchen aus Stambul,

gesammelt, iibersetzt und eingeleitet (Лейден, 1905; стор.

ХХ!! і 410). з Звичайно, що в мові персон карагьозівських п'єс є багато пере

сади, 60, щоб виклщ<ати сміх у пу6ліці, навмисне перекручують мову

дійових осіб У комічному напрямі сильніше, ніж вона звучить у живій дійсності. 4, L. В о n е 11 і, АррипН grammaticali е lessica1i di Turco vo]gare.«Actes du ХХ!!. Congres Internationa1 dcs Orientaliste", т. !! (Флорен ція 1902), стор. 285-401. & Стаття Г. Бер r ш ~ ре сер а в «Zeitsch!rift] der D[eutschenl Morglen1andischenl Gesellschlaftj" т. 72 (1918), стор. 233-262 (нескін

чlена).

475

розвідці про фонетичний вигляд чужих слів в османській

мові 1 • Зазначаючи факт несхожості стамбульської літературно інтелігентної мови і нелітературної народної балачки різ иих місцевостей османської держави, ми тим самим під носимо питання про османську діалектологію (що в статті Г. Якоба 1898 і зроблено) і про потребу територіального розмежування османських говірок (чого якраз Г. Якоб і не зробив, бо в нього діалектні одміни розглядаються міщма.) Поле для дослідів тут дуже щироке, просторе. Адже певні діалектні одміни проти царгородської, сто личної говірки ми часом бачимо навіть на близькій те риторії Румелії, навіть там, де Царгород - головне міс то. А далі-далі од Царгорода, чи то буде в Європі на тому самому Балканському таки півострові, де й Царгород, чи то буде в Азії, в Малій Азії (Анатолії), по тім боці Мар мурового моря,- все значнішають та й значнішаютьдіалек тологічні особливості. Про османські говірки Малої А1Іії вже й найдавніший дослідник-діалектолог, росіянин В. Максимов (СПб_, (867) зазначав у своїй дисертації (стор. 97), що вони дуже числен ні. З того часу минуло півстоліття; малоазійських (чи, як побільше кажуть, «анатолійських») фонетично записа них діалектних матеріалів призбиралося чималенько, до того ж не раз укупі з лінгвістичнограматичними ува гами до тих матеріалів,- і тії матеріали навіч кожному показують, що справді мова анатолійсько-османська силь но не однобірна. Часом постає навіть питання, чи скрізь і"і можна звати «османською». В грубих загальних рисах можна про малоазійські османські говірки сказати, що в за хідній половині півострова вони ближчі до стамбульської, яка лягла в основу літературної османсько-турецької мови. В східній половині Анатолії відчувається діалект ний вплив азерба.ЙджанськиЙ, і що ближче до Азербай джана, то сильніші азербайджанські елементи. В півден ній Анатолії і на межах північної ·Сірії ми в турецькіЙ мові постерігаємо такі особливості, які ріднять тую мову 1 А. F і 5 С Ь_е г. Dіе Vokalharmonie der Endungen ап den Fremd~ wбгtегп des Turkischen. - В -Morgenlandische Texte und Forschungen.

hsg. von А. Fischer", І, зошит 2 (ЛейпціГ, 1920), 26 стор. Важливий

додаток до Фішера дав у своїй реuензїі J. N е m е t h в «zeitschrlift) <Іе, D[eutschen] Morg(enliindischen] Gеs(еllsсhаfф, т. 75 (1921), стор.

275-278. 476

з туркменською; та не раз дослідники так і звуть півден· ноанатолійські і північносірійські говірки туркменськи, ми, не османськими. Зовсім .точна, або хоч більш-менш точна, діалектологічна класифікаціЯ малоазійської мови можлива буде аж тоді, як обслідувані будуть з діалекто' логічного погляду геть усі кутки Анатолії. Підвалини для цього покладено вже солідні, хоч здебільшого допі ру в ХХ столітті. Бо в ХІХ столітті ми мали лиш дисер тацію В. Мак сим О В а (1867, про Худавендгяр і Ка

раманію) та Й о с. Тур і

(1885, про Кастамуні) та ще

численні (але переважно навіть без претензій на діалек тологічність) фольклорні записи Кун О ш а, який окрім

Царгорода звернув деяку увагу й на Малу Азію (Бруса, Айдин, 1890-1892; Ангора та Конія, 1896). А більший рух У цім напрямі почавсь допіру із заснуванням (1900) орієнталістичного журналу в Будапешті .КеlеН Szemе» - .Revue Orientale., що на вивчення османської діа лектології поклав особливу увагу. Працювали в ХХ в. У цій царині М. Гар т ман (туркмени північної Сірії, 1900), Ф о й (Айдин, 1900), Г юар (туркомовні греки Ангори, 1900; Кастамуні, 1921), Л і ТТ ман (Чорох; Ангора, 1899; північна Сірія, 1901; Смірна, 1915), П и с а р є в (Трапезунд, 1901), Б оне л л і (Трапезунд, 1902), [Неджіб-Асимl під псевдонімом Б а л кан - О г л у (або так само й Б а л х а сан - О Г л у; Юліс У північній Сірії - 1902, Бегесні - 1903, Ерзерум - 1904), Л ю ш а н (північна Сірія - 1904, фонографічно), Г і з е (Конія, 1907), Мар тин О вич (ЄнішеХір Бруськ[о гоl вілайєту, 1907), В і н це (переважно Конія, 1908), Гор д л е в с ь кий (Ангора, Ізмід, Конія, Сівас і ін., 1916), К о в а л ь с ь кий (Бруса, Смірна, Ангора, Ко нія і ін., 1917-1925; записи од поранених вояків, що гої лнся В австрійських шпиталях), Ш n і с (про турецьку мову в анатолійських вірмен, 1925), R іі s іі n е n (північ но-східний кут півострова: Трапезунд, Різе, Ерзерум, 1926). І роботи в цій царині не припиняються. Подамо точні з а г о л о в к н згаданих публіка цій; порядок більш-менш хронологічний:

В.

Мак сим О в,

Опьп

исследования тюрк

ских диалектов в Х удавендгяре и Карамании, СПб., 1867 (магістерська дисертація; 98 стор.)'. 1 До Худ.авендгярської країни належить і Бруса.

477

2. J. Т h u r у, А kasztamuni-i tбгбk nyelvjaras: Ertekezesek а пуеlу es szeptudomanyok kбгеЬбl. ХІІ kб tet, VII szam., Будапешт 1885. Це граматичний на рис, словник і тексти.

3. Про фольклорні видання І g п. К u по s'a бу ла згадка вище; це п'єси Карагьбзового репертуару, казки, пісні, друковані почасти в Будапешті 18861889, почасти в Петербурзі 1899 в VlIl томі «Образ цов» Радлова. Саме найбільше в останньому виданні, поруч царгородських, містяться й малоазійські Куно шеві записи. Тільки ж про це Кунош згадує лиш у перед мові (каже, що збирав матеріали і в Стамбулі, і в око лицях Смірни й Айдина, та в містах Конії, Кютахії й Ангорі); але в виданні самих текстів не раз дуже важ ко розпізнати, що звідки взято. для діалектолога значно легше орієнтуватися в попередніх публікаціях Гн. Куноша: а) Кisazsiai tбгбk пуеlу. - В «Nyelvtudomanyi kбzlеmепуеk., т. ХХІІ (Будапешт, 18901892), де виразио одрізняються бруські та айдинські пісні або бруські прислів'я; б) діалектні зразки з Анго

ри та Коиії: «Кizaszia tбгбk dialektusair61. - «Ertekezesek а пуеlу es szeptudomanyok kбгеЬбl. XVI k6tet, ІХ szam.», (Будапешт, 1896). 4. За статтю Г. Я к О б а «Zur Grammatik des Vulgiirtiirkischen» (ZDMG [Zeitschrift der Deutschen Morgenliindischen GesellschaftJ, 1898), що широко ко ристувався саме Куиошевими на припочатку цього розділу.

текстами,

була

згадка

5. Маг t. Н а r t m а пп, Zur turkischen Dialektkunde. - В будапештському орієнталістичному жур налі «Keleti Szemle», т. І (1900), стор. 154-156. Про туркменську мову в північній Сірії. 6. К а r І F о у, Das Aidinisch-Tiirkische. В «Keleti Szemle», т. 1. (1900), стор. 177-194,. стор. 286-307. Це аналіз мови в анекдотах за Ходжу Насреддіна, що їх айдинською говіркою записав і видав Кунош (Будапешт, 1899)'. 7. С І. Н u а r t, Notices sur trois ouvrages еп tura d'Angora imprimes (1806-1816) еп caracteres grecs.-

Ті ж самі «Насреддінові жарти» увійшли і в VIII том Радловських

«Образцов».

478

в .Journal Asiat[ique]», 1900, поу[еmЬег] - dec[em· Ьег], стор. 459-477. Пор. нижче стор. 488, N2 8. 8. Е ппо L і t t m ап п: а) Tiirkische Volkslie· der aus Юеіпаsіеп (первісно записані вірменськими буквами од вірмен на р. Чорох коло Кавказу та на за ході пів[острова] в Ангорі). - В «Zeitschrift der Oeutschen Morg[enlandischen] Geslellschaft]», т. 53 (1899), стор. 351-3631; б) В і н-т а к и, Еіп tiirkisches МагсЬеп aus Nordsyrien.- В «КеlеІі Szemle», т. 11 (1901), стор. 144-150; в) в і и·т а ки, Tschaqydschy, еіп turkischer Riiuberhauptmann der Gegenwart (коло Смірни), Берлін 1915 (53 стор.+тур[ецькою мовою] 20 стор.)'. 9. В. П и с а рев, Несколько слов о требизонд ском диалекте.- В СПб. «Записках вост[очноro] отдел[е нияl Русск[ого] археолlогическогоJ общ[ества]», т. ХІІІ (1901), стор. 173-201. 10. L. В о n е І І і, Уосі del dialetto Іигсо di ТгеЬі· zonda.- В «Keleti Szemle>, т. ІІІ (1902, стор. 55-

72)3

11-12. В а І k а по І u (Неджіб Асим): а) Оіа lесІе Іигс de Кilis. - В «КеlеІі Szemle», т. III (1902), стор, 261-273; це говірка сірійських туркменів; б) в і н так и, Oialecte de Behesni.- В «КеlеІі Szemle», т. (У (1903, стор. 125-127); в) В а І h а s s а по g І и, ОіаlесІе turc O'Erzerum, - В «КеlеІі Szemle», т. V (1904), стор. 126-130)4. 1

Багато е у Літтмана дуже непевних місць і безперечних помилок. песен) Бор. Міллера

дИВ. мою передмову ДО (Туреuких народиыx (М., 1903), стор. ІХ - х. 11

Дуже лиху оцінку цій етапі Е. Літтмана дав Т. Ковальський

у с в о 'і А

нижчевказаній роботі про Чакиджи

(1919).

з Доповідь Л. Б оне л л і на ширшу теМУ, про турецьку просто народну мову взагалі

(1902), зазначено вище (стор. 475).

При нагоді

згадаємо ще: L. В оп е І І і. Locuzioni proverbiali deJ turco volgare.В .Кеlеlі Szeml .. , т. І (1900, стор. 308 і д(алі].

« Року 1852 тюрколог В е І j n у статейці про свое перебування (.Journlal] As[iatiqueJ>, 1852, avril, стор. 365-378) навів

в Ерзерумі

зразки того, як говорить простий люд в Ерзерумі (стор. 370-373), і явно вагавсь назвати тую говірку османською. Б а р б' € Д е

МеА нар (1886), на підставі тих 6еленових записів, захарактеризу

вав ерзерумську говірку як чисто азербайджанську (<<Journfa!] Asiat{iquel», 18Rб, janvier, стор. 7, в передмові до«L 'Alchimiste» азербайджан ця Фехт-Алі Ахундова). Та й К. Ф о й у своїх cAzerbajganische Studien»

1903-1904 (в cМitfeilungen» берлінської сходознавчої семінарії)

і визнає

османську

основу

хоч

ерзерумської. говірки, але вказівки' ДЛЯ

своїх азербаАджанських студій широко черпає і з ерзерумських записів.

479

ІЗ. Реliх v о n L u s с h а п, Einige turkische Vo!kslieder aus Nordsyrien (а саме із Зенджірлі) und die Bedeutung phonographischer Лufпаhmеп Шг die Vбlkегkuпdе.- В «Zeitschrift Шг Ethnologie», т. ХХХУІ (1904), стор. 178-202. На стор. 20З -221 музикально

акустичний аналіз фонографічних тих записів'. 14. Р. G і е s е, Materialien zur Kenntniss des Лпа tolischen Tiirkisch. І. Erziihlungen und Lieder aus dem Vilajet Qonjah, Галле, 1907; стор. УІІ 126'. На цю важливу Гізеву працю дано скількись рецензій, пере важно. одначе .. фольклористичних.· 15. Н. Мар тин О В И чІ, Турецкая сказка об .угадчике поневоле•. -В ювілейному «Сборнике в честь Потанина» (<<Записки Русск[ого] географич[ескогоl об щества по отдел у зтнографии». т. 34, СПб., 1909), стор. 87-98. Казку тую записав Н. Мартинович в Ескі шехірі Бруського вілаЙєту. Дано текст (російською тран скрипцією) і переклад, без граматичних і фонетичних,

пояснень.

16. Р. V і n с z е, Beitriige zur Kenntniss des Лпа tolischen Turkisch.- В «КеlеІі Szemle., т. ІХ (1908), стор. 141-179; й окремо 1909 (стор. 1-41). Матеріал переважно з Конії. Багато посутніх помилок. Дуже негативна (але доводлива) рецеНЗfЯ В. Гор д л е в с ь ко г О в московськім «3тнографическом обоЗРe.llИИJ 1909, кн. 81, стор. 209-211.

1 Реu!ензіяj на ті ПівніЧНОСірійСЬКі записи фон Люшана з е в .Zentralblatt Ніг Anthropologie>. ІХ (1904), стор. 289 ід. 11

Ф.

r (7

Ця збірка конійських казок та пісень Ф. Гізе становить собою

lwl1 том серії cBeitrage Іит Studium der tiirkischen Sprache und Liteгаtuг», за редакцією Гізе та Куноша. ТОМ 2·А - то румелійські записи Гн. Куноша .

• J. Germanus в «Keleti Szemle>, т. VШ (1907), стор. 328-330;

L. Bouvat в cRevue du monde musuJmап», т. 11 (1907), стор. 595 і Д.

Цілу розвідку про Гізеву збірку дав В. орд л еве ь к и 11; сИз на6людениА над турецкой песнью»,- с9тнографическое о6озреНИе»,

190В, кн.

79, стор. 60-126. Гордлевський подав багацько поправок

на німецький переклад, що долучив Гізе до своїх конійських текстів; окремий розділ у Гордлевського на стор. 64-68 - СЯЗblК туркменских песен» (тієї Гізевої збірки), f,

Пор. «Отчет по команднровке в Малую Азию в

1906 г. студента

Н. Мартиновича».- В петер6урзькнх сИзвестиях Русского l(омитета ДЛЯ изучения Средней и Восточной Азин., 1907, Н2 7 (дека6рь), стор. 53- 54.

480

17. Вл. Гор д л еве кий, образцы османского народного творчества, І, М, 1916 (<<ТРУДbl по восто, коведению» Лазар!євського) інституту, вип. 34). Тексти прози і пісень (без російського перекладу) подано тут з Бруси, Ангори, Ізміда, Конії, Нігде, Сіваса і ін. 18. Tad. КО w а! s k і· (записував у лазаретах Від· ня та Кракова од поранених турків: а) Ріоsепkі ludowe апаtоlskіе о rozbojniku Czakydiym.- В «Rocznik Огіеп· talistyczny» т. І, вип. 2. і окремою відбиткою (Краків, 1919; 24 стор.). Це почасти рецензія (негативна) на одно· йменну німецьку роботу Е. Літтмана (1915). почасти записи самого Т. Ковальського од жовніра з Кютахії Бруського вілайєту; б) в ін- так и, Zagadki ludowe tureckie, Краків, 1919 (<<Ргасу Komisji Orientalis· /

tycznej Akademji umiej~tnosci, N. 1; 77 стор.). Части·

на загадок - з Балканського півострова, частина з Малої Азії (Смірна, Бруса. Ізмір, Ангора, Конія і ін.). Текст кожної загадки має при собі переклад поль· ський і французький і багацько фонетичних та лексич, них пояснень уже тільки по-польськи; в) в ін- так и,

,Ginq recits de Оііпеі (Уі1ауе! de Smyrne).- В «Rocz· nik Orientalistyczny», т. 11 (Львів, 1925), стор. 204214. Це турецький текст п'ятьох невеличких опові· дань (фонетично записаний у лазареті ще 1917 р.), французький переклад і рясні примітки. 19. О t t о S Р і е s. Еsmап und Seidschan

(Esman.

іІе Zeigan). Еіп ti1rkischer Volksroman aus Юеіпаsіеп. пасЬ ·еіпеm armenisch·ti1rkischen Druck (Вступ. текст і переклад).- Відбитка з «Anthropos». т. 20 (1925)'-

20. Ма r t t і R іі s іі n е п, Еіпе Sammlung уоп «mani»·Liedern aus Anatolien. Гельсінгфорс, 1926.В «J оиrnа! de lа Societe Finno-Ougrienne». 41, 2 (60 стор.). Записи з Трапезунда. Різе. Ерзерума - ближче до ,Кавказу.

Коли ми аж ніяк не бачимо повної діалектологічної одності в Анатолії, то так само не можемо її сконстатува· ти і на БалкансыwІІуy півострові навіть у близьких 1 до цього треба згадати давнішу працю ширшого характеру про турецьку мову у вірмен - Р. УОП К r а е 1 і t z· G ге і f е n h о r s t, Studien zum Armen;sch- Turkischen.- В «Sitzungsberichte». віденської Академії наук. phil[ologischj·hist[oriscl,.j Кlasse, Т. 168, ІІІ (1912);

46 стор. 31 2-317

481

"lІt'rIПlЗ)< npO!!iHniї Румел і'і, :де лежnть столиця -

Царго

род - з її говіркою, ЩО лягла в основу турецької літе ратурної мови: 60 навіть на ру мелійській території кон статуються вже і діалектологічн і одміни. А щодо інших балканських провінцій давнішої Туреччиии (тепер уже незалежних), на території людності босно-сербської, бол гарської, румунської - то там турецькі гові рки чуються з іще сильнішими одмінами. Путящої діалектологічної класифікації для них, одначе, немає ще. от В. А. Мошков, дослідник християн-гагаузів', що живуть у Бессарабії, Румунії та Болгзрїі, зробив подорож 1903 р. на Балkан ський півострів і висліди своїх діалектологічних постере жень списав 6ув у статті «Турецкие племена на Балкан ском полуострове»'. І як же їх класифікує Мош~ов? Він кладе в підвалину принцип релігійний і розб~ває тюркомовних балканців на дві категорії: турків-мусуль, ман і турків-християн. Серед балканських тюркомовних мус У л ь ман він одрізняє на найпершому місці влас тивих османів, далі зазначає ще деяких, з особливою увагою спиняючися на гаджалах (Мошков гадає. що га джали - це мішанина половців з узами')_ Серед балкаи ських тюрків-християн у Мошкова названо: «гагаузи» (тобто, на Мошкова думку, давні огузи, наші літописні торки узи, такі самі, як ті, що він їх дослідив на Бессарабщині), «карама(н)лійці» (це, думає він, потурчені греки, а ви йшли, як і назва показує, з малоазійської Карама нії) та «сургучі. в Адріанопольському вілаЙєті. Ясно, що така класифікація В. Мошкова не має справжньої наукової ваги для османської діалектології і лиш здалека хіба накреслює деякі діалектологічні перспективи для лінгвістів-дослідників, які мають іще дуже і дуже багаць ко попрацювати над збиранням турецько·балканських діалектологічних матеріалів та над студіюваниям Їх. Досі ж - поза Царгородом - досліджено турецько-балкан- . ську мову лише де-не-де. Найкраще відомо як говорять у Царгороді'. З найближчої Румелії зібрано або розгля нуто матеріалів не гурт, значно більше - з Македо иїі (К о в а ль С ь кий, 1919; Чи лин г и р о в, 1922;

1 В .Известиях Русск[ого) географ!ического] оf6ществзJ., т. 40 (1904), вип. 3, стор. 399-436. 2 Пор. вищеназвані роботи Г. Якоба, 1898; БонелЛі, 1902; Берг штресера, 1918; Фішера, 1920.

482

Дми т р і е в, 1928, про солунських <карамаЛIИЦIВ' на підставі давньої брошури). Знайшов собі доброго до· слідника далекий од моря дунайський острів Ада-кале на Дунаї вище Виддина, з його одірваною турецькою коло ніею, що на ню наклала руку Австрія (матеріали Кун о Ш а, 1907). Планово обслідувалися говірки північно-схід ної Болгарії (Г а д ж а н о в, 1911; М л ад е н о В,19141927; Ч или н г и р о в, 1922) і, здавна вже, турецька мова босняків (Б л а у' 1868; Тру х ел к а, 1914; по части - взагалі про сербів - Дми т р і е в, 1928). Оце, по суті, трохи чи не все (головне, принаймні), що досі зроблено для османської діалектології на европейській території, коли тут-таки не згадувати ще й за мову хрис тиян-«гагаузів», що для неї дав чималі матеріали В. М о ш к о в (найбільше, 1904). Мешков, одначе, мав собі за під валину не балканську царнну гагаузів; він досліджував ті гагаузькі говірки, що чуються уже поза Балканським півостровом, на Бессарабщині. Подамо заголовки тих видань, у порядкові більш менш хронологічному: І. О t t о В І а и, Bosnisch-Tiirkische Sprachdenkmiiler, Лейпціг, 1868 (З16 стор.).- «Abhandlungen Юг die Kunde des Morgenliindes», т. у, ,N'Q 2, вид(ання) Німецького східного товариства. Опубліковано ТУТ' і деякий давній матеріал, за сараевськими рукопи сами (за наших часів ие робить Трухелка), та здебіль ша - матеріал сучасний: діалоги, пісні, приказки і чи малий (стор. 195-ЗI2) словнИк. 2. В. А. Мо ш к О в: а) МатериаЛЬІ к изучению гагаузского наречия тюркскего язы а •. Текст и перевод, Казань, 1895, брошура-відбlИтокl з «Известий Общ(е стІва археол(огии), истории и зтн(ографии)>>, т. ІЗ (стор. 70-83); б) в ін- так и, ГагаУЗbl Бендер ского уезда. Зтнографические очерки и материаЛbl. Моск(овское] «Зтнографическое обозрение», 1900-1902 (кн. 44, стор_ 1-89; кн. 48, стор. 98-160; кн. 49, стор. 1-49; кн. 51, стор. 1-80; кн. 54, стор. 1-66; кн. 55, стор. 1-91); в ін- так и. Наречия бессараеских га гаузов. - В Радловській серії «образпы народ"ой литераТУРЬІ тюркских племе"., т. Х, СПб., 1904 (2 чч. понад 800 стор.); г) Гагаузів Балканського півострова Мошков торкнувсь у своїй вищезга даній статті «Турецкие племена на Балканском ЗІ"

483

полуострове.'. 1904 (в 40-й КН. ф(ического] Т(оварищест]ва'.

«Известий.

Геогра.

3. Іgп. К u n о s після опублікування своїх рясних матеріалів з Царгороду дав: а) Rumelisch-tfirkische Sprichw6rter.- В «КеlеІі Szemle., т. УІІ (1906), стор. 66-83; б) в ін - так и, МаІегіаlеп zur Kenntniss des rumelischen. Tiirkische Volksmiirchen aus Ada-kale', Лейпціг, 1907, ч. І, вступ і тексти (стор. ХХУІІІ + +265), ч. 2, нім(ецький] переклад (стор. УІ + 373)'; а рівночасно або недовго перед тим Кунош опублікував і пісенні тексти з Ада-кале в працях мадьярської Ака

демїі наук 1906 (Ertekezesek і т. д., т. ХІХ, N2 7,

119 стор.) 4. о. С. G а d z а п о w: а) Vorliiufiger Bericht иЬег seine zum Zwecke уоп tfiгkіsсhеп Dialektstudien durch Nогdоst-Вulgагіеп unlernommenen Reisen.в «Anzeiger. віденської Академії наук, філос(офсько] істор[ичний] клас, т.48 (1911), стор. 28-42; б) в і н так и, Zweiter Bericht. - Там само, т. 49, стор. 13-20. 5. с. Т r u h е І k а, Воsвпісоm pisani turski teksІоУі.- В річникові «Glasnik Zemaljskog Muzeja u Bosпі і Hercegovini., т. XXVI (Сараево, 1914). Тут Тру хелка видав місцевого рукописа кінця XVI в. (1590 р.), писаного мовою турецькою, але особливим боснійсь ким (чи «б6санським,) письмом (bosanicom)'. 6. S І. М І а d е п о у, Еіп Beitrag zum tfirkischen Sprichworterschatz. - В «Zeitschr[ift] der Deutschen Morg(enliindischen] Ges(ellschaft]., т. 68 (1914), стор. 687-694. Прислів'Я записані од болгар з півн(ічно] схід(ної] Болгарії, з округи Делі-орман; рідна мова 1 На цю статтю Мошкова рец[ензіяj В. Гордлевського в «.97ногра фичfескомj о6озр{ении)" КН. 66 (1906), стор. 259-260. 2 Тобто «ИзвеС1ИЯ Русского географического общества».- Ред. з Ада-кале, інакше сНова Орсова» - геть одірваний ОД меж Ту реччини в бік Австро-Угорщини острів на Дунаї, вище бмгарського

Виддина. 4 Рец[ензія) В.

Гордлевського на матеріали 3 Ада-кале. - «Зтно, грfафическое) обозрение" КН. 81 (1910), стор. 211-213. 6 Узагалі немало цікавих, хоч і розкиданих, звісток для турецько с6санської МОВИ можна знайти в цьому «Гласникові» сараївського крае вого музею, Почав він виходити в 1889 р. Пор.: Н. дми три е в.

Про6лемЬІ и достижения 60СНИЙСКОЙ туркологии.- В «Записках кол легии восroковедов», т. ТІ (ЛеНІнград. 1926), стор. 97 -

484

108.

тих болгар - болгарська, але вони говорять і місцевою говіркою. Потім Ст. Младенов дав про це статтю по-болгарськи (<<TYPCKO-б'ЬЛгарски успоредици в об ласть-та на гатанки-те») в софійських «Известиях» На родного етнографічного музею, ] 927. 7. Та d. Ко w а ] s k і: а) Zagadki ]udowe Іи reckie, Краків, 19]9.- «Ргасе Komisji OrientaJistycznej Akademii umiej~tnosci», N. ]. Серед записів, по роблених од недужих туреuьких жовнірів у Кракові та Відні, є дещо з Македонії (стор. 26-34); в) в і н - т а к и, Osmanisch-tiirkische Volks]ieder aus Маzеdопіеп. В «Wiener Zeitschrift liir die Kunde des Morgen]an· des», т. 33 (1926). Ці записи пісень, теж у шпиталі, робив Т. Ковальський за допомогою спеціалістів-музи кантів. 8. С. Ч или н г и р о в, Турски пословици, пого ворки и хараj<терни изрази. - В науковому органі «Известия на Народния Етнографски Музей в София», 1922 (кн. 3 і 4), 1923 (КIj. І і 2). Збирач позаписував болгарською транскрипцією' з півтисячі приказок із уст людей, що вийшли з Македонії та північної Бол гарїі (Тир нова тощо)'. 9_ Н. дми три е в: а) МатериаЛЬІ по ~сманской диалектологии. Фонетика «карамалицкого» язы а.- В «Записках коллегии востоковедов», т. ІІІ (Ленин град, 1928), стор. 417-458 (буде й далі). За підвалину сталася Н. дмитрієву давня невеличка салоніцька брошура 1841 р.: «Книга за научение трих'Ь язиков'Ь» (24 стор.), яку видобув на світ А. М. Селищев у своїй праці «Очерки по македонской диалектологии», т. І (Казань, 1918); один з «трих язиков» - то болгарсь кий, другий - грецький, третій - «карамалицький». тобто турецький. Тісніш - це мова турків не мусуль ман, християн, а в даному разі - солунської (або са лоніцької) округи. Дехто вважає цих «караманлійці'в» за потурчених греків', дехто - за корінних тюрків, 1 Тобто, примfіром} широке СЬІ» він транскрибує юсом (&),

як-от

«вакжтс;v:.з»-«вакытьJ3)..

z Аналіз Чилиигирівської збірки дав Н. Л МИТ Р і є в: «Заметки по 6олгарско-турецким говорам», --' В «Докладах Всесоюзной Академии нау"" В, 1927 (N. 10, стор. 210-215). 8 Примffромl.

В.

Мошков:

«Наречия

6ессарабс«их

(р Х томі .Образцов' Радлова, СПб., 1904), стор. І1!,

485

гагаузоа.

тільки 'православних, як і гагаузи l ; б) в і н - так н, зтюды

по

сербско-турецкому

ЯЗЬІКОВОМУ

взаимодей

СТQИЮ. - В «Докладах» Всесоюзної Академіі иаук, В, 1928 (стор. 17-22, стор. 268-275) і 1929 (стор. 89-95 і стор. 103-]08). Тут Н. Дмитрієв, взяв ши за основу сербські народні матеріали Вука Караджи ча, спиняється на звуковій формі тих турецьких слів, що попереходили в сербську мову. Частина звуко· вих несхожостей з літературною османською мовою має причину в особливостях вимови слов'янської, сербської, а частина свідчить про діалектологічні особ ливості тих простонародних османських говірок, кот рі мали безпосередній вплив на живу сербську мову. Дуже близька до османських говірок ще й говірка південно-берегових татар у Криму, ЩО різко одрізняєть ся од кримсько-татарської мови внутрішніх, степових частин півострова. Та про ню сказано буде в огляді наріччів Криму.

VI Праці, що аналізують османську мову в її історичному минулому

Османи (чи, як вони себе тепер звуть, «анатолійці.) разом з туркменами й азербайджанцями - то нащадки давніх огузів, а тому шукати вказівок на початки іс торії їхньої мови можна дуже здавна. Можна притягати сюди й старотюркські огузькі написи VII-lX ВВ., знай· дені на р. Орхоні, і словник тюркських мов Махмуда Каш гарського ХІ в. з його характеристикою, між іншим, і огузьких особливостей,- це пам'ЯТКН, за які ще гово ритиметься далі широко. Тільки ж найближча стара іс торія «анатоліЙської. мови виразно прозирає перед нами допіру з ТОГ0 часу, відколи огузи (спершу в ХІ в. сель· джуки, потім у ХІІІ в. османи) опинилися-таки в «Анато лії», тобто на Малоазійськім півострові, і залишили нам свої писані тут пам'ятки, сельджуки-обмаль, османи багатенько. Декотрі з них європейська орієнталістика вже заналізувала й лінгвістично. І. Важко пристати до думки, що сюди має належа· ти віршована поема про Юсуфа та Зюлейху «Q ЬІ ес а.. 1 дВВ.: Ч е р н О В 1> ж Д ь, Неколко думи за Карам~нци-тt». В «Периодическо СЩfса»ие», КН. 39 (Срtдеu'Ь, 189:?).

486

і! и Юсу ф. 1233 (630) р. якогось Алі. Вже й давні ший її дослідник Т. Гутсма (1889)' одкидав гадку про будь-який можливий її зв'язок з Малою Азіею (стор. 73) і вважав цюю поему про Юсуфа за писання серед ньоазійське, прим/іром], бухарське. Тільки ж для інформації доводиться зазначити, ЩО тепер знаходить собі певну групу прихильників інша гіпотеза К. Брок кельмана (1917), ніби мова ціеї поеми - предтеча теперішньої османської; цю свою ідею підкреслив Броккельман навіть і в заголовку своеї діалектоло гічно-лінгвістичної праці «Ali's Qissa-i Jfisuf, der iilteste yoгliiиIєr der оsmапіsсhеп Literatur. в «Abhandlungen» прусської Академії наук (Берлін, 1916-1917. N2 5 фіЛОС[ОфСh!ю]-історичного класу). 2. «с ель Д ж у Ц ь к і в і Р ш і» поета-містика

Султана-Веледа, ЩО жив у Конії (1226-1312). Іх по

переду спробував був затранскрибувати фонетично латинськими буквами М. Вікергаузер, 1866 (у 20 томі Z. О. М. О. (<<Zeitschrift der Deutschen Morgenliindischen Gesellschaft»], стор. 574-589). До цього - ко рективи Р. Бернауера та Фляйшера (там само, т. 23, 1869, стор_ 201-211). Цінна транскрипція й толку вання акад. К. Залемана, 1892 (в ВиllеНп петерб(урзь кої] Акад(емії] наук, 34, стор. 293-365, або «Меlап ges Asiatiques», т. Х, стор, 173-245); стаття Залемана е ніби завершенням статті В. Радлова (<<Mel(anges] As(iatiques]», т. Х, стор. 17-77). Скількись корисних філоло гічних уваг у статті Н. Мартиновича «НОВЬІй сборник стихов Джелаль-ед-дина Руми и Султана Веледа» в 24-ім томі .Записок восточного отделения Русск[ого[ археол(о гического] общ[ества]», 1917 (стор. 209-210). 3. А шик -п а ш а ангорець (1271-1332) та А х мед і герміянець (пом. 1413) укупі сталися те мою для лінгвістичної розвідки К. Броккельмана «Оіе

Sprache Asyqpiisas und Ahmedis» (1919) у 73-ім томі Z. О. М. О. [«Zeitschrift der Deutschen MorgenliindiосЬеп Gesellschaft»] (стор. 1-29). 4. Зроблений у північній Сірії року 1332=731) віршований турецький переклад «Н есе Ф і е в о го в і Р ш у в анн Я про спірні [праВllичі] питання. 1 Th, Houtsma - в C'leH5chr[ift} der D!eutschen} M~rg[ епНіпdischen] О,,[еllschаЩ'L т. 43 (1889), стор. 69-98: .Сіп alttulkisches '. Gedicht.,

487

лінгв.істично заналізовано у В. Смирнова: «Древ· нейшая датироrанная турєцкая рукопись Х IV века» в ХХII-му томі «Записок восточного отделения» (1914, CT~p. 107-125). 5. Пл. Меліоранський у своїй статті (1895) про «Диван» Бурганеддіна Сіваського (бл. 1345-1397) дав аналіз і його мови; див. факультетський збірник «Вос ТОЧНblе заметки» (СПб., 1895), стор. 131-152. Скіль кись критичних уваг подав у своїй рецензії Ф. І<:орш у московських «Древностях ВОСТОЧНblХ' (1901, Т. l~, вип. 2, стор. 110-111). 6. Османський переклад (мабуть, іще ХІV в.) бе летристичної збірки «Р а дощ і п і с л я л и х а., скопійований 1451 р., ліг в основу книжки Г. В а м бер і «AIt-оsmапіschе Sprachstudien» (Лейден, 1901; стор. Х і 232). Транскрипцію староосманського тексту дав Вамбері небездоганну, але дуже він прислуживсь тюркологам ті€ю частиною CBO€Ї книги, де в нього по дано староосманський с л о в ник (стор. 141-215) на підставі розглянутої збірки. Через лад сувору ре цензію написав П. Меліоранський у «Записках вост[оч ного] отдел[ения]», Т. ХІV (1902), стор. 0136----0138. Пор. іще рецензію в «Literarisches CentralbIatt», 1902, стор. 1336. 7. В. Гордлевський у своїй статті «Из коммента риев к староосман[скому] переводу хроники малоазий ских сельджукидов, Т. наз. х рон и к и и б н-Б и б и» (переклада того зроблено за султана Мурада Н, 14211451), - в «Древностях ВОСТОЧНЬІХ», Т. IV (М. 1913)дa€ і граматичний розгляд староосманського тексту Ti€Ї хроніки (стор. 6-11). 8. Турецький ком е н тар і й и а І<: о ран, в рукописі 1499=905 р., писаний наріччям кастамуній ським, граматично заналізував СІ. Huart: .Un соmmеп· taire du Qorlin, еп diaIecte -turc de QastamoCini (XV siecIe) •. - В «JournaI Asiatique», 1921 (oct[ober]nov[emberl, стор. 161-216). Найбільшу увагу Гюар при святив тут аналізу лексичному_ Іноді €Еропейські тюркологи, намагаючися вияснити собі якнайточніш фонетику османської мови XIV-XV ВВ., звертали увагу ще й на ті нечисленні записи турецьких текстів або хоч поодиноких сдів, ЩО їх можна було

~~~йт" В транскрипції латинським!! буквами у спомищіl\ ~Ba

€вропейських бранців або подорожніх того часу. Відомі· ші такі бранці - малоінтелігентний баварець Шільтбергер (ПОЛОНlений] 1396 р.) та дуже інтелігентний Тlак] ЗВlа· ний] «Мюльбахський студент» із Семигородщини (полон[е·

ний]

1438 р.), а не бранець -

німецький лицар Гарф, що

їздив на прощу до Єрусалима 1496-1499 рр. З,поміж них Ш і л ь т бер гер XIV-XV

в.

джерело зовсім непевне'; ба й на велику точність транс· крипції лицаря Гарфа 1496-1499 рр. теж ніяк по· кладатися не можна 2 • Навпаки «М Ю л Ь б а х с ь кий с т уде н т», що після свого полону 1438-1458 рр. написав цінного трактата «De ritu et moribus Тигсогиm», € дуже важли· ве лінгвістичне джерело, бо він вільно володів ту· рецькою мовою. Він записав латинськими (готицьки, ми) буквами і дервішські простонародні поезії Юнуса Емре (бл. 1308 р.). Тії записи «Мюльбахського студен, та» докладно заналізував 1(. Фой у своїй розвідці «Die iiItesten osmanischen Transscriptions texte іп goti·

schen Lettern», 1901-19023;

окрім граматики

долу·

чив 1(. Фой і словника до заналізованих текстів. В додаток до цього, варто тут згадати ще й із XV! віку двох освічених €вропейців, що транскрибували ту рецькі речення латинськими літерами: один - піонер €вропейського наукового сходознавства француз Гіль йом Постель (1510-1581), другий - хорват Б. Джюр· джевич (бл. 1510-1560)'. З них перший, Г. П ост ель, ЩО їздив до ЦарГ0роду й взагалі до Туреччини в 1530-х - 1540-х рр. і видав «De lа repubIique des Turcs» (Пуать€, 1560), залиша€ться в своїх турецьких цитатах ще досі

Ті турецькі слова, що трапляються в записках Шільт6ергера,

fI НОВИХ ЙОГО виданнях мають при собі, зде6ільша. лотр ібні пояснення

(Рос[ ійськиііJ

переклад Ф.

Бруна

в «Записках

НОВОРосс[ийскогоl

у[ниверситеjта», КН. І. Одеса, 1867). 11 дИВ.: На n s S t u m m е, Das Arabische ипд das Tfirkische Ьеі Ritter Arnold vоП Harff.- В ювілейній «Festschrift» Е. Віндіша, (Лейпuіг, 1914), стор 127-137. Додатки - в ,Zeitschr[ift] der D!eu·

tschen] Morg!enlandischen] GesfellschaftJ', т. 69 (1915), стор. 208. з Тая розвідка К. Фоя {В «Mitteilungen» берЛіНСЬКОї сеМінарії східних мов, т. ІУ (1901), стор. 230-274, та т. V (1902), стор. 233--293. 4 І про Постеля і про Джюрджевича (Georgieuiz) широко див. у моїм .!3cTrni до історії Тrреччини" вип. 3 (1(., 1926), стор. 85-96.

489

неоБCJIідуваниЙ'.

зразкам

турецької

(як

на мою

думку, то малоазі йської) мови в Д ж ю р Д ж еви ч е в і й книжечці «De Turcorum moribus. (Антверпен, 1544, Париж, 1545), де на п'ятьох маленьких сторінках подано діалог турецькою мовою поміж християнином та мусульманином, присвятив замітку Н. Дмитрієв у «Докладах» Всесоюзної Академії наук (1926, В, стор. 100-102)_ Студіювання лінгвістичних особливостей у старих османських пам'ятках XIV-XVI вв. (ба навіть у перших наукових європейських граматиках османської мови ХVІІ в., як-от У наївного Мегісера, 1612, справді вченого Менінського, 1680) наочно ілюструє перед дослідником ті довгі й складні шляхи еволюції, що Їх мусила перейти османська мова, доки дійшла до теперішньої своєї (літе ратурної) однобірності й послідовності в формах і звуках, не кажучи вже про лексичний репертуар. Разом з тим стає видко, що давнішеє угрупування османських говірок у Малій Азії було не зовсім таке, як тепер. Коли й тепер османська діалектологія нам свідчить, що східна частина османської Малої Азії має чимало рис не загальноосмансь ких, а спільних змовою Азербайджану, то з документаль них, писаних, даних видко, що давня область азербайджан ських говірок або азербайджанського діалектного впливу розтяглася на з а х і д півострова значно далі, ніж це можна

сконстатувати

теперечки.

VII-VIII дві

інші -

окрім

османської -

південно-західні

(збо

«огузькі»)

тюркські мовні парості: б) азербайджанська (<<азсрі») і 8) туркменська.

Тх записи, граматики та словники.

Азербайджанську мову звуть коротше азері. В росій ському Закавказзі встановилася для неї аж надто неточ на назва: «татарська» (а османську мову звуть «турецька.). Чується «азері. на великій території, «од Тебріза до Тиф

ліса і од границь Вірменії до Каспійського моря.·, тобто 1 Коли не брати ДО рахуби дві мої побіжні уваги з прикладом (<<ВСТУП:\) СТ. 91 і 92) про те, ЩО в османських цитатах у Постеля ми не бачимо додержання тіак] зв[аної] «гармонії голосіВОКJ>. 11 Це слова Бер6'€ де Мейнара в передмові (стор. 7) до його ВИДання

й перекладу азербайджанської комедії Фехт-Алі мік'.- ,Jou'nl.l) Аsіаtliquф, 1887, j.nv[ier).

490

Ахундова*

«Алхї

геть далеко поза межами Азербайджану. Найбільшої куль· турно-літературної ваги надбало «азері» в б[увшому) росій

ському, тепер радянському, Закавказзі, там, де Ганджа та Баку; і тая країна, давній Арран-Ширван, зветься тепер радянський (або кавказький) Азербайджан. До недавнього часу були вважали, що одна 3 найста ріших філологічних праць про азербайджанську мову то тюрко-арабський словник, чи глосарій, монгольсь кого періоду (так віку XIII-XVI-ro, з хулагідських часів), якого склав і б н-М юга н н а. Надруковано впер ше під заголовком «Араб·филолог о турецком ЯЗЬІке, араб ский

текст

издал

снабдил

переводом

введением

П. М. Мел и о ран с кий», СПб., 1900'. Висновок у цій дисертації П. Меліоранського був такий, що ібн-Мю ганна' складав свого словника у північно-західній Персії (інакше сказати, в Азербайджані) і що найближчою авторо, вою мовою була староазербайджанська, хоч він не забу вав вносити до свого глосарія і слова туркестанські. Але за десять літ після того відкрито в Царгороді кращого і старішого рукописа (що має за собою 400-літню давність)', і нарешті (1921) вийшло в світ У Царгороді повне видан ня'. Обслідував нове видання С. М а л о в у статті «Ибн Муханна о турецком ЯЗЬІке», 1928', і прийшов до проти· лежної думки - що мова ібн-Мюганни була «східно туркестанська, кашгарська, уйгурська», а сильний азербайджанський елемент, який яскраво висвічує в руко писах, котрими користувавсь для свого видання П. Меліо ранський,- то той елемент повносили вже переписувачі 8 • 1 Стор. ХХХІV і 0122 і 85, Ця Меліоранського дисертація 8 серії «Издания факультета восточныx ЯЗЬІКОВ СПб. у[ниверсите)

ТЗ). Н9 З. 2 Авторове ім'я, і6нмМюганна, тоді ще не було відоме. СлОВНИК увз}Кзвся зз анонімний. 3 ДИВ. В иаргородськім журналі «Тюрк дернейі», 1910, і замітку

Ж. Дені в «J Jurnal Asiat[iqueJ», 1910, mars - avrH, стор. 362-364. 11 Ас-сеййид ДжамАледдін ібн-аль-МюhаннА: «z;:ильйет аль-инсАн

wa z:ольбет аль·лисil:н, йаход лотет-и фарсі, тюркче,

МОjольче» (видав

Ахм. Риф'ат), Царгород, 1340= 1921. Стор. 1-69 - перська цастина, ('тор. 71-191 - тюркська. стор. 191-230 - монгольська. а Стаття С. М а л о в а - в «Записках КOJIлегии востоковедов», т. ІІІ, вип. 11

2, стор. 221-248.

При нагоді зазначім. що ібн·Мюганна міг би (хронологічно) бути

прапрадідом одного з 1ИХ шиїтських істориків, котрі наЛЕ'жа.I'Ш до лjте~

paTypHQrO кола середньоазійського володаря-войовника Тімура. Див.:

F W іі s t е n f е І d, Оіе Geschichtsschreiber der АгаЬсг und іЬге Werke (Геттінген, 1882), стор. 205, Ng 470; або, 3 фонологічною цомилкою,

Мова азербайджанського письменства, що розвилося в XV-ім, а більше в XV -ім в., залишається не обслідува на. Не обслідувано й ті азербайджанські слова або висло ви, що їх латинськими літерами іноді наводять європейські подорожні (венеціанці й ін.), котрі їздили в XV в. В Азербайджан до Узун-Хасана, шаха західиої Персії (1467-1478) з династії Білобаранних туркменів, а після XV віку - до Сефевідів, шахів цілої Персії, що теж го ворили МОВОЮ тюркською і мали попервах резиденцію в Азербайджані. Найцікавіші серед цього подорожньо го матеріалу тюркські речення в «Хожении за три моря. тверського подорожнього А фан а с і я Н і кіт і н а 1466-1472 рр.: він і свої власні інтимні враження іноді

писав

мовою

тюркською,

тільки

буквами

руськими';

в одночасних з ним італійців ми стільки тюркського сту діювання не зиаЙдемо. То вже в XVII в. ми маємо од іта лійця ф_ Мадджі ніби азербайджанську -або мішану граматику, складену «для тих мов, що чуються в країнах Грузії., і видруковану в римській колегії «de ргораgап да Ііде. (Рим, 1643; 2-е вид., 1670)'. Все лінгвістично найважнішеє про азербайджанську мову з'явилося по-російськи: більш-менш з середини ХІХ століття - після того, як Закавказзя з його азер байджанською людністю підпало не тільки під владу, ба і під адміністрацію російської імперії, і для російсь ких адміністраторів Кавказу неодмінно стало треба знати мови місцевих людей, «туземцев._ Здавалося б, що найпередше ми мали б шукати докладні закони азербайджанської граматики в праці природного

азербайджанця професора-мірзи А. К а з е м 6 е к а «Об щая грамматика турецко-татарского ЯЗblка. (Казань, 1846; К.

В го с k е І m а n п, Gesch[ichte) der arablischen)

(Берлін,

1902), стор. 199, N. 2.

Li!ter.tur, Т. 11

1 Обертавсь Аф.НікітіН, зрештою не тільки сер'ед тюрків-азербаЙ· джанців, 6а й серед rюрків-джагатайців: в Індії. його «Хожение за

три моря» внесено, 3 чорвових його записів, ДО Софійського «Времении ка) лід 1475 р. В УІ томі «Полного собрания русских летописей) (СПб., 1853) Нікітінове сХожение» видрукувана (стор. 330-358) з орієнталіс~ тичними примітками проф. черпні і недостатні.

Казем6ека; тільки ж примітки тН і неви

2 Syntagrna linguarurn огіелtаliurn, quae іл Georgiae regionibus audiuntur, auctore о. F. М. М а g g і о. В першій частині - граматика грузинська, а далі - liber secundus, complectens АгаЬит et TUrc~f1:Hn oгIboєrapbiaт ~! turcica~ linguae institutiones.

492

по-нім[ецьки] переклав Ценкер, Лейпціг, 1848); тільки ж в основі Казембекової праці лежить усе ж мова османсь ка (граматика француза Jaubert'a), а з інших тюрксь ких наріччів особливу увагу приділив Казембек казансь ко-татарському і значно меншу - своєму «азері»_ Інакше (але не надто вдало) зробив Т. Мак а р о в: «Татарская грамматика кавказского наречия» (Тифліс, 1848)1. Вели кого практичного підручника випустив драгоман канце лярії кавказького намісника майор І. Л. Ц і л о с с а н і: «НОВblе раЗГОВОРbl на российском, французском, турец ком и татарском (азербайджанськім) ЯЗЬІках, с русским произношением (транскрипцією) двух последних» (Тифліс, 1856; стор. УІІ 607 in 4-to); Цілоссані бажав якось одрізняти-таки «турецкий язblк» (тобто османський) од «татарського» (азері), але фактично він і «турецкому язbl ку» надав щироазербайджанську вимову. Путяща грама тична праця вірменина Лаз. Б у д а г о в а: «Практиче ское руководство турецко-татарского адербиджанского на речия» (Москва, 1857); Будагов - автор і дуже зручного «Сравннтельного словаря турецко-татарских наречий» (2 ТТ., СПб., 1868-1871), де азербайджанський елемент зарепрезентовано гаразд. Зовсім мало одрізняв азербай джанське наріччя од османського вірменин Л. Л а з а р є в: а) «Турецко-татарско-русский словарь (краще-слова рець: 336 стор. in 16-0) с приложением краткой грамматн кю) (М., 1864); б) «Сравнительная хрестоматия турецкого язы аa наречнй осмаНЛbl и Адербиджана с приложением тюркских разговоров и пословиц» (М., 1866); в кінці «Хрес томатии» - словничок тих слів, яких нема в попереду вида ному його «Словаре», 1864. Цілком маловартна компіля

ційка: А. Ста р ч еве кий, Кавказский толмач, заклю чающий в себе 27 ЯЗЬІКОВ (СПб., 1883). По-французьки (1886, у «Journ[al] Asiat[ique]», jапv[іег]) захарактери зував кавказько-азербайджанську говірку в комедіях Фехт-Алі Ахундова ВагЬіег de Меупагd у передмові (стор. 1-12) до свого перевидання й перекладу Ахундової комедії «Алхімію) 1851 р.; на жаль, Б а р б'є деМ е й1 У тифJiіській офіціозній газеті «Кавказ»,

1846 (.N'2 9). Т. Макаров

надрукував: «Об ОТКРЬІТИИ отделения востачнЬІХ касской

ЯЗЬІКОВ при Новочер

гимназии»; там він дає ОГЛЯД ТИХ МОВ і наріtlчів, що чуються

на Кавказі. Багато пізніш у тифліській ліберальній газеті «Обзор»

1879 (.N'2 363 И N!? 369), Т. Макаров умістив статтю «Турецко-татарский ~3b1K и его наречия».

493

нар оперував не живими фонетичними записами, а мерт вими друкованими арабськими буквами, і через те до

пустивсь деяких яскравих помилок'. Літ за двадцятеро після Барб'є де Мейнара, теж в «Jоuгпаl Asiatique», так само спинив свою увагу на Ахундова писаннях Luc. В 0-

u v а ('. Новий етап студіюваиня азербайджанської мови За· кавказзя починається в кінці Х ІХ - на початку Х Х в. працями бакинuя-белетриста Султана-Меджіда Ган і є·

в а. його

практичний курс «Полнейший самоучитель та

тарского ЯЗЬІКа кавказско-адербеджанского наречия», 4 чч. (Баку, 1890-1895) видержав скількись. видань, то

у Тифлісі (як-от З-є, 1907), то знов У Баку (6-е, 1922); скрізь Ганієв, при орфографії в буквах арабських, зазна чає вимову буквами російськими. В його «Самоучителе» найширша частина - З-я: <Русско-татарский словарь», і вона з КОЖНИМ НОВИМ виданням розросталася; коли в З-ім виданні ,Русско-татарский словарь. Гані єва мав 206 стор. (Баку, 1902), то в 5-ім він побільшав у два рази стільки (Баку, 1909; 416 стор.). Ганієв склав і «Татарско русский словарь» (Баку, 1901; стор. ІІІ і 164; 6-е вид., Баку, 1922). Менше успіху мав Н. Нар і ман о в: «Само учитель татарского язь!ка для русских» (Тифліс, 1900)3. Зовсім мало чого зачерпнути може діалектолог з .Араб ско-персидско-турецко-русских разговоров» І. А х в ер Д о· в а (СПб., 1900). Корисніший підручиик, що склав «пре подаватель татарского ЯЗblка ериванской учительской семинарии М. Мам ед о в: «Самоучитель татарского ЯЗЬІКа адербейджанского наречия» (Еривань, 1911), з викладом, одначе,

дуже

ненауковим.

За радянських часів не тільки передруковувавсь давній «Самоучитель. Ганієва, ба складаються або по-новому перер06ляються й інші «самоучителі», такі, що транскрип-

Приклади наведено

г. Якоба: (2щ Grammatik des УиlgЗг~

Turkischen».- Z. О. М. G.,cleitschrift der Deutschen Могgеп!апdіschеп Gesellschaft'J, 1898, стор. 697 'Л. Бува в ,JournlalJ Asiatlique]>, 1903 (май, стор. 39~489) видав, з перекладом, текст повісті Ахундова (Histoire de Yol'lsoufChah. і додав CJ!oBHHqKa (стор. 483-41\9); а р. 1904 (март, стор. 259-331, стор. 365-465) він так само обр06ив АХУНДОВ8 комедію cL 'зvаге:t (на стор. 448-456 словничок). з Рік перед ТИМ Наріманов видав коротку 8зербайджанську гра

матику рідною МОВОЮ (Баку,

1899: 47 стор.).

494

ція в них уже не російська, а своєрідна латинська, офіцій· но вживана в радянськім .АзербаЙджані'. Хоч пристосо· вано там латиницю й дуже протинауково, та звуки кавказь ко-азербайджанської мови віддає вона кінець кінцем по рядно. Тому для дослідника-діалектолога ЗОЕсім прндат ними можуть бути в характері сирового лінгвістичного матеріалу навіть теперішні щоденні газети (як-от, бакин, ський «Иені йол» - «Новий шлях»), друковані латинсь ким отим правописом. Робляться тепер і спеціальні діа лектологічні досліди; прим[іРомJ, М. А ш мар і н про говірку Нухи (Баку, 1926) та Ідріс Гас а н о в про го· вірку ГаНД4Кі* (теж 1926) вмістили розвідки в «Трудах»

бакинського «Общ(естJва обследования и изучения Азер баЙджаdа». Всі вищезазначені азербайджанські студії торкають· ся, як ми бачили, виключно тієї мови, що чується в Закав

каззі. для вивчення мови [... ] перськопідданого А з е р б а й д ж а н у, де столиця - Тебріз, зроблено мало. Те, що подав Г. В а м бер і в своїй книжці «AJtosrnanische Sprachs!udien ті! еіпет azerbaizanischen Тех!е als Арреп dix» (Лейден, 1901), має невисоку вагу: то (стор. 114-137) текст одного азербайджанського оповідання, як видко з-під Тебріза, вкупі з зовсім непевною латинською тран

скрипцією. Справді ж наукова праця - то К. Роу, Azerbajganische S!udien ті! еіпег Charak!eris!ik des Siidtilkischen, 1903-1904 р. (в «Mitthelungen» берлінської семінарії східних мов'). Чується В Персії азербайджанська мова ще й по інших провінціях, як-от У Хорасані або й далеченько на півдні аж у Фарсі. Тільки ж там вона зовсім не досліджена, ба на віть і голих записів звідти є лиш обмаль. Слід зазначити невеличку, фонетично записану збірочку з Фарса, коло Шіраза: .Песни кашкайцев» А. Ром а с к еви ч а (1925)'.

І Сюди стосується латинізований «Самоучитель тюркского nЗblка) Мам е д о в а (Баку, БJІfизько) 1926), друкований як «издание З-е»

(112 стор.)

2 У відділі cWestasiatische Studien», т. VI (1903), стор. 126--193, та т. ХІІ (1904), стор. 197-265. 8 «Песни кашка!1:цев» - в «С60рнике музея аllТРОПОЛОГИИ и зтно графин имени Петра Первого», т. У, вип. 2 (Ленинград, 1925), стор.

573-6 !О. 495

VIII Третя з південно-західних тюркських мов - туркмен ська_ Своєю головною масою туркмени залюднюють тую «закаспійську область», що тепер перетворено в радянську республіку Туркменістан (із столицею Ашхабадом); по

літично од тієї радянської Туркменії одірвані сусідні туркменські частини північного Афганістану та Персії_ Та поза цією для всіх відомою середньоазійською Турк менією тюркологи одкривають відокремлені туркменські сліди і на заході, навіть дуже далеко, близько Серед земного моря_ В б[увшій] Османській державі, на прос

тороні між північною Сірією та південною Малою Азією,

записанодіалектологічні матеріали такі, що збирачі харак теризують їх як туркменські; правда, там мовні ознаки сильно мішаються з суто османськими, і тому діалектоло ги звичайно розглядають їх укупі з діалектами османсь кими (стор. 481-482). Але вже до геть безперечної цари ни туркменських наріччів належить мова «трухменів, (виселенців найбільше з Мангишлака) на північному Кавка зі, в Стевропольщині на межі з Астраханщиною; тая «трух менщиню) в деякій мірі і друком занотована, коли не можна

сказати, що досліджена'. Справжніх

дослідів над турк

менською мовою, навіть над тією, що чується на терито рії Туркменістану, пороблено ще не гурт; ба й путящих фонетичних записів із уст простого туркменського люду ще опубліковано обмаль. Певну увагу почали приділяти філологи туркменській мові більш-менш незадовго до середини ХІХ в. [... ). Росій

ський тюрколог І. Бер е з і н У другій половині 1840-х рр.

робив спостереження над наріччям туркменів перського

Прикаспія (в Астрабаді)2, а далі над напівлітературними 1 Див.: А. В о л ОД ИН, ИЗ трухменской народной поззии (текст, на жаль, арабськими буквами - і переклад).- У тифліському «ебар.

нике материалов для описания

~естностей

и племен Кавказа», т. 38

(1908), відділ 2, стор. 49-57. Тут три пісні, 17 загадок j 15 приказок. В тім самім томі «Сбарннка» дза Володін і побутову передмову: сТрух

менская степь и трухменЬІ), відд[ілl 1, стор. 1-98; про трухменську мову коротко на стор. 31-32. Дещо у Самойловича в «Записках вост[оч

ного] отдел[енн"]" т. 21 (СПб., 1912), стор. LХХІІ! -

LХХІV (В прото'

колах).

2 Про це ДИВ. в «Годичном отчеТе» Березіна (<<Журн[ал] Мин[истер ства} нарfодного) просв[ещения)>>,

1845) та в його ж таки «Recherches sur !es dia!ectes musulmanS», І (Казань, 1848).

496