П'єси by Евгений Захаревич

МАРКО

КРОПИВНИЦЬКИ:Й

Киів Видавництво художньої літератури

«Дніпро:.

1982

УІ К83

Передмова І. І. Пільгука. примітки П. М. Кuрuчка

в книгу выдющегосяя украинского дра матурга,

Марка лучшие

талантливого

Кропивницкого его

пьеСbl,

актера

режиссера

(1840-1910) КОТОРblХ

он

вошли

правдиво

отобразил жизнь и бblТ различныx классов и

социаЛЬНblХ

прослоек

украинского

обще

ства дореволюционной зпохи.

70600-256

RМ205(О4)-82

Бз.26.20.82.

47025901 ОО

примітки. Видавництво «Дніпро», 1982 р.

КЛАСИК УКРАІНСЬКor ДРАМАТУРПІ Творчість видатного українського драматурга Марка Лукича Кро пивницького тісно пов'язана з його діяльністю як актора і режисера,

композитора, засновника професіональної трупи дожовтневого україн ського театру.

Разом

із

М.

Старицьким та

І.

Карпенком-Карим

він

вивів на нові шляхи українську драматургію, біля джерел якої стояли І.

Котляревський

Т.

Шевченко.

Змальовуючи

представників

селян

ської бідноти, заробітчан в умовах пореформеної дійсності, він показав,

що суперечності на селі з розвитком капіталізму загострюються. В лі тературі

театрі

Кропивницький

утверджував

критичний

реалізм

народність. Сила його таланту полягала в умінні поєднувати передові традиції літератури і мистецтва з життям, проникати в глибини кон фліктів,

породжених

побутовими,

історичними,

соціальними

обстави

нами.

Складний був творчий

шлях драматурга.

Тільки велика любов до

народу, бажання служити йому, розвивати духовні його сили наснажу вали

Кропивницького на

боротьбу

за

реалістичне мистецтво,

допома

гали стати в перші ряди корифеїв української сцени, діяльність яких

високо оцінив К. С. Станіславський: «Такі українські актори, як Кро пивницький, Заньковецька, Саксаганський,

Садовський

блискуча пле

яда майстрів української сцени,- ввійшли золотими літерами на скри

жалі історії світового мистецтва ... » 1 Народився М. Л. Кропивницький у селі Бежбайраках на Херсонщині

травня

1840

р. в родині управителя поміщицького маєтку. Із авто

біографічних нарисів Марка Лукича дізнаємося про нелегке дитинство майбутнього драматурга через незгоди в сім'ї.

Потім

навчання

училищі

Бобринці,

Київському

універси

т'еті, де Кропивницький був вільним слухачем. У ці роки він захопився театром і почав виступати в аматорських виставах.

На початку 60-х років студентське життя в Києві було надзвичайно бурхливим.

університеті

цей

час

навчалися

М.

Т. Рильський, М. Старицький, М. Лисенко. В колах

Драгоманов,

студентської мо

лоді читали «Колокол» Герцена та іншу нелегальну літературу. Перебування Марка Кропивницького в Києві сприяло формуванню його демократичних поглядів. Тут зароджувалися його перші творчі за

думи, тут він почав

писати свій перший твір. Незабаром

Кропивни

цький залишив Київ і оселився в Бобринці. Він влаштувався на службу прослужив

дев'ять

років

секретарем

та

діловодом,

1 МХАТ і українська театральна культура. К.

але

не

1949, с. 139.

здобув

високих чинів. Та службова кар'єра не цікавила Марка Лукича. його приваблювало творче життя.

перших кроків

на

аматорській

починається й письменницька діяльність Кропивницького

сцені році

1863

він написав свою першу п'єсу «Микита Старостенко, або Незчуєшся як лихо

спобіжить».

Переробивши

згодом

цей

твір,

драматург

назвав

його «Дай серцеві волю, заведе в неволю:.. В

цей час царат

люто

розправився

Чернишевським

та

іншими

революціЙНИМИ демократами, посилив гоніння на демократичні видання, заявивши, що української

мови

Кропивницький

барвистою

написав

«нема

бути

не

народною

може».

мовою

Саме

«Дай

тоді

серцеві

волю, заведе в неволю:..

Вирішальний цького

як

вплив

драматурга

на

ідейно-естетичне

мала

формування

суспільно-політична

Кропивни

атмосфера

порефор

меного періоду, діяльність різночинської інтелігенції, в якої у великій пошані

були

твори

передових

російських

письменників,

шевченківські традиції народності і реалізму. Це

все

підносилися

сприяло

утвер

дженню Кропивницького на демократичних позиціях.

У боротьбі двох тенденцій ницький діяв як

ліберальної і демократичної

представник демократичного напряму в

мистецтві. його невпинні творчі

шукання

морально

цільної,

мужньої

Кропив

пов'язані з загальним

витком української та російської літератури і ідеал

літературі

мистецтва.

люднни-громадянина

роз

Позитивний

знаходить

він

в поезії Шевченка, в романі Чернишевського «Що робити?:., який з'я вився

«Современнике:.

В рік

написання

драматургом

першої

п'єси.

Велике значення в розвитку естетичних поглядів Кропивницького мали

традиції реалістнчної російської драми, зокрема творчість О. Остров ського, в якій знайшли відображення

злободенні

питання

сучасності:

суперечності між трудівниками та визискувачами, тяжка доля безправ ної жінки як жертви свавілля і деспотизму в сім'ї. Вплив на творчість

Кропивницького

мала

передова

російська

критика.

Великий

у нього викликала стаття Добролюбова «Темне царство» на

основі

драми,

аналізу

піднесено

п'єс

Островського

проблему

соціального

Український драматург пильно

розвинуто конфлікту

теорію в

інтерес

(1859),

в якій

реалістичної

драматургії.

вивчав суспі.%не життя в порефор

мені роки, коли з розвитком капіталізму посилювалось класове розша рування на селі, збільшувалось заробітчанство, бурлакування сільської бідноти і набуваЛ0 чимраз жорстокіших форм глитайське визискування.

Саме на ці злободенні явища тогочасної дійсності відгукнувся Кропив ницький в своїх творах.

Початки

української класичної драми

поклали

першій

половині

ХІХ ст. І. Котляревський та Г. Квітка-Основ'яненко. Важливе значення для розвитку нової класичної драми мали естетичні погляди і творча

діял"ьність Т. Шевченка. На сцені з'являються колоритні картини народ ного життя, діють позитивні представники народу, вводяться до сюжетів

п'єс не тільки побутові, а й соціальні елементи.

Спочатку в п'єсах Кропивницького переважали побутово-етнографічні картинн, в якнх конфлікти

сценами.

сками,

був

Це

значною

якнх

на

кожному

завуальовуватн

світах п'ять

літ»

Марко

ських та ва1"И

обумовлювалося

кроці

соціальні

більше тридцятн

оббиваючи

часто супроводжувалися ме.lОдраматичними

мірою

зазнавав

конфлікти

років,- писав

тими

своїх

п'єс.

«тимчасовім

Він

по

«За тридцять

напівциганське

прнстановищі»

ути

змушений

«Проволікши

пізніше у статті

Кропнвницький,- акторське

кожнім

цензурними

драматург.

пороги

життя,

губернатор

квартально-участкових «приеМНblХ", я щоразу мусив зціплю

міцно

вуста,

силкуючись

усе

присунутись

ближче

хоч

на

один

ступінь до тії рнсочкн світла, що зараз миготить ген там у далечині на затуманенім небосхнлі незмірного просторУ" І. Ідучи

шляхом

ницький все тизму. В

розвитку

рішучіше

одному з

повноцінної

відкидав

листів

він

реалістичної

елементи писав:

драми,

побутовізму

«Невже

Кропнв,

мелодрама

надалі

ми

мусимо

писати тілько про кохання та запивать його горілкою, заспівувать піс нями, пританцьовуючи гопаком?» 2 Уже тлі

ранніх

п'єсах

вимальовуються Так,

ційний

у драмі сюжет

Кропивницького

типові

«Дай

серцеві

кохання

на

характери, волю,

бідної

заведе

дівчини

етнографічно-побутовому

гострі

соціальні

неволю»

парубком

та

конфлікти. тради

(1863) усунення

пере

шкод до Їхнього одруження не вичерпує конфлікту твору. Зображення

любовних якої

сцен,

одруження

залицяється

бідного

багатій,- ці

парубка

елементи

коханою дівчиною,

традиційного

сюжету

до

драма

тург підпорядковує новій в українській драматургії темі. Одруженням

Семена Мельниченка з Одаркою не завершується сюжет, «Наталка

Полтавка"

І.

Котляревського,

«Сватання

як

на

п'єсах

Гончарівці»

г. Квітки-Основ'яненка, «Назар Стодоля» Т. Шевченка. Коли у назва них

п'єсах

сцени

одруження

Кропивницького цим флікту,

що

становлять

епізодом лише

зав'язкою

загострюється, остаточно

твору.

розв'язку

завершується подальшому

накреслюються

п'єс,

то

перший

конфлікт

характери

ще

дійових

драмі

етап

кон

більше

осіб.

Так

Кропивницький поширив традиційний сюжет і показав життя села на новому етапі.

Яскраво зображений у п'єсі один з головних героїв тий. Це енергійний, жвавий, дотепний

юнак,

Іван Непокри

якого поважає і любить

бідняцька молодь і люто ненавидить глитай Микита за його дошкульні дотепи.

ім'я

Чулий до

дружби

людського

горя,

справедливості.

Іван

Щоб

здатний

зберегти

до

самопожертви

сімейне

щастя

свого

побратима, він іде замість нього в солдати.

Егоїстичним,

жорстоким,

підступним

зображує

драматург

багатія

Микиту Гальчука. Протилежність характерів бідняка Семена і багатія І «Нова громада", 2

с,

1906,

Кр о пив н и Ц ь кий

вересень, с.

47.

М. л. Твори в шести томах, т,

511,

6. К. 1960,

Микити підкреслюється словами Одарки, якими воиа картає зухвалого напасника: «Ти багатий дукар, а він бідний

Ти спритний і надто балакучий, а він тихий

і за те я його люблю.

У тебе щоразу сміх та глум на умі, а в нього праця

і за те я його

люблю! Ти кожного зачепиш, з кожного кепкуєш, а він нікого і словом не уразить

і за те я його люблю!»

засобах

відчутна

змалювання

шевченківська

обf'азу

школа.

бідної

На

тлі

селянської

побутових,

дівчини

Одарки

етнографічних

кар

тин ця постать вирізьблюється, ніби в журній і задушевній пісні. Чес ність і самоповага, скромність, людяність, ку

почуття дружби

і обов'яз

такі риси характеру героїні.

При

наявності

окремих

мелодраматичних

сцен

п'єса

«Дай

серцеві

волю, заведе в неволю» в своїй основі реалістична.

Перша п'єса Кропивницького була високо оцінена Іваном Франком, який

відзначив,

користується

що

драматург

«переливами

добре

його

знає

чудових

красу

красок

народного

слова і

блесків».

Цікавою п'єсою раннього періоду творчості Кропивницького є «Не вольник»

(1872),

яку за змістом, патріотичним пафосом, відтворенням

епізодів минулого України можна віднести до історичного жанру. В ній правдиво зображені

подіі

часів

боротьби

українського

народу

з ту

рецькими завойовниками.

Зберігаючи

основну

Кропивницький

створює

сюжетну цілком

канву

Шевченкового

оригінальну

п'єсу,

«Невольника»,

пронизану

ідеєю

патріотизму, безмежної любові до вітчизни.

Образи старого козака Коваля, його дочки, приймака Степана, який потрапив у турецьку неволю і лише через кілька років сліпим кобзарем повернувся до рідної оселі, виразно виписані драматургом.

Надзвичайно яскраві в' драмі масові сцени. Тут особливу роль віді грали шевченківські традиції народності, органічного поєднання рево люційного романтизму і критичного реалізму.

цій

п'єсі

Кропивницький

виступає

не лише

як

драматург,

але

й композитор, поклавши на музику пісню «Ревуть, стогнуть гори-хвилі». Драма «Невольник» на довгі роки ввійшла до репертуару україн

ського театру. Ії образи чудово відтворювали на сцені М. Кропивни

цький,

І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський та

інші

прославлені актори.

1873-1875

грають у

рр. Кропивницький бере участь в різних трупах, які

багатьох містах.

великим

успіхом

відбувся

його виступ

у Харкові, де було показано п'єсу «Дай серцеві волю, заведе в неволю».

1875

році актор виїжджає на гастролі за кордон: Львів, Чернівці,

Снятин, Тернопіль. Кропивницький бореться проти надуманості, штуч ного комізму, шаржування, вдавання до робленого драматичного па фосу, зайвих жестів, штучних поз і доводить, .що на сцені треба го ворити мовою Шевченка.

Для творчості Кропивницького притаманні і драматизм, і народний

гумор. Комедію «Помирились» він написав ще в творено

сцени

міщанського

життя

1869

характерною

році. В НІН від

обстановкою,

зви

чаями, уподобаннями. Великою заслугою Кропивницького є те, що він

надав

художньої вартості жанру водевілю, збагатив

рішуче

виступав

проти

«кумедіянства»,

порожнього

його зміст.

патякання,

Він

розва

жально-примітивного сміху. Такі вимоги до жанру водевіля відповідали естетичним

принципам, які у свій час підносив В. Бєлінський та інші

передові критики. Кропивницький обурювався тим, що в деяких виста

вах

для дешевої

сміховини

актори

наліплювали

чудериацькі

носи,

доповнювали текст п'єс невибагливими жартами.

З метою популяризації водевілю М. Кропивницький переклав укра їнською мовою водевіль Дмитра Ленського «Лев Гурич Синичкін», в яко

му свого часу прославились такі ВІІдатні актори, як Щепкін і Мартинов. Кропивницькому

належить

один

із

«За сиротою і бог з калитою, або ж

кращих

українських

водевілів

Несподіване сватання»

(1872),

в якому сценічна барвистість та виразність образів поєднуються з тра

диційним

сюжетом

невдалим залицянням

речі, нагадує таких персонажів

старого парубка,

який, до

І. Котляревського, як возний Тетер ва

ковський та Финтик.

у п'єсі «Пошились у дурні» прийоми

побудови

комедійних

(1875)

автор

сюжетів,

використовує традиційні

зокрема

відомі

ще

часів

Мольєра, в п'єсах якого спритні, дотепні слуги лишають у дурнях своїх господарів. У цій п'єсі два наймити зуміли «пошити в дурні» багатіїв і одружитися з їхніми дочками. Царським

указом

1876

року про

заборону

українського

друку

та

вистав завдано тяжкого удару українській культурі. Боляче переживав

це

КРОПИВНИЦЬКИЙ. Але він не відмовився

від улюбленої

артистичної

діяльності. Тимчасово влаштовуючись у різних російських трупах, він виконував

тут

найрізноманітніші

переграв я

500

ролей».

ролі.

«За

п'ять

років,- писав

він,

Розквіт творчості М. Кропивницького припадає на вісімдесяті роки, коли виник український професіональний театр, коли драматург утвер джується

на

позиціях

критичного

реалізму.

1882

році

ентузіасти

українського театру з'їхалися в Єлисаветград, а далі гастролювали в

Києві, де за участю Кропив~ицького відбулася вистава п'єси «Назар Стодоля». З цього часу він внступає організатором артистичних сил на Україні як режисер і

згодом

антрепренер

утвореної

ним

української

трупи. Під його керівництвом розпочали артистичну діяльність такі ко рифеї української сцени, як М. Заньковецька, П. Саксаганський, І. Ма р'яненко та інші. Кропивницький то сам очолював трупу, засновану на

товариських засадах, то був режисером у трупі М. Старицького, в Ук раїнському театральному товаристві та інших театральних колективах, які часто виступали не тільки на Україні, а й за її межами (Петербург,

Москва, Воронеж, Владикавказ, Псков, Мінськ, Тифліс, Батум, Вільно, Варшава та ін.).

В цей час драматург створює свої найкращі п'єсн. Тему взаємозв'язку народу

виїсть»

(1882).

ство»

інтелігенції

розкрнто

драмі

«Доки

сонце

зійде,

роса

очі

Автор наголосив на тому, що ліберальне «народолЮб

пореформені

часи

гальмує

справжній

просвітительсько-демо

кратнчний рух. У п'єсі протнставляються два типи інтелігентів: студент

агроном Горнов, який виступає за поширення освіти серед народу, та поміщицький син Борис Воронов, «народолюбство» якого полягає в тому, що він одягається у селянську

свиту, кохається 3

простою дівчиною

Оксаною. Борис роздвоюється у своїй поведінці, бо не може пор вати з панським оточенням, не має сили захистити кохану дівчину від зну

щань своєї матері. «О, я нещасний, безталанний! О, я безхарактерний чоловік!»

розпачливо визнає Борис

свою провину в час смерті

Ок

сани.

Висвітлюючи

п'єсі

взаємини

ліберально-буржуазної

інтелігеНЦI1

та народу в пореформені роки, драматург засуджує фальшиве народо

любство, викриває марність окремих культурницьких заходів,

показує

безпросвітність життя на селі. Ідеї демократичного просвітительства тургічній

та

театральній

діяльності

стають провідними

Кропивницького.

ціаЛЬНО'ПОбутову драму «Глитай, або ж Павук»

Він

(1882),

в драма

створює

со

в якій зобра

жено типові явища сільської дійсності в умовах капіталістичного роз витку:

соціальне

розшарування

пролетаризація

бідноти

збагачення

куркульства. Основний персонаж драми глитай Бичок своїм хижацьким характером минами.

уособлює

Він,

звиродніння

темну

силу,

нагромаджуючи Бичка,

егоїзм,

породжену

багатство,

підступність

капіталістичними

обплутує яскраво

бідноту.

взає

Моральне

виявляються

став

ленні до молодої вродливої жінки Олени, яку він, маскуючись удаваною добродійністю та побожністю, обдурює, доводить до відчаю.

Цілком слушно дослідники драматургії М. Кропивницького порівню вали Бичка з персонажами, створеними Г. Успенським, О. Островським, зіставляли

його

мольєрівським

Тартюфом.

Дійсно,

образ

Бичка

за

силою реалістичного зображення може стояти серед портретів класич

них

персонажів.

Разом

тим

він

оригінальним

типом

української

літератури. В ньому розкрите характерне явище: формування з укра їнського

куркульства

жорстокого,

здатного

на

найганебніші

вчинки

внзискувача. Цим драматург заперечив буржуазно-націоналістичні твер дження про безбуржуазність української нації.

глибоким знанням дійсності драматург змальовує і інші образи

п'єси. Зокрема

наймита Андрія, в якому виявилися типові риси бід

няка·заробітчанина, його безвихідне становище і стихійний вибух нена висті проти глитая.

Задушевною теплотою овіяно образ дівчини,страдниці Олени. Ії тра гедія

виразно

у цьому

обумовлена

трагічному

рактеру. Жадоба

образі

життя,

соціальними відтворити

невимовний

причинами. типові

смуток,

риси

Драматург

зумів

національного

прагнення

щастя,

ха

волі,

незалежності, що іх носить у своїй душі Олена, звучать у творах Шев ченка,

українськнх

народних

піснях,

які

І.

Франко

справедливо

називав «жіночими невольничнми псалмами». Ось характерні особли вості мови Олени, в якій чути стогін, нібн в пісні про жіночу недолю: «І

все минеться, як любий сон, і розмається,

як марево восени»,

«тут

повно щастя, повно ·й сліз», «а вже той рай заростає терном колючим; минулося

безпечне

та

світле

щастя,

мов. пташечкою

пролинуло,

мов

вихром пронеслось», «нащо бідній людині у грудях чуле серце?». Дра матург вводить у мову Олени рядки Шевченкової поеми «Катерина»: Тому доля запродала Од краю до краю, А другому зоставнла Те, де заховають! ..

Пізнавальна сила образу Олени криється у правдивому змалюванні тах. рис народного характеру, що складалися довгими роками невіль ництва, були зумовлені становищем народу. В цьому образі найвираз ніше втілено ідею протесту проти гноблення. Для творчості Кропивннцького в 90-х рр. характерні звернення до новнх

тем, що їх внсувало саме життя. Він пильно придивляється до

нових явищ в економічному житті країни, намагається збагнути його гострі

суперечності

та

закономірності.

Драматург

бачив,

як

міцно

вростав капіталізм у сільське господарство, породжуючи нові взаємини між людьми та висуваючи на перший план економічного життя хижака «чумазого».

Ці спостереження лягли в ОСІІОВУ драми Кропивницького «Олеся», де

продовжено тему,

що

знайшла

художнє

втілення

написаній

на

десять років раиіше драмі «Глитай, або ж Павук». У творі порушено і тему руйнування «дворянських гнізд» під натиском розвитку капіта лістичних

відносин.

Драма

відзначається

різноманітністю

типових

ха

рактерів, в центрі яких стоїть образ українського «чумазого» Кіндрата Балтиза, що, діючи хижацькими засобами, прибрав до своїх рук має

ток дворянина Загривн. Показуючи в п'єсі власника-хнжака, розкрнваючи його людинонена висницьку психологію, драматург змальовує широку картину тогочасної дійсності із цілою зграєю нероб, . покручів, що мріють про безтурботне заможне

життя.

Тут

рельєфно

вимальовуються

такі

комічні

постаті

міщанського пустоцвіту, як бурсак Знаменський, псаломщик Воздвижен

ський, Марфа Варфоломіївна. Вони сатирично змальовані в драмі і

ха

рактеризують моральну нікчемність, інтелектуальну убогість міщанства.

Прагнучи показати проблиски світла на темному тлі капіталістичноі дійсності,

драматург зображує

позитивний

образ

Олесі,

яка

глибоко

замислюється, спостерігаючн всю житейську суєту, що вимальовується

перед її очима, і приходить до висновку: «Що то за життя без цілі,

без напрямку?» Намагаючись знайти

зміст

життя, Олеся

мріє

стати

освіченою людиною, щоб принести користь народові. Ії приваблює воле

любна,

поетична

вдача

простого

парубка

Власа.

Але

він

не

вірить

у щирість дочки багатія і одружується з сільською дівчиною. Це зав дає тяжких переживань Олесі.

Образ бідняка Власа драматург змальовує в психологічному плані.

Він показує моральні

переваги

простої людини,

розкриває глибокий

зміст і красу трудового життя, доводить, що між «темним царством»

Балтиза і народом лежить глибока прірва. Олеся шукає красу життя в праці. Від Власа вона переймає любов до природи, до народних пісень. Змальовуючи образ Олесі, драматург показав, що справжній зміст життя не в багатстві, а в гідності, в мо ральній красі людини.

образі

дворянина

Загриви

драматург

розкрив

закономірність

руйнування «дворянського гиізда» під тиском капіталістичних відносии, що підносять на поверхню економічного

життя

нових

власників-екс

плуататорів.

Останнє десятиліття діяльності Кропивницького припадає на початок ХХ

ст.,

коли

у зв'язку

капіталістичному

із

подальшим

суспільстві

занепадає

загостренням буржуазне

суперечностей

мистецтво.

В нових обставинах Кропивннцький пробує поширити тематику своєї

творчості,

відгукнутися

на

злободенні

тургії за цей 'Іас пішов далеко вперед.

теми.

Адже

розвиток

«Украдене щастя»

І.

драма Франка,

«Хазяїи», «Сава Чалий», «Суєта:> І. Карпенка-Карого знаменували нові досягнення української драматургії. Російська драматургія збагатилася

психологічними п'єсами А. Чехова «Чайка», «Дядя Ван Я», «Три сестри», «Вишневий сад». В перші роки ХХ ст. відбулася велика подія в куль турному

житті

країни

на

сцені

було поставлено «Міщани» та

Московського

Художнього

«На дні» Горького.

театру

Все це обумовило

наступні творчі шукання Кропивницького. Він показує жалюгідне живо тіння

маша»,

морально

1903),

звироднілих

розкриває

людей

(<<Супротивні

безплідну діяльність

цтва (<<Конон Блискавиченко»,

1902),

течії:>,

І 900,

ліберального

«Ма

народни

відображує загострення класової

боротьби в період наростання революції.

Революційні події

1905

р. викликали нове творче піднесення драма

турга. В статті, вміщеній у російській газеті «СьІН отечества:>

(1905),

він писав; «Немає сили більше терпіти гніт знущання, ганьбу понево лення духовного і морального, мовчати перед брутальним зневажанням загальнолюдських прав, елементарної

справедливості. Пора припинити

виривання шматків живого м'яса з наболілого роками серця. Я маю право

вимагати

скасування

обмежень,

що

тяжать

над

моїм

рідним

с.

99-100.

театром, бо я вистраждав це право» 1. 1 Кропивницький

М. Л. Твори в шести томах, т.

Кропивиицький відображує пробуджеиня свідомості в иародних ма сах, змальовує иові суспільні явища на селі, викликані російсько-япон

ською

війиою

та

показано,

(1906)

початком як

революції

сім'ю

1905

селянина

р.

п'єсі

вривається

«Розгардіяш»

війна

приносить

багато горя. 3відси і назва п·єсн. В п'єсі «Скрутна доба»

ще виразніше показано вплив рево

(1906)

ЛЮЦlиних ПОдll\ на сільське життя. До села ДОХОДЯТЬ чутки про страй ки, демонстрації в містах. В таких умовах для багатіїв-землевласників

настає «скрутна доба».

Життя міської бідноти відтворено у п'єсі «Страчена сила»

(1906).

Уособленням страченої сили є Єфрем, який, вийшовши з тюрми, знову вчиняє злочин через тяжкі умови життя. У п'єсі в психологічному плані розробляється тема «злочину і каяття та покарання».

Життєві п'єс,. як

(1910).

явища

«Старі

часу

сучки

столипінської

молоді

реакції

паростки»

лягли

(1908),

основу

«3ерно

таких

полова»

У першій «старим сучком» Є жорстокий здирщик-лихвар Ти

хон Кирпа, який гине в час бунту закабаленої ним

Письменник показав, що

народний гнів не

бідноти.

згас і під час наступу

реакції (п'єса «3ерно і цолова»). Живучи в останні роки на селі, Кропивницький організовував дитячі вистави, написав кілька дитячих п'єс. П'єса «По щучому велінню» казок

про меншого

(1907)

брата-дурника

та

написана за мотивами народних про

його

ПРИГОДИ.

Користуючись засобом казкового народного гумору, Кропивницький створює КОJlОритні комічні сцени, вводить пісні, насичує мову дійових осіб прислів'ями, дотепами. 3а сюжетом народної казки Кропивницький написав також сценічні

картини для дітей «Івасик- Телесик»

(1907).

Цей твір написано віршем,

що відзначається мелодійністю, пісенністю. Кропивницький

був

зв'язаний

театром

до

останніх

днів

свого

життя. Не маючи змоги систематично працювати в трупі, він час від часу все ж брав участь у виставах чи концертах. Віддаючи шану вели

кому «3а

Кобзареві, соицем

Кропивницький

хмаронька пливе».

написав Беручи

дует

на

участь у

слова

його

відзначенні

вірша

роковин

Шевченка, Кропивницький зустрічався з передовими діячами російської культури. У нього встановились дружні стосунки з таким шанувальни

ком Т. Шевченка, як художник

І. Рєпін, який подарував акторові з

власним написом старовиину козацьку порохівницю-натруску,

виготов

лену з рогу, позолоченої сталі і слонової кості, що зберігається тепер

серед експонатів Київського державного

історичного музею.

До два

дцятип'ятиліття артистичиої діяльності Кропивницького великий худож ник намалював віньєтку, на

якій зображено човен, що

його заливає

грізна хвиля розбурханого моря. На човні мужньо керує стерном коза цький

отаман,

постаті

якого

можна

пізнати

Кропив?шцького.

малюнок дуже влучно символізує життя і діяльність драматурга.

Цей

UcтaHHi

виступи

драматурга

на

сцені

1910

р.

теж

пов'язані

вшануванням пам'яті Шевченка. Цього року він виступив У Києві з де кламуванням Шевченковоі поеми «Чернець», а потім виїхав

на

висту

пи в Одесу, де колись вперше дебютував як актор-професіонал. Повер таючись з Одеси до Харкова, Марко Лукич помер у поїзді біля станції Підгірна

квітня

1910

року. Поховано його в Харкові на міському

кладовищі.

Драматургічна

спадщина

Кропивницького

становить

понад

сорок

п'єс. Це великий внесок в українську класичну драматургію. Класичними також можна вважати і створені Кропивницьким-актором сценічні образи Балтиза

Макогоненка наєм»), своєю

(<<Олеся»),

(<<Наталка

Шельменка життєвою

Кибиці

Полтавка»),

(<<Чорноморський поби!»).

Карася

(<<Шельменко-денщик»),

правдою.

Інші

творчі

(<<Запорожець що

вражали

за

Ду

глядачів

прийоми' застосовував

він

створенні історичних образів на сцені. Тут часто в реалістичну основу гри

вносяться

романтичні

елементи.

овіяно сценічний образ Коваля Бульба»),

романтичні мотиви

тажка Гаркуші

Життєстверджуючою романтикою

(<<Невольник»), Тараса Бульби (<<Тарас притаманні

образові

гайдамацького

ва

(<<Гаркуша»).

Кропивницький багато працював над музичним оформленням своїх п'єс і сам писав музику до НИХ. Крім згаданого дуету на слова Шев

ченка «За сонцем хмаронька пливе», великою популярністю користує ться покладена ним на

поклав

на

музику

музику пісня

відому

«Соловейко».

жартівливу

Він написав текст

пісню «Удовиця»

(<<Удовицю

я любив, подарунки їй носив»). Писав також Кропивницький нариси,

поеЗ!l,

куплети,

жарти.

Підтримуючи широкі зв' язки з артистами, композиторами, художни

ками, письменниками, Кропивиицький підносив народу,

багато

зробив

для

її

єднання

культуру українського

культурою

інших

народів.

цього погляду велике значення мають його зв'язки і дружба з таки

ми корифеями російського театру,

як

К.

Станіславський, М.

Савіиа.

Дружні стосунки він мав з композиторами М. Лисенком, М. Аркасом (автором опери «Катерина»), П. Ніщинським, З письменниками Панасом Мирним, А. Тесленком. За

півстоліття літературної діяльності Кропивницький Залишив ве

ликий драматургічний доробок. За мистецьким рівнем його, за різнома нітністю тем

і жанрів,

за

художньою

майстерністю

Кропивницькому

належить одне з чільних місць в історії української драматургії. І в наш час драматичні твори Кропивницького користуються широ

кою популярністю. Радянські люди шанують пам'ять видатного актора

і драматурга, який віддав свій талант, своє гаряче серце гуманіста патріота великій справі розвитку рідної культури.

Іван Пільгу"

ДАй СЕРЦЕВІ ВОЛЮ, ЗАВЕДЕ В НЕВОЛЮ Драма в б-ти діях

і б-ти одмінах

ЛИЦ ЕД

11:

Сем е н Мел ь н и чен к о, парубок. Ми кит а Г а л ь ч У к, син старшини. І в анН е пок р ити й, сирота, побратим Семенів. Оме л ь к О В е р тел е ц ь кий, парубок. О дар каС т е пан е нко В а, дівчина. Мор 03 И Х а, удова.

Маруся } Гор n и н а

дівчата.

Христя

І-й 2-й

}

а ч е

~~:

З-й 4-й

старости,

nи

х а,

} Ску б к о, писар.

Ку r у т, селянин.

баба Одарчина.

l І

( парубки.

5-й І

б-й І 7-й І Селяни. Діється в Херсонщині.

ДІЯ ПЕРША Село. Управоруч хата, навкруги город, заплетений лозою; в городІ біля хати, з причілка, квітки, соняшники і М.іі.,:енька верба. Уліворуч простяглося село; хати у зелені, церква, садки, скирти хліба і вітряки ... Смеркає.

Я ВА

Сем е н Мел ь н и чен к О (йде згори шляхом, зупиня ється, здійма бриля і ніби зачарований дивується). Ось і любий край, і рідне село! Давно, давно я попрощався з то бою, рідна батьківська оселе, дорога країно. Я покинув тебе ранньою весною; тоді ти була якась сумна, невесела, мов після пожежі, і на токах тільки де-не-де маячив не величкий стіжечок, дерева були обголені лютою зимою ... Тепер ти знов звеселіла; знов пишаєшся в скиртах та в стогах; знов хати заквітчались, і потонули в зелені, і тіль ки де-не-де біліють помеж густими садками - то виринуть, то знову уринуть, мов лебеді на безкраїм морі. Чи знай деться ж у світі хоч одна людина, щоб не закохалась на цей любий, тихий та веселий рай? А он далі і церковця божа, а ген ледве мріють вітряки; далі степ, степ синій, як море! .. А он і хата милої - весела та світла, як погляд ді вочий. Чого ж це у мене на серцеві ніби пахалануло? Руки тремтять, і голова, мов у вогні, горить ... (Підходе до хати).

Боже милий! ЯК тут гарно, скільки усякого цвіту! І свяче на верба, що вдвох на вербній з завутрені принесли і по садовили, розрослась навдивовижу: мабуть, часто полива

на. А он соняшник як височенно вигнався, ще й голову схилив, наче зажурився і думає тяжкі думи... Нібито він розуміє і сумує, що ось незабаром прийде зима, зв'ялить його, а буйний вітер вирве стебло з корінням і занесе його далеко

... ЯВА Сем е н

О дар к а.

О дар к а (вийшла з хати, пізнала Семена нищечко'м до нього підійшла). Хто це стоїть? Сем е н (кинувся до неї). Одарко, серденько моє! .. О дар к а Е, ні-ні, постривай, парубче! Рукам волі не давай! ..

Сем е н (тривожно). Що це 3 тобою? О дар к а. Ач який добренький,- підійшов крадькома та й в хату не йде! Сем е н. Я ж оце тільки що прийшов і думав ... О дар к а.: Що вже Одарка не любить тебе? Сем е н (зітхнув). Не думав, доки ... А тепер думаю думці не вірю ...

О дар к а (nрожогом кинулась йому на шию). Орле мій!' (Заридала). Щастя моєІ .. Ох, боже ж мій, я ж думала, що тебе вже й на світі нема ... Де ж це ти взявся? Звідки при линув до своєї милої? (З радощів і плаче і сміється). Сем е н. А ти без жартів ані на ступінь! Така ж жар тівлива, як і перш була. Аж налякала мене так, що й гос поди! .. (Сміється). «Стривай,- каже,- парубче!)) У мене аж

душа

лась

...

завмерла,

ніби

земля

підо

мною

затруси

О дар к а (сміється). Коли б не так дуже скучила за тобою, то ще б гірш налякала. ЯК же ти змарнів! .. Сла бий був? А оченята блищать, як зорі. Ти,' певно, втомив ся, мій голубе? Ходи' в хату, спочинеш ...

Сем е н. Не годиться

в хату

йти:

люди постережуть,

почнуть базікати, що я й додому не зайшов, та ... Ми ж ще не заручені. Тут так гарно, вітрець свіжий подиха. Сядьмо на хвилину та побалакаєм. Сідають.

Що ж бабуся твоя, чи здрастують ще? О дар к а (жартуючи). Підскакують, з печі до долу, а 3 долу на піч. Вони таки частенько про тебе згадують. Ма буть же, й правду кажуть, що «не втаїться коханнячко, як у мішку шило». А ти й не бачиш нашої верби, що вдвох. з завутрені принесли та й посадовили? Сем е н. Я вже з нею з першою привітався!

О дар ка. Щоранку й щовечора поливала я її дрібнень кими слізоньками. Згадаю, було, тебе і гірко-гірко запла чу. От і зараз, губи вже й сміються, а сльози ще тремтять на очах. Не знаю, як я з жалю не вмерла. А оце як почали повертатись з заробітків, то я, кого не зустріну, зараз і

питаю: чи не бачили, чи не чули чого про тебе? Прийде ве чір, дівчата зберуться на вулицю, співають, сміються, мене й охоти нема - ні до пісень, ні до жартів ... Так мене всі й прозвали черницею. А яку я пісеньку склала свою журбу! .. Нехай колись тобі заспіваю. Правду ж

а у вже про ка жуть, що «боже, боже, чого та любов не зможе))! А ти ду же скучав за мною?

Сем е н. Ти

питаєш? Хіба твоє серце неясніш моєі

мови тобі розказує?. О дар к а. Воно мені завжди каже, що ти мене любиш дуже-дуже, більш всього на світі! І я вірила йому. Сем е н. Вір, вір, голубко, йому, доки воно б'ється У грудях! Одарка (обійма його). Буду, буду вірити! (Промов чала). Он вже й зірочка вечірня зійшла і· засяла, отак тепер світло у мене на душі. То моя зірочка! До неї я що вечора молилась; їй одній я розказувала моє горе; перед нею однією я сліз не ховала. ЯК же небо захмариться і моєї зірочки не видко, то мені так важко стане, ніби нав круги мене все повимре і я одна, одна на божому світі ... Інколи вийду з хати опівночі, сяду на цім місцеві і заду маюсь ... Ото й почне мені ввижатись, буцім сидимо ми по руч і тихо балакаємо про кохання, і я ніби бачу тебе, бачу твої очі, схилюся до твоїх грудей і чую, як твоє серце б'є ться

...

Сем е н. О моя зоре, мій цвіте рожевий! Я не знаю, я не вмію тобі вимовити, що з серцем моїм діється! .. Скільки було в ньому смутку й горя ... А тепер все одлинуло, все забулось! .. Скажи, голубко, за віщо ти мене так любиш? О дар ка. За віщо?. Чудно! .. Коли б серце змогло про мовлять словами, то я б і переказала тобі ... Воно нібито й промовля, і сама я розумію його мову, та переказати не зможу.

Сем е н. Правда, серденько! Наодинці й балакаєш з серцем, ніби з людиною, і виспіваєш його й скарги, його й радощі ... А захочеш поділитись з ким іншим тією вагою і не знайдеш мови ... Тепер, моє серденько, ми вже ніколи не розлучимось

...

О дар к а. НіКО.[lи-ніколи, мій голубе ...

Сем е н. А мені, спасибі богові, таки похвортунило! .. За робив ще більше, як торік; таки ні одного буденного дня не прогуляв, а іноді то й У празник робив, хай господь милосердний простить ... Довелось мені, бач, у німців стать

на поденну; дивлюсь, вони роблять і в празник; думав я, думав, а далі й кажу собі: невже ж німці не такі люди,

як і ми? У них там же в колонії і церква є, кирка по їхньому, і моляться вони У книжку ... Дивишся, уранці він іде до служби божої, а після обід за роботу ... Ото дехто з

нашого брата почали гомоніти: «Чи й справді ж воно гріх У празник робити?! То інші, а найпаче старі люди,· не зго дились закон ламати, а другі стали так міркувати: «Те пер,- кажуть,- коли змога заробити добру копійку, то й

треба зароблять; а прийде зима, то й робив би, так роботи бракує або й ціна така, що не варт і праці,- от тоді і мо литись ... » Подумали ми, подумали, перехрестились - та й гайда у покіс!.. .

О дар ка. Не знаю, чи воно гріх, чи ні. (Помовчала).

От я заплющила очі, і ввижається мені, що ми сидимо у садку, кругом пташечки тихо щебечуть і лист на дереві ледве-ледве коливається. Над нашими головами посхиля лось гілля; вітер ніби потиху зворухне його і тихо-тихо па росить листям. А лист же так тихо шепотить, так тихо, ніби старенька бабуся, куняючи, шепче онучатам казку.

Не ходи нікуди сьогодні, будемо сидіти довго-довго ... За співай мені яку-небудь пісеньку, та тихесенько, так тихо,

щоб, окрім бога й мене, ніхто не почув тієї пісні! .. (Схиляє голову до його грудей). ЯК твоє серце б'ється! От я й знову заплющила очі, а все-таки тебе бачу.

ЯВА Ті ж та

М и кит а.

Микита співа за лаштунками. Вулиця гуде, де козак іде. Ти, дубе, розвивайся. На козакові та два жупани, Ти, дівчино, не важся.

о дар к а (тривожно). Це вже й Микиту несе! Сем е н. Нехай собі йде! Хіба він до тебе?

О дар к а (встає). А хто його зна. Може ... Він вже двічі присилав до мене за рушниками.

Сем е н. Он як! .. Це, як і торік, знов в'яжеться? Микита співа. ті два жупани, ще й сіру свитку Він проп'є, прогайнує; Зведе дівчину з ума, з розума Та й сам помандрує.

О дар'к а. Торік, уосени, аж тричі простягався свата тись і тепер тієї ж ... Приходь на вечорницil Сьогодні упер ше зберуться. Прийдеш? Сем е н. Добре! Тільки на хвилину додому забіжу, бо я ще ж не бачився і з батьком. Прощай! Одарка йде в хату.

Ми кит а (здалеку). добривечір, ближче). Хто це такий? Сем е н. Адже бач, що людина!

Одарко!

(Підійшов

Ми кит а. Бачу, та хто? (Придивляється і пізнає Семе на). Ти де у біса взявся? Сем е н. А ти, певно, з бісом у добрій злагоді, против ночі його згадуєш. Ми кит а. Ач який митець! Мабуть, не вспів і зутись та швидш до Одарки? Сем е н (усміхнувся). Так, так! Захапався, бач, разд і не підперезався! Дуже вже закортіло! Ми кит а. Гляди, щоб я тебе не підперезав так, дух з тебе випре! .. Я тобі оскомину зіб'ю ...

Сем е н та роги

(спокійно). Не хвались!

ЩО й пере

та га ЩО й

Звісно, коли б свині

...

Ми кит а. Що? .. Геть звідціля!

Нема тобі тут шляху!

Заросла вже твоя стежка! Ти знаєш, що я сватаю Одарку? Сем е н. Чув, чув! Оце ж свіжо вона мені хвалилась. Ми кит а. Ну? Сем е н. Та не нукай! Коли не запріг, то й не поганяй! Ми кит а. Ти дуже став балакучий! Я тобі утру носа! Сем е н. Не хвались! Сказано: «Поки хвалько нахвалиться, то будько набудеться!»

М и кит а. ОЙ бесуре, не попадайся ти мені!

(й де до

вікна). Одарко, Одарко! А вийди сюди на часинкуl' Сем е н (сміється). Казала, ЩО вчора вийде!

Ми кит а. Одійди, кажу тобі, сатано! (Іде в хату). Сем е н. Піди, піди в хату, може, піднесуть там дві сухих, а дві порожніх. Ану-ну, послухаю, ЩО то він казатиме. (Притуливсь до вікна). Мовчить! Мабуть, не зна, з чого почать ... Осміливсь, забалакав ... (Сміється). Води, каже, зайшов напитись. Промочи, промочи горло: певно, пере сохло! ..

ЯВА

І в а н (виходе, співаючи і nританцьовуючи). ЯК схопилась метелиця, Поламалася мельниця,

КРl:lла ж її поламало І мельника занесло ... ЯК схопилась завірюха,

Поморозив пес вуха,

А прикажчик собі носа, ЯК ловили вони лиса, у ту самую годину Біля панського тину ...

Сем е н (переходить йому дорогу). Здоров будь,Іванеl І в а н. Тю, диви! Звідкіля це ти узявся? Сем е н. Та оце ж тільки що прийшов. Обіймаються.

І в а н. Ну, насилу тебе принесло. А тут, брат, така ку медія ... Вже, мабуть, розказувала Одарка?. Сем е н. Про Микиту? І в а н. Та еге ж? В'яжеться та й в'яжеться! .. Вже я хотів йому ребра полічить, та здорова, бісова личина: боюсь, щоб самому часом печінок не відбив ... Ну, та дарма! Вже він мені попадеться на зубок: я йому допечу, коли не ку лаком, то язиком.

Сем е н. Та цур йому! Ну, як же ти поживаєш? І в а н. А так: бреду горем, мов тим морем, і враг його зна, коли перебреду. Та про мене довга пісня: багато го ворить, та нема чого слухать. Стривай, стривай, дай я на

тебе подивлюсь! Е, братухо, та й змарнів, неначе після про пасниці!

С е ·м е н. Чужа сторона - не рідна мати. І в а н. Що й говорить! А тут Одарка за тобою так вби валась, щО Й ... Часом почнеш її розважать, то ще й гіршІ Чорти його батька знає, коли б мене так дівчина любила ... Що ж, далеко був? Сем е н. Та занесло мене аж у Басарабію! І в а н. Еге, близенький світ! Багато заробив? Сем е н. Вісімдесят приніс! І в а н. Ого! Та в Одарки з півсотні на схові. Сем е н. А ти ж почім знаєш? І в а н. Аякже, хвалилась, що дав заховати. Сем е н. Що ж У вас тут нового? І в а н. Багато нового! Земе.ТJьне прибавили та ще на якусь школу! .. Здирство, брат, таке, що Й! .. Перед різдвом, кажуть, знов некрутчина. Гаврила Куксенка у острог по садовили за те, що вкрав курку у шинкаря! .. Та цур йому з такою новиною! Ходімо, там хлопці зібрались на раду. Сем е н. На яку радуl І в а н. Березу на цю зиму обібрати. Та он же й вони йдуть сюди. Он і Омелько, і Савка І (Гука). Гов-гов! .. Парубки за лаштунками одгукуються.

ЯВА Оме л ь к О

і другі

пар у б к и.

Оме л ь ко. ЯК собі хочете, панове товариство, а я не можу; зберіть собі кого другого; я й так за дві зими при йняв муки.

І-й пар у б о к. Велика мука! Може, ти ремствуєш на кого з нас? Може, тебе хто зобидив, так скажи. Сем е н (підійшов до nарубоцтва). Добривечір вам, па нове товариство!

"у с і. Семен! .. На ж тобі! .. Здоров! Чи давно прийшов? ЯК поживаєш?

Сем е н. Спасибі, братове! ЯК вас господь милує? (Ці-

лується з деякими).

І в а н. Що ж, обібрали березу? 2-й пар у б о к. Та он Омелько єрепениться!

І в а н. Я ж казав, що без мене ладу не буде! Хлопці, хто за Омелька, обізвись! Г о л оси. Я! я! я! І в а н. Бач, Омельку, усі тебе бажають; чого ж ти бри каєшся, мов той невук?

Оме ль к О (показує на Семена). Ось вам береза! І ро зумний, і дотепний!

Д ея кіп а р у б к и. Молодий ще дуже! Хоч і повно в його голові розуму, так глевкий же ще той розум,- нехай зачерствіє! ..

Оме ль ко (чуха потилицю). Не хотілось би мені ... Ну та нехай вже буде ваша зверху. Хто за мене, ставай упра воруч! Скільки парубків переходять.

І в а н (став на півдорозі). А я, братове, ні сюди ні туди. Якщо Омелько поставить могоричу, то й я за нього. З хати виходить

М и кит а.

г о л оси. Почав вже вигадувать! .. І в а н (ніби не бачить'Микиту). Адже ж Микитин бать ко всіх людей могоричив, щоб його обібрали за старшину. Ми кит а. А ти ж бачив? І в а н (здіймає картуза). І ви тут? Я хоч не бачив, та чув.

Ми кит а. Гляди, щоб часом тобі не позакладало!

І в а н (глузуючи). За що ж ви гніваєтесь на мене, па ничу? 3виніть, будь ласка, мені вже цей раз, а то все так буде! Регіт.

Г о л оси. Та годі тобі, Іване, перестань! І в а н. А, що-бо ви за народ такий! Тільки що вступив У речі з паничем, а ви вже й почали гримати. Ми кит а. Я з таким дурнем і говорить не хочу! І в а н. А звісно! Бо ви ж високого коліна: ваш батько вкупі з хортами лизав панські тарілки! Що ж, Омельку, купиш могоричу?

Г о л оси. Годі-бо тобі теревені правити!

І в а н. І-і, лихо, не дадуть і поторгуватись. Ну, нехай стара в'язне! (Перейшов). 2-й пар у б о к (переходячи). І я туди, де більш! З-Й пар у б о к (теж). У гурті й каша смачніш! 4-й пар у б о к. Куди кобила, туди й лоша! 5-й пар у б о к. Що громаді, те й бабі! б-й пар у б о к. Гуртом і батька добре бить! 7-й пар у б о к. Слухайте, хлопці, я ще вам торік казав, щоб Соломію прогнати з нашої кумпанії, бо вона в городі зовсім ошаліла.

І в а н. Стало буть, перевчилась на один бік. 7-й пар у б о к. Іноді таке неподобне сплеще, що й па рубкові соромно слухати, не те що дівці. Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її! б-й пар у б о к. Так, так, вона таки любить скороминку.

Оме л ь ко. Та ну-бо, не перебивай! 7-й пар у б о к. Тепер же знов кажу вам, що як вона буде ходить на наші вечорниці, то я вам не товариш. Ми кит а. А я хочу, щоб вона ходила! Оме ль ко. Мало б чого ти не схотів! 7-й пар у б о к. От спарувать би її з Микитою,- була б пара!

М и кит а. А чому ж не з тобою? 7-й парубок (сміючись). Бо ви обоє панського код ла: твій батько з лакизів, а її з поварів! .. І в а н. От якби їх, братця, й справді спарувать, якраз на те б вийшло, що «чорт сім пар черевиків стоптав, доки докупи зібрав». Ми кит а (згорда). Ну, нехай би вже хто путній гово рив, а то

...

І в а н. А то що? Ну-ну! Чого ж ти замовк?

Оме ль ко. Та перестань вже! (До парубків). Я так, братця, думаю, що Соломія не так-то й винувата ... Але ж громада - великий чоловік. Ну, одкликайтесь, хто не хоче, щоб вона була в нашій кумпанії. Г о л оси. Я! Я! 51! Всі не хочуть!

Оме л ь ко. Що ж, Микито, бачиш, тільки ти один за Соломію.

Ми кит а. Тьфу на ваші порядки! (Пішов). Оме л ь ко. Ой не nлюй, Микито! І в а н. Знаєш, куди плюнь? Г о л оси. Не зачіпайте його, хай собі йде! І в а н. Що ж він тут розплювався! .. Я не подивлюсь на нього, що він панич! Г о л оси. Та цур йому!

Оме л ь ко. Та й то правда! Не зачіпай дурного, то й свого розуму не пощербиш! Слухайте ж сюди, панове то вариство! Не хотілося мені, дуже не хотілося бути за бе резу; ну, та коли вже ваша воля, то мушу послужити. Бу демо ж гуляти чесно, тихо та смирно, як слід чесному й поважному парубоцтву, так як гуляли наші діди й батьки ... Хазяйку на вечорницях поважають і шанують, як матір, з дівчатами обіходитись з повагою; та не забувать, брат ця, що чесна дівчина - то є краса і честь усього села. Всі. Так! Так! І в а н. Ну, вже Омелько що скаже, то так, неначе драт вою пристрочить.

Сем е н. Не піде з позикою за розумом! Оме л ь ко. Тепера вскладчину та покропимо вечорниці. Семене, ти будеш за міхоношу; настановляй бриля. (Кида у бриль Семенові срібні гроші). А ти, Гнате, збігай за музиками та й дівчатам дай звістку. З-Й пар у б о к. Та це я знов за попихача?

Оме л ь к о. Бо ти ж молодший над усіх. Парубки скидають Семенові гроші.

І в а н (виверта кишені). Де ж це мої гроші? Де ж це вони у бісового батька поділись? От тобі й на! Калавурl Обікрали ... Е, ні, брешу, постривай, осьдечки вони. О, ко ли б же не розсипати! .. На тобі, Семене, червінця!

Сем е н. Та це ж шаг, та ще й щербатий! І в а н. Щербатий? Тю! Така його й мати щербата була. Бери, коли дають! Знаєш, братику: з голого, як з святого!' Оме л ь к о. Тепер почина й пісні - звеселимо вулицюl Г о л оси. Ану, гей, почнемо «Чумака»! Зачинай хто! .. Гуляв чумак на риночку, Та пив чумак горілочку: Пропив воли, пропив вози,

Пропив ярма ще й занози Все своє добро!

}

Двічі

Прокинувся чумак вранці Та полапав у карманці Всі кишені вивертає,

Аж там грошей вже й чорт має Нічим похмелитись!

} Двічі

ОЙ піду я до шинкарки:

«Всип, шинкарко,

хоч з півкварти!»

Шинкарочка к чорту дметься

Ще й з чумаченька сміється,

} Д ..

Що гіркий п'яниця!

Вlчt

Скинув чумак жупанину: «Всн", шинкарко, четвертину!» «ОЙ не всиплю четвертину,

Здобудь грошей хоч з полтину -

Тоді пий-гуляй!»

} Двічі

Вийшов чумак на могилу, Станув, глянув у долину: Стоять воли, стоять вози, Висять ярма ще й занози

Не моє добро!

}

Двічі

Ой піду я У Молдаву, Там сім рік япогорюю; Ой сім рік япогорюю,

Воли й вози покупую Вп'ять буду чумак!

} Двічі

Завіса

ДІЯ ДРУГА Середина хатн удови Морозихн. Стіл, лавки, піч, кочерги, піл, мисник і усяке збіжжя.

я ВА Ми кит а

сидить за столом і луза насіння; Мар у с я руці, Мор о з и х а сидить на полу.

з деркачем в

Мар уся. Причепурю я, тіточко,· хоч трохи вашу хату, бо щоб не прозвали й вас нечупайдою, як-от співають про ту удову, що «сім день печі не топила, сіней, хати H~ ме ла

... ».

Мор о з их а. Причепури, чепурухо! Та не викидай сміт тя надвір, бо против ночі не годиться.

Мар уся. Хіба ж я цього- не ,знаю? Я замету між ко черги! (Зупинилась проти Микити і з жартом говорить). А ти, парубче, не сміти по хаті, а то я тебе ось цим дерка чем по губах!

Ми кит а (дає їй лушпиння). На викинь!' Мар уся. І сам викинеш, не великий пан. І-і, розлу щився!

М и кит а. Відчепись ти від мене.

ЯВА

Ті ж і О дар к а.

О дар ка. Добривечір! Мар у с я (швидко). «Сестривечір, добрички, чи не те лячили ви моїх батьків?» - «Аякже, телячили, телячили: задрали лози та й побігли у хвіст». Яким це вас вітром сюди занесло?

О дар к а. Таким же, як і вас. Здрастуйте, тітко! Чи ви ще живенькі -здоровенькі? (Кладе хліб на стіл). Мор о з и х а. Здорова, здорова, дівонько! ЯК тебе гос подь милує?

О дар к а. Спасибі господеві милосердному. Бабуся вам кланяються.

Мор о з и х а. Спасибі, спасибі! Мар у с я (тихо до Одарки). Що, вже бачилась? О дар к а (соромлячись). З ким? Мар уся. Ач, ще й питає! . Ми кит а (наслухав). Так вилетіла

йому

назу-

стріч!

Мор о з и х а. Хто? Кому назустріч? Ми кит а (регоче). ТО ми балакаємо про Одарчиного мидруса.

О дар ка. Просимо вас, не смійтеся з нас; ми об тім не споримо, що вас не стоїмо; ви за нами не дуже, а ми за вами й байдуже! .. Мар уся. Он як відчитала!

Ми кит а (удає з себе спокійного). Говорила покійна до самісінької смерті, та все чорт батька зна що!

О дар ка. Адже я з тобою не балакаю, то й не лізь у вічі. Я тобі вже не раз казала: не зачіпай менеl

Мар у с я (регоче). Закуси, Микито, чим бог послав! Ми кит а (до Марусі). А тобі зась, коли не до тебе річ! (До Одарки). Так кажеш: «Не зачіпай мене!» Ач яка ве лика парсона! Жіночий голос за вікном:

«Чи € хто В хаті? А вийдіть сюди на ча синку!»'

Мар у ся (зазира у вікно). А кого вам треба? (При дивляється). Та це Сидориха! Це до вас, тітко! Мор о з их а. До мене? Чого б то їй? Мар уся. Певно, прийшла прохати, щоб ви поворо жили. Вона вже, либонь, з тиждень мов несамовита, по усіх ворожках бігає та питає, чи скоро її чоловік повер неться з наймів.

Мор о з и х а. Ну вже хай вибача: проти неділі я й карт у руки не візьму (Пішла). Мар у с я (сміючись). Слухай, Одарко! А ти багато во рожок одвідала, доки діждалася Семена? (Скинула оком на Микиту). О дар ка. Не лічила! Мар у с я (чванливо). Чого ж це ви так запишалися, чи не в міщане приписалися?. (Помовчала). Чи не ворожать оце тітка на зорях?. Треба піти та й собі повчитись, бо,

либонь, незабаром і мені прийдеться декого відшіптува ти ... (Глянувши з сміхом на Микиту, побігла з хати). М и кит а (встає і довго ходить по хаті. Балакає ніби про себе). Парсона, настояща парсона! О дар к а (не дивиться у вічі). Яка є, такою вже й зо станусь! ..

М и кит а. Пава, панянка ... О дар ка. Куди ж нам до вас рівнятись? Ми за вами й не потрапимо! .. То ти з себе удаєш панича, а ми люди прості ... Ми кит а. Що ж, багато Семен заробив?

О дар к а. Спитай у нього! М и кит а. А тобі б то він і не похвалився?

О дар ка. Скільки заробив, стільки й буде ... У шинок не понесе.

Ми кит а (глузуючи). «Не понесе!» Я, бач, через те пи таю, що бачив сьогодні на ньому одежу і зовсім би нову, та тільки старі дірки та латки! .. О дар ка. Ох, як же смішно! Чому ж ти не регочеш? Ану, зарегочи! .. Ми кит а. А тобі до плачу доходить? О дар к а. Ми у злиднях виросли, то вже й звикли.

Ми кит а. А вже грошей то, певно, повні кишені приніс, та все, мабуть, бамажки чи, може, червінці?. Багатир! А як же ви до вінця - У хургоні поїдете чи на волах? О дар к а. Підемо пішки! Пішки, кажуть, нема замішки! Ми кит а. Воно й безпечніш! А то як баских коней за пряжете, то щоб, бува, не перекинули та не покалічили. Або щоб на те не вийшло, як співають: «Ой їхали та вози лися, тпру!

стали, зачепилися ... »

О дар ка. Еге! І я ж так кажу, достомітно так! Ми кит а. А й гарний же який став Семен, мов нама льований! ..

О дар к а. Еге ж, гарнісінький такий! (Усміхається). Мабуть, мати в любистку купала. Ми кит а. Лице мов висмоктане, а очі як баньки! .. Вже й говорить трохи навчився, а перш, було, все мовчить! .. О дар к а. Хто мовчить, той двох навчить! Ми кит а. А звісно! Він таки вилюдніє. Розумний пару бок! Там такий розумний, як дядинина курка: що знесе яйце, то й кудкудахка! .. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь, не вкусе. О дар к а. Вже він нікого не дратує і ні з ким не за

ведеться ... (Глянула на нього). Та й до шинку стежки не втопче.

Ми кит а. Справді? Покірливий, виходить, мов той ле дачий цуцик: хоч на хвоста йому наступи, й не писне.

О дар к а (підвела очі). І ти думаєш уразити мене та кими речами? Та хоч ти собі що хочеш вигадуй, мели собі язиком скільки влізе, а мені аж нічогісінько! ..

Ми кит а. Такий вже то, стало буть, до вподоби: хоч медом обмаж його, хоч дьогтем ... Але мені цікаво ось що. Скажи мені, будь ласка ... не раз вже я тебе питав, але ти все одмовчувалась ... Скажи мені, чим він тобі до вподоби? О дар к а. Ба таки й скажу: тим, чого в тебе бракує. Ми кит а. Що ж він - на вроду кращий від мене чи розумніший? Чи постаттю, чи хистом взяв? О дар к а. Ні, не те, все не те ти кажеш. Може, розу

мом та хистом ти його й переважиш, не знаю. А ось що: ти багатий дукар, а він бідний - і за те я його люблю. Ти спритний і надто балакучий, а він тихий - і за те я його люблю! У тебе щоразу сміх та глум на умі, а в нього праця - і за те я його люблю! Ти кожного зачепиш, з кожного кепкуєш, а він нікого й словом не уразить - і за те я його люблю! Ти вихваляєшся та чванишся тим багат ством, що батько твій придбав, а сам і за холодну воду не берешся, а він змалку працює, і батькові своєму старому

допомагає, і малих братів та сестер до розуму доводить і за те я його люблю. Ти мало не щодня п'яний, та б'єшся, та бенкетуєш, а його й зроду ніхто п'яним не бачив - і за те я його люблю! Чув? От тобі і вся правда! .. Що ж це ні

тітки, ні Марусі? Це неначе нарочито нас звели ...

(Хоче

йти з хати). М и кит а. Ні, не всі ще ти одзнаки перелічила. Про те ще не сказала, що як він уміє улесливо буркотати та слини розпускати

...

О дар к а. А ти б то, не буркочучи, задурив Марусі го лову? Звів дівку з ума та й відсахнувся! Ми кит а. Нехай собі дуріє, коли приступа! .. (Палко). Так ти, певно, йдеш за Семена?

О дар к а. Ще нехай спершу подаю рушники, а тоді вже буде річ про весілля! ..

Ми кит а (скаженіє). Відсахнись від нього! Відсахнись, кажу тобі! .. О дар ка. Цур тобі! (Побігла з хати). Ми кит а (кричить).

Який страшний у

тебе погляд! ..

Одарко, постривай! .. Що ж те пер?. (Ламає руки). «Страшний погляд! .. » Так! .. Аж ось коли ти вся з'явилася перед моїми очима, мов на долоні! ..

Тобі треба голубиної мови, улесливих речей? А я тебе ля каю своїм поглядом? Через те я тобі не до вподоби?. Не вірю, не вірю! .. Це все нікчемні речі! .. Дратуєш ти мене, як і торік дратувала, що слова правди у тебе ніколи не ви питаєш. Але ж перш я ніколи не чув від тебе того, до чого зараз допитавсь ... Хоч це й жарт, а.lе інший; хоч це й дратування, але воно вразке, зневажливе! Дратуєш ти ме не! Постривай! .. Побачимо, які будуть дині з тієї огудини! ..

я: в А Мор о 3 И Х а

3 М и кит а.

Мор о з их а. Намоглась в одну душу: ворожи 1И та й ворожи! .. Ні жодної зірки на небі, геть заволокло та за хмарило ... певно, на дощ! Дивилась, дивилась ... блиснула одна зірка та й знову заховалась: еге, на мою думку, так випада, що коли не заслаб де в дорозі, то чимсь дуже

бідкається. (Сіла на полу). Еге! То оце вже Семен і вер нувся з заробітків? Гарний парубок: тихий та покірний! .. От буде пара! ..

М и кит а. Кому? Мор о з и х а. Одарцї! іпоберуться. М и кит а. Навряд!

Оце

вже

вони,

мабуть,

восени

Мор о з и х а. Чому ж? Вони одно другого стоять! Та й любляться, либонь, собі. . М и кит а. Навряд, кажу, чи поберуться! То пусте діло, що любляться! Мор о з и х а. От цього-то вже я й не зрозумію! Може, її хто інший свата?

М и кит а. Я її сватаю. Мор о з и х а. Ти? Опам'ятайся! Еге-ге, стривай, стри вай! Правда, чула і я щось таке, ніби похоже ... Хто ж це мені казав? Не пригадую ... Але ж кажуть, що вона тебе ненавидить.

М и кит а. Можна так зробить, що й полюбе.

Мор о з их а. Конешне, чого чарами не зробиш? .. На світі усяке є зілля - і до отрути, і до любощів ... М и кит а. І без чарів обійдемось!

Мор о з и х а. А гроші - то, мовляв, найкращі чари. Еге-ге, ти як захочеш, то знайдеш собі таку дівчину ... Ми кит а. А як я не хочу нікого, опріч Одарки? Мор о з и х а. Та що-бо ти це таке кажеш? ЯК же це? Ми кит а. Те, що чуєте! .. Та це, бачте, я шуткую! Я вчадів; а з чаду я можу так зробить, що Семен ідутеля з'їсть І. Мор о з и х а. як? Що таке? І бога ж ти не боїшся ота ке казати? Оце вигадав! Певно, ти, парубче, з жиру дурі єш! Одно слово: дука, багатир! .. Через те тобі отаке нік чемне і в голову лізе! М и кит а. Що ж мені робити, коли я її люблю? Тут і нехотячи зробишся нелюдиною, коли серце болить, мов гадина його ссе! .. Кажуть: сякий-такий МИ'кита, бешкетник,

каверзник ... А ніхто не загляне Микиті в душу, ніхто не спита, що там в нього діється. (Надто зрушений). Знаєте, тітко, що іноді щось на мене таке находить, що, здається, коли б моя сила, то я б усіх людей порізав, а Одарку роз чавучив би, мов ту гадину, на шматки б її роздер! (Помов чав). Нехай би я був паскудний на вроду або ж злодій

чи шибеник ... Чому ж Одарка не хоче мене любить? За що вона зневажає мене? Через що я ЇЙ осоружний? ..

Мор о з их а. Та отже недаром, мабуть, родись багатим, а родись щасливим!» 1 Вмре, загине.

кажуть:

«Не

Ми кит а. Так отже кажу: хоч би я мав і душу свою занапастить, а не попущу, щоб Семен на ЇЙ оженився; не попущу, щоб надо мною узяв верх отой обшарпанець, гo~ лодранець! «Не родись багатим! .. » Що з того, що я бага тий, коли серце моє пошматоване гірш старцевої одежі?. «Не родись багатим! .. »

Мор о з их а. Ти, мабуть, і справді п'яний? Ми кит а. Ні, я не п'яний, а упрямий! Що б то я був за парубок, щоб не посватав котру схочу? Мор о з их а. Бачу, парубче, що своє багатство тобі вже зовсім забило памороки. Жируєш ти! М и кит а. Та замовчіть ви, бога ради, не дорікайте ме не, не ворушіть мого серця! .. (Довго ходить по хаті). Тіт ко, чи нема у вас чарки горілки?

Мор о з и х а. Та в тебе й так хмелю того повно в го лові.

М и кит а (сів за стіл). Не бійтесь, я розуму не про п'ю. А що у мене отут засіло, у цій кістці (показує на лоб), того ні горілкою, ні отрутою не занімиш! .. (Співа). Гей, і п'є козак,-п'є, Бо в козака гроші є. Гей, за ним, за ним ненька старенька Дрібні слізоньки ллє. «Ой ти, синочку мій, Ти, дитино моя. Гей, не пий, не пий тіі горілочки, Бо зведе з ума».

«як горілки я нап'юсь, Та й ума я наберусь, Гей, з невірною дружиною Жити не поймусь». ЯВА

Ті ж, О дар к а, Мар у с Я, Х рис т Я,

r орпииа

й другі д і в чат а.

Д і в чат а. Добривечір вам в хаті! Мор о з их а. Здрастуйте, мої любі дівчаточка! .. Отже й гаразд, що ви поприходили, а то тут Микита ... Ми кит а. Я чув колись приказу: «Іж борщ з грибами, держи язик за зубами». Мар уся. А вгадайте, тітко, де це ми були? Х рис т я. Ну, та й язикатаl Мар уся. Це ми у нас на горищі курей покралиl

зо

Мор о з их а. ОЙ буде тобі на горіхи від батька!' Мар уся. Про батька байдуже, аби мати не дізнались. Тоді буде мені сто чортів і сіра свита! (Регоче). Ми кит а. Тітко, дайте ж мені чарку горілки! Мор о з и х а. І де б то вона у мене взялась? М и кит а. А, чорт батька зна що! Мар уся. Давайте, дівчата, поскубемо курей та зготу ємо вечерю, а щоб не поснули

заспіваємо.

Мор о з и х а. Оце розумна річ! Справді, заспівайте! Давно вже моя хата не чула співів ... Візьми ж котра ку рей та поріж за хатою, а тоді вже й скубти! .. Микита скрутив цигарку, одвернувся від дівчат і затулив вуха; дівчата сідають на лавах, готують вечерю, інші ложкн перемивають та пол!'миски; одна дівчина взяла курей і пішла з хати.

Д і в чат а (співають). Та нема гірш нікому, ЯК тій. сиротині: Ніхто не пригорне При лихій годині.

Та не пригорне батько, Не пригорне мати, Тільки той пригорне, Що думає взяти.

Налетіли гуси З далекого краю, Скаламутили воду В тихому Дунаю. Бодай сірі гуси З пір'ячком пропали, А що нас розлучили, ЯК голубів пару.

ЯК ми кохалися, ЯК зерно вгорісі, А тепер розійшлися, ЯК туман по лісі.

Ми кит а. Ну, вже завели гарної! Хай вам враг з такою піснею!

Мар уся. А ти заткни вуха та й не слухай. ЗІ

М и кит а. Ба ні ж, завили, неначе по мертвому! Мар уся. Я знаю, чому тобі не по нутру ця пісня.

Ми кит а. Мар уся. Ми к н т а Мар уся. М и к н т а. Мар уся.

Ти знаєш з носа та в рот! .. (Сміється). Засмійся, Матвій ку, дам копійку. (з серцем). Що ти сказала? Те, що чув! Хіба ти оглух? Щоб тобі язик ВСОХ! Бог - не дитина, не послуха дурного лит

вина!

М и кит а. ГЛЯДИ, щоб я тебе іноді, бува, не маЗНУ8 по губах. Щось у мене дуже сверблять руки! Мар у с я (регоче). Ох, лишенькоl Я ж тебе так точні сінько боюсь, як торішнього снігу. Мор о з и х а (до Марусі). Але й ти яка дівка! Чи вже ж не можна змовчати?

Мар уся. Щоб я йому змовчала? Не діжде він цього, от що! Велике цабе!

Ми кит а (скочив). Чи тобі заціпить сьогодні?. Мар у с я (регоче). Ох, як же ти мене налякав, аж со рочка на мені пополотніла! М и кит а (скрегоче зубами і кидається на неї з кулака ми). Ну, ідолка, дамся я тобі взнаки! ..

я ВА ті Ж, Сем е н,

І в а н,

Оме л ь к О

пар у б к и.

Оме ЛЬ к О (кладе хліб на стіл). Добривечір вам, тітко! Чи приймаєте гостей? Мор о з их а. А які ж там гості? Оме л ь к о. Наше парубоцтво. Нараялись ми прохати вас, щоб знов прийняли нас на цю зиму у вашу госпо~у. Мор о з и х а. Чесному парубоцтву моя хата наВСТІЖ. А якщо ти, Омельку, знов за березу, то за твоїм розумом і моя голова не болітиме. Оме л ь ко. Спасибі вам, тітко! Тепер же, хлопці, звесе літь тітчину господу гарною піснею. І в а н (nрожогОJИ вбіга). Осьдечки й я! (Швидко гово рить). Добривечір, тітко, га? Чи нема кота-тумана, кицьки

шкодливки? Пояси дітям дам; борщу забільного під ла вою,

хоч

покришкою

накритого

Парубки тим часом

гребінка

гарна

є!

Га?

чоломкаються 3 дівчатами; дівчата соромляться, штовхають одна одиу. Інша ховається від -пару9ка ,за дівчат.

Сем е н. Ну, замолов! Починай-бо пісні! І в а н. Пісні! Ось зараз! (Співа й пританцьовує). Заграй мені трандибала, Щоб я ТРОШКІІ подибала ...

Оме ль к о. Не пустуй-бо, Иване, заводь гуртової! І в а н. Не гнівайтесь, ваше благородіє, зараз почнемо. Співають.

Та лугом іду, та коня веду. Розвивайся, луже. «Сватай мене, козаченьку, КОЛIl любиш дуже! А хоч свата й, хоч не сватай, Та хоч присилайся, Щоб і слава не пропала, Що вірно кохався!» «Я кохався, та не сміявся, Думав тебе взяти, За лихюш ворогами Мушу покидати. Покидаю тебе, серденько, Іншому такому, Що не скажеш тії щирой правди, Що мені одному!» «Я ждала вечір та ждала й другий Тебе не видати, Та й мусила чортзна-кому Всю правду сказати! .. »

Мор о з ИХ а. Спасибі, добрі молодці, за пісню. І в а н. Це я, тітко, добрий ~1O.'10дeць, а то все шушваль! Мор о з и х а. Що й казать, без тебе яка й гульня! І в а н. Авжеж, ЯЮІЙ без цигана ярмарок? Може, вам, тітко, потанцювати? Мор о з lуХ а. Танцюй, КО,lІІ охота! Омелько і Семеl/ СТ[lIIОВ.1ЯТЬ П.1ЯШКIІ З горілкою.

І в а н. Аж жижки трусяться, так хочу танцювать. (Співа й танцює). Коли б мені жупан чорний, Шаровари сині,

М. КРОПIІВНИЦЬКlIЙ

То б до мене дівки ЛИПЛИ, ЯК до браги свині. Шабля збоку, сам без ока Схожий на козака, А спереду на сову, Ззаду на їжака ...

От так, а не чортзна-як! Коли б це хоч невірнеНЬІ<а му зика, то я б танцював до самісінького світу. ЯК там ка жуть: «Хоч погано, та зате довго!» (Побачив пляшки, по чиНа стогнати). Ой лишенько! Ой пече ж мене, пече! Ма буть, соняшниці або пристріт! Сем е н. Отак з ним, сіромою, раз по раз діється, як тільки вздрить горілку. (Сміється). Оме л ь ко. Де ж там у тебе пече? І в а н. Та отут ... І осьдечки ... Ох, пропав же я! Омель ку, рятуй мене, налий швидше чарку ну, то воно там, може, й полегша.

Оме л ь к О

я увіллю всереди

(бере пляшку і чарку). Постривай, тут є

й старші від тебе. (Частує Морозиху). І в а н (стогне). Слабий та малий

то

найстарші

хаті.

Мор о з и х а (до Омелька). У кого в руках, у того і в устах. Дівчатка, подайте ж там закуски, та хутенько! Дівчата становлять на стіл закуску.

Оме ль ко. Дай же, боже, гуляти нам тихо, без свар ки і без худого слова! (Одпив трохи, частує Морозиху). Усі. Дай, боже! Мор о з их а. Щасти, боже, на все добреl Гуляйте, діт ки, так, як колись гуляли ваші діди й батьки: чесно та тихо, як слід поважному парубоцтву! (П'є). І в а н. Та годі-бо вам причитувати! І почали: «І дай, боже, і не дай, боже!» Тут чоловік пропада, а ВОНИ заве ли такої довгої, що й до світа не переслухаєш ... Оме л ь к О (частує Івана). На вже й тобі! І в а н (випив). Чуєш, як задзюркотіло, неначе у по рожнє барильце! .. Чим би тут закусити? І нащо ви, дів

чата, постановили оце сало? І хто його їстиме? (Бере са ло й хутко їсть). Сем е н. Одначе наминаєш, мов тон кіт!

І в а н. Та знаєш, аби чим-небудь напхати пельку. Тю!' Я й не бачу, що Микита тутІ Чого ти замислився, мов та панянка, що заміж хоче? Ми кит а. Піди собі геть, не твоє ділоl

І в а н (шуткуючи). Ой-ой-ой! .. Який сердитий! звиняй· те, Микито Степановичу! Мені здається, що у вас мухи завелись у носі.

М и кит а. Чого ти чіпляєшся до мене, ідоле? І в а н. Та цур тобі! Я тільки так... Слухайте, хлопці, я вам розкажу одну казку.

Де які. Ану-ну, що ти там збрешеш? І в а н. Е, ні, це не брехня! Давно це, братця, було, ще за царя Хмеля, як було людей жменя. У однім селі та жив собі заможний чоловік, ще за кріпацтва він отама нував, так грошей нагарбав стільки, що, може, його і в дві тисячі не вбереш. І був у того чоловіка один одним син, гарний парубок і здоровий такий, що й вола б на двоє роздер; і такий щирий парубок! .. Тільки не до р.обо ти, а до горілки та й до бійки ... Гуля той парубок та й гуля! Чи то будень, чи свято, йому однаково. Б'ється, та лається, та бенкетує; і ніхто його не зупиня, затим що ба гатий! .. Ото раз, насмоюавшись усмак горілки, став він думать та гадать, що б ще таке вигадать, щоб людей зди вувать і себе вдовольнить? Думав, думав, а далі й ка же собі: «Е, не достає мені гарної дівки!» А в тім селі та була одна сирота, та ще й убога, і щиро вона поко халась з таким же сиротою, як і

собі

побратись,

тільки

б діждати

сама, і вже вони мали

осені.

ЯК ось

багатир

почав за тією дівкою зорити; і де б то він її не зуспів: чи на ву.шці, чи на роботі,- лізе їй у вічі та й лізе.

Дівка плює йому межи очі, а він обітреться, та й знов до неї ... Ми кит а (скочив). Брешеш! І в а н. Хіба це про тебе? Правду ж, мабуть, що на злодієві шапка горить. О дар к а. Правда, правда, Іване! Сем е н. Стривай, Іване, я докажу твою казку.

М и кит а (виходить з-за собаки! (йде з хати).

столу).

Всі

ви

кажуть,

брешете,

як

І в а н. Та хоч попрощайся! Ми кит а (до нього). Ну, сатано, одіб'ю я тобі печін ки! (Пішов). І в а н. Отак! Спасибі тобі, паніматко, за вчорашню квашу

...

Оме ль ко. Молодець Іван, неначе окропом ошпарив! О дар ка. Добре відспівав! Мар уся. І за мене віддячив! Оме л ь к О (частує Івана). За це на тобі, Іване, чар ку горілки!

І в а н. Та ти, Омельку,

не дуже піддобрюИся, бо

про тебе дещо знаю.

В с і (дuвуючись). Про Омелька? Оме .1 ь ко. Кажи, брате! Може, що лихе? Здається, за собою нічого такого я не заПРИ\lітив, а.1е ж збоку видніш ...

І в а н. Авжеж, видніш! А '10\1 ти не ВИПИВ повної чар ки, як тітку частував?

О м ел ь ко (Сllіється). Та й ті.1ЬКI!? І в а н. Ото й по всьому! ОН 5Ш я, раз у раз по повній п'ю. Не віриш? Ану, налий! Оме ль ко. Бач, КУДИ гне! дуже жирно буде! (Частує парубків). І в а н. Ач який СКУПИЙ! Хлопці, загадаю я вам загадку. Хто вгада? Чотири ЧОТИРНИКІІ, п'ятий кавурник несуть кривулицю через тин

на вулицю.

Сем е н. Я колись її знав. І в а н. Та й давно то, мабуть, було, ще за царя Гороха, як було людей трохи? Оме ль ко. А справді, і я знав її. І в а н. Та справді ж, справді, у решеті дірки! Ех, ви, неграмотні! Ану, вгадайте другу! Мар уся. Та ти-бо не забігай

наперед, перш цю ска жи! І в а н. Ти ж така догадлива! Чи вже й досі не дога далась? Чотири чотирники - оці чотири пальці, п'ятий каВУРНI!К - оцей палець, кривулиця ~ ложка, тин зуби. Де які. Тю, диви!

Мар уся. Ану, я загадаю! І в а н. Ох, ти, ман зозулечко! Ану-ну, загадай! Мар уся. Що буде, як козі мине сім літ? І в а н. МаТІ! привела Ка,1еника, та не скажу, як зо вуть! ВОСЬ:-МІЙ год піде! Ну, вже й загадку видрала! А що, братця, значить: Андрій, січ верст, по коліна? Х рис т я. І де він, :-1атінко, повидирав цих загадок? І в а н. 'Це, бачте, так БУ,10: ЙШЛИ три чоловіки над річ кою, а Їм назустріч іде чабан. Вон" всі троє і запитали його заразом; один пита: «як тебе звуть?», другий: «Чи

далеко до села?», а третій: «Чи Г,1ибока ця річка?» Він ЇМ усім трьом і відповів зараЗО\1: «Андрій, сім верст, по коліна». Ну, годі теревені правити! От коли б це хто за грав, хоч на губах, доки музики прийдуть, я б учистив козака! .. Ге, коли б ви, братці, знали, яке мене ЛІІХО спіт кало! .. Аж до плачу мені доходить!

Оме л ь ко. І певно, що лихо велике, бо й твар тобі зморщило, неначе постіл.

Мар уся. Єй-богу! Це вже знов щось вигадав! І в а н. Еге, добрі вигадки! Коли б тобі так, як мені, то тобі і голову повернуло б назад потилицею. Мар у с я (зареготала). А хіба у иене голова потили цею наперед? І в а н. Догадалася! порадитись

вами,

Знаєте,

що

оце

панове товариство, хотів я

восени

вже

хочу

оженитися;

годі вже бурлакувать! Та не знаю, яку мені й брати: чи сліпу, чи криву, чи безносу, бо проста не піде за мене! От добре моєму побратимові Семенові, що йому й на думку не спада женитись!

Сем е н. От чортів парубок, яке приклав! О дар к а (засоромилась). Тебе, Иване,

за ніч не пе

реслухаєш!

І в а н

(до Одарки).

ти обізвалась? Так і видко, що

заміж не хоче! Регіт.

о дар к а. А бодай тебе! Мар уся. Це не в віко, а прямо в око попав! І в а н (до Марусі). Слухай, чорнява, брови як смета на, сажею підведені, глиною зашпароваllі,- чи ти підеш за мене? Мар уся. ЯК за такого хорошуна не йти! (Регоче). Кругом багатир: від халяв до потилиці! І в а н (подумав). Ні, не буду я тебе сватати! Бо ко ли б ти була трошки вища, або ж нижча, або товща, чи там тонша ... А то якось не під лад. Та ще й зовсім не балакуча, неначе у тебе й язика немає! .. Регіт.

х рис т я. Іване, я піду за тебе!

І в а н. Ти? Ану, постривай, я придивлюсь до тебе. (ди виться ЇЙ у вічі). Еге-ге, та ти ж каліка! Х рис тя. От ще що вигадав! І в а н (шепче їй на вухо). А правда? Христя ОДПl!ха ЙОГО і біжить між дівчат.

Оме л ь к о. Ну, хлопці, що ж ви стовбичите? Доки му зики прийдуть, грайте у карт абощо. Сем е н. Справді, давайте згуляєм у лави! А в кого є карти? Або у хвильки! Оди н 3 пар у б к і в (виймає карти). Ось у мене єl

J в а н. Ану, покажи!' .. (Придивляється на карти). Та й засмальцьовані!

Славні

будуть

блини,

як

діждемо

мас

ляної!

Сем е н. Ну, хто У хвильки? Семен і три парубки сідають на полу і грають у хвильки; деколи промовляють: «А в тебе дундик?», «Ходи кралю!», «Клади, чуть лізе!», «А в кого курятник?», «Клади стару!», «Та не поглядай», «Та ви-бо не зморгуї!тесь'», «Заодно проподать, козиряй нехваЛI!ДО~1 ... », «КлаДІ! попівну!».

ЯВА Ті ж, ГРИЦЬ

Василь

(музики).

І в а н. За вовка промовка, а вовк і в хату. Грайте мені зараз! (Схопив одного музику і почав nустувать). «Ой грай, коли граєш! .. »

М у зик а. Та ну-бо, не пустуй! Штрумент розіб'єш І Оме ль к О (частує). Випийте, братці, та вчистьте нам якої-небудь! М у зик а. Можна, якої завгодно можна! І в а н. Заграйте мені такої, щоб я аж нестямився!

М у зик а. Усякої можна. (Настроює скрипку). Тільки щоб на струни було! І в а н. За це не турбуйся, я за все платю! Оме л ь к о. А з яких би то грошей? І в а н. З яких? Що з тобою розказувать! .. Оме ль ко. Та ти, Іване, не хапайся,- нехай спершу дівчата потанцюють. І в а н. Оце вже не по-моєму! .. Музики заграли, дівчата по дві кружка танцюють.

(довго дивиться, nритоnуючи ногою). Та вже більш копп лиха не буде! Трясітеся, рубці, дивітеся, хлопці! .. Розсту пітеся, миряне, нехай гиря погуляє! (Схопив одну з дівчат і танцює з нею). Ой піду я в ліс по опеньки, Таки найду дуб зелененький; Сюди-туди дубком стрепену

Натрусила жолудів пелепу. Завіса

ДІЯ ТРЕТЯ Через тиждень після другої діі. На кону ті ж обставини, як і в першій дії, тільки хата Одарчина трохи глибше к селу; проти хати, зовсім напереді, криниця і жолоб. Вечоріє.

ЯВА х рис т Я

Мар у с я і Х рис т Я плечах, співають).

Мар уся.

(йдучи до криниці з відрами на

За тучами, за хмарами Сонечко не сходить; За лихими ворогами Мій милий не ходить.

Ой ви, тучі, ви, грізнії, Розійдіться різно! Прийди, милий, чорнобривий. Хоч не рано - пізно! Привикайте, карі очі, Самі ночувати,Гей, поїхав мій миленький у поле орати.

Бодай воли живі були, А плуг поламався, Щоб мій милий, чорнобривий З волами пригнався.

Х рис тя (набира воду). Чи буде ж то Одарка клика ти на сватання?

Мар У с я (теж перехиляється у криницю). А хто її зна? Ні, ти ось що скажи: що буде, як Микита довідається про це сватання? Х рис т я. А хіба ж він і досі не знає? Та мені здається,

що Микита тільки так собі коверзує! .. Мар уся. Ой ні, не кажи цього, бо знаю я добре Ми киту! .. (Озирнулась навкруги). Чи ти знаєш, що він ще позавчора пішов У ХвеСТУIІОВУ до якогось ворожбита? Х рис т Я. Ой лишенько ... Еге!.. Що ж той ворожбит зробе?

Мар уся. Що? Перекине Семена вовкулакою, а тоДІ и роби що хочеш ... Я вже шепнула про це Одарці, так вона господи як П.lакала!

Х рис тя. Сердешна! Чула й я, сестричка, ЩО є такі ворожбити... Хай бог боронить! .. Адже он розказують, Що. позаторік чи пак ще давніш у Хайнівці та один упир за щось-то ремствував на якогось парубl\а ... Ото той парубок посватався, а далі й звінчався ... ТіЛЬКІ! що, каже, вийшли ВОНИ з церкви, аж його молода зараз і перекинулась у зо

ЗУЛЮ, вилетіла на тополю та й почала кувати; а він пере

кинувся у собаку та й побіг, гавкаючи, уподовж села, і відтоді й чутки про них нема ... Ох, борони боже! Прощай, сестричка! (Пішла). Мар уся. Ходи здорова! Господи, як то чудно у світі діється, що, кого щиро кохаєш,- одвертається від тебе та ще й кепкує, зневажає; кого ж ненавидиш, дивиться на його не хотіла б,- у вічі лізе! .. Ох, Микито, зав'язав ти мені світ. отруїв ти мою душу! .. За те ж тепер і сам ка раєшся! Нудиш світом за Одаркою, а вона й дивитись не хоче на тебе! .. І чого він до неї липне? Дивно! Чи зрозу

міє ж вона його речі, його

погляд, його

душу? .. (Співа).

Чи я ВІІлила, чи я вбрела, Чи мене підмито? А чи козак любить не став, Чи його одбито? ..

я ВА

І в а ніМ а рус Я.

І в а н (виходе від села). Чи то ти тут, Маруее, співала? Диви! А я йду собі та й думаю: певно, соловей! Мар уся. Тобі б тіЛhКlI насміхатись ... От щастя дівці! .. І в а н. Щастя - як трясuя, кого нападе, не скоро поки не! Якій же то дівці? Мар уся. А вже без лиха не обійдеться, як хтось-то довідається! І в а н. Про кого це ти кажеш?

Мар уся. стане

Знаєш

про

кого! ..

Щось буде,

чогось

не

...

І в а н. Дурниця! Хіба ти що чула про ... Мар уся. Що вже я вухом чула, того у мене 3 язика не вхопиш!

І в а н (зазира їй у віці). Справді? А ти не знаєш, куди пропав Микита? .. Мар уся. А почім я знаю!.. Хіба мені Микита що? Сват він мені, чи брат, чи яка рідня? .. І в а н. Та так, ніби свояк з лівої щоки ... Мар уся. Ти вже почнеш чорт батька зна ЩО вигаду вать та притулять горбатого до стіни! Прощай! (Пї!uла). І в а н. Ідіть здоровенькі. Ну, та й заздрісна яка дівка! Вже їй, бач, і не по нутру, що Одарка перш її йде заміж. Мабуть, ці підстаркуваті дівчата скрізь однакові, що дів ку, котра йде раніш їх За\lіж, у ложці води втопили б! .. Що ж це Микити ніде не видко? Ще як позавчора бачив я його уранці в шинку, та й досі! Такий понурий був та

сеРДИТIІЙ, все пив горілку ... О, завзятий бісів парубок! Од наче Маруся, мабуть, щось знає ... Треба сьогодні бути насторожі. Стривай, а це що? (Придивляється). Хто ж ото йде? Так і є: Семен з старостами! А хто ж то за старостів? Бач: писар Скубко та старий Кугут! Ану, заховаюсь та по слухаю, що вони казатимуть: може, це й мені на старість знадобиться! (Ховається за жолобо,н).

я ВА Сем е н, писар

Ск уі б к О

Куг ут.

Куг у т. Ти ж, ~eMeHe, зостанешся надворі, а ми піде мо в хату, бо так закон велить; а там вже, якщо той ... то й тебе покличе~IО ... Я пак і забув спитать, як ти з дівкою, що вона? ... Бо треба знать, з чого розмову почать ... Ску б ко. Да, обязательно! Сем е н. Вона согласна! .. Тільки баба її неначе тро хи ... Каже, що Одарка ще МОJIода. «Нехай,- каже,- по ГУJ1Я ...

Ску б ко. А котрий же їй, примєру, год? Сем е н. ВісімнадцятпЙ.

Ску б ко. Што ж, дівчонка якраз у порє! Уже закон ний срок переСКОЧИJIа! .. Куг у т. Та вже якось воно буде, якось-то господь нам

... . Ску б ко. Знаєте, як то кажуть: «Що БУJIО, то бачили,

допоможе

а· що буде, то повидимо». Умієм заговорить зуби, і всьо будеть какурат! Куг у т. Ну, ТО ходім, пора! Господи благослови! Старости пішли в хату Одарчину.

Сем е н. Хай вам господь милосердний помагає! (Сі6а на камені). І чого воно на вулиці так тихо: ні гомону, ні співів не чуть. Хоч би що-небудь глас подало. Тихо, всю ди тихо! (Задумався). Хоч би Іван на цей раз трапився, він би розважив мою тугу. Правду, мабуть, кажуть, що, перш чим оженитись, треба тричі зажуритись ... Якісь сум ні думки роєм обсідають голову, і одна другу жене і роз биває, мов хвиля хвилю! .. Одна думка не лізе мені з гОлови: з якого побиту Одарка позавчора, на вечорницях, як ска зав я їй, що пришлю у неділю за рушниками, ніби зляка лась і затремтіла, а потім якось чудно спитала: «А чи бу демо ж ми щасливі?» Далі щось таке натякнула про Ми киту, ніби боїться його ... Став я її допитувать: хіба, може, кажу, Микита похвалявся? Вона замовкла й замовкла, не наче води в рот набрала. З того часу я серця свого не заспокою! Раз по раз мені здається, що ось-ось, незабаром, усе, чим я жив, усе, що мене тішило на світі і що керу

вало моєю тяжкою працею, одіймуть у мене навіки ... Мов вихор налетить, зопсує і полама моє щастя ...

І в а н

(тихо). Задумався ... Чи не налякати мені його?

Може, звеселю ... Сем е н. Неначе хто балака? І в а н (тихо). Почув! (Почина гарчати по-собачи). Сем е н (приглядається). Щось неначе лежить? Іван гав ка.

Собака, чи що? Іван нявчить по·кошачи.

Що воно таке? Іван співа півнем.

Справді, чи не відьма?

І в а н (хутко кидається до нього і балака не своїм го лосом). Здоров будь, козаче! Сем е н. Це ти, Іване? І в а н (своїм голосом). А то ж який біс! А куди це тІГ налагодився? Сем е н (усміхнувся). Хіба ж від тебе виховаєшся? Од наче спасибі, що ти прийшов, а то я трохи не здурів, така мене туга взяла.

І в а н. Чорт батька зна, чого журиться? Кажуть же, що кому хвортуна служе, то він ще й хвортуну лає. Дівка його любить, що й душі не чує, а його бере туга! Чудасія, та й годі.

Сем е н. Та баба Одарчина щось морочить! І в а н. Сказано, стара! Треба ж показать, ЩО в ній вся сила. А може, боїться, щоб чого не нашкадив Микитин батько?

Сем е н. То-то-бо й є! Щось і Одарка ніби не та стала! І в а н. Говори! Одарка баби не послуха; не так вона те бе любить, щоб послухала бабиних витребеньок, тільки ... Ску б к О (па порозі). Семйон, гов! А йди сюди!

І в а н. Бач, он вже й гукають тебе. А ЩО, тьохнуло се рденько? Іди ж, іди! Там вже Одарка виглядає тебе з хуст кою.

Сем е н (весело). Приходь же, Іване, на сватання. Ти ж у мене й за боярина будеш! Та клич усіх хлопців. І в а н. А я думав, що ти за боярина покличеш якого-не будь дуку ... Сем е н. От ще що вигадав! Ми ж з тобою не чужі: па м'ятаєш, як колись хрестами помінялись?

І в а н. Я пам'ятаю, аби ти не забув! Сем е н. Приходь же, Іване, на сватання! Та збігай за одним заходом і за музиками. (Пішов). Іван дивиться йому вслід.

І в а н (один). Чудний парубок: дівка без міри його лю бить, а його бере туга! .. Коли б мене так дівчина любила, то була б у мене й сорочка вишивана, і стьожка шовкова, а то яка у мене стьожка? Тільки слова, що стьожка: мо

тузка, а не стьожка! Ех, чорти його батька знає, здається, і робиш гірко, і їси усе ж таки не солодко! (Махнув ру кою). Ех, танцюй, лихо, смійтесь, злидні! (Співа і тан цює). Ой чом не прийшов, Коли місяць зійшов, Тоді тебе принесло, ЯК сонечко ізійшло!

Ой чом не прийшов, ЯК я roворила, Цілу ніченьку Свічка прогоріла. Ой хто до кого, А я до Параски, Бо у мене чортма штанів, А в неї запаски! (Пішов).

ЯВА о дар к а

вийшла 3 хаТІ!, потім

Мар уся.

О дар ка. От і рушники я вже подавала, а й саМа не знаю, чи рада я, ЧІ! не рада, ЩО йду за Семена. Кого ж би

це мені покликати у дружки! Піду на село і, яку першу дівчину зустріну, ту й покличу. (Іде на село, їй назустріч Маруся).

Мар уся. Добривечір! Невже це ти й рушники подавала?

О дар к а. Подавала, сестричко! Мар уся. За кого? О дар к а. Ще й питає! Просю тебе, сестричка, до мене за старшу дружку.

Мар уся. Коли ж весілля? О дар к а. У ту неділю. Мар уся. Щаслива ти! За Семена йдеш? І він щасли вий! .. Бач, як то кажуть: «За терпіння бог дає спасіння»; хоч і довго ждала, а таки діждалась свого щастя.

О дар ка. І ти діждеш! Мар уся. І ... дай покій! Мій суджений, мабуть, ще десь на припічку кашу їсть.

О дар к а. А Микита? Невже знову згордував? Мар у с я (з серцем). Дуже він за мною пік.1JУЄТЬСЯ! О дар к а. Ну, і як ти його, сестричко, любиш? Мені здається, що я б його ніколи не покохала: такий у нього

страшний погляд - мов опече тебе ним, як гляне! Та (е рдитий, та поганий на язик! .. Я й не знаю, ЧІІ зугарен він хоч слово

.1JaCKaBe

сказати.

Мар у с я (зітхає). Через те я його люблю й покохала, ЩО не вміє він щоразу ні JIаскати с:ювами, ні голубити ре чами, а одним поглядом усе тобі скаже! .. Орел, а не па рубок! Раз тільки я учула його закохану РОЗ~lОву і стер я лась: і серце, і душу ЙО~ІУ відда.1Jа! Зневюка він мене, гор дує мною, як вітер горою! .. Перед усім миром знущається надо ~ІНОЮ й г.1УЗУЄ ~IeHi у вічі. А одно С.10ВО ті.1ЬКИ він скаже, та так, ЯІ( тілью! уміє сказати: ОДНИ"І ПОUJЯДОМ все скаже,- і я всю його зневагу забуду, і знову збожеволію, і стеряюсь!

О дар ка. Бідна ти, сердешна! Мар у с я (зиркнула на неї). Бідна? Чого ж тобі так стало жаль мене? .. Го.l0С Скубка: «А де ж це наша молода?»

О дар ка. Це ж вже мене шукають ... Ось я зараз! (До

Марусі). Біжи ж, Марусе, та клич усіх, усіх дівчат, а я піду лагодити закуску, бо баба самі не вправляться. Гля

ди ж не барись, приходь хутенько! (йде). Стривай, і за була. ЯК думаєш, сестро, кого мені ще покликати за другу дружку? Покличу Христю або горпину ... ЯК ти думаєш? Кого ти раєш? (Пішла). Мар у с я (дивлячись їй услід). Про мене, хоч і Хрис тю! (Регоче). Тобі б тільки щебетати та мліти від со лодких речей! .. Чи тямиш же ти, що то таке кохання? Ти мене жалієш? Ти так багата щастю!, що й мені хочеш частину його уділити? Дурна, дурна! .. Одначе дурному та ледачому завжди щастить! .. Що не говори, а, бісова тінь, гарного парубка підхопила ... Це відьомське чудо! Розква сить губи та й дума, що ось-то яка я красуня! .. Хороша, як курка задрипана! Чутно за лаштунками пісню.

Еге, це вже й парубки йдуть на сватання! .. Піду та скли чу тобі дівчат, а потім будем дивуватись на те щастя! .. Ха-ха-ха! А Микита десь запропастився! .. О, тепер я з ньо го поглузую! .. (Пішла).

я ВА Оме ль к о,

І в а н

пар у б к и

5 (йдуть через кін з піснею).

Гей, по синьому морю Хвиля грає, Гей, турецький корабличок Розбиває, Гей, сорок тисяч війська Витопляє. Гей, сорок тисяч війська Ще й чотири. Гей, то ж їхали козаченьки Та із України, Гей, вони посідали на могилі, Гей, викресали вогнику з оружини.:.

Виходить

Сем е н, уклоняється парубкам і просе їх в хату.

І в а н (вертається). Треба побігти ще за музиками. Чорт його зна, яку їм і ціну давати. Ондечки й дівчата вже йдуть. (Пішов).

ЯВА

Д і в чат а (стають проти хати і співають). Заручена та Одарка, Зарученая; Дала свою білу руку На вічну заруку. Чи ми ж тобі та й, Одарко, Не казали, Чи ми ж твого й серденька Не втішали: Не йди, не йди та до броду Рано по воду

Та не слухай тих голубів, Де два загудуть ... о дар к а

вийшла 3 хати і кланяється дівчатам тричі у пояс. Потім запрошує

їх до хати.

Я ВА Д в а

м у З 11 К И

І в а н.

І в а н. Ідіть же, дяденька, прямо в хату, а мені ще де куди треба збігать. Так що ж, дяденька, договор так, як я говорив?

М У зик а. Ні, так буде не ловко! Четвертака до карбо ванця набавиш? І в а н. А какой-бо

ви!.. Та беріть двадцять копійок срібла - просю вас! М у зик а. ЯК то м6жна? Штрумент же що-небудь сто їть, ну й струн, може, на цілого гривеника зопсуєш, так воно ж чогось коштує? Тепер сама тонша струна, так во на, брат, аглицька або ще й дорожча! .. Как ти полигаєш? І в а н. Ну, нехай буде по-вашому! З вами не зговориш! М у зик а. Вєрно! .. Потому штоб і гаварить, так обуче ніє требується ... Чудной ти! Тепера хоч і на скрипці на вука тож чого-небудь стоїть ... Я, може, не одного карбо ванця заплатив, доки навчився. Дам я тепера тобі скрип ку, на, на, на! .. От ти й не заграєш; бо звєсно, как не туди пальці стоять. Воно до всякого діла є навука ... Ме ні дратвою прив'язували

па<'Іьці

до

скрипки,

доки

навчи

ли! Прив'яже - і грай ... да! .. А вот как єтот мальчонка був предоставлен до меня у ндравоученіє, так што я 3

ним восприімчив був. Ось розкажи, как я теб'я муштро вав!

2-й м у зик а. Мене дяденька били, у-у, здорово били! .. І-й м У зик а. Мальчонка вон нічаво, ну только пйоть, біда, як пЙоть! .. Раз однажди договорились ми свадьбу грать

за

сімдесят

п'ять

копеєк.

Положим,

продешевили.

Так вон побачив на вікні пляшку, думав, што водка, та й украв ЇЇ, та в горло; а то хитижен ... Што ж ти думаєш, чуть дуба не дав. Так я його як схватив за холку, да так тріпо нув, так так увесь канифоль з него і вискочив! ..

2-й

м У зик а. Мені у сирівuі вюючували руки, а далі

шевською смолою натирали пучки, щоб отак-о гуділо ... (Показує на бубоні). І в а н. Та добре-добре, йди вже, бо тебе й за день не переслухаєш!

І-й м у зик а. То-то ж бо й є! До всякого діла треба знать, як і що! .. (Пішов у хату, настроюючи скрипку). Я тобі усякий танець так заграю, що ... Я можу козак-валь ця і всякі панські танці! ..

ЯВА

І в а н. У кого б же це мені позичити на сватання цілу свиту або хоч невірненького жупана? Піду до старого Ган нущенка: у нього, кажуть, є червоний жупан, ще праді

дівський, чи не позиче? .. ЯК одягнусь, то-то з мене й ко зарлюга буде, та й ловкий же! Зараз шапку набакир, візьмусь у боки і нікому не зверну з шляху! .. (Пішов).

ЯВА Микита

Мар у с я,

згодом

9 І в а н

підкрадається

приляга

за жолобом.

Ми кит а (тягне за руку Марусю). Кажеш, що вже по сватав?

Мар уся. Оце туж-туж ... Вже, либонь, і гульня поча лась.

За лаштунками чутно МУЗИКИ дО кінця дії.

Ми кит а. Он як! .. Марусе, виклич мені Семена на ча синочку, будь ласка!

Мар уся. Так би я тебе й послухала! І не проси,

не

говори мені: нічого не хочу слухати! Ми кит а. Марусе, слухай сюди! ..

Мар уся. Шкода вже мене обдурювати! Дурив, дурив мало не два роки та й кинув на посміх людям! .. Ще й ли хословиш мене та гордуєш перед усіма, що звів з ума! І на вечорницях тоді що ти мені казав?! Ще й бив би, може,

якби... Поті:v! знов підлестився і знов відкинувся... Ось j докотилася ниточка до клубочка ... Ми кит а. Прости мене, я тоді й ca~1 не пам'ятав, що балакав! Виклич мені Ce~leHa або Одарку, я тілько скажу одне слово - та й чорт з ними! Слухай, Марусе, коли ти викличеш Семена, то щоб я крізь землю правалився, щоб я світа сонця не вздрів, коли не сватати му тебе! .. Я хочу тільки пог лузувать з його! Маруся ПИЛЬНО дивиться ііому В вічі.

Скажи ж, навчи мене, чим зможу тебе ублагати! .. Не ймеш мені віри? О боже, який же я нещасний! Хоч би од на була людина така, щоб повірила мені на крихту ... Ну,

Марусе, коли й ти вже не ймеш мені віри, то піду я, куди очі поведуть ... та або втоплюсь, або заріжусь! .. (йде). Мар у с я (кидається до нього). Стривай, Микито! Бог один бачить, що ти робиш з моїм серцем! Не маю сили спе речатися твоїй волі ...

Ми кит а. Ти викличеш? Іди ж, йди швидко, Марусе! Чого ж ти СТОЇШ? .. Марусе, серце моє! (Пада перед нею навколішки). Бач, Марусе, я наВКОЛЮlIIках тебе благаю, грудку землі з'їм, щоб тільки ти повірила мені ... Мар уся. Ох, що ж ТИ зо мною робиш?.. (Під воде його). Слухай, Микито! Похвалявся ти ЙТИ світ за очі ... і я тобі скажу, що загину, коли ти ще раз скривдиш мене! Не губи ж ти мене, не губи, мій орле! Бо пропаду, єй-богу, пропаду за тобою! .. Підожди, мій со коле, тут, а я зараз! .. (Побігла в хату).

Ми к 11 Т а (один). Чари, чари ... Бач, бісів дід, як при чарував! Сказав, що ще й до села не дійду, як вона сама назустріч мені вибіжить. ОБДУРllВ клятий ворожбит! Тіль ки гроші в мене видурив та горілки уволю насмоктався! .. О, не попадайся ж і ти мені тепер, чортів дідугане! Я тебе надесятеро розірву, стопчу, як гадюку, на шматки розде ру тебе, чортів брехуне! .. Добре причарував! О, чом я не зможу роздерти себе, щоб вирвать з грудей серце, стопта ти його ногами, собакам його жбурнуть, коли воно Одар

ці осоружне?! Так ні, не буде цього, ніколи не буде, щоб

Семен, отой обшарпанець, голодранець, взяв верх наді мною! .. Та скоріш піду я на Сибір, у каторгу, у пекло до самого сатани, а не попущу тобі Одарки! Задавлю анах темську віру, уб'ю, як собаку! Де ж ти, мій вороже, мій су постате? Виходь мерщій! Дай же мені помститись на то бі, серце своє ВДОВОЛЬНlIТИ! ..

я ВА Ті ж і

Сем е н.

Сем е н (на порозі). А хто тут мене кличе? Маруся ска зала, що якийсь чужий чоловік ...

Ми кит а. Семен! .. Боже, в мене руки дрижать ... голова горить ... Страшно мені! .. Убить?. Ні, ні, ні! .. Убить, а потім утекти ... Куди втекти?. Зараз втекти? А вони завтра звінчаються ... Люди все знають ... Мене осміють ... Ні, раз мати породила - не двічі й помирать! .. (Підходить до Семена і удає з себе спокійного). Це я тебе кликав. Чого ж кра дешся, мов той злодій? Бач, як ти загордував, ЩО мене й не кличеш на сватання

...

Сем е н. Тебе на сватання? Ти б таки й пішов? Окрім того, мені сказали, ЩО тебе і в селі нема ... Ми кит а. А де ж я був? Ти знаєш, де я був?

(Бере Семена за груди). Сем е н (відnиха його). Що це ти, здурів чи п'яний? Ми кит а. Здурів?! Я питаю тебе: де я був? Де я був? (Знов ухопив його за груди). Сем е н. Та відчепись ти від мене! (ВiiJкида його). Чого

тобі треба? Ми кит а. горло).

Ти ще

штовхаєш

мене?

(Хаnа

його за

Сем е н (пручаючись). Це розбій! Ми кит а. Ні, я шуткую з тобою! (Виймає з кишені складаного ножа). І в а н (хутко схопив Микиту за руки). Постривай! Не втнеш, Аврам, Ісака, бо коротка шпага! .. Хлопці, сюди! Е, брат, шутки-шутки, а хвіст набік! Хлопці, сюди! .. (Кру тить Микиті руки).

ЯВА Ті ж,

пар у б к И,

д і в q а та, м у зик а, ста рос т Н, Мар У с я і нар о д.

О дар к а,

Всі. А ЩО тут таке? І в а н. Ще й питають! Поможіть-бо зв'язать, бо пруча ється! В'яжуть МИКИТУ.

Бач, до якого ума доводе горілка! Ми кит а.Пустіть мене! За що ви надо мною знуща єтесь. Лучче втопіть мене або вбийте! Собаки! Іроди! Ка тюги! ..

Мар у с я

жахом). Микито, Микито! Що ти наро

бив?! Ми кит а. Геть з очей, гадино! ..

(Штовха ногою ніж). Семене, заріж мене, бо ти моїх рук не втечеш! .. Завіса

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Середина

Семенової

хати.

Через три тижні. Все збіжжя новесеньке,

ЯВА з а ч е п и х а

не

багате.

сидить на печі, О дар к а

о дар ка. От бачте,

хоч

бабусю,

пеклу€ться коло печі.

які-бо

ви

недобренькі!

Скільки вас не просю, скільки не благаю, щоб навчили ме не старосвітських пісень, а ви все не хочете. Помрете, то й пісні з вами помруть.

3 а ч е п их а. І нащо тобі та старовина? Тепер всюди вже співають нових пісень або ж московських ... Така вже тепер, бач, поведенція стала, що старе, то те ніби й не потрібне! О дар ка. ЯК кому. Іншому стародавнє до вподоби, а іншому новина.

3 а ч е п и х а. І тобі однаковісінько! Тепер вже все пішло навиворіт ... Хіба я не бачу?! Що ж, чи скоро там твій обід поспіє? Може б, я тобі що помогла? 50

Ода рка. Отакої вигадайте! Ви й рогача не піднімете! Вам тепера тільки казок казати та скубти пір'я - ото ва ша уся й робота. Коли пісні не хочете співати, то хоч каз ку кажіть!

З а ч е п и х а. Казку? Я й до завтрього ні одної не на гадаю ... Усі позабувала ... А що-то я їх знала! А пісень, пі сень, мабуть, і за тиждень не переспівала б! .. Мій батько був з запорожців! Господи! ЯК почне, було, розказувать про ту войну,- волосся догори підіймається. Ох, давно те діялось ... (Заснула).

ЯВА Ті ж і

Мар у с я у вікні; вона розчіпчана.

Мар уся. Чи живі ще? Чи ще не задавило вас щастя? О дар к а. Заходь в хату, сестричко! Від самого весілля ти й очей в хату не навернула. Спасибі, що одвідала (Убік). Вона немов непритомна ... Мар уся. Не дякуй, голубко, доки нема за що! А мо же, я заступила тобі сонечко, то я й відступлюсь від вік на, бери вже й весь світ сонця до себе! О дар к а. Ти щось чудне говориш! .. Мар уся. Я прийшла до тебе за позикою. Уділи, се стрице-багачко, і мені свого талану, бо в тебе його повно, як одежі у злидня; у щасті ходиш, щастя топчеш, щастям умиваєшся, щастям укриваєшся! .. Ха-ха-ха! Там тепер у волості роздають талан, твій чоловік набрав повен запіл! Ха-ха-ха! О дар ка. Бабусю, що вона таке говорить? Мар уся. Твоє щастя - полова! Доки вітру нема, во но й держиться купи, а вітрець подихне - і полову як язиком злизало! .. Позич же мені хоч частину того, чого і в самої бракує ... Ха-ха-ха! Ох, яка ж ти щаслива! .. Клич те і нас на веселі сльози, і ми з жалю потанцюємо! .. (За

реготала і пішла). о дар к а (побігла до баби). Чуєте, бабусю, що вона звіщує? Ох, страшно мені! .. Я речей її не зрозумію ... Про які вона веселі сльози говорила? Певно, таки стерялася вона ... Вона так страшно реготала, що й досі той регіт ля щить і вчувається мені! .. Чи не подіялось чого з Семеном? Здається, вона нічого такого страшного не сказала. Чого ж я уся тремтю? Чого ж на серцеві у мене ніби похолонуло?

ЯВА Ті ж і

Сем С н

3 (зао/учений).

О дар ка. Ось і Семен вернувся! А я тут без тебе мало не вмерла! Бачиш, і досі l\ЮВ пропасющя мене б'є! .. Семен МОВ ЧІ\!! сідає за стіл.

ШО це з тобою, мій голубе? Чого так засмутився? Голова болить? Чому ж ТИ не обіймеш мене, не hриголубиш?. Сем е н (о6іЙ.на її). Я?. Ох, боже МИЛИЙ! Твоя свята воля! З а ч е п и х а (прокинулась). От і гаразд, що ти, Семе не, вернувся. А я задрімала, і сниться мені, буцімто 'у церк ві стою. Ох, господи милосердний! Завтра великий праз ник. Сходіть, діточки, до церкви та помолітесь господеві ... І я пошкандибала б, коли б здужала ... О дар к а. Я тобі, мій голубе, завтра щось таке гарне гарне подарую ... Вгадай що? Не кажіть, бабусю! (Біжить до скрині і вийма вишивану сорочку). Бач, яка гарна! Семен схил я ГОЛОВУ ДО столу.

Семене, та що це тобі подіялось? їй-богу, я заплачу! .. Сем е н (тихо, в голосі чутно сльози). Що ж? Так, стало бить, мені на роду написано! (Співа). Ой годі журитися, Пора мені женитися;

Візьму я ЧОрНЯВУЮ, Ше й личеньком білявую. Вона гляне оченьками, Моргне чорними бровами Моє серце звеселиться! Пора мені ожениться! Гей, восени оженився, А весною зажурився, Записали у солдати, Треба жінку покидати ...

Плачуть карі оченята, Сохнуть, в'януть бровенята. Тяжко мені ДИВІІТИСЯ! .. Нащо ж було женитися? ..

О дар ка. йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака! .. Чим я тебе прогнівила? ..

ЯВА Ті ж і

І в а н.

4 І в а н.

Здрастуйте! По~"агай біг вам на все добре!

Одарка, смутна, віДХОДІ!ТЬ IJi;!, Семена і стає біля печі.

Чого це ви всі мовчите? Поглухли, чи що? Здрастуйте, ка жу вам! (ПОЛ1Овчав). «Милості просюlО сідати!» Спасибі, сядемо! (Сіда). О дар к а. Сідай у нас, Іване! І в а н. Тоді просиш, як сам сів. Здрастуйте, бабусю! Чи ви ще підскакуєте? З а ч е п и х а. Підскакую: піч.

з печі до долу, а з долу на

І в а н. Сором же вам! Такі молоденькі, що тільки б тан цювати, а ви все на печі ... Злазьте мерщій, та потанцюєм! ..

(Танцює і співа). Ходить гарбуз по городу, Питається свого роду: «А чи живі, чи здорові Всі родичі гарбузові?» Виліз ведмідь на бузину,

Сказав «кукуріку!». ЯК у тебе, так і в мене Брови на шнурочку.

А в городі бузина, А в Києві дядько; Тим я тебе по.lюбила,

Що на п'яті перстень. Чого-бо ти журишся, Се:-'Іене! Ще гірш бува! .. Сем е н (схопuвся). Ох, Іване! Не кажи! Нехай Одарка доки не зна ... Я сам їй потім скажу ... Ох, Іване, за що, за що на мою голову таке горе? О дар к а (3 ляком). Та що Ta~I таке? І в а н. Дуже цікава! А я й забув вам розказати ... Чи ви чули про МикІ!ТУ? Якийсь міщанин розказував сьогодні бі ля шинку, що, каже, бач!!в його аж під Києвом. «Див люсь,- каже,- йде ШсlЯХОМ; я й спитав його: «Куди бог не се?» - «Куд!! очі,- каже,- втраплять! .. Кланяйтесь там, каже,- батькові й матері і скажіть їм, що вже на цім світі ми не побачимось. Нехай,- каже,- не нарікають на сторо жу, буцімто я її підкупив; мені принесла терпуга одна

дівчина, я перепиляв риштування у хвурдизі та й втік ... » Та ви, бачу, й не слухаєте мене? (Підійшов до Семена). Семе не, дай сюди руку. (Бере його руку). Жаль жінки? Дуже жаль? Еге! Аж сльози в очах заблищали ... Сем е н. Ох, Іване, коли б ти заглянув у мою душу! .. І в а н. Видко, братухо, й по очах. Страшна салдатська шинеля?!

О дар к а (учувши це). Ох, матінко! Доленько моя злая! .. (Ридаючи, біжить до Семена й падає йому на шию). Боже мій, боже'мій, на кого ж ти мене покинеш? З а ч е п и х а. Що там таке? Чого вона голосить? І в а н (зрушений). Та вона здуру, бабусю! Бачте, Семе на

назначили у некрути.

З ач е пи х а. Ох, лихо моє тяжке! .. У некрути? .. (Голо сить). І в а н. Отак заспівали! Це неначе над мертвяком! .. Та вгомоніться, та послухайте сюди! І-і, заголосили! Та слу хайте-бо! Ну, коли ви не хочете слухати, то я буду розка зувать з горшками! Так слухайте ви, горшки, і ви, кочер ги! Назначили Семена у некрути, а я, як почув це, та й кажу собі: у його жінка молода, а у мене ні жінки, ні ха ТИНКИ! .. Нехай же Семен зна, що є у його вірний і щирий побратим Іван: піду я за нього в москалі! ..

Сем е н і О дар к а (здивувались). Що ти кажеш, Іване? І в а н. Та це я з кочергами балакаю. Еге, та й кажу: піду я за нього в москалil .. Семен і Одарка кидаються до Івана.

Сем е н. u

иого

Опам'ятайся, Іване! Моє лихо, мені й одбувать

...

І в а н

(кричить). Мовчи! Семен і Одарка обіймають його.

Та ну вас! Ще звалите з ніг! А ви думали, що Іван вас ТІльки так любить? Що Іван тільки вміє брехати? .. Так, брате Семене? Ти мені став як замість батька! .. Ніколи і ні в чім ти мене не скривдив, від тебе я ніколи лихого сло ва не почув. Знай же й ти, що у Івана під оцією драною свитиною є серце, гаряче серце! (Чаnко втира рукавом очі і СЛ'Ііється крізь сльози). Дурні очі, почали плакати! ..

Сем е н

О дар к а (радіючи). Іване, брате, друже! ..

Товаришу вірний! ..

І в а н. Сухий, немазаний! .. (В тира очі). Ач розплакали-

сяl Ще посліпнуть, диявольські очif Давайtе ж хоч горіл ки абощо! (Сіда за стіл і бадьориться). Семен і Одарка пеклуються і подають горілку і закуску.

З а ч е п и х а

(хлипа). Спасибі тобі, мій синочку! От і

кажуть, що товариство перевелось! . І в а н. То ну-бо вже, не хваліть, а то перехвалите на

один бік! Не рюмсай-бо, Одарко, та давай швидше по чар ці, а то й я знов заплачу! Одарка частує його.

Прощай, парубоцтво! Прощай, моя латана СВИТИН0! Про щай, моя пошарпана доле! .. Е, та й бравий з мене буде москаль! Бережись, душа, потоп буде! (Виnива). Не бере, зовсім не бере! Лий, Одарко, ще! Прощай, розуме! Зав тра побачимось. (Виnива). Давай хоч заспіваю наостанці! .. (Співа). Гей, шпориш, шпориш по дорозі, А бур'ян по обнозі, Гей, та немає правдоньки ні в кому, Да тільки в одному бозі ...

Гляди ж, Семене, і ти, Одарко,- як побачите коли сироти ну, то пошануйте й нагодуйте ЇЇ, як батько дитину. Сиро ти - ТО моя рідня! Я за ними повсякчас пеклувався і поби вався, я плакав з ними ... Плакав - та й тільки! Не забу вайте мене, мої любі!

Сем е н

О дар к а.

Нехай господь од нас одступить

ся, як ми тебе забудемо!

І в а н. А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, а зараз вип'ю, щоб світ мені замакіт рився

...

Сем е н. За це не турбуйся, брате! І в а н. Багато не треба, а так, коли-не-коли карбован ця або й два! Еге, стривай, аж ось коли діждусь! Слухай, Одарко, виший мені сорочку! Бо в мене ще зроду-віку не було вишиваної сорочки.

Сем е н. Одарко, ти мені дарувала оцю сорочку, подаруй краще її Іванові! . О дар к а (подає Іванові сорочку). Нехай тобі буде на спомин!

І в а н. Оце так гостинець! Та як же гарно вимережена! За такий подарунок годиться й поцілувати!

О дар к а (цілує його). Чому ж і не поцілувати? І в а н.

Ну, та й поцілувала! Неначе вогнем опеклаl

Сем е н. Од щирого серця! І в а н. А ти, Семене, не дрімай

частуй!

П'ЮТЬ.

Сем е н. Чи впам'ятку тобі, Іване, як ми ще за кріпац тва втікали у Басарабію? І тоді прикажчик хотів нас кропити різками за те, що телят упустшш в шкоду. А м'ятаєш, як ми, було, в Акермані ховає~юсь по ровах по плавнях, як, було, наїде становий! Зазнали ми тоді

по па та го-

ря!..

І в а н. Ех, лихо, лихо! Коли ти нас перестанеш няньчи ти? Хоч би ти на времня покумалося з багачами! .. Голос за вікном: «Семене, а йди до волості!»

О, бач, вже й знову прислали! А що, тьохнуло серденько? Ну, вип'ємо ще та й ходім. П'ЮТЬ.

Гей, п'є козак, п'є, Бо в козака гроші є, Гей, за ним, за ним ненька старенька Дрібні слізоньки ллє.

А за мною ніякий біс і сльозинки не проллє. Вставаймо та ходімо! (Налuва чарку). Будь здоров, сволбче, коли ніхто не хоче! Прощавайте до якого часу! Одарка хоче обнять його.

Постривай, ще вспіємо попрощатись! Ше не одну кварту осушимо, доки лоба забриють. О дар ка. Приходь же до нас обідати. І в а н. Хоч і не проси, то прийду. (Танцює і співає). Ой їхав я поза током, Зустрів дівку з одним оком, Така гарна, така гожа, Побий її сила божа. Ой Їхав я із снопами, Сидить дівка під копами; Я на неї задивився Мені віз поломився ...

Ой не жаль було б воза, Коли б дівчина гожа,

А то руда та погана, Та й та воза пола:\lала.

«Сватай мене, козаченьку, Бо мій батько багач: Сім пар волів на оборі Ще й в намисті дукач». «Чорти бери, дівчинонько, З твоїм батьком багачем, Все придане поздихає, Ти погана з дукачем! Не дивуйся, дівчинонько, Що я упивався, Бо мій батько пивав сладко, Я ж у нього вдався.

Не дивуйся, дівчинонько, Що я такий вдався. Мого батька повісили,

А я одірвався!» ВИХОДЯ'ТЬ з Семеном.

Завіса

ДІЯ П'ЯТА Через чотири роки після третьої дії.

Од.міна перша Середина

Семенової хати. Сем е 11 і І в а н сидять О дар капорядкує біля печі.

ЯВА І в а 11,

Сем е н

край

СТОПУ.

1 і

О дар к а.

І в а н (на .милиці). Стало буть, отак стоїмо ми, а насу проти нас неприяте.пь, одно слово: вармія. Скомандували нам «у штики!», ну, вони зараз навтікача. Ото вскочили й ми В ліс, здоровенний такий ліс! Дивлюсь, турчин із-за

куща ціляє прямо в мене. Паф! А куля над саМІСІНЬКИМ вухом - дзизІ Він баче, що не попав, та драла; я за ним! .. Догнав його та з переляку як шпортонув штиком, так на скрізь і проколов! .. От пішли ми далі. Коли це чую, щось під

коліном

неначе

мене

циганською

голкою

штрикнуло.

Я зирк, а кров джере.'ІОМ біжить. Тут я, як побачив на со бі кров, так, як стояв, так і бабахнув об землю ... І вже не пам'ятаю, як і в лазарет мене однесли ... Сем е н. А страшно на війні? І в а н. Спершу не так страшно, як сумно! Бо, куди оком не скинеш, всі мовчать. Салдати - як полотно; інший мо литься, а інший плаче та просить товариша подать звіст

ку додо.\ч, якщо часом його вб'ють. Дуже сумно!

А як

скомандують «марш!», отоді тільки тьохне, а далі вже й не чуєш його! ..

серце

Сем е н.

почуєш,

як

Замре? От ти тільки розказуєш, а у мене на

серцеві холоне й ніби волосся догори лізе ... І в а н. Чого? Скільки, брат, не ДУ.\lаЙ, а прийдеться по мирать; так хіба не однаково: чи дома вмерти, чи на вій ні? А то горе, як калікою на весь вік зоставлять ... Сем е н. І нащо б то воювати! І в а н. Мабуть, треба, коли воюють. Сем е н. Звісно, не нам, сліпим людям, відати про ті діла; але ж, на мою думку, то краще було б не воювати ... А що, мабуть, на службі й пісень позабував? І в а н. Правда, веселих мало зосталось у голові, а ті, що йдуть до самого серця, то раз у раз так і колупають тобі душу ... Чи на часах, було, стоїш, чи походом йдеш все мугичеш собі яку-небудь пісню і з кожною піснею зга даєш кого-небудь із наших слобожан ... Хто його зна, як би я й на світі жив, коли б не знав пісень: певно, розпився б або здурів! .. Та то ж кожен день та все одно та й одно: «На калавур! Тихим шагом! .. » Ляжеш спать, так і в сні то бі здається, що або маршируєш, або ж ваксиш чоботи унте рові ... ЯК заберусь, було, куди так, що ні жодна людина не постереже, отоді-то набалакаюсь сам з собою та наспіва ЮСЬ! .. Згадаєш, було, своє одиночество, парубоцький вік, свою драну свитину - і гірко заплачеш ... Все ж таки тоді ніби краще було! Е, та що вже згадувать те, що ніколи не вернеться! (Помовчав). Чув я, чув учора, йдучи селом, від декотрих селян, що ти й геть-то гарний чоловік, що й лю

дям ПО~lагаєш, і сиріт не забуваєш ... Учувши такі речі, я прюю, брате, й ПРlІчвалав до тебе в хату. Вір, братухо, що коли б я прочув про тебе іншу славу, то вже на цім світі не побачив би ти мене! ..

Сем е н. Чи ти знаєш, Іване, ЩО завтра якраз чотири роки, як ми побралися з Одаркою; так оце вона й заходи лась звечора коло печі, щоб завтра нагодувати всіх стар ців та сиріт ... Вона щороку обід справля: це твій заповіт! .. І в а н (до Одарки). Ай молодиця! Оце саме спасенне ді"lО: нагодуй сироту раз, то бог :\1Н"lосердний, як кажуть, воздасть тобі десятерицею! О дар ка. Бог нам дає хлібець - то й ми ж повинні з І(ОЖНИМ бідолахою поділитись. Що ж це дівка й досі не

несе хмизу? У печі зовсі:..! погасло. (Пішла з хати). І в а н. Каже: «Повинні ділитись! .. » Коли б всі так ду мали Т<;І робили, то й бідних

не було б на світі.

Сем е н. Хто зазнав на своїм віку горя, у того серце чуле й до чужого горя ... Одначе чи не пора й свічку засві

тити, вже зовсім темніє. (йде до КО.мина і світе

свічку).

А що, чи є яка чутка про війну? Чи, може, вже надовго замиреніє?

І в а н.

Чого не знаю, про те не охочий балакати! ..

ЯВА т і

ж,

j\;l

и кит а

про в і д н 11 к;

ЗГОДОМ

Д е я кіс е л я н 11.

Про в і дни к. Здрастуйте, з празником будьте здорові! А хто тут сацький? Сем е н. Я! А що вам треба? Про в і дни к. Прийміть арештанта! Насилу довів ... Казав же соцькому, що треба підводу, бо він зовсім не мощний. Так ні! Веди його, каже, пішки! .. Сем е н (бере листи). Ану, Іване, прочитай, що тут на писано! Ти ж хвалився мені, що трохи шурупаєш гра:\юти.

Ану, чи краще від мене тямиш? І в а н (чита). «Отправляється при сьом для водворенія на мєстє жительства бєглий крестьянін Нікіта Гальчук ... » Сем е н і І в а н. Микита? Оди н із сел я н. Я Ж казав, що ця людина мені ніби

по знаку! .. Ми кит Сем е н. М и кит

Аж це ось хто! а (з.мучено). Так ЩО ж, зраділи, що побачили? Та як же! .. Я ДУ:\lав, що тебе ... а. Нема на світі? ЯК бачищ ще не здох! Подя

кував би милосердному, коли б був пропав! ..

Сем е н (не знає, ЩО казать). Та як же ти змарнів! .. Те бе й пізнати не можна.

М и кит а

(скипів). Твоє діло,- коли ти соцький,- роз

писатись!

Сем е н.

Іване, ти ж тямиш грамоти, то розпишись. Іван розписався, провідник пішов.

Що ж, як ти тепера,Микито? .. Ми кит а. Зрадіють, мабуть, батько та мати ... Певно, з радощів не знатимуть, де й посадовити свого сина! ..

Сем е н.

Та, може б, і справді зраділи, якби ... Хіба ти

й досі не чув?

М и кит а. Що таке? Сем е н. Батько ж твій ПО;\1ер ще торік, а мати оце у петрівку.

Ми кит а (мов приглушений). Померли?.. А хата? .. А худоба? .. Сем е н. Усе рішили! ЯК пішов ти з села, то, либонь, через місяць, а може, й більш Маруся збожеволіла й, не тямлячи себе,

підпалила

вашу хату,

а сама

десь пом ан

друвала, та й чутки про неї нема. Ото як згоріло усе, ба тько твій почав пити; пропив усе дотла, а далі й сам по мер ... А мати наостанці жила у мене; та бог його зна, чи І;'! пороблено так, чи що?. дуже хворіла, а потім і помер ла

...

Ми кит а (схопив себе за голову). Обоє померли? «Усе рішили»? Так чому ж хоч сокири не зоставили, щоб було ЧІІМ зотнути мені голову! Нащо ж мене сюди привели? На глум людям? І так вже я чотири роки, як той пес голод ний, валявся попід чужими тинами!

ЯВА Ті ж і

О дар к а.

О дар к а. Ох, горенько моє! Це ж j'v\I1KIITa! Сердеш НИЙ! .. Боже мій, боже мій! Микита. Пізнала? .. Чого ж ви дивитесь на мене?

Плюйте ж на бродягу, КЮІінням у нього жбурляйте ... Жа хайтесь його, як чу"ш! Тепер ніхто вам не заборонить і вбити мене! .. Тепер ВИ С~lі.'IИВО ~\Ожете ПО~ІСТИТИСЬ на ме-

.,...

НІ

Сем е н. Ось послухай, МІІКИТО, що я тобі скажу! Ми кит а. Ну? Сем е н. Коли ж З тобою і балакати страшно ... Ми кит а. То й не балакай!

Сем е н. Ти такий гордий, ЩО й господь тебе знає. Ми кит а. Гордий? З.llцень я, обшарпанець, старець! .. Гордий! Собака, котру проганяють, як дармоїда, з двору, швидш знайде собі пристановаще, ніж я ... Правда, ЩО є чим гордувать! ..

Сем е н.

Слухай же! ПОКІІ тю! ЩО вдіоlO, зостаяайся

ти у мене! ..

Ми кит а (мов оnеченuЙ). У тебе? Щоб ти щодня по прікав мене шматком хліба!

О дар ка. О, хай бог боронить нас! Сем е Н. Я ні над чиїм горем ніколи не сміявся; з яко го ж побиту стану знущатись над тобою? І в а н. Ех, Микито, jv\икито! Довго я мовчав, та вже так приходиться, що й мені треба сказати слово! Чорти батька зна що вигадуєш! Таке верзеш, що й купи не дер житься! Та отже тут і люди стоять, наші селяни; спита й їх, нехай котрий з них скаже, чи зможе Семен попрікнути кого шматком хліба? Сел яни. О ні, за це гріх сказати. Сем е н. Забудь, брате, те, ЩО колись було; нехай те лихо пливе за водою! М и кит а. Забути? Ні, скоріш перестане серце битись у грудях, очі мої не зглянуть на світ сонця, ніж я забуду, що я був і ЩО я тепер! .. О дар к а. Перестань, Микито! Вір моєму слову, ЩО ми тебе привітаємо, як рідного! Микита мовчить, СХИЛИВШИ ГОЛОВУ на груди.

Ти мовчиш? І в а н. Ну й кляте ж у тебе серце, Микито! О дар к а. Бачить бог, як мені жалко тебе, Микито! ЯК мені тяжко дивитись на твоє безталання, сердешний! (Плаче). Ми кит а (довго мовчuть, далі ледве промовив). Ну, робіть зо мною ЩО хочете!

Сем е н і О дар к а (весело). Отак би й давно! (Про стягають йо,иу руки). І в а н. Я тепер з радощів аж затанцюю! (П рисnівує й танцює). Гандзю, Гандзю кучерява, де ти в біса ночувала?. Ой-ой-ой, кляте колінко, як запекло! Микита заридав і впав на лаву. Завіса

Одміна друга в тій же хаті. М и кит а

лежить на печі, зодягнений в чисту сорочку;

Сем е н спить біля столу, на лаві; О дар к а на полу; І в а 11 долі, біля печі, на соломі. Ніч. Хату деколи освічує промінь місяця.

Ми кит а (він зітхає і стогне; скільки разів підведе го лову і ніби прислухається, мовчить. Через велику хвилину

підводиться). Поснули! .. Вони щасливі, їх доля сміється, Їх доля дбає; .а я, мов проклятий, мов матір'ю проплака ний, ні на хвилину не заспокою свого замордованого се

рця! .. Втекти звідціль, втекти якнайскоріше! .. Завтра ... Світ за очі звідціль! Щасливі! .. За віщо ж їм судилося те ща стя? Де ж моє щастя, де ж мої сили? Стратив я їх, блу каючи в степах безкраїх, в байраках темних! .. У тім, що минуло, були сили, миготіло й щастя ... Щастя? Чи знав же я його? Чи був я коли щасливий? Ні, ні! .. Я знав горе, од не горе! .. А втім, що буде, окрім кривавих сліз, окрім без крайого страшного горя, нічого не видко! .. І не приспиш його, того горя, не перебредеш його! .. Нема у мене ні бать ка, ні неньки ... Одну душу рідну - і серце моє, може, спо чило б... Нема ні брата, ні сестри! Страшно, страшно! Один, один, як билинка на голім полі! Всьому мирові світ сонця

надає

надію,

мені

воно

ніби

сліпить

очі,

гноїть

мою душу ... Настане день - я його клену, а ніччю ну джусь, чому не світає! .. Все в ·мені поламане, все пошма товане! .. (Мовчить. Довго стогне, а далі знов встає). Огид ло, остогидло мені моє життя. Та не маю сили вкоротати собі віку! А навіщо жить? Задля КОГО? .. (Задумався). Ох, нене ж моя ріднесенька, нащо ти мене породила? Краще б

було мене маненьким утопити, струїти, ніж маю я без спо чивку страждати! .. Куди ж я тепер подінусь? До кого при хилюсь? (Замовк). Де я? Ні, це сон! .. Як воно так стало ся, що я прихилився до благання мого ворога? .. Я у Семе на в хаті? Ні, я сплю! Щоб я бачив Одарку, бачив Семена,

Івана ... і серце мовчить?! Ні, я не сплю, я вмираю! .. Бо же, боже милий! (Пада навколішки). Давно, давно я не молився тобі; тепер хочу МОЛИТИСЬ тобі, хочу благати те бе! .. Без краю, без спочивку благати! .. Ох, не вмію я, за був молитись! А мені так багато треба благати! Чи вже в тебе, милосердного, щедрого, бракує задля мене й тієї ча стини талану, що має комашка маненька?" Нащо ти при мушуєш мене скорятись нікчемній долі, примушуєш вкло

нятись TO~IY, хто відорвав у мене половину серця? Чи, мо же, я аж надто мав того талану і занедбав його? Де ж мій талан, боже? Кому ж ти його, боже, віддав? Де ж твоя

сила, милосердний? Я ремствую, я нарікаю на тебе! .. За що ж ТИ одному даєш долю за долею, а у мене все оді

ймаєш?. (Довго плаче, далі схоплюється). Не хочу, не хо чу тобі я молитись! Я давно вже запродав душу свою дия волові! .. Сатано пекельна, де ж ти? Допомагай же мені швидше! Я за чуже щастя здихаю, караюсь, іду в домови ну! Не хочу я в домовину! .. Я хочу жить, але не людським, а пекельним життям! (Шукає під полом). Тут десь я її ба чив, тут! Де вона? .. Нема! .. Темно! .. І ТIі, місяцю, зраДІІВ мені? .. Де ж ти, бурлацьке сонце, чого захМ,арилося? Сві ти ж, світи, зраднику, уостаннє, а там хоч і навіки захо ваЙся·за хмари! .. Проміння на той час освічує хату.

(Побачив під полом сокиру). А, осьдечки вона! Радій, по мсто, лютуй, серце! (Підкрадається до Семена). Сем е н (крізь сон). Бог з тобою, Микито! .. Братом рід ним ти мені будеш ... Ми кит а. «Братом»! Сокира падає 3 його рук.

Свята, свята душе! .. (Прожогом кидається ао дверей, ухо

пився за одвірок і мовби зомлів). Боже, боже

милосерд

ний! Прости! .. Свята душа! .. І в а н (прокинувся). Хто це по хаті ходить? (Засвічує свічку). Це ти, Микито? (Підходе до нього). Що це з то бою подіялось? Ми кит а (хапає його руку). Цить, цить! .. Не буди Се

мена! .. «Брат»!

Чуєш: «Брат»!..

Не буди ж його!.. Спо

глянь на мене, я вже мертвець ... Зв'яжи мене, задуши!' .. Я не пручатимусь. Чуєщ я вже мертвець! .. Пташка ма несенька крильцем зачепе злегенька, і я звалюсь, як сніп ... Бачиш он сокиру? Візьми ж ЇЇ, затни мені голову,

ті.1ЬКИ

не

кажи

Семенові!..

(Шепочучи).

<;:вята,

свята

душа! І в а н. Микито, Микито, що це ти задумав? Чи вже ж

ти забув, що бог милосердний є на небі, котрий все це ба чить? .. Ми кит а. Цить, цить! .. Мовчи! .. Не гомони! .. Молись скоріше господеві! Він вчує твою молитву і обернеться до

твого благання! .. А я боюсь підвести очі ... (Припада до його грудей і важко диха). Одарко, Одарко! .. Нащо ти так любо глянула мені в вічі? Ох, задави ж мене, Іване!'

Бачиш ондеЧКІ1 сокиру! дИВИСЬ, як вона блищить! .. Я од вертаю

від неї ПОГ,1ЯД,

вона

ще дужче лисниться перед

очима ... РОЗУ~lієш, КУДІ! ~leHe неЧIIСТНЙ вів? Я звір лютий, скажений! ..

І в а н. Вгамуй своє серце, бідолаГ0! БаЧIIЩ господь од вів тебе від гріха! J\lо.1!!СЯ ж йому, :\lИлосердному. Ми кит а. Не вмію я ~ІОЛ!ПИСЬ! Не вмію і не насмію! .. І в а н. Зоставайся, кажу тобі ... Нащо ЛЮДЯМ показува ти своє горе, КО.1И у них і свого до пропасті. Якби зібрать СЛЬОЗІІ усіх таких бі:lолаг, як :\1И з тобою, то можна б бу ло увесь світ затопнть! .. КОГО ж ТІ! хочеш ЗДl!вуваТIf, роз жалобить своїми С.'1іЗЬМIІ? Люди байдужі до сирітських

сліз ... Ти не злодій, не душогуб!..

Ми кит а (вхоnив його за руку). Мовчи, мовчи! .. Ди вись, дивись! .. ОндеЧКI! нечистий простяга до мене свої за лізні пазурі ... Перехрести мене! Заховай, заховай мене від його пекельного погляду! ..

І в а н. Тобі знов невідь-що ввижається! .. Заспокойся! .. Ми к І! та. Ходім, пора ... Ходім туди мерщій! .. Туди, на кладовище, до батька, до неНЬКІ! ... Ондечки кладовище! .. А на батьковій і неньчиній могилі і хреста нема! .. Бачиш? Треба

попрощатись,

поблагословитись

далеку

дорогу .. .

Помру в степу; ніхто не побачить, ніхто й не поплаче .. . Прощай, село, колись рідне! Прощайте, батьківська і не

ньчина могила ... Прощайте всі ... Прощай, Одарко! .. А чи ти згадаєш КОЛИ бідолашного Микиту?. Ох, мовити уостаннє: «Прощай, Одарко! .. » Орли ло, ВИК.1ЮЮТЬ очі, вирвуть з грудей серце ... А! шматують' .. Не жа.'ІЬ ~1eHi свого серця! .. І в а н. Ти все лютуєш?. Заспокойся! Все тобою маріє! Тн ще будеш жити ...

Ми кит а. Ні вже ...

хочеться

жит!!! ..

як тяжко ви розірвуть ті Нехай рвуть,

С:\lерть перед

(Лякається).

Одійди, сатано! Геть! .. Бачищ як очі його горять! ..

І в а н (убік). Шо не з ннм ВЧИНlIЛОСЯ? (До нього). Опа м'ятайся, Микито! .. Горенько \Іені з тобою! .. Ми кит а (тремтя'lU). Проказуй ~ІО,l!IТВУ, а я за тобою

ПРО~IОВ,1ЯТlВIУ! .. Боже, боже, боже! (Хшшється за груди і встає). Шо це зо ЧI1ОЮ) .. J' мене у грудях холоне! .. У очах світ темніє! .. Світ!!, спіти, ~lісяцю-зра;J:НІ!КУ! Я вмирати не хочу, не хочу! .. Вод!!, хоч рісочку вод!!! .. Боже, не карай мене! .. Іп;!!!

ВИХО.:ЩТЬ.

Вона, ондечки вона. Одарка! .. Ти, ти, зоре МОЯ?. ТИ при йшла до мене? Ти вже не боїшся мене?. Сюди ... Руку, дай

твою руку до голови ...

як мені легко, Одарко, Одар ...

Од ... (Помирає). І в а н (увійшов 3 кухлем). Бідний, сердешний страдни ку! Боже, прийми його грішну душу!.. Семене, Одарко, вставайте!

Сем е О дар І в а н. О дар

н (встав). А що таке? к а (побачила долі Микиту). Що це з ним? Не здолав, сердега, свого горя! к а (журливо). Помер?! Завіса

М. КРОПИВНИЦЬКИЙ

ПОШИЛИСЬ У ДУРНІ Шутка-оnеретка в З-х діях

ЛИЦ ЕД

11:

Мак сим І( У к с а, багатий міщанин, мірошник, удовець. Ори шк а, старша його дочка, літ 19. Ст е пан Др анк о, багатий міщанин, коваль, удовець. Гор п и н а, старша його дочка, літ 18. Ант О н, наймит І(уксів, молодий парубок. В аси л ь, наймит Дранка, молодий парубок. Ска кун е Ц ь, волосний писар. Н и ч и пір, захожий чоловік, літ 30. Гос т і і нар о д.

Діється в містечку.

ДІЯ

ПЕРША

На кону 3 обох боків плетені тини, з-за котрих виглядають хати, по вітки, амбари, хліви, комори і інше_ Під тинами лави. З лівого боку господа Кукси, 3 правого - Дранка. За господою Кукси видко водяного млина, за господою Дранка - кузню.

я в А

млина виходять Кук с а

Ант О н.

Кук с а. Отак ось, як бачиш, любий мlИ козаче, Куди оком згляну чи ногою стану, Скрізь кривда панує та правду гальмує.

Ант он. Ох, правда, паноче, що і так буває. Це вже так сказали, як пером списали. р а з о м.

Ох, тяжко, тяжко, жить у світі важко. Кук с а. Так, як шашоль, точе серце тобі й душу, Розум так здавило, як мущир папушу, Що вже далі буде, чи вгадають люди?

Ант О н. Ох, правда, паноче, і т. д.

Кук с а. Доглядай, доглядай, кажу тобі, більш як сво го ока! Ант О н. Та вже не турбуйтесь, хазяїн, ніхто вам так не потрапить догодити, як я; надійтеся на мене, як на кам'я ну гору! Кук с а. От одного тільки ніяк я не розберу: за віщо ти так ненавидиш отого бабського роду?

Ант О н. За віщо? довго розказувати! А тільки як по бачу молодицю, а

найпаче дівчину, то так мені з душі і

верне, мов муху проковтнув ... А ваших дочок ненавидю че рез те, що ви мені, хазяїн, дуже полюбились, і жаль мені вас, просто біда, як жаль, шо ви так з ними бідкаєтесь! ..

Кук с а. Ох бідкаюсь! .. А ти не гніваєшся на мене, що я тебе частенько ганяю або по зубах дам? .. Ант О н. Борони мене боже! Хазяїн може й спати, і гу ляти, і на те він є хазяїн; а наймит повинен щодня й що ночі працювати ...

Кук с а. Розумно міркуєш! .. Ант О н. З нашим братом, з наймитом, без лайки або без бійки не можна. Нас треба бить, та ще й добре, бо ми дурні! ..

Кук с а. Три місяці ти в мене служиш, а я тебе вже так уподобав, як рідного сина! ..

Ант О н (цілує йому руку). І я скажу, що не знаю, чи любив я свого батька так, як вас люблю! (Помовчав).

Давно вже я хочу спитати вас, бо знаю, що ви один на всім світі скажете мені достомітну правду: навіщо оті ба би на світі?

Кук с а. А й справді, навіщо вони? Ант О н. Без бабів, здається, краще б жилося на світі. Кук с а. Краще б? Так, так! .. Ант О н. Так нащо ж вони, оті баби, на світі? Кук с а. Не скажу, голубчику, не скажу! .. Скільки ра зів і я міркував над цим заплутаним ділом ... Звісно, бог

сотворив!

Ант О н. На спокусу? Кук с а. О, о! Якраз за хвоста упіймав! .. Іменно на спо кусу!

Ант О н. От спасибі, що ви мені це сказали, а то я мо рочився, морочився! .. Тепер ви мені розв'язали рота ... От хоч би сказать про Оксану, сусідську наймичку ... Кук с а. Що таке?

Ант О н. Я позавчора бачив, як ви отам за повіткою же нихалися з нею!

Кук с а (тривожно). Що? Бачив? Ант О н. І чув, як ви їй казали, що купите на спідницю моднього ситцю і платок ... Кук с а. Чув? (Убік). Попався. (До нього). Ти чув? Гляди ж, не проговорись сусідові Дранкові ... То я хочу її переманити до себе у найми. А н 'І О н. Нащо ж ви мене обдурюєте? Бачите, як я пе ред вами викладаю всю свою душу, а ви ... Я ж чув, як ви їй сказали: «Вийди, як стемніє, на леваду! .. » Кук с а. Не казав! Ант О н. Ні, казали, іменно казали! Кук с а. Далебі, що про леваду я ні слова не казав! ..

Ант О н. Ну, може, це мені тільки почулося! .. Одначе я

зараз-таки тоді подумав: «Чи не диявол то під дівочою одежею скушає мого хазяїна?» Кук с а. А що ти думаєщ може ... Ант О н. Піду ж я, думаю собі, до попа попросю його, щоб він одмолитвував мого хазяїна! .. Кук с а. до попа? Чи ти ж не здурів?

Ант О н. Я Ж ще не ходив, а тільки наважився! ЯК я знаю, що піп має вас за чоловіка богомільного і богобояз

...

ливого

Кук с а. Так, так ... Я такий, такий справді! Ти не ходи до попа, а я краще сам йому признаюся на духу!

Ант О н. Нехай би та Оксана до мене липла, це не ди во б було, бо я парубок і молодий чоловік; а що ж їй на вас уподобалось? Кук с а. Скушеніє, диявольське скушеніє!' Ант О н. Вже ж не лисина ваша? Кук с а. Що таке?

Ант О н. Я той ... Я помилився! .. Я хотів спитать, чи не гроші ваші її скушають? Кук с а. Які гроші? Ант О н. А ті, що ви на тім тижневі переносили уночі на леваду у полив'яному глечику ... Кук с а. Не переносив! ..

Ант О н. Шкода тільки, що я не бачив, куди ви переховали той глечик!

Кук с а. Не бачив?

Ант О н. Якби я бачив, то зараз би взяв їх ... Кук с а. Взяв би?

Ант О н. Чого ви так злякались? Я ж кажу, взяв би їх, приніс би до вас та й сказав би: ховайте краще ваші ко питали!

Кук с а. Справді? Ант О н. Я зроду не брехав. Кук с а (дивиться на нього). Отже я не розберу теб~, що ти

за

людина

...

Ант О н. Я? Сама правда! Кук с а. Може, може! .. Ну, та й бойкий ти на словах! Ант О н. О, Я на словах, як на органах!

Кук с а. Бачу, бачу! Музикант! Хе-хе-хе! Ану, подивись мені в вічі! Антон ДИВИТЬСЯ.

Здається, що ти не брешеш. Ну, то я ж оце піду, а ти тут доглядай за дівчатами.

Ант О н. Та вже не бійтесь, і ока не заплющу! Може, й радий був би заплющить хоч одне око, та коли ж мені так баби починили, що сон У мене навік одняли! Кук с а. Ну, прощай до якого часу!

Ант О н (дога ня ззаду і кричить). Слухайте, хазяїн! Кук с а. А що там ще таке? Ант О н. Ви вже, пожалуста, не зачіпайте отієї Оксани, нехай вона скисне!

Кук с а. Скушеніє, чисте навожденіє! Та нехай вона ... Нав'язалася ... А люди і почнуть пащекувать ... (Пішов). Ант О н. Ну, коли б мені удалось ще тебе піймати хоч на одній провині, тоді б ми з тобою потягались!

51 Ті ж і

ВА

В аси л ь

(виходить з кузні).

Ант О н. Ну? В аси л ь. ні ну ні тпру! Ант О н. Погано пан пише! Ну, а я свого огаря трохи гнуздаюl Ось-ось скоро й цурку надіну на губуl В аси л ь. А знаєш, братухо, що я дещо придумав? Ант О н. Кажи що! В аси л ь. Коли вже діло доходить до нікуди, то треба на хитрощі пускатись! Ант О н. Я це давно знав і так і роблю! Бо в світі на гроші та на господарські достатки більш бідних людей, ніж багатих, а що на розум бідних, то ще більш. І ті лю ди, що живуть в достатках, здебільщого мають дивну на туру: вони не можуть ступить і одного ступня без пово диря, а інші то ще й гніваються, чом їх за ніс не водять! .. В аси л ь. ЯК же це так? Я й не розберу! .. Ант О н. А ось розміркуй! Наприклад, от скажу про мо го хазяїна: коли б я не запевнив його у тім, що ненавидю бабського роду, чи він дав би мені під пригляд своїх до чок?

В аси л ь. А й справді! Ант О н. Перш він боявся вийти за подвір'я, мучився, сердешний, не спав спокійно, не їв, не пив. Все йому зда валось, що його дочки за хлопцями бігають ... А тепер він пішов собі до людей безпечно. Стало бить, я водю його за ніс йому ж на користь! В аси л ь. Ну, та й хитрий же ти!

Ант О н. Та й ти ж на хитрощі пускаєщся?

Вас и л ь. Моїми хитрощами я тільки себе дурю! Скажу тобі, братухо, що без Горпини мені краще в ополонку го ловою! .. Ант О н. От ще що вигадав!

Нехай накладають на се бе руки ті, за котрими є кому жалкувати; а наш брат, бі долаха, загине не своєю смертію, то скажуть: «Туди йому й дорога, ледацюзі!» Я теж кохаю Оришку, а що ж ти вді єш? Треба хитрувати: не можна через тин - лізь попід тин! .. В аси л ь. Ти мені щодня одне й те ж кажеш. Кажу то

бі, що мені не ждеться! .. Ні, я рішив! Оце я зараз несу ро боту в містечко та забіжу до писаря, він мені родак, і щось-то вже він мені та порадить! Я чув, що мій хазяїн не сьогодні-завтра дожида жениха з города, хтось-то має

приїхати сватати Горпину! .. Ант О н. І мій натяка частенько про якогось жениха, теж з

города.

В аси л ь. Піду упаду прямо писареві в ноги, нехай ви зволя обох нас! .. Ант О н. Яким побитом?

~B аси л ь. Про те вже він знає. (Пішов). Ант О н. А може, й справді писар що-небудь придума? Чув я, що писарі на ці штуки великі майстри. Що ж це Оришка й досі не виходить? Сказала ж: «як тільки батько з двору, то зараз і вибіжу!» (Побачив Оришку). Іди, Ори шко, не бійся! Батько ондечки, вже ледве манячить. Пі шов по людях гроші правити за перемол, то, може, там і геть-то загостюється

... ЯВА

Ори ш к а

3 Ант О Н.

Ори ш к а. Ох, я так вся і тремтю! Ант О н. Бог зна чого ти лякаєшся! Ори ш ка. де ж пак! Нещаслива наша доленька, що й побалакати не доведеться до ладу ...

Ант О н. Що ж, коли батько твій, бач, все гне на те, щоб до його дочок сватались дукарі або купці. Ори ш к а. Ох, горенько тяжке! «Віддам,- кажуть, тебе хоч за старого та беззубого, аби б за грошовитого!» Ант О н. То-то Ж бо й є! Що не кажи, а велике діло гро

ші! А ти послухай батька, покорись йому та йди хоч за чорта лисого!

Ори ш к а.

Бог з тобою, Антоне, як це ти говориш? Ти

гніваєшся за щось на мене? І через те так кривдиш мене? Чи я ж тобі У чім зрадила? Ант О н. А то ж і ні? На глум я тобі здався, чи як? Он і вчора цілісіньку ніч виходив по леваді,

а ти й не при

йшла! .. А я ходю, як дурний ... Мало не до світа блукав та виспівував! (Промовчав). Ну, Оришко, що ж, надумалась ти про те, що я тобі казав?

Ори ш к а. Скажу прямо батькові: віддайте мене за Ан тона!

Ант О н. Коли Ж то-буде? Ори ш к а. ЯК тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті! ..

Ант О н. Це буде якраз на маненького Юрія, як рак свисне! Ори ш к а. Вони інколи бувають таки дуже добрі!'

Ант О н. На Миколи та й ніколи! Ори ш к а. Я скажу їм прямо, що не переживу розлу чення з тобою!

Ант О н. Переживеш! Ори ш к а. Ох, яка твоя мова уразлива! За що Ж, милий, ти вражаєш Украй моє серце? Чи вже ж справді ти думаєш, Кохання минеться?

Ант он. Хоч думаю не думаю, Серця я не змушу: Воно ниє, воно рветься, Гадиною в'ється!

Не приспить його й не споє Сон-трава, ні рута,

Одна смерть його загоє Та зілля-отрута. Ори шк а. Нащо ж смерть, нехай надія

Обгортає душу, Бо без неї, як без сонця, Загинути мушу.

Ант О н. Занехаяв я надію І думки залишив, Тільки серце пориває, То квилить, то умліває ... Не приспить його й не споє Сон-трава, ні рута, Одна смерть його загоє Та зілля-отрута.

Ори ш к а. Годі, милий, орле сизий, Годі ж сумовати; Станем щиро у господа )10леньки благати!

Оришка

Ант он. Боже милий, милостивий, Зг ляньсь на нашу долю, Спаруй серця наші й душі, Вчини святу волю! Хоч благаю - не вблагаю, Горя я не змушу,Бо немає йому краю: Воно палить душу.

Ант О н. Одначе я все-таки

боюсь вірити тобі!

Бо

не

можу я свого серця заспокоїти!

Ори ш к а (глянула убік). Ой лишенько, батько вже вер таються!

Ант О н. Чи Й справді? (Глянув убік). Так, так! Вже його лихе несе! Слухай, Оришко, підемо напропале? .. Ні? Чого ж ти мовчиш? .. Ти бачиш, що серце моє вогнем по няло! Ну, то як собі знаєщ а тільки слухай сюди: хоч би там і смерть, а щоб ти сьогодні була на леваді! .. Ори ш к а. Буду, хоч смерть, а прилину, мій орле! Пїшли.

я ВА

1\ у к с а

ВИХОДИТЬ засмучений і сідає на лаві.

Кук с а. Втомився! Не так від ходи, як від тих думок, від того клопоту! Куди не піду, так думка ноги й поверта

додому. (Співа).

Чи мені ж хоч марилось, А чи у сні верзлось, UЦоб отак на старість Сумувати прийшлось? За що ж, за що, за що Ти мене караєш,

у землю вганяєш, Сили відіймаєщ Господи! за що? Доти Доти Доти Доки

я я й я

був щасливий, й не журивсь, не знав смутку, не женивсь.

Нащо ж, нащо, нащо Жінку собі взяв, Дітвори придбав, Клопоту зазнав, Господи! нашо? Сумую я й нудюся, Світ мені остогид, Бідкаюсь та б'юся, ЯК та риба об лід. Куди ж, куди, куди Подінусь З журбою, З тяжкою нудьгою, З такою сім'єю, Господи! куди?

Гай, гай! Не поможе, милий боже, і воскова свічка! І за які гріхи покарав мене господь отим нікчемним зіллям? Ну нехай би сказать одна, нехай би вже й дві ... Ну ще й

три сяк-так! А то аж п'ять! Оришка, Палажка, Оксана, Тетяна ще й Івга! Ну, як ти даси їм ради? Це ж не те, що там, як, бува, у млині що-небудь поламається, кулак чи порплиця: цюк раз, цюк удруге - і полагодив! А тут щоденна, щохвилинна біда! ..

Ант он (3 Амина). Хазяїн! Вже Гаврилове жито змоло лось; чиє тепер засипать: шинкареве чи дякове? Кук с а. Засип шинкареве. З шинкаря швидше гроші виправиш, а з дяка попоправиш!

Антон пішов.

(Оглянувся). ЯК це Антон постеріг, що я переховував гро ші? Добре, що я після того ще раз їх переховав! Антон підкрався ззаду і дивиться з-за плечей.

(Думає, ЩО то собака спинається, кричить). Пішов, Ряб ко! .. Скільки ж це у мене бракує до п'яти тисяч? З собою приніс сорок сім рублів. (Знов кричить). Пішов, Сірко! .. Та у малій скрині під замком шістсот тридцять чотири, та в глечику на леваді чотири тисячі ...

Ант О н (з-за плечей). А як змелю шинкареве, тоді чиє засипати? Кук с а (хова гроші). Чиє хочеш! Антон пішов.

Ні, мабуть, як ляжу спати, тоді й полічу; нема кращої до

би лічити гроші, як уночі: ніхто не мішає! (Помовчав). От старша дочка, Оришка, та вже й зовсім приспіла, до па

рубків аж горить ... А як той будяк! А вже швидш випихай його й не поквапиться ... А

за нею вже й менша пнеться вгору, звісно, коли це зілля пристигло, то з двору, бо як перестигне, то ніхто женихів, як на злість, нема та й не

ма! Тут би, мовляв, віддав би й за півня, коли б тільки

срібне пір'я ... Ну що, якби до Антонової вроди та грошей хоч рублів п'ятсот, та волів пар зо три, та земельки ... ОТ

би зятем був би! .. Чи й справді ж Антон так ненавидить бабів? ЯК він постеріг мене з Оксаною?. Здається, так вже оберігаєшся, отже ж і постеріг! Мабуть, недаром чо ловікові дано два ока ... Одначе я думаю, що на бабу мало й двох очей, то вже таке проклятуще зілля, що за ним і в

чотири не потрапиш! Хоч би сказать і про мою покійну жінку

...

Ори ш к а (з хати). Тату! а де я візьму муки на варе ники, чи у млині, чи ... Кук с а. Кортить тебе у млин? Тьфу! Все забуваю, що у мене Антон служить; ну, з цим навряд чи пожиркує! (Гука). Піди у млин, нехай Антон візьме коряк з якого там купецького лантуха. Піди, піди та поцілуй його! (Ре гоче). Ори ш ка. З якої речі? Шлуйтесь самі з ним, коли він вам так до вподоби! (Пішла). Кук с а (сміється). Мабуть, вже коли-небудь впіймала від Антона облизня!

ЯВА

1< у к с а

Д ран к о.

Дранко кричить у себе на дворі: «І слухати не хочу! Знаю, які печериці підеш збирати! Сиди мені в хаті, як пришита! Що?. Ну, ну, ти в мене поговориш! Що? Підеш-таки? То й не вертайся до двору!»

К. у к с а. Чого то мій сусіда так розлютувався? Д ран к О (виходить). Це кара господева ! ні вдень ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!' ..

Кук с а. Добридень вам, сусіде! Д ран ко. Ні, вже, мабуть, мені, доки й світ сонця, доброго дня не бачити! Кук с а. А що там таке трапилось? Др анк о. Відчепіться ви від мене! Раз поз раз лип нете до мене, мов смола до підіска;

щодня лізете мені в

вічі з своїми питаннями, як пил з вугілля! .. Здається, до бре вже знаєте мій клопіт!

К. ук с а. А, то ви все про теє? Др анк о. Та вже ж не про онеє! Он у вас від п'ятьох клопоту того повен

міх, аж голова облізла, а в мене їх аж сім ... Я вже не раз кажу, що краще б мені кувадло надесятеро тріснуло, ніж отака щоденна гартівля! Кук с а. Та хай би мені щодня лотоки трощило в цурки, опуст засмоктувало! Д ран ко. Та що вам? Кук с а. ЯК що? От тобі й здрастуйте! Др анк о. У вас же їх тільки п'ять! Кук с а. Але ж і п'ять ...

Др анк о. Але ж не сім ... Кук с а. Але ж і п'ять, кажу! Др анк о. Але ж і не сім, кажу! Гапка, Пріська, Гор пина, Хотина, Секлета, Ялина ще й Хівря! Кук с а. Оришка, Палажка, Оксана, Тетяна ще й Івга ... Воно конешне! .. Др анк о. То-то Ж бо й є! Ціла вармія!

К. у к с а. Цілий шкадрон! Та адже. ж, кажу,

п'ять в

рощот треба взять!

Др анк о. Але ж, кажу, й сім, по бублику всім ... Хоч візьми забирай на віз, притягни рублем та й вези на торг! Отакого жигала достань у печінки!

К. у кс а. У голові неначе у десятеро ступ товче! Др анк о. Нехай би товкло, чорт його побери; а тут серце спересердя перепалило тобі, мов на жужелицю! ..

Кук с а. Чи не хочете понюхать свіженької?

(Підносе

тавлинку).

др анк о. Добре!

Вже я чхаю і без табаки.

(Нюха).

Я ж кажу: нехай би була одна! Кук с а. Ну й дві ще нічого! Др анк о. Та воно й три невелика ще печаль! Кук с а. Ще й три СЯК'так! Д ран ко. То Ж не сім? Кук с а. Або ж і не п'ять?

Др анк о. Але ж не ... Атчхи! (Чхає). Кук с а. На здоров'ячко! Др анк о. Дякую! Міцна табака! .. У кого купували? Кук с а. У Свирида. Д ран ко. У того, що чотирьох дочок має? Сердега, певно, нарочито робе таку міцну табаку, щоб занюхать своє горе

...

Кук с а. Еге ж. З кришталем. Кришталь з розбитих стаканів товче та підмішує у табаку, щоб ... щоб ... щоб щипало у носі! Бо так, каже, вже не берьоть .. . Др анк о. До всього добирають скуства! Кук с а. А так ... Світ уперед іде ... Др анк о. А що, як нове веретено? Кук с а. Черкає потроху. Др анк о. Черкає? Кук с а. Еге, черкає! І вже інколи думаю собі: чи не стоять наші хати на такім грунті, що він такий плодючий

на той баб'ячий рід? з Дранкового двору чутно гавкання.

Д ран к О (хутко nід6іга до свого тину і загляда у двір). Собаки загризлись! Он вже Василь повернувся. (Гука). Іди ж, іди до кузні, нічого там переморгуватись! Кук с а. А він хіба туди? Д ран ко. Ні, тепер вже не помічаю, а перш трохи стріляв ... Тільки моя Горпина до нього ... Кук с а. Горить? Д ран к о. Аж пашить. Кук с а. Отак моя Оришка до Антона, тільки що Антон не таківський ... Кук с а. Не вірте! Кук с а. Ненавидить бабів! Др анк о. А я вам кажу: не вірте! От за Василя то голову покладу під кувадло! ЯК тільки котра з дівчат на вернеться до кузні, то він зараз розігріє жигало та так у

вічі й штрика!

І( ук с а. Не вірте! Д ран к о. Розказуйте! Кук с а. Не вірте, кажу вам! Др анк о. Говоріть собі! І( У кс а. Ох-хо-хо! Так за що ж, за що ж на мою голо ву звалилось таке горе? Воно, мов на пшоно, потовкло мою душу, мов на крупчатку, подерло моє серце!

Д ран к о. Нехай би там дерло, то пусте діло! .. А тут мов обценьками здавило тебе і ріже тобі душу, як крицю u

тупии

терпуг

...

І( ук с а (співа). За що ти, боже, Стр уїв мій вік?

Др анк о. Безщасний на світі Я чоловік! І( ук с а.

Ой чи вже ж мені щохвилі І(лопіт той тримати? Др анк о.

Чи вже ж мені супокою І хвилі не мати?

І(укса

Дранко(разом). О-о-о-о-о-о! .. Згляньсь надо мною! Дай хоч хвилину В день супокою!

Др анк о.

Ой чи думав ти, Степане, UЦo така біда настане? І( ук с а.

Чи гадав же ти, Максиме, UЦo така біда настигне?. Др анк о. Хоч повісся, Хоч вдавися! І( ук с а.

Хоч здурій Або сказися!

Кук саД ран к О (разом). Або сядь, мовчи та диш, ОТ тобі, Гандзю, книш!

Кук с а. Коли б знав те лихо, То зроду б не женивсь!

Др анк о. Коли б гадав горе, Краще б удавивсь!

Ку к с а. ЯК п'ять дочок мати, То краще здуріти! Др анк о. Ні, з сьома дочками Віку не дожити!

Дранко

Кук с а (разом). Ох-ох -ох -ох -ох -ох-ох, Безщасна доле!

Яке я терплю Тяжкеє горе!

Др анк о.

Ой чи думав ти, Степане? і т. д. Кук с а. Чи гадав же ти, Максиме? і т. д. Єсть же в світі люди, Що горя не мають.

Др анк о. Замість семи дочок Одну собі мають.

Кук с а. Інший одну має Та й ту проклинає. Др анк о. Ох, правда, сусіде, Що і так буває.

79.

Дранко

Кук с а (разом). Ох-ох-ох-ох, 3гляньсь надо мною, Дай хоч хвилину

В день супокою. Др анк о.

Ой чи думав' і Т. д.

дворів чути регіт.

Ій-богу, вже Горпина викрадається кудись! Де б мені ду бину зачепити? Постривай же, я тобі дам печериці! (Витя гає 3 тину кілок і біжить в подвір'я). Кук с а. Піти ще у млин, чи не засну хоч трохи?. Та, може, заспокоюсь.

Ант он (nостерігши його, кричить на Оришку). Убирай ся, убирайся з млина, нічого тобі тут засиджуватись!

Кук с а. Ай, молодець Антон! (До Оришки). Поцілуй його, Оришко, то він зараз подобріша! (Регоче). Ант О н. ЯК ви, хазяїн, отак будете повчати ЇЇ, то я й рощоту попросю! Кукса сміючись пішов у млин.

(Тихо). Та то я нарочито ...

я ВА Ори ш к а

виходить усміхаючись.

Ори ш к а. Ну, та й не хитрий же Антон? ЯК достоміт но удає з себе сердитого, ніби й справді ненавидить мене ... А вже як він мене любе, як кохає, то й не знаю, чи змо же який і.нший парубок кохати так дівку! І цілує, і при гортає, і щебече .. ! І так же то любо тоді стане на серце

ві та весело! (Співа). Любий Антоне, Мій ти соколе, Ти ж мій коханий, Ти ж мій жаданий! ЯК мені любо Вкупці з тобою!

Не зрадь же мене,

Мій ти соболю! Моя ти Думко,

Мій ти кришталю, Тебе Ж, серденько, Щиро кохаю.

ЯК мені любо іт. д. (Пішла в хату).

ЯВА Д ран к О

r ор п и н а

7 о р п и н а.

(ідучи через кін). Я ж вам кажу, що зараз

вернусь!

Д ран ко. А я тобі кажу: вернись! Вернись зараз мені, бо ноги поперебиваю!'

r ор пи на.

А я вам кажу: не вернусь-таки. (Пішла). Др а н ко. Ах ти ж анахтема! (Кидає вслід їй палицю

і попа да вСкакунця).

ЯВА Дранко

CKaKYHeц~

Ска кун е Ц ь (підняв палицю). Ну що ж, як оцей доку мент та представлю я до особи мирового судді? Др анк о. Вибачайте, то й ненароком! Ска кун е Ц ь. Що мені з вашого «вибачайте»? моїй особі могли оцією особой ноги поперебивать. Д ран ко. Вибачайте, будь ласка! Ска кун е Ц ь. Знов «вибачайте»! Чудний народ!

Ви

Др анк о. А чого ж вам ще? Ск ак у н е Ц ь. Не доводя до особи мирового 'судді, предлагаю вашій особі заплатить моїй особі руб серебра. На це вам даю строку три дні. Це одна стаття. А другий параграф: маю до вас листа з города.

Др анк о. Листа? давайте мерщій! (Убік). Певно, від Лахтійона Хведоровича з города! Може, про що цікаве пише?

Ска кун е Ц ь (гука в двір Кукси). А хто там є живий? Скажіть хазяїнові, що маю до нього лист з города І

81.

ЯВА Кук с а хутко

виходить 3 млина.

Кук с а. Кажете, листа до мене принесли? (Убік). Певно, хтось з приятелів чи не жениха рає?. Д ран ко. Давайте ж мерщій, бо мені ніколи! Пи с а р. Ніколи не треба хапатись! Хто хапається, той тільки діло псує, так і в псалтирі показано: хто спішить,

той людей смішить ... Так-то, приятелі мої любезнії і ми лостиві государі. Кук с а. Пожалуста, мерщій давайтеl Пи с а р. Що?

Кук П и с Др а Кук ту

с а. Та лист же! а р. Який? іІ ко. А, які-бо ви! Тут повна голова клопоту! .. с а. Аж гуде в голові, як У млині, від того клопо-

...

П и с а р. Слухайте сюди, я вам розкажу одну причту. І хав один чоловік через вузенький місток, а йому назу стріч полупанок. «Звертай!» - кричить полупанок. Той мовчить. «Звертай!» - кричить удруге. Той таки мовчить. Полупанок баче, що неперевага, вже промовив стиха: «Будь ласка, зверни, чоловіче добрий». А чоловік тоді і одмовив: «А де ж ваше здрастуйте?.» Кук с а і Д ран ко. Хіба ж ми з вами не здрастувались? П и с а р. По справці оказується, що ні! Др анк О (простяга руку). То здрастуйте!

Кук с а (теж). Моє поштеніє! Пи с ар (стиска руки). Доброго здоров'ячка! ЯК ви собі поживаєте? Др анк о. Та так, поманеньку! Кук с а. Полегеньку: то скоком, то боком! П и с а р. Ну, слава богу! Що ж У вас тут нового? Др анк О і Кук с а. О, вже знов почали! Та мерщійбо! .. П и с а р. Чого це ви до мене прилипаєте? Др анк О і Кук с а. Та де ж листи? П и с а р. Листи? Листи там, де їм слід бути,- на дереві! Др анк о. Та ні, листи ті, письма? Кук с а. Те, що чорнилом по бумазі ...

Пи с а р. А, письма? У волості!

Др анк о. То так би й казали зразу! біжимо, сусіде? Кук с а. А що ж, пошкундеЛЯЄl\lО. П и с а р. Волость замкнена.

Д ран к О

Ку к с а.

(До Кукси). ПО-

А в кого ж ключ?

П и с а р. У кого належить йому по закону бути. Закон показує: «Печать у старшини, бляха у соцького, книга у зборщика, а ключ у писаря!» Писар єсть ключ до всяких

Дlлов

,...

Др анк О і Кук с а. Так одімкніть! Пи с а р. Одімкнуть не штука, коли б не заржавів ... Др анк о. Лоєм помастіть ... Кук с а. Або олинавтом ... П и с а р. Не безпокойтесь! Я всі свої арихметики без вас понімаю! Д ран к О і Кук с а. Ну? П и с а р. Не нукайте, не повезе ... А як засіпаєте, то ще й хвицать почне!

Др анк О і Кук с а. Морока з вами, та й годі! П и с а р. Скажіть мені, любезнійші мої приятелі і ми лостиві государі: як ви збираєтесь куди їхать, чи ви годує те коней?

Д ран к о. Хто ж цього не зна? Кук с а. Не погодувавши, не поїдеш! Пи с а р. І оброку даєте? Д ран ко. ЯК не даси вівса, не побіжать! Кук с а. Що й казать, з двору не рушать - пристануть. П и с а р. Стало бить, їхати: тпру? Д ран к О і Кук с а. А так, так: тпру! П и с а р. От вам і вся політика! Розумно вам? Д ран к О і Кук с а. Ні!

Пи с а р.

Так слухайте ж, я вам

розтовкую

пунктах і по параграфах:

Как без політики жити На цім химернім світі? Чи викрешеш з кременю Вогню без кресала? Чи солодко їсться Борщ голий без сала?

А коли до смаку Пампушки без часнику, Без олії галушки Або риба без юшки? Не знаю, панове,

усе

по

Как на ваші зуби, А я від тії страви Одвертаю губи! Кожний писар споконвік Політичний чоловік: Нельзя йому слова свої На вітер пускати, За все він повинен Требувати плати ... Бо волосний писар, Што в слюсарні слісар, Што у плузі чересло Або в човні те весло. Не знаю, панове, ЯК вам це здається? Я ж маракую, . Што скрізь так ведеться! Тепер візьмем кого з селян, Не з . грошовитих, а з бідних мирян:

Чи знайдеться хоч один Такий вже не ласий, Щоб йому перед різдвом Не снились ковбаси, А у піст тарань, чахонь,

Оселедець часом, Після ж чарки, на похмілля, Хрін та редька з квасом?. Не знаю, панове, Што частіш вам сниться, А што тій бідноті, То щоніч м'ясниці! ..

От грошовитий - то інша стаття, Тих безпечніше повсякчас життя: Не потіє, не хворіє, Карбованці ліче, Усіх гонить, зневажає І всім дулі тиче! Люди всі йому мовчать, доки грошики бряжчать! .. І довіку, добрі люди, Грошовитий в шані буде, Бо гроші над нами Завжди керують, За гроші і дурні Розум купують!'

Тепер, панове, скажіть мені, Как без політики жить на селі? Чи можна ж нам, писарям, Ворони ловити, Коли світ такий настав, Што краще й не жити? Потому я й не дрімаю І, де должно, запускаю, Будто би для ради штуки, У чужі кишені руки ... Не знаю, панове, Как це вам здається, А меж нами, писарями, Вездє так ведеться ...

д ран к О і П и с а р. почити

Кук с а.

А листи ж наші як?

Тепер я піду додому, пообідаю та ляжу вІд

...

Др анк о. Та це вам замарудилось подратувать нас, чи як? Кук с а. Нічогісінько не розберу! П и с а р. Одначе прощавайте! Завтра, як не забуду, то принесу вам листи.

Др анк О

Пи с а р

Кук с а.

Та це до завтрього ждати?

(дивиться на обох). Ач, які нехитрі! Ну, как

видю, то з вами з невиразимою хволозопією недалеко дої

деш: чи ви справді, чи прикидиваєтесь? Невже ви зовсім не догадались? Др анк о. Я ні, я зовсім недогадливий!

Кук с а. А мені розжуйте і в рот положіть, то Я й тоді не догадаюсь. Хіба вже скажете: їж! А то так і буду стоять,

П и Др П и Др

роззявивши

рота.

с а р. Справді? анк о. А так, так! Вони у нас такі! с а р. Стало, будем говорить прямо? анк О і Кук с а. Прямо краще!

П и с а р. Как упрямо, так і прямо! Уплатіть мені, то й листи зараз получите! Др анк о. Так би зразу й казали! Кук с а. А то й почали закидать про коней та про овес! Др анк о. Та про якусь політику! П и с а р. Таксу ви мою знаєте? Д ран к О і Кук с а. А яка?

Пи с а р. Перш була по п'ятаку, а тепер возвишена гривенику! Бо скрізь тепер ідьоть на повишенієl

по

Кук с а (убік). От чортів дряпіжник! (Виймає з кишені гроші). Нате вам!

Пи с а р. А вам звольте лист. Др анк о. Звольте і мої! (Дає гроші).

Пи с а р (дає лист). Пожалуйте і вам! Кук с а (обійшовши трохи, мане пальцем писаря).

На

часиночку!

Др анк О (тож мане собі). На хвилиночку! Пи с а р. Чого? Кук с а. Милості просю! Др анк о. Будь ласка! П и с а р. Такса теж возвишена: за прочитаніє десять ко пійок, за одписаніє - двадцать. Голос 3 ДBO~Y Дранкового:

«Тату, ідіть, до вас паламар чогось при йшов!:<>

Др анк о. О, слава господеві! чита! (Пішов у свій двір).

Той

мені

даром

про

П и с а р. Гривеник з кармана вилетів!

Кук с а. От щасливий мій сусіда: обіходиться ... Зділайте милосты

йому

все

дурницею

Пи с а р. Ну?

Кук с а. Прочитайте, що тут надряпано, а за платою не постою! ..

Пи с а р

(простяга руку). По таксі!

Кук с а. Не турбуйтесь! Мілких тепер нема! Завтра ... П и с а р. Ні, спасибі ... Мені вже живіт підвело від ваших завтраків! Кук с а.

Отже лишенько!

Та

ось хоч самі помацайте,

порожнісінькі кишені!

Пи с а р (хоче взяти за кишеню). Позвольте! Кук с а. І не сором вам лізти у чужу кишеню? Пи с а р (засовує руку у його кишеню). З вашого при согласу. (Вийняв гроші). Бачте, ось і намацав как раз гри веника! ..

Кук с а (убік). А щоб тебе намацало! (До нього). Отже, недаром, мабуть, кажуть, що іноді і сам чоловік не зна, у якій кишені у нього чорт сидить! ..

Пи с а р. Ето вєрноl (Розкрив листа, читає). «Приятелю мій, вселюбезніший милостивий государ і шановний госпо дине

... »

Кук с а. Спасибі за шанобу! Мене-таки, спасибі, люди шанують!

Пи с а р (Зliову читає). «Шановний господине! .. »

Кук с а. Аж двічі шанує мене? Це якась дуже вже доб ра людина

пише.

П и с а р. Ви-бо не перебивайте, а слухайте готового! Воно зараз піде далі ... «Шановний господине! Звиняйте, што так довго не одписував до вас об ваших ділах, касательно же ниха

... »

Кук с а не глухий! Пи с а р

(озирається). Читайте, (чита).

«... касательно

будь ласка, жениха,

нишком,

потому што не

мав времені ... » Кук с а. А якщо й справді йому було ніколи? Конешне, мушу вибачити! П и с а р. Я, кажеться,

здеру з

вас

проти

возвишеної

вдвоє! .. Кукса. Пи с а р. Кук с а. Пи с а р звєстку: на

За що? За многоглаголаніє! .. Мовчу, мовчу! (чита). «Ну, одначе, тепера подаю вам дорогу етом тижневі, когда не в суботу, так небезпре менно у неділю ... » Кук с а. Сьогодні субота! П и с а р. Єй-богу, я полізу до вас у кишеню за возвише ною таксою. (Чита). « ... у неділю приєдить парнишка, жони моєї сроДник, на оглядини до вас. Хоч вон вже і в літах, і із себе на виду непоказной, но, одначе же, хвундамент ной чалавєк і порадошний гаспадін. Зумійте тілько при йнять його В настоящім хвасоні, і дщерь ваша, Орина Ма ксимовна, возьмуть себє в первоє предісловіє превосходноє щастіє, і отсюда возникнеть любов і прочеє ... » Кук с а. Подай господи! П и с а р. Ну, та й язик же у вас! Кук с а. Мовчу, мовчу! Пи с а р (чита). «Може, йому прийдьоть у второє пре дисловіє прикинуться убогим, і одягнеться вон не по-бла городному, а по-бєдному, то ви не внімайте на етот хвакт своєго обращенія ... » Кук с а (крізь зуби). Подай господи! Пи с а р. Чи ваш язик може понімать яку-небудь дисцип

ліну? (Чита). «Желаю вам от усєх моїх совокупних чувст вій хорошо на веселії гулять і нас часто вгощать. Совітую не откладувать етого діла у продолжительний ящик, везти у той же день до вінця, і слава богу ... » Кукса (по паузі). Амінь?

Пи с а р. Амінь.

О,

тепер

скольки желаєте.

можете

розглагольствовать

Кук с а. Амінь! rй-богу, зараз оце і до попа побіжу, і договорю його. (Убік)._Слава тобі, господеві, діждався! .. (До писаря). Милості просю і вас на весілля! П и с а р. Благодарим за вніманіє! Так как же, разві ви завтра думаєте їх і звінчать? Кук с а. А що ж тут донго откладувати? Якщо можна, u

то и СЬОГОДНІ ...

П И С а р. Оце ж і по листові. А від кого він, ви догада лись? Кук с а. Від Лахтійона Хведоровича, з города?

Пи с а р. Так і тут обознача: «Від Лахтійона Хведорови ча, з города». Ну, до свіданія з вами! (Іде). Кук с а. (хова листа). Ну, тільки я вам скажу, що за такого

куценького листочка

не варт було платити

ника! Пи с а р. Не велик, кажуть, те ж зятя багатого придбаєте.

червінчик,

гриве

та дорогий! За

Кук с а (оглядається). Будь ласка, не гомоніть! ... А хіба мені моя дочка обридла? Легко, думаєте, мені буде роз ставатися з нею? Ви понімаєте, що таке діти задля батька, котрий ними втішається, ними пишається, живе ними, диха ними ... Котрий, котрий ... (Убік, ідучи в хату). Слава тобі господи! Так і чую, як мені від серця відлягло; на душі так якось весело стало, мов весняна вода прибува на лотоки, неначе величезний лантух з пшеницею зсунувся з плечей ...

Коли б тільки він согласився швидше їх повінчати! Так нехай хоч і двадцять п'ять карбованців загне - заплатю! (Пішов). Пи с а р. Треба-нада буде сповістить Василя, што наша політика, кажеться, вже кипить!

я ВА д ран к О

10 п 11 С а р.

Др анк О (балака сам 3 собою). я таки зразу догадав ся, що це від Лахтійона Хведоровича. Піп до мене дуже прихильний, то він мені Їх завтра або сьогодні звінчає! Паламар каже, що можна хоч і сьогодні звінчати, аби

документи

були

чистоплотні!

(до

писаря).

А,

ви

ще

тут?

П и с а р. Дожидаю од вас резолюції нащот рубля се ребра.

Др анк о. А, які-бо ви! Отже я добріший від вас. П и с а р. Любопитственно. Др анк о. Милості просю завтра до мене на весілля! Пи с а р. Благодарю! (Убік). І тут діло закипа. Це одна стаття, а за руб серебра три дні вам на розмишленіє. До свіданія! Др анк о. Тільки ви сусідові ані словечка. Писар пішов.

Сьогодні або завтра жених прибуде. Спасибі Лахтійонові Хведоровичеві! Пише, щоб я скоріш Їх звінчав! Мотнусь оце зараз до попаl

я ВА Кук с а

11 Д ран к О.

Кук с а (йдучи з свого двору і не бачачи Дранка, тихо nрисnівує і притопує). І по хаті тини-тини, І по сінях тини-тини, Вари, жінко, лини! .. Др анк О

(побачивши,

що Кукса

танцює,

nрисnівує І

собі). І по хаті тупу-тупу, І по сінях тупу-тупу, Вари, жінко, крупу! ..

Кук с а (уздрів Дранка). Чого це ви, сусіде, так радіє те?

Д ран ко. А вас яке лихо розносило, що танцюєте? Кук с а. Хіба ж то я танцював? Я утоптував осьдечки землю, бачте, якась чортяка покопирсала? .. Певно, капосні діти у хаток грались або у горобця ... Д ран ко. А мені здалось, що ви танцюєте, я й подумав собі: ану, піддам сусідові охоти! Кук с а. Та чи нам же танці на умі? .. Об спасенії душі треба думати!

Др анк о. Чи не до вечерні зібрались? Кук с а. Еге! Д ран ко. У яку церкву? Кук с а. До Спаса! Велів конячину запрягти ...

Др анк о. А я піду до Пречистої. Ох, ~ріхи, гріхи! к с а. Іменно, що гріхи! Здається, 1 живемо по-бо

1\ у

жому, і в церкву вчащаємо, і постів додержуємо ... Чи ви понеділ куєте?

Др анк о. Аякже, вже третій рік. 1\ ук с а. А я шостий! .. А під старість все-таки ніби чуєш, яка сила гріхів за плечима! .. ЯК після доброї зими води у ставок напре, що аж греблю рве.

Д ран ко. Еге, так і чуєш, як пригина тебе до землі, як добрий лантух з земляним вугіллям! 1\ у к с а. От часом кузочку манесеньку наступиш ногою

і задавиш її ненароком, а воно й то гріх! (дав понюхати). І цього зілля, кажуть, гріх вживати ... А ми все-таки вжи ваєм

...

Др анк О (нюха). Аякже! Я чув від одного дяка, що, каже, на тім світі нечиста сила, замість цієї погані, буде тобі у нізді запихати чемерицю ... ук с а. Мені один солдатик розказував... гвардійон,

він, значиться, був вже аж двічі на Ахтонській горі ... так каже, що ... каже: «Гріхи наші - да й тольки! .. » Др анк о. Прощавайте до якого часу! 1\ ук с а. Ходіть здорові! Може, вас чим зобидив' сьогод ні, то простіть мене! . Др анк о. І мене простіть! 1\ ук с а. Бог простить! Знаєте, живемо по сусідству: не можна, щоб інколи не посварились ... Собаки і ті гризуть ся ... або горщик з горщиком в печі стовкнеться і розіб'ється

... Уклонившись, пішли.

ЯВА В аси л ь, Ант О н, потім

Гор п І! Н а

Ори ш к а.

в ас 11 л ь (регоче, хапаючись за боки). Бачив, бачив, Антоне, як наші хазяїни мало не подуріють з радощів? Ант О н. Від чого ж то? В аси ль. Послі, послі розкажу. От так штукерія буде! .. Ант О н. Ой, не радій заздалегідь! Одначе поки там що, а тепер наша воля! (Гука). Оришко! Мерщій сюди! Гукай на Горпину! В аси л ь. Горпино, моя рибонько, скорій іди! Ори ш к а (вбіга). Чого це батько так рано поїхали до церкви, ще й до вечерні не дзвонили?

Гор п и н а (вбіга). Чого це так рано сьогодні пошаба шили роботу?

В аси л ь. Ох, які ви, дівчата, цікаві!

А. н тон. Старим богу молитись, а молодим веселитись! Співають.

Ант О н, В аси л ь і д і в чат а. Тепер нам воля, Тепер нам роздолля, Гуляймо ж, співаймо, Доки щастить доля!

Д і в чат а. Ой як же любенько Б'ється серденько, Сміється й радіє, 3 кохання мліє!

Всі. Тепер нам воля, Тепер нам роздолля, Гуляймо ж, співаймо, Доки щастить доля!

А н то н

в аси л ь. Дівчино-серденько, Любімось вірненько, Кохаймось довіку Без міри, без ліку!

Всі. Тепер нам воля, Тепер нам роздолля, Гуляймо ж, співаймо, Доки щастить доля! Завіса

ДІЯ ДРУГА Левада. Верби і лоза, річка. Ніч.

я ВА Гор п и н а

і трохи згодом

В аси л ь.

Гор п и н а (виходить і придивляється). Насилу батько заснувl Чого це він такий веселий повернувся звечерні, мало не танцював? «Одягайся,- каже,- завтра в найкра щу одежу та сподівайся до нас дорогих гостеЙ!,. «Яких?» - питаю. «Сама побачишІ» І довго все щось натя кав таке, але я нічогісінько не розібрала. Все якісь шуто чки, аж обрид меніІ.. Ледве-ледве улігся спати. Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув, взяла соломинку та й полоскотала його по щоці, а він хоч би тобі вусом моргнув - хропе! .. Що ж це ні Антона, ні Оришки нема, і

Василь десь запропастився? (Сіда на nеньок і співа). Світи, світи, місяцю, І ти, ясна зоря, Просвіти доріжку, А де мила моя. у чистому полі Там шовкова трава, Гей, там дівчина косу Та й розчісувала!

(Лукає). Гу-гу! Орцшко, гу! Там дівчина косу Та й розчісувала, Сестрицям-подружкам Переказувала ... (Знову гукає).

Сестр иці -подружки, Ви кайтесь по мені, Не доймайте віри Та козаченькові.

(Знову гукає).

Що ж це й справді ніхто не йде? Самій якось аж ніби сум но сидіти. Гу-у? Чого це Василя так довго нема? Де він запропастився? А може, де-небудь притаївся та дожидає моєї звістки? Чудний парубок! «як часом я,- каже,- не одкликатимуся на твій голос, то знай, що то означа, що хто-небудь за нами зорить; тоді нявкни, як кішка, і я за раз з'явлюсь! .. » Ану-ну, чи відкликнеться, чи з'явиться?.

Няв, няв, няв! Ні, не чуть! Де ти, миленький?

В аси л ь. Няв, няв, няв! Гор пи н а. О, відкликається! Голуб сизенький!

В аси л ь (крадеться левадою). Я тут, Горпино! Я тут, рибчино, До тебе лину, Моя єдина!

В аси л ь

Гор п и н а (разом). ЯК мені любо, Серденько моє, Які ж ми щасливі Тепер обоє!

Гор п ин а. Без тебе, серце, І світ не милий!

в аси л ь. Моєму коханню Немає міри!

В аси л ь

Гор п и н а (разом). ЯК мені любо, Серденько моє, Які ж ми щасливі Тепер обоє!

r о р п ин а. Моя ти думко, Щира дружино!

В аси л ь. Дай приголублю Мою єдину!

Василь

Гор п и н а (разом). ЯК мені любо, Серденько моє, Які ж ми щасливі Тепер обоє!

В аси л ь. Моя ти рибонько, моя утіХ0, моє ти ясне со нечко!

Гор п ин а. Справді? Мабуть, таке ясне, що аж в очах темніє? Тобі б все тільки аби цілуватись та голубитись; а ти й не знаєш, що завтра, либонь, якесь мене лихо чекає?

А казала тобі скільки разів: «Утечемо та нишком звінчай мось!» А ти все: «Боюсь, боюсь! .. » В аси л ь. Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не

лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила. Гор п и н а. Як? Що таке? В аси л ь. А таке, що ото я таку підвів машину, що твій батько і Кукса мало з радощів не подуріли! Гор п ин а. Яку машину? В аси л ь. А що, цікаво? От ти мене раз поз раз упріка ла, що я полохливий і несміливий, ану, нехай хто сміливий таку штуку вигада.

Гор п В аси Гор п В аси

и л и л

н а. Та кажи ж бо швидш, що таке? ь. Кортить? Отже й не скажу! н а. Скажи! Я тебе поцілую. ь. Еге, тепер вже й «поцілую!» От ти все на ме

не, що я полохливий та несміливий! .. Гор п и н а. Ну, на те, щоб кого

обдурить, невеликої смілості треба! .. В аси л ь. Еге, розказуй! Ну та й штука ж буде! (Ре гоче). Гор п и н а. Та чого ж ти так радієш? В аси л ь. ЯК чого? Я вже знаю чого! ЯК тільки діло піде й до кінця так, як воно тепер вже наклюнулось, тоді ти вже певно будеш моєю!

Гор п ин а. ЯК то буду твоєю? А як я ще, може, за тебе не піду?.

Вас и л ь (з ЛЯКОМ). Як? Та ти ж ... Гор п и н а. Божилася, що піду? Так що ж?. А тепера от не хочу, не хочу

та й тільки! ..

В аси л ь (з жаху не може промовить). Так ти мене ... Гор п и н а. Ану, заплач! Чого ж ти не плачеш? В аси л ь. Так ти ось як? Та ще хочеш, щоб я й запла "ав? Та не діждеш же ти цього! .. Будь же ти ... (Хлипа). Гор п и н а. А далі що? Чого ж ти замовк? В аси л ь. Ні, не замовкну! Будь же ти анах... Ні, не хочу я тебе проклинать! Що ж з того прокляття? Ну, люби ла, доки любий був! Прощай, Горпино, тільки ж ти мене й бачила! .. Гор п ин а (хаnа його за руки). Куди ж ти? В аси л ь. Не бійся, не кинусь в річку і на гілляці не почеплюсь! Ти, може, цього іменно й хотіла б? Одійди ти від мене, зраднице! (ХУТКО йде). Гор п и н а. Василю, Висилечку! Постривай-бо, вернись! Ще, може, й справді в річку кинеться або на гілляці пови сне?. (Побігла).

ЯВА ДР анк О

вибіга з дубиною.

д ран ко. Чув я, чув своїми вухами, що отут вони спі вали! І що то Антон з моєю Горпиною, то я готов жменю жужелиці проковтнуть! .. Ну, коли б мені його впіЙмать! .• (Пішов крадучись).

Я ВА Ант О н

(спів а за лаштунка.4Ш).

Туман, туман по долині, (2) ШИРОКИЙ лист на калині, (2) А ще ШИРШИЙ на дубочку, (2) Кличе голуб голубочку!.. (2)

Ант О н (виходить). Що воно за знак, що Оришки й досі нема? Вже давненько й світло погасили, а її нема та й

нема!

(Вийма сопілку і грає жалібної). Щось і сопілка

гарчить, неначе похряпана! На бур зовсім погано йде. Ну, нехай же вона сьогодні не вийде. Битиму, єй-богу, битиму!

Так оддубасю, як то ЇЙ і не снилось! Я не ПОДІшлюсь на тебе, що ти багатирська дочка. Е, ні, ти ще постривай над босим сміятись! Цей босий завдасть тобі такого чосу! .. Знає ж, ідолка, що люблю ЇЇ, як душу. Знає, що пропадаю за нею, як ... А може, старий ще не спить? Що воно за знак? Яка причта - не розберу ... (Грає веселої). Щось не

наче шелестить ... (Придивляється). ( Присів за кущем).

я ВА

Вона,

єй-богу,

вонаl

Оришка (співа).

Небо синіє, аж очі вбирає, Зорі навколо чудово блищать, Онде і місяць із-за верб виринає, Що ж соловейка не почина лящать? ЯК тихо навколо, ЯК страшно і дивно!

Сумно і страшно тут в самотині, Немов у лісі я заблудилась, Чого ж так довго забарилась Горпина, Он вже й вечірня зірочка з'явилась. ЯК тихо навколо, ЯК страшно і дивно! .. Антон

Оришка

Ори ш к а (іде полохливо). Отже, єй-богу, нема його!

Може, розгнівався, що я так довго не приходила, та й пі шов? Коли ж батько й досі не сплять ... (Співає тихо). Де ти, Антоне, Мій ти соколе? Прибудь хутенько, Моє серденько! Ант О н (підійшов). Я тут, Орисю, Я тут, рибчино, Лину до тебе, Моя дівчиноl

Ант О н

Ори ш к а (разом). о як же любо Серце забилось, ЯК мої очі 3 твоїми вздрілись!

Ори ш ка. Пригорни Ж щиро Свою кохану!

А н то н. Моя ти доле, Мій ти талану!

Ори ш к а. Без тебе, орле, Сумую дуже!

Ант он. Тепер про горе Вдвох нам байдуже!

Ант О н

Ори шк а (разом). О як же любо

Серце забилось, ЯК мої очі 3 твоїми вздрілись!

Ори ш к а. як я щаслива В годину цюю!

Ант он. я від кохання Серця не чую!

Ори ш к а. Нема вже в серці ні смутку, ні горя.

Ант он. Дай поцілую Твої очі-зорі! М. КРОПИВНfЩЬКIІЙ

Ант О н

Ори ш к а (разом). О як же любо Серце забилось, ЯК мої очі З ТВОЇМИ вздріЛІІСЬ!

Ори ш к а. А ЩО, ти дуже гнівався, ЩО я так довго барилась?

Ант О 11. Тепер вже прохолонуло. Ори ш к а (сміється). А дуже к!!піло? Ант О н. ЯК У пеклі!

51 т і

в А

Гор п и н а

В аси лем.

Гор п и н а (підкралась до їх). А тпру-тпрус! Ори ш к а (3 ляком). Ой леле! Ант О н. Це Горпина дуріє! Гор п и 11 а (тягне Василя за руку). Люди добрі, поди

віться на оцього сича! (Регоче). Чи ви його бачили коли таким? Ант О н. Що це з тобою, Василю? Гор П и н а. ВОНИ, бачте, розгніва.1ИСЬ, що я з ними по

шуткувала! .. Ну ж бо, засмійся! (Шарпа його). Та засмій ся-бо! В аси л ь. Ну, та що з того? (УСАlіхається).

Гор П и н а (плеще в долоні). Таки на СВОЕМУ, на своєму поставила!

В аси Ант О В аси Гор п

л н л и

ь. Радій. і Ори ш ка. Що ж таке трапилось? ь. Ат, сказаllО: кручена вівця! .. н а (регоче). А таки на своєму поставила! Таки

розказав мені все дочиста.

В аси л ь (о!іється). Колись і моє буде зверху! Гор п и 11 а. Дожидайся! .. Чути шелест.

Ант О к. Мовчіть!

(Придивляється).

Стійте, ЩОСЬ кра

деться через леваду!

Ори шк а. Ой лелечко! .. Чи не батько? Гор п и н а. Я не боюсь, хоч би й батько!

Ант О н. Втікайте, дівчата, в кущі! А ти, Василю, іди сюди.

Дівчата ховаються.

Якщо це твій або мій хазяїн, давай помнемо Їм добре боки! В аси л ь. Ні, краще й ми втікаймо! Ант О н. Дурний! Чого ти боїшся? Насунемо шапки на очі, то й не пізнає, та давай пополупим добре ... Приляж! Прилягли трохи оддаль.

ЯВА

Ті ж іНи ч и пір.

Ни ч и пір (придивляється). Куди ж це я забрів? Це, мабуть, мара мене воде! Свят, свят, свят! .. Я й бачив, що щось все мені дорогу перебігало, неначе кіт або тхір! .. Та де ж це шлях? (Придивляється). Сказать би п'яний, а то тільки дві чарки випив з кумом Петром, ще тільки сонечко звернуло на спочинок ... Левада, чи що? Дядина мені каза ла колись, що як заблудишся, то мерщій переверни сороч ку коміром назад та читай «Да воскресне бог», то зараз і виведе тебе на Ш.ТІях! Ант О н. Це щось не з наших! В аси л ь. Щось чужостороннє! Н и ч и пір. І не пив же багато! .. Дві чарки тілько сьорбнув, а памороки так забило, що нічого не розчоло паю. Вже, мабуть, скоро і північ, а я все блукаю! .. О, щось ніби котиться, куценьке та чорне!

Ант О н і В аси л ь (nереnинили його). А хто це такий? Ни ч и пір. Братики, голубчики, пустіть мене, єй-богу, я не злодій!

Ант О н. Хто ти такий? Зараз признавайся! Н и ч и пір. А хто його зна, я й сам тепер

не

знаю,

хто я!

Ант О н. Та відкіля ж ти? Н и ч ип і р. Я відкіля? Відціля ж таки, з Іванівки! В аси л ь. З якої Іванівки? Н и ч и пір. З якої Іванівки? З нашої, з цієї Іванівки! Ант О н. Це з тН, що біля Ревуцького? Ни ч и пір. Так точно!

Ант О н. Чого Ж це тебе аж сюди, за п'ятнадцять вер стов, занесло?

н и ч и пір. Ого-го! П'ятнадцять верстов? ОТ анахтемська мара, аж куди затирила! ..

В аси л ь. Яка мара? Та чи ви при своїм умі? Ни ч и пір. Мара? Чорненьке таке, котиться попереду! .. Ант О н. Чи ти не божевільний часом?

Н и ч и пір. Об тім я достомітно не звестен! Видите, ви пив я

кумом

Петром дві

стало сонечко спочивать

чарочки

вийшов, ще тільки

...

В аси л ь. Та ви-бо розкажіть нам товком, що з вами трапилось?

Ни ч ип ір. Стривайте ж бо!

Кажу ж вам настоящим

товком: ВІІПИВ я дві чарочки з кумом Петром, ще тільки сонечко стало спочивать

...

Ант О н і В аси л ь. Та це вже ми чули. А далі що? Ни ч и пір. Ну да, ну да! .. Значить, випив я дві чарочки з кумом Петром ... І був у шинку ще той, що позаторік ... ось, як-бо його? .. Ну, що У Степана, Сьомового зятя ... його хата зараз коло греблі! .. ЯК перейдеш греблю, а вона в вічі тобі тиць! ..

Ант О н. Та чи не конокрад ти, що так плутаєш? В аси л ь. Бог зна що, Антоне, ти говориш. Придивись на нього, хіба він схожий з конокрадом?

Ант О н. Та він і справді чи не божевільний? Н и ч и пір. Отак було вже раз зо мною торік, якраз на великдень! .. Стало бить, теж так: випив я дві чарочки з ку мом Петром ... не більш не менш ... В аси л ь. Слухай, Антоне! Оце, по-моєму, якраз такий чоловік, як нам треба. Ні він нікого тут не зна, ні його не знають.

Ант О н. А що ти думаєш? І справді! От буде кумедія так кумедія!

Н и ч и пір. Може, вам треба на що лихе, то шукайте собі дурнішого і .. В аси л ь. Та ні! Ми не такі люди, щоб вас на лихе під мовляли.

Ант О н. Дівчата! А йдіть сюди, годі вам ховатись!

Оришка і Горпина (підійшли). Хто це? Ничипір простяга ЇМ руку.

В аси л ь. Не придивляйтесь, бо не пізнаєте! Це чоловік чужосторонній.

Н и ч и пір (до дівчат). Здалеку ... Але як воно стаJІОСЯ оце діло, то й не розберу ... Чудасія! Сказать би п'яний був, а то зрозумійте: тільки випив, сказать, дві чарочки з ку мом Петром, тільки ще сонечко сіло ...

100

Ант О н. Ходімо відціля, бо тут небезпечно, та там вже до ладу про все побалакаємо!

Н и ч и пір. Сторія, та й тільки! .. Ну, нехай би був п'яний! .. А то випив дві ... Ори шк а (до Антона). Та ви товком нам скажіть: що це ви затіваєте?

Ант О н. Нехай тебе покортить ... Ходім, ходім! Ни ч и пір. Кажу ж вам товком: випив я з кумом Пет ром

... Антон, Ничипір і Оришка пішли.

я ВА Горпина

7 Васил~

В аси л ь. От ти все казала, ЩО я несміливий та плохий, а от бачиш, вже діло наше кипить!

Гор п и н а. Цяця, цяця! Дай я тебе погладю по голівці! В аси л ь. Гладь цуцика, а я людина! Гор п ин а. Ти ж мій цуцик! (Регоче). Пішли.

я ВА

Д ран ко (іде, зігНУВlllИСЬ, з дубиною). Щоб мені мо лотка не вдержати в руці, щоб мені не довелось ніколи при варити п'ятки до коси, щоб мені ніколи не загартувати кресала, коли я знов отут не бачив Антона своїми очима вже з сусідовою Оришкою! .. Це той, про котрого Кукса каже, що ненавидить бабського кодла... Добре ненави дить! .. Ну, та й посміюся ж я з сусіда! Що то не Василь, то я певен, бо Василь пішов до брата свого, ще звечора одпросився! Ну, коли б я Їх упіймав, взяв би Антона за чуба, а Оришку за коси та й привів би до сусіда, щоб по

тішився ними! .. Стривай, щось іде ... (Присіда). я ВА Кук с а

9 Д ран к о.

Кук с а (ідучи, тихенько співа). «ОЙ не спиться, не ле житься, і сон не бере ... » Щось не спиться! Коли б швидш світало, ніяк не діждусь того ранку. Неначе щось там на

101

небі загальмувало ніч та й задержує на місці, як воду на

яловім опусті! А Антон замкнувся у млині, гукав, гукав, стукав, стукав, не хоче відімкнути. Ану, навідаюсь до сво го кладу, Ч!l не хапнув його Антон?. др анк О (кинувся на нього 3 дубиною). А, впіймав я тебе?

Кук с а. Тю, хто це? Д ран ко. Це !Щ сусіде? Кук с а. А ЯКІІЙ же біс! Що це ви, бодай вас, ма.10 мене дубиною не вгріЛII?

Др анк о. Та то я шуткував! Хотів вас налякать! Кук с а. Добрі БУ,lІІ б шутки, якби оперезали по плечах! Др анк о. Чого це ВІ! блукаєте по леваді? Кукса. А ВlI чого? Д Р а 11 к О. Та та к... Приснилося, бачте, мені, що ніби щось крадеться до кузні, я ПрОКlIНУВСЯ та швидш на двір. Ну, а поті\1 вже подучав: КО.1И встав, то обійду вже нав круги двору, так, на всякий случай! ..

Кук с а. А дубинку ж де зачеПlIЛИ? др анк о. По дорозі ... так, про всякий случай! Кук с а. Ото у вас багато грошей наховано, через те вам і СI!llТЬСЯ невідь-що!

др анк о. Іскри та жуже.1ИЦЯ вам в вічі! Які там у ме не гроші? ~' вас он аж СКРlIні тріщать від карбованців! .. Кук с а. l'vlеЖlIсітка Ba~I в пельку! Л1авши П'ЯТЬ дочок, чорта лисого виховаєш! .. Др анк о. Так у вас же тіЛЬКІ! п'ять, а в мене їх сім! .. Кук с а. Та адже ж і п'ять! .. Др анк о. Ао1е ж не ci~l? Кук с а. Але ж і п'ЯТЬ, кажу! .. Др анк о. Та у вас буде скоро менше!

Кук с а (убік). Від кого ж це він провіда.в про жениха? Др анк о. А Антон ваш і справді ненавидить бабського роду? Кук с а. Бачте, я ж Ba~1 казав! Др анк о. Бачу, бачу! (Регоче). Кук с а. Чого це ви регочете? Дранка регоче.

Отже я вас вилаю проти неділі! Вдаєте з себе богобоязли вого, а лізете на сварку, щоб на гріх підвести ...

др анк о. Та то я так, шуткую!

(Подає руку). Виба

чайте.

Кук с а. Чудесно у вечерні дяки співали «Блажен муж»! Др анк о. У Пречистої краще! Там один басистий як

102

ревне, як ревне, аж неначе у голові тобі реве, і волосся догори лізе! ..

Кук с а (хаnа себе за голову). Ой-ой-ой! .. Др анк о. Та у вас вже не полізе, ви безпечні ... Кук с а. Конешно, є усякі скусники. Др анк о. Чи не хочете понюхать? (Помовчав). Завтра, кажуть, весілля у когось буде?

к.. у к с а (убік). О, знову! Від кого б це він довідався?. Др анк о. Чув Я, що й вас кликатимуть.

Кук с а (убік). Що? Оцього я зовсім не розберу! (До н,ього). До кого кликатимуть? ЧИ ви спросоння, чи ... Я чув, що нібито Др анк зав? к.. у к с а Др анк мо

вас кликатимуть, а не мене! О (убік). Що це він товче? Хто б йому це ска ..

(убік). Чи не писар йому шепнув? о. Ну, коли вже про це довідались, то проси ..

...

І< ук с а. Вас не минати? Де ж таки, борони боже! Звіс· но, по сусідству пок/тичемо й Ba~. Др анк о. Та ви це як?

Кук с а. Др анк Кукса. Др анк Кук с а.

Навсправжки! о. Хто з нас спить? Не знаю. о. Хто З нас дурний? Не знаю! (Регоче).

Д ран ко. Тьфу!

Кук с а. А вам двічі тьфу! (Співа). Що він затіває, Що це він тороче? Др анк о. Либонь, вишrтати Сусід мене хоче.

Кук с а. Ви навмисне чи у смішки? Др анк о. Пошуткував з вами трішки. р а з ом.

Не такий я, не такий я, вибачай, Щоб признатись на одчай!

103

Кук с а. Хіба вже признатись, Щоб не зволікатись? Др анк о.

Ач, ніби й не злиться, Ой хитра лисиця! Кук с а. Що ви чули, те правдиво.

Др анк о. Завтра в когось буде диво. р а з о м.

Не такий я і т. д. Кук с а. Чого він сміється, Баньки витріщає?

Др анк о. Неначе сорока, В вічі заглядає. Кук с а.

А що, кортить? Признайтесь! Др анк о. Пожалуста, не в'їдайтесь! р а з о м.

Не такий я і т. д.

Др анк о.

Краще

давайте

знюхаємось

та

підемо

спочивать, а завтра, як бог дасть, діждемо. За Куксою Василь чхає.

доброго здоров'ячка! Кук с а. Дякую! Тільки це не я чхнув, бо я ще й не по· нюхав, то чого ж би чхав? др анк о. Та невже? А мені здалося ...

104

Кук с а. І завжди вам бозна-що здається ... Я іноді оби~ дві ніздрі заб'ю, що аж не дихну, і тоді не чхаю ... Так що, кажете, завтра? За Дранком Антон чхає.

доброго здоров'ячка! Д ран ко. Ой, що це таке? Ку І( С а. Що?

Др анк о. У мене за плечима щось так чхнуло, що аж неначе сімсот свічок в очах блиснуло! ..

Кук с а. Бачте, я казав вам не раз, що це місце небез печне!

Др анк о. Хто Ж вам казав? Чутно свист, хрюкання, гавкання і гомін.

Кук с а. О! о! Чуєте? Обоє з ляком втікають.

Тікаймо! .. Куди? Туди? .. Сюди? ..

ЯВА Вбігають

Ант О н,

В аси л ь,

Ори ш к а

Гор пи н а.

Отак ми Їх налякали, Що обоє повтікали, Не вернуться вже сюди. Тепер ми злишились біди. Ну ж бо веселіше Заспіваймо, що любіше.

Ой дівчина-горлиця До козака горнеться, А козак, як орел, ЯК побачив, так і вмер ... Умер батько - байдуже, Вмерла мати - байдуже, Умер милий, чорнобривий Жаль мені його дуже! І за батька оченаш, І за матір оченаш, За милого душу Танцювати мушу! .. Завіса

105

Співають.

ДІЯ ТРЕТЯ Обставини такі ж, як і в першій дії. день.

ЯВА д ран к О

одНІ!.

д ран к О (стоїть на тину і дивиться на гору, на шлях). Що воно за знак, що й досі той жених не їде? Вже й лю ди почали сходитись на весілля, а його нема та й нема! О, щось закуріло! .. Троє чи двоє коней? Здається, троє? Так, троє ... Ще й добрі коні ... Еге, поспіша! Поспішай, по спішай! Пристяжні вскач біжать! добрі конячки! Здаєть

ся, він у синьому жупані? Чи то, може, сердук? А тільки у синьому? Ні, здається, у чорній бурці. Певно, бурку на кинув, щоб не запорошило ... Ач, неначе той азіят! .. О, вже ближче ...

ЯВА Кук с а

Д р а І! к О.

Кук с а (вийшов з двору і, не бачачи Дранка, вllлазе на тин). І-і-і, біда! Вже гостей повно в подвір'ї і в хаті, а жениха й досі не видко, не їде та й не їде! А хто їх на кликав, тих гостей? І свати у третіх, і куми мої, і куми братові, і своя ки кумівські! .. Налізло такого, що й не пе релічиш. Неловко спитати, хто їх сповістив ... (Дивиться на гору). Др анк о. Чи не диво! .. То зовсім не коні, а щось ніби теля жене

...

Кук с а (дивиться). Щось свиню жене, мабуть, у ба зар! .. (Постеріг Дранка). А чого то ви зап'ялись на тина, як та прояв а ?

Др анк о. А ви чого там маячите, як пугало? Кук с а. Та сказали діти, що десь пожежа! Др анк о. То ви вилізьте на хату, відтіля видніш буде. Кук с а. А хоч би й на димар виліз, вам що до того? Д ран к о. Вилізьте, вилізьте та візьміть ще й клепало в руки ... Скликайте людей на гвалт! Кук с а. А ви візьміть віху та махайте!

Др анк о. Не лізьте осою в вічі!

106

Кук с а. Не чіпайте мене! Др анк о. Який чорт вас зачіпає? Кук с а. Отой, що ба.lака!

Др анк о. Ви хоч би ЛИСИНУ прикрили: блищить на сон ці, як бляха у соцького! ..

Кук с а. А ви б розчеса~lИ свою куштрю, а то горобці подумають, що куделиця,

В аси л ь

і обс~шкають на гнізда!

двору). Хазяїн! Якийсь чужосторонній чо

ловік іде до вас.

Д ран ко (скочив 3 тину). Невже? Сл ава тобі господи! Як це я його прогавив? (Побіг у свій двір).

я ВА А 11 Т О І!

3 Кук с а.

Ант О н (вибіг 3 двору). Хазяїн! Якийсь чоловік, -'ІН бонь, парубок, заїхав у заїжджий двір до Гершка, пере одягся

у стару одежу,

спитав,

де

ваша

хата,

йде

вже

сюди.

Кук с а. Чи й справді? Ти його СЮ1 бачив?

Ант О н. Аякже, своїМИ очи'.,а бачив! Я йшов з містеч ка

повз

ПОСТОЯЛИЙ двір,

ДИВЛЮСЬ:

що

воно

за

чудасія?

Якась людина скида з себе гарну одежу і надіва стару! Я й ПРНС.lухався, чую, питає: «Де Куксова господа?» Кук с а. Спасибі тобі за звістку, Антоне! Я тебе, Анто не, люблю, єй-богу, люблю! Зоставайся у ~1eHe ще років на два або й на три, заС.1УЖИШ чима.l0 грошенят, тим часом, може, твоє серце привернеться до дівчат, тоді свататимеш

мою Палажку! І вона ти'.1 часом підросте та ви.lюдніє! Ант О н. Коли так, то вже краще віддайте за мене Ори шку!

Кук с а. Оришку? І Оришку віддав би, так ... (Оглянув ся, ТИХО). Це ж приїхав жених до Оришки! Ант О н. Жених? Ну, якщо Оришку ви віддасте за цього жениха, тоді попрощайтесь і з Антоном, і з млином сво їм, і з господою! Кук с а. ЯІ(? Що?

Ант О н. А те, що спалю! Кук с а (убік). Он воно що!

(до нього). Так ти так

ненавидиш бабів?

Ант О н. Ненавидів, а оце раптом привернуло мене до бабів!

107

Кук с а. Привернуло? А щоб тебе вивернуло! .. (Хутко йде за ним). От тобі і вглядів У два ока! Та постривай-бо, Антоне! .. Невже це ти навсправжки? .. (Пішов).

ЯВА н и ч и пір

виходе з-за хаТІ! з

В аси лем.

В аси л ь. Оце ж хата мого хазяїна, а ото Куксова. Ни ч и пір. Побачимо, що з цього вийде. Мушу вже ста ти у пригоді добрим хлопцям. Спасибі їм: нагодували ме не і грошей цомінилися 1 дати аж десять карбованців! ..

Я ВА н и ч и пір

5 Д ран к о.

Дранко (вибігає з свого двору). Милості просю! (Ха па його за руки і тягне до себе). Ни ч и пір. Чого це ви до мене пристали? Пустіть! .. Др анк о. Ви від Лахтійона Хведоровича? Я зараз догадався!

Н и ч и пір. У чім догадались? Д ран ко. Милості просю покорно! Н и ч и пір. А куди ж то так проворно? Д ран к о. У мою господу! Ни ч и пір. У вашу господу? Др анк о.

Все вже як слід У мене готово! Ни ч и пір. я не роблю діла З одного слова. Др анк о.

я вже й попа договорив! Ни ч и пір.

Хто ж вам хапатись так велів? І Пообіцяли.

108

Др а нко. Одне тільки слово, Та й марш до вінця!

Ми доведем діло Зразу до кінця! Ни ч и пір. Стало бить, все справно, Тільки оком морг, Поспієм, поспіо! З коза:.!!! на торг!

Др анк о. Перекусили б хоч 'v!ало. Ни ч и пір.

я вже Їв і хліб, і сало! Др анк о. З'їли б ще борщу та каші ... Ни ч и пір. Ще не Їв борщу та каші. Др анк о. Ходім, не гаймось,

Вже в церкві нас ждуть. Ни ч и пір. Стало бить, поївши, Та й з богом в путь? Др анк о. Та й чого тут відкладати?

Ни ч и пір.

Може б, до завтра підождати? '0 Др анк о.

Скажіть одне слово, Та й марш до вінця.

Ми доведем діло Зразу до кінця! Ни ч и пір.

Стало бить, все справно, Тільки оком морг, Поспієм, поспієм

З козами на торг!

109

Д ран ко. Коли поспієм, як поспіЄ~I? Н и ч и пір. А ви хто такий? Др анк о. Дранко! Н и ч !! пір. Дранко? Чудне яке прозвище! .. Др анк о. Так од родителів! .. Ну, ходім же в хату. Н и ч и пір. Ні, винесіть сюди добру чарку горілки, я ви п'ю для храбрості!

Др анк о.

Сюди?

Нічого

робити!

(Убік). От штукар!

(Побіг у своє подвір'я).

Н и ч и пір. Коли б мені не забуть про нашу умову 3 хлопцями

...

Ант О н і

В аси л ь (3 дверей). Крепись, Ничипоре! Н и ч и пір. Ще креплюсь!

Др анк О (вибігає). Випийте й закусіть! А я зараз-таки догадався, що ви від Лахтійона Хведоровича! Ни ч и пір. Догадались? От штука! .. Др анк о. Ну, ходім же в хату, бо вже пора хоч до вінця!

Н и ч и пір. А добра горілка і закуска, хоч і не на голодні зуби! (lсть). Др анк о. На здоров'ячко!

Ни ч и пір. Славні пиріжки з мнясом! Д ран ко. ВІ! ще не бачили моєї Горпини? Н и ч и пір. Гм ... Др анк о. Там така окуратна, як аглицькі обценьки! Н и ч и пір. Справді? Ану, давайте ще й по другій! Д ран к о. Випийте, та швидш будемо доводить діло до краю! Ни ч и пір. Чудасія трапилась зо мною вчора: тільки

дві чарочки випив з кумом Петром, ще тільки що сонечко почало сідати ... Правда, я й забув, що вам цього не тре ба розказувати! .. Д ран ко. Що, як?

Н и ч и пір. Ніяк! Отепер ніби й підкрепивсь! Ну, коли вже робить діло, то робіть! Що далі? Др анк о. А що ж далі? Н и ч и пір. Давайте ще й дівку сюди! Др анк о. ЯК сюди? Н и ч и пір. Перед мої очі! Тут ми

зробимо

огля-

дини.

Др анк о. Люди Ж сміятимуться! Н и ч и пір. А в хату я не піду, доки не розхвабрюсь! Др анк О (убік). ОТ штукар! Ну, та й штукарі ж оці городські паничі! (Побіг у двір).

110

н и ч и пір. Одначе горілка здорово вдарила у голову І В аси л ь і Ант О н (з дворів). Крепись, Ничипоре! Н и ч и пір. Ще креплюсь! Ого-го! ..

ЯВА Кук с а

Н 11 Ч И пір.

Кук с а (виходе з-за тину). Куди ж це він дівся? Бігаю, бігаю, шукаю, шукаю, нема! (Побачив Ничипора). Чи не він оце? От так МУРМУ.lад! (До нього). Милості просю в господу! Ви від Лахтійона Хведоровича? Н и ч и пір. Може! А ви хто такий? Кук с а. Кукса. Н и ч и пір. На яку ногу? Кук с а. Ні, це, бачте, таке моє прізвище, хвамилія моя така! .. Н и ч и пір. Ну, то здрастуйте!

Кук с а (співа). Просю покорна! Ни ч и пір. Дуже проворно!

Кук с а. Давно вже вас жду. Ни ч и пір. в хату не піду!

Ку к с а. Годі-бо вам прикидатись, До вінця пора збиратись. Ни ч и пір.

Не слід ніколи спішити, Щоб людей не насмішити. Ку кс а. Та як же це буде? В мене все готово! Ну, скажіть вже, бога ради, Ви своє хоч слово!'

111

Ни ч и пір. Легко сказати, Тяжко зробити: Перш треба подумать,

В голові подлубать!

Кук с а. я зразу роблю!

Ни ч и пір. я так не люблю! Кук с а. ДУ:-.1аЙте ж скорій!

Ни ч и пір. Який ви мудрий! Кук с а. Перестаньте вже смішити, Пора ділом нам спішити! Ни ч и пір. Далебі, Я не сміюся ... Я не той, яким здаюся! Кук с а. Годі, годі, сину! Скинь драну свитину, Вона тепер не в пригоді, Посмішив, та й годі!

Ни ч и пір. Вчиню вашу волю, Нічого робити! Тільки цур, щоб потім Не прийшлось жаліти!

Кук с а. Та годі тобі сміхотворити! втішний! Н и ч и Кук с Ни ч и

От який, єй-богу,

Кажу ж, що Я вже догадався. пір. Догадалися? Тільки шиворіт-навиворіт ... а. ЯК шиворіт-навиворіт? пір. Вовною наверх!

Кук с а. Що ти говориш?

112

н и ч и пір. «Здоров,- каже,- Ісаю!» - «Та чайок шу каю!» - «А чи жив-здоров?» - «Вже чотири знайшов!» «Що ти, дурню, говориш?» - «Та старої не вловиш». Кук с а. Що таке? Ни чи пір. Куркулю-маркулю! Розбери, що я говорю. Кук с а. Ну, та й штукар же ти, паничу! Ни ч ип і Р (довго дивиться на нього). Дайте сюди дів ку!

Кук с а. Як? Н и ч и пір. Не сердьте мене, а робіть, що я приказую\ Ну, живо, хутко! Дівчину сюди і добру чарку горілки! Кук с а. От який втішний! Побачимо, ЩО з цього вийде.

(Побіг). Н и ч и пір. Отак їх попоганять, як жеребців на арка ні!

Ант О н і В аси л ь (з дворів). Крепись, Ничипоре! Ни ч и пір. Ого-го-го! Ще креплюсь! Здорово креплюсь!

я ВА н И Ч І! пір, Д ран к О,

К у І( С а,

Гор

И н а

і О р 11 Ш К а.

Др анк О (тягне Горnину). Хочеш, щоб за патли тебе потяг?

Гор п и н а. Пустіть, я й сама піду! (Виривається і йде до Ничипора). Ви хотіли на мене подивитись? Ну, дивіть ся! Кук с а (тягне Оришку). Іди, іди, нічого там страшного нема!

Ори ш к а (ледве здержуючись від сміху). Ох, я ж со ромлюсь!

Кук с а. Та чого-бо ти, дурочко! Воно тільки спершу трошки якось ніби ніяково! (Підносе Ничипорові горілку;

побачив Дранка з дочкою). А це що таке? Ни ч и пір (до Оришки). Подозвольте на вас придиви тись!

Др анк О (Ничипорові). Навіщо той чорт лисий прити рив сюди свою слиняву? Кук с а (Ничипорові). Навіщо це мій сусіда припер сю ди свою витрішкувату?

Ни ч ип і Р (до дівчат). Подозвольте вам подивитися в зуби! Д і в чат а. З якої речі?

Др анк О (Горnині, слtіючись). Роззяв вже йому рота!

113

r о р п и н а.

Не хочуl І( у к с а (Оршuці). Покажи вже йому зуби! Ори ш ка. Нізащо на світі!

І( ук с а. Дивись, я свої покажу. Що ж тут такого?

Др анк о. Дивись, Я свої вишкірю. Нехай дивиться!' Ни ч и пір. ЯК бачу, то ви дуже цepe~!OHHi. Др анк О (Горmmі). Роззяв, пожа.lуста! І( у к с а (Оришці). Покажи, зді.lаїl ~!II.l0CTЬ! Др анк О (Горnині, сердито). Роззяв, кажу тобі! І( у к с а (Оришці). Покажи, кажу тобі! Дівчата втікають; 3 дворів народ наб.lижається до воріт, і дея:·:і почи нають rYKaТlf:

«Свате! Чи скоро МИ побачимо вашого жениха?»

Др анк О і Кук с а (до своїх дворів). Зараз! Др анк О (убік). Певно, що Лахтійон Хведорович обом нам одного жениха прислав!

І( ук с а (убік). Певно, цей жених заплутався! Др анк о. Подивитесь опісля! Кінчайте, бога ради! І( у к с а. Опіс.НЯ заглядатимете хоч і щодня! Тільки бор жій доводьте діло до кінця! Ни ч и пір. Я вже скінчив! І( у к с а. Ви, може, думаєте, що сусіда мій - то це я, а що я

то це мій сусіда?

Др анк о. Певно, ви думаєте, що я

то це мій сусіда,

а що мій сусіда - то це я? Н и ч и пір. Ні, я нічого не думаю! І( ук с а. Ну? Др а н ко. Ну? Н и ч и пір. Ну? Та не сіпайте-бо мене, як циган дохлу шкапу! Я, одначе, ніяк не розберу, про віщо ми товкуємо?

ЯВА Ті ж, В аси л ь

8 Ант О Н.

в аси л ь (до Дранка). Хазяїн! Піп прислав, каже, щоб швидш їха.1И, бо церкву запре! Ант О н (до Кукси). Вже музики прийшли; питають, чи починать грать?

Кук с а і Др анк О (убік). От тобі й здрастуй! Треба йти на одчай! (До Ничипора). Ну, котру ж? Ни ч и пір. Рад би на обох женитись. Д ран ко. ЯК на обох?

114

Кук с а. Хіба можна на ДВОХ разом? Н и ч и пір. У турків можна й на ТРЬОХ! Д ран к о. Я це чув. Кук с а. Там можна.

Н и ч и пір. А в нас не можна, бо я вже жонатий! Кук с а і Др анк о. Жо-жо-жонатиЙ? .. ЯК жонатий? Ти ж хто такий? Н и ч и пір. Ніхто! Кук с а і Др анк о. Що Ж тепер?

Ни ч и пір. А тепер спасибі вам за хліб-сіль і за ласку. Прощавайте! Кук с а і Д ран к о. Стривайте! ЯК же це? Нар о д. Ну, та й довго ви там торгуєтесь! Неначе вола або коня купуєте. Кук с а. Виходить, що я сам себе обдурив!

Др анк о. Виходить, що я сам себе пошив! Кук с а. Кого ж тепер лаять, кого бить? Дайте

мені

його, я йому все волосся вискубу!

Д ран ко. Дайте мені його, я його роздеру! Кук с а. Так ні ж, не так буде, а ось як! А, тепер я до гадався! (До Дранка). Це ви, мабуть, нарочито підвели під мене таку машину, щоб мене осоромити перед усім ми ром? .. Др анк о. А то хіба не ви накликали мені повен двір гостей? Як я тепер гляну людям в вічі? Кук с а. Так не посмієтесь же, не діждете! Антоне! Клич зараз сюди Оришку! Антон побіг і хутко веде

Ор 11 []] К у.

Ого-го! Ще той на світ не народився, щоб з мене ПОl(еп кував! З такими сусідами краще сторч головою в ополон ку або на гілляку! .. Др анк о. Так і я ж не дам вам у кашу мені наплю

вать! (Гука у свій двір). Горпино, тягни сюди Василя! Ант О н і Ори ш к а. Ми тут! Кук с а. Антоне! Я помилився! Оцей жених (штовха Ничипора) приїхав до сусіда. А я вже давно наважився віддати за тебе Оришку, бери її! Ось як у нас! Ори ш к а (кидається до нього). Таточку, голубчику, мій ріднесенький!

Кук с а (до Антона). Я хотів тільки трошки подратува ти тебе! Ну, уклонися ж хазяїнові в ноги за таку честь! Др анк О (кричить). Горпино! Швидш сюди!

Кук с а (до Антона). Що ж ти стовбичиш?

115

Ант О н. За що ж я вам кланятимусь? Кук с а. Гордий! От за це іменно ти мені до вподоби! Отакий і я гордий! Але ж як закон велить, то я все вкло няюсь та й вклоняюсь ...

Ант О н. Хіба що закон! Закон мушу сповнити! (Бере Оришку за руку). Благословіть нас, тату, на чесний шлюб!

В аси л ь і Гор п и н а. Ми тут! Др анк о. Мерщій мені в ноги! В аси л ь. Я можу! (Кланяється). Др анк О (до Кукси). А у нас ось як! Сусіде! Дивіться І Кук с а. Бачу! Не повилазило мені! Др анко (дочці). А ти? Гор п и н а. Голова не згинається! Д ран ко. Ач яке зіШІЯЧКО! Я радий, що випихаю тебе з двору, менш клопоту мені! .. Але все ж таки уклонитись батькові мусиш, бо так закон велить! Гор п и н а. Хіба що закон. (Кланяється з Василем). Кук с а. Боже вас благослови! Др анк о. Боже вас б,'!агослови! В аси л ь. Тепер, хоч ви на мені всі кліщі побийте, я вам слова упоперек не скажу!

Д ран ко. Через те ти мені і любий, що такий по кірний! Я вже троє кліщів на тобі побив, а ти все ко ришсяl .. Кук с а. Сусіде! Тепер тільки чотири!' Д ран к о. А в мене тільки шість! Кук с а і Др анк О (гукають). Люди добрі, милості просимо сюди! Вітайте наших молодих!

Н и ч и пір. От і слава богу! Кук с а і Др анк О (до нього). То вас, стало бить, не Лахтійон Хведорович прислав? Н и ч и пір. Ні! Кук с а і Др анк о. Хто Ж ви такий? Н и ч и пір. Я ж вам кажу: так собі, ніхто. Др анк о. Так чого ж ти лізеш у вічі? Кук с а. Убирався б собі з двору, і любісінько! Н и ч и пір. Я й піду! Кук с а. Може, ще жених і приїде ... Д ран ко. Може, ще жениха можна й підождать?

116

ЯВА Ті ж і

п и с а р

9 Ска кун е Ц ь.

П и с а р. Не приєдеть, і не дожидайте! Кук с а і Др анк о. як? Пи с а р. А так! (Співа). Как без політики жити На цім химернім світі?.

Бо то я таку політику підвів, і листи до вас написані оцією скусною рукою!

Кук с а і Д ран к о. Чорти б вас побрали з вашою по літикою!

Ори ш к а (до Кукси). Годі, таточку, гніватись! Так, ста ло бить, богу завгодно. Гор п и н а. Тату, не робіть бешкету, бо відкинусь від благословення! П и с а р. Вселюбезніші мої приятелі і милостиві госу

дарі! Послухайте мене, дурного, то, може, господь допомо же і вам порозумнішати! .. Во время оно, когда єщо, будем говорить откровенно, не було ні неба, ні землі, а стояв тільки один плетений тин... І був тоді, мої вселюбезнійші приятелі і милостиві государі, будем говорить откровенно, один цар

...

Кук с а. Це ви вже знов нудоту затягнете? Я поблаго словив, стало бить, слова вже не зламаю!

Др анк о. Або, може, підведете під нас таку політику, що Й очі рогом полізуть? Благословеніє дано, стало бить, амінь!

П и с а р. В таком случаї Юра, юра, юра! (Сnїва).

будем

говорить

откровенно!

КОЖНИЙ писар споконвік Політичний чоловік ...

д ран ко. Сусіде! Чи не ПО миритись нам на радощах та згуляти два весілля в один кошт!

Кук с а. Та воно, звісно, А що ж!

дешевше...

(Простяга

руку).

Цілуються.

у вас вже півчі договорені, а в мене музики! (Тихо). По шилися в дурні обоє, треба вже мовчать.

Др анк о. Перемудрували!

117

Кук с а. Гей, свашки, приданки! Убирайте молодих та споряджайте Їх з богом до вінця! Дружечки! Ну ж, гукніть весільної! Сповістіть божий мир про нашу ра дість!

Др анк о. ПРОСІІМО ДОРОГІІХ гостей величати наших мо лодих весільною піснею. Х о р. Ой попе, попе, Батьку наш! ВіДЧIIНЯЙ церковцю Проти нас, Звінчай діток Одноліток В божий час! Кукса і Дранко, радіючи, показують ОДИН другому на пальцях, що вже

не п'ять, а чотири, не сім, а шість. Можна закінчити ді.l0 і танком. Завіса

ДОКИ СОНЦЕ ЗІйДЕ, РОСА ОЧІ ВИІСТЬ Драма в 4-х діях і 5-ти одмінах

ЛИЦ ЕД ІІ: о лек с і Й Дми тро вич одставці, літ 65. Н а т а л я Сем е н і в н а, Б ори С, син іх.

В л ади мир

В о рон О в,

поміщик, капітан в

його жінка.

Пет р О вич

Гор н О в, студент агроном,

прия

тель Бориса.

Ант О н З а в а Д а, бувший кріпосний. О к сан а, його дочка, на І 9 році. Мак сим Х В орт У н а, бувший кріпосний, стрілець і швець.

С т е ~ анК у г ут} п рубки. ОХРІМ

Гор д і й Скубко,

Текля

П о в ар е нко,

ГОРОДЯНСЬКИЙ швець.

писар.

}

С оло м і я дівчата. Кат р Я Пар у б к иід і в чат а. Діється між

1862-1865

роками.

ДІЯ

ПЕРША

Вид села. Став, гребля, млин і т. д.

я ВА Тек л я,

С о л о м і я,

Кат р Я

д і в чат а.

Кат р я. О сестрички, матіночки, куди ж ми оце забре ли? Тут так страшно. Те І( л я. Тю, навісна! ЧІІ не страмовище! Та осьдечки ж слобода. Сотні ступенів не одійшли від хати, а їй це здається вже за край світа.

С о л о м і я. Воно таки й справді смерком тут небезпеч но. А все ти, Текле,- ідем та ідем, а ми за тобою, як вів ці за цапом; от їй-богу, що правда. Задля чого ти нас сюди завела? Тек л я. Тут буде на греблі диво!

Д і в чат а. Яке диво? Кат р я. Кажуть люди, що у тім млині щоночі мелють. Тек л я. Брехня; правда, що мелють, тілько не щоночі, а проти великодня та проти зелених свят. Батько мої самі бачили. Кат р я. Ох, не розказуй же, сестричко! Тек л я. Мої батько бачили і тих, що мелють, бачили своїми очима. Такі, кажуть, чорні-чорні, аж вилискуються,

а з очей та з рота полом'я так і палить ... Д і в чат а. Годі-бо тобі плескати! Тек л я. А ондечки та скеля, біля котрої позаторік чу мак утопився.

Д і в чат а. Почала вигадувати. Тек л я. Я бачила, як його й 3 води витягали, такий синій! Ходімо, гей, дівчата, аж туда. А глянь, Катре, що то пливе?

С о л о м і я.

От таки намоглася полохати! Глянь, Катря

аж тремтить.

Тек л я. Великий мені клопіт. Кат р я. Бо коли б тобі таке трапилось, як мені. Тек л я. Що таке, розкажи. Кат р я. Страшно розказувати. За мною оце проти се реди бенеря гналась ...

Тек л я. ЧИ й справді? Стривай, бесурко', дасться тобі узнаки та бенеря! Давайте скупаємось, дівчата! 1 Бусурменко.

120

Д і в чат а. Отакої ще вигадай! С о л о м і я. Хіба не чула, що тут по захід сонця раз у раз водяник бовтається?

Тек л я. Я водяника не боюсь. Д і в чат а. Не бійся, та стережися. Тек ля. Пхи! Отже навдивовижу вам буду

його дра-

тувати.

Водяник, водяник, Дам тобі медяник, Покажись із води Аж до півбороди.

О х рім.

Ось Я зараз! Дівчата побіГЛI!.

ЯВА Входе

О х рім.

О х рім. Ач, як дременули урозтіч, неначе ті кози. Тю-тю, навісні! Верніться-бо сюди! Це я, Охрім! Тек л я. ЧИ й справді то ти, Охріме? О х рім. Та уже придивись, водяник же, звісно, з бо родою і увесь в куширі. Тек л я.

Справді, це Охрім.

С о л о м і я. Оце ж нехай тобі всячина, як ти нас на лякав. А Катря то мало що не зомліла, от єй-богу, що правда. Заспокойся-бо, це ж Охрім, ось придивись! Кат р я. Ох, дух мені зовсім забило. О х рім. І вигадають же чорт батька зна які виграшки

одна

одну

полохати.

Кат р я. Це ж все Текля намоглася. Тек л я. Навіщо б мені здалося тебе полохати? О х рім. Це вже я знаю навіщо. Тек л я. Справді? Ох, який же ти догадливий. О х рім. Та не поможеться. Кат р я. Я вже й не знаю, що я тобі, Текле, заподіяла. О х рім. ЯК що? Ій всі дівчата заважають: теперечки ти зо мною стоїш, учора і позавчора теж стояла. Ну, а це їй голки у печінки. Тек л я. Ой який же хорошун! Ох, рятуйте, сестрички, бо збожеволію від заздрості! О х рім. Ой не регочи, ой не скаженій. (До Катрі). Чого-бо ти й досі тремтиш?

121

Тек л я. Приголуб її та міцніше притули до серця, то вона зараз і одійде. О х р і 1\1. І приго.ТJублю, а тобі ж що? Тек л я. Аж нічогісінько! Сьогодні пригорнеш її, завтра другу, а там третю.

О х рім. Що Ж то я такий хвойдник чи дурисвіт? Тек л я. Розжуй, коли зуби цілі. Утри слини своїй кралі, бо ондечки які сережки попустила через губу. Кат р я. Сама ти слинява. О х рім. Плюнь ти на неї.

Тек ля. 3аПJlач,

тонкослізко.

Гляньте,

сестрички, яка

гарна пара стоїть, мов намальовані. А вона?

Вона

як

рожа.

О х рім. Відсахнись ти, сатано! Чого ти в'язнеш до дів чини!

Тек л я. А вона тобі вінчана, чи як? О х рім. Хоч вона мені й не вінчана, а тебе я й без попа поблагословлю сьогодні по потилицil Тек л я. Руки покорчить, ось що!

О х рім. ТЬФУ! Тек л я. О х рім. Тек л я. О х рім. Тек л я.

І тобі тьфу! (Катрі). На насіння! Дай же й мені. Під церкву з довгою рукою. Ой які ж дорогі гостинцї! Аж У печінках мене

лоскоче від заздрості! ..

ЯВА

Входять Ст е пан і

Гор дій.

Ст е пан. Бач, куди іх лихе занесло! А все це Текля керує! Ото вона за тобою, Охріме, так зорить, певно, по стерегла, що ти пішов У Купріянівку, так вже й назустріч тобі вибігла. О х рім. Хай вона пропаде, анахтема! Тек л я. Може, й зорила, доки дурною була! О х рім. А тепер порозумнішала? От і слава богу, що хоч одною дурною менш буде на селі. Тек Jl я. Не печалуйся! Дурний заступив порожнє місце.

О х рім.

Ну Й дівчина! Настояще срібне золотцеІ .•

Тек л я. І я ж кажу, що настояще! Гор дій. довольно остроумная баришня. Ст е пан. А чи по знаку, дівчата, вам оця проява?

122

д і в чат а. Хто ж це? Тек л я. А я відразу пізнала: це ж Гордій Поварів. Гор дій. Он і єсть, Гордій Микитович! Я січас только што з города

прикатіл

КОЛОКОJJЬЧИКОМ. МОЄ

поштеніє,

баришні. Тек ля. Благодаримо вас! Д і в чат а. Що? «Поштеніє, Gаришні»? Гор д і и. А то как же? Ну, мамзелі, когда желаєте по

німеЦЬКО1\1У. Без привєту, как отвєту б!!ть нельзя. У нас у городі, значить, как зберуться на

проминаж, чи, по-ва

шому, на вулицю, січас один другого за руку: «Моє пош теніє». І з баришнями такой точно хвасон. Ну, у вас на деревні совсєм другой порядок! Так неда ро:.! же сказано: «Деревня как деревня, а город как город!» Тек л я. Від наших парубків навряд чи діждешся го родського звичаю!

О х рім. ні

Ні, У

нас як ЛЮДІІНі

то

і людське,

сви

то і честь свиняча!

Гор дій.

Позвольте на спор об етіх словах! На какой

счот ви ето отдираєте, еті самиї категорії?

Ст е пан. Мели, бісе, чорт тебе второпа! Д і в чат а. Сидів би там з своїМIІ мамзеЛЯМIl у городі. Гор дій. Вот так порадошноє воспитаніє; как паєду в город, в тот же секунд об'ясню всєм кава.1ерам і бариш ням, што какая, значит, глупая політика на деревні. О х рім. Чого Ж це ти ПрИТlоТlОрИВСЯ до нас? Гор дій. Такой я імєл свой каприз, штоб прієхать: желал повидать тятеньку, маменьку і прієхал.

О х рім. Тут тебе тільки і бракувало. Гор д і и. Нєчаво некстаті задаваться, нєчаво наводить тєнь на глянц. Ми, пожалуста, сами с усами, только вот ное не об рос. Ст е пан. Перестань вже бе.1ькотаТIІ.

Гор д і и. Я не белькочу, а перед всяким смєло могу оправдать свой хвантаж. Я превзошол, слава богу, увесь термін по шведському званію, та і у разговор ах усякому носа утру, не то што. Может бить, ви СУ:\lЛіваєтесь у маєм значенії, так я хоч січас в заклад 06 :\1ОЄі\1 положенії. Я імєю атестат, што можу ботинки на корках і на двой ной подошві. Та хоч на американськой, так не іспужає

мося! Вгодно, так і бакфорти по

новому

хвасону. Я не

халамидник какой!

Ст е пан. Тебе возом, чи як, зачепили? Гор д і и. Я об'явленіє вам роблю, што я не такой-не будь жулик, а мастернои человєк, во што! Ви гньотє на

123

то, штоб бариш ні ваші панімали аба мнє напротив і даже с насмєшкой, ну МІІ тоже можем говорить не похуже.

Ст е пан. От розпустив губу! Гор дій. Как ви не панімаєте городського разговору, то я ПрИ етом случаї не ПРИЧИНОЮ; вот вам і вся проце дурія. От баришні ваші, так я так панімаю, што оні мой разговор можуть об'яснить, правда? І баришні мовчать? Вдивительно. Вот так воспитаніє! Кат р я. Куди ж нам до городянок рівнятись?

Тек л я. А звісно, такій, як ти, то зась! А я так все зрозумію, що вони говорять.

О х рім.

де ж пак тобі не зрозуміти? Ти якраз горо

дянкам під масть!

Вона у нас,

Гордію,

уміє

через

губу

кашляти!

Гор дій. Кажется, Катерино, по батюшці, звиніть на том, не вспомню. Ви вдивительно покрасівєлі! І потому, между протчим, позвольте вам рекомендовать меня! Кат р я. Ох, сестрички, що ж це він знову забелько тав? О х рім. Та ну, либонь, ти не в ті взувся! Гор дій. Почему? Поймітє одно только, што я для новознакомства хочу рекомендовать себя. О х рім (бере його за шuворот). Та кажу ж бо, що не в ті взувся! Та що це на тобі за одежа? Гор дій. Кажется, понять можно: гедзет, алібо, по вашому, по-деревенському, допилет. Обнаковенний хвасон на городських

О х рім.

кавалерах.

А й пристало тобі, як корові сідло! Чепурний,

як свиня в дощ!

Ст е пан. Це ж той каптан, що зветься: пусти-вирвусь! Гор дій. Не завдавайтесь на мелкіє макарони, бо лапша з карманов сиплеться! О х рім. Пам'ятаєте, братці, на великдень німець ходив по селу з каплями якраз у такій кацавейці? Гор дій. І што вам на ето дурачество об'явить? Бол вани, одно слово, болвани. По-вашому, я должен вдівать свитку або вишивану рубашку? Не доставало іщо дураць кий каприз іміть, штоб еті самиє глупості панімать? У нас титул, штоб рубашка з манишкою калінкоровои або сит цева, зонтик в руки і щоблети або бакфорти на рипах. А без етіх документов в хорошую кумпанію не пожалуєте. О х рім. А чоботи, а чоботи, тю, дивись! Гляньте, хлоп ці, на його закаблуки! І як він ніг не повиверта? Гор дій. Тогда только сапог і імєєт свой настоящlИ титул, когда подбор високий і сточений на нєт, штоб слєд

124

од подбора бил не

болєє

двухгривенного!

Как

сапог

подйомі какурат, так вони і імєєт свою надлежащую дер

жавуl ..

О х рім.

[

орд і й.

побіжи,

Пущай

чи

здорово

бєгают

заореш

носом?

дураlШ, но я, кажется, єще

при свойом понятії. Ст е пан. А що ж, у вас співають парубки, як збе руться на вулицю? [о р дій. Случається, только у нас нєт парубков, а усе кавалери.

Пар у б ки. Ану, заспівай якої, може б, ми перейняли. [ орд і й. У нас на тверезую ногу не поют. О х рім. Ач який, звик до могоричів. [ орд і й. Пойдьом В питейний, я сам вас вгощу. Пар у б к и. Та ну-бо, заспівай! .. [ орд і й. Не поймьотє ви романц! Ну вот вам, на примєр:

Сама Сама Сама Сама

я я я я

розочку садила, буду ПОЛlІвать, друга полюбила, буду вєк страждать!

О х рім. Та це чорт батька зна яка. Пар у б к и. Ти заспівай нам салдацької. [ орд і й. Важна кумерція! Ти Їм благородную, а они салдацьку. Вот вже недаром сказано про деревенських хохлов, што мазепи! О х рім. Ти-бо не будь тим, що моркву риє! І-й пар у б о к. Коли З тобою по честі, то ти· не роби по-песьки.

2-й пар у б о к. [ляди, щоб часом не підборкали ми тобі оції кацавейки! З-й пар у б о к. Та й ПЛЮНДРИ щоб не тріснули нижче пояса.

Ст е пан. У, вже й розгримались! Ну і чого ви на нього опудились? І не сором вам? Хіба не бачите, що він навіки дурний? [ орд і й. Нєт, кажется так, што я не дурак. С те пан. Мовчи, бо битимуть! У нас, брат, по-просто му, так оддубасять, що аж пір'я сипатиметься. [о р дій. Ну, пусть я буду дурак, но і ви не вочень вумниє.

Ст е пан.

Ану, братця, гайда на вулицю, ходім, дів

чата, бо сьогодні вже панича не побачите.

Д і в чат а. Він-таки нам і потрібний!

125

Ст е пан.

Та вже нічого, нічого! Другий тиждень, як

панич приїхав додому, а знайдуть.

Тек л я. Нехай

вони, сердешні, аж

вже Оксана

витріща

на

110пару

не

нього свої

баньки.

О х рім. Отже була дівка як дівка, доки мовчала, а це вже знову чортяка штрикнув у ребро.

Гор дій. Вот з паничем так я могу нікоторий порядоч НИй разговор. Надо будєт єму рекомендовать меня. О х рім. Навряд, щоб він зайшов в патяки з таким розумним дурнем.

Гор дій. Ми знаєм, што знаєм, а я мало внімаю обра щенія на ваші глупиє анекдоти - вот што! Вот хотєл вас попоштувать настоящим турецьким табаком, а тепер по нюхаєте.

О х рім. Може, коло турецького лежав? Гор дій. Вєрную правду говорю, што

турецький на

стоящий, чесноє слово, восєм копєєк чвертка.

О х рім.

Гор дій.

Так дай попробувать!

Зачем міня обижаєте і даже дураком нази

ваєте? О х рім. Тю, то ж

ми

він вже і розгнівавс5.І!

Дивіться,

братці,

у шутки.

Гор дій.

Порядошниє шутки, што чуть до інтересного

шкандаJІЮ не дошло.

Ст е пан. Справді, добрий табак! (Куре). Гор дій. А з какаво же резонту я буду обманивать? Отже тут і ціна написана. О х рім. Дай сюди, я прочитаю. Пар у б к и. ТІІ-таки і тямиш? О х рім. Мій же дід був грамотний, а батько дрюко

ваний ... (Чита). Тисяча вісімсот, зверху старий чорт. В го роді Парижі, кВороновій поближе, сіла собака на вовка, та боялась злізти, бо вовк хотів її з'їсти ... Амінь! (Сховав табак). Гор дій. Куди ж ти табак запрятал? О х рім. В кишеню. Твоя, може, продерта, а в мене ціла. Гор дій. Вот так мошенств.о! Тек.'! я. От якби понесли той папір до Оксани, то та б краще прочитала.

Ст е пан.

О, та б прочитала! Оксану добре панич на

вчив грамоти.

Тек л я.

Навчив і до розуму довів. А вона тепер ходе,

як та проява, та косою світе!

126

О х рім. Вже Оксану вхопила на зубок? Ст е пан. Гляди, щоб часом тобі не засвітило в очах! Тек л я. Овва! Ст е пан. Не оввакай! Ти плещи про кого іншого, а про Оксану ні писни. Тек л Я. Я своїми ОЧlІма бачи.lа, як вона на тім тижні плоскінь вибирала, та все вихилювалася, та за поясницю хапалася.

Ст е пан.

Слухай, Текле, я ПЛОХІІЙ-ПЛОХИЙ, ну, ЯК роз

лютуюсь, то чорт 1\!ені не сват.

Тек л я. Знаю я, що й тобі Оксана запала в око, через те ти тепер і заступаєшся за неї. Ст е пан. Про мене ... не про мене йшла річ, а це діло не твоєї парафії. А за Оксану я КОЖНО:lIУ в'язи скручу! .. Пар у б о к. Ну, кожному, чи не дуже багато буде. Ст е пан. Я головою за неї одвічаю. О х рім. Стривай, Степане, не гарячись! Правда, бра тику, як оли)3а, наверх сплива. Ти натякаєш, Текле, на T~, ЩО, стало бить, Оксана важка? Добре! Адже ж ми, що отут стоїмо, знаємо, ЩО панич вже два роки не приїздив додому.

Тек л я. Так я запевне знаю, знаю, що ... Ст е пан. Що слід тобі губи побити!.. Ну,

не ідолка

ти? .. Тек л я.

Що ж він - візьме її, чи як? Ст е пан. Там вже чи поберуться вони, чи ні, інша річ. Ти б подумала хоч би те, ЩО чого б тому паничеві ходити до Оксани серед білого дня, на очах у людей, коли б що, може, було у його думці.

Гор дій.

Вот ето так вєрная правда! У нас у городі

єжелі єсть какая комерція промеж кавалера з баришнею,

так завсігда еті діла позно вноче, ПОТО\IУ ДНЬО1\! глав ное - амбиція. Ст е пан. Геть ти під три чорти з своєю амбицією, доки не битий! Гор дій. Вот тєбє й порадошниіі разговор!

Ст е пан.

Не лізь! Коли не до тебе п'ють, то не кажи

«здоров»! ..

О х рім.

А цитьте, либонь, щось ГО ,,!О!!!!ТЬ. Прислухаються.

Так і є! (дивиться). Ондечки панич вертається з охоти! .. Тек л я (придивляється). Онде ж і ТlІтівський панич 3 ним, той, що, кажуть, сам собі їсти варе!

О х рім. Почеши ще язика на паничеві.

127

Тек л я. Ба ні ж! Гарні пани настали! Хоч би цей ти тівський панич: запряже сам конячину та й і їде селом, неначе той паламар, що у піст попідвіконню курей та по росят клянчить!

Гор дій. Не может бить! Вот так воспитаніє! .. Тек л я. А я вже ж таки скажу ... Ст е пан. Про Оксану-таки?

О х рім.

Таки стрижене, стрижене? Здається мені, що

щось ти це недаром плещеш про других!

Ст е пан. Та ну її к бісу! Ану, заводь хто пісню! .• Гор дій.

Я вам спою по вашому вкусу. Не с послєдніх бил прикащик,. Я спою об ньом расказ. Бил вон послан за получкой дєнєг, Точно било єто враз.

(Говоре). А ви підхватуЙте. Єни його манять. Єни ЙОГО манять: Пожалуйте, пожалуйте,

Пожалуйте, купець! .. Деякі парубки МУГИЧУТЬ. Гордій ЗНОВУ.

Вдруг іду я тротуваром, Сидять красотки на крильце, Точно вийшли січас із больниці, Нєту краски на лицє ...

Єни його манять і т. д. Всі пішли.

я. в А Б ОРИ с В О РОН О в, сим Х В орт У н а,

Мак сим.

В л ади мир Пет Р О В 11 Ч ГОР н О В всі вони 3 РУШНИЦЯМИ і ОХОТНІІЧИМИ

і М а К торбами.

Ну, паничу, як собі хочете, а вдруге виба

чайте, щоб я вас повів на охоту. Шкода, тепер вже більш не піддурите мене! .. Б ори с. Це новина! Чим же ми вас піДДУРl1ЛИ? Мак сим. Ще й питають! Ви ж таки розумні і вчені, мовляв, люди, то й розміркували б: що цілісінький день

128

ви собі удвох балакаєте, а за вами слідком човгає щось таке, ніби теж скидається на людину, а ви його вважаєте ні за приший хвіст кобилі чи за німого?. Бовкнете яке там слово до мене; коли б, мовляв, ви по-нашому, по-про стому балакали, як перш було колись, то, може б, і я ро зумів там що п'яте хоч через десяте. Б ори с. То хіба ви по-руськи не розумієте?. Мак сим. Цебто по-панськи? А де ж би ми тут навчились? Гор нов. Вже й розсівся. Б ори с. Я дуже ноги натомив. Гор нов. А що ви тоді, хоч трохи-таки шурупали по руськи? Мак сим. Вам таки цікаво? Аякже. Велика, бачте, була б навука: «так точно», «не могу знать», «слушаю», «чаво зволите?» - ото й по навуці. Борис подає йому табак.

Та ви вже, будь ласка, самі мені, бо мої пальці, мовляв,

не до того пацеру зроблені. А яка чудова ніч, тихо-тихо, мовляв, як у вусі. ЧИ воно на дощ оце затихло, чи на вітер? Гор нов. А вам як здається? Мак сим. Та хіба ж вас цьому не вчать? Гор нов. Не вчать. Мак сим. ЯК то можна! Воно ж повинно стояти у тих книгах, що вчите.

Гор нов. Не додивлявся. Мак сим. І все ви шуткуєте. дай боже, мовляв, шут кувати, аби не плакати. Я сам скажу, що от нам писар, так той вгадує: чи година буде, чи негода, тілько на хви лину загляне у книжечку і зараз вгада.

Гор нов.

То Ж книжечка вгадує, котра зветься кален-

дар.

Мак сим. ЯК ви кажете? Гор нов. Календар. Мак сим. Ба ні, не календар, а сонник, бо він вам сон вгада

як ув око вліпе.

Гор нов. Баки людям забива. Мак сим. А й ні, не кажіть. Він вам і ружжо може замовить! Чи вірите, що раз як замовив мені оцю рушни цю, так нічогісінько не вдієш, чвирк та й ЧВИРК! Мусив вже йому постановить півкварти.

Гор нов. І направив? Мак сим. Ще й як направив! Гор нов. Майстер, значить, до усякого діла?

М. I(р.опивницькиЙ

.129

Мак сим.

О, голова!

Кажу вам, до усякого діла до

тепний!

Гор нов. писар,

Довго ще по се.'Іах отакі

морочитимуть

мудреці, як ваш

мирян.

Мак сим. Отже, ви не вірите? Гор нов. А звичайно, ЩО не вірю. Б ори с. ЯК тут чудово! Я б отак до самісінького світу просидів.

Гор нов. Вигадай півтора людського! І ЩО тут красот нього? Жаби квакають, від ставка му.'ІОМ несе, під нога ми

вогко,

можна

аж

джякотить,

нежитя

такого

тут

здорового

схопити.

Мак сим. Еге, що й в тиждень, МОВ.'ІЯВ, не вичхається. Гор нов. А бісові комарі аж печуть. Мак сим. А ви обкурюйте себе, отак навкруги пускайте дим, то та погань і не наблизиться, і втікатиме, як чорт від ладану.

Б ори с.

Ти, Володя, не любиш поезії. Тиха украинская ночь, Прозрачно небо, звеЗДЬІ блещут; Своей дремотм превозмочь

Не может воздух... Гор нов.

Що ніч! День, по-моєму, кращий. Та то ж

куди не споглянеш, скрізь чарує і закохує тобі очі розкіш на

природа.

Мак сим. Все то від бога! А, конешно, день кращий. Гор нов. Станеш у обідню пору посеред поля: сонеч ко припіка, а над головою і навкруги спів і щебетання, виляскування, стогін і сміх. А ніби та1\1 CYl\f і весілля по бились об заклад і намагаються переважить одно другого. І бачиш ти, і чуєш, як кожна пташечка, кожна кузочка, навіть комашка маненька незрозумілою, а.'Іе чарівною піс нею хвалить божий мир, кохаючись у його теплі ... Чи так, Максиме? Мак сим. Це так, іменно, що так! Гор нов. Пора вже додому, бо я й справді скоро чха тиму.

Мак сим. А пора, пора, бо ніч, I\IОВЛЯВ, не жде. А мені ще треба до світа вставати та за косу прийматись, там треба ВИ косить осьмушку ячменю шинкареві. Б ори с. За позику? Мак сим. За процент, чотири карбованці позичив у нього восени, так це за

Б ори с.

процент.

Це здирство І

130

Гор нов. Ні, це поезія! Поживеш на селі та й поба чиш. Отоді-то вже запевне довідаєшся, що краще: чи ніч з жаб'ячим кваканням, чи ... Мак сим. Яка їм, мовляв, праця за батьківськими пле чима? Б ори с. А ви думаєте, що я цілий вік сидітиму та ди витимусь, як другі на мене роб.ТJЯТЬ? Мак сим. А чому б не сидіти? Б ори с. Ні, це встид було б мені. Я, щоб ви знали, наважився спробувати усяку тяжку роботу задля того, щоб на власних плечах зважити усю ту вагу й працю, під котрою згинається наш Х.ТJібороб. Мак сим. Далеко заїхали! Не силкуйтесь, шкода заходу,- не

здолаєте.

Б ори с. Піймав не піймав, а погнаться можна. Мак сим. Хіба! Воно, може, спершу і зцікавиться, а далі остогидне.

Б ори с. Побачимо! Мак сим. І як то можна чоловікові непризвичайному? Гор нов. Дай боже нашому теляті та вовка з'їсти!

Мак сим. О, щоб вас, спершу ж треба його піймати, а з'їсти, мовляв, не штука. Гор нов. Он так я вже чотири роки ловлю того вовка на угон ках, та ніяк за в'язи не вхоплю. А от як спромо жусь скинути З шиї двадцять тисяч довгу ... Мак сим. Двадцять тисяч? Сума! Гор нов. Було більш, це вже тілько решта. Мак сим. ЯК же ви таку силу зачепили? Гор нов. Не я зачепив, а опікуни. Бачите, доки я вчився та в книжку задивлявся, а опікуни мої як захазяй нували, та й дохазяйнувались до того, що мало-мало не упекли землі з акціону.

Мак сим. ЯК то З акціону? Гор нов. Стало буть, 3 молотка. Та лихварі вирятува ли мене.

Мак сим. Лихварі? Скажіть, голубчику: без лихваря ніде не обійдеться. ЯК же це?. Гор нов. Платю проценти, от і все. До K(jrO не кидав ся 3 наших за позикою, всі тілько пораду дають. От, брату хо, як підемо завтра до мене, побачиш мою школу. Які е розумні хлопчики! Душа радіє, дивлячись на той розкіш ний первоцвіт. Мак сим. Вчили Й мене змолоду на килорнеті грати, як це, кажу, у нас у скарбу була своя капелія. Багато лози зопсували на моїй шкурі, смуг та цурпалків до біса

131

на тілі позоставалось, а я таки як затявся одним лицем, не хочу та й не хочу ... Ну, прощавайте до якого часу. ОН воно що, тепер вже й справді пора додому, бо, либонь, ви комусь іншому більше у пригоді станете.

Б ори с. Що ви кажете? Мак сим. Та то я ... Бачите, я іноді зостару таке пле. ту, що й сам докупи не зберу. Горнов співа.

Вже й вода, мовляв, скоро засне. От же дівчина: то й до зорі очей не заплющує - все ждатиме чорнобривого. Б ори с. Яка дівчина? Мак сим Моя старенька, це ж я свою стару зозулень ку. Отже я й не вмію по-вашому чоломкатись! ЯК здавлю білу та пухку ручку, то щоб часом, бува, не розгнівались. Ач яка викохана ... (Розгляда Борисову руку). Шкода з

такими руками до плуга. (до Горнова). Що ж, вже й з вами чоломкатись, чи як? [ о р нов. А звичайно!

Мак сим (подає руку). Оця рука трохи на мужичу скидається, кістлява та в пухирях. Ну, спасибі вам, що ви не гордуєте нашим

братом

сиволапим,

як,

було, старий пан

нас величають.

Борис і [орнов. Спасибіівам! Б о fJ и с. Приходьте ж у ту неділю, та раніш. Мак сим. добре, прийду. (Пішов). Я ВА

О к сан а (входе). І не диво? Я й чую, що балакають, та ніяк не розберу, хто і з ким? Аж це ось хто! [ ор нов. Давненько ми з вами не бачились. О к сан а. Хоч би одвідали, і не сором вам? То було мало не що божого дня приїздять, а це вже зовсім мене відцурались. Хоч би забігли за книжками, що понадавали. Я вже Їх всі перечитала. [ о р нов. Ніколи було, робоча пора. Та нащо нам вже і одвідувати? Коли вже кращі від нас приїхали, то ми й не рипаємось. Чи не по телятко ви оце ідете? О к сан а. По яке там телятко?. [ о р нов. Та це ж у інших дівчат така одмова, що як зустрінеться з парубками, то зараз і каже: «Теляток шу. каю».

О кс ана. Ні, я кого шукала, того ЇІ знайшла. Гор нов. Тобто мене?

132

О к сан а. Та й вас. Гор нов. А кого більш бажалось бачити? О к сан а. Почнете дратувати. Обох однаковісінько. Б ори с. А ми оце, Оксано, думали до тебе зайти. О кс ана. Мабуть! Чую, гомонять та й гомонять, та все на однім місці, ще хтось почав і співати. Гор нов. То Я пробував голоса. А правда, чудовий голос: усі жаби замовкли і в кушир поховались, як зачу

ли. Що ж татусь ваш, дома? О кс а н а. Ні, нема. Пішли з ятерами по рибу. Б ори с. Це шкода.

О к сан а.

А хіба як батька нема дома, то й у хату

не можна зайти? Гор нов. Уночі? А поговір, а людське пащекування? О кс ана. Певно, вже й так того поговору, що вже більш і нікуди. Гор нов. І вам це нічого?

О к сан а.

Це вже моя печаль. А вас, Владимир Петро

вич, і. пізнати не можна: бороду запустили.

Гор нов. Наважився вже, бачите, у діди записатись. (Чха). Отуди! Я ж казав. Б ори с. Шпичка в ніс. Гор нов. Хай тобі біс! Ну, годі, абощо. Ну, дайте ж, Оксано, надивитись на вас! Давненько, давненько не ба чились: змарніла ...

О кс ана. Гор нов.

Та годі-бо вам вдивлятись, ще зглазите. На те бог дав мені очі, щоб закохуватись

тим, що красує погляд.

О кс ана. Цебто я така красуля? Гор нов. А то ж і ні? Щоб ви знали! О кс ана. Ну, годі вам вже шуткувати! .. Гор нов. Тут не шутка, бо я маю вам сказати щuсь таке, що й ворожка б не вгадала.

О к сан а. Цікаво. Гор нов. Воно б і давно вже належало вам про це довідатись. Слухайте ж: сьогодні я вже вкінець переко нався, що Борис у вас душі не чує. О к сан а. Цього-то вже зовсім не слід казати. Можна шуткувати, а це вже ... Що вони, спасибі їм, I\JeHe жа лують

...

Б ори с.

Тілько жалую?

О кс ана.

А більш нічого не повинно бути і, не слід,

і не до речі.

Гор н О В

(дивиться

на

лаштунки). Отже

пара качок прилетіла. (Побіг).

133

справді,

Бор и с. Ти мене б'єш у серце цією одповіддю. О кс ана. Кол!! що й розцвіта у серці, то так воно не хай собі і заГ.1УШИТЬСЯ. Б ори с. Ні, Оксано, не заглушу я в своїм серці тієї рожевої квітки, що так любо і розкішно розцвітає. О кс ана. Мусить зав'янути. Не С.lід виливати у слово мимолеточний рай душі, бо те слово влетить в ухо тій людині, котра повинна боятись його, як смерті.

Б ори с. Де ж та смерть? О к сан а. ЯК де? У вашій оцій мові. Жалували ви мене до цього часу, і я була щас.1ива. Не одіймайте ж у мене тієї ласки. Б ори с. Коли ми любимо одно другого ... О к сан а. Отут-то й горе! Не треба, не треба! Б ори с. Чому ж не треба? О к сан а. І ВІІ ще питаєте? Ну, коли вам не шкода мого серця, шматуйте його. Б ори с. Я не розумію! Невже ти й досі дивишся на мене, як на панича-дурисвіта? О к сан а. Ні, я знаю, що ви не дурите мене. А колись давно ще сказали ви "'Іені одне слово, страшним воно мені здалось і незрозумілим, а тепер воно мені здається ще страшнішим, ще більше незрозумілш.l. «Я тебе люблю!» Два роки я боролась з собою, доки здолала відсахнути те слово від своєї душі, не розворушуйте тепег того ще теплого попелу, бо як розжевріється, то горе мені буде. Б ори с. Так ти силою хочеш зупинити ПОJІОВОДДЯ по чуття? О к сан а. Зупиню! Б ори с. Не вірю! І хто ж може заборонити нашому коханню? Де та сила, що зможе загородить нам шлях до щастя? О к сан а. Є сила, страшенна, нездоланна сила! Б ори с. Де вона? Яка сила? Чи, може, ти іншого ко хаєш? Ну, тоді ... О кс ана. Па-ни-чу, над умираючим і ворог не знуща ється.

Б ори с.

Прости мене, Оксано, я не так спитав.

О к сан а. Я вам скажу, яка то сила ... то сила стра шенна ... Панство ... Люблю, люблю, люблю! .. Губіть або

милуйте, я в вашій волі. (Ці,ІУЄ його).

134

ЯВА Тек л Я

С ол о м і я

входять.

Тек л я. Бачиш, бачиш, якої грамоти вона вчиться І Ходім же мерщій і всім розкажемо! А ти біжи У горниці і усе розкажи пані! .. Пішm!.

Б ори с. Щастя моє, світе мlИ, зоре моя! .. Оксано, бог свідок, що я твій! В тобі одній вся моя сила, всі задума ні й закохані мрії! Ти те ясне проміння, котре освічува тиме мої заміри! Ти та довічна і міцна сила, котра свіжи

тиме і окрилятиме надії. (Цілує її). Гор н О В (входе). Сторожкі каналії, і на півтораста ступенів не підпустили. (Побачивши Бориса і Оксану). Отак би й давніш! .. АК сан а. Не знаю, куди заведе мене моє серце. На його волю тепер здаюсь. Я довго в ним пеклувалась, не хай же й воно тепер догляда мене! Б ори с. Я буду твоєю ненею, твоїм поводарем! Гор нов. А я дивлюсь і радію. Чого? Мабуть, того, що є для кого в світі жить. Оксано, дайте вашу руку, Борисе! дивіться мені в вічі, придивляйтесь, яким без країм щастям вони запалали. Прислухайтесь до мого серця, як воно чуло б'ється? Я щасливий, щасливий чужим

щастям! Ні, не чужим, людське щастя - мое. щастя. О, коли б такі хвилини обертались у часи, чоловік би був безсмертним. О к сан а. Яка ж ви є щира душа, яка ви є щира лю динаl Тільки тепер я об цім довідалась. Я вже не знаю, як вас найлагідніше звеличать. Братику любий. братику дорогий І

Гор нов.

Це слово святе! Так, стало буть, сестра?

АК сан а. Щира і вірна! Гор нов. Заховаймо ж. сестро, цей завіт в серцях на ших глибоко! Так, стало буть, йдемо на боротьбу і пра цю не 3 підорваними силами, а з веселим посміхом на устах, 3 серцями, повними святої віри і надШ

Всі. І бог нам допоможе! .. Завіса

135

ДІЯ ДРУГА Село. Наліворуч хата Завади.

я ВА Тек л Я

С о л о м і я.

С о л о м і я. Не спор, сестричко! Вже я добре знаю, що його закрутять. Та то ж щодня пані й пан гризуть йому, сердешному, голову і одним лицем намоглися: оженись, кажуть, на рівні, то ми тобі й слова упоперек не скажемо. Тек л я. Тут словами нічого не вдієш. С о л о м і я. А що вже він сперечався, ЩО вже спорив і нарікав! І мало не плакав. От єй-богу, що правда! Тек л я. Засіла йому Оксана у печінки. Невже ж він ніколи тебе не зачіпав? С О л о м і я. Ба ні, він балака зо мною, але щоб по жартувати, то в нього цього і на думці нема. Тек л я. Дивно! Тадже ти з лиця краща від Оксани! Ну, вже я б відлучила його від неї. С о л о м і я. Годі-бо тобі бозна-що вигадувати! Ти ска жи мені краще, об чім то ти з панею радилась?

Тек л я. Та там ... (Убік). Так би я тобі й сказала. (Голосно). Нехай опісля сама довідаєшся. С о л о м і я. А правда, панночка гарненька? Тек л я. Ото паничеві пара! С о л о м і я. І де вона така хороша вродилаl:Ь? Ніжна ніжна, неначе з воску зліплена. Коли б це панич нагодив ся, я б йому зараз шепнула. От єй-богу, що правда. Тек л я. ЧИ ти не здуріла? Та як тільки ти слово /ІИС неш, то я такого наплету на тебе твоєму Харитонові, що він буде жахатись тебе, як чуми!

С о л о м і я (3 ляко.м). І не гріх тобі? Тек ля. Зваж, кого більш шкода, чи Харитона, чи ... То-то ж бо і є! Так сьогодні, кажеш, сподіваються пани ча додом);.?

С о Л о м і я.

Сьогодні ж,

сьогодні.

Оце

перечули

від

когось, що ввечері прибіJr\ИТЬ, так тепер й розіслали нас

на всі шляхи: мене, Зіньку, Матвія,- щоб, стало буть, котре з нас постереже його, щоб бігли насупроти і щоб він якомога поспішав додому, певно, бояться, щоб він ча сом не забіг на яку хвилину до Оксани ... Ох, коли б же мені та й не зустріти йогоl

136

Тек л я. Чому ж то так?. С о л о м і я. Бо я, мабуть, не зумію збрехати. ЯК почне випитувати, коли заслабли, та як, і що? То я зразу усе й виявлю.

Тек л я. Та й дурна ти яка! А ти не дивись йому в вічі; як казатимеш, то ховай лице. Мене б послали, я б йому наговорила. С о л о м і я. Ох, треба ж вже бігти на той шлях. Тек л я. Гляди ж, Соломіє! Пам'ятай Харитона! С о л о м і я. Ох, пам'ятатиму ж, сестричка! Не бійся, вже як-небудь та вибрешусь. От єй-богу, що правда. (Уходить). Тек л я (одна). Найкраща послуга з дурних. Що ж би тут таке вдіяти? Що пригадати, щоб панич відсахнувся від Оксани? ЯК тільки спаде мені на думку, що вона така ж репана мужичка, як і я, та зробиться панею, то так мене й запече. Певно, що вона відьомського кодла і що вона панича якимсь зіллям причарувала. Бо що в неї хо рошого? Ні з лиця, ні з росту. Та ЇЙ до мене, як курці до павиl Горить моє серце на неї. Пані обіщала мені дати аж півтораста рублів, якщо зумію поробити таке Оксані, щоб вона паничеві остогидла ... А я б її радніша струїти, бісову тінь, за те, що вона колись обрекла МЕ'не перед цілим парубоцтвом. Одним тільки словом обрізала [... ].

я ВА

аК сан а. Здрастуй, Текле! Тек л я. Здрастуйте - не застуйте!

Спасибі,

привіта

лись, доки ще зовсім не запишались.

АК сан а. Ти, либонь, гніваєшся на мене? Тек л я. Ба ні! А хоч би й гнівалась, то вам яка пе чаль?.

О к сан а. А я вже так скучила за дівчатами і оце ду мала на вулицю піти.

Тек л я. про нас,

Справді? О, спасибі ж вам, хоч раз на рік і

простих, згадали.

АК сан а. Правда, що я не часто буваю на вулиці, бо роботи, сестричко, багато на моїх руках. Сама знаєш, що хазяйствечко у нас слава господеві; а що ж, одна у бать

ка, як палець, і в хаті, і в подвір'ї. А сьогодні, сестричко, так чогось мені скучно стало.

Тек л я. лися?

Стало буть, вже вволю начиталися і написа

137

О кс ана. З якої ж це речі мені викаєш? Чи я тобі TiT~ ка, чи дядина?

Тек л я.

А як

же я вам

можу казати

«ти»,

коли

ви

баришня?

О к сан а. Лихо з тобою! Скажи, за віщо

ти

гніваєш-

ся?

Тек л я. А буряки У вас вродили цього року? О к сан а. Що таке? Тек л я. Зоставайтесь здоровенькі, ваше високомордіє. (Пішла). О к сан а. Та ну-бо, не дури, Текле! Чудна дівка! З чого вона раз по раз лютує так, як зо мною ЗУСТРІНе ться? Лютуй собі, голубко, скільки хочеш, мені байдуже_ Не видко. ЧИ вже ж і сьогодні не приїде?. Сказав же у середу вернусь, а вже і четвер, і п'ятниця минула. Сьогодні вже і неділя, а його нема. Дивно це мені і ніби аж страшно. Ніколи ж, як не пригадаю, не траплялось ще так, щоб як сказав він, що тоді-то прибуде, та не до держав слова. Хіба, було, спізниться на який час. А це ж сім день. Що ж за пригода трапилась? Що зо мною діє ться, то я й не зрозумію! Які ми дурні, закохані дівчата, які ми божевільні! Та хоч би й я: сама доброхіть і мов

навмисне полохаю своє серце. Не бачила ж я Бориса два роки, то ж два роки - не сім день? Два роки не бачила його, і не страждала ж, і свої думки не труїла самохіт ною зрадою, а тепер, коли він мій, коли я власними уста ми вимовила перед ним свою душу і ніби власними рука ми віддала йому своє серце, я завдаю собі Сl рашенних мук! І справді, які ми дурні, закохані дівчата І Чи, може,

я така заздрісна у коханні? Чого ж перш ніколи мені і на думку не спадало, щоб його ревнувати чи не довіряти йому? А тепер я ніби хочу, щоб він неодрізно сидів поруч зо мною, ніби хочу видивлятись в його любі очі, слухати його палку річ. І від чого ми, закохані дівчата, наодинці такі балакучі? Улесна мова здається нам такою блиску чою, красотнявою. А коли б це з'явився ненароком перед очима, замовкли б уста, мова та красотня, мов вихором, вивіялась би з пам'яті. А може, він вивіряє мене, через 'te не їде? Та хіба ж ще не все сказали моі очі, моє се рце, мої уста? Ох, бідна була, мабуть, та мова, невиразні

були погляди, нечутко і нечуло билося моє серие. (Ди~ виться за лаштунки). Борис? Він, він, мій любийl Це ж він, мій орел сизокрилий! Ондечки й побратим лукавий з ним. Ох серце ж моє, яке ти щасливе! Пора, пора вам показати свої ясні очil Чого ж то він так поспіша? Ага,

138

вискочили! Що ж це він минає нашу хату? Поїхав! Ні, це щось дивно! Що ж ото ще третє поїхало з ним, якась не жінка, дівчина.

я ВА Входе

Гор дій.

Добривечір,

Гор дій.

баришня!

Позвольте

вам

реко-

мендовать себя.

О к сан а. З якої речі ти мене баришнею звеличав? Гор дій. А как же іначе, когда ви пукет з бєлих роз. ета кую красотку хочет отвертать? Вдивительно! А ви міня познали? .. Гордій Микитович. О к сан а. Торік, здається, я бачила тебе в городі.

Гор дій. То єсть позаторік, так ето вєрная ваша прав да. Ну одначе я вижу, што ви всьо-таки не забилі меня. О к сан а. Ні, пам'ятаю. (до себе). Чого ж він не глянув, не привітавсь?

Гор дій. Можно присєсть? О кс ана. Сідай, коли маєш час! Гор д і й (в сторону). І ета кую красотку опроменять. (до неї). Ах, ах! Я для вас усьо моє врем'я готов одпи сати

расход,

потому как,

значить,

же

моио чувстві€

на

лице.

О кс ана.

Яке чувствіє?

Гор дій.

А то, што как

страждаю,

как

рекрут

на

только

увідєл,

страждаю,

часах.

О к сан а. Ти про Катрю кажеш? Чула я, що її сватав. Гор дій. Тут вже не Катря, а другая лиходейка-зло дейка. Катря - ето була моя глупая ошибка. Позво,']uте вам об'яснить, Океанія, по батюшки, звеніть в том, не вспомню, но впротчем, кажется, безошибочно - Антонов на? О кс ана. Навіщо ще та Антонівна? ЯК змалку звав мене Оксаною, так і тепер зви, Гор дій. Невозможно! Потому што не пристало j не авантажно. Когда я іщо був невоспитанноі"!, тогда і пг)ня тіє мойо було мужицькоє. О к сан а. А тепер вже ти запанів, чи як? Гор дій. Развє не видно мово воспитанія? Оксзна Антоновна! Позвольте вам об'яснить опись моїх стражда ній, што тепер другой вже r-юй предмет, а не Катря, што

я, чесно є слово, і в мислях не імєл, штаб какой двушмиш-

139

лєнний шкандаль, как увідал так себе тепер панімаю, што хоч січас согласен помереть.

Жисть копєйка, Когда в любві лиходєйка Аба мнє так панімаєт, Што з свєта сживаєт. Понятно вам, какая ето мука - безотвєтная любов? О к сан а. Я щось не второпаю тебе. Чи, може, від того, що У мене голова дуже болить.

Го

дій.

Как

не

бол€ть

голов€! Ето

в€рная

ваша

правда. Тут увесь корпус заболєїть.

О кс ана. щось

Ти ніби щось палке і чуле говориш, тілько

мова твоя

якась

...

Гор дій. Што ж, когда я не вмію говорить по-просто му, по-мужичому. Разві ви не можете панімать образован ний разговор? О кс ана. Твоєї мови я не розумію. Гор дій. Вот когда MiH€ горько, так горько, што ви не можете понять меня. Одначе позвольте вам подн€сти для вдовольствія конфетов. (дає конфетu). О к сан а. Не жадна я до ласощів. Гор дій. Кушайте, наслаждайтесь! Как ятиперича, значит, на собственном жалованьї, так ето пустяк д€ло, і я кажной день готов з моїм вдовольстві€м на всякі слад кі веші. Кушайте сколько завгодно. Ну только подумайте об MO€M несчастії. О кс ана. Яке нещастя? _Адже ти бачив, то панич по Їхав зараз вулицею? А хто ж то ще з ним? Гор дій. Нічаво я не видал. Я свєту БОЖОГQ не видю.

Ну видю только своє горе! І што только я горесті терплю при свойом совокупном розсуждаємом чувствії, ето даже вдивительно! .. Позвольте вам подарить кольцо золотоє. О к сан а. З якої речі? Гор дій. Так, значить, ви без нікоторого вніманія об

моєй чувствительності? За што ж ето ваша тиранія! Ні конфетов не хочете кушать, ні подарка не берете! Забро сю ж я ето кольцо, когда так, в Дунай - бистру ріку. Пущай погибнет три с полтиной. Тепера, значить, мнє вже до такого іронія доходить, што пущай другі как хотять об вас понімають, но я все ж готов в огонь і в воду. Я слишал сійчас од одной деревенской баришні, как об вас некотори€ люди сквєрно панімають, што готові бро

сить на безславіє і все прочеє. Но одначе, хоча ми і не з

140

дворян, ну на такой посаж не согласні, штоб імєть у своіх хвизономіях такоє варварскоє понятіє.

О кс ана. Кажи-бо товком, щоб я те зрозуміла. Гор дій. Разві вам іщо не об'яснено? Уся тепер де ревня говорить, што наш панич жениться на мещицькой баришнє, так вот какая симпатія.

О к сан а.

Що-о? Ти п'яний чи? .. Від кого ти чув? ..

ЯВА ті ж і

Тек л Я.

какойсь по

Те к л Я.

Від кого? Дивно! Усе вже село гвалтує. І щоб

ти запевне знала, що я тобі не ворог, я тобі, як щира приятелька, ось що пор адю: біжи ти зараз у хороми, роз патлай волосся і, мов кішка скажена, кинься йому в вічі! .. Зірви на ньому своє серце! Осо ром його перед всіма го стями! О кс ана. Та ви це умовились, чи як? .. Чи серце моє вам далось на іграшку, чи жили з мене хочете тягти? Один плете якусь нісенітницю, друга сичить, ЯК гадина. Гор дій. Ну одначе до свиданія! Я при етаких до вольно удивительних собесьодах не намірен присутство вать. Ну когда

заспокоєтесь, так

только

вспомніте, што

єсть один такой чеЛОВЕК, што в огонь і в воду! (Jlходить, співає). О кс ана. Текле, не дратуй мене! Кажи, що ти пере чула і від кого? Тек л я. От тебе, Оксано, бог карає. Було б не чару вати панича, було б не ходити до схід сонця по непочату воду, було б не носити у пазусі зілля! О кс ана. Це, стало буть, Я все виробляла? Я? Ну, добре, нехай і так: я відьма, я чарівниця! Яка ж мені кара за це? Тек л я. А та ж, що панич Борис посватався на пан ночці! О кс ана. Ха-ха-ха! Це ти все нарочито! .. Зн;;,ю я тебе! Ну-ну, що ж далі? Тек л я. Регочи, регочи, а він посватався, ще позавчо ра посватався, а сьогодні вже з'їхались гості. Завтра і до вінця їдуть. Тепер там така ГУЛЬНЯ іде, щО й ... Ось ходім, то й сама побачиш, коли мені не ймеш віри. Хо дім, я тебе навчу дорогою, що з робить.

141.

О к сан а. Ходім до горниць! Він до мене не привітав ся! Може ... Ходім! Нехай же своїми очима побачу, очам не повірю, одно тільки серце! .. ВХОДЯТЬ

х л О п Ц і.

Це що таке? я ВА Ті ж і

пар у б к и.

5 Хватають Оксану.

О кс ана. Пустіть, пустіть мене! Тек л я. Затуліть мерщій ЇЙ рота, щоб не гвалтувала. І-й пар у б о к. А в кого той очіпок, що на смітнику знайшли? Давай його сюди! Давай сюди мазницю, ви мажемо їй голову, щоб не світила косою! 2-й пар у б о к. На, ондечки! І-й пар у б о к. Мерщій мазницю! А, ти ще й кусаєш ся! .. Ач, чортова нехлюя, хвойда всесвітня! Де мій ніж? Я їй зараз косу відчикрижу! Співайте, братці, весільну. Пар у б к и (співають). Рак у дудку дме, Черепаха - сваха, Бузинова дудка!

О к сан а (кричить). Гвалт! Рятуйте, хто в бога вірує! Братики! Братики, голубчики, бога ви не Боїтесы І-й пар у б о к. Що Ж це мазницю не несуть? я ВА С т е пан

О х рім

6 З

пар у б к а м и.

Ст е пан. А хто тут гвалтує? І-й пар у б о к. А осьдечки па ню хочемо покрити, та пручається, бісова тінь. Ст е пан. Катюги! .. За що ви знущаєтесь над дівкою? І-й пар у б о к. Не знущаємось, а хочемо честь їй від дати по заслузі! Ст е пан. Геть, іроди! Черева вам розпанахаюІ .. Охрі ме! Гей, братці, дайте помочі! О х рім. Геть, бузовіри, собаки! Голови розчавчуl Деруться.

142

І-й пар у б о к. Ну, ну, не дуже, ми й вас скрутимо! .. Ст е пан. Мене скрутите? Ще той на світ не народив ся, щоб мене скрутив. Б'ються. Один з парубків ударив Оксану. Та пада.

О кс ана. Ой боже ж мій, боже! Ст е пан. Ходім, катюги, до старшини. О х рім. Анахтеми! В холодну вас, п'янюги чортові1 Уходять.

Тек л я. Тепер я вдовольнила своє серце! Здається, Степан мене не бачив. А хоч би бачив, то й що? Не я опудила парубків, знайшлись послухачі! (дивиться нд Оксану). Зомліла? Ой, що ж це у неї йде кров з рота? Може, і дуба дасть? Щось рипнуло. (Уходить).

ЯВА

а в аД а

виходе з хати, позіха.

З а в ада. Що воно неначе щось гвалтуваЛ0? Чи то, може, мені спросоння так показалось? А де ж це Оксана? От того вже я не люблю, щоб уночі тинятися по городах та по садках! Сиділа б собі У подвір'ї, і любесенька. Щось я помічаю, що вона оце вже четвертий чи п'ятий день і місця собі не зна ,"1,-:::. Невже і справді покохала па нича? Та й він уже сьомий день і в хату не загляда. Може? .. (Гука). Оксано! Оксано! .. Не чуть! .. (Іде і нати кається на Оксану). Що ж оце лежить? .. (Придивляється).

О к сан а. Ох, не знущайтесь же наді мною! З а в а да (підводе її). Господь з тобою, моя

дитино! Хто ж над тобою знущається? Та що це з тобою? Ти вся закривавилась.

О к сан а. Бачите, яка правда на світі! З а в ада. Що таке, доню? О к сан а. Посватався! А мене б'ють. Я ще жива, мою душу,

моє серце

взяли

вороги,

на

поталу

З а в ада.

Що-бо ти, доню, говориш? ..

О к сан а.

Очіпок

мені

кинули.

наділи, покрили

косу

вже

обріза,'1И. Голова мов в смолі .. , З а в ада. Який очіпок? Коса твоя ціла! Бог з тобою, чи ти У сні, чи справді збожеволіла? .. О к сан а. Я покритка ...

...

143

З а в а Д а

(з жахом). Покритка? Так ти осоромила мою

сіду голову?

О к сан а.

Осоромила! Покритка! Ха-ха! ..

З а в ада. Зняла ти мою голову, живцем поклала мене в домовину. Спасибі, донечко! Спасибі, моя утіХ0 і пора

до! .. Оддячила за хліб, за сіль і за навуку ... ГеlЬ від мене, гадино! ..

О к сан а. За що ж ви мене взичаєте?. З а в ада. А що ж, хвалити тебе, чи як? Клади ж мене мерщій у домовину, копай яму ...

О кс ана. Чуєте, він посватався! Згубив мене, я вже в домовині ... Ух! Яка холодна земля! Гадюка! Гадюка! .. Яка страшенна! Одірвіть її, одірвіть! .. (Пада зомліла). З а в ада. Боже мій! Що ж це з нею! .. (Несе її в хату). Горенько, горенько ... відкіля ти несподівано з'явилося на мою голову? (Пішов у хату).

я ВА

Гор дій.

Єсть пєсня, У

которой

говорится: візьми

руки пістолєту, прострели ти грудь мою. І как вжасно много горесті у етой самой пєсні, і как будто вона з мого стражданія описана! Кажется, тепер моя любов до Океа нії Антонов ни видающийся случай, ну одначе ж вона как будто і в резон не взяла мово чувствія. І невжелі я дол

жен буть погибшой человєк? Ах,

как вжасно моє серце

горить! Ну і сколько я етово са:,:ого товару видал у горо ді, ну, кажется, так што ні одна іщо не завдавала мінє стольких мученій! Пущай там баришні і воспитанні, і свою хвизиномію імєют в красотє, і в настоящем хвасоні Їх воспитаніє, і пущай вони і на речах боЙкі. Ну, кажется, што нєт у них ето го вдивительного взгляда, штоб серце

од них кипіло. Тятенька говорять, што за Оксаною Анто новной і приданоє должно буть какуратноє, і денєжной копитал. Ну как же не страждать? Правда, што вона

мало воспитана, так ето ми поправим. Ну, што кольца зо лотого не приняла, значить, амінь і шабаш. Там чи була у них какая комерція з паничем, чи не була, я на ето мало внімаю обращенія, бо ми у городі до етого самого безабразія приравнодушились. Главное дєло, штоб був

денєжной копитал. Человєк без копитала, што швець без колодки, человєк скопиталом всєгда імєєr настоящую

хвизономію у хорошій кумпанії. А женився б собє і сійчас би

встругнув

мастерськую,

взял

144

би

подмастєра двох

мальчиков, квартеру на большой улице, і живи в своем титуле, как порядошний гаспадін. Больвар тут, гостиниці, кумпанію з воспитанними прикажчиками і палікмахтера ми. І палучай себе воспитаніе. Ну і за пустяком дело: ко

питал денежной надо іметь. Ах, как я страждаю! Ах, как я страждаю!

ЯВА Входе

С т е пан.

Ст е пан. Хто це стовбичить?

Гор дій. Свой человєк! А ти обходной, чи як? С т е пан. Чого ти тут тиняешся? Гор дій. А ежелі у меня есть такой каприз, што я не намерен всякому об'яснить? Ст е пан.

Ти бачив, яка була тут колотнеча? Гор дій. Нічого не бачив. Ст е пан. От які іроди повилуплювались. Гор дій. Ето ти про панича? Да, приятний шкандалы Ну одначе его зовсім не так надо було. Ст е пан. Я знаю, що треба було всім в'язи поскручувати.

Гор дій.

Какіе в'язи?

СТ е пан. Гор дій.

А по-твоєму ж як? Кажется, што ми

РОЗlИшлись

понятіях.

Я говорю тебе; што как міне тепер однаково: хоть сейчас в Дунай - бистру речку - головоЙ. С т е пан. Та що ти верзеш? Гор дій. Говорять, коториє люди есть с понятіем, так говорять,

што,

говорять, легче

человеку

на

душе,

как

дру

гим об своїх нещастіях об'явить, значит, как тепер вихо дить такой предмет, што, значит, Оксана Антоновна в любві размен получила, так как ти думаеш? І я через ето самое возлюбил ейо і страждаю безответно чажело. С т е пан. Нічого не второпаю, що ти мелеш. Гор дій. Виноват я, што ти такой безпонЯ'тливой? Ну я по-простому скажу тібє, што я хочу сватати Оксану. Ст е пан. Що-о! Ти хочеш її сватать?!

Гор дій. А чего ж і нєт? Разві я такой непристойний? Єжелі панич тепер отказался ...

Ст е пан. Ти хочеш її сватать? Та ти чи зроду дурний, чи ще свіжо скрутився?

145

r орд і й. чева

Как вона,

значит, була полюбовниця пани·

...

Ст е пан.

Анахтема,

замовчи,

бо

тут

тебе

чорт

злиже!

орд і й. За што ж ти кричиш? Што ти командуєш? Ст е пан. ЯК ти посмів сказати на дівку таке гидке слово? Чи ти постеріг її у чім лихім, чи власними очима бачив? Та чи знаєш ти, що то таке для дівки честь? А ... де тобі знати! Коли ти у городі звик хвоськати своїм нечес тивим язиком, то тут не 'до речі твої городянські норови! орд і й. Ну так я нічого не пойму. Ст е пан. Мабуть, у тебе стілько честі, як у цигана

правди.

Гор дій.

Нічева не пойму. Ну єжелі ж тепер усє го

ворять.

С те пан. Говорять, говорять, чортова ти говорячка! А тут у тебе у цій тикві (показує на його голову) клоччя чи пір'я? Гор дій. Нєт, кажется, я при свойом понятії. Ст е пан. Брехня, не вір собі; тебе, мабуть, ще змалку обікрадено; коли б у тебе свій розум був, так ти б перш розміркував, що яка то може бути страшенна образа, коли людину

чисту,

Гор дій.

як скло, взичають лихим словом.

Так, значит, ето

один

только скверний

раз

говор?

Ст е пан. Я ж кажу, що тебе дурним охрестили! Тьху! (Іде). Гор дій. За што ж ти знову ругаєшся? От так хоро ший фельєтон! (Вслід). І я тєбє тьху, важная особа! Ст е пан (вернувсь). Ти-бо слухай, Гордію, шо я тобі іще скажу. Гор дій. Та то я плюнув у шутку. Ст е пан. Ти, мабуть, і справді кручений; я тобі кажу: послухай мого совіту - не бий ти даремно чобіт, бо тіль ки підметки пачовгаєш. Ти язика защепни на петельку,бо оддубасю так, шо аж пір'я з тебе сипатиметься.

51 Ті ж і

В А

З а в ада.

З а в ада. Не знаю, по яку бабу і кинутисы До писа· ря хіба піти, якшо він ше дома! І що таке з нею подія лось, ніяк не розберу.

Ст е пан

(до Завади). Добривечір!

146

З а в ада.

Це ти, Степане?

Ст е пан. Куди це ви, дядьку, налагодились іти? .. З а в ада. Ох, хоч і не питай, у мене у господі таке лихо скоїлось! .. А з чого воно? .. Ст е пан. Я все знаю. Ходім, я вам дорогою розкажу. Пішли.

Гор дій. Одначе за што он двєчі об'явил мене дура ком? Ні, сколько живу, но, кажется, ніхто не обзивав ду раком в глаза! Сказано, как мужик, так інікоторого вос· питанія. (Услід). А я тєбє скажу, што сам ти дурак двох етажний, вот што! я ВА Тек л Я

11 Гор дій.

Тек л я. Що ж то тепер з нею твориться? Цікаво мені до неї довідатися. (Загляда у вікно). Що це вона навко люшках молиться, а сльози як горох котяться. Невже ж вона і справді так любить панича? Дивно! (дивиться у вікно). О, встає і йде з хати.

Гор д і й (підходе). Здрастуйте, баришня! Тек л я. Ох, як же ви мене злякали. Гор дій. Чого ж пужатся? Я не звєрь дикой какой. Куда ви ідете? Входе

Тек л Я.

О к сан а

і про ходе в сад.

Так би оце я вам і сказала! А як і признаюсь,

чи ви ж і повірите? Гор дій. Вєрно, какого кавалера ськали?

Тек л я. Якого? Ви, може, натякаєте на котрого з на ших парубків? Не діждуться вони цього! Вже, правду сказать, є за ким! Гор дій. А будто вам ні один з ваших кавалєров не нравится? Тек л Я. Та хай вони усі хоч зараз повиздихають.

Гор дій.

Одначе я слихал, што ви з Охрємом любов

крутили?

Тек л я. Бач, бач, я ж кажу, що я усім кісткою У гор лянці засіла. Господи, господи! Здається, нікого і не за чіпаєш, нікому не заважаєш ...

Гор дій.

Полно пичалі, я на ето об'явленіє не внімаю

обращенія. Та кого ж ви ськали? ..

Тек л я. Ще й питають. Гор дій. Так неужелі меня?

147.

Тек л я. Догадайтесь. Скоро ви приїхали в село, а як я побачила вас ... Ні, не хочу казати, бо мені СТИДflО. А для чого би я вас перед усіма вихваляю, коли б ... От, кажу, парубок, настоящий кавалер, не нашим свинопасам рівня.

Гор дій. Так неужто я вам ндравлюсь? Тек л я. У нього, кажу, і погляд соколиний, хода мо лодецька; коли чую, ви послали старостів до Каl рі. А я як це почула, то мало не зомліла. Вже мати що не роби ла: і свяченою водою мене прискала, і переполох вилива ла, бо Катря ж ...

Гор дій. глупая моя Тек л я. рота слина

Ах, не досаждайте мене Катрею, ето була ошибка. Знайшли кого сватати! Та у неї раз у раз з котиться, а на плечах отакі чиряки. Вона з

чиряків ніко.пи і не вигою€ться.

Гор дій. Будто? Вот так категорія. Тек л я. От їй-богу, хоч заприсягтись. Гор дій. Благодару вам, што ви мінє глаза открили. Позвольте предложить вам для вдовольствія конфетов. Тек л я. Ні, спасибі. Гор дій. Возьміть, ето нам не убиток. Тек л я.

Ви ж розумний кавалер, то й подумали б, що

буде, як люди спізнають, що я беру від вас гостинці ... Гор дій. Еті речі ваші вумні; ну одначе оні нічого не могут.

Тек л я. Не могуть? ЯК би не так, а то як тілько постережуть, що я вас люблю. Ох, що ж це я сказала? .. Гор дій. Повторіте! Здєлайте єщо раз об'явленіє! Тек л я. Ох, сором же який! Гор дій. Нікоторого сорома. Позвольте вас сп росить, какоє у вас приданоє.

Тек л я. Яке? Нас дві у батька і у матері. Я та менша сестра. А ви ж знаєте, що ми люди заможні. Оп'ять же як я служила півтора року у купця Лейзора за няньку, так ті гроші, що я заробила у Лейзора, я віддаJlа усі до рук батькові. Гор дій. Даєть вам папаша п'ятсот рублів або на ху дой конец чотириста рублів? Мінє главна статья, што б свою мастерську, єжелі дасть хоч триста п'ятдесят, і в то ж сікунд Я В вас влюбльон. Тек л я. У мене, окрім того, своїх ще буде сто п'ятде сят рублів.

Гор дій.

Не может биты Єй-богу, я у вас влюбльон.

Позвольте вам подарить кольцо золотоє.

Тек л я. Не хочу, не хочу нізащо у світil

148

Гор дій. Как же ви можете дєлать такой равнодушний отказ влюбльонному человєку? Говорю вам, што я все страждаю об вас і што серце моє кипить і пузирить, как настояща шевська смола в огнє.

Тек л я. Ох, як же ви палко та хороше балакаєте. Гор дій. Вам ндравлються мої речі? Я і вас воспитаю, Текля... как вас по батюшке, звиніть на том, не спом ню.

Тек л я. Свиридівна. Гор дій. Свирид, значить, виходе по-благородному Спиридоновна. Возьміть кольцо золотоє, бо как не візь мете, то бросю єго в Дунай - бистру рєчку, пущай по гибает три с полтиной.

Тек л я.

Я ж стидюсь. Надіньте його самі на мій па-

лець.

Гордій надіва.

Гор дій.

Тепер позвольте вас неравнодушно

розцілу

вать, как собственноручную невєсту.

Тек л я.

Ох, який стид! Не хочу, не хочу! .. Цілує.

Що-бо ви робите? Гор дій. Не скісняйтесь, потому што ета статья от вжасного неравнодушного чувствія. Тек л Я (цілує). Ох, що ж це я зробила? Я й цілува 'Гься не умію! .. Гор дій. Одначе ваш поцілуй сладкий, как конфет. Тек л я. Це я уперше на своєму віку цілую парубка! .• А цитьте, щось гомонить. Ходімо звідціля. Гор дій. Ну я вам тепер об'ясню, што я вас сперво начала, должно бить, не разглядєл, какая ви єсть красот ка. Но тепер видно, што ви настоящая фотографія, масля ними красками писана,- чесно слово. Только би хоч триста рублєй - і сейчас превзойдьот между нами церков ний процес. Уходять.

я ВА Завада

Пи с а р.

Шкода, що

12 пи с а р.

це трапилось

не

на

молодику.

А свячена вода єсть у вас?

а в ада. Аякже! Я для бджіл держу ще поза торішню.

149

П и с а р. Це ще краще. Тут вся сила, що СВЯ'Jена вода і віск страсної свічки. А вже все, касательно ост ального, ми побачимо у цій книжці. А стриваЙте. (ВиЙ.ма книжку

і дивиться на зорі). Одна, друга, третя укупі, шість звер ху, ясна збоку. Захмарило зісподу. Одна підкотилась. Ага: не докотись, перекотись, зупинись. Од молитвеної, рожденої, хрещеної. Тьфу, тьфу, тьфу! .. Ну, ходім, може, і допоможу. Пам'ятайте, милостивий государю, що як увійдемо у сіни, то мерщій запріть двері і каглу затуліть, щоб не втиснувся за нами той, що не вночі згадувати. Уходять.

Я ВА

СТ е пан. Не вірю я, щоб панич насміявся над Окса ною. Двічі я уже ходив до горниць, питав декого з двір ських, чи посватався панич. Всі кажуть: здається, посва тавсь. Та хто ж мені правду скаже? Ну, посватався ТаІ< посватався! Ніхто тобі не боронить женитись на кому хо чеш, а тілько перш виправ перед людьми, 3 котрою ко хався, на котру весь мир опудився, відсахни лиху славу! .. Та невже ж не шепнув йому ніхто про те, що скоїлось з Оксаною? Чи, може, він нарочито ховається, як той зло дій? Мана, страшенна мана! А як же я гляну товаришам у вічі, якщо тому пащекуванню правда? Більш двох років я про панича слова лихого нікому не давав ви мовить, баки всім забивав. А тепер ... Що тепер? .. Піду ще, тиня тимусь, доки таки не підстережу такого, котрий всю мені правду виявить. І коли, борони боже, панич винен перед Оксаною, то... вже я й не знаю, що вийде з нашої роз мови.

ЯВА п и с а р

14 З а в ада.

З а в ада. Де ж це вона поділася? Оксано, Оксаноl Чи не в саду? П и с а р. Ідіть і шукайте її Якщо добре повело її, то повело на схід сонця, а якщо лихе, то на захід. А якщо

знайдете ЇЇ, то тоді скажете дить).

мені. До

.ІВ!)

забачення, (Вихо

а в ада. Боже ж мій милий, боже милосердний! Де ж

мені її шукати темної ночі! лась

Борони боже, в річку кину

... Завіса

ДІЯ ТРЕТЯ

Одміна перша На другий день удосвіта. Велика кімната у панському будинку.

ЯВА

С о л о м і я (при бира ложки і тарілки з столу). Ну за варили наші пани кашу! Заморочили зовсім панича: сперш посадили його у карт грати, а далі так підпоіли, ЩО він

як сніп звалився. Вже скілько разів наважалася я шепну ти паничеві, яке лихо скоїлось у нас на селі, так коли ж

ані приступу до його! Чи не лихо?. Вже світає. Оце за гулялись! Хоч би Владимир Петрович був тут, то я б йому шепнула. ЯВА о к сан а

2 входе.

С о л о м і я (з жахом). Оксано, ти? О к сан а. Цить! Скажи мені, Соломіє, чи є У тебе у серцеві бог?

С о л о м і я.

Я,

єй-богу, сестричка,

ні

на

капеЛИНОЧI\У

не винна! То все налихотворила Текля, тілько кажи, ЩО я виявила! А я хоч і заприсягну!

ти

їй

не

О кс ана. Я тебе питаю: є У тебе в серцеві бог? Ска жи мені, чи здіймались коли-небудь твоі груди під вагою невимовного смутку? Чи з'являлись коли-небудь сльози У твоїх очах? С о л о мі я. Та я ж, сестричка, не кам'яна! О к сан а (ухопивши ЇЇ за руки). Не кам'яна? Ти прав ДУ кажеш? С о л о м і я. Хоч і заприсягти! О к сан а. Скажи мені як перед богом - посватався панич? С о л о м і я. На те похоже. Тілько настояще довідатись не можна, бо нікого з нас не допускають до його. Зараз

151

як тілько я увійду - і випроводять. Я не розберу паН4 ських заручин. У нас як просватають дівку, то зарзз на рушник стають, кланяються перед образами, а батькові, матері; а у панів нічого того нема.

далі

О к сан а. Виклич мені панича. С о л о м і я. Та він, сестричко, п'яний спить. О к сан а. П'яний! Ти мене дуриш? С о л о м і я. Ну, от єй-богу, що ні! Там такий п'яний, що й сказать не можна. його, певно, нарочито напоіли. О кс а н а (похитнулась). П'яний ... напоїли! І це само стійная людина!.. Остання надія захмарилась. Проведи мене до його ... мій жаль його розбуде, моє горе його витве резить

...

С о л о м і я. сестричко,

йди

Постривай, може, я його розбудю. Тілько, з

горниць

бо як пані постереже Входе

там

саду

підожди

абощо;

лихо буде! Вона вже не спить!

Н ат а л я

Сем е н і в н а.

ЯВА

На т а л я Сем е н і в н а (побачивши Оксану). Ти?! О кс ана. ЯІ Соломія незамітно вийшла.

Не полохайтесь! Це не манія моя, а я живесенька ... Не полохаЙтесь ... і мене не лякайте, бо не злякаєте ... Н а т а л я Сем е н і в н а. ЯК ти посміла ввійти? О к сан а. Не кричіть ... бо собі тільки сорому нароБИ 4 те... Слуги ваші всі покотом сплять ... двері не заперті ... я й прийшла. Пані, не з ножем в руці прийшла я до вас і не 3 докорами, а принесла я вам своє серце, щоб ви його добили! Живуче ... ніяк сама його не здолаю ... На т а л я Сем е н і в н а. Я не душогубка! О к сан а. Не душогубка? Чому ж у вас такий страш ний погляд? Чула я, правда, од людей, що, кажуть, бува й так: погляд вовчий, а душа янгольська! Примусьте ж вашу душу, щоб вона хоч на хвилину засяла у вашім по гляді, і та мала хвилина надасть мені сили і одваги. Я сміливо йшла до вас, а тепер острах даве мою душу і сковує мої вуста! .. Хоч одну ж іскру жалю у погляді, мо .. лю вас! ..

На т а л я

Сем е н і в н а

(тихше). Чого

Чого ти хочеш від мене?

152

тобі

треба?

О кс ана.

Чого я хочу?

Ха-ха-ха!

Чого я хочу? І це

питає мати, його мати! І справді: чого я хочу? Я, мабуть, зовсім вже збожеволіла! .. Ви колись казали мені, як ще я була при вас за горничну ... Н а т а л я Сем е н і в н а. О, я щодня проклинаю той час і годину! ..

О кс ана.

Чудно! А тоді мені здавалось, що

втіщались, дивлячись,

як

панич

залицявся

до

ви

мене.

самі Ма

буть, тоді в очах ващих жила ваша янгольська душа?

На т а л я Сем е н і в н а.

Я сама не встереглася, як га

дину в пазусі зогріла.

О кс а н а (не слуха її). Ви тоді казали, пані, що ви й самі не з високого коліна; що ваш отець був простий мі щанин і вас вчив на мідні гроші. Чого ж тепер ви так пишаєтесь? Одначе ... що ж це таке я плещу? Чи воно ж до речі? Я не те зовсім хотіла сказати ... (Подумала). Що ж таке я хотіла? Хіба те, що ваш син любив мене, ще вашого сина і я любила ...

На т а л я

Сем е н і в н а. А тепер минулосяІ .. Мертво

го з гроба не вертають! ..

О кс ана.

Минулося? Справді минулося? А я наважи

лась було у однім слові

вимовити перед вами усю мою душу, усю мою печаль... Хотіла сказати таке слово, у котрім ви побачили б, як у дзеркалі, всі мої муки, всі рани мого серця! .. «Мертвого з гроба не вертають ... » І ви так спокійно і тоді б сказали цю приказку, коли б поба чили у труні свого єдиного сина?. А я вже лежу у труні! А моє серце - його серце, моя душа - його душа, моє життя - його життя. Він помер задля мене, і я вже на половину мертва! .. І все ж таки ані іскорки жалю у ваших очах?. Пані! .. Я кохала вашого сина! .. У його коханні я кохала увесь мир божий. Він був моєю думкою, моєю мо литвою, моїм світом. Одняли його У мене! .. Одняли не ду шогуби, а люди з янгольською душею! .. Ох, страшно ж ме ні, страшно! .. Серце моє, чи є ти в грудях, чи нема? Я не чую тебе! ..

Н а т а л я

Сем е н і в н а.

Мені

жаль

тебе,

Оксаноl

Що ж робить? О к сан а. Жаль?

.. Вам жаль мене?. Ха-ха-ха! Не треба, не треба мені вашого жалю! Ні, ні, я вас зобидила, я вас зневажила ... Простіть мене! .. Я сама не знаю, що кажу ... Скажіть, промовте ще раз: «Мені жаль тебе!» Ха-ха-хаl «Мені жаль тебе!» Вмирай, серце! .. Сліпніть, очі! .. Глух

ніть, мої вуха! Це не материна мова!

153

На т а л я Сем е н і в н а (убік). Відкіля вона взялася, хто її сюди привів? (до неї). Ну, пора вже тобі додому. О к сан а. Правда ваша! .. Я вже й надто забарилась ... На т а л я Сем е н і в на. Ну, то йди ж собі! О кс ана. Стривайте, ще два слова. Кажуть, що я ча· рувала панича? Правда! .. Кажуть, що я відьомського код· ла. Ох, яка правда! Кажуть, що я хотіла бути панією· дворянкою. От за це то вже й сам панич присягне, ЩО правда. Бачте - я все це вам кажу і не червонію, щоб ви вже певне знали, що у мене стида ані крихотки. Що я, бач· те, вже така непутяща, така хвойда зародилась, що й со· ром не їсть мені очей! .. (Хапається одною рукою за одві· рок, а другою за голову). Н а т а л я Сем е н і в н а. Ти ледве на ногах стоїш Присядь спочинь! .. О к сан а. де ж таки я сяду перед панією? Ми де цього не призвичаєні (Згодом). Нічого ... Бачите, вже ~ одійшла. Живуча я, як гадина! .. (Здійма з пальця пер· стень). Це його ... паничів перстень. Хотіла було шпурну· ти його куди,небудь, та пошкодувала, що золотий. А най· гірш боялась, що як пришлете грабувати, от тоді-то вж(

було б сорому надто! І я сама принесла ... Нате! ... (Покла. ла перстень на стіл). Отож всієї розмови, отож всієї по ради. (Іде до дверей). Н а т а л я Сем е н і в н а. Стривай, Оксано! .. О к сан а (зупинилась). Пора ж і честь знати. Самі ме· не виганяли, а тепер зупиняєте? Здається, я все сказала? Н а т а л я Сем е н і в н а. Я хочу тобі віддячити за те, ще ти без гвалту і без огласу розв'язала моєму синові руки О к сан а. ЯК віддячити? Хіба ви ще не віддячили! Н а т а л я Сем е н і в н а (вийма хутко з шухляди гра

ші). Це тобі на приданеl (дає гроші). О кс ана. Що-о? дякуйте, пані, що ви його мати! Від дайте ці гроші на uодзвіння та на церкву, щоб щодня ви

ймаЮІ часточку «за здравіє» вашої янгольської душі! .. Па ні, пані! .. Не в кожного й душогуба здіймається рука н: умираючого, а ви ... ви вийняли з моїх грудей серце і, смію чись, краєте, ще й на моїх очах, його на шматки. Не бо вам, пані, душу дав, не мати вас породила! (Пішла). На т а л я Сем е н і в н а (С1l2РШ немов остовпіла, а да АЇ nрожогом tcИflУАДСЬ да дверей). Оксано, Оксано! Вер нись! .. (ОдбїZ.Rа оо дверей). Що я роблю? Чи не збожево

ліла я?! Ні, ні! .. Не погублю я своєї дитини! О, чом же ти

154

Оксано, не рівня моєму синові? Яка велика душа! Нащо ти в кріпацтві зародилася?. Ні ... Ні! .. Не невістка ти мені! Завіса

OahliHa друга Того ж таки ДНЯ, через шість годин. Зала у ЯВА Гор н О В

будинку Воронових.

1 Мак СИМ.

Гор нов. Так, стало буть, ми з вами в ціні зійшлись? Мак сим. Де ж, мовляв, не зійшлись? Я ще й рота не вспів роззявити, а ви вже й ціну поклали, та ще й яку, мовляв, ціну. Але ж глядіть, чи не ПОМИ.1ШlИСЬ, бо я швець такий, що тільки під зав'язь умію чоботи шити, а вам, може, треба городського? Гор нов. Ба ні, мені такого й треба до школи. Мак сим. Тепер вже повелось так, хоч би і У нас на селі: чоботи на дві колодки, та ще й на шпильках, а я все на дратві. От що вже дратву, так навдаку чи хто висуче проти мене? Гор нов. Я хочу, щоб хлопчаки спершу навчились ши ти прості чоботи, а там вже котрому скортить городських

чобіт, то нехай сам добира способу, як їх змайструвати. Мак сим. Еге! Нехай вже, мовляв, саме домадикуєть ся! ..

ще

мав

дещо вам

сказати,

та

тільки

не знаю,

якого боку й почати. Ще як скажете: «От старий, почав вже вигадувати».

Гор нов. Що Ж таке? Мак сим. А те, що я ще зроду-віку не бурлакував, а оце, мовляв, вже ніби приходиться покидати стару ... Там такого репету наробе, що не тільки в хаті, а й у подвір'ї,

мовляв, буде тісно. Гор нов. Чому Ж не взяти й бабу з собою?

Мак сим. ЧИ Й справді? (Зрадів). Вона у мене, Вла димир Петрович, така, що й хвилини без діла не сидіти ме ... Там така працьовита, що й сказать ... (Сміється). А як роботи нема, то зо мною свариться, а вже без ді"lа не вси дить.

Гор нов. Знайдемо і ЇЙ діло. А за ціну певно що не будемо торгуватись?.

Мак сим. Та яка вже ціна беззубій?. Гор нов. Часом беззубий краще зубатого! ..

155

Мак сим. Та воно так ... Це вже ви мене зовсім, мов ляв, на світ народили! А то ж сказали ви мені ціну, а я зопалу погнався за грішми та й про бабу забув. Оце ж і чудесно. у хату свою впустимо Матвія, тут у нас є такий бідолаха з двірських: дітей, мовляв, повнісінький запічок, а хати дасть бог. Нехай собі живе, та хліб жує, та двору доглядає.

Я ВА Ті ж і

Б ори с.

Гор нов. Ну ти Ж і спиш! Я вже з города двадцять верстов пробіг, а ти ... Б ори с. У мене голова страх як болить ... Я й не бачу. (Чоломкається з Максимом). Що ж, договорились? Мак сим (усміхається). Вже, мовляв, і печать приклали. Гор н О В (дивлячись на часи). Ого-го, пора їхати! Б ори с. Чого хапаєшся? Поснідав би ... Гор нов. Скільки ще в тебе тієї панської пихи, як по дивлюсь я на тебе: без сніданку або без кофію не можна гостя відпустити; і хоч би тому гостеві діла було, як ка жуть, по зав'язку, а він сиди та жди того кофію. У мене там діло кипить! Я купив оце у городі молотилку, і зараз треба установити її. Ну, У вас гарні порядки: приїхав усі пани і слуги сплять, двері відчинені, хоч і забирай усе на вози та й вези куди хочеш. Б ори с. Ми світом тільки полягали. Гор нов. Що це в тебе такі червоні очі? Б ори с. П'яний був. Гор нов. З якого побиту?

Б ори с. Тадже ж учора був день народженія батька. Гор нов. Стало буть, ти туди і не навідувався? Б ори с (засоро.мивсь). Ні! .. Гор нов. От так молодець! ..

ЯВА ті ж і

С о л о м і я.

С о л о м і я. Паничу, пожалуйте, вас мамашенька кли· чуть.

Голос за дверима: «БорисІ ..»

\56

Бор и с (гука). Я зараз! (До Горнова). Підожди мене! (Пішов). Гор нов. А йдіть сюди на хвилину, Соломія! С о л о м і я. Не хочу, бо ви зараз почнете розпитувати, 'а мені заказано мовчати. От єй-богу, що правда! Голос за дверима: "Соломія!»

Ось зараз! (Побігла). Мак сим (тим часом роздивляє портрети, що висять на стінах у золотих рамках). Що то воно: чи царі всі, чи генерали? Гор нов. Хіба ж деякі з них вам нікого не нагадують?

Ие ж Борисів батько, а це дід, а той третій -генерал Су воров.

Мак сим. Бачте, я таки вгадав, що генерал. Гор нов. Один же тільки генерал. А батько Борисів тільки що копитан, а дід його то й хто його знає! .. Бачте, це на йому старосвітський міліцієнний казакин. І доки цей дід ще не був у службі, то прозивався Ворона, а як здо був міліцієнного чина, так став вже прозиватись ВороновІ Стало буть, причепив хвостика до свого прозвища. Мак сим. Хвостика? Навіщо ж то? Гор нов. Така, бачте, мабуть, була поведенція: все своє уже дуже обридло, так хоч хвостика чужого пришити. Мак сим. Еге! Ну, а то ж жіночі парсони, хто вони?

( Показує

на портрет). Гор нов. Це мати Борисова, а це вже її мати, стало буть, бабка Борисова. Ось бачте, убрання в неї вже про сте, старосвітське: очіпок, намітка, плахта. Мак сим. Так, так! .. Стало буть, вони не з так-то дав нього коліна запаніли? Гор нов. Бабка ця й до смерті жила тут. Мак сим. Та як же?. Так ... так! .. Я її пам'ятаю! Оце, либонь, піде дванадцятий чи пак тринадцятий рік, як вона померла. Проста була JІюдина, зовсім проста, і по-пан ськи, мовляв, аніже тобі не вміла говорити. Гор нов. Це була найперша порадниця і жалібниця Борисова. Він згадує про неї з великою шанобою.

М а кс им. Пам'ятаю, пам'ятаю! .. Усе, було, з ним нянь читься. Конешно, доброго чоловіка усяк добром пом'яне. Ну, то я ж оце піду лагодитись у дорогу, доки ви тут. Гор нов. Я не забарюсь.

Мак сим. Гор н О В

диться?

То

прощавайте

(один).

Молоде

ще

ЯК то

до

якого

часу!

(Вийшов).

Борис з своїми старими ула-

хлоп'я,

157

м'Яl(е

серце...

Стережеться

сварки як вогню, думає, що можна її обминути! Та що ЦЕ він так довго бариться?

ЯВА

Б ори с (дуже стривожений). Оказія, брат! Чуєlli, маТІ запевняє, що буцімто я вчора об' яснився перед Ізмайло вою!

Гор нов. Удрав штуку ... Яка ж то Ізмайлова? Б ори с. Ти ж познакомився учора з нею і з її матір'ю .. Бач, деякі гості ще спозаранку учора пороз'їжджались а Ізмайлови зостались ночувати. Отже, як поїхав ти, у на( почалось бенкетування; я якось не встерігся та й насмок

тався ... Мене таки батько й мати здорово примушували «Який ти,- кажуть,- мужчина, що не хочеш пить?»

урізав. Може, з п'яних очей і справді наговорив якої нісе нітниці.

Гор нов. А я думаю, брат, що це якась машина. Б ори с. Оце ще вигадав. Гор нов. А конешно! Ти скрізь бачиш одні квіточки Т1 ясне сонечко. Сказано: молоде, зелене! (Узяв картуза) Одначе adie, тіо саго! І Б ори с. Попрощався б з моїми старими, а то розгніва ються.

Гор нов. Вони Ж кажуть, що я хам; а від хама яко ім звичайності? Б ори с. Не терплю я, як чоловік сам на себе плеще Гор нов. Та я ж учора власними вухами чув! .. Стри вай, стриваЙ! .. Чи не ота Ізмайлова, котрій я учора радНІ у кукол гратись? Б ори с. Та вона ж, вона ...

Гор нов. Ця Ж

мене

хамом

з~еличала.

(Сміється)

А терпкою я здався ЇЙ кислицею: вже вона пробувала ку сати мене з усіх боків, та тільки оскому набила. Б ори с. Бо ти таки учора за пів тієї години наплі! обом Ізмайловим цілий ворох чепухи. Перед дочкою та! найкраще визначився: сказав їй, що вона уміє тільки BOД~ товкти.

Гор нов. Сказав ~ ори с. Але все Гор нов. Що Ж Б ори с. І батько 1 Точніше:

правду. То ж не людина, а кукла. ж таки казати таке в вічі панночці .. ти вдієш зо мною, коли я хам? мій таки на тебе розгнівався.

«... addio, тіо саго!» - «Прощай, мій любий!:. (Італ.) 15~

Гор нов. Знаю, знаю! Через те ж Я так учора швидко іспарився. Він теж шпигнув мене по-панськи. «Позволь те мені,- кажу,- прийняти у ваших ГОРНИЦЯХ одного зна

комого?» - «Хто Ж етот ваш знаКО~IІІЙ?» - пита. «Ваш, кажу,- временнообязанний Прохор».- «Для таІШХ,- ка же,- знакомих у мене єсть КОНЮШНЯ!» Чудак старий! Ну слухай, ти ж тепер

тверезий, то не забудь, що тобі сьо годні треба декуди навідатись.

Б ори с (з серце.м). А, не нагадуй мені! Вісім день очей не навернути, вісім день ... Я ненавиджу себе! .. Гор нов. Я оце забіжу туди та ЇЇ заспокою. Сказати, ЩО ти сьогодні будеш? Б ори с. А конешно! Через півгодини. Коли б тілько гості швидше убирались. Я сьогодні з своїми стаРЮ1И діло доведу до кінця.

Гор нов. Ну, цих гостей навряд ЧІІ скоро здихаєшся. Тілько ти вже сьогодні не пий! Б ори с. А, не зворушуй мене. Гор нов. Ага, не любиш? Заспокойся, друже. Хто 3 молодих людей не впивався на своїм віку? Пий, кажуть, га ума не пропивай!

ЯВА Входе старий

5 В о рон О В.

В о рон О В (простяга руку Горнову).

ВЬІ

уже

успели

вернуться? Гор нов. ЯК бачите!

В о рон О В (ходе по кіАІнаті, далі зупинився, хотів щось промовити і знов заходив). ЛибераЛЬІ, либераЛЬІ! .. Гор нов. Ви Ж це про кого кажете? Чи не про Ізмай lІОВИХ? Ваша правда. Вони дуже ліберальні.

В о рон О в. Нет-с, я не про них. (Зупиняється проти Горнова). Скажите, того ... того ... Правда .1JИ, что ВЬІ пода )или

вашим

крестьянам

дополнитеЛЬНЬІЙ

платеж? ..

Гор нов. Справжня правда. В о рон О в. Либерально, очень либерально!

'Je).

(Знов хо

Ссуду какую-то тоже у себя ОТКРЬІЛИ?

Гор нов. Одкрив.

В О рон О в. Гуманно и либерально! Ну, а я того ... того ... :Іе открою! .. СЛЬІшите ли, не открою!

Гор нов. Чую, чую. Я не глухий! Ви не од-кри-єте! В о рон О в. да-с, не открою! И школа там у вас?

159

о р нов. І школа там у мене ... В о рон О в. Но для чего все зто мужику? Я вас спраши· ваю, для чего?

о р нов. Не знаю. В о рон О в. Не знаете? Нет-с, ВЬІ знаете! Да-с, знаете! И я знаю! .. о р нов. А коли ми обоє знаємо, то задля чого ж пе· реливати з пустого в порожнє? В о рон О в. А затем-с, что такими поступками ВЬІ раз·

вращаете мне Сblна.

о р нов. Не веліть йому водитись зо мною. Пошліть ЙОГО до Ізмайлових в навуку, там він навчиться у кукол гратись.

В о рон О в.

Что-с?

Вbl

заБЬІВаетесь,

МИЛОСТИВЬІй

госу·

дарь.

Б ори с. Я слушаю и удивляюсь только всему тому, что ВЬІ, папа, говорите. Вас зти два года так изменили, что я,

право,

не

узнаю

вас.

В о рон О В. Помолчи, друг! МЬІ с тобой после погово, рим.

Б ори с. Тошно даже слушать. (Пішов у свою кімнату). В о рон О в. Видите, зто все ваше влияние. Он у меня прежде зтого не смел.

r r

о р нов. Тоді, як був ще малим В о рон О в. Нет-с, всегда! .. ор нов. Та він же два роки і не був дома; а два ро· ки - це немалий час . . В о рон О В (ходе по кімнаті). Да, ВЬІ философ! У вас ведь на все готов ответ.

Гор нов. Мені здається, що у кожного чоловіка розум завжди повинен бути насторожі.

В о рон О в. Философ, философ! И если я вас спрошу зачем

ВЬІ

говорите

со

мною

по-малорусски,

вас

таКЖЕ

найдется ответ?

Гор нов. А звичайно .. . В о рон О В. любопыто ... . Гор нов. Я не хочу говорити по-руськи та й одвик-таКf од

мови,

первих

живучи

чотири

роки

помеж

крепаками,- це

...

во·

В о рон О в. Однако ж ВЬІ читаете русские книги? .. Гор нов. Читаю! Німецькі читаю, і французькі, і на· віть латинські ... Але ж читати і говорити - це дві речі зов·

сім різні. ЯК поляки кажуть: «То 1 «То щось інше!» (Пол.)

160

cos innego!»

І,

Вор о нов. Да ведь я сам малоросе, а вот же говорю по-русски

...

Гор нов. Через те ж я і балакаю з вами по-українськи,

що знаю, що ви українець, і знаєте мову,

1 що

колись і

самі балакали зо мною по-своєму. Може, це тоді було в моді? Ви перемінились, а я не хочу хамеліонничать! Тут, бачте, багацько залежить і від того, з ким нам найчастіш доводиться діло мати. Ви промеж панами буваєт~, а я промеж мужиками вештаюсь. Стало буть, тут діло навику, а привичка, кажуть, друга природа. От якби наша розмо ва прийняла характер надто спеціальний, ну тоді я, може,

спасував би ... А доки ми перекидаємось словами, збиваю чи тільки піну в роті ...

В о рон О в. Но ведь будете же ВЬІ служить? Гор нов. Ні. В о рон О в. Могут же дворяне ВЬІбрать вас на какую либо должность? Гор нов. Це інша річ. Але і без вибора, без наказу вже служу ділові.

В о рон О в. Но ведь ВЬІ дворянин? Да-с? А ведете-то ВЬІ себя не по-дворянски. Гор нов. Хто як розуміє людське поводження! В о рон О в. Да-с! ВЬІ не по-дворянски поступаете! Гор нов. Наплювать! В о рон О в. Как наплевать? На кого наплевать! ВЬІ дерзки! Справедлива пословица, что «яблочко от яблонь КИ»! .. Знаете ли ВЬІ, МИЛОСТИВЬІЙ государь, кто был ваш отец?

Гор нов. Ви, може, хочете натякнути на те, що я з мужичого роду? Що мій отець, тільки дякуючи власним заслугам, здобув дворянство і полковничий чин? Натякай те, я від цього не почервонію. Ніколи я не одречусь од сво го роду. У мене ще й досі живі дядьки по батькові - один простий гречкосій, а другий солдат,- і я ними не гордую.

В о рон О в. Правда, говорят, что ... Гор нов. Що З хама не буде пана?. Я й не лізу в пани. В о рон О в. Нет-с, лезете! ВЬІ у меня БЬІВаете ... (Наче щось пригадав, забігав по кімнаті). Да-с... того, того ... Знаете ли, что я вам могу посоветовать? Гор нов. Розумний совіт прийму З подякою. В о рон О в. Вот что-с! ВЬІ займитесь сочинением проек та о том, чтоБЬІ дворян вовсе не БЬІЛО. Гор нов. Ви не туди, добродію, заїхали! Сочиняйте вже ви такі проекти, вам і книги в руки, а я за таку раду і спасибі вам не скажу. Сором вам, Олексій Дмитрович,

М. Кропивницькиli

161

ЩО ви з мого правдивого поводження з людьми хочете зро

бить якусь пропаганду! Ви кидаєте болотом у моє чесне діло. В о рон О в. Так ваше дело честное?

Гор нов. Хоч перед бога! В о рон О в. А я думаю, что напротив. Гор нов. Ні! Ви так же точнісінько думаєте, як я, та боїтесь розумові сказати. В о рон О в. Никогда! Гор нов. А я вам кажу, що іменно так. В о рон О в. ВЬІ, кажется, желаете того ... того ... трунить надо мною!

Гор нов. І на думці цього не маю. В о рон О в. ВЬІ ... очень дерзки! .. Гор нов. Схаменіться, Олексій Дмитрович! В о рон О в. ВЬІ ... ВЬІ ...

Гор нов. Хам? Це вже я чув не раз! Позвольте Ж, Олексій Дмитрович, і мені сказати вам хоч одну послови цю: «Насміялася перша з болота, оглянулась болоті». В о рон О в. Что-с? Виходить

аж сама в

Б ори с.

Я, МИЛОСТИВЬІЙ государь, с вами более не знаком. Гор нов. Дуже приятно! .. Вибачайте, хотів сказати: як завгодно! .. В о рон О в. Да-с! СЛЬІшите: не знаком! .. (Пішов). Б ори с. Що це з ним? З чого це ви збили бучу?

Гор нов. Адже ти прохав, щоб я попрощався з твоїми старими? От вже з батьком попрощався ...

Б ори с. Та що це з ним вчинилося, я ніяк не розберу? Гор нов. А, бог з ним! Прощай! Приїзди ж до мене ... А може, батько не пусте? Мене то вже певно не допустять до вашої персони.

Б ори с. Бозна-що вигадуєш. Я догадуюсь, це, певно, його Ізмайлова натравила на тебе. Гор нов. Може ... Але ж молодому чоловікові, коли він блукає ще в думках і відсахнеться сьогодні від того, чим вчора

захоплювався,- якщо

постережеться,

що

то

ньо

му з'являється власний процес змишлення,- я можу ви бачити; ну коли старий чоловік так, ,з лисою головою ..• (П очоломкавшись, пішов). Б ори с (один). Це щось несподіване з'являється у мо їй сім'ї! .. (Походив). Що я такого наговорив учора пан ночці? Невже справді об' яснився? ЯК я согласився сісти

162

за той проклятий єралаш! .. Потім напився як?. Сьогодні востаннє скажу батькові й матері, і якщо вони супереча тимуться, я зроблю по-своєму. Володька вражає мене, ка· жучи, що я безхарактерний! .. Він правду каже. О, яку правду! Доки ж я, справді, буду як цуцик той на вірьовці?. ЯВА Б ори с

В о Р о и о в.

В о рон О В (входе). Что, уехал зтот либерал? Я очень рад.

Б В Б В

ори с. 3а что ВЬІ отказали ему от дома? о рон О в. Негодяй он! .. Вот за что. ори с. Негодяй? о рон О в. Да, негодяй, и я запрещаю тебе с ним дру

житься!

Б ори с. Ну зто уж ... Впрочем, зто пока на второй план. Я должен вам сказать, что у меня есть более серьезное дело.

ЯВА ті ж і

С о л о м і я.

С о л о м і я. Пане! Там Гордій Поварів прийшов! В о рон О в. Что ему надо?. 30ВИ! .. Соломія пішла.

Пойди к гостям; Я после готов с тобой потолковать. Б ори с. ВЬІ ВЬІслушаете меня? В о рон О в. Через пять минут. Борис пішов.

Ну, что ж он там?. І(то там такой?.

ЯВА Воронов

8 Гopдi~

орд і й (входе, тоnнув ногою). Моє поштеніє! По звольте вам перепоручить. (Подає запечатаний лист). . В о рон О в. Что зто такое? (Розпечатав листа і читає) .

. «От 6*

ТЬІсяча восемьсот шестьдесят ... года от сентября меся-

ца"преглашають Вас, Ваше Вlісокоблагородїє, майстер са-

. пожной,

штоб ви пожалували своєю персоною із фамилією

на брачний процес у етоє воскресеніє. Свадьба будєт на благородную ногу, вина і музика з городу і пирожно€ «шпанскій вєтір», што папаша зготовлють; собственноруч но Гордєй Микитович Поваренков, сапожной майстер і ка валер».

Гор дій. Так точно: і кавалер. Так как іщо в пер вий законной брак поступаю.

В о рон О в. Я не понимаю, что зто такое? Гор дій. Брачний процес буду палучать в баришнею Теклею Свиридовной. Хотів хоть триста рублів авантажу, ну помирився на двухсот п'ятдесят. Значить, подумав: «Пропадай моя деревня, все четирє колеса». В о рон О в. Да Tы скажи толком, что тебе надобно? Гор дій. Разві я непонятно об'явил у білеті? Кажется, очінь синпатично. Значить, предлагаю вам на свадьбу до міня.

В О рон О в. Что-о? К тебе на свадьбу? Гор дій. І што, как, можить, согласні будите посту пок совершить об некотором подаркє, хоть двадцать п'ять рублєй, так я с равнодушним вдовольствієм полу чу. В о рон О в. Пошел ТЬІ прочь, дурак! .. Гор дій. Вот так категорія! ..

В о рон О в. Вон, говорят тебе!.. (Кида иому листа в вічі). Гор дій. І с тєм до приятного свиданія. (Пішов). В о рон О в. Да что же зто такое творится? Мужик ка кой-то, сапожный мастер, осмеливается просить к себе на свадьбу, да еще по пригласительному билету\ О, дО чего Mы дожили!

я: в А в о рон О В

9 Б ори с.

Б ори с (входе). Bы свободны? В о рон О в. Ну?. Да, кстати, согласился .'1Н Tы поехать в гости к ИзмаЙЛОВЬІМ? Они тебя приглашали! Б ори с. Да, приглашали, но решительно отказался.

В о рон О в. То есть как зто? Ведь Tы почти сделал пред ложение Анне Андреевне! Б ори с. Ну недалекая ж она, если поверила пьяной болтовне. В о рон О В. Так ТЬІ хочешь нас осрамить?

164

Бор и с. ВЬІ обещали выIлушатьь меня. Время не тер пит. Я должен с вами говорить. В о рон О В. ТЬІ затянешь ту же канитель о твоих диких намерениях? Б ори с. В последний раз. Итак, я возвращаюсь к во просу, на КОТОРЬІЙ ВЬІ не ответили мне в ПРОШЛЬІЙ наш разговор. Я спрашивал вас, зачем ВЬІ, зная и видя мои от ношения кОксане, смотрели на них не только сквозь

паЛЬЦЬІ, но даже снисходительно? В о рон О в. Ответ простой: она БыIаa горничноЙ ... ну ... а ТЬІ ... как молодой человек ... оно и понятно ...

Б ори с. А! .. Интрижка по части клубнички! .. А между тем ВЬІ жестоко Ошиблись. Я полюбил Оксану и повто ряю вам, что женюсь на ней.

В о рон О в. Я об'Ьявлю тебя сумасшедшим, и тебя по садят в жеЛТЬІЙ дом.

Б ори с. Да· хоть в тюрьму! Я дал слово Океане, и она моя невеста,- СЛЬІшите ЛИ,- она моя невеста! ..

ЯВА Ті ж і

Н а т а Л я

Сем е н і в н а.

н а т а л я Сем е н і в н а. Завтрік уже подалї! .. Праско в'я Петрівна і Анеточка просто покою мені не дають. «Просіть,- кажуть,- та й просіть, щоб Борінька їхав до нас ПОГОСТИТИ!» В о рон О в. Нет, ТЬІ послушай, что он говорит.

Н а т а л я Сем е н і в н а. Що таке? Б ори с. Я прошу вашого благословенія

на

вінець з

Оксаною!

Н а т а л я Сем е н і в н а. як? Це ТОЙ синочок, КОТрИЙ учора присягався, що все зробе задля матері, а сьогодні вже й назад?

Б ори с. В чім же я присягався? Н а т а л я Сем е н і в н а. Ти дав мені слово, що поїдеш до Ізмайлових в гості. Це раз ... А потім ...

Я ВА

Ті ж іСт е пан.

Степан (за дверима): «Я СИЛОЮ ввійду, і ніхто мене не зупине».

В О рон О в. КТО там? Ст е пан (вбіга). Це я, пане!

165

Вор о нов. ЧТО 9ТО? Как ТЬІ осмелился войти без доклада?

Ст е пан. Та вже хоч і вбийте, а ввійшов! В о рон О в. Вон! ..

Б ори с. За що ж ви його проганяєте? Що скажеш, Степане? Ст е пан. Ви питаєте? Це дивно, паничу, надто див но! .. А я ж завжди мав вас за чесну людину. Дійшла до Оксани звістка, ЩО ви засватались на якійсь панночці! ..

Б ори с (з жахом). як?!

С те пан. А тепер вже, може, Оксану й на столі за станете!

Б ори с. Годі, годі! .. Спала полуда з очей! .. Туман ро зійшовся! .. Так ось воно що?. Так ось зачим мене підпою вали?. Так ось задля чого запрошують мене в гості до Ізмайлових?. Так ось від чого ваша хворість, мамо? Бач, це та любов ваша свята, котрою ви так похвалялись і кот ра, мов в ланцюгах залізних, так довго держала мою во

лю ... Так ваша та щирая і тихая мова:

«Женись, сину,

на кому хочеш»,- була кривда, одна облеслива кривда І ..

О мамо, мамо! Що ж ти зробила з моєю душею? З тією душею, в котрій образ твій завжди був нарівні з богом? Батьку, батьку рідний! .. О, ЩО ж тепер на світі не зрадли ве, коли рідний батько і мати ... А! .. Швидш відціля! .. Про меж чужими людьми знайду я батька і матір! .. Прожогом вибіг, за ним пішов Степан.

На т а л я Сем е н і в н а. Синку, синку! .. (Рида). В о рон О в. Я тебе, мерзавец, я тебе!.. Вот тебе твой мазунчик! ..

На т а л я

Сем е н і в на. Ти ж чого дивився? Ти його

виховував і пестив! Я жінка неосвіченаl Де я була? Що я бачила? У чотирьох стінах вік ізжила, а ти похвалявся, що ти вчений і всезнающиЙ. Ти йому дав змалку волю! Я дурна була, по-твоєму ... Себе ж ти цілий вік лічив за

розумного, а сина єдиного не зумів до пуття довести. Ох, я нещасна! .. (За сльозами не може говорити). В о рон О В (мов ошалілий). Что ж 9ТО? Сколько я то го ... того читал, но такого случая ... Читал я в журналах и газетах... не наЧИТЬІВал. Но как же в самом деле стес нять ... того ... того ... свободу. когда свобода должна бьІТЬ свободна? Ну и пусть его женится, пусть женится хоть на чертовой дочери! Я ... я знать его не хочу! .. Завіса

166

ДІЯ ЧЕТВЕРТА Середина хати Завади.

я ВА На

ліжку

лежить

rорнОВ

недвижна О к сан а, біля неї З а в а Д а, а збоку Гор нов.

(тихо

розмовляє). Чудову

головах

сидить

машину підвели,

намоглись дівчину з світу звести! .. І вірить не хочеться, щоб усім цим лихом керувала мати Борисова. З а в а Д а (сумно). Не знаю, що я кому заподіяв лихо го. Здається, завжди з усіма поводився по-божому. о р нов. Не чоловіче діло вчинили, а диявольське! З а в ада. Так вже, мабуть, судилося мені зостатись на старості одиноким, без втіхи, без жодної радості... Ні, я винен, винен я! Мені не слід було б потурати на її хіть! Забажалося їй довідатись, як ті пани живуть, і намоглася одним лицем: «Піду служити до панів!» Я здавсь на її во лю. Небагато й наслужила, один тілько рік, а горя запо бігла на цілий вік і собі, й мені ... Учора, маріючи, промо вила: «Покритка,- каже,- я!» Я з жаху мало не збоже волів. Та вже нагодився Степан, котрий, спасибі йому, роз казав мені усе, що витворяли з нею парубки. Люди радять скаржитись громаді! .. Що ж ті скарги, чи вернуть же вони життя моій дитині? ор нов. І як ви не встерегли її тоді, як увели з по двір'я в хату? З а в ада. Бачите, я пішов до писаря, щоб той дещо по шептав коло неі. Вернувсь додому, аж дивлюсь - її вже в хаті нема. І<инувся по сусідах, по садках та вгородах!

Шукав, шукав! .. Вже й на світ поблагословилось, а її нема, як у воду впала. Та вже як зовсім розвиднілось, знайшов її аж на греблі, біля розореного млина.

r r

о р нов. Це ось що за селом? З а в ада. Еге ж! о р н О В (убіК). Там вона востаннє бачилась 3 Бори

сом.

З а в ада. Прийшов я туди, дивлюсь, аж вона лежить мов мертва. Далі розплющила очі. Став я до неі промов ляти

мовчить, неначе води в рот набрала. Потім почав

гукати... Тут, хвалити бога,

нагодився Степан, і вже

вдвох ледве-ледве довели її до хати. ЯК положили ми її

167

на ліжку, так вона почала балакати; але щось таке ні сенітне, що й купи не держиться. А згодом заснула. Гор нов. І не прокидалась вона? а в ада. Ба ні, через недовгий час знов щось загово рила, тілько, мабуть, крізь сон, бо очі її були заплющені.

Гор нов. А що вона таке говорила, як скоро ви її вве ли в хату?

а в ада. Все кликала панича! А потім почав я її пи

тати, куди вона ходила. Вона й одмовила: «Ходила,- ка же,- наймати людей, щоб яму викопали. Грошей,- каже,

не було, я їм дала золотий перстень!» У неї і справді був золотий перстень на руці, певно, паничів, а тепер нема.

Гор нов. Дивно! Чому ж ви учора не дали звістки Бо рисові,

що

таке

скоїлось?

а в ада. Чудно ви міркуєте! ЯК би таки я поліз у хо

роми оповіщати про своє лихо?

Гор н О В

(помовчав).

Певно, вона

довго

лежала на

греблі, а там вогко, свіже повітря від річки, ну й просту

дилась. (Приклада руку Їй до голови). Ач який жар па лить! ..

я вА ті ж і

Б ори с.

Б ори с (входе). де вона? Що з нею, з моєю любою?. Гор н О В (зуnиня його). Тихше, бога ради, тихше! Вона спить, ти її можеш сполохати.

Б ори с (ламає руки). О, я нещасний, безталанний! О, я безхарактерний чоловік! (до Горнова). Рятуй, рятуй її, брате!

а в ада. Я не мав сили звернути її волю з того маній

ного шляху, усіяного терном колючим, камінням гострим ...

Бо я без міри її любив! (Тихо плаче). Б ори с. Батьку, батьку! Не вражай ти мого серця твоЇ ми тихо-сумними докорами. Чи не наважився ти хвастати передо мною своїм горем, хвастати, що вмієш щохвилини

видавить із старих очей краплю солоної води? Що твоє горе проти мого? Що твої сльози проти моїх сліз? Зваж моє горе з своїм. Зваж мій вік з своїм і зітри мерщій росу з твоїх очей! Ти вже оджив своє і однією ногою стоїш у труні, а я повний нерушених молодих сил! .. Ти був щас ливий десятки гадів, а передо мною тілько замиготів во гоньок того щастя! .. А я летів орлом, бистрим вітром буй-

168

ним до мого щастя і тілько що наблизився до нього, як

воно почина вже гаснути! Моє горе - пекло палаюче! Гор нов. Радив тобі пильнувати того вогню, бо він тілько раз з'являється нам на віку.

О кс а н а (крізь СОН). Борис! .. Гор нов. Вона тебе кличе! Б ори с (кинувся до неї). Боже, святе Н.ебо і земля! Во на мене кличе! Я тут, я біля тебе, моя Оксаночко!

О кс а н а (крізь сон). Перстень, це його ... Більш нічого нема, це все ... не лякайте ... (Замовкла). Б ори с. Вона маріє, і в марінні її душа живе мною! О світе мій! .. О кс ана. Яка холодна земля! .. Пустіть, пустіть мене ... За що ви надо мною знущаєтесь?. Посватався? Текле, що я тобі заподіяла? Борис їде, чом же не вітається?. Спа сибі вам, пані ... Пустіть, пустіть мене! .. (Замовкла). Б ори с. Що з нею сталося? Вона мов нежива ..• Гор нов. Припадок, кризис! З а в ада. Донечко, донечко! Не покидай же мене, ста рого, похилого! Б ори с. Ох, серце моє, розум мій кригою замерзає ... Туманом застилається! .. Ні, не можН'3 тому статися, щоб вона померла! Не вірю я, не вірю! .. Бог справедливий, за що ж така кара? (Упав на коліна біля ліжка, тихо про мовляє). Ніколи я не благав нічого незбутнього. Всі думи, всі мої помисли я захиляв до чесної праці, до чесного життя! О боже милий! Дай же життя, хвалити тебе і про

славляти твою милость.

(Припав лицем до рук). я: ВА

Ті ж і

Мак СИМ.

Мак сим. Та що це у вас таке, нехай бог бороне, тра пилось? А мені і кажуть люди, що у Антона щось непевне скоїлось, та я не пойняв віри.

З а в ада. Карає нас господь за гріхи наші. Б ори с. Пропащий я, пропащий! Мак сим. Гріх вам, гріх, паничу, так вбиваться! Не люди її одіймають у вас, а бог милосердний! Бог дав їй життя, бог і бере. Він один властивець над нами, і ми не повинні ремствувати на його святу волю.

Б ори с. Не ремствую я, а очевидячки загибаю! .. Мак сим. А подивіться, паничу, на нас, сліпих людей, та поспитайте, якого горя ми не перебули? На наших очах

169

люди одіймали дівчину од милого і на його очах її без честили; на наших очах брали молоду з-під вінця і вели в хороми на безчестя, а потім ... (Махнув рукою). Отже ми усе те пережили, пам'ятаючи, що є бог милосердний на не бі, котрого заміри нам не відомі. А чи давно, паничу, ви похвалялися здолати нашу мужицьку ваготу і працю? Та чи вам же, паничу, бороться з тими життями? О кс а н а (тихо). Хто помер? Борис ... Б ори с. Моя зоре, мій раю! .. Оксано, Оксаночко, про сти мене! .. Чого ж ти так пильно дивишся на мене?. Це ж я, твій любий, твій суджений!

О кс ана. «Твій любий, твій суджений!» Лягай мерщій в домовину!

Б ори с. Де ти, серденько, бачиш домовину?. О кс ана. Дай я поцілую твої очі! (до його придив ляється). Який страшний погляд! .. «Мертвого з гроба не вертають!» Хоч одну іскру жалю ... Не треба грошей ... на подзвіння ... Чого ж сичиш на мене? Пані, гадина ... повзе вона ... повзе до мене! Заховайте мене! .. Повзе, впивається в моє серце ... Геть, геть! .. Одірвіть, одірвіть ЇЇ ... (Умирає). Б ори с. Що це з нею? Оксано, Оксаночко! .. Ні, вона не вмерла! .. Стигнуть очі, холонуть руки, серце не б'єтьсяl Оксано! .. Вона мертва! .. Страшно, страшно! .. Дивіться, во на вкоряє мене своїм поглядом. (Одскакує від неі). Рятуй те, рятуйте! ..

Гор нов. Друже, його силі!

поклич

на

поміч розум

іпокорись

З а в ада. Донечко, донечко, на· кого ж ти мене покину ла?! (Рида).

я: ВА

Ті ж іСт е пан.

Ст е пан (вбіга). Оксано, Оксано! Я помстився за те бе! Оцими власними руками я роздер пащеку Теклі, отій лютій гадині! .. Мак сим. Не чує вже Оксана твоєі звістки! .• Завіса

ГЛИТАЙ, АБО Ж ПАВУК Драма у 4-х діях і 5-ти одмінах

ЛИЦ ЕД

11:

...

и оси пет е пан о вич Бич о к, багатий чоловік, літ 6 ~ Мар тин Х анд О Л я, багатий селянин, літ 45. Ст е х а, стара баба. О лен а, її дочка. Анд р і й Куг у т, чоловік Олени. Х рис т Я, дівчина, подруга Олени. І в а н П а в л о вич, заїжджий міщанин. Ю дко, шинкар. 3 борщи к. К і и д рат, хлопець, наймит Бичків.

J~: }чоловіки. З-Й

І-а }

2-а

молодиЦі.

Д і в чин а, літ ВОСЬМІІ. Д в О є м а л и х Д і т е й. Пар у б к 11, Д і в чат а й

сел яни.

Діється у Херсонщині.

ДІЯ ПЕРША Вулиця на селі. Управоруч домок з дерев'яним дахом і ганком, поліво руч шинок з табличкою: «Роспивочно і навинос". Далі хати, токи, клуні, огороди, садки, криниці з журавлями, ледве мріють вітряки.

ЯВА Бич о кіМ арт и н

стоять біля ганку.

Мар тин (під чаркою надто). йосип Степанович, слу хайте сюди: я ж кажу, не дає Юдко Мартинові набір, не дає. Не треба! Мартин питиме на готові ... Ого-го, поздоров

боже йосипа Степановича, то й гроші повсякчас знайдуть ся,- чи так?

Бич о к. А хто ж, государю мій, окром мене, усіх вас рятує і визволя з усякої оказії?

Мар тин. Ви, спасибі в&м! І багато людей повік вам будуть дякувати .за вашу прихильність ... Хоч деякі лю ди й кажуть: «Не вір, мовляв, йосипові, бо він тебе вто пе! .. »

Бич о к (сміючuсь). Які ж то люди? Мар тин. Та хіба їх кожного згадаєш? Вже коли я вам кажу, що говорють, так воно так і є! Бич о к. Не люди то, а недолюдки! Бач, вже їм життя моє по-божому та моє чесне імення завадило гірш бо лячки, через те й пащекують; ото, государю мій, заздрість ними орудує і примушує Їх лихословити на кожного чес

ного чоловіка ... (Зітхав). Я ж кажу, що інший би чоловік, учувши про себе таку лиху славу, сказав би: «Не варт після цього робити добре людям, хай ім враг! .. » Ось що інший сказав би. А я цього ніколи не скажу: я ніколи не зверну з того шляху, на який напутив мене сам господь і яким належить іти кожному християнинові й богобоязно му чоловікові, я ніколи не перестану помагати кожному бі доласі, як і доперва допомагав, і кожного визволятиму З оказії й навчатиму усьому якнайкраще! .. (Підійма очі до неба). Мар тин (зітхав). Спасенна ви душа! Бич о к. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну! .. Мар тин. Спасенна, спасенна ви душа! Ну й голова ж у вас, недаром вже, мабуть, і старшина про вас каже: «У тій голові,- каже,- розуму, мов два клало, а третій

172

топтав!» Слухайте СЮДИ,: иіо Я вам скажу: нехай що хочуть базікають, а я' nлюю на те пащекування, і ніхто мені не заб'є баки! .. І ви плюйте на них! Бич о к. Не пл юну, государю мій! Бо я християнин і па м'ятаю, повсякчас пам'ятаю, що господь милосердний усіх нас буде судити: праведним він уготує царствіє небесне, а неправедних осудить і покарає! .. Мар тин. Кажуть, він тебе й горілку навчив пити ...

Це й знов брехня! Я сам навчився ... Хоч я перш і не пив,

так що ж? Не пив, бо не знав, який у горілці смак,- а правда? Бич о к. Правда, государю мій! Горілка - ласий напи ток, а окром того, вона звеселяє дух і надає одваги чоло вікові і смілості ... Мар тин. О, ще й як надає! Та я як нап'юсь, тоді бе ри у мене все, бери що хоч, усе продам без торгу ... Навіть і самого себе продам! Прощайте, куме! .. Бич о к. Пам'ятай же, государю мій, що тепер ти ви нен мені вже півтораtта без двох ... Мар тин. ЯК півтораста? Ого-го! Е, ні, стривайте, я за раз перелічу. Після різдва я взяв у вас сорок? Так, сорок! Після літнього Миколи ще сорок? Ще сорок! Тепера знов тринадцять? .. Та й годі ж? (Бормоче). Тринадцять, сорок, та ще сорок, та ще й тринадцять ... Бич о к. Ну, та приклади ще процент, государю мій! Мар тин. Процент? Он що! Хіба як процент прикладеш,

ну, то воно ніби й так виходить ... Ой ні, не так! Але й про центик напух: півтораста без двох? Дерете ви, вибачайте у цім слові, як з рідного батька! Бич о к. Дивно мені слухати такі речі, та ще й від кого? Здається мені, що ти й не дурень на світі,- та й усе село має тебе за чоловіка з неабияким розумом! .. Розсуди ж, будь ласка, що процент на гроші усе єдино, що приплід або ж урожай! Мар тин. Та воно правда, але ж ... З одного б то боку

показує ніби й так, а з другого - інше обличчя! .. Бачте, у грошах не бува ні падіжу, ні неврожаю, а усе тілько приплід! .. Недаром співається про грошовитого, що каже: «Не поті є, не хворіє, карбованці ліче та всім дулі тиче! .. » Бич о к. Дулі тиче? Так то воно збоку здається! А мало моїх грошей пропада на людях; мало я їх роздавав на віч

не оддання? .. Правда, що у мене таке вже чудне серце, що як тілько уздрю убогого, то навіть готов і сорочку з се бе здійняти та йому віддати ... Оця ж то позика на вічне оддавання і є той падіж та неврожай!

173

Мар тин. Та й я ж кажу, що воно трохи ніби й на прав ду скидається, але ж

...

Бич о к. Ну, ти вже почав щось таке плескати, що й купи не держиться! ..

Мар тин. А які-бо ви палкі, вже й розгнівались?. Гай, кумцю,

кумцю! ..

Бич о к. Ну, ліч!'! вже, лічи швидше, скілько ти мені винен, бо мені ніколи! Мар тин. Не пеклуйтеся, ця вже турбація не вашоі па рахвії, от що! Ви собі думаєте: «Кум мій тепер п'яний, а до того ще й дурний, аж крутиться, то й не потрапе тепер

полічити?» Овва! (Цмокає губами). Не велика сума, лічили

ми і не такі копитали! (Бормоче). Сорок та ще сорок! .. (Б'є себе по лобові). Ось тут у мене ціла книга! А ще й до того, дякуючи вам, трохи й грамотний, хоч мало дрюкованиЙ! .. Е, куме, не знаєте ви цієї голови, вона у мене над усі книж ки у світі! .. (Знов бормоче). Сорок, та ще сорок, та ще й тринадцять? (Дивиться угору і довго шепотить губами).

Так, до копійки, до денежки так! .. (Помовчав). А скілько ж так?

Бич о к. Півтораста без двох! Мар тин. Так, і в мене якраз так виходить: півтораста без двох! Заплатимо! Ого-го, Мартина ще й у три тисячі не вбереш! .. Слава господеві, є волики, є Й коров'ята, й ове чата, і хліба мало не повен тік! .. О, та й допечу я бісово му Юдкові! Вже не дає набір, ач! Не даєш, матері твоїй з хвостом? Осьдечки гроші, питиму на готові! А скажіть, кумцю любезний, чи то вже ваші штуки? .. Бич о к. Які ще там штуки? Мар тин. Щоб Юдко не давав мені набір?

Бич о к (ховаючи очі). Бозна-що ви вигадуєте! .. Слу хай, куме, як пак там по батюшці тебе величати, все за буваю!

Мар тин (зітхнув). Забуваєте?. Гм ... дивно! Не вели чайте мене ніяк, то краще буде! Ой, бачу я, що вже вам Мартин обрид та остогид! Плювать мені за це на вас ось що! Проп'ю оці гроші - і шабаш! Амінь! .. Бігатимете знов за Мартином, як чорт за грішною душею! Бич о к (ласкаво). Що це на вас, куме, сьогодні на пало?

Мар тин (обертається). Не говоріть до мене аніже, ані слова! .. Бич о к. Слухайте, куме Радивоновичу, государю мій ... Мар тин. Ну? Бич о к. Візьміть, будь ласка, ще два карбованця, та й

174

нехай вже полові воли будуть моїми. Беріть, добру ціну даю.

Мар тин. Вас ще ніхто сьогодні не лаяв у вічі, ніхто? Отже, як не побоюсь бога, хоч ви мені й кум, то вилаю. Щоб я полових продав за півтораста? Та ви знаєте, які то воли: зо дна моря винесуть, хоч на яку хоч гору виби чують! .. (Іде до шинку). Гай, збирайсь, голота, Мартин гуляє! .. (Співа). Дай горілки, Юдко, Юдко, Ти, музико, заграй хутко, Я ж музиці поклонюся, Бо вже далі не попхнуся! .. Гей, Юдко, станови відро горілки, станови два заразом, матері твоїй з хвостом! .. Ого-го, у Мартина ще буде на що пити, ще буде та й буде! .. (Пішов у шинок).

Бич о к

(гука).

Гей,

хлопче,

Кіндрате, чи ти

на по

двір'ї?

я ВА Кін д рат

Бич о к.

Бич о к. Чого зараз на село та того .та Свирида запрошує, чуєш?

ти так лізеш, неначе три дні не їв? Піди й клич мерщій до шинку Панаса Горба Куцого: скажи їм, що Мартин гуля і їх А я дам тобі за це бублика. Кін д рат. Еге, і учора казали «дам бублика», і поза

вчора.

Бич о к (один). Та й не дав? От горенько, забув! .. Ну, вже сьогодні дам аж два! Одначе Мартин почина ніби до розуму доходити, хтось-то вже його навча проти мене! .. Треба буде щось інше удіяти, щоб часом він не випорснув

з моїх рук. А полові воли добрі, заплющивши очі, двісті дадуть ... Хіба накинути ще з п'ять рублів? Мабуть, при йдеться-таки

накинути,

щоб

інший

хтось

не

покористу

вався.

я ВА С тех а

3 Бич о к.

Ст е х а (ідучи вулицею, голосить). Ох, матінко, ціну ють, цінують! Одна одним корівка зостанеться! .. Чим же я содержуватиму дітвору дрібненьку?

175

Бич о к. Государине моя, чого це ти так голосиш? Що там за притичина трапилася?

Ст е х а. Ох, горенько ж та лишко тяжкеє! Теличку, та ще й первісточку, цінують! .. На весну сподівалася діжда тись з неї корівки ... За наділ цінують ... А з яких достатків я платитиму? Адже ж і ви знаєте, що в мене ані стебли ни не вродило! Посипалося лишко на мене, бідну удову, як на ту чаєчку, що вивела діток на роздоріжжі! ..

Бич о к. Сором тобі, государине моя, так бідкатись! Чи не я ж пеклувався об тобі щогода, чи не я ж визволяв тебе з усякої оказії? Правда, що я тепер не вхожий до твого двору, то й не знаю, як там ти і що ... Бо зять твій щось до мене не такий став, як спершу, щось вже бісом на мене

дивиться ... (Зітхає). Бог з ним! І скортіло твоїй дочці йти за молодого, от тепер і цяцькайся та бідкайся! (Озираєть ся, потім тихо балака). А казав тобі, скілько разів ка зав: віддай мені свою Оленку, хай буде у мене хазяйкою, господинею,- не послухала.

Ст е х а. І що ж би то я була за мати, щоб пхала свою дитину

на

хрещеному Бич о к. Ст е х а. ла? Я ж її но, знаєте,

поталу

та

на

поквол

людям,

на

глум

усьому

мирові? Не гомони-бо так дуже, часом почують! .. Та чи такої ж я доленьки своїй дитині бажа пестила, як панночку, як квіточку ... Ви ж, пев певно, що чули від людей, що вона ж у мене

та й не простого роду? Хоч воно, мовляв, і через гріх най шлося, а все ж таки паненя! Ох, та не так скоїлось, як гадалось! ..

Бич о к. Ох, государине моя, не то шлюб, що піп звінча, а то, що бог благословить!

вуть без шлюбу, та ще й

кращі від твоєї дочки жи

як живуть! ..

Ст е х а. Живуть та цілісінький вік у сірка очей позича ють. Щоб я свою дитину та ще й сама на гріх підвела, борони мене боже! .. Бич о к. Все те дурниця, що ти говориш! Та от я тобі скажу хоч би й про жінку нашого ста нового, адже вона йому невінчана, а подивись, як вона панує, краще другої пані! І всі її почитають і шанують! ..

Ст е х а. Дуже? Зазнала і я тієї шаноби та почитуван ня, зазнала так, що й досі вадить!.. Доки до любові, доти й в шанобі, а як остогидніє, тоді: «Іди, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом!» Люди, добродію,- вороги, привітають таким прізвищем, що й повік його не збудешся! .. Кажу вам, що мені дійшло ся до того, що хоч візьми та укоротай собі віку або ж

176

іди за першого ледащицю аі?о П'ЯНЮГУ,' щоб мати 'хоч яку-небудь заступу! .. Вже Tar.1: що доводилось на самоті терпіти, про те знали боки та печінка, зате при людях була заміжньою і хазяйкою! .. Бич о к. Плювать на те пащекування! .. Ст е х а. Звісно, вам плювать, а нам одбувать! Бич о к. Так ось же слухай, стара! Щоб ти запевне зна ла мою добрість і мою прихильність до чужого горя, мушу

тобі і на цей раз допомогти. Хоча я й знаю, що, може, цих грошей ти й повік мені не віддаси, але ж, як той казав:

де вже наше не пропадало. (Усміхається). Чув я, та ще й не раз

чув, бо в мене скрізь €

людьми лихословила і усім на хе! Так помогти, га? .. Мушу і оказії, пам'ятаючи повсякчас, шукаючи душі своїй спасення! людина, Стехо, через те я тебе

вуха, що ти

мене перед

мене скаржилась ... Хе-хе цей раз визволити тебе з що роблю те задля бога, А друге те, що чесная ти почитую і зневагу твою до

мене забуваю!

Ст е х а (хаna його за руку і Цілує). Ох, батечку ж мій, я вже й не знатиму, як за вас бога молити.

Бич о к. За ці словеса велике тобі спасибі. Молись за грішну мою душу, чесная вдово! .. Ох, грішні ми, грішні! Ходімо ж до горниці, я дам тобі грошенят! (Пішли).

ЯВА о лен а

О лен а.

виходе з-за лаштунків і ПРИДИВЛЯЄТЬСЯ.

Куди ж це мати пішли?

Певно, до глитая! ..

Вже зборщики поцінували телицю, ось-ось і до скрині до беруться, либонь, і одежу хочуть поцінувати.

ЯВА х РИС Т Я

ВИХОДИТЬ З другого боку 3 відрами.

Х рис т Я (балака швидко). Здрастуйте - не застуйте! (Регоче). Здорово, Оленко, чого-бо це ти така засмучена? Що то у вас за люди на подвір'ї? О лен а. Хіба не знаєш: урядник та зборщики! Х рис т я. Учора були і в нас ці гості. (3 смутком). От і купила я собі на спідницю та на хвартушок, і нові чобо ти купила! .. Повнісіньку скриню накупила усякого добраl

177

І в скрині пусто, і в кишені не густо! Аж дві весни й два літа заробляла поденно; великі гроші віддавала батькові, а п'ята ки та гривні виховувала, та й виховала мало не на

вісім карбованців, а вчора як прийшли оті здирщики - бо дай Їх за печінки узяло! - та як почали цінувати ... Батько об поли руками б'ються та бідкаються, мати плачуть, а дітвора дрібна як підніме реви та галас! І-і, лихо, хоч з хати тікай! Мене за серце як ухопе, як ухопе! І вже, се стричко, й не тямлю, як я вбігла в комірчину, витягла з-під солом'яника свій клад, вбігла в хату та й жбурнула його здирщикам межи очі, так-таки й жбурнула - от єй-богуl А далі сама як заголосю! І обідати не сіла, поки не догу лась та не доголосилась до того, що аж батько налаяли і мало не оддубасили! От тобі, Христе, і спідничка нова, от тобі й чобітки з підківками! Прийде різдво - усі ж то, усі дівчатка вирядяться, як квіточки, як лялечки, у нове та в модне, а я одна, мов та сирітка, буду у старенькому ...

Ніхто й глянути не схоче на мене; усі хлопці відчахнуться від мене, бо, звісно, у старенькому. О лен а. Не печалуйся, щебетушечко, кому ти до впо доби, той і в старенькому зачепе! Х рис т я. Я Й колядувати не піду; ні на вулицю, ні на

скобзалку не вийду, ховатимусь від людей. (Помовчала трохи, далі озирнулась і тихо балака). Хіба признатись тобі, сестричко? О лен а. Певно, вже покохала когось? Х рис т я. Єй-богу, я тобі признаюсь, а ти, зозуленько, порадь мене якнайкраще! (Знов озираеться). Я вже зовсім подала слово Максимові, казав, що після Дмитра прийде з старостами. І люблю ж я його, господи, як люблю! А що, як батько та не захочуть віддати мене за нього?

О лен а. Та куди ж тобі ще заміж? Чи тобі є год з ві сімнадцять, чи пак і нема?

Х рис т я. Не знаю! Батько знають, а я не знаю! Та хоч би й зовсім молода, так кажу ж тобі: люблю його, що й душі не чую! А як він мене любить, господи! ЯК дуже любить! Ми вже кохаємось собі давно-давно! А як ми собі понялися - так аж чудно! У петрівку, на другім тижні у вівторок, зустрілись ми на громадській греблі по той бік ставу, і як кумедно зустрілись: ходила я, бач, гусят шука

ти! Ходжу понад ставом та все: гусю-гусю-гусю! А вони запливли аж геть під очерета та знай собі хлюпощуться та глитають ряску. Почало вже й сонечко спочивати, а далі й смеркло, а я ж ходжу по березі, як манія, та кличу

гусят. Далі тілько що зійшла я на греблю, аж зирк! щос~

178

іде назустріч, порівнялось зо мною: «добривечір!» - каже. А я зараз-таки його й пізнала, та й не пам'ятаю, чи отка зала я йому що, чи ні, бо так засоромилась, що й господи!

Чую, що лице моє, сестричко, мов вогнем запалало і се рце ніби стало рости і ширитись У грудях, склепило мені устоньки, і словечка не промовлю, стою ніби зачарована,

от, єй-богу, правда! далі він питає: «Що це з тобою, го лубко, діється?» - а я мовчу, мовчу, неначе оніміла! Дал'і бере мене за руку і стиха промовив: «Недаром мене, мов маною, сюди вело, то ж серце поводатарем було!» Од ціі мови я ніби завмерла; і здалось мені, що та люба мова по неслась геть по річці і далеко-далеко луною одкликнулася, і ніби все замовкло навкруги, і вітрець затих, і хвиля по

лягла, і очерет задрімав!.. Через яку годину плеснулась рибка против зорі, і тоді тілько я трепенулася, і тоді тіль ко

почула

своє

серце,

почула,

як

воно

виразно

токотить,

і ніби хочу глянути йому в вічі, хочу забалакать - і не можу... «Може, Я тобі, моя квіточко, не до любові?» спитав згодом і хотів випручати свою руку з моєї, а я удержую і так щільно стискаю її, ніби боюсь упустити свою долю, своє щастя! .. І вже й не пам'ятаю, як він мене приголубив і начав цілувати. Довго-довго цілував! І тихо тихо промовляв, та так же любо, мовби соловейко щебе тав,- що слухаєш те щебетання і начебто й нічого не зро зумієш, а серцеві любо: частіш воно якось б'ється, і груди все вище здіймаються; і почнеш зітхати все частіш і ніби сумніш,- а все ж таки слухаєш того соловейка і не на-· слухаєшся! .. А далі - ох, сором же який! - і я його поці лувала. Цілуємось та пригортаємо одно другого до серця І І чималу ж таки годину ми так простояли, бо як прийшла я додому, то вже наші спали, ніде по хатах не світилось ... Заглянула в хлівець, аж і гусята дома! О лен а (зітхнула). J все те минеться, яl{ любий сон, і розмається, як марево восени!

Х рис т Я (з ляком). Що ти говориш, сестричко? Не ля кай мене! (Помовчала). Ото увійшла я тихесенько у по вітку та й лягла ... Що ж ти думаєш, сестричко, не спиться, та й годі! Тілько що заплющу очі, так він і маріє передо мною, так його обличчя і змалюється перед моіми очима! Чую, перші півні проспівали, далі другі, аж і треті; а со ловейко десь далеко-далеко так і виляскує, так і виляс кує, аж луна йде! Почали вже й гуси на ставку герготати, зашавкотіли утята, ластівочка на бантині тихо-тихо заще

бетала ... Зовсім уже начало на світ благословитись! І че рез превелику силу заснула я, та так заснула, що ледве-

179

ледв'е мати розбудили! .. ЯК збу·дили, та й питають: «Яко~ го це ти, доню, Максима у сні кликала?» А я як схоп люсь, та з комори, та навтіки ... аж біля річки зупинилася; і тілько тоді й опам'ятовалась, як з річки свіжою водицею

умилася! .. (Помовчала). Скажи мені, Оленко, чи й ти сво го Андрія так любиш? О лен а (з великим смутком). Ох, лучче не питай! Х рис т я. ЯК же це, сестричка? Ти плачеш? Та господь з тобою! О лен а (показує на серце). Бо тут повно і щастя, пов но й сліз! Х рис т я. Не розумію я тебе! Ох, як же я забалакалася з тобою, прощай, сестричка! (Пішла). О лен а (одна). Щаслива ти, доки серцем ще живеш, доки на думці чорні брови милого та карії очі; тепер тобі тілько й гадки, щоб побачити милого, почути його любую розмову, пригорнутись до його серця! .. А й ні гадочки ж тобі об тім, що згодом станеться, що спіткає опісля? І я ж така була щаслива! А й чи давно то було, а вже той рай заростає терном колючим; минулося безпечне та світле ща стя,

мов

пташечкою

пролинуло,

мов

вихором

пронеслося

...

Тілько іноді замиготить перед очима веселая гадка про те щастя й піддурює хворе серце, а через хвилину знов у ду шу заповзає смутна думка і заквітчує її отрутою-зіллям! Знов невсипуче щоденне бідування з'ятриться у душі незго

єною болячкою і придаве ЇЇ, мовби скибою важкою. Тяж ко жити у світі з щирим коханням! Нащо бідній людині у грудях чуле серце? Легше б було жити без почуття і бід катись з холодним серцем! .. (Задумалась).

ЯВА Виходять

Бич о кіС тех а.

Ст е х а (вже під чаркою). Воно правда, добродію, що краще, як хата добре вкрита, а свита гарна ... Ну, та вже коли хвортуна плаче

...

Бич о к (побачив Олену). Здоровенька була, Олено Юхимівно! (Сміється). Загордувала, що вже й не вітаєш ся зо мною! О лен а. Чому ж не привітатись? (Уклоняється). Та й чим би то я мала гордувати? Мамо, йдіть мерщій додому, бо там вже й до скрині добираються. Ст е х а. А дулі їм з маком! Осьдечки гроші. (Показує

180

бумажні гроші). І теличка-первісточка буде у хлівці, і одежинка у скриньці! Зась Їм та дуля з макомІ .. Ох, дити но моя люба, дитино моя паняночко, краще б мені було бачити тебе за нелюбом у розкошах та у добрі, ніж за милим, та в нужді! Прощайте, йосип Степанович! Пошли вам господь щастя й віку, і куди тільки думка ваша сягне,

щоб усе так сталося, як забажається. (Пішла).

ЯВА Б и q о к

7 О лен а.

Бич о к. Але ж ти ще краща стала, як дівкою була! О лен а. То нехай воно при мені й зостанеться. Бич о к. Чого Ж ти так скоса на мене поглядаєш, ніби ягнятко на вовка?.. (Усміхається). Хіба у мене такий страшний погляд? О лен а. Ні, погляд У вас лисичий, та вовча думка! Бич о к. Ай-ай-ай! А рученята які стали чорні! О лен а. Он у вас і білі руки, а душа ... Бич о к. Живе тобою, тобою дише! .. О лен а. Чи вам же пристало балакати про KoxaHHfl? Від вас вже землею смердить! Бич о к( сміється). Не сердься, моя квіточко! (Хоче її

обняти). Золото

не молодиця!

О лен а. Ну-ну, рукам волі не давайте! Ач які!

Перед

людьми вдаєте з себе святого та божого, а наодинці

бі

сові рідня?

Бич о к. Нащо ж господь і дає красу, як не на те, щоб на неї задивлялися?

О л'е н а. Та хоч би й так, то не вам вже про кохання казати! Бич о к. А я все-таки кажу, що люблю тебе, як ... дочку, .як

...

О лен а. Знаю я вас! Бич о к (зітхнув). Ти все-таки не віриш, що я добрий чоловік! О лен а. Добрий! Як спите, то їсти не просите! Бич о к. Ти усе шутками та жартами? І дай боже шут кувати, аби б не сумувати! (Зітхає). Боже милий! Усім людям я люб'язний, тілько тобі, моя горличко, моя кві точко ... Чого ж знов шпигаєш мене гострим поглядом? Вір не вір мені, а я скажу напрямки, що один твій ласкавий погляд - і пан я над панами! До нього тим часом підкрався

18.1

Мар Т.И н.

ЯВА Ті ж і

Мар тин.

йосип Степанович, кумцю любезний, я на

вас десять разів ласкаво гляну, тілько позичте мені ще на відро горілки! .. Олена пішла.

Бич о к (із серцем). Чортяка тебе піднесла! Мар тин. Не гнівайтесь! А гарна молодичка, га? А ма ти її ще краща була, на все село, та й навкруги не було кращої дівчини ... Та панич звів з ума! Ех, кумцю, кумцю, бодай вас курка вбрикнула! Давай п'ять рублєй та й бери полові, хочеш?

Бич о к. Ох, переплатю, либонь, трохи, але нехай вже! .. (Б'є по руці). Піди ж до волості та напиши розписку. Мар тин. Що? Куди? До во-ла-сті? Овва! Стало бить, нема вже Мартинові віри, нема? Так от же 3 місця не зворухнуся - не попхнуся! .. Давай, кажу, п'ять рублєЙ! ..

Не даєш? .. (Кричить). Юдко, гей! бери чемерку, бери шап ку, бери чоботи!.. Гей, збирайсь, голота, Мартин гуляє! (Сів долі й роззувається). Ого-го, у Мартина ще буде на що пити, ще буде та й буде! .. Юдко, бери сорочку, бери чоботи, бери! .. Бич о к. Та вгамуйся, не репетуй, ходім у господу, там і гроші дам! Мар тин. Ні в тин ні в ворота, судариня криворота! Гей, куме, пам'ятай приказку: «Коваль клепле, доки теп ле!» Гляди, щоб і я не прохолонув! Бич о к. А завтра ж на які похмелишся?

Мар тин. Оце вже не твоє діло та й не попове, от що! Слухайте, голубе сизий, кумцю любеЗlIИЙ, не будьте ви свинею, коли вас величають! Чуєте, не будьте, кажу, тим, що моркву риє! .. (Співа).

ОЙ п'є Байда Мед-горілочку Та не день, не два, Та й не годиночку.

Давай п'ять рублєй, бо, як розсердюсь, не продам полових. Гей, Юдко! Іди сюди, бери чоботи, бери штани, бери co~ рочку! ..

182

ЯВА Ті ж і

Юдко.

Бич о к (вuйма гроші). Та на вже, що з тобою подієшl Мар тин. Отут поклади, біля мене! Бич о к. Чи годиться Ж хазяїнові та отак посереду ву лиці валятись? Мар тин. Не чхай мені в ніс, нехай тобі бісІ Сідай ти рядом ... Не хочеш? Ого-го, закопилив губу. Ю дко. Мартин Радивонович, неблагородно так! .. Мар тин. Що? На гроші! Юдко хоче взяти рукою.

Е, ні, не руками, а ротом достань з землі.

Ю дко. Ви все з жартами, нехай будете здорові. Мар тин. Не хочеш? Я зараз піду у другий шинк! .. Чо го доброго, а шинків у нас, слава тобі господи! .. Юдко нагнувся і взяв гроші ротом.

Ага, злякався? Стій же так, доки я доспіваю. (Співає). Прийшов до нього Цар турецький: «Що ти робиш, Байда, Байда молодецький?»

(юа"ові). Кивай, псявіро, оцим пальцеМ1 l Юдко кива.

То-тоІ (Промовчав). Тепер крути головою! Юдко круте.

То-то! (Співа). «Возьміть Байду Ізв'яжіте Та за ребро гаком, Гаком почепіте! .. »

Там він мене!

досі висить, сердега!

(Зітхає). Юдко, підведи

Юдко підводить.

Ти, може, думаєш, що я п'яний? Овва! Веди ж під руку, як архарея! .. Юдко взяв його під руку.

183

Гей, збирайсь, голота. Мартин гуляє! Пропив воли полові, почнемо з рябих! .. Ого-го, У Мартина ще буде на що пити, ще буде та й буде! Відчиняй, бісів капцане, двері! Пішли у шинк.

Бич о к (один). Починай, Мартине, з рябих, а меН1 и на руку ковінька! Треба буде на ВСЯКИй случай векселя заготовити, щоб підписав Мартин, то воно спокійніш буде!

(Сіда на ганок). Засіла мені Олена в голову, мов цвя шок! Та чи вже ж вона втече з моїх рук? (Подумав). Ко ли б мені Андрія куди-небудь запроторити, тоді б інша річ була! .. Тільки б мені його з села випровадити! Хіба звер нути на нього яку провину та становому шепнути? Що ж, хіба то великого заходу коштує? У мене на тім тижні ко няку украдено, скажу, що Андрій украв, і свідки знайдуть ся! .. Я їх цілий десяток куплю! .. І суддя свій чоловік, я ж йому немалу суму дав у позику! .. Становий - кум мій! .. А як і вище піду, то є чим руку позолотити! ..

ЯВА І в а н

П а в л о вич

10 Анд р і й

Ку

r у Т.

І в а н П а в л о вич (побачив Бичка). Лихом слихать, йосипа Степановича у вічі видать! Бич о к (убік). От чортяка тебе принесла! Ще чаю

попросить ... А мені з тебе користі, як з бика молока. (До нього). Яким це вас вітром занесло? І в а н П а в л о вич (чоломкається з ним). Діла, діла!

Аж голова тріщить од тих ділов! .. Тут чоловічка хочу най няти, та от ніяк до совокупності не проізоЙдьом! ..

Бич о к. Якого Ж чоловічка, чи не Андрія? Анд рій. Та мене ж!

Бич о к (убік). Поможи боже, воно без гріха ще краще! (Зрадів). Так чого ж тут? Милості просю до господи! І в а н П а в л о вич. Значить, даю йому на год вісім десят! А робота яка: наглядать за хазяйством і всякою процедурою; значить, будем так говорить, за прикажчика беру. Бич о к. Та вам кращого робітника, як Андрій, то й не знайти! І чесна людина, така чесна! .. Вже я вам за його у поруку! І в а н П а в л о вич. Чув, чув од людей! Звісно, я не

стану жбурлять копитал так, заради бога, бо то трудове.

184

Я, значить, посовітувався тут з деякими хазяїнами, ну і ... А мені такого чоловіка і треба, щоб він не .лежень був і у хазяйстві за всяким сословієм щоб було як своє око!

(до Андрія). Одначе спитай хоч і Йосипа Степановича, чи дасть тобі тепер хто більшу ціну? Бич о к. А яка ціна? Анд рій. Тут не про ціну річ! І в а н П а в л о вич. А будеш вірно служити і всякі ді ла прозводить, так я й прибавлю.

Анд рій. Що говорить! Ціна гарна, одна біда, що да лека сторона!

І в а н

П а в л о вич. Яка ж то далека, що, будем так

говорить, і двохсот верст не буде! .. Бич о к (лукаво). Ой ні! Далека, далека сторона, аж на краю світа! .. ЯК же таки так, ви тілько розміркуйте: одно, що далека сторона, а друге, що тут зостається жін ка молода, так страшно покидати, щоб іноді на самоті не

знайшла собі забавки! .. Анд р і й (блиснув очима). Йосип Степанович! Моя жін ка - то мій і сором буде! А вам до цього діла зась! Бич о к (убік). Ого, який баский! (до нього, сміючись). Гарячий, як у горні залізо! І в а н П а в л о вич. Запорозька кров! Люблю таких молодців! Гарячий чоловік, будем так говорить, до всякого діла гарячий! .. Бич о к. А я тобі скажу, Андрію, по-приятельськи, тіль ко ти не сердься на мене! Бач, якби найнявся, то й мені б швидше віддав позику.

Анд р і й (почервонів). Йосип Степанович! Не пристало путати чужого чоловіка у наші з вами стосунки! .. Дуже вже часто стали ви дорікати мені тією позикою. Бич о к. Господь З тобою! ЯК вже я тебе дорікаю, то й

не знаю! По-божому, по-божому з тобою обходжусь! .. (Сміється). Хоч, по правді кажучи, ти, голубе сивий, ніби й честі вже не знаєш! Ще торік слідовало віддати? Ну, та тепер вже, як наймешся, то я буду забезпечений! ..

Анд р і й (заскреготав зубами). Годі, Йосип Степанович! Не знаю, хто з нас честі не має! Ви б краще розказали, як та позика складалась. Ну, та що вже тут говорить; за сунув шию у ярмо, так треба й везти! .. (до Івана Павло

вича). Я йду, я согласен! .. І в а н П а в л о вич. Хвалю. Значить, молодець! .. Щоб уся ета процендура зразу,- іду або не іду! Молодець, одно слово, молодець!

185

Бич о к.

Ну,

слава

господеві,

що

все

благополучно!

Ходімо у господу і там вже пебалакаємо собі любенько до ладу.

Анд рій. Можна і тут побалакати! Я не крадене про даю, а свій піт, свою кривавицю!

І в а н П а в л о а и ч. О ні! У хаті якось благородніш! .. Та вже й смеркає. Анд рій. Про мене, ходім хоч і в хату! Бич о к (до Івана Павловича). Милості ж просю хліба солі одкушати й чаю-сахару одпити. І в а н П а в л о вич. Благодать дому вашому!

Бич о к

(бере люб'язно Андрія за плече). От ти все

ніби сердишся на мене, а я, єй-богу, тобі добра бажаю! Анд р і й (зітхнув). Бачу, бачу добре, та не смію до ладу подякувати.

Пішли всі в домок.

Я:ВА Виходить

О лен а,

приглядається уподовж вулиці.

О лен а. Що це Андрія так довго нема? Кажуть сусіди, що якийсь-то міщанин його договоряє у од'їзд ... Не доведи господи! Ох, недаром бере мене туга, несподіваний смуток давить мою душу! .. Ох, серце моє, бідне серце, лихую го диноньку ти мені віщуєш! (Задумалася). Де мої радощі, де моє безпечне веселля поділось? Проминуло, як у снН ..

Ось і тепер виглядаю миленького, та вже не з тією гадкою, як колись, не з тією думкою ... І він прийде, прийде милий, та вже смутний, невеселий: хоч устоньки його й усміхну ться, та вже не тим посміхом чарівним, хоч оченьки його й глянуть на мене, та вже не тим поглядом щасливим! ..

Сумує мій милий, давно вже я це помічаю, і його печаль в'ялить мене і сушить! .. Безщасні ми, безталанні ... (За думалась). Я: В А Виходить

Анд р і й

І в а н П а в л о вич.

Так,

І в а н

стало,

завтра і в дорогу? Олена наслухає.

186

П а в л о вич.

будем

так

говорить,

Анд рій. Я своїм словом

не торгую і

набір

його не

даю! ..

І в а н П а в л о вич. Молодець, говорить як по писано му! Так уранці сходимо до волості і всю там механіку нащот условія ... Щоб, значить, будем так говорить, ніякого

хвакта, ніякої процедури ... А що, писар ваш любить при ношеніє? Анд рій.

А де ж ті писарі, котрі цього не люблять? І в а н П а в л о вич (розвів руками). Що ти вдієш? Здирство, скрізь здирство, одно слово - грабіж! Нема чес ті, у яму честь закопали! (Верн.увся у домок). Анд р і й (один.). Важко бути вольним і не мати волі,

страчувати сили на чужу користь, чужую ниву обробляти, а свою занедбати ... А ще тяжче не знати просвітлої години

і не бачити краю гіркій праці! .. Побила вже лиха година, як чужая нива та позичений серп! .. І невже так і гнутись довіку? Ні, ще навкруги мене засяє ясне сонечко, що доля усміхнеться! Один рік - і думки темнії одлинуть! .. Допік ти мені, Йосипе Степановичу, твоєю ласкою: «Позику, каже,- знаєш, а за віддачу не дбаєш? .. » Я не дбаю, я не працюю? Грудина та спина про те знає, та оці кістляві ру ки в пухирях!.. Добрий ти чоловік, йосипе, тілько не впадайся тобі в руки: живцем облупиш! Ти допомагав мені і радив, спасибі тобі, доки не скрутив мене, мов на лигачем, твоєю позикою! І зараз мене порадив, тілько що ця твоя порада гірш, ніж зрада: вирвав ти у мене слово

твоїм доріканням, я згарячу дав його і тепер вже нізащо не зламаю, лучче б ти мене ножем порснув, та не корив, гадино, твоїми грішми, витяг ти У мене жили, щастя моє надламав, серце кров'ю облив! .. Сліз ще не вилив моїх, багато ще їх зосталось! (Витира очі рукавом). Сором, сором плакати козакові! А Олена, що з нею буде, як дові дається про неминучу тяжкую розлуку? Ох, не можу ж я далі терпіти, гнутись і вклонятись перед тим, котрий мо їм же салом та по моїй шкурі маже, котрий користується моєю кривавицею і за мою гірку працю мене ж зневажає! .. Скріпись, серце, висохніть, очі! ..

О лен а (падає). Покидає! Покидає! Андрій (здригн.ув). Олена?! Вона чула! (Підбіг до н.еї і підійма). Олено! Олесю! .. Пташечко моя, голубонько моя сизокрилая, доленько моя щасная! ..

О лен а (ридаючи). Серце, серце горить! .. О, дайте ж мені отрути-зілля! .. Милий мене покидає! .. Рвись же, серце, з грудей, туманься, розум, пожежею палайте, мрії! Пропа

ща я, пропаща! (Зомліла, падає Андрієві н.а руки).

187

Анд р і й (3 криком). Оленко! Що це з тобою подія лось? Зомліла ... Рученьки похолонули ... не б'ється серце/ .. Олесю! .. Боже, боже! Олесю, промов же хоч словечко! .. Зіронько моя, не зворухуй же моєї одваги! .. Люди добрі,

рятуйте її, рятуйте мене! .. Олесю, я слово зламаю, чуєш?. (Ридає). Одкрила оченята ... Чого ж так, серденько, так пильно, так страшно дивишся на мене? Ні, я не можу роз різниться з тобою, нехай умру в ярмі, пропаду у кормизі, а тебе не покину! ..

О лен а (довго дивиться на нього, далі ледве промов ляє). Стривай, стрuваЙ! .. На рік? У найми? А там знову щастя, знову рай?. Дивись, дивись мені в вічі: прямо, лю бо, весело, щасливо! .. О, як я тебе кохаю! Помру без тебе! .. (Тихо плаче). Анд рій. Не кажи, не кажи так! .. О лен а. Зав'яне серце, і оченьки погаснуть! .. Стривай, я подумаю! Яподумаю ... (Помовчала). Нічого не зрозу мію! .. Без тебе зостатись?. Дай сюди руку до серця, так! .. "lдь, їдь, мій соколе, мій світе, моя думко! .. Ох, в'яну ж я, в'яну, як квіточка на вогніІ .. Ідь, їдь, милий! .. Швидше їдь! Серцем тебе благословляю! (Одійма його руку од серця). Прощай! .. Анд р і й (здійма руки до неба). Боже милий! Один ти бачиш моє серце, переповнене кривавих сліз! Усе я тут по кидаю: серце, душу, думки, надії і талан! .. Тепер я бідніш від старця! Зглянься ж надо мною, сиротою бідолашним! (Туле Олену до серця і довго цілує).

О лен а (пада навколінки). Боже милосердний! Благаю тебе, єдиного, з'єдиняючи в благаннях всі моі сльози, всі мої думки, осиротілеє серце, в сльозах потоплену душу ...

Приспи, боже, моє серце, доки мій Андрій, моє кохання, прилине до мене голубоньком сизокрилим! .. Боже, порад нику єдиний, уста моі не зможуть вимовити перед тобою мого горенька, слізоньками умитого! ..

Анд р і й (підійма її й горне до серця). Богу, богу єди ному покидаю тебе, моя вірная єдиная дружинонько! .. За в і с а п а да є

188

ДІЯ ДРУГА

Хата

Стехи.

Стіл,

Через рік і вісім день. покритий старенькою скатертиною,

дві лави,

піл,

скриня і деяке збіжжя.

51 С тех а,

в А

О лен а і з б о Р щ и к.

Ст е х а (біля столу засмучена). І це ж ви по-божому робите, по-людськи?

З б о Р щ и к.

Ти Ж знаєш, стара, що ми,

мовляв, хоч

і началники, а, нарешті, теж люди підневольні: ми повинні сповняти те, що вище началство звелить; ну, а не зроби так, як наказано, зараз тебе і змінять. Та нехай би вже змінили, як я, то ще й подякував би за це, а он то погано, що ще й в холодну посадять.

С тех а. Беріть одежу, небагато її й зосталось, грабуй те хату, грабуйте усе! .. ЯК не зволікайся, як не думай, а не одіпхнеш від себе злиднів: чи сьогодні, чи завтра йти по підвіконню З торбами, хіба не однаково?! З б ор щ и к. А що ж, про зятя й досі нема чутки? Ст е х а. Нема! .. Вже сьогодні дев'ятий день, як рік ми нув, а його нема та й нема! .. Вже й кидались ми по ворож ках; а Оленка то вже вигула і виплакала так, що й сліз У очах не стало! .. О лен а. Не всі, не всі ще сльози виплакалаl Вони є, та запеклись біля серця! .. З б о Р щ и к. Дивно, дивно! .. (Помовчав). Так-таки нав справжки кажеш, стара, що грошей не маєш? Ст е х а (з жалем). Ні, шуткую я! З б о Р щ и к. Я через те, бач, що є й промеж нашого брата: що інший, хоч ти його печи або ріж,- не дає! .. С тех а. З чого ж би воно взялось? Неначе не знаєте, що весною корівка одійшла, думка була, що ось-ось буде з телям, аж прийшлось у прірву її відволокти. Тепера хлібця ані стеблинки не вр<;>дило! .. Діток, щоб з голоду не попухли, мусила по людях порозтикати: за шматок хліба та хоч за драну одежу.

З б о Р щи к

(зітхнув). Усі ми бідкаємося! .. Ну що. ж,

мабуть, прийдеться описувати та цінувати?

Ст е х а. Кажу ж: цінуйте, продавайте, що хочте робіты Скілько вас вже я не благала, скілько не молила ...

189

З б о Р щ и к. А, та й чудна ж ти людина! Розумієш началство! Кажу тобі, що не моя сила, не можу ... ЯК там кажуть: «Не поможе, милий боже, і воскова свічка!» Коли началство звелить, наказано - і сповняй, хоч здурій або сказись, а сповняй! .. (Встав). Ну, прощавай, стара! .. Завт ра опишемо та й поцінуємо! .. (Пішов). Ст е х а. Дорізували б вже сьогодні, нащо відкладать?

ЯВА

Ті ж, без зборщика.

О лен а. Мамо, що ж це з нами буде? С тех а. Думай вже ти, доню, а мені вже лихо зовсім памороки забило! ЯК казали люди, то так, мабуть, і є: що покинув нас Андрій на віки вічні! .. О лен а. Страшно, мамо, страшно! Ст е х а. Одна тепер надія на йосипа Степановича! О лен а. Ох, не кажіть мені про нього, не нагадуйте! Ст е х а. Сперечайся, сперечайся, доки під тином не опинишся!

О лен а.

І це мати, мати рідна таку раду подає.

Ст е х а.

Краще сором, ніж голодна смерть! ..

О лен а (сама з собою). Завтра виженуть з хати! .. Куди ж підемо, на вигін, попід тини?. Де ж ти, Андрію, де ж ти, порада моя?

С тех а. Байдуже йому за нас! О лен а (ламає руки). Пекельна ваша мова! .. Отруїть краще мене, ніж я маю зламати закон! .. Ст е х а. Тебе струїть, а самій куди подітись З трьома

діточками малими? Чи всіх повбивати, а потім з кручі униз головою?! О лен а. Не знаю, нічого не знаю, нічого не урозумію! .. Спитала б я у серця, коли ж воно мовчить, давно його не чую, немов воно завмерло! Одна надія ще тілько живе! .. Мамо, не сумуйте, Андрій вже недалеко! Ось-ось незаба ром він прийде! .. Сьогодні писар приїхав з города, може, лист привіз від Андрія! .. Побіжу я та спитаю! .. Серце моє завмершеє, що ти мені звіщуєш: чи горе, чи радість? (Ви бігла з хати). Ст е х а. (сама). Щодня у нього щось таке неподобне твориться! .. Бідна, бідна дитино моя! .. Зсушила тебе жур ба, зв'ялила недоленька! .. (Ламає руки). Чи ми в чім кого

укривдили,

чи

прогнівили,

що

з'явилася

така

напасть,

KOT~a примушує нас до наглої смерті?. Чи вже ж і досі

190

караюсь я за те, що послухала колись нерозумного дівочо го серця і пішла на гріх; за те, що колись покохала нерів ню і, забувши сором і тебе, боже милосердний, мало не занапастила свою душу? Карай, карай мене, мій нещасний талану! Мало, ще мало я покарана! (Ридаючи, пада на стіл).

ЯВА ВХОДИТЬ

Бич О к.

Бич о к. Чого ти, стара, щодня голосиш? Ст е х а. Хто чим багатий, з тим і цяцька€ться ... Бич о к. Чув я, що хату твою хочуть цінувати? .. Шко да, шкода! Бач, дочка твоя не веліла мені і на поріг пока зуватись, а я таки прийшов: не можу я бачити людину у нужді, У горі і щоб не дати допомоги або ради розумної ... А де ж дочка твоя? Ст е х а. Побігла десь, як навісна. (Зітхнула). Я вже й думки не приберу, що з мо€ю Оленою подіялося? Спер шу, було, і поплаче, і посуму€, а потім і схаменеться, і по веселіша ... Перш було: схопиться уночі, упаде перед обра зом навколішки і почне молитись, та й молиться якось не по-людськи, не

мол.итвами,

по-сво€му,

щось таке

говоре,

ЩО й не розбереш ... Я озвусь до неї, то вона й замовкне! А оце вже місяців зо два то, либонь, і про бога забула!

А оці дев'ять день мов несамовита; і не пізнаю я її, нена че то не моя дитина! ..

Бич о к. Погано, погано! Вже коли про бога почала за бувати, то це вже зовсім погано! С тех а. Таки ж подумайте, за цілісінький рік ані вісточ ки від Андрія, як не забути про все? Бич о к. Можна, можна забути про все, тілько не про бога! От я раз поз раз пам'ятаю бога, через те й серце

у мене таке приязне до людського клопоту ... Хіба вже й присісти? С тех а. Сідайте, добродію!

Бич о к. Сяду, государине моя! Ох, гріхи, гріхи наші тяжкіі: як вже не оберіга€шся, як не обмииа€ш його, а не обмииеш, бо увесь мир на гріхах стоїть, як на сохах, гріхами вкритий, гріхами вшитий! Помірку€мо, наприклад, об тім, що навкруги нас ді€ться: п'янство, сварка, лайка, грабіж ... Брат брата обдирає, син батька обдира€! .. Кида ю.ть віру, ламають присягу, на бога навіть скаржат~сяl ..

.191

Ох-ох-ох! .. Куди скинеш оком, так на тебе гріхи і посип лються, як град, як горох! .. Бо усі ми винні: кожнии за себе і за других ... Сказано ж: «І во грєсі роди мя мати моя! .. »

Ст е х а. Ох, грішні ми, грішні! Бич о к (помовчав). Що ж, государине моя, говорила ти з дочкою про мене? Ст е х а. Говорила, та що ж, в одну душу: «Не піду, каже,- на гріх! .. » Коли б ви самі з нею побалакали, та ще по-вченому, то, може б, вона і послухала вас! Бич о к. Тобі, государине моя, як матері, якось благо пристойніш, а я не насмію, та й поговору людського боюся ...

Ст е х а

(хлипа). Я ж кажу, коли б ви тоді по закону

думали одружитися з моєю Оленою, то я б її й присилува ла до шлюбу з вами!

Бич о к. Е, государине моя, від невінчаної жінки більш шаноби! Та й де ті люди, що живуть по закону, покажи мені їх, будь ласка, я ще зроду таких не бачив! .. Усі ми переступаємо через закон, та ще й як! Ти ж знаєш, що я чоловік не сліпий і бачу усе це у книгах, своїми очима бачу; я вже не один десяток книжок перекидав, доки до

розуму дійшов! Стало бить, я бачу і розумію гаразд, як воно і що... І кажу тобі ще раз, що усі ми переступаємо через закон, увесь мир! .. Дарма що я Qтутечки живу, мов ляв, мовби у закутку, одначе я добре бачу, що й по всьому світі діється, мені аби б тілько книгу взяти в руки і одним оком туди скинути, зараз увесь світ і з'явиться перед моїми очима, мов на долоні! Ст ех а. Та про це що й казать: усі люди у один го лос кажуть, що ви чоловік видющий і до всього знаєте!

Бич о к. Знаю, та ще й добре знаю! Я й чарувати вмію, і насилати хворобу і злидні! .. Тілько я злого людям не чиню! .. Богобоязливий я чоловік! Ст е х а (озирається). Чула я, що ви дев'ять субот про ти великодніх свят ходили під спуст, поки якусь чорну книгу здобули?! Бич о к. Ходив, государине моя! .. Я спогляну на чоло віка, отак крізь пальці, і зразу догадаюсь, чим він і дише! А як гляну на зорі, то вгадаю, що діється за двадцять верстов відціля ... До всього я, государине моя, вчений, та ще й неабияк вчений! Ст е х а (помовчала). Ох, грішні ми люди! Ось посидьте трохи, а я піду її пошукаю, може, вдвох чи не присогла

симо. (Пішла).

192

ЯВА

Бич о к (один). Сьогодні знов прийшов від Андрія JІИСТ, ось-ось незабаром прибуде; часом Олена довідається про це, то в мене вже є другий напоготові. (Виймає). Осьдеч ки він! Нехай несе до кого хоче читати, тут добре написа но. А хіба я мало передавав старій грошима та хлібом? Та щоб так моє добро і пропало ні за понюх табаки? О ні! ЯК не вдасться тепер, то знов куди-небудь затопирю Андрія, а ти, Оленко, таки хоч на тиждень, на день, а будеш моєю! Та я задавив би себе своїми руками, коли б пересвідчився у тім, що з грішми я не матиму, чого схочу! Нащо ж і гроші тоді, на бісового батька вони, коли на них не можна купити увесь світ? Спалить їх тоді, в воду жбур нуть, на вітер пустить! ..

ЯВА Бич о к

5 О лен а.

О лен а (хутко до Бичка). де лист від Андрія? Бич о к (убік). Вже довідалась? (До неї). Нема у мене ніякого листа! О лен а (просячи). Віддайте, батечку, голубчику! Від дайте!

Бич о к (зітхнувши). Бідна, бідна ти, сиріточка! За ці лий рік діждалась одного листа, та й той... Жаль мені тебе, дуже жаль! .. Я хотів затаїти його від тебе, та писар побачив, що з Херсона, та й догадався, від кого він ... На, читай, безталанная сирітко: тут твоя смерть! (Дає лист).

ЯВА

о лен а. (цілуючи лист). Тут, тут мої мрії, мій спокій, мЦі талан! О серце, бідне серце, щасливе серце! Тут мій смуток, тут мої і радощі!.. (Розвернула лист і дивиться

8 н,ього).

О горенько ж моє тяжкеє, о боженьку мій! Яка я

нещаслива, що не вмію й словечка прочитати! .. Він, мій милий, пише до мене, він балакає зо мною, вітає мене, а я ... Одне б тільки словце прочитати своїми очима - і я б половину, серця віддалаІ .. (Знову цілує лист). Дружинонь ко моя, світе мій, думка моя! .. Ох, яка ж я безталанна, яка я бідна. Я тілько плакати вмію, та ридать, та серце кров'ю обливать/ ..

М. КР.О[[ИВНЮJ,ьКиlt

193

Бич о к.

Цілуй, цілуй свою отруту, пригортай до серця

жало гадюки!

О лен а (не слуха його). Я піду зараз до писаря або до дядька Мартина, він мені його прочита! .. (Побігла з хати).

ЯВА Бич о к

та

7 Ст е х з.

Ст е х а (швидко). Що ж там Андрій пише? Бич о к. Краще не питай! Другу покохав, ось що! І не вернуся, каже, вже ж ніколи, і не сподівайся мене бачити. Ст е х а (сплеснула руками). Ох, боже ж мій, що ж це у світі дієтьtя? Лишенько невсипуче, причепилося ж ти до нас гірш пропасниці ... Проклятий Андрій, проклятий! А як же вона його любила, як кохала, як анголи люблять бога! .. Бич о к. Та годі тобі, стара, вбиватися. Що з воза упа ло, те пропало! Гріх тобі так за одною дитиною пеклува тися і печалюватися, а про других забувати, а у тебе ще Їх тройко, треба поберегти себе задля того дріб'язку;

що

вони будуть без тебе, як горобенятка без матері, як голу беняточка без неньки-голубки! Ст е х а. Знаю, що тяжкий гріх, коли ж не можу я за бути тієї зневаги, тієї наруги від того недолюдка, луци перового сина, пекельної душі! Проклятий, проклятий ти, Андрію, на цім і на тім світі! Бич о к. От Гордій Човгало, той добре розсудив! Адже чула, як поліз до його дочки Христі свататись Максим Лу паленко? Тож торік уосени сватався, а це знову сунувся було - оце після Маковія; так Гордій і підніс йому raKoro гарбуза, що ледве намацав двері,- хотів бити і його, і ста ростів! Кажуть, що Христя заслабла і не встає, зовсім немощна ... Та нехай лучче перехворіє, ніж піде за обідра ного злидня! .. А Максим з переляку чи, може, від сорому кудись щез, мов у ополонку впірнув!

Я ВА ті ж і

Ол е на.

о лен а (мов несамовита). Мамо, мамо, рятуй мене! Зрадив, зрадив милий! Нема мого Андрія, нема мого сон ця! .. Ох, гину ж я, гину, як горличка без голубонька! ..

194

Боже, покарай Андрія, пошли на нього невимовне лихо,

щоб не мав він ні хвилини супокою, ні жодної хвилиноньки світлої! .. Окрути серце його гадиною шипучою, щоб пила з нього кров по рісочці, доки й віку йогоІ .. Оповий його спокій чорною хмарою, влий в його душу вогню пекель ного, щоб тліла вона, не стлівала, щоб горіла і кипіла смолою смрадною ... (Падає на лавку). С тех а. Донечко моя любая, лишенько мені з тобою! Бич о к (встає). Прощайте, бідолахи! Гірко мені диви тися

на

ваше

горювання,

не

можу

я...

сльози

мене

ду

шать! .. Тілько не забувайте, що у вас один зостався при ятель і повсякчас прихильний до вас: я! (Пішов). Завіса

падає

ДІЯ ТРЕТЯ Хата Стехи.

я ВА

О лен а (сама). Андрію, Андрію, ОТРУТ0 моя! .. Невже ж ти зрадив мене? За віщо ж, голубе мій, кате мій?. Дядько Мартин хрестився і присягався, що чув і він од якогось

чоловіка,

що Андрій

покохав другу!..

ворожка гадала

і теж сказала, що швидше місяць з сонцем зустрінуться,

ніж я з своїм милим! .. Ох, як же мені важкоl Що ж мені, бідній, подіяти? Насміявсь ти з мене, Андрію! .. О, як би я хотіла насміятись над тією гадиною, що відірвала тебе

од мого серця! .. ЯК же б мені це зробити? Не зрозумію! .. Хіба на гріх піти? Страшно, страшно! ..

я ВА Входить

С тех а.

Ст ех а. Доненько, доненько, дитино моя любая! Заспо койся ж хоч на хвилицочку!.. Не вбивай же мене своїм жалем!.. Сльозами та смутком не вернеш того, що вже минулось!

О лен а. Ох, яка страшна правда!.. (Підвела голову, підійшла до матері і взяла її за руку). Мамо! Придивляй-

195

тесь на мене, ПРИДllВляйтесь пильно! Кажіть щиру правду, як богові СВЯТО\1У: чи вже ж змарніла ~юя врода, зав'яла моя краса? Чи вже ж погасло у очах ~юїх безкрає чарівне щастя, уста мої стеряли чарівний посміх; чи з,'шняли чор ні брови, .1иченько змарніло?. За що ж Андрій мене зра див?. Він пише, що покохав другу, кращу й багату! .. А я бідна, убога! А де ж він знайде таке серце?. Моя краса, мої карі очі, мої уста рожевії,- нащо вони? Нікчемне, негідне це багатство! .. Та, друга, у гарній одежі, у доро гім намисті, а я у латаній сорочці. О, постривай же, мій милий, пожди, мій коханий Андрієчку: уберусь і я у окса мит та в золото! .. Ідіть, мамо, зараз до йосипа Степано вича: нехай іде сюди, нехай зараз несе дороге намисто, персні золоті! Нехай несе гроші, більше, більше грошей! .. Чого ви дивитесь так на мене? Я боялась гріха, бо боялася бога; в Андрієвій правді, в його серцеві все було моє

щастя,

весь

мій

спокій,

всі

мої

надії!..

Андрій

зрадив

мене, стоптав правду, зламав слово, і нема у моїм серцеві

бога. Тепер я гріха не боюсь, а бідності й злиднів не хочу! Не жахайтесь, мамо! Кличте мерщій йосипа Степано вича! .. Не я перва, не я й остання. Чим я краща від других?

Ідіть же, ідіть скоріше! .. (Випихає .матір 3 хати). На гріх іду, на поквол людям, на радість сатані і всім пекельним душам!.. Зроблюсь відьмою, чаклівницею, перекинусь у

пташечку манесеньку, у звіра, у комашку і знайду тебе, Андрію, зраднику мій, кате мій!.. Геть, сльози, з очей, геть, смуток!.. Смійтесь, очі, співайте, устоньки!.. Пісню, пісню! .. (Здавлює голову). Усі, усі забула! .. Не згадаю ні одної! .. Згадала. (Подумала). Та голосу не одведу ... (Про мовляє пісню, музика тихо награє голос). В кінці греблі Шумлять верби, ШО я насадила, Нема мого миленького, ШО я полюбила. Ой немає і не буде Поїхав за Десну, Рости-рости, дівчинонько, На другую весну. Росла-росла дівчинонька Та й на порі стала, Ждала-ждала миленького Та й плакати стала.

196 .'

(Говорить). «Та Й плакати стала»! .. А я плакати переста ла! .. (Задумалась). Боже, прости мене! В чім прости? В чім я согрішила?. Не знаю! .. Андрій! .. Нема Андрія! .. Помолюсь господеві, уостаннє помолюсь! .. (довго думає). Як же молитись?. Забула, усі молитви забула! У голові важко, немов памороки мені забило і розум замурувало кам'яною стіною ... Нема в серця ні жодної молитви, і саме серце стерялось, збожеволіло ... (Встає і, як сніп, звалила ся на лаву, упали руки, голова звисла). Не вмію молитов, не вмію думати, не вмію плакати! .. Забула, усе забула!

ЯВА Входять

о лен а

Бич о кіС тех а

(вже під чаркою).

(тихо). Ось і смерть моя! А я і кришечки не

лякаюсь і не здригнусь! Бич о к (залицяючись). Ну що, анголятко моє, вже за спокоїлась? О лен а. Заспокоїлась! .. Не плачу і не сумую ... а згодом буду реготать! .. Бич о к. Позвольте біля вас сісти? О лен а. Сідайте! .. Чого ж ви так здалеку? Сідайте ближче! Знаєте, як у пісні співається: «Зелененький бар віночку, стелися ще нижче, а ти, милий, чорнобривий, при

сунься ще ближче!» Я Андрієві колись приспівувала цю пісню; і вам би заспівала, та не нагадаю ... ЯК ще не була зарученою, то господи як любила Андрія: було, жду зіроч ки вечірньої, як пожовклая травиця сльозинки-росинки! Було, вистою з милим од вечірньої зірки і до ранньої, ці

JІУЮ, милую його карі очі, його чорні брови! .. І здавалось мені, що у ту годину все замовкало і замирало, немов за кохане, немов зачароване; і небо, і зорі, і місяць білолиций ніби усміхались і втішались нашим коханням, вітрець бо явся подихнути, щоб не сполохати своїм повівом того не вимовного щастя; і соловейко німів і затихав, прислухаю чись до тих любих речей, щоб завтра їх переспівати на

увесь мир,- найголосніше, найлюбіше. (Засміялась). Дав но-давно це було! .. йосип Степанович, багато є у вас гро шей? Бич о к. Стане, государине моя, на мій вікl О лен а. А на мій? Бич о к. І на ваш стане! О лен а. Добре тому на СВІТі жити, у кого багато гро шей: куди оком скине

усе його!

Бич о к.

Так, так, государине моя! (До Стехи). ЩО ж,

Степанидо Михайлівно, ставте на стіл, що ви там принес ли; здається, там усього доволі є, тілько чарки бракує?

Ст е х а (порядкує). І чарочку зараз подам. (Шукає на полиці). О лен а. Чудно якось на світі діється! .. І що мені на думку спливло? Гм! Колись-то, ще як я була молодою, а вітчим за щось мене вибив та й випхав з хати,- а мене страх як ненавидів вітчим, багато я синяків виносила від його рук! - ото я і пішла собі до ставу, сіла на камені та й плачу; чую, щось ніби співа, а глянула убік, аж див .'ІЮСЬ: лежить собі під вербою у холодочку якийсь-то панич і виспівує, і та пісня навіки запала у моїй душі:

Тому доля запродала Од краю до краю, А другому зоставила Те, де заховають! .. Чудно, чудно!..

«Те,

де

заховають!»·А ще дивніш ось

що: що учора була я заміжня, а сьогодні не жінка, не дів

ка! .. І учора ненавиділа я вас, йосип Степанович, господи, як ненавиділа, а сьогодні здаєтесь ви мені не таким вже

гидким та страшним! .. А ніхто ж то не вгада, що завтра бу де. Може, завтра я вас покохаю! .. Бич о к. Дай господи, дай господи! О лен а. Персні ви принесли? А намисто? Бич о к. Осьдечки ж!

О лен а. Давайте сюди! (Бере намисто). Дороге та БЛR скуче! .. Оця-то блискучість і красує очі, і підкупає розум, і дурить серце, і ламає волю! .. (Надіва собі на шию). Чом ви дзеркальця не принесли, я б подивилась на себе! .. Бич о к. Завтра все получите! Вип'ємо ж з вами, Сте панидо Михайлівно, а Олені Юхимівні піднесемо канфе тів. (Подає їй тарілку з конфетами). О лен а. Ні, і я вип'ю з вами! Ст е х а. Чи ти з розумом? Ніколи не пила! .. О лен а. А тепер питиму! «Горілочка-тума зведе хоч кого з ума!» А мене наведе на розум! .. Бич о к. Це не горілка, а ром; я його держу задля на шого станового, він дуже прихильний до цього напитку; та він і з чаєм, і з кохвієм його п'є, і до страви, і після стра

ви ... А позавчора ночував у мене справник, так мало не цілу пляшку випив ... Ну, дай же боже, щоб усе було гоже! Ст е х а (зітхає). А що негоже, того не дай боже!

198

Бич о к. П'ю за ваше здоров'ячко, Олено Юхимівно! Бажаю вам, щоб ви повік були веселі та щасливі! О лен а. Буду весела, буду щаслива! .. За гроші куплю 1 щастя, 1 талан ... Бич о к (частує Стеху). Викушайте! С тех а. Пошли ж вам боже, чого ваша праведна душа

бажає! .. Ох, батечку,

не

занапастіть

же

моєї

дитини! ..

(Плаче).

Бич о к. А хіба ж бога нема над нами? О лен а. І як вам не сором, мамо, плакати? (Регоче). Видаєте мене заміж та й плачете? .. Наливайте, йосип Сте панович, і мені, та повніш, ущерть! (Випива). Ох, як же запекло, дух зовсім зупинило! .. Бич о к. Заїжте солодким, зараз полегша! .. О лен а. Ні, ні, наливайте ще! С тех а. Що це ти, доню? О лен а. Мамо, не ваша печаль! Лийте, йосип Степа нович! Бичок налив.

Повніш! (Випила). Тепер я зовсім весела! І горе як рукою зняло! А як Андрій мене сватав, тоді я не пила, дурна бу ла! Ха-ха-ха, йосип Степанович, чому ж ви вже заразом і музик не найняли? Адже сьогодні ми і весілля справимо: чортяка на смітнику звінчає! .. Дайте перстень, надіньте його на оцей палець ... А цей перстень (зрива з пальця пер

стень) ... хай він пропаде,- це Андріїв перстень! .. (Кида його у вікно). Тепер я з Андрієм розвінчалась! Пийте,

йосип Степанович, пийте, мамо, а я вже вдовольнилась! .. Бич о к. Отак краще! Дай господь, дай господь! О лен а. Мамо, принесіть мені сорочку, ту, що я виши вала Андрієві, вона там, у коморі, я її подарую своєму молодому.

Стеха пішла.

йосип Степанович! Обніміть мене, пригорніть до серця, та міцно-міцно! .. Бичок пригортає П.

ОХ, не так, не так! Щоб теплом обдало все тіло, щоб вог нем всю запалило! .. Цілуйте мене: солодко, палко! .. Мамо, частуйте йосипа Степановича! Цілуйте ж так, щоб у очах потемніло! щоб серце розжеврілось! .. (Цілує його). Отак, отак! .. (Одпихає його). Геть, холодні губи, як у мертвеця, .n:ице як лід! .. Ох, які ж ви гидкі, гидчіш від жаби! .. Ст е х а

вернулась з сорочкою.

199

Бич о к. Лице потеШІіє, і губи розжевріються, як при горнеться до серця така квіточка, така кралечка. (Хоче обняти її). О лен а. Візьміть, йосип Степанович, цю сорочку! (Схо пилась). Мамо, треба ж молодому хустку почепити! Шко да, нема! Хоч би яку стареньку? Отакі ми злидні! .. Хіба причепити мотузку? А я, йосип Степанович, панського ро ду, буду пити горілку, як воду! (Регоче). Бачте, хоч злидні ми, а все-таки з пихою! Породила мене мати у панськім будинку, а виховала по x.1JiBaX та по мурах. Батько відцу рався, мати дочку викохала, і до розуму довела, і з розуму звела! .. Ст е х а. Доню, доню, гріх тобі! Чим ти мене докоряєш? О лен а. Не докоряю, мамо! сама не тямлю, що верзу, бо мало випила. (Ухопила пляшку і п'є нахильці). Бич о к. Олено Юхимівно, годі-бо вам! 0.'1 е н а (віддає пляшку). Тепер вдовольнилась! .. Зов сім розум пропила! .. Усе закрутилось перед очима ... Ох, як на душі легко! .. Мамо, пора молодим князю і княгині постіль слати! Ха-ха-ха! .

ЯВА Ті ж і

Мар ТИН.

Мар тин (обірваний, труситься 3 перепою). Господи вишній, чи я в тебе лишній? ЯК п'ють, то минають, як б'ють, то з мене починають!

Бич о к (3 серце'м). Чого ти, п'янюго, причвалав? Мар т 11 н. На весілля! (ПО'мовчав). П'янюгою мене ве личаєш, перед людьми зневажаєш? А хто ж довів до цьо го? Гей, куме, йосипе Степановичу, стережись! Бич о к (звО'мnив). Ну, годі, годі! Не возом тебе заче пив ... Сідай! Мар тин (сів). Мені нічого вже терять, усе рішив; ще душа є у мене, не торгуйся ж з нею, дорого заплатиш! Uіни не складеш! .. Бич о к. Ну, просю Ж тебе, замовчи!

Мар тин. Мовчу ... (Схилив голову на руку). Бич о к (до Стехи). Почастуйте його, мамо! Позвольте вже вас величать матір'ю! Ст е х а. І вже, яка я мати! Оле н а. Величайте, величайте! А мене як ви будете величати? .

200

Бич о к. Жінкою моєю любою! О лен а. А ЛЮДИ як мене величатимуть? Бич о к.

Частуйте, ма:-'10! Стеха частує Мартина.

Яке ж людям ді.l0? Мар тин. Не жалуй, стара, наливай повніш! Тепер у тебе зять багатий! (Випив). Ром? Давно я не пив рому!

Пам'ятаєте, йосип Степанович, як ми ще були приятелями і жили у добрій злагоді? Налий, стара, ще! (Випива). О лен а (до Мартина). Дивіться, дядьку, якого я собі чоловіка придбала, правда, він ще зовсім молодий? Мар тин. О, ще молодий: перша ГО.'Юва на в'язах!

Бич о к (убік). ОТ чортяка його притаскала! О лен а (до Мартина). Чого ви такі понурі та ніби смут ні? Дивіться, яка я весела! ..

Мартин (мотнув головою). І я зараз повесе.lішаю! Налий, стара, ще! .. (Випив). І ти, О.lенко, пий! Дурниця все

честь,

чесне

поводження,

чесне

життя,

душа

правед

на, чуле серце - все дурниця! Гроші всьому голова! загадуй наперед, що буде, а живи тим, що сьогодні є!

Н('

Стеха частує.

Давай, давай, стара, швидш чарку, поки за серце не вхо пило!

(П'є).

Нехай

лучче

язик

задубіє,

щоб

заціпило

заніміло у голові! Нехай буде так, як бог звелів. Що ж, я вже й співать почну, так вже до співів і порива! .. Підтя гуйте мені! Співають.

Ой хто п'є, тому наливайте, Хто не п'є, тому не давайте, А ми будем пити

І бога хвалити І за вас, і за нас, 1 за неньку стареньку, Що навчила нас Горілочку пить Помаленьку! .. Бичок, співаючи, обійма Олену і цілує.

О лен а (одпиха його). Ох, як гидко мені! Де пляшка? (Ухопила пляшку). А я буду пити побагато! (Зареготала, мов несамовита; і падає додолу). Завіса

падає

201

ДІЯ ЧЕТВЕРТА Одміна перша На кону рублена криниця, хрест дерев'яний

верба, далі ледве мріє

село. Смеркає.

Через три дні.

я ВА Виходять д в а

І-й

чол о в і к и

ч о л о в і к.

З мішками на плечах, з косами і з люль ками в зубах.

Не піду я завтра на сходку, хаи иому

враг, якого я там дідька не бачив? Я лучче одпочину! За шість день так намахався косою, що й не знаєш: чи кістки там в тобі усередині, чи болячки та пухирі! .. 2-й ч о л о в і к. Ну, а як знову накинуть копійки: на земство, на волость, або на школу, або там ще на які ви требеньки? ..

І-й ч о л о в і к. Нехай накидають, одну шкуру здеруть, а не дві! .. Та й хіба не однаково: чи та копійка у кишені те ліпатиметься, чи піде на обчество; папуші тютюну не ку пиш на неї, так на чортового батька вона мені? 2-й ч о л о в і к. Чудний ти! Копійка да копійка, то вже й дві ... І-й ч о л о в і к. Велика сума! Пару волів купиш! Сяде мо та підождемо Гната! Сідають долі.

2-й ч о л о в і к. З копійок, брате, вироста копитал! І-й ч о л о в і к. Брехня! 2-й ч о л о в і к. ЧИ тобі казав Свирид Напханько, що ото як тягали його до посредника за побите Бичкове про со, так каже, що посредник совітував обібрати глитая за старшину.

І-й ч о л о в і к. Тобто Бичка?. Він і сам вже себе по становив! .. Хто винен йому гроші та не оддає, то він і без суда лізе у хату та й грабує! 2-й ч о л о в і к. Забере СІ(:ОТ і одежину, та й ще почне улещати: «Не навіки,- каже,- я беру твоє добро собі одежу сховаю, а скот у свою обору зажену, щоб ти не про пив та не розточив, а як роздобудеш грошей, принеси і

тоді забирай своє добро! .. » А де Їх у врага роздобути? По.

202

комизишся трохи, посперечаєшся

та знов до нього ж з по

клоном! Та так і не зоглянешся, як виросте така сума, що й діти, і внуки не відроблять. (Зітхнув). Та ще й грошови тий чоловік, то й сила, і правда його! .. І де він стілько гро шей набрав? Я так думаю, що його і в п'ять тисяч не вбереш! І-й ч о л о в і к. Може, й не вбереш! .. Чув я, що нібито він з двірських, з лакеїв: у якОгось-то полковника служив; та той як помер, а він і затаїв гроші ... Продав бога, тепер запанував та й обдира мир хрещений!

2-й

ч о л о в і к.

Ох, обдира, та

ще й здорово обдира!

Хто раз попався у його лещата, годі вже пручатись! Усе село у кормизі! Це ще гірш настало, як за кріпацтва! І-й чоловік. Може,йгірш! 2-й ч о л о в і к. То все ж таки панові вклонявся, а тепер мусиш кланятись постолові! [... ] - Тепер так настало: у ко го гроші, той і пан!

І-й

ч о л о в і к.

І жаба

риба, бо в воді сидить! Дай

лишень тютюну на люльку, бо в мене й на подзвіння нема!

(Накладає люльку і запалює). 2-й ч о л о в і к. А як він мене обплутав, так навдиво вижу! Заслаб позаторік хлопчина мій, Дмитро; я, знаєщ бідкаюсь, сюда-туда, за бабами, за шептунами ... Коли це рип двері, входить глитай йосип, поздоровкався зо мною та мерщій до хлопця і ну біля нього шептати та вишіпту вати; далі вийняв балцаночку з якоюсь маззю та й почав

хворого шурувати. Що ж ти думаєш, поки баба-шептуха пришкандибала,

він

одходив

хлопця,

єй-богу,

не

брешу!

Так ото з того случаю йосип і начав до мене учащати

почав надавати мені грошей на відробіток; а я дякую та радію, що господь подав несподівану поміч. Подивився б ти, як він, було, увійде у хату, то так дітвора і вкриє його: тому медяника дасть, тому бублика, іншому копійку ...

(Зітхнув). А як прийшлось відробляти, так я тепер тілько чухаюсь у потилицю та мовчу-мовчу, бо сам винен! .. На

тім тижні прийшов до нього та й кажу: «Дайте яку робо ту, щоб вже я вам не винен був». Зосталось, знаєш, там за мною вісім карбованців. Що ж він? «Нема,- каже, роботи, нехай на той рік відробиш!» Я йому і віддав би іх, коли б були залишні; так де ж ті, голубчику, залишні візьмуться! Уосени прийде оплатка, ще й недостача буде! А як припаде тобі саме до скруту, от тоді той гли тай і притириться в гості, ну і муситимеш накинути про

цент! ..

І-й ч о л о в і к. Павук, одно слово - павук! Скрізь на вкруги розкидав павутиння, і яка б мушка чи комашка не поткнулась, зараз і заплутається.

2-й

ч о л'о в і к.

Я не раз дивувався, що воно, думаю, за

знак, що іноді придиба до нього за позикою таке злиденне, таке обшарпане, що на ньому одним одна сорочка, та й та

у латках, та й відкіля ж придиба? Аж верстов за два дцять. Ото я й зорю за ним! Як, бачу, вертається, я й пере йму його та й запитаю: «А щО, вхопив у обидві жмені?» «Ось,- каже,- дав, спасибі йому! - і показує гроші ... Ще й обідом,- каже,- мене нагодував, і аж до ніг укло нявся мені, що здалеку прийшов до нього за позикою! .. » А тепер вже я добре всьо зрозумів: він позиче отакому харпакові три карбованці на вічне оддання, а той і почне

славити, що ось який йосип сердечний чоловік; люди й кинуться до нього за тією позикою, як до причастя: і пани,

і міщани, і з нашого братка хазяїни та дукарі; а йому цього й треба, тут він і розкида павутиння! І-й ч о л о в і к. А глянеш на нього збоку, так такого богобоязного з себе вдає, що й ... 2-й ч о л о в і к.

Він таки й характерник, я тобі скажу,

наклада з тим, що в болоті ... Та де ж, голубчику, до всього він знає.

і-й ч о л о в і к. О, зна! .. 2-й ч о л о в і к. Він тобі і знахар, і ворожбит, і коновал, все на світі! .. Піди до судді, він там аблакатує; на сходці скаже слово, та ще як з івангеля додасть, так всі і за мовкнуть, неначе їм роти позашпарувало; увійдеш у церк ву - і там він старший навіть від попа: усім дякам порядок дає! І старшина у нього під п'ятою, і становий під пахвою ... Я чув, як він казав старшині, що воля, каже, простому чо

ловікові не потрібна, вона йому горе; він, каже, не вміє нею користуватись. Клітка йому потрібна! Та ярмо! .. Коли ти, каже, бажаєш добра темному людові, то держи його в удилах, як коня! І-й ч о л о в і к. А може, воно й справді так треба? 2-й ч о л о в і к (гарячиться). Брехня! ЯК то можна? І-й ч о л о в і к (помовчав). Павук, одно слово - па вук! ..

2-й ч о л о в і к. А як ловко те павутиння розкида, так навдивовижу! «Я,- каже,- перший зарятую чоловіка при нужді, я не дожидатиму, доки-то він ще насміє до мене при йти та вклонитись ... Бо інший,- каже,- є такий гордий, що він охітніше помре з голоду або удавиться, ніж попро сить!» Та, кажу, ще аж тричі перехр'еститься, та ще таким

204

великим хрестом,- от єй-богу! «як тілько,- каже,- по чую, що такому гордому пригода трапилась, мерщій сам біжу до нього і благаю, і вклонюсь, щоб прийняв від мене

.,»

ПОМІЧ

•..

І-й ч о л о в і к. Мудра голова! 2-й ч о л о в і к. «А як,- каже,- зарятую я його раз, то вже він удвоє повинен мені віддячити! .. - І зараз додасть щось зівангеля: - Воздай,- каже,- десятерицею!» І-й ч о л о в і к. Цебто у івангелі так стоїть?

2-й І-й ні? 2-й І-й несу,

ч о л о в і к. Еге ж! ч о л о в і к. А хто його зна, чи стоїть воно там, чи

ч о л о в і к. Звісно, ми сліпий народ, не грамотії. ч о л О в і к. Я йому винен три двадцять! .. Завтра від хай йому враг з його грішми! Вже вдруге мене не пійма: одне через те, що я горілки не вживаю, а друге ... 2-й ч о л о в і к. І Мартин Хандоля горілки не вживав, а як піймався у лапи глитаєві, розпився і звівся нінащо!

Жінка з дітьми пішла у найми, а він був у шинкаря за по пихача, з десятої чарки, доки й дуба не дав! Лікар як по лосував, то сказав, що горілка у ньому зайнялась! .. Я ВА Ті ж і

З-й 2-й З-Й 2-й З-Й

ч ч ч ч ч

О о о о о

л л л л л

о о о о о

в в в в в

і і і і і

З-Й

ч о л о в і к.

к. к к. к. к.

Ану, рушаймо додому! (піднявся). Чого там так довго барився? Та там докосив Бичкові просо! А ти багато йому винен? А, не питай! Достанеться батьківщина

ч о л о в і к

(піднявся). Ні, мене не пійма вже вдру

дітям, і внукам!

І-й ге! ..

Пішли.

ЯВА

Д і в чат а, ідучи з поля, співають; у всіх граблі за плечима, у іншої торбина у руці, У другої рядно на плечі, деякі позаквітчувані польо вими цвітками.

Над моїми воротами Чорна хмара стала, А на мене, молодую, Поговір j слава.

205

А я тую чорну хмару Рукавцем розмаю: Перебула поговори, Перебуду й славу.

Тече річка невеличка З холодного краю, Нема мого миленького З-за річки Дунаю. Росло-росло та й пожовкло Зеленеє жито, Десь мойого миленького За Дунаєм вбито.

Тече річка невеличка, Бережечки зносе, Молодая дівчинонька За милим голосе. Тече річка невеличка, Т а не висихає, Не покине козак дівку, Що вірно кохає! ПРОХОДЯТЬ.

ЯВА

Ст е х а.

С тех а (вийшла і озирається, підійшла до криниці й зупинилась). Тут, тут його дожидатиму! .. Він скоро повинен бути: чула я сама, як розказував якийсь прохожий чоловік,

що обминув Андрія по цей бік Миргорода ... Чого ж він іде до нас? Мало ще горя додав, так хоче у вічі посміятись!

Тут тебе дожидатиму! Не допущу тебе до Олени, Hil •• Свої ми старими руками видеру тобі із лоба очі, ізгризу твої руки, тіло твоє ізшматую, стопчу ногами! (Побачила, що хтось іде, пригорнулась до хреста).

ЯВА ВИХОДИТЬ клунок

м О Л оди Ц я, у неі на одній руці д ити н а, на плечах колиска, другою рукою веде малого х л о п ц я, позад її Д і в чин а год дев'яти волоче граблі.

І-а м о л оди Ц я (озирнулась на дівчину). Знов воло чиш граблі? Кажу тобі: візьми на плечі, бо зуб'я пола

маєш!

(До хлопчини). Та не спиняйся-бо, Степане, йди

206

швидше. Ондечки и хата наша ... он череда вже иде до ставу ... Приидем додому, здоїмо корівку, дам вам молочка. 2·а молодиця гука

І-а

за

лаштунками: «Свахо Галька! чого ВІІ так поспішаєте?»

м О Л оди ц я.

Та підождіть·бо,

Еге, добре вам, що у вас є кому за

худобою доглянути, а мені ж то треба ще і проти череди ити, і овечат одбити з отари, і каченят із ставу пригнати. 2-а м о л оди Ц я (вийшла вже на кін теж з клунком,

торбиною і граблями). А чоловік що робитиме? І-а молодиця (регоче). Е, даите покій з моїм сли нявим! .. йому аби б тілько до хати доплентатись, то зараз і заляже спати, мов ведмідь у берлозі, і вечеряти його не добудишся.

2-а

м о л оди ця.

А у мене чоловік за всім пеклується:

я прийду додому, сяду на лаві, отак руки згорну і за хо лодну воду не візьмусь ...

І-а м о л оди Ц я (регоче). Кому яке щастя! 2-а м о л оди ц я (сміється). Нехай господарює, а я буду панувати. (Побачила Стеху). Дивіться-дивіться, ева ха, он дечки хтось стоїть. А хто то? І-а м о л оди Ц я (пізнала Стеху). Та хай лихе! Хіба не пізнаєте хто? (До дівчини). Не дивись, Яринко, на неї, бо гріх! 2-а

м о л оди Ц я

(регоче).

Перекупка, ЩО торгує доч

кою? Ач яким гарним платком закуталась! .. І-а м о л оди ця. Він ЇЙ дешево достався! .. Зовсім би пані, та шкода - хвіст замараний! .. (До дівчини). Не ди вись-бо, кажу, на неї, бо битиму! 2-а м о л оди Ц я. Хто б мене продав, якби я сама не схотіла? А так вже: яка мати, така й дочка! І-а молодиця. Яке сім'ячко, таке й зіллячко! .. (Гля нула на село). Ондечки й корівка наша як біжить до хати.

Маню, маню, маню! .. (Пішла). Ст е х а (одна). Яке сім'ячко, таке й зіллячко! .. Кленіть, ганьте, паскудьте! .. Ох, люди, люди ... У звіра лютого швид ше з'явиться жаль, у гадини холодної більше

знайдеться

тепла у серцеві, ніж у вас! .. Дітям забороняють ДІ!ВИТИСЬ на мене! Гріх, гріх! І душу живу гріх згубити, і жити гріх!

207

ЯВА

3а лаштунками гомін, регіт, свист - звісно, як парубки йдуть! далі виходять на кін.

Оди н З пар у б ків. танцюю до села?

Ану, затинай «Дуба». Чи до

Починають пісню, оди!! парубок приговорює, а другий танцює, гурт тільки приспівує: «Ой дуб-дуба-дуба-дуба!»

Ой дуб-дуба-дуба-дуба, Дівчино моя люба, Набрехала на мене, Що я ходив до тебе, Черевички купував, Хвиги-миги дарував, Стрічки прості і шовкові І чоботи сап'янові_

А на чоботях підкови; Хустку гарну, хвартушину, І спідницю, Й корсетину; І намисто, і каблучку

На біленьку твою ручку. Який батько, такий син Виносили з діжки сир: До рябої кобили На зальоти ходили. Попід тином коло саду Біжить дівка з винограду,

А за нею її мати Біжить доньку переймати. «Вернись,- кажу,- чи ти чуєш? Куда ти так чимчикуєш?» «На вулицю, моя мати, З парубками жартувати». Танцювала, дріботіла,

Доки спати не схотіла. Прокинулась та по хаті Пішла знову танцювати ... І ногами вибивала, І словами примовляла:

«Сюди, сюди, паруб'ята, В мене хусточка квітчата І спідниця із китайки,

Хвартушина з каламайкиl

208

По базару я ходила, Черевички там купила ... Хлопці, хлопці, всі до мене, Чорні бровенята в мене ... »

Ой дуб-дуба-дуба-дуба і т. д. ПРОХОДЯТЬ.

Ст е х а (одна). Співайте, танцюйте, щоб живіт обду рить, бо дома злидні чекають! .. Повечеряєте хліба з водою та води з хлібом, подякуєте господеві «за його щедру ми лость до нас!», і вийдете на вулицю, і знов заспіваєте, і загукаєте,- і злидні забудуться. Живучий люд, живуча молода сила: хліб та вода - от і вся їда! Завтра знов за тяжку працю: на гаряче сонце, на спеку, спину гнути, ні женьки

томити,

рученьки

мозолити,

кривавим

потом

уми

ватися! .. Веселе життя! .. (Задумалася). Багато людей ро дяться і помирають у нужді та в злиднях, а й не нарікають на свою долю, тілько я, грішниця, не стерпіла забарної го лодної смерті, тілько я злякалась убожества й задумала

підвести на гріх рідну свою дитину! .. Дочка збожеволіла, а я, мов неприкаяна, тиняюсь, мов звір, визираю Андрія, щоб помститись на йому за мою Олену! .. Проклятий Ан дрію, пекельна душа!.. Через тебе і я загибати мушу! .. О боженьку мій милий, покарай же мене, покарай! .. (Па дав перед хрестом). Чути за лаштунками пісню.

(Пізнала голос Андрія і .мов збожеволіла). Що я чую? його голос! Співає, радіє, що смерть з собою несеІ .. О бо же, дай мені сили розшматувати ту гадину! ..

ЯВА

Андрій співа за лаштунками і вже укінці виходить на кін. Щука-риба в морі Гуляє доволі, А удовин син хороший, Та нема ж йому волі. Тілько ж йому вол!, Що в чистому полі Осідлає кониченька Та гуляє доволі.

209

Гуляє-гуляє, Ніхто не спиняє, Та тілько Ж ЙОМУ сивий соколонько Над головонькой літає. «Сивий соколоньку, Ти високо літаєш. Чи далеко мого сина В ватазі видаєш?» «Твій син на могилі Коня попасає, Та тілько Ж ЙОМУ сивий СОКО.10НЬКО У головоньці ськає!»

Виходить

Анд Р і й,

одягнений ПО-ДОРОЖНЬОМУ, з клунком за плечима і з палицею.

(Зняв шапку). Слава тобі, милосердному, що довів мене благополучно до рідного села! (Приглядається). Щось стоїть! .. Невже Олена? Я писав їй, щоб у суботу мене спо дівалась! Олено, ти? Ст е х а (підходе до нього). Ні, це я, мій ЛЮ,бий зяте! Анд Р і й

(зрадів). Здрастуйте, паніматусю! А чому ж

Олена не вийшла? Може, хвора, заслабла? (Хоче поцілу вати її руку). Ст е х а (відпихає його). Геть, іроде! Анд рій. Паніматко, що це з вами? Кажіть, кажіть: у вас щось страшне на думці? ..

Ст е х а

(стовбеніє). Ні, це не Андрій, це мана! ..

Анд рій. Бог з вами, паніматусю! Придивіться до мене,

хіба ж я так дуже змарнів, що не пізнаєте? .. Та і як не змарніти? Тяжка робота, аж заС.ТJаб був; і таки за Олен кою дуже скучив: здається, що, якби мав силу, вітром би летів! Я й не знаю, що зо мною буде, як побачу свою вір ную, свою любую дружину! Ходім, мамо, швидше додому, серце поривається і як не вискочить з грудей! .. Що, дуже зраділа Оленка, як прочитала лист від мене? То я, мамо, сам писав, мене, спасибі, мій хазяїн навчив добре грамоти; я й перш трохи знав, а тепер можу написати у книгу усе, що є в хазяйстві, і на щотах добре знаю лік. Та що це з вами, паніматко? І;

Ст е х а

(мов збожеволіла). Одурено нас, обморочено! ..

Пропащі, пропащі ... (Біжить від нього).

Анд р і й (дивується). Що таке?1 Кого обморочено? Хто пропащий? Побігла ... Куди ж це вона? Треба додому швид ше, чи не трапилось чого з Оленою! (Швидко пішов у село).

'210

Одміна друга Хата Бичка. Велика кімната, як у панських будинках, дерев'яні дзиг· лики, стіл, покритий килимовою скатеркою, у кутку. божниця і дві лам падки

горять.

я: В А

Б и 'І О К (ходить по хаті). Думаю-думаю і ні на чім не зупинюсы Ніколи мен.і ще не доводилось бути у такій при

годі, як тепер: не сьогодні-завтра повинен Андрій прийти, треба б її як-небудь з хати спровадити,

а самому б на

якийсь час куди-небудь поїхати абощо, поки все те уля жеться та втихомириться. І як ти її спровадиш, коли зов сім стерялась?. Цілісінький день і ніч все щось балака та регоче ... То почне голосити, так голосить, аж луна по хаті

йде. А учора мало мене не задавила, як ухопила за горло;

то ледве-ледве руки їй розняв! .. Написав сьогодні до ста нового, просю у нього совіту Й поради. Чорт мені дав пусти ти її до себе, хай би собі сиділа у материній хаті, певніш би було діло! .. Увесь вік розумно робив діла, так кінці ховав, що й наймудріший не розплутав би, а під старість такого натворив, що вже й не знаю, як і викрутитись! .. А якщо становий завтра не приїде, поїду сам до нього, і там вже якось він мене порадить! .. (Помовчав). Отак третю ніч ходжу, як вартовий, боюсь і прилягти, щоб часом сонному чого не поробила. Ну, наробив я халепи, ускочив аж по самісінькі вуха! ПрЗlJДу кажуть, що кого бог захоче пока рати, то перш усього памороки одіб'є! .. І як це сталося, що

вона вперлася у мою господу, я й не урозумію?. (Підхо дить до бокових дверей і загляда). Лежить ... Може, засну ла? (Одходе). Просив сусідніх молодиць, щоб прийшли до неї на ніч, і гроші обіщав заплатити, коли ж усі жахаються від неї! .. Ну, сказать би, що вже невчений я на цій погані! Скортілось на старість! Чи мало ж я бідкався хоч би й з своєю жінкою, доки вона не вкрала у мене двісті карбо ванців та не пішла у байбузи? І голодом її морив, і в льох запирав, і посеред зими у ополонці купав, і бив, і нівечивl .. Таки призвів їі до того, що втекла! Тепер ще гірша хале

па! Ну, помороч, йосипе, голову, розміркуй! .. Ні, вже за рік дам, доки віку мого: не залицятися до того прокляту щого зілля, до гаспидських молодиць. Коли б господь до поміг цього лиха збутись, поїду на прощу у святий Київ, пожертвую аж двадцять п'ять на монастир! .. Вже сього дні аж дві лампадки засвітив... І хоч би тобі лялечка

211

у подвір'ї! .. Одного робітника держу, та й той у степу - ко ней пасе ... Розор мені з нею! Зв'язався з диявольською доч кою, і тепер такий розход піде, що й сказати страшно! .. Щодня лампадки світю, щоночі дві свічки горять... І не приведи господи! (Пада навколішки перед образом). Боже милий, напути мене у моїй пригоді! .. Визволь мене, мило сердний, із пієї оказії! (Тихо 'молиться).

ЯВА Входить

О лен а.

О лен а (ТИХО виходить). Яку чудну іграшку видумав Андрій: заховався, а ти його й шукай! Усі закуточки обхо дила ... Нема! .. Я cnaJla, він підійшов крадькома та й по цілував мене ... а сам і заховався! .. Ач як гаряче поцілував мене, усе лице пашить! .. Знайду, знайду тебе та й пригорну до серця ... щільно-щільно обійму руками. Де ж це він? (Побачила Бичка, кидається до нього). Бич о к (одскакує з ляко'м). Бог з тобою, де ти тут Ан дрія бачиш? О лен а. Він тут! .. Я зараз чула його голос! .. (ТИХО). Цить, мовчи! Ми його здуримо! .. Ходім, ходім зо мною, я знаю, де сховатись! .. Бич о к. Опам'ятайся, від кого нам ховатись? Краще стала б навколінки та помолилась богу. Він оджене від тебе злого духа! Ти давно не молилась, і через те Т6бі не знать що сниться

...

О лен а. Хіба я сплю? Бич о к. Кажу тобі: помолись богу, то й не буде тобі нічого такого ввижатися! ..

О лен а (дивиться довго). Богу? Хто ж то такий

бог?.

Який він? Чуєш, як щось у комині гуде? .. То відьми при летіли за мною, кличуть з собою на бенкет! .. (Зрuва з себе платок). Розпатлай мені волосся, давай швидше мітлу! .. Пора, пора летіти! .. А гроші дай сюди, я заховаю, щоб ніхто не знайшов! .. З грішми добре жить, а без них лучче пропасти! .. (Шукає по закутках чогось). Бич о к (убік). Що мені з нею робити? Побіг би кого небудь покликати, та страшно її покинути, щоб часом ще хати не підпалила! .. О лен а (біжить до нього). Осьдечки Андрієва правда, ось у жмені держу І Не дам, не дам тобіl (ПРQмовляє чуло).

212

А вже тая правда Та кривдою стала, А вже тая чорнявая Тужить перестала! Де моє дороге намисто? Де мої персні? До Андрія поїду, наряджусь, як пава, як краля,

вічі йому зарегочусь.

(Показує рукою). Дивись, дивись, як його коханка-полю бовниця на мене боязко дивиться. Чого ти на мене так ви звірилась? Візьми його, голубко, собі, я тілько за тим і приїхала, щоб поглузувати та насміятися над вами обома! ..

(Затуляється за йосипа). Осьдечки

мій

чоловік! .. (При

танцьовує). я за нього затулюсь, затулюсь Та й нікого не боюсь, не боюсь! .. Прощайте, зоставайтесь здоровенькі та не згадуйте нас ли хом! .. Ха-ха-ха! йосипеl Швидше додому, там дитина мала плаче, треба її погодувати; а то мати нагодують її баго винням та глевким лободяником! Бач, бач, вже й подави~ лась дитина! .. Мамо, мамо, що-бо ви робите? Дивіться, вже дитина зовсім посиніла! .. Знаєш що? Купи мені синього на спідницю! .. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе брало! .. Бич о к. Опам'ятайся, Оленко! Що мені в світі божому робить?

О лен а. Спать, спать! .. Лягай, милий, спати, а я цілі сіньку нічку не спатиму та плакатиму! .. Пам'ятаєш, Ан дрію-серце,

як

тебе

в дорогу

виряджала?

Пам'ятаєш,

серденько, як я тобі, плачучи, співала? Забула, як вона на голос! .. Лягай спочинь, мій миленький, А я постіль постелю, Треті півні заспівають, То я тебе розбудю ...

Забула голос! .. Пам'ятаєш? Бач, з журби за тобою усе позабула. (Знову промовляє чуло). Ти вставай, вставай, мій миленький, Годі тобі спочивать, А вже ж твої вороні коні Та й посідлані стоять! .. Ох,пригорни Ж мене, зогрій моє замерзле серце біЛА твого

теплого серця.' (Притуляється йому до грудей). ОХі "ЯК же

213

мені любо, як мені тепло. (Одскакує). Стривай, нагадала! .• Під перелазом, проти Бичкової хати, є криниця. Так? У тій криниці сидить жаба, зелена-зелена! .. То не жаба, не вір, то йосип! Стережись! Ох, не ходи туди! Чуєщ як жаба скрегоче? Скинь, скинь її з мене? Впилася в тіло, кров п'є! .. Стривай, я її вб'ю. (Вхопила палицю і кидається до Бичка). Бич о к (хаnа її за руку). Бог з тобою! Що ти робиш? О лен а (вunручається). Ох, холодна-холодна жаба! Скинь її, скинь! ..

ЯВА

т і ж, А 11 Д Р і й і деякі сел я 11 И.

Бич о к (з ляком). Андрій! Анд рій. Я! .. (Помовчав). Не сподівались гостя?

Ви

бачайте, що трохи опізнився: довго шукав своєї хати та

ледве потрапив у вашу! .. Може, знічев'я сполохав вас, то вже не гнівайтесь, йосипе Степановичу!

О лен а (з криком). Хто це? Хто це? Андрій? Андрій? А де ж та розлучниця, отрута моя, твоя полюбовниця? Анд Р і й (тихо). Хто ти, молодице, ти мені щось не по

знаку? .. Скидається трохи на мою Олену, тілько щось ду же гарно зодягнена і простоволоса! .. Ні, це пані якась, а не моя Олена! .. О лен а (здавлює голову руками). Що таке? Де я? Мо зок висох! .. Порожньо У голові! Давить мене, стискає клі щами залізними! .. Сперло у грудях! .. (Дивиться пильно на Андрія і мов скам'яніла).

Анд рій. Чому ж, йосипе Степановичу, не просите ме не сідати? .. А я більш двохсот верстов пішки йшов і дуже стомився! .. Поспішав до вас на весілля!.. Кого ж це ви висватали? Спасибі вам, велике спасибі: і за вашу при язнь, і за щиру пораду, і вашу прихильність до моєї жін J{и!.. Велика вам дяка, чесний ви чоловік!.. Взяли мою жінку, розірвали моє серце, пошматували душу, соромом

покрили мою голову! .. Одно тільки нечесно: не вітаєте ме не і не дякуєте! Бич о к. Я твоєї жінки не держу, бери її хоч зараз.

О лен а (шепче). «Бери її хоч зараз»! .. Анд рій. ЯК же це так? Натішились, а тепер бери? Бич о к. Я її не силою ВЗЯВ!

214

Анд рій. Сама б то на гріх пішла? Бич о к. Сама ... (Помовчав). Чого ж ти ще від мене хочеш? Анд рій. Поради! Радили ви багато разів, порадьте ж і востаннє: як мені тепер бути? Ви чоловік вчений, письмен ний! .. Де ж листи ті, що я через вас писав до Олени? О лен а (шепотить). «Листи писав до Олени ... ~ Андрій пише, що покохав другу, кращу і багату ... Пише, що вже ніколи не вернеться ... Не сподівайсь, каже, мене бачити ні коли ... Я й не сподівалась ...

Анд р і й (учувши її речі). А! Тепер я все зрозумів! .. (До Бичка). Пекельна душа, сатано! Вдовольняй же себе

до кінця! .. Візьми ніж, удар мене ось сюди! .. (Розхристує сорочку). Доконай моє тіло! .. Душу мою ти вже убив! .. О лен а (сплеснула руками). Андрій, Андрій! .. (Пада мертва).

ЯВА Вбігає

Ст е х а.

Анд р і й (спокійно). А осьде і порадниця, рідна нень ка ... Поможіть пані піднятись; бачте, пан і з місця не зво рухнеться! (Показує на Бичка). Ач, ловка як навчилась падати, наче і справді зомліла! Ст е х а (підходе до Олени). Доню, доню моя! (При дивляється). Вона мертва! Анд рій. Мертва? Ні, то вона прикинулась мертвою. (Одпиха Стеху). Одійди, стара, годі вже вам морочити ме не! (Нахилився до мертвої і приклав руку до серця). По мерла, померла?. Ні, ні, не вірю! .. Олено, Оленко! .. Не ля кай мене: я спересердя одіпхнув тебе, g великого жалю

я зневажив тебе! Оленко, прости, прости мене! Промов хоч словечко! .. Одкрий оченята! .. Дивись, це я перед тобою, твій любий, твій коханий! .. Боже, боже! .. Навіки закрились оченьки,

склепились

рожеві

устоньки,

замовкло

серце! ..

А хто ж мене тепер привітає, сироти ну, хто дасть порадонь ки мені, хто посумує?. Олено, Олено! На кого ж ти мене покинула?. (Припадає до неі і голоее. Далі підняв голову

і довго дивиться в лице їй). ХОЛOJіН'иА, сухий, страшенний погляд! .. (Схопився). Люди добрі, мир хрещений! .. Дивіть

ся, дивіться, як знущаються над нами ті, що святе письмо своїми очима бачать, ті, що правдою торгують і бога ку

пують! .. Дивіться, у нього повна хата образів та лампадок! ..

215

Церква - не хата! Він і богу молиться по тричі на день, і поклони б'є, і иі.1У обідню вистоює навколішках! .. А ми, сліпий народ, як-небудь .тюба перехрестимо і в церкву не вчащаємо через те й не уміємо так праведно, по-божому жить! .. (Приступа до Бичка). Порадь же, богопродавче, як мені з тобою помиритись?! Бич о к (3 ляком). Рятуйте, хто в бога вірує!

Анд р і й (ухопив БU/Іка). Ти мене рятував увесь вік, я ж тобі і віддячу. (Ухопив ніж 3 столу і порснув його у бік). Бич о к (пада). Ох, боже милосердний, за що я заги баю? (Помира). Анд рій. Що, мітко? Рука не схибила! .. Тепер, люди добрі, беріть мене, в'яжіть, закуйте у заліза!.. Убийте, я мертвець! ..

Ст ех а. Ох, убий же, убий мене, стару відьму, мій си ночку! .. Я винна більш усіх! .. Ох, убий же, убий же мене! .. Анд рій. Тебе убити? Рука не здіЙ:\fається на таку грішницю, на таку гадину! Зоставайся на поквол та на глум всьому хрещеному мирові! .. (Припав до Олени). Гор личко моя, серце моє! .. На кого ж ти мене покидаєш на цім зрадливім, холоднім світі? .. Завіса

падає

ДЕ ЗЕРНО, ТАМ І

ПОЛОВА

Драма в 4-х діях ДJr.::ЗІ

ЛЮДЕ

Сам рос ь Ж л у Д ь, міщаНIІН. і н ь к а, його жінка.

Ром а н Ж Л У Д ь, парубок. Нас т Я Ж л у ДІІ Х а, мати Самросева і Романова. Ст е пан Рев а (по 6УЛll'LНОJ,IУ Чабан), селянин. Х о т 11 Н а, його жінка. Х в ед о ска, їх дочка.

К 11 Р 11 Л о, старІІЙ дід Х а р 11 тон, середніх літ Юхи м,

ден и с

ЙОГО син, парубок

селяне.

Пил и п Свирид

О н О п р і йМи тро Х В а н о вич Чик а л к а, крамар. Ста р шин а. Пи с а р. Г а 1111 а, МОЛОДІІЦЯ.

Мотря

л ю б к а

} .

Д і в чат а,

ДІвчата.

пар у б к и,

нар о Д,

зик и.

Діється на селі.

ста р Ц і,

д іти

му·

ДІЯ

ПЕРША

На пригорі село. В глибині кону дзвіниця і баркан; ближче, поліворуч: «Волостное правление», праворуч крамниця з табличкою: «Боколеная лафка». Біля дзвіниці, на східцях, ста р ц і; подекуди снують ді т и З

крашанками.

Я ВА

дзвіниці виходять д і в чат а, шепочучи і хихикаючи проміж себе, і проходять в садок, що за барканом; за дівчатьми поодаль ідуть пи шаючись пар у б к и.

ЯВА Мо т р я,

Х в ед о ска

Л ю б к а

виходять з дзвіниці.

Х в ед о ска. Яка тіснота в церкві: миру, миру, мов бджіл У вулику: так і кишать, так і гудуть! .. Душно в церкві, аж млосно!

Мо тр Я (хихикнула). Чисто! .. Я вже дивувалася, диву валася, як це ти не зомліла! Чуєш, Любко! Бачила ти, скільки Хведоска свічок приліпила, мало не до кожного образа? Х в е дос к а. Тобі заздрісно, чи як? Мо т р я. Чисто! За кого ти їх так багато ставляла? Х в ед о ска. От тобі й знаєш, за кого - за батька, ма тір, за рід і за мир хрещений. Мо т р я. Чисто! А за того ж мирянина скільки? Х в ед о ска. За котрого? Ну й що ти раз по раз ви гадуєш? Л ю б ка. Ой свята та божа! Ще й питає, за котрого. М о т р я. За того, що цілого семигривеного поклав ти тареві на тарілочку? Х в ед о ска. Отак пак! На ж тобі! .. Пхі! Л ю б ка. Дукар! Такому не диво й карбованця вики нути.

Мо т р я.

Тільки

що

з'явився

він

церкві,

так

наша

Хведоска зразу й нестямилася! ..

Л ю б ка

(хихика). Та вже й не потрапе, куди ЇЙ очі

звести.

Х в ед о ска. Отже я і в головах собі нічого того не покладаю ... 3 якої б то хвороби? Л ю б к а. Він її очима пече, а вона аж міниться в лиці, та все, сердешна, молиться, та навколішки припада!

21&

Х в е дос к а. Вже вхопили на кутні? Мат р я. Слухай-но, Хведоню! Невже ж справді він досі і словом тебе не зачепив? Х в ед о ска. З якої немочі? Що я йому або він мені? Байдужісінько! .. Пішли в садок.

ЯВА Сам рос ь Ж л у Д ь

Ром а н

зупиняються на бабинці.

Сам рос ь. Ну, скажи, пожалуста, га? Прогавив ку ма, Онопрія Митрохвановича, в церкві та й не похристосу вався з ними! .. Поки люде запричастяться - сьогодня спа селників сила! - збігаю та похристосуюся. (Іде до кра.М ниці). Ром а н. Коли б же ти там не барився! Сам рос ь. Отак! Маненький я, чи що? Ром а н. Батько скоро запричастяться ... Сам рос ь. Та що? Ром а н. Додому Їхатимем. Сам рос Ь. Думаєш, що нап'юся? Здається, я ще не дурень на світі? (Пішов у крамницю). Ром ан (сам). Бачив, що й Хведоска вкупі 3 дівчатьми вийшла з церкви; куди ж вона поділася? (Огляда навкру ги). Невже пішла додому? Цебто й сьогодня не доведеться зустрітися? Мало не щонеділі бачу її в церкві, а ще ні разу не спобіг ЇЇ так, щоб перестріти, та поздоровкатись, та хоч би словце промовити. І вона ніби нарочито обмина мене,

все осторонь обходе ... Незвичайно так ні з сього ні з того налопом піти назустріч, перепинити ... Та вже ж або сього дня, або завтра - приїду прямо до її батька, вигадаю яке

небудь діло ... (Іде до 6аркана).

Я ВА х ари тон,

Кир и л О,

4 Пил и піД е ние.

Ден и с (6ухика). Та й довго ж піп причаща! Х ари ТОН. Спаселників багато: мало не на сотню! Ден и С. Ніби не мали часу за піст відговітись? Коли б швидше розговлятися ... Істи, аж душа болить!

219

Ха р и тон

(до Кирила). Сиділи б, діду, У таке свято

дома: людей у церкві, як комашні, мало вас не задавили. Кир и л о. Га? Бог смерті не дасть, то й вовк не про ковтне! Ден и с (бухuка). Тьху на тебе, от причепилося! .. Не наче там тобі усередині що гарчить або ж гавка ... Пил и п (глузуючи). То, мабуть, горі.'1ка з сирівцем свариться? Ко.'1И б до цього каш.'1Ю та ще КО.'1ьки ... Ден и с. Коли б тобі до очей та бі.'1ьма! Пил ип. А ти б менш тріскав кукульвану, не даВИ.'10 б! Ден и с. Я за твої п'ю, чи як? Ти мене частував ко.'1инебудь? .. Розговіюся, зараз на піч та й догори черева; спа тиму аж до провід!

Х ари тон. О! А до шинку? Ден и с. Чортма за що, в кишенях ані дзенькне! Х ари тон. А набір? Ден и с. Пи.'1 ИП. Ден и с. та слоква?

Набрався, братухо, по самісінькі вуха! Ніби не знайдуться такі, що почастують? Ну й чого ти чіп.'1ЯЄШСЯ, чого .'1ізеш в вічі, як Авжеж, що знайдуться ще путящі, не всі такі

скнипи, як ти!

П и.'1 И П. У мене дурничку хава з'їла. Ден и с. Вона вже й тебе туж-туж стріска! Пил ип. А стріска! Що ступінь, то вже б.'1ИЖЧ до домо вини.

Ден и с.

Коли б думав про домовину, не СК.'1адав би

карбованці в скриньку! П и .'1 И П. Живий про живе міркує! .. Х ари тон. Ну Й діжда.'1ИСЯ ж тепла!

гедзетика, думка шибала: «Змерзну!»

Надів сьогодня

аж воно і в гедзе

тику парить.

Кир и л о.

Га? То ще кров у тобі воює; а як мені, то

ось і в кожусі ХО.'10ДНО.

Х ари тон. Ну Й зима ж булаl Пил и п. Сутужна! Ден и с. Було б, МОВ.'1яв, ще сутужніш, та вже й ні куди!

Х ари тон. І довга! Таких зим довгих, либонь, ще й не було? Ден и с. БУ.'1а б ще довш, та вже й нікуди! Пи.'1 И П. А тобі що? Ні волика, ні корівкиІ .. Що ти, за пашею бідкався, чи як? .. Ден и с. Не до тебе [І'ЮТЬ! Пил и [І. Не ста.'10 ТО[lлива, ти хату обдер?

Ден и с. Обдер свою, а не твоюl

220

Кир и л о. Далі зими ще довші будуть: перед кінцем сві ту геть усе переплутається

...

Ден и с. Либонь, воно до того вже і йдеться? Мабуть, і ховрах геть повимерзав? Торішню весну мої хлопчаки таки

наловили їх, аж на одинадцять карбованців; весну, мабуть, чорт матиме й того заробітку?

Пил и п. А чорт матиме!

цю

Бо тепера до волості, писар

мені казав, прийшла статистика, що земство не платитиме вже за ховрахів ... Ден и с. Обдурюй кого іншого!

Х ари тон. Чи Й справді? Не платитиме вже? Пил и п. Написано, щоб кожного наділу по скількось там ховрахів ловили та приставляли до волості ...

Х ари тон. Гм, шутки! .. Ден и с. От чорт не видав! Ач які митці? Чорта з два я Їх ловитиму за спасибі! .. Пил ип. Примусять! Ден и с. Мене? Овва! Кир и л о. Чи ловитимуть, чи не ловитимуть, а як за хоче господь покарати, то відкіля те й лихо вирине: і хов рах, і кузка, і гемонська муха, і всяка нечисть! ..

П н лип. А звичайно ... Х ари тон. А так, так ... Все від господа милосердного! Кир и л о. Адже розказував якийсь чоловік, що десь-то та хтось-то усіх ховрахів ПО,виливав на своїм наділі; а су сіда його, каже, навіть і кухля води не збавив: на божу

волю здався. Що ж, нарешті, вчинилося? Х ари тон. Мабуть, у того, що виливав, геть ховрах хліб вибив? Кир и л о. До цурочки, дощенту! .. А в того, що не зачіпав їх, хоч би тобі стеблину знівечили! Ден и с. Он якІ Пил и п. А бува, бува! ..

Кир и л о. Все від господа милосердного! Х ари тон. Ну, скажіть, на милость божу, що воно за причта, що вчора зовсім було насупилося на дощ, думка

шибала: «Ось-ось поллє, ось-ось ушкваре! .. » Отже тільки погриміло та поблискало ... Кир и л о. Га? Воно вже так щоразу коїтиметься, що

погримить, поблиска, часом йдеться.

Ром а н

трошки

побризка та й розі

(спершу наслухав, далі підходе ближче). Че

рез що ж ТО воно, діду, так коїтиметься? Кир и л о. Га? Через що? Показав би я їм, та несила

вже моя ... А розплодилося їх до пропастіl ..

221,

Ха р и тон. Отак і я догадувався, ие ви, діду, про відьом кажете?

отак

самісінько! ..

Кир и л о. Іздили колись вони на мені, та вже ж і я ними їздив, ого, ще й як 'Їздив! Як сяду, було, на неї, та замордаю, та як почну хвайдою маніжити, аж мило з неї клубками котиться! .. Ром а н. Цебто у сні вам так вбачалося? Кир и л о. Га? У сні? Стривай, дадуться вони коли небудь тобі взнаки! Ден и с. Роман митець кожному баки забивати!

я ВА ті ж і

еви р и Д.

Св и р и д. Про віщо чурукаєте? Пил и п. Звичайно, про те, що, муля

мовляв,

щодня

тебе

...

Х ари тон. О, муля, аж дошкуля! Ден и с. Було б ще Дошкульніш, та вже й нікуди! Х ари тон. Дід Кирило кажуть, що відьми розплодили ся, а Роман глузує! Ден и с. Сказано: багач та ще й грамотій! Ром а н. То дід глузують над вами, а я навспраВЖКIІ кажу, що ті відьми дідові снилися.

Кир и л о. Га? Снилися? .. ЯК тільки дочиталися до хре ста, я луп очима: стоїть мацапура п6пліч мене і шкірить ся! .. Відкіля це ти, думаю, вискіпалася? Ще й з дійницею

на голові! Стоїть і звіриться на мене ... Я їй тиць дулю на відлі, отакечки - о! «На тобі,- кажу,- хвостата прояво!» Щезла! .. Зирк управоруч, аж і друга! .. Х ари тон. Сторія! Ром а н. Це ви, діду, задрімали та до того ще ПОСТИЛИ ся троє день

...

Кир и л о. Батькові своєму лисому розкажи! Ром а н. А чом же ніхто інший, опріч вас, не бачив тих відьом?

Х ари тон. Бо дід так вони средствія такого знають, що сподобилися їх бачити! .. Ром а н. Неправда! Нехай дід так зроблять, щоб ті відь ми отут з'явилися, тоді і я повірю!

Кир и л о (плює). Тьхуl (Пішов). Св и ри д. Ну ... Тадже ж і в книжках повинні писати про відьом?

222

РОМ а н. Пишуть! Пил и п. Аякже! Мій

старший

хлопчина

якось читав

мені про «бабу-ягу, костяну ногу».

Ром а н.

То ж казочка, а казочка

побрехенька. А є

такі книги, у котрих і правду пишуть.

Х ари тон. Яку Ж правду? Ром а н. А таку, що багато ще є людей у дитячім зро сті, котрі вірять усякій нісенітниці. Св и р и д. Хто ж його зна, котрій книжці і вірити?

Х ари тон. дощів, туди й Ден Ром

Стривайте! Ну, а через що ж нема у нас

через що? Кажуть: куди відьма махне рукавом, хмари прожене. Правда, Денисе? Так же кажуть?. и с. Нехай отой розумний каже. а н. Аби б дощі, то вже й хліб родитиме?

Х ари тон. А то ж як? Ром а н. У книжках пишуть і достометно викладають, що засухи відтоді настали, як повирублювали ліси та по замулювали річки ... Ден и с. Чорт батька зна що плетуть!

Св и р и Д Ром а н.

(до Дениса). Та ну, не перебаранчай! І

знов доказують і те, що люде здебільшого

обробляють землю «на нехай». Д е які. Як то «на нехай»? Ром а н. Сяк-так подряпають, як ще колись-то діди та прадіди дряпали. Х ари тон. Одначе ж за прадідів хліб родив? Св и р и д. Ще й який хліб! Ден и с. Навдивовижу! Ром а Н. Тоді земля мала силу; а тепер вже переорали її на попіл, знесилили. Замість того щоб обробляти, на

приклад, так, як німці-колоністи обробляють землю, наш брат тільки дряпа і всі надії склада на бога. Ден и с. ЯК бог захоче, то й на голому вродить.

Х ари тон. Без бога ні до порога. Ром а н. А звичайно. А друга приказка каже: «Поможи, боже!» - «Роби, небоже!» Отже, німці, мабуть, цю при

казку добре розжували. Св и р и Д. Так то ж німці! Ром а н. Такі ж люде, як і ми; і тому ж богові молять ся. Німці до ладу обробляють землю та ще й удобряють. Пил ип. Там і спромога, і снасть інша! .. Х ари тон. Та, може, воно ... Ну, скажіть, на милость божу! Тепера у мене плуг Є, то леміш на ньому ще від діда! Що ж мені: поламати його чи спалити та німецьког<> купувати?

223

Ден и с. Ось знаєте, що я вам скажу. Дайте ви мені отак, як я оце стою: десятин з тридцять землі на вічність та плугів зо три, волів, годі в на п'ять вільготу ... Пил и п. Та ще чого?

Ден и с. Ще чого? Та хоч і годі!

Св и р и Д

нулося! Ден и с.

(усміхається).

небагато чоловікові забаг

І тоді побачите, яким я зразу зроблюсь розум

ни?о:і.

Пил и п. А так, так! .. Ден и с. Ти-бо не такий! Чого шкіришся? У тебе плуг, волів є, то й розум у тебе єl Свирид має дві пари волів та четверо коней? Він теж розумнийl Тепера у Романового батька: сімдесят десятин землі, свій хутір, худоби сила, грошей повні кишені, усякі достатки! .. То вже Роман му сить бути розумнішим над вами обома ... Одним лицем: па

мещик - о! А ми злидні, то ми вже дурні, болвани! .. Ша почку повинні здіймати перед дукарями! .. Ні, ти спершу дай мені силу, то й я показав би себе! Пил и п.

Оце правда! Що правда, то не гріх! Таку вже

правду сказав, як на квитанції списав! Хто-хто, а ти пока зав би себе: щодня одвідував би всі шинки.

Ден и с. А чи не плюну я тобі межи очі?

ЯВА Ті ж,

n и с а ріс тар

шин а.

п и с а р. Што, Роман Софронович, все 3 мужичками гу торите? Ром а н. А хоч би й так, кому від цього зашкодить? П и с а р. Сколько разов постерегаю вас у єтих время провожденіях, ну не соображу, какая вам вигода? Ста р шин а. І я не соображу. Ром а н. А так собі балакаємо, та й годі: не кожне сло во мимо вуха летить, інше і в вухо. П и с а р. А по-моєму, 3 ними розглагольствовать, що по воді батогом хлескаты Пил и п. Тобто ми такі дурні? П и с а р. Не в том ращот ... С вир и д. А в чім же? Пи с а р. Што просвещенія на вас не видать ... Ста р шин а. Нікоторої прибавки! Пил и п. З путящої балачки то й ми дещо розжовуємо.

224 ·

Св и р и д. Таки як добре пожуєш, то й розсмакуєш ... П и с а р. Сомніваюсь! Думаєте, што Я єту орду не про бував цівілізувать? Двадцять разов принімався - не дєй ствуєть! Ти йому образи, а він тобі лика! .. Ста р шин а. Така навкруги необразованость! .. Ден и с. Це правда, господин старшина! Істинно, як на гладкому, як на черіні! .. КОЛИ несила, то краще мовчати! .. Ста р шин а (грізно). Тобі давно вже пора замазати рота! Ден и с. То я його не геть-то ще й роззявляю! .. Ста р шин а (скоса зиркнув). Чу-чю в хлів! Ден и с. Та я ... (до Харитона). Ходім! Началство, звіс но, треба мовчати. Пішли з Харитоиом.

П и с а р.

Скажіть нашим мужичкам:

господа, просимо

викушать по чарочці ...

Ден и с (оглядається). Га? Пи с а р. О! (до Дениса). Ступай, ступай! По чарочці, так єто на НИХ дєйствуєть! Примєрно, почну ЇМ пояснять про телеграф ...

Ром а н. Про телеграф? Навіщо ж це? П и с а р. Как? Ото ж у нас телеграф проходить? Ста р шин а. Стовпи ото і дріт, то ж телеграп? Ром а н. Ну? Ста р шин а. От тобі й ну! По ньому ж депеші йдуть. Примерно: тут бринькни, а в Петербурзі чутно! П и с а р. Заговорю з ними об суєтнос':!'і мірской; вони сисчас собственную суєтность: «А чи не чувать там ще, ЧИ скоро нам землі приріжуть?» Пил ИП. ЩО в кого свербить, то він те й чуха.

С вир и д. Кожному своє на думці. Мовляв: бондареві обручі, шевцеві - ремінь, хліборобові - земля! .. Ром а н. На мою думку, селянинові до телеграфу ще мало клопоту.

П и с а р. Ну, єто ви розводите канітель! Ста р шин а. Або, як урядник кажуть, «мирхлюндію»? Ром а н. Балакали б про те, що селянйнові корисніш. Наприклад, хоч би розтлумачили Їм «крестьянське поло женіє» ...

П и с а р. Вот не було печалі! Ром а н. Ви, пане писарю, згорда дивитеся на мужика і лічите себе надто розумнішим від нього; а коли б ви ба лакали з ним ЯК з рівнею, було б пуття. От сьогодня, на приклад, у нас велике свято, зібрали б ви громаду та й

М. КРОПИВНИЦЬКИЙ

225

поміркували б гуртом: хто той, котрого усі християне в цей день величають? П и с а р. Це діло попове! Спрошу вас: видали ви «ри царя печального образа»? Так осьдечки він стоїть перед вами.

Ром а н. Скажіть, бога ради, від чого це, як тільки ба лачка наша доходе до краю, до діла, ви зразу починаєте за мазувати мені очі чорт батька зна чим? П и с а р. Но однако ж ... Впротчем, я нісколько не охо тен вам больш возражать, потому што нема тут такого третього, котрий би обсудив, хто з нас больш не при своїм умі-розумі! Ста р шин а. Слухайте мене! Я вам по настоящій со вісті скажу, що з мужиком ніколи не слід у патьоки захо дити. От я вже четвертий рік за старшину, ну нікоторої, щоб образованость яка, нікоторої прибавки! .. Ром а н. Це ви вже обидва починаєте воду товкти!

(Хоче йти). Ста р шин а (хаnа його за рукав). Не любите правди? Постривайте-бо! Знаєте ви казку про «стрижене та голе не»? Отак же і наш мужик: кіл йому на голові тешіть, а він таки своєї гнутиме! ЯК і «с6духи праведні» виходити муть з нього

...

Ром а н. Які «с6духи»? Ста р шин а. Аякже? ЯК чоловік помира, то з нього виходять с6духи праведні! П и с а р. Ви, Юхим Ничипорович, не понімаєте Романа Софроновича, ну только я їх постяг. Вони хварисействують, ей-богу, хварисействують! Побули б вони у моїй шкурі лібо в вашом положенії. Ста р шин а. Борони боже усякого хрещеного і нехрещеного! Пил и п. Та нужда навчить коржі з салом їсти. Св и ри д. Ого-го, ще й як їстимеш!

Ста р шин а.

А може, це овсім не до вас річ? Знаєте

примовку: «Мовчи, дуря, не з тобою гаварять»? П и с а р. Всяке животне повинно знати свій хлів!

Ром а н. Та й я те ж кажу. (Сміється). П и с а р. Ну што ви? Ех, ви вочєнь вумниє! Ста р шин а. Мужикові дай волю, він зараз з тобою запанібрата або на груди сяде. Ром а н. Коли б же то теля та не забувало свого хліва! Пи с а р. Ви жеєто у какую ноту ударяєте? Ста р шин а. Я ледве-ледве за три года набив руку. Пил и п. Еге ж, аж набубнявіла?

226

Ста р шин а. Чу-чю! .. Пил и п (тихо). Ну-ну, не дуже. Пішов, за НИМ СВИРИД.

Ста р шин а.

Посадови

кого другого

на моє місце

здуріє! Ром а н. Не здуріє, а задуріє! Та як і не задуріти: з му жиків та зразу в пани вскочити?

Ста р шин а. як? Тадже ондечки, як була у нас на паденія ...

Ром а н. На кого? П и с а р. Юхим Ничипорович неправильно виражають! Вони кажуть про епідемію! Ста р шин а. А як ящур напав худобу? А чума?. Ром а н. Куди це ви розмову заламуєте? Ста р шин а. То-то ж бо й є! Скотину велено вбивать, а громада почина бунтувать! Отут і впорядкуй! Старшина, кажуть, з чумного вола обдер шкуру і продав, а ми своїх 3 шкурами будемо закопувати? Ром а н. А нащо ж ви з свого вола шкуру здерли? Ста р шин а. Нащо?. Ну та вже ... І знов скажу ще й так: чума чумою, ящур ящуром, а як об самуварях? ЯК понаїздять: справник, становий, дохтур... «Подай самува ря!» А іноді: «Подай сахарю-чаю!» Десятник, хіба він що зугарсн? Звели йому самуваря зогріти, він і наллє туди ВОДИ, КУДИ слід вугілля вкинути. Єй-богу, правда!

Ром а н. Та все ж таки я не розберу, навіщо ви мені про це кажете?

Ста р шин а.

Навіщо? Тепера двоє лошат урядникових

на зимівлі, телиця станового ... Пи с а р. Довольно, Юхим Ничипорович! Усіх обов'яза ностей за одним духом не вимовите. Ста р шин а. Ні, я к примеру кажу, што треба ж з чо гось потягнутись?

П и с а р. Разві ви не сообразіте, што Роман Софроно вич взяли собі воображеніє, што всі тут дураки? Ром а н. Он до чого вся балачка тичеться! Митці!

П и с а р. Смішно вам? Важна комерція! Що ж, Юхим Ничипорович, розговівшись, поїдемо на земських у про минаж?

Ста р шин а.

Ото тільки тобі і втіхи, що інколи про

манажишся.

П и с а р

(до Романа). Ви чванитесь тим, што вчилися у

городськом училищі?

Ром а н. Збоку видніш, хто з нас чваниться.

227

Пи с а р. Но і я, мілостівой государ, і по школах вчився, І промеж людей, можеть, боліє бував, нежелі хто? А при том захачу

поведу разговори;

но

могу і пренебреженіє

сказать! (Іде).

Ста р шин а.

Поштені€! (Простлга руку). Давайте-бо

руку? (Чоломкається з Романом). Чудной чаловек! А бо дай вас! .. (Махнувши рукою, йде). ЯВА

Ті ж і Чик З Л К З.

Чик а л к а

(на порозі крамниці). Господа, неужто, ди

скать, ви: обминьот€ мою убогу хижину?

П и с а р. Юхим Ничипорович, зайдем «в хижину бедную, богом хранимую»?

Ста р шин а. Та воно можна. Чик а л к а. Не обідьте, дискать, господа, маленького чаловечка! Маленького, дискать, усякий можеть обідитЬ! .. Милості просю! Ста р шин а. Що ж, вступим на часинку? Пішли.

ЯВА

і н ьк З

8 РОМ З н.

з і н ь к а. Ти, може, не захочеш і похристосуватися зо мною?

Ром а н. Чому? Це ж закон... Давай похристосу€мось. З і н ь к а. Обійдеться! Закон ... А якби не закон, то тобі б і однаковісінько? Ром а н. Чогось €рету€шся? З і н ь к а. Може, від того, що ти такий засмучений?

Ром а н. да: бажа€ш З і н ь к а. Ром а н. З і н ь к а.

Ні, я ... Не сам себе чоловік засмучу€, а пригосупокою, а натрапиш на журбу. Вихову€шся, через те й балака€ш загадками? Які тут загадки? Діло як на долоні. Ну й чого таки й справді суму€ш? Хоч би

ради празника повеселішав. Ром а н. Не сплинуть радощі у думках, коли почува€ш

в собі болячку, котра щохвилі гірш ятриться. З і н ь к а. Бо колупа€ш болячку! Не колупай

228

швидш

загоїться. Та що вже?. Навіщо б я мала ховати очі та .,1исичити? Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла! Ром а н. З якого Ж побиту так скажу? З і н ь к а. А як же ще? Здмухни зразу, як пилину з долоні! Ром а н. Не з того краю починаєш, сестро, розмову, то ніяково й міркувати. (Хоче йти). З і нь к а. Думаєш, що я й досі не догадуюсь? Бачу вже я добре, що коли не тепер, то в четвер! Ром а н. Неспароване нащо й розрізняти? Воно й без того нарізнь ... ЯВА Ті ж і

Ган н а

Ган н а.

(до Зіньки). Ти осьдечки, а я тебе в церкві

дивлюся.

Роман пішов У церкву.

З і н ь к а. Душно в церкві. Ган н а. Давненько, давненько не бачилися! Я тебе насилу пізнала. Куди ж нам до вас: багачка! Воно вже й скрізь так повелося: багачі до багачів туляться, а злидні одно другого зажирають! .. З і н ь к а. Не розберу, чого це ти і за віщо докоряєш? Ган н а. Та ... ЯК же тобі живеться-поживається?

З і н ь к а. А так ... Ган н а. Ніби збентежена чого? Догадуюся! .. Чи прав да, що Самрось знущається над тобою й досі? З і н ь к а. Всі знущаються, кому забагнеться. Ган н а. А ти все не скоряєшся, не мовчиш? Чула! .. Ка жуть, що якось Самрось вернувся п'яний додому, роздяг тебе до сорочки, а косу забив кілком у лаву та як почав тебе катувати! .. З і нь к а. І косу прибивав, і до стовпа налигачем прив'язував ... Кому ж іншому боляче від того, як не мені? Ган на. Ой лишко, лишко! .. З і н ь к а. Жалібниць багато, та допомоги ані гич! Ган н а. Ох, жіноча доле, бодай тебе блискавкою за палило! А оце вже як Роман прийшов додому, то, кажуть, колотнеча утишилась? Нібибто Роман, господи, як тебе жалує?.

З і н ь к а (зітхнувши). Та жалує ж! .. Тільки що ті жа лощі жалчіш від кропиви.

229

анн а. Це правда, що як хто заступається, то ніби ще болячіш робиться! .. А свекруха ж як з тобою? З і н ь к а. Яким вітром на неї повіє, таким вона й диха ... Цур їй, такій розмові, обридла! А тобі ж як дихається? анн а. Що мені? Хіба мені було з кого вибирати: у най мах зросла, з наймів і заміж пішла. Чула ти приказку про сірого вола, що робе він до втоми, а його за те ще більш поганяють? Отже, я, либонь, і сірого вола заламала б у ярмі. Десять діл за одним заходом і кипіло, і горіло: в мене. Два роки мов у пеклі була! .. Чоловік у мене він би й нічого собі, коли ж похнюпа: поскаржуся йому на све круху, а він мовчить! .. Поскаржилася раз, поскаржилася вдруге, бачу: не варто більш і скаржитись. Відтоді замов кла я, мов у рот води набрала! Та цим тільки й переважи

ла свекруху.

З і н ь к а. Зато ж нарешті доскочила щастя? анн а. А що воно таке, оте щастя, скажи мені? Та й задля кого воно, мовляв, писане? Не зазнала його змалку, то вже враг матиме його й до останку! Що ж, дітки У мене підростають, свекруха втомилася гримати ... Неначебто бла годать у нас в господі! Хлібець у нас не позичений, є й ху

дібка, є одежинка,- сказать: заталанило! Тільки що сила

вже не та в мені ... (Зітхнула). Ось чого мені тільки й шко да: силоньки моєї!

З і н ь к а (промовчала). І невже, Галю, ніякі думки те пер тебе не турбують? анн а. Які думки? За клопотами. чи знайдеться час баблятися ще з якимись думками?. Колись і думки цвіли і рясніли, то пополовіли і зав'яли ... Цур ім! Ходімо, гей, у вограду та посидимо: ноги біда як болять! Четверо день то, либонь, і не присіла, і на часочок не прилягла! Паски са ма попекла, свекруха й за холодну воду не взялася, хату пошпарувала і вибілила, дітвору пообшивала і пообмива ла! .. Коли б ти заглянула у мою хатину, сказала б, що в раю! ..

Пішли.

ЯВА х в е дос к а,

Мот р Я

Л ю б к а.

Мо т р Я (оглядається). Це ж Жлуденкових невістка, Зінька. Ач, як гарно вбрана! А доброго намиста скільки, аж шия вгинається! ..

Х в е дос к а. Чи не пішли вже батько додому?,

230

ЯВА ті ж і

Ром ан.

л ю б к а (побачила Романа). Він, вінІ .. Глянь, Хведоскоl Х в ед о ска. Хто? (Побачила Романа). Байдуже. Мо тр я. Ач, неначе той яструб зорить! (Ніби голосно). Кого ти там визираєш? Куди ти очі зводиш, осьдечки вона! .. Х в ед о ска (затуля їй рота). Чи ти при своїм умі?

N'- о т Р

я. Він хоче, Хведоско, похристосуватись з тобою;

зостанься тут, а ми підемо. Х в ед о ска. З якої речі? Нізащо не зостануся! ..

Мо т р Я

(схопивши ЇЇ за руки, крутить навкруги). Керелесі, керелесі, Ходе Керел вздовж по плесі, Керелиха понад плесом, Керелята попід лісом ...

Х в ед о ска. Що-бо ти робиш? Та ну, не пустуй, від чепися! .. Пусти-бо! .. Ой, що ж оце, Мотре, ти зробила зо мною? Хі! У голові мов У дзвони.гуде! .. Мо т р Я

Л ю бк а

хутко втікають від неі.

Ром а н. Це вони чи не нарочито покинули її? Х в ед о ска. Чи не чудасія! У очах неначе колеса кру

тяться! .. От навісна дівка! Жовто як! .. Памороки геть за морочило! .. Не втраплю, куди і йти ... Постою трохи, поки опам'ятаюся ... (ПОМО8чала). І що це Мотря вигадує? Раз поз раз, каже, як тільки він увійде в церкву, то так і Бвіп'ється в мене очима ... Хіба тоді, як став насупротив мене, то ніби й справді БПИВСЯ? Еге ж, впився! .. Радій, Хведоню! Раденька, що дурненька! ..

Ром ан. Шду їй навперейми. (Іде). Х в ед о ска. Байдужісінько йому до мене: і не до мис лі я йому, і не під плече ... Він дукар, багацький син, та ще й грамотний, а я ... Бог з ним! Ніколи вже й не думатиму про нього, щоб більш і не снився мені ... Ром а н (підходе до Хведоски). Отак несподівано зустрілися!

Х в ед о ска. От тобі й раз! (Засоромилася). Ром а н. Христос воскрес! Х в ед о ска. Де ж це батько? Чи не пішли вже до дому?

·231

Ром а н. З празником! Не гнівайтеся,' що я ... Чи у вас христосуються з чужими парубками? Х в ед о ска. Де ж це дівчата? Ром а н. Тепер вже так повелося: що вулиця, то й зви чай; що хата, то й закон. Може, ви гніваєтеся, ЩО я зніче в'я перепинив? Х в ед О ска. Я ... я не знаю ... Чого мені гніватися? Ром а н. Ви щоразу обминали мене, ніби полохалися або ж боялися зустрічі? Х в е ДОС к а. Може, й полохалася. Ром а н. Чого? А писанку маєте?

Х в ед о ска. Та що з того? Ром ан (вийма з кишені писанку). Моя осьдечкиl Х в ед о ска (глянула на писанку). Ой, яка ж гарні сінька! Ром а н. Поміняймося хоч так, коли боїтесь похристо суватись! Х в ед о ска (дивиться на писанку). буть, не дешева! Ром а н. Візьміть же! Х в е ДОС к а. З якої причини?

Городська!

Ма-

Ром а н. Не хочете похристосуватися? І не гріх же вам? Х в е ДОС к а. Хіба ж гріх?

Ром а н. Так здавна заведено, скрес! Х в ед о ска. Та вже воістину.

не нами ... Христос во

Христосуються і міняються писанками. Народ виходить з церкви і розі ходиться.

з і н ь к а (проходе в глибині кону). То це ось з кого дівчата регочуть? Насилу, кажуть, Мотря звела їх ДОІ<УПИ! ( Наслухає). Х в ед о ска. Чи й не хитрі ж? Ром ан. От ми й спізналися. Х в ед о ска. Еге ... спізналисяl Ой хитрі ж! .. А цю пи саночку покладу біля образів. Ром а н. А я наважався було у церкві підійти до вас. Х в ед о ска. Де ж таки! Дівчата й так вже глузують з мене, а то б ... Ром а н. ЯК вийшли ви з церкви, я й подумав: «Це Ж і сьогодня не доведеться спізнатись?» Х в ед о ска. Велике щастя!

Ром а н. Вам, може, й байдуже, а мені то й празники були б невеселі! Х в ед о ска. Так би то я вам і поняла віри?

232

Ром а н. Невже ж ви й досі не постерегли, шо я ніко ли й очей з вас не зводив? Пам'ятаєте, коли я вас уперше побачив? Х в ед о ска. Пам'ятаю ... Та шо з того? Ром а н. Ше відтоді запали ви мені в душу! ..

я ВА Ті ж і

Мо т р Я

МОТ Р я.

(проходе повз Зіньку). Затуляйте очі, шоб не

побачили вуха. 3інька пішла.

Та годі вже вам, невже й досі не намилувалися? Либонь, вже й ті, котрим не слід бачити, більш вчули, ніж ви на балакали. Х в ед о ска (полохливо). Хто, сестричка? Ром а н (до Мотрі). Христос воскрес! Мо т р я. Чисто! (Регоче). Давайте писанку, то буде й воістину! А без писанки умийтеся! .. Ром а н. Я вам опісля.

Мо т р я. Цебто набір? Чисто! У нас набір тільки лаю ться! Обіцянка-цяцянка, а дурневі радість! Ось приходьте

сьогодні увечері до нас: музики гратимуть, гойдалка висо ка-висока! .. Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата - у ворона, у гусей! .. Весело! .. Ви умієте танцю

вати польки? Тільки приносьте писанку, тоді вже буде настояще воістину! А що вже ми ждатимем вас, то аж очі лізтимуть нам на лоба! Правда, Хведоню? Х в ед о ска. Може, хто й ждатиме!

Мо т р я. Тільки не ти? Чисто! (до Романа). Умієте тан цювати польки? Чого ж ви мовчите? Ром а н (усміхається). Я за вами і не похоплюсь ба лакати.

Мо т р я. У нас така чутка йде, що ви дівчат сахає тесь? Ром а н. Мало чого не плетуть! М о т р я. Може, й соромитеся підійти до дівчини, а що вже очима, то ловка промовляєте! Прийдете чи погордує те? Що тут від вашого хутора: доброму молодцеві тричі палицею кинути! . Ром а н. Я радніший хоч і щовечораl

233

Мо т р я. Вже й щовечора! Чуєш, Хведоню? Мало чого вам не забаГНУ.10СЯ б! Правда, Хведоню? Х в ед о ска. Почнн дратувати! .. Ром а н. Кажуть, що ваші парубки задьори? Х в е дос к а. А вам що до них?

Мо т р я. А що, вже й заступниця у вас знайшлася? Х в ед о ска (заСОРОhLUлася). Отакої вигадай! Мо т р я. Постановите кварт зо дві горілки - правда, що в нас і такі вже є, котрі лимонаду п'ють! - то наші кавалери зразу приймуть вас у свою юрбу! Ром а н. Коли б тільки й клопоту, то й піввідра можна. Мо т р Я (дражне). Чисто! «І піввідра»! .. Всіх купимо й продамо?

Ром Мо т Ром Мо т Ром

а р а р а

н. я. н. я. н.

Не в тім сила ... Еге ж, що кобила сива? Одначе у вас дівчата гострі на язик! А що на серце, то ще гостріші! Я ж увечері прийду. (Уклонившись, пішов у

крамницю).

Мо т р я. Милості просимо, доки цих не зносимо! Х в ед о ска. гнівається!

Ну й яка-бо ти! Цить-бо! .. Він ще й роз

Мо т р я. А хіба в нього серце з перцем? Ну, Хведоню, що?

Х в е дос к а. Що таке? Мо т р я. От і зустрілися, іпохристосувалися! .. Х в ед о ска. Хіба не можна? М о т р я. Надивилися вволю одно другому в вічі? Ще хтось дивився та аж зеленів! .. Х в ед о ска. Хто?

Мо т р я.

Опісля довідаєшся! Він усміхнувся, ти зітхну

ла; потім він зітхнув, ти усміхнулася,- навіщо та й роз мова? А перснів багато зняв? Х в ед о ска. І не думав! Мо т р я. Ану, покажи пальці! Я всі твої персні знаю. Ну вже ж і парубок: кваша якась, а не парубок! Хоч би одного перстеника зняв! .. Х в ед о ска. Так би я йому й дала, якраз! .. Мо т р я. А де ж його писанка? Чи й писанки не дав?

Х в ед о ска (показує писанку). Осьдечки-о! Мо т р я. Та й гарнісінька! Що то як багач! Х в е дос к а. І навіщо він її дав, дуже потрібна! Від дам її кому-небудь ... Мо т р я. Віддай мені!

234

ХвеДОСК.а

(хова).

Навіщо ти його кликала на

ву-

лицю?

Мо т р я. Ой Хведоню, Хведоню! .. Ану, глянь мені в вічі! Х в е ДОС К а. Не хочу! М о т р я. Думаєш від мене виховатись? Х в ед о ска. Сестричко, голубко! Не кажи нікому, ні кому! .. Пішли.

в А

Роман

13 Самрось.

Сам рос ь (під чаркою). Приїздіть же сьогодні до нас, кумцю-душкоl (до Романа). От бачиш, який я справний? Хоч і додому тепер ... Вмент вродився, як на папері списа нийl Поганяй! .. Ром а н. Залив очі, тільки блимаєш? Сам рос ь. Знаєш, як кум-лавошник каже: «Нікогда і вовік да не забуде чоловік ... » Ром а н. Чого? Сам рос ь. «Да не забуде! .. » Так воно й далі, як по складам, так і по верхам! .. Аз, буки, вєді, глаголь, добро. єсть ... А ти розумний? От ти і розжуй, куди воно націля. Чай-чай,

примічай,

куди

чайки

летять?

Гляди

тут,

там! .. Он куди воно влуча! ..

Ром а н. Мели в гурт, завтра розберемо. Мудрій! Сам рос ь. Один дурень укине каменя, а десять ро зумних не витягнуть,- от тобі й замок! А ти одімкни! . Ром а н. От насмоктався! Сам рос ь. Хто? Я не п'яний, ні! Я не п'ян, ну тільки грубіян! Ром а н. Воїн! Сам рос ь. Авжеж! Роздайсь, море, тріска пливе! .. Ром а н. Замість того щоб дома розговітись, у СВQЇЙ сім'ї ... Сам рос Ь. ОВ, ти розумний! Такий розумний, аж дур ний! Дома нема мені простору! .. Кум-лавошник зробе мене помещиком, бо вже мені міщанське коліно надоїло! ..

А вгадай: на чім кум горілку настоює? Не вгадаєш! Ну і см ашна Ж! ..- Там така смашна, що й мертвий зачмокав би губами! .. Випив натщесерце ... Ром а н. А як батько благали: «Не пий, Самросе, хоч до обід».

235

Сам рос ь. А що мені батько? Вони мене коли-небудь били? Ні! Які ж вони мені батько? У мене є мамаша. Ма маша мене били качалкою, ну я Їм і скорюся,- о! «Ні когда і вовік да не забуде чоловік! .. » Я мамашин, а ти батьків,- от ми й поділилися! Мене треба було бити, он як бити! ... Мене не били, сили з мене не витовкли, вона й муцується в мені! .. Тобі он куди шлях, а мені он куди путь-дорога стовповая! .. Ром а н. Де ж це Зінька? Сам рос ь. І буду бунтувать! А що ти мені вдієш? Ром а н. А те, що й щоразу. Візьму на оберемок та й укину у хургона.

Сам рос ь. Не дамся! Я запорожець! Бова Короле вич! Дмухну на тебе - і ти впадеш! .. Кум-лавошник, як тільки дмухну на нього, так зразу і беркицне, аж ноги задере! Ром а Н. Дурять тебе та гроші з кишень вигрібають. Сам рос ь. Мене? Ов! Ні!.. Ми з кумом-лавошником візьмем землю в оренду, всю округу візьмем, амамаша грошей дадуть! .. Куплю мамаші xBaїTQHa, зонтика, щоб і в хаті- під зонтиком сиділи,- он як я мамашу почитую! Сьогодня «празник празников, розрішеніє Алілуя!» Я сам у святцях вичитав. Ром а н. Ну, годі, гайда їхати! Сам рос ь. Ані з місця!

вина

Ром а н (бере його за поперек). ЯК бачу, то честю не вблагаю! Сам рос ь. Не руш! .. Уб'ю! .. Пусти-бо!

єлея.

я тебе

Роман пускає його.

Але ти й здоровий, як ведмідь! Невже ж ти дужчий від мене? За-да-ча! (Зітхнув). Романе! Навіщо мене мамаша оженили?

Ром а н. А твій же розум де був? Сам рос ь. Звеліли: «Оженися!» Я й оженився. А був би вольний козак: куди скортіло, туди й полетів. На страженіє? Давай ружоl В Америку? Хоч заразІ Оже нили мене і, як у того Самсона, половину сили відняли ... От я й б'ю Зіньку, б'ю анахтему, на ній помщаюсь! .. А на

кому ж мені помститися? Коли б Зіньки не було на світі, я, може, овсім не женився б!.. Мамаша кажуть: «Вона багата,

сирота,

скільки

грошей

Я й оженився. Тепер мона мені стала! ..

236·

всякого

мов

мущества! .. »

поперек

горлянки

.Я В А.J4 Ті ж і

Сам рос ь.

З і 11 Ь К а.

ОСЬ і мадама! Десь віхри НОСИЛИ та й знов

притирили на мою голову!

З і н ь к а. Тебе як ухоплять, то навряд чи вирвешся! Сам рос ь. Га? Як? От вже в мене і руки сверблять на неї! Ром а н. Ну-ну, не дуже! Ходім. Сам рос ь. Що ти сказала? З і н ь к а. Пролетілоl Ром а н. Ходім-бо, кажу! Сам рос ь. Мовчать! Во хрунт! Роман тягне його за коміра.

Ти мене честю просиш? Ром а н (тягне). Та честю ж!

Сам рос ь. Пусти, я сам піду. (До Зіньки). Розумієш ти, вівця необразована, мене честю просять, я й піду. (Пішов). З і н ь ка (nереnиfl,Я Романа). ТО це ти й навсправжки задумав мене залишити? Ром а н. ЯК то залишити? В тебе, бачу, й сорому не ма? Зінько! Не силкуйся мене зіпхнути у ту борозну, в котру я несамохіть ступив! .. Вдруге вже я не піду на гріх!

і н ь к а.

Ось яка несподіванка з'явилася?!

Ром а н. Чому несподіванка? Та невже ж за один нео бачний ступінь я мушу змарнувати свій вік? Я проклену той час-годину, коли, забувши сором і гріх ... З і н ь к а. Чи не пізно буде каятися? Ром а н. Не пізно, ніколи не пізно! З і н ь к а. То ти ось який? Ром а н. Я стільки ж винен, скільки й ти! З і н ь к а. Женися, женися! .. Благословляю тебе обома руками! ЯВА Ті ж і

Сам рос Ь.

Сам рос ь. Що ж ви, господа дворяне, пожалуйте! .. Я вже й коней запріг, нашилники втягнув ... Хургон з ка ретним ходом готов!.. Папаша на хургоні сидять і так ловко виспівують: «Святися, святися І .. » З і НЬ к а (до Романа). Романе! (Хаnа його за руку).

237

Ром а н (вирuва руку). А, відчепися! З ін ь ка. Романочку, пропаду! Відпихаєш? Ром а н. Зінько! Благаю тебе, відсахнися від мене! ( Пішов). З ін ь к а (ла,нае руки). Оце ж і всеї розмови, оце ж і всеї порадн! .. Сам рос ь. Чуєш ти, губернанка, мадиска, гайда Їха ти! Просити тебе?

З і н ь к а.

Бери, катюго, мерщій

за коси та й волочи,

як паплюгу!

Сам рос ь.

бодай

ти

не діждала,

щоб

об

тебе

паскудив руки на перший день великодня.

З і нь к а. Харцизе, скажена собако! Сам рос Ь. ЧИ не анахтемська манухвиктура! Отже не випразникую! ..

З і н ь к а.

Удар, удар! Отут ще не бив, отут ще є живе

місце! .. Ненавиджу тебе! .. Розірви ж мене! ..

я ВА Ті ж і

Ром ан.

Ром а н. Вже колотнеча? Сам рос ь. Та нехай мене свята паска поб'є, коли я Ї1 хоч мізинцем черкнув! Ром а н (до Зіньки). Ідемо, сестро, додому. З ін ь к а. Грі,х, сором? Ач який святий та божий, без драбинки лізе на небо! (Пішла). Сам рос ь. Ну як таку гадину не бити? А ти щоразу обставав за неї. Ром а н. Та годі вже! Мало чого не трапляється?

Сам рос ь.

Ну, щастя ЇЇ, щО сьогодня великдень! Завіса

ДІЯ ДРУГА Простора міщанська кімната. Стіл, ПОКРИТИЙ гарною скатеркою, дзиг лики, картини: «страшный СУД», «Хождение души по мыарствам>>,' «Кот Катафеич», «Била жонка мужика» і т. п. Дзеркало, шахва, скрині, постіль з подушкаМIІ під стелю; одежа і всяке збіжжя.

я ВА

Ром а н (ввійшовши з середущих дверей, підходе до бокових дверей, відкіля чутно гуртовий спів: «Калина малина, а разовий цвет» ... ) І коли ця гульня скінчиться?

238

Одні гості в хату, другі з хати, треті на поріг

ВіСіМ день

мов в трахтирі! (Сів край столу). Радився з батьком про свій замір. ЯК тепло, як сердечно вони міркують: «Не шу кай,- кажуть,- сину, розкошів, а шукай доброго серця; бо розкоші від людей, а серце від бога!» Яка щира у батька душа, яка світла! Шкода, що пригнічена вона під материну волю!.. Дивне щось коїться з нашою сім'єю; може, воно й здавна так було, тільки що змалку, певно, я цього не спостерігав? Мати все загарбала до своїх рук і всім керує в хазяйстві; а батько, мов той підбитий птах, на все відмовчується або ж тіка з очей ... «Одійди,- каже, от зла! .. » Ціле літо у пасіці живе, а зиму у попа палама рює ... Самрось бовтається, мов те колесо без загвіздка ... Вісім год не був я дома, прийшов і здивувався! .. Щодень гармидер, сварка, лайка, гвалт-розгардіяш! .. Зайвий я тут, чужий, зовсім чужий! .. Треба ж, як на те, щоб ще й лихо скоїлося! ЯК воно скоїлося - не збагну! Пам'ятаю, що бу ла беседа перед великим постом, якраз на пущення. Ска зать би, що я п'яний був, так ні ж! .. Чи така вже невга манна, дика натура чоловіча, що не властен він боротися з жагою, котра раптом, мов полом'ям, обхопе його і дове де до гріха! .. Самрось ударив Зіньку, я обстав за неї, нас розборонили ... Зінька вибігла з хати, мене ніби що кольну ло в серце. Думаю: біда буде! Побіг прожогом за нею, догнав вже аж біля річки, над ополонкою ... Почав її бла гати не губити своєї душі, почав заспокоювати ... Тут і вчи нилося лихо! ..

я в А

З ін ь к а

(виходячи

бокових дверей).

Він

тут?

Не

можу його бачити! .. (Хоче вернутися). Ром а н. Зінько! Ти всі празники обминаєш мене, об мовчуєш! .. З і н ь к а. Перш ти обминав мене та обмовчував, а тепер моя черга! Ніби б це тобі не однаково? Ром а н. Хотів би я побалакати з тобою по серцю. З ін ь к а. Еге ж ... ЯК з сестрою? Ром а н. Не ремствуй, З_нько! 3 і н ь к а. Не ремствую, ані крихотки, ані капелиночки,- байдуже! Дійшло вже до байдужого! .. Ром а н. Нам слід побалакати без пересердя! 3 і нь ка. Та так же ж! .. Ром а н. Побалакаймо щиро?

239

Зін ь к а. Минулося! Ром ан. Я, яким був, таким і зостався. З і н ь к а. Ти не таким здавався! .. Ром а н. Про це ж ми й мусимо спокійно, без супереч ки, без уразів поміркувати. Здійми, ти з мене той гріх, котрий, мов невсипучий ворог, з потання, підповз до нас і став меж нами з ножем; скажи ж, що й ти винна. Відсах немо ж його від себе, щоб не зосталося ані іскорки, котра згодом розжеврілася б ... Забудемо його ... З і н ь к а. Чого ти так турбуєшся? Кажу ж тобі, бай~ дуже?! Чи, може, я не втраплю за твоєю думкою? Замо рочено мене, задурено! Одне бачу, що пропаща я навік! .. Ром а н. А, боже мій! .. З і н ь ка. Навіщо ти щоразу обставав за мене, навіщо впутувався про меж нас?. Чоловік і жона - одна сатана! .. Нехай би Самрось убив мене!.. Скільки разів хотіла я стратити себе, наважалася шугнути в ополонку, під лід, к чортам на виринки! .. Щаслива б була! .. Ти зупиняв мене, благав,- навіщо? Ром а н. А навіщо, навіщо? Легко хіба було дивитися на твоє горювання? З і н ь к а. За те ж тепер мене зовсім заспокоїв! .. ЯК же мені тепер легко, як .1юбо! .. (Кланяється). Спасибі ж тобі, братику, за твою прихильність, за твою оборону і щи рість! .. Серця не чую від твоєї щирості! .. Учора кинулася на мене ряба корова і мало-мало не розпанахала MeH~ та де не взявся Сірко та й загавкав на неї і одігнав ... Чи не побігти мені оце й до Сірка та заразом і йому вкло нитися? Ром а н. А навіщо я сюди прийшов? Меж чужими тре ба було довіку зоставатися. Захотілося дихнути повітрям рідних нив, глянути на рідну оселю, спочити під рідною стріхою! .. З і н ь к а. Бодай же тебе, братику, побила лиха година та нещаслива! Ром а н. БодайІ .. Коли я так тяжко винен, коли моїй провині нема покути, бодай грім убив мене, в землю вві гнав! .. З і нь к а. Не накликай - не вб'є і не вгоне! .. Тобі жити та бога хвалити, а мені животіти! .. Гріх? Сором? Ром а н. Коли б я кохав тебе, тоді не побоявся б і грі ха! Ти знаєщ що я здавна, скоро прийшов сюди, покохав другу, і про це я тобі не раз казав ... Ось де той гріх і сором! .. Бог мене судив би, а була б ти не Самросевою, а

моєю! Не це зупиня мене, ти сама бачиш!

240

Зін ь к а. Що ж вона - краща за мене? Ром а н. Про те серцеві відати, а більш нікому! Ми з тобою обоє винні, бо ми люде; а судитиме нас бог! Скажи, що ти не грішна?

З і н ь к а

(покачала головою).

Бог з тобою!

Коли не

до мислі ТQбі, що ж? .. Не виную тебе, ні! .. Сама винна! .. Сама винна! .. (Чуло). Не жаль мені на галоньку та воріноньку, ЯК жаль мені та на свою голівоньку! .. О, . коли б у цю хвилю хто розчавив оцю скажену голі воньку! .. Ром а н. Сестро, голубко, заспокойся! З ін ь к а. Мовчи! Не балакай зо мною улесливо, ті речі печуть мене, ятрять! .. Я сама, сама розмаю своє ли хо! .. А не зможу - загину! Все минеться, все зашеретує ться, як річка від морозу ...

ЯВА ті ж і

3 анн а.

Ган н а (з дитиною на руці, ввіходить з середущих дверей). Христос воскрес! З празником та з проводами! .. Ром а н. Воістину! Либонь, подруга Зіньчина? Ган н а. Була колись нею ... З і н ь к а. І завжди ... Ром а н. Просимо сідати. Спасибі, що завітали ... Я не буду заважати вашій розмові ... Ган н а. Наша розмова, як полова: не чіпай дмухни - летить! ..

лежить;

Роман пішов.

Забігла до тебе не на довгий час, доки там чоловік напоє

худобу ... Ідемо оце у ярмарок, думка, щоб на ніч і додому, бо двоє вилупків дома зосталося, а оцього (усміхаючись, показує на дитину) взяли З· собою. Хотіли завтра їхати, так завтра ж понеділок, важкий день.

Зі н ь к а. Еге ж ... Ган н а (дивиться на неї). Плакала, чи що? Ніби дуже стурбована! .. Може, я, як той татарин, не в час? З ін ь к а. Як? .. Не вигадуй, я рада ... Може, поснідаєш? Ган н а. Спасибі! Дома поснідали. (Сіла). Ведемо оце дещо з худібки у ярмарок; думка кой-що продати або за

міняти. Ідемо повз ваш хутір ...

241

Зін ь к а. Бодай він згорів. Щоб пожежею поняло, щоб вихором змело! .. Ган н а. Дійшло до серця? Я й кажу своєму похнюпі: «Чи не забігти мені до Зіньки та одвідати? Колись,- ка жу,- товаришували, як ще я служила у наймах у її опі куна; і на вечорниці вкупі ходили ... » З і нь к а. Недовго ходили! Га н н а. Чи тобі було хоч шістнадцять год, як заміж ішла? З і н ь к а. Не знаю! .. Ган н а. Мабуть, не було? Я вже була дівкою дохожа лою, а ти зовсім була дитиною... Рано зав'язали світ. Достоменно як у тій пісні каже: Гиля, гиля, сірі гуси, Та на тихий Дунай, Зав'язала головоньку, Тепер сиди та думай! ..

Сім год прожити У пеклі

не поле перейти. За такий час

гиржа залізо з'їсть! .. З і н ь к а. Кажуть: як сім год людина не говіє, то ста не чортякою; а я сім год меж чортами живу? Ган н а. Але ж і змарніла ти! З і н ь к а. Чи в'яне квітка під росою на сонці? Чи змар ніла б, коли б не горе? Ган н а. Сушить воно, в'ялить! .. з другої хати чутно спів і скрипку.

Весело у вас! Гостей налізло, мов до причастя: повозок та хургонів повне подвір'я ... Мабуть, все значні люде? З і нь к а. Є усякі ... Цур Їм! Ган н а. ЯК же твої празники минули? З і н ь к а. Слізьми розговілася, слізьми й заговіюся. Ган н а. Знаю, знаю по собі! З і н ь к а. Не знаєш, Галю, не знаєш! Не те, що ти ду маєш, зовсім не те! .. Що чоловік поневіряється, що свекру ха гризе, хіба то велике горе? Таке горе, як лиху славу, рукавцем розмаю! .. Ган н а. Та... Накликай талану, а безталання й само тебе здиба! Що ж трапилося, розкажи?

З і нь к а. Невже ж ти, різнь пішли наші думки ... Ган н а. Про кого ж це З ін ь к а. Зараз ти його

Галю, не береш навздогад? На Не ви ню його, а все ж боляче! ти? бачила.

242

Ган н а. Зіню! .. (Дивиться їй у вічі). Невже ти поко хала Романа? З і н ь ка. Ц-с! Не нагадуй - боляче! .. Ган н а. Так ... Так я й вповала! Та й як же ж інакше? Жила ти тут, мов у домовині, сім год просвітлої години не бачила; а з'явився Роман і, мов зірочка, освітив темну яму ... Скільки не плющ очей, а все кортітиме тебе спогля нути на зірочку ясну! .. І він тебе коха? З ін ь к а. Коли б же то, чи призналася б? Він жалував мене! .. Жалував, а я, дурна-нерозсудлива, марила ... Тепер він задумав женитися! Ган н а. На кому? З і н ь к а. У вашій слободі вона ... Ган н а. Чи не на чабанівні? Стривай-бо! Чула я, чула, що Роман унадився в нашу слободу. То це він он куди? Що ж, поможи йому боже! Сім'я путяща, та ще й куми мої! З і н ь к а. Скажи по правді: краща вона від мене? анн а. Хведоска? Це таке діло: кому хто припаде до серця! .. Нехай жениться, довго хіба до гріха? З і н ь к а. До якого гріха? Стривай! Чи я стерялася, чи всі люде навкруги мене ошаліли? Гріх? Скажи ще: сором? Ган н а. А то ж як? З і н ь к а. По своїй волі пішла я за Самрося? Хіба по добрій охоті зв'язала з ним свою руку? Везли мене до шлюбу, мов на заріз: сторгували й продали, ніби поле чи деревину! .. Дитиною я була, сама ж кажеш! Чий же це гріх? Вік молодий занехаяли, знівечили життя! .. Чий же це сором? Чи пишалася я хоч годочок своєю красою? Чи глянула я на світочок? Чий це гріх? Мій! Всі безгрішні, одна я нескаянна грішниця! .. Божою волею чи людською силою світ мені зав'язано? Взяли дитя недоросле, дівча нерозумне і стратили! .. Чий же це сором? Мій, мій! .. 51 по чула в собі серце... Посадови курча в тісну клітку, воно зросте і або загине, або ж розлама клітку! .. Не присяга лася я під вінцем, мовчала! .. До вінця і від вінця везли мене одеревенілу! ..

анн а

(не зна, ЩО й казати). 51к вже там не скоїло

ся, а закону не переламлеш

...

Зі н ь ка. Закону? 51кого закону?. Це, Галю, не закон! .. Не вмію розказати тобі, а як сама з собою балакаю, тоді розумію себе і бачу, що все в мені говоре, що нема ніяко го закону в моїм шлюбі з Самросем, нема! .. В'яжуть зло дія - він зна, за віщо його в'яжуть! Забивають в заліза душогуба - він зна, за віщо. Вола б'ють - і віл навіть

243

зна, за віщо його б'ють! .. Мене ж б'ють, за коси волочуть, налигачем крутять - і я не знаю, за віщо. Це закон? Ган н а. Так вже коїться у світі ... Один бог відає! .. З і н ь к а. Не відає, ні! .. Ган на. Не кажи так, Зіню,- гріх! З і н ь к а. Знов гріх? Ган н а. Розпустила ти своє серце, навіть і про бога за була! З і нь к а. Ні, Галю, бог про нас забув! Ган н а. Зіню, тебе страшно й слухати! Хто з жінок не бідкається? Хіба й я не пила гіркої? Випила, випила до

денця! .. Терпіла, а як вже доходило до нестерпучого

впа

ду навколішки перед образами, голосю-голосю, аж усе в мені голосе! Виголосюся, що вже й гласу не стане, тільки

рипить у грудях, мені й полегша. З і н ь к а. Нема чим голосити! Запеклося, зашкарубло! .. Ган н а. Ось послухай мене, Зіню, голубко! Я б радила тобі ось як. Ми збираємося з свекрухою перед зеленими святами у Київ на прощу ... З і н ь к а (хутко). Піду і я з вами, піду! Ган н а. Там помолишся та відговієшся! Збоку чутно голос Самрося: «Гей, де тн, моя

не чужая?»

Вже гука? А ще скажу й так: жиру€ш ти! Це все з ба глаїв! .. Попогнула б спину на спеці та вмилася б кри вавим потом - не зажирувала б! Розпустила ти своє се рце! Та нема краще, як задавити його, притоптати ... Цур йому!

З і н ь ка.

Піду, піду у Київ на прощу! .. Помолюся, то

й бог мені допоможе. Коли б тільки скоріш іти!

Ган н а. Раніш зелених свят невправка! Сам рось кричить: «Гей, жінко, перед мої очі!»

Забарилася я в тебе. Прощай. Оце, чи я не здуріла? І за була, що тепер «прощай» казати гріх! З ін ь к а. Годі, годі про гріхи! .. Ган н а. Аж до вознесенія тільки

можна

казати

«Христос воскрес!» та «воістину!». (Б'є злегенька дитину по руці). А куди ти руку засову€ш, куди? Ач, все б йому до пазухи.

З і н ьк а ти

(зітхнула). Щаслива ти, Галю, що в тебе ді.

€! Ган н а

(згорда). Щоб ти знала, що оці вилупки

най

кращі порадники; вони найскорш доводять нас до розуму.

Ну, ходімо до татка? Ах, ти, замазура! ..

244

Зін ь к а. Щаслива! .. Може, Галю,

хто

раніш

іде на

прощу, розвідай! .я навідаюся до тебе. Сьогодня, кажеш, вернетесь з ярмарку? .я сьогодня навідаюся ... Пішли.

ЯВА

Пи с а р (виходе з бокових дверей з скрипкою в руці). Іх тут нема! 3еніда АндреЄ8на, куди ж ви сокрились од общого вниманія! Ух! Одначе від такого нахального часту вання можна і переселеніє совершить « праотцам: чарка за рюмкою, нема тобі передишки ані боже мой! (Підсnі вує). Калина-малина, А розовий цвєт, Била в меня ціпа-мама, А теперя нєт.

Ах-ха-ха! Сколько не адресую взгляди до 3еніди Андреєв ни - не клюЙоть. Што ти тут сообразиш: не клюЙоть! ..

ЯВА

Нас т я

(виходе з тих же дверей,

n'яненька).

Знов її

шукаєш?

П и с а р. Ково? Нас т я. Знаємо вас!.. Чого ж ти втік від кумпанії? Пи с а р (nід.моргує). А тоску, не видя предмета, понімаєш? Дура разві которая, ну, та не поЙмьоть! .. (Обні .ма її). Чорноє пл атьє, Бєлая кайма, Била в меня ціпа-мама, А тепер нема. Ну, во-втор их, єтот водочний вопрос так хоч кого озадачить! .. (Знов співа). Чорноє пл атьє, Белой воротник, Любил меня ціпа-мама, А тепер одвик! ..

Ах, мадама, мадама! Почему ви не вдовушка?

Нас т я. Годі вже мене дурити. Пи с а р. Дурю, я дурю? Так дай,

моя

плутовка, ята

ган алі бо алівульвер, і я сисчас разстрельну грудь вєрную мою!

Нас тя. Вірю, душко! Не впадай ти за 3інькою, бо З світа мене зживеш! .. Так сумувала· за тобою, душко мой, так сумувала, ЩО й їжа на думку не йшла. Спасибі, по падя навчила кислий совус робити, тільки кисленьким і годуюся.

П и с а р. Да, кислоє и на похмельє хорошо! Платочок, которий ти презентовала, до серця пригортаю і горючими, і кипучими обливаю! .. Беру скрипицю в руки, і тальки вона сладкозвучним мелодійом нагадує звуки твої.

Нас т я. Оця Ж скрипочка і світ мені замакітрила! .. Ко лись з серця розіб'ю ііі.. ЯК проведеш, душко мой, сми чечком по струнах, то ніби серце мені надвоє перетнеш! .. П и с а р. Как ти чувствітельно разсуждаєш! я задушу тебя в моїх проклятьях, Я проклену тебя в моїх об'ятьях! ..

І вот мой статістіческой план: когда не будеш ти моєю, я кинусь в волни кипучого моря, як сумашедчоЙl .. Алібо вчиню преступленіє ... І тогда (співа) 3вонкая походка, Сєрєнькой картуз, Бритая головка, Бубновенькой тузІ ..

(Обніма її і цілує).

ЯВА Ті ж і

Нас т я

і н ь к З.

(побачила Зіньку). Гетьте-бо! І все б Їм цілу

ватися, от ще поцілуйко! А що, доброго ляпаса піймали по губах? Ото вдруге не лізьте, бо я того ненавиджу! .. Ще як

хто побаче, подумає ... Ти тут, 3іню? Де це ти була, моя дитино? 3 і нь к а. Там, де вже нема, моя матусю! Нас т я. Ти Ж це як вже мені відповідаєш? 3 і н ь к а. Так же, як ви питаєте!

246

Нас т я (до писаря). Бачите?. Я ж кажу, що можуть подумати невідь-що! От перша 3інька ... П и с а р. 3еніда Андреєвна можуть обсудить по нашим літам ... Сравніть, і то довольно заглаза, што ви как ма маша, а я как синок?

Нас т я (убік). ОЙ хитрий! (до нього). То я вже вас не буду звати Мануйлом Соловеїчом, а синочком. (Сміє ться). Тільки цілуватися ненавиджу.

Пи с а р. 3еніда Андреєвна, будьте настолько добри, настолько я вас прошу, об'ясните: отчего ви не в общей ка валькаде?

і н ь к а. Обійдетесь і без нас!

Нас т я. Ії діло клопотати та порядкувати. Еге, доню, ти клопочи, порядкуй, душко моя, а я в кунпанії посиджу ... 3 і н ь к а. Пожиркуєте?

Нас т я. як? (Убік). Вона ревнуєl Недаром я постерег ла. (до писаря). Ходімо до гурту. Пи с а р (гра на скрипці і співа). І гулять будем, І пить будем, А смерть прийдеть Помирать будем! ..

Пішли.

З і н ь к а (сама). Ач, стара, вже й зуби погнили, а ЇЙ зальоти на думці: заманулося на старість у гречку скака ти! Всі праведні, всі безгрішні! .. Ох, коли б швидш У Київ! ..

ЯВА Сам рос Ь,

пи с а р,

Нас т Я

і н ь к а.

Сам рос ь. Щоб моя жінка не потанцювала, як я того захочу! «Нікогда і вовік ... » Буде танцювати й дріботітиІ .. Кума-лавошниця нотної виводе. (Співа). А на мене мій муж ворчить, Що У мене хвартух стирчить! .. А моя жінка і через ноту виведе! П и с а р. Самросей Сафронович! Позвольте вашу ручку. Ну і уважаю ж я вас, господи! ..

247

Сам рос f, (кричить). Во хрунт! Пи с а р (випинається). Рад стараться! Сам рос ь. Рівняйся, націляйся! .. Мамаша! Оце досто метний чоловік. Я вже з ним побратався! Зінько, марш танцювати! Нас т я. Чуєщ Зіню, що муж приказує? З і н ь к а. Не оглухла!

Нас тя.

Потанцюй

«ножнички»

або

«жидівочку»!

Я!\

я колись танцювала «жидівочку», господи, гарно!

Пи с а р (до Самрося). Братєц! У вашої супруги голос херувими і серафими! .. Зеніда Андреєвна, краще воспойте што-лібо?

Сам рос ь. Зінько! Поцілуй мого побратима. П и с а р. Позвольте по-родственному?3 і н ь к а (з криком). Не підступай! Коли б ти знав, який ти мерзенний, гидкий! ..

Сам рос ь (кричить). Цілуй. З і н ь к а (твердо). Ходім! Там при всіх поцілую! .. Нао динці, у закутку, не так смачно! .. Правда, матусю? Пішли.

ЯВА

Ром а н

(ввійшовши, довго ходе замислившись). Так,

так!.. Я мушу розказати Хведоні все, все... Нехай вона своєю чистою душею зважить і зміркує! .. Вона непорочна, як дитя. «Устами дитяти глаголить сам бог!» І КОЛИ вона скаже, що я винен перед Зінькою, тоді ... А все ж таки не хочу ані зерна таїти, розкажу!

ЯВА

з ін ь к а (вибігла з бокових дверей розчіпчана). просторо! Тут не перешкодять тобі вбити мене! ..

Сам рос ь

Тут

(з пляшкою в руці, його держать). По мор

ді дати моєму побратимові, моєму наЙлюбезному! .. Ром а н (схопив його за груди). Скажений, тайсяl Сам рос ь. Пусти, уб'ю! З і н ь ка. Пусти його, Романе! Благаю тебе,

248

опам'я

пусти! ..

ЯВА

Ті ж,

n и с а р,

ста р шин а,

Нас т Я

в сі

ост і.

Пи с а р (до Самрося). Братєц, образумrесь! Я нікото рої обіди! .. Сестриця! .. З і н ь к а. Підійди ближче! ПідіЙди! .. Я тобі баньки ви деру і пащеку. роздеру! Ста р шин а. Такого коліна люде, а нікотороі образо ваностіІ

Ром ан . (о(}нявшu пляшку уСамрося, nха його). Геть, п'яне барило! Сам рос ь. Не хочеться тільки заходжуватись ..• Ром а н. Не хвались! Нас т я. Ой Зіню, душко моя, як же таки так? З і н ь к а. Мовчіть, мамо! До серця доходе, все виявлю, все! .. Привселюдно виявлю! .. Нас т я. Господь з тобою, моя дитино! П и с а р. Ну, мир! З чорт зна чого неприятності! Роман Софронович, подайте друг другу руки - і амінь! Ром а н. Ви що тут за мировий? П и с а р. Я по-родственному! Ром а н. Під три чорти! Нас тя. Ну-ну, ти, болване! Це мій гость! Ром а н. То й цілуйтеся з ним.

Нас т я (3 ляком). Що? Сам рос ь. Сказав би я тобі слово! .. РОМ а н. Відкашляйся, коли в горлі застрягло! Сам рос ь. Аз-буки-буряки, печеная редька! .. Тьху на твою вченість! (Пішов). Ста р шин а. Ходім, ходім! .. Люде образовані, а таку необразованість заводите, нікоторої прибавки! .. Краще по танцюємо кандреля.

П и с а р. Отлічно! Акціос! .. Братєц будуть ваш візовоЙ ..• Амбажуйте мою мамашу. Пішли.

Ром а н. Коли вже я злишуся цього гармидеру? З і н ь к а. Знов оборонив? А я не дякую, бачиш, яка я незвичайна?

Ром а н.

Покинула б ти Самрося абощо; чи куди-не

будь втекла б від нього ... З і н ь к а. Втечу від людей, тільки

Ром а н. Яка ти, сестро, безталанна!

249

від себе не втечу.

ін ь к а. Мовчи! Боляче! .. Іди геть з очей! .. Роман, похилившись, пішов.

Ох, і жалю ж м1И, жалю, тяжкий не розмаю! .. (Залама ла руки). Ох, як тяжко, важко! .. Завіса

ДІЯ ТРЕТЯ Село. Посередині кону хата Степана Реви, котра виходить причілком до авансцени. Далі город, тік, садок і т. п.

Я ВА

Ст е пан (сидить на призьбі). Що то, подумаєш, весна: сонце світе ясно та ласкаво і наскрізь пронизує тебе теп лом; жайворонки щебечуть ... Вже, либонь, скоро й соло вейко затьохка?. В полі хлібець людський зеленіє, а на панському почав рунитись: інша справа й спроможність, то й хліб кращий. ЯК вдивишся, що як та царина зеленіє, то ніби чуєш, що й кістки в тобі починають лускотіти, не наче почувають, що ось-ось прийде їм невгавна робота ... Весна-красна! (Глянув вгору). Сонечко на полудень звер нуло і, мов те дівча молоде, усміхається; і сам, дивлячись на нього, несамохіть усміхнешся.

ЯВА х ари тон

Юхи м

2 виходять 3 своєї хати.

х ари тон. Я тобі дам нову кухвайку! Це прямо роз бой, калавур! .. Хоч з села втікай, збирай збіжжя та й їдь на Амур! .. Юхи м. Що ж, тепер тільки й погуляти: уосени візьму жеребка, тоді я царський, а не ваш, тоді мені вашого ні чого не треба. Х ари тон. Де ж я тобі візьму грошей, де? Юхи м. Мало де? Позичте! Х ари тон. Напозичався вже й так по саму зав'язкуl Юхи м. Тепера про меж парубків ходять двірські кава-

258

лери: лакей, кучер, пов ар, машинистий,- співають город ських місень. Може б, і я якої навчився? ЯК же ж я, ха зяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? Давайте вашого дзнгзета або руб серебра на ситцьову ру башку!

Х ари тон. Це ти мені хочеш засліпити очі? Мабуть, кортить тебе у «заборон ку»? Програв на перший день праз ників два злоти? Юхи м. Програв, якраз! .. А ви не грали?

Х ари тон. Так я ж виграв! Аж тринадцять копійок виграв ... Бо я всі карти наскрізь бачу, знаю, коли можна замирити... Чорт не видав, завели моду у «заборонку» грати! ..

Юхи м. ЯК З таким батьком, то краще на гілляку! Харитон аж одскочив.

Ст е пан. Що, сусіде, легко слухати від сина таку про мову? Юхи м (убік). Ну й чого та бормота раз по раз чіпляє ться?

Х ари тон (до Юхи,~ta). Та я тебе! .. (Присікується до нього). Ст е пан. Та візьми його за чубаl Юхи м. Овва!

Х ари тон

(скида жакета і віддає Юхимові). На, по

давися ним! Юхим хутко зодягся й пішов.

Що ти вдієш з ним? С т е пан. Чув пісню, що каже:

Ой мамцю моя, А я доня твоя, Було б мене вчити-бити, ЯК маленька була!

Х ари тон. Він, сказати, тепера вже не мій, а цар ський! Ст е пан. Намацав одне слово: «Він царський!» А ми чиї? ДОІШ дома, він твій, а піде в службу, буде царський!

Повернеться з служби, знов не чий же буде, як твій. Треба дітей дома вчити, то вони і в царській службі шанувати муться! Х ари тон. ЯК його вчити? Таке розпутство завелося! .. Ст е пан. Змалку - лозиною та батогом, а тепер вже й дубина не поможе.

251

Ха р и тон.

Ну така роззява мій Юхим! Як я, дак я

всі карти наскрізь бачу! Інший хвабриться, з манеНЬКИl\l козирьом жене... А я оце думаю кинутись до мирового. Помилуйте! Знаєте, купив я своєму Юхимові хвинельову кухвайку, сказать, достометну німецьку! Аж любо було глянути на нього: панич! одним лицем панич! Ну вже й чортова роззява! .. Пішли ми у церкву на страсть! Отож як вже дочитували дев'яту чи десяту ванголю ... Ба таки десяту, бо я вже дев'ять пуп'янків наліпив на своїй свічці. Звичайно, почали люде куняти,- сказать, народ потомле ний! - дехто вже хріп, інший носом клював ... Зашкварча ли чуби і почали шмалятиною тхнути, як і повсякчас воно бува на страсть. Титар походжа по церкві та розбуркує парахвиян. Тільки що пройшов повз нас, ще до когось про мовив стиха: «Що ви, спати в церкву поприходили, сви нота! .. » Соломія Гаврикова стояла позад мого Юхима, за дрімала, псявіра, та й притулила свічку до Юхимової кух

вайки; геть спина так і зотліла! .. Хіба на це є закон, щоб руб сімдесят при копійки як у воду жбурнути? Ст е пан. На кого ж ти скаржитимешся мировому? Х ари тон. На неї! Яке вона має положеніє палити чуже добро? Дай їй путивочку, вона й хату мені спале! .. Таке розпутство! .. Ст е пан. А хто ж і заводе те розпутство; як не ми са мі? Гедзети, плюндрі, чоботи, бляшками та цвяшками об ліплені! .. Ну, чи пристала ж така одежа до чорної роботи? Х ари тон. Коли Ж дивишся, як другі, то й собі по трапляєш

...

Ст е пан. Не біжи за прудким, коли певен, що не до женеш; скільки ворону не квітчай у павине пір'я, а на решті вона таки зостанеться вороною,- чув? Х ари тон. У гедзеті якось акуратніш! В городі, на

базарі, то вже кожен тобі каже: «Поштенний!» А як напнеш сірячину. «Ти, мужик! Хамло! Мазепа! .. » С т е пан. Видко пана по халявах. Ти ж мужик і є! Х ари тон. Та ... Ну, все ж таки ... І скажіть на милость божу, що воно за знак, що дощу нема? Ст е пан. Доведуть людей гедзети та бляшки до злид нів.

Х ари тон. Тепер би, празниками, саме б йому йти! Щодня хмариться, супиться, а не йде!.. Ото відьми так починили.

Ст е пан. Чи буде дощ, чи не буде, а ти таки не вважа єш на врожай, синові купив гармонію?

Х ари тон.

Купив, за два з половиною, з дзвінком!.,

252

Ну й ловко Ж він гра «бариню»! Ви не чули? Звичайно, він вже царський! ..

Ст е пан. Розпутство, розпутство! .. Х ари тон. Та що ви все гарчите? Ну, а скажіть, як воно мусить бути? Ви ж читаєте того ... псалтиря, ЩО там воно показує? СТС пан. Там багато не про нас писане. Х ари тон. Сказать так: ми бачимо вгорі - небо, а під ногами - землю. Ну, а ЩО там вище або нижче, чи втне мо ми своєю головою?

. С т е пан. Думаєш, ЩО земля не дає нам пораду? ЯК

щиро помолишся та припадеш до неї, то й чуєш, ЩО вона таки промовля до тебе ... Тільки ми недоумки - нерозсуд ливі, незугарні зрозуміти сієї поради.

ЯВА Ті ж і

РОМ ан.

х ари тон (побачив здалеку Романа). Ото ж і Роман Жлуденко? Він, він! .. Куди це простує? (Гука). Сохроно вич, куди бог несе? Ром а н (підходе). Христос воскресl З празником! Х ари тон іСт е пан. Воістину! Х ари тон. Куди це?

Ром а н.

Кожен свого шука. До ваших парубків при

йшов, дома занудився.

Х ари тон.

Навряд чи здибаєш їх! Де-небудь по кру

чах у «заборонку» грають, бо в селі не можна: урядник велів соцькому заборонятиl Ст е пан. Присядь, парубче, та побалакай з нами. Чи, може, куди хапаєшся?

Ром а н (сіда). Прихапок, як і вхапок: лизнув - не вхопив, сьорбнув - не наївся! .. Де люде, там і розмова; а де розмова, там і розум ... (Помовчав). А ви ж про віщо тут балакали?

Ст е пан. Та ... Переливаємо з порожнього в те, ЩО без клепок. (Сміється). Пустословимо! Ром а н. Коли б з кожного слова виростало діло, то не було б слів, а саме діло.

253

ЯВА

l( и р и л о,

Пил и п,

еви р и д вулицею,

4 ще

д е я к і

люд е,

проходячи

шапкуються.

Кир и л о. Кажу вам, що нема, нема! То вже брехня! Нема ні Лондуму, ні Парижу! .. Тільки є Питербург, бо там цар живе, та Київ, бо там мощі святих! .. (Побачивши Ро мана). Вже тут той мудрій, що ще молоко не обсохло на губах! .. (Пішов). Ром а н. Дід Кирило знов розказував якийсь сон? Ст е пан. Такому старому то й не диво. Пил и п (підходе). Про нього, либонь, вже й на тім світі забуто. еви р и д. Ні, там на нього пайок іде.

Пил ип.

Началники

наші

гостей набігла до старшини

розгулялися:

ціла

юрба

з дзвінками, з талабончи

ками, з музиками! ..

Ром а н. Це вони тільки що вибралися від нас. еви р и д. На те вони й пани, щоб панувати. Ром а н. Хто ж Їх панами настановив, як не ви? Хіба старшину на те вибирають, щоб він п'янствував та знева жав мирян? ЯВА

Ті ж іДе н и с.

Ден и с (під чаркою). А що, коли б оці слова та уряд никові в вуха? С т е пан. Що це ти, неначе злодій, підійшов крадькома! А де ж твоє «з празником»?

Ден и с. Хоч і не треба! Ром а н. Може, я неправду кажу?

Ден и с. А хоч і правду? Началство, недзя! Забули, що урядник на сходці казав: коли що почуєте таке, що не слід,- остерегайтеся! Остерегайтеся, то й вам краще бу де! .. От я й остерегаюся ... Ну, що соцькому, він мене ви гнав оце з шинку,- піднесу дулю під самісенький ніс! Ст е пан. Ішов би ти своєю дорогою. Ден и с. Це твоя вулиця, твоя? Вона обчеська, а я обчеський собствелник - о! - я при своїм законі! .. Пил и п. І при своїм розумові? Ден и с. Пилипе! Ей, плюну в вічі! .. Ще й сяду отут,

посереду вулиці, на своїм обчеськім положенню ... О, прикипів!

254

(Сів).

С вир и д.

У іншого ніби й голова на плечах, а ПРИЩі-

вишся гарненько

...

Пил и п. Побачиш порожнє місце. С т е пан. Або ж пляшку замість голови. Ден и с. Сам ти пляшка! Моя пляшка, а твоя не варт

і цвяшка! .. Що ти чабан, то я тобі не вівця! .. (Дражне). «Бирю, бирю! ЦкалеЙ! .. » О! Ти мене розжуйl С вир и д. Та й ВИlIЛЮНЬ! Ден и с. Га? Я кожного з вас на пальцях знаюl Пил и п. Це вже так і на лобі у тебе написано.

Ден и с.

Єй-богу, я всіх вас на пальцях знаю! (До Ро

мана). Ти розумний, розумний? Ром а н. Ні.

Ден и с.

Ні, ти не дурак! Ну, а скажи, чи скоро нам

приріжуть землі? Ром а н. Би б урядника спитали.

Ден и с. Не скаже! Пани підкупили! .. Я знаю, я все знаю! Я кожного з вас на пальцях знаю! .. Два онорали везуть від царя гроші, та пани задержують ...

Пил и п.

Ішов

би

вже

своєю

дорогою,

то скоро

заснеш! Ден и с. Га? Дай, кажуть, викуп! .. Пилипе, а йди сюди. Пил ип. Підвести? (Підходе). Ну, вставай! (Підводе

його). Ден и с (шепоче йому на вухо). Ну, ЄЙ, віддам! .. У вів

торок піду до тебе молотити,- прямо йди В хату до мене і тягни за чуба! .. Я тобі он як відслужу! .. Щоб я до завт рього пропав! .. Пил ип. Та що вже з тобою вдієш, ходім! (До других). Треба бідолаху зарятувати ... Ден и с. Харитоне, гайда, почастую! Ну, соцькому дуJJЮ під самісенький ніс! .. Х ари тон. Та що «почастую»? Коли б у «заборонку»? .. Ден и с. А карти є? Х ари тон. Б кишені! Ден и с. Наливай! Чи то пак: здавай! Пішли.

Св и р и д. Сонечко скоро спочине, пора худобу напу вать. (Пішов). С т е пан. Це вже й Свирид щось всуне Денисові; вдвох з Пилипом так і ловлять запіяк. І піде Денис за півціни робити. А ці не дадуть, то у других дукарів позиче, ще за більшого процента.

255

Ром а н.

Так воно діється й по городах, не ті,ТJЬКИ по

селах.

С т е пан. А який робітник,- за двох рабе! І вже від рабе, ніколи не схибить. Ром а н. От коли б старшини у такі діла впутувалися, було б, може, й пуття. Кажете, Денис рабе за двох? А на решти годує злидні? Ст е пан. Та хто їх не годує? Злидня - то наша рідня. Ром а н. А від чого? Я так міркую, що робота в селі

прихапком: два-три місяці і вгору ніколи глянути; а при йде зима - сиди склавши руки. Ось від чого! Коли б, наприклад, ремества які завести на гуртові гроші. Те, що найбільш потрібно в господарстві: борона, віз, бочка, ко лесо, чоботи,- все це щоб дома робити? ..

С т е пан. Коли б же то? І дешевш воно було б, і міц ніщ та й круговий заробіток. Та хіба нашого брата прина диш до спілки? Ром а н. Чому ж ні? Треба тільки до ладу з'ясувати перед громадою, виголосувати як на долоні, яка з того усім користь.·

С т е пан.

Коли б ця думка та запала одному-другому

в голову, вона, .може, і розжеврілася б? .. Ром а н. Дві голови - два розума, п'ять голів - грома да, а громада - великий чоловік. (Помовчав). А я оце та ки йшов до вас. С т е пан. По ділу, чи Як? .. Яке ж діло? Ром а н. Закохався я ... С т е пан. Он як! Це чи не за старосту прийшов мене кликати? Шкода, не підуl Чоловік я непитущий; а на ве сіллі як староста тверезий, то й весілля сумне. Ром а н. Не вгадали ... Я покохав вашу дочку! Ст е пан. Як? Ром а н. Так, батьку! Це вже і в бога записано.

Ст е пан.

ЯК же це, коли? Еге, питаю!

Хіба довго? ..

Гм! ЯК бачу, то воно й завжди так припада, що й сусіди, мовляв, вже знають, а батько та мати наостанці... Ну, а Хведоска ж як?

Ром а н.

Коли б не знав її серця, хіба зважився б до

вас обертатись?

Ст е пан (помовчав). ЩО ж, її воля! .. уі воля, її й доля! Ні силувати її, ні відмовляти не хочу! Коли це ЇЙ від бога, то бог їй і талану залишив ... Хоче йти - поможи їй боже; не хоче

слава богу!

Ром а н. Дякую за щире слово! .. А ... де ж, батьку, Хве доска?

256

Ст е пан

(усміхається). То ти такий козарлюга? Чуже

діло, мовляв, руками розведу, а до свого то й ума не при

беру! Бодай вас з такими парубками! Не побіжу я за нею, сам її пошукай. (Шуткує). Може, подалась у байбузи? Ро ман (не зна, ЩО сказати). Та я ... я, бачте, тільки так спитав

...

Ст е пан.

Бодай тебе! .. Почервонів як калина! Який з

тебе чоловік буде?

Ром а н. Нічого, вилюднію! Це ж ви зовсім мене засо ромили ... (Уклонившись, пішов). Ст е пан (сам). Он які парубки народилися! Пита, де його дівчина? А колись, бувало, стирлуєш вівці гін за шість від села, станеш на шпилю та як свиснеш - летить Хоти на, аж земля під нею двигтить! Отаке! (Задумався). Талан це Хведосці чи омана? Коли покохала, повинна знати ко го ... Ач! Хм! Нема ж і моєї Хотини дома, пішла на гробки, а з гробків чи не зайшла до кого з кумів? Притичина!

ЯВА

Х в ед о ска

(йдучи селом). Казала Мотря, що Роман

пішов уподовж села,- куди ж то? Ст е пан (побачив її). А де ти вештаєшся? Ще тобі не обридли співи та гульня? Х в ед о ска (дивується). Отакої! Почніть гримати! Ст е пан. І мати, і дочка майнули з подвір'я, ні на ко го й хати кинути ... Мабуть, і худоба ненапоєна?

Х в е дос к а. Ба ні, напоєна! Оце свіжо я напувала. Ст е пан. Ходиш там ... Може, яке баловство! Гляди мені! Х в еда ска (убік). Лихо! Невже батько постерегли? С т е пан. Що то, легко вас, думаєш, до розуму доводи ти? Зостанься ж біля хати, а я ... Часом надійде ... Хведоска. Хто?

Ст е пан.

Хтокало! Та не стій посеред шляху, мов та

проява,- незвичайно! .. А я піду пошукаю матері. Певно, до кумів зайшла? (Пішов). Х в еда ска (сама). Так же й є, що постерегли! Нічого не розберу, що вони мені наговорили?. Стривай, нагадала! Сьогодня за обідом казали: «Коневі - стайня, волові ясла ... » Це ж вони мені наздогад?. Що ж це буде? Ой, коли б же хоч мати швидше прийшли, порадюся з ними! .. Як треба, тоді Їх якраз і нема! Де ж це вони забарили

ся?. (пішла засмучена на вгород).

М. КРОШlВницькиl!

257

ЯВА

Ром а н. Мотря сказала, що Хведоска побігла додому, як би ж мені її побачити? Наважався спершу все їй роз казати, а зустрівся з батьком її - не вмовчав і виявив

серце! .. Чи я ошалів, чи з пантелику збився? .. Може, вона в хаті, хоч би у віконце виглянула.

ЯВА

Х в е дос к а (йдучи).

Ну,

вже ці

мати,

як підуть до

кумів! (Побачила Романа). Це ти? Ром а н. 51, моя пташко! Х в ед о ска. Ой боже ж мій! Чого ж так рано, ще й не вечоріє? Ром а н. А що ж я подію? Х в е дос к а. Ой не стій же там! Постережуть сусіди, почнуть плескатиІ .. Куди ж мені тебе подіти? Хі, клопіт з тобою! .. Іди мерщій хоч під повітку! Тікають під повітку.

Ну й хто видав так рано приходити? Ром а н. Та вже як чоловік спантеличиться, то помил

ка за помилку так і чіпляються! .. (Бере її за руки). Хве доню!

Х в ед о є к а. ЯК ти сказав мені біля воріт? Ром а н. Пташко моя! Х в е дос к а. Ач, як гарно! Ром а н. Серденько моє, світе мій! .. На душі МОІИ ле жить тяжка ПРОВАна, і я мушу її виявити перед тобою ... Х в ед о ска. Яка провина? У чім ти провинив проти мене? Ром а н. Мені слід було зразу сказати тобі... вихо вувався перед тобою ... А тепер! .. Х в е дос к а (з ляком). Що таке? Не муч мене! .. Ром а н. Не бу ду тобі казати, як я тебе кохаю, серце твоє само скаже! не хочу ні леститися, ні умизгатися, щоб таким побитом зменшити свою провину ... Знай, Хве доню! .. Х в е дос к а. Чи не догадуюся я? Ти це про Зіньку ка жеш? Ром а н. Ти вже довідалася? Х в е дос ка. Знаю ... чула! Що було, те минуло! Коли

щиро мене кохаєш

не залишиш; коли ж твоя розмова зо

мною була облеслива й зрадлива

258

бог тебе покарає!

Ром а н.

Хведоню! Ти прогнала хмару з душі моєї і

освітила ііі Ти мене переродила! .. О, як мені легко тепер, як любо дивитися на божий світ! .. Х в ед о ска (глянула на вгород). Ой лишенько, мати йдуть! .. ЯК іх не треба, вони тоді й з'являються! Втікай хутчішІ .. Заховайся! .. Ром а н (цілує її). Чи є у світі щасливіша людина від мене? (Хутко пішов). Х в ед о ска (сама). Це ж мати зразу постережуть! ..

Хоч би не поцілував, лице геть зашаріло!.. ЯК спитають мати, чого я так почервоніла, що я ім скажу? Хоч би хто линув на мене водою! .. Прикинуся, ніби іх не бачу ... Спі

ватиму! .. (Злягла на тин і ледве співа). Світи, світи, місяцю, І ти, ясна зоря, Просвіти доріжку, А де мила моя. у полі доріжка, Там шовкова трава, Ой там дівка косу Та й розчісувала. Там дівчина косу Та й розчісувала, Сестрицям-подружкам

Переказувала : «Сестриці-подружки, Ви кайтесь по мені, Не доймайте віри Ви козаченькові ... :.

ЯВА

х о тин а (йде 8 города). Он якої сумної завела! Х в ед о ска. Це так, мамо... Це тільки пісня така ... Я не сумую! Х о тин а. Бо й нічого! Ти щаслива, доню! Х в ед о ска. як? А ви почім знаєте? Х от и н а. От так, почім! Х в ед о ска. Еге, хитруйте! Ач які!

Х от и н а. І чого ж би то я хитрувала з тобою?

259

х в ед о ска.

Бачу я по очах! .. Мамочко, чи ви тепер

добренькі? Х о тин а. А чого мені гніватися? Х в е дос к а. Ні, ви засмійтеся І ..

Х о тин а. Та чого це ти так лабузнишся? Х в ед о с ка. Мамочко! Сядьмо отут, на призьбil .. (Са довить її і горнеться). Ой страшно! Ненечко, ластівочко! .. 51 ж у вас люба дитина, правда? Х о тин а (гладе їй голову). Балувана ти. Х ~ ед о ска. Ні! €й-богу, ніІ І батько казали, щоб я не балувалася ... Чи я ж у вас не покірлива або не слух няна? Х о тин а. Ба ні, покірлива . . Х'в ед о ска. І слухняна, правда?

Х о тин а (сміється). Трошки з гедзем! Х в ед о ска. Тільки трошки ж? Ненечко!.. Ой... Стри вайте, я заплющу очі! (Заплющила очі). Мамочко, ви нічо го не помічаєте? Х о тин а (усміхнулася). Ба помічаю! Х в ед о ска. Невже? (За"риває долонями очі). Х о тин а. Ще з понеділка помічаю. Х в ед о ска. Та й досі мовчали? Х от и н а. Тобі, доню, вісімнадцятий год пішов, маєш свого розуму; я тебе повчала, як ти нерозумною була. ..

Коли пам'ятаєш материну науку, то тямиш, як слід себе оберегати? Х в ед о ска. 51 все пам'ятаю! Х о тин а. Приходив до тебе уночі в комірчину якийсь парубок на другий день великодня?

Х в ед о ска. Приходив, ненечко, і на третій день, і на четвертий, і на ... Х о тин а. Та бачила ж, бачила!.. Либонь, і батько постеріг? Третьої ночі прокинувся - мабуть, почув, що рипнуло щось дверима, та й каже: «А глянь, стара, в вікно, либонь, ніч зоряна?.» Х в ед о ска. Ой! Що ж оце буде?

я ВА

Ті ж, С т е пан. ЧИК а л К а і Пил и П.

Ст е пан. А йди, стара, в хату. Ось, бач, оці люди зди бали . мене посереду шляху та й присікалися! Кажуть: «У вас є крам, а ми маємо купця ... :. Либонь же ми з

260

Т0бою ніколи не крамарювали? Чи, може, вони не на 'ry стежку втрапили, чи в манівцях заплуталися?. ( Глянув .ію Хвєдоску). Х от и на. Милости просимо у гьсподу! (Пішла в хату). Ст е пан. Засвіти ж там свічку, щоб поночі лоба не розбили,~ нехай роздивляються,

Чи к а л к а

де там

нас той

крам.

(силкується балакати nо-московськи). Єхто,

дискать, і дочка ваша?

С т е пан. Здається, що це вона. Чого ж так засоро милася? Уклонись людям та звичайненько. Хведоска уклоняється.

Чик а л к а. честь

Да-да!

Дискать,

поклон

как

честь;

кагди єсть що єсть.

Ст е пан. Не здивуйте! Вона у нас хатня, промеж людьми негусто бува, все більш під матери:ним крилом, то навряд чи зугарна до ладу й відповісти. Чик а л к а. І при том і при єтом, дискать, засороми лася ... Да-да! Дискать, у них, у дівчонок, очі в землю пер вою правилою. Да-даІ С т е пан. Ну що ж, коли вже приблудилися, ідіть в хату: світло вже засвічено. Чик а л ка. Да-даІ Дискать, посидіть, покушать, умс.т венних слов ес послушать! .. Дискать, так воно завсегди у нас в Расєї! Ст е пан. То ви аж з Расєї? Чик а л к а. Дискать, коли чували, аж з-під самого Чу гуєва! Пил и п. Та ну, йдіть вже, пане хазяїне, в хату, там набалакаємося. Ідіть попереду, бо ми не знаємо, як ваші двері відчиняються. Ст е пан. Доброму чоловікові всере.lI.ИНУ, а лихому і вікно - двері, і димар - ворота! .. Пішли.

Чик а л к а

(йдучи).

Єхто вєрно! Дискать,

как хала

мидник, так йонен пролазить ...

Х в е дос к а

(сама). ЯК на вугіллі стояла! В голові так

все й заметушилося, у вухах ніби ціпами молотить!.. Від кого ж ці люде? Невже не від Романа? І-і, не доведи господи! Втечу, втечу! .. Хоч би на цей час траrmлася яка подруга-порадниця! (Пішла на вгород).

261

ЯВА

з і н ь к а (хутко виходить). шле!»

11 «Роман

вже

старостів

шепнула лавошниця. Певно, вже тут? (Заглянула

у вікно). Тут лавошник і Пилип. Де ж Роман? Чого я сюди прийшла? Щось за.ll.умала, а ніяк не розміркую ... Вхопило мене раптом, ніби вихор, і закрутило, як пір'їнуl .. Кудись несе, перекида, жбурля! .. Тут зупинило! .. Ніби всі шляхи мої отут зійшлися докупи! .. А й чи багато ж їх було, тих шляхів?. Один шляшок, та й той пилом припав! .. Ох, неначе що кліщами здавлює голову! .. (Схилилася на причілок).

Я ВА

Х от ин а (вийшла з хати і витира рукавом очі). А де ти, Хведоню? А ходім лиш в хату! Хведоню, гу! .. Куди ж це вона забігла? От капосне дівча, як засоромилося, що й з двору майнуло! .. (Шука).

ЯВА

Х! или п (виходе з хати). Піти привести Романа швидш діло буде, а то отой бовтун почав якусь дурницю плескати! (Пішов). Х в ед о ска (йде з вгорода заплакана). Я тут, ненеl Х о тин а. Чого ж ти ховаєшся? Ми тебе не силуємо, ти у своїй волі. (Плаче). Там вже як тобі господь на дум ку покладе, так і роби, так і людям відповідай. Х в ед о ска. Від кого ж ті люде? Х о тин а. Парубка звуть ... Х в ед о ска. Невже не Романом? Х о тин а. Ба Романом! Він? Х в ед о ска (засоромилася). Він ... Пішли в хату.

ЯВА

Ган н а

(виходячи з-за хати). Зінько! Я ж кажу, що

вона вже тут! Це так на хвилину вийшла з хати? гостя, спасибі! Майнула і не попрощалася. З ін ь ка. Зараз вернусь ...

262

Гарна

Ган н а. Гей, гей! Нема в тебе, як бачу, ані крихотки розуму! Так гарно міркувала: «І на прощу піду, і бачити його не хочу, і на весілля не зостануся! .. :. З і н ь к а. Ну ... Ходім! Пішли.

sl В А 15 Пил и пІР о ман.

Пил и п. Прямо дурницю править! Каже: «Це честь вам велика, що з такого коліна парубок свата вашу дочку ... » А Степан чоловік кремезний, упертий! .. Щоб, бува, не ви йшло чого. І як почав дискати: дискать та й дискать! .. Навіщо ти його покликав за старосту! Ром а н. Та зустрів його, він і нав'язався. «Я,- каже, знаю усі порядки!» Пил ип. Тямить він, чортове дискало! От я!.. Огрій його зразу таким словом, щоб він очманів! Пішли в хату.

sl в А 3

і н ьк а

з і н ь к а. Пусти мене, Чула, Галю, його голос!

16 Ган н а.

пусти,

Галочко! .. його

голос!

Ган н а (nус"а її). Дурієш ти, молодице! З ін ь к а. Гляну, уостаннє! .. (Прилипла до ві"на). Ган н а. Не варта ти того, щоб з тобою панькатися: не

таке твоє лихо

велике,

як дурне!

Жируєш,

жируєш,

голубко! Кортить-таки, щоб все село знало? Щоб потім кожне пальцем показувало на тебе? Щоб приліпили таке прізвище, ~OTPOГO й повік не збудешся? Ховатимеш очі від люд~й "а tцоразу оглядатим~шся, щоб яка-небудь мер зота, котра lІе варта твого нігтя, не осоромила тебе при вселюдно! .. Не раз квилитимеш: «Ой боже, боже, коли той вечір буде, коли вже про мене наговоряться люде! .. » Хо дім, навісна! Не хочеш? То цур же тобі, пек! .. У мене й свого клопоту доволі! .. (Пішла). З і н ь к а (сама). Ох, Романе! ОТРУТ0 ж ти моя! Не зможу ж, не зможу відорвати тебе від серця! .. (Голосячи, припада до призьби).

263

ЯВА

Х в е дос к а

(вибігаз хати). Де ж таки, щоб я призна

nася при чужих людях, що кохаю його? Нехай мати самі

кажуть. (Прислухається). Хто це регоче? (Придивляється).

Хто то на призьбі? Це вже котрась з дівчат думає мене сполохати!.. Котра це? Мотре, ти? Та

ну-бо,

не пустуйl

Любко, обізвись! .. (Бере ЗіNЬКУ за плечі). От вже нєна виджуl

3 і н ь к а (підвела голову). Чого тобі? Х в ед о ска. Хто це? (Відсахнулася). 3 і н ь к а. Гарна! Гарна, як змальована! .. Малюнок кра сує очі, а серце в'ялить ... Хведоска?

Я ВА Ті ж і

Х о тин а.

х от и н а. Хведоню, де ти? Скажи ж вже ... А це хто? 3 і н ь к а. Не по знаку? Х о тин а. О, як не по знаку? (Цілується з Зінькою). Милости просимоl Отже й гаразд!.. Тепер вже як свої ...

(до Хведоски). А ти хіба не пізнаєш? Х в е дос к а. Ба пізнала. Х о тин а. Похристосуйся ж, дурочко! Ходімо в хату. А моя Хведоня,- чи ви бачили таку соромливу? - не хоче сказати при чужих людях, що коха Романа.

3 і н ь к а. Нелегко вимовити! А ще тяжче, як вимовиш душу, аж дивишся: та душа курям під сідало! Х о тин а (не розуміє). А бува, бува! .. Х в ед о ска. Не слід ділити душу надвоє! .• 3інька зиркнула на неї.

Х от и н а. Ходімо ж, ходімо в господу І і н ь к а. Частуйте ж мене, дорогу гостю: аж до ПОКУТТЯ!

Пішли.

264

від порога

ЯВА Нас т Я

19 п и с а р.

Пи с а р. Душка, ціпа-мама! Не роби ГJlзлтуl ..

Нас т я. Манилочку, пусти менеl (Виривається і nід біга до вікна). Ач як рядком посідали І (Кричить у вікно). Гусь свині не товаришІ Гусь свині не товаришІ ... Всі хатні виходять.

я ВА

С те пан. А хто тут репетує? Нас т я (до Романа). Ти як же це, без материного бла гословення? Ром а н. Хіба вам не однаково, кого япосватаю?

Нас т я. Нема тобі мого благословення, немаІ.. Поро чиш наше званіє на всю округу? Недурно я тебе й змалку зненавиділа, суписеl Ром а н. Ваше званіє при вас зостається. Нас т я. Мов багнюкою мені жбурнув в вічil Осудови сько, на дочці чабана сватається! .. Не дам тобі ані шеляга, ані копійочкиІ .. Ром а н. У мене є голова на плечах, і H~ каліка яl .. Опріч того, знаю ремества! .. Нас т я. Сміховисько! Люде добрі, заплюйте мені очі! 3 давніх-давен потомствені міщане, он якого коліна! Ще й купці в нашім роду є! .. І тепер, у Кийові, брат у других

за диякона І .. Сестра у третіх за чиновником! .. А тут рідний син жениться на дочці чабана, на обідранці, задрипанцil .. С те пан. То ти колись задрипана ходила, як ще взу вала одну ногу в постіл, а другу в лапоть; а. тепер, як за

гарбала в своі пазурі чоловікове добро та.3іньчине при дане

...

Нас т я. Мовчи, Я не до тебе балакаю! Ст е пан. Та що ж це ти, віхтева затичко, влізла в чу же подвір'я, здіймаєш веремію та ще й силуєш мовчати? Та я тебе без говту вкоськаю і цурку на губу накину! .. П и с а р. Ну-ну, животно€! Не смій порочитиl Ром а н (до писаря). А вам зась! С т е пан. Помела скільки не пороч, що воно в сажі, а воно знов лізтиме в каглу, бо на те БОНО помелоl

265

Нас тя. Сам ти помело! (До Романа). Щоб і на подві р'ї моїм ти не з'являвся. Щоб око моє тебе не бачило! Ром а н. Знаю, що мені там місця нема! С те пан. Романе, слухай сюди! Коха тебе Хведоска, нехай іде! А що мати варняка, то я того і вухом не веду! .. Дочко! Тобі з ним жити, а не нам! Чи так, стара? Х о тин а. Авжеж! Х в ед о ска. Я сказала своє слово, тату, і сказала його твердо! Ст е пан. По-моєму: слова на вітер не пускай! Іди, Романе, до нас у прийми. Наша хатина хоч маленька, та правда в ній щиренька; хоч три ступні від покутя до по рога, зате в ній тихо, як У бога! Буде тісніш - стане теп ліш! .. Ходімо, діти, в хату. Просимо і добрих людей; а лихим покуть на вигоні! Нас т я. Не син ти мені, не син! Ром а н. Я теж міркую, що я обмінча! Ст е пан. Романе, не годиться так! «Чти отця твого матір! .. » Свахо, не комизься, іди в хату! Нас т я. Яка я тобі сваха? Щоб ти й доки світ сонця не діждав бачити мене у своїм хліві! .. ОЙ сором! .. Тепер попадя та дячиха висміють мені очі! . П и с а р. Да, скандал! Степан і другі йдуть в хату, Настя і пнсар

3 двору.

Завіса

ДІЯ ЧЕТВЕРТА Середина простоі хати. За столом сидить Х в е дос к а, 3 обох сторін д р у ж к И. На столі гільце. Біля столу стоіть ста рос т а (Ч и • калка). біля порога підстароста (Пилип). Біля печі стоять С т е пан Рев а і Х о тин а.

ЯВА

Др у ж к и (співають). Казав соловейко, Сяду

не впаду;

Казала Хведоска, Заміж не піду.

266

Казав соловейко, Політаю, Казала Хведоска, Погуляю!

(Починають квітчати Хвєдощі стрічками голову). Ой дай, мати, масла, Я ж твою корівоньку пасла: Виганяла в раннюю росу, Дай помазати косу.

Ой попе, попе Гордію, Не дзвони рано в неділю; Задзвони рано в суботу, Задай дружечкам роботу. ОЙ ви, галочки, літайте, ОЙ ви, дружечки, співайте, За косою квіточку носіте, Хведоні правдоньки не кажіте.

Ой ви, дружечки, рядочком Попід зелененьким садочком, Та вирвем квіточку зелененьку, Заквітчаємо Хведоску молоденьку. Ой дружечки, помалу йдіть, Нашого винограду не топчіть, Бо наш виноград скрізь поріс, Куди тебе, Хведоню, бог поніс!

(Скінчили квітчати).

Чик а л к а. СтаРОСТ0, пане підстаРОСТ0! Пил и п. А ми раді слухати І Чик а л ка. Благословіть, дискать, гільце квітчати. Раз, 1 вдруге, і втретє І Пил и п. Бог благословить! Всі три рази бог благосло вить.

Др у ж к и (співають). В долину, буяре, в долину

По червону калину, По хрещатий барвінок, По зелений васильок! Голос з-за вікна; «МОЛОДИЙ іде! Молодий

267

i1J,e

з буярами!:.

Чик а л ка.

Дружки, кінчайте скоріш гільце та, дис

кать, величайте молодого.

Др у ж ки (співають). Мати Романа родила, Місяцем обгородила, Зорею підперезала, До тещі виряджала. Мати сина виряджає, Виряджавши, научає: «Ой їдь, сину, та до тещі в гості, Та сядь, сину, в тещі на помості.

А як буде, сину, теща частувати, Не пий, сину, першої чарки: Вилий, сину, Та коню на гриву, Щоб була грива кудрява, Щоб була теща ласкава». Ой попід лісом битая доріженька, ОЙ туди йшов Роман з буярами, Ім калина дорогу заступила. Вийняв шабельку, став калину рубати, Стала калина до нього промовляти. Не задля тебе ця калина саджена, А задля того Хведоска наряджена. Нарядили, як панське дитя, Посадовили, як сиротя.

Пил и п. СтаРОСТ0, пане підстаРОСТ0! Чик а л к а. А ми раді слухати. Пил и п. Благословіть молодому в хату вступити, мо лоду звеселити, отцю, неньці поклонятися, до вінця спо рядитися.

Х о тин а

(тихо

до

Степана).

Пилип

мовля.

Ст е пан (тихо). Той всі закони зна. ЧИК а л к а. Бог благословить! Пил и п. Раз, і вдруге, і втретє! ЧИК а л К а (тричі). Бог бл.агословИ1Ь!

268

доладніш

при-

ЯВА Ром а н

ввіходить з

б о я рам И,

кланяється батькові й матері.

Др у ж к и (співають).

Явіру, яв'ірочку, На жовтім пісочку,

Там щука-риба грала, Сама собі дивувала, Що хороше вигравала. Роман підходе до столу, кланяється Хведосці, котра встає і кланяється йому тричі.

А ще наша тарілка Не цінована, А ще наша Хведоня Не цілована. Роман цілується тричі з Хведоскою і сіда за стіл поруч 3 нею.

А вже наша тарілка Оцінована, А вже наша Хведоска Обцілована.

Чик а л к а. СтаРОСТ0, пане підстаРОСТ0! Пил и п. А ми раді слухати. Чик а л к а. Благословіть молодим, дискать, до вінця збиратися, отцю, неньці поклонятися. Пил и п. Бог благословить! Чик а л к а. Раз, і вдруге, і втретє! Пил и п. Бог благословить! Тричі бог благословить!

(Тихо до Чикалкu). Чого ж ви стоіте? Беріть молодих та й виходьте з-за столу! (Jlбік). Не тямить нічого! Др У ж к и (співають). Піднімайте, дружки, ноги, Високі пороги, . Бо надворі річки-калюжки, Будуть тобі гіркі дружки.

Пил и п. Батьку! Беріть образа. Мати! Беріть хліб-сіль. Чик а л ка. А молоді, дискать, вставайте і благосло веніє родительов ... Так, дискать, і

269

нас, в Расєї! .. Да-да!

Степан бере образа. Хотина хліб, Ромаи і Хведоска діДХОДІІТЬ ДО нях, -боярин і дружка стелять долі - рушник, на котрий молоді, ставши, вклоняються батькові й матері по тричі в ноги, цілують образ і хліб.

Дружки втilрають сльози. Всі виходять з хати, опріч Степ"на і Хотини.

С т е пан. Отакої! Чого ти, стара, хлипаєш? Кажи: сла ва господеві! Діждалися доччиного весілля, проси бога, щоб допоміг діждати й онуків! .. Сама Хведоска покохала Романа, сама й талан свій пильнуватиме; а не впильнує, сама й пошкодує! .. Думаєш, може, що вона не буде щасли ва за Романом? Х о тин а. Не сама я, Степане, плачу, плачуть думки! Жалко мені Романа, господи, як жалко! Де ж таки: мати рідна не поблагословила і батькові не звеліла! .. Ст е пан. Отак! Батько благословив, тільки крадькома! Що ж: де жінка голова, там чоловік мачула! Я дивуюся, як ще Настя не наділа на Софрона очіпка, бо вона вже давно обернула його в бабу! .. (Сміється). Х о тин а. Перед шлюбом при живих батькові-матері мусив прохати чужих людей, щоб поблагословили? Ст е пан. Зате тепер у Романа одним батьком буде більш! А пригадай, як нас з тобою споряджали до вінця: у мене ні батька, ні матері не було, а тво і відцуралися. Звеліли пани везти до шлюбу: мене взяли з поля від ота ри, тебе - з птишні від гиндичат ... Тадже ж прожили вік? Що не говори, а Роман Хведосці під лице!

Х о тин а. І до пари! Розпитувала я по людях: всі Ро мана шанують і почитують. Кажуть, що й тихий, і ввіч ливий, і розсудливий. Ст е пан. Найкраще, щоб був розсудливий та серце мав не крихке! .. А який грамотій? Х о тин а. І ремесний! За котре діло не візьметься, ка жуть: чи воза скласти, чи чобота пошити,- до всього ми

тець і все до краю доведе! Розказував мені Оверко-коваль. Каже: «-Кую у кузні якось на тім тижневі орчик до попо вої брички, аж це Роман приходе в кузню: «Дайте,- ка же,- дядьку, я трохи за вас потрудюсь, а ви спочиньте!» ЯК взяв молотка у руку, то так він у нього і заходив по кувадлі, як смичок по скрипці!.. НЕ: вспів,- каже,- я й люльки викурити, як він вже й орчика окував і пригнав! .. »

Ст е пан.

таким

хистом

не

загине.

(Помовчав).

А що ж, чи все злагоджено в тебе? Х от и н а. Страва вся вже вварилася, а коровай печеть ся у куми Ганни, спасибі їй, допомогла! У нас трохи тісненько-таки в хаті та й піч мала ...

270

Ст е пан.

Ось як відгуляємо, дасть бог, весілля, зар.аз

комору переробимо на світлицю; на дві половиниl

я: ВА ті ж.

з і н ь к а.

Вже

і н ьк а

і будуть у нас хороми

3 і

Сам рос Ь.

поблагословили

молодих?

Чи сподіва

лися гостей, чи ні, а мусите уконтентовувати! Сам рос ь. Здрастуйте! Поздоровляємо! .. Цілуються.

ЯК там не скоїлося, а повинно все бути по-рідному. Ст е пан. Хоч і несподівані, а все ж дякуємо. Сам рос ь. Недзя! Ст е пан. А- й мати прийде

будемо і їй раді, не виже

немо з хати.

Сам рос ь. Мамаша не прийдуть, ні! .. Вони все ждали Романа, казали: «Скориться! .. От,- кажуть,- що чоловік як здуріє, то вже й нема йому зупину ... » (Сіда). З і н ь к а. Мовчав би краще, ну й нащо? .. Сам рос ь. Ні, стривай, розкажу І ЯК же мені перед людьми не почванитися, та ще й перед сватами? Слухай те! От на що вже я зовсім був збився з пантелику, мов та кручена вівця? А от ... Правда, задача? ЯК почалаЗінь ка благати, як почала прохати мене: «Ідьмо,- каже,- до Романа на весілля!» Хотів її ударити, вона підставила твар: «Удар,- каже,- тільки прихились до мого благан ня!» Отже не зміг ударитиl Кажу: «Уклонися в ноги - по їду!» Що ж ви думаєте? Вклонилася, тричі вклонилася.

З і н ь к а (не дивиться в вічі). Перш не корилась тобі, бо дурна була! .. Ти мій муж, голова! .. Сам рос ь. Чуєте? От нехай тепер вона візьме мене за возлобіє - мовчатиму! .. Скорилася, вклонилася в ноги, поцілувала в руку- і мир! ..

Ст е пан. Чи надовго ж мир? Сам рос ь. А хто його зна? Мене тільки треба усо вістити, уміючи усовістити. С т е пан. Химери та примхи! Жир мордує чоловіка, як гедзь скотину! .. Чо.lJовік вже під вусом бородою заріс, а й досі мов У повиточку! Усовістити його, бач, треба! .. Бичем би тебе усовістити, та ще й бича добре попарити, щоб

271

гнучкий був! .. Ач, щоб

жінка йому ноги

мила

та юшку

пила?

Сам рос ь. Це ви мене докоряєте? З і н ь к а. Годі, свате! Ст е пан. Не я тебе докоряю, а совість твоя. Ти ж святе письмо своїми очима читаєш, де ж твій глузд? Не жінка то, котра в ногах повза без провини, не подружжя вона, а мерзота, на котру гидко й глянути, або ж ворог, котрий з потання перегризе тобі горлянку! .. Бог велів мужу і жо ні жити в добрій злагоді та в любові. І там тільки і бла гословеніє боже! А нема згоди, то вже краще: або я, або вона геть з хати! Бо там, де кривда, диявол кублиться! Сам рос ь. Мамаша кажуть: «Бий жінку, буде розум ніша!» Ст е пан. Тобто розум чоловік жінці в голову вбиває? Добре! Адже твій батько ніколи не бив своєї жінки, відкі ля ж У неї такий розум взявся, що вона й тебе повчає? Сам р ос ь. ОТ так задача! Ст е пан. Мати твоя, баглаї годуючи, невідь-що вига дує! Розпутство, розпутство! .. Сам рос ь. Чуєш, Зінько? О, ось як треба мене дово дити до розуму! .. Мамаша кажуть: «Не їдь на весілля!»

а я таки поїхав! .. Одно, що Зінька ублагала, а друге: «Не ДЗЯ,- кажу,- брат єдиноутробний! .. »

З ін ь к а (не присіда, ходе від одного вікна до другого). Довго як в церкві баряться! Сам R ось. А хочеш, Зінько, я сьогодня не буду п'я

ний? От

1 кортітиме,

а не буду п'яний! ..

Степан взяв з божниці псалтиря і, розкривши, показує пальцем Сам росеві .

.я В А 4 ті ж і

Ган н а.

Ган н а (з короваєм 8 руках). Осьдечки вам і коровай! Та як виріс! .. (Здивувалася). О, і Зінька тут? Це вже, ку мо, прикмета: як коровай росте, то так і талан молодих ростиме! (Ставляє на стіл). Тепер би й страву виймати 3 печі. (Кидається до печі). Зінько, давай повиймаємо страву.

Виймають і ставлять на припічок.

А мені сьогодня бог радість дав, та ще й яку: моя телиця

третяка отелилася! Чуєте, кумо? А мій уніс бичка в хату

272

та й каже: «Оце ж подаруємо бика молодим!:. Кумо,· чи діжа готова, щоб зараз перед поріг винести, як тільки мо лоді увійдуть У подвір'я? А кожух, кумо, де? Не забудьте вивернути вовною наверх, як зустрічатимете зятяІ .. Де ж пляшка та чарка? Осьдечкиl (Наслуха). Ой, либонь, вже йдуть? Вже, вже! .. (Підбіга до вікна). Швидшеl За лаштунками чутно весільний спів і музика підграє.

хати Ганна

виносить діжу, рушником покриту.

Др у ж ки (співають). Котилося яблуко з Миргорода,

Підкотилося під ворота, Відчиняйте ворота, Бо іде Хведоня молода.

Ой ми були в церкві Та бачили диво: Два вінці на стільці, Третій на голівці. Вийди, матінко, вітайся, В свого дитяти питайся: Де ж твоє дитя бувало? Під царським вінцем стоялоl

Ган н а (вбіга). Ідіть, кумо, частуйте зятя. Ну вже ж і пара: як квіточки, як ягідки! Хотина пішла, Степан накида на неї кожуха. Степан і Самрось теж виходять.

Зінькоl Бачила вже молодих? Ось глянь У вікно. З і н ь к а. Поспію ... Ган н а. Ну що, була у знахарки? З ін ь ка. Булаl Помогла ... Тепер ніби й не чую серцяІ .. Хай йому цур, тому серцевіІ .. Ган н а. Коли нема нам щастя, радіймо хоч людським І

Візьми ножа та покрай хліба на стіл. (Скочила на поли цю). Осьдечки ніж, чи гострий же? Поточи об горня. (По бігла). З і нь к а (точе ножа). Степан сказав: -«Жінка, що чо ловікові в ногах повза,- ворог, котрий з потання перегри зе тобі горлянкуІ» Неправда!.. Кому я ворог? Собі хіба перетнути горлянку? ИН (Кидає ніж). Питиму до краю, до денця! .. Небагато вже зосталося! .. Перед ким я скорилася,

273

жебрала, у ногах лазила? Перед катом своїм! .. Не скоря~ лася, сьомий рік пила гірку, доп'ю її до денця! .. Мене ні вечили, катували, я не корилася, а тепер! .. Ох, яка ж я гидка! .. Гидчіш ящірки! .. Де ж поділася моя погорда,де ж поділася моя міць? .. Все, все мене лишило! .. (Вхопила се бе за голову). Др у ж к и (співають).

Пусти, свату, в хату, Тут нас небагато, Четверо та п'ятеро, Та всіх дев'ятеро!

З і н ь к а. Зінько, Зінько! .. Радій чужим щастям! Др у ж к и (співають). А в нашого свата Солом'яна хата, Та боїться впустити, Щоб не розвалити. З і нь к а. Не Зінька вже я, ні! Я манія! .. Др у ж ки (співають). ОЙ вінчалася Хведоня, вінчалась, у червоні чобітки взувалась; Червоні чобітки на нозі, Що купив Роман на торзі.

З і нь к а.

Підожди,

серце!..

Замовкни,

бідне,

занімій,

r.'!aHiciHbKe! .. Др у ж к и (співають). Хоч на торзі, не на торзі, На дорозі, Червонії чобітки На нозі! Попереду йде староста (Чикалка), веде за рушник дих в хату. За ними все в е с і л л я і r ост і.

моло

З і н ь к а. Цить, цить, серце! .. (До Романа). Поздоровляю тебе, братику! І тебе ... сестро! Ром а н. Спасибі! .. Х в е ДОС К а. Вітайте серцем, а не устами. Сам рос ь (цілується з Романом і Хведоскою). Ka~ жу - недзя! Брат, брат єдин{)утробнийl

274

Чи к а л к а. СтаРОСТ0, пане підстаростоl Пил ип. А ми раді слухати. ЧИК а л К а. Благословіть хлібом-сіллю годувати!

молодих

на

посад саджати,

Пил ип. Бог благословить! Чик а л ка. Раз, і вдруге, і встретє! Пил и п. вить!

Бог благословить. Всі три рази бог благосло

Чикалка заводе молодих за стіл. Збоку біля молодої становляться дружки, біля молодого бояре. Староста бере пляшку і чарку, наливши, примовляє.

Д р у ж к и (тим часом сnіваЮl ь). ЯК ішов Роман на посад, Зустрічав його господь сам Із долею щасливою Та з доброю годиною. Чик а л к а. Слухайте, дискать, сюди. Пошли ж, боже, нашим князеві і княгині щастя, долі і віку довгого. Дай, господи, щоб вони жили на радість і втіху усьому родові, BCЬO~y посполу і богові святому! (Приторк,н,ув чарку до губ). Ну, що ж ще скажу? Дискать, горілка горькаяl

Сам рос ь

(хутко протискується до

Чикалки).

Куме,

це та настойка?

Чик а л к а.

Вона!

(до молодих). Не можна й до губ

донести.

Пил ип

(тихо молодилt). ПоцілуЙтеся.

Сам рос ь.

Швидш цілуйтеся!

Роман і Хведоска цілуються. Зінька ледве не крикнула, аЛ2, хутко за туливши

Чикалка Пилипа.

долонею

рота,

улина

хати.

випив і частує молодих, потім дружок, бояр, батька, матір, Кожний, взявши чарку в руки, кланяється молодим, потім старостам.

Д р у ж к и (тим часом співають). Іли буяре, їли, Цілого вола з'їли: На столі ні крихотки, Під столом ні кісточки. Іли дружечки, їли, Півголубчика з'їли: На столі всі крихотки, Під столом всі кісточки.

275

Хат и н а

(усаджуючи гостей і рідню). І(онтентуйтеся,

милості просимо! Годуйтеся, чим бог послав, не гидьте І (Усаджуючи біля Романа Самрося). Де ж 3інька? Кумо Ганно, гукніть на неї! Ганна вийшла з хати.

Др у ж ки (співають). Стиснулися стіни, ЯК буяре сіли; Ще гірше стиснуться, ЯК горілки нап'ються. Чикалка частує Сам рося.

r анн а (вбігаючи). ОЙ горе, ой лишенько! Всі. Що, що таке? r анн а. 3інька в коморі повісилася! Всі заніміли, у Сам рося пада чарка з рук. Завіса

ОЛЕСЯ Драма в 4-х діях 5-ти одмінах

Д І Є В І

ЛЮД И:

Кіндрат Антонович Балти~ Л у к ері я С т е пан і в н а, його жінка. ОJlеся (Олександра), іх дочка. Мат в і й Г н а т о вич Т асю р а, вчитель. Них в і нтВ арф о л оме й о вич 3 нам е н с ь кий, бурсак. Мар Ф а В арф о л оме і в н а, його сестра, дівчина. Я к і в Мих а й л о вич В о 3 Д В И ж е н с ь кий, псаломщик. Ста р шин а. В о л осн и Й n и с а р.

Павло

Гор п и н а

}

слуги.

Мар и н а, вдова. В л а с, її син, парубок. Г а л я, її дочка, маJlа дівчина.

Шльома} Гер ш к О лавочники 3 містечка. П фей Ф е р, німець. Л ь о В к а, лакей. Л еон ід· Пет р О вич 3 а гри в а, поміщик. Гос т і і д іти. Ста рос та. Л еон і л а А гап о н і в наК о 3 У б с ь ка, підстаркувата дівчина.

Діється на Україні.

ДІЯ ПЕРША Кімната

панськім

будинку, але вбрана то Й надто, а іншого -

я ВА П а в л о

Гор п ин а

по-міщанському; брак.

іншого-

r о р n и н з.

(витира вікна).

ЯК

вам,

дядьку, гарно у

сердуці! Тепер зовсім ви не похожі на чередника.

П а в л о (розставля дзuглuкu). Був би я раніш розум нішим, досі не такі б сердуки носив.

Гор п и н а. Чи й справді? П а в л о. Щоб ти знала. Чого скалиш зуби? Чула, що як ще тут сиділи наші рідні пани, не оці посесори-жирої ди, а справжні пани?. Гор пи н а. Так, так. Згадали те, від чого вже й сліду не зосталось.

П а в л о.

Ех, ви! За справжніх панів життя було!

Гор пи н з.

Та ну?

П а в л о. Що вже танукати? Скільки не танукай, а як воно тпрукнуло, то далі не поїде. Ну і понімай ти тепера, що я був мало не три года за лакея.

Гор п и н з. Невже? П а в л о. А ти міркувала, що я зроду чередник, та й годі? Нє, брат, бери вище. Ти спитай мене, де я не бував; спитай, чи є що таке в світі, щоб я його не видав? Хочеш, я тебе зразу, одним словом, остовпиню? Скажу таке слово,

що ТИ тільки баньки витріщиш. От, наприклад, скажи мені: що таке гостиниця? (Сіда у крісло). Гор пи н а. Гостинець? П а в л о. Гостиниця! Дуря ти. Що гостинець, так і мала дитина зна, що то ласощі; а я тебе питаю, що таке гос тиниця?

Гор п и н а. Мабуть, не вгадаю. П а в л о. Ну, а білярд ти бачила? А портерну лавку? А трахтир з вивіскою «Захадітє, гаспада, тут веселіє всегда»?.

Гор п и н а. ЯК же це ви були лакеєм, а нарешті черед ником стали? П а в л о. Спита й ти мене, то я, брат, сам гаразд не змізкую, як воно скоїлося. Збираються, примєром, чуєш, наш покійні пан, Петро Ригорович, виїздити в загряницю, покликали мене та й питають: «Што, Павлушка, паєдєш 3

278

нами в загряницю?~ А мене неначе який біс сіп за язика: «Не поїду»,- кажу. «Пачаму?» - «Боюсь. Ще,- кажу, як, борони боже, помру на чужій стороні, то нікому буде й поховати». Бач, мені тоді міркувалося, що на чужині нема ні людей, ні попів, а скрізь тільки одна пуща, нетрі та бескети ... І кортіло ж мене у ту загряницю, ну, сказать ... аж тіло на мені свербіло, так кортіло; а язик, неначе він не мій, одне белькоче: «Не паєду». Прямо, мабуть, щось наврочило! Почав, примєром, вигадувати: «Я не знаю, кажу,- відкіля там і сонце сходить, та ще чи й світить воно там?» Великий, бач, мені клопіт, чи світить воно там, чи не світить! Ге, дай тоді мені оцього розуму, що тепер у моїй голові ... Гор п ин а. Що ж, і не поїхали?

П а в л о. Господа поїхали, а я зостався. Досі вже був би, може, комардином, коли не швейцаром, а може, ще й ви

ще забрався б .. Гор п и н а. Що ж воно таке швельцар? П а в л о. А таке, що сиди увесь день у кріслі, та рипай дверима, та дивись у казету, от тобі і всеї роботи ... Гор п и н а. Рипай дверима, хм. І не обридне ж? П а в л о. ЯК хто подзвонив - одімкни; зняв шинелю чи шубію - гривеник; надів - гривеник або й болш тово! Гор пи н а. За віщо ж гривеник? П а в л о. От як доведеться тобі коли побувати в горо ді, то й побачищ за віщо дають гривеники. Потому - об разованіє ... У городі і розуму наберешся, і гостиниці по бачищ і кандиртерську ... Гор п и на. Що воно таке кандрир?. Я й не вимовлю. П а в л о. Кандиртерська? І я, брат, попомучився, доки наламав язика, а тепер так я потраплю зразу усякі розмо ви і всі примєри. Кандиртерська - це така крамниця, що

до чого не доторкнись, усе, брат, солодке. Далась вона ме ні узнаки. Послали мене покійні пан, Петро Ригорович, з запискою у кандиртерську; німець узяв у мене ту записку, П61f.ftвився, потім зиркнув на мене і знов очі встромив у записку, а потім промовив до мене: «Вас?», а потім до другого: «Хер-мер-мер!», а той до нього: «Я?» А цей знов: «Та ти ж!» І зараз той другий і понакладував у папір усяких порожніх та й дав мені. Несу я те порожнє, держу чи обома руками, щоб не випорснуло. Чую, щось мені по руці неначе потекло. Зирк! аж тече сметана. Я лизь язи ком - солодке; лизь удруге - біда, яке солодке! .. Та поки доніс те порожнє до гостиниці, всю сметану вилизав. При ніс та й подаю панові. ЯК закричить на мене пан, як за-

279

тупотить ... Сміха, та й годil (Хутко хanа ГоРnшtу за Iщше.. ню). А це що в тебе у кишені, сахарь?

Гор п и н а

(б'є його по руці). Та гетьте-бо! Відкіля б

у мене взявся той сахарь? П а в л о. Хіба не можна хапнуть? о р пи н а. Чорта лисого хапнеш, коли все позапирано. П а в л о. Невже? А за рідних панів так все було нав-

стіж: бери, чого ХQчеш, чого душа бажа, бери вволю! .. От життя було! А я думав, що то у тебе сахарь, з'їв би гру дочку. (Зітхнув). давно вже я не їв сахарю. Гор п и н а. Сьогодні, як чай наливатимуть, я, може, вам роздобуду. П а в л о. Бери, чого зівать? Сахарь - це не крадіжка. Бери сміливо! Гор п и н а. Коли б мені довелося побувати у городі, вже б надивилася усяких див.

П а в л о. Попроси хазяїна, щоб повіз. Гор п и н а. З якої речі? П а в л о. Тадже ж лабузниться до тебе, думаєш, не бачив? Гор п и н а. Еге, вигадайте півтора людського. П а в л о. А ти дурою не будь. Скаже він тобі: «Поці луй!» А ти зараз йому: «Давай цілкового або й два, то . І ПОЦlлую ... » Гор п и н П а в л о. шкодувати? могла, коли Гор п и н П а в л о.

а. Не плетіть дурощів ... Бери з нього скільки влізе, що його, анахтему, Не візьмеш ти, друга візьме. Ти б і мені допо б схотіла; а я тобі повік був би вдячним. а. Чи вам заціпить сьогодні? Ні, справді. Слухай-бо. ЯК почне хазяїн біля

тебе півнем стрибати, ти й скажи йому: постановіть Павла за клюшника.

Гор п и н а. Єй-богу, я вас вилаю. П а в л о. Дуряl Ти себе оберігай, а як дають, не зівай. Гор пи н а. Мовчіть, бо так навідліг оцією ганчіркою і морсну по пиці! .. я: в А Ті ж і

Кін д рат

2 Ант О н О вич.

Кін д рат Ант О н О вич. Хазяйки тут не було? Гор п и н а. Ба оце недавно навідувались. Кін д рат Ант О н О вич. А що, Павле, краще тобі у горницях, ніж у загоні?

П а в л о.

Павлові скрізь однаково, як у хлі\3і, так і ~

280

горницях; ч8 долі СИДІТИ, його тим не здивуєш.

ЧИ в кріслі

казетою у руці,

Кін д рат Ант О н О вич. А що, як тебе взяти і зовсім за лакея? П а в л о. Я й на те пристав. Кін Д рат Ант О н О вич. Ну, сьогодні придивлюсь, як ти справлятимешся.

П а в л о.

Колись умів Догоджати справжнім панам, то,

може, й вам потраплю.

Кін д рат

Ант О н О вич.

Тепер справжній пан той,

котрий має в кишені.

П а в л о. А хіба мені важко сказати на вас і вашоє ви с()кеблагородіє? ЯК звелите, так і величатимем. Кін д рат Ант О н О вич. Я тебе годую, стало бить, я твій і пан.

П а в л о. А так. Звісно: ви наші, а ми ваші. Кін д рат Ант О н О вич. А ке, принеси мені води, побачу, чи є у тебе до того кебета? П а в л о. Сихчас! (Пішов). Кін др а т Ант О н О вич. Чому не прийшла у повітку, як я тебе кликав?

Гор п и н а. Не чіпайте мене, бо хазяйці вже й люди почали постерігати. Кін д рат Ант О н О вич. Які люди?

скажу...

Он

Гор п и н а. Хоч би й Павло.

Кін д рат Ант О н О вич. Павл()? Хто ж Павлові по віре? Мені на двадцять Павлів начхаты Краще не маніж ся; подумай, чим ти згадаєш своі молодощі, котрі не двічі бувають на віку?. Гор n и н а. Ідіть до Гапки. Кін д рат Ант О н О вич. Що-о? Гор п и н а. А коли й Гапку вже залишили, то підіть

до Пріськи. . Кін д рат Ант О н О вич. А-а, ти ревнуєш? От за це хвалю. Ти краща від Гапки, і від Пріськи, і від усіх! .. Був би я удівцем, я озолотив би тебе! .. я ВА Ті ж і

Павло.

П а в л о (несе на підносі стакан води). Звольте! Кін д рат Ант О н О вич (дивиться на нього ТИ таки

Зt>всім маладець! (Бере стакан і п'є). Либонь, я таки зо ставлю тебе при горницях.

281

П а в л о. Не жалкуватимете. Гор п и н а. І мені менш би було

роботи... Де ж це

віник?

П а в л о. Там, у 1ій кімнаті, за шахвою. Горпина пішла.

Бадьорна дівчина! (Показує очима на Горnину). І( інд рат Ант О н О вич. До вподоби тобі? Чи ие ду маєш сватати? П а в л о. Ні, я вже спізнився. Вона у мій бік і не дивиться, гне вище.

І( П І( П

інд рат Ант О н О вич. Що-о? а в л о (хихикнув). Поніма окуратно, де раки зимують. інд рат Ант О н О вич. А ти краще знай свого носа! а в л о. Я так сказав, на вітер ... Мовляв, їж борщ з

грибами, держи язик за зубами.

І( інд рат Ант О н О вич. Держатимеш ти і без грибів. П а в л о. Правильно! А тільки як ми бували при панах, то й знаємо, як діло повернуть з дівчатами.

І( інд рат Ант О н О вич. Тямиш ти? П а в л О. Чого не понімаю, за те ніколи не візьмусь. І( інд рат Ант О н О вич. Ов? Але я тим не цікавлюсь ... (Дивиться на нього). Одначе нехай буде й так, що від сьогодні на тобі чин лакея. Побачимо, чому ти у панів навчився!

П а в л о.

Я вмію і невидющим прикинутись, як треба

буде.

І( інд рат Ант О н О вич. Я не про те ... Гляди ж мені, визначись сьогодні перед гостями так, щоб не довелося за

тебе мені червоніти. (Іде, а потім вертається). Жаловання тобі не прибавлю, а одежу стару з мене, як зумієш заслу жити,- матимеш. Розумієщ з мене одежу ... А про Горпину не смій мені більш ніколи патякати, чуєш? (Пішов). П а в л о (помовчав). Ну, Павле, не будь дурнем, то буде тобі що і істи, і пити, і в чім хороше походити. Чутно голос Лукерії Степанівни.

ЯВА

Гор п и н а і П а в л о.

Гор п и н а. Чуєте, знов квочка розкудкудахталася. П а в л о. Нехай кудахка, тільки й ЇЇ, щО ПОКРИЧИТЬ; во· на на те господиня. Але ми з тобою все ж таки тут най· старшими будем.

282

ЯВА ті

Л у к ері я

5 С т е пан і в н а.

Л У к ері я СТ е пан і в на. Та й довго ви воловодитеся, скоро вже і гості почнуть сходитись, а ви і однії горниці

ще не опорядили як слід. (До Павла). Навіщо ще й тебе у горниці взяли, мало й так дармоїдів? П а в ло. Правилно. За рідних панів слуг було сила, так то ж були справжні пани .... Л у к ері я С те пан і в н а. У кого дзенька в кишені, той і пан. П а в л о. І я вас почитую, як достометну пані. Та дай вам тільки підзорну трубу в руки, та щоб шляпка при го лові - і вже: ваше осіятельство! Правилно. Тільки що осіятельство і без лакея, чи але ж? Л ук ері я Ст е пан і в н а (до Горnини). Куди ж ото ти ставляєш отого дзиглика, хіба не знаєш, що йому нале жить бути отутечки?

Гор п и н а. Почали витребенькувати! П а в л о. Правилно, що йому отутечки

іменно

слід

стояти, де господиня приказують.

Гор п и н а.

Учора був

отамечки,

сьогодні

вже он

куди ставляй його!

Л у ке р і я С т е пан і в н а. Еге ж, учора був отамечки, а сьогодні буде осьдечки. Гор п и на. Навіщо ж це?

Л у ке р і я С т е пан і в н а. Я так хочу! П а в л о. Понімаєш, дуря, господиня так

жалають,

правилно.

Гор п ин а.

На

таку

господиню

ніколи не потрапиш

догодити.

Л у ке р і я Ст е пан і в н а. У кого нема тями, той і не потрапе.

П а в л о (до Горnини). А ти наважайся потрапляти. Бу ло, покійні пан, Петро Ригорович, кажуть: «Павлушка, штоб завтра €тая небель, що стоїть у цій кімнаті, стояла в тій; а та, що в тій, што б стояла в цій».- «Слушаю!» І завтра зроблено так, як звелено. Господиню треба слу хати, бо вони наші, а ми їхні. Гор ПИ Н а. Та так же! ..

Л у к ері я

С т е пан і в н а.

За зиму відлежала боки,

то це в тобі жир почина грати. П а в л о. Правилно! Людина,

як

скотина,- почува

весну. Горпино, чуєщ я тобі не велю грубіянствоваты

283

Гор п и н а. Робиш щодня, як той сірий віл, невгаваючи,

а тебе ще за те дармоїдом взичаютЬ!..

П а в л о. Бо вони на те господиня, стало бить, і можуть взичать, а ти набери в рот води. Л у ке р і я С те пан і в н а. Ти б, може, хотіла панувати? Пикою не вдалась! Гор п и н а (усміхнулась). ЯК на чиї очі! ..

П а в л о. Правилно, що патретом не вискочила. Л у к ері я С те пан і в н а. Чи сукно на оцім столику

витерте, чи й досі в крейді? Адже ж у карт гратимуть. Гор п и н а. А я почім знаю, що гратимуть? Л у к ері я Ст е пан і в н а. Чи тій же лампі отамечки і слід ·стояти, куди ти її примостила? Гор п и н а. Вона ж тут раз у раз стоїть. Л у к ері я С те пан і в н а. Стояла там, а теперечки осьдечки стоятиме. Товку у твоїй голові ані на шаг. П а в л о. Горпино, роби так, як велять! От покійні пан, Петро Ригорович ... Гор п и н а. Ще й ви тут розпанькалися з своїми покій никами, аж обридло слухати! П а в л о. Іншого покійника охітніш згадаєш десять ра зів, ніж якого живого один раз.

Л ук ері я

Ст е пан і в н а. Намочи зараз кінчик руш

ника водою та витри столика.

П а в л о. Водою не годиться. Бувало, за покійного пана, Петра Ригоровича, як тільки де пляма на сукні, зараз водкою, а водою тільки розкваця€ш.

Л ук ері я Ст е пан і в н а. Авжеж, що тільки розква ця€ш. Піди, отам у шахві стоїть горілка, налий трішки у рюмку або в стакан. Горпина пішла.

П а в л о. Не вхвалив я того, що у вас шахва, у котрій стоїть горілка, відперта. От тільки увійшов У горниці, а вже й бачу, де непорядок. Чи й сахарь так? Л ук ері я Ст е пан і в н а. Ні, сахарь та чай під замком.

П 8. n л о. Хоч і під замком, а все ж таки не давайте ключів Горпині. Л ук ері я Ст е пан і в н а. Хіба ти що постеріг за Гор пиною? Я ж казала, що й вона така ж, як і Пріська. П а в л о. Я тільки зиркнув сюди-туди, зараз і бачу, що не так і не до хвасону ... Ну і хто це звелів оці крісла оту течКи попритуляти? Л у ке р і я Ст е пан і в н а. Хто ж, як не яl

284

П а в л о

(nереставля крісла).

Та ви ж, мабуть, веліли

ось як Їх постановити! (Ставляє по-своєму). За покійного Петра Ригоровича ... Л у к ері я С т е пан і в н а. Отак же і я хотіла, так у Горпини хіба є на те тяма? . П а в л о. Ну, не турбуйтеся, при мені все коїтиметься під панський апетит. Л ук ері я СТ е пан і в на.

Чи ти ж зугарен мені до

годити?

П а в л о. Я? Та хіба ж я не бачу, що ви хочете, щоб у вас все було на загрянишний шталт? А що, не вгадав? Л у к ері я Ст е пан і в н а. Ба вгадав. Треба буде дати тобі косинку на шию, а то так якось нечепурно ... А сорочка на тобі яка? П а в л о. десятчана. Л у ке р і я С те пан і в н а. Я дам тобі тонку, старень ку хазяїнову.

П а в л о (цілує Їй руку). А хоч і дві, хіба я не зумію подякувати? Л у к ері я С т е пан і в н а. На мою думку, ТИ тільки і зміг би потрапити на мене.

П а в л о. Господине! (Б'є себе у груди). Ось як я вам! .. єй-єй! .. Знаєте, я який? Скажіть мені: «Павле, пірни в ОПОJІОНКУ! .. » Єй-богу, я такий!.. (Цілує її в руку). Отака була ніжна ручка у покійної барині Марії Вікторівни ... А Горпині ключів від сахарю не давайте. Л у к ері я С т е пан і в н а. Ой, мабуть, ти щось помі тив за Горпиною? ...

П а в л о. Я оком тільки зиркнув іпонімаю ...

я ВА ті ж і

л у ке р і я

r орпииа

з стаканом.

Ст е пан і в на. Умочи ж краєчок рушника

в водку.

П а в л о. Набери в рот та й сприсни, так краще. Л у к ері я С т е пан і в н а. Або сприсни, то ще й кра ще буде.

П а в л о (бере в рот горілку і сприскує). Отако-о! Гор n и н а (витира столика). Ач як ловко вити рається, сукно неначе нове.

Л у ке р і я

С те пан і в н а. А ти, дурна,

цього?

285

не

знала

П а в л о. Куди ж ій? Я більш світу і людей бачив,'ЯR вона, а і то за вашим розумом ледве-ледве похоплюсь.

Л у к ері я Ст е пан і в н а (ідучи). ЯК зберуться гості, то треба буде зараз і до обіду лагодитись. Чи ти, Павле, умієш чай наливати? П а в л о. Спитайте Павла, чого він тільки не зна? На вдаху, чи й є що у світі таке, чого б Павло не добрав спо· собу? Л ук ері я Ст е пан і в н а. То наливатимеш сьогодні чай, а я хоч трошки попаную. (Пішла). П а в л о (до Горnини). Чула? Гор п и н а. Ну?

П а в л о. Кишені у тебе просторі? Буде солодко і тобі, і мені! (Бере стакан 3 горілкою). Ого, скільки линулаl На· віщо добро пропадатиме? (Випив). Смачна І Гор п и н а. Ходім, дядьку, ще оту горницю приберем. П а в л о. доки я був чередником, доти був і дядьком, а тепер вже клич мене Павлом Семеновичем. Пішли.

Я ВА

Кін д рат Ант О н О вич (один, хутко йде). Де ж це Горпина? Треба сказати їй, щоб вийшла до ...

ЯВА Кіндрат

л у к ері я

Антонович

8 Лукерія

Ст е пан і в на

Степанівна.

других дверей іде). Ну,

старенький?

Кін д рат Л у к ері я здравлю з

Ант О н О вич. А що, старушечка? С т е пан і в н а. Дайте ж я вас ще раз по

менинами.

Цілуються.

Це вам вже на п'ятдесятий повернуло?

Кін д рат

Ант О н О вич. Вигадай. Ще тілько на со·

рок шостий!

Л ук ері я Ст е пан і в н а. Е, ні, душко! Я нарочито да· вала вашу метрику Олесі, вона прочитала і вищитала.

286

Кін д рат Ант О н О вич. Отого я не люблю, що ти починаєш ритися у моїх бумагах. Л у к ері я С те пан і в н а. Та я, душко, до них ніколи і не доторкувалася; а метрика ваша вже годів з двадця гок лежить у мене в скрині.

Кін д рат Ант О н О вич. Ага ... Скільки, кажеш, мені годів? Так, так, пригадую ... Покійні отець мені не раз ка зали, що у метриці прибавлено мені годів.

Л у ке р і я Ст е пан і в н а. Та чи прибавлено, чи убав лено, а вже ніхто ні вас від мене, ні мене від вас не відіб'є.

Кін д рат Ант О н О вич. Ну да, а тілько ... Л у ке р і я С т е пан і в н а. Двадцять сім годочків про жили, як один часочок. Дай господи так і надалі. Кін д рат Ант О н О вич. Велика сила порозуміння та згода у сім'ї; де согласіє та лад, там і благословеніє боже. Ну, а скажи від серця, не виховуючись: легше тобі жи веться, правда, легше?

Л у к ері я Ст е пан і в н а. Що вже згадувати колиш І-ІЄ! Молода була, хіба диво, що трохи дуріла! Коли б не любила, чи ревнувала б вас?

Кін д рат Ант О н О вич. Ревнувала ти мене, а я Te~ бе за те не гладив по голівці. Тепер ти схаменулася, пора .. зумнішала, і про меж нас лад.

Л у к ері я Ст е пан і в н а (зіТХflула). Та· що. вже? .. Ні на кого я так не жалкую, як на Марину, і досі пла '-Іусь за неї: за других, було, дасте стусана, та й годі, а за Марину ви мене найгірш били і голову мені розбили ... Вже відтоді більш десятка років пройшло, а голова і зараз мо рочиться і У вухах гуде.

Кін д рат Ант О н О вич. Ну, то пусте, що гуде, то rIроЙде. Можна буде у аптеці взяти лікарства, і зараз про ~дe ... Не досадно б було, коли б і справді варто було рев І-Іувати! .. Л у к ері я Ст е пан і в н а. Годі вже, боляче згадува ги.

Кін д рат

Ант О н О вич. Дурочка ти! Ну і нащо ме

-Іі чужі молодиці, коли у мене своя є голубочка-сизопе рочка? (Цілує її).

Л у к ері я Ст е пан і в н а. ЯК ви отак приязно бала <аєте до мене, то я все своє горе забуваю. ( Плаче, nри1двши йому до плеча). Ох, знівечили ви мій вік, погубили IfОЮ красу. Через ваші кулаки я двох дітей скинула ... Кін др а т Ант О н О вич. Це вже ти завела стару піс І-ІЮ ... Годі минуле згадувати. (Цілує її).

287

ЯВА Ті ж і

В о 3 Д В И ж е н с ь кий.

В о з Д в и ж е н с ь кий.

Зрю

преклоняюсь перед сто

устой молвой, несущейся із края в край о добронравном і благополучном житії вашем, ібо і сам нинє торжественно і громогласно реку: воістину треба прим ір брати з крот кого і· голубиного житія супругів - Кіндрата Антоновича і Лукерії Степанівни.

к.індрат

Антонович

Лукерія

Степанів

на. Та то ми так, згадали молодощі ... ' В о з Д в и ж е н с ь кий. Блажен, хто змолоду бил мо лод! Назидатєльно, весьма назидатєльно. Поздоровляю іменинника і з іменинником. Чоломкаються.

я ВА Ті ж і

нам е н с ь кий.

з нам е н С ь кий. Многоуважаємий Кіндрат Антонович, з іменинамиl Многоуважаємая Лукерія Степанівна, з іме нинником! Чоломкаються.

к. інд рат

Ант О н О вич. Дякуємо, Нихвінт Варфоло

меЙович.

Л у к ері я С т е пан і в н а. Ви з сестрицею чи самі? З нам е н с ь кий. Сестриця зосталася біля річки з Оле ксандрою Кіндратівною і другими дівицями. В о з Д в и ж е н С ь кий. Там гуси та качки плавають, так вони занімаються наблюденіями. З нам е н с ь кий. Чули новину? Аркадій Рафаїлович Арцибаш волію бож ією помер! К. інд рат Ант О н О вич. Царство небесне, вічний по кій! Вимирає панство, біда як вимирає. В о з Д в и ж е н с ь кий. Таков закон природи. Знаєте, як Гамлет розсужда: «Всім живущим умирать, таков наш жребій!» К. інд рат Ант О н О вич. Хто, кажете, так розсужда? В о з Д в и ж е н с ь кий. Гамлет. К. інд рат Ант О н О вич. Розумно і справедливо роз сужда. Хто ж той Гамлет?

288

в о з Д в и ж е н с ь кий. Це на театрі представляють: «Гамлет, принц датский». Кін д рат Ант О н О вич. А, на театрі? Ну, це нас не касається,

я думав

...

З нам е н с ь кий. Я теж видав Гамлета. Ну, гробоко патель там чудак, так вже іменно сміхотвор! .. Ето страш на трагедія, та ще й з смертоубіЙством ... Кін д рат Ант О н О вич. Нам такі театри і дома осто гидли: смертоубійства та крадіжки мало не щодня. Садові ться, господа, чого ж ми стоїмо? Остогидли, остогидли нам ці театри. Посідали.

І хто його зна, як вже воно і далі буде? Всюди тільки й чуєш, що там обікрадено, там обмошеничено, там обдуре но... От ви, господа, більш нашого вчились, то повинні більш і розуміти, і око ваше мусить далі і глибше загля дати; а ми, як ті сліпі оводи, живемо навпомацки, мовляв,

і того недобачаєш, що під носом коїться. Бо нас же не так і вчили, як вас, зовсім не так. Наша навука немудра була: через спину або упоперек, коли не батогом, то нали гачем. NleHi дячок проказав разів з п'ять псалтиря: «Бла жен муж, іже не іде на совєт нечестивих і на путі»; то ото і по наВУIJі У два місяці скінчив і всі курси, і всі екза менти.

З нам е н с ь кий (сміється). Нехитра була наука! Кін д рат Ант О н О вич. Нас вчили на мідні гроші, а на вас то вже і срібних не настачили. От хоч і про нашу Олесю скажем: мало вона нам стоїть? У тисячу карбован ців не вбереш всії навуки, єй-богу, не вбереш!

Л у ке р і я

Ст е пан і в н а. А К.l0ПОТУ з тією навукою,

а гвалту! ..

В о з д в и ж е н с ь кий. Ви куди ж цю розмову ведете, до чого клоните? Балакайте не так широко.

Кін д рат

Ант О н О вич. А до того, що інший і тією

навукою, що на мідні гроші, задовольняється, наприклад,

як я, а другий не задовольняється. Наша

Олеся щоразу

бідкається: чом вона того не зна та чому її тому та іншо му не навчено? .. Так от, як ви, господа, більше нашого вчені, то повинні понімать, куди ж воно тепер все йдеться і до чого воно ді йдеться?

В о з д в и ж е н с ь кий. Ага, аж ось куди ви метнули? З нам е н с ь кий. довольно пространно. Кін д рат Ант О н О вич. Постерегаєте, як тепер у сві ті повелося: одні пнуться в пани, другі - в мужики; одні товпляться, давлять один другого, одіймають останній

М. КРОПИВНІЩЬКИЙ

289

шматок з рота, другі самі віддають; інші аж тремтять до навуки, і скі.1ЬКИ не дай їм книжок, все Їм мало, другі і з однією книжкою не справляться .. Он і знов благородні, при роджені господа кидають званіє прирожденне, надівають сіряк і беруться за плуг! .. І куди нам гнути, до кого при стати - не розбереш! В о з Д в и ж е н с ь кий. А ви ІДІТь своєю дорогою.

Кін др а т

Ант О н О вич. Так хто ж його втрапе зо

сліпу на свою дорогу?

В о з Д в и ж е н с ь кий. Це вопрос ДОВО.1ЬНО сложниЙ. З Н а :\1 е н с ь кий. у газетах можна вичитати, там все сказано: КУДII, як і що ...

Кін д рат

Ант О н О вич. Я щодня в газету дивлюся,

а указані я не бачу.

В о з Д в и ж е н с ь кий. А я ва",! дам совіт б.lагиЙ. Кра ще не підіЙ:\lайте на свої рамена такої ГОЛОВО.10:\lкості, а швидш сядем в об'язательну по п'ятнадцять копійок.

Кін д рат Ант О н О вич. От вам все шуточки, а я іно ді цілісіньку ніч не засну та все думаю: куди воно йдеть

ся? В о з Д в и ж е 11 с ь кий.

ви

краще

прийміть

на

ніч

лампадки дві або й три очищеної - і пречудесно спатиме те. Від очищеної всякі вредні мислі іщезають, яко таїть воск

от лиця

огня

... я ВА

Ті ж,

О лес я,

Мар Ф а

В арф о л оме ї в

п о н і в н а

л еон і.тІ а

і ще

а,

Л еон іл а

д і в чат а.

А гап о н і в н а. З і~lе!шнаШІ!

Чоломкаються, другі дівчата те ж роб.1ЯТЬ.

Мар Ф а

В арф о л оме ї в н а.

Кіндрат

Антонович,

іменинами! Лукерія Степанівна, з і!llеНИННИКО~I! Чо.l0:-шаються.

Лукерія

Степанівна (до Олесі). Ти хоч би ради

хатнього празника, ра,:ц{

батькових

іменин

ОДЯГJчась

як

слід. О лес Я. Хіба ж так негарно? Кін д рат Ант О н О ВИЧ. Молоді люди подумають, що в тебе нема в віщо і переодягтись.

О лес я. Якщо ці молоді люди задивлятимуться тільки на моє вбрання, то мені до них байдужісінько.

290

Кін д рат

Ант О н О вич. Ач як гостро відрубала, це

вже так з'ясувала, що ні з якого боку не підточиш.

Л у к ері я

С т е пан і в н а. Балована ти у нас, Олесю!

ЯК же таки так можна?

О лес я. Яку ви з мене хотіли зліпити, такою я і вдала ся - ні краща, ні поганша. (Регоче). Зліпили дядю, на се бе глядя, а тепер і цяцькайтесь. Сідайте, сестрички! З нам е н с ь кий. Но, на мій погляд, Олександрі Кіндратівні українська одежа дуже пристала.

О лес я. А що, мамо, бачте? К о з у б с ь к а. Нікоторого хвасону!

Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. Кому що клицю. К о з у б с ь к а. Знаємо, у чий огород камінці жбурляєте. Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. Відчепіться ви, бога ради, овсім ви мені і не на думці. Чого присікуєтеся? Ко з у б с ь ка. Не знаю, хто з нас сьогодні до кого при сікується!

Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. Тільки не я. О лес я. Оце вже мені прикро слухати. Годі, сестрички, змагатися, хоч ради сьогоднішнього дня!

Кін д рат

Ант О н О вич.

За

це розумна, дочко.

Це

правда, що сьогодні якось не годиться.

Л ук ері я

Ст е пан і в н а. Не на те ж ми вас, справ

ді, закликали, щоб ви одна одній очі видирали.

О лес я. Ходімо краще до мене у світличку, я вам дещо цікаве покажу. (Встає).

В о з Д в и ж е н С і, кий. Но українська одежа даже і на театрі преукраша взори.

Л у к ері я

С те пан і в н а.

Не нагадуйте,

пожалуста,

про кіятри, хай їм цур. Нашій О,1есі торік як замарудило ся в одну душу: піду в актьорки!

О лес я. Я ще ту думку зовсіl\! не залишила. Л у к ері я С те пан і в н а. О, чуєте? В о з Д ІЗ И Ж е н с ь кий. Театр дуже соблазнительна шту ка. Колись і я подвизався в качестві хориста або безсло весних лицедіїв в українській трупі, но таланта не розбу див в собі. О лес я. Невже?

Кін д рат

Ант О н О вич. Театр

- то баловство! У нас

своїх театрів дома доволі.

К о з у б с ь к а. По-моєму, іти у актьорки задля тії осо би, котра лічить себе благородною, зовсім непристойно.

Л у к ері я С т е пан і в н а. Отак же і я кажу. Мар Ф а В. арф о л оме ї в н а. дворянкам, може, справді конхвузно.

10·

291

К о з у б с ь к а. А дияконівнам саме під масть! Мар Ф а В арф о л оме і в на. Інша дияконівна

бува

звичайнішою від справжньої потомственої: коли не до неі п'ють, не каже: «Здорові ПIlйте!»

К о з у б с ь ка. Ніколи хам панові під плече не підійде! О лес я. І вже знову почали шпигатись! Марфушо, я розгніваюсь на тебе. (Цілує її).

Мар Ф а

В арф о л о ~1 е і в н а. Та цур їм, тнм дворян

кам!

К о з у б с ь к а. А дияконівнам пек! О лес я. Та годі Ba~l! Краще давайте

прохати

наших

кавалерів, щоб ВОНІ! нас окритикуваmf.

В о з Д в и ж е н с ь кий. Я КРИТІІКОЙ не заніі\lаюсь, потому што до многих предметов

равнодушен.

О лес я. Чуєщ Марфушо? (Ус.ніхається). З нам е н с ь кий. КРИТІІКУЮТЬ, которі ідіОТІІ і болвани. К о з у б с ь ка (до 3на.нєнського). Ну, ви вже, пожалуста, хоч і не говоріть, ви просто ужасть, ужасть який кри

тикан! .. Кожного 3 ніг до голови окритику€те. Хіба то не ви пустили критику про Матрьону Петрівну, ніби у неі од на нога куца? А про Сохвію дмитрівну, що вона собі кой що підмощує?.

Д і в чат а. То ви ось, які, Нихвінт Варфоломейович?! З нам е н с ь кий. Нікогда я не інтересовался даже недостатками тих осіб, ібо вони мені без надобності.

К о з у б с ь к а. Так ми вам і повірили! Д і в чат а. Тепер же ми знатимем, які ви! Олеся. А я дуже б хотіла, щоб Нихвінт Варфо.'JомеЙ@вич мене окритикували.

Л у к ері я

С т е пан і в н а. ШО це ти, донечко, де ж

таки!

З нам е н с ь кий. Це б було совершенно напроти моїх чувств.

В О З Д В И ж е н с ь кий. Пущайте! О лес я. Пожалуста, окритикуйте! Кін д рат Ант О н О вич. Ну і що ти, Олесю, вигаду єш? Л у ке р і я Ст е пан і в н а. де ж таки, щоб так ні 3 того ні з цього. Чи вони п'яні, чи як? О лес я. Хіба, щоб критикувати, треба бути п'яним? Л У к ері я С т е пан і в н а. Он вийди на шпиль, проти греблі, та послухай, як на тім боці, біля шинку, один од ного по морді критикують.

В о 3 Д В И же н с ь к ий (регоче). За таку критику покор~ но благодарю!

292

Кін д рат

Ант О н О вич. Це вже ти попала пальuем

в небо.

О лес я (до Нихвонта). Пожалуста, окритикуйте мене! В о з Д в и ж е н с ь кий. Пущайте, пущайте! З нам е н с ь кий.

ВИ,

певно,

на

щось

натякаєте,

тіль

ки я ніяк не соображу. О лес я. Хіба ж не скучно з ваМІІ? От кавалери! Один похнюпа, другий тюхтій... Гайда, сестрички, від них, без нас вони швидш розбалакаються.

К о з у б с ь к а. З такими кавалерами можна у меланхо лію вступить.

Д і в чат а. Невеселі собесіДНIJКИ! Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. І ніхто їх не (Регоче). давайте продамо Їх uиганам! Ха-ха-ха!

вкраде.

Всі дівчата ззрегота:IИ і побігли.

в о з Д в и ж е н с ь кий.

Весе"1а

особа

Олександра

Кін

дратівна.

З нам е н с ь кий. Це для мене неожидана новина, що сказала Леоніла Агапонівна. Л у к ері я С те пан і в н а. Негонилі недорогого захо ду коштує і підбрехнути.

Кін д рат що поверх

Ант О н О вич.

води

Не все те слід переЙ:'vIати,

плине.

В о з Д в и ж е н с ь кий. Но паки неприятніш те, що ми тратим дороге времня. (ДU6UТЬСЯ на часи). Вже і час ад миральський приспе, а партнерів і досі нема. Невже стар шина та писар не будуть?

Кін д рат Ант О н О вич. Обіщали посі тити. В о З Д В И ж е н с ь кий. довго баряться! Подивлюсь, чи не йдуть. (Пішов). Кіндрат Антонович (до Зна.менського). Що ж, ви знайшли вже собі должность?

Л У к ері я

Ст е пан і в н а. Тепер вже, мабуть, заїдете

за тридев'ять земель?

З нам е н с ь кий (зітхнув). Многоуважаємиє Кіндрат Антонович і Лукерія Степанівна! Я вже однажди розкрив перед вами свій душевний план, і ви знаєте оний:

сокру

шає мою грудь буря щоденних сердечних ураганів! .. Изре ките:

возрадуватьсн ли

смятенному духу

моему или

сужде

но ввергнуться в ПУЧI!НУ скорбей и скрежету зубовного плача? Кін д рат Ант О н О вич. Що ж, поштенний, ви ні при якому ділі і званія у вас нікоторого, ото горе!

Л у ке р і я Ст е пан і в н а. ЯК же без званія?

293

· З нам е н С ь кий. І званіє буде, треба тільки підмаза ти. Спершу писателем у суд, вже па паші обіщали, а через скільки літ судебним приставом. :К інд рат Ант О н О вич. Мені не віриться. З нам е н с ь кий. Папаша утверждають, що місто пи сателя ~TeHi обіщано. :К інд рат А 11 тон О ВИЧ. Обіцянка - то дитяча забав ка. ЯК же це ви, паничу, 'lаєте вже ма.10 не трндцять ро ків, а й досі баклуші б'єте? З нам е н с ь кий. Потому што страдаю, і ніяке занятіє не заохочує.

:К інд рат

Ант О н О В 11 ч. Страданія

страданіями,

званіє окре\!е, бо це важна стаття! ..

З нам е н с ь к!! й. Но просив я вас однажди і НІІНЄ сльо зно

прошу

вторично.

:К інд рат Ант О н О В 11 Ч. ОСЬ послухайте в!! мене, по штенний, як у ,юї\! \юзкові СК.1адається оце саме діло. Ба лакатюту з ваЧIІ

не по-вашому,

не по-вчено\!у,

по-просто

му, як у~тію. Світ з кожним днем посовується вперед і пе ре1>тіняється, ЧИ так? З нам е н с ь к !! И. Звичайно! Л ук ері я С те п а 11 і в н а. Біда, як посовується! :Кіндрат Антонович (до Лукерії). А ТІІ З своїм

носом не посовуйся, КО.ll! я балакаю! Що бу.l0 вчора, того сьогодні не буде; а завтра вже не буде того, що було сьо

годні. Так і ду,тки чо.l0вічі, вони щодень 'оlіняються. Світ іде все вперед, і народ вперед посувається. І кожна людина, у котрої не вовною ГО.l0ва набита, щоб не зостатись у дур нях, мусить потраП.1ЯТIІ за гуртовим РОЗУМОМ. І хто прозіва те, що сьогодні мимо рота ПЛИВ.l0,- завтра вже того не здо жене, бо завтра вже буде завтрашнє.

Л у к ері я

Ст е пан і в на. А піс.lязавтра піс.lязавтра

шнє.

:К інд рат Ант О н О вич. Ну да! Піс.lязавтра після завтрашнє, ті.1ЬЮI ТІ! краще МОВЧИ. Пантруйте, ГlOштений, далі за ;'>.!ОЇми думкюlИ. Наша О.lеся не яка-небудь без приданниця, щоб на\! надто хапашсь її відданню!, розу мієте? Був бн я безштанько, а ви, як і тепер, дияконським

СИНО:>'f, ВИ б зроду-віку і не ПОДИВИ.1ИСЬ на нашу О.lесю. З нам е 11 с ь К ІІ Й. сно

Напрасно!

Всегда,

как

НІІНЄ

при

...

:К інд рат Ант О н О вич. Не вірю! Придане вам му ляє очі! По.l0ЖИМ, що гроші усьому голова. Так, та:'\ ... Ще позаторік оті панки, що тут навкруги мають К.1аптики зем

лі, надимали проти мене губу і недобачали мене; а тепер,

294

коли господь благословив мої труди і я здобув цю земель ку, то я вже не хочу з ними чоломкатись, а вони самі ха

пають мене за руку. і3ихоДпть, що хвортуна повернула ко лесом у наш бік... ВІІ, паничу, чоловік без званія, а ми піднялись угору настільки, що ніби і на панів закандзю

билися. Не нз рівній Еже лінії ми стоїмо. Ні копиталу, ні звані я у ьас, то яка ж вам і ціна? Лукерія Степаніl3на. Яка ж вам ціна? Нікото рої.

З нам е н С ь кий. Чи дазно казали, що не знаєте, куди йти і яки:vJ шляхом? Одначе ж за свою лінію здорово ухо пилися!

Кін д рат Ант О н О вич. Ну, то були розсужденія, а це ... Треба ж про що-небудь розсуждати ... А як діло до ходить до

...

З нам е н с ь кий. Значить, всі мої надежди і упованія були всує? Кін д рат Ант О н О вич. Це вже ваше діло. Л у ке р і я Ст е пан і в н а. А ви не сумуйте та сватай те собі НегоНІ1ЛУ Агапонівну; у неї і земельки десятин з п'ятнадцять, і левада, і садок, і грошенята, мабуть, є, бо дуже

скупенька.

З нам е н с ь кий. Да, пожалуй! Вить может, з отчая нія і Неонилу Агапонівну посватаю. Томиться грудь моя под бременєм гроз! .. (Б'є себе в груди). Мовчи ти уязв льонное серце! Ах-ха-ха! .. (Почав ходити по хаті). я ВА Ті ж і

О лес я. Мамо! Дайте

О лес я.

К"lючі!

Достану

альбома.

на

що ви його знов заховали?

Л у к ері я Ст е пан і в н а. Щоб кожне не бабляло ру ками. (Дає КЛЮ'lі). Послухай, донечко, що Нихвінт Вар фоломеї!ОlЗИЧ кажуть.

О лес я. Що таке, невже цікаве? Шкода, що коли

мені ні

послухати.

З нам е н с ь кий (зітха). Всеконечно, ви догадуєтесь? О лес я. Чи не знов про чувства? Коли б ви менш про них говорили, то їх видніш би було.

З нам е н с ь кий. Або добийте мене одним словом, або звеліть жить і щастям наслаждаться!

О лес я. Навіщо ви такі рогаті слова промовляєте, аж страшно слухати? Я ще так мало на світі жила, а вам і те заздрісно, хочете відняти у мене волю?

295

Зна мен с ь кий. Ваша воля при вас і зостзнеться. О лес я. Ні, дівоча воля до шлюбу; It шлюб узяла волю віддала.

Л у к ері я да

С те пан і в н а. Ох, донечко, правда, прав

...

З нам е н с ь кий. Нікогда я так не

мислtІВ.

Ето

на ..

прасно!

ес я. Скажу вам пряміш: не до пари я вам. (Побігла). З н :.1 мен с ь кий. Што сіє? О, невжєлі же конеиь при

0.1

ближився, душе моя, твоїм упованіям? (Мальовно ухопив ся за одвірок).

Кін д рат Ант О н О В !І ч. Така вже вона у нас, як ба чите.

Л ук ері я Ст е пан і в н а. Своєвольна! З н а УІ е н с ь КИЙ. ПОГ!Іб.1И УІої надежди, погибли мєч ти! .. Тепер же я ДОЖИсl до чорного дня! ..

я ВА

т і

ж,

У Ч І! тел ь,

ста р шин а, д Б а

- три

13 П И с а р,

пса л о м Щ !! К

ще

Ч о л о Б і к и.

Учи тел ь_ З іменинами. (Чоломкається). П и с а р. Пожелав вам BCєro лучшего в

мріє,

щитаю

долгом виразить поздравлєніє! ..

Ста р шин а. Щитаю долгом ... Ми до вас гуртом, щоб поодинці хати не вихолоджувати.

В о з Д в и ж е н с ь кий. Тепер уже в зборі вся наша ари стократія.

Кіндрат Антонович і Лукерія Степанів на (вітаються з кожни~t). Спасибі, ЩО не забули, дякує мо! Благодаримо! .. Садовіться! Милості просимо! .. Сідають.

Ста р шин а. Ви, Лукеріє Степанівно, чудова хазяйка. у наших бабів гуси ще тільки починають нестись, а в вас вже й гусенята ПОВИЛУПJlювались.

Пи с а р. Ви образцьовая хазяйка! Хоч на всемирну ви ставку!

Ч о л о в і ки. А так, так ... Образцові, образцові ... Ста р шин а. Средствія, мабуть, такого знаєте? Правду кажуть, що багатому чорт дітей колише.

В о з Д в и ж е н с ь кий (пока$УЄ старшині тєряя дорогого времені, приступим? ..

296

карти).

Не

СТ а р шин а. Я можу, не знаю, як другі? Б о з д в и же н с ь кий. Господа! Розбирають карти.

Учи т ел ь (до Знаменського). Що це ви, Нихвінт Барфоломейович, носа повісили? 3 нам е н с ь кий. Все на свєті пустяки! Учи тел ь. Що це на вас найшло? В о з Д в и ж е н с ь кий. Матвій Гнатович, а ви стук нете? Учи тел ь. Я згодом, а тепер щось неохота. у цю ХВНЛІІНУ ЧУТНО діВОЧИЇІ хор.

П и с а р. Тихше, тихше, господа! Слухають.

Какой дивний мелодій, вперше чую! .. Ста р шин а. Чудово як у вухах відляск лунає! .. Кіндрат Антонович (до учителя). Ось слухайте, Матвій Гнатович, підіть ви до дівиць та й присогласіть їх сюди. Олеся вас, певно, послуха, а за нею вже і останні. Учи тел ь. Можна. (ПЇLUов). Б 03 Д В И ж е н с ь кий. Господа, на міста! Спів замовкає.

Собірайтесь, іГРОКIІ, Винімайте кошельки ...

Кіндрат Антонович, не мішає для вдохновенія, доки обід поспіє, іспить по одній лампадці. Господа, хто согласен 30 мною, підіймайте руки. Всі підіймають.

Яке єдинодушіє і єдиномисліє!' ..

Кін д рат Ант О н О вич.

Лукеріє,

ну лиш розпоря

дись.

Сідають за стіл. Лукерія Степанівна пішла.

ПО ЯК1И гратимем? Ста р шин а. Пожалуста, не по великій, бо я дуже гаРЯЧИЙ, швидко спорожню партимон.

П и с а р. Партманет! Ста р шин 8. Бсе рівно! П и с а р. ПО дев'ять копійок обязательно. (Здає). Б о з д в и ж е н с ь кий. Почему не по п'ятнадцять?

297

Ста р шин а.

Е,

ні,

то

дуже

дорого,

ми

не

соглас

нИ1 ...

Ч о л о в і ки. Ми не еог лаениї ... В о з д в и же н е ь кий. Не хотів би я, знаєте, бути і ар хієреєм, тільки б знати щоразу, які в прикупці карти. В тем ну!

Кін д рат Ант О н О вич. Стукнемо! Ста р шин а. Та і я за громадою!

П и с а р. Скі.'ІЬКН кому? А Кіндрат Антонович, певно, 3 тузком або з короле,j і кралею? В о з Д в и ж е н с ь кий. Прошу дві! Кін д рат Ант О н О вич. Одну! П и с а р. Ну да, так і єсть! Ста р шин а. Чотири. В о з Д в и ж е н с ь кий (ВЗЯВ карти). Ого-го! Це кеске се І, виеочайший сорт! ПОЧИllають грать.

я ВА ті Ж,

УЧИ тел ь,

О лес я

14 ост а 11 11 і

д і в чат а.

Учи тел ь. Ну, панове, коли слухати, то просимо слу хати мовчки. Яків Михайлович, підтягуйте! В о з Д в!! Ж е н е ь кий. Могу! (ВідКatUЛЮЄться). Учи т е JI ь. Прошу співать по руці, разом і не наважа тися перекрикуваТIІ одна одну. Заспіваєм «Стоїть гора ВИ

сокая». (Задає тон). І ПОЧ!lнають співати.

Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай.

А під горою річенька, ЯК скло, вода блищить, Долиною далекою Кудись в.она біжить.

І Від французького:

du'est

е qие

c'est -

298

що це таке?

ЯВА Ті ж,

Л ук ері я Ст е п а 11 і в 11 а, три графинчики і чарки, і

15 П а в л о з підносом, ІІа которому Гор п и 11 а з закускою.

П а в л о. Чого ти прешся наперед, чого? Всі. Цс, цс! П а в л о. Та чого ж вона суне наперед свою пику? Го рілку спершу п'ють, а потіCl1 закусюють. ОТ і за покійно го Петра РlІГоровича ... І( інд рат Ант О н О ВИЧ. Та замовчи! П а в л о. Та заCl10вчать можна, а тільки кажу, що за покійного Петра РИГОРОВlІча ...

Л у ке р і я Ст е пан і в н а. Прошу ви кушати. П И с а р. Ах, як жа.1Ь, що перепинили чудову пісню. В о з д в и ж е н с ь КИЙ. Но бувають случаї, що і поїзд зупиняють на всі:>.! бігу.

Ста р шин а. Чувствительна пісня! Ч о л о в і ки. Дуже чувствите.1ьна. В о з д в и Ж е н с ь кий. Вони нам ще заспівають. А те пер треба обратить вніманіє на причину, зупинив шую по їзд, даби ізслєдовать оную немедленно і неУКОСНJJтельно. (Наливає чарки). Лампадки у вас, почтеЮIІІЇ ДОЛl0хазяєва, не безобидні. Господа, не теряйте торжественного момен ту: за здравіє іменинників істочника безсмертного іспійте! ВlІпивають.

П и с а р. А тепер просимо баришень ПРОДОЛЖИТЬ слад козвучний мелодій. Сідають.

Ста р шин а. Такий вже сла;J.КОЗВУЧНИЙ, що й

не ска

зать! ..

Ч о л о в і к и. Біда, який С"lадкозвучний! Починають грать.

П а в л о. За покійного Петра Ригоровича, як, 6уло, ме нини, то зараз музика, півчеські ... Д,lЯ двірських бочку го рілки, бочку меду, бочку ...

Кін Д рат Ант О н О вич. Ну, тебе про це ніхто не пи тає.

П а в л о. Цигани ведмедів понаводять ... Кін д рат Ант О н О ВИЧ. Іди вже, лагодься обіду.

299

там до

П а в л о. Добро колись було! (ПіШОВ). Кін д рат Ант О н О вич. Ну, Матвій

Гнатович,

ми

слухаєм.

Учи тел ь. Третій куплет. Співають.

На березі у затишку, Де в'яжуться човни, Та\1 три верби схилилися,

Мов журяться вони. я ВА Ті ж і

П а в л о.

П а в л о (Вбіга). От так штука! Леонід Петрович при їхали, я зразу Їх пізнав!

Кін д рат Ант О н О вич. Невже? Зовсім не сподівав ся! Всі схопиmlСЬ і заметушились. я ВА Ті ж і

З а гри в а.

З а гри в а. Здравствуй, Кондрат Антонович, каково по живаешь? Цілуються.

Здравствуйте, Лукерия Степановна! Чоломкаються.

У вас веселье? В о з д в и ж е н с ь кий. Господар сего дома іменинник. З а гри в а. А, вот что! Никак Воздвиженский? В о з д в и ж е н с ь кий. Узнали? З а гри в а. Еще БЬІ! Чоломкаються.

Так я попал на семеЙНЬІЙ праздник? Поздравляю именин ника! Не по мешал ли я вам? Кін д рат Ант О н О вич. Спасибі, що приїхали, якраз упору, дуже раді.

З а r рив а. А раДЬІ, так тем лучше. Познакомь меня с гостями, все зто, разумеется, соседи? Оно и кстати, Ведь я

300

тоже

предполагаю

поселиться

деревне

превратиться

хлебороба. Помнишь, Кондрат Антонович, я об :ном в юно сти мечта,1, и ТЬІ, БЬІВало, меня зкзаменуешь: заставляешь

ОТЛlIЧИТЬ яровой хлеб от озимого или плуг сложить?. Те перь я думаю осуществить мечты .

Кін д рат Ант О н О вич. Це тепер, кажуть, у моді. Ста р шин а. Чутка йде, що на панів ніби пошесть яка напала, що все до мужиків підсовуються.

Кін д рат Ант О н О В П ч. Це наші началники. От гос подин старшина. Підходьте! З а гри в а. Лицо знакомое. Ста р шин а. Невже не пізналп? А ПРИДlІвіться гар ненько. Колись у коней разом бігали, гавенят укуП1 дер:ш, рнбу вуди<ш ... Корнія Корлюка па;\І'ятаєте? З а гри в а. А, Корнпй! Давно ли, кажись, а уж ,ІЬІ по ЧТИ

1\.

старики.

інд рат

Ант О н О вич.

Ваша старість ще за гора

ми.

Ста р шин а. Тепер

вже, мабуть, забули

по-нашому

балакати, а колись ловко чесали.

З а гри в а. Ні, маракую і тепер потроху. 1\. інд рат Ант О н О вич. А це волосний писар. Під ходьте!

П и с а р. Іван Семенович, син Трандафілов. Кін д рат Ант О н О вич. Господин сельский учитель, а оце синок нашого диякона. Ось і моя Олеся! ..

З а гри в а. Олеся! Да неужто зто она? Вот зтакой кро

шечкой помню вас. Подумаешь, сколько времени прошло. В национа,1ЬНОМ костюме? Прелестно! О лес я. А мама гніваються на мене, що я городської одежі недолюблюю.

Л у к ері я С т е пан і в н а. Не то що, а якось ... 1\. о з у б с ь к а (присіла). Леоніла Агапонівна Козуб ськ'а, потомствена дворянка. Покійні мої маменька часто, було, годують вас коржиками або вертутою, як, було, за ходите до

нас

охоти.

З а гри в а. Да, помню, помню. Очень рад! .. А ЧТО, КОНдрат Антонович, с дороги не мешает пропустить по одной? Кін д рат Ант О н О вич. Милості просимо! (Налива). З а гри в а. Господа ВЬІПьем ради нового знакомства! В о з Д в и ж е н с ь кий. Не вредно! (До писаря). дер зай, Семене! П а в л о (подходе). Леонід Петрович, а мене н€вже не пізнали? Ану, придивіться. З а гри в а (вдивляється). Не дурак ли Павлушка?

301

П а в л о. Так тошно. Тільки що тепер вже не дуряк. З а гри в а. А ПО'vlнишь ли, как ТЬІ покойному батюшке говорил: «Не поїду Я В загряницю»? П а в .1 о. Тепер поїхав би хоч і на край СІ3іту! Завіса

ДІЯ ДРУГА В глибині кону скаJJистиіі берег річки, подекуди порослий очеретом, кугою, лозою і терном. Біля ЛОЗИ прив'язаний човен; по той бік річки мріє село; па другім ПJJані ліворуч - сад, пліт і хвіртка, праворучКРИНИЦЯ З журавлем і жолобом.

я ВА

о лес я і Мар Ф а В арф о л оме ї в н а виходять 3 хвіртки і співають, підходять до річки. У Марфи Варфоломеївни в руці вузлик з роботою.

Не там щастя, не там доля, Де багаті ЛЮДИ, Кого злуче коханнячко, Там і гаразд буде.

«Ти, дівчино засмучена, Скажи, що думаєш: Щодня нудиш білим світом, Рученьки ламаєш?»

«Ой тим Я нудюся, Рученьки ламаю, ШО літа мої минають, А долі не знаю. Половина літ минуло, Щастя не зазнала, Біле личенько змарніло, Брівоньки злиняли. Не втішайтесь, воріженьки, Моїй пригадоньці, Що йдуть марно літа мої, Як лист по водоньці.

302

Безталанною вродилась, Такою й загину, Породила мене мати В нещасну годину». Мар Ф а

В арф о л о ~! е Ї в н а. Сонечко вже на полу

день звернуло, довгенько я заСllділась у вас; доки перехоп

люсь через річку, почне вечоріти. (Іде в човен). Ко.'1И ж ти до нас, Олесю? О лес я. Коли наДУ~lаю. Що у мене - робота яка чи ді ло пильне, котре прю!ушує мене сидіти дома? Я бі.'lОРУЧ ка: ні панянка, ні мужичка, ні богу свічка ні чорту кочер

га! (Регоче).

Мар Ф а

В арф о

.1 О ~! е Ї в н а. Робиш те,

що

всі

роб.'lЯТЬ У твої:\! становищі.

О лес я. Мені так не подобається. Що то за життя без цілі, без напрямку? Я не можу, i'vlарфушо, так жить, інша у мене натура. КОJlИ б я З~IОГ.1а тобі розказати все,

що діється у моїх думках, ти б зрозумі.'1а ... Несила

моя

згорнути ЇХ докупи, через те щоразу все гірш на.1ягають во

ни на душу. КОJlИ б змогла заразом обміркувати Їх

не

заморочуваJlася б до знеСИ.1ення... Пригнічує мене пере конання, що постерігаю в собі щодень все більший брак освічення. Мар Ф а В арф о Jl оме ї в н а. Мадо чого кому бра кує, та не все коїться по нашому хотінню, по щучому ве

Jlінню. Це все від байдиків .'1ізе тобі таке в памороки що того брак, а того і надто; тепер ще понакуповуваJlа усяких книжок, то й не даси ради - ні собі, ні книжкам. Попоробила б щодня до вто:\lН, наПРИК.1ад, тягаЮЧІ! горш ки з печі та в піч або хліб вимісюючи,- не заморочувала

ся б. О Jl ес я. Хіба я іноді не роб.1Ю до втоми? Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. Що іноді?

Іноді

не

щодень.

О лес я. РоБJlЮ - і не по~!ага! Мар Ф а В арф о .11 оме ї в н а. Стережись, щоб ти зо всім не стеРЯJlася. О Jl ес я. Ну, що,

Марфушо, як я й справді стеряюсь? А воно ніби-таки до того і йдеться! Ось слухай. Почну ши ти що чи вишивати - думки, як га.1ИЧ, вкриlOТЬ, візьму книжку читати, яки.Й-небудь факт так докіПJlИВО ущемить за серце, що годі вже й читати: зраДJlиві думки наJlОПОМ обгорнуть душу, і даВJlЯТЬ ЇЇ, і рвуть на шматки. Я кидаю

книжку, біжу з хати

в поле, на леваду ... А там як спо-

303

гляну, ЩО як-то другі за той гіркий щматок хліба день у гнуть та кривавим потом умиваються,- і . тоді

день СП!ІНУ

вже мені не тільки важчає, а ще й соромно робиться, так соромно, що хоч і крізь землю проваJll!ТИСЬ! ..

Мар Ф а

В арф о л о ~1 е ї в н а. Чого ж?

О лес я. І сама не знаю ... І кинулася б я до тієї праці, і робила б до втоми, до знесилення ... Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. І ото наймудріше б бу ло.

О лес я. Коли ж тут раптом обхопить, мов перевеслом, інша ГЛУ~1Jl1!Ва та зла думка, і ніби зазирає тобі в вічі, і допитує: «А далі ж що! Наробишся й ти до втоми, а да лі ж що? .. » Під ВПJШВОМ цієї невідчепної болячки я немов умліваю, опадають руки і в голові метушиться! ..

Мар Ф а

В арф о л оме ї в н а. Ше б не умлівати від

таких думок? Чудна! же гірко працювати,

Краще подумала б так, що не всім бо не всім однакова доля і талан.

О лес я. А за які вчинки? От ми й добалакалися до то го, де мої думки завжди зупиняються, і далі вже я нічого, нічого не тямлю.

Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. Ну і що ж такого? О лес я. Мене те муче і не дає супокою! Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. А мені про те байдужі сінько.

О лес я. Навіщо нас так мало вчать, що нічому не до вчають? Я хотіла б кожній своїй думці дати розвій і на прямок, а мушу ЗУПИНЯТИСЬ на першій ступні і бідкатись, що ні з ким ні порадитись, ні спитати ні у кого? Отака моя навука! І до чого вона мені? Ніби з-під поли показали ту навуку, як пхикавій дитині цяцьку, та й знов заховали. Ну, навіщо віддавали мене до школи?

Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. СПIlтай вже заразом: навіщо тебе й на світ породили? (Регоче). О лес я. Чому не віддали мене в гімназію? Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. Мало б чого ти не за

XOTiJIa? О лес я. Краще не знати нічого, ніж мало знати! Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. Не біжи за веJIИКИМ, щоб малого не згубила. О JI е с я. Нема чого губити. Не шкода мені тієї навуки, котра скидається на приказку: «Цить, не ПJIач, мати спече каJIач, медом ПО:'v1аже, тобі покаже, а сама з'їсть». Мар Ф а В арф о JI оме ї в н а. Дякуй, що тебе й тому батьки навчили.

ес я. Я хочу ще вчитись.

304

Мар Ф а

В арф о л оме ї в н а. І не думай, бо не пу

стять.

О лес я. Як не пустять, я чого-небудь налихотворю. Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. Ти одна у отця-неньки, звісно, шкода відпустити.

О лес я. А не бійсь, коли б заміж захотіла, то з дорогою душею віддали б. (Вдивляється уподовж річки і показує рукою). Ондечки, бачиш?

Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. Що таке? О лес я. Загадка. Давай почнемо її розгадувати. Через що я можу байдикувати, а ота молодиця - ондечки, ба чиш, по той бік пере сорочки, а побіч неї аж п'ятеро ді твори, як пуп'янки? Через що ж вона мусить, не розгинаю чи спини, працювати від ранньої зорі і до пізньої?

Мар Ф а В арф о л оме і в н а. щоб

ти

б,

морочити памороки такими загадками

замість

того

від чого та

через що,- краще б майнула оце хутенько та й допомогла

ій прати сорочок О лес я. Ну й гаразд. Сьогодні допомогла б, а далі що?

Мар Ф а

В арф о л оме ї в н а. А там вже воно само

визначиться.

О лес я. А завтра ж вона знов муситиме працювати? Мар Ф а В арф о л оме їв н а. І слава богу, як муси тиме,

а от як знесилиться

...

О лес я. То-то, як знесилиться! От бачиш, наші думки й зустрілися. І я про те ж міркую, що буде, як вона зне силиться? Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. А буде те, що бог дасть. О лес я. А людям би то до того нема й діла? Ні, Мар фушо, так не можна! Люди повинні знати, що буде і з нею, і з отими пуп'янками ... Коли б я мала великі достатки ... Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. То й міркувала б зовсі\1 інакше.

О лес я. Нізащо на світі! Ніколи я не переміню своїх замірів, ніколи! .. Качаєш головою? Звичайно, що ти тепер власна дати моїм думкам яке схочеш прізвище та й мене саму образити пусто:vtелею чи фантазьоркою, як вже не раз ображала. Ну що ж, ображай ще! .. Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. Авжеж, що пустомелею була, пустомелею і довіку зостанешся. Кажуть, що кожно му зростові свої виграшки, а тобі й ДО старості ляльки людьми здаватимуться

...

О лес я. Це вже звісно, що я дур очка, а ти умочка. Тіль ки що ця дурочка так глибоко загляда собі в душу, як умочці і не вбачається.

305

Мар Ф а

В арф о л оме ї в н а. Мені нема

чого заг ля

дати собі в душу.

О лес я. А мені єсть чого. Краще, Марфушо, заглядати собі в душу якнаЙг.1ибш і якнайпрозоріш

тоді,

коли

ще

зможеш дивиться в неї, не червоніючи.

Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. Це вже з якоїсь нової книжки утяла! І чого б ти ма.'1а червоніти? Чи ти що вкра ла, ч!! ограбувала кого?.

О лес я. А ти б то і не знаєш? Марфа Варфоломеївна (здивовано). Що таке? О лес я. Марфушо, не хитруй, а кажи від серця, як щира подруга: як ти на це дивишся?

Мар Ф а

В арф о л оме ї в н а. На віщо? Постривай, це

ти :в жарт чи ... Я в товк нічого не візьму. О лес я. Ти чула, що люди кажуть? Скажи, як кажуть? Марфа Варфоломеївна. Та про віщо? Про ві що ж бо?

О лес я. допитує, ніби не знає! Про мого отця та про Леоніда Петровича що люди кажуть? Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. А-а. То так би зразу й питала. Кажуть, що Леонід Петрович моститься тебе сва тати.

О лес я. Та ні, я зовсім не про те тебе питаю! Що лю ди кажуть ... про землю? Ти ж знаєш, що земля Леоніда Петровича дісталась нам. Мар Ф а В арф о .1 оме ї в н а. Знаю. О лес я. А знаєш, як дісталась?

Мар Ф а

В арф о л оме ї в н а.

Так,

як

другим до-

стається. Люди кажуть, що тепер би Леоніду Петровичу оженитись на тобі, то й полатався б.

О лес я. Не те, все не те ти кажеш! .. Мар Ф а В арф о л оме Їв н а. Ну що ж, будеш помі щицею, зробишся дворянкою ... (Глянула на сонце). Хі, вже скоро й сонечко заходитиме, от забаоlака.lася! О лес я. Стривай! От дивись на мене, і\1арфушо, нічого

я не вкрала, нікого я не ограбуваоlа - правда? А червонію. Кажуть, що діти неповинні в гріхах батьків своїх, а от я ніби повинна - немов сором стоїть у мене за сп!!ною, і я боюсь оглянутись.

Мар Ф а

В арф о л оме їв н а. Еге-ге, це ти вже щось

таке почала вигадувати! .. ЯК собі знаєш, так і міркуй, а мене не силкуйся заморочити. Родителів тобі судити зась, от що!

О лес я. Хіба ж я суджу? Я кажу тільки, що мені сором· но, я червонію! Чула, земля Леоніда Петровича удвоє до·

306

рожче стоїть тії ціни, за котру нам дісталася? ЯК же так, Марфушо? Це, стало буть, притисли людину до стіни і взяли за горлянку! .. Мар Ф а В арф о л оме Їв н а. [оді, годі, не хочу слу

хати! .. (Одмахнулась рукою і йде у човен). О лес я. Ну, я вже замовкла, годі, не треба. Знайду, з ким іншим це обміркувати ... Не хочеш зрозуміти! Мар Ф а В арф о л оме ї в на. Хочеш про що інше ба лакати - балакай. О лес я. Давай про що-небудь інше ...

Мар Ф а В арф о л оме ї ІЗ на (nОЛ1Овчала). А признай ся, кортить тобі бути дворянкою? О лес я. Чорт батька зна що мелеш. Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. Я думаю, що наУІ вже тепер до вас і не рівнятися.

О лес я. Бач! То тобі така мова подобається, щоб шпи гати ні за що ні про що? Мар Ф а В арф о Л оме ї в н а. Думаєш, мені Нихвінт не розказував? О лес я. Про віщо? Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. Що ти сказала йо'Му, що він тобі не до пари? О лес я. Сказала. ЯК у мене на душі, так я й кажу. Не до вподоби мені Нихвінт ВарфоломеЙович. Та й не вірю, щоб він мене кохав. За віщо йому мене кохати: ні лицем, ні думкаМIІ не пристала йому до серця ...

Мар Ф а В арф о л оме їв н а. Я його серця не знаю, тобі видніш. О лес я. Я ж і бачу. І думки наші ідуть нарізнь. У Них вонта ВаРфО,10мейовича які заміри? Вийшла б я за нього заміж, то не БУ,10 б з того шлюбу ніякого товку. Сшпала його якось: «Що б ви,- кажу,- робили, якби мали достат

ки?» - «Купив би,- каже,- у городі дом».- «А далі?» «Віддав би його під квартири».- «Та Й тільки?» - «А по тім зібрав бп,- каже,- ще грошей та купив би і другий дом».- «А далі,- кажу,- і третій?» А він мені на те: «Почему ж і не четвертий? .. » - «А далі що?» - питаю.

«А що ж

далі?»

відмовив,

усміхнувшись.

так

гидко

усміхнувся, аж мороз у мене поза шкурою пішов. Хіба ж це, Марфушо, життя? Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. А якого тобі ще кра щого? О лес я. Пам'яfаєш, як ми колись марили, що як пови ростаємо, то віддамо себе цілком на користь і підмогу лю дям?.

307

Мар Ф а В арф о л оме їв н а. Дурні ми були, то дуро щі й плели. Ти ще й досі у хмарах літаєш, а я вже скін чила ітоги і з марінням, і дурінням і перейшла на прак тичний грунт. НаТЯКНУ,'1а тобі, а тепер кажу навсправжки, що піду заміж за псаломщика,- ото і кінець.

О лес я. А далі що? Мар Ф а В арф о л оме ї в н а. А далі буде те, що бог дасть. Прощай! (Іде в човен). Давай будем перегукува тись, аж поки доїду до того берега, охітніш їхатиму. Від'їжджаЮЧIІ, почина співать, Олеся підтягує.

Та болять ручки, та БО.1ЯТЬ ніжК!r, Гей, та пшениченьку жнучи, Гей, та пшениченьку жнучи; Та уже мені надокучило,

Гей, та миленького ЖДУЧIf. Та нема ж мого та миленького, Гей, та нема мого пана, Та й уже ж моя та пості,1Ь біла, Гей, та пилочком припала. Та із-за гори, та із-за кручі, Гей, та риплять вози йдучи,

А воли реМllгаючи, А чумаченьки та вигукуючи ...

я ВА .1Іукерія

Степанівна

Ол ес я .

л у к ері я Ст е пан і в н а (гука). Олесю-гу! А я тебе шукаю по саду та по леваді: думала, знов сапаєш огороди ну за кот русь поденну.

О лес я. А хоч би й так? Л у к ері я

С т е пан і в н а.

Воно ж таки тобі й при

стало.

О лес я. Робота більш пристала, ніж баглаї. Лу к ері я Ст е пан і в н а. Он там, на грядках, Хари тониха обполює баклажани та дуже бідкається, що нікому поняньчити дитину

...

О лес я. Ось піду зараз та й поняньчу. Л У ке р і я С т е пан і в н а. Піди, піди мерщій! Учора вона реготала на всю леваду, що знайшлась дурничку, нехай ще й сьогодні порегоче.

308

нянька

за

Оле ся. Нехай! Це ви чи не хочете мене роздратувати? Мабуть, нема на кому зірвати серця, то на мене напались? Л ук ері я Ст е пан і в на. Не в тім сила! .. Ондечки Леванид Петрович приїхав, оце свіжо прибіг від предво дителя.

О лес я. То що з того? Л у к ері я С т е пан і в н а. Чого він почав учащати до предводителя?

О лес я. А нам яке діло?

Л у к ері я С т е пан і в н а. Коли б ти побачила, який на ньому мундир, а орденів скільки! .. Дві мендалі і два хрести отутечки на грудях висять, а один хрестик на шиї. Певно, що на ньому не малий-таки чин.

О лес я. І нехай собі! Л ук ері я Ст е пан і в н а. Оце уперше побачила його у мундирі. Ох, коли б він не накоїв нам лиха з тією за кладною, щоб та земелька нам боком не вийшла. ЯК ти думаєш?

О лес я. Нічого я про те не думаю. Л у к ері я С т е пан і в н а. Ти ж там у книжки дивиш ся, то тобі видніш, ніж мені. О лес я. У законах про те пишуть, а не в тих книжках, у котрі я дивлюсь. Л ук ері я С т е пан і в н а. А ти б і закони передивила. О лес я. де ж я Їх візьму? Л ук ері я Ст е пан і в на. Бач, чортзна-яких книжок щоразу понакуповуєш до біса, а тих, котрі притьмом по

трібні, якраз і нема. О лес я. Та чого ви так метушитесь? Л ук ері я Ст е пан і в н а. ЯК глянула я на мундира та на ордена, то так уся і затремтіла. Певно, він має не малу силу і біля міністрів, а може, і біля царя ...

О лес я. йому те і на користь, а вам чого тремтіти? Л ук ері я Ст е пан і в на. А хто ж його зна чого? Та кий жах мене обгорнув, такий жах, як глянула я на мун дира та на мендалі, а від чого - не зрозумію! О лес я. А що, мамо, як Леонід Петрович віддасть гро ші, чи татко вернуть йому землю?

Л у ке р і я

Ст е пан і в н а. З якої речі? Вона нам ді

сталась по закладній. О лес я. Мабуть же, земля дорожча тії ціни, за котру вона була закладена?

Л у к ері я С т е пан і в н а. Хоч би вона і втроє дорож ча була, так вона нам хвормально перейшла з торгів, по купчій.

309

Оле с Я. Так ЩО ж, ЩО хвормально? Хвормально ж мож на і вернути. У Леоніда Петровича у той час не було гро шей.

Л у ке р і Я

Ст е пан і в н а. То це ж вже він

винен,

ЩО не роздобув.

О лес Я. Та він же, ніхто другий. А ЯК він захоче відда ти гроші?

Л У к ері я С т е пан і в н а. Мало б чого він не схотів. Земля нам перейшла ХВОР\lально. О лес я. Це виходить, очевидячки, будувати своє щастя на чужім безталанні? Л у ке р і я. Ст е пан і в н а. Не знаю, як воно ВІІХОДИТЬ по-книжно",rу,

ми

потрапляємо

за

ГРО~lадським

розумом:

як люди, так і ми. Дали б ми зівка, то другі ухопи""и б зе мельку, а ми зосталися

б з

московською борулькою.

О лес я. А я певна, ЩО батько не захочуть так дешево взяти.

Л у к ері я

С т е пан і в н а.

Вже

взяв.

Зе\IЛЯ

нам

хвормально дісталась.

О лес я. Це вже я чула, ЩО

хвормально.

як,

кажу,

Леонід Петрович верне гроші?

Л ук ері я Ст е пан і в н а. А хіба ми мало клопотали ся, доки здобули цю земельку? Цебто, п?-твоєму, ю!ходить, що сьогодні я КУП.1Ю вола чи корову і ВІДдам ГрОШ!, а зав

тра той, ЩО продав, принесе мені гроші назад і скаже: верни ~leHi' вола чи КОРОВу,- то Я й мушу вернути?

О лес я. То вольна продажа, а це ... Л ук ері я Ст е пан і В на. Ой дочко, чи не дуже вже багато розуму набралася з книжок? Велику ти В(1ГУ береш на плечі, ГЛЯДИ, щоб не спіткну""ася. Недаром я натякала

скі""ЬЮI разів батькові, ЩО пора тебе до рук прибрати. Че рез тебе вже і наймички мені грубиянствують; ти з ними 3 усі:\lа мало не посестрилась, і через те вони на мене й вухом

не

ведуть.

О іІ е с я. Ні, мамо, не через те. Ви не юrієте з наймич КЮШ

ПОВОДИТИСЬ.

Л ук ері я С т е пан і в на. Цебто ти мене ВЧ!lтимеш, як "'Іені 3 наЙ:\ШЧКЮlІІ поводитись? О лес я. Кажуть, ЩО збоку видніш. Я й кажу, що бачу. Коли б ВІІ змогли самі ПРИДИВИТИСЬ дО вашого поводжен ня ... Наприклад, сьогодні ви сидите з ними поруч і виявля єте скарги, особливо як з батьком посваритесь, то виявите

й те, чого б не слід нікому знати; а завтра починаєте їх ні за ЩО ні про ЩО лаяти та гризти. Взичаєте негречними та незвичайними словами. Ну, вона і не втерпе, огризеться.

310

Лук ері я

Ст е пан і в н а. А я повинна їй змовчати?

О лес я. І вона така ж ЛЮД!lна. Л ук ері я Ст е пан і в н а (кланяється). Спасибі тобі, донечко! То це ти вже мене до най:vIИЧКИ рівняєш, до якої небудь репаної мугирки? О лес я. А хіба ВІІ з панського роду? Л ук ері я С т е пан і в н а. Кожен за свої гроші - пан. О лес я. Та пан, тільки з іншого боку. Л у к ері я Ст е пан і в н а. Так, так ... Тебе тільки по слухай, то ти наговориш повнісіньку хату і кімнату! О лес я. І навіщо нам у пан!! лізти? Скільки не квітчай ворону у павине пір'я, а вона все-таки не буде павою, а вороною. Є, мамо, поговірка: «Видко пана по халявах». Від чогось-то вона з'явилася. Пани, мамо, перш усього лю ди образовані ... Л ук ері я Ст е пан і в н а. То, по-твоєму, я вже і не образована?

О лес я. Авжеж, що ні. Л у ке р і я Ст е пан і в н а. Ах ти ж, стерво учене! Та я тебе як схоплю за коси! .. О лес я. Оце якраз доладна розмова. Л у к ері я Ст е пан і в н а. Іч яку зміюку вивчили собі на радість! О лес Я. Зміюка? А й години ще не пройшло, як при Марфуші плакалися, що як то вам тяжко буде розрізня тися з дочкою-єдиначкою, коли прийдеться заміж віддава

ти, як голоситимете та вбиватиметесь ... Лукерія Степанівна. І голоситиму! (ПочинахнUr кати). Всі слізоньки виплачу та вІ!голосю ... Хіба буде ме ні з ким пожуритися, тепли:vI словцем перемовитися? ..

О лес я. Нащо вже і теплішої розмови, як ось зараз? ..

я в А

Ті ж і

Кін др а т

Кін д рат

3 Ант О н О ВИЧ.

Ант О н О вич. А що це ти, старушка, роз

хлипалась?

Лукерія

Степанівна. Так собі. (Сіnа Олесю за

рукав). Мовчи!

О лес я. Забагнулося мамі заздалегідь оплакати мене; ще й женихів нема, а вони вже виряджають мене з двору.

Кін д рат Ант О н О В.и Ч. Женихів як собак, аби твоя охота.

311

Оле ся. Тату, я маю де об чім з вами поговорити. Кін д рат Ант О н О вич. Шкода, що я не маю тепер часу. Ідіть краще у дом та готуйтеся до чаю. О лес я. Ще рано до чаю лагодитись.

Кін др а т Ант О н О В Н ч. Стара, там треба розпоряди ди тись, щоб на вечерю що-небудь ... Лукерія Степанівна. Зараз іду. (Пішла). Кін д рат Ант О 11 О вич. А ти, Олесю, піди з Левоні дам Петровиче~ вре:'lяпровожденіє ... О лес я. А що ЙО:-"ІУ, СКУЧНО? А мені з ним не весело. Кін д рат Ант О н О вич. Все ж таки він ніби гость У нас. Вернувся оце від предводителя, та такий засмуче ний. О лес я. ЯК ви, тату, скінчили з НІІМ за зеилю? Кін др а т Ант О н О вич. По закону. Від закону я ані на ступінь.

О лес я. ЯК же по закону?

Кіндрат

Антонович. Га? (Оглянувся). От за чим

ішов, про те й забув! Іди, я зараз тебе дожену. Треба поди витись, чи законопати.'ІИ отого жолоба? І що за каторж ний народ, доки не тюкнеш десять разів, то нічого і не зроблять. (Пішов). О лес я. Обрид мені вже Леонід Петрович з своїми роз казнями про Петербург. Балака про таке, що мене ані кри хатки

не цікавить, а

як спитала,

як

поступить

на

хвер

шальські курси, то він того не знає. (Пішла). Кін др а т Ант О н О вич (сам). Що це Олеся почина вже совати свого носа ніби туди, куди б і не слід? Е, цьо го то

вже я

не

вхвалив.

Чутно спів Горпипи, він ховається за кущ.

я ВА

Гор п и н а (іде з-за плоту, тихо співаючи). Коли б же я біду знала, Не йшла б заміж та гуляла, Ого-га-го, гоя, гоя, Голівонька бідна моя.

А тепер я біду знаю, Пізно ляжу, рано встану, Ого-га-го, гоя, гоя,

Голівонька бідна моя.

312

На городі квітки в'ються, А за мене хлопці б'ються, Ого-го-го, гоя, гоя, Голівонька бідна моя. Не бийтеся, нема за що, Хоч я гарна, та ледащо. Ого-го, гоя, гоя. Голівонька бідна моя.

(Надходе до КРШllщі). Із·за куща З'ЯВЛЯЄТЬСЯ

Кін д рат

Ант О н О В 11 Ч.

Гор п и н а. Тьфу! Нехай вам грець! лися!

Вже й тут вроди

Кін д рат Ант О н О вич. Я таке зіллячко: де не посі й, там і вродюсь. (Хихика). Гор п и н а. Що це на вас найшло?

Кін д рат Ант О н О вич. Не найшло, а наслано. Це ти на мене таке наслала, ти! .. Горпино, рибонько, скажи, чого душа твоя бажає?.

я ВА Ті ж,

л еон і д

Л еон ід

Пет р О вич

5 і

Л Ь О В К а

із хвіртки.

Пет р О вич. Кондрат Антонович! А, ТЬІ. вот

куда забрался?

Кін д рат Ант О н О вич (ніби кричить на Горnину). За вами як не приглянеш, то самі нічого до ладу незугарні зробити! ЧИ давно нові цямрини зроблені, а ви вже геть пооббивали? .. Горпина хихикнула і хутко пішла.

Л еон ід Пет р О вич. Все ТЬІ хлопочешь да хлопочешь. (до Льовки). ТЬІ больше не нужен, оставь мне спички. Льовка пішов.

Кін д рат Ант О н О вич. Такий вже наш талан, що мусимо увесь вік, повзаючи навколішках, копійку ту з землі вишкребати. . Л еон і д Пет р О вич. Тебе ли еще сетовать на судьбу?

Кін д рат Ант О н О вич. Сам не жалуюся, а печінки виють.

313

Лео н ід Пет р О Е И ч. ТЬІ С ною:..цеЙ пе~енкой еще меня пережнвешь. (Вuй,tta папіросу і закурює). А я нс-рочно те бя искал, чтоБы1 кой о чем потолко"l?ТЬ ... Кін д рат Ант О н О вич. Я дуже J!J')БЛI1 СЛУХ'НЬ, 51К ви балак?єте про Петербурх, про '"ужі землі ... То.к ловко

розказуєте, неначе я сам там був і все бачив. А як почнете розказувати про царські дворці та про пам'ятники, так я й не засну? би ніколи, все слухав би. Л еон ід Пет р О ВИЧ. Здесь, я думаю, нам не по-

мешают? еядем! Кін д рат Ант О н О вич. Япостою. Лео н ід Пет р о ВИЧ. Зачем же? (Сіда на жолоб). Кін д рат Ант О н О вич. Ми вже привикли уважать вас ще за покійного вашого батюшки, Петра Григоровича, царство їм небесне, вічний покій Їх душечці!

Л еон і д Пет р О вич. Значит, ТЬІ чувствуешь, что мой ПОКОЙНЬІЙ отец для тебя сделал?

Кін др а т Ант О н О вич. Хто, я? Чувствую, і дітям, і онукам накажу, як помиратиму, щоб чувствували. Та як і не чувствовать? Та я за душечку покійного мого .благоді теля щогода, на Петра, панахиду правлю. Л еон ід Пет р О вич. Он действительно

ВЬ1Вел

тебя

в людн!

Кін д рат

Ант О н О вич. Вони, діслітельно вони! Во

ни постановили мене на ноги, це я всім кажу. Та коли б не вонн, досі вже мене й черва тріскала б. І, боже, боже, що то була за предобродітельна душечка!

Л еон ід Пет р О вич. БыJ1 Я сегодня у предводителя дворянства.

Кін д рат Ант О н О вич. Знаю, мені Льовка розказу вав. Ше й до адвоката заїздили? .. Л еон ід Пет р О вич. Левка что-нибудь лишнее на плел? Вечно сует свой нос.

Кін д рат' Ант О н О вич. Ні, він нічого такого не ка

зав. Розказував тільки, як господин предводитель дворян ства цілувалися з вами і самі підсаджували вас у хваїтона. Казав, правда, що чув і те, як господин предводитель бов кнули про мене незвичайне слово: шкуродером мене зве

личали! Але я того і вухом не веду. Конешне, вони господин "редводитель дворянства, то ім і можна величати нас уся кими іменнями, їм ніхто не затуле рота. Л еон і д Пет р О ВИЧ. Мало ли что о ком за глаза не говорят.

Кін д рат Ант О н О вич. Нам і в очі, і позаочі кажуть,

314

але ми ніби того недочува€мо, ведемо свою напряму. І з адвокатом зволіли совітуваться? Л еон ід Пет р О вич. ТЬІ, вижу, все уж знаешь? По потчевал Левку, а потом ВЬІСПРОСИЛ? Кін д рат Ант О н О вич. Льовка сам дуже словоохот ливий, а чарки горілки чому й не дати тому, котрий потреб ляє? Л еон ід Пет р О вич. ИмеНJIе теперь твое, по закону ТЬІ совершенно прав.

Кін дат

Ант О н О вич. Я, як бачите, від закону ані

на ступінь ... Л еон і д

Пет р О вич. Но знаешь ли ТЬІ, что если ТЬІ ВОЗЬ~lешь у меня имение в той цифре, в какой оно у тебя БЬІЛО заложено, тогда я окончательнО разорен? Кін д рат Ант О н О вич. О, де ж таки, а с.'1ужба ва ша у Петербурзі? Л еон і д Пет р О вич. Служба? Мне теперь либо в петлю, либо пулю в лоб. Кін д рат Ант О н О вич. Та що це ви, бог з вами, не лякайте мене! Це ви, певно, знов підпили трошки; зви чайно, гостювавши у господин а

предводителя,

то

вже не

без того!.. У нас тут був один панок, господин Козуб ський, певно, знавали? І такий же приятний був чоловічок, ну як тільки підоп'є, зараз голову в петлю ... Разів з п'ять вирятовували, а нарешті таки не встерегли,- повісився. І які єсть кой-которі господа охочі до пеТ~lі! Л еон і д Пет р О вич. Мое ПО.'10жение беЗВЬІходное.

Кін др а т Ант О н О вич. Тошно, що незавидне. Так, так ... А ви не плошайте, надійтесь на бога. Л еон і д Пет р О вич. А ТЬІ мне ~lОрали не читай.

Кін д рат Ант О н О вич. Скільк!! У вас тієї гордості! Отакі були покійні Петро Григорович, ваші батюшка, цар ство їм небесне, вічний покій їх душечці! .. Л еон ід Пет р О вич. Перестань панихиду

петь!

Не

возьмешь же ТЬІ у меня землю по три,:щать руб.lеЙ за де

сятину? Ведь она стоит цо крайней мере по сту рублей, а тебе доста.l0СЬ с банковским долгом по пятидесяти семи.

Кін др а т Ант О н О вич.

Це правда, що земе.lька хоч

куди, я її і по сто двадцять не віддам.

Л еон і дП е тро вич. Ну, вот видишь? Кін д рат Ант О н О В 11 ч. Кажу ж, що не віддам і по сто двадцять! .. І хоч вона мені по закону досталась, я все ж таки довічно молитиму за вас бога. Л еон і д Пет Р О вич. Я не нуждаюсь в ТВОІІХ молит вах.

315

Кін д рат Ант О н О В ІІ ч.

Та

вже

скільки

хочте

гні

вайтесь собі, а я від свого заповіту не відступлю: я вже вас і в граматку записав, і двічі на часточку подавав о здра

...

В11

...

Л еон ід

Пет р О вич.

Я тогда буду здрав, когда ТЬІ

мне уплатишь за землю остальныl

•.

Кін д рат Ант О н О вич. ЯК ви кажете? Л еон ід Пет р О вич. Сколько ТЬІ мне прибавишь? Кін д рат Ант О н О вич. За віщо? Л еон ід Пет р О В 11 ч. За землю! За землю мою, ко торая тебе досталась чуть ли не задаром. Сколько ть! наме рен мне добавить?

Кін д рат

Ант О н О вич.

мене

такого

намиренія

нема.

Л еон ід Пет р О В 11 ч. Да ведь ТЬІ меня ограбил!

Кін д рат Ант О н О вич. Сохрани мене господь! .Я по закону.

Л еон і J.

Пет р О В II ч. Ведь,

арендуя

мою землю, ТЬ!

нажил состояние, а я разорился.

Кін д рат Ант О н О вич. Бог благословив мої труди. Л еон ід Пет р О вич. Припомни, что когда срок арендь! IІстекал, мне другие всегда гораздо больше предла гали;

ТЬІ

падал

мне

ноги,

ползал,

преСМЬІКался,

РЬІ

дал! .. Кін д рат Ант О н О вич. Правда. Панам дуже подо бається, щоб перед НИМІІ повзали навколішках та слізьми ЇМ ноги обливали. ХліБО~1 їх не годуй, тільки кланяйся їм ... Повзав і я перед вами, ну і виповзав ... І кожен раз буду вам за те вдячний ...

Л еон ід Пет р О вич.

Замолчи!

Я от твоих причита

ний скоро сума сойду!

Кін д рат

Ант О н О вич.

Не знаю вже,

як з вами й

говорити!

Л еон ід Пет р О вич

(почина ходити). Отец мой при

зрел тебя, ПРИЮТИ.l, потом сделал тебя управляющим, на конец, отдал тебе имение в посессию; и ТЬІ в каких-нибудь двадцать чеТЬІре

двадцать

пять

лет

сделался

чуть

ли

не

пеРВЬІМ бога чом в уезде.

Кін д рат Ант О н О вич. О, до того ще далеко. Я

OI\Y-

ратна, число в число, вашому покійному батюшці, царство їм небесне, вічний покій, посесіонні гроші, від серця Їх від ривав, а посесіонні у строк висилав. Може, від тії страви у мене і діток ТРОЙI\О в один год преставилися? УПОI\ОЙ, господи, младенців: Петра, Василя і Марину! Зазнав і я вволю ЛlІха ... Раз тілы\и і написали мені ваш батюшка

316

ПИСЬМО, либонь, від тридцятого октября, воно і досі У мене за образом храниться. Пишуть: «Кондрат, кажись, ти плу туєш». І так, мов у серце ударили мене тим словом. Треба було висилати посесіонні двадцять п'ятого октября, а я ,їх

задержав до п'ятого ноября.

Л еон ід

Пет р О вич.

Так ТЬІ ничего мне не приба

вишь?

Кін д рат Ант О н О вич. А пам'птаєте, як аж два літа підряд у нас був страшенний неврожай, у полі все вигоріло; написав я вам письмечко, кривавими слізьми його писав, і ви ані копієчки мені не скостили з посесіонних, ні одного рублика. Письмо за письмом присила:ІИ: «вы ьlлайй немед ленно деньги!»

Л еон і д Пет р О вич. ты больше мне ничего не ска· жешь?

Кін д рат Ант О н О вич.

Коли

вгодно,

розмовляйте

ви, а я дуже охочий слухати розумні речі.

Л еон ід Пет р О вич. У тебе, Кондрат, нет ни СТЬІДа, ни

совести.

Кін д рат Ант О н О вич. Позвольте ... оцього предмета не слід би касатись, бо це дуже деліхатна вещ. Хіба то без совісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім'ю свою зарятувати від зли

днів? А то не безсовісно, що ви батьківщину програвали в

карти

та

жбурляли

тисячі

на

всякі

дурниці

та

витре

беньки?

Л еон ід Пет р О вич. Зто не твое дело! Кін д рат Ант О н О вич. Хіба то стидно мені, що я

ради дітей своїх повзав у вас у ногах? А ви у голодний год вирвали у мене останні дві тисячі і купили якійсь німкені каблучку на руку?. Л еон ід Пет р О вич. Довольно! Кін д рат Ант О н О вич. Як то «довольно»? Ви взи чаєте мене образливими словами та ще й бороните відпо відати? Як же то «довольно»? І закоренілому душогубові суд дає два способи виправитись, а ви, не знаю вже по якому закону, хочете мене судити! Позвольте вам ще й те пригадати, що ви у мене гостюєте і, здається, що всі ми догоджаємо вам, як уміємо; а ви за нашу хліб-сіль жбур

ляєте у вічі незвичайними речами. Це вже зовсім не по християнськи та й не по-дворянськи, ваше високоблагоро-

ДІє ..•

Л еон ід Пет р О вич. Да, ТЬІ прав ... я виноват! .. Не сердись! .. (Простяга руку).

317

Кін д р 3 Т Ант О н О вич. Ніколи У мене на вас серця не було, бо я завжди пам'ятаю, що ви син мого благоді теля.

Л еон ід Пет р 013 И Ч. ТЬІ уж купи У меня коляску, мебель 11 все остальное. Как же ТЬІ, вновь испечеННЬІЙ по мещик, будешь ездить в телеге или сидеть на самодельном

стуле? Кін д рат Ант О н О вич. Це інша річ, і якщо недорого візьмете, по-божому, то можна буде купити. Л еон і д Пет р О вич. Я видел, как ТЬІ третьего дня трясся в город на какой-то беде! Кін д рат Ант О н О вич. Краще ж я їздитиму на бі ді, ніж вона на мені. Продайте вже мені і ікону-розп'ятіє! Л еон і д Пет р О вич. Нет, ни за что! .. Зто память от моей прабабки, зто

работа знаменитого

итальянского ху

дожника.

Кін д рат

Ант О н О вич.

Не

продасте

мені, то про

дасте якому-небудь пройдисвіту, і гріх вам буде, єй-єй, гріх! Л еон і,1. Пет р О вич. Ну, об зтом после. Так пойдем прицеНІІМСЯ костаткам моего величия. А ловко ТЬІ обделал дельце.

Пішли.

ЯВА

В л а с (виходить 3 вудками і, обернувшись, балака до когось за лаштунки). А за віщо він Me!-le прожене, хіба я волоко:.! чи павуком ловитиму? Не боюсь я його. На вуд ку йде риба прохана. (Розмотує вудки і закида). Ач який коропище вивернувся. (Підгукує стиха). Та йди-но сюди,

посидшlО вкупі. Га? Ну, як собі знаєш. Ану-ну, клюй, клюй! .. (Вuтяга вудку). А, зірвалася, а була ловкенька ри бина. (Поправляє черв'яка).

ЯВА В л а с

7 О лес я.

о лес я. А хто тобі, Власе, позволив тут рибу вудить? В л а с. ХТО Ж, як не сам собі? (Поплював черв'ячка, вакида вудl(У). Надо мною нема пана! О лес я. Найбільший?

318

В л а с. Найголіший! О лес я. Через те і сміливий такий? В л а с. Авжеж. Кому ж і бути сміливим? Образити не вгадаєш чим, упіймати - нема за що, одійняти - нема чого.

О лес я. Балакучий! В л а с. У :'<Існе Н3!Ш слухняний: звелю не звелю

мео1е і шеретує,

зразу загальмує.

О лес я. Дай мені одну вудочку, і я ПО.'lовлю.

В Л а с. Знов бовтатимете, усю рибу розполохаєте? О лес я. Я буду тихо закидати.

В л а с. Побачимо! А як ляпатимете по воді, зараз вудку ()дійму, дарма що це ваш берег. (дає їй вудку). О лес я (закидаючи вудку). А ЩО, бачиш? В л а с. Не дуже-то зугарна, та нічого. О лес я. Давно прийшов? В л а с. Оце свіжо. Олеся (сіда). Клює? В л а с. Одна зірвалась. О лес я. Велика? В л а с. Немала. О лес я. Яка завбільшки? В л а с. А ви ::е B~.1iЄTe мовчки сидіти? О лес я. А хіба що? В л а с. Риба чує, то й не підійде до вудок. Ви ДУ:\1аєте, вона дурніша від нас? Сядьте ось сюди на свиту, а то в болото убабляєтеся. (Під стеля є свиту).

О лес я. А тобі як краще, щоб я мовчала чи щоб балакала? В л а с. Однаково. Олеся. Через що? В л а с. Та годі-бо вам! ОндеЧКIІ у вас клюнула. О лес я. Бач, я щасливіша за тебе. В л а с. Це й без кльову звісно! О лес я. ЧИ:\1 же я щаслива?

В л а с. Та хоч би й тим, що КО.l!1 б оце друга белько тала, то я давно б її прогнав.

О лес я. А мене шкода проганяти? В л а с. Тягніть-бо, тягніть! .. Е-е, бодай вас! Ви не тя мите, як підсікати, а ще беретесь вудити. Дайте, я поправ лю черв'ячка. (Поправля). ЯК тільки почне К.~ювати, то попускайте ВУДJIище, а як вже поведе, отоді підсікаЙте.

(Закида вудочку). Ось як треба закидати. О лес я. Ти митець!

319

В л а с.

О лес я В л а с.

Хто коло чого ходе. ТІІХО ж, ц-с!

(полmвчала). А нишком можна СПIlтати? Про віщо?

О лес я. Чом ти,

Власе,

не

найнявся до

хотіли найняти? В л а с. Найнявся - продався, та ще не так собі, як своїй волі.

нас, як тебе

а я собі ціни не складу,

О лес я. Не любищ щоб тобою хто орудував? В л а с. Без того не можна. А тільки як не по правді орудують, то краще здохнути з голоду.

О лес я. Тобто у нас не по правді орудують? В л а с. Скажете - по правді? О лес я. Чим же не по правді? В л а с. Общитують, вищитують ні за віщо штрафи, на харчі сутугі ... Дивіться, дивіться, ондечки у вас повору шила.

О лес я

(помовчала). Мало чого не плетуть. Найнявся б

сам, то й довідався б, чи й справді у нас не по правді ору дують.

В л а с. Не наймусь! У мене скажена натура: докору або косого погляду не стерплю; роботою хто попрікнув би перервався б! .. О лес я (ПОА10вчала). Я не раз чую, як ти виспівуєш уночі: я твій голос зразу пізнаю. Кого ти приспівуєш? В л а с. Самого себе. Часом не спиться, ну й почнеш думати, і сам незчуєшся, як на ум сплине яка-небудь пісня.

О лес я. А про віщо ж ти думаєш? В л а с. Про віщо ... Мало про віщо! О лес я.

Може, про те, що хату треба поправити, повіт

ку нову постановити? ..

В л а с. Стоїть об тім думати! Аби достатки, то можна не то що поправити хату, а й нову постановити. А доки не ма достатків - сидітимем і в продраній ... Над чим же тут думати? О лес я. Тебе що інше, може, цікавить? В л а с. А мабуть, інше ... А вам що до того?

О лес я. А хіба не можна спитати? В л а с. Чому не можна? .. (Помовчав). О, чуєте, у ка лині тьохнув соловейко! .. Ух, і заливається ж він здорово на зорі.

О лес я. Ти любиш слухати його спів? В л а с. Хто ж не любить? То мій товариш: Часом уночі піду 3 в'ятірами по рибу, все село покотом спить, ніде ні гомону не чуть, ні світла не видко, тільки він та я пере

співуємося собі, аж луна йде! ..

320

Оле с я. Чи не закоханий ти? В л а с. А хjба це погано?. Ондечки у вас потягнула ..• Овва! Та ви так ні однії рибини не вловите.

О лес я

(витягла рибу). А що, не зловила? (Здійма).

у кого ж ти закоханий? В л а с. Кохання, по-вашому, така

нікчемниця, що

ви

йняв з душі, як гроші з кишені, та й поклав на долоні?. ЯК ви легко на це діло дивитесь. ЯВА

Ті ж і Павло.

Пав л о (гукає з саду). Олександра Кіндратівнаl О лес я. А чого там? Па в л о (біля хвіртки). Ідіть чаю пити! О лес я. Зараз іду! П а в л о. Так, так... Воно якраз до речі сидіти поруч з мужиком, та ще й на свиті. Отам із свити що-небудь по налазе, та й будете тоді скаржитись: «Ах, Павел Семьоно вич, што єто меня кусаєть?» В л а с. А, здрастуйте, господин-сковородин, по прозва нію Лепьошкін! П а в л о. Мовчи, дуря, не з тобою говорять. (Пішов). В л а с (до Олесі). Ото наймит самий порадошний. (Пі діймається). Що ж, мабуть, і справді пора вам чай пити, а нам вечеряти.

О лес я. А я все збираюсь у гості до твоєї матері. В л а с. Довго збираєтесь. Скажіть, коли прийдете, я ри би наловлю, пошануємо вас як слід. О лес Я. На сподіваного гостя багато треба, прийду, коли здумаю.

В О В О

л а с. Дайте мені яку книжку прочитати. лес я. Хіба вже маракуєш? л а с. Та вже одну книжку замучив. лес я. Ач який! А чому ж, як я колись раnила тобі

вчитись читати, ти відповів: «Цур йому! .. » В л а с. Відповів, а після того зараз-таки й прийнявся. О лес я. Хто ж тебе навчив? В л а с. Тут салдатик вчив мого малого брата, а я послухав скільки разів, а потім вже сам з себе домадикувався.

О лес я. А я хотіла сама тебе вчити. В л а с. От, стоїть того діла. О лес я. Так я принесу тобі книжок. Прощай! (Пішла, а потім вертається). Сьогодні уночі співатимеш?

М. І(ропивницькиlt

321

В О В О

л а с. Хто його зна? лес я. Я вийду послухати. л а с. А як не співатиметься? лес я. Що ж, як ні, то й ні! Слухай, Власе, чом ти у

містечко до лікаря не підеш? Скільки разів я тобі радила? Марнієш ти щодня. В л а с. Баби кажуть, що то підвій ... А, мабуть, треба бу де до лікаря кинуться ... Іноді у грудях так стисне, що хоч калавур кричи.

О лес я. От бачиш, не жалієш ти себе, Власе! Бувай здоров! (Пішла). В л а с. ЯК легко полетіла, неначе пір'їна. (Махнув ру кою). Бог з нею! .. (Знову зиркнув услід Олесі). Мабуть, тебе мати у любистку купала. ЯК змальована! (Зітхнув). Хтось ща.сливиЙ буде ... (Дивиться на вудки). О, клюнула! Коли не красноперка, то рак. (Глянув на сад). Не видко вже. (Знов до вудок). Ну-ну, смикни, смикни ще раз! .. Ну ще! .. (Знов поглянув на сад). Навряд чи вийдеш пісню слухати, аби поморочити,- хитра! .. (Зітхнув). Та й байду же! (До вудок). А щоб тебе сіпало! ОЙ будеш у юшціl (Витяга). А що? (Здійма рибу). Так і є, що красноперка. Голос за лаштунками: «Власе, гайда! Чуещ ти, запареииЙI .. :t

Мовчн, бісів глевтяк, тут саме розклювалася. (Глянув уго ру). Справді, вже пізно, поплавці ледве майорять. (Збира вудки і йде, тихо співаючи). ОЙ ти, дівчино, Горда та пишна,

Ой коли б же ти, серденько, Та за мене вийшла ...

(Пішов) .

.я ВА

Кіндрат Антонович (хутко йде). Ніяк не від караскаюсь від Леоніда Петровича: пий в одну душу з ним, та й годї! Десь роздобув грошенят і понакуповував вин, на ливок, горілок... Тепер всю двірню частує - розореніє з ним! Чутно спів.

322

ЯВА

Кіндрат

Гор п ин а

Антонови~

ГОРПИНL

(йде з відрами і тихо співа). І по той бік гора, І по цей бік гора, Промеж тими крутими горами

Сходила зоря. Ой то ж не зоря, То дівчина моя, Чорнявая, чорнобривая, Галочка моя.

А я за нею, ЯК за зорею, Чистим полем, вороним конем Понад Дунаєм ...

Кіндрат Антонович (підходе). Який у тебе чудо вий голосок.

Гор п и н а. Знов притьопалися? Ну й чого вам від ме не треба? Кін д рат Ант О н О вич. Хотів тобі сказати, що твоя мати оце знов приходила.

Гор п и н а. Я бачила. Кін д рат Ант О н О вич.

Знов прохала позичити бо

рошна, олії, пшона, картоплі ...

Гор п и на. Та знаю. (Зітхн.ула). Доки діждуть до но вого хліба, чисто попухнуть З голоду. А казала ще з осені: не продавайте, мамо, усього хліба, зоставте про запас ... Так ні, не послухали, на податки, кажуть, треба! Добрі податки, що щонеділі, щосвята з шинку і не вилазять. Кін д рат Ант О н О вич. А тобі жаль матері? Гор п и н а. Хіба я яка тварюка нечувственна? Кін д рат Ант О н О ВИЧ. А малих братів .та сестер теж жаль? Гор п и н а. О господи! Ще й допитують, неначе в серце шпигають! (Утира сльози). . Кін д рат Ант О н О ВИЧ. ОТ за те, що ти так жалуєш свою неню і малих братів та сестер, я дам твоїй матері бо рошна, пшона, картоплі ... Усього дамІ Гор п и н а. А потім вдвоє відвернете?

323

Кін д рат Ант О н О вич. Даром дам, чуєш, не в по зику, а даром. Он який я! А все за те, ЩО ти почитуєш свою матір. Скажи тільки, чого тобі треба, все дам ... Прийди зараз після вечері до бані, там побалакаємо ... Усього дам ". неНІї твоlИ

... Горпина мовчить.

я ВА Ті

ж і Олеся.

О л ес я (надходячи до хвіртки). А то хто балака? (При дивляється) . Кін д рат Ант О н О вич. Чого ж ти, серденько, боїшся?

О лес я. Либонь, татків голос? Кін д рат Ант О н О вич. Чого ж боїшся. (Обійма її). Гор п ин а. Страшно! Кін др а т Ант О н О вич. Ото страшно? Хіба я звір який? Адже ось тут стоїш ЗО мною, чого ж там страшно?

Отак же точнісінько і там постоїмо; тільки що там ніхто не постереже, а тут небезпечно. (Цілує її). О лес я. Що я чую? Гор п и на. Не цілуйте мене, не хочу!

(Виривається). Кін д рат Ант О н О вич. Прийдеш? Гор п и н а. У вас щось гидке на думці! Кін д рат Ант О н О вич. Що ж може бути гидке? Єй

єй, ні! .. Прийдеш, моя пташечко?

Гор п и н а. Не знаю. Кін д рат Ант О н О вич. Пожалій свою неню, при йдеш - усього дам! .. Мені, бач, така дурниця запала в голову, щоб ти небезпременно прийшла до бані,- розу мієш? Пожалій своїх малих братів та сестер. Прийдеш? Гор п и н а. Може. Кін д рат Ант О н О вич. Знов обманеш? Гор п и на. Ні! Кін д рат Ант О н О вич. Дожидати? Скажи ж, моя квіточка? Гор п и н а. Годі вже ... Голос Лукерії Степанівни: «А де ви, Кіндрат Антонович? Пожалуйте. чогось старшина 3 писарем приїхали».

Кін д рат Ант О н О вич. От чортяка принесла! Ну, та я їх скоро спровадю ... Я ж дожидатиму. Поцілуй менеl

324

ГОР п ин а (відnиха його). Гетьте-бо! Ондечки хазяйка наближаються. (Почина набирати воду). Кін д рат Ант О н О вич. Вона сюди по захід сонця не ПРИЙ,ll.е: я її наполохав, що тут раз у раз по заході сонця мавки з'являються, а проти бані водяник бовтається. При йдеш? Горпина мотнула головою.

(Він хутко пішов, під ніс мимрячи). ОЙ і їхав пан Лебеденко Та із млина із мукою, Гей, зустрічають його гайдамаки В темнім лузі над рікою ... Гор пи н а (сама собі). Що ж, він каже, що тільки по цілує. Нехай собі цілує, аби позичив матері борошна. (На бравши відра, йде). О лес я (стала насупроти неї). Горпино! Гор п ин а. Ой боже мій! (Закрива лице долонею). О лес я. Горпино. Ненароком підслухала ... Мені соромно за мого батька ... Тільки де ж і твій сором, дівчино? Гор п и н а. Я не винувата ... Чіпляються щоразу ... О лес я. Так ти підеш до бані? Гор п и н а. Ой сором! .. (Почина плакати). Простіть ме не, Олесю, голубочко! .. О лес я. Горпино, я,

чим

зможу,

матері

твоїй

допо

можу.

Гор п и н а. Не треба, не треба! .. У мене є одежина: котра на ваті, нові черевики, дві спідниці, два хвартухи, чотири разки доброго намиста - віднесу завтра у містечко, продам кому-небудь ... Простіть! .. Ох, коли б мені, божень ку, як добути до строка! .. Спасибі вам, голубонько, що від

волали мене від напасті! .. Оце б натворила сорому! .. Ой бо женьку милосердний! .. (Хутко пішла, ховаючи очі). О лес я. Що ж це таке? Так тому правда, про віщо ма ма в серцях не раз обмовлялась? Ось через що вона, мов неприкаяна, заполохана, забита! .. Ох, бідна ж, бідна моя мамочка! (Почина плакати). Влас співа за .~аштунками, Олеся йде до хвіртки, схиляється на пліт і так зостається до кінця діі. Виряджала мати сина

т а й на косовицю, Розчесала чорні кудрі

325

Та іі: на потнлицю. сЯ Ж думала, мій снночку, Що будеш коснти,

А тн кинув КОСУ в РОСУ

Та й став голосити:.. «Ой коли б ти, мати, знала, Яка мені вада, То ти б мене оженила, Щоб була порада •.

Завіса

ДІЯ ТРЕТЯ Кімната з .трьома дверима, вбрана як у полупанків. На вікнах у горш ках квітки і цибуля; на стінах проміж олеографі'lНИМИ малюнками е й луооqні; рядом 3 .циваном стоіть скриия і 1'. А.

я ВА Лукерія

Степанівна

Олеся.

л у к ері я С т е пан і 8 Н а (сидячи "рай столу, допи ває чай, 3 лівих дверей виходить Олеся). Куди це ЗН08 зібралася? ЯК тілько ранок настане, зараз іповієшся. О лес я. А чого я в хаті сидітиму?

Л у ке р і я

Ст е пан і в н а.

Чи приходиться ж у бу

день вештатись з ранку до вечора, коли не біля річки, то

десь по степу або по селу?. О лес я. Мабуть, приходиться, коли вештаюсь. Л у к ері я Ст е пан і в н а. Хіба ти неприкаяна яка, чи серце ще й досі не одійшло?

О лес я. Знаєте, яка я. Л у к ері я Ст е пан і в н а. Та знаю ж, як не знати: пришелепувата! О лес я. Вгадали, як у око вліпили; отаке ж у мене і серце. (Хоче йти). Л у к ері я Ст е пан і в н а. Таки підеш? Не можна вже біля матері і посидіти, промовити яке там словце, неначе вона тобі чужа?. О лес я. Мамочко, голубочко! Ви у моїй розмові зав жди вбачаєте якусь собі зневагу, і горенько ж моє, що не знайду я ні жодного такого слова, котре б вас не вража ло; а чим би я тільки не поступилася, щоб вас заспокоїти?

326

Лук ері я С те пан і в н а. ли б схотіла. О лес я. І, боже мій! Та я того!

Знайшла б таке слово, ко й не знаю, як би бажала

Л у к ері я Ст е пан і в н а. Все ти казна-що варня каєш. Ось хоч і зараз: я охоча з тобою розмовляти якнай любіш, а ти втікаєш з хати. О лес я. ЯК же ми балакатимем, якщо мої переконання

ідуть упоперек з вашими, і я не можу таїти свого погляду, а завжди виявляю його голосно, і відціля промеж нас що разу і непорозуміння?.

Л у ке р і я Ст е пан і в н а. Та годі-бо, годil Знов по вчорашньому заляскотала! ЯК забалакаєш отак кучеряво, то зараз мені голова почина морочитись. І як у тебе язик той повертається! ..

О лес я. Небагато ж, мабуть, і сьогодні ми набалакали ся. (ПОМО8чала). Весела розмова! .. (Ще nОМО8чала). І ви мовчите, і я мовчу. (Сміється). «Був собі чоловік Сашка, на ньому синя семеряжка, на голові шапочка, на спині ла точка, чи хороша моя казочка?})

Л ук ері я Ст е пан і в на. От і розвеселилась! Усі оці дні ходиш насуплена, аж жалко на тебе дивитись. О, знов задумалася? О лес я. Ні, байдуже. (Сіда). Л у к ері я С т е пан і в н а. Ти чаю не любищ а я, гос поди, як цей напиток вхвалила, особливо люблю його пити У піст та ще 3 0ЗЮМОМ, здається, цілісінький би день пила. Я чула, що є й такі, що п'ють 3 яблуком або з палциною ... Треба буде покуштувати, може, з яблуком чи палцщюю ще смачніш?

О лес я.

Покуштуйте,

може,

смачніш.

Налить

вам

ще чаю?

Л ук ері я

Ст е пан і в н а.

Налий.

От

розумниця І

Олеся налива чай.

ЯК хочеш догодити матері, то й замір 11 вгадаєш: я тільки що хотіла простягти руку до чайника, щоб налити, а ти й попередила мою думку! Аж серце з радощів спалахнуло. (Почина хлипати). О лес я. Чого ж плакати?

Лукерія

Степанівна

(витира очі). Так собі ... Не

вважай на те. Іноді щось як здавить серце, як стисне, то я так і обіллюсь сльозами ... А від чого воно, то і бог його святий знає! От вже і полегшало.

О лес я (подає чай). Хоч би мtшoi яке діло знайти ...

327

Л'f к е р·і я

Степанівна.

Та

хіба

мало

нас

діла?

О лес я. Якого? Кружки з капусти змивати та з буря ків, муку сіяти, масло бить? .. А ваші наймички що роби тимуть, як я їхню роботу візьму на себе? Та робота мене не цікавить, бо я її ще змалку знала, і коли треба буде робитиму.

Л У ке р і я Ст е пан і в н а. А якої ж тобі ще роботи? О лес я. Нової. Така вже в мене, мамо, як бачите, незу пинна натура, що про все, на ніщо не гляну, хотіла б ді знатись: відкіля воно взялося, задля чого і навіщо?. Учи тись хочуl

Л У к ері я

Ст е пан і в н а.

Колись і мене ці примхи

цікавили, але за клопотами замурувалося все те 8 паморо ках ізабайдужилося. О лес я. Може, згодом і я дійду до байдужого, тоді і думки заснуть. (Помовчала). Коли б були не віддавали ме не до школи, то, либонь, всім нам краще жилося б. Я у піст сметану збирала б з гладущиків та крадькома ложку облизувала, а потім сіла б собі перед дзеркалом, гадала б на картах та виколювала б шпилькою очі червонному ко ролеві або пекла б його у серце та все виглядала б же нихів. (Регоче). Смаковите б було життя! Ви тішилися б покірливою дитиною, котра вам упоперек і слова не про мове

...

Л у ке р і я

Ст е пан і в на.

Куди

це

ти

звертаєш,

куди?

О лес я. Батько віддали б мене заміж, за кого схотіли ... А тепер хоч і небагато нас, тільки троє, але всі ми пішли нарізнь.

Л ук ері я Ст е пан і в н а. Вже й нарізнь. О лес Я. Скажете - ні? Авжеж, що нарізнь. Я, ледве розвидниться, біжу хутчій з хати і не знаю, куди подітись з нудними думками, ви гніваєтесь, чом не допомагаю вам курей щупати або гиндичок підсипати ... Батько ...

Л у к ері я Ст е пан і в н а. Що батько? Чого ж ти мах нула рукою? О лес я. Знаєте добре чого.

Л у ке р і я

Ст е пан і в н а.

Скажи спасибі, що не ви

бив! Другий так би ВИХВОІЮСТИВ тебе на всі боки, що й ДО нових віників не забула б. ЯК же ти посміла сказати бать кові в вічі, що він нечесно поводиться з Левонідом Петро вичем? О лес я. Самі батько колись повчали мене правду ка

зати! Було кажуть: «Хліб-сіль їж, а правду ріжl~

328

Лук ері яС те пан і в н а. Не все так коїться, як го вориться. Еге-ге, які іноді думки не морочать памороків, а спробуй потурати ім, то зостанешся і гола, і боса. Ти ду маєш, що й у мене серце не щемить, як гляну на людину,

котра і гола, і голодна? Щемить, біда як щемить! І скор тить мені допомогти йому; спершу, було, раптом і кинуся допомогти, а потім подумаю: а може, то так богові завгод но, щоб та людина злидні годувала? Ніхто, як богl Розу мієш?

. О лес я. Найкращий спосіб від усього - затулятися бо·

гом. Попрохав старець шматок хліба - «Бог дастьІ:.. При мусили чоловіка злидні до наглої смерті - «Так богу зав· годноl:..

Л у к ері я С т е пан і в н а. А то ж як? О лес я. Не так слід! (По.мовчала). Перш, було, як тільки де про меж людьми скоїться

яка суперечка, зараз

батько питають: «А як ти думаєш, донечко, про се діло?::.

Я, було, скажу їм свою думку, а вони й додають: «Отак же точнісінько і я міркував!:. І раз у раз згоджувались'З моїм переконанням. А тепер, як довелось те переконання ПРJiрівняти до власної кишені, до власноі шкури, то вже я і сяка, і така, і скажена, і дурна! .. «Геть,- кажуть,- з ха ти! Наплювать мені на твоє пе~конання! .. :. Л у к ері я С т е пан і в н а. Та годі вже про це,- бать ко, мабуть, вже й забув. О лес я. Та я не забула. Лукерія Степанівна (nо.мовчала). Чула, який знов гармидер був уночі в кімнаті Левоніда Петровича? О лес я. Байдуже, я спала. Л у к ері я С т е пан і в н а. Добре спала, що цілісінь ку ніч все охала та щось шепотіла. О лес я. То я у сні. Л У к ері я Ст е пан і в н а. Еге, якраз у сні. Знаю я добре, що не у сні. І який чоловік достойний, і гості на їздять все достойні ЛЮДИ,- а як понапиваються, то ще гірш скаженіють, як мужики! Цілісіньку ніч пили, лаялись, за шаблі хапались! ..

О лес я. А нехай собі. у к ері я Ст е пан і в н а. Може, то у Левоніда серце так бунтує? .. Слухай, доню, може, він і справді тебе любе? О лес я. А я його не люблю! Л у к ері я С те пан і в Н а. А батько як хотів, щоб ти вийшла заміж за Левоніда Петровича, на ньому і чин нема·

лий: поручник!

О лес я.

І, 'ГQСПОДИ! Чоловік сказав сп'яну, а ви з бать·

329

ком і раді мене віддати? йому гроші потрібні, а не я! На віщо я йому? Л у к ері я Ст е пан і в н а. І чим він тобі не до мислі? А мені до мислі. Батько каже: «Я його скоро присмирив би, ще й хазяїна з нього зробив би навдивовижу всім! Він, каже,- трохи рознуздався, а ще з нього можна зробити людину:..

О JI е с я (встає). Піду вже я. Л у к ері я С т е пан і в н а. Була б дворянкою, поруч; ницею! .. Ось послухай, Олесю, що мені приверзлося у сні .. О лес я. Що таке? Л у к ері я Ст е пан і в н а. Ось змізкуй, проти ЧQГО воно? Вже саме перед світом прокинулась я, аж дивлюс!> ще темно, а за стіною галас, гвалт ... Сюди-туди вертілася, ніяк не можу заснути. Далі і не стямилася, як задрімала, f ось що приверзлося мені. Ніби Левон ід Петрович оженився на тобі і живете ви промеж себе так любо та хороше; жи вете у Петербурзі, і я у вас гостюю. Ніби сиджу я з онуком на руках і розказую йому казку, а він все засовує мені ку лачки в рот. Аж це і ти увійшла з другої кімнати, зодяг нена у таке щось блискуче, що я очі приплющила, як гля нула на тебе, та й кажеш до мене: «Підіть, мамо, пожалус та, до нашої куховарки та покажіть їй, як пшоном зами нають борщ, бо вона не тя ме». Тільки що встала я, аж вхо дить якраз насупротив мене Левонід Петрович, груди йому всі завішані хрестами та мендалями, та й каже: «Радуй тесь, мамашо, я виклопотав задля папаші гостинця». І по казує мені отаку велику мендалю. «Нате,- каже,- відве зіть папаші і прикажіть, щоб наділи на шию і ніколи не здіймали, це їм за ... :. Я простягла руку, а та мендаль брязь об долівку та й розбилася! .. Я як галасну і зразу прокинулася. Віриш, лапнула себе за голову, аж волосся змокло, так упріла, а серце тьопається з ляку, як не ви скоче ... Це не перед добромl ЯВА Ті ж і

Кін д рат

2 Ант О н О вич.

Кін д рат А 11 тон О вич (подає папір Олесі). На, про читай. О лес я. Що це таке? Кін д рат

Ант О н О вич.

А те, що я з тобою не зго

ворю: ти завжди забиваєш мені баки; так оце я списав усе, як умів. Прочитай, то, може, хоч тоді втямиш, яку .гірку

330

випив твій батько на своїм віку, та тоді вже і докорятимеш його, мошенника, падлеця! ..

О лес я (nередивляє папір). Я вас не докоряла.

Кін д рат Ант О н О вич. Прочитай, кажу, та тоді вже й винувать батька. Стара, налий мені чаю.

Л у ке р і я С те пан і в н а. Ви з озюмом питимете? Кін д рат Ант О н О вич. А, убирайся ти з своїми хи мерами. Хтось там бовкнув, що гріх У піст пити чай з са харом, а ти вже й рада витребенькувати.

Л у к ері я

С т е пан і в н а.

Кажуть, що сахар з кісто

чок, а кістки ж скоромні. Кін д рат Ант О н О вич.

Чого не тямиш, про те не сікайся міркувати, бо я того ненавидю. (П'є чай). Що ж ти, читатимеш чи ні? О лес я. Голосно? Кін д рат Ант О н О вич. Вже ж не нишком. Може, я що проминув, то словами додам.

О лес я (читає). «Мені було по двадцятому року, коли зосталася наша сім'я - батько, мати, дві сестри і я - без притулку, без захисту. Отець мій служив тридцять вісім годів конторщиком У одній економії •. Кін д рат Ант О н О вич. Вірою і правдою служив! О лес я (читає). «ЯК ось налопом прибіг із-за гряниці поміщик і привіз з собою цілий новий штат: управляющо го, якономів, конторщиків, писарів... Він був розгніваний за віщось на управляющого, а на всіх окошилося. Недовго розбираючи, всіх старих охвиціялистів - від управляющого до конюшника - змінив, і велів постановить коло кожного будинку навкруги сторожу, і все збіжжя, худобу, одежу за

грабував. А за віщо заграбував, то й досі, мабуть, ніхто не вгада. Хто кинувся обороняти своє добро, того велено було у кайдани забити та в куну вкинути. Один яконом сидів в куні щось з півроку, скаржився потім в суд - пропало, як на собаці. Трапилася та грабіжка якраз на перший тиж день великого посту. Розбрелася наша сім'я - гола і бо са,- куди хто запопав: батько пішли з ласки за хліб та за сіль до одного полупанка за клюwника, мати за няньку до

його дітей, сестри пішли у город У найми за горнишних; менша простудилась і через місяць лягла в больницю, а по тім лягла на кладовищі, а старша пропала десь безві сти

... »

Кін д рат Ант О н О вич. Мов у воду впала. О лес я (читає). «Я найнявся у одного міщанина, ко трий держав на селі заразом постоялий двір, лавку і ши нок

....

331

Лук ері я С те пан і в н а. Думаєте, не догадуюсь, про кого це починається?

Кін д рат

Ант О н О вич.

Мовчи

лиш.

3вісно,

про

кого.

О лес я

(читає). «3араз після великодня померли бать

ко, а за ними небавом і мати пішли до бога, прийшлось

мені іх обох на свій кошт і поховати. Хазяїнові моєму я дуже уподобався, бо був шпаркий до діла; а через год .fI.

став його правою рукою». Це вже ви мені розказувашt;

як дід помінилися дати за матір'ю придане, а замість того вигнали вас з подвір'я посеред зими, ще й зароблені ваші гроші затаїли. Л у к ері я Ст е пан і в н а. Скільки разів розказували. А це вже списали мені на злість! Кін д рат Ант О н О вич. Лукеріє, замовчи. І коли я тебе навчу понімать по-людськи? (До Олесі). Панькався зо мною тесть, як кіт з оселедцем. «Ось,- каже,- кого хотів би я мати за зятя!» А я здуру шелесть за рушниками. І вхопив приданого, в обидві жмені вхопив! .. Дійшло до рощоту, я навколішки припадаю, слізьми умиваюся, а він взявся у боки та як зарегоче. «Ах ТИ,- каже,- дурень, ду рень! Покажи розписку або векселя, що я тобі винен, а без документів на тобі хвигу під самісінький ніс!» Так це він чесно зо мною зробив? О лес я. А хто ж каже, що чесно? Лукерія Степанівна (зітхнула). А потім все те лихо на мені окошилося! .. Кін др а т Ант О н О вич. Не мішай, пожалуста! І що в тебе за натура? (Бере у Олесі папір). Розказував, либонь, я тобі й про те, як я з одним бакалійщиком три роки у спіл ку торгував і як він вирядив мене у одне містечко на ярма рок балаган строїти, а сам розпродав все за півціни та

підпалив лавку? О лес я. Розказували. Кін д рат Ант О н О вич.

Вернувся я до свого спіль ника та й питаю: «як же це трапилося?» А він тільки голо вою трусе. На другий день знов питаю: «як же воно буде?» А він знов головою хить-хить. І доти трусив головою, до ки я не плюнув йому межи очі та й пішов ні з чим. Три роки гіркої праці у спілку як через голову жбурнув. 30-

стався знов гол як сокол! А знаєш, хто той бакалійщик? Сидор Семенович, той, у котрого тепер лавка на самім ба зарі. 3атаїв копитал, котрий ми у спілку заробили. Сходив двічі чи тричі на прощу у Воронеж та в Київ, а тепер із перших купців. ЯК увійде, було, у лавку, зараз на всі чо ...

332

тири вуг ли перехреститься, іде за конторку і почне хрести ти книгу, щоти, пер'їну, карандаш, товар ... А нарешті ви явилося, що він перший мошенник. Читай ось відціля. О лес я (читає). «Цілу осінь переносив я на пристані мішки, сіль, рибу, канати, залізо ... А зимою приходилося гЬлодати по тижням».

Л у К ері я Ст е пан і в н а. Ох-ох, правда! Тоді у нас тройко дітей померло в два тижні від шкарлатини. Жили MfI У підвалі, боже, у якій багнюці та в сирості. Я більйо мила, а батько брагу від винниці розвозив по дворах.

О лес я (читає). «Навесні почав я папи росною бумагою та спичками торгувати, а далі ваксою. Якось ішов вулицею пан Петро Григорович, отець Леоніда Петровича, я зупи нив його та й кажу: «Позвольте, барин, почистити вам чо

боти!» Вичистив йому чоботи, він вийняв золотого і дає мені. «Мабуть, цей пан дуже добрий»,- подумав я та пуць йому в ноги. «Ваше високоблагородіє,- кажу,- змилуй тесь над сиротою, візьміть мене до себе, служитиму вам вірою і правдою!»

Кін д рат

Ант О н О вич.

Взяв до себе, за це спасибі

йому. А як він знущався надо мною? Боже, який то не

милосердний був чоловік! ЯК розгнівається, то чим попа.тю лупить: підсвічником, чоботом, чорнильницею! .. Раз уксу сом линув В вічі, скільки разів при всіх дворових запльову

вав мені очі ... Терпів я, терпів, бо невмоготу вже було ти нятися попідтинню. Так бачиш, які бувають пани: один ограбував мого батька за тридцятивосьмилітню безпорочну службу, а другий знущався надо мною гірш, ніж над ско тиною! ..

О лес я. Не всі такі й пани. В сім'ї не без виродка. Кін д рат Ант О н О вич. Ага! То тепер, коли я здобув під старість шматок хліба і закуток, то мушу все те від дати? Так, виходить, по-твоєму? О лес я. Ні, я тільки казала вам, що не слід користува тись чужим нещастям. Земля стоїть, самі кажете, вдвоє більше того, за скільки вона вам дісталася. Кін д рат Ант О н О вич. Ну? О лес я. Ну і слід чуже віддати.

Кін д рат Ант О н О вич. Ти все-таки своєї правиш? О лес я. Завжди ви повчали мене казати так, як мені моя совість проказуватиме, я так і роблю. Кін д рат Ант О н О вич. Совість? Геть з очей 3 своєю совістю! .. (Вирива папір і ж6урля на землю).

333

Оле с я. Візьміть за коси мене та кулаком по голові, мо же, швидш примусите засунути голову в петлю! (Хутко пішла). Кін д рат Ант О н О вич (8 ляком). Що-о? Нехай ме не бог боронить! Що вона таке сказала, ти чула? (Біжить

до дверей). Олесю, вернись! Що це вона задумала? Л у к ері я С т е пан і в н а. Стовпотвореніє якесь, та й тільки! (Пішла хутко).

Кін д рат Ант О н О вич (сам). Що ж це таке коіть ся? То цебто я мушу віддати те, що кровію та потом увесь вік здобував? За віщо? З якоі речі? Не дам, ні карбованця, ні шеляга не дам! Школярські прописи і я колись читав: сПосліднім поділись з ближнім», «Будь доволен малЬІМ и будешь ТІІІ богат ... ». Читав і заповіді: «Не пожелай жени ближнього твоєго, ні вола єго, ні осла, ні всякого скота ...•

А чи багато таких на світі, котрі б того не пожепали?" Е, ні,

доню, так воно не але! Іди заміж за Леоніда, тоді дам по

ловину іменія, потому що онуки моі будуть дворяни! Та й я біля такого зятя мав би підвищеиия і почитуваиня; я при брав би його до рук і заставив би дослужитись аж до полковникаf .. ЯВА КіНJlрат

Антонович

л еон і д Пет р О вич

3 Леонід

Петрович.

(входе 8 правого боку, nідnилий,

8 шаблею в РУЦі). Что зто ТЬІ вздумал со мной проделы вать?

Кін д рат Ант О н О ВИЧ. А що таке? Л еон і д Пет р О ВИЧ. ТЬІ приказал в мои комнатЬІ внести бочонок з дегтем и еще там какой-то хлам?

Кін др а т Ант О н О ВИЧ.

Потому, як вам завгодно, а

далі так не приходиться: вже всі сусіди тюкають на мене, що я ВСІм потураю; вся округа з мене глузує, що ніяк не ви

курю вас з хати. Помилуйте! Це ж таке прямо божеське наказаніє. Ми - люди робочі, труждаючі, за день натоми мось, що й кісток не чуємо; вночі треба спочити, бо як на світ поблагословиться, знов господи благослови до праці, а замість спочивку ми мусимо слухати, як ви з своіми гостя

ми цілісіньку ніч бенкетуєте та хокуси приставляєте, гар мидер та галас такий З880.lите, що прямо хоч з двору втікай! .. Л еон і д Пет р О вич. Гости уже раз'Ьехались, чего ж тебе еще?

334

Кін д рат Ант О н О вич. нути неприятностів. Л еон ід Пет р О вич. мебель и уеду!

Мабуть, нам таки не обми

ТЬІ мне не угрожаЙ. Продам

Кін д рат Ант О н О вич. ЯК окопажі продавали, то й тоді казали: «Зараз уїду». А замість того програли гроші ...

Л еон ід Пет р О вич. Зто не твое дело! Кін д рат Ант О н О вич. Тошно, що не MO€ діло,

тільки хата це моя. Л еон ід Пет р О вич.

Так тЬІ вот как начал разгова

ривать?

Кін Д рат

Ант О н О вич.

А як же з вами разговари

вать? Л еон ід Пет р О вич. Превосходно! Купи у меня ме бель и всю обстановку, и я тотчас уеду. Кін д рат Ант О н О вич. Небель ваша мені без на добності. Л еон ід Пет р О вич. Ну... приищи покупателеЙ. Сколько раз просил тебя послать за лихварями в ме стечко? Кін Д рат Ант О н О вич. Посилав, двічі посилав, сьо годні являться. А як продасте, то зараз і уїдете?

Л еон ід Пет р О ВИЧ. А зачем мне здесь оставаться? Кін д рат Ант О н О вич. Тошно, що вам тут вже ні яких ділов, то чого Ж і засиджуватись? Принадили до моєі хати якихось прокатних людей, ще почнуть до мене на

їздить. У мене задля таких гостей промова: «Проходи З богом!» Л еон ід Пет р О вич. Ну вот ТЬІ так и поступай со свонми гостями, а меня избавь от твоих наставленнЙ. Кін Д рат Ант О н О вич. Дали б мені волю над вами, я вас хутко прибрав би до рук. Л еон ід Пет р О вич. Послушай, ТЬІ начинаешь заБЬІ

ваться!

Кін д рат

Ант О н О ВИЧ.

що

ж?

Тепер

тут

своїм праві. Що це, справді, за порядки такі? Л еон ід Пет р О вич. Кондрат, удержи свой ЯЗЬІК! Кін д рат Ант О н О вич. Що тут вже удержувати? Коли б оце на моїм місці осівся хтось інший, давно б вже і сліду, і званія вашого не було. Л еон і д Пет р О вич. ТЬІ заБЬІЛ, должно БЬІТЬ, отцов ские побои, так я тебе вот 9ТОЙ саблей кое-что припомню! Кін д рат Ант О н О вич. Що ж я вам таке согру бив?

335

Лео н і д Пет р О вич. Я дерзостей не ВЬІНошу! Кін д рат Ант О н О вич. Звісно, вам аби причепитись. Благородний чоловік, а витворяєте таке неблагородство ... Л еон і д Пет р О вич (вихоплює шаблю і почина нею

махати над Кіндратом Антоновичем). Ах ТЬІ, холуй! Я тебя научу, как со мной обращаться!

Кін д рат Ант О н О в.и ч. Та бог з вами! Та що це ви?. Та перестаньте-бо! .. Ой-ой-ой! Л еон ід Пет р О вич (тисне його до дивана). Зале тела ворона в ХОРОМЬІ, так не смей каркать! ТЬІ меня осме ливаешься в неблагородстве упрекать, ТЬІ?.

Кін д рат Ант О н О вич. Та годі-бо вам! Л еон ід Пет р О вич. Ах ТЬІ, хамово отродье! Кін д рат Ант О н О вич. Та, звісно, ми не від білоЮ кості ... Та вгамуйтеся, бога ради! Що ж це таке коїться?. УспокоЙтесь! ..

Леонід

Петрович

(кида шаблю). Вот до чего ТЬІ

меня доводишь! ..

Кін д рат Ант О н О вич. Це у вас стальна шабля чи жалізна? Леонід Петрович (відходе від нього). Пошел ТЬІ прочь!

Кін д рат Ант О н О вич.

У мене, знаєте, ніякого ору

жия в хаті, а тут навкруги скрізь крадіжка, розбої ... (Убік). Треба краще купити, а то ще справді коли-небудь шпигне. (До нього). Скільки візьмете за шаблю? Л еон ід Пет р О вич. Черт с тобой, купи, если хо чешь, у меня ничего нет заветного. давай три рубля І Кін д рат Ант О н О вич. А півтора рублика? . Л еон ід Пет р О вич. Два сполтиной - и больше ни слова, ни звука!

Кін д рат Ант О н О вич. А двох рубликів не візьме те? Га? Ой, які ви сердиті! Ну, звольте, звольте два з пол тиною, а мені пожалуйте шаблю. (Дає гроші і бере шаблю). Ви такі сердиті, що з вами страшно й балакати. Л еон ід Пет р О вич. Как я зол на себя. Фу, какая гадость! (Сіда біля вікна і почина свистїти).

Кін д рат

Ант О н О вич.

Успокойтеся! Ач, як серце

у вас розходилося ... (Помовчав). Леонід Петрович, ось по слухайте мене ... Тільки ви, будь ласка, не гнівайтесь. Якщо ви сьогодні чи завтра не думаєте виїздить, переберіться у хлигель.

Л еон ід Пет р О вич. Не туда ли, где у меня когда-то псарня помещалась? Нет, слуга покорныl

336

Кін д рат Ант О н О вич. Мені ті кімнати, у котрих ви живете,' не повірите - гвалт як потрібні! Л еон ід Пет р О вич (кричить). Зй, Левка! Кін д рат Ант О н О вич. Що це ви хочете? Л еон ід Пет р О вич. А вот посмотришь! ЯВА Ті ж і

Л ь о в ка.

Л ь о в к а. Требовали? Л еон ід Пет р О вич. Перенеси сюда вино и стакаНЬІ. Сколько У нас еще там БУТЬІ,10К осталось? Л ь о в к а. Две белого и две красного. Л еон і Д Пет р О вич. Тащи их все сюда.

Л ь о в к а. Слушаю! (Пішов). Л еон і Д ТЬІ,

где

ТЬІ

Пет р О вич. деготь

велел

Я бо.'lьше ни ногой в те комна поставить

да

ХОМУТЬІ

СJІОЖИТЬ

...

Кін д рат Ант О н О В ІІ ч. Не знаю, чого вам так не подобається дьоготь? Л еон і д Пет р О вич. Нюхай сам, когда он тебе нра вится. Спроваживаешь меня? Ну, прощай, заБОТЛИВЬІЙ друг, не поминай ЛIlХОМ! Кін д рат Ант О н О вич. За віщо вас лихом згадува ТІІ? Добром, тільки добром і згадуваТИ\IУ. Кажуть, що те пер Дохтурі дьогтем лічать людей, а вам дьоготь не нара

виться ... Я учора перед обіднею на часточку за в-ас подавав «о здравії». Л еон ід Пет р О вич (регОІIЄ). Да? Спасибо! Я по стараюсь бытb ЗДОРОВЬІМ ... (Вдивляється у вікно). «Про щайте ВЬІ, поля РОДНЬІЯ, ТЬІ, степь привольная, прости! .. » Чье зто стихотворение, ТЬІ не помнишь?

Кін д рат Ант О н О вич. Нам не времня такими пу стяками заніматься.

Л еон і д Пет р О вич. Да, все на свете пустяки, кроме рубля. Кін д рат Ант О н О вич. Ні, не все! Вам, господам дворянам, вірші, а нам кривава праця. У вас чини, ордена, і за вас увесь ваш рід застуПlПЬСЯ, і аби ваша хіть, то і в люди вас витягнуть, і чинів понадають ... А за нас тільки господь милосердний, далі нам і нікуди! А ЩО ВІ! кажете про руб, так то така сила, без котрої ніхто не проживе. Леонід Петрович (не слухаючи). Под зтим рос КОШНblМ

кленом

как

часто

детстве

ИГРЬІВал,

помню,

юношей всегда любил понежиться в его прохладной тени,

М. Кр'ОПlIВНИЦЬКИЙ

337

ВДЬІхать аромат ДУШИСТЬІХ ветвей и уноситься в заоблач НЬІЙ мир, в мир фантазии и грез. РОСКОШНЬІЙ клен, не прав да ли?

Л ь о в к а (вносе вино в пляшках на llідносі і стакани). Барин, вино принес.

Л еон ід Пет р О вич. Хорошо, ступай! Льовка пішов.

Кін д рат Ант О н О вич. Довго вже він розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару. Л еон ід Пет р О вич (випив стакан вина). Что-о? Кін д рат Ант О н О вич. Я оце, обробившись у полі, думаю пересипати кошари, так цей кленок піде на соху.

Л еон ід Пет р О вич. ТЬІ срубишь его? Кін д рат Ант О н О вич. А доки ж йому й рости? Л еон ід Пет р О вич. ТЬІ испортишь ЧУДНЬІЙ вид, диво НЬІи ландша Ф т

Кін д рат

,...

Ант О н О вич.

Деякі люди і досі

прига

дують ланшахти, як, бувало, покійні батюшка ваші, цар ство ім небесне, вічний покій їх душечці, захочуть кого з мужиків ВИХВQРОСТИТИ, то зараз відчинять оце саме віконце та й гукають на отамана: «А веди його, шельму, сюди, під оцей ланшахт, розложи його під оцим кленом, у холодку, щоб сонце його не припікало, та всип п'ятдесят гарячих ... » Зараз розчепірять і почнуть стебать ... ЯВА Ті ж і

П а в л о.

П а БЛ о.

Хазяїн! Там чабан прийшов, щоб тютюну про

дали. Каже: «Ще вчора докурився дощенту, така,- каже, братухо, нудьга обгорнула, що мало не здурів».

Кін д рат Ант О н О вич. Почав уже розмазувати. П а в л о. Я ж тільки кажу, що чоловік бід!<ається, каже: «Повіриш, братухо, такі думки в голову лізуть ... »

Кін д рат Ант О н О вич. Ну, годі, годі! П а в л о. Дивина! Було, покійні барин, Петро Ригоро вич, так вони требують, щоб усе Їм товком розказав; а тут не вспієш рота роззявить ... Дожились! .. (Пішов, махнувши

рукою).

Л еон і д Пет р О вич. Вот каков ТЬІ, Кондрат! Я не давно узнал, что у тебя работник целиком в руках, ТЬІ имеешь для него и табак, и ХОЛ ст, и сапожнЬІЙ товар, и

чай, и водку - и на всем наживаешь барЬІШИ. Сам торго вец, кабатчик, помещик, и все сам - бесподобноl

338

Кін д рат Ант О н О вич. Це правда, я все сам. Л еон і д Пет р О вич. И все для себя одного и ни для кого ничего? Кін д рат Ант О н О вич. Нащо ж я другому дам, ко ли й сам можу управитись? Л еон ід Пет р О вич. Справедливо. И сам все со жрешь!

Кін д рат Ант О н О вич. ЯК то сам? Оцього-то я вже і не розберу! Ви, може, думаєте, що я, як другі, шахер махер? Ні, у мене і патент є, і промислове свідетельство ... Л еон ід Пет р О вич. Все на законном основании? Кін д рат Ант О н О вич. Такий вже у мене статут: від закону ані на ступінь. Отже ви, либонь, глузуєте з мене? Л еон ід Пет р О вич. Напротив, я удивляюсь разно сторонности твоих талантов.

Кін д рат Ант О н О вич. А придивіться ви до цього діла з іншого боку - не засмієтесь. Чабанові або скота реві нічого більш не треба, щоб йому тільки тютюн, полот но, ремінь, а у свято півкварти,- він і задоволений. А оце недавно завів я моду, щоб чабани пили кирпичний чай, так вже йому і раю не треба. Тепер всі вже сусіди, котрі зані маються вівцями, взяли з мене зразок і в себе завели цю ж моду.

Л еон ід Пет р О вич. Новатор! Я уверен, что ТЬІ вве дешь в сельское хозяйство много полезнЬІХ усовершенство ваниЙ.

Кін д рат

Ант О н О вич.

Знаєте, яка то ползительна

штука кирпичний чай? Одрубав грудочку, укинув в казан, потім ложку баранячого здору, от і сніданок. Чабан як нажлуктиться цього чаю, як розіпре йому живіт, то йому й горюшка мало, походжа собі за вівцями та тільки знай обдувається та посвистує. І за обідом вже він зовсім менш їсть; а воно, як розміркуєш, так і виходить рощот.

Леонід

Петрович.

Разумеется.

Как

тут

не

на

житься?

Кін д рат Ант О н О вич. Теперечки виписую я газе ту «Свет». З неї я все бачу, що у миру коїться; і годі з мене науки, і не треба мені більш ніяких книжок, та й ніколи ме ні Їх читати. Я не знаю, навіщо так багато книжок пишуть? Якось у городі зайшов ненароком у книжну лавку, як гля нув, так аж здивувався: усе книжки та й книжки! ..

Л еон і д Пет р О вич. Перевод только денег. Кін д рат Ант О н О вич. Іменно, один тільки перевод' дєнєг. Помилуйте, задля чого папір псувати? Прочитавши

339

«Свет», я продаю його на цигарки чабанам та наймитам- по копійці за лист; от та газета мені неначе і даром обіхо диться. Ви не знаєте часом ще якої дешевенької газети?.

«Света» не стача вже на цигарки, бо до мене почали при ходити за газетною бумагою і з других слобід.

Л еон і д Пет р О вич (тим часом знов вікно і, не слухаючи Кіндрата, промовля). І широкую долину, І високую могилу, І вечірнюю годину; І що снилось, говорилось Не забуду я ...

задивився у

Кін д рат Ант О н О вич. Це, либонь, списано у гос подина Шевченко. У мене є така книжка «Кобзар». Гос подин Шевченко, вони теж з мужиків і потому дуже по нятно описують і чувствительно; тільки іноді зразу як крутнуть убік або за хмари-облака ... Забалакався з вами, а там мене чабан дожида. (Пішов). Л еон і д Пет р О вич (сам). Какое-то неведомое чув ство овладело мной, когда я

стал ВГЛЯДЬІВаться в 9ТИ ре

льефно ВЬІДеляющиеся на фоне дальней синевЬІ безмолв НЬІе кургаНЬІ, просто не хочется глаз оторвать, все БЬІ смотрел и смотрел ... Как сжимается сердце при МЬІсли, что

все 9ТО видишь в последний раз ... (Швидко відходить від вікна). Как, однако, все зто глупо, очень глупо! .. (Почина ходить по хаті і nідіЙ.ча папір). Что зто? (Передивляеть ся). А, что-то вроде биографии. Да-да! Биография Конд рата. (Чита). Уж не мне ли он ее готовил в презент? (Кла де на стіл). Итак, Олеся не захотела ВЬІДти за меня ... И хорошо сделала. К чему? Зачем? .. Поскорей отсюда, куда нибудь!

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

КАРТИНА

ПЕРША

Середина Марининої хати. Стіл, лаВІ!, піл, образи, скриня і таке інше, як звичайно у хаті незаможного кріпака.

я ВА Мар и н а

перемива біля порога ложки;

тину; на печі сндять д в а

ал я

колише В люльці ди

невеличких х л о

340

n чик н.

Мар и н а. Гляди ж, доню, як прийде Влас, то всипеш йому у миску щерби з галушок; скажеш, що галушок не стало. Щерба ондечки, у печі. Нехай візьме шматок хліба та дрібок солі та й пообіда. А я збігаю до куми Гапки, позичу борошна, доки наше змелеться.

Г а л я. Чую, мамо. Мар н н а. Я не буду там гаятись. Часом Влас прийде і захоче знов куди піти, то скажеш, що я звеліла йому мене підождати. Чуєш! А ви, лобуряки, чого позлазили аж на черінь? Геть надвір! Ідіть лиш у поле та нарвіть бабок, какишу, козельців ... Та не поїжте всіх, а й додому прине сіть, і ми з Галею трохи посолонцюємо. Ну, геть швидше! Ану ж, швидше! Чуєш ти, Андрію? Хведосе? Та висякай-бо, капосна ЛИЧИН0, носа! .. А гидкий, а замазура! .. Хлопuі злазять з пе'Іі і йдуть ліниво з хати.

Знаю, знаю, чого мнетесь. (Дає /lO lllАІатку хліба). І коли ви натріскаєтесь? Хлопці хутко побігли.

Г а л я.

Мамо!

як

дитина

прокинеться,

мені

можна

буде піш за ворота? Мар 11 н а. Підеш. Та тільки не кидай дитини. Та не бий його, як плакатиме, зараз зроби йому соску. Та гляди ме ні засни отамечки біля КОЛlIСЮI, то я тебе засну. Взяла б

пір'ячко скубти або вовну прясти. І СИДИТЬ склавши руч ки, неначе проти неділі або проти празника. (Дає ЇЙ си то з nір'юt). На! (Пішла). Г а л я. Якраз стану я дерти пір'я! (Встала і пішла хут ко в куток). Краще зроблю ляльку з тих тряпочок, що ме ні баришня подарували. (Взяла тряnочки). Ось червонень ка. Ой які ж гарненькі! .. Це буде хвартушок. А з ції си ньої - кохта. (Почина співати).

Ой на горі гречка, Сидить зайчик, Він ніжками чеберяє! Ой якби я ніжки мала, То б і я так чеберяла, ЯК той зайчик! .. я ВА Входить

2 В л а с.

В л а с. А де мати?

Г а л я. Пішли до куми деш обідати?

Гапки

341

борошна

позичити.

Бу

В л а с. А що ж там є? Г а л я. Щерба з галушок. Галушок було мало, ми всі поїли. Влить щерби? В л а с. Не треба. (Здійма 3 полиці шматок хліба, бере дрібок солі, ложку і миску, у котру налива води, і почина їсти). Г а л я. Мати господи як журяться, ЩО ти все кудись ходиш.

В л а с. Журяться? І дуже журяться? Г а л я. Авжеж, дуже. Жалібних пісень співають. І я однії ВИВЧШІась, така жалібна-жалібна! (Почина тихо спі вати). Де ти, хмелю, зимував, Що й не розвивався? Де ти, сину, ночував, Що й не роззувався?. Сьогодні аж плакали. В л а с. Плакали? .. І чого? .. Я Гарасимові в'ятери лаго див: він прохав ... Г а л я. :Коли б, кажуть, здужав, нехай би вештався, де хоче, а то хворий. Замість того щоб полежати, а він десь ходе.

В л а с. Зовсім я не хворий. І хто це наплів матері, ЩО я хворий? Певно, які-небудь баби? Я здоровий, як бик, як утроє налигач! .. Чого я лежатиму! А робити хто за мене буде? А що я трохи кашляю, так це через те, що просту дився ... Простудився, через те тепер і риби не ходжу ву дити. І тепер сила вудіїв сидить по березі, а я дома. Сьо годні, мабуть, таки не втерплю, зараз після обід візьму вудки та на вечерю ловкої риби упіЙ~аю. День сьогодні чудовий, тихий ... Так, кажеш, мати плачуть? .. Г а л я. Плачуть.

В л а с. Бач, як мати за нами бідкаються, а от ти ма тері не слухаєш. Певно, мати веліли тобі що-небудь роби ти, а ти у ляльок сіла грати. Ти б подумала, що нас стіль ки, а мати одні; вони за всіма нами пеклуються. Покинь ляльки та приймайсь за роботу.

Г а л я (насуnuлась). Щодня тільки роби, все роби ... В л а с. А хто ж на нас робитиме, як не ми самі? Батько померли, а нас на матір зосталося п'ятеро; ми з тобою старші, то й мусимо і матері допомагати, і на себе

заробляти, і дрібноту доглядати. З Андрія тільки ще че рез год буде яка-небудь поміч, тоді наймемо куди-небудь

342

гуси

або гиндичат пасти, а тепер він тільки Їсть та оде жу таска. А потім і Хведос підросте... А там ще год пройде - і з тебе вийде дівка. Тоді нам всім легше буде робити у гурт. Так, кажеш, мати плачуть? (Помовчав). А та ... Олександра Кіндратівна не приходила? Г а л я. Учора навідувалась. В л а с. Та то я знаю, а сьогодні? Г а л я. Сьогодні ще не була. Мати кажуть: «Коли б Влас оженився, була б у мене помічниця». В л а с. Бач, бо ти лінуєшся матері допомагати, от мати і бідкаються. Г а л я. Еге, якраз лінуюся! .. А хіба я винна, що не мо жу вимісити хліба, що не здою корови гаразд?. В л а с. От бачиш! .. Г а л я. Що «бачиш»? І води на-носю, і страву всяку

зварю, і сорочки поперу, і всяку роботу ... А що у мене не ма сили?. Всі люди дратують мене сухореброю, кажуть, що я в батька вдалась. Чи правда, Власе, що татко по мерли від чахотки? В л а с. Хто це тобі наплів? Г а л я. Я чула, як баришня казали матері, що у татка була чахотка.

В л а с. Яка баришня? Цебто Олександра Кіндратівна?. Може, й від чахотки, бог його зна! Г а л я. Чи вже скоро буде год, як татко померли? В л а с. Після другої пречистої. Г а л я. Скільки тобі, Власе, годів? В л а с. Двадцять. А тобі тринадцять. Г а л я. Який ти розумний, усе знаєш. В л а с. А ти балакай, та не забувай і пір'я дерти, а то мати ... ти тільки умієш зуби заговорювати. (Помовчав). що ж, і оженюсь ... На все прийде своя пора! Г а л я. Бери тільки таку, щоб добра була, матір почи тувала та поважала.

В л а с. Це мати так казали? Г а л я. Авжеж. я ВА Ті ж і

Ол е с я.

а лес я. Хліб та сіль! В л а с. Милості просимо. Садовіться у нас.

а лес я (дає Галі лоскутuкu). На тобі ще на ляльки. Г а Л я. А Влас гримає на мене, що я у ляльок граюсь.

343

В л а с. А ти вже і скаржитись. Ач яка! Звісно, у не ділю можна гратись у ЛЯЛЬОІ(, а не в будень. (Усміхаєть ся). От і вдовольнився. (Прийма миску і ложку). Сідай те ж бо! О лес я. Що це ти, полуднував? В л а с. Ба, обідав. Хліб-сіль та вода - то козацька їда! А по-вашому ця страва зветься, мабуть, совусом? А наш брат часто і замість цього совусу тільки посовається, посо вається по лаві, умне цвілого сухаря та й ... «спасибі богові за хліб та сіль». О лес я. А хто в тім винен?

В л а с. Звісно, хто. Звичайно, ми самі винні. Ви з кни жок мені казали, а я так, як бачу промеж людьми, то так і обміркував ... Виходить, що всі злидні від того, що ко жен з нас тільки про себе турбується, а коли б ми У спілку завели які ремества, щоб у нас на селі були усякі

майстри ... Та я перший усім ремествам навчився б. Я га рячий до діла. Я бачив, як у німців робиться по колоніях, нарочито туди ходив. Вони все самі: і хургони роблять, і плуги, і віялки, і машини ... У них свої шевці, кравці, сто ляри, ковалі, слюсарі ... А главне діло не сидять без діла, завжди робота іде своїм ПОРЯДКОМ. Через те ж німці і в достатках, а наш брат пухне з голоду. Ка)куть: «Грім не гримне - мужик не перехреститься». Це, положим, прав да. Але ж мужик перш усього чоловік темний, неосвіче ний. Де наші люди у свято ЧИ в неділю, як не по шинках, а німці зберуться до гурту - святе письмо читають; потім розмовляють, а іноді і веселяться, танцюють ... А знаєте, чому наші сидять по ШИНl{ах?

О лес я. Ану-ну, до чого ТІ! домізкувався? В л а с. А до того, що кожного чоловіка, коли він має зайвий

час, тягне промеж ЛЮДИ:

ЧІІ

Ta~1

почурукати

про

меж себе, чи згадати колишнє, ЧІ! пореготати або хоч і по співати ... На те він чоловік ... Одначе ж кожен боїться за кликати .1юдеЙ до себе, щоб не осудили, що нічим їх ушанувати, через те і іде у шинок. А там постановив восьмуху чи чвертку, цибулину, оселедця на закуску - от і весь бенкет! А в книжках пишуть, що мужик п'яниця І Бодай

вже

болячка

та

трясця

так

п'янствуваЛІІ.

Не

му

жик п'є, а злидні! Коли у мисці не густо, то й в тельбухах пусто; випив чарку натщесерце - його зразу і звалить. От вам

п яниця

,...

О лес я. З яким ти палом це говориш! В л а с. Я холодно не вмію. О лес я. Розпалився, а тепер як важко дихаєш ...

344

В л а с (здорово дихнув). Фу-у! От і відсапнув ... (Зареготав).

О лес я

(помовчала). Чом ти не ходиш риби вудить?

В л а с (не дивиться на неї). Ніколи було.

О лес я.

Вже

не співаєш,

як перш було щовечора

співав.

В л а с. Доспівався ... Коли б можна було вернути минуле! (Зітхає глибоко). О лес я. Хіба минуле краще було теперішнього? В л а с. Легше жилося, легше й дихалося. О лес я. Бач, не послухав мене, а скільки разів тобі радила піти до лікаря у містечко? В л а с. Я не про те ... Навіщо мені лікар? Не поможе мені лікар ... Я здоровий, як дуб! О лес я. Чого ж тобі важко? В л а с. Чого?. Годі допитувать. (Встав і бере з поли ці книжку). Нате вам ЦЮ книжку, не до вподоби вона мені.

О лес я. Чому? В л а с. Не цікавить мене те, про що там проводиться. Пишеться про якесь село, ЩО які там всі люди гарні та як живуть промеж себе .lJюб'язно, ЩО одне другому допо магають, не лаються. Навряд! О лес я. ЯК ти похмуро почав на все дивитись ... якийсь неймовірний став ...

В л а с. А я думаю, ЩО я скаженим став! О лес я. Отакої! В л а с. Зовсім я спантеличився! .. Коли б я виклав перед вами те, ЩО у мене отут, у грудях, самі б сказали: СІ{а жений!

я ВА ті ж і

Мар 11 н а.

Мар ин а (до Власа). Насилу тебе принесло додому. В л а с. Хіба що? Одну ніч не ночував дома, то вже й гніватись? Я лагодив Гарасимові в'ятери: він незугарен. Ну, забалакався, засидівся, потім попрохали повечерять укупі ... Мар и н а (поклала клунок з мукою на лаву). О, я й не бачу! Здрастуйте.

О лес я. ЯК поживаєте?

345

Мар и н а. Та, спасибі, дихаємо. Я, сину, не про те. Ти вже парубок, то й ніч вся твоя, такий вже закон ... А хоч би навідався додому.

В л а с. Ну, та вже більш так не трапиться .. . Мар и н а. Подумай, що ти, сину, недужий .. . В л а с (скипів). Всі в один голос: н~дужий та й неду жий! .. Я дужчий від дужого ... Мар и н а. 'Отак і твій батько все, було, каже: «Не бід кайся, стара, я ще й тебе переживу! .. » Еге, пережив. Зо ставив мене з дріб'язком, як вутку з вутятами на безкраїм морі. (Хлипа). В л а с. Це вже ви й плачете? Мамо, ви знаєте мене, що я радий перерватись у праці, тільки б вас задовольнити, а сліз я не хочу бачити! .. (Хутко пішов 3 хати). Мар и н а. Он яке у нього серце! Оце як сказав, що ра дий і перерватись, то так колись і зробе. Слухайте, се рденько, чи не вговорили б ви його, щоб він оженився; він вас, господи, як шанує, я певна, що він вас послуха. Зси лилася я, серденько, змучилась ... Іх п'ятеро, а я одна на них робітниця в хаті. О лес я. Вговорити не берусь ... А спитати можу. Мар и н а. Спитайте. Ось я зараз закличу його в хату. (До Галі). А ти вже й заснула? От капосна дівчина! Піди лиш у подвір'я та трохи провітрись: занудилася в хаті. Пі ди вже, піди. Галя хутко побігла 3 хати.

Пожалуста, - порадьте йому. Тут одна дівчина є у мене на прикметі, така ж ввічлива, така окуратна ... О лес я. А Влас же як з нею? Мар и н а. Хіба парубкову думку вгадаєш? Сьогодні од іншої одхреститься і одмовиться, а завтра візьме та й по свата; на котру ж здавалось, що певно важив, гляди, і за

лишить. (Пішла). О лес я. І навіщо я сказала, що спитаю його? .. ЯК я його спитаю? Одначе Влас зовсім не таким став, як перш. Де поділась жартівлива, гостра розмова? .. Чи давно без печно та весело розмовляв? Що з ним починилося? Може, закохався? Мене прямо обходить: ні вчора, ні позавчора і на берег не навідався, а перш сам казав: «ЯК іноді не піду з вудками, то цілий день нудюсь». ЯК ожениться Влас, з ким тоді я буду над вудками сидіти і розмовля ти? .. І не співатиме вже він щовечора ... Отже, єй-богу, мені його жаль! ..

346

Я В А Входить

5 В л а с.

В л а с. Я знаю, чого мене мати послали в хату. Ну, радь те, совітуйте, вговорюЙте! ..

О лес я. Твоя мати прохала мене, щоб я тебе спитала: чом ти не женишся? В л а с. Чом? (ПОТУflИВ очі).

І вам не скажу, і матері, і нікому! .. (Помовчав). Ну, а ви радите? О лес я. Мати твоя ... В л а с. А ви? О лес я. Що ж я? В л а с (зиркнув на неї). Ех, Олександро Кіндратівно! Не бралися б ви мене вговорювати, краще було б ... О лес я. Я тебе не вговорюю ... ЯК сам собі знаєш, так і живи. В л а с (дивиться на неї). А я вас вговорюю: не ходіть ви більш до нас, бо ... буде слава на вас і на мене! Га разд, оженюся! .. Ви так і матері скажіть: «Вговорила, і на котру покажете, ту й посвата! .. » (Хутко пішов).

О лес я. Власе! .. СтриваЙ! ..

Гнівається! .. За віщо Ж?.

Він так чудно глянув мені в вічі, так глибоко пройняв свр Їм поглядом, що аж моторошно зробилося і мов мені за ціпило! .. Не змогла йому нічого й сказать, немов онімі ла ... у погляді його таке щось блиснуло, від чого любо робиться на серцеві і страшно! .. Яка я безсердечна, яка черства, яка злюка! .. Дома розпалилась й сюди принесла

отруту на яЗиці! .. Це я його розгнівала, я, я! .. Дожену йо

го, зараз

перебалакаю! .. ЯК же

мені

жаль стало

його! ..

(Хоче бігти і зупиняється). Серце так стискає, аж коле в грудях! .. Ох, як мені жаль Власа! .. (Хутко пішла). Завіса

КАРТИНА Сад. В глибині кону

ДРУГА

баркан 3 хвірткою. За барканом

далеко видко

село; на першім плані ганок будинку.

ЯВА

1\ інд рат

Ант О н О вич

учи тел ь

Кін д рат Ант О н О вич.

ВИХОДЯТЬ 3 будинку.

Спасибі вам, що провідали,

давненько у нас не бували.

347

Учи тел ь. Все не було зайвого часу: були в школі, а потім сам лагодився до спромігся і відклав на той рік. Кін др а т Ант О н О вич. Що таке? вчитися; здається, вже й так добре вчені. Учи тел ь. Ге! Такими вченими, як гребель загатити.

Кін д рат

спершу екзамени екзамену, але не Тобто хочете ще я,

можна

багато

Ант О н О вич. Жонаті і діток тройко має

те, про що б інше дбати, а ви про навуку. Дивно! Учи тел ь. Кожен дбає про те, що йому любіш. Кін д рат Ант О н О вич. Треба дбати про те, що до

хідніш. Ах-ха-ха. Сідають.

Так, так. Може, покурите? (дає порттабак). Учи тел ь (робе цигарку). Ого-го! «Пішли,- як ка жуть,- наші вгору: по два разом на вірьовку!» Ви вже второй сорт курите, он як?

Кін д рат

Ант О н О вич. Не можна ... Знаєте, на та

кій вже линії ...

Учи тел ь (закурює).

Линія

це велика СИ.lа. Годило

ся б пер вий сорт.

Кін д рат Ант О н О вич. Не рощот, тепер ціна висока на туреЦЬКIІЙ тютюн ... не рощот.

Учи тел ь. ЯК же Олеся пожива? Кін д рат Ант О н О вич. Спитайте, як я поживаю, а Олеся що, ЇЙ байдужісінько! .. Откровенно кажучи, я вже й ума не приберу, як на це діло й дивитись. Чи то господь нас нею покарав, тільки не знаю, за які гріхи; чи, може, раптом світ пішов навиворіт, так що ми, старики, і не

зогляділися, і через T~ нічого не розчовпимо?. У нас тепер у дому просто смішеніє язиків! .. Учи тел ь. Мені і здалось з першого погляду, що ви дуже стурбовані. Кін д рат Ант О н О вич. ЯК же тут не стурбуватися, коли зовсім з ніг збився. Вірите, ночей не сплю, їжа не йде на думку. Оце вже днів з десяток сам не свій: схоплюсь уно чі, ходжу-ходжу по хаті, думаю-думаю, аж голова почне колесом ходити. І стара моя зовсім знесилилася, сердешна, цілісінькі ночі теж не спить, все охає ... Прямо, откровенно кажучи, скрутила нас дочка-єдиначка, як бублик.

Учи тел ь. Що ж трапилося? Кін д рат Ант О н О вич. Взича і корить мене щоразу, що не так роблю, не так з людьми поводжуся, не так мір кую, не так дивлюсь, не так балакаю ... Все не так! .. Всім

348

людям я таким здаюсь, як і треба, а дочці моїй

іншим.

Вірите, що іноді своїми розсужденіями доводе до того, що

аж зубами заскрипиш, і коли б на той час трапилася під рукою палиця або батіг ... Учи тел ь. Що це ви, як то можна? Кін д рат Ант О н О вич. Вона таки доскоче свого! Учи тел ь. Це вже посліднє діло. Кін д рат Ант О н О вич. Вона на те веде! .. Учи тел ь. Звичайно, що непорозуміння неабияке лихо ...

А хочете послухати моєї поради? Благає вона вас, щоб від пустили вчитись, ну і ввольніть її волю.

Кін д рат Ант О н О вич. Щоб як ще більш вивчиться, та тоді вже плювала батькові межи очі? Учи тел ь. ЯК то можна, ніколи цього не може вчини тися.

Кін д рат Ант О н О вич. Ні, не треба нам ніяких на вук! Нехай сидить дома, схаменеться. Каже, що пові ситься або втопиться ... Нехай! Учи тел ь. Бог з вами, що це ви говорите? Кін д рат Ант О н О вич. Я цілий вік труждався, нав колішках повзаючи: увесь вік злидні годував, недоїдав, не допивав ... А вона всього того не хоче зважити! Учи тел ь. Ні, вона добре все розуміє і зважа, тільки, знаєте, палка натура, молода ще ... Нехай спершу до всього придивиться,

може,

погляд

інший

виробе;

вам

треба

потерпіти ...

Кін д рат Ант О н О вич. Добре вам розсуждати, а побули б ви У моїй шкурі ... Але коли кінь чи віл норо виться, то йому цурку надівають на губу!

Учи тел ь. Скотину до людини не рівняти! Кін д рат Ант О н О вич. А як воно скажене, то що ти з ним вдієш? Іменно, вивчили собі на горе та на по гибель! Хай би краще не знала аз-буки, та почитувала батька-матір.

Учи тел ь. А хіба й таких

мало, що ні «аза в глаза»

не тямлять, а витворяють ще гірш?

Кін д рат

Ант О н О вич. Та воно, положим ... Іменно,

що світ перевернувся! Вірите, що як не розірветься. (Помовчав). почали, знаєте, налопом лізти до передній відробіток; я заховаюсь то вишука мене та і пошле Їх до мо нацьковує!

іноді серце так заболить, Оцими днями мужички мене за позикою на по від них, а вона нарочи мене, мов наумисне пря

Учи тел ь. А до кого ж мужикам і обертатись, як не до васl Мухи завжди до патоки лізуть.

349

Кін д рат

Ант О н О вич. Так помилуйте ж! ЯК же я

йому позичу, коли я бачу, що несила його відробити; ін ший, може, і радніший би, коли ж напозичався аж до за в'язки, а як прийде час відробляти, тоді його і рвуть на всі

боки ... Так навіщо ж мені та рахуба? Я за свої гроші скрізь заблаговременно знайду робітника. Інший набереться тієї позики, як реп'яхів, та, гляди, ще заслабне у робочу пору, тоді годі йому вже й дихати,- зразу злидні його стріскають ... Треба знати, кого слід рятувати; а порятунок без товку все рівно, що жбурнути гроші через голову або заплющивши очі. Учи тел ь. Практично, цілком практично! Кін д рат Ант О н О вич. А як же інакш~? Конешне, робочі руки потрібні, без них у хліборобстві не обійдешся, але і мужик наш так вже тепер спаскудився та замошен

ничився, що не знаєш, якого вже й способу до нього до бирати. Віддаси руками, а не виходиш і ногами. Учи т.е л ь. Який піп, така і парахвія. Кін д рат Ант О н О вич. Це ж ви у який бік стриб нули? Учи тель. Ні в який, я гірямо кажу. Нічого в світі не чиниться без причини, на все мусить бути прим ір. Самі кажете,

що

мужик

тепер

зопсувався

замошенничався;

стало бить, перш він таким не був? Кін д рат Ант О н О вич. А не був. Учи тел ь. Та хтось же його зопсував і змошенничав? Кін д рат Ант О н О вич. А хто ж такий? Учи тел ь. Ви, либонь, до цього діла ближче стоїте, вам би і годилося пошукати виноватого.

Кін д рат Ант О н О вич. Я вже міркував над цим ділом, не раз міркував. Ось що я вам скажу. Що лихварі та німці позакуплювали навкруги землі, то, либонь, чи не вони і спа<:куднили народ? Помилуйте! Іде до німця у най ми, там його у піст' скоромним годують; а піде до лихва ря, то там і богові забуде молитися. Чесне слово, у мене є такий: «оченашу>s забув, а про «вірую» вже й не пи

тай [оо.]. Учи тел ь. Пошукайте ще третього розорителя якраз буде «навкруги». Кін д рат Ант О н О вич. Хто ж ТОй третій? Учи тел ь. Пошукайте, кажу.

отоді

Мовчання.

Кін д рат Ант О н О вич. Давненько, давненько вами не бачилися. Може, чого-небудь перекусите?

350

ми з

Учи тел ь. Ні, спасибі. Я по ділу до вас. Кін д рат Ант О н О вич. По якому? Учи тел ь. Оце тижнів через два у нас мають бути ви бори попечителя школи, так я радився з деякими хазяїна ми, і мало не всі прямо-таки показують на вас, і священик теж радить громаді вас прохати.

Кін д рат

Ант О н О вич. Спасибі за честь. Конешне,

це должность почотна.

Учи тел ь. До цього часу вибирали у попечителі з дво рян, а тепер пора вибирати і з другого сословія. Кін д рат Ант О н О вич. А звичайно. Откровенно кажучи, у нас в окружності від дворян тільки званіє і зо сталось. Мене просять, щоб я і за старосту церковного ...

Перш

старостували

полковники,

копитани...

Должность

теж почотна, тільки багато одіймає часу. Учи тел ь. А попечительство не важка об'язаность. По жертвуєте скільки там десятків у год ...

Кін д рат Ант О н О вич. Так, так ... Чому і не пожерт вувати, а тільки яка мені з того користь? Учи тел ь. Благодарность від вищого начальства, по дяка від школярів ...

Кін д рат Ант О н О вич. Положим, але видимості від тієї подяки, щоб, стало бить, кожний бачив, який я добро діятель, так і нема ... На лобі не буде у мене написано? Учи тел ь. Награждають часом медаллю.

Кін Д рат Ант О н О вич. А за медалю

получити:

за

церковного

віщо

старосту

швидш чи

за

можна

попечите

ля? Учи тел ь. Де ваша служба буде корисніш, там і по лучите.

Кін Д рат Ант О н О вич. Так, так! .. Та таки прийдеть ся, мабуть, і церковним старостою бути, і попечителем. Учи тел ь. І, чого доброго, дві медалі получите?

Кін д рат Ант О н О вич. Не то що ... Воно, ПQЛОЖИМ, і медалі відзнака... А то, що обидві должності почотні ... Опріч того, нехай всі знають, що я не скотина і не скнипа, як другі, і не зажеря який-небудь.

Учи тел ь (встає). То, значить, можна вас сміло виби рати?

Кін д рат Ант О н О вич. Та вже вибирайте. Воно ж таки це діло і спасенне? Учи тел ь. Аякже! Так прощайте до якого часу.

Кін д рат Ант О н О вич. Куди ж так скоро? Учи тел ь. Та мушу тут ще декуди зайти.

Кін д рат

Ант О н О вич. Може, по чарці, га?

351

УЧИ тел Ь. Та не ШКОДИТЬ .••.

l( інд рат Ант О н О вич. А як не ШКОДИТЬ, то чому ж нам і не чокнутися? Пішли.

ЯВ А

о лес я (одна, іде з-за барка на з вудками і скільки ри бин на кукані). Шукала скрізь Власа - не знайшла. Взя ла вудки, пішла на річку, думала, там знайду його,- і туди не прийшов. ЯК скучно, неначе без Власа і світ мені

немилиЙ. Та куди ж це він подівся? (Помовчала). І день сьогодні, мов на злість, який невеселий, ніби зовсім осін ній; пташки в саду вже не щебечуть, лист на дереві по блід, і травиця не красується вже і пахощів не розпуска ... Ще ж ті.'lЬКИ що обробились в полі, де ще та зима, а нав круги неначе почина все дрімати. Хоч листу на дереві ще й рясно, та вже той лист млявий, сонний; травиця, як ки лим, густа, та не так вже вона зеленіє, як зеленіла позавчо ра. Ще вчора якась пташка отам в кущах щебетала не

уМОВКНО, а сьогодні і вона гласу не rrодає. Тільки вітер по меж очеретами шумить і своїм неумовкним і рівним гулом наганя сумоту ... Не змогла на річці і півгодини висидіти: очерета шумлять, виють, лоза гнеться, похиляється і стог не ... І тут невесело! .. Сумно всюди, всюди тихо, немов пе ред яким лихом ... (ПОА-!Овчала). Чого Влас, як спитала його, чому не жениться, утопив очі в землю, довго дивився, а далі глянув на мене так, немов загадав мені нерозгадану загадку, в погляді його я постерегла заразом і горе, і од

чай, і злобу! .. Може, він закоханий? мовляла

ним

одверто,

щиро,

як

Скільки разів роз

друг,

то

невже

таки

не промовився б хоч словечком, коли б був у кому закоха ний? Навіщо б таївся від мене?. Порадився б зо мною, розважив би сум... Так ніколи ж про кохання ані сло вечка ... Завжди був веселий, гострий, жартівливий, а оце зразу немов переродився, неначе зовсім не тим став. Яка ж причина?. 3а лаштунками чутно Власів спів; Олеся упустила вудки і ніби остов пеніла.

Без тебе, Олесю, пшеlшченьку жати, Без тебе, серденько, увесь день скучати. Як день прийде, то рве душу,

352

А ввечері прийти мушу, Хоча нераненько, Олесю-серденько! Без тебе, Олесю, сонечко не гріє, Без себе, серденько, буйний вітер віє. ЯК день прийде, то рве душу,

А ввечері прийти мушу, Хоча нераненько, Олесю-серденько! ..

Без Олесі?. А Олесину, думаєщ не рве душу? (Ламав не самовито руки). І Олесю без Власа сонечко не гріє! І ли нула б вона до нього щовечора пташкою легкокрилою ... (Прислухається). Не чуть? Замовк? Так мало не повинно бути! Не можна, боляче! .. І все замовкло навкруги, ніби померло. Чи, може, це мені тільки так вчулося, а він не співав зовсім? Чи нарочито пустив голосок, щоб подра тувати? Чутно десь далеко Власів спів.

О, знов! .. Спів це чи дивовиддя? .. Не чуть! .. З'явився голо сок і, як марево, розвіявся від подиху вітру ... (Помовча ла). ЯК сонечко червоно заходить, певно, на дощ. О, пта шечка у лозах защебетала сонечкові на добраніч. ЯК чудо во промінь сонця ПОЗ0ЛОТИВ осокора і хутко-хутко біжить по листях,

то З

дерева

на

травицю,

то

знов

на

дерево,

не

наче грається; тепер заховався під листя і освітпв його зісподу. Ач, то блисне, то потемніє. Знов червоним золо том розіслався по листях, по дереві, по річці і по всьому лугу! .. ЯВА О лес я

Мар Ф у ш а.

Мар фу ш а (із-за баркана). Здорова була! О лес я. Хто це? А, Марфуша ... Насилу бог дав силуl Цілуються.

Мар Ф у ш а. Хоч ви за нами і не дуже, так ми ж за вами не байдуже. О лес я. Справді, я давно у вас не була ... Найшло щось на мене. (Регоче). У кімнату підемо? Мар фу ш а. Ні, посидьмо тут, У садку. О лес я. Стривай же, я віднесу рибу та вудки і зараз

вернусь. Сьогодні був зовсім плохий кльов, бачищ як ма ло упіймала? (Несе рибу у будинок),

353

Мар фу ш а (сама). Довідаюсь, чи правда ж тому, що вона покохала якогось простого парубка? Щось, мабуть, є схожого, бо вона таківська; та й люди не стали б плескати.

Ну, якщо тому правда, тЬ убила грінку, виміняла шило на швайку: дияконенка на якогось мугиряку! ..

О лес я (іде). Я тобі рада, Марфушо! Мар фу ш а. Щось ти не так балакаєш. О лес я. Єй-богу, рада! (Цілує її). Мар Ф у ш а. Яке в тебе гаряче лице і руки! Може, не здужаєш?

О лес я. Здужаю, цілком не хвора ... Що ж у вас ново го?

Мар Ф у ша. Ніякої новини. Хіба те тільки, що Нихвінт заручився на Козубській. О лес я. Нехай йому господь допомагає. Мар Ф у ша. Нудив, нудив світом за тобою, а далі з одчаю шелесть за рушниками до Леоніли. О лес я. Вони будуть щасливі ... Кожен з них задоволе ний цілком сам собою, а це певний заклад щастя. Кожній людині спершу треба нагулятися на волі, правда? А потім хоч вже заміж, хоч в домовину ... Леоніла і брат твій якраз до пари: обоє рябоє! Мар фу ша. Глузуєш? Чому не глузувати, коли, мабуть, такого вже доскочила щастя, що ні в казці сказати ні пе ром списати?. Бачу, по очах бачу, що щаслива. Певно, до схочу закохалася? Скажи хоч в кого? О лес я. Куди це ти метнула? Ні в кого, Марфушо, я не закохана

...

Мар Ф у ш а. поводитись

Виховуєшся? Воно так і слід з подругою

...

О лес я. Я не хочу таїтись, не вмію... Я закохана в свою думку, і якщо і ця думка не спевниться, тоді опущу руки і попливу по течії, куди вода, туди і я.

Мар Ф у ш а. ЯК це ти говориш, що Я не розберу? О лес я. Все рівно ти думкам моїм не подруга.

Мар Ф у ш а. Тобто ворог? О лес я. Ні сяк ні так! Мар фу ш а. ЯК собі хочеш, так і міркуй ... а в нас чутка пройшла ...

О лес я. Яка? Мар Ф у ш а. З пальця того не висмокчуть. О лес я. От ти-то й справді почала балакати недомовка MJ-I' Яка ж чутка? Мар фу ш а. Тільки не знаю, як його на імення, а ка· жуть: чорнявий, огрядний, рівний і співака неабиякий.

354

Оле с я. Чула ти дзвін, тільки не знаєш, де він. Я тобі всі як на долоні виложу свої думки. Слухай, Марфушо, часто люди шукають велетнів духу, героїв і довіку їх не знаходять,- а знаєш через що? Мар Ф у ш а. Не знаю, а навсправжки бачу вже, що ти знайшла велетня,- чи так? Кажи швидш, хто він, де тут такий взявся, що тобі зумів запасти в душу? О лес я (обіймаючи Марфушу, nромовля з nалом). Та кої міцної волі, такої одвертої душі я не зустрічала. Так дивитися прямо на людські відносини, так глибоко вдивля тися в людську душу і, постерігши її лихі вчинки, так смі ливо виголошувати, без хвальші, може тільки чисте і не порочне серце. Душу його можна прирівняти заразом і до дитячої душі непідкупної, і до міцного дуба. Не балакучий він, а кожне його' слово на вагу золота. Мар фу ш а. Це вже ти такого героя змалювала, що коли б і справді з'явився такий, то все на світі пішло б на новий лад.

О лес я. Не смійся, Марфушо! Такий тільки чоловік усьому дає інший смисл, і в те, що нам часто вбачається вже мертвим, він вдуває дух животворящий ... Мар Ф у ш а (регоче). Сердешна дівчина! Казала я тобі не раз, що не доведуть тебе твої думки до пуття. Отже і справдилося! .. Ха-ха-ха! ..

ЯВА Ті ж і

Л У к ері я

4 С т е пан і в н а.

л у к ері я Ст е пан і в н а (з перев'язаною головою). Здрастуйте, серденько! Давно до нас пожалували? Мар фу ш а. Оце незабаром. Цілуються.

Що це ви, нездужаєте? Лукерія Степанівна (зиркнула на Олесю). Е, дайте покій, серденько! .. Нема від чого здужати, коли щодня такий Вавілон ... Спасибі, баба Горгоциха пошепта ла щось та злизала зазіх, потім звеліла прив'язати до го лови листя кислої капусти - трохи відпустило. Мар фу ш а. Що ж: ломить чи стиса?

Л ук ері я

Ст е пан і в н а.

І ломить, і стиса. Баба Гор

гоциха каже, що то «супротивник іде від серця до голови».

355

Мар Ф у ш а. А не пробували розсолом з огірків примо чувати? Теж помагає.

Л у к ері я С т е пан j В н а. Ох, серденько, не до роз солу мені. Ох, боже, наш милосердний! А що, у вас уже огірки посол или чи ще?

Мар фу ш а. Матушка все чекають дощу. Кажуть: «КО ли б дощик пройшов, щоб день через двоє після того ви брати, то саме б ловкі були огірки для соління». Олеся встала і пішла до баркана.

Л у ке р і я Ст е пан і в н а. Ваші матушка великі скус ниця солити огірки. Кажете, треба вибрати через двоє день після дощу? Мар фу ша. Через двоє або через троє. Л у к ері я С т е пан і в н а. Коли ж така тепер засу ха, що й господи! Учора у вусі у мене так засвербіло, ду мала, буде дощ,- отже й не було! Мар Ф у ш а. От кавунів ніхто так не посолить, як ви! Матушка все збираються у вас повчитись. Л у к ері я Ст е пан і в н а. Нехай прийдуть, повчу. Ли бонь, вони молодші від мене? Якщо молодші, то можна повчити, а як старші, то хоч і навчаться - не поможе, не матиме сили. Треба тільк~ від старших повчатись. Ходім у кімнату чай пити, бо вже смерка. У нас переночуєте? Мар фу ш а. Якщо не заважу.

Л у к ері я Ст е пан і в н а. О, як-то можна, щоб зава жили! Така вже дорога гостя, така дорога! .. Де ж це Оле ся? Не любить вона нашої розмови, все кудись далеко дум ками сяга, аж за хмари! (Тихо). Помічаєте, яка зроби лась? Вірите, іноді аж страшно робиться за неї. Мар Ф у ш а. І на мою думку, вона не така, як була. Л у к ері я Ст е пан і в н а. Бачите, серденько! Змарні ла, зблідла ... Отаке горенько! Уночі жахається, щось гово

ре крізь сон. Скільки разів хотіла покликати бабу, щоб пошептала,- не хоче Олеся! .. (Ще тихше). Ви б її розпита ли, може б, вона вам призналася, що в неї на думці. ЯВА

Ті ж і

Кін д рат

5 Ант О н О вич.

Кін д рат Ант О н О вич. А йди, стара, наливай чай. А, здрастуйте! ЯК ваше здоров'ячко? Мар фу ш а (чоломкається). Спасибі. Батюшка і ма тушка вам кланяються.

356

Кін д рат Ант О н О вич.

Благодарю. Дивина коїться

у світі! І куди воно йдеться, і до чого?. Так оце мене, мов молотком, по виску ударило. Чуєте? Оце свіжо прочитав у «Светі» - Леонід Петрович у Харкові в гостиниці застре лився.

Л ук ері я Ст е пан і в н а. Царство йому небесне ... Кін д рат Ант О н О вич. Що це ти - здуріла? За са мостратника гріх молитись!

Л У к ері я

С т е пан і в н а. Ох, господи, прости мене,

грішну!

Кін д рат Ант О н О вич. Пожалуйте ж до чаю. Ди вина, дивина коїться! А де ж Олеся? Л у к ері я Ст е пан і в н а. Пішла через хвіртку на низ, чогось до річки пошвендяла. (Пішла з Марфущею). Кін д рат Ант О н О вич. Це Олеся як провіда, що Леонід стратив себе, якраз чогось налихотворить. Ще, бо рони боже, коли б і справді оці образовані люди, то вони чі - зараз голову у петлю або я мусив Леонідові доплатити? ..

не наложила на якісь легкодухі, пулю в лоб! .. Та А що ж би люди

себе рук. нетерпля невже ж сказали?

Дурнем прозвали б мене, скаженим! .. Бо таки дурнем би і був, тоді мене слідовало б посадить в самашедчий дом ... Чогось так моторошно стає на серцеві, як подумаєш: жи вий був чоловік, а потім взяв та й застрелився! .. І я не винуват в тім, а ніби винуват ... Не знаю, чи сказати Олесі зразу,

чи

нехай

довідається,

як сама

прочита? ..

Мабуть,

було б мені дати Леонідові хоч тисячу рублів, нехай би доїхав до Петербурга та там вже ... а то в Харкові. Ли бонь, таки черстве у мене серце, жестоке! Треба буде з Олесею мнягше ... Серце у неї золоте, правдиве ... нам з нею не рівнятися ... 1 вродиться ж таке! .. Дивина! ..

я ВА

Павло

Кіндрат

Антонови~

П а в л о. Що ж ви, господин хазяїн, общитали мене та й мовчите?

Кін д рат Ант О н О вич. ЯК ти посмів через горниці пройти, хто тебе пустив? Il а в л о. ЯК перш ходив сміливо, так і тепер пройшов; що M~Hi, дивина по горницях ходити?

Кін д рат Ант О н О вич. Хто тебе провів, питаю?

357

П а в л о. Ніхто, сам пройшов. Сам знаю всі ходи реходи. Пожалуйте злотого!

Кін д рат Ант О н О вич.

пе-

Якого зпотого?

П а в л о. Мого, котрого ви мені не додали.

Кін д рат

Ант О н О вич.

Коли

ще був

рощот,

ТІ!

тепер тільки полічив? П а в л о. Так що ж, що тепер? Перелічив і бачу, що ви мене обмошенничали. Віддайте злотого, бо так нечесно!

Кін д рат

Ант О н О вич.

Піди геть!

Я тебе велю з

двору в шию! П а в л о. Руки короткі!

Кін д рат Ант О н О вич. Що таке? Ах ти ж ... П а в л о. Та не вдариш! А вдариш - штрап заплатиш! Кін д рат Ант О н О вич. Геть мені зараз! (Наступа на нього). П а в л о. Та не вдариш! Віддай злотого, тоді й піду! Кін Д рат Ант О н О вич. Я тобі не винен! П а в л о. Не віддаси? Кін д рат Ант О н О вич. Не віддам! П а в л о. Не віддаси? Кін д рат Ант О н О вич. Сказав раз - і шабаш. П а в л о. Ти ще Павла не знаєш, дасться він тобі взна ки!

Кін д рат Ант О н О вич. Гей! Хто там € у дворі, візь міть цього скаженого відціля! П а в л о. Я тобі злотого не подарую: я тебе спалюl Кін Д рат Ант О н О вич. Що? А хто там €, ідіть сю ди! Чуєте, що він говоре? Постривай же, завтра становому на тебе донесу! П а в л о. Я твого станового так точнісінько боюсь, як і

тебе. Мене, може, найнято за лакея до генерала Яновсько го, так от ти і знай, хто такий тепер Павло! А ти думав, що я в тебе знов чередником буду, а не діждеш! А злото го я тобі не подарую! (Пішов у хвіртку). Кін д рат Ант О н О вич. Чого доброго, ще й справді підп але. Він скажений! Тепер кожного остерігайся; он ЯК розпаскудився капосний народ! .. Чуєщ ти, кручений, вер нись! (Убік). Хай йому лихе з його злотим! (До Павла, котрий з'являється на хвіртці). На тобі злотого. Хоч я тобі і не винен, але у мене охота € подарувать тобі. П а в л о. А у мене нема охоти подякувати, бо він мій! (Взявши гроші). І з тим хоч і до свиданія. (Пішов). Кін д рат Ант О н О вич. Ніколи з МУГИРЯК'и не жди добра, а з дворового тим паче; він тебе щоразу радий у

ложці води втопити! (Іде в будинок).

358

Оле с я (хутко біжить у хвіртку). Зараз чула голос Власів, з якимись ЛI9ДЬМИ іде поуз сад. Перемовлю з ним хоч одним словечком. ЯК же це зробить, при других лю дях - незручно! (Стала і прислухається).

ЯВА В л а с

д в а

ста рос т и

проходять за барканом.

Ста рос т а. Бач, ще й не стемніло гаразд, як ми упра вилися, потому понімаємо, як і що!.. Іди ж скликай на сватання товаришів. Пішли.

В л а с. Спасибі вам! (Убік). :Коли б швидш звінчатись. На котру мати сказали, ту й посватав. Завжди обминав і ніколи навіть і не балакав з нею, а тепер посватав. Ціка вий буде шлюб! .. Вволнив материну волю, нехай знають, який я покірливий! (Схопив себе за груди). Пропаду ... А, так мені й треба, щоб не розпускав серця, не задивляв ся на нерівню! Олександра Кіндратівна хотіла зо мною погратися, як кіт з мишею? .. Ні, я тобі не виграшка! ..

О лес я (підходе). Власе! Насилу я тебе зустріла. Я то бі хотіла сказати ...

В л а с (кланяється). Не треба більш, все вже сказали ... Просю вас, Олександра :Кіндратівна, на весілля. О лес я (3 жахом). Що таке? В л а с. Побрав рушники у Олесі Грінченкової. Весілля в неділю. Прощавайте! .. (Хутко пішов).

О лес я. У Олесі? .. І вона Олеся? (Регоче). То це ти їй приспівував: «Без тебе, Олесю, сонечко не гріє ... » Не мені,

а другій? .. (Похитнулась). рце! .. (Упала на тин).

Ай-ай!

ЯВА Мар Ф у ш а

Що

це зо

мною? ..

Се

8 і О лес я.

Мар Ф у ш а. Вже стемніло. Певно, Олеся з ним розмов ля за барканом. Ану, підкрадуся та послухаю. (Іде і на тикається на Олесю). Ой, що це? (Придивляється). Оле ся! .. Ніби заснула! Вона нежива! Ой боже мій! .. (Біжить). Кіндрат Антонович! Лукерія Степанівна!

359

ЯВА Ті ж,

Кін д рат

Кіндрат

Ант О н О вич

Антонович

л у к ері я

С т е пан і в н а.

Лукерія Степанів

на. Що тут таке, що трапилось?

Мар фу ш а. Не знаю, що з Олесею, мов нежива ... Кіндрат Антонович і Лукерія Степанів н а (кидаються до Олесі). Олесю! Донечко! Ой боже мій! Що ж це таке?

Л у ке р і я С т е пан і в н а. Ох, безталанна ж я сироти ночка! Одним одна дитина, одну вигодувала, і та ... Ой бо же мій ... (Ридає). Кін д рат Ант О н О вич. Олесю, голубко, розкрий же очиці І Донечко моя, промов же хоч слівце! Олесю, про сти мене! .. Я вчиню твою волю, загадай що хочеш, все зроблю, тільки не сироти мене на старості літ! Я ж не ду мав, я ж не гадав, щоб ти так близько все приймала до серця! .. Ой горенько, ой лишенько! .. Мар фу ш а. Цитьте, вона дише! .. О лес я (розкрuва очі). Де я? Ох, стриваЙте! .. дзвонять, далеко ... Ох, голова яка важка.

десь

Ії підіймають.

Вітру дайте, душно, вітру ...

Кін д рат Ант О н О вич. Що це з тобою починилося? Скажи, моє дитя дорогеє, промов! О лес я. Ноги підломлюються ... Ії ведуть до скамейки і саджают·ь.

Що це і справді зо мною?. Вже ніч, чи це у мене у очах

темніє? Кін д рат Ант О н О вич. Ніч, донечко, давно вже ніч. О лес я. А був день, ясний день, сонце червоніло, захо дило, пташки щебетали... Чого ж зразу небо заволокло хмарами і раптом потемніло! .. Може, я сплю? Кін д рат Ант О н О вич. Одумайся, голубко! О лес я. Ні, я не сплю! Це тато, ось мама, це Марфуша? Я вже не сплю? Я спала, довго спала, я думала, що то навсправжки! .. Тебе, Марфуша, бачила у сні. Ти ніби взя ла моє серце і так боляче давила, а з нього кров капала, така гаряча

...

Мар Ф у ш а. Яка страховинаl

Кін д рат

Ант О н О вич. Що це з тобою, моє дитя

точко?.

360

Оле с я. Спала я, ДОВГО спала, тепер проснулась ... Ох, який дивний, який то страшний

Кін д рат Ант О н О вич.

був сон! ..

Що ж тобі СНИЛQСЯ, дитяточ

ко моє? О лес я. ЯК любо, тату, ви промовляєте ... ЯК тепло ро биться на серцеві від ції розмови ... Промовляйте до мене якнайтепліше, якнайрідніше, бо я нещасна, я зневажена, зраджена! .. Ох, як давить мене той сон. Покохала у сні козака з душею великою, з широкою волею, з глибоким

серцем, з світлим розумом. Стривайте, як ЙОГО імення? Забула! .. Зараз знала і забула. І не треба,- боляче прига дувати ... Я дихала його подихом, думала його думками, дивилася його очима, балакала його мовою ... Сказав б1l він мені: «Замовкни!» - я раптом оніміла б; сказав би: «Помри!» - зціпила б уста і не дихнула б. Цілком він

опанував мною, без нього я ніщо! Коли його не було зо мною, то й сонечко не світило і не гріло, і зірки згасали, і місяць заволікався в хмарах ... І потім він мене зрадив ... Другу кохав! .. Другу кохав, другій співав, а я його коха ла! .. (Наче пригадує). Здалось мені, що він поманив ме не кудись, і я пішла; іду і чую його голос - голос мого пана, мого сонця! Я притаїла подих і мов замерла. Див люсь, він іде до мене, підходе все ближч, ближч ... Хотіла його привітати, як і перш, ПРОМОВИТИ до нього слово, ЯК він з усієї сили ударив мене і ОГЛУШНВ! .. Я похитнулася од страху, заплющила очі і не пам'ятаю вже, що зо мною вчинилося ... Через хвилю розплющила очі і бачу, стоїть вже

передо мною

не

він,

ЯКИЙСЬ

гад;

очей

поломня

пашить, ісКРИ сиплються!.. Страх мене обгорнув! Хочу крикнуть: рятуйте, хто в бога вірує! - гласу не одведу; хочу бігти - ноги не двигаються... Вся немов отерпла і тільки чую, щось стука, спершу тихо, далі вже дужче; при· слухалась,

аж

то

моє

серце

ТОКОТИТЬ,- то

замовкне,

то

затріпоче ... Далі почало стихати, все тихше і тихше хита лося, потім востаннє ПОХIIТНУЛОСЯ і зупинилось... Знов страшно мені стало! Через хвилю чую, хтось неначе почав гукати, але так далеко, що я ледве почула своє ім'я. Роз плющила очі, бачу вас перед собою. Чого ж я так знеси лилась, неначе мене з ДОМОВІІНІІ вийняли? (Хоче піднятись і не може). Помру я ... Однаково! ..

Кін д рат живи

Ант О н О вич. Господь з тобою, дитя моє,

...

Л у ке р і я

Ст е пан і в н а.

Тобі

ще

Чутно грім, і блискавка засяла.

361

рано

помирати.

Оле ся. Чуєте? Грім! .. БЛl,fскавка! .. Як у мене у вухах за.'lущало! .. Очам боляче! .. Кін д рат Ант О н О вич (3 ляком). Свят, свят, свят, господь Саваоф! О господи, прости мене, грішного, і поми луй! .. Заспокойся, доню! Щирою промовою ти збудила ме не, збудила і серце моє. Очунюй швидш ... Ти У нас одна, не хочу більш тобі суперечити! Тдь, куди тебе веде твоя думка, довчайся, вишукуй довічної правди, а потім по вчатимеш і нас. Може, і справді ми трохи винні проти те бе, через те що не відаємо, що творимо?. О лес я. Що я чую? Тату, це ваша промова? Знов та ка ж щира, як колись? Знов така ж тепла?

Кін д рат Ант О н О вич. Завжди я був тобі батьком, а не злим вітчимом.

О лес я. ЯК кріпнуть і уміцняються мої сили! .. Я знов, знов щаслива! .. (Цілує його руки). Кін д рат Ант О н О вич. Нехай тебе господь благосло вить і помагає на все! Не проклинай тільки батька. О лес я. Не проклинати му, а щоранку і вечора молити мусь за вас господеві! Л у к ері я Ст е пан і в н а. Ой Олесю ж моя, Олесю! На кого ж ти мене покидаєш? О лес я (цілує їй руки). На оту зірочку, котра зразу так ~есело в небі засяла; то моя зірочка. Коли вам стане сумно, тоді гляньте на неї і вдивіться в неї пильно, за будьте все, що навкруги вас коїтиметься, і зірочка та розкаже вам усі думки вашої Олесі. Завіса

ПРИМІТКИ

Тексти творів подаються за виданнями: Мар коК ро пив н и Ц ь кий. Вибрані твори. К, «Дніпро», 1971. П'єса «Де зерно, там і полова» підготовлена за виданням: Мар коК р о ПИВ Н И Ц Ь кий. Твори в шести томах, т. 2. К, ДержліТВ!lдав України, 1958. П'єС1 «Олеся» - за виданням: Мар коК р о пив н 11 Ц Ь кий. Вибрані п'єси, К, Мистецт во,

1977. ДАй СЕРЦЕВІ ВОЛЮ, ЗАВЕДЕ В НЕВОЛЮ

Над п'єсою Кропивницький почав працювати в 1863 році в Києві, а завершив того ж року в містечку Бобринець. Первісна назва твору «Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить» після кіль кох переробок була замінена драматургом на іншу - «Дай серцеві волю, заведе в неволю». Автограф першої редакції, який довго і старанно розшукував сам письменник, став відомий радянським літе ратурознавцям лише 1950 р., коли його подарувала Державному музею театрального, музичного та кіномистецтва УРСР вчителька М. Г. Ва ракіна з села Порєцьке, Чуваської АРСР. ДО М. Г. Варакіної рукопис потрапив від товариша Кропивницького по Бобринецькому повітовому училищі та участі в аматорських виставах, згодом гласного міської думи Є. Є. Мячикова. На першій сторінці рукопису автором блакитним олівцем написано: «Дай серцеВі волю, заведе в неволю». В кінці позна чена дата: «1863 года июля 23 дня, г. Киев». Уперше п'єсу поставив восени 1863 р. аматорський

бобринецький

гурток.

У 1873 р. Кропивницький грунтовно переробив п'єсу і надіслав до цензури під назвою «Дай серцеві волю, заведе в неволю». До цензури рукопис потрапив 31 жовтня 1873 року, а 13 листопада того ж таки року п'єса була дозволена до вистави і друку. Рукопис другої редак ції п'єси зберігається в Ленінградській державній театральній бібліо теці ім. А. В. Луначарського. П'єса в другій редакції 1873-1874 рр. ставилась у Харкові в театрі Александрова-Колюпанова. Потім її знову в грудні 1881 р. виставляла

в Харкові трупа Григорія Ашкаренка в бенефіс М. Л. Кропивницького. в січні 1882 р. трупа того ж таки Григорія Ашкаренка ставить п'єсу на сценах київських театрів. Роль Івана Непокритого виконує автор. Знайомлячись з відгуками на вистави п'єси в Харкові й Києві, Кро пивницький бере до уваги критичні зауваження і вирішує знову пере робити драму. Працюючи над удосконаленням тексту твору, дра матург одночасно домовляється з видавцем М. Ф. Комаровим про його видання. Незабаром, у цьому ж 1882 р., третя редакція п'єси «Дай серцеві волю, заведе в неволю», пройшовши цензуру в Києві, вийшла в світ у збірнику творів М. Л. Кропивницького. З великою і грунтовною рецензією на перший збірник творів Кропивницького ВИСТУПІІВ І. Франко, який багато уваги приділив і п'єсі «Дай серцеві волю, заведе в неволю», високо, зокрема, оцінюючи

її мову. «Такої чистої, блискучої всіма блисками поезії і гумору народ-

363

ного мови,- захоплено відзначав писателів лучиться поди6ати» 1.

критик,- нам

не

многих

наших

Третя, більш досконала редакція п'єси «Дай серцеві волю, заведе в неволю» здобула у глядачів велику популярність. Вона ставилася багатьма театрами, а ще більше аматорів намагалося її придбати і поставити. Це ЗМУСИ.10 Кропивницького клопотатися про окреме видан ня п'єси, В кінці 1883 р. він надсилає до цензури відбиток із «Збірника творів» (1882 р,) для одержання дозволу на окреме видання п'єси і постановку її на сценах театрів. Відбиток надійшов до цензури 14 січня 1884 р., і вже 15 січня п'єса була дозволена до вистави і друку.

Після видання, а потім і дозволу цензурою до вистави третього варіанту П'ЄСИ КРОПИВНИЦЬКИЙ не раз повертався до свого першого і, треба сказати, ),"11О6.1еного твору. Останній, відощtЙ нам четвертий варіант драми, ЯКІІіі сам автор вважав найдоскона:lішим, вийшов уж(~ після його С\lсрті [J 1911 р.

ПОШИЛИСЬ У ДУРНІ

Під час перебування 1875 р. на гастролях у Га.lичині КРОПИВНИ цький, як ВІН зауважує в «Авт06іографії», «написав ... оперетку «По шились у дурні», Завершено твір 1882 р. У Києві. 13 вересня 1883 р. цензура дозволила в'єсу до вистави.

Майже все своє творче ЖИТТЯ драматург удосконалював п'єсу, шліфую'lИ. її сюжет, композицію, образну систему, мову. У всі прижит

тєві видання твору

(1885, 1895

1911

рр.) він вносив зміни, спрямова

ні на загострення конф.lікту, поліпшення композиційної стрУ.нкості, сценічності. Якщо, приміром, у перших редакціях п'єса СК.lадалася 3 двох дій, то в останньому (1911 р.) виданні вона мала вже три дії. Вперше «шутку-оперетку» поставлено трупою М. П. Старицького

15 листопада 1883 р. в бенефіс КРОШlВницького. Роль міщанина Мак сима Кукси виконував автор.

ДОКИ СОНЦЕ ЗІЙДЕ, РОСА ОЧІ ВИІСТЬ

Першу, чорнову, редакцію п'єси, за свідченням самого автора, можна віднести до 1868-1870 рр, В зв'язку з дозволом властей у 1881 р. ставити п'єси українською МОВОЮ, Кропивницький, як згадує про це М. К Садовський, влітку 1882 р. «почав переробляти комедію (сказано саме так.- П. К.) на чотири дії «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», яку він, Садовський, знайшов тоді між його паперами (<<шпаргалами»), п'єсу, яку, вважає мемуарист,- «ВИДИМО він (тобто М. Л. КропивницькиЙ.- П. к.) написав, а потім зане1І.бав. Цю комедію, що була написана наполовину по-україн ському, він переробнв за ліlО на драму тієї ж таки назви» 2. Ця переробка, яку можна вважати за другу редакцію драми, була дозволена царською цензурою і Вl!ставлялася українськими театраль ними трупами аж до 1891 р., коли ЇЇ було заборонено. «Зоря», 1883, N2 Сад о ВС Ь кий

13, М,

С.

217. К

Мої

театральні

364

згадки,

К,

1956,

с,

48.

у 1891 р. Кропивницький надіслав МІНІСТРУ внутрішніх справ «Про шение», в якому повідомляв, що через рік (тобто в 1892 р.- П. К.) він п'єсу «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» переробив і під назвою «Не до пари» подав до цензури, і незабаром отримав відповідь: «Приз нана неудобноЙ». Цей варіант п'єси є третьою переробкою. До нашого часу він не зберігся. Четвертим варіантом п'єси є «Нерівня», яку Кропивницький оста точно завершив і надіслав до цензури 1894 р. Заборона цього варіанту драми знову змусила Кропивницького переробляти твір. У 1899 р. він наДСИ.lає до цензури новий, п'ятий варіант п'єси під назвою «Доки сонце зійде, роса очі ви їсть», який у 1900 р. і був до зволений до вистави і друку. В такому вигляді п'єсу надруковано в третьому томі творів М. Л. Кропивницького видання 1903 р. Порізаний текст п'єси не міг задовольнити демократично настроєно го драматурга. Він ушосте переробляє твір, орієнтуючись на первісний (пізніше заборонений) варіант 1882 р. Із цих шести редакцій п'єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» до наших днів дійшло лише три - «Нерівня» (1894 р.), «ДОКИ сонце зійде, роса очі ВИЇСТЬ» (1899 р.) і «Доки сонце зійде, роса очі виїсть:. (1900 р.). 21 січня 1883 р. відбулася прем'єра п'єси в бенефіс М. Л. Кропив ницького. Автор виконував дві ролі: Максима Хвортуни і поміщика Воронова.

ГЛИТАИ, АБО Ж ПАВУК

П'єса виношувалась протягом тривалих років і була написана, як зазначив сам автор, «... ще до тих часів, коли дозволені були україн ські вистави». Имовірио, що перші начерки «г.~итая» припадають десь на 70-і рр. МИНУ.lОГО СТО.lіття. Офіційний дозвіл 1881 р. міністерства внутрішніх справ виставляти п'є-си українською мовою прискорив наП1!сання драми. Після перших гастролей української трупи Марко Лукич, як згадує про це М. К. Са довський, «сів кінчати й виправляти свою драму «Глитай, або ж Павук» 1. Зауваження М. Садовського свідчить про те, що цю п'єсу Кропив ницький написав колись раніше. Остаточне ж опрацювання «Глитая» припадає десь на початок або середину 1882 р. 3 грудня 1882 р. п'єсу здано до цензури, а 15 грудня цього ж року дозволено цензором

до

вистави.

Трупа Кропивницького здійснила прем'єру «Глитая» В м. Чернігові 11 січня 1883 р. В ролі йосипа Бичка виступав автор. Роль Олени виконувала М. Заньковецька, Андрія - М. Садовський. В першій редакції п'єса без заборон і переслідувань йшла аж до 1885 р., коли цензура в зв'язку з виданням (у збірнику творів М. Л. Кропивницького, т. 1, 1885 р.) перерецензувала її і до вистави не допустила.

Заборона «Глитая» в' 1885 р., очевидно, не була доведена до відома не лише автора п'єси, а й тих чиновників, які мали безпосередньо сте жити за репертуаром. Тому п'єсу виставляли українські трупи до 1894 р., коли її остаточно і несподівано для автора було заборонено. 1 Сад о в с ь кий М. К. Моі театральні згадки, с.

365

48.

Це змусило Кропивницького вдатися до способу, що часто застосову вався в тогочасній практиці. Він переробив «Глитая» в «Сельского благодетеля», а згодом у «Добродія». Але цензура розгадала маневр драматурга, і п'єса була заборонена. Ведучи наполегливу боротьбу за життєвість п'єси не тільки з цен зурою, а й навіть з міністерством внутрішніх справ, Кропивницький кілька разів переробляє п'єсу і з допомогою російських друзів, зокрема

артистки М. Г. Савіної, лише в лютому

1900

р. домагається дозволу

виставляти її на сцені.

Цією, третьою, редакцією п'єси Кропивницький не був задоволений, оскільки під натиском цензури значно пом'якшив її соціально·викри вальну гостроту. Він прагне домогтися дозволу виставляти «Глитая» саме за першою редакцією, для чого драму знову переробляє і 20 серпня 1900 р. подає на розгляд цензурного комітету. Але думка цензора щодо цієї четвертої редакції п'єси залишилась незмінною. З висновками Головного управління в справах друку про заборону п'єси «Глитай, або ж Павук» Кропивницький, як відомо, ніколи не погоджувався.

Він і далі працював над п'єсою, сподіваючись, що настане час, коли вона побачить світло рампи. Не минає і року, як письменник в трохи зміненому вигляді знову надсилає п'єсу до цензурного комітету, який і на цей раз визнав її небезпечною і заборонив до друку і вистави. Тривала і наполеглива боротьба Кропивницького з цензурою за право виставляти п'єсу «Глитай, або ж Павук» за текстом першого варіанту точилася, мабуть, аж до його смерті. Письменник не пере ставав турбувати цензуру новими до нас, очевидно, не дійшла.

переробками

п'єси,

частина

яких

ДЕ ЗЕРНО, ТАМ І ПОЛОВА

П'єса закінчена автором, очевидно, протягом літа й осені 1888 р. під час його перебування на Єлисаветградщині. Перші згадки про ро боту над цим твором знаходимо в листуванні письменника. В листі дО М. В. Лисенка від 5 травня 1888 р. він повідомляв: «Чи думають кияне видавати альманах у цім році? Я б згоден був прислати які-небудь з нових моїх творів, тепер я снджу над ними і передивляю, перер:>блюю ...

є у мене Їх штук чотири» 1. Серед цих творів «була й драма «Де зерно, там і полова» 2. Знаючи суворе ставлення цензури до своїх творів і відчуваючи, що п'єса може дістати негативний відгук і бути заборонена, Кропивницький надсилає рукопис доброму своєму знайомому - доктору медицини П. Пясецькому, який жив у Петербурзі, і просить його допомогти в справі видання і дозволу драми «Де зерно, там і полова» до вистави на сцені. П'єса потрапила до цензури 1 грудня 1888 р., і лише 10 лю того 1889 р. на неї дано офіційний відгук цензора, в якому говорилось, що «настоящая пьеса Кропивницкого, по ее противунравственному со держанию и тенденциозности, не может бьІТЬ допущена ни к напечата нию, ни к постановке на сцене ... » 3

1 Кр о ПИВ Н И Ц Ь кий М. же, т, 2, с. 507. 3 Центральний державний

Твори в шести томах,

1958,

т.

с.

374.

2 Там

(далі

ЦДІАЛ) , ф.

776,

оп.

історичний архів СРСР спр. 8, арк. 30-31,

26,

366

Ленінграді

На

основі цієі рецензії п'єса

Петсрбурзьким цензурним комітетом

була заборонена до вистави і друку. 1899 р. Кропивницький переробив п'єсу, приглушивши її громадське

й соціальне звучання, і

під назвою

«Дві

сім'ї.

Драматичні

малюнки

закутного життя у 4-х діях» подав ,ДО цензури, а 28 грудня цього ж року одержав відповідь: «К представлению дозволено с исключения ми» 1. Нова редакція п'єси вперше опублікована в збірнику творів М. ,Л. Кропивницького, виданому 1895 р., на сцені ж вона з'явилася значно раніше: поставлена вперше 21 січня 1890 р. в Єлисаветграді трупою Кропивницького. Роль Сам рося Жлудя виконував автор. Друга редакція п'єси виходила друком після смерті драматурга в 1911-му і в 1913 роках. Перша, найсильніша в ідейному і художньому відношенні, редакція

п'єси під назвою «Де зерно, там і полова» опублікована лише за Ра дянської влади.

ОЛЕСЯ

Драма написана в 1891 р. Цього ж року вона була подана до цен зури. Цензор в доповідній записці Петербурзькому цензурному коміте ту зазначав, що в п'єсі «... ПРЬГЛЯДЬІВает кое-где тенденциозность общая ... в ней встречаются довольно страСТНЬІе и иа сцене неудоБНЬІе тирадЬІ о злоупотреблении прежними помещиками своею властью, о побоях и всякой несправедливости, ТВОРИВШІІХСЯ ими относительио крестьян... Все зти места... ДОЛЖНЬІ БЬІТЬ исключенЬІ, и в таком случае драма Кропивницкого «Олеся» может БЬІТЬ дозволена» 2. 30 липня 1891 р. Головиим управліниям у справах друку п'єсу доз волено до вистави.

П'єса в дореволюційний час ставилась лише трупою М. Л. Кропив ницького.

Вперше

її

показано

варшав'янам

січні

лютому

Роль Кіндрата Ба,'1тиза виконував М. Л. Кропивницький.

ЦДlАЛ, інвент. ЦДІАЛ, ф. 776,

N2 630 (28539). 1891, оп. 25, спр. І, арк. 78-79.

1892

р.

М І СТ

Класик українськоі драматурrії. Іван Пільгук Дай серцеві волю, заведе в неволю

Пошились У дурні.

14 66 119 171 217 277 363

Доки сонце зійде, роса очі виїсть Глитай, або ж Павук Де зерно, там і полова Олеся. . ПриміТКII .

МАРКО ЛУКИЧ КРОПИВНИЦКИИ пьесы Кllев.

И3д;] тельство художествеч ной литсраТуfJlJI

«дНIІПР'" •

1982 (На украинско" ЯЗЬІке)

Редактори М. С. Художник В. М. Флокс.

Технічний

редактор О.

Західна. Л. С. ПОНО.\І0ренко. Художні І"' редактор А. І. Клuменка. М. Грuщенко. Коректор /О. А. Мороз.

Інформ.

бланк

N, 1483

Здано до складання 26.03.81. Підпнса'IО до доvку. 09.07.82. Формат 84Х 108'/". Папір kh.-журнаЛЬНlIі!. Гарнітура літературна_ Друк високиl!: Ум. дРУ". арк. 19.32. Ум. фарб. вlдб. 19.792. Обл.-ВИД. арк. 19.9!!2. Тираж 90 ООО. Зам. К, 2-959. Ціна 1 крб. к.

ery

художньої літератури сДніпро •. Київ-МСП. вул. Володимирська. 42.

Вндавництво

2526,01.

Головне підприемстро республіканського виробничого об'еднання «1l0ліграфкнига». 252057. Київ. вул. Довженка. 3.

КРОПИВНИЦЬКИЙ М. Л.

К83

Твори

368

Передм. І. Пільгука.- К.

дніпро,

1982.-

с.

до кн!!ги видатного українського драматурга. талаиовитого актора І режисера Марка Кропивницького (1840-1910) ввійшли кращі lІого п·єси. В них правдиво вІдтворено життя і побут різних класів і соціальних про шарків українського суспільства дореволюційної доби.

70600-256

К М205(04)-82 Бз.26.20.82.

4702590100

УІ