Поезії. Михайль Семенко by Евгений Захаревич

... МИХАИЛЬ ~

СЕМЕНКО ПОЕ3П

Київ «Радянський ппсьменнию~

1985

У2

в J\НИГУ вошли избранныe произведения из-

сзо

вестного УJ\раИНСJ\ОГО

COBeTCJ\oro позта МиCeMeHJ\o (1892-1937), для творчества J\OToporo xapaJ\TepHы ПОИСJ\И фОРМЬІ, своеоб хайля

разное расJ\рыиеe тем, разнообрааие обрааов и художественныx приемов.

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: о. є. 3асе//,/'іО, с. А. Крижаltівсь~ий,

о. В. Лупій, М. л. Нагltибіда, л. М. Новиче}[~о, Б. І. Олійltи~, Б. П. Стеnаltю~

Встуnnє слово І М. п. Б а ж а It а І Уnоряд~ува1t1tя та стаття Є. Г. А д є ль геЙ.'І а Приміт~и М. М. Сулими Рецеltвептu: М. г. Ж у лип с ь ~ и й, л. М.

Н о вич е 1t ,. О

с 4702590200-031 142.85 М223(04) -85

Видавництво «Радянський письменник», 1985

вСТУПНЕ СЛОВО

Оця ннига поезій Михайля Семенна, яну зараз три маєте

своїх рунах,

вийшла

в світ після перерви

в нільна десятиріч і становить собою лише досить об межений вибір з віршів різних етапів поетового жит тя, що почалося

1914

на

року книги

шукацькИЙ).

полі

літератури

«І\верофутуризм»

Проте

проголошене

після

(себто поетом

видання

футуризм прагнення

до новацій, до бунтівливості, до порушення традицій, по хіба

суті, що

самих

поезій

відмовлення

глибше

від

не

стверджувалось,

наслідувань

:Мо

Вороного,

О. Олеся, В. Пачовського змінилося на ще більш пре тензійне наслідування Ігоря Сєверяніна чи Єлени Гу

ро.

«l\верофутуризМ»

«екстазамИ»

не

міг

з його

(шоезами»,

приховати

своєї

«еротезамИ»,

залежності

від

«егофутуризму» російської декадентської поезії. Про те творчість Семенка того часу була явищем цікавим

і гідним глибшого дослідження, бо розвиток міської,

урбаністичної теми мав у цій творчості виявлення, яке

свідчило

про

процеси

міської інтелігенції,

її

формування

поезії

зі

своєю

українськоі специфічною

1'ематИRОЮ, системою нових образових засобів, тропів,

метафор, її своєрідного жаргону, що поряд із певним збагаченням української мови ніс у собі й від'ємні явища вульгаризування, засміченості, претензійності.

Правда, вдумуючись у тогочасну творчість Семен ка,

дивуєшся,

як

зумів

він,

відірваний

від

рідпого

оточення, від літературних процесів і ЯВИЩ, ЩО то чилися на "Україні, від живої мови, закинутий долею

аж на Далекий Схід, до Владивостока й Сучана, не

тільки

зберегти

УI,раїнську

літературну

мову

її

найсучасніших виявах, але й зробити свій внесок до неї, зафіксувати її пові засоби, породжені все глиб шим і глибшим входженням в міський побут, в реа лії і деталі міського життя.

Декларований і виявлюваний мало не в усіх пое зіях індивідуалізм місьиого обивателя не охоче про

пускав у сферу творчості М. Семенка тих глибоких і

трагічних обставин, які й на Далекому Сході Росії, за тисячі й тисячі кілометрів від гримотливих полів

битв

першої

туючи

той

жовтні

1917

світової

війни,

животворний року,

який

потрясли

землю,

благовісний

став

вибух

го

історичним переломом

в історії людства і розгорнувся в усій величі і зна

чущості подвигів Великої Жовтневої революції. Про перші її перемоги в далекому Петрограді, Мосиві, Ки

єві

Семеюш

дізнався

іще

Сучані.

для нього цілком несподіваними.

1913

Вони

Ще

не

були

в Петербурзі,

року, він звертався до сучаснииів із заклИl\ОМ: Гартуйте дух. Пора па волю Лунає полем передзвін Ми завоюєм нашу долю Огнем червоних творчих змін.

Ие рівняти цього передчуття з тим, майже про рочим прозрінням, яке теж того часу

1915

року)

натхненно

венце революций

провістило,

(опубліковано

що

грядет шестнадцатЬІЙ

важливо, що обидва поети,

пристрасно

«терновом

год».

Проте

задивлені

майбутнє, побачили в ньому спалах могутньої черво ної пожежі, якій судилося на всіх неозорих просто-

рах царської небувалого

імперії ціною

революцшного

ВСJШЧСЗІШХ подвигів жару,

(<Огнем

червоних

творчих змію> спалити старий, зненавиджений обома поетами старий світ. Як пе намагався Семенко огор

нутися благеншим покровом інднвідуалістичноr:о

ес

тетизму, але й в нього проривалися ще до Жовтня

1917

рону відчайдушні намагання:

«Я не хочу бути

лагідним і апріорним, не ухиляюся від боротьби». В розпал грандіозної боротьби за перемогу соціа лізму,

за

перемогу

Жовтневої

революції

потрапив

Семенно, повернувшись наПРИІ{інці сімнадцятого рону

на Унраїну. Центральна рада, німеЦЬІ\Ї

струси,

онупанти,

бурі

деНІКІнці,

громадянсьної

гайда мани, гетьманці, петлюрівці.

війни.

Вже

Вихори,

на

першій

станції на Україні зустріч Семенна з глузливо опи саними ним зграями

ворожої

озбровної

курнульні:

«гайдамани на платформі з рушницями жупаносвитни в чудернацьнїй уніформі». Проте не відразу знайшов поет свов місце в розбурханому вирі революції. Не

легно було позбутися тих спогадів,

тих ілюзlИ, ТІв І

мани удаваного заТИШІ{У і добробуту, яні жили ще в душі поета. Образи, вигуки, милі старосвітські інтимності. Тихо, тихо мов в усі. Боже, всьому минулому - подай твої святі милості ... Хоч

небагато

тих

милостей

зазнавав

за

свов

двадцятишестирічне життя син ВОЛОСІЮГ0 писаря, го

лодний

студент

петербурзького

інституту,

царський

солдат у Владивостоиу, проте позбутися виплеканих

далеко від батьківщини привабливих ілюзій відразу не зміг. Янщо

ренонливі

не

старосвітсьиі інтимності, то непе

енстравагантності,

вибриии

еснапади но·

вовигаданого П'вро приваблювали поета, примушува JІИ його

ВИІ{ривлятися, гримасуватп,

удавати

себе

ексцентрика. ЦіЛКОМ позбутися цих витівон поет не спромігся мало не до кінця життя, тю{ трагічно і безпричинно обірваного. На жаль, і досі в пам'яті щанувальнинів унраїнської

поезії лишилися

більше

анекдоти про вигадки поета, спрямовані на епатацію читача, що того часу, коли діяв Михайль Семенко, дій, СНО

надто

сманів,

часто

був

не

дрібнобуржуазних

позбавлений

поглядів,

міщансьних

застарілих

оці

нок і суджень. Проте не вони ж становили і станов· лять

суть

творчості поета,

нині

справедливо

визна

ного за одного з зачинателів унраїнської радянсьної поезії. його ім'я достойне стояти норуч імен В. Бла китного,

В.

Чумака,

П.

Тичини,

І.

Кулика,

Є.

Гри

горука.

Ще

1918

рону в

громадянсьної

Києві вслухається він в гурноти

війни,

вдивляється

пломінь

дим

класових битв і нрізь істеричні вигуни та зойни по шалілої буржуазної, націоналістичної пропаганди чує, ЯН

«місто

рознидає

залізні

анорди

руною

сміливою

стальних шляхів, ноли рушили до центру розворуше

ні народи»

і «йшли натовпи пожарами до

знайомої

метИ». Неясні ще були поетові навіть нонтури цієї знайомої масам мети. Вона була на стягах нанресле

на віщі

словами слова

про

ноетом, ноли він футпоеми

Радянсьну

були

«Тов.

глибше

1919

владу

соціалізм.

правдивіше

Ці

осмислені

рону сів за писання своєї рев

Сонце».

Дужим

маршем-маніфестом

проголосив М. Семенно початон нового, нуди доскона лішого

дохідливішого

за

попередні,

етап

творчого й ідейного ЖИТТЯ:

Розносить буря всесвітній пожар, Хитаються будови, норчиться світ, Там, де пройшли, вже немає хмар І сходять червоні зорі над сутіНІ\аМИ віт.

І блисне сліпуче сонце ...

свого

Сонце нової ери людської історії осяяло і для по ета його подальшу путь, в яку він напружено й пиль

но вглядався крізь ДИМ, попіл, чорні хмари вибухів гарматних снарядів громадянської війни:

Глибоко западають вибухи важких гармат не забуть. І зворухнеться у серці глибоко сонцевесняна путь.

Продовженням і ще більшим проясненням сонце-.

весняної путі для поета-урбаніста, який, власне, ні. коли не міг зректися свого кровного хліборобськоl'О походження,

своєї

спорідненості

питомою

землею

полтавських піль і степів, стала наступна поема, йо,

го

поезофільм

«СтеШ>

(1919

рік).

Вона

позначеНІ

значно виразнішими рисами нового для Семенка ре алістичного письма, глибшого і свідомішого розумін

ня тодішньої бурхливо] сучасності. Поет бачить, як Спалахнули панські економії Загомоніло по дворах і улицях, Заревли корови на чужій соломі, І хутір ніяк не притулиться,І заплутали, і заморочили універсалами, І жовтими, і блакитними,Але проривались - «скільки не писали ми!~ З міста думки новітні.

Народ

змиває

обличчя

своїх

степів

нечисть

гетьманської реакції, і гайдамацької кривавої сваволі: Виднішає, виднішає на степу, Розпливаються тіні в тумані, Покидає тавро ніч сліпу Сонце, сонце на світанніl

Поет оспівує це нове життя

і закликає

свого ріднога

побратимів-степовиків, що

їх

так

степу

добре

знає ще з дитинства, ще з прабатьківської хати рід-

них Кибинців, до яких незмінно приїздить і повер нувшись з Далекого Сходу, і в часи громадянської війни, і після перемоги Радянської влади. Він мен ше й менше відчуває конфліктність між своєю місь кою

свідомістю

менше

сеЛЯНСЬІШМИ

протиставляє

упередженнями. своє,

закроєне

Він

на

ос

танню моду урбаністичне естетство суворій, але мо

гутній дійсності, хоч мрії про якусь примарну Оне анію,

про фантастичні, вигадані,

обмежені

простори

<<прерії

написаних водночас зі

славними

буджуються

раптом

душі

претензійно

закрученими

бо насправді малі

зор»

цинли

віршів,

поемами,- ще

поета,

стежками

Проте ці стежки, кінець кінцем,

ще

про

водять його

нверофутуризму.

не збивають поета

з обраної більшовицької дороги. Він працює ян пар тійний пропагандист. а

другого

українсьного

номера

Він

стає

спершу

головним

раДЯНСЬІЮГО

заступником,

редактором

тижневика

першого

({Мистецтво»,

який об'єднав значну кіЛЬІ{ість тих діячів УІ{раїнсь ної культури, що

своєю життєвою

позицією обрали

позицію радянсьну.

1920

року Семенно разом з редакцією ({Мистецтвю)

примушений

покинути

Київ

перед

нороткочасною,

ганебно для ворогів завершеною навалою білопольсь ких дивізій та петлюрівських недобитків. Поезія йо

го

набуває в цей

напружений час останніх

контрреволюційними

інтервентами

та

їхніми

боїв

петлю

рівськими і врангелівськими посіпанами гостроагіта

ційного, майже лозунгового характеру, бойової, насту пальної, революційної спрямованості:

Хіба це не }(ожному ясно? Хіба забракне червоного вогню? Революція ще горить прекрасно,

Всміхаючись завтрашньому дню!

Завершився період громадянської ВІИНИ. Почалися роКИ творчої відбудовної роботи. Рони, не позбавлсні гострих конфлінтів, процесів внутрішньої класової бо

ротьби поряд з самовідданою працею трудящих мас, спрямованих

партією

до

небувалих

за

своїми

мас

штабами робіт по дорозі до соціалізму. Занипіло твор че життя і на всіх діляннах літератури й мистецтва.

Зчепилися в завзятій груповій боротьбі гуртни і об'єд нання

художньої

інтелігенції,

починаючи

від

прсд

ставнинів пе позбавленої застарілих поглядів та ішо зій групи

(<НсокласикіВ»

(шопутникіВ»

аж

до

того

(<Лівого фронту» футуристів і конструнтивістів, у Яl(О му головну роль лідера і реЧllина почав відігравати

Семенно. Його проповіді відмирання мистецтва, його «деструнції»

«Асоціації

стали

основним

панфутуристів»,

гаслом

заснованої

галасливо

ним

повторювались

на численних літературних зборах і вечорах, на сто ріннах

журналу

Семею(О

свого

«Семафор

розвинув

жваву

майбутню)

діяльність

«Аспанфуту», поповнення його

рами.

Великою

мірою

завдяки

(1922

щодо

йому,

рін).

розвитну

молодими над завдяки

його

увазі й підтримці в літературу влились такі нові іме

на, ян Ю. Яновсьнии, О. Влизьно, І. Маловічко та й ім'я

автора

цих

радків.

Впливу

панфутуристичних

проповідей не унинли й старші письменнИІ\И (М. 1'е рещенно, О.

Слісаренко, Я.

Савченно,

В. Ярошенио).

Семенно не ШІ(Одував часу й енергії на цю свою про

пагандистсьно-організаційну ність,

але

сил

вистачало

пан футуристичну на

поетичну

діяль

творчість.

Після «Поеми повстанню>, просяннутої мотивами само

вихваляння і перебільшення свого значення в проце сах побудови нової соціалістичної культури, з'являю ться цикли ліричних поезій, писаних то в Києві, то

в Ризі (де він був як член делегації УРСР у справах підписання

192:1 рону

мирного договору), ТО В Моснві,

де ВІН працював у представництві УРСР. «Слава жи вим!»

проголошує в цих поезіях поет, бачачи перші

плоди животворного народного труда на тому полі, на

якому ще «багато лежить руїю>. І знову славить він життєдайний вогонь, «рук наших всечистий пломінь».

Він, «лірик океанів і континентів», захоплено вигукує: О куле земна куле земна

прекрасна ти й веЛИІ{а.

Це відчуття теми глобальної, всеземної, всеІЮНТИ нентальної, посиленої надіями на світову міжнародну

революцію,

широко розвинулося в патетичних вигуках

і напружених ритмах «l{аблепоемш>, що її поетична цінність дуже послаблена тією претензійною мані рою, отим (<новаторським винаходом» СемеНІ{а, що ЙОГО він

назвав «поезомалярством». «Винахід», вже раніше з'яв лений у творчості російських кубофутуристів і фран цузьких символістів, полягав у використанні полігра

фічних засобів, грі шрифтів, ускладненій верстці, що мусило посилити виразність поетичного змісту,

його

ефективність, а насправді розпорошувало увагу чита ча, відчуття змісту, сили і ритму слова. Мало не че

рез піввіку сучасні поети буржуазного Заходу, захід

нонімецькі поети, теж «винайшлш> подібний прийом публікацій

своїх

хаотичних,

егоцентричних

віршів,

проте це не допомогло ані поетам, ані їхнім читачам. Та й Семенко в пізніших писаннях своїх не вдавався вже до

«поезомалярства».

Заснований ним

1927

року журнал «Нова генера

ція» пропагував, як міг, сучасне абстрактне й дефор муюче мистецтво, намагаючись представити його як

мистецтво передове, авангардне, повторюючи ті запев нення, які виголошують і сучасні буржуазні «авангар

дисти», видаючи свої швидкоминущі і малозначущі пошуки й винаходи за чинники мистецького прогресу.

ие робив уже більше як піввіку тому на сторіНІ\ах «Нової генерації»

і М. Семенко. Правда, не все, вмі

щене в цьому журналі, втратило нині своє значення. Більша

увага

літературознавців

до

цього

журналу,

дослідження його змісту були б цінними, І\ОР~СНИМИ і для сучасності. Групові

чвари

поступово

вщухали.

М.

Семенко

більше й більше зрікавсь своїх егоцентричних виско ків і демагогічних наскоків. Поезія його набувала рис меншої

надуманості

вигаданості,

стаючи

більше

щирою, більше реалістичною, більше дохідливою. Поет вступав у новий, вищий, досконаліший період свого мистецтва. Про це свідчать такі його жорстоні своєю правдивістю, майже натуралістичним письмом, знева

гою до «заборонених», замовчуваних тем, проте сильні і діючі своїми трагічними інтонаціями, глибиною пе реживань,

щирістю

вірші,

ян-от

ннизі «Зустріч трьох». Подорож

поезії,

1929

вміщені

РОІ\У до перед

гlтлерівсьного Берліна дала цинл поезій і поему «Ні меччинВ». Ці твори М. Семенна вражають силою сво1'0 провісництва, своєю гострою зненавидою до потвор

ностей німецьного фашизму, прояви лного вже вираз по бачив і рішуче пронлинав поет, Він бачив історич ні

процеси в

Німеччині,

яні

вели

її

до

страшного,

нривавого панування фашизму. Він бачив огнища, в яних

палали

внинуті

туди

послідовнинами

Гітлера

дорогі ДЛЯ людства книги, ненавидимі людожерами і хижаками, що вже тоді плекали безумні мрії про сві тове панування, про перемоги «раси панів». Про чор

ний

Берлін

«Чорний Берлін

червоний

Берлін

писав

М.

Семенко:

спрут з безліччю в'юнних і пожад

ливих щупальцію), але поет вірив, що настане час і

«8

чорний Берлін ВСТУПЛЯТЬ когорти струнними лава

ми з червоними прапорами революційної перемоги».

М. Семеннові не СУДИЛОСЯ побачити, ян насправді чер-

воний прапор революцlИНОЇ перемоги було внесено руками героїчних синів Радянської Вітчизни і підне

сено над простреленими куполами берлінського рейх стагу. Проте в своїх передбаченнях радянського поета,

озброєного прозірливим могуттям комуністичного сві тогляду, поет через три рони зазирав у дні, ноли ста

неться те, чого не передбачали сучасні для Семенна володарі Німеччини: крамарі й аІщійні І\Омпанії, власпини й прикажчики, не думаїІте, що все так спокійпо, ЛІ, здається зокола, знайте, що попадають висіВЮІ з дахів на тротуар і в тпхих, суворих, чемних палацах буде повно диму ... НеПОХИТllОЮ

вірою

переможні сть

пролетаріату,

незламною впевненістю в нрах людиноненависницько

го фашизму напоєно поезії, мало не передостанні в залишеній поетом

спадщині, таній часом

суперечли

вій, нерівній, хитливій, винривленій, але такій, особ ливо в останні періоди, глибоко відданій комуністич ній правді. М. Семенно часто помилявся

нехтуванні

духовними

цінностями

своїх егоцентричних вибрИlШХ, і в

і в своєму

минувшини,

своїй недооцінці

національного питання, розвитну національної куль тури, мистецтва, мови. Говорімо про ці помилки, роз

бираймося в їхньому походженні і спрямуванні, суджуймо їх, але разом з наламутною

хлюпуймо й тієї молодої, свіжої,

за

водою не ви

здорової і чистої

дитини, яною є справжня суть Семенкової поезії, її

новаторство, її неповторний внеСОІ, до скарбниці УІ, раїНСЬІЮЇ раДЯПСЬІ\ОЇ літератури. В цьому внесну може

бути й

непослідовність,

песуцільність,

нричуща

протирічивість, але є й розмах, і революційний па фос, і складна інтимна ліричність, що органічно ви

росла з того середовища українсьної інтелігенції, яна ставала більше й більше

урбаністичною,

хоча і

не

втрачала своїх кровпих, глибинних зв'язків з селом. Покоління Семенка виростало ще в умовах цаРСЬІЮЇ Росії, підпадаючи впливові занепаДНІІЦЬКОЇ деІ,адент ської

нультури,

новаторство.

що

Ліпша,

претендувала

на

вишуканість

найбільш чутлива частина цієї

інтелігенції, відчувши тлінність і безплідність своїх «Модерпістичних» унодобань, рішуче й щиро сприйня ла корінні злами своєї долі, свого життя, своїх духов них прагнень, що їх принесла їм Жовтнева соціалі стична

революція. Вони стали на її шлях і піш.lІИ

ним, часто настільки захопившись революційними змі нами, гучними процесами поверження старих нумирів,

переоціІШОЮ звичних, усталених цінностей, що дема

гогічно обрушились і на цінності справжні, на явища життєво необхідні творчим процесам побудови нового суспільства, на незаперечні скарби, створені минули

ми поколіннями.

Цими тенденціями були пронизані

іденларації ({Пролетнульту», і тодішні, запальні, хоча й

снороминущі,

ЗаІШИІШ

навіть

ТаІШХ

прозірливих

поетів, ЛІ, В. МаЯНОВСЬІШЙ, ЛІ; С. ЧИІювані в Грузії, Є. Чаренц у Вірменії. Речником подібних нападів на

здобутки і традиції культури став на деякий час на ~7HpaїHi М.

Семеш.о.

Видно,

Яl\ась історична

заI\ОНО

мірність у СІшадних процесах становлення нової со

ціалістичної І\УЛЬТУРИ була притаманна мало не всім загонам

зрушеної

Жовтневим

переворотом

багатона

ціональної інтелігенції молодого радянсьного суспіль ства.

ВОЛОДИМИР

Ілліч Ленін

про невірність, шнідливість соціалізму

подібних

ще

1920

рону говорив

для снрави будівництва

тенденцій.

Усвідомлення

цього

допомогло і В. Маю{овсьному, й іншим ({снростовува чаю), в тому числі іі М. Семешюві, ЯI\ИЙ, зростаючи ян

поет

мислитель,

звільнявсл,

зрінався,

віДІшдав

багато з тих лівацы\хx нультурнпцы\хx настанов, що

ЇХ галасливо був проголошував.

Це позначилось не тілы\и на його публіЦИСТl1чніЙ діяльності, але й на поетичній творчості, що позбав лялась

індивідуалістичних,

l\верофутуристичних

ви

крутасів, та й наступпої гололозунгової спрощено сті, набираючись своєї власної, строгої і глиБОl\ОЇ значу щості, реалістичної правдивості і ясності, започатко

ваної

ще

десь

продовжуваної

«ревфутпоемамю> і

за

останнього

1919-1920 періоду

років,

поетичного

життя в таких циклах, як-от, скажімо, цикли поезій

про побачену ним передгітлерівську Німеччину. ці твори і досі не втратили своєї сили. Вони хвилюють,

збагачують і серце, і свідомість читача. Будьмо ж вдячні поетові, збагнімо його непростий, часом дуже трудний і рідко l\ОЛИ спокійно та вдум ливо оцінюваний творчий шлях, переlюнаймося в то му, як віддано і щиро спрямовував його сам поет до

вищої l\омуністичної мети, і гідно шануймо його ім'я, його сягання, його l\ращі поезії, вогонь яких не згас

ні на різних подувах

зневаги, ні в холоді

забуття,

J10ГОНЬ, щО тим паче не згасне і в майбутньому. Микола

Б а ж ІІ lt

МИХАйЛЬ СЕМЕНКО

рік.

1927

тютюном,

На

перехресній

чадом

станції,

паровозних

пропахлій

пивом,

точиться

затята

топок,

суперечка про мистецтво майбутнього. Ії учаснини

Михайль

Семенно,

лідер

футуристичного

на Унраїні, і два його послідовнини

напрямну

Гео lliнурупій

та Минола Бажан. Щоправда, Бажан на той час був

уже

його

нолишнім

послідовнином

і,

мабуть,

розуміючи неминучість відходу, нанидав пам'ять

словесний портрет учителя:

тому,

мовби на

«••. Обличчя

його

вміщало в собі риси всіх націй та рас, його волосся було чорне, ян вугілля шахт, а очі блищали вогнем татарсьних ватр, СНИТСЬІШХ вогнищ та юпітерами єв ропейсьних

ательє,

ножний

сторонній

подумав би, що він з Патагонії»

подорожній

Цей романтичний портрет таний же умовний, ян

вся зустріч трьох на перехресній станції біля симво

лічного Семафора в Майбутнє, водночас точний і на гадує

інші

вже

не

словесні

портрети

Семенна,

зроблені для обlшаДИНОI\ його ІШИЖОН, фронтиспісів чи журналів і розраховані на глядача, аудиторію.

Але Київ,

недавно

побачив

Левашовсьна,

аматорсьний

фотозпімон:

36, подвір'я будинну,

якому

жила поетова сім·я. Семенно стоїть з маленьним СИ

ном на рунах, біля ніг

дочна, щось ніжне і водно

час розгублене в його обличчі

обличчі «без броні»,

бравади, винлику ЧИ іронії.

Ян

важно,

незважаючи

ІІа

зовнішню

подібність,

поєднати ці l1Ba обличчя! І все-таки ВОІІИ поєднують СЯ,

від

ранг,

того,

наСІ(ільни

щастить

їх

поєднати,

3б. «3устріч на перехресній станції».- К, Буме 1927, с. 37.

залежить можливість зрозуміти, читаючи поетові вір ші, те, що безпосередньо стоїть за ними

його осо

бистість. Здавалося органічний

б,

все

дуже

автобіографізм

просто! його

Семею,о

поезій

не

лірик;

ВИКЛИІ,ав

сумнівів, за кожною з них виразно відчувається ре

альність безпосередньо пережитого. І разом 3 тим людина, яна, читаючи вірші Семен

"а,

захоче

відтворити його

біографію,

опиниться

пелегному становищі.

віршах,

незважаючи

на

Їхній

автобіографізм,

нелегно вирізнити безпосередні події поетової біогра

фії, вони швидше тільни вгадуються. Яні

відомості маємо

ми про

життя

Семенна?

Іх

небагато.

В біографії письменнина чимало «білих плям», яні, можливо,

ще

будуть

заповнені

людьми,

близьними

йому чи ТИМИ, хто його добре знав. Певну допомогу можуть подати тут і самі вірші поета, ноли пощастить

хоча б частново «тайнопис)),

«розшифрувати»

їхній біографічний

снористатися деталями і постійними по

силаннями на місця, де вірші було написано,- Київ,

Хорол, Петербург, Владивостон, Сучан, Рига, МОСІ\Ва, Харнів, Берлін, Дарниця, Гамбург і т. д. Михайло Васильович народився

31 (19)

грудня

1892

рону на Полтавщині в селі Кибинці, ЯІшми теж по

значено багато його віршів, у родині волоспого Шlса ря, яний став потім писарем земської управи в міс

течну Хорол. У Хоролі Михайло

він тоді був просто

Михайлом, а ензотичне Михайль ВИНIlliЛО трохи пізні

ше го

вступав до реального училища, а занінчув йо оскілЬІ\И в Хоролі не було старших нласів

в Кременчуці. Далі інститут,

па

і6

вища

дітище

шнола

уже

Петербург. Психоневрологічний

Володимира

зовсім

Михайловича

нового

типу,

де

Бехтерє

вивчення

пс.ИХОЛОГll

та

певрології

повднувалось

із

широким

ознайомленням студентів з питаннями філософії, при· родничих і гуманітарних наук. Семенко встиг закінчити тільки три курси, дальше

навчання перервала війна, мобілізація, однак інтерес до проблем, що розроблялися в Психоневрологічному

інституті, зберігся до кінця життя і,

мабуть, як і

орівнтував своїх учнів Бехтервв, зосереджувався на

ВНОЛО

головної

них

проблеми

людської

тості. 3 Петербургом було пов'язапо багато що

особис початон

літературної праці й захоплення футуристичними тео ріями, перше нохаНІІЯ, жорстона нужда, паралельні з

Психоневрологічним інститутом заняття ки

нлас скрип

в консерваторії.

Семеюю не лише добре грав власні невелині номпозиції,

на

скрипці і писав

музика

взагалі посідала

величезпе місце в його духовному житті й складала ту атмосферу, в якій ВИНИІ{али його поетичні задуми.

Запис під віршем шум

«Синв платтю>, зроблений (шід

ноліс в степу чужому»

(29.

ХІ.

Азія. За

914.

байнальсьна залізниця) дає МОЖЛІІвість приблизно ви значити час від'їзду Семеюш па ДаЛ8І\ИЇr Схід. йому пощастило. Замість того, щоб воювати ({за віру, царя

і отечество» десь па Західному фропті, він опинився в типово

військовому місті, проте

далеко

BiТl війни.

У Владивостоці поет пробув близько трьох років. Тут

народилося

вожне він ній

почуття

яавдячує

кохаю>

глибоке до

ЙОГО

ВИСОІ\ИМ

насамперед у

іі

водночас

майбутньої

злетом циклах

свовї

безмежно дружини: ліРИІ\И,

«Осіння

раню>,

три йому

появі

({П'єро

зовсім нових мотивів і творчих рішень. Тут

він дізнався про Лютневу революцію і швидно зрозу мів, що вона не принесла ні довгожданої свободи, ні виходу з нривапої імперіалістичної війни.

М. Семенко

Тут

віп ПQ

тільюr

r.Jщів

І;арцсрі

ом

ЯІюму

-1,

прис.яятив одноііМСJIIШЇІ вірш, а й визначив СІНИ шлях до

«людей

поем

у ШІ(ірюшаю), до

року

1919

«Топ.

революційного

Сонце»,

«Весна»,

мажору

«Степ», що

оспівали «сонцевесняну путь» Жовтня в самому роз

палі "Громадянської війни на УІ\раїні. Наприкінці

вересня

РОІ{У

1917

поет

виїздить

Владивостока спочаТІ(У в Сучан, потім у Харбін, а в грудні віп уже в рідних Нибинцях. 3вісша про Жовт неву

революцію

застала

його,

можпа

гадати,

до

розі.

В Rибинцях жила його сім'я. САменкова Ішаси

мати,

яка

закінчила

цеРІ\ОВНОПРИХОДСЬІ\ОЇ

школи,

тіЛЬІ{И була

початнові

письменни

цею-самоуком, автором ряду падрукованих під її діво чим прізвищем

поета,

Василь,

Михайлом

Марія Проснурівна

був

зачинав

цінавим на

повістей. Брат

художником,

Унраїні

раЗ0М

футуристичний

рух,

але на початку імперіалістичної війни загинув па 3а хідному фронті. Другий Олш\(~андра

теж

писали

брат

вірші,

Олександр та

зовсім

та

сестра

МОЛОДИ~!И

загипули від тубернульозу ... У Ішітні

1918

РОНУ Семенно, ян

свідчать підписи

під віршами, вже в Rпєві. Тут йому довелося пережи ти громадянську війну, калеЙдос.lюпічну зміну урядів,

J'етьманщину,

петлюрівс.ьну

Диренторію,

ський терор, 3а Денікіна його

білогвардій

арештували й нинули

до Лун'янівської в'язниці, і, мабуть, тільюr випадново він униннув долі розс.тріляних денінінцями в листо паді

1919

року Василя Чумака й Гната Михайличен

на, разом з якими очолював перший українс.ькиЙ ра дянський літературно-художній журнал

1918-1920

«Мистецтво».

рр., ще в умовах громадянсьної війни,

Семенко пробує створити футуристичну організацію «ФламінгО» та альманах «Повс.танню).

По тому йдуть більш вдалі спроби «l\оМУНКУЛЬТ»

і, нарешті, в

1927

цію) та однойменний журнал.

- «Аспавфут.*,

році- «Нова генера

На противагу іншим дру

кованим органам українських футуристів,

«семафор У майБУТН6», !\оМУНКУЛЬТУ»,

«І{атафаЛІ,

«Бумеранг»,

таким

мистецтВ»,

ЛІ,

«Гонг

«Новій генерації» вда.тrося

стати справді періодичним виданням, ЛІ,е виходило до

року, об'єднавши наБl,ОЛО себе ряд нисьмеНІПшів

1930

і художників. Не будемо тут зупинятися на

етанах, яиі в два·

дцяті роии нройшов україНСЬІШЙ футуризм, на різних «ЗЛИТТЯХ»,

(шерейменуванняХ»,

«блоиах».

Не

будемо

насамперед тому, що поезія Семенка, яи на це вже

звернули увагу дослідниии

**,

не виладається в істо

рію футуристичного наирямиу, а виявляється значно ширшою не тільии за його організаційні форми, а й теорії. І

все-таии

важно

ЛІ,

нро

про

Семениа

автора

сьогодні

згадують

футуристичних

пере

маніфестів,

платформ, деиларацій і майже не звертаються до його

віршів, або ще гірше, не знаючи віршів, прииладають ДО

них

міриу,

запозичену

групових

виступів

ВУСППу. Навіть

НИСЬ1l!енниии

старшого

поиоління

тих,

що знали й любили Семенка,- яи иравило, зберігають у пам'яті не таи його вірші, ЛІ, атмосферу БУРХЛИВИJli еисцесів, що виникала навиоло ностового імені .

...

До «Аспанфуту», крім Семениа, входили: Олекса

Слісаренко, Гео Шиурупій, Яиів Савчею\О, Микола Ба жан, МИІ,ола Терещенко, Болодимир Ярошенко, Юліан Шпол, Андрій Чужий ...

ДИБ.: Корсунська Б. А. МихаЙ.тrь Семенко.- Рад. літературознавство, 1968, М 6, с. 19. Костенио Н. В. Микола Бажан.-Бид-во Київського університету. 1971, с.

16.

Ідеї «смерті мистеЦТIJз», проголошеннл розриву з класичною

спадщиною

усіма

нормами

Еласичного

віршування, груба, ПОДeJ\ОЛИ надто груба, щоб бути виправданою,

рименти,

епатаціл

ущипливі

смю{ів,

далеко

формалістичні

не

завжди

еЕспе

пристойні

еснапади на адресу своїх літературних противників

таЕ, усе це було і, мабуть, з ЛЕИХОСЬ трагічних заЕО нів сприйняття, Ераще збереглося в пам'яті й засло пило

іншого

водночас

CeMeНl{a

СЕладного,

справжнього поета

свого

суперечливого

не менш СЕладного

й суперечливого часу.

уЕраїнсы{йй футуризм наПРИЕінці 20-х вільно

застереженнями,

POl\iB по

намагаючись

зберегти

спій престиж, почав здавати свої теоретичні позиції, та ще задовго до цього вони вже систематично руйну

валися творчою праl{ТИЕОЮ його лідерів і передусім творчою праЕТИЕОЮ самого СемеНЕа.

Не лише сьогодні

через піввіЕУ, а й у сучаСНИЕів

руху ВИНИЕало ціЛЕОМ природне запитання: Лl(ЩО мис тецтво

пережитОІ(, щось на взірець релігії

статей

CeMeНl(a

тю{

називалась

(одна

«Мистецтво

Яl{

культ»), то навіщо футуристи пишуть вірші, створю

ЮТЬ І\аРТИНІ!, взагалі займаються мистеЦТВО~I? Семенио та інші теореТИl{И уираїНСЬЕОГО футуриз му намагалися

відповісти

на

це

запитання

теорією

деструиції: пишемо вірші з тим, щоб зруйнувати пое зію, і

(<ліквідація

теорією

щоб не Яl{ИМ

втратити

ВОНИ

мистецтва

еІ(струиції:

емоційного

через

наше

вірші

мистецтво»

створюються I{ОІПРОЛЮ

відсталість

чи

за

над

ДЛя

*того,

ЛЮДЬМИ,

ЗВИЧІ\ОЮ

ще

потрібні. Сам Семенио, автор теорії деСТРУЕції-екструкції ионструкції, до таЮІХ спрощень не доходив, проте на-

* 20

Семафор у маЙбутнє.-

1\., 1922,

с.

анвав себе «остаНІ1 ім поетО~l», мабуть сподіваючись, що коли він вш,онає свою РOJІЬ руйніВПIlка, то поезія і

мистецтво

помруть; щоправда, «смерть

мистецтвю) на

останньому етапі життя «Нової генерації» розумілася вже не буквально, а згідно з так званою «універсаль

ною устаноВІЮЮ»

(модифікація теорії ]{онстру]{ції) ЛІ{

розчинення

мистецтва

культурою,

технікою

в і

житті, наУІ{ОЮ

злиття

побутом,

Іюмуністичного

су

спільства.

Так звана «фушщіональна поезію) була безпосеред

нім

виразом

здійснюючи

вихідних принцин

теорій

папфутуризму.

«універсальної

Зовні

установки»

злиття з ЖIlТТЯМ,- вона переслідувала вузько утилі

тарні цілі й, руйнуючи деякі формальні ознаии вір

ша

риму, ритм, графічний малюнон, водночас руй

нувала згідно з теорією деСТРУlщії його емоційну та образну сутність. У збіРНИI{У

«З радянського щоденниню), де с]{он

центровані «фУНlщіональні вірші»

Семенка, він сфор

мулював і той принцип, за я]{им Їх зроблено,- прин

цип згубний і, по суті, чужий його творчості: Писати про антивпість я мушу

забувши про ЛЮДсь]{у душу З одного боку

заклики до ВУЗЬІЮГО утилітаризму,

несумісного з ліршюю, з другого:

... Так само люто люблю я, Як па світанку життя було сиазано: «Сильна, ян смерть, любов, Жорстоиа, яи пекло, ревність»

**.

Уже

«Розмові трьох»

Мииола Бажан,

далі відходив від панфутуризму, не

яний

все

без ущипливості

СемеНІЮ М. З радянського щодеНlIlша. Х., ЛІМ, 1932, с. 16. Зустріч на перехресній станції, с. 18.

sафінсував ЦЮ непослідовність учителя - аJIТиномію теорії й творчості, або точніше

- антиномію віршів,

написаних за схемою футуристичних теорій, і віршів,

що народжувалися безпосередньо з глибин духовного стану поета: «Папір, де на одній стороні було виве

дено чіткі, мов гільйотина, формули смерті мистецтва,

треба перевернути, а на другому його боці написано вірш про міську панель і любов на панелі. Ти ро

биш і робив таІ\,- звертається він до СсмеНІ\а,- але не хочеш признатисю>

Ідея

смерті мистецтва

супроводжувалась

запере

ченням традиції, а ІШЛИ звернутися до історії питан ІІЯ, то з цього заперечення виникала.

у цьому розумінні позиція нанфутуризму,

а ще

раніше І\верофутуризму збігалася не лише із ЗаІ'ЛИ НОМ росіЙСЬІ\ИХ футуристів «скинути Пушкіна, Досто євського, Толстого та ін., та ін. з Пароплава Сучас

ності»

(зб. «Пощечина общественному ВІ\УСУ»,

1913),

а й з відомою тезою Марінетті: «Ми підриваємо тра диції, ян: поточені червою мостю>.

Зовнішній збіг заклиrйв мав,

проте, різний

соці

альний генезис: ненависть Марінетті до веЛИІ\ИХ есте

тичних традицій була продиктована прагненням розі рвати зв'язки з гуманістичними ідеалами і протиста

вити

їм

свій

антигуманістичний

ідеал

«механічної

людини з частинами, що замінюютьсю>; а для росій ського й УІ{раїНСЬІ\ОГО футуризму тотальний розрив з традиціями означав зовсім інше: вивільнення людини

з-під влади буржуазно-феодальної І\УЛЬТУРИ, з ЯІ{ОЮ механічно

ототожнювалося

все

мистецтво

минулого.

Розірвати пуповину, що з'єднувала ЙОГО з мисте

цтвом минулого, СемеНІ{ові ніІ{ОЛИ не вдавалось; віп і сам цього не заперечував.

* 22

Зустріч на ІІсрехреспій станції, с.

39-10.

Читаючи його іАlеn

«І{обзар»,

письмеЮІИІ,ів,

натрапляєш

КОМПОЗІ1торів,

па

десятки

художників;

уже

сам перелік цих імен, всупереч снатаційній заяві

*,- міг

«крім своїх віршів, жодного не читаю» казати

не

лише

зацікавлень

коло

поета,

читання

коло

би по

коло

культурних

його

органічних

тих

зв'язків з мистецтвом минулого, що Їх був безсилий розрубати ніж

найбільш

крайніх

нігілістичних

тео

рій.

І ЛІ\ харю\терно: коли у фашистській Німеччині за палали вогнища з книжок, Семенко одразу виступив на захист культури, а своє презирство до її ВИНИЩУ вачів

постарався

Гейне,

сама

оголено

форма,

передати

демонструючи,

нею

створена,

віршованій ЛІ\

інтонації

традиції

можуть

навіть

служити

сучас

ності.

Щоправда,

поема

«Німеччиню),

про

яку

йдеться,

створювалася вже в середині 30-х років, коли ФУТУ ристичні теорії стали l\IИНУЛИМ, але й задовго до цьо го, зокрема задовго до заяви про те, що «Нова гене рація»

не

відкидає

класичної

спадщини

вимагає

«найвищого вивчення старих фОРl\l l\Iистецтвю}, ТОМУ

що, «щоб робити нове, потрібно знати старе)}

став

лення Сем:енка до художніх традицій не було одно значно негативним.

Найвразливішим

пунктом

ставлення

унраїнського

футуризму до традицій був Шевченко. АтаІ<У на нього розпочав не Семеш\О, а ВасиліСІ\

Гнєдов Свої

*"'. випади проти Шевченка

завданням перед

*'"

енатації.

собою

ставив,

Таке але

СемеНІ\О

завдання удар,

він,

пояснював

безумовно,

спрямований

Зустріч на перехресній станції, с.

проти

12. 1913.

Гпедов ВаСИЛИСІ{. НеБОІ\ОПЬІ.- СПБ,

міщанства, яке пристосовувало Шевченна до своїх потреб, потрапляв і на самого поета. Епатувалися, як писав відомий критик 20-30-х років Фелі!{с Якубов СЬ!{ИЙ, «не тільки почуття унраїнсь!{ого міщанства, а

.й тих мас, що шануваJJИ ШеВЧ()Іща ян велиного співця революційного бунту»

Наприкінці 20-х ронів «Нова генерацію) віДІ{ривав

віршовану В ній да

рубрику

«Реабілітація

Т.

Г.

ШеВЧeJша».

на чолі з СемеНІШМ та Гео Шкурупівм

участь більшість

поетичних

співробітників

бра жур

налу.

Це була, з одного бону, групова акція: реабіліту вався не та!{ Шепчешш

JJЇтації

не потребував!

він, природно, ніюшї реабі

ЛІ{

старі нігіJJістичні

гріхи

самого футуризму .

.. .понлттл

націонадьного довгий час асоціювалосл

длл Семенка із затхлістю,

ми масштабами

усім,

хуторянством,

що

стоїть

провінційни

на шляху

«віль

ної JJЮДИНИ»: Геть родичів - у серці мойому Місцл немав рідному всьому ... Це з вірша «Дуже щира поезій!{ю)

(1914).

Але згодом у ноета виникав необхідність

всупе

реч залві Марінетті про те, що люди хх СТОJJіття «не відчувають потреби знати, що робили їхні преДІШ»,

задати запитаннл: дон?})

Поет

«ЦіІШВО

знати,

відповідав на нього

зовсім не іронічним віршем

1916

хто був мій пре

іронічн~

водночас

року «Мої предки»

з таким припущенням МОЖЛІІВІІХ біографій, або, вір ніше,

ської

ланцюга

біографій:

«Сухорллвий

сміJJИВИЙ

Якубопський Ф. Передмова до «Антодогії у!{раїн поезії».- К, 1931, т. ІІІ, с. XXVII-XXVIII.

козаю)?

(шшсыовlJіl( ІІисар»'~

«кашовар»?

«кошовий')?

«сурмач»? А може, чумаІ\ОМ був, мав віз, а під ним Мазницю і Ішач. Іронія якоюсь мірою гасить романтичну ноту {(Моїх

предків».

Ми менка,

знову

стикаємось

українського

для

характерною футуризму

для

Се

непослідовні

стю.

одного боку

руйнування романтичної метафо

ри. Грубий прозаїзм образів, намертво, здавалося б, прикріплених до повсякденного, звичайного. СІ,епсис,

іронія, антиромантизм.

іншого

мрійливість,

боку

ледь

раптове

фори і руйнування

прикрита

відновлення

тією

іронією

романтичної

з її допомогою

мета

повсякденнос

ті, буднів, інерції щоденного існування: А в антракті боязкі розмови Теми вишукані і близь!{і дале!{і Але серце серце схопить напівслові І між люстр лунає дві душі-леле!{и.

Поетична вірші

1914

формула,

ро!{у

що

від!{ривала

«Атлантиду»,

«Вабить мене в !{раї незнані, дале

кі», буде повторена, звісно, в інших варіантах і !{он текстах, ще багато разів. Поет, я!{ і його ліричний герой, постійно чув !{лич моря,

невідомих

островів,

ще

не

від!{ритих

земель,

ніби він жив не в ХХ столітті, а в часи Колумба чи принаймні

Співець

Джеймса Ку!{а.

ЛОІ\омотивів

та

автомобілів,

задимлених

міст і вируючих вулиць неначе раптом забував про спій

принциповий

урбанізм

поривався

до

невідо

мого:

UI{еанія, Оl{еанін, Сіра смуга в тумані, Перстень смуТІ'У морсыlоl'о •.

Чи був, зрештою, цей потяг тільни виявом почут тя невдоволення повсякденністю, чи в ньому таїлося

щось більше: емоційне передчуття того, що людству

ще буде потрібен увесь величезний заряд романтич ного пориву для завоювання космосу, мікро- і МаІ\РО

світу, Всесвіту?

На противагу Марінетті, з його заклином здолати

чи навіть убити ({великий місячний світ романтикю), Семенко від романтики не відмовлявся і, по суті, ли шався романтИІ\ОМ не тіЛЬІ\И коли звертався до (<Да

леких обріїв»

Мрії,

а й до своєї

головної

теми

теми велиного сучасного міста.

Цю тему футуризм освоював особливо аІ\ТИВНО і, вводячи в

свою

поезію

величезний

l\Омпленс

нових

уявлень, урбаністичних образів і лексичних елементів, свідомо протиставляв і грубу оречевленість, і нрозаїч ність -а по суті, лише естетичну неосвоєність рій

ноезії,

нібито

цілном

враженій

ста

м()лапхоліііною

мрійливістю, естетством та аІ\адемізмом, романтичним I\УЛЬТОМ минулого.

Російсьний нубофутуризм зріс на місьному гpYlIТi, місто

його

звичне

нриродне

середовище,

для

Семенна, ноли він закладав основи унраїнського фу туризму, місто редовищем

після Кибинців і Хорола

новим,

екзотичним,

було се

поетичне

освоєння

ЙОГО за І\онтрастом з провінційними враженнями ди

тячих РОІ\ів

набуваЛ0

яскраво-романтичпого

забаРІІ

лення.

Ян би не хотілося молодому Семенку триматися в

літературі таким собі бувалим городянином, він зали шався в Петербурзі і навіть у Києві янимсь зачарова ним мандрівником з глухого ({ромоданівсы гоo шляху».

Зрештою, ВУЛИЦІ, освіТJI()JI1 електричними ЛІхтарл ми, біг с!{спресів, шкіряний шолом пілота в його вір шах перетворюються на ті самі романтичні аисесуари,

тіЛЬІ{И

порівнянні

з поезіями,

Рильсьиого, романтичні гебраїчним знаиом.

сиажімо,

аІ<сесуари

із

молодого

зворотним

ал

Разом з тим зберігається иотяг до далекого, еНЗ0тичного

авіація

«Приходьте,

її

оспівав поет

одним

я живу

перших

Патагонії»,

світовій

і навіть

літературі

прослаВЛЯ6ТЬСЯ за те, що, СІЮрОЧУЮЧИ

відстані, наближає до нас «еизотичні ираїню;. Саме сприйняття революції було в Семениа, прав да, яи і в усієї радянсы\її поезії тих РОІ\ів, суто ро мантичним.

Руйнування старого ладу й відважне утвердження зовсім нових форм життя, що вийшло з відведених йому берегів і відирило небувалі, неясні, невідомі перспеІ\ТИВи свого дальшого

розвитиу, велич

револю

ційного вибуху - все, що звершилося навколо людини і в ній самій, сприймалося романтично, і поезія, по суті, не тан романтизувала події, яи відбивала їхній справді романтичний дух.

у цьому розумінні творчість Семениа часів грома дянської війни розвивалася в тому ж річищі, що й

творчість Еллана, ЧумаІ\а, Тичини, виражала загаль

ні риси епохи та її романтичний ентузіазм. Не лише тональність поетових віршів, не лише їхній героїчний пафос і мажор - «Розносить буря всесвітній пожар»,- а й величні символи революції Сонце, що освітило планету, Весна, що збудила її для нового життя, Буря, яка змиває із землі все мертве й

віджиле,- були глибоко романтичні. На противагу неОІ\ласикам, котрі переважно теж

БУJШ романтиками, але знаходили точку ОПОрИ в ста біJIыІхx J\ЇІШОСТЯХ буття, перевірених усїи МИНУЛИМ

естетичним ДОСВІДОМ людства, Семенко - І це, незва жаючи

на

Елланом

великі

розбіжності,

зближувало

його

шукав поезію в найстрімкішому розбігові

революції.

Не

очищеному,

в в

минулому, повому,

встояному

схопленому

естетично

момент

його

народження.

Якщо це нове було подеколи і прозаїчним і гру бим, воно все одно не втрачало для поета своєї ро мантичної привабливості. Для Семенка стан духовної сталості

жий.

Він

буквально

начинений

здавалось, досить поштовху, щоб

найбільш чу

суперечностями,

і,

вони рознесли все

навкруги і передусім саме поетове Я: ДисонаНТІrий

притиснувся

до

базальтових скель.

Не допусти, щоб розірвались піроксилінні бомби Контрастність

антагоністичних

ється на норму душевного

емоцій перетворю

стану, парадигму

за

її

зразком будується цілий ланцюг характеристик, які мовби виключають одна одну: Тоскно в кав'ярні. Весело. Сумно

**.

«Якби я міг пізнати свою душу>},- каже поет. Він прагне

зрозуміти

її

суперечності,

інтегрувати

їх

одному ліричному образі. Чи справжнє це самопізнан ня? Швидше за все

тільки шлях до нього, так і не

пройдений до кінця. Тут були й глухі кути, й про

вали, та був і рух до об'єктивних суперечностей часу, де все

разом

і радість, і горе, і

світло,

і тінь,

ті душевні колізії, крізь які людина пробивається до ВИСНОВНУ про сенс свого існування.

* Семею<о

** 28

М. Кобзар. Х., Там же, с. 123.

1924,

с.

287.

Біль,

що

його

відчував

поет, торкаючись

у про

цесі творчості закривавлених суперечностей свого Я,

був такий нестерпний, що вгамувати його можна було, тільки вдавшись до відомих механізмів внутрішнього самозахисту

іронії і начебто віддалення ліричного

героя від своєї особистості. В

ескізній незавершеності малюнка, такій харак

терній для поетової лірики, якнайнапруженіший дра матизм так тісно переплітається з іронією, що майже неможливо вирізнити їхні кордони й переходи. Чи

стою)

не це

тісне

переплетення

«В

мені

сміх

на

було причиною того, що літературні сучасни

ки Семенка не помітили чи не побажали, ЛІ, правило, помітити його іронії? Вони звикли до жанрового роз

поділу: або лірика, або сміх, а от в одному потоці?. Навіть переклади з Гейне,

який казав:

«Я не можу

зрозуміти, де кінчається іронія і починається неБО», звичайно вирівнювалися ними то в бік неба, то в бік сарказму.

Іронія відігравала величезну роль у творчому са

мовизначенні поета. Через неї значною мірою відбу валося подолання поетичної знеособленості й сенти менталізму перших спроб. Нарешті, саме іронія, ущип JІИва

сумна,

надала

його

поезіям

того

відчуття

правди пережитого, яке одразу безпомилково вгадує ться, наприклад, у сумній і водночас насмішкуватій інтонації

такого

чарівного

вірша,

як

«ВаГОНОВ0жа

тий».

іронією була пов'язана і поява в поезії Семенна

масни П'єро. Вона проіснувала 3 1916-го по

1918 рік, (1916), «П'є мертвопетлюю) (1918)

дала назву трьом збіркам: «П'єро кохаю) ро і

задається» надовго

(1917),

стала

мовби

«П'єро

другим

поотовим

обличчям.

Вона то збігалася 3 його справжніми рисамп, то ПРИ ховувала їх.

П'єро

- головпа діюча особа роману над бухтою.

Свідомо нажу роману, бо, читаючи збірни «П'єро но

хає»,

«П'єро

задаєтьсю),

що

склалися

на

Далекому

Сході, мовби проходиш через діаJlеюину дуже склад ного почуття з його радощами, сумнівами, муками і, головне, пездоланністю.

Збірка

«П'єро

нохаю)

присвячена

Лідії

Гореш;о.

В житті поета стався крутий злам. Даремно намагав ся він спочап,у збити іронією

серйозність

того, що

сталося.

Віп сам себе гіпнотизує: хати не

Проте

мушу»,

навіть

ОДНаІ,

«Кохати не мушу... но

нохає

серйозне,

дедалі

веЛИJ(е

сильніше.

почуття

не

вря

тувало від хаосу, який він носив У собі самому. Хоча

третя

мертвопетлює»

JШИЖJ,а

поетичної

трилогії

і створювалася вже

1918

«П'єро

року, в ону

пованому найзерівсьними війсьнами Києві, її швидше

слід віднести до дореволюційної, ніж післяжовтневої ТІІорчості Семенка.

Та перелом уже стався. Величезні соціальні події ще не знаходять і, по суті, не могли знаходити П]JЯ

мого

відображення

гротеснній

арленініаді,

мовби

цілном вихопленій з іншого світу, однан вони розми

JJають і розламують її суб'єнтивізм, змушують поета

снів відп ести те, що відбувається в його душі, з тим,

що відбувається за її межами. Віп ще весь у суперечностях і Самотній

людьми.

«Жертва

самозаперечеппях. погасаючого

світу»

і людина, що напружено вдивляється в майбутнє. Та, пезважаючи на всі суперечності диилу, в ньому де далі

наполегливіше

оптимістичніше

звучить

тема

визволення Людини і Людства. Цикл

«П'єро

мертвопетлює»

J;лоунаду,

що

затяглася:

яку

дальшу

ні

про

її

масна

:Jзвершив П'єро

була

ідентифінацію

трагічну сюrнута, по ето вою

особистістю пе МОГJІО БУТІІ Й мови. По суті, це пере мога тієї самої об'снтивної peaJfbllOCTi, ЛІ,а довго, :коли с:користатися

зізнанням

СемеНJ\а,

мовби

перебувала

поза його Л, зануреним у суб'єнтивпе переживання. Поет піднімається HaТl: суб'Є:КТИJ!ністю своїх емоцій

і пробув глянути на них у світлі величезних подій, що вирують поза його особистістю. Однак з J\РИЗИСНИМ її станом ще не було покінче но. НавпаJ\И,

1918

РОІ(У він досягав чи не наї!IJИЩОЇ

ТОЧІ(И.

Цьому були причини. Семенко приїжджав в l\иїв У розпа.lІі гетьмансьної ва:кхана.lІії. Місто

зовні живе

за інерцією

дореволю

ційного існувапня. Ресторапи. Сяяння вітрин. Мунди

ри німців. Дами й офіцери па променаді. Ганебна по літичпа

оперета.

СпеJ\таJ\ЛЬ

відродженпя

(<національ

ної» пезалежності і (<Національної» нультури.

А з рідної Полтавщини надходять погапі вісті. По мирають від тубернульозу брат Оленсандр та сестра Олеl(сандра.

Ціш\ом імовірно, що біль, ВИl\линанпй смертю дуже

близьних людей, дав поетові гостріше відчути глухі поштовхи, що стрясали місто, дс віп тепер, після Вла

дивостона й hибинців, жив. Трохи абстрю(тне слово «місто»

в даному разі точ

ніше за вужче й НОІшретне слово «hпїш). Річ у ТОМУ, що, хоча Семенно й писаlJ свої вірші

в Києві і про Київ, він створював У них, незважаючи на зовнішній емпіризм, узагальнені образи Міста ян певного символу. Тан був задумапиї! цИІШ розпочатий йшов

в Ішітні

гетьмап

додні його

задумані

1918

ро!,у,

Сr(оропаДСЬЮІЇ!,

ноли до

«Bloc-Notes», влади

завсртетппї

при

напере

падіння в грудні т()го ж рону. ТаІ( були

«Дев'ять

поем»,

чиї

по-верхарнівсь:кому

RCличсзпі урбаністичні символи вводять нас у тему

старого світу і народження

на його руїнах

світу

нового.

І в еснізних замальовнах

«Bloc-Notes»,

що мовби

дрібнять побут вулиці на снладові елементи, і в ма сивних розділах «Дев'яти поем», де те саме життя ву лиці взяте у велиних зрізах, послідовно розвивається тема міста, що стоїть біля яноїсь останньої межі. Коли писалися

«Дев'ять

поею),

віддалене

завтра

різно наблизилося, і поет намагається вгадати його

обриси, тан би мовити, з самого гіпоцентра найбіль шого історичного вибуху: не під застиглими руїнами старого ладу, а в момент його падіння.

Ян же уявляв собі поет День другий революції? Се ред величезних символів «Дев'яти поем» є один особ

ливо вражаючий: це бачення майбутнього, поема пер ша, тан і названа

- «La futurition». - величезна

Перед поетовими очима

панорама пе

ретвореної землі. «Горді будови залізних архітенторів». «Долини, перерізані удосноналеними наналами».

і станув зачарований на сході

БУДИНОІ{ на червоному фоні ОІ{реслепий ВИРflЗПО іі гордо

перший будинон нового світу. Поряд

Елланом,

mшй

ще

індустріальну УІ{раїну майбутнього пати тунелем! Динамітом

1917

(1920

оспівав

пороги Дніпрові! Гей, Си

вий, вже бачу тебе у шорах намінних поряд з Тичиною

році

(<Прорвати Кар

у шлюзах»),

рін, «Псалом залізу») Семенно

був одним з найперших, хто почав в унраїнсьній літе ратурі тему визволеної праці. Почав у самому розпалі громадянсьної війни, мовби вириваючи нартини май буття з грізного П'Jлум'я сьогодення (поеми «Тов. Сон

Тlе», «Стеn»).

Ця світла мелодія не згасне в поетовій творчості;

рони розрухи і в рони ІІепу вона зв'яже Для нього

героїну

1919-го з сучасністю і насамперед

бороть

бою за маЙБУТIlG. Навіть перші, давалося б, снромні перемоги праці захоплюють поета саме як ланки, що

з'єднують Вчора, Сьогодні й Завтра нової, революцій ної епохи (<Ремонт)),

1925).

Такий аспеІ{Т теми соціалістичної праці став чіль

ним для цілого періоду розвитну унраїнської літера тури.

РеВОJlIоція та її майбутнє пов'язуються в Семенно вій

свідомості

ідеєю

подолання

внутрішньої

дис

гармонії й самотності.

Вдивляючись у майбутнє, він бачив людину, яна, перемагаючи інерцію матерії й інерцію психологічних «атавіз), світу,

що дісталися

розсуває кордони

їй у спадщину власної

від старого

особистості,

стає

повному розумінні цього слова сильним і вільним Я.

Формула «Я

то є всі)

стала для Семенка визна"

чальним принципом поетичного монументальні поеми на), «Стеш)

1919

рону

пізнання світу. Три

«Тов. Сонце), «Вес

характеризує передусім відчуття повної

злитності свого Я з МИ міст і сіл, охоплених рево люцією. Можна вказати і на приклади, так би мови

ти, зворотного зв'язку. Не випадково марш, ЯlШМ від І,ривалася перша з названих поем

«Розносить буря

всесвітній пожар, хитаються будови, корчиться світ),

став у ті роки піснею революційних мас, які відкрили в поетових словах порив та ентузіазм свого МИ.

Революція неначе підбивала підсумок його давній полеміці з поезією, яка не чує сучасності, її голосів і велінь, проте, коли

ному

посланні

«Пане Вороний!

раніше,

наприклад у програм

1914 року «К другу-стихотворцу) - Коли Ви перестанете вже ходити

у вибиваних штанях?),- ця полеміІ{а мала переважно чисто естетичний харю{тер, то нині вона набуває не

М.

Ссмеш\О

лише гострих полемічних акцентів, а й ведеться в усьому обсязі головної проблеми часу

долі револю

ції, її майбутнього.

Ще недавно це були Вороний, Олесь. Тепер це запізнілий УRраїнський символізм. Хоча Семенко і пристрасно мріяв про сильну, віль ну і І'армонійну людину майбутнього, він розумів, що

така людина не народжується одночасно з падінням старого JJaДУ, раптово.

порив, і здатність до

само

пожертви, і велике почуття злитності Я з МИ ще не означав повного визволення від «атавіз» минулого. «Ще не всі однакові перед відновленням>},- писав

поет у тій же поемі «Весна» і додавав: «Але всі ми потрібні>}, ПОТРІбні

революції.

Ця, здавалося б, цілком беззаперечна ДУМRа, ЯR не

nYHRTY

загаль

ної Іюнцепції людини, ЯRУ висували «Несню)

(1919),

дивно, приводила до найвразливішого

«Поема повстанню>

(1920),

а потім і ряд інших творів

поета, що належать до тих же Згідно

цією концепцією,

pORiB. людина

сьогодення

не

може і не повинна розраховувати ні на особисту ра

дість,

ні на

особисте щастя:

вона живе тільки для

щастя й радості грядущого.

То була героїчна, але водночас аскетична і жертов на концепція, вона вимагала від людини неможливого чи можливого для якихось відносно коротких періодів

історії, коли потрібно повністю забути про себе зара ди бути чи не бути революції. Таким періодом й була громадянська війна, та коли вона закінчилась, стало

ясно, що людина не може, віДRИНУВШИ все особисте, тільки горіти для майбутнього, тим більше що основи цього майбутнього, серед них і душевні основи, вона

створювала сьогодні, в боротьбі і за цей і за завтраш ній день нового світу.

Тепер це зрозуміло кожному. Але поеми й вірші,

про ЛІ{і ЙШЛОСЯ, написані не сьогодні, а більш як пів віку тому, в ситуації граничної героїчної напруги і

самозречення, ЩО їх і абсолютизував поет. Звичайно, Семенко певною мірою, як Еллан, Чу мак, Сосюра та й взагалі наша поезія тих РOl{ів, від

дав данину космічним і глобальним символам' велич них

подій,

але

він

же

одним

перших

нанреслив

шляхи їх можливого приземлення в побуті й буднях революції.

Він не проходив, як Еллан, повз побут реВОЛЮЦll, не віднидав, як Іван Кулик, планетарних масштабів, а вміло поєднував їх з масштабами більш близьними й земними, вдаючись то до монтажу гранично загаль

них і гранично нрупних планів

(не випадново поема

«Весню) має підзаголовок «Поезофільм»), то до поєд нання абстрагованих символів з цілком коннретним і деталізованим зображенням подій.

Семенно

був

автором

«Степу»,

одного

перших

творів радянської літератури про революцію на селІ, але як

справжній

поетичний

побутописець

великих

подій він виступає насамперед у головній темі своєї творчості

темі міста.

ЯІ\ЩО «Вloc-Notes»

і «Дев'ять поем»

фіксували де

талі життя міста, ЩО мовби прислухається до ГУРI{ОТУ

вибуху, який наближається, то твори 1919-го і наступ них років змальовують не лише сам вибух, а й чима ло

конкретних

подробиць, ЩО

супроводжували

ЙОГО,

з яних, зрештою, і Сlшадається багатоликий образ міс та в революції. Реакція СемеНІ\а, Яl{ і багатьох поетів унраїнських

та росіЙСЬІ\ИХ, на неп була СІ\ладною.

Поет хворобливо ставився до того, ЩО переможне просування революції на Захід було зупинепе. З середини 20-х ронів дедалі більше місце в поезії Семенна займає памфлет, ЯlШll перетворюється в його

рунах на дуже сильпу зброю естетичної полеміlШ, а

то іі

прямої боротьби з міщанством, КУРl;УЛЬСТВОМ,

uуржуазним націонаJIізмом, з фашизмом. Серед по ето вих памфлетів осоБJIИВО ціl\ава «Поема про те, ЛІ{ постав світ і загинув МихаЙJIЬ Семенко».

Сам ПИСЬ~lеннИІ{, мабуть, був дуже захоплений робо тою над нею. Розділи її друкувалися в «Новій генера ції» з

1927-1'0

НОВОМУ

по

зв'язував

рік, і кожен новий розділ по

1929 твір

із

змінами

міжнародному

становищі і з ХОДОМ ідеологічної боротьби (шо обидвІ сторони I\ОРДОПУ».

Міжнародна сатира мовби продовжувала боротьбу поета із свІтом зис](у іі міщанства, з ЯИИМ він зіТl{ нувся

перші

РОЮ!

непу.

Ця

боротьба вчила

його

і вмінню передбачати, і вмінню відділяти явища тим часові від головної течії історії. Навіть ПРОТИВНИІ\И Семенка не заперечували того, що, звернувшись до

життя

велииого міста, він

над

звичайно розсунув звичні обрії унраїнсьної поезії. Звісно, дивно було б не помічати дедалі зростаю чого значення міСЬЮІХ мотивів у віршах поетів нінця ХІХ і початиу ХХ століть, але саме Семенко вперше

переступив межу: місто стало не однією з рис його творчості, а центром усіх образів і

самого впутріш

нього життя письменнииа.

Місто

центр Семениової лірИl{И. Крізь побут міс

та побачив він і Людину, і Революцію, і Майбутнє. З містом виявились пов'язаними й ті питання можли вого

оновлення

поезії,

болісному

вирішенню

ЯИИХ

письменнии віддав майже все життя.

Атрибути міста

(а потім міста в революції)

гли

боио проншши В образ, метафору; урбаністична леl{

сина стає асоціативною основою їхнього розвити у і складного ланцюга взаємоперетворень.

АсфаJ1l,Т, гщю, С'Jlе[{'J'РИ'І1Іе світло, трамваї та авто-

мобілі, nонззли, бетонні мости,

ааводсьні труби, поїзди,

рейни, шум вулиць, літю, У небі, задимлені майстерні, натери й

портові прапи,

лише пові

поняття,

запах бензину нове

все це не

ленсичне

середовище,

в якому живе й рухається поетова ДУМІ,а.

Та

водночас

вона

живе

рухається

о'точенні

слів із пристрасно заперечуваного ленсинону своїх по переДНИRів.

суперечностей цієї леRСИЧНОЇ

двошаровості ви

нинає, наприклад, зближення алюмінію й лані в обра зах

«алюмінієвих

ланей»

автомобілів,

що

біжать

вулицею, або таІ,е ж несподіване зіставлення сталі й метелш,а в образі літана, що джеркоче в небі левого

метеЛИRа

тремтінню),

або,

парешті,

«ста

чудовий

образпий нонтраст зовнішнього і внутрішнього: Трамвай веселий блиснає в темпих Ішлюжах. Привітно дивляться на вулицю ілюзіоині фоЙс. Чому ж ти тужиш, Серце моє?де в нерших двох ряднах

і трамвай, і його відобра

шення у весняних налюжах,

наступних

і вогні ніно,

а в двох

туга, серце і звична інтонація іпшої пое

тичної системи.

Хоча Семенко й звертається до відомих урбаністич

ШІХ абстранцій, але головна художня тенденція його урбанізму

образна ноннретизація. Навіть у найаб

странтнішому поемах» ються

його

урбаністичному

творі

«Дев'яти

умовні символи міста весь час трансформу цілком

реальні

картини

вуличного

побуту

I1бо вуличних подій того часу. Місто в Семенка завжди подане в граничному на

ближенні. Ми безпомиЛІЮВО визначаємо сезон, час до би, стан погоди, топографічну точну, до ЯRОЇ (<прив'Я заний» пейзаж.

Сама інтонація його кращих віршів тимна, невимушена

рОЗІ,ута, ін

усувала можливість появи умов

но-абстрактних образів. Семенко уважно стежив за всіма, серед них і 1,0лористичними,

пошуками

сучасного

йому

мистецтва.

Це, природно, особливо, І{ОЛИ брати до уваги крайню естетичну

сприйпятливість

навіть

перейнятливість

художньої вдачі поета, не могло не виховувати пев ним чином його

власного бачення.

«Вїдкрившю) для

себе колір, відтіпок, КОЛЬОРОВУ пляму, Семенко став широко використовувати їх пе тільки ЛІ, засоби чисто зорової, а й психологічної інформації.

Спроби кольорової характеристики воний гнів», «чорний смутою)

емоцій

«чер

як і кольорової харак

теристики звуків, здавалось би, безпосередньо беруть сво!; походження з футуристичної естетики.

Однак

специфічна

пов'язу!;ться

із

кольорова

загальними

метафора

тенденціями

СемеНК8 мистецтва

ХХ століття, які розсували сферу аналогій і відповід ностей,

зокрема

аналогій

відповідностей

кольору

та емоційного стану людини. В

рони

Анатолем

революції

CeMeНl\O

Петрицьким

(йому

тісно

контантував

належить

портрет

пи

сьменнина), Віктором Пальмовим, Татліним та інши ми

художниками

українського

російського

аван

гарду.

До галузі особливих вза!;мин Семенка й авангар дистського мистецтва належать і його ідеї (<Поезома лярства»

1920

(<Поезоживопису»). ВИІІИlШУВШИ наприкінці

року, вони знайшли собі застосування в «Кабле

поемі за океаН» і ряді аналогічних дослідів

1922

року

(<Моя мозаїI{Ю»), що, як і «Каблепоема», передруко

вувалися

деяних

1924,

«Повна

поет,

хоча

наступних

збірна

більше

творів», не

виданнях

(<<Кобзар»,

1929-1931):

звертався

до

мабуть,

«зорової

пое-

аії», в принципі не відмовлявся від ДУМRИ про мож

ливе використання її

форм,

прийомів

та особливих

образів. Ідеї (шоезомалярствю), орієнтованого на симультан

не сприйняття, не були реалізовані Семенном не то му, що

для їх втілення йому не

винахідливості

він

мав

її

вистачало творчої

достатну,

тому,

що

були з самого почаТRУ, ЯR і в інших предстаВНИRів світового авангарду, приречені на провал.

Спроби здолати епігонство починалися для Семен ка

не з образного

чи лексичного

оновлення вірша, а з

синтаксичних експериментів.

СинтаІ\сичні експерименти і, передусім, емоційний синтаксис як одне з вищих досягнень і вимог поетики Семенка, одразу підвели його до верлібру. Семенкові верлібри, хоча й були ЯІ\ЩО не абсолют но новим, то в усякому разі новим художній принцип

ЯІ\ послідовний

явищем для української

поезії,

все-таки створювались на основі відомої національної поетичної традиції.

одного боку, як це зазначав ще в двадцяті роки

О. І. Білецький, nерлібр мав «деяке коріння в старій народній чи напівнародній поезії дум та історичних

пісень».

іншого

його підготувала величезна версифіка

ційна праІ\ТИІ\а МИІ{оли Вороного.

Верлібр став для Семенка справді вільним віршем, вільним

од

жорстких

норм

класичної

і вільним у трохи іншому значенні

версифікації

значенні духов

ного РОЗІ\ріпачення, можливості ВИЛИТИСЬ без оглядки не лише на строго регламентовані віршові прийоми, а й прийоми їх обов'язкового для футуристичних про кламацій руйнування.

Верлібри зустрічалися в УІ\раїНСЬІ\ій літературі й

раніше. ОДНаІ{ заслуга широкої розробки цієї форми З9

ян певного СТРУІ{ТУРНОГО принципу національного вір шування належить Семеннові. Ще в десяті роки він

підготував

грунт,

на

якому

пізніше

виник

вільний

вірш Василя Еллана, Валеріана Поліщука, Майна Ио гансена та ряду інших поетів перших ронів ревото

ції. Верлібр поета не може бути зведений тільни до

певних абстрантно взятих, зовнішніх ОЗНа!{. Він ціна вий і значний насамперед тим, що певні внутрішні стани художнина органічно не могли нристалізуватися

в жодних інших віршованих формах, крім форми віль ного вірша.

Ноли в 60-х ронах знову почав відроджуватись ін тенсивпий інтерес до вільного вірша, більшість моло дих

унраїнсьних

поетів,

захоплені

рознутістю, не знали величезного зі

досвіду

Семенна.

Не

знали,

його

зовнішньою

саме в цій галу передусім,

занопу,

органічно освоєного і багато в чому відкритого його індивідуальпою

поетиною

спочатну

до

реВОЛЮЦll,

а потім у революційні рони. У верлібрі важлива не тан звична відсутність рим, певна непередбачуваність ритмічних

ходів

об'єктивна

ситуація,

т.

д.,

ян

яна

I\ОІшретна

внутрішньо

душевна

вимагає

чи

саме

таного, а не іншого впраження у вірші. Невтомний шунач, Семенко енспериментував у га

лузі поетичних образів, лексики, ритму, метра, син таксису

пунктуації,

рими.

Він

руйнував,

щоб

уламків звести нову будову, складав, щоб зруйнувати і знову почати все спочаТІ\у. Він зближував даЛeJ\Ї слова, поняття, уявлення й знову розводив їх. У на

полегливості, з якою він це робив, прозирало щось хлоп'яче, і водночас то була наполегливість ученого, одержимого ідеєю відкриття, яке випереджає свій час.

Далено

не

всі

задумані

енсперименти вдавалися.

Чимало з них не дістало підтвердження не лише

прантиці інших поетів, а й у прантиці самого Семен-

ІШ. Однан МИ добре знаємо, що деяні невдачі дають мистецтву і науці більше, ніж тупцювання на місці, іпобічним наслідном невдачі може стати віднриття. Теоретичні обриси школи, яну багато рОКів очолю

вав поет, і

обриси його

лише чаСТІЮВО.

власної творчості збігалися

Поетична праКТИІ,а

лідера українсь

кого футуризму була набагато ширша не тіЛЬІШ за рекламовані догмати, а й постійно їх спростовувала. Він

був

безсумнівним

романтиком,

невиправним

мрійником не тю{ за темами чи зовнішніми обрисами своїх віршів, як за нетерпеливим ставленням до жит тя і мистецтва.

Один він брав на себе тягар, який у більш підго товлених

до

естетичного

Росії, Франції

авангарду

нраїнах

Італії,

намагалися підняти більш-менш згур

товані групи поетів і художнинів.

Усі його надії були на революцію. І справді, після революції становище Семен!{а змінилося. ОДІІа за од ною почали виходити його ННИЖІШ. Поет здійснює ряд

видань, де ШИРОІ\О обгрунтовує свої новаторсьні ідеї. В нього з'являються соратнини. Він стає редантором першого унраїнсьного літературно-художнього лу «МистецтвО», а потім

входив до

журна

1921

«Нової генерації». В

снладу делегації

р.

по підписанню Ризьного

мирного договору між РРФСР і УРСР з одного бону, і Польщею

з другого.

1922

рону працює в Унраїн

СЬІЮМУ представництві в Моснві, з 1924-го по

- головний 1925 р.- член

1927

р.

він

редантор Одесь!{ої І{іностудії і ВУФКУ,

реДІюлегії «Журналу для всіх», в

був редантором фільму «Тарас Шевчен!{о», а

1926 р. 1928 р.

У снладі делегації унраїНСЬІШХ письмеnnинїв їздив до

Білорусії, в

1929

р. був заступнином голови Всеунраїн

СЬІЮЇ асоціації революційного І,іно, в жюрі

Міжнародного ноннурсу

Т. Г. Шевченну (М. Харнів), в

1930

р.- членом

на проент

пам'ятнина

1931

р. здійснював за-

гальну редакцію тритомника В. Маяковського (вид-во «Rнигоспілка»),

1932

р.

був

членом

оргкомітету

Єдиної спілки радянських письменників України;

1933 р. входив до в 1934 р. одним з

з редколегії «Літературної газетю>; перших став членом Спілки пись

менників України, був у числі учасників 1-го з'їзду радянських письменників СРСР.

Однак революція, охоче залучаючи до свого руху Семенка-поета, не могла прийняти всіх його теоретич

них постулатів, од яких він довго

набагато довше,

піж, наприклад, Маяковський,- не хотів відмовлятись. А

відмовившись і щиро написавши свій вірш «Починаю

рядовим», розгубився й опинився на естетичному р03доріжжі. На такому ж трагічному роздоріжжі опини

лося і

його

особисте

життя,

що

посилило

складну

ситуацію. Поет шукав виходу з творчої кризи. Сати рична антигітлерівська поема «Німеччина»

була тіль

ки першим кроком до цього. Другий крок йому вже не

пощастило зробити ... Життя Михайля Семенка обірвалося

24.

Х.

1937

р.

кінця 20-х і початку 30-х років минуло достатньо

часу, щоб на відстані роздивитися те, чого не хотіли помічати літературні супротивники Семенка: де його шукаюча

думка

збігалася

поезією,

вимогли вою

революційною дійсністю, з будівничою сучасністю, де

ця думка розвивала й збагачувала поезію радянської країни, а де її справді руйнувала.

Наше завдання

не в ототожненні, а в розрізнен

ні, й тоді ми бачимо перед собою не бездушного де структора, а доброго

поета, який усе життя шукав

відповідності Слова й Часу. 6вгеn Ад е

JI,

ь гей м

:і:

ПОЕЗІІ

,.,

~ II~I4I/1~l4i11~~I/I~\<4III~i'4IJ1~~III~!II~~III~~/II~~11/+1Ii~1 3

ІШИГИ

«PRELUDE» 1913 СЕРЦЕ РВЕТЬСЯ ...

л ягає сум і серце б'ється, Згадаю як літа старі. Пусти - і зразу понесеться, КУДИ - не знаю, а мерщій В глибоке небо серце рветься, В широкий молиться простір.

10.

ХІ.

1910.

Київ

НАТХНЕННЯ Я знов почув, як хвилі неспонійні Натхнення ніжного у серці прокотились, До струн пісень моїх покірно прихилились, І кобзи віщої почув я згуни ніжні. Могутні нрила з піснею ростуть І сили неземні за хмари підіймають. Куди вони ще серце моє звуть, Поранене - ще знов навіщо рвуть, Па шлях який мене передзначаютr'?

17.

ХІІ.

1911.

Петербург

ТІНІ ЗАБУТІ Хмари над лісом пливуть в далину, Вітер свистить свою пісню сумну. Чую в тій бучі забуті слова, Часу далекого мла вікова. В річці над лісом тим плесо чорніє. Млин розвалився, в воді сутеніє. Чую я пісню - тужне голосіння, Скрізь розлилося таємне зомління. Що то за тіні? В час опівночі В небі я бачу заплакані очі.

Хмарами котяться хвилі бліді, Морщаться кола у темній воді.

30. VII. 1912.

ЯреСЬRИ

циклу

«Наївні поезїЙкИ»

1913 ОСІНЬ

О сінь

похмура йде

Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу сповзає мла Осінь серпанок густий Ти принесла Ради не дам собі В серці моїм мовчання Спогад ридає в журбі Давнє кохання

24.

УІІІ.

1913.

Rиїв

ПОЕТ я про тихі тіні співаю І про боязну В серці гру На цих струнах я граю Доки їх не порву Про тихі тіні співаю я.

ІХ.

1913.

Rиїв

МОРЕ MOвr ДУШІ в тtJJ\шую ні'! Я до моря душі прислухаюсь.

Море мовчить, мороком вкрите, урвища сплять у тиші.

Я вдивляюсь. Серце серпанком IІловісним: облите. Бачу примари. В тиші морсьній бліді їх хвилі плив уть, котяться німо бурунами. Привид чи хмари? Страшно в мовчанні. Духів женуть над нами.

Море мовчить, млою облите, урвища сплять у тиші.

В темную ніч, всю примара ми вириту, я вдивляюсь.

Вслухаюсь у море моєї душі.

ІХ.

1913.

l\иїв

ЗАПИТАННЯ Я хтів би знать - що є життя? Хто засвітив на небі зорі? В натхненному бурхливоморі Сумує людсьие почуття. Життя не є цвітучий гай. Життя є вулиця шумлива. Автомобіль або трамвай Тебе роздавить - будr, щасливий.

І ХОДИМО, як комашня,

Не бачим зор у синім небі. Нас гнітить, душить метушня! Не треба!

24.

ХІ.

1913.

Петербург

МІЙ ПРИВІТ в екстазі чарівнім я голос свій знайду

голос борця і з прапором своїм у люди з ним піду співати буду я й кричать ПОЮ! впаду натхненний без кінця. І пройде люд по мні шість сотень ніби штук

й без голови лежати буду там безруха і без му!\ не підніму я більш в благанннх JIЮТІІХ РУІ\ бо не впадете ви. І так віки минуть аж поки сонце стане і зникне світ тоді струшу я прах усе наВІіРУГ розтане

я підіймусь тоді бо знову світ настане то буде мій привіт.

24.

м.

ХІ.

1913.

Семенно

Петербург

ПОЕЗОПІСНЯ Згрібайте жар рунами голими хапайте хвилю світову

степами вдаль біжіть розлогими шунайте наЗІ{У там нову пливіть в човнах по морю синьому знайдіте царство вічних змін

людина жах і біль свій нинь йому

бо все ж ти завжди тлін.

27.

ХІ.

1913.

Петербург

КОРОЛІ

І Паганіні і Кореллі Схиліться до душі мені Бо почуття тані веселі Бо почуття тані сумні Мені їх в звуни вилить треба

В акорди срібні перелить Щоб осягнуть висоне небо Щоб ними землю запалить Я жду ідіть ідіть музини Сонат величних норолі Візьміть душі моєї нрини І понесіть Їх од землі Де пробувають ваші тіні Де царство смілих смілих мрій Я жду я жду тебе Тартіні В надії теплій і журній.

ХІІ.

1913.

Київ

ПІДЗЕМНА РІЧЕНЬКА Моя душа llід::юмна ріqенька пливе пливе в краї незнані а світ навколо тиха ніченька

дзвенять пісні десь там весняні.

у стисках бурі в стисках туги моя душа живе гартувтьсл:

й у вихрі смілім білохуги вона колись ІЮЛИСЬ розбудитьсл:. Так хай пливе зловіснорічеНЬШt в моря І\раїв темно-незнаних хай світ широкий тихоніченька пісень збира ясно-весняних.

ХІІ.

1913.

Н~иїв

ЗИМА Сніг спадав і скрізь тю, біло Ніби тіло Лебідки білосніжної Прозорий вітер з біловіт На цілий світ Скидав плями дивовижні.

Усе іскриться все кружляв І ясно сяв Блакитним вихором в душі І сипле порох з неба зорями Морозами Шумлять крижані Іюмиші.

ХІТ. Н)(3. l{иїв

МИ Чую кроки. Важкі чую НрОКИ. Тяжкі чую стани. Он там чую стани. Не нам ці зітхання. Любітr, своє, ви його СТВОРИЛИ й воно належить вам чи нам

спонутувати гріх? Це наш сміх. Чуєте наші нроки нрони молодих ніг? Ми шунаємо собі місця прудконогі олені і повинні знайти його там, звідни стони,

де безнровна смерть ми, ми

майбутнього.

ХІІ.

молоді авіатори

1913.

І\иїв

ф ''"'"'"111114''_'11'"11І'"111,"'1''"''''''''''''''''' 3

книги

«Дерзанню)

1914 СОНЦЕКРОВ Б ез сонця жити я не хочу

Стерпіть не можу я холодних ліхтарів Я сонцекров люблю і в крові сонце Ізнову сонце в кровофарбах малярів А як затулить хмара моє сонце Ще не холоне моя кров тоді Вона горить палає й рве охоче Щоб не коритися ні палу ні воді Вона бере мене і линем разом вгору І сонце зустрічаєм знов І кричимо: Сонце Драстуй Шле тобі привітання бунтливий Семенко!

І.

1914.

Київ

ІІРИТИСНУТИй Ще нижче поклонисы Ще клащ[йсь, кланяйсь! Вони здобутки всі зараз тобі дали І Ігор, і Бальмонт, і Білий, і Чурляніс Всі хором і ретельно так гули:

Семешш - юшпнііСL, юншнйсь! - Ні, не схилюсь, Смерть буде перемогою :мосю, Ноли я буду сам, А ІШЛИ ні ...

І.

1914.

Київ

ЕКСПРЕСОВІТЕР з окспресовітром fI товаришую. Віп вільний і зі ІІ1І10Ю баЧИТЬСfI заВЖДІІ. Слова безсловесні - 3aJШИКУ - чую, Вони проймають, щоб мою душу взпав ти. А ще пращо в обіймах тихої пітьми. Тоді бринять лише найдальші струни. За поворотом 3НИІ\аЮТЬ відьми. Буруни.

І.

1914.

Київ, Батиєва гора

ЗАПРОШЕННЯ Ви знаєте? Прекрасний краєвид 3 гори Батиєвої. Ви, певне, не були там ніколи? Не гуляли по сніго-білому полю? Ми вас запрошуємо наберіться бажання сміливого і ПРИХОДЬТQ до нас. У нас тут доволі весело.

Звичайно, до нас не заходять автомобілі -

але почуваємо ми себе зовсім добре, справді. Ах, як тут гарно! .пк тут симпатично й ріжнобарвноl Люди ми сильні, молоді, сміливіне боїмось нікого й бажаємо усім добра. :Коли хочете - ми не заздрим і Батиєві, бо нам дуже вдячна ця прекрасна гора. Будьте ж тані добрі, не дивіться, як на звірів, на нас довірливо й доброзичливо, захопивши <<Трості»,самі побачите, як у нас прекрас но - приходьте до нас у гості І

І.

1914.

Rиїв

*** .. .про

білі ночі. про рожевий сутінок. про ко

лихання сіроморя в

туманах. про найтихший гуркіт. про найтихший стогін. хвилі. душа. нові пісні на старій віоліні. найтихший плюс1\. най тихший гомін. шепіт у молодокущах. і хвилі. і душа. метешш білий. метелик синій . ... ах, Стрункодівчина. Русодівчина. Рух о дів чина. Теплодівчина в ажурній сукні. тонкостан на.

гнучкостанна,

рожевих

сутінках.

серед

сірих берез . ... про білі ночі ... про рожесутінок.

11.

ІІІ.

1914.

Rиїв

Я ХОЧУ Я хочу ІЮЖНИЙ день все слів нових

Нових нових пісень ідей нових

Я хочу кожний час новожиття

Горіть палать в екстазі почуття

Нових нових пісень і тем нових Я хочу КОЖНИЙ день років нових!

12.

ІІІ.

1914.

Київ

ГОЛОС МАЯ І я, і Ви - почули голос мая, Щось затремтіло - там, біля серця. Мчимо в хвилях мототрамвая. Почнемо інтермеццо.

Ми в Дарниці. Так гарно. Мило. Пахучососни. Гуляємо. Десь плеще. Груди затопило ... Ви: «Що се ще?» Ми поверталися. Ні слова. Кепсько. Безмовно йшли. Прощались біля ліфта. І зникли Ви. І зник кудись Семенко . ... Дома я взявсь за Свіфта.

19.

ІІІ.

1914.

Киів

АСФАЛЬТ

Спека не можна дихать Давить горло асфальт Все те ж стареньке лихо Охрип мій альт І я загубив упевненість Я загубив грунт Омагазинив свою зверненість І попрохав фініків фунт.

19.

Ш.

1914.

КиїВ

НАСТРІЙ Зміяться змії рівнобіжно.

Навколить мла. Побіг експрес. За ним я мчу безшумногнівно І чуда жду 3 брудних небес. Ліхтарить світло. Блещуть змії. Зникають вогники у млі. І сльозять тихо мої вії, Бо мало місця на землі!

31.

ІІІ.

1914.

КиїВ

БАЖАННЯ Чому не можна перевернути світ? Щоб поставити все догори ногами? Це було б краще. По-своєму перетворити. А то тільки ходиш, розводячи руками.

Аю)) хто мені занереЧИТL 110ренернути світ? Місяця стягнуть і дати березової каші, Зорі віддати дітям - хай граються, Барви, що l{ричать весняно,- служниці Мюпі. Хай би одшла на себе всі оті розкоші! Тоді б, певно, Петька покохав ЇЇ, скільки б було сили.

А то ходиш цим балаганом, що звуть-природа,

Й молиш: о, хоч би вже тебе чорти вхопили!

ІУ.

1914.

НИЇв

ДРУГУ-СТИХОТВОРЦУ

Пане Вороний! Коли Ви перестанете вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, що літом просвіщаєтесь на санях? І нам (як Вам) осточортіли зорі-очі,

ll:

очі вже давно пора кинути озорювать,

та й панночки до зор вже не такі охочі

невже Ви відмовляєтесь па.1ші серця покорювать? Пане Вороний! Пора вже скинути онучі, бо вже по містах - хоч яких - все ажур, і так нудні Ваші гаї та дніпрокручі, як почуття щирих українських шкур.

Пане Вороний! Л бачу

Ви цього й но почуваєте,

хрещатикуючи серед літа - ха, ха! - в санях, але все ж ... Невже таки не перестанете у вибиваних ходити штанях?

ІУ.

1914.

Київ

1. V. 911-1'0 Сьогодні першо ЧПСJІО мая перше мая

веселий день молодої веСШІ.

Всі Сlшери й парки залюднені вдень а ввечері відчиняться сади.

Я чую вибухи фейєрверків і звідкись плинуть мідяні 3ВУІ{И.

Але я сиджу дома нікуди не піду сьогодні

сьогодні першо ЧИС.ло мая веселий день молодої весни молодої веСШІ.

У.

1911.

Rиїп

Н'УХОВАРНЯ

Мені обридають РИМІІ Хочеться спостерігати рухи слів Щоб за ними тяглась моя думна МузИІЩ самособойне плолась Переганяю рух життя Люди мене не ображають Н'різь пальці дивлюсь Здаються вони яавшо

Як забагнеться. Мені обридли рими Цілком іншої музики Веселіш і безглуздіш було Багнесь також вим ОБЛЯТИ щось Ніхто не чув

Язик утворює вперше По мовчу трохи щоб знову тягтись Тягтися знов за чужими слівми Загубити мозок Ні

Треба встати постояти на Одній нозі Може збагну тоді тайни І взагалі.

1. V. 1914

АВІАТОР Люблю мідяні звуки оркестри Зачуваю здалека Сурми ревуть Кларнети розмовляють Юрма шумує Задерши капелюха За пілотом стежить На панн дивлюсь Уст Усміхи струять весело Усміхи очей хвилюють Гомін Сміхострумки Душа в сонячних струнах

Опій і кров Клекоче пестить м'яко Юрма Юрма Гомінка

Безжурна

Щасливим бути як юрмCl Немає ні до чого діла Мертвопетлює авіатор в хмарях.

1914.

:КИЇВ

РІЧ

я хтів щоб не розуміли люди щоб з мене завше сміялись щоб замість привітання бачив тільки простягнуто-презирливий палець

всі вони такі малі їх так багато я сам про них думаєш

думки заполонили сплелисьпочування

і їх так багато я сам

тому веселий журний

очі мої багато бачать прові нерви всі

дотикаюсь до речей тайну чую прочуваю дихання

дихає кожна річ я сам

хтів щоб щоб щоб

щоб не розуміли люди з мене сміялись не казаJIИ що я сфіЕШС був такий немудрий Яl{ вони всі

їх так багато я сам.

1914.

:Київ

*** Il()тяг ПРОJllШУН. Ії НЖU нема. Зюшли очі й веселий рот. Залишилась в уяві всміШЮl німа.

Осиротів мій

11.

У.

1(Jf.1.

bloc-notes.

І\иїп

МІСТО Осте сте бі бо бу

візники

трамваї

ЛЮДИ

люди

автомобілібілі бігорух рухобіги рухливобіги berceus кару

селі елі лілі пути велетні диму сталь палять пах

пахка

пахітоска

дим синій чорний ДИ

* 62

R е г с. е

LI 5 -

!юлис.J(опа (фр.).

м пускають

бен,зuн, чаду жить

чаду благать І\охать І\аХИЮ1'fJ, життєдать життєрух

життєбензин

апто 1'рам.

23.

У.

1914.

Київ

ЗАМІР Блискучих слів я б міг сказать багато І виявить палкого почуття Але вогнем шукань я запалився брате Шукаю нвінтесенцію модерного життя Схопить момент переходу Схопить момент історії Щоб перекинуть міст в епоху аеро Прозріть у світ де сни прекраснохорі Чюрльоніса і Врубеля Сезанна і Гуро.

УІ.

1914.

l\иїв

сосни

є щось журливе в колиханні сосен у дзвоннім шепоті похмурих верховіть Блакитить небо в душу шле привіт А на душі у мене ніч а на душі у :мено осінь

Вслухаюсь в плескіт я у музику дерев Що в небо простяглись так струнно Вони вбирають все локомотиву рев І божий глас відгукують безшумно

Є щось журливе в сосен колиханні Щось безнадійне шепіт верховіть Ах я сумую тут і небу шлю привіт Ми нещасливі боре у коханні.

15.

УІІ.

1914.

Дарниця

МЕТЕЛИК я мов метелИl, я білий білий Як він химерний як він несмілий Літаю біло у білім сяйві Лечу для лету летить у рай він у бистрих зняттях у м'яких скоках Він день живе лиш він день лиш ДИШО Все існування в несмілих торках у крилах білість так ясно пише Лечу для лету летить у рай він Літаю біло у білім сяйві

Я мов метелик я білий білий Як nін химерний ЛІ, він несмілий.

16. 64

УІІ.

1914.

Бориспіль

ЕТЮД Вулиця мокра морок ліхтар Відблиски світла випадок кут Ковнір піднявши рухається цар Ходить ходою бризкає жмут Зрідка візник торохтить нудливо Зник знову тихо краплить Мариться ліжко знемога злива Серце мовчить

Автомобіль в нім заснулий сідок Парасолька повія вітер проникує Зроблю ще крок Скрикує.

15.

ІХ.

1914.

Rиїп

АТЛАНТІДА

Вабить мене в краї незнані далекі В царство ледяних шпилів і червоної міди Через плечі віків озирнулась до мене Ревеюн\ Душу пестять образи Атлантіди Ваблять мене підземні печери гроти Оази пустель безлюдних Еква торіальний промінь злотний Мій дух остудить.

1914.

Rиїв

[. СеМЄIІКО

циклу

«Осіння раню>

1915-1916 ПАСТЕЛЬ Б лакитні бухти береги І смілі сть падаючих скель Як простяглася навкруги Ця моря синього пастель.

Хтось плями легко розкладав Рукою дивного стиліста І колір синій розсипав Пензель лубка - пуантиліста.

14. IV. 1915.

ВJlаДIlВОСТО!,

ОБЕ3ЖЕНЩЕННА ПУСТЕЛЯ Дивлюсь на гори із вікна На простір дикий ції ПУСТІ\И І пригадалася вона

Забилось серце ХУТІ\О-ХУТІ\О Згадались тіні теплий присмерк І світло милої кімнати І серця бої серця тиски "Умовностей невільні грати

Не знаю IІlОже ждеш і досі І мнеш зів'ялі вже троянди Троянди уплітаєш в ІЮСИ Троянди палиш в серця гарті І я в обіймах ції пустни Дивлюсь на море з СТРУМІЮСНСJІ і А серце б'ється хутно-хутно В цій обезженщенній пустеJlі.

16. IV. 1915.

БJIадивосток

ДАЛЕКИй ГУДОК Ян планала чайна під сонця промінням Ян гралось проміння на смілім нрилі І топе повітря у просторі синім 3аплутуєсь вітер у жовтім брилі

Приємно дивитись на піни І\аснади На пильність в даленім тумані бриз он І знов відчувати снелястість огради Далений гудон.

27. IV. 1915.

БлаДивостон

ЛЕЛЕКИ

Мені дуже подобається у білій залі слухати Шопена. G-moll баладний настрій в мене І серце з серцем сміється грається

А n аптршпі БОЯ3І\і розмови. Теми ВИШУRані і БЛИЗЬRі-далеRі. Але серце серце схопить напівслові І між люстр лупає дві душі-лелеRИ.

11.

У.

1915.

Вла!\IІВОСТОІ,

ЛНАJЮL'ІП

Туман над морем зіллявся з хвилею Зіллявся 3 хмарою що угорі І в плеСRах-стогонах млою застиглою Алегрить в СRелю - СRоріш СRоріш Безмежні ПЛЮСRОТИ бентежні зміни РОЗПУRИ гомін і жах без Rраю А що для мене ці СRелі стіни? Дивніші зміни в душі я маю Туман над морем зіллявся з хмарою Зіллявся з хвилею що стугонить І в СТИСRах-стогонах встає примарою Червоний жах встає - горить горить.

24. V. 1915.

ВлаДИВОСТОІ{

КРАЄВИД Дивлюсь на бухту я де хінсьні човнвітрила рухаються Rрізь туман М'ЯRО і в ОІ{самиті СПОRійного безхвилля онреСЛЮGТЬСЯ світ.

УІ.

1915.

ВлаДИDОСТОІ{

ОСіНЬ МШ\ ГІР Пустіє між гір І щовечірньо осінь ходить над бухтою Зорі холонуть. Звідки звіДЮI ти вітре холодний? Звідни твій шепіт шепіт і свист? Я чую твої ручаї Я бачу твої барви В душі моїй невідомості піспя Пісня суму вітра між гір Над бухтою синьою з хвшн'lО Ночами ХОJІОдіють зорі Пустіє між гір.

11. VIII. 1915.

Вла~ИВОСТОІ~

ЗАСНУЛІСТЬ

я дивлюся па зелені спини На півтіні півсвітла міжгір На похмурість і димпість даленого міста Над бухтою Застиглі віЙСЬІ{ові пароплави Міноноски в тонучих лініях Іноді ховаються в паС1llах Заснулість бухти в ТУ1llанах З-за гір З-за спин ШИРОЮІХ Могутньою силою повзуть З пренрасного моря ДИКИl\ПІ берегами.

11. VIII. 1\115.

Rла~пвостОІ~

Назустріч багряному сонцю що встав в димотуманіз-за похмурої сопки

П шлю свій рожевий привіт. І сонцю і димній бухтj й цьому пароплавові щойно з Америки прибулому Також мов поважання.

А в суботу я піду в мережчату залу місцевого «Золотого Рогу})

Де концерт бемольний мав дати скрипачка в ажурній сукні.

Звичайно ми з нею чужі й далекі й навряд щоб я наважився сказати їй моїх І\ілька дерзостей

Але ж мушу я кинути їй комплімент а, привітавши шовкові оаз-волоски під її еластичною пахвою.

я дивлюсь у вікно на жовнірів і на те як розвантажують пароплав

«HENRIK

IВSEN

NORTH»

І також на маневруючий на пристані потяг з кількома брудними червоними повізками. Занімів Морзе латунний інвалід ніч пройшла більш немав депеш Ранкові мов вранішнв привітання.

28.

І.

1916.

Владивосток

ДИМАР Димар з червоним обводом Найвище Залізо стовбури ;кран ланцюги Вода 2 хінських голодранці по парі корзин у них 3 фісташками

Двоє дівчаток у червоненьких спідничках І хуткорухі панни модними пташками А зверху задимлене небо А в глибині по той бік гори В тумані силует димаря ніби ребус А там за горами море.

28.

І.

1916.

ВладивостоIt

ВЕЧІРНІЙ ПАРОХОД я дививсь учора ввечері на бухту З якої зійшов льод. Пожар на заході давно вже стухнув І прийшов вечірній пароход.

Давно не бачив відблисків ліхтарних Що стовбурять так густо на воді. Лягають тіні в бухті плинів хмарних І миготять на тінях блиски золоті. Вслухавсь у пісню серед хмурої тиші Впивав її з нерухомо-м'яким повітрям. Ніч. Гори. Темна в огниках бухта мене колише

В теплих хвилях поволі плинучого вітру.

16.

ІТІ. Н116. ВлаДИВОСТОІ{

РИСИ ГІР

Обведені смужками мені подобаються риси хінських гір

Битворні зломи верхогір і падань.

Літом я пригадую вони похожі на килим з тигрових шкір

А повітря пахне іноді як ладан.

16.

ІІІ.

1916.

Владивосток

КІНО На задній лаві в кінотеатрі Поцілункувались міцно скрипка й піаніно. Бін почував себе ніби на Татрах І розповідав Банді про петербурзьку Ніну. Бандині очі пильно дивились Зуби блищали і губи манили, Губи тремтіли, шукали, благали Безодню огню вони в себе ховали. Лагодить мотор за стіною механік. Електрика освітлює в куті оркестру. Хутко буде публіка, що чекає спів анок І велику драму на 3000 метрів.

11. IV. 1916.

Владивосток

ПРО СЕБЕ Я розчаровуюсь все більше Перед найглибшим чаруванням. Моя уява - це не вірші, Це не пасивне споглядашш. Майбутнє - центр думок, настроїв, Майбутнє - збіг життя і марень, Пройшов немало гір і зломів, Я Їв і гаЛУШЮІ, і намінь. Піти у подорож самому? На горизонті безліч хмар. Не довіряю я пікому І футурист, і аптиквар.

в собі знайду найбільшу силу, Щоб без піДРУЧНИІ{ів і взорів Розворушить в стену могилу, Перепливти чужинське море.

10.

У.

1916.

Владивосток

МОЄ ПІДНЕСЕННЯ Хутко-хутко в мене виростуть крила І покину я позичені вітрила Ах як це гарно і Яl{ чудово Я почуваю ян: росте сила Яl{ міцніє сила

Мене усього сила вхопила і піДРОДТJЛа Я народжуюсь на світ ютnву.

Сн:оріш обминути сн:оріш усіх обігнати Щоб усе перечути і на світі усе перезнаТlI Бо не чую вже тіла і не чую вже крові Не хочу я дому не маю більш дому не існують більш грати Мені хочеться далі мені хочеться вище десь стати

Вище фарби музики і слова.

23. V. 1916.

Владивосток

I\РЕйЦЕР Після року нудьги я беруся знову за :Крейцера ~. 24 РОRИ знов за старого :Крейцера Ах чи ж скоро я покінчу З цим старим l\рейцером Ах чи ж почну я знов цього старого :Крейцера Щоб знов на ньому й зупинитись. Ми долі мусимо коритись А чому ж друзі мої вже давно розпрощались з :Крейцером? Уже давно переграли Аляра й концерти Роде Фіорільо і Беріо Хутко вони скінчать консерваторію і будуть артистами

А я беруся за :Крейцера я починаю знову старого :Крейцера. 2Н.

V. 1916.

Владивостои

МОРЁ Я сьогодні був коло моря Купався й почуваю що прохолонув. От не хнатадо ще горя -А чому ж ~дopOBi Цехмистрю!, і Рибю\Он?

Година була безнадійно похмура. Вітер з Японії, море брикалось бурунами. Чомусь уявлялось, як розбивають мури І подобалось, як море кепкувало над нами. Ходили ходили втрьох ио жовтому шосе СкілЬІШ тут l\amiH -ІЯ і яка розкішна зелена! Музики ТаІ{ багато як в поезіях de Musset І подихів і шепотів і бентежного вина. А тепер я мерзну, мене морозить. Я накинув шинелю, над апаратом ніч. Будуть снитися Сl\елі та дикі кози А може курені, Січ.

9. VI. 1916.

Владивосток

ГЕНІАЛЬНА ПОЕ3ІЙКА Я сьогодні чергував удень і проминув лілові хмари Що після грому І замість того щоб привітать прекрасне в той мент море

Я будував храми. ~ піІШО я бачив золоті плями і срібні блисни Що впали в бухту

Пастель олія юшарель в моїй душі скипли А захід тухнув Дощ пройшов якось несміливо зникли незадоволені хмарп Танучим громом.

Ах як було тоді, що було тоді над морем В тій панорамі?

І. УІ. НН6. ВJlаЮIВUСТОІ,

Бухта в тумані, не видно хмар і сопок Вриваєсь тільки гамір, стогне рейд.

Світ таке безмір'я, а я

я ніби ЗЛОМОІ"

КаваЛОІ, крейди.

25.

УІ.

1916.

ВдаДИВОСТО!(

ЗОВСІМ ОХОРЕНИЙ я невдоволений і розчарований. Скажу простіш - цілком нудний я. іНиттям беззміСтовним доконче зморений, Цілком зануджений, зовсім охорений, Хочу додому я, хочу в Київ ...

30.

УІ.

1916.

Владивосто!,

ЦИРІ-\. Ніч сьогодні прозора й ніжна.

В кімнаті сиджу. Оркестр а з цирку. Вигуки гарцівниці блан:итносніжної. Я перенесусь у цирк на ХВИЛЬІ\У. Не чути більше дива грізного -Тореадора - переможця КРИl\у. Ах як люблю бездонність блиску різного І цю просту солдатську грім-музику.

я повний вигуків і захвату дослізного. Як це весело гладити кобилячу ПИІ\У. Я паяц безреготний, натхнений дивовижно, Я - директор цирку. А ще літатимуть ЧОТИрИ біса Дві жінки з витворними обрисами тіла. Я зачаровуюсь окресленістю ескіза. В БЛИСІ\ах блакитна сукня зашелестіла.

21. VI. 1916.

ВлаДИВОСТОІ\

* * * Мені щось тоскно серце тисне Моєї мами колисанка Така стара і ніжна висне І буде виснуть до світанку І буде виснуть до світанку.

І буде виснуть до світанку Співучим спогадом нависне Тиха і ніжна серце тисне Моєї мами КОJІИсанка Моєї мами колисанна.

21. VII. 1016.

ВлаДИВОСТОІ\

СОП

Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її КОСИ фіални рву Десь У рові зеленім і її рука Лежить у мене на плечі легна легна Сонний туман випростувавсь навноло А в далині десь місто спить 3 відкритими очима

Навноло все поснуло заСТИГJІО захололо І ми самі без човна і не з ними

Таний неясний сон чом річка а не зала Чом ласна не пронльон і ХУСТКОЮ махала І досі ЧУЮ я тремтить її рука у мене на плечі легка легка легка Кохана.

29. VII. 1916.

ВлаДИВОСТОІ{

ОСІННЄ Хутно осінь хутно лист Мов сумно-жовтий серпантин Обсипле темну ЦЮ алею Де вперш бажанням зайнялись Ян вперше він Прийшов за нею. Чому тан пізно ти сама Може запитуєш у сонця Але тепла уже нема І слабне промінь сонця

Я не забуду перший день Що душі наші непомітно Незримим ланцюгом з'єднав Тепер я владар nсіх пісень у серці І\вітпо Серце. став.

13.

УІІІ.

1916.

ВлаДИIJОСТОJ\

. _ Н~l4іll~\оІІIII~і'4II1~і'4III~~IІI~f.4іI1ЖIII~~I/І~I<ІІI!lЖIІIЖIII~'"

нпиги

«П'єро нохає»

1918 ВИТИС:К А Х, розумієте - нудьга наринула Що я не таний, ян всі. Ночі опошлені доля нинула "у парну з серцем наодинці.

я почував, ян мати плаШlЛа у ночі бланитних зим. Тоді душа моя самотньо l{апаJlа :Кому про смуток я розповім?

Ах, розумієте - доля закинула Мене не в красний Рим.

Нудьга, нудьга на серце РИНУЛIl ПотОІЮМ смертельно злим. Може, в житті я встигну нинути Лише витисн в вогкій росі. Ах, розумієте - не нине серце тиснутп,

Бо Я не таний, як всі ...

18. VIII. 1916.

Владивосток

ЧЕТВЕР

1\'1 ені

сьогодні тоскно Що дощ іде.

може тому

Ах невже тільки тому тільки тому? Місця нема ніде. С[,огодні середа - лише завтра побачусь Завтра четвер. Я з нудьгою своєю нашусь не розстанусь Нудьга нудьга відтепер. УІІІ.

17.

1916.

Владивосток

БАЖАННЯ Мені багпесь заПJIЮЩІІТИ очі щоб тихо і мовчки страждати Пе МИСJІИТЬ не бачить не чути тільки страждати страждати

Тільни страждати і думать про неї і думать про неї

Н ро вії про тіні 11 ро яснь її очей прищурених в пестощах очей у вечір пеСТJIИВИЙ і темний НОШІ завмирає природа

у ночі безмісячні темні самотні осінні замислені ночі

у мент той непроханий смілий ян настрій вмірновує згода

Мені багнесь заплющити очі щоб тихо і мовчни страждати ...

17. lJ

УІІІ.

1916.

ІН. Семенно

Владивосток

СЕРЦЕ В БЛУКАННІ

Сю осінь я заблуджусь у муках Серед жовклого листя заблуджусь у коханні Я заблуджусь в коханні Заблуджусь в коханні В осінніх муках

Ни почуваєте? Моє серце в блуканні По тихих алеях з опалим листям безрухим Жовклим безрухим З листям безрухим В самотнім єднанні. Може знайду знайду в осінніх звуках осінніх свистах

в тоскнім знайду сподіванні

В тоскнім сподіванні ТОСІПlім сподіванні В осінніх звуках.

Сш осінь я заблуджусь у муках.

17.

УІІІ.

1916.

Владивосток

ПОЕ3ІЙRА ПРО СЕБЕ Чому я веселий коли знаходжу слово Закоханий в павзи я люблю павз дивну мову Я .захвату лірик пое:г буйних павз між віршем і віршем

Я мрійник фан:гаст ще більше ще більше Я страждання поет і радості після страждання Я муки поет і захвату після смертельної муки

ніжний мов очі м'ЯН:ИЙ ЯІ\ І\охаю\И шовкові війниці

Я мрійник фантаст поет білих гартів і криці Я ліРИІ{ і трамп поет дзвінких арій і павз співострунних палкого кохання.

27.

УІІІ. 19Ш. Владивосток

ОСІННЯ СИМФОНІЯ Осінні скрипки в саду оркестру симфонії То кохання моє, моє кохання-захопленість Люди озброєні мрії озброєні мови озброєні А у мене тільки затопленість тільки затопленість

І знову безмовність і знов безумовність умовність Мої почування одламки ескізні одламки зліш\и Душорозірваний стерлась розтанула сольніСТL Кохання моє - в осіннім саду осінні скрипки.

27.

УІІІ.

1916.

ВладивостОІ{

УЛИЦЯ Сьогодні знов піду на її вулицю Буду чекать і мріять колисанок Сьогодні ніч безкрила зорі туляться І такий бездумно-ласкавий світанок Сьогодні знов піду на її вулицю

Зараз я вже стриманий і не такий безладний Багато думав я і зважував дрібниць

Губозміцнивсь рішучий став і влuдниЇ1 Лиш був би я поменше згадний І мав би серце ::І криці.

Ви будете сидіть на тім що вчора місці Але не буду я такий як вчора сам Тю{ БУJІО зле мені і болячо до злісті Сьогодні я скажу як ми будемо вмісті Все що незрозуміло вам. Скоріш скоріш на тиху рідну вулицю Я хочу цю ніч спати я хочу колисанок Жду не діждусь як наші душі стуляться І закружляють в хаосі

день і ніч і ранок

Сьогодні ввечері я йду на її вулицю.

27.

УІІІ.

1916.

!3лаДИВОСТОІ\

СЬОГОДНІ я сьогодні курю і курю папіРUСll Я сьогодні смутний Я сьогодні смутний я сьогодні смертельно смутний

Бо люблю ЇЇ коси Вечір ПРПТИХ зачарований місяцем СОШШl\l Де самотить наш парк Я сьогодні не там ах я хочу у парк

Хочу бути розмовним Але буду мовчать поки прийде четвер Кілька СТОСІ\нених день Бо не можу ж я перший - який зараз дещ) Міспць вечір завмер

За Оl(IІОЮ -

одна -

н І\УРЮ папіроси

Я сьогодні смутний Я сьогодні смертельно смертельно смутний

Я люБJІЮ її RОСИ.

2!1.

УТТТ.

1916.

Пладип()с,Т()J(

МОЄ :КОХАННЯ Я завтра з нею знову побачуся Завтра побачуся Не багну більше ні думон ні настроїв З нею RохаНRОЮ з нею сестрою Завтра побачуся

Учора було ЯRесь дивне побачення Дивне розстання Знов не СRінчив знову

(; щось не зазначене Мов не Rохання Але ж Rохаю я - тан Чому б ходив замислений і смутно затривожений? Останні дні знесилений я ціЛRОМ знеможений Певний знаR Семенно СRаржиться на ніч і зорі-іСІШРRИ Семенно СТОСRнений Семенно затривожений Ії душа в очах і в рухах слів спів вдумливо спогрожений

З повітрям п'ю її - її знайти не міг рОRИ Я з нею завтра побачуся завтра побачуся Знову побачуся Не хочу інших слів думон чеRань настроїв З нею RохаНRОЮ з нею сестрою Завтра побачуся.

ІХ. Н116. RлаДIІПОСТОІ\ 8.'і

П'ЄРО КОХАЄ я мовчу До тихих затонів своєї душі прислухаюсь Про те що мовчу пе признаюсь пе признаюсь Я смутний Я смутний Я смутний Бо щось душу СТИСRа мов Rошмар навісний Я веселий Бо в смутну Є пелюст невмерлий я не хочу буть листом осінньо-зотлілим Не хочу про зиму зітхать восони Хочу бути смілим І жду весни Хочу буть в парRУ і милій читати Верлена Хочу RРУЖЛЯТИ Я З нею у парі в юрмі Багнесь НОRтюрнів Шопена Душу ЇЇ зрозуміть

Хочу заШІЮЩИТИ очі тісніше тісніше Душу свою відчувати струнніше струнніше Я люблю Я люблю

Я люблю я мовчу І до тихих затонів своєї душі прислухаюсь

Що чую

я в душу до тебе віллю

Я признаюсь.

ІХ.

1!JJ(i.

П.'1аТ\І1НОСТ()J(

МІСТО НАД БУХТОЮ

я палаю захватом, я ченаю вечора Я мрію про щастя я мріяв і вчора Я шшу 1\0 тропінів Я багну ХОЛОДНОІО глетчера Я хочу прилащитись до зимного моря

Хочу буть диним ян вітер над снелями Хочу буть снелею щоб серця граніт Розбився об серце, що пахне морелями Блунає в душі де нохання і лід Співаю про захвати щастя безстумного Щастя безмежного в місті над бухтою Ченаю я вечора хмарно-роздумного Зустрінутись з нею, нвапливо-безрухою.

ХІ.

1916.

Владивосток

НА МОГИЛІ РОЗАЛІІ я залишив писульну на могилі Розалії, Душі пелюстон, Я завтра піду, щоб збират~ нонвалії Найсумніший цвітон. Щоб збирати нонвалії - серця самотного Білі нвітни, Серця забитого, серця снорботного Rавални. Може надія там знов зажевріється В рожевих блиснах, Може знов серце самотне зогріється В веселни бризнах .

Уранці піду на МОГИJlУ РозаJlії, Буде писулька її у вінку Хочу і прагну я бур ваь:ханалії, Хочу вловити я мрію легку.

19.

ІХ.

1916

в ТЕАТР

Хутко йти в театр і заправляти скрипку Мовчати цілий вечір між натовпу з колегою

Ах я буду цілий вечір уявляти катеринку Ах я буду почувати себе цілий вечір калікою.

20.

ІХ.

1916

КОНДУКТОР Багнеться бути Кондуктором на товаровому потязі В похмуру ніч Темну ніч Осінню дощову Сидіти на тормозі У кожусі Зігнувшись і скупчившись Дивитись У прірву рухливу. Про дні що минули Що в серці зосталися Ясними плямами Про образи згадні

~аСlIулі у грудях навію! Навіки Мріять Мріять Вдивляючись В сутінь.

х.

1916.

ВлаДІІВОСТОІ{

МРІЯ Я буду великим скрипником і поїду в Японію Місяців два поживу на золотім прибережжі. А може буду вести секунду оркестру симфонії І всі мої скрипницькі мрії прості подвійні ноти й арпеджі.

Якби довелось мені бути скрипником мандрівним

І зазнати багато-багато гострих і барвистих пригод! В океанськім пароході брати участь в квартеті елегійнім, Загубитися десь в Чікаго чи Мельбурні й брати 10 су за вихід.

12.

Х.

1916.

Владивосток

ВОНА Вона мене оболесила, вона мене занадсонила Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона нав іни серце моє розореоли.па! Ах, невже, невже тут мені нінець і загин!

21.

Х.

1916.

ВлаДИВОСТОI\

ДВА ТИЖНІ Два тижні ЯН ми мовчимо Два тижні ЯН ми чужі ... Чи були ми НОШІ тю>: неСТРILМНО злими Снажи, СІ\аЖИ?

25.

Х.

1916

ЗАПИТАННЯ Чи чуєш ти мене

Обагнена Ти знинла не оглянулась ... Чи бачиш ти мене Я твій Ховаюсь в туманах Чи снотиться з війниці Сльоза Ноли зп горою знинну?

fЮ

ХІ.

1()16.

ВлаДИВОСТОI(

lIАВЗИ Після кількох днів щастя якому не міг дати назви

Знов почуваю радість муки рат\ість злощастя. Трамвай досяг мене ніби нічого, Ніби усе по-старому, ніби нічого не сталось, в собі хорошо я слом. ще не сказані мною і в погляді серця мого я ховаю всі павзи.

А тепер сиджу дома й не можу в думках розібраться. Після кіЛЬІЮХ днів щастя ... Не нурив - сьогодні п'ятий день

і зараз я занурюю

першу папіросу.

Упрохала вона не нурить пони пройде у мене бронхіт. Гей, розчиняйте всі вінна, хай увірвесь у груди вогність туману, хай покриють, осріблять серце моє передранішні роси Смерті холодній я шлю найпривітніше слово хай буде ЇЙ мій останній останній привіт.

Після нількох днів щастя ниюча павза. Знову дні туги, розпачу хвилі болючі найбільш Їх Jlюблю я. Буде так тоскно. Буду ПО місту блунать. А на серці прикра нлявза ... ... В осінніх мунах блунать ... Люблю, люблю ...

Ії люблю ... Блунання люБJlЮ ... Тугу, МУІ\У Jlюблю Я.

ХІ. 191О. ВJ[здивоетOJ;

ГІРОТОІ{А БЕРІНl'А Ні, не поїдемо ми з Вами в Америку, Бо будете падати там в істерику, Бо серце МОС, пайсвятішу JlfУ:'НIНУ, JІерозважному І\РИНУ Я присвячую зараз. Може, хочете бачити Ви в особі моїй Нубешша? Ах, не можу бути ніним і нічим я, онрім Семенна. А потім ... Панно, я поет скетінг-рінга, Через протону Берінга Наш у Америну ОДJшоний ШШІХ.

ХІ.

1916.

ВлаДИВОСТОJ(

РУСОНОСОЮ ОТОЧИЛА В моїй душіУЇтмен іСтріндберг. Русоносою оточила. Я взнав, що вона любить буйність і вітер Жить мені, взнав, далі несила, несила.

Очі мої Знов опромінює сутінь фоном безбарвним. Завтра. Не буду я завтра бачить її. Може так хочу. Може так треба. Бо в грудні я бавлюся травнем. На душу свою я насунув фіраНЮІ. ТИХУ лампадну свічу у кутку. Вечора хочу! А в серці все ранни РаНІШ і рНПlШ В МО1М затишну. а2

:Куди я подінусь від улиці звуків? :Куди заховаюсь од сурм і сирен? В кімнаті - газелі, романси, мазурки, І я, і вона - не оден, не оден!

в душі моїй ХОJІОД. Зневага. Стріндберг. Усе найсвятіше злилось у канкан. І зорі, і люди - весь світ в мені вимер, І я погасаю від танучих ран.

ХІ.

1916.

Владивосток

ПОЕ3ІЙ:КА РОЗЧАРУВАННЯ Я розчаровуюсь у своєму СМИЧl\У. І потім - мені бракує трілер. Я опізнивсь і конаю в своєму кутку, Я КОНаІО і вже для своїх мрій - вмер.

Щоз того, що я рухаюсь по l\рейцору? В майбутнім сентиментальний, нудний дилетант.

Доля мою віоліну розбиває до вечора, Опереджує час мій талант.

ХІ.

1916.

Владивосток

ФАЛЬШИВИМ ТОПОМ Тремтячі тіні в душі моїй І вона. З нею

сум, а не радість німа, Невиразність мрій.

Оголений стою ІІа морозі, :Конаю. В пів на шосту зустрінутись маю Там, на розі. Вперше була байдужа вчора. Без стонуЛюблю - говорила нещприм тоном До зимного моря. Нещирим тоном? Нещирим тоном На запитання! Не можу цього пригадати без стону! Фальшивим тоном - кохання!

10.

ХІ.

1916.

ВлаДИВОСТОІ,

ВАГОНОВОД

я 3 Вами розстанусь і буду десь в ЧіІ{аго чи Мельбурні І там !щпризна доля може звести нас. Я буду вагоноводом на трамваї, улиці будуть димні і хмурні І раптом я зобачу :між пасажирів Вас. Ви снипете очима, і я спостережу, ЛІ{ здригнуться кутики Ваших губ. Би пригадаєте ВладивостОІ{ і зробите рух щось вимовить,

ніби в вагоні для пас немає ніного. Я змагаюсь, щоб не заплющити очі ... Але у нас не виникне розмови про нолись

омріяний шлюб, Бо вагоноводові розмовляти забороняється строго.

11.

ХІ.

1916.

Владивосток

ЛАСТІВКА я давно-давно не бачив ластівки

Давно не бачив цієї простої еластичної пташки Ви подумайте

пройшли роки роки

Як не бачив я ластівки.

13.

ХІ.

1916.

Вла;ЦIIJОСТОІ(

ПАРИRМАХЕР

Сьогодні вдень мені було так нудно, Ніби докупи зійшлися Олесь, Вороний і Чупринка. Почувалася дощово і по-осінньому облудно В душі цілий день парикмахер на гітарі бринькав. Іноді думав про неї й робив ескізи лпста Що не гадався їй надісланим бути. Згадав кілька французьких фраз забутих, Разів 30 два поглянув на образ Христа.

Наспівував банальні вальси безголосно, Дивлячись на стелю в брудне павутиння. Ні, мені було тільки тоскно - тільки тоскно ... В серці моєму розкладалась диня.

13.

ХІ.

1916.

Владивосток

ВІТЕР

Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює - хижий звір. Вітер ОСІШЯНИВ будинки. Вітер серце проЙмив. Вітер станув навшпиньки І нас забив. Вітре, замкнув мені дух ти! Обкрижанив ограду. Розсипав між нами зраду ... Вітер окайданив бухту ...

20.

ХІІ.

1916.

ВлаДИВОСТОІ{

АСКОЛЬД Цілий день в піднесенім настрої В штучних рухах на блідім обличчю Цілий день хтось шrаJ{ав що не має зброї Не ДОJ{ЛИЧУСЬ На АСJ{ОЛЬД хочу вічно-далекий вічно-саМОТНИІІ Слухати зойки на ДИІ\Их щовбах ... В штучних рухах на блідім обличчю ... ЧеJ{ай на мене - я покличу ... ... Аскольд ... АСІШЛЬД .. .

Аскольд .. . Тане Тане в тумані Самотний острів.

20. \)6

ХІІ.

1916

НЕВРАСТЕНІЯ Нерви. Рухливі в безсиллі. Зимність. Потворна, ю{ жах. Думки похилі В небесах. Безсилля душить. Напруження 3 центру. Туга силу живу заглушить, заглушить, заглушить

Як здиблю мертву. Не мислить про найдорожчі вії. Не розміцнитись, щоб не зобачить загин . .. .нерозважність хуртовип ... l-Iеврастенія.

22.

ХІІ.

1916

СМЕРТЬ Мамо. Страждав твій син Мамо. Погибав він Мамо. Тю{ хутко загин Мамо. Жалібний дзвін. Од жінки маю життя. Загину од жінки теж. Мамо. Спалило чуття. Я коло смерті меж Жінко. Хрест 3 рамена СІШНЬ Жінко. Вирви зі стін Мамо. Конав твій сип Мамо. Жалібний дзвін.

17.

І.

1917.

Семенко

Владивосто]{

НІЧ Пам'ятатиму ніч Останню ніч Проклинаю ніч Безтямну ніч Пам'ятатиму ніч.

17.

І.

1917.

Владивосток

ДВА НОЖІ

СхреСТИJІИСЯ над нами два ножі Спустилася імла повільна Владає сила невідома і свавільна І місяць вже тому як ми чужі. Самотний знову я. Сумний навіки. Без шляху. Без мети. Роздавить десь авто. Я ніби гімназист благаю серцю ліки І плачу, як раніш, що не зустрівсь ніхто.

П.

1917.

Владивосток

ЗОРІ РЕН'ЛАМ Н'охання не любить щирості Кохання любить гру. В нім - безліч мук і крихта милості, А зрештою від нього я умру.

Хто казав, що для кохання йдуть на ешафотп? Хто казав, що кохання - то єднання душ? Ах, не нагадуйте і не підходьте до мене доти,

3аким я не зміцнію і не скажу: не руш!

А може тому, що вже витислись СОНИ ..•

Може тому, що сонце зміняли на зорі реlшам?. РОКИ ж ідуть - ідуть же наперед рони? І взагалі

пам не знищити ж плям?

ТаІ{ ГНИG і валиться, зоставляю чи ПРИРОСТИ, Свою виснаженісТL ющаючи моралі, добру. Кохання не любить щирості Кохання любить гру.

16.

ІІ. НН7. Владивосток

ШУКАЧАМ ЩАСТЯ Ви, що шукаєте щастя І ви, що вбачаєте у ньому привид. Справа в тому, що вам важно розібраться І тому тан багато нривд . .JIюди, ви страждаєте, А яний близький і істотний вихід. То ви мучитесь, що нічого не маєте, То вам досить нрихіт. Ах, я знаю слово, магічне слово ... Воно ясніше сонця і чорніше тьми. Люди! Щастя з вами, і НІ{ мало для цього МОВИ: Еудьте людьми!

16.

п.

1917.

Владивосток

ДО ПОБАЧЕННЯ Черв'як зневір'я гризе і душить. Минули дні коли я вірив. Може цей демон мене задушить, Може мене розважать Сускегана чи Гвадалквівір. Ішов назустріч молодому життю. Прощайте, прощайте щирості дні. l\оли захочу - востаннє заблищу І звук моїх поез ущухне в далині. Смуток. Не розважить ніхто. А день такий теплий, день так привітно всміхається.

Вона сьогодні у веснянім пальто І в вітринах ЇЙ фігура її подобається.

Згас світ і сонце плям не зоставило. І я стою, і я зникаю, невідзначений. Прощайте, прощай усе, що мене раділо й бавило Ах, дуже слабий твій голос: - До побачення ...

21.

П.

1917.

Владивосток

АТАВІЗА Морок. Ніч. І блисне сонце, Зникне сну кошмар. Почуваю, що не сон це, Що в мені - пожар. Викличу я співи серця,

Оживуть кущі. Ранок. Вранці сміле скерцо Сюше обручі.

100

Сиві прадіди забуті В грудях встануть враз. Встануть безвістю закуті, Вже в останній раз. Співи матері, почуті В колисковім сні Всі слова перезабуті Забринять в мені. Вітряки, хатки, долини, Січ, зелений гай Всі ці образи ПРИЛИНУТL, Скажуть: «Но заЙмаЙ». Закуюсь я потім в броню, Щоб но рушить рап. Не прокулить МОЮ СНрОПЮ Мерзенний майдан. Сам я блисну вранці 3 сонцем, Ян струшу кошмар. ЧУЮ, чую, що не сон це, ІД0 в мені - пожар. Морок. Ніч. Для себе раНОІ, Сам собі знаЙду. Ти! Ніщо! Забув я раш!! Я іду!

28.

П.

1917.

ВлаДІШОСТОІ,

101

АЛЬБАТРОСИ

Чи бачив хто, як сліпнуть думи І серце розпадається, надвоє розколене? І коли вирисується воно зі стуми

Це ж жах, коли побачить, що воно

оголоно.

Чи чув хто, ЯК мріють роси Про життя вічне, ранком, як червоніє схід? Пад гамором безшумлять крилаті альбаТРОСIl І над душею - привиди страхіть.

Заспокоює електрика

Так ясно забутись, довірившись електричному богові. Більше галасів, стуку, більше гаму, дзвону, крику Дайте людей сюди, дайте реву, стогону, реготу, дайте ворога! ..

28. 11. 1917.

Владивосто!\

ІЮХАІІІШ Як мрію світлу і нреираспу Я образ твій ДОВДІО ЯИ море JIюбить сонцо ясне Тю{ я тебе любшо Всю ясність серця щО ПJIОИЮО

Віддам тобі тобі Відтак я тьми в душі не маю

І не піддамсь злобі.

20. 102

ІІІ.

1917.

Владивосток

ФАНТА30ЦИРК я околений жмутом моїх відчувань. Але я їй не скажу, що вони всі - ДОВl{ола неї. Захід над бухтою. Які засліплюючі киреї Глянь!

Електрика довкола сопки - вдалині, в тумані - фантазоцирк. Ще торік ця аналогія нас смішила. На стіл забравсь прекомічний моя панна впустила

Цуцик.

Хутко Велике свято. Що тепер робиться дома? Я жду не діждусь, як оздобить спини травиця. Чому ж, чому розбиває і зм'якшує крицю Втома?

22.

ІІІ.

1917.

Владивосток

ІІа ШЛЯХУ СУПЕРЕЧОК Учора побачення ми розірвали На високій горі біля «старого місцю>. Я відібрав листи і книги, на прощання ми нічого не сказали І розстаJІИСЬ в перші дні квітневого місяця.

Повертався сам по шляху суперечок. Над струмком хвилину постояв, де розірвані листки тріпотіли. Все склалось так, що я почув себе глечиком,

І по моєму тілу пробігали автомобілі.

ІУ.

1917.

Владивосток

103

РО3СТАННЯ

Люблю, коли ми ображеНі І розходимось, як чужі, Розходимось недоказані, 3 тривогою в душі. Розходимось і знову стрінемось Це ж міф, що ми чужі! Ми обоє - подумай - де ми дінемось, Скажи!

ІУ.

1917.

ВлаДИВОСТОІ{

РЕПЛІКА

Хочеться казки. Хочеться тиші. Галаси, сурми виснажили мозок Серце - серце моє ледве дише, Ніби йому дали 100 різок. Хочеться далі. Ну хоч в Австралію. Виберу на мапі найсамотніший острів. Перекину з собою віків вакханалію І мої поезії гострі. Червоні плями на зеленому фопі. Чую, бути мені цікавим епіком! ... Нащо, нащо схопили ви на грамофоні Мою безумну репліку? ..

і04

ІУ.

1917

ВИГНАНЕЦЬ

В свято - день, розірваний надвоє. День 3 маленькою павзкою. Рано!\, ЩО молодість нашу нагадує, Вечір, ЩО видається казкою. Це наш щосвятковий програм. А як дощ - зіходимось В бібліотеці. Які жваві наші речі, І R легенях пахне громом.

Двічі перевозив через бухту хінець. Цілував перса, сонце зливаJIОСЬ з віддихом. Збирали, пестили І\віти зблідлі. А зараз - я з її серця вигнанець.

13.

ІУ.

1917

НАША ПЛЯМА Щорана я роблю моціон І зустрічаю неодмінно. А надвечір - ми біля бухти пезмішІО І на нас дивиться Оріон. Тоді стає ВОГІ\О і ЯІ\ОСЬ незатишно. ЩОІ\а до ЩОІ\И за теплом нагинаєтьея. Наша ПJIяма з фоном зростається І не І\амінь тіJIЬІ\И тому, ЩО дише. Мови тихість і ДОТОРІ\У М'ЯІ\ість. Далі надходе час розстання. Бухта спить. ДадеІ\О до світання. Завмирає і тане 3ЛЯІ\аність.

13.

ІУ.

1917.

Владивосток

105

ТРАМП в моїй душі стільки болів і ран роз'ятрених, ЯІ{ на Хрещатику електричних ламп. І навіщо для мене стіЛЬІ{И вигуків отеатрених, І\'оли для вас до кінця і завжди я - трамп!

І навіщо ваші погляди, і презирство, і рецензії, Ноли я очікую на барабан з ваших шкір! Ах, ви ж спостерегли вже, що я не потребую пенсії, І цішюм у іншу сторону направив трамп своїй зір!

16. IV. 1917.

ВJlадивосток

ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ Нохання, кохання Що за ШТУІ\снція? Молекул, атомів прочуваннп, Одухотворена інтерфсрснцін.

Заздрість, заздрість Що за оказія? Ніч, убивча безпорадність, Глуха, жорстока Азін.

Обоє - вмісці. ЩаСJIIші - вмісці! Цілують ноги! Що за вакханалія при розкладаючім місяці? Психопатологія!

16. IV. 1917. 106

ВJlаДИВОСТОR

МІСЬІ{ИЙ САД Буду ходити у міський сад. Там кабаре і фарс. Люблю, коли в душу просковзує гад Тоді так багато фраз.

Ха. Збону червона карусель Серед общипаних запльованих кущиків. Хрипить катеринка, скільки п'яних трелів Ніби зграя веселих маленьких цуциків. На веранді струнний квартет. Я - поет.

23. IV. 1917.

ВлаДИВОСТОІ\

ВІДБЛИСКИ з самого ранку з дня капали сльози Переплакав день лише надвечір Заспокоївся кинув хникати і хлюпати погрози

Хусткою втирає очі й походжає по скверу Трамвай веселий блискає в темних калюжах. Привітно дивляться на вулицю ілюзіонні фойє. Чому ж ТИ тужиш, Серце моє?

23. IV.

1!Н7. ВлаДИВОСТОІ\

107

ЗАПЛЕТИ КОСУ МІЦНІШ я на страждання тебе веду На повільне згорання. Вибухнемо на прощаНЮІ Так написано па. роду,

І, може, в світі не бачив ніхто

Боліда, за наш бучніш. Заплети косу міцніш, Застебни пальто ...

7. V. 1917.

Владивосто[,

НАД РЕйДОМ Бухта зачовнена й жвава. Кnтери воду січуть. Чуть НІ. стогнуть сирени і давлять. ІІІумують гвинти У вирах. Бухта ворушиться ПРУДІ\О. Хутко Підіймуть паJl: рейдом СОЮІРИ.

10. V. 1917.

108

Владивосто[,

РУХ БЛАГАЛЬНИй Украдь Мої думи Розріж Міць НИТОЕ Щоб зшитОІ, Не брать.

13.

У.

1917.

Владивосток

ОБОЖЕВОЛЕНІ ІЮСИ Вона зворушена, осинєплямлена Зі схвильованим носом. Скільки тонів і рисок, ЯЕ душа обламлена І обожеволені коси.

Скільки блисків у погляді мій зір подибле, Коли ніж до пульсу діткнеться. Час рану загоїть, час з очей блиски зсипле Звичайний профіль зостанеться.

27.

УІ.

1917.

ВлаДIlDОСТОІ\

109

ПАТАГОНІЯ я не умру від смерти Я умру від ЖИТТЯ.

Умиратиму

життя буде мерти,

Пе маятиме стяг. Я молодим, молодим умру Бо чи стану коли старим? Залиш, залиш траурну гру. Розсип похоронні рими. Я умру, умру в Патагонії дикій, Бо lraлежу огпю й землі. РЇJl,пі мої, я не чутиму ваших кринів, Я - пічий, поет світових слів. Я умру в хвилю, коли природа стихне, Чекаючи на останню горобину ніч. Я умру в павзу, коли серце стисне Моя молодість, і життя, і січа.

30.

УІ.

1917.

ВлаДПВОСТОI\

ТЕРЕН С. Гуляє у

На скелі безмовній я Внизу маневрує потяг. Між гір зміїться колія. Нагнулась 3 неба висоностість.

Затока спить, зморщивши брови. l{'рай молу СМИRаr. таланю!. Сонце заходить без умови В червонім І\раnаті, галантне.

110

Блиснуло світло. Згасло враз. ШОRоладиться дим з майстерень. В мені -- безмежність синіх фраз Про ту, в якої очі - терен.

2-15.

УІІІ. 1Й17. ІЗщщивоеТОJ\

яумру

я умру. Але вмерти не можуть МОЇ мрії-думки. В них мипуле СТОРОЖИТJ, Білосніжні замки.

Не жалій. Не сумуй ... Літнім ранком Сонце душу пригорне мою. Обернуся я в краплю прозорим світанком І .забудеш про мрію свою. Щастя - назна, щастя - нохання ... Не жалій. Не сумуй ... Моє тіло зникне, Але праною влину я в тебе 3 диханням, Коли мрія мрію в час смеркання клинне.

12.

УІ.

1917.

ВладивоеТОR

111

ТУМАН ВИПЛИВАВ Містерія

Обізвалися струни легеньким гомоном Осміхнулися струни потухлими болями. Ще тріпався звук, але був уже хорий і стомлений

Нерви тремтіли нитками голими. Туман випливав з-за гір моторошних Багровість заходу офонив в пекельну містерію

Никли дерева, мізерно позгиналися постаті Бурі, Великій, Таємній Бурі відчиняйте двері.

21.

УІ.

1917.

ВлаДИВОСТОІ(

ГОРА ЖОВТИХ ЛІЛІй Скажи - ти не забула гору Жовтих Лілій І до болю зелену полонину? Коли перебули найпоетичнішу з ідилій І клялись кохати до загину? Сонце, сонце, небо, бухти, бухточки, далі Ми ж цілий світ у той мент осягнули! І квіти - великі, жовті, безумні - збирали, І все минуле, і все майбутнє - забули, забули.

27.

112

УІ.

1917.

Владивосток

НІЧ Ніч. Ніч. Ніч.

Стукотить У скронях. Порожньо В долонях. В серці - ще сумніш. В очах Жах. Ніч. Ніч. Піч.

27. VI.

НІ 17. ВлаДІІВОСТОН

ВОГНИКИ ПО БУХТІ СКРІЗЬ

Катер дає третій гудок Блискучий, витворний катер. Місячної ночі ми кидаємо ВлаДИВОСТОІ{ І рушаєм в бік, де темніє кратер. Вогники, вогники по бухті скрізь, Вода шумує, і колише хвиля. В нашім серці правда немає сліз, Мила?

Місто, місто в огнях зостається ззаду. Море виблискує, тіні погляд лоскочуть. Кохана - чому мп раді, Чого серце хоче? З().

VI.

НН7. ПЛ:1ДПВОСТОI{

СемеПIІО

113

БУЛО БІЛЯ МОРЯ ВЕСЕЛО Було біля моря весело, Цокотіли камінці. Так легко гнулись весла у міцній руці. Дратись на скелю струмлепу у вогкий чагарник. Вдивлятись у даль отруєну, Де острів зник. Почуватиєь маленьким ХЛОПЧИКОМ, Бігать, радіть, мов у сні. Жити б так і ночі і Дніl

УІІ.

1917.

Владивосток

ГАЗЕТЯР День ідейного краму, Новин, крові і хмар Дай телеграму, Газетяре І

Захвати, ПОРИВИ й вигуки. Декларації, наради. Смішні комічні КРИКИ І настрій радий. Преклоніть, схиліть хоругви У час найтихших свят, Ах, не підводьте голови Ще гармати не сплять!

6-19.

114

УІІ.

1917.

ВлаДІШОСТОІ\

МИЛА ЙДЕ Червоноплямиться за оградою парку То мила йде.

12-25.

УІІ.

1917.

Владипосто!\

ПРОМІННЯ ГАСНУТЬ Струїть вода і плещесь весело По камінцях Сріблиться ПЛССІ\ами нришталить весла Блідий Сучан.

Проміння гаснуть в воді зливаються Мов без снаги Устрій опітьмений вже зодягаються Береги.

29.

ІХ.

1917. CYQaH

ТАЙФУН Повіяло зашуміло з моря На Брата і Сестру Понесло на долину хору Примари без рун.

Шматнами темряви занидало міжгір'я Чорними хрестами занрутило внизу

3асниглили душі від пенельного зневір'п А сонце - сопце було поблизу!

ІІазви

СОПО!\ у

ПРИМОРСЬJ\ім

J\раї.

(Ред.).

115

Протиснулось на рятунок вимушений Стиха розтанули плями і зникли хрести І запитав Пан до решти видушений Хто Ти?

29.

ІХ.

1917.

Сучап

ДВІ ПІРАМІДИ

Біля моря дві пірамідп Ми в долипу їдемо Де про:юрпй Суч:ш. Глянь!

Ніч. Плями qужі. Живої душі Не знайдеш, скільки серце не жде ... Де ж Бліді верби й :крейдяність хат? Морок зітхає.

30.

ІХ.

1917.

Владивосток

ПЕЙЗАЖ Вечір охоплює далі неясні Гори о:кутує в сині серпан:ки Тони прозорі сухі і безстрасні Плинучий в сутінь спів колисанюr. Над річ:кою легіт тор:кається сила В далині погасають вечірні пісні у тінях химерних у пасмах тепла Горять па рибашшх самотні вогні.

116

Х.

1917.

Сучап

3АСКРИ ПІВ

JlIC

ранку повіяло вітром з півночі 3амело. СПИТЬ ссао В лінощах.

3астогнав зашумів заскрипів ліс Темною нічкою JlIумить над річкою ВерБОJlіз.

х.

1917.

Сучап

ПОНАД БЕРЕГОМ

Липне ГРЯЗЮI\а до ніг над Сучаном Після дощу. Кинув у воду капусти качан, Кричу. Скін'1ИВСЬ,- і другого но буде,

Мій

bloc-notes.

Гей, коли ж уже прибуде Пароход?

16.

х.

1917.

Сучан

117

БЕАТРИСА

Хвилювання знайомі Хвилювання старі При таких комічних обставинах Така несподівана Hiq Ноги мерзли душа палала Душа розривалась Сестра Беатриса у теплушці Два слова ці моє серце пеСТИ:JIИ Руки м'які незпано-рідпі Волосся шовк Огневі сть доторків JIach:abi-ласкаві слова ЗJrітаJJИ На дні Тій що зникла так хушо Яка почувала в собі частину мого сонця

ті еманацію збережу п. ХІІ.

1917.

Ии6инці

МОМЕНТ

Кілька маленьких вражеНL проводив на вокзал сестру

був м'якенький ранок ми загострились на вітрі чекали потягу години дві

лінощі але згадувалось в голові.

На Ромодані вогко й слизько побіг купити газету й квитки небо замутніло було таке облудне було так близько

118

гайдамаки на платформі з рушницями жупаносвитки

n чудернацькій уніформі. в зустрічнім потязі .зустрів давнього знайомого

він має шлях через Азію до гір і заток мною нещодавно кинутих мені хочеться сісти у вагон

в протилежний бік полинути

до чужих далеких рідних милих берегів. Але ми стиснули руки

і я в Rибипці. ХІІ.

1917.

Иибипці

Н9

"ЖIII."IІІ>І4ІII""UI*,IІІЖIIІ""МIЖIU,"I"'""ЖПIМ

•

ЦИІшу

«Селянські сатурналії»

1918 ПОЖОВКЛІ ЗШИТКИ с кільки, скільки пожовклих ЗШИТІ,іll, Скільки пожовклих мрійl Дорогі, рівненькі рядочки серця мого відБИТІ\И,

Юнацькі благословіння Неіснуючій Сестрі. з червоними Rраями, в цератових паліТУРRах, Вони містять душі гострий РОЗВИТОR. Ви, мої сторінки, серце моє - в заМRах ... Перший і останній зшиток

СТАРИЙ ГОДИННИК

сутінках сумних отінених

Образ забутий виник

Його родив у однотонних цокотіннях Старий годинник Фрази плетуться в журнім смерканні Старомодних перлів. Сумні, далеRі і рідно-незнані Душі померлі.

120

БАБУСИНІ ІМЕНИНИ

Минулими роками, на бабусині іменини, Було в цій хаті без ліку гостей. ЯІ~ колись ждали, як прибирались до сеї днини, І скільки подавалось печених індиків і гусей.

в тіні абажура-скільки померлих тіпїв Родичів, знайомих, нарочито званих. Повна хата розмов і гомону у теплім тремтінні,

Тепер

свідки останні старі дідівські дивани.

Образи, вигуки, милі старосвітські інтимності.

Тихо, тихо, мов в усі. Боже, всьому минулому подай твої святі милості! Сьогодні - іменини моєї бабусі.

СЕЛО БЕЗ МІСЯЦЯ Я не люблю села без місяця. Зимою ночі пусті й страшні. В кімнаті нудно. Я не знаходжу собі місця. Бачу якісь потвори уві сні. Почуваю, що ця запльована річ Місяць глупий і обезпоезений 30середковує всі благання в безтямну ніч.

121

І ІШJІИ зрештою з'являється

видається такий заспокоюючий і

помпезний.

Гарно - так приблизно годині о 9-й вечора На долину вийти, пройтись по стеЖІ{ах саду. Можеш упвить, що ходиш по схилах гренландського глетчера,

l'l'оли сріблить і ілюзить предмети небесна лампада.

СНІГ У САДУ Місяцп жду. Мені без нього лячно. Сніг забіліє в самотнім саду Серце заб'єсь доброзично і вдячно. Пусто і тоскно ніччю в селі. Я тут чужий і настроєний ворожо. Дивлюсь з порога на далекий ліс І хочеться бути замість Дуная сторожем. І хто повірить - що я народився тутІ Скjльки вдень на селі галасів.

Який чужий, чужий мені цей статут. Дитинячих відчувань не зосталося. Око не звикне, в темряві мені лпчно. Боже, сніг ледве біліє в саду.

На душі - Ш\аСЬ моторошність. МРПЧІІО. Місяцп жду.

122

30ЛОТОРІГ Хто, хто був ще такий радий, Як я учора? Місячні ночі будуть - будуть СІЮРО, ЯК І.ілька часу назад.

Небо безплямне. Рожево-блідий захід. І тут же на золоторіг зором наткнувсь ЯІ\ гарно півмісяць неіспуючої

мечеті

зігнувсь!

Це був моєї туги знахід.

ДУРНЕНЬКИЙ ЗАЙЧИК Все село в білій куряві, куряві сніговій. Хто вийти погулять наважиться? У вікно гляну - мете, лютує буровій, Білий сад скаржиться. Скаржиться і снрипить білий сад. Мерзне біля пня дурненький зайчИlС Ой, як зимно, зимно поміж хат! В сінях жалібно собака скавче. Скавучить, скавучить, хвостом ЗD.меJIС, На груди І{инеться, ю{ вийдеш у сіни. Не віриться, що се.ЛО завмерло. Весело ждати зміни.

123

ПРАЦЯ Батько рубає верболіз Я стягаю до тину. Тричі одніс З-під шапки ПОJIИВСЯ піт.

І так працював без упину, Заскородив стежку. СкіЛЬЮІ послав на долину Дерзких рапід! l'арну провів я мережку Між вишень в садку. СМУТОІ{ замерз В нутну.

ТРИ ШИБКИ

Три шиБІ{И У вінні І ЯІ{ багато дива! Згорнута фільма в мені, Інтегральна перспонтива. Мрія в строї гімна,

Бозоцний

* фарс.

О l\IОЯ ЗОМJIе рідна

Мій даJІОКИЙ Марс!

Б е 8 е Ц ний - безсоромний, сороміцький (аастар їде).

124

ДІТИ АПОЛЛОНА JlютиЙ. Лютий. Лютий. Одинадцяте число. Мертвян: закутий Невиправданим злом. Доживає останні дні Крижане лихо. В диханні білий сніг

ПОРОІІІИТЬ стиха. В саваш1Х біш!х, біш!х Плазують 3 усіх сторін. В кутках мізерять несміливо Діти Аполлона.

ТІНІ

Тіні ШІГЛИ насторожені, Тіні вечірні. Сині вогні - заворожені, Далі - безмірні. Вічність розмірених плисків, Шумів містичних, Ніжність осліплених СТИСІ~ів, Рисок незвичних.

Світ і l\уша

ототожнені,

ДаJІі - безмірні. Тіні лл:гли насторожені, Тіні вечірні.

125

ПОДОРОЖ я ходив 3 нею, далеко були ми Обходили немало поля і попали в ліс. СніЛЬІ{И прани - бо не були ми злими Я звідти В l{імнату приніс І Сьогодні сиджу. Не вабить синій сніг. У дзеРІ{алі дививсь на риси. Не бачив сад моїх сьогоднішніх ніг. Цілий день пробув і самотньо ЗГРИ3СН.

УМИРАЄ ХЛОПЧИК я здоровий і обідаю двічі на день. Сонця в мені великі куби. Біль мій ніюпr не розгаданий, Але я до болю 3ВІШ. я заздрю маленькому ХЛОПЧИІюві, Що вмирає у хорих мунах. {(Оl відніШІ ці руни нові? Не було ж рук .. »

я здоровий і двічі па день обідаю. Газель умирає у день охмарений. Але 11 хочу

чому

не відаю

Туберкульозних марень.

126

БІЛА КУРЯВА

Курява. Біла I\УРЯВ&. Курява снігова. Далина в степу одурепа, Ототожнена голова.

Курява. Біла курява. Курява снігова. Далина в степу одурена Тільки ЛІОлька моя жива.

ПО В'ЯЗКІЙ СТЕЖЦІ Чвалав сьогодні по полю, По в'язкій стежці. Вітер дув в шию до болю, Зір губивсь на далекій мережці. Я нічого сказати не можу. Вітер по полю гуляє. Хутко вишле сторожу Чорна земля. НА РОСІ НАНТЕ Я не люблю тиші й суму, Коли плину andante. Я люблю, коли мчить, повна глуму, Моя Росінанте. Не спинить, не спинить піхто Наш біг еІ\спресниЙ. Ми обганяєм і ІШИМ авто Зимн, песни.

127

3алесливо-мерзотно лізе на нас, Станем в бій, одкаснись від неї Хай сяє незмінено Ясна Дульцінея.

РУХИ СЛІВ Мій товариш забіг Я сам. ЯІ{е сумне моє гавканщт. Шкода себе. Чорніє, плямиться зомля Сніг тано. При місяці мерехтИ1;Ь щось, В душу залазить, каплеться. вздовж і 3 вшир шибок У вікні моїм. Але я ще не бачив його, Були ночі сині. Увечері, як лампа світиться Сиджу за столом. Перебігають, переставляються, живуть Тонкі рухи слів. Ідем по стежках білого саду Це наш «обход». Повертаємось білі, свіжі, мокрі. Невже захаріє коли мій мозок?

1918.

128

І\ибипці

•

I/ЖIІІ~I<4III~I<4J/iЖП/~~IIІ~~JII~і'4I1I~~III~~lIl~~IIl~і'4I11~~ 3

книги

«В садах безрозних»

1918 КАРТКА

мого життя газельну срібність І випадковість Складаю в картки вузьку безмірність І загадковість Моїх гріхів леп\у безкарність І слів блискучість Знов наповняє безпорадність І днів сліпучість.

ІДОЛИ Мої неіснуючі ідоли Образи моїх мрій Як комічно ми снідали ЯЮІЙ чудний па вас стрій ВИ назваJШ oCTpill Шукав не знайшов па мапі Який сміх гострий Прп нічній лампі!

~I. Семснко

129

ВАТРА

Потухає священна ватра Що засвітив недбало Я заберу попіл завтра Для безецного балу Зникну для огня непомітно Мій шлях безвинність Руштесь стіни бездовідно Ламте стриманість.

* * * Образ снився мені Образ благ8.нниЙ у холодній труні В білім савані Не зводь у сні Зір свій .звучий Дайте мені Нїмвал брязкучий.

ПОМЕРЛИХ ОБРАЗИ Мене спокушають померлих образи Я люблю всіх суворих Я люблю вас що зникли в поросі Ви в моїх тугах хорих :Кістякам я даю загублені форми Одягаю в прозорий стрій Я люблю вас ВОС1\реслих хорами ПідкреслеНОСТЯМIІ мрій. іЗО

ОНСАМИТUВА ЗЛИВА Плинуть ручаї в душу мені Отруйно І забриніJІИ на останніі'! струпі Струйно Змягчує гладить душу мені Оксамитова злива В грудях моїх на останній струні Припадає пестливо.

СПІРАЛЬ АНАЛОГІй Звідки насунулись незнані наваленості На шляхи шукань безупинних? Виринають хорості гнітять придавленості Переплутують час хуткоплинний. Тихо шепоче гомонить присмеркаючи

Засмучена і безпорадна тривожність. Так розпливається в пітьмі умираючи Спіраш, аналогій і наївна тотожність.

СІРИй ВИХОР Сірий вихор пронісся над моїми будовами Сірий вихор мої будови звалюючи. Пройнявсь містично він огненними словамп Пройнявсь огненними словами, тугу спалюючи.

Блиснув опівночі пожарами беззразковими. Гудів і тріскав, цілу ніч не змовкаючи. Язиками і Ш1СllІаМИ червоними випадковими Мене за душу, мене за багрову душу торкаючи. В1

АНТИКВАР

Студіює обсздужено Мій антиквар. Чому скрізь бе:щушнu І все марно?

3найденостей безладніст], І в кінці сором. Бракує істоти владності Синтези кворум.

МІЙ СПЕltТР Мій спектр мС\є зелену сіру жовту фарби Я проходив трьома вулицями Увечері знайду коли рух одумаєтьсн Свої всі скарби. Годі скулиться і лежать зневірено Треба вийти у шумний сад. Хто винен що мене тягне назад І все так вправно перевірено!

133

ПОЕЗП ЗГУБИ

1. З нерерїзаним rOpJIOM І захололим оеJlfїХ()1>[ губ

Стояв І куди рушити не знан. Всі оганьблені й розчаровані Всі зневірені Друзі мої.

2. Хто? я жду. Приходь сильний. Кохана Не треба щирості. Я роз.п:авлениЙ.

3. Ах Вона потрібна й необхідна Моя розгубленіеть. JlixTap осліп Од світла.

4. Світ не винен Що немає на світі Жившого.

Воскреси!

1;)3

5. МетеЛИІ, душі роздертої ПРОСТИ.

(і.

ЗЛОВИ мій акорд Незнана - рідна моя. ТИ бачиш вперше. Придави останній шraвіlll.

7. Хто ще боїться себе? Убий мене тільно. Бо мене веде шлях. Я

{<призначений».

8. 51

заплющений.

Ім'я моє

тоскність.

ГОРИЗОНТ Запах моря, запах солоний ГіРІ\ИЙ і гострий аромат баговіпня. Я звалений сонцем, я цішшм зламаний, В зорі безладність і сліпь від безтіння.

1.34

Море, моро - ПОltЛll'І зю\оханого, Блакиттю, галькою розваж у тузіl Прийми свого сина несполоханого, Рідного скелям і бірюзовій медузі. Приласти сяйвом, одбитим сонцем, Зведи над зором блакитний зонт. Я зроблюсь гірким і солоним хінцем, Закоханий в далекий горизонт.

ВИСВІЧУВАННЯ Багнесь у безмежності висвічувапня Від очей женственних перестрінути. Містично-несподівані посвідчування Не хотілось би випадковостями змірювати.

ЕфіРНИl\l дротом до глибин пронизаний Я всесвітньо споріднений зі сміливостями.

Невже - я схилюся? Непевно згризений Страшними думками-скостенілостями?

ГРІХОПАДІННЯ я не хочу своєї уваги скупчувати

Нудним шаблоном розважань. Вам не побачити моєї уступчивості Під сміхом збліДЛІІМ ображань. т І\ОЛИ людину остаточно вимучите

Я займусь філософією натхнення. Кому, кому ви кров із серця виточите За ілюзорну ганьбу гріхопадення?

135

* * * Простяглися тіні тіні вечірні Тіні сонця весняного Тіні захвату світа тонкі і невірні Тіні смутку безвиглядного Линуть гуки вечірні гуки незнані Щастя співанного щастя незмінного Простяглися тіні тіні сонця весняні Пасма смутку вечірнього.

СІРЕННИЙ РАНОК Пейзажі такі задумані Тіні такі тонні Фарби важні в тумані І луни гудні. За брамами опурпуриться Сіренний ранон І почне журиться Од нічних співано!\.

МОЛОДІ АВІАТОРИ я вітаю вас, молоді авіатори, І тепло стисную руни. Зсунувся штучний енва,тор, В мого порога виріс бамбун. Я освітлюю блисном серця бензинного Шум пропелера й шкіряне кепі. Руште все огороджене незмінно Інтернаціональте степ!

1918. 136

Rибинці-Rиїв

ф """IІ~~III~IІI""II~IІІ"'IІІ~~IІІ~~IІIЖIІІ""'IІІЖIII> з циклу «Біла студім

1918 МОРЗЕ н ас затримали смуги nечірні

На мармурових східцях. Нас зустрічали акорди невірні І менует без кінця. Сурдинять далекі автомобілі. Мруження пішло по озері. Самотно пляміють лебеді білі І в серці тріпотів Морзе.

ПЕРЕКОНАННЯ Моя думка пестила мрію. Які дрібненькі квіточки! І мрія шептала: я тебе зогрію Припести думкиl

І було так багато здивованості В нашім яснім єднанні. Ми - щасні в цій прикованості, "у цім переконанні.

1:37

МІСТ() Вдихаю я тонку отруту Садів гамірливо-бонзинних. ,][юблю розпа 'шив ісп :Juбуту Незнайомої Зіни, ажурний І\апелюх незнайомої Зіни.

З шостого поверху ДИВЛЮСЬ на стіни В надвечірній час, І\ОЛИ дими мережчаті. Люблю міста мініатюрні сонатини, Без свіДІ{ів за орхідеями стежачи.

* *

l{рила білі, загострені льотпо Нрила смілі душі-Розалінди ОеСІ\ізені знов безтурботно Перед острахом Сцілли й Харібдп. Крила м'якості снів оксамитних, Крила казок осніжених СІ\анди, СІ\іЛЬІ\И згибів на схилах блакитних, Яні блисні ажурні гірлянди. lШНАННЯ

Пройшло 5 веселих TpaJIIBaїB. Вас нема. Ах, як зимно на розі чекати в маї,

Коли в серці ПУСТІ\а німа. Вийшла панна - на Вас не схожа цілюш, В атмосфері конвалій. І довго-довго я стежив зором за БЛИСІ\УЧИМ каблучком, І мене мрії заколихали. 1ЗS

іН'ЛЛІБН1' С1'ННЮ у тінях смерку полохливих, Збираючись на концерт, В пімпатці синій мрій БУРХJJIПIIJХ ~. JJ;зертшлі зuбачив смерть. Злетів із серця посміх білпЙ. Зайшов я необачно й рано. І голос твій - такий несмілиіі:

Ах, я не вбрана. Нали прийду нолись я вдруге І сміливо у двері стук ну ,-

Т!! :-JОДЯГПП, ІНІ фоні ТУГІІ, іl\ilJlібllУ суюпо. ЕРЕДІА

Це було увечері, коли місто вібрув стумливо. Це було на тім тижні у середу. Вона стояла, дивилась у очі задумливо. Зграйна, як сонет Ередіа. Так, це тоді (було).

ДВОНОГИЙ ЗВІР Облуплені стіни з червоними віконницями. Тротуар, похилений до канавки. Запнуті газом, красуні синіють спідницями Перед дверима галантерейної лавин. Ліхтарі освітлюють блискучі плями. Полинялість витріщила сполоханий зір. глупу ніч, виринувши з ями, Прочвалав двоногий звір.

іЗ!)

БІЛЯ МАПИ Які слова - болючі, зимні Вона поховає мене ЗИМНОСТЯМІІ. RiдчуваНШІ інтимні -

Зогрій моє серце іНТИМНОСТЯI\Ш. Далеко, далеко блакитне море ... В душі - опрокльонені естампи. В тебе - душа загадана, в тебе серце - хоре. Не сиди біля мапи! ..

ГГЛlVЮФОІШИй ТУШ Ліхтар самотній пустинним вечором Не сполоху є повільні рипи Як вона ходить з повітовим фельдшером Де квітнуть і пахнуть липи. Нерухомі, вслухаються в голоси мовчанні ~ Про кохання, про єднання l\УШ. І назло викине з вікна, у безвідраднім спочуванні, Стара панна грамофонний туш.

СЕРЦЯ ШТОРИ Що тобі каже на мапі море? Яка самотна у присмерк постать! Вирисуються у пітьмі твори Тоді поїдем у гості. До рідних скель через степи і гори, Через Азію по веселій лінії. А тепер ... Затули серця штори, Не буди туги осінньої.

140

МІЙ IJУДИНСШ Не жалкуй, що мій будинок звалений, Не турбуйсь про звіт. Бо не я: сам -- СПaJІСНИЙ, Зі мною падає цілий світ. І нехай він мертвим лічиться:, І нехай міниться без снаги. Настрій мій розметерліниться, Повний ваги.

ЧИСТИЛЬЩИК ЧОБІТ Нинь ранкову газету, маестро, Поставив на твою машину чобіт. Ріг всміхається затурбованим сестрам, Ножний своє діло робить. З гаманця виконав відповідний мінус -Можеш продовжувати своє читання. Я залишу тебе на розі, але ніде не діНУСІ). Виблискує за будинком позолочепа батт.

1918.

Rибинці-Rиїв

141

"~~IIІ~~IIIНІ4I1IЖIII""IІІ"""I""IІІ.~II"'''IN<II""",.

•

IШИl'И

«П'єро мертвопетлюс»

1919 УЛИЦІ у JIIщі залюднені, трамваї стрійні, 3 очей таємних шовкові нитки Снуються в душу, де плями мрійні, Де тепло гріють зустрічні думки.

Лосн:оче груди пропелер шумний, У серці свято, мов смілий скарб 3детів самотно-близький, безстумшrй, Гозцвівсь ДОВІЮJIа у безліч фарб. Но розімкну Я прозорий ланцюг, Не одділю я фатальних думок -

Бо так багато на сонці вранці 3устрічно-злотних таємних ниток

я Як гарно почувати, що я

сильний

І що мені належить світ. Як гарно бачити, що мій шлях

І що всі біографії И2

- вільний шаржний звіт.

хто зважиться піти аї lllIIОЮ поруч?

І хто розсмієтьсн над безглузднм хмар? Як весело, коли я опускаю штору, ЯІ{ весело, колІ1 зі мною гуляє бульвар. Як вільно н тримаю руни в кишенях, Який непримушений мій беззлобний зір. Ви розумієте? Не має піску в жменях В гороховіІІІ костюмі звір.

Я ІДУ Я іду по шляху незнакомому, Перегортаю вічності сторінки. Бо і сам не відомий ніКОlllУ я, Бо не чекаю й сам я на свідки. Я - нічиЙ. Я - піхто. Меис пс анає історія. Мій девіз - несталість і несподіваність. Хочете? Я заримую зараз: істерія. Я остроїв поезію в стрій, ні разу не надіваний.

я САМ Ви розумієте? - Я не можу спать. Ви знаєте? - Я ночі не сплю! Мій мозок - символічний автомат. Я пишу грамоту королю. Місто стихне погасаючим СНОМ,Я звертаюсь до незнаних - вас, Останній трамвай продзвенить ;за віІ\НОМ, Тоді падходе передзначений час.

143

І заколишеться тінь СИJrуетом міцним, І забушують повстання в гарячій голові. Н даю простір блискам і пл ямам золотим І проживаю в ментах вічності дві. Ви розумієте? - Я не хочу буть там! Визнаєте? - Я відмовив королю! Ви подумайте! Я сам, я сам! Ви відчуйте! - Я ночі не сплю! ..

ПОКЛИК ВІКІВ Зве мене до сталевих окреслів і бетонних мостів, До ланцюжних перил і камінних баринад. Прийме мене в свою пащу беззлобний, байдужий гнів, І стане доля безсило нруг - спаяний розмикать.

І чорні димарі розмалювали небо пекельним змістом,

Принадним лісом підкреслюють краєвид. Ритмічні птиці, розсипаючи сліпучу сталь над містом,

Бажають ефір, позбавлений метафізики, розломить.

Звуть мене залізні гамори і безугавні ГОМОШІ Лr.J] ~ших натовпів, що рухають під бетоновим захистом. Звуть мене поеми, де не хвилюють душу спомини,

Де всі інтереси й заміри перетнулися навхрест.

144

я жертва погасаючого світу. Я - поранений звір. Можливо, що прибув на аероліті І кинув довкола зневажливий зір. Дух мій в захопленні можливостей футурних, І в крові - безліч архаїчних атавіз. Я - в пестінні хмарок пурпурних, Я - скрізь. я ховаю в собі всі горіння й інстинкти, Я - синтеза поетів і мрій. Я пережив усі конфлікти, І дивний на мені стрій. І коли встануть всі звірі й люди, І коли кинуться всі предки й вороги, Я розстебну свої закривавлені груди І покажу, скільки в мене снаги! І побачат[, міць синтетичну й могутню, І нопрохають крові на НЛЯМИ й сліди, Я віддам всю свою силу за хвилю Н8забутню Я - вічний, сміливий і молодий! І так скінчиться боротьба стосила, І ледве потушать мої хвилі віки. І я припаду до ніг женщини і скажу Їй: - Мила, Дай мені відкусить шматочок твоєї заголеної руки!

111.

CUMellHo

145

хлопчик

Молодий я і багато в~яв, Світ і життя збагнув зарано. Душа моя ще просить JIаСЮІ, Я ще дитина - і коли дорослим став? Я прагну друга, як колись, Коли був наївним ідеалістом, І хочу, щоб мене хтось зрозумів. Я ще хлопчик, і моя мрія - панна. Я непрактичний, І мене лякав женщина. Я - несталий, І життя моє - білий круг. Чекайте - завтра я Арлекіном встану, І задзвенять маленькі дзвоники на шиї. Життя мене обігнало, А я зостаюсь романтиком, І кожна моя дрібниця - трагедія, І ножна мрія моя - огонь ворожий, І кожна щирість - ПОМИJша, І стремління - рабство. Так попадаю в неволю я: -

Створюючи для себе волю, І вільний раб - ім'я моє. І не дивуйтесь моїй сміливості, Бо її змінює замішання. Геніальність' змінюється бездарністю, І сльози друга - то моя доброзичність. Я не знаю своїх доріг, Я творю, В мені твориться світ, І його не було б без мене. І коли пройде ніч Я знову ваш,

--- ЗВJlчайний,

Підпалений жертвенним вщнем, Віддавший ВOJ[ю свою на творіння.

І скільки ночей тих буде

я не знаю,

І скільки днів. Сам я не належу ніІ{ОМУ, І ніщu не належить мені. Я ще маленький хлопчик, І не дивуйтеся силі моїй. Три сивих волосинки я теж маю в голові.

ЗАКЛИК Не будьте, не будьте такими затурбованимп -На Хрещатику ніччю немає хмар. Не робіть, не робіть обличчя зосереднованимн, Викиньте кишеньковий словар. 3;)світіть В чорну ніч електрику безжурну, Уявіть, що навколо - храм. Полюбіть, полюбіть зруйнованість мурну Більше немає, немає драм.

у вільпіться обачно від похмурості банної, Задеріть голову до аеропланних препон. Не визнавайте мудрості і від туги безнастанної Заведіть l'рамофон.

fl не люблю бачить вас зосереДl,UllаІ[ИМИ, Вас зв'язує кишеньковий словар. Відчуйте душу душею незатурбованою, Н;) Хрещ;)тину ніччю немає XMar. JU*

147

ЗАПРОШЕННЯ я покажу вам безліч світів Оригінальних і капризних. Я покажу вам безліч шляхів Хто хочо мого духа ВJJзваТJ,?

Ми приходимо до останнього ПУІП\ТУ. МИ перемогли всі стихії й дощі. Я відчинив дворі замкнуті Хто хоче зі мною гулять вночі?

ЗАВТРА

Годі. Ви бачили жовтий плакат? Все пережите лишається насподі, Запалюється Завтра без жалів і страт. Всім, хто покається, чи можна вибачпти? Лишо той живе, хто любить рух. Силу неможливо випчити. Матерія - то 6 дух. Прекрасний безумець

хто летить по рельеах

За експресом прудко, мов стаJlевий птах І не визнає влади туги і влади серцп, І ВІІзпає лише відважних шлях. Забудь про даремні ВИСКОІ{И, Запались марнотратством зусиль. Не бійсь потойбічпоі блиС!,авни, Коли почуваєш силу.

148

ПОЕТ н жду, КОШІ Шlдійде хвишl І мою душу підхватить бурун. а не люблю, НОЛИ поруч - МIIJI:1., Л під моїми ноrі1МИ --- грунт.

Моє серце прагне неіснуючих шзітів. Моє серце квітне у болях шукань. Я не сам, я не сам на світі Моя буря у фарбах світань. я любуюсь безсюжетністю бурі, Сила - мій динамічний сюжет. Мій світ - в ТОІшій мініатюрі, Я - беззраююв()сті поет. ВІРШ

фффф дмух кала ПИРХІ{ало

шmmm

шипіло шумно за машиною

брудосніг сани

- тумані -- сани

колисали хрусти

м'якшили СИЧаІПІЯМ злилися постатьно

силь ветки

м'які кокетки БЛИСКНИМІІ пог,тшдамп кхе кхе кхе

Ни.

149

МІРКУВАНІ-Ш

ltOJ1l1 з'єднаються 1 прибере реальні

всі самотні в пари форми невідомість,

Нрогнуться розплавлено асфальтові тротуарlІ

І що ж буде, що буде натоміСТІ>і)

Виростуть незримі, затріпотять металеві І,рпла, Розум заперечить, онаглить ПОRРИR

ну вибачайте, ні

І що ж буде, RОЛИ в Rрамниці не вистачить мила

І бананові дерева внриє сніг? l\оли сміх захолоне напіВРОЗRРИТИМ острахом, Зсиплють неждано розірвані БРЯЗRітни, Світло замінять елеRТРИЧНИМ мороиом -

Що Ж тоді будуть робити бібліотеRИ і СЛОВНИRИ? Розметерлінить поет Марінеттову тишу, Перетворить аеропланно затоплений дзвін, Замість драми - переживатиме на розі афішу- Що ж тоді робитиме він?

І'-оли стане зимно забайдуженій легенді І буде лягати молодість в олавровінчену трупу, Вигляне з-за парRУ нічний ОПУRЛИЙ денді Що йому СRажуть на його ремариу: -

Ну й же ж ну!

- ?

Заховає свою міриу поетичний нритин, І загубить маестро свій симфонний темп, ПреRрасним паннам не хватить ШОRоладних ПЛІІТОК

Що Ж тоді буде, RОЛИ еволюція заперечить:

150

Стоп!

- ?

ВІГШ Безумить грюками розривається металь

СІ\РИПИТЬ ріже СТЮІЬ брязкотах руйнуї нерескливісТJ, машинить лоскіт авто співають шини

сиренить зойкність похапливить тупотіння незримлять крила

тріпоті гамір Зfiлізних енспериментів.

МІСТО Блимно і крапно блиск лініями тремтіння фігурами сунуть

лізуть повзуть

пересовуються

симетричність німих пересовувань

обганяннями міняться в рухах

безшумними серіями міняться силуетами таємничими вогниками

вирізують онреслами вигнутими тінями засліплюються рисами

диференційована геометрія

химерних кутів і будов.

151

•

I!ЖIІІ~/<4III~/<4!1іЖIІІ~~III~~JII~~III~~IJI~~IIl~~III~~I/і~f04 3 книги «BLOC-NOTES» 1919

СЕЗОН хутко

Відчиняться сади Дим Осутінить постаті Веранда Гомін темний острунить Зустріну Свою божевільну там.

21.

ІУ.

1918.

Київ

КВІТИ ЗЛА улиця бодлериться владно Розцвіли Квіти Зла Що ж мені в душу безоглядну Ти принесла? Озонить і тьмаре мозок В глумну і чорну ніч. Пахнуть орхідеї й гострі рози Блакитних стріч.

21. 152

ІУ.

1918.

Київ

ЛІХТАРІ Жовтий павук шиплячий Ворушить огневим ротом Вібрув кут несплячий Телеграфним дротом. Тріпотять листки віджилі Перед подихом міської смерти Я умру нарочито віддих спиниnшп у десять годин без чверті.

25.

ІУ.

1918.

Нllїп

БІЛІ СТОЛИКИ Панно. Я у вас прошу пляшку пива. у мене пересохло в горлі. Будь ласка, не дивіться на мене так пестливо

---

В мені щось умерло.

Столики білі. Білі столики білі. Панно, ви взагалі уходьте. Мчуть повз вікна - чуть - автомобілі. у мене гірко в роті.

11.

У.

1918.

Київ

153

МІС1'О 30ЙКНО вилітали гамори несмілі кутів невідомих на злякану юрму. шумом пробіга.1ІИ з-за рогу автомобі.'lі На вулИJ~Ю сліПУ'ІУ глумливу і німу.

3 3

Блимні смолоскипи стриміли в темне небо Вітрини витріщали переляканий зір. Було так багато руху

і самотно плакатив без потреби ілюмінованого театру окіпематографовапий ІПекспір.

26.

У.

1918.

1\иїв

БУЛЬВАР

Сіра пара сполученими фігурами Понесла свій святковий настрій на базар. Пролізла між натовпом і Н:Юlіпними мурами Хвилинами затривожена чи не видно дощових хмар.

Перебігши вулицю осамотилась па бульварній лавочці Оковдрилась плямою під шепочучим листом. Сергій Степанович про драму в 5 частинах розповідав Талочці І обережно грався в темряві на голій шийці шнурком намиста.

26.

1!И

У.

1918.

Rиїв

lIЛl1ІІ3ДІВЧИІІН:Л- НАПІШ1АННА в СИНЬОМУ строї вона нанівдівчинна -нанівнанна Сиділа на білій лавочці біла мармурового фонтана. 3ацінавленими рухами стежила за папорамою на ріці

І підсвідомо тремтіла забута нвітна у її руці.

Ян хутно вона новернулась ноли дісталась рантово музина естради орнестри симфонії де нровадилась ренетиція. Мале цуценятно здивовано зосерсДкувавши

пику

Висунулось з-під ЇЇ лінтів забувши нро виховану амбіцію.

26.

У.

1918.

І\иїв

ДАМА НА ВЕРАНДІ Двоє Їх сиділо на веранді за білим СТОЛИІ\Ом Проти ввігнутої орнестрової естради. Голеноголовий джентльмен виглядав з-за сусіднього столина стоїном І невне розумів чому ці стрійні дами тані раді. І ходив довговолосий поет в романтичній тузі По пісновій алеї що палила відблиснуючи сонцем.

Дама на веренді

вона мала тепер очі медузи

Уже сиділа всміхаючпсь за столином НОРУЧ з естонцем.

26.

У.

1918.

І\иїв

155

улиця сліПИJІа У вікна вриваючими погрозами В кав'ярні тіні блимали пересовувалися м'яно. ()l\віцувачі

;Jil

оеНUТU!)ТIlJIIШl\Ш СТОЛlll>:l" 11

ІЮКОТУЮТJ. недбалими ][озаМ1І

ПаННОЧRИ нудьгували і в ДУШilХ було I~IНlXI\(). Хотілось нива і свіжого повітря. Хотілось щоб з рельсів зійшов Tpal\!rmff. Вривались іноді подихи вітра. Був май.

27.

У.

191R.

І\'ИЇв

НЕ ЛІЗЬ

Зривалось полум'я від ДОТОРRів ІЮШlТНИХ Об камінь в темряві залізних ніг І скіЛЬRИ звуків сміливих іноДопитних :1а J\fПnЮ гналося за тихий ріг.

Dсміхались постаті ворожо розпливаЮЧИСІ, Чиєсь обличчя матове діТІШУЛОСЬ серця сліз І двірник мовчазний дорогу замітаючи Мовив полинялій женщині: не лізь.

28.

15fi

У. НJ18. Rиїп

МІСТО ЛІТОМ

Безжурно й самогно відірвана ЮІСШТИКОМ CBiTJll1M

Веранда напнута перегородила півтемний тротуар

Нке веселе й затишне її привітне світло І як вона оживлює бульвар Мотоцикли й авто просковзують шиплячим хистом

Зливається 3 шспото:.r листу гомін вечірової юрми

Візники сперечались за місце і огризались - «дивись ти!» Проходили компанії й пари і говорили: не ми Виривалась музика другорядного ілюзіону з одчинених вікон Вилітав на улицю шматками хуткорухиймотор

І ходив поет і серед натовпу йому випливав з мрії віl\:іпг І виБШІСІ{ували в тіні таблички багатих технічних контор.

І\АФЕ Скільки об.тич елеІ{ТРИЧНИМ сіянням ОПШІм:rС'I!IІХ

Сиільки відблисків в зеркалах. Скільни рисон і виразів гостро випнутих або зламлених І Jl,O ж міститься безпретензійний жа.х? І хто зрозуміє красу незграйного людського гомону

І хто зупинить свій зір на маленьній детальці? Легко грається промінь на силі. СОЛОl\шш{а встромлепа.

157

Тонні

БJlідої паllНИ о:креслені CJIOHHOI,icTHO пальці.

1. VI. 1\:118.

І\иїв

МІСТИЧНА MAГICTPAJIb

я жду І\ОЛИ вечір своє діло зробить Коли ренламно охопить місто профанація Коли засвітяться вогні і згасне небо І замигтить в очах святкова ілюмінація. Я жду хвилі коли шляхи зійдуться Перетинуться паралелі і збіжаться спіралі Всі шляхи і напрями уже давно рвуться Всі шляхи сходяться до містичної магістралі.

УІ.

1918.

І\иїв

ПРОЖЕКТОРОВИЙ ПРОМІНЬ Вечір задуманий після дощу. 'улиці, бульвари 3 висвічуючим листом. Таємні пари, оживаючі вночі, Любуються тонами обезпрозореного аметиста. Окреслення будов з защербленими зубцями На фоні потемнілого неба вирисовуються ТОННО. Огненні калюжі на водостонах ніби бездонні Я~lIl,

І в них відбивається суб'єктивна амазонка. Трамваї прос:ковзують перемінними огнями,

Нафе залюднені викидають на тротуар гомін. Сурми розтинаються голосно, всміхаються рекламні плями, Здалека, випадково, до центру досяг прожекторовий промінь.

УІ.

158

1\)18.

l{иїв

ПРОВІНЦІАЛЬНИЙ ПОЕТ Провінціальний поет, заворожений Бальмонтом, ВіДШУRував свій RYT, самотно обаRацівниЙ. І снився йому ОRреслений синім горизонт,

І обгортав тропндно аромат еманацівниЙ. І зітхав уперто, повертаючи на безлюдну вулицю,

І лаяв двіРНИRа, що ворота уже були заМRнуті. Сіпаючи ДЗВОНІша він спостерігав, як на небі зорі щуляться, І хотілось гавкнути.

4. VI. 1918.

Київ

НА ПОМІСТНУ ДРУГОГО ПОВЕРХУ Був вечір після страшної зустрічі. На пустельних вулицях захопила ніч. Хтось позвав з-за воріт по йменню двічі, Хтось стиснув серце під сурдутом міцніш. Білий привид зустрів на поміСТRУ другого поверху І ледве знайшов діРОЧRУ отремторучений RЛЮЧ.

Ніжний ангел схиливсь на рамена стомлені

І СRазав: «Ляж і очі заплющ».

8. VI. 1918.

І\'пїв

15!)

РОБЕРТ

я люблю проходить повз аптеRУ В знеможений вечір Вслухатися в сурдинову музrшу І нюхать аромат гострих спецій. Саме проти - фіолетовий ішозіон Там приймають елеRТРИЧНУ ванну. Ні - та тут цікаво. Замішання. Полісмсн. Принесли зомлілу панну. Улиця пишається підфарбованими краЛЯМlJ І на щорозі - неіснуючий мольберт. А! Ось ввіходить в дзеркальну аптеку за іноземцевськими краплями

З безвідрадною фізіономією Роберт.

11. VI. 1918.

Київ

ВЕЛОСИПЕД Холодні обтирання ранком сонячним І розслабляючі сонячні ванни. Пролетіть по улиці велосипедом гоночним, Блиснуть в очі промелькнулої панни. Змірять поглядом самовпевненого англійця І виступить П'єр ом на ажурнім вечорі. На екваторі розімліться І прохолонуть на глетчері.

16. VI. 1918.

160

Київ

СИЛУЕТИ Улиця .зустрінула запізнілого естета Похитуючим трамваєм, що повертавсь дзвінко.

В вікні застиглено мовчали два силуета Нюхали аромат акацієний Панни проходили

чоловік і жінка.

за.зираючи по-вечірньому сміливо І серце провінціально СТУІ\аЛО в критичні менти.

І стовбичили ліхтарні самотні покірливо, І тихо мріяли про щось ПП розі студенти.

16. VI. 1918.

Київ

ТРОТУАР Сполучився в рухові візник З дзвінким трамваєм. Розтанув у небі блакитний стен: Зламавшись об брильянтові мрії. Розриваються в струнних садах

Ляскають фіолетові огнепали. Під каштанами пезримий сміх А каштани вже спали. Павутинивсь освітлений дріт Перспективно по стрійній улиці Одчинився матовий грот І вийшов дідусь без палиці. Пошкутильгала пудрована проституція Самотно рояль виліз на тротуар. 3 фотографічної вітрини зійшла панна Люція І чийсь пес біля ліхтаря вмер.

24. VI. 1918. 11

1\1.

І{иїв

СеМСlІlІО

161

ПЛЯЖ lIJІЯЖ видавався чимсь архаїqним Священно сонцився уявний Ніл І здавались птицями ефемерно-вічними Купи блакитних жіночих тіл і виниряли мідяні на фіолетовім човні І похитувались стегна обціловані піском І були погляди співучим сонцем і томністю повні І весело убігав набік жовтий нрибрежний злом

Схилялись промені за далекою пірамідою Лоскотали живіт оксамитно-знеможених во/\ І томивсь Озіріс за загубленою Ізідою Морщив просторінь опасмодимлений нароход.

30. VI. 1918.

Київ

НАВАЛЕР І ДАМА в повітрі акацією й ще чимсь гострим пахло На тихій вулиці, між заснулих будинків. Безшумно окрилили ніч таємні тіні - птахи, І постаті зацікавлення з-за воріт і ганків стали навшпиньки.

Ліхтар пузатий запутавсь

між нерухомим

листям

І хтось готовив у куті несподівану труну. Інтимно обнявшись кавалер говорив дамі 3 досвідченим хистом: «Як жаль, що я не можу поділити сьогодні вашого сну>}.

УІІ.

1()2

1918.

Київ

ПОТЯГУ

3НИlши Вl1.l'уь:и і ДИМИ хмурні, Я під захистом колихань. Були хмари роздільнені і зовсім по страШllі, Ліс гудів мільйонами запитань. Веселий бог всміхавсь безжурно, Відхиливсь портьєрно небосхил. Потяг хрипів і коптив обурено, І був світ повний золотих крил. І коли підходив до димарів туманних -Червоний балаган знеможливо погасав Вечір розкидався плямами, повними блисків спанних, Тисячами баговінь до землі звисав. І була кинута остання пляма. І розповзлась блуканно безмежна тінь. Увесь світ видавсь як жорстока яма, І просунув хтось обережно блискуче кружало і наказав: глянь.

15. VII. 1918.

Київ

МІСТО Сонце освітлювало червоні дахи :Gліднули і роз'ясовувались несподівані птахи

Правильним рухом l\ОТИЛИСЯ вїЗНИЮІ І виблискували розтягально трамвайні низки

Юрми метушились повні уличних мук І були такі приязні ДОТОРІ\И рук

163

Галаси розтинались безпрограмно і безплаПllО Сріблплись 13 повітрі неживі ПТUХlI аероплашlU Місто ІЮРЧИЛОСЬ в жаданні бетонних поем І з кондитерських пахло кремом І розводив руками несиметрично футурист І з мотоциклів одвалювався свист Відходить від пристані пляжний катер Відчиняється електричний театр.

23.

УІІ.

1918.

Rиїв

МІСТО Вечір поДощовий вда ряючи холодними краплями Запродавав ночі непритомну душу Панна рухалася повільно в невідомому напрямі Граціозно підоперши офіцерську тушу

Підплигуючи чадом метнулась бензинова машина

Геній нестримну душу в міцну сталь запріг Н чув як вибухнула тріснута шина Коли повернув за оліхтарений ріг

Мене заспокоїв трепет у вікні мотора Блимала фільма в електричній стіні Буде це завтра і було це вчора Подвоював сенсаційну драму кіно СКРІШНИІ{ на верескливій струні

Вабив Хрещатик розмальованими кралями Саме наспів па улицях слушно-стриманий час Вечір вдаряє по серцю міцними холодними краплями

Сум збожеволів і втихомирено погас.

28.

164

УІІ.

1918.

Київ

ВОГНИК Вогник манив мене полум'ям погасаючим

Ніччю безпрозорою як на вершині був . ... Вогник був далеко-далеко на тім березі ... Ледве блимав променем до води звисаючим Своєю недоступністю мій віддих запнув.

Падали відбивано в ра птах струмко-ментових Зорі роздратовані з-за прорвавших хмар . ... Вогник був далеко-далеко на тім березі ... М'яко танув в безвістях заховано-брезентових Вабив невідомістю жахаючих прим ар. Вогник млу пронизував ласкою ледве поміТIІОЮ Радості підсвідомої атавістичний знак .. ... Вогник був далеко-далеко на тім березі ... Вабив краПКОПЛЯМІ\ОЮ нервовою тремтітною Вогник перед безкінечністю нерозраховано закляк.

7-15. VIII.J918.

Київ

БУДИНКИ Будинки просвічують наскрізь Осіннім вечором Вібрують мереживом фірапон: Холонуть розкиданими ШУХЛПДІ\ами Світять захованим ЖІІТТЯМ.

16.

ІХ.

1918.

Киів

165

САД З l\1УЗИКОЮ

Жду як освітлиться естрада За мармуровим столиком Жду. Вже почувається стороння влада Але нудно бути символіком В саду. МузикаНТІІ в осінніх зодягах М'яко заструнить симфонну містерію Оркестр. Мрії рушили на фіолетових потягах Розпочнеться в виснаженій Берберії Осінній семестр.

21.

ІХ. 1а18. Rиїв

ОСІНЬ Сонце. Осінній вітер. Порох. Листя котиться по тротуарі. І розцвітає усміШRа хора Назустріч ліловій хмарі. Верещить геніальпо байдужий рух. Погасають вигуки бездарні. Весело привітав капелюх Знайомого що вийшов з кав'ярпі. Осіння тоснність. Осінній захват. Все вмирає.

Все щулиться довкола. Самотить в кімнаті шафа. Не можу сісти до столу. Я дивлюсь підбадьорюючим поглядом.

166

Хутко дійсність охопить сон. Бони згинуть, згинуть вони - без догляду, Панни в біломуце тому журні вони, що проходить сезон.

21.

ІХ.

1918.

Київ

ЗАМІШАННЯ Б МІСТІ Мене ваблять снігові хребти Я відходжу від сірих стін Зостаються запорошуються хрести В місті передзвін. Загули дзвони загули шуми Зойкнула мерехтяча улиця безнадійністю сирен І загупали удари серед божевільної стуми І метнулись натовпи від зловісних гангрен Падають вивіски вітрини дзвенять і СІIlІЛЯТЬСЯ Тротуари хрустять і скаржатьсл: від натовпених ніг 30Jl:ЯГИ трутьсл: м'ясо топчеться женщини верещать і плутаються

Телеграфні стовпи гнуться розхилив ся камінний ріг.

27.

ІХ.

1918.

l\иїп

167

УЧЕНИЦЯ ДРАМАтичноr ШКОЛИ Експансивна ентузіастка з драматичної ШКОЛИ Весело спостерігаючи, як захльобувався Пап, Мені сказала, вдивляючись в туман: Ніколи.

Чому ж ніколи

Запитував я себе сам і ворушив струни старі. Байдуже всміхалися ліхтарі. ({Учениця драматичної школю). ХІ.

1918.

Київ

НА ПЕРОНІ

Крізь мокрий туман блимають ліхтарі На пероні повно тінів і розпливаючих силуетів І тільки з центру - сам безсмутковий промінь грів І метушливий вечір видавався вібраціями менуетів

Уяву гріла сіра подорожня сукня Лоскотав еротично капризний капелюх І рухалися тіні ніби ЇМ не було ніколи нудно І відповідав зворушно перонний рух

Скиньте таємничість я не можу зосереДІ\уватьсл: Губи викривіться в слухнянім стоні. Хутко відійде потяг. Ми не будемо з Вами прощаться. Я люблю, я люблю всіх женщин на пероні!

ХІ.

168

1918.

Київ

~y~ 1I~~III~~III"~I/I~~ill~,\'4lli"f.ilIII~IIi"~lli~~I:I"I~ilr~f.4\li~~ ~7'~ Rниrи

«Дев'ять поем)

1918 ПОЕМА МАЙБУТНЬОГО

(La

futuгition)

незнан~ гурко:и найновіІ~ІИХ .патентів неЧУТl ЦОКОТlНня меташв МІЦних

виблискуючої міді сліпучі плями горді будови залізних архітектів вся моя душа повна змагання вся сила мого розуму горить у порив ах

в прагненнях піниться моя кров відчути промінь винайденого сонця.

Зір мій опереджує експрес вигинає він між камінних схилів

що ховають в собі скарби майбутньої реалізації через долини перерізані удосконаленими каналами

повз череди вихованого скоту

до блакитних хвиль де кінчається дикий граніт де починається горда блакить океану переможена мікроскопічним рухом атомів подолана безмежним кабелем що таїться на дні.

169

Зір мій опереджув електричний тон моя безсонність переборюв в мені звіра мов натхнення

звільняв мене від аморфності моя геніальність зруйновув спокій обставин.

Я почуваю себе без меж я почуваю себе надраСОВИllI і надкультурним

я змагаюсь з безсиллям погасаючих атавіз я становлюсь майбутнім і сильним шуми незнані міняться бетоновою ~tуЗИІНН(J і встав залізна людина осліплюючим силуетом па фоні матерії подоланої.

З його очей струїть електрична волл що ховав в собі надзвичайні прикмети гори падають під її напруженням час і простір зливаються в ірреальпісТl> закони природи підпадають впливу

утворювться великий синтоз

об'вктивності і еГОІ~СПТРИЗillУ апогеї заходу й сходу зливаються 11 жагучий скок в інтуїтивнім вднанні збіглись в неминучій точці

natura naturata

170

natura naturans.

ПОЕМА ВІДВАГИ (Роеmе

electrique)

Нічна. ПЛЯl\lИТЬ ліхтарна рама. Ліжко біліє бо я не сплю. Стихла промчавшись уличнn дрnма. У-лю-лю. в засипаючу думку Іскри гірляндних слів. Л хочу щоб мені приснилась ГреНJІащ"\ія В БРИJІьянтах бвзкошмарних снів. Друзі мої, закрийте енциклопедії й

фоліанти! Друзі мої, з екстазним захватом - впередl Хай каскадна блакитяться веранди І опурпурить всесвіт бред. Хто скрикнув: - лячно -? Скажи матері, що ти не справдив надій! Бо в її душі стало мрячно 1- призирний - ти отримаєш сміх - мій. Несвідомими нитками Перетягнувся світ. Енергія - електричними струмками Завладала морем І згинуть кволі, згинуть комічні, згинуть хорі

в розпаді невикористаних літ. Л запалив електрю\у Друзі мої, ніччю - це для вас! Л до болота й спання не звикну

Л не можу, не можу спать.

171

Хто засвітив у млі непевній Смолоскип блискучий, смолоскип з-над стіг!? Щоб освітлить дорогу мрії марній, Щоб освітлить красу руїн?

Збігайтесь, збігайтесь, титани-велетні Тавмними силуетами 3 усіх сторін! Бо я засвітив електрИІ{У! Бо я задзвонив у дзвін! Не бійтесь вісників, Не оглядайтесь, не повертайтесь назад! На кладовищах, в квітах запоезених смі ТНИІ{ів,

Вигинавться містичний гад.

я люблю, я люблю бульварні погляди, Я не подам несміливим руки. Хто умирав від позиченого голоду? Хто благав неймовірно:

кинь

Перейди, перейди роздратовану вулицю, Просто в вічі божевільному глянь. Хай твій мозок і увага напружатьсн, А ти розсмійся і стань! І коли стане непривітно і холодно

Зайди у міський сад. Друзі мої, не бійтесь вісників! Друзі мої, не повертайтесь назад! І хто злякавться несподіваного крику Той оганьбив існуванням величний час. Друзі мої, н встав і засвітив електрику Друзі мої, ніччю - це для вас!

172

INTERIEUR (Роете оЬjесШ)

Гуркіт проноситься вихрами беззразковими З неба розтинається залізний ланцюг Психології всміхаються душами неприві tho-лаСЮlВИМИ Фізіономії бліднуть і обіцяють: чекайте вранці! Бульвар зодягся у чорний смокінг Наштани шепочуть нервозно-вакханно З вікна віолінить зашторений Сіндіпг Візник позіхає на розі натхненно.

Блимають іскорки. Зосередковуюп увагу плакати.

По плитах вздовжать користуючись порожнечею велосипедисти.

Мікроскопічно еолять улицею спірохети Бульдог біля дверей кондптерської кашляє од злості.

Пройшла проститутка кокетуючи сміливим СТРОЄ1\!

Зупинила свій розрахований погляд на дзеркальній вітрині

Фіолетовий павук заплутавшись на стовпі між дротом пудрить тротуар і матово гріє Вивалилась компанія в котелках що зоставила свою задоволеність на екрані.

Помірковано огороносившись сів у карету директор департаменту Провінціальний поет скрикнув посеред улиці

Він необережпо попав під автомобіль голова йому була проломлена І янась дама-очевидиця розповідала між публіт\ою: він задививсь на місяць.

173

Панночка-спеціаліСТІ\а в коротенькій СУІ\пі йшла на леІ\цію МУЗИІ\И І задивилась Шl афішу - був оповіщений

Юаvіег-АЬепd Скрябіна в залі консерваторії Писока й стрійна красуня за ПРОВОДОМ пана в червоній жилетці поспішала до СІ\етінг-рингу

В І\ареті «червоної допомогИ» помчали в лазарет епілептичну істерію

Перед фонтаном в заснулім СІ\Верику самотньо ворушив заломленими губами маніЯJ\:

Публіка з садів і електричних театрів розходилась по І\ав'ярнях Садист на темнім розі перестрінувши СОЛОДІ\У мрію притулив енергійно

;(0

жіночої спини

свій стек

Маленький цуцин зупинивсь отриножено біля загородженого НОрЮІ. Rерлен сидів очезпідбровено за маРМУРОВllМ столином

Спостерігаючи силуетні рухотіні за вікном отемреним ІЗ телефонній будочці панна інтимно-випадково розмовляла з Семенном ЕлеІ\трина освітлювала дзернальпу залу обезпаморочено. Все місто зосередноване шмаТІШМИ брало потп ПОВТОРЮЮЧИСЬ без нінця з-за тан:l'У Слова і ВИГУНИ втеряли рими,

мелодії випадковані позбулись знаномих ритмів Душі злились в заШlутану драматичну коренту

І всі зітхали простягали ОІ\Ишенені руни й мовчали: - Ми шшерсдодпі!

174

ОСІННІ С:КРИПRИ (Роеmе

triste)

Ніч зітхала останніми }{раплями

Прищулився шепочучи сад Тоскність спливала тінними плямами І був такий закинутий фонтанний каскад. Програма закінчується скрипичним соло Jlистки тріпотять на пюпітрах пот І був падмірно болючий заТОСll:нений голос І був такий непотрібний на закіпченні гавот.

Умирали всі БЛИСІ\И, умирали всі мрії І був таІ\ИЙ чужий і далеІ\ИЙ садовий І\афе-ресторан І здавалось не прикрилить птаШІ\а і серця не обігрїс І здавались такими неприступними танучі силуети панн.

lОрба відпливає в електричні ворота Зостають такими мізерними передестрадні лаПЮ1 Була такою прозаїЧНОЮ і буденною турбота І було так шкода свята і в серці плаІ\али СТРУМІ\И. Сивоволосий дід згадував про далеІ\У молодість Механічно офутлярюючи передзначену віолонче.ПЬ

Було видно на МУЗИІ\антах безпорадну стомленість

І так нереально смутив за І\іОСІ\ОМ Боттічеллі. І здавалось що покинув щось найдорожче в спіті

175

Там де розгубилися ЗВУЮІ осінніх скри:п6к Озираючись на трамвай думаєш про гогенівське Таїті І придивляєшся ступаючи по тротуару на тремтіння далеких крапо1\. Згадуєш що завтра йти на лекцію англійської мови Берліца Пройде зима і кров за океани владною молодістю позве

Те що було зникло назавше і безперечно ніколи пе верпеТJ,СЯ т без особливої жадності

дивишся на вітрини кондитеРСЬІШХ

юнІю

Минають залюднені квартали де безупинні огні і грюкоти 1 від мрій звисає на плечах вже .заморена голова

І споминаєш якісь давно чуті ніжні як голос русопанни плюскоти

І споминаєш якісь теплі щойно відзвучалі слова.

ЗМАГАННЯ (Роете

synthetique)

Хто сидить над блакитним столиком? Він. Огонь звалював бетонні СВОЛОЮІ І крихкість камінних стін. Хто станув в пітьмі над чорним кутом, Схиливши до ніг невідомий стяг? Прийду до нього, стиснувши душу жмутом, Я.

176

Розсипайся, наменю, Дрібпеньним порохом. Всі І\ОJІОНИ з барельєфами зламані, JІеви подохли. Фонтани розлились штучними озерами Під деревами листними отемрених куп. Червоний дракон пролетів над скверами, І на персах коханки з'явився струп.

Бризнули метсори жсмчужними гірляндами По простору слизькому СІ\ЛЯНИХ склепінь. J озвалось небо арабськими фоліантами, І зворухнулась незнана тінь. Множились думки ротаціонно-опопулярені Мрії і плями локалізовані мільйонами бібліотен І хтось благав що всі змагання - марні Що він до цього звии. І піднімались мікроби надзвичайними стихіями, І розтинавсь прокльон - без нінця і без меж, Коли валились будови населені містичними повіями

І\оли гононон сночив і крикнув: я бентежний! Плакали неслухняні постаті у ліхтарних тінях Веснn :зомліло закінчувала свій ліловий семестр Вулиці задихаJIПСІ, n ПСІ{ельних ЦОІютіннях І мотор викидав ПОСі\1Il в десять тисяч метрів

Коли ж оглух колос з заплющеними очима т мріяв про м'ян:ість випещених спин Фокстер'єр спинився, пирхнув: - це дилема І сховався між БОТИlшами панн.

М. Семеш(о

177

Мрії туманились далекими пароплавами Манили і плакали мініатюрністю огоньків, Але натовпи тиснули всестираючими лавами, І в душах розмережились газони оранжевих смітників.

Наївно гавкали цуцики Біля стовпів афіш Гіпнотизували електричні гудзики І замість прани вживали гашиш.

Місяць пролазив стримано За окреслення темних будов Фізіономії були смертно скривлені А на тротуарах була кров.

І І І І

ніхто не знав, що це за містерія, в гарячім пульсі злилися віки притуливсь до землі знищено в сквері я всі виходи були заперті на замки.

Іхтіозаври в скажених рухах Мстились за зневажений сон І були страшно розгнівані епохи І стежив за порядком полісмен.

ДИМ І ГРЮК (Роете

social)

Ніччю темною І грюк.

дим

Місто затремтіло. Заворушилось від бетонових мук Потоком ревуче-злим.

178

Заторохтіло місто ЗаJlізними колесаМl1 Зашипіло від злості Резиновим еІ{спресом

Ніччю темною - багровий дим Заволік небо покровом густим. Стрункими лавами стрункими лавами

Сила жива Оланцюжена спільною метою Покриком натхненних душ Вигуком натхненної BOJli Сила жива оланцюжuuu Спільною метою.

Мчіть на вокзали заким не рушив потяг Не ждіть світанку - замигтить сталь Сонце освітлить інтуїтивні здобутки Спільна воля стихії диктує свій закон Світ захоплений мрією проститутки Отримує матеріальні форми сон. Місто розкидає залізні акорди Рукою сміливою стальних шляхів, Коли рушили до центру розворушені народи, Коли високий дах відбиваючись горів. І І І І

зливалися виї в потворні арії співала криця розлютований романс засвітились смолоскипно червоні тротуари тремтів минулого погасаючий каданс.

Розміреними смілими координованими досяганнямп

Йшли натовпи пожарами до знайомої мети 12*

170

І зупинивсь індивідуум на розі - прагну LiН Іюхаюш

1 загуркотів

камінь і придавив: но ТН!

Хто, хто ще закоханий в пожари, у кого серце стискається, спостерігаючи дим? Місто тремтить під залізними ударами, Місто окутане ПОІ,РОВОМ густим.

r коли

настане ранок,

і коли розійдуться хмари, І коли оживе реально геніальний труп,

Заворушаться в сяйві сліпучі тротуари І розпадеться безбільно віІювічний струп. Пароплави й експреси, регульовані волею, Розмережать шляхами чорний спрут-централь,

І заквітнуть будови, винайдені координованою долею, І 3аІ\РИЄ філософ книжку і заріШУЧИТI.: це - спіраль І

Загуділи всі сили і фрагменти Потоком ревуче злим І затремтять бетонові постаменти І стане над містом дим.

1918.

180

Киїп

ТОВ. СОНЦЕ Ревфутпоема

Вступ

Розгубилися напередодні великих свят розірвали люди

і може ніколи ніколи не простять

ображені груди

стомлені папередодні залізних свпт.

І сказали, що ніхто не винний, і промовили всім душам і всім серцям

пеминучого руху ніхто пе спинить

і ніхто не помітптт, ІТм-

і піхто і ніхто і ніхто не захоче лягать посеред дороги

і кожний жалів своє пальто і ножний обмацує свої ноги.

Не збивайтесь зі шляху --бо не хочеться думать бо ми заплутаємось не відходьте не розбігайтоеl> всі разомв душі спільне змагання

не збивайтесь, не розходьтесь по манівцях, бо ми заплутаємось і не зійдеМОСJ, і загубим зорю.

Зорі владають засвічені вами зорі в димну віч

181

підпалену нами загине, хто відірветься

пропаде, хто втеряє ногу

не пристане, хто загубить пульс.

І скільки вас блідих і ніжних що довіряють Сатурну хто сполучив З душею сатурновий зню{

околені

розгублені без мети відбилися від шляху піддалися гіпнозній силі

СТОМИЛИСІ" обезуміли без майбутнього.

Маніфест Марш

Розносить буря всесвітній пожар, Хитаються будови, корчиться світ. Там, де пройшли, вже немає хмар І сходять червоні .зорі над сутінками віт.

І блисне сліпуче сонце, і запалають міста і села,

І зворухнуться серця одверті у золотому огні. Приходьте до нас, у кого обличчя веселі, Хто життя но шкодує у червоній борні. Темні сили рідіють. 3ажеuем їх у нори! Розіпнемо на стінах, хто коритись не міг! Хай покриють всю землю червоні прапори

Лише той веселий, хто світ переміг!

182

І Схвилювалось синє море до дна пішов талас по всій землі хто каже що надходить весна

і зашелестів молодий ліс схвилювалося море до дна

пішли трюки по всій землі

цьото року буде рання весна і вода затопить ліс і здритнуться віки до дна іпрорветься отонь 3 землі і освітлить нетрі весна

і захитає буря ліс розітнеться підземний трюк здійметься порох 3 ним затріпоче мільйоном рук затуркоче пеклом рим

розтойдає сліпучий крик замиточе блідим отнем і побачить що хтось вже знИІ{ і зажадають стальних поем

але стримать той тук не міт одноротий шалений вий і залоскоче пад містом сміх

і відryкнеться безжаJIьне

бий.

3атуде із ночі. Рявкне переляканим вибухом. Місто витріщить очі, сколихнеться тлибоко.

183

ОБТН/,У6ТЬСЯ червоним. «Хай живе революція!»

Тягнеться підбита ворона по Прорізній вулиці. в перший такт не попали

загули хто куди

але всі пізнали «Інтернаціоналу» мотив.

Буржуй на дорозі на біду. «Смерть }\Онтрреволюції!» 3 великим червопим бантом сказав: «3авсігди ми за революцію».

Буде жалітися хто но повірить

можна йому пот{азать на плакат.

Хтось буде пити за нову віру, а хто буде плакать. Пролетів грузовий з симетрією багнетів зю{ахикали від бензодиму. І підкреслили: з буржуя ми зробимо }\OTJIC'l'Y:

нічого панькатися з ними.

Перетягли через всю вулицю і задерли голови

подивись, кажуть, як здорово

і в очі не мулить.

А як буде вночі! Ге-е! Це тобі не «Salon

d'Art»

тут і не пахне Пасажем. Просто тобі снопом як ударить, піби між очі кулаком, скажем.

184

От тобі ЇІ ]lllІстецтво! Музу стягли, крутнули разиків до два, божкались: що за рвецтво, що за хулігани, неуцтво і прочі СЛОБа.

Аж тут справа не в тому! Хоч умирай, хлопче, немає життя конче,

пе розсипайся золотом.

Ну й перетягли ж!

От же й постарались! Віник обмочили в фарбу пообмотували ліхтарі і наказали:

«Свято». І було дійсно (свято). Ну й же ж а-а-а! ..

11 ПереХОДИJIИ засніженим бруком у відтінках каламутних хмар.

Небо гнівалось, земля відповідала ГРЮІ,ОМ, і гупав черговий удар.

Червоними ЯЗИІшми розкидалася мрія, кожний крок відмінювався фільмами мініатюр. Всі поспішають до залізного змія, всі благословляють вокзальний мур.

185

Метушилися заклопотані натовпи в шуканні невідомих доріг

підпирали навхрест телеграфні СТОВ111І бетонний ріг. А потім подавали потяг загули паровози

гамір зливавсь у руйнуючі погрози

і було сухо в роті. Сіріли фігури в рухаючім барельєфі гуділи вигуки і затривожені дзвінки. Валялась під ногами брошурка Тефі, два ешелони вже рушили на Київ! Було небезпечно на бушуючім пероні геть хто без діла! зливаються сирени в ухаючім стоні

а по той бік гуркоче автомобіль. І ще один

paHoR.

На небі було написано: «Встань}).

Хтось тикав пальцем на спис і захопив обранець. Виліз замурзаний }{рутнув рушницею

і попав у пузо.

Масло з паляницею!

«СовеТСRая типографию)! Оперний театр! Винесли заколотого графа і останню звістку з Татр.

186

Небо душить місто пасмами похмурими, улиці здригаються захватом випадкових драм,

пробіг гуркітно автомобіль навантажений літературою назустріч завойованим дням. Саме ч'ас ян: виходить газета хлопчаки розбігаються з вигуками: «:Комунар» починаються перші pas вечірнього менуета, ворушиться світлотінями мокрий тротуар.

улиці розбігаюТІ,СЯ огневими хвилНlНИ в тремтячих іскорках залізного попурі

і здригаЄТJ,СJI небо зачарованими J1;рилаМIJ у такт затурбованій грі. Стікає вода по трамвайних рельсах, день зупиняє ходу.

Все перечули, ждуть останньої версії, і розгукнув: іду! Слава богу! (отримав ляпаса) загубив останню зм()гу, всі очі випас.

Вечірня газета! Одгукнулось по всіх ПУТІ,ах. І затріпотіло серце поста, і просвітілішав жах.

Вечірня газета t Як там Одеса? Хочеться дредноутового піруета після заштореної меси.

187

ОСJrішІИ J30JlИl,і вулиці, стікає вода при ліхтарях.

Немає місця муці поки чутно

гряк,

Гряк!

Дихає ніч знайомим вітром після сонячного дня.

Всміхнувсь Хрещатик тогорічним привітом розстебнув пальто і І\апелюх здійняв.

Завтра день прокинетьсн і приголубить усе розхристано усе хлоп'яче і молоде омайнрідене, омонтенрістене -

раНІ\ОМ весняним по вулиці йде.

І розкаже зустрічним паннам про дихання вечірніх рим здивує вічнознайомим і вічнонежданим захвилює в арпеджах гри.

ІІІ

Сміливим рухом видряпались по БРУІ\У іпотухли, і повисли руки.

Відпочивають на рівному місці. Усе ВІІСИТЬ на своїх гвіздках па небі місяць, елеІ\ТРИІ\а в ліхтарях.

188

іІ\дуть з-за рогу залізних Іюней

іскор від камнл.

Може ще блисне багрово-червоне, в очах неминучим стане

і переконав неймовірних

поки ніч потухне

про субстанціональність металу і гамірний рух.

Випливали сизі дими з-за міста вквітчались оранжевими СТЬОіІшамп переливались вилиском намиста

і мінялись казками.

На небі ювілей Тараса Шевченка на сході висовують сліпучий плакат і шумлять людські віти енко

енко енко

і крутивсь

скажено і безтолково світовий циферблат. Уже зійшло. Уже день. Брязнуло перпн' без слів а потім-

дззе-ны

На плацу трибупа. Всі, всі до центру І Зараз новезуть TPYIlII ІІа цвинтар.

189

ГJІЯІІЬ, хто може! Хто не міг - сховавсн. «Боже, боже»,з JІЬОХУ озвавсь.

Червонеl Червоне! Червоне! Сонцеві перше CJIOBO! Голова у мідь дзвоне! П е треба розмов!

І заговорив тов. Сонце: «Сніг уже розтає Треба тачок конче». І хтось відгукнув: «Є». День був дуже пекучий. Ждали вечора. Піт котився з натовпеної бучі закликали фельдшера і просили води. Руділи й мерхнули ВИСОІ(і плеч і і благали: прийди! І прийшов вечір. Зостався сам на плацу біля міської Думи. І шептав без IlJIачу в задумі:

Це ж тимчасовоl А далі?-

190

Візьме останнє слово

ну і що ж? - Ціанистий lшлі.

? Зле. Зовсім спокійно! ? Залишиться довічно мале ? Ритмічно і мелодійно? Фі. Це ж тільки епоха! Тема: Міф і блоха. Залишивсь один на трибуні місяць був високо над будинками вже позлітали на небо дурні спостерігав навшпиньках

але ж була ніч уже полягали спать

ворушиться слизький брук відпочивають на рівному місці усе висить на своїх гвіздках

на небі місяць електрика в ліхтарях.

ІУ Виводили армію з міста щодня зникали непомітно спустіли вулиці - на фронт!

Без вигуків і без парадів ніби буденно (невже кінець?) лязгали грузовики

191

тріскали машин шини

тротуари натовпом праворуч

(ліворуч) плю{ати на вітринах (гідра контрреволюції) магазини взяті на учот

бігали собаки крутили хвостами біля кафе гнались за двоповерховими автомобіШІ!>ІИ ал

на розі Фундукліївської й Володимирської розставив свій мольберт. Виринув один з паштетної і кинув: - прозаїк. І другий:

зрадник.

Торкнув мимохідь здійняв капелюха і сказав:

- Романтик. Сіпнула за рукав: - Милий. Вийшов з воріт редакції, (портфелем) застібуючи пальто призирнув:

- ліберал. І гукав газетяр з обірваним чоботом: Розумієте Розчинили ФРОПТ Розірвали 192

Розігнали розумієте війсьно За Київ Привезли свіжої літератури. От це гаразд! Розділились між двох ідей, переплутались в традиціях.

Один нричав: я геній

і робив геніальну репетицію

Згадував Лпонсьне море, Тигрову Батарею, Озеро Жовтих Лілій І Чін-да-лаз.

Сховавсь під ворота повертаючись з «Молодого театру»

ян би спастись від нулі

це не я

я затримався з Лесем Курбасом, потім нас догнав Марно і стунали нуланами, дивились афішу

Мапіфестація а пони що:

як би дістатися додому (Гоголівсьна вул.) .

Не буду обертатися з (<Вибачте»

застерігав лівий поет.

Ви мене прочитать донлад понличте: марка «Багнет». Завше можна знайти в Клубі дивіться - планатить афіша у мене чоботи грубі і є воші в чубі. м. Семепко

193

Час ЗJlішай

час пе жде

нопадай в ногу завтрашній день

не зважай на осторогу

---

небо шматтям завішай землю гуком утопимо дзз-е-ень

час злішай-

викрив брови строго

час не жде-

попадай в погу

день-

дзень!

Як би до моря? 3ібрать думки докупи.

Нерви хорі голос хрипкий очима лупаю.

Роздягнусь біЮІ ХмС'льницького, ПОІ,ажу всім

що в мене красиве TiJIO

небо надушило низько з'їм два оселедці сміливо. Продиралось фіолетове сонце між ногами плутались промені, верещав мотоцикл

не стежив.

Розкидавсь теплими струйкаМJI пітер

(весна) поскидали зайве

194

суюrі просвічують прогулятись вийшов.

Ах, кав'ярні зачинені сьогодні громадське свято

але зате увечері концерт Сuбінова оратор Затонський. Потух али шибн:и на четвертому поверсі сірішав брук оранжевими ИЛlIlI1ами повисли ліхтарі.

v Стояв

надвечір БУJIО

водив паJIЬЦ8l11 по небі поет.

Газета в одній руці Шептав: «Десь далеко димарі ескадр». Притуливсь до кіОСІ{а патовп дививсь шептав:

«Десь далеко димарі еСІ{Щ1,Р з паСllІаМІІ диму».

Хотілось пожежі страшною загравою, надходила спокійна ніч.

«Десь далеко димарі ескадр з пасмами диму

плавають на Чорному морі».

Водив пальцем по небі поет, шептав:

195

«Забризкать водою блисни огневої ватри, знищить,

розбить». Насувалась ніч.

«Море з землі посувається до берегів». Водив пальцем ІЮ небі пост, шептав:

«Десь далеІЮ димарі ескадр». Зігнутий оповідає сучасну історію на розі двох пустельних улиць ліхтар. Світиться хрест на покинутім соборі,

благає знищенно: прийди, вдар. Зникли зорі на помутнілім небі, прищулився бог в жаданні людських містер Але озвалась улиця натегоричним <ше треба», і бог схилився на тумбу і вмер. Плакав вітер дориваючись з ПОJIН: мені бога жаль! Розігнав тіні самотній постріJI з ніст()лн і нагадав про намінь і сталь.

Розсміялись силуети на темних конях, хтось запізнілий подумав, що міраж.

Здавалось, що перед ранком ще в мідь задзвонять але всі мрії розігнав центральний гараж.

Вискочили, загули світанком, зашипіли крізь сизий дим.

Зникли силуети, тіні, фіранки, прокидається місто, повне залізних рим.

196

КричаJІИ вголос камінь

бетон залізо

всесвіт

всесвіт сталева людина

огненним серцем

єдиний владар планети пан

блискавками руці дротом меридіанним

броневому автомобілі ворога! ворога! кам'яниці залізо

чорному димі

відблиском вибуху тріскають дзвенять ланцюги падають

стовпи

гнуться залізні і станув зачарований на сході - будинок на червоному фоні - окреслений виразно й гордо перший БУДИНОІ{ нового світу.

1919.

Rиїв

197

ВЕСНА Поезофільм

І Весна.

Злетіло 3 нервових уст. Потер РУІ\ОЮ лоб. Але хто повірить? Від пальта відірвався гу~3ІШ, відтягує PYRY футляр. Хе, МУЗИRантJ А чи ти вже був на ВОЛОДИМИРСЬRій гірцї? Сіпни за РУІ{ав блондИlШУ і відмовся від сонетів.

Хе, МУЗИRант! Весна. у BiRHO ввірвався дзвін

густий, умираючого свята.

Нагадує, що немає змін, що дитинство відтято.

Але неймовірно здригується місто

проспати лише сьогоднішню ніч все задавити

вранці свою порцію хліба з'їсти

досить звичайна річ.

І запитується ОRсамитово: за щ()? І лащиться в ЗВУRах весняного вечора. Буду слухати у BЇRHO Rраще етюд М 22 :Крейцера.

193

Загрузли

но вий муть чобіт з болота

тягнуть за вушка вгрузли

(десь) . Вечорами читали Вальтер Скотта перед очима дика грушка

не вилазили чоботи з болота

вгрузли.

весною ззирнувсь перелякано бо маю свої причини. Мені нагадав про весну :Коряк а вчора я бачив Тичину.

Добре, завтра піду послухаю, забуваю вдома портфель. Але ж за мною женеться що є духу автомобілева трель!

Сонце І Свій дріт розкручуй! Вийми розтопленим золотом! Сонце І Здіймемо весняну бучу і поділимось серцем розколотим!

Ніч сміялася холодними зорями і ждала, коли стовпи зігнуться, освітляться вечірніми, ляжуть тінями хорими, :щригнуться.

Але жахали пожарами обрії і колихались людськими натовпами,

сіпалися, одмінялись в надзвичайному горі, майоріли прапорами

вилинялими, латаними.

199

І не пускали уяви за місто, відходили неприступними потягами,

і ніяк було встати, і ніде було сісти, і не можна було встигнути за нерівними нотами.

Скільки вас - що не спитались полізли просто в гущу і оглядались - чи ніхто не гнався і кричали: в пущу! в пущу! Розставляли батареї на висотах! наводили біноклі в море записували олівцем в блокноті і думали забути горе,-

але сонце сліпило поверхнь

смужило далекий беріг і ніхто не розумів чужої мови і боялися - і зачиняли двері.

І скільки вас

що несуть у далеч муку

і не почувають болю. Годі,- годі - не треба нам назустріч незнані птиці вітер журить молебнем і ми в змаганнях криці.

ІІ Принесуть весняні привіти з далеких сел.

Розкажуть, як шумлять віти весело,-

залізним

в куряву весняних улиць.

200

і скільки вас у блуку

на вітрилах чужої волі

нам

В пущу залізли

сонце перед натовпом око щулить

перебралися за чорну завісу, захопили незалюднений світ

принесіть же нам гілочок із лісу, передайте від степу привіт!

Блиснуло сонце в куряву осліплих хат, зустрінулось з загравами міських пожеж

на вулицях незрівняне свято, на вулицях безмежний кортеж.

з плакатами і хустками! Всі барви сьогодні в огні!

Цілий світ сьогодні з нами! Сьогодні все нечервоне в труні! Вискочимо прудкими автомобілями! Станемо на тротуарах в ряд! Забудемо, скільки терпіли ми! Глянемо, як прапори горять! Співом хитнеться місто відгуком мідяних труб. І розсипле небо намисто, і свій скарб загубить сьогодні немає сліз нічого сонцеві сушить сьогодні свято скрізь

і усміх землю здушив.

І відчує повітря галас і брук - ходу впевнених ніг.

Здивується: що за пригода сталась? Ще так недавно був сніг!

201

Вийдемо в святкових строях! Сьогодні свято борні! Сьогодні наша пісня - зброя! Пі.'IТІЙ спіт ст,()годні в огні!

... Будемо

вартими дев'ятнадцятого

і ще кількох купки віків роздряпаних

і забутий льох,будемо вірити дев'ятпадцятому

ми пульси в віках,мука і щастя

це тому,

хто переборе жах,і переповниться дев'ятнадцятим, і виблисне, іпотухне, і буде весело спаться тим, хто переможе дух.

IV Ще не всі однакові перед відновленням нецікаво заплакані,

затурбовані виконанням

ще не в усіх наперед очі

і на устах прийдешнє один ще ласий до борщу другий агітує за яєшню.

Ні, ще не всі ми варті і не всі розплутані -

перетинені й безкрилаті, робітники й трутні-

202

але всі мп зубаті і сверблять долоні -і оглядаємось - і страти і без супопі,-

але всі ми потрібні для днів і прові

забрудлі задрипані перед чередою ІЮрОВ

не ми втворимо ясність

і прийдешність нового слова ми підбиті й зламані зойпаєм під галас промов -

але в очах немає сліз

і ми безхвості

веселі

метрономники по льохах розлізлись а до нас надходять з сел,-

МОГИJІа наші горби виправить ми сьогодні для завтрого

нас буря ще не раз викривить і не для нас лагідна ватра.

Так минуло й запалюєш нове СМОЛОСПИП готовий

прийдешнє от-от спливе і нерв пульс зловить -годі дряпать нестримно

і щипать задубіле сьогодні - в ніч в Єрусалим вибігає автомобіль-

203

і захопить легенди порох переплутав нереально.

Ми ще не виліземо скоро з бензин ного в астральне. Не ми пророки й творці хоч мавм сталеві крила

і не вилізуть сучасні мерці з околених могил.

Веснить підтяте свято відблисками штучних зор хорі хоробрі звірята пуп'янками здорових спор. Разом ввійдем в мету схиливши в пошані голову мрію втіливши золоту в огнисту неслухняну мову.

На майданах зустрінем сонце кирпатою й радісною посмішкою

заструнять кларнети

dolce -

оксамитовою стрічкою

прискочать спутані коні зацьковані наївними собаками придавлять люди долоні і зникнуть багрові знаки.

Хто ще суворий і щирий звернеться з розплавленим привітом бажаючи обмінять сокири виправдуючи розтіпаним звітом

204

горбатим профіJlем не вдасться затулити нрасу нартоплі

і почнуть тумани над бруном слаться і напали і степи затоплять.

Затулять над мисом бурним затону маленьної надії глумливо над талановитим дурнем

ПОВИСНУТЬ зелені змії. На Хрещатину фламінго рожеві і ще веселе в планатах

планали, планали тіні - <<Де ви?» в німнатах - сірих німнатах.

Але в місті не вистачило вуглю, гомін і ремство на базаРі, довелось винулити не одну нулю

вздовж по тротуару.

Па майданах натхненні гіпси, і на ножному розі бутони, уява занвітчує еліпси і оязичув уявні дзвони

сінайте, сіпайте за вірьовну тягніть осмолені нанати назустріч нічному вовнові

вининьте багрові набати

поцілуйте губами невмілими весну і вітер з-за наменю

об упругий стовп автомобілями зваліть нупу зламаного -

205

нагородіТІ, Т1І1;ОГО страlllllOl'О

і потім при нічному світлі

зобачимо труп зваJlеного бога, що в пього кістки зотлілі.

Банани іі змійні ліани загородять шматнами небо відіб'ється сонце склюю і може без потреби. Засуджено, засуджено не ПРОСНУТЬСЯ: ІЮ проснуться весною

зів' януть, зсохнуться, ПРИГПУТЬСЯ:, не помірявшись зі lI1НОЮ

уже став цілий світ на герць

уже чи подолаю, чи не подолаю

але я буду останній мрець і на моєму трупі

знаю

стане й блисне сталевим ЛУКОllІ і спростує стрілу в світило

і заВОЮG суходоли ЗВУІ\ОМ

і МОРСІ,кі водп

КРИJIНМІТ.

Засуджено, засуджено вмерти, бо не можна жити надвоє бо не можна половини зітерти, бо ще шелестпть хвоя І не для вас

не ДJIЯ вас

сучасних

потвари В І{раси жадобі під гуркіт руїн прекрасних поемний і тривкий чобіт!

206

V Сонце нечутними набоями стискує

ранить

пестить ніжними болями І\Ольорові майдани іскрить па зеленому листі в грудях мільйонами гуків

і капають блиски огнисті і простягають руки

Аероплани над містом в пебі розкидають палкі відозви

останній крок ступити треба краплю найгустішої крові

і завоюєм шовкові ниви,

стіни світового міста тріпочуть на вітрі гриви, гуляє весняний гість.

VI ПИJlЛИН титан :3 ,\нІР}!, lНIТKHYB велетенсьн:у спину,- заколихалась хвиля

прапорами обвішав мапу землетрусом скинув суходоли,

знизав плечима Урал розкочується здвигами міцними

і змішав простір шквал.

Вискочила спінена буря, розтали сніги на СПJшах

розлилося весняне море

по селах і по містах.

207

Викиньте вуха на тротуари, згодьтесь умерти в юрбі ще не одну зродить хмару

рішучий і останній бій.

Як гарно, як гарно під хмарами метнуться метушливі пасма не зустрінеш людей парами

і вулиці здушить спазма,-

поете, зуби зціпи, кресало обіскри підковою

огневу вогкість пий

і не виказуй тремтіння нікому

душу свою з'єднай закликом весняного бою, не попадеш у рай і зміцниш силу гною

хай живе цілющий гній що родить довічне в віках

назустріч бадьорій весні у блідих з крапками квітках не сплете доля вінок руйнуючи чорний мур ще один сталевий :крок

і ти далеко від бур.

Загуркотіло на обрії прислухайтесь! Не раз грім грякав трусилась земля

гупали й зітхали набої

208

стоголосо відповідав ліс

l{ректали відгуки

а вночі спалахувало небо мигтіло, горіло за чорними нетрями. Покотились паровози, заторохтіли між степів, загули тривожно.

Вся земля

тремтячий млин

метушаться мірошники,

пабігають нові й нові з мішками, возами немазаними,

автомобілями-броневиками, легкокотними вагончиками,

посувались залізні валки з людьми в шкіряних куртках,

блискучою зброєю, огнем з-під брів. Платформи смертоноспими дулами но веселій колії вже МИНУЛИ семафор загинають за ліс -

обережно, обережно ( більшовики-комуністи) через сонцеве вікно.

Прирости до трьохдюймовки, може хтось засів у лісі і зіпсує машину.

Випливає ПОВНОВИДий місяць затемніє ліс-

засріблить залізниця М. Семевко

20IJ

бронпотяг силуетно ОRреслить хай живе RРИЦЯ! ГлиБОRозападають вибухи

ваЖRИХ гармат не забуть. Відпадають Rолишні примхи RОЛИ глянеш на дальшу путь.

Будуть ззаду пожарні фОНІІ і RУРЯВИ степових шляхів, 3НИRатиме мереЖRа зони

під

opRecTp

фабричних ГУДRів.

Буде ззаду зірваний міст і хрести забутих могил руїни попалених гнізд і золото згорілих хвиль.

ГлиБОRО западають ЛОСRОТИ Rулеметів наївний спів

все минуле заснуло ПОRОТОМ

і розтанув Rолишній гнів.

ГлиБОRО западають вибухи ваЖRИХ гармат не забуть. І зворухнеться у серці глиБОRО сонцевесняна путь.

1919.

210

Київ

СТЕП Поезофільм

В рупор стоголосий Втілимо спільну мрію, З парохода - в зарічні lIОКОСИ Кинемо весняний бій,Щоб запахло в лісах горілим, Опітьмив обрій дим, Місяць лінії осрібле Подихом неземним. Як нудно, НІ, нудно в небі Порожнє й зимне в віках, Скляний, оголений степ В логічних і мудрих руках, Як нудно, як нудно у бога Що єднає розвій і міф В час, коли стали біля порога

Сталевий

- і в хутрі скіф.

І Співом, засліПШИIlI оком, Сміливим виломом губ Здіймавсь із печери скоком Неприкаяний дуб Розмахував вітри шелестом, Розкривав чорне дно, Простягався віддаленим берестом Через COНI~eBe віІШО. Лягає між зору порохом

Світанок нових огнів, Зігнулася хмара строго З вилиском недогнівених днів

211

Сіпнулисл: питни дзвона1llИ, Побутом пільних пісень. ПОІютилася мука стопом Невиплюшний день. І стояв посередині колос, несподіваним вигуком труб Благав ніжного голосу І шепоту листних губ 3 далекого обрію СМУЖІ{ОЮ Розростався незнаний дим, І зітхає вітер, і тужить, Дориваючпсь разом з НИМ.

Обезмріяно степ розкинув Навкруги безголосих мов, І показує сонцеві спину, Щоб заснути на зиму знов, Щоб розпариться вогким духом, 3берігаючи зміст зерна :Коливається непомітним рухом, ЛеГl{ИМ життям без сна.

Переглянеться з ним пенаРОJ{О1\l Очними блисками губ, Розкидає розтіпаним оком Недопалений дуб,Гнівить сміливим шелеСТО1\l

Через нетрі в вікно -

Як шовково і м'яко стелиш тн, Не ховаючи темне дпо. Розіслались шляхи в степах, Привітання ПРОСТОРУ шовковому Ходить в чоботях по залізних містах, Переливається золотими мовами,-

212

tlрокинулись ПСЛІОСТЮ1 13 гаю Крапельками повними і росними Я сто літ на бугрі стою І змагаюсь з даJIEШИМІІ соспаМІІ.

Понссутr, па базар мій крам іКовтою й зеленою дорогою До залізних і димних брам, І заплутаюсь, і зачовгаю, Розбуджу мешканців плачеІІІ, Зворушу возом сіна, Діткнуся спини ХУТКОПЛИЖНИМ II1'Я lІСI\! І зненавидять наміппі стіни.

11 За ровом нростягавсь зеленим На обрії вівцями повітряними, З'єднували небо незримі вени БлаRитні і білі плями палітри, ПІпурляло вітра наївним голосом, БеЗТОЛRОВИМ і пемудрим, ІІохитувалось життя байдужим RОЛОСОМ, Прозорим заRутувалось хутром.

1 набіжить, і наСRОЧИТЬ пеждюІО, Задзижчпть бажаною прохолодою Захрустить сухим, зас!,рипить слухняно, ПРИНИШRне в ярі шепотом на болоті, Зірвалась буря в степу розбещено, ~ачорніла загадковою хмарою, Заб'є Rраплями, засіче, заплеще, І притаїться, й чеRає відповідного удару. 213

Ви!\упалось, заблисло, засліпило очі, Затремтіло :краплями на пелюст!\ах, Замахало вітря!\ами, тишиться неохоче, І полетіли огневі птахи 8амигтіли в повітрі голубині крила, Тонуть срібляні ШІЛМІІ. І надаВИJІа на груди чергова хвиля Степовими, бланитпими, ЗОJІОТИМІІ днями. Сині ми нит!\ами у прозорому роті Завісило моло!\ом у тумані, Вібрув хутноплинний спів у дроті,

По далеких балнах заблищали бані. Річ!\а неслухняно й несміливо Прокладав маленьку волю, Відбиваючи хвилинні стріли, Морщиться від легень!\ого болю. І пройшла чут!\а незрозуміла й чудна, І схвилювала степи і ниви. І була ніби буря натхненна й голосна, Запахло громом без зливи,-

Понесло по степах дру!\арсь!\ою фарбою, Про!\инувся в жилах Гонта, Ану лишень, по!\азуй свій с!\арб Розпливлись солдати з фронта. Спалахнули пансь!\і е!\ономії, Загомоніло по дворах і улицях, Заревли !\орови на чужій соломі, І хутір нія!\ не притулиться,І заплутали, і заморочили універсалами, І жовтими, і бла!\итними,Але проривались - «с!\іЛЬЮІ не писали МП!» З міста дум!\и новітні.

214

І казали, що поріжуть степи, Обмотають тремтячим дротом, І землю, й небо крицею охопив, Знищив повсякчасну турботу -

І казали, що поляжуть хліба в степу, Виростуть несподівані опеньки, Зійде на дзвіницю світовий сіпун- Приїде на степи Семенко.

ІІІ Манівцями, ночами місячними, В ліс, окреслений на снігу, Перехрещений слідами заячими, В степ, відтятий в бліду дугу,П робирались невеличкими бандами, Відкручували сталеві гайки, Зупинялись таємничими нарадами І збирали докупи думки.

Отаман сміливою фігурою «Нас залишилось десятка два». Прошепотів - напевне його джура Що немає ніякого дива,-

Іх налетіло з сусідньої станції, Але тут збоку село, І, поки дійшли, було уже вранці, І сліди знову замело. JIютує хуга невпинно, Рве й розкидається по шляху, Добре, що попалась дрезина, А коли треба, переночуєм в льоху,-

215

Годі сподіватися валки, Потяги не ходять уже два дні, Тінь простяглась до глибокої балки, І ночі такі непривітні й хмурні. Блукали по лісах стежками вовчими, Лаялись і крутили цигарки, Встромляли в далечінь насуплені очі, І обережно озирались на боки, Одірвалась, відбилася розбишацька купка, Пробивається здаля від широких шляхів, І тримається в голові лиха ДУМІ{а цішш, І душа бентежна шукає гріхів. Десь хвилюється рухливий Київ, Злітаються ворони й грачі, Залізниця по степах гуркотить і ниє Хвилею холодною вночі,І настрінули, й захопили на світанні, І ПРИЙНЯЛИ остаточний бій, Поліг у бою отаман, І вся ватага пішла на гній. І скрізь по ярах і селах

Пройшов гайдамацький бурун, І світивсь по ночах священний келех Над каменем майбутніх комун, Запирають міцно ворота, Трусяться й не сплять на хуторах,

Не те щоб помирать неохота, А просто невідомість і жах. Привезли книжок і нові закони, Заходжувались наставляти лад. Хрипіли під вершниками коні, Повеселішали мешканці хат,-

216

Лише вчора полаГОДИЛlI міст І поставили з рушницями охорону. І гризе над рельсами чоловічу ність, 1 дивиться на місячну НОрОВУ.

IV ІІлазували, розлягалися густо Над степами важні тумани, Прямув до волості дідусь На збори«Товариші селяне! })

Признавться один, що він зроду наш, І б'в по чумарці в груди. І читають баби «Очченаш», 1 слухають, і гомонять люди. Переходять з червоним на рунах, Метушиться своврідна міліція, Гомін і запитання по дворах, І собана витннуться за ворота боїться. Стріляли з рушниць уночі, Порозносили добро із палацу, Ховаються в ровах паничі, Степом луна обізвалась. А з лісу ДОJlітали ВИГУЮІ,

Паровози чадили в небо, І небо, бажаючи НРИГИ, Кидало на степові ребра, Замітав і нурить зима, Що то буде весною Бо ж землі, землі нема, Ремствув з надівю голосною.

217

Задзвонили тривожно серед тижня Але бог уже втік із церкви, Лататнув без сліду недивовижно І не відповідав (лаялись) «стерво», Не гримав справедливими стрілами, Не посилав відповідної кари, Теліпались дзвони сіпами уміЛИМI1, І посувались байдуже хмари.

Меле вітряк на толоці, Дивиться мірошник - гуркотить,

Он іще їдуть хлопці, Весело буде жить,Стягується військо до пові тового міста, Агітатори скликають збори, І не знає дехто - журитись чи радіти, А багатіям буде горе. Нотяться валки, вібрує ліс, Ще надходять нові відомості Насуває хмара, повна сліз, Нахвалом дикунської помсти, Заметушилось і затривожилось навкруги,

Уже за третьою станцією, І здавались такими жахливими вороги І от розітнувся перший вибух вранці. Загупало, зататакало біля Ромодану, Затихало пізно увечері, Кулемети похапливо і старанно Виводили благаючі речі,І так вирішалась доля, І мовчали сніги на нивах, ПовіваЛ0 горілим з поля, І день усміхався криво.

218

v Стежить поза лісом стежкою, Рипав вночі дверима,

Ходив поза Блунею обережно, Прислухається, чи ще не грима, Казали, що насуває велика армія, Ватагами БЛУБають перед Бінцем, Уже тричі він брехав: - з вами я!

І груди виповнювались плачем.

Ще в'їхали два вершники, ЗагаВБали собаки; зупинились біля БОМОРИ, Не вірили, що забрали овес - брешете ви! І нахвалялись, і ПОБазували, що буде горе, Розмахували наганами й рушницями, Прив'язали Боней, повходили у хатуВони довезуть ще мішок пшениці, А тепер Їм треба поспіша:ти.

l\уріло на обрії білими щtсмами, Проходив здаля по степу потяг, Посвистував вітер незрозумілими гаслами На степу в стовповім дроті; Стояв і дивився на степ за Блунею, Вдивлявся в даль, де Буріла станція, Стовбичив самотно, ПОБИПУТО притулений, І нагадУвав степового засланця.

Забрали поле й поділили зборами, Залишили новий заБОН про землю, Цілу ніч вздрівалось потворами, Довго дУмав і дививсь у стелю, Сини утікли з білогвардійцями, Що 3 того, що В саДБУ закопане золото

219

Н.е може він ЗНИКНУТИ, і ніІ{УДИ ііому діться, Пропав Іюзак, і метушилось навколо, Сумпо, тихо і страшно вночі, Вітер стуюrе віконницею, І здригнеться курr{уль на печі, І в ухах задзвонить,Визирне і скам'яніє слухом, Сподіваючись на вірних собак Цілу ніч зітхає і чухається, ДОІШ ранок не кине знак. І дочекавсь сподіваного гуку, Пронісся степом лоскіт гармат, І одмерзало серце, і нроганяв розпуку, І нахвалявся, і веселішав, як брат, Німці, гайдамаки і багато війська,

Спалахувало й горіло ночами,

Уже вирушила резервка мійська І{ажуть, що не вдержаться з нами. І прийшов день - було надвечір, Заголосили паровози, загуркотіли, Один за одним, у розпачу втечі,

По степу один за одним бігли, Весело дивиться, потяги навздогін Зникали за лісом у білому димі, полягали спать, і чекають змін І заснув степ з ними.

220

VI Перевозили важкі гармати Невиданою валкою між нив, Повисипав народ із хат, Дивиться на чудернацьке диво,- Все чужі й чужі по шляху, І скільки збруї та коней, Через усе село, степом, з ЛJ>оху, ПИЩИЮІ, барабани, дзвони. Лицарі далеких земель, Силою гріховної волі Діти ланів і скель, Замурзані, суворі, кволі, Самокатчики, кіннота й інші, Н асупленими мовчазними лавами Гуркотіли й бряжчали серед тиші, Похвалялись таємничим «слаВа». Розпрягали на майданах коней, Гомоніли незрозумілою мовою Сонце западало, однаково червоне, І в повітрі ніби пахло кров'ю, Розташувались табором біля волості, Напували й РО3І\Идали сіно, Вечір підсмииуваВСfI від млості, І пахло па вулиці бензином. Замовило у вечірнім селі, Заржали чужі коні в клунях, Місяць здивовано приліг, Дим між садками суне,

Порозходились по присмирілих хатах, Пороздягались і просили вечері,

221

Цілу ніч над

CeJIOM

розстилався жах,

Лише ранок ватривоженість стер. Вранці бігали зацікавлені діти,З гори спускаються нові й нові. Ще довго буде на шляху куріти Порвали міст на 130-й верстві,

Обходом переходять 3 повітового міста, Поволі котяться по курній стовповій, Увечері порозпрягають і сядуть їсти, А передні десь уже провадять бій.

Може три дні повзли по селах, Обганяли вершники і авто, Чудернацькі люльки; сердиті й невеселі, І може з них не радий ніхто, Але ЗНИІ\Ли, пройшли нарешті, Залишили останній універсал, Просіяли обіцянки через решето, І треба сподіватись далі. Звикається

закони, влада,

Але шкода вибореного в крові, Незрозуміла й жорстока зрада, І до стіни знову привів,Сидять біля волості діди, Смокчуть люльки, водять ціпками, Дивляться по шляху на глибокі сліди Замисленими, обдуреними свідками.

222

VII Плакав степ сліпими слізьми, Сивого батька згадував, Простягав руки і благав: візьми! І застилала очі зрада Тумани скипа.lІИСЬ дрібним дощем,

Підгиналась земля від холоду, І згадував степ - плачем, Який він був замолоду. Проглядав степ свіжу газету, Нюхав фарбу далекого міста, Кидав оком на повалене дощенту І ляпав руками - дивись тиl Заярними легендами розвертав душу І перегортав «Історію» Грушевського, І гримав якийсь голос - (ше руш» І налякував випученістю очей.

Запрягали й рухалися підводами, Зганяли докупи села, Гикали, глумились над сходами, Роздягали й нагаїли - весело! Поїхали з хуторів на базар (Через яр проїздити небезпечно «Скільки попропадало отар І кабанів забирали гречно» ) .

Тздили, вибирали гетьмана, Повернулися паничі у ГУДЗИІ\ах СоціаліЗм - от так видумаН0, Це не наша музика,Ожили маєтки і палаци, Розтягли голову за ноги,

223

І хруснули степові пальці, І не CTUHaJIO змоги.

Сходив оратор на могилу вночі, СRЛИRав нараду померлих тіней, 3аСRИГЛИЛИ на Rлуні сичі, І було страшно ранну, і благали змінн. Блимало сяєво на степах, ЛОСRотало RаЗRами волі, І щось чорним RРИЛОМ махало СRрізь на заснулім полі.

Отамани збирались ватагами ДОВRола самотної могили, Хрестили мечі, схиляли стягами до останньої сили, Прориваються знову плями Від світла нового світу, За обрієм, на глиБОRУ яму Мигоче братеРСЬRИЙ привіт. в глупу ніч на степу ще БЛИСRає Рухи - зловісні - заграви, ПереRидались заплямовані СПИСЮІ, І відновлялись багрові барви, Виднішає, виднішає на степу, Розпливаються тіні в тумані, ПОRидає тавро ніч сліпу Сонце, сонце на світанні!

224

VIII Пішли знову на Київ, Заворушились степовики, З колишніми гаслами, за знайому мрію, А назустріч фабричні гудки, Хвилюється червоний степ, По степах революція, І притаїлось високе небо Молот і плуг зіллються. Вкриється степ залізними будовами, Перетягнеться дротом на стовпах, Ех, заживем по-новому миl А доки що - хай бабахка, Виженем, виріжем без жалю, Червоний стяг у селі, Приходь і небо проти нас змалюй, Щоб мати образ землі.

Заблищать на степу дахи залізні, Заскавучить, заграє машина, Сітка вкриє, розмальована грізно, Степ - старий - родючий - нічий, Сонце заходе, кінчає друга зміна, Спів степом тисячі ротів, Прислухається степ трудового гімну І відчуває, чому віками радів.

-у мерло в степу дідівське й звичне, Діди старі доживають у кутках, Прийшло нове, сподіване й недокличне, Розташувалось в здивованих свідках Збирайтесь, гуртуйтесь сільськими комунами,

Крайте землю і кладіть зерно,М. Семевко

225

Дзвенить степ ЛlОДСЬЮІМИ лунаМИ, Пішла робота знов.

Попливуть ліси широкими ріІ{ами, Запахне бензином серед степів, Витисне паровоз l\Іеталевий крик у відповідь на закшши молодих слів. Радіодумка обкрутить землю Спільним змаганням мети, І завоює людина пебесну стел ю І скаже сонцеві: - світи! Так поєднаються нитками спільними Степи і високі гори, Зсохнуться нарости звільна, І заквітне земля квітами спор І заллють пустелі піски Океану солоні хвилі Сучасний, оспалість }шнь Для майбутнього на могилі!

1919.

226

КпЇв

ПРЕРІЯ ЗОР Поема-роман

І. Ліфтом на п'ятпй поверх.

English Berlitz School. В скллній кімнаті Зустрілись вперше. Білі СІІігові улиці, БудиНlПl:, телеграфний дріт. Серце сказало: годі скулиться, Годі ввечері мерехтіть.

Рипіло на тротуарі, І\рутились сніЖИНЮІ біля JІЇхтаря. Руки в муфті, обличчя еп face. Повертались вперше. Прийшов сам. Капало з дахів. Хотілось грому, Гріхів.

11. Мокла цигара в роті, Блищав спіговий ШШІХ. Зупинивсь В блок-поті Пролітав птах.

Йому зимно, зимно йому, Крізь душу птах пролетів, Ходив по кімнаті, бурмотів: я зніму З гвіЗJ!.І\а роз'ятрений гнів.

227

Бо не можу, не можу я ДИВИТИСЬ в узорне BiRHO. Капелюх зняв, На улицю знов.

ІІІ. Парадного зачинив двері, Хрустів і миготів пейзаж, БИТИRалась з-за дахів прерія

Зор ШRЛЯНИЙ вітраж. Сопіли заморожені І1:0ні, Дзвенів на розі трамвай, Горіла вітрина в ілюзіоні, Колихалась в aRBapiYMi трава.

Бібрує далина запорошена, Сліпить назустріч сніг, Дрімає увага насторожена І стежить за руханням ніг.

ІУ. ЗненаЦЬRа встала постать. Здивовано СОЛОДRО затремтів. Це була - лічив - шоста, І ніж у серці стримів. -Усміхнувсь недбало й просто, Нарочито PYRY простяг. -у нього були HeHapoRoM гості. Ах, оце бурлаЦЬRе життя!

228

Вона не буда не рада І зараз додому йде.

Хоч може повернуть назад, Бо її хтось жде. І потім ще кілька кварталів. Небагато сказали слів. Не спиталиІ вечір згорів.

v. Моя кімната на третьому поверсі, І в двір вікно.

Перед ліжком розплітаю коси, І всміхаються зорі знов. Я ще наївна дівчинка Ах якби ж то так! Простяглась за вікном молочна річка, І таємить у серці знак. Перед очима мені Чорний портфель, І Сатурн за вікном в огні, І не бачу я стелі. у кімнаті на третьому поверсі, Де в двір вікно, Перед ліжком розплітає коси І співає і тужить знов.

Може завтра побачу, побачу я, Бо сьогодні легенький сніг, І він не згадав про побачення І докінчить не міг.

229

Душно, душно мені, Увечері піду до нафе. За вінном Сатурн в огні, А на столину портфель.

VI. Сідають звичайні гості, Кафе в огнях. По витримує цигарної 1ІIJIості ·Шах.

Доміно, східний ПРОфіЛf), Табачний дим. Здіймавсь туман на Голгофі,

Колихалось серце з ним. Розчинила несміливо дворі, Ввійшла, зирнула в нут. Хтось нричав у сусідньому {)І\Вері, Кинув жаху жмут. Зблідли червопі вази, Росою слова взялись. Пили каву разом. Сплелись. Неясно відчув питапшт, Одрікатись більш не смів. І заблимало снодівано смортшшш, А вогник ще грів. Цілий світ вібрує мерзлим дротом, Затремтіли гори-ліси. Вона стежить з піврознритим ротом І наївною недбалістю носи.

230

УІІ.

Він говорив не скоро, Промінь пестливо грів, Стежить замисленим зоро~[ За летом химерних слів. Гори там високі й дикі, Море блакитне чуже. І багнеться приязних стисків, І вона не зводить очей. Далекі міста шуміли

Приморські на островах. Меткі свистіли стріли, З бронзових рук - жах. І може ніколи, ніколи Не побачить зеJIених пальм, І мрія кохать не дозволить Перед острахом чорних проваJlЬ.

Дими, огні колихали Навіщо, навіщо тут?

І навіщо на ньому, казали, Чорний сурдут?

На губах іронічно тремтіли Риски, захований сміх.

Але ви

яке мені діло?

Скоро піду до них.

231

VIII. Стомивсь, виснаживсь зимою, Горіли кам'яниці без води, І над телеграфним дротом трюмо,

Й на ньому місяць блідий. Коли ж розтопивсь віск на бульварі Пелюстками запалених свічеЧОІ{ -

Затремтіли стривожені телеграми, Ізолятори забриніли цоками. Запитував туберкульозну весну: Чи мене прийме нова весна? Упав промінь на вогку стіну І висхла стіна.

Чи вона знає, знайде мене? Очі такі рідні мені. І проміння летить до неї,

Й улиця не почуває ніг. Чув, що потаємність марна, І просто табачний дим, І що це звичайна кав'ярня І звичайна женщина 3 ним

І доміно і грецький профіль, Незнайомої погляд вабний, І просто туман на Голгофі І в жилах підвищений плин.

232

ІХ.

Годі дивиться в вічі! Серцем - вітри. Стиснемо руки двічі, Немає в мене сестри. Тьмяність далеких туманів Вабить погляд мій. Над шхуною я отаманом І спеціальний стр ій. Дощів моє серце прагне І вию скажених бур. Кохана, не думай про рани, Без сліз, брови не хмур. Улиці таємний шепіт І блиск сліпих ліхтарів. Слухаючи нервовий трепіт Я заморивсь, я згорів. Падає як порох попіл, І підводжусь із криці я, І ніхто з них не второпа, І ніхто не збагне ніяк. Мій погляд зміряє строго: У блисках далеких огнів До крижаних гір - дорога Моя затоками блакитних днів. Мила - в кав'ярні годі. Може вернусь колись. В Гренландії через холодні води Ти мене покличеш: вернись.

233

Бо заморивсь, заl\Iоривсr, Н, І поцілунок гіркий. І поле і ЖОВТИЙ яр

Благає і молить: кинь. Годі кохать не в вічі. Серцем із гір вітри. Стиснемо РУКИ двічі І з серця мене зітри.

Х.

Розповідала знов вчора, Розкидала БЛИСIІ: іскр:

Я зробилась знов хора, Подивись: руки

віСІ\.

І пе живу зовсім сучасним, Рабиня середніх віІ\ів, Може почала невчасно І без свіДІ\ів.

Мене так вабить сипе І неба ШОВІ\ова ніч, І плину ніхто не спинить Земних стріч.

ХІ. Над піаніно незрозуміла нара І звуки-ручаї крізь дим. А поверхом вище гітара, Під столиком жвавість рим.

234

Я З Я З

юшу тебе самою, іншою по сходах зійду, кину тебе німою склянками ситро чаду.

Дай мені знайти двері Після поглядів панн чужих, Я залишу душу в сквері, А ти свою залиш. В опереті, в н:іпотеатрі, тріпоті МОТОРНИХ крИJ[ Я піділлю нрові в ватру В пошану синіх могил.

ХІІ. Сназав, що, ]\оШІ по будо Завтра його тут Вітер на горі остудить

Голову й серце

BMPYтr.,

Вмруть непажерні сили, Стікають з тіла для нас І щоб заховать в могилу, І щоб не впасти ні разу.

Віп утече за обрій В ліси, кришані стопи,

І вклонитьсн свнщенній нобрі, І скине сміх сліпий,

я схилив чугун і залізо Під владу нервових ніг, Я хочу охопити скрізь!

Спиною до неба ліг.

235

І знов І знов І коли Пекло

ніби розстання ніби прощай переступимо грань нам буде раєм.

Ні не треба, не треба більш, Зостаньсь, знесу сам Нехай спереду виє зліш, Назустріч нехай нам.

ХІІІ. І раз ранком сталось так: Хитавсь на воді пароплав, І обоє зійшли - СУМНИЙ знак І поруч став. Ти чуєш: хлюпочуть хвилі,

Моря привабний клич, Приємно в зеленій могилі Заснуть - рослини, ніч. Цілую білі перса, Кров викликає мене. Ніж спокушає на герць І серце гостроскляне. Бачиш - в очах мука, В волоссях гірких твоїх, В устах вогкість розпуки І смак баговиння в них. Стогнеш, ніхто не чує, Лиш я, коханець блідий, Біль смокче і трує, Блакить, океан води.

236

Обніми, здави пашю, Вколи відчаєм губ, Ти запальна коханка По хвилі будеш труп. Це я - твоє завтра, Вічність, кохання, смеРТІ,. Горить жагуча ватра, З моєї волі життя І\інець. Заплющ очі в тінях; Владницькі рухи мої, Ми вдвох в німих стінах На ліжну R білім вогні. Заплющ очі, кохана, Останній притиск твій, Мої ласки прощанні І твій стогін: мій.

XIV. І вже покинули берег І внизу і вдвох Позачинені двері Електричний маленький льох. Вискочить сам нагору, Подивиться - небо в огнях, Хлюпотить за бортом море, І в каюті вдвох нас. Зупинялись і відпливали, Не бачили міст, берегів, І чого вони вдвох - казали Чим скінчиться гріх?

237

Розпатлана й МОІ\ра на ліїІШУ Ніччю післл: гудка Вона вже холоне - ніж Встромила його рука.

І\'охана! ВИСJ{ОЧИВ в двері Порожній і чужий чардак, А недалеJ{О бовванів берег, І серце капнуло: таи. Захолов біля І,олеса штурман, СХИЛИВСЬ дО моряка він; Хай роздере душу сурма Серед ночі не хоче стін. І ВМИТЬ І\ИНУВСЬ - гоні -В пінявій хвилі голова, Солона вода в роті, І остаНН6 прощай, прощай. ХІ.-19Щ lY-Н120. Ниїп

238

ОКЕАНІЯ (Уривок із загублсного lluсзофільму)

НевеЛИЧІШ ll.івчтIПЮ\ Мати Говорила наївно:

Нати! І виходило моторошно

Звисали хмари Розгубленими пасмаМІ1 Утік з неба бог. Великий Бог утіІ{ з хати! Але це нічого, На душі гірше. Немає, немає у всесвіті. Десь пінявий океан І сріблиста Океанія І блакитна, і руда. Океанія, Океанія Маленький шматочок нремню В піні - мій. І потягнеться за мною І буду слухати зойни Зі мною, зі мною

lJ;piT,

І неве.личка діВЧИJша Мати-

Океанія, Океанія, Сріблястий холодний порох Маленький шматочок кремнІО Води. Випариться сльоза піll. сонцем

.м .м' .м". Рамачарака ШТУІ{

Salve 25

239

G vois lа mег Ои mourront les rumeurs De lа ville. Океанія, Океанія Безмежне срібло душі. Жди мене Заснула в чеканні. Може згадаю усмішне І розморщу чоло. Не зітхай вві сні Не кохаю, кохана монІ Океанія, Океанія, Маленький шматочOl{ нреМСІІІО В піні. Ти, не відповідай мені. Будь привітна і зимна, як завше, І коли поцілую руку Доторкнись, доторкнись, Як завше,Прощайте, прощайте всі, Не бачити вас - радість моя. Океанія, Океанія, Сіра смуга в тумані, Перстень смутку морського На світанку, земле чужа, Океанія, Океанія ...

1919.

240

Київ

ПЕРША ПОДОРОЖ МОЯ КРУГОМ СВІТУ ("УривОІ{

поеми-роману)

Я,

Михаііль Семею,о, Удосконалений Е.пСJ, Тричний двигун І великий поет Сучасності, Автор трьох П'r,ро

Рев-фут-поем І незрівняний СИIlтеТІШ, Вирушаю в ПОl'ОрО(J, Кругом світу. Зорі далекі свіТИЛІІ мепі в першу ніч ЯІ, вирушив я

іпокидав місто в огнях. Сопів ВОІ{зал і чмихали паровозп але пароплавом вирушив

безбородий ;lІатр()(' став мені ДРУГОЛІ 3

першого ДНЯ.

Багато морів пропливали ми

і веселі міста кидали за

собою

в голові моїй танули образи й М. Семевко

241

силуети минулого.

Безбородий матрос став

мені другом з першого дня.

Йому говорив я:

Я повернусь до них.

у цілому всесвіті одна малюсінька крапка відбуття й за дугою Сатурна потягне назад

далека крапка незримим огнем.

Безбородий матрос став мені другом з першого дня-

я розповідав йому

про дуги Сатурна але незриму крапку

зрозумів він.

Пливли в далечінь дні й ночі

кидали за собою

мерехтіли вогні

в білих туманах рослини незнані

вкривали береги ...

242

ХІІ.

1919.

Київ

ф 1І.~UI.~IIІ~IІI"І4ІIII14I11ЖIІІЖIIIOl4II1>МIІІЖIIl>ll<"'. кннги

«Проміння погроз»

1921 ВОНА

в она приходила до мене Сьогодні Та, що поєднала дзвіниці Нитками Од вікна до вікна гірлянди І золоті ланцюжки від зорі до зорі І подругу свою приводила І сказала: познайомтесь, Це наша. Була в білому подруга Гарненька дівчинка з балетної студії. Почервоніла Весь світ перетягнутий Тонесенькими павутинками 3 З0ЛОТИМИ дзвіночнами

І дівчина раділа й сміялась Як це божевільно гарно Дзвіночки дзвонять. І призналася дівчина Що вона любить поетів

а lа

Arthur Rimbaud

І що вона дуже рада що зі мною

познайомилась.

16·

243

І сказала що ми придумавм ю,усь фантазію І розірвемо десь одну тонесеньку ниточку І украдемо - лише для двох - один малтосіпт,ютй 30JІОТИЇ! ~ЗRітточот\. 19В). І\пїв

ВЕСНА Уже веспn, ВОШІ ще не Шll1ЛD.IШЛИС,J, (Пишу вірші на темп). Сонцеві знищенно підтакупалп І ШУІШЛІІ В гаманці рими. Дивились па мене роззявлоно

(Я собі знайшов кімнату). Сонце крикнуло: правильно! І заховалось од мене в кут.

Бачите, які ми приятелі Як би мені позбуться? Мене чекають моторні нрила І веЛИІ,а весняна вулиця.

1919.

Київ

ВЕЧІР Зупинись!

хтось назав ззаду

Похмуро, без запобігливості. І" чомусь зга~алось зразу про зраJ\У,

І забраюІО сміливості.

244

І розсміявся, лоди зайшов наперед, Простяг руку, механічно стиснув. Не розібрав, чи то був папуас, чи швед, Вечір утер носа і скис.

1919.

Київ

ВЕЧІР J3ечір з товстогn скла сині ми Й чорними смугами І вже більше витримати не могла І серце плакало від наруги.

І чекала на ШОВІиву ніч,

Надсилала свою мрію в зорі. Розсипались темні плями зліш І крижані усміхались гори. Розгойдай огні на чорних хвилях! Розряби блискучий оксамит! Світ навколо мене кличе: мила ... Але серце моє хоре спить.

Х.

1919.

Київ

СПІЖИНКИ Вузенькою стежкою на передмісті, Спираючись на стек,

Прислухалися вуха до завірюхи, І рот ловив сніжинки.

245

Упала одна за Іюмір

Бідна сніжинна

І розтала. Бідна сніжинна впала. Бідна сніжинна. Запалив люльну Руну міцніше стис. Довга, вузепьна Стежна В снізі на передмісті.

:Куталось серце в хутро, Щулилось в муфті Бідна маленьна ручна Замерзла. :Крутились сніжинни.

16.

ХІ.

1919.

Київ

БЛИМИ :КаМІННА О. Т.

Останні БJІИМИ номінна На профілі журної панни. Ховається самотньо бліда РУІ{а, Я триться весняна рана.

Може, затримаю останній блим, Спалахнуть тремтячі тіні.

Ій сумно під грою осінніх рим, Під звуни осінньої сонатіни.

19.

246

ХІ.

1919.

Киів

ЖЕРТВА ВЕЧІРНЯ

Блисне промінь у думки заплутані

Я жду променя.

Я не хочу думати, я не хочу думання, Думка стомлена. І І І І

думок не буде, і розбіжаться фрази, трагічно будуть повторюваться. ніхто не скаже, що то буде прен:распо, заблимав, і загасне без вороття.

І закручусь, і забігаю: де промінь?. де промінь?

'Умру, як жертва вечірня. І затопчуть каруселеві коні Бідне створіння.

1919.

Київ

Я ПРИЙД'У Дайте мені води на голову Налийте, налийте несподівано! Я хочу знайти з вами спільну мову, Я заплутався, хоч це й дивно. На високій горі, звідки видно затоки, Я знайду свою мрію - я знайдуl Я тобі розповім про нечутні зойки Вітре, вітре, мені в спину подуЙI ..

Спиніть, спиніть і не підходьте близько

Сам прийду, я прийду з привітом.

247

Не зустрінусь з вами

на кладовиську,

Я прийду прийдешнім літом. І пригадаю

прийду

несподівані поцілунки,

Блиски жартливі й засліплюючу даль. Я відновляю завтра з тобою стосунки ... Я одержав першу медалю!!!

1919.

Київ

ЗАГРАВИ Зміями розкидається від заграви

Блискучими й глибокими зміями Зміями огневими - на барви, Вкриті чорним простирадлом, вії. Де було вночі - може тому Не було видно ненажерних натовпів Ніч схилялась до неба божественного, І одірвана вивіска бряжчала: на тобі. Може тому тремтіли дівочі вії

Ненажерний світ

в ясній сльозі без

барвп Небо страшно судило огневими зміями, Небо розкидалося загравами.

3. 11. 1920.

248

Київ

ф N*,lrl~I<ІІІ"'IIIЖIII"'IIIОІ<N"'III"'IІІЖIII"'III ••II"I' 3

ЦИRЛУ

«В революцію»

1919-1921 СВЯТИй МЕТРОНОМ н ерозміРRовано і тенденцій по Заперся у білу вежу нудний СИМВОJIіст. Стукається лобом, нереально й безмрійпо, Об оранжеву стінку у 20 літ. І затулює вуха, і завішує віlша

Його галас нервує і проміння сліпить. І жахаються стіни: Їм жаль чоловіка, Що у шафі, мов миша, сидить іскрипить. І завішує вікна, і затулює вуха,

І не знає вже сам - чоловік він чи гном. А па вулиці шуми ... І здивовано слуха, І розмірено стука Святий Метроном.

1\119.

Київ

В БІЙ у грека зачинено кафе, Вітрину засунуто дошками.

А на майдані зграя фей ТубеРRУЛЬОЗНО Rашляють.

249

Позасувай всі вікна і всі двері Покинь кімнату на замку Віддавши мозок свій химері Зоставленого в кутку. Розлюби простягнуту руку По брукуСталевий загін ВінВолі міцній В бій!

І.

1920.

Київ

ДНІ

Метушаться улиці поранені, Колишуться тротуари. Пролетіли над містом примари, Залишились вітрини драні. Понабігали хлопчаки з ірискаМІІ

Сірники - цигарки - газети. Не пишаються магазини вивіСІ\аI\lИ, Не біліють веранди наметами. Позбивали брук грізні коні, Святкує сірий день на улиці в юрмі. Ворушаться клунки на хорому пероні І вечір виплакатися не міг.

1-2.

250

Т.

1920.

КиїR

ВАСИJlЕВІ ЧУМАІ{У

Розніміть пальці - вони заклякли Серце у білім огні. Розніміть пальці - вони залякані І в труні червоний гнів.

І над лобом ХОJІОдні леза І на небі холодні огні Розніміть пальці - гудуть марсеЛЬЄ311 І в труні червоний гнів.

4-8.

І.

1920.

Київ

КРБ.

Після пожарів місто в кістяках чорних сподівається, що хтось пригорне,

збудує біломармну браму і ясний храм.

І риються баби у попелі 40 крб. хунт картоплі! Горить місто ночами

і в загравах храм.

І чи скоро, чи довго ще масло буде коров'яче сіпне за піджак ззаду сам не радий.

20.

п.

1920.

Київ

251

J1ECb

КУРБАС

Прив'язаний до стовпа волею Леся Курбаса, Натхненним напруженням таємничих зусиль, Зойкають в вітрах божевільні сурми на нас В змаганнях зростаючої сили.

Одійдіть набік, зламавши пиху Ласкою людини визволеної, Гладить вітром щоку шовковий дух Дитина смілива павзн сумної. Заломіть пальці щирим жестом І простягніть непокірливу руку, Одійдіть, одійдіть, виснажені дощенту, Зараз розітнеться підземний грюк.

13.

ІІІ.

1920.

Київ

НІЧ Ніч прислухається до порожніх улиць І до тротуарів німих :Коли на тумбі сидить червоноармієць І цілиться в місяць

Коли місто завмре після 2-х годин ночі Моторошно зацокотить зрідка по бруку Затихне облите холодною електрИІ\ОЮ Глузуючи над зоряним небом Тихо в стінах кімнати Напає з водогону Працю скінчено СпатьНе хочеться -

252

ІІіби ЧОl'ОСL недоробив

Рано},

Газети чай і обід І метушня на вечірніх ушщю.:: Западає й шумпть n ухах ДОЮІ не ЗаІшпас з водогону.

23.

ІІІ. Н)20. І\пїJJ

J(ПІПГОМ

Вода із плином неба {Ковті піСІШ, береги. І назустріч <<lнтернаціонаЛ» пливе І стоять без шапок - мп, Дніпро і далекі гори, Відбризки огневих стовпів. Вгруз місяць в оксамитному морі І пароплав перед мостом хрипів. Через повідь - димарі чорні І через зелене сяйво фабричний дим. Засвітяться над містом огні вечірні І замигтить майбутнє перед ним. І па тлі фарб, і крізь спокійні гомО1ПІ Тривожний гудок пад ХВИЛЯМІІ рію!.

І побачив степ, що замки біля брам зламані! І свою нерухомість скинуп.

У.

1920.

l{ременчук

253

ПОЛЕМ Поле хвилями недозрілими І в ярку біля криниці Скалки на обрії гасли-горіли Від небесної колісниці. Тут проходили колись лавами-тінями Вибирали де рівніше, розташовувались. А сонце розкидав іскорки над насінням І блукаю я і зітхи перешіптувались. Вогким ХОЛОДRОМ заносить від лісу Пахне Rорінням і листям над стеЖRОІО. Зачиняв бог свій театр, спускав завісу Спомин минулого несподівано замерз.

У.

1920.

Полтава

ЧЕРВОНИЙ СТЯГ Вгору червоний стяг! Тримайте стяг боротьби! Міцною РУRОЮ - життя Однімемо в судьби. За тримуйте паЛRИЙ мент! Не гасіть огневого повстання! В стогонах ворожого конання Життя забуяв вщерть.

Не кидайте заліза й RРИЦЮ! Перемога й майбутнв в них! На червоній революції колісниці Вітер степовий затих.

254

Вище

червоний

стяг

В жилавій своїй руці! Хто забажає вороття З лав мерщійl Харків

25. V. 1920.

СУЧАСНИК Минулися - ЯК сон - дні Залишились згадки сумні. Силуети - тіні - блиски - як голкою ... Фокстер'єр і дама з парасолькою. І заснути - і проснуться б знов завтра При нових, невиданих огнях. Хай погасне уже зайва ватра, Хай запалиться вогнем дня. Екіпажі, і сади, і зойки міста Як сумирний - і ще рідний сон. Не горіти б мені зором утопіста, А дивитись, а вслухатись тон у тон.

5. VI. 1920.

Харків

СУЧАСНІ Сучасні Натхненні й жорстокі Ви З язиком полум'я

На голові

255

З завзяттям самопожертви ДЛН :майбутпього Нахабні пророки І конквістадори Могутні лірпкп І\онтинентів А одночасно Заскорузлі вузьколобці

Й нудні сектаНТІІ Ви сучасні Що по секрету СМОЮlете спирт 3 ПJшrпr;н І ховаєте СВОЮ людину Для майбутнього Разом зі мною І~рай кратера Що РОЗJlIшає дану Днів НОВИХ Майбутніх На цілий світ І коли для майбутнього Не треба щирості То це все так Але жвавість мо3l\У Бездумність І молодість Теж ве~Іша Річ Пройдуть дні Розклякнуть пальці Гуркне РУШНИЦЯ На підлоги цемент Пройдуть потяги Навантажені вуглеl\I Тоді ПОlшичете нас

256

Всіх TllX Хто РОЗСУllУll дuба Щоб вмістити глиби Ддя безпросторового l\У~IЮШН Вартого велетспсью1Х Днів.

І.

1921.

Хщшіll

ПОЕТАМ Ппшіть ШЮІДШ() Хай І,ошна ХВИШІ часу

Хилить до бруну вас. Пишіть біJlьше Хай l\Ожна ХВИШІ часу Витягає з вас свою частиу. Крешіть І{ремінь

Наше життя ціЛІІнні ГОРІ[. Одвалюйте свою частну Хай СТУНОТІІТЬ молот. Вдірюйте динаміт Хай одсн(\нують глиби II агні. Працюйте, товариші Ли поети велиних днів. Не лийте води, виливайте ВОДУ Не бійтесь, огонь СИJІьнішиЙ. Більше пишіть Швидше ПІІшіть, товарпші Вп поеТІІ межі!

25. 11. 1\)21.

vI. ССМСllНО

Москва

257

1HTJ::;Jlll'EHTAM ОдБUДJlеРll:lИ, uдсєверянИJШ l!орозюшуваJШ душі в кав'ярнях і встає сонце 3 відблисками баГРЯНlI!IШ, і llростнгає Jlагідно

<<Нсі заходп марні}).

Треба вийти всім на широке поле, щоб зібрав усіх докупи один шлях. Слухайте

спереду

-- розсипані, розсмикані, - сонце, ззаду - крах!

СJlухайте, Одинокпй Слухайте, Слухайте, 1О. ш.

кволі

далі не можна розгубшоватися! спосіб - густою колоною. хмари на горизонті скупчуються! спереду - ВОГОНЬ!

1921.

Рига

l\lИ ЙДЕМ !\1'Я:ЩМI1 --- міцні як криця

---

"ров'то - сильна як смола :~'!ЩllаШІ МП - боролиеь блиеІ\аВlЩЯllШ рух "Іетн.

В-під зеМJIі рудами

землю даВИJIИ ми

)f()решшась земля:.

громом

lІожарами

ВИСКОЧИJIИ ми захопили.

258

::!ваJІИJШ КОJЮНИ будови ніІ,онічної

вчора мп

перемогли!

Разом - суціJlьні м'язаМJI КРОВ'Ю стоїмо сьогодні.

Стнснемо РУЮІ

всі, всі!

1'радус

за градусом

іскрою - вогнем серця й МОЗКУ

рух-

Рух Всім! Всім!

ІХ.

1921.

J\иїв

огонь ()гонь

---

огонь

пожежею пожер

IlОЮІДЬКИ ОКИСУ ДУШ.

Огонь

огонь

червоною хмарою

в небо КрИН lIОГРОЗОЮ знявся:

-слава ЖИВИМ! Вийшли багато лежить на полі руїн.

259

п огро:шо X~1(1 рою 11 небо І\РІШ:

слана ЖИlJIIМ!

Ilрагнешш правіl\ін струмінь збігавсн

огнем

()Ю'аІlIШМ

IJUЗJIlІJШ.

Сонце! освіТЛЮGШ поверхнь століть

на боротьбу нашу глянь!

Сонце, сонце

перемогу пашу

освітль! Огонь -

огоПІ,

:земній ІІа І10трсбу аараа. ОГШО, - ОГОНЬ --

HYJli

верстви ШОі\СЬІНН'О МО31,У БJIlJЩПЦЬ

і ШUДСJ,lюї j\уші стuніЖОІ{

СІНlшr.

Огонь

Оl'Оlll,

. --

І'НИЛИЗНУ іі вuгиість Bit\iH і дuщів МОЩШЙ ПОРUХ -Огонь, огонь - РУl{ наШІІХ всеЧПСТllіі

JlJLUlI1iHb -

Огонь! Огонь!

13-1а, Х. НІ21. І\иїв

260

ПРАЦЯ Здригну.тrось землі черево а людина людині кров'ю: на угноєння стерво! па чорне поле! І здіймаються землі груди а людина людині кров'ю: на заводи руди! в огненну пащу горен!

ІКРУТИЛИСІ, І,олеса зуБЦЯl\Ш залізним в ланцюгах скрежетом

вартовий пильно стежить за опором верств.

Крицею каменем дротом комунікація земної поверхні

однорупорним гігантским ротом

плюньмо полотняні легені! І не людина людині, а людина павукові а павук 3 двома ногами як чоловік ні, ми не хочемо щоб бур'яном заросли гори,

як торік!

18.

х.

1921.

Rиїв

скриплять вози

Скриплять вози битим шляхом і на ТИХ возах міШІ\И з зерном

ой що то за звір пролетів птахом, небесним безкінечним дном?

261

Полетять журавлі сталевим Ішючем над чорною стернею восени

сили земні золотим дощем незримо впадуть на гній нив.

Вріжеться еJIеRТРИЧНОГО виробу метаJIевий важкий ПJIУГ

сонця міJIіОННОМИJIЬНИЙ вибух пшіДJIИВПХ порозганяє мух.

Вібрує шляхом те.пеграфниЙ дріт і вози до міста лізуть, сунуть і Rричать, і нричать

везіть, везїТI,

до зсипних пунктів!

19.

Х.

1921.

Ииїв

ІНДУСТРІЯ Небо не дметься хмар злотом ЯR раніш повне пихи небо обіRрадене пілотом, продинамітепо гір льохи.

Цебро за цебром веJIlші цебра з землі снарби цебро за цебром не гнуться над водою бліді верби ЛІ_ завод свої труби встромить.

262

Скиба за скибою земна нора руді роззявляє нетра планета не ПУСl\ає з свого двора

зачини па I\ОСIIIОС двері.

Перший шар справа лопат далі І\різь верстви ТОI\ОМ

і не пам жолуді збирать ненаРОI\ОМ.

22.

х.

1921.

J\иїп

циклу {<30Ю)

1921 РАНА ранила меп('

В МОЄ серце П не прощу. Я знаЇІду тебе Я знайду. Я заховаю біль Я заховаю в собі. Я заІ\УШУ тугу Я ЗаІ,УШУ. Ранила моп(' R МОС серц(' Тп.

ПЕСТПЛА МЕНЕ Пестпла !ІІепр Шепотіла: Гарно. Шепотіла в ухо:

Мій. Гладпла й шепотіла:

264

Скажи. А піСШІ говорила: Тн - чужий. Прощались Цілувалп, цілувалп. Я гніваюсь: Ти знала Що я по зпбуду тебе.

21.

ТІ.

1\121.

1\[()('т;на

БОЛЮЧИй зп А 1\ Весною розі.ттлється ріІ.;а

J\Iia,

гір

Згадусш - тр('~rтпп РУІ.;а І в далеч зір Повільнісп, в твоїх С.ттоню:: І зйгаДІ\Овіеть фраз ТІ[ зрадиш в С.'ІІ>озах Ще пе раз Тн хочеш

весною

т;ш

Рідний Алтай Тн залишпла болючпіі ЗНаІ, Зачекай

23.

П.

'1921.

1\[()еІша

265

:КОХАННЯ Осінь

зима

- літо - вона Все далі - за нею - летіти І весна - зимою - весна. -

І вона

весна

все інша

Тиждень назад - вчора І сьогодні - }ШХаІПІЯ біль І СЬОГОl1ні - передчуття хорС' 3автрього тижня: любіль.

25.

ІТ.

1(121.

\fосющ

МОСІША Хрипитr. па уЛПЦfJХ сніг О;J.свічує па Театральній mющі :lfашшш фіГУРl;П І,іППЮІХ ніг

llrрссовуютт.ся пібп мощі ПОРСПilUllП стіна і пеі"і поріт напіНТСІІІППТІ, прірна

БУДИІшіп вечірні щ'жї

1\10])01\

РВС

М'Я1\О вогкість БРОllхіТIІТJ. горло ріг загубивсь - це земля: пройшли в повітрі пересо-х.'10

передзвони дзигарів l\реМЛfI.

26.

266

ІІ.

1921.

Jli[OCKВtl.

СЛІВ Сильніший за нас вітер Дощ написи змиє 110 знали магічних літор О;l;НОJ1;ПОR1Ш ми

Банально буденна казка Означпла так сама Л я хіба що казав? у мепс c.тriB немае.

10.

Ш.

1921.

Рпга

РИГА Крешуть .тrамлють КОЛЮ'!'І, І'РlIl'~' .'ІТ,ОДОІ,ОЛІІ мовчить В граніті Двіна сірим крижаним паРЮ'ТО:\1 берег го:шіі: пох~[ур'я:\r темнпм визирає наl1:вечір вееm, гостра лінія тьмяною готикою Rитикається шпштів в невиразне дно зболоченого неба тиша СПOl{Їй без елів

на середині мосту дуг герб.

10.

ІІІ.

1921.

Риrа

267

СПОЧИНЬ

Влито в жили огневої отрути Не забути запаху боротьби Призпаченнн свого не минути Не повернути колеса судьби Ти не вільний ти не сам Не врятує клаптик далекої землі Нее lІ!Ішуле належить небесам А ти землі Не ДУМі1іі: ЩО тн Rе.тпШIІЙ Це Ію;'.[ічпо бе~ понспеппн прпчпн

На тобі в ;(о~roВПJІУ ГВОЗДІШУ Спочинь. іР. ІІТ. I:J~I. Гпга

МІСТО Місто ~roI,pe - .шоблю - надвечір Ліхтарні ПЛНМІІ - люблю - на бруку Над будюшаМІІ СХШІепостомлені плечі Простпгають ДО п.тroщі СУХОР.'1нві ГУІ\[{ Місто вітрпшнш ЦОІ,анням гудо:\! РОЗСІІпанпм наТОВПО1lI на тротуарах Розгублені роз'єднані самотні .'1Ю:(1І В тумані розтала пара.

11.

268

ІІІ. H)~I. Гпга

ДОБРЕ Вибач мені - будь ласка Усміхнись - кохана Була б тижнева казка, Не було б рани.

кіно прийшла тихо зажурена Не обізвалась на мою фразу. Добре, сукня в тебе привабна й ажурна. Добре, ми ще з тобою побачимось завтра.

13.

ІІІ.

1921.

Рига

ІІА ПРИСТАНІ На пристані ШІХШJ линвою Весняним вітерцем в очі б' І> І туги своєї не стримаю

Й шукаю даремно де вона

Навантажують пароплав краНОІІІ Вода рябить синіми смугами Невже 11Іоні рушати рано?

Невже зостанусь я на березі з своєю тугою?

14.

ш.

1921.

РІІГа

269

ШУКАННЯ очі б'в НОрОХ вітром весняшш

тротуарами

й аріями llеСНИТL серце шукав існуючої

й запаху її

в н:вітах у вітрині шукаю її стоячи

нею ПОРУ'І

і запитує серце коханно де вона? і каже що вона тут і лащиться в ухо голосом а вночі жагучим шеПОТОi\l шепотить

і веснить серце З0йкає загнане в кут.

19.

ІУ.

1921.

Москва

БАТЬІЮ Верни мені спокій не МУЧ Духу мого кров візьми Промінчик приязні назустрі ' І Крізь срібло твоєї СЛЬО3И І воно хай вдаряє мені Спокоєм свого серця

},J!1ШТJша

у простір крізь ночі й дні Де блукав бентежнпй батию.

12.

270

У.

1921.

Харків

ф 11"'111"'111*,111~~III"'llіжііЖВI.~II!"'IIIЖIII"'Ш'" 3 віршів 1922-1928 років

СТРІЛО ВІКІВ

нахмурило брови сизі брови над києвом ще на сезон зоставлено

ласий кусок

і питає поет розгублено: а ЯК же «убий його» і ЯК же владивосток а я!\ же париж і лондон чікаго і нью-йорк? і знову латані віТРІІНИ хрещатика рейтерська і кава

і дощ

ПрuстреJll.> мене прикнопнутого на меридіані киїВСЬІ\ОМУ простреJІЬ мено ІШСRрізь, стріло віків!

х.

1922.

Київ

271

НЕП Неп поруділим прапором тріпотить

і з льоху вихоплюється з П.lІа'ІСМ і квилить захльобуючись осіннім дощем в струмені

MOKporo

тротуару

І над входом кавказька душа зі зброєю пече шашлин: молодий чоловіІ{ а навіщо ж стаНОВIIТЬСЯ

біля золотих воріт а він

rpiT-

а де ж городовик? А ліхтар горить а під ліхтарем картина висить а на картині намальовано як н:авкааька душа пече шашлик

харроший шашлик.

Х.

1922.

Київ

ОСІНЬ Осінь і осінь і ще раз осінь і жовте листя змітає в сквері сторож і з люльки струїть синій димок а вранці туман

272

ніби сірі гуси lll\РИЛИ місто :кра пра

осінь стара паРІ'а але ви

aJНJ ви

що за чорт

люди

серцл пообмотували

ганчір:ками СЛУЖНIlці панни й дами стоп

дайте пожалуста при:курить.

Х.

1922.

Київ

ДУРА Восени почуваєш що можеш вся:ко думати

і :коли ти не дурень то

ш) стісняйся в деяких галузях ножний твій неясний рух

натн:кає на майбутнє

потім

розберуться. І\ОJllІ ТІ! не та:кий то не

вихО)(ь на ВУJIИЦЮ

бо па вулиці обітруть Чого штовхаСТЬСJI - дура?

м. Семенио

273

Так по тротуарі ходить іноді сила народу і думна восени дуже щиро працює

і в грудях у такт: яка насолода вмирати

янби тебе розстріляв

х.

1922

МЕРИДІАН І

о куле земна куле земна

прекрасна ти й ВGЛІша

як останній поет на тобі

я.

о куле земна куле земна

прекрасна ти й могутня і хоч на нещастя й поет я

але не буду римою думати я

не буду слинити твої континенти й моря

О куле земна куле земна

274

петдюра!

може замість морів крицьний гамак вкрив тебе щезне навік

сучасний корабель а замість материків буде суцільне залізо о що ж! не загину знак!

все ж наша вітчизна куля земна

і тобі таки справ~і співає останню нісню

останній ІН\ тобі пмт цебто ялірик океанів і континентів о EY.тJ:O

земна

E~',1Te з('~пrа ~юя!

ІІ

ЕІшатор і меридіани полярні ІЮЛН й тр(щїкu

всі ці уявні .ттінії і радіанти С:Іухайте поет!! ('30ПИІШ і ВІ! ішадоміІШ І,О:\lо;(іанти! ІЗ ті часи І;:ОЛП ІШ будете абстраговані іі уявні ~І('ридіапні зпатш

градуси

TТn :залізній пі,~лоаі зе:.r.lІі Щ)()R8ДУТЬ інжrперп справжнімп.

275

Замість кордонів між державамп кулю земну розподілено буде паралелями й меридіанами І Хто ж винеп чи я-

чи куля земна

що син батьків ненароджених малює майбутнього панорами 3

сидячи тут

вами

і крутиться

і сіпаЄТЬСff і плює і плаче і смішить людей

блукає й питається де я? І таки добре знає

він не злий і усміхається:

де ж пак? у Києві.

15.

х.

1922.

Київ

1N Жінка що віддається не часто і таїть у собі стриманості красу

ніби тобі самому

каже

що своє кохаННІІ

я тобі

- ff

тобі несу

і чому тільки мені

не знаю я

і дивуюсь

і не розумію

і ЇЇ

і своє з плямами

життя -

печально й мовчки змірюю

276

й не вірю їй

і і і і

павіпJ,О мопі - що однn навіщо болюча - ]l[оні - рана хочеться щоб це була остання хочеться щоб вон;). бу.ТІа ОСТЮІШІ ...

(1925-192fi?)

КРИМ (Сюютпість)

Місяць сходить над кипарисами

вночі

водить

вітер смуги по морю

а вдень

від Ай-Петрі 3 розім'ятих жмень різнобарвні веселі мінливі плями

аж до

берега де І рочка ходить по зелених схилах

у светрі. у виноградниках в БУІ{етах зелені ЮІНуто білі палаци

чужі-

277

нудні

а в глупу ніч

ш\ нічого не бачиш

снп.

НорО/ют Jlірпка лі11 сонцем нудна під місяцем над бутафорним нраєвидом-морем Криму і ходиш сам

і ЛОВПІН ГОП!! n ,mr.тrax і МОJІИШ

БЄ'згучпо і ІШЮІИШ:

Гор![

hЮlіш,

Ліс Берег янбп

чорт приніс

БУДJ,-ЯІ\оГО в дверях

ЯnОJ\ОГО

м І! Х а іі.тт () П :1 о 11 11 іі (Ю.1іап унраїнс.ьнпЙ [ШС[,~[(1"НШ;, ()Дин час ;1спанфутін. (l'еІі.)

278

ШВО.l) Ні1лrн;:ш

)\1)

6 N Тобі-дитино моя-що завтра на аборт підеш Тобі - що тільки місяць йому Тобі - що місяць як зародилося а живеш мільйони віків у животі цієї жінки що я'

люблюМісяць уже тобі а завтра ти

ніщо, викинуть

твій кавалочOl{ у відро 3 помиями

І попливеш ти каналізаційною трубою аж у Чорне море, де й зародилось од мене Тобі Тобі Тобі це. Невідомо і ніхто не взнає - ні матір твоя, ні я, твій батько Хлопець ти було б чи дівчинка Любило б маму свою і говорило б: мамо! Любило б батька свого і говорило б: тату І Ссало б молочко 3 грудей і жмурило б оченята на сонці. Але минули б роки І ти пішло б у дитячий садок І виросло б, і змагалося б, і зачинало б ... Будь вічне ти, що завтра плаватимеш в відрі: Завтра я прожену твою матір, Зникне 3 серця мого вона, як ти з її тіла. Будь вічне ти, безсиле й розумне Ти жило стільки, скільки дано тобі. Будь вічне тн, бо і я вмру, І мати твоя вмре, і не одно ти Плаватимеш завтра в білім відрі.

1926

279

JІЕНІН['РАД

Задумані твої води і дуги камінних арOl, розтають м'яко В роті, ЛІ, піJIlолі Ара.

Під снігом юшаJlів ВОІ\Н, і синій СПУСЮl6ТLСЯ вечір,

і примари бродять, і зводять неясні плечі.

Холонуть будинків лінії, палаців шпилі сірих, і настрій алюмінієвий душу по краплі міРИТL.

Прощай

скажу я вдруге

і пе знаю, НОШІ востаннє

ШУМІІ твої муругі ТОРШlІОТL МІІПУ.JIЇ ршш.

ЛО1\жу 11 тобто

скільки

і ['олову СВОЮ додо.пу,

і JJорушатьсн па І\вигарях стрішш, і н не ЮНІЮ І\ОМУ.

І ДОllJУ мені не треба північ

cYllopa

в мені,

сіре низьке небо сірі ночі і дні.

1926

280

ПІСНЯ ТРАМПА Моїй дочцt

Н знаю - як виростеш - будеш питати хто таки справді був твій маленький батько і може ти й тоді мене не будеш знати -

і може пе дійде до тебе про мене згадка.

може ти мене любить не будеш може й тобі я буду незрозумілий і чужий може й тоді коло тебе будуть ці самі люди і тобі буде неясно - навіщо я жив. І може тобі про мене рознажутьі ти будеш лаяти мене за деякі гріхи

а зараз мене ніхто не розважить бо не знаю я - чи будеш - як зараз

мене любить ти.

я пе знаю

ЧІІ мені довго жить аосталося

і я не винен, що моя путь важка

але я знаю, що за оці гріхи 111.06

ЖИТТЯ

змагалося

і що зараз мене зрозуміла б тільки ти

:l\!ОЯ ДОЧRа!

1926

1U 1\1.

СемеНІ'!)

281

МІй РЕйД У ВІЧНІСТЬ

- ІІ

Слухайте шепіт хвої на хребтах і гомін вікових віт.

Не можна затуляти сучасним життям

життя тисячоліть.

Будьте вдячні вічності, що живе в вас,

оживлюйте кожну річ.

:Коли знайдете в землі напівзгнилий людини таз-

ви з людиною

віч на

віч.

Не будьте мертвими археологами, минуле не розкладайте номенклатурою

механістичною! Гляньте: в гробниці лежить МУIlJія фараона, і біля неї - його зубочистка. Мільйонні когорти лежать кістяками таких же футуристів, як lІ!ІІ.

І ВОНІІ будували «вічні» стіпи і брами і в боротьбі лягли грудьми.

282

А ви хочете зробити з людини ЛІ\усь платонівську ідею, коли кожна людина - повна вічності вщерть.

Мільйони сучасних і майбутніх людей мільйони людей смерті.

Так не вмирає життн. Так ми їдем у вічнісТL. Атлант-ель-стан, 'Ніл-ель-стан зміняє наш

Дніпр-ель-стан. От чому, коли і я вмру

покладіть зі мною вмісті

мою зубочисТІ\У і мій чеМОJЩП.

1. VIII. 1(")28.

3.ТlОі\іїПlШ

КПИ І'"

«Європа іі МIІ)) 1!)ЗО

ЧОРНИЙ БЕРЛІН Чорний Берлін зустрів мене гуркотом важних машин,

чорний Берлін зустрів мене в грудні ДИМОl\! своїх відтулин,

чорний Берлін ослінив мене rYJIO;\I своїх вогні 11, чорний Берлін зустрів мене, ЧУЖОf!еМЦff, гранітом генеральських чобіт, вдавлених монументами в землю.

Чорпиїг Берлін вразив мене своїм РУХЮf, легким потонам тисяч і тисяч авто,

чорний Берлін заволік мою л:упту С'вnїшт впнара~lИ,

П(1идавив мене, чужозе~щя,

ЧОРНИЙ Берлін мі.'Тт,ЙонаМJI своїх ніг, тт орний Берлін С'прут :3 бе f!.'Т і ІРІЮ в 'ТОНЮІХ і пожадливих щупальці в і R ньому безліч важких і нох,rурих налаців,

холодних і мертвих статуй і веж. Веселим гуркотом своїх нідземок і залізничних

узлів чорний Берлін говорить також, що він є центральна магістраль старої і могутньої нації.

284

ЧОРШlіі БrРJIіп зогрів монс, чужоземця, в стінах невеличкої зали,

де зібралась RомфраRція німецьної громадсьної організації

і стало зовсім ясно, що й тут іде внеред ЖНТТП, щО йде нове життя і штовхає його пролетаріат.

В чорний Берлін вступлять RОГОРТИ СТРУНRИМИ Jlaвами

червоними прапорами революційної перемоги

і потухнуть огні торговельних реRлам

але вогні не потухнуть:

ч()рвоний Берлін ПРОRинеться рано-вранці робітничий Берлін надвечір засвітить нові огні.

От чому я тут уже не чужоземеJ~],.

І.

1929.

Берлін

Аlt-БЕРЛІН Чорна вода пе тече в стінах 3ЧОРІІ іШІХ набережних, ПОВІJІЬНО пересовуються водппі маси, регульовані шлюзами і туляться, хиляться один на один підновлені,

вузеНЬRі БУДИНОЧRИ зеленого, жовтого, синього RОЛЬОРУ,

вдивляються один в одного віковими ОЧІІма в тісних RоридораХ-ВУЛИЧRах. Л оточують їх нові невмолимі Rапіталістичні громади з веЛИRИМИ торговельними віRнами -

нопажеРJlИВИМИ віТРИliЮШ.

Легенькі міСТОЧRИ з'єднують віЮl

СЬОГОl\ніпшім

285

1Jгинається n групт СУМJІішшй н:аміПL старого, уже мертвого Берліна.

Ваш\и важких повозок ганзейських крампрів ГРЮІ\аЛИ повз I~i перівні, тепер таІ;і ТІІхі uудИІШИ

і ЦОІ\аJІИ війсыlовіi патрулі с:гародавпіх германських лицарів і от заростають мохом ШІсокі гострошпилі столітні кірхи, оточені сучасними універмагами й. над ними щохвилини гуркіт і миготішш низки освітлених вогнів надземної електричної залізниці.

Втиснуто аlt-Берлін у граніт, оправлені береги двох каналів lJlпрее, і ходять ГЛУХl!МИ коридорами повії,

де залишив аlt-Берлін темні льохи, трущоби й конури. Сучасний велетень-спрут зачепив ці місця своїми лабетами, і Берлін гуде, позбувшись музейних руїн, цокає, гримить і пахне газоліном.

Тисячолітній аlt-Берлін, підрівняний, підстрижений, підфіксатуарений, підфарбований - стоїть навколішках, підперезаний

широкими

просторами

сучасних

будівель і вулиць, - місто-велетень змітає 1 зрівнює, підпирається монументальними пала

цами, домами, брамами, мільйонними пам'ятни ками,- чи не є вже й вони зараз мертвим ми

нулим, що лише давить землю,- історичними

музеями перед життєрадісНlП! світлом майбут нього?

14. 1. 1929. 286

БеРJlіп

НІЧНИЙ БЕРЛІН Шумить нічний Берлін в червоних кафе й локаJlЛХ, і вулиці зціпив сплін центральних MaricTpaJIЇB, зграю повій на розі

тисне компанія п'яна. Б'в в ліхтарі мороз, примерзло таксі до рана, потухли узори реклам,

захололи бліді вітрини, на поворотах тут і там моторів :кружляють спини, і ні q схиляв уклін.

Відчуваючи вранішній гамір, шумить нічний Берлін, в сп'янілих :кафе й ресторанах потух вог:кий чад, змертвіли жіночі обличчя, фо:кстрот і джаз-банд зітхав :комічно-врочисто, приниш:к плас:куватий гігант,

розпластав велетенсь:ке тіло, і диха ритмічно в та:кт

місто, зморене бігом. Шумить нічний Берлін, відгонить денним газоліном,

похмурі вулиць стіни спллть.

29.

І.

1929.

Берлін

287

НА ШПРЕЕ

Зграї качок і чайок мружать чорну Шпрее, обивательське серце, звичайно, повне жалості вщерть.

З мостів, з високих балконів годують птицю ту,

і чайки крихти ловлять на льоту.

Похмурі тіні від Ооm'у коливаються у воді

поліцейський катер знову розжене чаЙОІ{ з путі.

РідеНЬІ{і юрби прохожих

з усмішками на качОК дивляться, скільки можуть,

щоб не втратити пфеніга й не заI\IОРОЗJ/ТJ, щок.

29.

І.

1929.

Берлін

СЕЛО Село ... І серце відпочине ... З вікна вагона, над шосе висока кірха, магазини, цигар реклами і касет.

Сковзять селом автомобілі, ярки й шпилі то там, то тут,

288

садки вишневі в голові лиш, а ми прямуємо в Дортмунд.

Біліє сніг, гайок 3 ЯЛИНЮJ чорніr., Jш\хматпий нвадрат, і 1'Н становишся навшпиньки,

щоб озирнуть увесь

Deutschland.

Село - пройшло. І серце відпочило. Чи є сільбуд тут і сільнор? Залізо села сполучило: у нас працює автодор.

29.

І.

1929.

Берлін

ВЕЧІРНІ ВУЛИЦІ

Блимають вечірні вулиці різнобарвними огнями, сплеснує долонями зачудований провінціал:

ах як красиво! Берлін ночами й днями роздмухує ввітринах привабний напітал. Не чути вдарів у торговельних кварталах, лише рух і гудіння, вібрує ритм. Місто вдень свій нрам розклало, вечорами напоказ горить.

А тут же в завулках - розпродажа дешева. Ян в аптеці - на грами - губи ці. І збирає Шрее нічні гешефти, чорні трупи самогубців.

30.

І.

1929.

Берлін

289

НІМЕЧЧИНА УРИВОIl: з поеми

Частина перша Зустріч з ГеЙНI;)

Розділ другий в лікарні тихо. Скоро ніч у сни легковажні візьме.

В рожевім тумані ПРОХОДИТL cor;Tpa, до хворих всміхається різно.

Останній радіоспівів акорд лоскоче ухо безмежно. Ще п'ять хвилин, і буде бить годинник кремлівської вежі.

Дивлюся: в розчинені дворі iii~O професор у нашу палату, а 3 ним чоловіЧОI{ якийсь блідий У білім ступає халаті.

Товариш Семенко! Це я до вас

привів ще одного поета.

Знайомтесь, будь ласка! НеСПОlйЙ чудний так само його прикмета! Приємно всміхаючись, стиснули ми, Як водиться, руки. Негайно, якби не професор, я з ліжка б упав,

почувши прізвище: Гейне.

290

Який ви Гейне'?

ШВІ!ДІ\О спитав

н хворого нового.

- Та Генріх же Гейне, що Загул меве псдопартачив усього! Адам Адамович нас оглядав привітно в свої окуляри

і дуже вдоволений, мабуть, був, що я дочеІ\ався пари.

- Чого ж ви тут? Хвороби ви літворогам одписали! - Тим гірше для фю(тів,---

це ж Фаll:Т-

Гейне всміхнувсь, хіба ви ще жартів не знали?

За довгий час я багато змінив

думок і ліричних 3ВИЧОІ\.

ЧИ хворий, чи ні, а кожного оБОВ'ЯЗ0К власний кличе.

нас

Розділ третій До Німеччини ми 3 ним переЙш.ТfП. Фашизм там шкуру здирає ... Сумує поет. І знову мені ще місця дома немає!

Невже у Гамм он ії

в ГОРЩИІ\У тім,

жахливу я правду бачив?.

Але ж зустрічав я і плем'я нове, зрости воно мусило наче?

* Гам м О н і я - персонаж 3 поеми самого Гейне «Німеччина», ПОRровитеЛЬRа м. Гамбурга. (Ред.) 291

--- Ось ДюссеJІЬ1~ОРф", 1'амбург .. , Старенький Рейн ... іІ\ивої б почути мови ... Я етерніТІ. не можу -- ТЮ( нотнrло /\0 ріПIІО1'() Щ1аюзТІОВУ! -

Зітхає, кряхтить поет. ЙОГО мені зробилось шкода. - Давайте махнем у Німеччипу! Нам

не треба ж ні візи, ні згоди!

- Іш\Огпіто ЗПОВУ? ДО рідних батьніn і знов мені руни в'ЯЖУТЬ? Та нраще я ще раз помру, піl\У і знову в МОГИЛУ ЛЯЖУ! - Інногніто? Я - німецьний пост і знову - в шнурі овечій? Тут я припинив ГОРОДИТИ мораль,

ще й інтелігентсьну, до речі:

Нагода рідна

притулитися знов

до материнсьного лона.

Не думайте ДОВГО,і от літана я винлинав телефоном.

Розділ четвертий Пропелер шумить. Вітер знявсь. Мотор турноче жарно. Іще хвилина - в повітрі МИ півнруг робили пад парном.

292

Jlітати б ОТЮ\, боротись, творить, ніколи і не вмиратп! Згадаєш, що менше зосталось жить

---

жа.тrіть починаєш, :зітхати ...

- Неважно лежать в домовині ... Але, сказав поет обережно,ось я ж помер

і нічого, живу,

По суті, життя безмежне.

- Розтануло в космосі «Я» й (ше Ю>, бо все ж на світі існує. Це листя зелене й душа моя в віках одне одного чують.

в матерії й силі єдність, змін

різноманітне коло.

Природа вічна! Люди па теж вмирає й не вмре ніІЮЛИ.

- Ось знаєш ти, що 3Іпшне десь індивідуальна свідомість, а тішишся тим, що змінить тебе усесвіту творчість натомість,-

- і все ж тюш думаєш: добре було якби крізь віІ\И відновилось

сполучення атомів, що у мені,

м о є ЗІ-ІОВ щоб серце забилось!

Розфілософствувався поет в аеропланних висях,

в той час, як хутко ми вперед ІЮРДОНУ стрілою неслися.

293

г о з П і JI 11 'н Т 11 і'ї

Горіли очі натхненням, огнем, здригались PYl-<И тривожно

...

Свою батьківщину Гейне почув! Тут бути байдужим пе можна ...

Німеччино, здрастуй! .. Може, тепер

про мене думку зміниш

і радісно й тепло, як мати колись, ти сина свого зустрінеш ...

Чи зрозумієш ти муку мою,

розстання довгого трепіт ...

ОСЬ зараз вітаю fI рідних с10:ІО1, в болотах рідний клекіт ... На самім кордоні німецькім тепер співачка не зустрічала ... Поглянув Гейне - банда ЯІ\аСЬ там піснею галасувала.

Прислухався Гейне до звуків тих, до змісту рідного слова ...

Та пісня, дійсно, була голосна, хоч п()Впа зіпсутої прові.

- Німецьпі фрази, німеЦЬІ\і слова ... це пісня моєї вітчизни?! Чому ж ці слова тю{ ганебно звучатr, і Їхпій зміст непависниЙ?. -

О, ні, я ще раз і ще раз скажу,

що пісню, я:ку оце чую,-

:.!\J4

пе можу я визнать за ДУШУ твою,

яка у мепі ночує!

-- Ту душу я чую по всіх містах, па фоні розпачу й RрИRУ ... Невже я ПОRИНУВ RУЛЬТУРНУ тебе, а за раз зустріну дику? ..

- Де вільний розум і вільний дух, ЯRОГО хотів буть ПРОРОRОМ? Ось знову рицаРСЬRИЙ бачу паРИR, знайомі фухтеля RрОRИ ...

- Невже даремно зусилля століть германського буйного зросту повз вас перейшли, щоб ждала мене ця пісня Веселого Хорста? .. я вибачить мусив Гейновий гнів і певну нервову Rволість.

Гадаю, що ненависть ця й любов не зіпсують мою повість.

Під нами давно вже німеЦЬRа земля. Не всидимо ми В Rабіні. І от несподівано знизились ми на аеродромі в Берліні. Шуміло місто, гуділо в огнях БЛИСІ,учих реRлам, ВОRзалів. Потиснувши РУІШ, МИ В місто пішли. Щось Гейнові губи шептали ...

1933-1936.

Харків

ф ff"'IIIW~III"'iII"'ffl"'lff""!II""""'I!I""I"'"I"~I!'" ПГИl\ПТЮI

Це видапня у «Бібліотеці поеТа» 3ДllIСПJ06ТЬСЯ впегше після останнього зажиттєвого видання «Вибрані тво

rЮ), К-Х., 1!1Я6. В підготовці збірюп;а піс.1ІЯ смерті

УПОРЯДНИRа Є. Г. Адельгейма ДОЧRа

ппсьменнина

І.

М.

(1982

Семенко,

р.) брали участь С.

А.

І\рюкапів

СЬІШЙ, М. М. Сулима (примітки). Всі назви розділів

розділу

віршів

«3

(книг)

1922-1928

належать

автору,

крім

роКів», назву якому дап

~ поряднин.

юшги

Подано

«Prelude» за

виданням:

Київ,

1913.

було

кіЛЬІ{а

М.

Семенко.

Pгelude.

Лірика.

На цю першу збірку ранніх віршів поета прихильних

рецензій

(зокрема,

М.

Во

роного в ж. «Літературно-науковий вісJ1I1Ю). НИ3. ;м. с

571-574).

ЦИl\лу «Наївні поезїЙІ:R»

Подано за виданням: М. Семенно. Кобзар. Il'иїв, Внд-по «Гольфштром», Кор о л і позитори,

1(124

(повторне видання

у вірші

скрппкові

- HJ25).

згадуються славнозвісні

твори

якпх

ВИRонував

ном

М.

Се

~!eНl\O.

з книги «Т(срзанню)

Подано за виданням: М. Се~!епко. Повна збірна творів. Тт.

1-3,

Х., ДНУ-ЛІМ,

СRорочено

т.

«Я хочу ножний день»,

296

1929-1931;

Відсутні

«... про

далі назву дaє~!O

цьому

виданні

вірші

білі ночі ... », «Річ», (<ТІ' дру-

l'у-стихотворцу», «ПОТНГ ПРОJІИilУВ ... », «СОСНЮ>, «Мете

лию>

подано за «Кобзарем». На почаТІ\У

Києві

під

назвою

«Дерзанню>

було

1914

видано

р. У

І\НИЖІ\У

творів поета, КУДИ увійшла лише частина цього циклу.

Збірка «Дерзанню>, ЯІ\ і наступна

1914,

ВИRЛИІ\ала напади критиків

хата»

«Кверофутуризм», із

ж.

«'УІ\раїНСЬІ\а

М. Сріблянського (М. Шаповала) та М. Євша

на. 'У віршах «Прикрий стан», «Притиснутий», «К дру гу-стихотворцу» М. Семенко торкається саме цієї І\РИ тики.

Ас Ф а Л ь т. Омагазинив

неологізм автора, поДіб

ний до нинішнього виразу «отоварив». К у х о в а р н я. Автор У цілях (<динамічності»

домо

ОПУСІ,ає деІ\іЛЬІ\а приймеННИІ\ів

сві

(те Ж саме У

вірші «Місто»).

Міс т о. Розриваючи слова або ж, навпаки, з'єдну ючи та удвоюючи їх, автор передає ПРИМХЛИВИЙ гомін міста.

При ТИС нут и й. МИІ\ола

(1875-1911) -

3 а мір.

Чурляніс

ЛИТОВСЬІ\Ий

зитор і поет. Врубель Михайло СЬІШЇІ

ХУДОЖНИІ\.

Сезанн

Поль

(Чюрльоніс)

ХУДОЖНИІ\,

(1856-1910) (1839-1906) -

компо

росій фран

ЦУЗЬКИЙ ХУТ\ОЖНИК, ОДИН із засновників імпресіонізму. Гуро Єлена

(1877-1913) -

російська поетеса.

циклу «Осіння раню>

Подано за виданням: Повна збіРІ\а творів, Т. сутні

тут

вірші

«Аналогію>,

«Краєвид»,

(,Про

Від

себе»,

«Моє піднесенню>, «СОЮ>, «Осіннє», цикл «Dлискю> по

дано за «Кобзарею>. Розташування циклів у «Кобзарі» дещо

відрізняється від остаточного варіанта У три

томнику.

Пас тел ь. Пуантилізм

ОДИН із наПРЯМІ,ів ново

го європейського малярства. При в і т а н 11 Я.

М. Семеюю

«БіЛМІІ

немає

l(епеш ... » Поет

297

цей час С;'УЖІІJJ

JJiiiCbl\OBIIM

толеграфістом (ДИВ. вступ

ну статтю).

Мор е. ЦеХМИСТРЮІ{ і Рибаков-солдати телеграф ної роти, приятелі поета.

з книги «П'єро кохає» Вперше JJl1ЙШЛО Оl{ремим виданням: М. Семенко. «П'є ро кохає». Вид-во «Сяйво»,

1918.

Присвячено Дружині

поета, Лідії Іванівні Семонко (Горенко; нар. СІМ 1

українців-переселенців

«Кобзарі»

І,охаю>

1917 ро

1898

р. в

Далекий

Схід).

книга розділена 11<1 два цикли:

«П'єро

(вірші

р.)

1916

па

«П'єро

задається»

(вірші

р. вийшли окремим виданням: М. Семенко. «П'є

задаєтьсю>,

1918).

Повній

збірці творів,

т.

автор відмовився від такого поділу, що набагато збіль

шило обсяг циклу. Тут вірші подано за цим виданням. Відсутні

себе»,

ньому

«Осіння

вірші

симфонію>,

«Бажанню>,

«Улицю>,

«ПоезїЙка

«Моє

про

коханню>,

«П'єро кохає», «Місто над бухтою», «Запитанню>, «Ата віза», «Коханню>, подано за «Кобзарем». Нам о гил і

Р о з а л і ї. Роаалія

на-естонка, подруга Л.

І. Горенко;

молода дівчи

покінчила життя

самогубством через нещасливе кохапня. В она. Маються па увазі елегійні, ліричні мотиви

українських

поетів

О.

Олеся (1878-1944) і російсь (1862-1887). Обагнена - пеологізм автора від

кого поета С. Надсона

З а пи т анн я.

улюбленого його слова «багнути». Про ток а

Бер і н га. Кубелик Ян

(1880-1940)-

чеський скрипаль. Русокосою

1892) людини.

оточила.

Уїтмен

Уолт

(1819-

американський поет, звеличував красу і силу

Стріндберг

Ю.-А.

(1849-1912) -

шведський

письменнш{; посліДОВІІШ{ неоромантизму та імпресіо нізму.

298

По

()

з і й кар о з q а р у в а н ІІ я. Трілери (трелі)

му;шчний термін, вібрація звуку.

Тра м п.

бродяга (анм.).

Tramp -

Тер е п. С. Гуляєв

солдат телеграфної роти, при

нтель автора.

ум р у. Прана

в стародавпій індійській міфо

логії означає дихання та інші форми життєдіяльності людини (зір, слух, мова, думка).

Гор а

Ж о в тих

і л і й. Мається на увазі пей

ааж острова Русній недалеrш від БладивостОІШ. Б е а три с а. Сестра Беатриса

геРОЇlІЯ ОДІІоімен

ної драми бельгійсьного письмепнИlШ М.

МетерліНІ\а.

ЦИКЛУ «Селянські саТУРllа.'1ії»

Подано за ПОВНОЮ збіркою творів, т.

У «Кобзарі»

вірші надруновано без назв, а 3 римсьними цифрами. Зміст тому першого дає назву всієї ІШИГИ «Селянсьні сатурналії»,

(очевидно, лянські»

Римі,

...

на

сторінці

«Сільські

221 -

друкарська помилка). Сатурналії

пов'язані

Уми Р а є

хло

сатурналії»

«Кобзарі»

«се

зимові свята в Стародавньому

міфом

про

n чик.

Газель

Золотий

вік

Сатурна.

тю, автор називав

свого молодшого брата Олександра. КШІга «Селянсr,r,і сатурна:Іії)} йому присвячена.

НаР о сін а 11 т е.

Росінант

кінь

Дон

Кіхота.

Поет вживає тут форму «Р()сіJшнте», а не «Росінант».

Р у ХІІ

С Л і в.

«Не бачив ііого ... » -

т()бто повного

місяця.

З книги «В садах безрознию) Нодано за ПОВНОЮ збірною творів, т.

де, на

від

міну від «Кобзарю), вірші мають назви. Поезії, відсут ні в 3-томнику, подано за «Кобзарею)

({Образ снився

мені», «Простлглися тіні, тіні вечірні»), ннига вийшла онремим виданням:

М. Семенно.

садах безрозних.

1019.

20·

299

циклу «БіJІа студія»

!lu;\<шо

за ПОВНОЮ

~GЇРl\:UЮ

'СІЮ [ІЇ!!,

Т.

~, ДU,

ІІа

ВЇі\

ЛІЇну від «І\обзаря», вірші мають назви. «К р и л а б і л і, з а гос тре н і л ь о т но»

ній збірці творів, т.

«Кобзарем». Розалінда

у Пов

цього вірша немає; подано за

2, -

]'сроїня п'єси Шекспіра «Як

вам це сподобаєтьсЯ»; у вірші М. Семенка

метафора

l!оетової душі. Ере ді а. Згадується французький поет Ш.-М. Ередіа

(1842-1905), (1893). М

('онетів «Трофеї» ,Ііниться

неологізм

автор

ій

автора,

збірки майстерних

б у ди нок. Розметер від

імені

беJІы1їйськогоo

JlIІсьменника М. Метерлінка.

з ІШИГИ «П'єро мертвонетлює» І3пйшла окремим виданням: М. Семешю. П'єро мертпо петлює.

1919.

К.,

видання

мистеЦЬІ{ОЇ

групи

«Фламінго»,

Обкладинка, титульна сторінка та малюнок

lюльорі)

Анатоля

збіркою творів, т.

Петрицького.

Подано

за

(у

Повною

де, подібно до окреIlШ!'О ВJI,'(аIlТТЛ

і на відміну від «Кобзарю), вірші мають П;JЗПП. Мір к У в а н ІІ я. Розметерлінить рінеттову

неологізм

автора,

від

поета-футуриста Ф.-Т. Марінетті ровінчену

з кпиги ВиііШJJа

Notes. 1(З,

ДНВ. ВIlще.

імені

Ма

італііісЬІЮГО

(1876-1944) .... O:I;JJ)-

неологізм автора.

«Bloc-Notes» онремим

Вllданням.

Семеюю

К, видання групи «Фламінго»,

титульна

сторінка та машонон

:Михайль.

1919.

Вlос

Обнладин-

(у нольорі)

Ана

толя ПUТРПЦЬЮ;lГО. Подано за Повною збіркою творів, т.

3. І\ в іти

З Л а.

Назва

збірки

французького

поета

Шарля Бодлера.

р о бер т. Мається на увазі художню\ Роберт Лі COBCJ.l<l1 іі.

300

ІШИГИ «Дев'ять поеМ». Вийшла

окремим виданням

за Повною збіркою творів, т. Пое ма

майбутнього.

tura naturans -

природа

(Київ,

Подано

1918).

3. Natura naturata

породжена

й ПРИРО,lа

й nа J,ЮРО

джуюча (д,ат.); улюблений термін нідерландського фі лософа Б. Спінози.

О сін ніс к рип І{ и. Боттічеллі АлеІ{сандр

(1444-

італійський художник. Мається на увазі кон

1510) -

траст осіннього пейзажу зі славетною нартиною Бот тічеллі «Весна».

маг анн я. Прана. Дтш. вище.

«Тов. Сонце>) (ревфутпоема)

Подано за Повною збірною творів, т. ла ОІ,ремим виданням:

футпоема.

1919.

ВОЛЮЦlИної

гумористка;

еміграції. Марко

Поема виходи

«Маніфест» став текстом масової ре

пісні.

(франц.). Тефі Н. А. ниця,

М. Семенко. Тов. Сонце. Рев

Salon d'Art - мистецький салон (1872-1952) - російська письмен після Жовтневої революції - в

Марко Терещенко, режисер, учас

ник групи нанфутуристів (до

1922

р.).

({Весна» (поезофільм)

Друкується за Повною збіРІЮЮ творів, т.

Подаємо

зІ скороченнями. В розділі другому автор малює свят кування

норов»

тут винористано біблійний образ

Травня

1919

р. у Києві.

«Перед чеРС;jОЮ

(гладні та

худі корови, що символізуюТІ' урожайні та нсврожай ні

рони).

Dolce -

ніжно,

М'ЛІЮ

(італ.)

МУ3ІІЧНИЙ

тсрмін.

«Степ»

Текст

(поезофільм)

1919 р. подано за «:Кобзарем» з проставленням

нільнох відсутніх приЙменників. У Повну збірну тво-

301

рів у ТРІ,ОХ томах поема не ВВJИшла. таємничими групи,

бандами... » -

мова

що ховалися по лісах.

йде

(<1

«ПробираJ!ИСL

про

бандитсьr,і

світивсь по

ночах

священний келих Над каменем майбутніх КОМУЮ) ремінісценія Грааля»

із

середньовічної

логенди

НрО

«Rелих

(її використано Нретьєном де Труа, Волr..ф

рамом фоп Ешенбахом і пізніше Р. Вагнером в опері «Парсифаль»). "у Вольфрама фон Ешенбаха та Вагнера «Грааль»

показано у ВІІгляді чарівного каменя, яюп"r

світиться. «Заходжувались наставляти лад ... » і т. д.- йдеться про біЛЬШОВllliів, 'що діяли у нажюrх умовах розрухп. «Що з того, що н і т.

)\.-

caJ\Y

зак()шше золото ... »-·

(<lшутріШJlііі ЬІОН()J[ОП) "~·rн;у.пл.

«Прерія зор»

(поема-роман)

Подано за Повною збіркою творів, т.

2. English

School- школа

Берліца

(англ.).

творчості

Семенка

"у

поемі

ангЛlИСЬКОЇ

подано

хараІ\Терну

мови для

Beгlitz

романтику кохання та екзотичних ПРИГОJ\. «Море бла1\итне чуже»

згадка про ВлаДИВОСТОJ\.

«Океанію) (уривок із загубленого ноезофілr..му) Подано за Повною вбіркою творів, т.

де твір вмі

щено в розділі «Решта». ПереrшаJ\ французького ]1и чення: «Дивись на море, де замруть шуми міста». «Перша подорож мол кругом світу')

Подано за тим же виданням. РО3;lіл «Решта».

книги «Проміння поrpоз»

Подано за Повною збіркою тп()рів, т.

Вийшло окре

мим впданням: М. Семенко. Проміння погроз. Х.,

Вона.

Arthur Rimbaud

(Артур

французький поет-символіст.

302

Рембо.

1921. 1854-1891)-

з ЦИКJIУ «В революцію».

1919-1921

Подано за ПОВНОЮ збіРІЮЮ творів, Т.

«Святий мет

роном». У цьому виразі автор іронізує над нахилом

до надто «розмірених», застарілих форм віршування. з книги «Зою).

1921

Подано за Повною збіркою творів, т. з віршів

1922-1928

років

Вірші «Стріло вікіВ», «Неш> , «Осінь», «Дурю), «Мери

діаш) подано за Повною збірною творів, т. ни увійшли до розділу «Рештю). Вірші

(Самотність) І),

«Ленінград»

Мих. Семенко. Вірш

«6N» -

подано

за

Малий Кобзар і нові вірші. Х.,

за

виданням:

«Зустріч

на

1927;

вірш «Мій рейд у вічність

Мих.

Семенко.

«Пісня трампа» с.

1928.

перехресній

за виданням:

12,

«Крнм

виданням:

станції», Київ,

ом

де во

2, «1 N»,

Сучасні вірші Х.,

за газетою «Культура і побут»,

П»

1931. 1926,

«Європа й мІО)

Подано за виданням: М. Семенко. Європа й ми.

1929.

«Німеччина» (уривок з поеми)

Подано за збірною: М. Семенrю. Вибрані твори,

1936.