Брати. Вуркагани. Диктатура by Евгений Захаревич

Бібліотеl{а української класики «Дніпро»

ІВАН МИКИТЕНКО

~ БРАТИ Повість

ВУРКАГАНИ Повість

ДИКТАТУРА П'('са

киІВ Видавництво художньої літератури «ДНІПРО»

1986

Редакційна нuле ГІ Я .

О. Т. ГОНЧАР, П. А. ЗАГРЕБЕJ1ЬНИЙ. Б. І. ОJ1ІЙНИН,

J1.

М. НОВИЧЕННО,

П. М. ВОРОНЬНО, Ю. М. МУШНЕТИН, О. І. БАНДУРА

Уllорпдкуваuнн, IН'1'упна стаття та примі'г,," OJ1Er А МИНИТЕНН А

Ілюстрації художнина В. А. ЄВДОНИМЕННА

Rонсультант художнього оформлення бібліотеки Г.В. ЯRУТОВИЧ

вступна статтп, приміТІШ,

4702590200-066 М М205(04)-86 66.86

художнє оформлення та ілюстрації. Видавництво (,Дніпро», 1986 р.

ТВОРЧІСТЬ ПОJІУМ'ШЮГО СЕРЦЯ

«Н думаю зараз про видатного нашого письменнина і громадсьного діяча І. Мини тенна. Ось він, живий, стоїть перед очима

моїми: молодий, рвійний, гарячий. ...Зроб лене Іваном Минитенном ніноли не вмре. його ім'я не забуде Унраїна» . Пав.!lО Тичина,

Минуло книгарень

більше лягли

півстоліття перші

його

1967

відтоді,

ЛІ,

на

полиці

ЮІИжки,

ІІа

сценах

України й усього Радянського Союзу тріумфально про йшли п'єси «Диктатурю), «Світіть нам, зорі!», «Дівчата нашої країнИ», «Соло на флейті», минула ціла історич на епоха з часу, відколи перестало битися серце пи сьменника, а те покоління, яке за молодих літ зустрі лося 3 героями й творами Івана Микитенка, яке росло

й гартувалося в роки перших п'ятирічок, поставило свої підписи на повержених стінах рейхстагу,- і сього дні цитує «Братів» і «Гавриїла», пам'ятає окремі реп

ліки, сцени, образи п'єс, побачених У юні роки, згадує славнозвісних акторів того часу в ролях Дударя і Ма лоштана, Нрижня і Ноті, Пронашки і Ярчука. Час перевіряє життєздатність літературних творів,

невблаганно відсіюв полову й ПЛЮСRле зерно від важ кого й добірного, визначеного на посів для наступних врожаїв. життям

Твори і

нині.

І.

Микитенка

Вони

живуть

наш

час

повнокровним

не

залежуються

в книжкових крамницях, п'єси 3 успіхом ідуть в те атрах міст,

Москви, в

старій

Ниєва,

Львова,

періодиці

Запоріжжя

досі

знаходять

та

інших

невідомі

публікації автора, друкуються переклади його книжок мовами народів СРСР та зарубіжних

країн, доробок

І. Микитенка вивчається у школах та вузах, про нього

пишуться наукові розробки й дисертації. У творчості І. Микитенка, що належав до заснов

ників нової, соціалістичної української літератури, був, безперечно, той дорогоцінний сплав якостей справж-

нього майстра слова, які не могли лишати байдужшш читачів ні тоді, ні тепер і забезпечили його книжкам надійне довголіття: глибока життєва правда, комуні стична і

ідейність,

письменницький

сказати:

незламна

любов

талант.

повним

«Письменником

мене

до

Батьківщини

правом

зробила

міг

він

пролетарська

революція, без якої я і багато таких, як я, були б приречені поховати свої здібності разом з собою в мо

гилу». Саме це визначало його обличчя й формувало його творчість.

Через тридцять п'ять років після смерті І. Мики тенка

голова

Спілки

письменників

"України

Василь

Козаченко скаже про нього: «Микитенко з когорти тих славних

заспівувачів,

хто

зачинав

нашу

українську

радянську літературу. І був він не просто одним із

зачинателів. Він був організатором і керівником наших літературних сил,

провідником

політики Комуністич

ної партії в літературі ... Життя його прокреслило слід у літературі й культурі Радянської "України потужним і яскравим метеором. Незгасним метеором, а коли точ ніш, то в нашій літературі тенко

зіркою

першої

Іван Кіндратович Мики

величини,

яка

світитиме

на

літературному небосхилі довгі-J1;овгі роки світом незгас ним, рівним і яскравим!» І

*** Рідним краєм письменника, що на все життя насна

жив його скарбами народної поезії, щедро обдарував багатствами рідної мови і водночас наклав на серце перші болючі рубці соціальної неправди, були неозорі степи Кіровоградщини. На

далекій

доситr,

звалася хутором Іванці, стилем)

СЕ'лянській

І НозачеНlЮ

202.

В.

глухій вересня

родині

Головний

околиці

1897

Микитенків

наПРЯМОR.- Н.,

Рівного,

що

року (за новим народився

1976.- С. 201-

майбутній письменник.

Іван

був

четвертою дитиною

в сім'ї, змалку допомагав батькам по господарству, ЩО хлопцем ходив на поденщину в поміщицьку економію,

був свідком «стану облоги» та «втихомиренню) револю ційних заворушень у селі влітку

1905

року каральним

загоном, що прибув за наказом херсонського губерна тора.

Коли

Іван

закінчив

початкову

(земську)

та

«вище-початкову» (міністерську) сільські школи, бать ки, за порадою завідувача, що звернув увагу на здіб ного учня, вирішують, незважаючи на скруту, ВЧИТИ

хлопця далі. Подолавши разом з батьком пішки

200

кі

лометрів степового шляху до Херсона, тринадцятиріч ний Іван успішно складає іспити в херсонську військо

во-фельдшерську школу, що давала середню медичну освіту і де навчання й утримання учнів було безкош товне.

«Дуже

довгий

шлях

рано

почав

навчання

жити

проходив

самостійно. також

...Весь

самостійно,

без будь-якої матеріальної підтримки з боку батьків», згадуватиме

він

згодом 1.

Казармені

військово-фельдшерській

школі

У~ІОви

виразно

життя

змалював

земляк І. Микитенка письменник С. Добровольський,

який скінчив цей учбовий заклад на два роки раніше. Він же згадує про перше прилучення молодого І. Ми китенка до

тури рами

животворних джерел

української літера

його захоплення «Кобзарею) Т. Шевченка, тво В.

Самійленка,

С.

Руданського,

І.

Тобілевича,

Б. Грінченка, які потай від начальства ходили серед учнів 2. Наприкінці

навчання

зі

1914

званням

р. І. Микитенко закінчує курс

лікарського

помічника,

вдягає

військову шинель і за кілька місяців опиняється на

західному фронті. Імперіалістична війна стала першою суворою жит

тєвою школою і безжальним випробуванням для май бутнього письменника. Більше трьох років провів він

І Микитенко І. Твори: В 4 т.- К, 1983.- Т. 4.- С. 400. 2 Див.: Добровольський С. Спогад про земляка. 11 Сонячні гони. Спогади про Івана Микитенка.- К., 1967; Доброволь ський С. Олов'яні солдаТИКl!.- Н., 1961.

фРОНТОВИХ лазаретах,

СJIУЖИВ

нід Ригою,

побував

у Карпатах, брав участь у Брусиловському прориві, день у день бачив кров і смерть, життям.

сам

не

раз важив

Лютнева революція застас ЙОГО в Галичині;

молодий медик уважно прислухається до голосу біJIЬ

шовицьких агітаторів, СОJIдати обирають його членом революційного полкового комітету. З осені

1917

року

І. Микитенко служить у Житомирському військовому госпіталі; на цей час припадають і його перші літера

турні спроби

він пише іі читає товаришам свої вірші

українською і російською мовами. Демобілізувавшись

у березні

1918

р., хворий, з помороженими ногами, по

вертається додому, на РіВнянщину.

Страшні

враження

ТРЬОХ

років

імперіалістичної

війни не могли не відбитися на поглядах і почуттях Микитенка, проте, на відміну від тих молодих людей Заходу, що також пройшли через імперіалістичну бой

ню і в своїх пацифістських романах 20-х років ство рили образ травмованого війною (<втраченого поколін НЮ), найяскравішими представниками якого були вони самі, його творча й ідейна еволюція пішла в іншому

напрямі. Як і багатьом сучасникам перу

Вс.

і товаришам по

Петру Панчу, А. Головку, Івану Ле, М. Кулішу,

Вишневському, Мате Залці та ін., що вернулися

з фронтів світової війни,- шлях І. Микитенкові осві тили ідеї соціалістичної революції. Здійснення їх ста ло сенсом усього життя й творчості цих письменників. Формування політичного припадає на

1918-1922

світогляду

І.

Микитенка

роки, проведені на Кіровоград

щині, де владі Рад доводилося долати запеклий опір

ворогів різних мастей.

І майбутній письменник, що

двадцятирічним юнаком повернувся з фронту на бать ківщину, саме тут, у вогні громадянської війни і в пер ші мирні роки, твердо й остаточно визначав свою ідей ну і світоглядну позицію захисника нового, радянсько

го

життя.

1918

рік він провів удома, бачив

звірячу

екзекуцію окупантів над місцевим населенням на рів

нянському цвинтарі (це відбилося згодом у його опо-

віданні «Нунию», жадібно слухав розповіді старших товаришів про те, як розгортається в повіті очолена

більшовиками партизансько-повстанська боротьба. Ко ли в лютому наступного року повстанці відновлюють

Радянську владу на Рівнянщині, І. Микитенко активно прилучається до культосвітньої роботи, а дізнавшись

про нову грізну небезпеку

висипний тиф, іде працю

вати епідеміологічним лікпомом у лікарню недалекого

села

Ганнів ки.

коли

на

Проте

влітку

Кіровоградщині

дев'ятнадцятого

знову

спалахнули

року,

класові

битви громадянської війни, молодий медик змушений був повернутися до Рівного. На початку наступного року, одразу ж після вигнан

ня білих, І. Микитенко знову іде на роботу епідеміо логічним

лікпомом

Єлисаветградську

і-у

радян

ську пародну лікарню, звідки в липні його посилають

завідувачем фельдшерського пункту в за

селі Нечаївці

км від Рівного. Там минають два роки, сповнені

й напруженої праці єдиного на кілька населених пунк

тів медика, і різноманітної громадсько-політичної ро боти

лектора, пропагандиста, керівника драмгуртка,

організатора збору коштів для голодуючих, завідувача позашкільного

підвідділу

Нечаївської

волнаросвіти

тощо. Уже в цей час визначається основна риса бурх ливого

енергійного

характеру

І.

Микитенка:

його

творча натура не може лишатися байдужою до нав колишньої

дійсності,

він

прагне

допомагати

людям,

хоче зробити свій внесок у будівництво нового жит тя. В ці роки розгортається і літературна діяльність І. Микитенка. «Саме життя викликало її початок, раз

у раз СПОНУІШЮЧИ шукати дійових засобів агітації» згадував він

згодом.

Для НечаїВСЬКОl'О

',-

драматичного

гуртка (фактично народного театру), з яким він ставив драми М. Кропивницького й І. Карпенка-Карого і сам грав у них, І. Микитенко пише цілий ряд одноактних

п'єс до різних кампаній, складає чимало агітаційних

І МИJ<Итеюю І. Твори:

В !, т.- Т.

4.-

С.

425.

віршів та пісепь нового, радянського змісту на мелодії відомих пар(щних пісень. Обдарована артистична осо бистість молодого І. Микитенка прагне виявити себе

різними шляхами: він блискучий декламатор і промо вець, чудово співає, з успіхом виступає на сцені, добре грає на скрипці. Датованих цими роками віршів зберег

лося, проте, небагато. Із найраніших одноактних п'єс відомі

антиреШГlИна

одною{тівка

«Перше

травню>;

п'єса на матеріалі громадянської війни «Побратими» (її зміст докладно переповів у своїх спогадах письмен

ник

Г.

1905

року п'єса «3а краще майбутнє», яку

Григор'єв

віть

поставив

1); присвячена 15-річчю революції Єлисаветграді

1920

р. на

професійний україн

ський театр Д. А. Гайдамаки; водевіль «Свіже повіт РІо>, що порушує питання нової моралі й громадян ського шлюбу тощо. Написані ці твори в реалістично

побутовій манері, властивій дожовтневій українській драматургії, проте цілком зрозуміло, що в них не мог

ли не відбитися враження бурхливих пореволюційних років, які стали для молодого І. Микитенка не менш

суворою

життєвою

школою,

ніж роки,

проведені на

фронтах імперіалістичної війни. Влітку

1922

й творчості,

року, сповнений жадоби знань, праці

І. Микитенко за путі вкою Нечаївського

комнезаму вирушає до Одеси продовжувати свою осві

ту. Це був час, коли розгорталася відбудова народного господарства, коли країна нагально потребувала фахів ців

нової, народної інтелігенції. Не зеленим юнаком,

а свідомою своєї мети, зрілою й енергійною людиною,

яка багато побачила й пережила, зберігши при цьому світле

життєрадісне

ставлення

до

дійсності,

при

їздить І. Микитенко до губернського міста і вступає в Одеський медінститут. Велике портове місто з його європейськими традиціями не приголомшило І. Мики

тенка, він не розгубився в ньому, на відміну від інших

І Григор'єв

Г.

його зорі

світять.

Сонячні ГОНII.- С.

206.

літераторів-початківців,

вихідців

із

села,

не

відчув

болючого конфлікту з новим оточенням, з новим по бутом, із незвичними ситуаціями. Залишаючись сином полів,

вірно

незрадливо

люблячи

своїх

земляків

селян і село взагалі, він водночас став справжнім дру

гом міста, співцем міського робітника й інтелігента; це становитиме незабаром одну з провідних рис і його суспільно-політичних поглядів, і його творчості, віді

б'ється у «Братан,

«Диктатурі»,

«Надрах»

та іНШІІХ

відомих творах.

Якщо роки, прожиті І. Микитенком на селі, були підготовчими В його літературній біографії, то життя в Одесі

(1922-1926)

можна справді вважати першим

періодом творчості письменника, який став пліч-о-пліч 3 іншими молодими творцями української радянської

літератури.

одеського

Уже

восени

робітничого

року

1922

літературного

він

увійшов

гуртка

до

«ПОТОІШ

Октябрю>, де познайомився і заприязнився з Едуардом

Багрицьким; тут, в Одесі, почав співробітничати з ря дом газет і журналів, до яких

тьох

авторів

ОДИН З дуже небага

писав українською мовою;

лося його знайомство з В. Сосюрою, М.

l\улішем,

п.

Усенком

письменниками.

цей

та

час

іншими І.

тут відбу

І. Дніпровським, українськими

Микитенко

виступає

в різних жанрах: поезії, прозі, драматургії, літератур

ній

критиці

публіцистиці.

активне громадське життя

Навчання

інституті,

(наукові гуртки, лекції й

виступи на підшефних підприємствах, боротьба з без притульністю, організація

керування

літературних

гуртком вечорів

української тощо)

він

мови,

поєднує

з не менш активним співробітництвом у одеських га

зетах і журналах. З першої публікації

1922

р. вірша «Сьогодні свято»

листопада

(газета «Известия ... »)

починається і триває все його життя тісний зв'язок з пресою.

ТіJІЬЮI

~50

Вl1етунав

разів

(<Известия ... »

них,

та

:1:1 чотири одеські роки він понад у

місцевих

газетах

JІЇтературно-мистецький

журнаJIах додаток

до

«IОжньrй селянин», «Червоний стею>, «Одесский

рабкор», «Юнацька правдю), «Моряю), «Молодая гвар ДИЮ),

«СИЛУ8ТЬІ»,

«Трактор»,

«Шкваю),

«Театральний

тиждень»), у збірниках, що видавалися Одеським губ ком ом комсомолу та Одеською губполітосвітою. Крім того, починаючи з

1923

дання, а згодом

п'єси й статті друкуються в цент

ральних

ський

р., окремі його вірші й опові

(харківських)

пролетар»,

журналах

«Сільськогосподар

«Профессиональная

жизнь»,

«Все

світ», «Червоний шлях», «Сільський театр», «Нове ми стецтво» та ін. Понад половину виступів у періодиці

за цей час

склали поетичні твори. Як і багато інших українських письменників, основу творчості яких становили проза

або драматургія, почав І. Микитенко з поезії і відда вав належне цьому жанрові не один рік. Сам він, прав да, пізніше критично оцінював

своє

захоплення вір

шами, пишучи в автобіографії, що вони «ніколи не бу ли

майстерними,

мент» 1.

але,

Людмил

кажуть,

Стоянов,

них

був

розповідаючи

зустрічі з Микитенком в Іспанії

1937

темпера про

свої

р., пригадує, як

той казав, що «має чимало віршів, але не надає і ні

коли не надавав їм особливого значення. За його сло вами, це були «гріхи молодості» 2. Та, хоча поезія і не стала магістральним творчим шляхом Микитенка, вона

була важливим етапом його письменницької еволюції, позначеним помітними успіхами. Про це може свідчити насамперед

те,

що

принаймні

три

його

пісні

стали

народними й зафіксовані в ряді фольклорних збірни ків:

«ОЙ

що ж то за шум

учинився?

Комсомол на

Вкраїні народився», «Ой шли полки червонії та й че рез село» і «Розвівайся, прапор Жовтню). Поему І. Ми

китенка

«Вогні»

сприянням

1925

схвалив

Павло

Тичина,

за

його

р. її опублікував журнал «Червоний

шлях», а незабаром вона вийшла окремою книжкою. Вірш «Сай», що змальовував образ визволеного рево-

І МИRитенко І. Твори: В Сонячні ГОНlI.-С. 113.

Т.- Т.

4.-

С.

400.

люцією селянина, викликав захоплення у такого тон

кого майстра поетичного слова, як Л. Первомайський. На його думиу, автор знайшов і віртуозно використав

тут засоби, «яких не вистачало ні тогочасній, ні тепе рішній нашій поезії»,

а сам вірш

«Сай»

з його зри

мими і яскравими образами (<вартий того, щоб його вміщували не лише у багатотомних збірках, де фіксу

ються усі надбання нашої поезії, але й у найвибра піших антологіях» І.

Хоча віршам

І.

Микитенко й віддав кілька років,

проте ця робота не задовольняла його, не давала твор чої розрядки, і він все більше уваги приділяє прозо

вим

творам.

його

останніми

значними

ноетичними

нублікаціями були по('ма «Епохи», присвячена 65-й ро иовині

дня

«УРСР»,

смерті

написана

Тараса

грудні

І11евченка,

1927

р.

до

та

поема

десятиріччя

проголошення Радянської влади на УІ{раїні.

оповіданнями, нарисами та фейлетонами І. Ми

иитенко також почав виступати на сторінках одеської

періодики.

Центральне

місце

оповідань «Етюди червоні»

Кожне книжки

І.

цих

оповідань,

Мииитенка

с('ред

них

посів

цикл

(1923-1925).

«На

що

увійшли

сонячних

до

першої

гонах»

(1926),

відтворювало яскравий епізод революційної боротьби або життя в перші пореволюційні роки: розправу сіль ської бідноти з куркулями, що поглумилися З поране

них

більшовиків

«<Більшовики»),

прозріння

колиш

нього цериовнослужителя і його прихід у революцію

( «Гордій»), тів

над

еизекуцію

місцевим

німецько-австрійських

населенням

Рівному

абирання иоштів для голодуючих Поволжя

окупан

(<<Нуник» ),

«<3

гаря

чих днів») тощо. У кожному з них, як і в поемах, від чутна присутність письменника; його образ вгадується в деяких персонажах, у авторському «Н», коли опові

дання пишеться від першої особи; його очима, через

СонпчНі ГОНИ.- С.

56.

його думки й відчуття подаються факти, ВlIтлумачу ється Їхній сенс. Хоча у більшості з них ідеться про події трагічного

звучання,

«Етюдам червоним»,

як і

іншим написаним у ці роки оповіданням та повістям

«Витяг із протоколу»,

«Будні»,

«Антонів огонЬ»,- за

галом властива стверджувальна, оптимістична тональ

ність,

переконаність

історичній

справедливості

перспективності змальованого. Раннім оповіданням І.

Микитеш\а з їхнім револю

ційним :JВучанням та романтичною

піднесеністю вла

стива була своєрідна манера письма, характерні риси якої

динамічність

емоційно

сюжету

наснажених

речень,

лаконізм, що

інколи

вживання лишалися

незакінченими, обірваними, даючи можливість читаче ві домислити їхнє закінчення. Автор приділяє значну увагу переживанням і настроям персонажів, психоло

гічним нюансам, насичує текст яскравими метафорами й порівняннями, будує кольорові й звукові асоціації, приділяє увагу звукопису.

Інколи

це

доповнюється

суто зовнішніми прийомами: деякі абзаци при наборі

втягуються, речення набираються посередині сторінки, іноді

будуються «сходинками», як вільний вірш. Ча

сто на початку або в кінці речення автор вживає три крапки, що створює певне емоційне напруження і вод ночас підкреслює внутрішній зміст висловленого.

Це

були елементи імпресіоністичної поетики, яку

свого часу майстерно застосував у

«Intermezzo»

та ін

ших оповіданнях М. Коцюбинський і до якої у 20-і ро ки

нерідко

зверталися

молоді

українські

прозаїки.

Деякі критики навіть вважали, що саме імпресіонізм

найбільше відповідає вимогам революційної літерату ри, й висували його як провідний стиль доби. Подо лавши

цей

етап

мистецьких

шукань,

І.

Микитенко

в своїх наступних прозових творах, зокрема «Братах»

(1927)

та повістях і оповіданнях, що увійшли до збір

ки «Вуркагани»

(1928)

й свідчили про прихід в літе

ратуру вже зрілого майстра слова, відмовляється від

елементів імпресіонізму, його письмо, зберігаючи об-

разність і метафоричність, стає простішим, опуклішим, реалістичнішим.

3-під пера І. Микитенка вийшло також чимало го

стрих

дотепних

псевдонімами

фейлетонів, які

«Петро

Бунь»,

він

друкував під

«Незаможник

Андрій

Похмурий) тощо, та нарисів, багато з яких об'єднува лися в цикли «Листи з Одесю),

«На оелі), «Сьогодні

на селі). Вони містили колоритні замальовки з натури

та спостереження

соціального

етнографічного

ха

рактеру і стали цінними історико-літературними доку

ментами тієї доби. В деяких із них були закладені зерна,

що

пізніше

розвинулися

повістях

І. Микитенка наступного десятиріччя, як

«Пирихвирію),

завдяки

п'єсах

а окремі, такі

яскравості мови,

колорит

ності образів набули ознак першокласного художнього нарису й не випадково включалися автором пізніше у

;Jбірки оповідань та повістей.

1925 Вся

року

його

І.

Микитенко

діяльність

як

вступає

до лав RП(б)'У.

письменника

громадянина

невіддільна від партії Леніна. Образ великого вождя революції, ленінські безсмертні ідеї присутні в усій його творчості, починаючи від статті «Володимир Ле нін та національне питанню) й віршів на смерть Лені

на, написаних у трагічну зиму личкої

інсценівки

1925

р.

«3а

1924

РОІ{У, або неве

ЛеніниМ),

де

вперше

в українській драматургії виводився на сцені візуаль ний образ Ілліча, і кінчаючи останнім твором І. Мики тенка

Вже

п'єсою «Як сходило сонце). з

першої

половини

20-х

років

виявляється

яскрава риса творчого обличчя І. Микитенка, пов'яза на з його незмінним захопленням театром, яке визна чило важливі кроки дальшого творчого і громадського

життя

письменника.

пристрасною любов'ю.

«Я

люблю

Великі

театр.

Люблю

його

образи, створені тала

новитими драматургами, акторами й режисерами, на

енажують мене. Погані, беззмістовні спектаклі надов го

псують

мені

настрій, порушують

душевну

рівно

вагу й залишають почуття отруєння. Я ніколи не міг

ставитись до театру байдуже або сприймати його легяк забавку, як розвагу. Для мене театр завжди

1\0 -

був джерелом глибокої втіхи або таких самих страж дань ... » 1

говорив він незадовго до

смерті на одній

з театральних нарад вже як керівник Спілки радян ських письменників України, але ці ж почуття власти

ві

були йому й на початку творчого

шляху.

Театр

владно увійшов у його серце ще тоді, коли він органі зовував сільські драмгуртки, керував народним теат ром

Нечаївці,

ставив

там

українську

дожовтневу

класику, сам робив для нього інсценівки на теми нової дійсності. Після переїзду в Одесу він друкує в газеті «ЮЖНЬІй селяниН» восени

1923

р. цикл із шести статей

«Уваги до селянського театру», в яких агітує за роз

гортання роботи драмгуртків, дає конкретні поради, як організувати й вести самодіяльні мистецькі колективи.

В «Агітзбірниках» Одеської губполітосвіти І. Микитен ко

1925

р. публікує кілька своїх одноактних п'єс, а на

ступного року в харківському журналі «Сільський те

атр» з

уміщує п'єсу «Іду». Це була вже п'єса на

прологом,

яка

розповідала

про

життя

дії

боротьбу

сільськогосподарської комуни на півдні України. Ха

рактерною рисою твору було те, що автор відтворював гострі зіткнення комунарів

(не

лише

селян-незамож

ників, але й молодої радянської інтелігенції

студента

Юхима Загати, вчительки Полі Загірної, робітфаківця Чижика,

агронома

представниками

Радіона

тупого

Кручі)

не

зажерливого

плакатними куркульства,

а з «хитрим, упертим, розумним, освіченим куркулем ...

філософом і ватажком заможного ХУТОРЯНСТВ8», який, за авторським визначенням, «читає «Правду», знає, що писали Маркс і Ленін», (<Може успішно завойовувати

вплив на селі й боротись за свою роль в історії» 2. Хоча п'єса написана була ще рукою молодого драма турга, та змальовані в ній образи будівників нового

1 Минитенко І. Твори: В т.2 Микитенко І. 3ібр. творів: У

'1'. 4.-

С. т.- К,

384.

1965.- Т. 4.- С. 8.

життя

ідейно переконаної,

активної сільської

інте

лігенції і комунарів-незаможників, що займають чітку

громадянську

позицію,

здобувають

політичну

мо

ральну перемогу в драматичному зіткненні з «інтелі гентним

свої

куркулею),

який

намагається

руки,- недвозначно

взяти

засвідчували

комуну

естетичну

платформу автора й становили нове слово в україн ській драматургії того часу, де ця тема інколи вирі шувалася в розпачливо-трагічних тонах.

Живучи

Одесі,

І.

Микитенко

знайомиться з

її

багатими театральними традиціями і стає одним з най палкіших прихильників створення постійного україн ського

драматичного

театру

місті,

де

українську

сцену представляли в ті роки лише пересувний робіт

ничо-селянський театр і певний час

резіль». У

1924-1925

Всеукраїнської

спілки

письменників «Гарт»

теа-студія «Бе

рр. він як керівник одеської філії революційних

пролетарських

(першої української літературної

організації в цьому місті) виступає з кількома стаття ми, відстоюючи ідею такого театру в Одесі як (шотуж

ного фактору української культури» І. ТОЖ не дивно,

що, коли на Жовтневі свята

1925

р. п'єсою «Полум'ярі»

А. Луначарського відкрився Одеський державний укра їнський драматичний театр (нині Театр імені Жовтне вої революції), серед його організаторів і працівників

бачимо й Івана Микитенка. Молодий письменник стає першим завідуючим літературною частиною нового те атру, поєднуючи цю працю з навчанням в медінституті,

літературною творчістю та громадськими обов'язками.

Він з ентузіазмом поринає в нову роботу, складає ре пертуар театру, перекладає для нього ряд п'єс з ро сійської мови, організовує пресу, сам виступає із стат

тями

інформаціями

про

новий

театр.

Саме

там,

в Одеській держ драмі, починається знайомство і щира дружба

І.

Микитенка

українського

І 1І111НІІтеНІ<О

видатними

театрального

І.

Т~атральні

мистецтва:

мрії.- К,

представниками Марком

1968.-

С.

Тере-

27-28.

щенком

художнім керівником Держдрами в перший

рік її роботи, акторами Юрієм Шумським, Наталією Ужвій, Поліною Нятко та багатьма іншими. Літературно-громадська ситуація на Україні середи

ни 20-х років була досить своєрідною. Єдиної спілки письменників на той час, як відомо, не існувало. Сотні

молодих письменників (у тому числі початківців), чия

творчість

була

розбуджена

Жовтневою

революцією,

і ті, хто розпочав літературну працю ще до революції,

гуртувалися навколо редакцій журналів, об'єднували ся в численних літературно-громадських угрупованнях.

1926

Наприкінці

р. в Харкові утворюється літ орг а

нізація комсомольських письменників «Молодняк» та

починає роботу оргкомітет Всеукраїнської Спілки про летарських участь

бере

організації

письменників І.

на

ВУСПп,

Микитенко.

установчім

«Першим

якій

діяльну

головою

нової

з'їзді обрано Івана Мики

тенка. Це був цілком підготовлений попередньою лі тературною боротьбою на Україні запальний органі

затор-пропагандист.

Фактом

обрання

Микитенка на

керівника й завершився перший етап у виборюванні молодими літераторами України організації

пролетарських

права

на

письменників ... -

уже в наш час Іван Ле.- Цілком законно

існування згадував

ім'я

проле

тарського письменника України Івана Микитенка ста

вало своєрідним імпульсом молодої літератури. Він ніби підхопив червоний стяг, піднятий Сосюриною «Черво

ною зимою», й упевнено поніс його в авангарді моло дої

порослі

пролетарських

письменників

Харкова,

Донбасу, Києва, Одеси. Саме тому нікого не здивува ло одностайне обрання Микитенка головою ВУСППу. Обрання, зустрінуте з ентузіазмом, притаманним мо лоді цієї орг-анізації» І. З переїздом до Харкова почався новий етап у жит ті І. Микитенка, вщерть заповнений літературною пра-

І Ле І. 3гадка про Микитенка.

Сонячні гони.- С.

92-93.

цею

громадською

діяльністю.

Хронологічними рам

ками періоду був І з'їзд ВУСППу в січні

1927

р. та

І Всесоюзний з'їзд радянських письменників у серпні

1934

р.

Протягом цього часу І. Микитенко палко пропагує і

відстоює

ідейно-естетичні

принципи

пролетарської

літератури, ідею об'єднання письменницьких сил Ра дянської України на одній ідеологічній платформі. Нова літературна організація продовжувала й роз вивала лінію заснованої В. Блакитним спілки проле тарсыхx революційних письменників ремно

свій

1927-1932

літературний

«Гарт». Не

журнал,

який

да

виходив

рр. і одним із редакторів якого був І. Ми

китенко, вусппівці назвали «Гартом», ніби підкреслю ючи

спадкоємність щодо

«Гарту»

В.

Блакитного.

На

шляху ствердження ідеологічних принципів пролетар

ської, або, як ще говорили тоді, жовтневої літератури під керівництвом партії було зроблено чимало важли вих і знаменних кроків, які благотворно позначилися на її подальшому розвитку. Так, з метою вивчення життя робітничого класу, зустрічей

читачем,

пропаганди

досягнень

молодої

української радянської літератури, утворення на міс

цях літературних гуртків та літоб'єднань, з починаються

організовані подорожі

1928

р.

письменників на

заводи, фабрики, шахти республіки. І. Микитенко очо лював перші групи письменників у складі П. Тичини,

В. Сосюри, Л. Первомайського, Петра Панча, Остапа Вишні та ін., що виїздили на копальні Криворіжжя,

заводи й шахти й

Донбасу,

Дніпропетровщини,

до

до металістів корабелів

Запоріжжя

Миколаєва.

Такі

зв'язки з робітниками триватимуть і в наступні роки.

Учасники цих подорожей відкривали для себе новий світ, нових людей, збагачували себе новими вражен нями, які пізніше відбивались у Їхній творчості. У

1927-1930

роках відбувається ряд важливих зу

стрічей українських письменників з російськими, біло руськими,

молдавськими,

грузинськими,

1!)

татарськими

товаришами по

перу у

формі

обміну

письменниць

ІШМИ делегаціями та участі в загальносоюзних з'їздах. 3начення таких взаємозв'язків української літератури

з представниками братніх літератур народів СРСР, що відбувалися в результаті здійснення ленінської націо нальної політики, посилюється тим, що це було зовс:ім

нове явище в історії нашого письменства.

ОсоБJ1ИВО

важливим з цього погляду був Всесоюзний з'їзд про летарських письменників у травні

1928

р.

Москві.

На з'їзд приїхали літератори тридцяти національно стей Радянського Союзу; активну участь у ньому бра

ла й делегація ВУСППу та «3абою}) на чолі з І. Мики тенком. Саме за ініціативою української делегації на

з'їзді було утворено Всесоюзне пролетарських письменників нізацію

письменників

усієї

об'єднання

ВОАПП

країни,

асоціацій

першу орга

певною

мірою

прообраз майбутньої Спілки радянських письменників СРСР, проголошеної

обраний

одним

із

1934

р. І. Микитенко тоді ж був

секретарів

об'єднання.

лютому

наступного року було проведено знаменитий Перший тиждень української літератури й мистецтва в Москві,

що

розпочав

благородну

традицію

обмінних

тижнів

і декад національних культур, яка плідно розвиваєть ся до наших днів. Велика група українських письмен ників, очолена І. Микитенком, зустрілася тоді в Москві

з відомими майстрами слова. На цій зустрічі були за кладені підмурки міцної братерської дружби і творчо го співробітництва з багатьма славнозвісними радян ськими письменниками Росії, серед яких ми з гордістю

називаємо О.

імена О.

Фадєєва,

М.

Серафимовича,

Асєєва,

Ф.

В.

Маяковського,

Гладкова,

Л.

Леонова,

Д. Бєдного, О. Форш та інших.

Послідовний однією

пролетарський

інтернаціоналізм

найважливіших ідеологічних

засад

був

україн

ської радянської літератури вже в перші пореволюціЬ- ні

десятиріччя.

письменників

не

Всеукраїнська

просто

нолітичний принцип,

спілка

пролетарських

декларувала

цей важливий

на

ділі

здійснювала

його,

об'єднуючи в своїх лавах поряд з українськими також

російських, болгарських, молдавських, грецьких та ін. літераторів,

які

на

той

час

жили

працювали

на

Україні, випускаючи не тільки українську «Літератур ну газету» журнал

(нашу сучасну «Літературну Україну»)

«Гарт»,

спеціальні

журнали

та

російською

та єврейською мовами, енергійно розвиваючи зв'язки з літературами братніх народів СРСР. Активні творчі контакти

наприкінці

20-х

років

письменниками

інших народів країни збагачували ідейні й тематичні обрії української літератури, розширювали її худож ньо-естетичний діапазон, засвідчували її вступ у бага тонаціональну

співдружність

радянських

літера тур.

Незабутніми для українських письменників були стрічі

Максимом

з Італії приїздив

Горьким,

1928

який після

зу

повернення

р. до Харкова, а також із фран

цузьким письменником-гуманістом Анрі Барбюсом, що відвідував Україну в

1927, 1929

1932

РОІ{3Х. На І. Ми

китенка знайомство з Максимом Горьким та А. Барбю·· сом справило особливо глибоке враження й позначило ся на всій його громадсько-літературній діяльності. Участь у суспільному житті країни

І. Микитенко

вважав обов'язковою і невід'ємною рисою справжнього письменника.

Паралельно

громадською

організа

ційною роботою керівника ВУСППу він працює відпо відальним

секретарем

головним

редактором

закінчує

останній

журналі

якого

курс

«Червоний

тоді був В.

Харківського

шлях»,

Затонський, медінституту

і багато пише. Першим прозовим твором І. Микитенка, написаним

після переїзду в Харків, була невелика повість «Бра тю>, опублікована в першому номері нового журналу «Гарт», що почав виходити з квітня

1927

рідний літературний маніфест спілки письменників, яку очолював

р. Це своє

пролетарських

І. Микитенко. Як і інші

організації, дав свої теоретичні та публіцистичні де кларації і ВУСПп, а життя вимагало підтверджувати їх

літературною

працею.

Одним

і,з

найяскравіших,

художньо довершених творів такого типу й стала ця повість,

яІОИ

автор,

відмовившись

від

властивих

йому раніше стильових прийомів, виступає в цілком

реалістичній манері,

із

соковитим

письмом,

багатим

на метафори, на використання народної мови, з яскра

во

окресленою

диференціацією мовних партій, пере

конливо виписаними психологічними деталями, скульп турною виразністю головних постатей, цілісністю ком

позиції. У цьому творі І. Микитенко втілював ті тео ретичні засади, які сам не раз висловлював у своїх

статтях і публічних виступах, зокрема у доповіді на ІІ з'їзді ВУСППу сьменство

Філосо Фії

коли підкреслював, що пи

(1929),

«мусить

підноситись

сучасності...

вищий

щабель

Голий схематизм,

на

як для

газети, ніяк не підходить для художньої літератури.

Бона не повинна бути голою, одвертою з

неї

стирчать бідняк,

середняк,

агіткою, що

куркуль,

класовий

ворог, іншими методами має здійснювати Їх письмен ник: методами художньої літератури. Того самого бід няка, середняка, пролетаря треба подати так, щоб він залишився художнім типом аж на ті часи, коли не бу

де

ні

середняка,

ні

бідняка.

Смішний

трагічний

гідальго Сервантеса та його слуга Пансо живуть сто ліття,

хоч

виникли

вони

свого

часу

як

злободенні

типю) 1.

Повість «Братю) змальовувала долю селянської ро

дини,

життєві шляхи трьох

йшлися

сторіччя:

грізних

старший

хліборобом,

1905

братів Сахнів, що розі

соціальних

брат

молодшого

потрясіннях

початку

Никанор лишився на Прохора

після

землі

революції

р. безземелля погнало в місто, де він поповнив

лави пролетаріату, середній Семен десь завіявся «два дцятого року,

як

відшуміли

загони».

Старший

брат

Никанор, який брав участь у революції, одержав зем .тІЮ від Радянської влади, був навіть ДС.тІсгатом селян-

t МшштеНRО

І.

3ібр.

творів:

т.- Т.

6.-

С.

71.

з'їзду,

Cbl\oro

не

може

подолати

традицlИНОЇ

сеJІЯН

ської недовіри до міста, а робіТНИl\ів бачить людьми,

ЯI\ИХ потягло (ша леГI\ИЙ хліб». ПисьмеННИI\ приводить НИl\анора до міста в

pil\,

І\ОЛИ вже Сl\інчилась відбу

дова народного господарства і країна стала на порозі індустріалізації. Знайомство з великим машинобудів ним заводом, з тисячами нових плугів, готових до від

правки на селянсы\ї ниви, із працею робіТНИl\ів, за пальні очі:

розмови

«... Сиділи

Прохором

допізна.

РОЗl\ривають

НИl\анору

в Їхніх розмовах перетина

лись любов і образи. Кожному горіли очі захланним,

невгасимим огнем, І\ОЖНИЙ бив по столу і сипав іСI\РИ. І в тому огні топилися щирі, завзяті серця, і в тому

білому гарті стремлінь і прагнень

землі й заліза

народжувалась сильна єдина істина ...

Ми ж ... брати!»

ДУМІ\И про братерство робіТНИl\ів і сеJIЯН, до ЯI\ОЇ доходить НИl\анор, не може похитнути ІЇ трагічна за гибель на заводі Прохорового сина МИШl\а, і він зва жується

послати

свого

сина

місто

вчитись

(<На

механіКа». Таким чином у повісті вперше в Уl\раїн сы\йй літературі в ЯСl\равих художніх образах втілю

валась ідея незламної єдності робітничого І\ласу й се лянства,

Яl\а

ціЛI\ОМ

відповідала

життєвій правді,

й історичній тенденції розвиТl\У І\раїни. Ніби вирубані з

брили І\аменю, цільні й могутні образи НИl\анора

і Прохора символізували рівнозначні у своїй єдності

соціальні сили Уl\раїнського селянства й робітничого І\ласу

першого

пор еволюційного

десятиріччя,

ЯI\ИМ

доля судила разом перетворювати свою БаТЬІ\івщипу й будувати соціалістичне суспільство.

Tal\a віДl\рита соціальність CMal\Y деЯI\ИМ I\РИТИl\ам, і на І.

повісті не припала до МИl\итенка посипались

обвинувачення в натуралізмі, невмотивованості при ходу

Прохора

до

міста,

«I\УРl\ульській

філософії»

образу НИl\анора. Насправді твір відбивав веЛИI\У істо ричну правду і був переl\ОНЛИВИМ взірцем стилю (шро летарсы\го

реалізму», ЯI\ИМ хараl\теризувалися твори,

ЩО

подальшим

розвитком

радянської

літератури

стали визначатися терміном «соціалістичний реалізм».

Після публікації в журналі повість «ВратИ» вийшла окремою книжкою, пізніше багато разів перевидавала ся, перекладалась іншими мовами.

часом вона стала

хрестоматійною і досі входить у шкільний курс укра Їнської

радянської

незламну

літератури

як

твір,

що

втілює

єдність робітничого класу й селянства на

початку побудови соціалізму в нашій країні. Цього

1927

року

Харкові

вийшли

окремими

книжками поема І. Микитенка «Вогні» та п'єса (<Іду», про які вже йшла мова, а наступного

велика збірка

повістей і оповідань «ВУРlщгани», що одразу ж викли кала зацікавлення читачів.

Повість «ВуркаганИ», що дала пазву збірці, присвя чена гострій для 20-х років темі безпритульних дітей, викинутих на

вулицю

внаслідок

величезної

міграції

людських мас під час революції та громадянської вій

ни. Цієї теми, яка була тісно пов'язана з проблемою виховання

нової

людини

взагалі,

торкалося

радянських письменників, серед них с.

чимало

Васильченко,

А. Головко, л. Сейфулліна, о. Невєров та інші. І. Ми китенко розв'язує її, показуючи долю хлопця-сироти із степового українського села, що потрапляє в дитя чий будинок у великому приморському місті, а звід ти

на вулицю, де й стає безпритульним, вуркаганом.

Обдарований талантом

скульптора тринадцятирічний

Альоша зустрічається з такими ж, як і сам, знедоле ними

підлітками,

зазнає

жорстоких

поневірянь,

але

завдяки вірній дружбі трохи старшого за нього отама на безпритульних Матроса, прихильності завідуючого

l\Итбудинком пізнав людське

тепло,

його

житті

з'являється промінь надії. Через епізодичні образи ви хователів, лікарів, комсомольських ватажків, робітни

ків у повісті відбито гуманізм

Радянської

держави,

яка докладала енергійних зусиль для порятунку «ді тей вулиці».

(На початку 30-х років, як відомо, про

бл<,ма безпритульності була вже розв'язана). Повjсп,

завершується

мажорною

лекий від парадності.

нотою,

проте

автор

дуже

Правдиво й реаJІЇСТИЧИО

да

нирі

шуючи тему, він тільки натякає на можливе здійснен,

ня мрії юного скульптора про ХУДОЖНЄ училище. На справді ж Альоші й Матросу простеляться нелегкі й непрості життєві стежки, і приведуть вони героя не в омріяне художнє училище, а в трудову комуну для малолітніх правопорушників, прийде туди і його вір

ний друг Матрос. Про це читачі через кіЛЬІ\а РОІ\ів довідалися з великого роману І. Микитенка «Раною>, що продовжив долі кількох персонажів повісті.

Збірка «ВуркаганИ» засвідчувала появу нових прозо вих жанрів у творчості І. Микитенка: на зміну раннім «етюдам» приходять психологічне оповідання

з ПРОТОІ\ОЛУ»,

психологічна

«Над морем»,

повість,

що

(<Витяг

«Ношо suш»), соціально

відтворює

картини

невеликого містечка на початку 20-х років

життя

(<<Антонів

огонь»). Цікавим і несподіваним було звернення пи сьменника до гумору. Повість «Гавриїл Кириченко школяр»

єдиний прозовий твір І. Микитенка, присвя

чений дореволюційному українському селу.

В ньому

змальована історія гострого на язик та витівки, дотеп ного

відчайдуха Гаврилка,

школяра початкової

сіль

СЬІ\ОЇ школи, ЩО ніЛІ{ не може порозумітися зі своєю

вчителькою, конфліІ{ТУЄ з нею, тично

стає «отроком»,

ХЛОПЧИІ\ОМ на побігеНЬІ\ах,

фак

у поповому домі

і, вигнаний звідти за різні «ШТУКИ», іде, нарешті, до «хторокласного»

сіЛЬСЬІ\ОГО училища. В майстерно на

писаній повісті застосовано багатющий діапазон при йомів

сатири

від й

М'ЯІ\ОГО сарказму;

гумору тут

іронії

до

викриваються

дошкульної бездушність

царської школи, її класова, антинародна сутність та лицемірство церковнослужителів, тут яскраво показана

дитяча психологія. В. Козаченко зворушено писав про повість: «В цій перлині нашої прози чується відлуння неперевершеного і

зажура,

глиБОІ\О

гоголівського

печаль,

замислитись,

що

гумору.

мимоволі

навіть

ній

примушують

засумувати

сміх, нас

по-нашому,

ПО-УІ\раїНСЬІШ, тан, ніби ие малий ШІЮЛЯРИІ\ Н:иричен ко, а ми прощаємося з нелегким і все ж яеним евоїм дитинством» 1. «Гавриїл Н:ириченко

мом

становив

частину

школяр» за авторським заду

більшого

твору

«Дитинство

Гавриїла Н:ириченкю> (фрагменти з нього були надру ковані), який, у свою чергу, мав увійти до трилогії, що змальовувала дитинство, отроцтво і юність героя.

Наприкінці І,ін

виїздить

1928 за

РОНУ ряд українсы(хx письменни

нордон

за

відрядженням

Народного

l\Омісаріату освіти республіІШ з метою ознайомлення з життям зарубіжних країн, зустрічей з прогресивними іноземними письменниками,

нових

творів.

мандрував

по

І.

вивчення матеріалів для

Микитенко

Німеччині

двох

місяців

й Чехословаччині,

близько

побував

також у Польщі й на Західній "Україні. Подорож зба гатила

його новими

яскравими враженнями.

Він зу

етрічався з Й. БехеРОIlI, Ф. Вайскопфом, К. Грюнбер гом, Ю. Фучіком, Й. Горою та багатьма іНШИ1l!И німе цькими

чеськими

майстрами

слова,

брав

участь

у з'їзді Спілки німецьких революційних письменників, у мітингах і демонстраціях берлінського пролетаріату,

познайомився із скарбами відомих музеїв, театрів, біб ліотек. Враження від подорожі відбились у зарубіжно му репортажі «Голуби миру» ких

творів

такого

жанру

одному з перших вели українській

Важливою рисою репортажу було те, вже тоді, в

1928

літературі.

що автор його

році, зумів помітити в житті Німеч

чини поряд з піднесенням революційного руху також зловісні паростки найреакційнішого породження імпе

ріалізму

фашизму

миренним ворогом.

і на все життя став його непри

«Голуби миру» друкувалися

1929

року в кількох номерах журналу «Гарт», а незабаром після того були видані окремими книжками україн ською, російською та грузинською мовами. Саме в цей час Всеукраїнська епілка пролетарських

І !\озачеНlЮ В. Головний наПРНМОI>.- С. ~OO.

письменників ВХОДИТЬ У КОJlтаБТ із Міжнародним бюро революційної літератури

(1925-1930),

МБРЛ

й І. Ми

китенко обирається до складу секретаріату цієї орга нізації, що ставила за мету об'єднання письменниць І\ИХ сил різних країн на грунті спільної революційно пролетарської,

комуністичної

ідеології

та

політики.

Найвидатнішим досягненням МБРЛ було проведення

1930

р. у тодішній столиці "Української РСР Харкові

Міжнародної конференції революційних та пролетар ських

письменників;

рішення

всесвітній

реЗ0нанс

І\онференції мали вирішальне значення для розвитку зарубіжної прогресивної революційної літератури

30-

40-х рр. І. Микитенко був одним з активних організа

торів

Харківської конференції.

відкривати

своєю

промовою

Йому було доручено

цей

всесвітній

форум

виступати на ньому 3 великою доповіддю про шляхи

розвитку

реВОЛЮЦІИНОГО

УІ\раїнського

письменства.

Тоді ж він був обраний одним із секретарів Міжнарод ного об'єднання революційних письменників

МОРП

(так на конференції було перейменовано МБРЛ) членом редколегії його центрального органу

та

журна

лу «Литература мировой революции».

Ідея

братнього

єднання

трудящих

різних

країн

і народів була невід'ємною частиною світогляду І. Ми

китенка протягом усього його творчого життя. Ії він проголошував у літературно-критичних і публіцистич них статтях, у численних доповідях і промовах перед

читачами й письменниками, на міжнародних з'їздах

та конгресах. Ії він втілював у художні образи своїх прозових і драматичних творів. В той же час вона була органічно пов'язана тисячами незримих ниток з його пристрасною

любов'ю

до

свого

народу,

до

рідної

"України. «Він був молодий, як і ми всі. революційне

бачення

світу

цей

властиве йому було своєрідний

радар,

завдяки якому легко можна було здалеку розпізнати людей нашого покоління від Москви до Гренади і від

Києва до Сан-Франціско.

Микитенко був інторнаціоналістом. Але це саме він, і не без гордості, подарувап мен і прекрасно

вишиту

українську

сорочку,

яку

беріг

довгі роки і одягав тільки на СВЯТЮ),- згадував про

нього угорський революційний поет Антал Гідаш 1. «Це

він навчив

нас вимовляти

речення, яким ми

кінчали усі свої промови: «Хай живе "Українська Ра

дянська Республіка!»

2 -

мецький пролетарський

писав про І. Микитенка ні письменнин

пригадуючи відвідання України

І\арл

Грюнберг,

р. у складі Пf'Jlо

1929

шої німецької письменницької делегації. «В

Іспанії

Микитенко

задушевно

розповідав

про

"Україну та її ріни й степи, про унраїнські народні піс ні, про поезії Тараса Шевченна ... » -

з ним

1937

згадував зустрічі

р. славетний болгарський письменник Люд

мил Стоянов 3.

Наприкінці 20-х років українська драматургія роз

ширювала Саме

свій

цей

жанровий

час

І.

тематичний

Микитенко,

діапазон.

підохочений,

як

він

писав, переважно міркуваннями громадсько-політично

го характеру, і виступив з соціальною драмою «Дик

(1929),

татурю)

що стала етапною і в його творчості,

і в усій українській драматургії. Натхнений успіхом

«Диктатурю), «І\адри» нраїню) гостра

пише

п'єси

(1930), «Справа честі» (1931) й «Дівчата (1932), визначальними рисами яних

він

слідом

нашої

публіцистичність,

злободенність

тема тини,

за цим

відверта активне

твором

партійна

були

позиція,

вторгнення в

най

пенучіші проблеми життя, епізація у зображенні дійс ності, масовість дійства, властива революційному теат ру тієї епохи,- тобто саме ті новаторсьні для унр аїн

ської драматургії риси,

яні

театру Микитенка.

І Сонячні ГОНИ.- С. і08. 2 Там ж е.- С. 106. з Там ж е.- С. 112.

й снладають

специфіну

І1'єса тему

«Дю\татура)}

взаємин

llillJlIс,ша на близь!(у

робіТlІИЧОГО

І\ласу

авторові

селянства,

тему

І\ласової боротьби на селі напередодні І\олективізації. Сюжет роагорта6ТЬСЯ наВІ\ОЛО І\ампанії хлібозаготівлі, для проведення ЯІ\ОЇ в далеІ\е село приїздить індустрі

альний робітник Григорій Дудар. «Діється на Радян ській 1'І\раїні

злободенне

року»,- підкреслювалося в ремарці

1929

звучання п'єси.

«Ми побачили на сцені

не П'6СУ, а живий зліпок наВІ\ОЛИШНЬОГО життя, яне ХВИJlювало нас і до «ДИІ\татури»

не знаходило реалі

аації в УІ\раїНСЬІ\ій драматургії,- писав Леонід Пер

вомайський

один з тих, хто бачив перші постанОВІ\И

цієї П'ЄСИ.- ПО сцені ходили люди і говорили про речі,

вихоплені з дійсності

ЯІ\і стосувалися І\ОЖНОГО.

Село з його драматичними протиріччями, з оголеними

до І\ривавого м'яса пристрастями, РОЗІ\олоте по соці альній вертикалі, так ЩО оживала уся його психоло

гічна та емоціональна СТРУІ\тура,- це ми бачили впер ше,

і це не могло не захоплювати І\ОЖНОГО,

частину

свого

буття

сприймав

тогочасну

хто ЯІ\

бурхливу

дійсність)} 1.

"У драматичному зіТІ\ненні предстаВНИІ\ів ворожих

нласових сил

робітника Дударя, незаможнина Мало

шт ана, селян-трударів Чернеги й РомаШІ\И, з одного

боку,

та

І\УРІ\улів

ідеолога Гусака

інтересів

Чирви,

- 3

Сироватки,

куркульського

іншого, розкривалась ідея єдності

робітничого

класу

трудящого

селянства,

ідея диктатури пролетаріату в період побудови соціа

лізму. Сила ВШІИВУ п'єси досягалась яскраво виписа ними характерами, афористичністю мови персонажів, майстерним РОЗВИТІ\ОМ дії. Виразно й переконливо по І\азав

письменник

класове

прозріння

незаможника

Петра Малоштана, і соціальне нутро куркульства, го тового «врости в соціалізм)}.

Великим успіхом драма

турга було створення першого в унраїнській драматур

гії образу робітника-комуніста І первомайсыІйй Сонячні гони.- С.

Л.

Із

спогадів

67.

Григорія Дударя.

про

Івана

МиllитеНllа.

П'єсою «Диктатура» відкрили сезоп

1929

року майже

всі провідні театри України. Настуиного року її з ве ликим успіхом показували

вже на сценах Москви й

Ленінграда, Архангельська і Свердловська, Баку і Го меля, Казані й Уфи, Сімферополя й Махачкали, Таш

кента й Кутаїсі та багатьох інших міст Радянського Союзу.

Не менш гострими й злободенними стали й наступні. п'єси І. Микитенка, створені в роки першої и'ятирічки. Драма вперше

«Кадри» у

(інша

назва

всій радянській

«Світіть

драматургії

нам,

зорі!»)

змальовувала

народження нової, народної інтелігенції, життя вищої школи в пореволюційні роки, коли оволодіння наукою розглядалось як (<Новий Перекош>. П'єса була присвя

чена «Пролетарському студентству, що в бурі й натис ку зруйнувало задушливі «храми» буржуазної науки й створило огненні кузні пролетарської революційної думкю>, й відтворювала ідейно-емоційну піднесеність, властиву передовій молоді того часу.

П'єса

життя

шахтарів

Донбасу

«Справа честі»

художньо переосмислювала иодії доби індустріалізації з її популярним гаслом «Техніка вирішує все» і, знову таки виерше в практиці української драматургії, глибо

ко й переконливо змальовувала і пафос соціалістичного

змагання робітничих бригад, і боротьбу новаторських форм виробництва з традиційними, і героїзм передо виків праці. Своїми образами вона художньо стверджу вала ідею, закладену в заголовку твору: праця в нашій

країні стала

справою честі й геройства. «Найцінніша

новаторська знахідка драматурга полягала в тому, що

він підмітив

такі

суперечності

дійсності,

які крили

конфлікти незнаного в класичній драмі змісту, нові конфлікти доби, породжені зіткненням нових характе рів.

Предметом

стали трудові

його

письменницького

процеси

відносини

дослідження нашій

країні,

формування людської особистості, пройнятої колекти вістськими

иоглядами

свідомістю,

формування ра

дянської людини ... В п'єсі Микитенка «Сирава честі» зо

такий конфлікт ще був першим намацуванням пових вааємовіДJIОСИН, свого роду прообразом психологічних складностей і зрушень у колективній свідомості нової людини (і в чомусь першовідкриттям)

ще задовго до

того, як цей тип колізій був підхоплений у літературі 30-40-х років, а згодом, у 70-х роках, як це ми бачимо на прикладі

сучасної

драми,

набув

нового якісного

звучанню),- так оцінює п'єсу сучасне літературознав ство І.

Нас'гупна п'єса І. Микитеш\а, дірична КО~lеl\ія «Дів· чата

нашої

країни»,

присвячена

радянській

молоді,

показує, як зріс її культурний й інтелектуальний рі вень, як твориться соціалістична психологія, як із се редовища

нашої

мододі

доби.

народжуються

Розповідаючи

про

нові

люди -.герої

героїзм

будівників

Дніпрогесу, п'єса трактувала морально-етичні пробле ми

вірності

коханні

дружбі,

товариської

чес

ності й взаємодопомоги, відданості своїм іде адам. Вод ночас у ній гостро ставились питання ідейної чистоти

робітничого кодективу, комсомодьського колективізму, засуджувалися

індивідуалістичні

за рахунок товаришів. П'єса

спроби

піднестися

оптимістична і мажор

на, пройнята радістю життя і трудових перемог

на

снажувала глядача духовною енергією, в ній лунав, за

сдовами І. Микитенка,

«гучний і радісний сміх

п е

рем о ж Ц і в}). На прикладі l\lОЛОДОЇ героїні праці Ма рії Шапіги, закоханого в неї комсомольця Пронашки,

їхніх

друзів

ставленої

їм

«буржуазки»

будівників «жінки

Дніпрельстану іншого

берега}),

та

проти

войовничої

Лотоцької автор стверджував високі мо

рально-етичні принципи соціалізму. Образ Марії Ша піги був одним з перших повнокровних і реалістичних обрааів жінки нової доби в українській драматургії. Усі чотири п'єси І. Микитенка в буквальному розу

мінні слова тріумфально пройшли в

1929-1934

роках

І Вануленно Д. Т. «Світіть нам, зорі!» Драматургія. Література героїчного діяння. (Новий герой в унраїнсьнііі літературі 1929-1934 рр.).- К, 1978.- С. 279-280.

11а сценах сотень театрів України іі усього Радянсько го

Союзу,

високо

підносячи

авторитет

YKpaїHCЬ~{OГO

радянського мистецтва. Ух ставили стаціонарні й пе ресувні, професійні й самодіяльні театри в

Росії

Білорусії, Грузії, Вірменії й Азербайджані, Туркменії й Казахстані, Молдавії й Башкирії, Дагестані Й Якутії, їх перекладали на різні мови, переробляли для потреб життя інших республік (так, наприклад, «Диктатуру» було

пристосовано

до

національних

а «Дівчат нашої країпИ»

нії).

Над

актори,

п'єсами

режисери,

І.

умов

Білорусії,

до умов Грузії й Туркме

Микитенка працювали

художники

видатні

композитори

радян

ського театру.

На

початку

30-х

років

усе

помітнішою

ставала

невідповідність між новими завданнями літератури Й

мистецтва, що їх висувало життя, і формами органі заційного об'єднання письменників і митців. Історич ною подією стали постанова ЦК ВКП (б) від

1932

квітня

р. «Про перебудову літературно-художніх органі

зацій» і утворення Оргкомітету по підготовці Всесоюз

ного з'їзду радянських письменників. Крім Всесоюз ного комітету, були створені анадогічні республікан ські

комітети,

які

також

розгорнули

широку

діяль

ність, спрямовуючи майстрів слова на дальше творче осягнення принципів народності й партійності. І. Ми

китенко, паЛІЮ вітаючи, як і переважна більшість ра дянських письменників, постанову партії, включився

в цю роботу як член Всесоюзного Й заступник голови українського республіканського оргкомітетів. У

1934

1932-

рр., що передували з'їздові, він бере участь у пле

нумах Всесоюзного оргкомітету, неодноразово зустрі

чається з Максимом Горьким, виступає з численними статтями, багато працює над новими прозовими й дра матичними творами.

Майже всю зиму, весну і літо

1933

року І. Мики

тенко провів на Прилуччині, у трудовій комуні для

молодих правопорушників, пишучи роман «Раною> та п'єсу «Бастілія божої матері» про громадянську війну

113 УІ'раїні.

Ромзн

«Ранок»

С1·аІl lІОВ1ІМ I\ОСЛГllСІІJlЛМ

письменника на шляху створення

образу сучасника.

Цього разу І. Микитенко постаВJlВ перед собою мету показати вплив праці й колективу на тих, хто пере ступив закон,

хто волею соціальних

шляхом злочину й правопорушень.

обставин

пішов

На тлі революції

й громадянської війни, першого пореволюційного деся тиріччя письменник змальовує молодих

правопорушників,

цілу галерею

розповідає

про

образів

їхні

жит

тєві поневіряння, аналізує причини, що штовхнули Їх ІІа злочинний шлях, нарешті, показує складний, повіль

ний і болючий процес перевиховання в умовах трудо вої комуни, благородну роботу колективу вихователів і чекістів, які заново ліплять характери цих молодих

людей, прагнучи виховати з

них чесних

і відданих

будівників соціалізму. Паралельно з розвитком основ ної

сюжетної

лінії' твору

письменник

проводить

не

менш важливу лінію історії села Ладош та старовин ного

жіночого

монастиря

ньому,

де

за

рішенням

уряду була розміщена трудова комуна. Серед багатьох виразних і колоритних образів роману

червоних пар

тизанів часів громадянської війпи і чекістів, сільських Іюмсомольців

і безпритульних сті

«Вуркагани»

активістів,

монастирських

мешкаНОІ,

епізодично фігурують і герої пові

Матрос і Альоша.

Написаний ще до

славнозвісної «Педагогічної поеми» А. Макаренка со

ціально-педагогічний завдяки

своєму

роман

І.

гуманістичному

образів, глибокому розв'язанню

Микитенка змісту,

«Раною)

яскравості

теми духовної пере

будови колишніх нравопорушників, морального змуж ніння радянської людини одразу ж завоював визнання масового читача, про що свідчили різноманітні чита цькі конференції та обговорення, сотні листів до пи

сьменника, численні відгуки в пресі, серед яких був і захоплений відгук п'ятнадцятирічного юнкора Олеся Гончара.

1934

рік увійшов в історію літератури як рік утво

рення Спілки радянських письменників СРСР. І. Ми-

І. МИlштеНІЮ

}\ІІТСІІКО брап діяш,пу учас'п, у рuботі, яка пrрrдупала цій події,- в підготовці й проведенні І ВсеукраїІІСЬКО

го з'їзду радянських письменників у Харкові й Києві, на якому він був обраний відповідальним секретарем СРПУ (за деякий час І. Микитенко став на чолі Спіл

ки

письменників

України),

та

Всесоюзного

з'їзду

письменників у Москві.

На Всесоюзному з'їзді йому випадає честь голову вати на першому засіданні.

Восени того ж року, у :1В'ЯЗКУ 3 неренесснням сто лиці УРСР, група

з Харкова

письменників,

до

І{иєва переїздить

тому

числі

І.

велика

Микитенко.

Незабаром глядачі побачили нову його п'єсу «Маруся Шурай), написану за відомою драмою М. Старицького

«Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці) та народними мотивами. Письменник загострив І\онфлікт і послабив мелодраматичне

звучання

особисту драму Марусі, площину,

ПОl\азав

п єси-першооснови,

Гриця й Хоми

класо!!у

переВl!!

соціальну

диференціацію

старого

українського села, ввів нові образи іі епізоди, і п'єса зазвучала

по-новому.

Спеl\таl\лі

«Марусі

Шурай)

в п'ятнадцяти провідних театрах Києва, Харкова, Оде си, Дніпропетровська, Запоріжжя, Чернігова, Донецька

та інших міст палко вітала публіка, театральна кри тика, письменники.

Наступним значним етапом у творчості письменни

І{а стала сатирична І{омедія «Соло на флейті). Над цією п'єсою І. Микитенко працював довше, ніж над будь яким іншим драматичним твором; вона мала дев'ять аВТОРСЬІ{ИХ редакцій, робота над нею почалася ще вес ною

1933

року й остаточно завершилась лише в

1936

році. У ній драматург виступив з наболілим і пеІ{УЧИlll питанням

стосуванців,

викриттям

лицемірних

войовничих міщан,

які

кар'єристів, вважали

при

сенсом

свого існування самозвеличення і просування по ієрар

хічній драбині. Таких людей авторові особисто дово дилось зустрічати, він знав їм серйозну

небезпеІ{У для

ціну і вбачав у НІІХ

соціалістичного

суспільст!!а.

Історія НОІ,азала, що nін не НОМШШDСП

еnоїх НС'РСД

баченнях.

Незабаром І. Микитенко дає на суд глядачів п'є.су зовсім

іншого

звучання

ліричну

комедію

юності», сповнену молодечого вогню і

радісну

веселу.

Вона

присвячена

«Дні

запалу, життє

молоді

ТОРl\а

ється вічних тем любові й ревнощів, вірності й друж би. Цю п'єсу І. МикитеНI\О ставить на сцені I\ИЇвсько го

акаДЕ'мічного

театру

ім.

І.

Фрюша,

виступаючи

І! РОJlі не тілы\и автора, але й режисера-ІІ0стаНОВІІИЮJ.

П'єса і спектаl\JІЬ БУJlИ схвально зустрінуті глядачами

й театральною критикою, і «Дні юності» широко піШJlИ в театрах України. Як і раніше, творче життя І. Микитенка в ці роки нерозривно

поєднувалося

його

громадською

діяль

ністю і як члена найвищого органу державної влади

республіl\И

всеуl\раїнсы\гоo

центрального

чого комітету (до ВУЦВК він входив з

ВИl\онав

1931

р.), і Яl\

керівника СпіЛI\И письменників України та редаl\тора ЇЇ

журналу

«Радянська

«Вітчизна»),

література»

(нині

журнал

і Яl\ учаСНИl\а ряду І\омітетів, бюро та

І\омісій. Енергія й працездатність І. Микитенка БУJlИ такими

великими,

що

він

завідував на

громадських

засадах ще й літературною частиною київського теат ру імені І. Франка, з яким його єднала тісна творча

дружба. Улітку

1935

р.

І.

Микитенко

очолює

українську

делегацію на Міжнародний антифашистсы\йй конгрес письменників на захист культури,

скликаний за іні

ціативою

Горького,

П.

А.

Барбюса

Тичиною,

їздить

Петром

до Парижа,

де

Максима Панчем,

О.

разом

Корнійчуком

зустрічається

ви

зарубіжними

майстрами СJlова, чимало яких вже БУJlИ знайомі йому з

часів

Харківської

конференції

та

Всесоюзного

з'їзду письменників у Москві. У яскравій промові на тему

«Нація і І\ультура», пройнятій гнівним запере

ченням

філософії

ШевчеНl\З

фаШИЗ~ІУ.

ТИЧИНУ.

І.

наво;щчи

3!1

l\ІИl\итенко, приклади

ЦИТУЮЧИ

життя

(Їагатьох наро}\ів нашої нраїни, з гордістю розповідав про

історичну долю української

нації,

про

її

відро

дження після Жовтневої революції, про гідне розв' я

зання проблеми нації і культури в умовах соціалізму. І. Микитенка обирають до складу бюро Міжнародної асоціації

письменників

на

захист

культури

нової

організації, утвореної за рішенням конгресу. Того

Янкою

року

разом

Купалою

та

О.

іншими

Толстим,

І.

О.

Фадєєвим,

Микитенко

побував

у ЧеХОСJIоваччині, дружні стосунки з якою тоді JІИШР налагоджуваJIИСЯ,

в складі

першої

великої

делегації

радянських письменників і журналістів. в моїй душі горять лснраво Нраїни вашої вогні. Прощайте, Праго і Остраво, Близьні і рідні ви мені,-

писав

він,

перетинаючи

кордон

Чехословацької

рес

публіки по дорозі додому. Одним із результатів ЦІЄ! подорожі став переклад І. Микитенком лібретто опери Б. Сметани «Продана нареченю), поставленої на сцені Київського

театру опери

балету у

грудні

1936

р.

Палка промова па тему «ПУШJ\ін і "Україню) у Ве JIИКОМУ театрі СРСР в лютому вання

1937

р. під час святку

1О0-річчя з дня смерті великого поета, учасТІ,

у Другому міжнародному антифашистському конгресі письменників,

що

відбувався

влітку

цього

року

в Іспанії на знак солідарності з героїчною боротьбою іспанського народу проти фашистських заколотників,

нарешті, сонце»,

остання

п'єса

присвячена

І.

Микитенка

денінсьному

«Як

розв'язанню

сходило націо

нального питання на "Україні в роки революції, гідно увінчують

діяльність

ПИСЬМСННИJ\а-інтернаціоналіста.

Над історичною хронікою «Ях сходило сонце» І. Ми

китенко почав працювати влітку вала

1914-1918

1936

р. П'єса охоплю

роки, відтворювала наростання рево

люційної хвилі на "Україні напередодні та під час імпе

ріалістичної війни,

період Лютневої

революції, події

жовтневих днів. Кульмінаційними сценами історичної

хроніки С'l'аJlи приїзд Леніна в Росію, жовтневі дні в Петрограді і Києві, повстання київського Арсеналу в січні

1918

р. та його поразка

(п'єсу було задумано

спершу як трагедію), вступ Червоної Армії до Києва. Образи

більшовика-арсенальця

Богдана

Верховинця

та селянської дівчини Марії Стоколос, яка; подолавши

всі пастки, що наставляли на неї діячі Центральної Ради,

приходить до комуністичної

партії,

символізу

вали трудовий народ України, несхитність його рево

люційних прагнень. П'єса вперше в українській дра матургії масштабно виводила постать вождя револю ції В. І. Леніна в сценах серед солдатів у вагоні, на Фінляндському

вокзалі,

на

конспіративній

напередодні повстання, у штабі повстання

квартирі

Смольно

му. Вперше у п'єсі радянського автора зі сцени з уст вождя мали звучати думки про революцію, національ

не питання, долю України. І.

Микитенко

сезону

1937-1938

готував

цей

твір

для

театрального

рр. П'єса в основному була закінчена

у квітні, й автор мав намір удосконалювати й шліфу

вати

н,

проте

жовтня

а також

1937

несподівана

загибель

письменника

р. перешкодила йому довершити п'єсу,

здійснити інші творчі задуми, серед них

драму 3 морально-філософською проблематикою на ма

теріалі життя медиків і вчених (<<Сліпі й зрячі»), п'єсу про Карла Маркса та ряд інших. Історична

хроніка

(,як

сходило

сонце»

побаЧИJlа

світло рампи уже в повоєнні роки, до 50-річчя Жовт невої революції, коли творчість І. Микитенка пережила

друге народження і знову влилась у скарбницю ра дянської літератури.

(,Зараз я гортаю шість великих

томів його КІІИГ,- писав уже в наші дні його сучасник і товариш по перу Терень Масенко.- І викликає 110див, вражає і захоплює ків, лише за півтора

колосальна

десятиріччя,

праця:

за

написано

ро

стільки

повістей і оповідань, стільки яскравих і самобутніх п'єс для театру, віршів, статей, доповідей! І це величезній

повсякденнrn

організаторській

при

роботі!

Воістину ТО було горіиня ссрцн, БСЗМСШІІО щедрого і lIс стримного у праці для рідиої культури, для великого народу, відродженого до життя, доблесті й честі! Ми китенко завжди стояв у вирі того великого, що замис

Jlював і створюваll народ. Нін розумін найбільші :1аll 1\ання доби і ДУМНОЮ, і серцем» І. ВКJПочені до ці6Ї ЮIИЖНИ повісті «Брати» й «Вур

наганю) та П'6са «Диктатура» вводять читача у світ цього видатного майстра українського слова, але дале ко не вичерпують цей світ, вони

лише частина твор

чості письменника-громадянина, патріота й інтернаціо

наліста, девізом якого було:

«Тільки той, хто справді

до кінця зрозумів, що бути письменником Країни Рад значить бути революціонером у всіх своїх ділах і по l'vІИслах, зможе сказати перед лицем СРСР, батьківщини трудящих цілого світу:

Я всть, я живу, я дію!» 2 Олег МИКИТЕНКО

'МасеНlЮ С.

24(,-245.

'1'.

Як

чисті

Микитенно І. Твори: В

смолоскипи.

т.-

'1'. 4.-

1/ С.

Сонячні

281.

гони

БРАТИ ПОВІСТЬ

Помираючи, старий Сахно казав до своїх синів:

Сутуж тепер і на землю, і на гроші. Сутуж,

діти. Оце, що маю, візьміть та приробляЙте. Заче пилась земля за панів, доки висмикнеш клаптик хоч на долоню, то й жили з себе вирвеш... Та, живучи

вкупі,

якось

прохарчуєтесь.

не лізьте, бо що ремісник, що робітник

ремество

легний

народ. Сьогодні був, а завтра загув, і попелу не ли шилось. Ну їх, не дивіться на тих, що йдуть на

хвабрики та на цукроварні. Ідуть на легний хліб, та там і здихають. А на хазяйстві, хоч і тяжко

гірко, та все ж таки є надія в бозі, коли товар на возі. Нагорювався і я за свій вік, і вам велить

бог.

Не цурайтесь землі, хоч яка вона мала та

нещедра.

Три сини стояли перед батьком, як три дуби, та уважно слухали його слова.

Три

сини

Прохоров і

на

рік

один

вісімнадцять,

дцять, а Никанорові

чорний звисає на губу

за

одного

Семенові

старший:

дев'ятна

двадцять. Уже й вус йому

так і в батька було ко

лись.

Стояли, думали кожний про своє. Никанор тоді перехрестив себе тричі й проказав

над батьковою постіллю:

Як наші батьки жили, вічна Їм пам'ять, так

і ми будемо жити. Дав Їм бог розуму, то й нам дасть. А земля, хоч і мала, та гляди ЇЇ, то й вона

тебе не забуде. Ми хоч бідні, та чесних батьків. Помирайте, тату, спокійно, як вам бог дає, а я все те зроблю по вашому закону і братів доведу до пуття. Помираїrте спокійно.

Так і помер Сахно. А як помер, залишились сини, пішли своїм трибом, то й слова ті давно

Пlшли в непам ять.

Багато рук в сім'ї, а тут ще оженився Никанор. Став за батька правити, а воно тільки лайка та гріх. На роботу всі гарячі, вхоплять - згорить під руками:

три клапті землі

тієї по

грудочці пере

беруть, кожну бур'янину вирвуть; на пір'я пере б'ють ниву, а прийшла осінь, прийшла зима, важ по зернині, олії не купи. Як піст, то вже й

позичай хліба, та ще й на одробіток. Все думав НИІ\анор:

«Нехай. Не ми послідні,- б'ються люди та й на хазяїнів вибиваються. Може, і ми не гірші, при робимо». Не раз говорив йому Семен:

Пропадем, як мухи восени. Десять тисяч зем

лі в самого Варуна, а нам на село на п'ятсот дворів

уполовину менш приходиться. Як же ти виб'єшся? Випивати почав.

А Прохор, найменший брат, побув із год прикупі

й почав до економії найматися. Що заробить

гурт і віддасть. А воно тоне, як крапля в

морі.

на

Потім ще й Семен оженився. Не дав Никанор ділитися - живи прикупі, бо чим його ділитись? Аби землю кришити? Так і жили. Никанор чорнів, обростав волоссям та все на хазяїнів поглядав. Семен випивав, а Про хор почав бунтуватися. Проробив строк у пана,

і одягтися не вистарчить. Яке ж це життя? Та отак цілий вік? І світу не бачити? Коли ж воно по кращає?. Вигнався він - иаруБОl\ на славу. Очі сміливі, чуб буйний та чорний, як ніч, а сила в руках стра шенна.

Вдарить кулаком по столі

хата задвиг

тить. Та тільки невеселий, все думає, а то ще й книжну янусь дістав та все ховається. Зовсім од

вернув від себе Никанорове серце. - Шануйся мені,- казав НИRанор. А він тільки гляне на нього, наче вріже брова ми. Шануюсь, мовляв.

ЧУДНИЙ ЯКИЙСЬ він став. Ішли ЯІ\ОСЬ з роботи; випав ДОЩ, у полі було росяно, а на дорозі І\алюжі. Став він під хрестом

закурює. Пальці ПОІШЯКЛИ,

ніяк цигарки не скрутить. А тут автомобіль пан ський як налетить, як гаркне та багнюкою з-під ноліс

чисто геть і обдав його:

і руки, і лице,

навіть очі заліпив. І полетів далі, аж дим позад

нього синіє. Никанор, на ЩО вже не любить сміху, - всміхнувся собі під вуса.

а й він скривив губу

Що ж ти, мовляв, роззява, не став ік строці. Тре

ба ж берегтися, їм же ніколи дивитись, коли маши на пре, аж свистить. А Прохор пільна хвилин стояв

тю. у баші, навіть не ворухнувшись, тільки випу стив з рук цигарну, бо вона РО3І\Исла в грязюці зовсім. Стояв мовчки, СТИСНУВШИ ауби, дививсн вслід тому автомобілеві. Очі йому 1'0ріJlИ дивним, затьмареНlІ1II вогнем. На снронях випнулись м'я ЗИ - він ніби хотів нинутися вслід і розтрощиТІ! машину, перепинути Їх самих у багнюку. Та потім витер обличчя і пішов далі, місячи грузьну межу босими брудними ногами. Довго потім не розмовляв він навіть з Никано

ром, наче той був у чомусь винний. І ось одного разу, коли в селі стояла глупа осінь, по вулицях їздили позаки і не можна було світити світла, він затривожився зовсім. У серце залягла

журба. Ні до ного не говорить. Вийде за ворота, ПОСТОЇть ... Над хмурим обрієм пливуть загрозливі хмари, немов десь страшна пожежа і сірий тяжпий дим розходиться ПО цілому світу.

- Не можу Л, Нинанорс,- сказав він до бра та.- ЛІ. собі знаєш, а л не можу. -

Чого ж ти не можеш? Не розбереш тебе. Давить мене. Терзає ... Правду казав той чо-

ловін, ЩО ночував у нас: задавлять народ чисто геть. Утечу л, мабуТl>, світ за очі. Може, знайду десь І.раще.

На хвабрину, може, чи иуди?

СПIlтав тоді

насмішкувато

Никаиор.

Пригадав

йому

батькові

слова.

Ех,- відказав Прохор,- не тямиш ти, Нина

норе. Що ж батько? Лежить у землі. А життя? Воно ж істребує не з батьна, а з нас. Ти он ди вишся на хазяїнів, та тJ2i:й здохнеш у злиднях, а

не

станеш

хазяїном.

Швидше

підеш

до

них

у найми. А я не хочу, будь вони пронляті. Краще піду нудись,· де більше світу.

Бо тут пропадеш

ні за пухлу душу. Не знаю, може, і на хвабрину.

Нічого не знаю ... Як були ми ото в городі з хурою, так, знаєш, чудна пригода, ось ти слухай. Лежимо під возом. Коні хропуть, мордами полову з репту

ха викидають. І так це воно вічно. Ще малим па

м~ятаю. Да, так ти спиш, а я курю. Саме ранок починається. Туман такий над городом, а за тюр

мою небо ледь-ледь червоне. Лежу, курю, коли це гудок як загуде. Один, далі другий, далі третій. Гудок за гудком. Знаєш, як ото співає хто, в кого голос здоровий, що аж хата дрижить, наче стелю

хоче зірвати. А тут так небо дрижить од гудків. Хто його зна, що зо мною сталося. Немов навро

чив хтось. Гуде і досі.

Никанор похмурився, підняв свої широкі плечі. - Гудок, щоб ішли на роботу. І вже. - Та вже ж, на роботу. І от я собі лежу, піджак у

мене

тліє

жаринка

впала,

не

чую.

А в нас, думаю собі, півень удосвіта ... Ку-ку-рі ку...

Вийде

Собаки

чоловік

заводять.

надвір, тут

почухається.

іще,

кажуть,

Темно.

наженуть

Іюзаків·. І в економії життя собаче. Нігде не за ховаєшся; хоч сказисл.

Ну, та. й далі що?

не можу, гуде, чуєш

глухо спитав Никанор.

Встав л, підкинув коням. Ніде ні духа. А я

...

Тягне, чи що? Тягне. Та як тлгне? Якби так, просто,- тягне

та й то. А то тягне за живе, наче за серце тебе ссе.

Стою, а в нтові І\РОВ бухає. Чудно. Зірвався і гай да. Прибіг до заводу, став за корпусом, а вони са ме в ворота валять... Валять, як ото вода чорна.

Ні спинить, ні загатити ... Ніяка сила. Темно, ранок

сірий, корпуси чорні, високі. Робітники з ліхтари н:ами.

Цигарки

допалюють,

у ворота, в ворота...

топчуть

ногами

та

Тільки ворушаться картузи

та вилається хтось іноді. А очі блись-блись, тисячі очей,

так

землею

проЙмають.

Здається,

пройдуть

над

змісять, залізом закидають.

Кого? Кого?

Тут-то

й штука...

Це

в них спитай.

Мабуть, вони знають кого. Постояв ще, доки про йшли. Чую, задвигтів корпус, загарчав. Пенло, та й годі, а відірватись не можу. Підходить стражник:

«Ти,- наже,- чого ний, ян

не

хоч

стовбичиш?

до

Проходь,

кардегардії.

Споною

любез за

ва

МИ,- l{аже,- не маєш». Я наче ото зі сну проки

нувся.

Іду

городом.

тільки-тіЛЬІШ

ПРУЖОІ{ сонця. Дивлюсь

партію

виткнувся

арештантів по

гнали.

- Яке тобі діло? Заробили, то й погнали. Сиди на землі, роби чесно,- ніхто не пожене. - Не пожене, то в землю зажене. Я вже бачу. Ти ось і брат, а душа в тебе черства. Камінна вона в тебе, чи що? Злидар, а шкура товста, ян на дубі. То й роби на них, снільки хочеш. - На кого? На себе роблю. Що зароблю, те й матиму. Знаю, що моє, потом зароблене, не на дурницю.

Тоді вже Прохор lIіЧОl'О не віДllовін. Махнув JlУ І(ОЮ і пішов.

Висмикнув

із тину палицю, ПОКJlав у нишеню

шмат хліба та жменю махорни і пішов. Куди пішов, де пішов! Невідомо. Вийшов Никанор ранком до клуні.

Прохоре.

Л його немає.

«Пішов-таки

на

легний

хліб,- подумав

Ника

нор.- Ну, йди ж, та не вертайся, пройдисвіте, ко ли в мене душа черства. Бач, ЛІ, у мужиках спро

тивіло бути». Найтяжче було Никанорові, що Прохор подався в город. Нехай би йшов знов у строн, десь би на землі робив, може б, стяглись-тани на зайву деся тину. А пішов у город, забув, як пахне земля, ян

сходить жито, то й все забув Загубився

серед

тих

і хату, і рідних.

городсьних

панів,

що

тан

і дивляться, де б поживитися, що тільни Й ждуть, дони мужик їм привезе того хліба горьованого ... На завод пішов, дурниці занортіло, наче батьки не землю святу орали,

а десь лизали по трахтирах

тарілни та на дурницю з заводу жили. Що то за

робота? Чи СТУН, чи грюк, а Їсти йому дай. Ненавидів Никанор городсьних людей. Всі для

нього були однакові, всі облудні.

пани, повбирані, чужі,

А Прохор тим часом ні слуху ні духу. Тільки

дійшли глухі чутки за нілька ронів, що неперяд ки пішли та заколоти.

Погнали десь по тюрмах

не сотню і не дві бунтарів. Десь там ДОСТУІ\ався й Прохор ... Нехай же зносить на здоров'я та зга дує батька. А як не прийде, не поверне до двору й після ТОГО,- туди йому й дорога. З того часу Никанор зовсім заріс чорною кущу

ватою бородою, придбав горба на спину та великі, тверді, як нвасоля, мозолі на руки. У цих руках тримав він і гвинтівку, бив нею з розгону, просто прикладом по вікнах і столах, як розбирали еконо мію, бив глухо, з одчаєм і майже зовсім без слів: від глибокого серця. Та потім знову глухо взявся за чепіги, затис Їх мозолями і теж без слів почав орати. Двадцятого ж року, як відшуміли загони,

десь знин і Семен, згорів на очах буйним полу м'ям, десь завів і ІЮНЯ й пропав, нинув і жінку невідомо, чи вдова, чи не вдова, а горюй сама на

світі,- і як почали люди приходити до пам'яті, Никанорові прирізали землі, що на їдців належало. Є в нього тепер тих їдців. Він працює з рання і пізно лягає спати. Та все такий похмурий.

Наче не вірить, що має силу. Стане говорити слухають. На з'їзд на якийсь обрали. Поїхав, теж говорив, і слухали. А не вірить. «Мужики ми,- наже,- та й годі. Душа

нас

черства. А в них, бачиш, м'яка». І голос наче над ломиться. На город ремствує по-старому. Ненави дить і не вірить. Не знає навіть міри своєму тем

ному, глухому болеві,- просяк ним, як гірн:им по том. Одійшла, мовляв, революція, а тепер он як

А що і як, того не може дійти. Тільки ще більш розпалює себе. За Прохора думає, та не наже. І в сім'ї мовчать. Тільни тліє Никанор день і ніч. Не може поми ритися.

Так і живе. Ось він приїхав із поля. Стоїть посеред хати, шапку повісив на дерев'яний нілочок у стовпі, що підпирає стару згорблену стелю. Брови йому пада ють на очі двома очіпнами, свита стоїть лубом, він приїхав з дощу, з холодної негоди.

Дома за божницею лежить давній лист. Никанор погляда на божницю, довго ще стоїть посеред хати, звісивши руни, мов дві тяжні, незграбні люшні.

Вечерять,- каже він густим, як земля, голо

сом.

Сім'я ворушиться біля печі, ГРЮІ,ає рогачами, виймає горщика.

Може

б,

руки

помив?

каже

Никанориха.

Він мовчни роздягає свиту й сідає до столу.

Вломивши хліба, говорить: Ми не пани. По городсьних трахтирах не вчи

лися.

Та баГНЮІ\1l ж на РУІ,ах. Чи важко помити? Не патян:аЙ. З цієї баГНЮRИ хліб їси.

Велика сім'я мовчки, винувато обсідає стіл з усіх

боків. Вечеряють. Маленька дочка не витримує: підводить на тата цікаві чорненькі оченята.

- Тату, а ДЯДЬІЮ Плохол хіба в тлахтилах їдять? А со з вони їдять там, дядько Плохол? Усі поклали ложки краєчками на вінця велИІ{ОЇ рудої миски і зиркнули на Тетянку.

Тріскало б мовчки.

У лампі догорів гас. Никанориха чадить

підкручує

темно-червоним

гніт,

рогом.

він

Над

задушливо

спорожнілою

мискою востаннє перехиляється відерний горщик

Хлюпає борщ, густо закришений буряком.

rжте,

діТІІ,- наже

Нинанориха,- хрестіть

лоби та й спати. З десятьох ТОЧОІ\, через увесь стіл, ложки схо

дяться колом над мискою, цокають злегка одна об

одну і ворушаться в

мисці,

загрібаючи тривної

гущі. Потому повільно пливуть назад. Ліва рука

підставила шмаТОІ{ хліба, щоб не розхлюпати. За вечерею не годиться ляпати язиком.

Сьорбають мовчки. Потому могуча Никанорова постать підводиться

з покуття, витирає бороду і, глибоко гикнувши, встає з-за столу.

... яко

наситив Їси нас ... -

видихує Никанор із

грудей і підіймає перед себе чорну вузлувату пуч ну для хреста.

Загаси його, нехай мені пе смсрдить,- гово

РПТЬ він до старшої дочт\и. Вона дмухає в лампу, і з розпеченого, засмаглого скла валить густий гасовий дим, немов із справж нього димаря.

Стеля

повагом

осідає

ще

нижче.

Тепер

вона

вгрузає своїм горбом у темряву, що виЇІшла 3 кут І\ів і обгорнула Никанорову сім'ю. Сім'я ворушиться, зітхає, 1ІІсitестить соломою.

БатЬІ\О скидає чоботи й кидає онучі на піч, у тем не провалля.

Старший хлопець, Васька, йде спати до коней. Хата

поволі

замовкає,

тільки

немов

невидимі

ковальські міхи сопуть у темряві. Никанор лежить на полу. Не спить. Ворушить

бровами, дивиться в морок і думає. «Як пішли запальниці, то бач, розбіглись по дво рах, хвоста прищулили. Авжеж, не наїсися з за

пальниць. Пролетарія. І заводи хвалені покидали. На все намахали. До села, та в ноги йому. А від

пустило зашморга ми й досі сидиш

знову на легний хліб ... Тільки

гниємо тут, жуки, вічна черва. А ти

при

ілістричестві

та

газетну

ПОЧIlТУЄШ.

І душа в тебе м'ЯlШ». Никанор перевернувся, нап'яв на себе ножуха. йому тягло І{рижі, мабуть, він застудив їх, бо в обід полежав трохи на вогній ниві. «Хіба в нас є ті години, що відробив, та й пан? Попироску в рот, побрязкуй грошинами ... Ми не маємо

таких

годин.

Одна

нас

година

ціла

жизнь. Як земля на тебе впаде, аж тоді ти вільний, одпочивай».

Глуха, чорна хвиля підійшла йому від живота в груди, затопила горлянку.

«Ще й балакають. Та ми для вас, та ми до вас - це ж брат селу. Родичі. Тіло

он яні добрі, город

наше їсти, запивати нашою І{рівцею та попироска

ми занурювати. Аянже! Родичї! .. Рідні брати. У те

бе

син

на

ілістричестві

прахтинується,

МІИ

у ГНОЮ, Яl{ той гробю{, а дівни пеленою метуть та ждуть .лихої години». Він тяжно зітхнув і простяг руку до вінна по махорку. Одірвав шматок цупкої шпалери, пожма нав між пальцями і, розправивши на долоні, сип

нув дрібчастої махорки. 3апаливши, знову лежав з зю,рптимп ОЧllма, а в бороді йому жевріла груба, прпщувата

ГОЛОВІ,а цигарни. Часом вона надміру

розгорялася синім вогнином, і від нього тріщала

борода. Глибоні заТЯЖЮІ входили в ГРУДИ ГУСТИМИ хмарами, немов оловом наливаючи легені.

Нарешті

він

пригасив

між

пальців

недонурна

і знову зітхнув, придушений мороном.

«В гості приїзди. Снучив, аж нінуди. Та ось че

най,

приїду,

побачу,

ян

частуватимеш

мужина

з черствою душею».

Глупої ночі, ноли в темряві одиноний вітер шу мів, терзаючи берестни, бився монрим холодним нрилом У вінна, Нинанор, нарешті, заснув намін ним сном.

Та ян тільни почало світати і в нут нах завору

шилась сім'я, він пронинувся. В печі горів уже вогонь. Широні челюстЇ лизав ГНУЧНИЙ солом'яний ДИМ.

Нинанор устав, підійшов до лави і, набравши в

рот

ВОДИ з

старого,

нолись

синього

нухля,

почав

умиватись. Він пирснув на руни і потер ними під

очима і біля носа, де не було бороди. 'Утершись яноюсь шматиною, сів до столу.

- Хведьну, де той лист? - спитав він. Хлопчин, що збирався до шноли, поліз за бож ницю, подав Прохорового листа. - Осісьо. Тут уже й бунов не знать. Ян його всяне бере та тіЛЬRИ жманає. Батьно

подержав

листа,

згорнув

знову

роз-

горнув його.

Що він там пише? А я ж читав уже. Геть усе був перечитав,поважно Сl\азав ХJІОПЧИН.- ОН Я В шно.ЛУ спЇ:J

нюся.

Нинанор

іще

подержав

МОВЧІШ

листа,

потім

сназав:

Зав'яжи там хлібину. Тату, нуди 3 ви підете? дядьна до Плохола?

_. 1(0

ОЙ, і

спитала Тетянна.-

ти вже тут уродилася,- гримнула

на

неї Никанориха,- ти б краще вмилася та ставай

прокажеш оченашу. Яка цікава! Тетянка надула губи, засопіла:

- А со з? Хіба со? Никанориха мовчки зладнала чоловікові торбу. Він надів і пішов ...

І коли широка баТЬІ\Ова постать перейшла аж вищу дорогу, з подвір'я погнався Васьна; щось гунав проти вітру. Але батьно не обернувся. Біла торба на спині хиталась, набита, ян: горб, і знинла поволі в глухому перебалку. Вітер з дощем і з па хом огудини вертав до Васьни його гукання:

Тату-у-у! Глядіть же. На меха-а-ні-на... Та

ту-у-у-у!

Він ще довго стояв згружену

осінню

за ворітьми

дорогу,

що

дивився на

простяглася

через

перебалон, ввігнула там свою розтовчену, змішену чобітьми спину і десь аж з-за горба плазує знов, далі, в сивий від мряни, від хмар і дощу безлюд ний і холодний степ. Батьно вирнув на горбі, витя гає з багнюки чоботи. Ось він зупинився і поволі

обтирає

Їх

об товстий грушевий

ціП0!\'

Рунами

наліг на один нінець, а другий упер у дорогу. По

тім рушає далі. Тільни торба маячить на спині, набита, як горб. Васьна теж думає повагом, та все ж тани швидше, як іде батьно. І ось йому в уяві постають огні, молочне сяйво над городом,

ноли небо чорне й безнрає навколо, а над самим городом

світла

нов баня

тремтить

за

молочним

серпанком. Батьно підходить до передмістя, стає

на брук і виймає з кишені пожмаканого листа, читає, де саме шукати дядьна Прохора. Потім він

скидає шапку, витирає лоба, що змокрів йому BiТl: ходи, востаннє обчищає чоботи і йде вже під ліх тарі, змішується з народом і потопає ...

Скільни

думав

Васька

про

те,

щоб

побачитп

дядьна й Мишка! Мабуть, тільки вони і втямили б, ш, то хочеться йому на механіІ\іІ. АТl:же вони ТilМ

живуть, і робота в них не тана, і все в них, мабуть, інаl\ше. Он приїздили ж торін із города хлопці, тан що ж він проти них? Не Сl\аже й слова, а вони такі сміливі, від них пахне мазутом, а слова

так

і рубають. Чого воно так, що навіть підмаЗОl\ біля паРОВИl\а, он у паровому млині, і той не таl\ИЙ, ЯR вони

парубl\И,

сільсьиі

хлопці?

Нічого

він

не

боїться, аби машина йшла. Почне говорити, тан ніби та машина його. А тут ... Батьио сердяться, все їм не таи, а яи, то

й самі не сиажуть. Хоч би в артіль записалися, траюор був би ... Яl\ загримить, таи аж поле роз лягається. Та все Їм не віриться. Протрахиаються, І{ажуть. А таи не протрахиаємось? КОНЯІ{у щось

напало, гулі поробилися. Ну його и свиням З та І\ОЮ роботою! Казав на моханіна, тю, хіба ж вони послухають?

Він похилився на тин і дивився вже в степ бай дуже, тупо. З-під шаПІ\И стирчав йому заиошланий

шмат чуба

на нього сідала мряиа.

ВаСЬІ\а на

свистував щось тоснне, тягуче. З хати хтось вийшов, грюкнув сінешніми дверима.

- Чого ж ти стовбичиш, хлопче? голос матері.- Роботи нема, чи що?

почув він худобу

напій. Васька зітхнув і, похнюпившись, пішов до ху

доби.

*** На передмістя заходить вечlр.

IIporYJIa

на заво

дах четверта година, ударилися в мури густі пов

но груді гудки, рвонули баритонами небо і змовкли. Вулиця п'є смеРl\ання; темнішають віlша, гаснуть жовті плями ларків 1 і сині околиші церобl\оопів 2. І Так звалися крамниці комерційного товариства "Ларьок». що організовувало державну роздрІбну торгівлю. реалізува продукцію легкої та кустарної промисловості.

,10

'Крамниць

Пентрального

робітничого

J<оопераТИl1У.

Цегляні поверхи Сlшадів похмуро тиснуть сусідні

будиночки,

низькі, присадкуваті,

з пощербленою

черепицею. Із шкіряного заводу валить нестерпний

дух, немов там засіли доброхіми І. Прохор Сахно енергійно плюв в той бік, береться за ремінний козирок, нижче насував картуз і пе реходить вулицю. Руки, налиті, мов рейки, тяжко погойдуються йому при ході. Висока постать, тро хи надломлена в грудях, повагом ступав бруком.

Йому під сорок, але можна вгадувати на п'ятдесят. Щоки перерізали два рівчаки, і в них осіла сажа.

Короткий,

нерівно

підстрижений

вус,

шорсткий

і впертий, кривить йому пів губи, наче перетяга Їх дротом. На скронях міцно прилягла сивизна, а над сірими гострими очима лежать двома валами пух

кі чорні брови. Вони надають йому ЯІюгось чудно

го виразу - ніби суворого, а ніби й лагідно-тепло го, бо вони пухнаті. - Старий уже нахнюпив брови,- сміялись сьо годні в ливарному.- Що ти все думавш? Плюнь, все одно нічого не придумавш.

Він мовчки лив у форми білий чавун. СJIіllучі відблиски горіли йому на обличчі. - Чого ж, може, і придумавм. Завжди перед тим, як увійти до ливарного, вони сідають на залізних брусах під стіною і починають говорити.

Чого тобі думать? Це мені ось, як доведеться

здихати, то я отут просто на цих подушках,- сту

нав один об залізо цигарушюшом.- А тобі чого? В селі родичі в, а ти ще й думавш.

- Да, це ти правильно. Родичі ... - спльовував Прохор між чобіт.- Тільки, якщо вже помирати, то я тобі дам і адресу до них - іди. Всміхались іронічно, мовляв - знавмо. Потому говорили за відрядну плату, потім за те, що в селі І Члени

ДобрОВіЛЬНОГо

Uудівництву.

товарнства

СПРНЯІ!НfJ

Хі\lі'1ПОМУ

оце гуляють, мабуть, у «хвильки» або в (шозлю), курять доморослу махорку й плюють на все. Пе

ребирали в пам'яті хто далекі спогади, хто недавні пригоди, як ходили ще на село міняти хліба. І кож ному з'являлась посмішка, коли він згадував, як

дядько діставав совок борошна й сипав йому в тор бину, боячись розпилити хоч одну порошинну. По тому читали газету і сперечалися. А ян: дійдетьг,н вже й до серця, то завжди хтось звертається до

Прохора:

«Як

твоя

думка?»

Старий,

що

нюхав

доволі пороху, підніме чорні брови, поворухне ву сом і скаже кілька слів .

.. .прогула

четверта година. Прохор повісив свій

номер на дошну й пішов. Руки, налиті, мов реЙI\И,

тяжко погойдуються йому при ході. Падає вечір. Діти з нрином перенидають на розі ношина з на сінням і мчать у вузьний заулок, а десь за ними летить натхненна лайка старої перекупни:

Щоб вам очі повивертало, розбишаки ви

rop-

лові! Яне знайоме це передмістя... Тут НОЖНИЙ мур постріляно кулями. Колись тут захлинались свої і ворожі ваговози, і йшли робітники з пронльона ми і з смертю в обіймах - застоювали брами цих чорних норпусів. Прохор посміхнувся на дітей:

Ну й отряхи.

Та й

бодай уже з

них душу витряхло!-

кричить перенупна.

Чого ти, стара печерице?

Тільни

перекинули,

не

каже він до неї.

розтаснали.

за

те

Т(януЙ.

А в голосі невідступно та сама думна. Залягла наменем, му.1JЯЄ череп, ось наче розколе Їloro.

«Чого

він ремствує? Чого вони хочуть і :ш що

нарінають? Писав

приїзди, подивись на цей рай,

понюхай Його».

Сьогодні знову говорили в ливарному:

«Ну що,

старий, ю{ там братуха? Дсржить змичку?» А він, мабуть, і духом іншим дихає. Все, мабуть, на «ха зяїнів» поглядає. Тьху! Блиснули й захитались на вітрі ліхтарі. На мок рий брук упали широкі світляні плями, немов трем

тячі язики багатоголового велетня лизали на ка мені слід щоденної праці.

Повз

Прохора

очима,

Зміна

вузлами

Їхала

бігли рук,

додому,

трамваї,

набиті

зашмарованими

важка,

м'язами,

картузами.

натомлена.

На

розі

з трамвая випало нільна постатей і, скулившись,

перерізало вулицю до «Баварії» 1. Трамвай нреснув колесами і задзвонив,- вперед.

- Розвантажуватися, Сьомко?. Сназать бабі, що ти на зборах? - зареготали м'язи услід тим постатям. І знов над широкими RИЛІЩЯМИ осі.ла Їм

сажа і втома. Прохор навмисне пішов

не сів у трамвай.

«Чого ж він ремствує? Янби ти раз зрозумів ... А він мовчить. А від мовчання тільки на серці на І,ипає. Ну, і носить чоловін ту жужіль У грудях».

Він дійшов до вузла, де роз'їздились трамваї. За камінним золотий

мостом нрізь разок

ліхтарів

темну

там

арну сяяв починалось

довгий місто

пишною вулицею з музеями, блиснучими аптена ми й театрами. Він увійшов під арну, де не тан

навратливо рвав вітер. Запалив. Над головою про стугоніли вагони, і далено засвистів задирнуватий паровозик, немов задавався.

Плуги! Плу-ги-и! ..

Це поїзд з заводу. Він одвсзе на товарний вокзал

свій залізний товар і пробіжить назад пустотлива, із свистом і сичанням. - Час-с! ча-с! ча-с! ча-с-с ...

1 Назва

пивного залу

Прохор пішов попід насипом, найближчою доро гuю до свого спуску. Останній вагон миготів з да леких рейок червоним оком і тікав за чорні зало ми вокзалу.

Товаришу Сахно!

голос, а потім

раптом почув він чийсь

сміх.

Перед ним виросла мокра шкіряна постать і схо

пила його за плечі.

Тату, чого ти швендяєш? Чом не поїхав трам

ваєм?

Прохор чудно якось заворушив лівим усом

за

сміявся.

Це ти! Чого ж ти лякаєш? Ха-ха-ха! Хіба зляпав? А

я думав,

що ти

герой.

А ти ж це куди на ніч?

Справи.

Прохор ізнову якось тепло, по-товариському за сміявся.

Ні, куди? Та на збори. Свято ж скоро. План розробляємо. Клуб ілюмінуємо. Проводку нову робимо. Стук, ГРЮІ\, каюк ... Мені нема часу,- вибачай, хоч ти й старший, побіжу.

Ти ж не відпочивав.

Та ну? Оце так штука! А я думав, що я оце тільки з ванної виліз та на балабайці пограв. Ну,

йди, не балакай, бо якби ти знав, хто в нас дома ... - Хто? - раптом запитав Прохор і відчув, ЯТ; груди йому стислися. ВгадаЙ.

села?

Та ще й з дикого.

Слухай, ти дурня не строй, Мишку. Кажи, правда?

Ну,

не

хвилюйся,

тату,- сказав

юнак'

Справді прийшов із села дядько Никанор. Це ж

гора

не ДЯДЬІ\О! От він мені подобається. в нього

Іюжне CJIOBO -

пуд землі. А дивиться! СпідлоGа. ей-бо, мені подобається. Мишко зник за насипом, а Прохорове ухо лови ло ще його сміх

дзвінкий, як цокіт молотка по

малому ковадлу.

На заводі Мишко за меншого помічника електро техніка. Але не працює він тільки шість годин на

добу, коли спить.

Решту

десь у касарні, десь

у клубі, на зборах, десь пропада й приходить до дому пізно, пошарудить три хвилини

вечеряє,-

потім упаде на ліжко й спить, аж хата розляга ється

...

Прохор подивився в той бік, де ЗНИrша Мишн:ова постать. Очі йому залляло гарячим, болюче при ємним. Але він махнув рукою і знову засміявся. - От гвинтІ Та приходь же, чуєш ти, агітато ре,- крикнув він у вогку темряву. Потому підняв

комір, насунув на лоба картуз і швидко пішов до дому.

*** Матроський СПУСІ{ угруз головою В нровалля, де

розвалені будинки, Ішміння й гори побитої цегли. Тут рвалися тридюймові набої, а недалеко робіт ники в шаленім наступі висадили в повітря цілий артилерійський склад.

Насупроти будинку .м 12 стоїть ОДИНОІШЙ мур, похилившись над бруком у німій роздумі: «Упасти чи не впасти?» На роздертих зіницях віКОIl вору шиться нічний птах, готовий зашуміти чорним кри

лом, коли прийде небезпека. Прохор живе в будинку .м 12. Він підійшов до воріт і смикнув дротяну каблуч ну. Вийшов хазяїн і, лаючись, загримів засувом.

Спасибі,- сказав Прохор.

Хазяїн посопів, мовчки хряпнув хвіртною, сплю нув.

Живе за пухлу душу, та ще іі відчшшіі йому.

Ох, і люди ж тепер, земля б під вами завалилаСІ,. А.lІе Прохор не чує сьогодні цих слів. Він прши на ється і йде камінними східцями попід драби ною до свого помешкання. Темно. Намацав двері й зупинився.

З чим прийшов Никанор? Від того часу пройшло життя. Трудне, ЖОРСТОІ\е. Знав же, що брат сидить Дt:>сr.. за гратами ... за неПОРЯДНІІ ... Але мовчав. Ро (іIlН, НІ, чорний віл, на своїй ріШJі іі мовчан. Вір ний раб землі .

... Наліг

на

нлямку.

ПОСТУІ{ав.

Вийшла

Маша,

чорнява, в зморшнах, у новій н:офточці.

Прохоре, а в нас тості.

Він ступив у хату і побачив Нинанора. Той си

дів біля столу У свиті, як прибув, нероздягнений, і здавалось, що йото чорна постать от-от роздушить на цурки білий чистий стіл. На другому стільці поруч лежала груба, добре зав'язана торба. Розду ті боки ЇЇ випинались хлібинами і ще ЯЮІМИСr, вузлами.

Про хор ступив у хату й пішов до НІшанора, СІШ даючи :картуза.

- Здрастуй, брате! Ни:канор заворушив бородою, підвівся і, ПРОСТП гаючи руну, відповів:

- Здоров, Прохоре. Оце, ЯІ{ бачиш. Маша одвернулась. Потихеньну, краєчном ноф ТИ, витерла очі. Брати ж поважно поручкались, потім понлали ліві руки на плече один одному й тричі суворо поцілувалися - мовчки, уважно, по вагом.

- Спасибі,- сназав потому Прохор.- я зустрів Мишна, а він мені й сназав. Я ще й не повірив. Ну, спасибі, значить, добре,- говорив Прохор, хви МИШІ\а, усміх нувся скронями, лобом, всім обличчям.

люючись. Никанор, почувши про

Я й не знав, що маю ТD.Iюго небожа.

А що віи тут? Diп тан:ий, що ...

Ні, ПРИЯТНИЙ парубок, а вже що скаже, що

принаже, .. Зразу видно, що ... городське.- І знову

йому борода вступила в обличчя, закриваючи ПО сміпшу.

Давай води,- Сl\азав Прохuр на Машу,- да

вай,

будемо

зараз

скребти

себе.

Роздягайся

ж,

що ж це ти так і сидиш, наче на вокзалі? Ну, роз

перізуйся.

Та

це

ТІ!

пішки?

Невже

такий

світ

пішки?

що

ж?

Хай

ноні відпочивають.

Нароби-

лися.

Посіяв, значить? Та посіяв, що бог дав. Ну,

скидай, скидай

свиту.

Сюди

ЇЇ.

Давай,

Машо, води. Маша налила Їм літепла в велику білу миску. Никанор мовчки засукав рукава і встромив рунп

В ПРИЄМНО теплу воду. По обличчю розлилася чуд на, дитяча ніяковість. Довелося взяти ще й мила, бо Маша не відходила і просто всунула його в Ни І\апорові руки.

Вони

обидва хлюпались в одній - від землі й від

мисці. Вода стала одразу чорна сажі.

Давай ЧИСТОЇ,- командував Прохор.

Потім Никанор розв'язав торбу і, вийнявши хлі

бину, сказав до Маші:

Прийміть, хаЗЯЙI\О, з наших мужицы\хx ру1\.

Живемо ми чорно, а хліб можемо зробити й білий. - Що ж ти, Никаноре, так говориш? - відповів Прохор.- Спасибі тобі, тільки чого ж ти так? .. Брати подивились один на одного. Сильні, за смаглі в роботі, грубі м'язи перетягнуті міцними жилами,- вони

наче

вимірювали

один

одного.

В того вус посивілий і голова вкрита зчорнілим

сріблом, а в другого - невилазна борода. Ну, сідай. Розказуй. Як ви там? - Та щО Ж, жизнь наша відома тобі,- сказав

НШШRОР,- CeJlO та й уже.

Ну, ваша MaJIO

нам

відома.

Мало? Роздивляйся, брате. На все розд,' .... )111-

ся. На завод підеш. Як пустять.

Та чого ж не пустять? у вас же там по часах. Зміни ...

Ну так що, як зміни? Подивишся. Може, в тій зміні ти й годину не вистоїш. Никанор хмуро посміхнувся.

Така трудна?

Як на кого. Наш брат ізВlШ.

Замовкли.

Маша

брязкала

склянками

буде

чай.

Вип'ємо, брате, чаю, а там ще прийде МИШІЮ,

він до свята щось там готується. - Празники, значить? Гульня ...

Да, щось там клуб покаже. А в вас там ЯІ\?

Буває щось? Не знаю. Ми до тіятрів не позвикали, не хо

димо. Нам аби дихати ... Кооперація у вас тут диви

яка. Ми й поздихаємо, то в нас таної не буде. Де - піддержка. А в нас за дев'ять

нам. Тут власть

РОІ\ів революції, може, і дев'яти ораторів путніх не було. Так, якісь жевжики прибігали, ще й на

антонобілі. Тільки бензину переводять. Попшика ли, попшикали

кажуть, шефство. А воно ніІ\УДИ.

Хто ЙОГО послухає? ЯІ\ у нього материне молоко на губах, а воно: <<Товариші, товариші>}. І так нам усе

...

Никанор розговорився.

Він сперся долонями на коліна, похилив голову

і, ніби в землю, ніби в глибоку яму, що перед ним, вивертав із себе слова, жагучі, трудні, напоєні кров'ю. Вони падали на купу, ті жагучі слова, груд ки зашкарублої, розпеченої землі, зростали горою, і здавалось, що вони заповнюють уже всю нату.

кім

Прохор

слухав

його,

піДПСРUПі

щоку

великим

чорним І(улаком. Від того засмагла шкіра зійшлась у гармошку і так лежала на пальцях.

Йому пригадалися давні літа. Глупі ночі, півні, завивання собак Никанор сидить край столу, дума про землю, важко зморщивши лоба. Потім перед очима пройшло власне життя

в огні, в тривогах

і теж в нестатках. А тепер, коли він із сином за

робляє разом, урісши в той щоденний спів і грю кіт

заліза,

радіють іноді

просто

й щиро

від

життя, від того кипіння щоденного в розмовах і

сперечаннях, від того, що скидають і обирають завкома, бо все Їм болить, ЯК робиться щось не до ладу, і від того, що в свята грає в клубі музика й горять прапори,- чому й тепер Никанор дивить

ся так, як тоді?

Ех, Никаноре. Дали ж тобі землю. Ти ж за

нею болів. Чом же тепер не радієш? - Дали, та взять ЇЇ нічим. Горбом тільки й бе реш. А продаси хліба, то собі нічого за нього не купиш, бо хіба ж тут докупишся? Ти от що скажи, а то - шефство. Вам-то добре говорити. Прохор гірко всміхнувся. - Аякже! Нам добре, в молоці купаємось, ні чого не робимо

само в рот пливе. Ти ще й тоді

це каЗQВ. Тільки чого ці робітники на смерть ішли,

в І,рові нупалися? Навіщо вони й революцію ро

били

хай би й зеМJІЯ була панська, і заводи ...

Я за це не кажу. Що ж ти ... -

Никанор не до

казав.

«Дони ж ВЮ>,- хотілось нрикнути Прохорові. Та раптом відчинилися двері. "Увійшов МИШІ,О.

Вода стікала з нього, і краплі м'яко падали з ко зирка на підлогу. Він струснув із себе росу і ви гукнув:

Засідаєте?

От

я!

Покинув,

прибіг.

Слово

честі, дядьку, ради вас. Дощ, господа, аж пищить. Стало всім ЯІюсь легко, наче Мишко, цей здоро(іl

пиіі і веселий нарубїЙІЮ, lIIir зараДПТIl псе ЛJlХU, міг утішити і дядька, і весь його біJІЬ.

Ну, чого ж замовкли?

Доповідач,

здається,

дядько Никанор? Ну-ну, не відпирайтесь, я ж чув, ЯК вп нрили нашого брата

комсомольця.

Ха-ха!

Неправда? Адже І{рилиі'

Та крив. Бо вас таки й слід, ви ж, барбоси,

хіба що зробите до

пуття?

сказав Прохор тю,

суворо і разом з такою ніжністю, що Мишко зар(' готав на всі легені.

Справедливо!

редок,

Л ж

кажу

йди в

наш осе

ми тебе на секретаря наставим, і давай

порядок.

Та одчепись ти. Лобурів не бачив. Ха-ха-ха! Єй-право Ж, батько дума,

що

справді ми його на секретаря хочемо. Никанор

осміхався,

дивився

на

Мишна

трохи

недовірливо, збоку.

Ти ж і штукар, хлопче, як я бачу,- озвався

він до нього.

Іна!\ше, дядьку, гріш нам ціна. Хто носа не

вміє собі втерти, ходить і стогне, той, ДЯДЬ!\У, не люДина. Той тільки псує повітря. Воно ж і самому неприємно, нисне ото, стогне, та ще й інших ви клика на сльозу.

Це ж воно я!\ виходить? .. Та

та!\ і вихоДить.

Противно виходить.

ЛІ,

і нам так пуститись, то !\раще зразу с!\азати: «По ганяй до ямю>.

Гм, он яке. Тебе ще й не розбереш, наПРОТІІ ного це ти стріляєш,- нахмурився Никанор. Не проти вас, ні. Ви маєте право.

Цебто яке? Та от, хоч би клясти нашого брата, жевжи І,а,- засміявся Миш!\о.

Бо є за що.

Ну, от бачите. Є за що. А ось батько снаже,

чи не І,азав я сто разів: є в дядьна Нпнанора син,

а що віп робить? ХвОСТІІ JЮІІЯМ І;РУТІІТЬ. Та це життя? А ДЯДЬІЮ Никанор і не ТУДИ, що Ваську

треба в комсомол. - Туди. Перевів на що. Та що б же йому по моглося?

А це б ви тоді ЙОГО спитали

чи тобі, Вась-

1\0, помоглося хоч трохи?

І питати нічого. ХВОСТИ все одно треба буде

];РУТИТІІ.

i -І:изнь

паша

тю;а:

нема

ш,

хлопчр,

ні

];інця, ані І\раю, ЛІ; ота ніч восени. Все одно ];ру

ТІІВ би хвости ...

Але, ДЯДЬІ\У! Ви б подивилися, ЛІ, би віп Їх

потім крутив!

Сознательно, чи що? Щоб ви знали! .. А то КРУТИТЬ безсознательно.

Всі засміялись, хоч як Никанор не хотів і пама

гався зморщити брови. - Ні, дядьку, без сміху:

давайте

вечерять!

А баТЬІ\О, мабуть, для такого випадку ще й ПЛЯШJ;У вина дозволить

...

Та чого ж,- одізвався Прохор,- СХОдМ. АЛІ;

же - треба. Никанорові було дуже приємно, та він не пода вав виду. Він навіть сказав:

Воно можна й без того. Обійшлося б. Ні-ні, сходи, МИШІ;У,- гукнула з

кухні ма-

ти.- Тут недалеко ларьок Як можна?! Мишко на те відкинув полу тужурки й ПОі\лав пальці

на

шийку

ПЛЯШКИ,

щО

визирала

ЮІ

шені.

Ларьок, мамо, ближче, ніж ти гадаєш. Та не штукар?! - щиро вже зареготався Нп-

нанор.

- Ну, тату, значить, виймати? В осередок не заявиш? -

Виймай, виймай, теж аРТІІСТ добрий,- засмі

явся і Прохор,- ставляй ЇЇ сюди. Чого було й роз

водить балачки?

Мусив був узнати вашу дуl\ШУ. Та Gачу, що

думка ваша така, що хоч би й дві, то не було б заперечень. А тому я вношу й другу пропозицію ...

Він одкинув і другу полу і вийняв з тієї кишені ще пляшку.

Ах ти ж хуліган, хуліган,- проговорив нрізь

сміх Прохор.

Оце так тю,!

Мишко пояснив:

На чотирьох робочих людей Дві пляшни вина

все одно, що паровикові одна лопата вугілля. Тан

я собі розрахував. Правда, я не дуже-то п'ю, зна чить, вам буде трішн:и більше, ну

ти. Але цим же тю,их паровиків, розпалиш

Вони

півтори лопа як ви Два, не

...

погодилися.

Мишко

розпечатав

обидві

llJШШКИ.

Першу склянку

за нашу силу,- Сlшзав він,

здоровкаючись до Никанора. Випили. НИІ{анор відповів:

Ваша сила і так

Чия це (шаша»?

раптом обернувся до нього

Прохор. Це був перший різкий і непримиримий рух, від якого він не стримався.- Чия це «ваша»,

я тебе питаю?

Ваша, значить, не наша. Нема чого іі llИтати.

Мишко всміхнувся й відказав:

Крийте їх, експлуататорів! Бо жити не дають.

А що ж?

Ну що?

Ти цю притику облиш,- відповів НИІшнор.Думаєш, яи мужик, то вже й не розбира? - Хто ж наже, не розбира? Навпаки, ви зразу вгадали. Можна сказать, у саму жилу б'єте ...

знову нинув Прохор і вперся в ньо-

го очима.

Та те, може, снажеш, нас питають? Ми як

скот. Вдобряй землю та рийся в ній, доки й не пропадеш.

fi4

твііі

внутрішній

ворог

робітпик

ТJIM

часом ходить та попльовус на заводі,- зареготався

Мишко.

Не знаю, чи попльовує, чи посвистує. Посвисту є, буржуяка! О, ви ще його не знає-

те, дядьку Никаноре. Та нічого, взнаєте!

Добре,

що ви прийшли. Ми ці критики набі1\. А ось як роззнайомимось, так ми тоді 3 вами всю нашу й вашу жизнь і всю влаСТІ, по гвинтиках розгвинти

мо, перечистимо, знову докупп Сlшадемо і в дєйст

віє пустимо. Пийте вино! Він розпалився. Голос йому зазвучав сухішим тембром. В очах не стало сміху, натомість снанали інші іскри ...

- Пийте ж вино та говоріть до І\раю! Ану, не ховати жодної ДУМЮІ! Одверто! Бо ви народ креп ний, але не бійтесь - робітники багато крепші! ... Сиділи

допізна. І в Їхніх розмовах перетина

лись любов і образи. Кожному горіли очі захлан ним, невгасимим огнем, кожний бив по столу і си пав іскри.

І в тому огні топилися щирі, завзяті

серця,

і в

нень

землі

тому білому й

заліза

гарті

стремлінь і праг

народжувалась

сильна

єдина істина ... - Ми ж ... брати!

*** На заводі готувалися до Жовтневих свят. Мишко біг до завкому, хапав завкома за блузу, сварив на нього, блискаючи ясною усмішкою:

Як тільки ти мені, бюрократе нещасний, не

способствуєш п'ятдесят карбованців додаТІЮВО на

ілюмінацію, то знаєш, що буде? Завком,

заклопотаний,

зелений

виривався й кидав на ходу: Та знаю ж, знаю.

Ну, що?

Т. Микитенко

від

перевтоми,

не буде ілюміпації.

'1'0

Справедливо. Не буде ілюмінації, але не буде

й тебе. Закопаю. - Аби не дуже глибоко.

Та вже так, що не вириєшся. Отож гляди:

щоб були гроші. По-перше, перед своїми ж сором, як буде обідрано; а по-друге, і з села ж приїдуть. Та я ради одного дядька душу з тебе витрясу. Ради ЯІюго дядька? Та вже

таниЙ.

Рідпий

брат

JIlOro батьна.

Ну? Сахно?

Очевидно, Сахно, коли рідний брат. От земля! Без підробки. «У вас там,- каже,- зміни та го диню)...

Цебто:

Jlедарі

ви

городські,

сидите

на

нашій шиї.

Інтересно.

Інтересно? Ні, брат, не просто інтересно, а пе-

І,учеl Тю, ти ж той, гляди мені!

Потім біг до завклубу, до майстра, до роБІюра ... А в клубі грюкали молотки, свистіли гемблі, кри чала бляха. Біля сцени в пахучих стружках тону ли розкидані кружала дроту.

Мишко вимірював,

напинав дротину, назав вище прибити гачок. Тут мусить через залу пролетіти аероплан. А тут, де він летітиме, спалахуватимуть зірки.

Одного разу до клубу підійшов Никанор і за питав:

Де тут буде МИШІШ Сахно? Мишка Сахно? - гукнув тоЙ.- Та, мабуть, це я буду Мишна Сахно. Як ви гадаєте, хлопці? Робітники засміялися.

Не знаємо. Заходьте, дядьку, заходьте,- крикнув він до

Никанора. Той стояв на дверях темною масою.

Заходьте, тільки глядіть, не зачепіться за дріт, бо можна й упасти. Майструємо! Хочете, я вас на завод відпроваджу? - Та хочу. Оце ж я й хочу, щоб пройти.

Ідем. Н, хлопці, зараз повернуся,- шшув він

~o робітників. Потім він перейшов з Никанором через вулицю і показав:

О! Подобаt:ТI,сні' Такий НЕ'СI:'ЛПЙ, НІ, ВИ.

Ото-о? Ні, ото-о буде електростанція, а далі

ото

паш.

А-а, здоровий.

Нічого собі. Ходім. Я візьму вам перепустну,

а потім ви собі йдіть. Пройдете в ворота, попід аркою,

потім праворуч,

ліворуч,

праворуч,

ліво

руч. І прийдете в ливарний цех.

Вони

підійшли до

Никанор глянув

заводу,

перед себе

читати, стуляючи в

мі31\У

Мишко десь і став

одну до

ізник.

напівголосно одної

великі

бронзові літери:

ний...

«Дер ... ж ... а-жа...

Держа ... вн ... иЙ...

М ... ма ... ш .. .пно ... буд .. .івн ... иЙ...

Дер-жав-

за-во-д.

Ма-

шинобудівний державний завод». Глянув навколо. Попід муром першого корпусу,

що злітав із бруку вгору і вгору, лежало залізо

рудими, чорними розгорнутими копицями. Під'їз дили

тяжкі ваговози.

Під ними

двигтіла

земля.

Люди СІшдали залізні стовпи, гнуті іржаві трикут

ники, десятипудові болваюш; кричали рейки, бряз

кала бляха, ворушились, ухали люди в сірій заір жавленій парусині. Довгі прути витикалися з за

лізного брухту одбитими пальцями й стирчали сві жими ранами, наче благаючи допомоги. Тут перебирали годяще й негодяще, кидали знову на ваговози, і вони гриміли в арку, везли, провалюва лись, як у чорну пащу.

Бережись,

дядьку,

чого

став?

крикнув

чийсь різкий голос.

Никанор одсахнувся і став поодаль, стривоже ний, чудний, розгублений. Раптом почув Мишка; той виринув наче з-під землі.

Що, дяди_у, ГРЮl;ає? Да, тут музи"а весела.

Ось вам переПУСТІ\а, iдiтr, сюди.

Пхнув

його до воріт, а сам метнувся JІіворуч,

і знову його не стало.

Никанор

затиснув

перепустку

пройшов

під

той, ЩО стояв на

во-

арку.

Куди?

запитав його

ротях.

В ливарний. До Сахна.

ПереПУСТІ\а? Є. Проходьте. Там запитаєте. Він вийшов з-під арки на маленький майданчик.

Це дно якоїсь нам'яної нриниці.

чотирьох бонів

підіймаються загрозливі мури, а попід ними пра воруч, у норидорі між норпусів, свистять махови нами трансмісії, шугаючи в вінна ХВИСТІШМИ паса

ми ... Тут ріжуть шини. Снреготять різці

точать

якісь дивовижні шворні. Синя засмальцьована ни тайка

прикипає

до

зігнутих

спин.

Над

вузьким

норидором між двох норпусів повиснув на хмарах

диму тяжкий залізний міст.

Підіймаються чорні

руки в шкіряних рунавицях по лінті. Біжать ва гонетни, і все дрижить

під

Никанором

і небо,

і земля.

Поглянув ліворуч. Що

це?

Непорушна голова,

лите погруддя на високому камені. Дим хитається

над головою, і залізна пур га осіла йому на плечі.

Підійшов ближче. Погруддя Леніна ... Став ... <<І тут! .. Він!! Серед заліза ... І там ... ян: ділили землю ... Він ... »

... Довго стояв. Думав ... - Куди в ливарний? -

запитав робітника,

що

перебіг перед очима.

Праворуч.

Пройшов

у коридор між

лишився слюсарний цех.

мурами.

Перед ним

Ліворуч за

токарний.

у рясні шибки, в розчинені віІ\на знов закружляли

вали паси

безліччю

lюліс.

від них

хвилювались

до верстатів. І тільки «ж-ж-ж-ж»

скрего

тіння різців, і СТРУЖКІІ біжать спіралями й пада

ЮТЬ на КУПУ, як ІІuдолані срібні І'НДЮЮІ. Вийшов з І\оридора на вузьниіі: дворик

Пупа готового ПРОДУl\ТУ, одлитого З чавупу, су

нулась ЙОМУ на груди. Дірчасті де1\И, грубезні пли ти, га1\И й грати різних форм поБЛИС1\ували дужи ми ребрами, давили на очі, на голову, притягали його своєю холодною, твердою силою.

Хотів підійти ближче,

роздивитись. Але

перед

ОЧІIl\Іа зашумів, засичав розБРИЗ1\аний вогненний хвіст ЯІюгось страшного 1\аЗ1\ОВОГО змія ...

Кинувся вбік і застиг ... То була 1\вадратова діР1\а дверей ливарного цеху. Але самої дірки не було. Вона захрясла вогненним водоспадом. У пекельній зливі сичали, розлітались

іскри, БРИЗ1\И чавуну, біла, червона, жовтогаряча

жужелиця. Вилітала з БО1\У дверей і суцільною стіною закривала вхід. Гоготіння розтоиленої сили,

що, вирвавшись з-під 1\ОКСУ, з-під тисяч градусів білого гарту, С1\а1\ала в шаленім танці, СВЯТl\УЮЧИ дику сваволю і розливаючи наВ1\ОЛО гарячу, незно симо-гарячу снагу.

Перед очима пішли жовто-зелені 1\ола.

«Це вхід до пекла!»

... Знову

несподівано виринула МИШ1\ова постать,

що йшла за ним назирці,

сліднуючи за кожним

його рухом, непомітна для нього, шніряна, замас І\ована відблисками чавуну й І\риці. МИШІЮ паблп зився до Никанора.

Гоготить? Саме пішла вагранка. Ну, гайда. Куди?

спитав

Нинанор, не одриваючи по-

гляду від дверей.

Та сюди ж, у ливарний.

Никанор звів на нього очі: «Що він, сміється чи правда?>}

ЯІ,? Хіба тут можна ввійти? Огонь... Де ж

двері?

нить.

Е, що там огонь. Це так, вагранка трохи СЛИ

Ось

бачите, внизу куточок дверей?

Треба

пригнутись, затулити голову і просто туди.

А там? Нічого, думаєте, й там огонь? Там тільки тро-

хи диму. Ну, ПРОСІ\аІ\уЙте.

НИІ\анор не рушився. Хіба можна ШІДа'l'IІСЬ у 1\1' пеІ\ЛО? МИШІ\О сміється, «звіряє» ЙОІ'О. Але Мишко зовсім не жартував.

- За мною,- І\РИІ\НУВ він. НИІ\анор побачив, ян: затулив РУІ(ами голову й шугнув під жужелицю в нижчий НУТОІ( дверей, що

нлубився синім димом. Там гасли рідні, стомлені

іСІ\РИ. Тоді й він заІ\ИНУВ на обличчя полу і І\ИНУВ СЯ Й собі за МИШІ\ОМ .

... У

нершу хвилину все захиталося жовто-синіми

густими шарами. Десь І\ричали голоси і воруши

лися постаті

Бережись!

в чаду, в сич анні.

І\РИННУВ чийсь голос.

Сюди, НИІ\аноре,- почув він з другого нінця.

ГУІ\ав Прохор. І знов чийсь ріЗІ\ИЙ голос

наl\а

зує:

Стань осторонь! Прийми ліворуч! Стоїш, те ..

Двоє пронесли на залізнім І\оромислі ТЯіІше цеб ро і ЗНИНЛИ.

МИШІЮ, де ти?

Я нічого

не

бачу,- гуннув

НИІ\анор.

Тут!

прогула

десь

відповідь

потонула

в пісон і в дим.

Неможлива спеІ\а нройшла йому під свиту, на лила І\іСТІ\И, м'язи, ввірвалась у жили, потеІ\ла по

обличчю раптовим гарячим потом.

І раптом зБОI\У, від дверей, ударило біле світло. Пах розтопленого чавуну обдав Никанора. Він обернувся. З ВИСОІ\ОЇ ваграНІ\И хлинув пекучою білою малясою чавун і м'яко, нечутно наповнилось

ц~бро, ДРУГС', третє ... ЗахптаJШСІ) па прутах, поплив .'ІИ 110 І(еху. Він уже бачнТІ> верстати, форми й ро бітників,

що

своєму місці

там

чекають

на

піску,

КОЖНИЙ

на

готовий прийняти з цебра свою пор

цію страшної рідини, влити її в форму й ВИЮІНУТИ потім, тверду і свіжу, у світ

на потребу людям.

Іх ні чорні обличчя вмиваються потом; руки зліта ють У невловимому ритмі, і дим хвилюється шара ми від їхніх рукавиць, від

їхнього РУХУ, напру

жено точного.

А що там, як воно в полі?

почув він чийсь

голос.

До нього підійшов низенький :кремезний робіт ник з червоним спітнілим обличчям. Посміхаючись, він І\ИНУВ на Никанора дружній погляд, дістав із нишені тютюн і став крутити цигарку.

Сходить озимина?

провадив він далі.

Та посходила ... вже на чверть од землі,- ні-

яково озвався Никанор.- Коли б снігом при крило,

то добре б ... у цю хвилину пролунав СУХИЙ майстрів наказ:

Дивись льотни:ки! Дивись льотники!! Педо!! Щоб мені не було губки. Давай! Робітник хутко смикнув губами цигарку і відбіг

десь на своє місце. Знову чавун. Ллється страшним потоком, гото

вий перепалити все, що стріне на своїй путі,- ру І\У, ногу, людину

надвоє

...

Це ж смерть,- ПОІ\азує Никанор у той бік Смерть,- кидає

МИШІ\О,- та

чорта

лисого

лізти ЇЙ У зуби. В форми її! Хоча трапляється ... НИІ\анор стояв, оглядаючись навколо. Шукав то го, що питав про озимину.

Ці сині задимлені постаті здалися йому такими

незрозумілими, життя

навіть

неправдивими.

ЯІ\?

Ціле

залізо й огонь. Краплями сходить на пі

СОІ\, на чавун сила. Ії не можна повернути. Впала й нема. Пішла гарячим потом ... А м'язи, й І\істки,

жили

висотуються ...

На

них

сідає іржа.

Буде

час, коли руки впадуть і не можна йти на роботу. Сили тії,

що

була,

немає.

хати своєї

немає ...

І двору ... І худоби ... Тільки є невеличка скринька, ЛІ{ у Прохора. А в ній все багатство робітника нові штани й чоботи .

... Тіло

стомилося. Очі пливли в тумані, в голові

брязкало. Смертельно зажадалось повітря. - Надвір! Мишко, нуди надвір? Сюди,- засміявся Мишко.- За мною.

Ню\анор, хитаючись, дійшов до дверей. Клапоть

хмурого неба,

що, настромившись на

димарі між корпусами, сіяв байдужу мряку, здав ся йому тан:им безмежним, чистим простором. Ню.анор озирнувся нав"оло себе, але Мишка не було, хоч він,

здається, вискочив

ізвідти

слідол!

за ним. Тоді він сів на залізний брус і жадібно дихнув,

розправив

СШІНУ

плечі,

аж

хруснуло

в суглобах. Перед очима йому постаЛІІ поля і ТОСН ний вечір, І\ОЛИ над обрієм залягали хмари, а Про хор назав про втечу ... І раптом відчув, ян: здрига ється земля від

нленоту

ваговозів

за

ворітьми ...

Відчув цю страшну силу. Підвівся,- хотів ВИЙ:Т][ на

вулицю.

Вже йдете?

почув він позад себе.

Стояв і осміхався Мишко.

Де ти був? Я хочу вийти звідси.

Чого? Я був засночив на хвилинку в маШIlН-

не. Можна й вийти. Але тут ось трохи нижче

с!шад. Хочете подивитись? Якраз стоїть тисяч ізо дві плугів.

Никанор блиснув ОЧJВІа. Санківсьні?

Чого ж саю,іВСЬІ\і?

Наші!

Державні плугп.

Ось ходімте. Він сам провів його до складу. І тут, спершись на

одвіРОІ\, Никанор дивився в глибінь безкрайого га ~Іазея, де, задравши чепігп й заривmпсь лемешаМlI

в дрібний Ilісш"

стuНJШ бе;нюнечНlШП рндами но

ві, свіжопофарбовані плуги. І раптом УЯВИJІОСЬ, ян:

ці частки робочого тіла, не висхлі ще від поту, хмурі ще від чорних мурів гамазея, впадуть на сотні й сотні вагонів

ніч,

назустріч

вітрам

і сльоті, застугонять в далекі поля.

знову

постав

перед

очима

ливарний

дим

і чад, і знову почулося сичання. Сині постаті в ру

навицях. Це ж вони ... Це Їхні м'язи ... Про гув гудок.

Зміна,- сказав Мишн:о.- Зараз вийде батьно.

Ідіть разом додому, а я ще маю тут справу.

Ринули робітники. Никанор

ступив у

цей

потік

Стискаючи

пле

чима, бонами, ліктями, вони сунули його до во ріт

на мокру вечірню вулицю.

*** До свят залишалось нільна день. Никанор оста точно вже пообіцяв Мишкові залишитися ще й на ці дні.

- Подивлюсь іще, як ви там приставляєте. Бо там же Васька буде розпитувать. Він у мене теж бойовий ... Та ходу йому нема,- СІ~азав МИШНО.

Воно начебто й правда.

Ще не правда! Знаєте шліть до нас. Та й що? - Хай тут побуде. Може, - Та воно там у робфак Він не хотів навіть сказати,

що? Ост, ви ііОI'О "РН-

ми йогО І~УДИСЬ ... пнеться. А не знаю.ЩО мав на думці при

строїти BacыIyy в них на І\вартирі.

Пнеться?

І чудесно.

відповів МИШІЮ.

Давайте сюди,- гаряче

На

механіІШ, Ішже, хочу.

Таке дурне,

наче

дома нема чого їсти.

Невже на механіка? Я ж теж, дядм,у, буду

механіком. Значить, сюди його!

Та

не

пущу.

Куди

там

воно

ряхається?

Хай робить на землі. - у вас же ще є хлопці?

А є. Там один таl\ИЙ отряха. В ШI\ОЛУ ходить.

А другий, той по хазяйству теж. Хвости хай І,РУ тять.

Дурниці! Ось після свят присилайте. ВИ, Яl\

побудете в нас у І\лубі, то ще й самі, чого доброго, на завод попроситесь.

НИІ,анор ПОI\РУТИВ головою.

Це вже ні. Хай уже ваша доля така випала.

Хто його зна, може, й ВаСЬІ,а,- додав він задум

ливо,- а я вже тут надивився. Чудні ви люди.

Чудні? Не такі якісь. Ви й самі наче з заліза, ма-

буть, у вас замість І\рові отой чавун.

- Ого, дядьку І Єй-бо, добре Сl\азали! Це ж, Яl\ би хто Сl\азав,- не повірили б. А І\ОЛИ ви І\аже те,- повірять.

Та вже чи повірять, чи не повірять,

ну, я

вже бачу тепер. Хотів іще СІ,азати щось, та тілы\и махнув ру1\010 -

не знаходив таl\ОГО слова. Потім додав: Смерть за вами ходить.

МИШI\О засміявся.

Вона за І\ОЖНИМ ходить. А найбільше, дядь

І\У, за ТИМ, хто й не думає. За нами тепер їй не таl\-ТО зручно.

*** Сьогодні буде геноральна проба. Він мусить сам пустити

струм,

мусить

подивитись,

ЯІ\

палатиме

зала, Яl\ буде нрутитись зірка. Хто ж без нього?

Ще

вдарить

І\ОГО

струмом.

Не

можна,

треба

йти.

І пішов.

У :клубі зібралися того вечора всі синьоблузни

:ки І, щО мали робити в день свята виставу. Миш :ко глянув на сцену і зразу побачив серед них

одну ... Ії звали, я:к і його матір, Маша. Серце

стислось неможливо

пруг:ко.

Він

:кіль:ка

днів уже не бачив її, :кіль:ка днів вони не розмов ляли й не горіли на вітрі, під мурами заводу. Блиснула на нього очима, я:к тіль:ки став на две рях.

Здорова, шатіє!

ни:ків.- Ану,

артисти

:кри:кнув він до синьоблуз погорілого

театру,

гетьте

мені зі сцени.

Положим,- озвались Але :краще,

ті,- нам

я:к ви позлазите.

тут

Бо

добре.

ось зараз

пускатиму струм, а там с:крізь дроти, ще не все

готове. Отож :краще забирайтесь; серйозно :кажу. А то ще дзизне :кого.

Збіг

на

сцену

встиг

стиснути

Маші

гарячі

пальці.

Здрастуй,- шепнув Їй.

Потому роздяг тужур:ку,

надів

на

шию

мото:к

потім...

Казав

тон:кого дроту.

Їм

Оце

перетягну

для

завіси

прибийте, не прибили. От народ! І це мушу

робити сам.

Підставив розкладну драбинку й подерся до верхнього порталу прибивати дріт. СиньоБЛУЗНИЮІ сиділи в залі на ослонах, палили, зачіпали дівчат.

Реготалися. Всім було тю, ясно: ідуть Жовтневі свята, буде червоно й гул:ко. Миш:ко висотав один :кінець дроту з мотка, що висів у нього на плечах, і став зачіпати його в :ку точку, над дошкою з ізоляторами. І Учасниии робітничої художньої самодіяльності.

ЇВ

Маша стежила за ним, за ІЮЖНИМ його рухом, не одривала очей.

Його сильна, гнучка постать біліла свіжою со рочкою в напівтемному квадраті сцени, то небез печно перехиляючись через драбину, то напруже

но застигаючи біля якоїсь труднації. Ось він зіп'явся навшпиньки. Повільно звів руки.

Не впади, Мишку,- тихо сказала Маша. Та

він і сам тримався добре. Він тільки засміявся на її попередження, струснув чубом, мовляв - не тур буйся. тільки

цим уже кінчив, і ось зараз лишається

прикру тити

І\інця, ЩО В залі.

другий

Тоді

кінець

дроту

злучити дріт із

до

того

дошкою,

і все. Погано, немає провода. Казав ДОІ\УПИТИ, не ДОІ\УПИЛИ. Та можна цим, звичайним ...

- Ех, і заграє ж ілюмінація! .. Йому було глибоко приємно відчувати, що тут покладено силу його турбот, праці, фантазії. Маша також

це

відчуває.

Вона

мружить

до нього

очі,

посміхається. А що вже ДЯДЬІ\О НИІ\анор буде зди вований! Йому й на великдень у церкві не дово дилось бачити стільки вогню, СІ\ільки буде тут. Ну, хлопці,

ще

одна хвилина.

Прикручую ...

Та давай швидше! Хвилина.

Біжи

хто

до

механіка,

хай

дає

струм. Поки я тут ... Раптом він похитнувся.

Рука з дротом махнула в повітрі.

Кінець десь зачепився... В залі блиснули сотні вогнів ... І в цю ж секунду один короткий зойк ви рвався Мишкові з грудей, і він, як стій, упав на

сцену.

Спочатку

ніхто

нічого

не

міг

зрозуміти.

ТіЛЬІ\И всім одразу, в одну мить, розширились очі

і всі обличчя немов скам'яніли. Потім усі рвону лися з ослонів ...

Струм!!! Хто пустив струм??!

ВИМlшіть!!! ВИМІ\ніть струм!!!

Мишна підюrнуло пад СЩJНОЮ і вдарило ГОЛОВОЮ

об рампу ... Маша СІ,очила до нього.

Кинулась до іЗ0ЛЯТО

рів. Немає. Не знаЙде... Рвонула його за РУІ,У хотіла

вирвати

того

дроту

її

жбурнуло

до

стіни. Хтось зю,ричав:

- Монтьора!!! ... Хтось повторив: - Монтьора!!! Хтось ударив шматном рейни в дошку. Відразу погасло все.

Але Мишно вже не бився. Він лежав серед свого інструменту, обрію,ів бляхи і дроту. Страшно тихо.

За нільна хвилин Ішрета негайної допомоги блис нула червоним ліхтарином біля нлубу. Товариші обl\ладали МИШl\ове тіло ХОЛОДНОЮ монрою землею. Та лінареві лишилось тіЛЬІ\И сна

зати ЇМ:

Годі, товариші, облиште ... Сповістіть батьна

й завном ...

*** Мишка

поховали.

Сумне

було

свято.

Жалібно

прогули гудни. Старий Прохор не планав, він тіль ки зчорнів на вугіль, наче всередині йому все пе ретліло.

Никанор зібрався додому. В маJІенькій німнатці стояла сутінь. Маша ле жала на ліжку в німій розпуці. Сухі, впснажені

очі її бездумно блунали по стінах. Нинанор надів торбу. - Прощай, брате,- сназав він прощай і ти, Машо.

до

Прохора,

І потім, впустивши на грудп голову, немов на своє давнє запитання, відповів:

Допрахтинувався ... -

І Яl,ОСl> ІЮрОТІЮ

г.лухо,

паче всім тілом, заридав ...

А чоловік же яний був ...

Прохор підвівся з сундучна. Три дні він уже не

був на заводі. Голова йому по білішала, а шорсТІ,У, неголену щоку затягли свіжі, глибоні рови.

Ходім. Проведу.

Вони вийшли на вулицю й пішли на передмістя. Никанор мовчав,

як і Прохор. А коли доходили

до заводу, Нинанор схопив за руку брата і гаря че, всіма грудьми прохрипів йому:

- Ходім на село! Земля не вб'є. Пам'ятаєш баТЬІюві слова? Прохор зупинився. Підвів на брата ваJlШИЙ, на литий горем погляд і вперше по смерті сина заго

ворив,

ТЯЖІЮ

добуваючи

грудей

сухі,

пекучі

слова:

На землю? Невже й тепер не розумієш? Та

ти подумаЙ ... -

Він похитав головою і глянув на

робітників, що лавою сунули в браму заводу. На зміну.

Дивись сюди,- показав на них Прохор,- ди

вися на них! Не спиниш ... Тебе, як виїздиш ранком у поле, жайворон стрічає, земля тобі пахтить. А тут вона стогне вся, і жили тобі наллються вог нем, аж потягне Їх. Отут моє все.

Лишаєшся?

ніби

запитав,

ніби

ствердив

Никанор.

Прохор нічого не відповів, тіJІЬКИ глянув на бра та запалени~tII очима. Потім прихилився до стіни,

аакрив об.личчя й застогнав: - МИШІ,У, хлопче мій... Механіну... Ян же ти не вберігся?. Ти ж пропав задурно ... Никанор

щоб

стояв

розгрузити

мовчазний,

душу.

не

знаходячи

раптом ... виплив

слів,

перед

пим напівтемний склад і тисячі заліз, шинованих

безконечні

рядн...

Вонн

ще

пахтілн

свіжою

фарбою, наче СХОДlIла на піСОІ, невидима сила

повітря БУJlО від неї гаряче, насичене потом. МИШ кова постать беззвучно стоїть на дверях гамазея,

простягає до заліз брудну, засмальцьовану руку. «Наші, дядьку Никаноре. Не сакківські».

Никанор заХJlИНУВСЯ повітрям.

Посунувся впе

ред усім тілом, охопив Прохора, стиснув м'язами, наче

обклав

його

чорною

землею,

іпроговорив

йому, Й заводу, і синім китайкам, що там десь во рушились в диму і в гуркоті:

- Прощай, брате ... до смерті не забуду. А ЯКЩО Васька піде,- бережи його ... бог з ним ... Одступив, востаннє глянув на завод, на димарі,

ЩО, мов сторожа велетнів, пихкали в небо, і пішов,

одбиваючи по бруку тяжкі НРОI\И. Коли кінчилась вулиця і перед ним лягла довга,

ПОІ<ручена й грузька дорога безнонеЧНИIll осіннім степом,- Никанор почув, ян раптом у двадцятьох місцях задрижало позад нього передмістя і ПОПJlИВ ДО могучими голосами над степом:

Гу-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у!

Обернувся. Там, позад нього, ваJlИВ густий ди~[ і танув над будинками ... 1927

р.

ВУРКАГАНИ ПОВІСТЬ

І Історія художника Альоші починається від того дня, коли він залишив спустошені маєтки пана Rеліповськоro в порізаних, поділених новими ме

жами степах і без жодних планів на майбутнє дістався великого міста. Це трапилось на трина

дцятому році його життя, саме тоді, коли бажання ще можуть рятуватися фантазією, що своїм невга симим огнем запін:ає, затамовує біль від нездій сненних юних поривів. Саме тоді, коли її невгаси мий вогонь переходить в печаль, і та починає сві

титися в очах того, хто носить її в своєму серці. Тю\ було і з Альошею, хоч ми зовсім не знаємо ні його минулого, ні його батьків, ні Їхньої вдачі,

ні Їхнього життя або знаємо з того дуже мало і то лише саме загальне. Ось ці скупі відомості:

десь, колись була велика земельна фабрика, пишна латифундія ясного пана Rеліповського, що володів п'ятьма тисячами десятин і десятками економій. В тих економіях вічно кректали строкові робітники

з сірим кольором облич, з вузлами замість рук та ніг, з горбами замість спин і з згустками чорної крові, перемішаної з чорноземом у грудях, замість

сердець і душ. Там були й стрункі робітниці, гнуч ні в своїх таліях, бистрі на працю й червоні від молодого кохання. Та згодом і вони гасили свій

огонь, що брався попелом і тяжким перегаром від брутаЛЬНIІХ тисків ЖОРСТОJ\ИХ і ненаситних у своїй звірячій силі ПРИІ\ажчиків, роз'їзних і пригінчих. Іноді сміливі мандрівники, багаті на щире слово й вогненні зюшики, з'являлись то там, то там у цих латифундіях, сіючи буйне зерно. Бувало, що вони, рятуючись від панських псів, втікаючи глухої ночі

на нові грунта, заносилп в даЛеІ\Ї губернії гарячі серця тих ВОГНеІ,арих дівчат.

в таІ\ій 8ІЮНОМll ДССІ, народився в бур'яні Альо ша. Це було в час наЙШIJIьнішої праці, і там, на полі, й залишився він лежати, загорнутий у лопу хи, аж ДОНИ його мати, вогненара дівчина, змогла прийти знову й принести йому свої груди, повні

молона й гірності. Ій не тяжно було переховувати свою дитину від чужих очей і негоди. Були там

снирти, стайні, воловні. Альоші було тепло спати й рости.

Від нізянів ішла

гаряча пара,

польо

вий бур'ян гуляв йому в легенях буйними пахо щами.

Тю, було, ДОІ\И він виріс і став до роботи. Пото му від 8Іюномії залишилось непривітне згарище,

а хутно й воно заросло лободою та густими нала чинами. Істи лишились самі лопуцьни та гіркий ІШНИШ у глибоних ровах колишньої економії. В тій дичині й пропадав Альоша.

Тоді один доброзичливий дядько підхопив його одного разу, самітного, посадовив на воза й довіз аж до міста.

Оце, хлопче, тут тобі станція,- сназав він до

Альоші.- Приют. Потому він одвів Альошу до нанцелярії й віддав

завідателю будиНІ,У при такому папірці: «При

сем

прилагавмо

як

невозможно

його нам більше содержувать бездомного хлопця з якономії потому що він голодув,

а пам'ять підходяща і рука добра, також умів малювать всяну всячину і ВИJІіплю вать штучки, нотрі виходять з глини інте ресні на взгляд то може приют його при ютить і дасть напрасно образованів пото му що мальчИІ, пам'ятливий аж дивно щ() Jщ()стоветJНЄТl,СЯ охвіціальн().

Уповноважений сільради (таnий-то))

3авідатель

будинну

посміхнувся,

перечитавши

того папірця, і звернувся до хлопця:

- Нуди ж я тебе візьму? У мене повно. Так не можна. Нуди ж я візьму? -

Візьміть! Хоч кров із носа, візьміть,- сказав

дядько.- Потому що куди ж нам із ним потика

тися?

Ить воно може пропасти без послєдствія.

Воно ж таке, звиніть, як каченя, утле. А шкода. Пастухів у нас і своїх стільки, що ...

Альоша мовчазно стояв біля дверей. Сумними очима обводив стіни. По обличчю йому пересува лася тінь,

немов

порцеляні

хтось

скаламутив

прозору воду. Він підняв руку й ніяково застромив

пальці в бронзову куделю, що вперто буяла йому над тихим чолом. Глянув на дядька, одвернувся й зітхнув:

Якби в художествене!

Це була його мрія. Очі йому на мить зафосфори лися й потухли під віями, що тінню впали на них. 3а дверима вже гуділи й верещали десятки голо

сів нестримних мешканців того будинку.

Норішон, одступись!

гукнув чийсь смішно

загрозливий голос.- Одступись, поки не дризнув, дай загляну ...

Одійди! Я сам. Одступись, бо поїду. Ти? А дивіться на нього! Він поїде! І поїду. На кому? Ану, на кому? Може, на мені?

Одступись! Ух, ти ж. Пусти, я його колупну в карточку.

Голоси покотилися клубком, ударилися в двері, змішалися 3 тупотінням і шарканням :купи тіл, що схопилися, певне, в руч:ки.

Що та:ке? Ного?

Ей! Сюди!

Новий! Привезли нового! Мамалигу!

Дядько труснув бородою

впало дві соломинки.

Ич, які охвицери! - обернувся він до дверей. А двері вже відчинилися; допитливі очі побігли

павучками по Альоші - від голих потрісканих ніг до чуба, що в ньому нервово борсашісь його прозо

ра, хоч і брудна рука.

Диви! Рудий. Кхе ...

Пс-с. Ти звідки взявся?

Завідувач нахмурив брови, спон:ійно сказав:

Ану мені ...

Хлопці заштовхали один одного: Ти не шуми!

Чого шумиш?

Не бачив чоловіІ{а?

І засміялися. Тоді завідувач спитав у хлопця:

Нк тебе звуть? Альоша,- відповів той.

Так що ж мені робити з тобою, Альошо? Не знаю. Хм. Ах ти, художник золотоголовий.

АЛЬОІпа підняв рівну стрілчасту брову. -

НІ{ знаєте.

Товаришу начальнин:, майте сочуствія,- сн:а-

зав дядько. І тут ударив себе об поли й пішов до двереЙ.- Значить, я поїду собі. Майте сочуствія.

Ідьте,- сказав

завідатель.- Ідьте

собі,

дя

ДЮШІЮ. Нічого не зробиш. Він узяв Альошу за руку.

Так почалося для Альоші нове, небачене і незна йоме.

Жадібно, як воду спрагла земля, всмоктує він очима, вухами, всім тілом прсн:расне південне мі сто.

Воно

Вулиці,

шумить

повні

чарівним,

гарячої

снаги,

незвичним

шумом.

переливаються

сонячнім тремтінні, грають велетеНСЬІ,ИМИ шибамп, киплять у шварканні черевиків, зітхають стомлено під тінню нами,

дерев.

Візники,

закам'яніли

на

підпершись

своїх

батожил

високих

сидіннях.

Близько будинку пролітають трамваї, виблискуючи райдугами скла в золотих рамцях. Дзвонять дріб но, тривожно, часто.

«Дзінь-дзінь! них

Альошине

радістю

Дзінь-дзінь!)} серце,

життя.

Він

налите

одбігає

од

відгукується

до

вщерть

незнаною

воріт,

кидається

в широкі розгони вулиць і, віддавшись Їхній владі, ходить по місту, мов стуманілиЙ. Все дивує його. Ідуть панелями розкішні жіш{и; від Їхньої одежі віє незрима весна найкращими своїми пахощами.

Яні чудові гаманці на Їхніх білих руках!

Вони

стають іноді на розі, підносять до сяючих своїх очей ті гаманці й відчиняють Їх. Тоді перед Альо

шею блисиають иазиові люстериа. Жінии виймають легиі,

ЛІ{

вітерець,

хустинии

витирають

ними

злегеньиа свої ириваві губи. Але потому вони про водять

хутко-хутко,

майже

неспіймано,

якоюсь

золотою свічечиою, і губи Їм ще виразніше нали ваються кров'ю. Вони проходять, лишаючи за со бою солоди і пахощі велииодня. Бачить Альоша, як струнио хитаються єдвабні спини та горять на сонці блискучі черевичии. Потому він стає перед великим чорним казаном. Казан иипить біля пане лі, випусиаючи в вічі пр ОХО жим міцний і в'їдливий дух смоли. Забруднені руки двигають залізними киями, мішаючи в казані чорну смоляну нашу. Ухні плечі парують грізним потом, і жили нади~ маються на сиронях, мов гадюии на воді. перед грозою. Жінии обходять їх, закриваючи від диму обличчя. А йому хочеться схопити цеглину, RMO-

ЧИТП ЇЇ В чорну ЮШЛЯЧІ;У й пустити Їм ус.ттід. Об личчя робітнпнів

суворо

посміхаються до нього,

і чийсь твердий ліноть відпихає його вбік

Не швендяй під ногами! Забирайся ...

Він одбігас на другий біІ{ і задирає голову на риштовання, що обперізують буру нову

ВПСОІ,і

н:ам'яницю. цегли,

головокрутної височини падає СТУІ{

дзвін залізного

ланцюга

людей, що там ворушаться

і перегунування

між ребрами ДОЩОІ{

і сволоків. Йому стає тан весело, що хочеться під бігти до риштовання й подертися

туди,

хоч будуть лаятися, а може, і снинуть .. . - Та не швендяй, ти! Бісеня. Вб'є ... -

нагору,

нричать

йому знову. І в цю мить його увагу приновує нова зворушли

ва нартина. Пройшла, далено обминаючи панель, огрядна пані. РазОІ, прозоро-жовтого намиста, ве ЛИІюго, ЛІ{ гавині крашанни, тремтить їй на глад

ній спітнілій шиї. А поруч неї - біленький, сну паний у молоці, нудлатий собачна з червоною бин дою попід черево. І ось на нього наснанує янийсь

вуличний

пес

чорний

брудний

волоцюга.

Він

хоче йому дати тирси, цьому молочному. Підбіг, вишкірив на нього свої велині, ян гвіздни, зуби й показав ВОГІ\ий, нривавий рот. Альоша рвонувся

в захопленні до цього хороброго псюги. Але пані снриннула переЛЯІ\ано і схопила на руки свого

нудлатенького. Той заснавчав ЇЙ ніжно в обличчя. Відтан вони знИІШИ за рогом. А псюга, впустивши похмуру голову на тротуар, став лизати гарячий

асфальт.

Альоша

поклав

па

зуби

дин

пнльці:

дружньо

с,ииснув.

Собака підШшов, сто~шепо підвів на НІ.ОГО МОІ{рі меланхолійні очі.

Ковтни!

СІ\азав

Альоша.

Він

юшув

йому

шматочок чорної шнуринки.- Ти здорово Їх наля нав.- Потім він узяв його вухо, подране в щоден

ній гризні, і стпснув його між пальцями. Пес, доп rюзичливо СІ\РИВИВСЯ і пішов за Альошею.

Я не знаю, ЛІ{ на тебе назали до цього часу,

говорив Альоша,- а я на тебе назатиму ЧОРНИЇІ.

Але я не можу тебе взяти в БУДИНОІ\ місця.

сам ще недавно

тут

там немає

і ніного не

знаю.

ЯІ\ЩО траплятиметься, я даватиму тобі ШІ\УРИННИ,. іноді в мене бувають. Тепер я шунаю рудої глини. Тут нелегно ЇЇ дістанеш.

Хлопці назали піти на,

скелі, до моря, там десь є. Так, мабуть, я й зроблю. Чорний

ішов

поруч,

звісивши

голову,

іноді

тикався мордою до Альошиної нишені.

- Що ти нюхаєш? А, знаю... Там, мабуть, за лишилися нрихти! Але Їх зовсім небагато. Він вивернув нишеню, і нільна нрихот упало на

наміння. Чорний одним рухом язина підхопив Їх.

Та що ж, тільки роздратував себе. Вони підійшли до будинку. На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали.

Іхні голоси, висоні, неодностайні, різали вухо дзвін ним і гострим склом.

О! о! Оно-но!

нрикнули йому назустріч.

Іде. Руда мамалига. Іде! Знайшов глини?

Вони понотилися з реготу. Альоша затиснув гу

би і раптом став.

Пішов,- СІ\азав він глухо до Чорного.- Тут

ще може тобі влетіти по хряпах. Потім увійшов у будинок і ліг на свій матрац. Кров

поволі стінала йому

від

серця.

Він

відчун

у грудях холодний ТИСІ\ і порожнечу.

Чого ВОНИ?

Знайшов

глини?

питали

його

І\РШ\ОМ,

а один цвіркнув йому слиною в обличчя.

Теж хундожник знайшовся. Хундожник,

і-гі-гі-гі,- заіржав другий,

під-

лесливо догоджаючи тому здоровому, що нинув це слово з невимовним презирством.

До зава лащиться,- писнув він далі і з ЦИМИ

словами закинув нижчий нінець убогого матраца на Альошину голову.

Нєт, брось ці ШТУЧI\И.

Раз ти Альоша, тю,

будь ти Альоша, а то що а, ти'?

Сl\азав знову

першиЙ.- Це говорю тобі я, Матрос. А що ж я?

хрипко запитав Альоша.- Ну,

що ж я? А каН6ШНО!

Що ж каН6ШНО?

Очі

Альоші

стемніли

стали

гострі,

ЯІ{

дві

шпички.

Що ж каН6ШНО? А те, що брось!

Що ж я бросю? Ну? Що ж я бросю? Обще, брось! Лучче шануйся. Не дуже-то иирпу гни і май в виду, що я виграв у тебе хліб сьогодні й завтра, а иашу позавтра.

Ни виграв? Та таи. Виграв

от і вже. Пойняв?

Хлопці зареготали і пішли до віина. Вони вже

знали: раз Матрос «виграв», то ираще віддай, бо він не любить жартувати. Ще з порту таиий: луч че не сердь його. Альоша глянув на нього і не ви

тримав його впертого жорстокого погляду. Матрос

стояв, заилавши в иишені руии, незграбний, висо ииЙ. В плечах йому почувалася рвучиа сила, хоч

вони трохи ніби звисали. В цілій його постаті було щось таие, що ніби промовляло: «Не таких бачи ли». Грудина йому трохи запала; очі ворушилися

під двома горбами надбрівних дуг, мов два тверді жуки з темно-зеленим відблисиом. Пасма кашта нового чуба брутально перетинали широие чоло, ніби заиреслюючи якусь заховану думку, що про

бивалася ирізь них. Губи посміхалися ира6чиами презирливо й гордо. «Що там, мовляв, з тобою роз мовляти, мізерний пагіниу економії». Жила-була Рос-сін, веліRан дер-жава ... -

почав хтось із хлопців надзвичайно високо, з само відданням і захватом. Відкинув назад голову, уда

рив у реберця, що тримав Їх між пальцями.

Альоша заплющив очі, але гlрна сльоза ВИНОТИ ласл на щону й поповзла йому в рот. Він схопивсл

з матраца і, не дивллчись ні на .кого, вибіг надвір. - Аби тіЛЬІ\И місце, де б л тут по.клав глину ... Л по.кажу їм ... л по.кажу,- захлинавсл він пеІ\У чими словами.

Подвір'л було заІ\идане старими побитими бал цан.ками, ганчір'лм та іншим мотлохом. Альоша обдививсл ножний І'УТОЧОІ{. Нарешті він став білн lIОRИНУТОЇ іржавої «БУРЖУЙІ{Ю>, що, притулившись до муру, стонла на трьох Сlшлічених ніЖRах, нін:о

му більше не потрібна. - Єсть! - СІ\РИІ\НУВ дощ, ні хто. Зачинив

він.- Ще

дверці...

Ні

і все.

ВідтаІ\ він підхопив з собою шмат старого лан туха, що вже l{іЛЬRа днів lIриховуван його на ГЛII

ну,

а там

Ще

вийшов

подвір'л

на

глухішу

вулицю,

подавсн до морл.

На Отраду! Кажуть, на Отраді Є. здалеІ\а

шуміло

незнане

величне

море,

дихало назустріч Альоші ГОСТРИМII пахощами. Море! Воно притлгало, ЛR .каЗRа; грало фантаСТИЧНИllI гулом у схвильованій душі Альоші.

Він жадібно напружував зір, біг до нього з ВИ схлими від огню губами ... Ще одна вулицл, ще один ріг того веЛИІ\ОГО БУДИНІ\У.

І ОТ воно вдарило йому в вічі беЗІ\онечним блис lЮМ своєї могутньої спини.

Альоша став і захи

тавсн від несиодіваНRИ. Праворуч звисали, НІ\ хма

ри, ТЛЖІ\і головаті СRелі, немов ВИІ\инуті з глибини МОРСЬІЮЇ в повітрл невідомою силою. Від СІ\ель у безвість здіймавсл поораний хвиллми зелений пінлвий горб. То горб на спині морл! .. Тут вілв ШИРОІ\ИЙ вітер. Білі полотна надималисл й гнали ЧОВНИІ\И через рівчаІ\И та проваллл.

Море ... -

прошелестів Альоша блідими губа

ми, на ЛІ\ИХ засохла ТОНІ\а пліВІ\а жаги.- От, море!

І він, розвіяппй СОЛОІШМ ВОГl,им вітром, З шма тиною,

мов

прапором,

худій

руці,

підбіг до

С1\елі й задер на неї голову.

Ого, ти ІОНІ. RlІСОЮI. А Н на тебе Иlщерусь. Оп

а того боку. Тут G мох, він не слизJ,lШЙ. 3РУ'ІІІО іі ШВIIДІ\О

ПОШІ,рнбався

нрипіЧН(1 па

нрипічок, впирався голими І\Олінами, хапав заломи сірого каменю тремтячими пальцями, СІ\Олупував

обвітрені пухирі скелі й пнувся вгору. CepI~e, спов нене гордого захвату, натхненно працювало в роз

христаних грудях, бронзова голова палала сміли вою радістю.

Я видирався ще

й на вищі

сосни.

На них

смола тю{ живицею до підошви береться, як глей. Ух, вона й пахне! Відтю{ він опинився на горі. Перед ним відкри

лася широка черінь між скелями, де можна трохи наколупати глини. Хоча ж вона тут і з піском по

троху. Але він уже знає, що й до чого треба зро бити. Лиш те, що її дурницею ще й не ВІ{олупнеш. Ну, та є на те шмат залізного обруча. А там на пісок знайти способу не важко. Отож не треба гаяти часу.

Але яке це море! От! Ну й же ж і сила ... Земля проти нього

як кузочка.

Він ще постояв у задумі, вдивляючися в Ішзкові обрії, що зливалися з сталевим відБЛИСІ{ОМ води.

Потому кинувся назад і швидко почав дзюбати й шкрябати жорстку черінь між скелями. І раптом

спалахнула в ньому гірка образа. - Я покажу вам! - простогнав він, затято при щулившись до скелі.- Ця глина тюш тверда, не

вколупнеш залізякою. Але хоч би й зубами, то я візьму.

А глини було зовсім мало. Щоб добути її кілька пригорщів, він мусив колупатися до нестями. Гаря

чий піт обмив йому обличчя; золоте волосся приста ло ВОГІ\ИМИ пасмами до лоба. Пальці понабрянали

йому,

ят,

граблі;

під

нігтями

горів

дрібншш

жаринками гострий пісOl\о

Альоша забув за будинок. Сонце пройшло над ним в багряних хмарах і впало тяжкою головою на зелені гребені і захи талося на них

велике, розколоте на огненні сег

менти.

Тоді він махнув шматтям свого рукава по об личчю, розправив спину і радісно СІ\РИКНУВ:

Маємо!

Склав кінці шматини навхрест, зав'язав їх, під няв вузол.

Тут є на кілька днів.

Гордим переможцем уперся в край скелі, напру

жив м'язи і стрибнув на другий припічок, відтам на третій, на четвертий, легко й безстрашно, наче

жива пружина,. відскакував від каменю і вже був долі. Тут лише помітив Оце

так

вечір.

так,- промовив

він

здивовано.

Що ж це я скажу завбудинку? Та що б не ска зав

...

І він пустився берега своєї нестримної фанта зії, забувши про всі неприємності, що, може, че кають на нього.

Він виліпить із цієї глини отого чоловіна, що з своїми синами,

Їх

оповили гадюки...

Можна

буде бігати дивитись на бульвар щоразу. Там сто

Їть ця прекрасна робота. Або нН Навіщо гадюки! Він зліпить чорта. От! Справжнього чорта. Але щоб він був справжній, то який він мусить бути? Шкода, він не бачив ніноли того чорта. Одначе він

знає...

Чорт

стоятиме

на

снелі.

Вітер...

Рве

йому одежу, якусь чорну ряднину на гострих пле

чах. Тут плесо ... Нібито в нього під ногами. Плесо ... Блищить вода, така густа, чорна, брудна, але бли щить. І от стоїть чорт, і вітер роздирає йому оде жу. А він стоїть, і отак руки йому. Ні, одна отак. Простяг. А друга ... отан: ліктем випнулась, отан

настобурчилась, і підборіддям він пішов У груди; а .110б, НІ. ото скеля, твердий і випнутий. Отак сто Їть: аж страшно! От! А що! А вони казали ... Ну? А

ви

ще

«хундожник,

хундожнию>.

От

вам.

Чорта ...

Думки, радісні метелики, що живуть лише секун ди, схоплювались і в рожевому піднесенні віяли на

Альошине

серце,

та раптом

падали,

діткнув

шись своїми прозорими нрильцями якогось грубого несподіваного муру. Падали і, зломлені, трепетали

в єдиному пориві до сонця, що десь лягло на обрії, впустило хмурі, тяжкі повіки. Як зовсім смеркло, він підходив до міста.

Місто бризнуло зливою еЛеІПРИКИ; загуло йому назустріч вечірнім гомоном.

Здавалося, що море вийшло з берегів, шугнуло в осяйні канали вулиць і вирує, шумить, б'ється

хвилями об намінне дно, об широкі асфальти. І раптом з глибин прориваються зойки автомо білів. Різнуть прожектори, вдарять у вічі, засліплять, десь вихопиться потайна сирена, загарчить у спи

ну і мчить далі тривожно, захекано.

Альоша зажмурив очі. На першому розі кинувся в чарівну лаву постатей, що сунулись пішоходами. Вони

ритмічно,

невпинно

понесли

його

своїх

гарячих хвилях з завулка в завулон. А він, немов

у блаженному трансі, бився в них попід ліктями, чиркав обличчям об ніжний шовк чиєїсь сукні, роздував широкі ніздрі і пробивався далі, від штовхуючи головою чиїсь пругні стегна. Строката

шумлива юрба шелестіла, сміялася, зітхала, плям кала й вигукувала над його головою, а він, затис нувши в закляклих пальцях кінці шматини з гли

ною, виривався іноді стуманілими очима в хвиле ві прориви цієї юрби і швидко, нервово, розгубле но шукав знайомі жовто-сірі стіни.

БудинОІ,!

СІ(РИЮІУВ він рапто~t, поGаЧllВlТШ

чuрез ВУJІИЦlО розхряпані вінна, а на них

l,іЛЬІ\ОХ

хлопців.- Так і в, це наш будинок. От щасливо н добпвся. Він ШУРХІІУВ із юр(jll,

llU1'uuiL'

ВУJlIЩIО і НЖt> (іун

ІІа lJодвір'ї.

Тихо підійшов до своєї «буржуйки»; заховав до

неї свій СІшрб

ТЮІШО добуту глину. ПРПСJlухався.

1,УДИНОІ( спав. Угорі потух ло останнє віlШО пе, прийшла служниця

загаспла.

J3iH

пев

пішов до

дверей і раптом зупинився.

На порозі мигтіла червона ЦЯТОЧІ\а завбудинко вої цигаРІ\И. - Де ж це ти БЛУІ\аєш,

мій хлопче?

почув

Альоша тихі, суворі слова.

Я ... на березі. Ти сьогодні не обідав. Але я ... по глину.

І що ж, приніс? ТаІ\1 Я заховав ЇЇ, а завтра ліпитиму. Іди,- сназав завбудинку, ОДСТУПИВШИ від две реЙ.- Іди

лягай

на

свій

матрац

спи.

Тільни

не ходи без дозволу так далено і не повертайся тю( пізно. А там побачимо, що ти зліпиш. 3авбудиНl(У простяг до Альоші РУІ(У, провів теп

лою долонею по обличчю і злегеньна підбив йому щелепи.

Може, ти й справді будеш у нас снульптором.

Іди ж і спочивай. Альоша впав на свій матрац. СОЛОДІЙ хвилі вто

ми пробігли його тілом, надимаючи суглоби вогнем і І\РОВ'Ю. Він засвітився самовідданою вдячністю до зав будинку за його суворі слова і з тим радіс ним сяйвом поринув у глибоку тишу ночі ...

Другого дня будинок шумів новиною. Перший вибіг на

двір

Пувичка,

той

веСНЯНІ\уватий

хло

пець, що закидав йому на голову матрац. Він поба-

чив Альошу

наitїглухішому НУТl{У подвір'я і ЦОl{

нув пальцями.

Гля! Мамалига! Що він там колупає?

Тихо

навшпиньках підкрався до Альоші, зазирнув через

плече і здивувався. Альоша, весь забруднений ру дими цятками, місив у руках кавалок глини; об личчя

йому

було

таке

напружене

Пувичка не :міг навіть його

дивне, що

злякати. Він тіЛЬЮl

засопів Альоші через плече і наСlllіШl\увато спи тав:

Ти, що це буде? раптом приліг

Альоша

жерстяною

МИСI\ОЮ

грудыllи

глиною,

над

побитою

розкинув

руки

і крикнув:

Іди! Чого ти?

Що це буде? - знову запитав Пувичка. Я ж до тебе не лізу,- сн:азав Альоша. Губи йому зблідли, мов креЙда.- Не лізу ж? Не лізь

і ти. Моя глина! Сам накопав! - Щастя І Я теж знаю в однім місці,- відповів йому Пувичка й хотів ударити ногою в миску. Але

Альоша підставив плече, і Пувичка мало не пере кинувся.

Це був задерикуватий жилавий хлопець. Ласто виння так рясно вкривало йому обличчя, що воно здавалося обляпаним гречаною кашею. Тонкі ціано тичні губи звивались йому на рідких нерівних зубах двома синюватими п'явками. Вони цілий час єхидно ворушилися. Червоні, з ячмінцями, повіки

швидко Ніс

моргали,

нагадував

відкриваючи

круглу

сірі

свинцеву

гульки

пувичку,

очей. міцно

пришиту посередині обличчя і теж заляпану ка шею.

- Ну, ти мені! Хундожник! - кинув він ображено.- Не дуже-то. Бо ось Матрос тобі по lшже.

На цім слові він повернувся і пішов у будинок За хвилину Альошу оточили всі хлопці.

Ти ж ЦІ) чого, зараза, не ПОІ\аЗУСШ?

спитав

Матрос.

А нащо? Матрос подумав трохи, бликнув .Ііа Альошу.

Хіба не можна? Ну да. Я ще тільки почав.

А тоді покажеш? Тоді покажу.

Матрос знову подумав, нахмурив брови.

Гляди ж, шкет! Сьогодні я виграв у тебе І\а

шу. А не ПОІ>ажеш, то взнаєш ... -

нувся до хлопців і звелів:

Потім він повер

Давай у скраклі!

Подвір'я наповнилось вигуками, цоканням дере в'яних ниЙнів. Матрос нидав більше за всіх і НРИ чав на Пувичку:

Подай! Чого роззявив рота?

Пувична слухняно виконував його накази. Альо

ша нахилився нижче над глиною. Пальці нервово, швидко вгрузали в навалон. Очі поволі увійшли в роботу. Він знову забув за всіх, і напружена ра

дість засяла йому на обличчі. День пройшов для нього зовсім непомітно: він працював до пізнього вечора, і, ноли вже всі розі

йшлися на свої місця, він ще вибігав до своєї «буржуйкю>, обмацував ЇЇ іржаві дверці, немов хо тів зробити Їх міцнішими, неприступнішими, щоб

зберегти свою роботу від цікавих хлопчачих рук Вночі він спав тривожно, щось вигунував, стог нав, схоплювався на хвилину і знову падав гаря

чою головою на тверду солом'яну подушку. А лиш тільки вищирилось сонце крайком золотої маківки, Альоша вибіг надвір і знову припав до своєї глини.

3авбудинну підійшов до нього і присів на паль цях.

Ой,~ сказав завбудинку,- ми зовсім погано

виглядаємо. Очі поховалися он як глибоно В лоб. Так не можна. Каже Феня, що ти цю ніч зовсім погано спав.

9Іі

Феня!

тямить. Ось Альоша

розсердпвся

Лльоша.- Багато

вона

чорт.

передав

йому

свою

майже

закінчену

роботу і впився в нього очима. Зав будинку неймо вірно вдивлявся в його твір: то віддаляв його від себе, то знову підносив до очей, стукав пальцем, усе більше яснів його погляд і підіймалися стисну ті брови. Однією рукою він схопив Альошу за пле че і, не помічаючи, що хлопець пригнувся від JlIir~ ного ТИСІ,У його пальців, захоплено вигукнув:

Альошко! Це ти зробив? Сам? Ти зробив?

Він перевів на Альошу вогні очі.

Де ти взявся? Хто тебе навчив? Та ... так .. потроху сам,- ніяково прошепотів

Альоша і зашарів густою смаглою І1:РОВ'Ю.- Воно ще не готове. Ось бачите, ЯІ,е неОІ\уверне плесо,

та іі ця одежа на плечах. ІДе тут є та й є роботи. Завбудиину захоплено подивився на Альошу, знову стиснув йому плече.

Роби, Альошо, роби, кажу тобі.- І, схвильо

ваний, відійшов до будинну. Прокидалося щоденне життя. Будинон починав І\лекотіти Мешканці

першим його

ранковим

вплітали

сміхом

надвір,

як

гомоном.

вітер,

роз

махуючи драними холошами й шнірячи на сонце

задиркуваті обшrччя. До А,тrьоші ніхто не підходпв з німого наназу Матроса. Того самого дня Альоша кінчив свою працю. Матрос

підійшов

перший,

розштовхуючи хлоп

чачий натовп.

- Ану, шпана, осаді. Зараз ізробимо І,замент, і янщо вещ підходяща, то вона буде моя. Хлопці засміялися. Альоша зблід і прищулпвся до «БУРЖУЙI,ю>,

Поназуй,- сказав Матрос і поворушив рука

ми в драних кишенях. Альоша відступився, і всі побачили на «буржуйці» сніжно-білий арr,уш папе ру, а на ньому

А,тrЬОШІІНУ роботу.

Диви! Яь:е ... -

вилетіло майже 3 усіх грудеіі.

Всі СПИНИЛlIСЯ з радісними, здивованими обличчя ми. Очі їм загорілися гострим бажанням придбати цю річ. '- А плесо!

скрюшув

Пувичка.- Дивись,

як

()лшцить!

Що ж там дивного?

крізь зуби спитав Мат

рос.- Ну, плесо. Та Й що?

ПУВИЧІШ забігав очима.

КанєПІНО,

п.тн'со

lI1алаХО.Тfьне.

ті.тrы ш

тю,

Пувичку.

По

І\аЖУ.

Одначе

ніхто

стать чорта

не

на

міг підтримати

скелі

глибоко

вразила

кожного.

Чорне блискуче плесо під його ногами було особ ливо незрозумілою, таємною штукою.

А можна помацать? Із чого воно? Га?

До

«буржуйкю)

простягся

живий,

РУХЛИВИЙ,

тремтячий сніп рук Глибока пристрасТJ, захвилю вала обличчя. Хотіли вхопити, притиснути, не пус кати.

Нікому.

Матрос

розмаХНУВGЯ

і через усіх

поклав пальці на «буржуйку». Поцокав нігтем по роботі. Плесо скляне,- сказав він басом.

Як скляне? Як же воно задєлане? Замуровано під скелі, а під сь:лом чорненьке

підкладене, уроді як болото. Слиш, подаруЙ. Альоша подивився на нього. Захланне презир ство скривило ЙОМУ губи. Широкий, негарний в звичайні хвилини рот, що лише при схиленому

над роботою обличчі ставав яь:ийсь упертий, суво рий, цей рот тепер замкнувся в глухій непривіт

ності, безгучно презирливо засміявся. - Схочу - подарую, схочу - розіб'ю. Матрос

поворушив

руками

драних

Ішшенях

і розиучливо крикнув:

Дурак, мені ж на памнять.

На

па~rнять,- ПРОМОВИВ

иамнять?

!l!l

Алr,оша,- иа

ЛІ,У

На харошу, чудак На харошу? Я вже подарував.

Мені?

ШВИДКО

сшrтав

Матрос

жадібно

простяг РУКУ.

Чалому подарував.

3авєдущому? Брешеш,

СІ\РИННУЛИ хлопці.

ти не подарував,- похмуро

нинув

Матрос.- Ти тільни хочеш. А я тобі кажу: пода руй

мені.

llойми,

що

мені

треба.- Він

засопів,

груди ШВИДІЮ піднімалися і дихали нерівно, по хапцем. час

Настала

тільки

дехто

тиха,

напружена

голосно

ловив

пауза. носом

цей

повітря,

решта перебігали тривожними і хитрими очима то на Альошу, то на Матроса. - Та бери,- підштовхнув Матроса Пувична. Ще будеш його просити! Але Матрос не рухався, тіЛЬІ\И дивився на Альо шу спідлоба й чекав. Альоша загадково підняв брову, немов піднреслив нею свою заховану дум І,У. ЦЯ перша робота в будинку була для нього велиним тягарем. Він його виносив у своєму серці, він переміг. Але що дає ця перемога? Матрос йому заздрить до зненависті. А що думають інші хлоп ці

невідомо. Він СЮШУВ цей тягар, ось він стоїть

тепер на

«буржуйці»

і приновує

Їхні очі.

Чорт

захоплює Їх до тої міри, що вони починають ще

більш вороже дивитися на

ті руни, що зліпили

його.

гадав,

Куди його

діти?

Він

що найнраще

ЙОМУ стояти на столі у завбудинну. 3а цим він

наробить ще багато інших речей, але ця перша

тому, хто перший повірив, що Альоша зуміє, а не тому, хто ... Матрос це розуміє, ВИДІЮ по очах. Але

він не відійде. Вони обидва вперті - і він, і Мат рос. Та навіщо Матросові чорт? Що він з ним робитиме? Може, розіб'є.

Слиш,

АЛЬОШІ\О,

мені

на

памнять,- сказав

Матрос, і якось чудно затремтів йому голос, немов десь наДІ,ОЛОВСЯ. Сам Матрос помітнв це і ніяково

100

озирнувся на товаришів. АЛЬОШl\а раптом глянув на нього і схвильовано промовив:

Всі

Бери, Матросе. Твій чорт.

зітхнули. Пувичка ВИСІ,алився до Альоші:

UЦo, здрефонив? Але Матрос обернувся до ПУВИЧI\И, замахнувся

й вдарив його навідліг. З носа в ту ж мить потекла І\РОВ. ПУВИЧl\а остовпів і заморгав очима.

За що ж це ти?

Хлопців

таl\ОЖ

вразило

це

до

І\раю.

Пувичка

завжди слухав Матроса і ВИl\онував найменші його

па жання. Чого ж він б'ється? Хоча ж видно, що Альошка

зовсім

не

тому

подарував

Матросові

чорта, що злякався. Не треба було Пувичці цього І\азати.

За що?

знову запитав Пувичка.

Ти, гад, не питайся, бо ще дам,- відповів Матрос. Потому він несміливо взяв з «БУРЖУЙI\И» чорта і глянув на Альошу:

- І оту бамагу... Альоша йому посміхнувся, подав білий аРI\УШ. Матрос обережно загорнув у нього подарунон: і гордо поніс його поперед себе. ПУВИЧl\а втягнув ЯI\ОСЬ голову В плечі, розмазав ліl\тем І\РОВ по об личчю й І\ИНУВ до Альоші:

- Ну, знай тепер.- ЗаСl\реготів зубами, задри жав. Ластовиння йому посиніло, обличчя немов припало попелом.- Знай тепер ПУВИЧI\У, начувай ся,- прошепотів і відійшов від гурту.

Хлопці говорили цілий день про ці події. Зав будинку здивувався, яl{ довідався, що Матрос став власником Альошиної роботи. Пізніш він ПОl{ликав до себе Альошу й запитав його: Ти сам подарував? Сам,- віДl{азав Альоша.

Добре. Ти добре зробив ...

101

І,ОШІ продзвенів остапній спгнал і всі розбрсшт ся спати, Альоша довго лежав на своєму матраці,

не міг заснути, Висоь:а обшарпана Матросова по стать стояла перед ним, не зводячи з нього очей. Альоша перевертався на другий бі};, стискав пові

ЮІ, але сон HP іішов. Ножний ШМ<lТОЧUЬ: тіЛ<l горів

У ш>омусь надзвичайному зБУДШt!llні, ЮІДавсн трп вошним живчиком.

То раптом виринав Пувичь:а з розбитим носом і починав загрозливо шкірити на нього зуби. Альо ша навіть схопився з матраца і крикнув:

Чого ти?

В цю мить до нього справді наблизилась чиясь постать.

Це я, Альошо,- раптом почув він Матросів

голос.- Це я, Матрос.

Матрос?

Нуди

це

ти?

Пувичка?

Де

він,

його немає?

Це я, Альошо, я так. Ти не бійся, я не дам.

Пашол він! Може, ти думаєш, що я розіб'ю?

Ні.

Я ніІЮЛП пе розіб'ю.

Матрос заМОВІ, і ніЯІЮВО стояв перед Альошпнпм: матрацом.

А що в тебе за спиною?

спптав Лльоша.

Це ... той ... Моше, тобі пп;ода, то я віддам. Ти

скашп по правді. ШJ(ода?

Матросе! Розбий, ш\ не віриш.

В блідій пів темряві почувся щасливий Матросів сміх.

Навіщо?

СІ,азав він.- Я вже знаю, що нс

ШІюда.- І віп нечутно пішов від Альоші, СТИСІШЮ чи за спиною загорнутий у папір подарунОІ\. На дверях другої j,іllIнати він нерішуче зупинився і,

повернувши голову набік, вимовив:

Я в тебе вигравав нашу ... Тобі не шкода?

---

Ні, і остільки. Що та паша?

102

ЛІ, хочеш, то п тобі програю свою па СІ.;іЛЬІШ

хочеш днів.

Не треба, Матросе. Ми підемо з тобою по глп

ву. Хочеш?

Підемо! Н знаю де.

Коридором обережно пройшов завбудивку

Ча

лий. Він оглядав усі матраци перед тим, як піти спати.

Матрос упав на своє lIIісце і повернувся до сті

пп. ЗавбудlТlШУ ІшвпrПППЬІ,Ю: ІІРОЙШОВ через ніllI нату.

Всі спаЛІІ.

ІІ За І,ілька день Альоша з Матросом, ІІобраВШlIСЬ

РУІ\ами за шиї,

ВИЙШЛІІ

подВlР я через

дірку

в задньому паркані і ОПИНПШІСЯ на глухій вулиці.

Знаєш ЩО,- Сl\азав Матрос.- Підемо, знаєш

r,уди?

А І,УДИ? Підемо сьогодні в порт. Тп ніІЮЛІІ не був?

Та1\! є такі пароплави ...

Здорові? НRби ТІІ знав ... ОСЬ ТІІ побаЧІІШ, там чого тіль-

ЮІ немає...

Потім

там

навунів,

Яі',

гною.

МОlfша

буде ВІ'расти. - Не спіймають?

Мене?

Матрос засміявся, гордо ПОІ,РУТІІВШП

головою.- Молоді ще вони спіймати мене. Ходім.

Сонце

надолужувало

перед

близьким

кінцем

літа. Воно розливалося по бруку гарячою плівкою, немов по великій вибоїстій сковороді. Від порту йшов солодкий ГУСТИЙ дух кавунових шкаралуп, розтопленої смоли і свіжої фарби. На темних водах табуном велетенських пачурів стояли непорушні ОІ,аті пароплаВІІ, І\упаючп свої черева в густій, ЛІ(

103

Дьоготь, воді. В безн:раю синь небес простягли вони стрункі щогли,

а між них, немов між соснового

лісу, чорніли столітніми дубами грубезні, загроз ливі в своїй силі димарі. На кінцях канатів обвис ло гойдався гарячий, задушливий спокій. Тільки

біля дубків, що ПРИЙШЛИ від щедрого Херсона та від рясних Олешок, хрипко перегукувалися засмаг

лі люди, що перекидали на берег неймовірні піра міди кавунів. Міцні, як дзвін, «туманю>, цнотливі

«рябчикю>, ніжні «монастирі» і довгі білі «астра ханю> тисячами летіли з дубків на руки найближ чого робітника, відтам знову ПРУШО підскю{ували в повітря, летіли на другі руки, аж доки не падали до своїх товаришів, що горою зростали на березі. Дуже ріДІЮ Яl{ИЙ з НИХ, виприснувши З цієї майже

механічної путі до берега, гупався об дерево га вані

і,

креннувши,

немов

від

насолоди,

пускав

густий червоний сік з розбитого боку. Хлопці пройшли між привабливими пірамідами. Жодна РИСОЧІШ на Матросовому обличчі не здриг нулася й не виказала його бажання.

Не дивись на кавуни,- прошепотів

Матрос,

кидаючи в той бік блискавичний, трясцевий по

гляд.- Не дивись, Альошко, наче вони тобі без надобності ... Альоша й справді не дивився. Його зір блукав між дивовижною мережею гостроверхих щогл та чорних ВИСОІШХ елеваторів, що стояли над гаванню

грізними примарами 3 роззявленими пащами, зби раючись проглинути цих людей, що так легковаж но вовтузяться під ними. Раптом між того велично

го спокою заскреготів,

забрязкав, закричав лан цюг. ОДИНОІ{а лебідка страшним залізним павуком із здобиччю на чорному гаку повисла в повітрі над палубою пароплава. Альошка скрикнув і цупко запустив нігті в Мат росову руку.

Матросе, Матросе, дивися!

104

Цить,- відповів

безгучним

шепотом

Мат

РОС.- Цить, бо я RОТЮ Еавуна. Не засип. Альоша перевів на нього очі, але Матрос ішов рівно, задерши годову й ні на ЕОГО не звертаючи найменшої уваги.

ТіЛЬRИ

плутав

безтурботно,

злегка

навіть

ногами

байдуже.

та

посвистував

Альоша

БЛИRНУВ

йому під ноги і задрижав із сміху.

С-с-с,- зробив Матрос,- тьох-тьох, не диви

ся під ноги, чудак

Між

драним

лахміттям

слухняно

котився

одна,

друга

то

нруглий

Матросова

його

широких

великий

нога

холош

«тумаю>.

підбивала

То

його

з чудовим хистом. Альоша помирав із сміху, але

мусив був удавати, що він сміється так собі. - Смійся таЕ, наче від хорошої ПОГОДИ, RОЛИ не витримуєш,- напутив його Матрос. Та швидко

вони одійшли від тої баржі, де Матросові сам «піДІЮТИВСЮ> під ноги Еавун. - Тепер наш,- СRазав тут Матрос, підіймаючи на РУЕУ кавуна, до яного пристала в дорозі банла жанова плівка, пісон, шмаТОЧОR брудного паперу та інші дрібниці.- Зараз ми його бахнемо. Ходім аж до того човна, там СПОRіЙно. Вони сіли під старою шаландою. Матрос урочи сто замахнув Еавуном і вдарив ним об своє гостре шаруБRе коліно. Кавун хруснув і розноловся ЗИГ загами на дві рівні ПОЛОВИНRИ.

ЯНУ береш?

Та все ОДНО,- СRазав Альоша.

Бери ось цю, вона з бараном.

І вони, ЯR У ПОЛУМИСRИ, втопили свої веселі мор ди в повні КРИХRИХ солодких ласощів ШRаралупи. Матрос, надувши губи, стріляв блиснучим Еаву новим насінням, наче дробом з рушниці. - Ха! А ти кажеш - піймають,- говорив він. - Я не І,ажу, тільки спитав. Мене раз піп уло-

вив на яблуні.

105

Ну!' А тн тоді ",ш':'

Нічого. А от піп, ТЮ;, мабуть, J;Ю, •..

ЩО ж ти зробив? Трохи йому прищипнув пальця зубами, тан: одразу й випустив.

Ха-ха-ха! А прищипнув как? Сурйозно? Хто й зна. Мабуть, сурйозно, бо піп аж ви-

.1Jаявся. А Їм же не можна ТаІ, лаятись.

Попам? Як прищипнуть добре, то можна.

Хлопці заіржали з насолоди.

Я колись зроблю цього попа.

З глини? Атож. Ще й :кізячн:а підмішаю, воно тоді не

розсихається. Знаєш, Матросе, за що я думаю? А аа що? 3а художественр.

Да, вещ підходяща.

Я думаю за це, знаеш, віДНОЛJl'~ Давно? Ще ЛІ, там у нас був один студент. От малю вав! А ліпив! З гіпси, брат. Біла-біла, а заСlIхає враз. Я й грамотний.

А студент сурйозний?

Хіба що? Теж барахло буває. сурйозний. Тільни щО ж, Матросе, не при ймуть у цій одежі.

В художествене?

Угу.

Да,

робу треба

антілігентну,

щоб ні

одної

діРНІІ, де не 1І0лагається.

- А то що ж? - Альоша розгорнув своє лах міття й потрусив ним У повітрі.- Хіба це одежа? Вони замислились. Матрос нахмурив брови й довго

мовчки нолупав пальцем у виїденій шну

ринці.

Ти щось надумав?

раптом запитав Альоша.

Надумав.

106

Матросе! Ні, чуєш, Матросе?

Та чого ти, чудак? Я надумав, як заробити

грошей на робу. 3а два місяці ти матимеш такі шкари, бобочку, кліфт, кальоса й чепу І, щО й на Матроса плюнеш. Ллr,оша захвилювався і встав.

Смієшся? Тан пішов же ти ... Ну, БРОСІ,! Не можна ПОШУТІ;уваТІ>, ЧИ що':' Так ІШЖИ! Продавать твої ШТУЧІ{И. Дурний! Ти не зна

єш. Ух купують. Не менш як по п'ятдесят копійок. А янби такого продать, як ото ТИ зробив, то й руб можна править.

Ця ДУМlШ налетіла тан несподівано, що обидва хлопці позснакували з місць, замахали руками

засперечалися до КРИІ{У. Альоші здавалось неймо

вірним добути гроші за свої «ШТУЧI{И». Хто Їх ну пуватиме? Де це Матрос тане бачив?

- Ну, так я ж тобі донажу,- затято КрИІшув Матрос.- Ти побачиш. У тебе є глина? Роби ЩОСJ, таке, хоч того попа, хоч знову чорта. Rраще знову чорта, його дорожче продаси, ян попа. Потім МТІ

знову підем по глину. Робп, чуєш, Алr,опшо!

Та

робитиму.

Мені

самому

праХТІша.

І невже нуплять?

Побачиш!

Матрос приховав ще якусь думку. Він щось хо

тів зробити зараз, не гаючись, прийти і зробити, щоб (<Доказать». Але цього він не сказав Альоші.

Він ішов і посміхався до себе; іноді він говорив сам на свою думку: «Ось побачиш, Матрос не ду рить. Матрос одірве від себе, а донаже». Бонп ПОСlIішали до будинку, розпалені GДИНИМ бажанням. Альоша міцно обхопив Матросову шию і почував. яка ГJIибока lIрИЯЗНЬ розквіТJIа в ЙОГО

І Штани,

сорочну, піджан, черевини

107

й нарту а

(жаргон"е),

серці до того, ного ще тю, недавно він мав за свого найлютішого ворога.

Вони проходили через базар. Майдан ворушився густою, забитою нринливими спенулянтами нашею. Сорочки, штани, піджаки, ремінь, залізо

тисячі

речей ходили з рук на руни в якомусь шаленому

тумані. Ляпали долоні, гукали нартузники, йшов задьористий дух від гарячих пиріжків, смаженої риби, густого борщу й розпареної пшінки; нричав, реготався грамофон, заливалась гармошка те

зливалося

одну

рухливу

стоусту

і все

пристрасть.

В сірих мінливих очах тисячної юрби спалахував тривожний вогник зисну. Рундуки, обліплені на стирливими жінками, ворушились і дзижчали, мов

осині гнізда в загаті.

Rа-а-мушки

для

зажигални!

задзвеніло

в Альошині вуха.- Rамушки!

йод, бензин, скипідар, нафталін! йод, бензин,

валер'янові краплі! .. -

прокричав другий висон:ий

голос і зник у юрбі із своїм повним лотком.

Матросе, де ти? Цей чортів базар ... -

гукнув

Альоша.

Держись, Альошко, за мене. Я щось набачив

інтересне,- крикнув до нього Матрос.- Он, он

бачиш? Он там, де вю{са. Альоша подивився в той бік і затремтів з ра дості.

Дивись! Продаються!

здивувався він.- Бі

лі! Це з гіпси. Ходім! Ходім, я побачу.

Сюди, за цей рундук.

Вони побачили серед ла мп, старих парасольок, люстер он та іншого мотлоху білі статуеТJ\И Вене ри. Альоша рвонувся туди і потяг за собою Матро

са. Пробилися нрізь густий натовп і стали. Альоша

забув за все. Чіткі лінії

Венери заграли перед

його очима.

Раптом Матрос СКРИJ\НУВ не своїм ГОЛОСОМ: - Унрали! АЛЬОШJ\О! Он стоїть ...

108

Де? Що? Он стоїть мій чорт ...

Твій чорт? Обидва здригнулися, немов ударені громом. Се ред білих статуеток і справді стояла руда горда постать чорта іпростягала РУІ,У над чорним пле

сом. Хтось уже торгувався за неї з повною жін

ІЮЮ, щО стояла біля свого І{раму.

Скільни за Мефістофеля, тьотю? Наш чорт,- прошепотів Альоша білими гу-

бами.- Наш ... ЛІ\ це сталося?

На обличчі йому

заворушився жах. Матрос озирався навколо й нічо

го не міг промовити. Раптом він заСІ{реготів зубами і І{рИКНУВ у вухо Альоші:

Пувичка! Он! Держи!

Вони в'юнами шугнули в юрбу. Але, виприснув ши на

розі, де

Матрос

ясно

бачив

зігнуту

над

«буржуйкою» з пиріжками Пувиччину спину, .вони нікого тепер не побачили. ПУВИЧІ\а як у воду впав.

А може, то був і не він ... - Чого ти думаєш

на

Пувичку?

спитав

Альоша.

Матрос нічого йому не відповів. Він заклав у ки шені руки і МОВЧRИ пішов дО БУДИНRУ. На обличчі йому виступили синьо-червоні плями. Він ТЯЖRО дихав.

Ну, гад. Рішу!

Матросе, що ти хочеш робити? Не питай. Я знаю, що я зроблю 3 Т\ИМ під-

лизою.

Альоша,

похнюпившись,

пішов

за

Матросом.

ТЯЖRа тривога залягла йому в серці від Матросо вих слів. Що він хоче зробити? Пувичка й так лютий за те, що Матрос його «оскорбив» при всіх товаришах. Це ж все через кого? Пувичка гуляв

з Матросом, а тепер Матрос гуляє вже не з ним, З Альошею. Хіба це ПУВИЧІ\а подарує? Та ще й «ОСІюрбив», аж иров із носу пішла. ПувиЧ'ка il

109

ніІ\ОЛИ цього не забуде, він не з таІ\ИХ. А тепер, як

знову посваряться, тоді хоч із будинку тіІ\аЙ. Ось тобі й художествене! - Не твоє діло, АЛЬОШІ\О! Це вже моє діло, І\ИНУВ Матрос наче І\різь СОН.- Поспішаймо.

А ЯІ\ же ТИ взнаєш, що то він УІ\рав чорта? Уже взнаю. Від мене, ШІюндра молдавансь:ка,

не заховається, іІЮНОЮ шльопнутиЙ. Я його взнаю.

Чуєш, Матросе,- тихо СІ\азав Альоша,- хай

він згорить, самий ПУВИЧІШ. Хіба я ще не зліплю? - Не маєш права,- ріЗІ\О обірвав Матрос. Що ж він, зараза, І\РОВ твою п'є! Я його знаю, сифіліТИІ\а ПРОІ\ЛЯТОГО. Значить, ти роби, а він іІ\сплотірує? В могилу піду, ну я йому дам чорта.

Та чого ти та:к за тим чортом?

Матрос зупинився на хвилин:ку.

- Чого? Знай! Це мені на памнять - раз. А два - я б, може, сам продав і гроші тобі на ху дожествене. Може, я тан і хотів зробить. Почім ти знаєш? Він стис І\улани і пустив ся бігти. Відтан вони всночили на подвір'я будипну. Матрос влетів у німнату й І\ИНУВСЯ до своєї СІ\РИНЬІ\И. ЦЮ СІ\РИНЬ ну він мав ще від дядьна, останнього свого родича. Відпливаючи в дальню путь, дядьно подарував її Матросові з замочном, а сам від того часу не по вертався до рідного порту. Власник такого майна,

як дерев'яна фарбована СІ\риньна з заМОЧІ\ОМ, Мат був гордий не тіЛЬІ\И з своєї вдачі, але й

рос з

виїМІЮВОГО

замнненим,

стану чому

людини, немов

що

володіє

заховано

частну

чимсь його

самого.

Матрос схопився за заМОІ\, але він висів одімкну

тий, трохи понривлениЙ. Страшна блідість висту

пила на Матросовім обличчі. Він шарпнув І\РИШ ну. Снриньна була порожня, тільки шматки паперу валялись на дні. Альоша затулив руками лице. Він не міг диви-

110

ТІ[СЬ на стражданнн свого друга, що СКРИВИ.ТIQ йому

губи і вступило в його очі.

Матросе! Я

йду

ШУІ;ати

Пувичку,- відповів

Матрос

так спокійно, наче нічого не трапилось.- Пацани,

хто бачив Пувичку? Ніхто не знав. Десь, мабуть, пішов із хлопцями. Може,

хапають

гребінці.

Матрос

обернувся

до

вікна.

тися

lде,- ВП.летіло з його

до

дверей.

Альоша

уст.

Він хотів рвону

загородив

його

собою,

немов збираючись рятувати від лиха.

Матросе!

крикнув він.- Я тебе просю ...

Той відтрутив Альошу РУІ\ОЮ і став чекати. В цю мить цілий гурт хлопців на ЧОJІЇ з Пувичкою уві йшов до німнати. Не сподіваючись, певне, зустріти

Матроса, вони демонстративно ПЛЯl\шали губами, доїдаючи

янісь ласощі, і

весело

при тому рего

талися.

На дверях вони заспівали: Йшлі два вуркагана з аД6СКОГО кічмана ...

Пувичка труснув головою на l,імнату, щоб під тримали.

Хлопці,

гекнувши,

вступили

свою

партію:

... з Пувична

адєского нічмана дамой ...

задоволено

виступив

наперед,

набрав

духу, махнув РУІ\ОЮ. ЛИШ ТОЛЬІЮ уступілі

... -

почав він другий нуплет, занидаючи назад голову, і вся кімната вже злилася в пісні: в адєскую маліну, і тут поразіла їм гроза

...

Товариш мой вєрний, болять мої рани ... Болять мої рани на груді.

111

Одна заживаїть, другая начинаїть А третя отириваїться внутрі

...

Хлопці

поволі

зійшлись

на середину кімнати і побрались за шиї. Дехто заплющив очі й вигуку

вав слова пісні з болючим піднесенням. Всі роз гойдувалися в ритмі, надимали жили, стараючись

перекричати один одного. Пісня лящала в вікна: Товариш, друг вврний, зарой мойо твло

...

Зарой мойо твло

на бану ... '

Пусиай малахольні лягавії сміються,

що я бил геровсиій вуриаган

Ех!

·крикнув

...

Пувичка

якомусь

дикому

І_РИКОМ

злилися

трансі.- Піддерж! Росія, Росія, веліиая держава ... Вона проїграла войну ...

Всі

одним

високим

неймовірному

гарячим

пафосі,

не

здаючи

собі

справи

в словах. Вони старанно ви мовляли кожне з цих

слів, але ви мовляли тільки губами, якими воруши ли з завзяттям. Думка ж десь була понад словами,

десь билася в хвилях самої пісні: А бєлов знамя в бою потіряла. Тепер ми иімавм 2

на бану

...

Пісня стихла.

Матрос одійшов од стіни, наблизився до гурту

й процідив крізь зуби: - Потіряла? Разві? Пувичка 3блід.

раптом

утяг

На воизалі (жаргонне). 2 Спимо (жаргонне).

112

якось

голову

плечі.

Матрос?

lIочти шо.

Настала НОРОТІ\а тиша. ІІотім хтось НРИl\НУВ: І одскоч. Чого ти?

Матрос без слова ударив ЙОГО в здухвину упав.

Хлопці

подались

назад.

Пувичн:а

той

зухвало

І\РИННУВ:

Ану, ти! Ще й б'ється! Жигун! Не думай, що

ти отаман. 3абудь! Альоша зрозумів все за одну хвилину. Він під СНОЧИВ дО Матроса:

Вони хотять погубить тебе! Хай спробують. Да, я був, єсть і буду! - крикнув Матрос до

Пувички.- А тебе я рішу на місці, пувиця погана. Пацани!! Совєт дав нам поміщення, а таного по рядну л не знаю, щоб ламать заМОІ\ у свого і про давать на базарі вещ. - Ян? Чорта? - І\РИІ\НУJIИ одні.

ДОJ\аж!

Брехня!

Хай

ДОІ\аіІ\С,- НРШШУЛИ

інші.

Снуда ти знаєш? А може, він не І\рав?

ПУВИЧІ\а задоволено всміхнувся:

Був НОЛИСЬ отаман, а тепер на брехню пустив

ся ради мамалиги.

ЩОСЬ

страшне

сталося

СВОЮ снриньну і хряпнув

Матросові.

Він

схопив

І\РИШІ\ОЮ перед очима

всієї компанії. Потому відсунув потайний ПРИСІ\РИ НОІ\, і в руці йому блиснула фіНІ\а. Він підсночив до ПУВИЧІ\И.

Деньги!!! 3а сн:іЛЬІ\И продав чорта?

Пувичка задрижав усім тілом.

Вуйді. Я не брав. 3аве-є-е-є-дущий!

Але в цю мить Матрос схопив його за ГРУДИ і, замахнувшись, ударив ножем.

ПУВИЧІ\а

ОЙІ\НУВ,

схопився

рунами

за

живіт

і впав на підлогу. 3-під сорочни випала паЧІ\а ци

гаРОІ\ «ЯБЛОЧІ\О». Хтось заІ\ричав не своїм голо .. сом:

114

А-а-а-а-а-а-й! Убив! ..

Знявся неймовірний галас. Хлопці кинулися до завідателя. Хтось хотів допомогти Пувичці.

Не чіllай,- спинили його. Нехай виходить грязна кров.

Завід атель увійшов блідий. Йому сіпало щоки. - Карету! Хлопці вже подалися в аптеку дзвонити.

Як це трапилось, розбійники ви? Згар ячу. Матрос ... Це Матрос згарячу. Безневинно.

Пувичн:а сам винен. Завідатель юшувся до Пувички. Той лежав, зціпивши зуби й притиснувши пальцями рану. - Болить тобі? - Не очінь... Тільки кров із живота. Держіть Матроса.

Де Матрос? Дядя, його вже нєту.

Завідатель подивився на них, не зовсім розумію чи цю відповідь.

Як це? А де ж він?

ті здвигнули плечима. Хто ж це може знати?

Як немає, то, може, і втік Хіба йому що?

В І\імнату вбігли три хлопці. Вони хвилювалися й розмахували РУІ\ами:

Дохтаря приїхали!

Під вікном затрубила тривожна труба. Шофер загальмував машину.

Лікар негайної допомоги і два санітари хутко

ввійшли в кімнату. Хлопці були дуже задоволені з цієї несподіваної розваги. З Пувички зірвали сорочку. Лікар or.ттедів рану й похитав головою.

В лікарню! Кладіть на НОСИЛІ\И.

Його нашвидку обмотали бинтами й винесли на посилках у І\арету.

115

... Матроса

ніде не могли знайти. Він знин: у ту

саму хвилину, ІЮЛИ побігли до завідателя. Здаєть ся, він перший же його і покликав ... Альоша стояв німий, з невимовною тугою в очах.

ІІІ

По тому випаДІ\У в будиНІ\У настала тиша. Подія вплинула на всіх хлопців так, докладно

висловити ні

своїх

що

ніхто

вражень,

не

ні

міг

також

міркувань про долю Матросову. Про Альошу тим часом ніби зовсім забули. Принаймні його ім'я ніхто не згадував. Та то була тільки притамована ворожість, бо кожний вважав його так чи інакше за причину всіх неприємностей. Сам Альоша І\а

рався, може, найбільше за всіх, бо думав, що таки й справді

він у всьому

винен.

Забившись десь

у куток подвір'я, він просиджував дні в розпуці

за рудим залізом «БУРЖУЙІ\Ю>. Часом йому хоті лося крикнути з неможливого болю, І\ОЛИ в уяві йому

вставала

розлютована

Матросова

постать.

Тоді він упинався гострими нігтями в тіло, зажму

рював очі і примушував ЇЇ зникнути. Натомість

він переживав незабутні хвилини, як вони вдвох їли в порту кавуна, якого так майстерно добув безстрашний його друг. Чого б тільки не дав Альо та, щоб знати, де він зараз перебуває! Може, він сидить десь недалеІЮ голодний, боячись з'явитись поміж людей, що можуть його схопити й замкнути

до тюрми? А може, скалічив себе, втікаІОЧИ вночі, і тепер десь помирає? В серці йому закипала тоді ще глухіша відраза

до Пувички. Якби не він, то Матрос не вчинив би цього

страшного

злочину.

Але

на тому Альошу

обіймав смертельний жах. Бо становище Пувич чине було зовсім невідоме. Він лежав у лікарні.

116

Тим часом, ДОНИ приїздили люди з портфелями,

щось писали, випитували

поодинці всіх хлопців

і oRpeMo, найдовше - Альошу, ДОКИ завбудинку їздив RУДИСЬ заклопотаний, стривожений, майже білий і повертав ще смутніший, мовчазний і стом лений, всі жили незвичайним трясцевим життям.

Дехто висловлював ДУМRУ, що ПУВИЧRа неодмінно помре, що нібито він зійшов RРОВ'Ю і що тепер лікарі його не врятують, бо в нього

запалення

живота. Проте на цю думку не дуже-то зважали

і наче ставились до неї байдуже. Та й, правда, більше було таких, що Rазали противне: - Хто помре? ПУВИЧRа?

- А раньше! Він ще Альошку-художника в гроб зажене. Ось тіЛЬRИ дірRа заросте, тоді побачите, додав Васьн:а Глухий.

Альоша

слухав

те,

але

йому

було

байдуже.

Нехай прийде ПУВИЧRа, нехай б'ється, нехай ро бить що хоче. Все одно Матроса вже не вернеш. Йому неприємно було дивитися тепер на ці сліди глини, що залишились на «буржуйці». Ян:би не взявся він був ліпити, нічого, може, й не було б. Тепер він, мабуть, нін:оли вже не до

ТОРRнеться

до

глини,

що

зробила

його

таRИМ

нещасливим. І на цій думці Альошу СТИСRав страш

ний смуток. Тоді на березі моря, ЯR Матрос при TaRoro химерного плана, мрія про ху

думав був

дожню ШRОЛУ вже була почала розцвітати в Альо шинім

серці.

Тепер

від

неї

залишились

тільн:и

побиті грубі стовбури, що тільн:и ранили це обду рене серце. Він хотів би Їх вирвати зовсім, із ROренем, затоптати їх, щоб затамувати цей біль. За RіЛЬRа день нова подія ввірвалася в будинок і

заволоділа

думн:ами

всіх

мешн:анuів.

Пізнього

вечора прийшов завбудинн:у і, зібравши всіх хлоп ців, проговорив Їм н:ороткі, тихі слова:

Розстаємось нарешті. Завтра вже буде у вас

новий ...

117

Він

похилив

голову, хотів

мовчки пішов до

своєї

там, світив до ранку світло свої

книжки.

Хлопці

сказати ще,

кімнати

і,

а далі

замкнувшись

складав до кошиків

розійшлися

суворі

теж

якісь похнюплені. Чалого вони полюбили, хоч він

був

«макуха»

ніколи

не

вмів

«стребувати»

з винного або добре ІЮГОСЬ одлупити. За Іlе з нього трохи сміялися, проте ця несподівана звісТІШ кож ного з них уразила в саме серце.

Ще

якого

пришлють?

Може,

таку лягавку,

що й не вживеш.

А я втечу,- хвилювалися деЛІй.

Е, втечеш!

НіІ\УДИ не

втечеш. Він тебе як

запре.

Мене?

Молодий він.

НІ\ схочу, то іі утечу,

аuи я схотІВ.

А може, буде підходящиЙ.

Всі тієї ночі довго шепотілися по І,утках, довго

не спали, малюючи своє майбутнє в найнесподіва ніших виглядах.

Матросові що? Йому тепер плювать. А от нам,

то вже друге діло,- шепотів хтось у найдальшому кутку.

Він ШТРИІ\НУВ

та

гайда. А тут неприят

ності.

ЯІ\ же ти розсуждаєш? А він хотів?

А що ж?

А те, що, може, він себе тим ножем ІЮЛОВ,

а не Пувичку. З серця людина може хто й зна що

зробити. А от Альошка,

рудий чорт, винуватий.

Нащо довів чоловіІ\а?! Альоша

йому

таІ\ОЖ

не

спав,

ставало легше.

слухав

Матроса

не

цю

розмову,

засуджуюТJ"

його виправдують. А за себе йому ціЛІ\ОМ байдуже. На ранок він устав перший і вибіг на глуху ву лицю. Жодної живої людини . .\ що, якбп це Ta1ll, з-за муру, з'явилась раптом Матросова постать! Та її не було. Нікого навіть подібного до нього.

118

А.JlI,оша стояв, НРИХJlЛIІВШИСЬ до І\ам'яного паРІ\а

на, забувши за все.

Зійшло

сонце, почеРВОНИJIО

будинни й затуманилось. Прогриміли перші трам ваї

Їхали люди на працю. Трамвай за трамваєм

відходив по

ранон,

росяних холодних

рейнах в

а робітники все прибували.

загув сигнал, здійнявся чорний дим. товпилися у вагони. АJIьоші

осіннш

Десь далеко Всі мовчки

згадалася економія.

Там завжди приходив Сидір у чоБОТЯХ-«ДУДI{ах», свистів

і JIаявся,

хоч ян: швидко виходили люди

з казарми. Спали там на нарах, а він

у куточку

під нарами. Там був тяжкий дух. Потім вони запа лили казарму. Далекі заграви спогадів пропливли перед Альошею, і знов упала хмара майбутнього. В ту мить йому почувся гомін за парканом. Він

пішов до будинну і побачив, що завбудинку ВОДИТЬ нову людину,

понаЗУG їй подвір'я. «Новий»,- по

думав Альоша. Йому впали в вічі насамперед жорсткі задрані догори вуса і великі, ніби камінні, щелепи. Хлопці стояли осторонь купами і, перези

раючись між собою, висловлювали іноді свої за уваження.

От морда!

Що морда,- шепотів другий,- а ніс!

Я бачив у шевця такий самий І\ОПИЛ. Він був

теж потиканий шпильками, ЛІ{ цей ніс.- Приска ли, затуляючись руками.

Це

був

новий

завбудинку.

Альоші

зробилося

ШІ\ода себе, й Чалого, і всього, що проминуло в цьому будинку. Він одійшов до стіни й принИІ{ до неї лицем. Чалий, обійшовши подвір'я й ПОІ\а

завши

новому

кожну

дрібницю,

спинився

біля

Альоші.

Ах

ти,

ХУДОЖНИІ\

золотоголовий,- СІ\азав

він.- Ну, прощай. Потім кинув до нового кілька слів:

Бережіть, ЛІ{що зможете.

А новий відповів:

119

Знаємо,

корчити.

що

берегти

як

Ми цей бандитизм

Ледаря не

дамо

іСІюрінимо, не тур

буйтеся. Альоша

глянув

на

поглядом.

Хлопці

Чалого

довгим

поставилися

тужливим

до

ЦІЄІ

заяви

різно, але в більшості Їхні обличчя говорили, що вони ще дуже сумніваються, як саме він це зро

бить. Огляд будинку швидко скінчено, і Чалий поїхав зовсім. За ним зачинились старі ворота, пірвавши

з глухим скрипінням усі ті живі нитки, що в'яза

ли його з хлопцями. Це скрипіння боляче відгук нулося в Альошинім серці. Він не міг увійти з' TO~

варишами в будинок, щоб слухати, що скаже но вий.

Він

залишився

посеред

подвір'я,

як

усі

пішли в БУДИНОR, сповнюючи гомоном темний но ридор, підштовхуючи один одного та поглядаючи підозріло на нового

«дядю»,

Альоша

вийшов на

вулицю і, впустивши на груди голову, побрів У порт. Може, Матрос переRазав номусь, RУДИ він подівся? Може, хто з Rолишніх Матросових прия телів підійде й подасть звіСТRУ ...

Але надії були марні. НаБЛУRавшися поміж рун дунів з баRлажанами, сухими ковбасами, насінням та іншими неприступними ласощами, він уже вирі

шив був повертатися дО БУДИНRУ. Смутний і виснажений, став він підійма тись на гору ВУЗЬRОЮ вулицею, запорошеною Rам'яним ву гіллям та закиданою шкуринням із кавунів. В цю мить хтось не чутний підбіг до нього ззаду й діткнувся до його ніг. Альоша хутко обернувся. Перед ним стояв собаRа. Вимахуючи звислим хво стом, він дивився на Альошу своїм вогким звору шеним поглядом. Подране вухо падало йому одним

шматком на ліве запалене око. Худий живіт, зда валося, зовсім йому присох, і натомість була сама страшна

западина.

Одначе

він

бадьорився

при

Альоші й намагався показати всіма своїми рухами,

120

що його справи не тю,і-то вже й безнадійні. На самперед він поцікавився, чи немає в Альошиній Ішшені хоч якої шкуринки. Але і не винюхавши її, він не втратив доброго настрою. Альоша в пер шу хвилину не знав, що сказати, і тільки скрик нув з радості:

- Чорний! Так ти живий! .. Собака махнув у відповідь своїм подраним вухом і стримано заскавчав. Тоді Лльоша схопив його за морду і притис до грудей. Так вони стояли якусь

хвилину. Потому Альоша випустив Чорного з обі ймів, і вони пішли разом до будинку. Ішли далекими глухими манівцями.

Альоша

перебирав

худими

пальцями жорстку

поскублену шерсть свого приятеля, розповідаючи йому тим часом про останні події. А Чорний, шкутильгаючи на одну підбиту ногу, сумлінно слу хав Альошу, кліпав запаленим оком і зрідка лизав йому руку.

І ось на розі маленького завулка, як саме Альо ша говорив гірні слова про Пувичну й Матроса,

сталася безглузда жорстока несподіванна. Невідо мо звідки прошумів над Альошиним вухом камінь,

і в ту ж мить Чорний звився собачим надірваним зойном. Той камінь улучив його в худі випнуті ребра і впав до Альошиних ніг. Чорний кинувся від Альоші вбік, наче од ворога, і вишнірив зуби. - Чорний! Це не Я,- НрИННУВ Альоша.- Це не я ... Іди сюди! Собюш спочатну недовірливо гарчав, потім сто РОЖІЮ став наближатись. І в ту хвилину Альоша

побачив за рогом будинку Васьну Глухого, Пувич чиного товариша. Він стежив за Альошею непри миренним поглядом. В руках йому був другий ка мінь, яким він знову націлявся.

- Глухий! Що ти робиш? - кинувся до нього Альоша, підхопивши й собі намінь.- Тільки заче пи! Буде тобі оцей камінь у зубах. 121

I3іп замахнув. Та ГЛУХПЙ бшп;нув на нього О'JI!

ма й сховався за БУДІШО". ЗвіДТI! він посварив І,У лаком і зник.

Рудий хундожник!

почув Альоша з-за бу

динку.- Начувайся! Поклон тобі від Пувички, ма маЛИГ0!

Альоша гнівно затиснув зуби і довго дивився в ТОЙ біІ\, де зюш ВаСI,І,а Глухий. Собю,а ліг перед ііого ногами.

lIочинав з

розбпраТIІСН

ВОГlШЇІ

ВНЖlшіі:

вітрр

моря.

IV В будинку тпм часом відбувалпся зборп, коли

можна назвати зборами те, що там було. Новий завбуд (хлопці вже прозвали ЙОГО Тарананом) , по кликавши всіх до помешкання, знайомився з свої

ми майбутніми вихованцями. Розпитавши ІЮЖНО го, як ЙОГО звуть і звідки прибув дО БУДИНRУ, віп підносив йому до лиця засмажений тютюном па леЦІ, і говорив:

Гляди. Сьогодні тут, а завтра фіть! Аж зашу

миш на ВУЛИЦЮ. Тільки мені спробуй щось зроби ти. Бандити!

Таракашна,- подавав хтось із гущі. За

Пувицю я найду хто винен!

Це

тю,

не

пройде ...

Тут помітили, що Альоші немає в помешнанні.

Таракан ще більше настовбурчився. Почав гово рити про страждання Пувички, що від ножа хала мидника й злочинця може невинно СІюнати.

Хлопці ж тіЛЬЮІ підсміхувались. Ніяк це на НИХ не впливало.

В цей час до помешкання увійшов Васька Глу

хпй і, не помітивши Таракана, ГУІШУВ до хлопців:

122

ІІІпапа! llУВПЧ1Ш ВІІДУЖУЄ. Пустлпша діРЮ1.

Оце тільки що був у нього. Хлопці забули й про Таракана

одну :\lИТЬ

обступили Глухого, Брр! Як жр трбр пустили?

Що

n.:

!іін

!,н;{ав?

:lНI\J1ДН.1l11

його

ааПIlтан

IlЛМll.

Кого, мене б не ПУСТІІЛИ?

говорив глухий.

А раньше? Тут підійшов Таранан і розпитав ДОІшадно. Ви

явилось, що Пувичці було розрізано тільки шкіру, що жодної небезпеки немає і що він незабаром має вернутися в будинок. Таракан покрутив вуса і вийшов. Хлопці ж обступили Ваську ще густіше. Задоволений

із

загальної

уваги,

почав розповідати докладно,

Васька

Глухий

як він прийшов до

лікарні, як говорив з (<ДохтарямИ>} і як його пусти ли до Пувички.

Приходжу, а вони, гади, в білому всі дохтаря.

Мені, кажу, нада до товариша Пувички. «А ти хто

таюrй?>}

Я,

Завєдущий

говорю,

Васьиа

послав.

«Надягай,- иажуть,- халата,

Глухий

зінтерната.

раз ти з інтєрнаТа>}. Я надягнув і як увійшов до

ПУВИЧІШ,

так

він

аж

Глухий,- каже,- чи

знаю,- каже,- не

не

пізнав

старший

розберу».

мене.

дохтарь

Ну,

тут,

«ВаСЬІ\а

не

впо

канєшно,

поговорили. Я сказав за Матроса. «Передай,- ка же,- в

такому разі уилін хундожникові,

я його

рішу, заразу руду>}. А тут, обратно, мені й Альош ка на очі. Іду назад, а він з собакою; іде й балака, наче до корішка.

Та ну? А ти? Слухаю. Іду ззаду. Потім бачу-Альошиа на-

че несповна розуму. З собакою говорить. Ах, ти, ду маю, зануда. Та каменем як свиснув! ..

Його? Та не поцілив. Яираз собаиу зацідив. Ух же

й сиавчав, проклятий! ..

123

А якби тебе?

спитав хтось Ваську Глухо

ГО.- ТИ б не скавчав? - Пішла, рвана! - відповів Васька крізь зуби. Без тебе знаємо, ІЮГО бить. Хочеш, то дам і тобі. Взагалі в його тоні почувалася влада, якої він

ніби набув на побаченні з Пувичкою. Це трохи дивувало хлопців, але потім вони розміркували, що після Матроса Пувичка є перший, хто буде, ма

буть,

за отамана. Таким чином,

Васька

Глухий,

корішок Пувички, відразу вже не боїться так го ворити.

Саме коли вони говорили про це, до помеШІ(ання

увійшов Альоша. Він мовчки нагнувся над своїм місцем, витяг з-під

матраца

шматочок засохлого

хліба й вийшов знову.

- А диви,- сказав глухий.- Це для собюш. Зараз він буде з ним говорити. Дивіться ж. Всі підійшли до вікна. Альоша вийшов до воріт і І\ИНУВ Чорному хліба. Потому махнув на нього рукою і повернувся до будинку.

Ні,

щось

не

розмовляє,- ніяково

процідив

Васька.

В цю хвилю Альоша увійшов у кімнату і, проходячи повз Глухого, кинув йому:

Ти мені не жбурляйся І\амінням. Бо взнаєш. Хе! Невже? - зухвало відповів той. От, кажу тобі, не жбурляйся. А хто мені воспрещить?

Тоді побачиш. Коли це тоді?

Якби швидше побачить. Ні,

ви подивіться на нього, який знайшовся. Він мені воспрещить! Альоша стиснув кулаки і, побілівши, підійшов на ступінь до ВаСЬІ\И.

Не зачіпай собаки! .. Не зачіпаЙ! .. -

І\РИКНУВ

він майже не своїм голосом.

А що? Не Rазав я?

зареготався ГлухиЙ.

Він несповна розуму. Та я маю право бить собаRУ

124

хоч і будлі ЯІЮГО!

І він одвернувся від Альоші

до ХJІОпців.- Бачили? Хе! Знайшовся. Альоша замахнувся І,улю,а!\fИ над його головою,

але хлопці стали між ними, і він з придушеним І,РИКОМ відійшов до стіни.

Задзвонили на обід. Усі подались за своїми порціями, переганяючи один одного. Альоша, хитаючись, пішов останній.

коридорі

стояв

незвичайний

гамір.

Хлопці

збилися біля дверей і сперечалися про щось, роз махуючи залізними мисочками. Альоша став ІЮЛО гурту.

Раптом хтось крикнув:

Міліція!

Гомін ущух на хвилинку. Всі побачили, як до Таракана в кімнату пройшли двоє людей у шине

лях і в червоних картузах. Один ще був і з порт фелем під пахвою. Альоша відчув, як раптом йому надломились

коліна.

цю

мить

Васька Глухий,

перемагаючи страшенний гомін у норидорі, вигук нув:

Мабуть, піймали Матроса. Знатиме тепер, жи

гун паршивий.

Всі стихли. Альоша спитав серед цієї неприєм ної тиші:

Почім ти знаєш? Може, і не спіймали.

Але

Васька

навіть

не

відповів.

Він

підбіг до

дверей і став наслухати.

Канєшно, спіймали,- прошепотів він до хлоп

ців. Та хлопці не дуже-то поділяли його радість. Навпаки,

вони

вороже

посунулись

до

дверей,

і хтось, почувши уривки розмови Таранана з мілі ціонером, сказав:

Піймали.

Ха!

Нехай

держать.

ДіДЬІШ

вони

піймають, а не Матроса.

Що там чути? Про що вони говорять?

тав Альоша.

125

спи

ПРПМGТІІ рОЗП1ІТУЮТЬ. Та Матрос зонсім 1Іе ТН

ІШЙ. Двері

відчинились.

Хлопці

розступилися

перед

міліцією. 0--

Візьміть І\ОГОСЬ із них

вони зразу впізна

IOTb, -- звернувся один міліціонер до Таракана. Ал!'

хлопці стояли настовбурчившись. Ніхто не виявив

жодної

охоти

їхати кудись

там,

щоб

пізнавати

Матроса. Тоді ВИЙШОВ наперед Наська ГЛУХИЙ.

впознаю,- сказав

він

презирством.--

В чом дєло? ТараІ\ан і міліція взяли з собою Ваську й по Їхали. Хтось І\РИІ\НУВ услід Глухому:

ЛягаВІ\а! Жаба!

Всі похмурені й незадоволені розійшлися по сво

Їх І\УТІ\ах.

Надворі

починав

падати

дощ;

над

БУДИНІ\ОМ

ТОСІ\НО обпадало кленове листя. Хтось почав тихо, задумано: А в больниці три сестриці, та

все

карноглазки

...

Потому зробив довгу перерву, зітхнув, подумав замість проспівати тихо проказав другу полови ну І\уплета:

Одна коле, друга ріже, третя перев'язки.

Альоша лежав на своєму матраці й почував, НІ, йому дрижать руки з нестерпучого вогню. Він май же непритомнів од думки, що Матроса могли впі

ймати. Щоб тіЛЬІ\И побачитись з ним, він сам хотів поїхати. Та яrшйсь незрозумілий жах виріс йому в ту хвилину.

ТаІ\ чекали всі до вечора в мовчанні й тривозі.

Невже спіймали? Васька Глухий увійшов у кімнату мовчки, ні на І\ОГО не дивлячись. Пройшло кіЛЬІШ хвилин. Пото му хтось спитав вороже:

126

Впізпав?

Г.тrухий тож відповів но аразу. Видно було, ЩО йому тяжко сказати. Він тихо захриплим голосом промовив:

Не звісно. Якийсь пацан, не можна впізнати.

З-під поїзда витягли. Знову довго мовчали.

знову хтось запитав лед

во ЧУТНО:

Мертвпіі?

Л щО Ж, 'ЮIDОГО тобі з-під поїзда?

ПОХlllУРО

СІ,азав ГлухиЙ.- ШІ,УРУ зідрало.

Альоша дико СІ{РИН:НУВ і забився головою об під логу. Очі йому зю,отилися під лоба. Він заскрего

тів

зубами,

схопився

скрюченими

пальцями

за

груди.

Альошь:о!

ІЮ!

Дивіться, що він робить! Альош злякано піДСJЮЧИЛИ хлопці.

У Н!,ого почався ТЯіюшй нервовий напад.

Матрос!

нрпчав

він

не

своїм

голосом.

Ой, Матрос ... Держіть ... он він нотить навуна ... ОН

чорт, чорт! Довго нричав ... Всі мовчни з жахом дивилися на нього. В німнаті зовсім смернло.

v І{олп трапився той пещаслпвий випаДОJ\ із Пу

вичкою, Матрос за одну мить розміРІ\ував, що те пер залишатися в будинку йому не можна ні хви

лини. Він глянув на Альошу, обвів очима німнату, немов просив тим поглядом прощення за свій зло

чин, і зник за дверима. Добігши до німнати зав будинку, він І{рИКНУВ йому, що З ПУВИЧКОJ(;J нега разд, і ноли той вискочив на н:рик, то Матрос був уже на вулиці.

«КУДІІ ж тепер?»

подумав він, за.тJ:ПШИВШИ по

зад себе будинОІ;.

'127

Зваживши далі, що зараз у будюшу всі стовПи лися коло Пувички і забули про нього, Матрос роз міркував, що він має трохи часу подумати не квап

лячись. Перспективи були не дуже ясні. Уже ранки ставали осінні, за тиждень-два мають прийти дощі,

холод і сльота. Пускатися в далеІ{У подорож було трохи небезпечно. Та й залишатися тут, у цьому

місті, зовсім не краще. За той час, відколи жив

у тому

будинку,

він зовсім

розгубив

колишніх

приятелів і не мав до кого звернутися нині по дружню пораду. Одначе стояти на цій вулиці дов ше також немає жодної рації. Він повернув у глу хіший завулок і швидко пішов до порту. Тут кож

ний старий рундук, кожний камінь і кожна вибоїна в мурованих стінах були йому добре знайомі. Тут він міг пересидіти до вечора.

Добігши до старого човна, під яким лише недав но вони сиділи з Альошею, Матрос не схотів шуна ти кращого місця. Тут він упав на хрумкий пісок

і відтак оддав себе одній думці: «А як же тепер Альошна? - думав він тривожно, гарячково. Пувична неодмінно видужає і тоді за мене зжене

свою злість на Альоші. Але нехай він тільки по

смієl Хіба я не вернуся через якийсь час до цього міста?» Що він мусить звідси втекти негайно, ночі

цієї

це рішення склалося уже якось само.

Так він пролежав до того часу, доки в порту лишилися тільки самітні гудки паровозів, що пере

бігали по рейках між мурів до товарної станції. На небо вийшли золоті зорі, наче далені огні семафорів заблищали на невідомих вонзалах. Тоді Матрос виліз із-під човна. Здається, в цей час му сить відходити потяг на північ. І, не вагаючись далі, він насунув на очі свого драного нашнета й пішов до вонзалу.

Яна ж приємна несподіванка ченала на нього там! Він обійшов кам'яниці ВОRзалу й переліз за

128

півверстви від них через холодні реі'ши, щоб потра пити між лаю\И вагонів. Раптом під високими плат формами з сіном він помітив якусь живу, рухливу

купу.

Обдивившись навколо, чи немає поблизу небезпеки, він сторожко наблизився до купи. Тан і є! Це свої ... Став наслухати

свої! .. Юлька хлоп

ців, мабуть, із порту. Навіть чийсь знайомий го

лос. Чи не Сенька Черв'як? Зовсім такий голос ... Матрос пам'ятав його ще з тих часів, коли BOНlI разом чистили на пароплавах казани. Черв'як був добрий угара! Перед Матросом метнулися дале:кі спогади. Ось вони вдвох із Сенькою, вилізши з :ка

зана чорніші за сажу, блис:кають очима й летять по сходах на пристань. Вони пробіжать між юрбою, зачеплять бо:ком не одну білу постать, залишаючи на пахучій одежі свій піт і вугляний порох. По стать репетує, :кличе стражника, десь здалека гри мить

сюрчо:к,

вони

вже

летять

високого

молу

в густу фіолетову воду, лишаючи за собою нафтові кола на поверхні. Граючи в воді, вони відпливають аж

до

другого

молу,

накивавши

на

здивовану

юрбу. Іхні чорні спини, мов у дельфінів, блищать на сонці і знов поринають у глибини. Купа заворушилася. Дехто :кинувся врозтіч. Матрос стояв на місці спо:кїЙно й робив Їм знаки. Тоді один пішов до нього назустріч. Ступивши кіль:ка :кро:ків, він раптом зупинився, потім про жогом :кинувся до Матроса:

Жигун! .. Матрос:каl .. Матрос.- Чого паніку наводиш? .. А то хто з тобою?

Цить,- спинив

Наші. З порту ...

Куди направлєніє?

Дум:ка на столицю. Матрос з радості схопив Черв'яка за в'язи.

- Конпанія,- прошепотів він йому схвильопа но.- Де наш потяг? Готовий? 5

На первой путє. І. Микитенко

129

Лізьмо,- сномандував Матрос.

Черв'як

гурту

легенько

цикнув.

Хлопці

ШДШШЛIl

ДО

Їх було дев'ять чоловік з Матросом. Під

рахували, вийшло якраз на три собачі ящики.

Лізьмо до

паровоза,

а там попід вагонами.

Доки перші три не сядуть, решта не совайся, лежи спокійно. Ящики є не під кожним вагоном. Шука

ти 3 правого боку. Черв'ЯІ\ дістав із Jшшені шматот, зім'ятого дроту й поділив його на три рівні шмаТЮІ.

нив

Залазь у ящик і замикайся зсередини,- пояс

він

молодшим.- Дірочку

пробити

гвіздком.

Є гвіздни?

Є,- озвалися хлопці.

Вони лягли між реЙОІ\ і новзли нечутно, стри

муючи дух. Паротяг обдав Їх гарячим сичанням, від нього молодшим затремтіли жили, забились серця.

- Ми ліземо з Черв'яком останні,- сказав Мат рос.- Вибирайте перші ящини, а ми собі знайдемо. Продзвенів уже перший сигнал. Біля потягу шу міли

підошви,

гуркали

провідники,

проходили

з ліхтарями кондуктори. Перші три повзли під ва

гонами, позираючи з-під коліс на обидва бони. На Їхнє щастя, під третім вагоном знайшовся ящик Пройшло

пільна

хвилин,

тоді

рушили

ще

три.

Матрос, Черв'ЯІ\ і Маслик, що був із ними, просу нулися до першого вагона.

Тут можна й на ресорах,- прошепотів Мас

лик- Диви: спочатку на осю, потім на трубу, а по тім на палку. Тут можна й спати.

Матрос не відповів, а Сеньна став заперечувати цей план.

По-перше, можна впасти, коли спати. А яп

не впадеш, то все одно спіймають. «ЗдрючуйсЯ»,

скажуть. Ні, треба шупати ящика.- В цю мить об колеса першого вагона задзвенів молоток

Провєрка,- шепнув Черв'я!\.

130

Тихо. Масшш, не ворушися. Я видерусь на осю. Тут мене й НС ВlІД1l:0. Не дерись, сиди смирно.

Еге,

не дерись,- зашепотів

МаслИJ\.- А

ян

побачать? Я краще на осю.

Кажу, сиди! Він не загляне. Ш-ш ... Ось llід

ходить. Не дерись ... Але Маслик уже сів на вісь і завмер там, ПРИХІІ

JШВШИСЬ спиною до колеса. Матрос і Черв'ЛІ\ аа.тІИ шилися під вагоном, наче прилипли до землі. Ні

звуку, ні дихання. В цю мить наблизились І\рОЮІ. Видно було тільки чоботи, ліхтарик із зеленим СІ\ЛОМ і молото1\. Ні РУІ\, ні тулуба. Ці речі самі пливли, звисаючи з-за

стіНІ\И вагона.

Матросові

страшенно хотілося підвести голову й поглянути

на Їхнього власника. Він навіТІ. зробив рух, але Черв'ЛІ\ уп'явся йому нігтями в шию і притис до шпали. Ліхтарю, наблизився до ІЮJIеса, МОЛОТОІ\ гойднувся і вдарив. ГJIУХИЙ, нечіТІ\ИЙ ЗВУІ\. Тоді МОЛОТОК б' в вдруге, втретв. Зупинявться на мить, а далі нижче СПУСІ\авться ліхтар, і чорні великі

РУІ\И став ВИДІ\О Матросові і ЧеРВ'ЯІ\ові. - Що за рахуба,- бубонить голос за вагоном. Черв'як ПРИl\ладав губи до Матросового вуха й шепоче:

Здавться, засипались. Масшш, чорт, не послу

хав. Чувш, не той удар ... А ліхтар уже стоїть на землі, поруч нього падав модот, і раптом під вагон нахилявться якась вуса та морда. Вона придивлявться коротку мить, потім

вуса їй заворушилися, настовбурчились. - А це що таІ\е? .. - АНУ-І\а, вилізайте, господа пасажири,- І\ажуть ті вуса.

І на доказ того, що

морда не жартув, під вагон простягаються дві жи лаві руки в мазуті з І\ЛОЧЧЯМ між пальцями.

Дряпай!

І\ИНУВ

Матрос.

з ЧеРВ'ЯІ\ОМ з-під вагона

вони

шугнули

один праворуч, один

ліворуч. Черв'як ПРОСl\ОЧИВ майже між чобітьми

131

вусатої морди; не встигла вона озирнутись, ЛІ, він

уже

зник десь

під другим

вагоном.

Матрос же

про скочив наперед і зважив, що йому найкраще

буде залізти поки що під паротяг. Маслик зали шився на осі, тіЛЬІ\И посунув ся ближче на середи ну. Вусата голова зникла

вже

згори щось

бубоніла

він тільки чув, як вона

на

адресу

його това

ришів:

Пасажири.

Бач, як вони передвіженія зна

йшли,- бубоніла морда. Потім молот ще раз уда рив

об

колесо

і,

задовольнившись

тим

звуком,

поплив із ліхтарем далі. Задзвонив другий сигнал.

Цокіт молотка швидко віддалявся на кінець потяга. Перон відраау аашумів, аашаркав; гомін рвонувся дужче, останні пасажири спішили добитися ва гонів.

Щось проповало під Масликом по шпалах.

- спитав Маслик. Я, Матрос. Поліаемо? Не хо ... буду тут. Може, ще й не анайдемо Хто це?

ящика.

Матрос поліа далі, а він аалишився. Під третім

вагоном Матрос шкрябнувся головою об ящик. Звідти почулося шамотіння. Він стукнув за умо вою три рааи. Відповіли: повно. Поплазував далі. Проминув

уже

кілька

вагонів,

ящика

немає.

Здається, недалеко й кінець потяга ... його охопила тривога. Ударив третій давінок... Він підвівся на

лікті і абільшив швидкість, як тільки міг. Мабуть, ящик є під останнім вагоном. А коли немає? Що, коли немає? Тоді він аалишиться між рейками, і, як тільки пройде потяг, його аараа же зелений

Rap-

туа і аабере ... В цю мить пролунав кондукторів сюрчок, а аа ним свиснув паротяг, і цілий потяг адригнув, на

пружився й клацнув аубами, як страшна тварюка,

що абирається стрибнути на ворога. В голові Мат росовій майнула думка: «Ящик відчиняється абоку.

132

ВсІ\ОЧИТИ В нього з-під вагона НІЯК не можна, тІі ще на ходу ... » Він кинувся між колеса й вискочив

на перон. Потяг рушив і пішов, наближаючи до Матроса останній вагон. І тут, прилігши до перону, Матрос побачив благословенний ящик,- його двер ці ще не встигли навіть зачинитися за останнім <<пасажиром». Матрос посунув ся з перону, і в ту

мить, як за його спиною почувся дзвін підборів (зелений картуз), він ухопився пальцями за двері ящика й з розгону шугнув туди головою .

... Потяг

набирав

ходи,

прискорюючи

ритм

до

перебоїв, Матросові стукало серце сильно й рідко, немовби разом із колесами на стиках рейок. Під ним хтось ворушився, намагаючись скинути з своїх грудей його живий тягар.

Ти, Сенько?

запитав Матрос.

Та я ж. Ти мене трохи придушив.

Нічого,

втрусимось,- заспокоїв

він

Черв'я-

ка.- Тут іще хтось? Аж двов. Буде трохи тісно. А Маслик де?

Маслик на ресорах. Не схотів лізти.

Чортова морда, розбила компанію,- з жалем проговорив Черв'як. Потяг уже вилетів за межі вокзалу. Степова пу стеля шуміла вночі, роздаючись вітром від шале

ного бігу заліз. В щілину собачого ящика врив а лись уривки свисту, наче незримі смоки нагнітали туди морок.

І в ньому густішали стук чотирьох

сердець, давління атмосфер

і нечутне кружіння

вуглевих порошин. Вони підіймалися 3 дна і з сті

нок ящика, щоб лягти на спраглі уста цих сміли вих мандрівників, просмоктатися Їм у легені, в ву

ха, в ніс, у шкіру, осісти на вогких чубах і вкрити лахміття Їхньої одежі. Жодний кондуктор не зава жав хлопцям кашлять і чхати від того повітря, що розпирало це трохи тісне

«купе», в

якому

«годі

возити буржуйсьЮІХ собак»,- так справедлп13О зауважив хтось із чотирьох <<Пасажирів}>. Вони

133

чхали і завзято ІШЛЛП того розумшша, що приду мав саме перед Їхньою подорожжю перевозити і, мабуть, зайцем

---

Матросе.

- - вугілля

Пу,

в цьому ящику.

Масшш?

знову

:1апитав

lJерв'як- Дурний, не послухав. Там можна впа

сти. Га, хлопці? Всі про це думали, та мовчали. Довідатись ніян не можна, бо, вилізши на станції, ризикуєш там

і зостатись. А відбився від гурту

пропав. Біда

збирає донупи, вони це добре вивчили з праІ\ТИІ\И. А

самому

пропадеш.

Тривога

заІ\ралася

Їм

у серця, ЯІ\ тіЛЬІ\И Матрос СІ\азав, що Маслик за

лишився на ресорах. І ножний думав про те, ЛІ\ би довідатись? Знайти його і примусити сісти

ящит(.

Та що придумаєш?

Потяг летів, ОДСТУІ\УЮЧИ верстви, зупиняючись на І\іЛЬІ\а хвилин, щоб відсапатись, набрати в розпале не черево води і знову ринути в чорну просторінь ночі. Дехто з хлопців засинав на І\оротні півгоди

ни, СІ\РУТИВШИСЬ утроє Й віддавши себе невідомій долі, що може зрадити, а може й довезти щасливо до столиці, де, І\ажуть, є що «хапатю>

і можна

буде СЯІ\-так перезимувати. І ось Матрос, що увесь час не знаходив собі міс ця й не давав СПОІ\ОЮ товаришам, раптом заявив,

що він хотів би випити хоч І\ОВТОН БУДЬ-ЯІ\ОЇ води. Але під час (шогрузкю> хлопці трохи не додержали

плану, що його був намітив Черв'як Замість сісти

в цей ящик, де безпечно лежать зараз вони, РОМІШ Свистун сів десь в

інший.

А в

нього

пляшна

3 водою. Тепер там у них дві ПЛЯШІ\И, бо другу ман

Метелик, а тут немає навіть чим зю\ропити душу. Матрос заявив, що спрага

починає мучити

його

що далі, то все дужче. Йому вже здавалося, що всередині йому горить свічна, що язичок полум' Я нібито облизує йому горло й раз по раз припікає сильніш. Хутко той вогонь захопив йому всі груди.

Не витерп.лю,- хриПІЮ сТ(а:нlВ Матрос.

134

А що Я, ти зробиш?

сnитали: Його.- ЯІ{ ви

лізеш, то й упіймають. Ні, вже їдь та1\. l\овтай слину.

Еге, їдь. Як і слини нема. Рот сухий, як чобіт.

Ось дай пальця, дай сюди, помацай, який сухий. Я вилізу.

А ми тобі кажемо

не вилазь.

Як не можу. Вилізу, хоч би й смерть. То пропадай, як муха, чорт тебе бери,- сердито відказав Черв'юс Матрос не хотів його драту

вати і мовчки доїхав до першої станції. Та, ю{ тільки

потяг

одкрутив

засичав

дротика

вестингаузом,

без

слів

він

рішуче

вистрибнув

із

ящииа.

- Два дзвонки! - сирикнув услід йому Чер в'як.- Швидше ... Але Матрос не подався на перон шунати води. Він тут же грудкою впав до нолеса і знин під вап)

ном. Думна про Маслина гризла його. Не можна

було залишати самого на ресорах! Всі винні, а най більше - він, Матрос, бо ж він останній розмовляв із Масликом. І він швидко поплазував попід ваго нами, зазираючи на кожну «палку)}, як звав Мас

лик. Та ніде його не було. - Маслик! - шепотів Матрос.- Ти

не

спиш,

Маслик? Де ти? Так доповз він до першого вагона. І тілы\и тут раптом подумав: «А назад? Устигну?» В цю мить майже над головою вдарило:

дзе-ены дз-ены Дзень!

Він так і прикипів до землі. Вискочити на перон? Зараз, доки не рушив потяг? А може, тут началь ник

станції! Лишитися? Хай пройдуть вагони, а тоді вчепитись за останній! На буфер ... А як по тяг розженеться, що й не вчепишся? Матрос шарп нувся назад. ПОВЗ ти! Вискочити з другого бону вагона, пробігти до кінця потяга, а там ... Тюфі-іррр-фіррр! (Сюрчои!)

135

Матрос, не здаючи собі справи, хотів СХОПИТИСJ, на ноги. Він зірвався й з розгону вдарився голо

вою об залізо. Блиснули свічки, голова пішла обер том. Але встиг помітити: він під буферами між двох вагонів. Тоді, напруживши м'язи, з останніх

сил схопився руками за буфер; задригав ногами, вперся ліктями в місток, що на буферах. Ще тро

хи! Ще одне зусилля. Якби хто підсобив, хоч ТОРІ\нув ... І вже був би на містку. Он і драбинка нагору ... На дах! Ще раз замахнув ногами й відчув: «Або зірвусь, або видерусь ... » Здається, кондун: тор ... Йому ліхтар наближається ... Ну ж! .. Р-раз! .. Потяг здригнув, і в цю мить Матрос уперся грудь

ми в місток «Тепер не зірвусь! Дудки! .. » Ще пів секунди -і він був на містку біля драбинки. Схо пився за щаблі і вмить перебрався на дах. - Поганяй! - зареготався він і впав на холодну жерсть покрівлі.

Шд

картузом проступило

йому

щось тепле. В очах потемніло. Він знепритомнів. А потяг летів, гукав над нічними просторами.

Хлопці надаремно чекали в ящику Матроса. Чер в'як лютував, лаявся, кляв Матросову нерозваж

ність, як і нерозважність МаслИІЮВУ. В розщілини до них почав просмоктуватись холодний світанок В цей час Матрос прокинувся на даху вагона й

здивованим поглядом обвів ясні ліхтарі, людей, що метушилися внизу, і камінні будівлі вокзалу. По тяг стояв на великій станції. Приїхали? Матрос довго пригадував собі, що трапилось, потім пома цав голову. Картуз десь зсунувся, і його занесло вітром. На маківці ковтун чуба злипся ізашкаруб. Голова трохи боліла, та про неї! Матрос пригадав усе. Маслика немає. І невідомо, де він випав.

Коли за кілька хвилин мандрівники зустрілись на столичному вокзалі і Черв'ян: схопив з радості Матроса за голову, той слабо ойкнув і відтрутив

Черв'яка. Нема Маслика ніде.

136

Хлопці принишкли, забігали очима, ховаючи Їх один від одного. Почулося сопіння й суворе під шморгування носами.

- От ... нещастя ... Схотілось йому ... І де він ви пав, чудак? І ніхто не міг Їм сказати, що Маслик через свою нерозважність

подорожував

(<На

ресорах»

тільки

що кілька сажнів на вокзалі, коли рушив потяг і

його протягло по землі, доки витримало

старе

лахміття його сорочки, Знівеченого, обдертого його відпроваджено до моргу. Хлопці мовчки, сердито спльовуючи вугіль і про тираючи

запорошені

очі,

посунули

незнайоме

місто.

VI Альоша

пронинувся

від

нестерпучої

задухи.

Вкритий чимось важким, він заснув після нападу й тепер не міг зрозуміти, де він є. Скинувши з се

бе лахміття, що не давало йому дихати, він підвів голову й помітив,

що лежить на підлозі

майже

посеред кімнати. Ніби хтось змісив йому тіло під борами - так воно йому боліло. Язик розпух і щемів, і коли він поворушив ним, то помітив, що

він прикушений і що в роті є ще солона густа кров. Надаремно він силкувався пригадати собі докладно

те, що з ним трапилось. Події проступали ніби в тумані. Він був стратив притомність, але ж він знає, що довго кричав, лютував, що в нього були якісь думки, а тепер Їх немає. Тепер знову

за Матросом і нічого більше ... у помешканні було тихо і темно

туга

мабуть, це

вже ніч. Часом непевна смуга лизне край вінна

то ліхтар на вулиці, розгойданий вітром, кидає на

будинок клапті світла. Альоша почув чиюсь стриману РОЗМО1lУ.

137

Дивн. Встас ... -

шепотів ОДИН.

Справді! А що він робитиме?

ЗJІЯШlНU lШ-

тав другий.

Хто ж ЙОГО знає. Божевільні, тю, вони все

можуть зробити. Я чув, ЩО один навіть порізати хотів усіх.

Ну? Та й що? Та звісно, не вдалося.

Повтікали?

Ні, чого повтікали? Ножа не було, а він з дрю чечком ... «Поріжу»,- кричить ...

То це маємо нлопоту ...

Чого? Цей не дуже страшний. Він ще не ді-

йшов до точки.

А як дійде?

стривожено запитав голос.

Ну, ян: дійде, то звісно. Тоді вже все може.

Альоша слухав цей шепіт і відчував, як йому

холонуть пальці. Здалося, що серце перестало би тися.

Це він, як почув про Матроса, тан відразу

бах

з ума! - продовжував перший. Бо таки страшно було, як ото сназав Глухий. Звісно, як на ного, то й страшно. А я, то вже

не злянаюся.

Ну? А ну да. Бо я вже лянаниЙ. Мені наплювать.

Раптом А.льоша все пригадав: Глухий їздив пі знавати Матроса, а вони всі чекали на нього, дов го, до самого вечора. Потім Глухий повернувся іі

розповів ...

йому стало ХОJІОДНО. 3адріботі.11ІІ зуби, тuекний біль здушив йому голову. Альоша намацав свій матрац і ліг на нього лицем донизу, намагаючись

затулити вуха, щоб не чути таємничого шепоту. Він не міг уже заснути. До ранну йому дзвеніло в вухах і стисналося серце.

Встав він блідий, 3 холодною вогкістю на чолі, з очима запалими й смутними. Товариші уникали

138

3 ним зустріч1:lТИСН. Його ВlIГJlНД шшав їх, і ВОШІ,

зїбравЦІИСЬ десь у кутку, розмовляли тихо, кидаю чи в ЙОГО бік швидкі, тривожні рухи. Таракан ПОІіликав його до себе і, ПОДИВИВШИСЬ на нього

уважно, холодно, похитав

головою.

Тебе доведеться в лікарню,- сказав він до

АльоІІ.ІЇ.- Я не можу тримати в себе хворих, щО ЛЯІ\аЮТЬ цілий будинок - Я не хворий. Чим же я хворий? Я такий, як і вони. Я ні в чому не винний.

На мене тільки

нападаються. Тепер кажуть, що хворий,- відказав Аль{)ша.

Голос йому звучав

роздратовано,

рі3ІЮ.

Він кидав слова просто в лице Тараканові, стоячи

перед ним близько, на один ступінь. В його рухах помітно було загостреність і недоцільність. Раптом він змахував рукою або швидко повертав голову до дверей, ніби хто кликав його. Потому знову повертався до Таранана, і в очах йому з'являлося не терпіння, наче він не переконався, що його ніхто не кличе. Раптом на півслові уривав розмову, за

стигаючи поглядом на вікні

aQo

на Тараканових

вусах.

Таракан відпустив його, хитаючи головою, і зве

лів хлопцям назирати за ним. Та він ніби заспо коївся, ніби сховався в самому собі і ні до кого не говорив ні слова.

Щодня перед будинком з'являвся Чорний. Впу стивши голову на пішохід, він обходив будинок кілька разів, наче задуманий дозорець, поглядаю чи іноді на ворота своїм червоним стомленим оком. Часом звідти летів каміlІЬ. Чорний, не повернувши

голови, відскакував на три ступні вперед чи вбіJ\, потім повертався, нюхав і, переконавmися, що то

ле хліб і не маслак, який би можна було потрима ТІ! в зубах, знову відходив і поглядав на ворота. Альоща не барився і, як тільки помічав його, зараз виходив, і вони брели десь на вільні мандри.

139

Іноді Альоші щастило щось приберегти для Чор ного з об'їдків. Тоді обидва раділи й довго бродили в доброму настрої. Якби це був ще Матрос, Їх бу ло б тоді тров, то й можна б покинути будинок, де так невесело жити

...

Думати про Матроса для Альоші стало постій пою мукою. Всі прикмети, що Їх розповів Васька Глухий, ніби не говорили, що загинув саме Матрос. А проте сумніви, страшні, болючі, не давали йому СПОКОЮ.

Так проходили дні. Небо вже переставаЛ0 бути прозоро-синім. Воно обважніло, СПУСТИЛОСЯ нижче пад містом і, ніби вкрите пилом і завіяне сірим туманом, почало пускати на землю непривітну вог

кість. Ранки стали холодні. На бруку довго не ви сихала вода, а часом починав падати різкий дощ, студив холодний морський вітер. В будинку стало холодно спати. Хлопці придумували присовувати

на ніч матраци щільно один до одного й спали, гріючись

матрац

власними

залишався,

спинами.

як

Тільки

раніш,

Альошин

одинокий

біля

дверей.

Одного дня Васька Глухий заявив, що сьогодні ВИПИСУЮТЬ Пувичку. Він сам пішов за ним до лі карні, і через кілька годин вони повернулись до

будинку вдвох, веселі й горді, бо Пувичка тепер мав що розповідати й чим хвалитися перед това ришами. По-перше, йому зашивали живіт кривою голкою, наче лантух, а він потім пальцями пови

дирав ниточки, бо він не дурень так швидко піти з лікарні. Там він спав, як герой, на справжнім ліжку, у:кривався :ковдрою, Їв добрий суп із білими сухарями, потім різну рибу, молоко й інші пунди ни, ЩО й не снилися хлопцям у будинку. Пувич:ка несподівано з'явився на порозі будинку і постояв хвилинну, до:ки на нього звернуть увагу.

Ну, ось і МИ,- сказав він, поглядаючи на то

варишів.

140

- Пу-у-у-вичка! - роздалось у-вичка! Диви, як не репне! ..

по кімнаті.- Пу

Він стояв тепер, як колись Матрос, заклавши руки

Rишені

граючи

спокійним

презир-

ством.

Пошти,- вимовив він так, як колись вимов

ляв Матрос.- А які тут у вас новини? Потому він явився до Таракана й вислухав від нього те, що той казав усім хлопцям ще як при

ймав будинок. Цілий

день

Пувичка

розповідав

хлопцям

про

своє життя в лікарні. Які він там виробляв ШТУRИ! Ніхто б того не зробив.

Наприклад, він завжди збивав собі перев'язку. Через те рана дуже довго не гоїлась. Лікар навіть

загрожував зв'язати йому руки, та Пувичку не зля каєш. Потім він брав у хворих хліб, і ніхто не міг його спіймати, взагалі там було багато цікавого. Хлопці слухали його з заздрістю, що одверто горі

ла Їм в очах. у цей час прийшов Альоша. Пувичка помітив його в дверях і зупинився на півслові. Якусь мить

усі з цікавістю дивилися на них, чекаючи, що буде. Потім Пувичка цвіркнув крізь зуби: - Здоров. Чого дивишся? Не пізнав, може? Альоша нічого не відповів, ніби не чув приві тання. Він пройшов у свій куток. Сів на Матросову СRРИНЬКУ. Пувичка зморщив носа.

Припадушне ... Ще й мовчить. Зануда.

Альоша дивився в вікно, ніби це не до нього. Rид йому був блідий і надто спокійний. В очах горіла німа рішучість: хай там що, він не скаже ні слова.

Пувичка підійшов, став до нього боком і поди вився через плече. Альоша витримав той погляд,

навіть куточки губ рухнулись з презирством. Це сталося несподівано, і всіх дуже вразило. Пувичка

почервонів; щоб заховати ніЯRовість, він І\ИНУВСЯ

141

до свого картуза, дістав звідти неДОКУРОІ{

мив собі в зуби. - В кого є сірники?

встро

голосно запитав він.

у мене Є,- сн:азав Васька Глухий. Але Пу-

вичка не чекав, що сірники знайдуться, і не знав

тепер, що робити, бо закурити в кімнаті він бо явся.

Або ні, хай пізніш, бо я недавно курив,- ска

зав він, ховаючи недокурн:а.

Посмішка знов пробігла по Альошиних губах. Та Пувичка вже одвернувся, не бачив її. Він про бурмотів погрози на адресу свого порога і стис свої тонкі, синюшні губи .

... Таракан

завів моду самому дзвонити на ніч.

В Іюридорі вже чутно було його крон:и. Ось він узяв у руки дзвоника. Залізний язичок ударився

об глуху мідь, затиснуту в його пальцях. УІІ

Проходив час, і вже всі побачили, що Пувичка не може помститися на Альоші так рішуче й смі

ливо, як з ним самим зробив Матрос. Завбудинку одного разу звів Їх обох у себе в кім наті. Що він казав їм, нікому не відомо, але поми рити

Альошу зПувичкою

Тараканові

не

поща

стило.

Альоша не звертав, здавалося, на Пувичку ніякої

уваги, все десь бродив, іноді навіть запізнювався на навчання, що почав заводити в будинку Тара

нан. За це Альошу не раз Еарано, і це було єдиною втіхою для ПУВИЧЕИ.

Був кінець холодної осені. Перші сніжинки па дали на мокрі тротуари, на темний брук і, впавши безсило й кволо, як чиїсь марні надії, розтавали під ногами похмурих горожан. Одлетіла давно зо

.лота свіжість Jlистопаду, потемніли мури будинків, і вже ВІ\ривалися вночі сивизною голі віти дерев.

142

Море під сильним вітром шуміло збурено й чорно. Вечірні ліхтарі гойдалися на дротах фантастични ми більмами, кинутими в слизоту, У вогкість ту ману.

Таракана не було в будинну. Нудись він пішов того

вечора,

залишивши

догляд

за

хлопцями

на

стару служницю. Хлопці нудилися, не знаходячи

розваги і не знаючи, куди себе подіти. Тоді Пу вичка підійшов до Альоші й сказав, підморгуючи до товаришів:

Хундожник, кажуть, що ти вмієш пристав

лять малахольного. Ану, покажи ...

Альоша бликнув на нього, тривожно змахнувши віями.

Покажи, а то я не бачив. Мабуть, дуже інте

ресно,- продовжував

Пувичка.- Кажуть,

що

ти

аж піну пускаєш. От я так і не вмію. Альоша глянув на хлопців.

Вони дивились на

нього трохи злякано, але разом із ти?J: у Їхніх очах

горіла неприхована цікавість. Якби зараз Пувичці не вдався його намір, вони були б дуже незадо волені. Пувичка відчув цю німу підтримку товари шів і підійшов ще ближче до Альоші, обдаючи його нахабним, зневажливим ПОГЛЯДО?J:. Він знову, ще раз і, може, востаннє,

ставив на карту свій

авторитет. До цього часу йому не щастило поглу

митися над своїм ворогом, бо всі його штуки Альо ша зустрічав презирливою посмішкою і тим тільки сердив Пувичку.

Хлопці почали вже були навіть поважати Альо шу за цей спокій. Та на цей раз Їм було дуже нудно сидіти без розваги. Вони раді були, не втру чаючись до справи, побачити ще раз змагання між Пувичкою та художником. Пувичка здвигнув ліктем, зачепивши Альошу по

голові.

Ну... Починай ... Пускай слину. Почекайте, він

так із копита не може. Йому треба подумати. Ось

144

він подумає, я!\ краще, а тоді вже напевне впаде

на підлогу й почне гатити головою. О, ся, вже починають сіпатись губи.

01 ..

Дивіть

Не лізь! - !\ри!\нув Альоша. Губи вже сіпаються... Ніздрі підска!\ують ... Дивіться, дивіться! Які очі! .. Мабуть, зараз вони

полопаються, бо вже понапинались, дивіться, Я!\ ... О! Побілів ... Ні, посинів ... Зараз починається при ставлєніє ... Розійдись, публіка. Хундожник Альоша Мамалига танцюватиме ... Ги-ги!

Пувичка

сам тремтів з напруження. йому до

муки хотілося, щоб Альоша впав і забився голо вою об підлогу. Він кричав, а сам відчував, що може зараз заплакати, як тільки з Альошею нічого

не станеться. Він би вдарив його, вчепився б йому нігтями в очі, але гра мусить іти інакше. Хлопці

не хотять, щоб він ударив його. Треба тільки роз дратувати, щоб Альоша впав, щоб валявся на під лозі, а він, Пувичка, щоб залишився над ним, від штовхнув від себе ногою і пішов би від нього геть.

Ну, починай же!

Пувичка.- Починай,

крикнув не своїм голосом

падучка

малахольна!

Зараз

починай! .. Альоша

схопився на ноги і, не

тямлячи себе

з гніву, кусаючи губи з образи й зненависті, плю нув в обличчя Пувичці шмат слини, забарвленої І{РОВ'Ю.

На! Ось! На ... Ворюга ... Вуркаган! ..

Хлопці, що вже горіли, зачаровані вогнем диких пристрастей, здригнули з несподіваного реготу.

О-го-го! .. А щоl ..

Пувичка остовпів. Він навіть не витер обличчя: заверещав і кинувся на Альошу.

Вони сплелися голими руками. На них злітало шмаття Їхньої одежі. Жагучим клубком покоти

лись обоє на підлогу, в хрипінні й корчах удари

лись об двері, пересунулися в ІЮрИДОр, не випус-

145

ЮІЮЧИ 3 Шl.JIьців І'ОРЛЯНОК і чубів. Юрба хлопців ревла, свистіла з захоплення. Пувичка вдарив пле

чем у надвірні двері. Вітер і вогкий пронизливий сніг увірвалися в помеШf\ання. ПУВИЧІ\а штовхнув

АJІЬОШУ на вулицю. В ту мить тремтяча постать собаки вирвалася з-під воріт і Ішнулась на Пувич ку з голодним гарчанням. Всі зупинилися. Пувичка

з жахом відскочив до будинку. За ним усі шугну ли в коридор. Грюкнули двері. Замкнулися. Тоді

Альоша

схопив

якийсь

дрючок

почав

з неймовірними зойками бити в двері. Але з кори дору

почувся

тіЛЬІШ

тупіт

ніг.

Хлопці

злякано

побігли в помешкання.

Альоша вибіг на вулицю. Зібравши всі сили, став бити у вікна. Скло посипалось йому на руки. Але

він не помічав ні болю, ні нрові. Дрючон несамо

вито злітав над його головою, ніби цілном заволо дівши снрюченими руками, що слухняно рухалися разом із ним. Альоша діставав янусь невимовну, страшну насолоду. Нарешті він махнув востаннє заюшеними руками, заточився, упав під заломом вінна. Сили зрадили його. Він захарчав, рознолу пуючи

пальцями

жорстний

вапнян,

заснреготів

зубами й забився головою об тротуар. Тіло йому зводили І\орчі. Очі застигли під лобом, націлив шись білими цятками в холодну пустелю ночі. Чорний заскавчав над ним і завив. В таному стані

знайшов його перехожий.

Він

зупинився над незвичайною картиною: хлопець на

тротуарі з мукою безумства на обличчі, і в його екривавлених

lІаJІЬЦЯХ

порванс

монре

вухо

со

бани, що СХИJшла ЙОIllУ на груди евою голову. Перехожий понлинав міліціонера. Пувичка нрин нув У вікно, коли зібралась юрба і підійшов мілі ціонер, що цей хлопець божевільний, бо ось ЩО він наробив, і що вони боятимуться, ноли він лежа тиме тут під вікном. Тоді міліціонер, збентежений та ною

незвичайною

пригодою,

146

взяв

Альошу

на

РУІ\И, заІ\утав його в СВОЮ шинелю і, сівши на віз

НИІ\а, СІ\аЗав адресу БУДИНІ\У на передмісті. ВіаНИІ\ рушив, перехожі розійшлися, похитуючи

головами, а собака побіг за дрожками, зазираючи на міліціонера.

Пувичка висунув голову в розбиту шиБІ\У. Сте жив за міліціонером.

Повезли до божевільні,- СІ\азав він хлопцям,

почувши адресу.

А що, не І\азав я, що він не при своїх?

Хлопці

погодились

МОВЧІШ,

ВИЦОІ\УЮЧИ

зубами

з жаху та з холоду, що вривався в розбиті вікна. Пройшло довгих дві години. Ніхто не порушив тиші.

Нарешті

повернувся Таракан.

Він увійшов

до

помешкання разом із служницею, що схвильовано

розповідала йому про неприємні події цього вечо

ра. Став посеред кімнати і ЗЛЯІ\ано обводив очима сірі КУПІ\И хлопців, ЩО, СІ\УЛИВШИСЬ під стіною, мовчки чекали на розправу.

- Що ви наробили? - нарешті запитав він. Де Альоша? ПУВИЧІ\О, це ти наробив. Відповідай мені зараз! Пувичка поворухнувся в своєму КУТІ\У. Муркнув: - АЛЬОШІ\а тронувся. Побив вікна. Словом, із ним неблагополушно. Одвезли в лікарню. Хто одвіз? Бандит ти! Міліція. На вулиці схопили й повезли. Куди повезли?

Мабуть, у жовтий дім. Бо туди, на слободу ... Завбудинку схопився за голову. - Нещасний хлопець! Я вже думав віддати його до ШКОЛИ. От нещастя! Затуляйте віІ\на ста рими матрацами,- звернувся він до

служниці.

Завтра поїду в лікарню, хоч довідаюсь, що ЙОМУ сталося. Спати! Щоб мені було тихо! Він

вийшов

коридор

подзвонив.

Хлопці

з ЯІ\ОЮСЬ полегкістю почали вмощуватися на ніч.

147

УІІІ

Міліціонер привіз Альошу до тихого

БУДИНl\У,

щО стояв У темнім оголенім саду, оточений камін ним парканом.

Де це ми?

спитав нарешті Альоша, опри

томнівши від холоду. Міліціонер, не випускаючи його, підійшов до воріт і став бити ногою в темне Іюване залізо.

Нічого,- говорив він до Альоші,- ти не бій

ся. Тут буде добре і тепло, і все. Ти чий? - Я з будию,у. Куди ви мене ведете? пустіты Я не знаю, де це я. Пустіть ... Міліціонер похитав головою, притиснув його до

себе й знову загримів у ворота. 3алізо глухо стог

нало, здригаючи під ударами його чобота. Нарешті вийшов з ліхтарем бородатий чоловік Попихкую чи люлькою, він дуже весело запитав:

І\ого тут носять чорти в таку пору?

і став

одмикати хвіртку.

Прийміть

хворого,- коротко

відповів

мілі

ціонер. Альоша вп'явся йому в шинелю.

Не піду!

Я не

хворий!

закричав він з одчаєм.- Не піду. Пувичка нарошне дражнить мене.

Але дужі руки чергового санітара вже тримали

його. Незнайоме обличчя схилилось над ним, про мовляючи спокійно і байдуже:

Ну, годі. Цить! Ходім, ляжеш спати.- І він

повів його між нічних корпусів лікарні. Десь глу

хо зачинились ворота. 3а ними бився й розпачли во гавкав собака: йому не вдалося проскочити в двір.

3алишившись на вулиці, він безпорадно кликав свого приятеля й шкрябався в залізні ворота. В холодних деревах шумів нічний вітер, розгой дуючи вогке тяжке гілляччя. СІ\УПИЙ ліхтарик над дальнім корпусом прийомного покою блимав

148

не-

певно й тоскно. Альоша тремтів, намагався заку тати

груди

рештками сорочки,

що

звисала

йому

з плечей. Санітар мовчки увів ЙОГО в кімна1'У. Ви кликав чергового лікаря. Все попливло перед очи

ма. Теплінь нечутно полилася в Альошине тіло, сковуючи ЙОГО незримим ланцюгом, приємно тяж

ким, непоборним. Здавалося, що вона точилася з очей і з бороди лікаря, що підійшов до нього, взяв його за руку і, питаючи про щось санітара, другою рукою скидав з Альоші лахміття. Ще хви

лина

і Альоша відчув, що він зникає в цих тем

них лікаревих очах, вони втягують його в себе нечутно, Їхня глибінь невблаганно сходиться над його головою, і весь він поринає,

немов у воду.

Він щось намагався відповісти ліна реві. Той шеле

стів над ним бородою. Але слова не слухали його, спинялися десь у грудях, забиваючи дихання лег ним

і теплим попелом. Потому справжня вода зійшлася над ним, він бився об якісь білі гладенькі мури, а цупкі санітарові руки тримали його, нама

гаючись утопити в тій теплій воді. Далі все зникло.

Його иудись понесли і вкинули в безодню, на дні яиої ворушилась півтемрява, стогнали страхіття. Все зникло.

Нарешті він проиинувся. Дикий регіт падав на нього бухнатим, наче по рожнім всередині камінням. Альоша розплющив очі. В загратоване вікно цідився ранок синювато блідою піною. Перед очима стояла висона стіна, знизу сіра, а вище біляста. До стіни прихилившись, стояв розіп'ятий. Потрясаючи животом, він рего тався до нестями, а його очі непорушно дивились на Альошу. Холодний жах підвів Альошу на ліж

ку. Він схопився руками за бильця. Тоді розіп'я тий відхилився від стіни і,

озираючись навколо,

швидко, злякано перебіг між рядами ліжок і схо вався десь у нутну. Альоша хотів простежити за

149

ним, але в цю мить він помітив, що з двох llРОТИ лежних кутків на нього дивляться чиїсь стурбо вані очі, БЩІскаючи загрозливо й тривожно. Потому підвелися, пішли по кімнаті, заспівали

ще якісь жовті обличчя, з чудними, безглуздими посмішка ми, з хитро примруженими очима й зве

деними над мокрим лобом бровами. Якийсь печальний дідок підійшов до його ліжка, постояв довго, мовчазний і засмучений, соромливо поворушив пальцями, закриваючи на грудях довге

рудувате волосся, і відійшов, не сказавши ні слова. В куточку він присів, підігнув коліна, став кресли

ти навколо себе пальцем, намагаючись пеленою сорочки закрити від усіх те, що він робив. Але це не вдалося йому, бо через його плече зазирав ви сокий похмурий чоловік і швидко чиркав і собі щось олівцем на папері, що його він добував із ремінної торбинки. Та торбинка висіла йому через плече на

старому вузлуватому мотузочку.

Дідон

раптом підвів голову, помітивши чоловіка, швидко

затер рукою те, що він ніби накреслив перед собою. А чоловін зробив вигляд, ніби йому зовсім байду же. Склав у торбинку папери і відійшов у другий бік. Дідок почекав, посидів і знову почав креслити. Чоловік знову почав наближати ... Далі звідкись долинув тужливий крик. Альоша

обернувся. Побачив двері, а за ними кімнати, такі самі довгі й заставлені ліжками. І звідти линуло якесь невиразне голосіння. Помешкання наповни

лось людьми, ЩО подібних до них він ніколи не ба чив. Вони кружляли перед ним, ніби в страшному сні, сповнювали помешкання лементом, тьмарили

його брудом свовї подраної білизни, перекривлени МИ рисами облич, сірим ІЮЛЬОРОМ губів, безнадій ним БJІиканням очей. Альоша загубив дідки і ЧОJLовіr;а з торбиНlЮЮ. Все злилося в нечуваний ярмарок безумства. За сліплений непевними ідеями розум блукав тут

150

страшними маніВЦЯМІІ, сіючи навколо підозріння, самохвальство або жах ВОСІЮВОЇ байдужності. Між того ярмарку яскраво вирізувалась постать огрядного чоловіка з ЗаІюченими по лікті рунава

ми. Підібравши ПОJIИ довгого халата, він перехо див з однієї німнати до другої і з таємничим ви

глядом сповіщав усіх, що він нарешті має своє підприємство і продає на ньому тисячу пудів м'яса щоденно.

Він підійшов до Альоші. Підперезаний

рушнином

живіт

звисав

йому двома лантухами.

Синя шніра напиналась над вилицями, а в очах

горіло безнадійне саМОВДОВОJIення.

Тисячу пудів м'яса, як вам здається?

запи

тав він Альошу.- Не забудьте, самої ЯJIОВИЧИНИ. Сьогодні я одержую партію свіжих сортів. Продаж

буде не менше ян три тисячі пудів ...

Він наХИJIИВ до Альоші своє обличчя й підняв угору тремтячу руну, на яні й ироступили сироти.

Альоша занричав, зісночив із JIіжна, хотів бігти.

Куди ти?

почув

він

чийсь

спокійний

го

лос.- Не бійся, він не зачепить ... Перед ним стояв санітар, придивлявся до нього

уважно, гостро. Він узяв АJIЬОШУ за руну. 3легна затримав його.

о десятій ранну в палату УВlИШОВ лікар. Це був не той лікар, що його вчора ніби вві сні бачив Альоша. Цей був у звичайній одежі, не мав на собі бі.1І0ГО халата, шщо мав TOJleHO; з крутого ЧОJIа

:1висаJIО йому двов широких чорних НРИJI. Його ніе, подібний до пташиного, мав на собі Ш;УJIЯРИ, щО нагадуваJIИ

теж пару

І,РИJI;

синюваті,

СКРИВJIені

набін, вони сходилися над носом у чорну випнуту пружину, готові щохвилини розправитися й зама хати у повітрі. Крізь них

проступали холодним

супокійним БJIИСКОМ вузеньні сірі очі. 3анлавши

РУІ;И за спину, лінар стояв ІЮJІО дверей, бігаючи по

паJIаті

цими

стаJIевими

151

СІ;ісками

очей.

Він

зупиняв Їх на обличчі кожного хворого на одну ко

ротку мить, і те обличчя, ніби врізане сталлю, роз ходилось від цього погляду в безглузду посмішку або хмурніло ще більше, перетинаючись тінню зненависті. Інші ж залишались непорушні й тихі, Їхні вирази свідчили, що вони не помічають ніко

го навколо себе, перебуваючи за далекими граня ми, в тумані ірреального.

Одну хвилину лікар вдивлявся у ці воскові риси каталептиків,

потім

рвучкими

кроками

пройшов

у другу палату, а за ним, вигукуючи, виробляючи мармизи,

посунуло

кілька

неспокійних

маніяків.

Він приймав від них скарги й вислуховував погро

зи. Потім він повернувся: сказав санітарові при

вести Альошу до кабінету. Альоша увійшов у чисту і тиху кімнату, пахучу від цигарок і

озону,

що постійно стояв тут від

електричних розрядів. Дивовижні приладдя пада

ли йому в очі темним блиском. Із високих шаф виступали тісні колони книг, тяжкі в своїй неймо вірній кількості. Лікар сидів біля столу, поклавши на зелене поле бліді непорушні пальці. Санітар підвів до нього Альошу. - 3драстуй,- тихо сказав лікар.- Сідай тут, на стілець. Лк тебе звуть, звідки ти? Альоша назвав своє ім'я, сказав, що він був у будинку.

А чого ж ти тут? Мене привезли.

Хто? Навіщо тебе привезли? Не знаю. Л не хотів. Пувичка допікає мене

за Матроса. Ми з ним побилися, а він викинув мене надвір. Потім мене привезли сюди. 3а воріть ми залишився собака... Чорний... Пустіть мене ... Голос йому затремтів. Він відчув, що йому під кочується до горла неможливо гарячий }шубок. Пустіть ... Ти хочеш повернутися в будинок?

152

ІІі, я не хочу туди ... Тільки пустіть ... А куди ти підеш?

Не знаю. Я подивлюся. Кудись та піду ... Лікар помовчав, потім запитав раптом:

- Де це ти порізав руки? Перед тим він уже мав розмову з завбудинку. Той розповів йому про обидва напади, що трапи лись з Альошею.

Альоша глянув на свої руки, перевів на лікаря здивований погляд. - Це, мабуть, як бився зПувичкою.

А хто бив вікна?

Альоша

незрозуміло

відкрив

очі,

намагаючись

щось пригадати. На обличчі йому відбилося гли боке, напружене зусилля. До серця підступила невловима туга. Здавалося, що вона густішає, за

повнює груди, як хмара, і ще хвилинка

і вона

впаде, осяде дощем.

Тоді стане відразу легше. Але для цього треба щось пригадати ... Він зсунув брови, кинув на ліка

ря погляд, в якому була і ніяковість, терпка, бо люча, і благання, і мука. - Вікна? Відпустіть мене ... Він

одвернувся,

груди,

потім,

схлипнувши

заридав несподівано,

на

повні

сильно, здригаючись

всім тілом.

Я виліпив із глини чорта. Пувичка ВІ\рав його,

а він був Матросів ... - промовляв він крізь гірку й пекучу зливу сліз.- Чорт був Матросів. Я йому сам подарував. Тоді Матрос посварився з Пувич

кою і вдарив його ножиком, а сам утік... Васька

Глухий каже, що то його... з-під... потяга ... Ридання змішали йому слова. Лікар нахилився над ним, уловлюючи жагучі уривки інтонацій.

Кого? Що з-під потяга? .. Заспокойся ... Кого

з-шд потяга

?...

Матроса ... Ага, ти думаєш, що Матрос убився?

153

~ Атож. .. Васьна Лікар

блиснув

I\a;t,c ...

очима,

ВЛОВlIВlшl

одву

ДУМІ,У

з цього вихору ідей, що розривав Альошин мозок

І він зробив з неї зброю.

Неправда! Васька зовсім не знає, чи то був

Матрос, чи ні. Я думаю, що то був не Матрос. Ти дурно плачеш.

Альоша замовк Очі ще горіли, та вже були сухі, ніби сором висушив сльози. Це вперше він ЗI1I1ЛI1І,ав. Він не ПЛаІ\аВ навіть тоді, ноли не стало Мат роса. І тепер не знав, як це сталося.

- Може, ти розкажеш, що ти робив у будинну, де ти був раніше? - згодом запитав лінар. Альоша мовчав. Більше він нічого не хотів, НС міг розповідати. Ян ЙОго не хотять звідси випусти

ти, то хай хоч пустять у двір собану. Чорного собану, що за ворітьми. ЛіІ\ар пообіцяв йому, що собану впустять.

А тепер дивись сюди. Так Чудово. Понлади

сюди ногу. Дай мені твою руну.

Все пренрасно.

Лінар швидно глянув в Альошині очі, затулив потім руною одне з них і стежив, ян поширюється

чоловічон

другого.

Реанція

цілном

задовольнила

його. Він спробував на аномодацію і нонвергенцію. Чудово. Тоді він вийняв з нишені блиснучий моло

точон і стуннув Альошу по ноліну. Нога стрибну ла вгору. А ліва? О, ліва танож не гірше. Рефленси

не залишають бажати нращого. Ну, звичайно, тут годі шунати патологічних. Бабинсьний, Опенгейм,

Росолімо 1 -

все це відразу одпало.

Альошо, ТИ зовсім молодець і можеш не пла-

нати. Стривай, отан: що я роблю? - Ой, колете! - здригнув Альоша. - От і пренрасно. Не подобається? Ну, йди. Коли санітар підійшов до Альоші, щоб одвести в палату, він раптом вишнірився на ліІ<аря.

І ВІдомі медини-психіатри.

154

Не піду! Там страшно ...

Ні, ні, ти не будеш там,- заспокоїв лікар.-·

Ти будеш в іншій кімнаті, де зовсім споніЙМо. Ми

TPfip

швидно пустимо, ОТIRР, ти не турбуйся і нічо-

1'0 не

fiіЙся. Однрдіть у I1'ЛТУ,- знррнунся нін ДО

санітара.

Ноли той вивів Альошу, ліlШР забігав по набіне ТУ рвучними НРОRами. Потім став і ПОRРУТИВ серди то головою.

строl

Знервоване

понлинав

до

І\раю ...

Що

за

він.- Простежте

напад?. Се

за цим

хлоп

цем! Він буде в палаті для епілептинів. Не спусна ти з очей.

Перші дні, сповнені тривоги, і ночі з страшними снами пройшли. Альоша у п'ятій палаті і вже по

чав звинати до цих людей, що були з ним. Це були ніби звичайні люди, і лише ножний із них мав янусь чудну вдачу. Іх було в цій німнаті шість чоловіR.

Альоші дали ліжно ближче до вінна. Він ліг і до вечора пролежав мовчазний, ніби прибитий усім тим, що трапилося.В його житті за останній час.

В дальші дні він ніби засиOlШЇвся. Став придив лятися ДО своїх сусідів.

Ближчий до нього був літній уже чоловіІ\, над звичайно чепурний і дуже в'їдливий. Його звали Степан Іванович. Ніному не дозволяв він БЛИЗЬRО підійти до свого ліжна або щось зачепити 3 його речей. Коли Альоша ТОрRНУВСЯ був випаДRОВО до його RОВДРИ, він довго потім ЇЇ обтрушував, мим рив щось собі під ніс про те, що ніян не можна оберегтися: Rожне тобі робить шноду,- ніби Альо ша вчинив йому справді велину принрість. Про це

він говорив мало не цілий день.

Решта, що були в німнаті, нудилися його дріб'яз RОВИМИ снаргами, але він не вгавав і, не задоволь

нившись з того, сідав зрештою на своєму ліжну,

155

діставав паперу й IlOчинав писати дікареві дою'у скаргу на всіх, що його не поважають й не бере жуть його спокою. Потому він перечитував своє писання другому сусідові. Це був сухий, як тріска, високий чоловік, з неспокійним рухливим обличчям, на якому що

хвилини відбивався вираз загадковості й глибокого страждання.

Кілька разів на день він заявляв, що тяжчого

від нього хворого не можна навіть уявити. Раптом він запевняв, що йому зовсім перегоріло серце, що

він починає сліпнути або що перестає чути будь які звуки чи розмови сусідів. Коли й на це не звер тали уваги, то він заломлював руки за шию, від ходив і довго стояв з виразом JIЮДИНИ глибоко ображеної, незрозумілої та нещасливої. Степан Іванович звав його паном техніком і ставився до нього дуже запобігливо, поштиво та СОЛОДRО. Він щохвилини радий був потиснути йому руку, зази рав йому в вічі, ніби з заХОПJIенням, посміхався віддано і навіть нланявся йому. «Пане техніну, ви

людина справді розумна, ви вчена людина, ваш

розум не те, що Їхній або мій. Я що? Тан собі темний чоловін. Правда, я вже

зовсім видужую.

Останній напад був страшенно легкий. Навіть див но, до чого легний. Я зовсім його не помітив. Але

чому

все-тани

тана несправедливість?

Невже

не можна зрозуміти, що це ображає мою гідність? Ян ножне буде зачіпати мої речі, то що ж із цього буде? Я ж нічиїх не зачіпаю. Я навіть не доторн нусь ні до чого. Прошу й мене не зачіпати. Вислу хайте, пане техніну, я про все написав лінареві. Ви людина надзвичайно розумна, я поважаю вас.

Ось я про все пишу». Тан

Степан

Іванович

годинами

виявляв

свою

пошану до техніна, що знаходив у ньому в свою

чергу співчуття до своєї хвороби й розпалював щоразу більші бажання ще біJlЬШОГО співчуття.

156

Техніка звали І\:УРОЧІЮЮ, але Степан Іванович пі коли так не говорив. З поваги до нього він звав

його паном техніком або навіть інженером. А втім, коли приходив У палату лінар, Степан Іванович зраджував пана техніка і починав ще більше роз сипатись перед ліна рем. Решту хворих він вважав

за нижчих від себе і тому ставився до них зневаж ливо, завжди ображався і радий був сперечатися з ножним через найменшу дрібницю. За кілька тижнів Альоша не міг уже дивитись

на Степана Івановича. Він почав тікати від нього

в коридор, де йому дозволено було гуляти, скільки він хоче, і цілими днями бродив він самотній цим безкінцевим

коридором.

Низький,

цементований

знизу й запнутий згори тяжкими арнами, сивими

від часу й півмороку, цей коридор нагадував давні часи

середньовіччя,

коли

дім

для

духовохворих

був для них і вічною в'язницею, де хворих прИІ{О вували цепами до холодних слизьких мурів і гнали з них злого духа катуваннями і тортурами.

Геній сміливого француза Пінеля, здавалось, зовсім не пролітав цим коридором, хоч уся лікарня була кращим зразком того, що досягли люди до цього часу, і найнультурніші лікарі віддавали тут

свій розум і серце тим, чиї серця і чий розум за

лишили в житті межі реального. Озброєні найтон шими знаряддями науки, ці самовіддані люди се

ред страшних нартин безумства жили лише тими радощами, коли Їм щастило повернути хоч неба

гатьом із хворих найбільше світло життя

світло

розуму.

В цьому будинку стояв постійний, невгаваний гул. Пересичені маячінням, мешканці його напов нювали кімнати надпоривними й дикими, печаль

ними й беззмістовними вигуками; удари Їхніх ку лаків у двері линули в коридор і завмирали в його глухій порожнечі. Альошу не лякав уже цей гул. Він підходив іноді

157

до дверей паралітинів, щоб послухаТIl феєричні пророцтва високого парубка, що, блискаючи по тьмареним поглядом, виголошував себе за Магоме та і кликав людей до праведного життя. В другій палаті шизофренічний юнак розпалено декламував

свої поезії і з безумною радістю сповіщав усіх, що в нього закохана велика артистка, світова красуня й перша жінка на світі; отруєна Rоханням до ньо

го, вона надаремне шукає з ним побачення. Він

вирішив непохитно зберігати свою незайманість ... В тій палаті, де був Альошин знайомий дідок, відбувалися якісь надзвичайні події. Альоша помі чав це з того, що лікар часто забігав туди, там завжди вартувало кілька санітарів, і двері палати

було завжди найщільніше замкнено. В ті години, коли

хворих

пускали

ІЮрИДОр

на

прогулянку;

Альоша не зустрічав дідка. Тільки другий, високий і похмурий, що викрадав у діда його таємні ри

сунки, бродив із своєю ремінною торбинкою, при тискаючи її до впалих грудей. Що робиться з ді дом, Альоша надаремно старався вгадати.

В свою палату Альоша з'являвся тільки на їжу та потім увечері, коли треба було вкладатися спа ти. Він уникав тепер і техніка, що почав вимагати

від нього співчуття до себе і лякав його брехли вими вигадками, ніби йому висохла печінка й по чинають відпадати ноги. Альоша

зненавидів

Їх.

Він,

нарешті, випросив

у лікаря дозвіл виходити не тільки в коридор, ба навіть надвір. Таємна тривога мучила його вдень

і вночі: де Чорний? Чи його пустили в двір, чи він десь пропадає попід холодними ворітьми, звід ],и його женуть камінням. Яка ж нестримна радість опанувала його, коли він одного дня, закутаний

в довгий сірий халат, вийшов надвірІ На широких пустельних доріжках саду лежала

чиста зима. Повітря було синє від морозу й сонця. Альоша відчув, як у шкіру йому впинаються гострі

158

rОJ10чки. Він побіг між довгими будівлями :в кінець двору, звідки було чутно стук СОКИРИ й пахощі :кух ні. Соба:ка вихопився невідомо звідни, ударився головою в Альошині коліна, затремтів з радості,

а його впалі боки ще дужче дрижали з холоду. Від того разу Альоша хоч на хвилину виходив

щодня надвір. Санітари й вартовий біля воріт уже звикли до нього й дивувалися між собою, навіщо ііого тримають тут, у ліІ{арпі. Собю,у гнали 3 дво

ру, одначе не били, і він щоразу придумував якось знову перебратися через намінний парнан і бродив порожніми доріжками саду, а іноді лягав десь під деревом чи під затишною стіною і чуйно дрімав довгими годинами.

Тан день за днем проходив час. Одного разу, гуляючи надворі, Альоша натрапив на одну річ, над ЯІЮЮ він спинився, мов зачарова

ний. Під стіною маленьного БУДИНОЧІШ, де жив доглядач двору, в куточну біля парнана лежав присипаний снігом невеличний горбик звичайної глини.

Рудий

витинався

вершечон

з-під

снігу

його,

ВО гною

пригрітий лисиною.

сонцем, Альоша,

надибавши цей горбин випадново, став над ним, затремтівши з хвилювання. Він озирнувся навноло й швидко припав до глини, намагаючись внолуп

нути її своїми задубілими пальцями. Та це нелег ІЮ було зробити. Серце йому забилося швидно іі гаряче. Ноли б дозволили снористуватися з цього скарбуl Скільки штучок можна було б наробити ... Як це хороше сталося, що його сюди привезли. Тільки в ного ж спитати? Де можна буде притули тися, щоб розпочати роботу? Альоша забув за все, присівши над горбком і охопивши рунами його холодну манівку. А з вік

на за ним стежили пильні очі. 3а хвилинку санітар

уже був над ним. 'Ухопивши його на руки, він приніс його до лікаревого кабінету. в чім річ? - запитав лікар.

15!1

Хлопець ... над.орі ... -

повідаючи

про

цей

зашепотів санітар, роз

випадок.

Альоша

ШДlИшов

ближче і, підвівши очі на лікарів ніс, заговорив швидко, хвилюючись:

Там глина ... там її дуже багато. Якщо я візь

му трохи, то ЇЇ не позначиться. А я робив би 3 неї такі штучки! Однююво ж Я дурно гуляю ... Нехай мені дадуть хоч трохи ... Лікар подивився на нього пильно, серйозно, по тім лагідно посміхнувся.

Чого ж ти хвилюєшся? Якщо хочеш, можна

було б дати. А тільки я вже збирався був пустити тебе назад ... у будинок.

Пустити? Як пустити? .. Я не піду.

Це вже як знаєш. А куди ж ти підеш?

Ну, як же ти не підеш, коли ми тебе випишемо звідси та й уже. Ти собі здоровий хлопець, нічого тобі не робиться, йди в будинок. Ми ж не можемо тримати в себе здорових хлопців. - Так я не хочу в будинок А зараз зима. :Куди я піду? В будинок я не піду. Нікуди. Як буде тепло, тоді піду собі кудись ...

А тепер не піду ... Не виписуЙте! .. Мені голова бо лить

...

Він

зашарівся

від

того,

що

сказав

неправду.

Лікар похитав головою, знову посміхнувся.

Ах ти ж симулянт ... Ну, дайте йому глини.

Принесіть, хай покаже, що він уміє зробити. Альоша вийшов із кабінету щасливий. Він при лаштувався в коридорі на лутці, подалі від своєї

палати, і з того дня його життя пішло повною рі кою захоплення в праці.

Зрання залишав він свою палату. Степан Івано

вич останніми днями перебув кілька нових нападів і ставав уже зовсім неможливим сусідою. Цілими

днями писав він нові без кінцеві скарги лікареві,

160

uнмаJIЬОВУЮЧН ДО1l1'О 1і шщаllТJlЧ1l0 н:ожну ліТt)РУ. Його одівець наче ПРИJIипав дО ІЮЖНОГО CJlOBa, і він без кінця сован ІНШ на одному місці. Літери РО3дуваJIИСЯ й ПУЮІІІ, доки одівець нерішуче пересу вався на нове місце, щоб часом і на ньому почати ту саму фразу, яку допіру він був уже нінчив.

Потому Степан Іванович брав анва редь і· пензлі й починав оздоБJIювати свої JIИСТИ якимись чуд ними маJIюнками.

Дрібна Альоші.

oДHoMaHiTHicТJ,

ЙОГО

Він ставився до неї

роботи

наБРИДJJa

презирством, якt)

старався заховувати в собі. Сам він почав ліпити

велИІ,У групу Лаокоон а

JIIодей і гадюк, що спо

вивають їм ПJIечі, ноги й шиї,- ТЮ"

ЛІ, він бачив

у місті, на майдані зеJIеного скверика, перед Бу

динном Червоної Армії. ДетаJIей він не міг зберег ти в своїй пам'яті. Лишилось тіJIЬКИ саме велине ГJIибоне враження, внутрішній хвилюючий зміст тієї групи. І він віддався в роботі стіJIЬКИ ж і спогадам, скільки інтуїції. Під його паJIЬЦЯМИ на роджуваJIИСЬ

дивовижні

голови,

сповнені

страж

дання й могутньої скорботи, народжуваШІСЬ гру ди, в ЛІ,і впиналися жала гадю!\. За

кілька день

до

ЇХНІ,ої

палати

ПРПВ()ШІ

Щ('

одного хворого. Це був блідий юнак ронів Bici1llнадцяти,

жовтими,

майже

прозорими

Byxa1llJI,

з губами, наче з тонкого папірусу, під ЛІ,им про

ступав ],ривавий сік. Глибокі блакитні очі юнаІ\а блищаJIИ

ТОСІ\НО,

ХВИJIИНЮ\Ш

eJ,зальтовано.

ЗваJIИ його Роман. Одного разу Роман підійшов до Альоші нечутно, ІЮЛИ той захоплено працював над третьою постат

тю своєї групи.

Що це ти робиш?

Альоша

спитав він.

стрепенувся з

несподіваюш.

Обернув

шись, він побачив Романа й посміхнувся до нього дружньо.

Роман

мав

уже

нращий

вигляд,

тяжкий сон почав сходити з його обличчя.

G Т.

Миюtтепно

161

наче

Та ... ось ... цю ШТУІ,У ... -

ніЯІ\ОВО Сlшзав Лльо

ша.- Виходить чи ні?

Роман

махнув

головою.

Очі

йому

блис

нули.

Виходить! А я вмію малювати.

Ану покажи.

Сьогодні лікар дасть мені фарби, а то Степан

Іванович не дає й торкнутись до своїх. Тоді по

бачиш.

А ти давно вмієш?

Я? Хто його знає.

Роман замислився, ніби хотів щось пригадати. Потім сів біля вікна і став дивитись на Альошину працю.

Не знаю ... А можна мені дивитись?

спитав

він за кілька хвилин.

Дивись.

Тільки

не

питай

нічого,

аж

ПО кп

не кінчу. Роман просидів

коло

нього

мовчки до

вечора.

На ранок він дістав собі фарби й кілька невеликих квадратів дикту. Він прийшов У коридор і показав те Альоші.

Ну, давай тепер. Ти своє, а я своє.

Вони обидва віддалися своєму натхненню. Кіль ІШ разів на день повз них проходила сестра. Спи няючись на кілька хвилин, вона стежила за ними віддалік,

потому

йшла

до

лікаря

розповідала

йому. Роман приступив до своєї праці, наче в тумані,

не знаючи навіть, що саме він малюватиме. Пото му, немов із чарівного джерела, десь прихованого

в таємних глибинах підсвідомого, пролились неясні

бажання, на диюі стали загорятися фарби. Він малював страшну пожежу. Далекі заграви напи

нали в нічному вітрі свої огненні крила, а на пе

редньому темному плані ночі осяяний полум'ям дзвін махав тяжким залізним язиком. Напружена

рука людини хапала вірьовн:у, розметану вітром,

162

істискувала

ЇЇ

ЧОРНИМИ

псрегорілимп

І\іСТІ\аМИ

пальців ...

Альоша довго дивився на його працю, глибоко вражений, схвильований і розгублений перед цією

стихією фарб і темного відчаю.

Де

ти

вчив ..,я?

художественій?.- спитав

він, одійшовши від своєї глини.

Ні. Ніде. Хто його зна, як це воно виходить.

Бони стояли в мовчанні, вдивляючись у те, що

створив Роман і що було для НЬОГО зовсім чуже, ніби до нього він навіть не діткнувся й пальцем.

А я ще змалку,- сказав Альоша на свої дум-

ки.- Повсігда ліплю, як є глина. Я хочу в худо жествене. А ти? Роман мовчав. Бін стояв, ПРИХИЛИВШИСЬ до під

віконня й закривши очі. Його пальці дрижали. По обличчю пробігала молочна сивувата тінь. Він ви душив З горла хрипкий вигук і, розставивши руки, раптом

пішов

просто,

хитаючись,

напівтемну

глибінь н:оридора. Альоша злякано закричав і побіг за санітаром .

... Б

палаті бився Степан Івнович і ламав руки

технін:. Санітар ухопив Романа на рун:и і пон:лав

його під дверима. Б цю мить Альоша почув урочистий спів. Він

линув по н:оридору з тієї н:імнати, де був дідон:, ян:ого вже давно не бачив Альоша.

ІХ Пролетіли весняні вітри, в саду запахло свіжою

землею і н:орою набрян:лих дерев. Коли траплявся теплий день, з палат ВИПУСІ{али хворих, і вони бро дили вогкими доріжнами

ці живі н:онтрасти сон

ця і світ,чої блакиті. Б н:інці саду почали розн:опу вати грядн:и, лін:ар щодня приходив туди погляну()*

163

ти,

Яl: працюють ті, що дО ШІХ 110вертаєтьсн здоров'я. Альоша охоче перебував там цілими дня МП.

Роман працював на грядках з захопленням,

а малювати він зовсім кинув.

Як це сталося? 3 очей Романові зійшов поволі сумний блиск, а разом із ним погасли й ті рубіни, малахіт і бурштин, що недавно ще спалахували під його рукою. Останні його малюнки, що Їх він виконав недавно, коди вже майже зовсім одужав,

були безбарвні й. шаблонові. Так міг би намалюва ти НОЖНИЙ, хто справді ніколи не тримав у рунах

пензля.

Альоша

боляче

переживав

це вгасання

творчості свого приятеля, яноro любив саме за цю минулу неймовірну гру фантазії. Тепер він не зга

дує навіть про фарби, І,опає цілими днями грядну і збирається йти на волю. Лін ар, вивчаючи його останні малюНІШ, вдоволено, а разом і сумно хитав головою.

«Цей хворий видужує,- думав він, бігаючи по своєму І\абінеті рвучними І\РОІ\ами,- ланцюг сві

домості знов заковано новими ланками, що булп розірвані, перетерті іржею хвороби. Більше немає влади підсвідомого. Воно вже не може І,идатися в

зовнішнє

середовище

своїми

незчисленнимп

скарбами набутого за життя змісту. Годі. Тепер, мов через СІ\УПУ цідиш,у, воля свідомості пере пускатиме цяточки творчості, що припадають на

долю нормальної людини. Тільни потрібне, тіЛЬІШ безпосередньо норисні образи входитимуть у потіІ, свідомості, в

ковані

а решта... таємничі

решта піде

льохи,

на

назад, тиснута

вічну

сховаНІ,У ...

Творчий процес твій, Романе, стає механічний, ре

місницький. Ти будеш добре фарбувати парнани, маститимеш дахи та ринви, як ножний нормаль

ний учень у малярсьній справі ... Нормальний. От

же, тебе можна буде цими днями й виписати ... » Потім він розглядав перші його малюнки, диву

вався з Їхньої сили. Ніби затьмарений

164

Врубелів

гепііі витав пад ними, запалюючи самоцвітне 1\а міння фарб темним разючим блиском. Альоші

лікар

рішуче

запропонував

залишити

лікарню. Та він тепер уже й не сперечався. Сонце

й весняний вітер вабили скорше вирватися з цього темного царства на волю, в невідоме. А невідоме стояло перед ним за ворітьми лікарні.

Іхній

будинок розформовано.

Про це він уже

довідався. Хлопців десь віддано в інші будинки. А дехто з них повтікали зПувичкою. Та Альошу ніщо не лякало. Він тепер сам уже вірив у те, що І\азав Матрос, і мріяв він тепер про

художню ШІЮЛУ З новою силою бажання й надій. Вони розквітли йому разом з весною. Вночі, напередодні того дня, коли він мав зали шити ліІ\аРНЮ,

сталася одна страшна подія. На ранок гудів коридор, бігали санітари, хвилювалися. Потім високого чоловіка з торбинкою, що стежив цілий час за діДІ\ОМ і списував його плани, понес ли десь в операційну .

... Дідок,

перейшовши за останні межі свідомості,

підкрався до нього вночі й зубами перетяв йому горлянку. Але йому не вдалося вирвати з рук свого

супротивника

ремінну

торбинку.

Той

затис

ЇЇ

в скрючених пальцях так, що вона ніби зрослася з його холодною, мокрою шкірою.

Цей випаДОІ\ був останньою краплею, що, впав ши в Альошине серце, переповнила його жахом.

До цього він якось пропускав повз себе страшні прояви життя в цій лікарні. Тепер йому забраІ\ЛО сил. Разом підступив до горла крик: «На волю!» Він побіг до лікаря. - Ну? - спитав тоЙ.- ЯІ{ здоров'я, Альошо? - Пустіть! .. Я вже піду, мені ніщо не болить,заговорив він благально. - Іди, іди, ніхто ж тебе не буде тримати. Він ПОІ\ликав санітара: велів випустити Альошу 3

ліІ\арні. Сині ОІ\УЛЯРИ стрибали йому на носі,

165

ніби крила на впгнутій пружині, збираючись роз правитися і замахати в повітрі. Потім він простяг Альоші руку.

Будь здоровий, скульпторе.

Альоша з трепетом потис її своєю рукою і вибі г ;щ санітаром із J\абінету. х Весна обступила вже сонячними колонами й столицю республіки, далеку від цього південного міста, де ми залишаємо Альошу в ту саму хвили

ну, коли він, скинувши халата, надів своє лахміт тя і,

радіючи сонцю,

вийшов

за ворота

лікарні.

Тим часом передмістя далекої столиці ще ледь

наБРЯІ\али

пахощами

дерев,

що

набували

СОІ\ів

у раНІ\ОВИХ туманах, змішаних з димом заводів.

Багряне сонце вставало,

збуджуване

потужними

ГУДІ,ам:и,- до праці, розміреної та неухильної, мов ЦИІ\ЛИ самої планети, що на ній вони постали, тру

били й І\ЛИІ\али ... Весна підійшла на ВОШИХ ведмежих лапах і ди хала з пролісків, із молодих дубових хащів теплою парою, пускала на землю вус, і він хилився під вітром, вигріваючись в силі й молодій пишності.

А в самій столиці неугавний БРУІ\ розливав буйну радість. Вона всміхалася плямами на мурах будин

І\ів, БРИЗІ\ала реготом з-під коліс трамваїв, задир І\увато

СІ\аІ\ала

високими

риштованнями

гула

в шумливій юрбі, що безнастанно заливала мокрий асфальт тротуарів. Все поспішало на працю, мов

би веЛИІ\а повінь стреміла залити вулиці й завул ки, майдани й мури і, вихопившись за ці І\амінні межі, хлинути через шпилі й високі антени в про

стори цілої республіки. Могутній пульс ритмічно бився в серці І\раїни, надимаючи артерії міста лями.

166

новими

й новими

хви

А одного ДІНІ особливо гули маі1дани, шумілп роздоріжжя й насували ІЮЛОНИ юнаків з радісни

ми чубами,

роздмуханими

вітром.

Поміж

ними,

між темних лопухів, шаріли червоні маки, і дзвін кий сміх, і пісня юнок злітали в весняне небо й

тріпотіли в блакиті. Тяжкі грузовики проривались громохко-буряно крізь хвилі плечей і голів, крізь набакирені кепі й розстебнуті КУРТКИ, крізь море плакатів і перекривлених дерев'яних опудал гене ралів, иопів, лордів, фабрикантів з неймовірними черевами і стражників з такими ж вусами. Грузо

вики жбурляли громові гасла, сипали сміх і пісню, спалахували вогнем кумачів і кров'ю молодих від

критих грудей, блискали непідробленим очей і криком піонерів і гриміли далі -

світлом непере

можні символи весни. Від них корчились і танцю вали в рунах юнаків розмальовані опудала гене

ралів, танцювали танок своєї

загибелі;

над нею

шуміли вже нові бадьорі потоки ...

То було комсомольське свято. Молодий карнавал. Асфальтована площа перед спокійним будинком з колонами, де працює центральна виконавча воля

республіки, гула сьогодні під молодим карнавалом.

Величний гін вулиці Лібкнехта, граніт і бетон ви палаців, що несподівано перетинають зір своїми мурами, і навіть архаїчні автокефальні ми колаївські бані, перед якими вночі лаються, чека ють і борюкаються візники,- все всміхалося сьогодні блисками сонця. Пісні! Могучі, як буря, і юні, як їхИlИ автор соких

Усенко, пісні лунали в громадах кварталів, плес

кали в мури палаців, звивались і палахкотіли, мов

ті вогненні прапори, що на шпилях ВУЦВКу.

...

Туди стремллть нолони юні Ми інсургенти злих времен

Хвилі котилися над юрбою, влітали в вікна, роз носили грім і раптом перетиналися хмарами: і67

ОЙ бу йпа впала голова, Варшава кров'ю заЛІІлаСІ"

СХОПИВ це телеграф ...

І назустріч линула з струнких КОЛОН, із тисячі грудей, з розкритих вуст

.. .і

нерви класу!

грізна відповідь:

Потім знову сходились хвилі, міцнів вітер, і в ро коті дев'ятого валу майдани й вулиці трепетали юним ентузіазмом.

Пісні! Могучі, як буря, пісні лунали в громадах кварталів, плескали в мури палаців, звивалися й

палахкотіли, мов ті вогненні прапори, що на шпи лях ВУЦВНу ...

Веселі юрби пливли звідсіля аж за місто. Там, на широкому полі, під колонадами весняних дерев, запальні проводирі комсомолії виголошували ко роткі й гучні, як постріли, промови. На імпровізованім підвищенні стояв юнак з каш кетом у руці.

Він розмахував перед собою кашкетом, розру святкові гасла несподіваними цезурами. Юрба зривалася в вихорі оплесків і вигуків. буючи

А збоку в цей час за промовцем стежила пара непорушних серйозних очей, що, пробившись крізь натовп, здавалося, хотіли втягти промовця в свою

вогку глибінь. Ці очі належали юнакові років шіст надцяти, одягнутому в лантух і з куделею на голо

ві, що гріла його, напевне, краще за будь-який кашкет. Він стежив за кожним рухом промовця,

за кожним його словом. Якась глибока сила піді ймала йому груди. Він щоразу то блід, то вкривав

ся несподіваним пол ум' ям. Губи йому ворушилися

вслід за словами промовця, а руки, глибоко засуну ті в кишені, стискалися в кулаки й тремтіли з на пруження. Він не спускав промовця з' очей і тоді, коли той кінчив і зіСІЮЧИВ у море стрічних рук

і голів. Він стежив за ним, намагаючись не відби тися далі як на один ступінь. А як він почув, що

168

промовця кликали з усіх боків Харитоном, то міг уже легко

триматися поблизу

від нього, проби

ваючись на це ім'я. Кілька разів він уже навіть хапав його за краєчок блузи, але звернути на себе його увагу, через натовп, не щастило.

І тільки як настав вечір, згасла мідь оркестрів

і засвітились смолоскипи, тоді веселі юрби розси пались купками й пішли на місто, немов ШИРОІ,і лави інсургентів у радісний наступ.

Тоді, нарешті, хлопцеві пощастило відбити про мовця плечем від товаришів. Він одбив і став перед ним, випроставшись на цілий свій високий зріст. - Ти ж чого штовхаєшся? - спитав той, зміряв ши

поглядом

цю

дужу

незалежну

постать

лан

тусі.

- Без діла не штовхався б, значить, є діло. Ви будете Харитон? - Ну? Та що, як Харитон? А я Матрос. Не тутешній, не пізнавайте. Ви

все говорили справедливо сьогодні, нащот проле тарії, рити

а от тепер я хочу,

обратно, з вами гово

... Про що? Так ... поговорити за одне діло.

Харитон подивився в це схудле, загострене об

личчя. Давно не вмиване, забруднене сажею, вопо було спокійне і вперте. Тільки руки нервово за ворушились у кишенях та очі, запалі й напружені,

виказували, що несподіваний бесідник надає цій розмові неабиякого значення. - Так чого ж? Говори,- неріmуче сказав Ха ритон.

Вони пішли поруч, вибившися з гурту Й навмис не зменшуючи нрони.

Матрос спочатну мовчав, не знаючи з чого і як йому почати. Харитон мовчки, нрадькома стежив за ним, як він, похнюпившись, дивився собі під

FIОГИ, ніби його дуже цікавив тротуар.

169

Давно безпритульний?

спитав він нарешті.

Не дуже. А раніш чистив на пароплав ах !\а-

зани.- Ці слова Матрос промовив гордо і при тому сплюнув на тротуар.- А от у мене єсть !\орішок, продовжував він,- та!\ він уміє робити з глини

чортів або й попа і вобще ~ художни!\. Його, !\о нєшно, треба в художествене, та нема !\ому !\ло потати. Пропаде в будин!\у за мій хара!\тер, бо я там одного гада, Пувичку, вгостив під серце, не знаю, чи й вижив. Альоша зостався, біда!\, у бу динку, а я ось на волі. Я зовсім другий сорт, зна

йду роботу і, мабуть, по!\ину вольну жизнь. А за нього думаю повсігда, я!\ би його приділить !\уди,

щоб не страждав, бо він має та!\ий талант, що сам не доб'ється. Конєшно, в мене роба непідходяща, мішоr{ цей не дуже-то антилігентний, !\уди я піду?

Мільтон відразу здрючить, я!\би й пішов в учріж дєнія !\лопотать. Думка була ще там, де я був, щоб заработать і потім ... Я вже придумав і Альоші на спінджа!\ зібрати, це щоб продавати чортів. Та ото, як я Пувичці зробив дір!\у, то довелося виїхати сюди. А тепер і не знаю я!\. Думаю та!\, щоб совєт од вас я!\ийсь дістать, а потім я б уже знав, що робити ... Харитон слухав його що далі, то з більшою ціка вістю.

Матрос розгортав перед ним цілу драму свого неспокійного життя, пересиченого постійними три

вогами і повного нездійснених бажань. Перед очи ма вставав і той невідомий Матросів «!\орішою>, здатний, може, на більше, ніж перебувати в будин !\у Й ліпити копійчані «ШТУЧ!\Ю) на заздрість Пу вичці. Збуджена думка забилась у шуканні най с!\оршого виходу. Але що ж цей епізод? Цим не

врятуєш справи. Іх багато. Ну, та!\, безперечно, Їх не буде, цих чорних плям, це все відоме ... А тим часом що ж робити зараз, у цьому випад!\у, що оце розповідає цей хлопець?.

170

- Що ж робити? - вголос запитав Харитон. Де ж він, той твій товариш? Якщо він не тут, то що ж ми зробимо? - Як що? Я цього не знаю, ну, ви ж паРТ6ЙНИЙ, Ішмсамол.

То ЩО, як комсомол?

Та ти чудій. Тут нічого не можна приказать.

Прикажіть, щоб Альошку А я собі роботу знайду.

художественс.

Тут ... чорт його зна6, що тут зробити. Якби хоч він

був тут.

Тоді взяв

його, пішов чи

щось таке ...

А так, ну що ж? Хіба щоб він приїхав?

В натурі! Я ж оце й думаю. Тан: куди ж він приїде? На вулицю? Взяти

з будинку, а тут куди? Може, ще й не легко тут у будинок його ... Бо тут же й своїх ... Ось ти чому на вулиці?

Та я другий сорт. Про мене зараз розговору

не буде... Я собі що? Знайду роботу і плювать. Перезимував під радіатором, а літувать легше. Тепер то вже не пропаду. Мені за Альошку. Харитон подивився на нього з теплою, дружньою

посмішкою.

Де ж ти знайдеш роботу? Та побачу. Все одно де. Хм ... От що. А може, прийдеш завтра, чи що,

туди до мене, де я працюю? Ти б за КУР'6ра міг би справитись?

ЩО КУЛЬ6Р, ви мені скажіть за Альошку. А це

що таке КУЛЬ6Р? Сурйозна робота? - От ти справді приходь. Хоч я тобі напевне не

обіцяю.

Може,

що

вийде,

може,

не

вийде.

Куди приходить?

Харитон сказав адресу.

- Я прийду, тіJІЬКИ щоб із Альошкою встроїть ~іло. Якби я був у комітеті, я б зразу. А то біда, що я не в комітеті, та й роба в мене ... Куди ж ...

171

А вам,

то вже

зовсім

не

той

табак

Приказав:

«Отдать у художествене»,- і зразу.

Еге, приказав ...

А що ж? Я ж чув, як сьогодні про буржуїв

говорили.

Вам наплювать.

Отдав у художествене

і все. Він і Леніна вмів зробить, тільки не хоче з рудої глини. Якби йому гіпса, вона біла і засихав підходяще ... З рудої,- каже,- чорта можу, попа,

можу й другі штучки. А вже на Леніна, каже, тре ба

гіпси.

Ну,

тут

тіЛЬІ\И

вам

треба

розпоряди

тись.

А хіба той будинок не може?

Матрос спинився і презирливо сплюнув.

Будинок? Ну да. Там же доглядають і дають ЯКИЙСЬ

лад. То вже ж вони знають, куди його.

Нічого ви не понімавте.

Будинок!

Тут під

держки треба ...

Та я розумію. Словом, приходь, я ще пора

джуся з товаришами. Зробимо! Приходь! уже

захопленням

Харитон.

Матрос

говорив піддавав

йому жару:

От! Ви там у комітет! .. Комітет ізразу: отдать - і амба. Потім я ще й Черв'яко

у художествене

ві знайду роботу. О, і Метеликові! Всім ... Так дійшли вони до центральних вулиць і впір нули в розмаїту юрбу, що пливла пішоходами в електричному сяйві ліхтарів та вітрин. Матрос гаряче сповідався перед тим, хто, на його ДУМІ,У,

міг зробити все, щоб полагодити справу. Він ви йняв із нишень свої чорні порепані руни і роз махував ними перед Харитоном, штовхаючи в той самий час перехожих своїм гострим плечем. Пере

хожі здивовано погляд али на цих гарячих співбе сідників.

Одному з

них горіла

на

грудях

зірка,

а другий трусив чубом. що мав однаковий колір з його чудною одежею. Та вони ні на кого не звер тади уваги.

172

Затримавшись на розі, Харитон кивнув головою

на кав'ярню: - Знаєш що? Мабуть, давай зайдем попоїсти. Матрос уважно

подивився

на

велику вітрину,

звідки кричали смачні пиріжки, ковбаси та інші принадні речі. Поволі одвернувся й промовив бай дуже:

Другим разом.

Чого? Саме немає грошей. Нічого, за мої. Позичу.

Ні, там у нас вечеря. Хлопці дожидають. Так що бувайте здорові. Харитон відчув: це

останнє Матросове слово.

Він не піде Їстп нізащо, хоч йому блиснув у очах голодний ентузіазм.

Ну, то бувай,- Сl\азав Харитон, простягаючи

руку.

Матрос потис її рішуче, але не кваплячись, на віть не зразу подавши свою.

Значить, у шляпі?

Він раптом повернувся

і зник у юрбі, тільки мелькнув край його мішна. Харитон постояв хвилину, встромив пальці під кашкет і замислено пошкрябав собі голову. - Хм. От справа! Що ж його робити? І він замість кав'ярні посунув униз вулицею, до майдану, де ще лунали пісні товаришів і стомлено гриміли ОРl\естри. ХІ

АJlьоші БУJlU оДнаI\ОВО, І(УДИ йти. Чорний ІІОВііЖ но ступав поруч. Воші горби передмістя парували сонячним туманом, і від них ставало тепло й сум

но. Всипана кремінням дорога спускалася між двох вигонів, зритих нолись снарядами, а нині зелених від першої трави. Земля вигрівала свої рани, що

вже ле боліли їй, лиш сходили весняною МЛQСТЮ.

173

Далі сірим узвишшям підіймалося місто. Готич ний

шпиль

німеЦЬІЮЇ

нірхи

суворо

червонів

у недосяжній височині небес. Альоша не знав цієї частини міста. Він спинився перед величним ви довищем. За вежами й хрестами нірхи десь далено

блищали бані нафедрального собору. Роздуті й обляпані золотом, вони справляли принре вражен ня на тлі цієї висономайстерної мережі з бланиті й шпилів, що були на першому плані. А над

усім

і над тяжкими поверхами будиннів, і над

граційними

вежами

нечутно

гримів

сонячний

гімн, розриваючись у глибинах неба. Альоша подрався нагору вузьними вулицями, де

вже ганяли шнолярі, заживаючи під час перерви

сонця й повітря. Вони свистіли на собану й спро бували посміятися з Альоші, але він ішов замис лений, не звертаючи на них уваги, і тому вони швидно облишили його в споної.

Тан він дійшов до базару. Спинився, пізнав зна йомі місця. Тут недалено десь мусять бути рунду ни, де нолись вони вдвох із Матросом натрапили на свою пропажу. Чорний затривожився від густих

пахощів риби, що насували з дальшого нутна ба зару. Альошу ж занепоноїли спогади. Він сердито гуннув на собану і швидно перейшов вулицю, від даляючись від цього місця. Чорний неохоче пошну

тильгав за ним, гублячи на брун голодну слину. Коли проходили повз магазини буніністів, жер стянинів і барахольнинів, Альоша мимохіть нинув оном на розбите залізо широних запон, що за ни ми темніла порожнеча ще й досі вільних спусто

шених ніш. Іх було, мабуть, із п'ять по ряду, поміж тих, що в них уже торгували буніністи й жерстя нини. Але роздертий вигляд Їх лягав тавром на цілий той ряд. Біля однієї з ніш стояла нупна ранленят. Вилізши на світ із

тієї темної нори,

де вони

щоразу ночують, ранленята сперечалися за нопій-

174

ни, збираючись нупувати щось на сніданок Все те промайнуло Альоші перед очима, немов у тумані. Може, десь ворухнулася тривожна думна за свій нічліг...

Та

вулицею,

він швидно йшов, спуснаючись тією що з неї можна буде потрапити

в порт.

Цілий день бродив він над синім, ще холодним берегом моря, дивуючися З пароплавів і сотень білонрилих човнів, що вже вкривали горбату спину велетня.

Нарешті голод почав гарчати йому в шлунку, підступав до грудей і здавив йому голову якимись

легкими, але марудними лещатами. «Куди йти? запитав він сам себе.- Треба буде десь приткну тись на ніч, а там завтра видно буде». Але де приткнутись, ноли здавалося, що звідусіль

проженуть, що мільтон може спіймати тебе й ще кудись відпровадити? Тим часом починало смерка ти. Треба вибратися з порту, де стає тан порожньо, страшно й холодно.

- Куди ж ми підемо тепер, га, Чорний? Але Чорного мало обходила проблема ночі. йому більше хотілося їсти. Він помахав хвостом, і то ледве, через силу. Мовляв, ян хочеш, нуди ходім, то

ходім.

Тоді

мимохіть

випливла

перед

очима

жерстяна запона. Напівтемна порожнеча ніші по

чинала вабити, ян щось дуже спонійне й затишне. Здається, там було ще й трохи соломи. Отже, там

зовсім непогано було б переспати. З цією думкою Альоша пішов вечірніми вулиця

ми шукати базару. Він трохи позабував Їхні при кмети і не зразу міг дістатися. Та за годину він уже опинився перед замкнени

ми запонами букіністів. Пройшовши понад рядом, він швидно знайшов і те, що шукав.

Але звідти, з чорної нори, чутно було сперечан ня. Там хтось був.

Альоша

послухав

хвилинку.

Так і є, там повно ранленят. Від цигарни блищать

175

чиїсь зуби. Здається, за цигарку вопи всі й: спере чаються.

Тоді Альоша підійшов до другої, до третьої і д(\

четвертої нори. Але скрізь було те саме. Ці при надні помешкання не гуляли дурно. В них було повно мешканців, набито, мов насіння в соняшни І,У. Та не залишатися ж просто на тротуарі. Треба спробувати влізти в якесь із цих помешкань. Хоча в них свої компанії, та одного, може, приймуть. Він підійшов до першої-ліпшої і, відхиливши кла поть заліза, що гойдався вже на одній стьожці,

поліз туди, в гущу. Чорний пошкрябався за ним.

- Хто? - почувся чийсь сердитий голос. Альоша на мить зупинився. Щось ніби знайоме почув він У цьому голосі. Та ні, це йому здалося ...

Треба лізти далі.

Хто, питаю? Куди лізеш? Та свої,- прошепотів Альоша.

Хто свої? Луна чи сонце? Сонце.

Лев чи собана? Лев ...

Що? Хто такий? Собака, собака ... А, собака! Скєда? Та пускай, свої, не чуєш,- забубоніли ракле пята.- Лізь

швидше, зануда,

не

вихолоняй ква

тери.

Л.льоша ВJlіз, за ним ПРОСУНУВСЯ j Чорний. Повіт рн В (<Ішатєрі»

не було, був тісний, ЛІ, гній, дух.

АJJьоші закрутилася голова, заЛОСІштало в горшш

ці.

AJle

він не тому затримав дихання. Йому зда

лось, що він десь чув цей голос. Він ШІ,рябнув

його за серце. Хто це? Спитати? Ні, краще облежа тись,- може, він говоритиме ще.

от,

шпана,

стою

лотє,- почав

ГОЛОС.- Дєніх маса ...

В тібє?

тихо засміялися хлопці.

17()

знову

Дурак. У тібє ... Мовчи, бо ногою як дзвизну.

Думаю, ну як би його позичить? А один поклав на вокнє партаманєт, а сам з мадамочкою крутить.

Ну? І ... і що? Ну, Я тоді хап

СТОЯВ.

і ваших нєту. А тут раклюга

«Держю>,- кричить.

Жалко

йому,

заразі.

Так Я вже аж надворі, в саду, а ЙОГО як злапали,

мабуть, і кишку одбили. Потом мільтон прибіг, іще і в чулан забрали.

Хлопці

закашлялися

реготу.

Хтось

бризнув

Альоші слиною в лице. Альоша відчув, ЯК поза шкірою йому пішов мороз. Останні сумніви зник

ли ... Це був Пувичка. Його голос, і навіть чутно, як він у темряві цвіркає крізь зуби слиною. Альоша найменше бажав цієї зустрічі. Він про сунувся до завіси, свиснув тихеНЬJ\О в вухо Чорно му і, залишивши на гострій жерсті шматок своєї СОРОЧКИ, вихопився на вулицю.

Він біг просто перед себе, не здаючи собі спра ви, КУДИ ведуть ці вулиці. Тільки б утекти якомога далі від тої компанії, від ПУВИЧI\И, а І\УДИ? Хіба

не однаково? - НЯ, ЧОРНИЙ! Ня ... Біжім ... Ну його І{ свиням, того Пувичку ...

І вони обидва бігли з висунутими язиками, під тягши животи і спотикаючись на вибоїнах TPO~ туарів. Альоша спинився, ІЮЛИ перед ним виріс чорний

ТЯЖI\ИЙ монумент. Вони були на БУJІьварі, в само му серці міста. Напівтемними алеями БРОДИJІИ СТО РОіІші постаті. Спинялися під деревами, чекаючи на когось довго і безнадійно. В електричному го рінні ночі, густому й димно-злотистому над банями

собору, десь в недосяжній глибині змагались і па дали поодинокі зорі.

могутніх плечей монумен

та, що стояв посеред бульвару, спадав чавунний плащ. Голова колишнього патрона цього славного міста стриміла в гордій задумі.

177

Альоша переступив тяжкий цеп, що оповивав супокій монумента, і наблизився до його підніжжя. Холодний і чистий мармур приласкав його шкіру. Альоша видерся на широку мармурову лаву і при хилив спину до мудрих літер, що стояли колонамц

під ногами генерала,- розповідали про його мину~ лу славу і таку ж минулу вдячність горожан за його вчинки. Там він заплющив очі і, пригрітий

Чорним,

позбувся

тривожної

напруги

заснув

спокійно і солодко.

Другий день не обіцяв нічого доброго. Ще зран ня голод почав туманити очі. Вони ніяк не могли

позбутися сну. Повіки обважніли, Їх тяжко було підійняти, щоб глянути на світ, обрати якусь до рогу й іти нею, іти, хоч невідомо куди. Одначе

і сидіти на однім місці не будеш. Альоша підвівся, побрів байдуже за Чорним, що навдалу ішов шукати якогось пожитку, вибираючи ті місця, де, на його думку, можна було знайти хоч будь-який покидьок. Часом він забігав на чиєсь подвір'я. Альоmа тоді чекав на нього біля воріт, доки він не вискакував звідти з скавчанням, під нявши перебиту ногу. Іноді хтось із прохожих спинявся на хвилинку, щоб глянути через плече на хистку Альошину постать, на його чудні вії, що стриміли на стомлено-цитринових повіках, за

криваючи йому такі ж чудні, неприкаяні очі. Альоші хотілося сказати, що він хоче їсти, що

йому нема де ночувати і що він взагалі як билина. Але язик був сухий, слова застрявали в горлі бо лючими грудочками, він ішов далі, минаючи за

вулки, ворота й чужі затишні подвір'я. На одній вулиці, коли Чорного десь знову не ста ло, Альоша зупинився біля крамниці з іграшками.

Пухнаті ведмеді, дерев'яні розфарбовані коні, блис кучі голопузі ляльки з налитими кров'ю ногами

178

загойдались йому перед очима. Це було чудово.

Голова йшла обертом, і він, схилившись у млості до вікна, щоб не впасти, зачепив ногою купу дитя чих лопаточок і обручів, що стояли знадвору біля дверей. Іграшки

посипались загримівши одна об одну.

на

тротуар,

весело

В ту ж мить із крамниці вибіг хазяїн і вхопив його за вухо.

- Ти, раклюго! Красти прийшов? Вор, бандит! Вуркаган! Проходу від вас немає.- Його тяжка біла долоня при кипіла до Альошиної що:ки.

Вон! Я тобі дам :красти, мерзотни:ку!

і він

попхнув Альошу в плече та:к, що Альоша хитнувся

;

впав

на

тротуар.

Потім

він

схопився і

побіг,

не озираючись, бо ззаду вже збиралась юрба, чули ся запитання й сміх, через вулицю вже переходив

міліціонер, наближаючись до :крамниці. Чорний догнав Альошу на Уютній вулиці і ви

нувато облизав йому ру:ку. Альоша не хотів іти

далі. Він сів під стіною одного будин:ку, де топи лося передвечірнє сонце.

Ображений і голодний, він задрімав, ніби скова ний власним безсиллям. Так прийшла ніч, і занепо:коєний соба:ка нада ремно намагався його збудити. Він почав гавкати, рвати Альошу за штани

все було марне. Тоді

він тривожно завив. Чиясь сердита рука зачинила

над ними ві:кно. На вулиці було порожньо. Соба:ка не вгавав, аж по:ки з двору вийшов чоловіІ{ і, лаю чись, підійшов до Альоті. Це був натомлений за день доглядач двору. Він постояв над Альотею :ко рот:ку хвилину, потім звів його на ноги і, вилаяв

тись іще раз, доволі енергійно потяг його до своєї Іюмірчини. Собака охоче прос:кочив через хвірт:ку в

ту

саму

мить,

коли

двірни:к

уже

зачиняв

її.

Струснувши вухом, соба:ка не став че:кати далі і вже десь зник у глибу подвір'я, звідки йшов дух, отруєний смітником.

179

Двірник напоїв Альошу теплим чаєм і дав йому СRупі

реШТRИ своєї вечері.

Альоша

з'їв

знову

заснув, ПрИRрИТИЙ пахучою RОЖУШИНОЮ .

... РаНЕОМ

вони умовились: Альоша матиме право

ночувати у дворі, в тій будці, що, хоч трохи зава лилася,

але

може ще придатися на таRИЙ випа

ДОЕ. Ії можна обмастити глиною; якщо Альоша захоче, то може це зробити, в RОЖНОМУ разі, у дво рі є старий лампач, що ним можна буде обійтись.

свого бон:у Альоша обіцяв привчитися замітати

вулицю й двір і допомагатиме Хомі Петровичу, таЕ звали старого двірника. Та Хома Петрович не хоче

й того. Живи тихеНЬRО, приходь, ночуй,

аби не

робив ШRОДИ. Альоша розповів свої пригоди, розказав і про свою пристрасть ліпити ШТУІ\И.

Суворий двірнИІ,

слухав свого чудного приймаRа, ПОПИХRУЮЧІІ І\РУ тою ЛЮЛЬІ\ОЮ. ДИМ валив йому з ШИРОІ\ОГО носа,

уїдався в вічі й закривав щетинясте обличчя.

Ночуй хоч і в мене пони ЩО,- говорив віп

Альоші.- Ночуй, тільки гляди мені.

Та Альоші більше подобалося в будці. Він заходився біля неї, позносив

стару цеглу

і позан:ладав нею дірни в своєму новому помеШІ\ан

ні.

Потому набив старого лампачу,

що

сипався

з розруйнованої задньої стіни RОЛИШНЬОГО сарай

ЧИRа, і замісив глину. ТаЕ він обмастив свою буд

ку. В ній можна було сісти або лягти, підігнувши ноги. Альоша був без J,раю радий. Таким чином, він може тепер ПОДУlllатп про те, як діставати собі на харчі, а ночувати віп уже має де.

В пам'яті стали Матросові поради заробляти на ШТУЧRах. Альоша вирішив, що завтра ж він спро бує дістати Rращої глини, ніж

ця,

що нею він

мастив свою БУДRУ, і спробує зробити щось на продаж. Щоправда, його не тішила думна ліпити за гроші, невідомо ному.

180

Але він нізащо не хотів лишатися й надалі без

хліба, щоб Хома Петрович шматок від свого рота. Через

кілька день,

коли

знову одривав йому в

будці, перед якоІС

тепер вилежувався Чорний, зберігалася вже торби на свіжої глини, Альоша знайшов, що йому робити. Він побачив перед тим грека, хазяїна крамнички,

де Хома Петрович купував собі хліб і оселедці. Це був дуже хороший грек, цілком гідний того, щоб його виліпити. На зріст він був не вищий як півтора аршини, а завширшки

не менше як ар

шин. Голова росла йому просто з грудей, а замість

шиї було три підборіддя, м'які

та

ніжні.

Шкіра

в нього була така м'юш і темна, що здавалось, ніби він щодня вмивається олією. На обличчі найпоміт ніші були чорні розтопирчені вуса і лагідні ма ленькі оченята. Вони все посміхалися з-під гост

реньких кущиків брів. Словом, цей пізній нащадок був дуже симпатичний і коли й

гордої Еллади

старався іноді спродати не дуже свіжу рибу чи ковбасу, то робив це завжди тю, вміло, що й Хома Петрович дуже його поважав.

Альоші він просто сподобався. «От, якби зліпить таку хвігурку>},- подумав він. І того самого дня

він уже взявся до праці.

Грекова крамничка була зовсім недалеко - за один квартал. Альоша біг туди, дивився на об'єкт своєї творчості і, прибігши назад, виправляв ніс, побільшував голову, обробляв підборіддя. За день пін кінчив грека і показав Хомі Петровичу. ~-- Хомо Петровичу, подивіться.

Тю, ти диви!

сказав той.- Та це ж Валіаді!

Дивиl Ха-ха! .. Ну, як живий, сукиного сина з гре ком

...

Альоша схопив свою працю і подався до Валіаді.

Дядю,- сказав він Йому.- Чи не купите· ви

оцю хвігурку? Мій товариш казав, що понімающі люди І\УПУЮТЬ тю(і штучки.

181

Грек подивився, і його лице засвітилося радіс ною й гордою посмішкою.

ДаІ Це мій батько... Запевняю тебе, що він

дуже подібний до цього, що ти показуєш. Скільки

тобі дати?

Та скільки? Я грошей не хочу. Даватимете

хліба й ковбаси, хоч потроху. А я вам, як хочете,

іще зроблю щось. Грек узяв статуетку, поставив її перед собою на конторку.

ДаІ Це чисто старий Валіаді. Три фунти хлі

ба і фунт ковбаси! Береш? - Давайте. Тільки не зразу. Я братиму потроху щодня.

На тому погодились.

Альоша, щасливий, як ніколи, взяв на перший

раз фунт хліба і чверть ковбаси. З того він дав по шматочку Чорному. Собака взяв цей подарунон: здивовано, клацнув зубами і потім одвернув своє єдине око, щоб не бачити, як довго доїдає свою порцію його приятель. Далі Чорний не витримав: глянув на Альошу. Але в руках у того вже нічого не було. Тоді він підвівся й побіг з двору - десь шукати більшого поживку, бо, роздратований тим шматочком м'яса, не міг більше терпіти голоду.

ХІІ Післ розмови з Харитоном Матрос ще довго бродив пЬ місту, прислуховуючись до гулу юрби, щ() hal-астав, мов хвилі далекого моря. Йому при ємно було відчувати на сво'l'й спині чийсь упертий

ІіІ{( 'ь, що намагався відіп

ути його, пробитись

~aMOMY наперед. Матрос ЗJІ :!~я 3 радісними юна-

ками, і вперше йому ставалn соромно й боляче за свою «робу», так він звав свій подраний лантух.

Він пізно прийшов на вокзал, куди Черв'як цього

182

вечора скликав

товаришів.

Всі

мали поділитися

тим, що придбали за день, купити спільно щось на вечерю і потім порадитись про дальше життя.

З весною дехто почав одбиватися від гурту. Ромка Свистун десь пропадає вже

третій день.

Матрос

щось собі думає. Так же не можна корішувать. Було пів на одинадцяту на вокзальнім годинни ку, коли Матрос увійшов до зали третього класу

і розшукав Черв'яка.

Слухай, корішок,- сказав до нього Черв'як.

Ми тут усі тебе ждемо, а ти хто й зна де лазиш. Сказано в десять, треба приходити в десять, а ні чого козиря гнуть.

Не шуми, Черв'ячок,- озвався Матрос.- Не

шуми, брат, я ж був зайнятий ділом. Яким ділом? Сказано в десять.

Чудак, сьогодні ж празник.

ще там празник Ромки Свистуна теж немає. Як тю, работать, так ну його к чіртям. Я зовсім тоді не отвічаю.

А,

В натурі,- озвалися й хлопці.

Ну, годі,- сказав Матрос. І Черв'як, і хлопці замовкли.- Давайте краще повечеряєм, бо їсти

аж кишка болить. А потім я вам, ДРУЗ3Я й тов а рищі, просю прощення ... Що?

За що? Від'їжджаю.

Черв'як обвів усіх: очима. Хлопці ПОДИВИЛПСЯ на Матроса.

Як же це так, що від'їжджаю'~ А ... а мп як? Матрос посміхнувся і розвів руками. - Беріть білєти і їдьмо раЗ0М, коли хочете. Тільки я швидко й повернуся. Іду за корішком.

За Альошкою?

Да.

Всі знали про Альошу. Матрос мало не щодня говорив

про нього,

журився.

184

Тепер

ніхто не

міг

дого З

спинити.

Харитоном

Матросові не

залишає

здаваJІОСЯ,

що

РО3МОВІ)

сумніву.

Він

привезе

Альошу, влаштує його в художню, а сам дістане

якусь роботу. Десь ворушилась надія, що він і Їх зможе

кудись

порозсовувати,

коли

вони

схотять

покинути вільну жизнь. Матрос ніби виріс за цей

день більше, ніж за довгі роки. Це почуття нада вало його словам якоїсь певності й ваги. І ще йому

здавалося, що він уже здоровий робітник і що він мусить вивести на пуття Альошу і Їх ...

Хлопці

стояли

похнюпившись,

не

знаючи,

що

сказати.

Не

журіться,- звернувся

до

них

Матрос.

Якось воно буде. Перезимували ми, не попропада ли. І далі не пропадем. Я як бачу, так комітети хотять знистожити нашого брата, щоб і духу не було ... - А повтікать? Хіба не можна повтікать? Да вай на Ростов ...

Дурашка ти, Метелику. Ти не тямиш, що й

там знистожать. Комітети ж, як думаєш? Та вони скрізь. Ну, от.

І ІШЛИ їдеш? Який перший потяг, з тим і їду. Хм. Діло вакса,- кінчив Черв'яІ\,- Ну, давай вечеряти, а там видно буде. Виявилось, що на вечерю було тільки вісімна дцять копійок. Купили чорного хліба і по малень

кому шматочку білого. Так і Їли: до чорного при кушували . по кавалку білого, аби для смаку. Потім Матрос попрощався 3 товаришами, обняв Черв'яка і пішов пробиватись на перон, щоб там десь чекати свого потяга.

Коли потяг став на рейки, він пішов до паровоза і, поговоривши 3 машиністами, подерся на тендер.

Давайте лопату,- сказав він до кочегара. Той

кинув йому широку брачку. Матрос уперся ногами

185

в купу вугілля і почав піДЮІДатп те вугілля до

топки,

звідки

кочегар

жбурляв

його

криваву

горлянку паровоза.

Потяг рушив.

Гордий із себе, Матрос Їхав хоч і зайцем, але за власну працю. Машиніст посміхався, дивлячись на нього, як він старанно грів чуба, не відпочиваючи цілу дорогу.

Що, тяжче, як хапать гребінці?

спитав він

раз, коли Матрос знесилений сів на І,УПУ.

Я не хапав,- відповів Матрос і знову взннся

за лопату.

Він витримав цілу добу. Коли потяг прийшов на вокзал, Матрос нинув

лопату і, стрибнувши додолу, пішов, похитуючись, поміж вагонів, подалі від кондукторів і вартових. Місто,

що

його

він

залишив

так

несподівано

пілька місяців тому, горіло загадковими вогнями, принадне й вороже в

своїй таємничості.

Матрос

пробив ся крізь безконечну ланку візників, перебіг через майдан і зупинився.

Тільки тепер, коли він був на ступінь від здійс нення свого необміркованого плану, перед ним ста ло запитання:

«Куди йти?» Він озирнувся навколо, і неприємне холодне по чуття пройшло йому в серце. Він стояв біля райо

ну міліції. Ліворуч темніли неосяжні мури губерн ського суду. В глиб міста простяглися довгою рів ною вулицею чотири стрункі гадюки з блискучими залізними вагон

за

спинами. вагоном,

Ними

котились

подзвонюючи

трамваї

самовпевнено,

дражливо, і знинали в глибінь перспективи, де підіймався міський театр незрівнянної краси. Куди податися? Де шукати Альошу? В будию,у? Добре, але як його викликати, щоб не засипатись часом самому?

186

Одійшовши подалі від вартового, що своїм спо коєм ніби давив йому на груди, він знову зупи нився. Може статися так, що, замість знайти Альо

шу, влипнеш сам. Напевне, йому не забули Пувич ку і раді будуть запроторити його RУДИСЬ, де не дуже-то

весело.

втім,

треба йти

на

розвідку.

Потім можна буде найти ногось із хлопців, хто візьметься сповістити Альошу і ВИl\личе його НУ

дись подалі від БУДИНl\У. З цією ДУМl\ОЮ він ШВИДl\О пішов, майже побіг туди, де містився БУДИНОl\. І що швидше він набли жався, то більше зростала йому якась незрозуміла тривога. Десь ворухнулася думна: «А як його немає

там? Що тоді?» Він навіть зупинився на однім розі і раптом зажадав повернути праворуч і йти навда

лу, в другий біl\ від будинку. Та потім примусив

себе і пішов просто, затримуючи кроки, ніби бояв ся швидко в чомусь пересвідчитись.

Йому застигли очі, коли він побачив знайомий будинок майже новим, з рясними вогнями і з біли ми завісами на вікнах. За тими завісами стояли l\віти ...

- Тут дєтський дом? - безнадійно поспитав він двірника, що стояв біля свіжих воріт, розглядаючи підозрілу Матросову постать. -

Іди, іди, поки не дав,- сказав той, скручую

чи цигарку.- Ич, дом йому. Тут народ живе, а тобі чого?

Ще

Не мурчіть, я маю діло. Куди перевели?

Порозганяли вашого брата. Куди перевели?

там

звідки

переводить.

прийшов.

Порозганяли

Панькатись

ще.

Ич,

все.

Йди,

здоровий.

А на роботу? Матрос побачив, що він нічого не взнає від цього рябого (<Дяді». Те, чого він боявся в думках, що відганяв від себе, не хотів припустити, тепер стало несподіваною, безвихідною дійсністю. Де взнати? Кого спитати? Місто німе, як камінь.

187

Да ... виходить nаш~а,- llРОМIІМРИВ він до себе

і, заклавши руки в кишені, пішов, похнюпившись, назад.

Втома вступила йому в ноги. Голова стала по~ рожня,

але неприємно важка.

Ціле напруження,

з яким він перебув останню добу, тепер зникло. Хотілося лягти десь під ворітьми й заснути. Але

він ішов байдуже, майже напомаЦІШ, не помічаючи того, що повертається знову до вокзалу. Він стя

мився тільки тоді, коли знову побачив перед собою район.

<<Тягне мене в міліцію, чи що?»

ІШОЛО подумав

він і навмисне, в якійсь сліпій спокусі, пройшов

повз самого вартового. Той лупнув на нього бай дуже, одвернувся. Тоді він пройшов до вокзалу і,

ледве пересуваючи ноги, виліз на східці, що перед третім класом. Прихилившись до стіни, він заплю щив очі й відчув, Яl{ солодка млость звела йому

руки, вступила в суглоби і м'язи. Спати ... Здається, ніколи ще тю{ не хотілося спати ... Щелепи

стислися.

Густа

слина

зліпила

ЯЗИІ\

з піднебінням. Все тіло спуск ал ось в якусь темну

безодню. В цю мить щось холодне Й слизьке торкнулося

до його щоки. Воно лізе по щоці далі, вже біля очей, перелазить на другу щоку, на ніс, на губи. Холодне, неприємне, але з нього йдуть два струмки теплої пари, що повертають йому на мить солод

ІШЙ СПОІ{іЙ. Та це тільки на мить. Сон відлітає раптом, звиклий до тривог і невчасних перерв. Матрос розплющив очі.

В обличчя йому лізла

з тихим скавчанням І\удлата собача морда. Вона

ШІ\рябала кігтями цемент і тикала свій ХОЛОДНИЙ писок У Матросову щоку. - Пішов,- скрикнув Матрос, але в ту ж мить він раптом затремтів з радості і схопив собаку за велике порване вухо.

188

Султан! Нрат тн мій! .. СУJlТап?1 Ах ти ж, со

бацюго мій ... Як же ти пізнав? Здоров! здоров! .. СултаlШа ти мій! Де ж ти пропадав? Султанка! .. Султан! .. Де це ти був усе врем'я? Га? .. Собака пізнав свого старого хазяїна. Він лизав його з жагою каяття і з буйною радістю рвав на ньому одежу. Потім він зірвався з місця і з три ВО/ІШИМ гавканням відбіг від нього на брук. Мат JЮС

забув

про сон.

Він

схопився на рінні ноги

і з цікавістю стежив аа CYДTaHO~['

Що таке? Куди ти? СултанІ .. Сюди! ..

Але собана ПОШІ{УТИJIьгав ще швидшс, озираю чись іноді назад, щоб перенонатися,

що

Матрос

біжить за ним. Матрос уже не питав.

Він наСИJIУ встигав

за

Султаном, не маючи часу роздумувати, що значить

його тривога. Він біг, Яl{ тіJIЬКИ могли бігти його натруджені коло важкого вугілля ноги. За кіЛЬІШ

вулиць він пізнав Уютну.

- Уютна? Судтане, ти знайшов собі хазяїна на Уютній? Та хоч не біжи таЕ, ти, старий, я не такий ПРУДRИЙ, Яl{ ТИ ... -

Йому було смішно й цікаво:

де ж нарешті спиниться його колишній товариш? Судтан добіг до одних воріт, озирнувся, гавкнув до Матроса і, смішно підстрибнувши на трьох но гах черсз ВИСОЮІЙ поріг хвіртки, подався в двір. Матрос

вагався

ХВИJIИНУ,

потім

раптом

кинувся

іі собі за Султаном. З двору він почув болюче зна йомий голос. Той годос сердито звертався до со

баки:

Чорний! Ти, бродяга, де пропадаєш?

Собака гаВІ{ав, майже божеволів.

Що тобі? Пішов! Вон!

В цю мить Матрос підбіг до будки, хотів СКРИR нути, набрав повні груди повітря та ТаІ{ і зупи НИВСЯ з виразом неймовірної радості.

Альоша!

Собака

нарешті вимовив він.

танцював наВІ{ОДО

189

них на

своїх трьох

ногах. Він ніжно СІ\авчав і хапав Їх за рупп, в тоіі

час, як вони кинулись ОДИН до одного в дикій, май же звірячій радості.

Довго Альоша не міг збудити Матроса. Натомле яий незвичною працею на паровозі, він спав тепер

як мертвий. Альоша давно вже приніс від грека рештки своїх харчів, випрохав у Хоми Петровича

залізну мисочку і, наламавши в неї ковбаси, сидів перед тим скарбом внетерпучім ЧеІ\анні.

Сонце вже викотилось над дахом будинку і по чало припікати замурзане Матросове обличчя, ви смоктуючи з нього рясний піт.

Нарешті Альоша згубив терпець. Він поклав під Матросові шматок ковбаси - від неї йшов

ніс

неможливий дух часнику.

Матрос дихнув кілька разів тими дражливими пахощами, плямкнув губами здивовано відкрив очі.

Пху! Хто це смердить?

Альоша реготався, соваючи йому ковбасу. Султан, оскаливши рота, хекав, знеможений цим ви

пробуванням його собачого терпіння. Затуманене пристрастю око стежило за ковбасою, немов при Іюване до неї невидимим ланцюгом. Матрос задо волено посміхнувся.

Диви. Я, здається, добре спав.

Ну да, трохи не до обіду,- засміявся Альо-

ша.- Вставай, будемо снідать. - Ковбаса? Давай хоч ковбасу. Вони зареготались, переповнені радістю. А де це ти її дістав? - спитав Матрос. у грека.

Що ж то за грек такий? Грек Валіаді. Нічого, хороший грек. Я його

виліпив, а він каже, що це його батько. Дав фунт ковбаси й три фунти хліба.

Обдурив.

190

-Я?

Чудак! Він тебе обдурив. Ну, та наплювать.

ТеШilР поїдемо, і вже годі. Ти вже в художественіЙ. Альоша не міг вірити. Ніколи ще він не був такий щасливий, як нині. Матросові слова звучали йому в серці. Він прокидався вночі, обмацував сво

го вірного друга, щоб переконатися, що це не сон, що це є насправді: Матрос тут, це він прибув учо ра з даЛеІЮГО невідомого міста й привіз цю

ра

дість ...

А я думав, хто й зна, чи живий ти. ВасЬІШ

Глухий СІ,азав, що тебе витягли з-під потяга. Саме

як ти втік... Пувичка ще був у лікарні. Так зі мною тоді щось як зробилося - таке, що я й сам не знаю. Потім Пувичка прийшов з лікарні, так

ми з ним побилися, і мене аж до божевільні одвез ли. Там я перезимував, от комедія там! .. Брат, са иий тобі божевільний! .. Та приставляють: той ка же, що він - бог, а той - цар, а той - купець ... Я спочатку боявся, а тоді вже й нічого. Потім гли ни дістав, ліпив там усякі штуки. Ну, якби мені хоч знаття, де ти пробуваєш, то б хоч не так журився.

Чого ж ти журився? Як шкода ...

Альоша

одвернувся.

На

очах

йому

блиснули

сльози.

Брось, дурак,- тихо сказав Матрос.- Що ж

ти думаєш, що я не журився?

І Матрос теж од

вернувся й засопів носом.

Так, значить, ПУВИЧl\а

ВІшачався?

спитав

він згодом.

Викачався, тільки він ніколи цього не про

стить. Він утік, а хлопців десь розташували. Так

я оце хотів ночувати на базарі, як вийшов з лікар ні: лізу туди з Чорним, а там, чую, Пувичка ...

Ну? Невже Пувичка?

Я назад. Вискочив

191

і ходу з Чорним.

-- 3 ЯЮШ УОРШJl\lj! Собака підвів голову. Він уже з'їв свій шмат ОН і тепер здивувався, навіщо його кличуть знову.

Чорний? А ось. Так це ж Султан! Мій CYJIТaH. ЯІ{ мене були

приділили в будинок, він десь пропав, аж оце на вокзалі мене знайшов ... Тоді Альоша розповів, ЛІ\

на

вулиці

біля

будиНІ\У,

він

НІ\

щодня смутний і ГОЛОДНИЙ.

зустрів Чорного

він

приходив

ТУДІІ

Там він давав йому

шкуринок, а потім Чорнпй десь знову пропав, по тім знову зустрілись.

Цей старий бродяга умів цінувати дружбу ... - А в мене він був щось років із шість,- ска зав Матрос.- Ще до революції.

Собака ніяково моргав оком, добре розуміючи, що розмова йде саме про нього.

Отож він учора подався шукати собі десь на

вечерю ... Жду, жду, а його немає. Коли дивлюся ...

біжить. ся

Підбіг,

гавкає,

лащиться...

ти. От! Ну, Яl{ це воно?

Коли

дивлю

Альоша знову за

хвилювався і відчув, що до горла підступає ЩОСІ, пекуче й вогке. Матрос помітив це і поспішив пе

ребити:

Значить,

Альошно,

збираr.МОСh.

Сьогодні,

а хоч завтра і їдемо.

А як же ми поїдемо? На так і поїдемо. В ЯЩИІ{У.

А Чорний? Да, Чорний. То що? І він в ящину. А як же це? Та вже там побачиш. Ех, якби це хоч трохи грошей. Приїхали б і зразу пінджани. А то у ІЮ мітет неприємно йти. Ну, де б його взяти? А про дать нема чого? Обидва засміялися. Що б ТО вони могли продати?

Якби тут побути з два тижні та щоб наліпити

на продаж попів абощо. Тільки ж не можна. Треба

192

їхать, а то ще того ХаРllтона ІІотім НО ЗlшііД(ШІ. А що ти ліппв У ліІ\арні?

ото

Там отаІ\і дві здорові ШТУІ<И, одна, знаєш, що на бульварі гаДЮІ\И лазять по людях. Ота,

і потім другого чорта я зліпив. От саганий! Там

був один Роман, таІ< він намалював, а я тоді злі пив. Тільки ж і не чорт ніби. Грає на ДУДІ<У, сам із бородою, дві пари І\РИЛ, а на голові таІ<а шапка рогата, як наче старий І<ОРЧ. Потім ще маленькі

ШТУЧІ\И. ЛіІ<ар усе поховав потім. ОТ І<НИГ у нього! .. А лістрічеСЬІ<а машина ... Приятелі ще довго розповідали один одному за своє життя і мріяли про майбутнє, забувши за все на світі. Але Матрос іноді зсовував брови і почи нав неСПОІ<ійно длубати ще вогку глину Альоши ного житла.

Чого ти, Матросе? Та

за

гроші...

спитав Альоша.

Без

пінджаІ<ів,

понімаєш,

невдобно йти ... Ну, де його взять? Цього вже Альоша не знав.

Слухай,- СІ<азав Матрос, приховуючи щось на думці.- Це та JlіІ<арня, що на Слободі? Ота ]І саду? От мені інтересно подивитись. А й лін:аря можна побачити? Ча но пускають?

Навіщо тобі? Хіба що? Не маю права? А СІ<Ю!,И нащо?

Матрос вагався. Він побоювався, що його непрю{ тичний друг зіпсує йому план. А від цього плану, І<ОЛИ його вдасться ВИІ<онати, залежить, може, Їхнє

майбутнє. lнаІ<ше доведеться залишитися в своїй «робі», чого таІ< гостро не хотів тепер Матрос. Я б тобі СІ<азав, якби ти був розумний ... - Тоді СІ<ажи. Ти вже, мабуть, щось надумав? - Нехай оддасть ті твої ШТУЧІ\И. Іх можна буде продати.

ЯІ<і штучки? Ну, той ... дохтор. Що ж він зафармазонив?

Т. МIІНlІтеllКО

193

Хай оддасть, і все. Він Їх робив? Значить, нічого замикать у шахву, що не твоє.

Матросе!

скрикнув

Альоша.- Ти

мене

вбий, а я не піду. Хай вони згорять. Не підеш?

Не піду.

И-и,

мамалига.

Не

треба!

не

просю.

Обійдемось без тебе. Він устав і, не СІ{азавши більше ні слова, швид ІЮ пішов із двору. На воротях затримався і кинув:

Підожди

мене

тут.- Потому

переступив

хвіртку і зник.

Альоша чекав його добрих дві години, що здали ся йому довшими, ніж ціла Їхня розлука.

Він проклинав себе за те, що не пішов раЗ0М із Матросом. Тепер він навіть не знав, куди той

подався. Було б краще йому самому послухатися Матроса, піти до ліІ{аря й випросити ті штучки,

ніж тепер він кинувся невідомо й куди - мабуть, добувати грошей. Та й хіба ж за них можна було щось уторгувати? От біда!

Він же не знав,

що

таке вийде ...

Доки ж його ждати? Давно вже звернуло за обід, а Матрос не при ходив.

Нарешті Альоша зовсім загубив спокій. Щось ніби кликало його на вулицю. Він відчув потребу

вибігти з двору, наче назустріч якійсь неминучій біді. Одного разу, ще там, в економії - він ледве па м'ятав це,- йому захотілося бігти до села, що стояло під горою за панським двором. Щось ніби підкинуло його. Він біг і з жахом відчував, як ша лено стукало в грудях, як на голові підіймалося волосся. Добігши до першої хати, він побачив, як тров солдатів тягли якогось чоловіка й били його рушницями. Чоловік пручався в їхніх руках. І в одну мить, двигнувши ногою одного солдата,

194

вдарив другого навідліг І\УЛаІЮМ і І\ИНУВСЯ тікати. Тоді вдарений приклав до плеча рушницю і, RРИR

нувши «стой», випалив. ЧоловіR зарив головою об

дорогу, заливаючи ЇЇ RРОВ'Ю. Юрба стовпилась поодаль, і, похнюпившись, хрестилася, й бшшала очима на солдатів. Потому (все це наче вві сні) прибігла його мати, бліда й розтерзана, і Rинулась на солдатів з ПрОRЛЯТТЯМИ. Вона хотіла Їм повидирати очі, взивала Їх СRаже

ними собаRами, билась об дорогу над трупом чоло віна. Розлютований солдат штовхнув її чоботом під серце. Далі він нічого не пам'ятає. Здається, тоді вперше з ним сталося щось подібне до того, що було в БУДИНRУ. Більше він не бачив своєї матері. Ії поховали ... Хто був той чоловіR, він не знав, але, побачивши його вперше на житті, не забуде до смерті. Конаючи, він глянув на Альо шу ШИРОRИМИ очима, і в них йому блиснув остан ній вогонь. Це було тан давно, на ранішній зорі дитинства, що тіЛЬRИ тепер, RОЛИ знов захотілося

бігти невідомо RУДИ, Альоші пригадалося те забуте почуття.

Він

схопився

землі.

Кинувся

стрімголов

за

ворота.

Зупинившись на мить, норотну, ЯR сама триво га, він раптом повернув ліворуч і подався довгою вулицею.

Біг він не пам'ятає СRіЛЬRИ. І ось перед зеленими воротами району він раптом зупинився. Від того,

ЩО він побачив, йому стисло ся й захололо серце: міліціонер вів Матроса, міцно тримаючи його за

плечі, а зБОRУ сканав ПУВИЧRа. - Ведіть його, ведіть! А що, попався, вбивця! .. Будеш ножем різати? Тоді не вловили, то тепер узнаєш.

Перед ними прочинилася ТЯЖRа хвіртна з ма леНЬRИМ загратованим вінонцем.

Стійте!

хотів СКРИRНУТИ Альоша.

195

Але І\РИН: той застряв у !'Орлі.

Шн ЮlПувсн за

ними. Та в ту хвилину хвіРТl\а за Матросом зачи

нилася, а Пувичка в'юном вислизнув поміж варто і подався в завулок. Другий міліціонер, що

вих

стояв біля воріт,

посміхнувся,

похитав

головою.

Тоді Альоша підбіг до хвіртки і вдарив у неї кула ками.

Пустіть! Пустіть до Матроса! Пустіть! Н сві-

док.

Вартовий одвів його рукою і посварився на ньоrn.

-'-

Ану, забирайся звідси. Пустіть!

Дядьку!

Пустіть!

Матрос

не

ВИ)[-

ний,- знову рвонувся Альоша.

Та ти мені що? Будеш отут крик ШДlИма

ти?

незадоволено вже сказав вартовий. Він стук

нув у хвіртку, відчинив її і попхнув Альошу через поріг.

Візьміть його до старшого!

Цього тільки й жадалось Альоші.

В першій же кімнаті він побачив Матроса. - Альошко?! - шепнув Матрос.- Пувична, дрянь, засипав ... А я вже й гроші маю ...

Де ти взяв? Ц-ц.

Що ж тепер буде? Не знаю ... Міліціонер, що сидів за столом, повернувся до

них. Це був товстий і веселий чоловік. Пасок на ньому ледве сходився, та й то не на животі, а під животом. Він примружив маленькі веселі очі, що

сіріли десь за м'якими могилками, і став розгляда ти хлопців.

Отряхи! Щось уже наброїли? А де старший? - спитав той, що привів Матроса.- Наброїли ... Цей герой шпортнув ось цього

ножем.

Альоша і Матрос глянули один на одного.

Коли?

не витримав Альоша.

196

Міліціонер раптом обернувся до пього. Він не чекав нічого подібного.

---

Ти

сам ... -

-і

аУПІІНПВСff.

Що

аа

ЧОРТ?

Це ж ти І\азав? - Що казав? То ІІУВИЧІ\а. Матрос сіпнув його за штани. А ТИ звіДІ\И взявся? - сердито нриннув МІЛl ціонер.- Де той, другий? Той хуліган десь там,

пояснив він тому, що сидів за столом, і ХУТІ\О ви

йшов із німнати. Хлопці мовчали. Той, що сидів за столом, ще раз їх оглянув і весело засміявся.

- Ох же й отряхи! Та хто ж ного шпортнув? Тебе? - спитав він Альошу. - Мене? Матрос? - Альоша мимоволі й сам посміхнувся, хоч йому було зовсім не весело. Матрос мене ніІ\ОЛИ не зобидить. Ми з ним на ро боту їдемо. - На роботу? От таІ\ робочі! - А щО Ж,- презирливо СІ\азав Матрос.- Канєшно, на роботу. А що той вурнаган на мене І\а пає,

тан я снажу по правді:

щастя його,

що

в'їжджаю. Увійшов міліціонер і розвів рунами.

Немає. Бігло ж чортеня, уже на хвіртці було ...

І десь ЗНИІ\ЛО ... Куди їх, цих героїв? Товстий подивився на хлопців, подумав і СІ\азав:

Та хто його знає. 3аМІ\НИ в ту І\амеру, ПОІ\И

старший. Ну, хлопці, потрудіться. Робочі ... Х-х-х хо-хо! .. Коли вони залишились у н:імнаті, де вже сиділо н:іЛЬІ\а чоловік в густих хмарах диму, Альоша схо пив Матроса за груди і затремтів від плачу, що проривався йому нрізь снупі слова:

- Пропало? Не поїдемо? Все тепер пропало ... Матрос сам почував себе не дуже добре. Проте він заСПОІ\оював Альошу:

198

ЧУДаІ\! Чого ти сомніваїся? От ще ... тряш\а!

А що далі, то й Матрос не міг того сказати. Тихо сиділи, притиснувшись один до одного. В коридорі

гупали чиїсь чоботи. Було тоскно. Болюче стиска лося серце. Поволі стало смеркати. Хтось вилаявся

і спробував почати якоїсь пісні.

Мабуть, старшого не було цілий час. У кімнаті блиснула електрика. Люди, що там сиділи, почали якусь жваву розмову, та ні Матрос, ні Альоша до неї не встрявали. Вони думали про свої плани, що

Їх так несподівано порушив Пувичка. Так Їх застукала ніч. У коридорі стихли кроки. Тільки глухе дрижання стін нагадувало, що місто за ними кипить нічним життям. У камері почали вкладатися спати.

Тільки Матрос цілу ніч не стуляв очей. Альоша знемігся - його по бороло це нагле безглузде лихо, і він дрімав, зігнувшись у кутку. Матрос дивився на

нього

новим,

не

знайомим

досі

почуттям.

«Спить,- думалось Йому.- Ех, тряпка. Ради нього засипався, а воно, лахудра, ні к чорту. Вже й зля

кався. А що б ти робив без мене? Зі мною то все одно не пропадеш, а от без мене? .. Коли б тілы\и вирватись, побачиш, що значить Матрос. Ти ще тільки рився в І\ізяках, а я вже хліб заробляв, ка зани

чистив ... »

Він

відчував

свою

зверхність

над приятелем, і це сповнюваЛ0 його НОВОІО си

лою, гордою,

незламною,

разом

любов'ю

до

Альоші .

... Ранком,

лиш тіЛЬШІ забринів день, хлопці вже

сиділи, разом поглядаючи тривожними очима на двері.

Години тяглися неможливо довго. Здавалося, що пройшло вже найменше, як три дні. І ніхто не при

ходить, ніхто не кличе Їх на розправу. Ім принесли їсти. Вони й не торкнулися до хліба. Тільки Мат рос похмуро набив ним свої кишені. День проходив ...

199

ПроuаШІ ... пропали ... -

шопотів ЛЛІ,опта.- /(и

ВИСЯ, Їх 1\ЛИЧУТЬ, а нас ні.

Мовчи, хіба Їх 1\ЛИЧУТЬ на волю? А 1\УДИ ж? у допру 1,_ 1\ИНУВ Матрос.

Після того знову мовчали майже до вечора. Та ось загриміла ще1\олда. Товстий стояв на две рях, дожовував Я1\ИЙСЬ смачний шматок і шукав н:огось своїми веселими очима.

Де ВИ тут, робочі? Х-х-хо-хо! Виспались? Ану

ка, потрудіться вийти.

Хлопці схопилися обидва разом і кинулися до дверей.

Сюди потрудіться.

Вони ввійшли в ту саму німнату, де були вчора. 3а столом сидів тепер той «старший».

- Ось вони, герої труда! - зареготав товстиЙ. Красота! .. Прямо, нажуть, їдемо на роботу. Матрос поважно сназав:

у натурі. Вже й у но мі теті почти що догово

рився. А він У шнолу. Старший нинув на них один пронизливий погляд,

непомітно всміхнувся в підборіддя.

Нащо ви Їх привели?

тихо спитав він тов

стого.

- Та це не я. Це - Гаврилюк Донощин утін, а з цими що робити? - Виведіть Їх за ворота... Ану, хлопці, щоб і духу вашого тут не було. Фіть! Морони не мали ... Хлопці разом, не встигши сказати й слова, з

1\0-

пита рвонулись до дверей. Товстий зареготався Їм услід.

Вони прибігли на Уютну, щоб гуннути Чорного і попрощатися з Хомою Петровичем. Хома Петро вич

подивився

І Тобто бупр

на

Альошу,

понрентав,

(будинои примусової праці).

200

запалив

свою ЛЮЛЬІ\У. Глянув на Матроса. Щетина йому настовбурчилася, брови зсунулись гострими кущи ками, він одвернувся.

Везеш, то вези, та гляди хлопця. Сам бандит

добрий, та ще й його тягнеш. Хлопці стояли, понуривши очі в землю. Потім Матрос покрутив головою і кинув ДО Хоми Петро вича:

Чого ви таІ\? А може, л з РОЖД6ніл пролетарій. Та вже ж ... От вам і та вже ж... Так що нема чого й

агітірувать.

Спасіба

за

квартиру

збирайсь,

Альошн:о.

А...

де

це

Чорний?

спитав

Альоша.

Чорний! Ня!

Але Чорного не було. Хлопці не могли його до· гукатися. Хома Петрович довго мовчав, та, бачачи, що хлопці готові й три дні його шукати по місту, відкрив Їм сумну пропажу.

Спіймали

Чорного...

Добігався,- вимовив

він.- На цей раз не вирвався .

... Наче

хто ножем провів Альоші по серцю. Він

зблід і з жахом подивився на Матроса. Те, чого він давно боявся, сталося тепер, коли все готово, щоб Їхати. Матрос зась:реготів зубами.

Пропав! От чортові гицелі,- ВИJlалвся і плю

НУВ просто перед себl', ніби в нічі тим гицелям, а разом і в вічі своїй минувшині ... Товарний потяг ішов задумано, повагом, зали

шаючи позад себе зелені вогні. РоздоріЖihЛ гри міли під колесами - відходили в безвість. А на платформі з пресованим сіном, зарившись між ту гими пакунками, лежали Матрос і Альоша. Зігріті

власним диханням, вонп дивились на зорі, що не

зникали з своїх ВИСОЮІХ чат, скіЛЬІШ не біг потяг.

201

Зорі кликали їх, намагнічували Їм серця.

Везу, вез-у-у-у!

гукав потяг.

А на пінджаки тани маємо,- гордо промовив

Матрос.- На, подивися.

Він вийняв з глибокої нишені біJIЯСТУ асигнацію і передав Альоші.

Скільки ж це?

спитав Альоша, сумний від

спогадів про Чорного.

Десятка,- спокійно відповів Матрос.- Лінар

не схотів віддати тих чортів, що ти наліпив. Зна

чить, кажу, платіть десятну, не менш, нам треба на пінджаки. Заплатив. Матрос замовк Потяг проходив глухий півстанок.

Сяйво

одинокого

ліхтаря

упало

на

Альошине

обличчя. На ньому горіло двоє великих зеленкува тих очей, неймовірно. розкритих. Здавалося, що вони дивляться в майбуття.

Коли ми будемо там?

тихо спитав Альоша.

Матрос відповів радісно, твердо:

Завтра.

Харnів,

1927

ДИRТАТУРА, П'ЄСА НА

ДІІ

Прuсвя'tУСТ1>СЯ Мunодаївсьnо.му суд1tобудів1tо.му заводов;

ДІйОВІ

Гри гор і й Д у дар

ОСОБИ

казаняр суднобудівного

заводу, член партії.

Н іл а

у б чен к О -

Степап II:НIfШ

робітниця-електрозварниця.

}

О Х рім е нко

казанярі.

Свистун

Пил и п

Фед о р о вич

В аси л ь о вич

майстер

казанового

майстер механічного цеху.

Д и р е кто р 3 а в оду.

О:к сан а

И еба

6а-

агітпроп :комсомольського

осеред:ку.

П а в ло

Rо

в а .:І ь

се:кретар :комсомольського

осередку.

В ели ч :к о

се:кретар райпарткому.

Ч а б а нен :к о

голова раЙвику.

Гор о х

голова Горбачівсь:кої сільради.

И е ч

голова комнезаму.

ай -

Пет роМ а л о ш т ан И а с т я

Ч о р н е г а Антон Гри

незаможник.

незаможниця.

незаможник.

Ромаш:ка.

о р.

lIетя Ант ось

}

Іюмсомольці.

П і оне р В асю 1\. Анд Р і й Макар

Ч и р в а. Півень.

Си р о в ат к а. Гусак. Парань:ка. Чи рви х а. Ч и рви н а

11 (' В іст :к а.

204

цеху.

П і в 11 И ха.

1- й

гіс т ь.

2-й гість. Го ст я. Г уняв и й. 1-й дід. 2-й дід.

Буф е т ник. Буфе тн иця. В ант ажник.

Нач.

ста н Ц і ї.

Пере купк а.

Пас ажирк а. В і

3 ники. 11 К и,

р О б і т н гос т і,

сел я н

11,

ком сом О Л Ь Ц і,

пас а жир И, п і оне р И,

Діється ІІа РаДЯІІСЬRЇЙ "УІ\раїні

1929

р.

М У

3 И R а.

ДІЯ ПЕРША

І. СУДНОБУДІВНИКИ Rазановий

цех велиного суднобудівного

ЛОТRів і гарчання елеRтрошлангів. цистерни.

Напружений

темп

заводу. Rленіт

мо

Rлепають Rазани. Варять

праці.

Змагаються

механіч-

ним за підвищення продунтивності.

Фед о р о вич В аси л ь о вич

(читає

раnортич1і,У).

(проходить

через

ЛОВlЮ!

1і,азан,овиЙ).

Здоров був, Федоровичу. Скільки нагнали? Фед о р о вич. Га? Стоїмо на місці. (Раnортич1і,У сховав).

В аси ль о в ич. Хитруєш! Фед о р о вич. В аси л ь о вич.

Знає ж добре, що Федорович. В аси л ь о вич. Фед о р о вич. В аси л ь о вич. Фед о р о вич.

Га? Доведеться іти в одставку. Такий старий і такий єхидний!

йде поперед нашого цеху. Що? Та ну тебе. Глухий чорт. Як ти сказав, Васильовичу? Глухар! (Пішов). Іди здоров та ще приходь ...

Раптом нрізь шум заводу проривається зойк

(Пилип Федорович 1і,ин,увся туди). Що там? РобіТНИRИ вальнули всі до однієї цистерни.

Хто? Кого вдарило? Молотом? Електрика! Шланг! Вимкнути!

3убченкову? ЕЛеІ{трозварницю! Витягайте!

206

Вона в цистерні!

н: н и ш. Товариші! Спокій! Вона тут!

3 у б чен к о. Там Дудар! Чого ж ви дивитесь, чорти? Витягайте! Може, його вбило. Г о л оси. Дудар! У цистерні Дудар! М а й с тер. Розступіться! Кн и ш. Куди, старик? Не влізеш? Дай я.

цистерни витягають

Д у дар я.

Несуть на передній план. Кладуть долі.

(Підводить

його

за

плечі).

Гришо!

Та ну тебе!

Очухайся! М а й с тер. Ударило?

3 у б чен:к о.

У мо:крих чоботях.

Г о л оси. А-а-а! В мо:крих чоботях.

3 у б чен :к о.

Я ж :казала: Дударю, сьогодні моя

черга, сьогодні я лізу в цистерну. А він

одче

пись ... «У мене,- Ішже,- ру:ка твердіша, я швид

ше зварю». І поліз. Надворі дощ, а він, я:к при йшов

чоботи мо:крі, аж тече ... Ну, його еле:ктри

:кою і дзизнуло ... Ду дар

(роамипає плечі). Ех ... не повезло ...

Г о л о с. Нічого, іншим разом повезе. К н и ш. А здорово дзизнуло? Ду дар.

Га? Шарпнуло злегеНЬІ\а ... Думав, хре

бет перебило ... М а й с тер. А чого ж т![ І1О.ТJіз У МОІ\РИХ чобо тях? Маленький? Ду дар. Обтер. Хотів закінчити. М а й СТС р. 3анінчити... Я:к так змагатимешся, то й тебе :колись за:кінчить. Що ж тепер? Лежати меш? еви с тун.

На те й поліз ... А ми працюй.

Ду дар. Га? Я лежатиму? (Підводиться). Книш (па Свuстуnа). Ах ти ж ... тріпло! Г о л о с.

Мабуть,

як

на

тоді ...

207

лаву

по:кладуть,

аж

Ох рім с п І, о.

Ну,

JЮ.'lіна

]і

зараз

ТРСМТНТІ,.

Змагаються, чи що? Сміх.

Ду дар. Годі. М а й с тер (гляuув иа годиииик). Чого, справді,

понидали роботу? І-\' ни ш. На місця! Аж прогув гудок. Перерва на обід.

Г о л оси.

Пішли,

Григорію

Івановичу!

По обі

даємо.

Цехова їдальня. Довгі столи. Плакати, стінгазета. Робітники дістають

харчі,

сідають,

стають

біля

столів,

мелькають

бляшані RУХЛИ}\И,~ Ї;І.ЯТЬ! П'ЮТЬ чай.

І{ н и ш. СтаРИІ" бутерброда хочеш? О х рім е нко. Ні, мабуть, одбило

апетит.

І завтра не схоче ... Ду дар.

І-\' н и ш.

Годі, нажу. Нема про що говорити.

Робочий чоловік мусить добре Їсти. Хто

не їсть, той не працює.

Г о л о с. rстимеш, як є що.

Св п с тун. Он хліба в городі не стає. (стукає кухле:м 06 стіл). Товарпші! Цехбюро ставить таке питання ... Го .;:r о С. ЯІШ там питання? С II ІІ С тун. Знову будеш зудіти? Поїсти Иl' дас. З у б чен І, О

;з у б чен" о.

Нва питання на порядку денному.

Ні, три.

І-\' н И ш.

Та не тягни. Оголошуй порндок!

Св ист У н.

Який порядок? На мітинги є інший час. Чого зудиш? З у б чен к о. Слухай, Свистуне, ти... помовч. Перше питання

письменники до нас приїздили?

В цеху виступали? Св ист У н.

А нам легше від того? Виступа.тrп ...

Хай би не виступали.

208

Кн и ш. Дай слово. З у б чен к о.

А в нас газет УІ.;раїнських немає? Журналів немає? Книжок немає?

Кн и ш.

Дай

слово, тобі

говорять.

Затираєш?

3 у б чен к о.

Не дам. Я ще не скінчила.

Кн и ш.

слово.

Дай

скажу,

тобі

кінчать

не буде чого. Да, товариші, я сам із одним розмов ляв. А чого, питаю, ви українських костюмів не носите? Раз наша І{удьтура пішла вгору, то треба й сорочку, і все як сдід ... Г о л о с.

І штани

Яl{ синє море.

Кн и ш. Правильно.

Зубченко.

Ех, ти ... штани. А ян: же ти в ци-

стерну в тих штанях?

Г о л о с.

Він скине!

Кн и ш. От ви збиваєте, а не знавте, що я хочу ...

Ду дар. Не туди б'єш, Стьопо. Г О Л оси. По-дурному ставиш. А що він тобі сказав?

Д у дар.

Не з того кінця береш. Не розумівш

української культури.

Кн и ш. Я? Не розумію? Ду дар.

Ані в зуб. Навіть УЯВJIення пе маєш.

Кн и ш. Смієшся! Та я Шевченкового «Кобзарю) напам'ять знаю. Ух, і написав ...

Г о л о с п. Ану, Стьопо, докаж! .. КНІІШ.

І ДОІ,ажу. (ДеклаN,У6).

Ry.тro ІЮJIИСЬ на Птчч\їні, Ревіли гармати ... Бу.'10 ...

От ... аабув ... Ду дар. От бачиш. На тому, що було, далеко не заїдеш. Г о л о с. Будеш ревти ...

Ду дар.

Індустрія бу.'1а? Держава в тебе' чи

в твого діда БУJIа? Го .1 О с.

МаТlШ бу,'ІН. а Hl' держава.

20(1

Ду дар.

Ні, Стьопо, не

туди б'єш, не

на ту

І(УЛЬТУРУ. Автомобіль замість поганого воза, трак тор замість дохлої шкапи, копальні, заводи, піоне ри з засмаглими грудьми і ти сам

у церобкоопів

ському костюмі замість ШИРОІШХ штанів ... От тобі

й нова Україна!

Кн и ш. Зубченко, продовжуй. Про штани то я так, щоб розпекти ... порядком дискусії ... Тут і на вузькі не стає мануфактури ...

З у б чен к о.

Давайте не замазувати питання.

Завод підписав угоду, вставили пункт про україн

ську культуру. Для чого підписували? Я ставлю

руба: граємось чи діло робимо? О х рім е нко

(вийшов, виставив уперед ногу.

Захоплено). Факт! От я, пролетаріат Охріменко, забув свій язи І\. Як прийшов на завод шішнадцять років тому, так і забув. Почав був по-руському, сяк-так, аби не по-своєму. А куди ж це годиться? Прямо скажу: нікуди не годиться! От, сказать, на село як поїдеш, до батьків, сказать, у гості, сусіди прийдуть, а ти як чесонеш... Чужий, кажуть, із городських ... Паном став ... Факт. Партія справедли

во каже, ми пролетаріат, і виходу нема: треба знати свій язик, інакше нуль тобі ціна. Ну, тепер то я бачу, хто винен був... О! Так що курс пра вильний, товариші ... І ... я скінчив.

Г о л оси. Св ист У н.

Давай пропозицію. Треба взятись ... Морочать голову. Краще СRажи,

НОЛИ хдіб буде? Шум.

З У б чен к О (стукає кухле,м). Товариші ... Кн и ш. Хоч ти й шкурник, а хліба таки не ва дило б ... М а й с тер.

Книш, під гвинти гайку і понріпись.

Дивись на мене: я вже старий чорт, а не здихаю. Кн и ш. Старим салом з нашого брата наїв.

210

живеш.

До

революції

Сміх.

Майстер. Тьху! .. (Одійшов).

Кн и ш. А ви не журіться, товаришу майстре! Пише один, що хліб (шридвидиться» ... Охріменко. Де? Хто пише? Ось (дістав nожм,а/'іаного, засм,альцьо

Кн и ш.

ваного нафтою листа). Лист од свояка. Пише, що ... (Читав nовагом,). Всі уважно слухають.

«Холод деР,ЮІТЬ і досі, но як придвидиться, то

буцімто й весна вже наближає, та й не знаємо, Ю, там власть собі думає, чи буде в нас посєвматеріал, бо свого так що й не придвидиться; то одписуй, як там власть собі думає, чи придвидиться ЩО, чи, може, так, що й не придвидиться ... » От вам і хліб ... Сміх.

Д у дар. Середнячок?

Кн и ш. Хто, свояк? Атож. Має худобу

кішку

та собаку, а сам посередині ... Ду дар. Хай не плаче. Без хліба не будемо. Кн и ш. Так і напишу: не плач, Дудар тобі трьохнольки надішле.

З у б чен к о.

Товариші, це нікуди не годиться.

Зараз питання не про хліб. Не замазуйте. О х рім е нко. Взяться по-нашому, по-робочо му... Отак.. узяться за свій язик.. за культуру! Д у дар. Та доведеться. Організуй, Ніло, ЦЮ справу. Вїзьмемось до роботи! З у б чен к о. Ну, глядіть. Щоб не було бузи. Приїдуть удруге, а в нас нічого не зроблено. Друге питання ... Де Пилип Федорович? М а й с тер (нагодився). Чого тобі, агітаторко? (Обійняв її за плечі). З у б чен к о. Без інтервенції, будь ласка. Так мені ваша жінка ще й очі заллє сірчанкою ...

211

м а й СТС р.

Ні, вона в мене смирна. Уже І1ере

lшзилась.

у б чен к о.

Ваше

друге

питання.

Ян:

наші

справи? М а й с тер.

Ша. Мовчок, хлопці. Був у конторі.

У нас пішло вгору на дванадцять відсотків.

Г о л оси.

Не може

бути!

Ах, чорт!

Оце

тю,

двинули! ШУ1\!.

м а й с тер.

Нічого ви не двинули. То була лег

ка робота. А от тепер ... як на цистерни нажати ... ШУ1\!.

у б чен 1\ о. СПОІ,іЙ. Іще одне питання. Головне.

1I031ша індустріалізації.

Св ист У н.

Знову? Заь:ривай збори! Годі! З у б чен к о. Товариші, не годі, а слухайте! Я не буду розводитись. Ви всі знаєте, що наша партія і весь робітничий :клас ...

Г о л о с. Знаємо. Чули вже. Св ИСТ У н. Не агітуй. Чого агітуєш? О х рім е н:к о. Ану, ПОМОВЧИ тю!!

З у б чен к О

(здuвовано

ЗУnUНU./lдСЯ. НаС ви Це ви справді? Це та:к робітнИ1Ш нашого цеху?

стунових nрuхuльнuків). Ви що?

Пауза.

І': R И Ш

(nidxoduTb до llеї). Таl\. Оце рtJOІТНИЮI

нашого цеху. ТН ІЮ]'() агітуєш, Свистуна? Ти діло Ю:lЖИ, а на нього махни ру:кою. Отак ..

З у б чен :к о.

Так ось тобі діло. Казановий цех

повинен :купити третьої пози:ки індустріалізації на

п'ятдесят сім тисяч карбованців. С в ист У н. Ого, махнула ... Кн и ш.

П'ятдесят сім, :кажеш?. І то гроші.

О х рім е нко.

Якщо

взяться

робочому ...

212

по-нашому,

по

г о л о с. Нема чим братися. Слабо. Св ист У н. (Виходить

Дай,

нарешті,

наперед).

СRазати

Слухаю,

двоє

тіЛЬRИ

слів.

дивуюся.

l\ультура. Змагання. ПОЗИRа. Ха! Та в ЕОГО пози чаєте? У робіТНИRа. На ЕОГО? На БЮРОRрата. Охрі меНЕО, ти на себе подивися. Хіба RОТЛЯР таRИЙ повинен бути? ЯR робіТНИR мусить жити? На Ера

соту! А ЯR ми живемо? На НИТОЧRУ! І те дай, і там змагайся, та до нотрого часу? Хліба нема, ні чорта нема ... Огірнів не ДОRУПИШСЯ. Ми робіТНИRИ. ДИfi татура! Ми повинні спитати: що думає партія? Що думає влада? (Ударив себе в груди). Нам важ но. От і вся піДПИСRа.

Г о л о с.

Правильно.

Чого

ховатися?

Правдп

не сховаєш.

З у б чен к о. Так. Цінаво. Ну, хто ще? Дай я. Знаєш що, браТОІ,?

О х рім е н І, о.

Ти

не пролетаріат і не ДИRтатура, а ти просто свистун

і ШRУРНИR. Це фаRТ! Г о л оси. Оце правда! Повна кваліфіRація.

l\ н и ш.

Дударю, чого мовчиш? ЯR на твою пар

тійну ДУМІ\У? Ду дар.

Мовчу. На мою думну, Охріменно все

СІ,азав двома словами.

Г о л оси. ду дар.

А ти підсип. Ну, дай підсиплю. Що

ж це ми, га?

Бузу починаємо? Ти, Свистуне, чув, як l\ниш листа

читав од свонка? Невеселий лист? Л хліб є! У ін пшх: є. Т треба взяти. Л ЯR ми його візьмемо, RОШІ на заводі, отут, у нашому цеху ...

люди, не Rращі

од RУРRУJІЯ! Та це тана диюатура? Ні, хлопці! Не наша лінія. Вдарить треба. П'ятдесят сім напи сано? Шістдесят сім повинні взяти! Твоя ДИRтату ра? Підставляй і плечі свої. Тан будують соціалізм. Та тіЛЬRИ свистуни тан не можуть. Ім ваЖRО. Ба чиш, огірнів йому не вистача! І він уже RрИЧИТЬ, що думає партія? Він галасує: «Моя ДИRтатура!») Брех:пя!

Вона не твоя, а пролетарсьна. А що тн

213

пролетар, сумніваюсь. Так що, буде не по-твоєму, а по-нашому. От і все.

р о б і тни к и. Голосуй, 3убченко! Ясно, як день. Гру п І{ а. Силою не візьмеш ...

3 у б чен І, о.

Товариші, я думаю, що Дудар усе

СІ,азав. Голосую. Хто «за»? Підноситься хвиля руи.

Опустіть. Хто (шротю>? Групиа проти.

С в ист У н. Як хліб буде, сам підпишусь. Ду дар.

Обійдемось. Моя пропозиція така: за

писати до протоколу, щоб не брати від них ні коп'я. Самі дамо. О х рім е нко. Факт! (Вий,,',fШl три карбоваnці, кладе перед Свистуnо,м). На. Бери на хліб! Бери, не стісняйся. Сміх. Групиу затирають.

Ви г у І, и.

Скинемось вам на бідність! Беріть! Дають гроші. Сміх. Шум.

3 у б чен к о.

3бори закриваю! Входить

д и р е и тор.

Д и р е кто р. 3дорові, товариші. Г о л оси. 3доров, здоров, товаришу директоре! Ручиаються.

Книш. Ну, як справи? Контора пише? Ди р е кто р. Контора-то пише, а як ви тут кле паєте?

Кн и Ш. Погано. Дударя сьогодні клепали. Хотів одразу виграти змагання.

Д и р е кто р.

А, здоров, Григорію. Справа до

тебе. Ду дар. Кажи. Робітники Обступають їх півколом.

214

Д и р е І, тор.

Тебе ВИІШИІШЮТЬ до ОНРУЖІ\ОМУ.

Поїдеш на село. Рух у масі.

Кн и ш. Висувають? О х рім е нко.

Погана

справа.

За

що

його

висувають? По партійній лінії?

Д и р е кто р. На хлібозаготівлі. р о б і тни к и. А-а-а-а ... Од нас по хліб. Дивись, як знав.

Ду дар.

Іншого не

було

кого, чи що?

Який

з мене агітатор? Д и р е l{ тор.

Ну-ну, Григорію Івановичу, пого

вориш там. А агітатор з тебе такий, як і котляр: хоч не багато на заводі, а все-таки двадцять чоти ри роки

стукаєш.

Що

ж, товариші, виряджайте

його.

р о б і тни к и (аашу,м,і.;щ). Таки їде? А куди? В який район? Щасливо! З дядьками там по-хоро шому! .. О х р і l\! е нко.

Скажи:

пролетаріат

Охріменко

вам привітання шле. Так і скажи ... (ТиСllе ру!'>у). Кн И ш.

Сам знає, не маленький. Дай поцілую.

То нічого, що я рябий та поганий, заплющ очі ... Регіт.

ЧОІ'О сміЄ1'ес!,? ЖіНІШ он яка в lIIене, а й то цілус

~IeHe. А що ви думаєте? Сила но в морді, а ... е:IО ВОМ, не в морді. Ду дар (с!'>иllув nроаодежу, llадів сиllій nіджа чо!'>

та

!'>еnі,

тиСllе

товариша,м,

ру!'>и,

цілується

а Кlluше,м,). Стьопо, а забули ми, браток, село ... К н и Ш. Тільки в доповідях і чую - змичка го рода з селом

...

Ду дар. Ну, хлопці, прощайте. Давно не був ... Тільки як голод був, то ноеив міняти чоботи на МИСІ{У І,артоплі ...

Ох рім е 11 "О.

ДОЩЩНЛОСІ,

і мені ... :3НіІШl'НЛlШ

тоді робили. Всі загадалися.

д у дар. Поля тю, уже й снитись перестали. Як

і земля пахне, забув. А пахне, як на неї впаде крапля селянського поту. А як будяк зацвіте на межі синім ... Або як жайворон ... висон:о ... А дядько розпустить полотняну сорочку, мов те вітрило, та на кісся як наляже ... похитується над ПОІюсом, аж жили йому напинаються, аж мокріють та припа дають пилом

Кн и ш.

...

Ну, старик! Увесь хліб викачаєш, як

отак говоритимеш! Ох, і говорить же c-сурЙозно. Ду дар.

Що тут говорити, Стьопо? Своя держа

ва, підтримають.

Св ист У н. Поїдь, спробуєш ... Ду дар (гостро). Не тебе, а нас підтримають. А ви, братва, глядіть. Програєте змагання - і в цех не .повернусь.

Гудон. Дудар бере свій ношик Робітнини проводн;ають його. Гудок змагається 3 їхніми голосами.

Нажмем! Аж дим піде!

Нажмем! Повертайся здоров! Завод задвиготів, пішов. Поволі темнів. Гуде музика заводу, потім мелодія села.

Н. ЧИРВА ГРАЄ Село.

Увечері

до

Андрія

Чирви

зійшлися

під

хату

сусіди.

ПОСідали та й курять. Цигарки одна по одній пливуть чер воними

цятками.

Підійде

до

бороди,

спиниться,

блисне

на

зубах, і знову пливе, й зникав в темряві.

П і в е н ь. Чутка є, щО мають незабаром і в нас викачувати. У Сухій Слободі уже народ танцює. Чуєщ Андрію?

217

Сир о в а т І, а. Танцюють.

П і в е н ь. Місяць в

Атож.

випливає

ножусі

П і в е н ь

та

Ман а р

із бурульнами;

на

небо.

смушевій

Під

шапці,

хатою вуса

сидять:

звісивши

Чи р в а на

груди;

обпирається на дебелий грушевий ціпон

Сир о в а т н а

з обличчям святого Антонія.

Чи р в а. Кат Їх бери. У мене не затанцюють, бо нема на чому. Дав би од серця, щоб і в нього був, як то казали старі наші батьки та діди, борщ

не порожній, щоб плавав у ньому хоч жук подо рожній. Так, повірите, самому до нового не виста

чить. Ох-хо-хо! Яке то лихо, коли держава немош на. Невесела її доля, та й наша разом.

П і в е н ь. Чого невесела? Ще й як затанцюєш, мать пресвята богородиця. Он приїхав у Суху Слободу ахвирист ... Сироватка. Як, як? П і в е н ь.

Той, що хліб скуповує... «Пїдтриму

єш,- питає,- свою владу, чи не підтримуєш?»

«Та чого Ж,- одказує Мотузка, Мотрі Колодубихи зять,- підтримую, бо спробуй не підтримати ... » Ну, добре. І забрали в нього весь хліб до цурки. Та потім ще ж доведи, що ти справді з веселим ви глядом підтримуєш. Да! А як саме доведи? Найня ли МУЗИІ\, привели до Мотузки в двір, і тут ахви

рист той і каже: «Танцюй,- говорить.- Веселіше!

Танцюй, щоб я бачив, що в тебе немає грусті про ти Радянської влади ... » Регоч:уться.

Сир о в ат к а

(Toн,eн,Ь1>UМ, благочестuвu.м голо

СОМ). ОТ сучий син. Видно, що вчений! Нараз чутно нами, з

дороги довге, надривне

при свистом, із пронльонами.

бухинання

здрига6ТЬСЯ

земля.

бухинання,

3да6ТЬСЯ,

дивно,

ян

що

людина

ПИЩI4-

від того не

роз-

летиться від нього на цурии. Всі слухають мовчни.

ч и р в а.

Це Малоштан. Тільки в нього є таний

нашель.

218

ІІ і в е н ь.

І де він його доп'яв? Наче загряниш

ний, розсучого сина ... Іч, якої витіває ... Оце кашель так кашель

...

Ч и р в а. мислей

Не

до

кашлю

Малоштанових.

прислухайтесь, йому

пустив

до

серцр

жуна. От послухаєте ...

М а л о ш та н

(перекашляв, підійшов до гурту).

Доброго вечора, хазяї. Чи р в а. Доброго вечора, куме. Все жарти? Самі

скоро

підемо

організацію.

Ну,

як?

Не

лег

шає? І М а л о ш т а н. Нашель? На місці. Та нехай собі. Оце в І<алендарі знаходив, що кашель буває од інхвузорії,

бува

від

гігієни.

Тю<

що

він

мені

не шкодить і не допомага. А вже от та штука, знає те, куме

...

Ч и р в а. Хіба знову? М а л о ш т а н.

У-у, мучить;

спати не дає. Ля

жеш, а воно тук ... тук ... тук ... Почуваю, що замис лююсь. Питав оце Гната Гороха, так що ж, ЯК він

і сам не знає. «Роби,- каже,- як тобі велено, от і вся диктатура». А як роби? Ноли л не можу так Ну, я таки докопаюсь.

Чи р в а. Що в вас голова неабияка, це я знаю. Ви можете всього дійти. Але що на цей раз доко паєтесь, не вірю.

М а л о ш т а н. Докопаюсь! Я такий, що до всьо го докопаюсь. Бо мене мучить.

П і в е н ь.

Що

воно

тебе

на

гриж

бере,

чи що? М а л о ш т а н. Е, на гриж - то дурниці. А тут політика мучить. Отак, буває, вийдеш увечері на двір, подивишся на небо, і все ніби на місці. І зорі світять, і все, як і тридцять, як і п'ятдесят років тому... А потім як підступить до серця... Як же це так? ОТ л, незаможник Петро Малоштан. Я ніби як свій чоловік при владі. А яка в нас влада? Ч и р в а. Звісно, Радянська.

219

м а Jl о Ш '1' а н.

l1раВИЛЬІІО, l)аДЯНСЬІШ. А чия ж

це влада? Робітників та селян. Значить, моя влада. А тепер ви мене й питаєте: як же це так, що влада

робітників та селян, а диктатура... пролетаріату? Отут-то воно як? Правду ви казали, куме Андрію. Чи Р в а. Де я казав? Не вигадуйте! Я ніколи й не думав і в голову не клав, що воно така штука:

наче влада наша, а диктатура ваша ... Ні, мені тако

го клопоту не треба! П і в е н ь. А ти горілки з синім будяком не про бував? Помага. М а л о ш т а н. Горілки? Ні. Раніше, як по еконо міях служив, то ошибався. А тепер ні. Почуваю, що. вона мені без інтересу. Ч и р в а. А я гадаю так Корись владі, коли вже бог її терпить, от тобі й диктатура. От хоч би й я. Ніколи слова проти влади не сказав, податок вико

ную, живу по закону, і мені байдуже. А ви, куме Петре, все думаєте, все докопуєтесь. То сіль кб рові не довіряєте, то Гнатові Горохові. А він же голова сільради. От воно й виходить на гріх. Глядіть, ку ме, не промахніться ... А то ви ще й проти влади підете. Он який ви герой ...

М а л о ш т а н. Ні, я своє діло знаю. Не прошибу. А знаєте, нуме, чого це я прийшов? Хочу завтра поїхати на Зелений Кут.

Ч и р в а. Тане! Чого це вам? М а л о ш т а н.

Та треба. А моя рисачка навряд чи й дотягне гарбу. На дишло падає.

Ч и р в а. Дав би я вам конячку, та самому треба завтра. Воно ж тепер так: сьогодні живеш, а завтра ... може, й поїхати нудись треба. Чули ж, що знов по хліб приїздять. Ох-хо-хо, яке то лихо,

на

коли держава немошна! Пожертвував би якийсь пуд. Одірвав би від рота, та де ж його взяти? М а л о ш т а н. А ще кажуть, що ви хазяї. Та я за вас не гірший хазяїн, бо і в мене нема, і в вас нема.

220

11 і в

он ь.

Хто гірший!) Тиі) Ого! Тенор тан:им,

як ти, саме жити. Ну, і той ахвирист, то він теж не

дурний.

До

Коржа,

на

Високому

Кряжі,

як

унадився був, дай та й дай. «Держава,- Ішже, потребує дую?

хліба».- «А

одказує

хіба

державу

наго

Корж.- Мене,- каже,- самого

злидні обсіли, а ви шарпаєте з усіх боків. От вам, каже,- два пуди, нате, жертвую, та одчепіться ... »

Сир о в ат к а.

Аж

два пуди?

То чого

їм?

А він що?

11 і в

е нь.

«Ні,- наже,- дядюшко, два пуди для

нас мало, однаково, що два фунти. На раз у рот

і нема». Зареготали.

Сир о в а т к а.

Чи р в а.

11 і в е н ь. більше».

Городські ...

Ну, далі ... «На раз,- говорить,- у рот. I1родай

Тоді

вже

Коржиха

стара

не

втерпіла.

«Ото,- каже,- дав Їм два пуди, дай іще два,- не

хай буде п'ять, та йдіть собі з богом, не гвалтуйте собан: попід вікнами». Корж тоді вже яь: не І,РУТИВ, не викрутився. А вже Коржиху потім причастив, три дні не рить,- за

вставала

те,

що

постелі.

ти така

«Це

розумна

тобі,- ГОllО

стала,

ш,

делс

гаткю). Нюшав І(улаків повну пазуху.

Сир о в а т І( а

(тихо, богобоязливо).

Я б своїй

голову одкрутив і собакам ... Господи ...

11 і

в е н ь.

А з мене

хіба шкуру здеруть. Не

продам і фунта! М а л о ш т а н. Несправедливо!

11 і в

е н ь. Як несправедливо?

М а л о ш т а н. А так, що несправедливо! Як це так, що не дам ... А як треба? 11 і в е н ь. 11рироби, то й матимеш. Мені треба, то я роблю ... Не дам, кажу! Чи р в а (тривожно глянув у бі~ Півня). Звісно, що несправедливо. Як можна так говорити: не дау

221

і фунта? Влада ЛІ, не перерветься, щоб соціалізму доскочити, а ти сіні.

не дам ... Це ж як той собака на

Сам не гам і другому

не дам.

Звісно,

що

несправедливо, несвідомо. М а л о ш т а н. Інхвузорія.

Ч и Р в а. Я б перший дав, хоч і сто пудів. Дак ... нема в... А чого ж не дати? Треба дати. От якби

в тебе крали чи грабували вночі, тоді обороняйся. Од злодіїв обороняйся, бий їх, не шкодуй. А вла да, що

ж ...

Своя ...

Удень приходить і забирав ...

Отак я думаю. Хто мав, той нехай дав. А хто не мав,

то ще й йому повинні приділити якийсь пуд ... Так я говорю? М а л о ш т а н.

Та воно так, що ж, як нема ... От

у вас нема, то й вам треба дати ... Ну, я піду ... як нема, то нема. Виходить, свовю рисачкою поїду ...

Чи р в а. Вірите, куме, дав би вам свою коняч ку, так самому треба ... Як на годині стоятиме, десь

поїду. Може, дістану де пуд хліба, нехай хоч у хаті пахне

...

М а л о ш та н.

Ну,

то...

(3акашлявся,

.махnув

рукою). Прощавайте. (Пішов). Чи р в а.

Ідіть здорові. (До Півnя). Обережніше

з Малоштаном. Він хоч і кум мені, та все ж .. . Тепер і батькові рідному не можна звірити серця .. . П і в е н ь. А що він мені зробить? Здалеку

чутно:

комсомольці мій

Чи р в а

співають

«Вперед,

народе

... ».

(гірко). Співають ... І що співають? Ні,

не те тепер життя

...

Сир о в а т к а. Не те ... П і в е н ь. Не те ... Входить

ворота

Пар а н ь к а.

Одягнена

претензією.

На плечах строката шаль. Наспівує «Маруся й отруУлась ... ».

Сир о в а т к а. Дочку вам бог послав ... Ну й дів ка. Моцак

222

П і в е н ь.

У мено вдалася. Чого тебе чортяна

притаскала? Пар ан ь к а. Без чорта ви не можете! І якого б

ото я чорта чортихалася? Добривечір. Сир о в ат к а. Здорова, доню. Та це ти на бать ка так? Пар ан ь к а.

Нехай не чортихаються. Якого ж

чорта? Самі чортихаються, а ти мовчи. Які поряд ки позаводили. Чуєте, тату, он Пантелей Іванович щось хоче вам сказати.

П і в е н ь. Гусак?

Пар ан ь к а. Та вже ж не хто. І ЯІ\Ого б ото я чорта перепитувала? Біля воріт з'являється

Гус а R.

Гус а к. На пару слів, Макаре Митрофановичу. Пробачте, що одриваю од бесіди. Пильна справа. Вечір добрий, чесне хліборобство. Чи р в а. Здорові були, Пантелею Івановичу. Гу

ляєте? Нам з вами нема коли гуляти ...

Гус а к. Пів ень

(до Чирви). Є новини. Він про щось

цовідався. (Відходить до воріт, розмовляє хвилиll

"'У з Гусаком). Гой шепоче

йому

щось

на

вухо.

ПараНЬRа дістав насіння,

починав байдуже й самовпевнено лузати.

Пар ан ь к а. Гус а к.

Пересмажила трохи. Аж гірке.

Візьміть на увагу, Макаре Митрофано

вичу. Хвилина дуже відповідальна. Ну, щасти вам,

~оле. (Узяв ПараllЬКУ під плече). Дозвольте? Паранька. Ще й питає ... Пішли.

Пів ен ь

(біжить стурбоваllий до Чирви). Діла,

\Іать пресвята богородице. Завтра приїздить із го юда заводський робітник! Чи р в а (схопився). Завтра? Сир о в а т к а. По хліб? П і в е н ь. По твою душу! Що робити?

223

ч Нl' 11 а. УхаТIІ! П і в е н ь. Куди?

Чи Р в а. На станцію! Сир о в а т к а. Чого?

Чи р в а.

Зустріти! Взяти до себе! rхати!

П і в е н ь. Ч и р в а.

Згоден! Поїдеш зі мною. А тепер ... тепер роа

ходьтеся...

робіть, що треба по господарству ... Не будьте дурнями. Ну, чого ж стоїте? Ідіть! Гос пoдapюйTe! Хай бог благословить.

Півень та

Сироватна

швидно

анинають.

Чирва

ааJlИшастьсн

сам. Янийсь час стоїть нерухомо. МіСЯЦІ, заходить за хмару. Темніє.

Чи р в а

(підходить

до

хати,

ступає

віnно).

Марто ... Марто ... з хати виходить

ж іни а.

Чи рв а.

Буди Марію ... Беріть лопати ...

Ж інк а

(тривожно). А що ... трапилось? ..

Чи р в а. Мовчи! Беріть лопати ... 'Кіниа

знииає

сти О ю,

нає

його

несуть

полою.

хаті

за

лопати.

Всі

трос

хвилину

Чирві

ідуть

повертається

подають

глиб

ліхтар.

Він

подвір'я

до

пев і запи

старої

хати. 'ІОнии пеобере)ино брязнули лопатами.

Чи р в а

(.1аcuчав). Тихо мені! Чуєте? 1'IIХО ... Темніє.

ІІІ. МАЛОШТАНОВІ ТРАПИЛИСЬ ДВА ПАСАЖИРИ Маленьиа

Неймовірно

станція

пухиий

Зелений

ж інк а

Б У Ф е тни к. Ж інк а.

Кут.

б у Ф е тни и

Пероп.

Буфет-рундучок

та

не менш

ЙОГО

пухиа

готуються до поїзда.

Скоро пасажирський. Не спи.

Не сплю. Чого ти? З бутербродами що

робити? Засняділи.

221

Буф е l' н и н. Дай сюди. Засняділи. ТріШl\И під новити, і все. НіЯl\ тебе не навчу ... (Починає <mід новляти) бутерброди). В ант а жни l\ (підходить). Ну, що, Маl\СИМО

вичу, торгуємо? Б у Ф е тни н. Учимось.

В ант а жни l\.

Сноро тобі, Маl\СИМОВИЧУ, l\рай

вийде.

Б у Ф е тни l\. Яl\ саме? В ант а жни l\. Соціалізм задушить. Б у фе тни l\. сноро

А-а ... Ну, це, дасть бог, не дуже

...

В ант а жни Н.

Сурйозно

І\ажу.

ЛіRвідуємо

тебе. Ж і н l\ а. Калавур! Грабують! В ант а жни R. І зовсім не грабують, а витис RУЮТЬ.

Б У Ф е тни

Ян ВИТИСRУЮТЬ? Яl\ це ТЮ"

що

ВИТИСRУЮТЬ? Хто мене може витиснути?

В ант а жни

ХТО ж, цероБRООП. Він і витис

нує приватний Rапітал. А ПОRИ щО дай набір деся ТОІ, цигарОR. Оддам після ПОЛУЧl\И.

Б У Ф е тни н.

Бачиш, у борг дай, і відстояти

мене перед державою нема

В ант а жни l\.

ROMY.

НУ, то вже звиняюсь. Клас на

l\лас пішов. ТИМ часом на пероні з'являється тіжком.

позі.

Стає

перед

реЙRами

ВантаЖНИR узяв

цигарки,

М а л о шт а н. завмирає

йде,

Він з

ба

споглядальній

наТИRається

на

Мало-

штана.

В ант а жни l\. А, моє поважання! М а л о ш т ан. Драстуйте! В ант а жни l\. Ін поїзду? М а л о ш Т а н. Атож.

В ант а жни l\. А чого? м а л о ш Т а н. Буває, пасажир випаде, зароблю з Rарбованця. В ант а жни н. Навряд.

Т_ МИRитенко

225

М а л о ш т а н. В ант а жни к.

А чого? Може, й випаде. Навряд. От скільки років я слу

жу на станції, і ви все приїздите, а ще ніколи не випадало вам пасажира.

М а л о ш т а н.

Ніколи.

В ант а жни:к.

Це

Навряд.

правда...

може ...

Пасажир, котрий їде,

то він бере добрий хургон або бричку. А іть у вас конячка яка? Од вітру пада.

М а л о ш та н.

Е, не кажіть. Добра матка була.

Ви не дивіться, що вона така, наче глупа. Вона ще

й тепер як піде навзаводи, тільки торкай. Конешно, харч плохий. В ант а жни к.

Навряд.

Та

ви

не

журіться.

В газетах пишуть, що тепер для селянства, котре

бідне та середняцьке, буде польохкість. М а л о ш та н. А чого? Я й так хазяїн. Звісно, як я почуваю себе по собі, то я незаможник. Ну, а з незаможників теж державі невеликий дохід.

А проте і в інших хліба не більше, як у мене. От мій кум, Чирва, так вірите, я оце на станцію по їхав, а він десь подався добувати пуд хліба, щоб хоч у хаті пахло. От вам і хазяїн. Із станційного будиночка виходить начальник

Нач.

ста н Ц і ї.

станції.

Ярмолаєнко!

Повістку паса

жирському.

В ант а жни :к. він не бреше?

Зараз. А звідки ви знаєте, що

Малоштан. Хто? Кум Чирва? Е, що ви! Ді Митрика мого, й Кузьму, і Машку

тей хрестив:

хрестив. у гості запрошує, за стіл садовить, ще й

припрошує: «Кушайте, куме, не інтересуйтесь». А це, каже, поїду діставати хоч пуд на прожито:к. Ні, я такий, що не прошибу! Нема в чоловіка. Нач. ста н Ц і ї. Ярмолаєнко! В ант а жни:к. Та зараз. Не знаю. Ну, я так скажу, що

тепер народ теж пішов...

226

шкура.

Тут

один приїздив, ох, і шкура, видать ... А в мене кум раз гроші вкрав. Так що навряд ...

Нач. ста н Ц і ї. Ярмолаєнко!!! В ант а жни к.

Та встигнемо. (Іде до дзвон,unа

й дзвон,ить). На

перон

із

с а жир і в

станційного із

будинку виходить

клунками,

кошиками,

к і л ь кап а

валізками,

чайниками

тощо.

Пер е куп к а.

Посунься, гражданко, не бачиш!

Пас а жир к а. А ви не лізьте ва воги! Нач.

ста в Ц і ї.

Ярмолаєнко!

Заспокойте гро

мадяв.

В ант а ж в и к.

Зараз ... Ти, приватвий капітал.

І коли на тебе витиснення прийде? Стань у чергу!

М а л о ш т ан. Енергичеська баба ... Вантажник

викочує

стає

колією.

перед

тачку Поїзд

вантажем.

підходить.

до вагонів. Із вагонів виходить

Начальник

Пасажири

к і л ь к а

станції

кидаються

ч о л о в і к.

Вони

швидко зникають за станцією, кидаючи на ходу:

Пер ший

пас а жир.

В ант а жни к. Др у г и й

Поважання, Петровичу!

З приїздом!

пас а жир

(до

(Лопатив тачnу). буфетн,иnа).

Пирі-

жечки гарячі є? Групка обступає буфет.

Б У Ф е тни к. Бутерброди свіжі! Б у Ф е тни Ц я. Свіжісінькі. Тре т і й пас а жир. Підводчик!

В і з ник

(вихоплюється). Поїдемо? (Хапає ва

лізу). 3нииають. Малоштан тільки-но хотів

Малоштан

бере

батіжок

підійти,

під

виходить

Другий

візник.

плече

пасажир

знов

уже й зник.

чекає.

вагона

Д у дар.

Поїдемо?

довезу!

227

Вам

куди?

Ех,

Ду дар

(підходить до Малоштаnа). Товаришу,

до Горбачів далеко? М а л о ш т а н (злякався, розгубився з nесnоді ваnки). До Горбачів? Так я ... Сlшзати, сам із Гор бачів. А вам, може, по дорозі? Ду д ар. Просто в Горбачі! М а л о ш т а н. Невже? Аж у самі Горбачі? Що ж там, родичі у вас чи так знайомі люди?

Ду дар.

Справи. То скільки візьмете? Та да

вайте їхати. До них

підходить

Н е б а б а,

також

із

поїзда.

Тим

часом

б'є два дзвоники, поїзд відходить.

Н е б а б а.

Товаришу! Ви наймаєте підводу?

Дудар. Так.

Не б а б а. До Горбачів? Дуд ар. Так.

Н е б а б а. Я їду з вами. Ду дар. Питайтеся в чоловіка, як він.

Не б а б а. А чого тут питатися? Краще ж мати двох пасажирів, ніж одного. Стривайте! Та це ж товариш Малоштан! М а л о ш т а н.

Авжеж, Малоштан. Петро Мало

штан.

Н е б а б а

(весело). От і добре. Значить, їдемо.

(До Дударя). А ви звідки, товаришу, їдете? Д у дар.

округи.

М а л о ш та н. Може, з правительства?

Ду дар. Га? З заводу. Н е б а б а. Ну, от бачите, я так і знала, що ви товариш Дудар. А ви не признаєтесь.

Д у дар

(здuвоваnо). А ви звідки знаєте? Не б а б а. Я? От тобі й на. Як то звідки? (Руч

кається). Небаба, агітпроп ГорбачіВСЬІ\ОГО осередку комсомолу. Значить, до нас на хлібозаготівлі? Ду дар (засміявся). Правда, що не баба. Все знаєте

... 228

Н е б а б а. Трохи перебільшуєте. Так, дещов районному масштабі. А ви село знаєте? Д у дар. Знав, та забув. Не б а б а.

Поганенько. А Горбачі знаєте?

Дуд ар. Ні.

Не б а б а. Узнаєте! По дорозі я вам зроблю ота ку інформаційну доповідь. Пішли? М а л о ш т а н. А ... товаришу, ви справді з заво ду? Чистий пролетарій?

Ду дар.

Га? Не дуже чистий. Не встиг як слід

помитися, просто з заводу.

М а л о ш та н

(ще

більше

з заводу? Хм! От ділаl

дивується).

Просто

(Заметушився). Ходімте.

А в нас і бесіда була. Нема й пуда. Хоч плач. Не б а б а. Е, товаришу Малоштане, бачу, що доведеться в дорозі посперечатися ... Пішли.

Назустріq

ЇМ

вибігають

Чи р в а

та

П і в е нь.

П і в е н ь. Невже взівали? Ні, ось вониl

Чи р в а. Дозвольте спитати, чи не з города бу дете? Дудар. Га? А що таке? Ч и р в а.

Та

ми

оце

районі

довідалися,

що

мають приїхати товариш... Може, довезти вас до

Горбачів? Не б а б а. Не треба. Ми вже договорилися. (Робить Зllа/'О Дудареві).

Чи р в а. Із ким? Н е б а б а. От із чоловіком. Чи р в а (вражеllиЙ). Куме! Та це ви повезете? У вас же конячка на дишло падає! М а л о шт а н. Хто? Моя рисачка? Ану, давайте наввипередки! Чи р в а

(до Дударя). У мене хургон

соломи

повно. А тут будете на драбинах труситись ... Д у дар. Нічого. Не первина.

Не б а б а.

Дотрусимось! (Пішла 3 Дударем).

М а л о ш т а н. От бачите, куме. Ні, це пасажири

230

мої. Дванадцять РО1\ів ждав! (Узяв під пахву баті жок і гордовито мовив). Ходіть, товариші, до мого хваїтона! (Пішов).

П і в е н ь. Ти чув? Ч и р в а. Цього не може бути! П і в е н ь.

Та Я1\ же не може, Я1\ уже є?. З'являється

В ант а жни І\.

в ант а НІ ник.

А, Ш1\ура ... Не повезло?. Зійди

з перону. (Мете).

Чи р в а, П і в е н ь. Ідьмо! За ними! 1\. Геть з перону! .. (Вимітає їх).

В ант а жни

Завіса

ДІЯ ДРУГА ІУ. ШІСТЬ ТИСЯЧ ПУДІВ Приміщення кімнати,

райпарткому.

відчинила

всміхнулася.

вікно.

Підійшла

до

Ранон. Сонце

Не б а б а

бризнуло

телефону,

що

до

влетіла неї.

висить

до

Радісно

на

стіні.

Покрутила.

Н е б а б а.

РаЙВИ1\!

РаЙВИ1\ОН1\ОМ?

Голову рай

ВИ1\У до телефону. З партійного 1\омітету. Товариш ЧабанеН1\О? Перевірте вашого ГОДИННИ1\а, він у вас

плентається ззаду на п'ятнадцять. Мінімум. Не 1\ричіть, а йдіть негайно на засідання. Всі че1\ають. Товариш Дудар 1\аже: «Ну й організованість

у низовому апараті» Раптом,

...

(Повіси.nа трубку, nодума.nа.

помітивши когось

/{а

ву.nиці,

біжить

до

віюш, гукає). Васю! Rатай сюди І Раз, два! (Чекає). Увіходить

п і оне р.

Не б а б а. Будь напоготові! П і оне р. Завжди напоготові!

231

Н е б а б а. Куди розігнався, Васюк? П і оне р. До штабу. Сьогодні ж похід.

Н е б а б а. Чудово! А по дорозі гайни до сіль буду, знайди Коваля і скажи йому так: «Ти що ж це, сенретарю н:аесему, чекаєш на особливе запро шення? Комісія давно зібралась, а ти не йдеш. Котись, снажи, до райпарткому». П і оне р. Єсть.

Не б а б а.

Стривай!

Далі забіжи до сенретаря

райпартному. Снажи йому те саме і додай: «Уже чверть на дев'яту!» Ков аль

(увіходить). Де чверть на дев'яту?

П і оне р. Єсть. Один уже тут. Біжу до Велична! (Побіг).

Н е б а б Ковал восьмої? Не б а б Ков ал вже тут?

а. На одній нозі, Васюк. ь. Де чверть на дев'яту, коли ще немає а.

Справді? А я й не знала. От героЙ ...

ь. А, он як! Ти всім Їм Сlшзала, що всі

Н е б а б а. Ні, я сказала їм, що всі ще сплять. Щоб не поспішались. Хлібозаготівля не вовк, у ліс не втече., А Дудар як прийде, то хіба він не зможе почекати на Коваля? К о в а л ь. Ну, годі. Придумала добре, а чого задаватись? Матеріали з окружкому привезла? Н е б аб а. Все. І анкети затвердили. Коваль.

довго була? Н е б а б а. К о в а л ь.

Прекрасно.

(Нахмурився).

Чого так

Дивіться на нього, яний прудниїІ. Слухай, Онсано ...

Н е б а б а. Небаба моє прізвище. К о в а л ь. Онсано!

Не б іншим, Ков Н е б

а б а. Небаба. І от що я хотіла тобі, між сназати. Ти цю метафізику облиш. а л ь. Ян то метафізику? а б а. А так Я про це по дорозі думала.

ЯІШ може бути любов між сенретарем комсомолу

232

та агітпропом того самого району? Ніякої. Ну, ти подумай: секретар і агітпроп. А потім зразу

лю

бов ... Це ж єрунда. К о в а л ь. Чого ж ізразу? Ніщо не буває зразу. Все розвивається. В боротьбі, вробеті, розумієш ... Воно, розумієш ...

Н е б а б а.

Ні, не розумію. Є важливіші справи.

А це питання ще не пророблене. К о в а л ь. Воно ж потроху, розумієш, отак .. Ну, от я, розумієш ... Ну, ти ж мене потроху розумієш?.

Н е б а б а. І потроху не розумію... І взагалі ... (поволі захоплюючись) це ж буза ... Це така, Пав луню, буза. Просто неможливо. Наприклад, зако хається людина в якого-небудь (до нього) дурня ... І от, як побачить вона його на зборах комсомолу, коли він блисне очима, скаже: «Товариші комсо мольці!» І чуб отак рукою. А він, як хвиля шов кова,- хиль

назад...

«Товариші

комсомольці!»

А голос міцний, завзятий, молодий. Молодий, Яl{ ранок. І тоді почуваєш, ніби земля стає така легка,

а сили в тобі, як море ... К о в а л ь. Грають! Н е б а б а. Так ... К о в а л ь. Як духова музика!

Не б а б а. Ніби вітер війне на груди ... Ков аль

(захоплено). Правильно! От ти вже й

правильно проробляєш питання! Не б а б а. Чекай! Але при чім тут ти? Я кажу взагалі. Я кажу, що тоді, розумієш, Павле, чорт

не страшний! От, боротьба. У нас тепер боротьба. Диктатура, ти знаєш, що це таке? Це - коли ворог зломлений, але не добитий. І він стереже тебе на кожнім кроці... І треба з ним боротись. І треба його перемогти. Розбити на всіх фронтах. К о в а л ь.

Правильно, але не точно. А я знаю

точне визначення диктатури ... Ленінове! записну -,;,ниж-,;,у).

(Виймає

Ось. Це вже я знаю напевне.

«ДИR:татура пролетаріату є уперта боротьба, кри-

233

вава й безкровна,

господарська,

силоміцна

педагогічна

мирна,

воєнна

адміністраторська,

проти сил і традицій старого суспільства». Це пи

тання ми розробляли не раз. Увіходить

В ели ч н о,

слухав.

Н е б а б а. На кожнім кроці ... А тобі не страшно. Бо ти знаєш, що переможеш. Не можеш не пере могти. А

життя

таке

цікаве

сонце світить, світить,

мов

велике,

дурне.

як

світ.

Словом,

це

така, Павлушко, буза, така буза ... К о в а л ь.

Оксано! (Хоче взяти її руки). Б ели ч к О (кашлян,ув). Небабо, що таке буза? (Проходить до столу, кладе портфель).

Не б а б а суперечка

(н,іяково). Та це в нас ... Теоретична

...

К о в а л ь. як молоко

...

Розумієш ... буза, це такий продукт, теоретична суперечка

...

Б е лич к о. Про що? Н е б а б а. Неактуальна. Б ели ч к о.

3годен, що неактуальна. Ти сказа

ла, що всі вже тут.

Н е б а б а. Я сказала всім однаково. Дудар може явитися щохвилини.

Входять

Ч а б а нен н о,

Н е ч а Й,

Гор о Х.

Ч а б ан е нко. Котра година, товариші? Н е б а б а.

3а дві хвилини восьма. Би сьогодні

на диво точні.

Б ели чк о. Гаразд! Ти добре придумала. Ну, хлоп'ята ... Да, як там товариш Дудар? Н е б а б а. Спинивсь у Малоштана. Там ціла ве ремія. Учора, як ми Їхали від станції, Чирва цілу дорогу заглядав у наш віз. То мине, то знов зали шиться позаду.

Б ели ч к о. Не вкусиш? Не б а б а. Бечерю наготували.

234

Прийшли

до

Дударя, просять: ходімте, не погребуйте мужиць

ним хлібом-сіллю. Удвох із Півнем приходили. Ч а б а нен к о. А він? Нечай. Пішов? Не б а б а. Подякував. Приємного апетиту побажав. В ели ч к о.

Не на того наскочили.

К о в а л ь. Ну, буде робота! Ох, буде робота! В ели ч R о. Да, товариші, робота немала. Буде боротьба. Н е б а б а. Не страшно. Накласти на них одразу пудів по сто п'ятдесят. Добре, що приїхав Дудар. у цього слово важке. Входить

Ду дар.

Рівно восьма година.

Ду дар. Га? Здорові, товариші! Вітаються.

в ели чк о.

Голову райвику ви вже знаєте. То

вариш Коваль

секретар комсомольської органі

зації. А це товариш Горох

голова Горбачівської

сільради. Це голова комнезаму

товариш Нечай.

І, нарешті, оце (н,а Небабу), як би вам сказати ... це наш

...

Ду дар.

Агітпроп ... (Тисн,е руку Небабі, друж

н,ьо посміхаючись).

Н е б а б а. Д у дар.

Вам Чирва та Півеиь не снилися? Ні, я добре спав. У клуні. Верх про

драний, зорі. Такі, знаєш ... Природа. Прокидаюсь,

що таке? Гудок. Нічого не розберу. Виходжу на двір, а то Малоштанів хлопчисько, отакий пузань, на дудку свистить.

В ели чк о.

лу).

Щоб не

Почнем, товариші. (Сідають до сто

зволікати, я одразу СІШЖУ цифру.

Наш район мусить дати сімдесят тисяч пудів. Д у дар. Так, рівно сімдесят тисяч.

235

Вел ич к о.

Товаришу

Чабаненко,

ти

маєш

слово.

Ч а б ан е нко.

Загальна сума може бути лише

збільшена. І ні в якому разі не зменшена. Всі ми це добре розуміємо. Але в розподілі, розуміється, можна змінювати. Отже, пропоную до уваги комі сії такий розподіл. Прошу ознайомитись.

(Кддде

перед nОЖllUМ чле1l0М nомісії арnуш). Гор о х

(nогЛЯllувшu в арnуш). Чотири тисячі.

В ели чк о. Що чотири тисячі?

Гор о х.

На Горбачівську сільраду падає чоти

ри тисячі. Це момент.

Ч а б а нен к о. Ну, розуміється, Горбачі веЛИl;е село. Так? І хлібне. Гор о х. Однаково. ТаRИЙ момент, що більше, ян три, навряд чи наберемо. В ели ч Н о. Товаришу Горох. Що це? Відступ?

R о в а л ь. Дозвольте. Ні в ЯНОМУ разі не можна припустити зменшення з Горбачів. Тут ми не мо жемо зробити ні KPORY назад. Я пропоную, това риші ...

В ели ч Н о. Що ти пр опонуєш?

R о в а л ь.

Шість тисяч.

Н е б а б а.

Мінімум. І без паніRИ, товаришу Го

рох. Спонійненьно заготовимо шість тисяч.

В ели ч н о. У Горбачах? Так У Горбачах можна заготовити

R о в а л ь.

шість тисяч. Я сам із Горбачів. Знаю. А от із Rле нового

дві СRИНУТИ. Це сереДНЯЦЬRе село з ве

линим віДСОТRОМ незаможнинів.

В ели ч

R О.

А знаєш, ти маєш рацію.

Н е б а б а. Отут ти маєш рацію. Гор о Х. Я не можу. ТаRИЙ момент, що не бе русь

...

В ели ч

R О.

Боїшся Чирви? Ми пошлемо до нас

товариша Дударя. Небабо, ти підеш таRОЖ із то варишем Дударем.

Rов

а л ь. Ну, Я, розуміється, теж іду?

236

Ду дар. Чого питаєш?

В ели ч к о.

Гаразд! Мобілізуй увесь комсомол.

Коваль. Ясно! В ели ч к о. Слово голові комнезаму.

Н е чай. Ми підтримуємо шість тисяч. Хоча сам

незаможник і небагато дасть, ну, заможна частина зможе дати й більше. Середняк тут не постражда, а як дасть який десяток пудів, то не вмре, а ще й поправиться. Так що можна заводити до плану. В ели ч к о.

Голосую. Хто за цей розподіл?

Всі, нрім Гороха, підносять руни.

К о в а л ь. Товаришу Горох! А ви?

Гор о х.

я... не, той... Не буду йти проти всіх ...

Такий момент ... (Під1l0СUТЬ РУ1'>у). Н е б а б а. Отак би й зразу. В ели ч к о.

Одноголосно. Будемо просити това

риша Дударя почати з Горбачів. Від успіху справи в Горбачах залежатиме заготівля в цілому районі. Ч а б а нен к о.

Безперечно.

Найміцніша

фор

теця.

К о в а л ь. Ясно. Треба докласти всіх сил. Напну тись треба ... Д у дар.

Ану, дай слово. Я не знаю села Горба

чів, так щоб без промаху. Не знаю, чи зможе воно дати стільки, як тут ухвалили. К о в а л ь. Зможе, товаришу Дудар.

Ч а б а нен к о. Ми Ж знаємо свій район. Д у дар. Отож. Плануйте так, щоб не по фор мулі тільки, а мозком і серцем беріть. Бо оту всю суму район мусить хоч там що, а підняти. Так от,

мій голос додай до постанови.

ясно, товаришу

Коваль, що доведеться напнутись. Це ти правильно кажеш. Не доклавши сил, індустріалізації не про

ведеш.

Там сподіваються, що ми тут не будемо

·спати. Сьогодні ж стаю до роботи ... Н е б а б а.

Крапка.

237

R о в а л ь.

Товаришу Дудар ... Та ми... ми з-під

землі викопаємо, а дамо.

Д у дар. Добре. Гарячий, як бачу. Гляди, не прохолонь. Сьогодні будемо говорити з незамож никами.

Не чай. Збори призначено на десяту. Ду дар

(до Коваля та Небаби). Запросіть ІЮМ

сомольців. Треба, щоб вони були в курсі. В ели ч к о. І останнє: треба робити так, щоб Чирва та його друзі не довідалися до сходки про

розкладку на Горбачі. Зумійте вплинути на неза можників.

Rов

а л ь. Ясно.

Н е чай. Не довідаються.

Н е б а б а.

Серед

незаможників

провокаторів

нема. Двері відчиняються, на порозі

став

М а л о шт а н.

м а л о ш т а н. Дозвольте заявити ...

Ду дар. Що таке? Га?

М а л о ш т а н. Незаможники зібралися. Просимо до нашого парламенту.

V. Ніч.

Старе

сільсьне

НА ХРЕСТАХ

нладовище.

Темно.

3далену

чутно

цер

новний дзвін. Раптом десь заторохнотів трантор. Десь близь но проходять номсомольці. Чутно пісню. Тоді чотири постаті схоплюються

могилни

ховаються

чись на

Три

комсомольці

за

хрести,

(співаючи

йдуть

1>ладовище).

Ой устало сонце рано-вранці, Прокотились луни в лузі.

На майдан виходьте, друзі,

Хлопці-новобранці. Труби, труби вже гуркочуть,

238

розпинаю-

них.

nовз

Вітер віє, б'є RРИЛОМ. Прощавайте. Прощавайте. Прощавай, СІІОЛRОМ ... Пет я.

СтриваЙте. Ніби хрест ІІОВОРУХНУВСЯ. К о в а л ь. Облиш. Дурману наПУСRаєш.

Пет я. Дай жбурну ГРУДRОЮ. К о в а л ь. Облиш. Хуліганство. А ще

ROMCOMO·

лець.

Ант ось. ворив.

Хлопці, а здорово сьогодні Дудар го·

От сила. РУRИ в

нього

ти

бачив?

Залізо

можна RРИШИТИ.

К о в а л ь. зустрів.

Нічого

РУRИ.

Мене

Півень сьогодні

«Слухай,- Rаже,- Павлушо.

Ну

чого

тобі не сказати, що там ухвалили? МОЯ ж Парань І,а теж хоче заІІисуватись у RОМСОМОЛ

... »

Хлопці регочуться.

Ант ось.

На ярмарок ЇЇ ... Задешево, може, хто

й RУПИТЬ. Знову чути торохкотіння трактора.

Чуєте? TpaRТop. Це в RолеRТИВ нового ІІривезли. Пробують. Може, зайдем ІІОДИВИМОСЬ? К о в а л ь. СпочаТRУ

діло,

ІІотім

на

TpaRTop. ROTpi

Треба поговорити з усіма незаМОЖНИRами, не були на зборах. Пет я. Кажу, ворушиться! К о в а л ь.

Та

облиш,

Rажу!

Ходім.

Нам

іще

годин на дві роботи. Я ІІевен, що RУРRУЛЬСЬRИЙ агіТПРОІІ уже десь ІІрацює. Боротьба, ХЛОІІці, не на життя,

а на смерть

Ант ось. ден

....

Нам життя, а Їм смерть.

TaR

я зго

...

К о в а л ь. Пішли! Зникають.

Петя

повертається,

кидав

грудкою

на

хрести

тікає. Тиша. Десь далеко співають півні, хрести хитаються. Легенький

посвист.

Тоді

чотири

постаті

редню могилку. Чутно:

239

сходяться

(,Фіть!»

на

се-

Чирва,

Півень,

Сироватка

та

Ромашка

сі

даюТ'Ь на могилку.

П і в е н ь. Пішли. Пауза.

Сир о в ат н а. Ви чули?

Решта. Що? Пауза.

Сир о в а т

а. Я чув.

Ре ш та. Що ви чули? Що? Що? Сир о в ат н а. КУРІ{УЛЬСЬНИЙ агітпроп. Ром а ш к а. А руками залізо можна кришити? П<lуза.

Чи р в а.

Можна.

Ми

будемо

нришити залізо.

Чого це тан довго немає нума? Кума, чорти б його

вхопили. Все рибну ловить ... Чує моє серце, що там щось діється. Сир о в ат l{ а. І моє чує.

П і в е н ь. І моє. Ром а ш 1\ а. А моє нічого не чує. Чого ми сюди

прийшли? Ч и р в а.

Не чує? Глухе воно в тебе.

Ром а ш к а.

Та хто ж його зна, як воно буде.

Може, й дурно ми оце зібралися. Та ще й на кла довищі. Півень. Як то дурно? Ч и р в а.

Ш-ш. Не кричи!

П і в е н ь. Не я кричу, душа І,РИЧИТЬ.

Чи Р в а.

За звичаї предків. За нашу землю, що

знає тільки господаря. І тільки йому вона дає свій

хліб святий. А хто чужий, земля помститься. Ром а ш к а. Ну, Їсти ж треба й ще комусь. Чи р в а.

Спитай господаря. Він призначить ці

ну. І що продасть, те й матимеш.

Ром а ш к а.

А хто ж тепер господар? Це ще

треба подумати ... Знаєте що? На сході завтра все

240

взнаємо. Хіба не можна почекати? Чого нам по спішатись? Однаково. НІ_ люди Rажуть: швидко

доженеш лихо, тихо - воно тебе дожене. Тан що однаково. А то зібралися - потай бог, щоб і чорт не знав ... Навіщо це?. Чи р в а. Мовчи, Ромашко, ти нічого не розумі єш. На нас кажуть, що ми КУРІ{улі. Це кривда.

Кого ж ми куркулимо? Господи, назва яка бого противна! Ром а ш к а.

Та воно

неприємна назва,

що й

Rазати. А ЯR подумати ...

Чи р в а. Кого ми RУРКУЛИМО? Хай тому розум скуркулить. Чим ти не подібний до нас, Ромашко? Чим? Ми всі однакові. Одначе на тебе Rажуть се редняк, а на мене

куркуль.

П і в е н ь. Усі ...

Чи р в а.

Нам усім дорога влада. Ми не пани.

Ми чесні хлібороби. Ром а ш

R а.

Воно

ЯR

на

чий

погляд.

Звісно,

чесність усяка буває ...

Чи р в а.

Господи. Ти сказав

єси:

буком того,

хто не боронить свого! Ти СRазав правду. РомаШRа. Та ного ж буком? Ч и р в а.

Кого? 3далену чутно нашель Малоштана.

Це кум! П і в е н ь. Він. Чи р в а.

Лягайте.

піду

йому

назустріч.

Умріть! Троє лягають нупою

на могилну.

Чирва

знинає.

Чутно:

спі-

ває чоловічий голос. Чого мені сумно, і тлжно, і важно? Снажи, Унраїно, чого це? чого?

Тан тяжно і важно, тан важно і тяжно, Що Й серця здолати не можу свого

...

П і в е н ь. Гусан із моєю ПараНЬRОЮ. Націляєть ся, а брать не бере.

І. Минитенн()

241

Сп р о в а т І, а.

Умріть!

З'являються

Гус а к

та

Пар а н ь к а.

Гус а к (доспівує під гітару). Що й серця свого вже не можу здолатп, Не можу здолати я серця свого ... Тепер ти, Вкраїно, не рідна вже мати,

Того мені й ТЯЖ1\О, і важко того ... Сам написав. }'країнський романс.

Болюча пісня

наших степів та могил. Ех, швеДСЬ1\і могили ... да

лекі замріяні обрії ... Я1\би ти знала, Параню, Я1\ИЙ незламний дух буяє в мені. Пар ан ь

Гус а к

1\ а.

Ну? Великий?

(похмуро). Не знаю, що можу зробити,

на та1\ій силі почуваюся. Пар ан ь

1\ а.

Ой хай йому чорт ... Може, ти на

те й завів мене сюди? (Тулиться). Гус а к. Навіщо? А-а ... Ні, ти не розумієш мене. Внутрішня сила. Я і мій талант

Талант.

3розумій,- я

самотній.

нас двоє. Бувши в столиці, С1\іль-

1\И я пре1\расних віршів написав був ... Не пере біль шуючи, С1\ажу

бороба

оспівав.

геніальних. Всі болі чесного хлі І що ж? ВичистИJІИ. Пришили

1\УРКУЛЬСЬКИЙ ухил. Хто? .. Барабанні поети, Ш1\УР ники, мавпи, холуї ... Та хіба ти зрозумієш мене? Пар ан ь

1\ а.

Диви,

не

зрозумію.

Хіба

ма

леНЬ1\а? Сила, 1\ажеш. А що ж сила, Я1\ вона мар нується без ужитку? ..

Гус а

Чого ж марнується? Нехай кипить по-

1\.

1\И щО. Нехай конденсується отут ...

Пар ан ь

Гус а

1\ а.

Де?

(6'є се6е в груди). Отут.

Пар ан ь к а. А-а ... (Наприндилась).

Гус а

1\.

Учився ... Працював ... для народу! Сама

подумай, Параню. Пар а н ь

1\ а.

Ти ж на ветенара вчився, а кажеш

242

для параду. Із ветепарів вичистили, а тепер без посади.

Гус а к

(уперто).

ІІОМlIJІЛЄШСЯ.

тll

на

що?

Я тобі скажу одверто. :Кохаю тебе. Міцно і раціо нально. Безумно кохаю.

Пар а н ь к а.

Як

ти

говориш...

Безумно ...

О-о-о-ох ...

Гус а l\.

Ну, продешевити НС можу. Хоч тисячу

l\арбованців нехай дасть батько. І І а ра

Ь к а

ГусаІ\

(млосно). :Корову ж даюТІ,.

(суворо). :Корова мені що? Н ноет! (По

думав). :Корову хай дають окремо, а тиснчу ОJ\РС МО. І тоді ... Ти розумієш? Тоді! Пар а н ь к а. А ти ж не ПОJ\инеш?

Гус а к. :Корову? Пар ан Ь 1\ а.

Гусак.

Та ні. Чого ж корову? Мене.

Тебе?

(Похмуро).

ЯІ\

же

нпокину?

Ти ж не цигарка, що докурив та й ПОІ\ИНУВ.

Пар ан ь 1\ а

(млів). Мене не скоро й докуриш.

На все життн стане. БаТЬІ\О назали, щО ЛІ\ вигра

ЮТЬ хлібозаготівлі, зараз і весіллн. Хліб продадуп. на БОЛЬНОМУ ринку.

Гус а І\.

Я згодний. Мені треба приБИТИСІ, до

пристані. Інанше другу знайду. Тепер вільна тор

гівля. Це Блада на місцях ДУШИТЬ. СІ\ажи бати\О

ві, хай ие бояться та швидше продають, бо мені теж,

думаєш,

мені в

легко

терпіти?

душі робиться.

Гроші

Ти

не

мені

знаєш,

потрібні,

що

ЛІ(

вода, як поезія. Хай зараз продають. ПараНЬІ\а

(сnорзно). 3аррраз. А поки що не

торкайся до мене, бо я за себе не ручуся... (Влад

но). Я Б батька одиначка. Гус а н

(холодно).

Не

турбуйся. На алімепти

не нарвусь.

Пар а н ь І\ а. Я б не требувала ... На чорта мені аліменти? Аби ти був. Гус а к.

На слово тільки дурень вірить. :Краще

після хлібозаготівель.

243

Пар а п ь 1\ а. А вони ж довго будуть? Гус а на

Завтра СХОДRа. Генеральний бій. Мож

СRазати,

«уравнєніє с

lIIногімі неізвєстними».

Це ж трагічна тема. От слухай. Сьогодні написав.

Хочеш, продеRламую? Пар а н ь R а (,м,айже nошеn1>и). ПродеRламуй rapHeHbRo ... Гус а R. Параню, я тебе до RУЛЬТУРИ прилучаю, а ти ухиляєшся в фізіологію. ОДRИНЬ натуралізм слухай вірш, ЯR мистеЦЬRИЙ твір ... (Читає).

І сумно, і радісно, й СОЛОДRО ніби,

Параня за три дні вже буде моя ... А ПОRИ ЩО доля залежить від хліба, Не можу того уже й винести я ...

Хотів би ПОRласти вже гроші в Rишеню І впасти на груди гарячі твої,

Та ПОRИ щО порожньо Й пусто У жмені,

ripRi

ції дні, YRpaїHo, твої.

(ГіР1>О). Думаєш, наДРУRУЮТЬ? Не наДРУRУЮТЬ. Хотів був надіслати до редаRції. Роздумав. Хіба Їм потрібне мистецтво? Та в мене є для редаRції ось...

(Витяг

ве.ли1>иЙ зошит).

Псевдонім Тодось

ЧетвертаR. Чутно

гомін.

Пар ан ь

Наближаються

R а.

Ч и р в а

Ходім до

та

М а л о шт а 11.

млина, там

продеRла

муєш ... (ОбіЙ,м,ає).

Гус а

Ходім. ТіЛЬRИ до весілля не обнімай

і не надійся. Л людина організована. Хай спочаТRУ хліб продадуть ... А ПОІ\И ЩО порожньо Й пусто У жмені, Гіркі ції дні, YRpaїHo, твої ... Пішли.

протилежного

боку

л о шт а н

виходять

Чи р в а

та

М а

із хваткою.

Чи р в а. А ви, нуме, все риБRУ ловите? Піймали щось?

244

М а л о ш та н.

Та ось ...

(Показує відерце). На

борщ. Бо чужий чоловік у хаті, треба свіженького. Десять карасИІ\Їв піймав. Тріпочуться. То ж і йому хочеться жити.

Чи р в а.

Ох-хо-хо!

Життя!

Яка то важка річ.

Отак і людина б'ється, як та риба. От хоч би й товариш цей. Хіба йому на заводі солодко? Та й тут не легко той хлібець зібрати. "Уже ж затвер дили, скільки там? М а л о ш т ан. зати

Затве...

Е, куме... не можу ска

...

Ч и р в а. То й не кажіть ... Я ж не силую. Знаю,

якщо не можна, то не можна, бо на те й організа ція... Ну, як ми з вами однаково що брати, одне одному віримо, і ніколи я вас не кривдив, та й не снривдю, нраще в землю піду, от і спитав. А як

не можна, то бог з вами, куме. М а л о ш т ан (вагається). Я б вам с!,азав дещо ... Ч и р в а. Я не силую ...

М а л ОШ Т а н.

От через це й вірю вам, куме

Андрію, ви ж не А вам

Півень. То вредна

інхвузорія.

і сам не знаю як. Вірю, та й уже. Не

має ж у вас хліба?

Чи р в а.

Не ви б питали, І{уме ... Прощавайте,

провів вас трохи, а мені ще аж на хутір іти.

М а л о ш та н.

Чуєте, куме? На засіданні сього

дні за вас виступав проти всіх. Ну, признаюсь ... нанлали на наше село шість тисяч ...

Чи р в а.

Наклали ... (3ахлunувся).

М а л о ш т а н.

Так що й на вас, нуме, даруйте

на слові, півтораста пудів припадає.

Чи р в а

(тихо оЙкnув). Півтораста.

М а л о шт а н.

Ну, я не винний, нуме, не гні вайтесь ... Я стояв проти, бо знав, що у вас немає ... Чи р в а. Півтораста! Не мені нлопіт, а Їм. Хіба

що кожуха здеруть. Оце все моє багатство. М а л о ш т а н.

Та ви не вболівайте. Може, воно

ще й переміниться.

245

Чи р в а.

Переміниться? Може, й переміниться.

(Перемігшuсь,

лагід1tо

nровадить

далі).

Дякую,

куме. Хоч знатиму, бо, може, й на сходку не піду завтра. Прощайте. (3УnU1tuвся). А знаєте що, ку ме? Адже вам нагода ЯІ,а. Все село знає, що ви

ото так болієте тими думками. А тут товариш Ду дар.

Людина розумна,

пролетаріат.

Чом

би вам

пе спитати його, хоч би завтра, на сходці, про те, що вас мучить? При народі й спитайте. Хай скаже всю правду. Звісно, не лізьте, доки він не погово рить із громадою. А як поговорить, скаже доповідь, а ви тоді:

«Дозвольте вопрос». А втім, як знаєте,

діло ваше, воно мені не болить. Прощайте. Піду. (3УnUllився). НІ, надумаєте, то я иивну там завтра,

ІШЛИ спитати ... (Пішов у той бік, звідки

eOIlU

при

йшли).

М а л о ш т а н

(довго стоїть

lla

місці

llepYXOMO.

Роздумує). Значить, при народі ... А що справді? Візьму та й спитаю. І спитаю ... (Пішов). Могилка IJОРУШИТЬСЯ. Зводиться

П і в е 11 ь.

П і в е ІІ ь. Фіть! Пішов ... Чи р в а (сторожко повертається). Пішов? Сюди! Всі сюди. До мене. Ідіть до мене. Слухайте мене

всі! Слухайте, що робиться на цьому ПРОІшятому світі ... Шість тисяч пудів наилали. Шість тисяч! Ром а ш І{ а. Не збрешу. Н сам собі міркував, і теж на шість набігло ... Велике ж село ... П і в е н т,.

А шість тисяч БОЛЯЧОІ\ у печіНJ{У не

хочуть?! Сир о в а т І{ а. Чи р в а.

Шість тисяч гаДЮІ{ у живіт!

Шість ТИСЯЧ! (Підll0сить руки догори.

Трусить кулаками).

Вседержителю!

Шість ТИСЯЧ

ударів грому пошли на нашу грішну землю! (Рап том змі1tює

TOIl).

А знаєте, по скільки на нас?

Сир о в ат І{ а. Пудів по тридцять? Чирва стогне.

246

П і в е н ь. По п'ятдесят?

Ч и р в а. По сто п'ятдесят! Ром а ш к а. Хіба не виповните? П і в е н ь.

Через сто п'ятдесят років візьмуть!

Сир о в а т к а.

Полтиник дам.

Полтиник на соціалізм. Хочуть чуть

Більше не маю.

беруть, не хо

як знають.

Чи р в а.

Ні! Ні! Ні! Ви як діти, ви не хазяїни.

Ви думаєте,

що вони гратимуться з

нами?

О-о!

Ви помиляєтесь! Але помиляються й вони. Ром а ш 1\ а. А хто ж не помиляється?

Чи р в а.

я! Чирва-Козир! Пан Щербанівський

колись без помилки виграв у карти мого діда на чирві в пана Животовського. І з того часу ні дід,

ні батько, ні я, що звемось Чирва-Козирями, не по

милялися.

Ми мусимо виграти!

ось мій план.

Усіх хазяїв, усе село, ножну хату ми повинні вро зумити, наставити на пуття. Ідіть у чотири нінці села і проповідуйте: громадяни, підтримуйте вла

ду,

але добровільно.

Голосуйте:

дати хліба,

але

не затверджувати, скільки саме, от і все.

П і в е н ь. Що? Яний план? У мене хліба нема. Не дам! От і весь план. Чи р в а.

Не затверджувати Сl\ільки, дурню ти!

Два пуди в тебе є? П і в е н ь. Пуд.

Чи р в а.

Гукай:

підтримую владу,

але

добро

вільно. Гунай! Кричи! ІнаRше ми пропали. ГУRай те, і ми зірвемо Їхній план і пустимо діло на волю

господню.

Гукайте,

вони,

городсьні

годованці,

не пожруть нас. Пам'ятайте, що це суне залізна сарана. Індустріалізація, RолеRТИВИ, смерть. Бий

тесь, кричіть, ГУRаЙте. Але ГУRайте тихо. Тихо, ЯR літає муха. Дзижчіть ледве-ледве. Гудіть, ЯR ЖУRИ. Ледь шепочіть, ледь війте вітерцем у вуха. Благо

~ловляю вас. Розходьтесь у чотири Rінці. Розходяться. Першим іде Чирва. Другим Сироватна. Четвертим

247

Півень. Третім-

Ромашна.

Ром а ш к а

(ступив два кроки й зуnин,ився).

- проти проти Дударя? І так шкода,

А куди ж ти підеш, Ромашко? За Дударя

Чирви? За Чирву

і так невигода. Ну, щоб я пішов агітувати проти плану, то це вже дідька лисого. Знаєш що, Ромаш ІЮ? ТИ не бідняк і не куркуляк, ти просто собі

середняк. Іди, мабуть, до жінки та лягай спати. Розумно єси розсудив. А завтра видно буде ... Про стіть, упочивші сродственики, що поглумився з ва

ших хрестів та могилок. На те й політика, щоб їй добра не було ... Та й прощавайте. (Клан,яється хрестам н,а всі чотири сторон,и і йде).

УІ. ЧИРВА ВИГРАЄ Майдан

БІля

сіJIьради.

Стіл

під

стіною.

майдан

увесь

захряс народом. Передні пообпирались об ціпии, стоять, яи мур,

зухвало

оиремі

вигуии:

П ів е н ь

поглядають

на

дверІ

сільради.

(,Самі в злиднях ходимо»,

Гомін,

чутно

«Доии це буде!»

(довбає двом дідам). Кажу, голосуйте

за піддержку. А там уже Чирва знає, що робити. 1 - й дід. А по скільки ж давати? 2 - й дід. Щоб, бува, не прошибить. Чи р в а (н,агодився). Давати, діду, потім буде мо, скільки хто капне. А сьогодні тільки гукайте за добровільну підтримку ...

О бидв а Сир о в ати а

дід и. Ага, ага... Он воно що ... агітув

другому

переходять від групи до групи... С а и

та

Пар а D ь и а.

гурті. Тут

Чирва

та

ПІвень

же мотуляються

До дідІв пІдходить

Г у

Н е чай.

Н е чай. Що вони тут вам наливали, діду?

1- й

дід.

А що наливали, те й випили, синку.

Не чай. Не слухайте їх. Від них такого вип'єте, що гірко стане.

2- й

дід.

А чого ж його, синку, не слухати?

Він же істину каже. Голосуйте за підтримку.

Не чай. Он як!

248

Нараз

чутно

такти

барабана.

ком сом О Л Ь Ц і в

8 на

сцену.

м о Л ь Ц

Попереду

!в

країнИ».

Незаможники

а гін

ва

п і оне р і в

проходять

нею

через

двов

та валу

комсо

"Увесь хліб на індустріаЛівацію

зустрічають

розсипаються

Ду дар,

прапором

Небаба,

несуть плакат;

Номсомольц! виходять

юрбі.

Н о в а л ь

та

їх

оплесками.

Агітують.

Із

Гомін.

сільради

Гор о х. Гомін

ущухав.

Ду дар. Драстуйте, товариші! Пер е дні

(nреnнувшu). Драстуйте, драстуйте,

товаришу.

Ду дар

(до піонерів). Будьте напоготові!

П і оне р и. Завжди напоготові! Гор о х. Громадяни! (Д звонuть у яnусь залі зячnу). Сход горбачівеької громади оголошую од

Іtритим. Громадяни! Я не буду довго балакати, так як тепер момент, що треба хліба, і ми повинні продати всю зайвину, то ми й продамо. От, грома дяни, одне питання стоїть перед нами на цей мо

мент. Слово на доповідь має представник із округу товариш Дудар. Шум пробіг у юрбі.

Ду дар.

Товариші

передати вам

селяни!

Передусім я хочу

...

П і в е н ь. Товариш робочий! Я ізвиняюсь... ми не особенно понімаєм цей язик, український, чи што лі ... Може, вам льогше буде по-руському? Ч о р н е г а. Геть крикунів! Мовчіть! Ду дар. Не чую. Хто це сказав? Це як у сол

датах служив та навчився? Ще за царя?. П і в е н ь.

Це не касательно, чи я служив, чи

не служив. Там на етом язику не говорили.

Ду дар. А чим служив? Ч о р н е г а. Фітьфебелем! Він фітьфебелем слу жив на зверхсрочніЙ ... Сміх.

Чи р в а

(шарпнув Півня, той подався назад).

Дурню!

249

Г о л о с. Та говоріть, як знаєте. Ду дар.

ЛІ{ умію, так і говоритиму. І ви мене,

дядьку, не збивайте, бо ЩИКОЛОТЮI позбиваєте.

1- й

дід.

Ду дар.

Цей з характером.

Хочу передати вам, товариші селяни,

привітання від нашого заводу. Ми робимо паро плави, Іштрі плавають Дніпром та Чорним морем.

Робимо водний транспорт для республіки ... П і в е н ь.

Нам нема врем'я їздити на парахо

дах.

Ду дар. Га? А ви можете поплив ти звідси й без парохода. Сміх у юрбі.

Не збивай, нажу, не зіб'єш. Комсомольці та піонери.

Привіт судно

будівникам! Хай живе індустріалізація! Ду дар. дати вам,

Робітники нашого заводу веліли нага що дехто

з вас

дев'ятнадцятого року

ішов з намп поруч проти ворогів революції.

От,

значить, я персдаю.

Ром а ш 1\ а

(гордо). Та я сам проти білих хо

див.

Ду дар. селяни.

Значить

Дванадцять

герой. Так от що, товариші років,

виходить,

ми

вами

живемо. Час не малий. Га! Не малий час, кажу. Господарство будуємо. Самі будуємо. Соціалізм, що десь-десь отам ледве мріяв, як ми з гвинтівка

ми стояли проти ворога, босі, рвані, воша гризла революцію, то вже тепер соціалізм починає ростп з

нового грунту.

Шум.

л нажу, рости! Завод попихкує, трахторишка гур коче ... Колеr_тпви ростуть, як хвиля в морі ... А хто

гадав, що влада не витримає, ослабне гайка, і впа дс,- той гризс собі пальці. Бо ми, робітники та

250

селяни, не падаємо, ми йдемо пліч-о-пліч, і ніяна

сила! От, спробуй розірвати. :Кишка не видержить. Опле,СRИ.

Г о л оси. Правильно! :Кишна трісне. Шум задоволення.

Д у дар.

Але нам треба з вами ЗаІ{ріпитись но

вими гужонами. Для цього заліза треба. Індустрії.

Заводів нових. Щоб поля зазеленіли, щоб життя наше зацвіло і щоб ворог його не тільни зубами, а й вогнем не взяв. :Кожний робітнин всі сили кла де зараз на те, щоб підняти, щоб перемогти, щоб збудувати соціалізм. І ножний з вас повинен під тримати його продунтом своєї праці. ОплеСRИ.

Г о л о с п. Правильно! Себе ж підтримуємо. Д У дар. Держава потребує хліба. Цей хліб має те вп.

Шум у групі Чирви.

ІЗи мусите його продати не СПCl{улянтові, а державі

за тверду ціну, і нришна. Може, держава така бід

на, що не змогла б заплатити дорожче? Га? Ні, вона могла б платити і п'ять нарбованців за пуд ... 1 - й дід. Ціна підходяща. Можна б продати. Ду дар. Га? Не вторгуєте, діду. :Курс не той. Ці гроші підуть на індустрію, на розвитон госпо

дарства, на машини для ваших полів. Землю істи ){ами не СІ\олупаєш, хліба не їстимеш. Треба її машиною дряпнуть. :Кажу, годі лататись! Дайош

індустрію! Дайош хліба! ОплеСRИ.

Ви г у І\ и.

Справедливоl

Для нашого ж добра!

Д у дар. А як справедливо, то ближче до діла. Горбачі мусять продати державі шість тисяч пудів. Маса прошелестіла:

251

(,Шіссс тисссяч ... »

1-й

дід.

більше. 2 - й дід.

Чого

так

мало?

Бери,

СИНІ,у,

Мужик видержить, аби робочий по

дужав з'їсти. Ч о р н е г а.

Що

ви

там,

діду,

базікаєте?

Вам

уже в землю пора, а ви й досі торгуєтесь.

П і в е н ь. Дід правду каже. rжте, робітники, по шість тисяч пудів. Черево не дерево, роздасться.

Ч о р н е г а.

3емлею тебе генерали не годували.

Може б, тоді не дзвонив, ЛІ,би землі в черево на пхали

...

Ду дар.

А ви, товариші,

більше по-діловому.

Беріть і висловлюЙтесь. Шум

пробіГ

коротною

хвилею тяжна

раптом

ущух.

Запанувала

тиша.

Гор о х. Громадяни, висловлюЙтссь. Мовчанна.

Такий момент ... Хто бере слово? Мовчанна.

Чого ж мовчите? Мовчанна.

Ч о р н е г а. Дай мені. Товариші! Тут довго не доводиться думати. Село велике. Хліб є. Треба від повісти товаришу Дудареві, а через нього всім ро бітникам, що громада згодна. Це наш обов'язок

перед державою та й перед самими собою. Що ж тут довго говорити? 3годні, от і все. Я незаможник, а двадцять пудів одвезу. І думаю, що всі незамож

ники і всі наші середняки так зроблять. Г о л оси. 3го-днї! 3атвердити! Інші хитнулись. Вишкірились:

Як то згодні? Хто сказав згодні? А може, й не згодні? Ми хазяїни! Ми власть держимо!

252

П і в с п ь. На вольному риш{у продамо!

Ду дар.

Не чую!

Голосніше, хто це на воль

ному? .. Вийди й скажи, чому на вольному. Всьому народові скажи. А то - з-за спини. Це вже не по громадському.

Мертва

тиша.

МалоштановІ.

Ніхто Із

не

бере

натовпу

слова.

Чирва

вистромлюетьсл

робить

знан

Малоштанова

р,уна.

:М а л о ш т а н. Дозвольте вопрос. Гор о х. Говоріть.

М а л о ш т а н.

От я хочу докопатися до одного

параграхва. Наприклад, у нас влада робітнинів та селян. Я згоден. А чому ж диктатура пролетаріату?

Отут-то воно як? Дайте ясну відповідь. Що воно таке, ота диктатура? Г о л оси. А що? Оце-то правильно! Хай дасть відповідь! Пер е дні (nідн,яли бороди). Відповідь!

Н е б а б а. Це провокація? Ком сом О Л Ь Ц і. Провокація! Не б а б а. На дванадцятому році отак маЛОШТll нити! Хто це вас навчив? М а л о ш та н. Я сам докопався! Не ч а й

(порадившись

а н,еааможн,иnами). То

варишу Дудар! Ми заявляємо вам, що це запитан

ня не незаможницьне, а малоштанське. Це ми вам заявляємо.

Незаможнини

на

дванадцятому

році

революції таних запитань не роблять, бо вони сві доміші за Малоштана ... Заявляємо ... Нез а м о жни к и. Правильно! Це, мабуть, Чир ва навчив. Геть його! Ви гун и. Відповідь! Хай дасть відповідь! Н е б а б а. Товаришу Дудар, навіщо відповідати на провокаційне запитання? Д у дар. Стривай, не бухти. Що тане динтатура пролетаріату? Я снажу. А ти слухай, ти, дядюшно Малоштане.

Радянсьна

влада,

253

спілна

робітнинів

з ТРУДНЩIlМ селннством

пролетаріату.

Це,

оце тобі й

брате Малоштане,

ДJJl(татура

Jшасова

бо

ротьба пролетаріату, що переміг і взяв до своїх рук політичну владу, проти буржуазії, яку пере JlIожено, але ще не знищено. Розумієш? Вона ще не зникла, ще гострить проти нас зуби. Хіба ти цього не бачиш? Так ти, бра ток, розплющ очі. Тоді побачиш, що пролетаРСЬj(а диктатура це

во!

спіЛЮI IІСIIUХIІТIІИХ захисшшів соціалізму з ХИТНI1МИ його спіJlьнинами, а такими, напринлад, НІ( ТН.

Пролетаріат тебе з пазурів енсплуататора вирив,н:, а ти ще й опинаєшся, питаєш, чому ДИl(татура! Дивись! Он летять журавлі до теплого краю. Пе редні ведуть усе товариство. Своїми грудьми пер

ші розтинають хмари. І Їх не зіб'ють ніяні сови,

ніяні хижани. Бо ВОНИ добре знають шлях, уміють боротись і розуміють, що ян не долетять, то заги нуть. А ти ж якої ДИl\Татури хочеш? Білої? Тієї,

що веде в нрмо? Бо третьої немає ... Не хочеш? Кажи голосніше!

М а л о ІІІ Т а н. Ду дар.

Не хочу.

Так чого

ти

питаєш,

товаришOl(?

Зрозумів? П і в е н ь.

Зрозумів. Журавлі нолетят[), а ти зо

ставайся в дурнях. Ду дар.

Тю(, журавлі полетять у теплий край,

а півні зостануться на І(упі гною, гребтись та :ку нуріна ти ... Сміх.

ч ор н е г а. Ви г у І( Н.

А що, з'їли, чортова нуркульня? На диктатуру не дамо! Немає хліба! Шум.

ч о р н е г а. Брехня! Дасте! Повні засіки хліба! Гор о х. Заспокойтеся! Громадяни! Момент. Чи р ва. Просю слова.

Ком сом О Л Ь Ц і. Не давати!

254

13 И

г у І{ П.

НІ{ то не давати? Хаіі ГОRОРПТl,!

Гор о х. Кажіть. Майдан затихав.

Чи р в а.

Громадяни.

От

що

я вам скажу.

Вп

не бунтуйте. Н, хлібороб Чирва-Козир, що з діда прадіда

НОРЮСЯ

владі,

ГОВОрЮ

вам:

покоряйтесJ,

і ви. Товариш із города не дурно говорив ваJII ІІрО

диюатуру.

Тан що

ремно протестує.

громадянин

Малоштан нада

Не слухайте його. Хліба треба

дати на диюатуру, цебто на соціалізм. Хоч кров із носа. Ну, ось товариш із города lшзав: ми самі

будуємо своє господарство. Це правда. Ми не раби.

Ми самі будуємо. І ми підтримуємо владу добро вільно. Навіщо говорити шість тисяч? Кожний знає, скільки він дасть. Може, й дванадцять по жертвуємо.

Бо

то

громада,

сто душ

сто

груш,

а може, хто й дві кине. Так що, громадяни, я про

ПОНУЮ: підтримати добровільно, цебто не затвер джувати, СІ,ільки тисяч. От і все. Шум задоволення. Шум протесту.

Ви гук и.

Правильно!

Добровільно!

Оце

по

правді! Нез а м о жни кит а

І, о м сом О Л Ь Ц і.

Не

правильно! Це зрив кампанії! 3ри-и-ив!

Н е б а б а.

Він хоче перечирвити СХОДІ_У. Пере

смикує нарти.

Сміх.

Д у дар

(до незаможнuків).

Тут ЧJlМСЬ пахне.

Кажу, смердить тут. К о в а л ь.

Товариші!

Організоване

селянство

не може послухатись Чирви. Що це значить

да

мо, але не затверджуємо, що дамо? Ви тільки по думайте,

що

це

значить:

255

ліва рука не

знає,

що

робить права. Не знає навіть, що вона сама робить. Це не по-революційному, не по-хазяйському. І по тім

ніяної жертви. Що значить

пож~ртвуємо? ..

Ми продаємо своїй державі! Г о л оси.

Ми хазяїни!

ДоБРl)ві,'lЬНО дамо!

Не

примусово.

Шум.

Не б а б а.

Ви не кричіть. Чого пи кричите? Ви

l\раще спиніться на хвилинку та подумайте. Ком сомол

вам говорить:

подумайте.

Ви ж чули, що

!шзав товариш Дудар. Ви зрозуміли його? Якщо ви зрозуміли, то зрозумійте

ще й те, що тільки

ворог може поставить отак питання, як тут поста

вив Чирва.

Ви гук и.

Чули! Чули! Без тебе чули. До-бр 0-

віль-но. Забирайся! Шум, слів Небабиних не чути.

Не б а б а пішли! Не

(перемагає). Ех, ви ... На провокацію

Сліпі!

знаєте,

На

що

куркульських

робите!

Завтра

нозирях ви

граєте!

рватимете

на собі чуба, !\ОЛИ побачите, що куркулі вас обду рили.

Ви гук и.

Хто нас обдурив? Нас не обдуриш!

у нас КУРІ{улів нема! Гор о х

(дзвонить).

Громадяни!

Заспокойтеся!

Це ж ТаІ{ИЙ момент ... (Він розгубився). Дудар йому щось говорить.

Нас т я. Дайте мені слово. Гор о х.

Кажи.

Нас т я. Товариші селяни. Ах ви ж сукині сини,

товариші селяни. Що ж ви робите? Ви ж продаєте революцію. Кому? Чирві-Козиреві. Та оцьому дідо ві, якому три чисниці до смерті.

1- й

дід. Дурна баба. Я ще Довше за тебе про-

живу.

П і в е н ь. Він зимою тільки оженився!

Г о л оси. Тихо! Да-лой! Не заважайте! Нас т я. Ти, Манаре, не кукурікай, бо гребінь зіб'ємо. Не дивись, що я жінна. Як струсону, то

з тебе самого хліб посиплеться. Думаєте, Чирва

виграє? Брешете! Соціалізм виграє! Глитай скаже ніє, але по його не буде! Нрики. Загальний шум.

Ви г у l{ и.

Правильно! Не буде по-вашому!

Ром а ш н а

(зважившись

усе

сказати).

Дайте

я скажу. Я скажу всю правду. Просю слова! Слова мені. Шум.

Чирва,

Сироватка,

Півень,

здогадавшись,

що

він

хоче

зра

Чи р в а. Уже сказано всю правду! .. Ви г у l{ и. Давай резолюцію! Добровільно!

Го

дити їх, одтирають його в натовп, валять.

ло-су-уй! Підняли ціпки.

Інш і. Затверджуй шість тисяч! Гор о х

(зовсім розгубився).

Та

голосую!

Не

напирайте!

Ду дар.

Товаришу Горох. Що ви робите? (Від

тручує Коваля). Стривай, товаришок (До Гороха).

Не торопись. Чого злянався?

(До сходки). Ви от

що, товариші ... Тут у вас щось не те ... Я нажу,

не те надумали. Так соціалізму не збудуємо. Чиясь рука ... Га? Я питаю, чия руна? Зірвати надумали?

Не пощастить. Із Чирви добрий промовець, а з вас мусять бути ще кращі слухачі, щоб зрозуміти, нуди він

гне.

фунт

Гороше,

шість

нришна.

Іншої

Г о л оси.

друже,

постанови

не

як

один

приймай.

Добровільно! Голосуй, Гороше! Голо

су-у-у-уй!

1() [.

тисяч,

МIII;и'ГеIllШ

257

l' о р о х.

Голосую! l'ромадяни! Я голосую! По

йміть момент! Хто за шість тисяч? Незаможники несміливо

та

комсомольці

вистромлюють

руки,

підносять але

руки.

зараз

їх

Середняки спускають.

Ви гу R и. Щитай! Щитай, Гороше! Д у дар. Гороше, можеш не трудитися. Зробимо інаRше.

Гор о х. Раз, два, три, чотири, п'ять ... Ви г у R И. А тепер хто добровільно?

Голосуй!

Гор о х. Хто добровільно? Д у дар. Гороше! Не роби Rомедії! Rількість

піднесених

рук

ступнево

збільшують

що один ПО одному приєднуються до

середняки,

«добровільної». Дехто

знов-таки вагається і опускав свою руку.

вигу

R и.

Щитай, Гороше, щитай!

Ду дар (до своїх). От що, товаришil Ідіть ближ че. Хай там щитають. Ми постанову Чирви R чор товій матері. КРИШRа. Ми зробимо інаRше. Ч ор н е г а. Правильно! Тут Чирвина робота! П і в е н ь (до Чирви). Оце-то ЗМИЧRа. Здається, виграли

...

Чи р в а. Дивись, щоб він там не прощитав ... Дудар

щось

говорить

до

незаможників

та

комсомольців.

Піонери б'ють у барабан. На Дудареві слова з гуртка неза

можників вихоплюється:

ВИГУRИ. Правильно! TaR і зробити! (Свист). Ей, ви, ШRУРНИRИ! КУРRулі! Не вийде! Прощитає тесь ... (Сунуть на чирвівців).

Гор о х

(рахує). Раз, два, три, чотири, п'ять,

шість, сім ... Піонери проходять через юрбу. Всі затихають, хто як стояв. Дивляться на піонерів, що струн ко йдуть зі сцени.

Завіса

258

ДІЯ ТРЕТЯ

УІІ. КРИЗА В СЕРЦІ В

сільраді.

Нас т Я

за

Гор о х, столом.

Не ч а й, Видко,

Н о в а л ь,

давно

вже

Не б а б а

сперечаються.

та Всі

знервованІ, розпалені. На лавах попід стінами сидять селяни. В куточку непомітно

Не б а б а

Ром а ш к а.

(СХОnЛЮ6ТЬСЯ). Це ви! Це ваша про-

вина.

r о р о х.

Не ба Rова Нас т йому не

3 якої речі? Такий момент ... б а. Доголосувалися. л ь. Ганьба! я. Дав розперезатися Чирві. Чого рота заткнув?! 3 тебе такий голова сільради,

як з куриці птиця.

Гор о х. Думка була ... Не б а б а. Не було у вас думки. Ви здрейфили. Ви розгубилися. Ви ще на засіданні дрейфили, а на сході зовсім розгубилися. Я даю голову зітну ти, коли тут не було куркульського плану. Він був. Точно розроблений план, як зірвати сходку. Хтось переказав їм суму, і ВОНИ, чотири І\УРІ\улі, одбили од нас середняків. Ганьба! Хто ж це? Хто Їм пе реказав? Може, він сидить отут ... серед нас? (Оаи ра6ТЬСЯ). Може, він дивиться нам у вічі? Ромашка

зітхнув.

Небаба

довго

пильно

дивиться

на

Го

роха.

Гор о х. Бог 3' тобою, Оксано ...

Не б а б а. Бога собі залиште! (Кипулася до Не чая). Товаришу Нечаю. Може, зрадник серед неза

можників?

Не чай. Брось, Небабо! Не печи мене! Не б а б а (метпулася до Коваля). Коваль! І{ом сомольці ж ніколи не зраджували?

260

К о в а л ь.

І не зрадять!

питання! Н е б а б а

Не смії[ так ставити

(в розnачі). Де ж пров она тор ?. ІІауза.

К о в а л ь.

Ви розумієте, Чирва тепер три пуди

дає! Приходимо до нього,- собаки трохи не розі рвали нас. А він завів нас у комору, показав по

рожні засіки і в куточку пудів із п'ять по сліду. «Оце все,- каже.- Перенажіть Дудареві, хай при йде з мішечном, дам три пуди ... »

Ч ор н е г а. Знущається сук-кин син! Гор о х.

Півень два дає.

СироваТl{а полтиник.

Оце момент ... Гри гор.

Правда, що момент. Це наче на мо

пастир ... Та я б його по мордяці ...

К о в а .1: ь. Це, ДЯДЬ ну Григоре, треба було на сходці говорити. А зараз не вішайте носів. Треба подумати, що робити далі. Увіходить

Не б а б а.

Д у дар.

Треба подумати, що ми снажемо Ду

дареві. Що це буде, ян він узнає. Чого ж ви всі мовчите? Він же казав, ані ногою до них. А ми ... ходили

...

Ду дар Всі

(підходить до столу). Куди ходили?

замовиають.

Дехто

зривається

місця. і

знов

сідас.

К о в а л ь. Товаришу Дударю ...

Ду дар.

Га? Ви ходили з торбою попід BiRНa

ми, ян прохачі? Та для чого ж це ви зробили? Ну? Одповідайте! Хто ж так бореться з ворогами? А ще більшовини називаються ... Ех ви, хлоп'ята ... (Нараз повертається до Гороха). А ти, кваСОЛИН0! у тебе в сільраді комсомольцям доводиться стар цювати. Чого дивишся? На монастир збирають. Замість поставити Чирву на коліна, вирвати в ньо

го хліб, що деСІ. гниє, ви жебрачите в нього. Чуєш?

261

Оце правда. На l{Оліна його ...

ч о р н е г а.

Д у дар.

Чого мовчиш? Говори, кашпаровсьна

богородице. Гор о х.

Я, товаришу ... Такий момент, що ми

разом ходили

Ду дар.

...

Га?

Не

чую.

Разом?

(НеЙМовірlЮ).

Разом ходили. Ти розумієш, голово сільради, що ти

кажеш? Ти що? Компрометацію авторитету хочеш Робітничо-селянських та червоноармій ських депутатів хочеш продати? Голосно кажи. зробити?

Гор о х. Як постанова була, то ми ... Ду дар. Відповідай на запитання. Хто тобі ска зав іти з торбою? По милостиню хто тебе посилав, я тебе питаю? Ч о р н е г а. Та з свого розуму ...

Гри гор.

Науки немає. От у чім гвоздь.

К о в а л ь.

Товаришу Дудар.

Ду дар. Е, Ковалю, помовч. Хто казав, що з-під

землі дістанемо? Ти. (До Не6а6и). Хто казав, що

зриву не може бути? Ти! На що надіялися? Я ж думаю, що ви не належите до тих, хто тільки чу

бами вміє трясти. Так звані революціонери з бан тиками; червоні хусточки, що гура кричать тоді,

як ворог штани загубить, а як він покаже зуби, то вони дряпу дають. Чи,

позиції

може, й ви стоїте на

(шрийдім і поклонімосю)?

тесь? Не б а б а

(скрикнула).

У руку диви

Неправда!

Ми

хотіли

перевірити його до краю. Ми на краще хотіли ...

Тепер ми зможемо показати Їхнє обличчя всьому селу.

Ду дар. СтриваЙ. Хліб ти в нього бачила? Н е б а б а. Порожні засіки, але ... Ду дар. У тім-то й річ, що «(але>} ... Яке ж у них

обличчя, коли в засіках порожньо? Науки немає? А ми з міністрів повиходили? 3 губернаторів? Ром а шк а (вилазить із кутка). Дозвольте вас перейняти. Не з губернаторів ...

262

Д у дар. А ти що за один? Ром а ш

1\ а.

Д у дар.

Я? Антон РомаШ1\а.

Чи

не

той

герой,

що

проти

білих

ходив? Ром а ш

1\ а.

Той самий.

Д у дар. А тепер за Чирву голосуєш? Ром а ш

1\ а.

Ні, не випало.

Д у дар. НезаМОЖНИ1\? Ром а nІ 1\ а. Ні, слава богу, середняк Ду дар. За 1\ОГО Ж ти голосував? Ром а ш словитись

1\ а. ...

Утримався.

А потім не дали ви

Д у дар. Не чую. Дужче 1\РИЧИ, щоб знав народ, що ти утримався на дванадцятому році революції.

А Я1\ проти білих стояв, тоді теж утримувався? Ром а ш поціляв,

1\ а.

Ні, там я голосував з ружжа. Чи

то вже не С1\ажу,

стріляти у ворога

революції стріляв. Ну, тепер ваЖ1\О стало нам роз

биратися... На фронтах було простіше. Ота1\ я, а ота1\ - ворог революції. Rомандир зводу скоман дував: «По ворогові революції плі!»

Ну й палиш. А тепер, бачите, й сам командир, Гнат Горох, не

вгадає, де біле, де червоне ... Вам-то в городі видні ше. Електрика горить, у газетку заглядаєте, в 1\а

талоги різні. А в нас то вже не те. У гною, мов той жук ..

Ду дар. Ти, бра ток, просто кажи: живете в го роді, як буржуї. Стук-гряк - дай п'ятак Ро 111 а ш к а.

Ду дар.

Ну, й наше життя не з медом.

Не з медом. А ми в молоці купаємось.

А ти й не знав? У молоці. І щодня вареники вари мо та гулі справляємо. А в чорному поті ти б не хотів скупатися? В цистерні. Щоб дзизнуло тебе еле1\ТРИКОЮ в печінку. У гною? Пропадеш у гною, як не будеш робити гуртом. Ти знаєш це? .. Гри гор. Це правда. Як робить У1\упі, то не бо лить у пупі. Г о л оси.

Що правда, то правда.

263

Ду дар. Правда? А це не правда, що вся Украї на

колективізується,

ваше

село

задніх

пасе?

Правда. А ви не тільки робити вкупі не навчилися, а навіть

CBoro

rною, червей не зволодаєте ... Дума

єш, я не в rною виріс? У білих пеЛЮШІШХ? Га? Доки ж ти rоворитимеш, що в rною? Бери. Клепай нове життя. З нами клепай,

будуй дасть

соціалізм,

бо

самому

орrанізуй колектив,

тобі

жаба

цицьки

... r а. Справедливо. r о р. У точку!

Ч о р н е

Гри

Нас т я.

В точку, та не рушаєте ви з неї. Хіба

3 вами що зробиш?

Ром а ш к а. Та не печи хоч ти. Своя ж, а пече. Заспокойся. Тепер уже бачу, що не туди я пішов, куди слід ... Слухай же, товаришу Дударю. Бачу, що з одноrо ми тіста. То слухай же і не rнівайся,

бо хоч і дурні ми, і темний народ, та все-таки одне одноrо не продамо. Хотів я виступити на сході не дали. От і подумав я: як же це так, що двана

дцять років наша влада була, а потім Чирва ви Ні, міркую собі, аж оце Чирва проrрав наві

rpaB?

ки. Бо розсудіть, rромадяни: Чирва свій хліб, силу свою приховує. А з

caMoro

Koro

ж візьме держава?

Із

Малоштана та з мене? Ні, не випаде. Прав

ду казав товариш Дудар, що хиткий ми елемент, та все ж соціалізм для мене дорожчий за Чирву. Слухай, товаришу, істинну правду: правду 1\ажеш,

хліб є. Заховав Чирва свій хліб, а 1\аже, що нема. Не б а б а. Де заховав? R о в а л ь. Ви знаєте? Ду дар. СПО1\ійно, КоваЛЬО1\1 (До Ромашкu). Далі 1\ажи.

Ром а ш

1\ а.

А далі... тіЛЬ1\И знайти, а тоді вже

й далі.

Ду дар.

Та1\. (Пауза). Ти ж. .. розумієш, що це

значить, оте далі? Ро J\f а ш І\ а.

А звісно.

264

Це

значить

ПОJ{азати

перед народом ворога реВОЛЮЦll,

тоді ... красне

виграє, а біле програє ... Отак я розумію... І ще я хочу признатися

...

Д у дар. Ну, браток, аж тепер я бачу, що ти ходив-таки проти білих. Руку! (Тисне). Ковальок, Небабо! Не серчайте, хлоп'ята! Вибачте, що l\РИl\ нув. Не ображайтеся. Таl\ИЙ час. Як на позиції.

Н е б а б а. Ми, товаришу, не революціонери бантиками, щоб ображатися. Ми l\омсомольці. Ду дар. Ну, дай руку, Еомса. Тепер вам буде

робота. Краща, ніж ходити з торбами. Гороше, бе ри, друже мій, понятих і зараз же до нього. Поня

тих бери, не чухайся. Гор о х. Кого ж його брати під цей момент? Ду дар (до Ромашки). Підеш? Ром а ш к а. А, звісно, піду. За революцію. Нас т я.

Бери мене. Я друга понята. Я пальця-

ми розгребу землю. Ч о р н е г а. І мене беріть. Копатиму. Гри гор. Та й я піду. У мене й лопата добра. Стальна. І за понятого можу.

Ду дар. Де ж ви раніш були? Чом на сході мовчали? Чекайте. За третього понятого ми візь мемо ... знаєте ЕОГО? Н е чай. Кого? Входить

Д у дар.

М а л о ш т а н.

ОСЬ ІЮГО.

В сі. Правильно. Ду дар.

Малоштане, ти понятий.

Іди трусити

хліб у Чирви. М а л о ш та н;

(довго

нічого

не

може

сказати.

Потім тихо). Я ... не піду. Д У дар

(зціпив кулаки, ледве стримуючи себе,

підступав до Малоштана). Не чую! Голосніше! М а л о ш т а н.

Він мій рідний кум. І в нього

хліба нема ...

265

Ду дар.

Не підеш? Кинь жарти. Як же ти мо

жеш не піти, куркульський підголоску, як оцією самою рукою, о, дивись, я двох нумів зничтожив,

бо зрадили революцію і передались до білих. А ти кажеш, що не підеш. Шутейний чоловік! Всі в приміщенні завмерли.

Не чай.

Подумай, Малоштане. Ти знеповажив

честь незаможника. Всі на тебе ремствують. Д у дар. Я ж тебе за свого мав, хотів на тебе спертись, а ти, як ворог, виступив на сході. Як же

ти, горобина душе, не підеш, коли ти нічим більше не загладиш своєї провини, навіть смертю? Чи, може, забув, чому диктатура? Я нагадаю. Тому що без нас ти пропадеш. Чирва тебе сточить. З на ми підеш або пропадеш. Зрозумів? М а л о ш т а н.

Зрозуміть ТО Я зрозумів, а зріfiа

тись кума... не зрікаюсь. У кума хліба нема. Ві рю - нема! Д у дар. Ромашко. Катай ще раз. Є хліб у Чирви? Ром а ш П а. Є хліб, і той хліб запопаний у зем лю. І ти, Петре Малоштане, не справжній чоловік, коли ради нум а продаєш революцію ...

М а л ош т а н. Не продаю! Ром а ш І, а. Продаєш! Ішов ти повз fiладовище

з рибкою?

А він, ТВІИ кум,

чекав на

тебе.

На

гробках чеІ\аВ. Не иеребивай! І все ти йому ска зав.

Всі РУХНУЛИСЬ, вп'ялися очима в Ма,ТlOштана.

Н е б а б а. Він! І сказав, скільки на кого наклали, і все до останнього. А Чирва... Громадяни, і ти, товаришу Дударю, слухайте ... А Чирва, Сироватка, Ром а ш ка.

Півень і я ... стояли розіи'яті на хрестах, ніби наша влада розиинає нас на хрестах. І чекав на тебе

266

Чирва, ЯН: на шпигуна. І звелів він тобі спитати за диктатуру. А ти, Малоштане, взяв та й спитав. Всі стоять, Ніби громом ударені.

Не б а б а. Значить, це ви?! К о в а л ь. Геть його з очей! Не чай. Петре, до чого ти дійшов! Та тебе ж розстріляти мало.

Ч ор н е г а. Щоб нас не плямував ... Нас т я.

Ду дар.

Зрадив ...

Аж

(РУХllулась до llього).

тепер

тебе,

браток,

зрозумів.

Одійдіть, товариші. (Тихо). Тут помилка. Одійдіть,

бо людина загибає. (Лагід1l0, тепло). Держись, то варишок, держись. Не хитайся... Обдурили, як малого, як хлопчика, обдурили? Ну ... Обіпрись об мене ... не бійся. Чого поблід? Я ж розумію, дивак, що ти не винен. Ну, прости, що крикнув. Я, знаєш, глухий. (Кричить). Та не падай,

говорю

тобі. Не

падай! (Хапає його за плечі). М а л о ш та н.

Туман ...

мигтить ...

(Проводить

РУ1'>ОЮ по обличчю). Як же це так, що я прошиб? (30ЙЮlув). На Ішадовищі! Підкрався. Як гієна вліз у душу... А на сході сказав, ніби я протестую ... Де він? Де Чирва-Козир, бувши й мій кум? Де він? (Вибігає з 1'>і.мllати). Всі напружено ДИВШІТЬСЯ йому вслід.

Ду дар

(тихо). Небабо, за ним. Криза в серці.

Но чіпай його, тільки йди за ним, бо можо зару

бати. Не б а б а (тихо). Єсть. (Вибігає).

267

УІІІ. ГУСАК УРОСТАЄ В СОЦІАЛІЗМ Півневе столу

подвір'я.

Стіл,

здоровенна

З напнсом:

заставлений

сулія,

зануснами.

підперезана

широною

Посеред стрічною

(,Пий, та розуму не пропивай». І\оли завіса від-

СЛОНЯ6ТЬСЯ, за столом шум, вигуни, жіночі співи.

1-й

гіс т ь.

Гос т і.

Ви, сватон, тани голова.

Золота голова! Світ перевернемо з та

ною головою! 2 - іі гіс т ь. нруг пальця

Інстаз у ЧOJІОвєна, о! Обвів, обвів і немає, о! Це іІ{стаз.

П і в е нь. Та чорт його бери, аби виграли. П і в них а. ПризволяЙтеся. Манаре, наливай же

.'Іюдям! Сир о в ат!> а.

2-й

Гріх та!> І,азати.

гіс т ь. А я нажу, ікстаз.

Сир о в а т І, а.

Гріх.

Богу треба дянувати, що

виграли, а ви такі слова.

Ж і н І{ а. знає

Чого там гріх? Він ще й не тані слова

...

П і в них а.

Ет,

яке

щО снаже, як прикаже

лихо.

Макар мій теж,

НІ{

НІ{ одріже.

Гос т і. За здоров'я свата Чирви! Ч и р в а. Вам, сусіди, ДНІ{УЮ і богові. Сир о в а т І{ а. І Малоштанові ...

П і в е н ь. Ривєла! Андрію, ривєла!

Ж інк п. Верби! Давайте верби! Ой вербо, вербо! Де-го ТИ-ГИ зро-с.тrа ...

П і в е н ь (перебиває). Ривєла! Ривєла! Ч и р в а

(поважно).

Можна

ривєла.

Тепер

можна. (Підвівся). Сусіди! Ні, не можу говорити. Душить ... Радість душить мене. Давай ривєла! Гос т і. Ривєла!! Ривєла!! П і в е н ь.

Свате СироваТІЮ, закопилюйте.

Сир о в а т І, а.

Господи, благослови.

268

РРИ-ВЄ-JІЛа буря, й дощ шумвл, І веп-рі в дрп-рях бушували ... Гос т і.

І биз проривно гром гримвл, І вепр-і в деп-рях бушували ... Сир ов атка.

Ір мак-о стрянув ОД0 сна Іги биль здря встромитьця В волни ... Під х о п л ю ють. Душа одвагої сполна.

Нуда ліко од-бре гачолни ... СИ р ов ат к а.

Ррр-риввла буря, й дощ шумвл, І веп-рі в деп-рях бушували ... Чирва

Півень

(суворо, 3 nереКОllан,н,ям).

І биз проривно гром гримвЛ-С:І ...

Но Тр ... мака уже не стало!

2-й

гіс т ь. Оце ікстаз, тат, ЇJ,стаз ...

Гос т і. НІ{ У церкві, співають ...

1 - й гіс т ь. У вас, сваТОІ", труба ярихонська ...

го!

Шум, брязкіт. Із хати виходить

гол... лос, ЯІ, Гус а к.

Гус а к. МЮ\аре Митрофановичу! Пів ень

(підходить до

н,ього).

Пантелей Іва

нович! 3ЯТЬО1\! Гус а

1\.

Не

кажіть

гоп,

поки

не

вискочили.

Н ще не зятьок Але гроші в.

П і в е н ь. У цього? У твого? Гус а 1\. А ви ж як гадали? Що він приїхав просто на заручинах погуляти? Ви наївний, як дитина.

Із

хати

вихо}\ить

Гун Я виН.

2о9

Тип

міського

спекулянта.

Гус а І{, Давайте завдатоR. Гун Я вий. По чотири п'ятдесят? П і в е н ь. П'ять. Гус а к. Андрію Кириловичу! Чирва підходить.

Гунявий дає завдаток. Беріть.

Гун Я вий. Чотири п'ятдесят. Ні, у мене зараз немає хліба. У ме

Ч и р в а. не

душа. Я не можу торжити в цю хвилину.

Душа квітне. (Лішов до столу).

П і в е н ь. Ну, хоч чотири сімдесят п'ять. Гун Я вий. Ви добрий чоловік, а я ще добрі ший. Маєте - п'ятсот. Гус а

Ідіть до гостей.

Зараз вийдемо з мо

лодою.

П і в е н ь. Під марш! Козирни, Пантюшо! Пока жи Їм ...

Гус а к.

Не вчіть колишнього студента.

Пів ень

(сховав гроші, пішов до столу). Чо го ж сидите, не вмочаєте? Причащайтеся! Гус ак (до ГУ1f,явого). Десять відсотків за агітацію ... Гун Я вий.

Ні, Паптелей Іванович, п'ять ...

Гус а R. Що? Я совість свою продаю ... Гун Я вий. Ну, то й добре заробляєте. Чого ж вам? Пішли в хату.

П і в них а. Та де ті молоді в чорта? Хоч затан

цювати. І-і-іх! Прости господи! Призволяйтесь! Напекла всього. Розперізуйтесь, сваток! Гос т я.

НаПеІШИ,

свашко,

напекли,

дякувати

богу.

П і в них а. А що там? Тільки власті та власті? Треба й собі шматок у рот класти. Регіт.

270

і-й гість. Ідуть! ..

хати виходить

саl\

веде

під

м У з и 1\ а РУЧІ\У

сільсьний

параны\

•.

(,джаз-банд».

ГунявиJ\

r '.1-

ПОРУЧ.

Гос т і. Картина! Як намальовані! П і в е н ь. Пожалуйте, діти моїl У мене вдалася, чортяка! .. Гусак, Паранька, Гунявий проходять до столу.

Гус а к. нович

Шановні громадяни. Я, Пантелей Іва

Гусак,

державного

колишній

студент

ветеринарного

першого

інституту,

І,УРСУ

вилучений

за ідеологічні розходження, маю за честь і, скажу

просто, за щастя

назвати вам майбутню подругу

моєї буремної путі Параню Макаровну, народжену Півень, а віднині

Гусак І

Гос т і. На здоров'я! На многі лєта! Гус а к. Прошу також любити й поважати мого давнього знайомого, Сидора Микитовича Гунявого. Він хоча і не ветеринар, але може допомогти вся

кій скотині. Золота людина.

2-й

гіс т ь.

Золота скотина!

Гос т і. Золота І

Чи р в а (підвівся). Сусідиl Свати! Брати! Куми! Родичі! Знайомі! І так добрі люди. Хочу я вам сказати одну річ.

Гос т і. Ш-ш! .. Чирва говорить! Чирва говорить!

Чирваl Говоріть, говоріть, Андрію Кириловичу. Чи рв а. Життя наше складне, життя важке й заплутане. Трудне життя.

-й

гіс т ь. А трудне ... що й казати ...

Ч и р в а.

Але сьогодні у нас свято. Сьогодні по

двійне свято. Перше свято Сир о в ат І{ а.

наша перемога.

Благодарим тя, создателю ... (Пе

рехрестився).

Чи р в а. Друге свято: ось. Дітиl Ви молоді, а ми старі. У вас молоді сили, у нас старий досвід. Повчіться ж, діти, У нас, бо ще доведеться нам

271

усім не раз і не двічі обороняти евос добро, вири вати його з зубів ... доки є над нами ДИІ,татура. Ну! (Б'є к,улак,ом Поміряємось!

стіл). І в нас душа не з лопуцька!

Співайте,

веселіться,

радуйтеся

та

пам'ятайте: пий, та розуму не пропивай. Сир о в а т к а. Амінь. Гос т і. Правильно. Оце-то правильно.

П і в е н ь. Та бий їх, от і все. Розбивай! П і в них а. Призволяйтеся! Кушайте! Говоріть і кушайте, щоб роти не гуляли. Параню!

Пар а н ь к а.

Аж нудить од гов'ядини. Панте

лею, їж, ти ж мужчина. Гус а к.

Пардон. Пару слів. (Підводuться). Ви

сокоповажні

гості і вельмишановні громадяни занедбаної, богом забутої України! Я поет. Але я говоритиму прозою.

Пар а н ь к а. Гус а к.

Як?

Почекай. Це не те, про що ти думаєш.

Ви, Андрію Кириловичу, передаєте нам, молодим своїм учням, ваш життєвий досвід і заповіт боро тись. І ви маєте рацію. А ви ... (до Півня). Ви, Ма каре Митрофановичу, помиляєтесь. П і в е н ь.

Гус а к.

Я зроду не помилявся.

Даруйте на слові, але ви більше ніж

помиляєтесь. В питаннях

боротьби і ТаІ,ТИКИ ВИ

просто жашшй кустар-одиночка, і в цьому вся суть і вся трагедія України.

1-й

гіс т ь.

дасть

же

бог

людині

таний

розум.

Гус а к. Коли нарізували вам столипінські одру би, а ті, що тепер держать нас під вуздою, не да вали, легко було боротися. Легко, да! Убили Ми хайла Сліпого, і вже.

Сир о в ат к а. Ш-ш. Він сам помер ... Гус а к.

Але

тепер...

тепер

Що ж ви кричите «бий»?

Кого

зовсім

інша

річ.

«бий»? Як «бий»,

ІЮЛИ це можна робити тільки організовано. Інакше не збореш. Убити вб'єш одного, двох, а не збореш.

272

l'РUМ,I;\ЛlIlшt· І[прво-ltо:mрю. В" ]Н' ()уml в rтYJ\rH тах, але у вас інстинкт.

2-й

гіс т Ь.

Гус а

Ihrтa~!

Ні, вп не збивайте. Ті.тІЬ1\ll інстинкт.

1\.

Організація. Колектив. Уростання у соціаJIізм. Але

ян:а організація? Який КОJIектив? Я1\ИЙ соціаJIізм'? Відповідаю.

Організація

наша!

Колектив

наш!

С(щіа.тті~м наш!

І' іст І •.

НраВI1.1lI,llО.

Хай

соціалі:J~I,

Н()1l

.\НІ були xa~HЇIl{\AIIl.

у с а

IІрави.ньно! І ВЖР НІ, МI1 вростемо, то іі

f(,

ето чортів, JЮ тіЛІ.ІШ сто Дударів, нас не Вlшuр чують. Тю, давайте ,І, за Їхню погпбеЛІ., за наше

ашття, за вростання в соціаJIізм! Гос т і. Гірко! Гірко! І

r а ран

вростаіі же ...

] f антюшо,

І, а.

Гусак цілує її.

Гос т і. Правильно! Ніl\ОJШ! Здохну, пропаду, ЯІ, собю,а

П і в е н ь.

під ТИНОМ, ну в соціалізм не піду. Сир о в а т І, а. стас

~-й

Марино, ДПВJIСL, а твііі уже вро

...

гісп

відокремивсп

був

перед

цим

CTOJJY

віі\

іі

пуснає

бісики якіііСI. молодиці.

2-й -

А ви

гіс т Ь

(до

.1/Олодиці).

~[eHe

іІістаз ...

ян ягода ...

С ІІ Р О В а т І, а. За1\ладає 1\олеJ\ТИВ ... Регіт.

Гос т Я

(кидається

llд

парочку,

до

чоловіка).

Ах ТІІ Ж, катюго! Дома хвориіі, а тут он ЯI\ОЇ ... Крин. брязніт, регіт.

ж інк И. Хай тобі чорт! Хоч танцюй! П і в НИХ а.

То їr затанцюйте. МОJIоді! Чи, мо

же, вп й не тямите?

І. :\rlll"'T~III;O

273

у с

n н.

Хто, ми? Ilовчітьсл ще в нас 1'ющюв,\

ти І\УЛЬТУРНО, по-європеЙСЬІ\ОМУ. Зараз ми з Па ранею ПОІ\ажемо вам студеНТСЬІ\ИЙ фОІ\СТРОТ, І\ОТ рому Я навчив її нашими УІ\раїнсьними місячними

ночами. Параню! Пар ан ь І\ а. На третє І\оліно.

Гус а І\. Сам знаю. МУЗИІЮ! Танцюють.

ж ін І\ и.

І-і-іх! Аж на гоЛІШ бере. ОТ Лll:би мій

таІ\ умів.

П і в них а. ПОЛЬІш! Вдарте ПОЛЬІ\И, трах на ва

шу голову! Польна. Жінни хапають чоловінів. Двигтить подвір'я з тан ну.

цей

час

на

подвір'я вбігає

ний видовищем,

М а л о ш т а н

і,

враже

зупиняється.

М а л о ш та н. Стійте! Припиніть МУЗИІ\У! Всі зупиняються.

Не шаленійте і не танцюйте, бо ще ваше не витан цювалося.

Чирва. Куме! М а л о ш т ан.

НіЯІ\ИХ нумів. І хто ти таІ\ИЙ, ми

ще не знаємо. Але ми взнаємо ... ми все взнаємо!

Чи р в а вам погано

(наливає

склянку).

Куме ... випийте ...

...

М а л о ш т а н. Не інтересуюсь. Прибери СОРОІ\а І слухай, що тобі СІ\аже незаМОЖНИІ\

градусну.

Малоштан. Погано мені. А ти думав, добре? Думав, я танцюю? Очі мені танцюють з лоба. Знай:

ти

не І\УМ мені більше, ти гад. Я вірив тобі все своє дурне життя, а ти, ЯІ, ВОВІ\, погриз мене! Ти шпи гуна з мене зробив. Але я незаможнИІ{ був і є, а ти І\УРІ\УЛЬ був, але знай: ти вже не будеш. Не будеш! П і в е н ь. Та бий його! (Хапає сулію). Розтрощу! Рух. Усі рушили на Малоштана.

274

Сий! Ч ІІ Р В а. Назад! Зупинились.

L' у с u І\.

Громадянинр, R(J('ЛОRЛЮЙТt' свої думки

без ліРИІ\И. Що вам треба? М а л о ш та н. Що мені треба?. (Кидається па Чирву). Не б а б а штане!

(яn

вітер

(Стала .між

влітає,

nUJHU.

nриnо.м).

Мало

Пауза). Навіщо хвилю

ватись, ІШЛИ треба бути спокійним? Ходімо! Там чеІ\ають на нас

...

М а л о ш т а н.

Ні, мила дівчино! ПочеІ{ай трохи.

Що мені треба, паРНИШІШ з гудзиками? Трусити ворога революції, Чирву! Я понятий! За мною, на

ваше подвір'я, ЧИРВ0-КОЗИРЮ І За мною! (Іде). П і в е н ь. Продав! РомаШІ\а продав! (Б'є сулію). Страшний брязиіт посуду.

Rоротиий

зойи В

ориестрі.

Гості

розлазяться, яи жаби. Темно.

ІХ. БЕЗ КОЗИРЯ Чирвине

подвір'я.

Видно

гомін. Нопають.

Чи р в а

(іде

ріг

старої

М а л о ш т а н

nазустріч,

хати

за

дверима.

Там

пробігає з лопатою.

звісивши

голову).

Куме ... М а л о ш т а н. Не підходь. Ч и рв а. Куме. Не себе шкода, а вас. Перед народом у страм себе вводите. Три дні риєте зем

лю, як І\РОТИ, а що знайшли? М а л о ш та н. Не підходь, І\ажу. Сам ляжу в ту яму, як не знайду ... Одна мені смерть.

Чи р в а.

Та нащо смерть? Скажіть йому, хай

спинить цей глум. Народу повний двір. За хатою гомін.

11*

275

м 11 Л () ттт та 11. :Знпіітттлн?! (ll()иіг). ч 11 рв а. Знайдеш ... Землі б тн наїнсп ... :Jвідти, ніч,

де

нопають,

Ду дар.

З'ЯВЛЯЄТЬСЯ

Зустрічається

задуманиіі, Чирвою.

ПОХ1\lJ'рпіі,

lIовільно,

-'Ні

напру

жено ідуть один до одного. Довго дивляться один на одного,

готові нинутись на ГОРЛО.

Ду дар (nере.мігся). Проходь з дороги! Чи р в а. Думаєш, проситиму -- не ІЮJlай?

Ду

лнншr, ЗРМJIЮ І'[Ш:ПІІМУ? Ні, /Ю ді)fЩ""I, і :1 ДОРО/'ІІ н не зійду. Мои дороги чесна.

Ду дар.

};рехнн.

'1'11 "УІН'У.rll" і тнії/ чае ЛІ/IfIУН

сн. 3ійдещ І\іду.

Чи Р в а

(паступас, Ilіби хоче вn'ятися nазураJни

в Дудареве горло). Копай! Скрізь коиай! Ду дар

(по назує РУНОЮ). Проходь, діду. Чирва ЩУЛllТЬСЯ і поволі відступає.

(Саон). ТРИ ночі не сплю ... В голові наче молотом

гатить. Все подвір'я ЗРИЛИ .. . М а л о ш та н

(прибігає).

Hellla!

Не

знайшли.

Ніде немає. Ну, що, ш, мп всі ПОМИJIIІЛИСЯ? ІД0

тоді? Д у дар.

Малоштане,

СТaJП,

твердіше.

ВІ/шен](

з серця заячий страх. Тп ЛІ: ПОПНТПЙ. Назад. РоБJf своє до

l\раю.

М а л о шт а н.

Та л-то понятий ... До l\раю ... Та

ІІОЛИ ЛІ: той І.раЙ, ян: ніяк не докопаємось? (Почув гоміll

за

СЦe/lОЮ.

Ков ал ь

РвОllувся).

Знайшли?!

(Побіг).

(прибігає). Ії немає? Не було?

Ду дар. Не було.

К о в а л ь. Ії ніде немає. Ії вбили ... Ду дар. Секретарю комсомолу. Ти ж не слабо дух. Тримайся! К о в а л ь.

Але де ж вона могла подітись? Два

дні, як пропала ... Д у дар.

Ковальак ... Іди... Залиш мене ... Голова

тріщить.

Коваль

(тихо). Я ЙДУ ...

27G

(Піlllов до ноnачів).

Цу дар. Де ж вона справді? Де вопа? Щu вОШІ надумала, дурна діВІ\а? Де й ного вона шун:ає? Ков аль (повертається). Товаришу Дударю, може ... годі копати? Я пропоную конфіскувати май но. Заарештувати Чирву та ще кількох. Позбавити Їх голосу. Скликати другу сходку і конфіскувати

майно. Треба рішуче ... Ду дар. Рішуче? Добре. Але, крім вогню, хлоп че, треба мати ще й видержку. Без цього ти не більшовик, а тріска: згорів і нема. Л треба, щоб було діло. Розумієш, Ковальак? Ром а ш к а

(підходить).

Держись;

Павлушо!

Наша візьме, хоч трісне. От що, товаришу Дуда

рю, мабуть, не знайдемо так, не знаючи, де шука ти. Треба знати спочатку, де він є, там і копати. Ду дар. Ромашко. Таки з тебе дотепна людина. Чого ж ти не взнаєш'~ Ром а ш к а. Є такий чоловік, що мусить знати ... Ков аль

(стреnенувся).

Тю{ чого

ж ви мов

чите? Ром а ш к а. Не квапся, Павлушо. Я оце тіЛЬRИ но згадав. Батрак був у Чирви. Чирва його роз щитав ... А де він тепер служить, не знаю. н: о в а л ь.

Взнаємо. Всіх номсомольців на ноги.

На нраю світу знайдемо! Ду дар.

Стривайте,

стривайте,

товаришочки!

Я знаю, де Небаба. Вона його шунає. Га?

Ром а ш н а. От не збрешу, і я так думав. (дивиться на дорогу). Та це ж. .. вона! Іде! Іде! Небаба! (Подався назустріч). Д у дар. Тан. Іде. Верхи. Це вона. Небабо! Коваль

Ром а ш н а (гукає). Пождіть, товариші! Не но пайте. н е ч а Й,

Гор О х, Ч и Р В а,

незаможниця М а Л о ШТ а н

Нас т я,

Ч О Р н е г а,

з'являються.

Не чай. Що тане? Думка, що в хаті ...

Нас т я. Під піччю треба спробувати .. ,

277

ч 11 Р

n а.

Нп в а л ь

ОДПОЧППТ.тс, ЛЮДІ! добрі ...

вР.де

Не б а б У.

що

I Y( t>Hi-\

в е і.

майже

падає.

Змучена.

за

:1 ДОРОГІІ.

llеuаба!

Ду дар (підхоплює 'і'і). l~ажи, lIебабо! Не

u а u а.

Зараз.

(Хитаючись,

підходить

до

Чирви). Ну? Чому ж ви не скажете людям, де тре

ба копати? Чи р в а.

Як ти знаєш, то скажи.

Не б а б а.

А ви не знаєте? Ну, добре. Тоді я

допоможу вам. У старій хаті. Чуєте? В старій хаті.

М а л о ш та н. Кажи, що в старій хаті? Ч и р в а. Ти, І,уме, сам знаєш. Хлів. М а л о ш т а н. Так, хлів.

Не б а б а. А в хліві

хліб. Яма там. Дайте мені

лопату.

Рух.

Ром а ш к а.

Не збрешу, була ДУМІ,а, що там ...

Що ж, Андрію, одчиняй хлів. Бо ми ж і так скіль ІШ трудимось

Чи р в а.

Ду дар.

...

Одчиняю.

(Вийняв 3 1'>ишені 1'>лючі).

Так Помовчіть, товариші! Я хочу ска

зати цьому дідові двоє слів. От що, діду, слухайте

мене. Добре слухайте. (Роадільuo). Ще не пізно ... Чирва. Що? .. Д у дар.

Не пізно СІ,азати, що завтра ви приве

зете все, що 3 вас належить. Усе привезете. Сам вези, не примушуй людей рити землю!

Чи р ва. Пізно, громадянине з заводу. Пізно, люди добрі. Хліба в мене нема. Я Сlшзав - нема. Душу беріть, виривайте з грудей, а хліба нема.

Копайте! Я не випущу вас. Копайте! Докопуйтесь до кісток дідів та батьків наших, щоб я міг вас потім вигнати з двору. РОМ а ш І, а.

Ну й сердитий же ти, Андрію. Все

278

хочош зашн;атп. 'Ган ми ш по ЗЛШ,D.ємось. Н шипу иров бачив, а ти мене ністнамп лят,аєш. Ду дар.

І\опаЙтl'. ЛЮДІl піШ,1J1f lюпат!!

Небабо, ;юстаньсн.

Н о б а б а.

Чорт. РозБИJІаСН. lIече ш\... Сімдесят

шість верстов одміряла. ПРОІ\ЛЯТИЙ нінь ... Трясе. (Хоче сісти). ОЙ ...

Д у дар. Небабо... (Ніжно). Ах ти ж... Небаба. Комса. А ти Rрайном сідай ... ота!\. .. Ну? Як же ти? Га? Сімдесят шість верстов? Голосніше! Не б а б а. Насилу знайшла парубl\а. Аж у дру гім районі служить. Ну, поговорили трохи, хлопець

свій, одразу Сl\азав. «Погріб,- l\аже,- звелів нопа ти. А потім

- фіть! Розщитав». Чирва не дурень, щоб при ньому сипати в яму ХJІіб ... Ду дар. ТЮ\. Ну, чирвова масть! Н е б а б а. А Малоштан ЯН? Ду дар.

Малоштан тепер герой. Видержить.

Не б а б а. Якби Ж видержав. Ви й досі в нього? Д у дар. У нього. У нлуні сплю. І нінуди Я З тієї нлуні не переїду, аж ПОНИ не повернуть на завод.

Вирвати його треба з цих пазурів. Назавжди ВІІ рвати. З діда-прадіда раб, не лешо йому побороти

своє рабство ... Ах ти, номса ... К о в ал ь

(прибігає). Суха земля. Зовсім суха.

Стара, тверда. Небабо, ти не помилилась?

Н е б а б а. Копай. К о в а л ь. Уже другий штих зайшли. Нема. Пронлята нурнульня, міцно замуровується.

Ду дар.

К о в а л ь.

Копай. Світ розриємо, а знайдемо ...

Мусимо знайти! (Побіг).

Ду дар (тихо). Небабо. А я ж був нолись се лянином ... Розумієш? Не б а б а. Важно? Ду дар.

Важнувато. Ян спитав тоді Малоштан,

чому ДlIIпатура ... а вони нк підвели бороди ... і ...

279

РОЗУ~І іСІІІ, т,ш IIlUl! підве.·rаСl. ІНІ т('ие І'УРl;У.ПJ.еЬІШ НllВa ... хоче роздушити. Дрв'НТШЩI\нтпіі: ріl, прп гадався

...

Н е б а б а. Ходім туди. Я не можу сидіти ... Вони працюють, як мухи.

Д у дар. Терпіння. Вбігає

М 11 Jl О

М а!І о Ш т а н,

11[

Ду дар

ЗГОДОМ

Чи р в а

та

Гор о Х.

та н. У цеглу ндаРШIllСЬ! (схопив його аа плечі). Таl, чого іl\ :ІУ

ПИНІІВСЯ, Малоштане? В цеглу? М а л о ш та н Отак

(радісно).

Чую,

лопата

цОІ,!

цок ... хрусь ... Що воно за знаи, добродію

ЧИРВ0-КОЗИРЮ? Чи р в а. Стара хата ... Піч була "ОJІІІСЬ ... Гор о х. Ой ЧИРВ0! Стережись! Це ~IOMeHT ... Стережись, ЧИРВ0! Г о л оси. Цегла! Твердо. Лопати не берутr•. Всі вальнули на нін.

ч и р в а.

Піч

була.

Ще

дід

колись хатт,у

був

зіп'яв. Чумю,ував дід. Горя набрався. Ро 111 а ш 1\ а.

Авжеж. Сім пар волів було. ТО ,І;

клопіт ... Чи р в а.

Звісно,

І\лопіт.

потім

баТЬІЩ

жив.

Піт свій і І,РОВ свою на цьому подвір'ї висушив. Ч ор н е г а.

Ну, вже ЧИЙ піт тут ЛИВСН, тн ира

ще не згадуй.

М а л о ш та п. Не згадуй, ЧИРВ0! Чи р в а

(ніби не чув). А СІ,ільюr Н доклав пра

ці. Снільюr жил висотав. Та що мужии не роби, його труда не нриЙмаютьсн. Приходить нетрудже

ні, риють, батьнівсьні домовини переЮІДають ... Д у дар.

Брось, діду, гвозді рвать. Що ти з себе

пророна ІЩРЧИШ? Не тягни справи.

Ром а Ш н а. Хіба ти батька в хліві поховав? Піч там була ... Стара піч ... Дідівська ...

Чи р в а.

М а л о Ш т а н.

РОЗІ\опуйте!

280

ВПЮІДайте цеглу!

ЧИ р в а

(втрачає

рівновагу).

Трощіть!

Розла

муйте! .. Бийте в дідівсьні Іюсті! РОМ а ш І, а.

Не серчай, Андрію. Ти хочеш ДJІЯ

себе l\раще, а ми для себе і ДJІЯ всіх трудящих. Стара цегла, а ти НРИЧИШ: ності. Брехня ж. І не зручно за тебе. Всі вальнули назад.

ВИ г у І{ п.

Дайте лома! Бий лопатою! А міцна

піч була. Чутно

брязкіт заліза. Дудар та Небаба напру;нено ченають. Малоштанів голос:

Не б а б а

Очерет! Ду Дар.

(,Очерет!

)}

(вn'ялась у Дудареву руnу). Чуєте? Спонійно, Небабо. Спонійно, БОЙОІ\,

Всі, нрім незаможниці, вальнули знову на сцену.

Ром а ш н а

(глянув на Чирву). Мабуть, ДОІЮ

пуємось до хреста. Снажи, Андрію, хоч в останню хвилину.

М а л о ш т а н

обере,мОЧI>О,м очерету). Очерет,

пане ЧИРВ0? А чого це очерет? Ду дар. Відповідай, діду. Всі напружено ченають на відповідь.

Ч п р в а

(нарешті 3ЛОJltився; увесь затреJltтів і,

яn гора, упав на поліна перед Дударе,м). Не Іюпай

те! Благаю вас, не І{опайте! Ду дар.

Пізно,

громадянипе

ЧИРВ0.

Підведіп.

ііого, н ж пе зеМСЬІШЙ.

Чи р в а. Господом богом, Ісусом ХРИСТОМ .. . просю вас! Та він же був за народ .. .

Леніном

Не попаЙте. Сам випопаю ... Трошпи заховав. Самі голодуємо.

Думав,

для

дітей

пільна

пудипів ...

Не копайте, товаришу робочий! Ду дар. Товариш? Ному товариш? М а л о шт а н. Тобі? Ти - гад, а не товариш. Н fI С Т Я (прибігає). Пшениця!!! (Стас llа аваll-

282

сцен,і.

nелен,и їй довго сиnлеться н,а сцен,у золо

тим струмен,ем nшен,иця, гіmютизуючи людей).

В с і (тихо). Пшениця. (Стоять, .мов зачарован,і). Д у дар

(в ражен,ий цим н,адзвичаЙnи.М і nеймо

вірн,им для nього фа1'>ТОМ). Пшениця в землі ... 3а нопана од всього світу. Схована від трудящих, що

будують соціалізм. (Довга пауза). А ти чув ІЮЛИ небудь, щоб робітники закопували в землю плуги,

машини, борони?

3аІ\опали,

а потім сказали на

сході: нема плугів. Га? Нема машин. ТраІ\Торів нема! Чуєте? На вольному риНІ\У продамо. Спеку лянтам! Не чув? То, може, чув ти, ЧИРВ0, що ро біТНИІ\ не має нічого, І\рім оцих рук, дивись, чирво точино, понюхаЙ.

На них родить тільки мозоля, а вони родять індустрію. Ти чув? Та ти не хочеш,

щоб і вони про це почули, ті, що ОДІ\опали твою пшеницю. Чого ж ви хочете, Козирю? Скажу: збо роти ДИІ\Татуру, повернути собі землі і знову сісти на Малоштана. Не пощастить. Копайте, товариші! М а л о ш т а н.

Ми вже

докопалися.

До

всього

докопалися! А ти казав, ЧИРВ0, що я не докопаюсь. Дайте мені сажень, я зміряю глибину. (Побіг). Ром а ш І\ а. Не серчай, Андрію, ну, я тобі так скажу: не по дорозі нам. І до революції було не по дорозі,

а тепер і поготів.

Хоч і І\азав

ти на

І\ладовищі, що всі ми рівні, всі однаІ\ові. Ні! Ро зійшлися ми, ЯІ\ дві гіЛІ\И на дереві. Твоя в старий світ, а моя в новий. Твоя до тих, хто гнітив, моя до тих, хто визволив. Ти боровся проти нас, а ми

проти тебе. ТаІ\ що не серчай, що ми перемогли. На те й боротьба ... М а л о ш та н (прибігає з сажnем). Глибина ... (Пауза). Оце-то глибина ... Сажень застромив ... Ру ну застромив ... і дна не дістав. Пудів па шіссот,

І;уме ЧИРВ0?. Чи р в а.

Ти ... (1'>идається до Дударя, хапає його

за груди). Ти не візьмеш! Рух серед людей.

283

Ду дар (струснув його 3 себе, ян грушу, оді йшов). Як же я не візьму, коли хліба потребує республіка? Га? А він гниє у тебе в землі. Візьму! Поняті, запечатайте комору. Поставте варту. Завт

ра хліб перевезете до гамазею. Голова, Небабо, го лова тріщить.

Rо

в а л ь. Ходім. Пішли.

Нас т я.

Аж тепер ти, ЧИРВ0, без козиря! (Пі

шла). Ром а Ш І, а. Тож, Андрію, не серчай ... і прощай. (Пішов). Усі

піШЛlI.

стоїть

Чирва

непорушно,

залишається

освітлений

сам.

Темніє.

зелени"

Довго

проміння"

Чирва

місяцп.

Згорбився. Тоді випливає з глибини подвір'я Гус а к.

Пі;(-

ходить ДО Чирви і ~ІОВЧКИ подає ііому одріз.

Завіса

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Х. БАНДИТСЬНА РАДЛ Чутно глухі удари дзвона. Завіса відслонюється. Стара дзві

ниця. Внизу вхідні двері. На ДPYГO~IY поверсі широке віlШО. Видно

великиї!

дзвін.

Від

серця дзвона

сячна ніч. Церковний

Сто р О ж.

Вісім...

сто ро",

дев'ять...

па;(ає вірьовка. Мі-

відбиває години.

де-сять...

одина

дцять .. ; одинадцять, два-надцять ... Тю, прости, гос

поди. (Б'є ще раз). Дванадцять. Спи, народе пра вославний.

крес-нєть

Чи р в а

(Позіхає

йде

наспівуючи).

Да

воз

б-о-о-ох і раз-та-чатьця вразі Йо-го-о ...

(з'являється у вінuі дзвіниці). Ніч яка

місячна. Рай на небі, а на землі? Тут ПеІШО, гос-

НОДІ!. Х.\lару

llallIJIJl

на .\liCНl\I •.

3aJ\РIlЙ його!

П і в е нь

Сир о в ат н а.

3а

І\РИЙ ... (Зникає). Внизу з'являютьсп

СИР о в а т

1\ а

та

(хреститься).

Святий

угоднику

МИlюлаю, заступи, сохрани, спаси й помилуй нас ...

П і в е н ь.

Тихше!

Молись

душі.

Однаково

дійде. Здається, дванадцять ударило? С

Р ОВ а т

а. Тринадцять.

П і в С н ь. Хіба? С II Р О В а т

1\ а.

А lfотіllI іще раз.

Півень 1І0Тllхеньну шарпає за вірьовну.

Чи р в а

(з'яв,lЯСТЬСЯ у віЮll, кидас вниз ключі).

Відшшаіі ТlIXO. lIівснь

О;(~IИIШС Двс'рі,

вонн

обос

3НIIlШЮТЬ усередині.

ХВІІ.'IИНУ З·Нn.~lНЮТЬСП у вінні

3а

біля lІирвп.

Ну ... що? .. П і в е н Ь.

!\ІІІ НРОllали.

Всс НрОllало.

CeJIO

)ІОВ

Сl\азилося. Народ нодурів. Кожний везе хліб. Орга нізують созп. Що 3 ншш зробив цей Дудар? На сході ТРОХІІ не повбпва;;ш нас. «ті.:rы\и Шпур ІІШШ,- ГОВОРНТІ, Ї.\! Дудар,- :\ІОfI\УТЬ тап роБИТIІ. НІ\ зробпв Чирва. ті.,ы1Il Шl\УРНIII\lI і ворогп про .,етаріату,

бідняцы огоo

та

сереДНЯЦЬІШГО

селян

ства». Його власНІПШ с.:rовюш говорю. «Та )ІИ, !,аже,- НС

підда:\!Ось. нас,

Дванадцять а

ронів,- гово

РІІТЬ,- не

3.;Ю)ШЛІІ

тепер,- говорить,- чор

та з два.

Вперсд,- говорить,- за ДIІІ\ТатуРУ llРО

.;Істаріату, ЮІ, дО Ію:\!уніЗJl1У». А нас, НІ, завтра нс

одвеземо, l\анФіЦj,УЮТЬ до ЦУРЮl. Та1\ сход поста

новив. Голосу позбавили. На чорні СПИСІШ записали

і на воротях прибили. Що робити? Що робити? Сир о в а т І{ а. Твій хліб уже перевезли до Сl\лепу. Зважили. Шістсот двадцять п'ять пудів, яl{ один фунт.

Чи р в а

.'10.

(CToгne). Шістсот ;:(ва;:(цять п'ять і бу

3абрали. Я вже :шаю. Був.

285

СироваТI\а. Де? Там, у себе на подвір'ї. Приіішов, Ш{

Чи р в а.

злодій. Підкрався. Собюш мені на груди НИНУЛИСЬ. (Обіймає

Сuроеатку). Ворожно моя, гунаю. Суно

моя ... А вона лащиться. СІ\аВЧИТЬ, ніби снаржиться

на образу. (Обіймає Шеня). А Сірно виє. Сірно ... мій Сірно ... Страшно виє ... (Обох обіймає). Собани мої! Не вийте! Підходжу до хліва. Мацаю рунами. Немає печатни... І замна немає... Двері одчиняю. Входжу...

Тільки вітер гуде.

Яма порожня...

по

рожня до дна.

П і в е нь.

Ну, то вже ян порожня, ТО порожня,

а нас нанфіцкують. Чуєш? Сир о в а т н а. R'анфіцнують. Чи р в а.

Не вас, а всіх нас ... Залізний світ на

ступає на горло. Дудар переміг. Та ти знаєш, що

важить ця перемога?

Це не тільни шість тисяч

пудів з нашого села, це шість тисяч гвізднів на наші труни. Ми падаємо в яму ... То не пшеницю винопали

...

П і в е н ь. Та ну? Чи р в а.

То нашу силу винопали, до останньої

зернини. Хто ж мене, шарпана, послухає? Хто схи литься передо мною, ноли він знатиме, що в мене

нема, не дам на одробіТОI\, бо самого обідрали ... Голосу позбавили ... П і в е н ь. На діды\a мені голос? Хай беруть, аби не зачіпали пшениці.

Сир о в ат н а. Е, ні. Без голосу теж погано. Чи р в а. Півню! Яl\би ти був орел, а не півень, ти б знав, що то важить позбутися міцного дзюба. Не ти І\люватимеш, а тебе. Чуєш? Без голосу тебе заклюють ... Але ти півень і не розумієш цього. Ти тільни піДСl\ануєш та галасуєш ... Сир о в ат 1\ а. Позавтрьому Дудар їде в город. Все село везе хліб. Само везе ... П і в е н ь .... Червоною ваЛІЮЮ. Уже дев'яТІ, ти сяч поназвозили до снлепу.

286

Чи Р на. Дев'ять? (схидnо). От тобі й Ш13Н. l{азав

СИР о в а т І{ а

ти на сході, що, може, й дванадцять накидають.

От уже дев'ять ню{идали ... І ще накидають ... П і в е н ь.

Сто душ

сто груш ... Що правда, то

правда. rж тепер. Орел ... Ч и р в а. Не повезе. Ні. Не повезе ... П і в е н ь.

Як то не повезе, І{ОЛИ вже прапора

наготували, а колектив, що на Зеленій Балці, тю{

той свій хліб везе трактором. А ти кажеш

не по

везе.

Чи р в а.

Не повезе Дудар нашого хліба! Чуєте!

(Притягає їх до себе). Пів ень. То ... Сир о в ат к а. Свят-свят, оце я розумію! Ч и р в а.

Мовчіть.

Всі тров збиваються в купку, дивляться один одному у вічі. Мовчать.

Мовчіть. Внизу з'являється Г'У с а R.

Шарпав за вірьовну. Чирва ки

давться до вікна. Півень та СироваТRа злякано відступають

'У глиб дзвІниці.

ГусаІ{

(тихо). Галло!

Чирва знаном ПОJШЗУС ЙОМ'У піднятись нагору.

Він піднІма

ється.

Чи р в а. Приніс?

Гус а к (подає рушnuцю). Беріть. У міцні руки передаю. А одріз дайте назад. Самому треба ... На стають тривожні часи. Бачу, що пристані собі не знайду ... (Ховає під полу одріз). П і в е н ь (підходить). Одріз. То краще. Гус а к (похмуро). Самому треба. Це мій одріз. Сир о в а т к а. Я людина не військова, але знаю,

що з рушниці тілши горобців добре бити. ОТ\різ той не зрадить ...

287

ч и р в а.

Ні, ні, не зБJ!ваііте ~IeHe, одріз добра

зброя, а моя рушниця

ще праща. Ось вона, моя

сестриця й порадниця. Дідівська спадщина... 3а рядив? Дробу насипав? Гус а к. Усе як слід. Чи Р в а.

Тепер

ідіть.

3алишіть

мене

самого.

Дайте мені духу набратись. Ідіть ... Півень,

Сироватка

та

Гусак

поодинці

виходнть

із

дверей

і зникають за дзвіницею.

Ну! Ти допустив єси, господи, щоб Дудар поборов

Чирву. Тю" т][ допустив. Але ти знаєш, що не ТОЇІ герой, хто поборов, а той, хто вивернувся. 3роби ж та!;, щоб вороги наші не ПОС~Ііялися з мене ... Щоб

той, хто цілиіі світ підіЙ~Іає протп тебе, щоб він загатив свої~ш J;іСТJ;ЮШ ту яму, звіДІ\][ ВlШОІІаJJII

МОЮ ОЗІВfУ пшеНІІЧJ;У ... Шіссот двадцнть п'яТІ. пу )ЩJ;ів, господи, ТІІ чуєш? (Настовбу рчив у н,ебо бо роду). Оглух!

(Плює в н,ебо). Тьху!

Дурна ~Іаю\

той бог, І\ОЛП СЮІ собі не ДОПО11О1І;еш ... Іду! (Бере рушн,ицю, ще раз важить її н,а руці. За хвиль~у виходить

із дверей

і,

~радучись,

з/{и~ає

за

цер

~ов~ою). Сторо;к

цокає

ка:шта.'ШОЮ.

Прохо;:щть

lJOВ3

дзвіНllЦЮ.

на

співує. Брвкнув раз у дзвін. Темно.

ХІ. КРОВ ПРОЛИТА Малоштанове

1l0і1вір'п.

"тара

обшарпана

нлунн

Двері

одчинено.

Ду дар.

Праворуч

клуні

Снить тривожно.

хата.

широними на

На

заДНЬО~IУ

очеретнними

тапчані

соломою

хати виходить

Ішані

дверима. лежиТІ,

М а л о ш т а н.

Зітхає, нідходить до нлуні.

м а л о ш Т а н. Ду дар

Спите, товаришок, чи не спите?

(хворий, рвучко спирається па лі~оть).

Хто тут? М а л о ш т а н.

Це я.

Ду дар. Хто ТІІ?

288

м а Jl о НІ Т а н. Ду дар.

МaJІоштап.

ЯІШЙ Малоштан';'

М а л о ш та н. Та Петро Малоштан. Ду дар

(падає ІШ постелю). Ти б'єш не в ту

ТОЧІ,У, Стьопо, не в ту ТОЧІ_У.

М а л о ш т ан.

Ду дар.

ЯІЮГО це ви Стьопу згадуєте?

Не в ту, говорю, Ти знаєш село? Гор

бачі знаєш? А ти Чирву знаєш? М а л о ш т а н.

Ого, ЧИ й знаю. Сьогодні вже ];у

)І11. й дітей )ІОЇх вигнала з двору. «IдiTЬ,~ l\a;I\l:,~

до свого розумного батьна, чортенята голопузі, та Сl\ажіть йому, що хто мав, тоіі і )ІаТІІме, а хто не ~IaB, той і не маТlІме, ЯІ_ драна торба».

Д у дар. Чого тобі треба? М а л о ш та н. неправда це,

Поговорити.

а не

От

знаю

знаю, ЯІ; відповісти.

іІ;,

що

хаті

самому невесело. Ніби Чирва женетьсн за мною. ІЦо воно за знан? Чп воно :lіара, ЧII примара. 1(а цайте, товаришон, поговоримо. Мені все тепер 1\0:ІЮ;ТИВ увижається, І,азали

ТРІО;тори...

Гуде все...

ян ви

...

Ду дар.

1\1 а л о

Не дрейф, 1\ІаЛОlIIтане, биіі у точну .. ,

НІ l' ан.

ТІО, от наче перед ОЧІша. А два

надцять РО1;ів тm.ІУ слуашв я в ЧПРВИ, )Іахав цішш па тону, )ІО.10ТНВ ,ЮІТО, І ОТ я бачу тану нартину.

Літо, Спена тана, що трава в'яне. І от а,енуть по нушщі Михаііла Сліпого, Чирна несе розіп'яту па граб.::IJllці СJшеНЬJ,У І;ОХТІІН!,У, ~IOH норогву, і ГУІ\аЄ до народу:

Бийте

«УІ;ран

у іl,іlllШ ~IOCЇ МихаііJJО Сліпніі,

ііого, православні!»

Тут

Михайла

змісп:ш

і розтонтаШІ. А був чолоніІ;, ю; ::Ізвін, за революцію йшов.

Ду дар.

Чирва ... тан, так. Пророк .. Камінь на

твоїй шиї ... Ху, нров ян

бухає ... А тн чув таЕе

слово ~ «енснлуататор»?

Е,

МаЛОІІІтане,

друже

мій, тн ні чорта не розумієш, Тн думав, що дннта тура ~ це

ЧНРНІІ

сам

Дудар,

l\Іа.;rоштан,

воно

ЧОРНl'га,

Дударем

Не'І " іі.

ПРОТІІ

Ромаиша,

Проти СІ'СП,l)уататора, Разом! l\рпі1 його, сволоту,

під ребро! .. М а л о ш т а н

(хапає

Дударя

за

руку,

.чацас

йому чоло). Товаришу! Та ти ж гориш ... У тебе жар ... запалення організму ... ти захворів. Ду дар

(дихнув,

провів

рукою

по

обличчю).

Твоя правда. Це малярія. (3дригнувся). Болото ... номарі ... Ху! Як голова тріщить. М а л о ш т а н. Товаришу! Не можна ж у клуні ...

до хати ходім. До хати ... Я одведу тебе ... Покладу на

свою

постіль...

Прикладу

компрес.

Календар

пише, та й сіЛЬІ\ОР І\азав, що од жару І\омпрес ...

Ходім ... На ... Ось мов паЛЬТИШІ\О.

(Накидає йому

на плечі своє nальтишко). Обіпрись. Отак .. Ходім ... Д у дар. штане

Це перейде. Завтра ми їдемо, Мало

...

М а л о ш т а н. Удемо! І я їду з червоною вал ною. Везу своєю рисаЧІЮЮ вісім пудів... Удемо ... Здрастуйте, СІ\ажу, товариші робітники! А ю. ви тут поживаєте? ЗНИlIають у хаті.

З'являються

Не б а б а

та

о в а л ь,

стривожені.

Н е б а б а. Може, тобі здалося? Ков аль

(тихо).

Нічого

не

здалося.

Вийшло

з огради троє. Одного я впізнав: Гусак. Пішов за ними, але вони зникли десь на городах. Я озирнув ся назад, а з огради шурхнув Чирва ... І як у воду впав.

Не б а б а

(по

паузі).

Значить,

він

нікуди

не

;шикав із села? Він тут і ховався. І{ о в а .ТІ ь.

Ясно. Але зараз не це важно, а те,

що вони щось надумали

...

Не б а б а. Ти гадаєш, що вони ... Павле! К о в а л ь. Тихше. Я певен ... Н е б а б а. Буди товариша Дударя ... НИНУЛИСЬ до нлуні. Пороншьо.

Нема.

290

к о в а л ь.

iJнаЧIIТЬ,

він

ще

сільраді.

Там

остання піДГОТОВl\а.

Не б а б а. Павле! Одним духом тудп! Знинають.

М а л о ш та н

(виходить із хати). Товаришу Ма

лоштане, йди одпочивай. Тю{ СІ\азав Дудар. Тепер

і я СІ\аЖу: Малоштане, лягай і не журись. Удосвіта підготуй свою рисачку і гайда в гості. От діла! .. (Увіходить у -",луню, зачиняє за собою двері). Тиша. Музина зір.

З-за

нлуні

випливає

Ч и рв а.

:Крадеться

до

дверей.

При

слухається.

Пауза.

Чи р в а.

Спиш? .. Я не збудю ... Спи, городський

покручу. А я тобі всиплю пшенички ... (Зводить -,..у ро-,... Відхиляє двері, всовує ців-,..у рушниці й наці

ляється).

МУШJШ не видно, чорт!

(Просовується

в -",луню). Постріл. :Крізь щілину в дверях блиснув огонь. Чутно зойн

Малоштана.

Чирва

вибігає

нлуні.

затинає

пальцем

дуло

рушниці.

Улучив! Поцілив, господи! Поцілив. Тепер тікати! (Озирається й береться в ноги). Назустріч йому. Н е б а б а.

ян

з-пІд

землі.

виростають

:К о в а л ь

та

Загородили йому шлях. Довга пауза.

Не б а б а (тихо). Ти вбив його? К о в а л ь. Убив Дударя? Чирва. 3 дороги! Не б а б а (вихоплює nагаnа). Ти вбив? Чи р в а. 3 дороги, сміття! (Б'є Небабу РУШllи цею по руці). Наган падає на землю.

к о в а.l1 Ь. ІІсбаба

нападас

Убив!!! (Кидається па Чирву). 3 і\РУГОГО бону.

пн двоє молодих звірят із старим

291

Нони борюнаютьсп

ним.

ведме;J;ем. Чирва ХРІІПИТІ"

реве.

ЮlНку.

хати

вибігає

Чирва

Ду дар.

раптом

німіє,

Хапав

дивиться

Чирву

ззаду

розширеними

за з

гор жаху

очима просто на публіRУ.

Живий! Ду дар Пізнаєш?

(повертає

Чирву

облиЧЧЯ.ltt

до

себе).

Ч и р в а. Живий?

Ду дар. Кого ж ти вбив? Із

Rлуні

чутно

пораненого

стогін.

Малоштана.

Небаба Він

Rидавться

хоче

зіпнутися

туди. на

Підводить ноги,

хита

сть ся, ЯR '!ара, у жовтому місячному світлі.

Ма Jl о Ш та н.

А ... це ти ... це ~!ій І,УМ Чирва ...

Це ти мене вбиваєш .. . Ч

Р в а. Не тебе, дурню. Не тебе хотів ...

М а ,ТІ о ш Т а П.

Не мене ... знаю ... Ти хотів убитп Н', щО більше за мене. Дпктатуру хотів уБIlТІІ ...

Не вб'єш. У землю підеш ... Моя },ров за Дударн, а твоя ... ДJІЯ гною ... (ПідніNд6 З зе.1tлі Небабин ре вольвер).

Д у дар. Малоштане! (хотів стрелыlтии ІІа Чирву. Але

М а л о шт ан

РУ1'>а Йо.lіУ тре.1Ітить, і він стріляє вбі1'». Та не моєю немошною РУІШЮ ... (Падає на лі1'>ті). Чирва тіІІає, але Коваль хапає Ііого за П:Jечі.

I~ о в а л ь. Д у дар.

Стій! Куди

ті"аєщ

діду?

Твоя

скінчилаСІ,. Завіса

ХІІ. ЧУЄТЕ? КЛИЧЕ! Завод у веЛИRОМУ гармонійному рухові.

Кн и ш

(вбігає). Товариші! Ідуть.

р о б і тни к и. Де? Невже йдуть?

Ідуть! Ідуть!

293

дорога

З у б ч е ІІ 1\ о.

ЗустріТІІ!

Товариші!

ЯЮІайнраще

зустріти! О х рім е нко. Я говорю Їм промову. н: н І! Ш.

ТіЛЬЮІ не починай з міжнародного ста

новища.

О х р і ~I е н

], о.

Добре. Я з унутрішнього почну. Сміх.

н: н ІІ Ш.

А я ж і листа вам не встиг прочитати

від Дударя ...

р о б і тни 1\ 11. Тан чом же тп ... І{ н и ш (читає). <<Тисяча дев'ятсот двадцять дев'ятого рону, здоров, l{ниш і всі товариші котля рі, і вся братва нашого заводу... Пишу я вам із дальнього глухого,

села

нашої червоної

але чорноземного

р о б і ТНИ К и.

УІ\раїНJI,

села

... »

Ідуть!

У віНІІа заво;:\у за~laйорі:1If прапори. Десь чутно з вулиці духовий орнестр. Увіходить

Ду дар

бинтована І( а,

п н

Гор о х,

1111,

із

се::rянюш.

М а л о ш т а н о в і

голова. Хазяйновито ступають Ч о р н е г а,

дід

С а в а,

\І О Л Ь Ц я ~I

незаможниця

оточеllі

3а

Н о в а.ТІ ь

в о та

;:\

за

ни~1

Нас т я, с ь І( И М И

за

Ром а ш

1 - fi

с е

ном с

Не б а б а.

Ду дар.

Здорові, котлярі! Гостей зустрічайте! р о б і ТНИ Н и. Здорові, товаРИШОЧЮІ! Здоров, Дудар! Вітання. Радісний гомін.

l{ н 11 Ш

(o6iй,~ac Дударя). Дай я, простий кот

ляр, обійму героя! Д у дар.

Здоров, здоров, Стьопо! Здорова, Ніло!

Ну, ян же ви тут? Не програли? Г о л оси.

Не турбуйся!

А тебе там мало не вгостили?

Ду дар. А Свистун де? Чому це я не бачу його? З у б чен н о. Вигнали за прогули. Пив, на роботу не приходив, тільюr цех наш ганьбив. :шз

Дід

С а ва.

Тю{ воно, виходить, і робітнин ТЯ

мить випити?

Кн и ш.

Чого доброго, ДЄДУШІ\а. Ну тіЛЬЮl не

вся}{иЙ ...

М а л о ш та н

(нарешті). Драстуйте, товариші!

А Я}{ ВИ тут проживаєте? О х рім е н 1\ О

(виступає наперед). Проживаємо

ми, Я}{ вогонь, що рОЗГОРЯЄТЬСЯ. Буває, що полум'я

не вгору б'є, а вширину стелиться. Но потім же обратно схоплюється, зайнявши територію. А я}{

там ваша промисловість, і хто це тебе заприча

стив? М а л о ш т а н. Бувший }{ум, інхвузорій, або чир ва без }{озиря. Робітни}{и. Ду дар.

Н}{ же це?

Слухайте,

герої революції. Це

котлярі!

Це

перед

вами ...

незаможни}{ Малоштан, що

не знав, чому ди:ктатура пролетаріату. Тепер він знає. Кум його охрестив за ди}{татуру вогнем і по рохом

...

Р о б і тни}{ и. Міцніше буде!

Ду дар. Думаю, що буде міцно. А це

Ромаш

на. Той самий Антон Ромаш}{а, що проти білих хо див дев'ятнадцятого ро}{у і знову пішов тисяча де в'ятсот двадцять дев'ятого. Р о б і тни }{ и. На нрасоту! Ду дар.

Це

незаможниця Настя, що напевне

буде }{олись головою о}{рвинонному ... Сміх, гомін.

Нез а м о жни Ц я.

снаже

отю,е... Ми }{раще

Гороха висунемо.

Гор о х.

Мабуть, та}{, що не спраВЛЮСІ. Це та

ний момент. Регіт.

Ду дар.

Це

партизан Чорнега. А це

номса.

Найясніше полум'я революції. Крізь землю пропі

нає. Га, КовальОІ{? Чого мовчиш? Небабо, рознажи,

294

ш{ ти сімдесят верстов на ноні ... Стриваііте! А ще ж дід Сава! ОСЬ. Це той самий дід Сава, що довго не розумів нових порядків, а оце цієї ЗИl\Ш ожо НПВСЯ

... Регіт.

Це першиіі подвиг. А другий

дав державі шістде

сят пудів наЙІ{ращої пшениці. ШУМ задоволення.

М а й с l' е р.

І оженився? От за це качнути дє

ДУШІ{У.

Сміх, ВИГУКИ, діда

Кн и ш.

«качають,>.

Слава! Слава! Хай живе дід Сава! Ого,

я ще на поета вискочу! ..

Дід. А щоб вас... Хіба ж можна людину тю{ високо підкидати? Ще одіб'єте серце. А в мене ж жінна молода, всього шістдесят третій ріІ{ пішов ... Регіт.

М а л ОШ l' а н

(згори з цистерни). Товариші ро

бітнини! Насамперед хочу я вам передати приві

тання від нашого селянства, нотре біДНЯЦЬІ{е та середняцьке. Гарячі оплеСJ(И.

Ми сіємо жито, пшеницю та всяну зернову

}{YJIb-

туру. Ну, землю істинами не СІюлупаєш, хліба не

їстимеш,

треба

її

машиною

ДРЯПНУТЬ на ІЮЛОН

тивному полі. р о б і l' ни}, И. ПраВИJIЬНО! М а л о ш l' а н.

І тому, нінчаючи свою доповідь,

хочу я вам сказати: хай живе ... диктатура проле

таріату! (Ще й шаn1>ОЮ вдарив об землю). р о б і l' Н И І{ И. На },рас()ту! Хай живе

наша

спілна! Гордо

піднеСJl/f

голови,

радісно сили.

295

всміХНУJIИСЯ,

свідомі

своєї

І' о маш І> а.

І н хочу сказаТIl ... ТоваРllші! Голоси:

«Просимо! »

Багато треба говорити ... (Махнув рукою). Та наві що

говорити?

Приєднуюсь

до

слів

попереднього

промовця і скажу: вся Унраїна н:олективізується,

і нашому селу вже годі пасти задніх! Назва нашо му І\олективу буде «Шлях до І\омунізму». Ч О Р н е r а.

І в HЬO~!y не буде місця ні одній

Чl!рві! ОпдеСНІ!. ГO~liH.

к 11 11 ш.

Ах, Дударю, що ш це ТІ! наробив? На

дударпв? C~lix.

Ду дар.

Товариші мої! Товарпшочн:и! Мені хо

четься зараз ... не вгадаєш, Стьопо. Хочеться заснї

вати. Та тю, заспівати, щоб увеСІ, новиіі світ за співав

разом

із

нами.

Та

наш

Федорович Сl>аже, що співати

~шї!стер

Пилнп

це прогул. І він

иатиме рацію, бо перед нюш ще ~IOpe роботи і ці лий ОІ\іан боротьби. Повертайте ІН, товаРИШОЧЮІ,

в село. Воно ченає на вас, на свій бойовий аІ,ТІІВ. Ідіть і снажіть yci~I горбачанюr ... снажіть Ї~I, що ... КовальОІ" Небабо, що ви ЇМ повинні сr,азати? К о в а л ь.

Що

вп

сила непеРЮІОfIша! Н е б а б а. І щО ЖIIТІІ

нами і

щО

~ПІ разо~!

знаЧIІТЬ БОРОТJJСЬ і П:lO

~[eHiTI!.

Ду дар.

I;ОРОТIIСІ, і llJlOщ.шіТI!. І СJ,ЮЮІ ї~[, агіт

ПрОIIС, що боротьба паша жорстою\ і разю[

"Р\.'

І,расна, ВС.'ІІІІ,<І боротьба за НОВІІіі сніт. До нсї ... Гудок

Чуєте? Кличе! Всі

слухають

ясні,

гордо

всміхнені.

Потому

заво;\

заДВIІ

готів, пішов. Ударили молотни, загарчала пневматина. Бдис нув

огонь.

Завіса

r19:!9]

пrШllТЮТ

«БРАТИ"

Взаємини

міста

села

як

одна

кардинальних

проблем в перше десятиріччя Радянської влади ціl(а вили І. Микитенка ще в роки його пЄ'ребування в ОДІ" сі. У нариеі «Лист а ОдесИ», наДРУКОВАНОМУ

1923

лIOТО1'{)

р. в газеті «ЮЖНІ,тіі селянию>, він ПИШI' про ('вої

вражЄ'ння від великого :ШВОДУ, про 1I0Г.ттядп СЄ'J/Я/l

нрацю робіТНИІ(ів.

Через

кілька

І}(шів

І\і

ІІа

маТl'ріаJШ

були використані в повісті «БратИ». Повість була написана ранньою весною в Харкові. Вперше надрукована у харківському журналі

1927,

ом

(квітень

«Гарт»,

травень).

Того Ж року «БратИ» майже без змін вийшли одним із перших випусків «Бібліотеки Всеукраїнської спілки пролетарських письменників». Наступного року у світ

виходить збірка повістей і оповідань «ВуркаганИ», де

повість «БратИ»

була вміщена уже IJ опрацьованому

і стилістично доробленому вигляді. Перевидаючи 1/0вість,

автор і далі вносив у неї

характеру, а

1931

одного з її героїв

зміни

стилістичного

р. нереробив закінчrJlПЯ, залишившп

Мишка

живим. Цrй варіант за

кінчення надрукований у примітках до І тому «Зібран ня творів у шести томах» у

1964

І.

Микитенка, що ВИЙШОВ

р. в київському видавництві «Наукова думка».

~. повоєнні роки критика відзначала, що ця переробка

не

відбилася

позитивно

на

ідейно-художньому рівні

твору.

Повість

І.

«Брати»

Микитенка.

Вона

один

рази

наИВlДоміших

друкувалася

творів

окремими

виданнями та в збірниках (не рахуючи шкільних хре стоматій)

українською, російською, білоруською, мол

давською, єврейською, польською мовами, викликаючи

велику кількість відгуків у пресі. Згодом повість стала хрестоматійною і увійшла до шкільної програми.

297

л птограф зберігається

Державнuму історичнuму

музеї УРСР.

Подається за виданням: Микитенко І. Брати.- Х. К,

1930.

(,БУРНАГАНИ,)

Повість написана копису

р. На останній сторінці ру

1927

твору Є напис рукою

автора:

«Харків.

Сель

будинок. Пл. Р. Люксембург. 16.ХІ.1927 р. Кінчив в ред. журн.

«Червоний

«Художнию),

шлях».

«Перед

Первісні

життяМ».

назви

Вперше

повісті

надруковано

у виданні: Микитенко І. Вуркагани. Оповідання й по вісті.- (Х.),

1928.

Життя безпритульних дітей і підлітків, викинутих на вулицю громадянською війною та голодними рока

ми розрухи,- одна з основних тем нрози І. Микитенка.

Цій темі

він присвятив

найбільший твір Боротьба

повість

«Вуркагапи»

свій

роман «Раною).

безпритульністю

становила

серйозну

проблему 20-х і початку 30-х рр. Лише на Україні налічувалось понад мільйон бездомних дітей і підліт ків. Радянський уряд приділяв величезну увагу лікві

дації

безпритульності.

Цій

темі

присвячено

чимало

творів українських та російських письменників.

І. Микитенко був добре знайомий з життям безпри тульних з часів свого навчання в Одеському медінсти туті. Ще у

1923

пресою,

Микитенко опублікував

російською мовою

нарис

стеной»,

І.

невеликий

р., під час співробітництва з одеською «Ночлежка

под

з болем розповідав про безпритульних дітей.

якому

((Изве

стия Одесского Губисполкома, Губкома КП (б) У и Губ профсовета», 22.У.1923). Свої спостереження одеських років І. Микитенко використав пізніше у повісті «Вур

каганИ», п'єсі «Світіть нам, зорі!»

((Кадрю») та романі

«Раною).

Повість

«Вурнаганю)

належить

298

до

найпопулярні-

ших

творів унраїнсЬІ\ОЇ раJ\ЛНСЬJ(ОЇ літератури.

І3опn

разів виходила книжковими виданнями українською,

російською,

білоруською,

єврейською,

німецькою

та

польською мовою.

Рукопис повісті

(llід :Шl'ОJ\UВI\ОМ

« IІррр)\

ЖИТ'I'ЯМ'»

зберігається в ЦДАМЛМ -УРСР.

Подається за третім виданням збірки «Вуркаганш) (Микитенко І. Вуркагани. Повісті й оповідання.- Х.,

1930),

що має сліди ретельної авторської стилістичної

редакції порівняно з попередніми виданнями.

(,ДИRТАТУР А,)

Написана у

1929

р. п'єса «Диктатурю) стала одним

з найвидатніших творів української радянської літе

ратури. П'єсі передувала однойменна повість І. Мики тенка, над якою він працював на початку того року, маючи намір показати зіткнення класових сил на селі

напередодні колективізації та в умовах боротьби дер жави за хліб. Повість була написана у березні

травні

1929

р.

у Харкові. Одним із поштовхів для її створення була подорож І. Микитенка (разом з В. Сосюрою та П. Усен ком) до Миколаєва, де група харківських письменни ків провела кілька літературних вечорів і зустрічей.

Там, на Миколаївському суднобудівному заводі, І. Ми китенко

знайшов

прототип ів

для

задуманого

твору.

У травні повість була в основному закінчена. Автор планував

ПРОДОВЖИТИ

одеський Театр

над

Революції

нею

роботу,

запропонував

але І.

влітку

Микитен

кові написати на цьому актуальному матеріалі п'єсу. «Восени

1929

року, підохочений міркуваннями більш

громадсько-політичного порядку, ніж чисто драматур

гічною сверблячкою,- писав

І.

Микитенко,- надумав

писати велику п'єсу, в якій міг би себе не зв'язувати кількістю дійових осіб, труднощами постави в пере сувних театрах і т. п. Матеріал у мене вже був гото-

299

НИЙ, JI('РСОllажів н майже фі;НI'IIfО СІа'llffl і відчував, ,\ін розгорталась перед МОЇМИ очима. П'єса, яку я нанисав

протягом трьох тижнів чи місяця, називається «Дикта тура».

Нею

відкривали

сезон

усі

державні

театри

України.

Перекладена

Москві

(в

РОСlИською

мовою,

театрі 3амсовета)

та

вона

пройшла

дуже

багатьох

містах РРФСР і всього Союзу і продовжує йти ще й :Jараз.

нисав

потім

кілька

разів

її

опрацьовував.

І\оли

працював на Миколаївському суднобудівному

:НlВоді в казановому цеху-" чеканщИlЮМ. Перша кар" типа п'єси показус казановий цех цього заводу»

Уривки з п'єси «Диктатура» внерше були надруко вані в журналі «ШкваЛ» в Одесі

(1929, ом 38). Повністю (1930, ом 3). В на

п'єса опублікована в журналі «Гарт»

ступні роки вона тричі виходила у видавництві ЛІМ окремими виданнями

(1931,1932,1934).

Текст п'єси зазнавав змін з кожним новим видан ням. Автор змінює кількість картин і сцен та їх назви,

знімає або додає другорядних дійових осіб, скорочує окремі

діалоги

репліки,

розширює

монологи

тощо,

але пі загальний зміст твору, ні ідейно-політичні ак цепти окремих дій не змінюються.

Подається за останпім прижиттєвим виданням п'с си: Микитенко І. Диктатура.- Х., Рукопис

п'єси

Уперше «ДиктаТУРа» Театрі

Революції

театр ім.

Поставив

Незабаром

письменника.

Український

революції),

драматичний

з колективом якого

р. спільна праця і щира

1925

п'єсу

відбулися

архіві

була поставлена в одеському

(тепер

Жовтневої

І. Микитенка єднала з

дружба.

1934.

зберігається в

режисер

М.

С.

Терещенко.

прем'єри «Диктатурю> в Київ

ському театрі ім. І. Франка

(постановка Г. П. Юри),

в харківському Червонозаводському театрі (постановка В. Василька), в Театрі ім.

МИlштеНlЮ

І.

Твори:

М.

Заньковецької у 3апо-

т.- К,

402.

300

1983.-

Т.

4.-

С.

401-

ріжщі (lJоетаI10ВI\З В. В. РОМ 1111 пци,ого), ТІні flIЮПРТРОВ CI,"OMY т!'атрі ім. Т. l!ІевчеlIка (постановка І. я. lOхи

менка) ,

харківському

театрі

<,Березіль»

(постановка

Леся Курбаса) та інших театрах України. П'єса з успі хом пройшла також в театрах Росії, Білорусії, Узбе кистану, Вірменії, Азербайджану, Башкирії та інших

республік. Сценічне й кінематографічне життя <,Дикта турю> триває і в наші дні.

:ЗМІСТ

'Творчість

полум'яного серця О. MUI>UTeltl>O ,'і

Брати Повість

39 Вуркагани Повість

81 Диктатура П'єса на

дії

203 ПРИМІТНИ

297

ІІВЛІІ ІЮІІДРАТЬЕШІЧ МИІ\ИТЕНІЮ БРАТЬ Я

Повесть УРКАГАНЬІ Повесть ДИКТАТУРА

Пьеса Составитель Олег Иванович Микитенко Художник В. А. ЕвдонимеlllШ Библиотека унраинсной нлассИlШ .<ДНИПРО» Киев, издательство художественной литераТУРЬІ ,'Днипро», 1986

(На у"раинс"о,м яаьmе) Редантор О. В. Кренотень Художнє оформлення В. М. Дозорця Художній редантор І. М. Гаврилюн Технічні редантори І. І. 6вграфова,

Л. І. Ільченко Корентор В. Ф. Котляревсьна

Інформ. бланк М

3872

Здано до складання 06.08.86. Підписано до друну 13 .11.8(j. Формат 75Х90'/". Папір друнарсьний М Гарнітура звичайна нова. Друк високий. Умовн. друк. арк 11,875. Умовн. фарбовідб. Обл.-ВИД. арк. 13,029. Тираж 15 ООО пр. Зам. 64.50. Ціна 1 крб. 20 к

1. 13,383.

Видавниптво художньої літератури •• Дніпро». 252601, Київ-МСп, вул. Володимирська, 42. Київська книжкова фабрика «Жовтень». 252053, Київ, вул. Артема, 25.