Предок 1 частина by Евгений Захаревич

Наталена

КОРОЛЕВА ПРЕдОК історИЧНі повісті ЛЕГЕНДИ

ст АРОКИIВСЬКl

київ Видавництво ХУДОЖНЬОЇ літератури

"ДНІПРО"

1991

ББК 84Ук К68

Авторка історичних повістей та легенд l1аталена І(оролева (1888--1966) уперше зустрічається з радянським читачем.

l(очка польського rрафа й іспанки ЗІ

вона

старовинного

серцем

душею

роду,

прилучилась

до української культури.

Своєрідне європейське виховання, широта інтересів дозволили письменниці звернутися і до європейських, і до світових тем, окрім суто українських.

Повісті та легенди, що ввійшли до< видания, переносять

читача

в давноминулі

часи.

Редакційна колегія

Дончик В. г., Дяченко ю. п., 3аzребельний п. А., /ваничук Р Мушкетик ю. М. (голова), Серzійчук Т /., Смолій В. А. Шахова К. О

Упорядник, автор післямовн та прнміток

о. В. Мишанич

4702640101-0;1

К------М20;(04)--91

;1.91

у ПОРЯАкування. післямова,

ISBN 5-308-01047.1

примітки.

о. В. Мишаии •.

1991

СОН ТІНІ

ПОВІСТЬ

.людина? Тіні сон. Піндар

СВЯТОЧНІ ДНІ ЗлеТІВ до мене з неба Ерос, обгорнений пурпуровим плащем.

Ізі, танцюристка,- не дочка мені. Але живе тут,

висвітлила скромно одягнена старша жінка.

Кощавий раб у гнідій ексоміді

й довгих широких лі

дійських штанах, таких дивовижних для місцевих людей, спустив з плеча чималий кошик і пересунув на потилицю

фрігійську вухасту шапочку. Спадаючи, розпущені навуш ники черкнули по його обличчю й поклали темні тіні, від

чого обличчя стало подібне до черепа мертвяка.

Ось воно що! То, виходить, дівча проживає у чужих? Як мн, невільники ... З-під насупленнх брів він оглядав постать загорненої

у темний плащ, столлу, старшої матрони.

Потім протяг поглядом по чистому подвір'ю, кучерявій перголі біля затишного фонтана, по садовій огорожі й по гарненькому домику з поверхом і гарною терасою, підпер

тою іонійськими колонами.

З веранди, заплетеної виноградною лозою, повною вели ких рожевих грон, вийшла коротковолоса кучерява дівчина з оберемком різної одежі.

Радуйся, Афро! - привітала, проходячи, матрону. Мир з тобою, Геленіон! - ласкаво всміхнулася матрона, зав'язуючи мішечок із пшеницею. Потім перевела очі на раба й додала:- Ні, Ізі живе у себе вдома. Uей дім

належнть нам, кільком власникам ... Ії ж два покої -

он

там, нагорі,- й показала на поверх.

- Ну, то річ інша,- немов задоволено відповів раб. А що ж я маю ро"бити з цим" диптихоном? - труснув у руці

таблички до писання.

Пан велів: ти, каже, Квакусе, просто їй в руки віддай! Ше й на словах скажи, щоб прийшла вранці невід мінно. До школи, тобто до Батила. - Ну, добре, чоловічку, але ж вона ще не вернулась з бенкету,- спокійно відповіла Афра.- Або чекай, або

зайди ще вдруге, або, коли хочеш, Довір мені диптихон. Нк

прийде, я ій віддам.- І покликала до саду: - Тю-тю-тю? З цокотінням металевих струн і фуркотінням крил з-за огорожі висипалось із десять білих цесарок.

Матрона кинула ім пшениці, що впала золотим дощем, і пішла до хати.

Квакус почухав під пахвою, підтяг штани й, звертctючись до дівчини, що прала біля басейну, промовив вагаючись:

- Не інакше, як доведеться прийти ще раз. Адже ж казав: «Дай у руки!» Так на здоров' я! - Іди здоров,- відповіла Гелене, не підносячи голови. Чу ла, як рнпну ла хві ртка. За хвилину вчу ла, як рипну ла ще раз. То вийшла Афра.

- Нема вам саду? - звернулась до цесарок, що кумед но кланялись їй головками, Гелене.- Кша-кша! - махнула на них мокрою ексомідою. І знов зачула, що на вулиці хтось лег~о вдарив калаталом у.браму.

Ніхто, однак, не В7(ОДИВ.

Жебрак? Гелене струсила руки й пішла до хати по хліб. Але хвіртка відчинилась, і в ній з'явилась несмілива,

струнка постать гарної дівчини в сірій столлі.

Мир дому цьому! Гелене вмить пізнала поглядом вартість цінної тканини

столли, помітила невеличкі, нові, красно зроблені сандалі.

І в думці здивувалась, що riрихожа не має сережок у вухах. - Радуйся і ти! - Може, я помилилась? - спитала скромна дівчина.Мені вказали, що тут живе вдова по старшині Афра з Тінгіса, ткаля. - Ось-ось щойно вийшла! Але вдома її донька, Анто нія. Ввійди. Далі, двері праворуч. Незадовго Антонія вийшла з гостею. - Я проведу тебе, Іраїс,- вчула Гелене голос Анта. ні Ї.- Я знаю ту ткалю. Вона радо це зробить. Мир з тобою, Геленіон. - Радуйся, Антоніє. От, і маєш землячку. - А чому ти гадаєш так? - піднесла на Геленіон прегарні очі чужа дівчина.

Однаково вітаєтесь: «миром». А ти так не ві таєшся? Я - геленка, грекиня,- і прала далі, міркуючи:Дивні вони, Афра з донькою. Замість, щоб відбити конку

рентку, ще й самі її й проводять.

Вона знала, що мати з донькою тільки впертим тканням

можуть заробити собі на прожиток. Хіба ж можна було б втриматись в Александрії на мізерній пенсії, що її дістає вдова по вексіляріусові

драконарієві комонної когорти

Третього легіону з Тінгітанської Маврітанії, відкіль при йшла і вдова комонного військового старшини - Ізіна мати? Сонячне світло заливало вже ціле подвір'я, коли ІЗІ відчинила брамку. Вона мала під пахвою пакунок із танцю вальним приладдям: прозорими, «скляними», як Їх назива

ли, шатами, мідяними дисками

кроталами. А також і

з полатаними сандалі ями, що Їх взяла по дорозі в шевця

для свого опікуна філософа Стробуса. Танцюристка була весела й співала свою нову компо зицію.

Уесарки ніби тільки й чекали на 'цей мент: ураз, прожо гом полетіли на звук Ізіного голосу. - О, сьогодні тобі не треба нагадувати чи бажати. Радуйся! - крикнула їй від фонтана грекиня. Радуйся й ти, Геленіон! Як же ж мені не співати, коли мені трапилось чудо.

Навіть чу до? Ізі повисла на шиї Гелене, що саме набирала воду з басейну фонтана, й закрутила грекиню з собою. Геленіон

випустила з

руки

амфору,

вона,

захлинувшись

водою,

пірнула в басейн.

Я бачила Ероса! Ероса! Ероса! Самого Ероса -

бога

кохання! - звірила Ізі причину своєї радості. Уже? - роблено поважно спитала грекиня. - Тобто як: уже? - Бо це «чудо» мусить статись із кожною дівчиною.

Але ж чи не закороткі в тебе крила, цикадо, на Ероса? - І от! Вона нічого не розуміє! І взагалі з тобою не можна

говорити

поважно

...

Ну, не ображайся. Ліпше скажи, в чому справа. Та не сип! - стримала грекиня танцюристку.- Афра щойно Їх нагодувала. Ну, розповідай,- додала ще раз і нахилилась,

щоб виловити з басейну потонулу амфору.

Ізі

тим часом

вже

накладала дерев'яного вугілля до

переносної жарівні й розповідала:

- Ти знаєш, Геленіон, як мені огидно на оргіях, коли вони підходять до кінця. Такі брудні обличчя гостей - аж страшно. Немов мертві - з того боку, що повернений до вранішнього світла. А друга половина, хоч і жива, але теж 8

ніби змагається. зі смертю. В переРВІ, коли ми, хореї, виходимо між гостей, до мене почав чіплятись череватий римський сенатор. Обличчя - аж синє, розпухле, а в' язи такі червоні, як просіл у різницькій крамниці. ДОбре, що ві нок сповз йому на потилицю, бо я вже не знала, ку ди

діватись. Як тут до мене озвався молодий ефеб, також римлянин. Ах, Геленіон! - зітхнула Ізі.- Якби ти його бачила!. Гарний? Нема СЛІВ. МеНІ аж язик одерев ЯНІВ ШО ж ВІН тобі казав? Запитав: хто я? Та що ж: не. пізнав, що ти хорея з балету? А ти йому?

Я сказала, що я -

Ізі з МареотіСУ.

Мала б ще додати: за Місячною брамою. За Каналом. Бо ж він римлянин. ШО ж він може знати в Александ рії? Ну, й досада з цією амфорою. Ніяк не можу вхопити. - СтриваЙ. Звідси її не впіймаєш. Ізі вмить скинула з себе туніку, розв' язала сандалі і й стрибнула в басейн.

- Маєш. Уе добре: буде меНІ замість відпочинку МеНІ так хочеться спати! А все нема коли!. - Тож розповідай про свого Ероса,- ЦІкавилась греки НЯ.- Про що питався ще? - Питався, з ким я живу, чи маю батьКІВ, POД~HY. Я сказала, що я самітна, сирота. Як Селене в небі. Але Ізі не додала, що той красень відповів ЇЙ: -«Я теж самітний, як місяць ... »

А Ізі спитала: «Тому ти такий зажурений, сумний?» Може, було й нечемно таке казати? Але ж, мабуть, ні Бо той ефеб відповів відразу, без незадоволення:

«А ти це зауважила? -

й додав: -

Хіба ж такому ме

теликові, як ти, самітність видається тяжкою?» «Нарікати - марно,- спустила Ізі свої довгі вії й зади вилась на медальку, що її юнак мав на шиї. А потім додала тихо: - Треба приймати своє життя таким, як дають його боги».

А він на те: «Говориш, як віщунка Сибілла. Хто тебе навчив цьому?» «Сибілли ніхто не навчав!» - кинуха Ізі вже на бігу, бо треба було знов

«до кола».

Ізі роздмухала жарівню, поставила варитись ранішній

кулешик,

СІла

на

кам'яній

лаві

біля

Гелене,

обхопила

руками коліна й розповідала знову: - Коли я, вертаючись додому, л,обігла до надбережжя,

ніби розжеврювалось ... Прокидались морські птахи й різ кими покликами вітали день ... На рожево тремтячий на шерх моря виплив човен. Вітрило - як ніжне рожеве кри ло. А біля того крила - юнак. Геленіон! :Уе був він! Мій Ерос! Моє серце наповнилось радістю, що, як солодке вино з амфори, переливалась через вінця! Куди, куди несеш мене ти, серце? Чого плигаєш, мов кі нь, що зі скелі слі пим скоком метнувсь у прірву! І, зненацька - знаєш, Гелені он - з-під скелі зірuлись меви! Справа - ліворуч! Спра ва - ліворуч полинули в жовто-рожеве повітря Як пелю стки білих квітів. Коливались над зрябілою поверхнею розвеселеного моря. А Ерос вітав мене з човна. ГeM~HiOH перестала прати і з цікавістю слухала подругу. - І, ти, поетко, склала нову пісню? - спитала вона - А як. же інакше? - здивувалась І зі - Ти ж сама розумієш: коли вранці перед тебе справа наЛІВО вилетять птахи, це віщує щасливий день.

Ізі заспівала повним, оксамитним контральтом: ljJасливий день! Ясний мій день!

Ти радісно почався ... у сер!!,і дзвоникu дзень-дзень ... М ею ж сам БО1 з' являвся. Схили же, небо, келих свій І шастям всю мене полий ...

З вікна поверху висуну.лась лиса голова: І нема вам упину, цокотухи? Як перестануть цесарки, тоді заводять оці ... цикади та музи з передмістя! Скажім

для прикладу, хоча б бога Гіпноса посоромились!

но! -

Але! Сховайся, місяцю, бо ж надворі вже день дав відбила жарт грекиня.- Тільки ж, бачу, філософ

забув. що сьогодні він мусить вийти з дому зрання:

- З таким" грішницями справді все забудеш. Бо ж меНІ з вами таки й не по ДОр'озі.

Якщо до шиночку, то дійсно ... Попіни й таберни нам

справді не по дорозі.

- Попіни, попіни,- передражнив Гелене філософ Стробус.- Жінота, скажім для прикладу, говорить найкра ще про те, чого не тямить.- І з цими словами сховався. - Ізі-і! Не дуй же так ужарівню! Посиплеш сажею всі мої ексоміди,- повернулась грекиня до жарівні.- Але я, власне, не розумію, чого ти так радієш? 10

Як тобі це ЗРОЗУМІТИ мила ГеленlОН коли ТИ взагаЛІ

не

тямиш,

що

то

таке

раДІСТЬ.

Навпаки. Саме тепер, коли в МІСТІ цезар, І коли Я маю

СТІЛЬКИ замовлень, я це РОЗУМІЮ дуже добре

- Не ГНІвайся на мене, але ж ти РОЗУМІЄШ ТІЛЬКИ раДІСТЬ матеРІальну. А я ОТ не розумію: навіщо тобі СТІЛЬКИ грошей? Ти ж і так маєш найбільшу частину нашоro

~OMY

l,IJо частина?

Я хочу

мати

ЦІЛИЙ ДІМ,

власний,

PI~HOMY КОРИНТІ, З великим виноградником І з ЧУДОВИМ видом.

- І TO~I, Геленіон, перестанеш бути митцем. Не робити меш своіх чудових ваз. Не ЛlПитимеш своїх прекрасних фІГУРОК. Мистець, коли стає заможним, для золота зраджує мистецтво, каже Батил. - Багато ви тямите з вашим Батилом. СпраВДІ, ТОДІ Я не робитиму

статуеток для

гендлярі в -бобами

ЧИ

оливками.

Ти згадала про Батила. Приходив тут Квакус. Побо явся ВІддати диптихон. Казав: прийде ще раз. Бо Батил

Ara!

тебе конче кличе CbOГO~Hi

до школи.

ІЗІ перенесла шд перголою ближче до столу жаРIВНЮ й розставляла на столі дві

миски, поклала ложки.

Ну, ОСЬ І ясний місяць між вранішю ЗОрl,- лаГІДНО

промовив Стробус, виходячи вмиватись до фонтана

На кам яюй лаВІ зауважив ІЗІН плащ, пакунок І

СВО)

сан~аЛlі

Дитино моя! Таж ти щойно вернулась? А СЛlваєш, ніби ти спала цілу ніч! Коли ж ти виспишся? Як буде змога, пополудні,- відповіла Ізі. Ну, що ж ти там бачила на симпозіоні? Багато було римських гостей? - Багато ... Але, як бігла додому, мене спинили нічні

вартові - вігілії. Тепер Їх сила ходить по вулицях. А як я підходила до Ростри, чула -я Їхню розмову. Говорили вони про якогось Таті ана. Казали, що хоч цезар і дуже мудрий, однак Татіан його «накриє плащем» Стробусе хто то такий цей Татіан? - Дитино моя, дві речі не ЦІкавлять фІлософа. Уе скаЖІМ для прикладу - кохання і політика. Але відповім тоБІ коротко: розумієш, що то є сила, а що воля? Так от: цезар Адріан це - сила. А сенатор Т атіан - воля.

Saplentl sat. Finis. Стробус сів до столу, узяв ложку.

- А тепер, ГеленlOН, до справи. Ти знаєш Лlзієвого раба, кухаря Екзуперія? - Екзуперія? ие чи не той дивак, що говорить тільки з цапами? А до людей не озивається? -

Його. Але не такий ві н і дивак, як у дає.

Стробус показав пальцями, ніби рахує гроші. - Я цим способом враз видобув із нього мову. Сьогодні зранку він буде сам на весь дім, бо всі ж підуть зустрічати

августу. То є нагода докладно оглянути інзулу Лізія. МеНІ йти не годиться: кожен знає, чого філософ Стробус задив ляється на ЧУЖІ вілли. То я попередив Екзуперія, що ти хочеш купити якісь вази та стаТУI А ти вже оглянь докладно.

А є купець? Хто?

Страшна таємниця. Ані мур-мур. Хризіс, гетера, хай вона чхне щас"иво.

Та що ти говориш, філософе? Він же на неІ й про марнував всі батькові маєтки!

Ну, скажім для прикладу, не тільки на неї. Але ж

і Хризіс мала з того двійко гранатових зерняток. Твій же улюблений АріСТОфан не дурно сказав, що ваша сестра «три міни позичить, а дванадцять нарахує». Дурний Лізій

'позичав у Хризіс.

- Кулешик на столі! - покликала Ізі.- Геленіон! Сі дай з нами! - Дякую, я вже снідала. Здивував ти мене, Стробусе. Справді, треба щось робити. До речі, ти згадав АріСТОфа на. Він-бо ще каже: «То бараняче-4КИТТЯ - жити й нічого не робити».

А ти ще додай від себе: і не заробити,- всміхнувся

філософ.

- Кулешик - як амброзія. Хоч би й самому цезареві Кажуть, що він харчується, як ми, вбогі філософи: оливки, свиняче сало, куліш. Але Ізін - загарячий і просить ще трохи солі.

Ізі метнулась по сіль. Чуєщ малярко? - приглушив Стробус мову.- Кор тить мене пхнути на слизьке того губатого фауна Лізія. Багато я наслухався від нього прикростей. Але то б пусте,

коли б він не почав заглядати сюди та накидати оком на

нашу цикаду. Отож поможи мені,

щоб йому зі

всього

маєтку лишились тільки губи та бас. Тож пильнуй всього!

Хіба ж мені треба казати двічі те саме? ие ж тобі не

твоя цезарейська школа. Лише скажи: де ЗІйдемось? Чи ти будеш з Ізі у Евное?

- Хіба й ти підеш зустрічати августу на Колюмна дах? - здивувалась Ізі, повертаючи з сіллю.- От дивина: ГелеНIОН - на розривки. - Не на розривки, а нові орнаменти оглянути, що бу дуть

на римлянах.

І не самі орна~енти,- додав Стробус.- Не шкода очей І для АДРІана МеНІ жаль, що я не можу Треба у школу. Все встигнеться. Таки ж не щодня трапляється поба чити цезаря. Особливо такого, що буває раз на кілька століть,- озвався Стробус. У брамі стояв Квакус, тримаючи на плечі коша, з якого ВИСІ ла

зелена

кропива.

Даремно трудився,- промовила Ізі, перебігаючи очима диптихон.- Я знаю це ще з учора. І за годину буду

в школі ..

- Отож і я казав. А він: ще й на словах, каже, нагадаи. Ганяють людину. Отакі ключки, та ще й з рибою. Стробус виразно глянув на ІЗІ Та зрозуміла· - Зажди, Квакусе Раб спустив на землю коша, потер намуляне рамено й почав гризти гарбузяне наСІННЯ - Риба,- показав пучками на кl ш

- ДОМІ на страх лю бить Ласа. А що там ДІЄТЬСЯ на Колюмнадах! Уже й не просунутись, НІ протиснутись! МОВ ТІ мухи на патоку А чого? Дістануть щось? - Уікаво Ж,- ВІДМОВИВ фІЛОСОф. Було жаль старого. Але встрявати в розмову з рабом не личило.

- Отож тільки й того, що цікаво. Наша доміна й собі - так пан аж ногами затупотів, як селезень. Дя'кую тобі красненько. Скажу - за годину-дві прийдеш. Моє серце В ТІЛІ моєму не перебувало й життя ВІД смерТі вже не ВІдрізнялось

єzипетської казки про С,нуте БеРЛІнський патрус.

Uезар Елій Адріан, що вже кілька день гостював ., Александрії, цілковито полонив александрійців. На тлі СВЯТ0ЧНОЇ пишності, розваг і загальної заклопотаності цеза рева постать, повна шляхетної простоти й досконалої стри-

ма ності , вимальовувалась ще виразніше й принаджувала

населення. Неначе цезар напустив таємних чарів. Все в ньому подобалось захопленим грома,ІІ.Янам: і його обличчя,

і те, що не був голений, JlK усі римляни, а мав бороду. І що замість імператорської пурпури мав на собі звичайний білий, «філософський», плащ. І те, що ходив між люди без охорони и цікавився всіми дрібницями міського життя. Всі були вдоволені. .

Жерці були вдячні за пошану до всіх

без винятку

святинь і релігій. Жіноцтво шаліло з радості від збіль

шення жіночих прав. Народ і військо захоплювались, що Елі и володі є зброєю лі пше за Траяна, свого попередника, знаменитого вояка. Представники мистецтва і вчені раділи, що Адріан справді був філософом, всебіЧНИІІІ житцем, з кожним говорив його мовою, бо знав тих мов багато.

Забулося, що він походив з «чужої» Іберії і для єгн

петської Александрії «в дійсності» є лише ... «римським тираном».

Про АДРІана було повно всяких анекдотів і дотепів. Було відомо, що він не має жодних стосунків зі старшою аж на десять років Сабіною - августою, що ЇЇ мусив взяти за дружину з мотивів політичних. Відомо було, що вона зла, як іхневмон. І відповідно до тієї приязні, яку виявля ли до Адріана, ще й не бачивши її, внявляли до неі ненависть.

І коли рівнЯJ\И Адріана ради честі з героєм ТраЯНОІІІ, то про Сабіну можна було почути: «І чого, власне, пишається? І!!о родичка звичайного вояка, Траяна?» «Має краплину вояцької крові, а вже велить на всіх своїх статуях вирізувати: Venus victrix - Венера пере можна».

«В касарнях їй жити, а не в палацах». «Та, кажуть, що боязка. Тільки між

вояками

не

боїться».

І александрійці, про яких римляни справедливо говори ли, що «Їх задушить мовчання» і що вони «повмирають без дотепів», всіми способами «гострили язики» на адресу августи, на яку, однак, подивитися зійшлося все місто на

центральні вулиці Колюмнади, що хрестом пересікали всю прекрасно розплановану Александрію. Квіткарка Евное вже зачиняла цілком спустошену свою крамничку, що була

саме на розі перехрестя, вікнами на обидві колонади. Зви ваючи

полотняну

заслону,

що

захищала

її

ароматичний

крам від палаючого сонця, щаслива заробітком, вона весело

розмовляла зі Стробусом та з Ізі, яка приводила до поряд ку порожні кошики й коші.

Нема. Нема аНІ пелюсточка. Все продано,- заМІСТЬ

привітання гукала квіткарка двом молодим патриціям, що протискувались крі зь юрбу до ЇЇ крамнички.

вічі?

Як нема? І не сором тобі казати таку неправду у загоготав .голосним басом присадкуватий, плечис

тий ефеб із товстими губами, одягнений у розкішний, золотими пальметами вишитий ХІ-тон, оздоблений золотою фібулою.

Ми ж бачимо дві чудові троянди.

Де? - шукала очима Евное. Таж ось: ти і твоя приятелька. Нам інших не треба В тій хвилині в крамницю ввійшла Гелене. - А ось ще одна! Розквітла троянда! ГеАене була задоволеиа, весела й паші ла повними рум'ян

цями.

- Здається, шляхетні пани не помітили ще й старого будяка,- буркнув Стробус і заступив Ізі, на яку розставив руки губатий ефеб.

Другий гульвіса зробив рух до Гелене.

Лізіє! Лиши! -

озвалаёь Евное.- Той пуп янок не

ДЛJl тебе, задорогиЙ.

засмі ялась

ущипливо,

натякнувши

на

його

скрутне

становище.

ЛіЗIЙ ще має досить, щоб купити вас усіх!

І він

-підкинув на руці плетений гаманець.

- Золото швидко розкочується,- зауважила Гелене, також заступаючи Ізі. - Але ж він має ще он яКІ губи,- кинув Лізіів при ятель.- Ше Сократ казав, що соковиті губи ліпші для поціАунків.

- Раджу ПРИХИАьникам Сократа цілуватись зі мною. Для деяких Федонів і я буду добрий, замість Сократа. Кіш ковзнувся під Лізієм, і він, заточившись, майже впав на Стробуса. - Не я ж казав? - зневажливо промовив ФЇлософ. _ие буває частіше, що протягнеш руку по троянду, а повис неш

на

оливковому

суку.

А ти, щербатий горщику, перестань хряптіти! гаркнув Лізій. Але в тій -хвилині вулиця сколихнулась. Uезар. Імператор. Августа.- Ізі чула жарти, бачила

цезаря, бачила пурпурою затягнену лектику Сабіни, яку натовп зустрів мовчанням. Бачила за нею пишного цезаре вого «адоптованого сина» - Вера, що Їхав на коні, оздобле ному крилами, оточений «чотирма вітрами»

гарними, на

гими юнаками. Але все це пливло перед нею без форми, без барв. Вона знала напевне, немов уже пережила й бачила все

це, що ось-ось їй глян'е просто в очі «ЇЇ Ерос». Коли на повороті Колюмнад з-за рогу виткнувся цезарів повіз, чогось злякались коНІ. І тут почет присунувся щільно до крамнички Евное. Ізі кинула квіти просто на Адріанів повіз. Квіти черкну ли по голові білого, як лебідь, коня з рожевими ніздрями,

оздобленого золотом і самоцвітами. Нервовий і пружний, він схарапудився, став на задні ноги. І в той мент на досяг руки, просто проти с.вого обличчя, Ізі побачила лице «свого Ероса». Він на мить притяг поводи, і два погляди «спле лись,

як

фіалка

лавр

вінку»,

мигнуло

блискавкою

в Ізінім мозку ... чи проспівало серце? Далі Ізі не бачила й не чула нічого. А все ж таки вухо вловило

слова:

Uей Антіной

мов правдивий Ерос.

Слава Анті ноєві!' Наступникові цезаря!

З цими словами згас СВІТ дЛЯ Ізі. Прийдешній цезар .. Богине! Богине! Міцно трималась за лутки вікна, на якому стояла. Але бачила перед собою ... море. Відчувала, що вона в маленько му човнику, з якого хтось тягне ЇЇ, щоб скинути в безодню ..

Таж вона спить! Чи, заснула?

Ізі-і! І,!!о з тобою? Гукали на неї й тягли 11 З вікна Евное й Гелене. - Бідна дитина,- схилився над нею Стробус.- Конче мусиш до вечора заснути, бо не ручуся, що ти витримаєш.

Може б, ти не йшла до школи? Я сам піду. І' розпитаю, а ти підеш увечері.

Куди? - спитала ІЗІ, немов прокидаючись ЗІ сну. Таж до Батила. До школи. Ні, ні. Я миттю ... І враз побігла. Стробус узяв під лікоть грекиню: - Була? - Гелене ж обіцяла. Ось, маєш.- І вона оповідала, мов читала з листа. Не проминула найменшої дрібниці.

Ну, стривай! -

хитнув головою Стробус на адресу

Лізія,- Як хто з нас буде - скажім для прикладу «щербатим горщиком», то це напевно ти. От тоді побринь каєш губами, а ми послухаємо.

Пасток не наставляв я, але мене самого впіймала любов

IOZuneTGb/(UX

«Пі сень /(охаННI!»

З повної руху й барв Александрії Ізі найбільше любила Ракотіс -«дільницю чужинців». Відчувала щось братнє в цій гармонійній мішанині гелленства, варварства й Схо ду, що доповняли одне одного, творили «колекцію націо

нальностей». Але «колекцію» виключно александрійську, в

якій

непризвича€не

око

не

могло

відразу

розпізнати

«чужих» від «своїх». Всі ці найрізноманітніші людські потоки, що збіглись сюди зі Сходу і Заходу, змішались, як вино з водою в кратері, в CBo€piДHY расу, з власним, до

жодного неподібним світоглядом, з власною релігі€ю. І са

ме Ракотіс увінчав цю «александрійську віру», поставивши для неї €диний у світі храм - Серапеум. Там, як в одному домі, за спільним столом, зійшлися всі відомі геленському

й негеленському сві тові боги. Однак того дня Ізі не всміхалась, мов до любих, прияте лів, до чудових вілл. Не помічала філігранів акацій, що кидали на хідники мережану тінь. Серце її тремтіло захоп-. ленням від мерехтіння в блакиті білих мармурів Серапеу ма, що хмаркою танув у гарячій безодні неба. Лише відчу вала полегшу від тихості безлюдних вулиць, де сьогодні було незвичайно тихо й сонно.

Дощовий аромат свіжо скропленого пороху освіжав леге ні. Запах багачки-осені, доповнений ароматом акацій, що цього літа цвіли вдруге, розливався тягучим, п'янким ви ном

золоті

й л;ушу.

повітря

підбадьорював

змучену

голову

Ізі пила його рвучкими ковтками, як спраглий

мандрівник із поданої чари.

І не могла загасити пекучого болю. Чомусь згадалися рядки з жидівської «Пісні над піснями», яку читав їй колись 11 опікун і вчитель Стробус. Зустріли мене сторожі, ЩО по мі сті ходили.

Чине бачили ви т 010, K010 милує моє серуе ~

Ах, серце, серце! Чого так поквапилось ти? Антіной! «Ерос»! Майбутній цезар ... Uезар Римської

імперії ... Які ясні слова! І яким чорним серпанком жалоби затягають вони перед нею ввесь світ!

Навіщо ж меви? Ті білі, вранішні меви, що перелетіли перед її повними наді і очима? - тихо плакала душа. І ра дість в одну хвилину стала чорною безнадійністю. А серце

притакуваЛ0 глухо: «Так-так! Так-так!» Не встигла помітити, а вже підморгувала їй маска-облич

чя лукавого фавна під мармуровою таблицею в бронзовому вінку масок, флейт і квітів словами: «Батил - мім». Але Ізі ще ніколи не торкнула молотком того металевого фавна. Приходила щоденно, як і всі інші танцюристки, записані в еділів «на дошку», на обов'язкові вправи, коли двері

були

навстіж

розчинені

між

двома

коринтськими

колонами. Раб-придверник, прикований на ланцюгу, байду же й мовчки зустрічав всіх порожнім своїм поглядом. АНІ незмінне дзюрчання фонтана, прихованого між купами ге

ліотропів

холодку

вестибюля,

не

вирвало

Ізі

думок.

Як щодня,

очі автоматично спинились на маленькому

заглибленні для хатньої божнички

лараріуму.

Між невеликими бронзовими статуетка ми муз співу і

танку - Евтерпе й Терпсіхори - стояв ще потворний єги петський божок - Безу, патрон танцюристок і акторів. Під лараріумом сиділа старшого віку, огорнена вже туком Кая, 'нарум'янена, з підмальованими очима й зі слідами небуден ної краси, Батилова дружина - домі на.

Вона приязно всміхнулась до Ізі: Домінус-магістер вже двічі питав про тебе, козенят КО,- і відкинула таблички з Ізіним найме_нням, не позна

чивши

СПlзнення.

Біжи, біжи. {.же тобі не віщує нічого злого. У великій залі, з блискучою, як замерзле озеро, марму ровою підлогою, пищала верескливо знуджена Батилова

флейта. Велетенське бронзове, на всю сті ну люстро день у день відбивало кожен рух кожної танцюристки.

Плавай! Легкоf Ви ж вакханки, а не дівки від ко

рів!

перекривлював, лаявся, глузував із дівчат «магіс

тер», доповнюючи злі слова карикатурно незугарними ру хами

досвідченого

актора,

готового

на

все,

на

дотеп

гострому слові та в шамкому русі.

I,Ue раз! I,Ue раз! -

І ставав у граціозну позу, всмі-

хався СОЛОДКО· завченим усміхом естради. Руки заносились над головою, ледве торкаючись одна одної кінчиками паль ців.

Високий, кощавий мім, у короткій зеленій туніці, на рум'инеиий і набі .... ений піА кучерявою перукою, справ ...... ') ВрiJ.ження велетенської висушеної сарани, з рухлнвими чор ними

очима.

Зненацька ві н застром .... ював флейту за пояс і гнучкою

....озиною корегував рухи учениць. - Усміх! Екстаз! Де екстаз, корови? Wоб було видно• .що ви сп'яніли віА погляду бога! ШО ви, як каже поет, «окри .... ені танком без відпочинку»! І флейта знов пища .... а. За хвилину з грюкотом летіла через всю залу в куток. ті Аоганsла в розпуці зірвана магістрова перука. Як циби-хо Аулі. стукоті",и по підлозі жилаві ноги й свистіла ",озина.

- Нарешті ти тут, мухо мареотійська,- вловив Бати", поглядом Ізі в гуртку хореЙ.- Крота .... иl «ДріаАу»1 Ізі м .... яво вийшла вперед. Та ледве торкну .... ась крота",ів. що затріпоті",и в її руках меЛОАійним дзе",енчанням. мов

прокинулась зі сну. Почувала ті мідяні тарелі з найулюб леиішим Аля неї звуком як частину свого власного тіла.

Жодним своїм словом чи співом не мог",а вона переказа ти своїх почуттів так, як цим простим, тремтячим інстру ментом, що, мов чари, незмінно заВОЛОАівав нею всією.

Зала, ПОАРУГН, мім

навіть думки про Антіноя відп .... и

вали, мов піАхоплені вітром.

Кротали - це Ізіні крила, що несуть ЇЇ у казкову краіну мрій, у незнаючу суму ані болю країну. Не писк",ива Батилова флейта, але чарівна сірінкса безжурного пастуш ка вабить її. Білими хмарками розкотились по смарагдовій луці овечки. І радісна крилата дріада. ",ине понад зем",ею. поміж блакитних метеликів. Схиляється над квітами, пов ними роси, що кличуть до неї:

- Uілуй насl Uілуй! А дріада усміхається зеленим водоростям. що вигляну .... и ЗІ спокійного озера подивитись на неї. Вона лине наА кришталевим потоком, заГЛЯАає під кущі шипшини, шукаю чи того, хто манить її далі ...

Батил захоплено заплескав у долоні. Різкий той звук вернув Ізі до дійсності. Вона спинилась, не розуміючи задово",еного, непідробленого мімового усміху. Помітила, що магістер щипає себе за иай6і льшого задоволен ня.

кінчик

вуха:

це

знак

його

Скільки тобі років, козеня? Буде шістнадцять на Великі Діонісії. Подивимось ... Побачимо ... Батил іде по свою перуку, що валяється аж під проти лежною стіною... Різко обертається і підносить угору флейту.

Вакхічну фігуру! Ізі бере у подружки тамбурин. Розігналась, як у пусти ню, великими кроками відміряла собі простір. Т русну.ла

головою.

«Уе

твоє життя,- маЙну.ло думкою.-

Ue! А не що

інше!» І, вирвавшись з настир.ливих обіймів смутку, RlД ДРІБНІ

удари тамбурина, закрути.лась ша.лено. Раптом випроста .ласЬ,

стрибну.ла,

як газе.ль,

побіг.ла

«високою травою»

жартуючи з хо.лодними іскрами роси. Не тільки бачи.ла Їх,

а.ле й відчува.ла Їх на своїх ногах. Бу.ла повна безтямної, нестримної радості

мо.лодого

існування,

розквіту буйних

си.л.

Між танцюристок нечутно просуну.лась Кая. Бати.л морг нув їй на Ізі, щипаючи себе за вухо. Тамбурин розсипав дзвінкий сміх. Аж міцним ударом І зі спини.ла його. І застиг.ла. нерухомо з сяючими очима відкинувшись назад.

Магістер сп.лі в на грудях кощаВІ руки.

Так от що, цикадо. Завтра йдеш до гетери ДОРІС. Чуєш? На со.ло. Хотів був перше пос.лати тебе до купця Гентіона. Але бачу: можеш починати з виЩ.ого щаб.ля Uінтія саме зас.лаб.ла. Або, десь бавиться з римськими гостями,- кину.ла Кая. На наш жаль,--:- перервав Бати.л.- Твердо знаєш фі гуру «тікаючої Дафне»? Знаю,- зб.лід.ла від хви.лювання Ізі. Тож завтра со.ло, вдома переві р ще раз. Сьогодні не

хочу тебе бі.льше втом.лювати. Квакус казав, що приЙш.ла ти завидна. До шко.ли завтра не приходь. Добре виспись удень. Та не думай перед симпозіоном щось Їсти чи пити. Пог.лядом перебіг по танцюристках. - Підуть з тобою,- назначив,- Фані он, Се.леніс, Пракседа, Арсіное, ну, йти, кучерява Ме.літо. А.ле ж дивіться, не осороміть Бати.ла перед рим.лянами! Чуєте? Уе ж вам не якийсь купець, а сама Доріс! Розумієте? Хай ЇЇ око - найдосвідченішого знавця мистецтва в ці.ліЙ А.лек-

сандрі ї

не зможе ні чого закинути. І щоб ви стали не

матеріалом для дотепів

сміху,

а взірцем для цілої

її

школи. Прикладом для всього славного музейону Доріс. А тІі,- ще раз' повернувся до Ізі,- перекажеш своєму опікунові, хай зайде до мене.

Дівчата й Кая оточили Ізі. - От щаслива! - Чи ж могла ти сподіватись, що сьогодні станеш самостійною гістрією?

- Так рано! І так ураз! '-- І в такім домі почнеш! Та ще

в час, коли в МІСТІ

цезар! Може, й він сам там буде? Чи буде август - не знати. Але Вер і Антіной - напевне. «О, меви! Меви, меви! - стукотіло Ізіне серце.- Ні, меви не підведуть, коли вилітають справа наліво ... » - А гей! До праці! І знову пищить Батилова флейта, знову дівчата легкими

кроками пурхають по залі, відбиваючись у блискучій під лозі

та в бронзовому люстрі.

По вулиці в напрямі до Мареотісу дрібно цокотять Ізіні сандаЛІ І.

Антіной! Буде наТІевно! Якби ж! Буде напевно! Прийди!

Уіла вона - один заклик. Q!асливий день, ясний мій день! Ти -радісно почався ...

11. СИМПОЗІОН У ГЕТЕРИ Хлопчисько-слуго! Старого фалериу Подай нам келих пінистий, гіркийl Катулл

Тиха ніч м'яко обняла Александрію. З-за мурів, що оточують сади Лохіасу, найгарнішої пала цової частини міста, схиляються віти дерев. А з них пото ками

чорно-зеленої

бронзи

ллються

гірлянди

плющі в

пнучких троянд. Нерухомо застиг у повітрі аромат олеанд рів. Аж голова точиться від пахощів. А на устах осідає смак мигдалі в і

меду.

Крізь металеві мережі кованих брам

'reMHie

мідь статуй

на білих мармурах стін.

Свіжі голоси водограїв безжурно співають у дрімаючих

тінях і творять приглушене тло для арабесок флейт, бризок сміху, оплесків, пісень, що будять ДРІмаючу тишу.

Порожньою вулицею озиваються легкі кроки.

Від синьої запони ночі відокремлюються діВОЧІ струнКІ постаті. Іх три, як три граціj-харити. Пружним кроком, що звик до танцю, вони вириваються з сонної метелики, летять до світла й сміху.

тиші

І,

як

Якби ж то золочена лектика, та щоб несли нас ДУЖІ

невільники ...

- Чи6ач! Золочена! Я, мила Фані он, пристала б і на не золочену, а звичайнісіньку! .. - Тож не були б ми танцюристками-хореями, а багати ми панями! - Товсті ... з підмальованими ще ГІрш, як у нас, ОЧИ-, ма,- розсипала дрібни~ сміх Фаніон. - От тоді перед нами всі лебеділи б. А то ... Чи хоч дадуть повечеряти? - Х то Ж на таких, як ми, зважає? Аби бу ли на своєму місці. І в час. - Як ті гірлянди на вазах. Чи на кратерах, що в них подаватимуть солоджене медом вино,- засміялась Мелі. та.- Справді. Де б таки зважати на вбогих хорей, та ще в час, коли в Александрі.j повно пишних панів з Рима. - А може, Ізі зверне на себе увагу? - озвалась знов Фаніон. - Та що ти! - запротестувала Ізі.- Помогла б богиня якось вив'язатись без ганьби. Я так боюсь! Було по півночі, коли Ізі з подругами несміливо вступа ли до виїмково розкішної інзули - школи, що належала гетері Доріс. Вечеря вже скінчилась. Раби виносили маленькі столики, що для особливої вро чистості

стояли перед кожним

гостем зокрема. Підлогу

в залі посипали свіжими трояндами та фіалками.

Винесено велику кратеру - посудину для мішання з во дою і медом вина, що його пили за вечерею. Натомість цілим походом внесли юнаки-раби до їдальні.триклініуму мов офірні дари до храму, заквітчані гірляндами амфори хіоського, фалериського, кіпрського цінного антосмія - найвизначнішої

вина і навіть дорого перлини шляхетних

вин.

Починалась

друга

частина

тика.

симпозіону -

бенкет, пия

Нерозведене вино заграло барвистими іскрами по золо тих

чарах.

Присутнім розносили свіжі вінки, нард і вербену. Для відсвіження гості натирали собі нардом і вербеною скроні, чоло і руки.

А раби-підлітки доливали в мосяжні

лампи запашної

оливи. До курильниць додавали нових ароматних смол.

А тепер.

приятелі

дорогі.- промовила

мідянокоса

Доріс. звана так за вогненний, я·к у Фрі не, відтінок волос ся,- личить нам, як освячені велять звичаї, обрати короля

вечірки. Дозволите HiaHa~

високоповажаного сенатора Кальпур

Всі заплескали в долоні. Але сивий, шляхетного вигляду сенатор,

боронячись,

простяг перед себе руки:

З великою подякою приймаю шану й одночасно беру

на себе сміливість вказати на достойні шого цієї гідності

філософа Ксантоса. Ми ж бо не сармати •. як говорить поет, то ж нам і за вином личить бавитись розмовами мудрими.

Маленький, рухливий філософ, однак. відхилив обраН!lЯ: Так, так. Дяка богам, ми - аякже - ми не сармати й не скити. І коли не кровно. то вихованням - аякже вихованням ми - гелени. Хай же наш вибір буде гідний геленів. Аякже І Тому прошу сестру прит і муз, пиху Александрі Ї - аякже - нашу прекрасну Доріс бутн коро-

левою.

- Ха-ха-ха! Жінку - за «арбітра бібенді»~ - голосно й п~-п'яному недоречно вигукнув на всю залу вже сильно підпитий Вер.- Та вона ж не знайде дна ані в першій ч.арі! Верів вінок зсунувся йому на вуха. В кучерявій бороді, що нею він так пишався, заплуталась риб'яча кісточка.

Темно-червона, відтінком майже наближена до пурпуру туніка, вишивана східним орнаментом, на кількох місцях виблискувала свіжими масними плямами.

Верів сусід, середнього віку й дуже спокійний сенатор

Татіан, злегка смикнув його за поділ туніки.

Лиши, Люціє,- нечутно промовив він.- Лиши, при

ятелю, сперечатись з ·традицією.

Ксантос з і роні єю г линув на августиного улюбленця, крутнувся в бік Доріс і швидко заговорив: - Шляхетний Люцій Вер прикидається - аякже - ні би він забув, що й найславніша Діотима й несмертельної пам'яті Аспазія, також - аякже - бувши жінками, голо-

вувал~ на симпозіонах.

А на тих симпозіонах,- підніс

вгору палець,- аякже - бували й" Сократ, і Перікл, і· Алкібіад! - Велика річ ... Таж вони робили це сп· яну. Ха-ха-ха! не вступився Вер. - А я не згоджуюсь. Бо греки нам, римлянам, не закон. Лиши, Татіане! Я знаю, що говорю. І кажу й казатиму, що народ, який не зміг вдержати CBO€Ї державності ...

Поміж гостей війнув холодок: Вер грубо підкреслював, що всі

надто відчували.

Хіба потужна рука твердого Риму не чавила навіть на за бавах найвизначніших людей Александр і ї? Дарма, що сьо годні скрізь шанували бенкетами цих представників Риму Кальпурніан «заминав» прикру пригоду: - Повстання проти жіноцтва - застарілий забобон. Мусиш погодитись, Вере, що коли б наша мідянокоса пряла вовну в гінекею, то її чарівний погляд і глибокий розум не - і твого - натхнення.

були б джерелом нашого

- О, о. Отож-бо саме воно й €! - уперто не здавався підпитий Вер.- І я ж кажу: для жінок - гінекей! І жод ні це забобони, лише непорядок. Поет казав ... як це так? Та все одно, жінкам дбати про вовну, господарство, а до

іншого - засы Натхне"ння? Освіта? Права? Може, ще й право розпоряджати своїм майном? Безглуздя це! - він стукнув п'ястуком.- Годі! Як влада буде в моїх ... Початок промови, викликаючи скандал, обурив, але КІ нець її втонув у веселому й однодушному сміху. Надто нерозумно було прилюдно признаватись про свої забаганки

" на

трон у добі повного цезаревого тріумфу. До того ж, хто з присутніх не знав, як Верові залежить на майні його дружини? Велику зручність і винятковий такт мусив проявити Татіан, щоб заспокоїти розігрітого вином цезаревого спад ко€мця і непомітно вивести його з симпозіону.

Та ще перед тим Кальпурніан взяв у

раба вінок з

тополевого листу й фіалок, підніс його вгору і зробив рух, як перед промовою в сенаті:

Патриції! Августіани! І ви, присутні тут красуні!

вклонився

кільком

гетерам,

що

були

на

симпозіоні.

Я вгадую, що всі згідні обрати Доріс.- Сенатор поклав вінок на голову гетери і м'яко перервав овацію.- Я ще не скінчив. За звича€М мусимо вибрати й тему для початку розмови. l,Uодо мене, то я б радо послухав: що ліпше: чи жінка

радість і натхнення, як от наша славна володарка,

чи те, що у твердому, давньому Римі звали столлата» - статечна, поважна пані дому? - Згода! Евое! Чудова тема!

«матрона

--.: Дозвольте мені, єгиптянинові, пригадати, може, не зовсім пам'ятну римлянам подробицю,- озвався стрункий юнак Мена, син фабриканта папірусу.- На нашій землі жінка була завжди рівною й рівн<шравною мужеві. Чей же повинно так бути й далі?

А певно! З якого дивитись боку! - посипались зауваження. Але Доріс вже підвелась зі свого ложа, де не сиділа, як було звичаєм у Римі, а напівлежала, способом грецьким. На ЇЇ знак до зали вступив хор ЇЇ учениць. Акорд ліній і барв, грації й принади творили молоді

тіла, огорнені напівпрозорими завоями.

Двома гуртками з боків великої заглибини у стіні, де заквітчана трояндами й міртами стояла мистецька статуя Афродіти, псалтрії-співачки почали тихо співати гімн бо гині.

Доріс, сама немов прекрасна богиня світанку Еос, вилила трохи

вина

зі

свого

келиха,

як

офіру,

на

вівтар

перед

статуєю і, вклонившись, промовила:

Слава тобі, Афродіте, радосте богів і людей! Дяка

тобі, що вчинила мене тим, чим я нині: почесною і вільною

гетерою! - Слава Аф роді ті! - Слава Дорісl- пі-дхопили гості. Доріс вернулась на своє місце в головах центрального столу. Ій, королеві вечірки, належало перше слово. Мовчки випила вона півчари вина. Уе було все її приготування до композиції.

Зала стихла, і в приглушений спів гетериних вихованок псалтрій та звуки арф, мов крізь прозору запону, вливався чарівний голос мідянокосої. Уе була мелодекламація, імп· ровізація. Шановні zocTi, noдpyzи й друзі! Наказ ваш приймаю й до теми берусь. Гадаю: два стани - весталки й Іетери Найвищі є стани, ЩО Іідні жінок. В них жінка свою незалежність не втратить. Як зоря поетів, як мрія мужів, Веде вона вІОРУ і шлях відкриває До чистих висот тих - принадних, ясних.

Даруй мені, Доріс: чи ж можна казати' BeCTa.llKa є ei.llbHal Не сміє ж вона На учтах сиді ти, ні в чару кохання ЗаZ.llянути до дна! -

втрутилась друга з найвизначніших Хризіс. На цьому якра. я й xqTi.lla Прекрасна і мудра noItpyzo BeCTa.llKa ТОМУ неза.llежна і

в Александрії гетер

спинитись, моя! ві .ІІьна, Шо ретязь солодкий кохання й xazu Не сковує міцно ій серця ні KO.llIl, Бо ж серце жіноту 8 неволю веде,

Й .ІІукаво нас робить У мужа рабою. Рабиню ж Тирана ж Так жі нці А рабство

завжди зневажає тиран. рабиня не може кохати. кохання бере неза.llежні сть, тоді відбирає й любов.

Славно! Красноl

не втримався запальний Мена.

Але ж підкресли, прошу тебе, що незалежна й вільна жінка € рі.1l.НОЮ мужу, як це було споконвіку в Єгипті. - А також те, хто буде ... QYAe збільшувати імперське військо,- з легкою іронією .1І.окинув те2{\: МОЛО.1l.ий, але вже .1І.уже внсокого рангу вояк Пріск, випещений, могутній красень, за походженням алексаН.1І.ріець.

Так, госте мій зацний,- обернулась Доріс до Ме

ни.-

я так не сказа.llа, Бо ж з думкою цею не зzоджуюсь я.

ДозвО.llьте cbozoItHi признатись вам шиР0: За хибу вважаю стреМ.ІІіння жінок З мужами рівнятись, , Подібними бути мухам до подробицІ>. Мужчини і ми, хоч .здалека подібні, То ж різні істоти! І рі.зниЙ наш світ!

- Ue

справне слово! Евое! -

почулись з різних боків

голоси старших гостей.

А Доріс вже зверталась до Пріска: -

Бо жі нка, HOCUTe.llbKa вщникі в божих,

Даруючи' МУЖУ лиш ПОlJlЯД, усмішку.•

Вже творить завзяття і во.llЮ до чину.

Й ті «ді ти духовні» - MOlYTHi, ясні ві йсько наді йне у ві йнах життєвих.

!J е

А ті, хто не має «духовних ДІТОК», Не мають на свіТІ мети аНІ ЦІЛІ •• Патриції славні, ~o в світі не знають Мети ані цілі - як ТІльки свІй РІД І «славне найменнЯ» ~оби не зzубилось, Ті можуть про збільшення війська подбать. Вони •.. та плебеї! Бо тим не лишилось на світі цім ~астя, ЯК ~астя родинне ...

Аякже! Аякже! Уе правильно,- заплескав у долоні розвеселений філософ Ксантос. Бенефіціарій Пріск вклонився господиНІ и перейшов до іншого столу. І!!оразу, як Доріс переривала свою промову Лізій робив непомітно кілька кроків до ложа Хризіс. Нарешті наблизився так, що міг присісти біля неї. - Дозволиш тобі товаришувати, Хризіс? - озвався ти хо густим басом, мов джміль.

Тільки в уважному слуханні. Uих безконечних сенаторських промов?

Від них я

занудився, мов кінь у музею.

- Але ж, Лізію, я ніколи не тужила за товариством коней! Для початку ти б могла бути й ласкавішою до мене.

Бачу,

що й

на тебе

кепсько

впливає

підробка

«вченої

академії».

Помиляєшся, юначе. Мене завжди заnуджувала бала

канина пілікрепів.

Не ображаюсь на твої дотепи. Сьогодні вони в тебе не

досить щасливі. Але я поважно потребую твого товариства й приятельської ради. Вийдемо до саду ... маю тобі ска зати

...

усе!

Лізію! - спинила його гетера.- Ти вже мені сказав Вона знизала плечима й перебирала пальцями доро

гоцінне намисто на шиї.

Лізій забубонів роздражнено: Річ видима. Ти розмовляєш охочіше, коли до розмови додається та чи інша блискуча забавка-оздоба. Пригадай:

коли ти приймала від мене ці граєшся, то бу ла ласкаві шою.

Уе намисто

смарагди, що ними тепер

твій подарунок?' Можливо,- недбало

глянула Хризіс.- Я маю цих пам'яток більше, як самої пам'яті. І не тішуся, коли мені пригадують забуті робиці.

под

Подробиці про те, хто саме заплатив тобі за твій час. Хризіс погірдливо всміхнулась: - Затям собі, хлопче, що гетерам не плаТЯТЬ,а дарують

з вдячності.

А коли хтось, бодай тимчасово, втратить можливість

дарувати самоцвіти ...

- Ти казав, що потребуєш моєї ради? Дам тобі ЇЇ, Лізію. Ощадним патриціям слід шукати товариства флей тисток. ие не потребує коштів. Вистачить, коли почастуєш Їх вином та солодощами зі столу, за яким гостюєш сам.

Рясні оплески тим часом вітали Доріс. Хризіс піднесла чару.

- За натхненні слова подруги-Харити з думками Ате нl1, з красою Афродіти! -

Евое! -

вигукнув Ксантос.- За рідкісне явище

приязнь двох красунь! Доріс подякувала поглядом за привіт Хризіс. І відпові ла фіЛОСОфові:

- Звичайно жіночу приязнь нищать заздрощі. А в нас з Хризіс немає поживи таким почуттям. . Розлючений Лізій відійшов від гетери. Зрозумів, що назавжди відштовхнула його, і саме в той найкритичніший час, коли нова позика від неї могла б врятувати його від руїни.

Лізіюl Присядь до нас, прихильників Катулла, що

саме про нас сказав:

Бахус»! Та Лізієвої

досади

«"••• тут

не

нерозріджений водою панує

могли

загасити

найміцніші

нерозріджені водою вина.

До зали, як рій метеликів, впорхнув гурт славнозвісного Батилового балету. Бубни й тамбурини обнялись із музи кою арф і флейт.

Але, крім Лізія, в залі було ще кілька осіб, що не помічали танку. Між колонадами, біля стіни, СТОJlВ став ний, бадьорий, певний себе сенатор Т атіан і тихо розмов ляв із бенефіціарієм Третього легіону Пріском, що й без військових відзнак, які не личило брати на бенкет, вигля

дав дуже войовниче. Пріск був ще занадто молодий для такого високого рангу, який завдячував він тому, що був

родичем цезаревого швагра Сервіануса, якого Адріан дуже любив. Саме цими днями про одчайдушного й рвучкого Пріска поширилась чутка, що він посперечався з цезарем і готовий виступити з війська. Тому чимало близьких до

цезаревого двору осіб із цікавістю приглядались до Татіа28

на

Пріска,

думаючи,

яким

способом

сенатор

оговтає

запального вояка. Помітив це й Лізій, у якого вже не раз виходили сутички з Пріском через Хризіс. Досада під штовхнула Лізія до колон, і хоч він не мав жодного плану,

щоб зачепитись з Пріском, він сперся на сусідню колону

й прислухався, про що йде мова. Тим часом до Татіана швидко підійшов молодий вояк Анті стос, якого прозвали «Татіановим альтер его». Він заговорив, немов здавав звіт Але до напруженого ЛіЗІЄВОГО вуха долітали ТІЛЬКИ окреМІ слова:

«... плани ...

барви ...

пророкувати

може

римська

зброя ... плани докладні».

~ Певно купують якусь віллу чи інзулу,- стислося Лізієве серце.- Не маю щастя,- і він крутнувся в бік

Пріска. Та ні його, ні Татіана, ні Антістоса там-- уже не було.

Не дивилась на танець вакханок і схвильована Ізі, хоч і

не

відривала очей

від

зали,

виглядаючи

з-за

великої

запони. Серце дівчини підплигувало під ПрОЗОр'ою «скля

ною тканиною», як Їх називали, її туніки. Заквітчана лаврами, у тканих золотом легких сандаліях, вона тремтіла від

принадного

одночасно

жахливого

сподівання,

що

в залу кожної хвилини може вступити Антіной. Спочатку була задоволе/на, не побачивши його. Певно, що славні гетери чарували б його тут. Яка була б для них честь, коли б той «майбутній цезар» і такий «божесько гарний»

юнак що в А лише

звернув увагу на александрійських красунь. Певно, Римі є ще кращі. і всі йому приступні. вона? Ізі? Манісенька «стрибаюча комашка» буде розважати Їх. Якщо зволять глянути на неї. Потім

домоправитель

запл~тить

їй

за працю,

дасть у куточку

вечерю й «милостиво дозволить» іти додому. Вона востаннє гляне з-за запони на прекрасну Доріс, що у жвавій і мудрій розмові принадно всміхатиметься до Антіноя, який і не помітить, як Ізі вже зникла з цієї зали.

Так, при першому самостійному кроці мусить Ізі зазнати муки актора, що веселить і бавить товариство з кривавою

раною в серці. Якби ж вона була гетерою! Всі ж бо кажуть Їй, що вона гарна, цікава, складає прегарні пісні.

Але довкола чиїсь руки роблять знаки. рають музику «Дафне» ... Це ж її черга! - Зроби мене, Афродіте, як Доріс! Як Хризіс! Напружилась, розірвала свій жах. І вискочила на естра ду. Стерпла на місці: Антіной, гетери, сенатори, римські гості пильно вдивлялись в неІ.

Тікатиl Тікати звідси! Таж вона саме й є <стікаюча Дафне», перелякана появою кохання в постаті богаl Блискавкою майнуло, що вона, звичайна ніМфа, боїться того божеського кохання.

Але ж цей «бог»

це не Фойбос, а Ерос-Антіной! Його

боїться вона, аж від жаху їй ось-ось розірветься серце. Ізі відхилилась цілим тілом,

иемов справді

побачила

перед

собою голову Медузи. Диригент розгубився, музика замовкла. Напружена зала вп' ялась у танцюристку очима. - Богине! Рятуй! Бліда, як мармур, дівчина зробила перший крок власної

імпровізації. І почала добре вивчену фігуру «Дафне». Музика підхопила такт. Доріс подалась уперед, у залі вщухли розмови. Деякі гості встали й підступили ДО подіуму. Маленька нова танцюристка, починаючи інтригуючою грою, стривожила всю залу. Іскра тривоги пройшла по всіх гостях, примусила Їх відчути щось більше, ніж вияв хоре ографічного мистецтва, усім добре знаного. І Лізій підступив наперед «на злість Хризіс», показати, що й «флейтистками» можна цікавитись.

щоб

А коли, звертаючись з молитвою до матері-землі, Дафне шукає останнього порятунку, Ізіні уста шепотіли правдиву молитву.

І глядачі в кінцевом) акорді вчули плач сонячного бога й тихий шелест перетвореної у лавр німфИ - Дафне. На очах нерухомо застиглої Ізі блищали сльози, немов то справді були краплини прозорої живиці, що виступила

з лавра під вогненним поцілунком ФоЙбоса-Сонця. Ізі увійшла за запону глуха до овацій, сліпа до знаків вітання. Вона не була свідома свого оглушливого успіху,

тремтіла вся й не розуміла, що їй говорить рабиня. Не розуміла, чого її знову провадять до зали. Стояла перед усміхненою Хризіс, що також колись була танцюристкою. Гетера взяла дівчатко за підборіддя і підвела вгору її обличчя.

- Таж вона й справді вся в сльозах! з,/tивуванням.- Чого ж ти, маленька ~

вигукнула зі

І зі дові рливо, з неприхованим захопленням подивилась у гарні очі гетери й усміхнулась крізь сльози:

- Мені здалось, що так страшно смертній прийняти кохання бога. І так невиносно тяжко відмовитись віА нього

... 30

Оплески привітали її несподівану відповідь.

Вловила сяйливий усміх Антіноя, задоволений поглц Доріс. А Хризіс притягла ЇЇ до себе й поцілувала, як приятельку.

- lJJe живе вогонь натхнення в дівочих грудях,- сказала Доріс. - Чи давно ти танцюєш, дитино? - запиталася Хризіс посадила Ізі біля себе на своє ложе. Сьогодні перше моє соло. Перед тобою світлий шлях. Хризіс відстебнула смарагдове рунок :- й одягла на І зі ну шию. - Візьми це. Уе не платня. Бо тити за натхнення. Уе - пам'ятка тебе обняла Терпсіхора. Хай ця

намисто

Лізіїв пода

митцеві не можна запла про симпозіон, на якому дрібничка принесе тобі

щастя.

І, нахилившись до дівчини, тихо додала: Уе сильний амулет. Бережи його. А як будеш потре бувати поради чи помочі ---..: навідайся до мене. Хризіс пройшла твій шлях і ... має добру пам'ять. Лізій почув останні слова й зрозумів, що сказані були ці слова, може, більше для нього, ніж для Ізі.

ІІІ. В ХРАМІ СЕРАПІСА Не посилав JI пророків тих, а прибігли вони самі. Не гаво рив JI Їм, а

вони

пророкували.

Пророк Єремія

- Варта цезарева! lJJo? Не чуєш? Так човгай сюди, стара кертице, й подивись! - нетерпеливився Пріск під брамою Серапеума, головної александрійської святині. - 3аспокійся, центуріоне,- стримував його Татіан, па~ нуючий над собою і в найкритичні ших обставинах.- Му сить же вартівник виконати всі розпорядження! Ми ж на тому виграємо, що все відбувається в належному порядку.

Коли ж стільки марнується часу. Татіан спокійно поглянув на зорі:

- Часу вистачить на все. В Лохіасі всі ще сплять. А симпозіон потриває... коли поті м схочеш ще забавля тись.

- А чом би й ні? - дратувався Пріск.- Ми, вояки, призвичаєні робити все махом. І не терпимо перешкод. - Але - без гніву,- знуджено сперечався Татіан. Згадай, як нас вчили в дитинстві: «Гніваєшся, Зевсе? То правда не з тобою».

Третій ляв

на

Анті стос, юнак, що перед годиною розмов-

симпозіоні

Татіаном

Пріском,

весело

за-

сміявся:

Ми ж мусимо зробити все так, щоб було якнайбільше

правди.

І з виразом незадоволення глянув на Пріска. Татіан відповів очима: - Байдуже ... В простір маленького віконця просунулась рука з невели кою лампочкою. Віхтик жовтавого світла лизнув обличчя тих, що порушували священну тишу храму в неналежний час.

Вас ті льки троє? А на тебе треба цілу когорту? lJ!е, може, й з катапу льтами?

Анті стос досадним рухом стримав Пріскову лайку, бо вартовий уже відхиляв прибічні вузенькі дверцята, в яких ще

запитав:

А гасло? Ло-хі-ас! Анті стос швидким рухом відкрив полу своєї каракали

й підніс руку майже. до обличчя вартового.

Той, без роздратування чи тіні образи, уважно прогля нув перстень на пальці

юнака,

протяг ще раз світлом по

обличчях і спокійно запитав:

Чого ж бажає варта славного цезаря? 1J!0б ти ласкаво провів нас до старшого флаМІНlЯ,

тобто я хотів сказати, до вашого великого пророка, найдо

стойнішого Діодора.

Коли ти сам не можеш догадатися, чого вночі може

приходити варта цезарева ... -

знову вирвався Пріск.

Таємне доручення в справі цезарських відвідин, стримано пояснив Анті стос. - Входьте! - нарешті відступився на бік дозорець, пропускаючи повз себе вояків. Не поспішаючи, замкнув за

ними дверцята, відхилив інші в порталі при брамі. Витяг з-за пасу маленький свищик зі слонової кості й тихо подав ним знак. На цей раз відчинились дверцята у рівній стіні храму.

В довгому,

рівному хіднику з дверима по обох БQках

тьмяно заблимав вогник олійного світильника. За хвилину з'явився молодий храмовий учень - каміл у зеленій одежі та білих сандаліях. Чемно вклонився, немов нахилений вітром

лист

пальми,

мовчки

чекав

наказу

вартового

жерця.

Заведи вояків цезаря до святого пророка. «Зеленик лист» знову мовчки вгнувся. Лампка піднялася

над його головою і попливла хідником.

Сходи вивели прихожих на горішній поверх, де новим коридором прийшли вони до освітленої восковими смоло скипами невеликої зали.

Зелений каміл уклонився і зник. Із-за тьмяної заслони в цю ж мить з'явився старий жрець у всьому білому. - До святого пророка? - немов прокашляв він і з за питанням дивився на гостей.

- Лохіас,- лаконічно відмовив Татіан. Анті стос мовчки простяг перстень. Жрець хитнув голо вою і

вдарив молотком у металевий диск, повішеник на

стіні. З-за другої запони знов з' явився зелений каміл із лампочкою, зігнувся в поклоні жерцеві, який втомлено сів на м'яку ЛClву.

З притемнених сіней перейшли кількома сходинками до широкого коридора,

ясно освітленого олійними лампами.

Здається, цей зелений Псіхопомпос водитиме нас до ранку,- знов закипів Пріск.- Якась гра в тіні! - Зараз.- вперше озвався до гостей ясний і приємний

голос камі ла.

них

Прошу,- відімкнув він двері без клямки і без жод ознак

замка.

Уезарева варта опинилась у невеличкій кімнатці, цілком порожній, без вікон і немов і без дверей.

Однак каміл ураз знайшов замок і вже стояв у малесень ких дверцятах, що відсунулись у стіну.

Звольте ласкаво зачекати,- озвався ввічливо і швид

ко засунув двері.

Всі троє переглянулись. Увійшли,- промимрив перший Пріск.- А як від сіль? - Тією самою дорогою,- сухо відказав Татіан прини женим голосом.- Особливо, коли вмітимем мовчати, бо,

додав пошепки,- у стінах € ••• -

і показав собі на вухо.

Мовчимо слухняно, легате,- голосно по-військовому відповів Анті стос.

Н. Короле ••

Але в цій хвилині скрипнули двері в третій стіні, і в них стояв ввічливий каміл,

підтримуючи рукою заслону над

дверима, ЩО були всього на один крок навпроти.

Святий пророк готовий прийняти августіанів,- за

просив

рукою.

І в цю ж мить десь зник.

Вояки стояли в робітні старшого жерця. Низька мосяжна лампа у формі вази освітлювала шир0кий стіл. На ньому купками лежали сувої, таб'лИЧКИ для писання, писальні й інші приладдя та стояли різнобарвні маленькі мисочки.

Жрець Діодор підвівся й поблагословив прихожих. Вони низько

вклонились.

Даруй, найдостойніший, що ми змушені турбувати тебе в цю пізню годину. Даруй і за несправну поведінку

незнайомому

нам довкіллі,- рівно,

немов

відрубуючи

слова, проказав Т атіан.- Але є наказ. Він дав знак Антістосові. Той ввічливо показав свій перстень.

Слухаю,- нагнув голову пророк. Можемо говорити все? Ніхто нас не чує? - спитав Татіан. - Крім богів. Сідайте,- запросив він, вказуючи на

оздоблені золотом

слоновою кістю ебенові

стільці

з гаптованими

подушками.

Слухаю,- повторив ще, сідаючи при столі. Татіан відкинув каракалу. Його супутники зробили те

саме. Зброя преторіанців заблищала на Татіанові й Анті стосові. Жрець спокійно вдивлявся в гостей. - Маємо наказ попередити тебе, найдостойніший, що нинішні відвідини цезаря мусять відбутись у повній таєм

ниці. Він має важливі

причини не бажати, щоб про це

поті м десь бу ла мова.

З храму не виходить те, що не має вийти. Пріск і Анті стос виразно переглянулись. Татіан говорив далі: - Уе ми знаємо. Однак, бажано, щоб і в самlИ святині ніхто не виходив назустріч цезареві. Просимо, щоб по

коридорах чи залах, якими має пройти август, не зустрів

його жоден. Ми прийшли сюди перші й вийдемо зі святині останні . Такий є наказ. - Зараз дам розпорядження,- промовив пророк і шу кав очима по столі.

Вибач, найдостойніший.

ще не все. Мусимо разом

з тобою оглянути залу, де відбудеться зустріч з оракулом.

- Слухняність - чеснота жерців,- лагідно всміхнувся Діодор. Погляд його затримався на маленькому криштале вому молоточку. Він вдарив ним по невеликому срібному кружальцю, що висіло з боку стола. За мить біля запони стали два дужі, молоді жерці.

Повідомте: всі, хто де перебуває, в робітнях, у храмі,

в покоях, хай залишаться на своїх місцях до мого наказу .

. - Найдостойніший,- перебив пророка Татіан,- ти розумієш, що ми виконуємо вищу волю. Тож не гнівайся і не візьми це за ознаку недовір' я чи брак пошани до тебе або до святині. Ми мусимо обійти цілий той шлях, яким

проходитиме цезар. Нам звелено на власні очі переконати

ся,

чи твої накази будуть виконані

бездоганно.

За це

відповідаємо ми.

Повторюю: слухняність визнають і в Серапеумі. І ми

вміємо дотримувати дисципліну, як і ви, у війську. І додав, звертаючись до жерців:

--::

Попередіть. Хай не хвилюються і

не цікавляться,

зачувши в святині ходу легіонерів: варта цезаря виконує

його наказ. І ді ть! Жерці глибоко вклонились

і,

як і

перед тим,

умить

зникли.

- Так прошу, оглянемо каплицю. Діодор підвівся і повів варту до невеликої підземної зали, сполученої з його робі тнею вузьким сходистим кори дором, що біля дверей каплиці

розгалужувався.

Куди веде цей бічний? Оточує довкола каплицю й мою робітню,- відповів

жрець.

На вівтарі перед заслоненою статуєю богині блимав вогник. Два ряди білих мармурових колон підтримували

стелю. В каплиці не бу ло жодної обстанови. На рі вних стінах з меандром сизої барви не видно було найменшої

заглибини чи амбразури. Пророк з пошаною схилився пе ред статуєю. Прихожі так само. Діодор набрав довгою ложкою фіміаму й скинув на вогник, що викинув угору

язичок полум' я.

Татіан із вояками повільно обійшов цілу залу, мацаючи рукою стіни. Не було жодного вікна, лише малий отвір у стелі,- очевидно, для провітрювання.

Мусимо, найдостойніший, турбувати тебе ще. Вибач. 1*

Але покажи, де стоятимеш ти, а де має бути шд час пророкування aBГYCT~ Діодор мовчки став праворуч вівтаря показав місце навпроти:

Там має стояти ясний цезар. Таті ан став на те місце й глянув на жерця. Крізь напівпрозору завісу запашного диму Діодорова постать

закреслювалась тьмяною, мов крізь серпанок.

В цій залі нема інших дверей? Нема, як нема Їх і в коридорах. Дякую, найдостойніший. Здається, цього нам виста чить цілком. Тепер, з ласки твоєї, вернемось до твого покою. Я маю сказати тобі ще кілька слів. А варта огляне хідники та вхід.

Робіть, як визнаєте за краще. Золоті слова,- промовив Татіан, і всі троє, як на команду, чемно всміхнулись. Жрець усміхнувся також. Пророк запросив Таті ана сісти, поки той говорив своїм

супутникам:

Огляньте круговий хідник. Але шануйте тишу святи

ні. Взагалі робіть, як визнаєте за краще.

Вояки вийшли, а Татіан з пошаною запитав жерця: Не зволь гніватись, найдостойніший, маєш ти ключа від цієї кімнати? І чи ти тільки його маєш? Чи, може, маєш кілька Їх? То Довір Їх нам на час, поки відбувати

меться

пророцтво.

Діодор взяв зі столу маленьку алебастрову скриньку. Витяг відтіль три ключі. - Два, ці більші, це від цієї робітні. Інших не має ніхто. А цей меншиЙ ... - подаючи ключа, затримався на мить,- цей менший відчиняє всі двері святині.- Таті ан прийняв ключі. Мабуть, жерцева схвильованість переда лась і Татіанові, бо ж його рука трохи затремтіла, коли він брав менший ключик.

- Ше маєш додати щось мені, легате? - спитав Діо дор.- Вибач, коли неправильно титулую. Я не визнаюся добре на військовій одежі й відзнаках. Тільки догадуюсь: з такими важливими дорученнями не приходять люди мало го

рангу.

Таті ан, усміхнувшись, хитнув головою: збагнув, що ска заний голосно Анті стосом у залі без дверей титул уже дійшов до пророкового вуха.

Від тебе мало що скриється, святий пророче.

Ти хотів сказати ...

Зараз. Я мушу говорити при свідках про все, що тут

робиться.

На хвилину виникла мовчанка. Ти повідомлений, святий пророче, про точну хвилину

приходу імператора? - заповнював мовчанку Таті ан . . - Видима річ,- глянув пророк на клепсидру.- О, ще досить часу. Uезар, мабуть, щойно встає зі сну. - Так; так,- погоджуючись, хитнув головою знов

гість

замовк.

Діодор встав, відсунув на стіні різьблений образок Сера піса й із схованки дістав невеличку алебастрову амфору та

золоті чари. Поставив перед Татіаном одну з них і наточив у неі ароматичного темно-золотистого вина.

Q!об не було нудно чекати у старечому товаристві.

Спробуй питво, що підкріплює наші сили в святині. Татіан підніс чару вгору: Хай боги благословлять твої й наші вчинки! - про мовив Татіан, схиляючи голову. - Хай так буде сьогодні й вічно,- урочисто відповів

пророк.

Гість

хвилинку

подивився

на

вино,

але

не

квапився

притулити чару до зціплених уст.

До покою саме вступили вояки. Татіан передав Антісто сові ключі і хитнув головою.

Анті стос негайно підійшов до дверей і замкнув Їх. Пріск голосно зітхнув і потягся з полегшенням. Не питаючи дозволу у господаря, важко сів у фотель.

Анті стос

витяг

з-за

пасу

саквичку-гаманець,

заховав

ключі й поклав руку на держално меча.

Пророк вибачливо дивився на ці «прояви вояцького вихо вання».

Але

перед

ним

голосом, так само, як і

вже

стояв Татіан

спокійним

раніше, з пошаною говорив:

Тепер вислухай мене. Тільки дуже прошу: без хвилю

вання і зайвого неспокою, бо це не личило б такій достой

ній особі, як ти.

І, відрубуючи слова, закінчив: На цей раз і з цезарем говоритиму я, а не ти. Тобто ... як? - ще нічого не розуміючи, але вже з

почуттям тривоги промовив Діодор. Хотів підвестися з фотеля.

Сиди, сиди, пророче. Я тобі все висвітлю, до подро

биць: час же ще Є,- показав на воду в клепсидрі.

Не дуже це чемно, ми знаємо, однак нам здається,

після докладного знайомства з тобою, що ти хоч і вельми

СВЯТИЙ пророк, але ж ТВОІ прорщ~тва ... так скажемо, трохи заш знюються.

у жерця обличчя зблідло на крейду, брови стис",ись. Чорні, мов вугіль, очі аж засвітились. За все своє життя він ще ніколи не чув такої мови... лянув в одии бік,

у другий: вояки стояли щільно біля нього при кожній руці.

Спокійно, спокійно, святий пророче,- промовив Ан

ТІСТОС.

На суперечки в нас нема часу,- додав Татіан. Та не свердли мене своїми очима. Скажи хоч щось. Бо

я вже буду кричати зі страху,.- озвався з робленим жахом

Пріск. - Але ... - видобув із своєї горлянки Діодор. - НУ, не бійся. Ми тобі рішуче нічого злого не зробимо,- діловитим тоном почав Таті ан. - Якщо сам не даси до того приводу,- додав Пріск. - Тихо, центуріоне! - стримав його Антістос.- Шануй пророка.

Але ж це ... насильство, блюзнірство. Нечуване зу

хвальство,- промовив нарешті

Діодор.

його прекрасна

сива голова з довгою кучерявою бородою ще більше стала

подібною до голови олімпійського Зевса. - Ну, сам бачиш,- співчутливо сказав Антістос, шука ючи чогось поміж речами на пророковому столі.

- Чом же ти цього не «передбачав», пророче? Уе ж, так би мовити, твоє ремество. Orож, щоб ти, часом, не помилився в такій важливій хвилині,

тобі на поміч. Ага, ось воно! -

ми мусили прийти

сказав він ІНШИМ ГОЛОСОМ,

ставлячи на край столу срібне, середнього розміру, добре шліфоване люстро.

Пророцтва ... не тільки, пророче, треба передбачати ...

сиди, сиди! .. Ух ще треба й переводити в життя,- продов жував заспокоювати Діодора Пріск, що розкладав на столі, замість відсунених папірусів, глиняні коробочки з фарба

ми, яких уживали актори-міми.

- А як ти міг би це зробити, сидячи в такій добрій і певній схованці? - Але що ви робите? Ц!о ви робите? - тільки й міг видобути з себе Діодор. -

Таж сказано: рятуємо тебе з біди,- відповів Татіан,

що сидів перед люстром, як у себе вдома.

- А тепер, святий мужу, сиди спокійно й дивись на мене ... та не так трагічно! 38

- Ну, иу~ - Jl,одав Прї<:к..- на це ж ТИ напевне не потре6ува.ТИМeDI наuюї помочі? Пророк угруз у фотель і, не моргаючи, дивив.ся на Татіана, як він зручно одяг сиву перуку й примірював Jl,ОВГУ кучеряву білу бороду, одночасно А.а<:каво ГОВОРЯЧИ дО жерця:

- Ти-бо турбувався долею імператора та імперії, а про свою власну й 'забув запитати оракула. Хоч 8, може, В цих справах тямлю менше за вашого біАОНОТoro ПРИ,/J;вервиха,

а все ж таки я не найгі рwий пророк. І можу тобі напроро чити про те, що ти забув запитати ... наприклад, ~ілком безпомилково можу тобі напророкувати, КОЛИ й JlК ти

можеш померти. Та ну, дивись-бо веселіше! Вважай: коли «можеш», а не КОАИ вмреш. А от ти, мабуть, цього й не знав. Ну, тож чесно признайся, що пророкувати 1!езареві бу АО б для тебе доснть важко.

Поглядаючн на Діодора, Татіан вправно робив з себе його портрет.

- Звісно, шляхи зір на небі ми не дуже розріЗНlІЄМО. Зате, повір мені, найдостойніший, кажу тобі це по-при ятельському: ми лі пше за тебе знаємо ШАЯХН, якими сліА

іти цезареві.

- Зморшку біля ока! Лівого! Трохи глибше,- підказав Антістос, щО ДИВИВСЯ через Татіанове плече в люстро. І додав Діодорові: - Але, найдостойніший, справді Аа ремно

хвилюєшся.

Та він невдячний,- озвався Пріск.- Ми йому пома

гаємо, а він нам не хоче,- і торкнув жерця під лікоть.

Уентуріоне! Шануй пророка,- повторив знов Антістос.

Таж шаную. Я ж не безбожник,- відказав Пріск, розглядаючи шматок папірусу з накресленим планом свя тині.

- Ми, бач, мали думку з тобою поговорити наперед «начисто»,- лагідно висвітлював Татіан.- Та кажуть, що ти JIIКИЙСЬ мовчазний, нерозговірлнвиЙ. А, зрештою, воно так буде ліпше. Принаймні ти не в спілці з нами. Маєш цілком чисте сумління. І перед богами, і перед цезарем. Тож не хили голови. А певно, що такою дрібничкою ти хвалитись не будеш.

- Уе вже я ручусь за його мовчання,- присвідчив Пріск. - Та й ми про все це враз забудемо, щойно звідсіль вийдемо.

- Але одного не слід забувати, святий пророче: наших облич. IJJоб ми колись дечого не пригадали,- додав Ан ТІ СТОС.

Трошечки нижче праву брову ... так! Жерцеві очі палали, але повіки не кліпали. Помітно

тремтіла в нього голова й конвульсійно ворушились руки.

Тим часом Татіан закінчив траНСформацію. - Тепер, з твого дозволу, позич у в тебе білу одіж і сандалії. Зрозумій: хоч воно й неприємно вдягатнсь в чуже, та навіщо б ми все те носили, коли ти маєш ці речі

в порядку. Одягніть святого пророка тим часом у мій плащ ... бо мусить же бути між вами «легат», поки «про рок»

говоритнме

цезарем.

Та він чогось чудно виглядає,- промовив Пріск, пе реодягаючи Діодора. - Чи ж можна так хвилюватись? Вибач, як молоденьке дівчатко, коли його обіймає вояк. Ти ж бачиш, що не

в тому щастя, щоб знати будуччину, а в тому, щоб ... її не знатн.

Дійсно!

додав Антістос.- Аж тяжко собі уявити,

як ти бентежився б, коли б тебе попередили про це боги ...

бодай перед місяцем.

- Правда,- підтвердив Татіан.- Напевно, пророк на робив би помилок ... і, мабуть, непоправних ... Не навчаю тебе, лише подаю до відома мій досвід: будуччину треба

робити, але зайво ЇЇ знати чи говорити про неї наперед.

А як там клепсидра? - Вже доходить. - Добре. Все вчасно.- Татіан став попліч пророка, що підвівся, але мовчав, як земля.

- Близнята,- озвався веселий Антістос,- чудово! Т атіан уклонився, благословляючи так само, як це зро бив пророк при їхньому вступі.

Будьте під охороною бога!

промовив Діодоровим

голосом, як справжній і добрий актор.

Геніально!

потер собі руки Пріск.- Колн б я не

був побожний, вірив би, що й сам бог не впізнає, котрий правдивий.

- Так, я іду. Uезар мусить застати пророка заглиблено го в побожне роздумування. А ви - пильнуйте уважно! звернувся Татіан своїм

природним

голосом.

Але

враз

додав, наслідуючи жерця: - І робіть, як визнаєте за най ліпше ... Та пам'ятайте, що слухняність - чеснота жерців, а дисципліна

вояків.

Діодор тихо застогнав.

Анті стос віддав Татіанові ключ. Ти, центуріоне, підеш назустріч цезареві до брами, наказав легат Антістосові.

- А ти лишишся тут, щоб достойний пророк не нудився в самітності. Бо ж самітність і нудьга підсувають, звичай но, нещасливі думки. Двері я замкну. Uезар обійде покій круговим хідником. Тож - не прислухайтесь! Вони вийшли. Анті стос замкнув одні двері. Таті ан - другі. Пріск із приязною усмішкою поглянув на приголомшено го

пророка:

Не журись! Нагороду дістанеш ще більшу, ніж за

свою власну ворожбу.

З клепсидри впала остання краплина води ...

ІУ. ПРУЖИНИ Як зброю зброєю відбить велить закон, Так ставить справедливість брехию проти брехні. Овідій

Августа Сабі на закі нчувала вдягатися.

У застеленому вщерть пухкими килимами покої ВІкна й двері були щільно -затулені товстими заслонами.

Сабіна не зносила голосних звуків, дзвінкого голосу, повного світла, різких барв. І найдужче боялась протягів.

Ії служниці й пані з її почету призвичаїлись, мов кроти, рухатись непомітно й нечутно, як тіні.

Покій аж задихався від мішаного аромату паРфумів, квіток, есенцій і припаленого волосся. Три фригійки закін чували зачісування августи.

Зачіска була дуже химерна: над чолом підносилась воло сяна

діадема,

додолу

якої,

мов

баранчики

з горбка,

скакали

кучерики.

Велика скринька тонкої роботи з мистецькими і нкруста ціями була повна штудерних кучериків із цілком однаково

го, як у Сабіни, волосся. Августа дуже уважно вибирала ті, що ЇЙ подобались сьогодні.

Одна орнатрікс виймала Їх із скриньки так обережно, ніби то були живі метелики, готові випурхнути крізь за

мкнені

вікна.

Друга

виправляла

Їх

легкими,

зручними

рухами. Третя, прийнявши в свої руки, мов святощі, з тонкістю ювеліра й м'якістю доброго лікаря встромлювала приmпильку

кучериком

відповідне

місце

на

голові

августи.

Дві, молоді, по ПОJlС обнажені муринки, непорушні, як вилиті

з чавуну статуї,

тримали перед августою срібне,

досконало ві дполі роваве люстро, в якому Сабі на контролю вала працю своїх стрижіЙок.

А праця була марудна, забарна й провадилась майже у повній мовчанці. Часами тільки в ту задушливу тишу вшкрябувалось

шкварчання

блимаючого таємним блакит

ним світлом вогника, що на ньому нагрівались фризувальні

щемки. Вогник видавався храмовою лампадою і надавав усій процедурі вигляд священного ворожбитства. JJieї «містерії» не відчувала лише одна істота:

трохи

більша за звичайного кота, сі ро-жовта, на августиних колі

нах.

Був це улюбленець бездітної

вже старшого віку

цезаревої дружини, іхневмон, званий ще «фараоновим щу

ром», або мангустою,- Аматус. Скрізь, кудн б не Їхала Сабіна, Аматус був при ній невідлучно. Всі знали, що коли

б ця «фараонова криса» могла сказати свою волю, все

життя двору відразу змінилось би. Ознакою особливої милості був для кожного дозвіл Сабіни погладити пухнату тваринку. Але вона зовсім не тішилася виявами уваги з боку чужих людей. На того, хто дотикався шерстки Аматуса, він звичайно цілком недвозначно вирячував свої ясно-червоні очі. А той, кому припала честь гладити «щу ра»,

намагався скоротити

вияви

своєї

до нього

прихиль

ності.

Уе було подвійно небезпечно: августа вірила в «прозор ливість» свого мазунчика. І з його відношення робила висновки про ступінь зичливості прихожого до своєї особи. Сніжно-білою, оздобленою перстенями й браслетами ру

кою августа безперестанку гладила Аматуса. Коли-не-коли схилялась до нього й промовляла ласкавим голосом так, як

матері говорять із малими, дуже розпещеними дітьми. Тоді стрижійки спиняли свою працю, на Їхніх обличчях розкві

тала солодка ніжність. І вони нерухомо чекали, поки авгус та пі дведе свою божеську голову.

Зненацька

піднялась

заслона і з-під

неї випливла не

вільниця-нубійка з руками зложеними навхрест на грудях.

І завмерла біля порога, чекаючи на дозвіл говорити. Сабі на поглядом дозволила їй це.

Ясний сенатор Т атіан,- ледве чутно промовила ну-

біЙка.- прохає дозволу

ласки

прийти перед очі боже

ської августи.

Сухе знуджене Сабінине обличчя освітилось цікавістю. Августа поцілувала Аматуса, обережно поклала його на руки невільниці-пестунки звірятка, яка мала за обов'язок бавити й доглядати мангусту. Вільною рукою Сабіна зро била знак служницям і промовила:

Закінчуйте! За хвилину хай сенатор увійде. Справді, за хвилину стрижійка закінчила свою творчість

вийшла з покою.

Двоє дівчат поставили перед августою фотель і зникли вслід за стрижійкою та іншими служницями.

Т атіан ще на порозі

глибоко вклонився. Нечутно піді

йшов до августи, щоб поцілувати край полн ЇЇ одежі,

з задоволенням впевнився, що на цей раз йому не доведеть

ся пестити Аматуса. - Сідай, Татіане,- вказала Сабіна на крісло біля се бе.- Радо слухатиму, якщо ти приніс добрі новини. - Тільки добрі,- бадьоро, але тихим голосом відповів патриціЙ.- Пророцтво відбулося якнайліпше. сподівання божеської августи сповнились. Все сталось, як ти бажала. - Радію,- роз' яснилось ще більше бліде обличчя Сабі ни.- Але цікаво знати, що саме напророковано? Знаєш подробиці?

- Дещо знаю. Не турбував би зайво тебе. Пророковано різне ... між іншим, цезареву владу Антіноєві ... Сабіна потемніла, але в очах сенатора блиснув невлови мий усміх. Татіан починав мистецьку гру, в успіху якої був певний. Бо ж Сабіна не мала для нього жодної загадко вості, він міг одним реченням викликати в неї бажаний настрій.

Так, августо. Але це зовсім не зле. Бо славний цезар

був задоволений.

Сабіна

потемніла

ще

дужче.

А коли

вона

простягла

руку, щоб взяти флакончик із заспокоюючою сіллю, Татіан потяг за другу віжку:

- Тільки Антіноя таке пророцтво навряд чи втішить. Пророк обіцяв йому трон, але тільки колись. По цезареві, що має заступити Адріана. Помітивши, що Сабіна затримала рух і не понюхала солі, додав:

А влада першого Адріанового наступника буде заку

рена вогнем війни ...

Августа нюхну ла солі.

Але той цезар бу де рі шучий муж

тим

не

жури-

тиметься.

Сабі на знов вияснилася. Як кожен, хто ворожить, вона вкладала власний - бажа ний ЇЙ,- зміст у слова ворожбита. І цілком ясно бачила у сказаному образ свого кандидата - Люція Вера. Татіан бачив її думки й продовжував: - Панування Адріанового наступника, казав пророк, буде несприятливим для розквіту мистецтва й філософії.

Сабіна задоволено мотнула головою, бо обіцяне мало знищити саме те, за чим найдужче побивався Адріан. - Але війна приведе до внутрішніх розрухів і прикро стей, тому історія зробить це панування темною плямою, на

якій ореол слідуючого цезаря, тобто Антіноя, засяє тихою, ясною зорею. І народи Римської і мпері ї благословляти муть його як Олімпійця. Августа раз за разом двічі понюхала солі й зблідла. - Та це буде аж тоді, коли гіацинтові кучері божесько

го Антіноя побіліють, як вершина Гімета під снігом,- мо

же, за двадцять, а може, й за сорок літ.

Хто пророкував? - запитала заспокоєна Сабіна. Діодор, найславніший пророк із Серапеума,- спокійно відповів Татіан. - Невже ж тобі пощастило притягти його на наш бік? Подивляю твоє мистецтво, Татіане. Він, певне, говорив те,

що ти йому підказав.

- Гадаю, божеська, що пророк говорив із натхнення. Але боги милостиві до тебе, то пророцтво було таке, що формою заспокоїло цезаря, а змістом може задовольнити

й августу,

бо не

перешкоджає йти дорогою,

яку бачить

тільки її божеська мудрість. Дозволь не розповідати под робиць, щоб не затримувати тебе в цей дорогий тобі час.

І "Мене вже чекає цезар. Кличе тинятися з ним десь по пустині, оглядати святині, розкидані по оазах ... А щодо оракула, то головне ти знаєш. В дорозі я довідаюсь від цезаря подробиці.

Сабіна знов проясніла й жваво запитала:

А нfчого не порадив оракул Анті ноєві ?

Аякже! Саме так, як ти, божеська, могла б бажати:

щоб сидів тихо й спокійно та цікавився всім, що не має відношення до влади, аж поки не прийде його час.

- Уе дуже добре! - одверто зраділа августа.- Хіба ж ляльці місце на троні? А це ж лялька! Мальована ляль ка! - додала погі рдливо. 44

Замислившись, перебирала перли свого намиста.

Але ж ... часами ... ляльки розбиваються ... -

промови

ла, немов до себе, і глянула просто в вічі сенаторові.

Той не моргнув і відповів: На все свій час. Тепер було б ліпше, якби лялька перестала бавити. А це трапляється, коли лялькою почина ють цікавитись інші. Маю відомості, що наш «мармуровий

бог» почав сходити із свого постаменту ... принаймні ВНОЧІ •••

щоб забавлятися флейтистками ...

Сабіна знизала плечима: Мудрий ти, сенаторе. Але не мав би зважати на дурниці. Було б, мабуть, ліпше, коли б на поміч нам стала якась освічена патриціанка. З флейтисток не буде помочі. - Звичайно, коли б, наприклад, Бальбіла ... - іронічно почав Татіан. - Саме Бальбіла. Вона достойна дівчина, нам цілком віддана. Я сама поручусь за неї, за її відданість. - За відданість - я та~ож. Але ... хто поручиться, що

ради відданості вона леГКОfідмовиться й від цезарського

пурпуру? Пурпур же такий 'червоний, що не раз сліпив очі й мудрішим за мудру "Ба.льбі лу. - Але ж... що ж може вийти з якихсь залицянь до флейтистки?

Августо,

для бажаних

наслідків

кожну

річ

можна

зробити причиною. Вона гарна й повна поезі ї. Я її бачив, цю поетку-варварку. Бачив, як вона танцювала. І скажу, що на такі принади ловились і твердіші за богоподібного

Антіноя. Але танцюристка й у сні не мріятиме стати для патриці я

чимсь

іншим,

як

тільки

приємною

забавою.

А тим часом можуть прийти зміни. І чим буде менша ця «забава», тим більше пошкодить вона маєтстатові кандида

та на трон. Навіть в очах самого августа. - Я завжди кажу, що ти погано знаєш Адріана,- по

крутила головою Сабіна. - А я завжди згоджуюсь, августо. Але гадаю, що коли Антіной замість високих наук і оракулів почне цікав'итись приватною хореографією, настануть більші чи менші це по бажанні - осудовиська, вони ж бо робляться часом і без участі тих, що братимуть у них участь,- додав сенатор, усміхаючись.

Побачимо,- відказала

Сабіна.- Я певна,

щО

МОІ

друзі вчасно помітять все корисне для справи.

Для імперії, божеська. Я знаю, як це тебе болить.

Так можу йти?

спитав він, бачачи, що Сабіна взяла

іншої солі й почала терти собі скроні.

Т аті ан був задоволений. Повний, аж переповнений енер гією, ще з юнацьких літ почав він плести тонке плетіння

політичного мережива. Кохався в небезпечних грах і досяг в

них

мистецтва.

lJ!e в Атенах випадок звів його з іберійцями. Всебічно обдарований Елій Адріан, глибоlWМУДРИЙ і дотепний, вель ми сподобався майже на десять літ молодшому від нього

Татіанові. Вони заприязнились. Всі дивувались винятко вим здібностям і сильній волі Т атіановій і вважали його за наступника безді тного цезаря Траяна, зважаючи на Їхні родинні зв' язки. Сподівались, що після Траяна, який мав лише

одно

завдання: підбити

під римських орлів якнай

більше земель, Татіан піднесе внутрішній розвиток ім перії.

Як я цього чекаю!

сказав якось Адріан своєму

приятелеві.

- І зовсім зайво, друже. Я більше люблю природу, як людей. А цезарська слава мене ніяк не тягне. Тобі б бути цезарем, Еліє! Тоді імперія засяяла б всіма барвами ве селки.

З того часу здобути для приятеля трон стало життєвою метою Татіана. Поглибивши прихильність до себе з боку августи Плоті ни, він протягом кількох років вів послідов ний і мудрий наступ на Траяна. Справа стала на певний грунт, коли Татіанові пощастило одружити Адріана з Сабіною, родичкою Плоті ни. Було цілком природним, що бездітннй Траян незабаром усиновить Адріана й призна чнть його спадкоємцем свого трону.

Уе сталося 117 року ІІашої ери. 11 серпня того ж таки року Адріан обняв владу над Римською імперією. Чесний, прямодушний, вчений і митець, Адріан і на цезарському троні не скидав з себе білого плаща філософів і не забував

про услугу Татіана. Та щодалі біг час, тим менше сходились приятелі у своїх поглядах. Здебільшого імперськими справами порядкував Татіан. Але так, що того й не підозрівав цезар. А коли біля Адріана став найближчою особою Адріанів земляк, теж з Іберії родом, Аврелій Антонін, і коли потім, з подорожі по Бітинії, Адріан привіз із собою красного юнака Антіноя, якого називали Адріановим сином, Татіан все частіше покидав Рим для своїх безмежних маєтків у Сіцілії, невдоволений з поведінки цезаря.

Для гри він висунув на місце наступника цезаря Люція Вера, хворого на сухоти патриці я, чому дуже співчувала

Сабіна, яка враз зненавиділа Антіноя, сииа християнки чи невільниці. Татіан добре знав, що Вер ніколи не досягне трону. Але ним можна було «грати». Адріан ніколи і ні в чому не згоджувався з Сабіною і Вера не любив. Із-за нього ставав у гостру суперечку з сенатом, який мав тоді велику силу.

Про Антіноя враз християнин,

бо

постала

носить

чутка,

завжди

на

що він

шиї

потаємний

медаль,

на

якій

зображене ягня і дві грецькі літери: альфа і омега. Анті ной сам казав, що ця медалька - його єдина пам'ятка про матір. І Татіан враз вирішив, що це під впливом християн, від яких август привіз Антіноя, так збільшилась смішна й прикра забобонність Адріана. Але вирішив також, що варто цю забобонність використати. І переконав Адріана, що коли вже вони в Єгипті, то варто мати пророцтво від

найвищого пророка славної святині Серапіса. По відвідинах у Сабіни Татіан побував і в цезаря, і в різних визначних осіб Александрії та цезаревого почету і повернувся додому лише на обід, тобто перед заходом

сонця. Анті стос чекав вже його. По обіді приятелі пере йшли до таблінуму.

Знаєш,- зауважив Антістос, простягаючись на ложі

й заложивши руки під. голову,- коли ми повернулись з храму на симпозіон до Доріс, Пріск дуже недвозначно підкреслював мені, що так добре полагодили справу ви

ключно завдяки йому. Як це тобі подобається? - Дуже мало, але не дивує,- Татіан відпив із чари. Правду кажучи, без Пріска ми на цю аріСТОфанівську комедію не зважились би. Він може так думати, але ви словлювати такі думки

Так.

Справедливо:

необачно.

необачно всім

нам,

але

чи

не

найбільше ...

- Очевидно, йому. Бубон він! Я ніколи не був закоха ний до вояків. У них занадто дужі голоси, неелегантний лексикон і багато темпераменту. Ну, й похвальби. Уе, може, й добре у полі, але не в спокої і не в храмі.

Істинно. Саме про це я міркував сьогодні. До того ж

мені прикро, що Пріск не вміє «грати для гри». А враз хоче виграшу, вірячи згаданому тобою АрістОфанові, що запевняв ніби: де нема нагороди

там нема й мистецтва.

Такі незмінно програють,- згодився Татіан.

Таж з ними можуть програти й ті, що були в їхньому

товаристві.

Отож це мене й непокоїть, Татіане. Ми допустились

помилки.

І що ж?

спокійно, як і раніше, запитав Татіан.

Вчасно помі чена помилка не страшна. Ії легко направити. Упертими в помилках лишаються тільки дурні. - То дозволь, я Докінчу,- підвівся на ложі Антіс тос.- Помилку треба виправити враз і досконало. І ві н повернув додому, до землі великий палець правої руки. був рух званий роlliсе verso, яким у цирку глядачі

дозволяли переможцеві-гладіаторові

вбити переможеного.

Безумовно. Для спокою імперії це буде найдосконалі ше. Але 'не варто доручати такої справи рабам чи піратам з острова Фароса. Як гадаєш - хто? - Найпевні ше, щоб подбав про це я сам. - Вепе. А я, їдучи завтра з цезарем до сфінксів, не забуду помирити його з Пріском. - Добре. Киньмо цю тему. Маю ще друге питання. Чи не варто було б порозумітись з Діодором, або якось пора

дити йому на якийсь час подорож по оазах?

- І,!!о ж? «Роби, як визнаєш за краще»,- Діодоровим голосом промовив Татіан. Приятелі зайшлися сміхом. За дверима голосно гикнув раб. Анті стос з питанням поглянув на Татіана. раб, що пильнує, щоб ніхто нас не підслухував. Німий, як і більшість моїх хатніх придверників. Раб гикнув знову. - Але він діє мені на нерви! Може б, ти ... подарував

- Ue -

його Сабіні? А біля дверей посадив пса. Як роблю я,- по радив Антістос. - Слухняність - чеснота жерців,- знову передражнив Татіан.- Виконаю твоє бажання. Ага, хотів тобі сказати, що пророк - милий дідусь, і мені дуже сподобався. Гадаю, що такий мудрий чоловік зрозуміє ліпше за Пріска вигоду мовчання,

коли...

пошився

...

В легати,- підкинув Антістос.- А подарунки йому послано? - Вдвічі більші проти первісного наказу цезаря. Хай

знає, що ми вміємо дотримувати обіцянки.

Випили по чарі. За дверима знову, ніби впав зі скелі, гикнув придверник. Татіан встав, відчинив двері і зробив знак. За хвилинку перед приятелями став інший слуга. 48

Вина! І заміни придверника. З пророком чудово,- почав Антістос,- з Пріском

також буде добре. А от не йде мені з думки Сабіна ... Мовчати - чеснота не для неї. - Але! ШО з того? Стара, розмальована лялька. «А лялька, зрештою, розбивається»,- згадав Т атіан Сабі нині слова.

непогана думка,- згодився Антістос. Не моя, а її.

Авторство не важне. Я чогось згадав про подорож Агріппіни. UiKaBo було б побачити таку галеру. Кажуть, гарна була.

Агріппіна? Ше б пак, коли навіть Нерон здивувався,

побачивши її мертву.

- Ні, я не про Агріппіну, а про галеру. Чи ти бачив ту, що ЇЇ готують для подорожі цезаря до Тебів? Ні. - Варто подивитись. Ми ж на ній також попливе мо. - Добре. Від моря, певно, віє прохолодою, а тут немов трохи

парно.

За хвилю раби готували приятелям одяг й лектику для прогулянки.

у. UЕСАРКИ о Еросе, прекрасний Еросе! Ти довго панував ще перед тим, Як було створено цей світ.

l10MneucbKa Був день відпочинку. Але Ізіні цесарки з досвіта працювали,

епіталама

як найняті:

безперестанку хитали розмальованими голівками, то збіга лись докупи, то розкочувались по обійстю, дрібно клепаю

чи, мов пальовими паличками по ебенових теорбах. Аж ~рябіло Мареотійське озеро. Здавалося, не буде кінця запальним змаганням птиць, що творили гамір, дужчий за

сварку перекупок з Рибного торгу. Не лише вlзіному домику, а й у СУQlдів, переважно людей тяжкої праці, попрокидались раніше, ніж мали в святочний день. Але не гнівались; у кожного виникала думка:

чи не пророкують цесарки дощу, що його майже

п'ять років не бачила Александрія? Стробус вийшов уми ватись до фонтана й зустрів там Афру, яка набирала воду. - Ог, завела наша цикада цокотух. Усіх цикад заглу шать!

усміхнувся філософ до Афри.

Всяке дихання най хвалить Сотворителя, як вміє, лагідно відповіла вона, добре знаючи, що Стробус і сам, з власних грошей, докупив чимало до Ізіного табунця. - Чи не на дощ розговорились? Не дали тобі виспатись. - Ні, сьогодні я Їм вдячний. Мушу якнайшвидше з

АОМУ.

Bi~ похапцем умився, нашвидку з ІВ жменю солоних

ОЛИВ,ок, випив гладущик ячмінного пива, накинув святоч

ний, свіжо вичищений у фулоніці біли плащ і знову ви йшов у двір.

І тебе звели на ноги цесарки?

привітав він греки

ню, що, сидячи під перголою, тримала в лівій руці снідан ня, а правою моделювала на дошці

барельєф.

Може, на громовицю,- озвалась Г елене.- ог хоч би. Відколи я в Александрії, ще не бачила тут дощу.

Можливо:

вітер

же

«з

Рима»,- відповів

Стробус

утертим жартом, яким характеризували вітер з Європи. Так пообіцяй, Гелене, офіру Гермесові. Маю надію сього дні закінчити з Лізієм. Оце іду просто до Хризіс. - На щастя! Але, не погнівайся на мене: як скінчите, не заходь по дорозі до Состена. - Не бійся,- усміхнувся філософ,- сам пам'ятаю, що грошам не слід вірити .. І оминаю попіни, коли в кисеті більше, як треба на день.

Перед ворітьми побачив Ізі, що саме верталась з черго вого бенкету:

Скажи, дитино, Стробусові : «на щастя». Ізі привела до порядку хату, свою іСтробусову, пере одяглась і вийшла надвір. Сіла на кам'яну лаву проти

Гелене, обхопивши руками коліна, й дивилась у далечину. Була сумна. Навіть виняткове цокотіння цесарок не при тягло її уваги.

Гелене швидко моделювала, коли-не-коли поглядаючи на Ізі, і стримувалась: гадала, що та довго не втерпить і заговорить.

Але І зі мовчала надто довго. Чи спиш, дівчино? Чи щось тобі сталося? Я думаю, Гелені он ... думаю, думаю ... І нічого не

можу

вигадати

... 50

Здається, ті думки змі нили й твою вдачу. Ти

не

цикада, а смутний кипарис.

- Геленіон! Мене зурочили! На мене напустили якісь чари! Я роблю одно, а думаю інше. Ось і цю ніч серед танцю

побачила

раптом

себе

ніби

якомусь

храмі ...

посеред нього стояла одинока статуя бога ... А я ніби тан цювала ...

потім

немов

щось

вдарило

мене

по

очах,

зомліла від жаху. Я впала на самому закінченні ... коли Псіхе вмліває. Овації були страшні! А мене винесли з подіуму ... Уе, мабуть, так мені поробила Меланто-теса ліанка ...

Гелене похитала головою: Ні, дитино. По-перше: не кожна тесаліанка чарівни ця. По-друге: тобі треба виспатися. А кінець кінцем, спра ва не в Меланто і не в чарах. А в твоєму серці. - Воно ж мені й болить,- взялась руками за груди Ізі.- Але що маю чинити? - Дитино, кожен мусить зажити першого кохання. Але від того мало хто вмирає. В тебе, справді, справа складна. Тож мусиш міцніше взяти себе в руки. Глянь, як блискуче до тебе всміхається життя. Ти ще дівча, дівчинка, а вже славна гістрія. За пару тижнів ... - Знаю ... Розумію ... Але ж мене сьогодні ніщо не

тішить ... Хоч ... якби ти тільки чула ті оплески ... овації ...

То й не дратуй богині Тіхе, коли вона всміхнулась

тобі.

Ізі вхопилась рукою за подарунок Хризіс. Сяюче золо тими оздобами й

зеленими вогниками смарагдів намисто

було завжди на Ізіній шиї і при скромній хатній туніці.

- Мені неймовірно щастить, відколи ношу на собі цей амулет. Він чарівний. Я ані не мала часу тобі розповісти про його перший чин. Батилові переказали, що я у Доріс злякалась, збила музику ... Зробила осудовисько школі ... Як він меие лаяв! Гірш, як винувату рабиню. Я мовчки слухала. Нарешті не втерпіла й сказала: таж саме за ту «Дафне» Я Й дістала від Хризіс оцю оздобу. І раптом сталось диво: Батил остовпів. Змішався й нарешті лагідно сказав: «Все може статися. Трапляється й старому мімові злякатись. Але ж - не розгубитись! А тоді - танцюй що схочеш. Бо дурні не розуміють, а розумні не здивуються». Згадка трохи розвеселила Ізі. Вона відскочила по зерно своїм цокотухам, потім знову сіла біля Гелені ОН. - І сьогодні мені заплатили великі гроші,- промовила.

От я й кажу: за рік, за два ти станеш зовсім замож ною. Давно ти його бачила? Батила? Та ні! Антіноя ... І зі захвилювалась. - Гелені он, я люблю тебе, як сестру, й нічого від тебе

не приховую. Бачу його щодня! З того вечора, що він мене зустрів під школою і я не могла втекти, бо там, знаєш, нема

жодної бічної вулички. Малярці було дивно: зовсім не так поводяться патриці і

з танцюристками, як цей майбутній цезар. От Лізій, хоч і зруйнований, настирливо чіплявся до Ізі, а той ... - Він-бо справді бог! - переконано продовжувала Ізі.- Я це знаю! І так боюсь, боюсь ... - Як справжня Дафне,- докінчила за неї малярка. Моя рада тобі, Ізі ... Рипнули ворітця, і між півкулями щебетух-цесарок, не мов великий кві тучий гранатовий кущ, стала в туні ці Фа Н10Н.

Та цитьте-бо! Кша-кша! Дзвонять, як сіструми! Ра

дуйся, І зі! Радуйся, Гелені ОН! - Радуйся й ти, Фаніон! Добре, що прийшла, буде нам бі льше свято.

А ти товстієш, качечко,- похитала головою Геле

не.- ие тобі не до лиця. - Ой Гелене! Не печи хоч ти мене! Наш старий верб люд Батил уже загрожував, що викреслить мене з хору. А що ж я можу зробити ... - Коли кортить солодкого,- додала Ізі.

- Ну, кортить. ие правда. Однак я пам'ятаю поради Гелене і складаю сестерцію до сестерції. Вже недалеко й до сестерціуму,

бо

сама

бачу,

що

ніколи

мені

не

бути

гістрією.

От такої! А чому?? Бо я з природи тілиста. є для мене ЛlПша справа. Як назбираю грошей,- але це таємниця, ані чичирк у

школі ...

Ні? Ми з мамою почнем продавати медові тістечка. Вже й місце надивились: біля школи Калі крата. Знаєш? - Так ти ж сама з'Їси всю крамницю. - Не бійся, Геленіон. Я александріанка. І ціну золота знаю. Але яка я буду щаслива, коли вже не бачитиму того

крокодила, того чорного бабуїна, гієну Батила. Подивіться:

мабуть, синці лишились, так вчора понабивав мені очерети ною

литки.

Дівчата цокотіли, мов цесарки. І не помітили прихожо го, лише здивувались привітанню статечного й незнайомого голосу.

- Радуйтесь, дівчатка. Бачу, що все у вас є: краса, спокій, веселощі. Бракує лише того найсолодшого, що ле жить у цьому кошику митця Діомеда. Мова була підкупляюче приязна й полонила дівчат ще раніш, ніж захожий відкрив свого коша, і відтіль засмія

лись легенькі й білі тістечка. Фані он заплескала в долоні:

Таж ми щойно про них говорили!

--.: Стривай, стривай,- стримала її Ізі. - Я мушу почастувати вас обох. Бо я тепер маю багато грошей, а ми ж іще й не святкували, що я - гістрія! Діомед дуже уважно огорнув поглядом Ізіну постать, попросив напитись і промовив до Фані он, що подала йому води

фонтана:

Дуже мила в тебе сестричка. Спасибі тобі. То не сестра мені, пане. То Ізі, моя подруга по школі. Так ви ще школярочки, голуб'ята. А вона,- хитнув у бік Ізі, що повертала з хати з глечиком гранатового соку,- жартом назвала себе гістріонкою? - Добрі жарти, пане! Я б вельми хотіла мати змогу так жартувати. Та вже кілька день, як наша цикада, як ми її називаємо, знаменита на всю Александрію солістка. - Та ну! Лиши! І язичок же в тебе! - спинила її Ізі, вибираючи з кошика тістечка.

Гелене прилипла поглядом до продавця. Був високий, міцний, своєрідної краси й сили. Особливо вражали світлі, довгі

вуса,

що

звисали

темного,

на

бронзу

опаленого

обличчя аж на груди. Грекиня прищулила око й розгляда ла, як формувалися тіні під розумними й дуже молодими

очима, творячи, мов сяйво, ві ночок тоненьких зморщок.

Коли бу де ваша ласка,

заважав,

дівчатка,

й коли б я вам не дуже

то дозвольте мені

трошки відпочити.

Болить мене нога, а я тиняюсь спозаранку. - Сідай, сідай, госте,- запросила Ізі,- дозволь, я дам тобі до води соку.

А я вже з твого дозволу, меркаторе, спробую зробити

ескіз з твого обличчя.

- Таж ви тут усі митці , - здивувався прихожиЙ. Прошу, прошу. Тільки ж чи смію я говорити? Я дуже ці кавиЙ. Ну, й балакучий. 53

Можеш,- відповіла задоволена малярка. І враз взялася ліпити плоскорізьбу гарної й незвичайної

МОАелі.

Я ще сама бу ду тебе бавити.

Спасибі тобі. Видно, добра в тебе ненька, що вихова-

ла таких чемних доньок, як ти та І зі. - І я чужа для Ізі, ти ж бачиш,- показuа стеком на

своє стрижене волосся.- Я в жалобі. Не маю ні неньки, ні тата. Я чужинка і тут заробляю свій хліб. Ізі сирота й сама на себе заробляє своїм мистецтвом.

То виходить, що ви всі собі чужі. А мені спочатку

здавалось,

що

ви

сестри.

Де ж таки,- дзвонила Фаніон,- придивись, які ми всі різні. Та й з різних сторін. Гелені он - з Коринта. Я - напіВErиптянка, александріянка, а Ізі ... я навіть і

сказати

без

помилки

не

зумію,

з-за

ЯКОІСЬ

великО!

ріки ...

З-за Дунаю,- додала Гелене. Ах, з-за Дунаю! - повернувся

Діомед.- Сиджу,

сиджу І Велика, гарна ріка Дунай. Був я там колись ... А найбільше там людей, що звуть себе аланамн або ге лонами.

- Ні, я з роксоланів,- озвалась Ізі,- принаймні не біжчик татко про це згадував, і мама також... Тільки я татка майже не пам·ятаю ... - Роксолани сміливий і волелюбний народ, добрі воя ки. А ще ліпші їздці. - Тато був славний їздець. Не дурно ж він був де куріоном.

Декуріоном? - здивувався Діомед.- Вибач, що спи таю: де ж він служив?

В Тінгісі. Він ще мав знаменитого коня, що його

купили

для

цезаря.

Бористена! - дуже і враз оживився Діомед. Як би ж таки я не знав Бористена? Я сам за молодих лі т був непоганий їздець. І ні чого так не любив, JlК коней. Тож знаю кожного доброго коня. А вже Бористена! Йому ж поставлено два пам' ятники. І сам цезар склав епітафію йому! Аякже! Тільки цього коня не купили для цезаря,

а послано було його цезареві дарунком.

Меркатор сказав про себе правду: був балакучий, і все його дуже цікавило. Він вже розпитав, відколи й як вони живуть у «товариському» домику, що раніше належав Ізі ній небіжці-матері. І СКІльки в Ізі цесарок, хто їй подару-

вав таке гарне намисто, і як їй приходиться філософ Стро бус.

- Мав, кажеш, стоїчну школу в Уезареї? А тепер має іі в Александрі ї? - Але ні, тут він помагає купувати нерухомості. Уе дуже добрий і мудрий чоловік.

Розмову перервали діти: неначе хтось сипнув Їх повною жменею на подвір·я. Той мав у руці кошик, інший - тор бинку через плече, дехто в листку пальми приніс із собою

вогку глину. Уе були учні Геленіон, ЇЇ «школа моделюван ня». Вони приходили до малярки здебільшого у святочні та вільні для малярки дні. Малеча привітала вчительку і юрбою кинулась до І зі. - Ось тобі жучок, на пришпильку,- подав ін висушену зелену «оленку» малин пузанчик.

- А від мене лотос! Дивись, якин синін! - наввиперед ки гукала кучерява дівчинка. По її червоному, як півонія, личку збігав цівочками піт.

Дивись, як по мені тече сонечко,- показувала вона

пальчиком на свої щі чки.

Я сьогодні не приніс нічого, але як впінмаю, принесу

тобі живого ібіса,- обіцяв інший малин хлопчик із ласто

винням. І, пхнувши спітнілу дівчинку, діловито додав:

Ізі, візьми мене на ручки! І мене!

І мене! - тиснулись інші. Та за вами й цесарок не чути!

сміялась Фаніон, до

якоі також липла дітвора.

- А йдіть лишень до мене, дістанете пундичка по шма точку,- покликав Діомед. - Ні, ні! - запротестувала Ізі.---,. Сьогодні я частую всіх! Діомедів кошик спорожнів. - Спасибі тобі, меркаторе,- подякувала Гелене, скла даючи свій ескіз та інструменти.- Діти, за мною! - Але ж гарно! Дуже гарео! - похвалив шкіц про давець.

- Так ти звешся Гелене. Грекиня з Коринта? Х то знає? Може, колись Діомед розбагатіє, тоді замовить тобі свій портрет.

З озера нараз кинувся на місто божевільний вітер. Ворота голосно хряпнули й тремтіли, немов з ляку. Дріб ний пісок, неначе його хтось злісно жбурнув з велетенської

жмені, впав на СТіНИ. Дерева й кущі в садочку схилились аж до землі перед невидимою, грізною силою.

Всі глянули на озеро: з-за нього, з південного заходу, швидко сунув темно-жовтий мур. То здіймався пісок з Лі бійської пустині. Але вгорі ще було ясне блакитне небо. Тільки з-поза піщаної

стіни

підводились

купами

білі

кучеряві хмари.

Uесарки зникли з двору. За мить набіг новий подув із пустині. Теплий і гострий, він викинув із якихсь таємних схованок цілі табуни різних птахів,

що прудко летіли,

перевертаючись у

повітрі,

як

шматки паперу. Розпечена земля, повна жаху, але й жаги та наді ї, принишкла. Здавалось, вона спинала до неба висохлі, кощаві руки.

З-за озера озвалась могутня, але ще далека відповідь:

Іду-у-у! .. Не забар-р-р-юся!

Від того голосу озеро враз потемніло й вигнуло,

мов

наїжену з переляку, спину. По сугорбистій поверхні Маре отісу із свистінням і зойком втікали щосили один поперед

одного тисячі білих зайчиків шуму й піни. До них припада ли буревісники.

В дворище прожогом ускочив Стробус. - Хутчій! До хати! - гукнув він.- І біси вже танцю ють свій дощовий танок. Дівчата хапали все зі столу, вже заплетеного зеленими косами

перголи.

От, засидівся ... - ніяково озвався Діомед, складаю чи кошика.- А тепер і змокнеш ... Того ж мені й нога

боліла.

Перечасуй у нас,- запропонувала Ізі. Однаково ж на вулицях не буде покупців. А кошик порожній,- підтримала Фані он. Діомед подивився на Стробуса. - Лишись, чужинче,- лагідно промовив філософ. Він

був у доброму настрої.

Хоча дари природи, скажім для прикладу ... -

почав

було, але не договорив сентенції, бо вітер закрутив йому на голову плаща. Хмари, важкі й потемнілі, були вже долі й міцно обіймали озеро.

Почався хаос ... Дівчат, Стробуса, Діомеда могутня

незрима

рука.

всіх заразом до хати пхала

VI. НА ЛОХІАСІ А руки скручені за спину, І звикли вже до пут. Секст ПроперуіЙ.

На самому кінці вузького Лохіаського півострова, чи певніше коси, заховавшись від гучного життя Александрії, потопав у садах невеликий палац, що його вибрав собі за

резиденцію цезар Адріан. У промитому зливою пові трі та зелені цей затишний КУТОчок міста золотився у сяйві зап а даючого сонця, мов поринаючи в подвійній блакиті: неба й моря. Меви бі лими смугами ткали у ті й блакиті густі мережива,

то

ширяючи

високостях,

то

плазуючи

над

поверхнею води. З садів віяло свіжістю й ароматами ще заплаканих

легеньким

від

сності неіснуючі ного

радості

квіток,

подувом з моря й тим

що

тихо

шелестіли

підкреслювали

під

в дій

спокій і тишу цього чарівного й саміт

куточка.

На мармуровій терасі, причепленій до палацу так, ніби вона ось-ось була готова скочити в море, улюблений цезарів

джура, нерозлучний з Адріаном у всіх мандрівках, Мас тор, оглядав накритий на три особи сті л. Втомлений безупинними святкуваннями август виіздив на кілька день оглянути піраміди й славного гізехського сфінкса.

І,Цойно повернув з подорожі й висловив бажання повече ряти в товаристві тільки двох найближчих йому людей:

Антіноя та свого приятеля, «управителя держави» Аврелія Антоніна. Для них і була приготовлена на терасі вечеря. На столі панував зразковий порядок. Однак Мастор уже кілька разів робив поправки. І тепер він знов пересунув срібні мисочки з білими оливками так, щоб вкупі з солени

ми рижками з Норікума вони відразу всміхнулися цезаре вому погляду, бо Адріан іх дуже любив. Потім випростав ся,

позіхнув,

мармурових

розправив свої довгі

сходах,

що

вели

світлі

тераси

вуса й сів на

сад.

До нього підійшов великий молоський пес і поклав голову на коліна раба. Мастор гладив пса й тихо промовляв до

нього:

Ну що ж, приятелю? Вже й тобі обридла Александ рія? Не беруть нас ані на лови, ані на прогулянки. Мабуть,

ми вже ШВИДКО й забудемо, як воно спиться на вільному повітрі.

Пес зітхнув, ткнув Мастора носом у коліно, ніби від повідав:

Правда. Наш пан тут не має часу навіть промовити до

нас ласкаво,- і знову підставив голову під руку.

Отож хіба тільки Мастор і поглаАИТЬ тебе, Аргусе. Але почекай ще трохи. Минеться оця Александрія. як і все на світі минає. Пан знову згадає про нас. І ще поганяємо з тобою в пї сках пустині за левом чи в ДИКИХ степах за

туром. Треба вміти чекати, Аргусе. Бо все .наше життя саме тільки чекання та сподівання.

Аргус тихесенько заскавучав і наліг боком на Масторове

стегно. А той читав у нього в очах відп'овідь:

«І це правда. Але ж часами ми й самі не знаємо, на що й чого чекаємо».

З саду дихнув свіжий вітерець і заніс ситий запах зрілих фруктів. Недалеко з алеі виступили дві біло ОАягнені постаті: Антіной і Аврелій. Мастор помалу підвівся ім назустріч.

Сиди, Масторе, сиди. Дай спокій натрудженим ногам.

Тут нема чужих. Все своі. Аврелій теж сів на сходах. За ним сів і Анті ной. Аргус підійшов до юнака й обнюхував йому туніку. сандалі і, руки.

Здається, Масторе, що тобі вже стукну ло п ять десят спитав Аврелій. - Правда, пане. Вже підкрадається старість. - Чи ж не час би вже тобі бути цілком віл"ним, а не військовим бранцем, і відпочити, як J\.ичить цілком вільній людині, а не служити як неві льник ? А куди б я з цією «волею» подівся? - Ну, куди! Хоча б додому, до своіх ...

ків?

- Е-е! - махнув рукою Мастор.- Шкода й мови! Там вже всі мені будуть чужі ... більше, як тут ... Та й що б я робив із тією «волею» у краю, де, мабуть, все вже забули

про волю? - Знаю, що зле там у вас. аняють вас чужі: аллани та бастарl:fИ, чи готи, ЧИ як іх там зовуть. Але все ж таки

правдивий раб лише той, хто й не згаАУЄ про волю. Тоді це - рабство без порятунку. Ну, а ти ж увесь час, що я тебе знаю, жалієшся на долю свого краю.

ШО жалітися, пане? Певно, що там, дома, не один жаліється ще дужче, ніж я. Бо ім дужче припікають всі ті

алла ни. А отже ходимо в ярмі, як ТІ воли В колодязному колі.

Бо не прийшов ще на вас час,- докинув АнтіноЙ. Треба ще почекати. Qrож і ми з Аргусом так мі ркуємо, що все життя саме

чекання.

Чекання стосується майбутності,- поважно відказав АвреліЙ.- І хоч мені це й сумно казати, але майбутність

належить варварам, молодим племенам. Отже, і народові, Масторе. .

твоєму

- Мабуть, що так. Тільки тим «варварам», що не лише чекають, але й самі ту свою майбутність роблять. Ну, а ми ... щось трохи не такі. Тільки й того, що добре гасаємо на конях. А через те, мабуть, і не можемо всидіти на землі, на «своїй» землі. сьогодні я бачив одну землячку. Дівчатко - як пуп'яночок. Але ж думками - вся тут. Тут, КУJl,и її випадково закинула доля. Про свій край майже не

чула ні чого.

Аврелій виразно поглянув на Мастора. Той мовчки хит нув

головою.

Гарно тут,- озвався Антіной, легенько дуючи у пи

сок Аргусові, ЩО віJl,вертався і чхав. - А мені з.дається, що нема краще, як в lберії,- зі тхнув Ав~ліЙ. Антіной здивовано поглянув на сенатора. Чи ж ти її ще пам'ятаєш~ Чом же ти не вернешся туди, коли тобі нема кращого краю~ - Любов до рідного краю - як любов до коханої жін ки, юначе. Іноді треба дужчого кохання, щоб від неі

відмовитися, ніж на те, щоб лишитись при ній.

- Яка ж ціна такого дивного кохання~ - знизав плечи ма Антіной. - иіна велика, коли ця любов велика й певна. Бо вона робить те, чого не можна зробити зблизька.

Наприклад~ Не розумію цього,- зацікавився Антіной.

Ну, наприклад ... Пам'ятаєш, як підносилось питання про збільшення данини в Іберії~ Або про формування лtгій, призвичаєних майже до африканського підсоння, щоб послати Їх на холодні германські границі ~

Але ж про те поговорили та й забули! А чому~ Тому, що цезар змінив свою постанову. І сенат мусив

згодитися,- відповів юнак.

А чому? - з усмішкою знову запитав сенатор. Як чому? Хто ж це може знати - чому? А отже, припустимо, знаю це я, і тобі скажу, щоб

нав і ти. Тому, що часом, коли, наприклад, отой наш роксоланин згадає про свій край, то й Аврелій Антонін rеж зітхне й додасть, що в Іберії - гарно, краще, як деінде. А від того вже не така шкода моїй батьківщині, що я в ній не живу і

що

частіше,

знаєш

але

дещо

про

неї

ти.

не тільки август згадує

Хоч

більшість

римлян

уявляють собі Іберію лише місцем, відкіль привозять гар· них

кордовських

танцюристок.

у Анті ноя заблищали очі.

- А знаєш, сенаторе, як це дивно? Я тільки тут поба· чив одну справді натхненну танцюристку, хоч і не з Кор. дови.

Аргус махнув хвостом. Аврелій і Мастор усміхнулись.

Розкажи ж. Чого ти приховуєш від друзів александ·

рійське диво?

Я нічого не приховую,- виправдувався юнак.- Тіль·

ки не було часу про це поговорити. Якась крилата Псіхеl А розумна, як Сибіллаl І з доброго роду ... І Анті ной з захопленням став розповідати про І зі.

Зненацька Аргус підніс голову й радісно закивав хвос· том. Мастор зірвався на рівні ноги. - lJезар! - промовив тільки і побіг сказати, щоб пода· вали

вечерю.

Адріан

вже

вийшов

на

терасу,

але

ще обернувся

за

заслону й гукнув:

- Нікого! Хіба що прийде хтось з Серапеума. IJjоб була напоготові лектика ... Четверо озброєних дакійців і Мастор ... А тепер - Їсти. lJезар аж надто ситий хвалою та лестощами. Але в шлунку - порожнеча. Давно чекаєте на мене? - Хвилину погу ляли в садах та ці каВ0 поговорили, відпові в Аврелі й. - А я вже давно мусив написати листа, та все не було коли. Прочитаю вам при вечері. Невільники вже вносили срібні миси й тримали коновки й рушники для миття рук. За ними підійшли хлопчики й заквітчали бесідників вінками з фіалок.

Адріан найбільше любив цю оспівану й улюблену в Атенах квіточку. Вона нагадувала йому його юнацькі часи, прожиті в Атенах. Крім того, фіалкам приписували силу не

допускати до оп'яніння. По сходах тераси розмістились було псалтріі з лірами, арфами й теорбами для концерту.

Uезар махнув ім рукою:

Дайте повечеряти по-людському! Йдіть, куди хочетеl

Робіть, що хочете! І всі слуги також. Масторе, послужи нам ти. Як бувало, в Бітинії. Не забув ще? - Добрі речі не забуваються,- усміхнувся бранець. - Бачу. Наприклад, не забув про рижки. Але, Масторе. якщо ти маєш пам'ять на добрі речі ... Усміх освітив Масторове обличчя:

... то

сало вмить буде на столі.

А! І ти схотів сала? Зараз дістанемо!

8гадав,- засміявся Адріан. Аргус радісно гавкнув.

Коли Мастор зник, Адріан додав переконано: - Дорогоцінна людина, мій джура. Не вміючи хотіти самі, вони, ці варвари зі Сходу, найкраще сповнюють чужі хотіння, навіть ніби вгадують іх. Ну, як же ти себе тут

почуваєш, мій хлопчику? -

звернувся до Антіноя.- Я те

бе й не бачу за цією марнотою та «депутаціями». Александ рійці

збігаються

дивитись

на

цезаря,

як

на

заклинача

гадів.

- Ми з Аврелієм просто ховаємось від запрошувачів та делегатів. Але сьогодні тут була до тебе, августе, кумедна делегація.

Ми

їй

сказали

прийти

завтра,

щоб тебе

по

тішили.

Чого приходила? Дякувати, що цезар привів Александрії дощ,- зі сміхом повідомив Аврелій. - Не богів! Я до цього нічим не причетний,- засміявся й Адріан, розрізуючи шматок соленого сала для себе й для Аргуса.- Так пошкодуйте, що не поїхали зі мною. Розпи сались би на колосі Мемнона.

Як цезар? Так. На яких же ви були симпозіонах? -

далі Адріан. - Я - щоденно!

сказав

АнтіноЙ.- Але,

питався здається.

має бути найурочистіший у найвидатнішої тутешньої кра суні завтра.

- Дивись, ще не закохайся! - посміхнувся цезар. Аврелій скривився. немов ковтнув щось кисле: - Uей симпозіон нас не дуже спокушає. Буде там не смачний додаток.

А саме?

Ота змора, що переслідуе нас скрізь: Бер! Uезар кинув із роздратуванням: - Уе справді цілком невиносимиіі онагр. Маю ві до ,.!Ості, що він тут примиляється до жидів. Вилетить він у мене кудись ... уПанонію! - Тільки в Панонію? - розчаровано перепитав Авре ліЙ.- Я б волів ... - Куди?

Принаймні ... в ГаАес. І!!об остаточно здихатись га-

дюки.

Адріан споважнів: Нема рації, мій друже, за кожного нахабу сваритися з сенатом. Крім того, сам знаєш: я не люблю нічого

нищити. Бо ж,

зрештою, в доброму господарстві

всяка

небрязь може на щось пригодитися.

- Знаю, скорпія?

що август

не

нищить ані

мухи.

Але

- Авреліє! ПерехвалЮ€ш блазня. Який же це скорпі он? Лише дурна мавпа, що хоче вдавати людину. Та ще й неабияку! Але досить! Не псуй нам вечері. І так цілу АОРОГУ наБРИАав мені з ним Татіан. Масторе! Знайди там у моєму плащі таблички. Послухайте, що я написав Сер віанусові.

І цезар почав читати свого листа до швагра: «Адріан август Сервіанусові консулові. Привіт! Так от той Єгипет, що ти, любий Сервіанусе, так мені його вихваляв! Знаю я тепер його повністю. Легкодушний

він: хитається й коливається в примхах громадської думки.

Александрійці - це раса найдіяльніша, найпихатіша й иаЙнесправедливіша. І!!о ж до самого міста Александрії, то воно прекрасие, багате й чинне. Ніхто в ньому не лишаєть ся бездіяльним. ОАН і виробляють скляні речі, інші працю ють над виготовленням папірусу.

До того ж усі, яким би не був, чи яким би не видавався бути

його

стан

або

положення

громаді

всі

вміють

ткани льон. Працюють подагрики, працюють сліпі. Навіть 'ОАнорукі не сидять тут без Аіла.

у них у всіх

один бог. І він однаково в пошані, чи то

у християн, чи в жидів, чи в людей, що поклоняються богам

нашим. Хоч, власне, цей «бог» не є жодним богом. Чому це місто, своєю величністю гіАне того, щоб стати в чолі всього

Єгипту, чому воно не вміє .ліпше керувати само собою? Я визнав за ним всі його привілеї. Я віДАав йому Аавні його права. Та ще додав і нові. Отож, поки я був там, мені

дякували. Але, як тільки я виїхав (у подорож по Єгипту), багато лихого було сказано про мене. І ще більше про мого «сина» - Вера .. Я гадаю, що ти знаєш, що вони говорять і про Антіиоя. Все, чого Їм бажаю, це щоб вони «самі поїли своіх курчат». Мені ж було б соромно переказувати,. як вони тих курчат виводять. Посилаю тобі різнокольорові, мінливих барв чари. Мені подарував Їх жрець як дарунок, призначе ний моїй сестрі й тобі. Ставте Їх на стіл у святочні дні. Тільки ж добре вважайте, щоб наш приятель Африканус не користав із них занадто широко. Александрійці, як бачу, нація, що не вірує ні у що й поклоняється всьому. За своїх богів вони проливають кров. Але першим зі всіх богів кажу

роблять гаманець.

Тут ніхто одверто й виключно не· належить ні до віри, яку визнає, ні до ремесла, яке провадить. Єгипет та імператор осуджують один одного, однак цілуються

при

наймні, як можеш це бачити на монетах. Але знайшов я в Єгипті й скарби, котрим нема ціни. Особливо ж по храмах, що біля ніг Сфінкса, де вже починають нагро маджуватнся гори руїн, ознака наших часів. Уі скарби це найстарші 3 таємниць єгипетських храмів».

З-за заслони виткнулась голова невільника

великими

золотими кільцями-сережками у вухах.

ШО сталося, Скавре? - спитав цезар, спиняючи чи тання листа.- З Серапеума? - Достойний отець Рамері питається, чи не прийме його август по вечері? Перед хвилиною від нього вийшов жрець пастофОр із Серапеума. Раб розсунув заслону, і на терасу вступив літній вже чоловік - Адріанів зорезнавець і складач гороскопів. Бронзове обличчя і вся голова жерця були чисто виголені.

Перуки він не носив ніколи, ані поза храмом, як усі інші жерці. Поверх білої рясної одежі на одному плечі висіла пантеряча шкіра, перехвачена в поясі фібулою у формі двох пантерячих голі вок.

Жрець схрестив руки на грудях і мовчки вклонився цезареві. Мастор присунув до столу легеньке ложе й по клав на ньому кілька подушок.

Вітай, святий отче, сідай з нами і трохи підкріпись.

Маємо доброго фазана й ще ліпшу підливу з трЮфелів. Mac~op вже поставив біля гостя мисочку, накриту сріб ною покришкою на срібній таці.

Соус кисленький, саме як до смаку августові,- додав

Jo.iH,

маючн право говорити в присутності цезаря навіть без

запитання.

Жрець подякував. І хоча в інтимному товаристві мав право прилягти на ложі, однак сидів. Бо лежача поза для жерця вважалась непристойною.

та

Візьму з твого, цезаре, дозволу тільки шматок хліба меду.

Так. Я забуваю,- всміхнувся Адріан,- що ти не іси

«трупів».

Жрець також усміхнувся на жарт і почав оповідати. Він вважав за необхідне негайно сповістити цезареві

щойно

принесені з Серапеума новини. Старий, всіми поважаний жрець Діодор несподівано покинув святиню. Чи HaДOBГO~ Ніхто нічого не знає. Але так виглядає, ніби назавжди. Не виголосив

жодної

промови,

не

визначив

на

своє

місце

заступника, сказав лише одно-єдине речення: «Іду служити Гарпократові, тобто богові мовчання. Дорогоцінні дари, що іх послав цезар, дістав своєчасно. А таких дарів, і в такій

гойності Серапеум ще ніколи не бачив». Дивно!

промовив Адріан трохи схвильовано.

Дуже дивно,- відповів спокійно жрець. Може, йому здалося, що цезар невдоволений з його пророцтв? - сказав Аврелій. - Всім відомо,- відповів спокійно жрець,- що август

не покладає відповідальності за пророцтво на жерця.

- Дивно,- ще раз повторив Адріан.- Будь ласка, до відайся про всі подробиці. Ну, а що говорять зорі ~ Переві рив ти вже мій ГОРОСІЮП, що я зложив Анті ноєві ~ Так, августе. На мою думку, як можна гадати з мовчання зір, життя шляхетного Антіноя складається як найліпше: близько велика радість і великий спокій. Але неясні мені слова пророчиці-ПРОфантиди.

Діва Аменартос мала видіння~ Я викликав у неї священний сон. І вона бачила приховані перед нами таємниці. Сказала коротко, але впев нено: «Анті ноєві принесе безсмертя смерть.- І додала ще: - Горе тому, хто кине смерть на любов». Адріан перестав Їсти й втопив гострий погляд У спокійне обличчя жерця, мов вирізьблене з жовтого мармуру. Анті

ной, усміхаючись, обчищав шкіру на персику.

- Смерть принесе безсмертя? - задумливо повторив цезар. Чоло його поморщилось, брови зсунулись. Мить тривала

мовчанка.

Таємні слова,- задумливо кинув Аврелій, співчут

ливо глянувши на юнака, що Їв персик.

Антіной впіймав той - Я не бачу жодної він.- Якщо дозволите, Всі очі спинились на - Без сумніву, якщо

стурбований погляд. таємниці в ·цих словах,- озвався я висвітлю Їхній сенс. ньому. доля схоче, щоб я таки був цеза

рем, то за час мого панування не трапиться нічого такого,

що могло б бути чимось визначним в історії Римської імперії. Коли ж я помру, про мене складеться байка, що, мовляв, за Антіноя, як за Нуми Помпілія, був «золотий вік», час спокійний і безжурний. Отож, саме моя смерть і створить мені славу. Бо ж за життя

ручусь вам

сам

я жодної слави собі не здобуду.

Антіной говорив трохи журливо, як завжди, але дуже переконливо. На Адріановому обличчі розійшлись зморш ки. Він погладив юнака по руці, що ще тримала ножик зі слонової кості, й ласкаво промовив:

ІІ який ти напрочуд спокійний. Хто знає, може, й

справді твоє панування буде безхмарним, золотим віком.

Хай почують твої слова безсмертні боги! І цезар вилив трохи вина в офіру богам, що «чують кожне людське слово». Рамері також просвітлів:

Мабуть, правда, що хто має чисте серце, тому ні чого

лякатися темних впливів.

- Зрештою, смерть - неминуча пристань кожного з нас. Бажано тільки, щоб не приходила передчасно,- додав Аврелій і також вилив трохи вина в офіру. - А поки я ще не цезар і не можу по-цезарському нагородити тебе,

отче,

за

мудре

пророцтво,- з

усміхом

обернувся Антіной до Рамері,- то дозволь скромно подя кувати тобі цим персиком, що я для тебе його почистив,

щоб справдився голос народ.у: ворогові, а почищений персик

«Обчищене яблуко подай приятелеві».

Як десь сова озветься на даху сусіднім, І гасне лампа: гніт-бо вина жадає, Тоді напевне день прийдешній буде Днем смерті ягняток однорі чних. Секст ПроnеРJ!,ій

Було за північ, коли Антіной відсунув від себе сувої папірусу.

Н. Коооле ••

Уієї ночі вІН відчував неспоКlИ. Розмова за вечерею неС"подівано навіяла його. І перешкоджала працювати. К)нак підпер голову руками й замислився. Прихильники Серапіса, мудрий цезар, філосОфи найріз номанітніших шкіл і напрямків, нарешті й християни

всі

шукають шляху до «великих таємниць». Хто ж кінець кінцем його знайде? Людська мудрість крутиться мов у завороженому колі. Скільки вже Антіной довідався гар них слів і думок. Дотепних гіпотез, логічних припущень і висновків. Але того, найпотрібнішого, не знайшов ніде.

Ось ніби заблищнть ясніша думка, на мить засяє на родження істини. Але після того заблиску - знов ніч ... пітьма ... неясність. К)нак труснув своїми гіацинтовими кучерями, підвівся і підійшов до вікна.

Лохіаські

сади тихо шелестіли.

луска на велетенській

рибі,

На

морі,

мов срібна

вилискували легенькі

хвилі.

А на тій лусці світлою смужкою бігла у безвість вузенька місячна стежка. Куди ж веде вона, як не до щільно замкне ної

брами,

що

затулює

від

людського

зору

ту

велику

таємницю Істини, без пізнання якої неможливе справжнє людське й людяне життя?

Яка ціна вчинкам, коли розум не має мірки для Їхньої справності? Разом з цезарем, наймудрішим з живих, відвідував Ан тіной найвидатніші святині, студіював найглибші містерії релігій всіх народів світу, складав офіри всім відомим

богам. Але... чи видавались йому ці боги справді по-бо жеському всемогутні ? Чи не панує над ними всі ми невмоли ма. невідворотна сліпа Мойра. яка не бачить того, що чииить? І тих богів так багато! І вони ворогують, як ЛЮАИ,

між собою: Хронас

із Зевсом. Зевс

з тнтанами. Фой

бос карає Марсія, безжально й несправедливо, Атене

АраХ8У ... Чи ті боги тремтять, щоб хтось у них, «всемогут ніх», не вирвав тієї влади, яку люди приписують ім? Коли сумніви огортали душу Антіноя, в уяві юнака вставав образ його давно померлої неньки. Вона була хри стиянка, Антіной це знав. Але ж як її християнство не було подібне до тих «учителів галілейських», що він Їх здибував у цезаря! Одного часу Адріан хотів дати християнству місце у школі й біля «курульного крісла». Перший дозволив пред ставникам цієї

нової віри провадити ПРИЛЮАні

диспути.

Йому самому були подані три апології: Квадратом. єписко-

пом атенським, Арістідом, послідовником Платона, вели ким вченим і красномовцем, і Арістоном. Антіной кинув погляд на свої полиці: ось вони там, ці твори.

Уезар навіть спробував був будувати нові святииі, «Ад ріанеуми», які хотів присвятити християнській релігіі. З цього вийшло ті льки непорозумі ння, вибух пекучої неиа

висті, запеклої нетерпимості, сліпої ворожості ... Христия нам

закидали,

що

вони

мають

«ненависть

до

життя».

Згадав знов свою матір. Вмерла вона" ще зовсім молодою, коли сам Антіной був ще зовсім малим"хлопчиком. Але він це пам'ятав і потім ще чув не раз від інших, що вона ие мала жодного страху перед смертю. Казала тим, що плака ли довкола: «Уе - початок нового життя. І ліпшого за перше». Як грецькі філософИ, вона називала Бога словом «Логос». Але називала його ще й «Добрим Пастирем», який знає і береже кожне своє ягнятко. Анті ноєві - тоді ще хлопчику

той добрий пастир видався ще добрі шим,

ніж старий Клеофас, що так часто здибувався з ним на вільних просторах лагідної Бітинії, де скрізь ходили вели кі овечі отари. Клеофаса Антіной любив більше за всіх інших, що не належали до родини.

Неначе це було вчора, так ясно з.,адував він Клеофасів курінь із ложем, вкритим білою овечою шкурою смушком

нагору. На стіні

малюнок білого ягнятка, що стоїть над

джерелом блакитної води, де у траві рясно-рясно, як зорі

на небі, цвітуть білі квіточки. А довкола - ще дванадцять овечок, по шість з кожного боку. Сивий Клеофас стоїть перед цим малюнком і гарно виграє на сірінксі. МеЛОАія лине вгору легка, прозора, як вранішня імла над луками.

Чому дідусь так грає перед намальованими овечка питається малий Анті ной. - Бо цієї ночі народився нам світлий агнець. Антіной це зрозумів по-своєму й побіг з колиби до кошари. Уілував головки білих ягнят, шукаючи між ними того світлого. Приніс з лук цілий сніп квіток, щоб дати тому, якого «десь сховав» дідусь Клеофас. Дідусю! Де ти його сховав, того світлого? В серці, дитино! В серці.

ми?

А як же кві тки ? Куди я покладу Їх йому? Май Їх також у серці - для нього. Любий Клеофасе! Тільки тепер я зрозумів, що ти гово рив малій дитині. Дитячі згадки! А на них хвилею иагор нувся вірш Катулла: «Покинь, Катулле, бітинські просто-

ри! .. » Витяг з-під туніки медальку, що ЇЇ, не скидаючи, носила на собі його покійна мати.

- Хай ві н назавжди лишиться з тобою й захистнть тебе від зла.- Були це останні слова його неньки, колн вона одягла на шию AHTiHO€Bi ланцюжок з цією медалькою: з одного боку

агнець,

з другого

дві

грецькі літери:

альфа й омега.

Раптом виникла нова згадка: чому Ізі завжди так уважно дивиться на цю медальку? Невже й вона, як його мати, християнка? На платані проти вікна крикнув якийсь нічний птах: немов кинув кілька срібних кульок до дзвінкої посудини.

Антіной вихилився З вікна. Нічна свіжість обмила об личчя юнака. Місяць стояв півколом в осередку неба й наповнював сяйвом- світ,

мов

чару сріблястої прохолодженої

наливав

темно-блакитну

води. Але це не світло,

а лише світляна тінь.

Зір нема. Вони розтопились у сяйві місяця. Ледве-ледве за легкою пеленою снняви помітне тремтіння тих світляних

тіней, що ними видаються у цій повені сяйва зорі:.. Знав назви тих зір, Їхні впливи на долю смертних. Он і його дві тьмяності: Сатурн і Венера. Знаменита пророчиця в храмі Скитської Діани в Немі сказала, що Сатурн ворожить йому смуток. Той смуток, «мов світляна пара, що довкола тієї зорі, скрізь і завжди обгортатиме його душу».

Уе правда, скрізь і завжди його серце наповнює тихий сум.

Венера ж обдарує його красою. А СПОАучення цих зірок віщує, що прийдуть до нього заразом і кохання, і смерть.

Кохання ... Чи не прийшло воно? Невже ж це воно? Uикада з Мареотіса? А смерть? Таж вона ще більша неминучість, як кохання! «Аби тільки не прийшла передчасно»,- згадав сказані за вече рею слова Аврелія. Але як окреслити те «передчасно»,

коли ми не знаємо, доки й І потім - Танатос такий квітчаний й усміхнений, як Ні, мабуть, і кохання, і

нащо мусимо жити? же прекрасний, КРИАатий, за і Ерос! смерть мусять приходити не

сподівано.

«І,Цоб кохати, слід бути подібним до богів ... » Який поет

сказав ці слова ~ Анті ной усміхався ясно й радісно. Не поет і не філософ. А та дівчинка і гістріонка ... Ізі. Здається: вся вона тягнеться до нього ... А тим часом утікає ... Така проста, правдива, природна, і разом - така загадковаІ .. Близька й далека, дика й шляхетна. І Антіной ЇЇ, власне, не знає ... Бо ніби ЇЇ й ... не розуміє, власне, чим вона

є.

Завтра зранку піду до неї. І завтра говоритиму з

нею, як ще досі не говорив ні з ким.

І потонув У радісній надії.

Раптом холодок війнув по спині. Зашкварчала лампа, догоряла в ній олива. Хотів долити вина, щоб не кликати рабів - час-бо вже пізній, час рабам спати. Взявся за запону на вікні, щоб затягти її, бо з моря тягло вогкістю, що заносить невидимі зародки фебри.

В цій хвилині щось ніжне, як рука примари, діткнулось Анті ноєвого чола і впало м'яко на підлогу. Там тихо шелестіло, тріпоталось і тихенько гуло, немов далеко глухо бриніла струна.

Антіной взяв зі столу майже вже осліплу лампу й, схилившись, роздивлявся. На підлозі бився крильцями метелик, лежачи догори черевцем. Дуже великий, немов зроблений зі cMyracToro сірого оксамиту. Чи тому, що був такий непомірно великий,

чи справді

мав голос, але він

бринів. Антіной обережно взяв його в руку, щоб випустити, і сахнувся. Ледве втримав лампу. На спинці метелика був ясно вимальований білий голий людський череп ... Швид ким рухом юнак тріпнув рукою і відкинув зловісну тва рину.

Все захвилювалось в душі Антіноя. Жива істота чи тільки привид~ Чи ж би враз, як відчув у серці перший заблиск кохання, смерть посилала вже свого

посланця~

Невже оракул сказав правду, що кохання і

смерть прийдуть заразом~

Тремтячою рукою щосили смикнув запону.

Ерос

посередник між світом земним

і його причиною та метою. Платон

Антіной прокинувся так радісно, як колись бувало в Бітинії. Снилося йому, що він стоїть на березі моря, рожевого, як пелюстки троянд. А на тих рожевих хвилях

гойдається не човен, а місяць-молодик. На місяці-човні окрилений, заквітчаний Бог з ласкавим усміхом протягає Анті ноєві руку, Оа другою показує у далечінь.

- Там, на межах світу, є золотосяйна брама. Вона відчиняється тільки для тих, кого пере везу я. За брамою радість, ЩО ніколи не гасне, квіти, що ніколи не в'януть, сонце; що ніколи не заходить.

Але ж ти не Харон. Чей же Харон перевозить душі? Бог сміється: - Юначе! Старий же Харон давно вже помер! А з ним

страх смерті.

І поцілував Антіноя в уста. Перша думка Анті ноєва була: «Швидше до Ізі!» Не кличучи рабів, підвівся й пішов оглянути свій таблі иум. Оглянув стіл, розкидані папі руси, подивився під вікном. Не знайшов нічого, що нагадувало б про того дивовижного метелика. Коли ж після купання його масиру вали, спитав у рабів, як зветься такий метелик: великий, як

пташка, та ще має на спині образ смерті? Ніхто такого метелика не тільки ніколи не бачив, але й не чув про нього.

Спитав у Скавра, що приніс йому снідаиня. Старий Скавр був при Анті ноєві з дня його народження і так само, як Мастор, почував себе своїм у цезарській родині. Тому відразу взяв юнака на жарт: - Буває. Чого часом людина не побачить? Он усенато ра Семпронія по півночі бігають по стінах червоні миші. Нагнали йому до таблінуму цілу когорту котів. Так що ж ти собі гадаєш? Семпроній мишей бачить, а коти сплять, аж хропуть. от воно що. ШО ж то було? - А я знаю? Старі люди кажуть, що тварина бачить

тільки те, IIgO є в дійсності.

Та Антіной швидко забув про ТОГО ДНВОВНЖНОГО метели ка. Свіжий і веселий, як мало коли, вийшов на терасу, де зачув Масторові слова до Аврелія: - Дуже до речі почала мене скульпторка моделювати. А потім зірвалась хуртовина, часу було досить. Углядів Антіноя й .замовк. - Uезар удома? - спитав юнак. - Але! Вже з годину, як від'їхав. Переказував тобі, щоб ти на НЬОГО не чекав: повернеться аж по заході сонця.

уе добре. Я сьогодні хочу поглянути на деякі околиці Алексан ..ріі. Але не хочу, щоб меие пізнавали. Дай мені,

Масторе, військовий плащ. І, дО речі, чи ти знаєш, де Мареотіс? Мареотіс? Ну, щоб сказати правду, то ... ні ... не знаю. - А я хотів би, щоб ти пішов зі мною. - Будь ласкавий, візьми когось іншого,- відмовлявся Мастор.- Мені цезар загадав багато праці, та ще й Аргус щось

занедужав.

А що ж там цікавого в тім Мареотісі? - байдуже запитав Аврелій. Антіной трохи шкодував, що вчора «відчинив двері сер

ця»

перед

приятелями.

Не знаю. Бо ще не бачив. Кажуть, озеро там дуже гарне, ну, й вино мареотійське не погане. Так скажи там комусь, Масторе, щоб пішов зі мною. А я тим часом подивлюся на Аргуса.- Сказавши це, вийшов. Мастор поворушив довгими вусами: - Справді, саме сьогодні 6уло б мені до речі на Марео тіс. Коли там вчора був «Діомед», сьогодні Мастор. Хто ж ще буде завтра? - Але й ти кажещ, Масторе, що ... «вино» там добряче? - На мою думку - дуже до6ре. Тільки варто було б, щ06 і ти подивився. Може 6, спочатку покликати того філософа Стробуtа, опікуна ... - Маєш рацію. І найліпше сьогодні, коли нема цезаря. Пошли по того Стробуса когось негайно. Буде краще, коли

він не здибає там Антіноя.

Мастор вийшов. А на терасу нечутно, як тінь, вступив Рамері. - Так спозаранку, святий отче? - Я з Серапеума,- вклонився сенаторові жрець.Дивні там справи,- наві ть з ознакою хвилювання промо вив завжди такий спокійний жрець.

Діодора немов поглинуло Аменті. І, хоч сам Гарпок

рат береже його таємницю ... -

цілком пошепки й пі",;сту

пивши щільно до Аврелія, промовив кілька слів. Аврелій підніс голову.

Неймовірно! Мусимо якнайшвидше ПОГОВОРИТИ:5 Прі

ском! Витяг табличку й записав. - Легатський бенефіціарій

А хто такий Лізій?

Гадаю,

Пріск. АлексаНАРіеuь?. що тут вже Гарпократ не

мусив 6и нам перешкоджати.

Рамері розвів руками. І обидва, жваво РОSМО8Л.ЮЧИ, пішли до палаuу.

УІІ. СВЯТОЧНІ НОЧІ Покину клопоти й турботи, І бу ду пнть та в кості грати. А нахреон

Гелене часто працювала допізна й не любила вставати вдосвіта.

- Священний птах богині мудрості й мистецтв Атене сова,- говорила грекиня Афрі, коли матрона дивувалась, що

«така роботяща

дівчина» досить

пізно відслонювала

свої вікна.- І хто вибрав собі за патронку Атене, мусить, як сова, більше жити вночі, ніж удень.

Однак сьогодні «сова Атени» вийшла з дому, ще й на світ не благословлялось. Треба було поповнити запас фарб, щоб у новому житлі Хризіс показати все своє мистецтво. А найліпші фарби виробляв кумедний дивак ГорнефТ з далекого єгипетського передмістя за Елевзісом, майже вже в нільській дельті, тобто в протилежному боці від Ма реотіса.

А що старий Горнефт здебільшого ловив у морі сепії та різні водорослі, то його можна було «зловити» вдрма лнше на світанку.

Гелене вирішила, що не виплатиться витрачати на пішу ходу дорогий час, тому, коли вийшли за браму, на неї вже

чекав сусід гався

осляр Юстус. Маленький темний ослик нама

впіймати

губами

пітьмі

кущик

трави,

що

його

відчував нюхом на збочинах вулиці, і був дуже невдоволе

ний, коли Юстус підсадив на його спину важкого їздцs й без попередження протяг галузиною по боку. Але ж знав: сперечатись - безнадійно. Тому задріботів своїми чорни ми, господарем пильно підбарвленими й вичищеними ко питками.

Як усі ослярі, Юстус був балакучий. Саме тому, що йому

не було про що говорити, а' думати він не вмів.

ся?

Так ти кажеш, що довго на тебе чекати не доведеть почав він, хоч Гелене не промовила жодного слова,

бо ще звечора' умовилась про всі подробиці.

Так. Добре, що так. Бо якби інакше, то Юстус би ще в голові подлубав, чи Їхати ному до тих шибеників. Там

і старі- чисті звірюки. А вже ,ll,ітлашня - собачники, та й край! Гірші за жидів! А хіба ж не Tar<?

Гелене тільки мовчки хитнула головою і щільніше обгор.

нулась плащем. Ій хотілось дрімати.

Я, кажу по правді, нерадо туди забиваюсь,- не вга·

мову ва вся осляр.- Але щоразу однаково дивуюся, як' Їх побачу. Старці! Жеброта! Одно слово: голота! Повіриш: на що вже я вбогий осляр, а здається

дав би тим шакалам

пів·аса. А бач, яка пиха! Дивляться на тебе, немов ... паии з лектикиl На кого? На мене! Неначе не вони - гола й боса чаполоч, а ти - порядний осляр, що маєш і свою порядиу скотину власну. Та, ну-бо ти! - знов потяг галу· зиною ослика.- Може, й сам не щодня свіжого коржа на зуб покласти можу, а цьому ледащеві щодня даю. Ну.ну! Ти, слухай-слухай! Але не куняй,- знов докинув ослові, який спіткнувся на камінь.- А то про коржа почув, так і вуха розвісив. А ті, там,- мотнув головою,- тільки й жують лотосове зерно. У нас, на Мареотісі, не кожне порося

схоче

таку

гидь

~_epT~.

Ослярів голос, детонуючий і безбарвний, лунав майже ще порожніми вулицями. Зрідка здибувався пильний сіль· ський городник. Часами, зігнувшись під тягарем, рибалки несли

на довгому коромислі

вкриті

жаливою та

ганчір.

ками коші риби. Інколи вранішній сон вулиць полохали голоси гусей, що немов ляскали залізними скибами. Зріз. них боків

то

голосніше, то

тихше

кували

брук

ослячі

копита.

Гелене не слухала. Часами, позі хаючи, поглядала на иебо: чи не спізниться вчас опинитись біля Ростри, колони зі ста туєю богині Александрі ї, прикрашеної «рострою». Там чекатимуть на Гелене Ізі й Фаніон, ІЦО перед сходом сонця мали вертатися з бенкету, й тому грекиня обіцяла Їм, що зробить цю чималу ключку. Відтіль вже мали йти всі три. Фаніон - додому, саме до єгипетського передмістя, Ізі - щоб купити собі там філігранові єгипетські сережки, елене - по фарби.

З заходу сунули хмари, немовби Александрі ї загрож.ува.:

~o повторення недавиьої зливи, такої рідкісної у цих кра· Їнах.

Далеко позаду вже лишились дільниці міста, близькі до пристаней' і базарів. ЗНОIJУ була непорушна тиша на безлюдних ву лицях.

Гелене засну ла. Раптом вухо ЇЇ ВЛОВИJШ розпачливий крик. Гелене відки. нула з голови плащ:' молодий, дужий, навіть ніби знайомий

жі ночий голос благав помочі й' рятунку. Юстус на мить

затримав свого осла, а потім враз почав його періщити по

ребрах. Осел образився й спинився. Юстус кинув його на опіку Гелене, а сам, хитаючи своїми широкими стегнами, помчав

уперед,

гукаючи

щосили:

Агов! Ось-ось! Ідемо! Йдемо!

Покинутий погоничем ослик припустив за господарем,

, легко

його наздоганяючи.

Гелене помацала рукою біля паса, де мала диптихон і стилос. Відчепила гострий мосяжний стилос і затисла його у правиці, як кинджал.

За хвильку Гелене, Юстус і осел були на місці подіі. Поки малярка наближалась до Ростри з Мареотіса, Ізі поспішала туди з Лохіаса. Вона була здивована, що на бенкеті не було Фаніон, з якою мала танцювати. 1JJ0 сталося? Занедужала? Чи справді Батил так роз' ярився, що несподівано здійснив свою погрозу й вигнав «качечку»

З хору? От добре, що умовилась з Гелене: туди, в €гипет ське передмістя. Ізі нерадо ходила сама та ще так спозаран ку. 1JJ0б не затримувати Геленіон, Ізі майже вибігла з симпозіону й, добре знаючи дорогу, прямувала навпростець темними вуличками. Біля малого фонтана. обсадженого густими миртами, її наздогнала чолові ча постать, і м' який

плащ зручно обкрутив її голову. Від несподіванки Ізі навіть не скрикнула. Впала. Але в цю мить зірвалась на ноги. Та напасник вхопив ЇЇ за руки, вільну свою руку просунув під плащ і

почав зривати з шиі дорогоцінний

дарунок Хризіс. Тепер уже не самий напад викликав у Ізі

жах. Тї обхопив шалений страх, що вона може втратити свій чарівний таліс~ан, який приносив їй щастя.

Дівчина дряпалась, як кітка, вхопила зубами тканину плаща, що затуляв ЇЙ обличчя, і розірвавши його, несамо вито

закричала.

Рука злодія спробувала

було затиснути їй уста. Але

йому ні як не вдавалось зі рвати завите полою його плаща

намисто. Ізі вловила мент і міцно вкусила грабіжника в руку. Він з несподіванки та болю скрикнув і на хвилину випустив дівчину. Танковим скоком гістрія відплигнула набік і щосили помчала в напрямі площі з Рострою. Чула за

собою

важкий

віддих,

але,

не

спиняючись,

бігла

на

Юстусів голос.

Та поміч прийшла не відтіль. З-за рогу вулиці, напере різ ЇЙ,

вихопився нічний дозорець і

впіймав ЇЇ на бігу.

ДBO€ інших насіли на того, що на віддалі кількох кроків гнався

за

танцюристкою.

Ізі не бачнла, але чула борню, брязкіт зброї, тяжкий стогін і падіння тіла на брук. Вона заплющила очі і напі взнеп ритомні ла.

А злодій, поранивши вартового, метнувся у бічну вулич

ку й наскочив просто на Юстуса та його осла, що спинився впоперек

вузенького

провулка.

Надворі вже настільки розвиднилось, що грекиня помі тила в руці злочинця закривавлений короткий меч. А коли втікач, оглядаючись назад,

просто грудьми напоровся на

ослика, майже не тямлячи себе, більше

з переляку,

ніж

з почуття самооборони, Гелене вдарила втікача своїм сти лосом

руку.

Злодій випустив меча й у тій же хвилині був в обіймах Юстуса, що вхопив його 'з-за спини. Вся подія відбулась протягом кількох хвилин. Але зчи нила неуявний гармидер. З домів вибігали мешканці, від слонювались запони, відчинялись вікна.

Вуличка й сусідня. площа враз й криками. Злочинця відібрали в иічної сторожі. Уже Їх було четверо. тамовими ремнями, і з ним вкупі

наповнились людьми Юстуса вояки-вігілії Зв' язали його гіпопо

посунули до Ростри

учасники пригоди та юрба розбуджених мешканців.

Старший вігілій,

сівши на східцях пам'ятника,

витяг

таблички й почав записувати наймення. Двоє вояків трнма

лн злочинця, двоє пішли на поміч пораненому. Один з вартовнх мовчкн підніс з обличчя впійманого кобку карака ли й присвітив ліхтарем просто в обличчя.

Гелене голосно вигукнула: Лізій! Начальник варти глянув на неї суворо: - Ти знаєш цю людину ~ Х то ти ~ я Гелене, грекиня з Коринта, малярка декоративного малюнка. Знаю патриuія Лізія. Він не раз приходнв у наш дім, що належить кільком спільникам. І ми всі знали, Щ~ патрицієві подобається танцюристка Ізі - оця дівчнна. Двоє вартових принесли пораненого вояка. Ізі, тримаючи своє намисто, стала поnліч з Гелені он. Начальник варти

вже понаписував формальні наголовки й почав читати:

«Плеторій, оптіо військової варти з частини Лохіас, четвертого дня по ка,лендах августових, у рік 12-й пануван ня Елія Адріана, цезаря, августа божеського, до трибуналу Кая ~арціяпрокуратора донесення: вночі перед ранком вищеназваного дня на Лохіасі біля Ростри затримано ... »

Він обняв поглядом юрбу, що оточувала місце списання протоколу, від чого натовп трохи відступив і розсунувся.

Оптіо продовжував: Так ти, малярко Гелене з Коринта, запевняєш, що цей чоловік є патриці й Лізій? З вулиці Рога Достатку? Хто з присутніх, присягаючись на Юпітера-Зевса, може це ствердити? Ізі виступила на. крок вперед: - Я! Ізі, гістрія з Мареотіса,- почала вона, стверджую: це дійсно патриці й Лізій. - А я, власник осла, Юстус, сусід Ізі та Гелене, теж стверджую, .що цеЙ ... - брехати не будуl- як його зва

ти

не знаю,- никав по нашій вулиці й ходив до дівчат

у Їхній двір. Не звався б я Юстус, коли б не говорив справедливо.

Добре,- спинив його оптіо.- Ти вже скінчив? Юстус, зсунувши на 'вухо свою кругленьку повстяну

шапочку -«петасу», пошкрябав собі

голову:

Де ж таки скінчив? Я тільки почав. Звичайно, що може осляр з Мареотіса знатись на патриціях? Але я

стверджую,

що

цей

пан

таки

часто

вештався

по

нашій

вулиці. Ше й перекупка рибою, що в нашому ж таки дворі, Праксагора,- може, знаєте ЇЇ випадково? - так і вона, бувало, говорить: от, дивіться, каже, не я буду, коли отой

губатий

вибачайте на цім слові

не підлабузнюється

до нашої цикади або Ізі. Плеторій махнув рукою на Юстуса й перевів ногляд на Лізія. - Чи правду говорять ці люди? Ти дійсно Лізій, патрицій? Лізій рвучким рухом підніс голову: - Правда є, що я Лізій, патрицій. Плеторій спокійно записав. «... затримано патриці я Лізія з вулиці Рога Достатку,

"І<ИЙ напав уночі на вулицях Лохіаса на гістрію з Мареоті са Ізі». - Ізі чи Ізіда? - перепитав дівчину. - І зі називають мене. Наймення ж моє справжнєІсмена. - Чого він хотів від тебе, гістріє? Плеторій вислухав і уважно подивився ІИ у ВІЧІ. - Тобто ти запевняєш, що цей патрицій мав намір вивласнити у тебе твою дорогоцінність? Подумай, в чому ти обвинувачуєш патриція. І потім: ти не знаєш, що вам,

гістріям

чи

танцюристкам,

не

вільно

носити

на

вулиці

оздоби, якими прикраша€тесь на бенкетах? - Знаю, пане. Не вільно носити на показ Як окрасу.

А ця річ - це чарівний амулет. даю. Ношу ж тільки під одежею і патриція ... Ось, глянь, пане! майже переставши хвилюватися.-

І я його ніколи не ски пл.ащем. А щодо наміру Ізі підступила ближче, Мене тут болить. Гадаю,

там мусять бути знаки.

Плеторій побачив на шиї дівчини кілька червоних смуг. Хвилину помовчав і записав: «Ісмена - Ізі, гістрія сказала: Патриці й хотів відняти у мене чарівний амулет, дарунок Хризіс-гетери. Лізій патриці й відповів ... » Але Лізій мовчав. - Яка відповідь патриці я Лізія? Той лише міцніше затиснув уста. - Питаю BTpeT€ ... - і, не отримавши відповіді, Плето рій повернув стилос другим кінцем, загладив написане на воску таблички слово «відповідь», а натомість написав:

«На повторене тричі

питання не відповів Плеторі€ві

нічого».

І!!о там у тебе, Теренцію?

обернувся до одного

вартових.

Злочинець дуже поранив Кварта. Тяжка рана в бік. Ну, це вже гірше за амулет,- покрутив оптіо головою і швидко дописав своє донесення. Підвівся і звернувся до Лізія: - Стверджую такі твої провини: 1) ти напав уночі на гістрію Ізі й намагався відібрати належну ЇЙ дорогоцінну оздобу; 2) вступив в оружну боротьбу з дер жавними вартовими; 3) тяжко поранив вігілія Кварта і 4)

галасуванням

порушенням

приписів,

важних

для

всіх

громадян і мпері ї, порушив закони, що сталось у час пере

бування божеського' цезаря в Александрі ї. Тому владою мені даною, виконуючи свої повинності й згідно з законами

імперії я, Плеторій, оптіо військової нічної варти, оголо шую тебе позбавленим свободи аж до передачі тебе трибу

налу.- І він злегенька доторкнувся Лізі€вого плеча. - Вояки, до обов'язку! ДBO€ з вартових витягли з піхов свої мечі і стали по обох боках Лізія, що зблід, аж його великі губи стали безкров ні, мов з тіста.

Плеторій підняв очі й запитав: А чому на тобі, малярко, кров? - ие не моя,- і вона показала закривавлений стилос,

якого не сховала.- Тікаючий кинувся на осла. Я помисли ла, що він хоче мене скинути, щоб самому сісти й утекти,

і вдарила його оцим стилосом, бо жодної зброї не мала.

- Але ж, пане мій золотий! Як би він це зробив, коли я, я саме вхопив його за поперек? Не осла тобто, а того розбишаку, звичайно! Та й враз скрутив йому руки. Ну, як підбігли вояки, видима річ ... - задоволено додав Юстус. Плеторій мовчки дописав на таблички: «Затримати вищеназваного патриці я Лізія своєю сміли вою поведінкою допомогли вартовим Гелене, малярка, та ... » як тебе звати, кажеш? - Та Юстус же. Власник осла. Але присягаю на Зевса, я не розумію, нащо ти мене туди пишеш? Чую - кричить жінка ... чи там дівчина ... аж надсідається. То треба ж рятувати! Я б, пане, й тебе так само рятував, коли б була потреба.

Начальник варти всміхнувся і схилив голову: Дякую тобі за добру волю. Але не бі Йся. Я записав тебе, щоб тобі дали нагороду за статечність.

Ну, уе інша річ!

підніс голову Юстус.- Я, пане

оптіме, сусід з ними, з дівчатами тобто. З правого боку, зелена брамка.

Добре, добре. Знайдуть. А чий це осел і куди на

ньому їдуть?

- О, боги великі й малі! Чий осел ? Та мі й же це осел! Чудесний осел! Найняла мене Гелене, бо ЇЙ треба фарби ... щоб малювати.

- Сподіваюсь, що малярка ласкаво уступить його нам, щоб відвезти пораненого? А тобі, осляре, за це заплатять окремо. Можете всі йти по своїх справах. - Так, пані ... Гелене ... Ви там з цикадою почекайте. Я - махом! Не встигнете сказати «осел», а я вже тут! - Гаразд. Попитай танцюристку Фаніон, ми у неї поче каємо. Тобі вкажуть, де вона живе. Надворі вже цілком розвиднилось. Хмари розсунулись. Місто ожило, і натовп глухо гомонів, пильнуючи, як варто ві повели Лізія, грабіжника з патриці Їв.

Стурбовані

пригодою,

Гелене та

Ізі

не помітили

за

розмовою, як пройшли довгу дорогу через жидівські части ни міста до єгипетського передмістя.

Раніше це був лише присілок, але тепер належав до Александрії. Однак це передмістя було шматком іншого 78

краю, що відмежовувався від новітнього МІста муром сто літь.

Тут життя ще й досі посувалось ніби тим самим кроком і затримало той самий характер, як за часів фараонів, ще

й з перших династій десь у передмістях Мемфіса чи Рако тіса, з якого, власне, повстала Александрія. Замість рів них,

широких,

добре

втримуваних

александрійських

ву

лиць, з великими, показними кам'яницями, майданами, пам'ятниками, тут крутились небруковані, вузенькі завул ки, ще вкриті калюжами та невисохлим багном від повені

та недавньої зливи. Низенькі хатинки з непаленої нільсь кої цегли визирали з-під оч'еретяних стріх. Порожньою вулицею повільною ходою чвалав дідок у загортці, зложе

ній в рясні фалди. Смуглявий хлопчисько в коротенькій, вище колін спідничці ніс на плечі довгу палицю, на якій з обох боків, мов на коромислі, теліпались причеплені за

ніжки дрібні пташки. І ноді здибувався чоловік в облипис тому чепці, з оперізкою лише на стегнах, яка була його

єдиною одежею. На плечі мав примітивну мотику. Майже цілком голі проходили рибалки з сітями. Будинки стояли одною вулицею, а враз за ними послались лани, здебільшо

го ще під водою. Де-не-де біля каналів обертались більші й менші

кола, до яких були причеплені

глиняні

великі

горщики, що ними вичерпували воду. Часами таке коло крутили люди, деінде - воли. Біля волів було чути моно тонний спів погоничів: Прауюйте на себе. на себе прауюйте, воли! Вам буде солома й полова. а панам зерно. Прауюйте на себе. воли! П рауюйте, бо день непаркий ...

На простодушних плохих обличчях темно-смуглявих .лю дей був вираз спокою й покірливої баilAужості. Та байду~

. жість

розливалась у теплому вогкому повітрі, в протяжних монотонних співах робітників, в ОАНоманітному лопотінні

безлічі голубиних крил, що лунали в повітрі над цілим

.передмістям. Місцями вулнчка оживала від галасу цілко.. голої дітвори, яку намагались заглушити своїм сокорінням табуни курей, що вешталися поміж людьми.

Часами якісь збиточники, угледівши грецькі одяги Гелене та Ізі, кидали своє порпання в болоті й гукали Їм услі .. : - Безбожниціl Невірні! - Свиножерки! Вбивці котівl Але коли дівчата ОГЛЯАались на ці вигуки, то бачили

спущені додолу очі, або роблено байдужі обличчя соромли ВИХ"дітей, що спокійно гралися.

Скрізь перед хатами, на вулиці, як у себе вдома, жінки, одягнені лише в короткі спіднички, що тримались на одній

шлейці через плече, робили, не поспішаючи, щоденну свою

працю.

Чистили

молоді,

подібні

до

шпараги,

паростки

папірусу, перебирали червону або білу фасолю, вибирали

з лотосових дозрілих голівок, подібних до маківок, зерня

та. Обшкрябували блискучу рибу,. що мов таблички шліхто ваного срібла, лежала купами. Розтинали вздовж, нанизу вали на жердки й вішали СУШifТИСЬ на сонці. Обскубували і патрали диких гусей і дрібних пташок, що потім мали йти на вудження над запашними галузками, або складали вже

печених пташок до великих глиняних посудин і заливали Їх по вінця розтопленим гусячим салом.

Був саме час робити запаси на цілий рік. Тим-то всі вільні чоловіки перебували на ловах на повних пташиного гамору острівцях,

що повитикались

води й принаджували до себе птахів. Багато чоловіків ловило рибу, яка ще не встигла повернутись до глибин.

Ось і крамнички: маленькі, вбогі, брудні, як і все на цій вулиці. З-під напнутих пружкованих наметів виглядають гори, сріблястого часнику, висять запони з вінків злотистої

цибулі, на тлі темно-жовтавого огіркового килиму. Брунат ні сушені фініки та фіги доповнюють візерунки. При самій вулиці під наметами зложені в колони ячні коржі

хліб

єгиптян. Тут же, на вулиці, голяр голить своїх замовників. Швець лагодить прохожому сандалію, не поспішаючи й не зважаючи на те, що замовник чекає босоніж закінчення направи.

Часто

Ізі

Гелене спиняла юрба,

що серед вулиці

творила широке коло навкруги заклинача гадів або рапсода,

здебільшого старого, сліпого діда. Сліпці виводили днедав ніх пісень

або

речитативом

мелодекламували

казкн

про

короленка Сатні, красуню Неткро з рожевим лнчком, про Рамзеса великого та його бій під Кадешем і колишню славу землі Кемі.

Тоді жінкн забували про свою рибу, горщики, швець спиняв латання санJtалі і, черпальники

~овкола співака чулось· зітхання: - Колись булоl - Минулося!

- -Така, ВИJtио, воля бог і в! 80

виливання води.

Зітхання були мляві, ялові. В них не відчувалося волі до ліпшого, протесту ..•

Здається, що ми потрапили не до живих людей, а

в якийсь підземний край тіней, які блукають без надії на

ліпше й без бажань,- зауважила Гелене. Ії діяльна вдача не могла стерпіти цього «сну життя». - А меиі подобається такий відмінний від міської ме тушні тихий спокій,- відізвалася Ізі. Горнефтова хатинка відрі знялась від cyciДHi~ лише тим, що її очеретяна стріха, розкуйовждена вітром, шелестіла

сумні ше. Стукання в потріскані двері викликало з сусід нього двору молоду гарну жінку, що вийшла з дитиною на руках. З-за неї виткнулась горбоноса голова великої ну бійської кози, прив'язаної за передню ногу до кілка. Коза довірливо тулилась до своєї господині, тихенько мекала й жовтими здивованими очима уважно дивилась на не

знайомих. Гелене огляну ла жі нку поглядом митця. В дов

гій, подібн'ій до вузької сорочки сукні, в пружкованіil хустці

клафті, що спадав на щоки й звішувався на груди

кінцями, єгиптянка була доброю моделлю на «матір Ізіду». - Шукаєте Горнефта? - мелодійним голосом, ласкаво запитала жінка, всміхаючись довгастими очима.

Дарма, що вона належала до александрійської бідноти, з-під фалд

її

клафту

виглядали

!lеликі

срібні

сережки

з мафкатовими оздобами, а на шиї було по-мистецькому

зроблене скляне намисто. Ії великі очі були підмальовані «рибкою» й продовжені темною лінією аж на скроні.

- Горнефта нема вдома,- продовжувала каліченою грецькою мовою, додаючи єгипетських слів.- Він повер неться

може, ввечері ... а може, тільки завтра.

От тобі й радуйся! - з досадою вигукнула Гелене. Вставай серед ночі, тягайся в неблигомий світ з усякими пригодамиl Загубиш робочий день, щоб почути: повернеть

ся

завтра.

Я ж не сказала напевно, що завтра. Може, ще й

сьогодні ввечері.

Грекиня мовчки зміряла поглядом струнку постать єгип тянки:

Чи ж має він бодай свіжі фарби? Де б же він Їх мав? - спокійно здивувалася Горнеф това сусідка .. , І навіщо? Він вже давно Їх більше не виробляє. Казав, що забагато з тим мороки. Тепер він

найнявся до храму Пахт

на Ракотісі. Там чистить по

мешкання священних коті в і доглядає котеняток.

А бодай його крокодил! - побажала було Гелене. Лихе слово на пустиню! - перепинила Геленине «бажання» єгиптянка.- Потребуєш щось переказати Г орнеф тові?

Я потребую фарб, і нічого більше. ШО ж би йому

переказувала? - Справді,- лагідно погодилась єгиптянка.- А от, як забажаєш гарненького котика, Горнефт радо тобі його при несе.

І, бачачи, що грекиня повернулась, щоб іти, єгиптянка тихо й чемно проказала:

Ідіть щасливі! Ізі простягла монету: - На тістечко твоєму маленькому. ~iHKa похитала головою: - Дякую красненько. Не треба. Я ж ні чого для вас не

зробила.

- Ну, так... - завагалась Ізі,- покажи нам дорогу до Фані он, або Нефру, танцюристки. Знаєш її? -

Ось буде найкоротша,- промовила жінка й

пішла

з ді вчатами.

Домик батька Фані он був помітно більший і чепурніший

за іиші хатки в тій вулиці. Його підпирали невеличкі піддашки ,на яскраво помальоваиих дерев'яних стовпцях у формі лотосових стеблин. На чепурно виплетеній з очере ту рогіжці

літній

вже

сидів,

піАобравши під себе иоги,

чоловік. Перед ним

виголений,

був низенький столик,

заставлений більшими, меншими мисочками з різнобарвни

ми скляними круг лиlolИ Й Аовгастими намистинамн й тоне

сенькими срібними та мосяжними дротиками. Чоловік за глядав у розложений переА ним шматок папірусу, де було

викреслеие ПОАібие Ао коміра єгипетське намисто. Брав одну по ОАній намистини й, уживаючи тих чи інших щемок,

нанизував на дротик, оідганяючи Ао малюнка. Іноді відку шував гострозубцями шматок дротика, майстерно його скручував щемками, наАаючи йому орнаментальну форму, вставляв у свій виріб цю філі грану.

Ізі привітала його як АаВНЬОГО знайомого. IJJo сталось з Фані он ? Чому вона не бу ла на бенкеті j) . - Не була, бо лежить. Там,- показав чоловік на відчи. нені в хату Авері.- Вчора викрутила собі ногу. Я вже кликав до неї жерця. Святий отець зробив що слід і каже, щоб лежала 3Q три дні. От нещастяl- Аокінчив він, однак

таким СПОКlиним голосом, неначе не було у цьому анінай

меншогонещастя, а звичайнісінька щоденна конечність. Гелене затрнмалась поднвитнсь на морочлнву працю майстра.

Ти також, як і моя донька та Ізі, танцюрнстка?

оглянув майстер внсоку й маснвну малярчину постать.

- Але деl Така Андромаха, як я, своїмн таицями й подіум бн провалила,- пожартувала Гелене.- Я маляр ка, тому мене цікавить твоя майстерна праця.

от воно що! Виходить - і ти теж митець, як я. от нещастя! - додав він радісно й підсуиув Гелене низенький дзиглик.

- Сідай. Ви ж бо, греки, не вмієте, як ми, сидіти на долівці. От иещастя! - вже цілком щиро засміявся він. Я це. знаю. С~даЙ. Побалакаємо по-товариському. - Чудові речі ти робиш, товаришу, якщо дозволяєш так тебе звати. Певно, добре на них заробляєш? ~айстер розклав руки: - Істинно: заробляють на них добре, тільки не я, а фенікіЙці. Бо я продаю свої вироби Їм, а вони вже прода ють Їх скрі зь по сві ті.

Сказане це бу ло з деякою пихою. Але грекині ця пиха була незрозуміла.

Речі справді гарні. Гармонійні, вартісні. Але ж чому

на них зароблять фенікійці, а не ти, артисте? ~айстер впер руки в коліна і втопив довгий погляд В очі

Гелене. - І що-бо ти говориш, товаришко? - спитав він уро чисто.- Хіба ми з тобою не митці? Митець уміє тільки творити. А торгуватись, набиватись, вихваляти свої виро би? Нам, артистам, це не личить. Наш брат до палаців доробитись не може. Аби був хоч свіжий «ячник». Гелене не переК.Qнувала. Знала, що єгиптяни можуть працювати тільки на когось, працювати вперто й пильно, як ті воли з пісні, що Їм «буде солома», але .. ,. не зерно.

Але майстер підморгував: Бачу, що гадаєш інакше. Ви, греки, такі дивні люди.

Ніби ви митці та ще й неабиякі, бо відчуваєте красу, як ніхто інший. А тим часом завжди у вас на думці прибуток, заробіток, маєтки. В мене жінка грекиня. От нещастя!

Тому й мою доньку, що таки є Нефру, звуть з-грецька Фаніон. І ти собі уяви, моя стара все крутить, щоб Нефру стала' перекупкою: Так: пе-ре-куп-.кою! Донька митця! Внучка митця! Коли ж і дівчина має нахил до мистецтва.

Гелене не промарнувала часу: від «товариша» довіда лась; що не гірші фарби, а ще й дешевші, виробляє Горнеф тів учень. Тож, щойно загукав Юстус, вона не барилась. Не засиділась також Ізі: квапилась замовити слівце за под ружку в школі. Та хоч приятельки й розійшлися в різні боки, думки Їхні бігли одною стежкою й крутились навколо

подіі, що спричинила Фаніонину неміч. Попереднього вечора єгипетське передмістя, від старого до малого, було стурбоване пригодою на березі Нілу. Рибалки пригнали з моря човна, де, не знати скільки вже часу,

гойдалось

на

хвилях

мертве

тіло

вояка

цезаревої

варти, високого ·рангу. Золоті перстені на пальцях, дорого цінний меч

повний кисет

золота свідчили,

що смерть

заподіяла не рука грабіжника. А що в човні знайшовся ще й порожній келих і шматок папірусу зі словами: «Пріско ві - Гарпократ», то пригода ставала дуже загадковою і хвилюючою.

В юрбі на березі була й Фані он. Коли вартові почали відганяти настирливих цікавих, хтось так нещасливо штовх

нув дівчину, що їй підгорнулася нога, й Фаніон розтягла собі жилу.

Гелене міркувала: За одну ніч, при перебуванні цезаря й побільшеній

варті Ні

два ЇЇ відомі злочини! напад Лізія, ні вбивство бенефЇціарія Пріска не видавались такими простими. Який підклад? Самим п'ян ством цього не пояснити. І не слухаючи Юстусової лайки

на «бешкетників-єгиптюків»,

що чіплялась до його осла,

Гелене мі ркувала далі:

«Добре, що цезар відвідав Александрію ... але, мабуть, буде ще ліпше, як він поверне до свого Рима. Правду казав Стробус, що «вітер з Рима не приносить нічого доброго». А «цикаді» треба б мати іншу вдач},!, щоб наві12КИТИСЬ підходити так близько до цезарського оточення. Те, що іншій могло б стати нечуваним щастям, для Ізі не скінчить ся добром.

Ізі також СХВИЛlOвалась смертю Пріска не менше, як нападом Лізія й неміччю Фаніон. Ізі пам'ятала того рвуч кого й гордого старшину-преторіанця, що був переважно

з Таті аном на найславніших бенкетах. Чи ця смерть схвилює Антіноя? uя думка застиляла пригоду, що трапилась вночі з нею самою. Несвідомо схопилась рукою за свій амулет, як це робила раз у раз,

коли .й здавалось, що наближається прикрість чи небезпе-

ка.

Здивувалась,

що

намисто

лишилось

неї

руці:

застібка була розіпнута, а один з золотих кружків цілком розігнутий:

Дійсно щасливе намисто! .Навіть не згубилось! Пообіцяла Афродіті ще пару білих голубів з позолоче ними ніжками. Тепер вона може дозволити собі такі офіри.

- Ні, Флегоне, ані на пів-обола! Коли тобі пшениця дорога, купуй послід. І скінчимо розмову. Хризіс говорила спокійно і впевнено. Було ясно: не дасть себе умовити. Зате рухливий, кругленький Флегон не міг приховати свого схвилювання. Він щипав свою борідку, гриз

собі

нігті,

його

сірі"

мов

хижого

птаха,

очі

блискали й метушились, наче миші в пастці.

- Подумай, що ти зі мною робиш,- стрибали й його слова.- Подумай-бо! Ти мене руйнуєш! Як я платити му такі ці ни, то в мене не лишиться й останнього обола за

перевіз душі -

Харонові!

Хризіс прищулила око. - Але! Якщо матимеш того «останнього», то Й З ним зробиш

щасливу

торговельну

операцію

не

на

кори~ть

Харона.

Флегон роздув щоки, голосно й протяжно віддихуючись, і . вдарив рукою по столі:

Говорім поважно, Хризіс! Від пшениці мені дове

деться відмовитись. Я візьму тільки з твоїх сіцілійських маєтків саму оливу.

- Так не можна,- похитала головою гетера.- Або бе ри все заразом, або не ставай на дорозі Пірілампові. Він-бо звик до моїх порядків.

Пірілампові? - ' забігав по таблінумі купець.- Таж

це найбільший какотехнус! Добре йому платити, коли він стільки вже накрав, постачаючи збіжжя військові!

- Хто ж тобі переШКОАжає бути таким, як Пірілампос? І збагачувати чесних, порядних людей? А себе в першу чергу? Флегон не звернув уваги на прихований глум І тільки потер долонею спітніле чоло та випустив повітря знадутих

щік.

- Хризіс! Послухай мене, Хризіс! Як чесну людину! Дам тобі ціну, яку бажаєш. Більше: ще подякую тобі, ну, скажім, тисячкою ... чуєш? Тисячкою сестерцій! Тільки допоможи мені. Зв'яжи мене з Третім легіоном. Лише 85

з одним Третім легіоном. Я зgaю, що ти в добрих стосун ках з найвищими керівниками Третього легіону. - Тішить мене, що ти цікавишся моїми знайомствами й знаєш про мої стосунки: Але ж мусиш знати також, що Третій легіон складається з двох «крил» та десятьох ко горт. З двадцяти тисяч люда. Чей же за один перший рік ти заробиш від кожного бодай одну чистеньку сестерцію?

Додай до того, що ще заробиш і на транспорті. Отже, твою вдячність важко назвати дуже .щедрою.

- Ну, дві! Хай буде дві ··тисячі! Вір слову чесного купця: більше не можу! Фу-у! - знову набрав повітря до надутих щік.- Уе ж десять відсотків евентуальності ! Очі Флегонові світились, як вогники літаючих світляків. Хризіс байдуже розглядала свої рожеві, мов з блідого коралю, нігті й гладила Їх оправленим у золото стилосом.

Обіцяєш? Згода? Нічого тобі не обіцяю, але не відмовляюсь спробувати. Зайди за чотири-п'ять днів. Легат тепер в Александрії, бенефіціарій Пріск також. - Я ж тому й кажу! - мало не підплигнув з радощів,

як опука, кругленький Флегон. Хапливим рухом витяг свій диптихон.

- Пшениця, олива й вовна - мої ... Бодай тому Пірі лампові луснула голова з досади! Дві тисячі я обіцяю виплатити тобі.

Не гарячись І І так уже парко. Напишемо за чотири

дні, коли я матиму вже відомості.

- Але ... але ... - захвилювався купець.- Нащо чекати? Я ж знаю: обіцянка, що її дає Хризіс, дорожча за золото І І боячись, щоб Хризіс не роздумала, він швидко зашкрябав стилос ом по воску.

Нехай це буде прелімінарія. Підпишемо - й кінецы І він поклав таблички перед гетерою. Вона уважно перегляну ла написане. - Тут виправ своєю рукою... бо неясно, що ти хотів написати дві тисячі п' ятсот ... - зауважила Хризіс. Флегон зітхнув і поквапливо виправив. - А тепер дозволь тобі сказати, божеська Хризіс,- за доволено мнучи собі руки, промовив купець.- Якщо ти

така невмолима й зі своїми зальотниками, як з купцями ...

Хризіс підвела очі: Моїми з~льотниками ти не маєш чого клопотатись. Але, коли хочеш знати, то я скажу тобі от що: .якби я не

торгувалась з вами, купцями, як останній фенікієць, то моі. 86

як ти кажеш, зальотники інакше розмовляли б зі мною. Уе залежить одно від ДРУГОГО. Пшениця й олива, а не зальот ники, дозволяють мені розкоші, яких відмовляла собі не одна пишна й думна патриціанка.

Флегон розглянувся по таблінумі

оком знавця, що з

одного погляду вміє оцінити вартість речей.

ШО і казати: тебе оточує просто цезарська пишнота. Уе дрібниці. Я не про них,- махнула рукою гетера. Оце - дрібниці ~ Шо ж тоді для тебе цінне;\ Коли все це тільки дрібниці ~ ~наючи Флегонову вдачу, й задоволена з торгу, Хризіс

сneрлась

підборіддям

на

руку

припустила

купця

до

розумної розмови. Роблено мрійно проказала: Не дрібниця, Флегоне, те, що я ні від кого не залежу. І не маю над собою жодного пана... навіть і такого, який би називався моїм дружиною. Не дрібниця, Флегоне, що не

мене «вибирають»

всі

ті

«зальотники»,

Їх.

Розумієш~ Може, знаєш, що сказала славна гетера Лаїс? «Я маю, а мене не мають». А це, поважаний меркаторе, зветься незалежністю, яка дорожча всього золота. Шо тобі, Аснате? - повернула голову до невільниці-єгиптянки. - Філософ Стробус, світла пані. - Зачекай, хвилинку,- затримала Хризіс Флегона.Нехай умову, хоч би й прелімінарну, прочитає Стробус, мій клієнт. Ти як добрий купець, певно радітимеш, що буде свідок.

Флегон хитнув головою, витер спітніле чоло,

зітхнув

і дивився на гетеру з заздрістю.

- Якби ж то моя Філіс, донька й жінка купця, хоча б наполовину так тямила торговельні справи! Які б ми з нею робили діла! Стробус перечитав умову й, підписуючи її за свідка, озвався до купця для підбадьорення:

Не зітхай, Флегоне. Скажім для прикладу, ти не

програв,

запевняю тебе.

Коли Флегон вийшов, філософ оглянувся по хаті, до якої раніше гетера його не кликала .

. - Ну, ну! Нема чого казати. Тепер це не Лізієва пустиня. Уезарська палата! Не йметься віри, що все так швидко й так добре приведено до ладу.

Таки інзула не була погана. Я справді вдячна тобі,

що ти мені пом і г її купити й що порадив

r елене.

Вона

митець, і ми порозуміємось З одного слова. Шо ж нового в світах?

Від часу, коли Стробусові справді повелося дешево купи ти для гетери віллу, Хризіс запропонувала йому стати її клієнтом.

Це Стробусові годилось. Бо мати свою школу в Алек сандрії він не міг: було Їх там занадто багато. І найліпша школа тогочасна не могла конкурувати з александрійським

«Музеєм». Бути постійним і єдиним клієнтом Хризіс було зручніше, певніше й почесні ше, ніж помагати радами при випадкових продажах чи купівлях вілл та інзул.

- Старий наш світ не може втратити цікавості, бо він щораз новий,- почав Стробус.- А минула ніч була бага та на новини, як міняйло на червінці. Рахуй сама,- загнув він великий палець лівої руки.- Скажім для прикладу раз! Нашого приятеля Лізія саме цієї ночі арештовано й «запрошено» до трибуналу.

ШО ти говориш? ШО і нзу лу ми купили вчасно. Бо тепер йому бу де не до того. Бо - два! - він спробував пограбувати серед ву лиці відому тобі танцюристку, що я є ЇЇ опікуном - Ізі. Три: він намагався зірвати з неї смарагди, що іх ти їй

подарувала.

Стробусе! Розповідаєш казки!

Говори без жартівl

В чому справа? - СтриваЙ. І будь спокійна. Чотири: коли Лізія вхопи

ли вояки, він тяжко поранив мечем одного з них. Це справа для нього дуже кепська. ШО має добрі губи, то може дути ще сильніше, як Флегон. Але ж п'ята новина ... жаль мені її тобі говорити, бо вона тебе засмутить ... Біля Єгипетського передмістя вчора ввечері виловили в морі човна. А в

човні - отруєний бенефіціарій Третього легіону Пріск. Гетера аж підвелась. - Це ніяк не може бутиl - На жаль, довершений фактум. Хто отруїв? Як? Де? - повна таємниця цих «святочних ночей». Ясно одно: помста.

Хризіс відгорнула з чола волосся. Ну, це справді досада. Прошу тебе, як той Пріск не був здатний зробити щось вчасно! Ми ж щойно підписали умову з Флегоном саме з думкою, що Пріск мені зробить все, що треба. Вперше в житті міг бути корисним і не зумів умерти пізніше. Говоритиму з легатом. Але ... Але ж приго ди Лізія, що Їх ти оповів, сплітаються, мов зелень з кв: тами у гі рлянді !

У гу ! Та гі рлянда не обі ЙАеться йому Аешево. Не

дурно ж я йому перед кількома днями напророкував, що

він, хапаючи троянду, напореться на оливковий сук. Так от,

такі новини. І, хоч я іі' не хотів би бути оборонцем того губатого фауна, однак не припускаю, щоб тут була справа

в намисті, смарагдах.

- Маєш правду. Ше дорожча за смарагди його сила. Колись ця прикраса належала до славної весталки Оцелан тіс. Рятуючи - за часів Доміція - Лізієвого родича, без підставно обвинуваченого в змові на· життя Доміція, Оце лантіс подарувала врятованому ту стародавню Аорогоцін

ність, яку в~ажала за дуже сильний амулет. І здавалося, що намисто приносить щастя. Принаймні для того Лізієво го РОАича все скінчилось несподівано добре, і він спокійно

дожив до глибоких літ. Але весталка, віддавши амулет, покінчила трагічно. Правда, її не поховано на Campus celeratus, бо не була доведена її провина. А все ж їй пора дили випити цикути. Скажи Ізі, хай береже свій амулет! - Навіщо ж ти віддала його, коли він такий чарівний~ Вибач, що питаю. - Бо маю інший, ще сильніший. І не хотіла лишати в себе «щастя», що приніс мені в подарунку Лізій. Стробус усміхнувся: - Скажім Аля прикладу, його інзула ліпша за його щастя.

- Таж інзулу я купила за власні гроші, які Лізієві й заплатила. Від Лізія не хочу нічого. А за його «щастя» не дала б і Флегонового обола! До речі, Стробусе! Хочу тебе попрохати продати всю «фамілію» Лізієвих рабів, що перейшли до мене разом з інзулою.

Незадоволена ними? Чому? Я ж ще Їх навіть не знаю всіх з обличчя. Але

невільники часто, хоч і безпідставно, лишаЮТЬСJl вірними

своєму попередньому панові. А сьогодні ... ліпше не мати коло себе нікого, хто може симпатизувати Лізієві. І Екзуперія?

Його насамперед. Вкупі з його улюбленими цапами. Таж він чи не найліпший кухар на всю Александрію! Тим легше його продаси. І за добрі гроші. Я давно вже хочу купити кухаря-британця. Вони білошкірі й не мають тих запахів, що темношкірі. Та й ніхто так не вміє приправляти соуси, як вони. Принаймні в цьому зовсім певен сенатор Татіан. А він розуміється на Аобрій кухні! - Чи не знається Т атіан також і на таких «кухнях», Що, мають рецепти від Локусти й Канідії?

Хризіс гляиула філософові у ВІЧІ: ТИ казав, що не цікавишся політикою? Ти думаєш про Пріска? Ні, я думаю про Татіана.

Ти говорила зі мною щиро, скажім для прикладу, про легата. А я з тобою про бенефіціарія. Кожен про те, що його ці кавить.

Хризіс кинула у срібну мисочку срібну кульку. На звук, що мелодійно залунав у таблінумі, з'явилась невіль ниця.

- Приготувати лектику й до одягання. Зараз при йду ... - а Стробусові пояснила: - Звелю себе віднести до Доріс. Сьогодні в неї вранішні вправи псалтрій ЇЇ школн. Звичайно ці урочистості відбуваються на Малі Діонісі ї, але

... ... можуть

тепер

там бути й не тільки знавці музики, пісень,

поезіі,- продовжував за гетеру Стробус.- Мудра Хризіс матиме змогу побачити там і деяких легатів, і сенаторів ... і переговорити про різних ,кухарів і різні кухні ...

Бачу, що легко з тобою порозумітись, філософе. Це

мене настільки тішить, що, можливо, завтра я доповню твої цікаві. сьогоднішні

новини.

VIII. ЯГНЯТКО Вічно юна й вічно прекрасна, Донько Зевса, що сплітаєш кохання ланцюг ... Сапфо

В школі Кая затримала Ізі. І!!е б пак! Такі неймовірні новини! Але Ізі поривалась додому. Відчувала, що мусить бути там якнайшвидше, що вдома чекає на неї щось винят

кове... Як увесь цей день, що так винятково почався. Бігла мало не підтюпцем і щохвилини доторкалась до свого чарівного амулета.

Антіной тим часом пішки, мов на прощу, подався з Лохіаса. Була думка пройти самому шлях, яким щоночі ходить Ізі. Дійшовши до каналу, що оточував Александрію з південного боку' й підходив майже до Мареотійського озера, він відіслав раба: його присутність заважала.

Над шляхом звисали корон"и акацій, а в них бриніли

міріади бджіл. Ніжний аромат і тихе гудіння несли згадки юнака з міста на село, в дитячу домівку в рідному краю...

І в серці тремтіли й бриніли струни аж до солодкого болю. То забував про дорогу, то видавалась вона йому безконечною. Було йому самому дивно, що рука .Його, діткнувшись молотка на брамці Ізіного домика, затремтіла. Не чув, щоб хтось відгукнувся, чи йшов відчинити. Штовх нув брамку:

була незамкнена.

На кам'яному столі, біля фонтана, у затінку перголи, сиділа Афра з донькою. Вони дуже пильно й швидко перебирали

зерно по зерну

пшеницю, що ЇЇ мали від

нести на літургічні хліби.

Антіной підійшов просто до них. Афра піднесла лагідні очі.

- lJJe не вернулась. Мабуть, просто з бенкету пішла до школи. Якщо він прийшов замовити ЇЇ на учту, то найліпше піти просто до Батила. Там відомо, чи вона вільна. Антіной цього не сподівався. З хвилину стояв, міркую ЧИ,. щО має робити. Маленька невдача вколола в серце, як велика прикрість. Легкий подув вітру відгорнув йому з плеча плащ і

відслонив туніку, на якій заблищала його

медалька.

Афра зауважила це і ще ласкавіше додала: - Мир з тобою, сину! - і спинившись поглядом на довгих Антіноевих кучерях, ЩО спадали йому на чоло й цілком затуляли вуха, приязно запитала:

- Ти, мабуть, вільновідпущений якогось із римських приїжджих панів~ Бо я ніколи тебе ие бачила на наших зібраииях.

Натякала на звичай увільнеиих рабів мати Аовге волосся, щоб затуляти ним згаАКУ про минуле рабство

проколоті

вуха.

- Ні. Я ніколи не був рабом. А про які це зібраННJI ти говориш~ Афра й Антонія співчуваюче подивились у йоrо відкри ті, ясні очі.

- Не бійся, сину! Нам тепер не загрожують переслі дування. Uей цезар, хоч сам і поrnнин, але має м'яке серце.

- Я ... - почав було Антіной. Але Афра показала на його медальку з ягнятком. . - ие, праВАа, ОЗ,нака християнська. А ви в цьому Аомі всі християни~ Ізі ... також~ А Аля себе подумав: «Чи не в цьому її стриманість~» 91

На жаль, ні. Хоч з природи вона добра й дос~ойна

дівчина.

иі слова співали Антіноєві. Зрадів, що здибав таку милу матрону. А вона продовжувала: - lJ!об тобі не ходити двічі, скажи, куди ЇЇ кличуть. Я перекажу. Ні, дуже дякую. Я зайду ще раз ... на полудне. - То приходь. Спокій з тобою! .. - Спокій і з вами! - сердечно відповів Анті ной. Сині тіні, що падали від домів поперек вулиці, були надто довгі. До полудня ще було далеко. Антіной подався блукати понад Мареотісом.

Було безлюдно й тихо. Рожеві тамариски мліли на бере гах озера. А в їхньому затінку стояли, мов настромлені на

паличку, лише на одній нозі сріблясті ібіси. Табунець диких качок поринав оддалік берега, але, вгледівши ліоди ну,

качки,

мов

зметені

вихором,

поскрипуючи

крилами,

полину ли над водою. Анті ной ПРОВОДI1В Їх поглядом і побачив у далині, вже аж коло каналу, голих людей. Вони перекидали дерев'яними лопатами щось блискуче, як сніг на

горах.

Юнак пішов у тому напрямі. Зблизька пізнав, що накла дають у човни випарену з морської води сіль. Гори твердої, на камінь збитої солі робітники лупали кайлами. Інші розбивали ті брили на дрібні

шматки й тоді

кидали на

човни.

Антіной мимохіть облизався: видалось, що відчуває на устах солоний смак, і це збудило почуття голоду. Як дивно. Сливе з дитячих літ не мав він цього почування. Згадав, що казав Аврелієві, ніби йде спробувати мареотійського вина. Чому б не зайти до якоїсь попіни? Хто ж пізнає в ньому августіана? Навіть і та мила матрона - аж засмі явся, згадавши похвалу цезареві з її уст,- помислила, що

він раб. А йому, майбутньому цезареві, давно слід хоч трохи пізнати буденне життя народу.

Вернувся до вуличок передмістя й натрапив на Состенову таберну, де частенько гостював Стробус.. Тепер там було тільки троє гостей. Сиділи riри де рев' яному столі перед глиняним дзбаном знаменитого сіль сілійського пива.

Під великою дерев' яною дошкою, що висіла над постав цем й оповіщала блакитними, зеленими й жовтими лі тера ми: Liquamen optimum, та заборону «голосно лаятись»,

нудився рудий, зарослий бородою господар

грек. Зні-

чев' я махав на мух па;/\ьмовою галузкою, відганяючи Їх від розставленої в мисках страви: овечого сиру, смажених дріб них рибок та ячних коржів. Антіной сів при столику

й терпеливо чекав господаревого запитання. Вино було кисле, аж зводило щелепи. Але рибки, що торохкотіли на полумиску, мов сухарики, були такі смачні, хоч і на цезарів

стіл. За хвилину Состен приніс ще кухоль води й підсів до тих

трьох,

що

голосно

розмовляли.

Чи не посварився з тобою, Состене, філософ? І,!!ось

давно його тут не видно.

От такої І

І,!!о ж нам ділити?

Стробус має тепер

багато праці.

-:- Та й заробітків, кажуть. Міг би поставити прияте лям

кратеру

вина.

Мі г би. І поставить. А чи не стриже він махнути до Рима? А що ти гадаєш? То людина хватка. Такий

в Римі

не заблудить.

- І дівчину доведе до розуму. Антіной напружив слух . ..:.....- Уе ту родичку свою? Хорею? - Яка вона йому родичка? Ізі йому

чужа. Ніби при-г

Ймачка. Обіцяв, бач, матері її, як помирала, що догляне.' От і доглядає. Уе порядна людина, цей Стробус.

- Отож, і та Ізі добра дівчина. А з лиця стає щодень краща. Хоч воду пий. Нема дива, що таке козеня, а вже, кажуть, гістрія.

«Які милі ці прості люди! Дивно, що якось про це я ніколи не думав,- міркував Антіной, уже вдруге чуючи похвалу Ізі.- Не зависливі ... сердечні ... добрі ... » Вскочило дівчатко зі дзбанком по вино. Приятелі змінили тему. Тіні помітно покоротшали.

В Ізіному дворику не було нікого. Але Антіной відразу побачив її в садку: стояла біля високого куща тамарисків

і підв'язувала галузки. З піднесеними вгору руками немов ішла по сходах, засипаних фіолетовими квітами.

«Мов богиня щастя над землею»,- пробігла в думці Антіноя. Серце заграло, як баский кінь, поки не взяв його на

вудила.

Постояв хвилину мовчки. Ізі відчула на своїй постаті пильний погляд. Оглянулась ... і заніміла. Згубила навіть слово, щоб відповісти на сказане привітання. Відкинулась трохи назад і відсунула волосся з чола.

...

п рuховану в серуі любов Пізнаю по чолу lСохаНlСи,-

перебігли перед Анті ноєм Анакреонові слова. Дивився, всміхався й мовчав. Як завжди близькість Антіноя робила на Ізі незрозуміле ЇЙ враження. Ії огорнула спочатку тривога, схвилювання. Виривалась думка: тікати, тікати. Але за мить те перше остереження зникало, і вона почувала себе враз переможеною. Немов впадала у легкий і приєм ний сон. Тоді здавалося, що вона ніколи, з дитинства, не розлучалася з Анті ноєм, що В цілому світі немає ближчої ЇЙ істоти.

Всі тверді й остаточні перестороги й постанови уникати Антіноя, не розмовляти з ним, не думати про нього зниКа ли, як імла, як дим. Вона дивилась зачарована, як диви лась би на правдивого Фойбоса, Ероса чи іншого бога, коли б вони зненацька з'явилися Їй. Так було й тепер.

За хвилинку обоє вже сиділи на виступі басейну, прихо вані

спадаючими

галузками

«золотого дощу». Дзеркало

води відбивало образ Їхньої молодості.

- Дивись: між квітами, в блакитному небі,- ми! вказала І зі на воду.- А он хмаринка ... як човник, з якого простягає нам руку якийсь бог чи геній.

UЮ ніч я бачив це у сні! - жваво відповів Антіной. Невже? Бачив воду? Чи небо? Небо. у!астя ж піДНQСИТЬ у небо. А смуток топить

у воді ...

- Не треба говорити про щастя,- стримала його Ізі.Бо щастя дуже полохливе... . Афра з Антонією винесли надвір сувої полотна й почали розкочувати його, щоб білити на сонці.

Ізі! Поклич, дитинко, цесарок у сад. у!об не походи

ли по мокрому полотні.

Тю-тю-тю!

на

раніше

не

покликала Ізі, а сама подумала: як во

помічала,

що

них

тут

стільки

людей.

Завжди хтось вештається у дворі, в саду чи біля хати. Антіной немов прочитав ЇЇ думку. А над озером так гарно, тихо

... Мій вихователь казав,- озвався юнак,- що ніде не

почуваєш себе таким самітним, як у вуличному натовпі.

А мій опікун запевняє, що «в пустині» живе більше

людей, як про це самі думають.

Ходім же «в пустиню»!

Д"ома скоками І зі бу ла в хаті. а за мить вже стояла у ворітцях, загорнена в столлу, як поважна матрона.

Сіструми цесарок цокотіли за нею, лишаючи темні зіроч ки своїх лапок на білому полотні Афри. Антіной шукав повернути розмову на почату при басейні тему. Але згадувались самі непотрібні слова, і не було за що

зачепитись.

Іх нагнав старий невільник. Задиханий, спі1'нілий, цілував край Ізіного плаща й благав: - Поможи, славна гістріє!

Чим? Він раб з фамілії знатного пана Епімаха, Ае вона цю ніч

буде танцювати, а Їм

не вистачило квітів на симпозіон.

Зате канчуків і київ ніколи не забракне для рабів в Епімаховому домі! Вона приятелюе з квіткаркою Евное. Коли не схоче помогти, то завтра з десяток із Їхньої «фамілі ї» піде в колодках до ергустул.

- Радо зроб.лю все можливе. Зайдім до Евное, на Колюмнадах,- попрохала Антіноя. Він завагався. Раб по бачив, що його надія щезає, і впав перед Аитіноєм навколі шки. На зморщеному чо.лі неві.л"ника виступив білий пруг давньої близни. Волосся звісилось додолу й відтули.ло розі рване вухо.

Встань!

промовив АнтіноЙ.- На по.лудне можеш

нічого не знайти у квіткарки. А.ле. візьми цей диптихон! і юнак швидко написав: «Антіной Маєторові: дати "віток, скільки треба».

Та ще візьми повіз ... два ... п'ять! Скі.ЛЬКИ схочеш!

Ідь до Лохіаса, знайАИ там цезаревого с.луrу Мастора або Скавра. І матимеш квітів - хоч повну галеру. Тільки по обіцяй. що таблички не покажеш нікому, крім Мастора. або 'Скавра. ІАнl Раб остовпів, йому трусились губи. ЛеlJ.jte промовив:, - Але... в Лохіасі - цезар! - Orже, у цезар" вистачить квітів і д.ля тебе,- усміхнувся

юнак.

Побачивши, що раб вважає його с.лова за жарт, додав вже владно:

- Іди й зроби, ЩО я сказав! Увечері побачиш мене иа симпозіоні у Епімаха! Йди! Пішли удвох з Ізі найтихішими ву.личками Але не бачили дороги. І несподівано для себе виЙUI.UJ"О Серапеу ма. Мармурові статуї всіх богів світу, що стояли нав.коло

храму, виблискували легкими ВИАивами иа тлі темно-синьо неба.

Серапеум ще ніколи не був такий ЧУАовиЙI ...... промо~ вила Ізі.- Але повернемо у цю вуличку! Біля порту Евностос Їх спинила перекупка: - ПОАИВИСЬ, сеРАенятко: мені в око залетіла мушка. Не

можу сама її виловити.

Спільними зусиллями вернули зір вуличній перекупці.

- І МОЛОАесенькі ж які, голуб'ятка,- з~орушнлась ба~ буся.- Хай вам богн пошлють щастя! Візьми, Аівчинко, оливок. Свіженькі. - Я ж і спраВАі ще СЬОГОАні не Їла,- згаАала, смію~ чись, Ізі. Набрали оливок, сиру, помаранчів, коржів. Антіной Аав старій перекупці золоту монету.

Не за оливки,- всміхнувся - за побажання. ПосіАали в затінку на кам'яних СХОАах, що проваАИЛИ Ао

пристані, а віАтіль -

МОЛОМ -

Ао острова. Істи ячні коржі

з оливками на битому шляху,

як Аригали з порту,

було

смачніше за вечері на бенкетах в цезаревому палаці.

Поривчастим рухом, як на це бу ла звикла, І зі торкнулась свого

амулета.·

Чи міг би тебе спитати,- несміливо сказав AHTi~ НОЙ,- відкіль У тебе ця, красна річ?

Ізі розповіла про свій перший виступ. Я теж там був! Розповіла історію намиста, riРИГОАУ з Лізієм, що сталась

тієї ночі, і показала сліАИ нігтів на шиї.

Антіной спохмурнів. Чорними літерами врізалось в його пам'ять патрицієве наймення. - Як багато згаАОК про кров пов'язано з цим намистом! Я був би Ауже раАИЙ, коли б ти зroАилась прнйняти віА мене щось інше на заміну

ягнятко.

Ягнятко? - всміхнулась Ізі.- Як це гарно! Ти, Ma~ буть, Ауже любиш ягняток. Бо ж ОАНО Є Й на твоєму

амулеті.

А ти уе зауважила, І зі ?

З першої зустрічі. Бо це стосується тебе. Але я Ауже вірю в свій амулет. І я обіцяла Хризіс, що не скину ЙОГО з шиї. Він приносить мені щастя. Антіной зітхнув. Але JI могла б офірувати ііого АфРОАіті, а натомість ... - А натомість?

- Уього не можна сказати. Я можу ТІЛЬКИ .•• подумати. А ти догадайся,- засміялась Ізі. - Думай ... пошепки. -

А натомість,- ледве чутно шепотіла дівчина,- я хо-

тіла б яг ... нят ... КО ..•

Вловив ЇЇ слова по руху уст, і радість обхопила Антіноя. Уе ж бо вперше Ізі відгукнулась на його почуття. Хутко витяг з-за паса таблички до писання, нагрів диханням і притиснув на злегка нагрітий віск, що Їх покривав, свою медальку.

Візьми ягнятко. Уе тільки до завтра. Завтра нас буде двоє на світі, що матимуть цю медальку. Уе пам' ятка по моїй небіжці матусі ... тому цієї не можу дати ... обіцяв-бо ЇЙ. що ніколи не скину.

Ізі притулила відбиток до серця. З першого вечора, як побачив тебе ... Ізі затремтіла. бо вгадала. що ось-ось злетить слово, що

ним буде щось завершено.

Не треба ... - ще боролась проти невідворотного. Чому? Чому ти не дозволяєш сказати? Чому сторонишся! Ізі схилила голову до його плеча й прошепотіла: овори... я хочу слухати... ягнятко... моє ... Втомлені кроки зачовгали сходами: кілька півголих дри-

- r

галів тягли важкі

паки до пристані.

Ходім! Знялись і пішли до міста. На Колюмнадах Ізі показала, відкіль вона побачила Антіноя в цезаревому почоті: - Якби ти був довше затримав на мені свій погляд, я б умерла! Мені здавалось, що я потопала ... - і, злякавшись,

що сказала забагато, поспішно додала:

А може, ти й не дивився на мене? Не слухала відповіді, вскочила до крамнички Евное. - Люба! Дорога Евное! - повна екстазу вхопила квіт

нарку за шию й цілувала її. Висмикнула з вази дві троянди й вітром вилетіла знов на вулицю.

Яку? Оцю. Притулила ЇЇ до уст. Антіной простяг руку. Подала йому троянду. І лишила свою руку в його руці.

Легкий повіз мало-мало не зачепив Їх. Та, хоч і швидко й цілком близько пролетів ВІН біля них, Ізі встигла заува-

Н. Королева

жити в повозі «Діомеда», того продавця тістечок, що тоді не взяв від неї грошей.

Ізі питала про нього скрізь, шукала, але ніхто про нього нічого не знав і не чув. І от - він! Так добре одягнений, на таких чудових конях. Мов патриці й якийсь! IJJo ж це таке?

- IJJo ж це таке? - мов луна, повторив слова, що вона тільки подумала, Антіной. Пізнав-бо відразу лохіаський повіз, а в ньому Мастора. Попіл зануди від вічних палацо вих таємниць,

загадок, інтриг впав на душу.

Сяйний, радісний день скінчився. Ізі відчула зміну Анті ноєвого настрою. Зрозуміла, що вертається буденне життя, повне обов' язків, обчисленого часу.

Сьогодні ж мені до Епімаха! Час мені додому. Побачимось на симпозіоні, Ізі? Ні, не приходь! Я боюсь ... бо зіб'юсь, сплутаю, як побачу тебе. Ліпше ... - IJJo ліпше? І зі мовчала. - Так коли й де? Завтра? - всміхнувся юнак.

- UЮ ніч ... Ростру ...

перед

світом ...

вертатимусь

сама

попри

Бадьорий, задоволений, дарма що вщерть припорошений, повернув цезар зі своєї мандрівки до «Клеопатриних купе лів». Старовинна архітектура вабила його як митця, а країна - як імператора. Він був першим римським цеза рем, що таки справді знав «свою імперію» і не пройшов байдуже коло того, що було варте уваги.

За скромною перекускою в присутності Аврелія іРамері довідався про події дня. примусила

цезаря

Гарпократова помста Пріскові

замислитись.

- Все це в'яжеться в одну пряжу,- висловлював свою думку Рамері, що напружував усі сили для вияснення таємниці Серапеума. - Добре, що ця розмова наша, вранішня, що «Гарпо крат» не перешкодить нам довідатись правду від Пріска, відбулась вже по Прісковій смерті,- додав Аврелій,- бо можна було б помислити, що хтось з нас спровадив його зі світу.

Однак і ця смерть мусить щось сказати. А хто розслідуватиме справу? - спитав цезар. Сенатор Татіан. На власне бажання,- відповів Ав-

реліЙ.- Бо Пріск був його другом. Тому Татіан схвильова ний чи не наj;ідужчс.

- Нещодавно він усправедливлював передо мною Пріс ка й прохав про його підвищення,- думав уголос Адрі ан.- Говорив, що Вер дуже проти небіжчика. Але ... цікаво було б побачити «схвильованого» Татіана. Уе ж дивина не менша, як спів Мемнонового колоса. - Даруй мені, але я гадаю,- зауважив Аврелій,- що Татіан митець брехати не гірше за Геродота. - Ах, ці ві чні та€мниці! - махнув рукою Адріан. Я волів би все життя мандрівки пустинею замість це зарського трону й палацових та€мниць.

Нервовим рухом цезар відсунув від себе посуд, встав і почав ходити вздовж триклініуму. Радники мовчали. - А що ж Антіной? - раптом вже цілком іншим голо сом спитав Адріан. - І з ним новини,- посміхнувся АвреліЙ.- Сьогодні Їв оливки, сидячи на сходах біля Евностоса. ШО таке? Рамері підвівся. Адріан відпустив жерця й повторив CBO€ питання. Сена тор розповів подробиці про AHTiHO€BY прогулянку. - І цей Ma€ від нас та€мниці ... на передмісті. - Небезпека невелика. Хі ба що розголос. Але гадаю, що цьому зарадимо. Тільки, бачу, залицяння дуже по

важне.

І що ж? - кинув цезар. Загалом не зле. Масторова землячка гарна, розумна, добра й порядна. Артистка. Решту, цезаре, можеш допов

нити

сам

...

Хіба я колись збирав відомості про танцюристок? засміявся Адріан. . - Про цю випадково можеш знати. Уе був її батько той декуріон, роксоланин, що привів тобі коня, твого улюбленого Бористена. ШО йому я склав епітафію? О, так! То був кінь!

Тільки ж то був не роксоланин ... а чи не язиг? Звався Ярмуж... з Африканського легіону. Порядна людина. А донька з матір'ю? - Вона кругла сирота. Опіку€ться нею філософ Стро бус. Саме я послав по нього. Увійшов Мастор. - Філософ Стробус, сенаторе, чека€ на тво! розпо рядження.

Попрохай почекати хвилинку,- промовив Аврелій і

звернувся до Адріана: - Будуть якісь накази? - Міркую ... По-перше, ніяк не годиться, щоб донька римського ветерана добувала собі хліб як флейтистка. По

дбай про це. А потім, чи не варто було б побачити її? Я хотів би на неї поглянути. - Зараз пошлю по неї, хай прийде до нас танцюва,ти. - Ні, поговори з нею ... як з людиною ... щиро... Х то ж знає? Нинішня августа також тільки донька вояка. Хоч і поводиться часами гірше за флейтистку. А Акте була невільниця,

але

мало

бракувало,

щоб

стала

августою.

Х то ж знає? Роздивись... зазнайомся ... - Якщо на це цезарева воля ... - Хай ліпше буде Еросова ... не цезарева. Як приїде, покличеш

мене.

у незвичайному здивуванні

зіскочила Ізі з найнятого

ослика біля брами свого домика, бо стояв тут той самий

повіз, у якому вона бачила «Діомеда» на Колюмнадах. Розбіглась до Стробуса, але у дворі побачила Батилового раба Квакуса. Він подав їй з низьким поклоном диптихон. - Магістер казав, що доміна не потребує відповідати. - «Домі на»? Вона? І зі? В диптихоні було напиоано: «Мім Батил - світлій гістрії Ізі-Ісмені. Не потрібно йти до Епімаха. Натомість негайно, як приїде повіз, прошу на Лохіас». «Негайно» і «прошу» було підкреслено. Батил «просить»? Ізі? На Лохіас? Невже ж до цезар ського палацу? Аж сперлась на Геленину колону ... Вибігла

миттю нагору. Стробусів покій був замкнений. Танцювати на Лохіасі? Перед цезарем?. Може, це саме по неї цей повіз? Метнулась за браму.

По світлу гістрію Ізі-Ісмену! Знову злетіла нагору. Припала до хатнього вівтаря, де стояла Афродіта. - Мати добра! Будь зі мною! Зірвала з себе одежу. В приправлену ще зранку миску з водою долила дорогоцінного олійку, що здобула їй Фані он від єгипетського чарівника. Олійок негайно проганяв і нищив утому, даючи нові сили. За мить була у новій білій туніці, ще ніколи не одяганіЙ. Взула легкі срібні

сандалії, накинула довгий плащ, зверху сріблясто-сірий, зі споду блідо-рожевий.

100

Оздоби~ Таж вони у неї такі скромні для цезарських палаців. Зірвала з вікна галузку -дрібнолистого плюща й переплела ЇЇ з своїм волоссям. Глянула у мідяне поліроване люстро: гарно! Знов підійшла до вівтарика Афродіти: - Богине! Звіряю тобі це - найдорожче мені!

І поклала відбиток AHTiHO€BOЇ медальки. І вже дрібно цокотіла по сходах. Коні неслись, як вітер. На небі одна по одній розсвічува лись зорі. Перед палацом зустріли її ввічливі раби. Інші попровадили через кілька покоїв у залу. Замість пишного триклініуму, Ізі несподівано опинилась у покої, що більше

нагадував таблінум, і був залитий рівним м'яким сві't:ЛОМ.

Раб спустив за нею запону. Ізі зробила крок уперед і ... завмерла: перший ЇЇ погляд впав на ... Стробуса! Філософ сидів у фотелі, але крізь вираз робленого спокою просвічувала незручність і заклопотаність. Побіч Стробуса стояв... вусатий «продавач тістечок» Діомед! А при столі сидів патриці й із вдумливим, привітним і вже не молодим обличчям.

ШО ж це все може означати~ Діомед підійшов до розгубленої Ізі і прийняв від неї плащ. Вона трохи отямилась і заговорила до нього з не споко€м:

- Дуже радію, пане, що нарешті можу заплатити тобі за тістечка. Я питала про тебе скрізь, і не знала, що ти печеш Їх тепер у палаці.

Діомед мовчки, з легкою усмішкою, затримав її руку промовив, підводячи дівчину до патриція:

Гістрія Ісмена-Ізі, сенаторе. І зі вклонилась. Поглядом з-під вій вловила, що сенатор уважно оглянув

її всю, від віночка до сандалій.

Та це не гістрія, а юна муза! -

промовив Аврелій

приязно і вдоволено.

Сідав, дитино. Наша розмова буде довга. «Певно, я дуже поспішила, симпозіон ще не починався, подумала Ізі.- Але невже запрошено і Стробуса~» - Не хвилюйся, І смено,- говорив тим часом сенатор.

Ти серед найближчих приятелів того августі ана, що відві дав тебе сьогодні на Мареотісі.

101

Темний рум'янець проступив дівчині на обличчі й навіть на шиї. Серце застукотіло ... А патриці й спокійно продовжував: - Ми знаємо дещо про тебе, але хотіли познайомитися з тобою ближче.

«Певно, це такий звичай, що в палацах спочатку розпиту ють про все докладно, коли зачнеш танці»,- подумала Ізі.

... коли

ми стали бідні, як умер татко, й матуся мусила

заробляти гаптом і шитвом, їй часто давала працю дружина

міма Батила,- відповідала Ізі на запитання сенатора. - Так, Кая. Вона дуже добра. Я ій сподобалась ... а що я любила танці змалку ... вони взяли мене вчити ... на міму.

Знаю, що тобі живеться тяжко. О, ні! Я дуже вдоволена! Але ж ти небагато заробляєш! Де ж пак! Ось вже третій тиждень заробляю силу грошей! У весь цей одяг справила тепер. Виплатила всі борги, і ще маю багато ... - витягла свій кисет.- Тільки ось винна одному Діомедові. Бо не знала, де його шукати. Всі усміхнулись. - Помиляєшся, дівчатко. Уе не Діомед, аМастор. Мас тор, ві рний і добрий слуга твого знайомого. То я посилав його

до

тебе,

але

не

хотів,

щоб

ти

про

це

довідалась

заздалегідь ... Ми ж бо не знали раніш, що ти добра й порядна дівчина. А тепер говоримо з тобою щиро, від серця.

Ізі посмутніла. «І,!!ось вони мене

сповідають,

немов

єгипетському

храмі».

- Не дивуйся і не хвилюйся,- немов у відповідь на 11 думки озвався сенатор.- Наш обов'язок дбати про особу, яку ти зацікавила.

Так мене покликано сюди

не для танців?

знов

захвилювалась І зі. Згадував тобі Антіной про Аврелія Антоніна? - Уе його улюблений вихователь. - І друг. І,!!об ти це знала, цей Аврелій Антонін - це я. Отож дозволь мені тебе запитати: чи ти хотіла б, щоб Антіной був щасливий, як я цього хочу?

Ізі підвела голову. Уе питання її боляче зачепило. По мовчала й підвелась:

Вибач мені, пане. Але, чому я маю про це говорити

з тобою, коли я, може, ніколи ... не скажу цього й ... йому

самому ... Анті ноєві.

102

Вираз повного задоволення пробіг по обличчю Аврелія.

Не гнівайся, дитино, на мене. Я багато дечого знаю,

але не знаю, як треба говорити з молоденькими дівчатками.

Сідай-бо! Розповім тобі

щось цікаве. Антіной не лише

належить до цезаревого почету, від дуже близький цезаре ві...

сам також бу де цезарем ...

Ізі зблідла, руки їй похололи, голова закрутилась. - Тож твоя з ним знайомість не €, так мовити, звичайна «дівоча справCf». Є багато людей, яким Антіной не до

вподоби ... які не хотіли б, щоб він став цезарем. Тож мушу тебе попередити: будь обережна. Не хвались, що ти з ним знайома.

На Ізіних віях повисли сльози. Навіщо ти мені це говориш? Нащо мене сюди покли кали? Про мою знайомість з AHTiHO€M зна€ лише Гелене, що мешка€ в тому самому домику, що й я. Бо бачила нас укупі. Але я нічого не жадаю ні від Антіноя, ні від тебе, пане. І ... коли цього треба, я ... ніколи його більше не

побачу.

Сльози падали на її білу туніку. - Ходім звідси, Стробусе. Скажи ж хоч ти, що я ... Сенатор теж схвилювався. - Та що-бо ти! Ніхто.тебе не осуджу€. Ніхто ні в чому злому не підозріва€. Але ти не можеш розумітись на тих небезпеках, .що

наповнюють

цезарські

палати,

хоч

тут

повно вартових. Тут цих небезпек бі льше, як може бути для тебе в порожніх вулицях серед ночі. Отож напав на тебе патриці й Лізій? А згадай, ти ж і раніше ходила сама вночі додому. Однак ніхто й ніколи на тебе не нападав ... Аврелій підійшов до Ізі й поклав їй руку на голову. А чи ти помислила, чому це сталося? - Він хотів відняти в мене дорогий і чарівний амулет. - Зовсім ні. Якби на тебе не зважав близький до цезаря юнак, ніхто тебе не зачепив би. А тим більше патрицій. ие ж був напад не на тебе, а на Антіноя. Бо ті, що нападали на тебе,

знали,

що цим роблять прикрість

йому. Розумієш тепер? Сльози перестали текти. І зі розплющила очі й подиви лась на Аврелія з жахом і здивуванням. Таж Антіной саме цi€ї ночі піде назустріч її до Ростри! U!o, як і на нього нападе хтось? - Сенаторе! Пане! Може, ти ще й сьогодні побачиш Антіноя? - вхопила Ізі Аврелія за РУКУ.- Прошу тебе,

103

скажи йому ... щоб не йшов до Ростри! Я

... я, взагалі, не

стану йому на дорозі !..

- Таки ти, справді, добра дівчина,- погладив ЇЇ Авре ліЙ.- Але ... хто знає? Може, твоя дорога й буде спільною з його? Твоє серце тобі скаже, що маєш робити. Тільки ... зроби все можливе, щоб Антіной був щасливий. Аврелій сказав це так тепло, сердечно, що в Ізі враз

висвітлилось на серці. ,Мимохіть вона вхопила Аврелієву руку й поцілувала її, як колись цілувала батькові. Підско чила до Стробуса, поцілувала й його, а тоді, завагавшись на мить, поцілувала й Мастора. Всі голосно сміялись. Так, от ми всі й помирилися,- задоволено сказав, сміючись, АвреліЙ.- Ану, Масторе, покаже нам, які ти

там

печеш

цезареві

«тістечка»?

Чи,

може,

маєш

щось

іншого для втомлених диспутантів? Тепер уже в розмову встряв і Мастор. Говорили як старі приятелі, задоволені тим, що зібрались докупи.

- Сиди, сиди,--'- затримав Аврелій Ізі, що зірвалась було помагати Масторові, коли він ввійшов з повними руками

посуду.

Привчайся, щоб тобі

служили! .. Може, придасться

тобі,- пожартував він.

В середині вечері, коли Ізі жваво розповідала про своїх цокотух-цесарок, у бокових дверях тихо відслонилась за

слона, а за нею з'явилась частина білої, високої постаті. Аврелій підніс на неї очі і враз поставив Ізі й Стробусові кілька питань, бо Адріан поклав собі пальця на уста. Уважним поглядом цезар огорнув дівчину, що сиділа під лампою, вся освітлена на тлі темного килима.

Август простояв хвилинку, вираз задоволення перебіг його обличчям, і завіса спустилась.

Отож, філософе, будь уважний до найменших дріб

ниць,- казав АвреліЙ.- Бодай щось найменше буде тобі здаватися непевним, у кожну хвилину мої двері ...

ШО з тобою, Ісмено? -

стурбовано наблизився до Ізі

Мастор і підхопив ЇЇ під руки. Дівчина-бо, цілком бліда, заплющила очі й хитнулась.

Ії поклали на ложе, напоїли вином, дали освіжуючих пахощів. А Стробус вперше усвідомив собі, як за останНІ дні схудла й виснажилась його вихованка.

«Як З алебастру! Блискуче почалась її кар'єра гістрії, але

най би

дали

боги,

скінчилась,- подумав

щоб

вона

сама

Стробус.- Таке

104

якнайшвидше

життя

для

якоїсь сильної фізично нубійки, не для неї. Вона майже не спить, бігає пішки з одного кінця широкої Александрії на другий - як не кожний верблюд пустинею. І то не сміє бо перед танцями,- то не має часу наїстися,- і закінчив уголос філософ своє міркування:

Тому й кажу: пильніше доглядай її, аж поки ... Але не доказав.

Немов вихор звів запону біля дверей, і крізь них хурто

виною внесло ... Антіноя. Став, як укопаний. Не опанував, однак, собою. Метнувся до Аврелія, потім до Ізі, що також зірвалась на ноги. Але юнак зробив до неї тільки знак привітання. І відскочив до свого вихователя: - Уе переходить всі межі! Так роблять не приятелі, а ... підглядачі! Маєш справу з мужем ... не з дитиною ... яка не розуміє, що чинить ...

Ледве говорив від схвилювання, і голос його обривався.

Уста тремті ли. Аврелій розтулив було рота. - Мовчи! Говоритимеш з цезарем! Я враз повернуся! А ви - ні з місця!

Не

бійся,

Ізі!

І так само вихорем зник, як і влетів сюди.

Адріан спокійно працював над своєю «Александріадою», коли Антіной, відштовхнувши рабів, ускочив до цезаря. Не розрахував руху, і кілька аркушиків папірусу полетіли зі

столу на підлогу. Та юнак, мов сліпий, нічого не бачив перед собою і

кричав, як у порожній простір:

Uезаре! Я вимагаю, щоб не було більше передо мною

тих шпигунських облич! Адріан стривожився. Ніколи ще за все своє життя не бачив, ані уявити собі не міг, щоб його «хлопчик», «мрій ник», тихий і спокійний, впав у такий шал.

Але що пливли дальші скарги, цезареві очі відбивали більше й більше задоволення. U!об приховати усміх, він нахилився до підлоги й почав збирати розкидані аркушики.

«Хай боги благословлять тебе, моє дівчатко,- думав радісно цезар.- Ти показала мені, що криється в цій «тихій воді». Хто так наказує імператорові, зуміє наказу вати і з імператорського трону».

Антіной виговорився. Гнів його спадав. Але пекла його образа.

- Я для тебе зроблю все. Ти це знаєш,- почав лагідно Адріан.- Скажу кинути Мастора муренам, Аврелія ти, 105

мабуть, дозволиш вигнати в Іберію. А тепер сядь, спробує мо поговорити спокійно.

Антіной метнув іскри: - Мені здається, що й ти глузуєш з мене? --,-- А стривай-бо! Як я зроблю тебе принаймні консулом, тоді, може, пошлеш мене до Дакії. Але поки що цезар - я. Тож сядь, випий води і говори спокійно.

Адріан немов підслухав, що говорив перед хвилиною Аврелій Ізі, бо повторив те саме Антіноєві. - Дійсно, я погарячився,- згодився Анті ной.- Вибач мені ... і я піду перепросити Аврелія ... - Визнати провину тяжче, як стримати гнів. Я звелю покликати сюди Аврелія. - Ні ... Ліпше я піду сам. Там Ізі! Вона стурбувалась, коли я зчинив той дурний бешкет.

Uезар засміявся й заплескав у долоні. Увійшов Скавр. Попроси прийти сюди патриція Аврелія, а його гос тей попроси, хай трошки затримаються.

Коли раб вийшов, Адріан обняв юнака.

Скажи ж мені, мій хлопчику, по правді: дуже вона

тобі люба? І що ти гадаєш? Анті ной притулився до цезаря. - Скажу цілком щиро: ліпшої дівчини я не зустрічав і ... не зустріну. Не борони мені, щоб вона стала моєю дружиною.

Гадаєш,

що

вона

може бути августою?

Римською

імператрікс? Антіной встиг тільки мовчки хитнути головою, коли до

таблінуму вступив Аврелій.

Вибач, приятелю, що я тебе потурбував. Тут Антіной

потребує

пильно

тобою

поговорити,- сказав

цезар

вийшов.

Мастор розшнуровував цезареві сандаЛІ І І розповідав про Антіноїв вибух. Адріан сміявся. Сміялись і раби.

Нема дива,- озвався Скавр.- Йому вже ввижають

ся, щоправда, не червоні

миші, що Їх бачить по півночі

патрицій Семпроній, але шовкові метелики, що співають і мають зображення мертвої голови на спині.

Як?

перепитав цезар,

його обличчя враз спо

хмурніло.

Скавр розповів слово за словом все, що знав. Був здиво ваний, що така дурничка занепокоїла цезаря. А ще більwе,

106

що цезар звелів обшукати всі Лохіаські сади, щоб знайти того метелика, якого Адріан назвав: «Атропос». Більше цезар не промовив ні слова ні до кого. Мастор вернувся навмисне, ніби поправити загнутий ріжок килима.

Uезар сидів на ліжку, впершись руками в коліна. Таж лише перед кількома днями найславніша алекс анд рійська віщунка, профантида, віщувала про смерть Анті

ноя. Пророчиця Скитської Діани в Немі, про помилки якої ніхто ніколи не чув, сказала цілком ясно, що смерть Анті ноя прийде з його першим - і єдиним - коханням. І от лише

заклепало в серце

кохання,

а вже

стукає

в двері

й смерть! Підніс голову. Вперся поглядом в освітлену місяцем стіну. Біле світло місяця повільно сунулось по прекрасній копії Апеллесового образу «Офірування Іфігенії».

- Як вимагають Парки, то й ти, дівчатко прехороше, що прийшло сюди як Іфігенія - прекрасна й безвинна,- му ситимеш стати офірою богам. На Зевса! Я цього не хочу! Але Антіноєве життя дорожче тисяч дівчат! Афродіта ж завжди вимагає найдорожчого,- мі ркував Адріан. Uезар ліг. Але не спав. Ше раз поглянув на образ. Місячна смуга посунулась до підлоги й упала на очі Аргу сові. Несподівано пес підніс голову й протяжно завив ... Занепокоєний Мастор почув сумний Аргусів голос і тихо відтулив запону.

Візьми пса, Масторе! - сухо звелів Адріан. Мастор вийшов з Аргусом на терасу. В саду побачив Скавра. - Чого виє пес? - спитав той. - Віщує біду. Uезар це чує також. Не спить. Скавр стиснув п'ястуки: - Уі кляті є.гиптяни! Я знав, що вони його зурочать!

Той Серапеум не минеться без біди! Уе вони підкинули того метелика!

А що ж то за метелик? Чому так враз зажурився

«наш», коли почув про нього?

Я винен, старий онагр! Але ж, як би я це знав, що

зветься той метелик «Атропос»!

Не розумію,- покрутив головою Ска вр. Бо ти не грек і не римлянин. Існують три Парки ... чув?

Ні ...

Богині таКІ. Вони прядуть нитки людського життя.

107

Дві прядуть, а третя, що зветься Атропос, та ріже нитку. Уе смерть. Зрозумів? Увійшли до палацу. «Смерть... Кому?» - думав Мастор. А пес знову тихо заскавчав.

- Мовчи, друже! Уе не врятує! - ніжно погладив пса Мастор.- Парки! Уе ж наші Долі-Рожаниці! - розмоту вав у пам'яті імлисті, далекі згадки.- Тільки ж наші Долі, здається, не прядуть і не втинають, і лише матері бачать нас

Їхнє світло,

що вони

несуть біля колиски ...

І в

добрі, а третя лиха ... А ходім-но, друже, до' пекар

ки,- звернувся

до

пса.

Збудив кухаря й звелів миттю зварити молочної каші. Чекаючи, згадував широкі лани, срібну річку ... і стару бабусю Авену, що виносила «Долям» за поріг хатини мисочку каші молочної, политої ситою з меду.

ІХ. РОДИННА РОЗМОВА Не маю, цезаре, бажань я особливих Тобі сподобатись. І не цікаво знати, Чи грішник ти, чи ... може, Бог? Гай Валері й Катулл.

Туга й блискуча, мов чорний баклажан, муринка з віялом на

високому,

золоченому

держалні

уважно

заслонювала

світло бронзової лампи, щоб промінь її не вражав чутливих

очей

Сабіни.

Світло

падало

лише

на

сувій

обличчя

читачки.

Те обличчя з дрібними рисами, маленьке й ніжне, нага дувало пташину голівку й видавалося ще меншим від мону

ментальної, як і в августи, зачіски. Воно навіть губилося в хмарі

кучериків.

Сабіна неуважно слухала Катуллову епіталаму, подібну до сотки інших римських весільних пісень, що на всі способи повторювалися принаймні протягом шести століть .

. Коли-не-коли а

звірятко,

августа кидала пестливе слово іхневмонові,

призвичаєне

до

частого

дотику

своєї

пані,

спокійно спало на ЇЇ колінах, огорнене своїм довгим пухна

тим хвостом. Раптом мангуста звелась на своїх коротеньких ніжках, глянула на запону дверей, що висіла нерухомо, і, немов хтось кинув ЇЇ, влетіла на стіл з туалетними причан-

108

дала ми Сабі ни. Швидкий, нерозрахований скок звалив зо лотий

флакон,

той,

падаючи,

перекинув

пуделко

рум' янами. Все разом задзвонило, мов дзвони, бо впало на велику срібну тацю, де стояла фризувальна лампа.

Корчі болю перебігли августиним обличчям. Вона вхопи лась обома руками за вуха й заплющила очі.

З гурту невільниць, що годинами чекали черги в призна ченій для кожної з них праці, нечутно метнулась молодень

ка грекиня,- Сабіна не терпіла в своєму оточенні немоло дих жінок,- ухопила на руки звірятко й почала його тихо

заспокоювати. Інші кинулись прибирати вчинену Аматусом шкоду.

Мангуста дивилась на двері. Д коли там з' явилась невільниця, Сабіна Запитала лише рухом брів: - Божеський цезар питається, чи не перешкодить августі в цю годину? Сабіна мов зашелестіла устами: - Хай увійде, коли це необхідно. Дівчата підштовхнули вигідне крісло і зігнулись, мов тополі під вітром, у глибокому поклоні.

Певно,

щось

важливе

напророкував ворожбит,

що

божеський цезар зволив нас відвідати у такий пізній час, процідила крізь зуби августа з неприхованим незадоволен

ням, замість привітання чоловікові.

І враз відчула, що

промахнулась, бо цезар цілком спокійно відповів:

- Ні, інші справи. В цю хвилину я мав вільний час ... Адріан давно призвичаївся до способу розмови зі своєю дружиною. ,Знав, що вона намагатиметься вщипнути його ворожбою. пророцтвами, в які ніби не вірила, але якими

цікавилась вельми. Певно,

вона й одверто вірила б їм,

коли б цезар не надавав усьому таємному перебільшеної ваги, часто шукаючи у жерців, профантид, астрологів й авгурів вказівок

ауспіцій

щодо своєї політичної чин

ності й свого особистого життя.

Сабіна тепер шкодувала, що зарано випустила стрілу. Однак бадьорилась і запитала не без іронії: - Уезар хоче говорити поважно й - річ ясна - без свідків? Адріан знову цілком спокійно відповів:

Свідками кожного вчинку цезаря є й мусить бути

підвладний йому світ,- притиснув

на слові

«вчинку».

Але розмови цезаря призначені лише тим, хто має Їх чути. - Ну, звичайно. Ідіть! - зробила Сабіна рух до дівчат і до Бальбіли, читачки.

109

- Сьогодні ляжу пізно. Тобі, Бальбіло, дуже дякую за читання й товариство. Я все забуваю порадити, щоб ти пройшлась садами,

«чудовими садами»,

про які

всі

гово

рять, що вони гідні августа. Колись, потім, розповіси мені про ці дива Александрії. ие була також дрібна шпилька проти Адріана, бо він брав участь у плануванні тих садів, яких вона навмисне не хотіла

побачити

чимало

сама,

хоч

перебувала

серед

них

вже

часу.

Адріан, що повільно ходив по покою, всміхнувся на її «жарт», зрозумівши натяк.

- Аматуса лиши тут,- озвалась августа до невільниці, що тримала звірятко. Але тваринка, щойно ЇЇ спустили з рук, підняла голівку і, втягуючи повітря, скочила, припа

ла до підлоги й на низеньких ніжках, ще присідаючи на

них, поплазувала далі від Адріана.

Uезар голосно

засміявся

і,

несподівано для дорослої

і поважної людини, заплескав у долоні й пронизливо свис

нув, як школяр на кота. Ошалі лий іхневмон умить настов бурчився, мов щітка, блиснув очима й одним скоком опи

нився на рамені невільниці, що не встигла ще переступити

поріг. Сабіна вхопилась рукою за серце й простягла другу по флакон з «сіллю».

- Даруй мені! - простодушно озвався, ще сміючись, цезар.- Я забув, що тобі не подобаються голосні звуки. Але це дужче за мене. Мабуть, так пес не може бачити кота,

як

цього

твого

«щура».

Сабіна відсапувалась, хапаючи повітря. - І дивно мені,- продовжував Адріан,- цей щур не навидить мене, а ніколи не спробував ні

вкусити, ні по

шкрябати. Лише вибалушить свої червоні очі й блискає ними.

ие й є те «важливе», що ти прийшов сказати мені? Уяви собі, ти вгадала! Ні, не це! Але я говорив, чекаючи твого заспокоєння,- потрапив Адріан у тон, пере ходячи кі мнатою. Непризвичаєний до суті нкі в, кі ль ка

разів зачіпав ногою то Аматусові подушки, то килим, то стілець.

Я слу-ха-ю.

Адріан мовчав, проходжуючись між речами, що перепов нювали покій.

- Невже ти перешкодив меНІ ити на відпочинок на те, щоб тут обмірковувати якісь архітектурні проекти? Пере110

стань ходити! Ти ж знаєш, що це розкидання меблів - не виносиме! Уе мене до шалу дратує! - Аякже, знаю! Добре знаю, Сабіно ... Тебе дратує все, що я роблю. А надто архітектура. Але ж сьогодні буде мова не про те. Я тільки шукаю способу, як би так сказа ти, щоб найменше тебе дратувати.

- Дякую за ласкавість. Може б, ти ще посвистів? уїдливо відказала Сабіна і, не витримавши тону, спалахну ла: - Ні, це мені треба вже давно поговорити з тобою серйозно, а не тобі зі мною! - Аж зірвалась з місця. Раз і назавжди! Чуєш? Раз і назавжди скінчити цю безглузду комедію.

- І знову твоя правда. Ти, бачу, сьогодні в гуморі. Але відразу змінив тон.- Правда: комедія стає надто несмачна. Стережись, Сабіно! Бо для певних осіб комедія може перетворитись у трагеді ю.

- Ну, само собою! Я цього вже давно сподіваюсь! Тільки скажи, будь ласка: «певні особи» - це маю бути я чи Люцій Вер? Ти погрожуєш? -

Uезар не потребує погрожувати. Його ласка, коли ві н

остерігає. Отож нагадую, що існує, наприклад, вигнання. Уе - раз. А по-друге, що я - цезар. А ти й він явно про це забуваєте... ці лком забуваєте.

Сабіна підступила до Адріана. Обоє на хвилинку за мовкли,

мі ряючи один одного поглядами.

Хмари сходи

лись: мала бути хуртовина. Але Адріан все ще стримував ся. Сабіна то наливалась вну-трішнім вогнем, то блідла. Нарешті спустила очі, важко зітхнула й повільно поверну ла до свого ложа. Uезар знов почав міряти кроками покій.

Уікаво: в чім же ти обвинувачуєш Вера? ШО він

робить недоречного? - спитала слабим голосом Сабіна. - Твій Вер передчасно почав святкувати наді мною перемогу. Він вже тепер обіцяє всякі зміни ... сенаторські фотелі ... навіть намісництво тим, кого сподівається притяг

ти на свій бік. Звичайно, і в них, і в мене це викликає сміх, бо до його брехень і зарозумілості всі вже давно звикли.

Але це повторюється занадто часто. Особливо тут, де ще існують довірливі люди, що не знають правдивого стану

речей. Тож порадь йому, щоб він подбав, аби про його п'яні дурниці швидше забули. А тобі скажу раз і назавжди: цезарем таким торохкотій ніколи не буде. Ні-ко-ли!

А як же пророцтво? -

несподі вано вирвалось у Са

біни.

Яке пророцтво?

з цікавістю крутнувся Адріан.

111

Ну ... взагалі! Як ти це кажеш

буде?

Так. Присягаю тобі на Сабі на схилила голову.

що цезарем Бер не

r адес.

Адріанова присяга була річ, що з нею треба було рахува тись. А щоб цезар заприсягнувся аж на пекло - це було присягою непорушною

треба було, щоб він вже остаточ

но приготував свій присуд.

Але ... -

непевним голосом продовжувала августа по

короткій мовчанці,- що ж, зрештою, зробив той нещасний

Вер? Коли ти сам кажеш, що його словам ніхто не вірить? - Uими днями він промовляв до тутешніх горожан-жи дів,

обіцяючи

зрівняти

Їх у

правах

громадянами-рим

лянами.

Таж не кожний мусить мати твою ненависть до жидів.

Бо не кажний, як Вер, потребу€ Їхнього золота у такій КІЛЬКОСТІ.

- А чи ти сам не поводишся з рі зними варварськими ватажками, як з рівними тобі союзниками? - Коли варвар для свого народу - вождь чи володар, який

Kepy€

своїм племенем, то державний розум велить не

ображати його й не посилати до його варварської країни

,римських легій. Але про це нам нема чого сперечатись. Уе справи виключно мої.

- Та, може, це ще й брехня про ті жидівські права, боронилася Сабі на. - Отже, відчуваю, що й ти вже не така юдофілка, всміхнувся Адріан.- А всі знають, що Верова брехня тут утворила навіть приказку: «Verus hic uЬі stat - nihil veri». Але ще називати себе при цих обіцянках майбутнім це зарем

...

Коли ти вирішив підсадити на трон Антіноя ... То по-тво€му Антіной гірший за Вера? Сабіна знов зірвалась з місця, немовби сіла'на розпечене

залізо:

- Чи ти не чу€ш, чи ти не зна€ш, що говорять про твого Антіноя? Уе ж ганьба, від якої мав би почервоніти імпера торський пурпур! - Те, що «говорять скрізь», може цікавити перекупок городиною

та

грачів

мору,

коли

вони

рахують

один

одному пальці під ослячими гарбами! Uезаря може цікави ти лише те, що скаже військо й сенат.

Сенат! Се-на-ат! З якого ти сам робиш непристойну

112

комедію! Хто це чув за часів Нерона, щоб цезар - рим ський цезар! - стоячи приймав сенаторів! - Сенаторську гідність, що її надає цезар! Треба, щоб її

насамперед шанував сам цезар, без цього вона ніщо. Калі гу ла посилав до сенату свого коня... а ти, напевно,

послала б свою мангусту'. Нема чого нам говорити про такі речі.

Але ж у всіх на устах, що Антіной

колишній раб.

Син рабині-християнки й твій. Ти привіз його зі своєї улюбленої Бітинії. І ти насмілюєшся накидати народу рим

ському за цезаря

раба? Колишнього раба? Нешлюбного

свого сина від рабині? І нема ні чого дивного, коли, бу дучи твоїм

сином,

дістав

він

від

свого

батька

його

родинну

«чесноту»: нахил до «демосу». Чого Ж йому зважати на шляхетну поетесу Бальбілу-патриціанку? Коли він може почувати себе добре лише у «своїм» оточенні, впередміських

попінах, між флейтистками! .. - Та невже? - з робленим здивуванням запитав Адрі ан.- А я гадаю, що - чи є він цезарів син, чи ні,- а вина має досить і в палаці, а флейтисток? Таж ІХ «замовля ють»... як кві ти, як вино, як коней ...

Але Сабі на завзялась «допекти» цезаря. Ну, припустимо, що й так ... але є версія, що ... Анті

ноєві байдужі жінки, бо ... він захоплює своєю «божеською

красою» ... самого цезаря. Недурно ж повигадували Плато ни, чи то Зенони, свої ... паскудні «мудрості». На обличчя Адріана набігла тінь, але він опанував себе. - В цьому відношенні про мене говорять ще гірші речі. Але я й на те не зважаю. - IjJo ж може бути гіршого? - злосливо усміхнулась августа, помі тивши, що ді йсно зачепила за живе.

А хоча б те, що скрізь, де світ бачить римських орлів,

мене цілком поважно називають твоїм чоловіком.

Уе вже бу ло занадто на Сабі ну. Вона впала на подушки, де лежав забутий Бальбілою сувій з віршами, й заридала, хлипаючи, як побита дитина. Штучні кучерики повипадали з її зачіски, сльози розмазували на щоках рум'яна. Сабіна була переможена. Уе обеззброїло Адріана. Він ніколи не був жорстоким до переможеного.

Не відчував ані до Сабіни ні ненависті, ні ворожості, вона лише безмірно набридла йому своєю нетактовністю та вмішуванням у державні справи.

- Вернімось, однак, до нашої теми й закінчім цю непри ємну розмову. Я знаю, що при всіх твоїх здібностях, у тебе 113

нема пам' яті на одну рі ч: що наш шлюб був лише полі тич иим кроком. Я ніколи не вкривав від тебе, що як жінка ти для мене не існуеш ... ані

перед шлюбом цього не крив.

І ніколи не ставав тобі на дорозі в цьому відношенні. І ти так само не крила, що не маеш найменшого бажання бути

«Каею» там, де я буду «Кай». Згадай-бо: ти ж присягала перед virgo mахіmа й святим вогнем Вести, що задоволь нишся титулом августи. Тож чого ти хочеш? Для сві ту ти - августа, і біля твоїх ніг - уся Римська імперія. І «божеською августою» залишишся до смерті, якщо - ви дима річ

не присилуеш мене вдатися до такого засобу, як

вигнання ... разом із твоїм Вером, з яким я тебе не хочу розлучати, але який тебе до того приводить. Ти, даруй за щире слово, мені цілковито байдужа. Отже, послухай мене один

раз:

споживай

всі

особисті

вигоди

твого

високого

становища, впорядкуй розумно й відповідно до свого смаку свое особисте життя. Але відмовся від одного: не втручай ся у справи політики й не мішайся до палацових інтриг.

Сабіна розтулила було уста для відповіді, але цезар затримав її рухом руки:

- Не потребую ні сперечатись з тобою, ні чути твоїх зауважень до моїх слів. Наскільки я тебе знаю, ти не така, щоб у державних справах мала визначні власні думки. Але ті, що тебе оточують, використовують ім'я августи і вплу тують тебе в свої плетива. Не перешкоджай мені зводити мої рахунки для потреб і мпері Ї так, щоб те не доторкалось тебе особисто.

Сабіна підвелась і тремтячими устами прошепотіла: Августа! Для натовпу я августа! А в палаці цезаря

зі мною поводяться, як з неві льницею.

Може. Але зрозумій: коли ти сама поводишся не як

августа, а як невільниця, переповнена плітками, то як же

можуть до тебе ставитись? Коли ти на цьому щось ви грала? - Я взагалі програла все,- хлипаючи, промовила авгус та в розпуці.

- Ні, ти тільки хочеш програти, тож кинь свою гру. Вона безнаді Йна. Uезар знов пройшовся по покою, став перед Сабіною і цілком лагідно промовив:

Не плач. Роздумайся. Навіщо викидаеш за облавок

свое щастя? А Верові порадь ... від себе ... нехай негайно

десь відпочине. Негайно! Особливо в зв' язку зі смертю

114

Пріска. Я віддав наказ, щоб його урочисто чекали в Пан HOНlI.

-:тала

Так це ... вже вигнання?

тремтячим голосом запи

августа.

Н-н-ні! .. Уе ... мала пригадка, а там буде видно. Але

придивляйтесь добре

обоє.

Uезар круто повернувся і, перекинувши ще по дорозі стільця,

на порозі сказав:

На добраніч!

х. НА НОВИй ШЛЯХ я добре знаю: не може статись це ... Але тужу ... Саnфо

Перед Ізі, донедавна непомітною танцюристкою, посте лився новий, як чарівна казка, шлях. Ясний, як мрія. Вчора вона чула - чула цілком ясно - як «він», помага іочи їй сісти в лектику, сказав потиху:

моя августа.

Уе вона, цикада з Мареотіса, або, частіше «муха марео тійська», як каже Батил, вона -«августа»? Ох, аж страш но! Жахливо почути на собі волю бога, хоч би й найліпшу волю й наймилі шого з богі в. Повторювала собі слова не біжчика татка: «Т реба приймати життя таким, яким воно

є».

Ше тоді, при першій зустрічі, Антіной був здивований, коли вона сказала йому це з переконанням.

І все те щастя принесло ЇЙ чарівне намисто-амулет, що його подарувала ЇЙ Хризіс. І враз вколола думка: а отже, вчора,- саме вчора! - вона, Ізі, відмовилась від цього чарівного амулета. Аж провіяло всю холодом від цієї думки.

Сіструми цесарок цокотіли під самими вікнами: птахи не звикли так довго чекати на снідання.

Ізі накинула м· яку туніку й босоніж вибігла на подвір· я.

_Під перголою, біля розстеленого полотна, сиділа Афра й вилущувала стручки цеглястої квасолі. Ізі сипала цесар кам, а з серця, мов легка імла, підносився жаль.

Таж і це життя було гарне. Не буде вже всього того, до чого так звикла. І домик її рідний, і мешканці його любі,

115

і той басейн, що на ньому вперше з ним сиділа вкупі. Не буде й милої Афри.

Підійшла до матрони і з ніжністю обняла її. Сказати? Але ж Аврелій попередив: нікому.

- Мила, люба Афро! Навіщо стільки смутку заплетено в щастя? Коли б ти знала! Коли б я могла тобі сказати! Матрона відсунула сито з квасолею. Сухі стручки заси чали, як гніздо гадів, що Їх необачно торкнувся прохожий.

Здалося, що Афра була обрадована Ізіною ніжністю. Обняла дівчатко й глянула їй у вічі. - Чи не той хороший юнак, що сидів вчора з тобою в нашому садочку,

приніс

тобі,

дитино,

те щастя

й той

жаль? Ізі відсахнулась. «Правду казав Аврелій. Усім діло до «нього». Навіть Афрі».

- Чому ти? Навіщо? - не могла враз опанувати себе. Але перемогла себе й викликала на обличчя спокійний усміх: - Чому ж бft саме він? І навіщо ти про нього питаєш, Афро?

- Тому питаю тебе, доню, що хотіла б знати, де ти саме зустріла його й хто він? Ізі схвилювалася ще дужче. Хотіла встати й втекти, але Афра тримала її за обидві руки: - Почекай, дитино моя. Хочу не випитувати ТВОІ таєм ниці, але знати, тому ...

І зі втопила в неі майже суворий погляд.

...

що сама хочу сказати тобі таємницю,- продовжу

вала Афра.- Не раз говорила ти мені, моя ластівочко, що любиш мене, як свою покійну маму любила. І я тебе

люблю, як доньку. Отож хай моя таємниця лишиться між нами, бо ти мусиш знати, що той гарний юнак

христия

нин, як ми з Антонією.

- Галілеянин?! Він?! Ні, ні! Ти помиляєшся, Афро. І звідки ти це взяла? Мені це аж смішно! Таж він римлянин! А не жид! Усміхнулася и Афра: - А хіба ми з Антонією жидівки? Ти ж нас добре знаєш. Але звуть нас «галілеянами» тому, що наш вчитель походив

того

краю.

Бач, яка ти, Афро,- враз заспоїлась Ізі.- Чому ж

ти раніше ніколи не казала про те, що и ви з Антонією студіюєте мудрість, як Стробус, маєте вчителя. Могли б

116

робити це вкупі зі Стробусом. Він же таки справжній філософ, вчений. Мав і свою школу. - Наша, як ти кажеш, філософія цілком інша за CTPO~ бусову.

Але розмова увірвалась, бо на подвір'я вступив дуже поважний пан у суrrроводі раба. Мав на собі оздоблений вишиванням плащ і

був так міцно напарфумований, що

аромат розходився на кілька кроків від нього. Меткими очима він швидко перебіг по постатях Ізі й Афри і, не привітавшись, запитав:

- А скажіть мені, жінки, чи справді тут живе шляхетна доміна Ізі? - Xa~xa~xa! - зайшлася сміхом дівчина: це її так вели~ чають -«домі ною» та ще й «шляхетною»! Але втрималась і не сказала, що вже бу ло на кі нці язика:

Та це ж Я,- а натомість спитала: А нащо тобі та доміна? Гість легенько скривився: - Не слід бути такою цікавою, дівчинко. Коли тебе питають старші, слід чемно відповісти на питання. Якщо

справді

вона

живе

тут,- недовірливо

розглянувся

по

скромному подвір'ї,- скоч і повідом її, що прийшов юве~ лір Марк з Канопійської вулиці. Може, вона ще спить? Афра підвелась і пішла до свого полотна. Ізі трохи збентежилась. До неї? Незнайомий ювелір з найгарнішої вулиці? - Уе непорозуміння, пане. Гістрія Ізі - це я. Але я не така багата, щоб ...

у ювеліра наче зломилась всередині якась пружина, що тримала його рівно. Він раптом пере гнувся в попереку й низько поклонився, а його обличчя засяяло найсолод~

шою усмішкою. Тепер його очі були вже не на Ізіних босих ногах, а повисли на ЇЇ намисті .

- На .всіх богів! Вибач мені, красуне! Уе справді непо~ розуміння. Ти так по~хатньому ... по~вранішньому! І така молоденька! А Марк - такий віслюк! Враз не пізнав сла.в~ ної міми. Не ти сама замовляла в мене. Ні. Прекрасний юний патриці й - тобі відомий - прислав для тебе оці речі,- і він узяв із рук раба пакуночки, загорнені в блакитний блискучий шовк. Ізі не розуміла.

А Марк вже розгортав маленьку скриньку зі СЛ9НОВОЇ кості, вкриту чудовою горорізьбою, і подавав її дівчині.

117

- Кажу тобі: помиляєшся, пане. Ні, я ні чого не замов ляла, ані хто інший не міг замовляти для мене. Я справді Ізі, танцюристка. І ось покличу свого опікуна, щоб він тобі це підтвердив.

- Зайва турбота! Зайва обачність! - замахав обома руками ювелір.- Нащо Маркові свідки, коли йому найліп ше

свідоцтво

твоя

краса,

такі

манісінькі

ніжки,

такі

гарнесенькі рученьки й оця оздоба на шийці! Хто може зранку мати на собі

такі

забавки,

той може Їх мати й

більше! Помилка? Яка помилка? Хто сказав: помилка? Досвідчене Маркове око ніколи не помиляється! Ось таб лички! Поглянь! І ти знатимеш хто,- ставний, як ліба

нонський кедр! Гарний, як сам ЙОСИф Прекрасний! -

поси

лає тобі цю дрібничку! Ізі розгорнула диптихон іпочервоніла. На першій табличці був відбиток Антіноєвої медальки. А на другій: «Антіной - своєму ЯГНЯТКОВІ. Радуйся. І пам'ятай: нас тільки двоє». Ізі несвідомо притулила диптихон до своїх грудей. Почула впевнений, трохи гаркавий голос: - Так що ж? Хіба я не казав? Ювелір Марк з Кано пійської вулиці ніколи не помиляється. Тепер ти, красуне, не будеш відрікатись, що це - тобі? - Так. Уе мені,- взяла Ізі скриньку й хотіла віднести до

покою.

Одну хвилиночку, прекрасна мімо! По-перше, мусиш подивитися, що всередині, в скриньці. А може, там нічого нема? А по-друге, манісеньке посвідчення ... для порядку. Медальки не можна було розпізнати від тої, що її Ізі бачила вчора в Антіноя. А Марк уже тримав перед нею золотий стилос і з вправ

леним у нього лазуритом і диптихон у шабатурці з кроко дилової шкури.

Ізі швидко підписалась. А тепер ще тільки один коротесенький звук,- знов переломився в попереку ювелір.- Якби твоє серденько

колись забажало нової оздоби, згадай, красуне, тільки два

слова: Марк, Канопійська, і більш нічого! Ізі роздивлялась на подарунок. За хвилину до неї піді йшла Афра. Ізі невільним відрухом хотіла було закрити скриньку. Але Афра щойно сказала їй свою «таємницю» і ... не побачить медальки сьогодні, то побачить ЇЇ завтра.

Поглянь! - простягла шабатурку Афрі. Християнка схилилась над медалькою.

118

lJe - те саме, що вона зауважила вчора. Сумніву нема. - Тільки ми двоє маємо - у цілому світі - такі амуле ти: Анті ной і я ... Афра пильно подивилась І зі в очі. Як ти сказала, Ізі? Як ти назвала його? - Антіной! lJe ж наймення того августіана. - Ти знаєш це напевно? І знаєш хто він? І зі на знак згоди лише притакну ла головою.

- Таж ми всі молились за нього. Серед християн давно вже кружляла чутка, що майбутній цезар Антіной - пота ємний християнин. І всі християни палко молились, щоб новий цезар швидше обняв владу. І ти будеш носити цю медальку, І зі? До смерті! - захоплено відказала Ізі. - А танцї? Учти? Оргії? - Вже з сьогоднішнього дня я не буду танцювати. Я ж поїду звідси. Швидко щжину вас усіх, люба Афро. Поїду до Рима.

І вже там охрестишся? Може. Не знаю ... - відповіла дівчина, не розуміючи, власне, про що йде мова.

Може, станеш дияконісою? Як моя Антонія? А це ліпше, як бути гетерою? Дитино моя!

Стробус, що довго не міг заснути під лохіаськими вра женнями, прокинувся щойно тепер. Зрадів, побачивши Аф ру: мав їй сказати про переїзд до Рима. Може б, вона купила частки дому, що належаться йому та Ізі? Спочатку його неприємно здивувало, що Афра знає таємницю. Але довідався, що вона особисто вчора розмовляла з Анті ноєм.

То

річ інша.

І сказав більше, як хотів.

- Чи смію замовчати такі події перед єпископом! міркувала Афра. Швидко прибравшись, подалась на про тилежний кінець Александрії, де проживав єпископ. Він був людиною невтомної праці. На своє життя й на потреби

вбогих,

старих

немі чних,

яким щиро помагав,

заробляв він тканням килимів. Мав майстерню, де працю вали вкупі з ним ті, що хотіли навчитись цьому ремеслу.

Афрі була добре знайома низенька хатина, де верстати під руками робітників. На вікнах синього полотна. На стінах - полиці, зроблені закладені запасами вже фарбованої вовни. Стіл

119

муркотіли заслони з єпископом, з фарбами,

що готувались тут же таки. За запоною, в кутку,- ліжко, вкрите овечою шкурою. На ньому - кругла й плескувата, як

корж,- подушка

...

З відчинених дверей крізь бурмотіння човників та кро сен )\фра вчула голос єпископа: - Не бездіяльного взорювання, постів та бичувань, а праці потрібно.

)\фра захвилювалась: прийшла невчасно, саме коли єпис коп

картає

когось

християн.

Вона побачила молоду дівчину, яка стояла перед єписко

пом,

спустивши

очі.

Єпископ

дав

)\фрі

знак

зачекати

й говорив далі до дівчини:

Коли ти справді вирішила відмовитись від особистого

життя,

печер.

щоб

ліпше

служити

людям,

Не в пустиню тікай.

не

йди

Іди до хворих,

ховатися

до

до старих,

безпомічних і безрадних, Їм помагаЙ. Ім служи. Служи не за платню, не за гроші, а з любові до людини. Зі співчут тя. З милосердя. Я тобі не раджу, але лише показую, що є інший шлях подвигу, любові й милосердя, як ... шлях на арену, де розторощать тебе зуби хижаків на забаву гляда

чів. Я розкриваю тобі очі. Поміркуй. Дівчина відійшла. Тоді )\фра, хвилюючись, почала розповідати: - Сам був у нас! Особисто! Двічі! Як тебе, отче, бачила того, хто стане першим християнським цезарем! Може, ми перші з моєю донькою почули з його уст: «Мир вам!» Єпископ не відривав погляду від уст )\фри. Губи його

тремтіли. Блакитні очі стали озерцями, в яких, однак, прозора повінь не переливалась на край. Усміхався щасли во дитячим усміхом. СЛОRа не йшли з тремтячих уст. Усміхались радісно, спинаючи руки від захоплення, й ткачі. У ява ткачів ткала сяючий килим вимріяного, щасли вого

життя

без

страху,

переслідувань,

цирків,

арен

зі

зві рями. )\ може... може, й... без рабства? ХІ. ТІНЬ До безсмертя він великими кроками йшов. Вірzілій

Казка тривала. Ізіне життя змінилось до непізнання. Не ходила до школи. Не танцювала на бенкетах. Не варила Стробусові снідання й не носила до шевця його подертих сандалій. Хатні її обов'язки перейняли на себе

120

нубійська невільниця та двоє рабів, що відповідали своїми головами за її безпеку.

Дещо, однак, не змі нилося. Як і раніше, її співи-імпровізації залітали з-під перголи в садок і

аж на озеро.

lJJоденно бачилася з Антіноєм. Тільки не він приходив до неї, а ЇЇ в лектиці відносили на Лохіас або мчали туди баскі коні. На Лохіасі ж було досить тінистих садів, безлюдний берег моря, великі світлиці

й затишні

менші

ПОКОІ.

Єдиний невідступний свідок її безхмарного щастя був лише Аргус. Він виявляв до Ізі не меншу приязнь, як до «своїх» у палаці. Мастор служив їй за столом. Коли-не-ко ли бачила Скавра. Іно.ді вгляділа білий плащ Адріана, як цезар приїздив з якоїсь своєї подорожі. Майже не здибува ла Аврелія. «Пустиня», що ЇЇ можна знайти скрізь, як запевняв Стробус, знайшлась і в повному людей Лохіасі. Було Їх тут тільки двоє. І думки обох скупчувались лише на власних особах. Весь інший світ зник, як сон. Однак «світ» -дбав про них. Зранку Стробус брав Ізі в науку, як колись своїх учнів в IJезареї. Тепер Ізі мусила знати багато речей, що раніше й думка про них не спадала в її безжурну голову.

Думав про Ізі й цезар. Був зачарований її світлим впливом на Антіноя. Вірив філософові Анаксагорові, що «ми приходимо на світ,

щоб бачити сонце».

До Рима був посланий наказ приготувати для Ізі віллу в Байях - чудовому місті-літниську, оспіваному поетами. Красу й зручність Байїв любив і Антіной, і сам Адріан. у Лохіаській пристані вже гойдалась на хвилях легка трирема.

Про всякі дрібнички, що мали зробити приємним кожен Ізін рух і задовольнити її найменше бажання, дбали уваж ні Масторові руки й цілий «хор» рабинь. Без сумніву: справжня августа не мала й маленької частинки тих радо щів життя, що звідусіль приходили самі до її прийдешньоі

наступниці. Над Ізі ніби відтулився велетенський ріг щед рості, з якого летіли всі дари. Навіть така неймовірна «нагода», що «конче вимагала» негайного переїзду до Рима й Афри з Антонією! Виглядало так, ніби цілий домик з-над Мареотіса має пере нестись на інше місце, н'е лишаю чи на попередньому навіть жалю за минулим. Бо ж і всі цесарки готувались до від'їзду.

121

Єдиним журливим тоном бриніло, що в спустошеному гнізді, хоч і на короткий час, залишалась «сова Атени» Геленіон. Вона знала, що коли б тільки дозволила Ізі сказати одно слово, і в Римі, і в Байях знайдеться для неї праця й місце. Але малярка не зраджувала своїх мрій. Закінчивши праці в Хризіс і продавши дім, коли він продаватиметься весь разом, вона матиме здійснити свій коринтський план.

змогу відразу

Але Ізіна трирема мала відплисти з Александрії без

Антіноя. Uезар мусив спочатку відвідати Теби, колись преславну столицю фараонів. І хоч Антіной мав багато твердих застережень, щоб лишитись на Лохіасі, цезар не вважав

це

за

можливе.

Переконала в цьому Антіноя і сама Ізі:

- Теби € Теби. А обов'язки € обов'язки. lJjоб ніхто не міг тобі сказати, що «якась флейтистка» зв' язу€ руки наступникові цезаря ... lJjе був час попрощатись з приятелями.

Батил плакав від щастя: Уе ж про тебе сказав поет, Ізі: «Тобі призначено бути в Римі оздобою дівчат». Але жодний поет не знав, що ти, козенятко, як «цезарева міма» понесеш аж до Рима славу Батилової школи! Батилові й на думку не приходило,

що на світі може бути щось ліпше, як стан міми, а надто ще Йцезаревої.

Напередодні від'їзду подруги танцюристки вирішили влаштувати прощальне свято самі й І зі. lJjе сонце не уві йшло в свою вечірню купіль, як подвір'я наповнилось дівочим щебетанням. Евное приїхала на ослі з двома вели чезними кошами квіток і страв. Але Їх і так не бракувало: кожна принесла щось із собою і кожна мала для бенкету найліпшу програму.

Але Гелене збила всі проекти. Чом би не зробити «сим позіон під зорями»? На березі озера, між тамарисків? Стробус -€диний муж у дівочому товаристві, прийняв ши почесну роль «пана свята Харит», зараз же пішов до Состена, щоб і той мав з нього останній заробіток. Тільки Афра й Антонія лишились удома допаковувати речі.

Безжурний хор, позад якого йшли два велетні германці

з приготованими

на

пітьму

раби

смолоскипами,- та

навантажений Юстусів осел з килимами, напоями, стравами вже вирушав з брами, як зіткнувся з некликаним гостем:

був це ювелір Марк з Канопійської вулиці. Ввійшов, немов

122

з музейної вітрини. Плащ його, рясно вкритий вишиван ням, більше нагадував килим, ніж ужиткову одежу. Де тільки можна було причепити, блищало золото й самоцвіти.

За ювеліром ішло троє рабів із повними руками скриньок та цяцькованих

Дівчата

шабатурок.

відступили

перед дивовижним видови

ськом.

- Відомий тобі, ТРОЯНД0 мареотійська, ювелір Марк з Канопійської вулиці, який має найліпший і найбагатший вибір дорогоцінностей на цілий Єгипет, вітає тебе! Раби по його знаку вправним рухом вже розгортали скриньки. Дівчата обступили групу. Марк збагнув, хто вони, і

враз залунала його солодка пісня:

О, крилоногі! Кожна з вас має достойного приятеля І Інакше не може бути! Але,- голос його зазвучав меланхо

лійно,- але не кожен приятель має потрібну вам здогадли

вість! Тому лише тепер ви маєте можливість підказати тим панам, що мусять вони зробити, що є Їхнім обов'язком! Марк з Канопійської вулиці ... Ві н сам упивався своєю мовою й одночасно витягав то з шабатурок, то з-під плаща одну по одній чудові оздоби.

Обертав Їх перед очима зачарованих дівчат і ні на хвилину не припиняв своєї слоквенції:

Боги небесні й земні! Апеллес не знав такої красиl

Фідієві й не снилось подібне! І, підставляючи мистецької праці люстерко, мов лотосо вий лист зі смарагдовими жучками на стеблині-держалні, звертав увагу дівчат на саме дзеркальце:

- Ти ж потребуєш саме таке? Маєш? Але, але! Красу ня ніколи не може мати досить дзеркал! у дівчат розбігались очі. Навіть Гелене з великою цікавістю придивлялась до цієї несподіваної виставки й запитувала про ціни.

- Марк знає, кому можна пові рити всі багатства землі. Я залишу тобі дещо на показ твоєму приятелеві. Хай він побачить. Тільки щоб на тобі. - Стробусе! - благаючи, гукнула Ізі, зачувши в брамі голос філософа,- Стробусе! Поможи мені переконати юве ліра ... Марка з Канопійської вулиці ... Стробус потемнів: чи ж то вже так широко кружляють по місті чутки? І зробив різкий рух рукою: - А забери лишень, чолові че, свої блискотки. Ми маємо все потрібне, крім часу.

Мудрий фіЛОСОфе! Славні гістрії! Овідій сказав ...

123

- ... що ти кепсько поіНформований. Я, щоправда, філо СОф, але моя вихованка - не гістрія. І не радо бачить у своєму домі непроханих гостей ... навіть з Овідієвими цитатами.

Але ж найславніший ювелір Марк з Канопійської

вулиці ...

Може без затримки йти на _згадану адресу. Голосний сміх дівчат не зробив радості славному юве

лірові.

На цей вечір Ізі «позичила» у богині амулет Хризіс. Натомість «звірила» Афродіті медальку з ягнятком, бо Стробус нагадав пам' ятати про раду Аврелія і «не виклика ти зайвих запитань».

І зі почувала себе неспокі йно й ні ЯКОВ0. Але послухала. Сивий присмерк стирав контури й кольори... Одна по одній розсвічувались зорі, немов у небесному садку розкві-

тали світляні квіти ... Вода озера ароматично дихала освіжуючою

прохолодою

.. .

А невтомні цикади творили мережане тло для тихого шепотіння легеньких хвиль, обвитих серпанком сріблястої ІМЛИ •••

- Дивіться, дівчатка! Ну що, коли то наяди? - вказа ла на імлу Фаніон. - То буде нас більше! - Бо Стробус і Їх запросить до нашого гурту,- пожартувала Гелене.- Він знаний «женофіл»! - Правда. Бо, скажім для прикладу, що є в світі ліпшо го за молоду дівчину? -

Ні, ні,- пищала Фаніон,- бабуся Неферт говорила,

що осліпне той, хто побачить наяду.

Вона швидко вибрала зі свого кошика жменю пражених у меду мигдалів і жбурнула іх у воду:

Прийміть офіру, наяди прекрасні! З берега булькнула в воду жаб'яча компаНІЯ. Та кучерява Меліта вже заводила:

Зачула спів я уночі ...

Дівчата підхопили: Дівочий тріУМфальний спів ... Кому, кому? - спитала. Ждемо ми тут своіх братів, Я татка тут чекала.

124

А я принесла CBIU привіт Дорожчому за цілий світ ...

Правда, Ізі?

оБНЯ.JI:а Фані он свою подругу.

Ізі мовчки хитнула головою, але стримала зітхання. Та вже Меліта котила г'усте, оксамит

глибоке своє контральто,

мов

розгортала:

в zліциніях сама йдучи,

/Jілунок чую уночі ...

При заткнутих у пісок смолоскипах, обліплених метели ками й мушками, на невеличкому горбку, посеред вкритих

білим рум'янком лук, лунав безжурний сміх і спів. Ломи лись тіні танцюристок, що танцювали «для себе».

Вечірка

удалась.

Уе

було свято молодості

радості

життя.

А Ізі була сумна ... Згадала, що на цій луці була з Анті ноєм. Між дівочими голосами озвалась ніби нота,

яка нагадувала тембр його

голосу. Тоді Ізі зривала рум'янок йому на вінок, а він сказав: «Уі зірочки впали на землю, щоб утворити нам на ній небо». Яке ж тоскне це небо сьогодні! Яке порожнє, хоч і галасливе! Непомітно встала й відійшла в імлу: бути там самітною, якщо не з ним ... Уе ж востаннє побачить вона місця, що чули найсолодші слова її молодого кохання.

Ось тут; біля потічка, позабивали пастушата кілочки між квітами, прив' язували до них кіз, а самі грались, мов молоденькі фауни. Ізі захотілось пити. Тоді один з хлопчи ків зручно надоїв молока й подав їй дерев'яну мисочку. А поки пила; так гарно грав на очереТЯQій сопілці, як справжній фаун. Вона передала миску Анті ноєві': - Uілую сліди твоїх уст,- шукав він те місце, відкіль Ізі пила. - Чи й тобі так порожньо на сві ті, як твоєму ягнятко

ві? - Схилилась над рум'янком, щоб зірвати й поворожи ти на пелюстках. Але не зірвала, лише погладила квіточку. Стробус тим часом помітив, що Ізі довго не вертає. - Знайди її, Фаніон! Фаніон пострибала поміж кущиками. Кликала. Куди ж та Ізі зайшла? Фані он побігла у другий бік. Побачила подругу й почала обережно підкрадатись,

присідаючи за

кущики. Чого ж Ізі так притиснула руки до грудей? Вся

125

110ТЯГЛ:lСЬ уперед, ніби вдивляється у ніч, политу пітьмою .. .

Здалеку додавала суму якась пташка своїм тихим голосом .. . Раптом подих вітру заколихав імлу, пригладив, мов доти ком руки, рум' янки. Стрункі й гнучкі, вони знову випроста лись і зашепотіли своєрідним шелестом. Скільки сягало око

все

вкрите

ними.

Десь бренькнув звук... протяжний, тихий, ніжний ... Птах? Чи десь обірвалась струна на далекій арфі? Ізі ловить цей звук, приглушений, далекий, а він розхо диться все далі й далі ... мов коло на воді ... І вмирає в блакитній імлі.

І зі здається, що на її серце лягає рука, притискує його, і серце порожніє, бо нема вже в ньому найменшої крихти

радості. Воно стає безрадісне, холодне, порожнє, і це назавжди. Про це не може бути, найменшого сумніву. Жод на сила ніколи не розвіє цього суму.

Ізіне обличчя залили сльози. А крізь цю запону сліз заклубились імлисті образи ... Хаос примар ... неясних .. . різноманітних... Вони звиваються, мов клуби диму .. . Ось - августа ... Біля неї - Вер. За мить Вер зникає ... але очі Сабіни дивляться на Ізі, злющі й колючі, із зів·ялого

обличчя августи ... А під тим поглядом вже гойдається невеликий човник... До човна поспі шає якась постать ...

Як би ж Ізі не впізнала її відразу? Уе ж Антіной! На нього кидаються двоє... обмотують йому голову riлащем ... в' яжуть йому руки Й 110ГИ... і, розгойдавши, кидають у воду ... Ізі чує, що вона вмирає, розпливається в блакитній імлі,

в нестерпному болі ...

Але на тому місці,

де вперше поцілував її Антіной,

стоїть він сам! Темні кучері спадають йому на чоло. Очей не видно. Вони заплющені. В руці тримає квітку лотоса, і

чує

знов той звук, мов завмираючий голос розірваної

струни ... Одно лише незрозуміле слово: Беза ... Бе-за ... І все зникає в і млі ... І зі

несамовитим

криком

кидається

вперед

хапає

по~ітря. Ії обнімають теплі руки Фаніон: Ізі! Ізі! ШО тобі? Ізі! Там ... там ... бачиш? І Фаніон справді бачить тінь людини, що зникає в імлі ... Хвилину дивляться одна одній у божевільні від жаху очі

і з шаленим криком, немов не своїх, а чужих голосів, мчать

по луці до заграви смолоскипів. Вітер свистить Їм у вухах, все поле біжить ім навпроти. Кривавою плямою росте заграва смолоскипів.

126

Раптом, немов холодна, тверда рука хапає Ізі за туніку ..• друга вчепилась за шию ... Вирвалась від першої ... Але чує, довкола шиї огорнула ЇЇ холодна гадюка ... Ізі вхопила її щосили жбурнула від сеОе ...

Фаніон майже впала на Стробуса ... Божевільні з жаху очі дівчат, розірвана Ізіна туніка, закривавлена шия зірвали всіх з місця. Фаніон ледве здобу ла з себе:

Пан! Пан! Ми бачили Пана! Божевільний страх охопив відразу всіх дівчат. З криком,

вищанням, збиваючи одна одну з ніг, метнулися, як птахи,

підхоплені ураганом. Раби затримались на мить і кинулися за

ними.

Стробус гукав вернутись. Але його голос тільки підганяв тікаючих у пітьмі. Філософ стояв самітно серед палаючих смолоскипів. Намагався опанувати себе. Кілька сухих лист ків зашелестіло. Стримався, щоб не оглянутись і почув ніби дотик. Раптом у тому шелесті немовби вчулися легень кі кроки, що обережно підкрадались. Мертва, порожня тиша наповнила Стробусові вуха. Прудко глянув назад ... не побачив нічого. І від цього стало ще моторошніше, Виставив вперед руки і, мов клаптик папірусу, що його тягне

розігрітий

електрон-бурштин,

панічний

жах

потяг

його вперед. З прудкістю, з якою не бігав від дитячих літ, підстаркуватий філософ летів за дівчатами, як на перего

нах. Плащ тримався одним кінцем на його плечі, пристеб нутий фібулою. Другий кінець волочився. Раптом зачепив ся за пакіл,

залишений козячими пастушатами,

сіпнув ...

І Стробус важко впав ... Дихати не було чим, серце стукотіло аж під горлом. Груди боліли від удару. І це вернуло Стробуса до тями. - Фі-.ло-со-фе! - переривчасто, мов гавкаючи, промо вив пересохлими устами,- опа-м'я-тай-ся! Qхаючи з болю підвівся і сів на піску. Розглянувся. ВищерблеfJИЙ місяць випливав з-за тамарисків, вкриваючи напівпрозорою сивиною білозірчасте поле. Дуже здалеку

ще .лунали дівочі крики. Ім відповідали гавканням пси.

Опам'ятайся, фіЛОСОфе!

І, не знати чому, пекучою

іронією стали перед очима слова Піндара: «Людина? Тіні сонІ» - Виплюнув пісок, що набрав його в рот, падаючи, і з намаганням підвівся.

- Безпідставний жах для тебе дужчий за твій мізерний розум, що ним хизуєшся? І ти - людина? «Тіні сон»! Відчепив розірваний плащ, обтрусився, полагодив на 127

собі одяг і ще тремтячими ногами замірився додому. Зза ду, під горбком, червоним чадом ще курили смолоскипи~

А над ними, дійсно, немов танцювали «танок тіней» прима ри німф, закінчуючи «свято Харит».

Пан з наядами? Скажім для прикладу ... -

Але не

докінчив, лише махнув рукою і, припадаючи на одну ногу,

повільно пішов додому.

ХІІ. «БЕЗА» Жалоба, мовчання і жах панують в палаці. Елеваі нські мі стеріі

Довго довелося чекати Стробусові з осляром Юстусом біля зачиненої на ніч міської брами.

Бо на небі ще не розвиднювалось. Я ж казав, нема чого квапитись,- своїм звичаєм висвітлював Юстус.- l,Uе мали стільки часу шукати того намиста. А вони: «мерщій та мерщіЙ>~! .. От і стовбичимо тепер під брамою. Нащо? І пощо? А таке намисто ... Хоч би й не чарівне. Але й за самі камінчата з десяток добрячих ослів купити можна було б. Та куди вже там!

Я собі міркую, що на придачу ще й хатину непогану можна було 6 придбати. На придачу! А от: «Мерщій! Мерщі.Й!»

Тепер, завидна, якийсь форункулюс-паскудник положить собі у саквичку. І тільки й бачили. Хіба ж не так? «Мер щій! .. Мерщій! .. » Стробус не слухав, не відповідав. Вкупі з Юстусом і двома рабами вони обшукали при світлі смолоскипів всю

площу веселого свята, всі місця, відкіль бігла Ізі. Амулет безслідно зник.

Ізі не знала, що то саме він видався їй холодною гадю кою, яку вона зірвала з шиї й далеко закинула від себе.

Та філосОфові було тепер не до амулета. Він зітхнув і додав у думці: «Правду сказала Сафо: «що стало мину лим

зітханням не вернути ... »

Подивився на схід: небо ще не зеленіло. Згадував подробнці, щоб розповісти про все докладно Аврелієві. Коли доплентався додому, Гелене й Фаніон сиділи біля ліжка Ізі, якій було 'дуже зле. Лежала з розплющеними очима, уста ворушились і з перервами вимовляла незрозумілі слова: «Беза ... Беза ... І сама відповідала собі: - Таж таки «Беза»!.. А не

128

«Безу». Бо ж моя богиня - Афродіте ... А не єгипетський бог-малюк, нефоремний Безу, що його тільки єгипетські танцюристки й гістріони вважають за свого бога-покровите

ля». Раптом з широко розплющеними очима Ізі зіскакува ла з ліжка, не

помічаючи

присутніх, і тяглась

до

свого

вівтарика.

Де ж вона? Хто взяв мою богиню? Куди її винесли? І, вириваючись з рук присутніх, щоб втекти перед страш

ним видінням,

кричала:

Рятуйте! Рятуйте його! Вони в'яжуть його! Антіноя! Двоє Їх .. . - Ізі ... Люба дитино! Дивись: богиня ж всміхається тобі. Будь спокійна ... Поверне й Антіной ... Ляж. Випий

вина

...

Ізі падала навзнак і стогнала: - Нема моєї богині. Відцуралась мене. А мій бог, мій «Ерос», відлетів на небо. До зірок ... Видавалось незрозумілим, що дівчина пізнавала всіх, бачила все біля себе, не бачила тільки статуї Афродіти, навіть не пізнавала обмацуванням. Була це форма духовної сліпоти, що примушувала її повторювати:

- Нема її... Нема й його... IJ!o ж значить «Беза» ? Скажі ть це мені? І

впадала в непам·ять.

Стробус журно хитав головою: - Тричі повторюю тобі: доглядай 11 як члена цезар ської родини,- звучали ще йому слова Аврелія. От і доглянув. З думкою довідатись, що ж то є та Беза, Стробус пішов до християнок. Стукав. Виглянула стурбована Афра, і нічого не кажучи, пішла до Ізі. Про жодну «Безу» ніколи ні чого не чула. Ні! Стробус дивився на небо. Там тремтіла ще єдина враніш ня зоря. Була як віконце, в якому забули згасити світло аж

до ранку. Не міг витримати й поїхав на ослі на Лохіас. Поспішав надаремно. Довелось довго чекати, щоб добитися до Аврелія. IJ!охвилини, однак, переходили нові люди, бігцем летіли раби, входили й виходили вояки у зброї, в шоломах. Дужий центуріон рвучко й лаконічно давав накази.

«От як тут господарять, коли цезаря нема вдома,- поду мав Стробус.- При ньому тут священна тиша, мов у храмі, а без нього

Н_ Коnолева

як на форумі».

129

Спробував зачепити когось. Від нього відмахувались, як від настирливої мухи. Час минав ... Стробус не знаходив собі місця. Підійшов до вікна, що виходило на море. На спокійній блакиті води вишикувалась ціла флотилія. До човнів поквапно сідали вояки. Декуріон на білому коні літав берегом, його червоний плащ миготів,

мов полум' я, З якого виблискувала зброя.

- Уя метушня не аби з чого,- вирішив філософ.- Або щось сталося, або чогось важливого чекають. Може, неспо дівано повертає цезар?- Вхопив за плече першого раба, що перебігав біля нього:

- Повідом шляхетного Аврелія, що його потребує бачи ти, скажім для прикладу, філософ Стробус. Маю сказати, що ... трапилась біда ...

Таж ми всі про неї давно знаємо,- повернувся раб

побіг далі.

Стробус стривожено оглянувся. Вже не так певно перепи нив двох урядовців:

Панове, будь ласка ... Мені треба пильно поговорити

зі

шляхетним,

Сьогодні

скажім для прикладу ...

не приймають прохачів!

різко відрубав

один.

Я не прохач ... я філософ ... Хоч би й сам Платон ... потім! - докинув другий. Стробус безнадійно сів у крісло. - lJJe вчора ці раби плазували передо мною ... на цьому

самому місці.

Зненацька відчинились двері саме в тому місці, де сидів

Стробус. А з них виглянув, когось шукаючи очима, Авре лій. Обличчя його було бліде, стурбоване, змінене. - А, це ти, філоСОфе. Кажеш: біда? Уе більше, як біда. Нещастя, що йому нема назви в людській мові. Стробус на мить скам'янів. За своїми думками не помі тив, що слово «біда», яке він кілька разів повторив, літає

у всіх напрямах по палаці. Неначе спросоння мигнуло: «Як швидко все знають. І як дивно, що Їм так на тому зале жить». Аврелієві ж сказав: - Негайно треба лікаря.

Ні,- похитав головою сенатор,- лікаря вже не тре-

ба. Пізно.

Таж це трапилось цієї ночі! -

губив Стробус грунт

під ногами.- Я там був, при цьому! Аврелієві очі широко розкрились. Він вхопив філософа й потяг його у свій покій.

130

- Де ти був цієї ночі? Як добився сюди? І чого ти стільки чекав? - Таж мене не пускали до тебе. Ми всі вночі бу ли на Мареотісі, біля озера, Ізі була цілком дужа ... - Бідна дівчина! - сенатор провів рукою по чолі. Але я не розумію. Як же він міг там опинитись? Сядь, спробуй розповісти докладно. Коли й як він ... Хто? - Таж Антіной!

Боже~ького Антіноя я не бачив. Я кажу про Ізі, що

цієї ночі тяжко захворіла.

Очі

Аврелія згасли, обличчя стало безбарвним,

ніби

його притрусили попелом.

- Так ти нічого не знаєш ... иієї ночі загинув Антіной ... Якусь мить Стробус сидів без руху. Потім враз втратив силу над СВОІМ тілом, і воно, МОВ клунок, сповзло зі стільця

на підлогу. Сидячи там, Стробус вхопився нігтями за свою лисину, і на ній виступили криваві смуги. Мав такий жалюгідний вигляд, що зворушив Аврелія. Той нахилився, підвів немов постарілого філософа й труснув ним.

- Чоловіче! Не час на розпуку! Збери думки! Може, чимось поможеш висвітлити таємницю цієї смерті. Роз повідай.

Стробус втягнув в себе повітря. Та горлянка була немов затиснута. Повітря не проходило через неї. Ледве чув, як

Аврелій безбарвним голосом оповідав: ....:.. иієї ночі, власне ще ввечері, виловлено перекинутого човна з цезарської флотилії. Гінці прибули сюди ще перед світанком. Є чутки, ніби юнак, не чекаючи повороту цеза ря, мав несподівано прибути до Александрії. Певно, швид ше хотів побачити Ізі й Їхати разом з нею до Рима. Подробиць нема. Всі, хто були в човні, потонули ... і навіть невідомо де. Тепер ГОВQРИ ти! Може, Ісмена мала від нього якісь звістки? Стробус підвівся: - Так, сенаторе: тепер я розумію. Ісмена ДІИСНО мала звістку! В самий мент нещастя. Вона бачила, як двоє його топили ... Бачила й його самого ... й не сама, але й подруга ЇЇ - Фаніон ... Ми гадали, що іх налякав Пан ... А то була тінь божеського Антіноя! Тепер Ізі в марінні, у півсвідомості повторює одно лише слово ...

Яке? Беза. Вона й раніше бачила привиди?

131

Стробус здвигнув плечима: Таж вона поетка. А ті бачать, чого на світі не бувае. Зараз пошлю лікаря. А ти не відходь від неї. Як

тільки тебе повідомлю - негайно вези її до Рима. Дівчину конче треба зберегти. Може, вона щось висвітлить.

Аврелій встав. Підвівся й Стробус. Вже на порозі його мозок прорізала блискавична думка.

Сенаторе! -

повернувся він.- Не гнівайся, коли ска

жу не до речі ...

Кажи, не бі Йся. Пріск - уже в Гадесі. Антіной, сам знаеш, ким був. Чи такі люди у такий час самі собі відбирають життя? Чи,

маючи такі рамена, не міг би Антіной виплисти на берег?

ШО ти знаеш? - хрипло запитав Аврелій. Я сказав: я нічого не знаю. А те, що говорю,- гово рить не Стробус, а логіка. Аврелій цілком потемнів. Затис зуби і з силою жбурнув

срібну кульку у срібну миску.

В дверях з' явився Мастор. Його кремезна постать враз постаріла на десять літ, очі запухли, хода непевна. - Варту! - кинув, не оглянувшись, Аврелій. Голос йо

го був різкий, як звук бронзової кульки. Очі не відрива лись від Стробуса. Філософ змішався. Але враз заспокоївся. «Жоден бог, філософе, не обіцяв тобі несмертельності, подумав він.- Не повтори ж того, що було вночі. Ти ж таки римлянин і муж». Аврелій труснув головою, коли в дверях брязнув меч центуріона.

Людей і лектику!

вже цілком спокійно наказував

сенатор.

Піти до сенатора Таті ана. Нема часу на лист. Перека

зати, що прошу ласкаво прибути негайно.

Стробусові знову справно застукотіло серце.

- Масторе! Повіз для лікаря Гермогена! Негайно поїде з філософом до Мареотіса. ФіЛОСОфе! Яке слово вона чула? - Беза. Не наймення египетського бога танцюристок «Безу», а «Беза». - Масторе! Попитай всіх, хто е в палаці, чи хто чув таке слово? І що воно може означати? Мастор зник. Аврелі й зняв з пальця перстень-сигнет і подав Стробусові. - Покажеш лікареві. Хай огляне хвору як особу з цезарської родини. До речі: як звати того патриці я, що 132

напав тоді, вночі на Ізі? - Записав і продовжував говори ти: - Як Гермоген визнає за можливе, ще сьогодні рушай те до Рима. Але доглядай! І всіма способами приховай від неї смерть Антіноя. Я сам - чуєш? - тільки я сам пові домлю її про це. Сигнет хай буде при тобі. Показуй, коли треба буде щось чинити з мого наказу! Тим часом Мастор легенько підштовхнув до Аврелія стару

єгиптянку:

Говори, Снефру! Світлий пане, Беза - це моє рідне село ... недалеко ... На Нілі. Колись це було гарне, велике місто. Тепер там жменька мешканців. Як плисти з Гермонтіса до Дельти. При самому березі ... річка там дуже широка. Аврелій взяв новий диптихон. - Іди, стара. До побачення, філософе, в Римі! Пильнуй дівчину! Стробус міркував: «Як же переживе Ізі своє нещастя?» Але відчував сам безмірну тугу за Анті ноєм, бо несвідо мо переніс і на нього частину своєї ніжності до Ізі. . Виходячи, зауважив, як тепер розступаються перед ним урядовці, що перед хвилиною не зважали на нього. Глянув

на перстень на своїй руці й посміхнувся.

Оглянувся по вестибюлі, шукаючи очима лікаря, і помі тив, що всі світла горіли, мов уночі.

«Сум темніший за ніч. А нещастя заступає людині світ ло дня»,- подумав Стробус. Лампи й смолоскипи чаділи, неначе й Їхнім вогням не вистачало повітря для вільного дихання на світанку смутного ранку.

Подія, видимо, вже набрала розголос~. Схвильовані александрійці стояли на вулицях. Крамниці зачинялись. На кі лькох домах, на знак жалоби, бу ли вже виставлені кипарисові вінки й віти. Стр06ус знову затурбувався: як же він забарився на Лохіасі! Шо, коли вже хтось встиг повідомити Ізі? Але тривога була безпідставна. При Ізі сиділа тільки Афра, а дівчина, як і раніше, лежала без пам' яті. Часом тільки підводилась і шукала очима статует ку Афродіти, повторюючи: - Богиня покинула мене, а мій бог відлетів до зір. Посланий по Таті ана центуріон сповістив, що сенатор ще з подорожі до Тебів не повернувся. Тоді Аврелій покликав ветерана Квіріна, відданого Ад ріанові, як сам Аврелій. - Тобі, Квіріне, звіряю свої думки. Пошли вірних людей до Рима й до Паннонії. Встанови стежі за всіма, хто

133

в будь-яких стосунках з Люцієм Вером. Хто б не прибув до

~bOГO з Єгипту, затримай, але без розголосу.

меш

Станеться так, домі не. Розумієш, що за виконання

наказу

відповідати-

ти.

Моє життя належить цезареві. Постав стежу за августою, Бальбі лою і близькими до

жіночих палат. Незмінна «почесна варта» біля покоїв ав

густи! - Станеться так, пане. - Пильнувати сенатора Татіана та його приятеля Антістоса. Мудро й непомітно стежити за кожним Їхнім кроком.

Станеться так, пане. Все довідатись про Лізія і про все повідомляти мене

негайно, чи вдень, чи вночі, входячи до моїх покоїв при

першій потребі, без Аврелій лишився шелестіння заслони ся: на порозі стояв

огляду на присутніх. Іди, Квіріне. сам. Стиснув голову руками. Легке збудило його з важких дум. Оглянув Мастор. Аврелій хотів щось сказати.

Нараз затулив обличчя обома руками.

Біла з позолотою трирема була готова відплисти, але ще коливалась на хвилях, мов дрімаючий велетенський лебідь.

Ізі вже була на кораблі. Лікар Гермоген укладав хвору.

Йому помагала Афра. Піднесено сходні. М'яко, мов долоні, ляснули

по

воді

весла,

підносячи

води

разки

сяючих

аквамаринів. Стробус дивився на Александрію - гарну, як мрія в злото-пурпурному апОфеозі вечірнього сонця. На облавок ще долітали пахощі садів. До вуха вкочувались приглушені

акорди міського гамору.

Сонце вже до половини пірнуло В море. Утворило на небі браму, до якої пливла трирема.

Йдучи до призначеної йому каюти, філософ заглянув до Ізі: лежала, мов мертва. Над нею сидів задуманий лікар.

Стробус пристояв, і знову його опекло те слово -

Беза.

Тепер Стробус вже знав, що Антіной дійсно загинув під самою Безою. Коло Ізі не побачив Афри. Спитав Гермоге на, де вона. Лікар відіслав її відпочити, щоб могла потім із донькою змінити його біля немічної.

1313

ПОВІСТЬ З СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

І. ЧЕТВЕРТА ЗАПОВІДЬ т ОЙ був душегубцем з почину і в правді не ВСТnЯR.

Св. Наама,

VJII

т ут тобі не жнтн, не жнтн! Хрнстнянської крові не пнтн, Кісток не сушнти, Хрещеної душі не в'ялитиl згины Згинь! Згинь! Пропади! ..

Здавалось, що жебрущий Абель йшов не з власної волі, а інша,

міцніша за його бажання сила підштовхує його

вперед. І від того, що його щось пхало, Абелеві нерозмірно довгі

руки

вимахували

над

великою

головою,

мов

крила

вітряка. Зморщене, безбороде й безброве обличчя судоми ли корчі: хвороба святого Віта шарпала й кидала на всі боки розв'язле в суглобах тіло каліки. Дощ, прудкий і злісний, що зірвався раптом з чиста-яс нс:.,

заливав жебрака

ткав

перед

ним

густу

заслону

водяної мережі. Та ж Абель все йшов уперед, чвакаючи стоптаними постолами, з яких при кожному кроці вилива

лась ці вками вода крі зь ді рки в передках. Абель сковзався, коливався, як тростина під вітром, смикав собою й зникав на мить, падаючи в болото. Але за хвилину виринав знову, мов корабель у розбурханих хвилях.

Т а видно все це не впливало на його настрі й:

ві н то

белькотав йому одному зрозумілі слова, то знов виводив

пісню-закляття на адресу диявола. І тоді слова, котрі в розмові ніяк не хотіли злітати з Абелевих тремтячих уст, в

пісні

виходили

не

замикуваті

«Згинь, згинь, згинь! Пропади!»

кожному

зрозумілі.

покривав його' голос

шарудіння дощу по листю.

Абель не мав свого постійного осідку, а жив у вічних

мандрах по всій околиці Гюнтерсталю. Його здибували тут і там, чули його закляття й пісні, але мало хто бачив, як жебрак сидів чи спав:

і вдень, і вночі його зустрічали в ході, немовби він ніколи не спиняв свого руху по знайо-

136

мій землі. Тепер вже довший час блукав Абель довкола «старого замку на Шпичаку», що з незапам'ятних часів стояв

на

шпилі

серед шварцвальдських

скель

належав

лицареві Анклі тценові. Сьогодні Абель попробував достукатись в самий замок,

міцний, нездобутний, але ще за дня ясно~ясно освітлений зсередини. З його розчинених вікон лунає широко-далеко довкола веселий гармидер бенкету: гучні музики, жартівли

ві зойки, п'яні пісні й різкий, як блискуча мідь, голос мисливського рогу. Громовиця перешкодила призначеному полюванню,

веселе

товариство,

не

гаючи

марно

часу,

засіло за довгі столи. Сказано-бо: «За столом сидячи, не постарієш».

Навіть і віддалені частини замку, де вояцтво, собакарі,

челядь,- залиті гучними вигуками бенкету. Гармидер про смоктується й крі зь зачинені дубові двері роговоі вежі, де,

мов чужинець, живе в батьківській о<;.елі єдиний Анклітце нів син Константин. - Ви ж бо не духовна особа й богові не складали черне чих шлюбів. Чому ж ви не хочете вчинити панові лицареві

по волі? Ну, чому?" Пішли б, побавилися б гарненько. Радив би я вам щиро,- розважно умовляв Константина замковий капелан.

Юнак мовчки майстрував біля спіднього краю велетенсь кого портрета, що висів на стіні проти його столу. Він не обертався' на капеланові слова, яких призвичаівся не чути ще з дитинства, а часами відступав від образа й тихо, без слів,

неначе

розмовляв

ніжною

жінкою,

що

була

не

досить майстерно намальована на полотні. Іі негарне облич чя

напрочуд біле, мов з крейди; рука, що тримає круг

леньку, як яблучко, троянду

неначе порцелянова. Але на

цім неживім тілі цілком певно живуть трагічні, притягаючі

очі. Прозорі, глибокі, іскристі, вони дивляться з невимов ним сумом і світять темно-фіалковим відблиском. Мов два аметисти.

Нарешті Константин, видимо задоволений працею, від кладає щемки, ще раз оглядає портрет і підходить до вікна.

Спершись на лутки, вдивляється в чорні, пошматовані вітром хмари. Уе ж не хмари, а вороні коні, що прудко женуть над землею. От би скочити на котрогось і втекти від цих нудних навчань та порад! І юнак чує, як громовиця, що вже майже затихла за вікном, наростає в його серці.

Бо ж справді, той безбарвний голос, ,той дурний рух - раз у раз м'яти собі руки, немов вони перемерзлі, роздратує

137

хоч кого. Шоправда, Константин знае, що лише зі страху перед його батьком переконуе його капелан іти на бенкет.

В душі ж цілком поділяе Константинів нес мак до батько вих

гостей,

грубої· пиятики,

розбишацьких

розваг,

бо ж

капелан -единий Константині в приятель в ці м темні м, студенім замку.

Та чого варті приятелі, що з переляку дають брехливі навчання~ А особливо - цей, що, мов з казальниці, може говорити без кінця й краю~ - Хто промарнуе весну свого життя, гірко на осінь днів своїх жалуе ...

Константин мае добру пам' ять і ясно пригадуе, що перед кількома днями иа тім же місці капелан говорив: - Хто регіт посіе на весні днів своїх, сум і порожнечу збере на осінь життя свого.

Константин прикушуе губу й переходить до столу. Вдив ляеться в пописані аркуші, намагаючнсь «бути непрнсут

нім»

покою й

непомітно затикае собі

пальцями

вуха,

підпершись руками. Та подих вітру заносить в кімнату грі зні закляття Абелеві: - Згинь! Згинь! Згинь! Каліка вже видерся на самий шпиль і вигукуе під Конс тантиновою вежею. ШО він кричить? І юнак відтуляе вуха.

... не

слід

уникати

пристойних

розваг

товаристві

однолітків лнцарського стану ...

Морський шквал гні ву налі тае на Константина. «Анклі т ценівський» гнів, який сліпить, глушить, полонить, іскрами

сипле з очей й велить убити.

високим,

мов жі ночим,

зойком вириваеться з поблідлих уст:

Дайте мені спокій з вашими чортячими приятелями ... Але, як вирвався верескливий крик, злість враз опала, як вода, що знайшла вихід. Кинув молоток на стіл і тремтячи

ми руками почав розпалювати в горні.

Капелан, тручи собі руки, м' яким котячим кроком по ходжав попід стіною великої лабораторії й приглушеним

голосом сам собі мимрив щось під ніс. Він чекав, поки Константин ці лком охолоне й звернеться до нього перший. І не помилився: юнак повернув голову до панотця й, не встаючи з колін, на які став був, щоб зручніше розпалюва ти, спокійно промовив:

Ви ж знаете, що вони самі, оті мудрі однолітки, мене

уникають.

Бо ж бачать вашу до них неприязнь ... Скажіть: бо ж бояться моїх книжок, горна, реторт.

138

}(апелан розклав руки: Не хочу, Боже борони, нікого не хочу осуджувати,

але

тепер

такі

часи,

що...

почина€ться

вченим

горном,

а кі нча€ться... так, що й смаженим запахне ...

Шось зашаруділо за дверима. }(онстантина знову враз обняв гнів.

- А, дО біса! Виходьте по-людському, а не підслуховуй те, як шпиги! - гукнув він до прихожого, наперед знаючи, що це - якийсь новий посланець по нього від п'яного батька чи гостей.

у ві йшов блазень Лекерле. Не жартуйте, молодий пане,- промовив Лекерле ціл ком поважно.- Не жартуйте сьогодні, бо нині один з

«лихих днів» пана лицаря.

Сказав і спустив додолу очі. Мав такі, що ніколи не показували ні

сміху,

ні

обурення,

але

непереможну пев

ність в своїй силі. Лекерле це добре знав і користав зі своїх очей в трудних випадках життя, як заклинач гадів

для притримання ворожого проти себе наміру. Ніби думаю чи вголос, Лекерле додав: - Wойно винесли Ганса }(учерявого з переломаним плечем. Подав не те вино й гірко заплатив за помилку. }(апелан зітхнув і перехрестився: - Улюблений слуга пана лицаря! Ох, Боже, Боже!

у люблений,- притакнув блазень.

}(онстантин смикнув собою й заметався по пок ою. Лекерлеl Ну, скажи ти, ти - розумний ... Пане! Мені платять за дурість, а не за розум ... Ні, лиши. Без дотепів, поважно ... Вибачте,- перепинив юнака блазень,- без довгих слів:

хочете

спокою

більшому

мусите

вступитись

малому. Здавіть серце й негайно ИДІТЬ додолу, поки не пізно. Побавтеся з синівського обов'язку,- додав з іро ні€ю.

}(онстантин глянув на свої- приладдя, махнув рукою й оправив

волосся.

Ох, камінь філософів! Як я ще далеко від тебе! }(амінь філософів € лиш метафора,- радо вскочив

знову в розмову капелан,- в дійсності це ж бо

скарби

духовні: покора родителям, терпеливість та відданість волі

Божій. І скарби ці в нас самих ...

Молодий пане, не відповідайте,- сказав блазень,

лише махніть рукою, бо ж у такім положенні

махати руками,

це

ми

всі

139

тут

робимо.

найліпше

Я ж лише

додам,- обтрусив він на колінах юнака скіпочки, що при

липли при розтоплюванні горна,- що найбільший скарб, що €

в нас самих, це вміння володіти волею, але чужою,

щоб без перешкод робити свою.- Підемо! 3lИнь собі, пропади, А до .мене не ходи!-

в хвилевlИ паузі долетіло до вікна Абелеве заклинання. Константин глянув у вікно й гукнув до каліки. Той витяг нув до юнака руки й почав пританцьовувати на місці, як

мале ведмежа. Жебрак дуже любив молодого пана, котрий не дозволяв кривдити дурника, пам ятаючи, що він цар і

ли

оборонець безсилих.

~o ти Їв сьогодні? Ма-ли-ну! - відспівав Абель. А ще що? Хліб Їв? Ма-ли-ну! Ну, то піди купи собі хліба. В замок тебе вже не пустять!- і юнак кинув жебракові гаманець.- Лови! Кинув зручно, бо за хвилину Абель вже гукав:

Вже маю. Маю! Покиньте, пане. Ходім,- повторив Лекерле.- Там

чекають.

А переодягтися? Добре буде й так. Не зволікайте. Далеко за лісами, як переливчасті перлини на матово срібну миску, впав удар великого дзвона. Другий, третій ...

попливли у вогкому повітрі,

легко коливаючись, як білі

лебеді. Вечірній Angelus. Константин перехрестився, блазень також похилив голо ву, зірвавши з неї свій блазенський каптур, тихо й побожно відповідаючи капеланові, який відмовляв перші слова мо

литви. Але в ту тишу вві рвались звуки важких кроків, бряжчання зброї й все наростаючий галас:

немов знову

повертала громовиця, лише надходила не з неба на землю,

а з долини підносилась вгору по сходах.

- Спізнились МИ,- неначе без жодної досади промовив Лекерле.- Тримайтеся ж, пане: буде хуртовина! «Засов!» - промайнуло в думці Константина. Але враз згадав, що перед кількома днями батько звелів познімати всі засови в його вежі, щоб можна було б.ез затримок контролювати його працю й наглядати за способом його життя.

140

Дубові двері гучно вдарились об одвірок й на порозі

з'явилась кремезна постать Анклітцена. За ним посипались в лабораторію різні

люди:

мисливці,

музиканти,

жонглери,

зацні

й простіші «забавні

гості,

дівчата»,

свої лют

нистки, спі вачки.

Капелан обережно протискувався попід стінкою між ти ми, що все входили. Одна з жінок зачепила його вільним

жартом і ~хопилась за мосяжну клямку біля дверей, чарую

чи проти шкідливого впливу зустрічі з попом. Лицар Зігварт з Геленталю, Анклітценів друг і союзник, перего родив капеланові дорогу.

Куди ж? Куди?

питав він, витираючи собі пітне

обличчя. Зігвартові завше було дуже парко. - Покинь! Покинь мого «Пілата»,- озвався

жартом

Анклітцен в оборону капелана, що, ніяково посміхаючись,

м'яв, немов умивав, руки.- Він же при всяких обставинах вміє тільки «вмивати руки». Нехай біжить ... туди його головою! - й повернувся до сина: - Годі вже тобі сиді ти, мов сич у дуплі. Хі ба ж на те дав тобі Господь життя молоде, щоб заглиблюватись у старі книги аж до смерті, ту ди його головою?! Як не чиниш добра, принаймні можеш грі шити ...

Істинно!

згодився Зігварт.

А що твоя пиха не дозволила тобі знизитись додолу,

до нас,- то ми вже самі піднеслись до тебе, нагору ... туди

його головою!

- Ergo bibamus! - закінчив Зігварт і витер чоло. Хіба не однаково, де пити? Аби було що! Амінь. Старий господар вгруз у фотель перед Константиновим столом. Поважні гості посідали, на чому могли. Решта стояла.

Анклітцен був на СВІИ вік дуже міцнии І кремезний, як дуб з його безмежних лісів. Тільки колишня рана у в'язи, яку дістав на турнірі, не дозволяла йому підносити вгору

голову. Тому голова, примусово схилена додолу, та зв' яза ний з тим погляд з-під брів, робили старого лицаря подіб ним

до

пораненого

вовка.

Він поклав лікті на стіл, але купа синових книжок та записів перешкодила руці,

лицар змахнув книжки

підлогу, як пилюку. Константин зробив рух вперед

на

і це,

напевно, вже викликало б сварку, коли б іскри його гнів ного погляду не впали в сталеві, фасцинуючі блазневі очі,

котрі й прив' язали юнака до його місця. Він закусив губу й лишився нерухомий.

141

Анклітцен знизав плечима й оглянув присутніх. От так синаш! ШО б йому батько не говорив, воно ж мовчить тобі, мов зарізане! Порадь хоч ти, блазне, як його вмовляти? - Навіщо шукаєш поради у блазня, коли ж на цей випадок існує рада філософа Пітагора? - сказав Лекерле. - Яка? - «Коли не маєш сказати чогось лі пшого за мовчання,

то

ЛІ пше

мовчи».

Гості посміхнулись, а Зігварт голосно зареготав: - Дивись: твій Лекерле й філосОфа пошиває в блазні! Анклітцен теж відчув легкий блазнів глум над собою, а тому презирливо. відказав:

Фі лософ чи блазень - одна Їм ці на ... А звісно,- перепинив його Лекерле,- обидва ж іс-

нують

лише

для

розваги

шляхетного

панства.

Анклітцен усміхнувся й моргнув пажеві.

На Константиновім столі посеред його вчених приладі в заблищали келихи й заграло вино. Зігварт простяг важкий срібний кухоль Константинові :

Іп Уіпо

Рудий,

veritas!

веснянкуватий

«гуманізмом», хоч і

Зігварт

радо

вихвалявся

вмів лише три, конечні

CBOIM

для кожної

«вихованої людини» речі: по-мистацьки їздити верхи, без доганно розрізувати печеню й гарними великими літерами

підписувати своє наймення. Латині ж знав, як влучно висловився колись Лекерле, рі вно на «лепту вдовиці », а може, ще й мусив би здати ·решти.

- Іп Уіпо veritas, юначе! - повторив Зігварт, все ще тримаючи в руці кухоль.- Безперечно, той, хто сказав це вперше, мав велику рацію й велику практику. Бо враз до таких мудрих речей не додумаєшся.

Константин не прийняв простягненого вина й не відповів. Т ому Зі гварт перехилив кухоль сам, пробурмоті вши незв'язно про «пекельну Анклітценову гордість». І цей кінець сцени заспокоїв знову старого лицаря: - Так! Лицар, справжній лицар мусить бути гордим, туди його головою! Бо ж я завжди говорю, що в світі існують: пан Бог, святіший отець наш папа і потім - стан

лицарський. Потім - нічого. Далі - лицарів кінь, а по тім - вже знов-таки рішуче нічого, туди його головою! Регіт і підхлібні оплески та вигуки вкрили розмову, раптом змінюючи настрій кімнати для праці в якусь корч

му. Константинові стало гидко до нудоти, до фізичного

142

болю. Тремтів. Ніздрі розширились, як у загнаного коня, а перед очима хитались червоні кола. До нього підступив сусід, Зігвартів син, трохи старший за Константина, й щось йому розповідав. Але юнак не чув нічого. Лише з огидою дивився на батька, котрий, розвалившись в фоте лі, в сотий раз переказував пригоду про те, як пограбував

переодягнених ченцями купців, що везли нібито до Рима дорогоцінні золоті вироби. Дивився, як сміється його бать ко, гикаючи й трусячи переливчастими фалдами шовкового зодягу на випнутому череві.

.. .і

взяв

під свою

охорону

ті

дорогоцінні

дари,

пообіцявши, що збережу Їх у себе, аж поки святіший отець не при шле по них до мене. Хочете подивитись у замковій каплиці, коли хто ие бачив?

Товариші

й союзиики Анклітценові

від задоволення

стукали келихами об стіл, сміялись і сипали дотепами .

. - Ех! Весело жити на світі! - промовив знову госпо дар.- А ти, сину,- звернувся він ще до Константина, що відсунувся до вікна й мовчки слухав оповідання юнаків,

а ти от так марнуєш життя. Йди-но сюди, туди його головою! Скажи: що тобі дати, щоб ти розвеселився? Соколів нових? Коня? Таж можеш користати зі всіх! Чи ти хочеш медіоланську зброю? Серед гостей, дарма що п'яних, захопления:

перебігло шепотіння

медіоланська-бо зброя оцінювалась дослівно

на вагу золота. Але Константин не підводив очей і вперто мовчав.

Погляд Анклітцена сковзнув по усміхнених обличчях «забавних дівчат». Лицар поманив одну, луснувши пальця ми,

як

на

пса.

Ось що найліпше помагає обтрушувати з себе порох

старих фоліантів. Й розумніші за тебе -

й ті перед цим

кодлом здавались. Для себе її беріг, ну, та вже ... туди

Його ... - й він штовхнув до Константина прекрасне дівчат ко. Чи штовхан був засильний, чи дівча навмисне піддалось йому, але ж воно так і впало на юнака.

Уе був кульмінаційний пункт Константинової терпели вості. Тут він забув на рецепт Лекерле й перестав «панува ти над чужою» і своєю волею.

Геть звідси!

зойкнув він високим, майже жіночим

фальцетом і штовхнув дівчину, яка полетіла між гостеЙ.

Геть звідсиl - повторив напнутим до найвищої сили голо сом, звертаючись до батька.- Геть із сороміцькими ваши ми подарунками, і з кухонною латинню. Розбишаки ви

143

з великих шляхів. Ганьба лицарського стану, вовки й вов чиці . Геть в ці й хвилі! І, вхопивши велику реторту з отруйно-зеленою рідиною, Константин щосили жбурнув ЇЇ в батька. Однак рух був занадто прудкий і непевний

реторта перелетіла над бать

ковою головою й розлетілась в дрібні скалочки на рамі

материного портрета. Бризки скла й купервасу посипались на присутніх. Крики, жіноче вищання, брязкіт переверне ного посуду злилися в шалений гармидер. Але ж загальна метушня й переляк надзвичайно збільшилися ще й тим, що портрет, в який влучила реторта,

раптом

зник:

немовби

провалився в підлогу чи неначе його здмухнув вітер. На місці Константиновоі матері тепер у повний зріст стояв чернець. Спокійний, з довгою, золотистою бородою, що, мов

мед; спливала

гарного,

трохи

більш

як

годилося

ченцеві, випещеного обличчя, на якому сяяли прозорі бла

китні очі. Чернець спирався на згорнений сувій і

иіби

. чекав, поки все заспокоїться. Образ був надзвичайно майс терний і для багатьох присутніх не було сумніву, що в амбразурі стіни стояв живий чоловік, котрий ось-ось, має озватись. І тому на мить все в хаті завмерло в повній тиші, яку раптом прорвав істеричний, божевільно-жахливий зойк Абеля:

Диявол! Диявол! Тікайте!.. . Жінки з верещанням кинулись врозтіч. Когось з старших

гостей переверну ли на калюжі вина й ві н стогнав, можливо,

з вивихненою ногою. Всі душили один одного біля дверей. Дехто хрестився, дехто голосно плакав. А вікном НІсся в покій,

мов

півневий

крик,

короткий,

уривчастий

зойк

кретина.

Перший отямився старий Анклітцен. Труснувши голо вою, він відогнав від себе містичний сполох, що охопив

також і його. Бо, крім несподіванки, враз згадав і родиину легенду, котра повідала, що хто з Анклітценового роду несподівано вглядить цього «ченця-вартівника», той мусить

померти в найближчому часі. Бо ж чернець вартує, щоб вчасно

вписати

належне

наймення

до

свого

сувою

memento. Востаннє це сталось перед смертю Константинової мате рі, й тоді ж лицар звелів викинути портрет із замку. Він не знав, що син випадково натрапив на нього в порожній вежі, де колись була стара катівня, й хитро вигаданим механізмом прикріпив той портрет в спільну з материною

картиною раму.

Часто,

коли

144

бував

сам,

юнак відтуляв

портрет ченця й закохано дивився на нього. Хоч як бу вав бн тоді роздратований чи сумний,- вра .. в тих прозо рих очах знаходив спокій і рівновагу.

Хто саме був цей «вартівник», коли і як потрапнв у «замок на Шпичаку» - Констант ин ні в кого не міг до кладно розпитатися і тому постать ченця була для нього ще більше повною містичності.

Анклі тцен струснувся ще раз й, вихопивши меч, обернув ся до сина. Тепер його п'яну голову залило кров'ю роздра тування, оп'яняючись гнівом, більш як вином. Константин не ворухнувся. Він не мав сумніву, що батько зараз уб'є його тут же, на місці. Але одночасно його підносило почут тя тріумфу. Дух вже ніби відділився від тіла, а тому не було й страху. Блакитна безодня в очах Вартівника всмок тувала його в себе і він ,неначе плив у повітрі. На губах починав грати блаженний усміх.

Тим часом Зігварт, що вже також отямився, цілою вагою свого тіла повис на руці Анклітцена, Але розлючений союзник шалено пручався, струшував його й рвався на сина.

Зненацька між батьком і сином виросла колоритна по стать блазня.

- Не ображай, лицарю, шляхетного меча,- СПОКlино, ніби лише продовжуючи припинену розмову, проказав Ле керле.- На того, хто забуває про четверту заповідь, виста чить і блазня,- й він, не моргаючи, вдивлявся на налиті

кров'ю очі свого господаря. Старий замахнувся иа блазня й міцно штовхнув його. Лекерле хитнувся, але не впав. Очі блисну ли, мов лезо кинджала на сонці, одначе вмить стали знову спокійними й притягуючими.

- Геть, псе! - хрипів Анклітцен на адресу Лекерле, що заступав йому Константи на. Дехто з гостей, отямившись, повернули до хати й з переляком дивилися на боротьбу, що мала скінчитися, без

сумніву, трагічно. Але Зігварт все ще тримав за руку господаря, напружуючи всі сили й мало рясний піт цілком заливав йому очі.

що бачачи,

бо

- геты - кричав разом блазневі й Зігвартові ста рий.- Геть! .. Вб'ю оте скажене щеня! - Тому ж і тримаю тебе, що вб'єшl - відповідав заса паний Зігварт переконано. - Ба, ні! - промовив Лекерле.- Не вб' є, бо не мо же ж він знищити власною рукою цілий рід. Констан тин - це ж останній Анклітцен! 145

Анклі тцен опустив додолу меч

й зі тхнув, переставши

пручатись. Червоні'сть помалу збігла з. його обличчя, а жили на шиї зменшувались.

- Та не дивись на мене так, чорте! - вже без крику промовив він до блазня.- Маєш правду: я ще не зовсім збожеволі в! Сперся на Зігварта й тяжко зітхнув ще раз. Потер рукою чоло, потім стягнув зі своїх грудей важкий золотий ланцюг

майстерної флорентійської праці й кинув його на Лекерле. - Такого пса варто припнути на ЗОЛОтий ретязь, з задоволенням і з досадою сказав до Зігварта. Дехто з гостей дивився на Лекерле з явною заздрі стю, а

він

підхопив

ланцюг,

але

не

промовив слова

подяки.

Обличчя його було бліде, погляд втуплений в підлогу.

- А ти, щеня скажене ... Не вдарю тебе сьогодні, бо моя п'яна рука занадто важка. Постривай до завтра: поговори мо на самоті... Завтра ... - і раптом упав, похитнувшись. Був би упав, як зрубаний дуб. Але його підхопили й винесли

непритомного.

Знов запанувала тиша. Люди повільно виходили з Коне тантинової лабораторії, без слів.

Константин поглянув з презирством на рейвах, на за гиджені килими й відвернувся до вікна. Заскреготав зуба ми й напівголосно промовив:

Нема чого говорити:

або ти,

або я! .. -

помацав

держално сарацинського кинджала при боці.

- Гони диявола! - знову гукнув з-під вікна безпокій ний Абель. - Замовкни там,- роздражнено крикнув йому юнак і повернув очі на таємний портрет. Освітлений знизу мигтячими свічками, з яких вже довго ніхто не познімав

згарі, він згори був облитий м'яким зеленкуватим світлом місяця. Очі фосфоресціювали й зневажливо усміхались. Константин повернув фотель, що в ньому перед тим сидів батько, й умостився проти портрета. Спокій помалу входив у його душу ...

- Тихо! - прошепотів блазень капеланові, стоячи на дверях лабораторії.- Спить. Я дав йому сонних крапель. Капелан мовчки накр~слив на чолі Лекерле хрестик і навшпиньки відійшов. Коли ж його кроки вже почулися аж в долині, блазень уві йшов у покі й.

Молодий пане,- потрусив за плече Константина,

мусите підготуватись на завтра.

146

- Тут тобі не жити, не житиl Абелеве бурмоті ння ...

долітало вікном сонне

Н. МАНІВУІ Ой далеко зайшов сокі л к морю птиці би-.:и. «Слово О ПОЛКУ [zopeBiM»

Слуги не здивувались, що на світанку молодому панові заманулося вибратись на полювання

без супроводу.

Не

схотів навіть брати пса, а із зброї взяв лише самостріл.

Але сокольничий, що саме в той час годував соколів, запитавсь, чи не зволить пан взяти якогось з птахів? - Ну, про мене! ~ відповів Константин.- Дай Арісто фана Кіпрського. А приймаючи від сокільничого рукавицю й обрядженого ловця,

коротко

додав:

Івабик! Клунок з Іжею та

поспитав:

чи

припасом

повставали

вже

ВИНІс сам капелан

з своєї та

вежі

Лекерле,

довідавшись, що ще сплять,- нічого більш не говорячи, цілком спокійно вскочив у сідло. Виїхав тихим кроком і не

оглянувся на замок. Але ж коли копита коня задудніли на мості,юнакові заплигало серце й ударів його не міг заглу шити гулкий кінський тупіт.

«Вже не бу-де во-ро-ття! Вже не бу-де во-ро-ття! че гудів міст, і ті

нена

ж самі слова ще голосніше повторяло

серце: Так-так, так-так: вже не бу-де во-ро-ття!» Свіжий, аж різкий подих ранішнього вітру вдарив юна кові в груди, як він вимкнувся на чисте поле, й збудив його

з смутних думок. Константин глибоко втяг у себе повітря, немов напився з нього бадьорості, й гукнув на коня. Той з місця взяв вскач. За хвилину вже їздець пірнув у зелений присмерк старого лісу. Перевів кінський алюр на спокійний чвал і прислухався. Над головою шуміли, немов переливаючись, зелені хвилі, долі ж була тиша. Ше бліде сонячне сяйво безгучно розрізувало навскоси променисти ми веслами зелену глибінь.

«Мов під водою»,- подумалось чомусь, неначе сподіва ючись, що ось-ось зачується гудіння легендарного підвод

ного дзвона. Прислухався

справді дуже здалеку нерів-

147

ною хвилею пробивався знайомий замковий дзвін: це капе

лан править в каплиці службу Божу.- Без сумніву, помо литься й за мене. Він - добрий! - сказав впівголоса, ски нув берет і, обернувшись на коні, кілька разів побожно перехрестився.

- Ех, життя! - знову взяла досада. Але немов відчув на собі погляд блазневих неперемож них очей і заспокоївся остаточно.

«Не блазнем би йому бути, а вояком»,- подумав чомусь. Вважав вояків за особливу відміну людей, яким ніколи не бажав бути подібним. Не любив боротьби, змагання. Коли ж не було змоги уникнути суперечки, виступав лише з хвилевим, хоч часом і одчайдушним протестом.

Але його завзяття взагалі падало раптово, немов зривав ся з високості, й тоді лишався долі без бажання дряпатись

знову вгору. «Солом'яний віхоть»,- дратуючись, говорив інколи про нього батько, що бажав би бачити іншу вдачу

в останньому в роді Анклі тцені в ... Кінь почав прясти вухами. Константин потяг повід і спинився. Десь здалеку долі тав спі в, немов церковного хору.

- Не дроворуби,- сказав сам собі.- Хіба похорон~ Але чого б же ховали в лісових хащах~! Згадались оповідання про блукаючі

душі, що просять

молитов та погребіння в освяченій землі. По спині пробіг холодок і сховався у волоссі, дмухнувши зимним подихом

по шиї. Юнак помацав квапливо: чи не забув нагрудного хреста - римської реліквії, благословення небіжки-матері. Хрест, що був оправою для шматочка з правдивого хреста

Господнього, був на місці. Не страшно. І справді: чого боятись зустрічі з духами, коли ж ні привиди, ні мана не

ходять при сонячному світлі. А все ж таки Їхав уперед помалу. Спів усе наближався: співав чоловічий, досить значний хор. Мелодія коливалась, як човен на хвилі, впада ючи в лад крокам. Ухилятись з дороги в гущавину було й небезпечно, щоб не здибатись з диком чи ведмедем, тож

лишилось

одно:

Їхати

напроти.

Адже ж

розбишаки

будуть виспівувати пісень побожних, а тим більше

не так

довго. Нарешті вдалині, де лісова доріжка творила зелений тунель, яким

замаячив на високому держалні

повільним кроком

посувалась

білий хрест,

чимала валка

за

темних

постатей. Проща! .. Константин придивлявся до сі ро-гнідих, запорошених одягів, формою подібних до капуцинських. Підперезані

148

мотузками люди мали на пасі гарбузяні пляшки на воду, високі пілігримські палиці, дехто, повен дум побожних, не

хотів дивитись на грішний світ і мав спущену аж на очі

кобку. Йшли гуртками, але творили один довгий похід в доброму порядку, як личило побожні-й прощі.

- Чи не податися з ними в невідомі світи?. Ні, немож ливо, хоч і цікаво. Неможливо, бо прочани йдуть повільно, затримуються часто: ранком - слухати службу Божу, вдень - перепочити, а вночі - ночувати під стріхою. При такій мандрівці далеко не помандруєш, коли в п' ятах погоня! - Griiss Gott! - перший привітався Константин, як валка підійшла до нього.

Йому відповіли приязно, але без низькопоклонства. Ви сока мета, що провадила прочан - безсмертний Рим підносила у

власних очах

цих

житті

заляканих

буденному

підневольних,

людей,

затурканих

наповнювала

Їх

самопошаною й будила почуття власної гідності. А тим часом, як це враз зауважив юнак, це були здебільшого «панські люди» селяни, майстри-ремісники.

- Приймете й мене до свого гурту, люди побожні? спитав Константин, не досить ясно собі уявляючи, який мусить

взяти

до

До Рима?

них

тон.

без здивування запитав ватажок.

Про далекі-бо прощі звичайно вперед бігла чутка, й по шляху, -ле така проща проходила, до неї часто приєднува лись нові люди, яким це дозволяли обставини, або ж ті, що

мусили дотримати даної при якійсь пригоді обітниці.

Ні, до Рима я ще не готовий,- відказав юнак,- але

мені якийсь час бу де з вами по дорозі.

За хвилину він і прочани вели вже приязну розмову, бо ж вони не пі знали в ньому пана, але вгадували ЩІНСЬКО

го ловчого, що вишукує звірячі панського

лігва для прийдешнього

полювання.

Не будемо бога

гнівити,- оповідали,- маємо

над

собою доброго пана.

Жити можна!

з переконанням підтверджували ін-

Шl.

Деякі - то й бозна-чого від нашого брата вимагають. А нашому аби віддав до замку три міри пшениці або чотири

жита, десяток курей, шестірко гусей, копу яєць

та ще трохи відробив у лісі або на полі,- то вже чоловік вільний.

Звісно, як нема війни!

149

- А ремісникам, може, ще й легше, коли не ліниві. Он іде коваль Франц. Добрий коваль і свого діла митець. Він повинен постачати впродовж року п'ятдесят підків та два надцять соток вухналів. А він тобі Зf1 неповний рік накував три тисячі гвіздя, та півтори сотн.ї підків. От пан його й ві дпустив аж на два роки.

А чому ж між вами нема жіноцтва?

запитав Конс

тантин.

Ми-бо -

братство. Нам в святу путь з бабами не

годилося б.

- А там он - ззаду, четвертий від кінця, 'з вусами вгору,- показував Константинові прочан ин, що йшов по біч його стремена,- так то буде тобі камрад: теж ловчий

і знаменитий мисливець. З коня стрілою ласті,ВОК влучає! - То правда, що Гайнріх - славнозвісний стрілець, але ж більш він знаменитий не тим! .. -

проказав інший,

явно чекаючи, щоб чужий чоловік запитав, а він міг би

похвалитись СВОІМ земляком. Константин зрозумів і

за

питав:

А чим же? Розкажіть. Та з

Гайнріхом Кунцом

нашим

трапилась,

можна

сказати без перебільшення, просто чудесна пригода. А було це ось як. У пана з Кірхентурма заслабло паненя. Чого вже тільки не робили, до яких знахарів, шептух і

лікарів н'е

вдавались! .. - Навіть грішних сарацинів-лікарів привозили! дав

хтось

до

гурту.

А так, вже й ліком з товченого смарагду, найдорож

чого тобто в світі каменю напоювали. А.ле дарма, нічого не помагало. Аж ось тобі й трапилося Кунцові - ві н тоді за 'панським звіром доглядав і в лісі мешкав

таке, що міг

він ту панську дитину, в лікарюванні сам нічого тобто не тямлячи,

врятувати.

Як же це так?

вже й справді зацікавився Конс

тантин.

- Отож-бо й є, щО чудом. Слухай-но. Почалося з того що приблудилась якось до Гайнріха сарна. Була, бач, з пораненою ногою, то й не тікала. Й стала вона така «своя», мов тобі пес: ані трохи Кунца не лякалася, глади тись приходила, у вічі йому сказати хотіла.

йому заглядала,

немов усе щось

Та й сказала ж бо! - втрутився сусід. Ти стривай, Гансе! Почав уже розповідати я, то вже хай сам і закінчу. Так ото ж,- кажу,- немов усе сказати

150

Кунцові словами хотіла, мабуть, так: «Поможи мені, мовляв,- чоловіче добрий!» Ну, Кунц, звісна річ, як мисливець, мусить тямити, як рану перев'язати. От і почав він тій сарночці ЇЇ ногу ликом бинтувати і, щІ) там слід,

робити. Якесь зілля пірикладав чи там павутиною притоп

тував,- не скажу, бо я того до пуття, виходить, не знаю.

А сарна ж та, тобто хвора, виходить, щодня тобі в одну

пору приходила, та й кінець. Та одного дня, як стало вже їй зовсім добре й вже прудко могла бігати,- не пішла на

ніч до лісу, а там, під мисливнею, й залишилась. Кунц тоді відчинив ворота та й покликав ЇЇ у дворище. Вона й пішла. А він - Кунц тобто - й міркує собі: відведу, каже, її на панський

дві р,

до

замку

тобто:

паничі

нею

гратись

бу дуть. Та й не без того, щоб і пані чогось не подарувала в нагороду, бо ж і пані у нас - добряча душа. Так ото так міркує собі Гайнріх, аж та кізонька до нього наблизилась, на

всі

боки

оглянулась,

немовби

боялась,

що

хтось

її

підслухає,- що то, дарма що безсловесна тварина, а бач

яка розумна! - усміхнувся оповідач,- та й заговорила до нього, до Кунца тобто, справною людською мовою: «Не відводь ти мене,- говорнть,- чоловіче, до замку, бо ме

ні,- каже,- в широкому лісі

догідніше,

як по панських

оселях. А щО ТИ,- каже,- мене пожалів та мені в біді пособив, то Й Я тобі,- говорить,- віддячуся радою, за яку

матимеш далеко більшу нагороду від своїх панів, як за те

мав би, що мене за іграшку паничам відвів би. От там,-, каже,- он

ніби

на

там

росте,- говорить,- от

півників

скидається,

цвіте

таке

зело,

жовто,

як

листям

лілія.

Викопай,- каже,- коріння з того зілля, поклади в гор щик,

поверх

повне

горнятко

наложи

багном

озерця

лісового, що біля трьох дубів. І коли почнуть тим ліком

дитині груди мастити,- то до двох тижні в бу де' воно здо рове, як риба».- І що б ти собі думав? Сталося достемен но так,

як. сарна

повідала:

за два

тижні

паненятко

вже

бігало. Ну, а Кунцові - звісно - добре. Та він - чо лов' яга незлий і високо попід небеса не заноситься, дарма що

тепер

велику

силу

має.

Еге! - додали інші,- як з нами тримав, так і три має, не за панів. Тепер же он і на прощу з нами піхтура

чвалає.

Йде на богомілля, щоб очистнтись, бо ж не личить,

звісна річ, хрещеному чоловікові з німою тварнною людсь кою

мовою

розмовляти.

151

те?

А хіба ви, дядьку, наприклад, з конем не розмовляє ущипливо додав парубійко. Тю на тебе! - відказав оповідач не то ображено, не

то злякано,- таж кінь до мене ніколи хрещеною мовою не

озивався, а тут Кунц і сарна обоє, як люди, між собою говорили

...

Константин, слухаючи довго оповідання, зауважив, що вже похід перейшов два перехрестя та й він проїхав чима

лий шматок дороги майже назад,- то ж слід підків його коня досить збили ті, що йшли ззаду, отже, він вже міг

кинути прочан та, Їхати за своїм далі. Ліс був знайомий, і їздець не сумнівався, що з кожного місця знайде потріб ний напрям.

- Так, прощайте, люди побожні! Помоліться й за мене, грішного, в Римі,- він дав ватажкові «на світло» кілька монет й, удаючи, що стежить за диком, котрого ніби тут бачив учора, звернув на бічну стежку.

Зустріч з прочанами, святочний тон Їхніх розмов, цер ковні співи та Їхній настрій звернули його думку на шлях, намічений блазнем у вчорашній розмові після хуртовини у лабораторії.

- Мабуть, і справді Лекерле має рацію, дораджуючи мені піти до кляштора. Там ніхто не буде мені заважати . . І так ясно, мов у дійсності, побачив перед очима не нахилені верховіття дерев, а міцні склепіння кляшторної книгозбірні, дубові полиці, пульти, темні, витерті й вишлі

фовані часом, важкі стільці. Золоте проміння пробивається відчиненим вікном, творячи ясний трикутник на підлозі, а в тім снопі

променів крутяться легкі

порошинки:

Танець вічних атомів! І це немов підкреслюваЛ0 кляшторний спокій, душевний

тілесний мир.

- Тільки там, за високими стінами, з-за яких не вільно виходити, може бути справжня вільність. Тільки там, де кожен твій крок залежить від припису й наказу абата,- ті

льки там можна мати повну незалежність. Бо ж там і не треба жодної ініціативи, й навіть жодного бажання ...

Кінь, що йшов легкою риссю, зненацька крутнувся вбік і, осідаючи на хвіст, посунувся назад. Роздимав ніздрі й хропів. Константинові мрії про спокій кляшторних мурів спорхнули, як пташки з дерева. З гущавини ж вискочив на доріжку чорно-рудий силует дика. Був цьогорічний, неве личкий ще підсвинок. Вглядівши коня, він незграбно крут нувся в бік їздця, але ж, сам переляканий несподіваною

152

зустріччю, настовбурчив на спині брунатну щітку й задрі ботів прперед коня нерозмірно тонкими до масивного, вели

коголового тіла ніжками. Пробігши з півсотні кроків, звір завернув

хащу.

Юнак не встиг прикласти до плеча самостріл. А кінь, стрибнувши

великим

скоком,

прищулив

вуха

понісся

поміж деревами. Сокіл бився крилами, балансуючи безпо мічно у заступаючій йому світло шапочці-береті. Нарешті їздець затримав коня, погладив його тремтячу шкуру на

шиї, голові й помалу заспокоїв його й себе. Але не помітив, що Їде знову назад. Коли ж стежка розвилювалась,- збив направо й

незабаром спинився

над

незнайомою

кручею.

Десь глибоко в долині гучала вода й між деревами прогля дала ясно-зелена,

мов небо, широка поляна чи лука.

Константин зрозумів, що він збився з шляху. Сонце вже переходи ло полудень. В долині, де по широкому лугу стояли самітні велетенські столітні дуби,- падали від них

глибокі тіні. Повітря було напоєне запахом болотних трав, грибами й холодною м'ятою. В корені масивного дуба, під якого підїхав юнак, немов щось вертіли синиці. На цілому лузі ніде не було видно жодної людини, також ніде не курився димок і нівідкіль не доносилося ні собаче гавкан ня, ні товарячий рев або овече мекання.

Константин зіскочив на м'яку кислу траву, розгнуздав коня, приміряв рукою, чи високо перша галузь дуба, на яку

можна було враз вискочити при небезпеці, зірвав із сокола

шапочку й

підкинув птаха

вгору.

АріСТофан

веселим

клекотом зник у прозорому повітрі.

Мандрівник трохи П()стрибав під дубом, щоб розім'яти закляклі

члени,

й тоді

зняв

з кульбаки

шкі ряний сві й

клунок. В торбинці знайшовся повний одяг ремісницького учня, до нього належав і лист, заліплений восковою печат

кою й перев'язаний шнуром в дві барви, але не в барви

Анклі тценового герба. В грубому полотняному рушнику був загорнений окраєць хліба, добрий шматок шинки, ще

шматок вудженини й пляшка золотистого вина. Був ще й маленький пакуночок в мережаній ХУС'JШнці, немов від

дівчини. Коли Константин почав розв'язувати той вузлик, з нього посипались на пухнастий мох запашні медові кор

жики -«лекерле». ие був символ.

- Uёй чоловік справді заслуговує доброї нагороди! промовив сам до себе Константин.- Невже матиму чим?.- зітхнув, згадавши, що сьогодні він вже немає нічого, бо ж вирікся батька, у котрого були маєтки, з яки"

153

ві н користав до сьогодні, але

не далі. Думка засмутила

його, однак лише на мить: нагнувся, щоб позбирати коржи

ки з трави, згадав блазневе оповідання, чому він назвався «Лекерле».

«... Відходив я з дому «по щастя», як саме пекла мати лекерле. Я Їх любив з дитинства, головно тому, що тоді в хаті так святочно пахло. І було моє серце вщерть налите жалем. Не витримаю,- міркував я, чувши запах коржи ків,- лишусь на злиденне життя вдома й надалі. І, щоб перемогти себе,

не бачити братового жалю та материних

сліз при прощанні, я потай зложив свій клуночок і просто

бігом майнув з дому, не сказавши навіть «прощайте». Таж матуся вибігла за ворота й гукала: «Візьми лекерле!» І було це те останнє слово, що чув я від своєї матері. Бо ж тоді я біг, не оглядаючись, а коли по трьох роках завітав до

Ней штадта, матусі вже не бу ло в живих. Отож на згадку про неї й взяв я собі це прибране наймення».

От, так сьогодні й він, Константин - втікач з батьківсь кої оселі - блукає по лісах в пошукуванні «щастя». Яка різниця між ним і блазнем? ШО він має, а той не мав на дорогу лекерле? Знов посмутнів і

забув про їжу, дарма що перед тим

почував голод. Подивився на лист. Це були хитрощі. Знав, що в тім листі кравець Фрідріх Міллер посилав з кравчи ком - Константи ном, його - Константині в - одяг аптека реві Карлові Міллерові в НеЙштадті. Отже, коли б на ньего десь напали розбишаки, він без жалю віддасть свій

одяг, вони ж його, як підмайстра, й не зачеплять. Тому швидко роздягся, склав обережно свій одяг, а натомість

надяг той, що приправив йому Лекерле - одяг ремісниць кого учня. Але м'яти свій багатий берет з пером пожалів. «Т реба буди ощадним!» - подумав і приторочив його до кульбаки. Оглянув себе: вже не було «молодого пана з замку», а був собі парубійко, на наймення «Конрад З Кельна». Так враз розв'язався він зі всім минулим. I,Uойно прикріпив свою торбу, як до нього, мов камінь,

впав сокіл. Ман у дзьобі куріпку. Краплі крові теплими коралинами падали з неї. Константин розсік пташку ножем і віддав соколові. Без милосердя, але й без жорстокості вчений сокіл пожирав свій обід, поглядаючи на пана ясно сі рими, мов лезо кинджала, блискучими очима.

Сонце почало сідати за дееева, як Константин знову виїхав на чиїсь безмежні луки. Іхав берегом, понад річкою,

154

на другому боці

якої, в заводях, тихо шаруділи очерети.

Широким, гармонійних барв килимом вони звужувались у гострий клин. Дзеркально перламутрова водяна рі внина тримала той килим на своїй рівній поверхні й відмвжувала

від ланів, що послалися до села на горбі. Білими коробоч ками-хатинками виблискувало воно під стрімкою скелею, на якій пишався, вартуючи над цілою країною, вежатий за мок.

Далі від замків,- сказав собі Конрад з Кельна,- бо там випадково й такого можуть впізнати.

Під'їхав до річки: була глибока, а не хотілося шукати броду. Тож, коли побачив біля поближчого до води полукі пка гурток танцюючих дітей, під'їхав до них. Дітки виспі вували

в один

голос

нескладну

пісеньку,

затримувались

і всі разом плескали рученятами, а поті м знову кружляли довкола полукі пка, закві тчаного зі всі х бокі в кві тками, як

«май». Дальше кілька жінок дожинали клин.

«Спізнилися трохи! -

Константин згадав, що на Їхніх

ланах вже давно скінчились жнива. Але йому спало на

думку:- Так, скінчились панські, а «люди» і в Анклітце нових володіннях ще дожинають свої шматочки».

- Агов? Чи далеко ще до міста? Дітлахи спинили танець. Дехто інші ж

наблизились

до

берега,

гукнув до дітей. чкурнув до матерів,

але

розглядали

чужого

верхівця мовчки, позастромлювали в рота пальці.

Надійшла молодиця, поправила спідницю й сухою запа леною рукою з серпом показала вподовж річки:

- Все прямо, паночку! Прямо, перед себе. Коли їздець трохи від'їхав, зачув за собою хор дитячих голосів:

Griiss Gott!

Обернувся, посміхаючись. Найменшенька вимахувала йо му ручкою. Була дуже втішна, бо її дві, міцно сплетені кіски, стреміли над кожним вушком, як ріжки.

чи

Плям о ... пелед шебе! -

повторювала вона, наслідую

молодицю.

Вщерть зарошений, вже вдруге зустрічав ранок у ЛІСІ Константин, не рахуючи того досвітку, що виїхав з дому. Блукав і блукав по незнайомих лісах та ланах, уникаючи людського житла та не знаходячи шляху до НеЙштадта. Але тепер, по трьох добах блукання, вже втратив уявлення

про напрям і здібність ПІзнавати околиці:

155

всі стеЖКh

видавались однаковими й ні за одну не міг поручитись, що

по ній він вже не проіздив. Часом йому здавалось, що той чи інший шматок лісу цілком йому знайомий, немовби він

був знову блнзько «замка на Шпичаку»

й це припущен~

ня наповнювало його серце різноманітними почуваннями.

Було досадно на свою безпомічність, прикро, що «лиха сила», глузуючи над ним, водить його манівцями; боявся здибатись

погонею,

тяжко

переносив

голод

і,

кінець

кінцем, вже дуже лютився на Лекерле та його «блазенські» ради.

Il!оправда, не первина йому блукати по лісах. Але ж велика рі зниця,

коли людина

знає,

що може,

як схоче,

вернути в теплу хату до накритого столу, і не почуває себе

неприк~яним. Згадався образ підготови до полювання в замку. Он все лицарство й мисливці на конях в «почесному дворі» слухають «службу божу святого Губерта», яку ДOKi~ нчує капелан. Il!ойно покропить свяченою водою зброю, мисливців, коней,- пажі винесуть пугари грітого з цина~

моном вина всьому

«стременного», пахощі так і розійдуться по

дворищу

...

Ех, ну й істи ж хочеться І Не можна втримати слини при згадці. Доведеться знову ділитись здобиччю з ApiCT~

фаном, так довго смажити в глині, коли шлунок не хоче

чекати! .. Здалеку зачувся півневий покрик, а за ним загупали ритмічні, глухі

удари:

десь молотили в три ціпи,

немов

примовляли шкутильгаючи, як це робили, граючись, діти

на Анклітценових землях в час молотьби: «Ч орт на хаті, Скинь UOlO, брате!»

хоч ціпи були досить далеко, але ж юнак цілком ясно почув ароматний запах свіжого збіжжя .

.. .І чого, власне, він отут пускає слини? Він - KOHCTaH~ тин Анклітцен, вільний пан з діда й прадіда, що може прогодувати сотні і нших людей?! Блукає, мов циган. При~ ховується - він, лицар,- як злодій. Il!о ж, зрештою, він раб,

що втік від пана,

«туди його головою»,- вилаявся

батьковою лаЙкою.- Ясно: хто слухає блазня, стає сам блазнем! .. Хіба ж це вперше він посварився з батьком, або - певніше сказати - його насварив батько? Бували й штурханці - і не раз. Але ж на те й є «четверта зап~ відь» ... А зрештою, хто знає; як все це довго триватиме?

156

Прийде ж старому колись і

кінець!» І

стало страшенно

жаль, що, виїжджаючи, не поспитав слуг:

поліпшало чи

погіршало батькові після млості? Може, він вже й помер, а «синаш» сновигає по чужих лісах, чисто як дурник Абелы І неначе накликав ...

Загавкав ловецький пес. авкав і наближався до нього. Принада повернення додому враз зів'яла. Не вистачало, щоб на нього ще наскочили мисливці якогось сусіда! Але, поки ще не вирішив, як заховатись,- зашелестіло в кущах

і просто перед мордою його коня виринув його улюблений

пес

Локі. Видимо, собака вже здалеку пізнав «своїх»

і тепер радісно пищав, намагаючись лизнути в морду. коня чи підскочити аж до панового обличчя.

А Константин зовсім розгубився, бо ж вихором закрути

лось в голові: чи він не біля власного замку? Чи не виїде раптом проти нього батько? ШО він має робити в такій прикрі й і несподіваній пригоді? Таж не було часу думати: розсунулись віти й перед ним став той Абель, з яким він перед хвилиною порівняв себ~ самого.

Кретин вглядів Константина

й все його обличчя зібра

лось, мов на зашморгу стяглося, в дрібнісінькі зморшки.

І сам він увесь затрусився від радісного, майже безгучного сміху. Притис руки до грудей і почав пританцьовувати на

місці. Не міг говорити, тож заспівав: «Не рипайся та мовчи, Сиди тихо на печі. Тихо-тихо!»

Локі вже стрибав на дурника, вилизуючи йому обличчя. Можна було догадуватись, що Їх тільки двоє. Раптом Абель урвав спів, кинувся до Константи на, почав хапати за руки, стремена, цілував їх, одежу, коня.

Константинові стало жаль старого жебрака, особливо, коли зауважив, що Абелева одежа порвана на лахи, одна нога боса, а крізь дірку на спині видно на плечах криваві смуги від пуги.

Абеля .Закидав . ,

ТІ В

ЦІ лком

питаннями, але той лише плакав і бурмо-

незв язно.

Ну, вже співай! І Абель заспівав знову: Тебе шукав. .. Тебе шукав. Хто? І я, і той товстий пан ... з замку ... Всі шукають. І сам

157

диявол. Еге! Тікай і не попадись! - Раптом жебрак затру сився увесь:- Абеля били! І пси кусали! - показував по кривавлені литки.- А Абель шукав! Тебе шукав! .. Хочеш хліба?

і вже з щасливим сміхом витягав з торби цілу

пшеничну перепічку.- На,

їж!

А дукат.и маєш?

Маєш

дукати? Константин, не зрозумівши, почав шукати кисет. - Абель тобі дасть. Твої, що мені кинув ... Лише не всі! Одну найбільшу кружалку я дав водяникові. Еге. Він тебе за

те

врятує.

Константинові було й радісно, й прикро. Коли б не дурник, принаймні міг би розпитати. А так треба про більшість догадуватись. А все-таки вияснилося, що «замок і той товстий пан - далеко, а місто близько», що Констан тина хоч і шукають, але ж в протилежному напрямі. Але батько дуже лютиться й

видимо

найліпша рада: тіка

ти далі.

Ідь, Їдь, їды -

співав Абель, цілуючи його стремена.

Слухай, Абелю, не кажи ж нікому! Чуєщ не кажи!

Абель закрутив головою:

Не скаже Абель ... Ні рибам, ні квітам. Іды - Абель

притулив до юнакової руки свою мокру щоку, а потім враз

відкинувся й цілком розумним рухом перехрестив Конс гантина.

- Стережись чорта! - крикнув наостанці й також рап том зник в кущах, як був з' явився. За хвилину почувся ще раз його голос:

- Не бачив ... Абель нікого не бачив. Не бачив ... Локі стрибав біля Коистантинового коня. Ліс порідшав і чі плявся за порослі мохом скелі. Велетенські, немов закам' янілі кораблі, вони то стояли нарізно, то збігались в цілі флотилії. В мертві закам'янілі флотилії. На боках тих скель-кораблі в рі вними рядками вирі зува лись дивовижні знаки, ніби нечітке письмо давно вимерлих

велетнів, що записали на цих каменях свою химерну істо

рію. Може, це була історія того, як висихало це море? Чи оповідання

про

те,

як

потоплені

кораблі

перетворились

у скелі? Константинові було тоскно. Тільки тому, що тих химер них

скель

він

ніколи

не

бачив

раніш,

догадувався,

що

далеко від'їхав від дому.

З щілини, з-поміж уламків каменю виткнулась вся обли та сонячним променем, що прорвався між ялинами, біле-

158

сенька,

стрімка берізка.

Була як молоденьке

злотокосе

дівчатко, що чекає за каменем, чи вже Їде стежкою милий. Була гарна, аж привернула юнаків погляд, хитаючи віта

ми, мов посилаючи привіт. Та зненацька Локі кинувся під березу й щез над скелею, відкіль вирвався розпачливий

жіночий зойк. Пес загавкав уїдливо й загрожуюче. Конс тантин затиснув в руці пугу й захвилювався.

Казка) .. Зачарована дівчина - берізка кличе на поміч? Але голос був явно не дівочий: швидше нагадував по крик до берізки, й заглянувши за скелю, мимоволі засміяв

ся. В кущах, переплутаних ожиною, серед двох великих кошів з рослинами вимотувалась невелика на зріст, стара

вже жінка. Ноги її, в червоних панчохах, заплутались в ожину, мов у сильце, й дуже кумедно смикались. А цупко на крохмалену хустку зачепила галузка глоду. При кожному русі жінки галузка підносила хустку, мов шапку, й знову насувала її або на очі, або на маківку, немовби граючись з полоненою, круглясте, жовто-гаряче обличчя якої мі НИЛ0ся в різні гримаси

досади, болю, сорому й страху.

А іди ти від мене, чудовисько! - кричала вона на пса.- От, гадюка пекельна,- адресувала вона вже до ожи ни.- А той стовбичить, і не поможе бідній жінці! - кину ла й Константинові.- Колумбо! Колумбо! Чи тобі поза кладало?! Константин ·витягнув кинджал і розсік ожинові вужі. - Е, тіточко! - сміявся він.- Не часто мій пес зло вить таку зацну здобич! Таки ж бо й мала дитина знає, хто заплутується в ожині! - глянув на коші з різноманіт ним зіллям.- Так і є? Певне, даватимете мені за звільнен

ня корінь, що відкриває сховані скарби, а може, той лист,

що дає всю життєву мудрість? Жінка, підвівшись та обтрусившись, заклала руки в боки й якусь мить мовчки й визивно розглядала подорожнього.

Не виглядав як волоцюга чи розбишака. А сокіл в дорого му каптурику та з срібними балаболками на лапках робили

постать юнака наві ть загадковою. Також і кинджал, ви цяцькуваний камінцями-самоцвітами, й випещені руки вра жали, явно не пасуючи до ремісницького одягу.

«Якийсь небуденний пташок! - помислила фрау Тіль де.- Чи за кимось полює, чи від кігтів чужих тікає? Мушу дізнатись!» - сказала в душі, а вголос промовила: - Та ти, бачу, парубче, на язик лепетливий І Отож, скажу тобі зразу: нема в світі

такої правди, щоб бодай

трохи не сходила на брехні, але ж і

159

брехня здебільшого

має трохи закваски праведної. Хіба ж не так? ШО чарівни ця не може перервати ожини, то кожному відомо, але ж

правда й те, що кожній жінці, бодай і такій бабезі, як я, приємніше з нагоди вибратись за допомогою гарного, став

ного хлопця.- Й вона весело та голосно заСМІялась. Поті м почала оглядатись довкола. Шось згубилось? - спитав юнак. Та моє сокровище не згубиться, тільки дивлюсь, де

воно. Поки що таки дякую за поміч і таки запропоную в віддяку: може, зілля на рану, може, коневі, як закульгає,

ліків? Ми-бо для нашого фізикуса ходимо з донькою по ліки. Ось наскладали вже такі коші, що аби лише донести! - Спасибі,- відказав Константин.- Я - не вояк й ра

ни маю не часто. Найліпше ж, тіточко, мені віддячите, якщо скажете найкоротшу й

певну дорогу до міста,

бо

я таки зблудив у лісах.

Таж ось як не видко. Тільки вийдемо на узлісся, то

й побачимо соборні дзвіниці.

Зашуміли віти: по скелі обережно сходила легка й граці озна молода ді вчина з кошиком на руці. Бу ла в темні й міщанській сукні, чистій і гарно вшитій, хоча й в щоденній,

саморобній.

Углядівши

чужинця,

на

мить

затрималась,

ніби вагалась, однак враз спускалась далі, спокійно й без

сором· язливості. Приві талась. - Отсе ж і моя «згуба». Колумба зветься, донька моя,- заявила стара міщанка. То, як охота, підемо разом: коротша буде дорога. А, вибачайте за цікавість, кого маєте шукати в місті? - Та я маю справу до аптекаря Міллера. Ось везу йому листа й одежу.

Фрау Ті льде спинилась іпомовчала. Як кажете? - перепитала, приглядаючись та шукаю

чи якихсь ознак для розгадки загадкового подорожнього.

Аптекаря Міллера?. У нас, паночку, такого немає. На ціле місто ... й навіть з передмістями маємо тільки двох

Міллерів: один

зизуватий шинкар «За стовпом», а дру

гий - при мості - громадський чи то пак міський сервус, що вночі доглядає вогні, вогнегаситель тобто.

Але ж я їду до аптекаря Карла Міллера, що трохи

сутулий, чи

скажім

горбатий.

І, паночку! Нема в нас таких. Фрау Тільде знає всіх у місті, і правих, і горбатих, і всіх Карлів, бо ж я тут народилася й нікуди за все життя з Фрейбурга не ви

ходила.

160

- Стривайте, паніматко,- затривожився Константин. Навіщо ж мені Фрейбург? Адже ж я приїхав до Не йштадта? Фрау Тільде сплеснула долонями: -

Святий Йосипе! Та ж чи ви з місяця впали?- пере

йшла вона навмисне на «ви».- Чи смішки з мене, бідної удовиці, робите?! От так - «добрий день»! Таж, як люди гомонять, Нейштадт від нас найменше три доби конем. Я хоч там і ніколи не була, але ж напевно знаю. Чи так, Колумбо?

і, не дочекавшись відповіді,

продовжувала:

А аптекар у нас - Крюгер, фон Крюгер звемо його. Бо ж як той тобі вільний пан стрункий, високий, та на вигляд гордий. Має шестеро хлопців та три дівчини. А Міл лера й не було ніколи! .. Константин був у розпачі. - Бачите,- сказав він непевно,- я, пані матко, конче потребував бути у аптекаря Міллера, бо він мав би мене

взяти до себе на службу.

UЯ вдавана відвертість юнакова ще більше зацікавила фрау Тільде - й вона вирішила, що не випустить подо рожнього,

поки

не

довідається,

хто

він

чого

блукає

світами?

- Ну, яка ж поміч? - почала вона його заспокоюва ТИ.- Кожному може статись пригода. Відпочинете в Фрей бурзі, а там далі видко буде. А коли праці шукаєте, то, може, й прачка Тільде вам у пригоді стане. Бо ж саме наш фізикус-пан, що для нього отсе трави збираємо,- доброї

душі чоловік, саме шукає фамулюса. Я за вас замовлю слівце, може, воно якось і витанц~ється. Чи правда, Ко лумбо? Добре, але ж я нікого не знаю в Фрейбургу! - Як - нікого? Адже от нас двох уже знаєте,- жарту вала прачка.- А, крім того, могли б ви зайти до ... ну,

наприклад, до пана каноніка. Вони - з шляхетського роду й дуже люблять всяких подорожніх. І самі аж у Римі були. Пані Тільде починала гру: вона прикидалась дурною, щоб легше випитати парубка.

- Ходімо вже, мамо! - дуже мелодійним контральтом промовила Колумба, вирівнявши зела в кошах. Константин глянув уважніше на дівчину й тільки тепер зауважив подробицю, котра його дуже вразила: Колумба мала такі фіалкові очі, як були намальовані

його

матері.

Тільки ж

аметисти, а тут

живі

там й

вони

були

оксамитові,- вони

161

на портреті

подібні

на

два

нагадували

дві свіжі квітки садових братків.-«Невже це можливо? помислив здивований юнак.- Я ж гадав, що то маляр незугарний не добрав фарби!» - Ну-ну! Коші важелезні! - тим часом кректала фрау Тільде, натягаючи на себе шлейки від коша.- Чи ти витяг неш, Колумбо? - Та постривайте: коли вже йтимемо разом, то повісимо на коня: я ж буду йти з вами пішки,- запропонував на велику праччину радість подорожній.

Поки йшли, Тільде не затуляла рота. Вона оповідала про свою

вдовину

долю,

про

свиней,

яких

відгодовує,

щоб

прибільшити свої заробітки; про дивовижну чорну курочку з подвійним гребенем, що несеться мало не щодня; про те,

яка слабосила її Колумба, й тому, що не здатна до важкої праці, тому саме й ходить вона в науку до пана фізикуса,

якому фрау Тільде за те пере та прибирає в покоях. Але, розповідаючи всякі дріб'язки, раз у. раз ставила Констан тинові різні питання-гачки, на які юнак не раз і вловився.

У всякім разі, коли вони підходили до хати фізикуса, фрау Тільде вже мала готовий погляд на юнака й вирішила бути його патронкою, бо за ту поміч, яку вона йому в трудний

для

парубка

момент

виявить,

віддячить згодом. А тем?! Хіба ж не вільно доньки? То дарма, що і не «з Кельна» ... Над містом чорними

він

безперечно

ЇЙ

добре

хто знає? - може, ще стане й зя матері й помріяти про щастя своєї він - безперечно і не «Конрад»,

стрілами ширяли ластівки. Дзвін

кий Їхній крик, такий бадьорий і радісний навесні, звучав

тепер неначе пересторога: тривожний і сумний. Так само тривожно і сумно було на серці в Константина. «Хіба ж не однаково,- думав він,- чи бути за попихача у Міллера, чи в тутешнього фізикуса? Ні, не інакше, як моя путь веде до

кляштора».

Але погляд його упав на Колумбу, що саме пі двела свої

чудові очі й дивилась на нього. Погляди зустрінулись, доторкнулись один одного і затримались.

І десь в глибині його душі бренькнула незнана, тривож но-солодка

нота.

Константин глянув на величаву вежу собора й повторив в духу почату думку

«не інакше,

повторив без твердого переконання ...

162

як у

кляштор»,

але

ІІІ. ВОГНИК Дитя! Ох, цить! .. ШО вдіяио тобі? В. Гете

І, як глянула на небо

Господи, та й тільки! Забула

й про клопіт свій тяжкий з донькою і, що знов з козами

тими клятими прикрість, от, покарав Господь! - і про все на світі забулаl Так і обімліла, батечку! Фрау Тільде зіп'яла руки й захитала головою. Але зараз же, міняючи голос з тремтячого драматичними HOTa~

ми, защебетала звичайним, мовляв,

«щоденним»:

UЮ сорочку, пане фізикусе, як хочете ... а більше вже прати не можна! Розлізеться вся в руках. Латала~латала, мало очі мені, вибачайте, не повилазили.- Розклала й

потрусила

сорочкою

перед

Зl!удженим

обличчям

старого

алхіміка. І додала, як мати, що потішає дитину, котра нашкодила, не маючи лихого наміру: - Ну, якось ще раз переносите. Ні чого! Зручно знову склала й відложила до принесе ної чистої білизни. Потім, драматизуючи, повідала урочисто далі: - Стовпи! .. Стовпи по цілому небу! Від півночі аж до заходу. Та чорні, як з диму. От, коли, не в хаті згадуючи, пі ч, буває, чадить. А з~поза них - вогонь палаючий ... Так і ба, так і вибухає. Ой матінко, ой батечку! Червоний та блискучий. Ну, одно слово: горить! Горить, півнеба горить, все вогонь охопив ... було ж це саме по перших півнях, саме

стільки часу, скільки треба, щоб проказати п' ять «очена~ шів» та дві

«віруї».

Мабуть, горіло десь,- більше з чемності відозвався алхімік. Він знав: фрау Тільде швидше відмовиться від

заробітку,

як

від

можливості

поговорити

«розумною

людиною».

- Не горіло! Hi~Hi~Hi~Hi! - покрутила головою прач~ ка.- Нічогісінько ніде не горіло від минулої святоїтрой~ ці -

най Бог милуєl Й поблизу не горіло! Таки б же

я знала. Хвала Господові: не в лісі живу, а між людей

обертаюся І

Вона пробігла очима по хаті. Зробила кілька

обережних кроків й легенько доторкнулася до толяра CTapo~

го фізикуса. Колись та його одежина була обшита ,лисячим хутром, але вже давно від пухнатого смушку залишилась

сама блискуча, аж до чорного витерта, шкіра. Місцями була й пропа.лена, як і сам толяр. Пане фізикусе! ШО я вам скажу? - Фрау Тlльде понизила голос аж до шепо~

163

тіння.- Перекажіть своєму учневі чи то фамулюсові, то му ... Конрадові з Кельна: хай мандрує кудись далі. І що швидше, тим ліпше! Бо, най Бог боронить, щоб біди не вийшло якої.

Алхімік здивовано подивився на прачку. Дивився, не моргаючи обпаленими біля горна повіками, без вій.

ШО це ви, справді, фрау Тільде? Хіба ж не ви самі ... Тож бо й є, пане фізикуее, саме тому, що я сама за

нього вас прохала, до вас його припровадила й за нього ручилася. Ніде правди діти, відрікатися не стану: як мати рідна, за тим сиротою увесь час побивалася! Бо ж таки

добрий це хлопець, добрий. Не як інші хлопці його віку. Таж не раз і не два ми з вами ж таки й про те міркували, що цей «Конрад З Кельна» - такий Конрад, як і я, та й Кельна того так само, як і я, й на макове зерно не бачив. Та все те було б стільки, .якби ж сьогодні я такого не наслухалась, що аж вуха мені пов'яли й серце в рурочку скрутилося! Якби не так поспішала, то все б вам до слова переказала. Таж праці в мене, аж голова обертом йде. Сказано: самі-тній, роботящій удовиці й кількома словами

з розумною людиною нема коли ... -

Нахилилась щільно до

самого вуха алхіміка й защебетала дрібно й швидко, немов сухим листям під швидкими кроками зашустіло:

- Uілий світ вже це знає. Вже з півроку шукає грізний пан з Анклітцена свого єдиного сина. Видко ж тільки, що люди Анклітценові більш молодого пана люблять, як ста рого слухають. У дивний спосіб вони паничика пошукують: все більш про погрози старого лицаря говорять. Все розпо відають про те,

як має він сина покарати, а про самого

неслухняного втікача й за вухом Їм не свербить. Так би й десять лі т шукали. Так от, кажуть, пан з Анклі тцена велику нагороду вибубнував тому, хто бодай хоч схованку

сина покаже. Звісно, коли й у Господа нашого серед два надцяти зрадник один за срібні грошики знайшовся, то що вже людині грішній на вірність людську покладатися, та ще ж особливо, коли золотими дукатами нагороду обіця

но? Панське-бо золото кожному за жидівські срібняки принадніше! .. А до нас же сьогодні самі невідомі, чужі люди насунули: вояки ті вільні, що нової служби та нових

панів шукають. Отже, й била сама себе: - Ось вибачайте на цім слові, ти пекельна! - вхопила

поміркуйте самі ... - і раптом пере тут застібки нові вам до штанів, попришивала ... Ах, ти ж, спокусо себе за голову.- Ну ж, подумайте

тільки: не з того ж боку понашивала!

164

Була дуже схвильована, журилася. І голос її вгасав аж до тужного зітхання.

Останні, ой, останні часи надходять! Гірше вже ніко

ли на цій грішній землі не було! Та й не буде! Кажу ж вам: не руде! Подумати тільки: батько рідний, пан та багатир отакий - сина-одинака, мов злочинця, оцінює, ма ло не з собаками шукає! Як на розбійника збройних людей розсилає! І!!о того гріха, того душогубства на світі! Жити страшно! .. Якби ви почули, що заїжджі купці розповіда ли ... Тільки ж сонечко он вже до землиці припадає! Часу нема на балачки, а то б таки й ви почули. Господи ... Матінко Божа, заступнице наша! Від замку до замку - ка зали - їдеш та оглядаєшся. Лицарі! Ну, та вже добре ... А що вже нам, дрібоньким людям? Кожен на босу ногу радо наступить. Чи не так?. От, хоча б і її, фрау Тільде, взяти: ніяк сусідам своїм не догодить. Поки ходила до церкви щоденно, сичали сусідки, що змолоду нагрішила, а тепер замолює, бо, мовляв, знає,

де хвіст у чорта! Як трапилось, що пропустила дві неділі та між ними одно свято,- майже відьмою ославили. Дітям на неї, беззахисну вдовицю, набріхують. Вже швидко псів почнуть нацьковувати, ось побачите! А тут ще ці кози, бодай Їх той Нічний Uап задавив! - Які ще там кози? - зупинив потік балакучості прач чиної цілком вже виснажений фізикус.

- Та хіба ж таки ви ще не знаєте? Uілий же світ про це говорить! Катерини, сусідки моєї, Гюнтерки ті кози. Гадюка ~OHa: три кози має, а вони й кішки драної не варті. Не молоко, а так - тьфу-тьфу! - гидь одна те, що вона від тих кіз продає. І сорому нема! Фрау Тільде обтерла рукою губи: дуже-бо кортіло плю нути як слід, посеред хати.

- Так ота, вибачайте на тім слові, паскуда скрізь на мене набріхує: мовляв, зачарувала я їй тих кіз! А я ж, дійсно, як на гріх, тієї ночі виходила з хати. А вона й цокоче, ЩО я, мовляв, виходила серед ночі чари напускати

на ЇЇ шолудивих кіз! Було це саме на ті вогненні стовпи, що я вам коротко розповідала. А тут ще й гуска мол - я її

щоправда замість собаки тримаю -

на цілу вулицю герготу

наробила, як я з хати вийшла.

Фрау Тільде засміялася: Уе моя Колумба-голубонька вигадала: замість пса гуску тримати. І ІСТЬ менше, й несеться, й гармидеру

165

повнісенький

двір зчинить наша

«швацлізе»,

як тільки

хтось за клямку хвіртки рукою діткнеться! Однак фізикус не усміхнувся. Загорнувся в свій обліз лий

толяр,

ніби

холодом

на

нього

потягло,

поважно

промовив:

Фрау Тільде, бережіться. Вірте мені: нема ніякої

радості, коли вас почнуть 'підозрівати в чарах.

Ilрачка підперлася в боки й навіть образилась: Хіба ж я що або що? Хто таке може на мене сказа ти? Хто? Алхімік знизав плечима: - Хто? Самі ви необачні. Хоч би й з ожиною тією, що Конрад вас виплутаВ. Хто про це скрізь розповідав: Кон рад, чи я, чи Локі? Ви ж самі. Таж ви самі, здорові,

знаєте, що по теперішніх часах такі речі не надаються до

жартів! ШО ожиною відьом ловлять? Ilхе! .. Та хіба ж я від тієї ожини відьмою зробилася? Слово одне ... - Слово, пані, слово - велика річ! .. Слово одне може ... Але в цей мент прожогом відчинились двері й, перервав

ши розмову, що ставала неприємною, в хату скочив Локі.

Гавкнув на прачку, ніби привітався, обнюхав спідницю, панчохи

плигнув

до

алхіміка,

вимахуючи

хвостом

та

черкаючи ним по свіжій білизні.

- Геть, старий грішнику! - заверещала фрау ТіЛЬіде. Всю білизну перемаже, потвора! Але Локі не зважав на неї. - Ilосоромся, Локі,- спокійно й тихо промовив алхі мік,- йди собі, ну, хоч до горна. Ляж там, приятелю, й почекай.

Ilес подивився на старого мудрими очима й слухняно ліг на визначене місце.

Таж він чисто кожне ваше слово розуміє!

ла

руками

сплесну

прачка.

- Ну, певне! Ми вже давненько поприятелювалн. Ilрав да, Локі? - Ilес підніс голову й двічі лагідно гавкнув, немов сказав: прав-да! - От, кажете про ту ожину, пане фізикусе,- почала ущипливо фрау Тільде,- а що ж, ви гадаєте, моя сусідка сказала б, коли б почула, як ви по-приятельському з соба

кою,

вибачайте

на

цім

слові,

говорите,

повідає? Алхімік добродушно всміхнувся: - Фрау Тільде, що я з бісом

166

він

вам

від

знаюся,- кому ж це

невідомо? Не дурно ж бо в мене з комина дим раз у раз виходить! Прачка засоромилась. Але фізикус споважнів і продов жував:

- Але велика є різниця, бо ж суд святої церкви вже моєю лабораторією цікавився й від всяких підозрень мене «на

всяк

час

Однак,

як

життя»

ви

усправедливив.

знаєте,

люди

досі

мене

«печеним

чортом» звуть, хоча й добре знають, що я дияволом не був

і не буду та й червоного жару не Їв і не їстиму. Але киньмо про це. Я вас не хотів ні образити, ні дратувати. Ліпше про вашу доньку Колумбу поговоримо. Фрау Тільде підвела побожно очі до стелі: - І вдень, і вночі все думаю: чи не краще було б ЇЙ за кляшторними мурами? - і посипала, як горохом: - Така вона тендітна, така слабесенька! Як ЇЇ в цім грубім світі залишити? IJJe й до того самі ж пан фізикус говорять, що розумна

мав,

вона

...

Та ж повторю вам ще раз: ліпшого учня ніколи я не але

...

Ну, от! Самі ж говорите! .. Не за шевця ж чи різника ЇЇ давати? Чоловік її вдень і вночі як жито молотитиме! Хіба ж воно, бідне, може важку працю робити?. Та й те, чого тільки фрау Тільде сама не перетерпіла, щоби тій

своїй єдиній дитині дати. А все ж таки посагу слушного для неї не придбала. Надії на людей ліпших - одурюють.

Тож одна їй дорога - до кляштора. Най буде неві стою Господньою і замість посагу принесе свою вченість. - IJJo ж, це діло добре! Така, як Колумба,- потвердив фізикус,- може високо і

в кляшторі

стати.

логіку,

діалектику, як чоловік, розуміє. IJJe, може, тільки зарано трохи? Може, ще серце само. заговорить? Прачка захвилювалась, аж сльози їй заблищали на очах: - Ех, пане наш золотий! У нас, дрібоньких, не на те

серце в тілі приві шено, щоб з любощів боліло! Кохання -

для панів вигадка, як ті турніри та бенкети. Нас, дівчат вбогих, беруть, щоб ми хати замітали, білизну прали та

свиням Їсти варили. Ми ж бо, самі знаєте, заміж йдемо, щоб нас хтось годував, у хаті тримав та ... лаяв або й бив!

До смерті. Саме ж на таку довічну служницю моєї Колум би й шкода! Фрау Тільде витерла очі і злякано малq не заголосила: - Ой, спокуса ж єрусалимська! Дивіться-бо: вже май же й сонечно зайшло. От я забалакалась, ой забалакала-

167

ся ж!

Таж замість грошей за напрану білизну у вашої

милості

попрошу трохи

якогось ліку

от тим

триклятим

Гюнтерчиним козам. Нехай вже така пекельна баба не дорікає та сорому не робиты Самі ж бо ЇЇ знаєте: що слово скаже - мов у п'ятку шпигне! J\лхімік усміхнувся: - Та ЧОГО'ж вам, фрау Тільде, в мене розуму позича тиі\ Ви ж бо й самі на ліках тямите. J\ле, не чекаючи на відповідь, котра могла знов затягти ся на години, швиденько встав

підійшов до полиць з

рядками глиняних глечиків, слоїків, дерев'яних скриньок з написами на пергаментових наклейках.

Зараз приправлю. Не дояться й ие жеруть, а все

п'ютьі\ - Не дояться, не жеруть, а все п'ють,- повторила прач

ка.- Говорить, що я Їхнє молоко з свого столу в своїй хаті видоюю,

а замість серця

Їм

губки в груди

повкладала,

бодай її саму трясця напала! Отже, каже, скоро та губка води подостатку насмокчеться, тоді

всі

кози ЇЙ

визди

хають.

- Так гаразд. Я зараз,- уривчасто відказав фізикус, відважуючи якогось ліку на вагу курячого яЙця.- Маєте свячену вербу вдомаі\ Фрау Тільде мовчки кивнула головою: знала, що коли фізикус приправляє ліки,- не можна з ним говорити, щоб

не помилився. Власне, вона була певна, що не в небезпеці помилки

була

шкоджали

справа,

чарівним

тім,

що

чужі

розмови

пере

наговорам,

без

яких

найліпші

ліки

нічого не були варті. Саме тих «таємних слів» і не знала фрау Тільде, хоч ліків, може, знала більше за самого алхіміка. J\ все ж таки мала славу «природної лікарки», славу, як говорив соборний канонік, «більш небезпечну та ближчу до смерті, як слава вояків».

Само собою, що свячену вербу вона мала в чималій кількості. J\лхімік порадив спалити і попіл додавати до ліку. Все разом - розмішати в кількості води, рівній кіль кості молока, що тепер дають кози на одне доїння. Воду ж набрати з криниці увечері й лишити на цілу ніч стояти в хаті, де ніхто не СПI:fТЬ.

- На другий день напоїти кіз саме як задзвонять «на ангелюс». Крім того, нехай дає моркву та якнайбільше лучного, солодкого сіна.

Прачка вийшла, коли вже надворі почало ПОНОЧІТИ.

J\лхімік якийсь час простояв біля вікна, потім підійшов

168

до горна. Підніс з підлоги ручний міх і почав роздмухува ти пригаслий вогонь. Старий міх свистів, видаючи час від часу

несподіваний,

сво€рідний

звук:

ніби

його

душила

гикавка. Коли ж розгорівся вогонь, фізикус підкинув дріб них дров і шпурнув міх з такою силою, що аж пес, котрий

спокійно дрімав у кутку, підплигнув на місці.

Видно було, що старий хвилю€ться, але хоче опанувати себе. Нарешті він замкнув двері, якими вийшла фрау Тільде. Ше постояв трохи, провірив ключ Й засунув на засов. І тільки тоді відчинив двері в сусідній покій. Відчинив нечутно й затримався на порозі, дивлячись на Константина, що сидів перед великим столом і швидко щось креслив та надписував. Раз у раз юнак заглядав у якусь велику книгу. Uілі гори тих книг лежали на його столі й на лавці біля столу.

Константин мав на собі темний одяг мандрівного учня схоласта: Облипистий каптур вирізаного фестонами капуле та

широкого коміра пелерини

з каптуром

був від

кинений на рамена. Темний плащ та гаманець лежали на краю столу. Відчувши на собі уважний погляд, Константин підвів голову.

Очі його враз заграли, а обличчя радісно всміхнулось:

Учителю! От, добре, що ви прийшли. Дивіться; зда

€ться, я таки знайшов формулу! -

Захоплений хвилюючою

• •

працею,

ВІН· встав

•

почав

жваво

Коли станемо на тому, що водяність

олійність.

сірка,

то

Їхні

••

ВИСВІтлювати

"f'

аЛХІМІКОВІ:

це

відношення одно до

€ меркур, одного €

сіль. Відношення ж підставимо залежністю. І от, дивіться, що тоді буде! Отриму€мо формулу ... Константин підніс вгору аркушик пергаменту. На ньому чорним і

червоним було викреслене:

В і дно шен н я,

СВІТЛО

Олійність (Сірка)

Водяність

(Меркур)

169

- От лише це мене заплутує,- хвилювався Констан тин.- Збиває мене сіль. Уього не може бути, я відчуваю, знаю

внутрішнім

чуттям,

що

тут

мусить

бути

не

сіль,

а с а л ь пет е р. Але довести це логі чно, формулою - як вже б'юся, й все - без наслідків. Очі йому блищали, рухи були рвучкі, Всі речі довко ла - не існували для нього й вся увага, всі духовні сили були скупчені на загадковій формулі.

- Коли підставити сальпетер,- сам себе перепинив Константин,- все тоді збивається на конструкцію патера Г ро ота з Кельна. А це ж не те, чого шукаємо! - Дай спокій Альбертові з Кельна,- поклав йому на плече руку фізикус і лагідно додав: - Досить вже клопоту маю й з Конрадом з Кельна.- Намагався говорити спокій но, щоб не занадто нервувати учня, якого щиро полюбив за

його пильність і

запальність.- Конраде,

тобі

загрожує

небезпека.

Константин відразу не зрозумів:

Гадаєте, коли візьму замість солі сальпетер? Та я

й сам думаю, учителю ... Алхімік легенько потрусив його за плече:

- Відкинь на хвильку формули й конструкції. Тут справа не наукова: лицар Анклітцен завзято шукає свого сина-одинака. Загрожує вбити, як впі ймає, хоча б і заги нув його рід. Так подумай ліпше про це, як про сальпетер. - А-а! - протяг юнак, трохи збліднувши, знудженим байдужим голосом. Потім знизав плечима, але промовчав. - Ну, що ж ти на це скажеш? - Нічого! Яке мені до того діло? - трохи повернувшись у затінок, відказав учень.

- Юначе! А чи не годі вже цієї гри? Я вже давно знаю, хто в мене переховується й вишукує формули. Але ж тепер знають про це й інші. І коли лицар Анклітцен загрожує перевернути й небо, й пекло, коли призначає зрадникові жмені дукатів,- мусить хвилюватись не лише мандрівний

схоласт, Конрад з Кельна, але ж і той, у кого він ховаєть ся, і навіть безсловесний пес Локі. Константин спробував повернути справу на жарт:

То виженіть Локі, учителю! Константине! Я говорю цілком поважно: треба ряту-

ватись, і то

негайно.

у чень, хоч і не чув ще такого голосу в свого учителя, все ж таки не хотів відразу здаватись:

Та чого ж ви так певні, що я Анклітцен?

170

Обидва хвилину дивились мовчки одни на одного. Потім алхімік відступив до дверей, що залишив був відчиненими,

натиснув на дерев' яну планку біля полиці з книжками. Важка полиця легко й без шуму відсунулась й відслонила невеличку, але затишну кімнатку. В ній у зручному фотелі з шкіряними,

витертими

вже

подушками,

сидів чоловік.

Він сперся на руку в глибокій задумливості й не поворух нувся. Непочатий пугар вина стояв біля нього на дерев'яній таці, а на глиняній тарелі лежали овочі.

За хвилину чоловік підніс голову й глянув на алхіміка та його учня.

Лекерле!

до

радісно вигукнув Константин й кинувся

нього.

На перший погляд важко було пізнати блазня із «замку на Шпичаку» в цій простій темній одежі мисливця, що наче навмисне підкреслювала його струнку, звинну постать та вдумливий вираз енергійного, смуглявого обличчя з темно сірими, соколячими очима.

QDізикус посміхнувся: Ой, цей мисливt:ць добре пильнує сліду, по якому

йде! -

й про себе додав у думці: «Й не прогавить намі че

ної здобичі ... »

Помалу пригасало бірюзове небо. Вимотавшись з аметис тової

хмарки,

затремтіла

перша

зірка

стала

побіч

рогати.м, мов скибочка запашної дині, місяцем. За хвилину затріпотіли

інші зірочки, а молодий місяченько, немов засоромившись, відійшов набік від першої, злотистої кра

суні й почав ховатись за гори. Вже зовсім він зник за лісами, хмари затягли все небо, надійшла пізня година, а в маленькім покою фізикуса за столом сиділи три постаті.

Печені вивірки, приправлені на «індійському корінні», що могли б спокусити й неголодного й були дуже парадною

гостиною, стояли на столі непочаті. Тільки помітно змен шилося

глечику

вина.

Константин не підносив голови. Очі були пригаслі, тьмя

ні, й це надавало йому сонного, недужого вигляду. Здава лось, що він враз постарів на десять літ.

- Ну, так і буде,- промовив утомлено,- вирушу перед ранком. Не підведу вас, dornine magister. Подамся до Кель на, чи до ... QDраНКфурта. Мені однаково. А може, ·тепер вже до Нейштадта? Лекерле запротестував: - Тепер не може бути й думки. Стережіться кожного 171

погляду, киненого на вас не тільки з підозрінням, а наВІТЬ з надто великою цікавістю.

Константин підвівся, випростався. ШИР0 дякую вам обом. І за науку вашу, й за вашу

ласкавість. Константин Анклітцен, мабуть, знайде колись спосіб належно вам віддячити за Конрада з Кельна. То

бі ж, Лекерле,- простяг він руку блазневі,- не забуду НІКОЛИ •.•

- Не забудете, знаю! - перепинив його блазень цілком спокіЙно.- Бо ж я, якби призабули випадково, то й на гадаю.

І, бачачи напівнерозуміючий, напівздивований Констан тинів погляд, він усміхнувся. Усміх дивно спотворив,- як і завжди, коли Лекерле сміявся,- його мудре, вдумливе обличчя, надаючи йому якоїсь жаб'ячої гримаси. - Блазень тільки доти може існувати, поки на його кожне речення звертають увагу. Стара привичка,~ пояснив ВІН.

Одначе фізикус відчув якийсь нес мак у цім діалозі: його зачепили й котрий він

блазневі фрази, і той його огидний усміх, побачив уперше. «Бувають же менти, коли

й блазневі блазенські вибрики не служать»,- помислив він

з терпкістю й глибоко зітхнув.

Лекерле почав прощатись: на дворі було темно, треба було використати зручний мент вийти з хати непоміченим.

Константин пустив перед себе Локі й замкнув двері. Пес безмежно щасливо пищав, немов присвистував, і намагався

конче

лизнути

юнака

лице.

Але

господар

був

дуже

схвильований:

- Вернувся, злочинець! - говорив учень, ніби виправ дуючись.- Я певен, що він лише вивів Лекерле за браму й враз чкурнув назад. Ну, що ж тепер з ним? Він же видасть вас швидше, ніж це зробив би я! - Константин взяв пса за вухо Й, дивлячись йому просто в очі, прока

зав:

Ну, камараде, підемо в світи удвох

і край.

Нерозважно! Константин зірвався й уперше в домі алхіміка вибухнув «анклітценівським» гнівом.

- Чи розважно, чи не розважно, це мені байдуже! зойкнув він.- Але труїти вірного приятеля, бодай і пса, лицар собі не дозволить! Уе може робити страхополох-бла зень, якому дозволено всякі

підлоти ...

Замовк. Пристояв і опанував себе.

172

Мене дивує, вчителю, як можете ви з вашим добрим

серцем, що любите й жалієте кожну тварину, пристати на

ту низьку блазневу раду - отруїти Локі? Алхімік дивився без образи, лише з зацікавленням: - Рах, атісе! Тварин я, дійсно, дуже люблю, бо знаю, що мої з-поміж них друзі - щирі й безкорисні. Але я не проти того, щоб знищити тварину, котра шкодить чи загро

жує людині. Бо ж, на мою думку,- і наймиліша тварина не рівноцінна людині, тим більше ...

Хтось застукав у браму. }(онстантин встиг ухопити й стиснути руками псячу па щу. Локі тихо гикнув, ніби подавився, але не гавкнув. Тим часом фізикус швидко підійшов до вікна й схилився над «шпиком»

системою

маленьких

люстер,

припевнених

до

віконних рамок вгорі й долині. Світло ліхтаря, розсвічено го перед розп'яттям на другому боці вулиці, тьмяно освіт лювало жіночу постать, загорнену плащем. Алхімік враз пізнав:

}(олумба!

Й почав надягати свій облізлий толар.

- Я відчиню,- попередив його }(онстантин.- Тихо, Локі, ні звуку! Надворі не було зовсім темно, бо хмари вже розійшлись і

все небо засі ялось блискучими,

немов умитими зорями,

якими вони звичайно бувають напровесні. Властиво, ще весна не почалась. Дерева стояли голі з почервонілими

й набряклими, як померзлі пальці, бруньками. Подув вог кий вітерець, розбуджуючи своїми рвучкими шумами якусь

тривогу. Здавалось, що, налітаючи, він, штовхав не тільки в плечі, але і в серце. І серце тремтіло й зщулювалось під тими м'якими ударами, немов чогось сподіваючись, очікую чи чогось у тривозі

й легкому смутку.

}(онстантин відчинив вузькі дверцята, вирізані у важкій брамі. Загорнена в гнідий плащ, мов чернеча тінь, нагну

лась під хвірточку й просковзнула в двір сухорлява Колум бина постать.

Не

замикай,- промовила,

.камрадові-учневі

одного

говорячи

вчителя.- Я

йому

лише

по

«ти»,

як

вогник.

Вгасло у нас.- Витягла з-під хустки горнятко. Лице її, бліде й ніжне, мов вирізане з прозорого каменю, освітлювало блимаюче мерехтіння вуличної ліхтарні-лам пади, що кидала своє проміння через невисокий мур оселі.

Фіалкові очі сумно-благаюче дивились на юнака. Хотілось їй сказати інші слова, але не було сили.

173

Константин ішов обіч, тримаючи за ошийок Локі. Біля криниці дівчина затрималась.

І ще щось ...

ШО~ Не смійся: я прийшла попрощатись. І ... попередити тебе, Конраде ... При слові «попередити» Константин затремтів. лянув на Колумбу й помітив, що вона аж труситься, така схвильо

вана. Була цілком бліда, тільки очі, як глибокі криниці,

відблискували СИНІМ вогником. Колумба потягла загортку, що зсунулась їй з плеча. Хотіла загорнутись щільніше, але не

змогла.

Та нехай! .. Я знала з дитячих літ, що маю йти до

кляuiтора,- почала уривчасто,- бо я ... не для життя. Але мати раптом приспішила день. Хоче, щоб я завтра ранком Їхала звідси ... Шось трапилось. Шось від M~He скривають страшне,

несподіване.

Загортка цілком зсунулась з неї й впала на цямрину криниці. Константин мовчки підніс її й, обгорнувши нею дівчину, притиснув ЇЇ до себе. Лише на мить одну. Але

відчув, як вся вона довірливо притулилась до нього відда

но, ніби злилася з ним. Й, припавши до його грудей, тихо заплакала,

здригаючи

плечима.

Відчув, що його раптом охоплює несподіваний вихор. Непереможно потягло до неї, такої безпомічної й милої, хотілось викликати на бій ту ворожу волю, що стає впопе

рек його й її шляху. Але він зробив зусилля і відступився. - Ах, Конраде! ШО ж діється~ Я чула дещо ... Люди гомонять. Тобі треба тікати. Може, тому й мене мати вигонить? Боїться ...

Вона замовкла. Очі-братки дивились благаюче й прониз ливо

уважно.

«Стережіться кожного уважного погляду»,- майнули в Константиновій голові блазневі слова. Хто знає, може, ця екзальтована,

хоч

привабна

дівчина,

сама

не

хотячи,

підведе його~! - Пусте! .....,... враз вгамував себе.- Ходи! Колумба спустила голову й пересохлим горлом прока зала:

То ж

дай

вогника.- І

додала

твердіше:

за

пам·ятаЙ: що б не трапилось, як би не склались наші життєві шляхи,- Колумба завжди стоятиме при тобі! Він знов неймовірно захвилювався й вхопив ЇЇ за руку.

Палкі слова вже майже вирвались з його уст, бо ж, зреш-

174

тою,

треба

було

сказати

багато-багато,- але

Їх

кликав

алхімік. А за хвилину вже сам старий випроваджував Колумбу. Бо ж на соборній вежі почало вибивати дев' яту годину, коли зачиняли міську браму й «гасич» ходив від дому до дому, пильнуючи,

щоб з коминів не йшов дим

щоб всюди пригасили світло. В цю пору не годилося

молодій дівчині опинитись на вулиці без провожатого й здибатись з проходячим дозорцем нічної варти.

Фізикус вже хотів, щоб ця ніч швидше минала. А вона, як навмисне, була довгою винятково, немов кожна година

роздвоювалась чи поділялась ще на більшу кількість. Ні старий, ні юнак не спробували прилягти. Міркували все про одно й під ранок прийшли до несподіваного від криття.

- Але ж, як це могло статись, що ти про це й не згадав? - кілька разів перепитував алхімік.- Таж це зо всім все змінює! Минуло саме десять день перед цим, як наступило Конс тантинове повноліття. Тепер він вільно, без батькового до~волу, може розпоряджатися собою й скласти чернечі шлюби.

Знаєш, що?

говорив алхімік.- Ось моя нова дум

ка: не тікай ти з Фрейбурга, а йди до францісканців, тут же, під самим містом. Нікому й в голову не впаде шукати тебе так близько. А хоч би... тож не спалить пан

з Анклітцена праведного кляmтора. Патер же гвардіян

вчений,

працювати, обрії.

Герхард

не лише людина безмежно добра, але ж і сам

мудрий чоловік. може,

сам

Він

дасть тобі

поможе

відкритн

повну якісь

змогу ширші

Константин захопився. Таж хіба це вперше йому про кляштор думати? І раптом перед його очима став у повний зріст таємний «Чернець-вартівець». Стояв, манив очима й чекав нетерпляче. Майнув - і зник. Але помі.г вирішити негайщ) й безповоротно це питання.

Старий фізикус по-своєму зрозумів хвилнну несподіва ного Константинового закам·яніння. І старече серце розм' икло. Він почав умовляти юнака, щоб ліпше трохи ще поміркував, розважив раніш, як зложить обітниці.

- Та про що ж розважати? - здивувався Констан тин.- Що ж мене зв'язує з цим світом? - А ... Колумба? - не дивлячись на учня, запитав фізи кус вже без 06иняків. Константин спалахнув: 175

- Праччина дочка не може стати перешкодою на шляху Анклітцена,- зірвалось з його уст несподівано образливе слово, аж старий похилив голову.

Його обличчя посмутніло, а в безвійних очах відбивався сум.

Алхімік видався Константинові зовсім іншим, як він звик на нього дивитися. «От тобі й "печений чорт"»,- про бігла досадна думка, але вголос Константин сказав: - Колумба - дівчина екзальтована й з надто буйною уявою і сама про себе вона справедливо говорить, що вона

не для життя. Вона взагалі живе більш фантазією, як реальною дійсністю. ШО може бути спільного між нами? - Мій молодий друже! - похитав головою старий вче ний.- Кохання як віра: воно має своїх добрих парохіян, мучеників і єретиків. Правда твоя: вам двом не порозумі тись, бо ти -«єретик» в коханні, вона ж -«блаженна ді ва».

Domine magister,- усміхнувс;я здивований Констан ТИН,- та ви ж мінезінгер! Вам треба лютню, не лише реторти й міх ...

Не спіши глузувати. Бо ж у вченого серце повинно

бути, як лютня,- задумливо Й меланхолійно промовив фі зикус.- Все серце свое повинен він вложити в улюблену пр~цю й ЇЇ, як пісню офірну, повинен з вірою й любов'ю нести на вівтар людства, Без любові, юний мій друже, нічого не варта ані наука, ані все життя! ..

ІУ. ГОРЛИЧКА Співаймо псальму про весняні чари. У. Кравченко

ШО син багатого й славнозвісного лицаря Анклітцена втік з батьківського замку й щез без сліду, це не могло

бути подією буденною, котру можна легко забути, Але ж увесь хрещений мир, не лише фрейбурзької околиці, схви лювали й розбурхали речі важливіші й цілком несподівані,

мов громовиця на різдвяних святах. В побожному місті

Фрейбурзі, біля. якого стояв славний своєю праведністю кляштор,

на

спокусу

люду християнському,

на

погибель

чималого числа хрещених душ об' явилися разом дві відьми, Власне: ціле кодло відьомське, бо ж були це мати й

176

донька, прачка Тільде та її «сновида» - Колумба, котра, не і нак ше, як з намови диявола, «вчилася на абатису», щоб замазати людям

очі

відразу позамітати

за собою всі

сліди. Таж не такий вже й хитрий чорт, щоб окрутити людей побожних:

відьом викрили, петлі диявольські

по

розплутували, й усім тепер було ясно, що не тільки були це

відьми безсумнівні, але і події в «замку на «Шпичаку», безперечно, мали до відьомської справи якесь ближче від

ношення.

Не без нечистого це сталося, щоб син-одинак

такого можновладця, одинокий представник роду, котрому, власне, було все дозволене й уможливлене,- ні з сього, ні з того намагався вбити рідного батька, а потім немов під

лід пішов, покинувши всі статки й маєтки. І сталося все це тільки на те, щоб опинитись з сновидою в одній школі того «печеного чорта», вправленого у вихованні відьом, який, мабуть, своєчасно отримав попередження від свого «патро

на» й також мов під землю пішов. Відьми ж, хоч і не крилися з тим, що молодого Анклітцена знали, на нього сорочки прали й часто з ним здибались,- нізащо не хотіли

признатись у якихсь інтимніших з ним взаєминах. Особли во ж донька при згадці про ймення Константина хвилюва лась, плакала, але немов кам' яніла й не пускала й слова з уст, неначе шлюб мовчання дияволу зложила. Таж те 'все нічого не помогло. Тепер вже скрізь, по всіх околицях стало напевне відомо, що відьма Колумба так само, як за давніх часів бісиця Венера лицаря Тангейзера, так тепер лицаря Константина тримала ув' язненим в скелях Меркурі усберга. І, як тільки зійде вечірня зоря, сходиться з ним кожної п' ятниці. Так перекаЗУБалось з уст в уста, від вуха до вуха. В дійсності фрау Тільде немов збожеволіла. Вона плакала безупинно, присягалася на всіх святи~, годинами клячала

перед образами й вказувала на всіх духовних, що вона

добра християнка. Але ж тяжко було вірити її оправдан ням, коли щораз проти неї висувались все важчі обвинува

чення. З них найменше було те, що ЇЇ зловила в лісі невидима сила ожиновою лозою. Можливо, хоч і неймові р но тяжко було виправдатись і відносно доказаного сусід

кою факту, що Тільде могла, коли тільки хотіла вивести аспида. Виключно для тієї мети тримала прачка зачаровану курку, яка, хоч на вигляд і нічим не відрізнялась від курей

звичайних, однак несла яйця, повні крові. А кожному відомо, що, коли таке Закривавлене рідкою кров'ю яйце двадцять один день поносити під лівою пахвою, то з нього

177

~остомитно--виплодиться аспид. Буває він виключно барви чорної, на голівці ж має один або навіть і два ріжки.

Інші люди також бачили таких молодих аспидів у фрау Тільде на вroроді, поміж зелениною, коли ЇЇ не бувало

вдома. Певне, тоді вони вилазили з ЇЇ потаємних схованок, бігали собі вільно та паслися ...

Погано було для Тільде й те, що кілька свідків доказува ли на неї,

ніби вона може,

коли схоче,

викликати дощ,

навіть з ясного неба. Бувало, говорить вона комусь із сусідів: «Вибачайте, мушу мерщій додому. Буде дощ, аби добігти!» І справді, щойно до хвіртки своєї добіжить, за клямку

рукою

візьметься,

аж

тої

хвилини

злива,

як

з цебра. Швець ГансБем присягав і на святу євангелію, що з ним було таке. Побачила його фрау Тільде, як він з косою, а донька його - Барбель з граблями йшли «на траву», що вони мали арендовану, як і щороку, на млинаре

вій луці, біля потока,- та й, відсунувши віконце, гукає Їм через

вулицю:

Куме Гансе! Куме Гансе! Покличте хутчій ще двох доньок своїх,- тобто Кетхен і Труду,- щоб швидше впо рались на луці. Та й візочок відразу візьміть, бо, каже, не

встигнете й додому, як ПОЧJ;lеться злива та ще, може, на

кілька день. Може, говорить, і сіно вам погнити. Швець Бем таки згрішив тоді; послухав відьми, забрав усіх трьох доньок та возик, і сталося так слово в СЛОВО, як вона

напророкувала:

ледве

вони

травою

ворота,

як

линув дощ. І світу Божого не було видко ПОВНИХ дві доби, аж потічок вийшов з берегів й залив усю млинареву луку.

Обвинувачували тяжко фрау Тільде і в тім, що була вона в дуже добрих взаєминах з алхіміком,

що по всіх

околнцях людн при згадці про нього хрестились, а народна опінія мала для нього загальну назву «печеного чорта» або

ще «пекельного діда». Остання назва мала в собі кепський інший сенс, а саме: иайстаріші люди в Фрейбургу та близьких селах запевняли, що й перед п'ятдесятьма роками, чи навіть, і ще раніш, коротко кажучи, «відколи живуть

вони на світі»,

пам'ятали чародія дідом,

старим дідом,

котрий, очевидно, ніколи й не мав молодості, що є явищем

неприродним і людям неналежним. Самий же той факт, що звичайна прачка й свинарка посилала до «пекельного діда» доньку в науку, замість вчити її бодай на швачку чи

мережальницю, в зв'язку з усім іншим, був дуже підозрі

лим. Перетягало шалю на терезах обвинувачення й те, що знов-таки празвичайнісінька свинарка так добре розуміла-

178

ся на лікувальних (та чарівних!) зіллях, що постачала ІХ і алхімікові, й людям ними пособляла.

Видима річ, коли б свята інквізиція могла мати до свого розпорядження самого фізикуса, справа була б далеко яс

ніша. Однак

на нещастя

його не схопили, бо він зник

завчасу, мов з димом розвіявся, коли його прокляте лігво

зайнялося ні з сього ні з того. І сталося це саме в ту ні ч, коли вже дали наказ ув' язнити «пекельного діда». Ясно, що коли б він мав сказати на Божому суді щось добре, то йому не було чого лякатися. А попередив його не хто інший, як

відьма Тільде,- його співробітниця. Дехто б~чив, а інші то

навіть

пізнали

враз,

як

вона

перекинулася

вночі

в крука й билася в алхі мікове вікно. l,Uоправда, знайшлись і такі, котрі запевняли, що нібито був це не крук, а сокіл,

а в'язничні дозорці посвідчили, що відьма з своєї хурдиги в той час не виходила, а ревно молилась, хитаючись з боку

на бік.

Таж,

перекинутись

відомо,' що і

сокола,

ніхто не

не

перешкодить

конче ж

гаву

відьмі

чи

сову,

а доглядачам часто відьми напускали туману в вічі так, що

вони бачили зовсім не те, що було в дійсності.

Однак дуже збивало суддів, що рішуче всі, навіть най важливіші свідки проти відьми, а

головно

місцеве ду

ховенство категорично свідчили, що впродовж всього життя

Тільде справно виконувала всі приписи святої церкви. Рішуче щонеділі вона бувала в костьолі, сповідалася часто, навіть брала участь в

побожно-добродійному сестрицтві,

а по п ятницях тримала «сухий» піст.

Також ніхто навіть знайправедніших фрейбурзьких лю

дей ніколи не' помітив, щоб ставала вона спиною до вівтаря, як це звичайно роблять відьми, не можучи це приховати від зору людей праведних, дарма що грішники того можуть і

не зауважити.

Та що все це могло важити проти страшного посвідчення Тільдиної сусідки, Катерини Гюнтер, також удовиці, як і фрау Тільде. А було це так. Надвечір Катерина вертала з лісу, куди ходила по суховій. Звісно: оберемок сухо вію

за плечима, а за пасом

гострий ніж-колодій, що

ним віття часом підрізувати доводилось. І от саме на роздоріжжі, де біля «Сухого дуба» два шляхи Андрі Ївським

хрестом

вихор. Та такий, засипало,

збігаються,

що

а вихор саме

аж

зненацька

очі

підхопив

Катерині

на середохресті

куряву

пилюкою

чисто

крутиться,

немов

добрячий мотуз з куряви до неба встає. Вихопила Гюнтерка ножа

з-за

паса,

розмахнулась,

179

та

так

влучила

просто

всередину у той вихор. Кожний-бо добрий християнин так би на її місці зробив! Бо ж відомо, що стовпом-вихо ром відьми на роздоріжжі крутяться чи, може, бісового танцю танцюють. Ну, звісно, вихор потім враз упав. Фрау Катерина без пригод дійшла собі до дому, скинула

віття під повітку, аж раптом нагадала, що була це -

п'ят

ниця, а вона ж по п'ятницях конче мусила мити вікна у пані бургомістрової. Ой леле! Може, вже зацна пані й присилала по неї?! Вхопила вона хустку на голову, а по дорозі

й заскочила до сусідки поспитатись,

чи

не було

посланця й що вона йому сказала? Вскочила в хату, навіть не застукавши, й бачить: сидить фрау Тільде біла, як крейда, на стола спершись. Коло неї ж хустки закривавле ні та червона вода в мисці.

- IJJo за Божий допуст? IJJo трапилося, сусідонько? вже й про свою справу забула Гюнтерка.

А Тільде ледве голос відводить': - Хліба,- мовляв,- хотіла до цибулі

на підвечірок врізати, бо у п'ятницю, як знаєте, крім сухого хліба та цибулі, ні чого і ншого не вживаю. Аж буханець, говорить, був зачерстви й, а ножа щойно об макітру нагострила. Та й сковзнувся ніж по окрайцеві та так просто в бік і застромився, мало не на півпальця,- каже. Оце ледве, говорить,- дала собі ради, а сили не маю, щоб устати та за працю братись.

Тоді фрау Гюнтер не сказала нічого, бо ж не до розмов було. А що пані бургомістрова ЇЇ дуже лаяла за запізнення, то й зовсім була про ту подію .забула. Тепер же згадала, і ясно їй стало все, бо ж по-перше - рана в боці фрау

Тільде була саме на тій височині, як вона, фрау Гюнтер, ножа у вихор встромила. А по-друге, й люди казали, що того дня Тільде також у ліс по трави для «печеного чорта» ходила.

Отже, після всього того не могло бути інак, як сталось: в першу п'ятницю адвенту фрау Тільде за доказане чарів ництво спалили на стосі. Вірним на науку, грішним - на

острах та пересторогу. Ії ж душі, гріхами обтяженій, на спасіння та від гріхів відпущення.

З Колумбою ж справа була далеко складніша. її треба було спалити і то - якнайскоріше,- про це ні в кого не було сумніву. Однак її не спалено відразу, а відвезено - казали люди - аж до самого Рима. Закова

IJJo

ну в поперед посвячені та свяченим «йорданським» кадилом

180

обкурені кайдани, везено 11 ~ закритому КОЧІ. А з нею вкупі повезли ще й доньку в язничного дозорця.

Повідали люди, що такої відьми, як та Колумба, як світ світом ще не бувало. Тому й повезе но ЇЇ на показ нібито аж найсвятішому отцю. Він-бо єдиний може вирішити: чи не є це сама ота «діва-архигрішниця», від якої має народитись

антихрист? Не дурно ж бо спаленій матері її все ввижали ся вогняні стовпи, на яких спирається небо, та й бачила

вона, як небо падає й приходить кінець світу.

Дійсно, Колумбу вивезли з фрейбурзької в'язниц~, але не до Рима. А сталося те ось чому. І!!об відьма не встигла приправитись на допити й на все не мала б готової відповіді, її не брали до судової зали,

але ж самі

судді

несподівано з'явились в її в'язничній

келії. Одного ранку, щойно на світ почало благословлятись, вони вступили до в'язниці, й - що було цілком незрозумі ЛО,- не знайшли біля її келі ї жодної варти. Незрозуміло було тим, що сам старший дозорець на власні очі бачив, як відходила нічна варта, а натомість вступила варта денна,

з якою він ще й гомонів про можливу зміну години, бо вночі він мало спав, бо ж йому дуже крутило в ногах.

Навіть і наймення вартівців йому було відоме. Однак вартівців не було під хурдигою. Зате вони стояли під в' язничною каплицею! Коли ж судді з дозорцем вступили до келії, Колумба сиділа на соломі, яка була в неї замість ліжка, та ззувала черевики,

так

запорошені,

як

бувають

людини,

котра

тільки що повернула з далекої мандрівки. Руки й иоги відьмині були холодні, як крига. Коротко кажучи, все свідчило про те, що відьма виходила на довший час з своєї

в'язниці й щойно повернулась назад. Не встигли судді отямитись, аж знову ще дивна новина. Дозорець, що, відімкнувши двері, пішов був висвітлювати справу з вартівцями,- блідий і в переляку майже прибіг до суддів, тягнучи за руку свою доньку, п' ятнадцятилітню

Емерль. - Ні в чі м не винен, в жодних чарах не грі шен я, шептав

зблідлими

устами,

підштовхуючи

наперед

Емерль.- Вислухайте її, світлі судді! Заступіться, захис тіть нас від напасті! Дівчатко, майже дитина, тихе, побожне, правдиве, чис то

ягнятко,

стоїть,

тільки

великими,

ясними

очицями

кліпає. Відняло Їй, мабуть, з переполоху мову. По-друге, саме коли судді почали дівчатко розпитувати, привезено Їм

181

нарочного листа від достойної матері Ерентруди, абатиси сусіднього кляштора. А в тім листі було написано, що невідомо, мовляв, абатисі, що саме у фрейбурзькій в'язниці трапилось, а тільки бачила вона після вечірньої молитви

видіння: ніби замкнено у в' язниці білу голубку, але ж дика горличка дзьобом грати в келі ї виломала й ту голубку

на волю випустила. Н~решті,. взяли на увагу, що положення старшого

доглядача

в ЯЗНИЦІ

стане

дуже

незручним,

коли

у нього під доглядом опиниться й його власна ДOHb~a. Тому й вирішили вивезти Колумбу й Емерль геть з Фрейбурга невідомо куди.

Як юність, був радісний день. А тим часом рік старів йшов до зими. Тихе, прозоре, дзвінке осіннє повітря; танцюючі щовечора мушки на тлі сяючих, пухких хмарок,

що були ніби відблиском райської слави над землею,- все це відганяло думки про зиму, котра довго не приходила

цього року. Хотілось вірити, що вона й не прийде ніколи. Надвечір золотисті обрії затяглись сріблястою імлою й потепліло ще. Місяць, що саме був уповні, мов профільтро вував крізь прозору імлу своє зеленкувате проміння, що перетворювало звичайні вдень речі у фантастичні примари.

Дійсність ставала подібною на сонний привид, тайну якого так

непереможно хотілось збагнути,

розгадати ...

Та фрейбурзьке міщанство міцно спало по веселих святах обжинків й не цікавилось змінами природи. Лише Емерль, доньці в' язничного дозорця, було якось дивно й неспокійно на серці. Без жодної причини їй було тоскно, аж до плачу, і той жаль за невідомим рішуче відганяв від неї сон. До того ж дівчині

було невиноено парко в низькій хатині,

з масивним склепінням від товстих, «в'язничних» стін, де впродовж цілого дня пекли й варили.

Не знаходячи спокою, Емерль тихенько встала з ліжка, одяглась, взулась і нечутно вийшла в садок. Невеличкий, оточений

височенною

стіною,

він

нагадував

скриню без

віка. Поза муром з одного боку тьмяно вимальовувався зарис масивного будинку в' язниці, що випиналася вгору, мов замок на горбку. Просто перед Емерль у білій стіні огорожі темніли дверцята, що виводили на шлях до міста.

Емерль сперлась на поручні ганку й дивилась на завої імли, що повільно розкладались по землі, легесенькі, про

зорі, мов тонка пухова пряжа. Часами вони помалу, ліниво ворушились і підносились вгору.

182

«Немов мертві ворушать руками під саваном»,- подума ла Емерль і, перехрестившись, почала молитись за свою, нещодавно померлу матір.

Зненацька в амбразурі з дерев' яними дверима, в ТОdщі муру, почулося шамотіння. Хтось постукав з вулиці, по мовчав трохи - й постукав ще і ще. Емерль випросталась і нашорошилась. Змалечку зростала вона за мурами, грата ми та запорами в' язниці й не знала страху перед злодіями чи розбишаками:

люди тих станів

сюди добровільно не

приходили. Однак тепер дівчину обвіяло холодком й на спині набігла гусяча шкіра. В таку ніч можна було сподіва тись появи істот неживих.

Втративши силу зрушити з

місця, дівча заклякло на

сходинці, обпершись спиною об соху ганку. Тим часом ворітця тихо відчинились. Крізь молочну імлу, що значно згусла, йшла чи пливла висока постать, загорнена в довгу,

ніби темно-червону одежу. Каптур, що спадав на все облич чя, відкривав лише частину підборіддя, котре гостряком

висовувалось вперед і видавалось біло-мармуровим. При тримуючи

біля

тіла

фалди

широкої

одежі,

незнайомий

повільно переходив садок і наближавсь до Емерль. І що меншала віддаль між дівчиною та дивною постаттю, тим

дужче холодніло

у Емерль серце,

волосся

на

голові

починало ворушитись, намагаючись виплутатись з кісника,

яким туго було пов' язане на ніч. Дивна тиша натискала їй на вуха, немов на них тиснули невидимі долоні. На хвили ну - а може. й на цілу вічність? - Емерль втратила всяку уяву, де вона й що з нею діється.

Коли ж отямилась, зауважила, що йде білим, безкраїм шляхом, котрий тягнеться рівною стежкою вперед і далеко

далеко зникає в зеленавій імлі. Йде не сама: попереду пливе,

мов хмара по небу,

той чернець

не

чернець у

каптурі, що увійшов ворітцями в садок в·язниці. А за ним

іпоплі ч з Емерль - тим же кроком, що й Емерль, йде Колумба, ув' язнена в хурдизі чарівниця. Емерль знала Колумбу й раніш. Часто бачила її у церкві, або в місті, чи на ярмарку. Ніколи не розмовляла з

нею,

але чула,

що вона

химерна,

«сновида»,- й не

така, як інші дівчата в місті. Всі ж бо говорили зі слів катехета, котрий ЇЇ вчив у школі, що ніколи не бачив розумнішої дитини й що вона могла б бути абатисою вче

ного кляштора. Тому Емерль дуже нею цікавилась, але ж - тільки здалеку. Бо вона добре знала, що з нею, дочкою в' язничного дозорця ніхто не хоче приятелювати,

183

або навіть не захоче й говорити при людях. Звісно, кожен знав, що вона, Емерль, нікому нічого злого не вчинила, одначе ... в'язниця, дозорець чи кат, .. хто може розібрати, де кінча€ться одно, а почина€ться друге,- так тісно з нею

сполучене?! А взагалі ж кожен пам'ятав приказку: «Не штовхайся близько до стосу, щоб часом не затлілось і на тобі».

І от тепер - йде Колумба попліч і той невідомий третій. Куди? Нащо? Нічого вона не зна€ й не розумі€, одначе в її душі нема найменшого страху, тільки надзвичайна, не зна

на досі тиша. Така дивна тиша, що нема в ній ані биття серця,

немов

все

це

німий

образ,

без

навіть це й не життя взагалі. ІЛо ж тоді

життя.

Немов

смерть? І на

думку про це слово «смерть» ніби на поклик той, закап турений, повернув назад голову й, кивнувши, притакнув:

Так. Уе- я. Однак Емерль зовсім не страшно. Смерть - так смерть. Ну, так що ж? Хіба ж вона не знала раніш, що смерть iCHY€ в світі? ІЛоправда, ще вона ЇЇ не зустрічала. Але ж це неминуче! І нема нічого страшного

в тім,

що нині

її побачила.

Та ж, видно, вона

інакше про це гадала Колумба.

розгнівалась

сміливо

шарпнула

за

руку

Раптом «закап

туреного».

- Не бреши, оБЛУД0 стародавня! - гукнула го,Л.осно. А смерть на те - ні чого. Не образилась, лише затрима лась і обернулась до них передом. Трохи навіть відкинула з чола каптур, показавши гострі риси білого обличчя, але

не голого черепа. Було кощаве й стомлене. - Тобто ж як це: «не бреши?» - запитала спокійно, трохи подумавши.- Адже ж я - €дина правда в сві ті! Бо ж я одна - дійсність. Починаючись з менту народжен ня, я ж

властиво

€

тим, що ви иа землі звете життям,

бо ж хто почав жити, той вже повільно вмира€ ...

Емерль уважно слуха€ й нітрохи не диву€ться тим сло вам. Але ж Колумба рішуче не погоджу€ться. І, немов той магістр богословія, що вже кілька разів його чула Емерль на вчених диспутах у фрейбурзькій катедралі,- почала тій Смерті доводити:

- Я знов кажу: брешеш! Бо щоб щось знищити, спочат ку треба те «щось» створити. Чи Ж ти можеш щось ство рити? Смерть ображеио стягла свої тонкі уста й скривилась в

презирливу

гримасу:

184

я не творю нічого. Я лише нищу. І сила мого нищен ня безмежна. Ніщо не може встояти перед нею. Все падає на самий звук моїх кроків. Все тоне в тіні моїх крил. Вона простягла вперед руки - і тінь від широченних ЇЇ рукавів укрила собою небо, землю й безодню безмежної

імли. Стало цілком поночі. - Гляньте довкола! - пролунав голос Смерті, як тріум фальна фанфара, як мідяна сурма, гостро й невмолимо.

Емерль помітила, що пітьма прояснюється й вона бачить безліч цвинтарів, руїн, грузів і незчислимі кількості лю

дських та тваринячих трупів. На ті трупи падали все нові

й нові, сотнями, тисячами. Стемнілі від вогкості будови, зарослі мохом, зсувались. Обсипались цимбури товстелез них

мурів,

блискучі

мечі

червоніли

іржею

зникали,

дерева трухлявіли й порохніли, в'янула й рудавіла трава та квіти. А над всім журливо плакав, скиглячи, як в бовдурі в завірюху, сумний вітер.

- Уе все - моє діло. Моя перемога! Смерть.- А ти смієш казати «брешеш»?!

хвалилась

В глибоко запалих очах, що виглядали з-під каптура, палахкотіли тьмяні

вогники,

фіалкові,

холодні

барви,

вгасали в смужці диму.

Та Колумба схрестила на грудях руки й запитала знову ще з більшим викликом:

- І чи довго ще дуритимеш ти нас, безсоромна оБЛУД0?! Чи ж ти маєш силу знищити віру чи славу? Осягнення людського духа? Невмирущу поезію? Красу речей і почу вань? Чи знищити те, що кров'ю, стра-жданням і смертю здобули борці? Чи вчиниш так, щоб нове життя не постава ло на руїнах, розвіяних порохом? Брехня - всі твої слова, бо ніщо і ніколи не вмирає в природі. Бо по кожній смерті настає нове життя, з кожного Вчора приходить Завтра, для котрого і Вчора - так само живе, а не мертве. Вмирання лише перехід до нового існування, бо Життя - вічне, бо воно є Рух, як навіть Рух є і все те, чим ти тут перед нами розхвасталась !.. І раптом імла, як пара в повітрі, розтанула у сяйві, що залило всю країну, котра стала видною довкола на тисячі гонів.

- Твоя правда,- прозвучав немов з повітря глухий голос Смерті.- Я не для тих, що можуть сміливо дивитись в мої очі й сказати з повним переконанням: тебе нема! Так, для тих смерті немає! 185

Голос урвався, мов утопився в тій імлі, що знову спадала на

землю.

Емерль вчула, що вся наскрізь просякла вогкістю, аж до кісток. Піднесла повіки, що враз так обважніли, мов дві кам'яні брили. Ні Колумби, ні Смерті вже не було. Лише довкола згорталась сувоями липка, білява імла. З Ti€Ї імли виринув Емерлин батько. Він трусив ЇЇ, мов грушку, за плече й, згадуючи всіх святих, допитував, чого вона тут

і що робить?

Емерль, нічого не затаюючи, розповіла все, що пережи ла, бачила й чула.

Потім майже слово в слово те ж саме переказувала кілька разів і суддям.

Але щоразу, коли вона про те розповідала, ЇЙ страшенно починала

боліти

голова

непереможно хотілось

спати.

І, дійсно, вона твердо засипляла. Нарешті, заснула так, що спала аж п'ять тижнів, а прокидалась лише, щоб наїстись і знову впадала в непробудний сон.

Дівчину взяла під свою опіку добра мати Ерентруда; бенедиктинська абатиса, в заставу ж за неї поклала перед

суддями свій абатський хрест і перстень.

Тим часом, поки під лагідним і повним побожної дбайли вості доглядом абатиси повільно одужувала Емерль, процес відьми Колумби ніяк не міг скінчитися. Навпаки: щодалі він заплутувався все дужче. І всі ченці - інквізитори, що провадили цей процес, однодушно погоджувались на тому, що такої сили чарівниці вони давно не здибували.

На допитах вона звичайно мовчала, а коли ж і відповіда ла,

то

лиш

до

того

моменту,

коли

мова

заходила

про

Константина Анклітцена: тоді нічим не можна було її примусити до відповіді. Коли ж озивалась, то завжди з незмінною «скромністю й пошаною, яка ЛИ'Jить кожній жінці в присутності осіб духовних», як це кілька разів було

записано в протоколі брата-секретаря. Страху ж перед су ддями не виявляла жодного, але й не вирікалась, що ходила на прогулянку з смертю, що часто бачить речі, невидимі

людям

іншим.

Бо ж

відповідала

вона -«все це

речі

натуральні», понеже, мовляв, кожна людина раз у житті

йде попліч з смертю, а всі люди на світі бачать всі речі

інакше. Судді навіть не знали, чи вона не глузу€ з них, коли, відповідаючи на вищеназвані запитання, Колумба зауважила:

Один бачить далеко, аж карнизи на вежі катедрали,

186

а от, найдостойніший отець інквізитор, дарма що стоїть

вона біля нього в п' яти кроках, і її самої не бачить.

Коли вже не лишалось ні чого' випитувати й переві ряти, вирішили призначити остаточний присуд на день

січня.

Про цю дату прохала мати абатиса, бо на цей день припадає свято мучениці Емеренціани, святої патронки юної Емерль. І мати абатиса сподівалась від цього дня та від святої одкровення та прояву милосердя Божого. І мати абатиса не помилилась.

Дива почалися з першої години ночі з 22-го на 23-го січня. Саме в північ Емерль розплющила очі й зовсім розумним поглядом оглянулася довкола. Слабим, але ціл ком

певним

голосом,

вона

насамперед

попрохала

святої

сповіді та причаст.я. «Одержима» чи «зачарована», та на віть і звичайна грішниця

річ видима

так би не пово

дилась. Коли ж ранком, вже заспокоєна в своїх побожних потребах, слухала псальми, вранішні

«laudes»,

яких читали

їй сестри в присутності абатиси,- Емерль впала в екстаз. !Ае признав і кляшторний духовник, який був не тільки вченим богословом, але ж одночасно й лікарем фізикусом.

Емерль лежала, мов мертва: без руху, без сердечних ударів· і без віддиху. А притому всміхалась блаженним усміхом. На щічках, то розгоряючись, то пригасаючи, мов зоря на вранішньому небі, палахкотів рум·янець. Було безсумнівне, що душа дівчини покинула її тіло й перебуває

екстатичному

захопленні

Рум'янець же в обличчі

біля

її

святої

патронки.

не що інше, як далекий від

блиск вічного світла.

з серцем, повним радості, з душею, переповненою хвали милосердю Божому, поспішала мати Ерентруда на засідан ня святійшого трибуналу. Всю її істоту сповняло радісне передчуття чуда, котре мусить дати незмірні радощі. На

хвилину абатиса аж зупинилась: чи не грішить BOHa~ Чи ж годиться отак радіти, що аж тремтить її старече тіло~ Таж сам же партіарх ЇЇ ордена, святий Бенедикт, ясно сказав: «Вкупі з янголами співайте хвалу Господеві !.» А хіба ж янголи не перебувають в постійній радості? .. Випав не зимовий, а правдивий весняний день, як це часами трапляється між обома святами святої Агнеси. Аба тисі

навіть видавалось, що в ясному небі

співає

жайво

ронок.

-«Свята Агнеса ласкава

випускає жайворонка з рука

ва»,- згадала абатиса народну приповідку й додала в дум-

187

ці: «Уе - подарунок святої Агнеси її молодшій сестрі святій Емеренціані». І стара черниця піднесла руки до неба. Вона не прохала й не благала - лише благословляла мудрість Божу, благос ловляла й обох святих

Коли достойна склепіння довгої,

за те, що вони є тим, чим є.

мати Ерентруда вступила під низькі мов кам'яний мішок, зали трибуналу,

серце її неначе заволоклося чорним серпанком, а думкою

майнуло: «Тут зрозумієш слова: Христос зійшов у пекло». Таж не час був на побожні медитації. Тому вона відзначи ла ту думку в пам'яті, як на листочку записника - на потім.

Обвинувачена стояла в довгій «ПОКУТНlи» сорочці з гру бої ряднини, підперезана мотузом. Була боса, з обличчям, ніби вирізьбленим з мармуру. Часом вона кашляла, й тоді складала руки на грудях. В куті, біля вікна пахолок, помічник катів, розпалював на жарівні вогонь. Вугілля шкварчало й чаділо.

Знадвору, крізь зачинені загратовані вікна долітало незрозуміле белькотання, хлипання та нарікання, що часа ми переходило ніби в загрожуючі вигуки. Це лементував жебрак Абель, що від якогось часу жив під вікном суду й нічим його не можна було відтіль відогнати. Тепер він твердив

усе

одно:

Блаженна! Блаженна! падав навколішки ,gepeA кожним членом трибуналу,

хапав Їх за ряси й то цілував край одежі Їхньої, то явно загрожував, спинаючи до неба руки.

Мати абатиса сіла на призначене їй місце. І зненацька почула себе так

зле,

ніби надходила

її остання година.

Шию їй душили завої, в скронях гуло. Бракувало повітря, вона була на межі млості. Тільки рукою показала на голову патерові Сальваторові-інквізиторові, котрий зрозумів ЇЇ стан і звелів пахолкові відчинити вікно. Розуміючи, що на неї кепсько впливає повітря зачаджених судових підземел

лів, він простяг їй посудину з свяченою водою, що стояла на

СТОЛІ.

Відчиненим вікном потягло чисте тепле повітря, але ж з ним влетів і досить розбірний стогін Абелів: - Кривдять блаженну, кривдять! Ніби крізь заслону або дуже здалеку вчула мати Ерент руда інквізиторів голос, сухий і безсердечний:

- Дівчино Колумбо! Понеже розум і докази людські не можуть роз'яснити, чи справді ти грішна чаруванням та 188

приятельством з дияволом, вирішили ми востаннє піддати

тебе суду Божому. Колумба помалу кашляла, схрестивши руки. Очі блукали

десь далеко, а вуста шепотіли молитву. Вона як би вже не належала

до

живих.

Абатиса низько схилила голову. З ЇЇ очей одна за одною спливали

сльози.

Німа тиша огорнула всю залу. Тільки гикаючий плач Абелів, як ридання немічної дитини, наповнював повітря. Раптом щось впурхнуло в одчинене вікно: немов хтось вкинув з розгону камінь. Але зала наповнилась шовковим шелестінням та мигтінням м'яких крил. За якусь мить птах затріпотів над великим чорним круцифіксом, що стояв на

столі перед суддями. Але враз зірвався, пурхнув був у темний кут, де куріло горно, а відтіль стрілою кинувся на

Колумбу й зарився їй на грудях в широкий рукав сорочки. Було цілком незрозуміло: відкіль взимку могла взятись тут дика горличка? Тим часом, мов осяяна світлом, Колум ба взяла пташку на руку й легенько пог ладила її. Горличка тремтіла крильцями, але не лякалась і не тікала. Майже вже

скарана

тулилися

смертю

до себе

дівчина

цім

така ж

страховиннім

безсила

пташка

оточенні.

Проти

всього того важкого й твердого, що було довкола них, вони

видавались безконечно безсилими, немов з павутини зітка ними створіннями.

Судді мовчали. І тоді прудко підвелась абатиса. Вона говорила про ясне чудо. Про своє, вперед оповіщене, видін ня голубки й горлички, про святу Емеренціану та видиму ознаку Божої милості до чистої дівчинки Емерль. - Не всі сни суть віщі, й вірувати кожному снові було б однаково, як вірити в чарівні дитячі казки. Але ж чи не часто бачимо волю Господню, об'явлену людям у снах? Обминаю пророчий сон праотця Якова, поминаю сни

Йосифа Єгипетського, не торкаюсь взагалі Старого Завіту, але згадаймо лише,

як найсвятіший з смертельних, той,

кого Господь вибрав за охоронця сина свого єдинородного

на землі, святий Йосиф тричі пізнавав,зі снів волю Божу. Згадаймо багатьох інших святих, от, наприклад, хоча б святого Полікарпа, єпископа смірнського, якому Господь послав

сон,

ніби

святому

зрозумів святий

горить

Полікарп,

подушка

що є

то

під

головою,

йому вість про

спалення на стосі.

- Я - лише многогрішна й недостойна служебниця Бо жа, але ж з волі Господньої поставлено мене на варті біля 189

отари святого Бенедикта.' Довго живу 'вже я на світі цім, і не раз ставалося мені, що сном віщим відповідав і мені,

грішниці, милостивий Господь, як в молитвах благала я помочі в справах родинних святого нашого патріарха. Хто знає, чи не Божою волею натхнена бувши, викупила я святими ознаками гідності абатської - хрестом та перснем

пасторським - цю заблудшу овечку? До життя кляштор ного готувалась вона. Може ж, у габіті святого Бенедикта не

тільки

спокутує

вона

провини

свої,

але ж

придбає

й заслуги небесні? Колумба - наймення її. Голубку-Ко лумбу і я бачила у видінні своєму. Голубка ж була, що сповістила святого патріарха нашого про душу святої сест

ри його Схоластики, що взято ЇЇ на небо з нашої землі. Судді праведні! Чи ж не сказано в Святому Письмі, що не бажає Господь смерті грішника, а щоб покаявся він?. Всі уважно слухали. Залізні цеглини вже давно почорні ли, а горна перестали куріти, замовкли Абелеві хлипання. Здавалось, що сірі кам·яні склепіння, мов старечі рамена, натруджені тягарем довголітньої праці, схилились ще ни жче.

Раптом відчинились оковані бокові двері судової зали. у зброє ний алебардою вартівник, намагаючись стлумити чавкання

важких

своїх

черевиків,

наблизився

до

брата

секретаря й, передаючи йому загорнений сувій, запечатаний двома

восковими

печатками

на

довгих

шнурках,

промовив

кілька слів, показуючи-позад себе на двері великим паль

цем своєї великої руки. Брат секретар притакнув головою й негайно передав листа патерові Сальваторові. Голова трибуналу впізнав відразу печатку франціскансь кого кляштора під Фрейбургом, і персональну печатку патера Герхарда, гвардіяна. Під адресою й найменням «найславнішого та найвченішого» патера Сальватора, стоя ло аж тричі підкреслене:

«Негайно. Хоча б і в судовій залі. У власні руки». Патер Сальватор враз розгорнув пергамент, глянув на підпис й затримав погляд на останнім реченні: sicиt filius пюrtuu> erat, et revixit, perierat et inventU'> est. Зміст листа цілком зміняв увесь хід процесу. Спадали

prodigus, qui

як чорна імла під блиском сонячного проміння всі обвину вачення в чарівництві, всі підозріння в справі зникнення

Константина Анклітцена й почасти проливали світло на судову хибу в процесі фрау Тільде, що впала жертвою своєї надмірної балакучості, про що попереджав її «Пече ний чорт».

190

Патер Герхард повідомляв, що новий брат його· кляштора фратер Бертольд, в світі Анклітцен, який є одним з най улюбленіших синів його, свідчить і чернечим, і лицарським

словом та рішуче стверджує, що його колишня товаришка

по студіях у алхіміка Брудерганса, Колумба Тільде нічого лихого проти нього, тоді ще юнака Константина, й на думці не

мала,

на

життя

чи

на

спасіння

душі

його

ніяк

не

посягала, в жодних чарах магі Ї ані в стосунках з дияволом

ніколи запідозрена не бувала. Навпаки, завжди була дівчи на побожна, цнотлива, мовчазна, в добрих науках пильна

й за згодою матері своєї, дарма що жінки темної та на язик нестримної, готувалася до кляшторного життя.

Патер Сальватор встав і розгорнув Євангелію. «Дівчино, де ж судді твої?» - запитав він євангель

ським

текстом,

голосі

його прозвучала

якась

тепла

нотка.

Абатиса глянула на нього й здивувалась: промінь блідо го ще, однак вже весняного сонця падав на його обличчя.

Раніш вона не помічала, що це старе обличчя було таки знищене. І,!!оки - мов прориті слізьми, колись ясні - мо же, сині, може, сірі - очі були безбарвно каламутні. Від всієї його постаті віяла безмірна втома.

«Ніхто не осудив тебе?»

вже знову без чуття пи

тався далі його голос.

- Ніхто, отче! - тихо, але ясно відповіла Колумба. Ніхто! - Так і я не осуджую тебе. Вибач ти провини невільні наші. Вибач, як і ми вибачаємо тим, хто кляне нас, слуг Божих, що повинні стерегти святу його церкву. У. СПОКУСИ І твій барвіночок хрещатий Заріс богилою ... Т. Шееченко

Брат Бертольд відштовхнув покреслений пергамент з вичисленнями та помітками: знову заблукала якась невло

вима помилка до його вирахувань. В кінцевому розрахунку, иезрозуміло чому, коли всі передумови були бездоганно справні, виходило зовсім не те, чого він сподівався.

Відчув глибоку втому. Олов'яна важка байдужість при гнітила його, немов усього сплющила в плескуватий, без-

191

формний і безвільний шматок матері ї. Зробив над собою зусилля й підвівся з стільця. Розчиненим вікном влетіли в келію-лабораторію срібні

наповнювали

старезний

каскади звуків,

кляшторний

сад:

що наскрізь

сотні

соловїв

робили свій весняний фестиваль. Бертольд повернувся до дверей, щоб свіжістю ночі та музикою саду змити з себе цю

байдужість, гіршу за недугу. Але, коли поклав руку на клямку дверей, його погляд упав на полу брунатної ряси,

кінці білого шнура з трьома вузлами

й спинився. Легка

тінь іронічної усмішки пробігла по його губах: хіба ж він

сміє зробити, що забажається йому в дану хвилину? Він же мусить робити лише те, що стоїть в кляшторному статуті, а там ніде не сказано, щоб ченці могли серед ночі виходити

на

прогулянки

сад.

Як часто - ще й досі! - забуває він, що вже нема в сві ті ні лицаря Константина Анклі тцена, ні схоласта Кон рада з Кельна. Вони обидва вже вмерли назавжди, вмерли раніш за

з' явився

ЇхньоГоО батька,

мовчазний,

а ось вже два роки натомість

вічно

заглиблений

свої

проекти,

задумливий, усім, часами й собі самому навіть чужий брат 5ертольд. І не розумів сам, чому та праця, до якої так

змагав,

яку

занурювався

цілком

«замку

на

Шпичаку», у алхіміка Брудерганса в Фрейбурзі, останніми часами не давала йому радості, лише саму втому. ШО перетворило її на будень, що затулило перед нею принадні

перспективи, згасило оёяяну недосяжністю мрію, якою вона була пройнята? Тепер

рий зводиться до того,

це щоденний його обов'язок, кот що лише регулярно робити,

але

зовсім не обов'язує зробити. Повинен бути лише сталий процес праці, а цілком не конечний її наслідок. Невже ж в цьому була й причина його втоми й байдужості? Адже ж він, Бертольд, знає, й так само думає,- як і гвардіян, як

і братія,- що працює «Богові на славу, кляшторові - на хвалу, а добрим християнам на користь». Дуже ж часто він бачить і наслідки своєї праці, втілення тієї чи іншої ідеї в

реальні

форми,

перетворення ЇЇ

корисні

речі,

котрі

цілком внповнюють формулу -«Богові на славу - людям на користь». Має він тепер незрівняну змогу для творчості. Лабораторію, впорядковану за його власні гроші, має він таку, яка і в сні йому не ввижалася в батьківському замку.

Має він повну волю й повне порозуміння, й не тільки ніхто йому не перешкоджає, а ціла сотня братів, кожен в міру своїх сил і уміння, радо б йому допомогли, коли б він потребував Їхньої помочі, бо ж це

192

«... кляштору

на хва-

лу». Патер Герхард, гвардіян, наказав не відривати брата Бертольда ні до чого, коли він працю€ в лабораторії, навіть зробив

усякі

полегші

буденних

чернечих

повинностях,

щоб уможливити й упри€мнити йому його працю, якою так дорожив, бо признавав його великі здібності, а сміливість

Бертольдовоі творчої думки - далеко більшою за свою. Чому ж не зробити все, що дасть можливість тій молодій думці розгорнутись в повну широчінь? Лише Бертольдова вдача з його раптовними змінами настрою примушувала патера Герхарда хитати головою. - По істині: очеретина, що вітром ЇЇ хита€,- вболівав гвардіян. І враз до того додавав, своїм звича€м, з латинсь

ка:

- А rundo vento ag і tata... tJe призвича€ння патера Герхарда думати в латинській

мові й текстами Святого Письма не було для нього диви ною, бо ж батьки дали його до кляштора ще з семи років

його життя,

як

алюмна. Отож тільки слова,

сказані

негайно перекладені на мову латинську, видавались йому

«добре сказаними». Але ж ті ясно Сформульовані й зрозу мілою латиною сказані слова набували повної ваги лише

тоді, коли Їх підтримував текст Святого Письма, або цитат з писань отців церкви.

- lJJe ж вчора,- сам не раз міркував над Бертольдо вою вдачею патер Герхард,- ще ж вчора Бертольд палах котів від захоплення сво€ю новою іде€ю, а вже сьогодні

мов той попіл ... Sicиt сіпerшn... Холодний і мертвий. Так, frigidus et mortuus. Увесь - одна журлива задума. Журу ж вважав побожний гвардіян за найгіршого ворога кожної людини. Для ченця ж, говорив він, це була смер тельна отрута. Бо з жури поста€ байдужість. З байдужос ті

нес мак до праці.

І щирий син Франці ска з Ассізі - патер Герхард гаряче молився, прохаючи фра Бертольдові витривалості й радості духа,- цих двох крил, що підносять душу людини понад всі

спокуси

тяготи

житт€ві

навіть над самий

гріх.

І несказанно тішився старий чернець, коли помічав, що для

Бертольда світало, й захоплення новою працею повертало до

нього.

Сказано: «як вітер, змінлива людина»,- згадував слова «божого філософа» патер Герхард.- Хто ж може знати, чи не зроста€ в нашому кляшторі з волі Божої новий Альберт Великий?. А брат Бертольд вже дійсно був ученим. І все ширшої

слави та розголосу здобувала праведному кляшторові

Н. Коаол •••

193

та

Бертольдова вченість. Люди йшли з далеких околиць, мов на прощу, до францісканів, «що на горі». Ліків, поради в ділах духовних і світських шукали тут прочани. Часами здалеку прибивався сюди якийсь винахідник, ЩО мав нову

думку, котрої сам не міг перевести в життя. І тоді вигадли вість брата Бертольда, як казав патер гвардіян, була майже безмежна й завжди невтомна.

Так винайшов брат Бертольд вітражі: яскравіші й прозо ріші навіть за славнозвісні італійські, бо вони не були такі різкі, однаково приємно сяяли й проти сонця й при вогнях

вівтаРНIfХ свічок.

Трапилось,

що отець гвардіян

трохи

насварив брата-шевця, що той помалу робить браті ї взуття.

Саме тоді вийшов дозвіл францісканам холодних та північ них країн замість підошов св. Франці ска взувати і чоботи, бо ж часто бувало, що братія застуджувалась аж до смерті.

Однак брат швець Криспін нічого не міг вдіяти, бо вичин барити шкіру можна за шість або за вісім місяців. иього не лишив без уваги брат Бертольд. Познаходив він якісь горіхи ~ не горіхи, каштани

не каштани, що вже з деся

ток років у патера аптекаря без потреби валялись: хтось з місіонерів привіз на показ природні дари заморської

землі. І збагнув Їхню силу брат Бертольд, приправив з них тинктуру, якої діставши брат Криспін повикидав всі свої запаси

дубової

кори,

що

по

ямах

кисла,

забракував

вербове коріння, лише користав з Бертольдової тинктури та з особливого дерев' яного колеса, також братом Бертоль дом вигаданого на розминання шкір. І за якихсь два чи іноді й менше тижнів має брат Криспін м'яку гладесеньку шкіру.

вже кому справжню радість робив брат БеРТОЛЬА

своїми підсилюючими рослини розчинами, так це кляштор

ному садівникові

фра Нарцисові. То дасть таку водичку,

що коли нею раз на тиждень підливати городину, досягає вона неймовірних розмірів; то вигадає цілу систему рам

скляних, що Їх можна було то відчиняти, то зачиняти, і тим способом тримати рослини в більшій тепліні, як була

надворі. й добрий брат Нарцис очам своїм не вірив, що йому проростає розсада в той час,

коли ще надворі

раз

у раз падає сніг. А потім вигадав Бертольд і таке, що навіть взимку можна було мати зелену, свіжу городину.

І брат Нарцис, мабуть, більш за всіх ченців любив фра Бертольда. Любив ніжно й віддано, як можуть любити малі діти й старі ченці.

194

Нарциса призначили на садівника лише за його наймен ня. А тому, що працюючи в саду, брат Нарцис раз у раз співав

пісень,

що

сам складав, жартома звали його як і однойменну з ним квітку.

«Narcissus Poeticus»,

Проти справдішньої манії

надавати людям, крім хрес

них наймень, ще й прізвища, доводилось воювати мало не

з церковної казальниці. Бо стало це просто пошестю. Тож не уникнув прізвища й брат Бертольд. Почали його прози вати «фра Нігер» або й просто «фра Шварц». А причепило ся до нього таке прізвище тому, що захватаний в праці,

брат Бертольд частенько не тільки до рефектарія, але ж і до церкви приходив замазаний сажею зі своїх горн. Та й сам він мав темний,

як вороняче крило,

волос ...

Бертольд стояв уже давно біля столу, спершись на лутку вікна. Невтомні соловїні співи заколисували його. Думки давно

вилетіли

вікном

злабораторі ї,

перелетіли

високі

кляшторні мури й блукали по широкому грішному світі.

Струснув головою й оглянувся.

Погляд

його на мить

затримався на невеликому пучечку перших темно-фіолето вих братків, що стояли в порцеляновому тиглі на поличці

перед круцифіксом. Подивився на них лагідним поглядом і відчув, як потепліло на серці, немов його легенько погла дила ніжна рука. «Фра Нарцис,- подумав,- ніколи

не забуде принести

перші квіти в мою келію. Не знаю, коли він іх сюди й приніс?» Брат Бертольд сам навчив Нарциса, як вирощувати над звичайно великі братки й тому тепер підступив ближче до

квіток і почав іх розглядати уважніше. Зненацька здалось йому, що квіточки замиготіли, набули прозорості й в них

затремтіло інше життя. I,UOCb до болю ніжне й солодко-су мне здушило Бертольдові серце й горло. І в тому сумі, в тих сльозах, що самі собою набігли на очі, відчувалась

зворушлива до глибини серця радість. Безконечно далек~, безповоротне минуле ... Колумбині очі. Так само дивились вони на нього того вечора, як при йшла вона «позичити вогника». Бідна, бідна! Не дістала вона того вогничка й не розігрілося її недоторкане дівоче

серце! .. Такий самий фіалковий погляд впав йому в серце й тоді ... в алхіміковому саду. Як ясно бачить він знову все те! .. Бертольд тихо спустився в фотель і впився очима в

КВІТОЧКИ.

Яблука саме достигли. Старому вони були рішуче непо-

195

трібні: садив він Їх малими, а коли вони почали родити, він вже

не

мав

чим

Їх

їсти,

бо

ртуть,

якою

раз

працював, знищила майже всі зуби... Бертольд, тоді ще Конрад, був на дереві й кидав відтіль Колумбі в фартух блискучі, рум'яні кульки. Раптом розсунув віти й глянув

вниз. Колумба стояла, закинувши голову з розтягненим за два ріжка фартухом. Біля неї стояв майже повний кошик яблук.

Легковажна донька Єви,- засміявся з дерева Конс

тантин,- ну, що, як і тебе за яблука виженуть з раю? Дивився на неї усміхнений, веселий, повний життєвої сили. Колумба протягла його своїм поглядом: темні, фіал кові,

як квітки братків,

ЇЇ

оксамитові

очі,

глибокі,

мов

безодня, таїли в собі щось приманливе. Вона не сказала нічого, а проте він почув відповідь, якої дехто чекає і все своє

життя.

Яку ж відповідь маю прочитати в твоїй фіалковій мовчанці? - спитав Конрад, почуваючи, як дрібне тремтін

ня біжить по його тілу в такт повітряним вібраціям соняч ного

дня.

Але вона спустила вії й тихо відповіла:

- Не можна вигнати мене з раю, бо на землі я його не матиму. Райські овочі не вродили для мене. - Чому? - запитав жагуче. Вона мовчала знову. А коли він одним скоком опинився біля

неї,- на

крок

від

них

стояв

жебрущий

чернець

близького шпиталю:

Офіруйте щось на немічних. Лише хутчій, бо людська

біда нетерпелива, а милосердя мусить квапитись.

Колумба мовчки розгорнула край фартуха й висипала яблука в торбину прохача. Потім ще хотіла взяти й з кошика. Але Конрад вихопив кошика в неї з рук, сподіваю чись, що вона також не пустить. Та вона пустила й побігла до хати. Йому стало досадно: не дав більше ченцеві жодно го яблука й пішов також і собі в двір. Але бачив не доріжку під ногами, блискуючі

на сонці

важкі,

темно-гнідою патиною ви

коси.

Чого ж втекла? Чого відштовхнула його? Зрештою, хоч вона

а проте

гарна,

мудра,

така

інша,

лише донька прачки...

ніж

решта

вона знає,

людей,

що

не

рівня ...

Згадав, як алхімік пророкував, що з ЦІЄІ ремісницької доньки колись буде вчена абатиса ...

Абатиса! .. І перед Бертольдовою думкою пробігла жах-

196

лива примара процесу. Смерть фрау Тільде на стосі, за гальне

порушення,

того

висвітлилось,

як

навіть

що

раніш

спалено

її

ніж

цілком

за

рік

після

безневинно.

Заворушилось на голові волосся, коли уявив собі перипеті ї Колумбиних терпінь в підземеллях інквізиції та чудо уві льнення заступництвом не бенедиктинської абатиси, а самої

святої Агнеси ... А зрештою, як мало він про все те зна€! .. Хоча й цікавило його, тривожило й пекло довідатись все до най менших подробиць. Та саме про Колумбу й не годилося ні

перед Богом, ні перед людьми, ні перед самим собою виявляти великого зацікавлення. Бо ж тоді він щойно вирікся світа ...

Здалеку, крізь згадки й мрії, сумно й ніжно глянули знову на Бертольда фіалково-сині очі. Як тоді, коли бачив BOCTaHH€.

ІХ

Підніс погляд на круцифікс, немов беручи святе зобра ження за свідка, що не його в тім провина. Та ж саме з-під круцифіксу впав на нього ще раз фіалковий погляд квіток.

І в тім погляді вчува€ться докір: «Коли б був не злякався ... » І раптом спалахнула в серці злість. Не на Колумбу, а на гріх, на спокусу, що скрізь чига€ на ченця. Навіть і життя

в цьому лагідному вигляді скромних квіточок.

Бертольд підвівся й

вхопив

повною жменею

квіти за

голівки. Шпурнув ними у вогонь горна. Але не влучив у запалі: братки розсипались на кам' яні плити перед при гаслим

вогнем.

Все одно, нехай так! .. Провів рукою по чолу, відгортаючи думки, немов сплута

ні

кучері,

ся

що лізуть на очі.

Таж ... минулося! Минулося й те, що згадав. Минуло

те,

на

що

був потрібний

той

рух

рукою;

замість

кучерів вже давно прикраша€ його голову акуратно виголе

на тонзура. Навіщо ж всі ці думки? Навіщо згадувати й Колумбу? Хіба ж мало на світі гарних і розумних дівчат? - Ну, ну! Таких - мало! - щось несвідоме відказало з глибини серця.- Дуже мало! Навіть, може, й була всього одна така Колумба! А в TBO€MY житті - напевно одна! І знову десь дуже здалека відозвалось луною з докором: - Коли б був не злякався життя ... Знизав плечима й трохи розтяг куточки губів: він, ли цар, злякався?

197

І щоб перебороти недоречні думки, не пішов спати, а замість ліку вернув знову до відкинутої праці. Схотів перевірити теоретичні висновки своїх сьогоднішніх вирахо

вувань і підійшов до робочого столу. Там витяг різні порошки й почав робити сумі шку. Але пальці часами за тремтіли, рухи були непевні, хімікалії розсипались і не можна було ручитись за· точність ваги.

Незручно повернувшись, Бертольд зачепився за мідний моздир, що зірвався зі стола й з дзвонінням покотився по

кам'яних плитах підлоги. Уі звуки здались Бертольдові такими подібними на дзеленькання підков по скелях.

Як .давно вже не сідав він на коня! Як давно вже не летів навперейми з вітром за звіром на ловах! Та й ніколи не відчує він радощів дикої гонитви, коли КІнь І їздець, як

легендарний кентавр, зливаються в одну істоту, що прагне

одного: дігнати! - І все те я виміняв на цю тюрму! сказав

з досадою й жалем

уголос.

Під вікном немов хтось пробіг, дрібно цокаючи копита ми. Ясний, срібний голосок маленьких дзвіночків пролунав у нічній тиші й зарисувався на тлі солов'іного супроводу.

«Сарна блукає в саду! - пройшло Бертольдовою дум кою.- Гвардіянова сарна». Але думки знову вертали назад. Згадав колишні турні ри. Дарма що там, у світі, він ніколи не мав до них нахилу. lJJоправда, був ще замолодий і не міг брати самостійної в них участі. Таж батько примушував бувати на всіх. І тепер згадав і ясно вчув, як захрустіли зломані списом людські кістки, й з огидою здригнувся.

«Яка В цьому різниця,- подумав,- між шляхетними лицарями й п'яними парубками з черні, що в неділю протикають один одного вилами?» Ні, за тими «геройськими грами» ВІН не шкодує. Ш/lюбний віночок П/lете, у с.мі хаючись, ді вчини ні жна ...

Чиїсь нахабні очі заглядають на нього. Лащиться яскра во одягнена жінка з віолою в руках. Нахилившись вперед, все

ближче

схиляється

до

нього

кокетливо

перебігає

білою ручкою струни. Але ж дивиться, як жебрачка ... - Прекрасний лицарю! Лише тутІ Лише тута - найліп ше вино від початку й до кінця Рейна,- закликає шинкар з порога свого мандрівного шинку, прикрашеного гірлянда-

198

ми свіжої хвої та підробленим з бляхи виноградним лис~

тям.

Під тими

гірляндами,

при вході

в шатро

також

бляшаний, розмальований Бахус, прикріплений до бочки, мов прапор, на високій тичці ...

Тут, поза «палісадами» огородженого для турніру майда~ ну,- справжній ярмарок. Гамір і барви поглинають йо~ го - юнака Константина та замкового капелана, що є йому постійним супутником; щойно вони відділились від почес~ них трибун, призначених для «ліпших» глядачів, шляхти й дам.

- Купіть пав' ячих пер. На шолом! - підсовується під саме лице Константинов і цілий букет зелено~золотих OKa~ тих

лопаток,

що

хвилюються

руках

мандрівного

про~

давця.

- Пане ласкавий, шляхетний, молодий гарний та щасли~ вий! Не лишіть без альмужни скаліченого,- держить Константина з другого боку за стремено старий жебрак~ка~ лі ка. Над синь~червоними його болячками, навмисне oгo~ леними й виставленими на показ, кружляють зелені мухи.

А ось розгвинчена у всіх суглобах постать дурника Абеля. Углядівши Константина, він якось застерігаюче

вимахує йому руками. Й раптом починає витанцьовувати, приспівуючи: Сиди тихо на печі, на печі! Не рипайся та мовчи! Та мовчи!..

Ці Абелеві співи й танці завжди знаходять своїх гляда~ чів. Тепер довкола нього чималнй натовп. Таж звідкільсь вривається божевільна сарабанда. Людський ланцюг oтo~ чує Абеля, й оглушуючим криком вбивають Абелів спів жебрущі діти. Тисячами пустили по світі Їх, безпритул~ них безбатченків, часті й довгі війни. В цілому світі нема куточка, щоб був би Їм рідним. А тому вони - на всіх битих шляхах, на всіх базарах і ярмарках, вони лива жеброта й хитрі

настир~

напасникн, перед якими безсильна

й найбільша обачність купців та перекупок. На ярмарку зчиняється страшний галас ... Та десь здалека озивається військова фанфара - й діти, мов горобці, пурхають на той звук і зникають в натовпах, схованих збитою курявою.

Жонглери, танцюристи, хідці по линвах, ведмежатники та музики зібрали біля себе силу людей. Але ж чи не

. найбільший

натовп стоїть довкола цілого табору циганок~

ворожок. Перші кола, найближчі до табору, виглядають

199

мов квітник: це дівчата, як метелики на вогонь, злетілись до чарівниць, що скажуть чи сказати мають Їхню долю на все даЛЬ1llе, здебільшого смутне життя.

Константин з цікавістю перебіг поглядом по рожевих личках, заквітчаних, темних і злотистих косах, по різно

барвних одягах й спинив коня біля циганок. З ним вітають ся. Між парубками хтось вигукує його наймення дружнім,

повним симпатії голосом. Стара жінка додає до того вигуку

побажання здоров'~ й щастя «на тисячу літ». Підданці Константинового батька люблять

«молодого пана», бо ж

кожен в порівнянні з старим здається янголом. А Констан тии таки й справді

ніколи не скривдив,

вдатись під його захист,

навпаки

ніколи не відмовить в

коли

заступ

ництві.

Капелан нудиться. Він радніший би вже до своєї «келії» в замку, де зеленкуваті стекла круглих вікон, мов напів

зажмурений мордатий капеланів кіт, спокійно й ласкаво

дивляться на тиху обстанову покою. Одначе Константина кортить ще трохи повештатись між людьми, що мають таке «просте»,- гадає

він,- життя

такі

нескладні

радощі.

Він торкає острогою коня й ще ближче підсувається до

вінка з дівчат. Але вони

перебільшено лякаються й

кокетливим сміхом та верещанням розсуваються перед ко

нем. Біля нього твориться гурток - парубоцтво, кнехти, собакарі, «озброєні люди», джури. Всі з Анклітценового замку.

Uиганка, витягнувши кощаві руки над шматком полотна, що прикриває шість перевернених догори мисочок, ледве тріпоче широкими руками, мов червоними крилами й при глушеним,

таємним

голосом

промовляє:

Відчинені .мені бра.ми небесні, Відчинені .мені бра.ми зе.мні, Відчинені .мені бра.ми сердечні ...

Голос циганки стає все глибшим та більш натхненним. Глядачі нишкнуть, причаровані містерійними звуками й незрозумілими рухами червоних крил.

Відчинені .мені бра.ми душевні ...

Та бодай тобі ще й пекельні відчинилися навстіж! вилітає

натовпу

щире

побажання хриплавого

вояка,

якого вино вигнало з душі всякий містицизм.

Але циганка не чує ні дружнього побажання, НІ голосно-

200

го реготу, вона знає своє й швидко встановлює втрачений

на хвильку настрій. Вже знову перелякані дівчатка, тисну чись одна до одної, все ближче підступають до чарівниці.

Й, нарешті одна несміливо простягає руку, доторкаючись до мисочки. Uиганка хрестить ту мисочку й підносить її: під нею сяє новенький шлюбний перстень.

Ой щаслива ж ти, дівчино вродливая!

виблискую

чи очима та білими зубами, солодко виспівує ворожка.

І рік не скінчиться, а вже будеш у намітці ходити ... Вже й інші дівчата сміливіше підступають до різних мисочок. Радощі, смуток, надія, переляк мішаються з весе

лим регото,М і ущипливими жартами. Під шостою мисочкою лежить

зв язка

КЛЮЧІВ.

Ой будеш, щаслива голубонько, господинею у духов ного! - присуджує засоромленій дівчині циганка ... А біля другого шатра інша чарівниця, старезна, мов

оброслий мохом пень, вусата бабизна, з сивими пат лами, що повибивались з-під кольорової хустки, гоїть якогось паці

єнта від давнього лишая. Обертає

його то передом,

то

спиною й однотонно промовляє: J1.ишаЙ, лишай великий, Зzинь ти у пустині дикій, Там, де жиди по шатрах сидять, Де вони м'ясо в піст Їдять; Нехай вони й тебе, лишаю, із'їдятыl Зникни, ~езни, зzинь. Зникни, ~езни, зzинь. Т ьфу-тьфу-тьфуl..

Чарівниця плює на паціентову потворну руку, переверта ючи ЇЇ долонею то вгору, то до землі.

- За тридев'ять день згине все без сліду,- говорить вона, приймаючи платню.- Коли збрешу, наплюй тоді ци ганці в очі! - Плюнь, Міхелю, відразу ЇЙ межи очі! Навіщо будеш чекати аж цілий місяць?! - радить Міхелів кум. Таж і ця чарівниця так само не зраджується скептичною реплікою. Вона пробує на жовтий зуб отриману монету: чи не олов'яна? - а ЇЇ каламутні очі спиняються на молодому лицареві. Зненацька на неї сходить натхнення, вона простя гає до Константина руки й напівспівом вичитує, як наговір: - Ой чоловіче нещасливий! Ліпше було б тобі й не родитися, й не хреститися. Ліпше було б вмерти, не жив ши, слізьми очей не вмивши. Розілляєш ти крові море, собі 201

й людям на горе. Смерть-вогонь з пекельного ланцюга ти спустиш. З самим чортом - тьфу на нього, проклятого, свою долю злучиш! І наймення твоє люди проклинатимуть на

полях

кривавих

Константин,

що

... спочатку

слухав

усмішкою,

відчув,

нарешті, що йому стає моторошно від цього несподіваного,

грізного пророцтва. Журливо-тривожно стислося серце й ніби холодок пробіг по спині.

Та довкола вибухнув регіт, що перервав пророчицю. І,!!о ти плещеш, сліпа жабо? - гукали їй з натовпу. Коли й усі твої ворожбитства такі, то ти занадто відверто людей обкрадаєш, стара відьмо! - Червоної смерті нема на неї, прокляту ... Всі довкола раптом споважніли, дехто й зблід. Інші

скидали

шапки

й,

поверт(l.ЮЧИСЬ

напрямі

костьольної

вежі.. побожно хрестились. Перехрестився й Константин.

Згадка про чуму всіх наповнила тривогою: жарти замовк

ли,

натовп

розсувався.

Міхелю, відбери в чортової куми гроші. Бачиш-бо:

бреше,

як

пес,- спробував

був

хтось

вернути

заниклий

настрій.

І нші ж поважно хитали головами: І наверзе ж от такого сука! Таж

наш

«молодий»

наві ть сарну вбити жалує.

Має серце, як дівчина ... І живе ж як чернець! Але циганка зненацька пішла

проти

теЧll

мужньо

поставилась перед цілим ярмарком:

- І,!!о ви тямите? Я не знаю, хто це й відкіль він. Але ж долю його бачу ... бачу! - стукнула в землю пали цею.- Най запам'ятає, що казала! - й пірнула під бруд ний і обідраний килимок, що заступав полу її шатра.

Константинові давно вже кортіло смикнути коня й відїхати геть, але якесь почуття амбіції, що, мовляв, він скапітулював перед брехливою циганкою, затримало його

в натовпі. Та й зрештою, що ж він є: сільська дівчина, що завмирає під циганчиними словами? І,!!об показати, яка байдужа йому балаканина чарівниці, розв' язав кисет і шпурнув у натовп жменю дрібних монет.

Зчинився неймовірний гармидер, що погаснув у поросі. Коли юнак з капеланом обминали останній комедіантсь кий

намет,

нагнали сумний

провід:

на

марах,

покритих

золотим шитим прапором, несли вбитого на турнірі лицаря.

За

ним

вели

бойового

коня,

202

далі

йшли слуги,

джури,

пажі,- гурток вболіваючих цікавих. Йшли без шапок, роз мовляли

стиха.

Комедіант, що сурмив,

закликаючи глядачів до свого

театру, припинив музику й, затримавши якогось підлітка

з походу, випитував, хто і як помер?

Константин вчув такі слова розмови. Чому ж ти не плачеш, хлопче? -

немов

іронічно

питав комедіант.

І в тому запитанні була відповідь: Та що ж там плакати ... за одним? Коли б так усіх ... І від цих фраз, котрі спочатку видавалися смішними й дотепними, чогось Константинову душу огорнув серпанок несмаку й погорди, яку відчував стихійно до юрби. Веселий

день похмурнів, радість молодості, мов пилкою, заволочило

нудьгою. Хотів був заговорити до капелана, так той, щоб не

пропустити

години

призначених

молитв,

вже

пустив

поводи свого мула й, злегка коливаючись у сідлі, побожно

вичитував з свого брев'яру ...

Константин струснув головою й тяжко зітхнув. Без сві домості

пробіг очима

по стінах своєї лабораторії,

ледве

вловив вухом все ще екзальтований хорал солов'їв. й ніби знову пірнув у свою дрімоту-згадки. Неначе продовженням тієї білої дороги, що нею виїхав з ярмарку до замку, тікає в невідоме інший білий шлях.

На перехресті - три старі, дупласті липи. А під ними побожна душа поставила кам'яний хрест. Під хрестом проста кам'яна лава. На тій лаві сидить дівчина. І, хоч схилена на коліна її голова, та відразу впізнав її Конрад з Кельна. Підійшов до неї, що сплітала з волошок вінок, і приязно привітав:

- Поздоров Боже, колего.- Але враз перейшов на жарт: - В які ж це нові студії заглибилась? Чи теологіч ні, чи філософські? Бо ж ні для математики, ні для ботані ки нема потреби вибирати середохрестя, де дороги, відходя чи від хреста, біжать у різні боки й ... ніколи ніде не

зійдуться?

Колумба зашарілась. ие буває здебільшого, коли Конрад зве її колегою. ие він говорить навмисне, щоб підкреслити, що не бачить в ній дівчини, а лише товаришку по школі.

Подумавши своїм звичаєм хвилину, однак відповідає ла гідно:

ШО ж замислюватись над шляхами, яким доля не судила зійтись? Без філософії плету вінок на цей самітний

203

круцифікс,

немов забутий тими, хто лише без наміченої

вперед цілі

блудить дорогами

життя.

І ти так спочиваєш самітним? Темно-фіалкові очі щиро ПОГЛЯНУЛИ на Константина: -- Всім самітним,-- і додала,-- а особливо тим, що

йдуть незнаними Їм дорогами, не передбачаючи, куди дійти доведеться.

То дай і

мені квіточку твого милосердя,-- простяг

руку юнак, й хотів був узяти вогненно-червоний махе

-- Ні, ні, не цю! -- немов аж схвилювалась Колумба.- ие -- недобра квітка: на вигляд вона ДУЖе принадна, але віддих її -- отруя. Та й обсипається вона вмить. ие -- об раз пристрасті,-- додала тихо, мов для себе й простягла дві темно-фіалкові квіточки братків ...

-- Бідна дівчина! -- зітхнув брат Бертольд.-- Не зазна ла вона багато радості. Зауважив, що ліки, які приправляв, зіпсував: зовсім не слід було додавати сюди андродаму, а потрібен був зензибер та арістолохія.

Мрійну ніжність до Колумби ніби присипало попелом з горна. Рішуче нічим не була йому ця жінка, але й тепер ще псує вона йому його працю! Так, жінка -- це відвічний ворог ченця, митця, творця, ворог, що вічно й безжально

мститься Їм за промінь, котрий кидає на них з своїх очей! Дістав

Nymphea

коробку

насінням

білих

водяних

лілей-

аlЬа, що була найліпшим ліком проти «спокуси

жінками». Розтер зерна в ступочці, долив наливкою з горобини й, випивши, пройшовся по келі ї. Біля горна мало не наступив на розкинені

братки.

IJJo ж -- Колумба? Хіба ж вона винна, що йому раз у раз ввижається? .. Схилився й обережно, одну по одній, позбирав квіточки, обдмухав, розгладив прим'яті пелюсточки й поставив у сві

жу воду. Знов помістив під круцифіксом. Тоді став перед ним на коліна й стиснув руками скроні. Боковим поглядом побачив,

що

вікно

посвітлішало,

стіни

потемніли.

Ранок! .. Вп' явся очима в Спасителя й молився за себе, за Колум оу. За всіх, що терплять на світі цім. За всіх, що не вміють назвати свого болю й не знають, де шукати на нього ліків.

Потім перейшов на устійненіпобожні формули. Й швидко думка відокремилась від слів,

збочила й прудко побігла

стежками минулого, побігла, мов клубочок ниток, що впаде

пастушці

на

шпилі

котиться,

додолу, в прірву ...

204

підстрибуючи,

все далі,

Отямився, почувши знову дзеленчання срібних дзвіноч ків, що закапотіли свіжими краплинами під вікном. Дзе ленчаннянаближалось, але раптом замовкло.

- Са-а-рна! - важко поворушилось слово у втомлені й голові, вплутуючись в слова молитв.- Са-а-а-рна блу-ка-а є ...

quaerens quan devoret,-

додав несвідомо.

І раптом схопився на рівні ноги.

Знов спокуса! Задрімав на молитві! В прозорому повітрі, мов розгортаючи новий день, поко тився круглий звук костьольного дзвону. Кляштор про

кидався.

УІ. РАХ

Спокійно зважу€ш глупоту, зло

гріх ...

Є. М [ аланюкj

- Так, цілком вільний тепер, пане Міллер? - фізикус засміявся.- Чи, може, смію сказати -«фрейгер фон Міл лер»? - Дуже подібно до того,- відказав Лекерле. Обох же нас з вами, пане фізикус Брудерганс, одночасно попхнули на «вільних панів». Ваш-бо учень, зда€ться, не забув і вас, «фрейгер» фон Брудерганс? Чи так? - А так, дай йому, Боже, здоров'я! - Розсвіти-но, Карле,- звернувся Лекерле до третього співрозмовника.- Сидимо в притьмі, як закохані молодя та, що звіряються в таємницях.

З сутінку, з обіймів великого фотеля, виринув присадку ватий чоловік. Одне плече його було вище за друге. Голо ва ж,

глибоко всаджена

між

плечі, була трохи закинута

назад, чим надавала тій людині гордовитого й непри€много

вигляду. Злегка коливаючись при ході, горбань підступив до вікна, де було ще світло, й почав розсвічувати олійну

лампу. Дуже гарної форми й надзвичайно білі його руки, здавалось, одсвічують в присмерку.

Алхімік дивився на Карла Міллера й мимоволі йому насувалась думка: «От, горбаневі Карлові було 6 до речі бути блазнем «Лекерле», а не ставному, міцному ТІЛОМ духом «Лекерле» - Фрідріхові!» Але, щоб не було мовчанки, промовив уголос: - Так, так ... Отже, виходить, що вже закінчена наша кар

€pa ... 205

- Блазня, хочете сказати, пане фізикус? - всміхнувся Лекерле. І його обличчя враз набрало гостро-непри€много, гадючого

виразу.

Алхімік зробив протестуючий рух, але не знайшов від повіді.

Смерть старого Анклітцена, справді, поставила крап

ку на

минулому житті, чи

MO€MY

певніш

на минулому

способі мого життя. Але ставши «фрейгером» З ласкавості молодого пана Анклітцена, я не мушу вже думати про себе, а часто замислююсь над тим, чи не вскочив цей хлопчина на

помилковий шлях? - Я полюбив Константина,- простодушно відповів ал хімік,- і також дуже часто думаю про нього. Можливо, що правда ваша. Тепер міг би жити собі вільно та працювати незалежно в ма€тностях власних. Ой-ой! Яку б мі г спору дити собі лабораторію! Які б міг поставити досвіди! .. Воно, звісно, і в кляшторі він Ma€ все, що вченому треба бажати, бо ж за свої гроші все, що потребував, впорядив, але

...

Алхімік запитав

замислився.

Але

за

хвилю

підніс

голову

з великим зацікавленням:

Пане Міллер! Я не хотів ні. в кого розпитуватись,

але ж

досі,

власне,

не

можу

з ясувати:

як

воно

так

сталось, що такий вояка, лицар Анклітцен помер не на полі бою, а в ліжку? міг би вам в подробицях розповісти капелан. Старий до останнього дихання не відпускав від себе свого «Пілата». Капелан же подав йому й останній лік. - Запричастив тобто? - Ну, то само собою. Ні, таки й справдішній лік йому давав,- підкреслив Лекерле. Хіба він розумівся на медицині? - запитав Брудер-

- Ue

ганс.

Але ... -

протяг

Міллер.- Я ж

не

сказав,

що

він

приправив лік, я тільки сказав, що він його подав, припра

вив його я. Капелан же і в цьому випадку, як і впродовж всього свого життя, може спокійно «вмити собі руки».

Фізикус ще з більшою цікавістю підніс на Фрідріха Міл.'\ера свої безвійні очі. Не знав я, щО маю у вашій особі,- мовляв,- подвій ного колегу? Де ж ви навчилися того мистецтва? - Воно, пане фізикусе, здавна мене цікавило. Тому я й намовив брата Карла студіювати аптекарське вміння. Тому й сам я пішов у блазні, щоб здобути спочатку своїм

206

ремеслом

незалежність

та

спокій

братові,

вже

через

нього - бодай на старі коліна - й собі. Але по дорозі я цікавився й Карловими студіями, та й там натрапив на ЛЮАИНУ, яка дещо в цьому, як і ви визнаєте, розумілася

на Константина. Признаюсь вам, я навіть міркував про те, що колись мені довеАеться з ним працювати вкупі. І - ко ли' б він не подався до святих отців,- В от тій лабораторії, про яку ви щойно мрійно згцували, напевно, ми працюва

ли б аж утрьох: він, ви і я. Але я не шкодую: по правді кажучи, мій перший «аптекарський гонорар» був дуже добрий! Фізикуса смикнуло знову від своєрідної Фрідріхової усмішки.

Карл поставив на стіл лампу й проказав: - Тепер вже ми не розлучимося більше з Фріцом. Кінець і моїм стражданням сердечним, що пережив я, знаючи, якою ціною добуває він мені незалежність. Там вічний

глум

наруга,

тут

я,

мов

той

бенеАИКТИН,

в науці, в «рах-і».

Лекерле знизав плечима: - І звідки ти взяв оце - про глум, знущання? Глузує, брате, завжди розумніший. Мої ж так звані «пани» саме за те мені й платили гроші та давали подарунки, що казав Їм у вічі те, про що інші боялись подумати й у темній хаті. Старий же,-«ТУАИ його головою!» - переважно тримав мене для того, щоб я стримував його божевільні вибухи

гніву. Я ж бо один це міг доказати. На хвилину всі замовкли. - Але ж, коли давали ліки,- не відступився від своєї АУМКИ фізикус,- то Ж мусила бути й хвороба. Дурно ж люАям ліків не Аають, а особливо такому, мов той дуб,

Анклітценові. Мені розповіАав якось ОАИН чернець, що нібито смерть старого лицаря була якась ... містерійна. Але

що саме там було, він не знав Ао пуття. Дійсно, що могло звалити таку скелю?

Скелі валить громовиця, мій пане,- відповів Лекер

ле, але враз споважнів, а від того його усміхнене обличчя враз набуло приємного, вдумливого й заспокоюючого вира

зу. Навіть стало, як здебільшого, лагідно-сумне. - Я не раАО згадую, як прийшла по Анклітцена смерть, та, мабуть, крім мене й капелана, ніхто й не знає про це

Аокладно. Бо ж з замкових слуг, ані з найвищих, про це, напевно, ніхто не знає. Але, коли б і знав, то не скаже. Бо вони й після смерті пана не забудуть, що слузі безпечніше

207

не

бачити,

не

чути,

не

знати

чи

не

згадувати

того,

що

діялось в «замку на Шпичаку». І Фрідріх розповів, що після Костантиновоі втечі та безнадійної

гонитви

за

ним

до

замку

привели

дурника

Абеля. Хтось оповідав, ніби хтось інший чув, що хтось ще третій бачив, як Абель здибувався з Константином. Прав да, про це вже не раз були чутки й це здавалося ймовірним,

бо ж відомо, що Абель блукає скрізь по всьому світі й міг би вільно навіть відкривати нові світи. Одначе на цей раз Анклітцен звелів зав'язати йому світа. Бо ж хоч як вигу кував Абель: «Не бачив, не бачив, нічого не бачив!», хоч як танцював під пу гою, але Анклітцен здогадувався, що сам Абель міг Константина бачити, а може, навіть і перехову вати. Бо ж всі знали, що молодий пан - десь тут не дуже далеко. Одно слово, Абеля закинули в льох, але ж ніхто на нього не дивився як на справжнього в' язня. Того часу Анклітцен майже порвав зі всіма сусідами й приятелями. З одного боку - осудовисько, що зробив йому син-одинак, з другого

його постійне роздражнення

й чорна злість та жура - однаково мало сприяли впо рядженню розваг, бенкетів чи полювань. Тим більше все це не викликало у старого лицаря охоти Їздити по сусідах

самому. Зате, щоб забутись, старий все глибше заглядав у пугари. І в ці хвилини без того сумний замок ставав, як могила: люди ходили нечутно, уникаючи зустрічі з паном, а кому була потреба попасти йому на очі, білими устами

беззвучно шепотів молитву. Легко зрозуміти, що в цій добі Лекерле «не вкрав» свого заробітк~. Одного осіннього вечора, коли Анклітцен вже добре був

під чаркою і в тисячний раз розкручував перед Лекерле та капеланом свої здогади про місце схованки свого неслухня

ного сина та присягався на меч, що він його вб' є власною рукою, як щойно впіймає,- з вежі, де була колишня Конс тантинова лабораторія, вчувся несподіваний гармидер, що

швидко перейшов просто в диявольський шабаш.

I,UOCb

кричало, реготало, гупало, скигліло, тріпало, й не можна було зрозуміти, чи то були якісь стихійні звуки, чи там казилась жива істота. Гамір був такий, що по всіх ближчих до вежі помешкан

нях замку не можна було його не вчути. Однак замкові люди

й слуги

«нічого

не

чули»,

лише

прислухалися,

чи

покличе іх пан, чи ні. Тоді Анклітцен, вхопивши того меча, на якого саме присягав, зірвався з місця й подався до вежі. Лекерле поніс високий смолоскип, а капелан з таким же

208

смолоскипом стояв при вході у вежу, чекаючи, поки щось висві тлиться.

- Перше, що ми вгляділи в лабораторії,- згадував Фрідріх,- це була примара того легендарного «ченця-вар тівника», що наганяв жах на всіх мешканців замку. Я розповідав вам про нього, як була мова про втечу Коне тантинову.

Так от той чернець немов літав по покою. Він то нахи лявся

вперед,

то раптом

відкидався

назад,

то

крутився

в різних напрямах.

Виявилось, що дурний Абель якось виліз із своєї хурди ги Й, мов собачим нюхом, знайшов дорогу до Константино вої вежі, а в ній побачив портрет ченця, котрий чомусь ЙОГО

розлютив. В захваті дикого гніву,- а тоді й маленький каліка ставав досить сильним,- він зірвав портрет зі стіни й почав ним гатити куди попало, найбільше ж

ПО горну.

Сам же кричав, загрожував, нахвалявся й скакав, немов об'ївся белени. - Згинеш, згинешl- вигукував Абель і пхав у горн пошматований образ, на якому, мабуть, була міцно прикрі плена рама, бо ж вона, побита на скалки, заважала пропха

ти полотно в челюсті печі. Піч була з вогнем:

служба

підтримувала вогонь, бо пан велів, щоб все в хаті сина було

так, як той лишив. Отож, ЯК полотно було вже в горні, воно враз спалахнуло. На мить ченцеве обличчя глянуло на нас

з вінка вогняних язиків. Було воно червоне і, коли сказати вам по правді, мої панове, то

таке, що я волів би вже

вдруге ЙОГО не бачити. За мить скручене палаюче полотно втягло в камін, немов загадковий чернець мав звичай ужи тієї диявольської дороги, що видимо підмітив жебрак Абель, який тепер кричав у шаленій радості:

вати

Туди, в пекло! В пекло! Все це, що я розповідаю так ДОВГО, власне, тривало

одну мить. Одначе ми обоє немов заклякли. Лицар тримав напоготові меча, але навіть не здобув голосу, щоб крикнути

на Абеля. Тим

часом Абель

впав на долівку й

почав

корчитися в пароксизмі «чорної хвороби». Огидне вида висько! І от, коли це сталось, мій лицар зненацька навалився на

мене вагою всього свого тіла. Якби його обличчя та в' язи не були такі червоні, аж сині, мов политі гущею з червоного

вина, я б помислив, що він доходить. Ледве я його втримав. Покликав капелана, слуг - й ми перенесли ЙОГО на \іжко.

209

Ну, далі вже було все як слід: дали хворому ріг теплого вина з цинамоном, потім голяр пустив кров. Анклітцен пробував щось сказати, та з того, нічого не вийшло: йому

одняло язик. Коли ж щось белькотав, то було це ще менш зрозуміле, як белькотання дурного Абеля. Крім того, пере стала йому рухатись рука, на правій же ворушились тільки пальці.

Варто тут згадати, що, коли ми це помітили, капелан подав йому пергамент і перо. Таж його міцна рука, що дуже

докладно

ще

нещодавно

тримала

важкий

меч,

не

могла втримати ані легесенького гусячого пірця. І от, уперше й востаннє, я побачив, як у старого лицаря побігли по щоках сльози. Признаюсь вам, я був тоді зворушений. От тоді я й приправив йому ліки, а сам звелів готувати мені коня, щоб повідомити сина про батьків стан. Та, видко, що Анклітценові не було чого робити на сім світі перед другими півнями він помер. Я поїхав по Константи на, капелан керував приготуваннями до похорону. Ну, та як

вже я вам говорив, Константин не хотів приіхати на похо рон, а прибув до замку лише на третій день ... Між іншим, він знайшов Абеля в своїй бо ж

тоді

згарячу

хтось

вежі,

замкнув

майже двері

напівмертвого, вдолині

всі

боялись туди приступити. Отож, коли каліка очуняв від свого перепаду, він був такий слабий, що навіть не кричав

і так і просидів замкнений без їжі й питва ...

Фрідріх Міллер замовк. Мовчали й інші. Нарешті оз вався Карл: - Дивний це випадок, коли не Абеля вбито, але ж сам Абель убив ... - Дивний,- згодився Фрідріх,- тим більше ДИВНИЙ, що в дійсності Абель убив справжнього Каїна анклітцені вського роду! - Дозвольте,- обережно спитав фізикус,- власне, ко го ВИ в даному випадку розумієте під найменням Каїна? - Та от того ж ченця, що був на портреті. Уе ж він фактично перевів до ноги ввесь рід ...

Відхиленими дверима всунулась у покій червоновида Бета, Карлова служниця, яку Фрідріх звав «не тільки Бетою, але ж Альфою та Омегою» братової хати.

Пане, чи будете сьогодні робити солодкі ліквори?

Маю наносити води? Всі разом засмі ялись. - };о Ж коли стільки води не потрібно,- незважаючи на сміх гостей, продовжувала служниця,- то я буду прати.

210

Про мене. Робіть, що хочете, БеТ0. Бета застукотіла дерев' яними черевиками по сходах. Не гадав я, що чудо з Кани Галілейської служить

тута й донині

за ПРИКj\ад,- сміявся алхімік.

Чи ж таки не reдали? - не без іронії перепитав Карл, підливаючи йому вина внедопитий кухоль.- Але не майте сумніву: це - з рейнських винниць. А цукерки, дарма що звуться «м' якими італійськими конфектами», є мій власний виріб, вартий вашої уваги. Взагалі ж, як

знаєте, кожна лабораторія має свої «специфіки».

Моя, на жаль, жодних,- відказав фізикус. Не будьте занадто скромні,- завважив Лекерле,

адже ж студії в вашій лабораторії є одночасно й кляштор ним новіціатом.

Чому - новіціатом? А як же, коли ж ваші учн і один по одному йдуть

просто з лабораторії та до кляштору,- і, знову посміхаю

чись, тин -

Фрідріх рахував, загинаючи пальці: - Констан раз, Колумба - два ... - Не жартуйте, мій друже,- серйозно відповів фізи КУС.- Колумба, як правдиве золото, була спочатку випро бувана вогнем, а потім за життя почали її називати бла женною.

- Знаю,- сказав Лекерле.на: це ж бо щось горіти й не Мабуть, сьогодні пере сорочки в душам, то принаймні Гермесові - І найприкріше,- озвався

Вона й справді молодчи згоріти! Зате матінка ... Леті. Якщо й не грішним Трисмеtістові. Карл,- що минув лише

один рік по процесі, а вже остаточно доведено, що фрау

Тільде ніколи відьмою не була ... - Ото ж і я кажу,- додав Лекерле,- могла б ще й сьогодні

так

завзято

власне, в

прати на землі ...

Так,- відповів у тон фізикус,- могла б, коли б не

труну

лише

ляпала

язиком,

за те тільки й кілок

дужче,

ніж

праником...

І,

в могилу її вбито, й маку

насипано.

А навіщо ж маку? Хіба ж не знаєте? Адже ж відьма чи там чарівник тоді

може

встати

могили,

коли

перерахує

увесь

насипаний йому мак по зернятку й не зіб'ється, ані на одну зернину. А покійна була кепський математик: прорахувала все, й своє, й Колумбине.

До речі,- сказав Лекерле,- от говоримо собі про ту

нерозумну прачку, як Їй, МІЖ іншими,

211

чимало пошкодив

той аспид, чи «стародавній змій», котрого вона нібито мала

виплекати з кривавого яйця. А тим часом нещодавно я читав прецікаву працю одного вченого домініканця, кот рий, базуючись на підвалинах теологічних, без яких нема справжньої науки, законами природними довів, що налиті

кров'ю курячі яйця зовсім не віщують ні кривавих війн, ні стихійних катастроф. Нібито це явище є лише ознакою

певної хвороби несущої курки. ШО така хвороба не псує самого яйця, а воно не шкодить людям,- це доказав отець

домініканець в присутності вчених і духовних осіб, а також

і членів святої інквізиції,- з'їв кілька таких яєць,- си рих, варених на м'яко й варених на твердо. - Як на мене,- усміхнувся фізикус,- то такий досвід був би фатальним: я взагалі не вживаю яєць. Але спереча тись з тим, що признала й свята інквізиція, я також НС;

буду. Ченці говорять, що птиця, створена в день шостий, вкупі з рибами,-є пісна. Нехай, я погоджуюсь. Коли б вони визнали, що й гадаринські поросята також пісні, мов риба,- я теж сперечатись не буду.

Лекерле покрутив головою: Таки нагнали вам холоду, магістре? Скажіть ліпше: обіцяли занадто багато тепла! Мало бракувало, щоб тоді не спекли мене вкупі з Тільде. як

пісне курчатко.

- Ну, а врочисте запевнення від підозре~ь «на всяк час життя»? Фізикус махнув рукою: - Е, друже! Чи ж і ви повірили б мені, коли б напевне знали, що обидві відьми сходились у мене в лабораторі ї, як

у себе вдома, й брали участь в моїх розмовах з псом? Взагалі той Локі мало не віддав мене в руки Анклі тцена, а також і святої інквізиції.

- Мені було незрозуміло,- сказав Лекерле,- що ви не встигли втекти завчасу. Невже ж не передбачалось не безпеки? - Неполохлива людина завжди вірить, що небезпека, яка насувається, ЇЇ мусить оминути. По-друге. я вже знаю з досвіду, що або треба зникнути ще тоді, коли небезпеку мало хто і

передбачає,

або ж

треба

переждати

найвище

напруження. От я й вичікував. На сходах зачувся гармидер, двері самі собою відчини лись від дужого стусана й в хату влетів, немов на поклик,

згаданий Локі. Мокрий. заклопотаний, він кидався то до Лекерле, то до фізикуса. Гавкав, вищав. Зачепив розмаха-

212

ним

хвостом

келих

вином,

намагався

когось

лизнути

губи.

От чорт собачий!

но

підвищуючи

неначе обурився фізикус, робле

голос,- жодної

пошани

плаща. Ну, добре ж, ЩQ хоч вино біле! свою

нову

одежину,

закапану

до

мого

нового

обтрушував він

вином.

Фрідріх вхопив пса за вуха, набравши Їх у повні жмені. - Почекай, скотино! Ось побачимо, як ти заживеш у кляшторі, як відвеземо тебе Константинові. Горбань Карл з явною гидливістю відсунувся набік. Він не любив лсі в.

Не розумію, навіщо треба з ним возитись ? Дозвольте

мені, щоб я дав йому ліку: він поможе швидше, як братів

поміг Анклітценові. - Ні, ні,- сказав Лекерле.- Ми мусимо його відвезти. Він придасться кляшторові, в який впакував стільки добра

Константин. А ми зробимо цим і йому приємність, і самі остаточно здихаємося пені.

А звісно,- потвердив фізикус.- Тільки треба бу

ло б його десь замкнути до раю{у,

щоб кудись не втік,

заброда.- І, повернувшись до Карла, запитав:- І як мо жете ви, з вашою м'якою душею, майже дівочою вдачею, пане магістре, не любити звірят? Уе ж істоти, яких ми всі безнастанно кривдимо, ЯК ••• додав усміхнувшись,- як і жінок ... Тому, мабуть, і нема жінки, котра б не любила тварин.

Може, звірята щасливіші за людину,- терпко відка

зав горбань,- бо ж хвора чи скалічена тварина пропадає.

А людина ... -

він махнув рукою й відійшов до вікна ...

Може б, ми трохи пройшлися, подихати повітрям? запитав Фрідріх, щоб змінити тему розмови.

За хвилину всі

троє

ішли повільною ходою вулицями

НеЙштадта. Не було ще цілком поночі. Але юний серпок місяця виблискував з-поза легких хмарок.

Одна по одній падали білі зірочки снігу. Синьо-фіалкові тіні, переливчасті, мов перламутр,

падали від шпичастих

дахів і в перспективі перетворювали місто у старий вицві лий килим. Здалеку легенький вітерець доносив відгуки

співу. То гуляли в корчмі вояки-наймити, що блукали світами та наймались за гроші щораз новому паНОВІ.

ва!

Бойовники, що зробили ремество зі свого геройст зауважив Лекерле і, скинувши берет, підставив своє

високе чоло свіжому подихові вечора.

Йшли якийсь час мовчки.

213

- Про що міркуєте, магістре? - взяв під руку фізику са Фрідріх. - Не вгадаєте! .. Думаю, що найліпша в світі річ життя. І найліпше воно тоді, коли минула небезпека. Il!оразу,

коли

це зі

мною буває~

життя стає

мені

ще

принаднішим, аж я готовий дякувати кожній небезпеці, яка за собою веде радість.

Так. Гарно жити, коли маєш свідомість, що ти -

пан

життя.

Карл мовчки зітхнув. Він дивився на небо, бо знав, що коли погляне на землю, то біля своїх ніг побачить свою потворну ті нь.

- То, може, назад? - запитав він.- Бо ж ви хочете виїздити вдосвіта! Всі троє обернулись і скам'яніли від несподіванки: про сто перед ними, в тім місці, відкіль чулися співи вояцькі,

виривався вгору вогняний стовп, а зараз потім гупнуло, мов

громовиця. За мить явище повторилось. Потім - ще. Десь озвалася сурма. Задзеленчала зброя. Тихими вулицями погнала комонна нічна варта. Одно по одному відтулюва лись віконця й відтіль вихилялися світлі

в білизні

силуети мешканців. В тихому місті запанувала тривога. Приятелів нагнав «гасич вогню». - Дай, Боже, здоров'я, пане магістре,- привітав він Карла, й, не чекаючи на запитання, додав:- Знов ті вояки, пошли Їм, Боже, лихого великодня! - А що ж то є? - ЗвичаЙніс·інька річ. Як повипивають все оті лобуряки, то підкладають вогонь під викочені бочки. В якій ще трохи лишилось вина,

Бочка

то от вона й наробить гармидеру.

в шматки, а вояки

рещати, ну -

в сміх. Ну, а господар

ве

а ти, гасичу, біжи мов пес на свищик! Собача

служба в цім неспокійнім місті. На добраніч, пане магіст ре! Назад ідучи, буду «гасити» ... УІІ. ЧЕРНЕУЬ-ВАРТІВНИК Пишна гордість мене за собою вела ... Б. І. Антонич

Зацні відвідини вчених ченців з далекої Пізи лринесли ро кляшторного життя небувалий неспокій. День за днем минали

гарячкових

приправах

214

та

хвилюваннях

«речами

зовнішніми, речами марними», котрі звичайно не знаходи

ли місця в кляшторних мурах. Часом між братіею виникали суперечки, котрі, хоча Їх джерелом були найліпші бажан ня

послужити

якнаЙl}раще гостям

та возвеличцти свій

кляштор,- однак доводили аж до «мови світської»,

якої

також раніш не чували кляшторні сади, рефектарії, спокій ні

келії.

По тих «світських» розмовах деякі брати починали по глядати скоса на інших, творилися гуртки, що ставали

одверто

ворожі

позиції,

однак

хоч і не

були

«думки

різної», що також не личило чернецтву. Коротко кажучи,

було стільки нової спокуси, що, мабуть, коли б ті вчені італійські бенедиктини про це знали, вони б напевне відмо вились від свого візиту.

Хвилювався

навіть і

брат

Бертольд,

хоч відразу,

як

вступив він до кляштора, став немов скибкою, відрізаною

від хліба, й не міг щільно зжитися з новим товариством,

яке було одиницею в колективі. Бертольдові хвилювання були

не

тіеї

натури,

що

хвилювання

загальні:

йому

відразу чомусь стали неприемні ті невідомі вчені, що Їхали

сюди «очевидно - показувати свою вченість». Вже саме наймення патера Уірінуса, яке з невимовно глибокою поша ною, як наймення святого чи принаймні блаженного, вимов ляв патер гвардіян, викликало в Бертольда постійне роз

дражнення. Навіть - кумедне, майже хлоп'яче, школярсь ке чи вуличницьке. Не раз уже Бертольд зловив себе на тому, що, згадуючи про цього, невідомого йому гостя, він

зневажливо «дражнив» його В думці -«патер lJитринус». lJе не було дуже дотепно, а тим менш мудро чи достойно чернечого стану, бо вказувало на відсутність у Бертольдо вій душі християнської братньої любові до ближнього та пошани

до

старших.

у свідомлюючи собі це, Бертольд карав себе, а медитую чи на ці теми, приходив до висновку, що й ніколи «любити ближнього» він не вмів, а «четверту заповідь»" порушував

раз по раз. Бо вже здавна в глибинах його душі розрісся якийсь міцний корінь почувань зовсім інших, як любов і до

ближніх, і до старших. І що більше намагався вирвати той корінь з серця, то більше переконувався в своїй безсилості, а це ще більше дратувало, часами переходячи в «родовий» гнів, котрий, не вилитий ні на кого, полишав по собі брудне шумовиння,- як бурхлива повінь, що проходила прибереж

ними луками. Знаючи ж, що на таку прикрість

215

лише два

перевірені способи -

молитва й праця, Бертольд завзято

працював.

Працював. Але на молитві

в останні й

час почував повну розгуб

леність.

Скупчити думок не міг. Знести Їх всі до Божого престо лу

не було сили. Керувати ними,

бурю своїм човном,

в якому

як керує стернач в

вся його надія на охорону

й порятунок,- не мав волі, не міг себе примусити. Часто причиною цієї нездібності

молитись ставала саме праця,

його праця, котра мусила б поруч із молитвою стати охоро

ною від спокус. Так ні ж: стоячи на колінах перед круци фіксом, Бертольд часто ловив себе на тому, що губи його шепчуть слова молитви,

а в думці

йдуть розрахунки та

хімічні комбінації.

І тоді, втомлений і роздратований, він впадав у недозво лений критицизм.

помилкова й нерозумна формула.

Ora et labora -

Не можна молитися й працювати, коли ти - не дроворуб, не прачка чи замітач кляшторного подвір·я. Як найздібні ший

до війни

той

вояк,

що

нічого

не

думає,

так

для

молитви відповідні оті брати «з черні», а не він, що його розум працює безперестанку.

І не відчувши, що його думки збиваються на найнебез печніший напрям

напрям

зарозумілості

й гордині,

що

прямою дорогою провадить до пекла,- вирішив, що буде

хвалити Господа лише своєю працею.

- А молиться нехай, поливаючи свою капусту, брат Нарцис! - пурхнуло веселим горобчиком в голові. І Бертольд перестав молитись. Але не взагалі, а лише «відклав

молитву

до

часу,

коли

йому

дозволить

на

те

праця».

I,Uоправда, працював він надзвичаЙ.но завзято. І раннім ранком був він за своїми книгами, і

глуха ніч заставала

його за Г~PHOM, за терезами. Використовував в повній мірі дозвіл отця гвардіяна, бо ж і предобрий патер Герхард радий був похвалитись перед приїжджими незвичайними успіхами свого молодого вченого, що раз по раз давав кляшторові та й люду посполитому нові, цінні відкриття та винаходи.

Запеклий у праці Бертольд, зрештою, й не помітив, як надійшов урочистий день приїзду.

- Вже тут, брате! - почув він від брата Нарциса, що, не маючи вже багато квіток, приносив йому «сухі букети» 216

немортикою

та

небі€ю,

рослинами

вже

тим

добрими

й святими, що самою назвою сво€ю вони нагадували про

небо та життя вічне в ньому.- Тут, кажу, брате. Бертольд не зрозумів: - Таж там, де й завжди,- відповів, не обертаючись, певний, що мова йде про місце для букета, на поличці під

круцифіксом.- Постав і ... мир з тобою! Але ж Нарцис насмілився сьогодні перервати Бертоль дОВУ працю. Він здмухнув сажу з Бертольдової ряси й легенько погладив його по плечі:

- Та ні, брате! Гості, кажу, тут! Приїхали ... Шестеро. Тож не помилися, брате, як я був помилився. Один з них має отакенну бороду. Я й гадав, що то з них найстарший. Воно ж, брате, виходить, то - лише Їхній скриптор чи архіваріус абощо. А головний - отець пріор Їхній тобто ... Бертольд зморщився, немов йому закрутило в зубі: - Брате Нарцисе, мене це дуже мало цікавить ... Рум'яне, наївне, немов дитяче - з навмисне прив'язаною жовтавою борідкою, як китичка на колосі кукурудзи

об

личчя старого садівника вкрилось одночасно й рум'янцем, і сумом. Нарцис глибоко любив Бертольда, саме тому, що зовсім не розумів його. А що Бертольд був такий неподіб ний до інших, а особливо ж до самого Нарциса, завжди всім задоволеного, веселого й співучого, Нарцис з найбіль шою радістю служив Бертольдові, нічого від нього не жадавши, як і від інших братів. Тепер старий відчув біль, немов по ньому хльоснули бичем. Не тому, що брат Бер тольд негречно обірвав його щиру радісну мову, а тому, що

він, Нарцис, невчасно вирвався зі своїм оповіданням і не догодив Бертольдові. - Я знаю, брате ... Вибач ... я лише ... - Нарцис підняв на Бертольда очі, повні благання, але Бертольд не бачив його й не чув його слів.

Старий втягнув голову в плечі, як равлик, що хова€ться в

мушлю,

діткнутий

вразливе

місце,

тихо

зітхнув

нечутно вийшов з лабораторії.

Бертольдові й на хвильку не прийшла в голову думка вийти назустріч гостям, при€днатись до братів. Буде кому вітати й без нього! А коли вони поцікавляться побачити і його - то самі сюди прийдуть. О, щоб патер Герхард не привів Їх похвалитись лабораторі€ю та й ним, її автором

і творцем! .. І справді, патер гвардіян в першу чергу мусив похвали тись «сходячою зорею» свого кляштора. TI:Htf. біЛl:!ше було

217

цікаво показати ученим гостям, учневі «самого» Алессанд ро-де-Спіна, доброчинця людства, що з поміччю Божою створив чу до, вигадавши такі скла,

які повертали людям

втрачений зір,- свого винахідника в' його новій лаборато

рії, просто за працею. Тож Бертольд і справді незчувся, як його майстерня,

що в Нlи звичайно

роннього,

враз

ченцями.

чужими

заповнилась

по

не було нікого сто

береги

братією

на

чолі

Настроєний заздалегідь проти останніх, Бертольд відчув майже фізичний біль, коли хтось з рухливих

південних

гостей необережним рухом викликав дзеленчання наповне

них реторт. Зі стола злетіло на підлогу кілька листочків пергаменту,- й в Бертольдовій уяві виплив з минулого напівпризабутий образ, як .колись ще там, у вежі, покійний батько

зі

своїми

гостями

змітав

його

робочих

столів

розпочаті праці та приладдя. Звісно, не було це те саме. Та ж дивні почуття відроджуються при подібності обста вин. Бертольдові стало терпко на душі, як тоді, кров клекотіла й треба було великого напруження, щоб не вияви ти назовні своїх почувань.

Тим часом патер гвардіян закінченими латинськими ви разами, хоч і без зайвих прикрас та елегантних, вишуканих зворотів,

що

саме

починали

входити

моду,

знайомив

гостей з «любим сином своїм Бертольдом». Бертольд стояв, не підносячи голови. Стояв, як школяр, що йому перешкодили в здійсненні палкого бажання. Була йому неприємна й стисла гвардіянова латина, й розквітчене південною чемністю, межуюче з виявом захоплення, приві

тання патера Уірінуса з ніколи до тепер не чуваною вимо вою,

що В ній

настирливо виривалось незнайоме

«дже».

Нарешті, коли вже промова гостя дуже затяглася, підвів очі.

Перед ним метушився маленький, рухливий, сухий і темний, мов в'ялена рибка, чернець. Живі, цілком молоді очі, чорні й блискучі, мов розпечені вуглики, дивились на

Бертольда крізь виблискуючі скельця великих круглих окулярів. Від того ті очі видавались неприродно великими, а сам

промовець

настільки

непривичною постаттю,

що

Бертольдове роздратування раптом перейшло в ледве стри маний, внутрішній сміх. «Так от такий той «illustrissimus» та

«doctissimus»,

суше

ний чорнослив, якого патер гвардіян, а з ним і вся братія

вважають восьмим дивом еві ту?»

218

Тим

часом

заКІНЧИВ

«illustrissimus»

свою

промову

швидко оглядав лабораТQрію.

А оце,

doctissime,

саме по вашому фаху,- всміхався

щасливий патер Герхард, легенько збовтуючи перед пате ром Уірінусом рідину в скляній реторті. Рідина з прозо рої, що лише на споді

посудини мала трохи осаду, стала

молочною.

Уе

сік

гадючника з сіллю!

ніби зрадів

патер

Уірінус.- От і добре. Дозвольте трошки на руку.- Й він відгорнув рукав CBO€Ї ряси та почав терти собі

лікоть.

Я дуже вдарився сьогодні ранком, гуцаючи на мулі,- по яснив він.- Бо той мул, старий грішник, чогось ізлякався й так метнувся вбік, що я мало не впав.

- На вашу контузію брат Бертольд дасть вам справді гадючника, але це,- говорив патер Герхард,- це - знаме нитий лік на запалені очі! Помага€ дивовижно! - А, виходить, то - концентрований сік з гарбуза? вже до самого Бертольда звернувся Уірінус. Але Бертольд труснув головою й відрубав коротко: - Uинкова вода. - Як? - незмірно здивувався чужинець.- Метал? Насміля€тесь давати метал на очі? - Насмілю€мось,- коротко відповів знову

вже

заносив

Бертольд,

якого

вихор.

Тим часом «цокочуча» Й «джеркаюча» латина, мов кроки

кованого мула по кам' яних плитах,- помислив Бертольд, полилась нестримним потоком. Патер Уірінус говорив ві льно й легко, немовби буденною мовою про буденні речі,

й це здавалось Бертольдові, що цінив латину, як мову науки, мало не хулою. А італі€ць мов лекцію вичитував, розповідав, підтримуючи прикладами, незвичайні властн

вості обкладі в з гарбузового м'якуша на хворі очі. - Найвченіший з учених, дом Валафрід Страбо, в праці своїй «Hortulus» - доводив патер Уірінус,- в праці, що повно

досконало

зела ... вважав

TpaKTY€ cucurbita ...

про

лікувальні

рослини

та

Бертольд мовчав, відчуваючи повну зненависть і до пате ра Валафріда, й до його «Hortulus-a», хоч і сам часто користав з Ti€ї визначної праці. І!!одалі все більше його дратувала кожна фалда рухливої чорної ряси італійського

вченого. Дратувало його, що та ряса висить на

CBO€MY

господареві так, ніби він не мав жодного тіла, а був тільки тичкою

вузенькою

поперечиною

раменах,

вужчою

за

нормальні людські плечі. Дратувало й те, що гість підстри-

219

бував, як чорний кіт па садовlИ стежці. І, щоб позбутися того роздражнення, Бертольд вже ні чого не слухав, лише помалу почав розглядати інших гостей. Оглянув уважно одного, другого й раптом - аж скам'янів. Дом иірінус, інші гості, патер гвардіян, всі присутні брати

немов Їх

здмухнув ві тер, зникли всі злабораторі ї. Ді йсність і загад ка,

реальність

барв,

ДУМІ,а

звуків, образів.

змішались

яскравий

гармидер

На Бертольдову душу накотилась

велетенська хвиля неймовірної, безмежної радості, затопи

ла його всього, піднослчи до екстазу.

Серед гостей, просто перед Бертольдом, стояв живий, реальний, з дитинства Бертольдом улюблений «чернець вартівник» з батьківського замку. Перед ним був той, хто був ДЛЯ нього ще з дитячих літ солодкою загадкою, близь кою

дружньою

істотою,

присутності

якої

лише в присутності його мальованого образу тантин,

знаходив

задоволення

радість

навіть

він, Конс

життя,

спокій

душевний і силу до подолання більших труднощів. І от той мальований, неживий образ тепер ожив і стояв перед

ним, в його лабораторії, І{ОЛИ він, Бертольд, так тяжко бореться з самим собою, щоб не пуститись берега й наробити нечуваного в кляшторі бешкету й осудовиська.

не

«Et verbum саго factum est»,- ВИЛИЛИСЬ всі Бертольдові думки

одну

формулу.

Сльози підступили до горла. Серце скакало, готове ви рватись з грудей. В мозку підплигувало, як стрибав колись роздратований Локі, одно одним слово: - Нарешті! Нарешті! Нарешті!

А він, той «він» -

без наймення -

стояв, дивився Бер

тольдові прямо в очі й своїми мудрими, блакитно-чистими,

як у дитини, легенько усміхався, розумів Бертольдові почу вання й неначе говорив МОВЧІ<И:

«Так, так! ус я!» Бертольд не міг відірвати від нього свого погляду. Він знав на портреті кожну рисочку, навіть напрям маляревого мазка, на тім чи іншім місці ряси, перегиб хвилястої, «мов

мед текучий», бороди,- й тепер шукав, перевіряв на живій людині всі ті знайомі й так любі йому з дитинства риси.

Так,

це -

дійсно

«він».

Уе -

він,

нічого

йому

не

бракує. Прекрасно збудована, ні худорлява, ні повна по стать n розквіті людського віку. Обличчя, як з білого мармуру вирізьблене, закінчене ТОНКИl\Ш, мистецькими лі

ніями. Золотиста, неначе з гофрированого шовку, борода, довга, ПУХІ,а, «текуча». І ті щирі, притягаючі, як магнет,

220

очі. Чи ж були колись ще інші такі самі на світі, щоб так відповідали всій постаті, повній досконалої гармонії?

«Нарешті зустрінулись! - бігли думки.- Тепер пізнає мось. Почую його мову. І зненацька безмежна відданість охопила всього Бертольда. Коли б ще не присутні, можли во, що кинувся б до гостя й цілував би йому руки, ноги.

Я піду за ним. Я буду з ним. Куди піду, де буду,- то однаково. Аби з ним, з ним! ..

І ніби відгук Бертольдовоі радості, десь близько-близь ко, немов біля нього, задзеленчали сріблястим сміхом НІж ні дзвіночки ...

Сарна під вікном ... І вона, та освоєна сарна, була така мила. І весь світ став

осяяний. Навіть «патер Uитринус» зі своєю безконечною балаканиною про

cucurb і ta,

той був милий і достойний

подяки за те, що привіз із собою цього «вартівника», який

не дивився більше на Бертольда,

а легенько скручував

у руці пергаментний сувій.

Бертольд усміхався. Очі його палали, навіть темний рум'янець пробився на його оливкових щоках, а руки були

притиснуті до серця. Йому здавалось, що над його висками віють легесенькі крила. Чомусь на одну мить, як тінь прозора, понад думками пролетіла хмаркою Колумба ... Але та хмарка враз розвіялась: йому засяяло світло з блакит

них очей «вартівника», Й вуха були повні веселої, ніжної мелоді ї срібних дзвіночків, що вже видзвонювали не там,

в кляшторному саду, а таки прямо в Бертольдовому серці ...

УІ І І. Т АЄМНИUЯ Духа лінощів, жури, владолюбства та пустомельства не дай мені. Єфрем Сиріянин

Гості пішли на відпочинок до приправлених Їм зі всіма можливими зручностями келій. Час рекреації. Але в ціло

му кляшторі така тиша, як буває у велику п·ятницю. Бо ж отець гвардіян наказав братії лише мовчки прогулюватись в саду, не робити жодної праці, що викликає якісь звуки,

розмовляти стиха й не славити Господа ані співом, ані грою на музичних струментах. Ц!об дати повний спокій гостям

221

для відпочинку, таким чином порушили й одвічні кляштор ні

звичаї.

Бертольдові

не пощастило ні

в лабораторії,

ні

потім

в порі обідиій та по обіді підійти ближче до того, кого він

в духу називав «своїм» братом. І від цього пригас його радісний настрій. На серце неначе хто насипав попелу. Думка зів'яла, втратила пружність і лежала нерухома та безсила,

мов розкручена пружина.

Блукав самітно віддаленою, зарослою хащами частиною обори, що лежала далеко за парком. Сюди звичайно не ходив ніхто з братії. Тут було завжди порожньо й тишу порушували тільки самі птахи та вивірки. Бертольд любив ці здичавілі алеї, поплутані диким хмелем та ожиною, на

якій висіли

TeMJ:li

гранати всуміш з довгастими коралинами

барбарису. Великі старі осики творили тут окремий гайок. До них, немов гості з чужої сторони, прийшли темні пірамідальні тиси та кілька старезних хамакипарисів-туЙ.

«Ніби тіні колишніх ченців, перевтілених у дерева», часто думав, проходжуючись, Бертольд. Згадав і сьогодні це порівняння, але терпкий усміх торкнувся його уст, а в думці Бертольд додав: «І иаQіть перевтілені не хочуть покинути кляшторних стін. Подума ти, як тут, справді, гарно!» Вперше за весь час перебування в кляшторі спитав себе

про це. І ніби хтось поставив його збоку, й несподівано кляштор видався йому в' язницею або труною, до якої впакували його, живого, навіки.

«Стривай! - спинив сам себе.- Та хіба ж ти опинився тут не з власної волі?»

«Добре лос,- коли

з власної волі,- відповів якийсь інший го треба

було

рятуватись

перед

збожеволілим

батьком!» «Так ти ж від смерті тікав і тут шукав життя. Навіть казав, що життя в кляшторі' вважаєш за єдино можливе для

вченого, котрий хоче працювати».

- Ну, казав! Так що з того? - злісно й вголос спитав Бертольд.- Тільки осел завжди лишається при своїх дум ках, а людина чей же може думати різно.

«Може, коли щось В ній чи довкола неї міняється,- від казав голос.- Май же сміливість сказати собі самому, що змінилось не те, що довкола тебе, а те, що в тобі самому!» Бертольд сперся спиною об стару сріблясту осику й скупчив думки, щоб знайти, я" велить чернече «правило», В побожних роздумуваннях помилку в своїй душі, й тим

222

налагодити зруйновану рівновагу. Але чомусь незвичайно нудними й непотрібними здались йому сьогодні «роздуму

вання по правилу». Ялові вони, як і вся його тутешня праця. Бо ж і думки, і вся його душа замкнена тут в грати всяких

правил

та

приписів,

не

потрібних

ні

людям,

ні

Богові. «І душу взяли у в' язницю»,- знов приходить лиха дум ка; а її здоганяє ще більш грішна: «Чи ж не ліпше було б у пеклі, як тут, де він крутиться і вдень і вночі біля свого

горна? А за що?» От, він вигадав знамениті користати

інші,

фарби. Таж з них будуть

майстри вітражів,

за

те

збиратимуть

хвалу й славу, як повний колос у жнива. А він? Звісно, хто ж спитає про винахідника фарб? Так і зі всім, що він зробив і що робить, не маючи часу навіть стерти з обличчя

сажу. Так за те ж і глузують з нього, що він -«нігер» ... Навіть, коли б і лишилось його авторство, то не буде згадане його власне наймення, буде тільки «Нігер», або навіть ще простіше: «Всі-бо твої досягнення,- якось ска зав патер гвардіян,- всі вони - наші, монастирські». Чер нець не має нічого власного, ані слави! - Дякую! Дуже дякую! - сказав знову вголос, а об личчя скривила саркастична гримаса.- Дякую! - повто рив ще раз і

раптом відкинувся від стовбура осики, на

якому над самою його головою повним голосом зареготав ятлик.

Сум і несмак до життя насунули на Бертольда. Йшов без мети

заглохлою алеєю вперед,

немов

глибоку

осінню

імлу, в якій нема ні просвітку, ні раАості. Човгав в~жкими сандалі ями по сухому листю, що товстим шаром вистеляло

алеї й шелестіло так меланхолійно, немов присвідчуючи, що

довкола суєта суєт. «Vanitas vanitatшn et oпmiа vanіШ ... », своїм звичаєм

все

переклав би патер Г ерхард»,- подумав глузливо. І недо речним дитинством здавалася йому ота привичка гвардіяно

ва кожне слово перекладати вголос на латину.-«Бач, подумав

ЗНОВУ,- навіть

кляшторні

звичаї

відмінив

для

приємності італійських ченчиків!» ІЛОСЬ упало на нього з дерева. Підвів очі вгору. Виблід лим до рожевого пурпуром та золотом мигтіло примерле

листя осик над головою. Нагадувало рисунком серце. Пурпур... золото... серця... Скільки мертвих сердець, а золото й пурпур від найменшого подиху вітру летять під

ноги... Приятельство,

родинна ніжність, кохання, слава,

223

влада, багатство... Все це мертве для нього, повного сили й здоров'я ... Чому ж він цього не мав і не має? Бо ж хтось обікрав його, хтось жорстоко обдурив! .. Золото... Батько надбав був чимало. Не промарнував нагоди, де можна було його захопити хоч пучку. Навіть грабував побожних ченців. Пурпур влади ... Таж влади йому не могло бракувати й у своїх володіннях. А що рід Їхній був родом чесним, з незаплямованим гербом, то при королівських дворах він міг би, при бажанні, досягти вла

ди просто безмірної. Серце ... Хіба ж не хотіла його при гріти, злити з своїм ... може, й справді

одинока в світі ...

«блаженна діва у коханні», як сказав Брудерганс ... Колум ба?! Де ж все те: і багатство, й влада, й особисте щастя в KoxaH~i?. Де?. - Пороздавав. Відвернувся. Відпекався. Розкидав і розвіяв сам! - Аж заскрипів зубами.- Пороздавав про дажним душам, рабам, наймитам і негідникам ...

Ось

Лекерле. То ж

підлий негідник, що кожну іск

ру свого великого розуму й видатного таланту розпродував за монети й дорогі речі п'яним «своїм» і «чужим» панам? І цього хама, що хто знає, чи не отруїв його батька, він,

Константин Анклітцен, колись вважав мало не побратимом, доброчинцем, боявся, що не зуміє винагородити його відпо

відно до міри його доброчинності супроти себе! .. Ше б пак не доброчинець! Випер з батьківського дому й поклав на дорогу десяток коржиків! .. Або той - «містечковий Пітагор в облізлих лисицях», «учитель», «мудрець»! Чому, власне, міг навчити цей мані як,

м:ономаніяк,

що

все

життя

шукав лише одного золота? і кожен другий -

всіх

природних

речах

Добре! Золота хоче кожен

радо його шукає: один в порошках і рідинах, на великих шляхах та по лісових гущавинах.

Але ж той «пекельний дід» поставив собі чисто ідіотську мету: злотом знищити злото, найти такий спосіб виробляти його, щоб згинув «ідол людства» й щоб повернути людям

знову аркадійський вік. А яка аргументація? Мовляв: «Христос же знищив смертію смерть?» Істинно: той <<пе кельний дід» блазень більший за Лекерле! З огидою згадав Їхні останні відвідини, коли минулої весни вони обидва приїздили до кляштора «ще раз» йому

дякувати та привезли Локі, якого кляштор не взяв, тому що пес вважатиме й далі за свого виключного властителя

й пана брата Бертольда, а чернець не сміє мати ніякого

224

індивідуального майна. Чи не на те вони обидва й пхали

його все до кляштора? Справді, пожалуєш, 'що вже нема живого батька: той би Їм «подякував» належно, коли б був

довідався, що це ж вони переховували його сииа! .. Думки снувалися, як зняте зі шляху осі,ннім вихором лист,и. Не були творчі, не були життєві чи життєздатні. Летіли безт,имно в різні боки, одна одну наздоганяючи,

одна одну нищачи. Немовби він взагалі не був здібний мислити логічно. Та ж Бертольд не помічав цього, бо ж, властиво, й не думав, лише знаходив форму своіх емоцій. Простяг руку до низької галузки й, злісно обчухравши з неі золоте листя, подер Їх на шматки, зім'яв і кинув собі під ноги.

«Так зробив Анклітцен і з серцем прачки!» Сонце вже сідало на дерева, але в кляшторі ще не дзвонили. Навколо стояла нерухома тиша, повна мертвого,

запашного спокою, як це часто буває восени. Затихли всі пташки, ніби відчувши, що й спів Їхній - зайвий в цім закінченім образі відпочинку перепрацьованої впродовж

літа природи. Тільки в світляних снопах, що проривались між листям, танцювала мошкара свій нехитрий, мовчазний танок: вгору і вниз, ніби підкреслюючи даремність ВСІХ поривань людини від землі у височінь.

І в Бертольдовій душі неначе відбувався такий же без плідний танок злих духів. Коли б можна було на когось кинутись, м'яв би й душив за горлянку. І, скрегочучи зубами, він таки й кинувся на карлувату грушку та щосили

затрусив

нею.

знову,

мов

глузуючи

з його

безсилої

ярості, повним ГОЛОСОll/J зареготав над ним сполоханий з

грушки ятлик. Бертольд аж підскочив від деревини, зляка ний несподіванкою, але грушка, неначе з образи чи помсти,

одною шпичастою галузкою вхопила його за комір. Він з силою висмикнув ЇЇ й не помітив, що перервав собі на шиї волосяний ланцюжок, на якому носив заповідний материн хрестик.

Але злість не вщухала. Тепер думка перескочила на гостей, що «з ними носився» кляштор. Ось, той «сушений ДОМ Uитринус». Нібито має за свій ідеал «рах»- вихвалю ваний бенедиктинський спокій, а в дійсності ж не дає собі

ані хвилинки спокою: літає сюди й туди. Блигомий світ:

з Пізи аж у Фрейбург! А чого літає? По славу, по честь, здивування, похвали, які йому віддають аж до порушення

кляшторної регули. І він

теж чернець, а отже

,ик хизується славою. Хоч би ж та слава була

Н, Короле ••

22;

диви,

його сла-

ва, а то ж

лише його вчителя дом Алессандра! .. Да-Спі.

на принаймні вигадав свої окуляри, в яких можна лякати

горобців по Нарцисових городах, а ти ж, Uитринусе, що?.-«Не смієте вживати металу на очі!» Подумаєш, який авторитет з гарбузяним м' якишем! І, не маючи сили панувати над собою, Бертольд сплюнув презирливо й обезсилений, помалу посунув до своєї келії.

з того часу, як у кляшторі жили італійські гості, одно· часно з перепадами гіркої досади та шаленої злості Бер. тольда охопила й безнадійна апатія. Не мав смаку до праці й не міг себе ні до чого присилувати, це була байдужа розпука, отой страшний «дух жури», що його на перше

місце поміж гріхами становить в своїй молитві Єфрем Сіріянин. Вже й братія почала звертати увагу, що з Бертольдом щось діється. Питав і отець гвардіян: чи не заслаб? Умов. ляв порадитись з патером аптекарем, що був одночасно і за

кляшторного лікаря. Тепер Бертольд скептично ставився до нього, одначе раду, напівнаказ гвардіяна мусив викона

ти. «Братові Бертольдові нічого не бракує»,- був аптека рів діагноз. Тоді гвардіян поставив і свій: «Мудрістю переповнений, як бджола медом, брат Бертольд. І мусить він спочинути та думки свої в собі перетравити. Сказано. бо: «Хто прибільшує знання, збільшує й гризоту» - «Et

qui addit scientiarn, addit et laborem». А Бертольд ніяк не міг «стравити свого меду», що був аж надто гірким. Думки його, ялові й безплідні, вимотували з

нього

всю

мудрість,

каламутилися

від

жури,

злості,

зарозумілості, гордині та відсутності страху Божого. Все ходив і ходив по осиковій алеї,

немов хотів, наздогнати й піймати невидимий клубок, що не розмотувавсь, а лише заплутувався, втікаючи до невідомої й безрадісної безодні.

Та всі шукання були ні до чого, так само і його прохідки вперед та назад попід тремтячими осиками. І, як пройшов. ши в один кінець, він враз міряв ту алею кроками назад, так повертались і його думки все до одного й того самого' до «ченця-вартівника», котрий був приніс йому на мить несказанну радість, а потім враз, може, й назавжди забрав в.

А той і справді немов зник, як передсонне маріння: от ясно бачиш його нерозплющеними очима, а лише глянув

і не лишилось найменшого сліду. Так, не було видно ніде

226

світлобородого скриптора иірінусового. Ні в церкві, ні в рефектарії, ні серед братії, ні при повторних відвідинах

гістьми його лабораторії. Не чути було про нього й мови між ченцями. Лише одного разу випадково почув Бертольд, що хтось назвав його князем. І це на хвилину обрадувало його: такий, дійсно, не може бути з черні, лише з близького

Бертольдовому стану.

Однак було видно, що сам Бертольд не міг насмілитись когось запитати про того дивовижного гостя. Здавалось, що з першим словом про нього для всієї браті і стане ясною

Бертольдова глибока таємниця, єства якої, однак, він і- сам не розумів вповні. Але ж йому було очевидно, що таємни ця існує, що вона належить лише Їм двом і ніхто інший не смів би цього навіть припустити, бо ж ця тайна була інтимнішою навіть за тайну першого кохання.

І через ту таємницю Бертольд жив і не жив. Був у безперестанній тривозі. Чигав на ту солодку хвилину, що таки ж мусить його привести бодай до випадкової зустрі чі, котра мусить висвітлити все й привести його душу до

рівноваги. Й тремтів, що гості можуть несподівано від'їхати. Тепер вже сам Бертольд перетворився на «ченця вартівника»,

бо ж

вартував

вдень

вночі

напружено

хвилину зустрічі. А що його думки скупчувались лише на цьому та на власній особі, то він все більш вороже дихав на всю братію, часами відверто гребував нею, бо ж почуття погорди до

ченців

взагалі

до

всіх

людей

зростало

та

й зміцнювалось в душі.

Якось, виходячи з парку, він зачув розмову двох братів, що говорили, як тепер стало звичаєм, лише про гостей та

Їхні оповідання, причому говорили й так, що раніш легко самі б відчули «гріх празднословія»:

От, брате, нам би такого гвардіяна! Якби ж то, брате! Дом иірінус не так би повернув

справу

...

І в Бертольдовій душі зненацька ворухнулось приспане почуття ніжності до патера Герхарда, що ставився до нього так, як ніколи не ставився й рідний батько. Але ж те добре почуття враз змінилося на інше. «Нерозумна череда бара нів вічно шукає нового ватажка»! .. А, зрештою, коли ж

людство було кращим? Аж соромно почувати себе люди ною, коли ЛЮДИ,· хоч і створені за подобою Божою, такі загалом мізерні сотворіння. Та ж не всі ... Між ними є й одиниці вищі. Вони мають більшу силу, що вже тим самим надає Їм право не рахуватись з тією сірою масою

227

овець на двох ногах! .. І навіщо себе пригнічувати нікому не потрібною скромністю, котра лише заступае правду?, Чо му ж

гвардіян, і аптекар, і брат, що пише кляшторні аннали, можуть його звати «славою кляштора», а сам він не

насміе сказати собі щиру правду про себе? - Брате Бертольде, ти -единий у нас,- говорить На рцис.

А так. Певне, що скрізь

всюди

«единий!» А тому й почувае він себе

одиноким,

тому

не

може

бути

в тій

спільній череді. Тому й не може стояти з ними нарівні, на одній площині: він може бути лише над ними, поверх іх, вгорі, високо ...

І, коли думки докочувались до цього пункту, І?ертольд заплющував очі й відлітав мріею в інший світ. Тіло його дрібно тремтіло, мов у пропасниці, але він відчував дивну

насолоду. Здавалось, то тріпочуть розгорнені велетенські крила, які нечутно підносять його в безкраї простори, а з тих недосяжних висот він ледве бачить маленьку землю

й повзаючих по ній комашинок чи хробачків-людців.

Уі пароксизми самозахоплення раз у раз закінчувались повним висиленням, щоразу він був розбитий і ослаблений, як після справжньої болотяної пропасниці.

Одного разу, занесений мріею, він безсило сперся об стіну обори. Рука, шукаючи опертя, несвідомо посунулась по якихсь дошках, але не могла затриматись на гладенькій

поверхні. Бертольдові здалося, що він буяе над безоднею. Безоднею внизу, й безоднею вгорі. Спирало дух і хотілось розіпнути рясу, щоб мати більше повітря. Фіалковим вог ником пробігло в думці: «Так, мабуть, почував себе Люци фер, коли стрімголов летів з неба ... »

Вжахнувся зробленого порівняння, але почув насолоду,

що заливала всю істоту. Все дужче щось велике й солодке захльостуе його... нема чим дихати ...

А думка,

як сині

блискавки, вируе в голові:

«Летів

з неба, але як незрівнянно високо підлетів понад всіма

тими, що повзають на землі! Яка безмежна віддаль між його духом і людськими душами! .. Летів у безодню з неба,- і долетів. Бо ж таки досягнув свого: вилетів над землю і його ім'я житиме вічно. В-і-ч-н-о! .. Як і Боже. - В-і-ч-н-о! - прогналося голосом розбурханого моря у верховіттях дерев, що нараз зашуміли під дужим поди

хом вітру. А в тім шумі він вчув хвилюючі срібні дзвіноч

ки. Такі радісні, такі близькі. Прислухався: хтось посту кав міцною рукою в дошки.

228

Бертольд опритомнів. Похапцем застібнув комір ряси. Здалось йому, ніби щось холодне побігло по нозі додолу, але не звернув уваги, що на шиї немає його хреста. Почував себе все ще, немов з просоння. Почув новий стук і збагнув, що він стоїть, спершись на дверцята, що ними можна було

пройти на кляшторні городи з обори. Сюди виходив лише один брат Нарцис - годувати взимку сарни. Але великий, поржавілий ключ стримів з цього боку. Поки Бертольд розглянувся, ще раз почувся стук. І здалося йому, що хтось стукає не в ці вузенькі дверцята, а просто в його серце.

Забув про те, що ніхто з ченців не смів ходити цими дверцями, й повернув ключ.

Легко, без жодного звуку відтулились благенькі двері, а за ними стояв і трохи прижмурювався той дий чернець.

золотоборо

Пал і холод окутали Бертольда. Затремтіли ноги. Не міг би сказати, які

почуття залили його душу. Не міг

добути з себе слова, щоб привітати прохожого, навіть не згадав про звичайну побожну формулу.

А «вартівник», як тоді в лабораторі і, всміхався й гово рив очима: «Ну, поклич же! Як же я піду, не кликаний?» Бертольд запросив рухом руки, и ГІСТЬ переступив поріг. Входив урочистим кроком, немов ішов у процесії. І знову десь тут же задзеленчали срібні дзвіночки, аж Бертольд оглянувся: де гвардіянова сарна? ()днак навколо не було нікого. Та гість зрозумів Бертольдів рух і голосом лагід ним, тільки трохи гортанним і ледве помітно детонуючим промовив:

ие я, брате мій! Злегенька піднісши полу довгої ряси, виставив уперед праву HOГY~ На ній на кісточці, на залізнім обручику

хитались два маленькі дзвіночки.

Трапилось якось роздушити кузочку,- глянули Бер

тольдові у вічі

прозорі,

як чиста криниця, блакитні,

небо весняне, два вогники:

як

То щоб більш не було без

потрібного смертоубивства, ношу оці дзвіночки.

Та Бертольд слухає й не чує слів. Не вухо, душа п'є звуки чеканого голосу. Не тембр, а сенс - глибокий, таєм ний, прихований сенс - ловить він у тих модуляціях й відчуває, що з цієї хвилини прихожий чернець є той близький, свій, єдиний, з ким він може почувати себе, як

з рівним. І чого б тільки не схотів від нього цей чернець, все для нього він зробить, не роздумуючи й не вагаючись.

А той ніби чує ще не сказану думку: «Брате Бертольдеl»

229

Червоним рум'янцем вкривається Бертольдове обличчя: отже, він навіть знає й пам' ятає його найменняІ .. - Брате Бертольде. Маєш там за лабораторією малу келію для фамулюса. Та ж не вживаєш ти її, бо ие маєш і фамулюса ... Чи не TaK~ - усміхається лагідно й ясно. І цим усміхом бере Бертольдову душу. немов теплими руками обнімає.

Так ... брате ... брате ... Бертольд і досі не знає наві ть і наймення гостя,

його

становище в ієрархічній драбині.

- Досі ... Уе «досі» раптом стає перед уявою Бертольда якоюсь лінією, що поділяє його життя. Там, по той бік тієї ЛІНІІ,- там

безповоротне,

далеке

нецікаве

минуле.

Тут - по цей бік того «досі» - палаюче вогнями, сяюче іскрами - нове, прийдешнє. Але як звати його? Як зверта тись до нього,- міркує Бертольд і чує: - Брат Бертрам я. Бертрамом зовуть мене люди: не маю чого від тебе скривати,- і всміхається знову, а очі дивляться кудись в далечінь, немов за межі життя і смерті.

Тепер Бертольдові ясно: вони зійшлись, бо не могли не зійтися. Вони - найближчі до себе й шукають один одно го, немов з часів одвічних. А Бертрам на те відповідає лагідно й просто:

- Так от ми й зустрілись нарешті. Але не здивуй' мене, брате. Втомився трохи я. І безконечними мандрівками, і марною пошаною людською, якої

сам, здоров знаєш, не

важко здобути.

Отож чи не дозволив би брат Бертольд, коли буде мож ливо, відпочити йому, Бертрамові, якусь часинку в ТІИ келії, що для фамулюса за лабораторією~ Перешкоджати в праці він братові Бертольдові не буде. А може, коли й думку нову підкаже, бо ж, не хвалячись, сказати може,

що він, Бертрам, досвід деяк~й має, як з вогнем пово дитись.

Тільки ж, щоб мій відпочинок був правдивим відпо

чинком, зроби, брате, мені ласку й не кажи про це нікому.

Ані братові Нарцісові ... Тільки всього?. Чому ж цього не може пообіцяти Бер тольд? Звичайно.

230

Іх.

SULFUR FLORIBUS MORS EST Задушливу сутінь ще тісніш згущало Олійне сяйво синьоі лампадки, ШО в пітьмі сій з'ясовувала все.

€.

Маланюк

І почалися для ченця Бертольда химерні дні. Дні захоп лення, піднесення,

напруження,

мов після безнастанного

оп·яніння. Думка не лише ожила, але ж справді стала мов

туго наточена пружина. Працездатність неймовірно збіль шилась. Обрії прояснились й на духовному виднокрузі щораз сяяла й притягала нова зоря. Праця мов горіла в руках. І в тім процесі праці, що захоплювала його цілком, понад усе виносила у недосяжні вершини ідей та

мрій, не міг зауважити Бертольд одного, що в дійсності було найголовніше ... Тільки тепер впізнав Бертольд без межну радість щільного єднання двох душ, злиття докупи двох ,вишколених розумів, силу колективної логіки обдаро ваних умів.

Яка велика, яка прекрасна сила на спертись,

покладатись,

як

друг, що на нього мож

на самого себе,

або навіть

і більше! Бертрамова ерудиція видавалась Бертольдові безмеж ною. Він був і алхімік, і філософ, і гуманіст. Знав також і речі світські, лицарські. ШО ж до логіки та діалектики, то Бертольд твердо·вірив, що другого такого немає в світі. Безперечно, в товаристві такої незвичайної істоти будуть одкриватись несподівані й осліплюючі обрії! .. Але ж у тім єднанні з італійським ученим було й щось, що часами, бодай на хвилину, неначе набігало грозовою

хмаркою на цих сяючих обріях. Хто був брат Бертрам~ Який зв' язок існував між ним і тим таємничим портретом

в ~aMKY Анклітценів? ШО було те, що з дитячих літ в' язало Їх докупи, дарма що лише тепер Бертольд довідав ся про існування реальної істоти, котра раніш видавалась йому тільки згадкою про когось, вже не існуючого.

На всі обережні Бертольдові питання була хоч ніби й докладна Бертрамова відповідь, але ж відповідь така, що з неї не лишилось жодної окресленості. Дізнався Бертольд лише те, що рід Бертрамів так давній, що «майже вічний», та що Бертрамові родичі й кревники розсипались по всьому світі. Тож нема дива, що якийсь з його близьких міг появитися і поміж Анклітценовими попередниками. Бер-

231

тольд

мусив задовольнитись цими

поисненними й рідко

повертав до думок про це. Та й справді: хіба ж йому мало того, що він тепер мав? А зайві думки та медитаціі лише перешкоджають праці, котра мусить привести його до таких

наслідків, що ім'и його стане на віки вічні незабутнім. Бертрам це йому безперечно забезпечує. U!оправда тепер, відданий своїм почуттим та думам, Бертольд майже забув, що він - у клишторі. Коли ж і приходив до церкви на службу Божу, то лише на те, щоб ще икусь хвилину бачити брата Бертрама, котрий в хвилини загальноклишторних побожностей ніколи не лишавси в Бер тольдовій лабораторії. Але Бертольдові нетерпеливилось: служби він не чув, ик колись не чув капеланових казань,

а пильнуючи Бертрама. помічав. що й той у церкві, чи взагалі

при людих,

неначе

зовсім

мінився,

немов

якось

вицвітав, стаючи подібним на кожного звичайного ченци.

Видимо, що й Бертрама мало притигали до себе побожності, бо ж коли при закінченні служби він виходив з костьолу,

а Бертольд поспішав до лабораторії. щоб наздогнати йо го,- завжди спізнивси: Бертрам вже був там. Між брата

ми й погляд Бертрамів був не той, такий самий, ик і дли всіх інших братів: і мова була сіра, безбарвна. не захоплю

юча, навіть не така досконала по формі та логічній концеп

ції. Та що там, навіть і тембр голосу помітно змінювавси й не було в ньому отієї своєрідної детонації, до котрої так

звик Бертольд і котра відразу переносила його ніби в інший світ. Ніколи не чував Бертольд при людях і милого дзвону ніжних Бертрамових дзвіночків. При людях, хоч щодо цього вони не домовлились, ніколи й нічим жоден з ннх не внивив своєї взаємної близькості: навпаки, при погляді

збоку

здавалось,

жодного знайомства,

що між ними взагалі

не було

а більшість ченців були певні, що

вони ніколи не сказали один одному й слова. Та це б і не видалось нікому дивиною, бо брат Бертольд тепер став ик схимник: він лише коротко відповідав братам на запити,

сам же ніколи й ні з ким не починав розмови. І справді, що могла йому дати балачка з «одиницями З масн»? - як тепер часто в думці Бертольд називав братів, або ж і взагалі окремих людей.

Бертольд так привик бачити біля себе Берт рама, котрий, здавалось, ніколи й не виходив з його лабораторії, що інакше й не уивлив собі свого життя, ик лише з ним

в товаристві. Часами вонн мовчки працювали кожен над

232

своїм, часами Бертрам сидів задуманий біля вікна й уваж но вдивлявся в небо.

- Бачить небо відслонене. Бачить і всі таємниці його, міркує Бертольд і чує, як серце наповнюється невимовною любов'ю до єдиного й вірного друга. І за думками про иього Бертольд не помічав нічого й нікого довкола. А тим часом безперечно дещо змі нилось за цей недовгий час, що в кляшторі гостювали італійські ченці. І коли б "Бертольд не був цілком заглиблений в своє дивне щастя, то він помітив би, як змінилось відношення братії до нього,

зауважив би також, що брат Нарцис уже не носить йому квіток, та й взагалі ніколи не заходить до його лабораторії,

побачив би й те, що брат Криспін та патер Сильвестр просто оминають його, коли з ним здибуються. Взагалі помітив би, що довкола твориться щось для нього прикре

й неприязне. Та ж Бертольд не бачив нікого й нічого. Єдину явну прикрість робив йому жебрак Абель. Ше раніш, як приїхали з Пізи гості, появився він під кляштором. Тоді Бертольд навіть зрадів його приходові, бо ж дурник неначе приніс з собою частину його дитинства

й замкових згадок. Але Абель швидко почав набридати йому тим, що, коли його - на заступництво Бертольдове пустили до кляштора, він раз у раз вовтузився під вікнами

його лабораторії та причитував якісь заклинання. Коли ж приіхали гості, Абель став неначе одержимий.

Тепер він вже

ходив,

як

тінь,

за

плакав, благав, повзав навколішках і

патером

гвардіяном,

кричав:

Виженіть! Виженіть диявола! Марно всі ченці намагалися заспокоїти дурника. Патер Герхард звелів навіть кільком отцям по черзі читати над

ним екзорцизм, щоразу його переконували, що біса в собі він не ~aє й що біс до праведного кляштора підступити не

сміє,- не помогало нічого: Абель тягнув своєї.

Шоправда, це нікому не чинило шкоди, лихого нічого від нього ніхто не зазнав, юродивого ж тому й вважають за юродивого, що вчинки його не такі, як у людей нормальних.

Тільки що патер гвардіян звелів принаймні на час перебу вання в кляшторі гостей примістити його в курені, де фра

Нарцис ховав різне своє городницьке та садівницьке при ладдя.

І Абель більш за всіх братів полюбив городника Нарци са. Слухався його, як розумний, звідусіль шкутильгав на його голос, навіть частинно помагав братові Нарцисові, ~иконуючи його нескладні доручення. І - не диво: дурник

233

пристрасно любив квіти: розмовляв з ними, сміявся до них,

співав і танцював для них. Пом' яті

вітром пильно роз

гладжував руками, на тих, що перешкоджали рости іншим,

сварився пальцем, поводячись з ними, як з дітьми. Та ж

і поза квітами знайшов собі Абель у кляшторі іншого приятеля - славнозвісного на далеку околицю «НаРЦИС0вого» солов'я. Давно вже виміняв старий садівник цю пташку у захожо го пташника. Соловей же й справді був вельми цінний своїм сильним голосом та багатством модуляцій, «колін».

До того ж співав і вдень, і вночі, бо нещасній птапщі навмисне

викололн

очі,

щоб

вона

жнла

безнастанній

ПІтьмі. Тоді ж, як фра Нарцис виміняв його, солов'ю було дуже кепсько:

він хворів і

пташник хотів уже викинути

бідну тваринку на смітник. Чернець дуже уважно пильну вав слабого, брав для нього ліки в аптекаря, як для люди

ни, й поміг йому вичуняти. Йдучи Ж працювати в садок чи в

город,

брав

галузками

із собою KO€Цb

дерев

затінку

привішував

біля

квітучих

його поміж рослин,- і

соловей веселив старого своїми чудовими співами. Та ж цього було Нарцисові мало. Спираючись на те, ЩО патріарх

Їхнього чину Франціск з Ассізі

говорив проповіді про

птахів, він випросив у патера гвардіяна дозвіл, щоб кожної

великої п'ятниці приносити «свого» пташка до костелу. А що це бувало навесні, то звичайно сліпий пташок співав біля гробу Господнього й офірував Богові свою кривду, жалі й страждання, вчинені йому людьми, і виливав чудо

вим співом своїм хвалу Господові. Слухати його приходили й приїздили люди й з-за кілька десятків кілометрів.

От цього солов'я й покохав Абель усім серцем. Уілими годинами він розмовляв з пташкою, гладив її, брав у руки й годував комашиними яєчками, котрі навчився майстерно розшукувати скрізь, і на кляшторних землях, і поза кляш

тором. Не диво, що часом, коли соловейко довго не хотів співати, то Абель починав сам дуже майстерно його наслі дувати, ніби викликаючи на розмову. Взагалі дурник мав добру пам'ять до мелодій. Тому він швидко навчився й пісень Нарцисових й співав Їх слабеньким, але приємним голосом,

немов

розумна

дитина.

І з кожним днем фра Нарцис все дужче прив' язувався до

вбогого Абеля. З часом же, коли фра Нарцис побачив зміну вдачі брата Бертольда, зауважив його байдужість чи навіть ворожість до себе, він все дужче переносив на Абеля свою любов, якою раніш так щедро наділював Бертольда.

234

Одного дня, назбиравши комашиних Я€ЦЬ дЛЯ сліпого солов' я, Абель підходив до «сарніх дверцят», котрими фра

Нарцис дозволив йому виходити в обору, й побачив Бер тольда з Бертрамом, що йшли помалу й жваво дискутували.

Дурник впав у такий неймовірний шал, що його несамовиті

вигуки долетіли аж до Нарцисових городів. Однак, коли старий садівник придибав до ворітець, то знайшов під ними лише оди ого Абеля, що бився в траві, в захваті «чорної

хвороби». Хворого віднесли до інфірмару, а патер Герхард звелів уважно пильнувати, щоб Абель ніколи не здибував ся з чужоземними гістьми, бо ж, як запевняв отець фізи кус-аптекар, «чорна хвороба» може легко перекинутись і на

цілком дужих, що побачать захват немічного. Абель же, коли вже прийшов до тями, плакав і стогнав, що він бачив самого

диявола.

Тим часом таки ніби й справді десь поблизу перебував нечистий. у всякому разі, в кляшторних стінах помітно збільшились його впливи. Між ченцями не було згоди. Почалися скарги, наклепи, перека~ування меншими стар шим різних пліток. Патер гвардіян раз у раз мусив розгля

дати якісь суперечки, й це забирало мало не весь ч(l,с. Не було також порядку і в кляшторнім господарстві. Часто виявлялась небувала недбалість ченців,

що ставились до

своїх простих обов' язків абияк. То брат конюх допустить, що майже всі

кляшторні

виїхати за кляштор

коні

заслабнуть на коросту, аж

осудовисько. То брат-птахівник не

доглядить, що в курнику продрали куниці дірку й одної ночі

кури,

чи то вони, чи тхори передушили мало не всі несучі довелося посилати в місто, «на торжище» за

аж

яйцями. То брат-економ, що мав одного часу висушити на ташах пшеницю і повичищати всі закроми від кузок, допус

тив,

що останні

неймовірно розвелись на велику шкоду

кляшторних запасів. А тим часом раніш мовчазний і спо кійний

кляштор

тепер

до

пізньої

ночі

гудів

зайвих

балачках, суперечках і сварках, що цілком не сміли б бути

його стінах.

чернеча

вдача

Вправлена немов

стриманості

повертала

знову

до

самовідмові

призвича€нь

не

впорядкованої, бурхливої вдачі звичайної, світської люди

ни. І хоч покути йшли за покутами,- справа не тільки не кращала, а гіршала: вже чимало ченців майже відверто почали противитись наказам гвардіяновим, вважаючи його невідповідним керівником кляшторного життя.

Навіть найплохішого з плохих

брата Нарциса збала

мутив спокуситель роду людського: брат городник прийшов

235

до отця гвардіяна не дозволу прохати, але «оголосити свою волю», власне своє рішення, що відтепер «він не може й не

хоче» спати під кляшторним дахом. Ночуватиме ж вкупі з Абелем в свойому садівницькому складі-курені, дарма що вже заходив підзимок, а старий Нарцис ледве волочив свої намоклі ноги .

. За останній час старий брат Нарцис взагалі дуже змі нився. Колись найрадісніший з УСІЄІ братії, він тепер здебільшого сумував, всіх сторонився, майже ні з ким не

говорив, окрім Абеля, брата-шевця та найстаршого зі всіх ченців - отця Сильвестра. До Бертольдової лабораторії та бібліотеки не заходив зовсім, а з братом Бертольдом явно уникав зустрічі. Коли ж дехто з ченців, помітивши це, хотів подражнити старого й запитував, чому він не носить в лабораторію квітів, старий роздражнено відказував:

- Занадто смердить сіркою в тих лабораторіях. Ні я, ані квіти того духу витримати не можемо. Бо ж і в мене, як і у кожного християнина, від сLPки голова болить ... навіть аж до смерті.

Бо ж таки фра Нарцис

і сам квітка з саду святого

Франціска,- говорив на це добрий патер Герхард,- сір ка ж квітам смерть,- і перекладав: Sulfur floribus mors est. Але тепер, коли брат Нарцис, без огляду на чернечу регулу, з' явився у нього з «своєю волею», патер гвардіян стривожився.

- I,Uo тобі трапилось, брате? - питав його наодинці. Чи може ти ... - аж був стривожився від такого здогаду чи, може, ти чимось згрішив? Може, Господа чим обра зив ? То покайся швидше, сину любий. І Господь тобі вибачить.

Et dimittet tibi dominus ...

Радий би, отче всечесний,- відтанув під теплим гвардіяновим словом фра Нарцис.- Радий би найтяжчу

кару прийняти, та ж не наді мною грішником, а над цілим

нашим кляштором гріх висить. Виразно чую, ясно чую я: ось він вже тут. Так близько спокуса страшна, що, ходячи, всі ми рясою її мало-мало не зачіпаємо. І всечесний отець гварді ян

також.

Патер Герхард зсунув брови. - Буде з нас, брате, вже й Абеля з його наріканнями та пророцтвами. Занадто поприятелював ти, сину, з нерозум ним ... Сам від нього нерозуму набиратись став ... - і патер гвардіян навіть не повторив сказаного в мові латинській.

Але фра Нарцис не змовчав: - Може, кому й нерозумним Абель видається,

236

та ж

душу він має праведну. Бачить він те, що інші не ДОГМІ нуть ... навіть і в окулярах! Аж розсердився вже на те патер гвардіян: замість дати полегшу братові, сам у гріх упав. А Нарциса за ті слова грубіянські послав до «келіі великої покути». Коли Ж сам цілком заспокоівся,

пішов

сам туди, щоб висповідати

винуватця: може, хоч так виміркує, що братові Нарцисові трапилось

яким

чином

можна

йому

допомогти

тій

пригоді.

А другого дня оповідав отцеві спіритуалові патер Гер хард:

- Старий, старий вже став наш Нарцис - квітка патрі архова. На дитячий розум сходить. Треба, щоб братіJl поводилася з ним обережно, щоб ні усміхом недоречним, ні

жартом невчасним хтось його не вразив. Ані у найменшо му! ие душа дитяча, а до таких належить царство небесне ... І справді, що іншого міг собі помислити патер Герхард. коли брат Нарцис признався на сповіді, що власними

своїми очима бачив ·він сліди спокусителя в кляшторному саду, чи, певніше, в оборі? А особливо брата І-Іарциса боліло те, що, видимо, нечистий ловить в свої .:.іті брата

Бертольда. Бо ж на мокрому після дощу піску паркової доріжки було видко, як ідуть сліди фра Бертольда, а побіч них

витислись сліди інші, не людські, одна нога

взу

та, а друга - босе копито. І,!!об пізнати, якого саме чеНЦJl були сліди, Нарцис покликав фра Криспіна, шеВЦJl. А чоботар, тільки глянув,- ураз пізнав, що підошви були ті.

які він братові Бертольдові недавно підшивав. - А от, щодо другого сандалія чи чобота, то це,- гово рив брат Криспін,- не наш! Та прийшла йому спасенна думка: як патер иірінус відпочивав по обіді, Криспін тихенько пішов у келію гостеву, ніби подивитись, чи має він справне взуття,- і на

хвилину «позичив» його окуляри. І тоді вони обидва: і Криспін, і Нарцис сам в окуляри на ті сліди дивилися. Та ж нічого ясного не побачили, бо все було видко в тих окулярах,

але ж

коли

вони

наводили скла

на сліди,

то

сліди у них в очах розпливались. І що ближче до слідів окуляри присували, то менші

сліди робились,

немов від

Їхніх очей тікаючи. Тоді ченці не повірили своїм грішним очам, а поклнкали безневинного, Божого юродивця Абеля. дитину безхитрісну. І той дивився у скла. Та ж і він ще менше побачив: сліди або ж манюсінькі стають і з окуля

рів утікають, або ж десь туман диявольський набирається.

237

очі слізьми заходять і все в тій «імлі сльозовій» розплива

ється. В той час і патер Сильвестр парком проходив. І, хоч він же й в окулярах нічого не бачить, так принаймні його

на нараду покликали: повний-бо днями старець сей і пахо

щами мудрої святості обвіяний! .. І порадив мудрий патер Сильвестр якнайдужче молитися, бо ж відомо, що «рід сей,

якщо

це

дійсно

«він»,- лише

постом

молитвою

вигониться».

Так і вирішили, щоб іти за порадою патера Сильвестра: будуть щиро молитися та насухо постити всі три. Брат же Нарцис з Абелем нелукавим в саду будуть ночувати й нечистого чатувати. А, вловивши, виженуть його, мов того пса шолудивого, за сті ни кляшторні ...

Патер гвардіян не сперечався й дозволив фра Нарцисові спати в садовому курені, доки витримає.

Та ж з лукавим не легка боротьба! Як той слизький вугор

водяний гад та змій стародавній, лише крутиться,

з рук хрещених вислизує. Але що в саму келію Бертольдо ву, тобто в лабораторію його, він входить і що на путь загибелі він брата Бертольда підштовхує, щодо цього у

ловців диявола не могло бути найменшого сумніву. Звід тіль-бо тепер цілі ночі червоне світло виблискує. Та й то ще не все. Wоб нечистого перехитрити, брат Нарцис з Абелем нагромадили під вікном лабораторі і велику купу землі,

щоб

там,

під

вікном,

лежала

ніби

для

потреби,

нікому не заважаючи. А тим часом вночі не раз і не два Нарцис та Абель, а іноді то й Криспін-брат на ту купу вилазили й вікно брата Бертольда пильнували. А щоб дурний не кричав з ненависті до диявола, велів йому брат

Нарцис повен рот води свяченої набирати. Коли б же нечистого угляділи, мав Абель на нього тією водою порсну ти. Інакше ж мусив ЇЇ не розлити, не проковтнути, аж поки назад

до

куреня

не

приходили.

І хоч ледве-ледве була освітлена синім світельцем лабо раторія, ченці бачили таке: стоїть собі посеред покою брат

Бертольд, руками вимахує, губами ворушить, видимо, гово рить, лише що - за вікно не чути. А потім спиниться, лише головою хитає, говорить,

притакує

а він тільки

неначе

уважно слухає,

йому тепер хтось не

сперечаючись.

Так то б ще нічого. Але ж далі побачили таке: впав брат Бертольд навколішки, руки зіп' явши, навіть окремі слова можна було почути, лише розібрати й зрозуміти годі, бо

якісь занадто мудрі слова ті

238

були.

Таж

стало свідкам

безсумнівним, що то брат Бертольд з нечистим розмовляв і йому, дияволові, сповідався! І знову нараду скликали й старого патера Сильвестра раду слухали. І порадив мудрий патер Сильвестр фра Нарцисові: - На всякий випадок подай братові Бертольдові скибку хліба, сіллю, що на водохрещі свячена, посипаний. Звісно бо,

що диявол

жодної солі

просто жахається. перестає

хто з

не любить,

ним

а свяченої

приятелює,

то

також сіль

вживати.

Довго носив у кишені брат Нарцис сіль, на водохрещі свячену, та й щоразу шматок свіжого хліба з собою брав,

коли сподівався брата Бертольда зустрінути. ААе ж, як навмисне, скільки не націлявся, ніколи брата Бертольда не зустріне. Коли ж, нарешті, здибались, то, як лише руку в

кишеню

солі

застромив,

то

прикипів

на

місці:

замість

в кишені великий гвіздок.

Кишеня продрана, а сіль з. ганчірочки вся висипалась, ані зернини не лишилося ...

Але брат Нарцис усе ще вельми Ф ра Бертольда любив, й дуже він хотів його з біди визволити, а тому нічим не зраджувався й пильнував та чатував далі.

х. САТАНА НЕ СПИТЬ Хоч виріс я, мов кедр, що вінчає Ліван, То душа в мені похила, повзка, мов бур'ян. І. Франко

Зненацька впало на брата Бертольда велике нещастя і в чорну журбу впірнуло його серце. І сам не розумів, чому, власне, це видалось йому такою страшною несподіванкою, коли ж він мусив наперед знати, що інакше бути не може.

Від'їхали італійські гості, а з ними й Бертрам. І Бер тольдові здавалося, що світ став порожній, занімів і оглух.

А в тім німім і глухім світі - сам Бертольд, як ранений, забутий в пустині ... Нема нікого довкола. Нема того, що один заповнював увесь Бертольдів світ. I,Ue так недавно ... А отже, не побачить вже його живого Бертольд ніколи. Лише уві сні. Справді: у сні Бертрам при ньому раз у раз, невідступно. I,Uоночі здибуються вони то в лабораторі ї, як бувало, то ось - сидить на Бертольдовім ліжку, немов Бертольдів сон стереже й чомусь загадково посміхається.

239

І Бертольд не може дочекатися години, коли до сну відходить братія. А щоб заснути швидше й довше та міцніше спати, приправляє грішні ліки з соку 'недостиглого

маку. Аж потовщав від сну, запух. І в недрімному стані дивився

на

все

осПалими

очима,

байдужими

до

всього

навколо.

Та час минав, і здорове тіло вимагало праці. Не хотів починати нічого нового, а в старих паперах знайшов розпо

чату' ще у Фрейбургу, у фізикуса, трактацію. Читав її й не розумів. Немов була чужа, але щось таїла в собі принадне й цікаве.

«Світло, розливаючись у MaTepll, викликує в Нlи рух., тим самим готуючи її до того, щоб дух міг діяти в ній.

Тому вона (матерія) й перестає бути нерухомою ... » «Від змішування матерії з духом утворюється водяність. Дух та світло дають залежність (відношення). Матерія та світло - дають олійність ... І,!!о ж є відношення (залеж

иість)?.- Сіль, що ... » Читав, повторюючи по кілька разів, і не міг збагнути. Думки кружляли на поверхні, як осінній лист, і перемішу вали власною рукою писані

висновки та мі ркування,

що

заплутаними стежками немов зникали десь за обрієм, вкупі

з літерами, котрі виходили поза поле зору. І щодалі, то швидше. Ось все мигтить перед очима, як рій таємничих духів - елементалів, що тікають і ховаються в незбадані хащі, де не може Їх наздогнати жодна думка ...

Шпурнув набік аркуші й зірвався на рівні ноги. Просто яв хвилину й знову заметався по хаті, як вивірка в койці. Шалена жура гризла його серце, що стискалось мов у

залізних щемках. Втрачав силу панувати над собою. Став перед горном і зіп'яв руки до неба! - Бертраме! Бертраме! Бертраме! - простогнав уголос тричі, мов закляття.- На кого ти мене покинув? Чому не взяв мене з собою! Пішов би за тобою, як вірний пес, як твій раб тілом і душею. Я ж - ніщо без тебе. А от же чую в собі щось велике. І,!!ось незвичайне можуть створити ці руки. Але... лише тоді,

коли ти,

вчителю мій дорогий,

будеш моїм натхненням ... Вернись! Прийди! БлагаюІ .. Була повна тиша. Чорна ніч мов поглинула не лише риси й барви, але й всі звуки. Вкрала всі наді ї, увесь запал. Ба, ні! Ось раптом блимнуло червоне сяйво зірниці ... І несамо витий,

стихійний

крик

жаху

розтяв,

пошматував

нічну

тишу кляwторного саду. Uей передсмертний покрик вирвав ся під самим вікном Бертольдової лабораторії.

240

Кляштор заметушився. Ліхтарики, смолоскипи, мов світ ляні пташки, замиготіли в чорній пітьмі. Братія шукала, хто це кричав так розпачливо,- й знайшла. Під вікиом лабораторії конав добрий брат Нарцис. Непритомного, внесли його до наиближчої келії - до брата фуртіяна. Довго брат Нарцис не подавав жодних ознак життя. А все-таки братові костоправові пощастило опритомнити зомлілого. Якийсь час дрібно-дрібно тремтіли його повіки,

аж нарешті він розtJлющив очі. Слабим рухом відсунув плащ, що ним прикрили його, покладеного згідно з ритуа

лом святого Франці ска, на соломі, просто на підлогу, й поглядом покликав отця гвардіяна. Ченці, що стояли півколом навколішках й тихо співали літанію конаючих: angеіі et archangeli ... sancte АЬеі ... стишили голос.

sancti

Отець Герхард підсунувся до нього, не встаючи з колін, й обережно, як мати хворій дитині, підвів голову слабому.

Зігнутий віком патер Сильвестр скинув свій плащ, згорнув його сувоєм Й легенько підсунув під голову Нарцисові.

Гвардіян перехрестив обох і щільно прихилися до конаючо-· го брата, відмовляючи над ним молитву розгрішення:

.- Indulgentiam, absolutionem et remissionem peccatorum. .. Але брат Нарцис напружився, зібрав останні сили й досить

голосно

промовив:

Бачив! .. Я бачив його! .. Тут він знову! ..

Кого бачив, брате? Кого? - запитав отець гвардіян. Дияво ... - несамовито розпачливо зойкнув Нарцис,

але урвав на півслові.

Піна пішла йому з уст. У грудях, у горлянці булькотіло. Він хрипів, як людина, котру душать за горло. Підкинувся всім тілом. Випростався й глибоко врився в товсту верству соломи, ніби сховався від незримого страхіття.

В святочній тиші пролунав тихий і рівний голос патера гвардіяна:

Відійди, душе християнська,

зі світу сього в ім'я

Господа Отця Всемогутнього, що створив тебе. В ім'я Господа Христа ... Різкий удар молотка увірвався в тиху молитовну хвилю. За ним другий-третій. Хтось нетерпеливо й уперто клепав у браму. На рух гвардіянових очей двоє ченців підвелися і нечутно вийшли з келії ... Всі інші, закаптурені й мовчаз ні, схилились над мертвим.

241

Бертольда не

було

ні

серед

тих,

що схилились

над

небіжчиком, ні між тими, що вийшли відчиняти браму.

Для несподіваних подорожніх, що прибули до кляmтора, брат госпітальєр попрохав у брата келаря лише два келихи гарячого, заправленого корінням вина та два шматки нама

щеного медом хліба. Відомо-бо, що й вино так не розігріє охололого, як лнповий мед. Жодних інших підготов до приняття гостей не робили: мабуть, подорожні завітали на хвилину.

На ранній службі Божій, першій по братові Нарцисові, ченці зауважили в темному закутку чужинця, не з Їхньої

країни. На вигляд це був слуга. Інших чужинців у церкві не було, хоч брат госпітальєр вночі брав підкріплення на

двох ... Уе турбувало браті ю й заважало належно молитись за

душу

померлого.

По службі Божій покликано до патера гвардіяна брата Бертольда. І хоч байдуже дивився на старого Бертольд, все ж таки не міг не помітити, як за цю ніч піддався патер Герхард, немовби повернувся до кляштора по кількох роках мандрівки.

---,- Прочитайте, брате! - подав гвардіян' Бертольдові листа.- Читай вголос. В листі, писанім розбірним почерком, доброю латиною стояло:

«В ім'я пресвятої Тройці й святої заступниці нашої Діви Марії - Ерентруда, абатиса й служниця Божа, високодос тойному отцеві

гвардіянові,

кляштору франціскаиському

під Фрейбургом, привітання побожне посилаючи, молитвам своїм себе доручає.

Насмілюся цим листом своїм превелебність твою, всечес ний отче, турбувати, бо інакше вчинити не смію. Сестра наша у господі Адельвіна, що в світі злопам'ятної слави наймення Колумби мала, вчора ранком, з волі Всевишньо го, земну свою мандрівку скінчила. А перед тим, як відійти в життя вічне мала, видіння не інакше, як Господом їй послане, ясно бачила. Праведного життя та чистого серця була ця невіста Христова. Не тільки ми, грішні сестри її в Господі, це стверджуємо, але ж і сам його милість пресвітлий єпископ наш, і навіть свята інквізиція це ви знали.

у видінні ж своїм передсмертнім бачила сестра Адельві на, як з вашого праведного кляштора дим чорний вихопився

242

й стовп вогненннй за ним у небо звівся. Прн тому тілесним носом своїм огидний і богомерзкий сморід, явно сірчаний,

сестра чула." Чула ще й гуркотіння, як голос грому велико го, мов тисячу громів, докупи злитих. І бачила - по ",;м громовищі страшнім

як стінн кляштора вашого, мов сті

нн стародавнього Єрнхона, розвалилися й порохом розсипа лись. І лишилася тільки та частина нави храмової, де святий вівтар. Та на цвинтарі вашім нерушена зостала могилка свіжа, на котрій віночок з квіток немортики.

І ще казала сестра Адельвіна: бережітьсяl Пильнуйте уважно, стежками покори Божої мандруючи. Супротивник відвічний не спить! Між вас він блукає. Між вас блу каєl - так небіжка повторяла». Далі йшли побожні формули на закінчення листа. Гвардіян простяг руку за листом: - Гріх і нерозум, брате, нехтувати попередженням Діви праведної,- проказав він.- Чи ж не TaK~ 5еРТОЛЬА мовчав, схиливши голову. Вчував досаду: пев не, почнуться якісь перешкоди в праці, котра саме вчора

вночі,

нарешті,

почала

оживлюватись,

захоплюючи

його

колишнім натхненням. Так отже ж, вирветься ота Адельві на чи Колумба! Колумба, що її ім'я ще так недавно грало неокреслено-журливими струнами його серця, тепер була

йому більш як байдужа. І те, що вже вмерла вона, не віАбилось болістю в його серці. Навпаки, в голові гадюч кою звивалася зла й глузлива думка:

«Але ж і дався взнаки той диявол ченчика,М! .. Чого ж йому, Бертольдові, той нечистий ніколи не заважає ~ Про мене: хай би сндів у моїй лабораторії ... принаймні роздму хував би вогонь у горні ».

Так, брате, будь там з вогнем обережніше. Сказано

бо: сатана не спить, готовий поглинути ...

а,

мов

той

лев

рикаючий,

блукає,

Ледве вловлювало БеРТОЛЬАове вухо гвардіянові навчаю чі слова. В душі ж він кпив по-хлоп'ячому над гваРАіяио вими навчаннями й пересторогами. І звідкільсь здалеку його обвіяло Аавноминулим. Ось перед ним - замковнй

«Пілат» - джерело безупинно текучих, премудро-нудних навчань. А він - Бертольд ... ба, ні - тоді ще Констан тин

слухає його цілими годинами, але ж таки достомит

но не чує й слова ... Не чув і тепер, лиш чекав на звичайне Герхардове закінчення:

ЙАИ ж У спокою, брате! 243

Але чекав марно:

схвильований гвардіян ніяк не міг

спинитись.

«Ну й розмоталася стара ветушка! Чисто псальми над мертвим вичитує»,- переступав Бертольд з ноги на ногу. - ... ЗнаЙшла вже безсмертя, життя ві чне ... - знов за якийсь час відбилося в його вухах, й він тяжко зітхнув, а в духу глум задиркувато вишкірив зуби: «безсмертя бла

женних», безсмертя кляшторних рефектаріїв. Там про цих' <<безсмертних» день у день гугнявлять, поки братія давить

ся немащеним горохом. І на кожен день року - мало не з десяток іх, тих «безсмертних», припадає. Тільки ж що на'; віть і той, хто Їх описував, напевне про них уяви не мав ... » Іронія переходила в сарказм і пересмикувала його думки.

А гвардіян все ще «вичитував». І раптом Бертольдові стало так ясно й самозрозуміло, що правдиве безсмертя не те, що

ЙОГ9 здобули

«вмерлі

за свою правду».

Ні,. безсмертя

належить тим, котрі за «свою правду» вміли й мали відвагу посилати на смерть інших, не зважаючи на всяку мізерію довкола, йшли вперед, ДО своє ї мети, не помі чаючи маси

покірних їхньому наказові рабів. Герой Македонський ..• Uезар... Карло Великий... ие - справжні безсмертні і поза чернечими рефектаріями. Уе - герої, напівбоги, що здобули собі вічне життя через смерть інших ...

Барви, образи, рухи - як шум на водоспаді - бушували в Бертольдовій уяві. Мінились, миготіли, осліплювали. на хвилину перед очима зачервонів пурпуровий плащ, зl'tQ'че

не, крот ке, божеське обличчя. Зв' язані руки, терновий, закривавлений вінок. Тихим відгуком, мов тінню голосу, десь далеко зітхнуло: «Ессе honю... » Але те шепотіння враз вкрила хвиля переможних вигу ків, що злилися в один тріУМфальний рев тисячоголового

натовпу: «Ессе deus!» І на темному небі, небі, віщуючім громовицю,- засяяла розпеченою міддю,

облита

сяйвом,

сліпуча,

велетенська

постать: міцний, голий боєць-переможець. Залізні м' язи. Волова шия. Бездумне, низьке чоло, бездушні, гордо-злісні очі. Схрестивши масивні руки на широченних випнутих грудях,

твердою ногою стояв той атлет на земній

кулі,

сповненій безпросвітною темрявою. А з темряви ревло:

- До дідька милосердя страхополохів! Геть із почуттям слинтяїв! .. Варавву! .. Дай нам Варавву! Бертольд хитнувся й вхопився за руку гвардіяна. - Ти хворий, брате? Чи, може, не спав?. ШО тобі?. Ну, йди вже в спокою. Тільки ж - чуєш?- як отямишся 244

трохи, то віднеси зараз

же гадючнику з сіллю патерові

Бертрамові, що повернувся до нас уночі ... «Бертрам» - мов вибух, вдарило Бертольдові в тимпан ні перетинки.

Бертрам тутl .. -

Метнувся, але ж тепер вже патер

Герхард затримав його за руку: - Мило мені бачити, брате, милосердя твоє, що рветься до послуги, як олень прагнучий до джерела водяного. Але дай же доказати... Пошкодив собі патер Бертрам ногу

в дорозі. й костоправові -

братові -

не схотів ЇЇ показа

ти, дарма що видко по всьому страждання його. Аж в обличчі змінився - тяжко й пізнати: мов і він - і не він!

Просить лише твого чудоді йного лі ку з гадючника, що ним ти поміг патерові иірінусові. Весняною повінню затоплювала серце Бертольдове бурх лива радість. Кров булькотіла в скронях, рум'янець залив

оливкове обличчя, рожевіли думки. З великим зусиллям примушував себе стояти на місці, радіючи всім своїм єст вом, що тепер одверто, з наказу самого гвардіяна він буде невідлучно при найдорожчій для себе істоті.

- Не кидай його,- докінчував патер Герхард,- коли треба, то й уночі. Будь йому за янгола-охоронця ... Вхопивши слоїчок З готовим ліком, Бертольд притиснув його до серця в своїй лабораторії, як приятеля, що привер

нув йому втраченого друга. Поглянув на світло: лік був

прозорий, мов учора приправлений. Сяючи радістю, мов серпанком прикрита ліхтарня, Бертольд швидким кроком вийшов на коридор. Було перед полуднем, але темні хмари затягли сонце

під довгими

кляшторними склепіннями

стояла напівтемрява. Дзвонили кляшторні дзвони. Тихими повільними

кроками

поперечнім

коридорі

посувались

парами ченці. Каптури затуляли Їхні обличчя, руки сховані

в рукави, голови схилені. Бертольд, захоплений власними почуваннями, влетів у сумний провід.

- «Куди ж це вони? Таж на обід не ходять, і півдня ж ще нема?!» Притримав за рясу останнього з проводу, що йшов сам, без пари. Був це патер Сильвестр,. малесенький, зігнутий довгими літами. Він повернув свою суху, мов у мерця, голову,

що трусилась

на

тонкій,

жилавій

шиї

трохи

відсунув кобку назад. Безбарвні. колись блакитні очі гля нули на Бертольда сумно й темно.

Куди? .. Молитися за праведну душу брата Нарциса ...

245

Нарциса, що саме тебе любив найдужче зі всіх братів,-· зашамкав патер Сильвестр, поки похід на хвилину затри мався, щоб дати першій парі ченців час ступити в присмер ку

на

сходи.

Йдемо молитися, щоб душа Нарцисова праведна і за

нас, грішних, заступилася перед престолом Всевишнього. Ставай, брате, зі мною в пару. - Не можу. Поспішаю до слабого,- сухо відказав Бер тольд.

Старий глибоко вірив в найбільшу силу молитви до тих, хто «в пахощах святості» закі нчив своє життя Й ще не був канонізований: в перші часи, коли ці праведні душі прихо дили в рай, Їх ще не обтяжувало безліч прохань живих на землі істот, а тому саме на початку свого перебування в раю Їхнє заступництво було, мовляв, найпевніше.

Встигнеш, брате. А такої нагоди пропустити не смієш.

Брат Нарцис належить до святих, адже і сам добре знаєш. Бертольд не відповів нічого й повернув в другий бік коридора, а патер Сильвестр лише зітхнув, насунув каптур глибше і поволік за походом свої застужені ноги.

«Брат Нарцис? - ворухнулось у Бертольда щось бліде й невиразне на самому дні душі. Але яка ціна й любові, й святості такого темного наївняка?» - Й на тому розві я

лась без сліду згадка про доброго садівника. Й, вже ви йшовши з кляшторного корпусу В дворище,

під голосом

густих дзвонів, ще раз вернув думкою до небіжчика: «Мо літься самі за «свого» брата. Анклітцен не має «братів» поміж темною челяддю». І радісний - він ступив у келію брата Бертрама, пожадливо шукаючи привабного погляду

тих любих, сяючих блакиттю очей.

ХІ. БЕЗСМЕРТЯ Дурно не дає дарунків ворог . .Аесв Українка

Бертрам нізащо не хотів дозволити, щоб його оглянув брат фізикус. Казав:

Офірую неміч свою й терпіння свої тому, хто послав

Їх мені. Нога ж його, мабуть, була пошкоджена чимало, бо минув

і великий піст, минув і Великдень, а Бертрам все ще не вставав

з ложа. Про те,

щоб ходити не було й

246

гадки.

l<оли ж братія висловлювала йому співчуття, дивуючись його великій терпеливості, він з покорою говорив:

- Слаб чоловік і мусить все витримати, що посилає на нього Дужчий. Коли ж його хотіли запричастити бодай в ліжку, аж жахався, відмовляючись:

Не припущу того, щоб, безвладно лежачи, творились

речі такі.

Вже аж навесні, коли яблуневий квіт запашним сніжком

перекочувався по широкому подвір'ю та садах кляшторних, тільки ТОАі вийшов уперше Бертрам з БеРТОЛЬАОМ у саА. Довго йшли вони з перепочинками, поки дійшли до Їхньої алеї," що вела в прозорий ще осиковий гайок. БеРТОЛЬА підпирав, несучи на собі значну частину ваги Бертрамового тіла

несхудлого й

незміненого хворобою,

але,

якогось

неПРИРОАНО легкого, як видавалося БеРТОЛЬАові. Йшли й продовжували почату ще в покої розмову. - Не АИВУЙСЯ щирості моїй, брате, але повторюю: так, я всією Аушею ненаВИАЖУ тих, що Їх звуть пригнобленими,

всіх тих, що на них кажуть: скривджені.- Але ні злості, ні

обурення

не

було

чути

його

голосі,

як

голосі

проповідника, який ненавидить не зло чинящих, але саме зло.

Бо ж треба зрозуміти, що не ті, котрі чинять так

звану кривду, несуть за це провину якусь. А ті, що під ярмо шию покірливо підставляють, а потім стогнуть. Винна сама

кривда,

що

вона

існує

світі,

також

ті,

що

насильство приймають.

Хіба ж не сказано, брате: «Прийміть ярмо моє»? Сказано. Багато Аечого сказано. Але ж треба знати, що й про кого сказано! Тут мова про тих, хто в покірливім рабстві в ярмі своїм бачить своє щастя. А це ж проти природи, проти думок створителя. Бо ж всі, від праматері

Єви починаючи, й до тебе самого, брате мій,- усміхнувся лагідно,- всі лише власного щастя шукають, не оглядаю· чись на інших.

І, помітивши протестуючий Бертольдів рух, посміхнувся ще приязніше:

І це

слушно. І так мусить бути. Бо ж коли Бог

створив природу й світ, то й всі закони світу того створив

так само він. Як же можна сперечатись проти законів тих? Все, що людина потребує, є законне. А ви говорите: гріх!

Хіба ж не віримо ми, що рай є місце раАості вічної, щастя безконечного? Таж як же ми тікатимем віА раАості, від

247

щастя свого? IJJастя ж та радість лежить иасамперед в задовільненні всіх бажань і всіх потреб наших. А самовід

речення, так звані обов' язки всякі, на дозвіллі вигадані, однаково, як і страждання, немі ч, смерть

це є лише кара

за гріх первородниЙ. Кара жорстока, нема чого казати, кара, що несправедливо падає не на тих, що її заслужили,

а так собі

з нічого нич. Чому, наприклад, оця билинка,

що я наступив на неї ногою, мусила загинути, а сусідня

ні? А тим часом все хоче й має право жити. Більше того - все хоче жити без кінця-краю, безконечно. Тобто прагне безсмертя? Ти, здається, казав мені, що колись думав про це. І слушно думав, скажу тобі! Слушно ... Бертрам довгим поглядом заглибився в Бертольдові очі. І здавалося Бертольдові, що бачить брат той і всю душу його, й всі думки його, аж до найглибших, аж.до найпотаєм

ніших. Бо ж напевне пам'ятав Бертольд, що нікому тих своїх

думок

«про

нікчемність

безсмертя

рефек.таріях

кляшторних» не казав, пам'ятав, що навіть вагався: чи торкнутись цієї теми в розмові з Бертрамом, чи ні. Й тому він відказав якось розгублено:

Безсмертя ... вчителю ... часами здається мені, що його

взагалі

нема.

Але ... Але! IJJo ти говориш, брате мі й?! Безсмертя не може не бути. Подумай логічно: коли є смерть, то муснть

бути й безсмертя: це ж

антиподи, на яких тримається

весь світ, життя вічне, це й є те саме безсмертя. Але треба збагнути; в чім воно. Треба йти до нього просто, справним шляхом. Для нього можна офірувати й варто офірувати все, бо є, розумієш, брате мій, безсмертя в істоті своїй нічим не гірше за життя, тільки ж що воно довше за життя' а іноді може переходити аж у вічність.

Обидва спинились на кляшторному цвинтарі. Рівні, всі однаково сірі кам'яні плити, лише з найменням та датою смерті

накрнвали ще не зовсім зелені

могили.

Бертрам широким жестом показав на них:

- Ось перед нами зграя, що досягла свого безсмертяl в його голосі була відверта іронія. Саме такого, як заслу жили своїм життям. Прожили вони в духовному спокою, покорі, співаючи псальмів навколішках, без боротьби проти

всякого насильства,

яке

на них

накладали інші.

що

більший був той тягар, то нижче схнлялись вони, як верб люди, щоб насильник міг зручніше для себе наложнти ту

вагу Їм на горби. За життя Їх ніхто не знав поодинці, але всіх гуртом, й по смерті так само поховано Їх рядочком

248

в гурті, а моляться за них безіменно, мовляв -«наймення

Їхні ти, Господи, сам знаєш». Wоправда, наймення Їхні десь записано до кляшторного

«mernento»,

але ж записано,

власне, зовсім не Їхні наitмення, з якими зв' язане було попереднє· існування Їхнє, батьків і дідів Їхніх, тобто всього іхнього роду, котрий уже в самій ідеї своїй містить й ідею безсмертності. Ні, Їм одібрано той зв' язок, перерва но родову Їхню нитку й записано «псевдонімом чернечим».

А ті псевдоніми були такою ж умовною одежиною Їхньою, як чернеча ряса, що вкриває вдачу, особу, індивідуальність ченця, нищить в ньому «одиницю», одиницю, котра тільки

й може бути чимось у натовпі й понад натовпом. Чи ж не так, лицарю мій, Константине Анклітцен?

Бертольда всього пересмикнуло: як давно вже ніхто не називав його так? Як давно вже були порвані всі зв' язки з його прадавнім славним родом, в якому також кожен був «одиницею», що стояла над масою, над натовпом? - І що ж: ти тужиш за таким безсмертям, з записом у кляшторнім «mernento»?- аж засміявся Бертрам.

Більш серцем, як вухом вловив Бертольд те глузливе запитання. Й рішуче труснув головою: Ні защо І Навіщо ж тоді жити? Істинно. За таке життя нема за що й нема кому дякувати! - підтвердив Бертрам. Обидва на хвилину за

мовкли й мовчки пройшли ще трохи вперед.

Коло останньої в ряді могили, майже на самому березі повного води потоку, розлились білою повінню сяючі зорі

нарцисів. Білий килим вкривав чималий шматок луки, аж до природою видовбаної печери в скелі,

що починалась

зараз за кладовищем. Окремі гостряки й уламки цих скель потім переходили в гірський масив, вимальовуючись на темно-Фіалковому тлі шпилькового лісу неясно закреслени

ми постатями. Немов кам'яні ченці в рясах стояли тут на вічній молитві та в глибоко-непорушні й контемпляціі, се ред темних сосон та щойно оживаючих ніжнолистих мод рин.

І там, під тими постатями, на межі містичної луки, серед повені

іскристих нарцисових хвиль, між сірими плитами,

між світло-зеленою рослинністю, неначе вставав з домови

ни мертвяк,

пригрітий теплим сонечком:

то виринала й

знову потопала розкуйовджена Абелева голова. Нехай хоч що діялось надворі: і в дощ, і в завірюху, й у хуртовину,

і в заметіль Абель щоденно, не пропускаючи жодного дня, приходив до брата Нарциса.

249

Приносив невеличкі, виключно з самих солом' янок спле тені віночки. Заміняв припорошені чи пошматовані вітром новими,

незмінно кладучи

принесений

вінок

на те саме

місце: «на серце брата Нарциса». І дарма що Абелеві руки немилосердно трусились і він не ВОЛО,ltів більшістю своіх

рухів, однак віночки для брата Нарциса сплітав він артис тично. Ніхто не забороняв йому перебувати цілі дні на

цвинтарі, чи в кляшторному парку, або садках. Навпаки, всіх зворушувала та велика вірність і відданість ,ltурника

,ltО мертвого садівника. І новий садівник також нічим не перешко,ltжав Абелеві виявляти приязнь ,lt0 покійного бра та Нарциса й дозволяв йому брати, скільки схоче, квіток. Абель же, хоч його й тягнуло в постійні ман,ltРИ, в яких проминуло все його попереднє життя,

однак ,ltуже рі,ltКО

залишав кляштор. де його тримала з одного боку Нарцисо ва могилка, з другого

опікунство над сліпим соловієм,

котре він перебрав на себе й нікому його не звіряв. IJJe в ,ltобру годину, коли Абель був певен, що ні вітер, ні дощі не попсують його віночків на дорогій могилці, він з легким серцем

покидав

дозволяли

кляштор,

брати

собою

але

при

тій

коєць

умові, сліпою

що

йому

птаmкою.

Завісивши той коєць десь за сук дерева при дорозі, чи на рам'я придорожньоі фігури-хреста, убогий Абель пі,lt спів соловейка

простори,

злі тав своєю нехитрою молитвою в захмарні щиро молячись за всіх своіх ,ltоброчинців, а

особливо за брата Нарциса. Тепер дурник сидів напочіпках біля могили, сварився пальцем на великого слимака, що повз по плиті, й щось

бурмотів, ,ltорікаючн слимакові. Але не викидав і не прога няв, лише руками показував на свіжий вінок, щоб слимак обминув його й найкоротшою дорогою зійшов з плити. Перевівши очі на коєць з соловейком, що- висів в кущі бузку, котрий щойно розпускався, Абель раптом спинився, затримався й прислухався, засміявся по-дитячому й радісно заплескав у ,ltолоні. Потім увірвав свій сміх, кілька разів вказав на самого себе пальцем, доторкаючись грудей в

когось

неви,ltИМОГО

запитав:

Я? Я~ .. IJJе сьогодні?. Зараз?. З тобою~ .. Й ще ра,ltісніше захитав головою, схиляючись над могил

кою. Навіть став навколішки й приклав вухо до плити, ніби

прислухаючись, що говорить йому небіжчик. Притому, не перестаючи,

увесь

час

гла,ltив

поверхню

плити.

Зненацька його зморщене обличчя з радісного стало схвИльованим. Склав руки на ГРу,ltях, повільно підвівся

250

й обернувся саме в мент, коли Бертольд з БертраМОІІ наблизились до містка. Несамовитий гнів скривив його й без того потворне лице. Вся його малесенька постать виявляла останній ступінь' обурення. Він ступив кілька кроків до містка й, наказуючи, підняв руку. ПідборіДДJl його тремтіло, увесь він трусився, мов у пропасниці, а з гнівного белькотання не можна було зрозуміти жодного слова, тим більше, що біла піна котилась йому з уст.

Перед стрункою, високою постаттю Бертрамовою потвор ний малик виглядав, як казковий гном. Бертольд відступив; огида, яку він дедалі більше відчував до Абеля, ставала просто непереможною. Але Бертрам озваВСJl до каліки дуже лагідно:

Чого ти, бідний ~

Йди вже, нарешті, до мене. Не

тікай: JI поможу тобі більше, як тобі могли допомогти інші.

він простяг до Абеля руку.

Той увесь заТРУСИВСJl

й відсахнувся до поручнів мосту, ніби до нього простягли

шматок

розпеченого

заліза.

Обличчя стало

нелюдське,

страшне, але ж одночасно й перелякане. Та, видимо, Абель

не здавався. Його налиті кров'ю очі вп'ялись У Бертрама, зуби вишкірились і

здавалось,

що він,

мов хижий звір,

зараз кинеться йому на шию. Ось каліка витягнув до Бертрама свої кощаві, порепані й чорні руки, й вже мав стрибнути.

Бертольд перевів очі на Бертрама. Той стояв. нерухомо, жоден м'JlЗ не затремтів на його мармуровому обличчі, але ж з очей раптом блиснув темний, невмолимо твердий

і пронизуючий, як лезо шпаги, погляд. Такого погляду ще ніколи й ні в кого за своє життя не бачив Бертольд. Він одвернувся, неначе й сам зачеплений тим уколом, і побачив,

як Абель незграбно розкинув у повітрі свої руки й упав

обличчям додолу, впоперек місточка. Його руки занури лись у воду й

безвладно відпливали

З прудкою течією

потічка, що коливала Їх, JlК шматки старого дерева.

Бертольд CTOJIВ, спустивши очі. Почуття страху пройшло по ньому й уперше ворухнулася злякана думка про нечисто

го. Невільним рухом взявся він за груди, й згадав, що вже з

півроку,

JlК

втратив

свій

священний

хрест

деревом

з хреста гол гоф ного. Зуби йому зацокотіли й жовті круги пішли перед очима. Але вухо вловило спокійний і, JlК завжди, заспокоюючй голос Бертрамів, котрий продовжу вав

попередню

розмову:

Коли ж так не варто жити, як живе ВСJlка бездумна кузочка, то треба жити інакше. Ти даруй мені, брате мій,

251

що говорю тобі такі речі, але ж ти не досить вправлений в питаннях теологічних, бо твій хист

в іншому.

Бертольд заспокоювався, але ж все ще не міг відірвати очей від мертвого каліки, що лежав тепер на дорозі, якою

вони веРТаЛИ до кляштора. «Як же ми його віднесемо відсіль? - майнула думка. І він знову здригнувся.- Ні, він

не

доторкнеться

до

цього

страшного трупа,

котрий

тепер ... неначе відділив його від кляштора ... » І наче хтось, що стояв позад його, сказав йому просто в ухо:

«І гукала кров Абеля убитого до Господа з землі ... » Тим часом Бертрам обережно підняв рясу. При цьому русі срібним сміхом задзеленчали маленькі дзвіночки на

його ногах, нагадуючи Бертольдові щось безповоротне ... далеке... забуте ...

- 'Гвій хист в техніці,- говорив тим часом Бертрам, переступаючи через нерухоме Абелеве' тіло.- І в цьому твоє безсмертя.

Бертольд дивився, мов стерплий, як переступає через труп його учитель, і його очі, мов у зморі, цілком ясно,

спокійно й гостро вловили деталь: друга Бертрамова нога, без дзвіночків,

була інша.

Черевик

на товстій

підошві

прогнутий всередині, з наближеним до п'ятки закаблуком, цілком нагадував тріснуте кінське копито.

Побачив, як Бертрам простягає йому свою білу, воскову, руку Й згадЦІІШИ, що вчитель

слабий

мов може

втратити рівновагу, махом перескочив через труп і підхо

пив

простягнену

теплу

йому,

м'яку,

мов

жіноча,

гладеньку

руку.

«А копито? Бачив же?» - ніби ще щось' тихим шепотом запиталось в нього. «А якби?» - з викликом відказав сам собі, й з повною свідомістю слухав, що говорив тим часом

певним, повчаючим голосом Бертрам: - І я скажу тобі, що оце випадково я натрапив на справж ню думку. Чорне золото, про яке ми говори~и, мусить мати в собі сірку. Розумієш, сірку і то в такій пропорції ... Бертольд перетворився в слух. Думка вчителева захопи ла його цілком, заступала йому весь світ, ставала враз його власною думкою

рідною, викінченою, виношеною ...

Вони вже відійшли досить далеко від містка. Але зне иацька Їх догнав подув вітру, що приніс аж сюди тужливий

солов'Їний спів та солодкий і ніжний аромат нарцисів. Той аромат немов містив у собі щось невимовно сумне: як пахощі ладану, до яких примішався легенький, але ж ви

разний запах тління. Як на похоронах ...

252

ХІІ. УЧИТЕЛЬ Відчинені мені брами земні,

Відчинені мені брами пекельні ... Заклuнання ворожбuті/J

«Достойні приятелі мої! Плінієм і Гомером в одній особі треба бути, щоб словами описати, що трапилось передучора в нас, у ФреЙбурзі. Однак мушу це зробити я,

не будучи ні

одним, ані

другим. Бо ж не тільки всі п·ять змислів мої збентежеиі, розум приголомшений, а тіло потовчене значно, але й серце

моє тяжко засмучене. І душа сумує, стурбована вельми. І не знайду спокою думкам моїм, аж навіть працювати не можу.

Друзі мої! Тілесним зором моїм довелось M~Hi побачити

палаючий Іліон ... І більше за те: загибель Помпеї та міст везувіанських стародавніх, як про те розповідає нам Плі ній. А може, Содому й Гомору, покарані дощем вогненним та вихором сірки палаючої, довелося побачнти нам?1 Не маю образів мальовничих, слів повних бракує мені. Але ж мушу Вам про все розповісти докладно». Старий фізикус, увесь перев'язаний бинтами, обкладений подушками, присипав напнсане пісочком й відхилився на

фотелі від листа, що почав писати братам Міллерам. Відпо чивав по довгій передмові, думав, тримаючи в руці неначе

мосянжове гиндиче перо, й блукав очима по своїй лаборато

рії. Оглядав її з ніжністю, все переконуючись, що страшна катастрофа не зруйнувала його - в котрий це вже раз? відбудовану оселю. Ніколи ще не була йому такою милою його відновлена востаннє домівка, бо ж ніколн ще перед тим не мав він змоги відразу здійснити таку кількість

своїх технічних мрій. На щедрий Константииів дар Бру дерганс не тільки поліпшив і вдосконалив свою робітню, але ж відбудував наново знищену пожежею свою хатину.

Тепер над її вхідними, новим кованням прикрашеними дверима, в заглибині красувалась добре розмальована ста

туя святого Флоріана з цебром в руці. Коли ж цікаві хотіли дізнатись, чому саме поставив цього святого, а не патронові алхіміків віддав під охорону свій дім фізикус,

Брудерганс відсував на чоло окуляри, бо ж і цю корисну, хоч і «нехристиянськи дорогу» новинку придбати,- й докладно висвітлював:

253

він

мав

змогу

Треба вам знати, добродію, що святих патронів алхі € два: святий Марцель, €пископ, та святий Іван, €вангеліст. В гімні, на честь його зложеному, ясно стоїть:

міків

Qui de vi rgi s f есі t auruт, Gemmes de lapidibus. (шо з дерева робить золото, Самоувіти з каменя.)

Не ставити ж двох. А коли вага€шся між двома, наилш ше звернутись до третього. Про святого Флоріана й кожній дитині відомо, що він обороня€ люд хрещений від пожежі.

Після фрейбурзького процесу фізикус переконався, що вогонь створено не тільки на користь та службу· людині,

але ж і на превелику для неї небезпеку. Одначе тепер, коли він знову легально осів на старому місці, у біду, а

навпаки

не впав

пішов угору,- у нього збільшилось

приятелів. Уже ніхто й позаочі не взивав його «пекельним дідом» чи «печеним чортом», навпаки, кожен при зустрічі на вулиці привселюдно вітав його, звертаючись до старого

в третій особі, як до доброго бюргера й поважного вченого.

Бо ж Брудерганс не забував уділяти з своїх багатств і на вбогих, і на церковні потреби й на всякі міські фестини. На відбудову ж міської громадської криниці дав більше, як інші,

це ж,

як

Biдt)МO,

дар,

рівнозначний

дарові

на

заложення нового храму, бо ж для життя людського крини

ця так само, як і храм, на цьому світі необхідна.

За хвилину легеньке алхімікове перо, хитаючись, рипіло по пергаментному аркуші. Фізикус вже, нарешті, описував катастрофу.

«3 вечора заходила громовиця. Хто ж бо міг припуска ти, що це звичайне навесні явище природи перетвориться

для нас у видіння апокаліптичне? Тому наші добрі міщани, уважні до здоров' я свого, як і звичайно перед громовицею, щільно позамикали вікна й двері в будинках своіх. А що було це вже за вечора, то, повечерявши, спокійно полягали

собі спати. 3а годину влада лагідного Морфея панувала вже над цілим нашим Фрейбургом, а рясний дощ, що

бубонів по дахах, тільки дужче вколисував сплячих. Громо виця ніби перейшла осторонь, зачепивши місто наше лише довшим дощем з півночі, що у нас бува€ не частіш, як раз

на шість літ, бо звичайні дощі приходять із заходу, як,

певне; це помічали Ви й у Ваших околицях.

254

Аж оце нараз загуло. Затремтіло повітря саме. Будівлі, земля затрусились. Ніч ревла й стогнала. Неначе сама Геката ТРИформіс зчинила лемент надгробний над прадав німи Титанами ... Але покину образи поетичні. Скажу ж просто: моїм же

вікна, домі

двері, ще

до

так того

щільно й

зачинені

цілком

звечора,

нові,- самі

собою

порозчинялися навстіж. Ніби легіони невидимих демонів лізли, вломлюючись в доми християнські. Зі стін зрива лись полиці. Падали важкі речі ... I,Uоправда: все це я сам бачив лише найкоротшу хвилину. А певніш: якусь лиш{" частину хвилини. Бо я тоді працю вав перед горном. Ви ж бо знаєте, що людина, думаючи, потребує для праці тиші іі спокою, а це буває лише вночі.

Вночі й моя думка, подібно присвяченій Атені - сові, прокидається й буяє, живе повним життям. Так от, знову говорячи просто,

коли почалося

ще висвітлення,

то на мене впав,

те,

для

чого поки

зірвавшись

що

нема

ретязів,

великий мій котел, що я його охрестив, як дзвін церковний,

покропивши водою свяченою та назвавши «Конрадом» в пам' ять мого доброчинця. Добре ж, що він порожній був, чистий та - додам тута: і не гарячий! Так і накрив віи мене, як мишу горщиком. А фамулюс мій - і хто міг би .сподіватись цього від мого Гото, не спритні шого за мій роздувальний міх почав, як і слід було спочатку рятува ти лабораторію: бо ж могла б неабияка пожежа трапитись,

коли жар розкотився по всій підлозі! І тільки вже тоді, як з поміччю святого Флоріана усунув Гото мій вогняну небезпеку, випустив і мене з темииці мідяної. Певніше сказати: не випустив, а витяг чи виволік з-під «Конрада». Мусив потім мене всього перев' язати й перенести на ліжко.

Плече - ліве чена. Нога ж -

розбите. Голова аж у трьох місцях потов права - пошкоджена в кістці, що аж не

можна її вживати. Маю ще її в лубках, всю подушками обкладену, аж писати через неї незручно! .. На вулиці ж, поки я під казаном лежав, неначе брами пекельні відчинились. Потім і я дещо бачив, бо фамулюс, поклавши мене в ліжко та обв' язавши, як вмів, підсунув ложе моє до вікна, з якого раму (аж вигнуло її) так і висадило в хату! І от, бачив я за життя те, що Ви, друзі мої, лише по смерті в долині Йосафатові й побачите, як зійдемося там усі на суд останній! Хто гукав, що налетіли вороги. Хто кричав: «Тікайтеl Рятуйтеся!» Інші - що надійшов кінець світу й порятунку

нема. Інші знов благали рятунку, гукаючи: загибаємо!

2SS

Люди бігали, хто куди, без напряму й мети. Зойки, виття псів,

ридаиия жінок,

плачі

дитячі

все це мішалося з

тріском розломаних луток, брязкотом скла, шаленим тупо

тінням коней, ревом корів та звуками незнаними. Наші лучники та й комонники метались по вулицях, шукаючи

небезпеки. То тут, то там рвучка й тривожна звучала військова сурма, як голос архангелів у день суду І І в катедралі дзвонили на гвалт. І по інших костьолах плакали дзвони. І холод біг по спині від ридання металу в пітьмі. Громовиця ж,- начебто ЇЇ прикликано знову тим гармиде ром пекельним, повериула ще раз, і була страшна: вогнеи ними стрілами пронизувала й прошивала небеса.

Я підвів очі на небо й дивився уважно: провірити хотів,

чи дійсно все так, це

як Пліній описує?

Бо ж думав я:

землетрус! І хоч недоречна була та думка моя, та ви

мене за неї не осудите, бо ж: що знаємо ми з грізних законів природи? Де той, що може сказати: це я, що зрозумів Їх? Так вертаю знову до опису. За Фрейбургом, де кляштор Бертольдів

півнеба

палало.

Мідяно-металевим

вогием

були облиті всі гори. Аж блискавиці в тім червоиім вогиі згасали. Ніколи досі не бачив я такого дивного світла. Однак, як по перевірці виходить, з Плінієвим описом дуже згоджується. Над самим же кляштором висіла чорна хма ра. Навалилась на HbdtO, мов скеля, а в ній, як оливо

в тиглі, клекоче, кипить! І

Господи, прости мене!

зда

лось не мені одному, що в тій хмарі щось злісно харчало, лаялось, хулило, загрожувало, тріумфувало вигуками нелю

дськими. Жахливо! Справді, жахливе було це видовиськоl Я - ні, але дехто з людей вірогідних чули на власні вуха глузливий регіт, інші бачили в полум'ї страшну постать, що загорталась вогнем, мов киреєю. Люди падали навколіш ки просто в болото, під дощем: молились, плакали, ли

блага-

...

Сталося це передучора. Однак і за цілий день вчорашній ніхто не відважився ані за нагороду, ані страху ради перед

иаказом влади - підійти до руїн. Тліють-бо ще й днесь. Вибухають снопами вогненними, а Їдкий дим душить тих,

хто зважується наблизитись. Язики вогненні вириваються з-під грузів й по руїні перебігають, то виростаючи вгору

високо, то ледви 'повзаючи по землі. Істинно, як кажуть люди,

подібне

це

видовисько

до того,

що

схованих душ чернечих ті, що Їх і погубили.

256

це

шукають

Над Фрейбургом же два дні висить рудаво-каламутна

димова імла. І - друзі мої! - смаженим дуже чути ..• Чи ЛИШИВСJl Ж хтось живий по льохах КЛJlШТОРНИХ? Ніхто ще про те не знає, бо ж були там цілі катакомби. Відомо, що ВРJlтуваЛОСJl лише трьох ченців: придверник, що раніш, JlК замкнути головну браму, обходив КЛJlШТОР

довкола. Його

JlК сам він вже розповідає превелебному

панові соборному канонікові, що забрав його до себе на лі куваННJI,- сила

гігаитичним,

аж,

неземська

пхнула

спочатку

мов на крилах могутніх,

штурханом

він полетів з

КЛJlшторноі гори й упав на стіжок торішнього сіна. Одначе таке було падіННJI, що хоч і на М'Jlке пощастило йому впасти, проте має кості поломані, інакше ж

у здоровому

розумі перебуває. І це ..- вже не мале чудоl Недурно він і наймеННJI таке носить: брат Фелікс і меНУЄТЬСJI. Другий - брат Криспін, чоботар КЛJlШТОРНИЙ, без небез пеки вив' ИЗ. Ходив до міста УМОВЛJlТИСЬ з чинбарнею відносно дубової кори й, дощем застуканий, перечасував

у костельника. І найстарший з ченців

отець Сильвестр,

котрого ради старечої немочі його перед кількома днJlми до

термів відвезли, де він свої хворі ноги вигрівав. Uей і не чув навіть нічогісінько, що в його КЛJlшторі сталось ...

Ше розкажу Вам про одну істоту, що потерпіла на пожарині. Хоч Ви не любите її - це вірний, бідолашний пес Локі. Тепер сидить він, поклавши голову на мою скалі чену ногу. ДИВИТЬСJl сумно так, що JI вірити готовий, що не лише сарна лісова плакати вміє. Не гавкає, не плигає, не Їсть. ЗаЖУРИВСJl. Бо ж бігав він вчора аж на саме

пожарище,

попаЛИВСJl

там

так,

що тепер

далеко

більше нагадує «печеного чорта», JlК JI сам. Ні, не кажіть, що нема вже ПРИJlзні та вдячності на світі. І в наші недобрі, позбавлені всіх ідеалів часи, вони ще є. Дарма що це не учень мій, а лише колишній його пес доказав.

Серце ж моє болить за тим учнем неВДJlЧНИМ, нещасли вим. І тому JI уклінно прошу пана Фрідріха негайно, JlК лише

фамулюс

мій

привезе

цього

листа,

давши

КОНJlМ

потрібний перепочинок, враз до Фрейбурга Їхати. Посилаю з Готом своїм ще й другого КОНJI: знаю-бо, що коней не тримаєте. Я ж наЙНJlВ у кіннотчиків-кондотьєрів, що від були свою службу десь у Іспанії та нової нагоди збройної по світу шукають і до нас заблукали.

Зиаю: скажете мені, а особливо достойний пан Фрідріх, що неблагої паМ'Jlті Бертольд наш ані турбот моїх, ані жалів не заслуговує. Бо ж, JlК подивитись на його ЖИТТJI

Н. Корол ...

257

тепер, то виглядає воно так, ніби лише бавився всім у житті

чоловік цей. Як лицар соколом на полюванні. Бавився наукою. Бавився й рясою чернечою. За останній рік я все ще оАного разу, в день на царя Константина, відвідав був його, хоч, як знаєте, ставився ві н до мене так, немов не я,

а він мені вчителем був. Таж не всякий, хто рясу чернечу одяrне та біля горна обернутись вміє, вже й Альбертус Магнус з Кельна зробиться. Хоч би був перед цим також ніби «з Кельна», й хоч, кажуть, також свого «гомункулюса» металевого

вигадав,

щоб

льохи

кляшторні

охороняти

а все ж таки був це лише - «Конрад»! Давно вже відвернувся нерозумно БертольД наш від серйозних прнписів відвічно

непоруmних

законів

науки

правдивої. Від часу ж, як приблудився до кляшгора Їхнього якийсь, нібито вчений, чернець з lталіі,- цілком у забобони химерні занурився. Не бачив я того ченця

славнозвісного, бо ж признатись

кажуть

все він хворий був. Та

й не намагався я його побачити, хоч нібито

й був він учнем дом Алессандро-да-Спіна. Отож, можливо, що на окулярах він дещо й тямив, але ж, судячи ПО тому, чого він Константина навчив,- у правдиві й иауці не тямив

він ні бобаl Лише грався він иаукою, як дитина грається люстерком иа сонці. І от цього - скажу грубо - жонглера науки Бертольд мені у вічі називав своїм вчителем. Мало не за пророка його вважає, а мене ж зневажав тяжко,. ще

гірше, як ТОАі було в останній раз з Вами.

Я за себе не ображався ніколи. Бо 2к дійсно: хоч і працював я багато, але знаю мало. Та шкода мені було БеРТОЛЬАа, бо ж здібності цей чоловік мав великі. І я все вірив, що він отямиться й правдиву науку зневажати різни

ми химерами перестане. Бо ж повиниі люди науку добру ие менше ш;щувати, як і саму теологію. Бо ж наука праВАИВа дає ЛЮАииі радощі великі, нічим ие зрівняні. Таж, з~ає~ ся иеві. що й теологію в остаиній час наш Бертольд зовсім занехаяв ... Бідний чоловік, та й годі І .. » Фізикус так заглибився в свої жалі, що й не зауважив, JIl't віАЧИНИЛИСЬ двері й в лабораторію увійшов Гото його слуга й фамулюс в одній особі. Старий вчений дуже цінив його за дійсно надприродну здібність мовчати, хоч би й по

кілька день. Мова була зайвим даром цій людині, і за це алхімік вибачав йому всі

дивовижиій

його численні

хиби. Тепер Гото приніс із сусідньOl'О шиночку вечерю собі й своєму панові, бо пан рішуче ие дозволяє приправлJIТИ

Їжі ВАома, будучи певним, що неминуче помилково Ао Їжі

258

може втрапити J1КaCb з його солей, силу котрих перевірити

иа собі самому він не мав найменшого бажання. Слуга вийняв з кошиха й поставив на край меншого, трохи вільні шого від хімічного ПОСУАУ, столу глиняний дзбан з ПИВОМ, окраєць хліба., шматок печеної свинини та два кислі огірки.

Якусь ХВИЛЮ АИВИВСЯ на фізикуса, ніби вагаючись: чи має йому переШКОАжати, чи ні? - й потім, ніби відповідаючи сам собі, махнув мовчки рукою,

вийняв причеплений до

паса ніж, відбатував шматок хліба, врізав свинини й сів

біля горна. Дивився у вогонь і не поспішаючи жував, уважно й серйозно. А фізикус тим часом писав далі. «І ОТ, вигадали ці двоє- захожий так званий «вчений» та наш, злополучноі пам' яті Бертольд, якесь «чорнозоло

то». Чому

чорне?

Уе

Їхня таємниця. Мало ж воно

бути цінне тим, що нібито не тільки все золото світу воно

дало б тому, хто його мав, але ж ще й славу, владу, і хто

знає, J1Кi ще дурниці: Подумайте самі: J1Кa беЗГЛУЗАа ідея! Коли взагалі треба всіма способами змагати до того, щоб ЗОЛОТО знищити, ЯК причину всіх 'бід та лиха людського, вони були такі великорозумні вчені, що мимо жовтого

природного ще завзялися вигадатн штучне, чорне! І щось таки, кінець кінцем, вигадали. Про те мені зволив сказати навіть сам Бертольд. Одначе, в чім саме річ, мене не втаємничив. Звісно, у них усе було таємниця, мало не окультна! Бо ж ці новітні вчені забули, що наука існує для блага широкого людства, інакше ж вона - лише зло! Здобутки правдивої науки вимагають якнайбільшого розго лосу, щоб якнайшвидше стати загальним надбанням. Во ни ж, кажу, як псевдовчені, зробили з науки маєток окре

мих осіб. І навіть продавали її, як Симон Маг продавав свої чари.

Брати розповідали, що навіть сам патер гвардіян, цей найліпший з людей, з душею чистою та богобоязливою, ще

й в науці чимало тямучий, і він на Бертольдові таємниці зловився. Дарма що ніколи золото його не цікавило, дарма що на жодні світські речі ласий не був, а от же тією лихою

вигадкою так зацікавився, так Бертольдом ЧИ тии другим зачарований був, щой сам бажав, щоб того чорнозолота

було в кляшторі якнайбільше. Кажуть, чимало бочок його в кляшторних льохах стояло, а ті «золотарі» все далі й далі

виробляли. Отож і бачать тутешні люди в небувалій ка

тастрофі тій кару Господню на грішних ченців. За останні бо часи таки й всім стала помітною в них переміна. Як сказано в святому письмі: «Славу людську більш-бо як

259

славу Божу возлюбили». Дійсно. всі вони про скарби все говорили, про славу марну думали, замість того щоб, як

слід ченцям порядним, «славу Божу співати перед лицем анголів», як це й робили вони раніш, коли ще Їхній кляш тор далеко й широко мав славу кляштора праведного.

Отож, кажуть люди, бачив не один (і верхній вартмістр був серед тих, що бачили!), як архангел Михайло з неба у вихорі вогненному злетів. І вигляд його був грізний,. а гнів - страшний. Мечем своїм по вежі кляшторній він вдарив. І від того удару кляштор розпався. Сам я, як уже й казав, нічого того на власні очі не бачив, понеже лежав саме під своїм «Конрадом», накритий. Однак, гадаю, що це могло бути. Бо ж не один вже раз вогнем гнів Божий в історії людства проявляється, як при гадка людям, що міра Божої терпеливості може й пере пов нитись. По-друге, всемогутності Божій однаково лег ко й природно дати початок пожежі від вогненного меча ар хангельського, так само, як і від переверненого каганчика.

Але гадаю, що не могло добром скі нчитись те, що роби

лось у Бертольдовій лабораторії. Бо коли голову полонить нездорова мрія,

скажу

просто:

грубий

забобон,- тяжко

вберегтися, щоб не захопила вона всіх, як пошесть з зіпсо ваного пові тря.

Грізна ж ця катастрофа могла з'явитися внаслідок зви чайного збігу обставин. Природне-бо це явище там, де не наука панує, не тверезий ПОl"ЛЯД на закони природи призна ється,- лише самі забобони та самовпевненість неуків.

Константин занадто прямував до всього невідомого, но

вого, необгрунтованого. Бавився не тільки наукою, а й ясною логікою та висновками здорового розуму. Міняв при цьому свої захоплення і засади, як дівчина оздоби. Свої здібності, хоч і великі, занадто перецінював. Але ж гордо щі анклітценовські раз у раз засліплювали його й можна сказати, що просто диявольська гординя сиділа в людині

цій. А це саме вченому ніколи не буває на добро. Бо ж із зарозумілості

завжди виходить самий пшик або й щось

гірше. В останні мої відвідини добросердий патер Герхард, гвардіян, з сумом казав мені знаменну, вельми знаменну

річ, що вся завзята Бертольдова праця останніми часами або

ие

доводила

до

жодних

практичних

висновків,

або

навіть витрачалася на те, щоб псувати вже раніш зроблені

здобутки на різних полях його вигадливості. Тобто праця

його Богом благословенна не була, а він, бідний, сам того й не помічав. Отож святий Марцел, патрон наш, може,

260

тільки й відає, чого він намішував у свої таємничі тинкту

ри. І от винахід його, що ним він так був пишався, навіки втрачений, згинув. Ім'я ж Бертольдове, яке він так нама гався вчииити несмертельним (він сам з погордою про це мені признався), чи буде воно комусь BiДOMe~ Таж не це все мені гірко. А болісно мені, що от на що вже зійшов, може, найздібніший (після Колумби, звичай но) мій учень! Гірко мені тепер, що полюбив був я його, як сина. Він же й відносно свого кревного батька був лише «сином марнотратним». А все ж таки я дуже хочу пошука ти його ще по льохах, а тому й прошу приїхати якнайшвид

ше: удвох-бо це зробимо ліпше». Зітхання глибокого задо волення відірвало алхіміка від його довгого листа. Він різко оглянувся й побачив свого фамулюса, який тільки що

проковтнув останній шматок своєї вечері.

Звідки ти тут узявся? Фа мул юс помовчав хвильку, а тоді показав пальцем на

двері.

- Увійшов. Дверима,- висвітлив спокійно. Алхімікові ж здалося, що усміх заграв у Гото на губах. Уе роздратувало фізикуса: - Знаю, що дверима, бо ж нема тобі потреби влітати комином. Але ж ти ані не приві тався, входячи. Тому я й зауважив тобі! Г ото підніс на пана здивовані свої очі:

Таж я й не прощався з вами, виходячи. То чого

й вітатися? Алхімік відмахнувся рукою й схилився знову над лис

том. Запечатуючи вже його воском, вияснював слугові, як саме

та

кудою

він

має

Їхати

найкоротшим

шляхом

до

Міллерів, у НаЙштадті ...

ХІІІ. «БРАТИ» ШВАРUИ в законі жодна літера не гине. J\еся Українка

- А може, й більше, як сто років минуло вже. Напев иеl- Ветхий пустельник почав вираховувати: - От помір куймо та помізкуймо! Батькові моєму тоді було, може, з п'ять, а може, з сім годочків. З пастушками він був за підпасича. У горах. Тоді ж ото й онімів був. А я народив261

ся, як батькові вже сповнилось ... Не знаю, скільки, тільки вже на шостий десяток пі шло, то напевне. Тепер же

мені поверх дев' яноста: дев' ять-десять і чотири маю ... Отож і кажу: саме тоді був батько В горах. Тоді ж і знищив пекельний вогонь той кляштор неправедний. Я

сказав: пекельний?

)\ от дехто знов говорить: не пекель

ний, а небесний вогонь то був, з небес на землю впав.

Може! Одно правда: була то кара Божа, бо ж відхилилася братія від дороги спасіння. У мудрість лукаву чорної магії заглибилася. Найчорнішої,- підвів оповідач вгору сухий, чорннй палець з кігтястим нігтем.- Най-чор-нішоїl Бо ж АВОЄ було іх там, не при хаті

згадуючи,

між ченцями.

БеРТОЛЬА звався один, Бертрам - знов - другий. Обидва ж однаково Шварцами прознвалися, дарма, що один був Аійсно

З обличчя, як мурин, а другий, хоч і обличчя мав

біляве, таж на прізвище - однаково - Негр. По-нашому отож обидва, виходить, були Шварци. Й було ДВОХ Швар ців саме ТИХ, щО гнів Божий накликали, вогонь пекельний, а може, кажу, й небесний на кляштор привернули ...

Кажуть люАи ... -

чого ті люАи не кажуть?

що при

иаймні ОАИн з них напевно був той, чиє наймения прокляте.

Тільки ж котрий саме, ніхто не знає. Мабуть, той Чорний Шварц. )\ може, й Білий. )\60 й обидва. Га?. Звуки АУХОВОЇ музики, співи, сміх, вигуки долітали зда леку до пустельникової келії-печери й творили звукове тло

до його оповідання. По вибухах реготу не тяжко було догцуватись, щО ПИВО відіграє чималу роль у його вібраці

ях. Та це не псуваЛ0 поезії свіжого весняного дня,

тиха

лагіАність ароматних променів, що напоювала віАЖНВаючу

землю, зм' JlГчала людську грубість. Лагідний і величавий шум столітніх дубів, вкритих м'якими світло-зеленими ша тами, часом покривав всі інші звуки за винятком віолон чельного баска невдоволеного пухнатого чмелика, що не міг

знайти дверей з анахоретовоі щілини. Та сонячні зайчики, що забігали аж в печеру, викликали його надвір і показали

пестрий килим квітів на зеленій прогалині.

ПУСТеАЬИИК иіби забув про своїх слухачів

фрейбурзь

кого собор ного каноніка та молодого, щойно висвяченого

патера, иеАавно настановлених при катедралі. Були вони тут уперше й з цікавістю слухали самодивових згадок про

легендариих Нігерів. )\ старий, помовчавши хвильку, роз мірковував, Аумаючи вголос, і, ие бачачи своіх гостей, оповідав Аалі.

А вий же кляштор бувl )\Й-JIЙ-яйl Казали люди, що

262

мав ДОСТОЯТИ аж до другого пришестя. Таж сказано: порох перед Господом - людська міць. І лише марний дим людські обрахунки. Бо ж кажу: забули "покору христи янську, запишалися премудрі ченці. Такі-бо стали мудрі, що вже й хвороби не було на людях чи на скотині, щоб на

неї вони· ліку не винайшли.

Не було й

праці

чи там

мистецтва якого, щоб вони не досягли досконалості.

А вже найбільше пишалися саме отими двома чорннми

братами Їхніми, ченцями - не ченцями:. БеРТОЛЬАОМ та Бертрамом. І що ЛЮАа ходило до кляштора?t ШО того «прнносу» постійного було?! І їжа, й речі дорогі, й злото щире. Пустельник простяг СВОЮ чорну руку в напрямі, віАкіль Аолітали співи та музнка.

Ше й поднесь в день святої Тройці збирається на цей гоt>б - Кальбергом звуть його - натовп. Але ж

ніщо, як рівняти з тим, що ходило до кляштора за

лисий це

часів давніх. Казали небіжчик тато: «Як ніч, сунуло лю Аа!» Еге М! Ішли-бо за доброю радою, за поміччю, за ліком тілесним і АУХОВНИМ. СЬОГОАні ж лише «того» тіши ти зб ираютьсJI. На збіговиська грішні приходять. Зате ж гляньте-но. Ось вийдемо на світло. Бачите цер ковцю? Ба, ні: не церковцю, а таки гарну церкву із Азвіницею, з білим мармуровим порталом? Бачите? Неначе в місті, а не в горах, у пустині стоїть?!

Пустельникова треМТJlча рука, мов лапа химерної птиці, вказувала ва білу, прегарну будову на голому вершку серед

фіалкових лісів. Уерква ЗАавалась цілком новою. Ні одна шиба в круглих, як щільннки, поді лених вікнах не була

вибита. Ніде не обвалився й шматочок облицьовки. ОАнак робила вона враження покинутої, самітньої, заклятої.

Такою й була. Лише раз на рік, саме в день святої Тройці, правилась в ній служба Божа. Була це згцка про часи минулі, що й тепер звалася «прощею», хоч і сходились

на Кальберг люди не ради побожності, а на весняну розва гу. І ТОАі гуло на Лисому горбі день-два, а навіть і три. По них же

знову тиша й самітність панували довкола цілий

рік без трьох днів. І в тій самоті піА горою з давніх часів сидів сам-один пустельник. Не був це ні висвячений пано тець, ні пострижений, регулярний чернець.

пюnachi,

Ererniti, oblati, laici - звичайно звали таких духовні. І цей, як

більшість, склав три головні чернечі шлюби, але дістав від свого кляштора дозвм жити, як тебаїдські анахорети. Дех

то мав таких пустельників за святих. Інші

за диваків,

людоненависник"ів, інші знов за чародіїв та зорезнавців,

263

що «знюхалися З чортами й мавками». До перших приходи ли люди по раду й ліки, а околишні

розбишаки часами

трусили Їхні схованки. До других не ходив ніхто й забобои ний страх охороняв Їх ліпше за найміцніші мури. Здебіль шого й самі вони не охоче пускались до розмови з світським

суспільством. Зате при зустрічі з особами духовними мали велике потішення в «розмові духовній» ...

Uей пустельник, що мав славу святого, впродовж цілого року чекав на відвідини духовної особи й тепер не давав

собі відпочинку. З малими перервами він ворушив сині ми губами, а біла борода з жовтими смугами, немов злежала вовна,

неначе живучи

окремим,

власним

життям,

задоволе

но здригалась і дрібно тремтіла. Надворі, під сонячним промінням, вона виблискувала полірованим сріблом.

Пустельник знову пірнув у свої спомини, мов спустився в глибоку печеру:

- IJ!0

вже й казати! - махнув рукою.- Не такі були раніш люди. Не такі !... Взяти бодай приклад. Бувало - ра ніше

з сусідніх замків або й

господарі

побожні

при

шлють тобі і хліба печеного, запашного, і крупи, й меду. Наказують лише пильно молитися, а про земні потреби не старатись. Або: хтось надума€ться за поминки душі усоп

шої привезти липівочку білесеньку капусти кислої. Відту лиш бочечку, а там

біла, соковита, запашна, як локшина,

так і засмі€ться вона на тебе. Немов голосом ангельським до тебе промовить: «Бачиш,- немов говорить,- бачиш, чоловіче грішний, які прегарні речі дa€ тобі, «нікчемному»,

Господь премилосердний на потребу?» Подяку€w Господо ві за дари його. Добродіїв добрим словом спом'янеш, поблагословищ капусточку та й візьмеш у пучечку. Голову закинеш - та й покладеш у рота. Ах! - тяжко було - вір те! - дуже тяжко було не відкусити собі враз із ті€ю капустою і язика чи пальця. Вельми вважати було треба! .. Га?! Задоволена голова крутилась, посміхалась і облизува лась, немовби в беззубому роті вчувала ще голоси» Ti€ї легендарноі капусти.

«ангельські

Але за хвилину лагідне обличчя старого здерев'яніло: замовк знову. Минуле, як вода над головою нурця, замкну лось над ним і вирвало його з сучасності. Духовні знову мовчки чекали, оглядаючи залатану й позашивану різними нитками рясу,

колись чорну,

а тепер вже

мінливу всіма

барвами веселки. Пляшка з висушеноі роповки, прив' язана до пояса, вилискувала на сонці, як і 2М

пустельникова лиса

голова. Овечий смушок, причеплений ~a спину, захищав старому легені, а вовняні зелені панчохи, заплетені ремін цями від саморобних морщаків, оберігали від застуди ноги, що вже не могли нагрітись промінням травневого сонця.

Старий приклав руку дашком до чола й поглянув на небо. Зітхнув і перехрестився. - Най панбіг мені дарує, коли сказав щось неправдиво го про тих ченців. Слабим єсьм чоловік і не вільний від празномовності,- промовив покірно.- Якщо Й згрішили вони,

прийде

на них

час

пробачення,

година

милості

Божої. - А коли ж, отче? - не втерпів молодий панотець. Канонік торкнув його під лікоть. Хай, мовляв, оповідає, що

сам

хоче.

Пустельник звів на юного патера свої виблідлі, але ясні,

. як

у немовляти, очі, ласкаво оглянув усю патерову постать,

лагідно всміхнувся, але не відповів. За хвилину запросив: - Ходімо. Покажу вам стале чудо Боже. Чудо, на яке й дивитись не хотять от ті, що там грищами «того» тішать.

Човгаючи ногами, попровадив гостей весняним лісом. По дорозі продовжував оповідати, як саме онімів його батько.

- Кажу ж ото: у горах, з пастушками був він. Спав. Аж раптом вчув, що світ завалюється. Небо все вогнем-по жежею взялось: горить, як стіг соломи. IJ!ойно рота розту лив, щоб кричати, аж воно як не загуркотить. І в тій хвилі з неба так і впав просто на нього чернець. Спасибі, що не товстий був, а то б забив був на смерть батька, тобто малу

дитину ще тоді. І чернець той був увесь чорний, як вугіль, в огні опалений, звісно, не живий, а мертвий. От тут і одняло хлопчині, тобто моєму батькові, мову. Не говорив і не співав. Так минали місяці, а по них - і рік за роком. Та надійшов час батькові й до першого причастя ставати. Ну, що ж з німим робити? Наш панотець аж об поли б'є,

бо каже: «Й висповідати тебе, тобто батька, не можу. Ані катехізму поспитати. Ну, яка з тобою поміч, хлопче?»

питає. А тато, німі ще тобто, й відповідають зненаць ка:- Господь святий поможе, панотченькуl - І з того ж ото часу заговорив, і заспівав, немов ніколи й не німував.

Вийшли на широку луку, що нею кінчався ліс. По свіжій мураві, мов на зеленому небі, скрізь розбіглись білі зорі нарцисів,

на

узліссі,

де

скеля

нависала,

як

дах

над

глибокою норою-печерою, квіти творили сріблясту, сяючу

раму. Неначе хтось розстелив перед печерою зелений ки лим з білою габою. Середина ж габи була прикрашена

265

віночком.

Здавалось,

вправлена рука доброго садівника

щтудерно висадила тут щільно, кущик біля кущика, густо

й рівно, великий вінок несмертельників-солом' янок. Рос линки не тільки високо випнулись над срібними зірками нарцисів, але,

незважаючи на ранню пору, внкинули вже

й пуп'ЯНКИ. З великих УЛ<l.мків насіченого каменя, з грузів старої стіни, на якій ще можна було розпізнати шматки мистець кого

карнизу, між зелених віт, кущів, моху та дикого золотого дощу самою природою збудований грот був пере

творений в примітивну капличку. В глибині її кам'янин вівтар був накритий дбаиливо вив'язаною тоненькою ма тою,

а поверх

застелений чистим,

селян~ьким полотном.

Образ святого Франціска з Ассізі був тут саме на місці: ця

ідилічно вбога простота

найбільш годилася

до

його

вООгості. На вівтарі лежав якийсь стов6атий предмет, та кож дбайливо прикритий хустиною. Чисте гірське джерело вибивалося з-під самого вівтаря й в-еселин, roвіркии струмочок вступав у маленьке, наскрізь прозоре

озерце,

що

розпливалося

Дверцят капличка не мала.

тут

же,

за

капличкою.

Лише грубо зв'язані ликом

білокорі березові віти відділяли гратами вівтар. Пусте ль ник схилився на коліно й звів на образ очі.

Благослови, отче1

чекав

промовив, немов до живого. По

хвилнну, ніби слухаючи

формулу благословіння

з уст патріарха, й тоді підвівся. Обережно підніс полотно, що затулювало таємні речі на вівтарі. Духовні побачили стару,

напівзітлілу ін<рулу і

такий же старий,

шашелем

поточений пасторал.

Копаючи на себе могилу,- завжди з великим постом

щорічно собі її поправляю та лагоджу, щоб на всяк час

була в порядку,- знайшов я ці речі в землі. Давно вже, оповідав пустельник,- вельми давно. Ше ж за молодих літ вж:тацив був я оцей вівтар й на нього поклав я оці речі.

Чиї вони, хто ж те скаже}! Міркую так: може, ігумена того кляштора. Може, єпископа якогось, що знайшов ві ч иий відпочинок на чернечому цвинтарі. Але - нан лежать в порядку, бо ж в день воскресіння мертвих візьме Їх тон, кому вони належаться, щоб перед страшним судом стати

слушно, як пастир, з ознаками свого сану. Для того невідо мого й зберігаю Я ті речі, для нього, ЩО він тут

господар

був і є, а Я лише в гостині в нього ... А ось далі, маю я ще й друге мешкання. Часом ночую тут більше влітку. Прихожі заглянули в іншу печеру, що була поряд з

266

капличкою. Купа листя, вкрита кількома смужками, в СТІ ні - дерев'яний хрест без фігури, під хрестом -пожовк лий людський череп. Перед печерою - купа свіжої, при правленої на кошики лози, від якої йшов свO€рідний солод

кавнй аромат. на жердках, під кам'яною брилою висіли пучечкн сушених трав, корінців, поморщених на галузках сухих ягідок.

- Не замикаю ніколи ні капличку, ні хижки.- говорив господар,- а особливо взимку. Люди сюди, щоправда, і вдень серед літа

..ай же

ніколи не заходять, але зате звірі

лісові, німа Божа твар,- ті від холоду та голоду ДО мене частенько навідуються. Сарни. зайці, а особливо внвіроч кн-чепурушки. Тваринки підкріпляться, нап'ються в стру мочку,-«Божа вода» він прозивається й від багатьох немо чей помагає,- й загЛJIВуть до каплички, святому Франціс кові хвалу й дяку віддаючи. Не дурно ж бо всіх їх своїми братами він звав! Знає про це вся німа твар. Знає! .. «Божа вода», накрита легеньким дерев'яним містком, срібною стрічкою витікала з озерця з лагідиою qісенькою, яку й заносила в зелений присмерк лісу, ЩО немов прикри вав свo€ю шапкою нову чисту

галявинку,

котра нагадувала

собою цвинтар. Рядками, в геометрично-справних лініях булн ВИШИRовані

мініатюрні могилки, біля одної понад сто. - Бачите~ - спитав пуст~льник.

Мов

кладовище,- не

втримався

яких

стояло одна

молодий

свяще-

ник.- Але ж такого ще иіколи в житті а не бачнв.

- Напевне,- притакнув господар.- Уе ж бо - «цвин тар непохованих». Кажуть':бо люди, що тіл чернечих, яких досягла кара вогиенна, не знайшли. То ж гірко меШ було знати. що Їх навіть не поховано по ХРИСТИJlНСЬКОМУ звичаю.

Я й поробив усім Їм маленькі могилки, квітки на них кладу, свяченою водою КРОПЛЮ й молюся за тих, "імена Їх же ти,

Господи, віси». Най відпочивають дО СУДУ в спокою. а там Господь іх - «непохованих» РОЗСУДИТЬ. А що було іх сто дев' ять, відкрито мені у ВИАіині ... Пустельник перехрестився широким хрестом й попрова див гостей до Нарцисового килима. - Тут відпочиває якась свята людина. Гляньте уважио: я до цієї могили ніколи не діткнувся своєю грішною рукою, а отже, щорічно на могилці віночок безсмертників зеленіє

й рожево цвіте. І цілу зиму ті квіти так і стоять. Хто іх

насаджує? Господь відає. Але ж там, під ними, безпереч но, праведний, тіло блаженного.- Став навколішки, моли-

267

товно зіп'яв руки до неба. Канонік вголос відмовив молит ву за ту душу й за сто дев' ять «непохованих». Коли підвелись з землі, очі пустельника блищали від сліз. - От тут знайшов я той череп, що там у келі ї моїй

бачили ВІІ. Весняні дощі розбурхали потік. «Божа вода» розмила грунт, лише могила праведника була не заторкне

на, нічим ЇЙ повінь не пошкодила. Але при могилі блажен ного об' явився кістяк і череп, та дивно: лежали вкупі, ніби від однієї людини останки земні, а тим часом череп вели

кий, як у дорослого, а кістяк

манісінький, як у семи

восьмилітньої дитини. Хотів я був зібрати кісточки, похо вати в землю свячену, так під руками в мене розсипались

в порох. Але череп міцний. То й залишив я собі його «за друга».

Замовк. Звісив голову й замислився, не помічаючи, як весняний вітерець грається з його бородою, відгортає її,

мов сторінку з книги. Раптом легенько торкнувся своїм гострим

пальцем

руки

молодого

священика.

Коли принде час змилування для тих нещасливих, що загинули тоді від вогню в кляшторі? - питалися ви, па

нотче

...

Одного разу молився тут я вночі. І дивне вчулося мені. Над могилою праведника хтось хлипав і голос нерозбірний щось белькотав, ніби по-дитячому. Довго слухав я, але мало зрозумів. Та все ж таки збагнув зовсім ясно, що тоді принде змилування Боже на тих ченців зарозумілих, коли в цін церкві, що на Кальбергу, коли в ній буде за Їхні душі відправлена остання служба Божа.

Таж багато, дуже"багато Їх ще треба, служб тих, бо ж лише раз на рік, та й тож - не за Їхні

правлять там

душі,- захитав головою пустельник.- Багато! Багато тре ба! - А скільки ж саме Їх треба, брате? - поспитав уже --старшин канонік.

І тихо злетіло з пустельникових уст велике число:

Тися;'у триста тринадцять! І

І Гіпотетичиий рік вииаЙАення пороху Коистантииом Аиклітценом БеРТОЛЬАОМ Шварцом (прuміт. авт.).

ПРЕДОК

ПОВІСТЬ

І. В ШОДІВАННІ ЧУДА

Ul ti mo veri tзs? Світло оліЙІІої лампи м'яко вирізьблювало гострі риси старечого оБАИЧЧЯ дон Фернана де Кастро, званого в Бур

госі el sabio І. Поважний гранд підвів ясний погляд мудрих очей на МОЛО,ltого лицар. Карлоса де Лачерду. Струнка постава

МОЛОАЦЯ

порииала

легенькому

присмерку,

що

поза світляним колом лампи приховував наповнену АИВО

вижними речами працівmo вченого.

Ultimo verita.s? (Істина -

останньому?) ... Ні, Карлі

то, не тобі віАТУЛИТЬСЯ вона, бо не ти БУАеш останнім. Може, навіть,- лагіАRO посміхнувся старий філософ,- ще

станеш сам «преАIІ'.ОМ» і з АВОХ старих, докупи з' ЄАнаних, заложиш ріА новий. Дон Карлос невільно глянув на перстень, що з РОАУ в ріА

Аавали його Лачерди при заручинах. Посмутнів і почувався

непевно: чей же не зауважив дон Фернан, що Беата ... й, опанувавши збентеженість, діткнувся погару.

- Ах, істина! ... - промовив елегіЙно.- Як Пілат, запи тую: що є вона й де схована? Дон Фернан сперся на масивний том «Хуан-Мігуелевої 'хроніки»:

- Сину Ауші моєїl Навіть Христос не відповів на це питання Пілатові. Бо певне - це річ не людського розуму. Кожен інакше її собі уявляє. - Але ж найчастіше, як стару бабку, що раз у раз вишамкує,

беззуба, ті

самі

набридливі

«праВАИ»,- вико

тився з-під стіни великого коминка між полицями книг

тяжкий

бас

старого

Херонімо, поважного

Карлосового

джури.

Увесь СВІИ вік прожив Херонімо, навчаючи юнаків Ла чердів ВОЛОАіти зброєю. Річ ясна: за члена роду вважати себе не міг, але зачислювався «до родини». І давнім касті лійським звичаєм часто лишавсь у покою при розмовах близьких панів, часами Аокидав і своє слово. І Ученні, мудрець (ісп.)- Ред.

270

Дон Фернан ПОПАескав по ЗОАотнсто-гнідих шкуряних 06ropтKax «Хроні ки» ~ - Істина ... не буду говорити про неї. ААе ж Аегенди, КаРАіто, такі ж вічні, як і вона. l<aРАосові очі БАИСИУАИ з-під темної лінії зрослих брів: - І такі ж таємничі загадки, що стають зрозумілі за надто пізно! Ліпше б знати ... знати наперед свою долю, Дон Фернан покрутив сивою головою на широкі.м тарелі руркованого коміра

«фрезу»:

Милишся, друже І В тім велике милосерди Боже, що

не дано вам бачити майбутнє. - Але ж питатися не заборонено,- знову покотив із пітьми Хероиімів бас.- А тут, з дозволу Їхніх милостей,

у Бургасі нещодавно оо' явилась ... Напевне, знаменита гітана, Херонімо? - мов до ДИ тини усміхнувся де Кастро. - А саме так: гітана! Звуть Мариленою. Та дарма що циraнка,- не ворожить за гроші. В біді людим помагає: де знайти згублену річ - вкаже; хтось відсутній - живий чи мертвий

прочуває.

коли

чуває,- дівчина,

як дівчи

на,- але ж впадає в дивний сон. Тоді, хоч і голкою аколи ЇЇ,- не чує. Води ж свяченої не сахається, навіть у сиі Господові хвалу віддає й не цурається церкви.

Хто знає, які здібнощі має людська «псіхе»

? - за

Д:ТМАИВО промовив учений.

Херонімо ж, опанувавши мову, не спинявся. Таж та-бо

ворожка - з славного роду Марії Паділлі, тієї, що так зачаруваАа колись короля дон Педро Справедливого, аж

з нею ожеНИВСR. А ця"":' не князівна й не принцеса, а звичайна різникова донька. Таж Їхні М'ИJ\ОСТЇ ДОЗВОJ\1IТЬ 11 привести сюди. Кому ж це шкодить? Дон

Карлос

знав,

ЩО

ось-ось

маАа б

повериутися

КОРОАівСЬІ[ОГО палацу Бе ата, бо на змі:ну їй уже поїхаJ\а йorо наречена - Каталіна, Беатина сестра. Там, при змуче ній королеві, що й на мить не опускала ложа смертельного

немічного короля дои ФіАіппе, за чергою зМЇНЯJ\ИСЬ сестри. Чом, ж би не страВJIП"и час за гаданним? Незабаром мівва Херонімова рука піднесла заСJ\ОНУ з КОРАуБClJltоі ЦЯЦЬКО8аJЮЇ шкури й В'ПУСТИJ\а ворожку. З нею

прийшов і її батько. Без "''"''1 й ПАазуваННJl, неначе в себе дом'а,

~игав

спитав

доньку:

Чи могла б ти, МаРИJ\:Є'ИО; ДОFJ\JІНУТИ ШJ\ЯХИ кабаАb€ ро? Чекає на нього якась небезпека, і де?

Гітаніта з гідністю СХИЛИАа FOАОВУ:

271

- Спробую, тату! - й сіла в фотель, що його вже підсу иув Херонімо. Простягла до Карлоса повернені догори долонями вузькі руки.

Лачерда не зрозумів і взявся за гаманець. Але циган закрутив головою й знаком сказав покласти руки на Мари

ленині. Гітана якийсь час майже суворо дивилась у вічі лицареві, потім спустила повіки, глибоко зітхнула й заплю

щилась. За хвилину дихала рівно й спокійно. Спала. Uиган все уважніше вдивлявся в доньку й діткнувся до її плеча.

Дрібне тремтіння пробігло невеличкою, гнучкою постаттю. Напружилась, витяглась і міцно вгрузла в подушки фО теля.

Дон Фернан і Херонімо присунулись ближче. Карлос споважнів. Чув тепло її долонь, що ніби відібрало йому

його власну теплоту, почував кволість, як від втоми. Здав а ЛОСІі, ось-ось засне й сам. Було неприємно, але'не вистачало волі, щоб кинути гру.

В ім'я Господнє, чи чуєш мене, Марилено?

озвався

циган.

Чую ... най буде благословенне наймення Всемогутньо

го ... Бачу години й довгі дні ... Неначе йдуть над головою

кабальєро ... Чую кроки ... Уста гітани ледве ворушились, голос був тихий, цілком безбарвний.

ШО загрожує людині цій? Залізо, отруя, вогонь? .. Залізо ... Маленькі звірята, як пси ... Пам'ятай: втрачене знайдеш

аж

тоді,

коли

вважатимеш,

щQ

втрачене

воно

навіки ... - І раптом скрикнула шалено: О! .. б'є година долі його! Хитнулись терези життя і смерті ... Боже, змилуй ся ... - Й знову шепотіла ледве чутно ... В дверях стояла стривожена Беата. Вся, як цвітуча ніжність, дивно не в'язалась вона зо своїм важким двір

ським одягом. Блискучими очима вп' ялась у Карлоса, що, ВГЛJlдівши ЇЇ, вже зірвався з місця. Але в тихій хвилі гітана скрикнула знову:

Ось ... тут! .. Слухайте! Слухайте ... І враз впав над Бургосом, як чорна запона жалоби, похоронний дзвін. За першим покотили хвилями, наростаю чи, тужні хори інших. Мідяні голоси з усіх церков прино сили Іспанії сумну звістку: король Феліппе І достраждав. Беата й гітана стали навколішки. Чоловіки хрестились. А за мить Беатин повіз і Карлосів кінь гнали до Бургоса.

У великім покої королівського палацу тривало гнітюче,

272

як загроза, мовчання. Мов перетворені на статуї, без руху сиділи в нім дві постаті: королева-вдова, доНька Хуана та її сповідник, падре Інніго де Санто Еспірито. Думки однієї блудили в безкраїх

просторах

жалю,

другий взагалі

не

помічав світу. Вираз достойного спокою спочивав на без кровнім обличчі

королеви, що скам' яніла в своїм болю.

Відсутній погляд занадто розтулених очей не пізнавав і не ба чив ні чого.

Нечутно в покій вступив де Сандоваль. Завмер у глибо кі м поклоні:

Все готове до подорожі, ваша величносте! Якийсь час Хуана ще мовчала. Труснула головою й

збудилась із задуми:

ІЛе щось існує на світі?

Милостива володарко,- почав другий гранд. Сухі великі очі блиснули, мов у гарячці:

Не володарка... вдова ... -

лос

Мадрід звав його

і чарівно мелодійний го

«надземним»

зломився,

немов

ніжна, скляна голка. Воскова рука торкнулась чола. А вдові не личить зберігати попередній хід життя,- зву чали знову м'які тони низьких струн арфи. Опритомніла цілком. Говорила вже не зломана горем жінка,

наказувала королева:

З цілим двором я сама допроваджу тіло дон Феліппе

до його батьківщини

Австрії. Вирушимо цієї ночі.

На мовчазний поклін здивованих грандів, що вже напов нили

залу,

додала:

По дорозі заїдемо у визначні церкви Еспані ї. Пом о

лимось перед чудотворними образами. Прохатимем чуда ... чуда, що не може не прийти! І почалася дивна мандрівка живих із мертвим. Слабенька, призвичаєна до самовмертвлення, королева не

знала втоми. Не бачила перешкод ні перепон. Скелі й провалля, річки й потоки

скрізь дорога жалібному похо

дові. Скрізь у кожного чудодійного образа, в кожному Божому храмі просила Хуана чуда: воскресення набальза мованого тіла короля.

Зміцнявся холодний подих вітру з гір. Співав зловісно, наганяючи присмерк на червоні, як вогненні язики, шпилі

далекої Сієри. Гасив відблиски осіннього заходу, натягаю чи м' яку біляву ковдру на долини, що кучерявились сивою імлою ним

«саlliп'у», яка приходить на зміну літнім розпале

дням.

273

на важкому возі - катафалку коливалась чорно на крита труна. Зне.рвоваиі безупинним похоронним співом коиі пирхають віА нагару смолоскипів, свічок і хмар ка

дильноFO диму, що всмоктуються в осінню імлу над розпуч ливо-порожньою, мертвою, як місячна поверхня, пустннею.

Згущаються вечірні тіні, гусне в серці нестерпний жаль ..• Лачерда, Сандоваль і два ченці відстали від походу.

Повільною ходою пустили

коней

попустили натягнені

поводи своїх думок ...

Ше з дитннства зберігає пам' ять,- згадував дон Карлос,- спомин про один страсний тиждень - «Semana

Santa»l. Зо всіх церков -

процесії. Багато дерев' ян их рух

ливих статуй -«de пюvіmiento»

В шовках і оксаиитах ті

статуї робили примітивиі й трагічно-незграбні та недоціль ні рухи... Чи ж сьогодні не робимо тих недоцільних і незграбних рухів в цій процесі і t4и~ Домінікании-чернець підвів І'ладко виголену, з вузень ким віночхои ВОЛОССJl, FOлову:

Чаєто закидали мені в Римі, й ие тільки самі лаїки,

але й духовні, що ми вдягаємо віру свпу в надто людську

форму реальних страждань. А як розбудити в людства бажання офірувати Господові з любові до нього людські

пристрасті! - Офірувати

пристрасri ... -

зітхнув

Сандоваль.-

Чн ж офіруємо Їх цим безконечним походом, чи ж ... може,

тількн служимо iM~!

Глянув на довгу стьожку повозі в

та верхівців, що вилась попід горою, ховаючи вже свою ГОАОВУ за звислою над дорогою скелею,

й зітхнув вдру

ге: - Справді - страсна седмицяt .. Один по одному тут і там розсвічувались і палахкотіли світла смолосltИПів. БJ\имали свічки в руках ченців при труні, плакали прозорими, восковими слізьми ... « ... в день останній зеМJ\1 воскрешу його»,- метав звука ми між корогвами святими рвучкий вітер.

Вийшли на широку ДОJ\ИНУ. Початок походу вже зупи нився. На великих марах спустили на зеМJ\Ю труну, а довкола неї

порозставляли

високі

ставники

великими

свї1lJCами. РОЗКJ\адали КИJ\ИМИ, подушки, щоб ставати навко лішки, устаВЛЯJ\И стільці для дам із почоту. Жіноцтво ВИЙШJ\О з повозів, посходило З коней і неначе табун чорноL

Свита Семона (латин. ). Р.у.лнвих (ісп.).

274

білих птахів., втомлених ,ll;ОВГИМ перельотом, оточило до мовину.

Мурмово-біле обличчя королеви схилилось нц труною. Широкий жалібний о,1l;яг перетворив ЇЇ на перехилену бу рею ,11;0 землі кві ТRy чорноі кампану лі. Схилилась ще нижче й аж ТОАі збаrnула, що ,ll;омовина ще не віАчинена. Зробила знак рукою. Як уже ввійшло в звичай на кожній зупин ці,- шестеро слуг відслонили віко труни, а всі, що були

Аовкола, віАійшли «на віААаль людського голосу».

Донья Хуана незабаром СПО,ll;івалась знову стати матір·ю. Вірила, що незвичайні враження можуть ві,1l;битись на вигляді АИТИНН, а все ж таки не могла відірвати очей від

обличчя ЇЇ дон Феліппе, обличчя, що за житти ВИ,ІІ;авалось

їй таке єдино гарне, ЄАИНО досконале. Боже, Боже! .. Як страшно видовжився й за життя трохи ,ll;овгастий ніс. як стемніла шкіра на «світлі ЇЇ життя», як здеформувались

бальзамуванням губи

«уста, що так жадібно ПИЛН з ке

лиха всіх утіх життя!». Неначе віком прикриті зсинявілими повіками очі

очі, що радісно всміхались сонцеві й сві

ту!» Дивляться тепер КУАИСЬ

всереАИНУ ... Вони вже не

побачать ...

Охоплена жахом порожнечі, що не має дна, Хуана трем тить перед уявною беЗОАнею відвічних таємниць. Ноги ВПlнаються під нею. Падає обличчям на труну й не голо сом, тільки стертою тінню голосу вона кричить:

Феліппе! .. Ти ще nобачнш ... Побачиш? І вухо вловлює в стогоні вітру віАповідь-подих холоАно го трупа: «По-ба-чу-у-у! .. » Хуана тремтить із жаху й радості О,ll;ночасно. Уе за ввесь

той довгий час блукання вперше відізвався АО неї її небіж

чик! Уе - вже знак! Він таки оживе. І чудо будеІ .. Подвійне коло палаючих восковиць та заслона з каАИЛЬ ного

диму

відділяє

ві,ll;

світу

королівську

пару:

й ВАОВУ. І не знати, що замкнене в тім колі -

смерть?.

труну

життя чн

І там, де дами з почету розмістились на подушках і складаних фотелях, чекаючи приходу королеви,- також не реальне життя, тільки маячіння й

мука. Пошарпані

АУМКИ, розшматовані серця ... БліАі уста

- без слів ... Беата заплющила очі й сперлась ·чарівною голівкою Му

зи на рамено І нес де Валькорсаль. Мовчить і та, і друга.

UЯ змога «мовчати вкупі» в' яже Їх. Ні, не тільки це: хоч иіколи й ніхто не промовив те слово, таж не таємниця, що

1нес не має щастя з чоловіком, а в цій страшній мандрівці, 275

може, ЇИ ліпше, ніж у власних палацах-в·язниці. А Беата~ ..

Хіба ж не бачить Інес, як все густішим і густішим серпан ком жалоби заволікується Беатина ясна молодість~ Хі ба ж то так собі, з нічого, на ЇЇ гарному, юному личку все

триваліше спочиває вираз «Семиболісної Діви Марії», як говорить донья Клара, маркіза де Алькораз, головна дама

camerera major

мовчазних

королеви,

що саме

підходить до

приятельок.

Паж приніс із нею новии світильник з оранжевочадним прапорцем угнутого світла, що від нього на мить зазолоти лось біле волосся під вдовиним чепцем «квефом» камерери.

Ласкавии усміх також засвітився відблиском минулої кра

си на її приязних рисах. За дамою ишов патер Інніго де Санто Еспірито, а з ним - «фраи» Антоніо, предобрии чернеЦЬ-францісканин. Обидва ніколи ні в чому не по годжувались, однак увесь час шукали один одного. І тому, де білів домініканськии одяг падре Інніго, там не могла не бути и попелясто-брунатна францісканська ряса з довгим,

нижче мотузяного пояса -

цінгулума -

каптуром. За ни

ми пажі також несли світильники на високих триногах.

Не помилялась я, шукаючи обох вас заразом,- про

мовила донья Клара до І нес і Беати.- Не перешкоджу вашіи приятельськіи конфіденції? З темряви надходили ще дві постаті: Карлос Лачерда і Сандоваль.

Приємна нагода,- почала була камерера, сідаючи в

фотель,- поки я шукала цих славних дам, що Їм сьогодні припадає варта при королеві, аж нагода, кажу, приводить

і вас обох, кабальєрос ...

Маркіза дістала з прив'язаної до пояса, що нагадував собою вервицю з великих дорогоцінних зерен, торбиночку омонеру и вииняла з неї маленьку, в золото оправлену,

книжечку.- Так, так ... Я не помилилась,- підвела очі на Сандоваля.- Вам, доне Кристобалю, припадає головнии догляд над вартою табору, а дон Карлосові - при володар чиному наметі.

Не нагода була, маркізо, що ми -

тут: ити за маркі

зою де Алькораз, тож те саме, що ити за голосом обов'яз ку,- відповів, уклонившись, Сандоваль.

Очі Інеси тьмяно блиснули: як мила була стримана мова лицаря і яку своєрідну красу мало ИОГО молоде обличчя під передчасно

сивим

волоссям.

Я зранку чекав наказу маркізи,- коротко промовив

дон Карлос.

276

Беата нижче спустила голову. Обличчя її трохи зблідло: відчула, що ті слова сказані для неї. - Ах,- ніби сама для себе зітхнула маркіза,- чекає

мо ... всі чекаємо ... А обов' язок ... Часами здається, що я вже не визнаюсь,- де він?! Беата стривожено підвела очі, а в них стрибали хисткі вогники світилень. Повела поглядом по засмученому облич

чі маркізи й затрималась на очах Лачерди. На хвильку той витримав любий погляд, потім спокійно, але твердо зробив рух

повіками,

немов,

не

хитаючи

головою,

сказав

ними:

«Так!» Беата знову нагнула голову й сховала очі. - Хм ... чекання й обов' язки ... Шодо молитов за воскре шення померлого й набальзамованого короля нашого,- оз

вався фрай Антоніо,- то справді: тяжко зрозуміти ...

Виголена голова патера Інніго різко обернулась на жила вій шиї:

А ... Коли б та віра, хоч як зерно гірчиці ... -

Очі

його розсвітились, немов хтось зсередини роздмухав тільки

пригашений, але ніколи не гаснучий у них вогник.

Францісканин

не дав

закінчити.

Підвів

руки,

немов

обороняючись:

Отче! Отче! .. Таж мусить бути віра й міра! Ні, віра - без міри! Бо ж - поможи мені Боже!

коли для віри є межі, тоді це

не віра, а спокушування

Господа! Безмежна віра приводить до здійснення найней мовірнішого! Знову німим поглядом вперлась Беата в очі Лачерди. І ще раз Карлосові повіки відповіли ЇЙ впевнено: «Так!» - Отче,- враз почав дискусію францісканин.- таж: тіло бальзамоване! Ну, хай оживе серце, що перестало' битись, але ж ще в грудях ... А вийняте з грудей ... Мені це сюди не вміщується,- торкнувся рукою чола.

Домініканин простяг руку до Антонієвих грудей: Бо ж серце, а не розум приймає віру. Тридневний труп Лазаря ... - Таж по слову Христову! Не по молитві ж люд

.u,.••

СЬК1И

- Як? - запалився патер Інніго.- Таж ваш патрон воскрешав мертвих! .. Ше за життя, не канонізований свя 'Гою церквою! -

Так, отче! То ж святий! Великий святий! Але ж нам,

rрішним ...

277

певний погляд в огонь СВІ-

Інніго втупив спокійний тильника:

А хто ж, отче, велить нам бути грішними?.- І по

вернувшись до присутніх, лагідно, як у буденній розмові,

продовжував:

З привілеями гранда треба народитись:

вчений ступінь, як і славу, як і все в світі,- треба здобути,

пройшовши всякі зовнішні перешкоди й формальності. А святим, може, і сміє "бути кожен: і вчений, і пастух. Ні патентів, ні титулів на святість не треба, тільки милості

Божої та доброї волі. А та щира й добра воля привертає й милість Божу. - Як просто це у вас, падре,- притишеним голосом промовив у задумі Сандоваль. - Божі речі, князю, завжди прості. То людські заплу тані, болючі й тяжкі. Тяжкі, щоб виконати, щоб зрозумі ТИ,- й задивився В темну Аалечінь.

Беатин і повіки затремтіли, як крильця зловленого мете лика. Але метелик не злетів: повіки не піднеслись. - А як же, падре, ваші календарні розрахунки? - Сьогодні - досить вбогі,- оживився франці сканнн.- Але

послухайте,

коли

припадатиме

Великдень

прийдешніх столі ттях, якщо нарешті справлять ту фаталь

ну помилку в календарі.- Він витяг з рукава записник

і читав: У цім, 1506-ім році, як знаєте, 8еликодні свята почались 12 квітня. за сто ж літ будуть 26 березня, року 1706-року - 4 квітня, 1806-го - 6 квітня, р. 1906-15, квіт ня, р. 2006-го ...

Звук мисливського рога розтянув тишу: сповіщав, що володарка на хвильку повернулася до світу живих. Почет має зібратись до вечері ...

« .•• Не спить той, хто опікується тобою. .. » нічним

повітрям

впертий,

стелиться

моиотонний спів псальмів

на

всеночнім чуванні ченців біля АОМОВИНИ. Полум'я свічок і світелень тихим шелестом іпотріскуванням СУПРОВОАИТЬ

меланхолійну мелодію. Тільки часом дзенькіт кадила чи брязкіт срібного свічника урветься в сумний спів короткою дзвінкою ноткою,

останні

ніби

пута землі.

увільнена з

Вогні

тіла душа

розриває

круглою раною кривавляться

в соковиті й пітьмі й тчуть світляний балдахін над труною

короля. Далеко під Сієрою жалібним килимом лягає чорна тінь. Залиті примерк.лим в імлі місячним світлом рівнини видаються мертвими луками, засипаними снігом. на тих

278

сріблясто-білявих просторах видко геи-геи,

аж до чорноі

смуги лісу попід горами.

Найближче до труни перше коло сторожі достойно й пильно тримає свою ·варту. Не охорону творить, а останню пошану Biддa€ володареві. В найдальшому ж колі, що замикає ввесь табір, сидять біля ватер. Нудяться. Якої ж небезпеки сподіватись мертвому королеві серед спокійної

країни власного королівства?. Ніяково грати в кості так близько від володаря, хоч і мертвого. І підпігікає солодка мрія наймленого швейцарця:

Ех,

скиглення,

аквітн б і

вдень

кухличок! .. і

Від

цього

вночі,- продовжує

безнастанного

чужинець.~ аж

думки ковтунами - як куделя! .. - А в тебе Їх так багато, думок тобто?

глузливо

кидає кондотієр-генуезець.

Аі, ЬотЬге

на докуку вистачить!

1,-

Хоч би хтось розповів щось,- плює з досадою вбік

старий вояк.- Правду кажуть тутешні люди: дівчат ні

вина, то наиліпша річ

Привабне слово -

«казка» -

«Як нема

казка».

відгук маврської спадщини

притягає ближче до ватри людей. Та й сама нудьга; від Сієри тягне холодком, як з відчиненого льоху.

- r овори,

Пепо, еl

artillero 2!

Але... ІЛо - я?! Он Санчо Кривий... Той бував у бувальцях! Стривай, іде старий Херонімо! Той, братця, стільки

знає, що хоч єпископом севільським його настанови! .. Вуй ку!!!

був

ля

Єпископом? Хіба ж він тобі панотець? А ти ж, потятко, звідки, що не знаєш, як уСевіллі за єпископа репаний чабан? Тю-тю! .. Та tfe бреши! Не бреши! Ну, так, слухаЙ! .. - Оповідач зсуває брина потилицю.- Колись, може, ще наші бабуні й' у

колисках не кувікали -

був у нашому ж таки селі, в Ара

гоні, один падре. Не мудрий, і не ... той, не Аобрий, і не

злий, тільки, що товстий, як бочівочка з-під вина ... Зви

~аЙ.ниЙ син Адамів. І в'Ївся він чомусь у громадського '1абана. Як де вглядить вівчаря, то враз до нього й чі пляється.

«Дивлюсь,- каже,- на тебе, Е, приятелю (ісп.). Ти балакучий (ісп.).

279

hombre,

й не розумію: чого

ти такий дурний? Таки ж справді,- змилуйся над тобою Господь! - не розумніший ти за свої вівці!» А чабан - ні чого. «Е,- колись-таки обізветься,- лишіть, падре! Без глу поти й мудрості не було б видко. Радійте, що я тут, коло вас. Може, й вам ще здамся». Отож сталось: чи з війни, чи, може, з ловів заблукав до нашого села таж не хто інший, як сам король. А було це на

самісенький Великдень! .. Звісно, у вбогому селі - де подо рожній заночує? Та ще й хто: король? До пароха! А треба вам,

братики, зиать,

що той король страх як

не

любив

товстих та череватих духовних. Тож і спротивився йому наш

парох

саме

за

кругле

черевце.

«Ти, мабуть, чоловіче, живеш, щоб Їсти, а не їси, щоб жити!» - подумав собі король та й вирішив, що підведе товстого пароха під сам монастир: на каяття та на покуту

запроторить! От і каже: «Падре,- мовляв так і так,- за гадаю я тобі три загадки, а ти, якщо до Вознесення відгада єш,- будеш мені севільським єпископом. А ні - то поїдеш до монастиря й там аж до смерті мудрості набиратимешся.

Питання ж т06і,- говорить,- даю ось такі. Яку має ціну король? Скільки часу треба на подорож довкола світу, а третє: коли ти мені відповідатимеш,- про що я думатиму

й помилятимусь?» Прийшов ясний ранок. Король поснідав, на коня, та й тільки й бачили! Ну, а парохові світлий Великдень чорніший за чорну ніч, і сам, як ніч, ходить! Аж тут гульк: іде чабан. Та:

«Слава Йсу ... Христос воскрес!» «Навіки ... Воістину!» «Чи ж це ви, падре, на святих Великоднях сумуєте, мов у Велику П'ятницю?» Забув парох, що чабан - йолоп: « Так і так»,- каже. І все чабанові по чистій правді й розповів.

А вівчар вислухав

та в сміх!

«Ги-ги! Тільки й усього! Та, не майте,- каже,- панот

ченьку, клопоту: на ці питання і я кому-будь відповім!» «Невже ж?» «Авжеж! Ви тільки до Вознесення постіть та схудніть, а потім позичите мені своєї реверенди. То я за вас і піду до короля».

«Ти,- говорить,- до короля?. Схаменися, йолопе! Та»' ти мені тільки сорому наробиш!» А чабан:

280

«Та що там -

сором?! Хі ба ж ви мало, падре,

меие

перед людьми соромили? Та й нічого! А от же на хлібі та на воді в монастирі вам гірше буде!»

'Ну, гадає падре, най же на нього першого королівський

гнів впаде. І отож, як иадійшло святе Вознесення, чабан у реверенду та мах-мах!

і до короля. А там і принци,

й князівні, й лицарі, і вчені, й купці, й отці. Повно! ..

Ой Боже! Я б так ізлякавсь! -

раптово вирвався із

гурту щирий молодий голос.

А цить! .. Мовчиl- гукнуло на нього кілька зацікав

лених.- Кажи далі!

- Таж кажу! .. Звичайно, наш чабан - не з таких: не злякався! Він-бо при отарі в горах і не такі дива бачив! .. «Ну що?» - питає король. А чабан чемно привітався та й викладає: «Уіна ваша, королю, двадцять дев'ять срібняків!» «Тю на тебе,- каже король,- це якісь дурні, попе, жарти!»

«Добрі жарти! - відказує вівчар,- Поміркуйте-но: ко ли ж за самого Господа нашого jleBipHa жидова тільки тридцять срібняків дала, то хто ж може з Божим сином

рівняти? Таки ж і ваша величність, хоч на один срібнячок, а все ж дешевша?» Подумав король, помислив: «Правда,- говорить,- таки ... Ніби воно так справді ви дається».

«Ну а подорож довкола світу,- продовжує чабан,- мог ли б ви, королю, зробити за .одну добу, коли б замість коня, та сіли на сонце».

у сміхнувся король. Сподобалась йому чабанова мова. «Видко,- сам собі міркує,- шанують мене підданці, коли й на сонце, замість на коня, радніше поса"l,ИЛИ б».

«Ну,- каже,- далі що? Про віщо я в цій хвилі міркую та й помиляюся?» Тут вже засміявся чабан: «А про те,- каже,- ніби я - парох з нашого се ... » Тихий посвист перервав мову оповідача. Вояки зірвались з місць. На крейдяно-білявій рівнині лук химерно посува лась до табору темна цятка. Спинялась і раптово починала робити кола на однім місці. Потім знову мчала, просто як стріла.

- Людина? .. Втікач із в'язниць, що по тортурах не може на двох і совається на всіх чотирьох? .. 281

Частина вояків повернулась

.1\:0

оповіАача~ на О.1\:ну істоту

вистачить і пере.1\:ОВИХ вартівців.

Ну, 'так як же той чабан?. Тим часом той, що біг, ніби чарував. Тепер уже було

ВИ.1\:КО,

щО це ие

лю.1\:ина.

але ж

не

можна

впівнати

illLUlCTiM серпанку місячного, затягнеиого хмарами, світла,

що то була за тварина? Вартові спочатку чекали з цікаві стю. Таж незрозумілі рухи неформеної тварини, 'що ЇЇ величезна голова сиділа немов без шнї просто на кадовбі, засівала в душах забобонну тривогу.

Якийсь вовкулака, Господи, захисти нас!

прошепо

тів хтось і перехрестився.

- Самі накликали нечистого! - підтримав першого другий голос.- Тиняємось із мертвим тілом християн ським... Мати Альму денська! .. А потвора вже наблизилась до табору. Виглядала, мов велетенський вовк, що згубив якусь річ і поспішно шукає в рудій траві, крутячись на одному місці, як дзига. Палаю ча головня з багаття полетіла в звіра. Таж він, ніби не зауважив її, зробив зигзаг і побіг просто на варту. Досі спокійні коиі, раптово схараПУАИЛИСЬ, захропли. Кілька псів протяжно завили й, наіжившись, порачкували за спини

ЛЮ.1\:еЙ. А там вже ПРОКИ.1\:ався панічний жах. - Сuerrюs de Sаtarюs! .. Навіть перед князем пекла не відступить Педро з Орвієто! - викрикнув молодий арке6у зієр і вискочив уперед до потвори. Таж в ту мить впав, збитий із ніг. Звір скочив на вояка, прудко підім'яв під себе і на бігу, не спиняючись, вирвав з воякового обличчя

шмат тіла. Проспівало кілька стріл, блиснули списи, та варта вгнулась і

табором:

«пекельна потвора» без перешко.1\: гнала просто до катафалка, на вінець вогнів, що був

.1\:овкола. Але метка рука таки влучила палаючим патиком, як бика на аренах «вогненною баН.1\:еріллю», в стегно потво

ри. Вовна на звірі заграла вогненними кучерями. І, може, від того ще більший жах біг поперед звіра, відтулював

йому широкий шлях. Зненацька потвора зробила кілька менших кіл і намету

замість до труни,- погнала на горбок, до

королеви.

Ніжно, як любу дитину, прикривала щільніше королеву Інес. Беата розпустила срібні шнури, що підтримували складаний баЛ.1\:ахін над ліжкем

Хуани,

й тихо затягла

довкола ліжка чорні запони. Убога коронована вдова сьо-

282

годні

заснула раніше й спокійніше:

до неї-бо озвався з

труни дои Феліппе! .. І нес вийняла з омон ери перлові чотки й сіла на долішній сходинці піднесеного вище королівського ложа. Беата ви йшла до передньої частини намету, відділеноі Авома важки

ми килимами. Тут також стояло ложе, прикрите тканинами й велетенською веАмежою шкурою. Було приготоване для даМИо-вартівниці. Чергуючись із товаришкою, обидві могли частину ночі дріматн. Біля ліжка, піА великою олійною лампою та шпаристим глиняним жбаном, що зберігав хо

лодну ВОДУ, стояла ціла аптека. Трояндова вода

на без

сонни, вивари з вербової кори на пропасницю, лавандова вода

проти млості, «скорпіоновий олійок», масть із бі

лих лілей. На ДРУГОМУ столику лежали різні розпочаті вишиванки й кілька книжок.

Беата взяла том поем Альфонса Х, щО були написаиі провансальською мовою. Знала ту мову трубадурів та ама торів літератури. Розкрила книжку, але не читала. Всією істотою впірнула в тишу, як в сониу глибінь моря. За хвильку почула,

як

невидимий

шашіль

точив

різьблену

ніжку маленького столика з писалбtlим приладдям. Чомусь майнула думка: може, саме за тим столиком цей «перший поет Еспанії, король-філософ, писав свої поеми~ .. - але ж ту мирну думку враз забила безпідставна тривога. Прислу халась знов і вчула, що за наметом, в сухій траві, тихо шустять розмірені кроки все тією ж короткою дорогою:

вперед і назад, вперед і назад. Не мали відваги наблизи тись, не мали сили відійти. Беата не бачила, хто ходить. Але відгук цих кроків відбивався в 11 серці, й ТИСJlчі

ходців воно непомильно пізнало б по них Карлоса Ла черду

...

Чи ж він оберігає спокій володарки? Чи на неї, 6еату, чекає лицар~ І чи втече вона коли від нього?. ·Таж, зрештою, чи таки мусить вона тікати від нього? Най прийде, що має прийти! .. І раптово всю душу залило сяйво й палюче тепло. Радісним, безжурним жайворонком загра ла надія й співала весняну пісню:

••• Оаорнgла мене твоя тіНІ>, І стали ми в ні й 6gUleЮ одною ...

Має вона й далі дурнти себе?. Таж кохає вона тільки одного Карлоса. без огляду ні на що І Хай це кохання - не досяжне, таж тим воно ще дорожче! ..

283

Простягла руки в напрямі до кроків і ніби вхопила ними страшну згадку. Згадала свою прабабуню, Інес де Кастро, також «зеленооку», як і вона, Беата. Казки про неї склада ють, пісень співають ... «Зеленоока Галера» - звуть ЇЇ ри балки й ослярі ... І всі знають - дівчатка й старі бабки історію її кохання та її ганьби ... По смерті доньки Кон станци, португальської інфанти, вийшла Інеса за свого кума, інфанта дон Педро ... І страшною смертю заплатила за свій грішний шлюб. Не сама заплатила, й на рід стягла прокляття: бути де Кастро - це означає бажати того, на _що сягати не вільно! .. Заметушилась між запонами, відрухово вхопила плащ і, як кидаються з берега в річку, пірнула з намету в ніч. І це та ніч, де вона шукала рятунку, ніч, що обнімає її? ие вона, та ні ч, схилнвшнсь над нею, заглядає Беаті у ві чі очима-зорями?. Зникла дійсність ... Але ж не було це й

у сні чи в мрії: Карлосові уста припали до Беатиних ручок, цілували Їх ще й ще, без ліку й без міри. Безсило схилялась нижче й нижче, поки не :зустріла в присмерку Карлосових уст. І згасла, мов зоря на світанку, тривога:

вмовкли болі серця, втихла боротьба. Який спокійний до вкола океан радості й сліпучого сяйва! Ах, тільки б смерть! Wоб ось тут, враз обірвалась за брамою кохання

нитка життя! .. Все ж так просто і так ясно! Тільки так і повинно бути,- бо ж там, там починається нескінчима вічна радість ...

Вигуки, посвист, виття псів і брязкіт зброї, звиті клубка ми вогні, а поперед усього вогняна куля летіла просто на них,

до

намету.

І вже кара?. Вже кличе її пекло?. За одну тільки мить надії?

Беата вирвалась з Карлосових обіймів. На себе, тільки

на саму себе готова прийняти вона всю кару, всі муки, ві чну смерть у пеклі ... Зробила крок назустріч вогненному звіру, що шалено закрутився перед нею на ОАнім місці в жахливо му

пекельному

танку

...

Душу дон Карлоса залили вогні різних сплутаних думок.

Як у хвилину- смерті, майнуло: лицарська честь ... образ

нелюбої нареченої ... розшматована вогненною потвор~ю Бе ата ... перемога сатани ... Боже! .. Вирвав із піхви шпаду. Була це та -

щаслива, благосло

венна:

рукоять

ще

хрестоносних

походів

вправлено

частину прав.цивого Гол готського хреста ... Немовби навмис не ПОАав йому - при віАході на варту - Херонімо саме цю

284

шпаду ... Ше мигнуло в думці: «Не моєю силою ... твоєю, архангеле БожийІ .. » - І вчас стрибнув перед Беату. Як при бої з биком тореро,- підніс шпаду й тягарем усього

тіла натис ... Осмалений звір, приткнутий до землі, лежав у його ніг .. .

Гамір і метушня гонили, як хвилі прибою ... Але завмира ли біля володарчиного намету ... Лачерда нічого не чув і не бачив довкола. Гнітучий сум і смертельна втома охопили його. Сморід смаленого вовчого м:яса викликав незносиму фізичну огиду ... А думки, мов по ковалу молотками, дзво нили в скроні: чей же так заб'є він і найліпше, що виросло в його душі ~ Бо ж - «коли око твоє чи правиця твоя спокушає тебе,- вирви іх і відкинь від себе ... » І раптово охолов. ОГЛЯJ!УВСЯ довкола: серед тих, що вітали його, Беати не було ... Донья Хуана затурбувалась у сні. Маячила. - Пам'ятаєш, мій Феліппе~ .. Той день ... Хмари над морем ... Але дарма, що випили вони його до дна,- вони принесли і спрагу, й посуху. І на серце мені лягли цілою

вагою своєю ... Чом-бо не дали мене до монастиря? Чом ~

Я ж була готова ... А ці розпечені.добіла хмари! Вони, як смерть твоя,- вони нищать усі мої плани. А час летить скоками Титата і топче... все... все ... Застогнала, як поранена.

Схилена над нею мовчазна Інес вчула близько біля намету метушню й крики. Рух, що ним перед хвилею хотіла збудити королеву, щоб перервати її змору, завмер.

Ступаючи по тернях, йшла я, Luz de ті а1та

1,-

ма

ячила далі Хуана.- І коли б же не ті брами ... Ах, бра ми! .. Скільки Їх в житті ~ І всі, всі - замкнені ... Голос стихав. Заспокоювалась. І за наметом затихала метушня. Таж, коли стало цілком тихо, королева розплю

щи,ла очі

й спинила погляд на Беаті, що стояла біля

заслони в ліжницю.

- Яка ти втомлена, бідна Беато! - промовила донья Хуана ласкаво, ніби продовжувала почату розмову.- Від починь, дитино.- Підвела руки до високого чола.- Шось таке сумне снилось мені ... ЗабулаІ .. Затісне моє серце .•• І так темно в ньому, так темно ... - договорила в півсні. І нес обтерла скроні лавандовою водою. Королева заплю щила очі. Дрімала знову. ШО сталося? - пошепки запитала подругу І нес.

І Світло .-уші моєї.

285

г .Мlнула й злякалась: така, до непізнання змінена, стоя ла перед нею Беата, з рисами загостреними, неначе в мерця. «Чей же не встав з гробу дон Феліппе~» - мигнуло в думці підсвідомо, й серце захололо перед жахом чуда. Але

знов опритомніла Хуана.

Вже близько

потіхи,- промовила цілком

спокіЙно.- Беато, і мені скажеш, коли

певно

ти ж це чуєш! Я знаю: саме ти вона прийде... Іди ж, відпочинь,

бідна ...

Беата схилилась до королеви. Ні! ие не була для неї королева, була це така вбога, нещасна, близька й рідна

сестра! О, JlК ближча й рідніша за Каталіну! І ЦJl ж, JlК

і сама Бе ата, гине від муки кохаННJI. І ЇЇ, JlК і· Беатине, ЖИТТJI розбите ... ОБНJlла Хуану, як подругу. Хотіла сказа ти так багато ніжного, доброго. Але слова не йшли. Вору шила

ворушила

губами,

чула,

JlК

тремтять

вони,

але

звуків не було.

Донья Хуана припала головою до Беатин их грудей і вперше по смерті дона Феліппе розплакалась ... Але проки нулась королева на диво спокійна. Навіть усміхнулась до

присутніх, коли одягали її дами. При службі Божій пі дійшла до Божого столу, а за нею дами. Однак Беата не рушилась, занурена в глибоку молитву.

Тричі того ранку підходила вона до сповіді, але ж марно

прислухаВСJl патер Інніго:

ні слово не злетіло з ЇЇ уст.

Тільки сльози заливали прекрасне личко, JlК ліТНJl злива вікно.

мир

Заспокойся, доню, прийдеш завтра, JlК пошле Господь

твою

душу

...

Але ні завтра, ні пізніш не прийшла Беата до сповіді й ніхто не знав, чи зійшов мир у її душу. Двір захвилювала трагічна новина: краСУНJI Беата де Кастро, ЗЛJlкана скаже ним вовком, втратила дар слова. Беата де Кастро с гала Беатою Німою! Зітхали. Жаліли. Плакали. Одна тільки ДОНЬJl Хуана радісно дивилась на Беатине нещаСТJI. - Нема в цьому біди, бо це - знак на хвалу Божу. Беата заговорить, JlК прийде час. Вона скаже нам, коли оживе король! .. Тепер нема найменших сумнівів. Францісканин патер Антоніо підводив очі до неба: - Senor, dad уа luzl Господи, пошли нам світло! Верни їй світло розуму!

І в табір все частіш пролітало ледве вловиме, JlК зітхан НJI, JlК маленький метеличок,

літер, страшне слово

{{ор от ке,

з чотирьох тілько

«Loca» (<<безумна»). Здавалось, тіль286

ки трьох на цілий табір не зворушував «безнадійний» стан

божевілля володарки -

патера Інніго, Беату й дон Карло

са Лачерау.

Три аоби МУЧИВСJl могутній юнак Педро -

аркебузієр.

Вирвана щока, що відслонила зуби в обох щелепах, завда

вала йому страшні муки: рана ·свербіла й пекла справжнім

«пекельним вогнем». Педро рвався й зривав пов' язки, ри дав і вив, міцно прив'язаний до носилок. що були для ранених. На третій день вкусив ДОГЛJlДача, брата франціс канина,

що

необачно

наблизився

до

хворого

питвом.

Жодні ліки не втишували шаленості, й духовннк прийшов із екзорцизмами,-«страшними молитвами».

у хворого налились кров'ю мученицькі очі. пов' Jlзка сповзла з рани й піна,

як у змиленого коня, напОВНJlла

жахливу діру в обличчі.

Коли ж його поглц впав на

блискучий золочений хрест патера й коли СВJIЩеник бриз

нув до немі чного свяченою

водою,- Педро,

мов

мечем

надрізав верхні мотузн, кинувся обличчям на казанок зо

свяченою водою й вгризся в MeTёL\. зубами так, що закляк

на ньому й більше до тями не прийшов.

«Диявол увійшов у Педро!» -

була загальна, нерушима

думка табору, хоч лікар астурієць стократ розповідав уже

про 'те, що в рідних його горах така смерть часта; так вмирають покусані скаженими вовками ... Люди годились, однак додавали: «Але в Педро ввійшов нечистийІ» Вигризену рану доглядачеві-фрайові вже тричі - на честь св. Тройці - припалювали ао білого гарту розпече ним

мечем

...

Змінила <<Подій з вовком» і Карлоса Лачерду. Він кілька день не виходив із свого намету. До всього байдужий і зааумаиий дігнав похід, довго радився з патером Інніго

й попрохав у королеви аозволу віаїхати до Бургаса. А по його від'їзаі аомініканин прийшов відвідати иіму. Здавна знав бо родину ае Кастро й обох дівчат любив, як вуйко небіжок: ніби вчора бачив іх обох - і Каталіну, й Беату, як підходили до першого причастя. І незвичайно в устах падре Інніго звучали ніжні ноти: - Не журись, доню. Людина здебільша не знає, чого хоче. А як і знає, чого саме, то не знає, на що. Господь ие бажає, щоб обвннувачувала себе в тім, у чім нема твоєї провини. Він знайде вихід. Володарка ж говорить правду: чудо станеться! ..

287

«ЧИСТІ»

11.

Перед світанком того дня, що похід мав увійти в Толен до, до табору прибилось двое подорожніх.

Сандоваль

він тіеї ночі командував табором

вістю дивився на прихожих і

не

з ціка"

міг згадати, коли вже

бачив такі ясні обличчя, таких спокійних людей.

Dіаos

vos benesigal-

привітався

старший

прован

сальським привітом.

Широкі чорні

плащі

й чорні ж баскійські

берети не

робили приходьків подібними ні до гірських пастухів, иі до

селяи. Лікарі~ .. Астрономи з Провакса~ - Слуги божі з Романії,- пояснив старший аскет із блідим обличчям і глибокими запалими очима .

. Мешканці долини Родана та Піренейських країн не при знавали себе ані за васалів Франції, ані підданців Араго ну. Давали своїй країні нейтральну, з давниною пов·язану назву:

Romania.

Прохаемо милостивої авді енці ї в королеви, доньї Ху

ани.

Сандоваль пройшов рукою по білій щітці свого густого волосся й наказав чекати:

До відповідної хвилини.- Але щиро додав: -

Тіль

ки наперед не можна казати, коли вона прийде.

Вона приЙде! .. -

так певно притакнув старший прихо

жий, ніби це залежало від нього, а не від доньї Хуани.

Вона прийде,- й попрощався тими ж словами, що сказав вітаючись: Господь І)

Dіаos VOS

benesiga!

(Най вас благословить

І справді, швидше, як можна було сподіватись, дочека лись «слуги Божі з Романії» приобіцяної Сандовалем «від повідної хвилини». Доньї Хуані настільки полегшало пе ред Толедом, що того ж таки дня вона прийняла чужинців. - Колись король дон Педро Арагонський обстав за

тими, що Їх переслідували, як тепер нас. Його шляхетна рука простяглась над розпорошеними несправедливістю по світі ...

Далекий погляд доньї Хуани затримався на старшому романському втікачеві - Монфорові. Думкою пролетіло: МОНфор,

нащадок

переслідників,

тепер

просить

захисту

перед переслідуванням. І все ~a те саме! Дивні діла Гос подні!

288

І я не замикаю дверей милосердя переслідуваннм,

ПрОrrfовила задумливо.- Сонце Еспанії, як і за дон Педра, так і тепер світить усім пригнобленим і нещасливим. Си ни ж Еспані ї,

шляхетні

лицарі

обороняли

завжди

оборонятимуть усіх покривджених. Але... я не знаю, як свята

церква

...

Чи ж не називали дона Пед ра, богобоязливого коро ля «еl Catolico»? Чи ж не дав йому Господь перемоги над

маврами, що віддаються справам матері ї й тіла, цим прина дам

диявольським.

Замовкли, і немов німа тиша сказала: «Так! .. » - Давні події нагадали ви,- ніби прокинулася з думок володарка.- Я гадала, "що вже давно розвіявся дим карка

сонських кострів

1•••

Думалось, що з ним зникла й пам'ять

по тих «досконалих», «чистих», "«альбігойцях».

- Дим - може ... Але ж, королево, все ще непоборною фортецею стоїть свята гора спасення - Монсегюр зо своїм найсвятішим скарбом. І ні спалити її, ні зрізати не можна. А в серцях вірних горить посвячений огонь науки

Гільбера де Кастро,- тихо додав друг~й романець. Був стрункий, високий, з білим .мармуровим чолом, відті неним, аж синім, трохи закучерявленим волоссям.

Хуана обернулася до нього. На хвилю затримала свій погляд на тім вирізьбленім чолі й трохи схвильовано про мовила:

На що згадуєш наймення ... про яке що можеш знати,

чужинче? З-під широких брів блиснули два вогники очей: - Згадую, володарко, бо забути не можу, хоч би й хотів: це - ім' я мого роду. Знаю ж про нього те, що тепер в Піренеях я - може, єдиний нащадок. - Помиляєшся, мій гостю ... - Мабуть, ні, ясна королево! Вогнем і мечем до кореня

винищено все, що було в Романії з роду де Кастро. Лиши

лось тільки двоє. Один помандрував у світ за очі, на Схід, в країну скитів чи готів ... хто визнається на назвах тих

диких пустинь?! З насі ння ж другого був я, останні й, бо ж посвятив себе Господові. Хуана вказала на Беату, що, немовби неприсутня думка ми, стояла, байдуже спершись на вікно. І В Каркасоні спалили багато альбігойців під час зваиого «альбі

гойського хрестоносного походу», МОНфор (1165-1218 рр.).

Короле.а

ЩО

289

його

вождем

був

Шимон

де

- Тут знайдеш ще декого з свого роду. з нього ця дама, графиня Беата де Кастро. Говорити з нею можеш, але відповіді не чекай: вона

німа.

Романський де Кастро зробив кілька кроків до Беати й глибоко вклонився:

Незбагнута ти, мудросте відвічна! В наших сумних,

налитих підлотою часах єдина справна доля для нащадків

того, хто беріг кров Христову в святому Гралю,- жити в мовчанні.

Або,- додав лагідно Монфор,- служити духові іс

тини, що його світ прийняти не хоче. Ми-бо не сміємо «прожити

життя

марно».

Не жити марно,- зітхнула королева.- А хто скаже,

що це означає?! І як це зробити, коли вже згасло сонце життя й не освітлює більше мети? - Велика мета не гине ніколи, володарко! А сонце правди ніколи не гасне! Під восковою церою обличчя підступив блідий рум'янець: королева стала подібна до освітленої зсередини

камеї. Уста її затремтіли. Але вона згасила готові вирва тись слова. Знову якусь хвилю потривало мовчання. По гляд королеви торкнувся -Беати, нерухомої, як статуя резиг нації. Потім по черзі перейшов по обох прихожих, ніби хотів увійти в Їхні думки.

- Шукаєте моєї охорони ... - гармонійний, «неземний» голос Хуани тремтів.- Дам ЇЇ вам. Навіть більше: пода рую IІІРJlЯЗНЬ свою, якщо ... Не знаю таємниць ваших, ал, певне,

що

великі

могутні

вони,

коли

за

них

плаТИЛI

життям. Кажуть-бо, що ви, альбігойці, володієте «якимсь

скарбом найціннішим». Кажуть, що в горі Монсегюрі збе рігаєте кров Христову. Скажіть же мені те могутнє слово,

що перемагає й смерть саму та дає життя вічне. Тоді

матимете все, що може дати наказ і влада королівська. Схвильована королева встала. Ії невелика постать, за час жалоби ще більше виснажена постами й умертвленнями,

губилась у широких фалдах чорного оксамиту. Обвинута жалібними завоями голова видавалась масивна, аж занадто

велика на таке дрібне тіло. Очі горіли екстатичним вогнем

впертої, єдиної думки, що володіла нею нероздільно й цілковито. МОНфОР спокійно оглянув володарку.

Багато вигадок і неправди оточує наймення «чистих»

катарів. За те тисячі тисяч наших загинули. Великі десятки тисяч нас нищено нараз. Одначе «таємниці життя і смерті»

290

таки не знищено. Уе правда. Спробуєм, володарко, приго товити тебе, щоб ти Їх зрозуміла.

Обличчя доньї Хуани заясніло надією. Але знову запанувала

над собою.

Чиніть, що треба ... Але скажіть -

і матимете.

l\іl0НФОР похитав головою.

Відмовити в науці тому, хто її просить, не сміємо.

Але не можемо її продавати.

Таж прохаєте в мене захисту? Прохаємо, королево, не купуємо.

Беата не слухала розмови. ШО поможуть ЇЙ усі науки й таємниці світу? Але вухо вловило:

Одна з таємниць життя, володарко, у тому, щоб

смерті не боятись, а бажати її, як початку вічного, щасли

вого життя. У хвилині найвищого поземного щастя слід шукати її ...

Беата прнслухалась уважніш: «Може, Й справді не помилялась вона «ТІЄІ ночі», коли бажала собі смерті? Але ... хіба вона одна така на світі, що живуть без життя?»

І знову ніби далекими хвилями докотились МОНфортові слова про гріх тілесного кохання, що ув'язнює духа в путах матерії світу цього ... «недосконалого, повного болів, лиха і зла ... Бо ж, з Божого дозволу, в нім володіє диявол». «Так ОСЬ,- думала Беата,- пекельна безодня вже роз

зявляє свою пащу, саме біля її ніг ... І, мабуть, я впаду в неІ ... » А замислена донья Хуана вже давно не вловлювала слів. Всі її думки крила та, головна: «Вони знають таємницю життя і смерті!» Від них дізнаюсь і я! Хмари надій, як клуби пари, згортались і розгортались,

підхопили Хуану й понесли, гойдаючи, як на хвилях. «Справді, це - так! Так говорить і патер Інніго - пред ставник віри правдивої. так говорять і ці схиблені «чис

ті» - єретики! Що ж, ~ічний Бог хіба не може'ОЙ «цих» ужити собі на славу? .. » И думки заходили одна за одну. Може б, ще й далі тривало послухання приходьків, якби несподівано різкий Беатин рух не вирвав королеву з того виру розбіжних думок. ГрафИНя цілою постаттю схилилась до вікна, й це повернуло Хуану до дійсності. - Хочу пізнати науку вашу і ... таємниці ваші. Зали шайтесь серед поетів нашого двору. Здається-бо мені, що я чую більше поезії, як філософії у ваших словах.

10*

291

Донья Хуана злегка схилила галову, відпускаючи чу жинців,

- IJ!0 так схвилювало найулюбленішу, бо ж найсумні шу товаришку мою? звернулась до Беати. Гарфиня де Кастро вийняла з омонери табличку й швид ко написала: «Посланці з мого дому, з Бургоса». - То ж іди, дитино; й скажи маркізі, що я ЗВІльнила тебе ...

Лист випав із Беатиних рук. Зблідле обличчя аж злило ся З білим мережаним коміром. Чи ж була така біла й прозора лілея душею, як тілом?. На серце їй набігала

щораз вища хвиля. Здавалось, що в ньому все бурлить, стогне й гуде, як у хуртовину корабель. Писала сестра Каталіна: запалення легенів, хвороба, що відібрала життя

дона Феліппе, поклала до ліжка й Їхнього тата. Він не сподівався видужати, а тому наказує Їй, Каталіні, не чека ючи закінчення родинної

по ньому

жалоби, з дозволу

королеви (котрій листа посилає одночасно), приспішити шлюб із Карлосом Лачердою. « ... за прикладом Химени, котра в тільки що вдягненій по батькові жалобі,- писав ослаблою рукою дон Фернан, стала до

шлюбу

еидом.

Не

личить-бо стародавньому

родові бути без вождя ... Тому ж що по мені рід де Кастро вже не має нащадків в Еспанії, мусить це ім'я перейти, як наймення родове, до нащадків Каталіни й Карліта, почина ючи рід де Кастро - Лачерда ... Молодша ж сестра Бе ата, коли прийде на те Божий дозвіл, принесе своєму чоловікові

тільки честь союзу з давнім родом де Кастро і маєток, але не ІМ я ... » Беата дивилась, як на далеких горах вгасав останній усміх дня, й здавалось Їй, що то вгасає для неї останній проблиск надії.

«IJ!o ж сталося такого непередбаченого, чого вона не знала?! Хіба могла вона надіятись, що стане Карлосовою дружиною ? Таж перед хвилиною сама написала собі в дусі епітафію, що житиме без життя?! .. » Дзвони з «Марії Діви Білої» сповістили, що вмер ще один день. Мідяний хор з церкви de lа Luz підхопив, а за ним ще інші: « ... ессе anсіІІа Domini І ... » Так, іншого виходу нема. Бе ата схилила голову і враз остаточно вирішила:

від

цієї

постулантку босих кармеліток ... І «Ось Я

слуга Господня».

292

хвилини

уважати

себе

за

Сонце вже цілком сховалося за гори. Сірий, хирявий день надвечір зовсім захворів

зчорнів.

Холодний піт

стікав з дерев і стріх, краплини його падали на пожовкле листя й тихо хлипали, немов хтось безпорадний зрезигнова но, без надії виливав свою повну жалів душу.

З подихом вітру від Толедських гір у дворян доньї Хуани прокинулась надія: чи не полегшає володарці в місті, що бачило розцвіт її молодого щастя? Може, погляд на

миле

колись

оточення

поверне

королеву

до

живого

життя, розжене химерний сумерк позагробових видінь? Може, відвіє божевільно вперту думку, що мертвий дон

Феліппе воскресне та ще й ... по такім довгім часі? І Раділи й

тому,

що

принаймі

мертвий

пробуває

храмі,

не

в невпинній мандрівці. Відпочивали й дворяни, так довго позбавлені найменших вигод життя.

Інес і Беата поверталися з прогульки. Коні Їх попліч вступали на міст, а перед ним виростав силует соборної

вежі, одинокої, а не подвійної, як буває звичайно. Був це палець св. Івана Хрестителя, що вказував на небо. Інес відшукала схований в зелені замок, біля річки, поза стіна

ми міста. Промінь сонця торкнувся вікон, і вони засяли разками самоцвітів.

- Замок Галі яни І вітає нас усміхом. Може, з ласки Божої і ти, Беато, знайдеш здоров'я в Толеді. Я все прошу за тебе Білу Діву. Беата ледве помітно усміхнулась: знову почула полегшу, що їй віднято дар слова. Скільки дрібної брехні, лукавства та виправдувань обминула вона за цих три тижні? QJo відповіла б вона й тепер приятельці, коли завтра має статись така небуденна подія?! Хай же мовчать її уста, як мусить мовчати серце! .. Коли другого дня в толедській катедрі скінчилась Божа служба, ні патер Інніго, ні його асиста не відступили від вівтаря. Не встала з місця й королева. Тиша насторожи лась безконечними

рядами статуй,

що від

тринадцятого

століття зігнули коліна чи зіп' яли руки в нерухомій молит ві під склепіннями просторого храму.

З долішніх «stalla» 2, що на Їхніх спинках вирізьблене здобуття Гренади, підвівся Карлос Лачерда. Повільним, І

а л і я н а - дружина Карла Великого. Лави по обох боках вівтаря по монастирських церквах, так званий «чернечий хор", але - не «хори». 2

293

але певним кроком підійшов до вівтаря, став навколішки

й підвів очі на потемнілий від часу образ вирізьбленої з дерева постаті Мадонни. Як володарка, що за малолітньо го сина керує королівством, Пресвята Діва, уквітчана зоря ми, тримала -дитину - Ісуса - на колінах.

Патер Інніго розкрив Євангеліє й урочисто, повільно й виразно прочитав:

«Споконвіку було слово, і слово було в Бога ... » Закрив святу книгу і, передавши її диякону, промовив до

Карлоса:

Тож знай, лицарю Божий: словом в'яжеш себе. До

бровільно,

не

примушено

у стіп

вівтаря складаєш

його.

Умій же його шанувати. Скажи ж: чи любов твоя, що її на вівтар Божий, як цвітку, складаєш, свята і чиста? - Така вона,- роздільно й голосно відповів Лачерда. Легким тремтінням пробігло зворушення по придворних.

Душі нап'ялись! Серця мі

consolamento

насторожі. Присяга лицаря да

завжди було закликом

«5ursum corda!» (Горі іміїм серця!) -

для присутніх:

закликом, що

підносив від буденної звичайної щоденності, яка присипа

ла, як порох шляхи, ідеали й лет до них.

А Карлос, поклавши правицю на шпаду, до половини витягнену з піхви, проказував слова присяги:

«Перед обличчям Господнім і Марією Дівою, воло

даркою небесною, перед королевою нашою, королем і цілим

двором складаю на вівтар святий, при твоєму, отче чесний,

свідоцтві присягу: до останнього зітхання служити дамі

своїй вчинками і життям. Ій присягаюся віддати навіки любов свою й пошану».

Як наймення дами твоєї, лицарю Божий? І чи при ймає ж вона присягу твою?

Перед Богом і людьми називаю наймення її з по ша ною: Марія Беата де Кастро зветься вона на землі, а "Провідна зоря» моя - ім'я ЇЇ у вічності. Домініканин повів очима по рядах двірських дам. - Приймаєш ти присягу й службу лицаря свого, Маріє

Беато де Кастро?

Беата вийшла з лавок. Спущений аж по уста чорний серпанок жалоби, як у всіх двірських дам, приховував її

обличчя більш як до половини. Як молода до шлюбу, стала вона навколі шки поплі ч Карлоса.

Домініканин взяв із таці подані йому дияконом дві обручки. Благословив, покропив свяченою водою перстені 294

й одяг Їх на руки лицаря й дами. Аколіти

вклали обом до

лівих рук розсвічені свічі, правиці ж обох священик при крив

своєю

рукою.

Освяченими офірними символами вічності на вічність з' єднує вас Господь. Хай любов і вірність, що Їх обіцюєте

собі взаємно, буде вам світлом

підпорою на шляху до

світла вічного, що в ньому з'єднаєтесь навіки. З хвилину голщsи обох були схилені, Потім піднеслись, повернулись у повний профіль,

помалу

як на меда

лях,- одна Ао одної. Й зустрілись у поцілунку.

- Єдиним цим поцілунком дозволено вам обмінятись на землі,- лунали слова священика.- Можете кожне всту пити в подружжя з іншими, але

ніколи один з одним.

Світло негаснуче хай світить душам вашим. ДОТОРКНУВСJl Євангелією рамена дами, потім

лицаря

й дав поцілувати текст:

«І слово було "у Бога споконвіку!» Вклонившись вівтареві й священикові, Беата й Карлос підвелись. Лачерда урочисто за руку провадив «свою да му», щоб разом із нею вклонитися королеві. Коли проходи ли навами, соняшний промінь упав до ніг Карлоса, немов торкнувся його світляним пальцем. Лачерда інстинктивно підвів очі й вперся поглядом у кам'яну статую короля Санча IV,- давнього ворога свого роду. Спертий на меч, кам' Jlний Санчо дивився суворо й сумно. Думкою Карлоса

пролетіла історія

цієї

родинної

боротьби

за

іспанський

престол, що ним таки заволодів Санчо, небіж короля Аль фонса Х, дарма що прямий спадкоємець і син Альфон са Х, Альфонс І, де Лачерда, боював завзято за свої права, маючи за собою, крім права свого, ще й союзників: короля Франції, Англії та «африканського паЛJlдина»

Якова бен Юсуфа 2.

- No madechado!» (Не доказавІ) - здавалось говорив кам'яний погляд Санчо ІУ, повторяючи ті розпучливі сло ва, що з ними на устах помер перший Лачерда. І загрозою та осторогою зазвучали вони в повітрі... . Саме напередодні св. Катерини ще звечора нагнало вихо

ром сині, зо споду підпечені, важкі хмари. Горами повирос тали на обрії, оступили отік все місто, а потім почали на І ПРИСЛУЖНИІОИ

Див.:

прн богослужбі,

«Хроніка

дона

ІІК

міністранти.

Хуана-Мігуеля».- Т.

51. «Biblioteca de Autores espaooles». Еscrіtшas en prosa апterіores аl Siglo ХУ.- с. 257264. 2

295

нього наступ лавами грізних велетнів, закутих у бронзові

лати зо сталевими шоломами. Аж моторошно стало мешкан цям Толеда, так тужно тривожились серця.

Добре ж, як буде сніг,- запевняли старі люди.

Може, впасти крига от такими шматками ... -

показували

жахливі розміри й вираховували, за чиєї пам'яті вже при ходила на край подібна біда.

Тратив рівновагу й фрай Антоніо. Перед грізними ж, червонаво-жовтими

хмарами

не

стримував

більше

свого

невдоволення, а тому його підборіддя ще дужче виїхало вперед.

- Господа спокушуємо,- повторяв францісканин. Чи ж видана річ: звичайні собі грішники чуда воскресен ня не тільки вимолюють, станеться; мало дня

не

а ще й певні, що воно таки

назначають,

ніби

місячні

епакти

встановляють І. ТОЖ гнів Божий і збирається на марну зарозумілість і пиху нашу!

Дехто з духовенства погоджувався мовчки з «розумними міркуваннями» скептичного падре, але ж більшало й тих, що починали протестувати вже напівголосно.

Так, велить закон святої церкви, щоб тіло христи

янське було ПОХОВflне в землі. Таж не допустимо, «згори» нарушувано канони церковні!

щоб

І, мов квіти напровесні, щодня розцвітали нові чутки: На чолі святої статуї Христа де ля Люс ясно бачили

диякон та два священики справжні краплини свіжOl крові ... 0 -

Хусточка в руках Матері Божої Семиболісної, що

в каплиці,- кожного ранку наскрізь мокра! «Uілі-бо ночі

плаче Пресвята Діва». • - Чорний крук влетів під час піднесення святих дарів до храму Марії діви Білої й тричі кричав. «А в крику тому можна було ясно розпізнати латинські слова - «РАХ!

РАХ! РАХ! 2! Бо ж до вічного відпочинку вже давно час покласти вбоге тіло».

Обережніші з царедворців намагались оминати патера Інніго де Санто Еспірито. Ясно Ж було вже кожному: занадто 'Вперту має він віру, й вже час було її трохи приборкати! .. Таж навіть і святі апостоли раз у раз сумні

валися! А як же? Не картав би Їх тоді, а тоді Господь, І В р.

юліанському

1582,

епактами

молодика 2

на

календарі,

звали

«вік

зміненому місяця»

иебі

Мир.

папою

Григорієм ХІІІ

тобто число

диів

від появи

називаючи Їх «маловірами». А вже звісно: куди там нам! Найгірше ж, що така беззастережна віра ченця-домініка нина підтримує мрії королеви, що її розум з великого жалю збочив з правдивої дороги,- це було кожному ясне. Та патер Інніго «нічого не чув і не помічав», бо ж «хто

керує іншими, часто мусить не бачити, не чути, не розумі

ти, хоча б і бачив, чув та розумів». Тому домініканин не помічав навіть тих «остовпілих вірників», що зранку в день

св.Катерини з жахом дивилися на дон Феліппову труну. А було з чого й зжахнутися ... Під масивним кам' яним склепінням катедри, в огнистому вінку свічок

королівська срібна домовина

була

покрита,

мов білою габою, тонкою верствою блискучого снігу-намо

розі. Не падав він' згори, бо ж це засвідчували всі ченці, що в нічній зміні молились до ранку над труною. Ні, сніг виступив із самої труни, немов би його витопило набальза

моване королівське тіло. Лежав довго, й переливався, та виблискував, і палав в рухливій заграві розсвічених свічок,

·аж

поки проказав від вівтаря патер Інніго «Requiem aeternam» І наприкінці служби Божої. Тоді враз сніг пере

творився в краплини чистих сліз. Спочатку вони заливали цілу труну й дрібним чистим дощиком впали на мармурові

плити цяцькованої підлоги. Уе ж плакало тіло померлого над своєю гіркою посмертною долею: «Блукати непохова ним !»

і вимагало похорону.

Однак донья Хуана ані тепер не хотіла зрозуміти, наче й не було цього ясного-преясного знаку! Вона, як мати над хворою дитиною,

схилилась

над замкненим

віком

труни,

яку не відчиняли за першою тихою, неспіваною месою, бо:

Дон Феліппе і за життя не любив уставати рано!

І вдова побожно притримувалась тієї привички й щодо мертвого

короля.

Обережно, немов боялась розбудити тяжкохворого, воло

дарка витирала хусточками краплини з віка домовини й дбайливо натягала сама власноручно шите перлинами-сльо

зами прикривало на труну. Переляканим жестом: _ Не збудити! .. Обережно! - затримала панів, що пі дійшли нечутним кроком, бажаючи помогти королеві.

Потім відступила на крок. Оглянулась, розстебнула фі булу своєї довгої, іІідбитої хутром чорної оксамитної «ман ти»-плаща, скинула 11 й нею ще накрила труну поверх.

Спи, Феліппе!

І "Відпочинок ВІЧННЙ"

297

І рухом руки наказала ченцям молитися тихо, без слів ... Другого дня по «консоламенто» майже вдосвіта вируши

ли одночасно Карлос і Беата. Тільки він поіхав до Бургоса, вона ж до Мадріда.

Бути на весіллі сестри рішуче відмовилась. Не про поземні-бо весілля годиться думати не вісті Христовій. По

свячуючи ж себе Господові, ~усить віддати йому своє

життя, щоб ПРОДОВЖИВ життя татові,- написала на листоч ку королеві.

Патер Інніго замислився. Добре знав обох сестер, любив іх, як вміє л~бити духовник виплекані ним з пуп' янку ЛЮ8.Р~кі ДУШІ. - «Покликання ... » О ні І

(високі слова!). Зана,цто пристрасно умовлювань

Здається, тільки

боронилась

Беата

alta oratio

проти

всяких

вичекати чи бодан відложити свою постано

ву, хоча б до весілля сестри. Хіба Ж раніш не мав нагоди

помічати патер Інніго, що пере~ажно тихо, непоквапливо й спокійно бороняться ті, хто відчув покликання~ Шось надто багато було палкості

в протесті

«Чи то ж аж така глибока її рана?!

німоі красуні.

міркував доміні

канин, закінчивши своі чотки під аркадами «Круазієр» монастиря Сан-Хуан де льос РеЙос. Дивився на широкий краєвид з блискучо-срібними меандрами. Тахо, такий дале кий, що на ньому не видко було живих істот. Тільки місто Сан-Мартіно серед цих вільних, самітніх просторів нагаду вало про людей там, вдалині, з Їхніми такими ж здалеку

непомітними особистими турботами й радощами. І на цім рожево-фіалковім полотні долин ніби розстилав патер дрі бні' факти - не факти, поді і - не поді і, обривки заува

жень, окремі слова чи вираз поглядів, що ловив іх «на

льоту», а тепер так уважно іх переглядав. Чого останніми часами дон Карлос все дужче зближався до володарчиних поетів ~ Особливо ж ... так, особливо ж з тими двома, нови ми? Тягла його приязнь до гаЛУЗІ' з роду, що ставав йому близькиЙ~ .. Може. Тільки ж щось аж надто було в тім привабливе. Бо ж, навіть їдучи до Бургоса, випросив він

дозвіл у володарки взяти іх обох з собою ... «Окраса на тихе весілля - славні провансальсьКl' трубадури! .. » Але ж ми вже трохи чули Їхні «окрасні» співи ...

Патер Інніго помацав у рукаВІ ряси Беатиного листа, зачепив за пояс вервицю й П1дійшов до великого круцифік

су на стіні. Своїм звичаєм уважно ПОДИВИВСЯ на розп'яття,

298

ніби питаючись: «Чи справно роблю?»

і пішов до СВОІХ

ПОКОІВ.

Тільки що взяв перо, вчув поквапливу тверду вояцьку

ходу важко обутого дужого чоловіка. Затримався, прислу

хаючись. Брат Домінго -«охоронець дверей» патера Інні го

тихо сперечався з прихожим. Домініканин встав І

відчинив двері. Тримаючи крислатого бриля

руці,

стояв

перед

ним

раменистий атлет, Херонімо Діяс, Карлосів джура. З-пі.д його сукняної довгої «капи»

нецька

одіж

виглядала шкуратяна,

чужи

corps», а за поясом стирчав привішена - «мізерикордія» - короткий,

«juste

аu

кинджал та була менший ніж. Високі, аж поза коліно, горішнім краєм роз ширені «лійкою» чоботи, теж чужим звичаєм були припну ті

ремінцями

до

пояса,

щоб

не

спускались

та

не

пере

шкоджали в ході й у сідлі. Тож Херонімо навіть не мав часу

впорядити

себе,

прибув

наквап,

просто

сідла

Тільки дуже нагальна справа могла привести його до воло дарчиного сповідника, тільки загроза якоїсь небезпеки мог

ла повернути його з дороrи до Бургоса, куди він вчора лише від'їхав з Карлосом із Толеда. - Предостойний падре! .. Прошу, вислухайте мене, як на сповіді. Благослови свята Діва del Pilar донью Беату - ра ди неї я міг вернутись. З листом до неї послав мене дон Карлос. Листа того я до рук власних доньї Беаті віддав, догнавши ЇЇ в дорозі,

й,

вертаючись

назад,

заскочив )1,0

Толеда, до вашої милості. Рятуйте, найдостойніший отче, бо ж обома ногами стоїть над безоднею Карліто!

В хвилини глибшого схвилювання чи болю старий слуга називав свого молодого пана довірливо-інтимно.

Ах, Карлі то, Карліто! .. Якби ж йому загрожувала

небезпеІ<а видючої смерті, то на те вистачало б і

самого

Херонімаl Оборонив би! А то ж збирається на гірше: паленим чути! Здалеку димом стосу заносить від тих нових романських труверів! - А дон Карлос - з ними! Вже давно днювали й ночу вали в нас, та все свої мудрощі пекельні викладали. Все запевняють, що інак цілу, без винятків- ЦІЛУ науку святої церкви розуміти слід. Бо ж, мовляв, усе на шко)l,У людству,

все поплутали священики наші. ~Синами Беліссени» І ці правдиві сини Вельзевулові себе називають. 1

ські

Беліссена _ кельтійсько-іберійська богиия місяця. Деякі альбігой РОАИ вірили, щО ПОХОАЯТЬ віА иеї

299

Патер

Інніго підкинувся на спину фотеля:

Так в чім же річ, Херонімо?

Як ~ в чім? Таки ж самі посудіть, отче всечесний, чи не сини дияволові, коли навчають мого Карліта й хреста святого стидатись ?! «Знаком образи Божої» - хрест нази вають! .. І той, молодий,- Боже, йому вибач,- ще ніби й теж де Кастро зветься, таж при мені такі слова вимовляв:

«Ні,- каже,- цим знаком я ніколи спасенний не буду!» Себто «знаком хреста». Чуєте?. Воскове обличчя Інніго не зміняло виразу, ТІЛЬКИ ледве

тремтіли ніздрі, і в очах загорявся той, ніби роздмуханий зсередини,

вогник.

Кажеш, і консоламента не визнають?. Як? Поганська

вигаДІ,а?

Обурення

хуртовиною

розгойдало

Херонімове

серце.

Тремтіли кінчики білих вусів на обвітреному смуглявому обличчі й, мов білий вогник, тріпотався маленький ромбик гострої борідки:

- Уе ж, отче, так можна й лицарського звичаю, й святого побратимства не визнавати! Або ж можна дійти до того, щоб і меча не святити! Знаю: «святі не мечем, а вірою перемагали», T~K і при свяченні меча говориться, але, отче

всечесний! ШО ж буде зо світом, коли порушений буде хоча б той і найменший припис обичаїв лицарських?! За годину по тій розмові кілька їздців прудко вирушило з Толеда. У одного з них в подорожній торбині був лист до Карлоса Лачерди від маркізи де Алькораз. В тім листі маРІ(іза перепрошала, що мусить зрушити його плани. Мов

ляв, у метушні несподіваного Беатиного від'їзду та через

зміни, зв'язані з ним, маркіза так прикро забула, що нові трубадури мають саме за три дні з' явитись перед короле вою, з власного володарчиного наказу. Як будуть вільні, маркіза пошле Їх зараз знову до Бургоса дону Карлосові, на найшвидших конях, і обов' язково ... ~pyгoгo дня ввечері патер Антоніо надовго затримався в свого приятеля, патера Інніго. I,Uоб не виходити зо свого звичаю,

очевидячки,

ні

в чому не

погоджувався з

Домі

НІканином.

- І чого ж тут міркувати?! - гарячився франці ска НИН.- Хіба в Толедо мало дерева? Чи шкодить це: малим вогником підогріти віру? Хто ж бо в'яже двох диків до однієї сітки? .. Ні, мені найдивніше, що я - скромний францісканин - мушу говорити це тобі, домініканинові! Патер Інніго спокійно хитав головою:

300

Ну, цього мені нагадувати не мусиш. Я й у СНІ не

забуваю, хто Я. Таж саме тому й не пошлю на костир, як

тобі так хочеться, цих альбігойців. Антоніо аж підскочив:

«Аль-бі-гоЙ-ців! .. » Таж і слово це прокляте вже за-

буто! .. _ І я відпущу Їх з миром. Саме тому, що, як ти кажеш, вже забуто й те слово нещасливе. Бо ж не спокушусь я те слово нагадувати й не дозволю собі підігрівати жовч грома дянства та не «роздмухуватиму» милих тобі вогнів, щоб не

робити в очах темної юрби ще нових «мучеників» за віру.

Досить уже й Гуса Бемського, досить Савонаролі. - Ні, не досить. Нива Божа мусить бути чиста! - Покинь, брате! Ти ж - фрай Антоніо - добрий чоловік!.. .

А хіба святий апостол Петро не був добрий чоловік,

коли витягав меча на оборону Христа,- бунтував франціс канин.- Може, й ми, чи то своєю непоміркованою гарячіс тю, чи, може, надмірною холодністю завинили в тому, що півсвіту вже горить від цих вогнів,- заспокоював Антонія

домініканин.- Як гадаєш, легко буде нести наслідки цієї помежі?. О, довго ще чутиме церква права цей чад палени ни. А отруя З Альбі вже постарілась, втратила силу, видихалась там, на місці. Тож хай вертаються дО СВОЄІ Po~aHiї, що? скінчити безславно сіре життя в сірих кам яних

СВОІХ

печерах

...

А тут, у нас? - ще не заспокоювався патер Антоніо. Брате! - ласкавим голосом, трохи втомлено притримав його домініканин.- Покинь! Справа аж надто важна, не збивай мене своєю гарячковістю. От ліпше скажи: як же

твої вирахування?. Uим даси мені

трохи спокою, якого

я так потребую.

Ні, ти, отче, справді вибач, неначе якийсь дивак! ..

Спокій! .. Таж хіба можна про ті речі говорити спокійно? Та це ж просто трагедія, що приведе не знать до яких

наслідків! Ти ж сам поглянь: антихристовий рік 1666-й, якщо буде до того часу належно справлений

календар,

матиме Великдень у найпізпіший день -

аж 25-го квітня!

Чуєш, аж 25-го квітня! Ти уяви собі:

спочатку в мене·

вийшло аж двічі 26-го! .. П о з аме ж а ми! .. Я боявся, що мені трісне серце! .. - Уе справді дивно,- згодився патер Інніго.

Хм ... «Дивно»! .. Хіба це слово «дивно» для такого

випадку?! Уе

ди-во-виж-но! .. А найдивовижніше те, що

301

я ж передбачав! От що означає добрий календар! І тоді, патер Ан'Гоніо заговорив спокійніш, аж урочисто,- треба

знову чекати нападів антихристових у роках 1734-му, 1886му й 1943-му ... критичні роки для віри й церкви. В них дійсно буде св. Марко «алілуя» співати. Святий Антоніо «духа святого взивати», а І ван Хреститель· з «Христом

столувати». А цілий світ ... - Кричатиме: «Ой лишенько!» - додав патер Інніго. - Вірно! Справно! Всі кричатимуть: «Біда!» Таж, щоб не було ~ізно, бо ж хіба Ї м заб'єш у голову заплішку, що календар

...

Ну, а як же рік 2000-й?

Ти вчора був за нього

певний.

- Та я, слава Богу, сьогодні за нього ще певні ший. В 2000-му році ВеЛИКАень припадає на 23 квітня. Таж, головне, розумієш, поправити хибу, й тоді ...

Але домініканин махнув францісканинові рукою й затри мав йому мову. Прислухались: в нічній тиші виразно було чути під домом людські й кінські кроки. Фрай Антоніо вступив за котару, що ділила вітальню патера Інніго від дальших кімнат. За хвилину до покою впровадили Монфо ра й «запіренейського» де Кастро. Всі три чекали, поки віддаляючись, замовкли остаточно кроки дворян і вартових, що привели «чистих». Де Кастро був явно схвильований і

перший порушив мовчання.

Якщо нас чекають муки і смерть ... Патер І нніго посміхн)'вся: - Дуже гарний початок для поеми: Араматично й силь но. Але хай вибачать мені поети, я дозволив собі потурбу вати вас так пізно не для диспутів чи ліричних вправ. До

речі, споді.ваюсь, ні чого прикрого не трапилось у дорозі

вашим милостям? - З нами поводились чемно,- відповів МОНфор.- Але ми здивовані такою несподіванкою ...

Домініканин вказав на стільці:

Спочиньте ласкаво. А щодо несподіванки ... Таж ваші

милості знають, що все наше життя, аж до самої смерті" сама несподіванка. І часами - найбільша несподіванка, це, власне,

сама

смерть.

Останні слова різнули Монфора неприємним холодом.

А в думці майнуло: «І!!о ж ми можемо проти нього?» Патер Інніго глянув на обох суворо:

Така моя функці я - радити. Як знаєте, я - дорад ник її величності. Так, дадуть вам охорону, коней, трохи

302

золота, а до всього й мою не наиГlрШУ раду: не зволікаючи,

знову перенестись за Піренеї. Ви - поети талановиті, але тут ваших поезій не дооцінюють. Як ваші милості поміти ли, ми свідомо співаємо інших пісень.

Але ж королева обіцяла нам ...

Й не рушить своєї обітниці: охорона 11 величності над вами аж до меж ЇЇ володінь. А зрештою, і я маю деякий голос, але особисто я вам не обіцяв нічого. l,Uоправ

да, не багато може вбогий чернець з мого ордену. Хіба що ... показати дорогу в рай чи попередити проти вогнів... пе кельних.

На хвилю спустив додолу очі. Катари мовчали. Так не затримую вас, панове мої,- підвівся патер Інніго,- перед вами подорож спішна й довга. Можете йти цілком самі, я вірю вам. А зрештою, в наших коридорах нема відчинених двереЙ,·а ваша варта чекає при кінці. еоп

Оіos, caballeros!

Ага!

l,Uе слово:

графа де Лачерду

перепрошу за вас сам ... Тож прошу вас не турбуватись, що( із ним здибатись ...

Зупинка в Толедо тривала аж задовго. Давно вже до двору повернувся Карлос Лачерда з моло дою дружиною. Були трохи дивні й будили цікавість, але мало хто чув Їхні голоси. Особливо ж важко було б знайти когось, хто так досконало, як молода Каталіна Лачерда, міг би заступити при королеві німу Беату: була бо це друга лілея з того самого стебла. Навіть при сумному дворі

доньї Хуани, що ЇЇ тепер все частіше називали «La L оса» , не легко було знайти журливіші очі й ходу, як упривида,

що блукає серед могил. А тьмяний, згаслий голос Каталіни можна було почути тільки тоді,

як до неї звертались

і"'

запитом.

І з дня на день виразно в' янула молода графиня, танула як офірна восковиця перед образом святої Діви. - Мов уже за життя переходить очистець,- хитав під аркадами головою патер Інніго. Бачив, що лишається одне: розпитати саму Каталіну. Не на сповіді, не «по праву» сцовідника, але хотів увійти в її душу, як друг, Аобровіль

но відчиненими дверима приязні. На хвилину не припус кав, щоб гріх був джерелом ЇЇ суму.- Але поможи мені, Боже! Скільки ще, крім гріха, є гірких трав у таємному садку людського серця! .. І З Богом. панове.

303

Чекав уже чималу хвилину, поки Каталіна закінчить

у церкві молитви. Прислухавсь, як молитовний «РАХ» причаївся під склепіннями монастирських аркад і ласкаl1им сутінком згорнувся в кутках довкола готицько-маврітан ських колюмн, що поміж них тихий вітрець приносив свіжий віддих Тахо. Де ж ліпше, як не тут, відкрити серце

й випустити з нього того неспівучого птаха -

журбу?.

Патер тільки що витяг з-за пояса-мотуза чотки, .як легке

шелестіння шовку повідомило його, що. донья Каталіна з храму ... lJ.!e того ж таки вечора, маючи ВСІ потріБНІ ІнформаЦІ ї,

виходила

па'teр замкнувся з дон Карлосом для довгої розмови. Вже перші речення доміниканина схвилювали Лачерду.

Таж, отче,- спробував сховати свою стурбованість

лицар,- катарів

уже давно

нема.

Ніхто-бо,- спробував

легенько всміхнутись,- ніхто ж більше за ваш святий ор ден не допоміг тому, щоб зникла про них і сама згадка в нашій країні ...

Маєте правду. Ось,- підсунув чернець зшиток,- са

ме читаю звідомлення папи І ннокентія І І І від архіабата

Ар но де Сіте. І тут зазначено, що одного тільки дня, 21-го липня, року 1209-го в місті Безіє забили двадцять тисяч альбігойців: чоловіків, жінок і навіть дітей. Місто ж, підпалене зо всіх боків, мало тоді таку спеку, що дзвони

танули на дзвіницях. А ось

знову ... Але ви самі прочи

таєте ці поважні числа й переконаєтесь, що насіння лихих

трав росте й там, де його не сіють. Лихі ж думки не горять і

в огні,

де тануть дзвони.

Але ж, з чого ви бачите мій нахил до катаризму? Почнем з перебільшеної аскези, саме з такої, яку пропагували оті «поети з Романії», що для них «хрест святий Є образою Сотворителя».

Лачерда СХВИАювався дужче, на мить затримався й спитав:

А хіба ж свята церква не навчає аскези? Навчає. Однак не вимагає погорди до всього сот воре ного нібито «лихим на спокусу душам».

Тобто регулює

її,

скажім,

«кесаревим,

що

кесаре

ві»,- зауважив Карлос із ледве помітною іронією. Домініканин притакнув поважно:

Власне! иерква наказує пости в деякі дні. І Господь

споживав

риби

ягнята.

не

множитись»

304

забороняв

«плодитись

Карлос закусив губу й ворушив шпадою, то підносячи, то спускаючи

полу

свого

оксамитного

плаща.

А взагалі ж презирство до даного нам Богом життя

неминуче уголос

приводить

домініканин

холодно додав:

до і,

шукання

поглянувши

смерті,- немов понад

думав

голову лицаря,

А занадто велика чеснота чи сто т и

інколи приведе й до гріха перелюбства.

Карлос зірвався з крісла:

Падре! .. Домініканин не поворухнувся: - Дон Карлоее, я говорю з вами не як духовник короле

ви, що бажав би керувати й сумлінням усього двору. Гово рю з вами, як домініканин. «Dornini саnes» (<<пси Господ ні») називають нас ті, хто хоче зганьбити нас цією назвою, та ж я приймаю ЇЇ, як почесну. Для мене це честь залиши тись ві рним Божим псом, коли люди, що хочуть стати «вище людської моралі», Бога зраджують. І навіть такі, як ви,- сідайте спокійно,- такі, як ви, дон Карлоее, втрача ють інсти·нкт порядку і рації.

- Хіба і в це зле вірити,- зблідлим голосом спитав Лачерда,- що коли людина спіритуалізується настільки, аж стане вище за звичайний людський рівень, то не вона

Люцибелеві, а Люцибель 1 мусить коритись Їй? - Кличе до того не прямування до ідеалу, дО ІДЕАЛУ з великих букв, а кличе гріх того, кого ви назвали Люцибе

лом,- гордощі й зарозумілість. Я, мовляв, не такий, як інші! Так от, доне Карлосе: ви стоїте над самим краєм . безодні. Коли б ви пручались, я спробую вас відтягти від неї. Не «чистої» чи «вищої», а «легшої віри» шукаєте ви, доне Карлосе. Віри, що потурала б вашим нахилам і ... примхам ... Я знаю, що говорю,- і примхам. - «Легшої», падре? А як же аскетизм? - боронивсь, як вояк,

що до останнього мусить встояти

на своїм ста

новищі.

Говорю тільки про вас:

тільки

тому,

що для

вас

в а ш аскетизм перетяжує

не

осередком

вашої

туги

й ваших бажань. Не про «чистоту» віри йде вам І «поборни кам чистого». Бо ж вам о с о би сто йде про те, щоб розбити прості, страшенно прості, але невмолимі закони

церкви. А тому ви простягли руку до «чистих». Хоч добре знаєте,

що,

як

вони

простягають

руку,

тим

самим

вже

підставляють ногу. Ви не могли відмовитись від подружжя І Так звали альрігойці Люципера.

305

з доньєю Каталіною тоді, як Їздили до Бургоса після події зо «скаженим вовком». Знаєте, що консоламенто також як шлюб, непорушна річ. Тепер же ви шукаєте дверей, що ними можна було б «чесно» відійти від дружини, що дружиною вам не є. І от вам підсувають «віру», яка рве

пута, як «темні й безпідставні та Євангелією необгрунтова ні» пересуди чи навіть «забобони». Пута «ваші», і пута «її», а не Каталіни.

Ії?

ледве чутно спитав Карлос

відчув, що цим

словом відкрив найслабіше своє місце, що в нього може зараз прийняти смертельний удар.

- Так, її, Беати! .. Тому й шукаєте ви міцної й певної підойми, щоб звалити церкву. Бо ж, мовляв, коли її звали те, разом із нею впадуть і її законні пута. Розумієте, що мені, ченцеві й домініканинові, це не може бути «все одно».

І спокійно розмотував далі клубок .думок, ніби читав якісь старі акти. Не міг не спостерегати драми Беати й Карлоса. Втративши надію на особисте щастя;- Карлос шукав

спочатку тільки

забуття в '«гарних

прямуваннях»

поетів-лицарів до святого Грааля. Того Грааля, що нібито переховують його в печерах Монсегюру «чисті» й «доскона лі» KaTap~.

- Отче, таж хіба лицареві ганьба йти по шляхах най шляхетніших? Хіба не шукали того ж Річард Левине Сер це, або АльфОнс І І Арагонський ? А чи святий Г раль - не ,\осить висока мета для життя? - Не певністю, але г либо .им сумом звучав голос дон Карлоса. - Так, мій лицарю! Все, що ви говорите «так!» І ~ce має своє страшне «ні І» Затямте собі одну істину: кожен нали ває келих святого· Г раля замість крові Хрис:гової в л ас ним, О пою ю чим на п о є м с В О Ї х б а ж а нь! .. А тоді боює за них, а не за Граль! Боює тільки під прапором «келиха святого Граля», лише під гаслом крові святої. ие є одна з найбільших пасток злого духа на піднеслі душі ... Перед хвилиною я вам цитував про спален ня тільки 20 ООО християн. Тільки двадцятьох І А ви ж з нає:ге, що це - мала часточка ... Так що ж? Гадаєте, патер Інніго перестав стримуватись і в його голосі зазвучали ноти великої тривоги: - гадаєте, що я - «пес Божий», можу дозволити, щоб лицар вашого роду й вашої причинився

до

конечнос:гі

дальшого

палення

вдачі

таких же

«християн» і в не меншій кількості?! Чи розумієте, доне

Карлосе, куди ви йдете й куди хочете повести християн,

306

так ... принаймні нашого краю?! Я сказав, що я хочу вас врятувати від безодні, бодай

проти вашої волі. А ко

ли б же ви таки не схотіли свого порятунку, я буду прине

волений рятувати тих, кого ви хочете повести за собою.

Тож уже навіть не йде про вас.

Зблідле Карлосове обличчя. враз ніби постаріло. Потребуєте часу на розміркування, щоб дати меНІ

відповідь? - спитав, хвилюючись патер Інніго. Лачерда підвівся:

Ні, отче. Я приймаю відразу ваші раці ї. Про дальше,

очевидячки, будемо говорити потім.

Добровільно дане слово заковувало його ланцюгами. Без просвітно сірий присмерк впав на його душу й на все дальше життя, затирав усі обриси й барви. Несамохіть він

зітхнув важко й на повні груди:

Святий Граль! .. Шукають його в Монсегюрі й Мон

А він - наше

сераті ... І це ж

в вас самих, доне Карлосе! Зрозумійте, власне серце, налите світлом Божої любові.

І треба нести його світом, йти з ним шляхами життя так,

щоб

не

розлити

не

А обов'язок лицарськості -

розплескати

ані

краплини.

обов'язок загалом кожної лю

дини, завжди вщерть наповнений той келих любові подава ти спрагненим в ім'я Боже!

- Ах! - махнув рукою дон Карлос.- Шляхи житт.я! .. Та хто ж Їх укаже? - І він повернувся до вікна й пірнув поглядом У нічну пітьму.

Чернець витяг із фалд білої ряси купу зв'язаних пер гамеНТІВ:

- Ось я riриготував для вас, приятелю. Розшукав по різних хроніках. Може, тут знайдуться вказівки ... Читаю чи, знайдете й згадаєте, що ви присягли на свого меча:

«Товариства людей віроломних уникати буду! .. » Карлос до ранку просидів над невідомими йому докумен тами роду де Кастро. Вичитав у них, що один з його членів Енріко із-за піренейської галузи помандрував не тільки рятуючи життя, до «далекої Скитії», де «тече велика ріка

Бористен» 2. Він подався туди, щоб прищепити там і збе регти «віру», яку в Романії нищили вогнем І мечем.

З тієї ночі Лачерда зломився. Схвильоване до дна його І Овіяні легендами «Пиляні гори», або «Гори Пилка»,- гострі верхи по іспанському боці 2

Піренеїв.

Б ори С т е н [о с]- старовинна грецька назва Дніпра.

307

серце не знало, де шукати заспокоєння. ЖИВ, мов у страш

ній зморі,

свідомий

того,

що його найглибші

таємниці

відомі, й чужі очі читають у його душі ясніше, ніж власні.

Все здавалось: десь тут чує кроки великого, стихійного, що наближається з невідомого, але прийде неминуче. Коли ж

воно прийде, тоді зникне все, що до сьогодні було мріями, планами, життям. Почнеться нове, несподіване, неймовірне.

Казка?! Може, але не та, де сам собою горішок перетворю ється на золотий повіз, що везе в чарівні країни, де все приходить.

Але -

задармо,

на

мах

палички

доброго

чарівника.

що ж? l,Uо має бути й де відтулиться та брама, що

про неї раз у раз маячить бідна королева?

І безкраї простори поплутаних думок, поплутаних майже так, як у коронованої

«La Luca»,

це тепер був одинокий

терен Карлосовнх блукань. І от несподівано, зовсім не там, де він міг чогось чекати, його збудили зо сну-життя слова, що Їх вчув, входячи до

володарки. Одна з дам читала новелу про флорентійсь~ого лицаря.

«...

Набравши з собою в запас свічок, лицар сам, без

джури й помічників, помандрував до гробу Господнього, щоб там запалити для нового життя свічку свою від того

небесного вогню, що у Великодню ніч сходить із неба й розсвічує лампаду перед гробом Христовим. І простились йому ... »

Більше нічого не чув Лачерда ... По кількох днях домініканин мовчки слухав твердих слів

лицаря. Потім зіп'яв руки, ніби молнвся. А дон Карлос продовжував:

При гробі того, хто смертельною людиною не був,

знайду я більш, як силу людську, щоб воскреснути з гробу душевного,

куди

поклала

мене

пристрасть

людська

...

Був це інший Карлос, заглиблений в гіркі думи, був він, за влучним виразом маркізи де Алькораз, «як постать

Йосифа Ариматейського в останні дні Великого тижня». А від кількох днів з його очей розсвітилась лампада серця його тим небесним полум'ям, що падає з неба уВеликодню ніч».

Ні, отче,- говорив Лачерда,- не як хрестоносець, не

із зброєю, тільки з розсвіченою свічкою ... А коли поможе

Господь, подамся від гробу святого до того невідомого Бористена... На нещастя собі та Їм увійшов я до роду де Кастро. Розбив я його. Тож хочу спокутувати й свою

308

провину, й провини того далекого де Кастро, що вчинив Їх він у тім краю ...

Благословляючим рухом лягли сухі руки ченцеві на Кар лосову голову. Був це рух, що ним благословляє священик після своєї першої служби Божої:

Сину! Досить, коли своє живе серце принесеш ти

туди. Іди во ім'я Господнє!

Все було добре для доньї Хуани, що могло б віддалити бодай один день, ІЮЛИ жалібний похід мав переступити іспанські кордони. Тому, після довгої затримки вТоледі, звелено повернутися до Мадріда. Королева хотіла бути на облечинах Беати,

Мусимо обоє з королем бути при Беаті в той день,

бо ж сирітка не має батьків!

Беаті ж уділено особливої диспензи для вступу до мо настиря:

вона-бо

не

народилась

німа,

тільки

дозволу

Божого захворіла на німоту хвилеву. Тому й дозволено Їй, як виняток, скласти перші чернечі шлюби, але в кармеліток

«Las descalzas Reales»

в Мадріді, бо той монастир вже

бачив «чудо сліпої», то ж покаже він нам ще інші чуде

са,- вирішила донья Хуана.

Справді, хто ж не знав про доньку імператора Максимі ліана, «сліпу сестру» Маргариту, що ніколи раніш тут не бувши, не тільки сама знайшла головні

«північні»

сходи,

але ж, ніде не спіткнувшись, дійшла аж до дверей клавзу

ри. Люди ж з різних місць бачили й одноголосно потвер

дили: сестру Маргариту провадив архангел Рафаїл, а по тім, як колись біблійному Товії, повернув їй зір. Напередодні облечин, як було звичаєм, абатиса запитала

Беату, чи бажає вона востаннє попрощатись з дорогими їй могилами, раніше, як замкнуться назавжди за нею двері монастирської клавзури? Так. Має це бажання. Бо ж у св. Домініка при гробниці

доньї Констанци, дружини Португальського Педра, хоті ла б ще Беата попрохати вибачення та молитов, щоб витри мати їй до кінця. Чи ж не давнє прокляття роду, наклика не «зеленоокою» І несою де Кастро, несе на собі також

і Беата? Життя своє й двох синів віддала Інес за те, що спричинила

смерть чистої і смирної, всевибачливої Кон-

І «Босих королівських», заложеиих Хуаною Безумною, куди переваж но

вступали

жі ики

королі BC~KOГO

роду,

й сама Хуана.

309

наприкі нці

життя

вступила

станци І. А платити мусить і Беата, що розбила життя рідної сестри, бо ж в світі € рівновага, яка часто збіга€ться з Божою справедливістю ...

А потім BOCTaHH€ майнула перед вівтарем Беатина по стать, вже в гнідій рясі й білому завої постулантки. І вічна заслона та грати клавзури замкнулись за нею, що стала вже

Марі€ю дель Ангустіяс - Марі€ю Страждань назавжди ... В тій хвилі ще ціла церква була залита вогнями. Вся тремтіла переливчастими хвилями світла. Довкола відтуле

ної· труни дона Феліппе палав світляний вінець свічок. Але ж Карлосові здавалось, що скрізь пітьма, згасло ден не й штучне світло, а він - в темній крипті, в підземеллях, де нема ні повітря, ні життя. Дивився сліпим поглядом мертвих очей і не розумів, хто схиля€ться до нього, хто й що шепоче йому так швидко й так тихо~ А бліда, мов білий віск свічок, Каталіна повторяла й повторяла знову - Ходім же ... Ходім же ... Ходім ... Володарка хоче .. BOCTaHH€ розлучимось із Беатою ... в розмовниці ... Тільки TPO€: королева, Каталіна та Карлос пройшли храмом і зникли в сакристії, щоб не йти садком чер·ниць, а дістатись до розмовниці церковним подвір'ям. Всі дворя

ни чекають і переводять очі на тіло убогого мерця. Високо піднесене тіло короля в парадні й одежі майже стоїть у своїй пишній домовині.

«Як вартовий у вузькій будці,- ДYMa€ камерера. Й пере ломлю€ ту думку.- Хто вартовий: він, чи ми~ .. Всі ми тут втратили або втратимо розум! .. » І перед її поглядом пливуть візії - змори: мертвий, висохлий король, що неприкаяний блука€ по своїй землі між живими, й безумна володарка,- вони заступають бать

ків німій постулатці. А при них, мов з ,:робу вийнята Каталіна та Карлос, що, зда€ться, вже перейняв на себе безумство королеви й німоту Беати ... «шо побачимо ще~ .. - й холод пробіга€ думками і тілом маркізи, що її називають при дворі «втілений обов'язок».- Божеl Помилуй нас, бідних, безумних, німих, засліплених і справді сліпихІ .. » Коли в монастирі замкнулись двері розмовниці, Карлос помалу й з тривогою підвів очі: страшно зустрінути погля

дом погляд зелених очей Беати! А що, як знову налетять вихором оплакані, віджаловані жалі ~ І Драма Констанци та Інес Ае Кастро -

вічна тема португальської

поезії віА Камоенса Ао сучасного найліпшого поета Евгеніо Ае Кастро.

310

Таж голі й мертві холодні стіни розмовниці. Тільки знак хреста креслять на них чорні лінії, знак безконечнос

ті ... бо ж кінці ніде й ніколи не зійдуться. Кілька грубих дерев' яних стільців біля гратчастої залізної перегородю' високої від підлоги до стелі. За тими густими гратами спадае груба сукняна заслона. Вона відділяе Беату від .світу. Відділяе від них, трьох, найближчих, що навіть не можуть ані побачити її, як це наказуе устав, ані не мають надії востанне почути ЇЇ голос.

«Беато!

тихо співають струни арф доньї Хуани, пере

повнені ніжним СУМОМ.- Беатоl .. » у відповідь з-поза заслони долітае тінь чужого -голосу, без барви, без інтонації, без тембру. Ніби прозорий і затертий звучить він. То говорить присутня при постулант ці сестра:

~ Пробачте ради Господа, якщо засмучую вас: тут не мае Беати де Кастро. Тут е люба наша наймолодша сест ричка Марія дель Ангустіяс, що прийшла до нас сьогодні. Вона слухае вас. Всі вже чули уе наймення, що від сьогодні .приЙняла його Беата в церкві. Але Каталіні враз придушують горло ридання, й вона квапливо затуляе хусточкою уста. Карлосо ві ж видаеться, що не король дон Феліппе, а він сам стоїть у відчиненому гробі і в ньому віднині мандруватиме сві том. А донья Хуана схилилась на грати й тремтить цілим ТІЛОМ.

Сестро Маріе дель Ангустіяс, сестро Маріе ... Беа

_ то!

перериваеться стаккатними акордами володарчин го

ЛОС.- Молись за чудо ... Проси, щоб сталось воно, поки

перейдемо кордони іспанські... Молись, Beata de ті corazon ',- не. може прийняти нового чужого наймення донья Хуана.- Тут - лиуар твій ... Благослови його в да

леку путь. Без зброї, босий, сам-один піде він до Гос поднього гробу ...

Пом:олись

за

мене,

сестро ...

сестро ... -

зриваеться

Карлосів голос, розбитий об те слово.

Каталіна плаче німа, як і її невидна сестра, по тім боці грат. Обидві вони не мають слів, бо ж мусили б сказати одна одній так багато ... Та зненацька по тім боуі грат важка тканина заслони

хвилюеться, як від подиху бурі. Видко, чиїсь руки хапаю ться за неї, але вона не підноситься. Зате не кляшторний, І Блаженна мого серця.

311

стертий, прозорий, а живий, давній Беатин голос вогненним язиком

злітає

вгору

тріпотить,

розливаючи СВІТЛО на

цілу розмовницю:

Чудо! .. Чудо! .. Вже сталось ... Я говорю ... Карлосе! .. Осанна! Осанна! - лунають там, як супровід «прозорі» голоси. Тихо дзвенять тінню звуків зеренця вервиць. В земному поклоні зім'ялись шорсткі ряси. Чути, як черни

ці з почету впали навколішки.

Хуана в екстазі підносить догори руки. Уста всміхають ся, хоч Їхній усміх - вираз страждання. А за заслоною Беата поривчасто, квапливо кидає слова:

- Не воскресення, володарко, не воскресення ... Помил ка це! Відродження! .. Дитина твоя, твій новий син ... В нім житиме по смерті дон Феліппе. В нім відродиться ... на радість твою ...

Каталіна мовчки впала навколішки. Благаючи, простягає до грат руки. А Беата немов бачить її «різь заслону: - Каталіно! .. До мене прийдеш ... сестро! Господь з'єд нає все, що роз'єднав світ ... З'єднає й нас з тобою, люба Каталіно ... Пробач! ..

Осяяна внутрішнім світлом, донья Хуана обома руками вхопилась

за

грати:

Говори! .. ГовоРи! .. ll!е говори, дорога, наЙмиліша ... Тулиться обличчям до заліза, голос вмирає на 11 устах, по

щоках швидко біжать, як намиСтинки з розірваної нитки, дрібні сльози. -

Беата говорить,

поки ще

не

лягла на уста

печать

відтепер вже добровільної мовчанки:

- Карлосе! .. Єдине світло мого життя! .. Знайдеш втра чене! .. То була правда ... Відродження й для тебе... в далекій ... в далекій ... далекій землі ...

Голос вривається. Донья Хуана все щільніше тулить обличчя до грат: - Дай хоч руку ... Хоч через сукно ... Благословенна! .. Най поцілую на ній ласку Божу ...

І, мов останній злет полум'я, дзвінко озивається Беата: Вір, володар ко, й дякуй Всевишньому ...

Голос Беати згас. Зашелестіли ряси сестер, що підно сяться з підлоги. Десь далеко дзвенить в амбітах дзвінок. Дзвенить, мов розбиває крихке скельце скороминулої, ос танньої хвилини ... Але ще раз вибухає голос:

Молитимусь за вас ... всіх ... За тебе, Карлосе! ..

І стало тихо.

312

ІІІ. ДЖУРА Невеличкий старинний «паляцето Лачерда»,

загорнув

шись зеленню садків, зручно вмостився в глибокій долині

за

Бургосом.

Не

занадто-бо гостре

була для

це літня літниська

взимку замало сонця, а

резиденція бургоське

флорида:

підсоння,

влітку забагато спеки

де

вітрів.

Інший магніт притягав сюди з давен-давна рід Лачердів. З вежі «Casa Lacerda», як звали в околиці паляцето, було

видко стародавню оселю преславного лицаря Сида Кампеа дора. Стояла та садиба ще й досі в тому ж самому стані, як тоді, коли тримала рука непереможного свою грізну шпа

ду

коляду. Недалеко, в монастирі Сан-Педро де Кар

денья, виставленому тією ж рукою, відпочивало тепер тіло

Сидове, а володіння Лачерд межували безпосередньо з монастирськими урочищами. Тож видавалось, що нес ми ренний дух світлого героя тут ближче до живих, ніж на

якомусь іншому місці.

Родинна ж легенда переказувала, що не за самий престол

еспанський боровся перший Лачерда з доном Санчо. Інше, може, міцніше полум' я розпалювало ворожнечу й

гнало

обох суперників до бою: вогники, що палали в очах доньї

Соль, СИДОВОЇ доньки. Таж і вона, так само, як і доля, вибрала дона Санча. А переможений Лачерда постановив хоч по смерті лежати в тій землі, що ЇЇ торкався вогненний

погляд доньї Соль. Тому-то й виросла під Бургосом ця

«Casa Lacerda». І Карлос любив мале палацето. А коли постановив і ти до гробу Господнього, вирішив, що вирушить у мандрівку відсіля, де віяло легендами Сидової слави та його незлом ного духу. З них Карлос набирався сили, щоб осягнути тяжку мету, за яку, може, доведеться заплатити й життям.

Таж хіба гідний зватись еспанцем той, хто відступить від наміченого плану? Треба тіл.,ки при собі мати провідну думку. А що ж може бути вищ.е за згадку про Сида, що є

взірцем,

дорадником

і,

може,

помічною

рукою,

коли

ослабне втомлений дух? Дім не вдягся в жалобу, як по смерті голови роду, коли дон Карліто вирушив у далеку подорож, дарма що сум притис могильною плитою ввесь палацето. Всі розуміли: коли б і лишився живий Їхній пан, то вже, напевно, ніколи

не діткнеться цих земель його нога. Й не дивувались, що Дієго Мартинец, мажордом-домосправець, ходив,

313

«немов

ішов за труною», забуваючи й надворі покрити свою сиву

голову, хоч холодний вітер сповивав сріблястим німбом його кощаве, Ta€MHe обличчя. Весна ще не почалася. З гір тягло пронизливим холодом, хмари розпускали на шпилях свої мокрі коси й, хоч інколи проривалась крізь сиву запону блакить неба, ребристі зло ми скель ставали від того ще безнадійніші. Не могли отямитись слуги.

Як же це сталось, що Домосправець і Херонімо відпус тили від себе пана, та ще в такий час, самітнього, без супроводу?

І чого ж аж тепер приготовля€ться Херонімо вже й сам до якоїсь дальшої подорожі? Два мули, Tpo€ коней. Ла дяться в супровід і ·ДBO€ людей, бо ж так наказав Марти нец, але куди й пощо?. В неділю, перед Св. Марком, до «Сзsа Lacerda» пригнав ся гонець з Толеда. Ті, що були з доном Карлосом у похоронній мандрівці володарки, впізнали вояка Паломіта. Уе він випроваджував з весіЛЛJl дона Карлоса тих володар чиних «труверів з Романії», що про них тоді так нагло згадувала королева. Тепер Херонімів віА'їзд затримався,

бо ж старий джура мав на цілий день поїхати до Бургоса. Другого ранку вислухав службу Божу в Сан-Педро, спові дався й запричащався, ввечері ж з Паломітом та двома людьми з палацета вирушив старий до Сарагоси. Так он куди збиравс~улю6лений панів джура І Хто ж бо не знав про особливу Херонімову побожність до Nostra Senora del Pilar, що на непорушному стовпі, «со11ПU1ll. imobilis», з'явилась у Бургосі апостолу Якову?1 Тільки ж знову було дивно, що перед від'їздом на ту прощу з Дi€ГOM Мартинцем прощався Херонімо так, немовби від'їздив на бій з невірними. Тричі поцілувались обидва. Сльози були на очах в обох.

- І за мене ж, грішного, молись там, брате, як буде на те воля Божа,- аж надто поважно просив наостанку до мосправець.

В дорозі Їхав Херонімо оддалік усе з Паломітом. І що робив у Сарагосі, також не довідались люди з палацета. А тим часом старий довго шукав гітану Белен, що звичайно смажила в олії оладки під колишнім палацом маврських

шейхів Castil10 de lа Aljaferio. Покликала його баба в cвo€ житло, в печерах Monte Forrero й аж там вислухала, чого бажа€ від неї слуга такого великого пана. А почула, й затрусила штучними квітками в

314

CBO€MY

сивому волоссі:

- Аї! Отче! .. Нема в світі такого питва, щоб людині відняла слово навіки! Ніде в світі! .. Якби ж то було,- до дала мрійно,- відрами продавала б, он я~і б палаци мала,

на золоті б спала! .. Бо ж багатьом людям мова, а особливо чужа, дуже зайва річ! .. Херонімо вже давно тримав два золоті на долоні. Твої будуть! - тюкав пальцем правої руки по дука

тах, що лежали на долоні лівої.- Будуть твої,- повтори~, ніби не чуючи бабиних запевнень.- Марилена-бо казала:

ти єдина з роду Марії Паділлі знаєш таємниці її чарівних напоїв.- І подивився гостро, просто в циганчині очі:

у!е ручилася за тебе, що отруї не даси! .. Бабині руки

не

очі

блищали й усе вертались до золота,

однак

простягла.

_ Марилена - то Божа душа, що скаже, все буде прав да. Таємниці Марії Пад-іллі я знаю, це теж правда, як істина й те, що сама Марилена ні чарів, ні напоїв не знає й не вживає. Коли ж майбутнє чиєсь бачить, то через дар

від Господа. Бо чесна вона, а чеснота й небо відчиняеі .. Отче, не бійся Белен, скажи мені щиро, чи тобі таємницю

зберегти треба, чи ти помсти шукаєш? Херонімо закрутив головою:

Хай Господь захистить: не помсти, ні! Але ... -

плу

тався в словах, висвітлюючи свій замір. Гітана притакнула головою й простягла руку. - Добре, отчеl Бачу, що не хочеш, чи не смієш провіт рювати своїх таємниць. Хай! Не я, Господь тебе судитиме,

як буде за що. Мені ж ще одну монету додай: і Белен тобі дасть, чого потребуєш.

Діставши третього золотого, шугнула ящіркою з розко лини скель, немов провалилась у безодню. Бо ж знала стежки,

як скельний звір,

поночі

не спіткнулася б на

каміння. Але ж поставила вартового: з легеньким шару дінням зо щілини виповз великий гад. Г ЛJlНУВ на тьмяний вогник зачадженого лойового каганчика.Й уперся в Хероні ма зацікавленим поглядом золотих, як намистини, круглих

очей, немов питався: «А ти ж хто й по що до нас заві тав? » Прислухався хвилину й, не отримавши відповіді, ВТJlГ своє пружне тіло в чорну щілину, зарослу мохом. Досить показатись: з невидимим прихожий ще менше буде бажати зачіпки! На старому, посіченому сокирою чи ножами столі лежав прикритий ганчіркою труп великого крука. Біля нього сидів кіт. Обмотався хвостом, немов йому мерзли лапкн,

315

й байдужно обнюхував мертвого птаха, на гостя ж не зва жав.

Незабаром знову з'явилась гітана й піднесла вгору скля ну

блакитняво-зелену

пляшечку

прозорою теччю.

Оце! .. Дай випити в воді, ліпше в воді, як у вині. ие

наше, циганське питво; мало коли даємо його не циганам. Своїм же даємо, коли хтось починає зраджувати чужинцям відвічні наші таємниці. Хто вип'є, забуде все попереднє: і ким є, і як зветься, й де живе. Наллєш все нараз - впаде як мертва людина. Але не бійся, не вмре, ні сил, ні здоров'я не втратить, тільки саму пам·ять. Очуняє, буде, як немовлятко, новою людиною в новому житті. А хочеш, щоб сталась та зміна непомітно, давай щоденно краплинами, від

десяти аж до двадцяти. Тільки щодня, без пропусків. Херонімо ще додав бабі срібняків. - Белен - не відьма й не вбивниця,- говорила гітана і провадила гостя стежками-жолобами обережно: тут порі

жок, а зліва - урвище!- Белен, як доля, одним наливає радість, другим - горе. Бо ж одно виростає з другого, такий закон! А мені ... мені це однаково, бо я ж, як доля, не питаюсь і не знаю, кому що чиню й нащо так, а не інак. Дає моя рука, але не серце й не розум. Ходи здоров дорогами правими

...

І знову зацокотіли по кам'янистих шляхах копита КІн ські. З Сарагоси їздці розділились: двом слугам звелів Херонімо догнати дон Карлоса, що далеко не міг зайти пішки. Мали стежити за ним так, щоб він не помітив Їх і,

видима річ, охороняти безборонного, якби було треба. Так проведуть його аж до маленької пристані Тортози, відкіль

хотів він непомітно відплисти до Святої Землі. Коли і яким кораблем, про це мав довідатись один із слуг та

негайно про це сповістити Херонімові в монастирі франціс канів. до Тарагони. Другий посланець мав залишитись при

лицареві, аж до відпливу. Коли б же до того часу не

прибув Херонімо, то повинен був би непомітно сісти на

корабель і плисти з паном аж до Святої Землі. Хлопець той був певний і щиро любив лицаря, тож можна було на нього покладатись цілком. Таж Херонімо й Паломіто не поїхали відразу до монас

тиря, враз повернули зо шляху до печер у Жовтих горах. Погану славу мали ті печери: не втримались там ані гітани, ані ХРИСТИЯНИ-К,онтрабандисти. Різне говорили про льо ХИ -«cuevos» і різне бачили там ті, кого з конечності вела

біля них дорога. Але ж всі сходились на одному: Пілатів 316

пух (бо ж саме родом із Тарагони походив той «судд" неправедний»!) стереже тих самих печер. З одної до другої ходить біла постать, блукає неприкаяна й усе тре, ніби миє

руки. Але ж річ у тім, що тре сухі, бо в тих горах і печерах нема

джерел,

навіть

вода

дощів

не

затримується,

а летить в ущелини й провалля додолу. Дехто казав: покутує там Пілат, і до останнього суду триватиме покута. Тоді не Бог-отець, що судитиме всіх до .одного людей земських, а Ісус Христос сам судитиме Пілата по милості своїй. Інші знову запевняли, що не тільки покутує тетрарх юдейський, але ж і стереже скарбу. Який і де? Того не знає ніхто напевно. Тільки ж відомо, що в світі нема рівного тому дорогоцінному скарбові ...

Іздці спішились. На умовлений знак, повторений двічі: по сім разів щоразу

кування

зозулі, так само двічі віді

звався сміх ятлика. В глибині кам' яного коридора-ущелини появилася біло одягнена постать. Загортка була піднесена аж по очі.

- Місе piscem! (Пильнуй рибу!). (<<Вовчиця стереже!») І.

«La Loba quarda!

Рясні фалди білого плаща африканських маврів, що дуже нагадували римську тогу, зникли в темних хідниках: гасло

було сказано справно. Незадовго Херонімо побачив широкі брови на білому обличчі

Енріка де

Кастро.

З-під них

дивились незадоволено й підозріло гострі очі, а рука не

двозначним рухом занурилась у фалди завоїв. Пізнав Па ломіто: йому-бо дав гроші, щоб відвіз листа дону Карлосо ві. Знав, що ім' я Пілатове й оповідання про його несудже ну ще тінь забезпечують йому певний захист хоча б і до того часу, як, нарешті прийде над Пілатом суд, але поява нової,

великої

озброєної

постаті

викликала

досаду

тривогу.

- Господь хай пошле вашій милості доброго вечора, привітався Паломіто, відчувши настрій «чистого».- Да руйте,

що не везу жодного листа, але замість відповіді

еві т лий граф. посилає цього кабальєро. Уе найближчий чоловік панові, його вірний джура Херонімо Діяц. Таж ваша милість можуть собі його пригадати. Альбігоєць заспокоївся, кивнув головою і витяг із завоїв руку.

І Міренца та Стефанія

La Loba

(Вовчнця), це наймення внзначннх

альбігойців.

317

- Велено меНІ говорити з вашою милістю без жодних свідків із вашого боку. Як розкажете, ваша милість? - Брат піде по воду, вернеться аж під ранок. Прошу далі.

Пройшли кілька вужчих і ширших хідників, аж опини лись у великій круглій печері, що нагадувала собою посу дину, відтулену вгорі, мов кратер вулкана. Посідали на

каменях. Брат, як називав Енрико свого попутника, взяв бордюги й, уклонившись, вийшов. Енрико підкинув на середину печери хмизу, що лежав купою в кутку й запалив. В печеру заглядало син€ небо пильним поглядом золотих

з.ірок-очеЙ, але той тихий погляд ураз щільно заволік чорний димок з багаття. Як Абелева офіра, знявся він

вгору темною свічкою Ао зір, немов комином. З пітьми хтось висмикнув кілька чорних стьожок,- то кинулись на

світло кажани, але швидко з димом вилетіли в отвір.

Дозволите приладити вечерю?

Підходило до пjвночі,

спитав вояк.

коли співрозмовники закінчили

нараду. З догораючого багаття втікав останній дух. Енрико був, видимо, задоволений: без сумніву все йшло- добре, може, навіть ліпше, як можна було сподіватись! А послан ці, такі Пfюсті й нехитрі люди, що від них легко довідатись

дуже багато цінного. Справді, мудрі, як змії, ці люди не €! Перед світанком вирушить він з ними до Тарагони, де вже його чека€ дон Карлос. Хай тільки ще підкріпляться Їхні

коні й той третій, що·привели його для Енрика. - То що ж? Заснем трохи, ще Ma€MO час,- запрошу€ де Кастро гостей і з явним задоволенням верта€ться дум кою до звісток: - Уе добре, що й на африканський берег перекинув уже своїх людей Лачерда. Жаль, що МОНфОР не схотів тут зачекати. Ну хай сі€ться добре зерно й на аф риканському.

І на африканському, й на нашlИ землі мусить твердо

стояти віра,- втом лено погоджу€ться Паломіто.- Пробу демо тут два дні,

а тоді

вашою милістю

Африки. Там буде тепліш. А ТУТ ... -

також

до

витяг з-під плаща

шкуратяну пляшку-торбинку до походів. Обережно роз крутив шийку, міцно стягнену сирим ремінцем.- Смію послужити вашій милості?. Поки горів хмиз, було тепло, а

тепер

знову

тягне

зимою.

Та катар не п'€ вина, так само, як ніколи не Їсть і мяса. - З водою тяжко: нема джерела! Якби мали ви свіжу воду

... А як же ж їй не бути в людей подорожніх? 318

підво-

диться Херонімо й

пові~ьно

йде до

коней,

що голосно

перетирають зубами овес.

Херонімо озивається до них, а вони пирхають і пересту

пають з ноги на ногу. IJ!OCb брязнуло об камінь, бризнувши дзвінкими іскорками розбитого скла.

- Прошу вашої милості! - простягає Енрикові повний води олив'яний пугар тверда Херонімова рука. Таж видко, що старий дуже втомлений:

трохи стрибає йому рука

через вінця переливається струмочок.- Хай буде. на здо ров' я тіла й душі вашої милості! Альбігоєць п'є зо смаком до краплини, до дна. - Давно не пив я такої смачної води ... ие з доброго гі рського джерела ...

Джерело спасіння, чув, так його звуть,- немов трохи

шкутильгає Херонімів голос. Помалу вояки вмощують сідла, розкладають плащі ... Так ... на добра ... на добре ... при ... при ... при ... -

мусь стрибають слова альбігойцеві.

чо

вся його постать

раптом витягається вгору: мабуть би, злетів, коли б мав

крила. Справді вимахує білими полами плаща, немов широ кими

крилами,

хапає

повітря,

переривчасто,

судорожно

позіхає. Але повітря не йде в легені. Очі сяють білкам під темними смугами брів. Енрико розриває на грудя~ плащ, белькоче уривчасті склади й, не набравши віддиху

падає наперед, без звуку, ніби спіткнувшись на бігу. ВоЯl і джура підхоплюють його над самою землею й не дають

розбити об камінь чола. Поклали на спину.· Вирячені очі звертаються білками дороги, аж зіниці ховаються під не

замкненими

повіками.

з'явилось трохи піни,

Обличчя

почервоніло,

на

устах

що булькає від тихого хрипіння.

Забився в короткому судорозі,

мов у агонії й витягся,

нерухомий і втихлий. Тільки на чолі, що тепер стає синяво біле, виступають, як роса, важкі та прозорі краплини поту, що

повільно

починають

скапувати,

мов

кульки

живого

срібла, в чорні кучері. Чи ж не витікає з тими краплинами короткими віддихами й душа з тіла?! ..

Херонімо поклав півтрупа на свій зложений плащ, що приготовив при сідлі замість ліжка, й мовчки, поглядом

запитав вояка:

«lJ!o Ж далі?»

Паломіто вихопив малий смолоскип з розколини в скелі й присвітив близько до обличчя Енрика; той не реагував на світло.

«Чи ж не обдурила чарівниця? -

319

тріпала підбитим КРИ-

лом тривожна Херонімова думка.- Та як би ж таки отру Їла, коли ж Марилена ручилась?!» По~умав, чи, може, промовив уголос, бо ж вояк від казує:

- А якби й одного вовка менше? Не буде шкоди отарі Божій. Беремо на коня? - Чи ж таки живий? - зітхає Херонімо. - Таж теплий! .. Довго Їхали мовчки. - Е-ех! - нарешті не витримав Паломіто.- Чи ж мені така доля - все тягати по Еспанії мертвяків?. Тоді ж, як привіз

був

патерові

листа,

що

«цей»

писав

нашому

графові, просив: «Відпустіть, отче всечесний, мені гріха наперед ... за того єретика, і край!» Та ні, не дозволив дон Еспірито ... От і вожусь, до кордону відпроваджував живого,

тепер

волочуся

мертвим

...

Але ж ще живий! Сам кажеш, теплий. Теплий і є! Та на що його життя? Ніби теж лицар! - сплюнув ВОЯК.- Дає слово, що не повернеться до Еспанії, дає слово,

що не згадає про дона Карлоса Лачерду, а не встиг виїхати,

вже мою душу купує, другому пише листа ... Вуйку! Дарма що я Паломіто, «голубчик» тобто, дозволь шпурну його

туди до чортових сестер в урвисько, і край!

Мовчи і

молись, щоб не загинула без каяття душа

християнська! .. А коли небо почало рожевіти й новий день вияснився між німими жовтими скелями, подорожні стукали в монас

тирську браму до фран.uісканів. Правду сказала гітана: не вмер напоєний. Але, хоч і дихав рівно, до свідомості не

приходив.

Тіло пашіло,

а сам

трусився,

мов у

тяжкій

болотяній фебрі. Коли ж марив, то говорив непов'язні слова, ніби вичитував з різних сторін словника.

Брати взялись опікуватися «підібраним у дорозі невідо

мим подорожнім». Паломіто подавсь до Толедо здати звіт патерові Інніго, а Херонімо щодужч поспішав до Тортози.

Здавна «мандрувати до Яфи» означало пройти численни ми небезпеками. Таж щодужче берегти Еспанії ставали для Карлоса безповоротним минулим, а та палестинська при стань - початковою точкою нового життя, Лачерда більше впевнювався, що й ця приказка, як і багато інших, втратила

вже свій істор.ичниЙ сенс. Ні піратів, ба навіть хуртовини

320

не здибав еспанський бриг «Естрелла» в рівних, мов устояна олива, водах цього неспокійного навесні моря.

- Таж і як би йнакше? - були переконані плавці. Боже благословення вступило на наш корабель разом із

побожним прочанином, що несе сві чку до гробу оспод нього! І команда з пошаною скидала шапки перед завжди мов чазним Карлосом, коли він вечорами виходив на чердак судна. Спершись на поручні, вдивлявся в далечінь - таєм

ну, як життя, німу, як смерть. Блукав поглядом у світляній сітці зір, а в душу падала свіжа роса, ткала дивну мережу

заспокO€ння й тиші, що наступала по недавній хуртовині.

І те мереживо, хоч ще й настільки прозоре, що крізь нього добре прозирали образи свіжого минулого, ніби з кожним днем все більш густішало й певніше відділюваЛ0 зломаного духом лицаря від усього, що було, але ніколи вже не буде

його життям. За тією запоною все більше зникав рідний

світ для Карлосових очей. Зате ж сам Карлос не зникав із Херонімового погляду, що невтомно його пильнував. Не тільки вдень, а й у нічній темряві

намагався джура не

стратити з очей свого лицаря. Одначе вдень око в око з ним не стрі чався.

В ті сині ночі з усе наростаючим теплом, як діти ласо щів, чекали знуджені довгою подорожжю плавці оповідань старого кандотьєра, що ним називався Херонімо, вступаю

чи в Тортозі на корабель поперед Карлоса. Не крився, ніби не

знає

пілігрима:

бував

по

світах,

то

доводилось

зди

буватись.

- Таж хто-бо він є? І що вчинив? - не вгавала ціка вість моряків.- Кажи вже, камераде, що знаєш. Допоміжна

варта

на

кермі,

завжди

готова

заступити

когось із дійсних вартових, вважала Хероніма за свого. Таки ж бо й він вартував увесь час з допоміжними, тільки що вони - моря, а він - свого Карліта, тут Хероніма ніяк не міг помітити лицар.

- Та що там казати? Знаю, що й ви догадуєтесь: побожний християнин ! Та ще - лицар бездоганний, як має бути. А питаєте, чи багатий? Певне, що вдома мав що на ноги взути, а тепер такий багатий, як і ми всі: три сві чки, що коло труни розсвітять, ото й усе його майно ...

І зводив мову на щось інше. А камеради бачили, що на тому вогні обіду не звариш, і переходили теж на інші теми.

Таж того вечора теми шукати не довелось. Закресливши небо світляним півколом, зірвалась із пітьми велика зоря

НКоролева

321

й упала в море, здавалось, так близько за облавком, що аж дивно було не чути шипіння, як від гашеного водою смо лоскипа.

От це, братця, булькнула! Чисто, як той бідаха «Чорнявий», Моретіно,- згадав

товариша молодий моряк гренадинець ...

Втопився, сердега?

кинув долиною Херонімо свого

баса.

Але враз ніхто не відповів. Згадка про смерть, коли не веде до молитви, тінню тягне за собою поважно скупчення думок.

- Хворів,- віддихнув баск-стернач.- Довго й тяжко мучився. В Саїді, як питну воду брали, впала на нього повна бочка. Ну ноги - на скалки, обидві !.. - Добрий був парубійко. Тихий. .. Ягнятко! - Ягнятко, правда, але з тих, ЩО коли б таких АВОЄ, то якого

хочеш

уявою

вовка

задавлять

...

Ну щось ти бре-бре ... як праВАИВИЙ аНАалузець! АНАалузець, hombre, затям собі, не бреше ... Тільки не вміє бачити правди... за своєю буйною

...

Е, братця,- знову позіхнув баск,- бреши, чи правду

мов, а кінець нам усім однакий: камінь до ніг і ... бульк, як ота зірка ... у море замість у землю освячену .. .

І знову сум терпкою хвилею залив Ауші, немов зловісна птиця війнула м·яким крилом ... Замовкли надовго, пірнув ши

хто

згадки,

хто

молитву

Ге-ей! .. Не дрі-ма-ай!

...

побігло вздовж корабля з

його носу.

- Варту-є-є-м! - відгукнувся баск і задивився на зо рі.- Ох зорі, зорі ... Божі ж ви очі ... Кажуть, братця, хто праведний, як морями мандрує в таку зоряну весняну ніч,

може побачити острів, грішним не видний. А на острові тім - гора свята. Еге ж! А на горі тій росте дерево вічно го життя. А з неба, над тим деревом, келих таємний ллє на те дерево Божу благодать, що нею вся наша земля й держиться... Он воно що ... - Так, дивні дива є на світі. От хоч би й у нас,- при

такнув в.ерховинець із Піренеів . ...:.... У наших-таки сторонах, близенько від гори

спасіння

Монсегюру,

озеро Є

таке,

високо в горах. Глибоке та чорне, як добре virю tinto. І Є те озеро «колискою громів». Сидять вони там, під водою тобто. І не ДО~JЮЛЬ, Боже, комусь ТУДИ камінцем жбурнути І Вмить гро МО ",иця збудиться, а того, хто каменя кинув, хоч

322

і без наміру злого, тільки з глупоти тяжкої, рано чи пізно, а таки неминуче блискавкою сколе!

Ге-ей! .. пиль-нуй! .. Дивись! .. Уе вже був не звичайний оклик,

як попередНІИ,

він

сповіщав про можливу небезпеку. В далекій пустині моря, залитій облудним місячним світлом, здалеку вимальовува лось на темній нефоремній масі кілька зірочок-світелок.

Були такі дрібні й такі лагідні, але всі плавці захвилюва лись. Незабаром легко, мов танцюючи кокетливу пав анну , на розпущених вітрилах підходив галліон. Вже означились форми високих, заокруглених боків, чорне плетиво такела

жу, а на біліючих вітрилах показались знаки. Відлягло на коли є знаки, то нема небезпеки, бо корсар не світить і прикриває хижацтво чорними вітрилами! Світля ним жучком поповз угору по щоглі ліхтар. Те саме повто серці:

рилось і на «Естреллі». Заграли пригашені барви прапорів.

Noёl соmраgrюus! Vive Оіеu!

привітали з галлі-

ону.

Con Dios, hermanus!

злетіло приязно з «Естрел

ЛИ».

Шелестливий шум щільніше присунувся до облавка бри га. Хвиля колихнула спочатку злегка, вдруге вдарила міц ніш. І раптом, мов камінь від скелі, вирвався з брига гвалтовний вигук:

Людина за облавком! За тим покриком, немов укинені в море меткою рукою, злетіло ЗАОЛУ з облавка кілька людських постатей. Спуска ли линви, мотузяні драбини. Посеред помосту, де над

широкою посудиною з водою цілу ніч горить прикріплений до реї величезний смолоскип, топлячи у воді свої іскри,

заметушились розсві чені ліхтарики. Різка свиставка клика ла нагору всіх. Озвалася раз-два й завмерла, затоптана тупотінням багатьох ніг.

Галліон вже зник у серпанку ночі, біля спиненої ж «Естрелли» лежала спокійна, чорна поверхня моря. - Е! .. Тримай у руці! - підносилось із води. - Діво пресвята, del Pilar! - Охороно плавців! Лачерда швидко крутнувся півколом. Uей голос, що кличе до Діви святої. Таж він? Чи вчулось, чи спраВАі ВІН впірнув у гамір і стерся в нім?. - Еl Navaretto! Наварець! .. ГараЗ)l;, товариство! Хай живе Бог! З Богом, браття! (ісп.)

11*

323

(ісп.)

Пе~шорічник! .. Задрімав у вартовому кошику на щог лі, а як хитнуло ...

Marmarrocho!

Дурний, мов хрущ, хлопчисько: бульк

нув із щогли, мов тобі через поріжок перестрибнув!

Fray descalso! І Дай розгрішення християнській ду

ші. Міцно потовкся, навряд чи витримає ... - Люди добрі,- боронився дон Карлос.- Я не чер-

нець. Не патер і не фраЙ ... Грішник, такий самий, як і кожний інший... Хіба що ... - і урвав мови, бо ж готове було ,зірватись: «Як лицар, на ранах розуміюсь, можу перев язати

... »

І залишився при хворому до ранку ...

Херонімо кинув погляд на схиленого Карліта під осеред ним смолоскипом над наварцем і пішов крутими сходками

під поклад. Вузенька вуличка, тьмяно освітлена олійними ліхтарями, дрімала порожня й тиха, заплющивши двері кают, як повіки на втомлених очах. Джура обережно відхи лив дверцята панової кабіни, найменшої при самих сходах. Перед невеликим гебановим хрестом, що на ньому біліла різьба розп'ятого Христа з грушевого дерева, рівно горіла висока восковиця в дерев'янім свічнику, поставленім у великій мисці. Жбан з водою, біля нього - жовта піліг римська тиковка, зв'язані білим мотузом запасні свічки на

маленькому столичку, стілець із солом' яним сідалом, плащ на гаку, високий простий костур та привісний гамак із дебелої ряднини без подушок і покривала,- це було все,

що мала в собі Карлосова каюта. - От це майно придворного гранда! - зітхнув старий джура. Наблизився до свічки, зірвав пучками нагорілий гніт і повним віри та ніжності поглядом глянув на скром

ний хрест. Прикро було йому ще й досі при думці, що його Карліто хотів був іти сам, навіть без свого Хероніма ... Необережний першорі чник не вмер. І з того часу моряки ще нижче схилялися в поклоні при зустрічі з доном Карло сом. Дехто намагався цілувати «благословенні руки, що втримали душу в тілі наварця». І!!об обминути ТІ ознаки пошани, Карлосові лишалось одне: майже не виходити з

каюти

...

Спокійно минали вже на гарт розпечені дні. Спокійне море, спокійні люди. Плавці позіхали зо спраги й безділля, знічев'я «всміхались до ангелів», підносячи до неба голови з роззявленими на повне коло ротами. І!!оразу, як сонце І Босий брате І (/сп.).

324

поринало в свою вечірню купіль, хтось, прикриваючи ру кою рота, доконче кидав на кермі:

- Ех, братця! .. До цього вечора годиться казка, як сало до горохуl Херонімо розповідав чергову пригоду й спокійний, що його Карліто тепер ще під певнішим доглядом закоханих у нього моряків, удень сам себе вмовляв: «Таж спи, старий джуро! Спи на запас, бо ж хто знає, що чекає мандрівника до Яфи?!» І таки справді твердо спав Херонімо, коли «Естрелла» затрималась коло Триполіса набрати питної води. Простоя ли недовго, тільки кілька годин, і бриг поплив далі. Ввече рі ж Херонімо з цікавістю придивлявся до чужих гір, що танули вдалечині, мов блискуча хмарка, обіцяючи швидкий кінець морської мандрівки.

А душу сповнювали поважні думки. Знав Херонімо, скільки

сміливих

лицарів

християнських

пройшло

тими

місцями, скільки з них поклали своє життя за них, а проте:

Не відібрали гроба Господнього у невірних!

мом

повторював

з су

плавцям.

- Бо марні всі людські зусилля, коли нема волі Божої на Їх здійснення,- потакував керманич.- Таж у Бога більше легіонів ангелів, як усіх лицарів на світі. Якби ж тільки схотів! .. А то, знать, треба тому соромові тривати ... Профіль гірського пасма зник у фіалково-рожевих далях.

Херонімо випростував з-під плаща руку, дістаючи сховану на

грудях

вервичку.

Гей, камраде,- озвався баск,- бачу, що хочеш нам

заступати босого брата ...

Тривожне передчуття шпигнуло джуру в серце. Затри мав

руку

вервицею:

Як кажеш, брате?.. Чому ж це «заступати»? Хіба ж ти не знаєш? Подався ж бо прочанин побожний з Триполіса піхотою ... Так не один прочанин робить: навпростець! А цього, видко, побожність гнала в пустиню,

як спрага з пустині вигонить ...

Херонімові видалось, що небо скручується чорним суво єм,

а море провалюється в глибінь передвічної безодні.

Затремтів і зблід, може, вперше у житті. Вхопився руками за поручні, не певний, що встоїть ...

От так!

кували молотки в скроні.- Проспав ... у

найнебезпечнішому місці! ..

Тим часом сумерк огортав дон Карлоса вже далеко за

325

межами людських осель та за полями й гаями понадбереж ної долини.

Нестерпно боліли незвиклі босо ходити ноги. У вухах гуло від втоми й спеки, плечі й спину розломило, немов би

ніс на собі як святий Христофор

« ... не тільки землю, але

й Створителя ЇЇ» ...

Припікав неспокій і душу. Чи примарилось на кораблі? Чи міцніш, як гадав, тримали за серце коріння минувши

1JJ0

ни? голос? Не в одного ж Хероніма такий низький бас ... Але ж той знайомий тембр ... тільки самий тембр збудив і розбурхав вир болю. Та радісних пригадок. І враз ніби розірвалась чи розсунулась та запона, що "йиткало ЇЇ СПОКlине море між теперішнім та минулим, з

мертвих

ховане

повстало

все,

що

було

вже

так

знов, ніби

докладно

по-

...

«Кіт має сім житій, гад - сімдесят сім»,- згадалась стара приповідка.- А скільки ж треба прожити людині, щоб погасли яскраві спогади минулого? Ні, геть із споку сою! .. «Якщо око . твоє спокушує тебе, вирви його» ... » lJJe тоді, біля вирятуваного з моря наварця, вирішив не плисти аж до Яфи, щоб іти звідтіля з караваною. Яка й від кого може грозити йому, безмаєтному, небезпека? Не чувши гамору портового міста, перейшов у поля. Біло загорнені жінки й півголі чоловіки вибирали на ланах зеленкаві, довгасті запашні дині, останні в цім році, бо вже

кінчалась весна. Доспівав перший ячмінь, докошували тра ви. Чиясь милосерда кощава рука простягла Карлосові овочі та яшний корж. Відвічна пошана до «діткнутих Божою рукою» викликала зітхання:

Може, щоб полегшити муки,

відібрав Всемогутній

розум людині цій ...

І не ОАна пара чужих чорних очей задумливим поглядом привітала високого блідого прочанина,

що видавався ще

вищий у .ltовгіЙ рівній сорочці.

Не відштовхнув Карлос руки, що подавала йому вперше в житті милостиню, хоч і здригнувся, мов опечений. Схи лив покірливо голову.

«Хай буде благословенне наймення Боже! За Люцибел лів гріх, гріх ГОРДОЩів,- пригадались слова патера Інні ГО,- посилає Господь упокорення». Хіба ж колись дума лось, що рука, котра тільки давала, простягнеться за чимсь

задурно?.»

В гаю, що був останній по дорозі в долині, довго відпо чивав під пальмами. Далі починалась пустиня.

326

Помаранчево-червона імла проковтнула соняшну вогнен

ну кулю й розстелила фіалковий серпанок, який покрила ще синім оксамитом. Але з протилежного боку вже викочу вався місяць і згортав синю пітьму, увільнюючи від неї шовкові піски, хвилясті, як море, і, як море при березі, повні темних кам'яних брил. Дихнув ще раз востаннє гарячий денний вітер, зачепив незримі струни порожньої землі й умер у нічн.Й прохолоді.

«Так ось, невідома пустиня! .. Яка вона несподівано про ста!» Голос африканського континенту ближчяй Еспанії, як європейські простори, немов покликав до себе «свого сина».

І Карлос відчув, що діткнувся ніби й справді не чужого краю, а рідної землі. Бадьоріше ступали відпочинуті ноги. Холонучий пісок ніби співав на тон вище. І раптом у тому співі

десь уже далеко прорвався й

згубився в безкраїх

просторах не то зойк, не то чийсь хлипаючий сміх ...

Ось вже ніч перекинула місяць ген аж за гори, як квітку, що готова обсипатись.

Холодні в холодному сяйві верхи відбивали легкий від блиск.

Невиразна стьожка-дорога караванів гадючим рухом ті кала вдалечінь.

«Мандрувати до Яфи,- означає пройти низкою небез~ пек,- згадує мандрівник,- а отже, може, й Еспанією не пройшов би так спокійно, як іде цієї ночі в пустині! .. Мабуть, уже швидко почне зеленіти на сході ... »

Здалеку почувся істеричний плач. Пізнав і насторожив ся ввесь: це вив шакал. На перший голос хроматичною гамою відгукнувся цілий хор подібних. І за короткий час чорні

тіні

пересунулись по пісках:

були,

мов архаїчний

малюнок зо старовинної вази. Свічка в Карлосовій руці остерігаюче затремтіла й раптом зашкварчала, немовби на

вогник впала невидна сльоза. І мов голкою вколола в серце думка:

«Беата !.. Уе

її сльоза там,

монастирі!..

Зоре

моя

провідна ... »

Його мандрівка, відречення, терпіння ... Не поможуть Їй ... не змінять нічого ... для неї - нічого! .. І ця коротка думка немов нараз випила його сили. Ноги підгинались, ніби пісок хапався за них і не пускав іти далі.

Затримався, оглянувся й відчув, як йому тісно в цім просторі між пустинею й небом ... І знову хитнулось по лум'я свічки, а зовсім близько, за групою невисоких скель,

327

відривчасто й неначе злорадісно засміявся шакал. За ске лями

сріблястою

смугою

пів-аркою

вигнув

спину

міст.

Мабуть, колись тут пробі гав потік.

І знову тривога й сум переддосвітніх годин наліг на Карлосову душу. Відмахнувся від згадок, від сумнівів, розпуки. Але не міг спинити думок, що обступали його, як прозорі тіні в потемнілій ночі. Тисли, звужували простір, заповнювали

все

довкола

людьми,

словами,

речами.

«Як В працівні дона Фернана»,- й перед очима встав небіжчик еl Sabio, що так хотів стати його тестем. І раптом відгукнулись у пам' яті, немов ще сьогодні вчуті слова тієї прозорливої циганки, що її припроваджив тоді Херонімо: «Бажати недосяжного ... Але знайде втрачене, коли гада тиме, що вже втратив його навіки ... » I,Uo ж знайду? .. »

Уе була остання Карлосова думка: гострий удар ззаду, під плече, різко пересік міркування. Лачерда зробив кіль ка квапливих кроків уперед, немов намагався вловити кі

нець тікаючої думки, затримався, хитнувся й упав на об личчя, власним тілом згасивши посвячену свічку.

Загорнена в темно-синє постать мовчки схилилась над ним. У гляділа на руці перстень і метким рухом зірвала його. Друга - висмикнула свічку з-під тіла. Зломила її, жадібно шукаючи в стовпчику воску блискучих монет.

I,Ue

двоє виросло зо скель уеду, вузького й глибокого, немов

проритого висохлим потоком річища. І раптом відступили. По самі очі накинули сині загортки, як накидають жінки, й зникли, мов ТІНІ, В ущелині.

Мандрівник лежав нерухомо, уткнувшись обличчям у дрібний пісок. На грубім рядні його покутничої сорочки, розростаючись, розцвітала червоним маком кривава пля ма

...

На сході простяглась смужечка зеленавого сяйва: ранок починав розплющувати очі. Мала чорна сильветка шакала виткнулась з-за скелі. Піднесла вгору гостру морду, втягла повітря й наблизилась до нерухомого людського тіла. За нею приплазували ще дві, потім - три. І ще одна. Швидкі, боязкі, метушливі жадібно злизували теплу кров. Помалу сміліли при безсилій нерухомості офіри й почали відрива ти шматки закривавленої тканини, шукаючи відкритої ра ни. Та, зголоднілі й завидющі, загризлись на тілі - за тіло й забули про здобич.

Небо вже ясніло дужче. З гір потягло вранішнім холод ком. Різкий крик супа, що відчув здалеку поживу, збудив

328

польових коників, неначе

пустили

вони засюрчали гостро й

рух

верстати,

що

ткали

діловито,

день.

Шакали раптом припинили гризню й нашорошили гострі

вуха: з-за скель почувся неголосний спів. Дрібне тупотіння копит дзвінким бубном акомпанувало по гулкій кам'яній стежці гімнові святого Анзельма: « ... Оmni

Меа

die die Матіае laudes аni та... » І

Нічні хижаки кинулись врозтіч квапливими, дрібними

кроками, а на закруті дороги, з-за виступу кам'яної брили виткнулись дві чернечі постаті на конях. Наблизившись, коні захропли й відступили. Монахи спішились до тіла, що· віддавало останній поклін Творцеві. Але мандрівний по кутник

ще

дихав.

Разом із запасом солі та ниток привезли брати Кандід та Євзевій пораненого Карлоса де Лачерду до монастиря св. Катерини, колишньої фортеці хрестоносців. Фра Кан дід і фра Євзевій знали про пораненого тільки одне. Прочанин ... Може, до вас? Уе знатиме, як опритомніє,- помислив уголос моло дий фра Дженаро. Але ігумен патер Ліберат і голосом, і поглядом скартав легкодушного брата, ще нетвердого в установлених побож них

формулах:

Як буде на те воля Божа й поміч святої Катерини! Дженаро вдарив себе в груди: - Як буде на те воля Божа й поміч святої Катерини,

повторив покірливо слова свого найдостойнішого.

Повних три тижні перебував дон Карлос поза межами життя. Та ж лицарська засада «боротись і тоді, коли вже нема жодної надії!» разом із молитвами отців перемогла смерть. Ченці вже тепер знали, що Їхній гість еспанець: в гарячковому маренні часто називав наймення святої Пат ронки

пустинного

монастирика,

тільки

звичаєм

свого

краю вимовляв його «Каталіна». Але трохи дивно було братам, чому не зве її мученицею, а блаженною - Beata? І те не було цілком зрозуміле, що або просив себе врятуваІ «Всі дні щоденно співай хвалу Марії, душе моя». Уе середньовічна несправна

латина.

329

ти,

або

допоминався

пробачення,

немов

саме

проти

неІ

вчинив якийсь гріх. Коли ж надійшли дні реконвалесценції, до хворого при ставили фра Дженара, неаполітанця, з-поміж усіх братів італійців

найбільш

ознайомленого

мовою

еспанською.

Хоч потім виявилось, що з немічним можна було цілком вільно порозуміватись по-маврському.

Хоч прийшов до свідомості, та проте ще довго не міг Карлос стати на ноги. Зате, спершись на шкуряні подушки, випхані овечим руном, міг сидіти. А в урочистий деиь св. Василія Великого, 14-го червня, хворого вперше винес ли з покою на подвір' я. Міцні стіни монастирЯ-фортеЦІ, певне побудоваНІ хресто носцями, щоб захищати від невірних шлях до гробу Гос поднього, глибоко врилися в пустиню. Але завеликий на сімох чеНЦІВ монастир починав набирати вигляду руїни.

- Найміциіша нам оборона - це вбогість наша,- вло вив брат Дженаро Карлосів погляд на ушкоджені часом і неоправлені роками амбразури вікон та бійниці веж. Не нападають на нас ані номади, не мусимо берегтися й невірних.

- Бо діва Олександрійська охороняє нас,- з непохитНІ стю додав патер Джіроламо.- Визнають і невірні опіку її над скарбом краю цього

криницею нашою.

Ото ваша криниця? -

легким рухом голови вказав,

запитуючи, немі чниЙ.

Вдивлявся в велике сіре колесо в теМНІм затінку срібляс тої старої оливи. Обік того кола біліли пуп' янки високих с.тебелин лілеї, мов густо розставлені свічки в канделябрах

ясно-зеленої бронзи. Над колесом із шелестінням кружляв чималий табун голубів, а на самому колесі сиділа ще одна біла голубка.

Патер ДжіРОАамо не встиг відповісти на запит, як фри зом втіленої спраги потягнулись від брами на монастирське

подві р' я запорошені і втомлені постаті. Кощавий ослик, навантажений бурдюками, хлопець із великим, череватим глеком на рамені, старий бедуїн з верблюдицею, від якої не

відступало цибате. незугарне її верблюдятко на нетвердих, несумірно високих ногах. Згинаючись під тягарем, синій

бедуїн ніс на плечах великого брудно-гнідого барана. Гур ток

таких же,

синьою

бавовняною

тканиною

обмотаних

постатей замикав похід. Скрипіння дерев' яного кола й дзюрчання

води

примусило

Карлоса

330

повернути

голову.

Спрагнені

тислись

до води

під

вежу-капличку в кутку

дворища.

А це ж? -

знову запитав Карлос, вказуючи на сіре

коло з голубкою, що все ще сиділа на нім нерухомо.

Фра Дженаро м'яко посміхнувся: ие колесо з каменя, а голубка мармурова. Покійний патер Джуліано,- хай йому світло вічне світить! - поста вив цей пам' ятник терпінню та чеснотам нашої святої Пат роики. Великий майстер перед Господом був ... Бедуїни покірливою отарою розмістились на землі, до вкола криниці. Слухали чарівної музики-дзюрчання води й чекали, як і терпеливі верблюди. Тільки з-під синіх

загорток лискучі, немов свіжо полаковані очі, розгорялись

жаринками. Старший араб, лишивши верблюда, пішов на зустріч до патера Лі6ерата, що саме вийшов з каплиці, і попрямував до Карлоса, приві тати його з першим виходом на повітря. Араб УКЛОНИВСЯ монахові й поклав біля його ніг зв' язаного барана. - Привезли ми цей дарунок тобі і дервішам твоїм, охоронцям води,- Й араб, достойний, як стародавній патрі

арх, простяг ігуменові ще торбинку: -

ие -

пахуча смола,

що відганятиме димом своїм злих духів від житла вашо

ГО.- Повернувся трохи назад і поважним рухом вказав на

більші мішки, що Їх хлопець здіймав із верблюда.- Там трохи ячменю на коржі, у більшому. А менший

сушений

виноград, що як сам знаєш, є ліком на 29 недуг.

- Хай Господь заплатить вам,- схилив голову отець Ліберат і поглянув у напрямі Карлоса, чи не хвилюють його прибулі, чи не дратує рипіння колеса? Тим часом від групи чекаючих відокремились ще чотири

сині бедуїни. В глибокому поклоні схилились перед пате

ром Лібератом. - Вибач нам, шейху дервішів! догадувались

старший

ми

Вибач, не знали й не

... гідністю,

ніби

говорив

про

стародавню

подію, почав розповідати.

І гумен затримався. Був вельми здивований, коли-не-коли

підводив голову й обертався в бік Лачерди. Мовчки слухав оповідання бедуїна. А той скінчив тими словами, що й почав.

Вибач нас, не знали й ие здогадувались.

Зробив собі на грудях знак хреста, підніс на хвильку очі до неба, ніби в короткій молитві, й повів тих чотирьох до

Карлоса.

331

- За прикладом Господа нашого й свято І иого матері, лицарю побожний,- почав схвильованим голосом патер Лі берат по-арабському,- вони і я просимо тебе, не хвилюйся

й пробач оцим, що вдіяли тобі кривду. Уе ті, що поранили тебе! .. Три бедуїни схрестили на грудях руки й низько спустили голови, а четвертий впав навколішки й торкнувся чолом зеМЛІ.

Карлос вчув, як холодок пробіг по спині. Читав про подібні речі в «Золотій легенді» та в новелах короля Альфонса Х, але бачити біля своїх ніг голови живих і дійсних своїх убійників ... Чи ж не продовжуюгься знову марення гарячки~! Стиснув зрослі брови, що з тінню носа утворили містичну літеру «Т». Рука, ще зовсім слаба, зробила рух в напрямі зброї й спинилась, затримана усмі

хом серця. Випростував правицю над л~жачим перед ним бедуїном. І не цілком усвідомлював собі, чи це він, сам Карлос Лачерда, чи хтось інший в його істоті, той далекий предок, зробив володарський рух помилування~ «Синій» підвівся. Сів напочіпках і обидві руки підніс долонями

~ Не

угору:

знали

ми...

Не

здогадувались...

Але тоді,

як

угляділи під твоєю касубулею І посвячений талісман дерві шів ваших, побачили, що ти - один із них. Тепер же знаємо, що тримає Аллах над тобою правицю свою, дерві шу праведний! Ніколи-бо ще не схибила рука моя в ударі. Тверда правиця Абу-Джема й певне лезо кинджала мого. Най же й далі буде над тобою милість Всемогутнього! Підвівся й з усіма іншими низько вклонився Карлосові. Потім уклонився також ігуменові й попрощався віршем із Корана: - «Посвячені Богові відвічному охоронці джерел вод них у пустині!» - й поважні, спокійною ходою пішли дО СВОІХ.

А дерев' яні колеса криниці все ще скрипіли та все ще дзюрчала вода, спадаючи в глибінь жбанів. Здавалось, навмисне

точать

помалу,

щоб

солодшими для дітей пустині красунь

довше

впиватись

звуками,

за співи гусел і чорнооких

...

Сидіння в дворі й відвідини бедуїнів втомили й схвилю вали немічного. Спав тривожно: то прокидався, то дрімав.

приснився йому тієї ночі І Сорочкою.

332

дивний

сон. Побачив обох

сестер

Беату й Каталіну, немов

ясніше, як бачив в ДІИ

сності. Були пов' язані ланцюжками з сліз-перлів. Частина тих сліз незрозумілим способом зривалась, і вони падали

вогнистими краплинами в Карлосове серце. Горіли в ньому, як камфора в снігу, й справляли різний біль: Беатин і були пекучі, мов огонь, але за все щастя в світі не віддав би Їх

і не відмовився б від них Карлос. Сльози ж Каталіни лягали, як ніЖНІ пелюсточки, дотикались ніжно, але й болюче перетворювались у зірочки, підносились у небо

й укладались написом біля ніг святої "'Катерини. Карлос жадібно читав той напис: «Заступись за нього, свята ве ликомученице! .. » Прокинувся В тремтінні й сів на ліжку. Пошматані почуття клубились у душі. Ах! Чому ж, чому не міг він покохати ту гарну, чисту душею і ясну серцем Каталіну? ..

І була б же всім від того сама радість ... А так ... «МЄЛЄL l!0L 'tLVO~»,l - згадалась грецька фраза й мов гострим перцем палила душу. Оці слова, безглузді, супро тивні розумові, а може, й бажанню, мов пекуча легенда під

гербом йому, а Упав стоїть у

перекреслили все Карлосове життя. І не тільки всім трьом! .. знову на гарячі подушки й стогнав. бачив, як небесній славі свята Катерина-патронка його нелю

бої дружини,

стоїть над цим зруйнованим

монастирем і

щось говорить до нього. Таж хмари клубляться між ними і

нею,

шелестять,

мов

поле

під

вітром,

рвуть

слова,

відносять у повітря. Ледве вловив:

« ... не

В світі ... знаходи-А: думка ... людська, що шукає».

Ше звучали вухах т( слова, але не розумів іхнього сенсу ... Таж він вже десь чув щось подібне: «Страчене знайдеш, коли гадатимеш, що стратив його навіки ... » Як зв' язати це, й чи то ж те саме? ..

Вранці Карлос почув себе бадьорим, що аж здивувався сам. І з того дня швидко й помітно став видужувати. - Ласка нашої святоі,- тішились ченці. Незабаром немічний вже сам зводився з ліжка й підпи раючись патерицею,_ виходив аж поза монастирські мури.

Одного дня подався так далеко в пустиню, що ледве виста чило сил повернутися. Набряклі ноги тремтіли й, здава лось, понаростали в своїй шкірі,

що стала

Їм затісною.

Приліг на кам'яній лаві біля «Колеса святої» й, заплющив шись, чекав на вечірній дзвін. Чув, як потихеньку пройшов І «Лежить меиі на серці» (zp.).

333

біля нього брат Дженаро по воду й дуже обережно крутив коло, щоб якнайменше рипіло. Почув, як потім кухар, що сік щось ножами в пекарні, стишив стукання, що його було

ледве чути. Знав, що брати жаліють його й думав, чи з~оже колись Їм віддячитись? Чим? .. Хі ба що молитва ми! .. Відчув, що на нього впала тінь, і розплющив очі. - Лежи, лежи, сину. Чи не зашкодив собі? - питався патер Ліберат.- Сильно ти охляв. - Мабуть, від суму, отче! Ігумен присів біля нього:

Святий отець Василій Великий, патріарх усіх чинів

монаших, бо ж усі чини чернечі, як листя рясні, з нього,

мов з коріння міцного, виросли, сказав велику істину, що

мусиш її пам'ятати й ти, сину мій: «Пам'ять на давнє життя - найбільша нагода до гріха!» - Не хоті в би згадувати, отче всечесний... Не хотів би ... Але ... Та гнітить і засмучує мене ще й те, що обітниця моя ... обіцяв-бо я принести свічку, в Еспанії засвічену, до гробу святого. Знаєш, отче, обітниця ли царська ... А от же, буду живий, а слова дотри~ати не можу

...

«За свічку ногам моїм - слово твоє»,- каже співець у псалмі 118-му. Тож аби в серці світило слово Боже! Карлосові очі заіскрились: - Ти, отче, завжди вмієш потішити. І правда твоя.

у пустині вашій, чую я, зміцнилось і окріпло в душі моїй слово

...

Уе - чудо пустині, сину. Ч~о постійне й вічне. Нічого не росте в ній, крім духа. В самітності зростає душа, могутнішає й дужчає. Вловлює вона в пустині мов чазний голос Божий, що в містах великих заглушений

рухом

великим

...

Прозоро скляними іскорками розсипався частий, рівний голосок малого дзвіночка: скликав братію на «цену», вече рю,

що

тільки

дійсності

була за

по яшному коржеві

обід,

та

бо

кухлеві

ОПlвдНl

діставали

води з оцтом

чи

вином.

Мало спокою,

коли давніше зазнавав Карлос такого великого як тепер у годині монашої вечері. Непомірно

простора, на вісім осіб, кімната-рефектар з камінною під логою, яку скісне проміння сонця перетворювало на моза

їку,

мала

завжди холодніше

повітря,

ніж

було надворі.

Довгий, стемнілий від часу стіл, довгі при ньому лави, мідяна величезна посудина біля дверей, з рушниками при

334

ній, скидались на обстанову Ti€Ї світлиці «великої І ясної»,

r осподь

де

спожив свою останню вечерю. Не здивувало б,

коли до цих семи простих людей в довгих одежах ось-ось

прибуло б ще шість інших,

а злотисті

хлібці,

що Їх у

біленьких кошиках розставляв на столі брат Дженаро, поблагословила б замість Лібератовоі найсвятіша рука Бо ГОЧОЛОВlка

...

Брат кухар розносив полумиски з густою темно-червоною сочевичною юшкою, а посередині поставив yJlqbKoBaHY мис

КУ, повиу січеної цибулі та всякої запашної зеленини. Брат Кандід за високим аналоєм помалу вичитував життя свято го. Карлос не вслухався - збирав очима й серцем спокій монастирського дня, простого й ясного, як побите віспою лагідне й просте обличчя ігуменове, як прості й чисті монаші ідеали й прагнення. ПОГОДЖУвався з життєвою мудрістю брата Дженара, що хоч і розповідав про часті вимушені пости, та що втратив у випадковім бою з гієною три

паЛЬЦІ

часто

трусився

від

фебри,

але

проте

був

твердо пересвідчений в істині: «Побожному нічого не бра кує й у пустині! .. »

Патер Ліберат підвів очі на брата кухаря, що Їв укупі з усіма, бо всю трапезу подавалось на стіл заразом. Брат немовби

і не бачив, а тільки відчув настоятелів погляд,

встав, тихо пройшов рефектарем і

зник за дверима. Як

добре вже знав Карлос цей погляд і ті рухи! І як незмінно зворушували вони його ...

«Тепер НІчим не зможу віддячити їм, хіба що молит ... » А брат кухар вже ставив перед немічним гостем пітан

вою

цію

додаток до звичайного чернечого столу, поліпшення.

Часом це були свіжі, в меду варені овочі, іноді кухлик козячого молока,

варені

голуб· ячі

яйця,

м' який,

свіжий

овечий сир ...

А брат Кандід все ще читав. Вухо вловило слова лектури й уява побігла барвистою стежкою минувшини, прозорої,

мов кольоровий вітраж, запашної, як квіти з дитячого раю.

Було це описане Іваном Дамаскіном життя святого Йосафа та,

князенка індійського,

магараджі,

пильного учня бра

мінів.

Довго не .турбувався ні бідою, ні смертю щасливий юний

магараджа Йосафат, оточений розкошами та успіхами долі. Та якось углядів на вулиці прокажену людину. І

зник

з душі спокій у Йосафата. І не міг знайти відповіді на тяжкі питання, що заполонили його світлий розум. Аж

335

поки прийшов із далекої Нубійської зеМЛІ викликаний видінням мудрець Варлаам. «Приношу тобі, князю,- ска зав він,- самоцвіт зацниЙ. Привертає він зір духовно сліпим. Лікує немочі душевні. Відгонить духів лихих. Але побачити самоцвіт може тільки єдино той, хто сам має

душу чисту, а серце праведне й добре. А кожен інший, як побачить, то неминуче осліпне! .. » Скарб зацниЙ ... Самоцвіт дорогий... В Карлосовій думці барвними хмарками липнуть образи

тих, що прагнули скарбу того. Чи ж не є вічно притягаль ний,

таємницею

сповитий, 'ві чно

незнаний

ві чно

для

людства бажаний самоцвіт святого Грааля! .. » «В серці нашому мусить бути він»,- говорив патер Інніго ...

« .. .і

таємно вирікшись трону свого та володарства земно

го, відійшов на пустиню з мудрецем Варлаамом Йосафат короленко й жив при старому навчителеві своєму, служачи

Богові єдиному ... » З безмежною ніжністю Карлосів погляд обіймає й фіал кові далі там, за вікном, й голі стіни суворо простого рефектаря, й злотисті малі хлібці на виплетених з пальмо

вих волокон кошиках. І постаті таких милих йому братів, і вигляд отця ігумена Ліберата. «Лишитись тут ... назавжди! .. Чи ж не мене кличе слова ми учнів Емауських голос Божий: «Mane ооЬіscшn, quam advesperavit» (<<Лишись із нами, бо йде до вечора!»). Мо же, ще й далеко до вечора, але ж ясний день мій пригас

уже враз по світанку ... От так СПУСТflТИ на очі, й на душу, й на серце каптур мовчання й забуття, як ті ченці, що ось устають з-за столу?.»

Сьогодні зайшов я далеко за стежку караванів ... Аж

до горбка, де лежать руїни маленької фортеці, з розвалени

ми білими стінами,- оповідав по вечері на рекреації ли щр.

Півколом-вінком посідали ченці в дворі на землі,- ми мохідь перейняли вже дещо зо східних звичаїв. Ледве тріпоче

срібними

листочками

олива

над

колесом

святої

Катерини. Коло вежі-каплиці задумались велетні чорні кипариси. Відчиненими дверима каплички з перервами

обзивається червоний вогник вічної лампади: «Серце моє світ возлюбило, і ось я з вами до кінця світу!» - А! .. Uе ж «Мертва Оаза»! - відзивається отець Дженаро.- Зблизька - то тільки громадка каміння. Але в скелі

висі чені келі і.

Еге ж.

I,Ue

тримаються рештки дверей звирізаним

хрестом замість віконець.

Так

давно

це

було.

що

вже

ніхто

живий

не

пам'ятає.- забирає слово ігумен.- Жив там пустельник один. Зберегла про нього пам'ять людська тільки те. що міг одним рухом втихомирити хижого звіра.

- Кажуть люди. досить було. щоб учинив він знак хреста. а лев ставав спокійний і тихий. як овечка. Як підеш. лицарю. в дальшу мандрівку.- радить брат ЄвзевіЙ.- візьми з собою камінчик звідтіль. Поба чиш, що звір не підступить до тебе! .. Не чув я там слова жодного.- задумливо продовжу вав Карлос,- але ж якось дивно так: ясно десь у душі

відізвалось кілька разів все одне й те саме слово: «Поче кай, почекай!» І таким спокоєм повіяло на мене від тієї купи каміння ...

- Тож піди туди ще. сину.- поважно порадив отець Ліберат.- Піди. піди. Візьми з собою їсти. пити. Пробудь там трохи. Місця. де довго молились праведники. овіяні духом Їхнім. що все ще там пробуває ... Побачиш. що й на тебе зішле ласку свою святий Божий, людям не знаний. Карлос послухав ігуменової ради. По кілька день прово див самітно в Мертвій Оазі. І справді. ніколи не заблукав туди звір, не заповзали отруйні гади. І каравани обминали те місце: боялись його кочевники, гадаючи. що живе там

дух пустельника. Вірили,

що саме тому й висушив він

джерело. щоб живі не турбували марнотою своєю ві чного спокою, що його здобув він там святістю ...

Пошана номадів до дервішів води виросла мало ореол для Карлоса. Живим-бо лишився він після самого Абу-Джема. що звався Стрілою Азраїловою. ме було й те, що славний і гордий Абу-Джема,

не в рани Відо який.

відколи рука його почала тримати сталь. ніколи не згань бив себе невлучним ударом, перепросив покутника й то

навколішках перед усіма! Широко-далеко бігла слава й про те, що Карлос, зранений у серце, ожив і йому «мертво му».

не

зашкодили

шакали.

Босий ходить пекучими пісками, чого ніколи не роб лять і дервіші криниці! .. - Від ран, пов ні ських хробаків, він вилікував ель-Кабі рового верблюда! .. І легенда росла, розросталась довкола висохлої від немо чі постаті дон Карлоса.

337

Людська уява, як і пустиня, повна марев!

ласкаво

посміхався патерЛіберат. І довго вже прожив серед тнх міражів Карлос. кай!»

«Че звучало в ухах попередження з Мертвої Оази.

«Чекай, чекай!» - умовляв. ігумен і ченці. Але ніхто не вмів сказати, чого саме мав чекатн Карлос, колн ж

уже

настіль,,"н

набрався

нових

сил,

що

міг би

продовжувати мандрівку до своєї головної мети. Була віра, що голос святого не дурно сказав те слово. А патер Ліберат плекав у душі думку: «Чому б таки й не оселитись назав

жди в Мертвій Оазі побожно му прочанинові ~ Адже скрізь на грішній землі повинні бути святі !.. »

І тішнвся чернець мрією. що відродиться колишня Теба Їда, а з нею

й дух стародавньої церкви, чистої, радісної

й простої ... Та й буде щаслива ще одна душа хрнстнянська, бо ж «що доброго можуть матн тії вбогі люди по великих

МІСТах

) ••• »

Карлос тільки що скінчив свою скромну «цену» В Мерт вій Оазі, колн з тіні, що вже почала стирати різкі соняшні плями, виткнулнсь два Їздці. Два, бо й смілива людина не радо їде у пустиню самітно! А ці вели ще з собою й третього, ненавантаженого верблюда.

- Дервішу праведний! - схнлились перед Карлосом.-· Проснмо твоєї помочі: лнхі духи напосілись і опанували того, що найняв був нас... Довезли ми його до криниці дервішів, але ... чи дочекається він ночі, відає тільки про

рок. Отож, а ось ... шматочок

і один із бедуїнів простяг Карлосові

пергаменту.

Лачерда напружив зір. На клаптику було різко виведене рукою патера Ліберата: «Вертай щошвидше, сину! Світло TBqє розсвітилось».

Карлос мовчки всів на верблюда. Повна пітьма вже огорнула монастир, колі він зо своїми попутниками спинився на тихому дворищі

біля криниці.

Дві чернечі тіні ясно вималювались на тлі новопоставлено го біля колеса святої намету . Там же тихенько жував листя

припнутий до пакола нерозсідланий осел. З обох боків його сідла, спокійно, як намальовані, дивились до зоряних очей жовтавим поглядом два розсвічені ліхтарі.

Ой, щось, видко, далеко та Мертва Оаза,- почулось

із намету.

І раптом Лачерді захопило дух, а серце заплигало в грудях. иього разу без вагання пізнав і відразу повірив:

338

з намету виходив знайомий і любий «круглий» Херонімів бас.

Карлос гарячково рвонув за полу намета... Херонімо тримав у своїх широких обіймах свого Карліта. Таж Лачер да пізнавав тільки самий голос, бо ж той, хто ним говорив,

був не до пізнання. Не дуже пізнавав і Херонімо свого Карліта. Правду казали ченці: став Карлос подібніший до повперелло - святого жебрака Франціска, з його літерою «Т» на обличчі. - З душею було б мені легше розлучитись, як бачити, що йде в світі, мов жебрак останній, мій босий Карліто ...

Кам'яні груди Херальди

не витримали б і тріснули б із

болю,- хвилювався джура й витирав рукою очі та сиві вуса, що тремтіли вкупі з гостренькою, як білий листочок, борідкою.

А Карлос все ще вдивлявся з жахом на те, що вчинила пропасниця з кремезним, раменатим атлетом. Загострений, як стрілка соняшних годинників, Херонімів ніс пропускав крізь

ніздрі

перетинку світло,

ніби крізь

промащене

полотно. Великий борлак недоречно стрибав під жовтою шкурою тоненької, мов у дитини, шиї. Блискучі очі втягло в чорні ями, немов аж до піднебіння. Могутнє тіло розтало на широких кістках, що обтяглися щільно жовтою шкурою.

Був це не Херонімо, а тільки самий його привид. Карлос тримав у своїх холодні Херонімові руки й ловив кожне слово з його уст. І біль, що його розбуджував погляд на цього підрубаного дуба, пригашував ту ясну радість, яка

була заграла, коли Карлос вчув, як Херонімо привіз йому «ес панське світло». Бо ж таки й справді, аж із самої Еспанії уважно й обачно віз Херонімо дві свічки в ліхтарнях.

день

Не давав я обітниць нести ІХ пішки в руках, але ж і

ніч безперестанку палали

вони;

я тільки

зміняв

огарки.

Карлос нахилився й поцілував старого слугу: Знаю, Херомо, що тобі ніколи й ні в чому не було перепоц! - І усміхнувся. Усміхнувся вперше, як покинув похід Хуани.- А скажи, що ти зробив би, якби погасли

ненароком ці твої свічки?

Джура підніс вгору один палець. - Я теж про це подумав! - витяг з-під сорочкн кесет, що висів на грудях. Виймав відтіля золото, вервицю, кресаІ Х ера л ь Д а -

славноавісна іспанська вежа-Азвіннця.

339

ло й губку.- От цим розсвітив би знову, й було б знову «еспанське свіТЛQ», бо ж тут вогонь з Еспанії. Візьми! .. - І не тільки цей в ліхтарнях приніс ти, друже! Приніс вогонь ти й у серці, а його не можуть загасити ні труди, ні рани,

НІ

пригоди

.. .

О, пригоди! ... Зазнав я Їх досить! - закрутив головою Херонімо. І вертавсь уже кілька разів до початого оповідання, як, порадившись з патером Інніго та діставши від маЖОРДО!dа золота, був він Карлосовою тінню, що йшла за лицарем у віддалі. Таж той Триполіс! .. Пошли, Боже, тому Вавіло нові сарацинському долі Содоми й Гомори! вже він потім находився й сюди, й туди?! вже він начекався і там, і тут! Про свічки дбаючи, ніколи-бо самітний не рушав у путь-дорогу, тільки з караванами. А вони ж не ходять по пустині, як водоноси по Мадріді! І, мабуть, не знайшов би Карліта, якби не Марилена ... благослови її свята діва, дель Пілар! .. І знову Марилена? - підніс Карлос здивовані бро-

1JJ0

ви.

Таж таки вона!

притакнув слуга.- Не забув же

Карліто тієї гітани-ясновидки, що в Бургосі долю твою ворожила? Перед від'їздом ще ходив до неї. А вона, мов з книги читала: «не лицаря,- каже,- бачу жебрака босо

го. Серце,- каже,- своє в руці несе. І падає ... І найнегід ніші кров християнську хлебтають! Але,- каже,- встане, знайде, що треба! .. треба!» - Уе вона про світло те, що ти привіз мені, Херонімо! - Таж тепер і я сам це бачу! Але ж тоді ... Голова мені

1JJ0

обертом ... Душа примирала ... Мав тебе стерегти, як ока ... А от же

пропав! ..

І знову розповідав, як все біля Триполіса крутився сюди й туди з караванами, й навіть біля цього монастиря прохо див, мало не дійшов до Єрусалима ... - Де шукати тебе?. Лі тає моя думка зо склепу на

горище ... Та що, як ти знайдеш одну людину в безмежній пустині ?. Питаюся кожного. Таж ти йому - про діло, а воно тобі - про минулу середу! .. Просив я чуда, як наша

Р'1лодарка. Й таки, бач, сталося! На краю пустині, в селі, якщо селом таку

купу сміття назвати можна,

що

й без

церкви Божої, без каплиці навіть! Нагодився мені старець один з шолудивим верблюдом. «Так і так,- говорить, дякуй Всемогутньому,- каже той нехрещений,- що можу тобі, чоловіче, мені

тобто, про дервіша босого, про тебе

340

тобто, розповісти й тим йому віддячитись. І почав розпові дати: і як тебе шпигонув ножем той дияволів небіж, і як пси кров хлебтали, і як ти його пархатого верблюда виліку

вав. Все розповів і показав шлях ... - І тепер вже більше не розлучимось, Херомо ... Підемо разом до святого гробу ...

- Підемо ... тільки не разом: ти - до Хрестового, а Херонімо до свого власного, хробаків годувати. І мене, hijo de ті аlma, сину душі моєї, від них вже не вилікуєш, як того шолудивого верблюда! .. Таж не буде жалю мені, бо ж таки ще раз тебе, Карліто, перед смертю обняв. Хіба тільки й жаль, що далі вже ти підеш сам ...

На хвильку розмову затримала була гостра думка: «Чи сказати про Енрика? Таки ж він з роду доньї Каталіни?.» Але враз згасла: «Хай ліпше й Карліто про нього пам' яті не має, як він сам ЇЇ втратив ... » В день святої Марії Магдалини поховали Хероніма біля самого колеса св. Катерини під розложистою сливою, де й померлі брати чернечі відпочивали. Вмирав старий джура радісно, аж ченці дивувались, що й світські в такій відірваності від СВІТУ жити можуть.

- Нам це легше,- ствердив отець Лі бер ат, бо ж і у Приповістках своїх, у вірші 18-ім і 19-ім, Соломонова мудрість говорить: «Брат, коли його підтримує другий брат,

є немов фортеця укріплена ... »

А ввечері, на свято Сан-Яго, патрона Еспанії, вирушив Карлос у дальшу путь. Дотримав слова, що дав його вмираючому Херонімові, пішов з караваною. Відходячи, віддав патерові Лібератові золото, що приніс джура, й просив, щоб, поминаючи Хероніма, молились, як він лю бив, «усі м святим, що починаються на хоту

(<<]»):

Хероні

мові, Хозе, Хуанові та іншим».

- Убогий простягає руку свою по дар,- ГОВОРИТ]> свя тий І ван 30ЛОТОУСТИЙ,- але дар приймає Христос,- ска зав ігумен.- Від Христа ж приймемо частину й ми, але половину з ласки своєї та милосердя християнського віддай

на сві тло при гробові Господньому.

Довго дивились услід каравану ігумен і брати, як відхо див Їхній гість.

- Дивні діла Божі! - звів очі до неба брат Кандід. Мертвого його ми з братом Євзевієм підібрали. А отже, й видужав, і зустрілися в пустині, й світло знайшов ...

- «Чорною ніччю по чорній скелі повзе чорна комашин ка, а Господь її бачить»,- зацитував вірш із Корана патер 341

Джіроламо. Знав мудрість нехрещених, бо ж як би йнак ше боював з ними? А патер Ліберат згідливо похитав головою:

Бачить І направить ЇЇ, куди їй треба! ..

ІУ

У ВИДІ ННЯХ МИНУЛОГО

Світляні завої ще огортають верхів' я, але під важкою тінню гір - вже фіалково-синя ніч. Тільки ясною мереж кою побігли стежки караванів, білі, мов посипані сяючим

снігом. Стільки світла всмоктали в себе за день, що із пітьмою вгаснути не мають сили. Та все ж таки в заглиби нах долин поспішно озерами вкладаються тіні, немов натя

гаються ковдри. Гостріше закреслюються ребра хвилястих пагірків. Довгим фризом, як на реЛb€фі стародавніх гроб ниць сусіднього Єгипту, на металево-блискучому небі по кряжі

гори

випинається

череда

буйволів,

отара

кіз

та

овечок, загорнених зрожевілими серпанками куряви. Зни кають, усмоктуються між сільськими будівлями з плеско

ватими дахами, немов не справжні тварини, тільки духи чи

примари, що вертаються на .місце своє- на бареЛb€фИ, десь по днедавніх гробницях.

Останнім променем торкнулось ще раз світло до скелі, що на ній дон Карлос чекає каравани. Смарагдова ящірка блиснула на

нього золотими

очками:

казкова

дорогоцін

ність, яку ще дарує пілігримові вгасаючий день. Здалеку ліниво гавкають сільським хором собаки, а на тому музич

ному тлі дитячнй голос вкручує срібним свердликом хрома

тичну трель. Поночіє. Однак ще кожен камІНЧИК немов відсвічує, яскравого

пророкуючи недалекий світанок

прийдешнього

дня.

- Не журись за приятелями й житлом, що покинув. В світі знайдеш знову й житло нове, й нових друзів ... З присмерку виринає спочатку прислів' я, а потім і висока постать караван-баші ЗеЙнала. Мовчання й пустиня, що серед иих він живе переважно вночі (вдень каравани зде більша відпочивають при воді), перетворили Зейналову голову на киигу доспілих думок.

Вирушаємо вЖІе? Зейиал здержаН0 хитає головою й сідає обі ч Карлоса. Лагідно й ніжно до обох притулЮ€ться тиха ніч. - Любиш ти, Зейнале, своє рідне село, маєш досить

342

верблюдів і отар. ШО ж, скажи, от так жене тебе світами з караванами?

- Не слід шукати захисту в спокійному гнізді, бо ж у гніздах найчастіше біда ловить птахів. І знову мовчання пестить обох із ніжністю матері. воно

Мовчання до

того,

хто

голос природи, й· так ясно відзивається навчився

нього

вслухатись,- вловлює

серцем Зейнал присутність цього третього співрозмовника й відповідає на його голос.

Довкола багаття заметушились чорні силуети людей і звірят.

- Ну, час розмотувати далі клубок шляху,- підводить ся ЗеЙнал.- А все ж таки ніби рідним стає край, що й на хвильку дав відпочинок мандрівникові. Таж не сиди неру хомо, а далі йди, людино: завжди місця знайдеш у світі

досить. Коли б і місяць зістав нерухомий, то ніколи не досяг би він повні своєї ... - А коли вже рушили, додав: Слід мужньо нести труп світу сього. І бути дужчим за нього. Бо ж, що це світ? Танцюристка! .. Кожному всміха ється вона, та тільки на одну мить. А тривалого в ньому нема нічого. Най же дасть тобі Всемогутній, щоб життя твоє ·стало такою казкою, яку приємно розповідати ... Бо ж

таки життя -

тривала казка ... -

І пішов поперед каравани.

Тільки над ранком затримався караван-баша, пропустив перед собою валку, яку пропускає вождь дефіладу свого

війська при параді. Вже недалеко й припинка, а Муса, Зейналів син, молодий помічник, доведе вже каравану й сам. Зейнал може хвилину відпочити, приєднавшись до відсталих їздців.

Враз за ними, ніби замикаючи каравану, повільно, але ж не спиняючись і на мить, посувається вогничок сві чки, що

несе її стрункий, високий привид у покутичній сорочуі. На поводі за Карлосом - Херонімів осел з Херонімовим же майном. Пряде довгими сивими вухами, прислухаючись до

пісні Муси. Спокійно монотонна мелопея І

заохочує до

бадьорішої ходи не тільки притомлених верблюдів, а й ослика, що виріс у цих звичаях пустині.

Небо остаточно зблідло, усе враз просякло світлом. Ім листі обриси в далині стали пальмовим гаЙrюм.

«У д! У д!»

глухо й м'яко попливло повітрям.

Зейнал стримав коня й задивився вдоволениЙ. Лагіднии усміх пробіг по темно-бронзовому обличчю караван-баші І МОНОТОННИЙ ритмований спів, спів-супровід.

343

і сховався в його патріаршій, білій бороді. На рожеВІЙ скелі, що рифом виринула з моря піску, співав гімн сонце

ві,

купаючись в світлі

молодого дня, удод.

Розгорнена

егретка, переливчаста й барвиста, сяяла авреолею над його голівкою й перетворювала пташка на ту .містичну ІСТОТУ,

що єгиптяни малювали в гробницях, як символ воскреслої

блаженної

душі. У дQд

не лякався людей

ані

каравани.

Крутився на місці, роздимав шию, схиляючи голову, нібн

кланявся новому сонцеві. Здавалось, виконував перед ним таємні обряди, побожні містерії, що підглядів удавновіку,

й м'якими ударами обгорненого оксамитом молоточка сту кав у двері вічності: «уд! уд! .. » Невже ж не бачить нас?

го

вказав Карлос на золото-

пташка.

Зейнал поблажливо всміхнувся: На тисячу тисяч людськнх кроків бачить він глибінь водного джерела. Тож він не бачив би каравани? Але не лякається синів ізраїлевих. Бо ж і найменша наша дитина

знає:

всохне рука тому, хто б кинув каменем

архангела Джебраіла. Зустрінути ж його

на пташка

означає при

йняти благословення архангелове! .. З пальмових корон вилетіла срібляста горличка. Смик нула собою кілька разів у повітрі й, обернувшись, знову

впірнула у віяла листів. Бо з неба, неначе воно скляне й розпалось на черепочки, лився потоком дзвінких червін ців крик яструба.

- Чи знаєш, дервішу побожний, що говорять вони? вказав Зейнал Карлосові на птахів.- Удод каже: «Обач ність - сліпа, якщо має виповнитись доля!» -«Народжуй тесь для смерті, будуйте для руїн!» - стогне горличка. А яструб із просторів небесних хвалить Сотворителя: «До бродійство та милість Всемогутнього - життя, далеке від людей! .. » Гавкнув собака. Заридали ягнята. Під гайком майнула синя постать із червоно-гнідою амфорою-глеком на рамені.

Хлопець у вільній білій одежі, вигукуючи, вигонив великі кози та облізлі, без шерсті, як вичищений чобіт, блискучі буйволи.

Оаза оживала. Давно вже прорвав ясну блакить неба і .dник у ній птах архангела Гавриїла. Караван розташував

ся на відпочинок. Карлос поставив у затишку свою свічку, простягся під світло-зеленими лапатими листами оазної «липи»- спарманії, густо вкритої китичками білих, з тем-

344

но-гнідою серединкою квітів. Почувся вельми зморений, бо ще не повернулись вповні

сили по немочі.

«Добродійство та милість Всемогутнього ке

від

людеЙ ... »- лунали

думці

слова

якого встиг полюбити ще в монастирі

життя, дале караван-баші,

при криниці, куди

Зейнал пригонив напувати своїх верблюдів. І перед очима став, якщо

як живий, можливе

відлюдний в

світі

монастир.

ясне,

без

Може,

гіркості,

без

іі справді, терпкості

й пересичення та жалю за втратами щастя, то може воно

бути тільки в такому кляшторі джерела ...

Згадував і розглядав у дусі постать патера Ліберата, побитих віспою милих братів, кам'яну голуБІСУ на колі св. Катерини. І нараз, серед спокою, що наливав душу, відчув гострий укол: «А чи ж не могло бути щастя й удома, в тім прекраснім, його ріднім краю? Чи ж справді треба по його йти так далеко, аж у пустиню? Чи то, може, він тільки не міг доглядіти його вдома?. «Тільки вів?.» А Беата? А І нес, ЇЇ молодесенька подруга?. Каталіна, Хуана сама?. А всі ті придворні?. Або - наві ть ширше: чи не всі, що Їх із заздрістю ЗВУТQ вибранцями долі?. Лихварка-доля видирає плату й за дочасні матеріальні дарунки, що ними наділяє тих, кого люди звуть безкритич

но

«найупривілейованішими»,

ня». А тим часом у ось

найдорожчі

житті,

місця

народжен

як на кориді І:

«щасливими

на аренах

найвигідніші

трибунах

ложах. Там же не вільно голосно сміятись, гукати, кидати помаранчевими

лушпинами

та

зневажливими

словами

нездару торера. Не можна й обнімати свою новію говорити

їй

при

всіх,

бодай

на

вушко,

ніжні

слова.

Зате - сидіти вигідно й «почесно». А на місцях, відміче них коротким словом «Sol»- сонце, дозволено все. Там повна воля. Та за те безжальне сонце заливає обличчя й промінням, і потом. Не бачиш половини того, що діється на

арені,

не

раз

обсипле

бик

піском,

навіть

може

штовхнути рогом, коли, розлючений, летить наосліп крізь

усі перепони й бар' єри ... З правом не скидати бриля перед королем іде в парі й повинність - ніколи, навіть перед найближчими, не звільняти шиї від цупкої фрези - рурко 'ваного, твердо накрохмаленого коміра. Міцно тримає той широкий комір ГQЛову, завжди рівно й гордо піднесену І Кор и до а - бій биків. Н о в і я - иаречена, кохана.

345

вгору.

слабості

не

дозволяє

схилити

аНІ

ніжності,

ні

...

Із каламутно-золотавої хмари куряви вирвалась дзвінка

пісня. Лускання бича немов підгонило ЇЇ вперед. Карлос прислухався й зненацька його серце затріпотіло, а холодок

пробіг по спині. Розум

відмовлявся збагнути, що це дій

СНІсть.

«Dime, тujer, si el аmor si ol1ida Sabes tu adande '!Xl?» І Uілком ясно звучали іспанські слова, звучали виразно

й близько в гарному тембрі тенорового голосу. Так треба було іти свІТ за очі, щоб і тут знайти те саме, від чого ТІкав:

« ... Si el

атпт

si ol1ida?»

«Забувається любов?!» Якщо те дійсно - кохання, ТО ... - Закрутив головою, але швидко зірвався на ноги й розглянувся довкола. Ляскаючи довгим бичем, за чере дою йшов молодий невільник з гарною каштановою голо

вою. І

adonde, adonde, adonde va? -

безжурно мережав

срібними теноровими фіоритурами вже сліпучо-ясне небо.

Карлос голосно привітався. Почувши іспанські слова, співак знерухомів. Переводив погляд з босої постаті в довгій рянді на заткнуту в пісок, мов стеблина з вогненною

квіточкою, свічку ...

у вечері караван-баша Зейнал дружньо попрощався з Карлосом: каравана вирушила з оази без покутника. А ли уар сидів над джерелом, що моргало до місяця, й слухав.

Говорив співак Алі, колись званий в Астурії Альонзом Нуаньєсом: - Знаю, що лишуся невільником уже назавжди. Бо ж хто міг би мене викупити?! Хто, як світ світом стоїть, хто чував про багатого астуріЙця?. Мої ж кревняки - голі, як хробаки ... Кажуть інші невільники, що теперішній мій пан - навіть і не зла людина. Таж Алі-співак ще ніколи його ані не бачив. Далеко-бо він, десь у Яфі. Алі ж в разі доглядатиме отар, поки й не гигне! .. Живе тут, в оазі, І Скажи меиі, жінко, якщо збудеться кохання, Чи ж ти знатимеш, куди воно втекло?

346

більше рабів того пана. Деякі мають родини, жонаті. Я ж брати жінки не хочу,- замислився на хвильку астурієць.

І, немов приховавши для себе першу половину ,ll,умки, закінчив уголос:- Як невільникові мати родину, коли ж йому нічого не належить в CBiTi~ Та ще, щоб власні діти були тобі чужими~ .. Маю тільки одне: душу ... Але ж, астурієць перехрестився,- і душа Алі-співака належиться не йому, тільки Богові ... Карлос уважно оглядав цеглясту пастухову постать і пок риту арабським покривалом

«кефіе» бородату голову.

Якось я не зовсім розумію: хрестишся, а звешся Алі. Чи ж ти вирікся віри Христової~ Астурієць підскочив: Но-но! .. Твоє щастя, що ти мій гість, мандрівнику! - Таж звуть тебе Алі ~ - Чи ж не однаково, як мене кличуть невірні ~ Уе ж

ліпше, що дали мені своє поганське наймення, принаймні не паскудять

християнського,

святою

водою хрещення

окроп

леного ... Не вчений я і не вмію тобі сказати, прочанине ... бо ти, видать, не наш брат, простий селянин ... - Ше раз про біг очима по Карлосові й міркував.простодушно вголос:

Може, ти з вчених, а може, з ченців ~! Он руки, видко, не до ремесла чи до плуга ... Та й, як ідеш босо, тісно пальці ніг стуляєш, щоб якнайменше землі босою підошвою дітк нутись... Не так, як ми, що цілою ногою щиро ступаємо.

Таж скажу тобі: коли б я віри зрікся, мабуть би, вже й не жив. А якщо вже надто лихо дошкулює, так, що й піснею його не прогнати, тоді молюся «Вірую». Не прошу в Госпо да нічого. Тільки кажу: «Вірую»- та й край! Бо ж таки, коли й справді вірую, як годиться, що Господь благий та до нас, людей, милостивий, то нема мені чого й турбуватись ...

Бо ж, виходить, те, що маю, є для мене найліпше ... Довго лежав Карлос без сну, нерухомо, вдивляючись у повну сріблястого мерехкотіння безодню небесну. Хоч і не ширшою, так глибшою видавалась вона у пустині, як

з моря. Але була дивно ближчою ...

«В пустині не росте ніщо, крім душі! - казав милий, простий патер Ліберат. І ось, вбогий, темний раб вчить лицаря, не чужого наукам Коімберськ.ого та Саламанського університету, що нема розпук.и для того, хто ДО віри в Бога йде шляхом. любові. І знову сяючою хвилею плеснула монастирська мудрість

чистого серцем

нижчого духом

брата: «Побожному нічого не бракує». Блистки згадок. у затінку спок.іЙних дерев немов ніжним,

347

нематеріальним дотиком розгладжували Карлосову душу, стираючи терпкість і загоюючи рани попереднього життя".

Таємна пустиня і тиха ніч змішували свої нечутні голоси у величний спів без слів, що

святому, здібним відчувати

звучить тільки поетові

відгуки вічності

та

в короткій

хвилі земного життя. Іноді в той гімн вічному вривалася з неба мовчазна зоря

світляна сльоза з ока матері-мате

рії, що спить і в своїм сні бачить Творця. Бачить, але назвати не вміє ... Не вміє, як і вбога, маленька, слабосила людина ... Людина ... Як їй те вміти, коли ж вона так мало різниться від цього метелика, що он безформений, обвугле

ний упав грудочкою; спалений вогником свічки?. Шукав свого щастя, глядів собі радості ... А хіба він, Карлос, не робив так само? Хіба ж не ввесь він був повен думками тільки

про себе,

хіба ж

не в усьому шукав тільки себе

самого?. Бадьоро війнув подих від прохолодного джерела. І приніс легку й ясну нову думку, що від неІ зовсім наростіж

розправила крила душа. Ось вихід і облегчення журби! Так, це він ...

- Добре! Завтра! - сказав собі вголос твердо й певно, повернувся набік і спокійно заснув. І знов, як у монастирі св. Катерини, приснилась йому

Беата. Але була радісна,

усміхнена, сяЙлива. Подавала

зброю: промінь-меч і остроги-зорі.

«Тепер ти готовий до бою, лицарю мій!

Іди ж .цалі,

знайдеш святий Граль»,- лунав ЇЇ голос, мелодійніший за голос доньї Хуани, і ніжний, як аромат ночі в оазі, віяв у повітрі і проходив глибоко в душу розсіяним світлом, в якому дзвеніли слова: «І більшої любові нема, як поклас ти душу свою за ближнього свого».

Сонце обережно торкнулось заплющених Карлосових очей. І усміхнувся мандрівник новому дню. Справді ново му! .. Так ось для чого треба було перепливати море й перейти пустиню з небезпекою для життя, щоб знайти «ближнього» астурійця,

не гіршу й не ліпшу,

як ТИСЯЧІ

інших, людину! .. Кілька "день перебув лицар в оазі,аж поки пішов у Яфу гурток рабів еміра Ібрагіма. Карлос приєднався до них:

Потребую дещо сказати емірові вашому. Емірові?. Босий жебрак?. Але хто може знати, ЯКИМИ гінцями переІ<азує звістки пустиня?! Не шукає-бо ворог

348

супротивника, щоб стати перед ним босоніж і беззбройно.

Коли ж прочанин іде з доброю звісткою, хай во ім' я Боже говорить! ..

Емір Ібрагім без затримки прийняв християнського дер віша Карлоса Лачерду. І на .його прохання продати Алі співака, астурійця, без жодного здивування сказав свою

ціну. Однак додав:

Якщо це все, що ти мені хотів сказати, приятелю, то

міг би

не турбуватися

аж

до

мене:

вистачило б

мого

Домосправця.

Складніша річ, світлий еміре! Бажаючи відкупити

в тебе раба, я пропоную тобі за нього іншого невільника

себе. Поки не пришлють за мене викупу. Бо ж, ідучи на святу прощу, я не брав із собою злота.

Сарацин оглянув лицаря. То зустрів ти тут родича свого? Чи, може, приятель

побратим, чи земляк з рідного краю?

- Ні, бачу його вперше. В його ж краю, убогому, гір ському, також не був ніколи. Знаю тільки, що дуже вбогий його край і звідти не прийде викуп.

Мусульманин

перебирав

бурштинові

зерна магометан

ської вервиці. - Чув я,- промовив поважно,- чував, і наші співаки не раз мені співали про короля франконеького, Людовіка, що чинив так: в негоді лишався за раба, поки не прислали

за нього викупу. Таж гадав я, що це тільки пісні

квіти

людських мрій ...

І з симпатіею почав розпитувати прочанина: Лишайся, приятелю, принаймні на якийсь час. Це й тобі не пошкодить,- вирішив емір. І додав з легким усмі хом, що на мить майнув у погляді: - Мушу ж я довіда тись, що ти вміеш і на що надаешся?

Заступати Алі-співака при отарах Карлоса не призначи ли. Дано йому слушну одіж, приготовлено окремий покій,

де було писальне приладдя, гузля І й арфа. І день відпо чинку з дороги, такий був звичай у домі еміра, як і для

кожного нового невільника. Другого дня Домосправець сам приніс Карлосові правдивий самаркандський пергамент, барви, пензлі та сувій віршів Сааді. Коли малювати вміе, то мав Карлос оздобити орнаментами наголовні лі тери та І Сарацинський музичний інструмент; це не слов' Jlнські гуслі!

349

переписати зацний сувій. Коли ж «мистцем не відтворює барви», не Є,- хай тільки перепише. Залюбки

взявся

лицар

викреслювати

тонку

павутину

химерних ароїдів 1 та розет навколо першої заголовної літери. Золото мішалося з блакиттю, зелень з біллю. Гра барв уколисувала думку. Відгуки близьких душі орнамен тів Гренадської Альгамбри, осяяні містичним промінням мотивів з Бургоського собору, народжувались з-під Карло сових

пальців,

розмотуючи

одночасно

пасма

згадок.

Арабською мовою Лачерда володів вільно, як і кожен освічений іспанець. З часів-бо Альфонса Х вважалося мову арабську, нарівні з латинською, мовою вчених. І сам король АЛЬФОНС0, щО поклав основи іспанського письмен ства, пишався своїми перекладами з арабського.

Тільки ввечері третього дня прийшов з наказом чорний невільник:

Кличе тебе пан! Дивно відбилося це слово «пан» В Карлосовому серці. Досі-бо навіть король не звертався до нього, як «пан». І сама собою всміхнулася згадка про вбогого дона Феліппе:

було щось інтимно-товариське в стародавньому звичаї-пра ві гранда звертатись до короля, як і король до нього на

«ти». Було ... а отже, тепер € «пан» ... В амбразурі великої тераси, виймаючи фігурки шахів з інкрустованої різнобарвним деревом шкатулки, малень кий хлопчик-невільник подавав іх другому, а той розстав

ляв на низенькому столикові. Карлосові видалось, що діти бавляться знічев'я: не вглядів-бо спочатку еміра. Та із затіненого лапатими пальмами й оздобленого різними рос линами оаз протилежного кінця тераси засrукотів молото чок

по

ковалі,

зачувся

брязкіт

ланцюжка

фуркання

ковальського міха. Раб, що провадив Карлоса, мовчки вка зав у той куток, а сам відійшов. Карлос зробив кілька кроків і побачив еміра біля переносного ковала. Двоє рабів підтримували вогонь на переносному горні й розпечені шматочки металу подавали довгими щемками сараЦИН0ві.

Карлос пізнав з форми: емір кував кінські вудила.

На легкий шелест Карлосових сап' янці в Ібрагім обернув ся. Лицар лагідно вклонився. Однак не склав на грудях руки, як мали це робити жінки й раби. Ледве помітна усмішка пробігла під вусом господаря. Відложив ковальІ А р о і lI. -

улюблеиий маврський мотив; стилізація рослиии арум.

350

ські з

приладдя

рухом

руки

вказав

рабам

забрати все

тераси.

Ладив нові вудила моєму улюбленому коневі, щоб

якнайменше

перешкоджали

йому,- лагідно

промовив

емір.- Старий вже мій приятель, що на першій «фанта зії

перегонах», були ми з ним переможці.- З хвилину

помовчав,

немов

побачив

перед

собою

минулі

часи.

В життя на ньому я в'Їхав! А скільки разів урятував він мене від ворожої рани! ..

Запросив Карлоса до столика, де вже стояли вишикувані гебанові та слоновинні воякн.

Звичаи"но граю з навчителем моїх синів, чужинцем

і лицарем, як ти.

Таж нині ані синів, ані вчителя в палаці не було: емір послав Їх до Ель-Катіє, де відбувалась велика «фанта зія»- змагання й перегони бедуїнських їздців.

Шляхетне це видовище.

будучим лицарям треба

з дитячого віку будити в собі бажання досягти ще ліпшого, як те,

що бачать.

Звідси хлопці з учителем мали відвідати Ібрагімового брата Саадала в Александрії. Тож подорож триватнме довго.

- І це добре: скільки-бо чужих краів ти бачив, стільки нових житій прожив. Тільки зле, що це відібрало мені мого співграча. І, якщо не хочу, як це в усіх наших казках розповідається, грати з власною донькою, то мушу забути

за шахи. А сам знаєш: людині, що має клопоти, це немож ливо. Бо ж тільки одні шахи відтягають думки від турбот. З того вечора Карлосовим обов' язком стало грати з еміром в шахи.

- Був би радий схреститися з тобою в дружнім бою-за баві й леза,- оглянув якось Ібрагім суху, аж кощаву постать лицаря.- Добре ви, франки, хоч і не нашим спосо бом, вправлені. Таж занадто ти виснажений недугою, а по-друге, й те, що не личить зо зброєю вправлятись тому,

хто вибрався в побожну прощу. Буде ще час, як зпрощі повернешся

...

Уі слова схвилювали Карлоса. Думав у СВОІИ кімнаті: «Як повернуся з прощі ... Коли ж то це буде?.» Меланхолійно, зо своєрідною ніжністю кілька день по цій

розмові

переглянув

свої

свічки,

які

пильно

беріг.

І особливо ту, почату, що згасив її власною рукою, знаючи,

що Херонімовим вогнем з Еспанії без пригод і невдач може запалити її знову, як прийде на те час. Дивився на

351

кресало, що приніс йому вірний Херонімо, і здавалось, що не кремінь, а само серце Херонімове тримає на долоні. Чи ж дійсно не було воно таке: тверде, як камінь, і повне вогню; ніщо йому смерть і

та форма,

в якій вона мала

прийти! Важливе тільки одне: перемога! Дійти до мети! Витривати! Не зважаючи ні на що, ані навіть на самого себе. Середньої-бо міри для еспанця нема. І таким був його джура! .. Карлос поцілував кресало, як Херонімів заповіт і об раз

...

Нарешті подався в подорож додому Алонсо-астурієць. l1!е й відпливаючи, не вірив би свому щастю, коли б не вважав його за чудо Боже. А в чуда він вірував. - Бо що ж це є? Воскресення з мертвих, і - край! ..

Повіз Нуньєс листи Карлосові : Домоправцеві Мартине цові, патерові Іннігові, й до Сандоваля, й до доньї Хуани. Не було тільки до Беати й Каталіни: що міг би сказати Їм? l\llіж ними трьома не змінилось нічого ... Протяглий, монотонний, журливий спів доносився здале ку й переривав Карлосові думки. Лицар поклав пензлі й вихилився З вікна. Долі дихав прохолодою й ароматом жасминів та помаранч широкий сад. Далеко за деревами червоними іскорками миготіло світло. Легенькою цівочкою тягло димком, що його здоганяла тужлива мелодія. Карлос спустився в сад і

попрямував до заграви.

Біля групи пальм, що затіняли широкий

мармуровий

водозбір, обсаджений рожевими в день хмарками тамарик сів, оранжевими трояндами й вогненними ібіскусами, не

сподівано чолом в чоло зустрів еміра. Він ішов задуманий, помалу,

спустивши

голову.

А, це ти! .. Йдеш на голос співів? -

підвів сарацин

очі на Карлоса.- Не йди! Не зрозуміє серце твоє, .що побачать очі.

Звичайно спокійно-ясний тембр голосу сарацина був по вен суму, й від того ставав ще лагідніший.

- Ходім зо мною. Сьогодні серце моє, як овоч, перепов,: нене соком. Якщо не відкрити лушпини його, то вона прорветься сама. Розділи зо мною той гіркий сік, і коли· серцем дружнім приймеш його, осолодить співчуття твоє обом нам годину цю.

Того дня загинув улюблений емірів лев. жодні

ліки, що були виписані

Не помогли

найновішій

лікарській

книзі «Кітабук Деррагіе Ілганір, аж року 1465-го, виданій славним лікарем Сабундю-Огли-Шерефеддіном, що лікував

352

самого падишаха. Не помог ли ворожба й заклинання, про~

хання й молитви до аллаха та його пророка ... Зві ра nOXOBa~ ли, закопали глибоко в землю, а тепер над його могилою відбувається тризна по «вірному приятелеві еміровому».

Ми в нашій землі звикаємо до звірят ... А це ж був

правдивий володар пустині, найгарніший з усіх порід ле~

вів, лев з Атлаських гір. Не було йому рівного в краСІ Майже людські риси мала його шляхетна голова. Не було йому рівного й у відчуванні гідності своєї. Чувся ВІН майже як лицар ... Не псів, а лева й мавпу тримав емір при дітях своїх:

l,IJоб не до пустих ницих забав із псами звикали.

Пес~бо -

раб і слуга з природи. Але, щоб горду і шляхетну

вдачу лева завжди мали перед очима. Мавпа ж, щоб Haгa~ дувал а хлопцям, якою потворою стає людина, коли забуває

про гідність людську, хоч рухами ввесь час наслідує л~ дину.

Пили воду і шербети, часто замовкали в роздумуваннях ~ Кожен скаже, що наЙМУДРІШИЙ з тварин - Кlнь, продов·жував по переРВІ сарацин.- Але для того, хто близько шзнав лев' ячу вдачу, кінь видається дитиною, що тільки починає навчатись розуму. Всі тварини бояться кари. Всі вони в людині бачать пана свого. Єдиний тільки лев ніколи не забуває про свою силу й гідність. І поруч з людиною відчуває, що він - пан над життям обох. Не зо страху, а з приятельства

слухає лев того, кого обдаровує

дружбою своєю. І ніколи не скривдить приятеля свого, д·арма що знає його слабість. Але образи і кривди лев не дарує нікому й ніколи. Хто зрадив ЙОГО, не може нізащо вернути собі дружби лева.

І знову стало тихо на веранді. Здалеку лунала соловей~ кова пісня, що покривала ТИХІ мелодії тризни.

- Тварини - це немов продовження рук і ніг наших, знов почав емір.- Від хвороб і злих впливів Їх хоронимо. І на шию верблюдяткові, як і своїй дитині, вішаємо таліс~ мана, щоб молока матері йому не забракло. Коли ж дійде до межі життя котрогось з цих товаришів наших,- оплакує~

мо їх. Плакальниць кличемо, щоб втишити жаль серця свого ... І ось, сьогодні серце моє, як овоч достиглий, повний терпкого соку,

ГІРКОГО смутку ...

І ближчим видався КаРЛОСОВІ цей, ще перед небагатьма днями чужий кров ю, світоглядом, ВІРОЮ, звичаями capa~

цин. А тепер, як вітер дерева, сам нахилив серця Їхні одне до

одного.

Н. Кооолева

353

Колись,- почав

Карлос,

розставляючи

на

,ll,ОUl",і

фігурки ша.хів,- читав я 8,l,ома легенду. Не иашим,- пів нічного краю ли",арем-співаком зложену. Коли вмре людина. то ангел смерті дає Їн в руки жбан. Спочатку порожній він. Таж що більше на землі плаче по дитині своїй мати його,

то дужче напОвняється жбан в руках дитини. Аж перелива ється чере8 ~раи, аж дитині стає важко носити з собою

посуд той. Таж випу{;тити з рук своїх не сміє, аж поки зиаЙАе того, хто надіп'є з нього ... Завжди здавалось мені, що кожен з нас несе, мов той жбан сліз, власие серце своє.

Переповнене спогадами тяжкими, згадками сумнини, боле щами старими і свіжими. І для кожного з нас приходить хвиля, що мусить він дати напитись комусь із цього жбану серця свого, коли вже переливається з нього через вінця ...

Сарацин спинив погляд на Карлосові : Правда це. Але... найкраща доля, яку приймаємо з розплющеними очима, говорячи собі: «BQHa - найкра ща!» Життя-бо, як ярмо на волах. Тяжить, мулить, тягне

голову .додолу, але без нього не проорали б воли борозни,

глибокої та рівної, що потрібна для життя збіжжя. Ага, АО

речі, чи бачив ти коли весілля збіжжя~ .. Hi~ То завтра

можеш побачи;'и.- Й емірове обличчя проясніло, стало радісне.

Та й було чого. Перед кількома днями пригнали несамо виті бедуїни з пустині й принесли грізну звістку:

Йде Божий Бич! .. Суне, як звичайно, тією самою

,!!;ОРОГОЮ: з пустинь малоазійських, де ві чна колиска сара

ни, суне непереможно на Захід. На ту вість безвільно впала на груди красна Ібрагімова голова, а плечі невільно здригались. Перед очима вставав жахливий образ. Ясно побачив себе самого, тоді ще юнака, як, напівоmалівши від жалю, злості й безсилої об·рази, влетів він з ятаганом в незчислимі лави саранчі и шалено

топтав ЇЇ ногами та сік мечем. Але ж підстрибуіоче, брон зове море, живе, таємничо шелестливе, повне зловісного тріскотіння під його ногами, почало вже за~моктувати його.

Гні'!!;а жива маса обліплювала ноги, все тіло поверх і пі,!!; одежею, заливала ніздрі, очі ...

І знов емір затрусився, немов скидаючи з себе страшиу ГИДЬ, підвів голову, очі й руки Ао неба:

лими

Піша чи летюча ~ -

спитав хрипко раптовно пересOJt

устами.

Ще не знати, ясний! Але більше подібно літаюча.

354

Дав би Всемогутній! .. Бодай не піша! .. lJ!об иегайно

пр.иЙшов управитель.

Звичайно навала саранчі, повторюючись приблизно раз на десяТJ8 літ, дочиста вигладжувала країну, «нищачи все,

що тільки тримається КОРІННЯМ землі». Але попередній напад промииув для околиць Яфи щасливо, дарма що того разу йшла сарана піша, незрівняно страшніша за летючу.

Вогненні запони й глибоко викопані рови десь перед Сидо иом були примусили тоді біду змінити шлях: вона зробила відхил на північ і, певна своєї непоборності, пішла просто

на море... Але з хуртовнною й припливами боротись не мала сили: море злизало її з переляканої землі. Так таке щастя не трапляється часто ... Однак якщо дійсно суне J\етюча,

то є надія, що перелетить ланн,

вогненн-ими її дощу!.

Дві

кордонами...

доби майже без

А,

може ж,

передишки ВСІ,

вчасно оточеНІ

Аллах

пошле

ще

хто МlГ тримати

в руках лопату чи заступ, рили шанці. Жінота й діти зносили запальний матеріал ... А щастя знов і в цім десяти літті всміхнулось емірові: ще не дійшовши до його ровів,

сарана знялась і чорною тучею перелетіла край. Тож не диво, що Ібрагімове лице стало розрадоване й так про яснилось

...

Вранці, оточений цілнм двором своїх слуг та музикантів, виїхав емір у поле. Вперше звелів Карлосові при слугах Їхати не за ним, а попліч:

Лицар-60 ти!

Не неВІЛЬНИК, куплений на ТОРЗІ, а

закладник.- Тож належиться тобі честь, а не пониження. Донька Ібрагімова (вдруге вже згадував при Карлосові емір про доньку) так боялась кожного саранчука, що аж захворіла, й тепер до неї покликали лікаря - Хакима.

Я й сам ще з юнацьких літ здригаюсь, як бачу таку

нікчемну

таку

грізну

істоту,- признався

Ібрагім.

Та й як би інакше? Чи ж можна ставитись байдуже дО СТВОРІННЯ, що на його крильцях рукою Всемогутнього напи сано

чорними

письме нами

по-гебрайському

бо ж

ТО

€

найдаВНІша з мов людських - Бич Божий?! А що й цього разу лихо оминуло поля та лани еМІРОВІ, було саме иа часі відсвяткувати «весілля збіжжя».

Власноручно назривав емір найліпших колосків ячменю, що вже вдруге дозрівав цього літа. Переплів Їх з квітами, виплів подібну до людської фігурку й, оздобивши намиста-

12*

ми та завинувши в дорогий шовк, посадив між галузками «святойванівського

хліба»- ріжкового дерева,

що

росло

край поля,-«наречену збіжжя». Тоді всі присутні заспіва ли весільних пісень, гучно й радісно загули музики.

Голосніше! Wоб аж до неба було чути! ..

І заспокоєні та задоволені всі повернулись додому.

Минали дні, як хвилі прибою, ті каю,чі й невловимі. Карлос помалу призвичаївся до своїх нових обов' язків і терпеливо чекав, коли прийде за нього викуп з Еспанії, Дитяча й чинна віра простих серцем ченців з монастиря св. Катерини та незломна впевненість мусульман, що муд рість Божа на благо людства керує ним, утверждались в Карлосовій душі так же міцно й грунтовно, як це було в душі співака Алі, що вже десь ступив ногою на рідну землю, якої ніколи не сподівався побачити.

- Ні, таки випадку в світі нема,- якось радісно думав Карлос все частіше.- І хай же діється воля Божа! І та воля незабаром проявилась, як це звичайно трапля ється, способом несподіваним і в несподіваний час. Закін чивши партію шахів, емір змахнув з шахівниці фігурки, що залишились на ній, і промовив:

- Так мав би ти, лицарю, продовжувати побожну про щу свою. {.Ае гріх для кожного, хто вірує у Все могутньо ГО,- стати перешкодою на шляху зв'язаного обітницею. Йди, як обіцяв. Я тепер вже досить пізнав тебе й бачу: не маю потреби в' язати кайданами примусу того, хто сам себе вміє зв' язати словом власним. Коли ж повернеш,- лишись вільним у мене: будеш другим вчителем синам моїм. Від тебе є-бо чому Їм навчитись.

Хоч дорогою з Яфи, найстарішого в світі міста, заснова ного ще Ноєвим сином, ЯФ етом , не можна помилитись, йдучи до Єрусалима, бо та дорога століттями топтана людством, і хоч спокійні були часи, не як за війни «хреста з

півмісяцем»,

проте

радив

емір

приєднатись

до ка

равани:

- Бо ж в пустині одиноко йдучого завжди допроваджує диявол! І знов, розсвітивши свою свічку, пішов дон Карлос сам не сам, бо ж ззаду -«на відгук голосу» за караваною. Все вперед, все вгору, до святої мети. Далеко вже лишилась Яфа

стрімка, жовта скеля над морем з приліпленими до

356

неї білими дімками-гніздами чи табунцем мев, що шукають

захисту від прибою завжди тут неспокійного моря. Трем тючою зірочкою плив вогник КаJ)ЛОСОВОЇ восковиці між зеленими хащами,

й через глибокі

долини, що були тут

замість пустині. Як колись провадила східних магів-воло дарів зоря Віфлеємська, небесна, вів нині пілігрима цей маленький поземний вогничок. Не до печери чужої, де народився Бог-Любов, а до гробу, так само чужого, в який поклала його людська ненависть.

Що ближче до Єрусалима, то з більшою ніжністю ДИВИ}J ся на кожний камінчик,

на пагірок, на долину:

во&и ж

могли бачити живого Бога! А коли углядів далеко в луці польові лілеї,- захвилювався до сліз. Хіба ж не дивився Христос з ніжністю на ці польові лілеї, коли б дійсно світ був, як запевняли ті поети з Альби, «лапка на душі, створена

дияволом

на

загибель

людства,

дияволом,

що

є паном і світу й людей»? І коли б дійсно перемагати нечистого можна тільки смертю, то чого же Ісус перше чудо своє зробив у Кані, на весіллі, в радості, з якої мало початись нове життя?. Ах, який маленький той людський дух, як легко він заплутується в сіті. нерозуміння й зарозумілості. І, заплу туючи одна одну, все наростають, все сплітаються та дужче

завузлюються доктрини, науки, секти. І з часом відцвіта ють,

осипаються,

мов

осіннє

листя,

щоб

уже

ніколи

не

зазеленіти знову І А натомість приходять нові. І всі намага ються затримати незмінною науку Христову, і всі вносять до неї поправки, що цілком змінюють її сенс. Вічне Ваві лонське стовпотворення, при якому «брати» про одну й ту

саму річ говорять незрозуміло, бо всі

Дратуються,

мовами різними.

гризутьоя, б'ються на смерть, що інші

не

приймають Їхнього нерозуміння чи безумної зарозумілості.

І все це

в найліпшій вірі, як та бідна «lа lоса» Хуана!

Як той бідний Енрико де Кастро чи МОНфОР, що нагорта ють купи сухого листя з дерева пізнання добра і зла ...

Босою ногою Карлос піткнувся об корінь оливн, що вибіг на дорогу. Задрімав Йдучи?.- Знав такий стан з доби вояцьких походів. Свічка в руці похитнулась, і цей рух цілком пробудив мандрівника, хоч і не прогнав утоми.

На крайнебі проступало світло. Мов сині діди, то тут, то там хитали сріблястими, головами присадкуваті

лапаті

кактуси,

що

дрімали

при

самій

дорозі.

оливи та

Гаддям

стелилась-повзла по землі ні чим не підперта рева по винни

цях. Краплини роси

рясні й немов аж пружні,- гаптува-

357

ли сріблом

перлами

широке,

повирізуване

листя. Повіяло вранішнім ароматом землі

виноградне

фіміамом сві

жості, що кожного ранку нагадує про вічне чудо відновлен

ня.· З барвистої імли виплило сонце й широким розмахом розклало по небі могутні проміння-крила, як стародавній

символ вічного життя ... Завжди нового й нового ... Уе була відповідь неба на Карлосові думи. Зелень л;алеких нив ще ховалась в опалевім серпанку. Під урвищем ходив сіяч і кидав жменю за Жменею насіння. ШО міг він сіяти, коли сусідні ниви були зелені? Коли на інших вже

східним звичаєм

було з корінням повири

ване збіжжя?. Може, сіє саме те «зерно горчишне», що потім розростеться могутніше за всі рослини~ .. Он, здалеку, забіліли стіни й намітились вежі ... Єрусалим! .. - Може, звідси, може, саме з цього місця, що на ньому

стою, Христос дивився на місто це?. І, повний зворушення, в екстазі впав навколішки. На крив повіками очі, щоб цілком відділити себе від світу реального й перенестись у глибінь віків, коли

« ... шляхами

нашими проходив він, творячи добро ... »

Uілком відстав від каравани. На що вона: мета ж л;осяг нена! І обітниця, дана Херонімові, дотримана. Сам, сам один, увійде в Єрусалим, без тих, кого провадили сюди справи дочасні, бажання купівлі, продажу, потреба знайти працю, заробіток, все те, по що ходять і до кожного іншого міста на землі ...

Темний серпанок задимленим шклом прислонив на хви лину сонце. Бриніли тисячі повітряних, ніжних струн. Карлос підвів очі: над ним п·ерелітав велетенський рій диких бджіл. «Може, предки Їхні були ті, що давали мед найсвяті шому з святих - І ванові Хрестителеві?» - миг нуло в думці, але якось тьмяно, бо ж відчув, немов зе,Мля хитнулась під ногами й усе довкола поплило,

як човен.

Втома подорожі, тягар життя, що зсувався на нього, чи напруження захопленого екстазою серця так раптом збезси

лили його? Чув, як останні сили втікають із тіла, мов

з розбитого посуду вода. Кудись у жовту просторінь віл;лі тав дух ... Ось-ось впал;е він серед шляху ... - Поможи мені, Божеl Valgame Оіos! .. що було сил,

нетвердим

кроком,

Напружився,

заточуючись,

зійшов

з л;ороги в тінь л;уплястої, вузлистоі оливи. Ледве встромив свічку у м'яке порохно в дуплі, сперся иа стовбур і,

358

посуваючись ПО ньому додолу, ще встиг додумати: «Госпо· диl .. Невже ж ие дозволиш діЙти~ .. » Коли прийшов зиову до тями, було вже по півдиі. 8итмиувсь, JlK людииа, ЩО нарешті спочила по ДОВГІИ праці. Смачний запах печених кукурудзяних зерен нагадав,

ЧАО !іже давно не ір. Розглянувся з-поза кущів дрібнолисто го дикого перцю та кактусових колючок, що закривали його

ві" дороги. Недалечко в долинці двоє пастушат на килимі ЖQВтих і блакитних волошок роздмухували ВОГНиК. Сухі стеблини й галузки немов поквапливо тріскотіли Й пихкали.

80гненна вишиванка креслила сиву плахту густого диму. Аромат печених зерен приманив велику гніду козу. За нею спокійно підходили

ще

дві,

але

ягнятко заплуталось

кущах і жалісно мекало. Хлопчисько зірвався на рівні ноги І з криком кинувся до нього. Прикрашена намистом і сережками, як доросла, маленька дівчинка залилась дзвін ким сміхом:

Коли б крик помагав,- вловив Карлос арабські сло

ва дівчатка, то осел за годину вибудував би дві камениці ...

Ха-ха-ха! .. Раптом хлопчик затримався. Крізь дрібне листя перці в упав йому в око вогник свічки, а потім і постать лежачого

Карлоса. - Чарівник ~ .. -

засунув у рота пальця неполохливий

пастушок.

Нині була саме доба, коли найчастіше кусають скорпіони та гади. А таємні чароді і, знаючи на те ліки й «слова», мандрують з місця на місце ... І зрадів пастушок, що Карлос попрохав у нього трохи води. За хвильку мандрівник жадібно пив з глиняної миски свіжонадоєне козяче молоко. Діти ж давно мріяли про «Фатимину руку» - чарівний талісман, що відгонить вся ке лихо, страх і невдачі. Може, він Їм дасть?. Та Карлос не мав талісманів,

але остання монетка бакшиш, була така новенька й блискуча, що діти віддали мандрівникові свою чималу торбинку дактилів ...

Полишивши свічку при гробі Господнім, по довгlИ мо литві сидіq Карлос в Гетсиманськім саду під оливою, що одна з сімох виросла з пнів тих, які ще були за Христа. Був повен вражінь і думок. Чувся щасливий, що виповнив своє слово, почував, що переміг свою спокусу й уже легше

йтиметься йому далі по життєвому шляху. Але ж не міг пересилити сумуй терпкого смутку, що ліг йому на серце,

359

коли вступив він у Святе Місто. Здавалося: БАижчою була йому Свята Земля, поки сам був від неї так далеко. А ось, коли наблизився й торкнувся

ЇЇ власною ногою,

мусить

заплющитись, щоб побачити знову ту «справжню» Святу Землю ... Бо тут ... тут кругом дзвенять у повітрі тужливі скарги Марії Магдалини: «Узяли Господа з гробу, і ми не знаєм, де положили його ... »

З усіх учнів Христових найвиразніший слід залишили тут сини Заведеєві, що свого часу турбувались: «Хто сяде «по правиці, а хто по лівиці», щоб керувати народами?

Бачив митарів і фарисеїв. В апофеозах кадильного диму і в сяйві соток лампад відходили від вівтарів слуги Божі з поглядами, що схрещувались блискучо гострими лезами.

А очі інших кидали питання-докір: «Чому тут вони, а не

ми, і тільки ми? Таки ж нам і тільки нам повинно належа ·ти це місце! .. » Бачив нащадків Юди ... О, скільки Їх тут! .. І бряжчать Їхні монети, яких не хотів навіть рукою діткну тись Христос. Бряжчать на столах, що Їх перекидав святою ногою свO€ю ... Бряжчать, опадаючи, як металеві сльози, на таці

й у скарбонки, і

вливаються з відгуками

слів латин

ських, грецьких, слов'янських, вірменських, коптійських ...

Однак - усі ті слова звучать окремішно,- ні єдності, ні гармоніі не творять вони ... Неначе знову повторяє Господь: «Від людей хвали я не приймаю ... » Жовтий, вищерблений місяць дивився з-за Оливної гори втомленим

обличчям

змореного

безсонністю,

нудного

знудженого хворого. Обминаючи «пам' ятки людські », Кар лос прямував до Витанії, де шукав відпочинку Христос після своїх змагань з людською невірою, заздрістю, хитро щами й болістями. А все ж таки <<пам'ятки людські» на

стирливо звертали на себе увагу. Он там, на Оливній горі, де в тиші молнвся Господь Господові, стояла десята рим ська Титова легія, виміряючн - з дозволу Божого - кару Єрусалимові. Може, звідти закликав лицар Танкред хрес тоносців до бою з невірними? І скільки вони пролили тут шляхетної крові CBO€Ї?! Перемогли спрагу, голод, невимов но тяжкі походн й страшні бої ... А себе самих? .. Підлягли бурі власннх прямувань і боротьби між собою.;. Десь тут, на Оливній горі, найсвятішому місці найсвятішої на землі молитви, згодом була церківця ... Писалося про неї в старій «Книжці Пілігримів скандінавських». Два брати, ченці скандінавські,- евен та Аксель - збудувалн ЇЇ, щоб у ній вимолювати благословіння до краю свого. І впала руїнами,

360

бо ж відійшли від віри Свена та Акселя Їхні рідні брати по крові ...

О Юдеє, Юдеє! .. Навіщо налила ти святий Грааль наві ки гнівом Господнім?. Сів на більшому камені при дорозі. З'їв останній ячний корж, що дістав як альмужну, помацав у торбинці дактилі,

що купив у пастушків, але не Їв. Думки перейшли на Алонса-співака, котрий всі свої жалі й болісті топив у єдиному: «Вірую ... » у сміхнувс,Я радісно, бо ж вчора приніс ім' я убогого астурійця й склав його, як квітку, в молитві своїй у печері

«Вірую», де, як говорить переказ, зложили апостоли цю молитву. Але в мечет, що стоїть на місці вознесення Христового, не втрапив: не мав чим заплатити вступного. Зітхнув із жалем, що не побачив на камені сліду від ноги Господньоі. Казали, що є тільки слід від лівої ноги, а від правої вже стерся й про нього забули. Бо: відійшов жених, а людство лишилось і з його гробом.

Пішов далі, не великим шляхом, а маленькою стежкою манівцем. Спочатку вилась між камінням і раптом обірвалась над проваллям. Під скелею криво посміхалася беззубою пащею розломаних дверей і зрезигновано розва

лювалася пустка-хатнна. Сліпа, без вікон, як і осліплені єрусалимські домн, що поприсідали в щілинах вузеньких вуличок, ПРИЩУЛИЛИСЬ і чекають ... Мабуть, на ту кару що самі накликали на себе, гукаючи: «Кров його на нас і на дітях наших! .. » І знову сум натис на серце, й знову вчув Карлос парок сизм слабості, аж ледве дійшов до пустки. Виснажений тим" що бачив, пережив, продумав,- не ліг, а впав на глиняну,

подзьобану ЛЮДЬМИ чи звірятами долівку. Але не заснув відразу: смертю,

почав

відмовляти

вервицю

за

ту,

що

живучи

за

безумну

освітило

повітря

так глибоко вірила у воскресення

донью Хуану ... З

соняшним

променем

бризнуло

кришталеве дзюрчання сопілки. Розсипала перли роса й

погнала краплинками срібні струмочки. Карлос підніс го лову. Спросоння видалось, ніби вогник його свічки, з яким так щільно зрісся, перетворився у звук і

вертається до

нього. Бадьоро звівся на ноги й вийшов з руін. Свіжа мелодія сопілки плеснула ще раз прозорою хвилею, закру тилась над головою й розсипалась дощем бризок біля

Карлосових ніг. На кручі,

над хатиною виріс високий,

361

прямий, як пальма, дід. Чорний турбан обвивав йоГо голо ву, як у біблійного пророка. Прошита соняшним сяйвом біла борода мерехкотіла на рівній, довгій по п'яти, сорочці. В руках мав очеретяну, обмотану просиаленим шнурочком,

сопілку. з..під піни навнслих брів блиснули молоді, довгас ті. блискучі очі. ВІ(А()ННВСЯ з гідністю без. перебільшеної

л.аскааос:ті чк улесливості, й швидко подався додому. Злег ка похитуючись зо боку на бік, почав, иіби' продовжував тільки що перервану на хвильку розмову:

- КОЛИ улюбленець Всемогутнього - великий пророк молився, апала з очей ЙОГО на землю сльоза. З неї виросла очеретина. І бедуїн пастух зрізав її собі на сопілку Як заграв, сопілка так заплакала, JlК уражена жінка. Слухаю чн ж ЇЇ, ЖІНКН ставали, мов КВІТИ раЙСЬКІ, ·що МРI'ють про

небо І, кажуть, соловей, зачувши голос той, упав з троян дової галузки, на смерть зачарований співом. І сам пророк на хвнлю спинився' в молитВІ своїй -«РОЗКОЛИСЬ же ти, СОПlлко,- промовив,- що ВІдвернула іі мене від молит

Ви ••. » - І з того часу, щоб СОЛОДКО співала сопілка бедуїна, треба обв'язати її шнуром, вмоченим у смолу святої поко ри. чужинчеl .. А правовірний, як ЦЯ сопілка, найкраще співае, коли шлунок його порожній. Чи ж не маєш ти,

чужинче шляхетний, ячного коржа при маНД;)lвка:х своїх шляхами життєвими ~ Карлос витрусив у пригорщ поеТОВІ даКТИЛІ

Ось, все моє майно

Не потребуєш верБЛЮДІВ володарки східної, щоб Їх навантажувати, але братерська рука подала з лtoбов'ю ... До

Витанії? .. Чи знає її? .. Та це ж - рідне село поетове, зветься Ель Азаріє ... Саме туди несуть співця ноги. Маже мо йти вкупі ... Кілька вбогих хатинок перед очима смерт них, це - Витанія. Перед Всемогутнім же - це найкраще з усіх місць на світі: тут-бо переможена була смерть! .. Але що - смерть? , .. Гіршого за неї ворога людства - нетвер дість у вірі ...

Йдучи, байкар-араб ткав барвистий килимок ОПОВІдання Чи ж не' падає прозора й чиста дощова вода і з иайтемніших хмар? .. Таж Господь керує смертю, як вождь каравани найслухнянішим верблюдом своїм. Пальцем тіль ки кивне - й відверне неминучу смерть від людини! .. Байкар приклав свою сопілку до уст і вичаровував з неї

цілий потік звуків. немов позичав матеріал для оповідання. Усміхнувся приязно, заткнув за пояс СОПlЛКУ й продов жував'

362

- На голос сопілки злітаються' слова, як голуби на голос кормителя свого. Он бачиш,- і Ель Азаріє ... І ОТ, було. liса бен Маріам, пророк з Назарету, торкнувся не раз землі цієї своєю благословенною' ногою. А жили там, в Ель Азаріє, дві сестри. Про старшу говорить мудрість народна: «Була така господарна, що вміла з ноги ослячої випрясти пасмо вовни. Друга ж була принаднішою за роз квітлу троянду при вранішнім сонці. І мали вони брата

господаря дбайливого, що пам' ятав мудрість стародавню: «Поле хліборобове Господові відвічному належиться, бо ж він створив землю. І прийде день, коли запитає Всемогут ній того, хто його поле орав: «А щО ж ТИ зробив із шматочком землі, що тобі позичив?.» Тож, хоч і молодий був господар той, але пильний. Ше й жінки не припровадив під дах батьківський, ще й дітей своїх не бачив. Таж нагло покликав його найблідший з ангелів Божих - Азраіл, піс ланець смерті. І сестри над труною господаря так болісно заводили жалібний Плач свій, що й наймані плачки щирі

сльози з очей своїх стирали мовчки. І почув про нещастя сестер Ііса бен Маріам. Таж пізно

почув: вже три тижні лежав небіжчик під кам' яною пли тою. А все ж таки звелів пророк відвалити камінь з гробниці. Аж старша рідна сестра небіжчикова промовила: «Нащо Ж мріяти про те, що бути не може?! І,І!о сталось

сталось. Уе є дійсність!» Друга ж сестра впала до ніг пророкових: «Не має меж надія серця людського - і поза смерть у вічність сягає вона. Чи ж милосердя й сила Всемогутнього були б за силу серця людського менші?! Звели братові моєму, Вчителю добрий, най вийде з домови ни своєї. І воскресне він». І сталось, як вірила красуня. Сталось воскресіння, бо ж воно є відві чне, певне, як смерть, і як саме життя .

. Коли вже стояли біля звалищ і купи каміння, недалеко від дороги, на горі, старий араб подав Карлосові руку, допомагаючи спуститись у гробницю Лазареву по кам' яних, стертих

сходах.

Ступай обережно: як годин у добі -24 тут сходи. Тяжко ними йти, не спіткнувшись, до дверей воскресення. Але не важче, як прожити одну добу й не оступитись на

стертих і слизьких сходах життя ...

363