YHPArHCbHI
шеНІ
ПРО НОХАІШЯ
(І
!' .\
і І
І!
Видавництво л і тер а тур 1I
художньої «Д Н і про»
78З(С2) С87
70500-017
С -М205(О4)-74 2а-7It
н \1'111111
1111
['І
ТИХО, ТИХО ДУНАЙ ВОДУ НЕСЕ
ТІІХО, ТІІХО Дунай воду несе, А ще Тllхше дівка косу чеше.
Вона чеше та й на Дунай несе: «ПЛІІВИ, косо, ТІІХО за водою! ПЛНВІІ, косо, ТІІХО за водою,
А я lІіду услід за тобою! ПРlІшшвемо к зе.~еIIО"У лугу,
Скажу тобі всю свою НРІІТУГУ». В темиім лузі явір зеленены й,, Під ЯВОРОАІ коник вороненький.
Під ЯВОРОАІ коник вороненький, На конику козак молоденький.
9
Сидить собі, на СКРІІІІОЧКУ грає, Струна
струні
стиха
промопляс:
«Нема краю тихому ДУllаю, Нема впину вдовиному сину. Нема впину вдовииому сииу, Що звІв з ума молоду дівчину ».
КОЗАК ОД'ІЖДЖАЄ, ДІВЧИНОНЬКА ПЛАЧЕ
Козак од'їжджає, Дівчинонька плаче:
«Куди їдеш, козаче?
Козаче-соболю, Візьми меие із собою
На ВкраїIlУ далеку!
»
«Дівчинонько мила,
що ж будеш роБИТl1 На Вкраїні далекій?» «Буду хустки прати, 3елсиого жита жати
На Вкраїні далекій!» «Дівчинонько мила,
Що ж будеш ти їсти На Вкраїиі далекій?» «Сухарі з водою,
Аби, серце, з тобою На Вкраїні далекій!»
11
«Дівчинонько ~lІІла,
Де ж будеш ТІ! спаТl1 На Вкраїні далекій?»
"в степу під вербою, Аби, серце,
3
тобою
На Вкраїні далеIlШ!»
ОЙ У ПОШ ВІТЕР ВІЄ
ОЙ У полі вітер віс, А ШИТО иоловіє, А козак дівчину
та й вірнснько любнть, А зайнять не посміє. Ой ТИМ її не заЙІ\ІЗС, А що сватати має,
Ой тим же віи, ой, та іі не гориеться, А що слава боїться. Садить голуб на черешні,
А голубка на вишні. ОЙ снаЖІІ, ОЙ скажи,
серце-діВЧИIІО,
А ЩО в тебе ІІа мислі.
13
ОЙ У ПОЛІ ЖИТО
Ой у полі ЖИТО
Rопитами збито, Під білою березою Rозаченька вбито. Ой убито, вбпто,
Затягнено в ЖИТО, Червоною китайкою Личенько накрито.
Ой ЯК вийшла :l\IИЛ8, Голубонька сива, Як підняла китаGЧІ<У, Та й заголосила. Ой вийшла другая, Та й вже не такая,
Як підняла IштаЄЧІ<У, Та й поцілувала.
ОЙ як вийшла третя З-під білої хати: «Було б тобі, вражий сину, Нас трьох не кохатиІ»
ТЕЧЕ
РІЧКА
НЕВЕЛИЧКА
Тече річка невеЛllч"а
3
ВlІшневого саду
...
кличе коза" діВЧIІНОНЬКУ Собі на пораду.
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей! КЛllче козак дівчиноньку собі на пораду •
.. Порадь
меие, діВЧIІНОНЬКО,
Як рідная маТІІ, А 'ІІІ мені жеНIІТИСЯ,
А чи тебе ждаТIІ? Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей І А чи мені женитися,
А чи тебе ждати?»
.. Ой
я тебе, козаченьку,
І раджу, й не раджу:
Я з тобою вечір стою, На іншого важу.
Гей-гей, гей-гей, гей-ген, ген-гей! Я з тобою вечір стою, На іншого важуl
15
»
«Бодай тебе, діВ'ІIІНОНЬКО,
3
твоєю радою:
Я до тебе з ЩIlРИМ серцем, А ти з неправдою! Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей! Я до тебе з ЩИРИМ еерцем, А ти з неправдою! Бодай же ти, діВ'ІИIІОНЬІШ, Тоді заміж вийшла, Як у млині ІІа Іщмені
ПшеНИ'lенька зійшла! Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей! Як у МЛllllі ІІа камені ПшеIlIІ'lенька зійшла!
••
«Бодай же ТН, козаченьку, Тоді ожешІВСЯ, Як у лісі прп дорозі СУХИЙ дуб РОЗВИВСЯ!
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гейl Як у лісі І1рИ дорозі
СУХИЙ дуб РОЗВІІВСЯ!
»
Ой у МЛІші ІІа камеllі Пшеllll'lеIlька зійшла ...
16
Ще молода дівчинонь!:а,
А вже заміж вийшла. Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей! Ще молода дівчинонь!:а, А вже заміж внЙшла. Ой у лісі при дорозі
СУХИЙ дуб РОЗВИВСЯ ••• КО3аІ' старий, літа пройшли, А ще не женився.
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей! Коза!: старий, літа пройшли, А ще не жеНIІВСЯ.
в RІНЦІ ГРЕБ';П ШУМЛЯТЬ ВЕРБИ
В кінці греблі шумлять вербll, Що н насадIl.'Ш
...
Нема того козаченька,
Що я полюбила. ОЙ немає козаченька
-
Поїхав за Десну; Рости, рости, дівчинонько, На другую весну! Росла, росла дівчинонька
Та й на порі стала; Я{дала, ждала козаченЬ1Ш Та й плакати стала. Ой не илачте, карі очі, Така ваша доля:
Полюбllла козаченька, При місяці стоя! 3елеиенькі огірочки, Жовтенькі цвіточки
...
Нема мого миленького, Плачуть Ішрі ОЧКІІ!
18
пРИїХАЛИ ТРИ КОЗАКИ
Приїхали три козаки, Та всі Трll однакі. Питаються:
«Марусенька
у которій хаті?»
Один стоїть край віконця, ДРУГИЙ коня в'яже, Третій стоїть иід двеРlІма, «Добрий вечір,- каже.-
ДоБРIІЙ вечір, стара мати, Дай води напиться. Пусти дочку на ВУЛІІЦЮ,
Ой ХО'І ПОДИВИТЬСЯ!
»
«СтоїТЬ вода у ставочку, Коли хоч,- наниЙся. СІІДИТЬ дочка край віконця, Коли хоч,- ДИВИСЯ!»
«Непогожа в ставу вода Піду до криниці. Незвичайна дочка твоя Піду до вдовиці!
19
-
-
у ВДОВlщі дві світлпці, Ще й трети кімната. А в дівчини одна хата,
Та й та не прпбрата. у ВДОВllці дві свіТЛllці, Гарні веЧОРlllщі, Стоять чари заправлені В горшку на ПОЛlIці
».
ДОЩИК, ДОЩИК
ДОЩЮІ, ДОЩИК
НрапаG дрібненько ••• Я а; думала, Я ж думала
-
Запорожсць, ненько! НОШІ б знала, коли б знала, Відкіль виглядати,
То б найняла, застаВIІ:Ш Стежку ПРОМітаТIІ.
Аа; він іде, аж він іде, Ступас дрібненько,То ж ТО МИЛИЙ, ТО Ж то любий, Диві тес я, ненько! ДОЩІІК, дощик, Аж із стріхи капотить
..•
Розсердився :мій МІІлеНIJRІIІЇ~ Аж ногами тупотить.
Розсердився, розгніВIІВСЯ
Мій МИЛИЙ на меие, А як глянс
-
серце в'яне
І в його, і в меие!
21
ОЙ У ПОЛІ ТРИ КРИНИЧЕНЬКИ
Ой у полі три криииченьки, Любив козак три дівчиноиьки: Чорнявую та білявую, Третю руду та поганую.
«Що чорнявую від душі люблю,
3
білявою залицяюся,
А з рудою, преноганою,
Піду, мабуть, рознрощаюся!»
Не всі ж тії та й сади цвітуть, Що весною розвиваються!
Не всі ж тії та й вінчаються, Що любляться та кохаються!
Половина тих садів цвіте, Половииа обсипається. Одна пара та й вінчається, А другая розлучається.
«Чи Я ж тобі та й не казала, Як стояли під світлицею:
«Не їдь, не їдь та у Крим по сіль, Бо застанеш молодицею!
22
»
.. Любив
я тебе дівчиною.
Любитиму "lОлодицсю. Довго, довго та й буду ждати, ПОRіль ('танеш удовицею!
»
ПЛИВЕ ЧОВЕН
ПЛJше човен, ВОДИ повен, Та все ХЛКlп-хлюп-хлюп-хлюп!
3
Іде козак до діВЧИНIІ Та
все
ТЮП-ТЮП-ТЮП-ТЮП!
3
ПЛIlве човен, ВОДІІ новен, Та
й
накритий
листом.
3
Не хваЛIІСЯ, дівчинонько, Червоним
паМIIСТОМ,
3
Бо прийдеться-доведеться Намисто
збуваТІІ,
3
Молодому козакові ТЮТЮН
кунуваТІІ!
3
Пливе човен, води повен,
Та й наКРIlВСЯ дубом,
3
Ой не хвастай, козаченьку, :КучеРЯВІІМ
чубом,
3
Бо прийдеться-доведеться ІІlд
аршии
ставати,
Молодого козачеиька
В військо віддаваТІІ!
3
ОЙ ТИ, ДІВЧИНО ГОl'ДА ТА ПИШНА
(Ой ТИ, дівчино Горда та ПIІШІН1, Чо~r ти ДО мене
3Be t lopa
2
не вийшла?
ЧІ[ не бу ~']a дома, 'ІІІ КУДИ ХОДllла, Чlr КОГО другого,
Серце, полюбила?»
1 f
2
«Ой ЯК Я маю
До тебе хоДити? Кругом ЖИВУТЬ ворїіl,СIІI,I\:IІ,
Будуть нас судити!»
.. Ой
2
нехай судять
Да ІІа своє лихо! Ми з тобою, моє серце, Любімося тихо. Ой нехай судять, Да ЯК розуміють;
26
2
Ilрийде тая ГО;\IІНОIІІ.ка,
!ЦО всі поніміють!
}
2
росла :калина
БЛИЗЬКО озера; чогось моя Мllленьюш смутна, невесела».
«ОЙ ЯК же, l\ПIЛИЙ,
веселою БУТІІ? Ilолюбила козаченЬІЩ одбивають людп ».
-
l
J
2
ОЙ НЕ ШУМИ, ЛУЖЕ
"Ой не шуми, луже, 3елений байраче!
..
Не нлач, не ЖУРІІСЯ,
Молодий козаче!
»
«Не сам же я плачу, Плачуть карі очі, Що нема спокою
Ані вдень, ні вночі.
Сусіди близыїї
-
Вороги тяжкії: Не дають ходити,
Дівчину люБИТІІ.
я ж буду ХОДИТІІ І буду любити, Ще й до себе візьму, Буду з нею ЖИТІІ!
ЯК умру 11, мила,
А ти будеш жива, Чи згадаєш, мила, Де МОП могила?
28
А. мОЯ могила І'рай СИНЬОГО моря,
де була міш нами 'І'Jlхая розмова! 3ійдеDI на могилу,
'1'0
не сумуй душе
спогадають люди,
Ідо любились дуже! 3ійдеDI иа МОГИЛУ
-
Не ТРУСІ! зе~шею,
Бо са"а ввашаєш,
Як ТиШКО під нею! Ой ТИ~І воно тилшо
-
ЛюБJIЛІІСЯ ваш ко, 'І'им ВОIlО тяшенько
-
Любились вірненько!
»
ой НА гору ІЮ3АК воду НОСИТЬ
ОЙ ШІ гору козак воду НОСИТЬ, ДіВЧlІнонька козаченька ПРОСИТЬ:
~,КозачеНЬБУ, мій соболю, ВіЗ].МІІ мене із собою, Помандрую я з тобою!
»
Не сама іІ: я по Сёl.ДОЧКУ ходила, МИ:ІСПЬКОГО за ручспьку ВОДИШІ,
Цілувала-милувала, До серденька пр"гортала:
Я ж думала, що він буде мій! А мій МИЛПЇЇ та її на гору на кру"у, А я його очепьками проведу, ОчеНЬКUІ\[І[ кареНЬRПМ][,
БрівоJlы\мии рівненькими, Сліаонькамп дрібпепькими. -<,Козаченьку, ТИ, сухотонько МОЯ,
Каж~'ТЬ ЛЮДП, що пе буду я твоя! Кажуть людп, сама бачу, Не раз, не два на депь плачу:
Я ж думала, що тп будеш мій!»
30
ОЙ пІДУ
11
НА ДО,'lIIНУ ...
ОЙ піду я на ДОЛІІНУ, подиВЛЮСЯ на K[\"IIII~'
...
ДОЛІlна широка, :RаЛllпа ВІІСОJШ,
АЖ додо.'ІУ гіЛШІ гнеться ... А під тою Ю\ЛlIІІОЮ
Сorояв І{озак 3 діВЧllllОЮ. ДіВЧ]lнонька плаче, СЛЬОЗІІ про;швас, СвОЮ До.'ІЮ ПРОIШllllас
...
"Ой якбll Я БУ,'1а Зllа,'1а. Не йшла заl\IЇil\ та Г~'ЛЛЛП,
У ріДIІОГО батька, У ріДIІОЇ неНЬКIІ, ЯК маківка, розцвітаJШ ... А тепер я мушу знатІ'!:
ПіЗIІО ЛЯГТІІ, рано встати •.. Пізненько лягала, РаIlСНЬІ{О вставала,
СВОЮ ДОЛЮ НРОIШlllшла ..•
31
»
ОЙ піду Я ІІа ДО:ШIlУ, ПОДИВЛЮСЯ ІІа каЛИIlУ •••
Долина ШИРОI\R, RаЛlІна ВIІСОН3, Aп~ ДО,l,олу гілля гнеться ...
по ТОП БІІі ГОРА
ПО той бік гора, ПО цей бік друга, поміЖ тими КРУТИМИ гораМIІ
сходила ЗОРЯ. ОЙ то Ж не зоря
-
ДіВЧИllа МОЯ
З RовеІIЬКlIМИ та відерцями ПО ВОДИЦЮ йшла. (Дівчино моя,
Напій Же коня
З рубленої нової КРИНlI'IRИ, З повного відра! ~ (Нозаченьку !Іій, Нали б я твоя, Взяла б КОІІЯ за mОВI(ОВИЙ повід Та й наиоїла! ~ «Дівчино моя,
ЧОМ заміж lІе йmла?~ (Бідна була,
110
lІаймах служила,
Пари не знайшла! ~
33
«Дівчино мов,
Сідай на коня, Та поїдем у чистеє поле До мого двора!
А в мого двора Нема ні кола,
Тільки стоїть кущ калини, Та й та не цвіла. Налино моя, Чом ти не цвіла?»
«Зима люта та й цвіт оббила, Тим я не цвіла!»
'10М ДУБ НЕ ЗЕЛЕНИЙ
ЧОМ дуб не зелений?
])0
туча прибила ...
козак не весе.'lИЙ,
])0
лиха година.
«ОЙ ЯИ. мені, мати,
весе.'lОМУ бути? любив дівчиноньку, Та й узяли людн. любив дівчиноньку, Та й УЗЯШІ люди, Мені, МО.'lОДОМУ, Пароньки не буде! Тільки ж мені й нари, Що оченьки Ішрі,
Тільки й до любові,
Що чорнії брови. Чорні брови маю,
Та й не оженюся, Піду до річеньки
-
З жа.'lЮ УТОИЛЮСЯ!»
35
(Не ТОПllСЬ, козаче,
Бо душу загубиш! Xoдi~1 ПОВінчаймось,
БО.~ІІ вірно любиш! ~
поЛОВИНА САДУ ЦВІТЕ
nоловииа саду цвіте, половина в'яне ... Перше ходив, вірно любив, тепер не загляне.
Перше ходив, вірно любив, Тепер
не
загляне,
Через моє нодвір'ячко сивим конем грає,
На зеленім барвіночку КОНЯ попасає,
3
мурової крнниченькн
КОНЯ напував.
3
и}'рової КРЮlИчеІIЬІШ
КОНЯ напував, А на мене, молодую,
Скоса поглядав.
«Годі, годі, козаченьку, Скоса ноглядати, ХОДІІ сядеш коло мене
Щось маю сказати!
37
-
ХОДИ сядеш RОЛО мене
-
Щось маю СRазаТIІ:
Через ТЯШRі ворішеНЬЮI МУСИШ ИОRидаТIІ!
»
«ТСІlе ріЧІ(а невеличка,
СІЮЧУ
-
иерескочу,
Таки візьму чориявую,
Бо я ЇЇ хочу!
»
J{оПАВ, RОПАВ J{РИНИЧЕНЬRУ
J{опав, копав криниченьку
ІІеділеНЬКУ-ДВі ... любив козак дівчиноньку
людям
-
не собil
І1 рис п і в: ОЙ жаль-жаль
Мені буде: ВізьмУТЬ її люди, ВіЗЬМУТЬ її люди
-
Моя не буде! ОЙ жаль-жаль!
А вже з тої криниченьки ОРЛІ! воду п'ють ... А вже мою дівчиноньку
До шлюбу ведуть. І1риспів. Одии веде за рученьку,
Другий
-
за рукав,
Третій стоїть, гірко плаче: Любив, та ие взяв! приспів.
39
І ШУМИТЬ, І ГУДЕ
І шумить, і гуде, Дрібний дощик іде.
ОЙ хто ж мене, молодую,
Та й додому одведе. Обізвався козак На солодкім меду:
«Гуляй, гуляй, дівчинонько, Я й додому одведу». «Не веди ж ти мене, Не прошу я тебе, Бо лихого мужа маю,
Буде бити мене».
40
l
J
2
СТЕЛИ СЯ, БАРВІНКУ
"Стелися, барвінку, НІl3енько,
ПРIlСУНЬСЯ, козаче, бли ... БЛllзенько, ОЙ мати~ 1\f8ТИ, маТІІ, мати,
Час мене, час мене заміж дати. Віддай мене за такого, Що не мав вуса,
Він на мене за
.••
ВіН на мене заморгав,
А
11
засміюся.
ще, ще, ще, ще, ще ближче, Присунься ще блнжче. Стелнся, барвінку, ще нижче, ПРІІСУНЬСЯ, козаче, ще бли ... ще БЛllжче, Ой мати, мати, мати, мати, Час меис, час мене заміж даТІІ».
"Ой ти, доню, чорноБРIlва, Ой ти доню, уродлива,
МОЯ доню, ОЙ ... Доню, ДОНЮ, жаль
Мені за тобою.
Ще, ще, ще, ще, ще ближче, ПРИСУНЬСЯ ще ближче».
2
ОЙ ЧОГО ТИ, ДУБЕ
"Ой ЧОГО ти, дубе, ІІа яр похиливси? ОЙ чого, козаче,
lІе спиш, ЗЮКУРІІВСЯ?') "Гей, мене чарують
зорі серед ночі. lІе дають заснути
Серцю карі очі. Гей, лети, мій КОНЮ, Степом і ярами,
Розбий мою тугу В бою з ворогами».
43
КОЛО
МЛИНА
КРЕМЕНИНА
Коло млииа кремешша Зацвіла калина,
Захотіла в саду СШ\ТІІ Молода дівчина. СпаТJI вона захотіла
Поміж яблуньками, Мала вона розмовоиьку З трьома козаками. «Вари, маТІІ, вечеряти: Я йду в сад гуляти.
Як запіють перші півні, Я вернусь до хатю).
Піють півиі, піють другі, А курка сокоче,
Кличе мати вечеряти, А дочка не хоче: «Ой вечеряй, моя мамцю, Що ти наварила, Бо вже мені, молоденькій, Вечеря не мила ».
IПlЛИ хлопці попід raGM, ПідкІвками крешуть,
А. дівчині молоденькій русу косу чешуть.
IJlIЛИ хлопці попід r8GM, почали сиівати, А. дІвчині жалко стало почала плакати.
-
ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ
Ой не ходи, Грицю,
та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці! Котрая дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чаРIІ знає.
} »
у нсділю рано зіллячко копала, А у понеділок переполоскала,
Прийшов вівторок
-
зіллячко
} 2
варила,
А В середу рано Гриця отруїла. Як ПРИЙШОВ четвер
-
та вже Гриць помер,
Прийшла п'ятницяпоховали Гриця.
А в суботу рано мати ДОЧІ(У била:
l
«Нащо ти, дочко, Гриця отруїла?» J 2 «Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має. Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
46
"ехай він не буде ні їй, ні мені, "ехай достанеться Гриць сирій землі!
оце тобі, Грицю, я так ізробила,
Ідо через тебе мене мати била!
оце ж тобі, Грицю,
}
За тев заплата
-
Із чорних дощок дубовая хата!
»
2
СПАТЬ МЕНІ НЕ ХОЧЕТЬСЯ
Спать мсні не хочеться,
І сон менс не бере, Та нікому пригорнути Молодої мене.
Нехай мене той голубить, А хто мене вірно любить; Нехай мене пригортаG,
Хто кохання в серці мас. ОХ, ох, ОХ, ОХ, Хто кохання в серцІ мас. Із-під хмизу на піч лізу, Аж луна по хаті йде, А хто мене вірно любить,
Той на печі знайде. Я на
піч, а він З3 МІІОЮ,
Укриюся з головою: «Відчеиися, ирепоганий, Цілуватись незугарний.
ОХ, ох, ОХ, ох, Цілуватись незугарний ».
48
2
ЖаР, ~ШТІІ, каIlУСТIІЦЮ,
жар, маТІІ, б)'РЛКlI, ",аЛЬ мені ПОКII~аТIІ чорНОМОРСЬКІІХ І\озаків. "уСТl1 ж :мене, моя маТJI, }Іа ВУ;ШЦЮ ПОГУ;ІЛТІІ, }Іа ВУЛІІЦЮ ПОГУЛЛТІІ, J{оЛІІ хочеш ЗЯТЯ маТІ!.
ОХ, ОХ, ОХ, ОХ, J{ОЛІІ хочеш ЗЯТЯ ~13TII.
ОЙ ДІВЧИНО, ШУМИТЬ ГАЙ
«Ой дівчино, ШУМІІТЬ гай, Ного любиш,- забувай, забувай. ОЙ діВЧIІНО, ШУМИТЬ гай,
Ного любиш,- аабувай! » «Нехай ШУМИТЬ, ще й гуде,
Ного люблю,- мій буде, мій буде. Нехай ШУМИТЬ, ще й гуде,
Ного люблю,- мій буде!» «ОЙ дівчино, серце
MOG,
ЧИ підеш ти за меие, аа мене?
ОЙ діВЧиио, еерце
MOG,
ЧИ підеш ти аа мене?» «Не иіду я за тебе: Нема хати у тебе, у тебе. Не піду я за тебе:
Нема хаТIІ у тебе». «Підем, серце, вчужую,
Поки свою збудую, збудую. Підем, серце, вчужую,
Поки свою збудую».
50
«постав хату злоБОДIІ, /і. в чужую не веДIІ, не ВСДІІ.
постав хату З лободи, /і. в чужую не веДII.
чужа хата такая, ЯК свекруха Лllхая, Лllхая. чужа хата Т[ІІШЯ,
ЯК свекруха лихая.
ХОЧ не лає, так бурчить, /і. все ж вона не МОВЧІІТЬ, не мовчить.
ХОЧ не лає, так бурчить, /і. все ж
вона не МОВЧИТЬ».
В3ЯВ БП Я БАНДУРУ
Взяв бll Я бандуру Та й заграв, що знав, Через ту діВЧIІНУ Бандуристом став.
А все через очі,
Коли б я їх мав, 3а ті "арі очі Душу я б віддав. МаРУСIІНО, серце, Пожалій мсне: Візь~1И моє серце, Дай мені своє.
Де КРІІМ за гopa~lII, Де сонсчко сяє, Там моя голубlЩ
3
жалю заВМllрає.
Взяв бll Я бандуру Та й заграв, що знав. Через тії О'Іі
БаНДУРIІСТОМ став.
52
ОЙ ТИ, ДІВЧИНО 3АРУЧЕНАЯ
~Oii ТИ, дівчино зарученая,
чого ти ХОДИШ засмученая?»
~Oii я" я маю весела бути, "ого я люБJІЮ, ТЯЖ"О заБУТІІ». ~Oii ти, дівчино, чорнії очі, І вдень ся журиш, і не СПІІШ вночі». ~Чориії очі ПРlІнаду дали, ДушУ і тіло враз з ЖІІТТЯМ ВЗЯШІ» .
.. ОЙ ти, діВЧIІНО, МІІСЛЯМIl БЛУДIІШ! Сама не знаєш, кого ТІІ любиш!
»
~(Ой знаю, знаю, кого кохаю,
Ti.;lbl\lI не знаю, з І\ІІ:!\І ЖІІТІІ l\[аю~••
53
ОЙ НЕ СВІТИ, I\ПСЛЧЕНЬІП"
Ой не свіТІI, місячеПЬІ,У, Не світи нікому,
Тільки світи Мllленькому, Як іде додому! Світи йому ранесенько Та Й розганяй хмари, А як же він іншу мас, То заЙД11 за Х~ШРІІ! Світив місяць, світнв ясннй Та й зайшов за 'ГПJlИ;
А я, бідна, гірко нлачу Зрадив мене милий!
-
оДНА ГОРА ВИСОНАЯ
одна гора висоная, А другая НlІзьна
...
одна мила дuлеl(ая,
А другая БЛlІзьна. у цієї, б.'1изены ої,' ВОЛІ! та НОРОВІ!,
А В тієї, далекої, Та чорнії БРОВІ!. У цієї, БЛl!зеньної, Вол([ ПОЗДllхають,
А в тієї, даленої, БріВНІ! не ЗЛІІНЯЮТЬ.
у цісї, БЛllзеньної, РУШІІІІН на кілочну,
А В тієї, далекої, БРОВІ! на ШНУРОЧКУ.
Ой
11
цюю, БЛllзень!(ую,
Людям нодарую,
А до тої, далекої, Пішки помандрую!
55
Ой ЗІйДИ, ЗІЙДИ, ЯСЕН МІСЯЦЮ
«Ой зіЙДIІ, зjііДIІ, Ясен місяцю,
Як млинове" коло! оо ОЙ ВИЙДП, ВИЙДІІ, Серце-діВЧIІНО,
Та промов до мене ('ло по!
«ОЙ і рада б я Та ВІІХОД!!ТІІ
І
3
тобою гопорнтп,
Так судять-гудять
Вражії ЛЮДJI, Хотять же нас РО3ЛУЧ!!ТIІ! ОЙ не бllЙ, маТІІ, І не лай, l\[аТІІ,
Та не робll калічены оo ЗаВ'ЮЮI очі Темної ночі Та вед!! ДО річеllЬ\Ш!
56
>.
А ЯК
приведеш
Та до річеньки, РОЗВ'ЯЖИ карі очі:
Jlехай гляну Я Та ПОДИВЛЮСЯ,
3
світом білим попрощаюся!
ОЙ світе ясний, світе прекрасний,
ЯК на тобі тяжко ШllТlI, ОЙ іще тяжче молодесенькій, Не нажившись, умирати!.)
ОЙ ХМЕЛЮ Ж МІЙ, ХМЕЛЮ
-«Ой хмелю ж мій, хмелю, Хмелю зелененький, Де ж тн, хмелю, зиму зимував,
Що й ие розвивавси?» «Зимував я зиму, Зимував я другу,
Зимував я в лузі на калині,
Та й не розвивався! ..•> «ОЙ сину ж мій, сину,
Сину молодснький, Де ж ти, сину, нічку ночував,
Що й не роззувався?» «Ночував я нічку, Ночував я другу,
Ночував я у тої вдовнці, Що сватати будуІ» «Ой сину Ж мій, сину, Ти моя дитиио,
Не женися иа тій удовиці,
Бо щастя не буде!
58
Бо вдовине серце
-
ЯК осіннє сонце:
ВОНО світить, світить, та не гріє,
все холодом віє. А дівоче серце
-
ЯК весннне сонце:
ОЙ хоч воно та й хмаРllесеllЬЕе, А все теплесеНЬІ,е!»
ЯКБИ МЕНІ НЕ ТИНОЧКИ
Якби меиі не ТИНОЧКИ Та й не нерелази, ХОДИВ бll Я до діВЧИШI По ЧОТИРИ рази.
Якби мені не ТІІНОЧНІІ Та й не нереТИIІКИ,
ХОДИВ би я до діВЧllНИ Та й щове'юринки. Галю, серце, рибко моя, Що мені казати?
Хотів би я тебе ОдНУ Цілий вік кохати.
60
поСАДИЛА ОГІРОЧКИ
посадила огіРОЧIШ Блнзы<o над ВО~ОЮ,
поливала огіРОЧКIІ ДріБНОЮ сльозою.
ростіТЬ, ростіть, огіРОЧНІ[,
В ЧОТIlРИ ЛИСТОЧКІІ! .. ІІе бачила ~шлены гоo
АЖ ТРIl веЧОРОЧЮI! ІІа четвертий побаЧllла, ЯК череду гнала,
ІІе сказала «добривечір», Бо мати стояла.
Летить орел СIІЗОl<РИЛIІЙ Та й летючи І<ряче: "Переl<а1IШ діВЧШlОньці, Що за МНОЮ плаче! Нехай вона та ІЇ не плаче, Бо я не ЖУРЮСЯ;
ІІехай вона заміш i~e, А я оженюся!»
61
«Бодай тебе та й женила Лихая година. Ізв'язала мені руки Малая ДIIТIIIШ!»
у СУСІДА ХАТА БІЛА
у сусіда хата біла, у сусіда жінка мила,
;\.
у ~IeHe ні хатиики,
lІема щастя, нема жінки.
6
у мепе сусіДОПЬІ<а
-
Дюба, мила дівчиионька,
Та не знаю, що робить, Бо боюсь туди ходить. Сідлай, ХЛОП'Іе, вороного,
;\.
собі бери другого,
Та поїдем погулявм, у сусіда побувавм! «Будь здорова, сусідонько,
дюба, мила дівчинонько, ОЙ яка ж ти гарнесенька,
ЯК сніЖочок, білесенька!» «Годі, годі жартувати, Ось іде і стара І\ШТИ!» «Ой здорова будь, матусю,
Я приїхав по Ганнусю!
63
Ой здорова будь, ~IaТУСЮ, Я ПРllїхав по Ганнусю,
Хочу буть тобі ріднею, ТІ[ будь IlеНJ,RОЮ моєю!
»
JJA
ГОРОДІ ВЕРБА РЯСНА
JJa
городі
верба
рясна,
2
ТаМ стояла діВІЩ І'расна. хорошая
та
вродлива,
2
Ії доля нещаслива.
Ії
до.'1я
JJeMa Нема
нещаслива
2
того, що любила.
його
та
й
lІе
бу~е
2
розраяли вражі люди.
розраЯЛII-РОЗСУДИЛИ,
2
щоб МІ) в парі не ХОДIIЛИ. А мп в иарі ходить будем,
ЯК JІюбились, так і будем І
2
КОЛО МЛИНА, КОЛО БРОДУ
Коло млина, коло броду, Коло МЛІша, коло броду, Два ГО"уби ИІІ;:Ш воду. Бони ШІШІ, в)'ркотіли, ВОНИ пили, вуркотіли, lзнялися, полетіли. ІЗНЯЛИСJl, ПО.тІинули, Ізнялися, ПОЛlfНУЛИ,
Крилечками стреиеиули. Крилечками стреиенули, Крилечками стрепеиули,
Про кохання СИОМ'ЯНУЛИ. Тому горе, що кохав, Тому горе, що кохав,-
3
стремен ніжок не виймав!
ТЕЧЕ ВОДА RAЛАМ~'ТНА
Тече вода каламутна.
«Мила моя, чого-сь смутна?»
,,11
не смутна, леВІ сердита,
Бо я сночі була бита. Била мене мати сиочі за йванкові чорні очі.
Ще й казала, буде бити,
Щоб lваиа не любити. Мамко моя, зроб ми дашто, 3а Іванком дуже тяжко.
Мені мати ворожила
-
Взяла тичку та й набила. Мамко моя солоденька,
І ти була молоденька. Ти ходила так за няиьком,
2
lІк 11 тепер за Іванком.
Тобі було легко, мати, Між СВОІМИ вибирати.
Ти вийшла за мого нянька Я люблю чужого Йваика.
117
-
А я Йвана так любую, Де зійдуся
-
та>! цілую.
Ой Іване, серце МОЄ, Нема тЗlШХ, ЯІ{ МИ двоє. Тече вода коло МЛIПI3,
Мамко МОЯ, я НС винна, Бо мп такі наровані, Як ГОРНЯТJ\3 маЛI)овані».
ВІВЦІ, МОІ ВІВЦІ ...
Вівці, мої вівці, Вівці та отари, ,,"то ж вас буде пасти, lІК мене не стане? Гей, гей! ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду,
lІК мене не станс, гей! Гей, пасіться, вівці, Де ВIІСОІ<і ГОРІІ,
11
піду до
RceHi,
Де ЧОРllії брови, гей, гей! ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду,
Де чорнії брови, гей! Сама
RCCJJH
Вllйшла,
Файна МОЯ чічка,
ПРОСllдів
н
:::
нею
До Te~IНOЇ ніЧІ<И, гей, гей! Ду-ду-ду-"у-ду-ду-ду-ду,
до темної ніЧІШ, гей!
69
ОЙ ЗА ГАЄМ, ГАЄМ
Ой за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким, Там орала дівчинонька Воликом ЧОРНСНЬЮІМ. Орала, орала, Не вміла гукати, Та й найняла козачень]щ
На СКРИНОЧllУ грати. Козаченько грає, Бровами моргає
...
Вража ж ЙОГО матір знає, На що він моргає.
Чи на nшї ВОЛlI, Гей, ЧІІ на КОРОВІІ, Чи на ~шє біле ЛlIЧIIO,
ЧІІ на чорні брови? Воли та корови Усі поздихають, Біле личко, чорні брови Повік не злиняють!
70
зЕЛЕНАЯ ЛІЩИНОНЬКО
"зеленая ліЩІІНОНЬКО, ЧоМ не гориш, та все куришся? гей, молодая та дівчинонько,
ЧОГО плачеш, чого журишся?> (,Ой коли б я бу ла суха, То б горіла, не курилася,
Гей, коЛІ' б знала, що за ним я буду,
Не плаRала б, не журиласяl ОЙ у броду беру воду,На тім боці мої карі очі: ТаМ козачены оo ';ОНЯ напуває
Та на цей біl{ поглядає». «Коли б мені новий ЧОВНИl{ Та новеє ще й веселечко
-
Сів би, поїхав на той бережеЧОl{, Де дівчина, моє сердечко».
(,Нащо тобі новий човник І новеє та веселечко? Глянь, подивися здалеку на мене,
Козаченьку, моє сердечко!»
71
ОЙ НЕ СВІТИ, МІСЯЧЕНЬRУ
«Ой не світи, І\Іісяqеньк)~, Ще й ясная зоря.
ПРИЙДИ, ПРИЙДИ, мій мплеНЬЮIЙ. Хоч пізнял нора».
«Я ДО тебе більш не прийду, Нехай хтось іиший йде,
6
у мене люба діВЧlІна,
Вона на мене жде». -«Ой не світи, місяченьку, Та й на той перелаз. Прийди, ПРИЙДИ, мій милеНЬJШЇl, До мене ще хоч раз ••• »
«Був л, був Л, дівчинонько, У твоєму саду. Чув Л, чув Я, як присягалась Другому юню<у.
Як З тобою ми зустрічались, Сухі дуби цвіли. А тепер, ЯК розлучились, Зелені пов'ЯЛІІ ...
72
».
Ідоб ті трави ПОВСllхаШI, Ідо рано так цвіли. Ідоб ті ЛЮДИ щастя не мали, Ідо нас розлучили
..•
ОЙ ГІІЛЯ-ГИЛЯ, ГУСОНЬКИ, НА СТАВ «Ой ГИЛЯ-ГІІЛЯ, Гусонькн, на став!
..
Добривечір, дівчнио, Бо Я ще не спав!
2
Ой не спав, не спав,
Не буду й спати! Дай же мені, дівчино, Повечеряти!
»
«Н ж не ТОПИ"ttа, Я ж не варила,
А йшла по ВОДІІ'lеНЬБУ -
2
Відра побила.
-
Я ж не побила Постановила,
3
гори покотились
Та й самі побились. у мене вечеря
-
Рибка печена, Не для тебе, серденько, Приготовлена».
74
2
ОЙ :коли Б той ВЕЧІР
ОЙ коли б той вечір
'1'1J, '1'0
й повечоріло, б моє серденько
'1'а й повеселіло!
ОЙ коли б той вечір '1'а й сонеЧІ<О зайшло,
'1'0
б моє серденько
'1'а й до мене нрийшло!
«ой прий~и, ПРИЛИНІІ '1'и, яснеє сонце,
'1'0
я тебе ИУЩУ
'1'а й через віконце! ОЙ як УПУClшла -
Легеньно зітхала, А ЛІ' випускала
-
ПлаІ<ала, ридала.
ОЙ як випускала
-
плаІ<ала й ридала, Вийшла за ворота
-
ПраВДОIІІ.І<И питала:
75
»
«<Чи ТІІ мене любпш, ЧІІ з мене смієшся,
До другої ходиш Та й не призиаєшси?» «Ой Я тебе люблю І любити буду, Признаюсь по правді
-
Сватати не буду!
Не позволить баТЬІЮ, Не ПО зволять мати,
Ще й рід не ПОЗВО.'ІІІТЬ ДіВ'lИІЮНЬІ(У взяти. Ще й рід не позволить Дів'lИlЮНЬКУ взяти. Стиха говорімо,
Щоб не В'lула мати!»
ОЙ ТАМ ЗА ЛІСОМ, ЗА ДУБИНОЮ
ОЙ там за лісом, за дуБІІНОЮ спдів голубко з голубиною. обиімалися, цілувалися, ОДНlПІ
криленьком
накриваЛIIСЯ.
Закрався козак з третьої хати,
голубка вбили, голубку взято. голубка вбили, голубку ВЗЯШІ, За ТИХИЙ Дунай запроваДИЛІІ.
За тихий Дуиай, за бистру річку,
СИИЛЮТЬ голубці яру пшеІІІІЧКУ.
"Не хочу їсти, ие хочу пити, Нема голуба, та ІЇ иі з КИМ ШИТІІ».
"ОЙ є у мене ДваДцять голубів, ВиБІlрай собі, IIОТрИЙ ТІ! любий ...
77
«ОЙ IІкби було й двадцять чотири,
Нема такого, ІІК мій був МИШІЙ. Мій був миленький
голуб сивенький,
ЛИЧКО рум'яне, стан хорошенький».
ОЙ У ПОЛІ ОЗЕРЕЧІШ
.. ой
у полі О[lсречко,
Там плавало відеречко
-
соснові клепки, а дубове денце, ІІе цурайсь ~leHe, серце!
ОЙ Н[{ будеш цуратися, Будуть люди сміятися.
ВИЙДИ, дівчино, вийди, Рllбчиио, Поговоримо з тобою!»
.. ой
рада б я ВИХОДИТИ
І з тобою говорити, Так лежить нелюб на иравій рученьці, То боюся розбудитн!
ТИ, козаче, молоденький, В тебе [ШНИК вороненький, Сідлай коня та їдь з двора, Бо ти не Мій, я не твоя!» Козак коника сідлає, До коника промовляє:
-«РИССЮ, мій КОНЮ, риссю, воронеиькии, Аж дО ТИХОГО Дунаю!
79
Біля тихого Дунаю Там я стану, подумаю,
Чи
3
коня вбиться, ЧІІ ПІсні втопиться,
Чи иазад воротиться.
Мабуть, сяду та й поїду 'fеМIІИМ лугом
110
каЛIlIlУ,
Ой чи lІе побачу, ой
'111
не зустріну
Свою вірную дівчину! Моя віриая дівчина
В темнім лузі заБЛУДIlла, ТіЛЬКІІ слідочок
з-під біЛIlХ ніжсчОІ', Де милая походила. Ой зірву я лIlСТ з каЛИIlИ
Та й ПРИJ(РИЮ слід дів'1ІІНИ, Щоб на той сліДОЧОJ( та й роса не впала,
Не завіяв пісочок!»
зл ГОРОДОМ RAЧКИ ПЛИВУТЬ
За городом качки пливуть, J{аченята крячуть
..•
вбогі дівки ваміж ідуть, Л багаті плачуть. вбогі дівки ваміж ідуть
З чорними бровами, Л багаті дівки сидять З кіньми та в волами.
«Чи чула ти, дівчинонько,
Як я тебе кликав, Черев твое подвір'ячко
сивим конем Їхав?» «ОЙ хоч чула, хоч не чула,
1Іе обвивалася: Темна нічка-петрівочка
вийти боялася І
»
«Ой не бійся, дівчинонько, 1Іе бійся нічого,
Бо я, хлопець молоденькпй, 1Іе врадив нікого!
81
»
«Ой не хоче твои мати Мене, бідну, знати, Хоче собі багатую Невістку шукати!
»
«Нащо мені на подвір'ї Волн та коровн,
Як не буде в моїй хаті Любої розмови!
»
Ой десь гуде, ой десь грає, Скрипка витинає:
Оце вдова своїй доиі Весілли справляє. Нехай зиають, нехай знають, Де музики грають,
Нехай знають, нехай знають, Як бідні гуляють!
ІІА ДОБРАНІЧ УСІМ НА НІЧ
ІІа добраніч усім на ніч, бо уже я та піду СШІТІІ.
3а ворітьми зелен явір, там я буду та тебе ждаТIІ. ОЙ
'111
явір, чи ие явір, та зелена та яворина.
Між шістьма дівонькаМIІ тільки мені ти одна
ОЙ
'111
~llIла.
мила, чи не Мllла, а щось мені та почиюша:
КЛllче маТIІ ве'ІеРНТIІ
-
вечеронька
мені не :\Пlла.
«(Не дай мені, моя мати, ні снідаТІІ, ні обідаТІІ, Но дай мені, моя маТІ!, діВ'І1ІНОНЬІ;У та й провідатИ». "Ой дам тобі, ~Іій синочку, поснідаТІІ, пообідаТIІ,
83
Не дам тобі, мій синочку, чарівницю провідатИ>,.
«Лучче мене, моя мати, по білому личеньку втяти,
Ніж би мала дівчиноньку чарівницею назвати».
ГАЮ, ГАЮ, ЗЕЛЕН РОЗМАЮ
ГаЮ, гаю, зелен розмаю,
любив
дівчину,
сам
добре
знаю.
2
любив дівчину півтора року, Доки
не
дізнали
А як дізнали Бодай
же
-
вороги
вбоку.
2
розщебетали ...
вони щастя не
знали!
2
Сусіди близькі, вороги тяжкі, Пийте,
гуляйте,
як
самі
знайте!
2
Пийте, гуляйте, як самі знайте, Де
8"
Двов
ходять,
не
розлучайте!
2
ОЙ У ПОЛІ КРИНИЧЕНЬКА
Ой у полі криниченька, Кругом неї травиченька.
Ой там Ромаи воли пасе, А дівчина воду несе. Ой став Роман н!артувати,
3
відер воду ВШlИвати.
«Годі, Роман, жартувати,
3
відер воду виливати,
Бо нерідну неньку маю,
Буде бити, добре знаю. Не ТаІ! бити, як лаяти, Ще й Романом докоряти!
»
«Де Ж ти, доню, барилася? Вже й вечеря зварилася!» «Налетіли гуси з броду, Сколотили з піском воду.
86
11,
молода, постояла,
ДОКИ вода устояла!» "Брешеш, доию, не стояла,
'1'и з Романом розмовляла!» "Щиру правду признаюся,
Що з Романом кохаюся.
А він ЧОРНИЙ, я русява,
Зійдемося
-
буде пара!»
ОЙ Л, НЕЩАСНИЙ
«Ой я, нещасний, що маю діяти? Полюбив дівчину, та й не можу ВЗЯТІІ.
ТИМ не можу взяти, що зарученая,
Доле ж моя, доле, доле нещасная!
«Хлопче-молодче, який ти
»
ледащо:
Задумав жениться, сам не знаєш нащо!
Будеш ти, небоже, долю проклинати, Будеш кулаками сльози утирати!
Виплачеш ти очі, та не знайдеш долі, Сам же ти загинеш, як билина в полї!
Нащо тобі, хлопче, жінка чорноока? у козак/І. жінка
88
-
шабля біля БOlЩ!»
,.
вЖЕ ТРЕТІЙ ВЕЧІР
,.
вже третій вечір, як дівчипу бачив,
Ходжу біля хати
-
її не видати.
~Вийди, дівчино, вийди, рибчино, вийди, серденя, утіХ0 моя!» ~IIe вийду, козаче, не вийду, соколе, Мене мати лає, гулять не пускає
.....
~Брешеш, дівчино, брешеш, рибчино, Брешеш, серденя, утіХ0 моя!
»
~Ta було б не рубати зеленого дуба, Та було б не сватаТll, КОШІ я не
.люба! ~Правда, дівчино, правда, рибчино, Правда, серденя, утіХ0 моя!
8g
..
..
НЕЖОНАТИЙ ХОДЖУ
По садочку ходжу,
Кониченька воДжу
...
Через свою неньку
Нежонатнй ходжу.
2
Через свою неньку,
Через рідні сестри Не можу кохану
До двору привести.
2
Доле МОЯ, доле,
Що мені діяти?
Тільки тебе одну
2
Буду вік кохати. По саДОЧІ<У ходжу, Коииченька воджу
...
Через свою неньку
Нежонатий ходж~·.
90
роЗІІРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦІ, КОНІ
розпрягайте, хлопці, коні
'1'3
дягайте спочнвать,
/t. я
піду в сад зеленнй,
В сад криииченьку копать.
J{опав, копав криниченьку
)1
вншневому саду
IJJI
...
не вийде дівчинонька
рано-вранці по воду?
ВJlЙшла, вийшла дівчинонька В сад вишневий воду брать,
/t.
за нею козаченько
веде коня напувать.
ІІРОСИВ, просив відеречка
-
вона йому не дала, Дарив, дарив з руки перстень
вона його не взяла. знаю, знаю, дівчинонько, IJим я тебе розгнівив: Що я вчора ізвечора Із другою говорив.
91
-
Вона ростом невеличка
Ще й літами молода, руса коса до пояса,
В косі стрІчка голуба.
011 НЕ ЦВІТИ БУЙНИМ ЦВІТОМ
ОВ не цвітн буйним цвітом, зепений катране, 'І'1І11шо-важко на серденьку,
jJJt
вечір настане.
СтУпай, коню, ступай, коню,
3 roри
кам'яної
до тієї дівчиноньки, ідО чорнії брови. ~jJJt не хочеш, дівчиноны о,'
дружиною бути,
'1'0
дай мені таке зілпя,
Ідоб тебе забути». ~ЄCTЬ у мене
TaJte
зілля,
росте біля току,
jJJt
дам тобі напитися
-
}
3абудеш до року. Єсть У мене таке зілля БІля перелазу,
jJJt дам тобі напнтися забудеш одразу.
93
-
} 2
Єсть у мене таке зілля, Росте біля хати, Як дам тобі напитися
-
Й забудеш, як зватИ». «Буду IlИТIІ, буду Щ'ТlI І краплі не впущу,
Хіба тоді я забуду, Як очі заплющу».
Jjя:ЛА МЕНЕ МАТИ JjЕРЕ30ВИМ ПРУТОМ
Jjllла мене MaТlI березовим прутом, !доби я не стояла з молодим рекрутом.
А я собі стояла, аж НУРІІ запіли,
JJa
двері воду лляла, щоби не рииілп.
JJa
двері воду лляла, на пальцях ходила,
!доб мати ие почула, щобп не сварила.
А мати ие спала, усе чисто чула,
Та й меие ие сварпла
-
сама такая була.
95
ОЙ ТИ, ДІВЧИНО, ЧЕРВОНА RАЛИНО
«Ой ти, дівчино, червона калино,
Як мені на тебе дивитися мило. ЯК ідеш, дівчино, ізрання по воду, Не надивлюся на твою вроду.
Не так по воду, як ідеш з водою,
Й сам я не знаю, що буде 30 мною. Ой ти, дівчино, чорнобрнва-пишна, Чом ти до мене звечора не вийшла?) «Ой ти, козаче, якнй ти дивненький, Чи ж ти не бачиш, що мороз біленький!
»
«Ой ти, дівчиио, ти не бійсь морозу, Я під твої иішки шаночку підлошу.).
96
ОЙ ЧИЙ ТО НІНЬ СТО ІТЬ ОЙ ЧІІЙ ТО кінь стоїть, що сива гривоиька? сподобалась мені, сподобалась мені Тая дівчинонька.
ОЙ не тан дівчина, ЯІ'- біле личенько.
«Подай ше, дівчнно, иодаif же, гарпая,
На коня ручеНЬRУ».
ДіВ'ПIІШ підійшла, рг'спы уy подала:
«Ой лучче б я булз, ОЙ лучче б я була :Кохання не знала. Rохання, IЮХ3ННЯ з вечора до рання,
ЯК сонечко зійде, як сонечко зійде, RохаllllЯ відійде. Нащо писав листп, нащо писав
дрібні? ЯК не ..'1юБІІВ мене, ЯК не любив :мене, Нащо писав меиі?» «А я Иllсав ЛИСТІІ, а я писав дрібні,
А щоб і ти знала
і заllам'lІтала,
Що то за КОХalШЯ».
9і
ЛЕТИТЬ ГАЛКА ЧЕРЕЗ БАЛКУ
Летить галка через балку, Літаючи, кряче
...
Молодая дівчиионька Ходить гаєм, плаче. «Не пускає мене мати Враllці до криниці, Ні жита жать, ні льону брать, Ні на вечорниці. Пусти ж меllе, моя ~Іати,
В ліски по горішки,
Чи не най~у щастя-долі Я собі хоч трішки!» «Не пущу Ж Я, дитя моє, В ліски по горішки, Бо вже мені наДОЇЛIІ Хлоп'ячі насмішки!» Вчора звечора пізненько,
Як мати заснула, Вийшла снухать соловейr-ш, Мов зроду не чула.
98
вийшла, стала над річкою
Та й днвлюся в воду ... тяжко, мати, важко, мати! Нащо дала вроду?
змалювала біле личко І чориії брови,
Та не дала мені, мати, Ні щастя, ні долі. Було б тобі, моя мати, Цих брів не давати,
лучче б тобі, моя мати, Щастя й ДО;JЮ даТІІ!
ПОПІД ТЕРНОМ СТЕЖЕЧКА
Попід терном СТС;'lіСЧІ\.а, Попід терном стеіl\СЧНД
Битая була, бнтая бу:ш. А стеЖІ{ОЮ діВЧJ[lІа~ :1 стеяп~ою
дівчина По ВОДИЦЮ йш:ш, по ВОДНЦЮ йшла. По ВОДИЦЮ вона йш;ш, по ВОДИЦЮ вона Йш.'Ш,
Відерце несла, відерце несла. А в діВЧИНІІ бріВОНЬІШ, а в діВЧИНІІ
чорнії
-
Матуся дала, матуся дала. А ХТО її знатиме, а ХТО її знаТJlме -
Хлопійко-душа, хлопійко-душа. А КОШІ це стаиеться, а }ЮШІ це
станеться? Прийде та пора, прийде та пора. Гей!
100
ТА СТЕЛИСЬ, СТЕЛИСЬ,
БАРВПЮЧRУ
Та стеЛIІСЬ, СТСЛІІСЬ, барвіНОЧІ\У, Не корінем, ЛІІСТОМ! Не корінем, ЛИСТОМ ... Та ВІІКЛШШЄ ІЮЗШ, ДiВl'Y Не ГОЛОСОМ, СВИСТОl\І! Не ГО.І0СО::\І, ~ВПСТОМ •••
«Та Ч]І чула ТН, діВЧIІНОНЬКО,
ЯК Я тебе КЛlшав? ЯК я тебе КЛlІкав ••• Та :nО."10 твого подвіР~ЯЧI\а
СИВIІl\<[ Б.ОlIс-:t.1 їхав!
СІІВИМ Н:ОПСМ Їхав ... » ·«ой, ХОІІ чула, хоч не ЧУ~'Іа, Не озивалася. І-Іе 03І1валаея ...
Нічка темна, доп • .J.рібпеПЬRllіі, Не сподіва:шен!
101
Не сподівалася ... »
«А бодай же ТН, діВЧIІIІОПЬ"О, 30зулі не чула!
.зозулі не чула ... Та
8"
ТН мого голосочка
.3а сном не почула!»
ріС1ії
11І(1 pO.lrallCU
"евідQ.1ru.х: tllJntOpiH
tlІСЯЦЬ НА НЕБІ,
ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ
l\fіСІІЦЬ на небі, зіроньки сяють,
'1'fIxo ПО морю човен пливе. 11 човні дівчина пісию співає, /І. козак чує серденько мре. ІІіСИІІ та мила, піСНІІ та люба IІсе про кохання, все про любов. ЯК ми любились та Й розійш;шся, Тепер зійШЛИСЯ навіки знов. ОЙ очі, очі, очі дівочі, Темні, як нічка, ясні, як день. ВИ ж мені, очі, вік вкоротили, Де ж ви навчились зводить людей?
і07
СКАЖИ, НАЩО ТЕБЕ Я ПО:ІЮБИJ}<\
СІЩШІІ, нащо тебе Я полюбпла,
СІЩШІІ, lІащо ~овіРllлась тобі?
Коли б не тп
-
"УМІІа б Я не ХОдИла
І ~еll" і піч не П.~акала б в журбі.
Без тебе я, Я" цвіт без СОНЦЯ, в'яну, Без тебе, ох, ЛІ\. ТИШКО В світі жить! О, ;J.C, скажп, я чарів ТИХ дістану, Щоб ЛlI забуть тебе і розлюбllТЬ. 3абуть! Бо ('11.1"1 терпіти я не l\[аю!
3абуть! Бо так я ЗМУЧllлася вкрай! КOl/ll б ти знав, що Я переживаю, ЯЮІІЇ, бува, ОХОІШЮС одчай.
КОЛІІ б т" знав мою журбу та му"у,
RO;IH б ТІ[ знав, ЩО я переЖllла! Не раз, не два, пі~IІЯВШIl вгору РУ"И, Тебе, і світ, і ДОДЮ я Rля ...... а. І~ляла я ВСС: і мрії ті дівочі, Що рано та", ОХ, рано одцвіли ..• :Кляла твої Bece~Т{i ясні очі,
Що, бач, мене до чого довели.
108
І тУ весну з паХУЧIІМIІ квіТIШМIІ, ,.оЙ день і ту щасливу МІІТЬ,
((оЛИ МСllі, ЗаІ\Оханій без краю,
1'11
КЛЯВСЯ БУТIІ віРІІІІМ і любить.
твоїМ словам нс віРІІТЬ не могла я, РОВИ були ЯК пісня чарівна. '1'епер зосталась В сама, бе::! пари, Сама-одна, навіІ,И я оДна.
ТИХО, В ВЕЧІРНІМ ПРОМІННІ
Тихо, в вечірнім промінні Сонце ховається в гай. Линуть вечірнії тіні,
НіЧIШ 3:laдана, CXOBaїl.
Люба, не треба вагання, Бачу в очах я твоїх Море безмежне кохання, Бурю шалеНІІХ утіх. Мріють під місяцем клени,
Серце так солодко б'є, Бо найдорожче для мене
-
Ніжне кохання твоє.
Люба крізь сон ПРО~ІОВЛЯЄ: «Що ті гарячі слова». Вітер туман колихає, Зорі, дерева, трава.
110
JI;\БУСЮ РІДНЕНЬКА
«J3аБУсю рідненька,
'1'11 всіМ помагаєm: IJiCO в мене горе, 'I'JJ, може, вгадаєш? IІВ очі заплющу,
J3абусю рідненька, де візьметься зразу J(озаJt молоденький. ,картує, ПУСТУG
ВСЮ нічку зі ~шою;
'1'0
голову СХJШИТЬ,
обійме РУJ(ОЮ. І тепче на вушко:
.. Ганнусю,
Ганнусю!
І так мені гарно,
Бабусю, бабусю.
;\
там у садочку
Співа соловейко
-
То так стане тяжко
Моєму сердеНЬІІУ.
111
»-
Бабусю, дай ~ілля, Та ще й проти ночі,
То, моше, забуду 3а ті "арі очі». (ІІі, доню, ГО:Іубl:О, Цього не злічнти: Настало те врем'Я,
Що треба люБИТІІ».
JlЕ ПИТАЙ, ЧОГО В МЕНЕ 3АПЛАRAНІ ОЧІ
Jlе питай, чого в мене З8ПЛ31,ані очі,
Чого часто тікаю Я в гай І блукаю Я там до півночі,
J{e
питай, не питай, не
питай.
Jlе питай, Чого в'ЯНУ і сохну, як RBiTH.3, Бо так ЩllрО кохаю тебе. ТІІ ИОКlШУВ мене, СІІРОТІІНУ,
На посміх, 1І0говір ДЛЯ людей.
Не питай, бо нічого тобі не
СІ{ажу
Бачив ти ~IOЇ сльози і СУМ, А нещирі
слова та байдужі
Не розвіЮть ТЯЖІШХ моїх дум.
113
Я,
ДІВЧИНО КОХАНА, ЗДОРОВА Б)'ЛА
«Дівчино кохана, здорова була, Чи вже ж ти за мене та не забула?
Приїхав до тебе, біг тебё знає, Чи твоє серденько мене кохає?» «Козаче коханий, ЧОГО питаєш,
Хіба ж ти та мене іще не знаєш? Скоріше, козаче, в могилі буду, Ніж тебе, серденько, та позабуду!
»
«Снасибі, дівчино, за добре слово, А може, ти любиш кого другого? Коли правдива мовоиька твоя,
Ти будеш, сер~сиько, lшвіКIІ мою>. «Ти добре то знаєш, що я сирота, Не
маю
я
сріб:Іа,
не
маю
з;тота,
Онріч любові, що к тобі маю, Я всім убога, того не таю». «Не треба ПІсні злота
-
я сам придбаю,
А треба дівчини, що я кохаю. Ходімо до церкви, зв'яжемо РУКІІ,
Нехай в нас не буде на серці МУКІІ».
114
nВІТЕ ТЕРЕН, ЦВІТЕ ТЕРЕН
nвіте терен, цвіте терен, J!иСТЯ опадає;
ХтО в любові не знається,
2·
той горя не знає. А. я, молоденька, та горе зазнала,
вечероньки б не доїла,
2
JІічкУ б не доспала. Візьму кріселечко, сяду край віконця, Іще очі не дрімали, А. вже сходить сонце.
ХОЧ дрі~raйте не дрімайте
-
Не будете спатн: десь поїхав 1\fjй миленький
Другої шукати. Нехай їде, нехай їде, Нехай не вернеться, Не дасть йому господь щастя, Куди повернеться.
115
2
Очі мої, очі l\IОЇ, ЩО ВИ наробили, Що всі люди оБМJIIШЛIІ, Того полюбlIЛИ.
ВЕЧІР НАДВОРІ
вечір надворі, ніч наступає,
ВИЙДИ, дівчино, серце бажає! Чllстеє иебо зіроньки ВКРИЛИ, вийди, дівчино, до мене, мила.
Дай подивитись в яснії очі, Стан твій обняти ГНУЧІШЙ дівочий, ГЛЯНУТИ в личко біле, чудове, На КОС" довгі, на чорні бровп.
117
МЕНІ МИНУЛО ЛІТ ШІСТНАДЦЯТЬ
Мені мннуло літ шістнадцять Весною, як сади цвіли, Я про кохання ще й не знала, Ми тихо з матір'ю ЖІІ:Ш.
Раз ти пройшов над наШІІМ двором, Я заДJ.ІВllлась на твій етан,
Стояла довго під вербою, Поки вечірній впав туман.
А раз я аЙСТрІI ПОЛlІвалrt, І ти поміг мені ПОЛІІТЬ,
3 3
тих пір я мрію про кохаllНЯ, "их пір душа моя БО.'1I1ТЬ.
Прийшла зима
-
і айстри білі
Схилили голову в журбі; В моєму серці гаснуть еи;ш:
Чужою стала я тобі.
118
ХХАБ RОЗАR ЗА ДУНАЙ (llllрооиuй варіаІии)
Іхав козак за Дунай, Сказав: «ДіВЧІІНО, прощай! Ти, конику воронеНЬКІІЇІ, Неси та гуляй!
»
При спів: Лучче було б, лучче бу"о б не ХОДІІТИ.,
Лучче було б, лучче бу"о б не любити, Лучче було б, лучче було б та й не знать,
Як тепер, як тепер забувать,
Вийшла, ручки заламавши І тяженько заплакаВШІІ: «Як ти мене ІІОКІІД3СШ,
Тільки подумай! Приспів.
119
»
-<-<Білих РУЧОІ\. не ла::\Іай, ЯСНІІХ 011ей не СТlIрай, Мене З війни із славою
R
собі ОjIОlдайl»
11
Р If С If і в.
<-<Не хочу я н.і.чого,
Тільки тебе ОДНОГО. Ти будь здоров, :>[ЇЙ МІІ.'ІСНЬКІІЙ. А все пропадай!
11
»
рис пів.
Постій, цостій, козаче! Твоя дівчина плаче,
Як тн ІК ЇЇ ИОЮlДаєш, Ті;JЬЮI подумай! 11риспів. СВІІСНУВ КОЗfl.R на RОНЯ:
«Оставайся здорова! Як не ЗГІІІІУ, то вернуся
Через тр" года!»
11
Р 11 С 11 і в.
іван Котляревський
ЧОГО Ж ВОДА :КАЛАМУТНА
Чого ж вода каламутна, чи не
хвнля збила? qого іІ\ і я смутна тепер,
чи не мати била? Мене ж ПШТІІ та не бнла
-
самі С~'1ЬОЗИ ллються:
Од МІІЛОГО людей нема,
од нелюба шлються. Прийди, милий, ПОДІІВИСЯ, яку терплю му"у!
ТІІ ХО"
В серці, та од тебе беруть мою р)'''у.
Спіши, МИЛПЙ, спаси мене
од лютой напасті!
3а нелюбопr ІЮЛІІ буду, ТО мушу нропаетн!
121
)
J
ВІЮТЬ ВІТРИ
Віють вітри, віють буйиі, аж дерева гнуться;
О, ЯК МОЕ болить серце, а сльози не ллються.
Трачу літа в лютім горі
і кінця не бачу, ТіЛЬІШ тогді і полегша,
2
як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя,
серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок, по смерть не забуде
} ...
2
Єсть же люди, що і моїй завидують долі.
Чи щаслнва та билинка, що росте иа полі?
}
2
Що на полі, що на пісках,
без роси, на сонці? Тяжко жити без милого і в своїй сторонці!
122
2
Де ТИ, МІІЛІІЙ, чорноБРIІВIІЙ? Де ТП? ОЗОВІІСЯ!
ЯК Я, бідна, тут горюю, ПрИЙДП ПОДИВІІСЯ.
ІІолетіла б Я ДО тебе, та крилець не маю,
щоб побаЧIІВ, як без тебе з ГОРЯ Вllсихаю.
До кого я пригорнуся,
і хто ПРllголубllТЬ, Rо;ш тепер того нема,
ЯКИЙ мене люБИТІ. ?
СОНЦЕ НІІЗЕНЬІЮ
Сонце низеllЬКО, Вечір близены ,,
Спішу ДО тебе, Лечу до тебе,
l\IOG
сср.lепы о!!
Ти обіщалась Мене вік любllТIІ, Ні
3
ким не знаТI.СЛ
І всіх цураТI.ся,
А для ~leHe ЯШТІІ! Серденько МОЄ,
НОЛJIСЬ МІІ обоє ЛюбlШIІСЬ вірно, Чесно, примірно
І ЖИЛІІ В ПОІЮЇ!
Ой як я ПРІІЙДУ, Тебе не застану, Згорну Л ручеНЬКIІ, Згорну Л білії Та й нежив Л стану ..•
124
ОЙ Я ДІВЧИНА пmlТАВКА
ОЙ я дівчина полтавка, А зовуть мене Натаmш. ДіВІ\3 проста, некраСІІва,
3
доБРIІ~[ серце)[, не спеСІІва.
Коло мене хлопці в'ються І за мене часто б'ються.
А л люблю Петра душе, До других мені байду ше. Мої подруги п)'стують І ЗО ВСЛІшми шартують,
А я без Петра СІіучаю І веселості не знаю. я 3 Петрю[ моїм щаСЛІша,
І весела, і шартлива, Я Петра люблю душею, Він один в:шдіє нею.
125
Євген Гре6іи1Н(
НІ, МАМО, НЕ МОЖНА НЕЛЮБА ЛЮБИТЬ! «Ні, мамо, не можна нелюба любить! Нещасная доля із нелюБОАI жить. Ох, ТЯЖКО, ох, важко з нпм ріЧ розмовляти!
Хай лучче я буду весь вік дівовати!
»
«Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора.
Лк очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна сиротою! А в світі якев життя сироті? І
rope,
і нужду терпітимеш ти.
Л, дочку пустивши, мовляв, на поталу,
CTorHaTb
під землею, як горлицJt, стану
».
«О мамо, rолубко, не плач, не ридай, Готуй рушники і хустки вишивай; Нехай за нелюбом я щастя утрачу,
126
ТіІ будеш весела, одиа я заплачу!
»
Геп там, на могилі,
хрест божий стоїть, Під IlИм рано й вечір матуся квилить:
"О боже мій милий! Що я наробила! Дочку, як схотіла, із світу згубила!
»
Ві1ітор Забіла
НЕ ЩЕБЕЧИ, СОЛОВЕЙRУ
Не щебечи, соловейку, На зорі раненько,
Не щебечи, малюсенькпй, Під вікном близенько. Твоя пісня дуже гарна, Ти гарно співаєш, Ти щасливпй
-
спарувався
І гніздечко маєш ... А я біДНИЙ, безталанний, Без пари, без хати, Не досталось меиі в світі
Весело співати. Сонце зійде А заходить
-
я нуджуся, нлачу,
Яку люблю дівчиноньку, Тієї не бачу.
128
Давно чутки я не маю
IІРО свою діВЧIІН)', JJ;іЛИЙ вік усе я плачу ІІа лиху годину.
ІІе щебечи, соловеЙІ<У, 1Ік сонце пригріє, ІІе щебечи, малюсенький, 1Ік вітер новіє.
ТІ! .ТІстп, співаЇІ TII?t1 іІIОДЯ1\l, котрі веселяться.
вони нісиею твоєю
Будуть забавляться. Мені пісенька ТаІШЯ Серце РОЗРlІває;
Дужче б'ється моє серце, АЖ дух заВ~lІІрає.
Мuхаu.ltо Петренко ДИВЛЮСЬ Я НА НЕБО
ДПВlІЮСЬ Я на небо та й дум[{у гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю? Чому мені, боже, ти крилець не дав?
Я б землю ПО[{ПНУВ і в небо З.'Іітав. Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту І ласки у зірок, у сонця просить, у світі їх яснім все горе ВТОПlIТЬ.
Бо долі ще змаЛІ<У здаюсь я нелюбий, Я наймит у неї, хлопцюга
ИРllблудний; Чужий л у долі, ЧУЖІІЙ у людей: Хіба ж хто [:охає неріДНIІХ дітей? І{охаюсл з тІ хом, привіту не зиаю, І гір[{о, і маРІЮ свій вік коротаю, І в горі спізнав я, що тіЛЬ[{[1 одна ДалеІ<еє небо
130
-
моя сторона.
-
І ІІа СВІТІ гірко; як стане ще гірше,
11 11
очі ІІа небо, мсп і веселіше! В ДУМI\аХ забуду, що я сирота,
І думка далеко, ВПСО\Ю літа.
Коли б меIlі "рилля, орлячі ті "рилля,
11
б землю ПОКИІІУВ і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув І в хмарах навіси од світу ВТОНУВ!
ОАеuсаuдр АфUUUСЬб'б- ЧУJlсб'u1tсьхuй
СІ{АЖИ !\ІЕНІ ПРАВДУ
Скажи мені правду,
мій доБРIІЙ козаче, Що діаТl1 серцю, ак серце болить? Як важко застогне, як гірко заплаче, Як дуже без щастя ВОІІО защемить? Як горе, мов терен, всю душу поколе, Коли одцуралось од тебе усе, І ТІІ, як сухе!; переКОТllполе,
Не знаєш, (;уди тебе вітер несе? «Е, пї,- кажеш МОВЧКИ,-
скОСIІВШIІ билину, Хоч рано і вечір водою полнй
-
Не зазеленіє; кохай СІІРОТ(ШУ,
А матері й батька не бачити їй». От так і на світі: хто рано ночує, Як серце застогне, як серце здихие,
Той рано й заплаче, а доля Ш~'ТК)'Є,
ПомаНlIТЬ, поманить
та й геть полине. А можна ж утерпіть, як яснеє сонце
Блисне і 31lСЯЄ для ~IIIPY всього
І гляне ДО тебе в убоге віlюнце? ОС~'1іпнеm, а ДІІВППІСЯ все на нього.
АllтОll
Шаut1~евuц
ТАМ, ДЕ ЯТРАНЬ КРУТО В'ЄТЬСЯ (lIиродuиІі
варіанш)
Там, де Ятрань круто в'ється,
З-під каменя б'є вода, Там дівчииа воду брала
Чорнобрива, молода. Ти, дівчино, ти щаслива:
В тебе батько, мати є, Рід веШIКIІЙ, хата біла, Все, що в хаті,- то твоє. А я біДНИЙ, безталанний, Степ ШИРОІПIJЇ -
Шабля, люлька СИВИЙ ІЮНИК
134
-
то ж мій сват,
-
вся РОДl!на,
ТО Ж мій брат.
ее.-nен Гуд,а'К-Артемовсьnuй
qоРНОй ХМАРОЮ ДУБРОВА
qорной хмарою дуброва
розіслалась по Дунай, жду тебе л, чорноброва, Ідем, серце, в рідний край.
Тут, в убогій цій хаТІІні, Дівчинонька сирота
марію траТІІТЬ на чужбині молоді свої літа. Ластівко мол прекрасна,
Серцю радісний цей час, Ти навік моя, кохана, Смерть одна розлучить нас.
ОЙ КА3АЛА !\ІЕНІ МАТИ
Ой казала ~[eHi мати І НРИlшзувала,
Щоб я хлонців У саДОЧОI: Не прпнадл:увала.
Ой
Mal\IO,
мамо, мамо,
Не прпнаджувала!
}~
Посилала мене мати
До криниченьки: «Та ПРlІнеСIІ, 1\IОЯ ДОНЮ, Та ВОДllчеНЬКlI».
Ой мамо, мамо, 1\lа1\l0, Та ВОДllченькиl ОЙ пішла я ДО ставочка,
3абарилася, На козака МОЛОДОГО 3аДИВllлася.
Ой мамо, мамо, ~IaMO. 3аДИВllласяl
136
2
Розмовля."Іа
3
коза'!СІІЬКОМ
Цілу ніченьку,
ОЙ ІІом'яла фартушину Та й новісеньку. ОЙ мамо, мамо, мамо, Та ІЇ ІІовісеньку. 'Н:дала, ждала мене мати, Не діждалася.
А я собі У ставочку ІІолоскалася. Ой мамо, мамо, :мз:мо, Полоскаласп!
Во'!юдu.іКUР ОАеІісаuдров
я БАЧИВ, ЯК ВІТЕР БЕРІЗКУ зломив
я бачив, як вітер берізку зломив, Коріння ПОРУШИВ, гілля покрутив
...
А ЛIIСТЯ не в'яло і свіже було, Аж ПОКИ за гору вже сонце зайшло. я бачив, Яl< сер ну підстрелив стрілець;
Звалилася, бідна, прийшов їй кінець; Боротися з смертю було ЇЙ невміч,
Одначе боролась, поки зайшла ніч. я бачив
-
метелик поранеиий млів,
Крильце перебнте на сонці він грів; Ще трошки ПОЖИТИ -
на думці було,
І може, й ПОЖІШ би, так сонце зайшло. На світі у кожного соице своє ...
Любенько живеться, як сонечко
138
6!
;.
згасне те СОllце
-
і жити шкода:
Ва світі без СОІІЦЯ усе пропада. ЗО МЯОЮ розсталась ДРУЖlша моя.
зостався ІІа світі без сонечка я; одначе на себе лк смерть не зову,
;. З серцем розбитим живу та й "ШВУ.
Тарас ШСВ'ЧС1l1(Q
ТАКА П доля
Така її доля ... О боже міІї милий!
За що ж ти караєш ЇЇ, молоду? За те, ЩО так ЩИРО вона полюбила козацыії очі? .. ПРОСТИ СИРОТУ! Кого ж ЇЙ любити?
Ні батька, ні неныl,' Одна, як та пташка в далекім краю,
Пошли ж ти їй долю
-
вона молоденька,_
Бо люди чужії її засміють. ЧІІ винна ж голубка,
ЩО голуба любить? Чи винен той голуб, ЩО сокіл убив? Сумує, воркує, біlШМ світом НУДИТЬ, Літає, шукає, дума
140
-
заблудив.
nЛАВАЙ,ПЛАВАЙ,ЛЕБЕДОНЬКО
ІІлавай, плавай, лебедонько, ІІО синьому морю, РОСТИ, рости, тоноленЬІЮ,
все вгору та вгоруl Рости
топка
та
висока,
До самої хмари,
СОlІтай
бога,
ЧІІ
діа\ду я,
ЧИ не діжду парн? РОСТІ!,
РОСТІ!,
подивися
3а СИНЄЄ море:
ІІО тім боці ІІО сім боці
-
моя доля, горе.
Та::\1 дееь :\ІП:ІНЙ, чорноБРllllПЙ ІІО полю ГУЛЯЄ, А я плачу, ,Ііта трачу,
Його виглядаю.
Скажи йому, МОЄ серце, Що сміються ЛЮ;J.И;
Скажи йому, що загину, Коли не ирибуде.
141
ОЙ ОДНА Я, ОДНА
Ой одна я, одна,
Як билиночка в полі, Та не дав мені бог Ані щастя, ні долі.
Тілько дав мені бог Красу
-
IШРії очі,
Та й ті виплаl\ала В самотині дівочій.
Ані братИlШ я, Ні сестрички не знала, Меш чушими зросла,
І зросла
-
не кохаласы
Де ш друшина моя,
Де ви, добрії люди?
Ух нема, я ca~Ia, А ДРУШIІИIІ й не будеl
142
НАЩО МЕНІ ЧОРНІ БРОВИ (Народ'llий ааріаи/m)
Нащо мені чорні БРОВІ!, Нащо карі очі,
Нащо літа ~lОлодії, Веселі, дівочі?
Літа мої молодії Марно пропадають,
Очі плачуть, чорні БРОВІ! Од вітру ШШЯЮТЬ.
Нема кому розказати, Чого плачуть очі, Нема кому розпитати, Чого серце хоче.
Плачте Ж, 01.ІЇ, плачте, карі, Поки не заснули,
Голосніше, жалібніше, Щоб вітри почули,
143
Щоб понеСШІ, буйнесенькі, 3а СШІЄЄ море Чорнлвому, зраДЛIІВОМУ
На лютеє горе.
КОСnНИl1nиu Ду.ltumраШ1іО
чоРНIІ БРОВИ, :КАРП ОЧІ (IJllpOallltlї aapiaun~)
чорнії брови, карії очі, Темні, ЯК ніЧІ"'З, ясні, як день. Очі, ви, очі, очі д:вочі, Де ВИ, навчились ЗВОДІІТЬ людей? Вас і немає, а ви мов тута, СвіТlІте в душу, як дві зорі. Чи в вас УЛlІта якась отрута,
Чи, моше, справді ви знахарі? Чорнії брови, стрічки шовкові,
Все тільки б вами я любувавсь, :Карії очі, очі дівочі, Все тілы ш б я ДJIВИВСЯ на вас. Чорнії брови, карії очі, СтраШIІО ДИВИТИСЬ підчас ІІа вас,
Не будеш спати ІІі вдень ні вночі Все будеш думать, очі, про вас.
145
-
Степаи Рудаис'Ьиuй
ПОВІЙ, ВІТРЕ, НА ВКРАїНУ (IlajJ()f)ult,', варіаит)
Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув карі очі,
Повій, вітре, опівночі. Між горами там ДОЛІІна,
В тій ДОЛlші
G хатина,
В тій хатині дівчинонька, Дівчинонька-голубонька.
Повій, вітре, до схід сонця, До схід сонця, край віконця,
Край віконця постіль біла, Постіль біла, дівка мила. Повій, вітре, ТIІШН'ОМ-}ІиmКОl\1
Над рум'яним, білим ЛИЧКОМ, Над тим личком нахилися, Чи спить мила, ИОДИВИСЯ. Н6
qи СПІІТЬ вопа, чи збудилась,
спитай її, з КІІМ любилась,
3 КИМ любилась, і кохалась, 1 любити присягалась. ІІк заб'GТЬСЯ їй серденько, ІІК зітхне вона тяженько, ІІК заплачуть карі очі
-
вертай, Вітре, опівночі. А якщо мене забула
1 другого
пригорнула,
То розвійся по долині, Не вертайся з України.
МЕНЕ ЗАБУДЬ
Мене забудь, моя дівчиио! Спокійно жий, щаслива будь, Цвіти хоть ружой, ХОть каЛJlноіі, Мене забудь, ~leHe забудь!
Мене забудь
-
.•
і ТЯ;ЮШМ смутком
Не розбивай біленьку грудь; Шукай собі коханка хутко,
Меяе забудь, мене забудь! Мене забудь, мене не треба! Но якби я Ішли-небудь
Тебе забув ..• о боже з неба, Мене забудь, мене забудь!
148
..
тИ НЕ МОЯ
ТН не мол, діВЧIІНО молодал! І не мені ],раса твоя: Віщує думонька смутна л,
Що тн, діВЧIІНО, не ~lОл!
Тн не мол! І бровн чорні МП:ІУЄ іншпй, а не л, І інший хтось тебе IІрпгорне, А тн, дівчнно, не мол!
..
Ти не мол! 3а ЛНЧІ.О гарне Справляє хтось колоділ
...
Мої ж літа проходять марне, Бо ти, дівчино, не моя!
..
Ти не моя, голуБІЮ сива! Щаслива доленька твоя. Мол же доля нещаслива, Бо ТИ, дівчино, не l\fОЯ! ••
Н9
..
ТІ! не моя! Но що ж я маю? ЧИМ по хвалюсь тобі і я? Хіба ЛІ!Ш ТИМ, ЩО тя кохаю;
110 ти, діВЧIІНО, не моя!
..
_~luхаЙ.ло Старuцьuuй
НІЧ ЯКА МІСЯЧНА, ЗОРЯНА, ЯСНАЛ!
(lfaj)oiJuut't.
варіаnиl)
Ніч яка l\Іісячпа, зоряна, ясная! ВИДНО, хоч ГОЛ кн збирай. ВпйДи, коханая, працею зморена, Хоч на ХВІІЛИНОЧКУ в гай. СяДемо вкупочці тут, піД IШЛlIНОЮ,
І над нана~1И я нан! Глянь, моя рибонько,- срібною хвилею
Стелеться полем T)!~laH. Гай чарівний, ніби променем всипаНІІИ, Чп загадався, ЧИ СПIlТЬ; Он
на
стрункій
та
ВlІсокій
."1пстя пеСТ;IІІВО 1'реМТIІТЬ.
151
ОСИЧIlні
Небо незміряне всипане зорями, Що то за божа ІІраса!
Перлами яени~ш он під тополями Грає Rрашшета роса.
Ти не ЛЯRайся, що ніжеНЬRІІ босії ВМОЧІІШ в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатlfноlІыlш Сам на РУІІах однесу. Тн не ЛЛІШЙСЯ, що змерзнеш,
лебеДОНЬRО, Тенло
-
ні вітру, ІІі X~l8p .••
Я нригорну тебе до свого сердеНЬІІа, А поно палке, як жар. Ти не ЛЯІШЙСЯ, що МОЖУТЬ підслухаТІІ Тиху розмову твою:
Нічка ПОlшала всіх, соном окутала, Ані шелеСllе
n
гаю.
СИЛЯТЬ вороги твої, знуджені ирацею,-
Нас не сполоха ЇХ сміх. Чи ж нам, окраденим долею нашою,
Й хпиля RохаНlIЯ
152
-
за гріх?
Марио Кроп'и6ницьиий
ОЙ У САДУ НА ВИШЕНЬЦІ
ОЙ У саду на ВІІШСllьці
СОЛОВСЙІЮ щебетав, Під ВlIШllею козаченько дівчиноньку улещав:
«Не йди, мила, за другого, по ЖДИ мене, молодого».
ДівчинонЬІЩ гірко плаче,
СоловеЙIІО все те баче Та щебече: тьох, тьох, тьох! «Чого '"к ТУЖІІШ, ЧОГО плачеш, серце розриваєш,
Чи вже ж мене, молодого,
не вірно lІохаєш? Не п;шч, МІІла, Я вернуся,
тоді з тобою одружуся». дівчиІІоlIыla гіРIІО плаче,
СоловеЙIІО все те баче
Та щебече: тьох, тьох, тьох!
153
Нс вернувся )(Qзпченько
-
помер на чужині,
ПоховаЛIl чужі ЛЮДІІ в чужій домовині. А дівчина як зачула
-
у садочок уЛИнула.
ТУЖІІТЬ, в'яне, гірко плаче, СоловеЙJ;О все те баче Та щебече: тьох, тьох, тьох!
Іваu Фраunо
ОЙ ТИ, ДІВЧИНО, З ГОРІХА ЗЕРНЯ
Ой ТИ, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє сердеНЬ1\.О
ЧОМ твої устоньки
-
-
КО~"1юче терня?
тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі С>lЮТЬ тим чаром, Що то запалює серце иожаром? ОЙ, тії
ot.Ii
темніші
HQt.li,
Хто в них заДІШИТЬСЯ
-
й сонця не хоче!
І чом твій усМіх
-
для мене скр)·та,
Серце бентежить, як буря люта? ОЙ ти, дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе! Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаЮЧIІ, загублю душу.
155
як ПОЧУЄШ ВНОЧІ RРАЙ СВОЙОГО ВІИНА
Як почуєш вночі край свойого вікна, Що щось плаче і хлипає важко, Не тривожся зовсіМ,
ие збавляй собі сна, Не ДІІВИСЯ в
той бік,
МОЯ пташко!
Се не та Сllрота, що без 'laМП б.чука, Не ГОЛОДШІЙ жебрак, МОЯ зірко; Се
рознука
МОЯ,
неВТlІшима
Се любов МОЯ плаче так гірко.
156
тоска,
БЕ3МЕЖНЕ6 ПОЛЕ
Бсзмежнев поле в сніЖному завою, Ох, дай мені обширу й волі. Я сам серед тсбе, ЛІІШ кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі. Неси ж мене, кошо, по 'шстому ІІОЛЮ,
ЯК вихор, що тутка гуляв, А чень, утсчу я від лютого болю, Що серце мов РОЗРlІває.
157
РОЗВІЙТЕСЯ З ВІТРОМ, ЛИСТОЧКИ ЗІВ'ЯЛІ
Розвійтеся
3
вітром, ЛИСТОЧКИ зів'ялі,
Розвійтесь, як ТІІхе зітхання! НеЗГОGні рани, невтишені жалі, 3авмсраеє в серці кохання. в зіВ'ЯЛІІХ ЛlIсточках ХТО може вгадаТIl
Красу всю зеленого гаю?
Хто взнас, який я чуття СІ<арб багаТllі" в ті вбогії вірші вкладаю?
Ті скарби найкращі душі молодої РозтраТІІВШИ марно, без ТЯМИ,
'Кебрак ОДИНОКИЙ, назустріч НСДО.'lі Піду я сумними стеяшаМІІ.
158
Кесар Біл,uловсьхuй
в ЧАР АХ ІЮХАІПІЯ
в чарах l{Охання моє дівування Хочу я вільно, як пташка, про жить:
Відьнє обрання і вільне І\охання, Серденьку воля, як хоче любить! Шкода й розмови: святої любові Силою в серце не 1\І01l0lа B:IOilaITb ..•
-
ПОКИ шовкові чорнітимуть брови
дайте-бо ЖИТЬ ~ICHi, дайте-бо ЖИТЬ! Той мені шепче ... той РУНИ ціЛУG, Той тут ІШВКО,'lішки смирно стає,
Той мені вірші любовні віршує,
Той аж ПОКЛОНИ, мов БОГОВі, б'є ... З IIl[Х же ОДИН l\olєиі бачиться ВСЮДІІ,. ДО О::\НОГО тіЛЬІ~1І серце лежить ...
ПОКИ ГОРЯТЬ мої НО:JУМ'ЯМ ГРУДИ
-
Дайте-бо ЖИТЬ мені, дайте-бо ЖИТЬ!
159
Нащо питати, якого Ішхаю? Серденько зразу вгадало само.
Нащо шукати, котрий багатий? Там, де багатство, там певие ярмо.
Неиька зітхає, а батенько лає;
Слава недобра про мене біжить ... Суд-пересуд
...
Але все те минає,
Дайте-бо жить мені, дайте-бо жить! Що тут і батько, і рідная мати? Що тут всі родичі, що увесь мир?
Все меиі байдуже! Годі й казати .•. Байдуже глум і людський поговір!
СердеиЬІШ б'ється, і ниє, і рветься, В грудях гарячих пала і дрижить
...
Поки аж молодість красна МlІветься
Дайте-бо жить меиі, дайте-бо жить!
Леся
УuраlН1іа
СТОЯЛА Я І СЛУХАЛА ВЕСНУ
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, ГО.'10СНУ, То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені епіва:ш мрії.
161
~1:l аuс1t.ОЧ ела віНСЬ1іии
ІШЛИ РО3,'1УЧАЮТЬСЯ ДВОЄ
(3 Геііllе) КОЛlІ розлучаються ДВОЄ,
3а руки беруться ВОПП, І плачуть, і ТЯі]~l\О зітхають, Без ."Ііку зітхають сумні.
3
тобою 1\[11 ВДВОХ не Зітха~'IІ,
НіІ{ОЛIІ не плакали МІІ; Той жаль, оті тяжкі зітхання Прпйшли ДО нас 3ГОДО!\І самі.
162
.1fuхаЙло ГаuвОРОllСЬUUЙ
ІХАВ IЮ3АН: НА ВІЙНОНЬRУ (llajl()()lIu;( tНtрї"UШ)
Ухав козак на війноньку, Сказав:
«Прощай, дівчинонько,
Прощай, дівчино, чорноБРIІВОНЬКО, Іду в чужу сторононьку. Дай же, дівчино, хустину,
Може, я в бою загин)", Темної ночі накриють очі, Легше в ~ОГllлі епочину». Дала діВЧlІна хустину,
Козак У бою загииув,
Темної ночі накрили очі, Легше в 'IОГlші спочинув.
Добрії ЛЮДІІ насилу Взяли нещасну дівчину, Ген серед поля гиеться ТОПОЛЯ
Та й на козацьку могилу.
163
Павло Тичина
ДЕСЬ НА ДНІ МОГО СЕРЦЯ ..•
Десь на дні мого серцл
Заплела днвну казку :][обов. Я ішов від озсрця,
Ти сказала мсні: «Будь здоров! Будь здоров ТІ!, мій ;Ilобнй юначе!
.. »
Ах, а серце і досі ще П:Іаче. Я ішов від озерцл, Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов. Говори, говори, мол мила: Твои мова
-
співучий струмок.
Ніч зірки посвітила.
Шепчуть вітру квітки: геіі, в танок! Повінчайсл з туманам!! ночі
...
ТИХО так о!!івночі. Ніч зірки посвіт!!ла. Говори, говори, мол МШІа: Твои мова
164
-
сиівучнй струмок.
Махсим РUЛЬСЬUUU
ЯБЛУКА ДОСПІЛИ, ЯБЛУН:А
-
ЧЕРВОНІ!
ЯБJIука доспіли, яБJIука
-
червоні!
Ми з тобою йдсмо стежкою в саду. Ти мене, !toхана, проведеш дО ПОJIЯ,
Я піду
-
і, моше, біJIьше не ириИду.
Вше й JIюбов досиіJIа під промінням теПJIIIМ. І її зірваШІ радісні уста,-
А тепср у ссрці ось ТРС'ІТІІТЬ і грас, Як треМТІІТЬ на сонці гілка золота.
Гей, поля жовтіють, і спніє небо, Плугатар у поді ледве маячить
..•
Поцілуй востаннє, обніми востаннє: Вміє розставатись
той, хто вмів любить.
16;;
Во.лод1МIUР Сосюра
КОЛИ ПОїЗД У ДАЛЬ ЗАГ~'РКОЧЕ
Коли поїзд у даль заГУРІюче, Пригадаються знову мсні
Дзвін гітари у місячні ночі, Поцілунки й ЖОрЖИНlI сумні ...
Шум акацій ..• Посьолок і ГОІІІІ ... МИ на гору йдемо через гать ... А внизу пролітають вагони І колеса у тьмі ЦОІЮТЯТЬ
...
Той садок, і закохані зорі, І огні з-під опущених вій, Од проміння і тіней узори На дорозі ІЇ на шалі твоїй ...
Твої губи
-
розтулена рана .. .
Ми хотіли ІЇ не знали
-
чого .. .
Од кохання безвольна і и'яна, Ти тулилась до серця мого ...
166
Ой ви, ночі Донеччини сині,
І розлука, і сльози вночі ... Як у небі ключі журавлині, Одинокі Й печальні ключі ...
Пам'ятаю: тривожні осе."'1і, Темні вежі на фоні заграв ... Там з тобою у сірій шинелі
Біля верб я востаннє стояв. Я казав, що вернусь безумовно, Хоч і ворог
-
на нашій путі ...
Патронташ мій патронами повний, Тихі очі твої золоті ... Дні пройшли ... Одлетіла трнвога .. .
Лиш любов
-
як у серці багнет .. .
Ти давно вже дружина другого,
Я ж
-
відомий вкраїнський поет.
Наче сон ... Я нрийшов із туману
І промінням своїм засіяв ... Та на тебе, чужу і ІІохану, Я і славу б свою проміняв.
167
Л забув би образу і сльози
...
Тільки б знову іти через гать, Тільки б слухать твій голос Твої КОСІІ сумні цілувать
-
...
Ночі ті, та гітара й шоршини, Моше, сняться тепер і тобі ... Сині очі в моєї дружюш,
А У тебе були голубі.
і коси,
Я ВАС ЛЮБИВ
я вас любив, а ви ніколи Мене любити не могли, І от погаС.'10 сонця коло,
Й мої троянди одцвіли. Немов підрізані ІІожем, ЯІ~ і l\IОЯ надія світла, О, як BOНlI тяглись до світла Rрізь тьму з благаНІІЯМ і ІІлачем!
Але не вбить любов чудесиу, Що так сіяла в їх сльозах
...
Вони умерли, щоб воскреснуть В моїх закоханих ІІісиях!
169
Аllдрій МадиИtКО
киrвський ВАЛЬС
Ночі солов'їнії, ночі весняні, Доли подніпровські наснились мені.
Знову цвітуть каштанн,
І
ХВШІЯ дніпровська б'с.
Молодість мила - ти щастя мое. J
.•
Далі неозорі, київські сади,
Друже незабутній, ТІІ прийдеш СЮДІІ.
Знову цвітуть каштани,
}
ХВШІЯ дніпровська б'є. Молодість мила
-
ТІІ щастя
MOG.
Стежки і доріженьки ген лягли у даль,
В парі ми любилися, серденьку жаль. Знову цвітуть каштани,
2
Хвиля Дllіпровська б'G. Молодість мила
170
-
ти щастя
MOG.
Нам би ще зустріТIІСЯ в солов'їну ніч, Геплі зорі київські енош б до віч.
Знову цвітуть каштани, Хвиля дніllровська б'є. l\Іоло;з,ість мила
-
ти щастя моє.
} 2
ПІСНЯ ПРО КПІВ
(.1 ;/ри ',иа) Білі каштани, Світлі огні,
Де б не бував я, Любі мені. Київські ночі,
-
Зустрічі в саду
В серці, куди не піду. Гори високі,
Синь Дніпрова, Молодість паша Вічно жива.
Ииївські ночі, Зустрічі в саду
-
В серці, куди не піду. Ми по кохались
Там, де дуби,
В київськім небі Два голуби.
172
Rружать, здіймають
Rрплоньки свої,
Наче ми в парі, в сім'ї. Так ВОНО станс, Так воно є,
... Білі
каштаНJJ,
Щастл моє. Рідна СТОЛІще, ТІ!
-
мол весна,
Світла, погожа, лсна. RиїВСЬН.і HO'lIЇ, 3устрічі в саду
-
В серці, КУДИ не піду.
МИ ПІДЕМ, ДЕ ТРАВИ ПОХИЛІ
Ми підем, "е трави ПОХllлі, Де зорі в ясній даЛІІні,
І карії очі, і ручсньки білі Ночами насняться мені.
3а річкою за голубою Дві чайки у хмару зліта, В краю придніllровсыlмM
Ми стрілись з тобою, ВесеЛIІО моя золота. Над полем зарошені віти Дубове верхів'я звело,
У lІарі з тобою ми будем любllТIІ Усе, що на серці лягло.
І стеляться обрії Мllлі, І вечір в ясній далині, І карії очі, і ручеНЬЮI білі Ночами насняться мені.
ІН
РQ.iJtШ/t
СавUЦЬ1іUЙ
ГУЦУЛКА КСЕНЯ
Теl\lпа
HitlKa
ГОРН вкрила,
Поло НІшу всю залила,
А в ній постать спіжно-біла, ГУЦУ;І Ксеню в ній впізнав. Гуцулко Н:сеню,
Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов. Пролсті;ІО жарке літо,
ГУЦУЛ іишу любить СI(РИТО, А ГУЦУЛI(У СИНЬООI(У
В ніч останню він проща.
ГУЦУЛI(О Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі РОЗl(ажу про свій жаль.
175
Черемошу граЛIl ХВlші, Сумували очі сині, тілыtи вітер на СОСНІші Сумну пісню завивав. Душа страждає,
Звук трембіТІ! лунає, А що серце кохає, Бо гаряче, мов жар.
ЧЕРВОНІ МАКИ
Мак червоний між ЖlІтаМIІ,
Срібний місяць над ПОЛЯ'lI!. В ніч таку, КОЛИ все СШІТЬ,} Щось У житі шелестить. То нещасная дівчина,-
А любов в усім иричина, Що збирає маків цвіт, Плаче, тужить на весь світ. Червоні маки, цвіти кохання, Болючий спомин, тихе ридання, Червоні маки, чудові квіти, І згадка в тім минулих літ. Мак червоний між ЖlІтаМIІ, Срібний місяць над ПОЛЯМИ.
В ніч таку, КОШІ все СПИТЬ,
Щось у житі шелеСТІІТЬ.
іі7
} :?
Тереи'Ь .)[(н'еJlНО
ЛЮБОВ МОЯ
3нову осінь над гаНМIІ, Я{ОВТИЙ лист сади встеля.
3а далекими полями
Ти живеш, любов ~lОя! Де летять ключі під небесами, Де в прозорім сяєві земля,
За далекими поля~ш Тп живеш, любов моя! Ще недавно мп ходили По зарошених стежках, А тепер тумани вкрили
Шлях дніпровсЬІШЙ, дальній шлях. ЧОМ же ми тоді ие ДОРОЖИШІ ТИМ, що квітне тільки раз в серцях? А тенер тумани ВКРИЛІІ
Шлях дніПРОВСЬКIІЙ, дальній шлях.
178
Ha~ лугаАШ хмари-тучі, Я ОДИН іду в сади. Кожну МИТЬ мll НСРО;J;Jучні І розлучені завжди.
ЧІ! удвох почуємо і;} кручі Тихий ПЛИН дніпровської води? Кожну МIlТЬ ми неро;}лучні І розлучені ;}авжди.
Прийде май
-
і квітка кожна
Нагада тебе мені. Пісня, тиха і тривожна, Знайде друга вдалині. Нам в розлуці, в самоті не можна Зустрічать весни і щастя диі. Пісня, тиха і тривожна,
Знайде друга вдалині.
3
ТОБОЮ
3
тобою часто, зоре вірна.
В минулі дні, весняні дні, Ходили МІІ в поля вечірні, Де гостро паХЛlІ пошші.
Тепер над полем біла Тllша Вечірніх лагідних долнн, Поло віJша зима колише Гілля заду~IЛИВИХ ялин.
І вже без тебе, дальня зірко, Ходить у степ грудневим днем Мені і СОЛОДІШ, і гіРІ<О:
Сніги тут пахнуть ИОЛIlнем.
180
Ст е 1/(1/1
[,'р
/; ,)[('ОI11 б('ыillІ,
БЕРІЗКА
Кожен вечір дожидаю
-
Вийдеш ТІІ ЧИ ні? Кожен вечір виглядаю у далеЧІІні.
Бачу: в білому убранні Край твоїх воріт Хтось в неясному смерканні
Все стоїть, етоїть ... Чи не ТІІ мене чекаєш
В сумі самоти?
11
лечу і lІовертаю,
Ні, не ТН, не ТІІ •.•
Край воріт, сумна і мила, В біному вбранні, Жде мене берізка біна у саМОТllllі.
181
Ск ілька раз імла веЧірнп Маяла крильми,
Стільки раз берізка вірна ЕИl'лядала з тьми.
Ти ж десь довl'О забаРlIлась. Не вернулась в дім. Ти берізкою ЛIІШIf:ШСЬ
В СПОl'аді моїм!
Олекса ІОще1lUО
ТЕБЕ Я RЛИRАВ, ..
я Rаикав не раз і НС д.вічі
Тебе У ТРИВОЖИОМУ сні ... Здавалось, ДIІВIlВСЯ у віЧі,
Як біля Диіира навесні. Хоч даль поміж нас пролягала, Та потім зустрілпся мп.
І нас в Придніпров'ї вітали Всснянїі перші грюш,
п ДУЛ персду~шп ЧІВШ:Ю
Про тебе і ДО:ІЮ ТВОЮ. І серце про щастя співа,10. Про щастя
)'
рідні" [,раю,
Від мене далеllО ти знову, ЯІІ хмаРІІа ота в ВIІШШІі, Та завжди, ЯІІ зіРІІа раНІІова, ТІІ ДIІВIfШСЯ в Д}'Ш)' ~[сиі
1~3
.. ,
Почуєш 1\lене ТИ, ЄДІІна,
І В парі МІІ буде~1О ЗНОВ. 3а вітром ДО тебе полину, Моя незрадлнва любов.
Сшliють зарошені далі, Шумлять на світанні гаї, І заВЖДIl зі мною в печалі
БлаКІІтнії очі твої ...
МАВКА
в душі, як зіронька, надія, Далека Мавка, ніжний цвіт
...
Юнацьку мрію назвав тоді я Найменням ТИ~І, щО знає світ. 3аводив вітер у зворах пісню, Грав над горою зоре над,
Шумів той грізний У вечір пізній Нам Яремчанськпй водоспад
...
Той водоспад перед ОЧlІма, А Пруту шум в душі моїй;
Струнка дівчина, як емере'ІИна, Минула згадка юнпх мрій. У спогаді буяють траВІІ, Не гаснуть відсвіТII заграв, Бо любу Мавку, красу-чорнявку, Ніколи я не забував
...
Я берен,у пісні світання, Мережку променя тонку, Сердець єдиаиия, ясне кохання І иіч у зоряиім танку.
185
У серці Мавка із Прикарпаття,
І гордо я несу її ... ГОРИТЬ завзяттям, гірським багаттям, 'Спіпа, як вічні солов'ї ...
ПЛатоН ВОРОll ЬН()
І ЧОГО ТП~АТП ...
СтріJШСЯ на полі, руку ПО,l;fI.~а,
ЧОРНОЮ бровою ТИХО пове:ш. IІііКНО усміхнулась, 3НІІRла у житах,
ХУСТОЧІЩ майнула, наче білий итах. н повів бригаду славних Іюсарів.
ХВІІЛЯ~Ш покосів иоле перебрів. Думав, заховалась в ЖlIті, ГУЩІІні. А вона сміялась десь удалині. А вона в'я3:1';ш росяні снопи,
Колосок зривала з RОЩНОЇ RОШІ.
HR
ішла додому в ЖІІТНЬОМУ BiHK~',
Радо всі вітали дівчину ШВІІДRУ.
187
ЛИШ У мене серце билось гаряче: Думав, чорноо]{а ЗНОВУ утече.
~'текла б, та в полі скрізь уже стерня,
Утекла б, та серце дівчину сшшя. І ЧОГО тї]\аТIІ, ЯК зіЙШЛIfСЬ путі,
Я]{ любов єднає щастям у житті!
..
ХОДІМО, КОХАНА, У ЛІС
«Ходімо, кохана, у ліс».
«Ще холодно в лісі, мій друше». «Не дуже,- кажу я,- не дуже! Там зелень березовнх кіс. Ходімо, кохана, у ліс».
«Ходімо, кохана, на луг». «Ще мокро на лузі, мій друже». «Не
душе~- Бажу
Я,- не
д)"ше!
ТаА( повінню криється Буг. Ходімо, кохаиа, на луг».
«Ходімо, кохана, в стеШІ». «Ще вітер студений, мій друже». «Не дуже,- кажу я,- не дуже І Там квіти, кудн не ступн.
Ходімо, кохана, в стеШI». «Ходімо, кохана, в мій дi~l».
«Ходімо, назавжди ходім».
189
Д.1tumро Пав.~uчuо
ЧОГО ТИ МНОЮ ТАК ГОРДУЄШ Чого ТИ мною так гордуєш,
Чого ТИ слів моїх нс ЧУGШ, Коли тобі ВКЛОНЯЮСЬ я? Якщо ти іншого кохаGШ, На мене й заміру не маєш,
Скажи мені, любов моя!
3
грудей я вирву серце нині,
ЙО~ІУ дам крила голубині, Хай нолетить удаЛIlНУ
3
моїм невиказаним болем
Над СИВІІ~І, безконечним поле~I, В мою карпатську сторону.
Хай полеТIІТЬ за еині кряжі І матері про все РОЗlшже
...
Вона для нього поміж трав 3найде ЛИШ ЇЙ відомі ліки, Щоб JI забув тебе навіки І снами долю не карав
...
ПОЛЯГЛИ ЖИТА ВІД ГРАДУ
Полягли жита від граду, Вкрили стежку ИОЛЬОВУ. Чи піддався ти на зраду,
Чи забув, де я живу. ЗЛlІне стежка між ланами, Як роздзвоняться жнива,
Та не ЗЛИНУТЬ поміж нами Давніх пестощів слова.
Доки засміGТЬСЯ в полі Наше літо ЗОЛО1'С, Серце тугою поволі В са~[отині заросте.
191
,'J;Іuхайдо Тnач
МАРІЧКА
В'ЄТЬСЯ, наче змійка, неспокійна річка,
Тулпться близеиько до підніжжя гір. А на тому боці
-
там живе Марічка, В хаті, що сховалась
у зелений бір. Як з кімнати вийде, на порозі стане,
Аж блищить красою широчінь ріКIІ.
А як усміхнеться, ще й спідлоба гляне
«(Хоч скачи у воду! )) кажуть парубки. Не питайте, хлопці,
чом я одинокий
192
} .-.
БСРСГО~І так пізно
мовчазний ходжуl Там, на тому боці, загубив я спокій, А туди дороги я нс находжу.
Та нехай сміється неспокійна ріЧІШ, Все одно на той бік я путі знайду. Чуєш чи не чуєш,
чарівна Марічко? Я до твого серця кладку прокладу.
}
Любов Забашта
ОЙ ВЕРБИЧЕНЬКО
Ой вербиченько, Біпе пиченько, ТИ шовкова сон-трава,
Пройду отавамн,
} 2
3епен-муравами,На серці згадка ожива. Гопос МИПОГО Незрадпивого Ніжно кпикав мене в дапь,
Бринів за хатою
}
РосоЮ-М'ЯТОЮ, Подарував мені печапь. Він з чорнявою, Ще й пукавою,
Діпить серденько своє,
МенІ ж на ганочку Аж до світаночку Сумна ЗОЗУПЯ десь кує. 19і
} 2
Ой вербичеНЬRО,
Темна нічеНЬRО, СИНЯ хвиля з-під весла,
А ми стрічалися, Та й не побрали ся, доріЖIШ теРНОА[ поросла.
} 2
Од,екса Іfовuчькuй
ТИ ЛЮБОВ МОЯ
Ой дівчино, 1.11[1\1 ТІ( ПОЛОНlІла Юне серце в той вечірній час?
Тн любов моя, Ой ти, дівчинонько Гордая!
Перейду несходжені ДОРОГИ, Пронесу в душі твоє ім'я. Ти любов моя, Ой ти, дівчинонько Гордая!
Все без тебе я, Ой ти, любов моя Ніжная!
Все без тебе я, Ой ти, дівчинонько Гордая!
196
Дмитро Л!lЦЄ1ШО
НЕ ШУМИ, КАЛИНОНЬКО
День згаса за обрієм, Ліr туман долиною, І зоря У небі Clюро спа:ШХllе.
Жду тебе, мій rолубе, В лузі під калиною Приrорни до серця мене.
Я люблю, страшдаючи, Від душі Іюхаючи, Пригорни до серця мене.
До зірок і місяць вше ВИПЛlIва закохаНIІЙ,
Розсипа іскри в траВIІ голубі. І повзе до мене ЛИШ
В душу біль непрохаНИЇІ,
Жду тебе, мій любий, в журбі. Я одна, хвилюючись, Вечір під калиною
Жду тебе, мій любий, в журбі.
197
Не ТРllВОЖ, діВЧИНОНЬІЮ, Серця полум'яиого І не гай марно молоді літа.
До зорі ранкової Не чекай коханого, Бо вже іншу він пригорта.
Не люби, страждаючи, Не чекай, кохаючи, Бо вже іншу він ПРlІгорта.
Як себе від розпачу І журби розраяти.
Ой до сліз щастя і кохання жаль. Не ШУМИ, калинонько, Людям не розказуй ти Про ~lОю дівочу печаль. Не шуми, червоная,
Лю~ям не розказуй ти Про мою дівочу печаль.
ПІСНЯ ВІРНОСТІ
Знову ПРИЛИНУВ З теплими ДНЯМИ
Травень квітучнй в білі садкн. В КИЇВСЬКИХ парках нішно ВОl'нямн Знов запалали щедрі бузки.
Серце чарує синява неба, Зникла холодна зима.
Тільки без тебе, Тільки без тебе,
Тільки без тебе Щастя нема. Знов про кохання ТИХО шепочуть
В краплях кришталю квіти в гаю. Казка таємна синьої ночі 3иову тривошить душу мою.
Виплив над містом місяць, як лебідь, Нішністю серце проЙма.
Тільки без тебе, Тільки без тебе, Тільки без тебе Щастя иема.
199
Нічка ласкава, ніч легкокрила
Зорями в небо манить ~leHe. В далі дніпрові знову на схилах
Сиві тумани вітер жене.
Серце чаРУG СlІннва неба, Мрії ІІа крилах здій~lа. Тільки без тебе, Тільки без тебе, Тільки без тебе Щастя нема.
Лада Рева ЛЕТЯТЬ, НІБИ ЧАЙКИ Летять, ніби чайки, і дні, і ночі В СІІІІЮ
(2)
даль,
А серце мені шепоче:
I~IIHЬ
(2)
нечаль.
Геп сонце у ХВПЛЯХ заграло, І радість витає навкруг!
(3)
Наче в світі не стало Розлук
...
Хай веСНIІ, мов птиці казково-сині,
(2)
Відлетять,
Я тільки тебе єдииу Буду
(2)
ждать.
Я вірю: повернеться щастя,
3
тобою ми етрінемось знов ..•
Ти скажи, чи не
згасла
(3)
Любов? Летять, иіби чайкп, і дні, і ночі
(2)
В синю даль,
А серце мені шепоче: КИНЬ печаль.
201
(2)
}
(2)
ОАеuа Поuо.ltареuко
ПІСНЯ
3
ПОЛОНИНИ
Сонце сіло за горами Та й за Верховину, А гуцул давно чекає
Кохану діВЧIlНУ. При с п і в: Пісне з ПОЛОНИНІІ, ПОЛIlНЬ до діВЧИНІІ! Розкажи, як я кохаю,
Як її чекаю. Так запали в душу коси, Стрічками обвиті,
Як волошки, сині очі
-
Єдині на світі. Приспів. Не розкажуть про кохання
Ій вуста несмілі,
202
В пісні серце розкриваю
Я дівчині милій. Пр 11 С пІв.
А коли засяють зорі Понад рідним плаєм, Ніжну пісню про кохання
Разом доспіваєм. Пр 11 С пів.
l~Іnко.ла
.Уnеuuк
КОЛИ ЗАЦВІТАЮТЬ КАШТАНИ ...
Коли зацвітають каштани В моїм подніпровім краю
І знов борознять каравани БЛЗlШТIІУ дорогу свою,-
Мп прагнем з тобою на СХІІЛИ Дніпра,
Де сонце нової снаги набира. Як молодість наша, весіння пора,
Коли зацвітають каштани. Коли зацвітають каштани,
Ми бродим удвох до зорі: Вже й ніч солов'їна розтане, І згаснуть міські ліхтарі,-
Не треба ні слова, кохана, мені, Нехай РОЗ~lОвляють серця втятині,
20~
Нам щастя принесли окрилені
дні, Коли ззцвітають каштани.
Ноли зацвітають каштани І вітер шеиоче в траві,
Любов, що ніколи не в'яне, Бруньки розкриває нові,-
Минають
Jlітз, не
ПІІТЗIOЧІI в
нас,
Та ми нр"гадаGМ
3
тобою не раз
І
і
юності
київські
ночі,
КОШІ зацвітають каштани.
час,
Вітадіu Коротич
ПІСНЯ ДЛЯ ТЕБЕ
Ти не спи сьогодні, не засни
-
ТИШУ Я, мов кригу, розтоплю.
Хай тебе мпнуть щасливі сни
-
Ти не спи, бо я тебе люблю. Крізь чотири тисячі омаи,
Серцем відганяючи біДУ, Я ирийду до тебе, мов тумаи,
І тобі на плечі упаДу. Хоч твое побачити б вікно, Хоч би до твоїх ТОРКlІУтись рук ••• Ми не зустрічалися давно, Я уже втомився від розлук.
Повернусь до тебе, де б не був, ЛИШ мене поклич з безсоння ти. Ти мені пробач за цю любов І за муку цю мене прости.
206
Васи.аь ЮхuJltОБUЧ
ДЕ ТИ, ЛЕГІНЬ?
в горах стежки-БJшскаВИЦі То зійшлись, то розійшлись. Там з-за хмари, мов зірницю, Квітку ти дістав колись. Квітка-втіха
Сохне, в'яне ..• Ой поїхав
Мій коханий. Знов ізвори коло хати Білим цвітом замело ... Чll не вміла виглядатн? Чи забув
CBOG
село?
Довгі роки
Ждала б, хлопче, Та ко!>откий Вік дівочий.
207
Хоч би в очі ПОДИВИТЬСЯ, Чи твоя любов жива? Rожна стежка-блискавиця В серце б'в, та не вбива ... я думками Душу гою
...
Де ти, легінь? Гой-я, гой-я
...
Васu.//іЬ Д іден",о
НА ДОЛИНІ T~MAH
На ДОІІИТ'
туман,
На ДОІІННІ туман упав,
Мак червоннй в росі, Мак червоний в росі скупав.
По стешині Дівча, По стешині Дівча іШIІО, ТеПllе lІіто в очах,
ТеИllе ІІі то в очах цвіllО.
На' ДОlІині ТУАШН, На ДОlІині туман упав.
Біllі пішки в росі,
Біllі пішки
"
росі скупав.
Понад гору Дівча, Понад гору lівча іШIІО, Мак червоний в сеllО, Мак чеРВОН1IЙ в сеllО неСIІО.
209
2
За дівча::'.1 ТІІМ і я, За дівча:\1 ТИМ і я ступав, Бо в ;::I.O~'lJlHi Т)'!\ШН, Бо в .:\о.,ииі т)·.,аи розтав.
2
ЧЕРЕМШИНА
3нов зозулі чути голос в лісі, Ластівки гніздечко ЗВІІЛІІ в стр ісі, А вівчар жене отару плавм, Тьохнув пісню соловей за гавм. Пр
11 С
П і
11:
ВСЮДІІ буйно квітне череМШlІна, Мов до шлюбу вбралася калина, Вівчаря в садочку, В тихому куточку,
Жде дівчина, жде. Йшла вона в садок повз осокори, 3адивилась на високі ГОРІІ, Де з беріз спадають чисті роси, Цвіт калини приколола в коси. Приспів.
Вже за обрій сонечко сІдав,
3
полонинн ЇЙ вівчар співав:
211
"Я прийду до тебе, як отару
3
водопою зажену в кошару~.
Приспів.
Ось і вечір, вівці біля броду
3
Черемошу п'ють холодну воду.
у садочку вівчаря стрічав
Дівчинонька, що його кохав. Пр 11 С пів.
Мu'Ко.ла Си",гаївсь"иu
РОМАШКИ
Злітають пелюстки
Із білих ромашок. Я давню веснянку Прнгадую знов.
Ромашки,
Скажіть мені, білі ромашки, Де ходить, як доля, Щаслива любов. Квітують, минають Весна за весною, Як ВОДІІ Дніпрові, Як гомін дібров. Ромашки,
Скажіть мені, білі ромаШIШ, Де ходнть, як доля, Щаслива любов.
213
Хто любить, той зиає, Як серце страждає.
Нікого в житті Не минає любов. Ромашки, На радість квітуйте, ромаШІШ,
Щоб кожен кохання, Як пісню, знайшов. Злітають пелюстки
Із білих ромаШОІ'. Я давню веснянку Пригадую знов.
Ромашки, Розказуйте людям, РО~l3шки, Де ходить, як доля,
Щаслива любов.
ЗМІ СТ
НАРОДНІ ШСНІ Тихо, тихо Дунай воду несе. Нозан од'їжджає, ДіВЧlІноньна плаче . . . . ОЙ у полі вітер вів . . ОЙ у полі жито Тече річна невелична . В нінці греблі шумлять nербlІ Приїхали три нозаии Дощин, дощин . . . . . .. ОЙ У полі три криничены.. Пливе човен . . . .. ОЙ ти, дівчино горда та пишна ОЙ не шуми, луже . . . .. ОЙ на гору нозан воду носить Ой піду я на долину... По той бік гора . . . . Чом дуб не зелений Половина саду цвіте . . Нопав, копав криниченьну І шумить, і гуде . . . Стели ся, барвінку . . Ой чого ти, дубе . . . Ноло млина кременина ОЙ не ходи, Грицю Спать мені не хочеться . ОЙ дівчино, шумить гай
216
9 11 13 14 15 18 19 21 22 24 26 28 30 ЗІ
33 35 З7
39 40 41 43 44 46 48 50
Взяв би я бандуру . . . ОЙ ти, дівчино зарученая ОЙ не світи, місяченьну . Одна гора висоная. о. ОЙ зійди, зійди, ясен МіСяцю Ой хмелю ж мій, хмелю Лнби мені не тиночни . Посадила огірочни . . У сусіда хата біла , , На городі верба РЯClНа , Коло млина, ноло броду Тече вода наламутна Вівці, мої вівці .. , ОЙ за гаєм, гаєм , , Зеленая ліщинонько . ОЙ не світи, місяченьну ОЙ гиля-гиля, гусоньни, на став ОЙ ноли б той вечір . . о, ОЙ там за лісом, за дубиною ОЙ У полі озеречно . . . За городом качни пливуть На добраніч усім на ніч Гаю, гаю, зелен розмаю ОЙ у полі нриниченьна ОЙ я, нещасний . , , А вже третій вечір . , Нежонатий ходжу , , . Розпрягайте, хлопці, ноні ОЙ не цвІти буйним цвітом . . Била мене мати березовим прутом ОЙ ти, дівчино, червона ЮШИНО ОЙ чий то кінь стоїть . . , . . Летить гална через балну . . .
217
52 53 54 55 56 58 60 61 63 65 66 67 69 70
71
72 74 75 77 79 81 83 85 86 88 89 90 91 93 95 9" 97 98
Попід терном стежечка . . . . Та стелись, стелись, барвіночку
ШСНІ
100 101
ТА РОМАНСИ
ЛІТЕРАТУРНОГО
ПОХОДЖЕННЯ
Пісні та романси невідомих авторів Місяць на небі, зіроньки сяють Скажи, нащо тебе я полюбила . Тихо, в вечірнім промінні . . . Бабусю рідненька . . . . . . Не питай, чого в мене заплакані очі . . . . . . . . . .. Дівчино кохана, .здорова була Цвіте терен, цвіте терен . . Вечір надворі . . . . . .. Мені минуло літ шІстнадцять
107 108 110 111 113 114 115 117 118
Семен Нлu.мовС1>пиЙ Ухав козак за Дунай (Народний варіант)
119
Іван RОТJ!яревС1>nUЙ Чого ж
вода каламутна Віють вітри Сонце низенько . . . ОЙ я дівчина полтавка
218
121 122 124 125
Євген Гребію.а Ні, мамо, не можна нелюба любить! '
126
Ві1<ТОР Забіла
128
Не щебечи, соловейку Мuхаило ПетреН1<О
Дивлюсь я на небо
130
.
Оле1<сандр Афанасьєв ЧужБUНСЬ1<uи Скажи мені правду
.
. . 132
Антон ШаШ1<евич
Там, де Ятрань нрута в'ється (Народnий варіант) • •.
134
Семен Гуда1<-АртежовСЬ1<UЙ
Чорной хмарою дуброва ОЙ назала мені мати
135 136
Boдoдuмиp Оде1<сандров
Я бачив,
ян вітер берізну зломив
138
Тарас Шев'tЄН1<О
'Гака її доля . . . . . . . Плавай, плавай, лебедоньно ОЙ одна я, одна . . . Нащо мені чорні БРОВІ! (Пароднuй варіант)
219
140 141 142 143
Rостянтин Дужитрашnо Чорнії брови, нарії очі (Народний варіант) •
• . • • 145
Степан Рудансьnиu ПовІй, вітре, на Внраїну (Народний варіант) Мене забудь Ти не мон
.146
148 149
Михайдо Старицьnиu Ніч ннаміснчна, зорнна, нснан! (Народний варіант)
151
Марnо Нроnивницьnиu
ОЙ у саду на вишеньці
153
Іван Франnо Ой ти, дівчино, з горіха зернн Лн почуєш вночі нрай свойого вінна . . . . . . Безмежнеє поле . . . . . Розвійтеся з вітром, листочни зів'ялі . . . . . .
155 156 157 158
Несар ВЦидовсьnиu В чарах ноханнн
.
159
Леся Уnpаінnа Стонла я І слухала весну
220
161
Макси,м Славінський Ноли розлучаються дво в
(3
Гейне)
• • • • 162
Михайло Гайворонський Ухав козак на війноньку (Народний варіант). •
163
Павло Тичина
Десь на
дні мого
серця...
164
MaKcu..м Рильський
Яблука доспіли, яблука-червоні!
165
Володu..мир Сосюра
Ноли поїзд у даль заГУРRоче Я вас любив .....
166 169
Андрій Малишко Ниївський вальс . Пісня про Ниїв (Лірична) . . . Ми підем, де трави
. . ..
170
. . ..
172 174
похилі
ро,ман Савицький
Гуцулка Нсеня Червоні маки.
. .
175 177
Терень Масенко Любов моя 3 тобою
221
178 180
Стеnаn Rрuжаnівс'Ьnuй Берізка
.
181
Олепса Ющеnnо
Тебе
я
Th1anKa .
кликав...
183 185
Платоn Воро,,'Ьnо
І чого тікати... . Ходімо, кохана, у ліс
187 189
Дмитро Павлu'!nо Чого ти мною так гордуєш Полягли жита під граду.
190 191
Мuхайло Тnач
192
Th1арічка Любов Забашта ОЙ
вербиченько
194
Олепса Новuц'Ьnuй
Ти любов моя
196
Дмитро Луце"nо Не ШУМИ, калинонько Пісня вірності
197 199
Лада Рева
Летять, ніби чайки
201
Олеuа Поnомареunо
Пісня
222
з
полонини
202
Мunола Уnєюtn
Коли зацвітають каштанИ... Віталій
204
KOPOTU'L
Пісня для тебе
206
Васuль Юхu.мовu'L
Де ти, легінь?
207
Васuль Дідєнnо
На долині туман
209
Мu"ола Юрій'LУ"
Черемшина
211
Мunола Сингаївсьnий
Ромашки
213
СТРУНЬІ СЕРДЦА
Уnраиuсnие песни о .!tюбви (На унраинсном ЯЗЬІНе) Видавництво
«Дніпро», Київ, Володимирсьна, 42. Редантоr
Л. М. Ruрuлсц'Ь ХудожнИІ\ В. е. ПереваJl'ЬС'ЬnUЙ ХудожніЙ редантор В. В. Машпов Технічний редантор О. І. ДОJl'Ьuиц'Ьnа Коректори О. Н. Бобренпо, А. В. Rудрявцева Виготовлено на
ннижновій фабриці (,Жовтень»
республінансьного виробничого об'єднання «Поліграфннига» , Київ, вул. Артема, 23-а. RФ 27064 3дано на виробництво 23/ХІ 1973 р. Підписано до друку 28/ІІ 1974 р. Папір ;м 1. Формат 60Х90'/". Фізичн. ДРУІ\. арк. 3,5. УМОВН. друк. арн. 3,5. ОбліНОRо-видавн. арн. 4,416. Ціна 39 коп. 3амовл. 284. Тираж
1,0
ООО.