Володимир Свідзинський. Поезії by Евгений Захаревич

~~hO~~

~~~ ~OB~~ ж

ВОЛОДИМИР

СВІД3ИНСЬКИЙ Посаії

Ниїп

«Гi\lЩIІС\,Jшіі 11 JlСІ,МСІІнrllO>

1986

84Ун7-5 С24 в IШI11'О llродстаШlOпа изuраllШШ І;а

известного

улраннслого

JII1PIJ-

совеТСIШГО

позта Владимира СвидзинСІЮГО (18851941). В его стихах нашли хараюер1100 отражение cOBpeMeHHOCТJ" тайнЬІ человеческой души и ПРИРОДЬІ n ПРО цессо реВОJПОЦIlОlIНОГО обповлешш мира.

Редакційна КОJlегія: О. Є. Засенко, С. А. КРИШ8I1іПСЬ1Нlіі, О. В. Лупій, Л. М. 1І0пичею'О, Б. І. Оліііник, Б. П. СтепаНЮІ( "УПОРЛДl\уваНJIЯ, вступна Сl'атl'Л та ПРИ міТІШ В. В. Яре.м е /~ n а

Рецензенти: С. А. [(рuжаnівсь/щu, В. П. Морсnець

17U25!Ю2UО-U67

С М223(О4)-86

129.86

В!lдавництво «радянсыйй письменник»,

1986

.1IlРИНА ВОЛОДИМИРА СВІДЗИІІСЬІЮГО

у цьому виданні вперше зібрана і найповніше пода на

поетична

Упродовж

спадщина

останніх

Володимира

двох

десятиліть

Свідзинського. у

літераТУРНlIІ

періодиці публікуваJ1ИСЯ добірки поезій талановитого лірина, та окремою збірною його вірші останній раз були видані

років тому. Незважаючи на це кожно

му цінителю української поезії добре відоме ім'я Во лодимира зв'язана

Свідзинсьного, з

радянсьною

її приходу, щоб тичною

творчість епохою.

ЛІ\Ого нерозривно

Він

мовби

очікував

1922 року виступити з першою пое

збірІЮЮ, хоч мав

за ПJlечима вже

тридцять

сім літ.

Біографію поета ще не написано. За

брarюм ма

теріалів не створено навіть хронологічної канви його життвппсу.

Відомо

лише,

вич СвіДЗИНСЬІШЙ

що

иародивсн

ВОJІОДIIМИР

ІОхимо

жовтня (за НОВИМ стилем)

1885

р.

в с. Маянів Вінницьного повіту ПодіЛЬСЬІ\ОЇ губернії (нині

Тиврівського

району

ВіННИЦЬІ\ОЇ

області)

сім'ї псаЛОМЩИІ{а Юхима Онсентійовича СвіДЗИНСЬІЮГО.

Та батьнів рід споионвіну сеЛЯНСЬJ\ИЙ. МаТІI, Наталка Про хорів на, хоч була неписьменною, але чудово зна ла народну пісню й мову іі мала неабияииіі вплив на

формування майбутнього поета.

llOJlOДИМІ111

СвіД3lПlСШИJ1 навчався в 1;llllРІВСI,I:ііі

духовній

бурсі

семінарії,

в стінах шюї вчилися відомі ноети, діячі

унраїнсЬІЮЇ

серпня

Кам'япець-ПодіЛІ,сшій

иультури

СШЩИИДЬИИЙ,

зиIIсыlііi

та

Стенан

МIІІЮJJа

не

захотів

1904

духовній

рудансы\й,'

Леонтович

та

завершувати

АнаТОJlI,

інші.

духовпу

В.

Свід

освіту

р. був «звільнений із четвертого ила

су семіпарії па прохання батыlа) •.. 1 Здобувши освіту

(в

переліну

ДИСЦИШJіп

значаться

біблійна

історія,

російСі>Іtа словесність і література, загальна і росііі

сьиа історія, алгебра, геометрія, логіиа, грецыа,' ла тинсыlаa і французьиа

мови), він залишає богослов

СЬІШЙ илас. Через три рОІШ подає доиументи на Ви

щі Іюмерційні иурси, згодом перетворені в Київсьииіі

l\Омерційний ЛІt

вільний

інститут. слухач

На

еиономічному

Свідзинсьиий

фаиультеті

навчався протягом

п'яти РOl,ів.

llі,\стави

](омеlщійному ІЗ.

гадати,

що

інституті

СвіДЗИПСЬІ\ОГО.

Серед

своїми прогреСIІВНИМIІ

атмосфера БУJІИ

його

ото'шння

СПРИЯТJllIІІИМIІ IJчитеJlів

поглядами

М.

БУJl1[

ПJlJ:

відомі

Довпар-ЗаПОJП.

сьиий, І\. Воблий, О. Русов, О. KOP'Ja t-Чепуриівсьиий, іімовірпо,

що

саме

тут

сталося

перше

знайомство

Свідзинсьиого із Павлом Тичиною. На час навчання

в l{иївсымуy иомерційному інституті припадає публі l;ація у журналі <іУираїнсьна хата»

UIIа1ІШЄТJ,СЯ,

вірша

В.

першого, ш{ досі

Свідзипсr,тюl'О

«~аUlIO,

паllllО

тебе л жду». Щоправда, старшпй брат поета, Вадим Юхимович, у листі до вчителя ІПпиківсьиої середпьої ШІЮЛИ С. Н. Безверхнього стверджує, що «Володимир

ще в дитячому віці друкувався на сторінках журналу «Нива» російською мовою» 2.

І Державний

зб.

1166. 2

Маш,

архів м.

Кпєва,

ф.

153,

оп.

6, 01\.

Безверхnїй С. V тихому і зеJfеному Шmшові. (ТиnріВСЬІ\а районна газ.), 1970,14 JfИП.

Після закінчення інстдтуту В. цював

еІюномістом

Вінниці,

СвіДЗШІСьюrїІ пра

де

написав

видав

Jшижечr{у «Кустарні промпсли Поділля».

Першу світову війну поет перебув у Львові. Після зю,іпчеппя

її повернувся до

де жив до кінця

1925

Кам'янця-Подільського.

року.

На початну 20-х ронів кам'янець-подільсыиіі п()

сідав особливе місце в житті РадяІЮЬКОЇ Україин це була ну.1Jьтуриа. столиця Поділля. Тут У 1920 р. ВІІХОДИЛО близьно 25 ріЗИІІХ видань. У студентсьно:му журпалі В.

«Нова

думка»

('1920,

ПоліщуrЮI>[,. СвідзинсЬІШЙ

.м

3),

редаговаНОJllУ

наДРУI\увався

вдруге.

У травпіJ921 р. в КаllI'янці-ПодіЛЬСЬІЮМУ було утво рено філію ДершліТВllдаву Уr:раїпп. В ЦЬОJl[У впдав пицтві вийшла перша збірr\а поета «.Ліричні поезії,>. У місті зосереджупаJJJrсл зна'ші літературні і нау{(ові сили,

працювала

художньо-промислова

шrюла,

прп

пій мистецьке впдавппцтво.

У травні

1921

р. редІО{ТОРОМ кам'япець-нодіЛЬСЬJШЇ

наРТlИно-радяпсьної Іван Кулик. У рецензію

1922

газети

«Червона

нравда»

став

р. газета опублікувала розгорнуту

І. Дніпровсьного на першу збірну В. Свід

зинського, та Й сам поет виступав із статтями в цій газеті.

Активну

участь

розвитиу

молодої

радян

сьиої літератури брали Валер'ян Поліщук, Іван Днін ~ОВСЬЮ1Й, Мирослав Ірчан, Микита Годованець, ТереНІ, МасеНІЮ. Літературні

іі

{(ультурні

традиції

древпт.ого

Ка

м'япця-Подільсьиого, ян і ВСЬОІ'О ПодіJJЛЯ, мають свою

історію.

Багата зем.1JН, ЯІ;у Леся Унраїшш по сп ра

nедливоеті

називаJlа І\расою

М, НеІ.расова і М. А.

Свидницького,

П.

УІ\раїни,

дала

людству

І\оцюБинсы І'о,' С. РудаПСЬІЮІ'О і ІІіщинсы10гоo

М. Леонтовича.

Поет глибоко вивчав пустарні промисли свого {(раю,

його історію, етнографію, співучу мову рідного наро ду.

«Він бував скрізь,- згадував через багато років

ІОрііі СМОЛИЧ,- про ЛІЮ місто, містеч[ю 'ІІІ село по діJ[ЬСЬІ{е я почипав вести мову. Старовинна турецьна фОРТСІ~Я в 1\.щ'янці, руїНIІ древньО1'О палацу в Ме,l lюrбожі, ЛітИІ[ маЦЬІШЙ

та Летичів часів

ліс за

Джурині ... -

із

Шар['ородом, згадоr,

про

І\оліївщини, гаЇІда

«неllIОВЧНЮ) ці

дзвіниця в

пам'ятни

старовинп,

IІдаене, і почались наші з ВОJІОДJНШРОМ ІОХИМОlllІ'lе~[ jЮ3МОВШ) І.

У Кам'янці поет ОДРУШИВСЯ 3

народною вчитель

[(ОЮ Зінаїдою йосипівною СУЛІЮВСЬІЮЮ. У

1921 р. У

НИХ наРОДІІлася ДОНЬ[Ш Мирослава 2. Впзначальною подією у творчому житті В. Свід-

3ИНСЬІЮГО стала перша його збіРІ.:а «Ліричні поезії». Про пережите, lІІИНУJIе поет

згадує

ян про

<шітьму»

і ВИСJЮВЛЮЄ надію, що радянеькі часи принесуть ноні плодп. Та нершпЇІ рецепзепт Іван Дніпровсьнпй все ш

добачав у збірці лірпну, ЛІ:а <<Нічого не промовлнє до

еерцн працюючпх мас», <<Любов мріЙlJlша, одіРlІ(\lЮГО од Гlюмадс[.IЮГО ШІІТТЮ) 3.

Рецензепта не задовольпяє ПСРСllажаllllН

у аliіJщі

іПТШIІІОЇ поезії. Що

11(

до зв'ЯЗI\У лірИІШ В. Сllідзинсr.JЮГО із народ

пою піснею, то віп тілЬІШ Іюпстатувався рецензента

ми без належпого поціпування: «Переробни народних пісепь займають ТІІОР'ІУ увагу й приваблюють поета «<Не вій, нітре буЙнеееньниЙ». «Ой краено ти, яблун[,J(О,

І С/!tО,л,uч Ю.

Розповіді про неспOl,ЇЙ немає кін

ЦЯ.-

1\., 1972. 2 Мирослава

Володимирівна Свідзинська нині проживає в Харнові. пенсіонерна. За спогади про батьна, донументи, фото, поезії, передані упорядни нові, Сlшадаємо їй щиру подяну. 3 КобзаРЄnl;О Г. (Іваn дnіnровсы;й). ВОЛОДИl\lИР

СвідзинсьниЙ. Ліричні поезії. Червона правда (орган Кам'янецького повітового номітету КП (б) У і повітвн

ІЮІШОМУ Рад роб" сел. і червоноар:и. деиутатів) .м

74.

ЗаІшітала»)

всіма влаСТJIПИIlЩ пародПlИ поеЗll СІша

дами: «То' ти, діду, 7\обре дбаіі» , «ВРОДЛlІвая певісточі т. п.».

1:8»

Ва.ттер'яп По.ттіЩУI' був

ПРИХИЛl,піmШІ

до

збіРIШ

«Ліричні поезії», паЗIlвав Свідзинсьного поетом ЩИРИl\І і цін:авпм, але таІЮЖ заЮІДав йому, очеВІІДНО пе без підставно,

ВУЗЬІ<ість те1\[атюш,

СI>IШХ мотивів

відсутність громадян

Через два рОЮІ в

«Червоному шля

ХУ», де була вміщепа ця рецензія, Свідзинсьниіі С'l'1\11 працюватп .тriTpeдaHTopOM. у

1927

р. власним нанлаДОlll автора виіішла в Хар

Ішві тиражеl\І тисяча ПРП1lІірню.ів друга збірна В. Свід-

3ІШСЬІЮГО

ІШИГОЮ

п'ять РОІ\ів. Поетові сповшІЛОСЬ уже СОрОІ'

«Вересень».

Час

між

першою

другою

два.

На

вихід

«ВереСІШ»

віДI'УІШУВСЯ

рецепзіGЮ

Пl:ів

СавчеНІЮ. Він вважав В. Свідзппсьного поеТОl\[, Л/шіі:

спізнився на багато рт,ів: «Я пе хочу вга7\уватп, па сиіли,и саме

ронів

аапі:шивея

ПРПЇІТJI в

літературу

Свідаl1пеЬНllїr, ю!с нено, що ІЇОІ'О ТllорчіСТІ" чування бою»

іі

свіТОl'ЮЩ

«!\fою

юrигу

ціЛJ,ОВIІТО

поза

світовід

нашою

«Вересень»,- говорив

7\0-

приятеJfЯ1\[

В. СвіДЗПНСЬІШЙ через тринадцяТІ> ронів після ВИХОДу

збіРІШ,- І,РИТИІ\а що

пе

маю

ПОJІаЯJfа

ХИСТУ,

лише для себе та доньни. у

1927

р. яираз

за

фаталізм.

перестав Не

с;повнилося

Пподумав,

ДРУІ'уватися. писати

десятиліття

не

Писав міг!»

Велиного

Жовтня;, Л/\и(Й, за визнанням поета, ,(<поставив нао

у брамі життя пового іпових падій». В. СвідзинсьниЙ. очеВИДЯЧІШ. сумував, що в його поезії громаДЯНСЬІ\а тема не знаїlш.тrа СВОГО розвитну:

1 Сон,цвіт В. (Поліщуr. Валеріаn). Володимир Свід ШШСI>IШЙ. Ліричні поезії. Червоний шлях, Харнів, 1923, М 2.

1 Савчеltr.о Я. 3 поетИЧНОЇ РН.- Життя й: революція, ЦП. Х.

художньої літерату шовт.

1928,

Не метає вогніп блпсItавиця В ЗЮІШСJlенім спіпі МОЇАІ, Ані бою смсртеJlьпая КРІ!ЦЯ Не ГРПIlIИТ/, і не існрить у нім ... «Ми, паючи

ДОСJІідншш,- Шlше М.

РІШЬСЬНОГО,

П.

Л.

:Мо

Тичину,

l-ІовичеНlЮ, М.

назн

Терещенна,

В. Кобилянсьного, Я. СавченItа,В. Чумака, В. Еллана та

інших,- не

можемо

не

замислитись

над

питан

ням: з чим згадане поноління підійшло до історичної меші, що в СУІ,упності япляла собою його дожовтне ва духовна передісторін ян явище естетичне й псп хологічне?» 2 ТіЛЬЮI з'ясупавши це, можемо зрозумі

ти, чому В.

Свідзинсьний по-мистецы муy розробляп

спою тему, ПJlекав свої образи, не забуваючи піІЮЛlІ про авторитет свого

все

пост, хоча

не

ЛЮДСЬІЮГО і літературного «я».

інстиннт

самозбереженпя

утверджує

і віД'Іуває вше наблюі,енпя соціальпих і

міжнародних ItатанліЗJllів:

Нехай же налітають бурі. Мн серце сонцем одягнім ... Поет словом стверджує віру «не в бога смерті і рабствю), а «в одвічне буття 'l'ВОРЧОЇ сили і радості

світлої». Цим він був СУІ'ОЛОСНИЙ головній суті свого часу, його оптимістичній, життєствердній СИJrі.

l(ійсність СвіДЗИНСЬІШЙ ніби пропусItає крізь ча сопі

фільтри

і юнаЦЬІШХ

спогадів,

JriT.

фіr{сованих

вражень Дитячпх

Поезії збіРІШ «Вересеш,»

це пере

lІажно ліричні медитації.

Пост ніби РОЗІ_РІшає перед пами сторішш JШИЖЮr З ДИТІІІІНОЮ

чистотою

почуттів,

щирістю

і дитячою

фесрпчністю у стаВШШllі до всього і, в першу чергу, до ПРИРОДJl, І,раса ш:ої,

здається, іі наРОДИJra поета.

2 Новиченко Л. М. Поетичний світ Максима Риль СЬКОГО.- 1\.: Нау!\. ДУМІШ, 1980, С. 31.

Юрій Смолич писав: чої

«.. .3

заінтересованості

любові до старовини, гаря

народнимн

звичаями,

бага

тющих знань народного побуту, із закоханості в рід ну прпроду,

своврідну нрироду погорбленого, грабо

вими лісами й переліСI\аМИ порослого Поділля, з за lюхапості в МОВУ рідної землі

і походпв, думавться

мені, поетичний талант і сама поетична своврідність

таланту СвіДЗIlНСЬКОГО.

Це

був

справді неповторниіі

поет. Поет своврідно-український, якого не знаю, чи

1tЮЖЛІІВО

ІІеренлаети,

хіба

що

переспівати

іНШИlllИ

1tюваlllШ) 1.

Поет уевідомлюв даНИll іІому щедрою долею хпет і здатність розуміти красу і велич природп і деlша рув аІ,тивне

Порлд

вднапня з нею.

оригінаJІЬНОЮ творчістю В.

СвіДЗИllеьний

захоплювтьея худошніми перенладаМIІ. Уже на почат

ну 20-х ронів етають відомі відтворені НШІ шедеври

Овідія, ГесіОДll, Арістофана.

1924

рону у видавництві

«Книгоспілка~без зазначення імені перекладача ок ремою книжкою побачила світ «Овеча криниця~ (<<Фу енте OBeXYHa~) Лопе де Веги. Очевидно, цей переклад відкрив

Свідзинському

дорогу

до

Харкова.

Час

від

часу у «Червоному шляху» з'являються його перекла ди з російсьної літератури, як-то: оповідання А. Че

хова, твори І. Тургепвва «Асю>, «Напередодні», «Пер ше

ІюхаННfl).

У реме

1934

р. побачило світ

виданпя

М. горы\го,' У

повного

1937

УІ,раj'нською мовою

тексту

«Казок

про

OK~

Італію»

р. переклад «Русалню) О. С. Пуш

.,іна, ЦІ,ОГО ж рону до вибраних творів Лнни Купали він подав переІшади «На смерть Степана Булата» та «Пісня і сила».

Володимиру

СвідзинсЬІ\ОМУ

належить

перший

УІ\раїнсьній радянській літературі повний поетичний 1 СЖQЛltч Ю. Розповіді про неспоній немав І{інця,

с.

158-159.

пеРСIШnl\ «с'тювn о по.'п;у Ігорсвім», «Літсратурному жу[шалі»

193()

РОНУ група УJ;РПЇlIсr,ютх поетів

1\[. г,nжап, Л. l(митсрr;о, І.

ПlIрган,

та інші

Пnl\руноваппіі у

РОКУ.

1938

І.

ЛІуратов,

М.

С.

П. Тпчппn.

1Псрсмст,

Т.

І1:рпжанівеьтшіІ,

Л[nеСIll;О, І.

НеХОТІі\

видали І\ОЛС'Т(ТИВПИЇІ иереклад вірмспсьного

народного епоеу «ДnВІЦ СnСУIlСЬТШЇІ», у здіііспрнпі ЛІ,о-

1'0

взяв ю;тшшу учпеть і В. Свіі\3IШСЬНИЇІ.

НеОІ\ЇrтеНШІЇІ вн:лад у екарбнпцю українсьної НУЛІ> тури Вl!іе В. СвіД311НСЬІШЇІ виданням І;омедііі Арісто

фЮІі\ «Хмар!!», «Осю>. ІШИЖНОЮ

р.

1939

(ЙІ\абю>. 1110 ВИЇІшлп Оl,ремою

порпс

ТL'П,

ВJJдаючи

1956 ]1.

трн номеТІії Арістофана, у примітці піднрсслив: «В пс ]1шшаді ЧПСТІ\ОВО

Вlшористані

танож

ДОСЯГНРНШІ по

переЮlіх УІ(раїНСI,IШХ нершшпдачів Арістофапа». По

переднином Бориса Тена був В. СвіДЗИПСr.Iшїr, nвто ритет ЛlЮГО він, ЛІ( бачпмо, ви;шав беззаперечно. Та іі фЮ,ТНЧПО у назвапому виданні порнс Тен вмістпв тіJП,IШ

переютад

1(0медііі

«іІtаБIl»

«JIісістратш>,

«ХМПРН»

(;

уI,рnїпсыііi

ІОНІ!('

ТСІ«('Т

МnїlСТСРПОЮ

]1('-

l\аІщіюо перrюrпдів В. Свіl\ЗПНСr,тюго. СВОЄЮ

пrРРН.тшдацr,юно

нраl\СIО

П.

Сві;(3IІПСТ,lшіі

ПС]Юlшдав між пародаМIІ арнодушпі МОСТИ, через ят;і

УЩJaїНСЬКИЙ паРОI\ єднався

російСЬЮIМ, білорусьним,

вірменсмшм, ГРУЗИНСJ,ЮІМ, а література збагачувала ся І\УЛЬТУРНИМИ траДIlціями Древньої Греції і давньої Русі, народів РаДЯІІСЬJ(ОГО Союзу.

На

зламі

20-30-х

ронін

СнідзинсЬ!\ий

пережив

глибоку особисту драму, ю{а нрошшає світло на де ш{і мотиви його поезії, 30І,рема ЦИlшів «3рада», «Па м'яті

С-СЬІШЇ»

(3інаїди СУШЮВСЬІШЇ.- В. Н.) та НІІ3-

ІШ окремпх віршів. Світ,:ю сімейного щастя, ЯНО тю, зігрівало

поетп,

раптом

погасло,

дружина з ДОЧІШЮ заШІШIIJlfI

сестр!! сум,

Віпптщю.

роздую!.

Поетові

родина

розпалася,

Харнів і переїхала до

залишалися

самотпіСТІ,.

Останнім публічним 3BiTO~1 носта перед сучаснп ІШМИ стала збірка

р. «Поезії», видана старЮІНШІ

1940

Юрія ЯІІОВСЬІЮГО і за його редющі6ІО. Із віршів, ЯІ\і

СвіД3ІfНСЬЮІ.іі запропонував до збіРШІ,

були ПОВ('р

пені автору, деСЯТІШ залишалнся ноза збіРІЮЮ: ні,- категорично стверджує «захаJJЯвна»

(<ІІі,

Смолич,- то пе буда

10.

Всі ті поезії були гідні па

JliTepaTypa.

ДРУІ~увапня і пе могли ВJIIШПІШТІІ жоднпх заперечеш.

з ідеїІШІХ П03IЩЇЙ, хоча lідеЙШІМ

подій

навантаженням

та

процесів

це треба танож Вifзпатп ВОШІ

не

соціальних

відзначаЛIIСЬ,

СТОЯЛІІ

від

осторопь.

Та

усією своєю тональпістІО, багаТСТВОllI ноеТIІЧПИХ барв, піжншш ПОЧУТТЄВІІМИ світлотінями, самим СНРІІjі~lап ням

оточенпя

першу

чергу

природн

наснажу

вали читача відчуванням радості буття, краси ЖІІТТЄ

вих

проявів,

Вірші

отже,

поета,

ЯІ~і

БУЛІІ пе

а маЛif СІшаСТIІ наступну відомі хаРІ<івсьюш

поезією

ОПТlІмістичною» І;

ввійШJIIІ до

поетам

збіРЮІ

«Поезії»,

«Медобір», БУШІ ШllрОІЮ

«ЗОШIl'г

у чорпііі цера

товій обгортці піШО11 по рунах ... 'Го буда абіРI:а 1100ТIІЧНIІХ шедевріш) 2.

Сна.тrахпу.тrа

31'оріло

у її

llешша

ПОЛУ~I'ї,

Вітчи:шлна

зберігсн

віііпа.

Та

обшrадипці, про ЯJШЙ із захоплепням згадував

дич. Та згорів сам поет. Ще в

НІ'

ВС('

і ЗОШIIТ у І\ератовііі

1927

р.

10.

Смо

одпій

із

поезій збіРІ<И «Вересень» він ПРОРОІ\ував: В полум'ї був спервовіну в ПОЛУМ'я вернуся знову ...

1 В.

1941

СвіДЗИНСЬЮІЇІ

трагічно

загинув

жовтня

рону.

Оцінка поетичної спадщини потребує насамперед

чіТІЮЇ методології аналізу. Тю\у методологію розробив ю\адемін Л. М. Новиченко у статті 1 СМОЛU"

с.

«Современность,

Ю. РОЗІІовіді нро неСНОl\ііі: немає ніпця,

153. 2 Ta~ же, с.

153. 11

литература 11 критика»

с.

227)

(Дружба пародов,

і в монографії

Рильського»

(Кпїв,

«Поетичниіі

1980).

Вчений

ГЛllБОІшіі літературознавчий СЬJЮГО за роки

1910-1941

аналіз

1969, .N2 6,

світ

зробпв

поезії

Мююшra не

тіЛЬЮІ

М.

РИJІЬ

(хронологічні межі поетич

ної творчості В. Свідзипського), а й сформулював ме тодологію

ВІІвчення ліричної поезії означеного часу

взагалі. Л. М. Новиченко наголошує, що ціЛlЮ~І за Іюпомірно

(шнтаllIJЯ про те, ЛІ, налагоджуватн іі

рспалаГОДШУllати

найінтшшіші

сфери

110-

внутрішнього

світу людини в добу веЛІШОЇ перобудови всієї дійс ності, шшлинає в досліДIlина такий ЗРОЗУlllіJшіі інто

рес сьогодні, в часи формування всебічно розвиненої Іюмуністичної особистості» І. Досить оціНКI!

про

важливою

снаДЩИIІП

те,

що

В.

КРИТlша

для

праНI!JП,ПОГО

СніД:НПlсьtюго

20-30-х

РОІ\ів,

вимагаючи від поетів соціального,

розумінпн

є ду~ша

іі

вченого

«... справедшІНО

ідейного самовиз

начення, інколи не вміла дати собі ради з ліричною поезією, особливо з її певними тематичними номплеІ\ сами, де соціальна позиція автора складно й опосе

редковано винвлнлась у тонкій особистій сфері, в фі лософських роздумах на теми, які прийнято називати вічними, в особливостях ліричного характеру загалом. В естетиці ще давалися взнаки вульгарно-соціологічні Іюнцепції,

Яlй

зводили

класовий

аналіз

мистецтва

тільки до поmyнів ИРЯМОГО виявленнн «ідеї»

тичних гаслах і деклараціях;

або

в полі

прив'язували

художній стиль митця до ЙОГО «соціаЛl>1l0Ї природи... », створюючп,

ТаІШlІ1 чином,

теоретичну базу для зне

важливого ставлення до всього особистого в ліриці ЯІ( нібито (шозасоціаЛІ>НОГО» 2. 1 Новuче/l,';О Л. М. Поетичний світ Маl(сима Риль ського, с. 203. 2 Новuчен~о Л. М. Поетичний світ Максима Риль

ського, с.

203.

До 1\1>01'0 треба l\uдаТlf, що ДlJalЩllті РОІОІ,

ЯІ(і

побачили світ збіРЮІ В. СвіДЗllllСЬНОГО «Лірнчні пое зії»

та

(1922)

«Вересень»

пзагалі

(1927)

паЗlІваJlИ

поліРНЧШШIІ. llОJІОДИМИР

Свіl\3ИIІСМШЙ

ДClшаруваn

110

потроби

руйнувати мистецтво СіІОва, ЛІ{ це робили поети різ ІІНХ лівацыхx угруповань, і но стверджував вищістr.

поезії над життям, ЛІ( то робили денаденти. Він об'61( ТІШНО брап участь разом із Тичиною, РИЛЬСЬІ(ИМ, Со

сюрою поповленні і збагаченні всього радянсыІ'оo мистецтва, поглиблював його

образний світ і зміст,

підбиваючи історичні СТРУІ(турні зміни в художньому мисленні, постійно звертаючись до природи і ЖИТТН ЯН

дО

джерел

всього

світлого

пренрасного.

Він

об'єнтивно відстоював повноту духовного життя, його гармонійну

єдність

серед

ГУРКО1'У

пелетеНСЬЮІХ

IJОJfIIЧППХ будов НПЛЬJJО IJСJlухаlJСЯ в РИТМИ Jlюдсы гоo серцебиття. Цо значною мірою нонснює, чому талаllО IJllтиіі J1іриr; 110 носів У дітературі свого часу того J\lіе

І\Н, на ЯНО заСJJуговуnав, хоча майстерно володіп та

r.мшщею

«впраженпн себе,

надій,

отже

спOl'О

сnоїх

народу,

ДУМОІ\, прагнень

суспільства,

епохю>

(М. Жулинсьний).

Аналогічну

«.. 'перечитуючи ііого

думку

висло плює

Свідзинсьного,

Віталій

Коротич:

відчуваю

постійну

віру в JІЮДСЬІ\ИЙ розум, надію па щастя.

ЛІ(

ЩО ГОВОРПТІ! про УРОНИ свідзІшсыго,' ТО ОДИН З ПИХ,

паНСВIІО, в тому, що тільки

любопі до людей, з умін

пя думатп про них і печалитись їхніми сумами на роджується поезію> І. Із спогадів П. Панча, Ю. Смолича, І. Муратова та

ін.

постає

припаблипий

образ

ВИСОІЮ

професійного

поста, ЛІШМ знап В. СвіДЗИНСЬІЮГО літературний Хар-

І [{ОРОТІІ'І В. IJOJІОДІІМНР СвідзипсЬІШЙ. В lШ.: Пое зія-68. 1\.: Рll!\. нисьмеНllIШ, 1968, вип. 2, с. 59-60.

"іІІ

2U--3U-x рр.: СОРО.ll'Н;ШJlВllif,

JlагjДllllіі., СI\РОAlllиіі

і таJlННОВИТИЙ, ЛІ, JПодина, ЯН ноет, переlшадач, літе ратурний редантор. Людина харантерної вдачі,

TaJIaH-

і оригінаJlЬНОГО світоснриіімання, він міцно врос

'ry

тав І\орінням в JlІОJlОДУ радянсьну літературу.

Захоплені відгуни про СвіДЗИНСЬRОГО заJlИШИЛИ су часшши

поета,

РСДаІщії

харнівсЬJЮГО журнаJlУ

р.

1936

ЯЮІМИ

«Літературний

повідає:

він

щоденно

спіJшувався

«Червоний шлях»

журнаш) ).

n (з

І. Айзенштон роз

«У другій, зовсім Rрихітній І{імнатці завжди

Сllділи двоє:

ІОХИll10ВИЧ

ПаВJlО

Григорович Тичина

Сnідзинсьниіі,

і ВОЛОДИJIIИР

фJlегматичний на

ВИГJlЯД і

дуже мовчазний ЧОJlовіR, ТОНRИЙ поеТ-JIірин, таJlанови

ТНЙ

ПСРСНJlадач

французьної

лаТИПСЬRОЇ

JlіРИIШ.

у «Чернопому ШJlЯХУ» він вів СТИJlістпчну і мовну праn

І,У ... » І

На редакторсьній, точніше, Rоректорсьнїй ро

боті в цьому журналі поет заJlишався до почаТRУ Віт ЧІІЗНЯПОЇ

війни.

1936

р.

М.

ГОРЬЮІЙ

власноручно

підписав В. СвіДЗИНСЬRОМУ RВИТОR члена СпіЛRИ пись JIIеннинів СРСР. Ю. Смолич пише, що В. СвіДЗИНСЬRИЙ J;ористувався пієтетом у цілої пленди першого, та й паступних ПОRолінь УRраїнсьюrх поетів. Правда, піє

тет той не був визначений офіцїйпо, а признаний са мочином поетами найрізноманітніших поетичних на ПРЯМRів, нахилів та шніл

ВІІНЛЮЧНО через визнання

його мистеЦЬRОГО авторитету.

Аnторитет СвіДЗИНСЬІЮГО ВІl3навав ТаІЮЖ Михайль Семеюю, ЯRИЙ із своїх футуристичних позИJ~ій, ствер джує Ю. Смолич, взагалі заперечував поезію та про РОІ\ував

їй

відмираннн.

«СвіДЗIIНСl>IЮМУ,- перед тим

ЛІ{ подати до друну,- прочитував Тичина»

свої твори Павло

І АйВЄnШТОl> И. С. С чуnстном семьп единоЙ. Звезда, 1980, .N2 3, с. 191-192. 2 С.молич Ю. Розповіді про неСПОІ\ЇЙ немає нінця, с. 153.

IIUTI'0 Паll'l в .llllсті )\0 JlIIIIfі>іВСI,Ю'IХ

дунан:

«... З

111І;OJlНріll :11';1-

Володимиром IОХИМОВllчем л познайомив

ся, ІЮЛИ він прийшов

1925

журналу «Червоний шлях»

РОІ,У до пас в реДаІщію працювати реДаІ{тОРОМ МО

ви. Середнього зросту, худорлявий, з

інтелігентними

рисами обличчя і постійно лагідною усміШІЮЮ. Диву вав своєю скромністю і притишеним ГОЛОСОМ. ЦИМ віп

буп

схожий па поета Павла ТИЧИНУ, який в редю,

ції ОЧОJІЮвап літературний відділ і цілі дні сидіп нан стосами рукописів, заТЮІУВШИ пальцями вуха.

ТаІ\і ж лагідні, до того ж мелодійні, були і ЙОГО вірші. В

І\олі тодішніх

Особлипо

вірші

із

поетів Їх вважали за гарні.

збіРІ\1{

«Вересень»,

ТаІ,і ЛІ{

«Нан

джерелом», «ВійНУJІИ зорі холодою), «І вітер, і БЮIС І,іт па Сході»

і т. д ....

Знали його і ЛІ, перенладача старогрецьних 1I0UTiB Арістофана, Гесіода і риисьного Одним

Овідію) 1.

із найприхильніших шапувальшшів пое311

свідзиIlсы\гоo

був

Юрій

Іванович

ЯНОВСЬІ\иіі,

иро

що розповів у спогадах Ігор Муратов 2. Для поетичної МОJIоді 30-х

ронів

яновсы\йй

віДІ\рипав

СвіДЗИПСЬІ\О

го наново, організував обговорення і винонаПIJЯ вір шів поста Унраїни,

па поетичнііі ССІщії а

1940

р.

СпіЛІШ письмеПIJIшів

Львові

зредагував

збірну

«Поезії».

ЗбіРI\а В. СвіДЗИНСЬІЮГО не проііШJIа поза увагою і широного загалу читачів.

В листі до поета віДОl\lИЙ унраїПСЬІШЙ художшш

графіl{ Сергій Конончун, ЛІшй па самому початну вій ІШ загипуп при оборопі Києва, ПIlсав: «13ИСОІЮШ<lllОIJ

ПИЙ ВОЛОДІПШР IОхимович!

І Дорош М. Вошю{ ШУІ\ачів.- Рад. оспіта, Н)71, лют. 2 Муратов І. Юрій нIІовсыlіі,' ЛlЮГО я зпав.- Пра пор, 1968, .м 9, с. 81-86.

ЦеН ,1IIlc't l\IУСІIlI би БУТJі Jlаі~іСЩШIfМ У тоіі же неlll" ніДІЮЛИ

поява

певеЛИЧІЮЇ

юшги

Ваших

поезій

ста

.па подією у моєму житті.

Але раз у раз усі слова захоплення та намагашНl

llІ1зпачити міру І:раси й глибипи Вашої збіРЮІ

усе

че блідло і було нічим в порівнянні з тим, що таїв і

одпромінював

НОЖНИЙ її

рядон!

(І

це л,

самс

відчуваю й тепер, ноли пишу цей лист).

Та все Ж тани прошу прийняти ці рядни захоплсн НЯ й вдячності, що йдуть од самого серця.

Багато ронів не з'являлась в унраїнсьній літера турі тана витончена, та на майстерна, тющ сповнсна вразливості та життя нннга поезій.

Ваша збірна стала моєю супутницею. Вопа діє ЛІ, музина, і пам'ять щоразу повертає її РЯДІ,И ЛІ, зву

чання

ІН.

ЦІЄl,

41,

здавна

любимої

нам

рапон. Ссргій КОПОПЧУІ(

МУЗИЮf.

І\Иїв,

(худошнюф) І.

Отжс, читачі, молоді пости, яні ШУІ,али доброї

JI і

тсратурної ШІЮЛИ, і визнані метри поезії, що ніІЮJIИ нс

ушшали

мудрої

поради,

захоплено

вітали

третю

збірну В. СпіДЗИНСЬІЮГО. Значення творчості Свідзинсьного базується на ГJШ

БОІЮМУ

гуманізмі;

з його віршів

струмує

древньо

еллінська заноханість в ЛЮдИНУ, сонце, прирОДУ, пра

цю,

пим

фінсується l'Jlибоюrй ТРИВНИЙ споній...

віч

ності.

За.пюБІШ ніДЧllIIЯЮЧИ двері домаШIІЬOl'О затишну і ЙДУЧИ

назустріч

сонцю-життю

(<Сонце»),

Свідзип

СЬІшіі: був не співцем домашнього заТИШІ,У, а спjuцел[

світової гармонії.

Він Іюпдепсував, стиснав ПОЧУТТЯ,

І Лист зберігається У ссстри ХУДОЖПlmа ФраІЩС вої Н. П. За ДОПОМОІ'У в РОЗШУІ{У матеріалів про Свідзинсьного, яних дуже й дуже обмаль, і за падану МОЖJПrвість опублінувати лист брата, СІ\ладаємо ЇЙ иоднну.

щuб, вирвавшись на читацький простір, вражати чи тача якнайсильніше. Гете ЯІШСЬ у розмові ВИСJЮВИВ

який

настрій,

ще

нечно дорога, бо вона Щоб

зрозуміти

зіставляти

більше

думку, що «будь

будь-яна

мить

- беЗІ\і

посланець вічності» І.

суть

поезії

СвіДЗИНСЬІ\ОГО,

не «життя і }!Ить», а

Для поета ціле ЛЮДСЬІ\е ЖIIТТЯ

треба

«мить і вічність».

це лише мить у нли

ні вічності, а дати, яні він таІ\ ретедьно подавав, це запиС душевного етапу в І\онкретний час, щодеп НИІ\ настрою. Та з оригінальними поезіями у періо дичній

зате

пресі

В.

СвіДЗИНСЬЮІЙ

переКJIади

друкував

виступав

вряди-годи,

систематично.

ПереКJIадав

з древньоруської і російської, біJIОРУСЬКОЇ і вірмен ської, фраНЦУЗЬІ\ОЇ і іспанської, зі старогрецької і да тинської, грузинської і ПОJIЬСЬІШЇ. Поет віДRРПВ неоеВОЄІІі в JIіриці нетрі Я3!ІЧШЩЬКОЇ

міфології і рідного дохристиянсьного фольклору. Ос

воєння цих неЗГJшбимих джерел дало йому рідкісну здатність аКУМУJIювати 11 слові душевні настрої, реф дексії,

згущувати

Їх через

метафоричне

зБШІження

із, здаваJIОСЯ б, зовсім віддаленими поняттями. Ще рецензент «Ліричних поезій» ПОJIіщук писав: РИJIЬСЬКОГО та

«.. .І\ажуть, інших

1922

р. Валеріан

що поет начеб під ВПJIИВО~І

пеОКJIасиків,

аде занадто про

стіший щодо всЯlШЇ J(lІІIЖRовості» 2. Чи був В. Свід ЗИНСЬІШЙ в

ко

сказати:

поети,

аде

1922

р. під ВПJIИВОМ М. РИJIЬСЬКОГО, важ

надто інтерес

відмінні до

ці

два

античності

ВИСОІШКУJIьтурні обидва

ВИЯВИШІ

значний. Поетів ріднив потяг до джереJI. Літературна традиція старогрецьких

і римських класш\їв, автора

І 9ю~ер.маlt. РаЗГОВОРЬІ с Гете.- М.: Худ. литера тура, 1981, с. 87. 2 Соltцвіт В. ВОJIОДИМИР Свідзинсr,ЮІЙ. Ліричні поезії.

В. СвіД3'IІНСЬНИЙ

«С.l[Оll1l u 1І1).11)(У jJ'OIHmiM», 1(.lіаеJl1(ів lІаl\IО[J<tJ[ьпо'l' .111T!JPUTYpU була, ІІа і\УМНУ і тверде JJеР()j{ОIlUПIJЯ Снід ;ЩНСblЮГО, ЖШ30ІНJСНUЮ артерією, щu сrrРПЛJІа роаросту МОJІОДОЇ радянської літератури, l\аnала силу для ши роного

І{УЛЬТУРНОГО

смаІ\,

пристрасть

РОЗВИТІ,У,

до

IJлеІ{ала

ваговитого

мистецишіі

слова.

То

хіба

це

(ООlllжковість»? Відірваність від життя? М. РильсJ,IШЙ це

трю{туnав

тю\:

«Поет,

І\ажуть,

повинен

черпати

свої теми із життя. Ну, а хіба література не один із ироявів життя, згущеного, СІюнденсованого, загостре

ного до І\раю?.» медії

Хіба, вибираючи для пере1\Ладу

Арістофана,

Свідзипсьюrй

ГОСТРОПОJ[ітичну

не

1\0-

прое1{тував їх у

сучасну

йому

«новогО»

світоглядів? Хіба не співзвучними його ДY~I

боротьбу

ЮШ БУJ[И дидаІ\тичні настанови

на

перший

громаДЛНСЬІ\ИХ (,ривarоть

J[іннл

мотивів,

основні

від

досить

риси

психологію

Класична І\равих

ПОГJ[ЯД,

доби,

виразно

життєвого

розроБІ\И чіТ1\О

роз

життл

ПОІ\О

інтелеl\туальппй

ПУЛЬС.

тенденція JІОВИТИ вічно

спалахів

його поезії, тані

тогочасної

внутрішнього

її

Гссіода про спасеп

ність праці і згубність неробства?

l\алекі,

«старого»

сутнє

ПЛПНУ

з-поміж яс

відповідала

СЮ!а

дові розуму, талантові й темпераменту поета. Рисою

ііого

поетичної індивідуаJJьності

творепнл

ОІ\ремого,

деталей,

є спрпііНЯТТJI і від

через

НІІХ

загаль

ного.

Персоніфіl\УЮЧИ лвища природи н образах ДОХРПС

ТИЛНСЬІ\ОЇ ної

міфології,

метафоричності.

Свідзинсьюrй Очевидна

досягав

дивовиж

новаТОРСЬІ\а

сміли

вість поста, хоча воиа й опиралась на поетичну прю{

ТІШУ п.

ТИЧІІНИ

((Пастслі»,

«Енгармонійне»). п.

1'11-

'ШІ!а,

за ВИСЛОВОМ о. Т. БілецЬІ\ОГО, змушував по-но

вому

ДИВИТИСЬ

на

природу.

'у СвіД3ИНСЬ1ЮГО

не погляд, а цільний світогляд,

це

вже

органічне ставлшtпя

до явищ природи, а через них і ДО лвищ суспільних та ЛЮДИНИ.

Виростає він

з україНСЬ1ЮЇ демонології,

оt'\рази ІІІЮЇ УОСОUJJJОЮТl. lIi'J, ІІІ'ІІІУ "р(3)', /\011\, ГрІМ та інші явища ІІрИрОДИ.

Образи

поста

виписані пензлем

вражають

своєю

живописця.

виразністю

"ібн

Гармонія пспраюшЬІЮ

чергова них РЯДІ,ів, інтонація l\азнової оповіді

«( ... трн

роси обіб'єш, три 1\риниці вип'єш. 3дійспитьс~ паша мрія

станемо на вогнепного змію»), гостроперерив

часТИЙ ритм творять настрій Я1\ОГОСЬ Душевпого, чис то ЛЮДСЬІЮГО

потрясіНIlН,

харантерного

длн

жанру

балади.

Навіть ДНТЬ

патріотичпі

виявлення

почуття

переважно

СвіДЗИНСЬІ\ОГО

маЛЮНl\ах

зпахо

ПРИРОДИ:

«Нк тихо тут: земля і сонце!», «Сизий голубе вечора», «Туча з райдугою і громоМ». Із 'Картип степу, лісу і моря постає його назкова «шум-ясеповю) земля, і всі

дороги,

«що землю, втомлепу любов'ю, вели до нас,

її найменших».

Один чеСЬ1\ИЙ

дослідник

говорив про відмінність еллінсьнOl

фОЛЬІшору

слов'ЯІІСЬІ\ОЇ мі

фології, ЛІ,а, на його ДУМНУ, полягає в тому, що гре

ни РОЗМОВЛЯЛИ з богами землі, моря, сонця, а слов'Я ни-ЯЗИЧНИІ\И

говорили

самою

землею,

морем,

соп

цем, без богів-посередників. Поетичпі обраЗІ[ Свідзин СЬ1\ОГО своєрідно ілюструюп, цю праслоВ'ЯIІСlo!;У здат ність. Він достеменпо знає: Ніхто не Сlшже нам того,

Що добра 1\ранля дощова. Од лепету її тихішає земля. Уже

зараз

ЗИНСЬ1\ОГО

із

Антоничем,

шунають

творчої

Оле1\сандром Євгеном

споріднепості

Олесем,

Плужником,

Свід

Богданом-Ігорем

Болеславом Лесмя

ном та ін. Лірина Олександра Олеся, на відміну від лірини

Свідзинсьного,

носить

інтимно-сповідальний

хара1\тер. Є зовнішня подібність У творенні і багат стві асоціативних образів, побудованих на музиці льору,

із

Богданом-Ігорем

Антоничем.

1\0-

Та ціЛ1\овита

ВІдміННІСТЬ

поеЗІЇ

В.

СвіД311IlСJ,JЮГО

І!ШІIJJ!НЄТЬСН У

внутрішній природі поетичного образу. в. Плужник, паприклад, писав: О часе BeJIeTHiB! Прости утому llаЙJ!еnшому з твоїх сипів! І, пе відомому в світах нікому, Мені день радісний яснів.

Af еnі,

СвіДЗИНСЬІШЙ

мав

ціЛІ\ОМ

іпші

«вихіj(llі

ІІУІШТІІ»,

з ЯІшх осмислював сучасну йому дійсність, час і про

стір ЛЮДСЬІ\ОГО серця:

Побудьмо тут. Тут всі дороги, ІД0 землю, втомлепу любов'ю,

Вели до. пас, її nаймеnших,

Побудьмо тут на самоті. Та, снравді, у обох поетів подібність ВJJOВЛЮЄТЬСН в системі рефлексій,у обох «звичайна мовпа земля стає самоцвітами поезії». Але ж які BOНlI різні у способах

добування тих самоцвітів! Природа завжди никшшає в поета лірнчну замис

Jlеність,

переливи

І\азкових

інтонацІИ,

відповідний

ЮIJIИВ на природу має і його ліричний герой:

3буджаю пущі,. повні дрімотн. Тривожу думи І\онваліЙ. Дерева шепчуть: «Мандрівче, хто тн,' Невже ти підеш ще далі?}) nїльна

течія

говірної

інтонації

якнай](ращс

пе

редає єдпашlН Jlіричного геро» з природою. Поаа ЩJl( родою,

поза

людським

сприйняттпм

вона

пе

існує

(<Мп шукали до сонця броду}), «Я чую шелест ночі}»). Радісна, оптимістична, мажорна, одухотворена при рода часом постає в ліричному ОПОВИТІ\у ЛСГІЮГО су

му, особливо тоді, ІШЛИ виявляється як спогад, ніби пропущена через часові фільтри. Проникнення в суть IIрИрОДИ Є В поета одночасно і ПРОНИІ\ненням у сутність

JlЮДИНП.

Драматизм при-

рОДИ

одночасно

меншогО»

драмаТІІЗМОМ

ДПТЯТІІ.

СвіДЗИНСLІЮГО

Серед

часто шунає

ЛЮДИНП

ПрИрОДП тиші і

її

ліРИЧІПІЇІ

«пай

героіі

усамітнення, але

не для ПСІІхоаналізу, саМОІюпирсання у власній ПСІІ

хіці, а для зустрічі з новим і незнаним. У нього

1\011\-

на пова зустріч з природою ніби перше інтимне поба чення. він

Поет

не

просто

споглядає

вдпв.'1ЛЄТЬСЯ в неї, не

нрасу ПРИРОДИ

просто

чує ЇЇ

ТРПВОіІіIlУ

СІІмфопію, а вслухається в неї, вияляє розуміння і вміння по-мистецькому про це розповіСТІІ.

Вдивляю

'ПlСЬ В ідеііно--художню еНО.!Іюцію, ЛІ,у пройшов Свід

ЗИНСЬІшй-поет від збіРЮI «Ліричні поезії» «Вересень»

і далі до

«Поезій»

1940

до збіркн

року і иенадру

кованих віршів, що мали. скласти збірну «Медобір», не можна пе помітити і не відчути в ньому ЗРОСJIУ

активність суспільної позиції. Не абстрактні загаль нолюдські гуманні ідеали, а класові ідеали револю

Ц11 поет не тіЛЬІ(И беззастережно прийняв, але й від стоює Їх У віршах некрикливих, небагатослівних, щи рнх (<<Жовтень»). Дальшим імпульсом і свідченням ідейного зростан

ня Свідзинського. Є творення образу нової людини, образу

нової

доби.

розпорядженні

Л. Чернишов,

майже

все,

що

маюч][ ]І СВОЄМУ

збереглося із

його

спадщини, пише: «Живучи в індустріальному Харко ві, поет помічав, звичайно,

людсьну працю, але по

давав її через сприймання хлопчика, котрий відкри

ває для себе, що «труд блискучі іскри проявляє», а заводський гудок,

«як дерево, розцвітає»,- тобто на

вколишню сучасність завважував з боку естетичного.

Людина

епохи

будованого

соціалізму,

СвіДЗИНСЬІШЙ

не міг не милуватися насліДКaJ\fII грандіозних пере творень,

що

сталися

країні.

тоді

його

поезія

набувала мажорного звучанню) 1. пор,

1 ЧеРnUШО8 А. Володимир 1981, ом 9, с. 122.

СвіДЗИНСЬІШЙ.- Пра

в інтимній ноезії В. СвіДЗИJJСЬНОГО маємо зраЗIШ JIіРИЮІ-спогаду,

І\ОШІ

почуття

вптршrУЮТJ.

Вlшробу

lIання часом і віддаЛJlIО, та від цього НС пригпспюТl., а СТI\1ОТТ. ще паЛІ{іші, гостріші: Була весна, що й Ту полумінь, тої! Той трепет серця Ч п хто відчув їХ, Чп аромат Їх хто

навіть у чепанні ЮТlШ

душі

~ІІІОЮ»

«ЧQ)!У

янохав. СМУТОІ{ чнстпіі, ПРОМРІІJJстпіі- 'ІІІ пізнав, уї!мав ...

нобачення

не

йдеш,

петерпелпвпй

ПРПЙДI1»,

по

«]10f}удt..

аї

~flIІІУЛ01llУ:

я забуваю: в ЦІП годпні Далена ти. Не в цім нраlO Твій погляд МИJIпіі, temho-спнШ, Світав на 1ІІолодість 111010. 3aгaJlOM

уся

інтшша

лірика

Свідзпнсьного

ніби

творить своєрідну Jlіричну драму. Спершу йдуть вір

ші-спогади про ті часи, І\ОЛИ «шу"али до СОНЦЯ бро ду», далі

(/'101'0 'І РОШ» ?

І\аСІ,ад ТРИВОШІІО-розгублеНIІХ заппташ.-

тн

CTaJla

інанша», чому

«поруч іти ІІе хо

ДаJІЇ вривається зрадп, ЛІ, відповідь па попе

[юдиі питаНІІЯ, поетичні образи відбивають БОРОТІ.Бу свідомого

з нес відомим, боротьбу, що часом, ЛІ{

1'0-

порив ще Гегель, «в поєднанні з ясністю зовнішньо

го вираження РОЗІ\ривається в мові глибокої, ваЖІЮ доступної мудрості»

умовній

І\ращип

(ЦИЮІ «3рада»).

номпозиції

цієї

ліричної

драми

най

цикл із семи поевій, присвячених пам'лті

дружини поета

«(Пам'яті

С-ської»), хоча в жодній

ів поезій її імені не називає.

Лірина спогаду наповнена образами-видіннями, об разами-фантасмагоріями, що переплітаютьсл з реаль ІІИМИ І\артинами природи.

В його любовних віршах

чуємо голосіПІІЯ «(чи тобі на життя нозаздрено? Сім

вогнів має райдуга, сім пломеПИСТlJХ облич. Та ніхто

ж не розбирає її і не ділить між сімома світами. А тебе, мою раїщугу, розібрано: і розібрано, і поділr ІІО ... ») пісні,

або речитатив народпої думи чи І(обзаРСЬІЮl а

пасамнінець

тонації

з'яв.тшються

ОПОВИТRУ щпрого,

оптимістичні

іп

непідробного ЛЮДСЬІ\Ого

смутну і музини серця. Кохання в інтпмнiїr ліриці Свідзпнсьного живе не

ЛІІше в образі жіночої юності і нрасп. Ліричний ге рой із зрадою,

а потім і смертю l\Оханої жіНІШ ПС

втрачає джерсла натхнеш!Я, а гострІше відчуває ЖИТ тя.

Він

нрасп,

заЛllшається

НОJІОпі ііого

всеперемагаючої

не владає в розпач, безвихідь, lI1істину, хоча

й не прагпе повністю звільнитися від феєричних ВІІ

дінь. його

І,аз"а

це спогаД/l IІрО дні щастя з 1\0-

ханою, перед ЇІого ОЧIПlfa стоять зафінсовапі пам'яттю

наРТІІІІІІ, РПСІІ обличчя, одягу, пеЛЮСТЮІ ІшітоІ\. Він зримо бачить

«руну ТОішу,

і вrчір осінній, і траВІІ

на1lЮГIIJ/ЬНОЇ шовю). Поезії

пя, алс

Спідзинсьного часом

бr:J

всс прозоро і просто, яи ляємо елова.

звучатr,

буТ\l,-ЛlЮГО шаманства

ЛІ{

чи

заІ{линап

знахарства

народній пісні. Ми потрап

піl\ IІr;ЩОJlаппу владу справжнього чарівни"а .Пїе,

л()лс,

~1fi!'іЧllе

сяііво

місяця

ніби

ВіIШ

багато разів псречувапе, а у СвіД:JИПСI>IЮГО воно своє,

без зовнішніх ронна,

атрибутів

зіРОЧІШ, що

І\ІІХ явищ:

ходить

поруч

звичних у

поетів-романтинів.

нечуваною

досі музиною

СОJЮВ'Я, жаїІво

з місяцем,

У нього

все

поетичної мови,

ТаІШХ

полони!J'Ь до розши

рення обріїв ЛlЮЇ СвідзинсьниЇІ вніс немалу частну. Мова поета надзвичайно багата, він вживає тані фор ми слів, ЯІ,і часом і знавця можуть заСІЮЧИТИ: «про ливень»,

(шамолодЬ»,

ню), «свіТІОгцем» ми,

неологізми

(<КОЛОТ»,

(шерсть»,

«дармовиш

та ін. РіДІЮ вживані слова, архаїз ((журr,іт»,

(<оБОJlОI\», (<лаПОJl01ll3»

«Сlшевод»,

і т. д.)

(шестяменниЇІ»,

під пером поета набу-

пають

пошшх

lIрап

І'ромаl\япстпа.

Мопа

В.

СпіДЗІПІ

СЬІЮГО глибоко народна, майстсрно забарвлена діален тизмами (<різа», «чаТИНа», «СІЮЙНа», «черет», «зворт),

«страпатий»

і т. д.), яні, на жаль, не знаходять про

ПIIСІШ в сучасних СJlОвниках. Міцним чаром добірного

слова ПОЛОНЛТЬ численні вислови і образи поета, над зпнчаііно оригінальні і притаманні лише йому: «в во

ді озерець джеРСЛЛННІІ (жаби.- В. Я.) нують Зf1ДУМУ :Іісову»,

(шокопані

грядкп

чорніють

масно»,

(шубло

змії, русаJІчине волосся на сннім склі ппсав мороз ноет», «рапон іллє голубим, МОСТИТJ,СЯ сонце на гіл НУ» та ін.

3алпшаючись сам на сам із своїl\Ш думнами, свОєю

душею,

пост

часом

пі;\чував

I'JшБОІ,С

невдоволення

собою, що відлуння народженого ШІМ слова не тво РИТЬ у поезії сподіваного результату, що

поно блі

дне і меРНlIе, подібно місяцю, якиіі дивоглядно сві титься тіJІЬІШ тоді, ІШЛИ «поволі одхиляє двері свого

житла», а в юрбі зіршщь ходпТІ, «мернлий і блідий» або, подібно юшутому в воду наменю, не цвіт і водо рості

зриває

поверхню

оверного

«намул

дна,

наламуть».

лише

Душа

ВИНОСИТЬ

поета

ІІа

часом

«тремтить од холодного слова».

Поезія вражати

Володимира висоною

Свідзинсьного

нультурою

вражав

«вторгненню)

і буде інтим

НИЙ світ людини, в поетичний світ мови. У цьому розумінні його поезія не знатиме задавненості.

Васuль Нремен,nо

з книrи «(Ліричні поезії»

(1922) ВІТЕР

т ечс берізка Тремтячим блиском, За буйним вітром Простягши гілля; Могучі Rлени

Свій шум зелениїI Бурхливо нлонять На свіже :Jілля.

А буйне збіжжя Аж до обніжшн Горбів далеІ~ИХ Нипить розливно, І все, здається,

Біжить, сміється

У слід блаRИТНИЇІ За днем поривним.

ТЕМІТА

Стара, старенька. Посі, потріскані ногн, В одній руці костур, У другій руці коПІИІ\. ПРИХИ,1илась лицем до І\<'lШОIІНОГО муру І паче :Jавмерла. Темна. Ні синього н('ба, Ні свіжого листя не бачить. Обнявши її ПРОХОЛОДНИIlI затінням, Шепоче над нею розпашиста липа. Спека. Південь гомонить, щебече, спіllас. ... В саду над верхами дерев Пронизливо крячуть ворони. СО,ТІОдко пахнуть акації білі. Пішла ... Я знаю житло її бідне: Довге, узеньке ПОl~вjр'я, Зруйнований дім н глибині І край нього мала J[jплянка. Покріюш прогнила, погнулисл стіни, Хутко поnалиться :ювсім ... Як пахнуть анації білі!

* * * ... Тоді ж то, визволена з пітьми, Обмитая в крові, Зростить земля нам цвіт незнаний І дасть плоди нові. О ні, не буде кар іномсти, І не проллється кров: В очах зірниці світової Любов, одна любов. 28

* * * .. ЛІ, падра ТСМРЛllИ тніі,і: зір, НІ, полум'я уста томлючі. Надходить буря ... Ми самі .. . Весь clliT у пітьмі потопає .. . О мила, МИJIа! Не томи ... Несила ... Серце знеМаІ'аG ...

ІІА ПОДІЛJIІ

... Черет і осона обllЯJІИ СОННИЙ стап, І пусто Сl\різь. Лиш діllчина порою, В забутий парк забрівши самотою, На галяві серед високих трав, Коли південь пи блиску є й палає, Із бабки срібної nізок собі сплітає.

2!)

книги

«(ВересенЬ»

(1927)

* * * Над джерелом, І,рай теплої ДОЛИНИ, Цвіте, біліючи, черешня у гаю, І пелюстки легкі, злетівши з верховини, Падуть зірницями в холодну течію. Bo~a просвітчаста колише їх, гойдає. Та, в г.ТІИбині своїй замкнувши день ясний, Вмирання Їх не бачить і не знає І ЩОСJ. лепече їм про юний світ песни.

ІІІ

...

* Верхи ТОПОЛІ, С!,JІОЛИJІИСЬ.

Запало сонце. Темний вітер По деревах кочує, І смутно так шепоче сад,

Моп подих смерті чує. А небо дивно чисте. Так чисто віє вечір літній, Коли квітує жито. О скільки вечорів таких

З минулим перевито!

не прощаВСJt а нймй. Я пе жалів нраси живої, ІД0 raCJIa над землею. ТУДИ, ДО схід і день новиіі, Я поривавсь душею.

я чую шелест ночі. Надходить ніч в одежі темнШ. Далені ті змаганняМоя вечірняя зоря Горить не тан, ЛІ, рання.

* * * ВійНУJІИ зорі XOJIO/\Ol\I. Під явором Кружало листя п'ялого, На досвіТI{У опалого.

Ой, мла, імла незглиблена, Лиш ввечері Жаріє за долиною Кривавою шипшиною. Ходім у сад понипутий, Звітаємо ПустелЬІІО позолочений, Журбою оБВОJІОчениЙ.

Десь, може, зпайдем яБЛУІ{О Незірване, Забуте між рознритими Розхильчастими nітами.

* * * Не метав огнів БJІИскавицл В замисленім співі моїм, Л ні бою смертельная криця Но гримить і пе іскрить у нім. я плокапець полів сумовитих І тиші грабових га Їв. Я пад озером днів пережитих Віти серця глибоко СІ\ЛОНИВ.

... * . . ЯІ{ темно стало. Десь сонце СІ~РИJIOСЬ. Глуха стежинка у морок кличе; Між сірих грабів берези білі Як похоронні свічі. 3буджаю пущі, повні дрімоти, Тривожу думи конвалій. Дерева шеПЧУТJ): «Мандрівче, хто ти? Невже ти підеш ще далі?»

.. * * І вітер, і блискіт па сході, І росяний запах зорі, Троянди потоком жемчужпим, І явір шумить У дворі.

Навіщо встаю на світанню? Чого я так трепетно жду? І звідни ця музика юна

В старому, сумпому саду?

Піду н 110 СІ{РJII, НРІІО]J,V1ІІIІПХ,

Прининну К горі нам'яній

І скелі тремтять потаGМНО,

Здригаються надра земні. І ПОДИХ дрімливого степу

Томить мене, кличе вночі, Я вийду - трепечуть аірПИI\і, Давенять таємничі ключі. А вранці

поривчастий

BiTU!,

І росяний БJІИскіт зорі, Троянди потонами JIJІЮТf,СЯ

І явір шумин У дворі.

* * * Ян м'яко ВС'Іір тіні

CTU.IlC!

Зчарований, дивлюсь ТУДИ, Де НОJlихають темну

aCJlClIIJ

Дощем rюбризкані сади. За ними ПОJfе половіє, Там мак цвіте, СТСЖИllка в l1ім ... Чому Ж не йдсш, IIЮЯ леліє!!

Твій подих в вітрі запашнім.

Прийди, нриііди. Побудь зо ]l(І/ОЮ. На хвилі теплій і живій Бсздонно-ніжною імлою Свідомість солодко обвій. Я забуваю: в ціїІ годині Далека ти. Не в цім краю Твій погляд милий, темпо-синій, Світив на молодість мою. В. СвіДЗИНСЬIІИЙ

l~e'I іРІІС lІебо навівас Незбутніх мрій, ДИВОЧIlИХ Тl:ум ...

Н забуваю - все минає, блиск роси, ЯR вітру шум.

* * * ()Тl:ИНОIШ хата JlРИ ДОJlипі, Посерщ( JТеОГJІЯДПИХ полів,

Тінь глиБОRа псаді; IшіТflУтr. ІІа .ленапі Ярий МаІ" СОIШJШИ темно-сипі, І дзвеІІИтr, дівочиіі журний спів. J~)\i наmноть, м'нн:о еЛІОТІ. но',і, Піl\Ю1G ІJіпец[, воря :юрі. Оlщзвеніло жито, розбун,ІІ()СЬ JIiTO: Нсе тю, само тужить спів ніВО'lИіі, rО3ХВИJІЛЄ /юлос по горі. Сине небо .тJлстrJСЯ бе:3УIlI1111Ю, Днів потіn не мас вороття ... В невідомій долі, в стсповім РО;ЩOJші, Дико-свіже, жарко-неповинне, Уп.тrивас молоде життя.

* *

:І:

Не мов нічого, І{охаllа: Не владні більше слова. Нп обрій в блиску ПОJIУДНЯ, Примглились очі твої.

3<1

Не МОН нl'ІOJ;О, Нохаllа, Велика тиша кругом.

Над нами шелест акацій. ЯК б'ється серце твоє! Прозорий шелест акацій Над нами м'яко пливе. СПОРХПУJIа птаШІШ ... деСІ, u.1\и:Jыlо.. ЯК б'ється серце твоє!

о РЮЮН дивно неж'дапий! Чин над нами рука? Тю{ ніжно очі UлагаЮТl., Тані ПОІ{ірпі уста!

* * * Куди ПJІИвем? Чого ці води Тан смутно ПJІюснають у тьмі? І в висоті рі на сріблнста ... Не відаєм нічого ми. Тнжать над нами мертві хмари, ЯН темний попіл угорі. Не вернемо очам погаслим Карміну чистої зорі.

Лиши весло, печальний брате, Згадаймо радість юних дпів. Ян древо, осінню обннте, їІ\ивиіі вінон наш облетів.

ВUСJlНllаружо, Jrюбиrп ТІ! --І аромат твого кохання Я п'ю при БЛИСRоті світапнн, Як чистий подих красоти, Як невидиме доторкання ЯІЮЇсь тайни неземної, Моїм очам недосяжпої. Буда весна, що й я кохав Ту ІІоломінь, той смуток чистий, Той трепет сuр"я променистий Чи хто віД'ІУВ їХ, ЧИ пізнав, Чи аромат ЇХ хто уймав, ПІ{ знак безмовного привіту Іа-за меші ЧУЖОГО світу.

* * * в моїй уяві обра:! '1'11111, Осяяний любов'ю і весною, Неначе сонячний навій, Обвинений блакиттю l\1O.JIOl\OJO. А імені твойого звун Як огненрилий мю{ упошо, ЯІ~ зорпі наспіви КУНОJIIО, Ян пахощі подільсьних лун.

* * * Ой упало сонце n яблунепнїr сад, В яблуневий сад моєї милої І вечірнє сяйво м'яко розточає. ЧОМ і я не можу за сонцем полипути, Моєї милої та навідати, Білого цвіту з яблунь зірвати? На сході рано полум'я зорпє Залеліє золотим гіллям, Зажахтить огневим листям, І повіє на мене чистим запахом,

Чистим запахом яблуневого цвіту I;~ да.тнчюго саду мосї 1ІШJIОЇ.

ДИТИНСТВО

Рушив вітер ясенові віти, Сн:олихнуп ПТУ1lШУ свою колисну. Л від сходу, прі;Jl. :13попу лиетя, Попіпь блисну. Білі ружі тепло засіяли, Розсвітився промінь на леваді.

Я не сам: таємниЇr дух зо мною В давнім саді. То сміється дзвінно за нущами,

То в алою за собою нличе; Промайне і знитше десь обличчя Таємниче.

:17

J чого ти І\РИЄПТСЯ ві;( што? Поєднаймо, мила, дружпі РУКІІ Та й біжімо разом на поплави Та на луки. Все поділим: золото полудпя, Коників чечекання томливе,

Пахощі рясної ІЮПЮТlТИПИ, Вітру співи. І подіJIИМ ПЛЮСІ\іт вод прозорпх На піщаній заиілі в затінні, І пііімасм рпБІ,У тріпотливу В баговинні. Аж тоді, як місяцева душка ~аясніє в небі голубому, Ти повернеш ]] Тf'плу сутіпr. саду. Я - додому.

RЕЧJРНJ ТРЮЛЕТП

І.

Вернули 3 поля голуби, Став мирний вечір коло хати.

Забудься денної турби: Вернули з ПОJIЯ голуби, Німіє вітер голубий, Не сміє JIИСТЯ КОJIихати ...

Вернули

поля голуби,

Стаn мирний вечір ІЮJIО хати.

2. Крізь темні віти черешень Чуть світиться стяга черлена: Вмираючи, жаріє день Крізь темні віти черешень. Виводить місяць-хорошень Зірниць нечислені племена; Крізь темні віти черешень Чутт, світиться стяга черлепа.

* * * М. ВаСlCлевсь/;о.ltу

Над парн:анаllIИ жовті віти, І ЖОВІше, старіє трава, І ввечері шепоче вітер Печалі сповнені слоna. ІЦось 1'рмm) lІі(; невидимо;

ПОl\іРІIО ПОНИI,ас еан ... Чого ж пад мураМIІ старими 3апломепинся пинограjl,?

Черешня в нурпурі чеРJIенім, І на кущах пожар ясний, І золото спокійних Ішенів Сіяв світлістю весни.

Нехай же налітають бурі, Ми серце сонцем одягнім В долині бідній і понурШ Світ не~гасанниіі хоропіl\r.

* * * Запало сонце в далекі :землі, І взапечаллі СЮЮНИЛОСІ> поле, І поніміли шумкі дерева, Розмаі1ні древа понад шляхаШІ. JIиш дзвенів-дзюрчав польовиіі ручпіі Зеленим яром поміж ланами: «Н туди дійду, де сонце спочи.:ro, Я ТУ;\И дійду, і там я буду, Про всі тайнощі я розвідаюсь)}.

Над ним колосся ГJІИБОІЮ впало, Тієї мови жадібне чути. «Не спіши, стру~шу, туди не дііідf'Ш, Туди пе дііідеш і там не БУДРIІІ. lзіііде місяць, високо стане,

Розснує пасма мертвого сяйва Тоді пізнаGШ таііпу жадану; А хоч пізнаєш,

то не араrlіг.тп: Притихпе ЖУРІ,іт світло-бе:1шурппif, І при холопе СТРУМОl{ гарячиіі, І пригаїться течійка бистра)}.

Запало сонце в дa,тreKi землі.

* * * Відійшла ти з померхлого світу В тайну західних меж, І розвіяв вечірній вітер Пахпоту твоїх чистих одеж.

І спочило місячне сяїJ:по Па ПОJlИІшім ІЮJlOссі вночі, Я І, голівка твоя русява Спочивала МІО-Іі на ШІсчі.

Десь струмиться в незпапіІЇ країні Огневої ріІ\И течія. Прийде час, і забуду в ПУСТJIні Милиіі ГО.'ІОС, кохане ім'я. Вийду ;J І\ола твого золотого. Та не агасять піколи рОІШ Зорнє світло І\РУГ серця моісого, С.'Іі,,!; псбссниіі твосї руки.

* * * Єдина, безліччю спідомостеіі окремих Ти пізнаєш свою глибокість таємничу І безліччю процвітаних весело!,

ВиБРИ3І\УЄШ над первісною піччю. Єдина, ллєшся ти співучою БЛаІ\ИТТЮ, Rлекочеш лавою в ВУЛІ\ані; Твій голос - в дикім зойку звіра, І смуток твіЇІ - в моїм коханні. Єдина, ти ненавидиш і любиш, Жадна то щастя, то скорботи ... Всеосяжна, бурхлива, суперечна, Чи відаєш ти, хто ти?

* * * І ти ж колись як сонце був, А нині Бездушпою блукаєш тінню По світовій пустині.

А ще б ти міг спахнути раз: Розбити тіло непотрібне І спасти злотни~ІИ дощами В безмір'я променю жадібне.

Померхлої рабині раб, Чи довго на високім чолі Носитимеш коропу СМ ррт і СУ·М неволі?

:1:

:І<

Давніх літ сон солодкиіі ... Десь я в полі лежу, В пологому падолі. Невдалеку, По зломчастому при~олинку, Чути, - ручай паде, Переливаючи журкоти різнозвучні, І ліворуч, праворуч І скрізь по колоссю Rружляють шуми шовкові. Десь я дрімаю. Несила мені очей розімкнути, Синього неба поглянути. Але знаю, що таАІ, угорі,

Передпіпденна блакить Яріє, жахтить

Сріблясто-білим полум'ям сонця, І в тім паланню Рівне гудіння - дрімке і солодке ПЛІІве, і пливе, і ПЛІІве Безупинно.

І являється мила мені. Чи вона приходить польовими дорогамп,

Між кривавником 1 та повійкою 2, Чи припливає з південнпм вітром,-

Не бачу. А знаю проте, ІЦо, як цвіт черешневнй, Біле і тепле її одіння, І в темно-сірих очах Повно ніжності журної, І усміхаються смутно уста. 01' наНЛОНИJIаСІ, 11;0 мени, Ароматом убрання і уе'l' ОuвіЯJlН 'IИС'І'О _.-

ТіШ і ПрИ1l8В би

11;0 Н(-'Ї, Та IIl:Jell.Ifa мені очеїr РО:1іМКНУТII, ІІі рук підняти, І 11 :l8Ilа11;аю /І f"ПИUOlш~і сон. А надо мною Дивне гудіння росте, і росте, і росте, Ціле небо сповняє собою, І журкіт ручаю Гримить, як шум водоспа11;У, І сонце сурмить у тисячі сурем тремких, І

1\ рип 11 n ник - рослпна, деревій. П О R і іі [( 11 - рое:ІІІна.

ПеСІ) світ поііпппсfТ Снівучим громом, Оrпеlll блискучим.

І от розкривається небо. І тисячі сонць закружляли вгорі. Тисячі сонць, над ПО,JІЯl\IИ зеленими, Плавлять, палають, гуду ТІ> п('р('тепюІП.

І ПОЖОВІІ:ла земля, Ilочорніла, дихнула вогнем. Над падолом 1 різа 2 пшениці Раптом спалахнула ПІирОІЮ, Ще хвиля - і ПОЛУМ'я бистре Вихором рине на мено. Л порипаюсь, .п руки СІ\идаю, пк І_рила,

Де ж мила? Гарячий південь проплипаr. дрімливо, Курличе і ропче ручаіr, Праворуч, ліворуч І\ружляJOТЬ ШУ1llИ ТПОRlюпі, І рінне гудіння 3, ДеСІ, високо вгорі,

ПJIине, і плине, і плине Безупинно. Пад і л - долина, поділ. Р і з а - відмежована ділянка поля в 3, 6, 10 моргів (залежно від місцевості). з Р і н н е гуд і н н Я - подібне гудінню прибе режного піску, перекочуваного хвилею. Рінь річковий пісок, гравій. 1

О. С-ко;м!/

Ми 11 ніч ІшіЙШJІИ. 30РН I.ІОІ'асла пам. Наш свіТJІИЙ день замовк і одіЙШ01l. Над нами смерть СІ\лонилася. А там, На сході нашому, зоря сіяє знов. Нехай 1Іона зоріє l\ЮJІОДИМ, ЯІ< нам ІЮJІИСЬ. А ми - l\uбl1'1а TL.MII. О брате мій, восташн; спом'нпім, НІ\ золотились ми.

* * *

О.

/t".

З-аа тUlШОГО :IOJIOTa зорі ІОпий голос до схід сонця чути: Чия молодість рокоче співно, Як ручай повитий по долині, Привид смерті серцем не владає, Кличу тих: уквітчані, ПРИХОДJ>те, lIиііте І\ЮГО світлого вина! IОний голос до схід сонця чути: На південнім обрію весна Одчинила двері днів погідпих, І верба сіяв край НОТОІ,а, Пахощами віючи далеко І в гаю склонивсн білий сон, Пийте мого чистого вина. JОний голос до схід сонця чути: Я поставлю полум'яні маки Освічати межі і дороги, Я над вами сонце розкроплю, Цвіт зорі козельцями розсИІШІО Молоді, незаймані, приходьте, Пийте мого чистого вина.

. . * '" Впали чорні лебеді На вечірнє озеро, СІЮЛИХНУЛИ воду. «Добрий вечір, озеро, Радістю вітаємо: Дожидай до себе В темряві глибини Зоряниць небесних». Хлюпне хвиля в озері: «То мені не радість Зорі полуночні, Сонце - моя pa,f1;icTJ, І СОJІОдна втома. А немає сонця, Забування багну: Срібного завою ТСIIJІОГО туману».

* * * І ароматно вечір віє, І поле ВОГІЮ зеленіє. В воді озерець дощових Рум'ЯНИЙ світиться відтіПОl\ Забутих тучею хмаринон І сині плеса серед них. О час небесного СПОІюю! Твоєю легною нрасою НІ{ жадно упиваюсь я! Ян у тонне твоє палання, В твоє зниноме розцвітання Ввіллялася б душа моя.

1923

Із огшшого дшсрсла,

РОЗІ>:РИТОГО в небеснім ПОJlі, Ви пили, древа лісові, І довго потім У неволі Томились промені шипі. Але палаючим ключем Я розімкнув темницю їх, І от давно погаслим днем Позолотився мертвий сніг.

Тю>: ти на мене вієш чаром І радістю тії весни, Ноли мов сонячним пощаРОl\l ІОнацькі оБШIJJИСЯ сни, І вихор буйно-золотий Лромчався ПО душі моїіі, І в тій тривозі чарівній 3аПЛОllfСlIИВСЯ світач твій.

* * * І цей ЛИСТОЧО1\, ЯК я, - єдиний: Не був ніколи І знов пс ПРИЙJl:е, Дитя і JшеІШllеЦJ, ОЮІОЇ весни. І цей ЛИСТОЧОІ\, ЯК я, уп'ється Любов'ю неба. 3емлі нрасою;

·'17

І він пізнає Таємну волю І в творчім пориві РО3RРИЄ серце ЯСRрапим цвітом. Та осінь повів Холодом зорнім, DJІИСRОМ зловісним, І він пошшпе, І рідна гіЛRа

Віддасть ПОІ\ірно Свою Дитину Землі байдужій .

•ПИСТОЧІ\У

яриШ. Чи ти Іцасливий? Нічим, нічим

Не більший від тебо.

... ... ... Вільготна темрява на ПОJIі. l-ІаВИСJIИХ хмар нонурий стап Вгорі розкидався. Туман Збирається в нустеJIьпім долі. ~ЗСМJIЯ здрімаJIася в ТСІші:

СRЛОНИВСЯ місяць до ЗОМJIі І золотою ЯСНОТОЮ, ЯК оБОJІОНRОЮ ТОНRОЮ, ОБВОJIікається поволі.

1 тихо

В('Ю/\И, Jlp/\IIP 111 ріТIJО

ДаJlекі МОllча:ші IlОJІЯ, JIиш невпокіііна МИС.llЬ мон Над ними носиться самітно, Б'ючи упертими криш,ми, Змагається з навалом тr,ми, Падає, як небесні :юрі,

Немов л сторож ЦИХ просторів, ОбlІЯТИХ тінню оксамитно.

* * * J3іюп. - IНJ віЮТІ. RРИJІа еОРПIІОIІОЇ ночі. Як JІеГІЮ упаJІа ]lопа На каменисту долину. Як освітила гори, Пк потіІ{ розсрібнюra! .. І ТИХО в долині. ПО ДИНИХ заломах СІНJШ, Чорніють тіні ГЛИООІЮ, Тут кущі БУДЯl{ів, Там білі кості, ІЦо смерть РОЗКИДaJrа. І ТИХО в долині. Тільки цикади сюрчать. Наче струмочки течуть, Наче розточепі л.тІЮТІ.сн. Віють - не віють 1\рила серпневої ночі.

П. Свідаинс",шіі

4О

'" * '" Піч вереспева холоДна. Тихо. Тебе я не жду. Сосни, як хмура сторожа, Темно стоять у ряду. Пусто n алеях вишневих; Там, за окопом, по.ТІЯ. Стану, погляну - так СМУТІІО Стелеться чорна зяБШІ І.

Чую - метелик пурхас. Ні, то листочок упав . .. .J~есь одпливав, як човен, Час яснооких І,упав 2.

* * * Десь з'єднаJIИСЯ тиснчі сонцін, ІЦо так сі яс гарячий рапок; Небесні вінця тремтять злотисто, Від дивних звуків ширшає серце. О І І І

нке ПОJIе беакрає, безгранне! знову мила мені назустріч, знов ми юні,- і знову любим, несвідомі свого кохання.

Твоя о;~ежа - як цвіт ВИJТшепий, РУІ\ави пахнуть степовим пітром. О МИJIа, МJша! Нема розстання: Світ дивниіі n обладі нашій.

1 2

3 я б л я - зяб, зоране R у п а в а - рослина.

восени поnе.

Дссь а \G/\llаJІИС}і тисн ІІі сонці 11, Небесні вінця тремтять злотисто,

І знов ми разом, і знову Jlюбим:

Світ дивний в обладі нашій.

* * * Ой снадахне l\UПh но дні,

Голубо засіяє І серце сп'янить у сто::шучнім огні,. Зовучим мревом заграє. Буду кудись іти,

Чогось жадати я буду. Зречуся дитячих забаll Для поривного труду. Несвідомий, стихійний, СJJіllиіі, Як повіє весною із саду, Подам невинним устам Гіркість смертного яду.

Колом обернуться дні, Люди, літа, країни,

І все те - лиш сон ГОJlубиіі, Голубоокий, єдиний. Покине серце одно, Пригорнеться до другого, І все те - лиш сон голубий,

Щоб співати про нього. Ой спалахне день ІЮ дні, Голубо засіяє І серце сп'янить у стозвучнім огні, Зовучим мревом заграє.

:І:

=І<

Не н бога смерті і рабства Вірю 11 одвічне буття Творчої СИJIИ і радості сnіТJЮl І що я її паростон:, ЛИСТОІ{ на гідці, дитя. Не жадає від мене нічого, Світдом чарує душу мою, І тому віддаюся тю. повно, Так люБJIЮ. О нк опонім мою радістт" :Jемними СJІОJlами JfIобов МОЮ. СlIіт 1'0JIубий пеl)Сl~ мепе. Серце п'япіє ... ПИТИ, ПИТИ, ГОJlубити світ ГОJIубиіі,

lIрипаl~ати 1\0 хвилі ЖИТТЯ, Оl~РИllатисrJ, співати, Спіnати про світ ГОJIубиjj-.

* * * П. С.

л сині ж метеJIИКИ, сипі, Де ЯРПЇЙ цвіт на ДОJIині. Полум'ям ШИРИТІ,СЯ сонце. В сопці, як іскри, метеЛИ1{И сипі. Сипі метеЛИ1{И, синій деш), Темрявиіі: берест шумить ОДИІЮІЮ, Серце зривають СПJIески пісень День розпаJIався широко, високо.

'" * '" ЯК повно кругом

Солодної тайни! То дзнінно па дуть Гарячі плюсноти сонця, То сиплються в МОРОІ{

Б.'lискучі CTPYi-ІШИ зірниць. Ти, мила, дивна, Чиї певидні одежі

Віють па мене бланиттю, Ян поглянути в очі твої, ЯН дойнятись твоєї руки? Чи то нії тво ї

Тихо срібляться ппочі? Стану я в полі, 3айду н глибінь лісопу, Тисячі уст живих JIlепчуть мені одно: ЯН ПОDНО нрyroм Солодко) тайни!

• * * Пливуть мої дні І ночі мої 3а сонцем, за зорями, Пливуть за землею; Пливуть - і серце моє, І очі, і пам'ять мою Обвивають імлою туманною. Безгранною.

Огневими пилинкамп Зустрічалися l\ІИ В безмежному сяііпі, В єдиному світі ... А тепер ... я не

знаю

...

Зором мірю безмір'я, Хто я, де я? - питаю. А як листя шумить опівдні. Надо мною у гаю шумить загаДІЮПО, Серце холоне, склепляються очі, Небувале нригадую, Наче в безвісті надаю. Пливуть мої дні І ночі мої

За сонцем, за зорями, Пливуть за землею ... ЯІ( крізь еоп,

n золотому

я спіnаю

п'ЯIJКОМУ тумані, ЛІ. трава, ПОНИІШЮ.

* * * Коли я був у цій країні? Коли ці пасма круглих гір Над краєм водної пустині, ЯТі нині, )jабили мііі зір?

Пливу на обрій невідомий По океані колихкім. Відкіль же островок знайомий

На перпіснім шляху моїм?

Пройшов, проіппов перед ОЧІПlНl І зник, як хмарка, в далечіпь. О тінь життя неуловима, Кружляння маревних тре;\lтінь.

Навколо глибина бездонна, Де таємнича кожна мить. А серце - як ПОJТудень сонниїr, НІ, притумап('на БJIаКПТІ•.

* * * Загубився

небі сдід весни,

День задумався ЯСПИJUr.

Опівдні пе ваБИТІ, хододок; Я\оnтийіскритr,сл листон. ПІВИДТПИМI\РОІЮМ паступас тіш.: Стала ширша далечіНІ•.

Смутно щось одходить од зеМJrі, Тоне в трепетній імлі. Чую в серці звук нових тремтінь Потайну осінню тінь.

* *

11<

А. Воронцю

Широка вулиця, зелена краюr, І\вітущі лози язвіня тонкого З окопу перегнулись на дорогу. За язвінем шепоче кукурудза, ЛJШШІМ ВОJlОССЯМ маючи на вітрі, І соняшники жовто-кучеряві

Горять між нею. Он лішrянка біlща Микити-діда, лірника сліпого, А онде він і сам, старий, патлатиіі, Сидить коло окопу в холодку І пильно наслухав денний гомін. А день шумкий, широкиїr день. То півень Як громом захитав чорний МОРОі\, То віз заб'вться стуrютом частим, То десь високо, відки жар плине, РОЗШИРИТІ,СЯ давінкий, могучиіr нлекіт, J бурею ПРОМЧИТІ>, і десь :заникне. ЯІ~УСf> годину В світлу заводь тиші Не упа;raв ні ЄДIlниіj звук. Дід голову Тlонурить, I\fOB дрімає.

Ного :збуджає тупіт, голоси: IОрба Jl,iTeii, як бистриіі шум потоку, Пливе, зближавТІ.ся, і раптом - тиша, І в тиші сміх приглушений і шепіт. Тривожної уваги повен дід. Іще хвилина - і слова оскорбні, Жорстокий насміх, глум над сліпотою

Огнем опалять серце одиноке. Схопився дід - і костур, загудівши, Як блискавка, майнув услід за дітьми, І з галасом і сміхом діти врозтіч. Мине полудрНJ•. Тиша і шара

r.ti

Село обіймуть. Коник трав'яниіі, Ускочивши старому на коліна, Розглянеться, повернеться KPYГO~[ І, вусИІШ повівши імовірно, Задеренчить, і довго лірник темниіі, З лицем проясненим, склонивши ухо, Сидить і непорушно наслухає Оте сухе, ра::!.1Іине цвіркотіння.

* * * Там, на рідНlИ межі Волині дрімливої І України ПодіЛЬСI,IШЇ, ЯІ, чарувала мене, Як авала

Краса моєї зеМJIі! Пу.ТIО, IІрОНИНУСЯ рано А буііний же вітер в саду! Віють, пrУМ';ШТІ, верховини М'яко-темрявих лип І ясенів проаірно-роамаяних ... Вниау, під віттям ліщини, ІЦе омрак таїться, ще холод.

Я на галяві стану Там пукаті дуплянки. В шапках із темних снопів, Уже метають у синяву неба Гучливі жмутки стрілок живих. І приглушено дзвінко, Немов полонянка темниці хрустальної, Десь невидна зозуля кує. Темниіі сад до ріки, За ріІШЮ схопились вогнем

Потужні кущі БУJl,яків І так СОJІОДІЮ пахнуть медо]\[ і рюшом. Я берего]\[ річки Jl,O моря іду, До невісного ]\[оря. Серце так стрепихається: Там, на обрії, стаJIИ lІіси, Обкинені тонко туманом. Там безлітніх дерев Неміряні займища,

А надо мною, Склоняючись цвітом до цвіту, Шепочуть кущі будяків: СеЇІ хлопчик до моря іде, До невісного моря! І все завмирає навколо. Все очі звертає на мене: Татарське зілля, верби, купини. Джміль надлетіl! відкіЛЯСIJ, Як вихор, зв'яааll падо МНОЮ Огнисту спіраШJ, Повну гучаннн і гомону, І знин: раптопо в ранішнім блиску. І знову тихо кругом. Тільки шумлять будяки,

Торкаючись цвітом до цвіту. І так солодко пахнуть Медом і ранком.

Там, на рідній межі Волині дрімливої І України Подільської, Як чарувала мене, Як звала І\раса моєї землі!

* * * Сіверкий, ПОХМУРИЇІ день. Не ШУМИТЬ шумливий клош,.

Сум У погляді веСНІІ. Віє тьмою ліс німиjr. Смуток юного чола Тінь летючого орла: Голубіше ІІодихнеш, Ласкавіше обів'єш. На узміжках потайних Припаду до ніг твоїх.

Мак зашепче: день люблю. Озовуся: світ люблю. О повій же, голубій, Молодим огнем обвій. Милий аїр ДО глиuипи Оживи, ро:шломепи.

* * * Ти, місяцю-молодику, Дібровою блудиш, По тав~ших джерелах

3ламки променю губиш. А я услід за тобою, Де доріжки укриті, Розтинаю, зриваю· І3есняні твої сіті.

Ніч так ТОІШО сіяє. Ніч - посріблениіі порох ... у глибокому гаї Друг таїться чи ворог?

Ніч фіаJшами дише, Ніч така таємнича; Обережно-пестливо Віє пітьма в обличчя.

Ти, місяцю-молодику, Дібровою блудиш Чую - вітер кущами: Знов, як хлопчик, ти любит.

* * * Ой навіщо ви з'єднались, Порошинки золоті, Що, блискотючи, злітались В недоступніїІ висоті? Тіла сонячного часті, Ви були щасливі в нім, І любов не знала власті В нашім світі огневім. Неминучі розставання Не здаваJІИСЬ вам сумні Серед співного хитання В безбережному вогні. А тепер вас ПОJІОНИЛО Небо темної землі І замкнуло вас зрадливо В голубій своїй іltІЛі.

ДаРУВll.тІО

jjaM ,кМаіІНп,

Радістт. творчості і мрій, І хо.тrодпиіі :край ]!ИГПаІШЯ

Вам зробився дорогий.

Паl~ безсилими очима Промінь давнього погас, І ПОІ\Инута отчина Стала таііною для вас. Пи па ОСТРOJ!і чужому Піl\l~алист. незбутнім снам, І вернутися додому ТЯЖІЮ вам і жахпо вам.

... ... ... ВУІІ

11 ІІі UДСШIІIl зем.тrі, де ШУI\IЛЯТЬ ев:каліпти сріблясті, П.JJЮСJ\іт морсьної води TiJIO М06 обіймав, МОРОІ< півпічпих лісів f{

навівав мепі смуто .. солодкиіі,

Бачив я в синій далі обриси гір снігових, Та над отчину мою не знайшов я милішого краю: Небо ВJ\раїни одно радість нетлінна очам.

... ... ... Ніч голубая, Ніч потекла. Тепло дрімав Липова мла. G(

темпііj алеї

Смутсн іду. Запах тополі Вів в саду. Місяця чоло Дим обволіJ(. Зникне, ю( дим ТОЙ, Звір-чоловік.

Землю ПОКРИІОТІ, Інші сади, Інші істоти Прийдуть сюди.

Буде Їм ЧУТНИЙ Шелест зірниць. Зірвуть печаті Всіх таємниць. Занах тонолі В теплій імлі Переповість Їм Сповідь землі.

в темній алеї Смутен іду. Запах тополі Вів в саду.

... ... ... Під роздумоІО ногас ношар,

Зпсмощіо СОЛОДJшіі дар.

Ні, ІЮ.ТlИ налйпо Дйвна мйть Серце 3ВУНRМИ втомить, ТИ п'юшої МЛИ не прозирай, Ні нлюча ОД тайни не питай. В забутті, ПрИМННУВШИ двері ній. Не ДИВИСЬ, ХТО навіститель твій, Темних слів не розумій.

Будь тоді ян в вихорі лисrон, ЛЖ НОJІИ промчиться буйний ТОІ{. ПОШУІ\ай в густім намулі дна Самоцнітного зерна.

* * * На незайманому полі, ІД0 й у дальній далині, Твій недовгий супочивон На постелі цвітяній. М'яно примерни густіЮТJ). Захід попелом припав, І ДОВlюла твого ложа Мов туман занлуботав.

Нрізь завісу І\ОJІИХЛИВУ ТіЛЬІ\И мріється в імлі, Ніби лілії СІ\ЛОНИЛИСЬ На ВИСОІ,ОМУ стеблі. І хитається без звуна Білих віял ДОВГИй РЯД, І мельнають голі РУНИ Цвітом вінчаних дівчат.

БіJІа IIУJJlИНЮI JlJIИВС І1а/\ сіножаттlО

.1ІСгне суденцс,

Несенс струмснем вітру,

нуди забажає, педбаJІИЙ. )l;ссять з одного гнізда промснлсто розходиться щогліп;

Отже, нема ні стерна, ні весла.

Та іі навіщо Їм бути? Чи на південь, чи на північ, чи в іншу нраїну летіти,

БіJІа пушинка :щ те но турбує. Знялась }{удилуча СІШЬНОМУ роду споєму землі l\обувати нової. Гордо пливе норабеШJ, 71:0 завзятого бою готовий. Тіш,]{И Ж і нiїlсьна па нім, що ОЮІО непомітне :юреJЩt'.

J3Y71:c

IlJIИВТИ і IlJJИВТИ,

аж ЗРОІІИВІПИ HaT01l1JIC1Ii Щ>ИJJН, ДОСІ, 'її вітер знеВОЛИТJ, упасти в гущавину травну.

Та1\{ і лежатиме НИНШОllf, пі71:СТУПНИЇf, притаЄlIиіі ]IОJ)О1'. Сіверка осінь пройде нан зеllІJlею, волочучи важко

Хмари, наповнені вільги холо:\пої.

Потім надовго llпа;'"\с :lИlIIа непорушна. Та день неминучий настане, Нипстьсл сніг, загурчить, затурн:очо. І кільчик тоненьний llиїf71:е з малого зерна. Напочатку несміливиіі:, ЮJOлиїf, Він до трави молодої тулитися боязно буде. [і'о

Голову потім підвівши, упевнено гляне ируг себе. «Буду владати цією ираїпою. Чуєте, трави? Тут розцвіту, роахилюся, розсію потужпий нащадоТ\. с.ТIОВО незламне моє. Зачувайте, готуйтесь до бою».

1920

* * * Збирає рапОІ{ ТОПl{і полотна тумапу.

Пахне черешня, Біла черешня.

До дому, дому Садами в'ється дорога ... Яи твої очі ІОпо спітюІИСЬ. Іду садами, А пам'ять новна ToGOIO. Пахне черешня, Біла черешня.

* * * в полум'ї був спервовіку І в полум'я знову вернуся ... І як те вугілля в горні В бурхливім горіняі зникаG, в. СВ!Д3ИНСЬIІИЙ

Тш. РО:lіМ'ШТI., PO;I~H·Tal()TI. СОIIН'lllі вихори 11 пасма U.пИСl\учі Сllащще TiJJU 1І10Є. І там, lІевідущиіr, певісниіі,

Міріадом беЗДУМIІИХ части 1101\ Зустрінуся знову з тобою, І\олись - ЯІ\ і Я - живою. Міріадом бе:щумlТИХ чаСТИlJUl, З розсипаllИМ ПИJІОМ нилишш зеМIІОЇ. І не повість нам, не Сl\аже ніщо, ЯІ\ у часі пе3ГJІИбнім, у світі заНИl\лім, Дпа ЛИСТІ\И на єдиному нереві, Ми спахнули І\ОJІИСЬ, І зчарuвапим зором у:щріJ/И Цвіт uгнеJlиіі над собою, І розцвіJIИ В ІЇого CJliTJli JI3C1\UBiM, І неnо.пьпИlШ волі його '1'31, беЗУIlfНО, таl\ трепетно Пuривалисн серцем 1\0 СОІЩП, Не JlOBicТJ, пам, не СНЮl\е 11 іщu.

* * * Настано :\('11[, мііі СУIІІнніі Оддечу, О,l,імкнусь од багнттн 11\111101'0, ІЦо тю, високо зметнуло, Так розквітчало чудовно Спій співний, ПОРИВПИЙ nогоПf,. І погаснеш для мепе Ти, пристрасний світе, Ненадивщший світе. Бурхотливий, п'янкий. Не буду ЯІ\ лист деревний, Ні ЯН ТРaJшнка, позбавлена слова,

л іі.УI\У НІ; CO!lll11ii граllі'l' НаІ\ rOMoHOM ВОД І10ВПОІ,іііIlIfХ. 3а~IІШУСЛ 11 мовчанні ваашім. :3 і ЮIIОСІ, :І новиразною JI!I1C~rlO В ]\е.1lИ1>ім усім ... Ву;\у

* *

сонний

rpalliT.

01\11(1. Марійка, ПРУІ'а Стефцн :JrlU.I\aCI., ПК островок горошку ГОJІубого На житнім полі, так вони цвіли, Перевиваючи дівочі дні СМУТШlВими піснями "Уираїни. І от я знов у рідному

ceJli.

Село мов, що сталося з тобою? ПомеРХJІО ти, зів'яло, посмутпі.llО. Лежиш у ярі, і осіllнііі

J!IlCT

Тебе, яи гріб забутий, аасинав. Нома МаріЙии. Темна СИНЬ очей І чиста ніжність ЮНОІ'О чола, Отінена хустиНl\ОЮ простою,

І бистрі рухи, дужі і пругиі, Погасло все ісирилося аОJllлею. А Стефцю бачив я. Б.ТІіда, бе;JСИJJН. Ві,1lЯ грудей ~lале дитя :\ержала І говорила: «ПОДИlIJIЮСІ, на ЙОГО Воно, як та калина, червонів.

Чи то вже так ГОСПОДЬ йому пав? Бо це ж, ли(іонь, пuзавтра БУl\О міст\!., Яи у ДОJl1У нема скоринии хліба». 3аплаиа.ТІа, СХИЛИJJась І\О дитини.

(;7

* *

Під ГОJIубою водою іІ\иву я, живу ... ЗОJIОТООКИЙ рибак падо мною Закидає сіть огневу. Крізь принаДJIиві очка - знаю Не раз, не два я промкнусь, В баговінню садів ПОГУJIЯЮ, А КОJIИСЬ таки попадусь.

СпопеJIіє, застигне смутно іІ,овтапа зоря n імлі, Ніч надійде нечутно. І не знайде мене на землі.

* * * СвіТJrий Дснь

уста меднні

ШдШшов під моє вікно Не стенулося серце 11 мені, Не вітаю я ранків давно.

На порозі я став

БУЗОІ(

Простягає мені гілки: Не ловлю я живих пелюстон, Не даю Їм моєї руки. я звітаю вечірню зорю,

Ії пилу злотавий дим. Десь і сам, як зоря, я згорю, Стану в споминах пилом тонким.

:1=

Померхли огні золоті На просторі моїх заплав. Полягли на покоси часті Блискотливі кружечки купав. Та ще липень розгорне дні Підведеться отава-трава, І будуть нові пісні І радість нова.

А потятої рости уніс, Пов'ялений денним огнем, Покладуть на рипливий віз І приложать важким рублем. І на тіІ{ одвезуть

а там,

Наче кидають дрова у піч, Віддадуть спокійним волам,

Чиї очі

глибока ніч.

* * * ЯJ\ дощу мигтіння прозоре Поглипас глуха трапа, 'Ган ЩОМИТІ. розпщщr.ТI.ся аоряно, ГО3(',JШАf:Тl.сн сіТІ. ЖИТТІ.опа. ' І світлі(:, ростн, РО:It:ипаЮЧИ(',I., І гуС1'іша6 ножну мить. Підіймаючись, розхиляючись, Тисячоцвітпо тремтить.

Ще леліємо, друзі, ще світим ся Хитким, тріпотливим огнем. Сіть здригнеться - і ми посиплемся І, як бризки в траві, пропадем.

* * * Л:іл ЗШШЮІ у темряві ве'1ірпіїr, І ній густо одягав сади. Від криниці по тропі пагірнііі Ти іІШІа З коновкою ВОДИ.

л сказав тобі слова привіту. Темниіі: був тв ііі погляд і lIімпіі. Лиш світився ПРО~Іенем роаБJIТП!l( у Іютюпrr;і міСЯЦІ. l\юлодпіі:. 102а

* * * Спився білий рушш Яблуні цвіт ... Темна дорііІша,

РОСЯНИЇІ холод.

Спилас[, краіі"<1 І тарна Рання аоря, в вітах давеніла Очеретянка. Снилась радість мені Юна шобоп. Росяний холод, Цвіт яб.чуневиЙ. І

Г а іі I~ а

пруг, жіночий нове.

* * * ГОJJубими очима Вдивляється в небо ДИТЯ Голубими дорогами ОДlІлнває, ОдХОДПТЬ жпттн.

Десь нема вже ВИСОКОГО саду, Що до мене клонився-шумів, Десь порубапі й верби поривчасті, Журні сестри пласких бrрегів. І нема6 високого саду, І в руїнах мій рідний дім, І не грає червоний світанок На поцвіJІі~{ остріІ1!І\У старім.

І в зарічпих просторах забуте

Іх дитини ласкаве ім'я. Може, ЇІ J\аміш. самотпііі розбито, Де ШІю:ала мати мол. Голубими очпма

Вдивляється в небо дитя, Голубими дорогами Одпливає, одходить життя.

* * .. п. ТUЧltul

Як білий привид, знялися ГОрИ, І повно блиску в небесній сині. І кипариси немом про;юрі, І Ішпариси сіяюТl> нині.

ПечаJIЬ оберну в тінь ЗОJIОТУЮ, Порину в шемріт МОРСЬИОЇ ріні ... Десь МУJIИ БJIИЗЬИО, дзвіночии чую ... ПечаJIЬ оберну в тінь ЗОJIОТУЮ.

* '" * До паПЮГ0 саду Унадився ятіJI. Яи його ГОЛОС Буйно дзвенить В золотій розріді Над німою дорогою. Він в иору ясенову Горішои забив. Учепився гілои ЦОК-ЦОК В золотій розріді Ha~ німою ~орогою.

Ой ходімо, ходім Під"радімося ЗНИJПШ\, Ilrнщивімосн зБJlIr:IІ.l\а, ЩО Яl\ИЙ віп ясний У своему наряні: ЯК ПОСІЮЧИ'І'J. по гілці ВЛИС" ударить но саді.

І горішок ПОКИНУВ,

Сам у безвІсть полинув. Тільки ирик розпустив, Розметав, поиотив

Огневою тривогою Над ніl\ІОЮ дорогою.

* * * Вранці іній ЛУ, сніг, А вночі під вікном Ніби звір перебіг, Тупотів копитом.

Нині був я в саду І трава нежива,

І погасли корчі: Десь ходив, помертвив Той, що біг уночі.

я в алею вступив: у німій глибині П ривижалась мені Темна грива, як кров, Я кругом обійшов -

Сад холодний, пустий. Сад холодний, пустий, ] ніІЮГО нема. З-за ріІШ, nil~ ЛУf\И, .JJ ипе Jшш,іт I'.УСf\Й, :J-aa гітш Г.Усім НУХОIIf зима ... '.I't,MIl.

* *

Одривалися тумани Од дрімливої землі, День зїйшов,

і обрій танув В наростаючім теплі.

Ти ПРОХОJ\JI.1Іа нраіі: заМІ,У Пк обнята світлим сном. Тріпотіли блисни рюшу Над задуманим ЧОЛО!'tІ.

Літо, йдучи попrрсю'

І\РОІЮМ легким і живим, Розставляло чаші меду На обрусі 1 польоnі~[.

Цвіт повiїrІ\И степово'і Припадав тобі до ніг, І зривались за тобою

І\рила маніll огневих.

* * * Поривалась піДJІстіти вгору, Роапустила злотопериіі хвіст, Чорниіі нертень ни'іхан і:1 бору,

І\инув

:1 Jly"a прора:1ЛИВИЙ свист.

Стрепенула нрилами, упала, Темно нров струмилася густа, А в гаю десь дівчина співала, Що солодкі в милого уста.

Не стенуться нрила перебиті, Чорний нертень виїхав на луг. Лит облитий кров'ю легкий пух Червонів розсипано в бланиті. І О б р ус

скатерть.

.ЛIIСТИ

1. ЯЮІll ЧУДОВНИЙ, світла повноїІ На серці спомин тріпотить Пепохопленниіі, піЖНИЇІ, чистиіі, Мов РЮШУ ВИUЛІІСІ{ промепистиіі Пороrпу тонко ;Ю,1fОТИ'I'[,.

2. МОJІОдість, радість люблю я, і сонце, і ніСІІЮ люблю Я, МОЖ{', тому,

що глибmю і ~OBГO СJlfУТПЛОСf( серце.

3. Любо тебе несподівано стріти в юрбі неувашнШ: Наче нвітчапою JІИПОЮ раптом п()ві(: на мене.

І ЛІ, смієшся ти м'ЯІЮ, з~а6ТЬСЯ, що юна трепітна,

Зрушена НРИJІами ранну, до сонця шумить і блисноче.

4. Цілий день із серця рвалась пісня, Гамував я: до зорі, зорі ... І зоря прийшла, зоря погасла Не вернув я звунів дорогих.

5. Як сумно в селищах рідних, Коли бідні солом'яні стріхи В вечірніх примерr<ах тануть. Як сумно в селищах рідних!

6. Як промінь пам'яті зрадливо служить нам! Заблисне тут, померхне там. А темні обсяги, де він навік погас, До гробу ще одняла смерть у нас.

* * * Не дивися в юний зір таємний, Не діймайся милої руки: ХОДИТJ, осінь по саду ТВ()Рому,

Обтрясас :юряні ]'ЇJfТ\П. Неминучій долі БУДІ> поиїрниіі, ~eHЬ твій згас, його не вернещ ти. На останні відблиски вечірні Упада6 ПОllіл темноти.

... ... ... Я хотів би бути иленом молодим, Юним иленом, що я бачив нині Там, край скелі, на долині. Я хотів би бути Юlеном молодим.

МИJIИЙ світ його незміннu з ним. Світ його - то береги зеJIені, Світ його - дерева неЧИCJIенні Над потоком гомінким. ТіЛЬІ\И те, щО БJIИЗЬКО, знає він: Зір його не тоне в небосхилі, Віп не тужить по даJIекій милій Тільки те, що близько, любить віп.

* * * Чорним lJИХОРОМ - ночі, Світлою бурею - дні. Бачу я, бачу сам, Що паJIаю в огні. Небо горить, і землн, І сонце, і всі світи. - О вогню, вогню llеЛИЮIЙ, )l;e ж коріння твоє знайти?

вогню, вогню таємний,

Навіщо гориш? Нащо серце моє І3Jl;ень і вночі томиш? Марно питати, марно шунати: Я ж сльозами тебе пе заЛJIIО, Ті.1JЬJ<И склонюся, спитаю: - Навіщо люблю? ТіJIЬКИ склонюся, ПРОМОВJIЮ: - Всевладеп єси: Тн запалив моє полум'я Нині згаси. Чорним вихором - ночі, СвіТJIОЮ бурею - дні, Бачу я, бачу сам, Що :шикаю в огні.

~~III~~III~~III~~III~~III~I<4III~~III~I<4III~i<IIlll~I<CIII~~11 JШJlГИ «(Поезії»

(1910)

СОНЦЕ

Ідуть llСРХИ

I\CPCll

Світитися до сходу, Шумлять верхи I\СРСВ ІІа літо, на погоду. Дивлюсь: як юниіі JICIJ, На стежку, перед хату, Розпасяпо І лягло, Розверглося зігріто І на І,амінні плити Поклало лапу ПСJlсхату. Цвітуть верхи кущів За кам'яну ограду, Ідуть ряди кущів На дальні межі саду. Я двері одчинив І вюшулось до rarmy, І в темряву хибну, На радісну приміту, Пустило свіТJlУ віту, Напахану вітрами рarшу.

28. 11. 1929 І Ро 3 пас я 11 О -

СІІТО, вгодовано.

ІІОIIJЮДUВ IlUjJllиіі. JJУl'ЇШ" чор"иіі сам, J\'УflИВ вина і ХJlіба, повечеряв Та й ПОХИЛИllСЬ па свій віЗОІ{ дощаниіі. Тершшчий кіш, уважно ПОДИIНfВСЯ І взяв щипати шошші бур'яни. Поїде ПОIlочі. А путь даJlеІ,а. Низовина, туман, очерети, Тоді горбів піщаних білі ребра, І віддаля Іюноплі млосний дух, І довга піч, і довга самота.

Над l\освітком про їде через греблю, ПОJlід гіJІЛЯМ узсш,кого заУЛІ,а

Снолошнас застояне тешю І тихо пирхне КОШШ, ГУРКПС засув, І спалахне 3 порога: «То вже ти?»

1!J28

* * * Пух ао.:IОТОЇ нерби, ЛІ{ сніг, РОЗJIетівся по світі. П риснуло буйним дощем і стало тепла прибувати. 3 берега ІШСОХ намул, острови затяглися травою,

Слід повільної скоііки па доннім піску позначився. Входить босий рибалка у річну і невід метав.

галасом ХЛОПЧИІ\И бистрі топчуться пеСІ, щmь І\ОЛО греблі,

7!J1

l'oJIi

па ІЮНЯХ в'їжджають у

BOJl,Y,

і пирхають коні, Морди підносячи вгору і ловлячи в ніздрі повітря. Віє млосна юга з-за обрію громом страхає ... Пух золотої верби, як сніг, розлетівся по сnіті ...

1928

... ... ... Туча з раидугою і громом,

3 ІЮЛОТОМ, З чорноперим ДІІМОМ Повагом проповзаJIа мимо, Як равлик із своїм домом. Ми зостались на темному острові. Голос туркавки І був відрада нам. Там тополі нагуслим ладаном Обтяжали пониклу просторінь. Ми шукали до сонця БРОl\У. іЗ нами йшов рожевий ГОрОШОl>. Ти свій круглясто плетений КОНШІ, На пояску зануряла в воду.

Там лежали страпаті ткаш\и 2, :Куширі проринали хмуро, Там туманились рибки мурі Вікодавні глибин полонянки.

І Тур к а в к а - горлиця, дика голубка. 2 Стр а пат і т кан к и - розтріпані, подрані.

ВО.llоднмир Свідзu HCbh'U {~_ Фото 1904 року_ пам' янрць~Поdі.л.ЬСЬh·U lі.

4втогрпф ВО.llодu~:иuра СвідЗUНСЬ)іог о .

.!-:и· /и.

~~~,

,..; ,

('·'''1''::' ~ ..

Титу.яьна .з6ірr.u

сторінк(/

(fПоезіі",) (194{))

Во.яодu~1'rtuр Свідзuнсь~u и. Фото

кін-ця 20-х рр.

XapK1R.

BEP ECfH IJ

Титульна сторінка збірки "Вересень»

(1927).

fl'уч8. з раіідугоlO і ДИМОМ, З мовчазними руїнами грому І там волонлася мимо, Ян равлин з понолотим домом.

1932

* * * я пам'ятаю по дощі Розволохатяні кущі, І сріберний одлеглий грім, І за ріною сизий дим Понад волоттям луговим.

Ліщини памолодь шумну Я обережно розгорнув, І в свіжу тінь її зар.аув, І на притоптанім пісну )Тгледів нори диних бджіJІ

І трепети довгастих НРИJI. Той день у Сllогаді моїм Немов одірваний листон. Ударив летом голубим Дитинства сонний колосон, Зронив свій образ, ян росу, І знин У віддалях часу, НІ{ срібсрпиіі, ОДJІсглиіі грім. Н)2!)

В. СніД;)lІПСJJIПlіі

Рано ПРОІшнусь, на світлий полудень вікно Оl\ЧИНЯЮ. Тінь від домів укриває ще ВУЛИЦЮ сонну. За нею Сонце на насипі жовтім уже БУДЯІШ освітило.

Тихо в кімнаті. Самітно читаю, пишу коло столу. Час непомітно іде. От і доня моя пробудилась, Лепетом милим сповняє кімнату, у двір вибігає, Знову вертає до мене і в легкім волоссі ПРИІІОСИТІ, Пахощі раннього вітру і полиски раннього сонця.

І-Іі, то задумався я. Моя дівчинка в дальньому місті. Тихо в кімнаті моїй і ніхто не говорить до мепе.

1930

* * * Пк тихо тут: земля і сонце! У же ліщина нонустила Свої світильники довгасті, І крихко розцвітав ряст. ЛІ\ мирно тут: тобі на РУІ,У Унала скакавка 1 плеСІ,ата.

В воді озерець джереJІЯНІ\И 2 Кують задуму лісову.

- жаба. R К а - НУНЬІ{а,

1 С І( а к а в к а 2

Д жер е л я

ВИД жаби.

11JНICJIYXHiicH: l\()СI, :щ l'Оl'О/IJ, За верховинами дерев, Облоки І ронять краплі cBiTJla В уважні розплески весни. Побудьмо тут. Тут всі дороги,

Що землю, втомлену любов'ю, Вели до нас, її наііменших. Побудьмо тут на самоті.

1929

* * * ПаКJ1ав на лук очеретину,

Засмолену н кінці, Переспівала гай високиіі, Упала на луці. А там ходив товар беЗГJIущиіі, Лінива вагота, Та й ПОТРОЩИJIИ ціш\у-стріЛJl:У Повільні копита. Шкода мені! А я так ПИJПJІІО ОГJІЯнув очерет! А я до сонячного блиску Метав співучий лет! Ти - зрадниця, ти, CMOJIO чорна! R'ладу на тебе гнів: Навіщо я дитину літа у тьму твою вмочив?

ІУ.

1929

1 О б .11 О "Н, О б о

.'[ О

[, ІІ -

небесна блаЮlТf,.

8з

* *

На СНО:lах І JI іта ВИСО1іИХ JЦодня густіlllИЇІ мед сонця. Уже пшениця ПОЖОПКJIа І ЯГОДИ ІЮП ад і JІИ lЦодня густішиіі мед СОНЦЯ. Чого ж ти стада інакша? Прийдем на дальнє узлісся, Ти норуч іти не хочеш, Прихилю гілку ДЛЯ тебе Руки не здіймеш, J смутно llаде розмова, J11\ листя n темпу КРИIlИЦЮ. Чого ти CTIJ.JJa іП:ШТllа?

Ти ж хотіла І,"\ д"ів оо ГJІИбокиіі

l\JIOH

ііІ'; 1І0П'М 11 іІІ! ((12!)

* * * J~O:J(Jl\I тіш, у cai~y, 11 Ilерховітті що СОІІЦU 3RВИСJIО.

і[\овте НОJІОТТЯ 2 taii-зіJIJJН CBiTJlim ВІІрі:IІІНGТJ,СЯ

І С 11 () а 11 -

1111.:111'11>11

НУ""I:У

трапах.

і\,ilІІ

lІіНТРIІМУ

ВillІlІН ('()тів. 2 В О:І о т Т іІ ~Іjтслюr, НОJIОСНlІОlІо;\іб"і ЮI'Гlщі аверху (В UЩJl'МIІХ ТР311, !(УJ\УРУДЗИ).

ТИХО стоять ясени, на пасіці медом запахло.

ПJJаВJJе чеРJJЯН 1 над нущем бузиновим. То сяде на юзітну, Нри.'1а РОЗК1:авши, ТО, ЦОННУВПІИ швrп, цііі)Іається ;JПОВУ.

Мир і споній ІЮJІО дому. ТУРНОТИ 2 В стріп 3 залітають. J!:OJJOl\I тінь ПОJJягла, ]:ррховіття

ще

)l;еРШИТI.ся

СОНЦЯ.

* * * УТОМJlсниіі, СЮlопивпrИСІ. ІІа горби, J!:еиь спав та спав. 3)l;HBHJlOCn, IlіІЮ!lll lle нереі1ЛУТI. глибини гол у()і Ha)l; нивами. Лінивий, (/еатурБОТllИіі, І я ПРИJJіг і )щвея ВМі}(Ї сну. ПРОI\ИНУВСЯ-- мііі ПНJ() (іЛlН'J(УЧllїI, НІ' ти? Тонна ЇШІН НЇ)( С"ОПУ НІ)()('ТНІ"ІН\СІ>, Пн()ма "РИЛI.ми О()ННIІIІIІ1 ріННІ' НО:ІІ'. у гробі сOlЩР. J~I'I)(>IIO ;ШМОІІЮІО. Т, ХОJІОДОМ У 'lallltJ'11\i1X 'l'Ю.1І1.1lі1l1ін ~~ачинеIlі, llоаастигEtJlИ G)(іI\ОJlИ, lЦо дзвінно тан ДИТИНСТВО ДПЯ віта:rи.

1929 І Ч (' р.1 Л Н - барвистпіі ш~те.'IІ[\(. Тур" о т JI - порода го.'1убів. 3 Стр і п - ('олом'лна І10J(рів.JIЛ 'ІІ! пастпл 1I;1Л с()лом'ЛІІОЇ І!ОІ;Р;lІлі. 13 ()1(P(,~[HX М;СI\l'IЮСТЛХ СТРО - НОМ на:JlІвають БУДl.-m;у ГIUІ(рів;ш); 2

... ... ... Ключами RЛИЧУТЬ журавлі, І сонце в RЛЮЧ RИПИТЬ А ніч не журиться нічим І над RОЛОДЯЗЯМИ ТЬІІІИ Підносить журавлі зіРНИЦІ•. І ваЖRО гупає відро

Об цямрину. На дпі ЗриваG тьмяне серебро Колись БЛИСRУЧИХ днів. Уше деСІ, повне. Віддалипсь Мовчанням Н:УТИЙ стан. Педу рукоюпіч пуста.

Нругом

дrрзниіі бур'ян.

А рано сонце n JШЮЧ J(ИПІJТJ., І\лючами й: жураШlі. І тільки лешиіі ;lПат( та Їп.

Туга н:ора землі.

23.

ІІІ.

1930

... ... ... Вино зорі

і лід він:на.

Бринить у червені

1 стіна,

А н:илима загуслий дим Зробився плавн:о-золотим. І Ч ер піп ь

охриста БРУllатно-червова фарба.

І широчів літній степ. Там тиша голубиних І(РИЛ. ВисОІЮ соняшник росте,

Стає над млосний небосхил. похмурий дід іде І в древню пасіку веде. А сам мовчить. Вечірня тіш. І запах ВОСІ\У. Соп і TJI ітп•.

AJre

~2.

\'1

І.

1!1:1()

* * * Сизий голубе вечора, Ой ше ти, синий голубе! Злети на гніздо своє, На гпіндо, на темпе гні:щище, Злети ш ти індалеІ<У, З мого ясенового нраю. Сизий голубе вечора! Чи там зорі ще несмучені, Тихі води нестурбовані? Чи цвіте сонце, тюльпан-сонце, Розклоняючи дуги-віти

По полявинах та по галявах? Сизий голубе вечора! Бризни на мене із сон-трави: Край тюльпан-сонця побути, Злобливий сум омирити, Край тюльпан-сонця, син-вечоре, у землі моїй шум-ясеновій.

1932 87

* * * ПО.ТJем ідутт.

і повільна хода Їх і мирна розмова. Вітер, нагірних MOpeJIeii: покинувши зарості ДИБі,

Стиглим теплом обтікав Їм плечі, шумить у пшениці.

От ізЇЙшли па місток. На поруччя СТ'JІОнилась Орпна І n ГJIибині, проти сиnої хмарки, угледіла ІЩПТОМ

Юної постаті обрис хиткий і розтріпаний ЖМУТ0!>:

Сипього цпіту в руці і, на ВРОДУ свою :щивувавпшсь,

J1\артю РУМ'Нlll(РМ ааііllша. А вес('лі ПОl(руrи "ИМ часом J(aJ1i іДУТІ. і lІові.1l1.нн ХО)Щ Їх і МІІрна РО:IМIІНі\.

'" '" '" НОJ1И ти (,YJla :10 !\ІНОЮ, JШДО МОС, Усо було до Jlаду, Як сонце в саду, Л тепер ро:шаднавсл світ, ладо мов. Встала між нами розрив-трава. Розрив-трава llИСОК9 росте, Розірвала ночі і дні. Перше були вони ЯК крила ластівки: Верх чорний, спід білий, а крило одно.

Тепер пони ЛІ. розламаниіі намінь Колють і ранять, ладо моє.

Стало тяжко нести мені час. Туга рве мислі мої, ЯR буря метав снігом.

Одна сніЖИНRа паде на лід, І вітер жене її в безвіСТІ>, Друга лягає при березі у СRованиіі слід Іюпита, Третя розбивається об CYI~. Стало ТЯЖRО нести мені 'Іас.

Я знаю: усе вмирає. Квітна у полі, Дерспо в лісі, Дитина в місті. Усе вмирає, лаП0 мос.

Пе /І опні П/lері ПРИ80ПИТІ. пас Ilечір, Не JI ОІОІОМУ нінн і вітаСоМ ми раJНШ, т :Ш()У/l я ТІІОРИТІІ назку. TaI~ roeTpu ПИВЛЮСЬ, Л filtЧУ тільки ниДим!', 'l'іЛJ.JШ l\(()ЖЛИRI:', оіі ладо

MOt:.

огонь

ПОRлав на стіни Rрила напорошені

І, наче бабRа на ЛИСТRУ водонрасу, Завмер. Я в тихій самоті пишу, а він

Наставив вуіПRО зрізане та й слухає. ЯІ~ друг, ЯR вірний спіЛЬНИR,

труд мій любить віп. В!)

::Зо мною дише і 30 мною думає І, тільки захвилююсь я, здригається. Давно минула північ. Дика темрява Скребе одвірОІ\ зажирущим пазуро~r. Я знемагаю, але друг не стомлений. Я наближаюсь. Добриіі і довірливий, Він смерті не споді ється. Я дихаю. Земля стенулась. Пітьма раптом гряну.тrа, Звалилася, ЛІ\ кам'яна обрушина. Загинув він чи бистрі І\рила J!ИволіІ\ З-під тяготи - і увалився 11 безвісті?

1!J:\2

* * * Відколи сховав я мертву голуб ну, Відтоді почав її СІ\різь глядіти. Іду полями - напроти вітер Сині полотна провіває на згірну. - Обійди упруг, перейди й другий Ти можеш найти голубу намистину, Що рано-вранці зоря зронила, Своєї голубки ніде не знайдеш. Твою голубку земля замкнула; Сам же рівняв ти горбик над нею! Іду я далі - в ліс уступаю. Що ліс нап'явся похмурною тінню, Переліски стали в блискучому світлі. В лісі - каміння, ГЛУХе одвіку, В лісі глупіють лисячі нори,

На скосі яру стоїть голубінка, Моєї голубки і тут не видати! Іду я знову оо

зустрічаю осінь.

Осіпь проживає па галяві мерзлш, Кругом двора золоте вір'я 1. Сама осінь ходить по подвір'ї, Підіймає руки в пломенистих рушшах, Обертає вітром, як велИІ>ИМ колом. - Осінь, осінь, де моя голубка? - Ходи до мене, стань під рукою, ЯІ, тебе кину на дурний вихор, Забудеш ходити, голуБІШ пита'І'И! ,. Сонцю леліти, ріl\Ю\І шуміти, Мені, осені, хороше гуляти, Л потужному дубові до))гиіі ІІіІ" Л опалому листю зойк 'І'а зик, Л твоНі: ГОJIубці тихо Jюжати, янтарні очі ТІ.ми набирати ...

1f1:I:l

* * * Спи. Засни. Повертались на берег рибальські човни. Хмарка по хмарці спадає до сходу, Як по листку листок.

Два верхівці під'їжджають до броду: Сивий кінь поклав копита в воду, Вороний - на пісок. Чуєш, дівчина темнокоса Грає в сопілку червоним рибкам, Щоб червоні рибки заснули І вони засипають. Чуєш, по звуку звук Поглинає морок недобрий. І В і р'я

огорожа з жердок.

Дальнііі: міст тремтить, як прот ятий павун, Будяки підіймають шпаги на обріїІ І тануть. В'яжуться гронами Зорі, пускають віти увіч. Спи, КО.'1ИХНУJIа запонами Ніч. НІ32

* * * Різьбою пагілок нових Сад молодіє по весні. Набігли памеги 1. Бджола Тобі упаJІа на рукан, І ти радіє.щ ЯJ\ l\ИТЯ, На очі, на пупrок її І на малинову пергу.

Духмяне світло I\IОJroДИl\f, Духмяні сонячні уста. :lа теПЛИI\( нависом юги Посовгнувся неселиіі грім. Бджола алетіла. nлиск і тіш>. ]l;ухмяні СОНЯ'lНі уста, Ласкаві !ll'ени молодим.

1933 1 Пам е

хмари.

БАJіАдit І

Встану рано, 3ll1ДУ ПО вогкому сліду Дивен звір походив У моєму саду. 110зривав темну пер сть І, Обтрусив ясени, На сухі полини Кинув вицвілу шерсть. Я в вечірній імлі Затаюся в саду, Од гіллі до гіллі Сіть шовкову зведу. Тільки блиспе зело В нарожденному ДПЮ, Н високе чоло 1зловлю, полоню. Марне слово проріl', Пусто ніч чатував Дивен звір мою сіть Потоптав, пометав,

По кущах поволі І" Лиш розгільчастий: ріг

Засвітився на мить l1ід каштаном старим, Лиш копитяний грім По саду перебіг

у НОГІІНСТУ повіТІ. 2, За О,IИСJ\УЧИЙ поріг.

1!)27 РСТ ь

І П

()

2 Jl

о JI і т І, -

ЗСМJIЯ. повіТl,а.

БА.JIАДИ

11 Коли над вільхами засвітиться

Вечірній місяць ~ і на березі Запахне водяною м'ятою, І стане тихо на млині; Коли замовкне в місті МУЗИІ{а, І над вершинами дубовими Шумне дрімлюга, блискавицею Ламаючи свавільний лет,Тоді з долин, зарослих тернами, Із лісових яруг, де урвища Спредвіку тяжко захаращені Уламками камінних брил,

Виходять звірі, дивні постаттю, Нахмурені і настовбурчені, І походою величавою До берега поволі йдуть,

І там на скелях розлягаються, І, перед себе лапи витягши, Кладуть на них гривасті голови І чола, повні темних дум. І цілу ніч лежать, зітхаючи, Па дальнє місто видивляючись, І на хребтах їм, проти місяцн, Вилискує зловісно шерсть.

1933 ІН

БАJ1ЛДИ ІІІ

Темними ріками Ніч тече по долинах, Прудко біжить по зворах, Мутно піниться на косогорах. По зарослім болоті НJlЯТИЙ іде, На Іюроткій оброті Зuлотого коня веде.

ЗЛЯІшно дуб кордубатий На нелюдське обличчя І-Іастобурчив сухе патиччл, Як звір підіймає шерсть, Тяжко чалапає клятий, Аж погинається персть.

Ступай, мій коню,

На незайману оБОJІОНЮ. Три роси обіб'єш, Три криниці вип'єш, Здійсниться наша мрія Станемо на вогненного змія! Темними ріками Ніч тече по ізворах, СИН0 піниться на Іюсогорах. На синьому полі, В райдужному колі, Там-то паші, ще й цвіту багатого! Вітер має патлами клятого.

Раптом на сході Немов хто ІЮСОЮ І вдруr.е, світліше Золотий кінь

черк! дзінь!

Померк. І\лятий, ВИРЯЧИВ uчі, Вогнем до скелі та й здимів.

Ой зашуміло ж тоді! На земліСтруснувся кожен листок. На водіПавуки в нестям енний танок. Зд;яснілися межі, nіnса ... Стала краса.

1932

ЗРАДА

Il~y-IIOЇДY на бистрім 1\0llі І\різь попіл ночі, крізь ПОJlУМ'Н ЮІів, тїлы\и пісня бринить за сідлом, Л слідомОдинадцять друзів моїх, ОдипаlЩЯТJ, міСJщів молодих. ВеJIИІ,а СІЮШІ стоїть. Під СІ,ОЛОЮ земля СIlИТІ •. Л В тій землі теремок, Де ящірка проживає, ІЦо була колись князівною.

Володимир

СвідаUНСЬ1'іий

іа

донькою

1~25 ро"у. Ка,м'янець-Подільсь"иЙ.

lНирос.ttавою.

ФОТО

aililJ,ifJa Йосипівна

Cy.'lNOHCbh"O.

дру.lІси"" В. Свід.зuнсь"ого. ФОТО "інця 20-х рр. Хар,,;в.

Но.лодн.\f.UР Св'Їд3UНСЬh"1l й.. ФОТО

,,;нця

~(}-x рр.

Х"р"ів.

Нумо, .ХJіонці, !.:'і'аНI,МІI, Мочі а ІІіхон ю)uуваіімо, l{няаі ІН! Y-JIОJЮНЯННу

1:1

чарів виаВОJІЯіімо.

ХJlOlщі стаJШ, Ме'ІЇ а піХОll l~оБУllаJIИ, R,нязівну-ПОJlOНЯlШУ 1з чарів ВИНІЮJШJJИ.

ВИЙШJІа вона, Я!\ ІшlТО'lІШ, біJШ, Тільни несміда, HeCMiJIa. Ти мено Jlюбиш? - питаG.- JlюБJIЮ. Віддай мені радість свою.а віддав. - І тепер моно шобиш? - JJюБJIl(). - J3iдl~ай моні СИJІУ свою.-Вімав. - І ще ~eHe .пюбиrп? - JI юБJI Ю.

Відlщіі моні МУШllіСТJ, свою.-

Вімав. ТOl~і очі :ІІІOJШ, ] [ОВІІ і СПОІЮЮ,

ТOj~і НОИОJНt

Проти себо РУІЮJО, Я ДИВJlIОСJ,

Л моїх ОДИІІІЩЦНТИ пруаів lІома, ТіJІЬНИ вечір та падаG тьма, Та стоїть одинаДЦЯТІ, СТОВПЧИІ\ів, Одні порохпяві, другі нриві, На всіх шапочки епігові! Дивна князівна тоді на коня: - Чого ж твої очі в журбі? Не нудно буде й тобі: СвІДЗИIІ('ЬИИQ

День у день, Рік у рік, Повік Біля стовпчиків походжати Та співати жалливих пісень, Що зграбували тебе,

Що ти не можеш забути, Що як же недобрим бути, Коли небо таке голубе! Показала зуби, як ікла, 3асміялася, свиснула, зникла.

1934

ЗРАДА

11 Ти ляж та й засни собі, тату, А я біля тебе кластиму хату. Стіни Пороблю із сухої чатини І, На ПОІ~рівлю соснових гілок, А волотка трави - то пад пею димок. А ЛІ. прийде ЛІШ горба та Або інший лихий чоловік,-

Бо тут сьогодні багато Проходжав калік,То я тебе закидаю Сонячними шапочками маю І скажу, затуливши собою хатинку: - Тут мого тата немав, 1 Чат и н а

!J8

голки хвойного дерева, глиця.

Десь він інде тепер на спочинку, Бо він приїхав дуже ТРУДНИЙ, То ви марно сюди не ходіте І голосом не ячіте, Все одно чаклунки горбаті Не мають сили при моїй хаті. УІ.

20.

1931

3РАДА

ІІІ Уже вечір, вечірній вітер.

За безлистим деревом саду, Як дві нерідних сестри,

Вербова віта цвіте І жовта свіча горить. Вербова віта цвіте На весну, на юний шум, А навіщо ця жовта свіча? Ужо вечір, вечірній вітер. Ти бачиш па сході вороних Іюней, Повкриваних древніми паполомами І, ЯІ~ виринають із сивого мороку? Будуть тихо назад брести, Будуть тебе пезти, А жовта свіча відокремиться від вербової віти І буде кульгати ва ними на одній нозі, І Пап о л о м а

попола.

Н:УРЯЧИ сиішим /\и~іо~і, І IIрийде на заМЮIСJlУ JIJlIJl'ОIlИIІУ, І ПОКJІОIlИТЬСН кам'ннїЙ піІШО'lі. Уже .всчір, .вечірній вітер.

Нсбо, РОЗl~ерте на світло і 'пму! lIехай жоnта свіча СІ{ЮІаЄ С.ВОЄ тіJЮ Па мою паполому, Лле вербова віта нехай цвіте, І коли зринетьсл зорл, То нехай не падає на мою димну свічу, Ш,об її погасити, Л нехай розсинлетьсн по вербо.вїй віті, Щоб її осінти.

1932

* * * 'І'(lяа ма,)II.• ована хнта,

Ще й дві лблуні ПОРУ'J. На правій

Па Jlівій

цnіт нрасовит, чеРJIений овоч.

Пад хатою - стрішюю l!ИМ, Від хати - дорога І! стрілку.

Ранок іллє голубим, Моститьсн сонце на гіJШУ. І раптом дитнчий зойк:

«()й жук веJ1Иченний, ой J1ИХО!» ДИМ тоді в комин, стежка - в кущі, Яблуні ню

попід стріху.

Ро:шлаталася бистра тінь, Загуло, задудніло грізно. Шах! Ноли яблуня в СJl!іх: «Та І,(' ж пе справжнііі - Rilліапиіі!»

1931

НЕГОДА

З-за похилої стодоли Смутно дощик повела, На горіх, горіх волоськиіі: Наламуттю налягла,

Зажурила всю ДОЛИНУ, Притуманила лісок, ::Загурчала у відерце, Як у [(УI\КУ паступюк, т ужр гляділа місця,

П~об аВИНУТИСІ. і тихцем :1адріllIати на сухому, Під ЯСl\IИНОВИМ І J\УЩf\М, --Ноли с()нце :!-понад гаю

Обернул()ся назад І, немов ручне ягнятко, Прояспівши, вбігло в сад.

1939 І Я С М ИН -

жасмин.

1()\

* * * Вибігає на море човен Такі вигинисті груди. На човні капелюх, як сито, Попід тим капелюхом люди. Небагато - один китаєць. В руках вудочка тростинова. Віють пальми, шугають баклани, На горах снігу обнова. А чомусь nін сумний, китаєць. Загадався, забув про вудку. Виринає дельфін ііі моря:

J\итаиче, не треба СМУ1'КУ. Ну як же «Не треба смутку»! Мій Jюраблик такий пасматий, Сам я юний, тоненькі вуса, ЩА й чермні нп МАні шати. л ПОІ'ЛЯНЬ ше ти- я невіЛI>IIИЙ, І з такою вродою пишною Примальований до фаянсу Чиєюсь рукою зловтішною!

14.

ІІІ.

1931

* * * А смутно ж тут ходити, Де тьма ламав день. Ні журних, ані світлих Не здумаю пісень.

102

Ще й голуб з гілки бука Аврука в тінь хитку: «Розпадина ... розпука ... Ой руку, руку-ку!» Що вийду я на кручу Та в стомлений прибій Скочу, злегенька тручу Камінчик ГQ.1ІубиЙ. КамінчИl\ рівно тихиіі На скелі чи на дві. Сичить стара зміїха В роззявленому пні:

«Люби мою господу, Жени задуму пріч, Спиши свою пригоду На попелі узбіч».

1934 ПЕРЕДМОВА ДО КАЗКИ

Пухнаті лаки, віяла, колосся, Поламаний вітрами очерет,

Кубло змії, русалчине волосся

На синім СІші писав мороз-поет; І вечір був, і радісна утома, І муркання дрімливого кота, І біля грубки золота солома, А у печі пожежа золота;

103

І ум втрачап спою звичайну владу Над дійсністю, і видипа чудні, Як літні хмари із-за зелеIl-саl~У, Зринаючи. ЯВ.ТТЯЛИСЯ мені.

1038

* * * Старезний сад стоїть, бупало, МОВ задурманений дощем, А л лежу під темрлвим кущем, Де теплої землі сухе кружало, І слухаю із захисту свого Дощу спокійного слова. Ніхто ж не скаже нам того, ТЦо добра нраплл дощова. Од лепету П тихішаr. :1емля. Ось милий брат мій віддалл Мене гукас. R неспокою. Ні, не О:1ВУСЛ, потаю

~3aДYMY й самоту мою І те, що :1ріло самотою. ПРИХОЛИТh сон. Недовго еплю. Як хміль, ДИllOчні в'ються звуни ... Чи то де грають, чи кують? Ах, спати ще! Та ось ласкаві руни Беруть мене, голубллть, і несуть, І пригортають до рамен. Жадні, приникливі уста 3 мого обличчя пільгу 1 п'ють.

І В іль

J04

волога.

Розкрию очі: яснота! Упростріль сонце протипав Ішеп, І іскриться оббризканиіі: ромен, І вся порііЮш. - зо,тюта.

1939 МАТИ

І COHn;e, і сад, і з тобою дитина. Твоя одежа МІІОl'оручайна Обходить розкриту шию, Одклонено ЛОНОМ тече І затихав на колінах. СпиТJ. дитя. Приязна lІіта .JIЯГJIR тобі на рамена. Твій сан - улюБJlенець літа, Нруг тебе ПОРОСТІ, зелена Навіщо а тобою смуток? Права рука аабуто повисла, Права рука - опалий лист На колонці крісла.

Мир тобі, радосте світа, Мир, благословенна!

1933

:І<

* ..

Ми уже зближалися додому, :Коли ти почав іти тихіше І сказав: «Тут близько кладовище. Хочеш, зайдем?») Якось півсві"омо Дав я згоду. Ми пройшли у браму. Там дерева древніми верхами Сонно привітали нас. І смуток Розтікався о" нагробних рут()к І.

МИ звернули й сіли недалеко. Ти курив, мовчав і трудно дихав. І було навколо дивно тихо, Тільки коник гостро десь чечекав.

Ти промовив: «Адже правда, гарно? Я, з вокзалу ідучи додому, Часто спочиваю тут. А парно Нині зранку ... Чи не буде грому?» Непомітно зникла тінь од листя. Наповзали хмар важкі одриви. Я підвівся. Близько того місця Ти лежиш тепер під тінню іви. і934

І Рут 11: а

106

рослина, рута ПQльова.

* * * Пізно вночі вертаю додому. Світла, замкнені в скла високі, Скрізь горять; я збираю проміння В темні кружечки зіниць, як колодязь Воду бере, а ніколи не повний. Рівний сніг пухнавіє, ще свіжий, Ще пропаханий холодом неба. От і двір мій. Ніщо не змінилось: Козла на дрова, низенькі штахети І, перетягнена од сарая До берези, корява мотузка. Сплять нагі дерева. 'Увіходжу. Тепло і темно. На підвіконні

Жбан високий біліє. Руки Ночі лежать на столі моєму, Де сьогодні про дівчину світла, Все забувши, писав я. Над п'ястю Ніжною чорне мереживо тьмів.

Ноче, ноче, нехай би інша, Тлінна рука мене привітала, В час, як пізно вертаю додому.

1936

* * * Ти в сонних покоях міщанки, За низьким трухлявим вікном,

День по дневі як персні губиш, Нахиляючись над столом.

107

Стертиі'r образ, JЮСJюві рос.1JШШ, Прозориста тарілочка на стіні І злиня.лий, із клаптів, килим Часто 13 темряві, завжди 13 тіні. А надворі, за зеЛЕ'н-садами. Білий оболок став,- і на нім, Як той чміль на цвіті черемхи, Тяжкотіло розсівся грім.

І каже нести себе в поле, На ладан ланів ярових, І там по медунках качається, Не мнучи й не хитаючи Їх.

в бузинових кущах ночує, Чуть на світ - уже збіг на горби, І весь день безборонно ночу(; Та по світлості голубій.

А н міщаНl\И бронзовий ЯНl'(JJІ Трубить, наче перед судом, ІЦо життя твоє снліє, снніє, Ян вишивана нвітна за склом.

ЖОВТЕНJ.

о воїн осені, о жовтень вихровий, Як радісно проходиш ти над нами! Це ж ти колись поставив нас у брамі Життя нового і нових надій. І буря робітничого повстання З твоїми бурями в один злилася лад. І в час зникання, зов'явання Зійшла і зацвіла Країна Рад.

108

'І'ClК, НІ, ти ариваG/lj illертвє ЛlIстrt,

:Нрвав мертвуще рабство робітник. І, творчого 1'руда ПРИlїннвши ВJlaдy ЧИС'І'У, Уперше став собою ЧОJlОвік.

киі'l'ень осені, ШШl жовтень :ЮJLO'l'ИИ,

ЯІ\ радісно сіяєш ти над нами! Це іІ\ ти ІЮJ1ИСЬ поставив нас у брамі іRи'l'ТН нового і нових надій.

1939

* * * ]з ІЮJІі свіТШ:l СJIеІ{ТРИ'l1101'О Сніг ве'lірній рівно падає, ~ТбjJIЯЄ хутро дівчини, ІЦо читає оголошепня.

НalШРУГИ, ПО темних lIУJ1ИЦЯХ, Вистрі сани трусять брявкотом. ПролетіJlа сніжка Щ1НРУГО І розБИJІаСЬ під штахетами. я іду, ~ИВJlIОСЯ, слухаю. СтіJlЬКИ літ я свіДОІ\ світопі, Л мепс дивує молодість,

Сніг і БУДОЧІ\а над урвищем. Л;обрий вечір, тихе ~epeBO! Чи ти відаєш, що сніг іде, Що й земля лежить убілена, Рівно шrатами вповивана?

109

Тихе дерево не думає, Ані бря:зкоту не слухає. Знов об'ява й знову дівчина В крузі світла електричного. Чи я збився і назад вернувсь, Чи то місто зачакловане, Як по релях, як на конику Непомітно обернулося?

1935

* * * я буду шукати тиші. Тиша на заводях ставу Стелить листя кругляве. Тихосте, тише, по чому Пізнати близькість твойuго дому? По вогні, що не гнеться од вітру, По сонних пушинках на рівнім піску Чи по чорних колонах, смарагдом прояспепих? - Ні по колонах, ні по вогню,

Ні по пушинках на рівнім піску,

А так: Будеш один на луці, І зійде ранок на правій руці, І ПРОМОВИТЬ голосом лпдвенець І РОI'а'J'ИИ, Що сплітає золотаві китиці в траві: «ТИХИЙ Дунай, тихша земля, Найтихше сонячне світло. І Л Я две п е Ц ь ІІО

рослина.

Мир тобі, спокій тобі! Мої китиці од сонцю). То як зачуєш такі слова, Знай: Душа твоя - оселя тиші.

1934

* * * у зимі маленького дому Розмерзалось не часто вікно.

От вечір. Внесли солому. Розлили холодне вино. Волохатів стріха низько. В білих шапочках темний пліт. В сінях тупіт. То дід Онисько. Гострі очі, на вусах лід. Ще прохухаю намерзь. ДО ПОШІ Крадькома припадав тьма. На окопі стара тополя, Та й більше нічого нема.

28.

ХІ.

1930

1Н

* * .. Забувши l\аИНG, 'J.'НСЬМИll 'l'.lН_о Сі.іИЛ'l. Між берегів, що Їх JlюБИJШ СJlапа. Високий цвіт здіймається на ПJІапах, ЯІ, сонний Ш)]!, uаilша гора лежить.

І-\рай віТРЯІ\ів, нрай МОl!'Іа3IlИХ МОГИJІ Незнана предкам ГУРІ\Оl'ИТЬ машина; Rозирить нінь чутливими ушима, І CTOMJleHO ступає древній віл. Як буйно ро;шиваєl'ЬСЯ пашня! J соняшнин підняв ЯСІ\раву грінку; Мов дівчина, із рун паJІКОГО ДНН lIРУ'lаGТЬСЯ весеJІИЙ вітер l~;шіНlЮ ...

Lu JІічитr, JIil'O СОНЮІНих ГOl\ин, Нечутно дпі спливаються в сторі'l'lН. Цвіте бuзпе'ІІІО давне узграни'lЧЯ, Нових .1/Юl\еіі lIлекає {Jигирин. :1

1937

:І<

:(;

ПОl'ЬМи.насн нсбссна СИНJJОТН! З полудня парно МГJІіє дент> НаГУСJIа хмари сонна тягота.

Десь дощ іде

Не МОВННУТІ> ГОJlОСИ ЗОЗУЛЬ.

Чи хлопчин я? Так хочу дохопитися рукою до гнізда

112

Де БJІИСІ\аВІ\а леЖlІТЬ, Ян вовною обтулена змія. Десь дощ іде. Що я почну, коли парипе він, ОСИІIJIе жемчугом долину,

Стурбує плем'я ніжних ворб, І вразНемов його підітне серп

І шум, і блисн широко JIореюшu ІІа дальні ЛУI\И? ІЦо я почну, КОJJИ врочисті 3ВУI\И ]jіі\ПОВJІЯТЬСЯ, коли ЗДВИГЩJТІ,СЯ НСО,

І піде сонце понад садом, ЯІ{ півчина, що, знявши гарні РУІШ,

ДJlЯ гості милої несе Хрустальну вазу з СИlIі~І ВИlIограl\ОМ?

1936

* * * il

руці ледь-ледь КОJlишеться УДIIЛІ,llО,

Гарячий вітер В бересті шумить; На глибині нрохопить риба звільна, Латаття спить, як пам'ять серця спить.

І сонний блисн ласкавої блакиті Піп хмарами ясніє в глибипі, І чашечки латаття піВРО3І{риті Про дива дна розказують моні. І я боюсь, що встану і піду, Плоскатий ЛИСТ руками розведу, І в глпбину СПОІ{УСЛИВУ ПОРИНУ, СвіДЗl1псьтшіі

113

І, llU[,Їлт> віl\У, ТИХО, без УllИПУ, Все буду занурятися туди,

Де хмари стали в безмірі води.

1!J36

* * * Ударив ДОШ;, заколихав Полудня спокій веJІичавиіі,

квітучого горошку галян Стовпи метеликів підняв.

Де ж ти? Твоєї пісні звук, Линувши, потопила злива. Дивлюсь: з затуманілих лу!\ Біжиш, задихана, щаслива. Нема ні неба, ні землі .. Блищать натягнені вервеЧІ\И. Ти в легкій сукні, як яєчко, Між них білієш оддалі.

Добігла - проливень затих. Тепер, цілуючи, вдихаю 3 плечей оббризканих твоїх Тепло і запах неба маю. НІ36

114

:І<

Ростуть дерева на ІЮЗИНИХ ніжнах, Та не в гаю, а на вінні трамвая Північного, що, гудучи, вертає В своє гніздо. Копдунтор спить. Ніхто Не хухає на папороть холодну, На гірські пасма, на лелітки білі. Дзвенять дерева на козиних піжнах: «Всі очі надивилися на нас, Рясні суцвіття замкнених і ніжних, Прагнущих і спустошених очей. Усі зустрічні світла наіскрились На наших віт ах сипаним вогнем. А що ж тепер? Іде мороз. Ростім! Зійдім на гори, станьмо на долині, Візьмім собі займанщину, порослу Мітличинням - бо ЩО, як завтра сонце?»

1936

* * * Круг lIIене знов давно забутий світ: Картопля, бур'яни, спїпчана стріха, Між полем і городом легкий пліт; За вітряком заходить сонце стиха. Як меРТllИЙ лист, німує пережите. Подуманої пісні не зберу. Встаю до світа, удочку беру, Іду на Лош краснопірку ловити.

115

і глухо тат, мої минають дні, Неначе я живу на дні морському. Ось, бачиться, виходячи із дому, Морський король загадув мені: «Ти до труда привчай себе поволі, І ось тобі сьогодні мій наказ: За вітряком холоне сонце D полі Візьми його та й принеси до нас». і936

* * * Ароnу Коnшrеuuу

Холод іде, залізо несе Літа гарячий шум замикати. Шум замикав, темряву довжить, Сипв небо під трепетом держить, Сонячні паруси обтинав. Обтинчики падають тут і там, Упавши, шепчуть: «Годі світити!» Вийду я в поле, стану, послухаю, Що мені скаже замерзле озерце. Озерце скаже: «Десь сливи цвітуть, І море плеще в зелений острів, І біля дому молода жінка Мотав міток жемчужних ниток. А Я, озерце, на те не заздрю. Я тут, у полі, мов гусь білеНЬІ\а, Що сіла-впала перепочити, Очерет надо мною шумить, шумить, Перестане ... і знов шумить!»

1936 116

* * * Аби заспув, ПРИХОДИШ краДЬІюма І починаєш надити С.J'lОвами: «А йдім же, любий, в темне мураВИlЦr, Що серед бору, в виярку дрімучім, Під соснами. Коли б ти тільки знав, Якого в нім печерок та яскинь І! А вже попи давно стоять пежнті. Я ПОСllічу в них Сllічі пеЗJIіченпі І сяйво бризне ... Ні огидних CJliB, Ні погляду ворожого! Де гляпеш, Подушечки атласові лежать. Обійме сон - і мирно ти заснеш. Тобі спочинок, а мені турбота.

Тебе обійду, обчеРІШУ. Кругом Осиковий поставлю чаСТОІ,іл. Пристрітища, урочища, УРОІШ Пас будуть СТОРОil,ИТИ од людей. Я в головах у тебе заспіваю: «Не вийдеш біЛт.Jпе, мій мурапшу білиіі!)

1933

* * * Хліб, запашне молоко, золотистого масла платівка,

Промінь на рубчику склянки і відсвіт на стелі. То б'ється Бистрим мигтінням, то ЖУЖI\1ИТЬСЯ В кім'ях. В сусідній кімнаті, Ще неостиглий од сну, твій голос бринить КJІОпіТJIИВО. І ЯСR ИПя

печера, яма, пора.

117

Хатнього захистку МИ.'Іа богиня, ти зараз увійдеш

І, па стану фартушок переп'явши, наблизиш до столу JІюблені руки, що пестощі, світ.Тю іі догоду даруютт).

1933

* * * І час далСІШЙ, і земля далека,

А пам'ятаю все. Маленький двір, Страпата стріха. На гнізді лелека Задумався. В саду ласкавий мир. Ласкавий мир в вечірньому проміині, ЛаСІ\авим світлом дихав ясмип, І двох тополь lIИСОКИХ довгі тіні ПеРСJlЯГЛИ нерхіШ\аМИ ослін. І от виходить мати молода І до куща звертав зір щаСJIивиїr, І дамде цвіт, і новідав в спіні, Що тихо їще Дунавва вода.

І що ніде нема Дунаю І'раю. Я слухаю і забуваю світ, А біля мене невидимий І\ріт Землі І\РУГЛЯВУ купку зворушав. Далеко він, той вечір, і не встане Сіяти знов над світом молодим; Ні парост ком не похитне малим,

Ні зглибока у" очі не погляне. НЯ

Навіщо ш піп, як марево, ян мрево,

Песь він стоїть у спогаді моїм? О па~r'ятЕ'! ТН ]\ІОВ РОЗRітпне древо, ПостаВ.!J(Ч1С IIfi!\ горбшюм німим.

1938

.. * * Блукаю вдень то в луках, то в гаю, Як дерево, вдихаю запах літа, На падолі джерельну воду п'ю, А на межі схиляю колос жита, І тю{ жиnу, як придолинний цвіт,

Без розмислу, без дум і неспоною. Та що по тім? Ніч владною рукою Мііі осяйниї! переміняє світ.

Тоді іду блукати в інші луни. Там холодом піJші'lНОЇ роси ТоркаюТl,СЯ мене невидні РУI\И J з темряви, :1 Великої ро:шуки Звучать давно бе:Jмовні голоси.

1939

...

... ...

Охайно позамітано двори, Покопані грядки чорніють масно, І скрізь ознаки милої пори: Дівочі руки відпови.тІИ краспо,

На НОїlШій хаті бурями зими

119

PO:-lМИТlНЇ розпис. іІ\аРІЮ ІШJIlll\ІП Горять па сонці. Тихо вгору ііду І помічаю: в lЮіІШОМУ саду Набрунилися ВІІІШlі, а ;J;CpClI Стоїть уже в гудінні та цвіту, НСМОВ намісник сонця lIIіж ;~cpCB. Ма.тІе дівча НССС фіа.тши сині, А з урвища, де в зс;юнастіїr Г.1ІІпі Г:шБО1,і нори зяють, чути знову

СП30ВОРОIlOJ, І ДJI\СРІ\ОТ.'ШВУ мопу. Та ось і двір жаданий. Три ТОПОJIі Стоять, НІ, перше; на старій стодолі Зима КРОЮJИНУ вивсла на світ, Розтріпапши ТРУХЛЯВИЙ ОІ\оліт. А білин нема одміни. На горби Збігає сад; під Сl,СЛСro початок CTpYl\II,a дзвснить - і ДВОЄ ІШЗРПЯТОТ( СтояТ/, на погребі ... Чолом Tofii, 3CIlf.~1 і .1Іасш1.ВОЇ І,УТОЧІ,У l\ПІ.:rи іі! ТИ :(Н 11 МСН і ІЮЛИСЬ щасшші НІІ і, IfриііМIІ Щ і:1ІІ01l, і НРУl'ом бую. мені, 1 ШIl)о~1 Оl":.IОІ/И мііі ні" ПО\"ИJшіі.

* * * Лпсток па ХОЛОД скаржиться листку, І паморозь JJягав на пісну. О осінь, IІІрії шурпої mобов! НІ, стал осн, що я дитина ЗНОВ? МОЄ ШИТJIО В наСІ,едьному саду, Я в вересні до школи рано ЙДУ. Ось досвіТО:l1 обпалениїІ дурман ІСи 3 О В О Р О

:120

ка

птах, ракша.

РОІюпано СІШОШІВСЯ піп паРІ,ан; Ось сонна церква з ЗОЛОТИJlІ верхо:\[. ТОВСТИlі чернець хамаркає псалом, І темний ,J;іп б:шгає: «Не миніть Да ЇІ щшхіточку хліба донесіть!\} А О,ї,1;аліІ\, иа острові крутім, І\аміпний грамузп міста - і над ним, Вируючи, КРУЖ,'1яє НІШЛИП шум. І в серце входить теми.иП страх і СУ:\І: Там, як хижак, гпіздиться лютИІЇ г.1"УМ, І шпола там понура, як тюрма, Там друга і заступника нема! Мій путь ламають сходи до ріки. Я бачу те, що бачили віки: Руїпи башт, каплицю, журавеЮJ, Ряди хаток, притиснених до скель, Затоптане, злиденне живоття, Отруйне шмаття, купами сміття, РО:Jвериеие гн()їще і пад ним Гіршrіі, :JСJIепиіі, ЯДУІІfJIивиіі ДИМ! Нема -]ІЇ в чім принади і краси. Лж рантом сміх і бистрі ГОJIОСИ, І 110ЛУМ'Я ._.- і загримі.'la сталь Під М()JI()ТОМ, мов бриаНУJlа BiJIT<lJlb На цілий світ і на печаль мою. О милиіі зву", за що тебе Jlюблю? Ти що, скажи, незнаного таїш, Що серце так хвилюєш і томиш? В тобі весна і молодий потік, І кіБЧИRа над садом перший І\РІІІ\, І мрійно притуманений лісок, І поїзда далекого димок, І милий край над берегом Дністра,

1 за

Дпістром уквітчана_ гора.

1939

121

І( И

ПАНАJ-J.\ БОСІ·~.ТН~ аУЛУСІ>IІ:1 ІШЗІШ

~' тім І,раю,

відкіль весна нам перші вісті шле,

Була собі вдова одна - Напана Боседе. Дві дівчинки росло при ній і ще дитя мале. І кажуть люди,

що вдова поставила свій двір

Коло дороги, де блукав і кочовин, і звір, І що двора не прихищав ні тин, ні частокіл,

Нанана смілива була і певна власних СИ.JI. ОТ сталося, пішла вона у гай по вітролом, Аж до оселі слон бреде, виляючи хвостом, Неначе скирта лугова, оперта на стовпи. Від човгання незграбних ніг здвигаються степи.

«Які діпчатка чарівні!

зітхнув він. ()х-ох-()х!

Одна чорнява, друга ні, та що? Я в'їм обох!» І проновтнув обох дівчат, лишив ма.ле дитя

Та й геть пішов. Напасник звик чинити щохотя. Тоді вернулась Боселе:

«О те:мний світ мені! Де милий цвіт життя :мого

дівчатка чарівні?

Чи то здобичники лихі взяли Їх у полон?» Дитина Ш: «Твоїх дівчат із'їн великиіі слон, і22

Стариіі-старпіі, з одним ікломІ» - «Вони померли?» - «Ні, Не відаю, a;~iI\P щ попи, НІ, ніrочю\, 1ІIіІ\lІі».

ІІа другий ранок, ще з роси но висохла ЛУІ.а,

Бере Нан ана гострий ніж, глаДУШІ,У 1ІІолока

І просто в степ. Іде та йде, аж ось прийшла над яр, Де жив потужний леопард, чиє кубло - чагар. «О леопард, ти скрізь бував: скажи, нема вістей,

Де велет-слон з одним іІ\ЛОМ, що з'Їв моїх дітей?» Стряслося листя па гіллі, а n загороді бит\, Ноли озвався з чагаря жахної пащі рик: «Він там, де камінь край п()ди стримить, ЛІ\ білий ауб, І до над каменем ІПУ1lfИТ[) ІПИРОJ\оnерхий дуб»,

Нанана знов іде пперед, іде не день, не два, Коли проглянула з куща рогата голова, І очі темні, і в очах замислена печаль, І ніжна мордочка жує солодкий чорноталь. «Газеле, матінко, скажи, де капловухий кат, Великий слон з одним іклом, що взяв моїх дівчат?» «Шукай, де камінь із землі стримить,

як гострий зуб, І де над Ka~IeHeM росте високостанний дуб».

123

І1анапа далі n степ іде, всіх звірів обійшла, І мона всіх одна була. Нарешті спрокво,'ш ЗРИ пав дуб із-за горба. Ось Rаміпь краіі води Білів ГОСТрИМ ЩО.тІОПRОМ І. Нанана йде ТУДИ, Прийшла а там веШIRиіі слон з наД.тІаllIаНИ!\l іклом Стоїть, мов пагорок ЖИВИЇІ, виляючи хвостом.

І1анана каже: «Батьку мій, чи ти пе мав вістей, 11:е велет-слон з одним іклом, що з'їв моїх дiTeЇr?» Озвався неохоче слон: «Не чув я; даJІЇ ЇІДи. JIIукай, де одинокий дуб і Ні\мінь край водю). Тоді Нанапа: «Не ДУРИ! ТИ eall[ --- той підлий І,ат, Гультяй, бродяга світовип, ЩО ;!'Їв !\ІОЇх діпчат. Ягнятка !\Іилі! Я для вас пройшла степи іі гаї ... » Розгнівався великий слоп та й проковтнув її.

Тепер спокій! Куняй собі в тіні лапатих віт ... Прийшла вдова в слонів живіт а там великий світ! Блищить вода, цвітуть сади, красуються ліси, І Щ О Л О пок

124

вершок, маківка.

Багато СІ{ель, багато CiJI, худоба, люди, пси;

Ноза па прискалку стоїть, леліє ковила; Тут птах зривається з кущів, як золота стріла,

Там райдуrа встає з-за rір на дивоrлядь очам.

Своїх дівчат маленьких теж Нанана бачить там. Прийшла, дала Їм молока. «Ну що, ну як у вас?» «Недобре, мати, голод, сум, та ми спимо весь час».

«Які ви дивні та чудні! Напана Їм на те,Адже ж у звіра м'ясо є, чому ж ви но Їсте?»

Аrа, прийшла й тобі біда, розбійнику старий! Нанана накладає дров і ось вогопь жаркий

Ярує, нишпорить, сичить, мелькає між полін І рветься вrору тут і там за димом навздоrін, Вдова печінку у слона вирізує пожеl\l І настромляє на рожен і смажить над вогнем.

І здивувались люди всі, що понивали там: «Ого! Дивись: слона їдять!» Зчинився rамір, гам, Всі ріжуть, смажать та печуть ... Забувши свій полон, Весілля, rрища завели ... Тоді великий слон СІ{азав до почету свого: «Ой зле мені, ой зле,

125

БіДІ,ОЛИ з'їв 11 жіш{у ту, lIанану Носмє; ЯІ, скорпіон, гніздиться біль у череві моїм!» Відрік на те гіпопотам, що був тоді при нім: «Владарю мій! Не прогнівись, що правди не втаю: Адже у тебе там людей - як цвіркоту 1I

гаю!»

І от минув великий час, і вмер владика-слон,

Щоб стати здобиччю гієн, шакалів та ворон.

Нанана каже: «Ну, ходім! Прощай, лиха маро!» І розтяла його ножем, і вийняла ребро. Виходять півні: ку-ку-лук! погляньте-но, земля! Бики виходять: у-у-ум! яка краса - земля! Виходять кози: ме-ме-меl - о радість, о земля! І люди вийшли сміючись: земля! земля! земля! І всі раділи: і старий, і жінка, і маля. Обдарували Боселе: хто дав отару кіз, А хто овець, а хто биків, хто борошна привіз.

Додому з милими діТhllІИ вернулась Боселе. Лише ступила за поріг, устріч

дитя иаJJе,

В долоні плеще: «Світе мій! Дівчатка чарівні! А я ж казаJlа, що вони, як кіРОЧІШ, міцні!»

\26

l:OlШIІ{А

1. Був дід, і баба, і синок Їх милий, Івасик, був, чорнявий хорошень. Він lJас гусей, робив до JlyKa стріли Або куиав зозулею з вишень. Була й сестра в Івасика, Олепа. Та що ж? Сестра не бавилася з ним: Завжди понура, заздра, потаєнна, Вона не знала приязні ні з ким. Вона в саду шальвії не плекала, Не дбала ткати красних рушників; Вона на крилах печі не писала Ні сосонок дрібних, ні павучків.

От сталося, як липа розцвілася І n блиску кіс погасла сіножать, Послала мати бистрого Івася І з ним Оленку полуниць ірвать.

Зайшли вони в грабовий ліс глибоко. Там рідко промінь прогортає тінь, Там пугач світить виряченим оком, Там жаJlами грозяться мох і тлінь. І от прийшли на галяву велику, Де в різномовнім плюскоті криниць Цвіла долина; дивляться - без ліку Незайманих жаріє полуниць.

127

Івась що зірве ягоду, то в глеЧИІ<; Оленка ходить, ходить, забреде У тінь та й спить. А день не спить. То чечИl{ Чиргикне десь, то голуб загуде.

А раз було, що й грім рикпув пеЖI~апо, Погнало дощ - і райдуга звелась. Та й знову тихо. Ось уже нерано; Огледілась Оленка - спить Івась. Забився в трави, підгорнув колінця, Скукобився в маленький ковтюшок; Високий глек наповнено по вінця; А що ж у неї? }Н:меня ягідок. Це ж ввечері почнуть його хвалити! І заздрість нудко серце їй тяжить ... Чому такий удатний він! Убити Щасливого, убити, поки спить. Ні оклику, ні голосу, ні стуку, Ще й сонце захилилося кущем. Метнулася, звела над сонним рун:у І наПРУГ0 ударила ножем.

Івасик бідний! Тільки стріпотіло Плече йому. Убійниця притьмом Копає діл, безодголосне тіло . Зомлею при кидає і піском.

Нема Івася! Глянула в долину: Та що ж бо це? День гасне вочевидь; Туман бреде ... кошлату тягне спину, І тьма встає, як збуджений ведмідь.

128

М(~рщій ІІа стоп! Ні, гола ще МОГИJІЮ\. ІІригнути гілку, обірвати JІИСТ ... Его! .Gea вітру відсахнулась гілна, ІІорснула ВГОРУ, аж зачувся свист. Па стоп, на степ! .GP:I СТеіlШИ, брз І~ОJЮГИ." ЕГР!УСJlіп :ЗРИJlастт,сн ВИТТЯ, І аоик, і аИl" і пааУрl, 1 рОl'И, І l\рЮ[1\ б'ють ... 3JюБJІИlЮ сум'яття, ЯІ{ ураган, обняло ліс neЛИl{иЙ.

Що JI:іяти? Ян вимннутися їй? ()с.т, ДОЩОIlУТТ) ... І ЧУG голос l(Iпшїr:

JI:O

iJ\

ТlІlІп-іппп-іlНl.СИТ' тпШ?

ВУJlО lІад піВllіч, ЛІ, ]ЮІЩ а-за хпти,

Розпатлана, ВJIC'I'i.ттa n баты1їпп JI:lIip. А JI:O ж ІППСИІ\? - заПО.lІала мати. -" Ой, зпір загриа, ОЙ, я ж по пипна, :знір!

.... '/

Нl'иііllfЛП lІеснп. HpYfJlНlli, НІ( ОД 11 J\l0f , Хмарни БJIунали в побі; цвіт жердо.пТ. СаJI:И осяяв; грядна ноло грядни Чорніли по городах; журавель

Кричав висоно. На гробну 111ася, Новітня гостя в лісі віиовім, НеПЛСІшпа налина розрослася. 'nу'тплося, йmли чумани у І\рим,

І ХТОСІ, із НИХ паГЛОl\іll при ДОJІИllі Калини кущ та іі вирізав собі Сопілку з неї. «Буду на чужині, Розрада буде чумаку в журбі». Тоді її змережав вимислив о,

Приклав до уст і тихо, спокволя, Став награвати. Там-то дивне диво! Сонілка явно словом вимовля:

«Ой звільна, звільна, чумаченьку, грай, Да не врази мого ти серця вкрай. Мепе сестра-завидниця згубила, Ніж сонному у серденько встромила ... » Урвалась скарга. Вражене мовчання Змінило пісню. Іпмував і ліс, І чумаки. Лягала мла смеркання, І смутно мгліло нагілля беріз.

О)(ип чумак ПРОМОВИВ: «Jй-же БОI'У, Відколи CJJiT, тююго пе булО». На ДРУГИй ранок РУПТИЛИ в дорогу. І впало Їм іти через село,

l~c ЖИВ ОЛОIIЧИII баТТ,ІЮ. у старого

І ночувати стали. Річ за річ Сказали про сопілочку. Прожогом, JJ н: lIсстямеппа, кипулас[, на пі'{ ВJ1і)(а OJICHKa. Л старий МОllЛЯС: «І піриться, і nіри не поЙму. Ось дайте-но я сам заграю». Грає. А дудочка одказує йому:

130

«ПомаJJУ, батечку, помалу граіі, Да не врази мого ти серця вн:раіГ.

Мене сестра-невірниця агубила,

Ніж сонному у сердеНЬRО-НСТРОМИJІа». :Кінчив - і О'Іі повняться СJlьозами, Л мати просить: «Дай же і мені». Ваяла, дихнула жовтими устами,

І анов JШИJІЯТЬ ті звуки жаJIібні: «Тlоuолі, матішю, поволі грай, Да неврази мого ти серця Jшраіі, Мене сестра-підступниця згубила, Ніж сонному у серденьно lіСТРОМИ.JlШ>.

Старий нахмурив брови нострубаті: «Пу що ж? Нехай заграє і вона!» Усі аамовюrи; тихо стало в хаті. Тоді Оленка, біла НІ, стіпа, Страхаючись, бере СОllі.нну 11 рУЮ1, До уст підносить, та БJIіді уста Не слухають ЇЇ - і рвуться звуни, І трудно ЖУРНИЇІ lIоспів вироста.

«ПомаJIу-малу, душогубко, грай, Да не врази мого ти серця Jшрай, Це ж ти мене, :шочиннице, згуБИJlа, Ніж сонному у серденько ВСТJЮМИJІа, JIJ\ ми по ягоди ходили n гай». Оленка дудку кидає, долоню :Кладе па очі і стоїть німа. «Бодай же ти була пропаJIа, доню! Бодай зайшла, де круча і СТРОМа».

J3J

ОШНН(і1JJИ С1'арі дитину JІюбу -І lJасика - оБМИJІИСЛ 11 сльозах, А душогубку віддали на Зl'убу, І дикий кінь розніс її на прах.

ЧУДЕСНА ТІЧ)СТКЛ

Вув собі ш\рубш, уБОl'lllї Та іі нішон найматисн в СJІушfiу. Коли зирк - чоловік устрічу. «Хочеш, сину, наймися до мене!» Хлопець каже: «Чому б не найнятись? А яка у вас, діду, робота?» «Та роБО'l'а, СІ<аза'l'И б, 3ВИ'I<lИН:l: у не31'асимій 1І0'[і па.ТlИ'I·Ю). От приЙш.пи ВОНИ в ліс вс.ІJИЮІЇІ, І1ес.кааанно сильний j теМНI1Й. Тихо в лісі: ніщо не шеберхuе, Ні білка СКОЧИТJ., ні хрусне ХIl1И:НIІІI>Н, Ні l\Omap-дудаРIШ не писнr; Лиш на галяві піч горба'га, РЩДШШJlJlIIИ зю,урену ШIfЦУ, Так і нашо вогнем та чадом, ТЮ, і сапле - аж желшо l\ИНИ'I'ИСI.! І\оло печі коні, ян змії. Тоді наже той діl\ до хлопця: «Ось тобі коні - возити дрова. ГOl\уй Їх попелом та вугіллям Та ПИJІЬНУЙ, щоб піч не погаСЛ/l». Так сказав і пропав, мов здимів. Став той хлопець ВО3ИТИ дрова, Та ніяк не надасть, хоч розпадься: ТіЛЬІ(И вкине, уже й немає. Але раз йому ІШЖУТЬ ІЮ1Іі: «Ой l\a гірко ж їсти вугілляl

!32

Ти шюси нам зеленого 11 ілля, Л яrt ми ПОЇмо

охоту,

То й за тебе справим роботу». Шн послухав, ВІЮСИВ ЇМ сіна J(юt то перше робив, аж СJlався, Н'OJЮ тої вогпепної прірви, Л тепер собі повагом возить І спочине, і з люльни ПaJше, Л тим часом піч не вгасає.

От мипув уже рін і місяць, Н'оли щось ЯІt гуне по лісі, Яи чварахне, ян брязне громом! Гляне хлопецт>, а Т\іТ\ ноло нього. «Ось на тобі, каже, цю тростну. На що загадаєш, чого захочеш, ПомахJН'ТП нею, твоє і буде».

Вийшов хлоп('т\r> па стоп Їпиротшіі Та й llитас себе па Т\умці: «Чи пе Т\ався я оТ\урити?» Та, махнувши тростиоІО, ІШЖС: «НсхаЇІ буд(' овець отара!» ТЦе не ЗIlЮВПВ останнього СПОREl, А вже скрізь, Іtуди ОИОІІІ СІ\ПНf', Коливаються спини овечі, Стугопить н(>з.ттічрнниЙ тупіт,

Заливає пагорип та ДО.1ІИНИ. Хлопець стап, затреІІІтів, яи трепіТІtа, Ледве-ледве спромігся сказати: «А тепер хай не буде нічого». Лиш махнув - і не стало нічого, Тіш:.J\П l\Iгліє далекий згіРОІ, Та, літаючи, Іtаня тужить. От приходить хлопець додому, Приносить багаті дарунни, Та за ТРОСТНУ не наже ні с.тнша: ПотаЄIIШС ОРУТ\УЄ прю.

133

Став він жити маєтно та ПІнпно, Став чубунитись та величатись, Зажадав собі влади та панства, Ото й Rаже RОЛИСЬ дО мами: «Візьміть, нене, ІІовеньне убрання, Та підіть у цареві палати, Та просіть молоду царівну, Чи не піде за мене заміж». Мати Rаже: «Мій сину милий!

Ти що собі в голову ВRИНУВ? Та ж тобі царівна не рівня, Не улюбить тебе, не вшанує, До твойого умислу не пристане, ТіЛЬRИ віну тобі умалить, Візьми собі, сину, сеЛЯНОЧRУ, ЧОПУРУШRУ, дбайливицю в хаті, Оця тебе БУJJ;е любити, Ліля тебе, ян: річеПЬRа, JJ;зв(\піТIf». у гнівався сип, віД1\азус. ;1 серця: «Добра рада - сеЛЮЧRУ llЗЯТИ, ІІеотесану JJ;OBUНIq, геРГОllУ, 1Цо не HMit: ні сісти, ні встати, Ані чемної речі агонорити! ТдіТI., мамо, С/lатаііто царівну». Мати зрядилась. Назула па ноги ЧобіТRИ З зеленого сап'яну, Тоді наділа плахту-синіТRУ,

ПОЯРRОВИМ І поясом переп'ялась, Узяла ШОВRОВИЙ очіПОR,· Поверх нього лляну намітну,

На плечі білеНЬRУ натанну 2,

1 П О яр к О В И й - 3 вовни молодих ЯГНЯТ. 2 1\ 11 т 11 ІІ К а - СУІювна І{офта.

134

Та й піШJlа до царського двору. Приводять її до царівни. Та па неї ,J;ивиться згорда: (<1\ чого вам, госпосю, треба?» «Тат, і так,- відказує жінка. Єсть у мене синок-сокільчик, Да такий хорошень - не сказати!

Чорнобривий, ставний, як клеНОЧОІ~. Ще й до того багатий кріпко. Чи підете заміж за нього?» ВїДІшаала красуня l~apiBТIa: «Чому б пе піти, як хорошиіі? Тільки знаєте що, бабусю: Нехай син ваш поставить до завтра Отатшй двірок, як У мепе, Л TOl~i щоб од менс ДО НЬОГО 30ЛОТИЇ[ місток нростеJIИПСЯ, Л па тому містку, обабіч, НОJІИ будемо ііти 11інчаТИСL, Нехаіі яблуні процвітають, Л як станем вертатис/, додому,

Щоб і ябл.Уна вже поспіли. Під MOCTOJ\I нехай море хлюпа, А на морі І,аХІШЄ на"ЧІ,а». Вернулася мати додому. «Ей, дитинко, пе буде діла! Там такого вона загадала, Що ти і довіку не вдієш». А син каже: «Дарма, не журітьсю).

От опівночі взяв ту ТРОСТКУ, Помахнув - і все учинилось, НІ, жадала собі царівна: Став двірок такий, ЛІ, у неї, Або й нращий; прослався місточок, Сам золотий, а поруччя срібне; Пообабіч того місточка

135

Грають яблупі цвітом РОЩСВИМ, Під МОСТОМ хлюпощеться морс, І на морі кахкає качка. Де взялися лакеї, І\арети, Сів піп вранці, поїхап до неї, А вона вже жде його, плаче, Що приходиться йти за неріВllIО. Та проте нічого, звінчались. От жипуть вони місяць і другий. Він кохає її, милує, Да так-то вже хорошенько водить! А пона умишляє лихо. Почала при гор та тись дО НЬОГО, ІЦоб сказав їй, чим він ЧаІ,JlУ(;. І3ін сміGТЬСЯ: «Покинь ці речі:

Мене JІеСТJШМИ не підійдотП». Та пона, мов І,уночна 1'ая, Ноло НЬОГО в'ється, голубить, Припадає, ластиться, ПРОСИ'!'І, То любощаllIИ, то слоnами, Не устояв він і признався. «Оцією тросткою»,- HaiIH~.

От вона і викрала тростку. Вийшла в двір, помахнула нею Ще й промовила люте слово: «3аклинаю да й проклинаю, Нехай зійдуть із блеску-світу І дпірон, і сад ноло нього, А Мій чоловік осоружний

Хай загине повільною смертю, 3амурований в стовп камінний!» ЯІ, сказала, то так і сталось. 3шшло все, лиш бур'ян зостався, J(lше по.тrе, зе:шІЯ саморосла Та мурований стовп над нею, А в стовпу, наче кіл у гороlЮ,

136

НепоруПlНО стоїт}, ха:шіп Ле)\ве видно вуста та очі. Стоїть він та ІШЄТЬСЯ гірко: {<Лзиче, язиче! Лихо тебе миче! ЛІ\: прийrшlO махом, тан піш.rrо IІрахом». То)\і сіла царівпа в нарету Та й поїхала знов до батиН1,

А з маєтку її чоловіка 'ГілЬІШ піт лишився та КОНlШ. Піт негайно югнув по сусі)(ах, Де хліба накрав, а де м'яса, ДОJlіз до хазяїна, Ішже:

{<Не журіться, я й ще

J\oGYI\Y».

Л той нрізь С.JII,ози:

«Мій КОТИНУ вірни іі! Ти J\остаю. Тllспі тую ТРОСТІ_У, 11 (() н НСЮ шшдав на волі, 01' то)\і в мене хвалсний будеш}). Ніт відказує: «Лиш не плачте. Перебіг дО ІЮПЯ та jf І,аже: -

ХДЬМО, І,ОНІО, В царівнипе царство Чудесної ТРОСТЮ'І добувати, Із стовпа хазяїна визволяти!» Бистрий ніт - та й кінт, не плахута:

Так і кинувся: {<ГаїІДа! Хдьмо!» Ніт йому зараз ШІИг на спину, Та й помчали - не можна швидше! Як прискочили в друге царство, Ніт давай там мишей давити. Давить поспіль, усіх без розбору, Лж набрів на Їхнього f\НЯ3Я. Той благає: {<Нотину-брате, Бери що хочеш, даруїу. душею!» Кіт і І,аже: «Добудь мені ТРОСТТ\У Ііі PYJ\ царівни, то будеш ,І\ИТИ, А як ні - погублю 3 потомком!»

137

Тоді мишачий ЮlЯзь як свпспе! Пригромило МИlfТей, ~\IOB віїІська, Сунуть плавом, що ніде ЇІ СТУПИТIf. Стали гризти в палатах мури, І ось наJЇ:мудріше мишатко Пролізло в покій до царівни. у покої ВИСОІЮ Й чисто; Посередині ліЖІЮ кедрове, А на ліЖІ<У під синім атласом Тихо спить молода царівна, 1\ ту тросточку В рот поклала. Як угледіла теє миша,

Зараз нишком підкралась до рота, Устромила їй хвостика в ніздрі Та й пу лоскотати 3JІОгеНЬІ<а! То царі:вна Яl< чхне спросоння Таl{ і випала тростка з рота.

Миша ;ш неї та хода звідти. Оддала свою здобич котові,

Кіт -- на коника, та й ПОl\І'ІаЛИ. Як прим чали :в своє посілля, Кіт поліз по стовпові, глянув, А хазяїн ледве що дише.

Н'іт оддав йому ТРОСТНУ. Узяв віп, Помахнув нею, мовив тихо: «Нехай буде усе як перше І двірок, і сад KOJIO нього, А цей стовп розсиплеться в порох, А царівна стане нрай мене». Як сна зав він, ТаІ< і вчинилось: Стовп розсипався, в'язень :вийшов, І{оли зирк - аж тут і царівна.

«1\, голубко, то так ти дієш? Ну, не ДОНИ мені терпітиІ» І звелів її нинути в нрірву. 138

Сам узяв собі іншу дружину. Жили вони довго й щасливо, І той кіт коло них, і коник. Аж доспіло три яблуна краспих: Одне мені, друге теж мені, Третє тому, хто збаяв назну.

1938

* * * Лесі Чідіl/гаровій

Пе прийшла ти. Один без Л липовий цвіт ірнан. І сOJЩС про ао рим MCJ\Ol\f То'rиЛОСI. но листю трав. н Jlir і ааснув. Збудився Нема медяного дня. І тільни зоря пад гаєм, Як грива гнідого НОНН.

Teno,

І липовий цвіт н:оло 1нене, Що ми мали зривати вдвох. І липовий цвіт од спени ПОl\fарнів і посох. я смутно ішов на захід, Гнідих шерстинок шунав. І думав про тебе -- і тихо

Зів'ялніі цвіт ціJlУJJaВ.

УІ.

HJ32.

139

Поза збіркам ••

(1912-1910)

* * * давно, ~aBHO тебе Я жду ...

Коли б побачить ти 1І10ГJla, Як хороше тепер в саду, Лт, гарно маЛf>Rа яацвіла. І Jші'I'И ЖJ\.УТJ, тобо, ЯК Н ..• Се ж Я ДЛЯ тебе Їх саДIШ, Для тебе пестив і ростив; Се ж ТИ, улюблена моя, Подарувала ЇМ ЖИТТЯ, В твоїй далекій далипі Була Їм сонцем, ЯІ\ ІІІені ... І Я, СУI\lУЮЧИ, не раз На самоті, в вечірнііі час, ПІ~ образ твій I\lені сіяв, Про тебе Ї~I оповідав.

1912

140

3нону 11 1\уші .І\юїіі ;шаііомиіі сум :НtMpilt, І знов З0ВУТЬ мене даJІеI,ії І,раїни, Де все інакове: ЖИТТЯ і річ людини,

~JeM,JIH і щ~fiсса, НОШІ і цвіт г~Йв. Де вічно .JIJН; вссна ШИlЮ ТОIIJЮ ]j Д().lfИНIІ, I~e нан нїСl\ОМ пустиш., на/І хнишrМIІ моріІІ Н,JlИСКОllУТІ. гір ВСJІиtші нr,рховини Лт.Оl\ами нічними і біJJістю снігів. Там, мариться мені, ЖИВ у віках минулих,

Коли лягав туман серед степів ПОСНУJІИХ, І місяць осрїбшІВ бсзмовний І,араван, То/\ї 11 мо'ім lIIaTpi СОJІОДКИЙ МОРОН: НОЧ і До вуст моїх СХИ.JІЯВ уста дівочі, Л поб.тrину шумів БС:JмещниИ:

Ol,oall.

І!Ш)

ПІСЕНЬКА

()іі JJіЩLllІ1J t'yero,rнreT3, СХИJІИ TI~MHY ніту; Ra (,риіі МОЮ крипи 'ЮН}.({ У

Пї,\ цілого світу. ПОІ,И l\1и.тrа на чужині, Най ніхто пс гляне В ясну воду, до свіТИJІОСІ. Личенько кохане. Ні Ні ІІі Ні

високий місяченько, ясна зорина, русашш ОДИПОІ\а, мала зілина. і-Н

І1аіі без МИJюї но llИ/ЩО Буде дно студено І в криниці темно стано, Як на серці в мене. НШJ

* * * Спахнули міСЬІ,і вогні В склянїЙ неволі своїй, І от - усміхаються очі в JlІО/\UЙ, І розсвітилась Їх мова.

А там, за безвістю lІО'Іі, Горбаті стріхи хаТОІ, Поприпадали до снігу, І глухо, і пуста І\РУГОМ. Але тамтам пав іть заіі'JIН': l\IUJшіі у Jlici мав хату евою.

І приходив ДО НЬОГО Вовк-сіроманець, МеДllідь-набрідь, Рак-неборю, Приходили в гості дО Ш,ОI'О, Аж поки зірвалася буря ...

3аііЧИf\У милий, це ти? Ходи до моііого притуш_у, Тут тепло, тут гріють асфaJІИ'. ХОДИ, по гадаймо удвох, ЛІ, нам вернути додому?

1-'\2

13« 'І,

иораGсЛJ> ОГlIСОI\Иіі, Коливаючись, плине, ГУ1\С,

Не боїться ні тьми, :ні зими Ще й сипле з похилої щогли ТріСRотющі зіРRИ. А хутче сідаймо, сідаймо, Ти -' назад, а я правити БУ/l;У. Гей, яи побігли дерева, ЯІ, надлітають далеRі Rущі! ТіЛЬRИ іН не ХУТІЮ додому: ЗапаJlа снігу, заuала часу, Запала літ і смертсЙ.

25.

Х.

1026

* * * у степу, по дощі Мертва піч, а проте 3СJlсп-БЛИСI\ОМ JJe;le По ОЛИВ нім полипі. ТіЛЬRИ там, угорі,

В місяцевім дворі, Тихі світла СТОЯТJ,

СпокопвіRУ попині. Там заблукана пічність Спочити ЛЯГJJа, Одпочити лягла, НІ, пастух ПрІІ l\ОJІИні.

1926

У"риіІ\ніі бун mУМl\иіі, IІИСОlшіі. JlежаJШ густо МСДО]Н\ жень І. Я знайшов на стерні сліпоокій Ol~I1II I\оЛОСОІ\ за ,~СIIJ).

н Jlі;mо IІрибуn, JlОIІ'шено. ()дгримів 01'нениіі I\ОНОJ:lіа.

ІІа м()жі, cel'()l\ Iші1'jн пригаСJIИХ, Бачу втиснений слід l\Оліс.

Було зерна дорідного здобі.ль, Та не я щасливий возій. На спустілому поді чорноби.1J1. НІ' на зрубі, в гаю, сухостіії.

---

І. УН. Ш28, 1\ТUl'сфа

* *

Вис.триіі Дf1fI\. ун;щ :т І'аЙ. l(il.ІТf'lщіі

ВиріНF>биl3 верхіВJШ Нllорів. ОДІ\ОТИ/JСЯ ДfJllllиіі JШ('І(іт

l~o ГОРИI~lІіту зорі. я один Jla тсмнім I/ОПО.1lищі. Никне гай у СНРОНШ)]lї іі імл і. Чорний пелет чимраз nище й пи ЩР Витягав тулуб з-під зсмлі.

Х.

1 Ж е

ІН

1928

nь-

У>ЮІІІОІ(.

* * * ІЦе осінь, ПЛОМСlIиста 1\ 13 і1'І\а , Гойдав ЗJІамаПИI\І стеБJІОМ. Щс не роздерте вітром ВОГІ\С тепло.

І РУІ\И В тебс теJlJlі ще, l\оли зіходимось надвсчір. І шерхлий осокір Над нами ржаво креІ\че.

30.

Х.

1928

аАШІИllЛ НШІ

lIРИТУJlила брови I~O lIіlша, llо,,;инилась ТI.мНlIИМИ ()'JИМ/І.

3а1'ремтіло світло. Серtщ ена у IЮJJие"і ЮillУJI<Jсr. l\ИТlfll(l. Одійди, завійСJJ в nихор біJIИЙ, СніІ'ОllОЮ РОЗJJіТ1'Ю ГОЙДАЙ. Дес!> у прірву, попіl~ СІЮJІЬНЇ брил", ЛДО8ИТУ ГОЛОВУ сховай. Або вергнись на північні гори, IJаСТРОМИСJJ на кінчастий JПLlИJIЬ Та й повіки невидющим зором ВИl\IfВЛЯЙСН В заметіш•.

1:1.

ХІ.

1928

СНlдаllНt:ишіі

145

* * * в самоті лежу л, А навколо мене Тсмрява ПИСОl{а,

Як бур'ян, шумить.

Чую, ходить туга H~pyг мойого ліжка, Моп таронтля сіра Круг житла свого,

А все ближче, ближче Кроком кострубатим, Коло ізвиває, Зв'язує вузли. Місяцю-косарю, Вийди на тумани, Під бур'яном пітьми Лсзом замахни. Бачу

надо мноlO

13eJIeTCНl. 'подоріСт, Вачу - ходить РИUIШ В зслен-висоті. л ]зсс IIЮl\'ІС, llИЖЧС Нерами веслує, J\ола ізвиває, 3В'ЯЗУG вузли. ПіДПЛИIlла та іі CT3.JJa. Круг очей обпіДl\а, А n очах заСТИГJIИХ Янтаріє сон.

146

ХІ.

1928

в TCI,ytliM блиску стигне ШИТО, А СУГОЛОВІ\И 1 - ріІ\И цвіту. Я ТИМИ ріками бреду, ШУІ\аю долі, не знайду. - ТИ пам'ятаєш ту пір'їну,

Що бистрий голуб упустив Перед тобою на долину? Ти пе підняв її, не хтів ... «ОДНaJЮВО одшш би вітер!» -А пам'ятаєш, І\рай УЗJIіССJI Тобі під НОГИ, в мертво JIИСТЛ, Упав горішок лісовий? ТИ занехав його, а твій ...

«Давно б зотлів горіпІОК той!» А пригадай, як на поляпі,

lIiil першим льодом, у BOlli, І\ружало срібне ти І;Іаглянуп, Тл не добув ЙОГО тоді ... «Прийшла б веСllа, воно б l'1)ЗТ1І.!lО!» в тснучім блисну млів ШИТО, Асуголовни -- повінь цвіту. Я тою повінню бреду, ІІlУІ\аЮ щастя ... Чи знайду!

26.

ХІІ.

1 С У

1928 r

о л о в о І{ -

пезаеіяпа емужна, межа між

двома ПОЛЯМИ.

117

* * * Назбираю цвіту по залісках, Покладу на твоєму вікні. Вже й не знаю, коли ми єдналися, Щоб оддати наш день весні. Ми перейдем дорогу і висип І нас прийме сосновий бір. У лощовині кущ байбарису Прошумить нам летючий докір.

Крізь дерева, високі й темні, Промкнеться зоря мідяна, І підійметься в cBiTJla над:юмні JIicoBa глушина.

VП.

19:!8,

Мерефа

IlОl3Д

Як наШ1не, гукне 1І(жрай Jliey, Аж одкинеться сонне гіШІЯ. 3атято лапи залізні

Підгортають під себе поля. Лле скрізь на сліди заволохи,

Де стягою пісок uрокинів, Нариваються різнооко Незліченні вигнанці степів. Динина ЗОJІОТИТЬ свої свічі, М'яко СЯ6 петрін баті]', ІІовкидаJІИСЬ у хвіст лисичиіі Черевички з зозулиних ніг.

148

Павута підіймає несміло Легких кубків молочний хрусталь, Тут усі, ІЮГО рало гнітило, І\ого замагав рискаль 1. І той, хто в дітей степопілля Видирап по облозі обліг, Дає Їм останнє прихиЛJІЯ

І\рай споі'х переможних доріг.

1928

* * * Смутно і нудно. Усе, як ця гілка, зіп'яло ]l;ЛЯ мене. Так ти сказала і мертвого листя торкнулась РУІ\ОЮ. Місяці Й літа перЄйдуть,

та БУ]l;е мені до сконання J\ожний засохлий листок ІЮЛТ,КІ1М докором од тебе.

1928

* * • У саду мого дитинства Виростало три берези. Що одна коло окопу, Над ДОРОГОЮ другая, Біля брами стала третя. t Рис к а Jl ь

заступ, копаниця.

149

Пам'ятаю день розстанпл. Та, що стала нри оконі, Омирила шум летючий, Перестала гомоніти. Що біліла край дороги, Розтворила білу кору, ОбіЛЛЯ,1lася сльозами. Що над брамою сп'ялася,- Поронила дистя зверху, На дорогу пометала, Вслід за МНОЮ rюсилаJIа: «Ой роздумайся, вернися! Світ обійдеш, та не знайдеш Ні матері край постеді, Ані сонця при порозі, Ані меду на зеJІИні».

1928

* * * ГОilХНЛЛЮ JШЛОССЯ, іду. Устріч -- арнаутка ЧОРНЯlifl. Слава вам, рідні ПОJIЯ, J вечірній тих()r.ті СЛАва! у шо ВИДК() nерхіmш 1'опіш•. Покажеться й хата затого.

Коли ГОЛОС: «На давнє гніздо? Еге! Ані сліду від нього». Проста повість. Денікін ~ синів, Старого догризли сухоти, Ну, а люди поволі - садок, Та й тепер ЛИШ бур'ян КОЛО плоту.

Засичала коса, ЯІ{ змія. АрнаУТІЩ склоняється нижче. ПомеРХJІИ верхівки топіль, Розп'ято встас кла7!;овище.

17.

П.

1929

БЕРЕЗЕНЬ

Знайшов собі протряхло місце На ГJlиняній таловині.

Оглянувся

n щасливій

ДИМУЮТІ, гори

далині.

А ще тани нога вгрузав. Вода й ІЮЛО межі. Земля стовбурчить білу НOJшу: Стрижи мене, стрижи!

Кущі шипшини. ПО7!;ИВИВСЯ Тан голубів тіны І задзвеніло на тичині: Чергінь! чергінь!

...

ІУ.

1929

... ...

'Уже десь вийшла на возлісся Вечірня череда. Прив'яле небо вщолочало, Як голуба вода.

151

Сірий зайчик збудився Тихо. Сірий зайчик послухав на діброву Уже й КОЛОІ\ілець не чути. Jмшеддю І, морохом, ГПИЛИЧ'ІЯм Тамус ЗВУІШ піч. Тільн:и Іюріпня ДРЯГJЮ КОР'fип 1lllли,і Та ПИСОІ\і мураТПЯИl\П Стали пліч-о-пліч n імлі. Тоді заїІЧИI\ ПJІИГ-ПJIИГ! ПразВ очі ВОГОНЬ! Ах, одурила пеj1,вига піч! Одні дерева lюловертнем, Другі урозтічІ стало пе чути 11 іI'И'І. ~.'I. ІУ. Н12!)

* * '" Сад пе сад - одне деревце, 'Кмут МОЛОДОГО гіJШЛ. Жаринки Джме.1 lів на цвіту. У Мl'лянім ТСПJlі земля. Коли раптом туп-туп: Метллє вим'ям ПРУГКIIlІІ. Згле~[едало ІЮРУ й лозу, Збило з;ютистиіі дим.

І І м:

152

mеДь-

)[0%.

Тінь. Молодиться на дощ. Десь іЗRИСОІ,а: нру! нру!

Засмутилось мале дерепце: 'Умру!

27.

ІУ.

1929

* * ... До не глянь, борозошш тпої Повились по тропі лісовій. Лн різьбою змережав пісок Ти недурно чорт пісковиі. Навертів рясних лієчок Хто вгадає, в котрій ти? Там-то хитрий жучок! НіЛІ, би тебе не знайти. І\ОJІИ горе, що ворог зіркий, Тільни сноса погляне агори І вже дряпають легний слід Нетррплячі його пазурі.

Бідний чортин! Таl\ИЙ ти СУМНИЙ. Твоїх мудрощів плід! 'Умреш - і завіють вітри Твій поплутаний хід.

14.

У.

1929

153

* * * Синій, з смужками золотими, Довга паЛИЧІ{а замість ті.ТІа,

Був він бистрий, веселий коник, Все готовий летіти в далеч.

Спів кропив'янки, рання річна, Над ноноплями дим зелений ЯК МИ повно владали світом! Нахиливши чоло затяте, Вибиваючи грім нопитами, Аж зривалась у сніг нульбаба, Він імчав мене, де хотів Я, Заношав мене, де я здумав.

Та ніноли в бур'янну забіч. Там РОЗЗЯВИВСЯ брезнлим ротом Пласнонрилий чолатий погріб: Сам запався, снішш погнили,

Цвіль і морох угризли ребра ... Тож ніноли в бур'янну набіч. Чи він бачив майбутнє - коник? Там він довго лежав забутий. Там і листя на ньому тліло, І, наосліп розклавши руки, Нипали волочущі мряни. Там він довго лежав забутий.

Аж улітку його знайшов я На сліду носаря швидного. Сині смужки на нім померхли, Жовті очі повицвітали. Я підняв його та й одкинув.

154

Отоді ж то зчинився роздрух! Розмахнуло старі дерева, Закрутило дощем, як ХlllеЛ('l\[. Я до стежки - мені під НОГИ "Умоталися гострі блиски,

Я де луча

услід за мною

Тьма і зойки, огонь і розтрісІ\:! Тільки ж хутко і перемча.lІО. "Увалився за обрій торох. По гущавинах лип та кленів Засвітилися руки сонця: «МИРОІІІ, світлосте! Миром, земле!») я в задумі довкола глянув. Попід стріхою, на l{амінні, Туркотіли останні краплі. Із-за ха1'И туман береться. Небо ранку, живого світанку, Потавас у Мl'ляпу безвість.

УІ.

1929

* '" '" Страшно, що Страшно, що

УІІ.

кажу я, на думку, в постаті звіра ходив я. нащадок мій скаже, був я колись чоловіком.

1929

ІДе л у ч а - куди трапилось, абикуди. (Прu.м. автора).

155

* * * ЯІ( тіні ночі

Посходились па тихе віче, Наповідав мені чаклун:

«Люби, що я любшо: печери бе~ КРИНИЦІ., Тобережну павоть сну, Т древню ПОРОХОIJЬ зіРНПJ\J.». Я слу.хаn і Тlрімаn. І вразПересвітилось через гай, 'Упало грудкою на камінт. І під вільховими гілками Срібло стругав на ручай. Схопився я""':'" мііі світ ~o мною: І блиск води за попліттю низьк()ю, І на тичині хмелю джгут, І молотарки гуд За ближньою горою. А наповідач мій Заледве з-під землі видніє, І мох йому стягав очі: «А годil Спати! Люлю! Дивись, який пустій!»

УІІ.

1929

* * * Оточили небо Чорні ковачі І. Став блискучий свердел На моїй свічі. І

156

R о в а 1J -

коваль.

Прочитав я :казну Та й забув.

Жаль мені ХЛОПЧlша, Що щасливий був. JЦо па міст опі uночі Вибігав тихцем, До поруччя ТРУХ.l0ГО Ластився лицем.

Потьмарили небо Чорні ковачі, Нижче тихий свердел На моій свічі.

Прочитав я казку Та й забув, Вітер, вітер Тужно загув.

22. VII. 1929

... ...

На осінвім озері Тінь, холодок. В ясно-сиві одсніти ПадаG листок. л знаю: гаєм llОl'аслим Ідеш ти сама одна. Тихо. ДеСІ, вивірка l'іJШУ :-l.1JнмаЛ8, Десь ворон озвався. Тихо.

157

Над осіннім 03tФОМ Дід ОСОІ{ір. Лено-синіх одсвітів Смутен зір. ЩастяЛІ. пізній ОНО'І на віті: Тільки торннсшся до нього Упав! Лено-синіх одсвітів Смутен зір.

ІХ.

1929

* * * ТаІ\ щоночі: ПрОЮ.ІИШIG l~ИlЮ, Ламле віття, стогне та ячить, Б'є у двері, припада до вінон Спіl'ОВИМИ більмами очей. л lЮJІИ ПРИТJlХllе те бурханнн, Десь далеІ\О, з нешивих l'лиБИІІ, СтеJІЛЧИСЬ, плазує завивашJЛ, Лн злоблива СІ\арга, ян ПРОI\Jlіп. «Та ноли ш ти будеш неЗДВИ}l\ешш

На своєму мертвомУ. стеблі? Таl\ ше тяшко зводити рамена, Одривати тіло од землі! Він по піну плине чередою,

А беЗ0НИЙ nсе не переміг! Раз у раз зривайся до побою, Раз у раз метайся за поріг!»

1929 158

ДО ШІЮJІИ

ПлаСІютіJІС, темне нріз/. туман lIОПЛИВJІО поволі 110 ріці. От замріли мури, вулиці І домів ворожий стан.

Нон і мляво хрупають овес. Пролетів зорею змій. Мати стиха: «Ти не змерз, Синку мій?» Буде тужно. Будуть довгі дні. Змію, зміюl Ти смішний: у якій ще далині Тереl\ЮН твій назновийl

21.

І.

1930

ПАМ'ЯТІ

С·СЬКОІ

1. ~Тнuчt'рj прийду l~O хати,

Ляшу спочити - теJlПШТЬ забуттн. Не тан, як пахощі м'яти, Трудно бреде забуття. І-от заулок. Бур'ян; сміття. Ми сто Їмо ноло брами, І хоч нерано вже - з нами Наше маленьке дитя.

За садами Підзамчя Розораний сонцем гасне обліг. Підбігав білий баранчик, Ластиться тобі до ніг.

130

Але ти пе говориш «МИЛИЙ», Очі твої в далині. Смутно одходить баранчик білий, І всі МИ чомусь смутні.

19. VIII. 1930

* . . ... Ти велетнем по високості Верстаєш бистрий хід, Але на зоряній розтоці І Твій запикає слід. я тут, на AOJli, одинош) Іду кудись, як ти. Мій мертвий прицвітень 2_ IШ (що

На шіlЮлоках темноти. І :Jl'J1ибuка ДО МОЩ! 1'0J1(Ю: «Невілен я: Ти на горі - високий IЩJlОе, Л, долі,- тінь 'J'ВОЮ>. ЗО. І.

1930

І Р о а ток а

місце

JюдіJIУ

ДОРОПІ

на

дві

дороги.

При Ц в і т е н ь (Прим. пвт.)

НЮ

ОКОЛОЦJlетник

(сонце).-

* * * Ледве позначені сонцл сліЮ'I, 3 них так легко зійти, А кругом - заграда борів. Раптом озеро, повне дрімоти, Вправлене в сім огнів.

- Озеро, хто ти? Чи не сонце зронюю тебо Із-за череса

кругле сnічаю)j)

Ні, л око чарівника.

Мерхнуть вечірні цвіти, Так нетрудно з дороги зійти. - Озеро, що на твоєму дні?

Перламутрові СІЮЙКИ

дні,

RаміНЧИІ\И чорні - ночі. - А навіщо тобі Тал крайка 2 у сім огнів? - А то буде обслона мол. Як ізімкнеться перстень віків На пальцях чарівника, ЯІ{ заглухну і я.

ІІІ.

1930

І Ск О Й к а 1\ Р а й І, а

І. СІІ іД3111ІСЬІШ іі

1Jсрепатш{а ДВОСТУЛІЮIІОгО МOJІІОСІШ. жіПО1JIIЙ ПОЯС.

зозvJtJ1

- Із-за зорі, вогонь-гори, }ТRрите зговори. СRажи, що буде вдалині, НаRЛИЧ, навій мені -

Марчіти І В дряглому дворі, Де мороном маР'ЯНRа 2 мрі' 3, Туманами - моріг 4, Де тінь бреде полельом 5 На тин, обвитий хмелем, На СRривлений поріг.

- А ще ж бо зБЛИЗЬRа, через став, Нрізь цвічену 6 дугу Щасливі літа в ряд постав, ЯR RОПИ на лугу. Ще будеш гостю мати, Але не ту, нотру Ти мріяв називати Ручайно-світлим Ру 7. Твою холодну втому Своєю обведе. На двері твого дому Нлен-листям упаде.

VI-XI. 1930. І Мар чіт и

дрлхлеть. 2 М а

3 М Р і'- мріє. 4 Мор і г

11 ' л JI І,

трава. 5

11 о л

Сl\ЮJІШ\.

ель о м

медленно. 6 Ц В і чен и й - расцвеченнЬІЙ. 7 Д у га - райдуга. (Пояс1tе1t1tя-nрu;м,іrl~а В. Свідаиnсь

ного). Ру бог сонця.

162

- від Ра, у єгипеТСЬRій міфології

* *

н стаn lЮJІО НЮ'ОрЮі, Ти оддалін, біля рову. Я здійняв золоту чашу. Ти - сапфір6ву.

Занленотіло в СОН ячнім горні, ДВИГНУJ1а TiJIOM ріка. Твій подих пахущий

ТОРЮІУВСЯ мепс, як руна. l1uрсгапЯJJИСН заіічики бистрі Па білястій lшрі. Ти припадала свїтдом ПОJІУ~ПЯ, Я - БJIИСКОМ зорі. Ми здрімалися. ГОJIубоо]{u Навіяло тінь вочорову. Лелю-полеJIЮ! Закрило нам чаші Мою 3.1ІОТНУ, твою сапфірову.

10.

УІІІ.

1930

* * * Чи Ти, На На

ти чуєш, нечуіівітре, що коливаєшся вечірньому небі, вмирущому світлі!

в I{УТІ{У двора іржава лійка, Забута тачна. Осінь ходить, Збирає сухозлітну ЛИСТЯ, Стебельну ламань. Осінь, осінь!

163

j н '/'('ІІІ'І) .\Oi\~l'Y, }і)\ ти, Збираю ТJ,МЯIlУ сухо:mіТl\У Того, що молодість дада, А я згубив так необачно. Коли б зібрати якнайбіJlипе! ()іі" послухай, печуивітре, 'Ги, що ІЮJІИlщвшся На нримеРRJІОМУ CniTJIi, ІІа пр6тавці зоряній. ]{ОШІ б зібрати ЯІшаЙбіЛl.lІЮ! Нехай тоді глуха зима, Нехай заJIізо самоти, Я б засвітився сам 01\ ссБР, Як ЗОJІОТflТЬСЯ гловарі І В дому жовтневої зорі, І, замість стоптаних фіаJJ01\, ІІа полі вечора мого Зростав би, МО,Бе, інший цвіт І ІІезрадливий, і нетліппиіі.

Чи ти '1увш, нечуивітре? 1Юl

* * * Десь ти 3 чарами СТІНІ ПО бою, П~о 110 IIJJa"ni тепер lJа;\ тобою ІІі lJеJ\обра моя І\расота,

] Іі І ни.

олшиві уста.

л о в а р

веРХllїЙ ІЮСШ, на дверях

віШІаХ.

fl не з чарами став ~O бою, А як нехворощ польова ОБIЮЛО,:Іаея мерзлою МЛОЮ, Я завіявся в спіЖІТиіі ;\ІІМ І за сіТІЮЮ ІЩШІХІЮЮ

}'з~ріJ3 потаєнний дім,

Проживало там три сестри, Три жаденних жури. Там я МШІИіі був гіСТІ, Біле ж тіло, Нров червона, Жовта ність. Ізв'яли,ли, СПІШИ ... Та навесні морелевий цвіт Полонив мене у свій літ, І СКЛОІІИли мене вітри 1(0 оселі моєї сестри. А в oceJIi сестриТам ГОРИІ~віТОJl{ РО:JГОРЯ(:, Там ;Ііtшит\і JЮЖ:1'ГI, ІІа '!'Р:1ні,

Там "УІці, обнуваВJIlИ плі'!', :lеJЮНЯ1'1, мііі улюfiЛf'Jlиіі с,ві'l" НаДВf1чірнііі (',ні1'. іН, У. 19:Н

* * * я i~y здовж ручаю. Вечірня пташка мигтить I{РИЛМ.fИ.

На вільхи, на CKeJli СПl\lЩ(: JIОКОlПланu мерІНl 1'I,I\ІП.

16:'

Іду я самітно, леле! Забуті руки ломлю. Чи зрине казковий шелест, Спітющиіі шелест «люблю». Та все навколо знайоме, І глузливо шепоче тьма: «Ти йдеш не в казку - додому, А казки ... назки нема».

23.

У.

1931

.. * * Де вулицю УНРИЛИ Петрові батоги, у колію зпаііому Не П()J,JЩТ\У ноги.

Були одчинені двері, Та тіЛІ,КИ ніч упііішла, НЛИIUОНОІ'а пе:1граба ніч.

Нема па ній пraПОЧJШ голубої З зигзаГОl\{ іа сірого шовку. Не СJШЖу Л, обнявши її: «Мила, ян довго ждав я! Коло вінна твойого, Но ли приходить день, Не я турбую віти Горобини й вишень». Зате, ян вийде вона Раненько з місяцем-другом, І стануть сідати обов На громохниlї сонячний віз, НІ6

І весело заторохтять орчики, А я буду дивитися з ганку, То не опrянеться на мене І не засміється глузливо Нлишонога незграба піч.

12. VI. 1931

* * * На західних полях, у намеРІ\У, І ясен не так шумить, І ясмин не тю>: пахне, ЯІ\ на ранній-поранніїІ зорі. ЯІ\ будеш тихиїІ, ЯІ( будеш добрип, То прийдеш над самий обрій. Там, на галяві, темна фіаЛІ\а. Ти ступиш до неї - егр! 8аламлеться під тобою, :ЗахруститrJ, як осінній лід. І засміється фіал:ка ... Ти почнеш оглядатися за тропою І зуздриш нупу :купинон,

Мов зграю сидух на базарі, Одні самотні, а інші в парі. На західних полях, у намер:ку, Ясен холодом пропахає, А ясмин пони:кає На жовті ру:ки нрушини. І загукають до тебе: «СЮДИ, сюди!

167

Ми тебе обіймем іршющшш, МОІ{РЮЩМИ, багнами ненаТJIПI\ПТ, Обмотаємо трав'яними патлаl\lН. Ми тобі дівчину дамо: Зелені плечі, слизький живіт, Пулькаті очі - краса боліт!» І знов засміється фіалка, Що тебе ображає хто хоче. І раптом тиша сумна І якась статечна жона. Ти РУНИ ~o неї: «Ночс!»

ХІІ.

1931

* '" '" ()т(ступаСТІ,СЛ нсбо, Виводить поля а таїнн. І 01' ПОJlуnішюм свіжим Іk'l'ають норалові горби, Л н ЇХ заТОІ\і, 11 мирному надuлі, HG.IJYIICJ!i саl(И l\иіту'l'Ь, J еонце, m\ Jlеl'НИЇІ lJ1'а Х, Пt~РРJI ітас. :І Hpf~Ba !іН древо. т (·.І\ріаl" дс етапу,

видний день.

А я хотів би глухо СІ\РИТИСЬ, Як іноді зів'ялий вечір Паде між брили хмарові, Де грім ламниїІ, в ВОГНИХ ізворах, Розтрушує залізний торох. Іти, іти. Осмеркти в домі, 1ІІ8

П~о JІІО1'иІ1: МОРОІ\, як собiIlН\, Заліг на дикому порозі, Ввійти, замкнутися у нім, Щоб відстань і навала днів 3аТЬМИJІИ прахом незрупгенпим І образ мій, і спомин мШ. І.

1931

* * * Прийшов до саДУl де був хлопчиком. В паморозній тиші вечора Усі дерева ClЮЛИХНУJIИСЯ. - Де 1'И так довго-довго був? .Н ибоJП>, усі світи обійпюн, ОБТРУСИІI :золоту яблуню, Нив lЮ/\У 3 JІИЦЯ міСЯІ~Jr, ;:/\оІіуи уламок веселки!\

Н став, нjю,а:.sую 'J'ИХО: -- 30Jl()ТИХ яБЛУІ( не рвав, :3 JіРИIІИI\і нРСіа ПА ПИВ RlЩН, )~o 1І('(',Р.1ll,И ані )\оі1ВЛR('.Н.

Усі )\PP"RR Jlосму'rЮIИСЯ. КОЛИ паморозь - сад глибокий, В саду cBiT.тriє вікно. Увійшов я - там дід замшілий, На чугаїні червоні вуса, Під чобітьми мокрявий слід. Я ліг на тапчан рипливий, На ньому рядно у смужках, 'l'ільки синя притьмарилася, За довгі літа намеркла.

169

Розпочинає замшілий дід: - Що був собі хлопчик малий, Та пішов у далеІ\ИІUI світ, Л горба та за ним услід ...

Тріщить У грубці солома, Смертний сон облягав вії, Як той іній навислу стріху.

13.

І.

1931

* * * Тільки в вечірньому мороці Та насумрився хати ріг Розхрабрувався гриб у саду:

- Плавлю-поплавлю На мряці-тумані, На ніжці зеленій -Всіх пов'ялю! Тих, що в цій хаті нещасній, На СВОЇЇІтапочці красній Чорними цятками пороблю.Ходить коловертнем тут і там,

Уприкрявться деревам. Коли такЗасвітилася стріха - ага! Засіяв виноград - ага! Синьоворонка тріп-тріп крильми, Туман поповзом на долину:

- Леле, гину, Привійте тьми! 170

Отоді ж бо l~івчинка н хати: Грибку, це ти? Ой, я! А де Ж твої очі ятряні? Мої очі посліпли в тумані. Чого в тебе ніжка похила? Ніч мою ніжку над'їла ... Подив, задума, тінь в очах .. . А СОНЦЯ, сонця прилляло, Аж теЧ0 по руках. ІУ.

1931

* * * Луска морозу срібнить віrшо. Марний смуток облиш. Пиіі в самоті вино. Та1l!, пад онером, мерзне комиш. ДеНІ. іпе, ніч ідеВін іIЧІР. На лузі, на береаі Буде сонце метати стіг, Буде СIlливатися рибка

Rомишеві до ніг. Здригнуться пера вітрових крил Віялом бистрих стріл Так і відбризне пріч. Ніч. Платівки снігу глушать вікно. Пий вино.

16.

ХІ.

1931 171

* * * На виході із саду Віш,готна Н'ЮIИIІ:1. В кленовому проаорі

Тінь без дпа.

Ми шукали, шукали скрі:зь Гробу нені твоєї. ІlIерех ЛИСТЯ додолу стіІ.ан. Ти як погода - тиха татш! Тінь без дна. На виході із саду Густіє мла увіч. В Ішеновому про:зорі В'вться ніч.

Не було, ніде не було Гробу нені 'І'ВО6Ї. Ти ЯІ, осінь - поникла 'raKa! Сухий бе:ЗСМtlРТНИJ> .-. твоя руна. В'втьея ніч.

HI8J

* * * Береза ПРОЙШJІа крізь зорю І стала черлена. - Березо, чого Я темна, Чому не горю? - Ти мертва, повітко! - Мертва? - Мертва, повіТІЮ! :Згорбиласт, поnітиа, затихла.

172

HOJJO І1Ul'реба, пі/\ І\ущамн Захихотіло в !\ІОХУ. Став дужчий холоду СТИСJ\. Пад глухою повіткою Береза тане, як віск.

1932

.. * * Запах меду і дим гірний Над садом вечірнім. Паровози І\риками торсають тишу. Піапіно печаль свою І\ладе лластіВIJЯМИ на трави, на віти.

я сиджу осторонь золота на ослоні. Я згадую про тебе, як дерево про півдеш,. Мені хочеться кінцем променя Написати біля себе на піску: «Люблю без мрії».

1932

... * ... Іде хлопчик по місту. ТОЧИJІJ.IІИІ\ Став ІЮЛО муру, точить піш, ІСІ\РИ ЖМУТІ.ами мече. ХJІОПЧИК руни наставив, ловить. Еге! - не даються зловити. Задумався хлопчик: труд Огнисті іскорки появляє.

173

Іде віп далі, а раНIІІИ І'УДО}( Виповняється, стигне, росте, То, як лебідь, ЗІ'инав шию, То, як дерево, розцвітав. Задумався хлопчик: гудок Як дерево, розцвітав.

15.

У.

1932

* * * Rощаво ГРИМJІЯТЬ трамваї, Ніби падають з висоти, Огнів - як листя у гаї, СвіЧНИІ\ами горять мости. я хвилююсь, ніяк не звикну До ніжної темряви, до весни. По садах золотіють вікна, Як під папороттю світуни І. І я сам ходжу, мов у лісі, Ніде не жданий, нічиЙ. у глибокім вікні, при завісі, Тінь виноградних очей.

Чи зустріну тебе, не знаю. І не відаю навіть, хто ти. Як Іван-царевич, шукаю Нерозлюбленої ирасоти.

1932 І С в і ту н и

174

світлички.

I{ОJlhIЮ ДЗllОНИТЬ аима ЛЬОДОВИМ llіттям дерев. Одрягли, посивіли дні, І тільки зорі цвіТОТllорча ткавь Як крила синьоворонки.

Вийду за браму вечірню. «Ти, кораблику зорній, стань, стань, Візьми мене із собою Де ТllОЯ пристань». Став кораБJIИК - і н пливу. ПОВОJIі тихне за мною Подзвіння обмерзлих дерев. Поведу перед себе рукою: То змій там JIежитr:, під горою? Ні, то жаріє пристані грань. Веду круг себе рукою, А вже очі змагає сон. Коли хтось, як JIьодинка, тотю: «Підведись, озирнися, глянь, За тобою синьоворонкю).

я зірвався, а то горбата, В покарлючених пальцях ковінька, Гунявий рот - як поцвіла твань. По тій твані здригає сміх: «А щО, краща моя цвітотворча ТІ\апь?»

ХІІ.

1931-2.

ХІ.

1932

175

...

Маятник натомився. День, ніч, Літо, зимаДебелу тишу гойдай, гойдай! Маятник дихає, як ранений.

л чом я не чув його брязку, НІ( моя дівчинка БУJlа зо мною? Бувало, вона лягає,

Л я приходжу прочитати їй нu:шу. День, ніч, зима, Час на часу не стоїть. Пожовкли прочитані ІШИГИ, ПО закутках снядіє чорне, Павук угортає старощі в павоть Не вгорне.

JIiTO,

День, нічЛічена кожпа мить. Маятник хрипить.

27.

ХІ.

1932

* * * На)1; медовим ручаєм Літеплом небо ВМИ1'е. В воді, як руки твої, Світяться віти.

176

Ходить увалистии грім, Стрясав ПОРСІШМ дощем. Тільки затихне, зно!! Яснота за плечем.

Де твоє тайне житло? l\ажуть до сходу іти ... Хміль, виноград та мед Три чаилунп-брати.

Ніч. Над медовим ручавм

Зорі на схід веду. Там, де яБJIука стигнуть, Тебе, як жар-птицю, ЖДУІ3се тебе.

21.

Х.

1932

* * * Н('розвійно HaI'yCJIa llа}\ I\iUНРИМ віююм Осліплених дпіu наламуть. Речі споиїЙно живуть, Не зринають гірні СJI(ша, І сірів печаJІЬ мuя, НІ\ піl\ льоном трава. Заростав дзсршшо ПИJІОМ, Пам'ять ніжної - забуттям.

] Іехай речі СПОI{іііно живуп Піп ГJrухою ІЮрОЮ МОВ'ІЮШН. І-Ії вечірня зоря, ані рання, Ні з ДНJІеиих, ні з близьиих )\оріl' Па мій забутий поріг . Милого ГОJlОСУ не при!!едуть. 1932 В. СвіДЗИНСЬIll1іі

177

* * * ІІі, СОНЦС, О1JJhше но НРИХU/\І,. БJlун:аіі собі лелскою по З'lТОІ,ах CBiTJНl, l{UJlисайся на вусах ячменю, Оставайся на руках яблунь, АJlе до мене по приходь, Уж о-бо й радість ТОМИТh МОНО, як почаJII,. Або павітаіі моне в чужій постаті, Щоб не міг я тебе пізнати.

ЗаJIети :красоцвітом та й вилети, Завій пахощами та й розвійся, Увійди лісовою дівчин!{ою, Що приносить ПOJlуниці в горняті, Постій !{OJIO порога та й вийди. Та, ю, стано тихо і пуста І СМУТО!{ ПРИJJЯЖО всі pOlli, Я догадаюся і скажу:

«То ПРИХОДИJIО сонце».

ХІ.

1932

* * * 111.

Стеnnш;ові

Іа-за жовтого клена Жарка зоря в павутинні.

Гашу над столом моїм ПОJIУМ'Я збліДJIИЙ JІИСТОК, А З ним І розцвіти МИJIОЇ каз!{и.

178

ЦіJlУ JI іІІ IfОРЦСJl1ШОllИИ ЧОJJI111l\ НJIi1 В Проти збитої РЛСІ\И.

Недовго осені згорблений день Буде І\ульгати в полі пустому. ТіЛЬІ\И смутно, щораз то смутніlll І3ертати надвечір додому. Із-за сірих ІІОІ\рівель РУІ\И диму в лиш.ім паllУТИIІJlі. Порцеляновий човнику мій, Чи поплипемо нині?

18.

УІІ. 1929-1аЗ2

* * * Під віюlOМ моїм ЖОВТИЙ буркун Сумунав, що вечір ПРИЙШОВ, ЩО ДСПJ, віддає ключі. Уночі

Завітав до мене чаІ\ЛУН. Величний, приязний дід. Повідає:- я твій сусід І тебе за мирність шоблю. Я знаю притугу твою, Угамую чадну печаль. Нали хочеш, над цим вінном Нолихнешсл І\вітущою вітаю, І не буде нічого жаль. Я СІ\ЛОНИllСЯ чолом не одвітую.

БУРІ\УП засвітився в віІ\ні,

БУРІ\УП. 179

Буркун надо мною, як дерево, став, Широко гіJІЛЯ розметав. От над правим моїм ПJlе'Jем Лин}"в золотавим дощем І ІІа ліве ПJІече

Стікав мені гаряче. Впливають зірниці в вікно, Стають на цвіті тонкім. О як же давно-давно Був я у блиску такім!

ХІІ.

1932

* * * Туман, туман і ХОJІОД Раненько на зорі. Сумув ГОJlубінка: - Де красні козарU

Будеш вертати додому Посиротіла одна. Смутно подивитьсл ЯIlГОJІ І;! голубого вікна: - Не буде листл сухо Jllуміти, знову

аелопс.

Не буде тобі повіІ\ Розрn;~и, НОНО! Не сонце, тіш:. ВШ1/\U(; І n гаї, і n бору. Сlюрбів голубінка: -- Теш:р і я умру!

180

Сядеш спочити на І\аміпь Наnколо осінь, жура. Смутно подивиться япго:r 1з голубого піюrа: - Оіі древа, поаютнші древа, Чого вам ТаІ{ тихо стояти? Нехай би н(' чув ніхто, Ну, п.латrе мати. 19~2

'" '" '" Холодна тиша. Місяцю наДJІаманий, МІЮЮ будь і освяти печа.ль мою. Пона, ян: сніг на вітах, умирилася, Пона, як сніг на ]lі1'ах, і осипш~тr>r.н. Три радості у мено неодіймані: СамотніСТІ., труд, МОIІ'ІaJШЯ. ТУJ'И :шобної Немає більше. Місяцю надламаниїr, Н виноград відновлення у ніч нееу. На мертвім полі етану ПОМОJ[итиея, І будут], зорі бідя мене пмати.

1932

'" '" * я сидів :край дороги. Тінь розкинула руки І з'єднала під гаєм. Залеліло, заграло Поворозками БЛИСІ,У.

181

я сидів ираїІ дорогп. Ноливаючи стаНОIlІ, Споиіі1но вернулося сонце. Засвітилась роса в цвіту Під одвіриами раїІДУГИ. я сидів ираі1 дороги. Праворуч, ліворуч, сирізь Труд розкружляв свої ШУМИ. Тріпотіли волотн:и гречои,

Обиинені сітиою МУЗИlШ.

1932

* * * Яи люблю л з дитячих літ

Твої памеги І, сиелі, гаї, І весешш блисиучий зліт, І зазорені тиании твої. І в замисленім смутиу їх І\расоти Як л часто згадати х(}тіll Те, пр(} щ(} мріяв ТН І Ч(}І'(} НС СТIJОРИН.

1932 г.лл;\11.;\

ПадаG місто в імлисте море, !\'оливаючись, ЯІ\ Іюрабель. Зловтішно Дивиться поповзень-морон З-поза пустельних сиель. І Пам е

182

rи-

хмари.

Тонуть у морі башти, мечеті, Прадавні брами, рубчасті ДОМИ, І пальм рівностанних ВИСОJ,і намети Никнуть в тумані підводної тьми.

в нагірних палатах плаче князівна. Рука не зриває напружених струн. Сумує край неї голуб безгнівний, Друг її вірний, сивий буркун. От вийшли зорі, а міста немає, Лиш води рівно лежать, як стаn, І тихо плавле, до місяця грає Помер клим сріблом парчевиіі рукаТІ.

1933

* * * Взимі, на світанні, КОЛИ СОСНИ вгрібаються ланами n спіг, Л ЧОJІа підносять У світло, Солодко принувати себе ДО тиші Твоєї холодної Душі -

Такою мужністю віє від неї! Чи покладу пальці на марно плркані мрії, Гірка музика моєї нечалі Злітає сніжинками Проти блиску твого І, осяяна, тане. Взимі, на світанні,

Н.оли сосни вгрібаються дапами в сніг.

13.

Ш.

1933 183

* * * Вийду, гляну па гаіі, Бачу - берест і Шlеп, Тут, і далі, і там Коливають рунами, Голубінь ро:шіваточп.

А за ними НРУГОМ Плечі світяться X1lIap. Он припала О}l;па, Там ста їласн друга Світлі, граються 11 хонанни.

1113:1

* '" ... Лице люстра мертвіс в ТІНІ, І "aдaJНTPHa ти//та СПИТІ.,

ЯН' налита

МИСІ,У Ho,rt;a.

'ГіЛJ,IШ руюr мої 'ІШВУТІ. -Тmщі чу,rt;по, Лlюсь ОІ,ремо,

ІJЮ1\і рух моїх РУІ, Вертає менс з задуми, Пн шурхіт у лег.ттому .ттисті. я встаю, іду до вінна. Надбита НОЛОІша стоїть RОЛО ганну. Цвідь у її жолобнах. Долітають сюди сніжинни, Долітають синиці раннами. Прихилюся чолом до снла, Довго на них дивлюсь.

184

Не люблю, ЯК приходить ніч, Завинена в темну ХУСТІ,У З ім шаН0-зеленим цвітом. Типrа стікає в великиіі стан. Сині синиці, де ви вночі? Лице люстра мертвіє n тіні, Завіси стають нам'яні, І, обчеРJ\непий нолом мовчання, Н глухіше, сумніJПе горю, Н горю, ян нитайсьний JІіхтарю" Забутиіі на гілці в стщюму сщ(у. Н)33

* * * Ми аfJираJIИ нр-цвіт берегами Там, де баЛІ\3 до річни епадаJIа. Ти більше не плакала. Ти запевняла, І Цо хутно ою'жаt: бідна мама. Тоді аеJIеніли червневі ЛОJIЯ, ЯН свіжі лалт,чини на модрині, І тихо лежала земля, Проріатю вкована в врчір синііі. Лежала тихо, ян мама в ліТ\8рні, Звільна заХОДИJIа в тінь. Журно питали ВОJIОШНИ гарні: - Ян ми будем без світлої висоти?

Ми верталися пізно, тьмою. В парну нам видалось жасно і сумно. Раптом почув я шелест горою:

Ялове дерево добре на TPYl\iНO І.

1933 t Тру м н О -

труна.

185

* * * Моя радість самотня ЇІ загублена, Як цвіт ірису в комиші. Ні від кого я в дар не беру її, СамосіВОllI зринає в душі. Мерехтить потаємно і трудно, Як світло зірниць уночі. Та ніхто не шуиає привіту в мене,

І скарб мій

більше нічиіі.

Я живу в покинутім теремі. Запалю найясніші вогні, Жду - немає нікого. А в темряві Сни чудовні лестять мені. Все пишу на погаслому попелі

Мрійну казиу свою про любов. Слова безумні зривав негода, А я иреслю їх :ш()в і знов.

Або музику, повну благання, Вкладаю в слова несказані, Що падуть, як зоряні промені, Крепом темряви перев'язані.

1933

186

* * * Прийшло до моря Три дівчпни. А море темне, як слива УГОрІ.а, Тільки шум шугає ІІа хвилях, Як білі ласиці по осінніх ріллях. Перша дівчина каже: - Море, море! Велика дитино! Хто поклав тебе в вічну колиску? Чого над тобою птахи плачуть? Прихилила головку до скелі, Задумалась. Хмурне море ще горійше похмурніло. Друга дівчина каже: - Море, море, гірка РОЗЛУК0! ЩО в зеМJlі омріяній Каравани йдуть, Каравани йдуть, Щастя да р везуть, Все мене питають, Ли я тут живу, Смутно так горю На восковім озері ;lолота топол}'ка.Сіда, обняла Іюліна руками, Sаснорбилася.

Третя дівчина наже: - О радість, радість! Яка ти, весна, добра та мила! Що так же рясно кущі зацвілиl

І стає на коліна.

І обводить рунами кущ, І пригортае до себе.

187

Тоді па темному морі Вода голубо засвітилася, Білі ласиці заскакали в СОlщі, І на тую дівчину, І на парость

висоти багатої Ясен парус.

18.

ХІ. 19:~З

* * * Ті хмариНІ\И, що гаснутт, там Незавважно,- від кіль вони? Пам'ятаю, мої БУJIИ, Пам'ятаю, я клав па них Барви, яспості п()вні.

Я одну одягнув у жовт!>, Другу наскрізь нрозеленип, Тільки скраю вгорнув у ДИМ, Три рожевих поклав на ;r1;іл, Три пе.JIЮСТКИ R морелі. Потім ми одійшли назад І дивились крізь паморозь. Ти торкнула рукою кущ І на руку мені упав Холодок волохатий.

Ті хмаринки, що тануть там, Нагадали мені про все. Де ж ти, подруго творчих днів, Чом тепер не зо мною?

5. 188

П.

1933

* * '" Не мріє іволга співати ІЗ садах коралів, під JЮДОЮ, Л кропу ао~ІОТИСТИЙ лан Зробитись опанчею СОНЦЯ.

Не мріє осінь у діброві Заадріти цвічену черемху, І Я не мрію, що колись Ти анов повернешся до мене.

1933

* * * Ти паче протавка І тепор На смутну вечора мого. ПомеРI{ твій аір, твіЇІ :шаТОГJlав,

А всо ПЛОІ{аю, всо любшо І\расу роаірвану твою. І\ОJIИ вернуся у саll.И, До був мій АОIlI. Ш{ МаІЕJірнач, На ,(роnі сопця, на корі, Там напишу твоє ім'я, Там, бідна llорвіТІЮ мон.

1!J33 І ІІ рот а

n І\ а -

протаЛИІша.

18!)

...

Ли ми llиііШJІИ, Берези розсіllали рослниіі шум. За горожею, за воринням, :Ми побачили божевільних ВОНИ були в біJIОМУ, ЛІ{ беРС:JИ. ДИТИНО l\ЮН, убито тебе, нотоптанім саді Ро;ш'ято тебе.-

(Ти взяла мою РУІ<У). Смерть над бровою, А на грудях дві, Но нии по BOJIOCci Наче по траві.(Ти боязко пригорнулася до мене).

Берези розсівали росяний шум.

Ми зійшли з пагорка Там гребля, лотОІ\И, бурхоти шуму, Новенька лопать у колесі. Взялися праворуч Вітер в лице, наголоватки 1.

- Правда, татку, Між наГОJIоватками НС буває божсвіШJIlИХ? 1933

І На

190

о Jl О D а т 1\ а -

РОСJІИиа.

.. * • Осіпні хмари, Жоржини lJечjРНhОГU неба! Здійміться високо, ПОЛИІІьте даJlе1Ю: Навіщо вам бачити горе зомлі? Одлітає блискучий водомороз, Нокидає води і КІ>учі;

Прекрасні верби поникли од

CJlh03,

Пожурились струмки l'оворючі! Гроза відступав на бистрій тучі, Ховає у піхви вогонь-мечі,

Грім іде, тююю кульгаючи, Залізну колоду несе на плечі. Одна на південну дорогу, Закривши JІИце, одходить веселка; Погаслі квіти множать тривогу,

Криючи зерно в таємні яселка, Вітер грає в ВИСОІ\У трембіту, Що більше пе встати мертвому літу! Осінні хмари, Опале листя з дерева світла! Готуйте дорогу слугам зими, Стеліть широку обрушинам тьми! Угніздилася заметь на півночі, Скликає плаІ\альниць і голосільниць, Будить важкий снігопад. Він хиБІЮ встає, розгинає спину:

«Де ти, борвію, милий сину? Гей, засиплемо темні бори, Та лощовини, та яри, Та послужимо матері ночі ... )} 3акрий, полудню, голубі очil

1933 19!

* *

=І:

Нема тебе на землі! Ніхто піRОJІИ не СRаже мені, Що стріп тебе тут або там, Що твої РУІШ, РО3Rриті до ліRтів, ОДЧИНЯJІИ віюю над садом. Ніхто ніІ\ОЛИ, Одійшла ти на бl:Jзвісті темні,

Де бистрий вогонь не в'ється, І дуб не шумить, І мати не СRЛОНЛЄТЬСЯ над дитиною. Нема тебе на землі. 3MiЇIRa 3 нового малахіту, 3абаВRа царівни, падає в нурту, І одвертають воду, і находять її,

І вона являється таRОЮ, ЯR була. Ти упала в темрявуІ ніхто вже не верне тебе. А ти' ж була жива, І що проти тебе Малахітова змїJЇІЩ царівни? Чи тобі на життя позаздрено? Сім огнів має райдуга, Сім ПJІОJl.lенистих облич! Та ніхто ж по розбирає її І НО ДіJIИТЬ між сімома світами. Л тебе, мою райдугу, розібрано, І розібрано, і ІІQJ\ЇJЮПО: Тіло дано ІІонірні 11 зомлі, Л то, 11(0 БJIагаJIО безсмертн, Ному? Чи не ХИЖИl\I вітрам степовим, ІЦо їм ОДПаІЩ що руйнувати: Чп розімчати намет сніговий, Чи світло озерце потоптом бити.

192

А ІІа гробі твоїм, Над чорториями морону, Над кучугурами тьми

Сіє-поеіває чебрик, Щедрик творящого літа. На гробі твоїм -

Високе полум'я дня. І літо, і чебрик, і день, І сонця дугасті мости

---

Пее, що люБИJІа тиl

1033

* * * НІ\ ХО'ІСться ПОН:ИПУТИ себе, Свої }"ризоти, СІІО1"ади, бажашlН ... На березі МОРСЬІ<ім знаходяТJ, "іти Н'аміНЧИI\И блискучі - може, я Впайду собі де-небудь іншу вдачу І стану інший

безтурботний, )!.ТІаЮIl1і1,

ПриваБJІИВИЙ, упевнений себе. Або купатись буду- і ПРИШІИне До ніг мені щербата горошинка. Н ПРОІ\ОВТНУ ЇЇ та й ста пу враз Рибашюю в південнім місті. Бу l~y Свій човен мати, неводи плеети, Па теплім морі ночувати часто, Вертатися, ІЮЛИ в ВОJюссі хмар Горять рожеві УШІіТІШ, а потім, НОJЮ стола в малеНЬІ\ій кухні сівши, }{ивитися, ЯІ~ мати чистить рибу І ЛІ{ луска, спорспувши з-під ноша, До паЛЬЧИІ~ів пошеРХJІИХ прилипає.

10. 1.

Х.

1933

C"iJI~IIHCI.llllii

:І:

* '"

Роздумно, ВаіШЮ ступали Іюні. Ти лежаJIа ВИСОІЮ й спокійно, Сама непорушпа, 'l'И всіх вела. Суворі люди ішли за тобою, І JфИ також тебе проводшали. Праворуч тешІО вечіРП6 сонце, Ліворуч JIИПИ СЯЯ-'ІИ цвітом. До звуків музини, тяшних, Яl{ заJlізо, Свій легкий голос iBOJIГa ПРИ6дпаШl,

І мої сльози падаJІИ на дорогу. І ТаІ{ ПРИЙШJIИ ми В дивне посілля, Дивне посіJІЛЯ, де жодного дому. Ніде не видно високих вікон, А тільки віти шумлять і віють.

Музика BMOBКJla. Завмерло світло. Твов піДПССJІИ, тебе ОПУСТIIJІИ, І я цілував твою тиху руку ... Н'оли перестав мигтіти заступ, На горбин ПОКJlали вінок із кщнш, А в узголів'я вінок сосновий. Зітхнуло сонце. Повіяв подих Тиші велиної.

13. VIII. 1933

* * * Ти увіЙШJIа нечутно, яl{ русалка, Обличчя тлінне, спущені повіки,

Вогка земля в одеші. Ти сказала, ГJIУЗЛИВО усміхаючись: - А, морок, Морока, труд гіркий - шиву сховати!- Я криннув і збудився. Ніч СТОЯJIа,

194

Ніч, JlОНІІа ІНУМУ

древньої СІЮРUОТИ.

І планав я вночі. 'Ги тан: даJlеІЮ! Страшна земля в одежі ... 'Ган: ГJІИБОІ\О! Та сосонн:а, ПРІ1стаплена до тебе, Та сосонка зів'яла чи живе? ОДПaJЮВО! Нічим вона не враНИТJ•. Пе чувш ти, засипана, ян: ніч

Сама в собі перебирав шум: То ПОI\JІаде його на дід ХОJIОДJШИ, То здійме знов на темні верховини.

18.

УШ. 10:~3.

* * * На ЗОМJІі настигав літо: На землі од зеJIеШІХ гір Лунко музика одбивав Розмаїтий дня поговір. Бистрий дощ на зарі'ІЧЯ, Світ-дуга - за дощем навздuгін. Я ДJIЯ тої, що прийде надвечір, Нагинаю, JIамаю ясмин. Вона прийде, в ГJІИбокій алеї Сяде на темний ослін, 'ГіJIЬКИ я та н:ружала сонця Біля милих кодін. На землі настигав

Jli'J'o,

На землі ясмин цвіте. Світ-дуга поринав В ГОJIубе й золоте.

УІІ.

1934 10!і

ЧАl(J1УН

llаБОJlіJІИ деревам

;13

1\ОВl'ИЙ день,

Наболіли толови од буйного шуму: Притьмом наJlягав навратливиіі вітер! Настала ніч, а ЧИ буде спокій? «Ти, циіркун, стережи печі, Темних боrів, сволоків Димних, А я вийду иітер одвертатИ». Виходить із хати заживний дідОІС

О горе, горе, пе спить земля, Смутно рипить важкий журавеJlЬ, Вітряк стрясав сухими кістьми, БОJlіСllО стогне караката uерба, А в неї серце дуплом РО3IЮJlено! Шепче діДОIl: пазуристі CJIOHa, І [jдіііма(; дідон нсдобрі руни -Схонити за роги lIанраТJlИвиіі lІіт"l'. ІНтер, ш{ БИІ\, ВИJ\ирас роги, ТручаG 11 груди, TJlyaYG словами: - МерJlець - у гробі, наміш, -- у морі, Л тобі б, старому, парозумитись 'Га в ДУІIJIавііі JJербі уююритись. Там БУJIО б тобі хороше стояти, l\іГТЯllIи-пігтнми погрібати, l'IІИJІИМ JlОРОХ"ОМ IТОIJОСИllати. І.

VIJT. 1031

* * * І ДОlll'О J1 шуt:RВ ;ЮШУЩОЇ 1101\11. Лш П01lіСТИJJа мсні ДУШlИната !3opf)a: «Jl\ивої 1І01\И нема па землі; А як зугарний дійти, поспитай у СОІЩШ>. І Н знайшов неходшені дороги. 1!IІі

Перодапся за гори з го.!rубими ]Іорха:\ш І вийшов на долину, де з кожної скеді, ІЮЖНОГО каменя туркотіло світло.

Там бавилися молоді веселки, Єднаючи семиполум'яним ПОЯСОl\І Праві руки, піднесені вгору. Осторонь лежав кострубатиїr грім, Схожиіі на викорчуваний зглиБОІ\а неп І •. Мужні грози нахилялися, ЯІ{ женці, В'НШУ'fИ перовослами ЖМУТЮІ БЛНСIН1ВIЩI •• 1:1-за Ю:Jрева випорснув Jlобігущиіі l\ОЩ J оббри:зюНl мено з :ЮJlОТОЇ ліііюr. Сніг лежав пухнастиіr, НІ\ росомаха, Ліниво ВИТНГІІІИ )(обеJlі JItiШI. Н проііlllОfl IІР1\НЛ!Ч(() - - він 110 :JBiB I'ШЮflП. а пРИ;\()JJИIfI\у, 11 еаду, Jf lІо(jачи u (·,()НI~P.

В (ІДрші, синішїЙ від етпl'ЛОЇ ожипи. СОНЦt~ спочивало па біЛЩІУ Jшмепі, СЄ-РРД лаеЮ1JЮЇ З<1р()(:ті ('(Ін-травп. П сказав несміЛНR(I: «СОПЦІ', сонце! УдіЛІІ мені ЖШtУЩОЇ ВОДІІ, ВІ) МОН п6другн CTHJI;! :lt'млеJO, J н не :Ш<1Ю, fШ її ОіIШВИТЮ).

Сонце подумаJIО іс віДlщаа.чо СУМІІО: «J!\ИВОЇ поди нома па землі, Та нема ж її і n nОЛИІЮJ\IУ світі. Я само ПОСИJІало дітеїІ своїх По ЖИВУЩУ ВОДУ В глибо/~і неба, ВОНИ розіііш,fIlfСf., і ніхто 11(' В('РПУІІСН, ТіШ,ШJ гроби "іх свіТJtіЮТI. 11 томрнві, УІІ\О 11\ liо і н ПР В 1[()(IaTI~Y l\віl'іll/Ш, Ущr. іі м('пі /НЧJf'Jlиниіі чае І(РН('УВНТІІ, Т('пер шовтіro, налі :l'fРfJвопію, Л топі умру, і станс ТИХІ) в світі.

Пернися: щ і!:О{\ОМУ, ІІе ТПУfШЇ! ПУСТО, Милої дружини пr. СІІОl(ііісн ОЖИВИТИ~.

1!J7

Сонце ЗМОВКJIО

і все заСМУТПJIОСЬ,

Мужні грози ПОХИJIИJIИ ГОJIОВИ, ВесеJIИЙ дощ зронив СВОЮ JIійку, Jlінивий сніг зітхнув і зажмурив очі, А невідущі весеJIКИ зБИJIИСЯ на гаJIяві, Як рій наПОJIоханих ГОJIубок.

ХІІ.

1934

ДУША ПОЕТА

Шукає чуда в звуках, у світлі, В старому гаю, на ивітчастій БОJIоні. Мріє з'єднати небо і зеМJIЮ, Яи дві ласкаві долоні.

Іноді багне ГОJIубити світ, ЯІ\ голівку малого ХJIОПЧИІШ, Радіє на мох БОJIіт, Па ряди придорожніх стонпчинів. А часом НС піритr. і в І\о(,ріСТI. літа, Тремти ТІ. lIі;\ ХОЛОJ\НОІ'О СЛОАа,

Il1ут,ас змії УI\РИТО[ В віп"ах аіРПИТ,I. Вl"fOІЮНИХ.

І в ],іНI,і, nІ' ІІа осіВІ.

oceJJhHH,

:Іавивастьсл в .ТIИСТН, ЩО n'яне, І мріє про інші ОСl:ші

І про раJ~ощі ІІсвгасанні.

1934

198

* * * Весь день у мене легкиЇr lIIОрОК. Дивлюсь в одчинене вікно Там блиск на листі осокорів І хмар сріБJlЯсте полотно.

Метелик криво понад тином Перелітає на поля, Мені здається, що земля Моя покинута дитина.

1934

.. * * Загудів трамвай - і ЗНИІ{ поволі В місячному блиску, за домами, Яr{ зникає в лісі за нущами Звір висоний з зіркою на чолі. я один n провулку lІІовчазному. Стрягнуть поги у глибокий порох; Не ПОЧУG ані друг, ні ворог, Як я наблишатося додому.

1934

199

* * * Ноли дні сіріли мертво, Як сухі торішні стебла, Я таїв ласкавиїr вогшш В аметистовім дімку. І здавалося мені,

ІД0 ЙОГО ніхто ПО мас:, ТіЛJ)I\И Я, тіJlfJf\И Я.

л тенор він c[tpi:H., 7\0 ГJlfIПУ: у чмеШІ на ЧОРО/l[tу, В І~піті верії і на ліщині, ІІа омртзх всчорів J П3 110неі світ<Ншу --Тут і там, тут і там.

А :ІаТР

n Лlрні С'ІІ.М()МУ

ЛМI:'ТНС'l'(Інпіі дімон

H(~ (:іЯt:, 11 "іІ\Ніі\ ТІЧНЮ, Cf'Pi~)( блиену (~BiT()BOГO ПОТI.маРИIІСН l\lii[ 1І0Г(НІІ., НІ; 311И1,аG шум .11ИС1'ОЧЮl

У сапу, У

І'аю.

* * * ] [а iїopel'ax ночі пПlЮ, ПУСТО.

Н~ораБЛИI\ ЮНІ обережно [l\е 3 погаllIеними ВОГНЯМИ, ОПОJlИсті вітрила позвивані.

200

На Іюраблику, па чардю,у ТЬМЯНО біліє зламана квітна, Вона умерла й пе буде житн,

)'Ї чашечка згорнулася. На берегах ночі причаїлися, УМИШЛЯЮТЬ лихе кораБЛИІ\Оl\і, Але віп непомітно пройде, 110 УГJIej\ЯТ], ііого :шоБИТ('.1І і. l'iорабшш l\IІЯ rrоно;ю :'Зламану I\l\іТI\У l\НЛOlЮ ;щ IJЇ·r. існрястім ліСI{У, па осонні,

] ra

ПристаllО нораfiли" нпа. Він приетапо, неі lІиііДУ'ГI. на борег, 1I0хонаЮТI. :lJТнмапу нвітну. Там вони поховають її В чиетому І\аМf'пі агаті. А па да.Jнчшr аемлі, н ('аду,

Де процвітала Ішітнн, В(',О ТИХО. Один явір легтю аіТХНУIІ, Інші норона ІЮ О;НН\JIИ(',Н. 1!JЗ""

* * * Пад Чорним '\-!ОРОМ, па Пазур-горі, :1ацніли ДО ;lОрі чапточт,и голубі, А 11 них етрілки нармінного полум'н. До зорі похмуро, туман та МОРОІ' Тільки па морі гурніт і гун.

201

Тоді подумали чашечки голубі: <<Та нехай сонце!» І все засіяло. Тепер, хвилі, гомін угамуйте, Голубі чашечки зійдуть до вас. От ідуть вони жовтим покотом, Одна по одній, не бринять, не віють, Незліченно несуть кармінне світло, Обложили море кармінним світлом.

1934

* * * Обновляється древо мислі моєї; Що старий стовбур лежить похило, А на відземку новітня парость Як стрункі свічі на свят-престолі. Вийду на поле, стану на згірку, Поведу рукою над головою. А за рукою тягнеться сонце, Як цвіт латаття за рухом весел.

'У"бита голубко! Твоя одежа, ІЦо я ховаю, JІицем ТУJIЮСЯ, Зотліла в мене, стемніла в мене, Не розцвітав од слія печаллю. І що казати? Сама ти знаєш: Нехай збере хто веСІ, цвіт ПОJIеглиіі,

Зібравши, кине на спади неба, Зорі не створить вечорової.

А бистрі ночі так дико пахнуть, А вітер бризка дощем в обличчя, Жаданим громом обносить слух мій: - Порине у пломінь рай-блискавиці.

1934

202

* * * Невже ми вийшли з пітьми ІШИЖОК? Де ми з тобою, де? - Під парасолькою в парп: ідем, Навколо крутить сніжок. Парк і сніг на багато гін. Типраворуч унлін,

яліворуч уклін,

ІІІум обтягав верхівки ялин.

- О, тепер нам надовго печаль! Ні зорі розписна емаль, ІІі поширена світлом даль ... Правда, надовго печаль! Ах, янби світ, милий світ Та належав випадном нам

Художиинам і маіістрам!

--_.

Що ж би діялось? )l;ай одніт.

- Не згасав би ТІН{ швидко наряд Несилі JliT8, о ні І Верховець па строкатім коні, Не снаволлв би листопад. Та одначо була б зима? Я гадаю ... була б. І зима, І місто в снігу, і даль, Обтулена млою, і жаль ... Ну, і ти, і шубка твоя, І ліворуч від шубки я.

203

То, ЛІ. бачу,- віддай же поклін, Не зайrш1О б особливих ЗllIін. А теп(>р ми з тобою де? - Під парасолею n парІ> ідо]\[.

ТіЛЬІ\И ти на дугасті nії

Падати снігові не давай. Одганяй його помахом віяла, Платіпнамп ніпла Оl\()пваіі.

* * * Тані ночі, 'Г,Н( сяють 7\ні Ноли б Ж(1 НО ТОСІ\НО lІІені, Но смутн() ПУТИ мені!

Стаю перед світом на гаlШУ, Одно благаю: «СПИ, світанну, В соснових і1уплах! ПодріllIаіі, БЛИСl,уча 311ІЇЙко 1І~~РОішита, В таємних похоронках літа». От же ІІі! Одрізнився 07\ темряви ясон, Ясен - СОl\іл між дерРвm.r, Одрі:шиласн бабка, Голубка між травами. ~~чrr. аіХОДИТI, ... J,ШIИШПШ 7\РУГ. я виходжу ІНІ. сніТJІИіі: Jlyr. Я співаю -- JJYl' сумно ЗВУЧИТf., Срібноворхий 7\ніРОІІ: стОЇТІ .. 'Гам свічі, вино, цвіти.

204

Та, ОТРУСІІиі,і НДОМ нрuси, Все ж но багну л увіііти.

я вступаю в веЛИІ\і ліси. І\осогором дерева ідуть, Рознриту труну несуть. На дні ІШОВlІВала пусті, На віБУ павіСОЧЮІ золоті. Навіщо павіСОЧI\И ті? Гlовпить шум ]JОРХОВИПУ густу: «На забаву, па лтіху нусту, Я" 'шої приречепні пісні ІІа твоїй новблаганпій путі -Jrиш Ol,раси, озТ\оби пусті, Ті щ IНшіСОЧІШ па труні».

11<

* '"

Ти, вуст моїх елово вірно, J(ерсйди за ТСМРНВУ, ЩО !Ігорі, ПаТ\ СОІІІІИМ ПОJlИlШИМ світом ДОТОРЮlИсл ДО СЛУХУ :юрі. І (',щшш: «3іРIIJЩО, ти ] н о!\ евіТ.па іну. 1\10(; CBiTJJO -- ім'н ііому <:ін<: 11 :lСМІІОМУ elll\Y.

еОIЩР. РО:ІУМ -,

I~ill ЩJНМ~lіі і ВИСОlшіі --- l'О:lУМ:' у 11[,01'0 ПРСІ\расно чоло.

Йому lІОI\ірні намінь і поди, 3алі:ю, ВОГОНЬ, зело.

Л сам піп пс МО;І\С }(ори'tйС1. Нічиїх пе обіймс нолін. Він прямий і висоний - розум, Ян ясінь, здіймається вію).

1934

* * * "Уже ТУРІ\аВІ\И n лїсі смутніше гудуть. 3РЯДИJIась весна в опівнічну путь. ПідвеJІИСЛ Ішіти, що цвітуть улітну. Підійми, сонце, і мою нвітну. Твоя нвітна, землею обнята, Jlежить глибоно, не можна піДllНТИ. Лежить вопа в норені темної нлини, Ян ТОННИЙ місяць при хмарі осінній. Дерево ялипа ян депь тан піч Все стогне, шумить, тана її річ: «Ти любив мепе, ян зорі і світ, І одпяв У мепе зорі і світ».

1934

* * * Із муровапого ПОІ\ОЮ Виходити смутно мені. Тільни в самотипі Можна бути собою. Хто дає мені душу чужу, Коли я з людьми? Чому ЇМ нашу Не ті заповітні слова, пе ті, Що родилися в самоті?

206

Jlспю До гіЛlШ РУІ,У ІІIЮСТНl'ТИ, Погладити билинну песвідому. Чому ж так трудно Себе при ~ІЮДЯХ зберегти? Нк місяць світиться, ІЮJІИ ПОUОJІі одхиляє двері CUOI'O житла! В юрбі зіРНИЦІ. Він ходить lIIеРІШИЙ і блідий. І Іюжне речення і CJJOBO Моє й чужеПотворно нівечить 3lJУ'ІаІIІШ Мого укритого життя.

Намінь, Упавши в озеро, зо дна Не цвіт, не водоріст ЗРИJJaС, Лише намул і каламуть. о чиста святість самоти! с.лова дзвенять, як комиші ІІонад просвітчастим затоном, І сонце світу незборонно Сіяє в дзеркалі душі.

1933-1935

207

СТЛСН

Ми сіJІИ на J!alШУ нрай НОРОІ'И. Тихо БУJ10. l-lетоптана хопта 1 ХолодіJIа в росі і СМУТНУ, І смутно ручай брумчав і НУРJIинав Поміж щавієм та лопухами. Захід глибоно дихав БJIИСНОМ. Стася сказаJІа: «Ці хмари розбиті Ніби IIOJIO, нооране в снибу. Л та, ЩО ()бік,- нущ ПОJIині».

«Котра?»

«Он

та,

над

--_

ЧОР"ОЮЮІІОМ,

димна,

Наl1апа бронзою понад краєМ». Н ПOl'J!ШlУН: у копапці сонній, РізьБJІОlJO заМІшені в МОРТI!Оlюнні, СніТИJIИСJJ хмари, небо, узгірот, -J\lIa світи, l1:Bi тиші вочірніх, J~lIi ГJlИБOJюсті 1I0зміреllllИХ. Н.іJIЬ1Ш ХВИЛИН JJОРОЙIJJJJO II МОІІ'lallllі. 'l'іJJЬНИ иаштаllИ н НОJl)ОЧИХ JЮЖУ"JlШХ І шю.чи падали IJ а l~OPOГY. «Ти аllаGПІ,- озваласл Стасн, Н мрію часом, ЩО дось

l(aJIOI(O,

;~a l(ИlШМ ГРОМО:lНОМ гір 1l0:I)(ОUУТЮ, СТ()JІОТІ)СЛ СТОП, піIЮМ.У ПО :lIf<lJlиіі. І там ТН!, тихо, Тат, CIНlTO ТИХn, Л J\ 11 і/(о ]І а aCMJ! і. І 11 С МОЖО ТУНИ ІІі 'Г1JMa, ні J(t'lJ.b l(ОС1'УIfИТИ, 'j'і.IIЬJ,И :юря обвиваG обрій На всім обводі маJlИlJОВИМ свіТ.II()М І тайно ЗНУ'lИтr, ... по СJ\ааа1'И l~ШJ JШI'О». 1 Х о JI та

208

бур'шr.

Стасн :шмuшmа. 'ГУРlI:іт РУ'ІНЮ Струнко вливаuся u безгоміннн. Захід глибоко дихаu блиском. «Зоря прекрасна,- тоді сказав Я, Тільки ж вона, багряним сувоєм День згорнувши, далеко ОДНОСИТJ, І кладе в похоронки вічні. Поглянь, на сході вже мла ВИСОJШ, Перший зародок ночі злої, Наче милиння, брудно сивіє, Укриваючи страх і морою).

Не відказала нічого Стася, Лиш притулила до мене ближче Плече в темно-синій жакетці З берегами із сірого хутра. Де не uзялась пушинка зоряста, Зачепилась одним відростком За Стасин комір - і зупинилаСJ,. Зоря почала ущухати звільна.

l(іЛJ,на хпи.пин ІІсреІЇПlЛО ]1 мовчаllні. Небо пустіло. PallTOM нан нами

НаПРУГ0 ШУМ важкий llРОСТЯГСН. Ми поглянули: довгим' аагоном, а ПО.JIьових кочовищ ворони lJовертались НО міста на піч Нагогошепо обсідати Сади "а СШJJІЛХ. «ОсіІІІ,! - Сlіа:ШIІ Н.--

J-IаJПа сімнадцята осіпи.« Правна, осінь,- озвалася Стасн.-- Ти помітив? Уже ночами l{'різь обрідпе листя скельних беріЗОІ( ВИl\НО аірниці». По цьому слові Стася замовкла. ЗОРЯ спаJ~аJJа, СвIД:JIIІІСЬllИft

2Щ)

Над даВJlIМ МІСТОМ, в пилу

11 тумані,

IСружля13 заБJlУRано сонний клекіт, ЯR печальний прибій смеркання. Голос Стасі чудно змінився. «Коли я поїду, а ти захочеш Сюди навітати, з ким ти прийдеш?» Мені щось болісно рушило серце. «Буду нриходити сам»,- відрік я. «Тихо, тихо,- шепнула Стася,Як же голос тут б'є далеRО!» І схилилася, і Rрасою

ОДЯГJ{а її постать задума. Враз руна її легко стенулась. «ВИВ'ЮРRа, бачиш?» СRрикнула Стася. Я поглянув: на ближній ялині, Дуже низько, при самім відзеМRУ, Сиділа біЛRа і, обернувши Мордочку гостру, па нас зорила. Ми не дихали, не порушались. Білка скочила в темне віття. «Нащо ти їдеш?» - тоді спитав я. Стася поволі звела на мене Очі уважні й відказала: «Певно, Я більше сюди не верну». Я не міг сказати нічого. Знов щось RО.ПЬRО ТОРІШУЛа серце. Тим часом 30рЯ покинула небо, Мишаста сутінь повзла у долину. Морок надходив, день І{інчався; Я" мертва СОЛОМRа, падала світло. Ставила ніч підмурівки чорні. КіЛЬІ\а хвидин перейшло у мовчанні.

Я ПОГЛЯНУВ на праву РУІ'У.

210

За ближнім РЯll,ом ТОПОJJЬ МОГУ'JИХ, Над далеІ{ИМ устям долини Щось, зринаючи, розцвітало. Несподівано Стася нишком: «Ти сюди не приходь без мене». Знов я нічого не міг сказати.

Втретє щось болісно рушило серце. «Не будеш приходити?» - «Ні»,- відріІ, Н. Тоді крізь вікно в тополі Обличчя місяця заблискотіло І одсвітилось на зламах ручаю. «Ти мене любиш?» - спитала Стася. «Люблю»,- СІ,азав я з ззтрудом, JlaMI,o. «Н тебе також, - озвалася Стася, ТіЛЬRИ біЛhШ не Rажім ні чого».

Таи засіЯJJИ потім тополі, Наче СТРУЖRами золотими Хтось рясин Їм кожен JІИСТОЧОR. Ніч заскліла. Не РУШИllСЯ вітер. Десь паХВaJша.1ІИ дико сови. Тихо на озері плавають гуси, Тихше зерно росте, найтихше Час минає. Як зарость тернова,

Дні незліченні і ночі стали Між дитинством моїм і мною. Не долине від нього нітер, Ані пахощі не завіють, Ані голос Rоханий не дійде. Але там, де навік завмер він, Там - долини, ліси ... Там BiJILlIO Ранні й вечірні грають зорі То бистрим вогнем ПРИJ1Ивають в очі, То тлінно назад відступають,

211

.І :11І011 "1,,{буваЮ'ііі., і НlI()ВУ 'l'I.МНТI.ен, 8аступаючись чимось мернлим, Подібно пов'юrИl\f листям, І тайно :шучаТl>.,. ІЮ сна за ти I\JlJI !юго. Щ35. ХаРI,ів

* * * 3ав'яаують, затягають, Ян рясна плесо. 'Шивущим погріuом - сонце, ГіРRавим пилом - полинr" Миром - тінь: «3абудь ... ПОНИНЬ ... » «l\tIИJrі, милі, один же ві ... 1I0RИНУТИ, що злеJJіяв? Оддати іншим, про віщо мріЯВl) Для чого ж я жаРОІІІ протін?» Н·о.Т1И чую: під сонця сміх. (іОТ я сію найбільш усіх, А ти бачив женців моїх?

р,щість на бистрому вітрі цвіте. ОЙ: па бистрому, ще й па рnу'пюму, А бажання - при доброму й ЗJІОМУ Стоять, як дерева наШЮJIО дому Не ОДХОДІІТЬ ніколи, ніде. 'Го, скільки не жити, Мрії не ВДОВОJІЬНИТИ».

212

3ав'Я:1УЮТl., ааТfIl'аЮ'ГI.: . «3а(і УДІ, ... ІНшиJП.! .. »

.- С(ШЦІ', .-- полин •• ,

.паСШ~ВИJl( опа.ТЮМ

().;IИRНИ~[ ДИЩЩ Миром

.-.

тіНІ•.

1\1:1:'

'" ....... Лаl'іюю ШУМJIятr. аіілаптп, Рясн!) (ілпщатr. оливи.

На 'ІОJlРІ1,

мопа Фіоре! Ми будf'М смн'одні щаСJlПflі.

Пи аtlПурите ]І море РУНУ, І (іуде JЮjЩ під нами, Т\рінь lIаші JlD.JIЬJ\i тонею."і, 'Шr(іопіти Tpr.OMa CTpYMKnMIJ. А на морі ні ІІітру, ні хншrі Тільии стрічиа під !,апеJНопша Буде ластитись ізвиваТИСІ. И'ОJIO ніжного nУШІ\а.

1\1и будем співати, МОllа Фі оре, Ви - про рідну країну, Про діву 1\1арію, ПРО сині ГОРИ,

А ще про любов до загину. л я про віНОІ, пав' яний, Дарунок юнацького віиу, ІЦо вітер, зірвавши з мено, 3амчаn на безодню веЛИRУ.

213

Л ІШЛИ б нахопилася буря, То не страхайтесь, мона Фіоре. Уявлені речі в воді не ТОПУТІ), То Й вас пе поглине море.

ІЗи нічим не РИСRувте, мила мопо, Л ЛІ{ боїтеся РИСRУ, То залпшаЙтесь. А я ПОІ\JIИЧУ Мадонну ЛМОРОРИСІ\У.

Ні, ні, я не зрадпю{, неправда. Несправедливі ваші ДОRОРИ. Л тіЛЬRИ ТОСI{НО самому бути, Нали 1'аl{ осяяне море.

Ви не :шавте, мила моно, НІ{ пуста у мене в дому старім. ШНОI{ мій У морі, в по;,і г.Т1иБОl\іїr, м!'лы\r:,, }[І( сизи ії Тlим.

ІЗи по апаr.тс, 5Ш жорстОІ\О Вростн(; 11 сеРЦІ) стариіі БУР'ЯIl. ШІ\(Ж мііі У морі, в ВО/lі r'.'lllб(жііі, ,Jfl'іШIТI., JI!\ оеіlll1ііі ТУМlШ.

* * * Не булли віХОJJИ ІІа лугах; Дні мостили кубла затишні; Сосни по стегна грузли в снігах, Розтопірчивши віти,

ЯК Rліmпі.

214

я ШИН В одинокім ~OMY, Не жал;аючи, мов без тіла; РОЗJIУІ\а мене не ТОІІІИJІа. Улюблена юшга світила ТІ;МУ. Хтось ночами житло 11І06 ніс Нрізь завалений снігом ліс, І за TOНl<O намерзлим вікном, Що я притулявся чолом, Серед темряви тут і там Розкидаючи іскор високі дощі, іІ\арко, без пuлум'я, тліли кущі, Мов огнисті фонтани - принада очам Виринали, бурхали, світили здаля ... Невже то була земля, Моя звичайна земля?

1935

* * * Ушо JШСТИl'аG Ішміння,

Олина І/родонжила І вечір, виходячи а

XOJIOHOI\, J];OMY,

ДослухаЄТJ.сн, пе СТРУ1ll0Н. Море Jlеднс скидає піну. Мені смутно. Там, на горі, Спить поет у камінному гробі.

Мені смутно в такій порі. Та нехай би чаклун-полудень Був приспав мене, зчарував І поклав недадеко IІІОрЯ, На ложе попалених трав.

215

;;

rт JII'/I>:1I1, і 1\11'1" 11 Нlщана.'IIІГI" If'о ІІО('Тorщ аЮlш,аа гора ПI'рсііШJ'1І ІІа еТf'Пl/у"рн'ішr, lІ{о Щ) lІііі PO;II\IfI"H:тt.(~1I граСі;

11 {ІІ

~() і\IІІОЮ сестра J' (\('1\:1/)[1, lІ{о 11 :Ііщумі 11011(\ IIJIO"'(~

[:1 Ш:1лr.вїі BillO'i 1J('/\(іаJшіі, П{() ІІіНIliО,ІIО дрімас' етf'П т ЩО ніТ(lР рі;\ІІО"О JlШIП, Н(lотіЮIІ()'IИ "УТ'. і\:lві'I',У, Т('I\f}Ю-СИIІЮ ,'оіідан МУ"ШУ На Н'lмі'lІю~rу '(ОJюеl,У.

'" '" '" Тіт, на пісо}, паutJреilШllіі упала,

Не (щірвати ї.ї IIil~ пісну; (щі рнати іі JIiI~ МИСJlі JЮ'НIJI і, Н І{ спогадаю ру}(у тOJШУ;

] lе

Руну тонну, і llечір осінній, І трави намогильної шовк .. , Все непотрібне в цім крузі тліннім, Дорогоцінна ПОllіЮІ любов,

НІ{ засіюю б усе невгасанпо, Світло спахнуло б па ножнім стеблі, Ноли б, здолавши закон нездоланний, rOJIOC твій знов зазвучав на землі.

216

О, 11 (іРl'іl' ііп шт,РI! 'І'нііі НОI\IІХ .. , ІІІ! ві;\СЧН\ХIIУJIИ (і ми радіС'І'І. ХlII''!'I'),. :Ми('лі, жадаННІ! (іУJlJI (j У аL'lщі, Н 1\ два :_IРІmі\ 1.1 ОДІІ і М 1'\0.110(' "У.

J(а;\аюТІ. горн, "lІикають ріliИ, СХОДИТ,. нраса а J\ЮJІ())\()ГО JIIЩН,

COXН:~,

111\

'I'РНІІI\ІІ, ду(і ВРJ/JШИ]- -

Мрія JПо(іОJlі не ;JlIIII~ кінця.

11,

ІУ. l!і:lfi. Xapl(ЇII

* * * Я" ГОМОННТІ> сзди П31'ірні! х ранній вітер побудин.

: ~a Їх IlлеЧlІма 'І'('МНИХ алин

Хмуріють о/їриеи невірні. Піннс(іа uсіш. rrРИJlfll'JI<1, І ІіІІнеnа 11 JЮJю)(іНllі Jli'I'3.

Там

l\lшість бурі,

Тут

мир і лагода розлита.

ІЮ,,\ИХ

зла,

ГлиБОl\ИЙ південь в очі віє,_ І хлюпа тешlИЙ Ol,еан, І крізь прозірчастиї[ тумап Чиєсь вітрило п;юменіє.

І я пеначе IJa грані Яногось щщю чаріВПОІ'О, Де вілr,ІІО бавитись восиі При домі вересня сумного,

1117

Де жар і ХОЛОД, БJlИС!> і ?lша jІ\ивуть нраіі себе в СУПОІЮЮ, Ян на РОС.тІині дпа СП'бла, Одною ПJІеІ{ані руnою.

10.

Х. Н)36. Маріупо'!!ь

* * * Незмінно жду прибою 11 час вечірнііі, Або щоб місяць, плеnаний в теплі, З тонним уривном хмари на чолі, Замислено різьбив сади нагірні.

Та в далині зосталось миле море, Нагірний сад далеRО од очей, І не встає німий пестун ночеіі: Ласнавого ПРИJIJІНТИ БJtИСJ{У 11 моро!,. І R час, І\ОJ[И ІІа обрії дадекім Впадас в ні'І останнШ струм зорі, Н, мріючи на Ішм'япім дворі, Лиш го[юда еувориіі чую КЛРI,іт.

11.

Х.

1936

* * * Сірий дощИІ{ зраНRУ брів, Прихищаючись туманом; Не спинився за паРRаном ПоволіRСЯ по дворі.

218

Н'ипув журr,іт В СОННУ UОЧІ>У, Н'инуп дерево в журу І в посріблену соро'шу Приодяг вишень кору. Що ж? Невже і осінь хушо? Біля ганку я стою І тонка течійка СМУТІ<У В душу І<радетьсЯ" мою. Н1іЮ

* * * Густіє MopOl~. І\різь віІ<НО одчинене Дивлюсь один, як понад краєм насипу Біжать верхи вагонів, а за паГОРІ<ОМ Хоnаються БЛИСRучі вушка місяця. Те місце знаю, був там. 111елюга, піс()r~, І1011еІ<УДИ J,РУГJIясті УJlОГОnИНИ

на піСІ<У Яfшйст, Чуf\1ІИЙ унент.ІШЙ мі)(, МОВ [iopo:нra, ТОНІшм (lf>nPOM Іlроnедепа.

1\1:11;

осію., ос,ї НІ.! Л" с,МУТПО Ї'ГП ГЛУХИ1\lИ c,lli;~ilMH тновї сш.ОТН!

()

УЖР не осяяне цвітом СТ{\ОЛО, 'Уше на.rпшу КЛ<ЩУТJ. аа СІОНІ. І lIi~ МIJЛШ'О берега 01"111 х HOJ~ П О'l'чину JliTa JlеТИТJ. СИНtШО/\, J ніжних lюСI'JIОI( ()JІИСI{учі роУ Грім од»ів у БU:-lне.ші ЩНІЇ,

Т, ](ИНУВllIИ ааХJlСТО}( рідних І'і,lтm:, До .гробної J'JШНИ JlРИll<l1l JІИСТОJ{, І труnитr. еніl'УР у трипожпиіі pil', П~о а ліllНО'lі МГJlЯНО ІІасурминен eHil'! І

V_.. У. 19:17.

>10

X;'Pl(iB-ЧНГIlРИП.

r.паJII) все. І місяЦІ. десь 110гае. Тільки грала аірка світова. І мені JI 'І'ОЙ танмничий ЧН('. Снилися пе:1аиманї мова. Що одні пахтіли, як бур'ян, А другі - як яблука в саду, у одних був голос як орган, Інші мали при устах дyтr,y.

І радів, і дивувався я, Як нетрудно виникає спів ... Був би я n степу між KOJIOCJ{in, Міг би дати КОЖІЮМУ ім'я.

21.

220

У.

1937

'J'енерішН(;! MUll хатна Ю:tртн 11 а, Ти падаєш од подиху зітхання, Од руху вуст - а завжди непорушно. Теперішнє! 30лотогранна свічка, ІЦо кожну мить згоряє безнастанно Па сонячнім престолі, а проте Стоїть на нім од віку і до віку! :Моє «тепер»! Ти ж і тоді було,

Коли я цілував кохане тіло, І нині є, коли в зеМJІі глибокій До нього смерть устами припадає. Ти - день і ніч, початок і кінець, CTpiJIa й мета, весна і зов'явання. В тобі ШУІ\аll я і в тобі знаходжу, В тобі був юний і в тобі старію. О дивна мить! :Моп нрізь І\ораль намиста, І\різь тсбе ПIIТI:\а часу переходить, То золота, то чорна, то безбарвпа. Нічого не існує, опріч тебе, А.ле й тебе нема. Пуста не встигнут). Тебе І1а:lпати, ЛІ{ зникаєш ти. ОСІ, Л JЩll,У про тебе піспю 1\10: ІДе 311УІ\ не вмер, а ти уже напіНIf DiдбіГJrа від паРОl\iІ,ешfЯ ііого, Уже тн lІіJ\ОКРСМИJlась від СJrOJІП, ЛІЮ 11 щойно Ш1МО1IИJI. МайБУТIІG 'Гобою стадо - іі ві/\СТУНИJІО В l\аІIlН;.

20.

Х.

1937

221

01:

Червоний, жо.uтиЙ і зеJJений блиск Лежать стовпами в МОІ,рому асфаJІиі, Страховище туману прилягло Доми горбаті. Там, в високих вікнах, Тонкі завіси мгліють прозористо, Електрика повні є - і рослини Широкий лист підносять загадково,

Звиваючи й гнучи потужні стебла. Під стелями з оздобою ліпною Горять блискучі люстри, наче виноград Чудових світел, що дарують радість, І золоті й рожеві абажури Маячать, як при куті кораблі. І часом тінь чиясь майне на склі, І мріється - то дівчина пройшла, І етап її - зневага колоску. І незліченні люди там живуть, І долі їх сплітаються з собою, Як тіні листя при бурхливім вітрі, А в тім узорі і моє життя. І ваше теж, дерева милі.

Тихо Пи стоїте край вулиці. В тумані Поволі котяться холодні краплі По ваших віт ах, падають на каміш, І на плече мені. О, в ніч осінню Ви мрієте про вихор громовиїJ, Про ніжну ТІ.анку первісної брості, А я ... а я, блукаючи самітно По вулицях, спотворених туманом, В моє минуле пам'ять зануряю,

222

НРИl'адую то ІІ10лопісп мою, То башти замку в рідному містечку, То пісню, що колись томила серце, То друга, що загипув передчасно. ХІІ.

1937

* *

Прозорий січень небо розтворив І знову світло світові явив. Срібліє обрій в ніжному тумані; Широко день роздав блискучі грані, І я дивлюсь - і всі щасливі дні, Що спопеліли в сонячнім вогні, Як віяло, таємною рукою Розгорнене, встають передо мною. І первісна затаєна любов На мляве серце напливає знов. Над паРОСТІЮМ, над весняним потоком Схиляюся і плачу одиноко ... Хто погубив його? Чия рука? І-Іезаймано пливе Дунай-ріка. Де ж огнище на мрійному смеРІ\апні? Де постать мила в білому убранні?

1937

* * * я знов твій гіСТІ),

Землі І\УТОЧ!{У милий! Не перший раз мене приймаєш ти, Щоб одвести од мене сум і втому. До тебе звик я і тебе люблю.

22;3

Тnої l'орби, НУЩt'ві J!рИ;\(),!IJ1Іmll, Осот на ЛУI\аХ,

XMiJIb JЮJІО води,

І\овбані, скриті в нетрях очсрету, Все-всс мені нагадує той край, Де перебіг, як бистрий горностай, Відрадісний мого життя початОІ{.

Там сад був, темний сад, Пк тем нии ган. Там берести і ясені потужні Мені оповідали речі дружні:

Про добрість сонця до землі своєї, Про лагідні турботи ранніх зір. Про ЗО.іІоті колисочки на вітах, Ле вивільга дітей своїх гойдає. Там все мені любов заповідає: Срібляста принадь на медовій СJІИJlі, Ласкавий пух на котиках JIОЗИ, На скелі моху тепле запинало. о саде мій, учитеШ0 прихильний!

НІІ: рано я а тобою РО:ШУЧИВСJ" ЛІ, рано вийшов У JIlУ~IЛИВИj,i: світ! Та все життя моє у снах глибоких, Н" J:іршій друг, являвся ти мені В танїй І,расі блиснучій, хоч сумнііі, В танім СОЛОll;нім, хоч ПРИМСРІ,Jlім снііві, ТЦо плю,ало і заllмираJІО ссрцс. Напіщо ТИ ТРИПОЖИВ СОННИЙ J(Yx мій, ЛУ1\ИIl бажання відновити те, ІЦо на зсмлі відновлення не знає? Ніхто мені не дав l'ірної вісті, Та я віJ(ОМИЙ,. що тебе немає.

224

А ХО'! би ;j'И і досі ІфасуlН:lІі,-' Не хочу я ронити сш,ози там, Де ти віНЧaJJ мене небесним щастнм, Не хочу я па чистому смарагді Лшпати ПJІЯМИ СМУТІ{У та ПРОКЛЬОІІУ. Та n час, ІЮJJИ н помирати стану, Явись мені, Іюхапий саде мій! Явись таним, Яl\ИМ прийшов навесні, Н:ОJJИ в тобі ліщина розцвітаJIа. Хаіі СІюрбному мені здаватись БУI\е, Що сотні дармовипшів світюгцем На подуві нвітнеnому бриннть, П~о, J\ержачи на вітах безліч сонць, І\ущі, моп сестри, стаJІИ паl\і l\ПТОЮ, ІЦоб МИJІОЮ підраJ\ОJO J\ИТИПСТlla

Осяяти ОСТaJПІІО l\1И'ГЬ мою.

10.

Х.

1(138

* * * Ніl\О дневі l'О:ШIИРН'І'ИСIІ: Ці.пиіі світ оuнитий хмарами,

Паче ОJJJШj\ОМ ОПРНl\(шиіі, Сірим заМОТI,Оl\{ обмотаний.

Вітер шастає під агрусом, ІЗ Jюрболозі стрепихаєтьсн, І\ОJIихає біJIИl\І ilepenoM, Верховіття нленіп торсає. Не веліла осінь заздрісна, Щоб дерева величаJIИСН СпаJ\НОМ JIiTa добромисного П('Р оriilНlШІО, обтрушено! В. СвіЩШIlСЬlшіі

225

Аю} ГОРдО і незаймано Не.ТІИнь-дуб стоїть на за.lІіску; Листя аЮDто-червопястого

Не дав вітрам обносити. Не дозволить він красу свою Волочити по лощовинах, По КОЛЬІ~ій тернині шарпати, ІЗ сиву памороку кидати.

Аж ІЮJІИ весна розсвітиться, І весь світ обвів ГОJlубо, І протеплить тіло велетня До осердя потавнного,Гарне листя вільно скипе він Не в ПОJІУ вітрам-зайдисвітам, А на плечі юним проліСІ\ам,

Рясту синьому, бараНЧИІ~ам.

31.

Х.

1938

* * * Хто мені ПUllісТJ" у ІІІ\і б()аа)~lJі Углибав час? Де весна прихильна, Що ввела мене в двері повноліттл, В віІ\ юнацтва?

Де Jlюбов моя, тавно Іюхання,

І-1іжне джерело дум печаловитих, Що лилися в ніч, у сади безмовні, В запах яблунь?

226

н іШOJI ІІа стеН, н сі'ШIШI JJa :Jl'lPI(Y~ «О зійди, зіііпи, ПОJlУМ'Н небесне, ОСlзіти мені JIIоБJlеІІУ дОЛИНУ, Милу хату!» ОСЬ бурхає схід ІІеаГJlибимим flJIИ(',)\ОJ\1, Солов'ї ГРИМЛЯТЬ, Ilабігас вітер,

В падручайний cal~ тої, що люБJJ Ю Л, Пходить сонце! О, коли б мені промінь, або птаха, Лбо дальніЇі грім Ilовістиди нині, 1Цо до мепе зноп МОJIО)\ість вітає І ІЮХЮІНЛ. Та скоріше дуб вийде на оБЛОІ\И І, СJ\орше тихии сніг стане другом літа, Аніж прийде хто одвести :JЮІепац Од мого порога. ХІІ.

19:38

* * * ХТОСІ.. був 1lI1О'lі в І\норі і ІЮ.J/О сану, Хтось ПОJІамап БУРУJІЬІШ J1ЬОl\ОВ,Ї, ВіJIЛ дверей, на стеблах винограl\У, ІЦо в промені мигтіли, ЛК живі.

А н пе чув нічого ... Сон глиБОJ\ИЙ, П омон сналоІО, слух мііі llриuалип, І тіJІЬНИ зорі СJlухаJIИ високі, Нн збитиj;'І ліJ\ на намепі бринів.

1938 І О б л о І{ П, О б о JJ О І\ JJ -

небесна БЛaJШтr,.

227

:І:

Hal~ ГОРЩ\UМ ні'І і сон; Тихо край біJІИХ KOJJOIJ. Німують високі доми, Очі їх повні тьми.

Ввину, I\OJ/O сnіТJІИХ вітри ІГ, GЛУ1\аС сторuж uдиl!. Норотн:а рушниця n руці, Шапка в морозянім молоці ... Jlюбшо 11 вітрини нічні -

Сяйво n червонім випі, І ПОСУЮ' синій нришталь, І рум'яної Jrллы ш печаль, І дитячих убрань рукани, І пащу вовчої голови. ПРОМЧal! пустиіі автобус, І промінь його, як nус, НІ\ T~OBГIlii вус золотиіі, ~ТШІВ ІІа асфаJІИ пічпиіі. Н тихо додому і/\у,

Мою ю'му В coliolO ВР1\У, Вр/\у мою думу, НІ\ тіш., І .любо моні в самоті, f-fрТlН'fO л щастя ЖДУ,

Неначо 11 Н ДИШІ ім сану.

І1Т.

1939

* * * НІ\ на півдні TeMlIiJlU ГРО:ЮIO! Як кували зuзулі Перед тучею вихровою, СКJІИІ\аючись черсз ріни,

Ч"J)Р:J темні БОРI1 Нl'шші!

228

А д()щ :Jашумів та й ()дбіг! Оіі: ()дбіг, пач(' R прірву ліг, Помчав ДI1.ЛЄ'Jm, па іпші ()селі, Яп С()I,іл, майпув - і не глянув! Чи там й()го пращс вітаЮТІ.? Чи там іі()му ()дчиняють

Різт,б,'1спі віІша, золоті брами, Підносять угору руки з вінками

Підносять РУІШ, хороше слаВЛЯТJ" Висоні нрісла на луках ставлять?

... Одна І(апельна забриніла, Та ЇІ та ту ж мить догоріла ... 1\1::J7-H!:J\1

* * * у рідній MOЇlЇ стороні Не маю я рідпого дому, Ні саду - щоб діяти те, Що миле іі відрадне мені. Зібрав бн я в гарну сім'ю Дерева, і нвіти, і ске.lІі, І плем'я, чиїr голос - пісні, Л Іобило б ос('.'ІЮ мою.

я слухав би дЖеркіт СТРУМБа, Я б міг зупинити в долині Поті І, і розводити риб у круг.lІіЙ водоіімі ставка.

22\)

СІ{інчивши споніїІні ТРУДИ, Я йшов би СПОЧИТИ на берег, І верби вітали б мене Задумані сестри води. Живу я в ЧУіІЮМУ дому На біднім веретищі І міста; .лиш насип я бачу з вінна Та обріїІ у вічнім диму. Два древа стоять у дворі, Два друга самотніх, два н'я:mі; Немає під ними трави, Не видно Їм БЛИСІ{У зорі І Лиш вітер НРИЛОМ громовим Над ними ударить порою, Пробу.n;итт. 'Го шум у гіЛJlі, То мрію у сер"і моїм.

1939

* * * І{ОJlИ ПОСІ:. двір пірнав у Tiнr.,

J [а

пасіну, поза }{урінь,

Тягнуло димом від сушарні. А ми гуляли в JІОВИТКИ, І ти ховалась за дубни Або за горБИІШ цвинтарні.

І В ере т и Щ е - руб'я, рам'я, лахи. Тут: біднЛІ\МШЙ нвартал.

230

А потім сонце западало, І з насипу ДИВИJІПСЬ ми,Як дальнв дерево ЇІ доми Скрипали тліюче І,ружало, І боя3ІЮ горнулась ти

До мене, щоб додому йти.

є у зорі жаркий янтар, А в півночі ВОJІОсожар. О світе мій, землею вкритий! Віддав би я ще й кращий Ю1р 3а той курінь, за ТОЇІ ДИМОН, 3а твШ летючий голосок, 3а те, щоб :шов тебе ловити.

27.

ХІІ.

1939

... ... ... Пад ріною Дінцем, На ІЮЛИlIшіх lIОЛЯХ п()ловецьних, Мир j спокііі лежать уночі: Не гримлять харалужні МАчі, Ні лис НА бреше, ні ДИВ НА КВИЛИТІ., 'Гіш.ни :юрі, оббрюшавши темну блаJштr" Одна перед одною граЮТJ; вінцем. Да не видно ш ніде половчина, Ні коня ного, ні стріли На Руську державу хули, Твердо стала неоглядна Русь, Славна Русь-Україна. Буйно зрів пшениця у полі; Де долина, там клени й тополі. ІЦо тополі -- мов башти камінні, А Ішени - ян ті пrишаЮІ.

231

Ла під Ішепами, п темпім :щтіппі, НІ, леліяні нвіти, хаТІ,И. Там русьна жопа

-- пачо папа; Пе БОЇТІ,СЯ розбіііllИХ гостеіі, Пе здригаЮТJ,СЯ шиті рунава, ІЛ сама вопа, веJІИчава, Пад ІШЛИСІЮЮ МИЛИХ дітей. І па рідний далеRиіі Дунаіі В'ється в темряві пісня всс('да; Ріни повні, поля -- ян гаіі, Міста раді, щас.тrиві села. 19~9. ГI1ДЯ'l

... ... ... Уже ночі новні СПОІЮЮ, Повні юпої ТСПЛОТИ; ІЦоііно смерннсться, під водою Тонна СІ\ИUОЧRа ЯСНОТИ. Ой .'ll'жить, ІЮ зринас, Ті.1[ЬІШ іноді тихо здригав, НОШІ тая .ліщина, що ІШОІШТl, Дві гіюш 3 навис.'ЮЇ щ)учі,

На пе ї РОПИТІ, Свої СРРNІШИ пахучі.

1\13\1

* .. .. Ноли пізній бродяга-трамваіі: :Мчить за MiCTO~I Rрізь ніч і гюr, І несе мене, їr ІlaЖІЮ ГРИМИТЬ, Сон l\Ю Ї очі теl\ШИТЬ,

232

л сам мmті шепче: «Не спи!

Похаіі: праворуч, ліnОРУ'f, Вінчаючи мертві СТОВПИ, Уn'язпщті cfliTJla ПЛИВУТІ) І ПОПOJІЇ, ііа рядом ряд, RНИІ\аЮТЬ, одходять па:щд, Л JІШ ПРОl(ОIlЖИМО путь І виіідем на темні стовп.

Ой об'їдемо села й міста, Завали снігу, опа,'lі літа Лиш ні слова не треба І(азати Та іі приїдем до бідної ,хати, Що буда тобі першим гніздом; Ти зійдеш -- тихо RpYfOM! Ніч темна, далеRО до РЮШУ; J(аПІОR над IШЛОlIRaJlШ гапну Розіп'яв спої I\Рllла - 'ra іі С1JИТІ), І завіяний погреб епить, І в заметах пімув город, І ДРOl\а 11 довгастому стосі, JlіRИМ ІН' порушені, досі Стоять - і між :КРУГ.'lих ТЩ;ЮД Гніздиться ХОЛО;!; і т.)ма, І .ЧЮДСЬRОГО сліду нема, Тн спитаєш: «Це мила ООJlада'? СПО,lівапа втіха Ї[ відрада?» НОШІ раптом ВИСОRО n гі.'шах

Стрепенеться на груші птах,

ПЛОl\Iенисте ПОСИП.'1еться пір'я, І освітить і сад, і подпір'я, І всі. :кого ТІІ любив, 3 КІШ радість дитинства ді.'1ИВ, Тобі МОЛОДО вийдуть устріч. ТИ МИ:ІИХ побачиш увіч, І буде весе.'1а їх річ: <с\х. возик шшй З0лотиіі: 23~

ІІримчав тебе, брате, додому! Чи довго ж ти їхав на ньому? Десь, певно, од стуку та ГРЮІ\У І трави під снігом глухим Здригались та й думали: грім! І, може, приснилося ЇМ Гудіння бджолине, а нам ... А ІІам - догадаєшся сам Приснилось, як сонце грало

На клен.отах білого шуму, На веРНИllоді, під А-JЛИПОМ, І-\уди в неділю, бувало, Сумну співаючи думу, Довозив нас та'ГІ\О ЧОВНОМ».

15.

ХІІ.

1939

* * * Умер ГОДИННИІ\ ТОІ\отливиіі, Зламалася блискуча вісь, І зупинились ноліщата Під 30ЛОТИМ віЗ0ЧКО]\[ часу. Стоїть він тихо, НА рокочр, Неначе та чумацька мажа, Понинута в степу глухому. Огненні ноні снам'яніли, Уже не підуть оббігати Своє одвічнев нружало, І, опустивши віжки 3 рук, Погонич-сонце задрімало.

16.

234

І.

1940

* * * я став нрай берега. Мій човен Лежав снонійно на воді.

Десь сонце сходило тоді, Ростучим блиском світ був повеп.

І деНL, зродившись, розкривав Дзвінчасті трубочки повою І, ЩО нерозривною С'l'іною Противний берег облягав. Вони були і під водою, Там лясно відсвіт їх лежав.

3уноса чапля пролетіла, Вуж n'юнно переплив ріІ\У: :іолотогранна, на листну Нрай мене наплл тріпотіла.

МИЛИЙ ТЯСl>МИН С1'РУНlЮ біг,

:1 нееелим J/(шетщ,t приві1'У Туди, де встало сонце ('.віту;

І, ЯК ДИТЯ, петрів батіг ДИВИВСЯ просто в очі літу І надивитися нІ' міг.

ш. НН0

І Пов ій

рослина.

235

* * * НОЛИ, :заГJJЯНУВпrи в иурію., Убило сонце ранню тіш., Тоді рибалка-дідуган Іа'їв остаплііі банлащап, Побрів lІід І\УЩ і тихо Jrir, Прим'НВJlJИ росяний моріг.

І :закурив. Над ПИМ висоиа Шепоче вільха. Часом птах Пурхне раптово. В пебесах,

Землі чужої заВОЛОІ\а, Стоїть хмарина одинока, Сріблисто-пінна по краях. Дід задрімав. Л проміш, сонця Все ог;rJЯдає В І{урені: В нутну зависді нолоконця,

ПомеРХ.1lі фарби па рядпі. І\исет, коробо<шу бляшану І морхлу ШRіРІ,~Т lїаl\.тrажапз.

ш. 1\И.О

* * * Лн білиїІ дух, метався еніг,

І раптом СЮІаВ б.'lИснучі І'РИ.'І3, І знемощів, і ничма .тriг ... Невже звеСТИТl> iiO~IY неСи.'1а?

Здавалось, тільни на чаСИНI\)' Лицем припав він до ЗNІ:rі; Здавалось, вітер оддалі

його підіїше, ЛІ, хустИlШУ ...

236

Аж ні! Упавши на бурlнн, Лежитr, холодною марою, І ним нобілений І\ургап

ЙОГО :щається головою. Пу що ш? IlШІмуйте ніжне тіJlО, ТОJlчіть одеж ііого срібло, J ріжте ПО.JJоаом, і сміло НJI(~ЙМ іп пе:Jаі1маllе чоло,А піп, НОJIИ настапе час, Вмить переІшнеТJ,СЯ ПОТОІЮМ І давіНІ\О ПОСl\fієтьсн а Jзас, 3JІиваючись 3 ДпіПРОI\І ШИРОІ\ИМ.

1.3.

УІІ.

1\)10

* * * Допіl\У б ТУТ, На ноді IOIlОС1'і МОGЇ, сугорбі, СТОНТИ: самотою І бачити нруг себе тіJІf>I\И ніч, lIадиюшу земною теПJІОТОЮ! А.пе стонти не ЖИВОМУ І не бездумпому, а ТЮ>, НІ> дерево у темряві стоїт):" :lвеJІіІШIИ нсіи JІИСТО'1нам: «Тихо!», І СJIухати 11 самотині, НІ\ там, І} височині, J(o :3 зор насипана дорога, Проходнть вічні \шаравапи бога».

л па снітаПІ\У пе І\ОРИТИСЬ дпепі І 110 lIepTaTlIcr. 1\0 шиттн, Ші

А обертатися n JіIlСТО'/ІШ T01JO,)JUll!, В наміння, повно забуття, Щоб не приймати в слух Ні гуркоту, ні TOJIOCY, ні шуму, Ні піснею вилипапого суму НЦJ1; приреченим па загибель цвітом, Пад цим преІ\распим і печаJІЬНИМ CUiTOM,

21, VII, 1910

СЛРАЙ

Аби стемніла Jlітпн піч, То й починає ІШНТИЙ сич: - Гей, дубе, дубе, ІШНЗЮ дубu! Да годі вже тобі в діброві СТОНТИ на горі дніпровій, Та ВИКРИВЛНТИ гілля грубо, Та шумко вітер поборяти! Ні з сьогобіччя, ні з заріЧЧІ[ По прийдуть І\распі сурмач і TlJOC lJеЛИЧlJН услаплнти -Недбалі прийдуть рубачі, По циркають нрію> ріlJпі зуби: «Берімся, браття J1;реlJогуби!» Дарма, що велетень ССИ,ЯК бовlДУР, грянеш з ВИСОІЮСl'і, Малим кущам поламлеш Іюсті, Тоді не вжалують краси: Обсндуть, обчухрають чисто Та й завдадуть у дальнє місто. І там не будеш спати сном: Ударять в серце долотом, І голову проб'ють гві3ДІ\аМИ, І стягнуть гаком у ребрі,

І на СМОРДЮЧОМУ дворі, Над отвором гдухої ями, Тебе розіпнуть, ЛІ\ трупу. Тоді забудеш про весну! Там шашелі, щури, тхори Та плісняви холодпий СЛИ<l, Та тлін -- беззубий НОСТОl'риз, ІЦе й цвірнотіння цвіРІ\уна, Неначе брязнання заJIіз. Наточать <І тебе порохна! Л що чужих нап'єшся CJli.:!, Ноли надійде ніч осіння, Наслухаєшся голосіння На дрова рубаних беріз.

30.

УІІ.

1940

* * * ЯJI: іШЮ.IlИ сумую еамотою, Не знаючи, відкіJІЬ ПJІиве пеЧaJІЬ, Мені буває шаль, ЩО я, не владний над СТРУНОЮ, Не можу МУ3ИІ,У збудити, Журливу дівчину У райдужному строю. І гасне зву}, німий. Але приходиш ТИ, старены\y хустну нинувши на плечі, І, пони тьмиться дальній вечір, Вдивляєшся в прозірчасті мости, Висоно знесені на заграві БJlідавій, у хмарні рисочни, начерннені на ній, В насумрені доми й споруди величаві; Рунами пам'яті находиш світлу ланну В іржавім ретязі давноминулих днів.

2:1!]

І ост, твої слова, Зриваючи ~ШС\lіРСlfУ МОnЧalll,У, 3вучатт, як спіп, ЯІ\ щастя МУЗИІШ жива.

8а'lИ "ить ні 'І зорі ясно llіЮІО, Та ІОНО ПРИРОl\а 3 нами заодно: Мов ЗСрНО па простеJЮПС РНД1l0, 8 малого пароснн розвіяної ТУ'Іі При місяці спадав Jl:ОЩ блискучий, Розnорушав чорний бір, І з бросток смоляних, з пекошепих пошшин, 3 Jl:рібних переліснів, з зарослих озорявип Навала пахощів плиnе до пас у двір, І МОЛОl\ість попу пливав в давні спи, І плеще полум'ям забутої JЮСПИ.

2. VIII. '11140.

с. Валле

'" * '" у ЗНИУJШУ IІу:Jымуy ТОНКО MrJliG туман; Тінь llИСОJЮ1'О І\ОМУ ПOJІОнила майдан. lIаБJІижав СМОРІ,аШIН, МОllЮro biTOP-І\а:шар ... ХOJlOДОІ{ ЗОll' нnашlН ОбійllIав БуJIыlр •. Снв захід сnяточпий, МОВ цвіте оБОJIОНЬ; у кав'нрпі молочний Ро:m УСТІІ ІІ('.Н 1101'0111 ••

240

Ніжним но.нум'нм ШШІН\ Соред Сlшеру l'ОРИ'fЬ. МИТЬ титтл lIССlШЗ!lIlІО.\ Псві)1;ЧУТНО летить. О. Х. 1!Н()

'" * '" УМРУТІ, j небо, 1 ;ЮМ.JТrI, 8аIlЮВШIУТJ, l'ОJІОСИ л РЩJOll.И , І, набіl'ЮОЧИ З)1;aJШ, Нс (іУАУ'І'І. НJllОСlЮ'l'аl'И lIOДИ. Нее, що РОСТ", aopit:, ЩІХ'І(~, J3«:>:1МОННИЙ ХОШI)( lJ(Ш'('JЮ, І :.l.ІІоба без .11Іодсіі ЗН'({\ХН(', 1 СМРIН'I. (іра ;щобllчі НОМ!',,, ТН н .\отІв (ін УІІВПТП, C«:>Pt->/\ своїХ fJCпнmіх Мl-Jii1, ІЦо ти ;~OHiHY Gудt'ш ШИПІ,

U (iYlilllfii вітре стеН()lIl1іі! 'І'но(: не е'I'ихпе тромбі'l'НПflll; Тн 11 МОІЮJ\У, серон ру'ін, J(уною дапнм)го аМ81'апня: Нсе J!ОIІ'І'ОIШ'I'I1М(\JI[ Ol~H"

Слова нос'гін ПРО;ЮРЛИJlИХ, УБО,пj IІh.lІьюшів зомних, Б.тІаганнл ух пісень ЖУР,ПИВИХ, І СІ,арl'И, і прокльони їх.

17.

Х,

1910

В. СвіД<JИНt'ьНJIЙ

2Н

ДОЧКА БІЛІТІДИ

Мати любила мене, та ноли її зрадив ноханий, В даJІьній подалася світ, БИНУВШИ доню малу.

Батьна не відала ята й гір ною сирітноІО стала. Наймична, в рам'ї лихім, людям худобу пасу. Славлять, що мати моя невимовно хороша на вроду,

Славлять, що нині вона в пишних палатах живе.

Ледве на день зазорів, у поле бреду я, голодна, Там, над ПОТОБОМ малим, довго в задумі сиджу.

Плюснав, грав потіІ{, а я смутно питаю у нього:

«Водо, хто нращий, снажи: я чи :матуся :моя?»

20.

х.

1940

* * * Дні мигтіли, ян при сонці дощ, Над водою, над татарсьним зіллям, Над горбами, де полинь та мох.

Світлих безліч, а між ними - ворон. Налетів - і сірий мур мурів І на нім волоссям трупа трави. А слідом - павучим нроном ніч. Місяць - гребінь - на ліси далені, А на мене смутон та непам'ять.

212

* * * Натрусилось по дворах соломи, А зірниць на сонячнім сліду.

Натяжіло втоми у твоїм саду.

А ти ж наповнено світилась. Як бростка навесні. Була в руці ночей волотка, у другій - паМОJIОТОК І днів. Я руку простягпув за ним. Ти усміХПУJIась, оддала. І раптом за плечем МОЇм Два КРИJIа.

І жа;ІЬ згадати! Що заМ'ІаJJO 3а дальній гаю ріг, А що ворони подзьобали Край степових доріг. Ти заСМУТИJІаСЬ. Жовто тат, На скошеній луці! Чорний МаІ, Остався в твоїй руці. 1 Пам о .ТІ О ТО І, -

Г()С.1Пша, )'Шl[.()г()па

MiTr.Tma,

* :/:

І'и XUTiJIa ПUДИІІИ'І'ИСН па ;юрю.

ще темпо. ПС;JJIіченні аіРJlиці ЮРМИJJ ися пад СХЩ\ОМ, Нависаючи, }Ш чаше'ПНI JНН/налiif, ДI'-1ІО-І\0 JН'JІРбіl'fНI lliTPp.

BYJJO

Тоді

---

30Рll аамріШI, ЯК ГРУДИ ЇHO.Il)'lf.

У полі, над дорогою,

НRгорБJІені ведмеді, аїн' явшись на аадн і шши,

Приреченно почаJІаШIЛИ зи обрій. Раптuм Дорш'а аіIJНlЩЬ ааl'Шlубі.I [Н, ДереВR }J03СТУПИJНIСЯ, І :МИ ЧУ.ІІИ, НІ, Іlі'I'РР uJJагаJl: Ведмеді, ведмені, не еюtДнііТI:!СIІ ТUПОJІЮІШ, тт С/ШfН\ ііт(,(',н.

Що І \ИlШ 01 'О, що llуJfИЦИ ПУ(УГі1, ІЦо ве'юрами не співає :МОJЮД/,;' Вікно, ЛІ. :муро:м, JІЬОДОМ заРОС'I"I, РУ'lаііних НОД аав'яаано уста, І lІОТОПТUМ бреде по полю ХО.ІJ01\.

:lJН)'юра нп 'ГI.ІОрді том Ію-снній Нема моєї аірки :між аіРОІ', Не:мов і там був ураган осінній Та if пова.ПИЛ БЛИСRучиіі тереМОІ"

244

* * * llшс ані СЛОВОМ, нІ спіпом, ні БЛИСІ\ОМ очей не приваблю ІОного серця. Та (; в М(ШС ДОПЯ, мій паРОСТОІ\ піщниіr, БУ1~С JlIоБИ'fИ МСНС і llОчірнr)ого. Буду їіі милий Навітт, тоді, НІ( :щтихну під tiрилзми см('ртної

но"і,

* * * Півн1чпиіі вітер грав на дуду І зграї nіХО.ТІ ]!игаНЯ6 в поле. Снігур гуд(), снігур ГУДfl 11. саду П ро тебе, зюю, допгая нево.тІе.

245

* *

Уже попурі оболоки Па марах сонце попеСJІП В глибоку падь глухої llf.lllI. Тихо R долині. Сірий вечір запорпав лапи

мох.

Па полопистій обочl Горбато НИСТРОМЛЯGТЬСЛ іІ :!p1\fJli ннміп1ТН. Внизу, безоний, ВОJІОхатиїr, ::Зющлотився пад lЮДОІО. Пешший наміш) встає Тихо. Пслю,ий І\аміш, нащурив ухо Тихо n долині. Піч. 1ЗСШТlшіі lшміrrr. глянув на мf'по. Ніч.

7. 1У.

Ш~!)

СOlЩЕВА ПОМСТА (Схі;(IШ лсгсндп)

RОЛИСІ) У давній давнині

(;

в JІЮДЯХ поговір

Численні І\арлИІ\И жили серед RаВІ\азьних гір, Тані дрібнІ, що папороть здавалась Їх очам ВИСОІ\ОП('РХИМ деревом 3 розложистим гіллям. На неЇ .тІазили вопи, стинали гілочки І мудро будуuaли іІ них хороші тереМІ\И. І добре ЖИТИ ЇМ бу.по. Розумні та СИ.тІьні, ВОНИ уміли ставити огради кам'яні, Стріля.тІИ з ЛУІ\а дичину, багато мали стад, удозвіль зерна їr волонна.

246

Ні віхола, пі град До них не відаJlИ тропи, і неnпокіііниїr грім

3агопіп хмарних не збирав під небом їх ясним. Дбаііливе сонце день у день рівняло їм теПJІО. І загорділо серце їх. І в лагідне ЧОJlО Свого світила доброго наміривши стрілу, Вони казали, сміючись: «3а що йому хвалу Ашуги наші віддають? У світлі чи в імлі, ОJ\НаІЮВО здолівмо прожити на асмлі».

От сталося, одного дня з-за ВИСОЧИП гірських Прозірчаста Іюлисочка залинула до них,

І, fШ РОСЛИННИЙ пух, легка, У сонному лету ПОІЩJІИХНУJІа цвіт JlУ'ІІ1иіі і стала на цвіту. ПОГJІЯIJУЛИ, а там лежить РО::Jкохапс питн; Па нім ::Jірчаста ткапочка ще й синє сповиття. Л очі темно-голубі, і золотим ПУПIJ{ОМ, :Мов крайкою, обведена голівка над чолом. Такого дива не було, відколи ясен-світ!

До нього цмокають, воно сміється на одніт. «Да там-то ж красне!» каже хтось, милуючись малям.

І ознаймили: «Немовля віщує радість нам. Хто буде кривдити його, хай знає: смерть за те!»

Минає час. Чудне ДДтя, немов з води, росте. Іще до місяця сп'ялось ходити, а до двох Увочевидь переросло щонайбуйніший мох. А й не закропиться нічим, крім меду та роси.

І виросло па юпана величної краси.

247

Та ЩО ПО тім? ЯЮlіісь ЧУДНИЙ уданся ТОЙ ЮПаІС СІ\рі:н. ПИШПОРИТІ., чогось ГЛЯДИТJ>, пе баНИТI,СЯ ні/ш, Вс() ХМУРИТЬСЯ аамисл()по, пе любиться ні з ІШМ, І 'laСТО сві'l'лиіі зір ііого темпить печалі дим.

"Уже, па ІІЬОГО дившрІИСЬ, ЖУ]1ИЛИСЯ діди:

«Поли

б ШlJuепь од ХJЮІІ'lИfШ ІЮ СІЮЇJІОСЬ біди!»

Міш ними був О;~ИІІ ·горбulТl •. Чотири сотні JliT П ііого стуманепих очах наllіН:1<1ТТ,МІІ.ЛИ сні'I'.

Т!!пер ГJІЛі\ів ІJіп'юроди, а :щавпа був l'()роіі. От раз ііО1'О на самоті питаG ХJJOП'ІІШ тоіі: (і Пн, І\аРШІІ\И, Jlотужвиіі рід. Ні 110]101", ні чума, ІІі ДПІші'І барс щш по странші. СІ,ют,іТI •. lНЧIЖО нема

'l'НI\ОЇ сшІИ, ЩО могю\ б пота.'lуваПf їі нас?» (Нема піl\(>,- пропrампап дi:~,-щоб я ТЮі 1\О3И нас!» А'І(' по наМИС.ні додав: «Хіба б ТіШ0 иу,'lО, 11\об хуртовиною на нас бавопни намр,:ю, т :Щl'орі,'шся вона, то І\Ш TOl\i, .1IП{)()НІ" CY:l;IfJIaCH б :щгпбеm. нам: JТощер бп нас вогоНІ.! » J тіJІJ.lШ :ШОПИR ці СJюва недБUJIИЙ :lІшетііі, ЛІ, ТЮІ. ДР щойно бун ЮНЮ" заюртувався :1:'11 ій , т став на хвіст, і НИСТРОi\lИfI :1UГРОЗ,1ІИ8иіі яаю"

Т. :ІUПВШИ бистрими нрилы\l,' бурхнув угору їr :ШИК. А де іН ЮНaJі?

248

ОГJІОjI,іJШСJ,

j СJlід зашш ... JТ (\llІn!

П<'ЛИlшіі: страх ПОПЯ/l усіх! Страхnлпс[. )f<,дарJlfn. Пуп пr,тп •.

3а муром JШМ'ЯІІПМ ХОJl.ПЛО Нругом, по горах та нрnх,

CTnl\o

ніз.

l\рімап одпіЧJJиіі: ліс. І,ущів ОСОТОІJПХ пе міг зорястий зпятись пух.

І раптом ПРПІ\РО заволав с'гурбоваппй пасту х: «Біда! 3nryfia! Лптпепг,тю! Пропали ми напін:1 [(іШ ост. ного плоналп ми! ДаІ( ОСІ. чому нін :шш,I»

Усі метнулися ІІа Щ1И1" «Чого тп? [(о (ііда?» «Сліпі! По fiаЧИ'l'е? J\оала ТРЯСОТТ,СЯ борода!» «[(урниі! же ти!» - «Еге, дурнпіі! Цо ж віт!'}), а у пас Спредвіт,у ві'гер не гуляп!» -

С.'ІЬО3П Ію:юпас.

Тtщі нроміннл сонячне у ЖОВТИЙ дим .1ІЯГJro, І з ВИСОІ,ості ЮІаПТЯМИ fiавовни понре.ТЮ. ГДУХИМІІ міріадами летіли пластівні. А їм уе.'Іі,1 ТИСНУЛИСJI нові В височині. Л'т, туча. сутінь гуспу.тта. І потьма рився світ, І виifпюв 3 душної НОрИ на охолоду І\рі'I'. Тоді рвонуло борвіє~r, і в О;\Іраку нажкіJlf, Мов СІ,елями ПРИВaJlениЙ. о,шаnся зглуха грім.

І загулп, іі СІ\.'roнилися нагірні дерева. І. вічна голосільниця, заП.ттакала сова. Гучніше гряхнуло. Вогонь проскочив n темноті, )'пав. стаівся. вигулькнув і раптом золоті

249

Угору скинув омахи, мов жмутни злих гадюн,

ІЦо намагались видеРТИСІ, з ЧИЇХОС[, темних РУІ\. І загорілася земля, і страшно зойкнув звір, І затре~ІТіла заграва на верховинах гір. І в хруску дерева захряс крин розпачу: «Пожар!})

І в воду кидався й тонув збезумлениіі ТОllар. огні кипів і носогір, і яр, і оболонь, І птатuна, злинувши з вогню,

знов

пал;ала в

огонь.

Орел, ВИСОІЮ вибившись могучими крильми, О/~ин тужив, клекочучи, за милими дітьми, І довго люте полум'я сичало і рендо, Скарлючепо nгриааЮЧИСh у дерево іі стебло. І простяглась l1устелл там, де був юзі'l'УЩИЙ сад, НУ/\Н літав ЩJадящий птах юновати виноград. JIропали біпні наРJIИІШ! Лиш мури кам'яні ] [ро необачно IIJІ(JМ'П ЇХ паГIЩУЮ'ГІ, О!1;ні.

11).1.0

~~III~~III~~III~~III~I<IIIII~~ill~~III~~III~I<4I1I~I<IIIII~~11 Гесіод а 1І0еми (~J'оБОТIf й дні»

ОIlОВ1ДАННЯ

111'0

)['ЯТЬ IIОКOJШН..

Спершу беаСМРР'I'ні бuгове,

що іх ЩІ О.lJімпі домівка, Рід :Ю.IIO'I'ИЙ утвUрИ,ІІИ ,1(юдеіі, наДl:lрUIНIНИХ CJjUBOM.

Рід црЇі ТОі\і іСНУJ:lав, НІ, ImtЩJIIШIO неба бум І{РОІІОС. ;ІJЮДІІ 1l\ИJlИ 'І'і, 111\ БUI'~f, f)('HeY1lfIli j свї'I".ІІі душею, Пк від ТНЖІЮ)'О 'І'РУД'.!, '1'111, від горн ди.tIРI,j ОДНalfО.

Старість ДО них пр :1б.JШilН!,ТН\еЬ.

Могучі на РУКИ :й на НОГll, :.1НI:І1I\}(Н на У'І'гах І\ОІІIf IІUСU.IІІ1JIИСЬ, 110 ніДIШШП .1lиха, А.IЮМИР<lЛIІ, НІ, tlАОМ ОJШIІОН<lні. Ненно добро ЇМ Да не f)y.1I0 на НОЖИТ()J'. Во:! ораlllШ ПОДО J)(IДЮЧt!

Ум }\арувн.ЧО Шlодів рнсноту. ЛИШ по НJІНсній охоті, Н ми рності серцн роБИJІИ ПОНИ, па всі блага багаті, В,lrаСllИIШ С'ГЕ\[( lJеаліченних, СП()Д(Jlillj БОl'ам неВМ1.fРУIЦІПf,

253

Час надійmоn і покрила земля ПОІ\Оління щаСJ1иnе. З тої пори його люди, з іЗВОJIУ веJIИКОГО Зевса, Духи добра на землі і захисники смортного роду.

Все І1агля~аючи ПИJIЬНО: і правду, неправедні вчиНІ\И,

Скрізь по зеl\ші вони ходять, О~ЯГlIені легким туманом.

Дано Їм право царське роздаnати нам всяке багатство. Гірше багато від першого друге людей покоління

Срібне

створили богове, що їх на Олімпі домівка, На золоте неподібне ні вродою тіла,

ні духом,

Сотню-бо ронів при неньці турботній, під доглядом дбалим, Хлопчик її виростав, безпомічний у рідному домі. Ян же до літ молодих і до розуму врешті доходив,

іКив піСJІЯ того недовго, велике приймаючи горе,

З власної свої провини. Ніколи-бо гордощам буііним Впину ті люди не знали, богам не хотіли служити, На земляних вівтарях учиняючи жертви блаженним, Як земнородним годиться, як звичай iCllyt;. І{роніон Скрив під землею те плем'я, угніваний тим, що пошани 25і

Не віддавали блаженним богам, олімпіЙСЬЮIМ владикам.

Отже, і це покоління безгранна земля поглипула. Смертні тепер називають їх родом підземних

блаженних; Хоч вони по ряду й ДРУl'і, одначе так само в пошані.

Знов же і третє коліно людей, надарованих словом,

Мідне

І\роніОІІ створив, не подібне до срібного ЗОllсім. Із ясенів появились ті люди. Страшні і могучі, Сіяли горе й насильство, Ареєве діло робили. Хлібом не з зерна живились,

душею твердіші за кремінь, Хмурі й суворі. Велика була Їх потуга. З плечей Їм Руки над тілом міцним пе:щбланної сили зростали.

Мідна була у ЇХ зброя, доми побудовані з міді, Міддю й робили усе і не знали за чорне залізо. Тільки ж погинули й ці від f\ривавих незгод та усоБИЦf,. В дім павіспий льодового Аїда зійшли безнаЙменно. Отже, хоч вельми страшпі видаllаЛИСI., а чорної смерті

Не примогли увійти і позбулись блиснучого сонця.

255

CJli/\oM аа ТИМ, ЛІ{ JIОКРИJIUС1, j ц(! 1І00ЮJlіШJJI ЗUМJЮЮ, анону що іншо, чотверто, створив на зеМJІЇ ХJІібороДній Па1'J,JЮ Rропіон, IJладар,сuраВВДJlИRО і JIY'l'lC від інших - ~ Pi/~ божоствонний С.1l<ІІЮТIfИХ I'ВРОЇR, ЩО ЇХ lIаші нредки

ІІа ШЮСпШllііі 30А>ші JЮJJИ'ШJІИ ІЮJІИСІ. нівБОl'ами. JIюта війна і страшні бойовища ЗНВJІИ ЇХ 30 сві1'У.

Час'J'I. :іх на Кадмонім ПОJlі JІЯГJШ JЮJІО Тоб сімворі1'НИХ, Ян аа ~діпоні вінці війна уqИНИШIСJ. між НИМИ. Інші ]І J\рутих кораБШІХ

над бе:ЮДllНМИ МJШСТОІ'О мор" В Трою нохоДом піШ,lJИ ~JaДJІЯ J\учсрів ЩНЮНИХ Єшши. ТАМ У }{ривавих боях і спобіl'JІа Їх смеРТІ. Ilоневі,!Н.нн. Реш'l'У осібно від СIlfЩ)'fНИХ, їКИ1'ТН і домівку Їм l\аllillИ, Зеис осеJJИ1'И ЩJИ3ВОJІИІІ шщ граннми агмпого евіту.

Там і IЮJ\Iші ШИВУ1'Ь, оетрови l1аСI.ШИlJIIШ G./Iі1.ШСНIІИХ, П.НИaL,)\о 1'./шБUl\ИХ JlУЧИН ОlюаRУ, безеумні l\ушею, Щасні герої. Там щеl\РО Їх :юрном, СUJІОДШИJlІ під JlteAY, Тричі ІІа рі!\ mщаршз Ішітущс зарід.липо поло. Нащо

СУДИJІОСН іl\Иl'И :мені серед п'ятого РОДУ? Чом но ПО]lf(\Р ярапіш аnо чом не РО)ЩІЮН пі:.lпіше. 11{

І [ині-бо ШI()М'я ссшує aaJli:lllo. Ні вдень, а ні вночі Не припочити йому від трупа, не позбутися смутку.

J~OJli не має. Турботи тнжкі від богів йому І\ІJ/I і.

Правда, до злого і тут прИЛУЧИJІОСJJ добро. Бо НроніОII ЗL'убить і це ПОlюління людей, надарованих словом,

ИІ"

у рожденних дітей сивина забіліє в ІЮJІОссі. НOlШ ж те буде, нема односердя між баТЬІ\ОМ та еІНIОМ, Гостю немилий господар, ТОllаришу -давній товариш, Навіть не дружні брати між собою, як перше бувало. ХУТІЮ БОЗ'J()СТИТИ стануть ці ЛЮТІМ ба'l'т,ніll С'l'арод()ппих,

І~ще-б{) й 'І'()н()р ЇМ

но раз Т\O~lOlmНlOTI, обраа.ІI и ІІИ М (·,.ljОГЮМ. І'(lр() 3J10СJІИlШМ.

~~нGУJfИСЬ п()БОСllОЇ помсти. По 31lаЮ'l'I, J~JШУ lIаш~жпу віДГI3.ТИ баТЬІ{ам за труди вихопашlЛ.

а ЗJІОсті один на ОДІЮГ0 готові губити О'l"IИІІ у. НО полюбляють людеіі незраДJfИВОЇ нриснги. Муші Праведні й добрі в погорді у них, а

злочинця шанують.

Правого CYllY далекі, стида пе плекають ,У сеlll\і.

І'ірпrий

і .ІIУ'I'IОI'О мужа 1\0 ЗJlа j неСJlаllИ ПРИrJН(lДlf·l'f.

П, Спі.lРIПl('!>Т"'І'

CJIOBOM JІеСТИВОІ МОВЙ, олживого сві)\ченпя СЛОВОМ.

Заздрість несита між людьми нещасними з зойканннм диким,

ПОВНИМ ненависті зором блукає, радіючи ЗJІОМУ.

Десь недалеко той день, що з землі на вершину ОJIімпу, Вроду прекрасного тіла укривши під одів ом білим, До несмертельного роду простуючи, кинувши людство,

Стид віддалиться і честь, і самі лиш остануться біди Смертним рожденцям землі, і не буде на МУІШ поради.

ЛІТО

В часі, НО.ПИ аацвітнс ОУ/\JlI\ і, на дереві сіпНІМ,

Бозперестанно і густо з-під І\РИЛ тріскотroщих цикаю}

JІЛG сною пісню )\звіlШУ серед МЛОСНОЇ літньої спеІШ, Нози бувають наЙг.ладші, вино здається найлуччим, Повні жадання жінни, чоловіІ\И УІ\рай нездолящі. Тююю Їм Сіріус лютий І\оліпа і І'ОЛОВУ СУШИТJ>, Аж нов 'яває все тіло. Тенер відпочинь супокїйно І

хо.лою,у пі)\ СІ\аJЮЮ

біблійсьним JIИJlОМ JlО1\ріппся.

258

Доброго х.піба віЗJ,МЙ,

МОЛОІ,а від кози мо.ТlOдоі',

1\Глса шматок від телиці, що паслася в JJЇci па брості, Лбо з козят-перваків. І всс ВИНОМ пломснистим

У холодку запивай, ВДОВОЛЬПЯЮ'JИ ССІЩС їпою,

)1;0 пругкокрилого вітру 3ефіра лице обернувши Та дО ясного ручаю, що вічно біжить на долину. Тільни вино на три чверті розводити треба водою. С]{оро почне Оріон убиватисл в силу, негаііно Слугам скажи молотити священний УЖИJІОІ{ Демстри На уторованім добре току, де вітри НРОllіваЮТJ,.

Зерно ЛІ, слід псреміряй, тоді позсипаїr ііого в стюrпи, Л ЛІ, І'отові запаси J\OMa усі ІНJСІШД<1(:lП,

би нарадив безхатнього сторожа взяти й БСНl(іТIІУ Наіімичну - нлопіт ваЖІШЙ,

ЛІ\ у хаті слуга з неМОВЛЯТІЮМ.

] Іса-гострозуба

дістань

та й не жалуй його гот(увати,

Хай стереже він тебе від таного, що вдень спочиває.

Сіна й полови собі наноси, щоб було

1(0 ПОВ ОГО

Мулам твоїм та волам. А потому хай СJIУГИ спочити Малим нолінам дадуть і з полів ПОСІ\идаюТJ. Їх ярма.

17*

JЮt>лj~и МОt>JШJJЛВЦlші Може, бере тебе хіть но БУРХЛИllОМУ ПJІаuати !\юрю,

То пам'ятай: як жахна ОріОІІона сила СІ<идаG неба Плеяд і вони lIотавають у море тумаНlІе, СИЛЬНО тоді починають УСЯІ<і вітри буЙнупати. Отже, D той час не держи корабля на нохмурому морі. Припам'ятай мою раду й роби на твердім суходолі. Витягни з хвиль корабель, ОUІ\Лади ЙОГО міцно І{аміпням, lЦоб ІІе упав він від сили ВОГІЮЇ навального вітру. 3атичну в дні підотюІИ, бо ЗГНИG віп віl\ З.lJИВИ І\ропіда. Спасті гарпонЬІЮ lIолагодт, усі, позапоr.!, Їх ДОІ\ОМУ І, НО:Jl'ортавши, сховніі Іщрабщ! MOPt'II,JIHIIJlOГO I'P[J·II".

;-{робщше міцно стсрщ)

lIочепи пад l\ИМJJИВИМ БНІ'Н'I''І'IІМ Та й. дожидай, поки прийде на ПJШUalllІН )\об1'а ГО/\Иllа. Пистре судно тоді В морс СПІГПИ, наладуй ЙОГО кладдю.

тілы\и такої бери, щоб додому з приБУТІ<ОМ вернутись. Так і наш батько чинив, нерозсудливий Перее, як плаван

На кораблі по морях, добуваЮ'IИ чесно заріБОІ\. Так і сюди віп прибув по широкоп'росторому морю

Па ЧОРПОUОІ.ім СУІ\ні, еО,ІІііісь"у ПОЮIІІУВLНИНїму. 2!Ю

Но

Bill

дозвілля,

l\обра чи багатства відтілr) утіІШВ піп, ТіJ/J,J\И під бідності злої, що JIIОДЯМ І\ронід посиmн:. І\раіі ГеліІюна осів пін у Аснрі, злиденнііj слобідці, Пl)ИЩ1ііі пзимі, неПРИGмпііі уліТ1іУ, иемилШ піІЮЛИ. Отже, затям собі добре, мііі Перес, що в RОіЮroму

Tpot'ia

вnажати па час, а паЙбі.1Іт.тпе за вее

lIiJ/ і

- n

мореплавстві.

ПAlЩОРА

Сщш,!ш безсмертні від смертних ДіЩ>РNІН іІ\ИТТЯ. А то ЛРГІЮ

Можна бу.тІО б ЧО.тІовіIЮIІЇ ПРОТЯГОМ ДНЯ роздобути С,'і.тІИ\П, що :мав би па рік СПОЖИJlатп, пе знаючи з.1Іидпіll.

Зараз пад огнищеІІІ ДІШІНШ стерно ПОЧ('flIIlІ би він заїlвс І перестали б робити ВОШІ та му.Тlи терп.тrЯ'lі. Тілм\П ж 1\роніоп ховає поживність від .тІЮДСЬRОГО роду, ГнівниЇІ за те, що ііого одурив ПРОllIетеіі ХИТРО,lумниіі. СаJl(О тому і придумав він ;'ПОДЮІ згуб:шві турботи ...

Взявши вогопь, захоnав. л''lС СИП Іапета lIідвашниіі

261

Зпоп rlOГO llI{рав для тодей у премудрого Зевса, Сl{РИПШИ в порожній тростинці JJід Зевса, що бавиться громом. Гнівно нромовив до нього Н'роніоп, що хмари громадить:

«Сип Іапета, за всіх пайа;~ібніІПИЙ па пигаl~Ю[ хитрі!

Радий ТИ дуже, що винрав ОI'ОШ" оБДУРИЮllИ мій розум,

J[а ПРОВС'JІике нещастя собі :іі IІОКОJ1іllПЯМ маіібутнім.

Замість ПОГНІО я ПОШЛЮ їМ біl\У! І похаіі: тоді нею Тішаться в серці свосму і власпу ІІе;~ОJl Ю ПОJIIоБJIНТІ.!» МОl!ИВJlIИ так, засміюзся родитель безсмеРТНІІХ і смертних Славному дав він Гефесту ню,аа, щоб то}! Нlшаіішвидшо ЗС'млю Зl\lішав із водою, ПОІшавlПИ вссреl\ИНУ ЛЮДСЬЮІіі ГО.110С і міЦІ:.

і 3 шщя упо;~ібшшшп вічншr БОГППЯl\l Н'расної дівчипп постать прпнадпу. Афіні казав він Ріапих мистецтв научати, щоб тнала прегарпі ТІ.ашши, А ЗО.10тіїr Афродіті круг чола її розі.lІЛЯТІІ Любість, і БО.11іспу хіть, і гризоти, що ті,тю з'їдають.

lЦе і гінцеві Гep~Iecy, аргусовбивці, роаум сuбачиіІ

n неї

велів віп покласти іі навични нрутШеької вдачі.

Так говорив

і беЗСlllертві послухали владаря Зевса.

262

Чинячи полю НропіlJ;а, славетний кульга обоногий Зараз зліпив із землі соромливої дівчини образ, Шдпсре::Jавши ЇЇ, І\расно вбрала богиня Афіна; Діви Харіти й влаlJ;аРІ\а Пейто па'lепили на не'і П~ирого злота намисто, а Гори розкіrпнополосі Всю ї'і постать кругом весняними квіТІ\ами прибрали. Ліва Паллада сама прилаlJ;нала прикраси на тілі.

А ргусовбивця, гонець, наостанну поюrав їіі у груlJ;И

Мону облесну, всілян:і омани і вдачу нрутШську,

З волі HpOHi;~a, щО ТЯЖІ\О громами ГУР1\О'lС. Ще й голос Дав оповіСНИI\ богів і назвав ту він жінку Пандора, Кожен-бо з тих, хто живе ПОВСШ"laС на високім Олімпі, Даром її дарував хлібо'ідному людству на гор('. Здійснивши намір жорстокий, придуманий людям на згубу, Бисторого вісника, аргусовбивцю, до Епіметея БаТЬІ\О богів посилає свій дар ОlJ;DeЗТИ. І забувсн Епіметей, як йому Прометеіі: говорив, щоб ніf\О;ПІ Від О.1імпіїІСЬf\ОГО Зевса не брати даруНІ\У, а ноиче

Все ві;:J;силати назад, щоб не сталося JІЮДЯМ нещастя. Взяв він Той дар, та ЇІ тоді вже побачив, що лиха здобувсн.

263

П(!РllТе, т~авпо, па землі про",иваШJ .1!ЮЮ'·I.I,і JlОІЮ.llінпн, ІI\оюroго лиха ПС знавши, ІЮ знавши палшої роботи, Л 11 і хвороб неприємпих, що ЛІQДЯМ загибеЛІ. ПРИПОСЯ'l'I •. J rон:ришку СКРЮJI>l,И )зешшу піДПЛВIІIІІ, та жішш всі біт\и

І ОРО3ПУСJ\ала і ЛlОдям пелиr,і. ВЧИПИJІа СІЮР()ОТП. ТіJІJ,JШ надія OJ~IJa усере;\ипі СІФИІІТ)ЮІ, n міцному

T~01lfi своему ЛИШИJraсь, не встигши ПУРХПУТИ нн:юнні.

IIPJIl 1c-бо того Пандора паІ\Иllула пощшпmу СЩНПIl.laJ

і3 но,а і t'гі;(Ol\ср",анпмо і.3рнса, що хмари ГРОllfftдптr.,

11 ннасті

і rrтпі беа діІ,У І,РУГОМ ПО~Ііж ПR1\IП бt1JУІ~а TOTr), ПОIІJlо-бо Їх па зеlШlі, та іі ва морі ве,'l1!JЮ]\[У НОІІТТО, СЛі\(іо('.ті псяні !lIіж ЛЮДИ і Н;\(,Пh,

і ВПО'Іі без аанону власної по:ті приходять, приносячи смертним нещастя

ТІ ТПlні ВС.'lИJ\Ш,

щ' і\ав-бо Їм голосу l\IУI~РПїr НропіОIl. ОтїНР, ІІР може ніхто УХП.'lПтп('.т. від прису,г1;У

3 ('11('. а ,

2М

ПОРЛДИ

І [ерсе, віш,ми до душі й шшаj'шраще р03lзаш моє СJЮВО:

СJlухаі·іся l'ОЛОСУ правди та її ДУМІШ пr. мніі про J/I\СИ,rIl,С:ГIІО, І ~oii-oo заноп ДJШ людей встанови]} олімпієцт, І\ропіоп: Риби, і звірі, і птиці НІшлаті неХI\Ї! б(~абор(IППО ] 11111(1\1'1, себе їі поїдаютьнемас-оо пра]}ди між ]ІНШІ. Л ЧОJюнінові правду він дав, наііlюштопніпю OJlfil'O. Хто, уевіl\ОМИВJ1IИ пра]}Jl.У, її привсе.1JЮl\НО ІПІ\ПУС,

11 ~I\CTH ТІас тому Зевс, що дащню еягас

очима.

НІ\ же хто, свідчачи, нате пеправну іі НЛЯП('ТІ>ся бр('х.тrпno, Тоіі СПРI\IIt';\.тrивість поруппш, call10ro cf'ue загуОпвшп.

] [іс.тrя

ТI\lЮГО іі нащадки шштаТJ.СЯ у світі ніЮJ('l\ші,

Хто присягає правдиво, у того іі нащадrш }!('JlIJIІІІ і.

Мис.тrивJПИ щастя тобі, я СІШШУ, ІІf'РО3СУДJlивиіі Персс, Навіть ГРО1llадою .lJешо діііти до ІІОРОІ\У .тrихого,

Рівні до нього стетни, та ЇІ осе.тrя ІЇОГО нсдаJlеІ":О, А доброчесність від нас безсмертні боги відді,ТІИШІ ПОі'()l\I РЯСНИМ: і стр і l\1I\a, і IШСОІ,а до неї дорога,

265

П~е й ГРУі\уиата спочаТІ{У, та СІЮрО l~осягнеш верхів'я. Стане легкою здаватись дорога, важка попереду.

Той є найкращий за всіх, хто n КОЖНОМУ l~ілі СВОЄМУ f:aM собі pai~y дає,

вибираючи :1аnЖl\И найкраще. РіВJlО шаную і{ того, хто слухняний на добру пораду. Хто ж ані сам не зміркує Hiqoro, ні іншого слову Дати увагу не хоче, той зовсім нікчемна людина.

Не забунаіі же мого ааповіту, роби, не лінуйся, Персе, нащаДІ,у богів, щоб на тебе довічну ненависть Голод поклав, а Деметра у краснім вінку полюбила, Щедра богиня, та іі збіжжям твою виповня.тта стодолу. Голод-бо завжди товариш тому, хто не хоче робити. Люди й безсмертні ОДНаІ-Ю ненавидять тих, хто в неробстві Вік проживає, подібно до трутнів, позUав.'1енпх жала, Що, пе працюючи, бджіл працьовитих а'їдаЮТf, роботу, ХаЇІ тобі приязно оуде добром невеликим рядити, Щоб своєчасно стодоли твої ВИПОВНЮІИся ХJІібом. Все Ha~I робота дає і великі отари, іі багатство;

266

Схочсш робити, то будеш багато миліший і JJЮf(ЯМ Та і безсмертним богам; бо ненависні їм - хто не робить. іІ\одпа робота не чинить ганьби, лиrн нероБСТJЮ ганеБJlО. ТРУП тобі хутко на заздрість Jlеf(ачим доБУf(е багатство, Л :за багатством усліf( і ностоіініСТІ" і шана прихоДятr,. С:тап~пr ти богопі ріпний.

()ТЖР, паііlЧ1аІце I(JIН тебе,

НІ"

віl( чужого І(обра Оf(веРНУВlIJИ засліплений розум,

IJYf(CI[[

трудом lI.обувати ПОШИJнтісТІ" Яl{ Jf тобі раЮI\У.

С:ТИf( неприємний іде неnіf(СТУПНО услід за убогим, С:ТИД, 1ЦО людині й бе:1шалісно ШКОf(ИТr. і дуже I\ОрИСНПП. СТИД біднякові судився, відвага властива багаТИ;\І. Нраще lIIаїlНО богодане, ніж те, ЩО граБУШЮllI узяте. Хто собі бпага великі одвеРТИІІІ

насиШ,СТnОllI

захоПитr,

Або адоБУil:е лихим ЯЗИRОllf, ЯR це часто буває тrшп, у кого жадоба l\ористі затемнює РОЗУМ, Даний людині,

а стид відганяє від серця безстидстnо, Легко беЗС:\fертні того потьмарять, розхитають достаток

267

у 'ю.rlOвію\ ТаІЮl'О, й ІІО1\ОВГО піп БУJ\С баl'атпіі. Горс ТаІ\ само й тому, хто :шо заПОl\іG ЧУЖИІЩЮ л ()о JlfОJ\ИIl і, що захисту ПРОСИТJ., хто С1'УПИТІ, на ДОЖ0

РіЮІМО брата з ПОJ\РУіЮJШМ ііого бсззаконстпо ЧИНИТИ, ХТО в пеJ\оумстпі сліпому ПОІ\IШВJ\ИТJ, сиріт маЛOJlітніх,

Хто спого баТЬІ\а старого, вражаючи словом ганебним, ПУJ\С сварити на злому порозі похилого піну. Сам-бо !іронід па ТІ\І(ОГО шіватися БУJ\С та й ІЮПЧС

Нару па НІ,ОГО тяашу нанлаJ\О Зil ІЮПРі1.IlСJ\пі В1JППТШ.

ХШБОРОБСЬRА РОБОТА

Нобре пважаіі, ноли вперше ти Щ)ИІ{ журавлпппіі: ПОЧУGІТТ,

Що

висоти, із-за хмар аж, ЩОІЮІ{У до нас J\олітас. 3НаІ\ подає він орати, lзіщує зими дощопої

Хмарну добу і хапає за серце людсіі безволових. Дома У себе годуїІ у ТУ пору волів t<руторогих. с.лово не тяжко сказати: «Позич паровицю, сусідо». Та іі відказати не тяжко:

«В роботі моя парошщю>. ІПППТЇІ. па УlIШ(')Ш БПСТРИЇJ, говорить:

268

«3iG;ю собі поза>). )(УРСJI(" ТОІ'О і НІ) ;шав, що n возі надоби баl'ато, Треба ного наперед заготовити іі скласти удома. Ті,lЬКИ настане пора, що до оранки ,lЮДИ бсруТJ,СН, lUnидко тоді обертайтесь всі разом: раби і господар, Землю, чи буде суха, чи відьготна, ори без упину. Як тільки можеш, пильнуй, щоб рясниста пашня заРО/\I1JІа. Зореш навесні, а ВДРУІ'е улітку, та н будеш безпечний. Пар своєчасно засій, ПОІШ поле тобі не затвердло. Пар і в біді захистить, і ма.JIеIIJ,I(ИХ дітей заспоноїтт..

ОТ/ІЮ, пін:юмпому Зевсу JlЮJ/ИСІ" та й преlJИСТЇіі Демстрі, Щоri наливаJIОС(, IІОвні 1110 те зерно Дометри СIIНЩШНlI', Тіm,IШ і\О орarш:и станеш, l\ЮJІИСт" ЛІ\, УЗЯВlПись РУІЮЮ

Міцно за держ алпо плуга, ІЮЛЮЧИllf ШТИХОМ l(О'l'ОрIШСIL!СН

НаРІ\У водів, щоб тягли за реміllНЯ гра/\іш,. А невільпИІ{ З заступом трохи позаду хаіі лагодить птахам роботу, Нриючи зерно землею. Бо добрий поряд он для смертних НаЙІ{орисніший за все, а наї(гірше за нсе

ПРllіі/\с пора

бе31'()JIОВ'н.

:І достигле колосся іІопинпе ДОДОJіу, Нl\ЩО І\роніон ПРИЗВОJІИТЬ щасливий І\іпець l\аруnати. Вибереш геть павутиння з глеків. І, я маю надію, Радісно буде тобі споживати добуті запаси. Сllітлої діждеш веспи при достаТІ\У й пе будеш нікому Заздрісно в руки дивитись. Ще й інший у тебе попросить. Ян: божественную землю ізореш на сонцезвороті,

Жатимеш сидьма свій лан, загортаючи мало рукою;

Пилом укритий, не дуже радіючи, зв'яжеш колосся Та й понесеш у кошівці; ніхто й не погляне на тебе. В тім неоднакова воля егідодержавного Зевса, Смертпій людині нелеГIЮ збагнути

його таємниці.

НИЩ0 оборешся пізпо, то от ЩО тебе ааРНТУІ;: В час, ІЮЛИ II брості l\убовій НУl,УЮ1G пеРlUа аОЗУJШ,

] [а

ІІе;шіренній поверхні земпій звеселяючи смертних,

Хай засльотиться

H/J.

упину,

три дні й дощиТІ, без аж поки

Врівні ВОЛОВОЇ ратиці стане, не вище й не НИіI\'Іе. Так от і пізній орач з орачем поріВІІЯЄТЬСЯ раннім. Все це па пам'яті добре держи, щоб не СКРИJIОСЬ од тебе Ані паРОl\женпя світле весни, пі l\ощі СВЩ;'laСIl ї.

270

зимА Ти стережися, JШ можеш, дпів Jlенеопа СУТУШlJИХ. Згубні вони й для худоби, а надто, ЛІ, землю

затвердлу

Паморозь ЩJИв колька під подихом вітру Борен. Шн із Франії, ховательки коней, на нас упадав, Хвилю збивав на морі, реве по полях і дібровах. Безліч високогіллястих дубів і розпашистих сосен Він, налетівши раптово, валяв па землю родючу

В гірських улогахі стогону повен весь ліс незліченний. Снулені звірі, хвости підібравши під себе, трясуться,

Навіть тані, що Їх хутро ЩИТИТf•. Во Їх ПJЮ'I'ИШ1G XOJIOAOM вітер жашшй, хоч яні волохаті їм груди.

Навіть Нрізь ШНУРУ вода він ПРОХОДИТІ.: нема ЙОМУ стриму. Юз довгоптерстих проiJмаG! І тіJІЬНИ Оllе'ІИМ отарам Сила Борея не ШІ\ОДИТЬ. бо дужо густа па пих Jlовпа,Сила, що іі діда старого здолав моторним зробити. Но протипаG він таНОа\ і дівчини ніжного тіла. Вдома в ту пору вона зоставться, біля милої llепьни,

271

u~e

нс ШЮІШЮЧИ В думці тр 11110['

золотої Юпріl~И. Добре обмивши м'ю,е своє тіло і

MaCJIOM

натерши.

Мирно в далеких ПОІЮЯХ лягає пона спо'швати В дні зимові, коли в темнім дому, в непривітній оселі

Сумно безкостий СИДИТЬ і сам собі ногу глода6. Сонце йому не покаже, БУДИ вирушати на JІОnИ,

Сонце маНДРУ6 тоді над містами й далеким народом

Чорних людей, а пан еллінам

рідко коли засяє. Нсі лісові населенці, рогаті й безрогі, одпано, Зуба пе зводячи з зубом, ховаються в темрявих пущах

Та по ГJlИбоких баііРЮ\аХ --одна їм турбота па l(YMi: /~ecr. у порі зе.ШJЯПЇЙ або в СІ,еJІьній не'/ері БСаІJе'lШІЙ ~:ахисток мати. А JlІОДИ БЛУІШЮТЬ тоді, нк триногий: Снина Їм НРИН{JО на)l;ламана, очі понурені в ЗСМJIIО,

Смутно БЛУl\аЮТL, як він, уникаючи біJІОГО снігу. Радив би я в тій порі, щоб під холоду тіло УНРИТИ, П.lІащ надягати м'юшй, а під нього хітоп ДОВГОПОЛИЙ,

Добре

підбитий: густим

пітнанням

по звичаііній основі. В lШХ О/ЩІ ніісн T01(i,

;172

11\0;) ВО.ІІОССН '!'of)i ІІР '.I'PPI\lTj.IIO

110 jщGи.:IОСI, на '1'і;lі твоїм,

наСТОllБУР'І~lIе прищю. І [uги у чобuти взуй і:-l шкури вола, що убитий, 'J'і.lll,I,И но міри ароби і всеРР!\ИlIі 11111\.IJН;Щ IІОIІСl'IО.

JIll\УРИ IЮ:ШТ-ІІеlШНІ\ів, ]ЮJI11 СП11Il' )lобитисн :НIМIIО, l(оііре ВOJIUJШМИ /l\ИШ1МИ сам IІО:lІlІиваіі, щоб ІІа СІТИНУ J\:[нти в"риттн віі\ l\uщін. ,\

ІІа ГОJJOНУ Сllрав сuбі ІІІ а 11 "у

В ТСПJІОЇ ІІонеті, потиту /\0 і\і.IIН, щоб вуха ІЮ 11101,.111-1. РаlllШ ХUJI<щні в тоіі час, н 1\ Ворріі У ІІН)Щ(: ІІа аСIII.іIlО.

l'аIlНі.\МИ

;)

:!іJlIІOl'О нсба J\fщо.тlУ ІІа

ІІИІШ

щае.IIИIШХ

С,\Оі\ИТI, ТУlIIан хлібодаііниіі, ві ІІ\УЮ'ІИ /\обре ІІЩІ іттн. ;\ ріll, 11\0 'І'()'ІУ'І'І, бе:ншеТНIJIІО, llаеН'Шllllіі 1І()НlIО IIОНОIO

ІІОІІН)\ аеМ.!lРIО ВИ(~ОI\О 11 іДIІ"'(',\,11 11 іі вітром БУР,\.ІI1ШИМ, іll(lні даеп, він Щ11\1І(!'lіjJ !\ОЩУ, Н ()УЩ,,:,

ЩО іі :ІІІИ 1\ 11(',

:І" іа ФРНI\:ії lІові!'; І;орРіі, Ш\l'НIІНIО'1ІІ ,\марн. '1'11 до ТУlllану роботу епраUJlяіі, і щ'ртніісн ДЩ\ОIllУ, ІІІ' оБІОта щоб тебе J{().ilИ-IІI'і'іУj\I, та 111Інша lІебесна. Ilс анмочи.Т[Н вбраllllН, НС

ПОКРИJІа

110';101'010

TI.lliI.

Маіі осторогу ра:! 1\ раз, ііо тоіі ІІІ ЇСІЩІ. lIаііТJШ"lllіі :3і1 l\і,ll,У

СВідвинrНilJit

273

:\иму; тнж.киіі 1\.lIН JІЮДUІІ він, ТЮЮШИ ДШ{ дрібної худоби.

ВистаЧИТh паші BOJIaM ПОJIОВИНИ 'l't'lЮР,

aJIe 8Gі,lІl>lllепу пайку давай

JІЮДЯМ

ДОJJОМОіКУТЬ в тім ночі веJlикі.

нишр ЖІНКИ

8рі.IIИМ ти С'l'аНtШl КUJlИ, то веди н свій будинок ДРУЖИНУ, ДО тридцятьох нк років небаl'<lТО тобі ~Щ.]ІИШШJ()ет,

'Іи неД<lШЧЮ ~<I них llерейшов саме час цей ДJІЯ lIJ.1lюбу; 'Ж'іНК<І хай зрі6 чотири, на ll'ЯТОlllУ ш році йде :Jнміж, Діву н JJ.VУіКини берп, щоб 'ії ти Н!:ІВЧИН поведінки; Ту виnирнй переважно, до тебе ж IIfIl , ЩО ТІ{! iifJ.ll1ft,\,rf';

Доnрр Р<lніш 1)()311ИТ<lЙ, HU ('.мін.llJН;Т. сусі)\И ЩО() :1 Тf'llп, ]\РЮІ\ОГО, ~BiCHO, мужчині аа жіl1((У IІС1\Нl!; Jlі'ІОI'О

Добру, llроте і нема!; lIЖС гіРПЮL'О JLиха аа жіНl,У,

П~о lLохіТJIива, така-бо його, хоч якиіі він нремс:ший, ПаJlИ'I'Ь без огнища, навіть і н старість жене Іюреll.'JаСIlУ,

~74

Овідііі COHЦlН ПАЛАЦ ((М(JтаморфО:JШ), ЮІ. Н.

1--18

Сонців mшац нисочіll, на ниеОJ\і ІШ./ІОНИ онеРТllіі,

;~O.110TOM не(>н їЩI]ШИl\1 та ІІа JI(),)І~'М'" С\OJЮIМ lIіР!.ІПОl\l; НI>'l'Х Jlокріll,Іlі б./ІИщаll, ІІонритиіі СJ](ШОІЮЮ ністю, Срібним CHi'l'JlOM JlеJlіJІИ двііічатих l\ворей JJОJЮllИНИ. L\:расний оуn знадіб, 'І'Н иращн робота. На дверях МУ.Тlм,ібер JІИНУШІІІ море, ЩО JlОЩ',01І1 ;1(\1\].1110 "РУI'(l1І1 oniiillНIG, Н'о.но aeMIH~ і вгорі НН)\ ;1(JIIf,'IРJO ШIХИ.П()1І0 lIебо. CJfHix бмів J'JlИбина. :Jа.минас:

"авінного ТріТОJlН, І [щ',та'I'I. 1І1ішшву ПI'О'/'UJ:I і Jjl',Ill)'J'ШI ІІОД Р;Гl'flП<l,

IЦо Щ'ШI'Н!ННИХ китів оБХОШI!:lIlНI, етиеЮ:lG lJYKOlO, ВИДНО ЇЇ )l,О)Jію', і ДОЧО(( ЇЇ Щl,1[fI IH~Ї. Ті IIJННliHO'I'[.,

Ці, lІоеі)\(IНIIІН па. ІШМUJlі, суша'I'I. аощ"не

/\1'11 "і

llO.1I0CCH,

їдуть нн рибах. ОБJШЧЧН усім н()одннкі,

Та іі 110 відмінні: }ш сестри,. схожі 01\1111. па О/\НУ.

СI'рі:.IІ. но :!()МJIi міста і l\іGрови, Тllарини і ЛЮ/\И,

Німфи і ріJ\И та iHlТJi боги, шановапів Образ БJІИСІ{УЧОГО нuба вгорі над усім розіп'ято, 1JJiСТІ. IJРОМОllіс сузjр'Їll

CCJIaX.

на ІЮіІШЇЙ /\Іюроі.j- !lОЛО/l11 u і.

275

АріСТОф811 Із комедії

«Жабю> 1з IIIІРІ'еіі І' і 11 іІІ.

II,1IYTOlla ІІІІХОІІIJП, Д і о 11 і с, Ес х і л і Е В

Е 11 Р і 11 і

)(.

Н трону не ;IP(J'IYCH, не /I~IOII.JIHii мен!'! НаїНУ Ш,- ;щ НЬОГО )(УіІ,'!ИЙ Я В пuсзії. Д і о

і с.

Іrог() ;1\ МUВЧИІІІ, Есхі.il',1 С.llОва ці 'ІУGШ ТІІ! ,.; 11 (1 і 11 і 1(.

МОllчати uYN' і\ОНI'О! ТНІ\ сн~lісі"ы \t) Нін ра;! У раз l\lОjЮ'JИВ !ІНС В траге;(ЇІIХ. J~iollic. (:ТРllнніі, ІН' ('(111О(lИ тш; l'<ШОUJll'Вllt'1І0! ,.: 11 " і 11 і і\.

Но["о Н і\оіІрр ;шаlO, РО;lіб"НIІ 1\11111111,-ПУСТОГО IІl'.llИчаііl,У, )ЩI\Уllіll Сllівцн, Що а Jншісних, БС;іі(IІСРНХ, Ul';ШРИТОl\lНИ,\ С,;ЮВН тріСI\У'lі вищ'!'г(\(; jI'Н;lІlf11lШ! Ес х і .11.

НеЮl\е, Сl'JlЛlIСЬІ\U ї uuгин і ІІИ IIJІО;\КУ, 'J'и l'мієш це наантиіl ПOJlатаііl\() ТИ,

,rустомUJЮТ, старців і Шl'бранів сніlll'ЦI,! Попам'ятасш ці слова!

276

ует

1( і

о n і с.

Та годі ж бо,

Есхі.'1! ()СІ. ІІІ' РО:ЩНЛlOіі СРJЩЯ гпіванням! Ecxi.тr.

Ні, впявлю про lІІ.ого псr. Н'ривпх Jшлі" ПО('Т піЮlrшшіі! '\'1'11 пі"11 ЧИ1\! пишаf:Тl>ея?

Tr 1• () ,_,

•

J( І С.

Вівцю, вівцю пам чорну В().!l()чіТI. 1\!ерщііі! Ой, тож-то хуртовина париваЄТI>СЯ! Ес х і л.

Це ІН ти псе иріТСI.І\і співаюш виабируєІП І тнгпrlll у трагrдїі РО;ШУСПИЦТRО!

Д і о 11 і с. Есхі.'І шановниіі. постринаіі ХlІи.ТІИНОЧJ\У! А ти. пещаСНИlїЕnріпід. ти, ПОJ:И жив. Иід тучі градової утіУ\аіі чимдуж, JЦоu він, важким пуСТИВJIIИ в Trup lIИС.1ЮRОl\l. Не розтрощив тобі ЧО:Іа та іі «Тt:'.ТJ:ефа». Есхіл. я прошу. ІН' гніПИСI .. а .'1агідно ДОВОДІ> і слухай ;l.ollo;(in; І\{' ШІЧИТЬ-UО. JЦоб трагіJ\И спарилисr., ЛІ\ переІ\ут,и. :\ ти тріщиш, 1І('пач(' ;(уа підпалrний!

Е в ріп і;1:. ГОТОRИЙ Я і зовсім не аріJ\аюся Нусати першиіі - чи нехай І\усає віп Піспі, і вірші, і І,істяк трагедії. ~Ioгo «Пе.ТІею) і «ЕО.lа» хай гризе, І «\Jfe.nearpa» :І НИМИ, на;\то щ «Телефа».

2;;

Д і о п і с. Л ти,

ECXiJf,

що ро:шочаТJI ~умаr.lП?

Ес х і л. н :Ю!lсім

Jlr.pillJTi

11()

хотів пи сuеречатиr.н:

ми в амnгапн; T~iM.

ТІ: і о п і с. \Тому ж ЦО

Tal,!)

Есх іл.

Моя ЗОСТIlJlнсr, !lа землі ноезія, Його - номерда раном з ІІИМ; на ПОХllаті Пона у JfI,ОГО. Та пеХllіі IIO-ТВОСоМУ! Діопіс

(до хору).

Тепер погпю пам нринесіть і ющапу! Я хочу до змагання ПОМD.1ІИтися, Щоб MY~PO розсудити суперечниnіLl. А ви почпіт(' пісню, зве.lичаЙтр Муз! 2-г а п о .тт о в п н а х о р у.

3евсопі ДОЧnИ, пезаймані ~іви, Музи, о деп'ять сестер! Ви бачите вдумливий розум Двох супротивців, творите.'Ііп речень.

Одяrнені в зброю Хитро заRручепих гострих ПРО~[о\І,

ВОНИ ниііШ.1f1 на битву. МУЗJI, прийдітт>, нодивіться на СЮІУ ~'CT, ЩО У!І[іютт, І,увати слова

Легnі, Яn тирса, й тяжкі, як колоди. My~piCTЬ готує нечуваний спір, І час початку близько. 27Н

Д і о п і с (до Есхіла й Евріnіда). МOJrіТJ,СЯ іі J!И, змnгапня починаючи. Ес х іл.

JJ:f\mptpn-мати, що JIJICJ\ала роаум мій, Нехаіі ТВОЇХ містерНі буду гідним л! Д і о ніс

(до Евріnіда).

Ти на вівтар Тf\Ж лают ПОI\JJади.

Б 1.1

і п і 1\.

Гаразд! Та тіЛJ,І\И

if\

бо

НО

цим

liornM

мо.люr.л

л.

Д і о JI і с. А що? Своїм? Нового роliЛJIва'!1

ріп і

1(.

Еге ш! Д і о ніс. То помолист, своїм богам, окре:\ІішніllI. Е в ріп і д.

Ефір, моя поживо, ти, язик верткий, І ви, чутливі ніздрі, поможіть мені Збивати влучно мову супротивника.

1-ш а ПО.ТІ о вип а х о р у. Ми бажаємо почути, Як за співи і за вірші Два поети, славні хистом, Бій згубливий розпочнуть. У обох ЯЗИІ\ лютує, У обох не млява думка, Та іі відвага не мала.

279

УЯВ.JIНf:m ТІШ ;JlIrнгашш: ТОI!J\О, рі:Н'()JlеJlО, 1\01'1'11110 Говоритимс ОЮІІІ; J(ругиіі, ІІИ;\l'РIIIН :! І\оріrll(fШ lJyii-С.ТfOIІН, ГРНIJ(', 1І;\ари1'l" Р();Щ('ТіН; \'1'1[(,111. I\Оllгі та()УIІП.

Про в і 1\

rr и І, Х О ру.

ІІІ' гаііТ(!СI. (іі.1 11.IIIt', РО:lПочпіТI.! JIIIIII l'OLюріт(" 'Н'МНО, Нс:! II)НlllОві("Г()1\ і 'l'іlt(l" чого не СЩlже іННІиіі.

Е п ріп і 1(. Пlшіі н сам і ш. МО(; мпст('т\тпо р()зу~rітІТ, :~'яс.уro 110тім, а Т('ІІ('Р н хоч", l(ОIН'СТИ ВНМ, ][~() він дурисвіт і XBam,R() і ра;1 у ра,а мор()чип

J~УРJЮГ()ЛОІІИХ Г:JН;щчіll, ш. П('Р('il,пішс Фрініх. СпочаТI\,\' I!()Сl'аl'l. і .'!І'І:ЦС оБВІІВlШІ ПОІ\рива.тrом, 'НИnО;ЩТI, і са;\овпТJ, lІін .\Xi:T:l<t чи Піобу. ,Ня.'lI.IШ трагічні. Ті ~ЮIІ'Іаl'l., ІН' ІІИСНУТІ. ані е:юва.

і о п і е.

l:,'II1H~'el, ііогами, та,,! Ел р j

rr і ;\.

ОСІ. хор tЮl'lIрИ llіСl1і ПОРНд. TYIIO'I~"IH, ЩЮІ·ЮЮІН'П'І.,·- ті псе і:\ УСТ пі пари.

J( і ()

і с.

:\ ОТ ~TCТli ~f()lІчаIlПН Їх rroдоба.1ЮСЬ не менше,

] lіі" 280

111111 і 11111 і торохтії.

Е в JI і п і )1;. Та I~p Bi,fl; Щ\)1;oУМСТВі1, lІую. пеппиіі. ТІ: і

() І! і е.

МощІ', справді так Напіщо іН піп це ІіОЇп?

Е пр і п і 1\. l\ЛН обдуру, щоб г.'ІЯДі1чі С,,1lухrшrю Д()їЮІДаЛIl, П()JШ Ніооа боВl\Ш.' ЩОСЬ. А драма ііде тим 'IIH~OM . l~ і

()

і с.

Нlшіі lІоганеЦI.! СІ,іm.ни іК раз мене ПОШИВ віп н пурні! (/(0 Есхі.ла). Чого ж rюрчипrсн ії сопеш? Е в ріп і д.

По правда ДОНШУ"Н(;. J\оли оте проОубопитr •. ужІ' її ДО пo.rювини J(ііішла вистаna. Скаже ще l\ееятоr, c.rLill водячи..:. :1 liровами, :І чубамн. IшіСIJ етраховища ш'евіТСЬІ\і.

Нехай (lи хто второпав Їх! Ее х і

() Т(

:1.

горе!

. е.

1 оп 1

Тихо. тихо!

п ріп і д.

Нічого ТО.ТІКом ІЮ казав!

281

Д і о ніс

(до Есхіла).

Не скрегочи :Jубами! Е в ріп і Д.

А все Скамандри, та пали, та Rикувані 3 міді Орли-грифони на щитах, промови крут()кіппі,- lI()леГI{О зрозуміти їх! Д і о ніс.

І\олись, богами свіДЧУСf., Я цілу ніч лежав без сну, безперестанну думав: Що значить бурий півнекінт.? ІЦо це 3ft. ПТІ\Х дивочпиїт? Ес х і л.

Невігласе! Це 3НI\l{ таКИfЇ на кораблях писали. Д і о ніс.

А я гадав, цо EpiТl:ciH, синочо", Фі.тю ...сена. Е в ріп і д.

Невже ж не міг на сцені він беа пів'НЯ обій тися? Ес х і л. Що ж ти, ненависний богам, показував у дра мах?

Е в ріп і д. Не півнеконей, присягнусь, не ланекозерогів, НІ, ти робив, ЯК пишуть їх на І\Илимах мідійських.

поли від тебе я прийняв поезію трагічну, Розпухлу від надутих слів та речень гордо-пишних,

282

Я перше висушив ЇЇ, по згонив :1 неі 'fШО Наваром з білих буряків, піснями, моціоном, ЕІ\страктом з просторі кання, що процідив 3 книжок я,

А потім поправ.JJЯТИ взяв удпох :1 R'ефісофон'l'ОМ. 1-!іколп не базікап я, що набіжить па думку! ]'ерой, на сцену пиііrпоппти, розповідап у мено Своє походжоння. Д і о ніс.

Твое uуло, папеRlJе, l'іршr.! ]І; в ріп і Н.

початку дії но JlИПІаJl нікого Н без слова; у мене промов.ЛЯЛИ всі: і жінка, і рабиня, І нан, і дівчина, і дід старий ...

Ес х і л.

3а цо зухвальство

1'11

замужив на шоту

C1lrepTf,!

Е 11 ріп і;(.

Ні, свідчусь АПО;ІЛОНОl\l! Я тим народові годив.

Д і о ніс. Ну, це лишімо, друже; Розмова ця не дасть тобі ніякої користі. Е в ріп і Д

(nоnаауючu па глядачів).

Я промовляти їх навчив ... Есхіл. Не буду сперечатись, Та краще б розчахнувся ти, як мав таке робити І

283

Rв р

і".

1Іавчин

Їх аасоuи ТО1ші НО віРlllін ПрИІша"ати, ДИВИТНСJ" думати про ВСР, ХРУ'ПJТИ, хитруваТJt. П усім піНО:lріlll1ТИ :mо ... Ес х і ,11.

Е н ріп іп.

поезію впровадив н авичаііне, новслкденпr, ІЦо заВЖТ(ІІ оточує нас. Моє мистецтво кожен r,удити міг, бо розумів. Л не l~:НlОllИН с.тrовами, Не кривсн аа густиj·j туман і НО страхав нар(щу ВЛЯІПаним бряанотом промов Мрмнона або

Нїкна. Тепер його учепиків поставтr н ряд з моїмп:

Його

Іпалепиіі

Mt:'rai1HeT.

Формісііі пеТ(отеппиіі, Ті сурмосписопатлачі, нернидуби чванливі: Мої - розумний J\.'lСЙТОфОНТ і Ферамеп :ІУI\аRИЙ.

Д і он і С.

(),

Ферамеп

Ц<' мудриіі муж,

на хитрощі упатниіі! J\o.тII.J він ВСIЮЧИТh У біду, до згуби буТ(' БЛИЗI>ІЮ,- То викрутиться: я, МОВ.'lяв, «кеосець, не хіосеЦІ»>.

Е в ріп ід. ОТI1І\-1'О просвітив л їх, Г.'шбоко і1:умати навчив.

284

і \ lІ()раіlO завіJl'IИСJlО І роамисеJІ. TOlfop усі Уміють розбирати ВСР, Ділам громадським і своїМ Давати інший, кращий лад. Пи та!: кожен: ян: 1\0 ТЮ,\)

Л де та рі'І? А цо хто ванн? Д і о 11 і с.

Л правда, ба t ІИ1'Ь Зенс! ТСlll:)Р Афінець, тіJІЬКИ ввіііде в дім,

На родичів і па рабів Уже іі горлає: l'орщиr, пе? Хто піскарсві надкусив Голою,у? Rа:шrшу БаЮБ, Що я І,УПИВ собі торіІ\! Позавчорашнііі: пе часшш? Мас.тншу хто мені папгриз? Л там-то ж бевзнями були! СИДЯТІ" було, як малюки, РОТИ пороа:швляпrпи.

2-1'

Н "О." О 11 И 11 а

х о р у (ао Е(·хіла).

ТИ ЦР. ба'lИш, ЛхіJI.IІ, ннііяснішиіі J'СРОЙ! ЩО fI\ fio ТИ ІІН І\Р віДI\МlїСШ? ТїлЬJi,И l\Iаіі ссбе 11 обладі. JЦоб, fJущн:, биприif гнів Не ааll1Чrlll TP(j!:' за межі! ДOlЮРНIІ Ш\JIаСlIИІ\ тЛіЮЮ. ЛJІС ти, славетний муж, Не Гll і НJІИВО боронися, .\, ннстнвиВ1ПИ I~O вітру Тілм\И кінчики вітрил, ГЗИТIJJиваіі на простір тихо,

Б~·і\l. ОО"Чllllіі,

28;)

Ноки

береІ'а погі,\Шlі.

Не llові(;

JIerKoniii.

Д іо пі с

(до Есхіла).

Ти між ешrіпіll перший, ХТО пишних промов веJIичаві споруди ПО31:10ДИВ,

ХТО 'l'lJаІ'tщію 11 ша'І'И 1ІlJоч.исті :JlJЯДИВ, - nідкривай красномовства джереJIа!

Ес х і д. Но хотів 11 цієї розмови! Горить мені серцс 3 досади і І'ніву, lЦо З 'rаким супротивцем стаю я па спір. Та щоб віп не вдавав переможця, То відказуіі: за віщо даруємо ми ПОХВІІЛУ і повагу поетам? Е в ріп ід. :1а ро,шажпіс'l'Ь, аа мудрі поради, за ТР, щО синів свого рідного краю

Нн добро і на роаум 1НlВчаюТJ. вони. Е

.х j .11.

А коди ПРОТИJlеЖIJ(1 чипин ТИ, l\о,IIИ :l чесних, статечних і гі/\них JІЮI\Ой поробив 1Іі'1'1І01'оні 11 ледачих,-

ТО НІШ тобі І\ара ва 1\0 принада?

і о 1I і с.

СмеРТІ., 31IИ'lаЙIЮ,-- ІЮ II lII,ОГО Jlитати! Ес х і л. Л ТСІІСР lJ01\ИJlИСН, НЮ1МИ JЮJJИСІ, іа !\І()(:Ї l'УЮI ти "l'I1ЙНJ1l1 їх.

Нре:меані та l~обе.lІі БУШі, НІ, l\уби, віпбуваJІИ повинності справно, Но БУJІИ шахраями, пурниць не вер<lJІИ, як тепор, не тинялись по місту,

AJle

пихаJІИ бронею, списом,

мечем та шоломами <І нсним султаном;

ПРИ'l'иманна була Їм відвага паJша, аа еіllІ ШНУР буїrволиних міцніша.

Е в Р і 11 ід. Ну, набіГJЮ на нього! Уб'є нас тенер ця навада списів і ШОJюмів! Та яl<их же ти способів брався на те, щоб навчити Їх мужніми бути'l' Д і о ніс. Розтолкуіі нам, l!:cxi,Jf, j свавіJІЬНИІІІ но будь, не несисн у J'()JЩОМУ гніві! Ес х і .11.

Днв Н ДjJ'ШУ, овіяну духом війни. Д і (І Н і (~.

Що аа IІрама? Есхі .П.

«Похі)\ \Ні фіванців». Хто бачить її, псреііМ<lt:ТЬСН ]І()с]) ІІuвеитимиl\t ІІІIЩЮJНjJМ

геройства.

Д і о ТІ і с.

Пt'оба'шо ароGИIІ ти, бо в творі твоїм ві/\ усіх хоробріші фіватщі І в боях ноаДОJJaнні!

3<1

JI()IІІИJШУ ЦЮ по ааСJlуаі аааllаСIІІ пора;щи.

Е ех j

.1(

Ви тю{ саМОГUІЮШIИ бути МОГJlИ б, та пе

тим ви,

на

жаJIЬ,

l{JІОпотаJlИСJ>.

Я трагедію «Персш> поставив іще, щоб і вам надихнути бажання Перемогою :ШНі:I'ЩИ віll'rаl'И соБР.

НРОСJlавив аав:шття хоробрих!

'~ і О

і с.

llі-ш'ятаю, НІШ мрні ра/\іСТI> БУШІ IlрО JJОИЇЙного ,цар ін 'ІУТН; ВllііШОJ\ хор, і 11 ;\(тОl1і OTi-Ш заШІОСI\ІШ, і почав голосити «iay-оЙ!». І'; с х і J[ ОСІ> ПРИ;JЩРЮlJJIН IН:lIIЮ, ноотів усіх. Роабери, ПО/\И ВИСН уm.1іІОlO, ЧИlIf lЮРИСllИМИ стаJlИ паіікращі Сllівці, починаючи :3 давш,ого l~aJШН: ТаСl\[ПИЧИХ обрщ\ів навчив пас Орфріі і :НЮ.Jlін уникати убивства; .JliHYBHJJHH хвороб, проріl\апнн Мусеіі ІIOІ;а:I1lВ. ХJlі(,ОjJоБСI>l\l роботи, їl:l'IІИIІН, орапну, сів, мо.rтОТI,бу "І'сіо)\ О.llИсав. Л ('ОМI1!1 БОїНОСТВОIІ ний ЧИМ )НР СіННIУ іі пошану :ЩО(,УІІ, НІ( ІН' ТИМ, ЩО ННlI'ІИН ннс піііемюної енрави, JНУі1ші х НО;\Шfl,j 11, :liijJoiillOI'O J\i.rJa .!,

Д і о 11 і с.

,\ от ПШlт.ш.Jlt'іі, :\УРIJУIІНТllіі 1І1'1І)\<Іха, І в Гомера ніЧОl'О наВ'lИТИСЬ но 1\1 і І'. На СВЯТОЧllім поході неl~авпо Наl(ЯГlIУll він па rOJIOBY араау lJIOJlOl\1, а то:\і став 'lіllШlТИ еУJІ'Нllшl

285

i,~ е.'\ І .11

Л,іllJ сніJlhl\И ні)\ВНЖIІIН і (;.II<1ВIIII\ nу.!I(), пригадай ХО'І ГlJРОН Ламаха! Jі\учи ;щ Гомером, у I\Іннтах моїх О(;lІіваll н )\iJI<I lІ!'ВМИJJ,VII\і І ПаТРОlшів, і '1\'lІнрів, .11('11111111\ е!'РI\!'I\I,. Н хотів грщrа;\НlI ні)\ііімати, II~oЄ; уріВІІі :І l'рронмн СТЮІН НОJlI', аllУН СУРllШ боііов(}'і ааЧУJlIIIИ. ,\.111', Зевсом н:.ттНIІУСТ" JЮ вигадував н CTI'IIOf)oii, Нllі Ф(щр (іС:lСОРОМ НИХ,. 11() СЮIЖО ніхто,

щоб у творі :JI(ім .IIОIЩ:lilll н ;ЩIЮХНI'У )l\jlШУ. Е в jJ і

j н.

І IllJ І\И ІНІ О, IЦО '1'31', бо цурашют, '['еііо Лфро)\ітн. І';

(',

х і.l/

Не.\ніі і '-\Уl'а.1I,IСЬ, Та анте шщ '['о"ою іІ ТIІ(I'іМIІ всша аж

:ШНЩ\ТО

нона

IIHIIYJНI,i/a

і\О лиха ТШЮЮІ.·О тебе ДОI.Ю.і]іІ.

)~ і

() 11

і с.

Сні/\,ІУСЬ Зевсом, щиріеіll],IШ ЩJав/\а! JЦо ІЮJlИеl, ЩЮ чуших ти ПРИ;\УllfНВ жіllO", ТИlll і сам був 1l0lшраllИ ЇЇ ТЮІ"'О. Е в р і Il і 1\. Л.ТІО чим же тан: 1ІШ(}I\ЛТL віТ'IШІ'ні, сн:аЖIІ, llссніl\омиіі, 1І10Ї СТОllоб(}П I~ 11. СllіД~llIlСI,Нllіі

EcxiJI ТИМ, що чесне llUДРУЖЖЯ СТUТ(J'ІНИХ JJкщеіі спокушав ти нечистим бажанням П і l1:l1:аватись, u потім труїТИ себе 'Іере;! тих твоїХ J30JrJlерофu нт і в.

Е II

V і під.

Хіба сам н істuрію Федри С1'ВОРИJl чи водав її всупере'І правді? Ес х іл Л ЦЬШ'О не КНЖУ, аJЮ муси'!' І, порт нен !НА)'НРН'" іі ['Шfн"б ІІІ , ховати,

Л не ндраму ТЯГ1'И 1'а й метати юрбі перед очі. Мa.rІЯТ нерозумних НаХИJІЯЄ учитеJІЬ на !~обрі стежки, а людей уже ,пі'l'ніх

._-

поети .

.!Іиш прогарне j:j корие"" ПЯJТРіКИ'ГЬ Н8М річ. Е в р j JJ і 1\.

Л ти lJевея, що l\іlall коvиено, Но.ни "опалу J\Иl\Н6Нl J'ори-с.rlOва а .JIіlшбстт 'ІН Парнет висотою;)

Гmюри'!'и ПО-ЛЮ/\СЬЮf

110

можна бу.llО?

F, с х і JJ. Нетямущим, самн неминучісп, Нам велить ДJІЯ великих У'lиниів і !\УМ відповідного слова шукати.

Та й

природи властива

m.'·HIf]lf ні вбогам УРО'IIЮ1'Н, JI і'\ІІl'еР1Н\ мова; 2\Ю

ЛІОне іі ЛИIІІIІIСТIО, іі БJIИСІШМ багатих ОДl.m~ ВОllll :Юllсім ІІа нас не ПОl1;ібпі. І I~ЬOГO Л учи», aJIIJ мій запові'l' ти IlОРУJJJИ 11.

Е в ріп і 71;. Та чим же ]юрушив'!)

Ес х і JI.

Ти владИ1\ j героїв у lП)антя О)\Н г, щоб нещасними й гіюJИМИ ЖІ:ІJІЮ lІока31:1JІИСЬ ВОНИ.

Е нР і

і 1\.

1 [о перечу тобі; 1·і.тrr,т~п ЩО ж у ТІМ ;ЩОІ.'О 1'11 БIlЧИIJ1!1

Ее х і Jl. 1:1 апачних і GI:ІІ'8ТИ:\ ПР ХОЧР ТІЧІРР

ані ЖOl\ен іти» трі6рархн! О(іМО1'8ВШИ{)J, нрrН'I'Иlцем, IIJНРІУТ}.

1І000Ш та

І"IIОIlУ'I'{. r.fЩЇ

:1.1\идні іі'

Н(Ч~'ГI:l'l'I\И •

Ді

ніс.

Ilриснl'НУСН, ЩО 1'<1.)(; а lIiJ\ СlJOДОМ У них і::1 паііТОНIІIО'j lІюре'l'і сорочка!

І I\OJlII JfощастиТL. о/\урити Jшщріі, J1ИРIІJf<l.Ютr. Ш\ риf)Jfім f)a:Нlpi.

Ес х iJI.

ПонаУЧУllав ти маРНОСJ10ВИТИ всіх, 11 .1/('ІІеТilJlllі "Y(~l'O~I~' IIIIIHIII,IIH'I'l1er.,

1\1'"

291

Чоvе;! ТI~ile Ilі:І.JН'(;ТРИ НUРUЖllі СТОН·'·І.,

череа тебе абеачещеllі азuну

ЮІІЮШ говір"і. Л віаьми веСJшрів Ти lJав'JИВ Їх

обротшшиіі IІ<lРО)(!

:ЗJJl'ВЮІ,НТIІ па'ІаЛl,СТВО і старших люнеіі. Л у JI1СIЮ ІЮ.Т\ИСІ., lІ<1м'ятаю, rГіJlJ)l\И то ВО))И jj :3I1НJIИ, ІЦО !'ам:ати х.ніб та свое ({О-ге-l'сіі!» ШШРИl\аТИ. Ді

()

11 і с.

Та ороворні БУJІИ ШJ.смеlщіти в JJИце llеСJlяреві іа нижчого ряду,

ВР:lСОРОМНО бруюlИТИ cycil~a СВOl'О та в прохоаюго здерти одежу! І-Інні буйні, сваршші, не хочуть гребти і ПЛИRУТІ., Jf,e самим замапсться.

Ес х і .11.

(:І,і,IIJ.lШ "шха від ІІІ>!)':" ІІUСТШІ" у нас! Ніll ВIІНОj\ИВ на с.цеll'у то :ШОf\IJНЦи 1'll)\IШ \, 'Го жіllОН, ЩО У храмі РUДИJш l\ітС'іі, То срстер, що 11 братів ан JЮХаІlОІ, UУ,ІІИ. Він J\ааав нам, IЦО жити ЇЇ ІІІ) ЖИТИ,- ОJ(ІЮ.

ЧеJюа ці lюпо/\о{)ства в СТОJІИ1\і у нас J10роаводИJІОСЬ БJlаішів беа Jlіиу тепер, Писарів, СІ\оробрехі п, оБJIесливих манп, ІЦо 6еачеспо морочать і дурятr, парОJ~; Л зате неможливо :JпаїlТИ юпака, 1І~об умів СМО,іlOеIШІШ пронести!

I~ і о ІІ і С. Л це праllда! .п ао сміху мало ІЮ вмер На пС'даВJIJ,ОМУ пра:ШИІ\У Панафіllеіі. І{:mвсн бігти Яlшіісr. f(,:IИIIІОI10га

I'JН1)щиіі,

Riл()тіJJИіі та Jl:уr,иіі. Він ДУЖО відстав,

] [апипапся, зіГIlУВСН ]І ](угу. Нраіі воріт ~T l\'ераміІ\а бити його почали

Попі]( ребра, по стегпах, по шиї, n шивіт. НI\ОСт. lІИДОРСЯ віп i -)[()між тих стусанів,

CTpiCI\OTiB, аагримі в, Та іі утіІ\, СМО,11()('.JOШ1\ аГI1СИВIIIН.

СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ, ІГОРЯ,

СИНА СВЯТОСЛАВА, ВНУКА ОЛЕГА

Чи не добре було б нам, браття, Почати старими словами ВОЙПИХ поnістей про похід Ігорів, Ігоря Святославича? А початися тій пісні 3а подіями цього часу, А не за памислом БОЯНОВИ1\{. Боян-бо віщий, Коли кому хотів пісню творити, То розтікавсн білкою по древу, Сірим воВІЮИ по зеМ.'І.і. Сизим орлом під облока!\ІИ. Пам'ятаючи, повідав

Данніх часів усобиці. Тоді пускав десять сокопів

На стадо Jfебедпцr,; І\оторої досягаu, Та нерша пісню співаJfа Старому ЯРОСJlаву, Хороброму Мстиславу, Що зарізав Редедю Перед полками І.асозькими,

Красному Романові Святославичу. 29·~

Да то ж Бояп, браття, Не десять соколів На стадо лебедиць пускав, А свої віщі пальці тт а живі струни ПОІ\Ла)l,ан,

вони самі Jшяаям славу }1О1\Отали.

По'шімо ш, браття, І\ІО поністl. Від старого ВОЛОl~имира До нинішнього Ігоря, Що зміцнив ум кріп отою СВОЄЮ І загострив серце своє мужністю; СПОВНИВШИСЬ войного ДУХУ, Навів свої хоробрі ПОЛJ\И На землю ПОЛОВ('!\І>І(У За з('млю Руси,у.

Тоді Ігор поглянув на світл(' сонце І побачив: тьмою від нього Все своє військо нокрите. І сказав Ігор до дружини своєї: «Браття й дружино! Лучче пот ятому бути, Ніж полоненому бути. А всядьмо, браття, на свої бистрі коні Та ПОДИВИМОСТ, еинього Дону».

Запал І\Нязеві уМ полонив, І призвість заСТУПИJІа йому жадоба

Звідати Дону великого. «Хочу, -

СІ,азав, -

спис переломити

Кінець поля ПОJІОвецЬІ\ОГО; З вами, русичі,

295

Хочу па.'ІОіJШТП головою

Лбо СПШ'И пю,ттОМОIlf Лопу>}.

() [JОНlЮ, СОЛОlІ'ю ; (а ІЮ:ІИ б же ТІ[

старого 'Jасу! ІІі полки ощrбета 11, С"аЧУ'IИ, со.:ІОIІ'Ю, по l\peny мислі, :ЗJIітаЮ'lI1 роаумом ні/І оБЛОІШ, 3ВИllаю'lИ славу обаllо.JlIІ цього часу, .нинучи ТРОНIJОВОЮ тропою {[ере а поля па гори! Та!\ би співати ІІісша J ['орр 11 і, Того O:Irгa впуш)Ві:

«Не буря COI\OJIi 11 запrс.ТЩ Черо:! НОШІ П1ИРОI,і; Гашщі табунами бііЩ\ТI.

i~o Л;опу вешшого ... » Або ТЮ, ;Jl1.сліваТI1 бу:ю, Віщий Бонне, Не.тхосів 1111),'1(':

«I~OJ[i ржуп аа Сулою,

Дапевитr. С.'нша у І\иеві. СУРШІ СУРШІНТJ, У ІІОl3горо:(і, СТОНТ[, СТНI'Il В П~·ТПIІ.Тlі ... »

Ігор ;І\;\е l\IИ.'lОГО брата ВС~'JIО.тхо;щ. І СІ.а;шв ЙО1llУ буіі-тур Всеволод: «ОДНІ[ брат, о;,ИIІ світ світ,ттиіі Ти, Ігоре, ОБІцва 1ІІП СВНТОС:lапн чі! Сі;т.ааіі, брате, СІІОЇ бпстрі І,оні, А 1ІІ0Ї :\а іі готові, Сkі;(.'Іаиі ко.тro I\ypcr".a напrреТ(і.

і\ мої да іі i'YPНlIII Сві;т.Юlі біііці: ІІі;\ СУ1шаll1И споппвані. Пі;l пrО.їО~НlШІ а.'Іе.тІіяпі, }":іIЩ\," ('Ішеа :1І'О,,\овапі.

296

Нуті Їм віl(омі,

ЛРУІ'И ЇМ апані, ЛУІ\И ЇМ натягнсні, Сагаі1даюr отпорспі, ІПаБJlі Н(1ГОСТРРllі, Самі СІШЧУТІ" ЯІ\ сірі IІОIІЮf 11 Jlо.:lі, ПJунаЮ'lИ собі ч('сті, Л І\НН;НО С.:13I1Ю>. ТОТІі ступип

ІГОР-ІШЮН, у :'10.1)01'(' СТІЮМРІІО поїхав 110 'IИСТОМУ ПОJІЮ. СОIIJ,с' ііому ТЬМОЮ пут" ааСТУllа.1 1О; Ні'l, СТОГНУЧІІ НЩ( ПИМ гро:юю, ПтИІ(Г, ноUуди.JШ. Свист апіРИІІиіі поетав; ;~ИВ JШи.тІИТЬ на верху 1(РР('lІа, Вt'J!ИТГ, Ilое.лухати :!('М.1Іі Н(,:llIаllііі, Bo.тrai, і ПОМОР'Ю. і Поеу,11:ПО,

]

т СУРОil\У. і ('tOPCYII 10, Т тобі. ТмутороmШСЬJшіі боппап('!

А по.'10вці невторованими дорorЮIП ПобіГ.'l1l до Дону Вl'JІИJ\ОГО; l\ричаТI, вози опівночі, Мов JІеб('ді СНОJlОхаиі. Ігор ДО Дону віїІСЬ1\О веде. ~Тя.;е біду ііого ВиглядаЮТІ, птахи по дуб'ю; Во вкп грозу віщують по' яругах; ОРЛИ Jшею'ОМ на Іюсті звірів КЛИЧУТІ,. Лисиці брешуть па чордені щити. О РУСІ>І.;а ;{емле, Уже ж бо тиза горою!

297

Довго ТІіч меркне, Зоря-світ западаJlа, Мла поля укрила, Щебет солов'їний заснув, Гомін галичий убудився. Русичі поля великі Черленими щитами перегородили, ІПукаючи собі ч('с"і, А ЮJЯ3JO слави.

З зарання в п'ятничю Потоптали вони погапі полки половецькі І, розсипавшись стрілами по полю, Помчали красних дівок половеn;ьких, А з ними злото, і ШІ.ВОJІОКИ, І дорогі оксамити. УІ\ривалами, і опанчами, і кожухами, І всякими узорочами половецт,кими Почали мости мостити По болотах ігружавинах, Черлений стяг, біла корогва, Черлений бунчук, срібне ратище Хороброму Святославичу! Дрімає в полі Олеговf' хоробре гніздо. Далеко залетіло! Не родилося воно на поталу Ні соколу, ні кречету, Ні тобі, чорний вороне, Поганий половчине! Гза біжить сірим вовком, Кончак йому путь показ)'є До Дону великого. Другого дня вельми рано Криваві зорі світ повідаIQТЬ; Чорні тучі з моря йдуть,

298

Хочуть ПРJШРИТИ чотири сонця, Л n них трепечуться сипі БЛИСКёllllШ. Бути грому великому! І ти дощу стрілами ~i Допу пелИІЮГО! Там-то списам ПОJlаматися, Там-то шаблям потручатися Об ШОJIOМИ lIоловецт,},і

Па річці, на І\аЯJІі, Біля Дону великого. О РусЬІШ аемле, Уже ж бо ти за горою!

Ось .вітри, Стрибоші ВПУІ\И, Віють а морн стрілами На хоробрі полки Ігорt~ві. Земля дудпить, ріки мутно течуть; Порохи поля 1ІонриваютJ,. Стяги говорять: По.1І0вці ідуть від Допу і від моря І відусіль руські полки обступили. Діти бісові криком Поля переl'ОРОДИЛИ, А хоробрі русичі Черлепими щитами. Яр-туре Всеволоде! Стоїш па обороні, Прискавш на військо стрілами, Гримиш об шоломи мечами харалужними. Куди тур поскочить, Своїм золотим шоломом світячи, Там лежать погані ГОJЮВИ половецькі. Поскипані шаблями гартованими Шоломи оварські Від тебе, яр-туре Всеволоде!

299

П~о тому рана, брпття, Х то забув честr., і шиття, І горот\ Чорнігів, ОтеЦЬRИЙ ::Ю.тютиїr престол

т свого милого ЖfЩflПтrн,

НраС1l0Ї Глібівпи, ~ЗІІИЧП ї та ООИЧП ї! І3у.ТІИ віки Троянові,

Минули JIЇTa Ярославов-і; Пули JТОХОJ(И Олегові, Олега Святославича. Той Олег мечем нрамолу І,ував J стріли ]10 :юлі сіяв. Ступас віп у 30Jюте Cтr)('M/'Т1O у ГОІЮJ(і Тмуторот,апі, Л тоіі брющіт вачувпв Давній пе.ЛИІШЇr Ярославів СИН Всрволо,'l:. А ВОЛОJ(ИIlfИР щораПІ,~r Уші затуляв у Чернігові. А Бориса Вячеелавича Похвалr.ба на суп прпв(':rа

І па Н'юшні Зелену паполому поетr.Т[ШТR

За нривду О,1[егову,

Хороброго і lI1D.'1OJ(OГO юнmя. А 3 тої Наяли Святополк пові;з отця свого Міждо УГОРСЬБИМИ іНОХОJ(ЦЯМИ ДО СВЯТОЇ Софі'і І! Rиїв. Тоді, за О,1[ега Гориславича, Сіялися і зростюІИ усобиці, Гину.тю добро Даікбожого ппут,а: у БНЯЖИХ незгодах .ТІ ЮJ(СЬБиїr віІ\ норотився.

300

1'одї 110 РУСI>І\ііі :ЮJIt.11 і ]>і1\I\О орачі гуна.тти, Та часто ВОрОIlИ ЩНJ]ШJІИ, Трупи 1(іJІНЧИ між собою; А гаJll\И свою рі'! ГОПОРИJІИ, :111fuв.ПНЮЧИСІ> летіти 1Іа ][ОіIШlшість. '1'<\1\ БУJJO 11 ТНХ ооях і '11 ТИХ похО/\нх, Л.!І(' таЮІГО бою но ЧУllНllО.

а ;зараllIlН 1\0 вочора, ~1 вочора 1\0 світа ,J[отять стріJJИ гаРТОllані, 1'РПМШlтr, шаб,Тlі uб ШОJlOМИ, Тріщатr. списи хара.ТІужпі

~' НО.IІі І І l'зпаllО1lf у, Соред зом.аі ПOJJOвеЦbl\Оl. Чорна земля пі;( НОПИТLJl.Ш І\істьмп бу.ла засінна, Л НjJОlJію ПОШll3іllll1; І аjjjШ.IIН Т.'іI·Н 110 РУСI.l(їіі :Н'ШІі. lЦо там ІІІУМИТІ"

ЩО TH~1 1\:IJJPШlТl.

::I\a.lIf'1(Y РНІН) ІІОІ"'/\ :ЮРt'IО'?

rІ'ОР

но.тll,И :щвертає,

11"<lJII.

йому МИJЮГU БJ!<tта IЗсОI\О,IІО/\а.

ПИ.:lися l\ОШ., БИ,llиен l\РУI'IІЇІ, 'l'РР'I'I.()го !\ІН! 1І0РР)( 1I0JIYI\IIPM УпаJIИ стяги ІГОр'ові. Тут брати розлучилися Па берсаі бистрої НаЯJlИ; Тут Rривавого нина llC!\OCTaJIU; Тут пир 1(ОRїнчали хоробрі РУСИ'lі: Св()тів паНОЇ.JIJf, Л самі полнгли За ЗОМJІЮ Гуси,у. ПИЮlе трапа жалощами,

Л 1\Р('1\0 ~ тугою

1(0 :Юl\ші IІРИЮlOШІJІОСL. ~(H

'1'а уже, браття, Новесела ГОJ\Юla JщстаJНІ, Уже пустиня СИJІУ ПОJ\ришt! 13стала НеДОJШ силах Дажбожого ВПУІ\а, l3СТУПИJJа l\івою На :зеМJІЮ ТРОЯНUНУ, СlІлсснула JІебединими КрИШІМИ На синьому морі, 1\OJIO Долу; Ilлещучи, відстрахнула Щасливі часи. Походи ЮІЯзіп на поганих МИНУ.ТІисн, Бо сказали брат братові: «Це мов, а те мов теж». І ночаJIИ Ішязі про малс «Це веJlИКС» мовити 1 самі ІН! себе :н:раМО,IІУ нувати. А погані звідусіJІЬ ПРИХОДИJІИ З перемOl'НМИ На землю РУСЬІ\У. О! ДалеІЮ ааЙШ()}І СtШ Ї.ll , Птахів (і'ючи, ДО мuря! і\ Ігоря хороброl'О н(тку Нс lJоснрееи'l'И!

За ним J\РИКНУШі Карина І ЖеJШ пом'тала ло Русь:н:ій :юмлі, Огонь несучи І! полум'яному роні. jJ\'они рует>кі анн'!т(ШU,ПИ, IІЮНJIЯ1JИ: «Уже нам своїх МИJІИХ JJal~ Ні мислею 3МИСJІИ'l'И,

JJі І\УМОЮ :ЩУМН'l'И, Ні очима ЗГJIЯНУТИ, Л золотом і сріблом І поготів не бряжчаТIІ». Л ааСТОГllав, братнт, Ниїп ТУП)fО,

А ЧерніГІВ паіІаС'і'ЛМИ. Журба Р03JІИдася по Руській землі, Печаш, сита тече серOl~ зеМJlі РУСЬІю:і. Л княаі самі на себе крамоду куваJІИ; Л погані самі, Переможно набїl'аЮIJИ на Русьну не мшо , I-1раJІИ дань по біJщі а І\вора. ТН-по два хоробрі СнятослаНИ'Іі, ІІ'ОР і Всеводод, "Уже погань розБУДИJІИ розбvа1'UМ.

Ії утихомирив був Батько Їх Святосдав Грізний, великий :КИЇвсь:кий, грозою; Пристрашив був Своїми сильними пол:ками І харалужними мечами; Наступив на землю Половецьку;

ПРИТОlIтав сугорби та яруги; ПОМУТИD рі:ки та озера; Висушив ІЮТО:КИ 1'1:\ болот}!. А погаНОl'О І\обя:к/\

,1] у:ки МОрН, Від аl:шj:JНИХ веmших ПО.!lків ПО,ТІОвеЦЬКJiI Х,

Нк вихuр, ВИРВАВ;

I упав І-\обяті

у городі J\ИGві, У свіТJІИJ,і СВЯ1'UСJІаlюніЙ. Тут німці і вепеціани, Тут І'реl\И j морава Співают}' СШІ ну СВЯТОCJlаll у, ~оріl\аЮТl. юнт:но Ігореві, ІЦо llOТUПИll багатство На дні НаШІИ, ріІ\И половеЦЬІ\ОЇ. РУСЬІ\ОГО зодота насипали! Тут Ігор-юнт:н. лr,рссіп

Іа сідші :Ю,ІІОТОJ'О Да у ci,\JIO .ІНJЛО.I I1JIIИI\I,І(Р. ПОСJIIутніJIИ 110 містах мури, Л веССJlОщі 1I0НИlШИ,

л Сннтосшшу СМУТСН еоп lIlНIВJщінеJJ ~' l\ИGві, на горах. «Цої НО'Іі аl.ІСчора О/\пгt1JІИ МОІІО,- Сlшааll,- 'Jорною ШШOJІОІІІUЮ На ЩЮllаті тисовій; ЧерпаJ1И моні СИНG ІНШ О, З отрутою мішане; СипаJШ мені порожпіми еагаіідаю.IМИ ПогаНllХ ЧУЖОМОllців ВеJ1ИКИЇІ жомчуг ІІа груди

І милували мене. І ДОСІ, ДОШІШUУШJ беа СВ(ЩОЮІ

:-'"

моїм теремі :/О.ІЮ'I'О!3I'РХЇМ.

Ці.IІУ "і'l :шс'юрн Бісові ворони 1'JHI.IIII

!{OJIO Н.ніСІІОСЬЮI ІІа о(іЩlOllі, ВИШІ l\ебру І\ИСЮІІО І ПОСJІИ її ДО СИНЬОГО МОРН». СIШЗНjlИ uонри до юнr:m: «'~'ЖО, ЮШЗЮ, туга ум ПОJIО1IИJJa:

То ж два СОl\ОJIИ злетіли отцевого ЗОJІОТОI"О преСТОJIН Пошунати ГОРО/,\Н ТМУТОРОЮ.ШJJ 1\60 спити 1I1OJIOI\IOM '~OllY. УН\О СОIЮJIам НРIІJlЬТ\Н обрубано Поганих шаб.'ІЯI\1И, А самих попутано Путами ааJlізними. Да ТО1\1110 ж БУJІО ТОГО l\lШ:

Дна С(JJЩН UОМОРШlO, Обидва багряні СТОІШИ lIогаСJІИ, Л з IlИМИ молоді місяці,

OJJer і СJJЯТОСЛaJJ, ТРМРЯJJОЮ uБВОJlOJ\ЛИСЛ І 11 морі lIОТОlIУJІИ, І IIОJІИRОЇ буйності дода.ІІI! 1l()['ШIІВI.

На рї\щіна Наялі тьма С1lі'l' lIОЩJlша, ІІо РУСЬІ\ііі :ЮМJlі ІJOШИРIfJIИСI, ПОJlОuці, ЛІ{ барсове гніздо. Уже зняласн l'апьба на хшшу; Уже ВJ~аРIfJІа ПРИIlУJ,а па ІІОJІЮ; ~ТЖО веРГIІУНСН ДИJJ на :ЮМJIIО.

І'отсм,і нрасні дівчата

3аспінаШІ на берс:.1Ї СИНЬО\'0 1ІІОрН, ДзвонЯ'JИ русr,l\ИМ ЗОJIОТОМ; Виспівують часи БУСОllі, ВеJIичаюТl> помсту ШарунаНОIІУ. Л ми юно, ;ч}ужина, шадні JJCССJЮЩЇШ). 'І'о)(і Jll'';JИlщіі СВН'І'uеJНШ :ЗРОllИll :ю.rf()те С';ІОІ.ІО,

а С.ІІьоааМI1 мішаlll', і CI\tIJHH: «О мої СИlIОllці, Il'Ol)(J і ПсеВО.llOl\lJ! Рано ви почали половецы\y зеМJІЮ мечами потинати, Л собі слави шукати; Та беаСJІаВНО ПОДОJІаJІИ, Безславно :кров погапую ПРOJIИJIИ. Ваші хоробрі серця

твердого хараЛУІ'У скуті, А У відвазі гартовані. Що.ж ви це ааподіЛJІИ Моїй сріберній сивині? А ИїКе пе бачу влади Сиш,)JОГО, і· багатого,

Б. СвіЩШНСblш/1

305

1 llОИОJШИ'ЮГО

ората мого HpOCJIa1Hi.

3 3

чернігівськими боярами, могутами і 3 тю'ранами,

шельбирами,

реву гами,

топчаками,

і -3 ольберами: Тії-бобез щитів, 3 зачобіТНИl\lИ ножами, Нриком полки перемагають, Дзвонячи в прадідову славу. А ви сказали:· «Мужаймося самі,

Нової СJІаВИ самі добудем І давньою самі поділимося! » А чи диво, браття, старому lIомолодіти? Ноли сокіл у літах буває, Високо птиць підбиває,

Не дасть гнізда свого на поталу. Та те лихо: князі :мені не помОга. Назворот часи обернулись. Ось у Римові кричать Під шаблями половецькими, А Володимир під ранами. Туга і журба сину Глібовому! Великий КНЯ3Ю Всеволоде!

Чи не мислиш ти прилетіти здалеку Отцевого З0ЛОТОГО стола ДОІ'JІшrути? Ти ж можеш Вошу веслами РО3І\РОПИТИ, А Дон шоломами вилляти! Коли б ти був, ТО була б брarша по ногаті, А бранець по різані. Ти :можеш і по сухому jниними стрілами метати Удатними синами Глібовими.

306

Ти, uуйниіі }>ЮРИ1{у і Давид!)! Чи не ваші золочені шоломи

По крові плавали?

Чи не ваша хоробра дружина Рикає, наче тури, Ранені шаблями гартованими

По полі незнанім? Ступіть, володарі, в золоте стремено 3а кривду цього часу,

3а землю Руську, 3а рани Ігореві, Буйного Святославича! Галицький Осмомисле Ярославе! Високо сидиш на своїм ЗОЛОТОІшванім престолі, Підпер гори угорські Своїми залізними нтшами, 3аступивши KOpOJIeBi путь, 3ачинивши Дунаєві ворота, Метаючи тягарі через оболоки, Судя судячи до Дунаю. Грози твої по зеМJIЯХ течуть; Відчиняєш І\иєву ворота; Стріляєш з отцевого золотого престола Султанjв за землями. Стріляй, володарю, І\ончака, Поганого раба, 3а землю Руську,

3а рани Ігореві, Буйного Свнтославича! А ви, буйний Романе і Мстиславе! Хоробра думка носить ваш дух на подвиг. Високо плаваєте на подвиг у відвазі, Наче сокіл на вітрі ширяючи,

307

ХОТ}l'lИ Іітаху в БУШllll НО)\О,lLатН. Єсть-бо у вас аалізні панцирі Під ]lЮJюмами лаТИJlСЬН:ИМИ.

Від них наГРИ]l[іJІа ЗОМШІ' багато ].;раїIl ХИIluва, Литва, НТВfIГИ,

J~opeMP.тra і ПОJlOlщі ._СIlИСИ свої ][ОКЩ\<lJIИ, Л гuлови ніДl\JlUШІJIИ J(a й 11і)\ ті мечі хараjlужні. Та вже князю, Ігореві, Сонячно світло померКJІО, А дерево вр з добра Jіистн llОРОНИJlO! По Росі і 1ІО Суді l'ОlЮДИ ІІодідено. А Ігорн хороброго ІJO.rJI,У IІр ]J{)СНlн'еити! Доп '1'06(', шrяНlO, І\ЛИ '11' Т :ше Ішяаів па прремогу. ()ш~говичі, хоробрі ЮIН:\і, 1lоеllі,ІТП 1\0 rJoro.

ІІІ гпа 1', j Нсоно,аОІI" І І\сі трн Мстислави"і, Нозгіршого гнізда JJlОС'I'ИЯРIIJІьці! 'Чи но ПТJІНХЮI1И 11('IН)l\юrи

Собі ЛОJIості здоБУJIИ пи? Де ж паші ЗОJIоті шоломи І .1JЯЦЬ1\і списи і щити? ;3aгopOi~iTЬ ГlОJIЮ пората СnОЇми гострими стріJIами За ЗОМJIЮ Руську, За рани Ігорепі, Буйного СВНТОСJlаlШ'Ш! Да ІШ,О СУJlа не точо

СріiJР]!ILИМН еТРУНМIІ

308

До города ПереЯСJIавля, І Двіна болотом 1'0'18 До тих грізних полочап Під кликом поганих. Один І:зяслав, сип ВаСИЛf,],ів, Подзвонив своїми гострими мочами Об lIlОJІОМИ Jlитовси,і, Перетяв слану Дідові своєму Всеславу, А сам під чеРJJОНИМИ щитами, На І{ривавііі: траві, Потятий литовськими мечами, Сходп'JИ кров'ю, Сlшаав:

«Дружину твою, князю, Птахи І{рилами приоднгли,

А звірі кров ПОJlизали». Не було тут брата, Брпчис.тrава, Ні другого BceвcтOl~a ; Одип він :ЗРОНИВ Ж('l\[чужпу душу

хороброго тіла Через золоте пампсто.

Посмутніли ГО.;ЮСИ, ПOlпшшr песелощі,

Сурми еурм.тrяТІ> горо!\опсы\ •. Ярославе і всі внуки Всеславові! Уже понизьте СТЯГИ свої, Поховайте свої ІІ1ечі увереджені: Уже ВИ ВИСІЮЧИJІИ а дідової слави. То ж ви своїми незгодами Поча.ТJИ наводити поганих На аеМJlIО русы\', На добро Всесдавове. Бо через розбрат сталося насильство Від зеl\Iлі ПоловеЦЬІЮЇ! »

309

Па сьомому віці ТРОЯПОRОМУ Кинув Всеслав жереб На дівицю, йому любу. Хитрощами підперсн він НI1 J\()ПЇ І скочив до города -\ИЄllа, І діткнувсн СПИСОМ Золотого преСТОJІа киїIІСЬІЮГО. Скочив від них лютим нвіром. Опівночі З Бішорода З'явився в синій iМJli, А вранці сонирами Від чинив ворота ИОВl'орона, Розбив CJraBY Яросшшу. СІЮЧИВ ВОВІЮ]\[ 1\0 Номиги н Дудут()н. ] [а Пемиаі снопи стеJІЯТЬ головами, МОJІОТЯ'І'Ь ]\іпами хараJIУШНИМИ; ] 111. тоці ЖИТ'ГЯ 1шаПУ1'Ь, ШЮТІ. )\ушу Jjїl( 'J'іла. НеМИl'И НРИВtlні Gереl'И Не д()Gром БУJJИ аасінні -

3асіяні ніс'nМИ РУСJ.І(ИХ сипів. BCOCJlaB-ІШЯ3Ь JllOДЯМ суди суr~ив, І\'пязям городи рядив, А сам уночі вовком бігав: З Rиєва добігав до півнів Тмутороканя, Великому Хорсові вовком путь перебігав.

йому в Полоцьку рано до утрені Дзвонили в дзвони в святій Софії, А він той дзвін чув у Rиєві. Та хоч віща душа в тілі міцному, А часто біду терпів він.

Йому віщий Бонн-мудрець Rолись і приповідку сказав: «Ні хитрому, ні розумному, зtо

Ні птаХОJ!і РОЗУМНОМУ Суда божого не мипутю). О, стогнати Русьнііі з('млі, Сном'янувши l\Олиптпі часп І ІЮJІишніх ІШЮ:lі]J .. Того старого ВОЛОJ\Иl\шра Пе мошва було ПРJшунати ПО гір І\ИЇвси\Их.

Його стяги етаJІИ нині РЮРИl\оні, Л іlllllі ДаВИДOJJі, Та рінно Їм бупчут,и маЮТІ., Списи СJlіваЮТf ..

На Дунаї ЯРОСЛЮШПIJ голос чу,'и; :10аулею Сі1.МО1'І1I,Оro

рано: «ПOJІРЧУ,- наі"Р,- :Ю:Jулею по Дупtlr.ві, OMOIJY боfiРОIІИЙ рунав у l\afIJ1i-ріІ\і, Утру нняаові l\ривюJi ііOl'О рюш На могутнім його 1'iJli». НРОСЗlавні1. ршlO П,JJаче В Путинлі на стіні, МОflЛЯЧІГ: «О Штре-пітрИJЮ! Нащо, пане, тю;: наПРУГ0 віGШ? Нащо несеш поганські стріли На своїх натомлених крильцях Та на мого лада віЙСJ,КО? А чи тобі мало Вгорі під хмарами віяти, Гойдаючи кораБJlі на· сипім морі? Нащо, пане, мої веселощі ПО І\ОВИЛЛЮ розвіяв?» Ярославна рано плаче В Путивлі-,городі на стіні, МОВЛЯЧИ: «О Дніпре-Славутичу!

RYG

3Н

Ти пробив єси !{ам'япі гори І\різь землю Полов(щт.ну! Ти гойдав на собі Свнтославопі судна табору І-\обякопого. Пригоіідай, напе, мого шщу 1\0 мено, ]Цоб н не СJІала )1;0 пт.ого cJria На море рано». Ярославна рапо плаче В Путивлі па стіні, Мовлячи: «Світде й трисвіТJIе Сонце! Усім тенде й красне єси: Нащо т, пане, llРОСТЯГЛО Гаряче своє llроміннн На мого лада війсшо? У полі безводному Спрагою Їм JlУIШ стягло, Тугою Їм сагаЇЩаІ:И за'l'IОТУЛО ... »

11:0

Плеспуло море опівночі,

Мла іде стовпами. . Ігореві-ІШНЗЮ бог ПУТІ. ПОТЩНУG зеМJIі ПоловецЬІЮЇ На Зellr,тІЮ Руську, До отцевого золотого престо.ла. Погас.'Іа вечірня зорн. Ігор спить, Ігор та ії не спить, Ігор думкою полн мірить Від великого Дону до малого Дінця. Тупнув кінь опівночі, Ов.їур СВИСIlУВ за ріІ{ОЮ, ВСJІИТЬ І\ІІН3Ю розуміти. nнязю Ігорю у невозі не бутн! ГРЮБIІУ:Нt-СТУБпу.ла ;Jt>?fJIЯ. 3ашумі:Іа трапа,

312

ПІатра полоnеци,і степулися. А Ігор-князь скочив Горностаєм до Іюмщпів І білим гоголем - на nоду. Спав на бистрого JЮПЯ, І СІЮЧИn з ш,ого босим ВОВJЮМ, І помчап до лугу Дінця, І полетіп сокол ом під імлами, Побиваючи гуси та лебеді

Па снідаНОІ" обід, печерю. l{оли Ігор соколом ПОJlетів, Тоді Овлур вовком побіг, Трусячи собою студену росу: Підірвали-бо спої бистрі коні.

Донець сказав: «Нняаю Ігоре! Немало тобі j!еличчя,

А І\опчакові досади, А РуськШ: землі веселост і!» Ігор СІ,азан: «О ДОIlЧt'! ІІема.1l0 іІ\ і тобі слани, ЗЦо гоіідан КlIЯ:Ш па хнидях. Стелив йому зелену траву Па своїх сріберних берргах, О;:щгав ііого тешІИМИ мдами Під наметом зеленого древа; Стеріг його гогодем на воді, Чаііками на струях, черняды\Іи на вітрах. пр таБН,- сказав,- річка Стугна; Мадо води маючи, Пожерши чужі ручаї і потOtш, Поширена до устя, ІОному Бнязеві Ростиславу 3аНРИJІа дніпрові темні береги. Пдаче мати Ростиславова

313

За молодим Ішязем Гостислапом. ;іасмутилися Ішіти 3 жалощів, J дрепо а тугою [\0 З(\l\f.11і І IРИl\.1l0ПШlOС[,.

Да не соро:ки заС:КРNютали: По сліду Ігоревім

Іде Гза з :Конча:ком. Тоді ворони пе :кряТ\али, ГаЛI\И ПОМОВЮІИ, СОРОКИ не СІ\ренотали. Ті.JІI>l\И l~Я'l'JІИ ПОRнаю'l'f., ПО пітах, ТУНОТОМ путь до рі:ки поназують; Солов'ї весеJІИМИ піснями Світ но:нідають. Мовить l'аа І\ОJLча:ко]}і: «l\оли СОl\jл ДО гнізда летиТІ>, Ми СОІШJІИІ,а ро::ютрілявмо СВО1МИ золоченими стрілю"rИ».

С"азан Нончан до Гаи: «l\'оли соні.п 1(0 гнізда лститr., Ми со:кільцн обплутаємо :Красною дівицею». І с:казав Гза :Конча:кові: «:Коли його обплутаємо Красною дівицею, Ні в нас буде СОІ{ільця, Ні в нас буде нрасної дівиці, І почнуть нас птахи бити у полі половецьнім». С:казав Боян про походи Спятослапопі, Піснетворець старого часу, Ярославового, Олегового, :княжого: «А хоч тяж:ко тобі, голово, без плечей, Зле тобі, тіло, без голови».

314

Так і РУСЬБій землі без Ігоря. Сонце свіТИТJ.ся на небесах, Ігор-князь в РУСІ.І,іЙ землі. Дівчата співають на Дунаї, В'ються голоси через :море 11;0 Києва. Ігор їде по Боричеву До святої богородиці Пирогощої. Землі pal~i, ГОрО11;И ]jеселі.

3аснівавши пісню старим ннюmм, lIотім :МОJlOДИМ спіuати: «СЗlава Ігорю Свнтославичу, Буй-туру ВсеВОЛОI\У, ПОJ10ДИМИРУ Ігоровичу. Па :МНOl'а ЗІїта нпязям і 11;ружипі, 1Цо борютт.ся аа християн

3 поганими НОJшами! l{нязям СЛАБа і 11;ружині! Амінь!

О. С. Пушкін РУСАЛКА УРІІВОІІ

Берег Дніпра. Млин.

Мельни],

. Ой

тож-то всі ви, мододі дівчата, Дурні ви всі. УЖС як підгорнувся До вас знаЧIlИЙ, не простий МОЛОl\СЦЬ, ТО треба вам ііого собі з'єднати. А чим? Статечністю, звичаєм добрим; То гордістю, то лаСІЮЮ манити; ЧасаllІИ обережно спрокво.па Про шлюб знімати !\ІОВУ - а наЙl(УЖЧС СВОЮ діllОЧУ шанувати честь Неоціненний скарб; адже ж вона Мов слово те - упустиш, не повернеш. А ЛІ, нема надії на весіЛJІЯ, То все ж принаймні вимудрити 1ІІожна Собі якийсь прибуток або ІЮрИСТЬ БJIИЗЬБій родині; треба те гадати: «Не вічно ж буде він мене .'1юбиТf, І пестити мене». Та ні! Шкода Вам думати про добре діло! Де там! Ви зараз очманієте; ви раді Чинити дурно, що забагне він; Охочі пригортатись цілий день

316

До JIIоб'ІИна СВОГ(), а любчик той

I'YJIbK -

та іі пропав, і слід' загув, а ви

30стаJlИСЬ без нічого; оїІ дурні ви! Чи я тобі сто раз не говорив:

Eir,

ДОЧКО, слухайся, не будь роазнва,

Не нроморгай лишень своііого щастя,

ПР УIlускай ТІІ Шlяая, та себе Не l~ай занапастити. Що іІ\ бо виііШJЮ? Сиди тепер та й плач ДОПОКИ віну 3а тим, чого не вернеш. Дочка

Та чому ж 'rи

Гадаєш, ніби ІШНУВ він мене? J\;[СJІJ,НИН

Ян то чому? А сніJІЬЮ{ Ж раз на тиждеш"

Бувало, до млина пін наїжджав? Що божий l~еш" а часом двічі ВРЯ1~ І-Іа день. Ноли дедаJIі .ріЮ1Ю іі ріюпс СТНН Ї,ЩИТИ - і ось l\ев'ятиіі день, НІ, ми но БН·ІJI.JІИ ЙОГО. Що скажеш? ;~I)ЧІ{а

ІЦо ж? НіІ\ОJІИ йому. Чи '1'0 У 111,01'0 Нема турбот? Не меJІЬНИІ, він - не роБИТІ, Вода за нього. Часто каже піп, Що труд його - найтяжчий труд у спіті. Мельник

Тю{, вір йому. Ноли князі трудились, І що їх труд: зайців ловити, лисів, Та ПИТЬ-ГУJШТЬ, та кривдити сусідів, Та вас, дівчат дурненьких, підмовлять. Він сам праЦІОG, ЯІ, пе пожаліти!

317

За мене, бач, noда! .. А я спокою Ні вдень не маю, ні вночі; поглянеш, То тут, то там полагода потрібна, Де теча, де гнилля. Коли б у ІШЯЗЯ ТИ вміла випросити на направу Хоч трохи грошенят, було б не зле. Дочка Ах! Мельник

Що тане? Дочка Стривай! Л чую тупіт

Його коня ... Він, він! Мельник Гляди ж мені, Не забувай МО6Ї ради, ДОЧІЮ ... Дочка

От він, от він! Увіходить

l{ Н Я 3 ь.

Стайиичий

nідиОДI1ТЬ

ІЮНЯ.

Н'нязь Добридень, друже мій, Здоров був, мельнику. МеЛЬІІИК Ласкавче наш, Віта6М, просимо. Давно, давно Твоїх очей не бачили ми світлих; Піду тобі зготую почастунон. Виходить.

;318

його

До tlка Аж ось коли про мене ти згадав! Тобі не стидно мучити так довго Мене жорстоким, марним дожиданням? І що мені не сходило на думку? Яким себе я жахом не лякала? То думала, що кінь тебе заніс у прірву чи болото, що ведмідь Тебе у лісі темному здолав, Що хвории ти, що розлюбив мене. Та слава богу І Ти прибув сюди іІ\ивий, здоровий, і мене як досі Rохаєш; правда ж бо? !\нязь Як досі, серце. Ні, дужче навіть. Вона Але ти чомусь

Сумпий неначе; що тобі? І{нязь

Сумний? 'Гобі здалося так - ні, я веселий Завжди, коли тебе лиш бачу. Вопа І-Ії,

Як ти llссеJlИЙ, то здаля біжиш, Гукаєш ніжно: «11:е моя голубиа?

Що поробляє?» А тоді цілуєш, Питаєшся, чи рада я тобі, Чи сподівалася тебе так рано. А нині - слухаєш мене ти мовчки, Не обіймаєш, не цілуєш в очі, '

319

Стурбовавиі1: чим-побу/\ь, ненно. ЧИМ ще? Па МОНО, МUЖО, гпіlЩGШСЯ ти? КиЯ3І,

.п марно JJицемірити 1!tJ ХО'ІУ, Ти правду нажош: lJ сорці н нuшу ТЮІШУ неЧaJІЬ - і ТИ її не мuжош Ні ПОС1'інннм JІюб01lНИМ poail'HaTlf, Ні нтіlllИ1'И, ні llавіТІ, НО;фlИти. Вона

Та гіРІЮ 11(\ журитисн 3 тобuю Одним журінням - всо повідай ІЦИРО. j{О3110JJИШ -- ПJІакаТИIl1У; не до:шо.ТJИШ Сльоаиююю тобі ле досаджу.

І\: н Л 3 Ь Навіщо ЗllОJlіка1'И? Скоршо -.- І'раще. Ти, МИJІа, :шаGШ, що нома ш\ світі ТРШJJЮГО щастя, ані рід :шаЧНllіі, ;\lІі ЩJnса, ні СЮІа, ІІі бага'l'СТВО, Ніщо liі;\и lІе IIfOШО оминути. І ми _. чи правда щ так, мон l'ОJlУ()JЮ':) НУJІИ щасливі; л принаймні був 1ЦаСJІИВИЙ і тобою, і твоїм Коханням. Що б не стаJIОСЛ зо МНОЮ, ДО б я ПО був, довіку пам'ятати Тебе я буду; те, що я втрачаю, Ніщо пе може 11 спіті замінить. Вола Я слі1l твоїх іще не розумію, А вже боюся. Доля йам грізна Готує, повно, невідоме горе, РО;ШУl,У, моше.

320

Князь

Так, ти відгадаJНІ.. РОЗJІука пам судилася BЇi~ ДОJlі.

Вона Хто б РОЗJІУ'ІИН нас? Чи мені НО віШ,JI() Де СХО'lотьсн іти а тобою? Я За ХJІОllЧИlШ вберуся. Вірно бу/\у Тобі СJlУЖИТИ I1 полі, У ІІоході 11 и на війні - війни н пе боюсь, Аби удвох нам бути. Ні, не вірю! Або мені ти серце вивіряєш, Або 30 l\fНОЮ марний жарт жартуєш ..

Кпяаl> Ні, жарт мені НО iillC на думку тші, Тебе ІЮ треба винірнть мені; Я не зрядшаюсь ні 11 далеІ{У пут]., Ні па Ilійну - я вдома зостаюсь, Та треба нам навіки попрощаТИСI .. 13опа

Стриваіі, тепер н РО::lумію lIсе ... Ти Ж4:'ниш()п. Нтш!. МОІІЧІІ'І'І•.

Тн женишсп! .. Н:нязь Що lIдієш?

Сама ти розміркуй. Князі не пільні, Як ви, дівчата,- подруг вибирають Не по дуті, а на бажання й розсуд Людей околичних, для Їх J\ористі. Твою журбу розважить бог і Ч~Щ В. СВідвинсЬІШЛ

321

110

забунаЇ1 IIJоне; візьми на с1Іогад

Завій - ось дай тобі я сам надіну. З собою ще привіз я це намисто Візьми його. А це я обіцяв Твоєму баТЬІ\ові. Віддай йому. (Дав їй в руnи .iltїШОn 8 8ОЛОТОМ). Прощай! ВОllа Зажди ... Тобі Сl\азати маю ... Не пригадаю що.

1\ II я З Ь Згадай. Вона Д.1Я тебе Я все готова ... Ні, не те ... Стривай

Не можна, щоб отак навіки справді Мене покинув ти ... І знов не те ... А! .. пригадала я: сьогодні в мене Твоє дитя під серцем ворухнулось.

Князь О нещаслива! Що ж?

Побережи

Себе хоча для нього; не лишу я Ані твою дитину, ні тебе. А може, навіть сам при їду згодом. Вас навістити. Не вдавайся в тугу, Дозволь тебе востаннє обійняти. (Ідучи).

Ух! Збувся - на душі немовби легшо. Я сподівався бурі, аж воно Минулось тихо. Виходить. Вона залишається непоруmною ...

322

· М.

Лермонтоь

... ... ... Дубовий листок одірвався од рідної віти

І в степ закотився, жорстокою бурею битий. Засох і пов'янув він з холоду, спеки та горя;

Лж ось докотився нарешті до Чорного моря. І-\рай Чорного моря чинара стоїть молодан, Милується з вітром, зеленими вітами грає; ІІа вітах зеленихтам райські гойдаються птиці І дзвінко співають про славу морської цариці.

Припав мандрівець до відземка зеленої кралі. Притулку на час він БJlагає в глибокій печалі І І\аже він 'І'ак: «Я дубовий листочок самітній, Дочасно я виріс в отчизні моїй непривітній.

Я довго по світі блукав без мети сиротою; Засох я без 'riHi, змарнів я без сну та спокою,

Прийми жнещасливця між листя своє смарагдове,

Тобі не одне л повім повіданнл чудове». «Пощо ти мені?-молода відрікає чинара. Ти жовтий, бруднийі синам моїм свіжим не пара. Ти бачив багато - та нащо мені небилиці?

Мені вже і райські давно надокучили птиці.

323

іди собі даЛІ, мандрівче! Тебе л не знаю!

Я сонцеві МИJIа; длл нього цвіту і сілІО; По небу л віти розкидала тут на просторі, Л миле коріння купаю в холодному морі)}.

Готфрід Кеплер PYCAJIКA

Ніде удар крила ле ПОРУШaJ! спокою, Слінучий білий сніг так тихо спочивав. ІЦоб хмарна простягласr. під твердю голубою! Або щоб ХЛЮПНУВ десь НlЩОro мертвий став! jІ\емчужне дерево в во;(і аростаJIО дивно. Слгаючи верхом під зеленастий лід; На дерево сп'лласr. русаJша й неодриипо І\різь льодову нору дивилася на світ. н и с.нюті t'тоян ІІа СК.ІІЇ тонного .пЬОДУ, ЩО відді,1ІЯВ меНІ' ні)( темрлиого llHa. Так блиJJ.ко бачив н ЇЇ 'ІУДОВУ вроду, Краіі самих ліг моїх (ііді.НlІСН вона. з JlJІаЧОМ гаМОВ<lIІИМ вона з заМЮlеIlНЛ того

ІІІунада виходу в ПOl,рівлі І\рижапШ. О не забуду я .'ІИЦЯ ЇЇ сумного,

Завжди, заВil\l(IІ воно ввижаєтьсл мені.

324

Янка Купала НА СМЕРТЬ СТЕПАНА БУЛАТА

Задрімав ти в шапі, І} славі, Засмутив осінні llрупа .. . Оіі скосила, не спитала .. .

Сни, коханий, про І\омупу!

Сонце ти хапав за кудрі,

Думав думу про Перуна, Що цілу країну збудить ...

Сни, коханий, про Комуну! Сир.отливо над дверима Ціп з ІЮ СОЮ висять В клуні, Хто ж на ворога їх зніме? - Сни, коханий, про Номуну! Світ піднявся, схаменувся ... Вільний вітер забурунив І на бідній Білорусі!

Сни, Боханиіі, про HOl\lYH~'!

Забуяє ТІ c.'laBi буіініїI, аllдзвенить З0ЛОТОСТРУНВО Рі;t;IIИЙ І,раіі - в одній комуні ...

Сви, коханий, про НОМУНУ.

На МОГИJIі в день весняниіі Буде цвіт сіяти ЮНИЙ. Сонце зайде, сонце встане ...

Сни, коханий, про Комуну! УІІІ.

1921

325

шеня І СИЛА

Даііl'е розгону, простору ГноБJНшііі пісні та СИJlllі\( Мур упаде най:міцнішиіі, Ми сколихпе:м і МОГИJ/У.

Предка одвічне змагання Правнук СОНJІИВИЙ почує;

lЦо нам гроби ПОІ'JfИНУЛlТ, Ми Шl гробах відбудуєм .

Золотом шлях оБКУЄ1tЮ, Зоряно злинем в висоти, Понад неправду, неслаJ)У, Понад 3аІ,УТНЄ БОJIО'ГО. Міць СВОЮ ЛЮДЯМ ПОІШШfШ ... Ст,аше і старець, і діти: Що то G пісня і СИJIа! ІЦ() то в веЛІ.МИ хотіти! 'І909

ПОЕ3ІУ Вибрані (сПоезії»

В. Свідзивсьного Є першою спробою

подати ЧlІтачам спадщину поета, яна на сьогодні ще

не повністю зібрапа, чаСТІЮВО, може, іі загипула в рОІШ l!іЙни. 3а свідченням Мирослави Володимирівни

Свідзrrнсьної, І<ільна рунописних зошптів батьна вона передала Харнівс],J,їй фі.'1ії Спі.тrюr rпrсьмрпшшів "УІ, раїни в

1964

р.

На прохання видавництва, до цього видання І<РП пп; ЛндріЇІ

ЧеРПlIШОВ передав два

«Те~Пlа\> із юшгп (сЛіричні поезії~

вірші:

(1922),

(сВітер»

єдиниіj пі

;jOMlIll примірнин ЛlЮЇ зпахоДпться в нього.

Таним чпно~r, перша l(апні вірша~ш (сВітер»,

збіРІ\а (cTe~{Нa»

подана

цьo~[y ви

та УРППl,ами, взяти

мп із тогочаСНIІХ рецензій. ШИРОІЮ представлені абір IШ (сВI'РI'('I'Ш,»

(1927) та (.Поезії» (1940). Поезії «Поза (1\112-1940) взято ів публінацШ n рівних Jшданнях (журнали (сНова ду~ша», 1920, .l\f2 3 та (сПра ПОР», 1968.• 1; абіршщ (сПоезію>, НЮR .•М 2, 1984. ПІШ. 1; газета (сНаше С.'10ВО», пнр) та машиноиисної І;опїі а апторсы оl'оo ПРlІміРlIIша, ЛІ,а зберігається 11 упорядшша. Ця l\Опія JlriCTlITI. поезії 1927-1936 рр. :lбіРШШIІ»

і названа І\ВТОРОМ «Частина перша». Очевидно, МОІ'

.'Щ бу-ти і «ЧаСТllна друга», що охоплює поезії 1!И1

рр.

ЖОl(НОЇ поезії

1941

р.

1937-

ВИЯВІІТИ не Вl(алося,

329

()І:ремпх віршіп :щ

НІ:\7-НI40 рр., ЗnllДЯКП дружпій

допомозі ППСЬІІIf'ТlППІ(іп

і науновціп, зібрано чимало. НаПРИІ(іпці 60-х ронін у ХаРlюпі група письмен пиr;іп - Ігор Муратоп, Марія Пилипсьтщ та Іван Бир

гап

готувала до видання вибрані поезії Володими

ра Свідзинського під назвою «Нерозлюблепа краса». Смерть усіх трьох УПОРЯДНИІ(ів родному задумові. РУІЮПИС на

нереmкодила благо

196

сторіПОІ( машино

пису зберігається в родинному архіві Ігоря Мура то ІІа. Вдова поета, Наталія Андріївна :Mypatoba-вїлецы(,' падала упорядюшові можливість ознайомитися з руко

писом і взяти до цього видання п'ятнадцять посзій. у нсвеличкому, на одну сторіш(у, передш,ому сло ві «Від УПОРЯДНИl(ів»

зазначено,

що вірші П. Свід

ЗИНСЬІюго передруковано із зошитів поста, що збері гаються в його ДОНЬІ(И, Мирослави ВолодимиріІІПИ.

у даному виданні представлено три збірки, видані за життя поета, та поезії різних роні в, яні не входи

ли до збіРОI(. На осібне видання чснають численні переклади. В.

СвіДЗИJJСЬКОГО.

Ішизі

подано тіЛЬJШ

онремі кращі зразки. Онремий. розділ

С!,Jl3даЮТІ,

пое:1І1

«Поза

збір Kn-

МІО>. 3а ВИНЯТІЮМ віршів «Давно, давно тебе я жду», «3нову в душі моїй»

та «Пісеньнз», решта за життя

поета не публікувалися. Частина віршів була опуб лікована

літературних

періодичних

виданнях

ос

танніх десятиліть. Всі поезії «Поза збіркамю) розмі

щено в хронологічному порядку, вірші без дат вмі

щено наприкінці. Твори у збірці «Поезії» (1940) роз ташовані не в хронологічному порядку, очевидно, ав тор надавав перевагу тематичному розміщенню. Цей принцип

не порушено.

Із машинописної копії видно, що автор хотів' ви ділити

окремо,

порушуючи

хронологічний

три цикли: «Балади», «Зрада» і «Пам'яті

принцип,

С-ської».

ОскіЛЬRИ СRлад ЦИІшів остаточно не було сформовано

330

задум ноетл. пе Gуло

зреалізовапо, залишаємо ПР

ПОРУШНИI\( хронологічний принцип розміщення за да

тами,

які

поет ретельно

зазначав

під ІЮЖНIlAr вір"

тем. Виявлені різночитання подаються у приміТІ\аХ. l~ля зручності читачів пояснення значень діалЄl(ТНОЇ

Jrексики

зроблено під

віршами,

всі

інші иоментарі

юшесено до примітои.

Написання прізвища поета подаємо згідно сучас ної правописної норми, хоча на трьох зuіриах, вида

лих за життя, і РУІюписах він незмінно підписувався «СвідзінсЬІШЙ». ПРlr підготовці до сІ.Іюго

значну

видання

допомогу

«Поезій»

упоряднmюві

В.

Свідзин

подали

пись

меннишr Іван Драч, Леонід Череватенио, Павло Мов чан, Євген Попович, Валерій ШеВЧУІ', учитель Шпи

ніВСЬJЮЇ

середньої

Тернопільського

шноли

С.

Н.

педінституту

співробітник Rиївсьиого

Безверхній,

М.

г.

доцент

ЧОРНОПИСЬИИЙ,

університету

О.

А.

Нрижа

ніВСЬІ,а, студенти факультету журналістики І\иївсько

го університету В. СемчУІ', В. Мацько. Всім Їм упо ряднш, складає сердечну ПОДЯНУ.

книги «ЛІричні поезії»)

Перша Jшпга

(1922)

В. Свідзинського

«Ліричні

йшла в світ тиражем тисяча примірників

поезії»

1022

ви

року

Кам'янець-Подільській філії ДНУ. Наведені уривки взято із рецензії Івана Дніпров ського

(г. Rобзаренка)

на збірку

надрукованої у кам'янецькій газеті да»,

1922,

Сонцвіта),

.м

74,

надрукованої

«Червоний шлях»,

та рецензії в

«Ліричні поезії», «Червона

прав

В. Поліщука

(Василія

харківському

журналі

1923, .N2 2.

RIЦU'И «Вересень»)

(1927).

Друкуються поезії за виданням: В. СвідзінськиЙ. Вє ресень. Харків,

1927. 331

Вірші в збірці пе датовапо, до пеї ШШЮЧі>JJO тво ри, написані В. СвіДЗJlIІСI>ІШМ у

1922-1927

рр. після

вихо1\У ІШИЖКИ «Ліричні поезії~.

Поезії ((Вечірnі тріодети»

(під назвою «Вечірнв~)

та (Оf)иI/ОІm хата nрп дод/ті» (під JtaЗJЮЮ «ТІа забу

тому хуторі ~)

вперше було падруновапо в журналі

(<І-Іова громада.), Харків,

1926,

ІШ.

21-22.

«(ІІад .nарnаnа.м,и жовті віти». Посвята М.

BacIIJII,-

l{іВСI>ІЮМУ, письменникові, -автору ДIIТЯЧОЇ п'єси «Рес

пуБJlіна.), XapltiB, Книгоспілна, 1925. «Не в бога с.м,єрті і рабства», ((Шuроnа вудuця, вє деnа "рае.м,», «3-ва тоnnого

водота вор і», «(Ой уnадо

со/ще» вперше були опубліновані в хаРltівсЬІЮМУ жур налі «Червоний mлях~,

1926, .N2 10.

«Ми в піч ввійшдu» (о. С-ному). Посвята рідному

братові Олегу СвідзинсЬJЮМУ. (13-за тоn"ого зодота вор і» (о.

1\.).

І\риптонім упо

РЯДНИНОМ не РОЗltрПТUЙ.

«(А спnі ж .м,ете.лunu, сипі» .Тlові Свідзинсиюму

(п. С.). Посвята Пап

ріДНОIlIУ братові поета.

«ШUРО/,"U вll.ШIfI/, аЄЛЄllа ,;рас.•р). л. В о р о 11 Р Ц 1 , -

батию л. А. ЯщеПlю, Уltраїнсьної радянської ПИСІ, меППИЦl

lІ<,ренладаЧІШ

(померла в

1983

р.). РОДІІІШ

Свідзинських і Воронців приятелюна.1fll.

КНИГJІ «Поезії ••

ДРУltУються за

(1940) JIIfДаШIЯМ:

Н. СвідзіlIСЬКllіі.

«Поезії~ .

•Пьнів, 1940. Кпига

«Поезії»

ВИЙШ.'lа

в світ

1940

р.

у Львові

у видавництві «РадянсЬІШЙ письмеННИJ(') за редаю~івю ю. І. Яновського.

РУБОПИС

підготовленої до

друну збірки

виявлено

упорядником у відділі РУБописів Львівсьної наукової

бібліотени АН -УРСР ім. В. Стефаника (фонд о/н

332

618).

i~o І;(ІИГИ ннііішлu 65 тнорін: ll;ЛТДССНТ ЧОТІІРИ 110ні

ноеЗll, ТрИ 118ЗІШ,

«Рuботи й дні»,

два

УРИВІ\И з поеми

УРИН0!, із

«Мстаморфоз»

ГесіодOJ

Онідін

та

п'ять поезій із збірки «Вересень». у рукописі юшги «ПоезП»

є відміни, праВІ\П ру

ІЮЮ В. СвіДЗ)IlIСЬІЮГО і ре)\lштuра Ю. «Сиllце))_

І. ЯНОВСЬКОГ().

У II18ШИIJОIlИСllііі )юнії УIlUРЛДНИІіа по}\н-

110 без назви і. мае J[овнішу І\ату:

«Умяр)).

Під назвою

Н_

28.

«ВУl'ЛЛР»

1929_

уперше БУJIО

llа

J\ІІУІ\UВІШО в «['арті» аа НІ2Н рі,,_

(ІН пам'ятаю по дощі». У aBTopcыііі реданції дру га строфа 11Іада lІродовжеlllШ:

А хтось ходив зі мною таlll. А тільу,и хто? Не знаю сам. ІIНаnлав па луn очереrunу». 3а маШИНОНIIСНОЮ ІЮ ніGЮ подаємо пuвнішу дату: ІIКлючами

1і,лuчуть

ІУ.

журавлі)),

1929. ІIВиllО

~JOрі

і лід

віІmlli)_ Уточнено дати за машинописною lюпівю упо РЛДНИl,а.

«ТіОЛІl 7'1' БУЛІl ві .шию, ладо мов». У 1I!8ШИНОІІIlС

нііі lюпії упоряднина вірш має З<ll'О.llОIl01':

:.1_

C-(··I>lЮЇ

ІІІ. У реданціііllОМУ РУIЮШlсі

«Пам'нті

піС.ІНІ

тре

тьої строфи іішш{ рядки, відсутні у збірці: Л п'ю ІІOJІІІНЬ, mщ() 11106, Пllечері і враtщі 11 (('ю ПОJШНЬ. Та багато ТlОJlині в степах, Не спити ЇЇ, не вигубити. 1<1'апа мальоваnа хата». У листі до УПОРЯДНlІка ДО'[

)щ

поста

Мирослава

Володимирівна

про цю

поезію

розrювідає: «Є ще вірш, ЯНОго батьно написав на мій маJIЮНОК, котрий я йому послала в листі .... «Жук за лізний»

це літан, якого я намаJ[ювала над хатою».

(IВибігає па море човеn».

УПОРЯI\НШС8

У машинописній

копії

«Набігає на МОl)1) човен •.

333

«Ми уже в6.4ижа.tиcst додОА'У». Дата «1934& поДайз аа машинописною Іюпією упряднИІШ. Там же є чет

верта строфа, якої нема у збірці: Ледве-ледве коливались вишні Смерті темний самоцвіт із rробу Полковий цвірнун на світло вийшов Хтось любовно rріб той окукобив. «(Чу{)ссnа тростnа)). Казна вперше була наДРУІювана в журналі «Піонерія»,

lюписі

баrато

1940,

;м

У редакційному ру

31.

виправлень і змін

зроблено

РYl{ОЮ

Яновсьноrо.

10.

Поза збіР

ами

(1912-1940)

«(Давпо, давnо тебе я жду ... » Вперше наДРУІювано в журналі «УІ{раїнська хата»,

1912,

;м

Вважається

першнм друнованим твором поета.

«3nову в душі .моїй ... )), «(Пісеnьnа» (<<ОЙ ліЩИН0 тус

ТШlИста»). Вперше надруковано в журналі «Нова дум І,а». Літературно-науковий журнал, ортан студентстпа

Rам'янець-Подїльськоrо університету,

1920,

;м

Друкується за першодруком.

«Урожай був шу.мnиЙ, висоnиЙ ... » Вперше наДРУІЮ

вано в журналі «Прапор., 1968,;М ІЮЖ

rазеті

«Радянська

освіта»,

надруковано та

1971, 13

лютоrо.

ДРУІ{УЄТЬСЯ за першодруном. «(Назбираю

цвіту

ПО

вано у зб. «Поезію>, вип.

заJtісnах ... » Вперше паДРУІЮ

1, 1984.

«(Поїзд». Вперше надруковано у зб. «Поезію>, вип.

1984. «(У саду .мого дитиltства ... ) Вперше надруновано D

rазеті «Молода rвардію>,

1983, 26

жовтня.

«(Березеnь). Вперше надруковано в журналі «Пра ПОР»,

1968,

«(Уже

;м

попурі

обо.лоnи ... »

журналі «Прапор», нолисною lюлією.

334

1968,

;м

Вперше

наДРYlювано

ДРУНУЄТЬСЯ за мапщ

(l11а uсіиllі.l! oJepi)i. налі

«Прапор»

Ullt!l'ШU

іЩЦРУl(Оllанu 11 ;1\У1-l Подаємо

1968; .N2 1.

за

першо

друком.

(IПам'яті

С-ська

С-с ь кої.

3інаїда

І.іі.

йосипівна

ська) , учителька, дружина

1933

ДРУІ{УЄТЬСН СУJІКОВСЬІ{а

поета, померла

вперше. (Свідзип

липня

р. В. Свідзинський дуже боляче переживав утрату

дружини. Переживання, СПОМИНИ, біль втрати народили низку інтимних поезій, які складають окремий цшш із семи творів: І. «Увечері прийду до хати»,

11.

«Роз

думно, важко ступали коні», ІІІ. «Коли ти була зо мною, ладо МОЄ», ІУ. «Нема тебе па землі», У. «І дов го шукав я живущої ВОДЮ), УІ. «Тінь на пісок набе режний упалю), УІІ. «Уже ТУРI\аВl\И в лісі смутніше гудуть». Поезії циклу подаємо в хронологічному по рядку, відповідно до дат написання. (І Чи

ти

ЧУЄШ,

nечуйвітре ... »)

журналі «Прапор», У книзі

«Поезії»

Вперше

1968, .N2 1. (1940) вміщено

надруковано

цикл із

трьох

віршів «3рада». Повний цикл у наступній книзі мали

СІшасти дев'ять віршів: І. «Іду-поїду на бистрім lЮ пі»,

11.

«На західних ПOJшх у намеРІ{У», ІІІ. «Де ули

цю укрилю),

ІУ. «Я іду здовж ручаю», У. «Ти ляж

та й засни собі, тату». УІ. «Чи ти чуєш, нечуйвітре»,

УІІ.

«Десь

ти з чарами став

до бою».

УІІІ.

«Уже

вечір, вечірній вітер», ІХ. «Пїд вікном моїм nЮВТИЙ буркуш). Поезії означеного автором циклу подаємо у хронологічному

порядку,

як

стоять

ВОНИ в

машино

писній копії. (IЛуска МОРОВУ срібnить віnnо». Вперше наДРУІюва

ІІО у зб. «Поезію), вип.

1, 1984,

с.

145.

«Маятnиn патомився»). Вперше наДРУІ\овано в жур

палі «Прапор»,

1968, .N2 1.

(Над медовим ручаЄМі). Вперше надруковано упо

рядником у зб. «Поезію), вип.

1, 1984,

с.

145.

«Нероввійно НQаус.л,а ... ») Вперше опубліковано упо-

335

РЙДlJИ!ЮЛ[ У газеті

(,Молода

гвардію)

(l\иїв),

Н)83,

ЖОВТНЛ.

((Ні, со/ще, бїд,ьше Itе приходь). Вперше паДРУІ\О вано

додаТІ\У

ДО

газети

(,Наше

слово»

(пнр),

1982, .N2 4. Поезія паДРУІювана таІЮЖ у зб. (,Поезію), вип.

1981,

с.

116.

ДРУІ,УЄТЬСЛ за маШllIlOІІИСНUЮ lюuією. (Іа-аа жовтого пд,еllа ... » ДРУІ,УЄТЬСЛ вперше. М. Стен JJlШ

відомий

літературниіі

І\РИТИІ,

20-30-х

РОІ,ів.

((Під flil>1l0.1t .моїм жовтий 6УР"УIti).- Вllерше опуб ліІЮВaJЮ в додаТІ\У (,Наша І,ультура»

слово»

(ПНР) ,

1982, .N2 4,

С.

до газети (,Наше

((Я сидів прай дороги ... » Вперше опубліІювапо у зб. "ПоеllіЛ», вип. ((8аимі,

па

с.

146.

світаnltі ... »

(,Поезію), ВIIlІ. ((Мод

1, 1984,

1, 1\:)81,

радість

С.

Вперше

lIаДРУІювано у зб.

116.

самотltД

аагу6д,еnа ... )

Uнерше

uнуБJIіlювано упорлднИlЮМ У газеті ('МОЛОДа гваРllію) (l\IІЇВ) , {9Ю.

жовтня.

((Прuйшд,о до .11 ор іи). Вuершu lltlДРУІ(ОВНIІО в 110/\11'1'І,У (,Наша нуш,тура» (,{'"."I!lМllи, (/(fЖ!;И

lІано

(пнр),

1982,

с.

СТУllали ,.иnі),. ВІІІ'РІІІІ' lІаіІР.Іп;о

ItОJЩТI,У «Наша

I;УJII.турн»

(Гlнр),

1!)~2, .M~.

(~. (і. У МНШІІНОПЮ;НЇЙ lюrrїі вірш НО;JНі1ч(,,,"іі ІІершим у ЦIГЮlі

(,Пам'н'l'Ї

С .. Сf,IЮЇ,), /ЦО СllіД'ШТI. ІІ(Ю 1І0ШУ-

1,![ ,шторuм І\ОМН031щійllОЇ чіп,uсті ЦІШЛУ. ((1'и увійшд,а nе'lУТnО, яr. русаЛ10(l». Впuршu ШЩ(JУ новано

.N2 4,

С.

(І На

додаТІ,У

веМ.Іі

nастигає

УНОРЯДШШОМ У зб. (IВесь деnь

(,Наша

I(YJlr.тypa,)

літо».

(,Поезію>,

Вперше

вип.

(пнр),

1982,

опубліІ\овапо

1, 1984,

С.

148.

!J меllе д,егпuй Мороп ... » Вперше надру

І\Опано у зб. (,Поезія», вип.

1, 1984,

с.

147.

((Душа поета;). Вперше наl\РУІЮD<lІІО У зб. (,Поезію), І!ШІ.

336

1, 198'.,

е.Н7.

(,[(ОЛІІ

дІ/і

JJ журнtiлі

r.lР'Л/l

.4Iертво,.,»)

«Прапор»,

Вперше е.

1968, .N2 1,

59,

надру}{овано де ~ віД~lінп

В текеті:

:J-й РНДОI\: «Н "flїIІ .1JиеЮ\DО еві",1[Ш); В-й РЯДОІ,: «(Л Т<!lІер воно ПО[ЮЮДІІ'" Друнувтьен за lІІашинописною копією, «(ОБIl0в.~я6'7'ЬСЯ древо .IfIlелі JIО6·Ї»). Вперше fJIlуб.l[і-

IІОВ/ШО УПОрЯДНIlIЮМ у І'II.i:IІ:'Ті «МОШ'jlil І'вщ'дію) ЇІІ)

НI8:1,

21\

(1{1І

тОllТIІН,

(I'l'u., вуст JІОЇ.т, слово віРl/е .. ,,) ВШ'І,ше НИДРУІ\ОВИНО 11 журналі «ПраПОjl»,

1968, .N2 1,

С.

!)!J.

(І'l'ін.ь па llico~ 1/(lбереЖ1l1/r'i !І'llIла»). ВНl'jlше надру Jювано аа

журна,тtі

«Прапор»,

маШllНОПllеною

а. C-ськоЇ. УІІ»

Jюпією,

1968, .N2 1. де

го

Друнується

назва

«Пам'яті

і ш'uнаЧllі теl\(~тові BiД~IiIlHOC1'i.

«Я~ гО.llоItЯ7·Ь садІ! naaipItї}). Вперше НlЩРУJЮВaJЮ в журнмі «Прапор".

1968,

ЗІ/!

"Неа.піН1ІО ;жiJу IІРllБQЮ

/І

е.

61.

'Іис

веЧіРUіU"." Вперше

надрунопано УІ журналі «ПРflПОР», "Сnа.IО

ere').

'І'УІ,і» (пнр),

1968, 11

Впершt' \[ИДРУ}{ОllЮЮ

1982, .N2 4,

с.

1, с. fЮ.

«Нuшііі "У'!(Ь

Подаємо за першодруНОIІІ.

(ІЯ ;)7Іов твій гість»). Впершо опуб.llіlЮВННО упоряд НИНШf

::1;1

поета,

!\1ИРОС!ІавоlO

І вардія'),

РУНОПІІСНОIU

1983. 26

шшією,

надіс.>шноlU

Свідзинсr.коlU. !!

га31:ті

ДОЧІЮЮ

.' Молода

жовтня·

"Ніде fJlteal РО8шuря'Т'uс,rрl. Вперше надруковано журна:Іі (.Прапор,),

1968, N!! 1,

с,

61.

Подаємо Ііа першо

ДРУНОМ.

(IH/,~

/Щ

nіваnі ~PIl.lli.1O

нано в шурна.1 ІЇ «Прапор,),

'!І'ОJОЮ!.І.

ВНUРШl'

1968, .N2 1,

1Іа)IРУ"О·

с. ІН. Подаємо :ІІІ

П"РШОДРУl\о.\r.

«(/(0.111 aeCl· дві/) l iJlIl '-' у ті//ь!'. Нllеl'Ш() Iш.дРУІЮl!I\ но в .,Нашіі!: культурі',> друновано у вб. ємо

за

шнр), Н!82, J'j~

«Поезі/l'!, вип.

Н!84, !J.

с.

Пер"

149.

Пода

першодруком.

в, СвIДSИІІСЬ'lJ!tt

337

(IJ/II'} ріlЩЮ Діll/(С.JІІ).

IIНJJi «Прапор'),

1!)()8, 1,

ВНСРШО ШIНР'уНОВНПО n жур С. а1-а2. Подаємо за першо

/ІРУІ\ОМ.

((НІ: білий дух, метався еniе). Вперше паДРУІювано ]J

«Нашій нультурі,)

1982, М 4, С. 9. 1, 1984, с. 149.

(ПНР),

ІШПЮІО у зб. «ПоезіЮ>, ВИП.

Передру

Подаємо

за пеРШОДРУІ\ОМ.

((Довіl:У ];ультурі»

тут).

(ПИР) ,

Вперше

1982,

<1,

паДРУІЮUЮIО с.

«НашШ

Подаємо за першо

ДPYHO~i.

((Нп їm:оли сумую самотою)).

н шурпаJJі

«ПраIlОР», НЮ8,

Вперше llаДРУІюнапо

с. а2. Подаємо за нер

ШОДРУІ\Шf. ((3'

8авУЛl;l/ в!l8ьпому). Вllерше lІаДРУІЮJJЮЮ

'J'UJJЬШШУ «Посзію),

1968, 2.

С.

71.

І(пар

Подаємо за першо

іIРУІЮМ.

((Вже ІІIIJ(Щ

IІnї словом ... ) газсті

ВПСРШО ОlJуБJlїJ(ОШIllО уrЮРIЩ

(11\10ЛОДіІ

Гllардїн»

(І\Jlїв)

1!J83,

2Н

ЩОНТПЛ.

Всі інші поезії, вміщені у розділі «Поза збіРІ(амш), ;ІРУНУІОТЬСІІ

вперше.

IШРEl\JІЛДИ

Гесіод. Із поеми «Роботи іі ДІІ і.>. Гесіод

даВНЬОl'реЦI,I;ПЙ поет УIlІ- УlI ет. )~O

11.

С.,

аJlТОР поеми «Роботи й: дні.). «Оповіданнн про lI'нТІ, ПОІюлінь,) вперше було падруиовано у Юlllзі (,Bepuсень».

Ще

два

мореплавцеві» (,lІоезїї»

уривии

(1940).

В.

поеми

СвідзинсЬІШЙ

«Літо»

«ПораДІ!

опубліиував

зб.

Аl\адемін: о. І. БіJІецы\й: УШІаВ хрестоматію ан ТІ1ЧНОЇ JІітератури, де вмістив шість уривнів (<l1аll )\ора», (,П'ять IІОl\олінь», «Порадю), (,Хліборобсьна робо

ТЮ), «Зима», «Вибіl) жіНІШ»)

із поеми Гееіода «Робо·

ТІІ й: дні» в перюшаді В. СвідзинеЬJ\ОГО. Див.: АНТИ'f на JIітература. Хрестоматія. УПОРЯ)\I\УШl в О. І. Бі .llCЦЬІШЙ.- 1\.: Рад. шиола, 1968.

Овідііі.

«Сонців палац').- Вперше

Ішизі (,Поезії»

наДРУІшвано

(1940).

О в і д і й - ПуБJJііі: Овідій Назон ("':3 р. до п. е.р. п. е.), РИМСЬІшй поет, автор «Любовних eJIUІ'ііі», «НаУІШ Іюханню), «Засобів від І\оханню), ІНІШ'И «МетаМОРфОЗJl». Уже з ХУІ ст, ТВОРІ! Овідін ВlIвчаJlIІ JI ШКОJІах УираїНIІ. Пір о п (із ГІЮЦЬІЮЇ) - (шодібний: 1(0 вогню»- прозорий мінерал червоного і чорного ІЮЛЬОРУ. Вино- РІІСТОВУЄТЬСЯ У ювелірпій справі. М у л ь 1\ і бер (Мульцібер), що означає «Плавиль ІІІШ», епітет бма вогню ВУJlкана, майстра обробJ;И металів. Тр і то ІІ - морсьне божество. СІІП Нептуна і Ам фітрітп, згідно міфу, ЖІІІІ із баТЬІЮМ у золотому пала І(і на дні моря. Про т е й - міфічний МОРСЬІШЙ бог, СIlН ОІ\еа

на. Мав дар ПрОрOl;увати маІібутнє і набирати бу",. лкого

вигллду.

е о 11 -

міфіЧІІПЙ

СТОРУЮfЙ

BeJIeTeII["

іНдІ,ше

ЬріареЙ.

Дор і д а - у греЦЬІ\ій 1І!іфОJІОгії 'l'отії, мати нереїд. Арістофан. Із I\Оlllедії «Жабш).

Арістофан

(Близы\o

445-го

- 385

дочиа

рр.

Онеана

до н.

давньогреЦЬЮІіі поет-драматург, написав понад медій.

е.)

ІЮ

П, cII1д3I1Hcы()Аіуy НiI,rll'iНlIТI. ""l1Il1llіі ІЮВНlні пнре ЮIlЩ l\ОАIІЩШ Лрістофана «Хмарю>, «Осю> і «Жабю>. LlИЙШJlИ ОЩJUМИМ lllщаНIIIІМ: ЛріС1'офан. І\омеl\ії.- К: ДРРЖJIітвидав, 1U;Ш, УРИВОК іа Іюмеді'і «ЖаБІ\» "))У"У (:'('ы'І :щ І~ИМ ІНЩШІ ШІМ, (с, 251-2(9). «Слово !ІрО lюхі~ 1ГОI)ів». 13. Сllіl~"ИIІСI.lЮМУ надо· ашl'Ь І/l1ршиіі: поетичниіі НIJІЮlшан «CJlOlla» в УЩ1<ЙН CblliїI: радIІнсы\ш .rI іТ(!Р"ТУl)і, Вперше !іудо ()nуб.1lіl\()ВI\' 110 11 ХЩJКівсмНlМУ «Лі'I'ора'I'УРНОМУ ЖУРНR,1Іі»), 1931:1, М [', е, \);'-'1 Ю, 1I01\RGMU 31\ виданНІШ: «CJIOBU о по.ІІ НУ II'UІювіш> та ііщ'u )fоеТІІчні lшреl\JШ1\1І і. IlIJJJIJспіВlI. ВидаННІ! lIіl\I'О'l'УIІНIІ ;НеОllіl\ МНХІЮІІІЩІ •• - 1\.: 19т, е, 101-420. Пушкін О. С. «Русалка». ДРУНУlJтьен Сlюрочено аа "иданням: Пушнін О. С, Набрані твори в двох томах, 'І'. П, ПСІJеІШ"l\И за рt'}\анціGЮ М, Рильського, М, Те рещенка і 11. Тичини. Вступна (\'I'I\'I'1'Я М. 1'оры оІ'о:: 11',: ДеРЖJlітвидав, 'LЮ7, с, НО-15\). дермонтов :Мо Ю. «Дубовий JШС'l'ОІ'... ') Виершр Ні-І' ДjJУІювано в хнркіВІ,'.ЬЮЩ,V «,ЛіТf:'jI!lТУРНОМУ журна,туї», 1941, ом 1. КеШІеР ГО1'фрід, «P~'(,liJ1Ka», КеШІер Готфрід (1819--1890)-- швеЙЦliрСЬКИП поет, писав німецькою мовою, ДРУНУ6'l'ьея вперше :щ машu

ноuненою l\опі6Ю, якн аберіl'(lвтьеll 11 УПОРЯДНІша, RУПaJl8 Янка. ~(Ha ('меl)ТЬ Степана Булата.), «Піснн і СІО{8'). Подавмu 111\ виданннм: l\УПНJНt flнкн. Вllбрані ТIIОрИ 1905-, 193ti, ПереЮlІlД н бі,ІlОруеької на jJедак, ці6Ю 'Г, Масею;а. 1\',- Л.; Дерлш!пшдаВ,1937 •• 1_ 117-

118; 215.

::І М І СТ JIіРИll<l Володшшра с,иідпинсьrюго. Васltль

Яреltlе/(~о ПОЕ3П

"//1Ігп ((Ліричні поезії»

(.19.22)

Віте})

Темна

«...Тоді

ж то ВІ18волена а lIіТЬАПt')

27 28 28

«... НІ{ надра темряви твііі зір"

2!)

На

Поділлі

8 книги IоВересен.Ь)} (1927) (,Верхи тополь ... ')

... ) .

30 30

«Війнули

зорі ХОЛОД0ІЮ)

(,Над

джерелом

«Не мета!] огнів БЛИСRавиця~ «Нк темно стало ... ') (,І вітер, і

. БЛIIСІ\іт ... ~ .

~HK М'ЯІ\О вечір тіні стеле!,) «(ОДИНОІ,а

хата ... »

«Не

нічого ... »

мов

«КУДІІ

ПЛlІВем? .. ')

«Весняна

РУЖ0 ... »

«В lIIОЇй уяві ... »

•

32 32 32

33 34 34 35 36 36

«Ой упало сонце ... »

ДІІТІІПСТ110

Зі

Вечірні

38 39 40 40

тріолеТІ!

«Над паркаШІМИ ... » сонце ... »

«Запало

«Відійшла ти з померхлого світу»

«Єдина,

безліччю

свідомостеЙ ... »

(<І ти ж ІЮЛИСЬ ян: сонце буш) «Давніх «МИ

літ

сон ... »

ввійшли ... »

ніч

«З-за тонкого золота ... »

45 45

«Впали чорні лебеді»

«І

ароматно вечір віє»

«Із огневого джерелю)

«І

цей листочош)

темрява ... »

«Вільготна

«Віють «Ніч

не віють»

вереснева ... »

«ДеСІ. з'єдналися тпсячі СОН1\ів»

«Пе в БOJ'а смерті ... » «А енні

111

меТI'J\IПШ ... »

"Ян ПI1ВfЮ НРУІ'ОМ» ('ПЛИRУТї-, мої дні» "ІІ'ОЛІІ 11 ГІув У цШ І.;рі\їні?,)

«:1аГУUПJiI'Я

небі елід Бреню)

пулиця ... »

"ПJпрOlЩ

•

(,Тнм, ІІа рідпЇіі: ІІн'ші» «СіВСРІШЙ,

похмуриіі

• день»

«Ти,

місяцю-молоДlШу»

«Ой

навіщо в

ви

«Ніч

голубая»

«Під

південНlИ

роздумою ... »

землі ... »

«На нсзайманому полі» «Біла

.. -

·.1')

з'єднались»

«Був

пуmППК8 ... ~

47 47 48 49 50 50 51 52 52

«ОН спалахне день ... »

41 42 42

53 53 54 55 56

57 59 59

60 61 61 62

63 64

«3бирав рапою) «В полум'ї ... » «Настане

«Одна

65 65 66 67

день ... »

МаріїІІІ:а ... »

«Під голубою ВОДОЮ»

68 68

«Світлий день ... » «Померхли

. огні ... »

«ЯІ,

мигтіння ... »

дощу

69 69 70 70 71 71

«Діл ЗНІшав ... »

«Снився білий рукаВ» «Голубими очима» «Яи

білий

«До

нашого

«Вранці

привид ... » саду»

іній ... »

72 73 73

«Одрипалися туманш)

«Поривалась підлетіти ... »

ЛIlСТЯ

75 76 76 77

«Не

ДIlВИСЯ ... »

«Я хотів би... » «ЧОРНІІМ

ВПХОРОМ ... »

І"шт (Пnpяії»

(1940)

Сонце

«Як тихо тут: земля і сонце!»

78 79 79 80 81 82 82

«Наклав на лук очереТІІНУ»

'Угляр

«Пух золотої

вербп ... »

«Туча з райдугою і громом»

«Я пам'ятаю по дощі» «Рано проюшусь ... »

«На снозах літа ВИСОІШХ» «Долом

тінь у саду ... »

. •

84 84

«'Утомлений, склонившись на горби»

«Ключами

86 86

«Вино

І\ЛИЧУТЬ

журавлі»

зорі ... »

«Сизий голубе вечора»

•

87 343

«Полем ідуть ... »

«КОШІ

•

ти була :ю мпою ... »

ОгоПІ> «НїДІЮЛII СХОRl\n ІІ 1ІІСРТliУ ГОJlуБI\У» «Спи ... » «РіаьбоJO ПНI'ілО!( ІІОНІІХ» Баладп. І. «Астану РІІНО .. ,»

88 89 90 91 !)2 !):\

г,алаДІІ. П. «]\ОЛІІ І1ад nіщ.хаш[ :ще.нїТIІТІ,м»

Балitюr.

ІП.

«Тt'МНlШН

ріJ(11МЮ)

•

Зрада І. «Уду-поїду на бистрім ІЮНЇ»

9В

Зрада П. «Ти лящ 1'а й засни собі, 'і'ату»

:1рада ІІІ.

«'Уіl'І' нечір,

«Така мальована хата»

вечірній нітер»

•

ПП

«Старезнпй сад ... »

100 101 102 102 103 104

M~II

«Ми уже зближалися додому»

106 107 107

•

108 109 110 111 112 112

Негода

«Вибігає

па море

човсю)

«А смутно щ тут ходити» Передмова до l,аЗІШ

«Пізно вночі вертаю додому»

«Ти в сонних покоях міщаІП\И~ Жовтень {.В

lюлі

. світла ... ~

"Я (,уцу «}'зимі

ШУБати

малеНЬБОГО

тиші» дому')

(.3абувши даВнє ... ·)

(іпотыlfласяя небесна синьотаl~

"в руці ледь-ледь І\олишеться удиЛІ.но»

"Ударив ДОЩ, 3аІюлихав» {,Ростуть дерева на КОВИIlих ніжках»

«Круг мене знов давно забутий світ» {іХОЛОД

ід.., ... »

(,Аби заснув ... »

«Хліб,

344

запашне

113 114 115

115 116 117

МОЛОІю ... »

Н7

«І

час

д:\Лrнпи",»

«Блукаю Бдею. '1'0

118 n

луш\х, то 11

«Охайно ПО:JаміТ:1НО днорю)

«ЛИСТОІ( нп

1':110»

НІ)

11!)

холод ("'каРЖІІтьr,/Т ЛІІСТНУ')

'120

НА3ЮІ

Навава БоееЛf1, fl!fЛУСhh'а 1,'ОЗ110 СопіЛІЩ

Чудеснn

«Не

127 тростнп

прпйmлn 1'lf, 01(1111 ()е:! Trrie .. ,')

Поза з(jіР':ОJolll

(1912-1940)

«Давно, давно тебе я Ж1(У .. ,» «Знову в душі моїй ... » Пісевьна

140 141

(<ОЙ ліЩИН0 густолистn,»

«Спахнули міСЬІ(і вогні»

«У

степу, по дощі»

«Урожай був myМІШЙ,

висонип»

«Бистрий день упав .. ,» «Ще осінь .. ,»

Заклинання «В самоті лежу ю) «(В теІ{учім блиску... ,)

«Назбираю цвіту по заліСІ\ах~ Поїзд

і нудно ... »

«- Смутно «У

саду

мого

дитинствю)

«Розхиляю колосся ... » Березень

«Уже десь вийшла на возліссю) «Сад не

сад

одне

деревце»

«Де не глянь, борозенни твої» «Сивій, з смужнами золотими»

«Страшно, нажу Я."» «Ян

тіні

132 139

ночі»

«Оточили небо»

•

. • •

1М

142 143 144 144 14!5 145 146 147 148 148 149 149 150 151 151

152 153 154 155 156 156 345

«На

осіннім

озері»

«Тю, щоночі: ПРОІ:ВІІЛЯЄ ДИІЮ» ДО

157 158 159

•

ШІЮЛП

Пам'яті

С-СЬІЮЇ (І. «"Увечері прийду до

хати») «Ти

велетнем

по

. сліди» •

високості»

«Ледве позначені сопця 30ЗУЛЯ «Л став коло паГОРІ(а»

«Чи ти чуєш, печуйвітре»

«- Десь

ти з чарами став до бою»

«Л

здовж

«Де

іду

вулицю

•

ручаю» УНРИЛИ»

«На західних ПОЛЯХ, у памеРI\У» «Одступається

неБО»

«Прийшов до саДУ... »

«ТїЛЬІШ в вечірньому мороці»

«ЛУСІta морозу срібнпть вінно» «На виході із саду»

«Береза пройшла нрізь зорю» «Запах меду і дим гіРІШЙ» «Іде

ХЛОПЧIlН

«КощаВ0

по

гримлять

траМВI\Ї»

«Колько дзвонить зима». «Маятник

місту»

наТОJlШВСЮ)

«Над медовим ручаєм»

•

«Нерозвійно нагусла ... »

•

«Ні, сонце, більше не приходь» «Із-за

жовтого

Ішена»

•

«Пїд вікном моїм жовтий буркун» «Туман, туман і холод»

•

«Холодна тиша ... » «Л сидів край дорогю>

•

«Лк люблю я з дитячих літ» Балада

(<Падає місто в імлисте море»)

«Взимі, на світанні» 14Н

159 .160 161 162 163 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 172 173 173 174 175 176 176 177 178 178 179 180 181 181 182 182 183

«Вийду, гляну на гай» «Лпце люстра мертвіє в тіні» «Ми збирали яр-цвіт берегамю) . «Моя радість самотня й загубленю) «Прийшло

до

морю)

«Ті хмаринки... »

«Не мріє іволга сніватш> «Ти наче протавна тепер» «ЯІ{ ми вийшли»

«Осінні

хмарю)

. .

«Нема тебе на землі!» «ЯІ{ хочеться ПОІШНУТII себе» «Роздумно, важно ступали коні» «Ти увійшла нечутно, ян русаЛКа» «ІІа землі настигає літо» ЧаJ\ЛУП «І довго я шунав живущої водю) Душа

поета

«Весь день у мене леrrшй МОРOJ(» «Загудів трамвай ... » «Колп дні сіріЛIІ мертво»

«На берегах ночі ... » "І1ад ЧОРНИЛІ JIIорем ... »

«Обновляється древо мислі моєї»

«-, Невже «Тані

1\ІИ вийшли 3 пітьми юшжон?».

ночі,

тан сяють дні»

«Ти, вуст моїх слово вірне» «Уже турнавни в ЛіСІ ••• »

«Із мурованого поною»

Стася «Зав'язують, затягають» «Лагідно шумлять айланти» «Не

буяли

віхоли... »

«Уже вистигав камінню) «Тінь на пісок набережний упала»

«Як ГОМОНЯТЬ сади нагірніІ»

18-1 184 185 186 187 188 18!! 189 190 191 192 193 194 194 195 196 196 198 199 199 200 200 201 202 203 204 205 206 206 208 212 213 214 215 216 217 347

«Незміппо жду прпбою

ЧfiС П!Jчірпій»

и8

«Густі!: морш( ... »

2І!)

1з

поеми

«r.УЮ)

«Спало все ... » «ТеперішН(:!

«Червоний,

МОП

Х(lШI\

нартянu»

жоптпіі і :ншенпіі блш'ю)

«Прозорий січеНІ,

п('бо

«Н знов твій І'істм

)Ю3'I'RОрИ!\»

«Хто мені поВісТІ.... »

22() 220 221 222 22~

«Ніде днеп і РОЗШИРЯТIlr.ю)

22:1 225

~26

«Хтось БУIІ вночі 11 дворі і tюло саду»

227

«Над rорОДGМ ніч і сою)

228

«Як на півдні темніло rрозою»

228 229

«У рідній моїй стороні» «Коли весь двір пірнав у тіни «Над

рікою

«Уже

ночі

«Умер

повні

спокою»

«Я став край «Як

234

I\ypiHЬ~

236

береrа ... »

заrлянувmи

білий

«Довіку б

. .

rОДИННИR ТОI\ОТЛИВИЙ,)

«Коли,

230 231 232 232

Дінцем»

«Коли пізній бродяrа-трамвай,)

235

ДУХ ... » тут»

236

«У завулку вузькому»

237 238 239 240

«Умруть і небо,

241

Сарай «Як інколи сумую самотою» земля,)

242

Дочка Білітіди «Дні

миrтіли ... »

«Натрусилось

по

дворах

соломи»

«Ти хотіла подивитися на зорю»

«Що дивного, що «Вже ані словом ... »

вулиця

пуста»

«Північний вітер грає на дуду» «Уже понурі оболоня» .

348

2fR

«Сірий ДОЩШ, 3РllIШУ бр і !\»

242 243

244 244 245

245

246

tопцеИ8 помста (Сх/дм легенда) •

246

ПЕРЕНЛАДll

l'есіоО.

1l0е.АІи

«(Роботи

днІ»

253 253

Unовідання про Я'ЯТЬ ПОІЮJ1ЇНЬ •

JIiTO Поради

258 260 261 265 268 271 274 275

морешшицеиі

Пандора

Поради Х.1ІіборобrЬІ;Н робота ~JИАra

•

Вибір жіНJШ Овідій.

ConIfitJ Il11Лllll

ЛРЇС7'Офll/t.

1;]

<-:.11ОВО llрО нохід ТОСЛ8иа,

lioJlledїi ((Жаби»

инуна

27а

І I'OIIJf, енна СИН-

II'opil:l,

29-1 316

Одега

lIушкіn О. С. І'УI:1.ІШЩ (уривок) .1ЄI',ItЩ!ГQt/

.ІІІ,

Ю,

«(Дубовий

!-'ваися ОД рідної uіш» f(ел.ир

l'оrфрii;l,

НУНll.що Нтш. На

ЛИСТОК

ОДІ-

РУС.a,Jша

CMel'Jb Стенана GY,>НlTiI

323 324

;125

Іlkшr і I:ШІа

32О

ПРИllII'І'НИ

327

1Jllli.JlIЮТІША lЮ:J'l'Л

Владимир ЕфllМОВll'1 СВІІДЗІІНСКІІИ СТІIХОТl:Юl'ШІИJІ СОСТitlШТСJIЬ

Василий Васu,льеIJI(!1 ЯРСJ/Єnt>Q Ilортрет автора 1\исв,

с гравюрь! В. Н. ЧЕ1JЛНИНЛ

(,Радлнсьнь!іі пьrcЬМЗННЬ!j(», 1981)

(На унраинсном л:зьше)

l'CJIaltTOP Б. П. СтеnаиlOl1 Худо;rшин М. П. Був'!> ХУДОіННШ редантор Н. В. МЯС;ЩUСbl'" ТехніЧНИll редантор В. В. 1\орентори:

В.

Л.

ЧаJlа

3еJlеnс,,'!>а, С.

І.

СJluйишеUСblШ

3J\aJЮ на вирuбництво 31. 10. Ь5. llідписанu ilU )\ру"у ІВ. 0:3. 86. БФ 3О:!62. Фuрмат 7UXiJU'/". І1uпір JIJ!JI ГШlбuного друну. Гарнітура звичайна нова. Н'lсо.",іl друк 13,09 УМ.-друк арк, Ц09 ум. фарб.-відб., 13,О обл.-ВИД. ар". Тиран; 4000 пр. 3ам. 1998-5. Ціна 11 оправі 1 нрб. 50 к Видавництво <,р1Jдянсыilйй пись~!еННИIi.>, 2:,2051" 1\1\Тв-54, ву.ч. ЧНі1лова, 52. Лr~nіВСЬJ;:а ИНИ(і,I-\Uва фабрика «Атлас.>, 290005, Львів-5, вул. 3сдсна, 20.

С24

Свід:шнський В. Ю. Поеаії /РеДКОJІ.: 3асенн:о

0.6. та

ін.; Упо

рЯД., ВСТУП. ст. та ПРИМ. В. В. Яремен І\а.- К: Рад. ШІсьменнИІ" 1986. 349 С. (В-ка поета). у Jшизі подано вибрану лірину відомого унраїIІ сы гоo раДЯIІСI,JЮ,'О поета Володимира СвіДЗИIІСЬІЮГО (1885-1941). Уііого поезінх 311аіішла своєріднс РО3нриття сучасніС1'l" таїни JІЮДСЬІЮЇ душі і природи в процесі революційного Qновлення світу.

4702590200-067

С М223(04)-86

129.86

84Ук7-5