Оповідання by Евгений Захаревич

Бібліотека української класики

«Дніпро»

АРХИП

ТЕСЛЕНКО

ОПОВІДАННJI

RИТВ Видавництво

художньої літератури _ДНІПРО.

1985

Уі ТЗ6

Редакційна колегія: О. Т.

rOHqAP,

П. А. ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ,

Б. І. ОЛІйНИК Л. М. НОВИЧЕННО. П. М. ВОРОНЬНО, Ю. М. МУШНЕТИН, О. І. БАНДУРА

Вступна стаття

ВІНТОРА НОСТЮЧЕННА

Ілюстрації

ВАСИЛЯ ЄВДОЮ1МЕННА

Консультант

3 худон;нього оформлення біб.llіотеки Г. В. ЯНУТОВИЧ

М205(04, -85

55.85

Вступна стаття художнР. офОРМ:Jення. Видавництво "Дніпро», 1985 р.

НРІ3Ь Т,ЕРНИ ДО СВІТЛА

Архип

ТеслеНІЮ

найтрагічніша

постать

укра

їнській літературі. І не лише тому, що безперестану борсався в тенетах бідняцької глушини, поневірявся по судах, етапах, тюрмах, засланнях, захворів на ту

беркульоз,- і прожив КОРОТІ\е життя: усього-то

ків. А ще

й тому, що

ро

в силу багатьох об'єктивних

і суб'єктивних причин письменник обрав трагічне як засіб

естетичного

відтворення дійсності.

На

початку

ХХ століття в своїй творчості він прагнув художньо осягнути

революційні

сили

на

селі,

що

з'явилися,

і відображав у своїх творах стихійний, так би мови ти, традиційний наймитський протест проти куркуль

ства і дрібного чиновництва. В нових умовах визволь ного руху в трактуванні смислу буття й небуття со ціально

естетично

письменник

виступив

руслі

революцІИНОЇ демокраТІІ, хоч

пошуки ідеалу давали

ся

сутичках

нелегко.

дійсністю, що

нескінченних кінчалися для

нього, як

соціальною

правило,

по

ра31ЮЮ, А. Теслешю дедалі частіше схилявся до дум

КИ

про страчене ЖИ1ТЯ як протест

сності. Така Філосuфія

проти

цієї

дій

наслідок життєвої практики

саме наймитського прошарку українського села, який не

мав

перспеl{ТИВИ,

предстаВНИI{И

ЯІюго

переваж

ній більшості були приречені на жалюгідне існування і лише окремі ставали на шлях свідомої боротьби. НІ{

наголошується

80-річчя революції

постанові

1905-1907

ЦК

КПРС

«Про

років У Pociї~,- «06'вк

тивні потреби соціально-економічного РО3ВИТІ{У всту пили

У непримиренні суперечності звіджилою полі

ТИЧl10Ю надбудовою». І це відчували людн, що ПРО !lирали

майбутнє.

Таким

був

Тесленко.

Він

6ере

участь у революційних подіях на Лохвиччині. В по ліцейських паперах його характеризують

крайніх

поглядів.

тичних

Він

перетворень,

як людину

вірив У неминучість демокра

боровся

проти

чорносотенства,

не поділяв поглядів лібералів-народників. Він

належить до

фундаторів

нового

літературно

мистецького стилю, який репрезентували Леся У!{ра

їнка, М. Коцюбинський, В. Стефаник. Але чому ж тоді ідейна програма А. Тесленка ви

дається на перший погляд обмеженою? Чому життєва позиція

більшості

но на судженні:

його

«... для

героїв

грунтується

переваж

чого так жить?!» і чому такі

невиразні мрії його позитивних героїв про «щось гар

не, велике»? На

початку

була

ХХ

ст.

селянська

демократія

вже серйозною суспільною силою.

перейнявся

селянським

з соціал-демократами,

демократизмом, включається

на

селі

Письменник має

зв'язки

І{УЛЬТУРНО-ПРО

світиицьку діЯJІьність, створює театр для селян, роз повсюджує політичну літературу. Виступ

селян

Вихвостова

проти

панської

що ліг в основу повісті М. Rоцюбинського

gana»,

був не поодинокий.

На

сваволі,

«Fata

Україні такі

стоголосою луною розкочувалися в краю в

шог

виступи край, бу

дили думку, гуртували селян до органівованої бороть би

за

В села

волю,

проти

проникало

самодержавства.

йшов

1905

слово соціал-демократів.

рік.

Народжу

валися селянські вожаки Марки Гущі і наймити-бун тарі Хоми Гудзі.

Але певно, що були села, особливо в глибинках, де

ідіотиам селянського буття був

надто законсервова

ний, де протест був мовчазний, а на ділі «ні слова, ні півслова», де люди

поквитуватися

приречені

безцільним

боятися

стражданням,

«страждати

боятися

смерті, скиглити, хапатися аа поли життю, аби тіль ки жити, нро знаючи для чого і нащо ... ».

•3 хип

вражаючою силою й правдивістю відтворив Ар

Тl;Jсленко поневіряння людей украй зневолених,

тих, чиї природні здібності та обдарованість так і не змогли

розквітнути

ційного

умовах

ладу» (,-так

сказав

жорстокого

про

дореволю

Тесленка

Олесь

Гончар.

Значення творчості Архипа Тесленка полягає в то

му, що він тизм

вання,

го, а

надзвичайно проникливо відобразив ідіо

сільського життя, поривання

це

краще

і освіту.

мрії

Значення в

собі за мету

трагедію

передових

класового

селян

про

до

землю,

розшару

чогось

волю,

кращо

демократію

тому, що письменник поставив

показати трагізм наймитства. «Немило

сердное пебо судило родиться мне в заглохшей сель ской глуши, от не питаться

ться

их

от

видавших света стебельков,- на

хладнЬІМИ,

всего

чернЬІМИ

живого,

к плодотворности.

ведущего

Врученная

мне

соками

отчужда

цели

жизни

проказница-судьба

не дае'! ни малейшего проблеска света. Все кроет, за волакивает

глаза

тучами

непроницаемой

ределила БЬІТЬ мне подножием

МГЛЬІ

и оп

величности безумпой,

внимать и преклоняться перед беССМЬІсленнЬІМИ кап ризами

заносчивЬІХ

себялюбцев»,- писав

1900

року

А. Тесленко в примітці до свого першого вірша. А че рез десять років у одному оповідання, теми,

які

з листів

які надіслав до

мене

«РадІО),

письменник про пише:

«Обоє

цікавлять,- ніі\чемність буттю).

гічним було життя самого письменника, і

на

Тра

це безпе

речно відбилося на його творах. Чи не в цьому ІШЮЧ дО

пізнання

ідейно-естетичних пошуків Архипа Тес

ленка? Лохвиччина

батьківщина

ленка. Тут народився він

Архипа лютого

Харківцях. Звідси

його майбутні

ляни,

сільські

писарчуки,

Юхимовича Тес

1882

року в селі

герої: наймити, се

вчителі,

шукачі

правди.

Картини природи теж звідси: убогі хати, долини, гаї, сади,

вигони. Тут він черпав і соціалвні конфлікти.

І Тес лен І< О

А Р Х И П,

Повне зібр. творів, К,

1967,

с.

27.

На цих землях

СI\JIадалася філософсьна

й естетична

Іюнцепція письменника.

Обезземелення селян, бідаків

безправність,

наймитування

з ОДНОГО боку, зміцнення куркульських гос

подарств,

продажність

чиновництва,

ВИЗИСІ\

бога, експлуатація іменем влади і царя

іменем

з Т\ругого,

найхарактерніші ознаки села. А Теслеюю писав: «Ось IJийдіть на наш вигін літом коли,- а

сокий

такий,- та

гляньте

униз:

вигін у нас ви

широчезна

долина;

у долині гаї, сади зеленіють. А в цьому морі зелено

му поринають хати, де-де криті й залізом, клуні, хлі ви ... ,) Та

не хати під залізом

манили око А. Тесленка, дослідження

тих,

хто

з І\ЛУНЯМИ та

він обрав для наймах

ХJІівами

художнього

родився,

наймах

ріс, у наймах і батьків поховав. «Я з тринадцяти літ у найми пішла.)

ка»).

Іншого

ШJlЯХУ

дітям

сільської

(<<Хуторяноч

бідноти

немаБ.

«Плач не плач, а нічого не пом~жеться ... наймайсь та

й нас будеш піддержувать.} (<<У городі.}).

Наймити

це люди, нозбавлені будь-яких засобів

на існування. Це люди, які продають свої руки, щоб

мати шматок хліба. Не найнявшись, вони знову зму шені

повертатися

І'ОЛОДНИХ

дітей.

до

своїх

Голод,

нетоплених

холод

домівок,

причина

до

родинних

конфліктів. Жахливі картини родинного життя маЛlОБ А. Тесленко.

«Чим ти

годуватимеш дітей тих?.

Що

ти за батько такий?» «(3а пашпортом,»), «Ну, годувать їх, зодягать треба ... а чим?} «(Дід Омелько.»). «Хіба ж хто повірить, що ти тільки раз учора годувала дитин

ку скориночками?.» (<<Наука.}). Наймитування

не

даБ

можливості мати

сім'ю,

збаВЛЯБ радості життя. Головна мета наймита хазяїном,

придбати

землі,

похазяйнувати

сненна. Характерним для творів

растний буяння ницької

показ

наймитського

ПРИР6ДИ, ПИХИ,

панської

ситої

поневіряння

вдоволеності,

нездlИ

А. Тесленка Б конт

ПИШlІості,

міРСТlIа.

по

стати

на

розкоші.

церковного

фоні 'lИнов лице

Доля

наїlМИТСЬЮІХ

старшенькнх

з татусем» поховали,

було

дітей

семеро,

особ.'1ИВО та

усі ж

трагічна. і

па

«Та

тім СВІТІ •••

«(У схимника»), «Скільки вuни вже діток повиряджали

на

той світ!»

(<<Поганяй до

ями!»), «При мені вже тоді з діток Марушка четвер

та в могилу пішла» «(Немає матусі!»). Зрідка кому з наймитських дітей щастило на якийсь час потрапити до школи. Тих учнів, хто докопувався

до всього, цікавився, хотів знати більше, ніж давала школа, виключали. ВИJ(лючали також за мудрствуван

«..• плевелів

ня: до

ями!»),

за

нам те,

пшениці не

треба»

що

«розсуждав,

залазив

«(Немає матусі!»). Інші із-за

«(Поганяй у

єресь»

нестатків ледь дотягу

ваJlИ до третього класу «<Що б з мене було?»). Класичним на тему ШІЮЛИ є оповідапня А.

ка

«Школяр».

неться

Обдарований

до навчання.

Миколка

Письменник

TeCJ\CH-

жадібно

добирає

тяг

найвираз

ніших барв, щоб змалювати портрет, характер хлоп чика:

як

«... сумирнеНЬІШЙ,

дівчинка.

білолиценькиїl,

кі, ще

Та

соромливенький,

ще

такий

носок невеличкий,

й чубок кучерями.

йому». А вдома

щічки

Воно

бідність і

млявенький,

чорнобривепький, круглесень

й училось

ніВРОI!У

злидні, то батько дерка

чем одлупив сина за те, шо той просив їсти. А вдру

ге,

коли

натякнув

Миколка,

що

чоботи

ПРОТРУХJІИ,

батько взяв Їх «з рук його, подививсь та по пиці йо го, по пиці халявамю). Ці чоботи, власне. загострили

родинний конфлікт. Скоро в них одпав підбор. Нн.1ІЯ каний

Миколка

не

хоче

признаватися

батькові,

а.ilе

Яl! же до школи іізи без чобіт. Вихід один. Баты ю гу кає: «Щоб і нога в школі! .. щоб і нога не була!» Сло ва ці приголомшують хлопця,

він хоче ДOl,азати, що

інші ж вчаться ... «Іч, старцюго, рівняється до яких ... Сміттюго, У їх плуги свої. В найми з душею з своєю!»,

«Школа ... школа остр.нню

нон -чоботи НИЩІ

сорочку

здирство, школа стягне

порятували

малесеньку

іскру

тебе».

справу

надії

грабіж ... Шl!ола Вчителів

подару

не надовго.

МИІю.'1I!И,

3аро

матері.

Навіть

батькові одлягло

від

серця,

він

говорить:

«Ну хоч би хоч до маленького до чого довести тебе ... хоч би хоч ти не страждав, як я оце ... » Та ілюзорні ці надії-сподівання. Миколка змушений кинути шко

лу і

водити старців, бо

удягтися...

Так

мене

«їсти нічого,

поводаторі

топить

нічим,

це ... » Емоційний

вплив оповідання цоглиблюється ще й тим, що Ми колка

теля,

мандрах

з старцями

який вірив у

нього,

стрічає

сподівався,

саме того

вчи

дарував

йому

чоботи. І от така драматична розв'язка. Чи

якісь

в житті

дороги

наймитам?

Тесленко Їх просте жує. Одна з них

Є.

Архип

заробітчансьна.

Полишає людина (найчастіше чоловік) своє село і йде у Чорноморію, найм&ється по господарствах, по еко

номіях. Заробітки! Це - «одичавіть, пірнуть у тем ряві, у багнюці»

«<Поганяй до ями!»). І багато хто

з них поповнював там лави безробітних, старців, здо

бував собі

хворобу,

годував

блощиць

нічліжках.

Люди дна, що Їх збирають докупи нічліжки. Що там

за

люди

Виходу

нічліжках:

нема.

оповідання

Не

«Любов

Грицько Куделя

босячня,

знаходить

до

люмпени,

його

наймити.

безіменний

ближнього»,

не

герой

знаходить

(<<Тяжко»). Кінчають вони. життя са

могубством. Опускається на дно Петро Кривенко (<<Да здравствуєт небитіє! »).

Багато

самогубств

наючи

першого

стоїть

жить».

творах

твору

Причинами

А.

Тесленка,

непублікованої

Їх. є

почи

п'єси

безвихідь.

«Не

«Поганяй

l1/J ями!», <<І це зветься життям!», «Ех, життя, чор ти б забрали тебе!», «Ех, не для мене цей світ, не для

мене ... »,

«нікчемність

ЖИТТЮ),- так

часто

дума

ють герої оповідань: Друга дорога

пошуки правди,- дорога складніша,

небезпечна. Кого бачить А. Тесленко на цій дорозі? Наймитів, людей, погляди

писарчуків,

виключених

із

кожного з

них

вони разом

створюють

сільських шкіл

окремо

вчителів,

семінарій.

невиразні.

колективний

молодих Суспільиі Але

всі

портрет розбур-

ханого

революцією

лігенція ленко.

ось ті

села.

сили,

Наймитство,

на

Героя оповідання

сільська

інте

які орієнтувався А. Тес

«Поганяй до ями!»

виклю

чили із школи за те, що в бога не вірив і «до віри докопувавсь».

дей.

то

його

що

книги

читав,

оголошують

забастовщиком»

заступавсь

бунтівнИІЮМ,

засуджують.

за

лю

«домократом,

Тюрма

забирає

здо

ров'я, обрізає крила мрій, лишає тільки один шлях

до ями. Така ж доля героя оповідання «Немає мату сі!». Правда, у творі дещо ширша суспільна характе

ристика часу: «Нк ось настав рік

Заворушилися

·1905.

люди. Кличуть до боротьби за рівність, братство, сво

боду! Боже! Боротьба за рівність, братство, свободу! Так от де я знайду і собі ціль життя ... Ухопився за це

я.

Розказую

селянам,

книжечки

Їм

читаю.

Тру

сять мене, трусять брата. Заарештовують мене». Під носити

роя.

свідомість

Він

бере

мас

участь

союза», гуртує селян і Та

завдання,

що

заснуванні

захопило

ге

«Крестьянского

в цьому бачить мету життя.

місцеві багачі й (<прихвосні Їх» переслідують йо

го. Знову арешт і знову тюрма. «Сиджу в тюрмі, жит

тя

смакую»,- з

гіркою

іронією

наже

герой.

Повер

тається додому і ховає матір, яка в цілім світі одна

розуміла сина і співчувала йому. В оповіданні «Про щай, життя!»

І\інчає з життям

вчитель, якого

звіль

нили з роботи і оголосили неблагонадіЙним. Більш

повно

окреслено

харантери

протестантів

у творах «Истинно руссний человею> і в «В пазурах у людиню>. У них письменник вийшов за

рамни ло

кальних фантів і епізодів, пов'язавши все, що відбу вається, з типовими соціальними процесами. Парубок Василь, що наймається, з гідністю веде диспут з па ном

Хачковим

власником

двох

хуторів,

трьох

ма

газинів

Василь нагадує йому, що недовго панам па

нувати.

Він грамотний, читає газети, знає, що Дума

обіцяє. знає, до чого закликає християнське вчення, розвінчує

пана-чорносотенця, який хоче посіяти роз

брат між людьми.

У тюрмі морально й політично гартується револю ційно настроєний Андрій ЛуцеНlЮ «,В пазурах у лю диню»)

3винува тивши

його

як

n:еріВНlша

(,шаЙIШ

анархистов-террористов», багачі кинули на нього тінь за беЗПОРЯДIШ і пожежі на селі. Стрічає він у тюрмі,

на етапі політичних засланців, що «за свободу стоя ли». Андрій Луценко мріє

коли

швидше

потрапити

Москву.

в Москву:

Осередок

«Ех,

політичних

сила. Хоч би трохи розвиднився свіп), сам стає агі татором, пояснює в'язням, що політичні

(,зто те, что

за правду стоят, чтоб беднякам жилось ХОРОШО». ДО позитивних образів слід віднести й образ Олеп ки з повісті (,Страчене життю). Поява на селі нової, демократичної інтелігенції иов'язана з революційним піднесенням

вісті

рону. Поштовхом до написання 110-

1905

послужило

А. Тесленка

самогубство

двоюрідної

сестри

С. Строй. Вийшла вона з бідних селян.

3авдяки своїм здібностям

нінчила

церковно вчитель

СЬІ\У шнолу в Петербурзі. Бажання СJlУЖИТИ народу, працювати

для

народу

захопило

Оленку.

Вона

мріє вчити селянських дітей. прищеплювати Їм рlІСИ добра,

справедливості.

здійсненими:

Та

попівство

мрії

не

тан

лишилися

підтримало

молоду

не вчи

тельку, місцеві багачі, (,ситі, тупі», яні мали впливи і

могли

ства,

допомогти,

одвернулися.

низькопоклонства,

(,Світ

нінчемності»

честолюб

вбиває

Оленку.

Вдома почалися конфлінти. Гинуть її мрії, гине й во на сама.

невеликій

за

розміром

повісті

А.

Теслешю

гли

боко відобразив міщанство (вчитель Грищенно), церк ву

(отець Полієвкт), земство

(Кочура)

і бідність се

ЛJlН (батько і мати Оленки). Проти цих сил повстала тендітна й чиста Оленка.

Життєва

філософія

інтелігента-демократа лософії старшин,

нуркулін, ста нових,

селянина-наймита, протестує

поміщинів, поліцаїв,

проти ченців,

сільсмюl'О

життєвої

фі

ЧИНОВНИl\ів,

чорносотенців,

земщів,

«патріотів». Світ цей ріЗНОЛИI\ИЙ і СИJіЬНИЙ, бо СІШ-

рається чення.

його

па А.

владу

нещадної добре

TeCJleHKO

письменник у

експлуатації

3На!1

цей

зіставленні.

світ.

Герой

пригні

3М<J.JlЬОИУЄ

твору

«Що б

з мене було?» так показує цю протилежність: бать ко

«такий худий, зігнутий стоїть ось, і угодований,

ситий

сидить

ОН»,

мати

«працює

десь

застуджена,

зморена, обличчя змарніJlе, і на пані подивишся: ІЮ ходжає в шовках, оддуває РИJlО Хоць

«<Радощі»)

BOJlO».

А ось наймит КI1-

йде найматися. Безвихідь ЙОІU

жене. Але він не втрачає Jlюдяності, жуватись

го го

ані

перед

ситими,

пикатими,

«шуба велю,а», в того «пика

сердита».

писню).

Наймит

небо

СтеПЮІ,

в сотий раз іде просити борошенця дуже.

До

Пішов до Яковчука

земля,

притиснутий

протопити. До кого 3 КУРІ\улів дорогий

хоче прини

ЛUllатенна

то

тому ...

голодом,

ЇСТІІ, СОJІОМИ

іти? «До Козленка j

той

!Іе

ВIJаЖПТI.».

нічого не Д<J.JIИ. «Пішов я.

«опаJlети веJlикі», в то

«Тому

не

осоружними;

COU<J.-

ки куліш ХJlамають. голуби в пашні І(убляться, а я ... !їду, сльози ковтаю». ТВ КОJIИ загорівся Я!(овчу!( (<<сім ожередів,

дві комори

з ХЛІбом»), отут

він

Степана, просить ЙUl'О, браl'и!(а,

рятувати.

братаємось»,- думає

Теслешщ

Степан.

А.

згадав

«01'

за

!(оли

майстерно

користався виразною соціальною детаЛJIЮ, я!(а не по

требує ШИРОІ(ИХ описів лушевних переживань: ГОJlОД на людина і сита собаІШ. Або у «Страченому житті»:

«... а

повітря так воняє панамю).

Архип ри.

Ось

«Истинно

ТеСJlешю портрет русский

через комір

йому.

вдадо

вшюристовує

пана-чорносотенця человею).

rOJlOBa

засоби сати в

«ЗдоровеННIІЙ.

оповіД<J.нні В'язи

аж

СШІЧКОЮ, ЖlIвіт ЖJIУКТОМ»,

а пика «мов барило, сидіJIа у ЙОГО», а очі «так і оброс ли йому салом». 30внішню огидність ще різкіше під І(реслює лицемірне внутрішнє єство: «Я ж свій чоло вік, я ж РУСЬІ(ИЙ, істинно руський! Я ж Росію люблю,

щиро люБJlЮ'). Нещадно винриває А. Тесленко облудність церкви, попів. У словах ченців «мужва.), «свннота», «RpaMOJII.-

никю) , З якими вони звертаються до людей, не тільки

Їх особисте ставлення, це родних

бід

з народу них А.

ставлення церкви до на

(<< У схимника}», байдужіСТь до вихідців

(<<Страчене життю». у

творах антицерков

Тесленко ефектно застосовув той же

протиставлення.

Як

правило

наймитство.

прийом

жебрацтво,

трагедії народні розгортаються на фоні молитви, уе лігійних настанов. «Що бог дав тобі, тим і задоволь няйсю)

(<У

схимника»).

простягають

руки,

«... возрадувмся

Мати

коли

маленькою

церкви

В03В(Jселимся

дочкою

чувться

онь!»

голос:

(<<Наука»).

«Хто тут страждав, терпить, той на тім світі блажен

ствувать буде}) луда,

церква

(<<Що б з мене було?»). Церква

опора

самодержавства,

об

захищає

вона, звичайно, не бездомних: «А в люди, що й тепер блудять. Хто ж ті люди? усякі,

як от

соціалісти.

А ТО,- каже,- невірующі Ці

щибеники,- каже,- зов

сім забули бога, церкву святу, заблудились і йдуть гріховною дорогою. Під приводом волі вони встанов

ляють

своє

право

на

світі.

граблять,

однімають

добро

чуже,

можна

на

Треба,

браття,

як

Їх...

Вони Як

убивають

можна

однімать

поважать добро

людей,

посягать

на

у ближнього?!

чуже,

треба

любить

ближнього!» (<<Любов до ближнього»). Не

лище

окремих

представників

чиновництва,

ду

хівництва розвінчує письменник. Він викриває інсти туції:

волосну

старщину,

сільські

щколи,

монастирі,

суди, поліцейські установи, земські зібрання. казенні палати, Думу

ПО стоял і

доми,

канцелярії,

тюрми,

церкви,

все, де не знаходить трудяща людина

захис

ту. В цьому щирота програми А. Тесленка. Соціальний зріз українського глухого села початку

ХІХ століття, що його робить А. Тесленко. рельєфно показує злиденний стан наймитського прощарку і на родної

інтелігенції,

«сумну

дійсність»,

пробудження

селянства в період революційного піднесення і поре волюційної

реакції.

«Нова громада»

листі

до

(і905 р., грудень)

редактора

журналу

А. Тесленко захоп-

лено переказує рішення селянського сходу:

село яку штуку вдрало

«д

!Таше

приговор зробило ось який:

«МЬІ, нижеподписавшиеся крестьяне и казаки с. Харь ковец, БЬІВ сего новили...

декабря на сельском сходе... поста

голодного

накормить,

обездоленного

просветить

успокоить

народа...

ШТІ,Jками,

нельзя пулями

и нагайками... лишить народа полученнЬІХ им свобод стремятся

те,

кто

все

время

угнетал

угнетает

на

род ... МЬІ постановляем требовать немедленной отмеНЬІ усиленной охранЬІ

во

ствия

пролитая

не

будет

всей губернии, кровь

иначе спокой

падет на

ГОЛОВЬІ

тех, кто усиленную охрану ВЬІзвал». Приговор викли

каний вірою селян Ідеали приговору

в цаРСЬІШЙ маніфест

БОРОВСIl,

страждав

по

творчості

своїй

жовтня.

це ідеали А. ТеслеНКd, за які він

тюрмах, цим

люційно-демокрвтичні

прагнув

самим

тенденції

відобразити

продовжував української

рево

літера

тури.

Архип Теслешю

го

реалізму,

пошуками

але

нового

яскравий представник критично

реалізму

оновленого,

покоління

збагаченого

письменників

кінця

ХІХ початку ХХ століття. Даремно шукати у творах А.

Тесленка

мистецьких

запозичень

Т.

Шевченка,

М. Коцюбинського, В. Стефаника чи у г. Квітки-Ос нов'яненка.

А.

Тесленко

неповторний.

Він

само

родок.

І тільки запозичення з власного життя в нього Ю(

тивніші, ніж У інших письменників.

Закінчив він церковнопарафіяльну школу, і батьки віддали його в церковновчительську, яка давала пра во

на

вчителюваННIJ.

Школа

прищеплювала

покору,

душила все, що поривалося до світла, знань. І 'це добре відтворив письменник у своїх творах на шкіль ну

тематику.

Теслешю

моосвітою,

захоплено

М.

Т.

Гоголя,

надолужував читаючи

Шевченка,

брю{

твори

також

своїх

знань

о.

са

Пушкіна,

сучасників.

За потяг до знань його, власне, й виключили зі шко ли. Працював він писарчуком у волості, а пізніше-

уповітовій

зисн, А.

нотаріальпій

знущання

Тесленно.

нонторі.

всього

Згодом

зазнав

він

нидає

Хабарництво,

на

собі

СJIужбу,

ви

иисарчун

живе

вдома

у батьнів. Пише вірші російсьною мовою, читає кни ги селянам, організовує аматорсьні пистави. Під вра женням драматургії

Карненна-Карого,

М.

Кропив

ницького і сам пише П'GСИ. Антивна ЙОГО громадсьна робота:

він бере

участь у

розвитну нультурно-освіт

ніх земсьних заходів, спілнується 3 соціал-демонрата

ми,

(1.

революційно

настроєними

сеJIянами,

вчителями

П. Бедром, П. Л. Бурдою), отримує від них літе

ратуру і пропагує її, бере участь у створенні «Селян сьної

спілню>,

оцінював

В.

діяльність

Ленін.

ЛІ\ОЇ

На

цілому

приборкання

позитивно

сеJIЯНСЬНОГО

руху на Полтавщині, ян і по інших губерпіях Унраї

ни, БУJIО нинуто нарателів, ПОJIіцію. Червоні світанни осяювали

1905

ріІ\, селянсь~\і ма

си ХВИJIювалися, повставали. На цей час у А. Тесден

ІШ вже дань

СНJIалась рунописна «Хуторяночна»,

«Матю>, «Дід Омелько»

«За

збірочна з п'яти опові пашпортоМ»,

«Марусю>,

і він повіз ЇЇ до Києва. «Ки

евсная старина», нуди звернувся А. Тесленно,

відхи

JllIла перші твори письменнина, і вони були передані журналу

«Нова

вертається

громадю>,

Харнівці.

Тут

розчарований

ЙОГО

автор

по

заарештовують

за

поширення літератури, сидить він у лохвицьній тюр

мі. Вина не була доназана, і його випуснають па ВОJIЮ. «Не

знаю,

де

моя

А. Тесденно в листі

воля

ДО

вечора

буде»,- писав

до Грінченків вліТJ(У

1906

рону.

Місцеві багатії встановили за Л. ТеслеНl\ОМ постійний нагляд,

влаштовували

обшуни,

натравлюваJIИ

селян

і навіть рідного баТЬJ(а на бунтіВНИІ\а, безбОЖНИІ\а. Рух

сеJIЯН

поширювався,

організаційно

в гущі його був Архип Тесденно. В грудні

міцнів

1905

РОНУ

У Лохвиці вибухнуло сеЛЯНСЬJ(е повстання, ЯІ\е зазна ло пора3І\И. Почалися масові арешти заЧИIІЩlIків і пі дозрілих. А. ТеслеНJ(О без паспорта і грошей тінає до Києва,

де переховується

по

монастирях

нічліЖJ(ах.

ВліТІ(У

року повертається додому, а восени його

1906

ЗНОВУ арештовують і висилають на заслання у Вят

ську

губернію.

«злодія»

Місцеві

куркуді

«підпалювача»

сфабрикували

громадський

присуд,

на

ЯІШЙ

і відіграв на суді вирішальну роль.

Повернувшись 3 тюрми у бідну продовжує

писати.

хату, А. Теслешю

В листах до Грінчею\ів

він ввесь

час згадує про смерть. Ні, письменник не розчарував ся.

Він

так само

силає до

викриває куркульню, темряву, над

київських

видань дописи,

ЯІшх

захищає

демократичний рух, розвінчує справжніх ворогів тру дового селянства Ку»,

«На

(<<Демократю),

«Блюстителі

селі»). З'ЯВJIЯЮТЬСЯ друком

поряд

«Страчене жит

ТЮ), «'Школяр», «Прощай, життя!», «Що робить?». За порадою Грінченків Тесленко записує фольклорні об рядові

твори, уважно

стежить за

літературним жит

тям, передплачує газети і журнали.

Та

здоров'я було

підірване,

1911

році

Архип

Тесленко помер.

Біографічпі моменти у творах ТеСJІеш,а виходять за

межі автобіографічного, бо відбивають типові обста вини тогочасної дійсності, яна на порядон денний ви

несла

питання:

«Для

письменник справді

чого

не

так

бачив

снрізь балачки такі ... то там

жить?» виходу.

Затравлений «А

по

селу

мене бачать, то там

коааНII скрізь і ганяють. Байдуже, хай ганяють. в не

буття.

Нічого

Грінченків у

страшного»,- пише

1906

році

він

листі

до

А потім нерозуміння й невдо

волення з боку батьна, відсутність підтримки і одно і

сельчан,

позначився

Наймитство, категорія

Києва.

на

Особистий

трагізмі

як

його

бачимо,

соціальна

трагізм

А.

художніх

цікавило

естетична.

Тесленка

творів.

А.

ТеСJІеНЮI

Зображенню

як

його

письменник присвятив все своє норотне життя. У тво

рах

А.

Тесленка

наймитство

ства у творах Марка

різниться

lІід

наймит

Вовчка. Панаса Мирного, І. Не

чуя-ЛеВIІПЬКОГО, '1. Франка.

Соціальні

ТИПИ

А.

Тес

ленна не схожі з характерами етнографічної, народ-

ницьної літератури. А. Тесленно відобразив наростан ня

селянсьного

демонратизму

нового

села,

яне

про

буДЖувалося від віновічної сплячки, набуваЛ0 нових ідеологічних, психологічних виявів, що формувалися під

впливом

міста.

твердженням, щО

Але

не

можна

А. Тесленно

обмежуватися

співець тільки най

митства. Сільсьну інтелігенцію, жінон села но

антивних типів,

нарешті,

цілу

соціаль

низну негативних

харантерів бачимо в його творах.

}/'

публіцистичних спробах А. Тесленна натрапляє

мо на думни, які дають підставу гадати, що він у по

дальшій своїй літературній роботі міг би реалізувати їх: «Голота стала мать голос у обчестві, став робочий дорожчий», «Глитаї сільсьні упевняють людей, що це

все

«домонрати~, цебто хто

побував на

засланні

за

участь у визвольно му рухові». Та, на жаль, не реалі

зував, бо писати йому судилося

}/'

літературні

вчителі

Т. Шевченна і М. турою

А.

всього шість ронів.

Тесленно

обрав

собі

Гоголя. За сучасною йому літера

він стежив, наснільни дозволяло його

провін

ційне, під постійною підозрою життя. Початон хх сто

ліття багатий на творчі пошуни в галузі стилю, фор ми.

А.

Тесленна

втримала

справжня народність. зважаючи все

на

свою

узгоджувалась

«його

на

винлючну з

позиціях

реалізму

художня розповідь, своєрідність,

дальшим

поступом,

перш

не за

революцій

ним оновленням нритичного реалізму.

}/'

прагненні Тесленка говорити мовою епохи, тобто

ланонічно,

норотко,

літературного,

часто

спостерігаємо

професіонального,

не

стільки

робленого,

снільни

того, що йде, як і в Стефаника, від народної оповіді. Люди, яні жили

поруч з Тесленном,

бачили

стилі свою мову, свої слова та інтонації» цю т а,

Чари

Тес лен н о.

недоспіваної

пісні.- У

За пашпортом, К,

1984).

кн.:

в його

(М.

Г р и

А р хи п

Лаконізм. роз

мовні інтонації, розповідь від імені оповідача з наро ду,

наповненість ножної фрази

рас ти, драматичні діалоги

соціальністю,

нонт

тані стильові особливnсті

прози А. Теслею{а. Хвилюють нас його образи, три мають

полоні

психологічні

соціальні

картини,

змушують переживати людські долі. Ідейна

естетична

нізмі,

3а

людську

Їх

Його

ідейній

образи

програма А. Тесленка в гума

моральній чистоті

гідність бореться

наймитів,

простих людей.

слово письменника.

писарчуків,

недоучених

сту

дентів складають цілу галерею правдошукачів, знайо

мих з ідеями соціалізму, які свідомо обирають шлях революційно-демократичної революції тецтві ські

1905-1907

активізувалися

течії.

Як

боротьби. Після

різні

породження

занепадницькі, певних

умов

«декадентській концепції абсурдності ленко

протиставляє

життю)

1982). го

(В.

І.

поразки

років у Росії в літературі і мис

художню

часу,

дійсності

Тес

концепцію

П і в тор а дні.

Архип

деІ{адент

свого

нікчемпого

Тесленко,

К,

Тут слід підкреслити, що не взагалі нікчемно

життя,

нікчемного життя наймитства і

найбід

нішого селянства.

Вісімдесят

років

минає

з часу

написання

перших

оповідань А. Тесленка. Час невеликий, власне, всьо го життя одного покоління. А які разючі зміни ста лися відтоді.

І відрадно усвідомлювати, що в наближенні сьогод нішнього дня активну роль відігравали твори доброго і гнівного. трагічного і непримиренного революціоне ра-демократа, письменника Архипа Тесленка. Bil>TOP [(ОСТlQчеnl>О

ОПОВІДАННЯ

ХУТОРЯНОЧКА Перед тройцею

нашого села йшли баби гові

ти

в Київ. До Їх пристали Я і

бон

ще другий пару

Василем 3ВУТЬ. Ну, йдемо день, ідемо дру

гий;

сонце

було

вже

ТаІ{,

як у снідання.

Зупи

ниться б, таl\ ЯК на те сонце припіка, ні вітру, ні ХОЛОДІ{У...

шлях

та

рілля.

Попойшли

ще

трохи.

Аж ось починається жито, доБРlJ жито, далі до лина, широна слався тільии

ТЮШ.

хато"

ПОІ,рівлі

у долині

луки,

ПО

підгір'ячиу

хутірець

по

три, та в дереві, в дереві ввесь, ВИДНО.

трава

Вище

по

пояс,

трохи а

млин.

квіток

тю,

і рябіють, метеЛII«И таl\ і майорять. Посередині рудочка, верби, очере'І поріс, осоиа. А далі туди

і по підгір'ю, і по долині гай і гай стіна.

Та перепели,

та

пішов, я«

жаЙвороики ...

щебетня!!а

така! .. Та бджоли. Понад шляхом теж пішли вер би. Під вербами «олодязь. Тут ми й зупинились. Посідали ти.

Снідаємо

ДИВИМОСh,

давай сніда

дюбувмось

місцем:

nт

де, кажемо, ЖИТТЯ JIIОДЯМ.

Коли це на луці де ВЗЯJlась дівчина; I\віТIШ рве,

паха і на нас так позира та позира.

Ось баба Пріська:

Та іі пити т, матінко!

Підвелась

гуна:

Дівчино, винеси відерця нам! Дівчина

ТаІ{

швиденько

травою-травою

до

ха-

ти, вхопила - несе. Баба й каже: - От спасибі, доню ... дай же я витягну. А вона:

Н сама, я сама ... я за людьми так сr,учила! ..

Взяла ключ, тягне. І така

в керсетині в лата

ніЙ, в платочну в стареньному, а гарненька така

брівки чорненькі, оченята карі, худенька ... Витягла й підносить, і так покірливо:

Здорові пийте! Спасибі, доню, дай боже здоров'ячка тобі!

дякує баба, а далі:- Як же тебе звуть, доню? Марина. Хай же тобі, Маринио, господь пошле чоло-

вічка доброго. А баба Омельчиха: То ще поки пошле, а то ось і є він.- Та й

моргнула на Василя.- ОСЬ МИ,- иаже,- за хлоп ця за цього й візьмем її. Дівчина

почервоніла-почервоніла,

та

очі

в землю.

А Василь:

у неї, мабуть, в й без мене ... А є ж ... хло

пець?

Дівчина

нічого.

Не-ма ... -

та

Потім

так

спідлоба

тихеньио:

зирн:-зирк

на

Ва

силя.

А баба Мудрачка:

Що то ті літа молоді! .. свого требують.- По

дивилась на керсетину дівчини, на хатину, що й

сіней нема, та:- Хоч ... і вбожество. у дівчини

вуха

почервоніли.

Позирнула

на

латии на свої та аж руками повела по їх, наче затулить хотіла.

Баба Я}{овиха й каже:

Нічого, правдонь}{о, убожество

не

опоро}{.

Балощі, лінощі ... ото опорок Дівчина та}{ і ожила:

А я ... куди! .. Я з тринадцяти літ у найми зараз же, як бать}{о вмерли ... Я}{ же?. В матері, окрім мене, ще зосталось тройко: На стуся, царство небесне, вмерла торі}{, Парася й. Ми}{ол}{а... і всі такі манісіньні, тільни я ото ...

пішла ...

Так мати меРЩІИ до хазяїна мене, в село в одно.

Та вже раді, як получу карбованця якого та їм дам. «Не знаю,- кажуть, було,- куди й поверну ти його вперед: чи на соломку, чи на папку ... » Так

ото так мені лінуватись та балуватися було! .. Та як не є в наймах, а я шість год без виходу про служила в хазяїна в того, та й на сьомий хотів:

«Ти,- каже,- й покірлива, ти й роботяща ... » Так я найнялась, щоб додому ближче, до другого у хутір в один, та тільки це сю зиму й розщита

лась, а то й у цього без виходу чотири прослу жила

...

Та й осміхнулась, та так і обвела очима всіх: чи не здивується, мов, хто, чи не похвалить. Ні

хто нічого їй. Тільки баба Пріська:

А то, як ведеться, доню!

тінко,

як

же

плечі

а далі:- Ох, ма

щемлять...

така

важка

торбина. А баба Яковиха:

мені,

серденьно,

спину, так намулили

так

паляниці

намулили

...

Та й пішли: то чия торбина важча, то на скіль

ки харчів хватить у котрої, то як І\отра з дому виряджалась

...

А дівчина:

Так

аж

десять

год

прослужила...

Тепер

знаю вже й на полі, й СІ\різь ... і орю, було, й воли пасу ... го.

Взяв

та й поглянула на Василя. Василь нічо ПО столь ці

лагодити.

Вона

помовчала та

вп'ять:

Знаю

жу,- та

вже... знов

бувало, поглянула

й... на

плуг

сама

Василя.

нічого. Вона на бабів

не перестають.

дивилась-дивилась,

Вона

і баби нічого

лагод

Він

анов

про своє а

далі

одвернулась та давай сльози втирати. Утира й са

ма собі:- І обзиватись не хотять ... Л ще й ... «за хлопця візьмемо»...

Узяли

раз,- та й заПЛаІ,ала.

вже одні

таІ\...

узяли

Та чого то ти, сердеНЬІЮ?

обізвалась баба

Оlllельчиха. Дівчина нічого.

Та це й розсердилась, серденько?

А вона: Та ні ...

А чого ж?. Та то... пригадала, як сватали одні... мене. Та що, та й як? Та так ... тут як розказать ...

Ану ж, ну, правдонько моя, сядь та й роз кажи.

Дівчина сіла, втерлась і так жалібно: Отож не через

різдво

сю

зиму

що

хазяїн

й... до

розщиталась

дівчат

пустив

я.

На

мене ...

там коло його. я така рада. У квітки вбралась, у

намисто,

ла

кожушанку

наділа,

стьожки

почепи

пішла. Дівчата були на досвітнах саме, і са

ме одна

одній то

квітни поправляли, то платки

шовкові. Та такі веселі. Ось одна й каже:

«Ану,

котру сі м'ясниці заміж оддамо». А друга: «Тебе, мабуть,

бо

недаром

запитували

пилипівну».

А та Їй: «А тебе й сватали перед пилипівкою», та хи-хи обидві. Я й думаю: «Бач, Їх і сватають уже, а ще ж вони й молоді які ... по вісімнадцять,- а

як

а Їм так ... год

ось,- думаю ... -

Мені

вже ... двадцять третій! .. А я й ... не дівувала ще ... » Та вже тю, жалко стало мені, що й не знаю. Во ни ж похихотіли та колядувати давай, а я одвер нулась та сльози втираю. 3аколядували у досвіт чаної матері, пішли й у другі хати, а я ... сльози

душать, що б і робила, та аж до матері. Увійшла, поздоровкалась, сіла кінець столу та й... не знаю, що казать, мовчу. Мати зсунулись 3 печі, дивля ться на мене, осміхаються: «Таки й у мене,- на жуть,- нівроку дочеЧf\а...

сама

доладненька».

Як

вбралась

ножем

мені. «Доладненька,- Rажу ... -

гарненько,

серце

дали

Нащо мені дол ад-

ність

та,

ЯR

другі

он...

старостів

сподіваються,

а ви мене в наймах душите й досі! .. Коли вже я у вас сподіваться буду, RОЛИ вже я служить пе рестану ... » А й сама ж знаю: хіба ж вони винні, що треба служить? .. Так .. з досади. Та схилилась на стіл, та вже ИJIачу-плачу. Мати й собі в сльо зи: «Моя й голубочко, мов й серденько, хіба ж я тобі лиха бажаю... я й сама вже давно думаю про

це,

тан

що

ж ... -

даді:- Ну

серденько, не плач ... що бог уже дасть

не

плач,

добудеш

году, то хоч і розщитавшся ... мо', й справді, дасть бо', дома швидше трапляться ЛЮДЮ). Я аж

міс

сн СХОПИJIась, оБНЯJIа матір і поціJIуваJIа, так уже мепі радісно стадо. А год випадав мені піСJIЛ во дохреща, так .. через тиждснь. Як я дожидаJIа йо

го

господи! РоБJIЮ, БУJIО, щО, то не знаю й що,

про розщот тіJIЬКИ Й думаю. Раз Hec~ їсти свиням,

там...

радію-радію:

«Ось-ось

уже не буду

но

сить, не буду СJIУЖИТЬ ... як воно,- думаю,- тоді буде? .. Як воно, як ото JIюдина не служить?» думаю, та й несу помийницю не в саж, а в кур

НИR ... ДіждаJIа СТРО"У, підбігаю до хазяїна: «Те иер,- кажу,- спасибі богу та й ва],!!» І роз щиту вать не хотів він мене ... та й розщитав-таRИ: од

дав три карбованці, що ще не взяті БУJIИ, та й по дякував

ще:

«Спасибі

тобі,- иаже,- що

СJIУЖИJIа вірно та чесно». Прибігаю додому та вже радію-радію: «Мамусю, мамусю, я вже не наймич

Та за трояч"у за ту, ще й до с"рині побіГJIа, там сім руБJIів будо - насндадада: "ОJIИ по п'я

Kal»

тачну,

НОJIИ

по

гривенич"у,

що

не оддам,

БУJIО,

матері,- ВХОІ1ИJIа й ті сім рублів, ношусь, JIічу ...

«От,- думаю ... -

аби

JIЮДИ

траПИJIИСЬ

буде

за

"упить,

це

що свадьбу одбуть: оце м'ясця

буде

ХJIібця,

це

Та

чуться:

й того нема, й того нема, та й Парасю

наЙНЯJIИ тіJIЬНИ

горіJIОЧRИ ... -

вже.

л ...

застугонить

будс».

байдуже. що

на

мати

Шию на

дворі,

TaJ\

rшопо

ПОJIУ,

та

і ДИRJIЮСЬ

у вікно, чи не йдуть... Та молю вже, молю бога: «Господи,- думаю,- пошли ... »

люсь

їдуть,

їдуть

одного

Аж

дня...

ось

та

див

прямо

до

нас ... Господи! .. аж душно стало. Схопилась. Кер сетину

на себе,

запинаюсь,

чепурюсь.

й як уже. Мати на печі лежали ЛО,- Я

до

їх:

«Мамусю,

Не

знаю

у боку коло

мамусю,

їдуть!»

Вони

сторчголов з печі... стіл застилають, прибирають на лаві... Коли це одчиняються-одчиняються две рі ... Боже! Сідаю та трушусь-трушусь ... Позирну

ла раз, другий ... Молодий таким уже гаРШІМ здав ся, що й не знаю. Усики

чорненькі, сам

ний, кожух розхристаний:

чумарку видно і пояс

черво

видно. Посідали. Про се, про те баЛаІ\ають і на мене дивляться, а я вже ... господи! .. не знаю, куди глянуть, ЯК той рот стулить, де ті руки діти ... мну

шитво,

а серце одно тьох-тьох... Коли це моло дий: «Еге, душно в хаті ... піти б у сіни ще». Мати кив на мене: вийди, мов. Я вступила в черевички, вийшла.

Він за

мною. Поставали в КУТОЧI\У.

Він

зараз сії-тіі: чи є в хуторі хлопці, чи є досвітки. Я тут кажу, а там радію-радію: «Це вже я Ха3яй

кою буду, жінкою буду но?»

господи! .. Як же це во

Та тільки що не засміюсь. Аж ось він каш

лянув і пита: «А ти вже наготовилась заміж?»

«Уже»,- кажу. «А що ж є в тебе?» кажу,- кожушанка,

скриня є ... » так

юпка

«А ще що?»

вдарило.

«Що

сукняна,

«Одежа Є, дві

легких,

пита. Мені в виски

іще?»

кажу.

він:

«А я чув, що ти служила все це, так уже ж за

служила, думаю?» - «Так я Ж,- кажу, і так,- не тілы\и на себе служила». Він

так тоді:

«Хм ... мало, зовсім мало приданого»,- та й посу нув у хату. Там мати ... яєчка б'ють їм, а вони ... за шапl\И ... поїхали ...

Хм, які ж вони ... -

каже баба ЯІ\овиха.

А дівчина так жалібно: І яєшеНЬІШ ... не схотіли ...

Хм,- та й знов про своє.

А дівчина:

Підождіть же, що далі було. Поїхали ... Де б

і ділась я ... сумую ... Ян ось приїжджа принажчин Селезньова. А Селезньов

пан таний, тисячу де

сятин орендує тут у другого пана. Оце все оренда

його

й гаї, й луни. Онде й живе він, Селезньов

отой.

Дівчина поназала руною на другий бін шляху. Там, далеченьно, видно було янусь озію цеглову, нлуні, ожереди ...

Тан приїжджа ПРИІ{ажчин, наймає у тютюн

мене, дає тридцять п'ять до пущення до пилипів чаного. Я аж зраділа ціні таній ... «Год служила,

думаю,- та рублем тільни й більше, а це Ж .•• Согласилася.- Оце Ж,- думаю,- получу, норовну

нуплю, овечну ... отоді! .. побачать! .. » А ту десяточ ку з снрині та мати просять: «Дай же хоч п'яте ричну ... он і братин голий, і се й те ... » А я: «Е, ні вже ... » Та повернулась, та

ножушанну

справила

другу ... Тан уже ж ножушанна хоч! .. там тана! Дівчина

аж

повеселішала.- Там

тана ... сивень

ним сунонцем понрита, чорним смушном обложе на...

Та до ножушанни та

й спідницю ще...

й спідниця ж!.. Голубеньна, ще з червоненькими ... -

Осміхнулась

Ну

й з нвіточками та

аж

язичок

поназала.

Прийшов той день, що й у тютюн заступать.

Позбирались.

Пішла робота, аж душно:

то гної

розкидаєм, то шо. А пан, звісно, пузатий, та в'язи

товсті ...

прийде та тут: «Скорій, снорій», а там щип-щип мене або ляп-ляп долонею. А мені ж так гарно ото - ян же? Пан, та шуткує! .. Як ось він до того, що... «Поступай за горничну до мене,

там ти тан і так ... як баришня, будеш». «Госпо ди,- думаю,- ян же це воно: в кохті буду, в спід ниці довгій, чисте лице в мене буде... Невже це

й я, як баришня, буду? Господи! Як же воно, як

баришнею

бути?

Що

тоді

хлопці І\азатимуть?. тю{ би Й поцілувала «ЯІ\ИЙ же він добриїІ)},- думаю ...

Отоді вони!)} Та тан мені пана ...

Поступила на ... на благовіщення ... -сказала та й удавилась,

uчах

ТаІ{ і заблищали сльози,

а далі:

Поступила...

аж

воно...

не те.

Як

не видно

ніIЮГО, то він: «Я тобі й того І\УПЛЮ, Й на те на беру»,- та й, та й...

но ... А ЇІ жіНІ\а ж

Господи,

Й діти

через скільки. А вони:

аж здумать сором

Так я до матері днів

«Цур йому, одійди од йо

го». Так я й ... ПОДЯІ\увала йому. Він нічого,

ки:

«Пам'ятай же!»

каже ... Коли ЯІ\раз.

TiJIbЧерез

тиждень, чи що, чоловін бумажку приносить: «На СУД,- каже,- на післязавтрього в волость».

це, об чім це?» лязавтрього

«Що

млі6М з матір'ю. ДіждаJJa й піс

того,

пішла...

та

так

мені

страшно

там, усе таке страшне. Мене й питають: «Ти по

нинула в пана?» П

ЩО тут. «Покинула»,- кажу

та трушусь уся, трушусь... Ян ось і читають ме

ні:

заплати

ж, мов, двадцять

лезньову ... за те ... -

п'ять рублів ... Се

та й СКРИВІJJlась.

Кричали ж ми, нричали з матір'ю

нічого ...

оддавать треба, знов ... у найми.

Еге, пора рушать ... -

позіхнув хтось.

Почали влаштовуваться.

Так ви вже й тіна6те?

наже дівчина, а да

лі аж з плачем:- Остило, так остило служить ... Помовчала та Й знов:- Ну що остило Ж ... тю{ стиха:

ПОКИ ... !Іе наймалась, ТО ... -

'Іервоніла, взяла

полу, мне.

Далі:

Потім

та й по

Янбп...

то

ЇІ

Парася б оддала ... панові.

Ій ніхто нічого. Вона тоді: у мене ЇІ ... кожушаниа

6...

гарна ... Сивеньким

покрита ... та аж дві. Василь

осміхнувся,

потім

сіней та аж ніс зморщив.

А в неї СJIЬОЗИ блищать ...

ГЛЯНУIl

на

хату

без

Рушили

ми.

Дивилась-дивилась

вопа

та

як

ридне:

- Як без худоби, то й ... мій! .. Де ж мені ... взять її?

марній

та1\...

Боже

*** Таl\ через тиждень ми вп'ять прибули до хутір ця

до

цього,

Києва

Йшлп.

Посідали

ВП'ЯТЬ.

Я здумав про дівчину. Зю\ортіло побачить. ДПВ люсь

не видно. Я й І\ажу Василеві:

Ходім до хати: мов, відерця попросимо.

Пішли. Не видно й там. Ми в хату. Там теж. ..

бабуся сама лежить, стогне иа полу.

Дайте відерця. Піди найди, МИI\ОЛI\О.

Дивимось:

із

запічка

злазить

ХЛОПЧИI\

лах-

мітті в якомусь. Я й І\ажу:

- А де ж це ... помічниця ваша? Бабуся зітхнула так важко, та й нічого, а далі: А ви хіба знали її? Еге. Ну

так ..

нема

ж ... -

та

й захлипала:- За-

між, заміж оддала.

Та Яl\, та що?

питаємо.

А вона:

Та так .. приїхали: «Гроші давай панові!»

«Нема».

Тан

вони одежу...

писать давай ... А во

на ж, біднены\:: «Рят.уЙте, рятуйте ... о придане ж моє, придане! .. о 1\0жушаНІ\а сивенька! .. спіднич на

голубены\!»

опи

... нилась.

Билась-билась та

аж ...

у рудці

Баба припала лицем до подушни та як заго лосить:

О моя ж дитино-о, та моя й дочеЧI\О-О... та

коли ж і сподіваться тебе ... та з ЯНИМ же ти зя

тем і прийдеш до мене?

Ми

вийшли.

ми...

ХлопчИІ\

дивимось...

Квітки

показав

могилу.

кругом,

вишеньки...

Пішли со

нечко сяє, пташки щебечуть, соловейко... А дів чина ... не позирає вже спідлоба. Спокійного сну вам, карі оченята! ..

ЗА ПАШПОРТОМ у спасівку раз мені в волость треба було. Іду. Надворі було так гарно:

сонячно, тепло... У

во

лості й вікна були поодчиняні, аж двоє. В одно писар

оселедець

укутував,

друге

сторож

гра

фин виполіскував. Підходжу ближче. На східцях сидить парубок якийсь, похнюпивсь і не зворух неться.

Здрастуй!

кажу.- Не

знаєш,

тут

стар

шина? Він мов аж жахнувся, підвів голову, подививсь подививсь та й знов похнюпивсь. Смутний, ХУДИЙ, загорів, ніс полупився ... Та ще й зодягнений ... чу марчина в діРІШХ на йому, картуз аж рудий ношений

таний,- ноліна

поналатувані,

ви

чоботи

стоптані ... Аж жаЛІЮ дивиться на його. А Й пару

бок би нічого: і брови чорні, і усики є,

чуб ку

черями, і стан козачий.

Старшина тут?

знов питаю його.

Він уп'ять глянув на мене.

Що?

каже, а далі:- Нема. підождать,- кажу,- треба,- та

Значить,

сів ноло його.

Мовчимо. Як ось він плюнув та сам собі: Іди, хто його зна куди й що!

Та куди «ЙДи»?

питаю.

Та на той край ... Та не БУВ зроду, та зайди,

та сам ... А треба йти ... Ех, життя! махнув.

та й рукою

Чого?

нажу.

А писар у віl\НО:

- Робить, видно, не хоче. Утерсь після оселедця й віl\НО зачинив.

Пару

бон аж очима заморгав, ніби планати хотів. По тім зробив таl\, мов ковтнув що, осміхнувсь і ка же:

- «Робить не хоче»,- от пече ... Що я з самого малеЧI\У роблю? Мати ян померли, та баты\o ян узяли жінну другу, таl\ я ... по наймах усе.

Тан ти вже взнав,- підзадьорую його. Куди твоє діло!

І{аже.- Було,

й вола на-

лигать не достану, ще й по ріллі спотинаюсь, оремо ... Та ще босий, та ноги поб'ю, понолю, бу ло, та порепаються... Та при їдеш з поля, ТО діти хазяйсьні, ян поросята годовані: пустують, ячать ...

А в тебе й се й те болить, та не хвались, що й бо лить, та чи сьорбнув борщу, чи ні, та мерщій на ніч жени ... Та й виразни зав'язать не вспієш ... БулоІ .. А й тепер бач що! Парубон поназав долоні. Вони були тані поре пані та в пухирях-тани. Осміхнувся та й знов:

Бач що ... от і «робить не хоче». Що й оце

я, ян робив у пана, таl\! ..

У яного пана? Та он що за Буланого Рудною ... що до пані

пристав...

Він з

міщан,

нажуть...

Та

оце я був

у його. Ну, вже й пан або й пані... хуже собан. Терпів, терпів, а це вже з терпіння вийшов. Де ж

пак,- парубон присунувсь до мене ближче,- де ж пан: оце ж молотять у його, та машиною ... Та ян попомотаєшся

день,

та

тан

втомишся,

тан

уто

мишся, що впав би на нолючни, то й на колюч ках би заснув... І от повечеряли позавчора, мо щусь спать ... Коли принажчик:

«Е,

жени воли пасти ... » Ну, я ж прямо

ні,- каже, як варений ...

Жену... Очі сплющуються, голови не здержу, но ги

як не свої... Сів на горбику та незчувсь, як

задрімав.

ПРОI\ИНУВСЬ ...

мої в гречці,

·...рохи

Сюди,

туди,- аж

ВОЛІІ

не з пів гонів та!> і попсува

ли. «І, ЛИХ0! .. ЩО ж це буде!» - млію душею. Ко ли так як у сніДIlННЯ В добре йде прпнаЖЧІІК до молотилки.

«Ходім

до

барина!»

І,юке.

Пішли.

Він з нею у саДI\У походжає. (<ти нащо,- І\аже, подлець, гречуху збlJВ?»

«А як я вморився,- ка

Жу,- спать хотілось».- «А, господин ян:ий,- спать

хотілось! ..

деньги

тобі

нащо

плачу,

нащо

плачу?!» Та як виважить долоню, та як морсне по

виду мене ... А вона: «І, мерзавець! ..

Він уже й без

того противной мені: скида снопи раз,

про

ходжу, а он і за хуражку не узялсю>. Та Й губи запишала.

Пан до

прин:ажчин:а:

«Молодець, Са

вастян, що доніс,-- на штани наберемо. Запиши ж за місяць з його, за місяць одвернеш>. Пішов я ...

Тут роблю, а там важн:о тю, мені, зліСТІ, така ме

не бере ... «Ян: же,- думаю,- що я Tal\ej) Віл? Он він

по

пиці

мене,

грішми

дорін:а

мені,

або...

за

хураЖI\У берись, хоч і світу не видно тобі... Хай вам

ЛИХО,- думаю,- хіба

тільки

світу,

що

в вас?» Кинув вила, за чумарчину,- хода. Іду поз пана: «Дайте ж,- Rажу,- хоч за півмісяця, н:оли за місяць одвертаєте ... » А чав од його.

я за півтора не полу

«Нін:аиих півмісяцей»,- иаже.

«Ну,

таи бог 3 вами Ж,- иажу,- буду аж у Чорномо рії».- «Харашо,

харашо»,- каже.

пішов.

«Оце ж,- думаю,- пожаліюсь батьиові та порад жусь: чи таки й справді

у Чорноморію, чи, мо',

поии що дома побуду, попарубную па волі». Парубон схитнув головою. Ех,- каже,- яи я хотів дома побуть ... на вечорниці походить!.. Що ось уже призов пере йшов! .. Приходжу. Швдня якраз. Слухаю: гомін у хаті. При стояв у сінях. Мачуха на батька: «Хоч би чи D.'Іійии, чи рибl\И І\УПИВ, а то ж, гос поди, ЯI\ИЙ ТОЙ борщ! Чим ти годуватимеш дітей тих? .. ЩО ТИ за батЬІ\О ТНІ\ИЙ?» А баты\:: «Та хай

твоєму чорт баТЬІ\ові з дітьми твоїми!.. За віщо я

І{УПЛЮ?»

Увіходжу.

Батько

сердиті-сердиті ...

стоять, часник чистять. Над борщем мачуха си дить, сльози витира й дитину запиха ріПІ\ОЮ. Ко ло неї ще сидять четверо, по мисці ложками га няють.

Тут саме підійшов до нас чоловіІ{ якийсь у бри лі, поспитав старшини і теж сів ІЮЛО нас. Пару БО!{ притих.

Ну, та що? - питаю. Та що ж ... увійшов, а батЬІЮ живо: «Ага, мо', грошей несеш?. Давай!» Мовчу я. «Що тут казать?» - думаю, а далі: «Ось які, тату, гроші ... » Та й почав Їм усе, як було. Мачуха слухала, слу

хала, потім: «Лихо, та й годі! .. Це вже робить не схотів, годить не схотів ... це вже й його годуй».

А баТЬІ\О: «Так що ж оце буде? Ступай, сякий-та кий сину, проси! .. роби! .. годи людям! .. Жить тре ба! .. жи-и-ть якось треба!» Та за качалку, та за мною! .. Подався ... Сів у бур'яні та й ... сам не свій ... «Отак, пожалівсь,- думаю.- «Проси ступай ... » За

віщо я проситиму? Значить, отак зневажають те

бе, отак знущаються з тебе, а ти ще й проси! .. Ні,- думаю,- не буде цього ... Н-не буде! В Чор номорію завтра непремінно!» Сиджу, поглядаю на сонце: коли б скоріше!.. Коли, стій! Як, ще й у Чорноморію? У мене ж ні копійки. Оце тю{! .. Та вже й смеркло. Місяць зійшов, на вечорницях співи, регіт, а я ... Пішов у хлівець, ліг ... Переки

даюсь:

«Що

робить?

де

взять?

позичить?.

ТаІ\

у кого ж? ХТО повірить голякові?. Треба І\апта нок закладать ... » Увікравсь уранці в хижу, зняв з жердки - сім рублів ст6їть,- достав п'ятерич ку ... Та це аж сюди ... Коли б старшина - та паш порт узять.

Хай бо' помага! - обізвавсь ДЯДЬІ\О. Спасибil .. Так ото так воно тут ... А це ще й туди заберись, та ще против зими, та ще як ро-

А. ТеслеНIІО

боти не буде ... Ех, життя, щоб Його ... -

Та й знов

махнув рукою й похнюпивсь.

А чоловік йому: - Не бійсь, хлопче, оце-то и ІТИ против зими, щоб ти знав. На зиму всяке додому, а там же ... якби ти знав, скільки скоту того, овець...

Нуди

твоє діло! .. Оце-то й іти! .. Парубок

підняв

голому

та

так

дивиться

на

його. А він:

Нуди твоє діло! ..

Чи воно старшина ще не

скоро?. Закурить би ... -

Вийняв люльку з кишені,

кресало.- Нуди твоє діJЮ! .. Оце-то й іти ... против зими ... скоту того, овець! .. Не бійсь, чуєш! .. Я вже водив старців там, знаю... я... знаю, чуєш... Нуди

твоє діло! .. Та там бува,

що попадається добре,

так і зна його морока! .. Закурив і почав:

Як

був

ще

парубком

та

зимував

раз ...

там же таки. Ну, вже ж і на людей на добрих на

лучивІ .. Сім'я невеличка: дід, баба та дочка Ма руся; та десятин двадцять землі в їх. Ну, вже ж

що добре й було, так і зна його! .. Попоробив тро хи - оддихнув ... А харч? .. У нас і на великдень такої нема: м'ясо тобі, молоко тобі, прямо ЯІ\ ка банові/ Парубок слуха вже, слуха, а дядько своє про вадить:

- Завів тоді й я ряшку,- куди твоє діло! .. Прямо як решето! .. А шия ... хоч обіддя гни, ота ка-о! .. - Дядько показує, яка була шия, яка ряш на, а парубон аж осміхнувсь: Так там,- каже,- і молоко, й м'ясо дають? - Нуди твоє діло! .. По саму зав'язку! - Що ви думаєте! - дивується парубоІ\.А тут галушки - і в пеш>ку не вб'єш. - Отож бач, а там ... е, там - куди твоє діJlО! .. Ta!d живо ряшку наб'єш. 34

Та КОЛИ б... ТІОЛИ б дав бог!

осміхається

парубон.- А то тут ... підтягло мене, і дівчата ги дують:

халєра,кажуть.

От бач, а там - куди твоє діло!.. Якби ти знав, що ще мепі з дочкою було з хазяЙсьною! .. Отож побув я в ЇХ. зробився таким парнягою ...

Вона й помітила

зачіпать почала:

поз мене. та усе, мов ненарошне,

оце

як

іде

та й зачепить

рукою абощо, та й зачепить ... Та тан тими очима й поведе, та ще й осміхнеться .. .

Парубок почервонів, почервонів, та аж рот роз зявив, та слуха.

«Ти

Та ще й осміхнеться ... А я ... не посмію ніЛІ,. он

хазяйська

дочна,- думаю,- та

так, а я що таие?.»

сяк,

та

А то перевертаєм сіно раз,

та випало так, що з нею вдвох тільки. Ось одди хать посідали. Вона взяла Ішіточку та хвось ме не, а я одваживсь та й ЇЇ. Вона тоді до мене TaJ\

близеныІо.... та й дивиться у вічі мені, та й ди

виться, а далі: «Я ... люб-лю тебе». Тут парубон аж губу лизнув. А дядьио: - Ну й нічого. Не знаю, що вже було між ни ми,

тільии иісля того старий давай

натянувать

мені: «Легно дихать тобі,- наже,- уже не зажа ліємось на тебе: ти й правдивий, ти й роботящий, ти й хазяйливий. Янби нам бог приймана такого до Марушки послав! .. » Далі дядьно тільни головою схитнув. А пару бон так радісно:

- Тан там... так там... і... і з наймитів хоч би й я - приймають ... -

Ого, чому не тан?

ось

наже дядьно.

А я до дядьиа:

Та й ян ваші прийми?

Дядьио почухав під брилем.

- Ех,- наже,- скушено мене... скушено, бо дай Їх чорт батькові! Повіз пшеницю у город, та дала морока земляків побачить. Ну, звісно, у по36

гріб... Ну, звісно ... поналигувались, як.. бодай іх чорт баТЬІ{а налигувавсь! .. Без копійки вернувся. Не вшанувався, знаєш.

Ну,

мене не скусять!

БОІ{, почервонів та аж з

аж

крикнув

пару

місця схопивсь.- Мене

не скусять!

Я якомога... коли б дав бог... буду

шануваться!

І знов сів. Далі дядько розказував, як старі

не злюбили

його, як розщитували та як ДОЧІШ плакала за ним.

А парубон уже й не слухав нічого. В йому, вид

но, або надія ворушилась, абощо, бо й не всидить ніяк: то так сяде, то так, ногу то простягне, то на [юліно поставить, то сюди, ТО

туди гляне, і оце

мовчить, мовчить, та тан ні з яноі речі:

Я буду шануваться ... коли б дав богІ .. І ... ну, воно, як ОТО чоловік - хазяїн?. Земля в його... Як воно?. Та й батько ж зрадіють тодil Або погладить усИlШ, с.кине картуз, погладить чуб і те ж ... - ЯІ{ же воно, як люб ... хе-хе ... як люблятьсл ото?.

як

же

Як ось приїздить старшина. Не вспів. ще й з во за встать, як він до його, картуз з голови та так весело:

Здрастуйте!

3доров,- каже той,- чого тобі? Пашпорта, господин старшина ...

Нащо? Піду ... далеко... аж

на

той

край,- поиазав

рукою, ще й засміявсь.

Старшина насупив брови: Обожди,- каже,- ти ... твоя як фамилія? - Павло Грищенно. - Що?. Грищенко, кажеш?. Ніяких же пашпортов! .. Твій барин заявленіє дав: не видавать ТаІЮВОГО. Ти само вольно пішов од його ... Свиня! ..

Роби ступай!

ПаруБОJ\ уже ні слова, ні півслова. Стоїть, яи скам' янів, та побілів-побілів. І

вже

не

скоро, дивлюсь,

поюшгав

кудись

як

неживий.

у ГОРОДІ Після великодня торік була якась неділя. Я по обідав і пішов у садок Чого й пішов? Просто так, подивитися, як дерево цвіте. Ну й цвіло ж! Виш

ні там у нас, чи повірите, як МОЛОНОМ пообливані були: сонце світить, а вони вже білі-білі стонть. Бджоли поживились тоді: ще, як на те, тихо бу

ло, так вони одно в'ються, одно гудуть. Гарно так було, та

пах

rакий

«тьох-тьох-тьоХ»

ось ...

Стою ... Як воно?» воно

був. Ще

соловейка

як

піде

аж дух радіє.

(<трісы > щось так збону. «Що

думаю. Прихиливсь та й дивлюсь. Коли

Петро, парубійна ОмеЛЬRів, лізе-лізе у са

дон у Симонів. І такий празниковий: новий кар

туз на

йому, ще й набакир,

христана, і литься ...

нова

жилетку синю видно.

чумарка Переліз

роз і

ча

Куди ж це він? Аж ... я й не туди-то ...

Маруся під калиною! І така: в квітках, у намис ті,

нерсеті

новому,

сорочці

А сама ... так і жевріє, бровенята

TaR

вишиваній ...

і чорніють

ну, як Ішіточка т, ще в косі й СТЬОЖRа червоніє.

Сидить і перебира якісь квіточки голубенькі. Пет ро причаливсь та так злегенька:

Тю!

Вона й жахнулась, підвела головку, як ясочка, та й засміялась.

Іч яний,- каже,- ось я тобі ... -

та й удари

ла його нвіточками по чумарці. А він пальцем на неї.

Ну-ну-ну,- каже,- чого на ВУJ1ИЦЮ не йдеш?

А вона йому:

Хай ще збираються,- та сіп за полу йогО.

Він ТЮ, і впав lіОЛО неї, ВХОПИВ її за шию рукою,

а вона його квіточками злегенька по лиці, по ли ці, далі й схилилась на його ...

Як уже вони милувалися там, що шепотіли не знаю... Бачив тільки, що вона часом за груди

бралась, на соловейка позирала та до Петра ту лилась. Він до неї ... Я й думаю: «От щасливі лю ди». Як ось ... Що ж <<Ось»? На мою думку, і хай би ото вони ТЮ, раювали. Так .. Слухаю:

Марусю, Марусю!

гукає Симон од хати.-

Іди лиш,- каже,- сюди.

Обоє так і посхоплювались. Петро й каже: Мо', старости... тепер вони вештаються. Маруся обтрушується, обгладжує спідницю, вирвала травиці, обміта черевички ... - Гляди ж,- каже Петро,- мо', й справді ста рости, то гарбуза дай Їм... Ми молоді ще - погу ляєм ... як гарно! .. А там, дасть бо', іпоберемось.

Виходь же на вулицю.

А Маруся:

Вийду, вийду.

Та й пішла... і так несміливо:

що ступить, та

й придивляється з-за вишеньок, і то побіліє, то почервоніє. А Петро ще раз:

Виходь же!

Та через лісу, та до молоді, що вже пісень за

водила. Маруся виткнулась з садка і, як скам'я ніла, стоїть і не зворухнеться. Гляну до хати, аж

там... міщанин якийсь з батогом, такий засмаль цьований. Батько гукнув її ближче, міщанин і питає:

- Ну, дівчино, наймешся до мене? А батько: -

Хоч не найметься, то наймем.

Так і залилась бідна сльозами. Батько й каже: Плач не плач, а нічого не поможеться. Я вже

ОСЬ стіЛЬ1Ш жалів тебе, l1е наіімав, а це не по сй лі вжаліть. Ти ось, слава богу, дівка, тобі й сьо

го, й того треба, та й ті більшають (у Симона ще в маленькнх тров). І тим треба, та й тах усього треба, а я ... що я сам ... Та ще он і люди тюхають:

яна, нажуть, дівега, а він у таному вбожестві дер жить її дома... Тан ото тане: оце, спасибі, тра пивсь чоловік, дає тридцять п'ять l{арбованців, дає зодів, то де нам узять?

наймайсь та й нас

будеш піддержувать. Мати там сльози втира, а там теж:

Наймайсь, доню, нічого не зробимо. Спасибі,

що й лучились дядюшха ці, у Їх же легше-таии,

ніж у хазяїна де абощо. А міщанин:

Е,

наших ле ГІ\О ,

ми

торгуємо, телята

рі

жем, у наших усе сиди, усе гуляй ... і у наших

город

БJШГОРОДНО усе.- Такий

Маруся

нічого

вже.

Пішла

чудний. хату...

Вийшла

і без квіток, і без намиста, у буденному в усьому. Сіла на віз поруч з різнииом, поїхала. Ідуть поз молодь, ДІlВИТЬСЯ [Іетро ... побілів-побілів.

Маруся...

затулилась

хусточкою

та

тю,

здригається вся, СЛЬОЗИ тю, і ллються.

«Отан,- думаю,- вийшла на вулицю!» Тижнів через два

після

Сюди заглянув, туди

цього н у

НИІШУВ,

та

городі

аж

до

був.

смерну

дом'явсь. Смерном іду додому. А тихо тан. Я йду дорогою, а пішоходам іде дівчина нкась: у І\ОХТОЧ ці, в

спідничині,

платочком

зап'ята

і байдуже до неї, та дивлюсь

боса.

за нею сунуть ...

паничі якісь, такі повбирані: піджани на Їх такі, аж вороні, чоботи чи ботиНІ\И там аж риплять. От де люди, подумаєш, а

вони ... сунуть, і оце як не

видно нікого ТаІ\ОГО, панка ЯХОГО абощо, то вони так ні з сього ні 3 того: «f\ахи!» на ту дівчину або штовх один

ОДНОГ0, ТО той,

ніби

ненавмисне,

та

ЯК поточиться, та на неї. А вона, бідна, тільки що не плаче.

Чого ви,- каже,- начепились на мене? Що

я вам винна? Я ДИВИВСЬ,

дививсь,

далі

одваживсь

й кажу:

А що то ви робите? А ще й roРОДСЬІ\і,- 1\8-

жу,- розумними щитаєтесь.

Вони пом'ялись, llОМ'ЯЛИСЬ, один і МУРJЮМ на звав мене, та й повернули назад. Я

до дівчини

до тії, вона нічого мені. Ідемо. Дивлюсь

I,У щось. Придивляюсь

Та

щоки

очі

позатягало

їй,

аж

Марусяl як

ямах,

по зна

така: сльози

блищать ... - Це ти? -нажу.- Як живеш? А вона мов нрізь плач аж: - Та оце ж, оце ж тан! .. Іду, посилали в місце в одно, а вони й ... напали ...

Що

воно

за

паничі,- нажу,- розпутні

такі?

- Писарчуни, сапожники. Позбираються Й ДИВЛЯТЬСЯ наЙМИЧОІ\ ... аби вечір.

та

То лихо,- І\ажу.

А вона: Це й нічого ще, а то, а ТО ... -

та й заплака-

ла, а далі так жалібно:- А то ... а то посилають за булкою раз, н й пішла. А надворі хороше, хо

роше було. Місяць... аж СЯЄ, тихо та тепло... та ще

ми

живем

уличці,

од дерева

недалеко,

та

бузок пахне ... А тут ще... Яl, заспівають парубки

десь, серце

дівчата

боже!

мене

так

забилось

...

Натякнула Й З3МОВЮІа. Про Петра, видно, хо тіла казать, помовчала Й І\аже:

- Вони ото... сидять, співають, голубляться... Господи! .. Так би Й полетіла туди. Та запланала тільки, та Й іду. Коли це хіп мене ... з-під огоро41

жі. Я

ой!

а далі й ... рот затулили. Та улична

глуха, тан вони

...

так вони

...

Не доказала, затулилась долонями та як ридне:

Боже мій,- каже,- боже мій!

Та поки й у вуличку повернула, усе плакала.

МАТИ Перед різдвом янось ішов Я в больницю. Було - у по

хмарно, морозець був, і вітер був ... такий

лі іноді ян захватить сніг, та хай держиться, коли

хоче, або ЯІ{ прижарить у вуші... та ще з таким висвистом. Так зате ж хоч, спасибі йому, іти по магав: у спину як попре, попре... Еге, іду і ОСЬ як верстов... верстов за скількись до города дого

ню бабу: в кожушанці в старенькій, під плечем ціпок,

зігнулась

диба.

поздоровкавсь

та

нажу:

Змерзли, бабо?

А вона тан болісно: Змерзла, сину... А тут ще й у грудях нленить, голову палить. Янби... янби не за вітром,

тан хоч лягай, хоч лягай прямо ...

А нуди ж це вам,- нажу,- забажалось по

холоду та в немочі в такій?

До земського, сину, до земського...

рем...

горем

хвалиться ... -

Та

витягла

піду го хусточку

з рунава, утира сльози й плаче:

Син очна вигодувала...

ликий,

плачу,

тепер...

на лихо, на

плачу

на

його

гріх ве та

плачу

й на себе: годувала, та ... та не вчила ... Я став іти тихше, врівні з бабою. «Що тане?»

думаю. Ян ось вона перехлипала трохи та й да вай розназувать:

Не вчила... балувала. Він одинець у мене ...

померли старшеНЬІ{і

одинець, та

й сирітиа. Од

баТЬІ{а

зостався

невеличким,

годочків

тан

із

шість було йому. Тан я й ... зробила ... ЧОJІОвіном ... його.

воно

маленьке, а

БУJLО, ну, сназано ж тобі

тане,

матінко, розумне

тане розумне. Назби

рає трісочон оце, та й майструє

вець,

та

майструє.

Та

ще

xaTRY

чи там хлі

побіжить

чебрецю

нарве, та й діл застеле ще, гіллячна налама, Іше

чання наставить ... Та ще тане ж було: найде жуч ка оце абощо, та й дивиться на його, та й диви

ться, та й голубить його... Господи, яне ж то во но й було розумне! .. л то янось нваСОJlE,НУ ПОЛЮ, а воно, ян' І{урчат

но, біжить із садна і хрущина на лопушині несе.

Принесло

та

«Хрущ»,- нажу.

є?

Хіба

питає: «А

й хрущам

«Мамо,

нащо

що

оце?»

Ж,- каже,- й

жить

треба?»

хрущі

«Чого,- на

Жу,- то тільки людям треба».- «А він не кусає

ться?» - «ні»,- кажу. «А чого він лізе ось?»

«Ноги є»,- кажу. «А якби не було ніг, чи по - «Повиривай,- кажу,- то й побачиш». Так-таки прямо й нажу <<повиривай»! «А хіба Ж, каже,- можна?» - «Чого ж?» - кажу. «А в йо го ж не болітиме?» - «Та чого там»,- кажу. Тан ліз би?,)

він узяв, матінко, та й вирива йому по лапці, та

й вирива по лапці ... Вирива та: «Мамо, ян ось він пручається,

чого він пручається?» - «ПобиїІ», кажу. Тан він об землю його, та ломачною, ло мачною:

«Не

пручайсь,

не

пручайсь!»

наже.

А ТО приносить гніздечно якось і ГОЛОЦЮЦЬЮІ: «Що оце, мамо?» - «То,- кажу,- птичачі діти тані». Він на гніздечно:

«А це птичача хата та ка?» - «Еге»,- нажу. «А хіба,- каже,- й птич ки - ян люди, шо й хата, ЇІ діти?» - «0,- І\а жу,- що до людей

каже,- вони?»

прирівняв!»

«А

«Грайсь,- кажу,- то

нащо Ж,

на

те».

Так він узяв, та й моня їх, та й моня їх, пони й здряпнув якось шкурну;

ЗДРЯПНУВ та:

«Мамо,

ОСІ>

кров...

му ж?»

можна

спускать

кров?»

«А

чо

кажу. Так він, недовго думавши, давай

і зовсім здряпувать шкурку їм, а далі мало цьо го, та давай ще й ,крильця одривать. А я дивлюсь

та...

оскиряюсь

тільки.

смаку іграшечкю).

«Оце

так,- думаю,- до

А вони ж, сердешні, пікають

уже, пікають та так уже страдно ротками зітха

ють,

а птичка...

ненька,

і господи! .. літа вже, літа, бід

кричить

уже,

нричить

зовсім

людина,

тільки що не вимовить: «О, рятуйте ж мене, ря туйте, о діТОЧІШ ж мої, діточки! .. » Боже мій, які то вже муки! .. Як здумаю, тан аж! .. А тоді

і де

те серце було, і де той і розум був! .. І не подумаю, було, що й воно ж од бога, що й воно ж, ян лю дина,- жить хоче... Байдуже було! Ото аби Анд рійко вдовольнений був. Чи знала ж я, до чого доводить довільність така? Не знала, тепер тіль ки й узнала, сину, що яка ж то дитина була зо лота, та на яку я стежку звела ЇЇ! .. Боже мій, боже мій! .. Тан він ото таким же зробився, що годі вже ~aTOK строїть та жучків голубить, а да вай ото ... мучить, де що попав ... і вже не питаю чись мене. І до того дійшов, серденько, що при

біга якось з улиці веселий такий:

«Мамо, мамо,

а ми оце грались, так я Гнаткові Василевому землі напхав у рот ... пхаю, а він: ве, ве та чмих, чмих!

Так я взяв та ще й кров спустив йому: вдарив по носові, а вона кап-кап ... » А я й то ще так бла генько:

«Нащо ж ти,- кажу,- моя

дитино,

биш таке?» А він: «А як мені гарно так!»

ро

«Гар

но?. От мій синочок ... гляди ж,- кажу,- щоб то

бі хто не зробив такогО». Та й гладжу по голов ці його ...

,...

Ну, сказано

думаю,- дитина ...

Т1НКО

он

ж, йому

дурна; гарно

що

ти

так..

йому, І

ма-

Та так і в усячині ... Побачив дівчину Омельчу кову на грядках

на Їх і грядках, а вони поруч

з нашими. Побачив та так ні з якої речі, та й да-

вай шпурлять грудки на неї, та й давай шпур лять. Та ж навтікача, а він за нею, а він за нею.

Та збіг на грядки, на Їх же таки, та ще й соняш

ники ла мать давай, ріпу валять ... А я усе це й ба чу;

дивлюсь,

дивлюсь

із

хлівця

та

осміхаюсь

тільки. «Оце ж то йому в моду,- думаю та й то

му ще радію.- От синок,- думаю,- в мене ... не

рябкиЙ». А Омельчуків дома не було - на жни вах саме, а я ще й у спору була з ними. «Хай!» думаю. Так він гнавсь, гнавсь та й збіг на огіРIШ

їм ... збіг та топче їх, а далі нахиливсь, вирвав зо два - біжить назад. Прибіг, показує: «Дивіться, мамо, ось вирвав, ось вирвав ... »

кажу,- вирвав,

моя дитино?»

«Нащо ж ТИ,

«А

тан, норитце

зроблю, манітерку». Я й нічого: «Хай грається, думаю,- на здоров'ячно!» Коли ось трохи згодом біжить

знов

огірочнами.

тільни

того:

«Гляди ж,- нажу,- не піймайся хоч!» Тан він ще й "расти почав, у садочни почав ... Побіжить оце до ного, та й збива яблуна або гру ші, та й збива. А хоч би, сказав, своїх не було, а то ж і свої були... Е, та" своїх ні, мало займе нали:

«Мені он до чужих,- наже,- бігать

нт). А Я й думаю: «От де хазяїн буде ме

свого ...

маю,- мати

і не лінивий божа,

гар

берегти·

буде. Спаси тебе,- ду

царице

небесна, щоб ти жи вий ... живий був тільки ... » Що, боже, лучче б ... лучче я була ... тоді задуш ... задушила його! .. - та й знов заплакала.-

господи милостивий, і гос

поди й праведний! .. Та ще як снаже хто, що вчи, вчи хлопця, то Я ще й розсерджусь, БУJIО: «От призводять,- думаю,- щоб дитину МУЧИJIЮ). «Підбільша,- кажу,- то і

підбіJIьшав,

ШКОJIУ

само віддада.

зрозумію). Коли

Ось

походив

з півзими, а 'Го й прогнали. «3а віщо?» Аж, чую, балакають:

«1

не вчився, а бився тільки та пиро

ги витягав». А я ще не хочу й СJIухати цього ... ще

й людей лаю,

було:

«По злобі,- нажу,- нагово-

рюють сяні-тані!» А вчителя теж:

«От сяний-та

ний,- иажу,- хабаря схотів ... »

Та таиий непосидящий:

усе побіг, усе побіг ...

І оце ян між дітворою, то, дивись, ян од ястру

ба, од його: те тіна, те плаче. Л й думаю: «Таи і треба, щоб боялись синочиа мого». А став під літн:ом, дивлюсь: уже між парубни почав. А я ще й грошенят йому, иоли гривеничиа, а ноли й чет вертаиа: «На, моя дитино, чужі діти гуляють, то

й ти погуляй!» Тан: він уже ніченьиу

хто його

зна й де, а вдень уже спить. «Нічого,- думаю,

хай висипляється синочои, хай здоров'ячно заио хує, щоб тоді хазяйнувать подужав». А хоч іноді й снажу оце: «Ти б, Андрію, чи дрівець би вру бав,

наготовив отам, чи поросяті б намішав», ото тільии й снотини держу, було. То він: «А са ми?»

та й з очей мерщій. А маленьиим же таие

було, що я встаю

і воно встає, топить. стану

і воно коло мене: дивиться, ян і ріпиу чищу, яи

і вертунчИІ\ верчу, дивиться та й собі тії. А на грядии вийду, полю - і воно тії. Або яи сяду ці вок сунать;- а я ТІ{аля, дяиувать богу,- ян сяду суиать, то воно дивиться-дивиться,

мо, а нуте, яи воно, а цайте

я,

а далі:

«Ма

дайте! .. » Та](

ота](е-то було воно, та ян би ото по](азувать було йому, привчать його! .. Ех, лихо, лихо! .. Що я]( не знаєш тих дітей годувать, то лучче вже й заміж

не

йти' було.

«Геть-геть,- нажу,- моя

дитино,

я сама, я сама, тобі ще буде :гвоє ... ляж та засни краще».

Або

НІ{

привезуть,

було,

скіпщину,

у нас таки ж і земельки десятинок з п'ять Є,

та як привезуть, було, половинщики, то він: «Ма мо,

як

воно

прягають?. кої!

снопи

ану

люди

сиидають

подивлюсь

иажу.- Отам

ЩО, чи ЩО .•. не йди!»

ще

піду».

заставлять

та

То

коня

я:

чи

за

«Ота подать

кажу.

А то вже на дванадцятий повернуло, пора вже. пора,

думаю,

привчать

до

хазяЙствечиа.

тут

якраз ячмінь привезли. Я до його - він спить, такий плечистий та рослий парубіЙІ\а!.. «Нівро ку,- думаю,- пора вже, пора». Штовхаю. «Вста вай,- кажу,- ціпа доставай, молотить треба». (А до тих пір у мене найняті молотили). Вів лупнув очима, та не то що, а ще на другий бік повернувсь. А тут, дивлюсь, півдня вже. «Е, ні ні, вставай, вставай!» - н:ажу. Аж він, моя маті ночко, як підведе голову, як бликне очима та як дасть мені ногою в груди... І матінко, й рідна! .. Не знаю, як я тільки не впала тоді. Схилилась на стіл та вже плачу, плачу ... жаЛІЮ вже, жалко ме

ні! .. Що як 1Fe таки:

отак кохай, отак ... і госпо

ди! .. і тепер, як задумаю, так! .. Скривилась, аж очі стиснула. «Тепер

не

буду

же

тебе,

цк

знаєш,- кажу,- займать

бог з

тобою,

х.lІіб...

хай

уже

миші

їдять ... »

Та так розсердилась, що вже ж, думаю, і обзи ваться не буду. Так він попокрутив носом днів зо два;

а далі

що то вже сталось йому

слу

хаю: ляпа ціпом. А я ж уже,- де те й серце ді

лось,- радію-радію. «Оце Ж,- думаю,- синок ха зяйнувать, хазяйнувать

думаю: і

за

буде ... »

Топлю

та

«Помолотить,- думаю,- хлібець,

построєчки

візьметься: хлівці

таке

там

повиправля,

клуньку вкриє,- таке все позаПУСІ\ане. А там ко

нячку справить та сам і хлібець Іюхатиме,- за

живем!» - думаю. Та то, було, по одному шматоч ку м'ясця в борщ Ішдаю, а то аж два вкинула, аж два. «Хай же,- думаю,- пообіда смачненько мій хазяїн

дорогий». Насипала.

Іду кликать.

Нлуня

одчинена, ціпа не чуть. Туди,- аж там самі ку

ри, Порозгрібали те вернечко, порозкублювали ... «Андрію, Андрію!» - не чуть і не видно. Повиго нила кури ті, увійшла в хату, вийшла знов. НОШІ глядь ... аж боже мій! .. ідуть улицею: іде врядник, іде староста, чоловіків душ зо три і він посереди-

ні ... І білий-білий ... як крейда ... Боже ж мій, боже мій! ... так я й охолола вся ... стою і з місця не

рушу. А врядник: ночував сю ніч?»

«А що, бабушка, де ваш син Мовчу я. «Коло меду,- каже,

улик меду вкрав у Ільченка й голову пробив па січникові ... »

Та й пішли до зборні. А я ... не знаю, як я тіль ки в хату вдибала, упала на піл, та борщ холоне з м'ясцем, а я вже: «І щоб я й годувать не діжда ла тебе, і щоб я й так і тан! Та чому ти й малень ким не пропало було, ян от ан же ти й хазяйнуєш оце!»

Голошу

ж,

голошу...

«Ну,

стій

же,- ду

маю,- прийдеш ти ... вбирайся, скажу, вбирайся од мене! .. » Коли ось і йде незабаром. Глянула жаль.

«Андрію, Андрію,- кажу,- що ти наробив оце! .. це ж тюрма тобі ... » А він то сюди, то туди по хаті і то почервоніє, то побіліє. «Чи тюрма, то й тюрма,- наже.- Хоч і посид жу,

так

недаром

же,

недаром

же,

їдять

його

мухи!.. Це раз, раз злапали, а то ніхто не зна ...

Ех,- каже,- добріше було, як стяпаєм молона де з Степаном чи й сала, то вже й порозношуємо,

було... Або ян наваримо наші, та ще як горілни куплю ... Ех, їдять його мухи! .. та ще й навунів ... Ех, чи тюрма, то й тюрма! .. » Та

тане

зробилось:

очима,

ян

існрами,

так

і блима, зуби зціпило та куланом по столу трах трах!

«Хай саджають,- нричить,- хай саджають!» А я вже ... ні жива ні мертва. «Так

ось іще

що,- нажу,- тан

ченьнами ходив тими з Степаном!

ось де

ти ні

А Степан

паруБОI\ там у нас, чудануватий янийсь, а ЗЛОДІИ на

все

село.- ТаІ\

грошенята давала

ось,- кажу,- навіщо я тобі на горілку ...

А він: грюк дверима та й подавсь. Пеклася ж

л, пеклась:

що робить,

що й казать

жаль на

його, та ЖaJІЬ і його. Що воно ж моє, що воно ж

дитина моя ... - та й знов захлипала. «Що не бу де,- думаю,- а треба визволять». Побігла до Ільченка. І:\ланяюсь йому, прошу його: «І дядеч

ку, й рідненькі!.. простіть! .. » Простив, спасибі ... «Витчеш сукна,- каже,- кусків з два, та й бог з тобою, тільки попроси ще врлдника, щоб діла не передавав

далі куди,

та

попроси діда за го

лову».

Так я зараз у пасіІ{У:. «Дідусю, простіть!» «Бо' з тобою,- каже,- я нічого. Ото постав хіба свічку перед Серафимом-угодником». На другий день до врядника:

«Так і сяк,- І\а

жу,- чи не можна б, щоб Андрієві нічого не бу ло?»

«Ні, не можна ... ніЯl\ не можна», Я в но

ги йому: «І татусю, й мамусю! .. » А він: «Гм, во но б, воно б і не що, так я ж трудився, я ж ТРУ сив,- не можна!»

та й пішов з кухні. А

най

МИЧІШ морг-морг на мене: «Ви йому кругленьких,

круглеНЬІШХ»,- наже.

Тан

додому

мерщій ...

Достала ІЮНЯЧКУ, одвезла до жида жита мішеЧІ\Їв із

шість,

тоді до

його.

«Харашо,

же,- ми це діло заб'єм».

харашо,- ІШ

аж перехрестилась.

Приїздю додому.

«Молись,- І,ажу,- богу,

дома

будеш ... » Живо

Андрію!

вів

Тан

повеселішав,

тан:

зараз

і баланать давай. «Ну, І,рав?»

розкажи

ж,- нажу,- як

«Та ян же?

чуть нікого...

я в

кий?»

ПQ.тичною його,

ТаІ\

ти

бджоли

наже.- Пішов уночі

пасіну.

Аж

ось дід:

а сам

й в ліс, та в JІИСТ урив. А то молочу

«Хто та

за улик

ті не

та

закортіло

пообідать

піти.

«Ну,

йому,- кажу,- що було, те пройшло,

цур

Одгрібаю ... Мен\! й злапали».

а більш не роби вже так, мій синочку, не займай нічого чужого, не ходи з патичкамИ». А він: «Та

Л,- каже,- іноді

то

сам думаю

так ..

нава-

жусь оце не робить, та іі не втеРПJIlО... тан мене вже й тягне до того, тан і тягне ... »

Дивлюсь, аж воно й справді: ось був дома, ди

вись - нема вже. Та ще почав тан же робить, ма тінно, що прийде укачаний увесь, побитий, горіл кою так і воня З його. Та ще мало того, що дам

коли четвертачка яког.о, а ще почав і в КУХОВНИ

заглядать. Дивись, то коли не гречечка, то боро шенце та й надібране ... І, ЛИХО, щО ж тут робить? Оженить ... оженить,- більш нічого!.. Може, оду мається як абощо. Минуло різдво. Л й наполяга ла - женись! Він одбалануваться давай: «Л й не нагулявся ще, і сян і таю),

а я в одну шкуру:

«Женись, женись, мій синочку! .. » Та внесла йому й

сорочечку

венькі

новеньку

внесла,

цяцьками,

матер'яні,

смушеву внесла, і чумарку синю, ний

усе

повносила.

рогий мій,

убирайся

А Омелько

там

штани

шапочку

но

новеньку

і пояс

черво

«На,- кажу,- синочку до

та нас

йди,

йди

чоловік

до

Омелька».

такий

казав

якось, що в ЙОГО є десь дівчина на прикметі та ка...

«Іди

до

ОмеЛЬІ;а,- кажу,- та

їдьте!»

Він

м'явсь-м'явсь, а далі давай, давай убираться-та ки. А я вже

рада-рада ... припадаю коло ЙОГО та

придивляюсь, щоб і чумарочка стояла гарненько на йому, та щоб і .поясок не жужмом був, та щоб і комірчик з сорочечки видненько було... І гос поди! .. Причепурила. ДИВJІЮСЬ, такий парубійка хороший:

удігний,

повновидий

та

чорнявий

та-

кий ... І уеИІШ, й брови такі ... «Нівроку,- думаю,буде за що жінці кохать ... » «Хай же тобі,- кажу,- господь

милосердний,

мати

божа,

цариця

небесна помагає! .. ») Вирядила. Ось приїжджають. «Живем! Молода

ян

наже Омелько.

подивилась,- каже,- на

його,

так

і вчепилась зараз, а старим п'ять десятинок по нараВИЛОСІ., та й за нею пообіцяли з десятинку і

воликів

пару ... »

«Ще

волинів,- думаю ... -

Мати божа! Це вже хоч не схоче, то хазяйнувать буде ... плужо}\ справить ... »

Одгуляли свадьбу. Пригнали ті й воли}\и. Та}\і

гарнень}\і, сірень}\і обидва та ситенькі такі. «Ну, думаю,- господи тиждень,

поможи

другий... дивлюсь

син}\ові». аж синок

Rоли ... мій під

}\ине воли}\ам заохотни, підкине, а більш тан, що

слухаю - ревуть волини, а він, як і був: або ле жить, або зовсім і дома нема. То Явдопша сама вже і сюди, й туди. Там що людина

певіСТОЧІ\а

в мене, так її вже й не найти тююї. Правду ка зав сват:

«На мою дитину

не зажалієтесь,- на

же.- Я годував її, щоб вона і богові, й людям

угодна БУЛа». Ну, вона ж тобі й МИНУТОЧІШ не згуля,

ну,

не

згуля

минуточки,

мої рідні ...

і топить тобі, й порається, і миє, й пряде, й ... гос

поди, й праведний! .. А щоб вона,- ЛІ> є друга, як що загадуй, та щоб сперечалась з тобою, ду лась .на тебе - нема того й званія. Ну, вже ж таІ\а! .. Хай тіЛЬІ\И господь спасе ЇЇ, та й годі. Я вже, було, й І\ажу ЇЙ: «Ти б, ДОЧІ\О, й Андрія навертала по-своєму». Ну, вона якось-таІ\И й да вай

казать

йому...

Що

з огорожі, а огорожа в нас

І\азать:

вилізли

бики

самі діРІ\И. Вона по

бачила бики ті та й І\аже: «1'и б, Андрію, хоч би бики загнав пішов... Господи, ЯІ\е то вже до леж ні воно! Хоч би людей стидився!» Він так і СІ\И пів,

матінко.

Як

схопиться.

сяка-така, ще загадувать

мене

будеш?!

тебе

«Так

будеш

ТИ,- каже,

мені,

навіщо

страмить брав? навіщо

брав?» А вона ж, бідна, й з лиця змінилась та ТРУСИТЬСЯ вже, труситься... А він

куланом її по

голові - раз і вдруге... Я - оборонять, а він і ме не ... Та очі ті витріщило, почервоніло ... і, хай гос подь милує! .. А

то

якось сонце було ТЮ>,

Його нема.

ІШ під снідання.

Явдоха впоралась трохи

биків. Rоли увіходить, хвалиться:

- пішла до

«Нема БИІ\ів;

ходила,- каже,-

і за клуню,

садок

мо'.

вилізли, думаю,- нема й там». Я й кажу: «Мо', на вулицю вибрались, то ще за людьми на ярма рок учепляться

тоді саме ярмарок був,- ходім

шукать,- кажу ... Ти йди в цю вуличку, а я в ту».

Пішли... Нема. І, лихо! Так Явдоха за паляни цю

та

до

ворожки. «Пішли,- каже,- дорожкоІО

кривенькою». ких,- нема!

Ми

чори іде й Андрій якісь

п'яниці

«Андрію, биків

нема,

по

дорожках

по

криве нь

.клопочемось ... .коли тю. ЛІ. над ве

п'яний-п'яний!

кричать,

І з ним

ще

вигукують ...

Андрію,- нажу,- ти зайшли десь ...

Іди

п'янствуєш, зараз

шукай»,

кажу. «Е,- каже,- биків не найдете вже ... ні, не найдете... ось бики, ось бики! - Та вийняв гама нець, та й брязкз грішми ... - Хай їм... хай Їм чорт! - каже.- Щоб не клопотаться - продав ... Ех, їдять його мухи ... погуляєм! .. Виймай, Хомо, горілку, шукай, Явдохо, занусии!» Отаке! .. А Явдоха ж та бідна ... тан же й зали лась сльозами. «Волики ж мої, волики,- каже,

ян я кохала вас та як я доглядала! .. Та я й по стельку м'якеньку вам слала, та я травичку по обніжку вам рвала ... » Та вже ж плаче, бідна, пла че. А я й собі: «Отак,- нажу,- нахазяйнував, синочон! .. » Та себе вже лаю, лаю: «І щоб я не діждала була й бачить хазяйнування такого, і щоб я й так і так! .. Іди ж,- кажу,- іди од мене та й не признавайся ж до мене! .. » А він: «Е, планси погані.. Ходімте, хлопці, де в інше місце... Хай їх сі та ті заберуть!» Пішли. Горенько, гореньно! .. що робить, що й назать?. Пропаща дитина, навіки пропаща! .. А жаль же,

жаль ... Треба робить щось ... треба навертать-таки на стежечку.

як навертать

тепер,

що

робить

йому?. Печуся ... Як ось приїжджа на масниці парубійка сусідин - Іваном звуть. То він на тім нраї у лавках десь та забажав матір одвідать. По-

чув, що нездужа. Ну, вона незабаром і вмерла. Та він і приласкав ЇЇ, та він і втішив її, та й по

ховав.

Ну, вже ж і заховав

хороше

господи!

Там

що

вже, так хто його зна й ЯН! Труну ту

і чорним, і срібним оббив, та ще й півча співа

ла ... А продовольствія того людям було! .. І печи ва, й варива, та все таке смачне, та пухке, та бі ле ... Господи, ян то вже й ховав хороше! .. Баба схитнула головою.

Ху, мабуть, уже й мені віІ< недовгий ... Ху,

ян же й задихалась ... Хто вже мене прилаСІ\а та

потішить?

Ху, ян же й тялшо, як І<ілон У гру

дях ... і баЛaJ<ать ... не можна б

тан не втерпиш ...

Ну, не втерпиш же. Що воно ш рідне ... що воно ж

дитина моя, що воно ж... Боже мій, боже мій! Притулила

хустку до очей і довго тан держала

та хлипала все.

Господи, яні-то діти в людей! .. То золото, а не Іван. Віа того й батька піддержує добре: коли не десяточну, то й дві та й подасть йому, та й по дасть, та й сам ... та й сам паном діло. А малень

ким же, ян здумаєш,- чого тільни не було йому:

і холоду, й голоду,- усе було, волам чужим хвос ти крутить, усе крутить. А то по було в шнолі з зиму, вирвалось на той нрай, і дивись ти

ОН

яким стало! Я й думаю: «Чи не вирядить би ме ні й Андрія у лавни, може, хоч там схаменетьсЯ».

От раз і нажу йому: «Ідь, Андрію, з Іваном! .. » Він так і вхопивсь. «Поїду, поїду,- каже.- У лавках

добро: там і не роблять нічого, а п'ють та їдять тільки, та в чоботях у чотирьох, та в пальтах хо дять. Поїду». «Спасибі богу,- думаю,- що й охо титься, значить, дасть бог, житиме ... » Ось і ВJl ряджать. Жално вже, жалко СИНОЧІ<а, матінко! Готовлю котомочку: ців

йому

та й сорочечон, та й штан

самих лучченьних,

та

Ішишинів,

та

й пиріжеЧІ\ів пухкеньних, та й сальця, та й 1\08баски ... То він: «Буде», а я ще

та й насіННЯ'Іна,

та

гарбузчиків,

та

l'рошенят...

Машиною

їхати, та край далениЙ. Що в його ж і була де

сяточна,- од

бинів

зосталась,- а я ще й свої,

що ... що місяців зо три складала, та й свої ... в жи льоточку ...

йому...

«На,

себе». Та виряджаю

моя дитино, та

не

мори

плачу та хрещу вже, хре

щу! «І мати божа, й цариця небесна, і час доб рий...

поможіть,

та

поможіть

же

СИНОЧlюві моє

му, та напутіть же його! І, господи праведний ... » Минає тиждень. ЯІ_ йде десятнин од зборні, то я й думаю:

«Гляди до нас, а мо', яку віст очну

несе од АндріЙ1\а». Та виглядаєм, виглядаєм оби дві, ждемо, ждемо, що хоч би ж хоч одно словеч ІЮ. ЯК Й зима,

він

там, що

Й весна,

він

там?

Й літо настало

воно...

Минула

не чуть і

не

видно ... От боже мій! .. Тан я письмо до Івана: де Андрій, чого він не озивається й досі? Іван і пи ше: «Я,- каже,- був помістив ЙОГО в лавку в од ну, тан він там ... раз ге

повернувсь та

не слухав ніного, а вдру

тютюну ВІ_рав щось, та його

Й прогнали, і де дівсь

не знаю». А господи ж ...

а матінко ж! де ж він? Та настала осінь, та тіль

ки тих заробітчан поприходило, то я по всіх і бі гаю, всіх питаю: «Чи не чули, чи не бачили?» Та Й до

ворожо1\,..

Та

вже

млію-млію

душею...

що

хоч би хоч спи не та1\і снились, а то ж лишень-

то п'яного бачу його, то вначаного, то злоді єм, то ... цур їм! ..

1\0:

Коли це, в пилипівку оце, сидимо з

вечеряємо.

Увіходить

Поздоровкався.

чоловік

Явдохою,

Потап

«А ЩО,- наже,- про

Слива.

Андрія

ні

чого не чули?» В мене тан і тьохнуло серце: «Це вже

щось

є,- думаю,- ноли

що ... » «Не ЧУЛЙ»,- нажу. їхав з Маріуполя

«А

хоч

я ж

не

погане

це,- каже,

та й його бачив ... » Ми обидві

й ложки поющали. «Ян? що? де віn?» - питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: «Ех, бодай не назать! .. » В мене ще дужче серце за~

билось.

«На

стаНЦІІ

на

одній,- каже,- дожидав

11 машини. От сиджу під стіною всередині, обі даю,- каже.- А

куточку,

недалеко

од

мене,

сидить хлопець один, теж обіда: оселедець та хліб їсть. Ось увіходить жевжик якийсь у пальті по

рваному та так тими очима й водить, так і во дить

по

людях.

було. Той

Ну,

жевжик

людей,- каже,- небагато

пройшовсь

раз

вдруге

по

станції, а далі до хлопця до того, та й давай йому

знишка: «Ти

«Ти,

хлопче,

наймися...

Ось

додому

тут

їдеш?»

економія І> -

«ЕГе».

Я ПРИІ\аж

чик,

робочих шунаю,- от де заробиш,- наже, а то в тебе, бачу, й грошей нема ... » А хлопець: «6 в мене грошей ... я аж десять карбованців за робив, за підпасича був! .. » Жевжик аж облизав ся,- каже,- а

там

своє:

«Пустяки,- каже,- тут

ти більш заробиш, тут тобі карбованців сорок да мо в зиму в одну, а робота не яка тобі: коло те лят будеш». Хлопець тільки що не підскочить, каже,- радіє:

«Це

мені

11 сирота, дому нема

ЯІ\

нахіДІШ,- наже,-

наЙмусь».- «Ну,

так

хо

дім же зо мною». Той хлопець хлібець у ІЮТОМОЧ ку,- каже,- котомочку на плечі

пішли ... А я на

умі собі,- каже,- зашморгнув ІЮТОМНУ та до ки ївців, що сиділи під другою стіною. «Тан і так,

кажу,- не замітили?»

«Байдуже,-кажуть,- го

моніли собі»,- «А ходімте ж назирці ... » Ух уста ЛО,- каже,- чоловіка з чотири, добрі хлопці, я п'ятий

хода.

Дивимось,- каже,- аж

гонів лізе ще два

(шрикажчиню>:

один

з-під

ва

у полу

шубну, й вовну видно, а другий у кереї в якійсь заяложеНІИ.

Повилазили,- каже,- та

за

тим ...

А ТОЙ прямо в степ з тим хлопцем. А в степу ж

ні

людини

догнали,

зима.

й виглядаєм

з-за

Ми

угла:

спуснаться

поставали,- каже,- та що

далі

почали...

буде?

не

Коли

видно

ці

стало.

Ага, це, значить, бална. Ми ж як дременем,- ка же,- туди, аж

вони

вже

на

хлопцеві

на

тому

грошей

шунають.

Побачили

нас

та

від його ...

Ми за ними... Ось той, ЩО внереї, nОСІЮВЗНУВСЯ

і впав...

Били ж його, били!.. було, й куланами

й ... »

Баба ян заллється сльозами.

Сину мій,- наже,- сину мій.

Було, й НУЛаІ{ами, й коліньми... Кров і носом, ротом ...

А я дивлюсь,- І\аже,- по знану щось

парняга...

та

на

очі

не

дається,

пику

ховає ...

Хто ж це? Та стали вже пашпорта шукать,- на

же,- найшли недонурон, і там «Андрій»

написа

но... Коли тан і є! Андрій, ваш Андрій... ТіJІЬІ\И худий таний та чорний... Пішли ми: лежить він, стогне на снігу.

Баба знов у сльози: - Боже ж мій, боже ж мій! .. і матіНІЮ, й сер деньно! Що дома ж, було, чирячок нарве, то я вже й цибульку смажу, й ганчіРОЧІ\У тру, та й зав'я зую, й запаІ\ОВУЮ, а то ... І, рятуйтеЧІ\О ж! Та вдо ма ж спать ляже, то я й ряденце, й І\ОЖУШОН на

його, а то на снігу ... І, боже мій! .. Не знаю, ян уже я пережила ніченьну ту, що ЯІ\а ж то здорова вона, та Я ж і на волосочон не

спала ... Та й другу ж тан ... Печуся-печуся: ян він

там? Ян болить у його? .. Та й удень ні їсти, ні

робить ... Та піду до сусід до ного, та плачу вже, плачу. А вони тіЛЬІ\И: «Ото вчить було б ... зма леЧІ\У ... вчить було б!» То Я вже наюсь, І\аюсь ... А то діждала неділеньни святої ... до утрені й до

служби пішла, на часточку подала ... Та аж цілого злотина. Ху, ЯІ\ же й ваЖІ\О.- Баба помовчала. Та й молебень найняла, аж на цілого рублина .. ~ Щоб господь простив же мене, грішницю ... та йо го щоб пом... ну шоб помилував же... Полегша ло ... Положилась на його, святого, ян уже він, ми лосердний, дасть ... таІ\ і буде. Приходжу додому ...

Стоїть Явдоха, дивиться в віІ\НО: «Яні ж ТО,- на

же,- добрі,

ЯІ\і

повбирані

чоловіки

чужі...

та

йдуть вони 3 цеРІ\ВИ, та будуть обідать ... та вміс ті, а я ... О, нащо я й росла, нащо я й заміж іш

ла .... Та плаче ж, плаче, бідна, грудеНЯТIі аж хо дором ходять... Та оченята які ж то гарні у неї, та щічки ... які ж то долаДНСПЬJ\і вони, та як водою

пообливані, плаче

хусточка

виrшшана...

хоч

крути ...

ж плаче. Та й дитинка плаче в колисоч

ці - і матінко, й рідна! .. Ну, мені ж УП'JlТІ> так валшо стало, коло серця УІІ'ЯТЬ запекло, що ... й не знаю. І не роздягалась, та до Потапа... Аж пла чу: «Що робити, де мені дітися?»

«Що ;К,- ка

же,- якби як додому Його}).- «Як му?})

І<ажу.

«Не

знаю, питайте

же

людей

додо розум

них». Так я в зборню до писаря ... «Так і так, - «По етапу,- каже,

кажу,- що тут робить?})

так його в один день ПРl'Iставлять нам ... » -

«По

якому ж то етапу ... будь ваша милость?»

«Та

ІІО якому ж,- каже,- і того ще не зна ... до вряд

ника треба}). Тан я забігла додому, взяла п'яте

- не найшла більше - та й чкурну.nа ... Бі жу, біжу, аж душно мені, а як би щоб швидше ... щоб швидше... етап той. Прибігаю, кланяюсь, розказую ... Він і пита: «А де ж Андрій саме?}) -

РИЧІ{У

«Бо'

йо'

зна,- кажу,- не

знаю}).- «І

не

знаю}),- каже, та й з кухні ... І оддать ... п'ятерич ки ... не вспіла ... Жду-жду

ось вийде, думаю, та

й сідать боюсь. Коли наймичка: «Не ждіть,- ка же,- ВОНИ поїхали десь, на другі двері виЙшлш>.

І бий же тебе сила божа! .. То було душно, а то аж холодно стало. «Чи йти, чи що й робить?» Пі шла. ки,

Планать хочеться. Лізу

ноги...

ян

нежива, та ру

уся

змерзла...

Та

долізла додому, то й себе

не чула,

аж у серце

кололо

померзли...

поки ж

Я чоботи з себе та мерщій на черінь. Як

зайшли ж мені зашпори, ян зайшли ж мені за шпори

матіночко,

ріднесенька!

думала,

й нігті ІІоодскакують. Та на ніч зробилось важко мені,

гаряче;

заплющу очі,

то

таке

ввижається

мені: то етап той. мов гадюка, в'ється; то огонь так і паше з його; то мов синочка б'ють мого ... голова розбита. То вчувається таке: то мов стог не

він,

то

мов

й праведний

дзвонять,

тужать...

господи,

аж страшно! .. То я: «О ЯВДОШІЮ,

о ЯВДОШJ\О, О, рятуй же мене!» А Явдошка й са ма:

«Зап'язали,- каже,- світ

який він, нащо ви женили?»

мені!..

ви

знали,

То мені вже ... Що

нащо ХО'!, мовляв, чужій людині світ зав'язувать

було! ..

... Ось ми і в городі стали. - Як тут страшно,- наже бабуся,зом усе, та пани все ... А де земсьний? -

під залі питає.

Я вн:азав, І\УДИ повертать.

НІ, доступать до

боюсь тих панів...

А що

його,

що

ж...

боюсь

Злякаюсь і не викажу нічого.

ж,- кажу,- він поможе вам, хоч би

ви й виказали?

Та може, та може... хай... що... робить... то

робить ... -

та й захлипала.

Тут ми й розійшлись. Н пішов швидше, бо по чала хуртовина ЗРІІВаться.

*** Не знаю, чи я довго пробув у тій больниці, чи ні, тільки ян кинувсь додому... аж лихо! Завірю ха така, що он як розходилась. У городі ще та

ки... а виткнувся на поле

шабаш!

і світу не

видно. А вітер ... і на ногах не встоїш, та ще в пи

ку. «Оце так,- думаю,- вернуться б ... та до ко го ж ти й вернешся? .. ні знаномого такого, нічо го ... » Стою, думаю ... а далі: «Ага, у мене ж пак сапожник знайомий є - чоботи шив ІЮЛИСЬ». Вернувся... та й ночував,- било все. На другий день де все й ділось те. Так гарно зробилось ... ти хо, сонеЧІЮ ... а сніг ... так і грає ... Іду. Ось так пк

серед поля, трохи вбік од дороги, дивлюсь: купка

людеїІ стоїть. Я іі собі туди: що тю,е? l\олп ... ба ба, що я з нею йшов учора. 3аСПОІЮЇлась.

Та ще

на такому белебні, що вітер і сніг позносив. Та що то вже було з нею: чи воно так умирать не хотілось, чи хто його зна, тільюr ноги й руки під себе підкорчила й голову у гнойон устромила.

ДІД ОМЕЛЬКО Ну й на світі тепер... Аби я не го.J:ЮДНИЙ, а ти хоч і пропадай, та, їй-бо, правда. Ось хоч і про себе скажу. Що тут, як тут житимеш: ну, вівчар

я, ау, дітей п'ятеро в мене ... Ну, годувать їх, зо дягать треба ... а чим? Тим, що літо пасеш, а зи му гроші правиш? Еге, посмикни! .. Ех, де та сила, що була! .. То, було, мотнешся сюди-туди

зовсім і діло не те, а тепер ... А ще ж

і молодий, ще б і жаліться стидно... Так що ж ... заїли

роботи

чужі,

навіки

заїли.

Добре

пам'я

таю: гречку зносив на горище у Олексенка, та чи

воно

ноги

потерпли,

чи

зна

його

морока...

увірвусь з драбини, як стусопе мішок мене

ЛІ,

ли

хоl Тепер і ко.по овець тягаюсь ТЮ: ... з силою. Не було в світі за діда

Омелька.

ОТО чоловік

був .... і, чоловіІ,! .. Отой піддержував мене ... і, під

держував покійник, дай бо' царство йому. Було, чи хлібцем, чи соломкою та й піддержить, та й піддержить ... Та усе - «брате» та «брате» ... такий уже був ... і братається, БУJIО ... І. царство небесне йому! .. Який

інший

багач стане брататься

з тобою! .. Еге-е ... інший тіJIЬКИ брат тобі, як горе яке трапиться йому, та й тебе треба ... Е-ех, що й сю зиму як прийшлось мені, без діда вже... ні ЇСТИ, ні ТОПИТЬ, ні ... ні зна його МОРОІШ. Сиджу, сумую ... досадно, ХТО його зна й як А тут дітво ра ще:

1-ї-сти ... Хо-о-лодно.

«А, вивішалися б ви,- думаю,- і халери нема на ІЩС ... }) Терпів, терпів, а далі як ухоплю дубець та до Їх... Чищу... куди попав. Стара обізвалась, я й її... та міг би рівсь...

стало.

Сів

«3а

й себе розірвав. Та аж уг

плачуть,

сльози

як

горох

віщо ж я бив,- думаю ... -

жаль

Чим

вони

винні, що померзли, що ЇС1'И хотять? .. })

Пішов по дворах, сотий раз, мабуть,- правлю. Пощастило:

направив полтиника.

«Ну,

тепер же,

слава богу,- думаю,- до кого б ше вдариться йо

го, щоб і хлібця, й СОЛОМІШ... за полтипика. До Козлепка

дорогий дуже.

не вважить. Піду до шечон під плече

До Лопатенна

Яковчун:а ще.

і той

Гаразд}).

Мі

гайда. Ось і він.

3драстуйте,- r,ажу.

3доров, що снажеш? До вашої милості,- нажу.

Ну,- та й брови насупив. Так і так,- нажу ... РОЗІ,азую, жаліюсь ... А він

не

слуха

мене,

до

наймита

балана,

загадує

щось.

Наділіть

борошенця,- кажу,- з

норобочну.

А він:

Що?..

борошенця?..

Нема

борошенця,- та

й .. од мене.

Тан чуєте ... -

кажу,- будь

ваша

милость ...

Ну,- та й став боном.

Ая:

Так ви хоч житця мені ... Нема,- та й знов од мене.

Я за ним

шапную:

Та будь ваша милость... адже бог уродив.

Він аж приснув:

Ну то що? .. По норобочці

розщоту нема!

Тан хоч соломни,- нажу.

Соломи? .. Можна ... Йди

СЮДИ ... -

Та й веде

цоміж ожередами мене. Привів до нупни до I1НО-

їсь.- Оцю,- иаже,- візьми. Полтиник Гарна со лома.

Дивлюсь ... а вона ... ну прямо ж гнилятина ... та

й то ... чи будуть сани, чи й ні. Нехай четвертаи,- иажу. Ні иопійки менш.

Та вважте,- кажу,- вона

однаково

по-

гниє у вас.

Ну тю, що ж,- Ішже.- Зате споюиний бу

ду: чужий ніхто добром моїм не користуватиме.

Пішов я. Собаки куліш хламають, голуби в паш

ні иубляться, а я ... йду, сльози ковтаю.

*** Ну й нічого. Ось після Юрія, уночі якось, лежу й чую

дзвонять десь. Луп очима... аж надворі

таие ... і дерево, й хати ... таке все червоне. Вибі гаю

лихо! Пожар десь. Я

ро в

руки

в огні,

гайда.

ожереди

Туди...

сіряк на себе, від

аж

займаються...

Яковчук..

Клуні

гоготить, тріщить,

голуби в'ються, таке ... А Яковчук тільки: О, рятуйте, о людочки ... о, рятуйте І О соло

ма ж моя, о сім ожередів! .. о дві комори ... о, 3 од ним ... З одним хлібом! .. Мені

так сльози й покотились 3

очей. Та ще

побачив мене та: О Степанчику, о, рятуй, о братику! «Еге,- думаю,- як тебе рятувать тількю>.

Так отаке воно. Он коли тільки братаємось ми! Ні, дід не такий був. Що вже що, а то раз стир лував

я вівці коло його окопу.

бою

обідаю: хлібець розмочую. Ось гука хтось.

Глянув

Сиджу під вер

дід. Я до його. А в його там садок, па

сіка ... Посадив мене, нарізав хліба, виніс щільни ків 3 иуреня:

Уж, брате.

Наївся я ... та радий, радий ... не знаю, чим би Ось він сіно гребе. Назорив і я граблі. Помагаю... Гребемо ... Та гарно так ... там сонечно світить, бджоли гудуть... а тут ра й подякувать діда.

дісно та1\. .. баланаємо. Дід і наже: Як-то на світі

божому добре

було б, яrіби

тільки ми добрі були. Ех, дід був!

«РАДОЩІ» Нудиться Н:ИРИJIО Хоць. Ніч, а йому й не спи

ться. Перевертається під сіряrюм то ІІа той біІ\, то ІІа той, аж піл торохтить. Що йому робить у сві ті

божому?

чим ...

Зима...

Ну хоч

Морози,

кричи

нічим.

гнойном, наробить чаду

його топить

Пронурить

ні

жінка

та Й усе. Як у хліві

в хаті: двері набряrши, по кутках аж позацвіта

ло, вінна Й не розтають... отут не простудишсяl Недавнечко ж синка поховав... Таний був хлоп чик

розумний,

втішний

поховав...

Ех,

це

вже

в його шоста дитина на тім світі ... Що ж ... Заро бітну кат ма. Ходив і в город учора, Й позавчора хоДив,- до дров, думав,

хто

мерз-мерз, та чого й вийшов

візьме.

Стояв-стояв,

ніхто не спитав ...

Сумно, досадно Н:ирилові. Ось і

Параска з пе

чі, жінна його:

Кириле, та

поглянь

іди,

що ж воно буде'~ яні

ніжни,

які

як лід! «От лихо,- думає Кирило,- хоч ресідався

абощО»,- і

він

На печі ось,

ручки би

підвівсь

дітей:

мороз

пе

і дивиться

У вінно, чи не хмариться, '1И не м'яншає. Та ні:

зорі так мигтять та виблискують. «Хм...

ну

що

ти

казатимеш?»

Повісив

голо

ву, думав-думав: нічого ... Треба Й сьогодні в го-

род.

Засвітив... ее, те

Параска

печі

давай

3ВОЛОЮJася,

СОІшру

за

гострить.

гпойком

пішла.

Дітн:и, Оленка 3 Андрійком, і собі 3 печі. Позги gалИСЬ на лежанці, дивляться ... тю, жалібно див ляться на батьн:а.

- Чого ви тут? гетьте на піч!

батько до їх,- померзнете,

А Оленка:

Ні,

АІИ ... -

почервоніла

та

нічого.

Погост

рив сокиру Кирило, у віJШО подивився: пебо біліє,

світ скоро ... Перенусить би чого. ВJIОМИВ хліба чого ж би до хліба? Заглянув у мисник, пере сунув

горщичок,

пошарив

на

даві

нема

ні

чого.

Олениа:

під

Татусю, татусю, ось я вам! даву,

вхопила

та, як зайчдк,

часничину:- Ось,

татусю,

я й обчищу ще. Аж усміхнувся татусь. Обчистила.

Натеl

Узяв Кирило, маже шматон. Вона так уже за зира в вічі йому, так зазира, далі:

Т ... татусю.

Чого?

На ... наберіть .. -

ПаJIЬЧИК у рот та й похню-

пилась.

Чого наберіть? На ... на спідничиу.

Дивиться Кирило. Вона:

Я... я виросту, то Й ... СОРОЧІ\У шитиму ... вам.

Андрійио меншенький:

- А мені... а мені ... ШІЛога Ж ... ж ожюмом ... Кирило аж засопів. -

А, де ви набрались на мою голову!

каже.

Олениа:

Он у Цмелів... і... Ганнусці набрали, й У с

тусці, а Я ... а мені Й ... -

та й сиривилась. Та така:

оченята ПО3fiнружлювані, ЛИЧІЮ блідо, сорочечиа обстрьопана ... плаче, бідна.

А Андрійко й собі:

Он, он у

Цмелів...

ожюм, пилоги,

нас,

а в нас ... і ні,- такий страдниЙ. Похнюпивсь

Кирило.

Шалко

стало.

Пригадав,

як і ті, покійні, оджили в його. Плачуть, плачуть,

було, а він ще б'є, будо ... Ех, оджили ... а це й сі ...

та ДВОЙІЮ ж

Їх

тільки...

й хліба не ПрОІювтне.

Бідненькі...

себе, другу зверху, за СОl\ИРУ дворі

світало.

ШаЛІЮ!

Перехрестивсь, драниу на

Прийшов

та й гайда.

город

На

Кирило.

Десь

узялось ще чоловіиа з шість. Поставали, стоять під

крамницею.

ного,

чоботи

лодно

Одежа ніСІШ

так

на латці в

позадиралися.

кож А

хо

страх! Сн:різь тан ісиорки й грають, під

ногами тріщать, ворони дим

латка

стовпами,

та

такий

позгинались проти

на

сонця

дереві,

червоний.

Тупцюють дроворуби, хунають у руни, а НОСИ СИ ні, на бородах сніг ... Підходить двірник в ножушині:

Ану, до панів наших.

Кожний тан і рушпв з місця.

Ні,- каже двірнин,- не всі. Ходім ... ти,- та

поназав на самого молодшого, на самого здорові

шого. Так і осіли всі, тіЛЬІШ дехто головою снрут нув, дехто почухавсь. А той... той пішов, осміха ється. :Кирилові тан заздрісно стало.

Аж

противно,- наже,- ян

ото

воно

ще

й зуби сналить.

Радий, бач, що взяли,- І,аже один.

Еге,- наже другий,- поназний, бач ... Та це

й прохарчиться він, і в Ішшеню перепаде. «Ех,-дума Кирило,-от щаСJІИВИЙ ... а він ... чого

його не взяли?. Чого ж він нспоназний таний? Чого він...

ні зросту,

ні цвіту?. Та

й сьогодні не візьмуть!»

це...

гляди,

Підходить міщанка

янась, товста і в шалі ве-

ликій.

Нирило:

сам!

Я.,. мене! Ну, не дуже

(<Якай»,- визвірились.- Не

та й заступили

його.

ти

Так і вдавило Ни

рила. Чи плакать, чи що й робить? Пом'явсь-по м'явсь та під другу крамницю сам собі став. Сто яв-стояв, ніхто нічого.

«О боже мій, ну що тут робить?» Утер очі, ба дьориться давай:

Ану до жидка до якого, столярувать давай ...

От столяр так столяр! моргне! Одначе

осміхнеться та ще й усом

час не стоїть:

Почали вже розходить

ся ті.

Глянув на сонце Нирило - високо ... І, лихо! Та це вже і не буде нічого. Так-та ки й сьогодні не візьмуть? - Похукав руки. «Піду... піду до панів,- дума.- Дітки... пла чуть ... піду!»

Рушив.

«До ЯRИх же панів? До цих хіба? через

постояв ... -

Ні,

Перейшов

до цих, страшно: дім великий... Хіба до тих он? Ану до тих

дорогу,

ніяково

... »

Пішов, м'явсь-м'явсь, і через фіртку загляне, і через огорожу... «Ні, ніяково... Піду аж до тих он

...»

Пішов, уже й полою втерся, уже й защішюю

цокнув, та й ... що ж він казатиме, як увійде? Як вічі панам дивитиметься? «Нічого, ждатиму вже!» Вернувсь під крамницю синій-синій, зігнувся та

так уже дивиться на всякого, так дивиться... Ні

хто нічого ... «Ну й люди, ну й ~ляті, ситі, ПНІ,аті, ocopYlIt~ ні ... Ху, хай вам лихо!»

Поклигав...

гий ...

«Куди

минув

це

І{рамницю,

він?

Оленка ж, АндріЙRО ... »

Додому?

один

дім,

Чого?

дру

чим?

тан і вдавили сльози.

«Вернусь, що не буде ... Кланяться буду усяко му, просить усякого ... Так і так, СRажу ... дітки гинуть. Ось

іде

пан

якийсь

оцьому

ПОІШО

нюсь... Ні, шуба велика... страшно... Ні, хай під крамницею вже! .. » Дочекався, став ...

«От тепер ... ПОRЛОНЮСЬ оцьому». «Ні, опале ти великі он тому

начальник великий. Хай

... »

«Ні, пика сердита». «Ага, ось іде ... дивиться весело,- оцьому ... Ні,

ніяково ... соромно ... От лихо! Ну, хай-но тому ... » Проходить і той, проходить і другий ... «Отому непремінно вже! .. » Проходить і той.

«А-а, добра б тобі не було, життя отаке!»

за

доліз.

Аж

скреготів зубами, ПОRлигав. Трохи

не

пропав,

поки

додому

у серце кололо, гак змерз. Одчиня хату. Андрій

ко з печі:

- Татусь, гостинця, гостинця! Аж зуби зціпив татусь. - А, гостинця тобіІ .. гостинця! .. А, пече те ви мене! Кинув шапку, похукав у РУRИ, розстібаться давай. Сіпа ті гудзики, сіпа, не розстібнеться: як граб лі

руки.

А,

посохли

тобі,- каже,- а,

а...

нечиста

сила!

Боже мій,- каже жінка,- ти б же сказав ...

дай я розстібну ... Не печи мене,- крикнув,- не ріж мене! Боже мій, хто ж тебе ріже? .. Нечиста сило, сатано!

Посунулась жінна аж на піч. ДіТЮІ в НУТОЧНУ на печі позгиналися, трусяться, плачуть.

Кирило до полу:

А,

пече те

ви

мене! .. -

та

нулаком у

груди

себе:- Пе-е-чете! Жінна:

Та боже мій, дітей поперелянуєш!

А, дітей ... діти... топи... грій ... спідниці, озю-

ми їм! «Он у Чмелів ... » Ось і воно... А, печете ... а-а, ноли я здихаюсь вас!

сміття! ..

Оленка,- що вже ЇЙ сталось,- як схопиться, та

прожогом з печі. Мати за руну:

Куди ти, господь з тобою? Піду, піду утоплюсь, піду ... простуджусь ...

Та бог 3 тобою! .. Нн і ... і допікають хоч

...

ще ...

Коли

б ...

Коли

умерти,- плаче, аж захлинається.

Кирило сів на лаві. Оленна:

Коли б ... хай ... і Ганнуся, й Уст уся в Цме

лів... будуть, а... а мене... у вас і... не буде. Похнюпився КирИJІО. Рипнули двері. Увійшов чоловік У сіряці. Гля

нув

Кирило:

кум Хома, такий

веселий, осміхає

Здорові

були,- наже,- та

боже

ться.

та

поможи!

руку Кирилові нростяга. Цього не було ніно

ли, а це

простяга.

Кирило:

ЗдоровіІ

та й знов похнюпивсь, РУНИ мов

і не бачить.

Хома ближче до нього.

Я:к бог милує?

каже.

Сунув тоді Й Кирило свою, тільни як неживу.

- О куме,- каже rой,- хіба так чоломкаються? .. Отако-о! - придавив йому, ще й посі пав. - Ет,- аж лоб зморщив Кирило,- без діла мені чолощшння те.

Чого? Та З0всім воно ... не личить нам.

Личитиме... ось дем

ми

по-благородному

бу-

...

Кирило так непривітно:

По-благородному... на чорта

нам· благород

не те? Чого?

Та...

он хата замерзав,

благородному! .. -

Зціпив

чортма

зуби та ще

нічого...

по-

дужче

по

хнюпивсь.

Хе-хе!

смівться Хома.- Сердиті КУ;М!

Мовчить Кирило. Не

журіться,

куме,

ось...

не

замерзатиме

хата.

Ех,- скрутнув

годовою

Кирило,- не замер

затиме! Хе-хе...

ще й не вірять кум...

не те я чув,

куме! Підвів голову Кирило.

Хе-хе ... от чув! .. от чув! .. -

Хома йому.

Дивиться Кирило.

ІЦ,О ж там?

Еге, нічого...

замерзатиме ... -

питав. Я це й

прийшов до вас...

та по плечі,

Не

по плечі Кирила.

Не замерзатиме! Здвигнув плечима Кирило:

Що ж там? Кажіть!

Так ... кажіть!

Так-то. й кажіть! .. Хе-хе ... тут тан:е ... от чув! Аж осміхнувся Кирило: Хома так потихеньку:

Он що...

виборних вибирать

будем... у - ду

му ... хе-хеl

ке ... -

Гм,- Кирило Й губи оддув,- знаю... Махнув рукою та й знов насупивсь.

Дивиться Хома:

ЩО ж, куме, не до вподоби?

та

А щО Ж,- l\ИРllЛО йому,- що мені з Думи

тієї?

Як

«що»? Дума ж,

Дума ж

таке буде

щоб, значить... холодно не холодно було ... От що - Таке... і кому там наша браття. - Е, ні, куме, стійте, он хто

не на що то й Дума .. .

видумувать,

значить, щоб .. . оце у хаті в вас, то щоб з Думи тієї! нужні ми? А так плеще це не (<Наша браття», це

це сам земський казав. Од самого зем

ського чув.

Що? Од земського чув... у свідителях на був. Кирило ближче присунувсь до Хоми: - Та й що?

Що Ж...

сидимо

прихожій,

за

Семе-

чоловік

де-

сять нас, балакаєм: той цієї, той тієї ... згадали про бідність. Ось чоловічок один і давай про вдову про одну...

«Ну

страждає,- каже,- бідна, так от

страждає: ні топлива, ні хліба, а дітки ж то сам дріб'язою>. тут?»

жемо ... -

Де

взявсь

каже. А ми: Так

земський:

«А

щО

ви

«Та це ... про бідність,- ка

уже,- кажемо,- жить

гірко

нашо

му братові, так гірко ... » - «Потерпіть,- каже, ось Дума скоро ... не гірко буде». Та й пішов у дру гу хату. Коли ось знов виходить, лист виносить якийсь. «Ось,- каже,- що цар пише ... » І там як зачав читать нам, як зачав читать ... j все про те,

що ... хе-хе ... і нам жить добре буде ... Та й каже: «Бачте ... це ж і Дума на те ... потерпіть ... » Параска аж голову з печі.

Так ... так і цар пише? Еге

мали

як?

ж,

питає.

еге,- осміхається

Жарти?

Хе-хе...

Хома.- А

кум

ви

ду-

не

ві

радісно

до

ще

ріли.

l\ирило

й собі осміхнувся

Хоми:

та

так

Тан, нуме... Ян же ж... Що воно буде? Хе-хе ... а вам якби що? Та що ж... якби... хе-хе... якби... щоб люди

ми

.... Отож ... не що-то й воно: тут уже як не вер

ти, а як ти чоловік, так і я чоловіІ~. Як тобібог, так і мені ... чого тобі, того й мені треба. - А зві9НО ... А воно як ведеться в нас? Тому небо й земля, а тому ... ані писни. -у того Є й пе реє, а в того... хоч пропадай... -у Чмеля ожереди

й гниють, а в мене... крига в хаті ... -у Чмеля ді ти, а в мене цуценята. Ех! .. -

похнюпивсь Кири

ло, а сльози кап-кап йому.

Параска й собі давай утирать ... - Господи,- каже,- чи ми вже не люди! Чи в нас уже й не діти? - Боже, боже,- хлипа Кирило,- який-то толк добру твоєму! - Ось годі, годі! - зупиняє Хома їх.- Дума ж! -у сі будемо люди, годil Кирило втерсь, осміхнувсь:

Та коли б же дав бог!

Параска:

- Коли б дав милосердний... Коли б! Бо так допекло вже ... -

Цар

же

пище ...

Чи повірите, куме, тан допекло,- перехопив

Парасну

Кирило,- так допекло...

І оце ж... топ

лива ... Ну хоч кричи!

- Хе-хе, бодай вас ... - Хома йому,- у мене вівсяної є там ... беріть ... топіть ... помиримось. Моліться тілы{и' щоб Дума швидше. - Спасибі, куме! - Кирило йому.- Значить, коли б дав бог ... значить ... Хе-хе ... - Кирило встав, у

вікно

подививсь,

по

хаті

пройшовсь, осміхає

ться.- Значить, хе-хе, і ми люди!

Аякже, куме! Хе-хе ... Коли б же дав бог, щоб Дума ... а то й дити-

ні не радий.

Та як же ж,- Параска до !,ума,- почав на

дітей .... що діти винні? Та

звісно,- Кирило

їй,

та

до полу

сам:

А що там,- каже,- не плачуть уже? Оленка й Андрійко повистромляли голови 3 пе чі та так радісно дивляться, так осміхаються.

Кирило:

Дак як, Оленко: «Й Устуся, й Ганнуся бу

дуть, а мене не буде?» А ти така! .. Як таІ, мож на!

Далі:- АпдріЙІ,У,

йди

лиш, чолом

дай

татусеві хрещеному, йди. Хома ручку

полу,

Андрійко

Чого ти ПJІ3кав?

го?

до

печі

простягає

... -

Кирило

Йому.- Га,

чо-

Та тріп, тріп по щічках його пальцем.

Андрійко:

А як лаяли он ... ожюм не купили.

Так ... тату, і ... спідничку справите?

О мій синку, дасть бог - купимо ... ще й жупанок справимо ... чобіток нема. Оленка: Справимо... спідничку справи мо...

та й кер-

сетИlШ б треба. Оленка давай у долоні плескати:

Спідничка, спідничка!

А Андрійко:

Ожюм,

ожюм, жупанок, жупанок ... -

та

печі, та

та собі

аж

підснакує.

Оленка 3

за ручки Андрійна,

стриб, стриб, далі обняла й поцілувала його.

Хе-хе,- сміється Кирило.- Стара, давай на

сіння! Беруть, лущать, радіють ...

illІЮЛЯР Миколка,

Прокопів

гарненький

був:

хлопчик,

такий

сумирненький,

шнолярик

соромливеньний,

млявенький, ЛІ{ дівчинка. Та ще ж такий чорно брнвенький,

білолиценький,

НОСОІ{

невеличний,

щіЧІ\И круглесенькі, ще й чубон нучерями. Воно й

училось

нівроку йому.

Страх

яке до книжки

було: чита, одно чита, а особливо як на урок за гадають щось таке

чи про луку, чи

про ліс ...

Ну й любило це! Раз

гулять ПQвели Їх у ліс. Воно вбігло в гу

щавину та: «А як ось тут гарно! .. гіллячко ... со нечко в дірочни ... мережечки ... ну й гарно!>} далі вхопило. квіточку, осміхнулось, при тулило до щічни, ногладило ...

А там, що раде знать було все! .. Усе, було, роз питує вчителя, усе розпитує і про се, і про те, як

і дощ, як і сніг. Вчитель, було, не навтішається ним, усе, було, по щічках його, по щічнах, а во но вже

TaRe

лівну. так

раде ото, та!\ осміхається та ту го

простягає

до

його...

Та!\е.

то

раз

учитель підійшов і питає:

А ЩО, МиноЛІ{О, вивчив урок?

Воно.

встало,

осміхається...

тут

осміхається;

а тамсльозц.

- Пла!\ав, чи що? Воно так болісно:

питав учитель.

Ні.- Далі руку до очей та Й СRРИВИЛОСЬ. Чого, що тане?

вчитель йому.

Б ... били. Хто? Бать!\о.

3а віщо?

3а ... за ... - та й не доназало за плачем. ДіЛQЖ ось як було. Встав Ми!\олка вранці, по qитав трохи,- снідати пора,- він і наже:

Мамо, що їсти? Що ж? - мати Йому.- Он хліб, ось борщ ...

Насипала

борщу

йому.

Взяв

ложку

МИКО.'lка,

сів до борщу до того... А борщ же той... аж во ня, аж нудить КИС.'lятинням: ні О.'lіЙки, ні ква СОЛЬRИ в йому, та ще й учорашній, холодний та

перебовтаний.

Сидів,

сидів

МИІЮЛRа

над

ним

не пожене ніяк. Устав та з тим і вдягаться да вай. Одягся, дійшов до дверей

за печінки тяг-.

не. Він знов:

Ну що їсти, мамо? Та я ж не знаю,- мати йому.

МИRолка по горшках: і в той заглянув, і в сей ...

Увіходить батько знадвору, такий сумний.

От лихо,- каже,- хліба на денці тільки.

МИRолка своє:

Та, мамо, що їсти? Батька питай.

МИRОЛRа:

Он у людей і риба, й олія.

БатЬІЮ так бликнув на його. Він байдуже:

оладки,- каже,- і

ШІЮЛУ

беруть.

Батько:

- Що?! - Та ЯR ухопить деркач.- Так тобі ще,- каже,- риби, оліїl ШRУРИ з мене, ШІ\У ри!- та дерначем його, деРІ{ачем. МеншеНЬRі чет веро, що теж Їсти дивились, на піч усі, ЯR гороб ЧІШИ.- А, сякі-такі,- кричить батько,- їстиl

А то ще й зодів ... Раз увечері роззувся Минол

ка та й моня чоботи, й моня в руках, а далі i'aR боязко: - Ну й чоботи... чисто потрюхли...

ноги

так

мерзнуть.

Що?

баТЬRО.

Мм ... дірки СRрізь.

Батько з рук його, подививсь та по пиці його, по пиці халявами.

Гляди,- каже,- гляди!

Поза тягав, ЯІ' умів, де більші дірки, й lІічого. Ось другого чи там третього ДНЯ приходить Ми коЛІШ сумний-сумний і їсти не питає. Сів на ла

ві, кліпа очима. Батька в хаті не було. Мати ПРЯ ла на полу. Сидів, сидів, далі встає і ян неживий диба-диба до полу ... став і стоїть, похнюпивсь. - Чого ти? - мати йому. - Та ... та,- губи задрижали, лице скривилось, і він засичав тільки. Отакої! Чого ти?

Помовчав, далі тан тихеньно:

Мамо! .. Ну? У ... У мене ... Що у тебе? У мене ..• - повернув п'яту, показує ... Глянула мати - підбора нема. Зітхнула й

Hi~

чого.

Що ж... оце... ЯК... батько побачить?

пла

че, тю. плаче МИІ<олка. Увійшов Прокіп, Миколка й дух

притаїв. Сів

і то побіліє, то почервоніє; дивиться 'в землю та чобіт той одно хова за другий, та 'Ввесь так і тремтить. ПРОІ{іп байдуже до його, поліз під лаву собі. - Де ВОНО,- каже,- в чортового батька ко ноплі ті? Холод такий, а тут niдперезаться нічим, хоч би мотузок абощо виплести. Хм...

там

десь ... -

й упослі б, а тут ... он ... -

жінка

Йому.- Та...

те

та очима на Миколку

й показує.

Н...

не кажіть,- сичитьМIlколха,- не

ка

жіть ..

Як же Ж,- мати йому,- а в школу в чім пі-

деш?

Що таке? - батько до Їх. Шд.бор у Миколки одпав ... Що? - крикнув.

Тут Минолна ян печений ян схопиться та піл, та аж за стовпцем ошtнивсь.

під

Подививсь-по

дививсь Проніп, засіп ...

Ну,

нічого,- Rаже,- хаЙ.- Знайшов

ноно-

пеЛЬОR; плете, нічого ніному.

ЖіНRа дивилась, дивилась та:

Таи, ПРОRопе, що ж з чобітьми?

Мовчить ПРОRіп. - Пора б ... уже ж, ті й на лаТRИ не годяться. Мовчить. - Чи ти не чуєш? Треба ж робить щось. ПРОRіп таи БЛИRНУВ на неї. Хай його,- Rаже,- RаліRОЮ зробить! .. Отаие! .. Божевільний! ..

МИRОЛRа з-під полу:

Мамо,-сичить,- цитьте!..

мамо,

цитьте! ..

Цитьте ж;

Мати йому:

Ав- ШRОЛУ ЯR?

ПРОRіп таи хижо:

А, в ШRОЛУ ... грамоти тобі! .. в пани сина! .. А хоч би й у пани?

Щоб і нога в ШІ\ОЛЇ! .. щоб і нога не була!

RРИЧИТЬ. МИRО,1Rа:

ЯR же ... я ж не ... ненарошне.

Старцюго,- баТЬІЮ

йому,- панувать!..

Ось

прийде, за стіл залізе... І\НИЖRИ ршшладе, перо ...

старцюго, щdб і нога не була! , Аж переRидається та плаче МИRОЛІ\а.

Он...

ОН,- Rаже,- усі...

учаться

Василь,

і-Павло ... гарно ян. Іч, старцюго, рівняється дО ЛІШХ ...

А хіба ... хіба душа в мене ... хужа? Сміттюrо, у їх плуги свої. В найми з душею

з своєю!

Божевільний,- жінна

йому,- нащо

зразу в ШІЮЛУ оддавав його, нащо ти? ..

ти

був

А, ти розумна і Ти ж сам одвів його, ти ж сам записав, а то-

пер... Як тобі не соромно, як тобі не гріх потрі

пувать дитину отак? Прокіп, ніби засоромившись: - Та ти, ТИ,- каже,- домелешся! - Що домелешся?. Убивать будеш? домучуй

уже,

та й сама

дорізуй

нас!

убивай,

Хусточку

в плач.- От боже

до

очей

мій,- каже,- і де

та смерть, що вона і не забере нас од тебе ... По ки вже ми отак і труситься будем тебе? - Хли пають обов. Про кіп нічого вже. Плете

сидить. 3ГOДO~1 тро

ХИ встав і якось досадно, досадно:

Школа...

біж ... -

школа

кинув

здирство,

мотузr,у,

надів

ш"ола

гра

шаш\у.- Школа

останню сорочну стягне з тебе,- в

груди себе ...

Та мов аж з плачем:- Оста-а-нню со-рочну! Грюкнув дверима, пішов,

голову

похнюпивши.

А Миколн:а:

МИ ••• -

Як...

НІ>:

гарно...

вчитися,

вони...

най-

Та з-під полу до дверей.

Куди ти?

мати до його.

У шнолу ... хай ... ЯН знають ...

Обідать же ... чоботи ж .. Хай! Надійшов

вечір.

3асвітпли...

Біжить

МfІІ\олна.

Ватьно за столом саме сидів,

засмучений ТаІ{иіі;

мати щось моплла на полу.

очей у неї напали

сльози. МИНОJIна;

Ось, ось,- показув чоботи. Де то ти?

здивувалась мати.

Хе-хе ... учитель дали.

Як учите.'ІЬ? Хе-хе ... сиджу, а вони:

ний?»

- «Чоботи

кажуть,- у

мене

«Чого ти С,умпий та

порвались»,- плачу. зайві

н:ажуть.

«Цить,

Є.- Виносять.- На»,

Мати взяла, так обдивляється. Спасибі,- каже,- дай бог здоров'я йому. Миколка: - Хе ... а покажіть і батьковіІ

А дивись іди, Прокопе,- каже мати.

Про кіп байдуже, давай осміхаться сам собі.

Дивись іди, глушмане.

Прокіп наче й не знає нічого:

Що там таке?

тут?

Сюди йди! Чого?

почухався,

підіЙшов.- Ану,

Узяв.- Так це вчитель?

що

питає.

Глуха тетеря ... не чув мов.

Хе-хе ... живем, значить. Ні,- жінка йому,- мерщій наймати

побіг ...

Балакай,- Прокіп до неї,- наймати! .. Мені,

думаєш, і не жаль ото? Н побіг позичить на чо боти йому, а воно ...

Що таке? - питає Миколка. Що... бігав, бігав - не позичає ніхто, а тут ще й мішок під плечем, щоб і хліба де... Мені

й кажуть: їсти нічого, а він ще позичає на си

на ... Треба ще в школу у злиднях у таких! А Пет ро Чхурик: «До волів його, мені до волів треба». Думав я, думав ...

отак та усяке

«Що ж,- думаю,- буду бігать

буде цупить отак

мені... Дай, думаю .. » - та бух тебе до Чхурика за п'ятнадцять карбованців на рік А Миколка:

- Хе-хе ... А я: «Чоботи порвались», а вони: «На, тобі!» - Отож... А я: «Петре, позич, будь ласка», а він: «Найми»,- каже. - Боже мій,- мати до МИІюлки,- отакий хло пець та в найми ... нізащо, нізащо! - Узяла та до себе

його

же.- Гляди

так ж

пригортає:- Мій тепер,

слухай

який! ... учись ото!

синочок!

учителя,

ка

бач

він

ПРОRіп:

А вчись ... звісно, вчись! .. Ану сюди RНИГИ! ..

Багато вивчив уже? Оцю вивчив і цю, а цю ... ось ІІОRИ,- ПОRа

зує йому МИRОЛRа.

Ото по бубЛИR по той? ач, бублик ЯRИЙ ... ЩО

воно за бубшщ таRИЙ? Хм-хм ... то «О)}.

«О»! ач яке! .. А то далі?. Що то за кочерга

тана? То «Г)}.

Ач ЯRе! .. А RартиНlШ є тут? А є ... ось,- знайшов йому.

Ач ЯR! •• А то ж що за Rопиці тані? То хмара. А знаєте, тату, хмара з чого? Бо' йо' зна ... ЯR можна сили божі знати? А я знаю! .. з води .. парою йде вгору. Ач ЯRИЙ ... хм-хм ... і он про що зна! Я ще й про БЛИСRавну, й про грім знаю. Це люстричество... з землі набирається в спеRУ та й Rреше там, і ГРЮRа. ПРОRіп тан дивиться на його. А мати: - ЯRИЙ! .. А ще ж тіЛЬRИ другу зиму В шко лі він. Прокіп:

- МИRОЛRО, МИRОЛRО! .. ЩО ЯRИЙ-ТО ти ... що я б тебе ... не знаю ... я б тебе паном зробив! .. я б тебе ... в семінарію в саму! .. я б тебе ... Exl- По мовчав.- Ну хоч би хоч до маленьного до чого довести тебе... хоч би хоч ти не страждав, як я оце ... Хоч би хоч ... у ХТОрОRласну тебе. А Миколка:

Так .. тату ... у хторокласну, у хторокласнуl Боже мій, хіба ж я ворог дитині своїй! .. спроможусь, боже мій!

Миколка

загорнув

книжку,

знов

розгорнув,

устав, постояв, пройшовсь до столу, до порога ...

Тату ... я, я до вчителя піду.

Чого? Хи-хи ... хочеться.

Надів подаровані чоботи, за шаПRУ й гайда. Увійшов

прихожу

ШRОЛУ,

Rашлянув

раз,

удруге. Виходить учитель:

А що, МИRОЛRО?

МИRОЛОО: Хе-хе.

Що таие? БаТЬRО ...

шRолу ....

Гаразд. Іди ж сюди!

ХТОРОRласну ...

3а руиу його та до

мене.

себе в світлицю.

Увійшов ,МИRОЛRа

дивиться,

таи

дивиться

СRрізь.

А що ти?

вчитель до його.

Ну й ... ну й гарно в вас!

В учителя й справді гарно було. Стіл застеле ний був СRатертиною цяцькованою. На столі лам

па горіла в голубій будці; блищав самовар. По долу стежеЧRИ рябіли. Червоніло ліЖRО під сті ною. На вікнах Rвіти ... на стінах Rартини.

Ну й живете ви в гарному в ЯRОМУ!

ди

вується МИRОЛRа.

гарному І

осміхається

вчитель.- Ото

вчись, то й ти будеш у таному ...

І я ... А ЯR же ... ЯR воно, ЯR жить У таному?

Учись

Учитель

побачиш ... Сідай лиш, чаю вип'єш.

налив

йому,

сахару ВRИНУВ дві гру

дочки.

Сідай!

МИRОЛRа

сів

на

краЄЧRУ

на

стіЛЬЧИRУ,

ться на стаиан та так осміхається.

Хм-хм ... таи це ... це мені пить?

Тобі ж, тобі... бери ложеЧRУ, мішай! Хм-хм ... ЯR же воно? Бери он і БУЛRУ. Бере, осміхається, присьорбує ...

диви

Учитель тим часом взяв скрипку, грати давай, і як загра-загра ... Миколка:

Ну й, ну Й ... -

та й устав. Що? - учитель до його. Н ... не знаю ... гарно... Я б день

Учись

ніч грав ...

гратимеш.

Гратиму!..

гратиму?

Ну

й ... -

глянув

навкруги.- Ну й життя гарне! ..

*** На другу осінь учитель перейшов у друге се

ло. Одного дня, розпустивши школярів, він вер нувся у свою хату, сів одпочити. Наступав холод

ний та сумний осінній вечір. Надворі негода, дощ, а в хаті учителя тепло й привітно. Книжки ряд ками

стоять на

лампа.

поличках,

на столі

Стомлений учитель довго

часами зупинявся

коло

вікна,

ясно горить

ходив

по

хаті,

прислухався,

як

гуде й завиRВ.Є вітер, як дощ порощить по вікнах; далі

сів

за

книжку,

чита.

Трохи

згодом

чує

щось грюкнуло у прихожій, забалакало. Одхиляє двері, аж коло порога старець сивий стоїть, руку

простягає. Коло грубюr хлопчик-поводир треться, теплого місця шукає, обірваний такий, та тру ситься так Придивляється вчитель до хлопчика.

По

знаку

щось:

чубок

кучерями,

щічки

крут

Миколка, це ти? Я ... - та скривився, скривився. Як це ти, що це? .. Та ... та ... Їсти нічого, топить

нічим,

удяг

леНЬІ\і ...

тися

...

Біднен;ький!

Такти це ...

А батько... простудилися: ще ав Їх чоботи драні ... ноги крутить ...

розтавало,

Були до хазяїна ... найняли ... так я ... не зду

жаю...

аж

захворів

був...

Тан

мене

поводато

рі це ...

Двері в світлицю одхилені бул.и. Стіл видно було, РОЗГОРНУТУ книжку, СНРИІІКУ, картинп ... гля нув Миколка ... запланан ...

ЛЮБОВ ДО БЛИЖНЬОГО Діло

Кисні

було.

Надворі

смерка.'!О.

Захід

жеврів. Де-де займ~шися зорі, зимні зорі, яснраві тані. Стояв лютий мороз, дув вітер. Нічліг тільки

що одперли. Босячня, в мережаному убранні, в чоботях з душнинами, з сині ми носами, ЛІ. той рій, тан і сунула в двері. Пішла робота: тан і по лізли по нарах. Я й собі. Свиту з себе мерщій, ни нув поз стінну, сів і сиджу. бі,- що

захопив

місце».

«Добре,- думаю со

Осміхаюсь

тільни, чи не підступ а добродій

та

позираю

яний 3 ЛИЧІЮМ,

ЛІ. решето, не тягне за ноги. Ні, дивлюсь. Хто не встиг на

нари,

моститься

долі,

на

ВОГІШНЬІ\ОМУ,

на м'нненькому. Слава тобі, господи, значить. Ви

йняв я булки шматок 3 І\ишені - вечеряю. Вече ряю й нічлігом любуюсь. Чудовий нічліг! Стелі В йому головою не думай доста'ти, хіба навспинячни станеш. Стеля сиве сеньна, стіни буресенькі в йому. На стінах пу ШОJ\ росте, джуральця пробігають, каПШУЧІ\И по І\уточках висять.

Вікна

пон:рашені:

ною краскою, шибки сірою, і тані

рямця

зеле

І{руглесенькі,

земелька так зазирає в їх. Чудовнй нічліг! А ще б послухали' ви, які в

йому

пахощі

пахнуть...

ой,

пахощі! .. Аж У роті чуть.

Поодбирали в нас плату, почав ядріматьуже. НІ, ось щось злегенька штовх-штовх У чобіт мене. «Що ВОНО,- думаю,- мо', знакоме що?»

Розплющую очі, аж коло мене босовило стоїть. не видно гаразд,- світло десь за грубкою блима,- видно тільки, що усики неве Обличчя його

личкі в його, худий сам, піджачина на йому якась,

що тряп'я так і висить, під плечем ганчір'я якесь, зігнувся так та зубами тільки цок-цок. - 3емляче,- каже,- посунься трохи ... до стіни туди, і я ляжу.

Мені це так не до смаку прийшлось.

Тут,- нажу,- й тан тісно. Отам долі дивись. ПозаЙмали ... проганяють... до стіни трохи,-

промовив він болісно. - Ще й до стіни! Розумний! - кажу. А во но ж пушок на стіні ото, та ще й коровки божі такі

з-за

дощок

виглядають.- Лягай,- кажу,

сам поз стіну! Він нічого вже. Чи так, мов, то й так. Положив

у голови ганчір'я своє. Я з спини на бік повер нувсь. Уліз він... Та й сердито ж зробилось мені. Раз, шо стіснив він мене, а друге

дивлюсь, яка

ще й сорочка у його з-під піджака вигляда, а ЛІШЙ

і піджак!

«От ЛИХО,- думаю,- де ти взявсь на JlIОЮ голову!» Та аж не лежиться мені, ногу то

простягну, то підкорчу. Як ось він:

ОЙ, ой земляче! .. Не дуже. - Що там <ше дуже»? - кажу. - Ногу мою ... зачепив. «0,- думаю,- яка цяцька нога

в тебе». Далі

зирк-зирк на неї,- аж вона в його ганчір'ям об

мотана поверх чобота. «Це так щось,- думаю,- мабуть, підошву збув, та соромно вже ... Гляди ще,- думаю,- як засну, та стягне з мене

... »

Він підвівсь, погледів її та аж засичав.

«Ач, ще й прикидається,- думаю,- щоб

не

подумав ще. Оце ЛІ_раз стягне чоботи з піг!»

Ще лютіше робиться мені ... «І де ти,- думаю, взявсь на

мою голову?»

І я знов зачепив йому

ногу. Він на сей раз нічого мені, тільки тан за стогнав болісно. Я не витерпів: - І чого б я ото маніжився,- нажу. Він янось досадно-досадно мені:

Ех, земллче-земляче,- каже,- якби ти знав,

яке мені горе, ти б не сердився так Я трохи легше до його.

Яке ж тобі горе? - питаю. Не віриш, то подивись,- одназує він мені. Підвівся, давай ганчір'я ро:ніотувать. А ганчір'я

те в грязі, та так і позлипа.ТІОСЬ. Далі скинув чо

біт, мотузнами зв'язаний, одкинув ще якусь ган чірочну в гнояці. Підвівсь я на лікоть, глянув ... нога як колодна ... а з велиного пальця так і сле зить.

Ой,

затуляй

Мені жаль

швидше!

його стало.- І

«Бідний,- думаю.

чого Я,- думаю,- тан

сердивсь на його, не вірив йому?!»

Тим-то,- каже,- й

не хотілось

ІЮЗ

стінну

мені. На сирому та холодному страх крутить ян, а тут ще змерз тан.

Значить, посунусь дай,- нажу.

Спасибі, лежи вже.

Дивлюсь на його.

- Так таке,- кажу,- тобі ... Де ж це ти здо був собі такого? Місця ШУІ\ав,- каже.

Як міСця? Та

ждав на

так

Пішов

товчку:

на

заробітки

«Ось-ось

в Одес.

Ждав-

найме,- думаю,- хто,

ось-ось найме». А воно ... пройшов і місяць, і дру

гий

- ні. А нас там - сила. Які були грошеня та - проїв, одежа була й так порвана, я ще до рвав. Що ж далі робить, думаю... дай по яконо міях подамсь. Подавсь. Ходжу по степу. Як тут розталь саме, вода пішла, а в мене чоботи драні.

Як побродив я по балках, ян побродив... Місця ж не знайшов, а достав ...

Тан ти в больницю,- ІШЖУ. Просивсь Я В Одесі. «Нема,- l\аЖУТЬ,- міс-

ця. Найми,- І\ажуть,- І\Вартирю собі, ходи,- бу дем лічить». А я ж за віщо найму? "у мене Ж ні нопіЙІ\И. Я ж тим і живу тільни, що дивлюсь, як

їсть хто, та шматон хліба випрошу. Переночувать ось та насилу-насилу впросивсь: і до плачу при

ХОДИJІОСЬ. Так-то без грошей! Так ти ще в l{И6ві попросись У. больницю,

кажу.

Е, ні ... l{азали в машині мені, що і тут те Ж

саме.

Хм, ТЮ, тоді ... додому,- нажу.

Він

ковтнув щось,

мов удавивсь, та

й нічого.

Далі передихнув так важно та: Нема в мене ... дому.

Ян нема? Як палець я. "у наймах родивсь,

у наймах

ріс; у наймах ... батько й мати померли. Помовчав, потім руку до очей, а сльози тільки І<ап-нап з-під руни.

Чого ти?

світ

ІШЖУ. прихилиться

великий,

нема

тобі

де,- промовив він. Помовчав, а далі й каже: Не знаю, як монастир ще ...

Що монастир?

"у монастир думаю. Тільки що вже опізнив-

питаю.

ся сьогодні. Нарошне це й забився у l{иїв.

ма

шини тільки що. Поиосуляли кондухторі. Нарош

не й забився. Тут монастирів багато, думаю, то чи не можна б хоч як-небудь... у куточку де ... в странній. І щоб шматок хліба коли ... А я б звід тіль у боль ни цю ходив. Я думаю - можна так? Подививсь на мене,

потім:-"У монастирі

по

божому все. Я дuвлюсь на його та й думаю: «А й справді.:. Чи не довідаться б і собі в монастир».

Он що,- кажу,- підемо завтра вдвох!

Підемо,- каже.

І він кашлянув і ліг. Було вже пізненько. Ужо хіба тільюr два-три чолові!{и сиділо, нурило, а то лежали я!{ дрова. Особливо долі: і вздовж, і впо перек, і навскосінь ... Хропли, сопли, деренчали.

Розвиднілось. Умились ми, пішли. Холодно на дворі було. Буси та!\ і шерхли, хмари та!{ і ганя ли ІЮ небу,- сонеч!{о вигляне та й сховається. Товариш мій зігнувся-зігнувся та йде помалень ку

ногу тягне. Л теж придержую ходу. На пі

шоході нас минають, штовхають.

у яний же б монастир?

каже товариш.

Л повів його У N-ськиЙ. Підходимо. Золоті вер

хи так і сяють, та будівля усе така величезна. - 0,- каже парубок,- який же й монастир багатющий! Скинув шапку, перехрестився

Господи,- каже,- пошли,

мені тут! Далі розчесав. чуб свій рукою

став.

щоб

запомогли

кучерявий та

кий,- і ми увійшли в церкву.

Б церкві людей чимало було. Неділя була. Свіч горіли, лампадки мигтіли. Золото так і палало. Стовпці, вирі3І<И, образи, ризи на ба ки скрізь

тюшках, шапка на якомусь, видно старшому, ба

тюшці

так і сяє все. Читалась євангелія саме.

Диякон читав. ТаІ( гарно читав: «Не беріть,- ка же,- ні золота, ні сребра, не печіться,- каже, ні ... » -

от і не скажу я так. Там так гарно читав.

Парубок так і впав на Rоліна, молиться. Мо

литви та!{ уже вишіптує щиро та на образи з та ними сльозами дивиться. Перем()ливсь, я Й кажу йому:

Ходім же в странню. Е, ні,- каже,- хай кінчається' служба божа.

Служба божа довгеньно кінчалась. Не знаю, як уже він терпів з тією ногою, а що я... Л, хай

бог простить, попомнявсь. Ну, добре, що хоч до стояв.

Послухав проповіді. Розназував ЇЇ батюшна, чер нець тани ж .. Розназував зразу про блудного си на, потім і наже:

А є люди, що й тепер блудять. Хто ж ті лю

ди.? А то,- наже,- невірующі усяні, ян от соціа

лісти. ці шибенини,- каже,- зовсім забули бога, цернву святу, заблудились і йдуть гріховною дорогою. Під приводом

волі

вони

IіІстановляють

своє право на світі. Вони убивають людей, граб лять, однімають у Їх ... Як можна посягать на доб ро

на

чуже,

ян

Треба, браття,

можна

однімать

ближнього?!

поважать добро чуже,

треба лю

бить ближнього! Чернець передихнув, подививсь по цернві. А то вариш мій:

- Бач,- наже,- ян у монастирі! .. Бач! .. Онтреба любить ближнього! Перехрестивсь та аж осміхнувсь. Чернець далі вів:

- Любить ближпього треба. Сам господь учить цьому. А вони ... Розбійники вони, душогуби. Вони хотять і віру зламать, цернви зни:щить, монасти:

рі... Помолимося ж, браття, щоб господь не по пустив. їм, щоб понарав їх. Чернець баланав це, аж губи тряслись у його, аж голос дрижав.

Був молебінь <<О понаранию>. Вийшли з церкви. Істи нам хочеться

аж жи

воти позатягало.

Парубон і наже:

Тепер і в странню ходім. Мо' ... пообідать да

дуть.

Кашлянув та до ченця ОДНОІ'О, що саме нудись коропа· ніс жареного.

БаТЮШІЮ,- наже,- де тут страння?

Батцщ.ша ТаІ, блиннув на нас.

Нащо,- t(аже,- вам

страпня?

та

по

давсь.

- Заперта страння. Хіба аж на ніч одіпруть, мовила баба янась. - Заперта? - здивувався парубок - Еге! Богомольців мало зимою, тан вони запирають, щоб босяни, нажуть, не лізли, ян по мерзнуть.

Те-те-те!

промовив

парубон

та

брови

свої чорні нахмурив.

Та це й посидіть нігде? - питаю я. Ідіть, ян хочете,- наже баба,- в

чайню,

в монастирсьну ж тани.

ходім!

звернувся

до

мене

паруБОR

швидно.

Баба поназала нам. Минули ми одну озію, ми Увійшли в чайню. Там уже сиділо денільна страННИRів - чаювали. На стіні «Страшний суд» висів, далі - спаситель. Ми по нули другу, третю.

дивились,

як

мучаться

грішники,

прочитали:

«Приидите ко мне вси труждающиися и обреме ненньІИ ... » - у спасителя. Шу.каємо, де б сісти. Ось зустрічає чернець нас упопереднину, насу

пив брови та: Вам що?

наже.

Та нам ... ноги потомлені,- кажу. у нас не посиденьни,- каже,- ідіть собі.

У нас

чайня!

додав другий пузатий

чер

нець, щО СТОЯВ за насою, розчісував патли.

Парубок

тільни луп-луп очима.

почерво

нів-почервонів чую, та що вже йому, думаю, ска зати

... Так .. так давайте чаю,- кажу.

На двох? - питає. А скільки ж се,- кажу,- стоїть на двох? Дщ!На~цять копійок па двох, по шість на одного,- одказує.

«І-і, ти лихо,- думаю.- Оце ВСІ\оЧИЛИ!»

У то-

го ж ні RопіЙRИ, а в мене гривеНІШ тіЛЬRИ. Що Ж це робить? Стою, чухаю потилицю. Чернець у попереднику:

Ну, чого ж стоїш?. На двох? Та давайте й на д ...

на одного,- кажу.

Подали мені чаШRУ без вуха та без вінець, чай

JJИR без вуха.

Оддав ,я шість RопіЙОR, сів,

п'ю.

А в животі тіЛЬRИ гур-гур: вола б із'їв. Товариш мій стоїть, дивиться.

Ти не п'6Ш, значить?

чернець до його.

Ні ...

Ну то вбирайсь! Та

я...

хоч

би

нога ...

нога

ось,- ПОRаЗУ6

погу.

Убирайся, тобі СRазано! У нас даром не лов

лять мух!

- гуннув пузатиЙ. Парубок мій побілів-побілів, далі тан ваЖRО за

дихав, повернувсь і вийшов.

Я не домучив другої чаШRИ й собі вибіг. Пару бок під одвірном сидить, голову повісив. Я за ру ку його.

Іди,- Rажу,- чай

пий,

зостався.- Одчиняю

двері.- Сідай,- нажу,- йди.

Куди «сідай»?

чернець мені.

До чаю,- Rажу.

ЯR-ТО дО чаю, а гроші? Це ж заплачений,- нажу.

Е,

вас,- наже,- багато буде таних!

Місце,

посуда,- дві RопіЙRИ давай!

Парубон

назад.

Вийшов, похнюпивсь, іде,

ні

слова мені.

Куди ж це ти підеш?

питаю.

Він якось важно-важко:

Та ... не знаю ...

Повів я його на Сінний майдан, у народну чай

ню. Посиділи трохи - поліцейсr,кий укупі з другими босяками: щоб не же, даром.

Ми померзли

знов

вигнав сиділи,

увійшли.

нас

ка

Трохи

згодом поліцейський знов ВІ1Турив нас. Ми знов увійшли... І знов, і знов ...

Діждали вечора. Купив я булки хунт. Собі од ломив шматок, а то йому даю. Спасибі, не хочу,- І.аже.

Та на! Ти ж і чаю не пив,- ІШЖУ. Н ... не хочу.- Та так і не взяв.

Я підійшов під крамницю, повечеряв добре.

Куди

ж це спать помандруєм?

кажу.

Н ... не знаю,- одказує він.

Я й думаю: «А й справді, куди йти? Туди б, де

ночували

ОТО,- раніш

треба

було

іти.

Місця

вже позаймані, мабуть. ЕЛeJпричество горить уже

скрізь. Куди б же ЙОГО?. Хіба, хіба ... Ні!»

3наєш що?

кажу.- Ходім ... ходім у стран

ню, туди ж таки, в монастир.

Він нічого мені. Я рушив, він за мною. Стран ня церкви.

була

Народу

ще коло

заперта.

Саме

странньої

виходили

назбиралось

чи

мало. Народ усе не нашої сотні. ТОЙ каже: «Я го віть забивсь», той: «Я на суд і богу ПОl\lОЛИТЬСЯ», а той:

«А

я до Дохторів до главних і говіть, як

бог поможе». Одчинили й стран ню нам. Спусти лись ми в неї сунули до

нар.

глибоченько треба СПУСІ,аться, Мостимось, лягаємо.

Через який

час увіходить чернець з дзвонком, дзвонить і дер жить каПШУЧОI\ у руці.

3а

нічліг,- каже,- ШУl\айте

зараз!

Суво

рий такий.

Підводяться,

риються,

Уl\идають йому.

УІ\ИНУВ

і Я копійку, що од буЛІШ зосталась. Товариш ле жить. Чернець у спину йому:

Ану, за нічліг.

Він підвівся і нічого йому. У землю дивиться.

3а нічліг!

І\РИКНУВ чернець.

Він нічого.

Та в його нема,- кажу.

Чернець як визвіриться:

Так чого ж заліз сюди? Геть!

та на двері

й І!Оказує йому.

Парубок ні слова, бере ганчір'я, іде. ЯК ось дідок один.

Та, батюшко,- каже,- куди ж ви його? Хо

лодно, ніч. Стійте, вже я заплачу за його. Порився в кишені, укинув щось ченцеві. Чер

нець тоді про себе ніби: Босячня

нещасна...

вас користь монасти

реві ... ТіЛЬІ\И місце займають.

Парубка усіх

завернули.

вийшов.

й хріп.

Ліг він.

Почали

Як ось знов дзвонок.

чернець, молодший, за усиЙ.

Поліцейський

Чернець

засипать. ним

так

обійшов

Дехто

Увіходить

поліцейський,

оддув а

воло

вже

другий рижо

дивиться

так, наче справник який.

Готовте пашпорти!

гукнув чернець.

Ідуть. Чернець дзелень-дзелень та штовх-штовх того й другого, а поліцейський:

Пач-ч-порт! .. Пачпорт! .. Ваші ... пачпорт!

Бере,

придивляється.

Щось

карандашиком

ІЮ

пирсає.

Пора вже вбираться!

кричить на когось.

Третю ніч ночуєш.

Дійшла черга до мене.

Показав я. Накопирсав

він мені, з якого числа ночую.

рубка,

накопирсав

тому.

Далі

Підійшов до па

придивляється

придивляється на лахміття йому та:

Ти,- каже,- чого забравсь сюди? нічого йому. Сидить, У землю

Парубок

ди

виться.

Ти чого забравсь?

крикнув та аж за шаб

лю взявсь.

Як не чує парубок Так замислено дивиться тими очима великими та карими.

Ночувать чоловіІ<,- кажу я.

А ти хто 'такий?

поліцейсыйй до мене.

Чоловік,- кажу.

Він ПОДИВИВСЬ иа мене, на постіль на мою.

Стій,- !,аже,- у тебе вещі є? Нащо?. Я сам,- кажу,- ,вещі.

Без вещей не смій! .. Богомольці! .. а ти?. до-

хід монастиреві?. Геть з Н'ар, поганці! Ми позлазили.

Поліцейський

розсунув

людей,

:зайняли наше місце.

Де ж нам JIягать?

Де знаєте. Щоб

я вас послідню ніч бачив

кажу.

тут! Стоїмо ми.

«Та звісно,

де не

JIягать-тан:и?»

доведеться,

думаю.

долі...

Там

На

нарах,

прохід,

тут

прохід, там зайнято.

Он що,- кажу,- давай під нари.

я, недовго думавши, бебех на

lюліна, та на

чотирьох, та туди з свитою. Звісно, там ніч тем на була. Не видно було ні мережечок, ні сіТОЧОl\, ні напшучків, яні там гойдались. Там одна голова

тільни

поринала в те

спина трохи.

РОЗRішне

убрання, та ще

А руни тіЛЬІ{И чап-чап по піСОЧІ\У,

наче ніжка красуні по І\ИЛИМУ. Прокинув Я сви

ту, ліг. Парубон стоїть, дума.

Та лізь,- кажу.

Вів постояв ще трохи, уліз.

Не знаю, як уже йому спалось там. Чув тіль ки,

що

перекидавсь

раз

та

ногу

недужу

з серцем тер об діл... Що ж про себе сказать, то мені чудово спалось. Оце слухаю: біжить-біжить по пиці норовна божа, далі цмок-цмок .. СJIухаю

і є вже шишечка. А там, слухай, на спині вже й друга, на животі й третя ... е, дянувати богу ... Як на

те і ліжечно міцненьне вдалось: не виги

налось, не рипіло. І таке ж ... з-під свити льодок

У боки був. Нам' яне було. Величезна ніч була нам. Я ще з оком попово зивсь: хтось з нар запорошив. ТіJIЬКИ що дрімать

почав, ЯН ось: дзелень-дзелень!

До

цеРІ{ВИ, до цеРІ<RИ,- будить

чернець,

два часаl Поштовхав нас підбором. Я виліз. ПаруБОI\ ле жить, ваЖI\О так дише.

Я свиту на себе, шаПI\У в кишеню, дивлюсь, де б умиться. У КУТОЧІ\У відерце стоїть. Товп люсь.

Поки ж дотовпився

жменями.

Зоставсь

усю воду розхапали

я невмиваниЙ.

Іду до това

риша.

Вилазь,- кажу,- вже ходім.

Почуманів-почуманів,

виліз.

Вийшли

ми

странньої. Надворі поночі,

хмарно.

Вітер так і свистить.

Мороз щипа. У пику сніг порошить.

ПаруБОІ\

під стіну, зігнувся, стоїть.

Ходім у церкву,- кажу,- холодно ж ЯК.

Та ... -

та й одвернувсь до стіни.

Може, їсти хочеш?

кажу.

Ні.

Ну, так ходім ото. Мовчить.

Чого ти такий?

кажу.

Помовчав-помовчав, далі так якось глухо:

Якби ... якби оце хто ... вбив мене.

Балакай,- кажу,- ходім ото.

Беру за руку його. Він з таким серцем:

Я в

ЕІ - та й одступивсь од мене. й думаю: «Не виспавсь та,

странню

ПРОІ\растись.

ТіЛЬІ{И

мабуть, як

хоче

прокраде

ться? З странньої ж усіх вигонять. Запирать,. ка

жуть, будем. Ну, може, як-небудь він ... Діло йо ГО»,- думаю.

Почав

мерзнуть

Я, п{)біг сам.

у . церкві вже так і сяло все. На криласі щось співали саме, далі читать почали. Став янасеред

церкви, стою.

Постояв

трохи

дрімається,

далі

все дужче та й дужче. Святий його знає, чого во

но так мені. Оглянувсь назад, чи нема або де сіс

ти абощо?. в, та добрі люди сидять уже. От горе І

Стою.

Сплющуються

очі

мені,

голова

хилиться.

НVIJЯЮ. На криласі співають, а мені вже верзе ться, що мов то кричать на мене, а я з-під нар не вилізу ніяк, то мов шапку однімають у мене,

а далі

ну таке ж приверзлось, мов

вийшло два

ченці і давай чоботи здіймать з мене. Здіймають, а

мов

nлиг-nлиг

...

коли

це

хилюсь-хилюсь

та

беркиць на кацапа одного в білій свиті та в чу

бові, ЯІ{ манжурська шапка. На цап, мабуть, теж спав, бо як жахнеться, як стрибоне: - Раб божий, чяво єта?! Подь к іКОIІЄ, прило жісь-ка ... Враг скушаєт! .. Я прочуМllвсь трохи. Узяв шапку долі, що, ма буть, давно вже валялась там. Оступивсь назад ~ Знов тії мені ...

стою.

«Та

й лихо Ж,- думаю,

хоч· би вже хоч утреня кінчалась швидше, може б, страння одперлась абощо». Слухаю, аж ще тіль ки псалтир читаю.ть. «І, ти лихо! .. Замучать чен ці,- думаю,- чисто

замучать ... »

Досадно

мені,

так би лупив усіх. Пішов я БЛУ1\ать по кутках, чи нігде таки сісти? Нуди ж не глянь - скрізь то баби, то діди, дехто й хропе вже.

«Що Ж,- ду

маю,- і мені між їх? Ніяково. Я ж парубою). Ну,

нічого. Як узяв м'яться, як узяв м'яться

уліз

ТЮ,И між їх, сів поз двері. Отут же пішло мені: то мов я з ченцями в креймашки граю, 'РО

мов

з дияконом наввипередки біжу. Далі ... не пам'я таю нічого. Пам'ятаю тільки, що мов повиходили

усі батюшки до мене, налигали за уші мене і да' вай у ченці постригать мене.

Я луп очима. Коли

чернець щіткою штовх-штовх мене.

Тінай,- каже,- вимітать треба!

Я встав. У церкві вже тільни дехто до оБFlазів знамувавсь.

Я в странню

мерщій.

Сюди-туди-'"

заперта й "Не світиться. «Оце тан,- думаю.- Що ж

тут робить? Поночі, холодно». Ян ось чернець:

церкву

меншу,- Rаже,- іди:

рапю CJlfxaTb будет! ..

обідню

«І, лихо! 3амучать,- думаro,- ЧИСТО замучатт,».

Даді й думаю: «А де ж це товариш мій? Мо', ран

ню сдуха?» Знайшов я ранню ту. І в той І\УТОІ\, і в сей нема.

«Так і буть, значить. Десь у

город подавсь,

думаю,- або, може, в странні в ,кутку де НУНЯЄ». Розвиднілось.

Іду

ранньої.

Вітер

СВИСТИТЬ.

Сніг порошить. Сумно, досадно. Куди йти? Що робить? ДИВJlIОСЬ, стоїть під цернвою баба янась 3 тор бою, сльози втирає.

- Боже мій, боже мій,- каже,- де ж це його дУшечка буде? - Та що тане, бабо? - питаю. -

Боже

мій,

чоловіі\

будиночну

повісивсь

У тому.

Тан і тьохнуло в мене. Побіг я. Лежить Іюзак на снігу, голову й руки ОДRидав. Сам синьо-жовтий, губи сині. На шиї мотузка, що

вога була зав'язана. Нога не боліJIа вже, зуби не цокотіли.

Очі нарі

не

дивились

УСІШИ чорні, брови чорні, ли.

Над ним стояла

заМИСJIено

(,ут,а

({учері па нищих,

вже.

голові блід

вітер

голосив

над ним, та сніЖОI\ притрушував його.

у СХИМНИКА Був

гарний

весняний

ранок

Кучеряві

монас

тирські аRаЦll цвіли саме і пахли страх як. Гули

БДЖОJIИ, щебетало птаство. З-за церкви сонеЧRО грідо. Зеленіла травичка. СтежеЧRИ біліли. Сюди й туди

вештались

люди,

хто

церRВУ,

хто

до

схимника.

В прихожій у схимнина було вже їх повно. До ДеЯІ,і сиділи собі на диванчИІ{У - ра

жидали...

дились. «як доступати до його». Деякі стояли та

А. Тесленко

зітхали

гріхи згадували. Дідок один, з хрестом

на грудях, тикав. пальцем на «Страшний суд», що

висів на стіні. Странник ЯІшйсь, чубатий, з буб новим тузом на драному сірому халаті, читав йо

му в

гріхи

на

личаках,

гадюці.

Дівчина

!Іридивлялась

до

одна,

ангела

білявенька, з

вусиками,

що роздував кадильницю на другій картині. Чо ловік

якийсь,

люлькою

кишені, 'до другого

ангела придивлявсь, що, заплющивши очі, на не

бо показував чоловічкові якомусь зпідбитим оком. У куточку коло дверей стояла бабуся, бо са, в керсетині порваній. Бабуся підпирала· рукою бліду зморщену щоку

і хлипала,- так

жалібно

хлипала, сльози ЯИ горох котились у неї.

Одчиняються двері. Увіходить чернець з рудою борідкою. Очі такі сердиті у його. Ану, ви! .. -

гукнув чернець.

Усі зворухнулись, повернулись до його.

Увіходьте І

показує на одчинені двері.- Та

не проходьте ... Скраю стійте.

ОДІ<ашлюються, хусточнами" втираються ... - Не шуми, мужва І - ГУННУВ знов. Увійшли, стовпились коло порога.

Отця схимника

не

було ще.

Стояв

поставець

тільки посеред кімнати, жовтою парчею ПРИКРІІ тий. На поставці лежали рядочком-так близенько одно до одного

нупна грошенят зразу, потім

євангелія невеличка, позолочена, далі хрест з роз

п'ятим

спасителем.

стояв стілець, поrім

ною.

По

праву

руч

На столі стояло блюдечко 3

жали

нупками

од

поставцн

стіл, застелений скатерти

листи, вздовж

водичкою, ле впоперек. Одна

купка під столом лежала на стільці, що був під ставлений туди. На стіні за цим усім висів вели

чезний образ розп'ятого спасителя. По праву руч од розп'ятого висів нерозп'ятий спаситель. По тім - матір божа з дитинкою і заплющеними очи ма.

Знов

матір

божа

шаблями

на

грудях.

Божниця 3 невеЛИЧІШМИ іконами. Перец БОіІШИ цею лампадка горіла. Далі,на другій стіні, висів розп' ятий чернець на хресті. На долонях у ченця

горіли світильники, над головою дух божий літав, а на лобові: «За мир страждаю>} - написано було. ПО ліву руч од розп' ятого спасителя висів знов спаситель 3 овечкою на плечах, знов матір божа 3 дитинкою, далі святі: Серафим Саровський, Хрол-подвижник,

Явтух-сиитник,

Rл;авдій-скит

нии, «Страшний суд». Пахло дуже оливою. Через

яиий

час

увіходить

отець схимник

в:евеличиий сивий дідок На кругленькому живот

ку отця СХИМНlша

висів

блаиитний

попереднии

иарчевиЙ. На плечах і спині сутуловатенькій йо

го лежали чорні смуги 3 білими хрестами та сло вами УСЩШМИ. На голові блищала лисина. Люди вклонились йому. Отець схимник иозирнув якось 3 утомою на їх,

позирнув на розп'ятого ченця, зітхнув, далі пере хрестивсь, гукнув:

- Rажіть за мною! - і почав:- «І сповідую ... господу богу ... » - Не товпися, свинота! - чується 3 прихожої голос яиогось ченця.

«.. .і -

пречистій ... його матері ... і всім святим».

Ти, свинота! .. Пху!

- чується. чита схимник.

«І тобі, о.тче ... » -

Перечитав, сів на стільці між поставцем

сто

лом та:

Ну,

тепер,- наже,- до

мене

підходьте

по

одному.

Підходять люди, прихиляються до його, шепо-

чуть свої гріхи йому. Схимник хрестить їх.

Прощаю і розрішаю,- каже.

Лізуть

руку

цілувати.

Отець

схимник

кому

дасть, а ному й ні. Рвоне її, насупить брови нуд латі.

Но треба! -lфІПше.

Бач,- шепочуть JlЮДИ,- зна, хто й достоїп

чого!

Далі отець схимник vбмочує пальці в блюдеч кові, витяга, не дивлячись, листа - «благословен ня»

з купки,- тому З сії, тому з тії, кому з-під

столу.

Бач,- знов

шепочуть

ЛЮДИ,- зна,

хто

«бдагословенню) достоїн якого! Далі отець СХИМНИК показує потім РУКОЮ

Ось і підходить і бабуся боса ла в

спершу головою,

на купку грошенят.

прихожіЙ.

Упала

ПОІшони, та ТаІ, щиро,

на

та, що п.лака

(юліна

перед \ІИМ, б'є

повагом.

Отець схимнИІ, попередником

її тіп-тіп по ГО

дові.

Швидше,- нвжо,- швидше!

Встає бабуся, щось казати хоче йому, та й не скаже, тільки губами ворушить. Отець схимник очі вовном зараз.

Ну чого?

каже.

Батюш:ко! Ну! Синок...

двадцять

ГОДОЧІ\ів! ..

Женить

хоті

ла ... Не встає. БатюшеЧRа позіхнув.

Прибили в подіції,- пдаче бабуся. Заробив, значить,- батюшеЧІ\В їй.

Господи! .. Хіба Ж?. ТіДЬІШ й того, що

cRa-

зав страЖНИІ\ові: «Нема,- Rаже,- правди на сві ті: той із шкури лізе, та ГOJlOДШІЙ сидить, а той

і пальцем не кивне, та кабаном діло ЖИВЄ». ПУХJ\еньні щічки отця схимника таІ\ і зажеврі лись. Він луп-луп очима, ададі:

Мовчать! - І\РИКНУВ. Боже мій! .. Він же ж, голуБЧИR мій, усе ІІа спасителя будо... «Спаситедь ОН,- каже,учить ... »

100

Мовчать!

- перебив схимник бабусю. nоди

ВІІВСЬ на неї хижо так, далі:- Крамольники ... До

спасителя вониl Іх діло до спасителя ... Мужваl Боже мій,- бабуся

йому,- я

нічого

не

знаю.

І знать не треба. Он де сидять ті, що зна

ють,- схимник показав ЇЙ на «Страшний суд»,

за язии та в огонь!

Хай

крикнув.

господь спасе

нас

од

того,- перехрес

тилась бабуся.- А все ж ... батюшечкоl .. Він у ме не ж ... одним одна дитина. Та самий же меншень кий, та ТаІШЙ же розумний синочок мій, такий же

письменний ... Боже ж мій! Та старшеньких було семеро,

та

Позагонило ло

... -

усі

горе:

і -на

Не розсуждать!

тім

світі...

ні

попоїсти,

ні

татусем ...

вдягтись

бу-

знов крикнув отець схим

ник- Богу молиться треба,

молебінь найнять! Отець схимник поліз по листа. Бабуся три ко-

пієчки

на иупку йому.

Узяла листочок од його, згортає. Схимнии на грошенята показує Їй.

Спасибо, батюшечко,- бабуся йому,- у ме-

не є -трішечки

позичили люди.

Та ні,- схимник їй,- клала сюди? Клала, батюшечко.

Видибала бабуся надвір, схилилась на липу та:

Сину мій, сину ... -

плаче.

Підходить до неї странник з бубновим тузом, простягає руку до листа.

Ану, що тут?

каже.

Розгортає.

«Душоспасительне

християн,- чита.- О

слово

рід

до

православних

людський!

чита

да

лі.- Який великий, ЯІШЙ страшний гріх заміря

ться на добро ближнього! Це гріх непростимий ні на тім світі, ні на сім. Це скрежетаніє зубовне, це геєна огненна!»

101

Боже мій,- плаче бабуся,- та хоч би хоч синочкові моєму, Їсточки було що. хоч би ж хоч не сам хліб той сухий ... - «Що бог дав тобі, тим і задовольняйся. Це

йому,

його свята

воля.

Він, святий,

зна, ІЮМУ яl\. .. »-

чита далі бубновий туз. - О, рятуйте ж мене! О, щО ж робить мені? О синочну мій! - аж руки бабуся лама. - Ну, чого розквасила губи? - обзивається чернець з прихожої.- Молиться йди. Он уже на молебні пишуться! '

Подибала бабуся.

Гув великим дзвін ...

«ИСТИННО РУССКИЙ ЧЕЛОВЕК Товаришам

Спека

страшеflна

була

селяJtам

полудень

nрисвячую

раз.

Вітру

як не бувало. У городі на майдані тоді як у пек лі було. Майдан увесь камінцями вимощений, так з тих камінців так і паше. Та ще доми кругом

величезні, кам'яні. Та ще ота конка, звощики бі гають через майдан, та одно дзелень-дзелень, гу гу-гу, торох-торох!

Галас такий. Та

оті з 'крамничок базарних: те!»

засмальцьовані,. пухлі.

заводу.

Таке ...

Тополька

ще торговці

«(Чіво, што, пожалуй Нурява,

одна

під

вонь

десь

пішоходом

стирчала, та й та і листячно звішала, як варена

була. 3аробітчани, що пеклись посеред майдану, бу ли такі страдні, сухі, чорні, носи полуплені. Дів чатонька були тані гарнесенькі,

чорнобровеньні,

соромливенькі, а на таке попереводились. Оченя

та карі позападали і такі каламутні поробились, губоньки рожевенькі посмагли, поздимались, бро-

102

вспята ШОВІюві пилом поприпадали. Тільки й то го,

що

стьожечни

кісниках,

ЛІ,

каЛИНОНЬІ,а

в садочках кинутих, жевріли.

От, боже мій,- каже одна

чорнобровеНЬІ\а,

схиляючись на КУШ<У з торбинОІ<,- місяць вже ... грошей нема ... -

жду

Ковтнула СЛИННУ так важ

ко та й личко скривила своє круглесеньке.

Чоловік один у шапці драній сидить на свиті, похнюпивсь та й собі:

На Одес би ще... грошей же чортмаІ

Замовнли та й мовчать усі, ждуть.

Ось під'їжджа до їх пан один двойкою ноней, ян змії, у піджаці в жовтому, під зонтиком. Здо ровенний.

В'язи

аж

через

номір

йому.

Голова

СПИЧІЮЮ, живіт жлунтом. Устає та тан крекче.

Заробітчани: Наймать, наймать! - зашепотіли. Схоплю ються, обступають його. Єврейчин один молодень ний, у брилину, З ціпочком, іде повз їх, зупи

нивсь, дивиться.

помахав

перед

Пан вийняв хусточну, помахав

пикою,

що,

мов

барило,

сиділа

у його, утира шию, опустив зонтин низенько на голову, далі тан хрипко та товсто:

Гм! А що, ви не забастовщики? - обізвались до його. Добре діло, хвалю! - пан Їм. Ні, барин, наймаємось!

Потім

пан

звідтіль У

поліз

золотих

нишеню.

рямцях,

Витяг' окуляри

витер

хусточіюю їх,

надів повагом і водить барилом по всіх. Поводив, далі кив пальцем аж назад.

Ану сюди,- каже,- ти!

Розступаються люди. Вилазить парубок. Свита наопашки в його, шапка набакир, руни назад. Очі позатягало

йому, а він

ще...

таким козирем ди

виться, високий, кремезний. Вуси неначе в Буль би Тараса. Пан наморщив qоло, гикнув, далі:

Ну, хлопче, поїдем зо мноюl

103

Парубок кашлянув. А до якої ж роботи? - питаЄ. Пан зажмурив очі, що так і обросли йому са

лом, повів носом. - Та там пусте,- Ішже,- на

хутір

мені...

до

коней ... Ну, та не без того: мо', ш{ий раз і косою потягнеш. Пусте, лежня, одно СЛОllО,- та й рукою махнув.

Парубок схитнув ГО,10ВОЮ.

Ну,- каже,- цю

лежню

знаєм

ми. Ну, та

нічого. Що за місяць дасте?

Що ж тобі?

пан зміряв очпма парубиа.

наже.-"У мене служать коло плу

га рублів... рублів по чотири з половиною. Парубон:

Ну, хай же

й служать!

та й став боком

до його. Пан витріщив очі.

Що, невгодно?

здивувався.

Парубон так гостро подививсь на його, далі:

А що ж ви на сміх даєте! Коло ваших ро-

бот самої одежі на чотири зіпсуєш! Пан наморщив ніс, розвів рунами.

Не р-розумію,- каже,- до чого тепер народ

розтровився...

Ох-хо-хо!

сам

собі.- Крамола

все! Єврейчик,

що

слухав

пана

з-за

спини,

осміх

нувсь. Пан помовчав та й знов до парубка:

Ну, невгодно?

Парубок нічого йому.

Пан

підняв

брови

кош-

латі.

А я тан думаю, що це ціна, ще й веЛИІ\а,

каже.- То

тільки

мій

прикажчик дурний

за

та

ку ціну понаймав, а це вже я сам... Н ні. Н-а, пан посваривсь пальцеllf,- з крамолою треба бо роться.

Єврей чик зареготів. Пан УПИВСЯ в парубка ОЧИ

ма,

дивиться,

ніби

питає,

104

чи

дуже

злякався

парубок пальця його. Далі вийняв часи золоті, по дививсь,

потім

хусточку

вийняв,

пом ахав

та

знов:

Ну, то Яl\,- питає,- їдем?

Парубок знов нічого йому. Пан брови насупив.

- Чого ТИ,:- І\аже,- упертий таl\ИЙ? - Помовчав, далі ляп-ляп по плечі парубl\а РУI\ОІО, мов подушеЧI\ОЮ, ситою TaKOIO.~ Гм! - І\аже.-А мов би й хлопчаl\а нічого, при здоров'ї. Гм ... як тебе звуть. Га?

зазирає в вічі йому.

Парубок осміхнувсь ...

Василем,- БУРI\НУВ йому. Гм! .. І звуть гарно. Гм ... мовби й робітник

цобриЙ.

Ну, ото ж і ціну давайте добру,- осміхає

ться Василь.- А то ви звикли усе: І\ОЛИ б вам ... Пан долонею перед Василем:

Тш-ш. Де ти навчився грубіянить так, роз

суждать? ВаСИЛЬ'почервонів: Та що ви мені... Чи ж я правди не вільний Сl\азать?

Пан витріщив очі на нього та заДl\и-заДI\И од Василя. Далі так схвильовано:

- ' Г -гляди...

Ти

щось

зовсім

вільно...

передо

мною. Ач, і шаПl\а набакир, і ногу одставив! Тут єврейчик аж затрясся увесь, побілів, став навспинячки та:

А скажіть, будьте лаСl\аві, пане, що ви за

людина? Чи ви другого бога, чи другої землі, що чоловік такий же, як ви, не має волі балаl\ати перед

вами,

ШУl\ати

правди,

держать

себе,

тоді

як ви його І\ривдите, ні за що вважаєте? Дивиться

пан,

очі

Яl\ не

ВИСІючать

йому,

ба

рилом то сюди, то туди водить, засіп, подививсь через голови хижо таи та:

ло?

ТИ, ВИ,- на єврейчика,- ви... захрипів.

106

яке ваше ді

А тахе діло,- євреЙЧИR йому,- раз я чоло

він, то Я повинен оступиться за чоловіl\а, допо могти

йому,

RОЛИ

бачу,

що

зневажають

його,

глумляться з його.

У євреЙЧИl\а дрижав голос, а очі так іСRОРRОЮ й горять.

- Товариші селяни! - СRРИКНУВ єврейчик, мах нувши бриликом.- Бачте, яка правда на світі? тебе салом обростає, тебе гнітить, як з твари поводиться,- і ти мовчи. Тобі рот затуля ють, тобі волі немає. Немає волі/ .. Бо воля ви

ною

ЯВИТЬ кривду, знайде правду, бояться, бояться волі вони. Нехай і держа\гь у кайданах I!aС, по-

рвуться вони. Нехай запанує воля!

так,

так...

Нехай

воля,

.: воля!

кричать

заробітчани. Єврейчик вклонився Їм і пішов. Пан стоїть мов громом прибитий. Роззявив рот і тільн:и дивиться. Василь сміється.

А що,- каже,- пане,

чи

вільно

перед

то-

бою?

Пан заскрипів зубами, далі тан плансиво: Люди добрі І Що то він мені? На «тю> мене! А ти - У пани насl - Василь Йому.- Чим ми хужі тебе?

Пан снривився, нива головою, мов ноняна.

Боже мій!

хрипить.-- Он уже до чого жи

ди довели. Уже і бога немає, до мене рівняються вже... До поміщина, до Хачнова, владільця двох хуторів. До нупця - владільця трьох магазинів ... До мене, мужлан плюгавий! Ах ти, господи! он. уже дО ЧОГО.- х.:ачнов хуст очну до очеЙ.- Пропа ла Росія, чисто' пропала!

блищали на виду.

У Хачкова сльози за-

Люди аж качаються та реготять. Пан:

Смійтесь, смійтесь... жидів слухайте!

107

Василь:

Що ти жидами нас?

Хіба пам і самим по

вилазило ... Не бачимо ... Чи, мо', скажеш, не ба чимо, що їсти в нас нічого? - А, Їсти нічого? Нічого буде, стій.

Ні, не НІЧОГО скоро. Ось Дума ... волю

зем-

лю матиму,- сміється Василь.

у пана підборіддя затряслось. Сам як крейда

білий зробивсь, зуби зціпив: - А-а,- загарчав,- землю! 3емлю тобі! .. А ... Дума! Ота ще Дума! - Пан аж кулак зігнув. Один чоловічок, невелич!\ий, замучений: - Ну, а що ж нам, рарин, робить, по-вашому,

пропадать уже?

Пан помовчав, далі:

Думу,

жидів

отако-о,

отако-о,- сі па !\ула

!\ом,- на шматки, на шмат!\и!

та по синів, запі

нився, зас!\рипів та й повернув до фаетона. Став на ступінь однією ногою, стоїть, далі:

Боже мій! 3емля, воля... комусь,- та в гру

ди себе !\ула!\ом.- А боже мій же! - Долоню до лоба, лі!\оть на бильце, ніби дума щось, потім па зад:- Люди добрі! - почав та!\ жалісно.- Чого ви жидам, Думі потураєте? Мені жаль вас ... Хо чете землі, волі? Боже мій! Одна!\ово ж землю і волю жидам Дума оддасть. Он уже Дума по чо тири десятини на хрещену душу рішила.

ПїДJІ:У

пили жиди, на хрещену душу вели!\і гроші дали.

Он

що,

браття.

Пропала

вивсь.- Про-опала,- веде

Пан

СІ,РИ

далі,- посядуть

Росія!

жиди

хрещених людей, вакріпостять людей

хрещених.

Он уже шабашувать будем, по-жидівському віру вать будемо. Дума рішила: неділі не буде. Ой, ой, що, що ж воно буде? - Пан ру!\у до очей, хли пать даваЙ.- Вибить, вирівать демократів і Ду му ... ой, що ж воно буде? Між людьми регіт таJ{ИЙ. 'А Василь хита голо вою та:

108

І кого ти затуманюєш? Стільки тих жидів,

щоб ВОIj:И посіJlП нас, силу ТаІ{У, віЙСJ>І\О тане? Та ще по чотири десятини на нехрещену душу! Ко

му ти брешеш ... Я ж сам у газеті бачив, що зем

ля тільки тнм буде, хто ЇЇ своїми руками оброб лятиме. А жид багато не обробля. А обробJIятиме який, то хай обробля: і він чоловіІ\, НІ\ і ми, жить хоче.

Пан тіЛЬІШ то Ilобіліє, то Ilочервоніє та очима блись-блись на Василя, потім: - Мужлан, мужицюга! - сичить через голо

вн.- Так і ти хочеш, щоб який-небудь жид пар хатий, невіра та

зо

мною,

з руським чоловіком,

християнином, рівний був? Василь йому:

Так-от, коли ти християнин, то й тим біль

ше:

тобою

УСНІШЙ

чоловік

повинен

рівним

буть. Християнсьне вчення цьому ж і учить, про це я

ще в школі вчив:

дея»,- каже

святе

нема

(ші елліна, ні іу

письмо.- Усі

рівні,- І1:аже,

усі люди ..

С-собака,- пан йому,- твоє Й серце не бо

лить за невірующого руку держать! Я за правду держу! А до віри нам діла не

ма. Бог на те є ... Буде, що ти і віруєш, і ось до

вбивства призводиш, на людей невинних наЦЬІЮ вуєш.

Знаємо, у

віщо

ви

повертаєте

віру. Вам

тільки віра, щоб кишені зручніше набивать, знає моl

Василь махнув рукою й ПОХНІОнивсь.

Один чоловін У брилі занурює ЛЮJІЬКУ та:

- Годі вже тобі, пане, варнякати отут, бо не на тих наскочив І Пан:

Тан, люди добрі. Ян же можна, щоб усі рів

ні були? Ну, я хоч і про жидів, приміром, сна жу ... У мене три магазини 3 крамом, поруч жи дівські; і от вони, пархи погані, уже й те, і те русьному купцеві ...

109

Що,

ціну

збивають?

підхопив

Василь.

Ото й спасибі їм, а то б ви за гниль шкури драли

нас.

А,

нечиста

сила...

c~caTaHa!

засиреготів

зубами пан. Люди знов зареготіли. Мабуть, таке, пане,

чі -

що бери ноги на пле та гайда, бо ще отут зв'яжуть тебе! - смі

ЮТЬСЯ.

Люди ж бо добрil

хрипить,

яи

немазане

колесо, пан.- Кому ви віруєте, кого ви слухаєте? Чому ви мене... Я ж не лиха вам... Я ж свій чо ловік, Я ж руський, істинно русьrшй! Я ж Росію

люблю, щиро люблю.

Ми істинно руську

Росію

спасаємо од ворога внутрішнього, отечество

жидів

пога

пархатих,

демократів,

соціаJІістів

од

них.

Пан утира сльози.

Боже мій! "Усе істинно руське, усе дідівське,

батьківське та отакі голодранці ники

отакі

догори

ногами

погані, безділь

перевертають. Люди

добрі, спасайте Росію! Ян раніш гарно було ... Спа сайте!

заревів, неначе ведмідь, пан, ще

й ку

лаком потряс.

Василь хита головою та:

Ну, добре, взнав, кого звуть чорносотенцем. Ти б уже ска

Чорносотенцю ти, чорносотенцю! зав прямо, що,

мов, ми,

своїми чорними

лихими

«істинно силами

руські», усіма стаємо

щоб і надалі по «істинно руському»

на

тім,

салом обро

стать з вас, «мужланів» !

Мов

жид,- пирснув

пан,- жидюга!

Підку

пили жиди! А сиажи, чи хоч з сотню дали?

Ха-ха-ха!

зареготів

Василь.- То демокра

тів, Думу підкупили жиди, а це юне й мене. Ха

ха-ха! А хтось з гурту:

Отан:ою правдою

живеш ти, пане?

110

Та геть його звідціля! Тю! Ля-ля!

нриннули.

підхопили.

Пан зонт упустив, побілів та й на фаетон не сяде ніян, топцюється та:

Ой боже мій, о істинно руссніє! О нозани,

[Jоліція!

Янось-тани зчобванивсь. Поганяй! - НРИІ\НУВ на нучера. Фаетон по

іхав.- Розбійнини! Забастовщини! їхав

далі,

обернувсь

та

НРИЧИТЬ. Од'

нуланом:- А-а,- хри

[ІІІТЬ,- жиди, мужлани! Землі, волі вам! Селяни сміються. Курявою

вітрець

заграв.

Спена

не

зменшува

IІаСЬ; З захід сонця сунула хмара. М'яненьна, бі

леньна, зубчастенька зразу, а далі повна, ваЖltа і, ян смола, чорна. БЛІІснавна тільки миг-миг сю ди й туди. Гуркотів грім.

іюnя

1906

р.

НАУНА Людей

церкві

було

повно. Церква - город Громовинне світло сяє, свічки палають, образи блищать, а еполети на па ська, та гарно в їй тан.

нах, ризи на батюшках так і мигтять. Батюшки кадять та:

«Сей день, его же сотвори господь, возраду-

емся'И возвеселимся в онь!» Півчі:

«Христос воскресІ .. »

Люди так і ворушаться, зодів так і шамтлть на їх: христосуються, цілуються... Весело. Та" і всміхаються всі.

Надворі, на східцях, по боках теж ворушаться люди.

Тільки

ці

люди

не

111

всміхаються

вже, не

радіють. Ці, мабуть, не чують «возрадуемся и воз

веселимсю>. Ці, пообдирані,

позгорблювані,

про

стягають руки до кожного та тіЛЬІ<И:

Христос

воскресе!...

Подайте,

що

милость

ваша! Між ними і одна молодиця стоїть, теж обідра на така та така худа, бліда. Перед молодицею дівчинн:а

малесенька,

в чобітках, що Надворі

холоднепько,

чорнобривеньке, щіЧІ\И

ті

лахмітті

так і червоніють вітрець

проймав,

мабуть,' непомалу

круглесенькі

якомусь

пальчики

сині-сині,

воно,

змерзло, оченята

та Їх.

бо І\арі

пuвні слізок, а само аж на місці не встоїть: одно ніжки ті то сюди, то туди ворочав, а рученятка свої манісіньні одно до животка під лахміТТЯЧІЮ стромляв, одно стромляв.

Молодиця

оце

дивиться

на

дідів

та

собі:

і пригнеться інший раз оце, і голову схилить на

бік,

рот

роззявить,

та

нічого,

по червоніє

тільни.

Кашлянула сміЛІЮ:

та

собі-тани

тільни

так

не

Здр ... Христос воскрес! .. З празнИІЮМ з свя

тим будьте ... -

та й руку простягла-таки.

Ніхто нічого їй, тільни дід один з хрестами на грудях:

- Пху! І сорому нема їй! .. Хай уже ми... Молодиця почервоніла зразу так, далі затули Ш1СЬ полою

...

Боже мій, боже мій,- каже,- хіба ж хто й повірить, що тобі горе? Хіба ж хто й повірить,

що

ти

тільки

раз учора

годувала дитинку

СІЮ

риночками? ..

- Молода, не каліка,- дід ЇЙ,- заробила б ... і нам би не заважала отут. - Мої рідні! - молодиця Йому.- Де ж би я заробила? Я ж ждала, я ж виглядала ... Що ж я робитиму, коли є нас ... і без діток є.- Молоди-

112

ця втерлась, помовчала, далі:- Було.б у мене що,

була б хата, чи я б виглядала наймів отих?. Чи я б оце стояла тут?. Боже міЙ! .. - Молодиця знов полу до

очей:- Умер...

добре й зробив. - Ну, киснеш!

покіЙнин-чоловіR. ..

умер

визвірився дід з хрестами.

Хтось подивиться на тебе оце! Молодиця

перехлипала,

постояла,

кругом, пригнулась ще разів

подивилась

з скільн:и, далі до

дівчинки:

Парасю, моя дитино, проси ти! ..

Мамо, я змеJlзла,- дівчинка їй. Проси, моя дитино! «Христос воскрес»,- ка-

жи. Тобі зручніш. Дівчинка:

Мамо, я Їсти хоцу. Ну ото ж і кажи:

«Істи

нічого,- кажи,-

удягтися ні в віЩQ».

Спатки хоцу, мамо.

Мати аж з серцем на неї:

Проси, я тобі кажу, зараз!

ДіВЧИНІ\а:

Боюсь. Проси!..

«Христос

воскресе»,- каЖИ.

Ось

пан іде ... зараз! Дівчинка:

Хли ... Хлистос ... восклес ... -

та й затулилась

пальчиками.

- Чому ж ти руки не простягла ото? Ну й! .. Руку сюди! Отак держиl Дівчинка:

- 3мелзла он... ни ... - одвернулась

змелзла

так,

вони...

до рундука, заплакала.

во

ПJlаче

так гірко, аж здригається вся. Дивиться мати. С,льози тільки І,8П-І,8П у самої.

3ітхнула, подивилась сюди й туди та гиваться давай.

Пригиналась, пригиналась

нічого.

знов при

От, боже мій,- каже.- Ходім, Парасю, між

паски ще.

Взяла за ручку, веде ...

пра ... ЗДНИЮ>,- чується

«Пра-а-здников

церкви.

Пасок коло церкви багато, та все такі жовті ... Поміж пасками ліхтарі горять скрізь, люди сто ять, гомін ... Мати каже:

Ну, підходь, Парасю ... до жінки до тії. «Хри

стос воскресе»,- кажи.

Дівчинка мов не чує.

Мамо, он спідниця гарна яка в дів цини.

«Христос воскресе»,- кажи.

Мамо, он паска яка, а яєцка які... цервоні,

дивіться!

- показує та аж осміхається. Я тобі ... Я тобі що кажу? - гнівається мати. Що там? Куди прешся? Народ! - прогонить

Їх поліціянт. Ось

трохи

згодом

ревуть

дзвони

паСI{И

свя

тять. Забирають люди, несуть. Молодиця диви ться - стоїть, тільки сльози грають Їй. - Мамо, ходімте взе й ми,- каже дівчиниа. Мати за ручку її, похнюпилась, ідуть.

JIюди скрізь так

юрбами

сунуть.

Звощиии

скрізь так і торохтять. Дзвони ревуть' десь. Ма йорять хлаки улицями. Громовина сяє. А на небі

ані хмариночки; зорі тільки миг-миг...

Дійшли до базару, стала мати, думає. Мамо, ходімте взе! - каже дівчинка.

Куди підемо?

Мати

скривилась,

за ручку дівчинку

І{рамницю на піддашшя.

Мамо, ну, й спіДНІЩI{У бацила яl

,Мовчить мати.

Мамо, я яєц:ка ходу.

Мовчить.

Мамо, дасте паски?

114

та

під

А чом ти не слуха.1Іась, ян я тебе навчала?

Казала: проси! А ти слухалась моєї науни? Дитина в плач. Мати

помовчала,

нахилилась

пригорнула

дочку.

Моя дитино! Дай хоч поціJlУЮ тебе!

ПОГАНЯй ДО ЯМИ! Думка одна вже в мене тепер: поганяй до ями! Молодий та зелений ще, жить би ще, жить, та ... що ж будеш робить? Не живеться. Бідний бать ІЩ,

бідна

матуся!

Як це

Їм

дивитися

на

мене,

змарнілого, хворого? Скільки вони вже дітон по ховаillИ, повиряджали на той світ! Було:

обнладон,

гарячон...

Голод, холод.

Хотіли, щоб

хоч

я вже жив, на мене надіялись. Було, вже й по

зичать грошенят та й чобітни, й жупанок мені справлять. А йду в ШІЮЛУ, то Й олійки, й рибки мені. А підріс, оддали ще й у більшу ШІЮЛУ мене. Хотіли у люди вивести.

«Учися,- нажуть, було,- учися, щоб хоч ти, як ми,

не

страждав,

не

СПОТИІ\авсь

по

поденщинах».

А вчився я тоді у второнласній школі, що є бі ля нас у селі одному. Скрутно було платить за

мене їм, слабим, стари·м, у школу ту, та стяга лись, платили.

Розумів я уже й сам добре тоді, що вчиться треба було. Чимало вже й книг прочитав. І вчуся, було. Іноді як напишу, було, «сочине піє» чи вірш прочитаю, то вчитель:

«3

тебе люди

будуть»,- було,

всміхнеться

до

мене.

Так радію, було. Життя таким гарним уявляю собі. І цю, й ту школу кінчаю думrюю, і цим, і тим бачу себе. Та дарма.

116

Любив я УШІюлі обміРІювувати це, те, ДОІЮ пуватисн до цього, до того: що й небо, що й зорі. А як, було, отець завідуючий, він же і законовчи тель, стане про таке що баланать: про сорон:оуст, маслособоровання абощо, ян це чоловіна у цар ство

уводить,

то

я:

«А

ян найнять

ні

за

віщо

у кого цього?» Тан, було, носо погляне на мене. І от видають раз на СВЯТRИ нам білети. Дивлюсь: у моєму по

поведінню замість п'ять стоїть три з половиною. «За віщо це?»

здивувався я. «Щоб не мудр

ствував дуже»,- отець завідуючий мені. А то у неділю якось проповідь у церкві розка

зував він.

Про благочестя ІЮзказував та згадав

і про Чвир а Івана: «От чоловік,- наже,- на таких тільки й віра держиться».

Знаю

я Чвира

того,- та й хто не знає його!

Там багатир, щО ПОJШ, а що худоби у його! .. І сам

таний: щослуження він у цеРlші тобі; трохи пе що году ікони у церкву справляє, хрести. Тільки ...

люди

жаліються

на його.

його землю снотина чия

прийде

зима,

біднота

Ян зійде,

нажуть,

на

і не оплатиться йому.

ходить

нупувать

хліба,

соломи до його. «Оте,- каже,- заплати, тан про

дам, а ні, то хай краще погниє воно в мене». Да

лі й баланать не стане з тобою. Ідемо з церкви, я й нажу до хлопців: віра,- кажу,- до

цернви

ходить,

ікони

«Гарна справ

лять, а до людей звіриною буть».

Сказав батюшці

і нічого б. у

вуха

Отже,

внести.

треба

Другого

IЮТрОМУСЬ це дня

увіходить

у нлас він. «Ну, тан яна віра? ся

якось

хижо-хижо,

почав до мене. Оскирнув далі:- Здавай

l\НИГИ,

пле

велів нам у пшениці не треба».

Попрощався я з ш!юлоІО. ЖаЛІЮ було. Мав ніп чать того року.

117

... ... ... - Оце вчивсь!- почав батько мені.- Що ж тепер?. Я ж задолжався на тебе. Служи йди, на заробіши ступай! «Так отак! - думаю.- Невже це так-таки й пі ти по заробітках блукать? Одичавіть, пірнуть у темряві, у багнюці?! А вчення, МИJlе учення? Кни

ги, надії? Що робить? ЯК буть?» Нудю світом. То в цей куток загляну, то в той. Далі: «Стій,- думаю,- мені

.ж

можна

дома учи

ться: на вчителя ГOl'овиться можна!»

Гаразд. Дістав таких книг, почав. Хитає батько головою.

- Геть,' мабуть,- каже,- й часу не гай. Бу ло б шануваться у школі. А тепер... думать он треба, що їсти, ходить у чім. А мати таки:

Та

хай

ото доходить

свого.

що й буде з його. Зітхне батько й нічого. Готовлюсь. На осінь лаштуюсь

Може

ж,

таки

Їхати на

н:за

мент.

«От,- думаю,- здам

і...

вчителем

я...

вчите

лем! .. Школа, вченики ... Буду їм розказувать про

людськість, про небо. По головці буду Їх гладить ... Боже, як гарно! Буду запомагать батькові. На йму дівчинку

матері,

щоб

коло

печі

хоч

пора

лась. Мати ж така слаба ... Заїло лихо. Пере дран тя зимою, було, в порваних чоботях: застудилась, !,аш.іІяє таю).

Думав, мріяв, та ... чого життя таке? Пішло по селу тим часом:

Петро Гнатюк у бога не вірує: з школи про

гнали, до віри ДОІ\опувавсь.

А багатирям і не подавай. А Їх у селі у нас є.

118

усе

А прослідить за ним,- почали,- бо з таких

лихо

встає.- Цебто

йшли вони

в нас.

забастовки.

Тоді

саме

Почали накидать очима мене.

Та він занімається й н:нижками щеl - чую, можуть буть книги у його?

балакають.- Які-то

У школу ж він не ходить уже.

Не

знаю,

чи

довго

ще

вони

«слідилю)

за

.Мною, чи ні, та під молотьбу пішов я на поден щину до одного З їх, до Гливи Петра. А я не все

біля ІШИГ був, треба Й заробити було. Молотили жито йому. Курява, СПЮ\а. Між нами, поденщи нами, працював і наймит Гливин

парубійка щось

заштовханий,

блідий,

після обіду сталось йому:

Яким. Тюшй

ХУДИЙ,

тане

положить

сніп

у машину, та Й сяде, й сяде, та й ГОдОВУ схилить,

а піт тан і ЛJlЄТЬСЯ з ЙОГО.

Дивиться Глива на

його, ЗДОРОВИЙ, пинатий таниЙ.

А чого це ти, ЯІІ:име, заледачів так?

наже.

Наймит:

Нудить мене,

TaR

нудить .. голова болить.

Гм! Швидше треба.

Наймит нічого. Береться за сніп. Ая:

Він хворий.

Подививсь-подививсь Глива на

мене так воро

же, далі занлав руни за спину та й пішов собі, оглядає СRИРТИ.

Я:

TaR-от

чоловіR,- Rажу,- замість того, щоб

до лін ар я, він «швидше!».

Він і почув, як обернеться. Що-о, ти людей бунтуєш? І мене.- ДОМОRрат! 3абастовщик!

визвіривсь

на

- А що ж ВИ,- Rажу,- чоловіна хворого під гоните? Він:

Ладно. Ти-и вже давно на прикметі у нас.

119

*** Світає. Лежу дома в хлівці, слухаю: лемент на городі.

Давай нам його!

Де

він?

хтось гукає на

батька. Не встиг я убраться, як ідуть до мене ник

і два козаки з

нагайками.

вряд

Хвосьнули разів

скільки мене, ведуть до хати. А біля хати стоять батько і становий.

- Ану, де твої І\НИГИ? - становий до мене. А баТЬІ\О: - Ага, дочитавсь! .. - на мене таІ\ тремтяче. Кинулись

трусить

мене.

Поперекидали,

де

що

не було й у хаті, й біля хати. Не знайшли нічого таІ\ОГО, до чого б причепиться можна було, а про те становий:

3аарештувать його!

- ГУІШУВ 3а' віщо?! - СКРИІ\НУВ баТЬІ\О.

до

ВРЯДНИІ\а.

Становий так єхидно:

А, ти не знаєш! .. Он бунтовщиІ\. От У Гливи

на віщо він призводив людей? Посідали І\озаки на І\оней, погнали мене.

Боже мій, боже мій!

б'ється матуся.

*** Судили мене, оправдали, та що мені тепер з то

го? Встигла тюрма й до суда забрать здоров'я, ЗR брать надії, розбить життя. Пам'ятаю: стояли раз добрі морози. Холодно в І\амері. ВіІ\на побиті, сніг тю, і біліє на їх, а то

питься тіЛЬІ\И для слави - і І\ОМИН холодний. Си діло нас тоді чоловіІ\а з вісім у І\амері тій, селя~ ни усе. Ходимо то до дверей, то до нар, позгина лись.

Носи сині в усіх, РУІ\И подубли; в того І\ашель, у того нежить, а в того вуха зюшало. Що тут ро

бить? Просимо «старшого», просимо начальника:

120

Пожалуста, шибки

повставляїІте та топить

побільше веліть. - Харашо. Проходить

тиждень, ПРОХОДИТЬ і другиїІ,- усе

«хараШQ». ДОВГО ж це так буде? Підходжу я раз до прозурки.

Діжурний!

ГУІ\аю.

Не

чуть.

Удруге.

Не

чуть. Я давай сту"ать у двері. Біжить.

Чіво бйош двері І

- кричить. ПОI{и Ж ми,- нажу,- будемо мерзнуть отан?

Ні

слова.

Пішов. Ось трохи згодом

начальни"

іде.

у карцер його на троє суток, на хліб, воду. Бзяли

мене, УI\ИНУЛИ у яму

ночі, тісно. Сюди повернись

ча, туди

теж.

Діл кам'яний,

якусь.

Богно, по

стіна монра, вопю

холодний Яl\ лід,

а одежі на мені одна чумарчина. ТопцююСь. При йшла ніч. Прилягти нігде, присісти хоч би

нігде.

Схиляюсь па одвірОІ\, "упяю. А то на третю вже піч

стою,

ноги

під"ошуються

мені,

голова

хи

литься. Ліг, пе знаю й як Полежав правим боком на холодній долівці та це й дістав собі. Болить

у боці й болить. А зворухнись до чого

коль"а,

заДИШl\а.

*** Тан отаке-то мепі! Молодий, жить би,

працю

вать би .... Та ще хоч би з нав"ола не досаждали, а то: «Ага,- радіють багатирі,- так йому й треба, щоб не був дуже розумний!»

Мотається, мотається бать"о сам... знесилений, стомлений, та" сумує, сердешний. А тут ще й ха та хилиться, хлівці

боком лягають.

А в

матусі,

мабуть, і очі не висихають ніноли. Бідна матусяl

Сину

мій,

сину!

плаче.- Та

ждала

невісточки... Та я ж думала, що ти й сам жити-

121

меш, та й ми, немічні, за тобою, а тп ... Та ЯR уже нам і ховать вас навірилось! ..

TaRa

слаба, нездужаща гріє липину, ромаШІШ

мені: Лічися, мій синочку, лічися.

Посилає й до ліІШРЯ У больницю. Ходив. - ЩО Ж,- каже лікар,- це хвороба така, щоб

вилічить її, треба їсти добре: м'ясо, яйця, моло ко; стерегтися простуди, у чистому повітрі жить.

От і лічись! Де я візьму їства такого? Огірочки,

картопеЛЬІ.а жуся

оце

простуди

моє

тії:

холодно, топиться

їство!

удягтися

ГНОЙRОlll;

Або ні

як я устере в віщо,

повітря:

в' хаті

дим,

чад ...

По-о-ганяй до ямиl с. Хар"івці ЛохвUЦЬ7l,ого пов.

СТРА ЧЕНЕ ЖИТТЯ Повість'

у селі Вербівці живе чоловік із жінкою, може, хто знає, Михайло Панасенко. Такий він із себе: височенький,

сухорлявенькиЙ.

Богомільний

він

там такий. Ян зачув дзвін, так він і в цернві то бі.

За парубоцтва служив у хазяїна грамотного,

грамоти

вивчпвсь:

читає

письмо

святе,

житія.

Жінна в його нижченька за його, тільки огрядні

ша

якась.

в мируl навидить

ПалаЖRОЮ

звуть.

Живуть

страх

не

Гостра, неВПОКЇЙна ПаЛаікка таRИ й не Михайла.

Яиийсь

уже

він

поважний

дуже: ні похихотіти з ним, ні попустувати. А са ма нечепурна удалась. То Rолосиів у полі після

неї зостається багато, то бур'яну на грядках; ха та часто незаметена в неї, на лаві наляпано.

122

Чепурнішою бути. треба!

іноді

ЇЙ

скаже

Михайло.

Кнюх поганий, монах!

вона зразу на його.

Михайло:

Безсовісна, гріх МІИ вешший, скушеніє! ..

Ото в його лайка така. Вона йому - дулю або ухопить палюгу та па люгою його.

Так і

живуть.

побрались,- кажи ти!

Хоча

так і брались ВОНЦ ... Палажка десь аж у яконо мії у Потіпаки -служила, і зроду-звіку вони впер

ше по бачились, як Михайло уже з паляницею до неї прийшов.

Ще любить страВI\И ПалаЖІШ, а тут і їсти ні чого: поля з півдесятинки всього; таl\а люта усе.

11 Була у Їх доны\,' Оленкою звали. Як опеньо '101\, ще невеличке було, а там таl\е: оце як Па

лажка що робить, пряде абощо, було, то Оленка торкає паЛЬЧИI\ОМ роботу її та: - А як воно це? А з чого воно? Букварець купив їй Михайло, зробив їй ука зочку; прийде зима, єсть вільний час, Михайло: ти

...

Ану,

ОлеНl\а,

Оленко, грамоти

таке

вчитися,

манюсюсіньке,

ану

грамо

сорочечці, чор-

нявенька, Яl\ .і батько, пальчин у рот, сідає:

Це «а», а це «б),- читає за баТЬІЮМ.

А ран он, вечір настане, Михайло:

Ану, Оленко, бозі молитися,

ану бозі ... Бо

зя папки дасть, ЗДОРОВ'ЯЧl\а дасть. Стає опеНЬОЧОІі, молиться за татом. Таке втіш

неньке. тілы\и '1асто плаче, було. Матері боїться, було, як люта вона. Таl\е вже раде, ЯІ, коли тихо у Їх. Залізе на стіл було, візьме савтир баты\вB абощо та й давай:

123

Господи помилуй, алілуя!

хоч там і не те

стоїть, читає, та ще з протягом, ЯІ, батько. На

улицю до дітвори ОлеНІ{а не ходить, було.

Батько:

Грішка,

Оленко, на

улицю:

бозя битиме.

Слухає. А надокучить їй дома сидіти, до дідуся Гната,

було, побіжить, батьиа Михайлового. Дідусь цей, яи

ще

ири

Олениа

а зараз руч

вчилась на

Михайлові, з

було,

ноги

водить

спинатися,

Олениу

по

жив

хаті,

при Василеві, старшому синові, що по

Михайлом

живе,

одстроєній

хаті.

Не

вжив у Михайла старий через Палажиу, що й до

його сувора була і добрим словом не обізветься, було. Бігає до дідуся Олениа, було. Дідусь, було, по головці погладить її, ГОСТИНЧИJ{а дасть їй яно

го, яблучно абощо. З Сергійиом подружила Олен иа. А

Сергійио

Василів

ХЛОПЧИJ{,

трохи

стар

шеньиий од неї. Дідусь, було, з НИСЛИЧОJ{ дубових

ЧОРНИЛО їм робить, СОЛОМИНJ{ОЮ писати бубЛИЧJ{И вчить їх, було. Був грамотнеНЬJ{ИЙ. Підбільшала

ОлеНJ{а.

Оддав

Михайло в

ШJ{ОЛУ

ЇЇ. Страх охоча до вчення була! Одно вона ниш

порить щось, одно вопа вчиться собі. Була вже у третій групі вона. Після велинодня їй малось вчення кінчати. І тут у піст яка неспо

діванка трапилась їй.

Іхав через ВербіВJ{У у ІОнолу второюrасну, що біля ВербіВJ{И у селі одному, паблюдатель

єсть

єпархіальний

над

ШJюлами цеРJ{ОВНИМИ,

рей. ПоліЄВJ{Т СохановсьниЙ. сьну

церновноприходсьну

ОлеНJ{а.

Спереду

чеРJ{есиновlИ, а

дивиться

сиділа

ШJ{ОЛУ,

вона,

плаТОЧJ{У

тан

Заїхав

де

тана:

білеПЬJ{ОМУ,

допитливо.

Отець

протоіє

Вербів вчилась

керсетині

блідеНЬІ\а,

Платін,

сіль

ський батюшна, поназав на неї отцю ПоліЄВI{тові.

Оце,- наже,- й вона, що вчиться на всі ці

села наЙнраще.

124

ОтеЦІ> ПоліЄВІ(Т, товстенький, руденький.

Ану, дівчинко, прочитай

мені

молитву гос

подню,- до неї. Почервоніла Оленка, а проте не злякалась. Вста ла, прочитала йому. Похвалив, далі:

як,

дівчинко,

ИО-РУСЬКОh1:У

буде:

«Хлеб

наш насущньrй даждь нам днесь»? Одрубала йому: так і так, каже. Спитав 11 ще про

Адама

щось,

якусь

задачку

напам'ять

за

дав,- і це одрубала. Він:

Та1\. Тепер скажи мені, дівчинко, хочеш ще

й далі вчитися? Вона:

Хо-о-чу,- ТЮ, з протягом.

Отець Полієвкт:

Гаразд. Підготовся ж ще за літо трохи, хо

ди ось до батюшки, а там ми одішлем тебе в біль шу

школу,

ніж

ця...

на

стипендію,

що

єсть

на

нашу єпархію: учитися на шкільний кошт, розу

мієш? Так

радісно всміхнулась Оленка, засоромилась

та й оченята вниз поставила.

Ходила

літом до

батюшки.

Він

показував

їй,

як готовитися треба. Вона дітей йому поглядить, се, те, і така: читає, читає оце та:

- Ноли б уже швидше одіслали мене в ШІ\ОЛУ ту більшу,- до батюшки, було,- які воно І\НИГИ там і чому воно вчаться там? Або мовчить-мовчить та й усміхнеться оце. А якою я,- каже,- буду тоді? ІІІ Під осінь одіслали Оленку у

Великоросію десь.

школа

в ШІЮЛУ У ту, аж та...

ВТОРOlшасна,

ннжуть, та й церковноучительська там. В одному

вони Й домі, кажуть.

125

Присилає «Кан

ОлеНІ<а

рада!

додому

пише,

пйСЬМО

по-русьному,

незабаром. звісно,

пи

ше,- приїюмний екзамен здала! Татусю, маму сю! .. ВИВЧУСЬ - знатиму й я вже тоді, ЯR і вчи тель. Тоді й мене настановлять учитеЛЬRОЮ. Книг,

Rартин тоді наRУПЛЮ, наставлю по віннах нвітон, питиму чай

вас

напою.

Та тепер уже мене і

балаRати по-паНСЬRОМУ учать, і вбрання мені пан сы{e дали. Та

зразу,

яR приїхала

я, то

таи тут

і обступили мене, розглядають: у віщо вдіта, та

як балакаю, слухають. Та я боюсь-боюсь, а вони: Та ЯRа ШІюJtа велина! Тан луна по ЇЙ і іде! Та все у їй тан і блищить: і поміст, і ЛУТRИ. Та й церква у пшолі, і живем у Шl{олі, та все самі ШНОЛЯРНИ, а школярів, ЯН У вербівсьній школі, й нема. Та в коридорі й гу «Хахлymечка1»,- кажуть.

ляємо.

глянь ,у

віпно,

який

город

здоровий,

страх!» На літо, в Rінці весни, приїжджає додому Олен ка. Платтячно синеньне па їй, попередничон, бо

тини. А лично вимите, біле тане. Радіє, цілується; сюди-туди роздивляється. Побігла в садочок, до квіточок

припадає,

зазирає

до нущиків. А знов

убігла в хату, вхопила н:орзиночку, що привезла з собою, вийняла

ЯЄЧІЮ

якесь

позолочене, сест

ричці маненькій, Парасі, дає.

На

різдвяні

святки

це там,- наже,- ялин

ка була: свічечок-свічечон на У-й,- каже,- та ця~

ЦЬОІ\.

Сахар цю дістала, дає.

Наоставляла,- Rаже,- од пайни.

Книжечку синеньку дістала, на стіл положила.

«Тарас Бульба»,- каже,- ШRільний подарон.

ТетраДІ\И повиймала, показує.

Чистописання

TOBRa ••• -

це,- І{аже,- а

це

ось

дик~

Щебече. Тільки вже багато слів РУСЬRИХ

вживає, ЯI\ИХ і ие второпають батько й мати.

ПобіГJlа й до дядька Василя. Дідуся Гната не

126

було вже тоді: помер минуле ще літо. Сходила до

батюшни. А діждала неДілі, до цернви пішла. Почали гомоніти по селу.

Тан-от,- нажуть,- щастя

Михайлові:

так

тобі ні з сього ні з того У пани дочну увезе. Всміхається Михайло. А Палажн:а, там хвасту ха така, не чує вже й ніг під собою.

Тепер ти, Оленко, не знайся з простими дів

чатами. Дійдеш наВУІ\, заміж підеш за пана: ха ту з цегли, поставим, залізом ПОІ\РИЄМО,- почала

до Оленки. А до Михайла:- Моя дочечка вчиться

он де, а я в запасці буду ходить! .. Справ спідни цю мені!

IV Приїжджає,

було,

щоліта

додому

Оленка.

Сумне тільки життя їй було. Іство: борщ, хоч ви дивись, картопелька, цибуля, часник, що аж хата провонялась цим. А хата така нривобока, ста реНЬІ\а, і таІ\ тісно, по ночі в їй. А неСПОІ\ій у ха

ті... неспокій ще побільшав. За вгород гризти по чала баТЬІ\а мати. А чого за вгород? Дід Гнат, баТЬІ\О Василів та Михайлів, помер у

Василя.

Що

Василя

йому

СПОІ\ійніше,

ніж

у Михайла, жидось, що ОРИШІ\а, жіНІ\а Василева,

людина ніж

І\ращої

ПалаЖІ\а,

вдачі, він,

до

його лаСІ\авіша

умираючи,

СІ\азав

була,

Василеві

узяти городу його більше проти Михайла на са жень

ушир,

Михайлові

СІ\азав

не

перечить

цьому. Поховали батька брати, худібчиною стали

ділиться. ЖаЛІ\еНЬІ\О було Михайлові попускать братові більш городу, та така баТЬІ<ова воля попустив.

І СЯІ\ИЙ, і таІ\ИЙ,- почала на Михайла Па

лаЖІ\а,- таІ\е

вбожество

дома, а

ти

попустив! ..

БаТЬІ\О СІ\азав та й умер: і не ПОПУСІ\ать можна б

було, сі та ті б ПОПУСІ\али тебе!

127

Почала

на

Василя, й сім'ю його ворогувать

та злиться []аJІаіІша.

ПіДJІЇЗJlИ

енні-тані

до

CTapl)ro,-

почаJJа

ду

мать IІрО їх, почала бабам хвалиться на вулиці, піДЛllзаJlИСЯ до його, що він їм тан сназав городу узять.

ПерестаJІа

до

Їх

хату

ХОДІ-ПЬ.

Хоча

вона

й тан рідно ходила до їх: не любила Михайла, не люБИJIа й родичів ЙОГО.

Стала заборонять Олен

ці ходить до їх.

Не

вороги

ходи,- було,

мої

не

і{аже

ЇЙ,- нехай

втішаються

тобою,

піДJІИЗИ,

баришеньною

моєю.

Та дарма ці балачни Оленці були. ІІідлизуван сім'ї ДЯДЬІ\ОВОЇ до дідуся не баЧИJIа вопа,

ня

а просто ДО1'JIЯД ДО його людсьний. Ходить, було:

до дядини

ОРИШJ\И,

до

Сергія,

нього. Дядина поважніша,

Сергійна

І\ОЛИШ

ніж мати, тю,а

нево

лична, балануча, се, те їй РО3Jшже, було, де що

чула абощо. А дядині ОлеН1\а, було, про город, де вчиться, розназує.

Все

та1\е у

йому,- елеІ{тричество,- наже,

і світить, і бігають ним. Ну й люди,- дивується, було,- до чого дійшли! А Сергій теж у ВТОРОІшасній учився тоді.

ним

і про грамоту можна було побаланать Оленці.

Що то та грамота, вчення!

було, йому rщ

же Оленна.- Вчені JIЮДИ розумні таІй. Хоч,- І,а

же,- і ті вчительни, що там учать нас! Тані Л10бі, тихі, та знають бага то всього: про

віщо

ЯН

стане

Іютра,

бала1\ать тобі

слухай

тільни.

Аж

млосно стане тобі, ян Їх прирівпяєш до себе, на стіЛЬІ\И тан

освіченіші

гарно:

грає

вони.

музина,

Та

по

нниги,

Ішартирах нартини,

їх

пахне

духами, просторо, світло. Тан і піде 'мороз по то

бі, ян на ЇХ ЖИТТЯ глянеш і домашнє своє при гадаєш.

Страх

ян бажала Олеlша

128

і собі дійтц

таl\ОГО

життя, ДІ ити такої освіти, як ті вчительни. З Кlш

гами Й не розлучається ніколи, було. Нігде Їх брать було у своєму селі, у Степурівну ходила, сусіднє село.

Там

у старенькому панському до

микові була народна книгарня.

Стара пані кни

гаркою. Бере, було, у неї Оленка засмальцьовані,

порвані книги, читає у садочку у себе на столи ку. Та такою до книг була і в школі вона. Заїха

ла раз, було, до неї її шнільна подруга звідкільсь. Розказувала про неї Михайлові. - Там,- наже,- тана Оленна ота: вивчить урок,

сідає

за

ннигу,

яну

шкільної

ннигарні

взяла. І вечора для читання ЇЙ мало, а й серед ночі читає вона. Оце як поснуть уже всі учени ці, то вона встане потихеньку-потихеньку, бо за

бороняється це,лампу цідкрутить, читає.

v у на

церковноучительській стипендії

теж.

училась

Сергій,

що

Оленка

раніш,

ніж

уже, вона,

вчиться почав, тоді вчителював уже десь. З вто

рокласної вийшов, де три годи пробув, на вчите ля еІ\замен здав і книг деяких собі уже роздобув, і рідною мовою писаних. Таний нругленьний, русявеньний, як мати. При

їздить на літо додому, було. Почала Оленка і в йо го брать книги. Дуже здивувалась була, як впер ше

взнала,

що

ми

унраїнці і

що в

нас

своє

єсть письменство.

Ян-таки так,- наже,- що я й ДОСІ И не чу

ла про це?1 В «Кобзарі» дочиталась до слів: «І чу щому

научайтесь,

свого

не

цурай'тесь»,- та

й замислилась. А пішла до Сергія та й каже: Справді: чого

цураться

того, що

ми

найуперід

у житті почули, побачили? .. Чого цураться того, що нам сама природа дала?

А. Теспенко

129

Як стала у Великоросії вчиться, балакала тіль ки руською мовою, а то вже й своєї вживать по

чала. І убрання іноді надівать стала сіює. А ра ніш, було, ян не в шкільному ходить, то в платті, що справить батьно. Почала іноді й керсет наді вать. ]Jати, було, їй:

По-благородному,

Оленко,

привчайся:

тобі

тепер не личить мужиче.

Тільни всміхнеться Оленка. ПознаІ\омилась

степурівсьною

вчителькою,

дочною І\нигарчиною. І в неї книги брать стала. І тана була: Сергій ян нагадає про що lИ, чого ще не знає вона, з писання Дарвіна про що або що, почервоніє-почервоніє, було.

Як же Я,- каже,- мало читала!

І ото вже вона дістане ян не в Сергія, то в учи тельки ннигу тану, ЯІ-( єсть у їх, та

читає-читає

вже.

Турбується, було, що у школі не дають таних нниг.

Шиє,

вишиває,

було,- рукоділля,

якого

У школі вчилась. Од роботи домашньої мати її увільняє, було.

Не

своє

діло

не

мішайся,- каже,

було,

їй,- одного вже держись.

Було, щоденник ОлеННR веде.

«Я,- було, пише в щоденнику,- з грязі виліз ти хочу. Я бажаю до чогось велИІЮГО, гарного йти, бажаю людськості, правди в житті, про віщо тю, пишуть у книгах».

А музику як любила вона! Сергій на скрипку грать трохи умів. Грає Сергій, і не змигне Оленка нікуди, слухає так. Почервоніє, було, та аж дри жати CTaH~ уся.

Ну, й музина,- каже, було,- як вона душу

проймаєl Вчилась і сама грать на роялі: охочих, казала,

учать у тій школі цьому.

130

А в глибокі думки 'ІН заходить, було! у

жнива

раз

помер

один

товариш

шкільний

Сергіїв, ще й сусіда близький його, та й Оленчин, А,ндрій Біланенко. Стукають майстри, роблять домовину йому, вона сидить у садочку, пише в що деннику:

«Ота,,! та це

Учився хлопець,

був

гарний, хороший,

й... у холодну, глуху, темну, тісну могилу

споряджають його! І це... проваляться груди йо му, висохне мозок ... Боже! Що ж це таке? Та не вже ж це буде й зо мпою?. ЯІ\ же це так?. А що

там?. Тихе, святе раювання; ЛІ,і почуття невідо мі; огонь, пеІ\ЛО, МУІ\И; чи СПОІ\ій і СПОІ\ій, вічний, страшний, ПОІ\И й світу, й сонця?! Боже! .. Що ж таке буття й небуття?. Люди! .. Що та"е?» А раз прочитала Фламмаріона про небо.

Ta \-ОТ,- І\аже

до

Сергія,- де

взялись

усі

ті мири незлічимі, де кінець простору небесному! Вечорами усе вона дивиться на

було.

Цвіт небесний

любила,

небо, на зорі,

голубі плаття

но

сила.

Палажка ж усе більш не любила, що ОлеНІ\а до «ворогів»

знай

ходила та ще й балакучіша

була до їх, ніж до неї, матері. А ОлеНІ\а з маті р'ю якось негаразд почувала себе через її вдачу невпокійну таку. Особливо дуже не сподобалось ПаЛalкці те, що Оришка сама раз покликала до

себе Оленку.

- А яких я оце грибів добрих насмажила. Ось іди ПОІ\УШТУЄШ! - до Оленки, що саме на грядках г.воздиками тішилась.

Почула це Палажка з сіней, взяло її зло. Поча ла думать, як би помстить Оришці за це. І от

другого дня топить Оришка' у хаті, слухає: десь кури нричать. Вийшла,- у Михайловій клуні, що

од грані недалено стоїть. НеЕшче хто Їх ріже, кри чать. Що тане? Пішла до клуні Оришна,- зачи нена. Подивилась у, дірочку, аж... її й ,кури.

131

ПалаЖІ\а, аж з їх пір'я летить, хворостиною їх ганЛ{; по І\луні.

Божевільна, що ти робиш? - Оришка до неї. Хай не ходять у клуню! А чого ж зачинені вони?. Заманила, мабуть! Оскиряється ПалаЖІ\а, хмурить брови білі свої.

Заманила,- каже.

Помийниця ж ти

якономичеська!

ОРИШІ{а

їй. Аж підскочила ПалаЖІ\а.

VI Вирівнялась Оленка, зробилась хороша, струн на. Була, правда, худощавенька, блідеНЬІШ тро хи, та це не вадило їй; навпаки, робило таІ\ОЮ чарівною її, тщ< і нагадувало про щось духовне

в ній. А І,арі оченята її були тані розумні.

Почало серденько так уже' битися у неї і щіч ни ТаІ,

палать, ЛІ( стане вона

Читала

вона

про

денький трохи,

вчителя

про кохання

одного.

чорнявеньний,

Був

читать.

теж

задумливий

блі

був.

Читав багато. Докопувавсь до всього, що й жит тя, що й небо. Добрий був до всього живого пам'ятав, що віп чоловік. «От зійтися б з таним,- думає Оленна, було, ян би я покохала таного, пригорталась до його, думнами ділилась з ним».

Єсть У дяна вербівсьного син, ГрищеНІЮ Федір. Учителює десь, цеРІювноучительську нончив. Учи

телював

тоді.

Жив літом дома. а тоді у

Хлопець

молодий,

нежонатиЙ.

Побажав познаномиться з

Вербівці тільни

було, що вона.

нею,

й дівчат інтелігентних

Почав ходить до Сергія. Тільни Оленна янась сором:лива була. І до Сергія не пі де, було, ян у його nін. Ходить, було, по саДОЧІ<У у себе та тільки в садок Сергіїв, де ГрищеНRО, так

132

позирав з-за соняшників. А там грядки' у їх між садками й між хатами.

«Ну, які воно,- думав, було,~ ті мужчини, не брати, як Сергій, і як воно 3 ними?» А

то

раз

неділю

сидить

Оленка

садочку

в Сергія. ПтаШІШ щебечуть, сонечко світить. Ка лина l{учерява, 3 одного боку підперта; лавочна,

столик, там і вона, чорнобровенька І\віТОЧІ\а. Ви сорочна на їй; нерсет плисовий чорний; СТЬОЖІ\а червона в носі, носа довга така. Сергій нахилив вишеньну біля неї, ягідки дістає, вона дивиться у Шевченків «Кобзар», «Дівичії ночі» шита

читає.

Аж ось рипнула хвіртна.

Глянула,- Грищенко

з-за маку йде. Як пташечна та, схопилась Олен ка, наче пурхнуть хотіла, та й ніІ\УДИ. Стоїть, за соромилась, червона, ЯІ\ ягіДІ\а. гій

їх,

сіли.

ГрищеНІ\О,

ПознаІ\ОМИВ Сер

чорнявий,

ВУСИІ\И

неве

личкі, в тужурці синеНЬІ\ЇЙ, глянув на І\НИЖІ\У та::

Читавте?

до ОлеНІ\И.

Всміхнулась. Читаю,- промовила таІ\ соромливеПЬІ\О~

А читання річ гарна,- ГрищеНІ\О їй.

АЯІ\же!

ОлеНІ\а

духовне.- Перегортає тужурку йому.

Йому.- Це ж таІ\е

їство

листочки та ЗИРІ\-ЗИРК на

Грищенко:

Читаєш і, як би' сказать, бачиш усе,

Повела Оленка ЯЗИЧІ\ОМ по губі та:

Еге. І до неба ближче стаєш. Почуття такі

іноді ... -

та й не доказала. Почервоніла, кахикну

ла: у хаті у неї саме сваРІ\а зчинилась. Хоча під калиною слів з хати розібрать і не можна було, а все ж чуть було лемент. А слова тані там були: - Мою дочеЧІ\У манить, а мене зве ПОМИЙЙИ цею,- мати до батька,~ а в тебе й нема того, щоб вибатькувать її, сяну-тану "Невістку свою! Батьно:

133

Та

хоч ради

чоловіІШ чужого,

А що мені такі вчителі?

що?

неділі святої

не

крпчи,

ради

raM он учитель чужий, почує ...

панів вони, чи

ба~ькові мати.

Вийшла Да.'Іі мати надвір, під калину з-за пше НИЧІШ дивиться давай.

Оленка:

НІШ яблунька

гарна!

Встала

та й іде за

яблуньку.

Ще й ховається!

мати до неї.- Думає, що

я й не бачу її; додому йди! Пішла Оленка такою ходою нерівною і попро-

щаться забула.

Не ходи! - напустилась мати у хаті на неї. Батько й собі: .

Та й справді, Оленко:

краще б було, якби

ти таки й не ходила до їх.

Що тільки Михайло не був задерикуватий, як Палажка, а йому теж не до вподоби було це хо діння.

Боявся, щоб Сергій її «з пантелину» не збив. Про його тоді балаЧІ\И ходили, що він в бога

не вірує, у церкві поклонів не б\;, свічни не ста

вить та 'не часто і буває у їй; і номусь ще казав, що земля

нру гом

сонця літає і що дощ з пару.

В писанії немає цього,- назав якось Михай

ло Сергієві,- це од невірців усе; ніхто сил божих

не знає, а дощ бог дає, а не з пари. Не любив Михайло Сергія. Через його та й до Василя рідно ходить, було. Усе, було, він Оленці товче: Живи по-божому: пости 'Іти, до церкви ходи.

УІІ

Незабаром

знов

побачила

Оленка

в Сергія. Дивиться на його з-за

Грищенка

городини.

«Тоді я гаразд і не роздивилась на його,- ду має,- а він такий ... про читання зразу почав».

134

пішла б, може, до його, як знакома уже, ма ти ж ... сидить біля хати, лущить насіння. А Оленка

Сергія, в дядини,

крадькома вже

бувала. Та й Грищенко... хто його зна, якої те пер думки про неї, що тоді її так осоромила ма ти. Щоб хоч не дивиться на його, не чуть його голосу, пішла Оленка на вигін. Вигін

за

садком

зразу,

високий,

крутий~

Тут

і там по йому коні пасуться, телята щипають тра вичку, вітряки стоять. А внизу село лежить, таке

кучеряве. .кучері топольові, срібненькі, підійма ються вгору; інші, чорні, позвисали над клунями; ще

інші,

вишневі,

сливові,

повивають

хати.

А церква, наче зіронька в небі, сяє-сяє в гущави ні. Убік попід вигоном долина побігла. По той бік долини гай зеленіє, то в долину збігає, то в поле вискакує, що жовтіє проти сонця за ним. А там

далечінь ... синіють гаї. «Боже

мій!

думає

Оленка.- Чого

сама?

І потішиться ні з ким красою цією».

Щось

забалаJ{ало

ззаду.

Оглянулась,- Сергій

і ... Грищенко за нею ідуть. Затьохкало в неї. Чу бок. на

голові погляділа,

що визирав з-під пла

ТОЧJ{а, на плаття голубе подивилась собі, припи нила ходу, привіталась.

Яка краса унизу І

Оленка до Грищенка.

А що, вас не БIlЛИ у хаті тоді? - він до неї. Всміхнулась Оленка й нічого. Стало ніяково ЇЙ. Сергій це помітив, про друге почав: - Читав я в газеті,- каже,- що в селі одно му хлопці й дівчата прості спектакль дали. По рядкували вчитель та дяк. Да якби і в нас таке ВСТРО1ТЬ, та ще й прибуток призначить на яку

ціль кориснуl Оленка

зирк-зирк

. на

Грищенка, ніби

питала

його, що він скаже на це.

Грищенко, мабуть, думав, що Оленка на вбран поглядів комірець отюжений,

ня позирає йому:

135

ВИСУНУВ трохи з-під ТУЖУРІ5И його, каХИЮlуn та:

ІІІтеРССІІИЙ,- каже,~ з степурівсьним дяком

спектанль був учора у нас. І то ж чорт рябий; новісіньні нарти були в мене, і він ... -

Грищенко

зареготів,- і він чисто порвав.

3а віщо?

всміхнувся Сергій.

П'ять рублів я виграв у його. Я вже казав

йому: не вмієш

не сідай, а він ... хе-хе! ..

«Карти на умі в його!» Грищешш.

Глянула

воний, в'язи товсті.

подумала Оленка про

на його:

такий повний, чер

«Зовсім і обличчям не схо

жий на того, про ЯІЮГО я читала»,- подумала. Сергій глянув на сонце та:

Інтересно б оце подивиться на сонце в снло

ЗаУюптіле. Оденна:

І то ж тіло величезне тане, а проте ... потух

не колись.

Грищешю: А он чорногуз який ходиты - нарлючкою аа вітрян показав.- От якби ружжьо оце! .. ' Чуда

сіяl .. Ян я уцілив ним раз був у ворону, ТаУ, і пі шла з тополі перенидя.

«А нащо уцілив, спитать би тебе?»

подумала

Оленна.

Довгеньно ходили

по вигону.

Грищенно й до

дян а степурівсьного ще вернувсь, розказував, як

той п'в горілку та ян на голові вмів ходить.

lнтересно,- наже.

Оленка більш мовчала. «ХаЙ ... - було, думав, гуляючи з Грищенком, кончу школу, далі ОДчиняться двері мені ... невже не зустріну тоді його ... любого, з душею».

136

vm Палажка тим часом все частіш і частіш загри залась з Оришкою. Після того ян її ОРИШІ\а на звала помийницею, вона, як помітить, що Олен ка у неї була, тан їй і зробить шкоду яну.

поз грань,

Іде

зломить соняшник Оришці або пере

б'є ногу курчаті її, ян піде до неї, ПалаЖІШ.

Лютувала

на

Оришку

ПалаіІша

все

душче

злилась і на те, що у неї, <<Ворога» такого, город

більший. Почала все частіш дорікать ним Михай лові. Солі нема, борщу нічим затовкувать, тан на язиці й город у ПалаЖІШ. - Підлізли сяиі-такі до старого, а ти попустив їм! - гримить на МихаЙла.- Хоч би це ЯІ\ИЙ нущ картоплі продать з тії смужечни, що оддав ім, і то б же яиа запомога була!

Вийде з хати Михайло, перед очима і смужеч иа та.

«Справді,- почав

думать

Михайло,- нащо по

пустив? Хоча ... батьиове ж слово ... і не ПОПУСІ\ать не можна було ... «Чти отцю),- в писаніі сказа но. Це ... це все Василь та Оришиа тут винні. Шд

лізли

під

старого,

мовляла

Палаіlша,

таи

воно

й є. Бо й справді: чим я од Rасиля гірпшй у бать

на. 3а віщо Василеві більш огороду від батьна? .. 3а те, що батьно жив при йому? .. Так і при ме ні ж раніш жив! .. Хай ПаJ:(ажка, МОіке, чим і не догодила йому, таи ... у яиій же я тут вині? Під

лізли під батька

і все тут».

Так почав думать Михайло, і вже й сам на Ва силя та ОРJlШИУ злиться почав. Уже й бувать у іх перестав. А робить ім шноду Палажка, він і не спиняє її. Іноді й сам ще як заХВ8ТИТЬ Їх кури з свог!> городу, то аж сторчголов летять

. ЛаЙна,

сварка і в хаті, й надворі.

«(Бідність

і зло через те,- думає Оленка, бу

ЛQ.~.Хі1~"'~ було, розважав себе,- кончу вчення,

137

матиму місце, буду запомагать батькові, матері, може, хоч трохи утихне гризню).

Зіставалось Оленці, щоб уже КОНЧИТЬ школу, один ще повчиться. Діждалась кінця літа,

год

поїхала. ІХ Після

ТРОИЦІ

приходить

од

пише: «І\ончила з нагородою

Оленки

ОДІ\ритка,

євангелією в чер

воному бархаті, оправі золотій. Тоді-то за мною на станцію виїдьте». Прийшов час і їхать. Запріг Михайло конячку,

поїхав. дарях

Весело їхалось. Незчувсь, коли і в опинивсь,

двадцять

же

верст,

Гай

велике

се

ло. Виїхать з його, і станція зразу. Розвинялося

саме.

ОСОІ\ОРИ

намальовані, стоять на

саДОЧІ<У,

неначе

побілілому небі, а водо

качка стоїть сувора тана. Немає ще поїзда.

Самі

грузові

вагони

збо«у

стоять. Світиться в декількох віннах. Телеграфіст в одному сидить, куняє. А біля нущів стрижених хропе

хтось· на

клуннах.

Десь

панок

брилку

взявсь, походжає. Надворі все світліше стає.

А дозвольте спитать вас,- до панна до того

Михайло,- чи швидно вже'ПОЇЗД? Панок:

А тобі ж куди, на заробітни кудись?

Вс міх нувся Михайло:

Ні, дочку з школи виглядаю, з павук.

Зупинився панок:

Як з наВУІ\? Як-то з шноли?

Підійшов до його Михайло:

- Училася з пансьними дітьми. Дивиться панок то на сіру свиту Михайлову, то на зашкарублі чоботи йому. Всміхається Михай ло. Походжає панок, Михайло й собі поруч з НИМ. Прийшов поїзд, чмихає - стоїть. Настороживсь 133

Михайло. Зирк! корзиночка.

Висувається з

Держить

її

зелених присіНОI\

панночка

голубому.

Рученята такі білі у неї, манісінькі. Чубок такий кучерявенький

з-під

рум'янчик

па

щіЧІ{ах і

плаТОЧІ,а

визирає

єсть.

Виходить,

неї.

вс мі

хається.

Здрастуйте, тату!

Підбив Михайло сінце їй па возі, ряденцем за слав, поїхали.

По вигону сивів роса, а там он за вербами тан небо палав неначе

сонеЧIЮ сходить. Тополі в Гайдарях,

посоромилис}. чого, почервоніли.

Гайдарі.

Сюди й туди по садочках біліють хати; клуні, хлі ви стоять понад улицями. Череда ось іде. (Моло ко тав

«Гей!»

уже

пахне).

Череднин

свиті,

брилі.

помахує костуром. Там ои на майдапчИl,У

беlШЮТЬ вівці.

птаство

що

по

садках

вироб

ляє, зустрічав сонечко ЯН! СоловеЙІЮ, аж у вухах лящить,

витинає

raKoї.

Та

тут

ось один,

ТА м

десь і другий. Жовна й собі виграв на rшенку. ПТИЧІ{а ЯJ{ась: ці-ці! у калипі. Нащо вже СОРОІ,а, і та: скрики-ки! .

Яний же тут рай!

всміхається

Оленна.-

Рай, справжній рай! .. А там ... стіни. Глянь у він но: метушня, стуrютня, дим.

Михайло:

Так це ти, значить, учителькою будеш уже.

Слава богу! От якби ще й у хторокласній де, щоб жалування більше тобі: запомагать будеш і нам. -- І у второкласній можна мені,-- Оленна йо му.

Помовчала,

далі:-- Мені так і казано.- Ус

міхнулась.-- В отця Полієвкта я оце була. Як була, розназала. А на станції біля того rорода, де живе отець По ліввкт, Оленці пересадка була. Поїзда другого ждать довго, надворі півдпя, вона корзиночку швейцарові поглядіть оддала, а сама до його пі шла: наблюдатель над ШJ{олами і знайомий до

139

того,- СП1rтать про місце його. Подзвонила. Впус тили

її.

отець

Чиста

кімната,

Поліввкт, повний,

олива

горить.

очі вузенькі,

Вийшов

благосло~

вення їй дав, усміхнувся,- впізнав Оленку; рік TOMf, як,була .у його вона з ;книжкою якоюсь і по

клоном од завідуючого школою. Сів отець Полі ввкт.

Оленка,

така

.учтивенька,

соромливенька,

стоїть перед ним та:

Це вже я кінчила,- так потихеньку до його.

Віil: - Ага ... Що ж, трудно вчиться було?

- Ні, так .. По гомоніли трохи, далі Оленка: -

Я б вас прохала ... як тепер пристроїться ме

ні вчителькою? Отець. Поліввкт, чого й ждала ОлеНІ\а од його, що він же увів ЇЇ у науку у цю, усміхнувсь та:

Гаразд, гаразд, голубочко ... Буду мать у ви

ду ... Бога не забувать тільки треба, старших по важать ... -

Раніш «тю> ЇЙ казав,тепер обминав це

слово.

Не забула Оленка й про те, що їй доведеться запомагать батькові, а в однокласній школі пла та мала вчителям, вона:

А чи й у второкласній можна мені?.

Помовчав Поліввкт, далі:

- Кінчила церковноучительську: буде й місце гуляще в одній.

можна.

Ось

" - А як я взнаю про те, чи буде місце меш, чи ні? :.-. Напишу нехай через місяць отам ... 3відаюсь ще де з ким.

- Такий добриЙ ... - Оленка до батька • :Ідуть. Ось якийсь домик визирав з-за тину. Стіни білі, покрівля червона, а РУНДУЧОІ\ зелений .

такий, виноградом диким поріс. КвіТНИЧОІ\ перед ДОМИІ\ОМ

тим; 'смужечками

якимись,мережечками

цішов. Кущики зеленіють якісь. Та трояндою. так

140

несе звідтіля.

сад ззаду так і наліг на той

домин.

«От,- думає селі у

О.ленка,- буду

второкласній;

житиму

вчительною так у в

такій;

квітничок

такий буде у мене, садочок, рояль, нниги, карти ни і... він, задумливий, милий, хороший. Будемо людей добру научать, до всього таного велИІ{ОГО доходить будемо з ним». Михайло:

А .євангелія в оправі золотій тут?

на кор-

зинну показує.

Кивнула головою Оленна, всміхається.

Отож гляди ЇЇ, з

нею скрізь буде хортуна

тобі. В поле виїхали. Сонечко вранішнє, золотеньке, червоненьне, уже· так осяяло все. Видно: там он і там гаї по долинах червонобокі пішли. Там он річка блищить в очереті. А он десь цернва білів в селі. Чорніють яри. Перепілна, чуть, десь у жи

ті лящить. Жайворонок белькоче вгорі. - Який же мир божий гарний! .

Оленка.

скрикув

Дорога повилася й повилася житом, синів. Жи

то молоденьке, блискуче, так зеленів - пішло. ш терець пахучий у йому. Сокирки так голубіють в гущавині. А ось l{Оноплі чорніють, запахли. Го

рох по могилі послався. Могила висона така. «Могила ... бачила?

замислилась

Татар

снуластих?

Оленка.- І{ого Лицарів

вопа

чубатих

(ш

зацьких? Чи, може, аж скіфів? .. Де все ділося те, що було тут колись?

Чи

хоч сниться краса

ця

тому, хто, може, у могилі тій спить? .. Боже мій, нащо той еон, такий вічний, страшпий, КО.'ІИ жит

тя таке гарне?!» Сонечко вже височеНЬІЮ підбилось. Вже поми нулий

Гупа.'ІіВІ\У з

цегловою цернвою, з очере

тами густими. Ось уже й вітрЯІ<И степуріВСЬІ\і. СтепуріВІ{а он збоку. А ось уже й гай: звідтіль

141

і звідтіль

на дорогу

наліг.

Дорогі, рідні

місцяl

Там он, де якийсь кущи!\ росте, колись куріпочку

зігнала Оленка, ягід шукала; а там, на підгір'яч ку, рвала купадо

Бричка

...

ось їде навпроти,

СаВІ\а

Гнатюк,

вер

бівський чоловік, поганяє. Хтось сидить за спиною в його, молодий, иартуз

СИНЯ ОІ\ОЛИЦЯ.

Студент Кочурин,- батьио Оленці.

Чула

про

Кочурів

Олениа.

СаВІ\а,

віЗНИІ\

їх,

РОЗІ\азував про Їх батькові в хаті при Їй. Пани вони, люди багаті, освічені. Старий Кочура у зем стві чимсь єсть. А живуть вони недалено від Вер бівни на хуторі.

«Що,

ЯІ{би познакомиться з ними?»

подума

ла Оленна. Дачнини

назії.

Савна

щоці

Їх

часто

казав,

родимна.

бувають.

часто

Дочна

Учитель з

буває:

єсть

нежонатий,

гім

на

Кочури, студентка,

Люсею звуть, Савка назав. «От

янби

собі

на

студенТІ\И! .. -

Оленна.- Вчителювать буду й ...

подумала

готовиться».

Поздоровнався Савна, проїхали. «Боже

М1И,- подумала,- невже

не

позпа

ІЮМЛЮСЯ з ними?. Люди вищої освіти! Тане єсть гарне пишуть про Їх. Рай, мабуть, з ними».

Ось уже й хатни у садочнах. Б~штанець серед дороги ось дітвора городить з пісочку. Он підсви нон хрюиає стоїть,

ходить. Он у <щорищі стовп білий

«ВерБОВІ<а»

чорніє на дощечці.

Здрастуй, рідне село!

Вилами улиця. В ліву руч повернули. Ось уже ...

хто? Мати назустріч іде; Парася біжить. - Здрастуйте! А ось уже й тин. Хата стареНЬІ\а виглядає з-під

груші, зеленіє саДОЧОІ<. Над вигоном он берести СІ<УПЧИЛИСЬ, на хлівці напирають. Клуньна під [шеном чорніє:

142

- А яR повиростало усе! Рожа он як зацвіла! В хату ввійшла:

СRРИКУЄ Оленка.

невеличка, стеля тю\ НИЗЬRО,

а стінка напільня так оддулась. А така вона, хат

ця, мила тепер.

РіднесеНЬЕа хата! Мати самовар бляшаний ухопила, .Наливає .Над ворі;

Парася

школярка уже

угіллячка

пе

чі дістає, батько випряг конячку, чкурнув за бул кою в лаВІ\У.

Пройшлась Оленка по хаті,

пройшлась по са

дочку, так їй весело, любо, таке ЇЙ рідне усе, розігналася до дядька

Василя

борозенкою через

грядки.

І тут почалось.

Куди ти?

мати

од

самовара

до

неї,

так

суворо.

Почервоніла Оленка, зупинилась.

А вам що?

питає.

Мати: До сяких-таких не ходи! Ось киньте-бо це! Не йди, я тобі кажу! Та поки ж це буде?

Махнула рукою Олен

на, пішла.

Мати:

Та

не

дозволю

Я,- нричить,- щоб моя

дитина, що моїх

HaBYR дійшла отаких, та до ворогів ходила! - Вхопила палюгу та трах, трах нею

по шибках у хаті своїй. Стала Оленка, дивиться. Вийшла дядина з ха ТИ,- там недалено хата од хати і двері напроти дверей.

Що там тане?

обзивається.

Не мани, еяна-така, дитини моєї, своїми вті-

шайся.

ума зійшла?

Оришна Їй.

~43

Палажка:

Ось тобі,

Якісь

нячки,

люди

01 -

крутить дулі, дає Оришці.

йшли

дивляться.

улицею,

Прийшов

поставали

Михайло

навспи-

булкою,

теж дивиться, став. Повісила голову Оленка, по хилилась до себе в садок. Закипів самовар,' ніхто й чаю не пив.

Х Обгортає Палажка на

грядках иартоплю після

цього яКось і· дійшла до обніжиа, що лежить гре беником між частиами Василевою і Михайловою. Такий

він бридкий

ЇЙ:

так

нерівно город розді

ляє, і за ним такі вороги живуть. «Хоч устругнуть його трохи»,- думає. Подивилась до

Василевої

хати

не

видно

ні

иого та за СОН,яшниками не дуже й примітно її, нахилилась, илює шарівницею обніжок той. Так

гарно їй, таке її усердя бере: в обніжкові зазуб ні робить, а поз обніжок, піддовбуючись під йо го, рівець прогортає.

«Хай трохи-потроху обвалюється у наш бік, думає,- до ворогів посувається: все ж таки нам

город буде ширшать, а ворогам зло». Другого дня про гонив Василь кури з грядок та

й до обніжка наблизивсь. Побачив

дитий-таки

усатиЙ.

якийсь

він,

чорний,

скипів. Сер Побіг,

вхопив заступ, давай загортать той рівець, зазуб ні ті. І землю з грядои Михайлових загортає.

- А, сяиі-таиі! .. - кричить. Михайло був тоді в хаті у себе з чоловіиом одним. Як вискочить.

Що то ти

робиш?

визвіривсь на

Василя.

Василь:

А ТО он що пороблено?

показує йому за

зубні.

Бачить Михайло, що пороблено, і хто поробив,

144

догадався: бачив біля обніJIша Палажку учора, та це байдуже йому: у Василя частка більша, він те знаЄ.

Що Ж там? .. Нічого!

Василеві він.

А, так нічого тобі!

Горне Василь з грядон його землю та зачіпає й І\аРТОПЛЮ йому.

Рятуйте!

кричить Михайло.

Виходить з хати й чоловін той. А чоловіІ\ той

Семен Остапчун. Чоловін багатий, поважний, пи

сьменний. Був він од Вербівни суддею тоді в во лості. Іде й він до обніжна, такий ЗДОРОВИЙ, по казний, рудий трохи.

Що таке?

питає.

Подивіться ось,- Василь до ЙОГО,- що воно

пороблено обиіжнові це? Подививсь Остапчук, та тільки не за Василем оступивсь. Василя не любив він за його вдачу су вору, що й до його, судді, він непривітливий був.

А Михайла тоді ще саме було й треба йому: при йшов до його на роботу Ішинать до себе, і пообі щав Михайло.

Всміхнувсь Остапчук та:

Що ж? тут ... нічого таного.

Почервонів Василь:

Як нічого?

НРИННУВ на Остапчука.

Остапчук:

Чого

кричаТJ>? ..

На

кого

кричиш?

серцем до його.

Він:

А.що ж? .. Лізуть у мій ОГОРОД, і нічого?

Михайло:

А як у тебе он і огород ширший, і не кажеш

того!

А тобі що до того?

гримнув на

Михайла

Василь.

Подививсь і Остапчун на Василів город: од об ніжна до уличнй, і на Михайлів: од обніжна до

145

ліски,- городи

узенькі,

примітно,

що

ширший,

хоч і не набагатечко. Ширший, да,- додав Остапчук

Почервонів ще дужче Василь.

Так і ти... і тобі заздро, що огород ширший

у мене? - визвіривсь на Остапчука. - Не тикай! ... 3 ким ти потикавсь?

Остапчук

до його.

А що ж?

Остапчук:

Грубіян отакий...

у город он лізуть до йо

го ... до такого і лізти слід.

- Що ти? Лізти слід? - скипів ти, чорт рудий, піддрочку даєшl Дивиться Остапчук,

почервонів, далі:

Що ти? що ти мені оскорбленіє наносиш та

ке?!

ВаСИJІЬ.- Що

закричав.- Чуєш?

ла.- Чортом

рудим

мене

обернувсь до

Михай

зве.

будеш:

Свідком

процентуюсь.

Увійшли

хату

Остапчук

та

Михайло. Була

в хаті й Палажка, сиділа на полу, пір'я в р~шеті

драла. Оленки ж не було й у городі: десь зійшла од клопоту. Всміхається Палажка; увесь час у вік

но одсунене слухала бучу. Остапчук нічого, уві йшов у хату, щоб ціпок узять. та додому іти, та

й ... сів на лаві, похнюпивсь. Сердито йому. Як-та ки так: якийсь-небудь харпак і його, кого чоловіка поважного так образив. му тільки арешту може буть суток Що б і робив йому! Підняв голову: - А з яного благополучія у його, огород більший? - почав до Михайла.

суддю, та І за це йо 3

скільки.

прохвоста,

Почухав потилицю Михайло, сів на лаві й со бі та:

Подарував старий йому трохи ... підліз.

А ДОІ\умента ж ніякого в його нема од ста-

рого?

Нема. Н6

Стиснув Остапчук плечима.

Дивуюсь,- каже,- тобі:

чого й дивишся

па

його тоді? Тобі ж тут жаліться можна у суд: нас, мов, два брати, огород батьків, а владієм нерівно вим. Прошу порівнять наші частки.

Мовчить

Михайло,

дивиться

А Палажка так радісно: - Порівнять! От спасибі

на

Остапчука.

вам... дайте

стежку

у цім ... доказать сяким-таким! Всміхнувсь Остапчук. Оце-то йому допекти Ва

силеві!

Чого Ж,- l{аже до неї,- можу

дать

стеж

ку.- Повернувсь до Михайла:- Тільки тут от що: того, що як там було в вас - чи подарив йо му

батько,

чи

як,- згадувать

суді

не

треба,

а просто: Василь, мов, сам захопив стільки горо

ду собі. Мовчить Михайло, в землю дивиться. А Палажка:

- От спасибі вам! - до Остапчука.- Я вже вам робить що без грошей послухаю за таку вашу добрість до нас.

Знов усміхнувсь Остапчук: це ж йому й користь ще з цього буть може. - Еге, я добрий, звісно... Захопив прямо, ка жи,- НЩlчає МихаЙла.- Знайти тільки для ХВОР

ми свідка такого, який би теж так сказав, і діJJО

вгорить. Япотягну РУІ{У за тобою. Перебаланать ще

товаришами

суддями

можу ...

присуди мо

тобі посунуть обніжок у Василів огород... Доб ре? Не знаю... коли б ... - Михайло почухавсь. Що <<Коли б»? Коли б гріха не було тут. Всміхнувсь Остапчук, прихиливсь до Михай ла та:

А за обніжок?. Як тут гріх, то й за обніжок

же гріх: з вашого ж бону він скопаНIJЙ .

.147

Всміхнувсь і Михайло, помовчав, далі:

Та

це

так,

тільки...

обніжок

діло

менше,

а це... батькове слово треба ламать і... на Васи

ля - захопив ще, треба казать. Та й... обніжо!\ не· я й скопував ще. Палажна:

І тебе сі та ТІ и вигадували таного мені ... -

почала нричать на Михайла. Зареготів Остапчук.

Подумайте,- каже,- над

пішов. Почалося справжнє

пенло

цим.- Взяв ціпон, у

хаті

Михайла.

Палажна вже тільки й знає, що гризе йому го лову:

- Сяний-такий, одбирай, що попустив! Слухає-слухає Оленна це, почне вбалакувать матір:

- Ну, мамо, що ви за людина така... Нащо гризня ця? - А тобі чого треба? - визвіриться мати на неї.- Нончила вчення, місця шукай! «Ну,- було, думає Оленка,- ІШЛИ б уже швид ше те й місце: зароблю грошей і, на чім не стане, куплю

батько.

дядька .смужечну,

що

попустив

йому

Нате, мамо,- скажу,- та цитьте ... » ХІ

. Пройшло

вже більш місяця з того часу, як по

обіщав отець Полієвкт написать Оленці про міс це. Жде-жде Оленка, не чуть нічого од його. Чи

не забув? Почала турбуваться•. А то одного разу почула од Сергія вона, що сам чув десь, що отець Полієвкт, який завжди живе

у FYбернському городі, ,зараз перебуває у батька

свого, а цей живе в городі, що недалеко біля Вер бівки,- невеличкий,

повітовий.

Батько

вий дідусь, заштатний: батюшна,

148

його, си

слабував дуже

ТОДІ, 1 він приїхав одвідать його. Стукнуло в го

лову Оленці: чи не піти це ДО його, нагадать про обіЦЯJlКУ йому?

Вечоріло тоді

вже, як вона

цю

звістку почула. Діждала другого дня, причепури

лась, чкурнула. А там усього сім верст до города. Півдня. Прихожа

Поліввктового

батька.

Оли

вою, калошами пахне. Сидять на лавці в прихо жій: Грищенко у тужурці, якась панночка в чор

ному, ще хтось безусий у блузі,-.видно, теж до

отця ПолівВJ\Та прийшли. Сіла Оленка й собі. У сусідній кімнаті чуть Поліввктів голос; балакав так повагом з кимсь.

Любов до ближнього,~ каже

комусь,- лю

бов, про яку так учив нас наш божественний учи тель Христос,- велика річ, і ми, С.JJужителі ЙОГО, у проповідях наших і повинні дбать про неї. «Милий

отець Поліввкт,- думав

Оленна,- иро

яке святе діло він дбав!» А серце тільни тьох-тьох у неї: що то він про

місце ЇЙ снаже? Ось іде через прихожу у кімиату у ту баба якась в попереднину, на ПРИСJІУГУ схожа.

Оленка до неї:

Доложіть отцю Поліввкту, що я ХОЧУ бачить

його: Панасеннова, снажіть.

Пішла баба у двері, зачинилась, докладув.

- Тю, і Панасеннова тут? - чуть отця Полі ЄВІ\Та.- Пам'ятаю... там тана ... - почав до но тось,- по науках У школі не було кращої за неї. Дякували

мені, що тану ученицю знайшов. Там

даровита,

працьовита...

Може

неабищо

буть

з неї. Чує це Оленка, всміхається.

«Значить, коли за таку маєш мене,- думав, подбаєш для мене. Ану, у яній же второнласній ти помістиш мепе? У дівча'1ій, звісно. Ну, й пра цюватиму ж л! Буду вчепиць своїх до думок гли

БОКQ:Х привчать, -до людськощі, правди; буду ім

149

ІШИГIl гарні читать. Підійду до сії, до 1'11, всміх нуся до неї, візьму за щічку ЇЇ ... Боже! Як я Їх буду кохать!» Аж встала

Оленка, пройшлась по

прихожій, так ЇЙ гарно зробилося. Вийшов Яlшйсь батюшна од отця Полі6Внта, молодий, висоний, надів бриль, цішов собі. Ви зирнула баба з дверей незабаром за батюшкою.

Ідіть ХТО,- наже.

Схопивсь ГрищеНІЮ, почимчинував до отця По лієвкта. Двері

зістались

одхилені.

ОлеНІ<а стоїть

біля номина, і ЇЙ ВИДНО: отець Полієвкт сидить за

столом у рясі шовновій, таний поважішй, а Гри щенно

ВІШОНИВСЯ

перед

ним

низеньно

таи,

Сlшав

руни на грудях і І тан облесливо підійшов до ЙОГО.

«Нне ж НИЗЬНОПОІШОНСТВО!»

- подумала ОлеЮ\а. Ваше ВИСОНОjJреподобіє! - почав ГрищеНlЮ до отця Полієвнта.- Заставте за вас бога молить: -

допоможіть

мені

перевестить

ди ... прошеніє ось ... -

второнласну

иу

Вийняв похапцем з тужур

ни бомагу, підніс' її отцю Полієвкту, стоїть, зні

тивсь перед ним, голову набіи. «Нн

же і

принизивсю>,- подумала ОлеНІ,а.

аж соромно стало.

Ій

Подививсь у те прошеніє отець Полієвкт, далі:

Гаразд, голубчину!

та й положив на стіл

його.

Поцілував

ГрищеНlЮ

ще

раз

отця

Полієвкта

у руку, вийшов, всміхається. Дивиться ОлеПІ,а на його.

«Цуцин

ти, цуцик,- думає.- На

ДВОХ

лапках

стаєш. До чого це воно? Хоч і начальство отець ПолієВІ\Т, а він же чоловік, як і ти. І невже про стіш НІ, не можна себе з ним? Ну, взять хоч і бла

гословення,

та

без

корчіння

таІ<ОГО.

Або...

або

й зовсім нащо здалося ВОНО?.. Тепер же не ШНО лярі ми вже!»

Дійшла й ДО Оленки черга. Увіходить і справді

150

не бере .благословення.

Сказала «здрастуйте)} та

й стоїть, усміхається. Полієвкт зворухнув рукою, повів по столу, та й нічого. Далі схитнув голо вою та:

Розумна стала дуже,- про себе ніби, хоча

почула і Оленка це, почервоніла, мовчить. Він:

Що вгодно?

так сухо до неї.

Олепна:

Ви обіщали місце мені, тан ... чи не чуть ще? Насупив брови отець ІІолієвкт:

Не чуть.

А ноли Ж буде чуть? Не знаю ... Можна проситься інше нуди. Хто'

там ще єсть до мене?

- гуннув до дверей. Щось важне-ваЖІ{е підступило під горло Олен

ці, похнюпилась, пішла од його. На пішоході до

щидав ЇЇ Грищенно, щоб разом додому іти. Весе лий таниЙ.

Ну, слава богу,- почав до Оленни, йДучи,

прийняв прошеніє і «гаразДІ}

СІ{азав ... Воно й не

що, а все-тани у второнласній вчителювати кра ще. Мій знано мий один у городському вчителює,

бачив я сьогодні його, ТaJШЙ У ГУДЗИІ{ах ... форма нічого

ГОРОДСЬІ{ОМУ.

второкласній

нічого:

канти червоні, І\ОІ\арда. (<І ти. задоволений,- думає ОлеНІ{а про Грищен

~a,- ти, що та!{ про форму мариш! Значить, про царовитих

тіль!{и

балаЧJ\И,

на

ділі...

хоч

він

і нін:чемний, пустий, тіЛЬJ\И ворон збивати з топо лі, а ... аби цуцинl .. Де ж обіЦЯНl{а хоч?)} Толока.

Будяии

проти

сонця

та!{

червоніють.

Роззирає Грищен!{о сюди-туди, всміхається. Олен ка нічого, по.вісила голову, йде. «Так он воно що! - про Полієв!{та думає.- Ось llиа любов до ближнього! .. «дбать упроповідях ... )}, а в житті ... слова одні ... Значить, єсть любов тіль

ки ДО честі ОД БJfИЖНЬОГО'!' І за неоддання її ви ~52

та}{ одпихаєте од Сібе його! І ви ще служителями Христовими вважаєте себе!» Пригадалася Оленці тут притча про винограда рів, у якій хазяїн один послав слуг до винограда

рів забрать ягоди, а виноградарі ВЗЯЛИ й тих слуг повбивали. «"Убивцil - подумала.- Хто й служив би йому, ви й того уб'єте». Пригадалося ЇЙ і Ті, що нагорода у цеї

єван-

гелія позолочена. «Нащо ви хоч золотите ЇЇ»,- подумала. Другого дня і ранок ще, а в хаті гризня. Мати на батьна:

НОГИ мулять черевики позалатувані, нових треба! А батьно: - Нащо нерсет у глину вробила?. Глядіть тре ба, коли брать нігде нічого.

Вона знов про город йому.

«Чого ж тепер сподіваться мені? - думає Олен ка.- Що робить? Гинуть ... гинуть у цьому пеклі серед гризні, вбожества?» Вийшла з хати, стала на порозі. «Та що ж робить-таки?»

думає.

Пішла в садочок, сіла на лавці, підоперлась ру кою.

«Хіба знов до Полієвкта піти?

думає.- Так ...

стоїть пан іти до таІ<ОГО!? Проситься в іншу єпар

хію?. Хоча ... не такі пак і там Полієвкти! Хіба ... в земську удариться?» Здумала про земство Оленка, здумала й про Ко чуру,

який

чимсь

земстві

єсть,

Савка

казав.

Пригадала студента його, якого зустрічала, їдучи цодому.

Про

Люсю,

дачника-вчителя,

Савка розказував, здумала.

про

яких

Про панів, про яких

~ecь у книзі читала, згадала. Були освічені, багаті були. Людям, що працювать чи вчит"ся бажали, а liiIе мали ~моги, запомагали.

153

«А що, якби це до Ночур сходить?

думає.

Люди теж багаті, освічені, не попівської, звісно, освіти. А не краще пак чоловік освіченіший? І люди

з знакомствами, звісно. А жить так бажається .. . жить, працювать, робить щось таке гарне, велике .. . Невже б вони як-небудь не

запомогли це

мені,

не пристроїли де абощо І Сходжу. Тільки самій ніяково мов. Чи не пішов би й Сергій за товариша?» Прокралась до Сергія Оленка. Згодився Сергій піти, тим більше, що Rочурин студент ще був і знакомий йому. Ішов колись у Rнишівку Сергій

та од тічки собак оборонив його в полі, як він саме гуляв.

отого часу здоровкаються.

Порішили в неділю сходить до Rочури. ХІІ

Прийшла

й неділя. Ранок.

Посилає батько до

церкви Оленку,- не йде. lIолієвкт їй на думці.

«Чого я піду,- думає,- коли служителі церкви такіІ»

Безсовісна!

батько на неї.- Хіба ж можна

до церкви не йти?. Це Сергій усе тебе зводить з ума.

Отож ... -

Палажка од

печі,- там не

тільки

'Сергій в бога не вірує, а сяка-така й мати його: у церкві вже хто його зна коли ЇЇ й бачили! А Оришка-й справді тоді давненько вже в церкві була: ходить ЇЙ трудно було; мочила коноплі під

холод раз та захолодила ноги, боліла. Палажка ж і сама раніш коли-не-коли бувала в церкві, а тепер, як стала Оленка «баришенькою», часто стала бу вать.

"Увійде,

запишається

так,

візьме

свічку,

закопилить губу та аж на самий перед лізе ста вить: дивіться, мов, люди, чия я мати .

Сонце вже височенько було. Батько до служби

пішов, Оденка до Rочури збираться давай. Внесла

з комірки плаття голубе, празникове, керсет пли-

154

совий. Що надіть? Те ЇІ те приношене. А в шкіль ному

синенькому,

ЛИЧИТJ, іти:

яке

зараз

на

їй,

зовсім не

коротке, й лікті вже видно.

Голубе

праЗНlІкове мов найчистіше,- наділа: приношене

таки й ситцеве. «Нічого,- думає,- до людей

освічених іду:

не

подивують».

На вигоні ждав Сергій її, теж у ситцевій блуаі, пішли. Поле. Ось жито стоїть у копах. Скот па сеться в стерні. А ось гречка біліє

цвіте. Мед пах

не-пахне, а бдщоли тільки джж! .. Так гарно йти. Балка ось. Хтось вибігає велосипедом із неї: біла сорочка, картуз білий, синя околиця. Хто? Студент Кочурин! Добігає ... - Здрастуйте! - до Сергія. Велосипед похит нувсь, і він зскочив. Почоломкався з Сергієм. По знакомив з ним і Оленку Сергій. Він: - Ху! Ухеюtвся так ... катаюся ... - Вийняв' пла ток з кишені, утирає лоба.- Ху! Люблю побігать до чаю, краще питиметься. А ВИ ж це куди? - до Сергія. Сергій:

А так ... ходимо ... -

збрехав ПОКИ щО.

Засиділись? .. Читаєте, мабуть, усе? Не дуже,- Сергій Йому.- Книг нема таких.-

Помовчав.- У вас там не можна б розжиться якої

коли?

Зайдіть КОЛИ. У нас гарна бібліотека. Чому ж? ..

І погуляємо в нас. І ВИ ... -

звернувся до Оленки

студент.

Так

радісно всміХНУJlася

Оленка.

Цього

ж ЇЙ

і треба. Почервоніла та й очі в землю.

Не

стісuяйтесь,- студент

їй,- я

знаю

про

вас: розказував Савка, як зострічались тоді, пам'я таєте?

А КОЛИ б же й справді до вас забрести?

Сергій до студента.

155

Хоч і зараз ходімте.

Пішли. Студент велосипеда веде, Оленка з ним

поруч іде. Так бадьоро йде. «Ану,- думав,- як привітають

пани

нас?

Ті,

про яких я читала, були такі добрі: і пригріють чоловіка, й розважать. Звісно, люди освічені: про

людськість знають уже

1 багаті:

бідність не злить

Їх. А як я буду поводиться з ними? Як скажуть: «Не стісняйтесь, будьте як дома ... »

«Дякую»,

скажу. Картини в Їх єсть, квітки: побачу які. Книг' попрошу.

Рояль,

може,

Їх

ЄСТЬ,пограю...

так

бажається ... так давно вже грала».

Що ж ви, учителювать думаєте?

студент до

Оленки.

Не знаю,- Оленка йому. Чого? Так... з батюшками не везе щось мені: обі-

ЦЯЮТЬ, потім одказують.

Хо-хоl

діло маты

зареготав

студент.- Знали,

ким

Всміхнувся.- Киньте попів. Інше де

можна службу знайти. Сергій:

Вона хоче у земство. Так чого ж? Женщин тепер у земстві при-

ймають. Конторщицею можна абощо. Сергій:

Трудно

тільки

попасти

без

знайомства

туди.

Помовчав студент, далі:

Це

можна

встроїть,- мій

батько

вхожий

туди.

Оленка:

Якби ... де б працювать над чимсь корисним для людей. Я б учителювать бажала. - у школу земську? Річ гарна, можна встроїть...

зверніться до батька мого. «Чом я раніш до людей цих не

кинулась?

думає Оленка,- На попа якогось надіялась».

156

- І вам, знаєте що? - студент до Оленки.- Як уже так бажаєте працювать над чимось корисним для людей, то вам не вадило б поступить на курси медичні, як сестра моя, були б лікаркою ... лю дей би визволяли од смерті. Дивиться на студента Оленка. «Боже мій,- думає.- Яке ж велике діло полег шать людям страждання, визволять од смерті Їх!» ПО мовчала.

А як же б поступить на ті курси мені?. Труд

но, мабуть, з моєю освітою?

Чого? Підготовиться можна ... До Люсі, сест

ри моєї, зверніться, та скаже, як там ...

Всміхнулась Оленка. «А- справді,- думає, звернуся до Люсі, може, готовиться буду. Тільки ... жить на щось треба ... А в мене ... Ну, та невже не допоможуть

люди

мені

цім,

не

пристроять

де-небудь, щоб була зwога готовиться ... А що, якби так?. Скажу: бажаю, а коштів нема ... А там на курсах вже ж як-небудь ... На світі не без добрих людей».

Позирнула

на

студента:

такий

гарний,

чорнявий, худощавенький трохи, і так гріє од його.

І велосипед його такий хороший, і блуза, і все. «Єсть на світі добро ... » - подумала. А серденько так забилось у неї.

Увійшли у яр величезний якийсь. Дерева-дерева зеленіє в йому! А дім. такий білий, здоровий на

підгір'ї стоїть. Став ось. Верби позвисали над ним, сонечко грає в воді. Гребля. Ворота помережані. З-за огорожі дощаної визирає акація. У хвіртку ввійшли. Волоські оріхи позвисали над стежку, квітки перед домом рябіють. А рояль так лунає в одчинені вікна. Ну й згуки ж, небесні згуки! Так і линуть у душу Оленці: хочеться ЇЙ і плакать, і сміяться, кохать, линуть до чогось святого, боже ственного... «Люди! - хочеться крикнуть.- Нащо зло на світі здалось?» Балкон зеленню повитий. В прогалявину видно:

157

пани сидять на балноні,

саме

чаюють, блищить

самовар.

Так Оленці боязко, радісно. Поставив студент велосипеда на дворі, на балкон Їх веде. Стіл довгий-довгий, а ласощів усякихl - Здрастуйте! - Сергій та Оленка до панів, так соромливо. Стали на порозі, стоять. Подивились-подивились пани їм на ситець, та й нічого.

Снідаєте вже? - студент до панів. Еге,- хтось промовив. А Кочура старий, лисий, здоровий,- знають Сергій та Оленка його: у город часто через Вербів ну їздить ПU:1 їх,- чвякає щось та:

А то ж що за люди?

на Сергія та Оленку

показує.

Студент:

Та хоче

це ... знакомі земство

Гм!

мої: <&,читель народний і ...

проситься,- показав на

Оленку.

буркнув Кочура та й губу закопилив

так призро.

Почервонів студент, наче йому соромно стало, що привів знакомих таких, промовив «знакомтесЬ}) та й пішов у покої.

Почервоніла й Оленка. «Та невже

це так

нас

вітають!

подумала.

І студент... так ласкаво балакав дорогою, а тут ... чкурнув мерщій. Слова одні ... марні, пусті». Скраю ось сидить якась панночна. Плаття роже

ве на їй, а

щічки

пухкеньні

такі. Дає їй руку

Сергій таи невміло, несмілко; Оленка теж так саме за ним. Всміхається панночка, тиче Їм пальчики.

Переглянулась з кимсь усатим, п'ятенце на щоці, обоє всміхаються. Ще дужче почервоніла Оленка. Дійшли ДО старого Кочури, саме запихається грін

кою, не бачить Їх.

Здрастуйте!

Сергій до його.

158

Глянув, ткнув свої паЛЬЦІ ІМ, м'які та товсті. Дійшли до усатого з п'ятенцем на щоці, газету саме читає,- теж такої. «Познакомились» ще з па

нією якоюсь товстою, мабуть, Кочурихою. Та дала ЇМ пальці так милостиво:

Здрастуй, здрастуй, голубушка,- до Оленки

всміхнулась.

Поставали далі під стіною обоє, стоять. «Та невже це така інтелігенція,- думає Оленка, дивлячись на панів,- такі люди освічені ... високо

мірні, байдужі?» Рояль годі лунать. Входить якась панночка в ко

ричневому,

за нею й студент.

Посідали до чаю

й вони. Поколотив ложечкою у стакані студент, глянув на Сергія й Оленку та:

- Може, й ви хочете чаю?. Сідайте. Робить нічого. Сіли на порожні стільці. Гукнув студент горничну. Та два стакани винесла, поста

вила перед ними. Стоять ті стакани порожні: ро жева панночка усім наливає, а ЇМ і ні.

Люся!

студент до неї,- налий он.

Наливає Люся, всміхається.

Я й забула,- каже.

Смакує Оленка той час і без сахару, без нічого. «Чого я пішла сюди?» - думає.

УсатиЙ щось про Персію балакать почав. Голос його такий противний Оленці. А пики у всіХ' страх осоружні які. І таке все їй вороже, чуже: і банка

з варенням, і зелений балкон, і білі двері, що йдуть у покої. А повітря так воняє панами. Почали

розходиться:

усатий

надвір

студент у покої. ті теж - хто куди. удвох Сергій та Оленка. - Ходім звідціля! - до Сергія вона. Сергій: - А про місце ж?. Аж побіліла Оленка:

159

Люсею,

Зісталися

Та що я, собачка яка, щоб прохать місця

в таких ситих, байдужих ... Діло мать з такими? Сергій:

Так хоч книжки ... -

Шдійшов до дверей:-

Павле Івановичуl - гукнув. Виходить студент.

Так книжки ... -

Сергій йому.

Можна... Ось я папі скажу тільки. -

Пішов.

Виходить і папа, дивиться сторч.

Що таке?

питає.

Байрона почитать ... Будьте ласкаві,- Сергій

йому.

Подививсь-подививсь

пан

на

ситець

Сергієві,

далі:

- Прийдете іншим разом коли, або... може, я вам передам як-небудь, шукать зараз далеко. Шшов. - І попрощаться ні з ким! - всміхнувся Сергій. «І я пішла до їх! .. - думає Оленка, йдучи доро гою.- Мала прохать їх! .. На віщо це схоme? Яка ж я дурочка! .. Не навчив Полієвкт, полізла ... надія лась так ... марила ... Які ж жалібні мої мрії, надії! ..

Яка ж легкодуха я! У людей отак вірить, шукать запомоги у когось. А, щоб мене чорт узяв!» Сергій:

Значить, так .. Посилай прошеніє

тепер за

місцем сюди-туди ...

А, пішли вони, всі місця і люди! Не бачить

їх, злих, не чуть їх! .. Доходять до села свого. Сонце з півдня вже звернуло. Душно. Вигін. Біля вітряка в холодочку сидять хлопці, дівчата. Данило, у синій жилетці, положив руку Ганні на шию, шия у неї така у на мисті. Петро, що колись 3 ним Оленка в школу ходила, схилився на Пріську. Такі веселі: співають, жартують.

«ЩасливіІ

думає

Оленка

про

Їх.- Співають

собі, і до всяких інтелігентних, освічених, ситих,

160

тупих Їм діла нема. Що, якби це та« і собі: жит" дома, співать так у неділю, а в будень на городі чи в полі робить. Квіточ«и, сонеч«о ... І все таІі просто, до природи так БЛИЗЬІіО. НіЯІіИХ (<Освіче них», ніякої інтелігенції тобі тупої, ні«чемної ... Пішла вона! .. » ХІІІ Почала Оленка й справді привчатися жити дома. Уперід матері до роботи хапається. Зриває, чистить квасолю; зрізує, вибиває соняшники; се, те робить. Та дарма. Почує гризню в хаті, кинеться їсти, та нічого,- сумна така зробиться. А то сидить вона раз у садочку. Сергій в хаті у себе грає на скрипці.

Двері одчинені в його,

і чути Оленці гру ту. Слухає,- і так жалко їй. Пригадується

їй рояль, на

якому

вона вчилася

грати; пригадується те, про віщо так недавно ма

рила вона: він

милий, задумливий, ІШИГИ, кар

тини ... Де ж воно це? А раз увіходить у хату Оленка. Сидять на лаві у їй: батько і Яків Васюк, сусіда один. Васюк:

Треба оддати, пора вже,- до батька.

А батько позичав колись у його рублів скільки на плаття Оленці.

Підо ждіть

заробить,

трохи,- проситься.- Ось

оддам ... -

Повернувсь

до

Олен«а

Оленки:

Оце ж пам'ятай, дочко ... «Бідний батько,- подумала Оленка,- і

він

же

не знає про діла мої! А що буде, як узнає?» .Думала, думала, послала просьбу в іншу єпар хію за місцем-таки. Второкласної не згадує вже. «Хоч би у церковно-приходській,- думає,- бутю). Палажка ж своє діло робила: за вгород Михай лові голову гризла та гризла. Остапчук теж. Де стріне його.

А. Тесленко

161

А ЩО, IШ про вгород? Та

так ... -

почухається

пптає. Михаило,- не

знаю.

Додумай.

І Михайло вже усяк передумав.

то в полудень якось' увіходить Палажка з 1\0-

мірки:

Сі

та

ті

хазяйнували

тебе,- почала

на

Його.- Діжу на завтра вчиняти, а борошна нема,

а ти .., шукай борошна йди та город, що попустив, одбирай І Жито ще тільки возили з поля тоді, й нового борошна не було ще. Кінчив Михайло жилетку, що саме латав, надів її, взяв мішечок, вийшов з хати ...

Нуди йти? Напозичався вже так, що й у вічі людям дивитися піяково. Стоїть, на город Василеві ди виться.

«Ні, таки справді одібрати те, що попустив, думає.- Який кущ картоплі продав би з тієї сму жечки, мовляла Палажка, і то б же яка це запо

мога була! А чи гріх який за одбирання, чи й за те, що на Василя треба назати «захопив», а то ... Остапчук же первий про це нагадав ... йому й гріх нехай. Та й хоч би й МеІlі! То хіба тут такий уже гріх, що й ОДМОЛИТlІ не можна його? Я ж вірую в богаl Друга річ, у бога не вірувати, як Сергій он: коли-не-коли ти в церкві побачиш, його, а поба чиш, то ЯR пень він стоїть. А я ж таки ... з усердям стою. І до святпх знамуюсь, і все; і пости сповпяю, говію разів скіЛЬЮl на год. А на страсній неділі

й озвару не Їм. Дає Остапчук пораду, спасибі йому,

так, значить, і бути. А дай ДО його сходжу, поба лакаю та борошна іІ його, може, візьму». Балачка з Остапчуком про це вже була коротка у Їх. 3іставалось тільки свідка знайти. Недалеко ходили по його. В Остапчука тоді саме був на ра боті, дрова рубав, Омелько Бовкун. Омелька цього знаютьу селі як чоловін:а, що леГl\О його підмого

ричити можна: любить випити, любить і збрехати.

162

Сам невеличкий, ніс синій. Поклинали в хату його.

От що, Омельку,- почав Остапчун до його,

наш могорич ось з Михайлом тобі.

Ян саме?

брата Михайлового городу батьківського більш, ніж у Михайла, так... чи не посвідчив би

оу

ти в суді, що Василь, мов, сам захопив його стіль-

ки собі.

Подививсь-подививсь Омелько на Остапчука, на Михайла, всміхнувся, далі:

А одвіту тут ніякого не буде мені?

Ого-го!

зареготав Остапчук.- Якого одвіту?

А що я не знаю іменно, як там ... У холодну

не вкинуть?

- Хто вкине? Василь? Мужик необразований? Що він тямить? Сердитий, і тільки; так нам на плювати на те. А як захопив? Скажем ... мм ... та нащо й здалося це: ми, судді, далі й допитувати

не будем тебе, щоб і не спітннути. - Так чого ж? Можу. Узявсь Остапчук і жалобу написати, бо й за це, думав, якийсь день поробиться йому. А віп бачив, як жалоби пишуться, не одна перебувала в руках. ТіЛЬRИ як йому НШОЛИ тоді саме було, збирався ЇfШТИ за медом у пасіку, а завтра неділя, то він

СRазав Михайлові:

Завтра, гуляючи, я сам надійду до тебе, та

в тебе й напишемо. Взяв

на

одробіток

Михайло

борошна

його,

пішов. ХІV

Прийшов Остапчук до Михайла в неділю.

Трудне діло

позви,- почав до Його.- Усе

треба, щоб хтось руку тяг за тобою, давав стежку тобі та й написав жалобу гарно... чогось воно стоїть!

163

Потрудіться, спасибі вац,- МпхаїІЛО Йому.

Я вже вам за це услугую.

Да, да! Молотити послухаєш!

Сів Остапчук писати жалобу ту. Взяв на .1утці ЧОРНИJІО Оленчине, перо, всміхається. - ТіJІЬКИ знаєш що? - до Михайла каже. Я напишу, а після мене ще й переписати треба комусь: я

суддя, і негарно, щоб моя рука була

на прошенії.

Знайшuв Остапчук бомажку у себе в кишені, пише.

Зліг Михайло на стіл:

- А хто ж це перепише ? l\a хіба? - Да, да! Вона ж согласна - За це вже й не знаю я.

питає у його. -

Олен-

на позов на цей?

А Палажка:

Согласна не согласна, дитина рідна: перепи

Ше.- Сидить на полу, всміхається.

- Да, да! - ОСI\ИРНУВСЬ Остапчук.- Дитина рідна: одних думок з батьком, з матір'ю бути должна

...

Написав Остапчук, продививсь, далі:

- Ну, тепер і ЇЇ, як її? ПогукаЙте. Оленка тоді саме в садочку була. Якась пташка щебетала

на

гіллячці,

вона

сиділа,

слухала;

перед нею розгорнута книжка лежала.

Постукала мати у шибку, увійшла Оленка в хату.

Здрастуйте!

кивнула' до Остапчук а головою.

Він:

Здрастуй! Тут ось чорновочка тобі, а пере

пиши СЯДЬ.

«Суддя

і такий неввічливий!

подумала Олен

ка.- На «ТЮ) ... Почервоніла.

Взяла чорновочку ту, дивиться В неї. Так':'таки й паписано:

«ВаСЬІЛій захопил огорода ... » Знала,

звісно, Оленка, що це неправда. Подивилась-поди ВИ,lась та й положила на стіл її.

164

Не буду я цього переПIlсувати,- каже. Чому? - гукнула мати на неї. Тому що ... зла не робіть! - та й іде до порога. Перебігла мати дорогу Їй. Куди ти?

визвірилась.- Нащо ти вчилась

ось стіJІЬ}Ш?

А Остапчук свариться пальцем на Оленку. - Грішно так! - каже.- Грішно упорною бути. Ти знаєш, що значить не слушаться матері-батька? ти ... ти вчила заповіді? Оленка: Прошу не тикати на мене! - до Остапчука. Всміхнувсь Остапчук: - А хіба ... з якого двора ти? - Вчила заповіді? - почав і Михайло.-,- Пови-

пуйся, в писанії сказано.

Чого вам треба від мене?-крикнула Оленка.

Мати:

Ворогів жалко тобі?

Штовх, штовх У спину

її.- Переписуй ото, того треба нам! Побіліла Оленка, оступилась до полу та: За що ж. .. за що ж зневага така?

Та стоїть пак тобі, ледащо, Їсти давати, га?

хитає мати головою.

Розсердивсь і Михайло на неслухняність Олен чину.

Ох-хо-хо!

зітхнув.- Скоромне у пісні дні ...

до церкви не виженеш.

А Палажка до Остапчука: Сало у середу, в п'ятницю їсть,- на Оленку показує.- Єсть для борщу трохи,- бере, хліб маже

ним.

Удавили сльози Оленку, не знає, що вже й ро бити. Взяла ту чорновку, перо, бомагу, сіла за стіл, переписує.

Всміхається Остапчук.

Вот так. .. -

навчає ЇЇ.- ЩО говорять тобі; слу

шать нада. І пости чтить нада, до церкви ходить,

165

і ... і всьо, потому: грішно. Через те бог і дощу не дає, що тепер у його вірують так .

. Переписала

ОШШІ>а, Ішнула ручку, вийшла ІЩ

двір. Тан 'їйважко, досадно. Куди йти, що робuти? ПQстояла трохи в с(!.дочКу, на вигін пішла. Ходить.

«Зло, то є зло! - дуМа6.-хай ужё хто, а то ...

батьно наваживсь на таке діло низьке ... богоміЛь ний такИЙ~:. От і віраІ» Збоку в Оленки лежить кладовище, по підгір'lt) так розіелалось і таке в дереві все.

«Лежать люди,- думає,- і байдуже Їм зло». Попернула

до

кладовища.

Ровом

обгороджене.

Полинь, нехвороща стирчить на рові. Увійшла у во рота. Стерня вівсина зразу на голій місцині таБ

жо~тіє ,на сонці. Хрести, могили пішли в д~peBцi невеличкому, видно

недавні. Далі вишник Хрес

ти такі сірі, похмурї визирають із Його. Один ОП, чорний, лежить у траві. А он запала могила, чор

ніє нора в бур'яні. Уявились Оленці череп, кістки того, що нолись жив, а тепер- там лежить.

«І це вінець життя такий! - думає.- Ціль Його ... нагорода за всі турботи, страждання?!» Трохи убін берези біліють. Хрест білий, пок ра

шений під однією стоїть. Прийшла до його Оленка. «Андрій Біланенно»

напие на йому. Так .. Чула

од Сергія Оленна: умираючи, бажав Андрій, щоб його поховали під березами, де рідко могили. Ба жав і напис на хресті мати рідною мовою, сназав

і яний. Сергій йому й вирізав. Читає Оленна: «Би йщов на вчцтеля і ... вічного упо ною місце знаїІШОВ!» ,«TaK~()'T

місце!

думає.- І його

ж не

минеш.

Що ж тоді всі ці місця, яні од полієвктів, од ночур

уся них, залежать?! Яна ж нісенітниця - висоно ~~p-cТJ~o їх! Яне безглуздя запобігати ласни у їх! .. Шукати якоїсь :Jапомоги у когось! Життя ... яка нікчемна річ воно!» Подивилась на берези Оленка: віття так пороз

вjшували.

ПОР;ИВИЛ<l.сь

униз:

166

видно,

як

нучері

вишневі в'ються по КJIадоnищу, до рову спусttають~ ся; як на рові купчаться липи і як село поринає в садах.

«У

якому гарному місці Андрій спочиває>),- по

думала.

За церквою видно кущ верб, такий рясний зеле

ніє. Уявилась Оленці річка, що там єсть. Ії очерет обступив, лепеха. Пригадались Оленці русалки, про яких десь казку читала вона, що жили так у воді.

«От якби шубовснути з тих верб,- думає,- зро битися. русалкою, жити під водою в кришталевих

покоях, а зійде місяченько, на вербах гоЙдатисю}. ПрйЙЦІла g кладовища Оленка. Сонечко було вже нй,А заходом; Сергій і мати його груші саме в сад ку у себе збирали. «3бирають,- думада Оленка, дивлячись на Їх із грядок,- і не знають, що я зробила Їм зло; пере писала бомагу таку».

Що б таке їм гарне зробити? Як би хоч обізватися до ЇХ? Ступила до обніжка та:

Дядино, Сергію, ви не сердитесь на мене?

Зареготів Сергій:

01-

каже.- Видумай ще що.

А дядина:

Хіба ти що винна?

Почервоніла Оленка

й нічого.

xv Почав уже батько й про місце в Оленки питати:

Чого це тобі од отця Полієвкта не чути нічого

й досі? - ХаЙI .. -махне рукою Оленка та й піде. Усе вже вона, було, ходить похнюпившись: у садку, на вигоні, на кладовищі,- неначе шукає

чого. А сердита зробилась! Заведуть у хаті гризню або посилає батJ,КО до церкви її,- ДЮТУЄ, кйдає

167

Все. А ранок, холод іІадворі,- ходить боса біля хати й розхристана. Та день зійде, їсти і в рот іноді не візьме нічого. А раз гірко-гірко якось до Сергія всміхнулась. - А чого єсть люди - покінчають з життям? питає у його.

Він:

Хто його зна. Читав я, що через легкодухість

усе: бояться життя. Схитнула головою Оленка, помовчаЛf\, далі так схвильовано:

А не бачити цілі, розуму в житті, страждати

і боятися поквитуватися з безцільним страждан ням, боятися смерті, скиглити, хапатися за поли життю, аби тільки жити, не знаючи, для чого і нащо,- не легкодухість хіба? Зробилась бліда-бліда, з лиця спала, і попід очи ма сині смуги лягли. А батько жде: оеь-ось вийде од Полієвкта місце Оленці. Заробив грошенят трохи під хурою, набрав їй ситцю на плаття,- сам, вона й не казала йому.

Дає їй:

- На,- каже,- ший, щоб було у чім Їхати на місце.- А Оленка сама собі пошити плаття уміла вже.

Подивилась на ситець на той та й положила в СКРИНЬJ<У його.

XVI Прийшов час і суда за город. Тільки не так ви йшло це діло, як малось буть. Остапчук гадав, звіс но, що Василя, «мужика необразованного», легко обійти на суді буде можна і тим більше, що за «чорта рудого» судили його, і він мовчав. А мовчав 1іін тоді, бо вважав себе винним; а тепер, як чув в uкружному суді, був свідком за когось, як оборо-

168

няються люди, так і собі тут почав. Почав араау а того, що став требувати, щоб Остапчук не брав участі в розборі діла цього, бо як з ним, Василем, сам діло мав по суду. А за «чорта рудого» цей же і суд дав йому щось більше тижня арешту. Дзвонили на Василя тепер, холодною його лякали, а він добивсь-таки, що Остапчук з-за столу вийшов. А що казав Остапчук, що перебалакає з това ришами суддями, так і зробив. Бо Василь і сам трохи зачув Остапчука з тої кімнати, де закусюва ли саме вони.

- "Учити треба таких,- чулось звідтіль.- А то... ні за що тоді нашого брата будуть мати, всі чорта ми рудими зватимуть нас.

І от тепер свідка Бовкуна і справді допитувати не всиловались. Та Василь сам умішався сюди.

Суддя, що сидить посередині, червоний, у синій чумарці, спитав Бовкуна: Тан ви знаєте: Василій захопил?

Іменно так, захопив.

Ну, більш нічого.

Василь аж з лавки підскочив:

- Як нічого? - почав до судді.- А чому ж... а ~питайте його, як захопив я? - Нас нічого вчити! - гримнув суддя на Василя.

А чого ж ви так?.

Задзеленчав суддя у дзвінок.

Мовчати І

крикн~в.

Та ні,- Василь Йому.- Мене цим не залякає-

те. Я й далі двері знайду. Подививсь-подививсь суддя на його, прихиливсь

до

другого

судді,

що

сидів

праворуч,

товстий,

у чорній чумарці, та:

Сльота така. Як ви думаєте?. До начальства

ще може полізти.

Еге,- той йому,- то Й нам нагорить,

Ну, харашоl- суддя до Василя, далі:

скажете, як, приміром, захопив Василій?

А не

до Бов

куна.

~ Та так ... звісно ... -

Пом'яв-пом'яв Бовкун шап-

ку в руках та й нічого.

Одказали Михайлові. Прийшов він додому.

- Палажка до його. Та як? НіякІ Одказали. Дивиться на його Палажка, витріщила очі, далі: - Що ж ти робив там?! Тобі б же настоювати було, прохати суддів ... Та це ж яка радість воро -

А що, як?

гам! А, боже мій! .. Похитала головою, плюнула та й пішла до Олен ки, що сиділа в садочку, думала.

Зазнавайся з панами! - почала до неї. Як зазнавайся? Так... Ти вчена: пани за тобою стоятимуть,

до земського підеш: за вгород поклопочеш.

Почервоніла Оленка, мовчить.

Чого ж мовчиш? Одчепіться!

Пішла Палажка в хату, знов: і ся кий і такий,

почала кричати на Михайла. Як по душі дере Оленці той крик. Встала, снує по садочку сюди-туди швидко. Де б ділася, що б

робила? Ходила-ходила, далі поза клунею, та до Сергія пішла, не знає й чого. Був У хаті Сергій, у шаховці рився чогось. На лаві сидів Грищенко.

- Поздоров те мене! - почав до Оленки Грищен КО.- Таки не збрехав отець Полієвкт: у второ класну незабаром од'їжджаю. <<І ти од'їжджаєш! - подумала Оленка.- От який отой світ! - думає.- Світ честолюбства, низькопоклонства, нікчемності»,- подумала. Далі: - Заграй мені,- до Сергія. Зачинив Сергій шаховку, оддав Грищенкові нотп лкісь, узяв скрипку.

по

Якої тобі,·nольки?

УвіХQДИТЬ

Василь,

ціпок, почоломкався

побренькав, грає.

прийшов

із

суду,

поставив

з Грищенком, а нВ: Оленку

тіЛЬІШ нелюбо так глянув. Почервоніла Оленка. I,Іригадалася їй та бомага, що вона переписала на його.

«Взнав про це, мабуть»,- подумала. А він і справді взнав. 3накомий писар у волості сказав йому, що Оленка прямо написала, що сам чув од Остапчука.

оті вір їй!

здивувався Василь тоді,- що

вона добра до тебе: і ходить, і все. Сів на полу тепер, їсть Оленку очима.

Похнюпилась Оленка. «Яке ж так .. я низьке

діло

піддержала!»

думає.

Сергій:

- Може, козачка ще тобі?. Мовчить Оленка. «І я не змогла не переписувати того,- думає.

Яна· ж я ганчірка!» - Ну, так як?.- почав

Василь до

Оленки.

Огорода з батьком та матір'ю одбирати у мене! Що

ти написала на мене? Побіліла Оленка. Подивилась-подивилась на Ва силя, і ні ~лова. Встала, пішла. Палажка саме з відром ішла з хати з своєї, побачила, звідкіль Оленка йде. А Оленна навпростець, борозенкою, прямо й іде, не крадеться вже.

- І сяка, і тана! - почала на неї.- Ти таки ходиш до їх! - Т.а й клята Ж! .. - Оришка з грядок на Па лажну.

А ти?

Палажна до неї.·- Ти он у бога не

віруєш; ти ... до церкви не ходиш. Тобі церква не мати, бог не отець! Нікому нічого Оленка. собі.

172

Похилилась в

садочок

Заходило

сонечко

жовтіти починав.

саме,

JIiTO

золотило

садочок,

що

вже наприкінці було. Стоїть

Оленка та так дивиться на садочок, на сонечко. Стемніло. В хату OJleHKa ввійшла, лампу на стіл узяла, скриньку біля столу на ослінці поставила.

Взяла у ЇЙ ситцю сувійчик, що батько на плаття набрав. Парас і дала. - На спідничку,- каже,- буде тобі. ДаJlі бере тетрадки шкільні, щодеННИRИ, поди виться, розірве та й кине, та й І,ине до печі. Батько ввійшов.

Нащо ти рвеш?

до неї.- Воно б ще здалося

на віщо.

Не ваше діло!

ОлеНRа йому.

ВИЙНЯJra потім книги, шкільні подарки: «Тараса

Бульбу», Сергієві,

про

рослини

Грищенкові

по

якусь, книзі:

сіла, «На

надписує згадку»,

пише. Вийняла й євангелію в оправі золотій. «Отцу ПолиеВRТУ

Сохановскому»,- надписала.

«Оваго

убо биша, оваго же убиша»,- додала з притчі про виноградарів. Взяла потім Rлаптик бомаги, пише: «На

цьому

світі,

де

зло,

неправда,

нінчемність

панують, чомусь гарному, світлому немає

місця.

Прощайте». Взяла клаптик бомаги, пише: «А вам,

батьку, мамо, ось що скажу: віра в бога не в само му ходінні до церкви, пе в обрядах самих ... Похо вайте мене, де Андрій, між березами. У домовину мені квіток накладіть». Цидулки ці підопхнула під снатерть; кпиги по

клала на покуті, скриньку під піл, на місце, поста вила; а сама чепуриться давай: змшraсь, розчеса

лась, коси не заплітала, волос, як у русалок, зоста

вила.

Внесла

плаття

голубе,

празникове,

убираться.

Мати коноплі біля комина мне. - Куди ти? - питає у неї.

На місце,- вона їй.

Батько маже хліба шмаТОI\ часннком та:

173

давай

Так тобі це й конл запрягати? Лягайте ще спати.

Вбираюсь, щоб готовою

бути тільки.

А коли ж це ти приїдеш до нас?

всміхавть

ся мати.

- Побачите. Убралась, пов'язала стьожкою червоною голову, на хату надивлятися давай. По долу костриця, під припічком купа сміття.

- Як у свипинці в хаті! -- каже до матері. Поприбирайте: може, люди незабаром будуть. до вас.

Подивилась на Парасю, що снала вже, на матір, на батька ... ЗаБРЮііли сльози у неї. Так жалко. «Що робити?»

думав. Стояла-стояла, далі про

кинула подушку на ослоні та лаві,- ліжко її,

лягла. Обхопили думки її.

«Хіба ... жить зоставатись?

думав.- Так ... для

чого ж і жити? .. » Здумала про всі свої попередні мрії, надії, про Поліввкта, Ночур, про матір, бать ка, Остапчука, Грищенка ... «Де ж щось гарне, велике? - думав.- У мріях, надіях, у книгах! .. А в житті? Нікчемність, нісеніт ниця, зло ... Стоїть пак турбуватися, поринати у злі, в багнюці? .. Яка цього ціль? Ному це потрібне? .. Не краще

пак спокій ... вічний, тихий, хороший;

спокій під деревцем, квіточками, травичкою!?»

У хаті було вже погашено. Встала Оленка. На полу, під стіною, лежить батько, чорнів; далі Па рася, поз запічок мати.

Прощайте!

прошепотіла.

Вийшла з хати ...

навіки.

XVII Знайшли 0ленку під вербами у воді,- по платку, що лежав біля берега. Сяяло сонечко, пташки ще бетали, а гарнесею,ка дівчина була байдужа до

всього, до всього. Карі Qченята ЇЇ вже не свіТJIЛИСJ, і74

питанням, молодесеньке серденько не бажаЛОRО

хання. Спокійна, спокійна була.

Як самовбивцю поховали її саму собі в глухому кінці кладовища, на голій місцині, далеко-далеко

од беріз, під якими вона спочивати так бажала. Через тиждень після смерті riрийшла одповість

з другої єпархії. Rличуть Оленку на місце. Тепер

батько, мати, сестричка

обсадили вічне

місце її любисточком, барвіночком, вишеньками, кленочками. На хресті берестовому невеличкому прибили іконочку матері божої. Батько світить уве чері в хаті, читає псалтир за впокій; мати голосить.

НЕМАЄ МАТУСІ! Немає

матусі!

глухій,

темній

могилі

вона.

Тиха, спокійна леЖИТБ. Лежить і не бачить, як сонечко сяє, небо синіє вгорі. Не чує, як турбують ся люди, сваряться, їздять, ходять, живуть. Як же

це так? Ще ж так недавно наставало різдво, і вона, немічна, жила все ж, турбувалася, розговляться готувала, чепурила це, те. Ще ж так недавно вона так жалісливо клопоталась про мене:

Боже мій! .. такий слабий,

знесилений ... Та

як він і житиме, хазяйнуватиме?!

Ще ж так недавно я палець урізав собі, і вона так бідкалась і зав'язувала мені його.

І це немає її ... Немає! .. Чи, може, це сон? Так ні. Я не сплю. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці, а в хаті так сумно,

так тихо, нас тільки двоє: старий батько та я. Як же це так? А може, вона ще надворі де і ось ось УВlИде в хату, така: в кожушанці нагольній, бліда, худа, глибоко очі; посидить на ослінці, од дихне, потім:

Чи. ти Їв що сьогодні?

спитає мене.- Візь

ми сальця отам трохи в ковганці.- Або:

175

А чого

в тебе очі так позакружлювались? ЧИ не БОЛИТJ. щО в тебе? .. Гляди себе, моя дитино, не ходи роз дягнутий, не підвімай побагато, як що робиш отам.

Дорога матусе моя! Та хоч би ж хоч у сні тепер я почув це од тебе! Невже тепер байдуже тобі: я, хата, хазяйнування моє? Невже байдуже тобі сум мій, порання моє біля печі невміле; і борщ педокіплений, і

паляниці глевкі,

і в

тісті все ...

Байдуже?! А було... Усе, все тепер пригадується мені. Не величкий ще я.

Жильоточка на мені черкесова, штанці вибійчані. Вечір. За садком підіймається місяць. Соловейко щебече в калині. Хрущі поміж деревом літають, гудуть. Пахне медом, кленками.

А ось ... Загорода ось. Молочко в їй бульчить, ме кає телятко в хлівці. Стоїмо: я, Сергійко, штанці

у смолі, Марушка в спідничині пістрьовенькій, меншенькі мене. Зазираєм, як матуся доїть коров ку.

Нахилилась. Дійничка в руці. Очіпок синій на їй, керсетина; білолиця, чорнява сама. - Моні? - питає нас.- Мої маленькі! Ось зараз.

Процідить, наллє нам у миску, хлібця м'якень кого накришить туди, посаджає нас на матці під

грушею,

вечеряємо.

далі

прокаже

нам

бозі,

спатки покладе нас, вкриє, хрестить.

Спаси вас, мати божа, царице небесна ... Огра

ди і помилуй Їх ... -

шепоче над нами.

***

Підростаємо ми. Оддали нас у школу,- непре

мінно! - щоб розумні були. Тому свитщш, тому чобіт. Чухає голову батько, не знає, де взять. Матуся: - Боже мій! - турбується.- Позастуджуються діти! Пригадую. Були раз чоботи страх порвані в мене. Були у неї цілішінькі трохи.

176

На, на, моя дитино, взуйся!

Оддала Їх мені! А сама ... Приходжу я з школи.

ЗИМ,ою діло було. На лаві сорочки лежать попраті, а

на

ослінчику вона, матуся, сидить, недоноски

роззуває якісь. Онучі мокрі-мокрі в неї, так вода

й біжить з їх; ноги сині, пальці по злипались та аж побабіли неначе. Викручує онучі ті, виливає воду з чобіт. Бідна матуся! Скільки раз вона так застуджу валасы Кремезна зроду, бадьора була, а й не підійде іноді, занедужає так. А працює, було! І мішка пі

діймаf>, і це, й те. І ні дня їй, ні ночі. Так усе знесилювалась.

Підростала МаРУШRа. Повновиденька собі, чор нобровенька, оченята карі. - Рости, моя дитино,- було, їй каже вона, рости, та хоч у якій-небудь пригоді ставати будеш мені, біля печі хоч. Росте Марушка, походила в школу, прив чається дома.

Це так, а те так. Чепурненько, доладненько

треба,- муштрує матуся її.

Береться Марушка. Чепурить і хату вже, і біля печі вже вміє. Така рада матуся. Підріс іДениско. Був самий найменшенький. Такий карапузик утіш ненький. Хату замітає оле. соломку пхає у грубу. На коліна лізе тобі, по лиці гладить тебе, сміється, щебече. Втішається матуся. Та ... прокинувся тиф у селі. Поховали після Нового году Дениска, а днів через скільки і ... Марушку. Звалилась матуся, не знає, що вже й робити. - Та моя ж і помічнице, та моя ж і жалібни це! - за Марушкою плаче.- Та що ж це таке, та

поки вже ми ховать будемо вас?!

Бідна! Скільки вона перенесла горя того. При мені вже тоді з діток Марушна четверта в могилу

пішла. А поки ще й мене не було! Розказувала:

171

Холод у хаті, голод.

Було ДВОЙКО

перших,

чималенькі вже,- померли. Потім після цих двох

було четверо, бігунчики вже, та прокинулась хво· роба, та... За один тиждень усіх ... подушила. Двоє дівчаток одного дня. Лежать: одне на лаві, друге

на столі. Легко сказать! Трохи й не збожеволіла

я,- каже,- тоді.

Тут ось були дітки, щебетали,

бігали, а тут і нема! Перенесла! Та хіба ж тільки це?

*** Поховали Марушку,- зісталось нас двоє: я та Сергій.

Сергій

кончив

второкласну,- й

у второ:

класну школу ходили ми, біля нас недалеко вона, учитеJІювати пішов. А я, що, мовляв, «розсуждав, залазив у єресь», не кончив і пішов У писарі. Ви

сокомір'я,

низькопоклонство,

хабарі!..

Остогидло

писарювання мені, оселився дома. Голодний, обі

рваний, та сам собі пан! .. Ліс, поле, місяченько, зорі, соловейко щебече. Ходжу, про карі очеНЯТf\ мрію, про ціль життя, про щось гарне, велике, бо

жественне...

Тільки...

все

нудьгую.

мріями і зістаються. Як ось настав рік

Так

мрії

1905.

Заво

рушилися людн. Кличуть до· боротьби за рівність, братство, свободу! Боже! Боротьба за рівність, братство, свободу! Так от де я знайду і собі ціль життя, і карі оченята, і щось гарне, велике! Ухо пився за це я.

Розказую селянам, книжечки їм

читаю. Трусять мене, трусять брата. Заарештову

ють мене. Плаче матуся.

Аж ось 17 октября. Маніфест про свободу! Боже! Значить, жить на світі є для чого?! Значить, є на світі братство, правда, добро?! Заснувався «Крестьянский союз». 'Почав і я пра

цювати в йому. Гуртую селян, це, те Їм мирне, любе.

Tak

мені весело, гарно. Так ось-ось воно ціль

mиття та! .. І тут почалось ...

3HQ!j

заарештували

мене ... Отут ще! .. Спільки ще тут перетерпіла горя матуся.

Перш ніж заарештувать мене, попорипала полі Ховався я. Було, кого заарештують і б'ють, І я то по родичах вештався тощо. І от, було, хвалиться матуся мені: - Часто й серед ночі,- паже,- слухай: грим ція хату.

лять позапи.

Хату обступлять тобі, перекидають

усе, на горище лізуть з огнем. l\ричать на батьпа,

па мене: «Де він? Подай нам його, сяпого-тапого!» А раз,- каже,- батьпо спазав щось не до вподо би їм, вони й давай шмагать нагайками його, сам становий звелів. І стіни, й стелю в хаті об били. А

то...

на

Новий

ріп

діло

було.

Не думав

я,

щоб тоді хто приїхав по мене. Сиджу дома в хаті,

якусь книжку читаю. Як ось батько:

Козаки!

Я зирк у вікно: летять, попригинались на конях. Я

куди? Прожагам та в хижу.

Мати:

О БОЖІ:! мій, оце так!

Ухопила замок, замкнула мене, стоїть ні жива ні мертва. Увіходять.

А що, дома?

озвався котрийсь.

Ні, нема.

Ну, яп і найдьом же!

Позаглядали туди-сюди, зупинились біля хижі.

- Одчиняй! отак?! -

Та

нема,

причаТI>.-' Довго ми будім єздіть господи! .. -

голос

дрижить

їй,

дрижить. Вряднип, ЩО то вже сталось йому:

Ну, далі ПО6дім.

Становий сидів на санях на улиці, доложив йому вряднип:

Ніпак Н6Т його!

ПЬїхали. Вийшов я з хижі, дивлюсь: біла-біла матуся стоїть.

Ху, як

же

злякалася!- каже.- Страшні

такі: шапки волохаті, самі з нагайками та з руж

жами ... «От-от! .. » мепil

думаю ... Ху, аж мороз іде по

Вийшла далі з хати, сюди-туди подивилась, по

стояла, знов увійшла.

От напасть отака!

почала.- Хотіла, чи не

можна б оце зійти де тобі, бо ... Ноли б козаки знов

не забігли, бувало вже так Люди ж... багачі: Заєць Дмитро тощо і підлизники Їх стоять біля хвіртки та:

«Та він дома, то !юни шукали його

погано»,- і дивляться в огород, неначе стережуть

тебе. А тоді через багачів та через прихвоснів Їх так часто й поліція грала за мною. Раз у раз їй про мене нагадували. Та ще й зараз багачі,- а Їх та багато у нас,- гострять зуби на мене. - А, сякий-такий,- кажуть,- землі хотів хар пакам, слободи! Поліз я на горище в полову. А матуся ... ходить, бідна, з батьком то з хати, то в .хату, ждуть: чи швидко од хвіртки розійдуться. Порішив' я після цього зовсім з села змандрува

ти. Знов матуся: - Боже мій, холод, зима! .. Нуди ти? Як ти?

Турбується, грошенят роздобуває мені. Роздобу ла, і аж цілих шість рубликів. І сього й того зна йшла

мені,

поцілувала

мене,

перехрестила,

по

давсь я. Було тоді мене скрізь: і по монастирях,

і по нетрях босяцьких. І босяком, і «рабом божим» був. Нелегко було без пашпорта жить. Зморило таке життя мене. Навернувсь я літом додому.

- А що, де ти? .. Як ти? - зустріла матуся мене.- Тут таке ... пожари, крадіжки ... І багачі все на те: «То все,- кажуть,- з його, з СЯКОГО-ТаІЮГО». А тут ще ... нібито хтось у Западинцях бачив тебе, то в Безсалах, то прямо дома.

180

Ганяють козаки,

«От як піймають/»

думаю. Або схопиться заві - думаю.- Може, де замер зає оце?! Боже мій!» Печуся-печуся. А тут ще й не хвадися нікому горем своїм. Багачі зразу: «Чого вона за· ним, сяким-таНИ\ll, кисне?! Учить було б, а то ... й сама така/» Оселився я в бур'яні дома. Матуся пиріжечків

рюхаоце. «Де це він?

туди носить мені, сього-того. Та недовго. Пожари,

крадіжки оті/ .. Поліція раз у раз у селі. Хто це

все робив?! Страшенно це турбувало мене. Це ж прямо скидалось ла підступ під волю,

все діло

ганьбило... Помітили мене в бур'яні, схопили. Було/ .. Допросив мене слідчий 'аа «Союз креС1;ЬЯЛ

ский» і нічого б, оддав під догляд поліції. Та полі ція, ледовго думаючи, призначила на' два годи па

заслання мене і призначила як ... мнархиста-тер

рориста, наводящего смуту на МИРНЬІХ жителеD:»

...

За пожари! Так-от/ .. Слідчий ле пускає на заслан

ня мене. Зіставсь я в тюрмі. Ходить батько з са ковка ми до Мене.

А що, як там мати? - питаю. Та так ... звісно ... плаче. Та ще в нас балакають, що Тt!бе вже, поки й віку, додому не буде. Багачі як заходжуються, щоб тебе і там ще декого, Х1;ОВ чім замічений у їх, приговором обчеським назавжди зіслать. Особливо на тебе беруться ...

А щоб і обчество бралось, вони: «Он він, еякnй такий,- кажуть,- брав великі гроші 3 жидів, та це й ... і крали, й палили через його,- призВ()див. І от, щополіція,- кажуть,- а то ще й ми повчпмо його, сякого-такого». Чисте горе/ Летіла б до тебе, п'ять верст же,---' не дійде, а приїхать, Qач, нічим.

А вона до того часу так знесиліла вже. Змарні

ла-змарніла' і жаЛ1ЄТJ;;СЯ, було:

колька, поперек

болить, голова, fi животі. А каmель! Як захватить іноді,

було,

особливо

уранці,

встоїть.

182

на

ногах

аж

не

А раз приніс мені батько хреСТИR новий, стьо жечку, сумний таRИЙ.

- Це,- Rаже,- благословення од неї тобі. Бо ..• вже, мабуть ... нам не бачить тебе. Приговор об чеський уже склалц багачі про зсилку. Тільки ... як

складали! .. Зробили десь у хаті в свого список,

кого Їм треба зіслать, приїхав становий, зігнали обчество вони, розмістились поміж дядьками чоло віка по стільки: ті там, а ті там, і як спитає стан 0-

вий нібито в обчества з списка того: «Такого-то нада вам?» - «Не нада! - гукають з поміж дядь ків.- Без уваженія! .• » Гукали ж тільки вони та ще, може, який Їх прибічник, а вийшло, що нібито порішило все обчество. На приroворі ось підписуваться. Мнуться дядьки. «Підписуйся!

причепляться до якого.

Бо, значить, і ти такий, і тебе заберуть». А негра мотних писар підписував без Їх відома з старих приговорів якихсь.

TaR отаке! А почне котрий роз

суждать: «За віщо, мов, такого зсилать?»

«І його

на зсилку!}) -гукають. Де ж пак! Були й мене за

писали зіслать, що стояв за тобою, та якось-таки ... А одного за те тільки, що політичного взяв на по руни, зсилають. Та ходив і до земського це, жалівся

йому ... І слухать не хоче. Радий цьому. Що ж те пер?

Більш нічого ...

. молись...

Молись богу, сказала, богу

А це ось оладочки тобі, нездужаючи, го

товила.

*** На літо перегнали мене з <<Нашої}) тюрми в іншу.

Годі вже батько до мене ходить: п'ятдесят верст. Проходить скільки часу. Не жду нікого до себе.

Як ось забряжчали ключі раз, одчиняється намера. - Ану, стройсь на свиданіє,- діжурний ДІ) Mf!H~.

183

«Хто Ж би це?» - думаю. В посітительську вхо джу. Зирк! Стоїть у куточку - і хто? Матусяl Така зігнута та загоріла, вкуріла, в очах сльози.

ДИТ1lНо моя! - 1\1lНулась до мене.

Нидвя, нидзя СТОяв біля нас.

зближаться!

старшвй

їй,

Вийняла хусточну, приклала до очей.

Що нового?

питаю.

Помовчала, далі:

Та там ... боже мій! .. Там таке... Балакають

багачі, що тебе вже... судили... Закували й рО3 ...

розстрелили.- Дивиться Втерлась

хусточкою,

на

далі:

мене

так

Радjють,

жалібно.

я... не сплю, не їм ... млію, млію ... А тут ще СИЧ НРИЧИТЬ на ПО1\уті ... ВМИРitЮ ... А це письмо ОД тебе прийшло,

аж ожила мов. ПиріжеЧ1\ів спеНЛIl тобі, булочку, підводу найняла і це ... тіJІы .... боже мій! .. Наси.тrу

впрохала начаЛЬНИ1\а, не пускав до тебе: «Ніка ких,- каже,- свиданій

сьогодні,

воснресення

приїдеш». Прошу вже, прошу: «Та я ж,- кажу,

забилась звідніль, та й підвода чого стоїть меніІ три рублини!» А він: «Моє-то дєло какоє? .. » Та на силу-таки... аж вилвяв. Я за пиріжечки, за булоч ку." «Оддам я йому»,- кажу. «Нидзя!» Та так і не дозволив. Отаке! А я ж пекла! - Нидзя'! - обізвався тут старшИЙ.- Потому... циркуляр єсть: лівольвер або што другов, бонбу, напримєр, так передать можна. У нас в што їм кушать.

- А змарнів як! - матуся ДО мене та1\ пильно.Як же й змарнів, моя дитино! .. Дивиться на мене, нічого. - Ну, скорей свиданіє дєлайте! - старший нам. - Та питають мене: «Де твій синок?» - «У тюрмі ... » Боже мій! .. А це ось я сорочечок тобі, штанці ... - Розв'язує вузлик, бере старший у неї, РО3трушує, рубчини щупає. -

Та1\ будь ваша милость!

184

матуся до ЙОl'о,-

Dізьміть і пиріжечкп йому. Мені ffi 11:11 пекти їх було ... неЗдУжаючи.

Сказано раз! .. Чіво іщо?. От боже мій! А там ще балакають, що ти, моя дитиlЮ. В бога не віруєш: не хрестивсь, кажуть, як

був У цеРІ\ві колись. ТаІ\ мені тяжко це слухати! МОJlИСЬ, мій синочку, моJtИСft, бо ... тут страждаєм, та як і на тім світі ще ...

Ну,

довольно

вже.

Виході,

бабка,- стар

ший Їй.

- Так стій,- до мене вона.- Та я}\ ти? .. Коли ми ще? Чи, може, вже ... - Та й ЗНОll хусточку до очей.

Виході, виході, не полагається больш.

Подивилась так болісно на мене, скривилась, НО

дибала.

* * .. Сиджу в тюрмі, життя смакую. Весна ось надво рі. Там десь за мурами карі оченята співають, со JІОвейко лящить, а тут сидиш ..• Зневага тобі, сморід, С'ирість, голодний. Сидиш, позираєш на сонце, ждеш

ночі, ждеш, щоб забутися, заснути швидше. І то ... як блощиці дадуть. І це сьогодні так, завтра і хто зна llОІ\И!

l{е до суда жl А там що ще суд. засл і

ває?! Всього найтяжче було думати мені, що це ж я заслання в тюрмі одбуваю! А заСJIання, хоч воно й заслання, а все

11(

не мури, не грати. Прощу гу

бернатора, прошу і міністра: «Не держіть мене в тюрміІ» Одповідь одна мені: «Суд І) за вами». Сиджу так біЛЬШtJ ІОДУ вже. До СУДОВИІ\ів ще пишу: «Або відпустіть на заслання мене, або швидше судіть».

Жду-жду, одповідають: «Ваше діло передано на дослідування, бо ще знайшовся один

цричеТЦіІЙ ДО його». Що тут робить? Пишу до губернатора :щов і аж ДО прокурора палати пишу: «Погодіться.

186

мов, 14іж собою З3 мене ЯFюсь, бо це хто його зна, l\ОЛИ буде суд». Жду-жду,- нічого не чути. Залишив 11 й ждати.

Як ось місяців через вісім,- через вісім місяцівl

приходить: «(На етап у Вятську». Славд тобі госпо ди!

Радію...

Шшов...

що ж?.

Попойшов

щось

місяців коло двох в тісноті, що ні лягти, ні при

сісти; у воні, що аж очі сверблять; між кузками

всякими, між хворобами всіх розборів; між «(фарто вимю>, що так і бійся, щоб не обідрали тебе; голод ний, що дивишся й крихот... ПопоЙшов. Пожив У Вятсьній щось з тиждень, подивився тільки, пк живуть там, і знов на етап, на суд у Лубни. Ще місяців ІЮЛО двох попоЙшов...

Вже й на суді

я.

Тільки що встиг.

Були

в мене свідки, що злочинного не

робив

я нічого. Оправдав мене суд. Зіставалось мені ще трохи заслання. Хоча перше, чисто адміністратив не, в Вологодщину, я давно одбув у тюрмі, та дру

ге ще зіставалось, (юбчеське», якого не добув у тюрмі. А я й ІЮ (юбчеському» на два годи при значений був ... Адміністрація постанову (юбчеську» змінила. Знов мене на етап! .. На цей раз я на тиф заслаб у етапі. І у самій московській Бутирці аж на півтора місяця застряв.

На перший день різдва прибув я на місце. А на ДРУГИЙ

засланню І\інець.

*** Після Нового году став я дома, змарнілий, зне силений.

- Отак! - клопочеться матуся.- Який був хло пець: повненький, рум'яненький, і на віщо звівся?! Очі як у ямах ... блідий, худий. Ну, слава богу, що хоч прибув, а то ... «(Не буде, не буде!» - радіють тут. А це й Я ••• Трохи-трохи цю зиму не випрягла вже.

Так

~leHe

було

присутяжило:

187

лежу

не

встаю. Так усе болить. А тут ще баТЬJ(О сеРДИТJ,СЯ, щQ ти в тюрмі, я нездужаю. Згонить оскому на мені, лає мене. І не топлено в хаті, нічого. А на

вікнах сніг. ~. роті ні ріски. А тут ще кашель, та з J(РОВ'Ю. Так було ... Жду вже, жду тебе ... Поправ ляйся ж тепер, моя дитино, набирайся здоров'я та ... шукай переміпи мені, женися, бо ... горе-горе! .. Так уже трудпо спотикатися мені ...

Замість поправки незабаром зваливсь я зовсім. Після тифу в етапі спав на холодній долівці у яро славському казематі. А на засланні під мороз, що

аж дим устає, «освободився» в чумарчині куцень кій. Болів поперек у мене, починало у піт кидати мене. А то почався й справжній плеврит: рипить

у боці, колька, задишка. Лежу я. - Отак! - плаче матуся.- Порадував! Піклується біля мене. Рибку смажить мені, го рілочку

стрючком,

Чайок

qавунці

гріє

батька

крамницю;

хріном

мені. за

За

підносить

булкою

підводою,

щоб

мені.

посилає повезти

у больницю мене; молочка там і там' питає мені, А й сама ж ... сяде на ослінqику та як закашляється

оце і не оддихне.

І що воно в горлі тому?

каже, було.- Не

наче там лапою дере собака яка. А в грудяхІ ..

А як я не любив, як вона ото кашля, було! Злюсь, було, що б і робив. Лежу та: -

01'0 ще! Ану, якби не кашляты

було, гу

каю до неї.

Так, було, іноді од цього й покотяться сльози

В неї. Злий-таки був я. Злий на себе, на людей, на життя... Тільки...

все

ж, нащо я матусю так

ображав? .. Що б я дав тепер, щоб хоч почути її кашель! Лежав !І так місяців зо три. Далі підвівсь. Хо

джу й роблю дещо вже, а проте слабий такий: у боці поболює. І блідий сам, блідий. Минає скільки qacy, однаковий я. і88

Та це з його поправ~а тана?!

Юl0почетьС11

матуся МОЯ.- Боже мій! Ян же він житиме? .. Ще

таки хоч поки я це ворочаюсь, біля печі хоч, а згорну я руки? А там і батько підтоптався вже ... Ех, тюрма заїJІа синочка мого! А ще ж не знала вона: тоді я ще сподівався тюрми. Видралось ще якесь насилля над справни ком. В тюрмі ще мене за його допитували. Хоча

проз це друге діло я проскочив був на заслання, не додивились якось. А це знов ждав я суда, пі~

надзором поліції був. Клопочеться за мною матуся, було. І до бабів, і до лікарів, було, посилав мене. І в яка копійка у неї - дав мені, а я ... Чому хоч я не повіз був у больницю її? Було, каже мені:

Пошукай

підводи

та

повезеш...

Може,

хоч

трохи полегша мені... хоч під груди не так під

пирати, може, буде. Та кашель ... може, хоч трохи втихне.

Не думав я тоді про те, що таке мати і що зна

чить утратити її. Та й не вірив-таки, щоб їй допо могли що в больниці. Дужча була, сама ходила туди і каже, було:

- Ну і ... аби з Так-то ні разу

й у лікарні в тій! Сі па тебе, сердиться очей тебе. так. А все ж... Чому я тани не повіз був її? Скипидар з крамнички... всі її ліки

були. Восени їду я на суд.

І це знов?

клопочеться.- Боже мій!

Ви

йшла аж за хвіртку за мною, шепоче молитви:

І господи, милостивий, ВИЗВОJj.и! порятуй! Дали мені дві неділі арешту тоді.

***

Співаю'ть у нас кури й співають. Злітав з сідала котра або оце доріжкою йде, зупиниться, витягне шию і, неначе півник який молоденький:

189

«І\уку-

ріку!}) Або ПОЧНУТh оце І,ричать ні

3 сього

іІі

3 того

всі.

Не на добре. це!

турбується матуся, було.

А то вже перед святками різдвяними варилась каша пшоняна в печі та взяла й вилізла

гор

щечка, аж підннла й покришку.

Хм!

3д1іВуваJlася матуся.- Так як на вми

руще.- І ПОДИВИJI3СЬ на мене так жалібно, неначе подумала: «Хоч би не ти ... не дай боже!» Не знаю, 'НІ є в цьому щось ... щось таємне, чи ні. Було це все так

Святки різдвяні наетали. Холодно страх! Вікна понамер;зали, двері

набрякли,

хаті не

вдер

жишся. На матусі стара голубенька блуза Сергієва. Порається біля печі собі, картопельку чистить, борщ г.отовить, це, те... і на Jlиці, дивлюсь, сипя, змеРЗJlа, а проте така рада: Сергій он у гості при їхав, ще й розговігься розживсь.

«Бадьора ще!

думаю.- Це щось так їй,- ду-

маю.- Пройде».

Як ось проти четвертого дня уночі, слухаю, стог не на печі матуся моя. А тії ночі нездорово так

було і мені: нопошуміло в вушах, у голові; учадів

ще вдень. Та й вона ще вдень жалілаеь на голову. Стогне, і болісно так Розвиднілось. ДИВJІЮСЬ, не встає вже й до печі. - Отам сам,- так слабко до мене.- Те так, а те так. Та Сергійко... Сергійкові отам смачненько ГJІЯДИ. А мені сливок там звари ... Так забажалося кислого.

Зварив і сливок їй. Покуштувала, та й годі. Страдна-страДНіі зробllJlась. Погляд став такий бо

лісний, очі каламутні, на губах смага лягла. І що деНІ" усе гіршало їй. Зробилась суха-суха. І водою

XOJIOAHOlU водиться

тіJІЬКИ Й живе. Лежить

стане - кашель.

І. таІіа ... одно:

стогне, а під

Скипидару

просить.

Отам, чи ви обідаJIiJ вже? Щоб не перекипів

190

O--r\\м борщ, глядіть. А Сергіііно там ян? Оце по гостює! .. Та їсти нурочнам отам дайте. А то вже раз сидить на печі вона, я на полу.

Дивилась, дивилась на мене, далі:'

Отам паляниці посхнуть у печі,- почала до

мене. -

ПовиіімаЙ... Та нутю... нутю н хрещенню

отам. Чи ти вже мішав її?

Дорога матуся! Що то вже ввижалося їй? Паля ниць тоді не було в печі, і нутю н хрещенню було ще рано варить,- був ще тільни другий день Но вого году. Дивлюсь на неї: губи сині, руни сині,

тонесеньні. Сидить, волос нругом голови обводить, обв'язує хусточною. Тільни не слуха вже хусточна ЇЇ. А очіпна вона й зовсім надіть не могла. А че пурна була. Увійшла Олена, жінна одна, сіла теж на полу.

А що, ЯН ви там?

питає ЇЇ.

Подивилась матуся, далі:

О,

трудно

мені,

трудно...

спина ...

нольна...

у грудях... П'ю-п'ю шпигинар - нічого... Хоч би хоч не нашель оцей! - 3. яним стражданням вона кашляла вже! .. Помовчала.- Та ніхто й не на

відається

до

мене,-.1 почала,- не

вірять

лихові

моєму усе ... ні свої, ні чу,!,і ... І старий ... посилала: «Піди мені в Безсали, Васьну призвю>,- сестра його,- ян не чув.

це

тан

справді

було.

Усі

вже

ЗВИНЛИСЬ

зслабуванням її. Не перший, мов, раз. Утерла хуст очною очі, далі:

Отам у снрині на смерть мені є: RраЙRа зеле

на, платок, запасни, сорочка дівоча ... дівоча ... була fI

дівчиною!

- Помовчіша.- А тепер; .. як ~Ke все

швидко зникає.

хіба

ви

вмирати

вще

думаєте?,.- Олена

цо неї.

- Ох, якби це мені Марушка жива, моя дочеч ка ... Вона б це ... біля мене була. Та вона б це й ~купала мене. Нема! .. -

Помовчала.- А може б, ви

191

купіль нагріли мені?. Прийшли б з Настею завт ра... скупали мене .., може б, я ще... Так би ще

хотілось пожити ... Не жила, а страждала ... і так би хотілось побачити, як хлопці ... синочки мої ... Ну, Сергійко ... надежнішенький хоч ... Як би я невісточ

КИ хотіла діждати! .. А от цей ... такий слабий ... Смеркло. Прийшов десяцький із зборні. До вряд нина кличе мене. Аж жахнулась матуся:

Це... це зно-о-в напасть якась!

промовила.

Прийшов од урядника я. Очі їй сплющуються, і сама не одведе уже й голосу, а ще така:

А що-о? .. що-о там?

А мене тоді заарештувати приїхав урядник. Си діти ті дві неділі,- прийшло з суда. Насилу впро хав не арештовувати, підождати з тиждень, поки як мати.

*** Цілу ту ніч і не спала вже. То встане, на стіну схилиться, то ляже.

О боже мійї - іноді скаже.- По-одай води!

Подам. НаЛЛ6 у долоню та на груди собі або на спину за шию. А то хотіла зсунуться з печі. Схо пився Сергій. Ми на полу з ним лежали.

КУДИ ви? Пече мене.

Поміг їй злізти. Сіла на лежанці, повісила голо ву, далі й схилилась до мене на піл.

Холодно,- кажу,- тут.

А воно що таки було й холодно, а що тани ...

боявсь я її, такої недужої ... Боявся! .• Тан-от! .. Вона: - Я-а недо-о-вго так буду. На піч зсадили її. Знов то ляже, то встане. - О, пече мене! - промовить оце. А раз: - Ян же й змерзла! Холодно ж як! .. Де мій

192

Rупіль? У Rупіль мене... я ж казала... о, де Ма рушка моя?. А де Васька?. Я ж посилала. Чому хоч я не пітов був по ВаСЬЕУ? Або чому хоч не ПОЮІИRав до неї Гальки-сусіди?! Вона її теж згадувала. Усе: хай ще, мов ... може, це вона так

...

А то:

моя?

Не вся я... перерізали мене... де половина І очі ЇЙ то заплющаться оце, то розплю

щаться ... А зривається кашель, лице їй так витя гається, і вона тільки кахикає глухо-глухо якось.

Світати починало. Давай вона води прохать не в нас із Сергієм, а в батька:

- По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та а-к біля мене. Батько не дочув, м.абуть. Лежить. Подав ЇЙ Сергій. Вона вмиваться давай: у жменю та на лице воду, гладить рукою ... Що за знак? Далі волос на голові давай докупи збирать. Поворочалась ще трохи, нікому нічого вже, лягла лицем до стіни, головою до полу лежала,- зігнулась, щось десь, неначе в горлі, за рипотіло у неї

і не чуть ... Не

чуть стало нічого. Чи не підведеться ще? - з полу дивлюся. Лежить, не ворушиться. Схопився Сергій. Глядить за лице ЇЇ, за шию, за руки, прикриває ряденцем:

хай

матуся,

мов,

спить,

зогрівається.

Схопився і я. До неї, аж ... Спить матуся і спить ... не підведеться вже, і ніщо вже, ніщо не зогріє її.

Сплющились очі, і навіки вже сплющились. Зупи нилося серце, серце, яке так турбувалось за нами, і зупинилось навіки. Так ми розлучились з мату

сею нашою ... з матусею! .. не попрощалися навіть ... Прости нас! .. Розвиднялось надворі. Наставав день третій року 1910, похмурий, сумний.

А, Тесленко

193

*** І\лав і в домовину... в домовину... її, матусю мою! .. Була вона вбрата в сорочку дівочу, керсет, запаску, платком чорним пов'язана. У руках хрест,

свічну держала. Взявся за рушник, на якому вона

головою лежала і ... що таке? Мертве лице ЇЇ повер нулось у мій бік, неначе спитати хотіла мене:

«А як ти житимеш це?» І скільки я не силкувався, щоб виправить його, тан і зі сталось. Вечоріло. Сніг по кладовищу білів. Голосили дзвони. Вітер холодний корогвами матляв. Хмарно було. І тоді ... тоді матусю мою, матусю, що дала життя мені, що ось стільки літ піклувалася мною, страждала, мою неньку рідненьку накрили віком

важким, гвіздками прибили і ... у яму... у яму впу стили ... поруч з Дениском ... Та хоч би ж хоч кар точка фотографічна після неї зісталась була!

*** Скажи ж тепер мені, матусю моя: чи ще коли

молочком годувати будеш нас так? молитви над нами так шепотіти? так піклуватися за мною? .. Хоч через мільйони год? .. Чи ні вже, ні? .. А скажи: що ти там почуваєш тепер? .. Ти, що так молиться казала мені, щоб хоч там не страждать? Що ж те пер там? .. Скажи пак! .. Ти ж, було, нлопочешся мною, ян жить буду я. Снажи ж тепер, тепер усе відомо тобі: для чого пак жить?! Яка там нагорода за стражденне життя? .. Спокій, вічний спокій, небуття?! І це ми розлучились з тобою і розлучи лись навіки, навіки?! ОЙ страшно, сумно, матусю! Спи ... Спи з миром, ненько рідненька І с. ХаРl>івці лох(Juцы>гоo ПОВ.

ПРОЩАЙ, ЖИТТЮ

щоденника одного самовбивці

Високошановний п. Редакторе! Пок ін чаючи з життям, надсилаю до вас декілька уривків з мого щоденника, чи не надрукували б Ви

Їх. Може, вони і нудні, й неінтересні, а все ж ... Нехай би Їх прочитали ті, кому живеться на сім світі весело, гарно. Нехай би Їх прочитали ... карі оченята, вдихаючи оце пахощі весняні, слухаючи

спів соловейків. Нехай би ... Ось ці уривки. 25 марта. Ну, де-таки моєму свідоцтвові діться? Ось як повернувся з заслання, розшукую його і... ні слуху ні духу. Становий зразу казав мені,

що вкупі з книжками, які тоді забрали в мене, воно в жандармське управління пішло. Справлявся.

Одповідь: «Не имеется у нас такового». «Ну, мабуть, у губернатора воно»,- становий тоді мені.

Справлявся і туди. Теж (<Не имеетсю). «Ну, значить, ви самі десь заділи його»,- ста новий тепер мені.

Так-от! .. А чого воно коштувало мені! Скільки попотягся мій батько ... поки на вчителя вивів мене, поки я здобув його! І то ж треба таке: з учителю вання

увільнили,

заарештували,

потім

заслали,

свідоцтво знищили, а за віщо? За те тільки, що книжки селянам читав, про дещо розказував їм.

Ах, люди, люди, злі, хижі! А в хаті чадно й сьогодні. Це знов почне боліть голова. Таке то топливо кляте: тільки курить, як ним топить. Димар оттулить би,- холодно ж і так у хаті. Коли вже воно буде теплішати? Уже ось благовіщення сьогодні! Дме вітер з півночі й дме. Яка ж вона й холодна, противна, та північ! Та по ночі в хаті як ... Чиста кузня, не хата. Вікна неве личкі, поналатувані; стеля нависла; стіни понасуп-

195

лювались. А якого б його чорта з'їсти хоч? Борщ так смердить буряком, цибулею. А чого хоч батько той полом так торохтить? Ліг одпочити і повер тається на йому, неначе пола мать його хоче. Такий він усе невеселий.

«Навчителював!

усе він зітхає, дивлячись на

мене.- Думав, і Я за ним житиму, а він ... тільки до втрати довів».

А його бувший наш учитель сільський, Олексій Іванович, так був заохотив до цього. Прийде, було, аж у хату до нас та: «Жалко занехаять такого. Серйозний хлопець, читає все, думає. Як-небудь спроможіться ... нехай вчиться; щось, може, вийде з його».

Пху!

Пишу ось, а руки як лід. А як горілим

смердить! Аж у висках сіпає вже. К чорту!

аnріля. Чого мені так тяжко, так сумно? Неді

ля. Був я сьогодні на могилі у матері. Це вже три місяці вчора минуло, як вона, стомлена страждан

ням-життнм, спочиває у ЇЙ. Було, поиїЙна розва

жає мене: «Молись богу, чого-бо ти так нудьгуєш

усе?» Тепер нічого, мовчить. Був у гаї. Тепло, СОНЯЧ

но, гарно. Синіють сирізь пролісии;

иузки всякі

вилазять на сонце; мухи вчаться літать, співають

пташки. Таи любо. Весна оживає ... Боже! Іду і таи мені бажається поділитися з иим цими вражіння ми, повтішатися ирасою. Дивлюсь

Яи ось зирк за горб Перше: панночка

- ніиого нігде. ідуть двоє назустріч мені.

плаття чорне, платок голу

бий, личеньио біле ... «Ах, юірі оченята, створіння божественне!» хочеться ириинути мені. Друге: картуз

Були

то:

оиолиця плисова, вуси, пальто.

вчителька

наша

Марина

Петровна

і Прокіп Остапович, псаломщик наш.

-«Як поживаєте?»

всміхнувся до мене Прокіп

Остапович.

196

ее, те, пішов і я з ними. Починаю про BrCHY. Прокіп Остапович: «Еге.- Помовчав, далі так серйозно до MeHe~ -

Ви б собі місця якого ШУІ{али. Як так без місця! Хоча ... неблагонадежність ота».

Зітхнув. призро.

А «А

вчителька нам

подивилась

тепер жалування

на

мене

так

прибавилю),

процідила крізь зуби.

Що таке? Поки вчителював я, Прокіп Остапович був такий товариш мені. Не було цього тону. Тоді ми на «тю) з ним були. А Марина Петровна теж така тоді приємна була до мене. Що таке? Увійшли ми в село. Ідуть обоє, похнюпились, неначе Їм зо мною ніяково йтll. Ось біля розправи

якраз і людей багато стоїть. Вчителька глянула до Їх спідлоба, далі до мене та й повернула в вулич ку:

«Мені,- каже,- до

молодиці

тут

треба

заЙтю).

Дяк став швидше йти. Іде і все попереджає мене, ніби хоче показати цим, що до мене нічого не має. Що значить? Чи моє становище «без місцю) соро мить їх,

інтелегенцію нашу,

чи

моя

неблагона

дежність лякає їх?! Те, здається, і друге. Чому я був не обминув Їх у гаї?!

nвітня. Розцвітає природа, розвивається. Гру

ші, вишні так он понабрякали вже. А кашка на кленку уже зазеленіла он як, медом запахла! Бджоли так гудуть, в'ються на їй. А яким шовком зеленіє травичка в садочку! .. Природо, красо свята, божественна! Та ти ж і миІ:іулий рік робила це ж саме: розцвітала ... і ра ніш, і на той рік це ж саме робитимеш, і ще, й ще. А я ... розцвів, ,одцвіту незабаром і ... ніколи вже, ніколи не зацвіту більш. Ах, молодосте, молодосте моя! Ти ж така неповоротня, єдина у мене; чого ж бо ти так марно минаєш?!' Де ж бо те, про віщо ось так щебечуть пташки, шепоче весна і про віщо 11 так мріяв ще в школі?! А де праця, праця на користь людськості, правди, на користь чогось св я-

198

того, великого, про віщо я так мріяв колись, 'Чи

таючи книги?

Учора лагодив лісу, сьогодні неділя,- знову піду в гай спочивати, завтра паляниці пекти, плести хлів і ... це все?! Проходить молодість марно, одно манітно, безглуздо. А там ... а там і все життя так.

І нічого, нічого ... Могила одна. Так хоч би ж з ми

нулого вже згадати що було! .. Вчився ми, почав учителювати - не дали...

жив мрія сумно,

Ой,

тяжко... Де дітися? Як убити час? А піду до Мартина. Той: «Наплювать,- Ішже,- на все!» Там безжурний такий. Бувший шахтар. Здоровий, ус а тий. Був теж на засланні. Там і познайомились ми.

Випивати тільки любить. Гарно він оцієї співа: «Пей, то ска проЙдет ... » Гарні слова. А піду й справ ді до нього. Добре, що в хаті в його зайвого нікого нема. Іх тільки двоє: він та Феська, невістка його. Брат у солдатах.

аnрі.ля. Яка ж ніl{чемність, животність! Був

я п'яний учора. Пху! Ну й Мартин, і треба ж тобі! «Наплювать,- каже,- пайдьом!» Пішли до крамаря і давай пить. Налигались, ти

няємося улицею. Дивляться JІЮДИ на нас. Ось біля :Квача на колодці дівчата сидять. Ми до їх ... Ху,

щоб мене чорт узяв! Стоїмо біля карих оченят, квіточок рожевеньких, куняєм. :Куняю і я, бувший

учитель! .. Що іІ{ це таке? Прекрасне щось, велике, святе?! Та стоїть так жити?! Так багато самогубств тепер. Підеш коли в читальню в :Коржів Яр,- самі самогубства в газетах. А як би й справді гарно вмерти, вмерти, як оце садки зацвітуть, соловейко защебече... Взяти револьвера, піти під калину і ...

бухІ .. До матусі полинути. А де б і справді револь вера взяти?. Нелегко без грошей. Саме легше пет лю на шию або з мосту та в воду. Тільки... це некрасиво якось ... СИНlи, пухлий. А яка є отрута,

щоб рвот не було, щоб так: й не встати?

199

заснути у садочку

аnріJtя. Садки цвітуть. Боже! Дерево скрізь

біле-біле стоїть. А

пахощі...

Не

можна

сказати

і які, а соловейки в кущах що виробляють, бджо

лиl .. Аж ПОВlтря тремтить. Сонечко так усміхається.

ОЙ, чого так хвилюються груди мені і чого на душі так тяжко?! Святки великодні, Юрія. Блукав у гаї, блукав і по луках. Скрізь квіти, зелено і скрізь ... тяжко-тяжко мені ... Був на могилі в матері ... Тиха, спокійна лежить ... Ой, хоч би заболіть як, схопить «скоротечну», запалення легких абощо, вмерти й собі, не чути нічого, не бачити. Ех, піду до Мар тина.

аnріJtя.

Яка

ж я легкодуха комаха!

Само

вбивць звичайно звуть «трусами». Неправда. Трус той, хто, не бачачи ni цілі, ні товку в житті, боїться розквитатися з ним, боїться смерті. Трус той,

з кого

життя

глузує,

кому

показує

спину,

і хто, боячись дати стусана йому, щоб і носом заорало, кисне перед ним, хапається за його. Я ось трус. Хочу вмерти

- й живу. А що ж оце ось? розсудіты Пішов я ото до Мартина учора, аж там і Христя Степанцева, молодиця-вдова. Та, про яку стіЛЬJШ негарного по селу скрізь балакають. Си~

дить, хихотить З Феською. Така: керсет плисови.й на їй, платком шовковим зав'язана,' копилить губи; пишається перед нами.

Посиділи трохи,

Мартин

каже мені: «А давай загуляєм, товаришу!}>

Дивлюсь на його, не знаю, що робити. Він: «Вот і Христя з нами, Феська ... Нажарять яєчні, ми водки найдьом і ... наплювать ... Пейl}> Було

мене

полтиника

щось,

запродажню

nкось JIаписав чоловікові,- оддав на горілку. Ху,

чортІ Понапивались

пішло ... Христя така черво

на, весела, притулилась до мене та: «Які ви гарні, чорняві, уси, брови... бліденькі тільки. А проте ... А правда,- озирнулась до Мартина,- гарна б пара

була?» мене:

,-«0,

іщо. бl

Тольки

чого

Мартин ти,

200

до

товаришу,

неї.

Далі

вовна

до

такаl

Сидить! Она тулиться до ніво, а он витріщив очі, смотрить. Це знаєш, что дєлать?. Вчись вось таю). Підійшов до неї та й обнімає її, далі ухопив мою руку та на груди Їй.

Оскиряється вона негарно-негарно я:кось, щипав мене, підморгує, заводить якоїсь хришю-хрип:ко.

Ху! Що ж це! Та це ж ... розпуста, багно! Так ось яке кохання випадає на долю мені, кохання, про

яке так соловейко виспівує! Так ось які карі оче нята можливі для мене! Так ось яке життя, ціль його, товк!

Та чорт же візьми

мене!

Та невже

я трус таки й справді?! Та невже ж я таки й не

здолаю покінчить з цим усім?! Чого мені страшно? Миті? А чого мені жалко тут? Батька? Буде ж він там, будуть усі ... Чорт! R чорту! .. Де ... о, де йод мій?. Або стій! .. Це ж я навіки йду звідціля! Що б же зоставити після себе в цьому брудному світі? Записку хіба! Записку про нікчемність жит тя? Написать, щоб вічне ліжко моє квітками вкра сили, щоб поховали мене поруч з матусею, де так цвітуть вишеньки, біліє тополька? Хоча чому я не поховав її між липами, де вони так чудово сплі

таються і звідкіля на село вигляд такий? Це хай там би й мене положили. Або ... я й забув! Там же тільки багатих ховають! А кому я записку зостав лю? Батькові чи Мартинові, що навряд чи й учи тають її? Не треба нічого, нехай... Або... он що:

я з такою боллю писав цей щоденник,- виберу дещо з його та ПОШJIЮ дО редакції, наДРУRУЮТЬ,

може, і... це буде до речі: взнають ще про одно самогубство. А прийду з пошти, в садок мерщій

і ... про-о-щай, життя! р.191О

раз назавждиl

В ТЮРМІ Брязкають ключі в коридорі, грюкають двері. Сниться Омелькові - на бубон та скрипку це грають у його. І він це вбратий, розчісаний за сто лом сидить. Синя чумарка на йому, сорочка ви

шивана. Хусткою шовковою йому рука перев'язана.

Вусики з ним -

чорні,

брови.

Такий

пишний.

Поруч

гарнесенька, чорнобрива Марусина його,

у квітках, у намисті. Проти Їх

дружки, маківоч

ки такі, співають весільної Їм. На столі коровай, васильки, шишки. А там

чоловіки,

жінки випи

вають, закусують, щастя-здоров'я молодим поси лають. Всміхаються молоді: він, Омелько, Маруси на. Вклоняються.

- Бери хлєб! - крикнув хтось. Ага,- сниться Омелькові,- це ділить

коровай

підстаростиЙ. Так, так. А який рушник широкий через плече он у його!

Хлєб бери!

знов ще дужче і так по-солдат

ському огидно хтось крикнув.

«Так ... хіба ... що це!»

промайнуло в Омелька.

Протирає очі, підводиться. Де це він? Дивиться.

Біля дверей стоїть хлібопек Васька у бушлаті, з пайками в руках. На порозі

діжурний з ре

вольвером під боком, червоний, пикатиЙ. «А де ж ... де ж підстаростий, весілля?» - тьохка в Омелька. Положив ті пайки біля себе на на рах,- такі

QopHi,

глевкі;

сидить,

лупа

очима ...

Так-от! .. Це в тюрмі він?. У тюрмі! .. Так і є. Грати он залізні, товсті; стіни суворі, страшні, попідводе

ні чорним. Блощиці он червоніють на Їх ... ху! .. по роздавлювані. Сміття он, цвіль У кутку,- стогін

там,

стогін. А сморід!.. Товариші ось хропуть. Яким же брудом повкривані вони! Заяложеними ряднинками якимись. А сорочки які визирають у їх! Мішки засмальцьовані, вонючі якісь. Скільки в Їх кузок! Така ж сама й у його. А он ще бушлат

202

який лежить у головах! .. Так-от! .. чорні, брови й при йому. А де ж сорочка цяцькована?! Значить ... то Як же це так? Ех! - зітхнув.- І

Тільки вусики чумарка синя, тільки сон був! то ж люди! ні

скривдив нікого, ні вкрав нічого нігде, а от ... сиди

у такому. Що, якби це його так Марусина поба чила! .. Марусина ... Щебетав соловейко, зорі мигали, вітерець пахучий шарудів вишеньками, і він ... так

з нею голубивсь тоді. Ще ж так недавно! Збирався до

неї

старостів

засилати,

жити,

хазяйнувати

з нею... Ех, дівчино люба, хороша! Поткнись до

тебе тепер. Що тепер твій батькl/Р, темний прибіч лик багатирський, заспіває йому? .. «Острожник», скаже. А все багатирі! Що тільки ж і того, що по сперечався з ними. Та ні. Позахоплювали землі по півсвіту, позажирали усе, і тепер ... «Не смєй!» ... Зорюють он толоку вони, відгороджуються... Нігде

і худобини попасти чоловікові бідному. Ех!- по чухавсь. Позирнув на вікно, так уже ясно в йому. Це вже там сонечко зійшло, люди це там як веш таються! Стиснув зубами, одсулув свій матрац од стіни трохи, поклав там пайки,- стола нема,- ліг.

Тараканів-тараканів

поз стіну ту. Далі лежать Максюта Сашко, «фартовий». Такий - у бачках, білявенький, худенький, очі швидкі. Потім циган Кроль, чорний, кучерявий, з борідкою; «блатним» себе зве. І поз другу стіну, обдерту, цвілу, лежав Яків Бровко, блідий собі чоловічок, русявий. Не вспів ще Омелько натягти (юдіЯJЮ» на себе, як злов забряжчали ключі. Встать!

десь гукає ді журний.

Здорово!

чуть, хрипить старший.

Здравія желаєм!

гукають йому.

Надійшла черга й до наших хлопців, по схоплю вались враз, руки (шо швам», стоять вряд. Поздо

ровкалась до Їх пика з вусищами, надряпала на дощечці, далі пішла. Згортають матраци, вмиваються над діл.

203

«4»

Ну, ето ПОlПла скучіща уже,- позіхає Саш

ко.- Уночі хоч не так воля кортить. Омелько:

- Еге. Або хоч сон який присниться тобі.- По мовчав.- Ех! - чухаеться.- Ну й снилося ж оце меніІ .. Отl- усмішувсь.- Дівчина снилась. - Да,- оскирнувся Сашко.- Снілась і мне нон 'Іе маруха. Сьо, то ніби мне, про барахло тощо, зра зу,- барахольщіца сама,- далі сідім і етак ... ех, чорт возьмі, тольки сном і жівьош.

Бровко втирається «одіялоМ».

А мені воли снились, -

обізвався.

Щасливий ... На волю іюйдьош,- Сашко йому. А

воли

воля,- всміхається

Бровко.- По-

винен би суд оправдать, значить, мене ... Бо й справ ді: пухнемо з голоду я, діти, жінка... Rланяюсь

кланяюсь жлобам: хоч на раз спекти борошенця мені ... Ні. Ну, сам ... хе-хе! Циган так заздро подивився на Бровна.

Еге, на волю ... а я ... ~ сів на матраці згорну

ТОМУ,- мені,

парінь,

нлюква

снилась.

Наллють,

знаю. А проте ... брешуть вони ... до жлобів робіть не піду і сідать на скамейки не нину.

Молодець,

циган,- ляпає

Сашко

по

спині

його. А признайсь,- питає,- багато вже скамейок перетягав за свой вєк? - Ого! - регоче циган.- Дай бог здоров'я стільки.

- Ти приставай, брат, у скокарі, як я вот. То лі дєлоl Пошевелівай сібє в городу з шпал єром. Дивиться Омелько на Сашка, на цигана. «Ска мейки ... » «Шпалєр •.. » - Про віщо це вони? - питає в Бровка. - Хе-хеl - реготить тоЙ.- Ти й не знаєш? Що то значить новак. Це по-фартовому так. Навчивсь уже й я тю, за шість місяців ось ... Хе-хе! От слу хай: шпалєр - лівольвер тобі; скамейка - кінь; Rлюква

церква.

20~

Одчиняється камера. Діжурний:

Ану, виноси матраси, на оправку йди, бери швабру, скорєй!

*** Роз'ялозили хлопці бруд шваброю в камері, смердить, страх. Набрали окропу, заварили цикорії, сидять над нею на нарах. Сашко й циган то на са хар Омельків, то один на одного так позирають.

у Їх нема й грудочки, а в Омелька ... бере з вороч ка, кусає. Кашлянув Сашко, оскирнувсь до цигана, далі:

-Сіцєл з нами как-то мужік одін. От їщо жлоб! Фраїр

настоящиЙ.

Приїжджають на

свіданіє

до

ніво, пирогів, хліба привозять йому, і нікогда он тібє первий не дасть. Ну, і було же йому! 3абе рьом, бувало, усьо у ніво, а самого ... под нари. Моргає до цигана, показує йому на сахар Омельків. Дивиться Омелько на них. «Так от напасть,- думає.- Сахару в ворочку з півхунта всього, сидіть хто його зна поки, а не дай їм - і мені те, чого доброго, буде. От аріяки такі! .. » Розгортає ворочок - Беріть, братця,- вс міха ється. Ламають хліб, «чаюють». «Чаює» й Бровко:солі дрібочок кусає. - Вот і бачу, что человєк,- оскиряється Сашко до Омелька.- Єсть - бері! Вєрно. Так і нада. А то... Жалко, что я тоді зовсім не пришив того гада. Сідєл он, сказують, за то, що;'вора побив. Ну, не знав я цього! Мало сидів, сука, і дуріл всьо. Попили «чай».

Що ж тепер?

потяга ється Сашко.- Поку·

рить би. - Еге,- тре долоні циган.- Якби сєно оце. - Да-а,- чвиркнув Сашко.- На лрогулку пі· дем, вистрєліть у політікі нада.- Пройшовсь сюди-

206

туди, од нар до дверей, щ>стояв, далі: - А тепер ... щО Ж! .. Ложісь, брат,- до хлопців. Простилає бушлат на нарах, лягає. - Чі ложісь, то й ложісь,- оскирнувсь циган. Rинув бушлат, ліг і собі. Омелько з Яковом по ходили трохи по камері, тісно, покрутились тільки, теж полягали. Тихо.

Оце, якби хоч казки якої ... -

обізвавсь зго

дом Омелько.

- RypiTb хочеться, брат,- чвиркнув Сашко. Помовчав.- Полуціган, може, в тебе хоч потерть є яка? - Чудак, батя. Ось у самого котиться слина. - Ан-ан що павук виробляєl - показує на стелю Бровко. Мовчать.

Ну, такі ж і барішня ота ПОЛlТІЧІська гар

на,- оскиряється циган.- Гуляєш, а вона так ди

виться на тебе в вікно, так дивиться ... Очі... ахІ

цмокнув, розгладжує вуси.

Ех!

чухається Омелько.- Хоч би заснуть,

та ще щоб приснилось таке. Знов тихо. Сашко:

- А встань, Бровко, подивись, яка камера гуляє. Скоро черга до нас? Підвівсь той до вікна.

І ... ще тільки друга.

в закон, BGpyl .. - вилаявсь Сашко. Повертається на другий бік.- Та хоч би, суки, матраців не одбирали на день.

Ху ти ...

* * * Увіходять хлопці з прогулки сумні такі, особли во Сашко. Замкнув діжурний камеру, і він:

Покурім чорта

з два,- до цигана

почав.

І то ж. .. а їщо блатной он, скамєєчнік. l\iнуді тібє, ну і хапай.

207

Еге, хапай,- виправдовується циган,- як я:

хіпІ .. а тут: «Што? подай сюдю>,- масалка.

- «По-о-дай сюдю>! - кривить Сашко цига на.- От іщо ... бароха. Тобі було б ... е ... - махнув рукою,- шмари беззубої не стоїш. Сопе,

ходить

по

камері.

Циган

стоїть,

усМі

хається.

- Не журісь, брат, батя,- почав.- Буде черв'ячка заморіть. Зупинився Сашко. А хіба ... такі єсть сєно?

Єсть, .парінь: бичків наполов за сортіром.Витягає аж цілих три з пазухи.- А щьо, дивись, які повні. Повеселішав Сашко. - Давай огню,- осміхнувсь.- Де пувичка? Сей

час виКрешем.- І\инувсь до вікна.- А ви

бері

книжку... де книжка?. Робі папіросу. Ухопив Бровко якесь житіє на нарах в кутку; одриває на цигарку з його. Циган:

Мі,

цігани,

добрі

наше буде, гоп туля-ляl

люди: щьо побачим підстрибнув, давай тан

цювать.

- Ти, хурделе-бателеl- Сашко до Його.- По чують, то... знов закурім. - Довбеться під шибкою в рямцях.- Што за чорт! Де пувичка? Я сюди її клав.

В коридорі щось кашлянуло, затупало. Зскочив Сашко од вікна.

А ви зачєм табак уголовним з окон бросає

те?

почувся голос старшого од політичної каме

РИ.- Вам самім по балєзні куріть разрєшено, а ви ... Смотріте: у нас... ні гдє-нібудь... Запретім і вам куреніє, жалєйсь тогда на нас.- Іде коридором.

А ви, діжурний... Смотрєть лучче нада за німі. А то ... пошлі вось тє на прогул:ку, я туда, і ... пувіч

ка стальная у ніх ... Чья ето пувічка?

208

захрипі'll

у прозурку до хлопців.- СказиваЙ! .. А ти, морда

циганська, зачєм у тєх под окнамі лазіш? .. Смотрі, ти нарвьошся у меня ... -

го:

Повернувсь до діжурно

Смотрітє мнє: без прогулкі і без кіп'ятку до

завтра ету камеру й ту.

Дивляться хлопці, Сашко побілів-побілів. Так от, гади!

прошепотів.

***

Пообідали. Брудне щось, брудне Їли: з напівгни лою картопелькою щось, з бур'яном якимсь, кома хами, крильцями: чи юшка, чи борщ

і самі не

знають. Була й каша: таке мутне, глевке, слизяве щось. Виставили в коридор бачок бляшаний, на «оправку» сходили. Що ж тепер?. Дехто по камері плутає1'ЬСЯ, дехто сидить. Омелько стоїть, нюхає

бур'янинку якусь - надворі під мурами вирвав. - А что, єслі б заснуть,- починає Сашко,- чи не скорєй би день прошол.- Простилає бушлат. Ех ти, лежня панська, жість лоркотанська.- .Шг, за ним і інші.

- Чорта з два заснеш,- перекидається циган, як тільки те й робим, щьо лежімо. - Еге,- чухається Бровко,- ось, єй-бо, так уже пооблежував бокиl Припікає сонце в мури, і в' одчинене вікно так уже паше. Вітерець ні подихне в камеру. Камера маню сінька, колись була одиночкою. Страх парко.

Розігрівся бруд і ще дужче смердить. Циган:

Та й скупалося б оце, матері його ковінька! Еге,- позіхає Бровко.- Лежу й бачу неначе:

вода чиста-чиста ... Латаття ... рибка на дні.

Ех,- обізвався Омелько.- Це в селі у нас ... рай. Річка, верби, лука ... Підеm, було ... отl .. - Ту лить бур'янинку до пики. Помовчав.- А що, як, бува, і довго сидіть отак прийдеться?. Подать би

прошеніє куди.

209

Бровко:

До прокурора якби: судить швидше нехай. вони! .. - огризнувся Сашко.- По-

Пі-і-ішли

давав я уже, і ось... півтора года суда жду.

Півтора

годаl

здивувався

так у тюрмі?. Ой-ой-ой!

Омелько.- Оце

Подивився на

Сашка

так злякано.- Та це й мені ... так?! Мовчать усі.

Омелько:

А там ще як суд прижарить ... от! Ех! .. -

по

вернувсь на другий бік, нічого. - Ху ти ... в вєру, жість! - лається Сашко.-Аж дух запирає.- В3ЯВ бушлат, перейшов додолу. Омелько: А як це там на волі людям?

Пішли вони, гади! - прошипів Сашко. Добре строчним,- позіхає циган.- Пускають

на роботу Їх... побуде на волі він... покурить ... Добро! А вже нам, слєдственним ... Тихо. Бровко:

Ху, обід як зригується! .. А печія пече! .. Хоч

водою запить.- Встав, зачепив

3 <шадушкИ» баг нюки, п'є.- Ху, на зубах як тріщить, та тепла яка! .. - Постояв.- Чого ще ця голова хоч бо литы - За бушлат та й собі до Сашка. _Знов ніхто нічого.

Трінді-рінді! .. -

Починає циган на нарах.

Ну, ти, сл~ш! .. -

Сашко до Його.- Годі.

Циган: Щьо? Спать не мєшаЙ.

А хіба щьо? Чорт кучерявий! А ти щьо? Пішов ти ... в закон, вєру! ..

Замовк циган. Сашко:

210

Е, чорт дав еті мухі їщо!

Перекидається.

Тихо, сумно в тюрмі. Самих мух тільки й чуть.

Захріп дехто. Захріп і Сашко. Сплять хлопці, здри гуються тільки, як яка вкусить котрого.

Ти, сволоч чортова,- залунало десь в коридо

рі.- Я дам тє песні пєть!

Лупнув очима Сашко. Ху! - Тре долонею лоба.- В ГОЛОВ6 шум ка

кой.- Потягся,

сів,

чухається.- Ану,

де

сонце

уже? - Зліз до вікна.- Так-от ... як високо ще. Стрибнув з нар, ходить давай. Ходить, переступає Бровка. - Отуди клешні свої! - огризається на Його. Вори... Толькі мєста по тюрмах займаєте. За клу нок мукі ... Пху!

Та вже ж ... що ж?

бурчить Бровко. Встає,

чухається.

Ху!- потягається циган на нарах.- Щьо так

погано. На похмілля неначе. Не треба спать, па рінь, удень. - Ху!- підводиться Омелько.- Якби ж воно чи

заграть було в чого, чи що.- Дивиться. Це в тюрмі він, таки в тюрмі?. І довго це так буде? Тихо. Бровко розстібає сорочку, дивиться в па зусі кузок.

Ну, таки ж і сорочка в тебе ... -

Омелько до

його. Бровко:

Еге. Воняє тим, що коросту гоять. На коростя

вому, мабуть, була. - З барохой я спозналсі, на всьо нада ріско вать,- заводить Сашко нишком.

- Стій! - схоплю ється циган.- У мене десь угіль був, зментав під кубом.- Витягає з-під ві ника.- Січас у шашки заграєм.

Ану, сюди,- Сашко до цигана.

Бере вугіль

у його, малює чорні п'ятенця на нарах. А ти, хур

деле,- до

цигана,- дєлай

211

mашкі

із

хлєба.

Та

стань на цинку хто: як ітиме мент до прозурки «шоста», скажеш.

- Ану, я дам! Што шоста? - загримів у про зурку діжурниЙ.- Што рісуєш? Подай угіль сюди. - Де? Який? - здригнувся Сашко. Пустив у ру кав.- Смотрітє: нєту.- Показує долоню йому. - Сволоч чортова! - крикнув діжурниЙ.- Ду ріть їщо станеш меня.- Одмикає камеру, увіхо дить.

Струснув

Сашка

за

рукав,

випав

угіль.

А ето што! У, морда! - Виважив кулак та Сашка по пиці.- Сказано, нідзя ігр, ну і нідзя.- Розітер той угіль чоботом.- Черті/ Через Їх непріятності только. - Пішов. Лежить Сашко, дивиться на двері сердито-серди то. Такі чорні, в залізі. «Здесь сидел ... » - надря пано на Їх крейдою. Циган сидить біля Сашка, шкуру зашкарублу собі на п'яті обдирає. Бровко об поміст нігтем шкрябає. Омелько нічого. Сидить, голову повісив.

Ех,- почухався.- Як яка скотина ми.

Да-а,- обізвався Сашко. Помовчав.- Что ж

ето в самом дєлє?. Как з звєрєм з тобою. Єщо по харє тебя ... Ну, ладно. Звєрь, то і звєрь.- Закинув ногу на коліно.- Ну, гади,- погрозив кулаком,

дайте вийти на волю мені/ .. Бєй, рєж, больш нічіво. - Життя ... - позіхнув Омелько.- І то ж... та ке ... -

Чвиркнув на стіну, встав, постояв, ступив

далі на нари, у вікно дивиться давай. Так усе йому видно

з другого

поверху.

Огорожа

кам'яна

ось

стоїть унизу. Підгір'ячко он за нею пішло таке кучеряве, зелене. Домок он якийсь стоїть у садоч

ку, одірвався од города, що там десь по той бік тюрми купчиться. Хатки он поміж вишеньками біліють. Долина убік он пішла. Рудочка блищить в очереті, верби зеленіють.

Ех, воля!

зітхає.

А он лука. Аж он-он

мріє під лісом, де так м:иrотить щось проти сонця в повітрі. Люди так

212

метушаться на ЇЙ. Сіно гребуть, в нопиці нладуть ... Жінни, чоловіки. Чухається Омелько. «Роблять ЛЮДИ,- думає,- дбають собі, а я ... Ось де ... Небагатечно є дома травични, та й та ще там, мабуть, не сношена сохне. Що ж бо вдіє там мати... Немічна удова. Ян це вона там поживає,

сердешна ... Сама ... Плаче, мабуть, голодна, засму чена ... A-al .. - Стиснув зубами, сів. Посидів, ліг. Заплющив очі, і ввижається йому: Rозолуп Дмит ро, ІШИШОНОГИЙ, висоний, В піджаці рипсовому; Сич Янів, очі сірі, рудий, в жильотці синій. Стоять перед станком у зборні: «Бунтувавсь, ваше благо родіє,

пожить

землю

нашу

хотів, -

теревенять

Йому.- Заберіть його, будь ваша милость». У, пи ни! «Бунтувавсь ... », «Заберіть ... » Та й по ходжа ють це вони дома напиті, наїдені, дивляться, як люди

потіють, роблячи їм. Всміхаються ще ... всміхають ся, що Їм розніш така,. а йому, Омелькові, його матусі старенькій таке горе, страждання. А-а! .. Що б і робив. Заскреготів зубами, гуцнувся боком об нари, полежав, устав. - І то ж... - вголос почав.- Мучать тебе. Жи вим прямо занопують в землю. От, дунарня чортоBal .. Ім тільни й жить. .

Хи-хи! - реготить циган.- Допенли!

Та ні ... Те їм байдуже, що там ти з голоду лухнеш, чи що, а он ... «заберіть». - Да-а,- обізвався Сашко.- Ім тольки й жить. - Та стану я й дома... Як мені дивиться буде на їх?

Да,- знов обізвався Сашно. Помовчав.- Вот

нак Я.- Підвівся на лікоть, позирнув до двереЙ.

Чи там нікто не слушаєть?. Да. Чіво ти будеш дивиться на їх? Вот і я ... Служіл я раньше. І очі, бувало, вилазять, робіш тан, а їщо і мной, і такой; і ругають, і штовхають тібя, і денег не плотять, что слєдуєть. А бил тельонок в отца - і того продалі ... Так-отІ - схитнув головою.- За то, что лошадь

213

іздохла у ніх, как будто я винен тому. Смотрєл Я, смотрєл,

далі ... -

знов

позирнув

до

прозурки,

далі взял да ... проваліл голову одному, другому ... Усміхнувсь.- Встрєтілся потом з человєком однім,

по-о-шол гулять в городу.- Подививсь на Омель

ка.- А что ж?. Знущаться надо мной будут оні!

Плюнув, устав.- Н-нєт! І я же, чорт возьмі, что

нібудь да стою, ех! - Стиснув зуби, ходить по камері.

кулак,

вишкірив

Ну, я, матері його ніколи,- потягається ци

ган,- щьо-щьо,

того,

щьо

оце

засипав

мене,

до цурки заберу скамейки. До-о-брі скамейки у його! Наберу сармаку, парінь.- Помовчав. А в вас там у селі є добрі скамейки? - почав до Омелька.

- О, чому нї! - той Йому.- Там і в тих, що оце й я сиджу через їх, до-о-брі ... лк змії. -- От і гаразд,- оскирнувсь циган.- Вийдем на волю, приїду в гості до тебе, раздєлаєм. Ти тлбричив скамейки коли? - Ні,- всміхнувсл Омелько. - Ну, то тепер дурень будеш, як і дивитимешся на Їх. Ха-а-рошоє дєло! Стлпав - ньо! .. Поньос! .. Тільки здать треба уміть. Ну, та л ось тобі: давай тількі.

Вс міха ється Омелько. Циган: Вєрно.- Підвівся.- А щьо ж! .. Бері в гадів.

Сармак буде у тебе,- гроші сармак. Будем кубрл чіть. І Бровко ось. Я й його зблатував.

Хе-хе!

реготить

Бровко.- Тепер

я,

па

рень, блатний. Поннлв діло в тюрмі. А що ... Хе-хе! ..

Ходжу, було, кланяюсь жлобам; Бери, крадь, больш нічіво.

дудки

тепер ...

Сашко:

- Вєрно, хвалю. - Хе-хе! .. 'Тоді не кажіть, що тільки місце займаю в тюрмі.

214

Только ... скокарь как-то тово. Шпалєр у тебя,

перо ...

знаєш, перо что?

до

Омелька

Сашко.

Нож. Всаділ сукє в бок, как шухар розпочньот, за сармак і до свіданія. А чіво ж? Жівут ... живі й ти. Б'ют, бєй і ти. А нєт ... не живі. Свєт уж таков. Омелько:

Ну, вже

ЩО-ЩО,- почав,- а натичкою

провалю комусь голову.- Помовчав.- Не побоюсь і гріха.

Что, что?

Сашко до ОмеЛЬІ,а. Подививсь на

його так грізно, далі:

Пошол ти в свєт! .. От єщо

жлоб! В грєх вєруєть он.

- Хе-хе! - реготить Бровко. Підводиться.- То все, парень, жлоби повидумували. Нікакого грєха. Хе-хе! Посидь довше в тюрмі, усьо взнаєш.

Дивиться Омелько.

*** Червоніють шибки од заходу.

Становісь

на

повєркуl

гукає

коридорі

діжурниЙ. На сей раз з старшим уже всі надзира

телі ходять. Стукають в грати, довбуться в матра цах, сіпають хлопців, рубці мацають Їм. Rончилась <шовєрка». Порозгортали хлопці матраци,- до по вірки цього не можна робить,- сидять на їх, вече ряють. Скоринки з пайок,- такі в попелі, з висів ками,- гризуть.

І то

11{

ковбаса,- Сашко до цигана,- шлі за

матрацами, он до ПОЛlТІЮ заглянув

у прозурку, не

вистрілив хлєба. Вчерась у ніх на свіданії билі, стало бить єсть.

Вистрілиш чорта, як ось і так по харі заїхав

мент.

Бровко:

Нехай у неділю ось ... до нас на свіданіє при

їде хто, може.

215

Кой чорт,- чвиркнув Сашко.- Ось сколь сі

дім, наєзділі?.-, Помовчав.- Та хоть ко мнє кто

прієхал, маруха хоть би ... Нікто і глаз не покажет. Ну, суки! Вийду, покажу, как на свіданіє єздіть.

*** Смеркло.

На

вікні блимає

лампочка,

засвітив

у прозурку діжурниЙ. Блощиці, що вдень по щіли нах сиділи, тепер так і ганяють по матрацах, по

стінах, по хлопцях. І яких тільки немає! І великі, й малі; і бурі, й червоні. Пухирів уже, пухирів у кожного, неначе кропивою пожалив хто, і на шиї,

і скрізь. А таракани пішли шарудіть! Стоноги теж пішли пастись. Сморід, парко.

Ходить Сашко по камері, лається. Омелько зака чав рукав, стоїть, чухається. Ті два блощиць дав лять. Воняють страх. А тс-с!

засикав Омелько.

Щось десь, на тім світі неначе, не то заграло, не то заспівало. Зскочив Омелько на нари, у вікно прислухаться давай. ти ... » -

«Садок вишневий коло

ха

співають десь там між хатками; так гарно:

тонеаько й товстенько, видно, хлопці й дівчата.

Та й гарно ж ... Аж чуб угору стає. А ніч! .. Така місячна, тиха... Хатки, вишеньки так он бовва ніють у сяйві. І пахне сіном, пахне.

Ех,- чухається Омелько.- «Вишневий ... » «ко

ло

хати ... ».

О,

вже:

«... розмовляла

з козаченьком стоя ... » -

дівчинонька,

співають. Справді ... Роз

мовляла... І він ось ще так недавно розмовляв з ... Марусиною ...

З ким це 'вона тепер розмовляє? .. Мила, люба дівчина, квіточка чорнобровенька! .. Це там біля неї колодка під лісою, помережані тіні розкидала верба, сидять це там: вона у керсеті, хусточкою білою зап'ята, Олена, Палажка, хлопці ... розмовляють... А він... Так щось і здавило його, і він:

216

«Нащо мені чорні брови, пащо 1\арі очі ... » -

почав ПОТИХt:JНЬКУ і так дрижаче.

- Ти, слиш! - почулось знадвору.- Морда реш танська, чіво у окна? Стрелять буду! Зіскочив Омелько додолу. - У, бий, ріж, вєрно! .. - прошепотів. Щось за грюкотіло в :коридорі, затупало.

О, рятуйтеl- почулось.

А тс-с!

Саш'ко до хлопців. Підбіг до про-

зурки.- Когось б'ють уже, суки. - О, о! .. - прис:кає, чуть. - Б'ють, су:ки, і рот затуляють.- Побілів Сашко, побілів. - Ага, отето тебє до окна, до окна! .. Сперечаться з діжурним ... - Бух, бух! - чується. - В карцер, в карцер його! - чуть старшого. До окна нужно єму! Сволоч ... Да єщо когда пов єр ка прошлаІ .. Лежи, не шевелісь! - Та є бог! .. Де той бог? - 'тремтить Бровко. - Так-от... в закон, вєру, в бога, в Христа! .. скреготить зубами Сашко. - У, в за:кон,' вєру! - вилаявсь і Омелько вже так. Дрижить увесь, дрижить.- Ну,- скреготить, коли б на волю, дістаю лів... чи то пак шпалєр, перо і... уІ .. гадів. Чи пропадать тоді, то й пропа дать: арештант, острожник - однаково ... - Почер вонів.

Сашко:

Дай руку, товаріщ.

«Ой летіла горлиця через са-адl .. » -

чується

звідтіль, з-за вікна.

тяжко Тяжко Грицькові. Шукав правди в людей, і за

його увільнили з заводу. Що ж це робить йому?

Злидні, сім'я у селі ... І по заводах усяких тинявся

217

уже, і по домах «трудолюбію) вештався. Хоч кричи,

нігде роботи немає. А це був на товчку. Пікся пікся на сонці, озиравсь-озиравсь на всі боки: ось ось,

може,

хто

хоч

на

поденщину

візьме

його,

попоїсти хоч буде,- не Їв ось другі сутки нічого,

дарма. Іде пішоходом, похнюпивсь, сердитиЙ, сум ний. Тут ось і там в'ються кокарди, погони, гудзи

ки;

усяких кольорів панії,

панночки. Такі вони

противні йому.

У, пики!

стискає він зуби.

Трамвай дзеленчить, карети гримлять, будівля стоїть величезна така, золото ось і он сяє в крам ницях.

- У, багачі чортові! - з злістю шепоче. 9сь булки, ласощі всякі визирають з-за скла. Смачні-смачні пахощі чуються. Так і котиться сли

на йому. Ось апельсини, лимони в підвалі, жовті, пахучі. І зернята, і лашпайки Їв би, здається йому. Рундук ось ЯRИЙСЬ довжелезний, виногра дом ДИRИМ повитий. Столи. Пани, пообпинані білим, за ними сидять, жвякають щось. М'ясом страх несе звідтіля. Аж у горлі Грицькові лоскоче, аж у його

піднебенriя болить, так йому хочеться їсти. «Та

хоч

би

хоч

сухарик,

хоч

кісточку»,

думає.

За одним столом випивають он щось, так і ле

тять бризки з стаканів, за другим «У, мизаті, гладкі!»

вирегочують.

хочеться ~рикнути Гриць

кові.

Швендяють лакеї, зуби скалять, вклоняються. «Цуцики погані, підлизи! - Зціпив зуби, іде.

І сердито ж йому. Міг би, так і Їв би усіх, все б так і перекидав догори.- У, життя,- Думає,- чор

ти б забрали тебе!» А ось якась дівчина, кохточка рябенька, лице бліде, худе, біля прохожих впадає, квіточки їм на кидав в пучечках... На очах сльози в неї, і сама знітилась-знітила.сь.

218

«От ще старчиха!»

. нявся З нею. - Чого ти

подумав

Грицько.

корчишся так, упадаєш до Їх?

Порів

обі-

звавсь.

Дівчина:

Жить, дядю, хочеться, жить! .. Грицько.- Жить хо

«3лидні погані,- подумав

четься їй, попід ногами виться у ситих ... Ху!»

у двір ось увіходить голодранець якийсь з кате ринкою, з

хлопчиком.

Зупинивсь перед віRнами,

починає «розлуки». Хлопчик піджачок з себе, пере кидаться давай. Деренчить катеринка, голодранець роззирає по вікнах, Rопієчки дивиться.

Не нада, не нада, з богом!

махають з вікон

йому.

Таиі страдні обидва, і хлопчик, і він, так див ляться жалібно і так обидва скривились. Пом'я лись, постояли та з тим· і назад.

«Хуl

схитнув головою ГРИЦЬRО.- ЩО це ще?

Старцювать, комедійствувать перед ситими... щоб тільки жить?!»

*** Тіні од домів усе більшають. Свіжіше все ро

биться. Сонце сідає. «А куди ж це я йду?

думає Грицько. Ночу

вать же треба ще десь! А де? 3а те, що на постоялці минулу ніч перебув, останні ж п'ять копійок оддав.

А, життя!» Чухає голову. 3 улички виходить КУПRа прочан з торбинками, дві баби й дідок. Прямують до монастиря, що он

трохи убіR золотими банями сяє. «А чи не потеліпаться б за ними й собі? - про майнуло в Грицька.- Чи не пощастило б переночу вать там і... попоїсти в богомольців РОЗіІШТЬСЯ чого?. А справді ... » Привітавсь. Піш,JJИ.

219

Страння монастирська. П рілим дрантям так во няє. Прохід посередині. Нари по боках. Баби на їх позіхають, чухмаряться. Дідуган он якийсь сивий, здоровий розіслав свиту, блощиць шукає у Їй. Он дядько у пазусі риється.

А он

страННИR якийсь

засмальцьований, патлатий, рудий про «душоспа

сительне» щось балакає молодиці чорнявій, вишкі

рює зуби до неї. Якась ікона з обличчям порепа ним, з очима заплющеними висить проти дверей

на стіні, благословення дає. Олива перед нею го рить. Хрестяться наші дідок та баби на всі боки, б'ють поклони, цілують її. Стоїть Грицько під дверима, картуз скинув, нічого. Дивляться на його

із нар баби, странник, пильно так дивляться. То на штани руді позирають йому, на піджак полиня

лий, то на обличчя худе, давно голене. «І чого ви повитріщали на мене свої очі бара- нячі? - думає Грицько.- Повилазили б вамІ» Одна баба он уже й головою хитає. А странник біля чорнявої щось почав про (шевєрующих». До гадався Грицько. Давай хреститься й собі, давай і собі поклони лупить. Аж втомився. Сів далі на нарах, дивиться: чи не лежить де хоч скориночка

або шматочок цвілий.

Чернець увійшов ось, кругленький, пикатенький. Ану, раБЬІ божьи,- почав,- марш слушать

вечерню.

Ворушаться всі, чепуряться, виходять. А тЬ1 Ж чиво сидить каменем? - обернувсь до Грицька.- Богу молиться ступай. Странню запру.

***

Сто іть В церкві Грицько, молиться. Чухав, серде га,

чухав

голову,

позирав-позирав

на

двері:

чи

швидко вже будуть виходить, чи швидко вже мож на устранню, мuже б, таки хоч крихоток він там де надибав. Живіт уже йому так скавучить, за пе

чінки так уже тягне його. Ув би, здається, й свічки,

220

що он біліють, горять. Так смачно пахнуть вони. Та поки ж це і служення йтиме-таки! Уже аж в очах чорніє йому; уже аж ноги судомить. А тут

ще й на коліна треба ставать раз у раз, треба хреститься. В клобуках он ззаду стоять, помітять, ще

странню

не· пустять.

Переміняється-пере

міняється то з тієї ноги, то на ту.

Та швидше вже!

нишном злиться.

Читають ченці, ні гугу, так багато, та з протягом, а читать перестануть, співати починають.

Гладкі!

зі злістю шепоче про себе.

***

Одійшло служення таки. Лампочка на поставці

у странній горить. Баби тараню з хлібом їдять. Дідуган оселедець з булкою вкутує он. Вечеряють люди. Ходить Грицько по проходу то сюди, то туди, позирає.

«Хоч би хто хоч раз ковтнуть дав ЧОГО,- ду має.- У діда он так хліба багато ... півторби ... По прохать би ... - Зупинивсь перед ним, кашлянув та й ... - Попрохать! .. Хм ... Нехай далі трохи туди ... » Ходить. Увіходить ось странник,

що до

молодиці

тоді

оскирявсь. Пере хрестивсь до ікони, сюди-туди по

дививсь, на булку дідову, оселедці, далі:

Хлеб-соль, дедушка! Просим бога та й вас,- дід йому.

Кушайте на здоровья. Ох, грехи ... - Зітхнув, похитав головою та й сів біля діда, помовчав, по тім:

Все смотрю на вас, дедушка, по знаку што

то. Не зустречались ли МЬІ с вами у Кронштадскаво QТцa Иоанна? - Ні, не був я там. - Не сподобил господь? Жаль... А от человек... У, ах! .. Понимаете ... - Странник позирнув на булку і·· .ближче до діда присунувсь,- понимаете ... вот каБЬІ вам рассказать про ниво.

221

А розкажіть, спасибі вам.

Да ... зто святой человек ... понимаете ... Нельзя ли БЬІ У вас хлебца кусочек? - Чому? .. Он і оселедець, беріть ... Помяни, господи, всех сродников ваших. Вечеряє странник, розказує дідові.

Ковтає слину Грицько, дивиться на його. Що б і робив. «Хіба ж за такими чортами й похопишся,- ду має.- У, сатана руда! .. А той чорт сивий і уші розвішав ... У, гади! .. »

И ВЬІ понимаете,- чвякає странник,- вот МЬІ

свами нонче, и он тутича ... угодничок божиЙ ... Странник

сльозу

грешнЬІМ людям

...

втер.- Только окромя

...

его

ох, грехи

не

видать

...

- Так от чортула! - злиться Грицько.- І то ж... Ху! Хай ви виказитесь, нечисті сили, дияволи! Плюнув та й поліз на нари у куток аж, у затінок. Натяг піджачину на голову, ліг. Не лежиться йому. 3лість давить його. Нудно, тяжко. Так щось і під

ступає під горло йому. Перекидається то на той

бік, то на той. - Ой, ой! - хтось у другому кутку в напівтем ряві. Теж перекидається, хлипає.

Баби:

Що таке? Го ... господь з тобою! .. -

та звідтіль

одсуваються, хрестяться.

Одна:

Платка чорного, матінко ... вкрить ... чорна бо

лізнь ... болізнь чорна.

Ой, ой, ні ... -

Встає з кутка якась дівчина.

Істи ... ось два дні, цілих два дні не ... не їла нічого ...

Придивився Грицько: кохта рябенька, лице бліде. Та це ж та, що біля панів з квітками впадала! «Ага,- подумав.- Жить хочеться! Оце тобі й жить!»

А як же квітки? .. І не вторгувала нічого?

далі питає її.

222

Ні ... Збирала на 1{ладовищі по могилах, збира

ла, мліла-мліла душею: що, як побачать? Лазила лазила, та й ... не продала й ... на копіЙку ... -

Плаче.

Хшгає головою Грицько. «І

це

зветься життям!»

думає.

Про дівчину

думає, про себе, пригадав ся ще тут і катеринщик

йому. Так-то життя йому жалко зробилось. «І це ми

люди?!

Бідні,

нещасні

ми!

Животієм ...

для

чого? Не краще· б пак там, на кладовищі, лежать?! А, пішло ти к чорту, життя!» Третього дня по газетах пройшла звістка: учора прилюдно кинувсь під поїзд крестьянин Куделя

Грицько. Пополам перерізало. Причини самогуб ства невідомі.

ЩО РОБИТЬ? Неділя. Вчиття в школі нема, і Яків Петрович пообідав, стоїть у кімнатці своїй, дивиться у вік

но, що виходить на улицю. Таке заплакане. Мряка

надворі, мокро, слизько. Іде чоловік улицею, і гря зі в його, грязі за колесами. Навпроти садок за лісою: тополька, груша, сливки. Бідний садочок! Весною

у йому,

як

він

цвів,

зеленів.

пташки щебетали.

Бджілки

зараз ...

як

Що

гули

зараз

з ним? Сіріє жалібно-жалібно, голий, сумний. Нащо цвів тоді? Так пишався убранням? Де тепер воно? І що з пташками тими? Де Їх щебетання тепер? Дивиться Я'Ків Петрович.

Бо-о-в!

почулось гучне, протяжне.

Що це· ще? Глянув до церкви,- за огорожею бі лою, поруч з садочком стоїть, одхилена.

Дзень-дзень-бов!

пішли голосить дзвони.

По мертвому! Так-от! .. Одійшов од вікна Яків Петрович, ходить по кімнатці. Сумно-сумно йому. Так. Гине ... усе, усе. Гинуть 'Квіточки, листячко, гинуть бджілки, гине й ... людина. Немає це й Брук

ви уже .. Казав сторож уранці: помер, "аже. ОтакІ

223

Був багатий, освічений, молодий, І1ежонатий ще був; жив ... Неначе у раї, на хуторі в себе ... Ставок,

верби... Жеребцем Їздив ще так недавно... І це лежить він, не дише. ЖиттяІ Живеш-живеш, по

мреш, закопають тебе, і потім ... що потім ... що потім з тебе? На який час згадка зістанеться?

Добре ж, як хоч згадка Зістанеться. Багатьох зга дують? Вмре інший, і ні слуху ні духу про його. Страшно: родиться, жить, стражда'rь, і потім... як

і не було нічого цього. Ой, що робить? Як жить? Який слід, хоч невеличкий, після себе зіставить?

Зупинився, nостояв. Сів далі коло столу, підопер голову рукою, сидить.

Який? Ну, вчителю є це він. Чого б кращого? Працюй, освічуй людей. Клади й свою лепту на користь добра

світового,

людськості, пр.авди.

Це

твій слід, це пам'ять твоя. Все добре, що ти посієш,

не вмре, буде жить, розвиваться.· Гаразд. Здав він екзамен на вчитеJ1Я, дали йому місце, почав. І що ж? Умліває, потіє, щоб і розумні, й добрі, й розвиті були його хлопчики. А вони ... ні. Тут уже хочеться, щоб і се й те знали, а вони ще мови не знають. Товче-товче їм, що таке якась «мошна», «калит

ка» ... А вб'є котрий в голову слово яке, де й треба, де й не треба носиться з ним, чваниться, хвастає ним. Не один батько жалівся:

- Прийде,- каже,- додому, што да пошто по чинає, глузує, сміється з матері, з тебе: «Он мужи ки ви, lІевмієте таю>.

Що ж це таке? Почав Яків Петрович з ними інакше. Хто вони, почав Їм розказувать. Почав ім книжечки україн

tькі читать: Грінченка, Глібова, інші. - Це по-нашому І - почали до його вони.- Зна ЧИТЬ, воно не сором по-нашому... А як гарно, роз бірно усе. А нуте ще що по-нашому, нуте ... І почав балакать з ними рідною мовою. Інакше пішло. Що розказує Їм: урок або од себе що

224

про

зорі, про

сонце,

про

людськість,- не

позіхають,

не малюють щось собі, нк раніш, розуміють, слу-

•

хають.

Повеселішав Янів Петрович, та ... ненадовго.

Приїздить у шнолу, зимою янось, <шаблюдатель уеЩНЬІЙ», батюшна один, СИВИЙ, здоровий. Поча лось з того, що благословеннн у його Янів Петро вич не взяв. Раніш, хоч і з огидою, а все-тани брав. На сей раз увіходе він в нлас, ворушить рукою, ЯI,ів Петрович нічого, стоїть, дивиться. Насупився

батюшна. Прочитав йому потім щось про засуху у третій групі хлопчик один. Він:

Хорошо. Ну, а снажи тепер ... 3 ... почему зто

засухи БЬІвают? Почервонів хлопчик

А потому ... потому ... -

помовчав.- Просто так:

пару немає вгорі, ні з чого дощеві іти, от і засуха.

Дивиться батюшка то на його, то на вчителя. Оскирнувсь, далі тан єхидно:

- Больно умен.- Помовчав.- А не потому ли, что люди уж грешат чересчур? ВЬІходят из смире ния, не соблюдают постав ... До другого підходе: - Что такое отечества, скажи мне? Встає чорнявенький, у чумарочці.

Отечества ... край рідний, де чоловік родиться,

живе.

Так. А вот, например, где твой нрай родной?

Всміхнувсяхлопчик:

А оце ... Україна.

Дивиться батюшка, вирячив очі.

- Что, что? - почав. Повернувся до вчителя: Что зто они У вас? .. - так з серцем до Його.- Тот: «Пару

німає)},

зтот

«Україну»

И по-малоруссни ответ оба ... Л Россия ... зто чей край? ..

А. ТеСІlенко

225

откуда-то

взял.

Знов до хлопчика:

Rинувсь Яків Петрович до книжки посітитель сьної, ян уже той поїхав, аж там: «Ставится учи телю

іІа

вид:

непочтителен.

Ученини

заражеНЬІ

своБОДОМЬІслием, сепаратизмом ... » - написано. Переводять ЙОГО незабаром оце в це село: (<Для ПОЛЬЗЬІ служБыl)•. Глухе. Шнола обдерта, холодна,

тісна. Вченики дикі, тупі. Піп,- наказано, мабуть, йому,- тан і слідить за ним, так поміж вченинами про його і нишпорить.

Раз

Яків

Петрович

нарошне спитав

одного, про віщо батюшна на самоті

хлопчика

розпитував

його. Хлопчик:

«Питав,- flаже,- про

вас:

про

віщо

:'І нами балакаєте і пn-яному: чи по-пансьному, чи по-мужицьному,

ЧИ

книжки

яні

нам

читаєте».

Отане вчителювання буває, тана нраця, освіта. Нудьга. Марно, марно час іде. Холодно в кімнаті. Яків Петрович аж змерз. По

тер РУІШ одна об оппу, встав, ходить. І сам, сам. Погомониш іноді з сторожем про по году, про холод

і все. Сядеш за книжку

мало

розваги: не читається, дрімається тільки. Читалось

колись. Читалось, як ще мріями жив. Чого тільки, було, тоді не науявляєш собі! Тут, будо, і праця тобі,

цілі

великі,

стояи .. ,- Rохання!..

кохання ... ех!..

Зупинився,

.линяють

усики

по

чорні,

проходять діта молоді ... Парасипка! .люба! .. Що це

поробдяє вона? Був дітом на храму він у Кущівці, в товариша вчителя. Сестра в

його є, учителька теж. Такий

чорнобривчик, така ягідочка. І очі глибоні-глибокі у неї, розумні

такі.

І тана... Замислюється,

про

ціЛJ, життя все балакає. ПонриятеЛІОвав з нею так. І от проводять додому ЙОГО. Ідуть гаєм. За дубами сонечко сяє, пташки у ліщині виспівують, квітки ряfiіють н траві.

Вона: «Нк Iне й гарноl Як хочеться жить!

226

По-

зирнула на його, п()мовчала, далі: мені ... » -

траву йому й

Вирвіть он те

lIоказує паЛЬЧИІ<ОМ на

квіточку червоненьку якусь.

Вирвав, дає. Бере вона. Червоніє, 'червоніє уся, ворушиться,

Була

ворушиться

під

українському.- Стали

намистом

неї.

прощаться.

Зирк

зирк спідлоба на його вона. «Пи-и-шіть!» - усміхається. Ах,

дорога!..

Люба!..

Гарнесенька!

Ясочка! .. -

Задихав тут так швидно Яків Петрович. Повів по

грудях долонею, сів. Написать! .. Написать! ... На гадать їй про гай, нвіточни ... -

Знайшов папірець,

взяв перо.- Стільни вже раз збирався писать, та все так ... - Нахикнув Яків Петрович.- Хоча й справді ... Що вийде з цього писання? Напише він їй оце, вина потім йому і ... пішло. І що далі? По

браться? Гаразд. А як жить тоді? Жить на двадцять у місяць?! Тепер тільни він та мати, та й то не хапає ... А піде сім'я?

А ще як з учителювання

ввільнять. Піп он довідавсь, що він «Раду» ВІІПИ

сує,- не на себе й виписує, на парубна одного, і під подушками й ховає,- отже, пронюхав. І от посперечався з ним учора, що топить нічим У шко

лі, а йому байдуже, він і почав: «Українофіл, ре волюціонер! Замість того щоб справиться, ви он ще "Раду" ... донесу в отділеніє, і вас в двадцять

чотири часа звідціля!» Ех, життя, чорти б забрали тебе! Почервонів, кинув ручку, схопивсь, бігає. Не треба, не треба писать. Надворі дзвони голосять, мряка мрячить. У хаті

годинник: «Іду-іду, не жду, не ЖДу»,- вибиває. - Ех,- ламає руни Яків Петрович:- Хоч пожи ве інший весело,' після іншого хоч нащадки зі ста нуться, а ТУТ ... - ВХОIJИВСЯ за голову.- Що робить, що робить? Сентября р. 1910

«ДА ЗДРАВСТВVЄТ І-ІЕБИТІЄІ» І

Гуде, дрижить дзвін

монастирський, луна таК

і йде. Вилазять з <<Корпусів» жінки, чоловіки. -у чім

тіль:ки немає! -у лаптях, черевиках, керсетах, бала хонах якихсь. І всі такі задоволені, раді; гомонять,

хрестяться, сунуть до церкви. Виходить з странної і Кривенко Петро. Сумний-сумний він. Що йому

робить? Куди йому йти? Так уже остогидло вдава ти з себе теж богомольця, раба божого. Лазь до церкви, хрестись, ставай навколішки. А все чого? Щоб тільки було прихилиться куди, переночувать де було. Сонце височенько уже. Мигтить, палає у небі. Бані на церквах і собі так сяють. Липи ось на чай ну посхилялись; здорові, кучеряві стоять. Птаство

так виспівує в гіллю. Вітерець шарудить. А булка ми як пахне! Ех, та й смачно ж! чайної

Петро.- Ху,

хай

ще

Завернув до

дзвонить.- Сів

на

ослінчику під чайною, сидить.

Та й Їсти не! .. Ліг не вечерявши вчора. А їсти ж ... Уніс був 'іернець у цебрі зливків якихсь: усе вку пі

і юшка, і борщ,-- странники ж і те розхапали.

От торботряси чортові! Ложка в кожного, а не лож

ка,

то

чашечка,- гребе,

заливається.

Подививсь

тільки. Що ж? П'ятірнею зачепиш? Погибелі нема на вас! Дивиться на прочан. Є і дівчата: ідуть он. Та

й гарні жl Русяві усе. Та в якому рябому, черво ному. Ач, як роззирають, усміхаються. Щасливі!

Походять се вони, поговіють, та й 3 богом, спокійні

собі. А він ... Йому не те в голові. Он там, за ого рожею кам'яною, високою, торохтить, гуде. Туди

він приїхав. Заробітку приїхав шукать. І от ... ви тирає кутки тут ось більш уже тижня. Та й довго

се ще так буде?

' 229

Тинявсь по городу вчора, позавчора,- годі. Тіль ки ноги набив та черевики ... старі й так, трюхлі,

а то ще й дужче об камінь понівечив. Що ж ти? Куди ти підеш заробітку того шукати, кого спи таєш про віщо? Та й Їсти ж таки! В животі аж пищики грають. І се доведеться говіть, аж поки трапезна ОДЧИНИТJ>

ся, як аж служення відійде. Добре, що хоч трапез на тут є. Хоча в ЇЙ і ласощil Качани з капусти посічені,

буряки.

Ну,

та

все

ж ...

ложку,

другу

упхнеш у живіт. Ото хіба тільки як не похопишся в двері. Народу-таIШ! Скоро ось уже й

почнуть

захоплювать місця біля дверей. Кожне жить хоче. А таке є ... кривороте, безносе. Еге.' Іти в церкву.

Передзвонилось уже. Іде. Біля крамнички ось, де продають хрестики, книжечки, іконки, чернець один сміттячко замітає

мітлою. Тан:ий сам ... круглолиценький, борідка ру сявенька. Странник один учора попрохав хліба у його, і дав. Аж два окрайчики виніс. Видно, доб рий.

І дивиться не сердито якось. Чи не по про

хать би й собі? Кахикнув Петро, підходе.

Батюшка!

почав' до

черця.- Так охляв ... - усміхнувся,

їй-бо ... Благословіть хлібця RУСОЧОІ{! як той странник учора.

Дивиться чернець на ЙОГО

на піджак йому по

тертий. рудий, на молоде обличчя безвусе, на не величкий вузлик у руці. Насупив брови.

Гм!

буркпув.- А одговеешься скоро?

Почервонів Петро.

Та я ... ММ ... - та й нічого. Что-то, раб БОIfШЙ, говеешь ТЬІ долго.- По-

дивився ще раз, помовчав.- Смотри, по зтапу от правим ... Деньги в богомольцев пропадают что-то часто. Нечего тут.

Котиться, котиться піт холодний у Петра. ОтакІ «Деньги пропадают ... » Неначе б се він Їх виймає.

230

Що й сам ось не :кидає вузли:ка, щоб другі не взя

ли. Ота:к! Що зовсім і не думав про се.- Стоїть, дивиться.- Що Ж се буде? Се, значить, уже йому й не обі дать у трапезній, і не ночувать уже тут? От чортів патлач, та:ке вигадав! А гляди, мабуть, що не та:к обійшовсь :коло його. СтраННИR той учора ще й бриля СRИНУВ перед ним, благословення прохав. Що б· було й собі... Хоч :картуз с:ки нуть. Ех!

Замітає чернець і на Петра прямо RИДЬ сміття, RИДЬ.

Ну, чиво Ж стоишь? - огризнувсь. с:кривився Петро.- Непремінно

«А ... -

йти

ро

боту ШУRатИ». Стиснув під плечем ВУЗЛИR, зігнувся, пішов.

ІІ

Іде городом. Торохтить, грю:котить, дзеленчить СRрізь. І людей СRрізь, людей! Пани, панії... Ось пішоходом ідуть, он тим чортогоном, що Й парово

за немає, біжать. І тані все понаряджувані. А бу дівля ЯRа с:крізь, піддашшя! Страшно й пішоходом

іти, а не ще йти RУДИСЬ роботи ШУRати. ЕхІ у ВОВRовій Долині там усе ЯRОСЬ ... Хати, Rлуні, хліви.

Тихо.

ПіДСВИНRИ

ходять.

Вигін.

Волость

стоїть. ВіТРЯRИ RОЛО неї. Кориться б уже й RОРИТЬ ся писареві волосному було. Писав би це там RОЛО

його й писав. Ніт же! Треба покомизиться було, прибаВRИ просить. Нагодилося ЯRесь бісеня руде, а його й геть. А все Іван Смагліїв. Ото ще чорта шмаТОR! Приїхав у гості до баТЬRа, за ПРИRаЖЧИRа у городі десь, почав: «Тан і Ta~, поїхав би ти де в город вели:кий, СRіЛЬRИ там Rанцелярій УСЯRИХ.

Пишеш нрасно, рублів по сорон і лупив би в мі сяць. Зодівся б, ЯR Я ось: пальто справив, калоші. А то сидить на шести він».

От і поїхав. Тиняйся тепер, мов вовча душа.

231

J3ивіска

fшась: «Городская управа». Ну, як ти

зайдеш у неї! Домище, ЯR монастир ЯRИЙ, і не ба чив зроду такого. А

пан який он

у його пішов.

Борідка клинчиком, пальто, чи що воно, на йому аж ПОЛИСКУ6ТЬСЯ. А бриль ...

KyxoBRa

неначе. Як ти

примінишся до його, що ти скажеш йому?

І це б то так походить та й додому? -А що пак дома? Хоч би за сельського став, шкапа ж якась сива там лежить, писарЮ6. Довбеться батько в зем

лі, бере в багачів з половини, чорний увесь, руки

порепані, та це й собі те робить? З БJlагородної роботи та он у ЯІ_У ... Ех! Що б було в волості жить. Було, сидить це за столом він; сходяща перед ним, перо

за

вам!»

вухом,

увіходить

дядько:

«Здрастуйте

вклоняється. А було: дає старшина руку

волосному й ... йому, і засідатель. Хе-хе! А дівчата на

вулиці:

«Хи-хи»,- до його було. А

що, якби

ее З'ЯВИВСЯ на різдво: калоші, пальто ... Нснремін но, хоч хай що, місця шукать! А що, якби ще й ... кокарда, гудзики. Як воно в їх? «І\азенная палата» ось. Ну, годі бояться! А фа Їтон ось який коло неї, коні, а й дім! Ну, що буде! «І\х!

І,ашлянув Петро у кулак, пушок погладив

на верхній губі, береться за двері.- А ручка якаl СІ,ляна.- Одчиняє

потихеньку

одні,

Скинув картуз, розгладжує чуб.- А

далі

другі ...

пахтить ЯН!

Панами якось. Та брилів, зодів У висить. Та які двері сюди і туди. У які б же його? - Стоїть, мнеться. Одчиняютьсн одні, БОI\Ові, виходить. Що воно? Підрясник беняк

не піДРЯСНИR на йому, ко

не кобеняк ... з обкладками якимись».

Здрастуйте! А что?

вклоняється Петро.

насупилось те. Дивиться на піджак

Петрів, на ботинок полатаний, вузлик. Видно, шишка велика якась. Лице таке повне, чисте, і дивиться так суворо, по-панському.

М м ... ~ починає Петро.

Ри(;;ться топ у пальті якомусь на вішалці.

232

Ну?

до Петра.

А голос ЯКИЙ панський: у піс мов.

3дєлайте милость,- вклоняється Петро,- ЧИ

не можна б тут ... тот ... мєста? Мовчить той, риється. Казав Іван: по городах є швейцари якісь, і у чо мусь кумедному, каже, ходять вони, і так по домах

ВОНИ. ЧИ не він се? Шишка здорова, й не гляне. Витяг з пальта бомажку якусь. Что-о?

повернувсь до Петра.

Мєста мені.

Какого тібє мєста? такого... за писаря. Почерк красивий ... І ... чоловік бідний ... забився. 3а какого тібє піса ря? А за такого ... щоб ... чтоб ... пісать. Что-о? Чтоб пісать. БєдниЙ... і дома нічого нема ... з голоду. Явіть божеську милость! - Ого-о! - оскирнувся тоЙ.- 3а пісаря ему! А

Ну, брат, у нас почіще тебя ... -

та й пішов у ті ж

двері. Виглянув.

- Ну, нєчего тут ... Тут одьожа вісіт. Аж ув очах потемніло Петрові.- От і просись. А, нечиста сила! Ще й: (<одьожа вісіт», неначе він красти прийшов сюдп.- Тан щось здавило у горлі йому. Надів IШрТУЗІШ, пішов. ІІІ Минають, штовхають його, і все такі веселі, ситі,

пикаті. Ось хтось вусатий іде, червоний, у білому.

На плечах погони, на чоботях шпори, шабля під боком, а поруч ... краля ... Яка рум'яна! І то ж ... як се йому? Всміхаєтьсн до неї, балакають ... уІ .. А он з якими соняшниками на плечах іде! Чор-рти! Годі вже й їсти хотіться Петрові. Так щось п{'че його, нудить .. Страх хочетьсн плакать. А що, ЯI(би 2й3

й справді отут плакать почав, кричать став, впав

неживий, чи б пожаJlів хто його, потурбувався б про його? Ідуть усе такі байдужі, тупі ... О-о, болить, так болить серце! Та товариші його панувать будуть. Васька Віз ник

за

судового

там

скоро...

Павло

Матійко на

бутилках чоботи справив уже, з засідателевою доч кою гуляє ... А він ... по полю буде штрикать, а зима

прийде

ціпом крутить...

Та

побачать

це

стар

шина, засідатель, дівчата ... А-а, рятуйте! .. Та ще й додому за віщо вернуться? О, хоч би ж хоч яке небудь отут місце! Магазини ось рядом ідуть. Здорові які та багато.

Чи

не

спробувать

у який?

би,

як

Іван,

за

прикажчика

Роззирає.- Куди к чорту! Які пляшки,

книги, картини скрізь визирають з-за скла. А в се редині в кожному ... в церкві неначе. А які жевжики

у Їх швендяють он! Комірці, пики веселі ... А оски ряються як! У, лисички! А скло ось! Як у дзеркалі, видно всього. А який ... Ху! Щоки позатягало, ніс

полупився,

як

орап,

чорний,

на

губах

смага.

А картуз! У волокнах, пом 'ятий. Куди ти поткнеш ся, оріяка така? Ага.

«Бакалейная торговлЯ»

ось.

Льох неначе.

Вікна і все простеньке якесь. Східці униз. Ану, спробувать. Кахикнув Петро, горло так зісхлось,

протер губи, ввіходе. Скинув картуз.

Здрастуйте!

Коробочок, коробочок усяких стоїть. Лисичка за стойкою ось.

- Здрастуйте! - до Петра.- Что угодно? Острах і тут неначе бере. Такий піджак на ли сичці. А за скринькою он такий лоботряс ще стоїть, пузце виставив. Пахне ще чимсь. А як по

чинать? - Та мені ... Я ... -

замимрив Петро;

кашлянув,

та й ні"Чого. ДИВИТЬСЯ на коробочки якісь невелич !\і, білепші.

234

Папірос вам? - Той з-за стойки до його. Е-е ... - кахикнув Петро.- Аби той ... - Почер-

вонів, мовчить.

Пожалуста,- той

до

його.

Бере,

угорта6.

П'ятнадцять копєєчек з вас. Дивиться Петро.

Так я ж ... Або ... ну хайl

Витяга6 з кишені

гаманець, розщіпає, дає.

В касу, пожалуста.

Виходе. А розпронечиста сила! І так грошей нема, папі рос ще купив. Нащо, для чого? Що й не курить

зовсім. А-а! .. - Зціпив зуби, йде. У голові шумить йому, в вухах дзвенить, в очах поночі. Ось якась церква, величезна, так сяє на сонці.-"У, боги! ск реготить. Ось майданчик, садочок якийсь. Ослін чики в йому. Заверта6 Петро. Дві панночки ось сидять, гомонять, вирегочують.-"У, гладні! Холе ри немає ва вас.- Пройшов далі, сів. Сорок ко пійок було у його, тепер. Вийняв гаманець, лічить: п'ять ... деся'l'Ь ... двадцять ... двадцять п'ять ... Двадцять п'нть усього! - О-о ... рятуйте ш, рятуйте! Одвернувсь од панночок, ПJJaче.-· ЩО робить, як шить?

IV Сонце сіда6 уше. Червоне-червоне стає. Находив ся Петро, охляв, аш іти йому трудно.

Ятки ось

базарні. Будки он біліють, он садо. А ось пиріжеч ки якісь у норзині несе хлопець, вигукує. Чи хоч

за п'ятачка купить проковтнуть чого? Ні, мабуть, нехай ... Так у роті гірно; тан йому нудно, тяжко, досадно. А куди ж се іти? Так уже хочеться десь звалиться, лежать, ні чуть, ні бачить нічого. Спитав постоядого в хдопця; показав йому той. Дім сірий, занурений якийсь; вікна внизу, вгорі. Ворота одчинені. Вози якісь, дошки У дворі. Домок

235

далі якийсь, низенький, полупаний. Туди й справив

Петра чолов'яга якийсь, що спитав спершу паш порта в його, здоровий, сорочка навипуск, боро датий.

Двоє дверей у домок той. Одні ближче, другі далі. Одчиняє перші Петро. Чорно-чорно всередині. Хатка. Стіни, стеля

все таке закурене, обдерте.

Вікно поруч з дверима, одно, та й те аж зелене, запліснявіло. Піл під стінкою, брудний, страх! Під другою

коминок

невеличкий,

цеглою

світить.

Піч у йому хтозна-коли й топлена, мабуть: на при пічку

куряви-куряви.

На

комині

дві

пляшечки

«сотки» стоять. На лутці крихти з хліба. А сміття долil І чимсь воняє-воняє: кислим, прілим, горіл кою.

Стоїть Петро, дивиться.

, «Оце

так! Ще гірше, ніж у страннlИ тlИ мона стирській. Там хоч хата більша, образи є, олива горить. Та се ночувать тут! А гляди, ще й грошей копіЙОІ\ з п'ять за ніч здере. Зостанеться тоді ... ех!» - зітхнув. Щось зашамотіло за коминком на печі, позіхнуло.

Картуз Петро скинув.

Здрастуйте!

Висувається,

Кахикнув. Дивиться.

висувається

Страшний такий.

Голова ...

з-за чиста

комина кучма:

хтось. скуйов

джений-скуйовджений чуб. Та бліде само, заспане, пика брезкла, очі червоні. Молоде. Вусики такі невеличкі, чорненькі; бороди нема. Злазить. Ще й без сорочки, голе! Тільки у штанях самих ... Хм ... Вишкіряє зуби:

Здрастуйте!

Та й страшне ж таки! Мускули он, груди. А шта ни! Лаття саме. Сіло на лежанці, всміхається. ІЦо за проява?

- А що, земляче,- обзивається баском хриПІ\О так,- ночувать забрели? 236

- Та ... так ... - буркнув Петро та й очі в землю. Оце так! Нажуть, що по городах босяки Є, страшні, пообдирані. Оце, мабуть, і він. Настояще босовило це, мабуть. Позирнув Петро на вузлин собі. Штани, сорочка в йому ... Ноли б хоч не від няв та отут лупки не дав або й не зарізав прямо. Вони, нажуть, такі. -

Сідайте, земляче, чого стоїте?

Робить нічого.

«А щоб твого чорт батьна!

Стиснув під плечем

вузлик Петро, у жмені IШрТУЗ, сів на полу скраєч

ку, сиДить.- І піти б звідціля, куди ж ти й підеш, де дінешся? А-а!)} Зітхнув важко-важко .

...:.-

Чого,

земляче,

зітхаєте

так?

зпов

той до

Петра.

Та ... так!

Вибравсь з дому

начхать мені на волость, ка

зав. І от ... Та якби це там знали!

v В хатині все поночіше лампочку,

на

робилось. Засвітив той

комині стояла,

постояв,

почухавсь

у нучмі, знов сів. Тихо. Чуть тільки, як торохтить десь на улиці та за стіною, де піч, гомонить хтось.

Гей, гей!

за дверима почулось.

Одчиняються, убігає... Нартуз рудий з кантами синіми; піджачок коротенький з дірками; штани ... коліно лисіє; опорки. «Оце якраз!)} Сти,::нув вузлик ще дужче Петро, поглядів ще у гаманець у кишені, присунувсь до

лутки, нічого. Дивиться далі на гостя.

Ху-ху!

оддувається той. Худий сам, худий,

блідий. Вусики руденькі, борідка русява.

Булка,

оселедці в руках.

Вигружали залізо сьогодні,- почав до того,

без сорочки.- Ще й тобі буде назавтра. Здорове пруття...

Ху!

Як

навалю

237

на

плече,

що

болить;

JЮЛЬ-КОЛЬ У боці.- :Кладе оселедці, булку на піл. А понімаєш, як шльопне з кладки один ... мокрий мокрий

вилазить ...

Ха-ха!

чвертку з кишені.- Гоп!

Ех!- Виймає

горілки

Ударив пляшку об до

лоню, вилетіла затичка.- Давай чашку! Дістав той на печі, без вушка.

На!

Дістав потім

якийсь

лапсердак,

так

канцур'я і висить, накидає на голе тіло, зіскакує додолу:

Ану ... возліяніє сотворім.

Випивають. Ламають булку, шматують оселедці руками, їдять. У

Петра

так

у носі

лоскоче,

слина

котиться,

плямкає так.

Знов

одчиняються

двері.

Увіходе

чоловік,

що

питав у Петра пашпорта.

Ану,- починає,- много вас тутича? За ноч-

лег пожалуйте.

Довбуться ті два по кишенях, дають йому щось.

А ви?

до Петра.- Грівенік. Ну?

Аж з полу зсунувсь Петро.

Як гривеник!

Помовчав.- Дядечку! Зділай

те милость ... я чоловік бідний ...

Ну, то что?

Дядечку!.. Ій-богу... буде п'яти з вас ... бід-

ний ... -

Голову набік і дивиться так страдно.

Марш за п'ять туди {)Н,- за коминок пока

зує.- У другі двері туди.

Надіва картузик Петро. Та только... штоб... смотри... посля не каявся мнє.

Там, земляче, злодюжки самі,- обізвався той,

без сорочки. І вломив булки.- І піджак з вас зні муть,

додав.

Дивиться Петро.

Ну, чіво ж?

Виймає гривеничок, дає. Зітхнув так. Сів дить, скрививсь.

Лішов чоловік.

238

си·

Аж мені соромно,- знов до Петра той, без

СОРО'lки.- Чого ви так знижуєтесь? «Чоловік бід НИЙ .•• », «зділайте милость ... ».

Чого, як. .. -

тільки що не пла'lе Петро,- як

без місця, а грошей... Ходив місця, ходив.

Дурниця! Якого вам місця? Ходімте завтра

залізо носить

от і місце, і гроші. Товариш ось

одпочивать буде, а

я йду.

От і той...

як

охоту

маєте.

Нічого Петро, дивиться в землю. Хм! Гарне міс

це! Залізо носить!

Не

журіться,

земляче!

Що

нам

таке!

Аби

сяк-так день та ніч. Не печитеся о мнозєм.

Стій, ось я йому ... повеселішає хай,- обізвав

ся худий той. Обітер об штани в оселедці руки, наливає у чашку.- Пий! Всміхнувся Петро. Зовсім не такі Й страшні, як думав. А все таки ...

Не той ... спасибі!

мотнув головою.

От ще! Ще й 'Іваниться буде. "у нас, брат, без

цього. Ну, гоп!.Вип'єш, закусиш.

УІ Вихилив З пів чашки Петро. Так гарно пішла на

голодний живіт: холодить, холодить скрізь. Обли зався, дивиться на оселедці, на булку.

- Ну, чого ж? - той, з борідкою.- Хочеш їсти, не здавайся на просьбу. Вступає

щось, вступає Петрові

у голову, таке

легеньке, м'якеньке. Положив картуз, вузлик під стінку. Бере їсти.

Хе-хе!

Так смачно їсть. Тільки піднебіння

чогось мов аж облазить йому, та горло стало таке, мов туге.- От виголодавсь! Хе-хе! А той ...

Ннби мені щоб писать що,- до того, без СОРОЧКИ, IІО 'ЦlВ.- Писарем у волості недавно я був.

Дурницяl

той Йому.- Семінаристом я був

у духовній недавно.

Дивиться Петро. Така мацапура, семінаристом він бувl Хм! Белике діло семінарист! Гудзики, ко карда. Б Бовковій Долині у батюшки семінарист є. - Як семінаристом? - далі питає. - Та так. А сей ось учителем у селі,- показує на того, в борідці.

Шуткуєте!

От ще, стану брехать! Стиснув плечима Петро. Може, й так. Кажуть же, що по городах є босяки й з учених; панські сини є прямо, кажуть. І то ж, кажи ти, й найде отакий дур у голову.

А чого ж ви ... Хе-хе! .. той ... оце так?

далі

питає Петро.

Як? А той ... семінарист ... місце б можна вам гар-

не де мать.

Дивиться той, почервонів-почервонів.

Що?

Нащо?

почав.- Місце?

Що

значить

місце?

так суворо.

Усміхнувся Петро ніяково якось.

А той... щоб жить. І благородніша б робота

була.

Що? «Щоб жи-ить»?

«Благородніша»?

тріщивсь той. - Тим ви й знижуєтесь так!

ви

схитнув далі ко

лишній семінарист головою й нічого. Доїв оселед

ця, потер об штани руки, потім:

Перш ніж жить,

голубе сивий,- прихиливсь до Петра,- знать тре ба, для

чого.

перш ніж нітиться так, зітхать,

турбуваться, щоб жить, спитать треба себе: що таке життя? Бломив другий шматок хліба Петро.

А той ... А люди ж живуть.

ЕІ

махнув

110 хаті, далі:- -

семінарист

рукою.

Пройшовсь

Так і скот же живе, свині.- Сів

240

на лежанці:

«Місце»! .. -

Всміхається.- Що таке

місце? Безглузде запобігання ласки у такого ж нікчемного м'яса, як і сам. Безглузді, нікчемні турботи. А «благородніша робота»! От ще! Кор читься

людина,

маніжиться.- Похитав

головою,

плюнув, зліг на комин, сидить.

Той, бувший учитель, кинув з-під оселедця бо мажку під піл, закурив од лампи цигарку, вийняв

з кишені, пихкає. Курить і тільки <шахи, кахи!» раз у раз. Зліз з ногами на піл, зліг на стіну.

Е, чорт!

почав.- Ще й боліть буде мені!

Зігнув кулак та геп, геп себе в бік. Помовчав. І то ж ... коли сидів у тюрмі, і досі ...

Що ж у вас?

Петро до Його.- У лікарню

підіть. Сухі такі.

Що-о?

насупивсь

учитель.- Чого

лі

карню?

А щоб ... порошків хай дадуть. Можна вмер

ти ж так.

Схитнув головою учитель, всміхнувсь.

А не вмерти можна? Хіба ті, що по лікарнях

тиняються, й не вмирають?

Кахикнув.- Н-неми

нуче, брат. Утерся після оселедця Петро, гуцнувся на піл поз лутку.

Хм-хм!

похитавсь.- Жалко ... Люди хоч по

живуть: їдять гарно, ходять ...

К чорту!

скрикнув семінарист на ле жан

ці.- От ще! «Ідять гарно, ходять ... » -

Зіскочив до

долу.-l то ж ... За сим всі й б'ються.- Плюнув,

проЙшовсь.- Істи гарно ... щоб потім гнить дужче; смердіть;

зодіваться

гарно, щоб ...

уявлять щось

тільки з себе, заличковувать нікчемність свою. От мета життя!

лапсердака

живіт голий,

Заклав руки в штани, виставив з-під ходить по хаті.

Тільки

чап-чап ногами зашкарублими, босими по сміттю,

по долу цегловому.- І то ж ... життя! .. Безглузде коптіння неба ради кишок, ради зодіву.

VII

я ось полічусь!

Та й страдні ж ви,- Петро до Його.- Очі так

кахикає вчитель.- Як по

покурю ось, попоношу на' сей бік заліза ... глибоко і синьо так попід ними. А молоді... ще б і рано ...

Що рано?

Вмирать?

учитель

до

Петра.

І то ж ... Не однаково пак, що сьогодні вмерти, що

завтра? - Затягся цигаркою, закашлявсь.- Ху! .. Однаково, брат, хоч і найраніше вмреш. Вмреш жаліть і каяться не будеш. Дивиться Петро:

Так тоді краще' вбить себе. Щоб так зразу? Стоїть пак в такий одчай вдаватися, так лякаться зла? Помучить його? Життя ЗJIO, чоловік скотина ... посутяжить себе. - О, що воно? - жахнувся Петро.- От укуси ло! - Витягає з рукава блощицю.- Ти ба!

Кинув

бить.

додолу.- І

живе

ж.

Тільки

капость

ро

Так усе,- учител'ь до Його.- І чоловік саме

так.

«Ідять гарно, ходять ... » -

знов починає семі

юtрист.- Пху, скот несмисленний! Тільки й тур бот. І шукай ти тоді в чоловікові, в душі якійсь, чогось святого, великого.

Еге,- розправив ногу учитель.- Шукай ... Як

ось хоч і в такому чоловікові. Іду я оце пішохо цом сюди. Аж суне навпроти мене, суне: пузище,

в'язи ... Ху! Погони генеральські, лампаси ... «Пху, IJХУ!»

оддувається. І дивиться ... куди! Геть і небо,

і сонце! Обминають його, звертають йому. Я звер

ІІУВ трохи, а то ... звертай же й ти, думаю. ЧеРIЮ ІІУЛИСЬ ... ха-ха!

«8,

невежа!»

загарчав він.

Петро:

І ви не боялисr, його, пана такого?

вавСя.

243

здиву

Що-о?

почервонів

учитель.- Що

значить

пан?

Чортзна-що!

чвиркнув

семінарист.- Живе

купа гною якась. Грошей багато у неї, економія

десь,

одна, друга, і ти вклоняйся їй, бійся ЇЇ. А там-то користь комусь з неї! Ноптить небо та з людей бідних глумиться, та ж блощиця. Як і в нас там є пан ...

чорту!

рок.- Пани...

скрикнув учитель. Нинув недоку

бідняки...

Нористі

пема,

та

нащо

й вона? Ному? Тим, що теж блощиці такі, що теж так небо коптять, що теж ... собі тільки всі? Усі вони гарні: і бідні, й ці туші. Зло й зло.- Підкор чив ногу.- Розкажу я й про бідних тобі. Ну от розсуди. Хотів я користі їм, хотів добра... Так боляче дивиться було: шкура та кістки чоловік, голодний, обірваний; дітки позамучувані, позапла кувані, таке бідне, нещасне. А день і ніч працює чоловік, тягнеться... Почав я з ними балакать: «Так і так,- кажу,- ви б хоч ціну требували більшу собі». А там економія, багатющий поміщик живе. Вони й почали. Одна забастовка, друга. По легшало їм. І харчі' кращі, й ціна. А тим часом про мене довідався пан. Заарештували мене. «Ну, думаю,- нічого. Хоч і з місця злетів, і в тюрмі це

сиджу, так уже ж ... Знаю, за що. Добра ::оч не а зробив-таки й людям». І так мені гарно. «Вийду з тюрми,- думаю,- так буду й далі

.багатечко,

робить. Це буде мета життя мого. Боже,- думаю,

як гарно мету в житті мати, добро людям робить! Це ж вони, хоч би я і вмер отут, не забудуть мене». Сиджу, жду: ось-ось, може, й на побачення при йдуть до мене, принесуть мені цукру, чаю ... Не

має.:. Ху!

Вхопивсь за бік, закашлявсь. Почер

вонів увесь, очі блищать йому, а піт так на лобі і вис'l'упив.- Ху! І от ... який же я дурень! Стоїть

пак про добро думати якесь? Ному? Тому ж злу? Стоїть пак видумувать якусь мету життя

244

МУЧЦ-

тися ради... ради скоту якогось. Ху! Тільки хворо

би схопив. Холодно було. Тюрма мокра, лежав поз стіну...

Розбив

життя,

мріяв! Була дівчина сіроми, як

раділи

брат.

вчителював,

як

вчителька. А батЬІШ, мати,

мені! Тепер...

е,

чорт.- Витяг

блощицю з-за коміра, кинув, з пазухи другу, со рочка брудна-брудна виглянула, по чухавсь, далі:

Жду, чаю і от ... сиджу год, сиджу ще місяців шість, приходить мені акт обвинительний. Дивлюсь: низ

ка ціла свідків проти мене.

Хто?

Що?

Помов

чав.- Читаю, аж ... тут і Павло Труш, тут і Микола Настенко,

«УЗЯТЬСЯ,

Іван

Свись. Якраз усі ті, що тоді: узяться!,) - до мене, було. Та, було,

в мене й лежать. Я Їм книжечок, чаю ... такі добрі ... Засудили мене. Просидів я ще два годи. Виходжу, зострічаю Ностенка. «Як вам не соромно,- кажу,

було свідчить на мене, та ще як? Навчав економію грабить, чого й не було!» - <<Та, та ... » - та й од мене мерщій. Дивлюсь я. Слухаю: аж він ... за старmоробочого в пана уже ... Ага! Ну, і що ж? Тоді

нітивсь, прийде до мене, було: «Позичте з полти ника хоч купить борошна», а тепер чую: «Ану, чіво там!

на

других.- Не

розсуждать!,)

Так. отак

воно: мені полегшаJІО, а ти ... пропадай! Скотина,

звір чоловік! У, гади! Зло й зло ... Н чорту! пився з полу:

Схо

Я з/!.ра;J.- Побіг у двері кудись.

VIII

Еге. Такі-то діла.- Почухавсь у голові семі

нарист.

Зліз

на

лежанку.- Тут

хоч

блощиць

менш.-llозіхнув. Сидить, насвистує якоїсь. Петро на полу.

Ага, попалась ... ось Я тобі! .. -

Ловить на ШТR

НЯJl? їХ, кидає додолу, давить підошвою. Тихо. Тільки чуть

регочуть за стіною, та гудок

десь гуде.

245

А до якого біса їх!

щиць. -

знов Петро про бло

На полу ось, на стінах.

Надить світло, скло заяложене, зверху надбите, а все-таки видно Петрові: ворушаться ті сюди, ті туди. Видно смуги по стінах, плями: хтось пальця ми

подавив, порозвозив.

спиною

себе...

тараканів,

глянув

на лутку,

тараканів

там;

за

так

і вн:рили крихти. Десь стоноги взялись, одна, дpy~ га, теж ПJІаЗУЮТЬ туди.

то

ж ... -

всміхнувся

Петро. -

Турбується

й воно, живе, лізе Їсти... А подумаєш:

для чого

воно таке, нащо? Убігає учитель. Булка, півкварти горілки в руці.

- Ху! Шкутильгають тепер там по роботах батько, мати старі. Ех! 1\ чорту з життям! - Налив у чашку.- Ну, да здравствуєт небитіє! Гоп! - Ви пив, сів, їсть.

І ти думаєш,- знов до семінариста почав,

такий чоловік тим, що темний? Однаково. Візьми ти й освіченого. Був у селі у нас у панка одного

син студент. Учився, 'такий був завзятий. Давай йому рівність, добро, простоту. Скінчив універси тет, слідчим тепер. І от ... куди к чорту! Геть, не

підходь до його тепер! Так, брат. Нічого. доброго, гарного в життю, в чоловікові. Все одно маніжін ня, полуда, зло.

3а стіною щось загрюкотіло, хтось крикнув, лає ться хтось.

Да-а,- почав семінарист на лежанці.~ І інак

ше не може бути. Такий уже корінь життя: зло. Не кажучи вже про чоловіка, блощицю, візьми ти й... ну, ростину візьми, яку квітку, чи що.

Хоч

і прекрасне на вид, поетичне, божественне, а там ... що в йому! Росте, пишається само, а тебе, іншу ростину, все норовить заг.1JУШИТЬ, обійти, посісти. І так скрізь і завжди. Ось хоч і це розказать. По знакомивсь я був з панночкою однією раз літом. Живе коло нас поміщик один. І ВОНа В його

~46

ro'fo-

вила кудись дівчину. Курсистка сама. Чудової кра си. Ніс, очі, брови, стан ... не сказати. НУ, ее ще нічого.

Головне:

«Ах,

ахІ

було,

все

Який же й мир божий загадковий! неться, було, й поведе очицями

так ... -

вона.

Тай усміх Дивуюсь,

каже, було,- які є люди байдужі до цього. От моя

бариня: тільки й знає їсти добре, ходить в шов ках ... Живе! Для чого? Ху! Яке ж воно гидке, осо ружне,

багатство

оте!

Нічого

великого,

святого

в ЙОМУ. Ах, як жить? ЩО ЖИТТЯ?» - Та й скри ВИТЬСЯ, було, ті губоньки якось уже так поставить, було. А я, дурень: «Так от де все те гарне, чудо

ве,- радію, було,- що вчувається мені в шепотін ню листочка, в співі пташок, вбачається в сяйві місяця, зір! От де все те прекрасне, святе, до чого

мене ще так змалечку тягне! .. Божественна!» По кохав ... І покохав страшно, безумно. Не побачу вечір

ніщо не миле мені. І вона: «Смерть одна

розлучить нас»,- мені співає, було. І ОТ ... -

похи тав головою ееllIінарист,- дурень я, дурень! Отак вірить в людей, таке бачить у них!

Помовчав.

І от що ж? Приїздить до пана того небіж його один в гості. Франт, шарлатан ... В університеті не робив нічого. Ну, ДИВЛЮСЬ, щось моя Оля так несмілко дивиться в очі мені, і вибіжить до мене на часин ку, та й на місці не встоїть. Одно ТО СЮДИ, то туди позирає, немов

боїться

через який час, аж ... -

так

СУМНО.- Слухаю,

кого.

Що

таке?

Слухаю

всміхнувсь семінарист якось

аж,

нічесоже

сумняшеся,

заміж іде Оля моя за ... небожа того. Так от ... от і «осоружне багатство», і «ах, ах, ах!» Трапивсь їй мішок з грішми, і вона... де все й ділося те. І се такі МИ.- Помовчав.- Пам'ятаю: місяць, БУJIО ...

тихо ...

вишник ...

чорний собі. -

соловейко ...

ехІ

Рвdпув

вусик

К чорту! - Схопився, до - пляшки.

Да здравствуєт пебитіє! - Голь-голь, п'є нахи.'ІКИ. Плюнув.- Все полуда, брехня.- Пройшовсн по хаті.- А ти ж чого? - до Петра.- Пий! ~47

Хе-хе! .. Не той ... спасибі. От ще!

обізвався учитсль.- Ми п'ємо, а він

слину ковтать буде. Ми ж пе буки які.

Так ... -

мнеться

Петро,- воно

вам стоїть. - Що-о? Що значить гроші?

ото

гроші

скрикнув семіна

рист.

Та воно ... -

почухавсь Петро.- Хм-хм ... А як

нема їх, та нігде й узять, то ... -

всміхнувсь.- Що

тоді?

Тх?.- пирхнув

семінарист.- «Що

тоді?»

Інша річ, якби смерті-небуття не було! О, тоді що? А то ... Якийсь чорт заставляє жить тебе? Завжди ж можна

гарно

жить

б,

перестать.- Пройшовсь

чорт

візьми,

замолоду

по

хаті.

розквитатися

з життям! Менш зла зазнаєш і зробиш.

Добрі

ви,

та ...

таке

балакаєте.- Петро

до

Пorо.- Мені жалко вас. Семінарист:

Що?. А се що ще? Що значить «жаЛКQ»?

Подививсь на Петра так сердито.- Кожний про себе жалій, про свою нікчемність журись. Ну, не n'єш - силувать не буду. Поставив пляшку. Подививсь, подививсь Петро, простягає руку.

Ану ж...

хе-хе!

Налив

у чашку, випив.

А як! Хи-хи! Семіна рист їсть.

Ходжу як неприкаяний тоді,- знов до вчи

теля.- Ніщо не інтересне

мені, нічого не треба.

Що тоді семінарія мені? Став вчиться на двійках, кинув! Дістає їсти й Петро.

Хе-хе!

усміхається.- Ну

й ...

як!

Лоскоче

щось у голові, лоскоче, йде, шелестить ... гарно ... -

Пройшовшись по хаті, схитнувсь.- Хе-хе!

Ага,- зареготав учитель.- Оце-то й воно!

Гризе

мене

тоді батько-дяк,- далі

248

балакає

семіпарист.- «Ледащо}), п'єм!

(<Волоцюга})...

ха-ха!

Ви

Зпов хильнув З пляшки.- От так-так!

Ходить, точиться то сюди, то туди, вс міха ється. Учитель:

Топи його, топи зло! .. -

Хильпув і собі. Си-

дить на полу, ноги звішав, купяє. Теж усміхається.

Петро булку мегелить .. Положив шматок Мм ... і, я ж ... Да здрав ... гап!

«Не· осеппий

мелкий

семіпарист. Сів коло учителя:

тумап ... » -

допиває остачу.

дождичек ... -

починає

БрыIжетT

СКВО3Ь

дерепчить баском.

«Сле3ЬІ горькие льет»,- підхоплює тепорком

учитель.

Позабирались за плечі одип одпому, хитаються.

«Пей:

тоска

проЙдет ... -

виводять.- Пей!

пен

... »

Петро:

ПеЙ/ .. Ій-бо ... Хе-хе! - Підстрибнув.- Як гар Іде, поточивсь до двереЙ.- Тра-та-таl Вхопився у боки.- «Поза гаєм, гаємІ .. Гоп, ті-ра ра!» - викидає ногами.

но!

*** Не шунав уже більше місця Петро. З якою ОПІ

дОЮ став він згадувать про те, як тоді вклонявся швейцарові, плакав у садочку ... щоб ... щоб тільки: «Як жить, що робить?}) ТьхуІ ..

ЩО Б

МЕНЕ БУЛО?

Під таким заголовком зпайдено рукопис один.

Діло було так Цвіли сади; білі-білі стояли; несло пахощами; бджоли гули, пташки щебетали; а со ловейко виспівував - аж у вухах лящало. Сонечко так усміхалось.

249

Саме тоді у клуні в Жалдака ЯI\Има стукали, пи ляли

домовину робили. У хаті читали псалтир,

свічка горіла ... Лежали на лаві вусики чорні, бро

ви

сип Якимів, Пилип. Лежав у жильотці чер

кесовій, до половини прикритий, і блідий був, блі дий.

Страшне

тавро

смерті,

все-таки

воно

не

знищило чогось на лиці йому. Щось - чи біль, чи жаль, чи докір - було на йому. Так і застигло. Весна, літа молоді ... Що почував парубок, вічним сном засипаючи?

Чудний якийсь був він,- розказують,- мовчаз ний, задумливий. І звалило його, доліз якось, ка

жуть, раз у больницю, і як сказав йому лікар: «Треба Їсти добре, жить спокійно, у чистому, теп ЛОМу»,- він: «Еге, нехай же! .. Швидше б умертю>.

Кашляв, у боці боліло. Починали, кажуть, садки розвиваться,

все

починало

веселиться,

радіть,

вийшов, ліг на сирому і ... «швидше». І от коди шукали воску на хрест йому в руки,

у столі в шаховці знайшли сувійчик паперу. Були там папірці ЇІ помальовані олівцем, чорнилом, й по писані. Між цими папірцями був і рукопис цей

зшиточок, списаний дрібненько.

Ось що там написано .

*** Купив це я дві книжечки на ярмарку. Такі гар ні: читав, читав й ще кортить. По-нашому писані

і про нас, мужиків, про злидні паші, бідування.

Добре сочинителям: вчені, і жить, мабуТІ>, є при чім Їм. Пишуть собі. А я ось ... малописьменний, попихач чужий: А здається, написав би і я щось

тане. Ану, спробую, не що зараз роблю, неділя сьогодні. Тільки ... хоч і напишу що, то що з його вийде? Лежатиме, поки поліція знов забере. Пона

писував

був

статейок,

віРШИІ\ів,- забрала.

250

Та

й зараз староста, врядник так носо дйвляться на мене.

Дивно Їм: простісінький парубок, живе у селі, по поденщинах ходить

і в бомагах кохається!

І це знов, після тюрми! Дивно інтелігенції нашій:

«Пісатель!»

так

насмішливо

вимовляють

це

слово.

Нехай! Не забере поліція

буде для себе. Про

віщо б же почать? Почну про своє життя! Тільки за сьогодні не опишу я його, а завтра молотить, післязавтрього теж. А тут ще так нездоровиться.

Ну, та

НEJхай!

Буду

по неділях потроху писать.

Ану ... як умію. Ану, ще й з розділами, як у тих Rнижечках.

1 Подивишся на світ божий

такий гарний. Со

неЧRО світить, квіточки ростуть, дерево... Так хо

четься жить, робить щось, линуть кудись. Був ще я невеличким. Штанці на мені білі, до цурки, жильоточка латана. Залізу в бур'ян

так

мені гарно там: мережечки од сонечка ось і ось;

бджілки гудуть там і тут; коники хрускають. На душі

так...

хочеться

припадать

до

всього

цього,

цілувать, дивиться й дивиться на його. До церкви піду з матір'ю; святі скрізь, корогви, хрести, ба тюшка в ризах, а на криласі співають,- пу й світІ

Тільки ... нащо пекло є, страшний суд буде? Ба тюшка, було, як розкаже про це

боюся-боюся.

й сниться, було. Уночі як присниться оце: земля ось горить, па

дає. небо,- жахаюсь, кричу. Такий матері неспокій. Турбується, було, страх: - Переполохl От, боже мійl На батька жаліє, було. Перелякав дитину,- каже,- заїв.

251

Авін ЯІ{ОСЬ... раз у раз сердитий. СRаже йому мати про віщо:

Олії он

треба,

чобіто:к

хлопцеві!

RрИЧИТЬ

він:

Де я в сього та в того наберу вам тих грошей! Я он без чобіТОR, без олії і виріс! .. По наймах!

Страшно-страшно мені. Ще він я:киЙсь ... борода сивувата, ніс горбатенький. А тут як не змовчить ще мати,- б'є її, лається. Тремтю. І це снилося часто. Було, й схоплююсь.

Сумує, сумує мати оце:

горе!

Що ти будеш робити у світі божому,

TaRe

Бере паJІЯНИЧКУ, грошенят щось, веде до

баби мене. Виливає баба мені переполох той. Якась смола, вода надо мною. Виливає, і мені все одна

ково. Стискала, стискала

раз баба плечима, далі

й каже до матері:

Погане діло! Цього вилить не можна. Це не

'lИстий всередині.

Дивиться мати. Еге,- хитає та головою,- це ЯR в євангелії 6,

казав батюш:ка. Засмутилась мати, сама не своя:

Боже мій, що ж це робить?

Давай ВИRурювать мені баба «його». Наобмітає

RYTRax

по

павутини, С'J'ружечок

паструже з ЛУТОR,

з одвірRів, З RачаЛRИ, з рубля; паобмипає потерті з віНИRа

в черепок це все, запалить перед ротом

мені, обіпне рядном мене і ото:

Ковтай дим.

очах

ріже,

горлі

дере,- ковтаю.

млію душею: <<Нечистий>} всередині! Оце

TaRI

млію,

Гріш

ник це я, значить. такий, це, значить, мені в пеклі

кипітьІ .. Ковтаю, ковтаю. Було, й матері каже баба робить це мені. Бідна мати! Ще дужче мене, мабуть, мліє, було. Лягаю спать,- хрестить, хрестить мене, та і вікна,

і двері, усе. І слухай:

252

Спаси і помилуй, мати божа. цариця небес

на,- шепоче.

Співаю, було, в бур'яні: «Амінь, господи поми луй, алілуя!»

Розказувала мати про мене.

На руках ще,- каже,- носила його, і таниЙ ...

хоч не йди з ним до цернви. Слухає-слухає оце, ян

співають на криласі, та й собі: «Де-де-десь!» Читаю, було, у долоні, уявляю, що це ннижка і що я письменний. «Отче наш, оже єси ... » -

так

мене мати вчила богу молиться.

Як я любив все тане письменне - й не мав! І по смітті, було, шукаю папірчиків. Знайду оце обгорт ку з кунфета або що інше таке - розправляю, гладжу.

Є у батька псалтир,- як вільний, так він і читає його

і Ога,

дяка

царя

вчивсь.

«Сіона,

воссаанска,

вся

царя

ам-орейска,

царствія

ханаан ске»,- так вичитує, мабуть, щоб у пеклі не буть. Дивлюся, дивлюся, було. «Як воно,- думаю,- як ото в тебе савтир є, та

ще такі й слова у йому: "Сіона, Ога ... " Хоч би хоч подержать його».

Мати, мабуть, це помітить зразу. Та дай, хай подивиться,- до батька, було.

Він: 'Умна! Дитина, а така книга, дай, хай побалує. Вона гроші стоїть мені ... і ... прив чать балувать СЯ ... - Та на полиці й кладе, було. Є в батька книжечка податкова, паліТУРRИ зеле

ні, за сволоком стримить.

«Як би ЇЇ звалить?»

було, думаю. Візьму оце

й хватки у руки, та й ... а як батько увійде? Настане зима, страх упечеться, було! Тру, тру пісок на лежанці, з лежаНRИ на піч переходжу.

Надвір би побіг: СИНИЧRИ там, снігаРИRИ,- ні в віщо вбуться, вдягтись. Є шкарбани в матері, надінеш, а ось і ЇЙ треба. Є свитина, так.. біла

253

й жіноча: сестрина, що вмерла під.тrітком, ще мене не

було.

Вибіжиш

до

дітвори

ІИ -

сміються.

А вона ще й до трьох вусів, і довга-довга на мене. Скнієш, скнієш, було, схопишся та як дременеш по снігу в одній жильоточці, в черевиках матери

них, а то так прямо й босий. Іноді, було, й слини не

ковтнеш,

А іноді

не

кавкнеш

як звалишся:

простудишся

так.

палить тебе, пече усього.

Скільки раз це бувало! І вижив! Та в хаті чадно, холодно,

поночі.

Стіни

пооддувались,

стеля

на

висла. вікна понамерзали. Та борщ пісний, воняє воняє. А часник ще, як батько стане мазать ним

хліБІ «Та

як

же

негарно

жить,- було,

думаю.

А воно ж, мабуть, і всім людям так. Як вони й не бояться? Живуть, ходять ... Годиться так, мабуть». А то раз після велИІЮДНЯ іде до Бовкуна мати:

за грішми, була на поденщині в його. А Бовкун пан. Живе за греблею, за верству од села. Вчепився за нею j Я. Дивлюоь ... Хата в Бовкуна ... куди! Не попротрюхала,

як

нашій,

покрівля,- залізна.

А стіни! Цеглові, з карнизами. Та вікна великі великі,

ще

й з дверчатами.

Та двері... таке

все

страшне.

«Як воно жить у такому?»

думаю.

Та хліви ... й хліви під залізом.

Увійшли в кухню. Стеля так високо і якась ... не знать ніяк сволоків. Та ВИДНО-'3идно у ЇЙ. А піч як лежанка, і в їй горить, а на їй макітерки стоять

якісь ... голубі, зелені. І риться

щось смачне-смачне ва

в їх; так і лізе у ніс. Страх Їв би йогоl

А на сковороді якісь СТУJlНИКИ в маслі киплять ...

М'ясо! Так-от! М'ясо, та ще й у маслі! Як воно тим людям, що ото їдять таке?

Як наїмся я борщу, огірків, картоплі, як зану дить, було. А іноді як заболить живіт оце, страх! Гур'Тить у йому, коле, та твердий-твердий зробить

ся! Карбучаюсь. Побачить мати

254

зразу до баби

мене. Поглядить баба його, схитне головою: «По роблено,- каже.- Тут ось І10ПУХЛО, там поприси

хало». Починає лічить. Положить долі мене і давай

м'ять його,- розминать те, що <<попухло», розтя гать те, що <<поприсихало». Позіхає, шепоче щось,

спльовує.

Болить,- скривлюся,

терплю.

Каже,

було, юшку пить з кізяків кінських, з наростнів на сливах, коровки божі їсти, оті червоненькі. Варить дід, смажить, мішає. Ось одчиняються двері - надвоє, як в церкві. Дівка в кохті виходе, з чимсь миску виносе. Гляну в половинку одхиле ну, там другі двері, одхилені теж, а там ... страх

що! Дерево якесь ... в хаті прямо й росте! І щось ... негаразд видно, так щось і сяє. Аж страшно мені. Тулюся до матері.

Як воно тии людям, що ото живуть у такому?

Ячать десь там уже, чуть. І ось, похвалилась, мабуть, там дівка про нас, вибігають: хлопчик і дів чинка. Убрання на Їх ... не можна сказать і яке. Не лаття, як на мені, ні, щось ... чи плис, чи ... Ноги не в грязі, як у мене, не позлипались пальці, не по

мерзли,- повбуваті увіщось

- куди! .. Кучерявень кі і повні-повні обоє. У дівчинки лялька в руках гарна-гарна, у хлопчика

і малюночок зверху

...

книжечка червона якась

страх! Червоненьке й золо

теньке щось. Ой! ЩО НОНО! Дивимось: вони на мене, я на Їх.

Миша, Оля!- запищало в покоях.- Не ходи-

те туда!

Побігли вони ... такі ... підстрибують.

Жалко. Не раз сиджу, було, й думаю: «Як воно так? Ми живемо ось як, Бовкуни он ЯІ'. У їх. мабуть, тіло друге і душа, все? .. А мабуть ... Такі білі, пихаті, і балакають інакше якось. І то ж бог! .. Казав батюшка, що це все бог так дає: ти будь таким, ти таким. Так от бог! Отакий... І от вони і живуть тепер у хатах таких, таке вариться

їм,

ще така й книжечка в хлопчика!

255

Що, якби

я жив ото так! Як би воно? Або хоч би тана КНИ жечка в мене! Ну й бог!» І мені книжечки ... хочеться,- сіпаю раз ма

тір за поли.

Вона:

Ти хоч би

щетинника

купив

йому!

до

батька.

Що?

визвіривсь батько на неї.- Олії нема,

соломи нема; купи! так бликнув: - У,

гризтимеш ось! - А на мене книжечки йому! Печеш ти

мене.

«Ну, які воно ті гроші,- було, думаю,- що бать ко, як ось тратить їх, сердитий такий?» Лічить раз по копієчці на сіль. Я так зазираю до його. Глянув на мепе, засіп. Я своє роблю. Як

штовхне тоді він мене, як поточусь Я, та об лутку, так і проваJІИВ собі голову. Кров з мене юшить, мати кричить, плаче. І зараз місце те знаТІ" як прогорнуть чуба.

Таи

забажається іноді

вмерти, було.

Нарошпе

босий по снігу, було, бігаєш. Або, як літом, злізеш на лісу та ПJІИГ звідтіля, щоб прибиться. «Иехай, думаєш,- умру, ось ... Пташки щебечуть, сонечко сяє,- умру. Нехай знає батько, знають пани, знає бог ... » Жалко зробиться, жалко. Станеш в кутку де, затулишся долонями, плачеш.

Страх

люблю все таке

письменне

і таке

все:

квітки, дерево, красиві місця.

за

вигоном гай

од нас

недалеко.

Так

мене

у його й тягне, було. Якось так мені гарно в йому:

гущавина, пташки. Ставок є біля його, лука. І не вилазив би з його, ходив би~ сидів, та... Ганн усю, Андрійка

маленьких

заставляли

глядіть.

Матері

все ніколи, і сиди дома, було. «Як воно так? - було, думаю.- Миша у "ана більший, ніж я, а й не глядить менших. Ще самого глядять.

Гуляють коли пани в гаї, дивись:

веде

дівка за РУІ.У його. А мене ще й квасолю чистить,

256

хату вимітать заставляють». Нудюсь, нудюсь та як подамсь оце іноді. Не раз було: дивлюсь, іде мати

з дубцем: - Ганнуся з полу впала або піску наїлась, бджола укусила, а ти ... за самого ще мліЇІ душею, щоб ще у провалля, в воду не вбравсь! - Та хвось дубцем мене оце іноді, хвось! Тікаю та вже лаю нишком, лаю її:

Нечиста сила, чорт!

попокаюсь

«алілую>

же

вишіптую,

Сердито:

послі,

щоб

Ще ЇІ б'є!

«господи

помилуїІ»,

господь

простив

ме-

ні це. Було, ЇІ мати:

Мііі синочок ... била ...

Попопадала Ганнуся і з полу, і в мене з рук: несу

оце, несу та ян впущу

поболять руки.

А Й про мене розказує мати, було:

- Топиш оце абощо, слухаЇІ: геп з полу або прямо з лежаики. Було, ЇІ прив'язуєш на полу, за поперен крайну, та до дошки, що од вікна, та ...

наприв'язуєшся хіба? Жално ... А раз,- каже,- уже вивчивсь ходить, ПРИЇІду З річни, аж він,- сам був дома,- JІаЗИТЬ на печі, стеребкавсь якось, тре очі і кричип. так ... «Що, що?» Туди, аж коло його стрючки червоні, що в борщ кидать; дістав з жерд ки, погірчив очі,-- попоносилась.

А місяць люблю! Раз: там за тополями сонце заходить, а там за

нленом він, місяченько, встає. От! Часто: вигля

дає, виглядає з-за садочна, було. А тут ще соло веїІНо, хрущі. Ну ЇІ ...

Чого таний світ гарний?

було, питаю у ма

тері. Схитне головою: Гарний світ, та ... життя ... -

так? Чи до неба прибиті, чи як? Стисне плечима.

та й не докаже.

А з чого воно ото сонце, місяць? ..

А. Тесленко

257

1 як

вони

- І то ж такі божі сили! - сама ніби про себе.Жить би та бога хваJІИТЬ. І така ... Як оце вмре, було, хто, то вона: . - Отак! Жила, жила людина,- нема! Було, тю, і полізе комашня по мені. Так-от! Як воно тю,?

Чорнява сама, очі задумливі. Очіпок полотняний на

їй,

керсетина.

з~студжує'!'ься,

Нездужає

тільки

підвереджується.

часто,

Боюся,

було: боюся,

було: «А ЩО,- думаю,~ як мати умре? В одному черевикові

або чоботі

не

ходжу:

умре, кажуть».

2 Іде час. Приходить батько з базару, всміхається. - Ну, а що, як? - до мене.- Хоч книжки? Дивлюсь я на його, нічого. Пройшовся

він

по

хаті,

сів

на

полу,

посидів,

далі: Хе-хе!

витягує з-за пазухи.- На

йди.

Та що? Аж не вірю собі. Дивлюсь: палітурочки зелені, по краях мережечки. Боже! Ухопив я ЇЇ ...

не знаю, як повернуть, де діть. Пахаю, до пики тулю.

Увіходить ось мати з салатою з грядок.

А дивись ... такої йому?

Де

взялися

ще

Андрійко,

батько до неї. Ганнуся,- дивимось

всі, стоїмо серед хати.

Сидить на полу батько.

Хе-хеl

усміхається.- Гарна? Отож знай,

до мене,- на зиму в школу.

Боже! У школу! Забилось серце, забилось мені. Давно

вже:

Книжки

дивлюсь

під руками

у у

їх,

вікно,- ідуть дощечни.

шнолярі.

«Щасливі,

думаю.- Коли вже н буду так, коли я стану здо ровим таким?»

Розгортаю ту книжечку,- картинна! Ну й гар на ж! Чоловік такий добрий ШІ виду, і коло його дітки. І він щось руками над ними.

258

Спаситель благословляє дітей,- обзивається

батько з полу.

Так' от книжка! Слова, та все такі здорові, ла паті. «А які воно в школі будуть?

думаю.- А'не

хай ... А як воно, як ото вчиться, буть письменним? Тоді вже,

мабуть,

знатиму

про сонце,

про

місяць».

Пройшовсь ще раз баТhКО по хаті, далі:

вам,- до

Ганнусі

Й Андрійка,- нате

по

бубличку. Радіють ті, Андрійко підстрибує.

Хе-хе!

батько.- Ну, сип обідать,- до ма

тері.

Пообідали. Взяв батько книжечку.

мені

Ну, це «аз», а це «букю>, «відю> ... - проказує по ній. - ПідучуЙсь. Все ж легше в школі

буде. Незабаром ікаптанок сіренЬІ\ИЙ справив мені,

чобітки. Перший каптанок, перші чобітки! От ще було радості! Настала осінь. Вносить він мені і каптанок той, і чобітки.

Ану, на,- усміхається.

Взувся

я,

вдівся,- не

знаю,

як

пройтись,

ЯК

ступить. Висмикала мені мати комірчик.з СОРОЧRИ,

загадала перехреститься до образів. Перехрестився і батько, веде в ШRОЛУ мене. - Оце ж гляди,- балаRає

до

мене,- вчися.

Кончиш цю, то Я ще й далі, у ХТОРОRласну оддам

тебе. Учися, я не ворог тобі. Щоб хоч ти жив, не мучивсь, ЯR ми.

«Ще й у ХТОРОRласнуl- радію.- Що ж тоді?» А ВТОРОRласна та недалеко од нас, ходить прямо з дому в неї можна було, не платить· за харчі, за

квартиру. ШRолярі у ЇЙ тані все у БЛУЗRах. І це, значить, і я буду таRИМ; на вчителя буду учит~ся! ЯІ А як воно, як ото учителем буть?

259

Верх цегловий, вінонниці ось ВИДНО уже: ІОН0ла!

Тільки тьох-тьох серце мені. Хлопчики, чоловіки стоять. Такі все мов страшні, всі так мов на мене і дивляться: на чобіТJШ, наптанок. Поздоровнався батьно до їх, усередину входимо. Та як! МаЛЮНІ\ів-ма

Хлопчини й тут, чоловіки.

люнків по стінах. Та все люди на їх, та такі ... той у нереї якійсь, тут червоне, там синє; той голий ДО половини; у того на голові І,учма якась. Так

мені; і боязно, й радісно. ЧИМСІ, пахне, ЧИМСІ•.•. партами. Такого Їх багато. А он спереду щось ... дошка чорна, велика стоїть.

Стіл [ЮJЮ неї. І за столом ... він, учитель. Піджак па йому, пише, сидить.

Учитель! Це ж він учить мене буде, розназувать все?! Який же він гарний, хороший! Круглопикий, вусиІ'И руденьні, борідна гостренька. Це, мабуть, і він тан буде до нас, як там, на картинці, спаси тель до діток

Починає записувать. Питає х:лопчинів, питає і ... так

по-панському...

насуплює

брови,

насуплює.

О, вже кричить на одного:

бестолковЬІЙ какой!

Ойl Ще й цепка на грудях блищить. Страшний!

Как зовут?

мене вже питає.

Мовчу. Сказав йому щось батьно.

Отчество?

знов він до мене.

Не чув я зроду такого слова, дивлюсь.

Отчество?

«Пан,- думаю,- зовсім пан. Ще на того й похо

жий, ЩО літом на батька за подать кричав, при їздив в опалетах. Зовсім такий. Так мов і дивиться противно, і

воло так оддуває,

комірчик

такий

блискучий, дебелий на шиї. І сам натоптуваний такий».

Где ТЬІ

рос?

визвіривсь він далі на

мене.

Не те, не те. Перестає вже й у школу хотітися мені.

260

Почалося вчення. Узнав я його. Так от бувають

вчителі! Не розумієм нічого, не по-нашому все. Кричить, лається він. Та ще як .іноді сердитий увійде: «Бол вань!», «дуракю).

Особливо, як, мабуть, в карти програ ється. Кар ТЬОЖНИR такий. Ідеш, було, куди поз школу смер

ком, видно в вікно: він, дяк і ще хто-небудь си дять, грають.

А там дряпічка! Сидить на шиї у наших людей, родився, живе між нами, та й

сам не з кого

батько простісінький селянин, «хахоЛ», тільки що

багатий,- а там що виробляє, як з усього нашого глумиться, маніжиться, чваниться!

Розказує раз нам, як числа складать. Написав двоє на дошці та:

Ну вот, например ... -

обертається до мене,

пойди сюда: ну вот, где БЬІ ТЬІ здесь крестик по ставил?

Ось,- показую йому.

Як крикне він:

Только не «ось»! Какая тебе «ось»? Ось толь

ко в телеге БЬІВает. Так от скотина! Хлопчиком був я тоді, а так

і тоді противно зробилось мені. «Ще й кричить, думаю,- не знає он він, що по-нашому "ось"!» Противним робився вчитель мені, та й вчиття не кращим. Ну, таке ж уже' воно круте було, кляте, ніяк не второпаєш. Ну, хоч і це,- є у мене в записі: «Сложением наЗЬІвается действие, цель которого

ОТЬІСЮl.Ние СУММЬІ двух или нескольких чисел».

Повтори,- почне до котрого учитель.

Сложением ... действие... цель... з... мм ...

Болван, стань у порога!

Не до душі. Арихметика так прямо спротиви

лась, страх! Розказує оце він, що чим (шаЗЬІвает СЯ»,- і не слухаєш, було. Однаково не второпаєш, думаєш. Та ще вона показалась мені такою сухою,

261

мертвою. «Нехай,- було, думаєш,- ставить краще "у порога", та одчепиться з нею». І все навиворот, все не те, не миле, страшне.

Раз в одній статті «пьяная РОЖа» читаєм. - Що воно? до чого? - дивуємось всі. Ось увіходить учитель, я й питаю: - Як це так? Квітка ... п'яна! Оскирнувсь він, схитнув ГОЛОDОЮ та:

Да й болван же тЬІ,- почав.- Разве зто какая

рожа!

Помовчав.-8то, зто ... Дурацкая башка на

тебе! .. Ну, зто ... понимаешь ... Стань у порога! Другого дня:

Ну, теперь знаешь, что рожа? 8то ... ну вот ... У тебнзто что? - показує на обличчя мені. - Пика,-- кажу: - Только не (шьша»! Нужно - рожа! Дивлюся.

Понял?

Іде, іде мороз по мені. «Та що ж це таке?

ду

маю.- Це, значить, квітки, які там літом цвітуть,

червоніють у нас на вгороді,- не рожа?! Квітки, на які мати, батько і всі: рожа та рожа,- не рожа! Та невже? Як же

BOno?»

Жалко-жалко якось стало

мені.

На один:

ки

перемінку

ось

вийшли.

Слухаю,

школярик

. Бач,- каже,- що рожа! А ми, дурні, на квіт

рожа.

От

дурні!

Воно

наш

язик,

мабуть,

ніщо.

«Може, й так,- думаю.- Тільки ж ... батьки, ма тері ... всі дурні?» Вчусь далі, аж уже й гай

не гай, і місяць

не місяць.

«Лун 11 ,

мені:

роща»,- ТJlумачить

«місяць»,

«Гай»

казать

учитеJlЬ

хочетьCfl;

мені,

так

і вчувається, ввижається так. 'Ось мов вечір: со ловейко щебече, хрущі гудуть, а мати: «А місяць ва гаєм сходить он як!»

262

І це все не те! Сумно, 1'ЯЖІ<о ЯІ<ОСь ... не тим,

мов,

здається

мені, батько,

світ уже

мати ... І

це,

мов, я десь далеко-далеко од дому.

Жалко було, а все-таки трохи-потроху почав я й навсправжки думать:

мабуть, ніщо-таки наша

мова; для мужиків темних, нетямущих тільки й є

вона. У письменному нігде немає її, вчитель лає за неї і

сам тільки тоді і вживає

з котрого, кривить кого: «Га? що?»

до вимовляє слова ці.

Мабуть,

її, як

глузує

так уже твер

вона

тільки

для

смішок і є людям письменним.

Почав і собі в учителя розуму набираться. Було, мати

як

скаже

таке

що,

як-от:

<<Книш,

паляни

цю>,- я:

Так як, як? .. -

хихочу.

А то перед вечором раз трапився у хату до нас

книгоноша один. Такий: бородатий, в чумарці боб риковій. Розгортає книжечки по столу: «Бова Ко ролевич», «Еруслан Лазаревич» ...

А це ось ... -

показує синеньку одну,- «1\об

зар», по-нашому.

-,-

Ану?!

Розгортаю:

«Думи мої, думи мої ... »

Справді ... по-нашому. «Як же це так? .. » Хіба ... хіба годиться й по-нашому?

думаю.

всміхаюсь до

книгоноші.

А то ж як?

каже.- То по-руському, це по-

нашому; то язик, і це. Дивлюсь я.

А чого ж учитель в школі ... -

Мало чого не бував!

Шевченко

почав я йому.

повів бородою він.-

сочинитель, чоловік не вчителя твого,

і ... що він каже ... Ось ... -

Перегорнув листків 3 скільки.

показув.

Читаю: «І чужому научайтесь, й свого не цурай тесь ... » Дивлюсь тільки. Далі читаю: «Бо хто матір забував, того бог карає». Пряде мати

на полу в керсеті, в очіпку, така

худа, бліда ... Глянула на мене та:

263

Так, так, моя дитино ... не забувай, не цурайся

свого.- Помовчала.- А то ... годувала, кохала, зне-

СИJІИлась, а ти ... І то ж учитель ... противний такий! Розгортаю далі. «Садок вишневий коло хати ... » Яке гарне! «Хрущі над ВИШНЯ ми гудуть ... » Ну Й книжка! .. Ще й ще перегортаю: таке рідне усе ...

«Що, якби купить Її,- думаю.- От якби гроші! Як воно, як ОТО в кого є вони?» В

мене тоді тільки й буваJIИ

вони, ЛІ, піст та

батько на говіння дасть копіЙОl\ п'ять-шість; або як Новий год та випасіваю. Було й зараз випасіва них чотири копійки, лежали аж у кутну на полиці, в папірчику угорнуті, так хоронив, дістав ... Що ж

за Їх? 3а КНИіJШУ аж тридцять шість хоче! А "у пить так бажається. Питаю у матері.

Є ТРОХИ,- каже,- та" держу на платок, за

п'ястись нічим. Як почав R зазирать КОЛО неї, як почав,- роз

в'язує вузлик, дає. Купив! Другого ДНЯ взяв і в школу ЇЇ. Обступають шко лярі мене з нею, ДИВЛЯТ1>СЯ.

По-нашому, но-нашомуl

«Отакі

усміхаються.

ЮІИжеч"и,- думаю,- якби

читав

нам

учитель!» А

він іноді такий читає, було,- особливо, як

батюшки пема,- замість закону божого. Так такі ;шісь усе ... Мови не розумієш гаразд, і про таке

все: «Страйсь, равняйсь!»

Або про те, як кого по

важать, величать ... Сидиш, тільки НУДИШСЯ. Страх і сам, було, любить, як ото ВКЛОНЯЮТЬСЯ йому та ще як низенько,- всміхається.

«Отакі якби ... -

думаю.- А якби, щоб він поба

чив її, може б, і справді ... Така гарна». Ось увіходить і він,- не ховаю ЇЇ, на парті ле жить. Ану, хай ... Аж він ... дивиться, дивиться на парту, далі:

А ото что?

визвіривсь на мепе. Ухопив її,

264

шарпає-шарпає.-- ТЬІ где зто взлл?

Та за вухо

мене.- Болван, болван, нельзя отого, нельзл! .. Та йшов з класу, взлв і ЇЇ. Боліло серце: і чотири копієчки стратив, і мати платка не

купила,

і...

книжечка

загинула...

така

гарна.

Боліло й вухо довго. Отже, вже інакше я став думать про своє рідне.

Дороге, миле!

Любив л писать статейки, віршики ... на зразок тих, що учив. Страх хотідось писать! Особливо про ліс, квіточки ... Прийду, було, з ШКОJlИ, сідаю, пишу. І 07 до цього часу писав по-руському все,- звісно,

лк умів, мішаницею, а по-нашому хіба тіJlЬЮI як похихотіть, було, схочеться, а це вже по-нашому став. Пишу, і JlюБО-JlюБо мені, так воно й пристає до душі: лк думаєш, так і пишеш.

Написав раз був статейку про гай: як там пташ ки, ягідки ...

Так по-нашому й написав:

пташки,

ягідки, гай. Читаю, і так мені гарно. НамаJlював

ще малюночок:

травичка, дубки в ЇЙ.

малюю,

було, як в книжці, що вчу,- гарпо ж, гарно мені, аж не

втерпів

л:

«Л

дай,- думаю,- покажу ще

й те вчитеJlеві, щО ХО'! на це скаже. Невже-тани йому байдуже до гарного такого він-тани противний таний?»

всього?

Даю. Л

Невже

хай ...

Подививсь він на те й те, схитнув ГОJІОВОЮ, даді: Болван! Идиот! Арифметини не учишь, а то

делаешь, что не нужно совсем! Да еще по-хаХJlац ки!

Та

статейною

маJlЮНОЧНОМ

по

пиці,

по

пиці мене.

Як здумаю й тепер ...

Що

за

чвара

тана?

й (шо-хахлацни»! .. От голова курлча! Що й сам же ... Ничипоренно й прізвище.

Тан отані-то бувають

BtIl!TeJli!

Ось чим я згадую

свого! Скотина! іКиве, щоб тілью! світ поганить. І сподівавсь я ще В311ать од ііого про міснць, про

сонце!

265

Якось уночі осінню така здорова зірка десь з неба упала. Як летіла, так іскри й сипались з неї, і вид но-видно було. Прийшов я уранці в школу й давай до хлопців:

Так от! Що воно зірка ото? Упала вона ... як?

Чого? А на небі Їх стільки! Як воно там? Він і підслухав,- мистець на це,- одчиняє двері.

далі:

Что,

что?

-- до

мене

так єхидно. Помовчав,

ТЬІ где нахватался зтого? Что за МЬІСЛИ?!

Молокосос ТЬІ наРШИВЬІЙ! УРОКИ нужно знать, а не зто. Вечно он: то се, то то тебе ... Как собаку, ВЬІ гоню! Дурак! Без обеда сегодня. Противно було в школу ходить. Як настає оце ранок, як на заріз, не хочеться

в .неї збираться. Посилають, а ти так і норовиш заподіять що собі, заслабнуть, дома зістаться. А сидиш оце в їй за вроком, було, тільки те й ро биш, що позираєш на сонце, чи швидко додому уже.

«Це

там

дома

усе

рідне,

гарне

тобі,- ду

маєш,- мати, батько, Андрійко, Ганнуся ... І вони це спокійні собі: ні вчиття клятого такого не знають, ні вчителя противного, страшного такого.

І це мати казки розказала б мені,- люблю каз КИ! - Ніч надворі, хуртовина, я: "Я хочу казки", до матері. Пряде чи шиє, розказує. І це там сніга рЮШ, СИНИЧІШ на дереві ... )}

Б'є учитель мене, без обіду раз у раз зостав ляє,- тим більше, вважав за «способного»,- а я ще гірше не вчусь-задачника і не розгортаю, було. Насилу

дотяг

третього

класу.

Здав

екзамен,

а здав-таки, і мовчу вже,. мовчу, як про второклас

І}У нагадають мені.

3 Живу

дома,- нудьга.

ЗаставляюТІ>

мене

оце

м'ять коноплі, грядки шарувать, а мені хочеться

щось інше робить. Як не писать, малювать, то І,У-

266

дись іти, щось знайти, дивиться на щось. Т ходжу,

БУJ1О. Як подамся оце ... Світе! Гарний, любий світе!

Ніч.

неба дивиться місяць.

Берестки, тополі

стоять, застигли в сріблі. Мережки скрізь рябіють по улиці. Поторочі ось і ось бовваніють: острішки, клуні, хліви ... Тиша. Як воно так?

Вигін ось. Телята пасуться черідкою. Бджілки, мухи гудуть. Квіточки жовтіють. Пахне чебрець. Лука он за ровом; сопце так упилося у неї, тільки

миг-миг трава та квітки. А верби виблискують, аж у очах рябіє; і тихо вже, тихо стоять, посхилялись над рудкою. Гай зеленіє у сяйві, чорніє прогаляви нами, холодком. Поле синіє... Мигтить далечінь ... Що там? На південь усе, було, тягне мене: і сонечко сві

тить звідтіль, і місяць, і... Палестина в той бік, казав батюшка. Палестина!.. Христос там жив, ходив, проповідував. ОЙ, Христос! Так, було, хо четься полинуть туди.

Дали мені після школи євангелію. Було, читаю її. А в їй про таке ж усе гарне,

вже, читаю святе.

Нагорна проповідь. Читаю й бачу неначе: гора,

травичка, кущики. Сонячно. Христос сидить, і ниж че його народу-народу. Ой, чом не жив я тоді? Галілейськеозсро

ось.

Вода

чиста,

прозора;

вченики, мрежі ... Христос. Так усіх і все хотілось любить. Або: «Світающі во єдину от субот» ... Сад Аріма фейський.

Місяць

над

заходи,

ангел

на

камені,

сяйво, кущі ... Маrдалина, і ... він.

ОЙ,- нуджусь, було,- куди йти, що робить? Ідуть, було, баби говіть в монастир,- уже вчеп люся до їх. Ідемо. Поля, долини, гаї, седа ... А ось ... і він, монастир, білий, високий стоїть. Липи коло його, садок, доріжки ... А в йому! «Блаженні непорочнії, в путь ходящії в закон є

267

господні! .. » -

ВИВОДИТЬ

хлопчик

підрясничку.

Таке анголятко.

«... госпо-о-о-дні! .. » -

співають

монахи

за

ним.

Ой, як же й на душі! .. Щось є! .. Десь щось є гар

не-гарне таке. Так би й полин ув кудись. «В законє господні ... » Христос ... вченики ... Маг далина ... Як жить?

Що, якби тоді були мене в монахи пустили?! Так бажав. Не пустили ... А є ж і смерть, пекло, страшний

суд буде. Як же жить? Молюся вже, молюся, було: і вранці, і ввечері.

У книжечці, що батько купив, таного молитов, усіх з неї неремолюся.

Умерла Ганнуся ... Смерть, смерть! .. Яких немає у книжечці,- з псалтиря переписую. Давав уже

мені батько тепер. Та пообмальовую їХ, МОJІИТВИ, пообмальовую, було: деревцем, квіточнами. А як служення оце, так я і в церкві. Є ікона у їй: преображення господнє. Гора ... Христос в сяй ві ... Вченики сплять. І є: Христос стоїть з корогов

кою

воскрес; ангел сидить; мироносці йдуть. Не

надивлюся, було. Наближається великдень, було,- жду вже, жду. Напівтемрява. Блимають зорі вгорі. Внизу церк

ва стоїть, жевріють вікна.

Ревуть дзвони.

Ідуть

з дарниками, образами, хрестами. Сунуть з свічка

ми. «Христос воскрес!»

лунає. Ну й ... світІ

Було, читаю на нриласі, і з таким усердям, аж

батюшка хвалить, було:

«По-монастирському»,

каже.

Тільки ян зимою змерзну, змерзну оце; вдягтись

гаразд ні в що, терплю: «3а царство,- думаю, піде».

А батюшна, було: «Хто тут страждає, терпить, тоіі на тім світі блаженствувать буде». Так мені "арно. І не їм іноді, було, сутни цілі.

268

Пасу, було, скот інше літо, хоч немає свого, то чужий. Гарно у полі! Толока. Будяки червоніють. Сонце світить; щось у повітрі мигтить проти його. А

там

за долиною жито

полискується:

котяться

хвилі, котяться. А там он у Ivші могила стоїть, гай

видно, опускається небо... Це там, мабуть, і є те щось гарне. Хочеться йти туди, йти. Ліс бовваніє ... Це там чарівниця живе, зілля варить; цвіте папо роть там.

Попороаказую іноді казок, було, хлопцям. Мов чааний я і не зразу почну, ну, та як і почну вже,

було. Мелю й мелю Їм прямо сам з себе: то по лісах

десь ходжу, то по болотах, по печерах; ее бачу, те: відьом, pycaJIOK. Після материних казон якось так все це легко уявлялось мені.

Тільки до всього такого, як у м'яча грать абощо, н така вже недотепа був.

Було, й

м'яч

з лівші

кидаю, і не вціJІЮ нікого. Ма,10 й приймали мене.

Або почнуть борюкаться, оце й мене іноді втягнуть між себе,- ні вивернусь, ні схоплюсь, як інші. Та й нудним все це здавалось мені. Як замість цього та в ліс, було, підем чи па луку:

по полівниці,

щавель, та ще й на півдня,- такий радий я. Все більшим стаю. Заставляють

брать, ціп

мене тупірець

на поденщину йти. А я роаведу водою

чорнило, щоб надовше хонило, малюю, пишу. Для чого? Нащо? Як і раніщ не думав про це. Так мені хочеться, бажається так. І дедаді все дужче. Виженуть з хати, було,- іду за клуню, на дверях малюю. Нарву листя з соняшників, з гарбузиння, помну-помпу у пучках, і ото соком. А де стовбур треба чи хату, там я вуглем. Тільки така досада: рудіє сік, рудіє, БУJIО, а даді й не знаТІ, його стає.

Чухає голову батько.

В кого він і вдався такий!

l\аже.- В школу

не схотів, тепер он що він ... Не буде добра з сякого такого!

269

Піде в город, облазить всі канцелярії, щоб де за писарчука мене устромить, коли вже такий,

мов.

Попосміються там з його,- сердитий-сердитий при ходе.

І сяка' і така,- починає на матір,- держиш

його дома, балуєш! .. Я б його досі прогнав. А мати все оступається за мною, було. Усе:

Малоздоровний,

худий ... -

таки

був

такий.

4 Написав раз статейку. Ходить, мов, у лісі хлоп чик один. Пташки, сонечко, мухи, квітки, ягідки ...

Радіє він, бажає чогось, линуть хоче кудись. На писав чималенько. І ДИВЛЮСІ>, мов нічого статейка.

«А

що, якби буть сочинителем,- думаю.- Які

вони, з яких? Казав книгоноша тоді, що ... от забув, хто... був із селян і, як і я, з бідних. А що, якби так і собі? А дай до Бовкуна піду, покажу, що скаже. Може, ще й дорогу дасть, як, казав книго

ноша, тому дали. Так-то бажається чогось, а він пан такий доступний, кажуть».

Надів чумарчину, пішов. Присінки, виноградом повиті.

Виходе. Такий повний, борідка клинцем,-- про читав.

Молодець,- каже,- маєш

дар.

Тільки ...

чи

тать, главне ... читать побільш треба тобі.- По мов чав.- А слухай: мені в канцелярію треба б хлопця такого,- тіЛЬRИ

що

розщитав одного, глупий

та

кой. Так вот ти... чи не зістався б на його місце у мене? А він земським начаJІЬНИКОМ сам.

Нічого й казать: ухопився я за це, тим більше:

у його й жить. Жить у домі цегловому під однією покрівлею 3 панами! Я" воно? Іду сповістить батька, матір.

270

Це ж яке щастя,- радію. Жить у людей розум них, освічених! Хто-хто, а вони вже знають про

віщось велике, гарне на світі ... Люди тнмущі, ба чать далеко ... От таких мені й треба. А книг стільки у Їх! Ішов повз вікно, що було саме одчинене, видно: палички так і заставлені ними. І всякими,

й машпш,

й великими. Так от!

Що воно

Про віщо вони ото все? Казав пан:

R Їх?

«Читать по

більш треба тобі ... » От і нехай ... Отоді! І не такі ще

статей ки

писатиму.

тут

Нан.

Напишу.

«Нате»,- скажу. Може, ще й у яке таке учення оддасть мене,-- своя економін. А який сад у його,

скільки квіток в огорожцї! .. Ах, любий пан, гар ний, хороший! .. Ще й балака по-нашому. Пораділи й дома не менш.

нові,

Шануйсн ж оце,- навчають мене,- годи па чоловіком

наставить:

писарюватимеш

собі

у сухому та в теплому.

Ліг спать -'не засну. Жду вже, жду, поки сопце зійде, щоб швидше до пана.

Заступив і... і таке життя було мені там, щось гарне, веJІИке, книги

усе

...

Був 'письмоводитель надо мною. Літ сорока чо ловік; смаглюватенький, щелепи здорові, вуси рі

денькі, бороди немає зовсім. У такій він повазі у пана. Письмоводителем здаВНі1 по земських, тик і там такого знавця КОРЧІІТЬ: і сьому, й тому вчить пана, і пан його слухає. І не тільки нк буть зем ським, учить, а

хазяйнувать як.

Хліб

збирать

панові, ось уже він знає: так, а не так треба. Риса ка купить: такого, а не такого. І скрізь йому діло:

пов ар, конюх,- доносить панові або пані,- горнич на до хлопців залицяється, садовнин не годиться

нікуди.

Слухають його,

шанують.

Часто

пап:

«Ларіон

Михайлович, а йдіть чаю!» Або: «Ларіон Михайло вич, я хочу зробить вам пода рочок: піджак є лиш ній У мене». 27І

І живе чоловік

А що в канцелярії діла... всі валить

на

мене.

Було, прийде перед обідом оце: «Ну, Філіп, по всім цим ділам. нужно поготовить повєсткі. А з цього

цього

по

копії

позаводить у книгу.

знять,

цього

дві.

Те

он

гляди ... все це на завтра,

Та

чуєш?»

Посидить, пощипа волосину, що десь стирчить замість бороди, і, як не видно пана, щоб збрехать йому що або' чого напиться, за шапку й додому. Ходить, було, у шапці - книшем. А літом у карту зі

гудзик зверху.

Живе недалечко в селі, <юблікатує»: гребе гроші з дядьків. Живе ще й ::J аренд всяких, бере у пана по тридцять у місяць

Бомаг-бомаг на

і нічого.

столі, -

встигай

тіЛЬІ\И.

тут

не одно й лихо: пані з своїми ділами. Така: воло так

одвисла,

товста

сама;

вигляне

кімнати

в канцелярію:

Филипп, беги сейчас у село, позови прачку

Настю.

Да

чего

ото

канцеЛЯрЮI

пол

ГРЯЗНЬІЙ

такой? ВЬІтри. Кидаю ручку, дивлюсь: щ() ж робить, чи те спер шу, чи те.

Чего ж сидишь?

Біжу за Настею. Прибігаю, починаю помі'СТ ви тирать, знов вона:

Филипп, внеси ванн у, пойди да затопи печку

сейчас. І ото не одмагайсь.

Бариня,- раз їй кажу,- писать ось на завт

ра багато. - Что-о?

запищала.

Голос

такий

противний

у неї: товстий, а вона його робить тонким.- Что-о? Не хочешь служить?!

Інший день так прямо хоч розірвись, було. Приходе письмоводитель, бувало, коли не ее, то те не готове.

272

Гм,- починає.- Зто же почему?

І теж:

Не хочешь служить? Похнюпишся і ні слова, пишеш. Бо скажеш (шочему»

ще гірш буде.

Сказав раз:

Бариня до другої роботи одриває.

Нічого він.

Ходить

по

канцелярії, щипа вуса.

Ось пить чаю гукнули його. Балакають там, мені крізь двері й чуть.

Такой отой

Філіп негодяй,- провадить Ла

ріон Михайлович,- нікакого почтєнія у нєго, ніка кого послушанія.

Да,- піДХОПJlЮЄ пані.- И сама я говорить хо

тела об зтом. Обращаешься к нему,- такую недо вольную

рожу

строит.

нет

того:

посмотреть

барьІНС в глаза веселенько, встать персд ней.

Да вот і зараз: лєнітся, дєдов не виготовіл,

сказал я єму, он: «Бариня одриває»

...

І главноє:

не «одривають», а «одриває», і так грубо. Загрюкотів стілець, вискакує така червона.

Что зто в самом деле?

кричить.- Что за

грубости? Что за жалобьІ? Разве я не вправе над

тобой? Я? В своем доме? Пошел сейчас, дрова скла ДЬІваЙ. Скотина!

Часто, було, й сам Ларіон Михайлович: - Філіп, бєгі до мене додому, портабак візьмеш, забув. Або:

- Філіп, бєгі до мене, кроліка принесеш сюди, покажемо барині. Хапаєшся, було, там і тут. В канцелярії і до після півночі сидиш іноді. Заболить-заболить у грудях, а в очах тільки миг-миг ...

СіРІЄ У вікнах, встаєш. І це я був тільни за «мальчика», <шривчавсь» ... Плати ніякої не було мені. Дивися тільки: перево дять гроші пани на ляльки, іграшки всякі, дурни

ці, а тобі й ... на КНИїІШУ нема.

273

Пожив тан з пів рону, прошу В батьна на чоботи. Він:

жалування?

Коли

вже

воно

буде

тобі?

Требуй!

І требувать у пана й боюсь. А ян увільнить, бува, думаю.· До його давно вже хлопчак янийсь про

ситься .. Де дінешся тоді? А може ж, так поживу, полегшає.

Осмілився раз.

Призначте ... -

до

пана

благаю,- се

те ...

трудно.

Нічого пан, диви"І:ься в діло одне. А письмово дитель:

Ну, яний снорий! Послужіть надо єщо.- По

зирає до пана, оскиряється.

Почула це, мабуть, і пані. Увіходить.

Какого тебе жалованья?

закопилила губи.

Кормят тебя, нвартиру дают ... Чего еще тебе?

А я харчувався на нухні. Борщ сьорбав не дуже чим

смачніший,

ніж

дома,

кашу

глизяву

Їв.

Квартирував у прихожій нанцелярсьніЙ. Для па нів онрема була. Постелю, було, чумарчину на по

мості під грубою, внриюсь ряденцем, лежу. Зима. Холодно, в двері віє, і груба не помагає нічого,

сннієш.

Болить у боці,- почало у прихожій бо

літь.

Похваливсь раз про тане спання панові.

Нічого,- наже.- І дома не нраще у вас.

Жално, стіною

було, зробиться

брязнають

іноді,

тарілнами,

жалко.

ЛQжнами:

Там

:щ

смачне

щось, смачне, чуть, їдять, і чуть: лоп пробна, лоп в пляшці, а ти сидиш над повістками, нопіями, слину ковтаєш. Там за стіною стоять ліжна й пере ліжка, а ти витираєш поміст.

Ще минає з піврону. Почав уже сам батьно шап нувать перед паном за жалування мені. От ще! По дивишся, було: таний худий, зігнутий стоїть ось, і угодований, СИТИЙ сидить он. Пригадаєш ще ма-

274

тір: працює

десь, застуджена, зморена,

обличчя

змарніле, і на пані подивишся: походжає в шов

ках, оддуває воло. Так, було, здавить у горлі тобі: чого так? Призначив пан таки і аж цілих три карбованці на місяць.

Ну, что, доволен?

питає мене, і питає з та

ким осміхом, ніби це хто його зна й яке цим він мені щастя зробив. Хоча, правда, я й повеселішав-таки. Як же? На

жалуванні вже! Таки йде до кращого, думаю. І от, було, напишу статейку яку, часу ввірву, не показую йому, сердито,- а це написав, підношу.

А ця була про парубка одного, що,

мов, і світ

гарний, і все, а йому так сумно ... Прочитав.

Да,- каже,- розвивай

дарованіє,

розвивай.

Читать усе ж надо тобі, читать. «Ага,- думаю,- оце якраз шанець ... може, хоч книг дасть».

А як розвивать?

усміхаюсь.- І книг нема,

й ніколи. Стиснув пан плечима:

Ну, что ж?

та й з канцелярії.

Сидиш, було, думаєш тільки: «Книг-книг там за стіною, а тут і подивиться нема. Тягають там їх,

рвуть паненята, а тут читав би, читав, голубив, нема».

Вимітає, було, дівка з покоїв, дивишся: чи не мете листка з журналу якого, щоб узять. А то одного разу стою коло комори, стружу па

lІИЧКИ, нащось загадала пані. Сад зразу з.а номо рою. Так гарно в йому. Липа цвіте, бджоли гудуть; понад

стежною каштани стоять.

от під одним

лавка, а на лавці Миша сидить, таний опецьнува тий, очі зверху. Блузка на йому янась ... шовнова,

мабуть;

картуз' з

кантами

жовтуватими,- десь

у якомусь реальному вчивсь,- нат\Оліні книжка

у його тана здорова. Перегортає. Дивлюсь. 2ї(j

«Ну,

янби

маю,- та

до

його

підійти,

хай

забаланать

про

неі,- ду-

понаже»,- нортить

страх.

Позираю-позираю, ніян не насмію, далі-тани:

Ну, то й Ішига, видно, у вас! .. Яна вона?

Підняв панич голову та: А тебе на что?

Почервонів я, чую, а все-тани:

А тан ... Подивиться янби.

Гм,- помовчав.-- Ну, иди <<Дивись».

Тан я й став біля його.

Перегортає,- дивлюсь,

стою. Портретів-портретів.

Хто воно?

питаю.

Сочинители,- бурннув панич.

Лізе,

лізе

номашня

по

мені...

«Сочинителі!

думаю.- Це ж вони, вони самі?!»

Дивлюся вже,

дивлюся на Їх. Під ножним читання янесь ... Про віщо?

питаю.

Помовчав він, далі:

Про жизнь их.

Про

вони?

Да

жизнь?.

Хм-хм!..

ян

же

живуть

всміхаюсь.

так ..

На

что

тебе?

Знов

помовчав.

А зто вот и сочинения наждого, рассназЬІ, стихи.

РасснаЗЬІ, СТИХИ! .. А якби ... а янби прочитать

що? І тут:

Филипп!

залящало збону. Зирн, паНІ lДe.

ТЬІ зачем сюда ходишь?

витріЩИJІаСЬ на менр.

Пошел вон отсюда! Почала щось до Миші, щось ... «зачем водишься», теж суворо ган, та я вже не дослухавсь. "УдавИJJO удавило мене,- пішов наличон достругувать.

«Пішов вон!»

ян на собану. А треба поливать

дерево, прочищать доріжки: «Филипн, ИДН!» Поли

ваю, було, живці, нвітни,- обльопаюсь тан, носячи воду. Тоді можна.

"Увечері, чую нрізь двері, за стіною баланають. Пані:

277

А Миша ... пусть не сме ет водиться с Филип

пом. Что за номпания? Смотрю: сидит в саду, перед

ним Филипп

смотрит В ннигу ему и, главное,

воображает, усмехается.

Да, зто снверно,- обзивається пан. И ручищи тание груБЬІе, а он, наверно, тро-

гал и ннигу еще? И сам ГРЯЗНЬІЙ таноЙ ... чумарна зта на нем ... тьфу!·А язьш! «Чого, що ... » Чтоб я его больше не видела с Мишей!

Да,- позїхнув пан,- QTO, что, а язьш может

привиться. Хотя я и сам, нан малоросс, говорю с

мужинами

на

Подальше

нем,

от

но...

детям...

мужинов...

нужно

следить.

зна ешь,

Ваня,

Мишу определить БЬІ в воеННЬІе; он таной способ НЬІЙ: взял ружье и с одного разу СО рону убил. Серьезно?

Да. Нужно обратить на зто внимание. Интереено, нужно.

ТШІЬНО ... беДНЬІЙ мальчин, нан он страдает! у І\ОЗЛОВЬІХ есть автомобиль,- натаются,- у нас

нет...

«Ах,- говорит,-- вот БЬІ селом пронатилІ»

Ах, снольно переживаний, скольно страданий! Ах!

Таной мальчин спосоБНЬІЙ и тан страдает! - ДеЙствите.lІЬНО. Нужно приобресть.- Помов QaB.- А ТЬІ знаешь, Леночна: Филипп тоже маЛЬІЙ способнЬІЙ ... ТаноЙ ... пишет рассназЬІ. Что? Ха-ха! - Серьезно? - Ха-ха! ФИЛИІІП пишет расснаЗЬІ! Мужичонон несчаСТНЬІЙ пишет рассназЬІ! Xa-xa~xal - И тание содержатеЛЬНЬІе, та ние ГРУСТНЬІе ... с переживаниями.

тала

Пх! .. Филипп с переживаниями. Ерунда! Чи я

вчера

журнале

рассназ...

вот,

чудная

вещь! .. Там жена статсного советнина однqго ре

шает вопрос: любить или не любить своего мужа, вот! Снольно тут переживаний.

Действительно.

278

Филипп ... пх! .. Лучше БЬJ он не писал отих

«рассказов» своих да к господам бьІЛ почтительнее. Да, и то правда.

Ха-ха! О Филиппе заговорили,- пишет рас-

сказЬІ! .. Да он сумасшедший, верно. Давно я уже заметила

ато

за

ним.

НепормаЛЬНЬІЙ,

идиот

ка

кой-то. Часто он смотрит и смотрит В одну точку.

Особенно когда Оля вечером на рояле играет,- как статуя стоит. Не раз Еидела его у ее окна под то

полькой. А ТО иной раз месяц всходит за садом, стоит возле кухни и все смотрит на него

вооб

ражает. Нарочно прохожу раз мимо него,- и го

ловою, сволочь, НЬІЙ!

не

кивнет

мне.

Тьфу,

против

Справді це так було зо мною. Сходить місяць оце,

якось

прямо

Визирає-визирає

мене

з-за

тнгне

дерева,

дивиться

па

простягає

його.

пасма

золоті .

. А, було, заграють в покоях! .. Йде щось по ;іло

ві, йде, чуб так вгору й стає. День і ніч слухав би, здається. Тільки як там грають, а я сиджу в кан целярії,- негаразд чуть мені, двері позачиняні,

така досада. Ото вже як увечері іноді з ділами упораюсь та вийду надвір, та ще нк і вікно нке

у Олі одчинено! Так там ... Картини висять: рнмця золоті, та так проти світла й снють, а стіни такі

блакитні. Дерево всяке листате зеленіє; щось, як скриня, стоїть, рояль

той,

мабуть.

тут

вона ...

така русява, щічки повні, рум'яні,- сидить грає.

Линуть звуки, линуть ... Небесні звуки, божествен ні! Співають, плачуть, сміються, дрижать. ~анцює світ, танцює мені ... Лечу кудись, лечу і тільки що

не

І\РИКНУ:

боже,

як

гарно!

Оля,

гарнесенька

Оля! І от помітить мене так під тополькою пані, най

більш з саду, кричить:

Tы зачем там торчишь? Поди вон у ту кадуш

ку ВОДЬІ наноси. А ТЬІ закрой окно, Оля.

279

Так зітхнеш, було, іноді. «Такий світ чарівний, думаєш-думаєш,- та

він

не для

тебе.

Живуть ...

та не тю).

Дивлюся звідкіль на Олю, було.

«Ну

як

воно,- думаю,- якби

нею

побуть?

Панська дочка... Живе у такому... ходить в шов ках ... вчиться десь, грає отак ... У неї, мабуть, і тіло не таке, як у простої дівчини, і розум, і все».

Ех, не для тебе цей світ, не для тебе! Здумаєш про той світ, було: як хоч там? Для кого хоч той?

Станеш іноді в прихожій, було, шепочеш, шепочеш молитви,- не легшає. Нема тії віри, тії надії, що раніш.

Смішно здавалось якось. Батюшка як почне, було: царство та царство, і все: багатирям трудно,

трудно попасти у його. А сам, дивлюсь, і пасіку має,

й стоги

огороді, оце

ще

землю

купує.

«Як же це так? - було, думаю.- Не хоче у цар ство, чи що б то? І такий повний увесь».

Молиться треба, до церкви ХОДИТЬ,- навчає,

було,- бо хто не ходить, той і СЯ кий, і такий ... і дороги не достоїн перейти батюшці. А Бовкун

і не

загляне ніколи у неї, а проте

батюшка, дивлюсь, такий ласкавий до його: і бриль скине перед ним, і вклониться йому. А батько мій, дивлюсь, і до церкви ходить молиться, і він ... «ти»

на його. Примічаю, було. Та й пани ... Ніколи ніхто з Їх і не згадає про пекло, про рай, а живуть, не горюють.

А чи похопився б за панами у рай? Стиснеш зубами, було: страждаєш; .. для чого?

Та пона їздять, було, паничі, панночки до Миші, до Олі, вирегочують, бігають. Дивишся тільки. Та Їх поважають пан, пані та

«ви» на кожного, по

батькові кожного. Ой, що робить? І я ж чоловік! Вигарчав раз грошей у пана,- винен був за два місяці.

«Справлю хоч піджачок ... -

думаю,- і Я ...

як у їх». Справив. Новепишй, чорненький, нічого

280

собі.

«Ну,- думаю,- нехай...

може, хоч не мор

щитиме пані носа, як ітиме поз мене». Позирпе на

чумарчину

стареньку

мені,- так,

було,

поведе

ним.

І от сиджу раз в канцелярії, селянинові одному про суд щось балакаю. Сидить коло мене, так слу ха уважно. Страх мені гарно, ще і «вю> на мене.

Як ось:

Филипп!

кухню

з дверей пані.- Пойди муки на

внеси.

Почервонів

піджачок,

так

я,

чую:

сидів

«Так-от

думаю,- новий

чоловіком,

піди

вробись

в БОРОШНQ». Мнусь. - А може б ... хто інший отам ... хурман ... я ось ... почан Їй. Як залящить вона:

Не учи меня! Я хочу, 'lтоБЬІ ТЬІ ...

Дивиться чоловік той то на мене, то на неї. Іду з канцелярії, він за мною і вже й він

«тю> на

мене.

А то ... тут уже лопнув терпець.

Стою раз надворі. Ніч. Тихо, тепло і полем так

пахне. Вийшов за хвіртку. Жито сіріє туди і сюди; дорога

чорніє;

ровваніє

дерево

збоку.

Дивлюся,

стою. Як ось ідуть з поля: Миша і якийсь гість товариш його, впроходку ходили.

Так закортіло й мені піти походить. Ніколи та ніколи все,- піду, думаю.

Погасив в канцелярії світло; позапирав вікна, двері,- пішов. Так й гарно ж! Не чуть, не чуть нічого оце, та й трісне щось в житі: десь візьметься жук, загу де - пролетить; перепілка хававкне... А вітерець так лоскоче тебе. А вгорі що! Зорь-зорь ... Сплять,

тремтять. Та небо скрізь синє, глибоке. Так мені ... Боже, що таке воно ото все? Гай он чорніє; за ним жевріє небо; висувається, висувається місяць.

281

Ходжу й ходжу. Туди про йтись хочеться, туди.

Там оп верби в напівтемряві купчаться, деркач обзивається, і несе-несе травою, квітками звідтіль. А там он мріє левада, тополі стоять, сріблом від дають.

Не знаю, чи довго я так проходив, чи ні,' тільки як прийшов 3 поля, уже в домі не світилось нігде.

Кухня заперта була,- а з кухні був хід і в прихо жу,- переночував я в сараї, в стружках.

Переночував

і нічого.

Аж ось повставали в покоях; слухаю, пані:

Да как он смел?! Стул на крыJIцоo надо мне

вьшести

БыJI::

«Филипп,

Филипп! .. » -

его

нет.

Из-за него я и горло повредила себе ... Что за от лучки? Вибігас пан, сердитий.

ТЬІ

где по ночам

шалаешься? Тебя

нужпо

тут, а ТЬІ шалаешься?! - ТЬІ что?! - витріщивсь і письмоводитель на мене.-- Как зто так?! Тут же й ВОРЬІ в канцелярию могут, все.

Пан:

С-скотина!

та як виважить долоню, та по

виду мене лясь!

Геді. Зібрав я своє збіжжячко

й з богом.

1 гро

ші, два Ішрбованці, зісталося у пана.

5 Куди ж' тепер? Що тепер!' Було б хоч здоров'я, а то вийшов од пана й од. вітру хилюсь.' Блідии,

очі глибоко. Нічого не зробиш, не полізеш у яму живий,- ходжу З сокирою, з ціпом, виглядаю ро боти. Тяжко.

І як воно так,- почав до дядьків,- той роз

кошує: є й переє у його всього, а той страждає. І от поча:ІИ примічать дуки.

282

Не кидаю і писання. Так хочеться поталіться комусь, розказать про щось,- пишу в вільний час.

Налітає поліція:

Л, голубчик, так тебе крестьян возмущать!

А бомаги? Какие еще бомаги пишешь? Забирають і бомаги, й мене. Скільки ще в тюрмі попосидів! Скільки ще в ІИ переніс усього. Згадувать ватко. Поновив бік після прихожої панової, та й добре. Іноді як затрудить

оце ... Ну, та годі. Усе рівно не пожаліє ніхто. Мати вже

не

встане

могили,- загнало

лихо,- не

на

гріє ромашок, липини. І хлібом ніхто не нагодує,

щоб не крутить ціпом. Нехай! Ех, не для мене цей світ, не для мене! .. Чого? Почуваю: не дурно б прожив на йому! .. Ну, та нехай. Нехай живуть на йому товстошкурі, тупі,

він

для

Їх.

Коптять

небо,

обростають

салом,

нехай!

*** Оддувають вола пан, пані. Живе й Ларіон Ми хайлович: земельку купує, домок збудував. Живе й Ничипоренко

учитель. У гудзиках ходить, в ко

карді,- учителює зараз у городі. Пішов вгору!

Бачив я його восени. Дибаю городом знесиле ний, зморений; на плечі заступ у мене, торбина, з роботи іду. Листячко жовтіє на дереві, сонечко заходить.

Гуляють

по

пішоходах:

панки

всякі,

євреї. Дивлюсь, суне і він спереду в мене, тільки

він

пішоходом, я

попід ним. Така туша, в'язи

через комірець так і перевисли, пальто нове. Ще й не сам: красуня якась, стіжок на голові, поруч з ним, ще й до бока притулилась йому.

Гомонять щось так весело. Наближаюсь.

Да,- він до неї.- А главное, нужно заслу

жить внимание: чтоб у тебя дисциплина в школе хорошая, никакого своБОДОМЬІСЛИЯ, украинофиль ства

... 288

Ще дужче вона притулилась до ЙОГО.

Да,

моя

милая,- всміха6ТЬСЯ

він,- хорошо

жить на свете!

Всміхнувсь і я тут ... Ех! .. Ще й «моя милая»! А в селі у нас і досі сидить з дитинкою одна дів чина.

Така

чорнявенька.

Плаче:

звів

розуму

ЇІ кинув. Навпроти театру дійшли, він:

БилеТЬІ нужно купить.

Повернули. Ось афіша. Дивлюсь: се, те і буде музика.

І то ж.., Ще й театри, музика скотові такому! Ех, поли б швидше літо, ярмарок, піду слухать шарманки.

Нрутілка

крутиться,

хлопці,

дівчата

стоять,- грає шарм'анка жалібно-жалібно;

шар

манщик: «На што мя ма-ать родила»,- підтягує.

Біжить комашня, біжить по тобі ... А як

воно в опері?

Балакають пани про неї,

було. Ноли б швидше ярмарок,- пнижечки порозкла[(ають щетинники, картинки,- дивитися піду.

А як воно, як ото в кого є книгозбірня? А борщ тап нудить, голова так болить. Ху! А як воно, як ото він не нудить кого, в кого він

lІе пісний, не вонючий, і кому часник не воняє? Та холодно як! Пишу ось у чумарці, у свиті, під перезаний, а руки померзли, не вдержу й

пера.

Га й ноги, й ніс ... Чорт знає що! Оце зима! Вікна 'tж снігом

взялись,

одвірки,

двері,

мокрий япий! А бік все поболює!

куток

Рве кашлять.

Га хоч би не чадно. От чортовина! А яп воно, як ото не дрижить хто од холоду, не '!адіє од ТОПJІИва

,арному:

картини

мерзлого,

його,

хто живе в теплому,

квітки,

згучить

йому

~Іузипа? Гарне кладовище у нас: на горі, кучеряве; ви шеньки,

трава

літом,

квіточки

по

авучать слова; «Be-е-чнЬІЙ папайІ .. »

284

йому.

Гарно

Ну,

буде

уже...

Написав.

Як

написав,

так

і буде. Малописьменний ... сядеш прихватком коли.

А щось би з мене було! Страшні запори· могили, безповоротно замкнуть вони

BCtJ.

А що б з мене було?

*** На цьому й кінчався рукопис. Почув, кажуть, пан про цю смерть.

Хм! - промовив.- А це був неабюший лий і так рано у могилу зійшов ... Жаль.

февраля

ма

1911

в ПА3УРАХ У людини

Арештували Андрія ЛуцеНRа і в поліції вичитали йому:

«... главарь

шайки анархистов-террористов».

Сидить у тюрмі, млів душею. Тан-от! Що ж це

буде йому, яка кара? «Повісять, повісять»,- гала

сували багачі. Може, й так. Держать онремо од усіх; на побачення не пускають нікого. І тепер так багато вішають ...

«Главарь шайки ... » Себто: робили багачам ШRОДУ в селі - тини Їм розламували, вікна били, вітряк згорів у Савенка,- все з його!

«Воля, рівність, братерство!»

Так не бешкета

ми ж такими казав добувать цього. Сам криком кричав: «Хто це все робить? Цим ми тільки по шкодимо собі!» Отже, все на його звернули .

Давно вже люди лихі гострили зуби на його.

285

Ще б! Замість того, щоб до Їх у найми йТи, він живе вдома, книжки якісь десь бере, читає,- віль

ний час на те має. Замість того, щоб у Їх попиха чем бути, він довідується, «де бог живе}): на зорі видивляється. Ходить У гай, «чванитьсЯ»: пта шон слухає-слухає, ЮІ нвітни дивиться.

Яні ж тані хижа ни є! Ян Їм очі мулить тане все: світ, воля ...

Може, ті бешнети були й підступи, а от його заперли. Та й держать, і держать. Хоч би знав, хто

держить. 'Писав і сюди вже, й туди,- мовчать. Ех, щось готовлять, жде щось, жде ... Петля? Каторга?

Роти? 'Гаю, гаю ... КlIіточни любі, милі ... Тан млів Луценко цілих шість місяців. Ян ось на сьомий нличуть у нонтору його. Начальнин, що завжди rаний був суворий до його, тепер оснирнувсь. Що тане? .

Ну, Луценно,- почав тан лагідненьно, ян ні

ІЮЛИ,- чепуха

сущности:

выIьrлвешьсял

на

два

года в Вологодсную. Срон двадцать шестого нояб ря. Распишись! Повезло. Не нашлось доназательств видно-тани.

Через

тиждень

на

етап

виходе

Луценко,

тан

усміхається. Це ж уже годі ждать страшного чо гось! Годі душиться у брудові, блощиць годувати. На волю йде, на яну не є волю-тани. А ян воно

там? .. Чужина ... північ ... Місяців через два і на півночі він. Сіро, одно манітно. Ліси. Приводять його в село одно. Тане ... не жовтіють. хати в йому, не йдуть понад улицями остріщни,

не

виглядають

з-за

Їх

вишеньки,

соняшнини,

яблука, груші. Ну, та все ж не тюрма! «Освободив}) його вряднин, вийшов він на вули

цю з нлунном, стоїть. Що Ж це робить йому, куди йти... без грошей? Сподівався, що вряднин тан зразу й видасть йому харчові на місяць. як казали в етапі, а він:

286

Погоди, вон становой через месяц прие:J:ет

привезет.

Хм.

Як же це так?

А до того часу що

їсти?

А квартирувать де? В етапі хоч по гривенику ви давали, і ТОЙ аж

зараз... у

Був

«своїй»

карбованець

тюрмі

зістався:

дому,

(<ІЮНВОЙ»

так не

ПРИЙНЯВ. Казав урядник, що ще є тут засланці. Що жl Піти це, сісти на шию їм, коли Й самі, може, го рюють. Та ще Й засланці є ... Добре, як політичні ... Всяких перебачив в етапі. О, є ... Холодно, хмарно; дощик сіє, і їсти, їсти Луцен кові! .. Треба засланців шукать. «Ізба» край села ось, така сіра, похила. Увіхо дить. Так на його і тхнуло горілкою, онучами, та

накурено, страх І

Ліжка

Люди обсіли одно

з дощок

«Навряд чи це політичніІ»

Здрастуйте!

попід стінами.

грають у карти. подумав Луценко.

промовив.

Глянули всі на клунок йому.

А, мое! .. ССЬІЛЬНЬІй-то!

Дивляться на чумарчину йому, на вусики чорні, брови.

Откуда будешь-та? Полтавський.

Підняв голову один

вуси здорові, товсті, чохли

вишиті,- дивиться, дивиться.

Полтавський? Земляк ... -

усміхнувсь.

Ха хол, значить,- усміхнувся й другий

бо-

рідка чорна, піджачок куценький. Помовчав.- МЬІ

вот два тоже хахлЬІ ... Садись, товарищ. Присів Луценко на ліжкові, що од дверей, клу

нок біля ніг поставив, усміхається ... Земляки!

Блатной-то

сам?

якийсь

рябий

чолов'яга

до Луценка.

Нет. А конвой як? - позирнув Луценкові на чоботи земляк з борідкою.- Деньги пронесли?

287

Н-ні.

Плохо

чить ... -

прил;ется.- Помовчав.-- Хахол,

зна-

знов помовчав.- Тут ищо есть хаХJІЬІ ... на

квартире уГордеева.

Грають. Дивиться Луценко. Бруду скрізь, гайно, постіль жужмом. А земляки ... в усатого синяк під

оком, а в того, 3 боріДJ{ОЮ, очі якісь, як у цуцика,

що ось-ось ухопить за полу тебе. В чолов'яги ря бого висон один більший. А где ж тот Гордеев? Фонька, а Фонька!

Чяво?

почав Луценко.

гукнув рябий.

обзивається на <mолатях», над голо-

вою в Луценка. Сведи 1\ Гордееву товарища-то!

Чяво? Ну и сведи.

Почервонів Луценко. Я сам, я сам ...

Знов «ізба», сіра, мадены\ •. Троє ліжок у ЇЙ. На одному під <толатями» сидить парубок безвусий, в

жилетці

черкесовій,

щось

латає;

на

другому

лежить дід у свиті, У чоботях, позіхає; на третьо му

кацап

сидить у сорочці

червоній, бородатий,

чуб І\ружальцем, щось струже. Слово по слову, аж дід ще й одного повіту 3 Лу

ценком, ще й сват. Двоюрідна сестра Луценка аа небожем його в Чаплинці. Наставив дід самовар, роздобули МОЛОJ{а, «бара

ною) ... Така радість! .. Усі троє політичні. «3а слободу стояли»,- мов ляв дід. Чепурненько в хаті. Над ліжками шпалери рябіють, 3 сосни гілочки зеленіють

стіни

чорні, немазані. Стримлять і в

закрашують

«полатях»,

у стелі.

«Ну як би оселитися у людей цих,- думає Лу

ценко.- Як би забалакать про це?» Помовчав.

А тоЙ ... -

почав до діда.- Як тут у вас хар

чові? Через місяць привезуться? ВСll1іхпувся дід:

288

Місяців і по три іноді не привозять. А за май

місяць і зовсім не З3ШІаТИЛИ декому. І прохання

писали

нічого. А одежа в тебе є для зими?

Ян?

здивувався Луценко.- Адже

видають

тут одежні, казали.

Видають!

зітхнув

дід.- Ось

зима

незаба

ром, а ще й на літню одежу не видавали. А коли ж

на зимню? А зима тут, товаришу ... ой-оШ .. Дивиться Луценко. Що ж це буде?

Хе-хе!

поляпав по плечі його дід.- Не жу-

рись! Получиш харчові, дістанеш де хутро деше веньке, старе

...

А їсти?

А їсти... у нас гуртове все. Нема грошей ні

в одного

беремо в крамарів набір до получки,

поки ще сяк-так вірять. УГ(lловні шкодять: не від

дають часто ... 30ставаЙ1есь от і ви 3 нами. Ліжко помостимо

нове,

хочеш

на

<шолатяю}.

Так усміхнувся Луценко ...

*** Живуть. Страх полюбили у хатині цій його. Ба лакає

про

Bt:e

таке

гарне,

розказує,

про

що

читав.

Пекти ось треба, варить, прать - не огинається. В ліс іде,- а ходімте, товариші! Лісу скрізь, лісу! І ліс - не липа, не клен. Річка по один бік села - ні лепехи, ні верб. Ходить. Хм-хм! І це він аж тут ... за волю, за правду ... Як

гарно страждать за таке! Можна б і читать уже ТУТ,- нема книг ... А так скучив! .. «А якби й справді книги,- почав усе частіш ду мати Луценко.- Треба їх, треба тут. Люди тутешні такі дикі, темні. А засланці, що у тій першій хаті! ..

Страх, розбишаки! .. Через Їх та й на всіх заслан ців

ворогують л. Тесленно

селяни.

де

21s9

пак!

Що

пиячать,

б'ються,

то

ще

таке

виробляють:

за

жінкою

однією гпаJШСЬ у лісі, бачили люди; вівцю чиюсь смалили у тому ж таЮІ лісі; вікно в одній хаті виби

ли. І це при Луцішкові вже. Ну, до чого ж це воно!

:КНИЖОІ\ треба, книжок! Може б, хоч як-небудь пощастило на кращу путь Їх направити».

Роздобули товариші на марки, послав Луценко додому за книжечками, які були в його, послав у редакцію одну, що знав адресу, щоб висилаJІИ

газету, звісно, як засланцям, без грошей. Ходить лісом, марить: газети, книжки ... Читає, балакає,

розказує

про

таке

все

гарне,

велике ...

Читає й селянам.

Марить. Як ось, не погоїлись ще йому вираЗRИ на ногах після арешту піШRИ, як знов приїздить

стражник до його:

Собирайсь!

:Куди?

В город.

Дивиться JІуцеНRО.

----

С вещами, совсем? А я почем знаю! В полицию.

«Та нащо ж його? Що це йому? - Стоїть, на RЛУ"ОК дивиться: - Чи забv:рать, чи ні»,- думає. i,l\ивей, брат! Так вот, вещи. Подводу нужно для них.

:Какой те

подводьr?

3а

ПОД воду ничего

мне

r ft8зьrвали.

не

верст

Сюда

. все

для

вещей

дали.

Полтораста

... Я ничего не знаю. Хохол-то сам?

Да. Служил в І\иеве, знаю ... Живей, брат, некогда. :Копається ЛуцеНRО в клункові. Так куди ж це його таки? Чи вернеться він сюди ще? Чи хоч со РОЧRУ взяти? Те положить, те вийме. А ще ж ... Харчових не получав, наїв у товаришів ... І ян не

вернеться?.

290

Стоят},: кацап, парубійтю, так сумн() J\ИВЛЯТJ,(~Я. Ох,- Луценко до їх,- ДО.Jїжен н вам.

Всміхнувся Бацап.

- Ничаво, ничаво ... - Помовчав.- 8х, харош ма ЛЬІЙ-Т() был и ... куда тебя <lТО? Зав'язав у вузлик ЛУЦСНБО дещо з білизни, :ш в'язав

чашку,

ЛOlкку,

чайничок

бляшаний

при

в'язав туди, одягається. Вбігає дід звіднілясь. Нате, нате! - до Луценка.- Позичив у нра

маря

... Та що? Я й так вам ...

Нате: на чай хоч, на сахар поки що. Недале-

ні,- по миримось.

Дає срібненькими:

10, 15

Вийшов Луценко

20.

од стражника і аж у чоботях під устіЛJЮЮ пороз пихав їх, щоб де не забрали,- клопіт! .. Прощались ... Дід:

Прийдуть газети, книжки ... -

Вертайтесь!

Ліс

усе,

та й не доказав.

гукали.- Це так щост,.

болота.

скрізь

ГРЯЗЮКИ-ГРЯЗЮІШ! ..

Стражник верхи їде.

Ану. живей, живей!

усе на Луценка.

Осінь. Холодно. А в Луценка й сорочка мокра од поту, та дух так і пре з його

за конем хапаєть

ся,- спотикається, брьохається. На

третій день увечері

прибули й

ПОЛІЦіЮ.

Не питали ні про віщо Луценна, не казали нічого йому

заперли. Лежить на нарах, так усе болить

йому, руки, ноги. А пити, аж душа горить. Так би

чашну чаю випив оце. А за печінки тягне! Так би попоїв чого!

грошей, що дід йому дав, гривеник тільки

й зостався.

Стражник не дав етапних,- у поліції, сказав, ви

дадуть,- то Луценко тратив свої. Покопався зараз у чоботі, знайшов того останнього гривеника, до

292

ПРОЗУРЮІ підходе. Ян не його ноги. Городовий ось у сінях, довбеться в носі.

Купите мне булну, пожалуйста.

Что? Булку.

Помовчав.

Некогда мне. Ну, может, хоть стакан чаю попросить у вас

можно.

Знов помовчав.

Нету.

Стоїть діжечка у куточку,

заглянув - водичка блищить, і лежить на дні погнутий кухлик. Напив ся - липка, на зубах тріщить. Знов на нари. Бруд скрізь, сморід, павутина, світло чадить, хо

лодно. Прохолола сорочка мокра та так і прилипла до тіла.

Застібає, застібає піджачок, чумарчину.

Та блощиці ганяють, таркани шарудять. І довго це бути йому так? Що жде це його? Пе рекидається то на той бік, то на той.

Другого

дня

випускають

Луценка.

Городовий

з книгою в сінцях.

Ану, идем ...

Що таке? Куди? Пожалуйста ж, деньги зтапНЬІе,- до городового Луценко. - На что они теперь тебе! Тюрма здорова, брудна, мури ... Таке страхіття. - тьохка в Луценка. Аж і справ

Гляди, ще сюди? ді ... За що?.

Не отставай!

Обшукали його і між пересильні посадили. Хіба, може, на етап :куди? Так куди, чого? Переночував.

Заглядає

конвойний

у прозурку.

Одчиняє діжурний камеру.

ВЬІХОДИ! -

до Луценка.

Так і є: на етап! .. Хоча ... хліба

пайку дали. Не

давали б на сьогодні. Та й етап не сьогодні звід ціль. Зв'язує все-таки вузлик.

293

Пусть лежит-то,- діжурний до його.

Так-от!

Обшукують конвойні його, лізуть у кишені.

А скажите,

пожалуйста,- він до

Їх.- Куда

зто меня?

Там узнаешь.

Будинок

на

два

поверхи,

дерево

кругляками.

Сосни коло його стоять такі похмурі. «Камера су

дебного следователю>,- таблиця на йому. Повер тають.

Що ж це таке? 3а віщо?

Сидить слідчий за столом, борідка русява.

Ну-с,- починає до Луценка,- передали мне

допросить вас ... Скажите, пожалуйста, как там бьІЛО

у вас: пожары' беспорядки?. - Мм... таІ< ... кой-что.

А вот мельница у ... как ево,- подививсь у па-

пір,- у Савенки ... Где ВЬІ БЬJЛИ ночью против два

дцатого октября? Дивиться Луценко. Побілів-побілів. Та це ... обвинувачують його? Спал дома. Докажите.

Отец ... мать ... Чужих людей надо, кто Бы вас видел спящим. Стиснув Луценко плечима, нічого. Пише слідчий.

з ...

Ну-с,- почав.- Н, постановил:

мера

судеБНЬJЙ

пресечения

...

следователь ... мм

...

заключаю

под стражу впредь до суда. Распишитесь. Положив ручку Луценко.

скажите,

пожалуйста,- до

слідчого

по

чав,- что мне грозит здесь? БЬІТЬ может ... и катор га даже?

Подививсь

слідчий

на

його

змарnіле і так уже, помовчав.

Да-а,- зітхнув. А я же nичего, ничего тут.

294

обличчя

молоде,

Ну, что же,- стиснув плечима слідчий. А как теперь БЬІТЬ мне: у меня вещи в селе

остались.

Уж я ни при чем здесь. Ну,

идем!

штовхнув

конвойний

Луценка.

Переночував ще ніч у пересильній, знов у кори дор його.

Передевайсь-то,- надзиратель до Його.- Вон

одежа,- показує під стіну на щось таке засмаль цьоване, сіре.

Да

что

ВЬІ?

здивувався

Луценко.- Я

же

политический.

Не разговаривать! Позовите начальника.

Підходе з другого кінця коридора старший.

ВОТ МЬІ позовем те!

Озирається сюди-туди,

зціплює кулак.- Вот как начнем те давать поли тического.

Дивиться

Луценко. Які ж і розбійники! І це - Дістає ту одежу.- А смердюча, яка та липка. Розстібається.- Та поночі як, які йому сидіть у їх!

стіни страшні, та коридор вузенький який! А ЯЮІй діжурний гладкий, а страшний! ..

Tьr чиво ВЬІГЛЯДЬІваешь?

старший ДО про

зурки однієї.- Я те рожу раскрою.

Які

хоч тут в'язні сидять? Хоч би не самого

заперли. О, душі щирої, душі!

Надіває бушлат

Луценко.

А скажите, пожалуйста, здесь есть политиче

ские? Хоть в камеру меня к ним.

у нас все политические,- оскирнувся ді жур

ний.

«М

СледствеННЬІе»,- стоїть над однією каме

рою. Загуркотів засув, сюди й упхнули Луценка.

Невеличка, вузенька камерка. Три в'язні у їй. Так усі на Луценка й дивляться. Поздоровкавсь.

Новенький-то, да?

питає один, чуб йоржи

ком, вуси невеликі, стоїть біля комина, курить.

295

- Да. Два на нарах сидять. Один, здоровенний дядько РУДИЙ, теж КУРИТЬ. Другий

очі вузенькі-вузень

ні, борода рідна і сухий сам такий, нахинає.

ПРОХОДИ, земшш-то,- забасив рудий до Лу

ценка.

Проходи,

товарищ,- усміхнувся

той,

чуб

йоржином.

Пройшов Луценко до нар, ПОЛОЖИВ на Їх пайку, рушничок, що ла.1JИ, ру,

ЧОРНИЙ,

чашну, чаЙНИЧО1(,

ложку,

брудний, шапну сі сів

на

краєчку, ди

виться.

«Політичний, здається,- думає про того, що чуб йоржиком,- лице таке біле, гладеньке, па вчителя схожий». Аж усміхнувся Луценио.

Походив той ПО камері, сів далі й собі. А что, товарищ,- Луценко до його,- тяжело здесь сидеть?

О,

здесь

чав.- Здесь

сидеть,- схитнув

сидеть ... -

негарно

ГОЛОВОЮ,

по мов

тан вилаявсь,

та

Й нічого.

«Не ПО-ПОJІітичному лаєтьсю>,- подумав Луцен ко, ПОХНЮПИВСЬ.

Див~ться Й на Луценка той, чуб йоржиком. Лицо не простого вора, не грубое,- до рудого

стиха.- ФаРТОВЬІЙ-ТО сам?

ДО Луценка.

Почервонів Луценко.

Нет,- усміхнувся.

Закусив ТОЙ губу, позирнув до другого, нічого. На обід задзвонили. Унесли у бляшаному бачну іржавому мутного чогось. Беруть ті ложки, Луцен но ДИВИТЬСЯ.

І не ЇВ ще й досі нічого, не хочеться й Їсти. Взяв

далі ложку, покоштував усе-таии. Солоне, терпке щось.

І це знов над цим йому жить! ВИЛ8fІВСЬ той, чуб ЙОРЖИКОМ, вилаявсь і РУДИЙ на їжу таку, покидали ложки на нари в кутон, хо-

296

дять по камері. Той, очі вузенькі, поставив бачок коло дверей, сидить; Луценко теж.

А дальний-то, ближний?

рудий до Луценка.

ССЬІЛЬНЬІЙ.

Проворовался-то?

Почервонів Луценко.

Н-нет,- мотнув головою.

Не СТЬІДИСЬ, брат,- оскирнувся рудий.- Лю-

ди фаРТОВЬІе, не политика-то. Ні чого Луценко.

И 11(' ругается, ІІИЧИВО

фраир,- буркнув до

рудого той, чуб йоржиком. Почув

фраїр

пастись,

це

Луценко:

чоловік, а

то

знає,

якого

що

по-тюремному

уголовні

люблять

по

познущатиrя,- по червонів

ще

дужче.

Помовчав той, чуб йоржиком, далі:

А денег-то много в конторе?

оскирнувсь до

Луценка. Усміхнувсь той.

Увидите, ЧИ будет квитанция,- нромовив. Поляк сам-то?

Походили ще трохи по камері, носідаJІИ.

А за сердце-то жмет, а за сердце жмет,- по

чав той, чуб йоржиком.

Татарин,- до того, 3 очима вузенькими,- да

вай-ка еще булки.

Н-н,- огинається

а как твой

той,- давай,

все

давай,

и не давай мне сахару.

Да что он ... еще отговариваться станет,- ви

тріщивсь той, чуб йоржиком,- душа с ниво вонl Підступає.- Давай! Розв'язує вузлик татарин, ламають, беруть.

Стоїть Луценко під комином, дивиться тільни.

І це йому сидіти

таними! У того, чуб йоржиком,

З0всім і очі не політичні, тані хижі, а в рудого аж червоні якісь. Бідний татарин, нахикає тільни. Та

чого він кахикає?

297

Гляди, сухоти! Заразиться ще можна. Поїли, знов по камері швендяють.

Так вот,- той, чуб йоржиком,- СКОЛЬІЮ на

воле товарищей-то, как отец не переда ст чиво, никто. Ну ... -

посварив кулаком.

Закурим, что ль,- рудий.

Позакурювали махоркою, ходять, пихкають. Та тарин кашляє, Луценно дивиться тільки: рить

не

ку

і вже й од накуреного в висках сіпає йому.

Спитав місця вільного, показали йому ПО3 сті Ну,- вогка, цвіла; шапку під голову, ліг.

Що це за горе йому? Нащо? За віщо? Так бажа

лось жить, любить, усіх... Та хоч би ж хоч і обви нуватили його, та як політичного, а то ... пожари,

розбишацтва

на тобі! І він уголовний між уго

ловними! Хоч би ж хоч не між такими. Та ще як і сидіть довго отак. Та ще ні чаю, ні сахару. Та нащо хоч так од дому далеко? Хоч би батько наві давсь коли ... Батько ... бідний ... як це він там сам, без помочі, спотикається по чужому. А мати ... Так утішалась...

невісточки

ждала...

Як

це

Їм

там?

Це ж, мабуть, і не знають про суд цей. Хоча ... там же доказують. Як Їх розважити? Що написати Їм таке? «Не турбуйтесь,- написать,- усе нічого}).

Треба, треба.

Два рази на місяць дозволяється в'язням писати листи, прохання підходить

звідціль,

надзиратель

і два

рази

«базарний})

,-'-

на

місяць

до

ПрО3У

рок, питає, кому чого. Добре, в Луценка є гривеник дідів. Паперу в тюрмі не дають. А що якби це не було його? За віщо б купив? Як би це довідались, де він? І от вийняв

3 чобота

гривеник,- чобіт не одібра

ли,- підійшов той, дає:

Пожалуйста, конверт и бумажку для письма,

лист бумаги и марку на семь ... о

Оснирнувся базарний і мерщій од прозурки

гривеником. Що таке? 2ПR

3 тим

Гуркотить незабаром засув, ускакують у камеру: старший і ще чоловіна три надзирателів. ТЬІ где взял зти деньги?

старший до' Лу-

ценна.

меня был •.

іЗ сапогах? Сволnчь! оБыниваJ!-и;; почему не

явил их тогда? Не о них думал.

ОБЬІскать

его!

до

надзирателів

старший.

Сам побіг.

Роззувають Йuго. Винидають

устілни

'!Обіт,

піднлейну порють ... Біжить старший.

На месяц без ВЬІПисни и третью часть денег

в нружну,- звелів начальник

Заперли в намеру. Подививсь-подививсь Луцен ко на чоботи. 3х,- почав до товаришів,- такое несчастье ...

Ха-ха,- зареготів

той,

чуб йоржиком,-" BM~

писна! Да,- оскирнувся

рудий,- в

сапогах

все и

держал, думал, МЬІ ВЬІтащим.

Сів Луценко на нарах, похнюпивсь.

І це така розвага йому! Що рuбити? Куди діться?

О, хоч би побачить політичних І МЬІ?

А почему они не гуля ют по зтот бок тюрь

ні з сього ні з того почав. Кто

они?

чуб йоржиком.

Политические.

Гм,- оскирнувсь

той,

помовчав.- ГадЬІ ...

Только нашему брату мешают. Через них только охраНЬІ все.

Ех, книжок би, книжок хоч. Забувся б, може. }'віходить

ник

одного

вечора

на

повірку

началь;

такий червоний, високий ... Стукають шідзи

раl'елі в грати, зазирають під матраци.

Луценко:

Господин

начальник,

299

пожалуйста,

книжен.

тебе

Что-о?

подививсь

господин?

Не

так

зна ешь?

є~идно.- НаJюif

Ваше

ВЬІСокоБJIаго

родие! ПіШJIИ. Ліг Луценко, нічого. Блощиці тнуть, таркани до обличчя лізуть. Ті два тютюном повітря отруюють і без того отруєне.

За що йому таки лихо таке? Як пережить його? О, де той сон? Чому хоч не спиться? Заснув би,

не знав би нічого. Або ... приснилося б, може, що ... інше, ніж є. Хоч сном би пожив. Таке раз ПРИСНИJIОСЬ йому. Ходить по вигону він.

Гарно.

Телята

пасуться,

сонечко

світить,

бджілки гудуть, мухи. Седо рідне он пірнуло в са дах,

кучеряве-кучеряве

і...

гай...

гай

посередині.

ТОПОJIі так біліють у йому.

Люба Радьківка! Аж ось девада,- так вся й миг тить проти сонця. Соняшники на підгір'ячку, даді

рудка, верби, а квіток! .. - ВЬІноси матрацЬІ! - гукнуло. Де? Як? Схопився ... Вікно брудне, грати товсті, стіни. Ряшка під дверима з водою-грязюкою, шваб ра смердюча. Дивиться. Хоч би з-за грат побачити. Зіп'явсь до вікна, ні, не те й за гратами тут. До~ики кругляками.

Тайга синіє. Та й як тут! Сентябрь, а сніг уже скрізь! Ух, холодно! Хтось каШJIЯНУВ у коридорі,- відскочив, сів. Чого хоч так на чужині запеРJIИ його? Чи вже хоч побачить він край рідний, левади, гаї... Ех! Ліг, заплющив очі, ввижається йому. Неділя.

Пташки, сонечко.

Хлопці

чумарках;

дівчата в кісниках ... Доріжка в гаї, нвіточки, тра вичка,- посідали, співають. Чого він хоч так мало

бував між ними! Така вова! Не вмів до дівчат ... приставати. Сам собі все 3 книгю1И. Розвивавсь. Розвився ... -

Перевернувсь на другий бік.- Воля ...

воля ... О, хоч би хоч забалакать про неї.- По.тrежав,

300

устав; лежить той, чуб йоржиком, кола його, по

зіхає.

- Да и хорошо же летом в лесу,- почав до його Луценко. - Да-а, ничиво. Только лес и спасает нашего брата. Помнишь,- повернувсь до рудого,- как МЬІ раз улизнули од полиции?

Да.

І пішли про злодійство.

Огидні!

О, хоч би швидше

кара

кінчилась та

виписка швидше.

Прийшов той час, попросився Луценко в надзи ратедьську, написав у тюрму про карбованця того, пише до батька-матері. Як прибув, пише, що ба чив. Написав, що й заарештувади. «Ну, да це дур

ниця,- пише,- не журітесь». Щоб же таке ще написать їм. Хіба ... може б, вони там свідків зна йшди,

які

захистиди?

Справді!

Хоча

стій!

Лист же через товариша прокурора йтиме. Напиши що таке, ще до діда пришиють.

Ех, нічого.

На

писать хіба покдони селянам? Знов же ... знов підо зріння.

Ану, живей,- старший до Луценка,- не ТЬІ

один-то у нас

...

Пише: «Привіт вигону, де я ходив, седу кудря

вому, леваді, де квітки рвав, подуниці ... » Написав свою адресу, даді

на конверті, віддав старшому.

Ну, уходи!

Заперли Луценка. Ходить по камері.

Ну, написавІ .. Це там і селяни взнають, де він. А хаЙ ... -

Усміхнувсь.- Чи пропадать, то й пропа

дать. Хоч добрим ,сдовом люди згадають. Страж

даю, знають за віщо. Самим тільки ДУІШМ не до вподоби був. Ну, та їх жменя, незаможних більш. Хай!

більш, та

Походив, сів.- А що якби ... пезаможних зібрались оце вони, та до слідувателн

гуртом пішли ... «Він у нас, мов, такий ... Боже зfiав,

301

щоб палив кого ... » А може ... може, це й є там. Є тя мущі селяни, завзяті. Або якби присікаJІИСЬ до Са венка. Можна збить його. А інтересно, як на суді. Якби судді сяк

так

його ловили.

Треба

буде

прохать, може ... Хм-хм.

Після різдва получає листа од батька Луценко. Топцює саме, дрижить,- холодно, страх, коли ви

сувається з nрозурки конвертик Зрадів-зрадів! Стоїть у куточку, читає. «Во первих строках», зразу (ют господа бога»

...

ее, те, даJfі: «А нащот села кудрявого і нащот лева

ди з полуницями і виг()ну, то вже Їх тобі по вєк В6ЧНОЙ не ... -

що?.- не видать.- Каторга, значить.

Докази великі. Так рука затремтіла Йому.- Тепер у пас ані піснет нічто. Поліція ... -

закреслено па

личками сюди й туди цілих два рядки, видно, в то

вариша прокурора.- І багачі как довєдались, што

тібя не повєсят, а только на два годи, то аж пока зілісь. Іпочалі бєгать у город ДО ... -

закреслено.

Іпочалі крічать в обчестві: "Он вредной человєк у селє, заслать ЇВО по приговору обчеському"». Далі Луценко таке взнав з листа з цього. Виїздить хтось У (юбчествО»,- а хто закреrлювано,- намовляь селян тирі,'- заслать Луценка.

давай~ і ...

скрізь по

того, що й бага

Селяни

огинаться

зразу

«Та що, та як .. Та ми нічого не знаємо Виїздить

удруге.

«Никакой плаТЬІ не потребуют с вас». А

зашли,

то

гроші

плати».

багачі:

«Хто не хоче висплать, і той такий самий, і того зішле мо. Пиши приговор»,- до писаря.

«Ну, аби

не платить хоч».

А обвинувачення З3 пожар виникло так. Парубок

один, Микола Синяк, родич Луценків, був у боярах на

весіллі

одному.

Був

там

дукар

Савенко,

п'яненькі обидва. Микола:

За що чоловікз зсилаєте?

302

до Савенна.

Как за що?

вип'яв той пузо.- Он мельницю

сналив у мене.

А ти бачив?

По червонів той.

- ХТО «ТЮ>, на кого ти тикаєш? .. Бачив! За це й ухопилось начальство. І от Савенко, щоб не зістатися в брехунах, ще й наймита свого намо вив до цього.

Доказують. «Так отакоє воно,- кінчається лист,- ще й

06-

чеством тібя, і не на два, а навєк! Вот і хорошіє оні, і гарниє, а як прийшлось ... погибай, аби Їх не

зайняли та аби не платить їм ... Аж мать заболіла. Лржить

і, не

встаЙоть.

На

,бога

уповай,

больш

нічого».

Здавило

щось

Луценка.

Додибав

до

нар,

ліг.

Що ж це? .. На масниці кличуть у контору його. Читає пись моводитель:

«... У

Вятскую.

По

милости

сьrлка на два rода, Срок с

министра

вЬІ-

деІ{абря».

Всміхнувся Луценко.

Что за милость?

промовив ніби про себе.

Нак видно, ссьrлаешься не на счет общества

и за то, что в пеРВЬІЙ раз: аграрник

Мало

розважила

ця

звістка Луценка.

Так чи

інак, а все-таки він вигнанець з рідного села, і не

раз, а двічі. Ну, перше вигнання ... хай ... А от друге! Хто й лихий був, хто й добрий ... усім, усім не треба

його. А6и не платить Їм... Так от яка щирість у людей, от яка добрість! Хай пригрозили на їх ... Так Їх же ціле село. І не прирозуміли, що зробить, злякались купки дуків! Чого ж тоді такі завзяті 5ули? «Ми» та «мІО>! Просто не схотіли відстоюва ги. Як Їх ще щось буде чіпать, хтось Їм... Хай краще гине.

Прислав батько незабаром і два карбованці гро шей йому. Про того рубля ІІі слуху ні духу. Важко-

. 303

важко самому, а там ... получив ті гроші. «Не жу рітесь,- написав додому про звістку,- отмінено».

Є сахар і чай. Та не до смаку. Сидить уже Луцен ко, суду жде. Що буде, те й буде. Сиділи навпроти два каторжанина: батько й син,

ждали отправки. Прості селяни. Батько тий такий, а син

борода

вусики тільки що висипаються.

Засуджені за вбивство лісничого. Ідуть поз про зурку оце, де Луценко, і тільки брязь, брязь кай данами.

Так і похолоне тіло йому. Це ж і його жде! Зіп'явсь раз до кватирки, притулив шапку до скла, глянув на себе ... Хоч би сухот не схопить. Пішла

раз горлом кров

у татарина.

Дивиться

Луценко. Оце так Сухоти! Непремінна сухоти! І це

вкупі вони! rдять з одного бачка. Ще татарин коло ЙОГО й спить - кашляє, бризки TaR і летять йому в обличчя ... Пропав, пропав. О, де той суд?! А раз увіходить хвершал тюремний у камеру.

Пальтечко на йому засмальцьоване, борода кош лата.

Все здоровЬІ?

питає.

Н-н ... Я болен,- той, чуб йоржиком. Что у тебя? Покажь!

Глянув Луценко. Гноянок-гноянок! .. «Пранці!

промайнуло

Луценка.- Оце

так!

О, що ж це буде? Ще й гнить доведеться!» Похитав

головою хвершал,

пообіцяв

примочки

якоїсь, пішов. «О, пропало ж, пропало життЛ»,- мліє Луценко. В августі другого року приходить конвой за Лу

ценком,- вести у город кудись. Нуди

не кажуть.

Та він і сам догадавсь. Суд скоро. Обступають з штиками його. Страшно-страшно йому. Штики, а як ще й кайдани! Вивели за огорожу його.

«А як тут! Яка воля! Люди ходять ... сами ... без КОНВОЙНИХ і не в сірому. Як воно Їм? Пташки щебе-

304

чуть, літають ... Щасливі! Сонечко світить ... Сонеч ко любе! .. Сосни стоять ... Та невже ж ... невже за судять його?!»

*** Через тиждень після читання акту обвинувачення вносять Луценкові одежу.

Передевайсь, на зтап ...

Куди, теж не кажуть. Догадується. «Ану, ану... })

тьохка йому.

«А як гарно! Піджак, чумарка ... своє, все СВОЄ ••• Надів, озирається.- Хм-хм ... » Іде етапом.

Наручни! ..

Заковать!

вигукують

скрізь

старші конвойні, як тільки до Луценка черга доходить.

«Каторга, значить ... }) Майорять села, поля ... Немиле, немиле.

Тільки у

«свою»

що

па

суд

встиг

тюрму аж у

Луценко.

половині

октября,

Прибув янраз

у той день, що й суд. Ночей скільки не СШtВ, тіль ки що задрімав, як знов конвой:

- Собирайсь! Що ж це буде? Та ні оборонця з його БOJ,У, ні свідків. Засудять. Ведуть посеред улиці JІуцсrша,- мршш, l'рН3І. КО. Дядьки їдуть, звертають їм. ПЮJJШ ЇJдyтт. пі

шоходом. Як це їм? Про віщо це ДУ'ІаІОТЬ воли? А ось той дім, де суд: віШlа велині, городоnі ~Ю.1І(І

дверей. Дідок якийсь· зігнувсь ... а диrmтr,ся пк! ..

GaTbKO! Як посивів, - Здрастуйте! - Не подходи! -

згорбивсь. Іде наЗУСІ'ріIJ. конвойний один МОЛОі(l'НМШЇІ,

русявенький.

Та я ОСЬ,- показує вузлик.- Це син ~lіЙ. не

бачились.

ОтоЇІди!

крикнув

другий,

шивкою.

305

вусатий,

на

Так щось здавило Луценка. Нужно буть чоловіком,- промовив

до

кон

войного того, та й нічого, похнюпивсь. Ось і в суді він. Сидить між штиками, на лавці під стіною. На Савенка дивиться. Сидять з найми

том збоку в Луценка. Зітхає Савенко, плямкає. Совість, мабуть ... Ага! Немає суддів. Саме сукно червоніє, та папери лежать на йому. Прихиливсь до наймита Савенко.

Чує Луценко:

Присяга,- шепоче,- як знаєш, а я, мабуть·...

коли б ... як Сичеві: і рот скривило, і діти помер ли

...

заприсягся.

Всміхнувся Луценко. Визивають ось їх.

Мм ... Ваш ... бла ... р-р-р ... не припомню ... дав-

но-о ... цєло було. Такий в селі простий, а тут ... Тії й наймит.

«Ощ"!авдан!» - вичитують Луценкові. А він боявсь, млів так. Судді ... які ж гарні вони ...

А хрести на їх, звізди, яке гарне все. Присяжні

в чумарках ... панки, панії на лавках. А батько он коло дверей стоїть, як усміхається. Таки є, є на

світі добро. Заслали. Що ж? Темний народ, забитий, заляканий ... Та взять і Савенка ... Яке воно темне І Ведуть Луценка в тюрму. Так будь ваша милость ... - до конвойних батько.- Давно ... і ... мати нездужа. - Уходи! Коло старого і наймит Савенків. - А ЩО, нічого? - оскиряється до Луценка. З тебе могорич .. Ну, ми ось з дідом,- показав на батька. Схитнув головою Луценко. Могорич! А сидів стільки ось ... через кого? .. Та й зараз ... побоялись тільки, щоб ротів не ПОКРИВІІ-

306

ло. Ех, ну та нехай ... Гаразд, що хоч оправдали.

Город... гарня

ріднесеньний!

Там

он

базар,

там

нни

...

Не отставай!

до Луценна молоденьний нон

воЙниЙ.

Не пустили й у тюрму батька до сина. Не було яноїсь записни од ІЮГОСЬ.

Передали тільни саха

рець, пиріжечни.

Днів че'рез три ішов з тюрми етап, взяли й Лу

ценна у Бятську губерню. ДеІ\абрь!

Боже!

27!

Ось-ось ... Луки, гаї видно з вагона ...

Сніжном тільни

припадають

уже.

Ну, та

настане весна, літо. А тоді ж уже він дома, дома ...

Ян воно тоді буде йому? ТілJ,JШ матуся ... бідна ма

туся. Нездужа, хоч би не вмерла ... А що, янби це були засудили його? ІІ

ДоїхаJІИ до губернсьного міста. Б переСИЛІ\У весь етап

нопровадили.

Як воно буде, як уже Луценно не сннітиме в їх, не витиратиме цементу, нар; не стискатимуть його

звідтіль і звідціль, не задихатиметься в брудові?! А як воно буде, як не слухатиме лайон гидних, балачон про кров; не зазнаватиме страхіття. О, ті фартовіІ Нк ішов перший раз на заслання,

багато політичних по переСИЛІ\ах було, і фартові тільки тим удовольнялись, ЩО в ного ЩО нишном

потягнуть. А ці рази ... Ця ж сама камера. Нари під тією стіною й тією; прохід посередині. Ходять і таними

козирями позирають то сюди, ТО туди,

руни позаІ\ладали за спину.

3х ... -

починає один, чоботи на йому «бутил

нами», сорочка коленкорова, кущик під губ.ою. Ладони чешутся. Так БЬJ зто отлатал фраира наного. Другий, у баЧI\ах, у черевинах, в бушлаті:

Начинай, помогу.

307

А ТЬІ, Васька, пробовал кровь с фраира?-, очі сірі, швидкі; у котах,

один, щеJlепи здорові,

піджаці.- Ничиво,

понимаешь.- Оскиряються,

переморгуються.

Лежать ДЯДЬКИ на I\ЛУНl\ах, інший на нарах, ін ший долі, нічичирк.

Одного ДНЯ ходить Їх деl\ілы\a по І\амері, оски ряються і

Tal\

на дяды\вB позирають. ЯІ\ ОСЬ ОДИН

РУДИЙ, У І\епці сірій:

Не Сl\омандувать БЬІ нам: РУНИ вверх!

ДО

товаришів унапівголоса.

Заходи, бери и

Tal\,-

БУРI\НУВ рябий ОДИН, ніс

увігнутий.

Лежить o~ь піджаl\ новий бобРИI\ОВИЙ на дяды\-ві одному, вхопив той, У І\епці, тягне.

Що?!

Надів, ться,

жахнувся дяды\ •.

Примеряем вот. ходить.

у самій

Нічого

жилетці.

дяды\,,

сидить,

ОСI\ИРНУВСЬ

чухає

той, витягає

щось засмальцьоване, дране з збіжжя СВОГО, під носить:

На, дяды\,, да знай мою Добрість.

Стоїть ось долі, під стіною, І\ЛУНОК. Розв'язали, витягають сорочки, сахар, чай. Спав дяды\o І\ОЛО ЙОГО, схопивсь:

Ей, чуєте? Що ви? А, ЗТО ТЬІ, милой? Помнишь, как ТЬІ засьщал

в Кременчуге ОДНОГО из наших?

КОГО? Я там зроду й не був. Ну, брат, попался! Молчи, а то.,. и не то ищо

будить тибе. Лежить Луценко на нарах, позирає на все це і дрижить од злості, страх! ОСІ, підходить і до ЙОГО один, очі зверху, сірі, та торк,

TOPI\

йому чоботи. Аж дух заперло Луцен

!>ові. ЩО, Я!> здійме?

Ах, ПОДОШВЬІ протеРТЬІ,- юшув чоботп, ди

ВІІТІ,СЯ ШІ

чумарчину.

308

Ах, старая ... -

Наглядів сахар у вузлику, під

ліз на нари, вибрав увесь.

Отак, передав батько! А третього дня що йому було піДСТlJOЄНО! І таке ще буває.

Не хопило пайки комусь. - Две кто-то взял! - кричить старшиЙ.- Вер ни, а то сделаем оБЬІСК. в карцер поЙдешь.- Покри чав, побіг. Незабаром іде з надзирателями.- Стать все в проходе, каЖДЬІЙ с своей пайкой!

Стали. Надзирателі полізли обшукувать кожного збіжжя. І от під Луценковим вузликом ... находять. - Чьи вещи? - почали. Стоїть Луценко, ні живий ні мертвий.

Чьи вещи? Та це чоловіка цього,- показує на Луценка

дядько один.- Так не може буть, щоб це він зро бив: він з своєю пайкою ще й не підходив туди. - Ні, ні, це чоловік не тоЙ... - підхопили й інші дядьки.

Подививсь

старшиїl

на

йому, чумарчину, чоботи

Луценка,

на

обличчя

й нічого. Виходе з І\а

мери.

Н-ну!

скрикнув до босяків.

Снився на світанні

перед цим Луценкові

сон.

Стоїть неначе він десь,- у полі не в полі, скелі

якісь,

сіро,

чорно якось,- дивиться.

Коли

це

бух-бух хтось з-за скелі і прямо в чоло йому. Пер ша куля тільки шкуру здряпнула, а друга як дала, так і поточивсь, кров ллється, ледве на ногах вдер

жавсь. Уже й прокинувсь, сидить, а чоло болить болить - здається йому. Не вірить Луценко у сни, а це, як замкнули ка меру після трусу того, сидить, похнюпивсь.

«Оце

якраз

уліпила,- думає.- Справді,

куля.

І то ж люди. Що мов нікого й не сердив, а отаке тобі аробить. Що тільки й того, що ВИХОДИЛИ на етап, та захопив місце на парах уперед ЗJІОДЮЖІШ

309

одного. Чи він це підстроїв тане, чи просто тан

хто, аби в його не витрусили? Сон ... Гляди, щось таємне

ЇХ

Є...

ЧИ

це

просто

випадново?

ноли б швидше в Моснву. Осередок сила. Хоч би трохи розвиднився світ».

Ех,

політичних

Підходить день етапу, знов неспоній Луценнові.

Зима, холод надворі, а в його тільни піджачон та чумарчина. А тані переходи здорові од вонзалів до

пересилоR. А яні холода це на півночі! Чумарчина, правда, бобринова, тан та на нуца, рунава нороткі, виношена. Попрохать халат у старшого? Не дає, в кого є чумарка. Що ж це робить? у той день, що виходить, сномандував старший,

кому треба зодіву, надіть усе своє, забрать свої речі й стать на норидорі в ряд; побачить сам, кому треба. «Чи не зобгать би

qумарчину у вузлик,- про

майнуло в Луценка,- і в самому піджаці буть? Справді!

Хоча...

нечесно

неначе, ну,

та...

що

будеш робить?.» Іде старший, провіряє.

Сам.в жилетке, а вещей нан много,- до дядь

на одного.- А показуй.

Розв'язує дядько рядно, аж там нлунок і ... свита. - Ах ТЬІ Ж мерзавец! Дак ного ТЬІ хотел обма нуть? Внинув діжурний речі дядьнові в намеру, а само го його до нарцеру.

Тільни тьох-тьох у Луценна. Що ж, ян це буде

й йому? Тан уже той вузлин під руною стиснає. Невелиqний,- зійшло.

Роздавав старший халати, і нові-нові, аж давать жалів. Такий уже радий Луценко: і халат новий, і йде звідціля. у московсьну пересилну ведуть. Величезна.

«Аж ОТУТ,- думає Луценко,- дихну вільно, аж отут од страхіть одпочину».

310

Бідний! Довелося йому за знать тут такого, про

віщо б він і подумать не міг. Де тільки нема їх, гидких, бездушних недолюд ків, у яких виглядах, і на що тільки не здатні в.они! Заперли його в камері на поверсі. Нари попід стінами й посередині. Прохід тут і там. Тіснота.

Стоїть з вузликом Луценко, політичних дивиться. Є, хвалити бога. У другому проході на нарах усе мни. Блузки, піджаки. А до вікна туди далі все такі: комірці, тужурки, подушки, ковдри; пальта.

Туди й пішов. На нарах позаймато, долі під стіною теж. По містився Луценко коло нар середніх, якраз проти

тих, у комірцях. Сидить на халаті, взявся за голо ву

поболює чогось ... Усміхається.

Ще тю: недавно був між хижаками, а зараз ось де, коло людей таких! Ходять по проходу ті сюди, ті туди. Ось десь

узявся кацап один. Лапті на йому, свита сіра, чуб кружальцем, під плечем торбина; ПО стояв, поди вивсь, далі й сів скраєчку на нарах коло тих, у ко мірцях.

Ну

что,

старина?

один

білявий,

борідка

гостренька.- Куда идсшь, где бьrвал? В Киеве-то БЬІвал. На заработках? Нетути. На богомолье ходил-то. Молодчина. Ну и что ж? ПоликантЬІ-ТО пачпорт ВЬІтащили.

Ха-ха! Ну, да и как? Да нак! Обход бьІЛ-ТО у странницкой, меня и взяли.

«ПоликаНТЬІ ... пачпорт ВЬJТащили»! Так це вра зило ЛуценкlІ.. Встав, підійшов до кацапа:

Дедушка, лазят? .

разве

<шоликанты )

311

по

карманах

А кто жа? Уж я их знаю-то. У нас у Воло

ГОДСІЮЙ-ТО

много

на

ССЬІЛке

их:

воруют,

людей

бьют. Всміхнувся Луценко, повернувся до білявого:

Темнота какая! УГОЛОВНЬІХ смешивают с по

ЛИТИЧI:JСКИМИ.

Зажмурив очі білявий, дивиться, так ДИВИТЬСЛ на Луценка. Інші теж повитріщались.

Чого вони? Ага. Інтересуються, мабуп., як він, nуценко, простий парубок, обороняє Їх.

Дедушка!

почав ще

Луценко.- «ПоликаНТЬІ»

завзятіше до

кацапа

зто те, что за правду

стоят, что б беднякам жилось хорошо. А то все ВЬІ дельrвают

другие,

УГОЛОВНЬІМИ

назьrваются:

BOpьr,

карманщики, жулики.

Заворушились

тужурки.

чогось,

заворушились

Якесь бурчання,

комірці,

шепіт якийсь,

лайка

брудна ... не політична. ПО червонів Луценко, дивиться.

Гадина ТЬІ, гадина,- почав до його білявий,-

натравливаешь па УГОЛОВНЬІХ МУЖИІш! Іде, йде мороз по Луценкові.

ЧТО ВЬІ? КТО натравливает? Ладн,9.- Позирнув на задні нари, що од 'ко-

ридора, білявий,- там сиділи, лежали якісь люди в

брудному, чуби кошлаті,- оскирнувсь хижо хижо, далі на ввесь голос: - Дак бить, убивать

УГОЛОВНЬІХ?

.:...- до Луценка.

Да что с вами? От кого ВЬІ СЛЬІхали? Да ()т тебя только что.

Стиснув Луценко плечима, узявся за голову, болить усе дужче,- сів на халаті, похнюпивсь.

Так от напасть отака! Ну, що ти будеш робить? Що

не

було

натяку

на

те.

Які

таки

й ДІОди є!

Да что, кого убивать?

IIОЧУЛОСЬ од білявого.

ГJj:ЯНУВ Луценко ТУДИ,- СТОїть один, У синій со-

312

рочці розстебнутій, у штанях JЮротних, молодиіі сам, очі суворі.

Да нас, уголовних ... вон зта гадина,- поназує

на ЛуцеНRа білявпй,- говорит МУЖИRам.

Да

спросите деда,- ЛуцеНRО до

білявого,-

говорил ли Я зто. ДеДУШRа, говорил?

Ладно,- ВИШRірив зуби білявий.

Нічого дід.

Той, у штанях RОРОТRИХ, подививсь на ЛуцеНRа вороже-вороже, пройшовсь по проходу близенько поз його, аж черRНУВСЯ об Rоліна йому, далі й по ліз на задні нари.

Тан вон тот, вон тот?

почали звідтіля на

ЛуцеНRа ПОRазувать.- Убивать? Ага ... Ладно. Аж піт на ЛуцеНRові виступив. «Ладно» ... Оце тю,! Це, значить, сподіваЙсь ... Взявся обома РУRами за голову.- О, щО робить, де діться?

В ушах шумить, у ВИСRах сіпа.- Чого

хоч ця голова тан болить? Лежав RОЛО хворого, що забалакувавсь, у тій пересилці ... О, щО ж це буде

йому. Ой-ой! Оце, куля!»

Да и СЬІЩИR замечатеЛЬНЬІЙ БЬІЛ БЬІ сниго!

почулось од номірців. Підняв голову ЛуцеНRО.

Да он СЬІЩИR и есть, я все время наблюдаю

за ним,- ОСRИРНУВСЯ один, У галстуці.- Вишь, нан все мотает на ус.

Здавило-здавило ЛуцеНRа

похнюпивсь.

Що це ще? Чого цим людям треба од його? - Да что? СЬІЩИR? Где? - почулось зБОRУ.

А вот, хохол-гадина.

Знов підвів ЛуцеНRО голову. Тан, на його дивлять ся з середини нар, з новдр рябих, з ПОДУШОR М'ЯRИХ.

СЬІЩИR,

СЬІЩІ(R

хохол,- почали

щось

по

ПОЛЬСЬRОМУ, видно, ПОЛЯRИ.

Один товстий, борода Rлинцем, сивуватий,

під

жаці, в панчохах поверх холіш, у череВИRах, си цить, звісивши ноги, та:

313

У, пся крев!

Похнюпивсь:

до Луценка.

чи

кричать,

чи

плакать,

чи

що

й робить? Ходить товстий по проходу,

підвівся

Луценко,

підходе до його.

Слушайте,- почав,- какой

СЬІЩИК?

ВЬІ

поЙмите ... Страдаем,- товстий йому напівголоса,- жон

ки, детки страдают ... Топил, ВЬІслеживал нас ... по

страдаешь и ТЬІ! Да что ВЬІ?

Луценко до Його.- ВЬІ разбери

те, какой я СЬJЩИК? Как ВЬІ... не расспросите и ... Да ТЬІ тут мне землю ешь, цемент ГРЬІЗИ, я не

поверю тебе. Не так ВЬІ допекли нам.- Указує на

діл.- Помни:

здесь и

могила твоя...

Хохол

про

КЛЯТЬІйІ Нічого вже далі Луценко. Похиливсь на халат. О, щО ж бо це таке? Чи це спить він та сниться йому, чи це навсправжки таке? «Здесь и могила» ... - Пришить суку,- чується З задніх нар,- уда вить непременно.

Встав, подибав у другий прохід. Лампи горять уже ПОН}lД проходами, і йому тільки миг-миг світ ло

та

очах

чорно,

голова

як

не

розвалиться.

Лежать, сидять, ходять. Двоє сидять на нарах,

що під стіну, од вікна недалеко. Один в окулярах,

вусики невеличкі, борідка русявенька, штани сірі, студентські, піджак; другий у сорочці рябенькій, чорнявий. Підходе Луценко до Їх.

Люди

доБРЬJе,- починає

внапівголоса.- Ну,

как мне БЬІТЬ? За то, что говорил старику, что во руют не политические, а УГОЛОВНЬJе, СЬІщиком сделали и

меня вон

там

...

Да МЬІ кой-что СЛЬІхали,- той, в окулярах.

Я СЛЬІхал и ваш разговор со стариком:

проходил

как раз там. Видите, не надо бьІЛО говорить при зтих людях. НО ВЬІ ВО всяком случае не падайте духом: тут и политических много есть.

314

А, лягаВЬІ:(1:,

уже

защитников

ищет

себе,

кричать у тому проході.- Знает кошка, чье мяса с'Ьела!

Похнюпивсь Луценко. А кто зти поляки?

Тоже политические.

Политические! - здивувався Луценко.- А почему же они поверили тем жуликам ... и так скоро? Тот ТОЛСТЬІЙ уже и могилой грозил мне.

Не может БьІты

Всміхнувся той, В окуля

рах.- Что же он? Да зто он ... А позвольте, я по йду поговорю с ним.

Не уйдешь, брат, не уйдешь!

кричать на

задніх нарах.- 3ту ночь те конец. ЛягавЬІЙ! СЬІ

щик! Вертається той, в окулярах, од товстого.

Я, говорит, ничего не говорил ему.

Взявся Луценко за голову: так же болить. І тут пече, там морозить.

ВЬІ больнЬІ. Глаза МУТНЬІе, лицо темное, голос

слаБЬІЙ.

Да, голова страшно болит. Вот, Я сейчас заявлю. Идемте со мной.

Підійшли до дверей, гукнув діжурногЬ. Так усі з того проходу й сипнули до Їх. Слухають.

Болен ... Тиф, кажется,- той, в окулярах, до

діжурного.- В больницу надо его. Смотрите, ка кой на лице.

Буркнув щось діжурний, пішов. Повалили й ті у свій прохід.

Тиф!

Какой

тиф!

Афера!

кричать.- Вот

суки политические, хотят спасти гадину. Их тоже попришить БЬІ.

так

знал,- чуть

білявого.- Ото

нату

ральнЬІЙ СЬІЩИК; Сидит и то за голову возьмется,

го глаза сделает БОЛЬНЬІМИ. Стелиться вже дехто; хто на нарах, хто долі.

Идите ложитесь, товарищ, и ничего не бой-

315

тесь,- той,

оиулярах,

до

'nуцениа.- Вот

вас,

может, возьмут в больницу, а нет, то МЬІ ночью не

спим, больше в шаШЮI играем, все будем видеть. Подибав Луценио. Взяв халат, дивиться, чи нема хариотиння на цементі.

Не дать, не дать!

заворушились нід стіпою

на нарах.

Ось десь узявся один у тужурці синій, підійшов і сів сираєчиу на середніх нарах, яираз над тим

місцем, де лягати Луцениові. З'явився і другий, у піджаці.

Заиграем?

Да, ложись ко мне.- Ліг пииою в ноги тому,

положив

руиу на

спину, лежить.

Підходять

ще

й ще, ляпають у долоню йому.

Таиу гру розпочали.

А ВЬІ,- дО тих, що стеляться долі,- попро

сторней там, что б не бьІЛО места суке. Пущай возле параши ложится.

Забрав своє збіЖЖЯЧl\О Луценио, подибав назад.

Ось стоїть той поляк товстий. Осиирнувсь до Лу цениа таи хижо:

А, повереННЬІХ нашел себе! Вольной! Не обо

йдешь, брат! Помістили Луцениа у цьому проході. Витер хар иотиння яиоюсь онучею, просЛ'3.В халат, піджака

не сиидав, чобіт теж, укрився чумариою, лежить. По цей бік і по той теж лежать. Важко-важио дише Луценио.

Довго JІуценко иріпився, щоб не заснуть, стеріг ся все, щоб не підирались до його. А то й задрі мав-таии. Саме щось таке важие верзеться йому, иоли чує: геп-геп на животі хтось йому. Схопивсь,

аж

босян

один

здоровий,

чуб

иошлатий,

з його та під нари. Сирививсь Луценко:

живі'!. ааболів йому. - Ну что зто, за что?

316

почав.

сірий, заболів

Попідводили голови політичні на

нарах, устав

j той, що в окулярах.

Что?

Розказав

питають.

Схнтнув дехто голово:кf к нічого. А в тому проході і па задніх нарах таке завели.

Луценко.

Ха-ха,- регочут],.- Молодець, Васька. Ха-ха!

А что, лягавой, как на желудок? Не

спав

уже

Луценко,

поки

розвиднілось.

А вранці перейшов під стіну до вікна, просте лив халат поз чийсь клунок, вузлик

під голову, сам

у чумарці, лежит],. Така неміч. Пайки внеСJІИ, взя

ли для його, сам не вставав. Чай п'ють. Пив би, здається, й він, у горлі тю, сохне,- нема сахару.

Може б, і дав хто, так тяжко

прохать ще!

Не Їв Луценко ціJIИЙ день, не пив. Смерком уві ходив хвершал до його, за руку глядів, порошків

дав, щось про больницю балакали. На цю ніч помістили Луценка на нарах уже, під

стіною. Тільки од вікна далеко. По цей бік хтось бородатий, сорочка навипуск, по той хтось рудий, чуб йоржиком. Так вороже дивляться на Луценка. Оддав Їм пайку Луценко, пообіцяв і назавтра,

пом'якшали. Тільки блощиці ... ну, так же тнуть його! Як комашні, по стіні, по нарах ... Rрутивсь крутивсь, устав, куняє.

Помістили

його

на

середніх

нарах,

до

вікна

ближче, якраз напроти себе,- той, в окулярах, і той, у сорочці. 3 одного боку у його хтось у па пасі, здоровенний, ніс увігнувсь. Лежить, лежить оце, та

як повернеться,

як придавить коли не тут,

то там Луценкові шкуру.

BTaCKaJI

же чорта сюда,- б.урчить.

По другий бік у синьому хтось, молодий:

Еще и нам через него нагорит!

«тоже

политические»,- казав

в окулярах.

317

про

Їх

той,

Кріпиться Луценко. А тут ще раз у раз луп -луп очима, чи не лізуть душить його. Ще fOJIOBa його

схuдиться 3 якоюсь кошлатою 3 того проходу. Нари середні на обидва проходи спуском, сплять і звід

тіль, і звідтіль. Що, як' цапне? А розплющить очі З0всім, скрізь так та піт

чорно,

метелики, плями

якісь

Третього вечора уві ходе падзиратель 3 книгою.

Забирай вещи, в больницу пойдем.

,Зрадів Луценко, та зрадів і той, в онулярах, аж до дверей провів його ...

ЗМІСТ

Нрізь терни до світла. Віктор Костюченко

ОПОВІДАННЯ Хуторяночка

3а пашпортом у городі Мати

Дід Омелько «Радощі»

Школяр

59 62

Любов до ближнього у схимника

«Истинно русский человек» Наука

Поганяй до ями! Страчене життя.

116

Повість

Немає матусі!

Тяжко

122

175

Прощай, життя! Н тюрмі

102

111

195

202 217

Що робить?

223

«Да здравствуєт небитіє!»

Що б 3 мене було? В пазурах у людини

229 249 285