Тварини в минулому і тепер by Евгений Захаревич

І. К. ШУЛЬГА

ТВАРИНИ в МИНУЛОМУ І ТЕПЕР

ДЕРЖАВНЕ

УЧБОВО· ПЕДАГОГІЧНЕ ВИДАВНИЦТВО .РАдЯНСЬКА ШКОЛА" киІв -19&0

ВСТУП

ЖИТТЯ

на

Землі

існує

ВСЮДИ

глибинах

морів,

у річках і БOJІОтах, в повітрі і на суші, Органічний світ надзвичайно різноманітний, але ЯКІ б не були відмінні живі істоти, все ж вони є діти однієї матері

природи.

Звичайно, ціІ<аВО знати будову, життя і поведінку орга нізмів, ЯКИХ тепер є серед тваринного і рослинного сві

ту мільйони видів, але

ще

цікавіше

знати, де ВЗЯЛИСЯ

вони І чи завжди органічний світ був такий, як тепер.

Наука доводить, що наша

Земля

її

багатством

форм рослин і тварин, поки дійшла до такої різноманіт ності, переЖИ.'1а дуже довгу історію перетворень і змін ЯК У мертвій, так і в живій природі. Потрібні були сотні мільйонів років для створення нашарувань земної кори,

і багато часу відбувався процес історичного ВИНИІшення,

розвитку і зміни організмів на Землі.

І. ТВАРИННИЙ СВІТ У МИНУ ЛОМУ Земна кора в своїх надрах зберігає найцінніші доку менти, які свідчать про вік її нашарувань і тих організ мів, які колись населяли Землю. Ui документи є не що інше, як рештки тварин j рослин, які У ВИГJІЯді скам'я нілостей скелетів тварин та відбитків рослин і тварин

часом чудово збереглися в ЯВJІЯЮТЬ собою

неписану

нашаруваннях землі. Вони

історію

розвитку

рослинного

і тваринного світу. Звичайно, не слід думати, що всі ви1I1срлі тваринні і рослинні форми могли повністю зберег тися в землі на протязі всієї багатомільйонної історії існування земної кори.

для того щоб збереглися рештки загиблого організ111 у, треба, щоб у складі його тіла були тверді частини,

які І<раще протистоять руйнуванню, ніж м'які. Треба також, щоб труп потрапив у сприятливе сере довище, в якому тверді частини були б захищені від розпаду. Найкраще рештки зберігаються в піску, торфі, МУJlі тощо. Викопні рештки організмів являють собою скам'янілості, вік ЯКИХ часом обчислюється СОТНЯМИ міль йонів років. Скам'янілості утворилися в результаті поступового заміщення органічних речовин, з яких скла далися тверді частини організмів, мінеральними - крем· не-вапнистими

речовинами,

що проникали

тканини

ор

ганізмів разом з водою. Іноді скам'яніння не відбувалося, і глибинна водц вимивала рештки тварини. Тоді в даній породі утворю валася на місці тваринних решток порожнина, що від бивала зовнішній вигляд тварини. Бувало, мабуть, і так, що водяні тварини, відмираючи, опускалися на дно моря, і на них відкладалися частинки мулу, що по· вільно осідали з морської води. З часом загиблі орга

нізми

вкривалися

шаром

мулу,

який

ущільнювався, з

твердІв, трупи ж зотлівали, залишаючи по собі відбитки. КОЛІі згодом морське дно піднялося, ті шари землі, в яких збереглися відбитки тварин, опинилися на суші. З цього видно, що для утворення скам'яніJІОстей з решток тварин і для збереження їх скелетів не скрізь могли бути сприятливі умови. До того ж і ті рештки організмів, які могли зберегтись у сприятливому середо вищі, руйнувалися через різні зміни, які й тепер відбу ваються у земній І<орі. Все ж таки цих викопних решток € цілком досить, щоб ми могли зробити висновок, що рослинний і тваринний світ колись був простіший. На протязі сотень мільйонів років органічний світ поступово змінювався, або, як кажуть, еволюціонував до складні ших форr.! організмів. Правда, на підставі ВІІКОПІІИХ решток організмів, що їх має 13 своєму розпорядженні наука, не можна встано вити безпосереднього переходу від одного покоління рослин і тварин до другого, бо для цього в деяких ви' падках невистачає даних. На протязі багатьох тисячо

літь, а то й мільйонів років, певні ділянки суші буваЛІІ затоплені

морем.

коли піднімалося

навпаки,

морське

там, де було раніш море,

дно, виникала суша. Чергу

вання моря і суші в деяких місцях земної кулі відбува лося не раз. Зрозуміло, що на залитій водою суші за мість наземних тварин і рослин оселялися водяні. КО ли ж вода відступала і виникала знову суша, цілком природно, на ній оселялися вже не ПОТОМЮІ загиблих організмів, а інші тварини й рослини. Отже, через ті події, що відбувалися на земній кулі, рештки тварин і рослин збереглися лише частково. Але й цього цілком досить, щоб відтворити основні етапи еволюційного розвитку ТІзарин і рослин. З розвитком геології - науки про історію Землі були знайдені способи визначати вік нашарувань зем ної кори. Таке визначення зручно провадити при різних

розкопках, коли оголюються верстви гірських порід, або на крутих берегах морів і річок (рис. І). Наявність решток давніх тварин і рослин у тій чи іншій верстві свідчить, ЩО в той час, коли ІЮНИ ЖИJIИ, дана верства була поверхневим грунтовим шаром землі або дном моря.

Чим глибше спускатися в товщу земної кори, тим більше відрізняються від сучасних тварин ті тварини,

останки яких

там

зна

ходимо. А на ще біль

ших глибинах скаIvl'янї..

~§

ласті чи скелетні решт ки тварин уже зовсім не схожі на форми на

шого часу. На рис.

2 по

казано розміщення ша

рів з рештками організ мів,

які

шари

свідчать,

що

були колись

1-3

ПО черзІ то

сушею, то

морським дном. Тут є черепашки

молюсків,

що ЖИЛИ в морі. ніше тут

була

Піз-

суша з

Рис.

t. Чергування шарів твердих

1 м'ЯКИХ

порід на береговІй скелі.

багатою рослинністю і під

кінець трапляються Отже

давно

. ~еш1'КИ

МИНУЛІ

ccaB~lB..

часи,

СОТНІ

О'

•

МІЛЬИОН1В

РОКІВ

тому, іС;lували такі тварини, яких сьогодні вже немає.

Скелети,

відбитки

або

скам'янілості, в

що

зберігаються

природничих музеях, ясно

показують, яка веmІКа від мінність між тими організ мами, що жили колись, і те перішніми. Звичайно, деяка схожість між старими, ви мерлими формами і сучас ними тваринами існує. Ча сом можна навіть натрапити на справжніх прабатьків тієї чи

іншої

сучасної

групи

тварин.

Шлком зрозуміло, що в давніших, глибших верствах земної

Рис.

2. Урочище Москви - ріки.

Показано в розрІзі. з

зарисованими

рештками. що трапляються

шарах.

в різних

кори

трапляються

рештки тварин, простіших своєю будовою, тобто дав ніх безхребетних. Вищі гру пи тварин появляюп,ся пізніше, а тому їх рештки тра пляються ствзх,

молодших

вер-

лижчих до поверхНІ

землі. Це тварини, що належать до типу хордових, які вперше появилися в формі первісних безщелепних, що мали вже хрящовий хребет. Згодом цей тип збагатився появою риб, з костистим скелетом.

Трохи пізніше появилися земноводні тварини, пред ставниками яких є в наші дні жаби, тритони, саламан дри

та

ін.

Потім

появляються

плазуни,

представники

flких у наші дні є ящірки, змії, черепахи, крокодили. Від давніх плазунів, які були дуже відмінні від TeIle-

рішніх, беруть початок птахи і ссавці. у пізніших верствах земної кори, поряд з рештками інших ссавців, знайдено кістки давніх людиноподібllИХ мавп, а також кістю! ще більш розвинених істот, певно прабатьків людини. у ще пізніших верствах землі зна ходили скелети первісних людей, які вже мало чим від різняються від сучасних. Отже, вивчення викопних решток тих тварин, що на селяли землю в різні часи, переконливо показує, що іс торія розвитку тваринного світу тісно зв'язана з істо рією Зеl\Ілі. Вивчаючи земну кору верству за верствою, ми натрапляємо на рештки різних тварин, які на протя зі IJcieї історії Землі весь час змінювалися. Деякі фор ми тварин вимерли, не залишивши по собі потомків, але багато інших залишили нащадків, які, розвиваючись, дали початок сучасному різноманітному світові тварин. Це значить, що всі організми, які живуть сьогодні, по явилися не зразу, а виникли еволюційним шляхом, тобто в результаті тривалого розвитку.

Глибше проникання в надра земної кори покаже нам, що органічний світ у своєму розвитку зазнавав гли боких змін. Для докладнішого ознайомлення з історією Землі та її тваринного населення скористаємось тим по ділом історії Землі, який існує в геології. Розвиток життя на Землі за ерами

Від часу появи організмів на землі налічують понад півтора мільярда років. Цей величезний час для зруч ності вивчення історії Землі та її органічного світу по діляють на п'ять ер: архейську, археозойську, палеозой ську, мезозойську і кайнозойську. Кожна ера поділяєть ся на окремі періоди (див. схему).

СХЕМА

поділу історії Землі на ери

періоди

Геологічні ери й періоди розміщено на таблиці в низхідному порядку, тобто відповІдно до розміщення нашарувань земної кори (пізніші - наверху, найдавніші - внизу). Читати таблицю слід з ар хейської ери, поступово переходячи до пізніших ер і періодів.

Ери І

Періоди

Четвертин ний

І Характерні групи І рослин

Сучасна рослин

Людина. Сучасні тварини.

ність.

Розквіт ссавців, птахів і риб. Плазунн й земноводні нерід

Третинний

Крейдяннй (крейда)

ХарактеРНі групи тварин

ко іЗ сучасних фОР~lах.

Поширюються покрито насІнні квіткові, але ще переважають

го

лонасінні.

Поява плацентарних ссавців літаючих llТaxiB (почасти ще

зубастих). Більшість потвор них плазунів вимирає. Зе11новодні майже схожі на су

часні. Численність форм ко

стистих риб. В кінці періО;(У вюшрання амонітів і белем нітів.

Юрський (Юра)

Крім ГОlюнасін них розвиваються

покритонасінні.

Тріасовий (Тріас)

П апоротеподібнl поступаються міс цем

перед голо

насінними.

Поява перших зубастих птахів. Веllичезний розви ток найрізноманітніших Пllа зунів (наземних, водяних і літаючих). Багато комах (ДВОКРИIlI, перетинчастокри лі, напівжорсткокрилі). Роз квіт амонітів і белемнітів.

Поява перших приміТІІВНИХ ссавців. Дальший розвиток плазунів. Поява костистих риб. Різноманітні морські

зірки. Поява амонітів і бе лемнітів.

Пермський (Перм)

Поява голонасін них (хвойних та ін.) рослин.

Розвиток плазунів поряд з стегоцефалами. Остаточне вимирання трилобітів. Чи сленні молюски.

/~--~----------'f--------------~I-------------------------

Ери І Періоди І хара;т;rл~~:рупи

І І{ам'янову-

Характерні групи тварин

Переважання ви

гільний

щих епорових роелин дерево вид-

(карбон)

них папорот.епо

Розвиток давнІх земновод них стегоцефалів. Великі комахи

дібних.

неповним

пере

РОЗI{віт акулових, кистепе рих і двоякодихаючих риб. Ще існують панцирні риБІ!.

Поширення спо

Девонський (девон)

творенням. Вимирання три лобітів.

ро вих рослин (па пороті, хвощі, плауни).

Починають

вимирати три

лобіти.

І Силурі~lськии

Дрібні спорові

Поява найдавніших хребет-

;рослини.

них, хряшових і панцирних риб. Поява членистоногих (СI{орпіонів). Губl{И, корали.

Водорості.

Найдавніші хордові. Розквіт безхребетних тварш: різних типів (трилобіти, 1110люски, черви, 1ІІорські їжаКІІ, морськІ ЗіРКІ! і ін.). Велике поширення трилобітів - особливо і групи з класу ракоподібних. Назе1llНИХ

(силур)

І{ембріЙ.

сы ийй

організмів ще немає.

:s:с.

'"., :.: '~" u ~., ':s: ., gc. ., 1:>.. о

І< с:>.

'" '" :.:'.."

с.

О)'!!

І< С.

< 8

Рештки збереглися

як підподіл архейської

Трапляються елІ-

погано.

Первинні найпростішІ організми, рештки ш<Их мало уцІлІли.

ДІІ водоростей.

ери.

-о

"'І< g!<;

"'~~

Після утворення твердо! земноі кори і найдавніших водойм створились умови;

8'§

..»~ :':'"

.," ..'"

:(s:

Раніш розглядалася

СІ

яких

могло

життя на Землі.

виникнути

Слід відзначити, що первісна людина

появилася H~

Землі найпізніше, на початку четвертинного періоду. Інакше кажучи, тварини на землі жили вже за багата мільйонів років до появи людини. Отже, можна 3 цілковитою певністю

сказати, ще

Земля і її населення мають свою історію, надзвичайно довгу, мінливу і складну. На протязі мільйонів рокіє зміни Землі і всього ЖИRОГО на ній не припинялись, як не припиняються і тепер. Але ці зміни такі повільні й невеликі, що за наш короткий вік ми не можемо помі~ 'Іити іх у природі. Всі ми знаємо, що кам'яне вугілля добувають зде більшого з глибин тІ

верстви, де

земної

кори. В далекому минулому

залягав

вугілля, були грунтом, на якому росли ті ро СЛИНИ,

що

3 них утво

рилося кам'яне вугілля. В кам'яному вугіллі часто знаходять від битки листків давніх

папоротей (рис. бури хвощів, яких

тепер

,ються

на

іІl{

3), стов

потомки зустрJча

полях

бур'яни

лише

заВВИШІШ

см. Ці відбиТІШ листків, обвуглені стов-

20-30

Рис. 3. Відбитки листкІв папоротеР: на кусках кам'яного вугіл.1Я.

бури та пеньки свідчать про те, що в той період досягали найбільшого свого розквіту гігантські плауни, папороті і хвощі, з якими тепер можна порівняти хіба що тільки рослини тропічви}( краін. Для такого розвит ку папоротей потрібен був вологий і теплий клімат, ЯК у сучасних тропічних країнах. А щоб з іх решток утво рилось і збереглося кам'яне вугілля, звуглення їх по винно було відбуватися без доступу кисню, що забезпе чувалось наступом на сушу мілководного моря.

Ше llікавішим є той факт, що на далекій півночі, на· острові Шпіuбергені, виявлено великі поклади кам'яно го вугілля. Ue є свідченням того, що теперішня холодна північ мала колись вологий і теплий клімат. ЯК уже було сказано, земна кора -- не багатюще сховище решток тих організмів. які багато мільйонів в

РОКІв тому населяли воду, сушу повітря. Ім на зміну прийшли нові істоти, іншиіі світ тварин і рослин. Та й поверхня Землі не залишилась однаковою. За ;:вою довгу історію вона зазнавала найрізноманітніших змін. Повільно чи раптово опускалася і піднімалася в різних місцях земна кора, і тоді узгір'я перетворюва лись у западини, які заповнювались водою, а ЮІЗИНИ та озера висихали, заносились піском та глиною; най глибші провалля засипались камінням, а ріки міняли zвій напрям; там, де колись височіли скелі, шуміли хвилі моря; моря, міліючи від наносів рік, відступали від берегів; там, де зеленіли густі ліси, виникали боло та і непролазні трясовини. Разом із змін:зми поверхні землі змінювався і клімат з теплого в холодний і нав паки. Змінювалось і населення Землі: одні тварини і рослини зникали, а інші ВИНllкали. Все це діялося тоді, КОЛИ людини ще не було. Про ті часи ми довідуоlOСЬ завдяки науці, яка вивчає істо рію Землі. Свідки життя в археозойській ері Вивчаючи нашарування земної кори, мп бачимо, ЩО вона складається не тільки з кристалічних, подібних до граніту, а й з осадових гірських порід - глини, піску, лесу - та з органічних решток. Осадові породи утворилися від руйнування кристалічних порід під впли вом вітру, води і Зl\lін теl\шератури. Чинники, що руйну вали гірські породи, перетворили Їх за мільйони років (та й тепер перетворюють) у гальку, пісок і глину. Ві1 ер і вода РОЗНОСИJІИ продукти вивітрювання твердих порід по поверхні землі, де вони й осідали, утворюючи різні осадові породи. Деякі осадові породи давньої ери дуже змінилися, перетворившись у кристалічні. Тварини без

твердого скелету, що жили

той час,

,інаслідок тиску, впливу високої температури і тих руй нувань, що відбувалися на землі внаслідок вулканічної діяльності, без сліду загинули. Проте, незважаючи на ці несприятливі умови, в породах того чq.су ми все-таки

зрідка натрапляємо на сліди життя в минулому. Під твердженням того, що вже навіть у археозойській ері ЖИТТЯ

досягло

й граніту . .;;0

значного

розвитку,

поклади

вапняку

Розвиток тварин у па.'1еозоЙськїЙ ері

ПОКJlадах

палеозойської

ерІ!

рештки

організмів

!\раще збереглися, що дає повніше УШЗ:lення' про розви ток життя в ЦЮ еру. В цей час ПРОДОl:>ЖУЮТЬ розвивати (11 різні форми Н3IJПРО-

стіших

Рис.

тварин,

що по-

ВИКОІша ~lOpCbl(a зІрка.

Рис.

5, ВІдбиток медузи.

ХО.,\ять від організмів попередньої ер». Розвивзються найрізноманітніші форми безхребетних l\IОРСЬКИХ тва рин. Це час розквіту населення води. На дні тодіш ніх морів ховалися химерні на вигляд колючі мор

сь/сі ЇJlСа/{и і поряд з НИМІІ на підводних

скелнх жили

найріЗНО~1анітніші МОРСІ)кі зір/Clt (рис. 4). У воді вільно плавали різні медузи (рис. 5), а ближче до берегів були пишні,красиві тва рІШИ, схожі на квітки .норські лілії (рис. 6).

Особливого ТУ

розкві

цей час досягли

ракоподібні. Моря того часу НІІМИ

кишІли

дивовиж

тваринами,

яких

назвали mРllлобіmш,t/l (рис. 7). Трилобіти 113ли тіло різних РОЗ:\1ірів. Серед них були такі

форми, що досягали сл! завдовжки, але траплялися й др і б н і

форми.

Рис.

Морські лілії. 11

Минали тисячоліття, а на сторінках літопису земної кори, що Їх ми вивчзємо, натрапляємо на старих, зна· йомих нам тварин. ВОНИ існують поряд з новими фор мами, яких раніше не було зовсім. Звичайно, трилобіти, морські їжаки, морські зірки та інші трапляються тепер

Рис.

7. Земля в силурі!їсь[{о~[у періоді (початок палеОЗ0!їськоІ ери). На березі-трилобіти та іншІ

тварини.

у меншій кількості, бо дР.які форми вимерли, а інші змі нились і мають зовсім не той вигляд, ЩО раніше. У по

родах цього часу трапляються відбитки червів, які хо вали своє кільцеподібне ті.10 у вапнякові трубочки (рис. 8). Щоправда, сліди їх існування знаходимо і в шарах більш раннього періоду. У цей час появляються

велетенські ракоподібні до

м завдовжки

(рис.

9).

убрані в панпир істоти з величезними клешнями і дов гими

хвостами

повзали

по

морському

дну.

В давніх морях силурійського періоду палеозойської ери появились перші хребетні тварини, які дечим нага·

ду~алириб

(рис.

10).

ие

істоти, тіло яких. особливо

були в

невеликі

ділянці

неповороткі

голови і грудей,

було зовні вкрите окремими пластинка ми. Хребта у них власне, не було, але завдяки наявності хорди, що відпо відає хребту, цих тварин вважають за перших хребетних.

Ці викопні тварини були названі nанцирними рибами, що, безперечно, неправильно, бо у них немає властивих рибам щелеп. В девоні первіснІ хребетнІ панцирні тварини витісня ються акуловими рибами. В цей же час появляютьая

Рис.

Кусок гірської породи 3 JJіворуч-трубки

відбитками кільчастих червів. кільчастих

червів.

двоякодихаючі риби, на суші вже були скорпіони І бага тоніжки, а слідом за ними появились і первJcні комахи.

ЯК уже згадуваЛОС5!, відбитки листків і звуглені стов бури та пеНqКИ рослин, що трапляються в покладах кам'я ного вугілля, багато говорять нам про минуле. Адже колись те листя, що залишило відбитки, буйно ро CJIO на гілках рослин, скам'янілі стовбури яких збе реглися до наших днів. Рештки й відбитки рослин у верствах земної кори кам'яновугільного періоду дають уявлення про прадавні ліси, які вкривали величезні про' стори в болотистих місцевостях (рис. 11). Але рослин ність цих лісів була зовсім не та, що тепер. ТО був час

розквіту спорових РОСЛIdН - велеtенських лепідодендро нів, сиrілярій, хвощів і папоротеЙ. ці дивоuнжні дере-

вовидні рослини мали найрізноманітніший вигляд і фор му: то ІЮНИ були голостеблі, з густою щіткою щетинок листків на вершку, то збагатоколінним, як у теперішніх хвощів, стовбуром, в колінах якого розміщались віночком гі ЛОЧІ<И, то високі, із стовбуром

до

м,

дерева

вузенькими

листками пон::ц 70 СМ завдовжки. В цих лісах, що складалися з папоротеподібних рослин, і на тодішніх, якщо можна так ви словитись,

луках

жили

не

менш

дивні' комахи, павуки та багато ніжки. Вони були почасти схожі на сучасні форми деяких члени стоногих тварин, але зовсім не ті, що живуть тепер. По гіш.:ах дивовижних дерев і в заростях

лазили довгоногі

павуки і вели

чезні багатоніжки, ТІЛО яких до сягало 75 СА! завдовжки, та ве личезні деревні блощиці, таргаНЕ Рис. 9. 8Иl(VJJІІИЙ ракопо- понад 35 С.М завдовжки, вею:дібниіЇ велетень. тенські бабки до 75 С.М у розмаху крил (рис. 12) тощо. Про те тоді не було яс;<раво забарвлених метеликів, джмелів, ас, бджіл та інших комах, які тепер доповнюють СGОЇЧ гудінням красу юзітучого саду весною. Та в цьому HeJ\!<:

Рис.

10.

Палеозойська панцирна риба.

нічого дивного, бо тоді ще не було квіткових рослин, де ці комахи могли б знайти собі поживу. В кам'яновугільний період цієї ери появляються перші земноводні ТВ&рИНИ, які частково вже пристосу

валися до життя на суші.

Рнс.

ІЗ

11.

Ліс палсозойської ери.

цей час трапляються решТІ<И перших тварин, дав

ніх зе~ІНОВОДНlIХ, від ЯІШХ ПОХОJ\ЯТ? .плазуни. Довжина цих істот була від 10 еЛІ і до розшрlВ велетнів, шо пе ревищували сучасних крокодилів. иllХ твар !ІН названо етегоцефала.Иll (рис. 13). Вважають, що це були перші найпростіШІ хребетні тварини, які могли вже частково жити не в воді, задовольняючись умовами болота.

Рас.

12.

Велетенська бабка кам'яновугільного

періОДУ.

Земноводні кам'яновугільного періоду прогресують своєму розвитку. Дедалі більша сухість клімату по

~тупово примушувала земноводних

переходити

від

вод

з:ого способу життя до наЗЄl\!ноrо. Ці перехідні організми

Рис.

13.

Рештки скелетів стегоцефалів.

з~інюють водний цикл свого розвитку на наземний без

посередньо по виході з яйuя

<!6

набувають нових ознак

і властивостей, різко відмінних від прабатькUв. Тіло їх покривається лускоподібними виростами шкіри для за

хисту тіла від втрати вологи. Так від земноводних від окремлюються плазуни, які особливого розвитку набу вають у мезозойській ері.

Рис.

14.

ПареЙозавр.

в остаНН1и(пермський)

період

палеозойськоі, або

давньої, ери папоротеподібні дереВ()Івидні рослини почи нають витіснятися порадами хвойних дерев. Цьому сп р и я л о,

очевидно,

зменшення площі оке анів і мілководних мо рів, внаСЛідок чого збільшилась площа су ші, а клімат став різко континентальним і су хим. У зв'язку з' цим плазуни, розвиток ЯlШХ

тільки намічався в кар

боні, тепер пережива ють бурхливу еволю цію, яка відбувається в напрямі пристосування наземних

чотириногих

земноводних

до

сухо

го клімату пермського періоду.

~~-,~

Рис.

15.

Іностранцевій.

На материках пермського періоду в умовах багатої рослинності типу папоротей розвиваються такі цікаві тварини важких плазунів, як травоїдний nарєйозавр

(~ис.

14)

і хижак

ЇНОСТРШЩЄВЇЙ

(рис.

15),

який уже

сполуча в собі ознаки плазуна і ссавця. В пермському

періоді починається різка диференціація хребетних тва2.

І, К. Шульга

рин. Розвиток нових форм тварин відбувається в рfзних напрямах, залежно від умов на

яке

натрапляли

тварини,

зовнішнього переселяючись

сереДQ'виша, з

материка

на материк через тимчасові вузькі перемички суші.

Тваринний світ мезозойської ери

у першому періоді мезозойської або середньої

ери

як про це свідчать рештки, відбул~ся багато змі~. За: мість одних форм рослин і тварин з часом ПОЯlвляли,ся інші.

Тварини

рослини

давноминулих часів глиБОІ';О

різняться від пізніших форм,

а тим більше від сучасних. Середня ера на всьому її протязі

характеризу€ться

наявністю

серед безхребет

них тварин особливоігрупи Рис.

]6.

ГОЛОВОІІОГИЙ мо

люск

кораб.шк.

головонorих молюсків-бе лемнітів і амонітів. По ява їх припада€ на тріасовий, а надзвичайний розвиток-на

юрський період, коли вони заполонили моря. Іх скам'янілості добре збереглися у всіх шарах цієї ери. Користу ючись ними, як азбукою, вчені досконало навчилися читати сторінки літопису і ви значати вік цього відрізка історіІ Землі. АмонІтів тепер немає,

але

сучасна

тварина,

що зветься 1Сораблu1СОМ (рис. 16) І належить до голо воногих молюсків, своєю бу довою дуже схожа на вимер

лих

амонітів.

Це

свідчить

про те, що амоніти є предками

сучасних

головоногих

Рис. 17. Амоніт порівняно з фІгурою людини.

молюсків. Велика різноманітність форм і будови черепашок вимерлих амонітів свідчить про їх буйний розвиток У мезозойську еру. В наші часи головоногі молюски предпавлені порівняно небагатьма формами невеликого розміру. Тоді ж деякі форми амонітів досягали величезних розмірів (рис. 17)

у морях пла'вали численні белемніти, схожі на су часних каракатиць. ЯК доказ ісНYlвання белемнітів, у землі іноді знаходять загострені .вапняковІ р'ештки їх скелета, які мають форму товстих і гострих з одного кінця паличок; ці палички називаються в народі «чорто

вими пальцями»

(рис.

18).

У пісковиках тріасового періоду добре збереглися відбитки слідів ніг, а також скелети тварин, які, за всі ма

ознаками,

належать

плазунпм.

Знаючи добре анатомічну й морфо логічну будову сучасних тварин, вчені по знайдених частинах ске лета давньоУ тварини дають опис і

самоУ цієї тварини. Отак, користую чись скелетами чи навіть уламками порід з уцілілими в них відбитками тих чи інших органів або частин тІла тварин, вчені точно встаНОВИJІИ, що в першому періоді середньої ери вже існували різні ящери-велетен ські тв.арини,подібнl до сучасних кро

коди.'Іів, а також інші потворні істо

ти, як, наприклад, лабіринтодонт (рис.

19),

схожий почасти на веле-

Рис. 18 .. «40ртові пальціІ).

тенську жабу, почасти на ящера. Найбільший розквіт плазунів припадає

на

Hacтyn

ний, юрський період, коли поряд з невеликими ящерами

Рис.

19.

Лабіринтодонт.

І qер~пахами, які мало чим В,ідрізнялись від сучасних, поя,вилися BeJleTeHCbKi найрізноманітніші форми, які по-

ступоно заполонили воду, сушу і наlвіть повітря. В ней же час вимирають давні кистепері риби і розвиваються

справжні костисті рибп.

Рис.

20.

Бронтозаври. Уявний ландшафт тріасового періОДУ.

Середня ера

це час існування величезних і ХИl\Іер

них своїм виглядом плазунів.

справді, відтворімо в уяві далеке

минуле.

Перед

нами місцевість, де болото чергується з безмежними пі щаними просторами, серед яких розкидані більші і мен

ші озера. У болотистій

місцевості

росте буйна рослин-

ність - відомі вже нам папоротеподібні; в лісах € де рева - саговники, але вже € й дерева типу голонасінних, як-от сосна тощо. У таких лісах біля боліт бродять ве личезні тварини. Тіло Їх від морди і до кінця хвоста Jlla€ до 20, а 'Го й більше метрів; за тулубом тягнеться довгий і сильний хвіст, шия надзвичайно довга і закін чується порівншtо невеликою голов'Ою. Це вим,ерлі пла

зуни, названі бронтозаврами (рис.

20)

У лі·сах тоого ча,су, а також на відкритих піщаних г.р ля винах, всюди водилиоя різні плазуни суші. Ось суне ящероподібна потвора, на спині якої стирчать грізні кі

сшові щити

- це стегозавр (рис. 21) . Великі й міцні

''/(І!''

(~\~ ~ ~1

рогові утвори насувались в- нього майже на голову. Як бачимо, ця травоїдна тварина була дуже добре захищена

від ворогів

Ось страшний ратоnс,

на

що ознаrча,€

велиrчезна

голова

вигляд

травоїдний

трироroмордий

(рис.

ДВОометровими рогами,

ящір

22). ши,я

трице

нього

прикрита

кістковим шоломом. Шкі'ра цього ящера нкрита зрогові лими пластинi'tами з горбкуватими зубцями. Це була до сить велика тварина, до шести метрів заIВДОВЖ'КИ.

Ось велетенські ящери (рис. 23) - ігуанодони. Це були нічим не захищені травоїдні тварини, заtВВИШКИ понад 10 м; від морди до кінця хвоста вони досягали 18-20 м. Ходили ці тварини на задніх ногах, підніма21

ючи короткі передні ноги, наче руки. Вони були добре пристосованІ ДО живлення листям, яке діставали 3 висо ких папоротеподі6них голостеблих дерев. Ставши на зад-

--/,,'-

-с

РІІС.

2:2.

'l'Рllцератопс.

ні ноги, така тварина охоплювала короткими передні:-!!! нога:v1И СТОlвб)'lР дерева і, спершись на хвіст та піДНЯJВШІІ голову на до'вгій шиї, вІльно обгризала гілки дерев.

Рис.

23.

IгуаНОДОIІИ.

КрІм таких велетнів, по болотистих і вологих місцях суші в мезозойську еру жили різні інші ящери, як-от

атлантозавр, тіло якого досягало 36 м завдовжки і 12 м заввишки (рис. 24), та ще всякі велетенські істоти, по рівняно З якими сучасний слон здаваlВСЯ б таким же ма лим,

як

ягня

перед

волом,

Ми описали лише окремі, найбільш відомі форми ви копних плазунів. Вони аж ніяк не вичерпують багатства форм ящероподібних тварин, які населяли сушу і були в той час найбільш поширеними і найвищими представ никами тваринного світу. Не всі ящероподібні тварини, які жили в той час на суші, жиlвилися рослинною Їжею. Крім рослиноїдних ящерів, а також тих, що живи

лися

найпростішими

безхребет

ними, існували і справжні хижа ІШ з великими щелепами і гостри ми зубами та кігтями; вони полювали на «мирних» ящерів. Останки їх трапляються серед викопних решток рослиноїдних плазунів, які мають загальну наз ву бронтозаврів.

Вченим удалось відтворити по реШТl<ах скелета цілу тварину хижака. Полювати на величезних тогочасних тварин, особливо так добре захищених різними кістко вими

утвора!lШ,

як

трицератопс

Рис.

24.

<":тегнова кістк,

або стегозавр, міг лише хижак, ат лантозавра (порІвняне який не поступався б перед ними 3 фігурою людини). ні розміром, ні силою, мав би міцні щелепи і гострі зуби, відзначався б спритністк і швидкістю рухів. Саме таким був м,егалозавр, щс означає великий ящір (рис. 25). Був він завбільшю як слон, з довгим хвостом і шиєю, на якій сидію голова,

хоч

не

велика,

але

потужними

щелепа

ми і гострими шаблеподібними зубами. Побачивши дec~ у заростях свою здобич, він кидався на неї і своїми страш ними зубами не тільки рвав м'ясо, але й трощив кіст" В середній ері, як уже було сказано, населення м< кількістю і різноманітністю форм було багатше, ніж селення суші. У морях було дуже багато риби, а піщ мілини кишіли різними молюсками, раками та черв~ На по'верхні води іноді появлялнся велпчезні акули,

своїм веретеноподібним тілом розтинали морську гладь. Швидко працюючи могутнім хвостом і плавцями, . гуля-

Рис.

25.

Мегалозавр.

ла в безмежних водних просторах величезна зубата ри50подібна істота. Пе МОР,ський ХИЖ(lК іхrіQзавр, або ри-

---~- ~ ~.----

~---.;::::..;:::-~-~~----

Рис.

1щір

(рис.

')ННОІС

26),

поживою

.РУдОВОЮ

26.

--==--""-

=.-=-_~.--

Іхтіозавр;

що полював на рибу, яка була йо'Го

морди іхтіозавр нагадува:в дельфіна, зуба-

ми

кро~одила,

плавцями

кита,

хвостом

хреб

тем ~ рибу. Іхтіозавр був живородною твариною, про що с'Ві~чать знайдені с~елети малят всередині залишків скелета матері. Не менш страшний був і другий морський хижак nлезіозавр, що в перекладі означає - «схожий на яще~ ра» (рис. 27). Формою Івін скидався на якого~ь ПОl'вор

ного велетенського

лебедя

(до

ом

завдовжки), який

міг високо тримати над 'Водою голову на вигнутій довгій шиї. Ця 'ГваРИifIа з ви\довженою формою тіла, довгою

Рис.

27.

Плезіозавр.

шиєю і малою головою, як у звичайної ящірки, швидш€' нагадує змію, протягнуту через величезну черепаху. а наявні,сть ластіlВ робить її схожою на сучасних ла~то ногих. Плезіозаври не тільки добре плавали, "а, кори> стуючись ластами, ВОНИ могли вилазити на відміли.нИ' моря і на берег, подібно до сучаlСНИХ моржів і тюленів. Плазуни-іхтіозаври і плезj.оза'ври - найбільшо,го розквіту досягли у юрському періоді.

Не можна не згадати ще про одного велетня, я'кий жив у морях в епоху плазунів. Рештки цієї ДИВОІВИЖНОЇ істоти належать ніби морській змії, а насправді це не змія, а водяний ящір, який мав змієподібну будову тіла

досягаlВ 15 м заIВДОВЖКИ. Цю тварину наввали моза завром (рис. 28), що значить морський змій. ЯК пока зано на рисунку, мозозаври вільно носилися на хвилях моря, працюючи ластами. Мозозавр міг так само легко

поринати на

дно, як і підніматися

на

поверхню

води.

Шия і хвЇІст У нього були довгі й тонкі Картина світу середньої ери була б неповна, якби ми обмежилися описом тільки тих дивовижних істот, що на,селяли воду і сушу. Одночасно з динозаврами, веле-

РИС.

тенсь'Кими

28.

Мозазаври

наземними

ящери (рис.

29).

ці

«,морські

ящерами,

жили

змії,».

ХИ:-'Іерні

крилоящери походять,

крилаті

мабуть, від

дрібніших динозаврі,в, що жили R тодішніх болотистих лісах. Внаслідок пристосування до умов kнування, тре тій палець лamи, Я1шм ці 11варини, лазячи, чіплялись за гілки дерев, видовжився і ста'в вільніше рухатись. Піз ніше між пальцями виникла шкіряна перетинка, що дало змогу ци;\;[ тваринам літати.

Крилоящери були схожі на птаха, але ящероподібна голова з щелепами, усадженими ГОС11РИМИ зубами, і вся будова тіла свідчить, що це були видозмінені ящери. Серед них були різні форми: хвостаті рамхоринхи, або

кривоносі,

безхвості,

яких

прозвали

nтеродактилями,

тобто пальцекрилими. ЯК казкові дракони різних форм

і розмірів, ширяли вони над водою. Одні з них, ніби чайки хапали риб, інші, схожі на кажанів, підбирали червів та слимаків і, СТОМНlвшись, відпочивали на скелях морських берегІв. Проте походження птахі,в треба вести не від пальцє крилів, що літали, як кажани, а від інших давніх яще рів. Луска, якою було вкрите їх тіло, перетворилась

Рис.

29.

КрилаТі ящери

(І,"\ракони,>.

у пір'я. Пір'я поступово видовжувалось ,на передніх кін ціlвках і це полегшувало перельоти з дерева на дерево, а також да,вало можливість злітати з землі. По,ряд з цим легшав скелет в результаті утворення порожнистих кісток. Так поступово особливі дрібні форми плазунів птахоногі динозаври - в юрський період, відособившись від наземних ящері'в, переходили до повітряного спосо бу життя.

В покладах юрського періоду знайдено відбиток археоптерикса (рис. 30). В будові його скелета є багато спільного з плазунами. ЯК і в ящера, у нього зубаті ще лепи і довгий XBkT, ЯКИЙ складається з такої ж кілько-

сті хребців, але ІЇо'го крила і хвіст були вкриті пір'ям. За цими ознаками неваж,ко вста'новити безпосередній з'в'язок первО'Птахів 3 плаЗУН8:\1И. Такий зв'язок, особ ливо між лускою ящера і пеРОIМ птаха, підтверджується

спостереженням стадій розвитку пір'я в ,курчати, у якого

'(як і в уСЯ'КОIГО птаха) перо схоже БУ'В8Є на .ТІуску Пер1В00птах був завбільшки з голуба. Серед літаючих ящерів існували і ве летенські форми, як пmеранодонu (що в перекладі означає крилаті беззубі), кри яких

розмаху

досягали

ла

м.

Минали віки, і пер воптахи

розвивались

дедалі більше в бік удосконалення _1іта льного

апарату,

ще довгий рігались

але

час збе

їх

зубаті

форми. Мезозойська ера була надзвичайно ба гата на різні перехід ні форми тварин. В кінці ТРІасового пе

Р нс. 30. П ервоптах

археоптерикс.

ріоду ються

уже ПОЯВЛ5\перші примі-

тивні ссавці, які були подібні до сумчастих, що й тепер збереглися в Австра.ТІїі і Південній Америці, але це були дуже малі і нечисленні тварини завбільшки як щур. Первісні ссавцІ вимерли, і ми склали

собі

уявлення

про

них

на

підставі

викопних

решток.

В середній ері тварини з складнішою будовою 1'1'ла, nлацентарні або послідові ссавці, лише почали поЯ'вля тися, зате світ плазунів, як уже говорилося, в ча,с свого розквіту да'є безліч найхимер:ніших форм. У К!рейдя ному періоді більшість потворних плазунів вимирає.

Та хоч би я.к нам хотілося відтворити велич і багат ство життя мезозойської ери, документи до цієї сторінки

лІтопису

землі

надто

одноманітні.

Це ера панування

на СУШІ, в повітрі і в воді тварин, що належать до пла

зунів. У наші часи залишилась незначна ,кількість фор:vr тварин, що є потомками тодішніх. Це суча'сні змії, ящір ки, черепахи, ~рокодили тощо. Серед тваіРИННОГО насе лення моріlВ у середній ept все ще kнують різні потвор ні істоти, які пізніше вимерли. Проте поряд з давніми формами виникаюгь нові тварини, вже більш подібні до сучасних форм, що живуть у морях і океанах.

Тварини кайнозойської ери Ця ера характеризується різкою зміною тваринного населення, Велетенські плазуни середньої ери вимерли внаслідок різких Юlін зовнішнього середовища та появи інших хребетних, краще пристосованих до нових умов ЖИТТЯ. Вони не могли також конкурувати з більш висо ко організованими теплокровними тваринами - ссавця

ми, які на цей час уже були досить поширені. Плазуни JІИшалися тварина~IИ ХОЛОДНОКРОВНИ:VШ, тобто такими, температура тіла яких залежить від температури повіт ря. Порівняно з веJlетеНСЬКИl\Ш розмірами тіла головний мозок у них був малий і нерозвинений. Такі примітивно організоваш тварини не ~lОгли вистояти в нерівній бо ротьбі за життя з СС3І3ЦШ\Ш, що мали сталу температуру 1 іла і розвинений мозок. Рослинність уже третинного

періоду збагатилась на

вищі форми. Ліс!! CBOЇ~! РОСс'шнним складом уже набли· жалися до теперішніх, а теплий вологий клімат сприяв їх буйному зростанню. Найрізноманітніші трави вкри вали тодішні луки і лісові галявини. Поряд з надзви чайним розвитком різних форм ссавців, які витіснили велетнів-плазунів минулих вікі,в, все ж і тоді були різні черепахи, ящірки, крокодили та змії, які живуть і тепер, але дуже змінеНі і в меншій кількості видів. Первісні примітивні ссавці, що близько стоять до сучасних сум частих, і первісні ссавці з послідових - дрібні звірята, які беруть початок ще в тріасовому періоді середньої ери і на початку нової, зберігають попередні фор:vrи, але поряд з ними появляються нові, що зовсім бдизько сто ЯТЬ до сучасних комахоїдних. На початку третинного пе ріоду одна з найдавніших груп кайнозойських ссавцін

дає початок розвитку сучасним рядам ссавців. Появля ються гризуни, копитні, хижаки, примати 1 ІН. Одним З предків копитних тварин треба вважати ІІШКОПНОГО вимерлого звіра - палеотерія (ри,с. 31). у верствах земної кори третинного періоду трап ляються скелети ВИlкопних ссавців, на диво схожих одно

часно і на свиню, і на бегемота, і навіть на коня, Те пер, .звичайно, таких тварин уже немає, але ці знахідки

Рис.

3].

ГІа.~еотеріЙ.

дають нам підставу думати, що саме вони були тими узагальненими предками, від яких пішли, розгалужу ючись в різних напрямах, пізніші форми ссавців, які кінець кінцем набули певної досконалості будови в кінці нової ери і живуть разом з людиною тепер. Третинний період - це" не тільки час розквіту ссав ців, а й час появи безлічі видів птахів. Ие був період дуже теплого і ВОЛОIГОГО клімату в Єв ропі, який сприяв виникненню й розвиткові найрізнома нітніших рослин. Кількістю видів тодішня флора була значно багатша від сучасної. У той час у Європі росли такі рослини, які тепер можна зустріти лише в теплих країнах, наприклад, са,гові пальми, фігові дерева, обплу тані ліанами, Взагалі то був час БУЙНО:GО розвитку квіт кових рослин, які створювали барвисті ландшафти. Кра су рослинного світу доповнювали яскраві і різноманіт. ні комахи, які порушували тишу своїм гудінням і дзиж чанням. Uю чудо:ву симфонію ЗІвуків перекривали сто голосі співи і крики птахів надзвичайної краси і форми.

деякі види цих птахів і тепер збереглися на землі. Але зо

через те ЩО бвропа вже не є таким теплим краєм, яким

була колись, найцікавіші з ти~ птахів тепер збереглися лише в теплих країнах.

ЗовнІшнє середовище не могло бути однаковим у різ них частинах світу, тому в один і той же час не могли бути на землі одні й ті ж форми ссавців, птахів тощо.

Так само ми не зустрінемо в листяних лісах Європи

кокосових пальм, КИ[lарисів, а в Гренлан\дИ і на Аляс ці

тополь і магнолій,

Рис.

які ,колись там росли.

32.

Десь у середині нової

Мастодонт.

ери

появились гігантські хо

батні велетні - мастодонт (рис. 32) і динотеріЙ (рис. 33). В Європі і Америці у великій кількості знаходять решт ки цих сса'вців. Але не 11реба думати, що динотерій є предком сучасних слонів. В Європі він жив одночасно

з слонами, але зник раніше. Слони ж ще довго існували в Європі, а коли похолодав клімат, перебрались на пів день у теплі краї, Динотерій мав ДQlВГИЙ, понад 1,5 м, череп і 2 величезні бивні, які сиділи на нижній щелепі і· були загнуті донизу, як гаки. НайБЛИЖЧИ!lі родичем і предком слонів між вимерлими хоботними ссавцями велетням'и був мастодонт, ЯК і слон, він мав два великі бивні на верхній щелепі. Правда, предки мастодонтів, ЗІ

-які жили далеКіО

раніше,

мали

ще й два малих БИlвні

в нижній щелепі. Роз,кішна рослинні'сть на межі т.ретинного і четвер тинного періодів нової ери і вологий теплий ,клімат спри яли невпинному і швидкому розвиткові ссавців, особливо

травоїдних. І ось серед них, як і в минулу еру серед плазунів, появляються тварини неповторних форм. Справ ді, погляньте на малюнок дин,оцера (що означає-

Рис.

33.

динотерій.

страшнорогий) (рис. 34). Перед вами величезна істота з трьома парами рогів, у якої, крім того, з нижньої ще лепи стирчать по обидва боки гострі, як ножі, великі бивні. Маючи розміри слона, диноцер відзначався ма лою місткістю черепа, що майже не має ні тім'я, ні лоба. иі малокмітливі тварини ледве пересувалися по багни стих болотах, поїдаючи болотяну рослинність.

Не менш ціка'Вим був сиватерій (рис. 35). Uя, на перший погляд, буйволоподібна жирафа цікава тим, що вона була в історії розвитку тварин єдина в своєму

роді. Серед жуйних 32

тварин,

що

живуть тепер. немає

Рис.

34.

ДИllО Цер.

Рис. 35. СИВдrерiJї. 33

жодної такоі, яка була б схожа на сиватерія. На вели чезній, як у слона, голові у нього було дві пари рогів, 3 яких одна пара звисала над очима, а друга, розгалу жена,

На

як

лося,

спадала

початку нової ери,

назад.

третинному періоді, поряд

з переліченими раніш дивовижними ссавцями, жилп не звичайні гігантські тварини, дуже схожі на сучасних лі

нивців, я.кі й тепер населяють незаймані ліси Південної Америки. UЮ тварину назвали .l1егатеріЙ (рис. 36), або

Рис.

36.

Мегатерій.

по-нашому «великий звір». Знайдені р~штки свідчать, ЩО довжи-на цієі Т!3арини перевищувала п'ять метрів. ЯК і сучасний лінивець, мегатерій належав до травоїдних

тварин і живився листям дерев. Але якшо сучасний лі нивеllЬ може, повиснузши на гілці дерева, діставати ли

стя і молоді пагони і

все життя проводити на деревах,

то як могла діставати зелень дерев отака

величе:ща, ЯК

слон, тварина? Не можна ж допустити, шо мегатерій ви лазив на дерева, бо жодне дерево його не витримало б_

Очевидно, користуючись своєю СИЛО'Ю, мегатерій забез печував себе їжею трохи незвичайно. Піднімаючись на задні лапи і спираючись при цьому на могутній Х'ВЇст, мегатерій розхИ'тува,в і валив дерева додолу, після чого ласував ЛИСТЯіУІ і молодими гіл,ками. у третинному періоді НОВО'Ї ери

знайдено

рештки

найстрашнішого із сса'вці'в того ча'су, хижака .махаЙро дуса, або шаблезубого тигра (рис. 37). ие була страхіт лива тварина, яка мала ікла понад 14 см. Нема нічО'го дивного, що більшість ВИlюпних ссавців-велетнів, з яки ми МИ ознайомились, мали такі добрі пристосування для

Рис.

37.

Махайродус (скелет).

sахисту, як диноцер і сиватерій. Адже вони мали воро гів набагато страшніших, ніж сучасні лев і тигр. Минули мільйони років, і тваринний світ дуже змі нився. Серед безхребетних були пО'ширені двостулкові і черевО'ногі молюски - равлики. ЗначногО' розвитку до сягають костисті риби та акули, серед я,ких гігантськи ми розмірами відзначалися так звані «гострозубі». Роз зявлену пащу такої акули можна порівняти з відкрити ми дверима розміром 2 Х 1,5 м. Якщо в мезО'зойській ері у воді і на суші переважа ли плазуни, то тепер вони пО'ступилися місцем перед ін шими хребетними, більш пристосованими до змінених умов існування. Переважаючим населенням водних про сторів стали костисті риби і морські ссавці - кити,

.~tOржі (рис. 38). Повітряне середовище завоювали справ жні птахи,' а сушу ссавці. Порівняно з плазуна ми, перевага птахів полягає в тому, що вони висиджують відкладені яйця і після ви ходу пташенят з яєць довгий час піклуються про них, тоді як У плазунів ніяких турбот про потомство немає. Відкладені самкою яйця, так би мовити, доходять са мі по. со.бі або ж гинуть. Після виходу з яйця потомство плазунів зразу починає жити самос·тійно. Якщо плазуни, осоБЛIlВО черепахи, відкладають не значну кількість яєць, то, наприклад, риби далеко кра-

Рис.

38.

Морж.

ще пристосовані до розмноження. У риб самка викида,є величезну кількість ікри, і хоч багато її пожирають інші во.дяні тварини, все ж ікри лишається досить для про ДOlвження

роду.

Птахи мають сталу температуру тіла і вкриті пір'ям, через що не так залежать від температури навколиш

нього повітря.

Ссавці ж у 'своєму

розвитку пішли ще

далі: вони народжують малят живюш, вигодовують ЇХ СВОЇМ молоком і проявляють піклування про потомство, нrавчають добувати їжу, захищатися rвiд ворогів тощо.

Ці корисні властивості,

щО

ЇХ

набули птахи і ссавці,

є р-езультат історичного розвитку, в процесі якого. ви никали нові, більш досконалі, вище організовані тва

рини. І вже в третинному періоді склалися всі ГРУПИ тварин (рис. 39), які потІм, видозмінюючись під впливом

ні цього змін зовнішнього середовища в другій полови в нових дІЙШЛІ! , клімату змін різких док періоду, внаслі формах і до наших днів. З цього корот,кого нарису

про РО3ВІІТок тваринного

світу видно, що перші організми

Рис.

39.

(тварин і рослин) за-

ого періоду. СередньоєвропейськІ копитні тварини третинн

али при родилися у воді. Організми, про які ми згадув

історії Землі, розгляді палеозойської і мезозоЙськ.ої ер цілком це С'воєю будов0ОЮ і місцем залягання їх решток мінялось ~10pe р.окіі!3 ни мільйо підтверджують. За д.овгі

Рис.

40.

Ви копна двоякодихаюча [Jиба.

різко зміню мі'сцями З сушею і навпаки, а цим самим зовсім, гинули Одні тварин. вались і умови існування при міри деякої до річках, і х болота у ались інші зберіг адом тоо го , стосовуючнсь д.о У:VЮВ життя на суші. Прикл lвища до як відбувався перехід тварин з водного сьреДQ

наземного життя, є Д в о я код и Х а ю ч І риби (рис.

40),

у яких, крім зябрів, є Й легені, що відповідають пла вальному міхурові риб. У двоякодихаючих риб плава.1JЬ ний міхур має комірчасту будову з численними крово носними судинами. Насправді ж предками перших на земних тварин треба вважати ки ст е 1!1 ери х риб

(рис.

41),

які пристосувалися, як і двояко'дихаючі риби,

до дихання повітря.м внаслідок періодичного висихання

водойм того ча,су. Та.киЙ перехід до на.земного відбунся десь у каlм'ЯНОIВУїГільному періоді.

Рис.

41.

життя

Кистепера риба.

Зв'язуючою ланк'ою в далекому минулому між тва ринами водного середовища й хребетними суші були кистепері риби та первісні земноводні - стегоцефалu. які жили в кам'яновугільний період. Стегоцефали, як і сучасні земноводні, проходили стадію РОЗВИТІ{У з яйця У воді і в ЛИЧИНКОВОl\lУ стані дихали зябрами. Сотні мільйонів років відбувався процес розвитку, поки в тварин не появився такий апарат дихання повіт рям, як легені. Тварини водойм, завойовуючи сушу, в той же час набували і форм, властивих назе~шим тва ринам. Пі,зніше, в юрський період, від особливої I1рУПИ

динозаврів, в яких були Апустотілі кістки кінцівок і ще лепи, схожі на пташині, пішли в своєму розвитку перші птахи, шо почали завойовувати і повітря. Та,к, починаючи з девон,ськоro періоду палеозойськоі ери і далі в ЮРСЬКО;\lУ періоді мезозойської ери, твари ни заселяли не тільки воду, а поступово й сушу та повіт ря. Давні форми поступались перед більш пристосова ними новими формами тварин з вищою організацією ті ла, далекими потомками яких і є сучасні тварини, що на селяють воду, сушу й повітря.

11.

СУЧАСНІ ОСНОВНІ ГРУПИ ССАВЦІВ

ЯК уже відзначалось, на початку кайнозойської ери починається висування двох груп тварин, які ще в ме зооої, відокремившись від спільного стовбура плазуні,в і незалежно одна від одної, виробили, внаслідок присто сування, таку фізіологічну спільність, як теплокровність. Ця нова особливість, ЩО виникла в результаті повного поділу артеріального і венозного потоків крові, і ство рила можливість появи пта х і в і ес а в ці в. Разом

з тим у птахів виникло оперення, а в ссавців тіло вкри u1 тварини стали менше

лось шерстю, внаслідок чого залежними

від

температурних

умов

зовнішнього

сере

довища. Одночасний розвиток цих двох теплокровних груп тварин не був перешкодою для них. Птахи від ла зячого деревного способу життя перейшли до пересування

в повітрі. Для польоту потрібна легкість тіла, тому, незважа ючи на високу анатомофізіологічну будову організму, спосіб розмноження у птахlН не міг еволюціонувати в на прямі живородіння, вони розмножуються яйцями. У зв'язку з ци:\-! У птахів розвинулися такі дуже складні інстинкти, як гніздування, висиджування і піклу вання про пташенят. Птах примушений шукати корму на стороні як для себе, так і для бt'зпорадних пташенят, і все ж потомство у птахів зберігається дуже добре. Ссавці еволюціонували в напрямі різних !\ІОЖJlивостей пристосування на суші. Анатомічна ускладненість кровоносної системи, осо бливо

ссавців,

ЩО

зумовила

теплокровність,

одночасно

сприяла і більшому розвиткові головного мозку. Розви ток центральної нервової системи у ссавців сприяв лег шому пристосуванню до змінюваних умов і, отже, пере вазі в житті перед плазуна ми.

Гілка предків ссавців, яка починається від спільного з птахами стовбура плазунів, у своєму розвитку дала три розгалуження, які історично привели до створення примітивних ссавців - о дно про х і дни х, сум ч а· сти Х і, нярешті, вищих - п л а цен тар них, або по с .ТІ і д о в и х, ссавців. Розходження цих розгалужень у предків ссавців по

значилось саме на способах їх розмноження. Відобра ження цього історичного процесу і маємо в сучасній групі

таких

австралійських

вимираючих

яйцекладних

однопрохідних тварин, як качконіс (рис. 42) і Вони цікаві тим, що являють собою ніби живі перехідні форми від плазунів до ссавців. Ці і тепер розмножуються, відкладаючи яйця, як

Рис.

(черепахи, крокодили),

42.

єхидна. викопні тварини плазуни

Качконіс,

але,

на

відміну від плазунів,

єхидна кладе на рік лише одне яйце, причому не в гні здо, як птахи, і не І3 пісок, як це роблР.ть плазуни, а в спеціальну сумку на череві (рис. 43). Самка весь час носить яйце в сумці, гріючи його теплом свого тіла, і згодом з нього вилуплюється маля. Маля живе Донгий час у тій же сумці, годуючись молоком матері, яке воно злизує прямо з волосся тих ділянок черева, що виділя ють молоко. Як бачимо, у цієї тварини появляється на череві уже щось подібне до залоз, здатних виділяти

молоко. Тому иихтварин відносять до нижчого піДКJIасу

ссавців - о дно п о х і дни х. Якщо єхидна ховає своє яйце в сумку і там гріє його, поки 3 яйия вилупиться маля, то така тварина, як сум час там и ш а,

уже

народжує

живих

малят.

Але

ма

лята ні народжуються настільки недорозвиненими, що на перший погляд здаються невиразними грудочками завбільшки з зеРI-!О ячменю, навіть з недорозвиненими

ще кінцівками. Народження таких недорозвинених малят

свідчить про те, що в утробі матері ще немає потрібних умов для ЇХ повного дозрівання й виношування. Куди ж подіти таких безпорадних малят? ие питання варте ува

ги, бо єхидна опинилася маля, вилупившись

росту в сумці, а ми-

ша

такої

сумки

яйця,

кращому становищі; у неї забезпечене умовами для

не

має і до того ця ми ша

народжує

не од

но, а кілька малят. ЯК бачимо, з од ного боку ця миша зробила д а л ь ш и іі крок У напрямі ус кладнення

зародків

розвитку

майбутніх

дітей, бо вона на роджує хоч і недо носків, а все ж жи

вих малят. Для їх догляду і повного до зрівання в миші роз винулось примітивне пристосуванн~:

на

шкірі самки появля ються глибокі згорт-

ки,

куди

ніби

вона

мішечки, і

кладе

Рис. 43. Черево самки єхидFlИ з сумкою

посередині, в якій вона виношує яйце:

на кілька тижнів сво-

1-2 01ВОРИ молочних залоз; с-клоака.

ЇХ безпорадних, сліпих і голих, ще не роз'Винених малят.

Для годівлі молоком У миші є вже соски, які розмі щені саме там, де утворюються згортки шкіри. У цих згортках, 'обігріваючись тілом матері, дорозвиваються і ростуть малята, поки не настане час,- коли вони змо жуть уже самостійно лазити; тоді малята при пересу ванні матері переселяються до неї на олину, і мати ще довго їх та'к носить (рис. 44), аж поки вони не стануть дорослими і не покинуть матері. Друге розгалуження примітивних ссавці,в - це під клас сумчапих, до якого належать, крім сумчастої ми

ші, різні кенгуру

(рис.

45),

які ще далі відійшли від

плазунів (рис. 46). Самка кенгуру вже виношує частко30 свій плід 'в утробі, але народжує малят недоносками,

Рис.

44.

Сумчаста миша.

завбільшки як слива. Це пояснюється тим, що матка, де 'розвивається за,родок, має ще надто просту будову, 'Тому Й плід, через недостатнє надходження поживних

Рис.

45.

Кенгуру.

Рис.

46.

Імовірниіі вигляд кенгурових ящерів (гаданІ предки кенгуру).

речовин, не може розвиватись у тілі матері до повного дозрівання. Новонароджене маля самка теж вкладає в спеціальну сумку на череві, під якою знаходяться

вже

соски матері. Оскільки маля народжується недорозвине ним, мати обережно губами прикладає маля до соска кінець якого в роті надимається і набуває такої форми, (іКУ має порожнина рота, і маля пасивно повисає на соску. З допомогою м'яза - стискувача соска - молоко впор скується маляті в рот. Так l\lаля перебуває в сумці матері коло восы\ш місяців, поки ціЛКОl\l не дозріє і не перейде до са;\юстійного життя. Ці первісні ссавці цікаві ca~le ТИМ, щО вони є пере хідною ланкою від тварин, ЩО відкладають яйця, до тварин, що народжують дітей живими внгодовують власним

МОЛОКОМ.

З цього ми наочно баЧИl\Ю, як поступово, в процесі еволюції, від таких плазунів, як звіроящери, появляють ся особливі форми тварин, що набули здатності обігрі вати яйце в особлIl'ВО~!У ПРИСТОСУl3анні - сумці. Поряд з нею виникли на окремих ділянках шкіри черева мо лочні залози. У кенгуру зародження і частковий розви ток маляти відбувається у новоутвореному органі-

матці, а молочні залози

вже

виділяють моло,ко

через

соски.

Примітивні

ссавці

однопрохідні

сумчасті

во-

дяться й тепер в Ав'стралії та сусідніх з нею островах. Але як це сталося, ЩО тільки в Австралії і на деяких островах існують ці примітивні звіри і ЩО в Австралії майже немає справжніх (вищих або послідових) ссав ців? На це питання ми можемо дістати відповідь, звер нувшись до геології, яка вчить,

були

дуже

поширені

Рис. 1-

47.

що

мезозойську еру

одн·опрохідНі

сумчасті

ссавці,

Австралійські сумчасті:

сум часта миша; 2 - КУНІІЦЯ; сумчастий ВОВК; 4 сумчастий ТУШК"НЧІІК;

тафа.

а вищих ссавців тоді ще не було. В той самий час Австра лія відокремилась морем від решти суші, і тому ці при мітивні ссавці опинились ніби в природному «заповід нику» (рис. 47). Пізніше, на інших материках, за винят

ком Північної Америки, коли появились вищі ссавці (хи жаки), вони винищили сумчастих і однопрохідних. Потра

пити в Австралію вищі ссавці не могли, бо на перешкоді було море.

Відсутністю в Австралії вищих сса'вціlВ, особливо хи жаків, і пояснюється можливість існування uих примі тивних ссавців, що вимерли на інших материках. В іншому напрямі розвинулось третє відгалуження

ссавців, які тепер становлять підклас плацентарних, або

послідових, вищих ссавців. Якщо сумчасті спинилися розвитку на живородінні ющорозвинених за родків, яких самки доношують в особливій сумці на че реві, то плацентарні, або послідові, ссавці вже народжу ють нормально розвинених малят, які після народження дістають повноцінну їжу у вигляді !llатеринського молока. в своєму

РИС.

48.

Хохуля.

Ие давало переЕагу плацентаРНIIМ ссаВЦЮІ, до яких на лежить величезна більшість сучасних форм тварин, при стосуватись до найрізноманітніших умов життя, що різко змінювались в третинному і четвертинному періо дах кайнозоисько,Ї ери. Час буйного розквіту плацентар них ссавців припадає на третинний період, коли в умо. вах теплого й вологого клімату була розкішна соковита рослинність для корму. Густі трави й чагарники, якими були вкриТі простори суші, створювали для вищих ссав

ців сприятливі умови щодо годівлі і захисту. При по. всюдному забезпеченні СОКОВИТИМ кормом, серед чагар ників, у тварин не було потреби швидко бігати. В ра'зі потреби, ссавці того часу перепли!Гували стрибками по траві і через кущі, розгинаючи довге на коротких ногах тіло, як це роблять свійські коти, рятуючись від l1ере слідувача. В цей час і відбуваося широкий розвиток

ссавців у різних напрямах, ЩО зрештою привело до по яви різних фОРl\і, які ([ УТlЮРИJlIl Оl(ремі ряди класу ссавців.

За сучасною систематикою тварин, ВІІщі СС3І3ці Уl'ВО рюють

понад триналдять

тільки деякі, НІ(-от:

ряд і ІЗ,

яких

МІ!

ряд к о ~! а х о ЇД них. Це

Рис.

49.

згадуємо

твари-

Вухань.

ни найрізноманітнішого зовнішнього ВlІГляду. Сюди на лежать малесенькі землерийки, незграбні кроти, колючі

їжаки і річкова тварина - ХОХ!JЛЯ (рис. 48) та інші. Кроти та Їжаки - корисні для сільського господарства тварини. Вони нищать шкідливих комах. Правда, кріт у деяких місцевостях поїдає і корисних для сільського господарства дощових червів та псує своїми норами луки, городи тощо, aJle він дає і цінне хутро. На хохулю, як рідкісного ЗІЗіра, полювання в СРСР суворо заборонено.

UЯ тварина має велике МИСJJИІ3сько-промислове значення, бо вона дає цінне хутро. Окремий ряд утворюють літаючі ссавці - рук 0кр и .il і, або кажани (рис. 49) ці тварини цікаві тим, що мати своє маля носить і в польотах; годує його власним молоком, а пізніше коиахаl\!И, яких виловлює дуже багато, особливо вночі. Кажани корисні для сіль ського господарства, 60 ВИНIlIЦУЮТЬ шкідливих комах. Ряд х и ж а к і в окладається з тварин різних родин.

пристосованих до м'ясної Їжі (рис. У

НИХ відповідно

змінена

50).

У зв'язку 3 цим •.

і зубна система;

вони мають

дуже розвинені гострі ікла. У хижаків найчастіш пальці озброєні

зігнутими

кігтями.

...

l'ПД

Рис.

50.

хижих:

РІІС.

51. дика кішка.

білнй ведмідь; 2- бурий недмідь: 3-песець; 4 - ЛІІСИЦЯ; 5 - вовк; 6 - лісова куниця; 7 - тхір; 8 в"дра; 9 nлямисга гіЄllа; !о - лев; ]\ тнгр; 12 днка:· кІшка; 13 - ягуар; 14 рись; ]5 - гепард (подані наіібільш відомі хижаки).

1 --

Поряд з наземними хижаками є й такі, ЩО дуже ДО,: бре пристосувалися до життя на деревах, як-от куниця,. або до жип я у поді, як наприклад, річкова видра.

Ряд хижаків поділяється на окремі род и н и. Родина кіш к и. У тваРlIН цієї роДІІНИ найбільш роз Зl!нені хижі зуби. Майже всі представники котячих маютЬ

РВС.

52 .

.lIIІСIІЦН

злаСТІ!вkть втягувати кігті. :ької і дикої кішки (РІІС. тигр, леопард і інші.

Рис.

('LOрнобура).

СЮДИ на.1СЖI!ТЬ ВНД свій Теші великі звіри, як

51),

53.

ВОВК.

Родина с о б а ки уже має

менш хижі

зуби,

кігті

сlап не втягуютьсн. Сюди належить ряд таКI!Х ИИСJlJШ· СЬКО-ПРОМІІСЛОВИХ звірів, ЯК лucuця (рис. 52), nесець, вовк (рис. 53) та іІі.

І'ис

Рис.

4. І. К. Шульга

55.

54.

КУНИUЯ.

Бурий ведмІДЬ.

РОЛІ-Іна кун и

uі

(рис.

росомаха і ін. Родина в е дме Д і в:

полярний ведАlідь

(рис.

РИС.

54), ДО якої належать соболь. гімалайський,

бурий

білиiJ

55).

56.

!\UШК.

~T спій час від наземних ХІІжаків відокремилась гіл .. ка ссавпів, що пристасувалась до ВОДІЮГ0 життя В морях

та деяких озерах. ие ряд л а сто н О r и х, ДО ЯКИХ на лежать .моржі, котики (рис. 56), т/Олеl1і.

~ ,'~~-

ДельфіІІ.

Окремий ряд утворюють кит О под і б н і ссавпі, шо живуrь у великих морях та ОІ<еанах. Дуже давній пере хід предків них тварин від наземного способу життя до оо

водного відбився на будопі тіла китоподіБНI!Х. Веретено подібне, циліндричне тіло обтічної форми є результат

довгої в чаСІ історії еполюції в наПРЮlі пристосупання до водного життя.

Передні п'ЯТІшалі

кінцівки перетно

рились у ласти для пшшання, а задні зовсім зникли. Ca!v!Ka народжує одно маля, яке вигодовується молоком матері, l\lОлочні залози в якої підкрипаються одни'.! со

ском, що міститься в ділянці пахви. До китоподібних належать: зубапі кити - дельфіни (рис. 57) і беззу бі - /ШТ САІугастuк та гпенландський (рис. 58), ," "

РІ!С.

58.

. ".-, ,. . '~':"

ГренлаНДСЬКІІЇІ КІп.

Зовсім вfдособлено стоїть ряд х о б от них, або сло нів. Ие найбільші тпарини із сучасних ссавців. Тепер відомі тільки два види слонів: інд і й с ь 'к и Й (рис. 59) і а Ф рик а н с ь кий. Різняться вони між собою тим, що африканський слон більший індійського більші вуха.

на

зріст і

має проти

Найбільш поширенюш тваринами класу сучасних ссавців є найрізноманітніші гризуни. Ряд гризунІв скла дається з багатьох родин, родів і виді'в, що В цілому об'єднують більш третини всіх ссавців, які тІльки існу ють на земній кулі. Характерним для гризунів € розви ток на верхНІЙ і нижній щелепах по одній парі довгих, витягнутих вперед різаків. У деяких € защічні мішки, куди вони ховають зерно тощо. Серед гризунів є такі,

що добре пристосувалися до життя на деревах, як білки,

!l1

соні, а деякі, як летяги, можуть навіть перелітаrп з де рева на дерепо. Бобри, наприклад, дуже добре себе по-

l'ИС. 5~. ІндіііСЬlшіі слон.

чувають у воді. А сліпuші пристосувались до життя в землі. Тушканчикu дуже добре пересуваються в степу стрибками. Повсюд но існують зайці, по lIОЛЯХ беЗJlіч ховра хів, АlUшей; до гризу нів належать пацlО lЩ тощо. Більшість тпарин

ряду

гризу

нів, як .миші, ховра

хи (рис.

60), завдають

великої шкоди сіль CЬKO~IY

РИС.

60.

Ховрахи.

а й у полі. До цього

ки в зерносховищах,

ряду

належить

хутрова тварина, як рl'іковий бобер (рис. Б2

господар

ству, бо нищать хліб ні культури не тІль і

така

61).

цінна

Великі c~aBцi"

переважно травоїдні і рідше всеідні,

здебільшого належать до ряду коп и т н 11 х. Для копит них тварин xapa-ктсрноІО є наявність на пальцях кінці-

"',,':

~~,)Jr~lj~ i!\"tl ~l' Х j.l/~ \Ір, ,.~~\.I, " .

\"\'~" ,І

-І.

\11

,.' .' ,,1r "СІ 1,;\ t" І,І, , i'~'" 11 '} : } l;і, "І

\~\':~,IІ L~I:)'t~," ~,ol~ '\ І ,-"І, 'од j}J..-", \'

~J(/,"', "-

'. '

~t~~7' :-~if~~~

Рис.

61.

РічковиїІ бобер.

вок рОГО>І30ГО ПOtКРИ'І3у - копита. У копитних надто ро'зви нені четвертий і третій пальці, або тіЛЬК!J третій.

Рис.

62.

Оегемот.

Відповідно до цього іх і поділяють на

пар нок О ПИ Т'"

них і неп а р НОК О П И тни х. до парнокопитних належать нежуйні тварини - сви ні, бегемоти та ін, (рис. 62) і жуйні - бики, верблюди.

олені, барани, козли, антилопи, жирафи та ін.

(рис.

63» 53

>І(уйні тварини в переважній більшості lIIають роги, як-от олені, барани, бики. Але роги в оленя і барана або в бика розвиваються не однаково. Роги в оленя ,кісткові,

Рис.

гаял;

буіівол;

63.

баран; антилопа; 8

ПаРНОКОllитні

тварини:

4 - козел; 5 - верблюд; 6 - ПlвніЧНИІ1 - би\( сВійський; 9 - жирафа.

олень;

иіцні, мають вигляд гілок і періодично змінюються, а в бика і барана роги являють собою відростки лобних кі СТОК, в lIезмінними роговими чохлами на НИХ. ДО непарнокопитних, тобто до тварин, у яких кін-

иївка має розвинений лише один третій палець, вкритий міцним копитом, наJlежать татри (рис. 64), носороги

(рис.

65)

і коні. Коні

це стадні тварини і до того ж

РИС.

64.

Тапір.

здатні дуже добре бігати. Родина коней поділяється на три окремі роди: сп р а в ж н і кан і, куди належить ди кий кінь Пржевальського, і дикий кінь Чорноморських

РИС.

65.

Носорог.

степів - тарпан" не так давно винищений людиною. До окремих родів належать зебри і осли. Копитні тварини дуже поширені на земній кулі. Тва рини ряду копитних, особливо бики, коні, повільно роз множуються, народжують раз на ріl{ найчастіше по одному маляті.

Систематика класу ссавпін завершується рядом прп· мат і в, ДО якого належать напівмавпи ..мавnи і людина, але на ряді приматів ми СПIJН51ТJJСЯ не буде~ю. Нас біль-

РІІС.

66.

ФснаlЮД (скелет).

ше піка вить та гrупа диких ссапнів, серед якої людин} вдалось знайти ДЛ5J п;mручення тварин, ЩО тепер мають І

j" ~. J

ряду

\ '

лися

прикладІ

осо

IiI~и·.· ·

ставника

Еволюція

цікавого

]<опитних

нашаруваннях,

тварШІ

простежити на

родоводу коня.

Надзвичайно

що

пред

знайдено належать

в до

початку третинного періоду,-це

фенакод (рис. 66)-тварина 3 п'ятипалими кінцівками, довгим хвостом і легким скелетом. Уче

КОНЯ:

поступове ВІІроблення однопа·

JlОЇ переДНЬОl кінцівки пальці).

копитних

найкраще можна

разом з першими хижаками.

Еволюцію 2

копитних

бливо парнокопитних. Всі ці тва рини походять від давніх першо~ копитних, які в свій час появи

,\ \ ' ,

67.

с в і й с ь к Il Х.

тварин 5

РИС.

назву

Людина привчала здебільшого

',~5 m.' І І rli

/У

(1- 5

ні вважають, що всі копитні TBa~ рини, які живуть сьогодні, бе· руть початок від подібних до фенакода давніх форм тварин. У нашаруваннях того часу траШІЯЮТЬСЯ

рештки тварини, що

була завбільшки з лисицю. У ЩЄІ тварини, що звеТЬС9: еогіпус, на передніх ногах було вже по чотири палыll 3 копитами, а на задніх - по три. UЮ тварину вважають за прабатька коня (рис. 67, 67а, І). Пізніше у тварин, ще напевно походять від еогіпуса, четвертий палеllЬ на перед ній і третій на задній нозі піднялися Вl!ще і вже не торка

лися землі

(ДИІВ.

останнього

періоду

Рис. б7а.

рис.

Еволюція

67),

нашої

коня:

ще

ери,

пізніше,

близько де

трапляються

поступове зростання

рештку~

розміріl3 тіла.

Риме ЬКИМИ цифрами позиачені однаков\ стадії евол:оції (на РИС.

І 67з).

справжнього прпбаТЬЮl коня. Ця тварина вже булс.. завбільшки 3 невеличкого осла, на ногах у неі збе реглися

землі.

ще

Ці

Т[1И

бічні

ШJЛЬІ[і,

пальці

але

ЛR3

бічні

не

тnркп.rшср{

залишились у сучасного коня

заховані під шкірою у вигляді кісточок, що звуться гр и

фе л ь ним и

(див. рис.

67,

УІІ). ЯК бачимо, ці леДЕ€.

помітні кіс10ЧКИ ~!ають дуже складну і цікаву історію перетворень і З1,lіIl. Разо'l! з цю! ЗI'l]інювалася і форма та розмір!! тіла предкї;з коня (див. рис 67а). Еволюція коня Є найкраший приклад того, як взагалі відбувзл!!С5;: зміни n тваринному світі від більш простих, менш спе

ціалізованих, до суча'сних різном;:шітних форм тв,}рин ного світу, що так добре пристосуваЛІ!СЬ до конкретних умов існування.

Напрям еВОЛЮllії коня визначали умови, шо були в ті часи, про ще свідчать палеонтологічні рештки ро· довідної гілки [<аня.

Геологічні З:Vlіни на поверхні землі, в сереДИНІ тре .. тивного ш~ріоду, ЩО супроводились підняттям високих гірських хребтів, ВПЛl!вали на зміну кліматичних умов на просторах суші, а разом з тим і на рослинність. На ·став сухий континентальний клі:'vlат, що. сприяв по.ступо ВО;\IУ відмиранню лісової рослинності і поширенню степу.

Появились відкриті степові простори, а разо~! з НlВІИ j тварини степу, по.рятунок яких від во.рогів залеж,ш тільки від ніг, від швидкості бігу. Гнучкість хребта, ЩО потрібна була для переплигування через кущі і для спритного руху ІЗ хащах лісової рослинності в уиовах .лісу, стала згубною в умовах степу. Еволюція копит них пішла по лінії втрати гнучкості хребта і РОЗВIlТку 'високих міцних ніг, ДО того ж із зменшеною поверхнею JПОРИ, щО досягається за рахунок зменшеННЯI{ількості .'1альців.

В умовах степу не може бути вічно зеленим соковирослинний покрив. Характерними для степу є трави, які висихають до грубого сухого сіна. Через це преДКlІ 'копитних, РОСJIиноїдні тварИНlІ, що мали горбкуваті зу би, в результаті природногО' добору перетворюються

. гим

у травоїдів

з складчастими

зубами, здатними перетира ти і тверду їжу.

Змінені умови існування, зовнішнє середовище ви значили й напрям еволюції як однокопитних, так і пар нокапитних. Еволюція но

вих

форм

капитних відбу

валась у напрямі

зменшен чя кількості пальців і, атже, БІльшої дасканалості ніг для швидкага бігу в умовах сгепу.

Володимир ОнуфріЙОlJlІЧ Ковалевський (1842 - 1883).

З'ясуванням тих умов, які Бизначи.'ІИ напрям

го

хаду

еволюціІ

загальна

предків

::<оня, уславився наш вітчизняний учений В а л оди мир

·0 н У фрі й о

вич

К о в а л е в с ь к и ІЇ,

'чав вивчати еволюцію коня (див. рис.

що перший

67).

по

Своїми пра-

IlЯ~IJ[13 гаJIузі Ilа~їеобі().;JOгії, тобто науки про пзаЕі\ювід ношення ~Ііж органіЗ\lаIlШ, що котІСІ, ЖИJ1Jl, І середо lJІШІС\l, якс Їх оточувало, він встаНОВIІВ науково дове l('lІі гіЛ;LI родовідного дерСІJit КОI1lІТШІХ. На П<1ЛСОН

:1~JІОІ'іЧIlО~"У,

тобто

1311І\0111І0")"

"laT('pia~:li,

ІЗ.

О.

Ко

lJа:IСВСЬКИЙ довів, що РОЗВlіТОI\, ШШрlІІ<.'lад, тієї po:~() сідної ГРУНІІ тпар!ІlІ, пі:L якої нішов кінь, відбувається у ріЗНІІХ наПРЮlах, 3 ПРllСТОСУІ3аllllШI до ріЗНIІХ Уі\1О1J іСIlУІЗ<1lШЯ. Він ;J,овіп, що ВЮllIраlIНЯ окре\IІ1Х гіло\< у розпитку КОШІ З(l,j!('жа:ІО під їх lle:~ocтaTIIЬOЇ ПРІІСТОСО iJdllOCTi. Отже, праці В. О. КоваЛСIIСI,I\ОГО СІу.IІІ спршlO

ШІНі на дальше розроблення й ПОГJШU:ІСlIIIЯ вчення Дар віна про історичний РОЗВlIТОК тваРШlIl{)l'() і РОСJIl!lШОГО світу, З яким ми КОРОТКО 03іІаЙО~IЮlОСН далі.

Дикі родичі свійських тваРИIІ Порівняно з ріЗНО:\-lанітністю тваринного світу, що населяє Землю, людина за час свого існування приру чила ДЛЯ иикористання В своєму господарстпі дуже НС значну кількість видів. Свійські тварини належать здебільшого до К.;lасу ссав пів, який поділяється за ріЗНО;\1анітнісТІQ фОР~l на багато okpe:l-ІИХ родів. Але одомашнено окремі ВІ!ДИ тварШІ тільки 3 таких рядів, як хижаКИ,_ГрII3УНIІ, копитні і ін, Я\< нам уже відомо, ряд хижаків складається 3 ба гатьох родин, роди яких відзначаються багатством ВІІ дів і підвидів, але ОДО!llашнені тільки деякі з них. При кладом можуть бути собаКІІ. З п'ЯТIІ родів РО:lI!ШI ПСОВІІХ одомашнено тільки один, ЯКИЙ скла,'(ається з 13-14 піл, родів, і кожний 3 них поділяється ще на кі.'Іька видів, Отже, досить було людині 13 різних місцсвостях одо машнити один рід, багатий на форми цих тварин, щоб з допомогою схрещування й відбору склаЛl1СЬ сучасні

найрізноманітніші ПОРОДИ свііісЬКІІХ собак (РІІС.

68).

З ряду гризунів ОДО:\-ІаШІІеІІі тіЛІ,ЮI КРОЛИКИ та мор ські свинки. Проведено вдалі Л,ос.nі;111 по розведенню

таких

хутрогих

звірів,

як

нутрія.

01lг)атра

(РИС.

69),

бобер, яких тепер розводять ра:llI иі!ІІІОГО хутра. З не паРНОКОПИТН!1Х ОДО~lашнені коні іі ОСЛIl та частково зебри на півдні Африки. Коні ЇІ ОСЛІ! !І'!.1lсжать до однієі й тієї ж родини, роди якої дуж(' багаті на ВІІДИ й під-

ВИД!!. Са~ІИХ ті ..'IЬЮl C~lyгaCTIIX "OIl('li-зсGр, шо [юдяться Е Африці, І:' кі:IЬКС1 lІіДСII;~іu, ІН.' - /ШUс'll (рис. 70), <'рсві 1а ін. Є два ПЩІІ ослів У І1ШllіЧllііі ЛфРIll~і і Трl1 ВlIДIІ

Рис.

хорт;

2- шпіЦj J -

68, ] !OrO;lll

Jlснрстка; 4-та"са; 5 8 - сстер.

собак: б~Лh;~ОГ;

6·-

ДОІ';

7 --

c~HGl'pI1ap;

напіВ-ОСJJів в Азії. З родичів справжніх коней теlJер за JІИШИВСЯ тіJJЬКИ дикий кінь П ржеваJlЬСЬКОГО. З род и н и коней спочатку одомашнені .були осли та справжні дикі коні, поширені в той час в Азії і Європі. КУJJани і кваги, поширені в Африці, не ОДО:VlашнюваJlИСЬ, і, очевидно, тому, що «справжній» кінь дуже поширився по всьому світу, через що не було потреби одомашнюБО

Рнс. Ь9. Оll:(атра.

РНС.

70.

Квага.

вати тварин інших І3идів.

ОДО:VІашнені

наші коні похо

дять від різних фОР~І ДИКИХ коней, насамперед від схід НІІХ порід, до яких належить і особлиІ3ИЙ ДИКИЙ впд, ШО

має назву КОНЯ Пржевальського 1 (рис. південно-східних диких сті

тарпанів

(рис.

РИС.

ВШlеРШІХ

71),

коней

а також від

мишастої мз

79).

7].

Коні ПржеВ<lЛЬСЬКОl'О.

Юнь Пржевальського надзвичайно дикий цікавик у своїй поведінці, про що свідчить російський мандрів ник Грум-Гржимайло, який так описує епізод з свого полювання:

«Не встиг Я підповзти і шістдесят кроків, як з фиркан ням і хропінням вилетів з кущів жеребець. Здавалося, шо це казковий кінь - такий гарний був дикун. Опи савши круту дугу коло мене, він піднявся дибки, ніби бажаючи своїм сердитим виглядом і хропінням наляка ти ворога. Клуби пари вийшли з його ніздрів. Вітер, мабуть, був несприятлиІ3ИЙ, і він мене не почув, бо IJЗмить, О'ПУСТИІ3шись на всі чотири ноги, він знову про мчав повз мене і став проти вітру. Тут, піднявшись дибки. він з силою втяг повітря, фиркнув, якось писклИ'во заїр-

1 Славетний російський (1839-1888) г:Є'рший знайшов НЯХ, тому цей дикий П ржеваЛhСЬКОГО.

родич

мандрівник М. М. Пржевальський дикого КОНЯ в джунгарських пусти свійських коней і дістав назву коня

жав. Табун, що. стояв

ЦYГO~I,

МОрЩШIІ

до

нас,

як ПО

Ko~!aHдi, ПОВ<:'рНУІ3ся кругом (причому кінь, пкни був на чолі, ЗНОІ3у перебіг наперед) і риссю побіг до озер(}. )Керебець,КОЛИ табун відбіг кроків на двісті, рушив зп НИ~І, весь час ОПlIСУЮЧИ вправо і вліво дуги, підніма· ючись дибки! фирк(}ючи». Існуваннп в наші часи ДИКІІХ конеи порпд з окуль туренюш СІ3іі\СЬКШIІІ допомаг(}є упІ3ИТl[ собі ті трудно·

ГНС.

72.

дllкі коні -

таРП<lНJI.

щі, які довелося перемагати людині, одомашнюючи ди кпх предків сучасних свійських коней.

Друга родоначальна

форма

СІ3ійських коней

тар

I1ШЩ, як гадають, водилася ще недавно у нас на півдні, але зникла, змішавшись із сві~ськими кіньми. Та форма диких коней, що описується під назвою тарпанів, у піз ніших документах уже нічим, крім мишастої масті, не відрізнялася від свійських коней. Тарпани мали легку будову тіла, тонкі ноги, і є дум ка, що саме від них походять легкі витривалі бігуни, які дали ряд таких місцевих добрих порід коней, як

арабська, киргизька, донська. Сучасні важковози Захід:

ної Європи є продукт 'багатовікової селекції іНИЗЬКОРОС 'лих коней, які вирощувались на добрих пасовиськах в умовах поліпшеної годівлі. У створенні таких важко возів, як сучасні кляйдесдалl, першерони, ардени, нема лу роль відіграло рицарство; для вершників-рицарів

з доспіхами потрібні були міцні коні (рис. 73). Згадані предки свійського 'коня і дали людині матеріал для ви :З>едення численних сучасних порід коней різно,го напря му і призначення.

Рис.

73.

Важкий

кінь.

з парнокопитних жуйних тварин одомашнено велику рогату худобу,

яка

походить

від

європейського тура.

Одомашнено також таких азіа11СЬКИХ би.кі,в (див. рис. 63), як бантейг, гаур (дикий іВИД гаяла), як буйвол, далі були приручені вівці, кози, двогорбий і одногорбий верблюди. північні олені. А в Південній Америці одомашнено ламу і альпака. З парнокопитних нежуйних одомашнено свиню. Дикі родичі великої рогатої худоби належать до роду би.ків, що складається з та,ких підродів, як тури, бантенги, яки, зубри та ін. Дикий тур-предок нашої ве ЛИКОЇ рогатої худоби - бу'в неоднорідним. Викопні рештки тура свідчать про велику неоднорідність пер

вісного бика. СереД0' них були великі форми 3 довгими ро гами, напрямленими вперед; але були й короткорогі тури легкого складу.

За стаРОАавніх ча,сів в Азії іЄв.ропі бродили табу-

нами дикі тури, що остаточно зникли у ХУІІ ст. Від них пішли предки свійської рогатої худоби. Наша сІра укра їнська порода рогатої худоби є прямим ПСУ:ОМКОl\1. єв ропейського тура (див. рис. 74,1). Європейський T~P 1 дав початок

європейським

сучасним

породам

рогаТОІ

худо

би. Одомашнивши рогату худобу, людина виводить з неІ вигідні для господарства породи в напрямі збільшення удою молока, нагулу живої ваги та витривалості і міц ності в роботі (рис. 74).

Рис.

74.

Різні

породи рогатої худоби:

І-дикий РОд(lЧ-ТУР; 2 - уКР"ЇI{ська сІра худоба; 3 4 - СlIментальська (м'ясо - МОЛОЧІ/а); 5 - ЙОРКШИРСЬІ'"; на СІЮ€Ю

- голландська (молочна); 6 - костромська (рекорд

молочнісl ю).

Історія биків, шо походять від роду буйволів, трохи інакша. Батьківщина свійського буйвола -- південна Азія. Проте найбільшу ріЗНО:\lанітність буйволів дає Африка. Між ними є й великі форми; роги в одних сходяться на лобі, в інших, навпаки, розставлені в

сторони.

Чому ж не одомашнено зубра в Європі (рис. 75) і бізона в Північній Америці? Людина вже одомашнила рогату худобу типу тур а, яка в господарському відно шенні її ціЛКО:'>l задовольняла, тому й не було потреби одомашнюваТlI зубра. Бізон же в ПівНlчній Америці за лишився в дикому стані, очевидно, тому, що величезні стада бізонів і без одомашнення їх забезпечували лю дину як М'ЯСОМ, так і шкірою. і.

К. Шульга

Свійські вівці теж походять від приручених у CBi~ час диких предків. Родовід більшості сучасних порід

РІІС.

75.

Бєловезький зубр.

овець іде

від трьох

основних

видів

ди

ЮІХ баранів. Від ку

цохвостого.муфлона (рис.

ся

76),

на

що водить

островах Се

редземного

моря,

походять сучасні ку цохвості породи і ро

манівські вівці. Цен тральноазі а тський Рне.

76.

Дикий баран

муф.10Н.

дикий

круторогн Й

баран

ареалі :(рис.

ним

вівцям,

хар

(рис.

77) дР.І1 рочаток цашим ТОНКОРУН

ЦІННИМ

своею

вовною.

СЬКИЙ бараІ;І степу ар е

78)

середньоазіат~

пра

батьком каракульських, кур дючних

СЬКIiХ

та

воло

овеЦІ'!.

З баранів і козлів бу ли одомашнені якраз ті види, що жили в 06ластях

старих

культур

(Центральна і Південна Азія та Європа). Зовсім незайманими

залиши

лись товсторогібарани КОЗОРОги,кавказькікоз ЛИ-ТУРИ і ін.

Чимало родовідних форм

було

Родина свиней складається

Helio

Рж. 77. Арга,1і.

свинеЙ.

родів, з Яl{ИХ одомаш

тільки рід сп Р а в ж н ь О ї св и н і, найбільш поширеноу різноманітними

ви

дами в Європі й Азії. Свійські свині похо дять від диких предків

індіЙСЬ1соі cMyzacmol сви ні і дU1СОZО євроnейсьuою

uабана (рис.

79). Ці два

предки дали початок різ ним породам азіатських і европейських свиней.

Азіатські породи були тен дітні, але зате мали здат

ність добре вигодовува тися. Європейські свин~ навпаки, були плодючі і витривалі. Одомашнивши Ух, людина схрещуванням

вивела різні сучасні поро ди свиней, що поеднують

Рис.

78.

Архар, або і\ркал.

у собі вигідні для го сподарства якості обох первісних диких форм.

Тепер

ми знаємо тІльки два Івиди верблюдів-одногор"

,1ого і дJВо'Горбого. А колись, як про це свідчать пале онтологічнІ рештки, були безюрбІ розмірІв, по. ряд з якими існrвали рів. Кількість вимерлих форм в Південній Америці була багато тих,

що

живуть

Рис.

верблюди величезних І форми малих розмі безгорбого верблюда більша, ніж кількість

тепер.

79.

Кабан дикий (європейський).

Ще недавно кролів (,рос. 80) вІдносили до роду зай цІв, І тІльки тому, що вони дуже схожІ на зайців. Проте існукугь ще 5 родів мало вивчених тварин, які БІльш схожі на кролів, ніж за€ць біляк або русак. Кури в Європі появляються тільки на початку нашоІ ери. Вони дуж~ легко розводяться і дають зразу ж від чутну користь, тому сучасні кури М,lЛИ всі переваги пе ред Іншими куриними (тетеруками, фазанами), які Ha~ віть в умовах одомашнення не могли з ними КОНКУРУ вата.

Ha·BЄ\l!.eHa довідка про належнІсть тих чи інших свій ських тварин до видів і родів їх диких предків показує, що переважна більшість свійських ссавців ПОХОДИТБ

.в багатих на різні форми родин і родІв. Види ж цих ро-

418

дів найбільш поширені на землІ. РОЗВИТОІ{ і утворення цих видІв (диких) тварин і свійських ссавців має ДОВГУ ІсторІю, що проходила в різних кліматичн~х і г~oгpa· фічних умовах. І треба вваж~ти, щО ЯІ{ ДИКІ, так 1 o~o· машнені форми тварин, яю дожили до наших ДHlВ,

дvже добре пристосувались до змІнених умов існуван

ня. Ця властивість пристосовуватись, в основі якої лежить здатність

до

мінливості,

обумовила

ж!ItВучість

усіх

форм тварин.

І-'ис.

80.

Дикі

кролі.

Розселення тварин в областях з найбільш сприятли JШМИ умовами середовища відбувалось Інстинктивно, для збереження виду. Тому так поширились по материках бики, барани, свинІ, воt3ки, шакали тощо. Великі райони поширення деяких родів і видів тварин давали МОЖJJИ вість у рівних місцях почати приручення тварин. Розмах приручення залежав вІд розвитку культури людського суспільства. В періоди бронзового і залізного віків і на початку Історичноі епохи вже були культурні одомашнені тва рини. Про це свідчать пам'ятки образотворчого ми стецтва стародавніх культур

Вавілоні,

Палестіні,

Середземного

МОРЯ

на

Старого

СвІту:

півнІчно-східному

в північно-східній

Єгипті,

узбережжі

частині

Малої

Азlі І т. д. Молодш культури поширюються на середню Європу, а пІзніші виникають усе далі на пІвніч.

ТодІ як У неоліті в південній Украіні, в Середній Азії і в Єгипті були вже такі

свійські

тварини,

як КОj:ЮВИ,

вівці, свині й собаки, то біля Ладозького озера виявле но поки що тільКІ! сліди існування свійської собаки. Радянські 8JРХеоло'ги ба'гато зробшш для віД11Воорення картин далекого доісторичного минулого території СРСР.

Те, що вже вивчено археологами, про одомашнення і використання

дає деяке уявлення тварин на великих

просторах нашої Батьківщини. Не в один час відбувався процес одомашнення і виведення культурних

свіЙСЬКІІХ

ll'Варин у всіх районах СРСР. В Середній Азії, Закав каззі і Кавказі, на півднІ Vкраїни свійські тварини по явились за 3-4 тисячІ рокІв до нашої ери. Більш раннє свійське тваринництво розвивалось саме в перелічених південних районах тому, що вони були безпосередньо зв'язані 3 стародавнІми могутніми культурами півдня, 8 центрами первісних осередків одомашнення головних видів сільськогосподарських тварин. І чим далі ми йдемо на північ, тим пізніше появляються там свійські твари н!!. Найдавніші рештки сільськогосподарських тварин виявлені в так званій ТрипІльській культурі, на захід від Дніпра. Осередки ціеі культури належать до неоліту і мідно-кам'яного вІку, тисяч за 3-2,5 до нашоі ери. Там знайдено рештки великоУ рогатої худоби, овець, кіз, сви ней, коней.

В районІ НижньоІ Волги знайдено рештки свійських тварин, кістки корів і овець, вік яких обчислюється в

1500 -

1000

років до нашої ери. В Чуваській АРСР, бі

ля гирла ріки ЧусовоІ знайдено рештки дрібної породи рогатої худоби, свиней І коней, вік яких

близько

2000

років до нашої ери.

у північних і степових районах АзІї рештки коней, ко і ОІВ6ЦЬ виявленО' тільки в мідно-кам'яному віці (2000 - 1700 років до нашої ери). Шзніше, за 1700-

рі.в

(200 років

були

вже всі види

сільськогосподарських

тварин.

ЯК бачимо, наші свІйські

них систематичних груп 'свійських тварин

ІІ! тварини

тваринного

належить

належать до різ

світу.

Більшість

до класу ссавців і птахів.

Свійські ссавці представлені різними рядами, родинні зв'яз:IOJ: мІж ЯЮfМИ губляться десь у далекому історич ному !Минулому. Але викопні рещти, як ми вже про це знаємо, дають можливість установити, що навіть різні р,яди малі колись cnільний корінь. 3РО8УЮЛО, щО представники різних родин одного ряду мають звичайно БІльше між собою спільного, ніж пред-

tтавники родин різних рядів. Так, наприклад, вівці й олені, що належать до різних родин жуйних парнокопит них і мають між собою багато спільного. Насамперед, це парнопалість кінцівок, подібна будова шлунку і од накові зуби. Ще більшу спорідненість мають роди, що належать до однієї родини. Тут, звичайно, близькість кровного зв'язку уже виявлена безпосередньо через ви ди, що утворюють той чи інший рід. Види тварин одного роду часто між собою схрещу

ються і дають плідне потомство. Трапляються гібриди не тільки різних видів, а навіть і родів, правда, однієї ро дини, як наприклад, коня з ослом. Міжвидова гібридиза ція і факти появи гібридів не тільки між видами, а й між підродами і навІть родами, доповнюють докази па

леонтологічні і порівняльно-анатомічні про спорідненість між тваринами.

Ступені споріднення у свійських тварин треба знати для з'ясування походження будь-якої групи свійських тварин, що має величезне значення в підході до розв'я

зання проблеми свідомого керування розвитком тварин відповідно до потреб людини.

Завдяки систематиці тварин на основі зв'язків спор ід н.ення можна з'ясувати походження тих чи інших груп тварин, зокрема свійських. ЯК бачимо, сучасна система тика має досить важливе значення для з'ясування ево люції тварин... В історичному ж минулому створення си {:тематики було викликане тільки необхіднІстю звести описаний рослинний і тваринний світ у певну систему, надати

нагромадженим

знанням

певного

порядку.

Перші кроки в цьому напрямі окремі вчені робили вже давно, але найбільш успішно розв'язав це завдання видатний природодослідник XVIII ст. Кар л Л і н ней. Для зручності вивчення ЧИС.lІЄННИХ живих істот він розмістив BCJ тоді вІдомі рослини й тварини в певному порядку, поклавши в основу ознаки

їх зовнішньої схо

жості і відмінності. Створюючи свою систему, Лінней пе редусім поділив живі істоти на два світи. т в ари н ний І рос лин ний. Тваринний світ він поділив на класи: ссавців, птахів, земноводних і т. д. Класи поділив на ряд И, ряди ,на род и, а роди на вид и. Вид Лінней вва

жав за незм1нну найнижчу одиницю групування одна ково схожих за своїми ознаками тварин, що суперечило

:\оlінливості виgів. Насправді ж вид лише на короткому

відрізку часу нам здається незмінним, а в довгій історіІ розвитку види тваринних і рослинних організмів

дуже

змінилися порівняно з своїми прабатьками, що жили в

давно минулі часи, і змінюються вони й тепер. Лінней же твердив у своїй книзі під назвою «Система природи», що

види Є сталі, незмінні і існує ЇХ стільки, скільки було «ство

рено напочатку». Цим Лінней відстаював релігійний сві тогляд у науцІ, ЩО, звичайно, було карисна для церкви і експлуататорських класів, бо не тільки церковне вчення, а й світська наука цим стверджувала незмінність у при роді і, значить, вічність Існуючого БУіржуаlЗНОro суопіль ного ладу - рабства для адних і панування для других.

В аснаву створеної ним класифікації Лінней паклав оснавну адиницю - вид. Патім схажі види він об'єдну вав безпасередньо в спільні великі групи, якІ назвав ро·· дам и. Так, наприклад, виходяrчи з ліннеівеькОіГО прин

ципу, мишей, як найбільш схожих на ЩУfів, об'єднано у рід «мишей». Зайці та кролі, як схож між собою, утворюють рід «зайців». Схожі роди, як наприклад: миш е Й, з а й Ц і в і х о. в р а х і в, оскільки всі вони мають аднакаву будову зубів, аб'єднана в загальну гру

пу

у ряд гри з у н і в. Ряди Лінней об'єднав у к л аси. Лінней перший за провадив у науку подвійне позначення видів, при якому

падається поруч родова і видова назва.

Принципи класифікації

Ліннея

збереглися в науці й

досі, але тепер додано проміжну групу між родом і ря

дом - род и н У і найвищу одиницю в системі класифі кації тварин - тип. Мічурінська біологічна наука вва жає види реально існуючими вузлами (ланками) у за гальному біологічному ланцюгу. Жива природа - це біо логічний ланцюг, ніби розірваний на акремі ланки -

види. ТаІ<і окремі вузли (ланки)

види

і лягли в ос

нову сучасної класифікації тварин.

Сучасна наукова класифікація тварин, на відміну від ліннеївської, побудована так: миша хатня і миша польа ва, як окремі вид н, об'єднані в рід мишей, який разом з родом щурів та ін. утворює род и н У мишей. Схожі родини: мишей, білок, зайців і т. ін. об'єднуються в ряд гризунів. Ряди тварин, що народжують малят живими і вигоДовують МОЛОІЮМ, об'єднуються в к л а с ссавців.

Всі класи тварин, починаючи з ланцетника, в якого хре-

бет ЯБЛЯЄ собою лише хорду, І, кінчаючи тваринами з кІ·· стковим скелетом, об'єднуються в тип хордових.

Весь тваринний світ води, суші і повітря тепер об'єд

НЕ\НО в дев'ять основних типів. Сучасна наукова систематика тварин побудована на основі зв'язків споріднення, їх спільного історичного походження.

Основна

мета

в тому, щоб через 3'В'Я'З'КИ

си'СтемаПІ,КИ тварин

ClІюріднення

поля,га€

ВИЯСНИТ~і похо

дження тих чи інших rруп тваринного свІту. ЛlНней у своїй праці «Система природи» зробив висновок, що обо в'язок кожного, хто досліджує природу, полягає лише в тому, щоб збагнути велич розумного r:лан~ «:ворцЯ».

Проте при глибшому вивченнІ рослин ЛlНнеи ЗІТКНУВСЯ з тим фактом, що в природі неможливо знайти серед

організмів одного виду дві особини, які б були схожі одна на одну як дві краплі води. І справді, коли для прикладу

взяти свійських чи диких тварин, ми не знайдемо абсо лютної подібності між двома, як кажуть, дітьми одного батька й матері. Значить, треба визнати, що мінливісТJa видів властива всім організмам, всім особинам першого ліпшого виду тварин і рослин. Відміни в ознаках не є самі по собі мінливістю, а становлять результат процесу мін ливості. Отже, мінливість е процес виникнення нових властивостей, спр?чинених умовами життя. Умови життя й породжують різницю між особинами виду. Дальше вивчення тваринного світу з усією силою до !lело, що тварини змінювались і змінюються, і особливо це доведено при активному втручанні в життя природи людини, яка, одомашнивши собаку, коня, корову, свиню та інших раніш диких тварин, що тепер з!3уться свій ськими, штучно почала виводити корисні для себе породи і тим самим створювала нові форми, яких не існувало в дикому стані. Поява наукового обгрунтування мінливості видів як тваринного, так і рослинного світу викликала шалені на падки з боку церкви на науку і її представників. Вчення про мінливість видів підточув~ло підвалини релігії і авто

ритет духовенства, бо ж релігія вчитЬ протилежному, вона відкидає можливість будь-яких змін в органічному

світі. Вчення про мінливість видів могло будити ДУМКУ; про минучість 1 можливість заміни буржуазно-капіталі стичного ладу. Це основне, чого боялись і бояться пануюч{ класи капіталістичного суспільства.

Спільність походження тваринних форм і Здавна склалася

видоутворення думка,

що першими

основополож

никами еволюцІйної теорії були іноземнІ вчені Ламарк І Дарвін, але це зовсім не так. Вивчення минулого нашоі вітчизняної науки показує, що далеко раніш до виходу

в світ твору Дарвіна

«Походження

видів»

(1859 р.),

У 1775 р. було опубліковано працю молодого таланови того російського ученого Пан а с а К а в е р з н Є В а під назвою «Про мінливість тварин», у якій він доводив, що види тварин не € незмінні, як це твердив Лінней, а що

їм властива мінливість. Для доведення цього Каверзн€в наводив факти мінливостІ у свійських тварин. Каверзнєв вважав, що існуючі рІзноманітні породи можна звести до кількох родоначальних форм, потомки

яких відійшли одні від одних в результаті впливу зовніш нього середовища. Спираючись на ці факти, П. Каверзн€в висловлював здогадливу думку про генетичний зв'язок у всІх тварин, що всі тварини походять від спільного стовбура. ЦІ надзвичайно сміливі на той час, глибоко наукові висловлювання нікому невідомого молодого російського натураліста насправді ставлять Каверзн€ва в ряд блиску чих попередників еволюційного вчення.

Значно пізніше, у

1813

році, інший молодий російський

учений, Я к і в К а й дан о в, опублікував свою дисерта цію на вчений ступінь доктора медицини під назвою «Четвертинність життя». В ціи дисертації Кайданов ви клав теорію, в якій твердив, що органІчний світ походить від неорганічного, і доводив поступовий РОЗІВИТОК органіч ного світу вІд нижчих організмІв до вищих. В згаданій праці Кайданов майже за 50 років до Дарвіна виклав ідеї розвитку органічної природи, правда, в тій формІ. яка відповідала рівневі науки того часу. Сам Кайданов вірив у те, що прийде час, коли появиться геніЙ' у науці,

щоб осмислити різні етапи життя і з'ясувати віддаль між окремими царствами БІології. І справді, видатний нату раліст Чарлз Дарвін в науку прийшов, але вже після смерті Кайданова. Вивчення Чарлзом Дарвіном тварин під час кругосвіт, ньої подорожі і дослідження зІбраного матеріалу пока· зало йому, що вимерлі

'14

форми тварин мали

велику по·

дібність до сучасних, а сучасні дуже спорІднені з вимер лими.

До такого висновку Дарвін прийшов, грунтуючись на зібраних ним численних фактах. Вивчаючи тварин Гала пагоських островІв, що лежать за кілька сотень кіло метрІв від берегів Південної Америки, він помітив, що на приклад, птахи в'юрки (рис,. 81) та дрозди-nерес.мішникu на кожному з островів цієї групи відрізняються формою дзьоба, кольором пір'я і розмірами тіла. В той же час в'юрки 1 дрозди - пересмішники окремих островІв схожі між собою і дуже на гадують

таких

птахів, що

самих

водяться в

Південній АмерицІ. Ці види птахів, крім Галапагоських остро вів, більш ніде не трап

ляються.

В зв'язку з

цим у ДарвІна виникло питання, чому види зга

даних птахів схожі між РІ!С. 81. В'юрки Галапагоського архі собою і споріднені з пелагу. (ВідміннІсть у будовІ дзьо· бів різних виді. цих птахІв). такими ж птахами Пів денноІ Америки? І чо му більш ніде немае таких птахів? Пояснення цьому Дарвін знайшов у науці про історію Землі, яка доводить, що в давні часи Галапагоські остро ви були з'єднані з материком Південної Америки. Тому зрозуміло, що різні види птахів та інших тварин окремих Галапагоських островів і Південної Америки схожі через те, що колись мали спільних предків. Вивчені Дарвіном численні подібні факти показали, що схожість видів пояснюється Їх кровною спорідненістю, тобто походженням від одних предків.

у Південній Америці Дарвін побачив невеликих су часних лінивців. Разом з тим йому пощастило натрапити На рештки вимерлого давнього лінивця, опис якого пода но на стор. 35. Викопні рештки лінивця і допомогли Дарві. нові встановити, чому тільки в цій місцевості існують су часні лІнивцІ. Тут у свій час жип його предок, від якого походять дуже змінеці в розмірах тіла і навіть у формі .:учасні потомки.

Отже, Дарвін у своєму вченні про еволюцію утворення видів спирається на ті рештки, що Їх ми знаходи мо в земній корі на різній глибині, на дані науки палеон тології, про що коротко ми вже говорили, описуючи ЖJП ТЯ

минулому за

ерами.

В міру вивчення решток рослин і тварин перед нами

розкривається картина історичного розвитку організмів від найпростіших до складних форм. Викопні рештки, як свідки минулого, доводять нам, як постійно змінювались організми і поступово зникали одні види, Зl\lінюючись пануванням інших.

Пригадайте опис органІзмІв мезозойської ери, що ха рактеризується величезним РОЗВІІТКОМ гігантських плазу

нів потвор ної форми. Це були порівняно з птахами і ссав цями простіше організовані тварини. В час розквіту цих істот, поряд з ними уже жили невеликих розмірІв перші птахи і ссавці. З часом, що визначається мільйонами ро кІв, потомки малопомІтних прабатьків птахів і ссавців стали поступово збільшуватись у розмірах і в кількості форм і витісняти плазунів. Цим і пояснюється той факт, що чим ближче до по верхні землі лежать рештки, ТЮ\І більшу схожість вони мають з організмами, що живуть тепер. Уже в пізніших шарах кайнозойської ери починають переважати рештки тварин (мастодонт, динатерІй, мамонт), схожих на сучасних слонІв.

Коли Дарвін створював свою теорію розвитку 6рганіз r-Іів, ще не було знайдено решток, якІ допомогли б з'ясу вати походження птахІв. І Дарвін, виходячи з свого вчен ня, висловив думку, що птахи повинні були почати свій розвиток вІд плазунІв, тому в свій час повинні були існу вати якісь проміжні між плазунами і птахами тварини. І СПIlавді, пізніше рештки такої тварини знайшли і на звали її археоптериксом, або первоптаХОl\!. Докази

спорідненості і єдності

походження

тварин

Дарвін знаходив і в рудиментарних оргаН8Х, тобто в за лишках тих органів, які мали своє корисне призначення у предкІв сучасних тварин.

Поступова зміна кінцівки коня, про яку йшла мова на сторінці, свідчить, що грифельні кісточки у сучасного

коня є не що інше, як рудименти-залишки другого І тре тього пальців, що їх колись мав предок. З часом руди-

ментарн! органи втратили своє значення і тому з?ерег лись

тільки

ІВ

зачатковому,

недорозвиненому

стаНІ.

Точним дослідженням скелетів тварин, що належать

навіть до різних класів, було встановлено, що кінцівки ссавців, крило птаха і лапи крокодила мають по п'ять пальців. ЯК наявність рудиментарних органів, так і приклад єдиного плану будови кінцівок у різних класів тварин, переконливо доводять спорідненість і єдність походження тварш!.

Один з основоположників порівняльної е~!бріології, О лек сан Д рОн У фрі й о вич К о в а л е в с ь к !! іі, палаючи бажанням глиCJше обгрунтувати дарвінізм фактами тоді ще мало розробленої ембріології, заі'Інявся дослі

дженням безхребетних тварин. О. О. КОRаJIеВСЬКI1Й. вивчивши історію

розвитку

ланцетника,

перший установив через нього

споріднеШІіі зu'яз()\{ між без хребетними і хребетнюtИ гру палш тварин, які дисі здава лися ізольованими. далі, ви вчаючи розвиток зародКІВ ниж чих тварин, учении виявив,

що

і сам ланцетник зв'язаllИЙ спо рідненням з безхреб~IIiИМИ тваринами через групу асцидій.

О.

Ковалевський

від-

Олександр ОнуфрійОВИЧ

Ковалевський

(1840 _ 1901).

'Крив факт Ilа,lВності трьох заРОДКОВІІХ листків і в членистоногих, чим блискуче довів єдність плану розвитку органів в усіх типах тваринного

світу. Ковалевський і Мечніков є першими творцями тео рії зародкових листкі,в. Ш роботи були відкриттям вели чезного наукового значення, бо вони дали ключ до з'ясу вання походження хребетних тварин.

Книга даРІ3іна «Походження видів» визначила долю ще дуже молодого вченого І л л і І л л і ч аМе ч н і к О В а як майбутнього дарвініста, ембріОJIога. Всі наукові роботи І. І. Мечнікова в галузі ембріології мають спільну ідею еволюції_ Кожна 3 виконаних ним робіт дає цінний фактичний матеріал для підтвердження вчення Дарвіна.

У своїх роботах 3 емrбріолотіі Івін разом з О. О. Ковалев ським дов ilВ , що 11рИ зародкові листки (ектодерма, мезо дерма й ентодерма) характерні не лише для хребетних

організмів, як до того вважали, а й для всіх безхребетних аж до скорпіона, в розвитку зародка якого вІн Їх і від крив. Це мало величезне значення для встановлення єд ності походження І розвитку тваринних організмів від

бі.тІЬШ простих до складних високоорганізованих фОРl\І. Для доведення правдивості передового вчення Дарвіна і збагачення біологічної науки взагалі, І. І. Мечніков вніс ве ликий вклад не тільки в га· лузі воології. Величезне зна чення має і створена ним фа гоцитарна теорія, ЯІ{а внесла багато нового в медичну нау ку. Так званий фагоцитоз, тоб

то пожирання блукаючими бі лими кров'яними тільцями бак терІй,

що

Проникають

ор

ганізм, а також непотріб них віджилих клітин і тканин, І. І. Мечніков як

Ілля ІллІч J\1ечніков (1845 _ 1916).

корисну

теж

розглядав

захисну

власти-

вість організму, вироблену в процесі

еволюції

природним

добором.

Величезний вклад для дальшого розвит!<у теорії Дар віна зробив О лек с і йМи х а й л о вич С є в е р Ц о в. На матерІалах таких окремих біологічних наук, ЯК порів няльна анатомія, ембріологія І палеонтологІя, він створив нову науку під назвою еволюційної морфології. Ця наука е надзвичайно цінна саме тим, ЩО вона своїми досліджен нями нІби відтворює перед нами картину того, як саме відбувався історичний розвиток, особливо нижчих хре

бетних тварин. Найбільш цікавою увченні О. М. Сєвер цова е та його частина. в якій він розв'язує питання, як треба розцінювати ступінь досконалостІ І пристосованості будови організмів. Саме в цій части.Ні вчення Дарвіна була велика прогалина. ЯКЩО взят!! для прикладу одно клітинну істоту туфельку і порівняти щодо пристосованості її до умов життя з такою високо-організованою твари ною, як наприклад, кріт, то туфелька ніяк не гірше при-

стосавана до своіх умов життя, ніж кріт (див. рис.

87).

а тому вона має не менш досконалу будову, ніж кріт. Коли ж ми будемо порівнювати не за ступенем присто сованостІ до умов життя, а за складністю будови, то по

бачимо, що тіло

туфельки

складається

лише

одніеl

клітини.

О. М. Сєверцов показав, що не завжди біологічний IІ1рогрес досягаЄТІ>СЯ шляхО'М удооконалення будови, а що шлях удооконалення може йти і в зворотному напрямі до спрощення будови. Особливо це стосується lІ1аразитів. Наприклад, солітера, що паразитує в кишках тварини •. ніяк вати

не можна зараху до організмів, поз

бавлених досконалості бу дови. Простота його ор ганізації в той же час показує

дуже

досконалу

його 6у дову щодо міс ця його звичайних умов життя.

Як бачимо, іноді біо логічний регрес треба роз глядати як умовний про

грес,

бо

спрощення

6у

дави, наприклад внутріш ніх паразитів, є результат

їх умов ного

життя і своєрід-

пристосування

до

Олексій Михайлович Сєверцов (1866-1936).

вовнішнього середовища. Отже, як досконалість будови такої високоорганізова ної тварини, як кріт, що так добре пристосований до жит ТЯ в землі, так і солітера, який паразитує в кишечнику, по відношенню до Їх умов життя, результатом впливу якого, історично, кожний по-своєму набув до(жоналої бу дови, є виразом пристосованостl до зовнішнього середо ВІІща цих тварин ІЮЖНОЇ зокрема.

О. М. Сєверцов розвинув і підняв еволюційну теорію

дарвіна на вищий рІвень. Він вчив, що єдиним джерелом Зlllін в розвитку організмів є зміни в оточуючому середо вищі і що саме вони і визначають' еволюційний процес .

Він категорично вІдкидав ідеалістичнІ тлумачення про існування ~KOГOCЬ внутрішнього направляючого прин ЦlIПУ, щО МІСТИТЬСЯ В організмі, який розвивається і не-

8алежно від змін зовнішнього середовища. Сєверцов під креслює що тільки впливом зовнішнього середовища мож

на пояс~ити явище пристосування організмів, і що при

стосовні зміни завжди відповідають умовам життя. Цим самим уже О. М. Сєверцов дав відповідь на причини змІ ни форм організмів, тобто Їх еволюції.

Істину, яку Дарвінові важко було захи~атн, ми те

пер сприймаємо як щось само собою ЗРОЗУМ1Ле. Ми твер до знаємо, що сучасні і вимерлі тварини більш або менш споріднені між собою. ЧИМ більша схожість у їх внутріш

~ій будові, тим більше ЇХ споріднення і тим менш вІддале ний той час, коли почався їх розвиток від спільного пред ка. І навпаки, чим менше між ними схожості, тим даль ше споріднення між ними і, отже, більше часу пройшло відтоді, коли існував Їх спільний предок. Наукове вивчення природи розкриває в різних галузях біології численнІ факти, які свідчать, що органічний світ у минулому й тепер, залежно від умоlЗ життя, під вПJlИ вом вимог середовища весь час змінювався і змінюється. Отже, перетворення ВІ!дів відбувалося на протязі дов гого часу історії Землі від дня виникнення життя на ній. Різні перетворення видів тварин відбуваються відпо відно до Зl\Іінених умов життя тварин. Тому КОЖШІіі НО вона роджений організ:\! чимсь і відрізняється від своїх батьків, а через кілька поколінь ці відмінності ПРИВОДЯТЬ ДО утворення різновидностІ (рис. 82). Коли ж зважити, що історично утворені види якихось тварин в Європі зу стрічаються з іншими видами таких самих тварин, на-'

приклад, АзІї, то внаслідок

схрещування

появляються

проміжні фор~ІИ між ДBo~[a видами і різновидностями всередині кожного виду. Тоді буває навіть важко визна чити, до якого виду треба їх віднести, чи вважати їх різ новидностями, але знову ж не ясно, ЯІ\Ого виду. Така за плутаність у визначенні належності ДО того чи іЮlIОГО

виду є, напрш{лад, з ПОТОl\!ками від вільного схрещуван ня рудої європейської лисиці з сибірською чорнобурою. Інша справа з в'юрками Галапагоських островів. Ці птахи не здатні робити великі перельоти над водою а то

му, опинившись на ізольованих островах, коли ЕОН'!! від-'

окремилися І3ід материка, змінювалися ІІа КОЖНОМУ острові по-своєму. Тут не могло бути схрещування з ви дам!! сусідніх островів, і через це між утвореНИ!\lИ різно видностями й видами немає проміжних форм. во

Ці приклади свідчать, що видоутворення відбувається в різних умовах і різними шляхами. Складність взаємо

відносин організмів між собою і неживою природ ою, від якої залежить їх існування, є тією осново ю, що поро джує різноманітність форм живих істот.

Рис. І

Рис. J-

82.

Різновидності в межах виду

білоІ трясогузки:

форма (у нас гнlздиться иа схід до Приурал .. я); 2 зних також має свою особливу область

83.

різновидностІ. кожна

гніздування.

Види синиць, що утворилися від спільного

велИkа синиця;

СИНИЦЯ блакитна; 3 - СИНИЦЯ - гренадер; НИЦЯ; 5 - СИНИЦЯ - московка.

предка: болотна

си

Живий організм ізольовано від умов зовнішнього се

редовища не може жити й однієї хвилини. Без зовніш

HbOr-о

середовища

І. К. Шульга

життя

неможливе.

Кожна жива Істота вимагає tJеобхідних умов життя. А оскільки умови життя не бувають постійно однакові, то особини, потрапивши в невідповідні умови, примушені. так би мовити, вбирати існуючі умови і таким чином від повідно до них змінюватись. Така залежність організмів від середовища і пояснює той факт, що в природі відбу вається беЗТlерервна мінливість видів Всередині виду. серед особин одного й того ж виду, виникають такІ від міни в ознаках, що приводять до появи нових різновид ностей, а далі й нових видів (рис. 83)._

ІІІ. СВійСЬКІ ТВАРИНИ І УХ ВИВЕДЕННЯ Свійські Т'l3арини є ПРОДУЧ людської праці і тому вони мають особливі ознаки, яких немає навіть у найближчих jx диких родичів. Свійські тварини - це змінені людською працею дикі тварини. Праця людини, затрачена на ба гато поколінь свійських тварин, наклала на них особли вий відпечаток. Починаючи з першого приручення, лю дина створювала Л,ЛЯ тварин інші умови того середовища, де вони жили і розмножувались, добирала для розве дення особин з новими ознаками, що появлялися в но вих умовах життя, і т. д.

В результаті такої, на початку може і не цілком сві домо спрямованої праці, і виникли ті зміни У свійських тварин, що дають можливість при всяких обставинах легко виділити їх серед диких родичів. Змінювалися всі ознаки, на підставі яких даємо характеристику тваринам: загаль ний вигляд, забарвлення, будова внутрішніх органів, характер, продуктивність і т. д.

Але відхилення свійських тварин від своїх диких ро дичів не однаково виявлене. Спостереження показують, що одні породи дуже різко змінилися в бік свійських ТI~арин і тим самим далеко відхилилися від диких роди

чіп, інші зберегли більше первісних рис дикоС'\і. Отже, це свідчить про те, що інтенсивність людської праці, затраченої в одному і в другому випадку, була не однакова.

Якраз питанню походження свійських тварин, ство ренню різноманітних форм їх штучним добором, тобто працею людини, і приділив велику увагу Ч. Дарвін. Всі свої висновки про ~1інливість і перетворення внді[\ він пе реніс на це питання. Особливо добре висвіТЛIІВ Дарвін значення штучного добору у виведенні різних порід го лубів, кролів і курей. Він показав, як крок за кроком, під впливом штучного добору, створювались цілком нові форми тварин, яких не було в природі.

~:~

.. --

"'-'

С 7-:.

_.~

, .::;.-.:

,.. .r_

)

":О•

•

,':-

;:~;. ~"_'. .

І.

" ... Рис.

84.

РІзномаНітність порІд свійського голуба:

1- "нкиА родоначаJlЬНИЙ аНА. скеJlяетиА ГОJlУ(!І 11 - ПОШТОВlfl!і З - Rкобlиецr.1 4 - трубаетнА; 5 - ДУТИК, 6 - чубатнА ТУV&Шt.

Таб.lІt1fя

І. Різноманітніс, ь

noViA

------

~ \"/

Сl:lіАсь!<о'; ку

1 -

леггорн (яйценосна порода); ї

ЗОЛОТОШІІЇЙ фенікс (декора

дикі родичі: банкІвський пІвень і курка (Індія);:! - кохінхіни {м'ясна по тивна норода); 4 - плімутрок (яйцеllосно-м'ясна порода); ,} золотий 6ента

/>"'

Дарвін довІв, що всі породи свійських голубів похо дять від одного предка ....... сизого скелястого голуба (рис. 84).

Вже за часів Дарвіна було виведено до

150

різних по

рід голубів.

Дарвін також установив, що всі сучасні породи курей ПОХ()ДНТЬ

від ДИКИХ

п редків-банкі з('ьких ]{уреи (рис. 85), я]{а іі тепер живе в ІндіІ. Дикі кури значно менті ростом, ніж свіЙСЬІ<і, j несуть на рік всього 15 - 20 яєць.

Розводячи курей, людина найбільше

дбала про збільшен ня ваги

ЇІ

тіла

КУРКИ

несучості.

Те

пер є породи курей, вага тіла яких дося

гає

5- 7

кг.

Осо

блИlЩ великими роз

мірами відзначають

ся такі породи, Я~ І<охінхіни, лангшани, брама та ін. Щодо несучості найкращи ми є леггорни і мі·

норки,якідають по

Рис.

85.

Банківські

кури.

над 250 штук ЯЄЦЬ на рік. Яйценосна-м'ясна порода-плімутрок і інші. Багато які 8 любителів працювали над створенням особливо цікавого забарвлення, інші - над виведенням бійцевих (спортивних) курей, півні яких відзначаються забіякуватістю, характерним дуже міцним дзьобом і на явністю на ногах довгих гострих «шпор». Крім великих порід курей, безперечно, вигідних своєю продуктивністю, любителі вивели карликових курей, щО

ЗВУТЬСЯ корольками. Вага дорослого півня перевищує

400

- королька

не

г.

В Японії виведено

дивовижну

породу довгохвостих

курей. Півні цІєї породи мають хвіст понад два метри. Це. звичайно, так би мовити, декоративні кури. Отже, людина створила таку різноманітність порід курей, що багатьох 8 них можна було б віднести до нових видів. На прикладі голубів, курей І кролів ДарвІн встано вив, що немає ніякої потреби допускати багато диких ро довідних видів, досить і одного. З цього випливає, що створення порІд і величезні зміни, які сталися в свій ських тваринах, самі за себе говорять, яке велике значен ня мають фактори, що Їх застосовує людина. На ранніх ступенях розвитку культури людина одо машнила тільки ті породи диких тварин, що були в місце

востях її 'ГІеребування. В Азії, наприклад, одомашнено бу ло коня Пржевальського, еВРОТІейська людина одомаш "ила тарпанів-диких коней, що тут водилися. А пізніше, Коли встановилися зв'язки між населенням Азії і Європи, в результаті схрещування

вихідних місцевих форм різ номанітність порід одомашнених азіатських і європей ських коней значно збільшилась. Проте нові форми свій ських ТВ3Jрин утворюються не тільки 'від с:юрещуваНIІЯ, а й у результаті поступового нагромадження індивідуа:1Ь них змін з щжоління в покоління. Людина пройшла довгий шлях наполегливого вивчен

ня природи ЦИХ тварин і, опанувавши методи їх розведен НЯ,вивела від кількох первісних диких предків близько 150 сучасних порід коней.

Така сама історія походження І сучасних порід овець кіз. Людина одомашнила всього кілька видів, а тепер

іх € понад 150 порід. Найбільшою різноманітністю в своєму складі відзна чається свійська велика рогата худоба, якої тепер е ра зом 3 усіма місцевими типами цих тварин понад ЧОТИРІІ сотні порід.

двох первісних диких предків Індійської і ЄВРОПЕ";Ї

ської свині тепер виведено близ.ько

Від одного виду дикої

банківської

порід.

курки походять

усі сучасні породи і форми курей, яких € понад сто.

Але щодо різноманітностІ порід нІ один вид одомаш неНI!Х тварин

не може

зрівнятися

собаками.

Серед

різних порІд собак є і велетні 1Зовкодави, і кімнатна со

бачка, яку можна сховати в кишеню. Створенню такоі ~i3HOMaHiTHOCTi в породах собак сприяли мисливство 1 скотарство, якими людина не могла б займатися без

таких друзів, як собаки, переселення людей у нові об ласті земної кулі, а також і те, що собаки схрещуються s вовками і дають плодюче потомство. Сучасні породи собак настільки різняться одні від одних, що людина віднесла б їх до різних видів, якби знайшла такі фор ми в дикому стані.

дарвін не тільки пояснив історію походження СВ1И ських тварин, а й підвів підсумки боротьби людини за <)Домашнення диких тварин, за розмноження Їх у нових Y~IOBax, і показав, як JIIодина, здобувши перемогу, стала боротися за підвищення продуктивності свійських тва рин. UЯ боротьба за одомашнення диких тварин і виве дення різних порід коней, овець, корів і т. д. відбувалася напочатку стихійно, несвідомо. І тільки пізніше, викори стовуючи овійських тва,рин у своєму господарстві, ви вчивши ЇХ природу, людина почала свідомо добирати серед тварин на розплід ті особини, які певними ОІзна ка:v!И ціка,вили ЇЇ.

дарвін помітив, що мінливість видів як диких, так і свійських тварнн майже завжди відповідає змінним умовам життя. ЧО~ІУ саме так відбувається процес видо утворення, відповісти на це йому було дуже важко. Але він розумів усю важливі,сть ЦЬОГ'О питання, від розв'я зання якого стала б зрозумілою та досконалість орга

нізмів, що на'селяють світ, і їх надз'вичайна іноді присто оСованість до умов життя.

Але утворення нових видів і порід самою лише мін ливіетю, властивою організмам, пояснити не можна, TOl\'IY треба було звернутися до вивчення досвіду практиків сільського господарства. Практики скотарства, з якими став знайомитися Дар він, поя'снювали здобуті ними досягнення у збільшенні продуктивності тварин штучним добором. Добір для практиків окотарствёІ. є оановним засобом, який дає мож ливість змінювати стадо в бажаному напрямі. Суть його зводиться до того, що ГОСПО\ІІ.ар залишає на розплід тільки тих тварин, що мають найбільш виявлені корисні для господаря властивості. Решту тварин, наприклад, у стаді свиней. вилучають для відгодівлі. Залишених на розплід тварин парують з плідниками, що мають ті ж самі якості, і потім серед потомків повторюється такий же доБІР 3 вибракуванням особин, що мають меншу господарську цінність. .

В часи Дарвіна, засто.совуючи метод штучного добо ру, скотарі Англії ство.рили чимало цінних порід свій ських тварин, що існують і тепер. Всім, ма'буть, добре відомі, свого ча'су виведені в Англії, шортгорнська і ге рефордська породи рогатої худоби, бі,lа англіЙСhка по рода свиней, скаковий англійський кінь та інші породи свійських тварин. Результати, здобуті окрем.ими селекціонераlШІ практи ка:\1И тваринництва тоого часу, допомОоnІИ Дарвінові при йти до ВИСНОовку, ЩО ключ до утворення НОВІІХ видів і по рід - у людини: нагромаджувати З~lіни шляхом добору; природа дає послідовні Зl\lіни, а людина складає їх у ві ДОМИХ, корисних для неї напрямах. В ЦЬОl\ІУ РОЗY;Vlінні можна сказати, ЩО во.на сама створила корисні Д.1Н не\" породи.

Цим самим методом штучного добору виведено. б(l гато різних порід свійських тварин не лише в Англії, а й в інших країнах. Наша батькі'вщина може по праву гордитися самобутньою таланОоВИТістю народу, який на про.тязі багатовікової своєї діяльності ,J,aB немало доб рих і до.вговічних порід свійських тварин, відомих усьо му світові. В тяжких умовах царської Росії, ВІІХО,J,ЯЧИ тільки з місцевих порід, ,наполегливим доБОРО:'.І плідНl! ків, уміло. добираючи батьківські пари для парування і любовно доглядаючи тварин, наш трудовий народ створив такі чудові породи овець, як каракульська, ро манівська, решетилівська та інші, такі прекрасні ПОРОД!! верхових коней, як російська, донська і ахал-теКИІIСЬК(І. холмогорську і ярославську молочні породи худобll і най крашу в світі українську степову робочу худобу та ін. Ці досягнення є результат терплячого нагромаджуваннн досвіду та багатовікового удосконалення зоотехнічної майстерності наших простих людей-практиків.

Але тут мова йшла про.

той

період, коли

мудрість

людини обмежувалась її вузькою практикою у власному

roсподарствf. ТеОРІЇ, науки, яка була б породжена прак тикою і, узагальнивши досвід, давала б зброю у руки практика для свідомого переборення труднощів у його роботі, ще не було. І Дарвін зрозумів, що н()ві породи свійських тварин і сорти культурних рослин, які виро щує і культивує людина, є її власний витвір, результат правильно підхопленоі людиною природи тих тварин і рослин, які стихішю траплялись ЇЙ на довгому kГОРllЧЗВ

ному життьовому шляху. У багатовіковій практиці тва ринників і рослинників Дарвін вбачав можливість роз~ [<риття через штучний добір причини ІЇ заКОНО:\1ір:ності видоутворення в природі, тому і пішов він нн виучку до практиків. Звичайно, с,котарі і хлібороби набували досвіду в за стосуванні добору через практику, початок якої треба шукати в далекій історії розвитку людської культури. :Коли первісна людина знаходила малят якогось зві ра і приносила ЇХ дО свого житла, вона, очевидно, не

ставила собі певної мети і не думала про наслідки. Але випадки такої ловлі і зближення в умовах житла з по неволеними малятами тих чи інших тварин повторюва .лись, і людина не могла 'Не ·звернути на це )Лваги. Під ростаючи, окремі тварІШИ деЯЮІХ видів лег,ко УЖІІва.'lИСЯ з людиною, і таких нона залишала ЖИТИ, а інших ни щила. Збережені тварини передавали ПОТО!lшам аної смирні влапивості, і ІВ дальших поколіннях таким ЧИНО~1 була закладена основа для майбутніх свійських тварнн. Так серед малят вонків і шакалі'в способом добору більш смирних були одомашнені і потім виведені з них перші

породи с06ак. А пізніш, залеЖІ-Ю від умов життя і від повідно до цього, визначалась цІнність свійських собак. Для населення півночі потрібні були витривалі запряж ні <;обаки, а для Ifаселення степу, яке займалося ми сли.вством або скотарством і примушене було переСJ]і дувати здобич на полюванні або охороняти стада овець, більшу цінність мали 'соба,ки фізично ,міцні і добрі бігуни.

Відповідно до цих пщреб і провадила людина добір. Так Са:\Ю була приручена і одомашнена дика свиня. Первkна ЛЮДІІна приносила до житла піймані поросята, а60 й пригонила дорослих диких овиней, і їй не дово,J,И лося голодувати, коли полювання було' невдале. А по тім, коли таким чином дика свиня була приручена, лю дина стала розводити її як постІйне джерело м'ясної їжі .. Перехід людини до хліборобства викликав посилеНе розведення свій,ських тварин. Обробіток грунту ВИl\lагаЕ.

робочої худобп, а разом з цю,і і уваги до її розведення. і догляду.

Таким

ЧИНОМ,

принаджуючи

диких тварин, давня

.людина стихійно одомашнювала іх і часом неооідоМ'им добором виводила нові форми, яких не було в дикому' стані.

3 численних диких видІв первісши людині довелось навпомацки приручати окремих тварин, що з них тільки деякі легко піддалися одомашненню. Адже кролі й зай ці дуже близькі родичі, і давня людина, очевидно, крім дикого кроля, пробувала одомашнити і зайця, але не мала успіху в цьому. Є багато диких тварин, які в неволі не можуть розмножуватись, а без потомків неможливо тут застосувати добір.

:: Вивчаючи

природних умовах диких тварин, серед

'яких людина добирала особини для одомашнення і ви ведення нових форм тварин, Дарвін прийшов до виснов ку, що мінливість, вла,СТНlва оуганізмам, як І Бсі явиша в природі, повинна мати сво! причини. ОднІєю з най важливіших причин, що має безпосередній вплив на змІни організмів, вІн вважає зо'Внlшнl умови життя (міс.

це перебування, живлення і т. ін.). Зміни, що виника 'ють в особин тієї чи Іншої рІзновидності або виду, пе редаються ПОТОil1СТВУ, внаслідок чого через кілька поко лінь появляється нова різновидність як основа переходу ,до

нового виду.

AKaдe~liK Т. Д, Л І! сен к О говорить, що «спадко ~BicTЬ Є властивість )!\fliВОГО тіла вимагати певOfИХ Yl\!OH для свого ЖІІТТЯ, свого розвитку і певним способом ре агувати на ті чи іJiші умови»l. Без спад,ковості немож ливе відтворення тих ознак і властивостей, що Їх мають

РОCJшнні

тваринні

організми.

Завдяки

спадковості

.3 зерна пшениці виростає пшенична рЬслина, а не кро

пива, s яйця курки розвивається І ВИЛУ'ПлЮ€ться курча, ,а не гусеня. І пізніше організм, розвиваючись, будує

.свое тІло відповІдно до своєї спадковості. Курча і ГУ .сеня змалку їдять те саме зерно, а

ВИРQстає з курчати

'курка, а з гусеняти rytKa. Отже, кожни:fr організм роз вивається в даних умовах і будує з навколишнього се редовища своє тіло на свій лад, відповідно до своєї .:природи, до своєї спа'дковості. Здатнkть рослинних і тваринних органlзмі:в зберігати з~о6утl Івід батьків

особливості і :переда'вати їх своїм потомкам і прийнято називати С'падковістю, 1 Академік Т. д. Лис е !І к о, Про становище в біологічній \науці. Українське видавництво політичної літератури, 1948, стор. 27.

Мінливість організмів проявляється по-різному, ОДНІ частини (органи) змінюються більше, інші менше, а60 повільніше. До того ж мінливість ніби поширює мож .ливості пристосувань організму ДО зовнішнього середо вища і таким чином сприяє вдосконаленню органіЗ~\lУ і його пристосованості відповідно до вимог середовиша. Спадковість же зберігає корисні пристосовні зміни, на ,буті попередніми поколіннями.

Але зміни умов життя змінюють розвиток організ мів, внаслідок чого З:\lінюється і спадковість. Поява но

зих ознак - видові зміни виникають через якусь невід тювідність між зовнішнім середовищем і природними по "'І1ребами органівму. Тому організм,

розви'ваючись у не

нормальних для його природи умовах, змінюється, наобу заючи нових властивостей, що забезпечують його ЛрlІ ,стосованість до нО'Вих умов існування, і виживає або зовсім не знаходить у зміненому зовнішньому cepeДOlВII щі потрібних для себе умов і припиняє розвиток, тобто гине.

З усього сказаного ясно, що факт можливих безмеж яих різноманітних змін, які виникають у масі рослин .qих і 11ва'РИННИХ органіЗУІів, незаперечний. Та 'Все ж

.І!НОВУ й знову постає надзвичайно важливе нерозв'язане питання, що ж є причиною того, що на протязі багато мільйонної і'сторії роз'Витку організмів одні форми змі нювались, утворюючи нові форми, які появлялися за мість старих і були складніше організованими, ніж їх предки.

При чому ця окладність організаціі зовнішньої і вну трішньої будови тіла рослин і тварин, а іноді і спроше ність, Іде в напрямі і у відповідності до умов зовніш нього середовища і настільки, що іноді дивуєшся з такої своєрідної пристосованості живих істот, завершеність я,кої проявляється не тільки у зовнішній і внутрішній будові, а навіть у забарвленні, яке змінюється ІВ тварин вІдповідно до пори року. Куди людина не кине свій по г ляд, вона всюди побачить безліч найрізноманітніших проявів чудової пристосованості живих істот до умов існування. І справдІ, коли ми придИ>вимося до першої-ліпшої тварини, то побачимо в будові навіть окремих частин її тіла якусь доцільність. Хіба ж, наприклад, лапа хижака погано пристосована до способу життя хижого звіря?

тер Або кріт (рис. 86), маючи недорозвинені очі, хіба

риба, ма пить від ЦЬОГО, жИ'вучи завжди ІВ землі? Хіба тіла, по форму у обтічн та зяб:ра я диханн органи ючи со жучокхіба або гано пристосована до життя у воді, про птахів ленням забарв своїм чи нечко, ПQпереджаю І чи на свQю неїстивність, погано оберігає свое життя?

аванням шкоду собі північний заєць або куріпка знаст забарв буре С'воє ть змішаю у 8ИМИ і снігового покрив им по сніго.в ишнім навкол з чись зливаю і, біле на лення А чи звіря? хижого для кривом, стають непомітними

Рис.

86.

Кріт.

о забарв погано пристосовані різноманітні форми яскрав

мають у со .'1ених квіток, коли, крім красивого кольору,

для пере бі медоносні соки і цим приваблюють комах все ніби Ні, рід? свій и вжуюч продо ння, запил'е го хреоно вигід своє є му кожно і , чудово пристосоване в природі не місце.

ють до Ті, що обстоюють незмін,ність видів, поясню тварин і рослин форм різних ть сованk цільну присто вони, як «божим промислом». Ніхто інший, заявляють подба,в про «творець» усього живого населення на землі сті і гар совано присто дивної такої йому те, щоб надати

моніЙіНості. нє В протилежність цим релігійним поглядам, справж ності доціль причин ння поясне чне алісти наукове, матеEj добор!, що пристосувань Дарвін знайшов у природному . вчення є головним принципом його

Природний добір. ДО ЦЬОГО .надто 'важливого принципу Дарвін при йшов у своєму вченні через вивчення штучного добору, який здавна застосовувався людиною. ЯК уже відзнача лось, відомі нам численнІ породи свійських птахі,в-голу

бів, курей, серед ссаlвцІв - собак, коней, овець і різної свійськоі худоби, а також сорти польових, городніх і садових культур рослин, були здобуті наполегли вою

працею

людини,

способом

схрещування

призна

чених для розведення форм, у яких були помічені якісь -особливості, бажані для закріплення їх у потом стві.

Ми

вже

тонкорунних

знаємо,

овець,

що

то

коли

ХОЧУl Ь

добирають

вивести

отари

породу

найбільш

тонкорунну матку й барана, а в потомстві їх ЗНQВУ про довжують той же добі.р. Тут природна мінливість орга

нізмі'в овець дає потрібний матеріал для добору. Доби раючи плідникІв, людина цим самим сприяє наростанню

в певному напрямі цінних помkей у дальших поколін нях. Отже, проводячи такий добір, тепер людина, сві домо зберігає корисні особливості, що появляються у свійських тварин, але раніш, як уже говорилось, лю

дина не завжди овідомо ,керувала добором. У давнину людина не стаВИЩІ собі свідому мету вивести чи поліп шити породи, але фактично, хоч і не свідомо, добирала 1'варин для розведення і таким чином стихійно створю вала нові породи. І Дарвіну спало на думку, якщо добір може відбу ватися і без овідомого його застосування, як це було в ранньому періоді РОЗІВИТКУ людської культури, то чо му не може проявляти таку могутню дію добору сама природа, в якій існування живих істот залежить від умов зовнішнього середовища. Ця могутня дія при роди стихійно і приводить до виникнення нових форм організмів і до вимирання старих. Отже, розвиток і ут ворення нових видів рослин і тва,рин в природі відбу· вається без контролю і впливу людини, шляхом природ 'Ного добору.

ЯК штучний добір є головним

способом

виведення

нових порід тварин і сортів рослин У культурних умо

вах, природний добір є таким же фактором виникнення і розвитку найрізноманітніших форм організмів у при :роді, де процес РОО'ВИТКУ відбувається без уча'сті людини.

ПРИРОДНИЙ добір відрізняється

від

штучного СЮ1Є:

тим, ЩО ПрИ ПРИРОДНО'l\lУ доборі розвиваТИl\lеться все те, що дає перевагу тварині чи РОСЛlJні в боротьбі за ЖИТ тя,

при

штучному

до

борі зберІгаються ознаки, потрібні не самій тварин: чи рослині, а люднні.

Живим істотам власти ве

безмежне розмножен

ня, але, Яl{ говорить Дар

він, цього не буває тільни

тому, що безліч їх гине ще в зачатковому стані, а ли шаються жити тільки оди ниці. Завдяки біологічній нерівності між особинаl>Ш всякого

виду,

що

ре

зультатом безмежної мін ливості, виживають тіль ЮІ ті особини, що мають якІсь корисні ОЗШIЮI дЛЯ

збереження ЖИТТН. Якщо, наприклад,

тисяч

де

краще

гати, то,

легше ся

заєuь

інших

серед

зайців

бу

швидше

бі

зпичайно,

буде

йому

врятувати

від хижака, отже

виживе

залишить

він

по-

томство.

У звичайних умовах безмеЖНОLО розмноження

Рис. Ю. Жук. схожий на лишайник (Жl1ве на

острові Мадагаскар).

не відбувається тому, що сила !ЮЗl\lНожеНIІЯ одного виду

натикається

на про

тилежну СИЛУ розмноження інших видів. Така супереч ність між організмами різних видів виникає через бо ротьбу за ПОЖИВУ і простір. А з суперечностей випли ває природний добір найкраще пристосованих до Yl\IOB u'ре;rовиша.

у природі широко спостерігається явище захисного 6(lt,(lРВЛРfIНЯ у комах. У деяких видів комах, крім за БОр13лення, також і форма тіла має схожість з JlaBKO-

ЛИШНЬОЮ обстановкою (рис. рисно

для

комах

са.ме

тим,

87), що

це,

безперечно,

приховує

їх

ко

від ока

комахоїдних птахін. Така схожість забарвлення комах і форми тіла з наНІЮЛИШНЬОЮ обстановкою виникла в результаті знищення птахами KO~lax, яких легко було

знайти, і виживання непомічених. Отже, захисне за барвлення як пристосування є результат природного до бору, суть яког() В ТО:-'ІУ, щоб зберігати корисні зr-.!іШl і нищити ШI{ідливі.

IV.

НАША

БАТЬКІВЩИНА

KPArнA

НАИБАГАТШОГО ТВАРИННИЦТВА В СВІТІ Радянські вчені-зоотехніки і практики тваринництва, при виведенні нових порід сільськогосподарських тварин величезного значення надавали й надають факторам зо

внішнього

середовища

годівлі

догляду.

Виходячи

з основного, з годівлі і догляду, наші тваринники, з допо :\1ОГОЮ підбору Й добору, за порівняно короткий строк зу міли вивести чимало нових порід сільськогосподарських твар]!н.

На півдні України академік

М. Ф. І в а н о в

вивів

років тому найкращу в світі породу тонкорунних овець - асканійський рамбульє. В Казахстані виведено

цінну

породу

тонкорунних

овець,

пристосованих

до

круглорічного випасання в умовах клімату і степів Ка захстану. В Киргизії виведено нову аулієатинську породу великої рогатої худоби. Вважаючи догляд і годівлю ос новою поліпшення продуктивності великої рогатої худо 'би, радянські зоотехніки вивели чудову високопродукТ!ш ну

костромську

молочну

породу.

Досягнення радянського тваринництва докладніше ви СР.ітлимо далі, а тут з'ясуємо, яка спадщина в галузі тваринництва залишилася нам від старої царської Росії. Незважаючи на злиденне життя трудового селянства -старої поміщицько-капіталістичної Росії, наш народ тер пляче нагромаджував досвід годівлі і догляду за свій ськими тваринами, терпляче добирав для парування

батьківські пари і вмілим добором тварин на плем'я знач но поліпшив місцеві породи тварин.

Так, ще в кінці ХІХ століття в селянських господар ствах, способом добору з місцевих продуктивних корів 'була створена нова молочна ярославська порода (рис. 88). Ия порода корів цінна своєю високою молочністю і жир ністю молока і дуже добре пристосовується до різних

кліматичних умов. Кращі корови ярославської породи да-

ють за добу до ,<Вена» В

нечуваний шен и м

60 і більше літрів молока, а рекордистка 82 літри Молока

році дала за добу понад

1941

світовий

рЄI{ОрД,

ЩО

залишається

неперевер

і гепер.

[-'не. С;С;. Корои~

нрославсь!{ої

НОРО'!'!.

Виведення яросJlclвсы її породи КОР:Н і збіЛf;,lJЕ'НШІ іх молочності, аж до встаНОRо'1СНIІЯ світового рекорду, тісно ЗВ'Я:-Jзні :І i~1'H~1 вченого з!<аде!l1ікз И. Ф. Л" (' кун а, яrшй uararo попrаuював, щоб ДОПО~ЮГТИ ЯР';С,і](1ЕСЬКИМ ТС:'Г'ШНllкам доБИll1СЬ ТDЮіК ДОСНПJСНЬ.

Ьід с. :x.,jJI ~,iOiOP Riдo Лl'нінграда і.іЖ лавен rЮШИРИJli:lСЬ рогатої худоби під

61п >і f\ і' ха!! гєльська і до Лені сJl rajJa, дО LiiJЛЄl,Q['() Сходу, lJС!ОЮI3 ді1іНlіх· наі'rcІаріша російська l10РОЦсl великої назвою ХОЛ.I1.,уорська (рис. 89). Ця

!:юрода

корів дуже гарна саме тнм,

булану

тіла,

разо,\1,

І, К, ШУіlьга

легко

111М

звикає

до

продуктивністю

що вана

всн[шх

не

ї,lає міцну

КJ!і~lатичних УМОВ

поступається

переД

кращ~ми іноземними породами. Поширюючись далеко на СХІД, холмогорська порода корів стала вихідною фор ~ІОЮ для створення інших порід молочної худоби, як:' бестужевська (рис. 90) і тагільська (рис. 91).

Рис.

Холмогорська

90.

Корова бестужевської ПОРОДІ!.

порода

корів

€

домінуючою

майже

в усіх північно-східних областях нашої Батьківщини, доб ре прижилась навіть у Якутії, перевищуючи молочністю в 4 рази місцеві якутські породи корів. Завдяки витривалості і високій продуктивності най старішу холмогорську породу визнано основною по ліпшуючою породою для багатьох районів молочного тваринництва нашої країни.

Рис.

91.

І{орова

тагільської

J10PO:llI.

Згадані породи великої рогатоі худоби походять від М!сUЕ'воі малопродуктивної сиБІРСЬКОЇ худоби Вони доб ре себе почувають у досить суворих І<.llїматичних умовах саме ТОМУ. щО там історично почалося Їх створення і по-

ліпшення через завезення на північний схід холмогор' ської породи, яка має більш як трьохсотлітню давність,

Сибірська молочна худоба дає молоко високої жирності, що досягає в

молоці

Неможна

і навіть

не

дає

згадати

Рис.

92.

процентів. Такий процент жиру

жодна

найкраща

про

Корова

порода

істобенську

світі,

породу

коріЕ

істобенської ПОРОДІ!.

(рис. 92). UЯ порода являє собою місцеву поліп.шуючу породу великої рогатої худоби у Кіровській області. Істо бенська порода досить крупна і продуктивністю не по ступається ні перед ярославською, ні перед червоною степовою породами

Рис.

93.

корів.

Корова червоної горбатовської ПОРОДИ.

Найкращі корови з цієї породи дають понад 7000кг молока, з жирністю 3,9 %. в Горьковській, Тамбовській, Івановській областях і

8000

Марійській АРСР поширена червона гор6атовська поро да

великої рогатої худоби

(рис.

93).

Uя

порода,

як

і істобенська, дуже молочна, навіть краща (4-4,45 %).

а щодо

жирності

молока

в результаті схрещування горбатовської і холмогор ської та швіцької порід з місцевою худ()бою в Горьков ськіЇ! оБЛ<1сті і МарійСЬІ\ііі АРСР утворилась веЛІІка ро Г<lТa худоб<1 під назвою Ю{JUНСЬКОЇ. юринсыlіi І{ОРОВИ !ІеВСJlIші Ш1 зріст, <1ле дуже :l1ОJ1Очні. ОКРС:llі корови да ють ПОІІ(lД 6000 кг 1\10.:101\.3, при жирності 4,2 %. Доброю продуктивністю відзначаються і такі породи, як червоно. тамБовська, си6ірсма, кавкаЗЬка та багато інших порід, ПОIIJIlрrillIХ 13 ріЗних I\p3~1:\ і р<1йонах нашої БаТЬІ(ЇI3ЩИIІИ.

'( ;)

~~,;:,. "";;:';:5~~ri~i~~::; І \~. ~

t \ . ::; (

. '.'

~..

/.1·~\г

\ ... -,

. •.. ".

(і,,,,

\ , ... ;;•..•..., I\~\r'.~~I",

о" ~

6~.

··3"t

~ l~~<>і~'.'~ЧI~~··<;·r,і\і)~;і ';

~'(~ї~~

Н~ \

J~1'

, \\. . і, ,О:. \''''~~;11!V';J'';;~''ї..".jt.~:'· ~ ~ ~1; о' ..;", (~, ,,_:;,,~, .."; .) /.·.. ::;f'I'<~·"Ji:');,J ц .,.:,;., .. ~~ ,•.,.., , ..."".~'.! ••./,:,

I'HL. Vl.

•

.1J;'~'''J.• _---:'1:;.2\~

Корова сірої

укрnїНСЬ!((;ї

ІіОРО:Ш.

і!а ~ТЕраіиі. Оl.:оUoll!LЮ ІЗ J1іВ.1СШIІJХ ра (ЮІІГ:Х, РОЗВО,'lЯТh дуж~

ЩШI1Ю

європеіkЬJ\У

ІЮРОДУ

велш;ої

рогатої

худо"

би, $Іка М<1Є назву сіроі' степової, або у/\раїнської, ПОРОДІ~ (рис 94). БатькіПЩІ!113 СlрОЇ уl\раїнсы\її худобн- пів денні стеШІ ~'I\pa'{H!!. 3сіДС1і НЯ худоба і ПОllШРllсl<1СЬ по всіх іIlШІ!Х щ~аїнах. 13іJ.ріДJ,Е СіРОЇ j'І\раїнсыюї худоба є ; і1 Угорщині, В БаJШ,ШС:Ь!<!!Х країнах, в Італії і навіть у Португалії. 3а сuоїll1ІІ rЧljJоБНllЧО-ПРОДУIПИВНИl\1И яко СТЯМ!! ВОI1<1 належить ДО порід робочо-м'ясного шпу. Ро· бочі

ІІі.

I3ластивості

111

тварШIll

фізично, тому

сі рої

української

ШІДЗI31!ЧJJЇ!!О

BOIIH

породи

рухливі,

непереверше

невтомні

міині

ще давно та!{ І!ОІ!ІИРИJlИСЬ по хлібо

робних районах піВДШI України. іVЇ'исо сірої УI(раїнської породи рогатої худоби вважалось ще за СІ<:ІРИХ часів най·

100

кращим. Лле з POCTO~1 населення [ШрОС:1і1 ЇІ потреба в мо лоці і через не робочо-м'ясну сіру Уl\раїнську породу поступово

ВlІТискувала

корів. Тепер

сіра

молочна

україНСЬЮ1

червона

порода

степова

коріп

порода

удоскона

ЛЮЄТЬСЯ в м'ЯСО-~!О/IОЧНО;\IУ наПРЯ:Vlі з збережеННЯ1\! робо чих якостей. Ра;Lянські тваРіlН!іIlI\ll, БОРЮЧIІСЬ за підви щення мо,тIOЧlюсті ніЕЇ ПОРОДІІ, добll.1ИСЬ ще в 1940 році чудових РСЗУ,:lьтатів. Таl<, наllРJшлад, на І3сесоюзпій сіль ськогоспода РСЬІ< іі\ виставні в 1940 році БУJlа г! редстав лена Kopoua сіра'" украї!lсы оїї НОРОДІ! - «По,тlOпка», яка

за 283 дні дала 4220 кг молока, при 4,25% жиру. Тепер у племінних розсаю!иках OKpE'~Ii !<ОрОВIІ Ilієї пороДІ! юке дають за період дОЇННЯ 5000 і більше кілогра~!ів молока. Ярославські 1'варшшшш УСJIаuшшся не тільки ство ренням ВіlСОКОПРОДУЮlll3НИХ ~ЮJІОЧІІИХ порі [!, ху!!о()и. Тру дове сеюlНСТВО >Іро славщини зуміло даТІ!

Батьківщині Чу,'ІОву ро .JtllHЇtJCb!{Y пор О Д У овець (РІІС. 90). Хто не знає високої Яl\ості ро манівських кожухів.

Адже вони тому й цін ні, що зроблені 3 ов чини романівськоУ вів

!li,

вовна

м'яка

ЯКОЇ

не

в ковтуни. мають

пу хкп,

ЗЛИІІ(l(;ТЬСЯ СЮІЇ

вівці

Рис.

95. Баран pO~lalliBCI.KoI породи.

неперевершену

господаРСЬІ<У цінність за 1Х плол:ючість. За один окіт романівська ві[щя дає 2---3, а то й 6--8 ягнят. Вони ТЮСОЖ

дуже

Років"

l\'\ОJIOЧ!l і,

БО

TO',IV

пасе,'ІСl1Ші lIриа.rпаЙСЬКІІХ і КУЛУНДІШ

СЬЮІХ степів I3lшеJIО свою на;tЗl3l1чайно пінну ICУЛУNдUfl ську породу овень. Ку.тrУНДШJС!>I(і вінuі СГ130рені спосоБО~1 иетизаllії ~licцeBIiX овець з КУРЛ.ЮЧ!lii:lШ баранам!!, веЛ!lкі

отари .ЯІ<их щороку ПРОГОНН:JJI з

Ка:Нl.хстану до О:\IСЬЮl

ДЛЯ убою на М'НСО. Нова порода Оl3ець, Kpi~! LШСОI<ОЇ якості О,,'ІІНІІІ і вла стивої MiclLCBIIl\1 ві[Щ5JlI1 ГІрllС госовапості до суворих УМОІЗ клімату, успадкувала від І(азахських /{УРДЮЧІШХ б<Jранів

веЛИКIІЙ зріст і l3!прпва.1ість, КОЖУХІІ з ОI3ЧIІНИ КУ.'1ундин ських овець надійно захищають l1ід

ве:IШШХ сибірських

101

I\JOрозів і дуже довго не зношуються. Характерною вла стивістю овчини як кулундинських, так іроманівських овець є надзвичайна легкість, м'Я!{ість, завдяки чому ЇЇ широко використовують на пошиття кожухів тощо. Немало Місцевих на.'!:-

звичайно цінних, що не мають собі рівних у світі, порід

овець

створили

народи наших Радянських республЇ'к Середньої Азії. У збецький народ уже по над

тисячу

років

розво

дить і вдосконалює чу до

ву,

найкращу

пор о Д у

РJlС.

9,).

Чорна каракульська

вівця 3

ягнятко~[.

світі

каракульських

овець (рис. 96). В ТУРІ<менській розводять

так

РСР

звану

са

раджuнсЬ!Су породу, цін ну своєю пухкою білою вовною, незамінною при ви готовленн! туркменських килимів. Таджицька РСР уславилася свої~!И так званими гіссар CbKlIAtU вівцями (рис. 97). Ця порода овець над звичаііно ц!нна свої~1И роз

мірами і вагою тіла. Зріст баранів цієї породи часто

доходить до

С.М, а жи

ва вага -до 200 кілогра мів, в чому з НІJ~ІИ не мо же зрівнятися жодна по рода овець у BCЬO~IY світі. Дуже поширені в різ них місцевостнх Радян ського Союзу тонкорунні

(яких,

до

речі, є дуже багато)

ма

l!iBui. ють

Породи велику

господарську

Рис.

91. Гіссарська вівця.

цінність

вовни j високу продуктивність. рені на КаВІ<азі.

за

високу

вівці

дуже

якість

поши

На Україні, зокрема в Кобеляцькому і Кременчу пькому ра'йонах Полта'вської області і в деяких районах Харківської та навіть Дніпропетровської, поширені так

102

ввані сокольські вівці '(рис.

98).

ВОНИ дають дуже добру

вовну світлосірого, сталевого або сіро-синього кольору. В Полтавській області, особливо ВЗДОВЖ течії річки ГОЛТІ:!ІІ, розвuдять чор них овець, що відзна чаються

високими гос

подарськими

Яl<ОСТЯМIІ

і мають назву решети лівсЬ/сих (рис. 99). Смушки решетилів СЬКИХ ісокольських овець більше ціняться, НіЖ смушки ПРОСТИХ ~lісцевих овець.

Дуже

розвинуте в

Радянському

вітчизняне

Широко

Союзі

Рис.

V8.

Сокальська вівця.

конярство.

відомі

Породи коней,

за

як

межами дОНСbl(а

нашої (рис.

Батьківщини

100),

(рис. 101) і російська (рис. 10:2). Ці

такі

ахалтеlШНСЬК(l

породи створені

трудящим

сеЛЯНСТВО;',І

ще в далекій сивій дав нині. Донська порода коней у своєму виник

ненні тісно зв'язана 3 іс торією донського ко

зацтва.

Від початку її

ниникнення минули СОТ

НІ років. Юнь для дон ського козака відігра вав подвійну роль, як тяглова робоча сила в

Рис.

99.

Решетилівська вівця.

сільському

дарстві складова

госпо-

невід'ємна частина

спо

рядження у військовому навчанні та походах. ПодвІй на роль коня в житті донського козацтва і впливала на напрям у створенні ціеІ породи коней. Характерною вла стивістю ДОНСЬКИХ коней 6 витривалість, працездатність j n той же час жвавість. Ш якості дають можливість вико ристовувати Їх у найрізноманітніших кліматичних умо вах не лише у військових походах, а й як тяглоІЗ~Т робочу силу ІЗ транспорті і сільському господарстві.

103

НС[!'РЄ'І3Е'ршЄ'ною І3IЛРИfJалістю ся

дуже

ней,

! ін

лаП1lЯ

!І()рС'да

.1егкя. /l\11,\!';1

похолах Rі,1значзЕТЬ'

туркменських,

ахалгекuнськuх

ІЮ

міllна верхова порода коней відо"

ма Д<l.IС'I«) і За ~'\'il';\~\III Ра;I>1IiСI,КОГО Союзу. Иінність її саме в 10~IY, шо [~()Ha :rуже добре пристосована :ю У!\ІОО

піщаних Ш1ЛЮЧ1lX п),'l ИIlЬ, Вона не боїться далеl,ИХ пере" ходів у спеку, прВ (Jезпоріжжі, в умовах BiДCYTHC'~'Ti в до· rозі II,JВiTb воли, Не було ДОІ3едено зна~lеН!lТіІ:'І Ilерсхо ПО;'! 3~) 1Пі\\I('НLlо!([J){ верхівиів В11 Аш:;а6ада :І() ,\\0([\130,

РІІС.

JOO.

KobНJI3 ДОI1СhКОЇ

Яі\j П:! яхялге;<Jін,f,,,J~,, 1{[)f!Я'{ ВКJ1ЮЧ:-1I0ЧИ відпочинок, за

11.4

ПОРО;!И.

v !С}% р. пройшли 4300 КМ .1l1і.

Лr'ославле!!у породу ~)()сійських рисаків, ЯІ{а відзна" Ч(;f~ЬСI-J ні! ЩШО Г<ірllИМ '~КJlадом тіла, жвавіспо та ішuи мв якостями, які дають м()жлиність UИКОРIiСТОВУU(! ІІІ i~; для Ні1і1рї'1нr:.:::!!ітніШIІХ господарських і військових 110TPft). вивів ()JЛ1-,IJlе СІ ~> lЮі\ів тому Т(1,лановитшї са~.ІОродuк С~ШШl1Н І<рі{!зк ГР~1ф:j Ор.ІІова В (! с и JI Ь в а н о В И '-1 Ш 11 Ш кін. НаЙХ;Jrа:,Н'J1ні:1J(:К; нrІ!єревеРlIlеною якістю коней російської породи РJlсз!\ін Е іх жвава рисrН:Іість. fJосій,

Ю.1

ський рисак пробі гає за ГОДІІНУ близько 50 км, переви ЩУЮЧИ звичайний WВІІДІШЇJ пої:щ. Якщо зважити, що В. І. Іllllшкін У своїй діяльності

uілком заЛежав від "ріПОСНl!ка і TO~!Y не міг вілыІo про· ЯВИТИ до кінuя свій талант, своє ЧУТТЯ і пзереЗIІЙ РОЗУ~! то треба визнати творіння Шншкіна справді видатнюr Ввведещrя нової породи тварин

пра

У1\Юl3ах навіть для вченого зоотехнію)

всіх

СПРИЯТJШВЮ

СПР(lва не ,1ЄГl{a

Ось чому IlіЛl\О~1 свіДОil!О підкреслено тут виняп<ову ОГ)

РІ!С.

101.

A:;a:lТeKIII!CI,KlliI

Ж(']1('6('111,.

лаРОll;]ПlСГЬ

сп \іОРОДl\а-Jі.ріПL1I\[) В. І. LLlІllІшін;], 511\0:,1) наша БiJТЬІі.!вщнна вдячна за ЇЮІО нюріння, ШО ШІШІІ· JІОСЯ .10броlO па\j'яттю і спіТ{О.\І СГlОI<.онвічної са,~обут, ньої таланоuитості, творчої обдаРО13аності і праllЬОВIІ'

тості Іі3І1JOГО ТР:,·.10fЮГО 1І0jЮ;lУ. Перєліч\Сні тут кра;ці по· роди с13іі'Iсы\1хx lBDP!1Н Є багатовіковим КОЖ'I\Т!IІ3НІl\l ВІІ lВОРО,\! ТРУ;Ю1ЮІ'() народу нашої неосяжної РiJо\НIJСЬІЩ[ ЬаГЬКЇі3ШІlІІll, в iln.'lp'lX ЯI\UГО СПОі\()IIВIІ<У lіРIIt:ГI,СЯ СВОЄ рідна Г'хтрота і світлість ртУ\ІУ, ЯЕil T<JJ( творчо 13 У;'Н)< вах створен()ї 111101 раЛ.5JiIС І,JШЇ пі ЙСlІості, n і.1 11 IЮіЗ0;1()~: біЛЬШОВІЩЬІ,ОЇ паргії і ос06'IСТО товаРШIJа Сталіна I3!ІЯВ;ІЯ': перед yci~1 світом свою непере13єршєніСIIJ у 13Є.1НК!IХ .1Ї,lах

10'::

по перетворенню і підкореЮ1l0 природи для велико ї пе

ремоги - побудоl3И КО~1уністичного суспільства. З цього короткого нарису лише про найста ріші вІТ чизняні ПОРОДІІ Сl3ійських Тl3арин ВІЩНО, як здавна лю дина прагнула до того, щоб пере!\!агати природ у вирощу ваних нею свійських тваРIШ ДЛЯ створенш! більш вигід НІІХ порід, що Давали б більшу і кращу продук цію. Проникання людини \3 таЄl\шиці ПрlIрОДИ HiKOJl!! і ніде '1С набирали таlЮЇ цілеСПРЯМОВс1Ності, ЯК у нашій країні.

1'IІС.

102.

РосіііСЬКI!Ї! РІІсак .

.створення НОІ3ИХ і ПОсlіпшення старих

порід

СВІИСЬКИХ

тнаРIIН у нас І3ідбувається плаНОl\!ірно, на тверди х науко ВИХ основах, з урахування!\! досягнень сільск огосподар ської практики, яка є наіікраЩIlМ контролем у перевірці наукових теорій. Наша раДЯ!IСЬІ<а біологічна наука сильна саме тим, що не відрив<tЄТЬСЯ ві;х практики. А практи ка тваринни цтва споконвіку показує, що найкращі свійськ і тварини

при недостатній і непраВИJIьнir"r

годівлі різко знижують

свою ПРОДУКТlIlшість: корови дають l\lенше молока, ро боча худоба знеСИJlЮЄТЬСЯ і дає менший ефект в роботі, в овець гіршає якість вовнн і З~lеншується настриг її і т. д. Причиною зниження продуктивності тварин завжди € якість годіВJlі і догляду. И6

Отже, запорукою успіху 13 поліпшенні стану тварин }іИuтва Є, на~а~!Пер~д, добра Kop~I?ua база. Це підтвер джує

також

ІСТОРІЯ

виникнення

РОЗВІІГКУ

високопро

дуктивного тваРИННlІцтва в нашій кrаїні. Пригадайте з ОПИСУ вітчизняних J(ращих порід Сl3іГIСЬКlIХ тварин, у яких місцевостях почався Їх розвиток І-Іюва порід часто сама про

це

говорить.

Холмогорська порода великої рогатої худоби створена Т&1\I, де бул!! найкращі пасовища, тобто в басейні ріки

Північної Двіни, заплавні луки якої охоплюють і с. Хол :'Іюгори, ;rростори

колишньої Архангельської паСОl3ища

були

кормовою

губернії. базою,

Приволзькі що

сприяла

ВІІНикненню ярославської ПОРОД!! Kopiu. А нижче по Вол зі, на ПРИВОЛЗЬКИХ і донських степах, створилася пре Ерасна порода ДOHCЬКlIX коней і т д. Це свідчить про те, шо сінокісні угіддя і розкішний трав'яний покрив степо знх просторів були в першу чергу основою того успіху в МИНУЛОl\ІУ, якого ДО~lігся наш ТРУДОВІІЙ народ у ство

вітчизняних порід сіЛЬСЬКОГОСПО;l,арських тварин. Погана годівля тварин не тільки відбивається на їх ,Іродуктивності, в розумінні зменшення кількості настри женої в овець воuни, чи наДОЄllОГО в Kopiu молока, а й СТРИ~IУЄ розмноження. Яловість TuapllH, затримка в па

ptHHi

руванні u маточному поголів'ї, стійкість проти захворю вань, зовнішній ВИГJlЯД - все ие дуже заJlежить від го Умови годівлі і'І догляду l\!Олодняка залишають і'І>ій відбиток на тварині часто на все життя. Зрозуміло. що період росту' l\!О.'10дняка, КО.'ІІІ відбувається проuес формування органіЗ~ІУ, є наі1uідпоuіда.'1ьнішим, тому

JLiBJli.

C3l\Ie

в цей час годіuля і догляд мають винятково велике

значення. Але годувати можна різНlЩ KOrMOM і по-різ ному. Тут треба зважати на поживність кормів, бо саме від цього залежаТІІме як нормальний ріст молодняка, так і продуктивність дорослих тварин.

Проте, якщо дбаТІІ лише про ПОЖrIВНість корму і не зважати на реЖІІ:lІ годівлі тваРІІН, на його склад, то ба

жаних наслідків МІІ не

досягнемо.

Крім поживності I\OP~IY, величезне значення для під вищення

ПРОДУЮlІвносгі дорослої худоби, ДЛЯ

ного росту I\IОЛОДНЯI\а

l\Iae

нормаль

наявність у складі кормів ві

тамінів і мінеральних речовин, достатня кількість яких є

в траві. Отже, випас і взагалі зелений корм, а взимку

101

соковиті KOP~I!I, є необхіюІОЮ УМ ОНОЮ тримання худоf.и, особливо ДJІЯ ІшрощуваllНЯ МОЛОДIІЯl<а, а також дJlЯ пі:t· тримання

ІІа

ВlIl'OI\():lIY

ріl\ні

ПР();I~'!ПI!fjIj()Сlі

ДОРОС.1іl'\:

сільськогосIIo.'tарсы<lхx тварlШ без ШІ\();ІІІ ДЛЯ ЇХ здоров'>1. Про те, ЯК впливають KOP~!!I і реЖIІМ годівлі та до гл~ду ІІа :1riі.пьшеН!1>1 продуктипності корів, наііяскрапіlllЄ' СВІДчать

досягнення

11[JIlIИХ

ЗIlі1:1IЄ'IІИТИХ

іlО>1рО!{

IЮ.1ГОС[1

!/их і рядгосгших тварIIннIІIIы\!хx ферм. ~'~Іілю! роздою ванням корів і праВИ:IЬІ{()Ю годівлею вони доБИЛІІСЯ ЗІ!ач· НИХ удо'ів :llОлока, понад 2()-3() .lі1[1ів ІІа !lобу на ()дну корову, за ІІЮ і ПРІІСВОЄНО (jar,\Тi,()\] ДОЯ[1I(<!:'! ВІІСОІ(Е' ':тан

ня Героя СОllіалісПІЧНОЇ П",\llі.

Радянська систе~lа господарства, у llРОТlI.'!('jlшіс гь ка· піталkТНЧНН;V1 по:llіщIщы\І\'!! і KypKYJ~bCbI\1I:V1 ГО,·[lОдар· ства.м, :\Іа<, всі можmJВості :tля плаНОІЮЇ сr.lекаіЙНО-[1.lе\I!Н .. ної роботи У неЛІІІШХ СОl\іа.'lісПJ!!Н\IХ ГОСI10.1.'\[1" 1,,;1 \: КОЛГОСП3Х і ))а~,ГОСШ1Х. В \i~lO[1ax Іі<1IІі lзліС'1 JіЧIЮГО СI1'~

собу ГОСI10Jlар'ЮG<1НIIЯ, де окремі ДОСЯПІення :.JаССJ(РСЧУ ЮТЬСЯ

ПО~lіЩІЩЬЮI~111 ГОСПОЛ,3РСТlj<1:1111 З

\lе10Ю КОlllіурен,

ціі, де існують роздрібнені ГОСПО;l<ІРСТВ<! CeJIHII, У:-ІОІ) Ді1' планової j ШІІ[ЮІ(ОЇ се.lеКllіЙної робоТІ! 6) ЛІ не може. Лише у Н<1С ісНУЮТЬ наІ"fI<ращі РlОВ1! Д.;ІЯ :llaCOL;lJ'! се· лекційної [10БОТІІ, .'l.'IЯ ЇЇ всебічного Р03ВНТliУ, t\аЮЧlJ F; своєму ро:mОРЯJ.ЖСlІllі веЛllчеЗIlИЙ матеріал - стадг соці аліСТIІЧНИХ пар 1I НfllЩЬІШХ господа рств, селекпіонер має всі "lО,!С:]ИІюсті ві;ШIУliаТlJ с('ред НІІХ потріБШl1І ~Ia' теріал Jl"lЯ СХр,"ЩУВ,ШІІЯ, щоб вивести потрібну lIОРОдУ.

Т31\1ІХ Y~IOB 11.,151 сеЖ'lш.ії не ~lОже БУТІ! Прll J(аllігаліЗ~lі, не було їх і в llЯjJськіІ"1 Росії ЯІ,раз ТО"ІУ, щО В З:ІII,1.еНI!ІI:\ роздрібнеНІІХ ПРИВ31111lХ ГОСПОЩJрствах [IСіУlає грунту д;])'

селекційної РО(Ю1И,

(уо Ile~laє

потрібного ~ІатеріаJlУ.

ВіДI10ві . lIЮ .',0 ВllоЮГ Пilrнії і уряду р,ц>lнсы іi ceJ1CK· ніонери, Кр!:І! роБОТl1 [10 ВІІВСЛСННЮ ЧИСТОІШО[JІІIJХ llopi Г{ (рис. 103), 6агято \'В,:!!! Пр!1 ,\і.lilЮТЬ Т(1I,ОЖ поліПJllС'flll:(' існуючих lfеПОРС)ЛI('ТlI~ 113<11'1111 IІІ/1ЯХО~! :l1С'ЛIЗ,1Ilії. Л\еП!З<\!lія -- Е;\JI\.I!ше З~\IЦ<1НIIЯ flnlJJОЇ ЗООТf·.\нії, 60 ае € ОСНОR1ШЇІ засіб :llасового ПО.lіпшеНІІЯ неПОDО;lIIСТ!IХ Т[1(1"

рин. Л1етиззнія I!О.lЯ:~IЄ в 10\IУ, ШО здс()і.l~IIj(JГО lІС!lOр()

дисту ca~I1\Y П(1РУЮТЬ з ПОРО;lIIСП!.\] Ca:lIЦC;\1, то!(і IЮТ''нІIШ

MaTIi~!YTЬ бі:ІЬШ ЧІ! ~lеlll1l ВІІЯВ.'!l'ні В,'!і\стuвості свого поро дистого батька. Такі ПОГО,!ІШ зпуться .llетuса.\иі (РІІС. І ().~

105).

}>ис. 103. Же ребці з ПО РОДІ! рпсакі (вгорі - оа в 1ЬКО, внизу - сии).

109

ЯК правило, всі метиси бувають багато продуктивніші від непородистих тварин. Але брати на розплід метиса недоцільно, бо потом ки його матимуть нестійкі власти" вості

і часто повертатимуться до типу

своїх

непороди

стих батьків. Тільки з тих метисІВ, у яких цінні госпо-

Рис.

104. Метис бельгійського ваговоза.

РІІС.

дарські властивості мuжна

105.

Метис

рисака.

закріплеНJ

llілому ряді поколінь,

вивести породу чистої крові

Найлегше закріпити

за метисами Їх поліпшені господарські ознаки паруванням

110

іх в кількох поколіннях 3 ПОРОДИСтими плідниками. Так кінець кінцем добиваються поліпшення всього стада. Є думка, що поліпшення поголів'я шляхом метиза ції - спосіб ДОРОГИЙ, бо потребує великої кількості цін них плідників. Але це не так, бо застосування штучного· запліднення дає можливість обмежитись порівняно не великим числом плідників. Деякі тваринники не приділяють належної уваги 1\!е тизації, сподіваючись поліпшити поголів'я добрим догля дом і годівлею. Бувають і такі практики, що надмірне·

захоплюються чистокровністю порід, перетворюючи їі' Е

Рис.

106.

Два бички ОДНОГО

віку і

однІєї породи, що вирослІ':

в різних умовах дог ляду.

самоціль, не надаючи великого значення доглядові Й го дівлі. Зрозуміло, що обидва ці погляди неправильні.

І справді, метизація є величезної вап! засіб ПО:lіпшення п?рід, . але поліпшення погоди шляхо:\! схрещування без ВІДПОВІДного догляду і годівлі не дасть бажаних наслід

ків (рис. 106), як і сама годівля JJllше при пеВІІІІХ умовах ПРИВОД!ІТЬ

дО

поліпшення

ПРОДУЮlІвності

тварин,

але

без добору батьківських пар не розв'язує питання в йоге перспективі.

Отже, поліпшення порід способо~! ~!етизаllії повинно бути поєднане з поліпшеним доглядом і годівлею. Лише поєдш)вш!! ці обидва способи в одно ціле, можна споді ватися потрібних наслідкіп.

Метизація тварин завжди прпвертала до себе увагу людини,

бо

вже

першому

поколінні

вона

даваJlа ІІІ

lю(jl,і !І <1СJIіДІШ. JvlclllCl1 ~l<1ЮТЬ З3ВЖДІІ б<1гато Вlf)шлених lіlIIIІІ\ ГОСПОД~lРСЬ!\IIХ ЯI\ОСlеi"J. Це ПОЯСIlIOЕТЬС5І ГlI~I, ЩО ІрІ! С\реШУI\~lllllі (jатькіВСЬІ\IIХ пар ріЗIIІ!Х rюрід поши·

;)ЮЄТЬСЯ різномаІІітність СП3.дI<ОВОЇ ПРИРОДІ!, ~ша потім і ~ІІЮЯН,'ІЯЄТЬСЯ В ПОТОJ\lI(ів уріЗНіlХ, біЛЬШІІХ '111 ~!енших ііД\I!:ll'IIШІХ нід іЬІI,I,і13СЬЮ'.'( Ф()Р~l . .'\\с II13;щія є не тіль',,! 3<1('0601\1 Ч3СТl\ОВОГО поліпшення \lі,;'lі()Ї llOllO~II!, !{О.їll ІІС СІ(lI'.lЯТЬ ~Ielli ;l,01\()[J1шІО з~!іни-

\_;! ,','

,1УI а 1і ~)(ll>.. ;OU.',l ~J.,Jjl

C11"jpti1E~! HO~jl:.\

! Н:llП TPRpHH.

':11;, росііlСI,IОlіі РІIСіІl(, 511\ 0!1.І1<] З [i.palllfIx поrід ри

~l:C І;, j'ЛіеіІ, 13И!JС.J.СI!llіі С\РСШУf1ШІШІ\1 I(OIIL'ii арабської ~L~I'·.E 3 l(іНЬ"l!! датської і l·О~і.·lан.JСV,<ОЇ порід. Так ca~!O '1!l"c.:IClii і HOPO,ll1 ЇН!іJII:, с і ЛЬСL,lЮГОllI01ііРСЬ1\[!Х тпаРllН. ()r;, Ш(, НG1ПРІIJ\.Іа;r, ';t).'IІ'ОСПlII!ЮI-J<О!і)lрі СУ:,:;Ж:НUХ ра ('і"! В.13ДЮl1IjlСН;()Ї j Іl3<1іІОfJСr,ЕОЇ 06.:ІС,с;е:і ](] осгюшій

,',,,"=:;:01\ ро!\ів, IЮ,;Jіі1lіJ)!,) ,'І

I.Ії.:uеrзу

!:~,; '.)і)

Ь",І\.JШХ ко

!:С Т'!, Ш:J\ІХО~! ~lel113~:lliїj і,:lеі'I.lССД3:IЮ11: ; 'ІаСІКОІЮ lНШИ·

'\111 ПОРl'Д()~111 [;(lЖЕI::: ;{l;f!E'I\ ВІІВЄЛ!! інuшй, НОВИЙ ТИП ';ОI;.;сіі в JI;1 ,І lI.'vI І' Р i~ Ь [, У гі о р од У u а го в () з і в. t\olli l1і Л,У:І\Є ;lL)Upe lі!):IСГОСОI3311і ;10 ~lі('llеБОГО l\лі~lа· гу і l'лr~1ОВIlХ )'1\1013. ВОНІ! Д(Х'IIIЬ [',аll\:,і, MiuHi, раюм з 1 !ІС.І Д\'jl:е жп,ші і 13іЛ:ЗIl3'I<1ЮТЬС?' f311\.'(Ч\ОЮ праuездат, '!істю. НаПРІшлад, жеребщь «Переuь» (р!lС. 107) 3 ван-

таже~1 4 т пройшоrз 1О км за 1 годину 39 хвилин. Інші жереUllі rзезуть по грунтоrзому шляху Р /2-2 тонни ван тажу риссю на rзіддаль до 20 км без відчутної втоми. Для виведення нових порід тварин потрібно багято часу і уміння. UЯ робота надзвичайно складна і тяжка. Вона потребує великих знань, досвіду і майстерності. Тому вона під силу тіJlЬКИ uченим зоотехнікам, що пра llЮЮТЬ на племінних фермах. Племінні ферми і пrизна чені для того, щоб глибоко поліпшувати породи сільсько

господарських тварин.

Маючи

своєму

розпорядженні

велике поголів'я породистих маток та відповідних [1лід никіrз, на племінних тваринницьких фермах вирощують [ виховують високопродуктивних плідникіrз для масоьої метизаllії поголів'я колгоспних і радгоспних сільськогос подарських

тварин.

Застосовуючи метизацію, можна поліпшити місцеву породу тварин до вимог, що цілком відповідають поліп

шеній породі. Але це можна досягти при тlИ умові, якщо вдало добирати rз кожному насТупному схрещуванні батьківські пари і забезпечувати добру годівлю й догляд, у колгоспній практиці здобувають прекрасні резуль тати навіть у першому поколінні. Метиси, нк правило, багато продуктивніші, ніж місцеві вихідні породи. Коро ви метиси завжди дають більше молока, міllніші тілом, мають більшу живу вагу. Свині метиси краще вгодову ються, ніж простячки, і т. Д., але знову ж таки резуль тати господарської вигідності від метисів БУВdЮТЬ тільки тоді, коли годівлі й доглидові надають належного ;Іначення.

Отже, метизація є не тільки засіб прискореного виве дення нових порід і поліпшення існуючих, а й практич ний захід, що дає значний господарський ефект. В ПОСІ'а .. нові ЛЮ1 неБОГО пленуму UK ВКП (б) про заходи підне сення сільського господарства у післявоєнний період звернуто увагу КОJlГоспів і радгоспів на широке aacroСО8ування МІжпорідної меТИ1аllії і сільськогuсподарських тварин.

8. І, К, Шульга

ІІЗ

НАША

БАТЬЮВЩИНА- КРАША ПЕРЕДОВОІ

МІЧУРІНСЬКО} БІОЛОГІЧНО} НАУКИ Народжена Великою Жовтневою соціалістичною ре волюцією, радянська влада під проводом більшовицькоІ партії і особисто Володимира Ілліча Леніна та йосифа Віссарі()НQlвича Сталіна створила найкращі умови для буйного розквіту науки і культури. У протилежність старому капіталістичному овітові, у нас, у Радянському Союзі, наука ціниться як найдо рожчий здобуток людства. Ії підтримують, нею користу ються, її розвивають на БЛaJ'О трудящих міJIЬЙОНИ людей, починаючи від академіка і кінчаючи робітником винахідником

пеху та

колгоспником

на

КОJIГОСПНИХ

ланах. у нас, як ніде, всім широко відкриті двері до на уки, до творчого розвитку і ВИЯВJIення здібностей. Ви няткову здібність наших трудящих до науки, праці й ми стецтва ми вже не раз продеМОJJстрували перед усім світом. Недивно, що й дарвінізм знайшов в СРСР найкра щий грунт для свого розвитку. Вчення Дарвіна знайшло в СРСР не тільки своїх прихильників і захис:никіrз, а й докорінно поглиблюється, доповнюється і переробляєть ся нашими ученими. Завдяки І. В. Міч У рі н У дарві нізм з науки, що пояснює ()рганічний світ, перетворився в науку, Щ() перебуд()вує природу тваринних і рослин них організмів в бажану для людини сторону. Дарві нізм старий, збагатившись НОВИМИ досягненнями сіль ськогоспсдаrСЬ1<lіХ наук, особлиrзо в галузі селекції тварин і РОСЛI1Н, сгав новим тrзорчим радянським дарві нізмом. Радянська влада відкрила цілий ряд науково дослідних іНС1итутів, станцій, організувала численні пле мінні тваринницькі ферми для виведення нових і поліп шення старих порід свійських сільськогосподарських тварин і більш цінних сорті'в культурних рослин.

114

НашІ вІтчизнянІ вченІ, як у дореволюцІйний перІ

так і особливо в paД'~HCЬK! часи, ~ідігра.ЛJ;l велику ~:~

у розвитку, збагаченНІ та ПІДнесенНІ даРВ1Н1ЗМУ на вищий nупінь. Такий розмах розвитку і збагачення дарвінІзму, який став тепер ТВОРЧИМ, радянським дарвінізмом, мож

живий тільки у нас, де теорія поєднується s пракТІИroю, ~пира'єтJjCЯ не лише На еюсперименталЬНі лабораторнІ дані, а й під'Гверджу€ться на колгоспних і радгоспнпх ланах

та в тваринницьких

фермах практикою міль йонів трудящих.

ЯК уже відзначалось, велике значення для глиб шої розробки теоріІ ево люції, для

захисту вчен:

ня Дарвіна, мали відкрит тя в палеонтології В. Ко валевського, в ембріоло гії - його брата о. Ко валевського і І. І. Мечні· кова

та

порівняльній

морфології-о. М. Сєвер цова.

Не можна не згадати К JI имен т а Арк а д і й о БИЧ а Тім і Р я з 6 В а -- ве ЛИКОІ'О

вченого

револю

ціонера-демократа,

який

Климент АркадійОllllЧ Тімірязєв

(1843 - 1920).

все життя був пропаган дистом дарвінізму і палким захиснИІ{ОМ ких

ворожих

його від

уся

нападок.

у своїх наукових працях, численних статтях і книж ках, написаних простою й дохідливою мовою ддя наро

ду, а також у своїх публічних лекціях, К. А. Тімірязєв завжди додержувався своєї провідної ідеї науки з сільськогосподарською практикою.

поєднання

Особливо в публічних лекціях Климент Аркадійович настійно проводив основну думку, що «фізіологія рослин € основа ра:..tіонального землеробс'Гва» і що наука не повинна відриватися від практики, а « ... повинна зробиrrи праIlЮ хлібороба продуктивнішою».

Поряд з розробленням біологічних питань молодof науки - фізіології рослин, К. А. Тімірязєв все своє жит-

115

тя невтомно

пропагував

дарвінїнську

еволюційну тео

рію. Ця пропаганда не Я'вляла собою спокійної, безбо ронної проповіді в ми,рних умовах, ні, пона поєднува лась з гострою, нещадною критикою антндарпіністів, яких би відтінків вони не були і звідки б ЇХ ворожі ре акційні виступи н'е виходили, чи 'від своїх вітчІІЗНЯНИХ,

чи від зарубіжних. В умовах того ча,су треба було мати велику мужність, що'б об'::ТОЮRати матеріалістичну науку. Початок ХХ сторіччя відзначався 'в біології рішучим виступом вейсманістів проти дарвінізму, які намагалися підмінити матеріалістичне вчення Дарвіна вейсмані,в сы -менделі&ськимM ідеалістичним ученням. В цій бо ротьбі вейсманkти-менделісти-морганісти, щоб легше до сягти основної мети - фаЛЬСIlфікації да.рвіні.зму, щоб відвести увагу, накинулись з критикою на ,вчення Л а мар к а і його послідовників і оголосили ламаркізм ворожою течією в біології. А насправді ВЧ0ННЯ Ламарка відзначалось матеріалістичним характером, бо воно ви никло в зв'язку з виникненням французькuго матеріа

лізму, як провісника революції. Адже хто перший, як не Ламарк, указав, що зовнішнє середовище має вирішаль ний

вплив на розвиток С'рганізмІІЗ, на фОР~Іуваюш жп

вого тіла, на успадковування набутих властипостеЙ. Але поряд з правдивими матеріалістичними поглядами на розвиток органічного світу у Ламарка були й непра вильні, ідеалістичНІ тлумачення, але це зовсім не зна чить, що вчення Ламарка треба відкинути 'в цілому. І в той час саме К. А. Тімі,рязєв, розгадавши маневр вейсманістів-мендеJ1істів, який зводився до тото, щоб обхідним шляхом похорониги дарвінізм, прибравши як історичну перешкоду вчеНf!Я Ламарка, цілком влучно говорив, що тверезий дарві,нізм завжди приділяє ламар

кізму належне йому по праву місце в науці. К. А. Тімі рязєву

не

раз

доводилось

указувати

на

неспромож

ність такого протиставлення Ламарка Дарвіну. Якщо Дарвін відзивався різко про Ламарка, то тільки щодо його невдалої спроби притягти ДJIЯ пояснення форми психічні, вольові акти самої тварини, і в цьому був, я!( показав дальший рух науки, uiJIKOM прав. Залежність же форм від середовища, тобто ту частину вчення Ламарка, яка зберегла все своє значення (як пригадує Климент

Аркадійович перші нотатки дарвіна в записній книжці 1837 року), Дарвін визнавав з сюшх перших кроків

116

чим далі, тим більшого надавав ій значення. Він вважав, що тільки поєднання цієї сторони ламаркізму з дарвінізмом може цілком розв'язати біологічні завдання.

В протилежність вейсманістам-менделістам, К. А. Ті мірязєв у своєму циклі лекцій, ЩО були наДІруковані ОК ремою книгою під назвою «Історичний метод у біології», доводить, що ідея еволюції, ідея розвитку повинна прони зувати собою всі галузі біології, включаючи і фізіологію. К. А. Тімірязєв, як послідовний матеріалі'ст, крім бо РОТl>би за еволюційне вчення, повстава,в проти неяких CJпроб менделkтів-,морганkтів відродити на новій осно ві - незалежності спадкО'во.ї речовини від тіла, містичне вчення про життєву силу, так званий віталі'зм, або, що однаково, ідеаліам-попівщину. Боротьба К. А. Тіміря зєва проти відродження віталізму в науці найкраще відбита в його промові «Віталізм і наука» 1. Захищаючи передову еволюційну теорію Дарвіна від нападків і борючись проти фальсифікаторів, Пміряз€в поглиблював і розвиваlВ теорію Дарвіна, підносячи її на вищий рівень. Говорячи про перопеКТИВІf дарвінізму, він вважав, що дальшим етаПОl\! і вищим ступенем його розвитку повинно бути відкриття закономірностей спосо БІв, при яких можна буде «ліпити ор,ганічні форми». І те, про що К. А. ТімірязєІЗ тільки мріяв, блискуче до вів на пра,ктиці інший наш геніальний природодослідник і перетворювач природи - І в.а н В о Л оди мир О вич

Міч у Р і н. Трагічним

€

те, що довгі роки прац,Ювали

незалежно один від одного ці два велетні науки в ста

рій царській Росії і, через ПРИГJlушеішя в той час всього прогресивного в науці, один про одного нічого не знали.

І тільки Велика Жовтнева СОllіалістична революція змила гнилизну старого ладу. «В. І. Ленін і й. В. Сталін відкрили І. В. Мічуріна і зробили мого вчення здобут ](ом радянського народу. Усією своєю великою батьків ською увагою ДО його роботи вони врятували для біоло гії чудове мічурінське вчення. Партія і Уряд і особисто

Й. В. Сталін постійно

піклуються

про

дальший роз

виток мічурінського вчення. Для нас, радянських біоло гів, немає почеснішого завдання, як творчий розвиток вчення Мічуріна і впровадження у всю нашу діяльність мічурінського стилю досліджень природи розвип<у жи1 К. А. ХО3ГИ3, 1949.

Т І! ~I И Р я 3 е В,

Избр.

соч.,

т.

ІТТ.

ОГИЗ

Се.ль.

111

вого» І,

говорить академІк Т. Д.

Лисенко у своУй до

повіді «Про становище в біологічній науці» на серпне

вІй

(1948

року)

сесії в.сесоюзної Академії сІльського

С'Подарських наук ім. В. І. Леніна. Восторжествувавши в нашій країнІ,

мічурІнський напрям у біології викриває до кінця буржуазних уче них, які засмічують науку попівщиною. Перемога мічу рінсько,го напряму над вейсманістсько-мор['анїІсТСЬКИМ на прямом у біології говорить не тільки про пер~могу опра'в жньої науки над лженаукою, але й про ту величезну роль, яку відіграє радянський суспільний лад, політика радянської держави в боротьбі за процвітання науки. Творці раДЯНСblЮЇ агробіології

ВеJIи.киЙ біолог нашого часу І в а н В О Л оди м и р О вич Міч У р і н своїми блискучими ДОСJIідженнями і небlченими до цього в історіУ досягненнями на прак тиці поклав початок НОВОlllУ етапові розвитку наЙIJере довішоІ матерlалістичноУ бі ОJІОгіr. В протилежність ідеалі СТИЧНИМ

твердженням рею<

ційних біОЛОГіВ про непІ знаваність причин мінливості природи (спадковості) орга нізмів і неможливість спря мовано змінювати органіЗlllИ тварин І РОСЛИН, Іван Воло димирович Мічурін ПРОГО

лошує: "Ми ждаТIl

природи;

Іван ВОЛОДИМИРОВІІЧ Мічурін

(1855 - 1935).

не

можемо

милостей взяти

від Ух

неї - наш е 3 а в дан н я". Породи сільськогосподарСЬКИХ тварин і сорти ку льтур

НИХ РОСJIИН, які так добре пристосованІ до потреб людини, створенІ багатовіковою НiJПОJІегливою працею людини. J Академік Т. д. Лис е нко, Про становище в біологічній науці. Українське видавництво політичної літератури, 1948, стор. 40.

1іВ

Аде ШJIЯХ людської діяльності в цій галузІ був шляхом СJIіпої практики, тому він хоч і правильний, аде довгий. Те пер такий довгий час на виведення нових порід тварин і культурних ро'слин нас уже задовольнити не може.

СУЧасна передова біологічна наука

завдячує І. В. Мі

чуріну саме тим, що він по.казав, як можна і треба при скорювати створення нових сортів культурних рослин і порід свійських тварин. І. В. Мічурін з приводу цього писав: «При втручанні людини - стає можливим примусити кожну форму тва

рини чи рослини швидше змінюватися і до то.го Ж У біК, бажаний людині»l. Величезна заслуга Івана Володими ровича в тому, ЩО він, У нерозривному зв'язку з багато річною практикою,

утвердив

основи дійової науки про

керування природою рослин. А щоб створити якісно но ве, революційне вчення про переробку природи рослин і с'війських тварин, що їх вирощує і виводить людина, треба БУJlО розпізнати ті причинні зв'язки між організ мами

зовнішнім середовпщем, знання

яких дає

мож

ливість свідомо здійснювати керування їх розвитком у бажаному напрямі. Для нас, говорив Мічу;рін, тепер є найактуальнішим sа'вданням знайти шлях, спосіб, УЯСНИВШИ який ми змо гли б Jlегше і з більшим успіхом втручатися в дії ПРИ роди і тим самим розкривати її таОlНиці. У шуканнях розкриття таємниць взає~юзв'язків органіЗ~'lіIВ з умовами життя геній І. В. Мічуріна повів його на правильний матеріалістичний шлях, який відкрив Й011У незаперечну істину, що живе тіло і його УllЮВИ життя неподільні. Інакше кажучи, живе тіло, позбавлене умов його життя, стає мертвим. А оскільки умови життя, в яких розви вається і від яких залежить розвиток живого тІла, кла дуть ніби свою печатку на нього, то і вся природа да ного тіла являє нерозривну єдні,сть з умовами, в яких історично склалось живе тіло. Тому І. В. Мічурін при роду організму ототожнює з його спадковістю, бо спад ковість без тіла немислима, як немислиме живе тіло без середовища.

у своїх шуканнях способів переробки природи ро слин І. В. Мічурін спирався на багатство еволюційного вчення Дарвіна, але це вчення лише пояснювало еВОJІЮ1 И.

В. Мич урн Н, Соч., 'f.

ІІ,

1941,

стор.

72.

119

цію, тому, ВИХОДЯЧИ з наукових основ да,рвінізму, Мічу рінові першому довелось ВИВЧИТИ

причини

індивідуаль

НИХ змін організмів, відкрити закони керування розвит,

ком рослин і потім розробити способи викликати спря-

мовані зміни.

дар в і н і 3 мсп О г л я Д а л ь ний, Щ о п о я сню е орг а н j ч 11 И Й С в і т, І. В. Міч У Р ін пер ет в ори в у н О В И й, т В О Р чий, рад я н с ь кий дар в і н і з м. І першою умовою успішності розвитку мічурінського вчення є правильне розв'язання ним питання про вза,ємо

зв'язки, що існують між ЖИ'ВНМ тілом (організмам) і умовами життя. Разв'язавши це основне питання, Іван Валодимирович рішуче відкинув антинаукове тверджен ня вейсманістів-морганістів про незалежність тіла від зовнішнього середовища. З цьогО' ВИПJlиває, що зміни спадковасті, а також набування організмами нових властивостей, Їх посилен ня і на·громадження в дальших поколіннях, завжди ви значаЮ1ЬСЯ

умовами

життя.

В результаті довгої, наполегливої боротьби за опа нування закономірностей природи РОСЛИНІ1ИХ організмів І. В. Мічурін дав новий, правильний напрям науці про РОЗВИТОІ( арганізмів. Працюючи все життя з плодоягід ними раслинами, І. В. Мічурін, як прекрасний експери меН1атор, у генії якаго вдало поєднувалась властиві,сть до глибоких узагальнень і передбачень, створив загаль нобіологічне вчення, Я'ке дає нсні вказівки і теоретичні обгрунтування в питаннях переробки приради рослин. Вчення І 13. Мічуріна, який стварив сатні найкраших СОрїів яблунь, груш, вишень, черешень, смородини, пер сиків і наві1Ь свої сарти північного винограду та чи сленні інші культури, як найпередовіше вчення в агра біологічній науці, відкрило для соuіалістичного сіль ського господарства, що вимагає найпередовішої агро номічної науки, найбільш дійовий ШЛЯХ його розвитку.

Наукаві полаження І. В. Мічуріна здобуті в подоланні перешкод,

шо СТОЯ.ltИ

на

шляху да створення

нових сор·

тів рослин. Таму о в о л а Д іти міч У рі н с ь кою н а у кою п ост В оре н н ю б а ж ани Х фор м р о· елин uе значить упевнено діяти у своїх r в ор чих з а Д у м а х, бо Іван Валадимиравич, праuю

ючи над плодоягfдними культурами, закономірності раз витку

12()

розкрив

загальні

всьаго РОСЛИШЮГ0 світу,

ЯКЩО

не більше, бо з успіхом ці ж положення його вчення передові дослідники переносять і на тваринний світ.

Т. Д. Лисенко справедливо вважає праці І. В. Мі чуріна непер'евершеними, якими в однаковій мірі можна

керуватися не тільки в селекції та генетиці ПJюдоягід них рослин, а й у насінницТві і в генетиці всіх сільсько господарських

культур.

І. В. Мічурін У своїх творчих шуканнях способів пе реробки природи рослин завжди виходив з ОСНОВНІІХ, правильних положень

дарвіні,зму,

розвиваючи і погли

блюючи його матеріалістичне ядро. Отже, бути дарвіні стом у рослинництві або в тваринництві, значить обо в'язково бути мі'l~рінцем.

І. В. Мічурін блискуче довів, ЩО керувати еволюцією організму, або, що те саме, З:\lінювати спадковість ор ганізму в бажаному нам напрямі завжди можна тоді, коли ми будемо в то.му Ж напрямі нміJЮ спрямовувати інди,відуальний розвиток організму.

А щоб свідомо керувати індивідуальним

розвитком

організму і спрямовувати цей розвиток у певному на прямі, треба вміти врахов~вати ті історичні умови,

в яких складались вихідні батькінські форми, відібрані для ведення з їх патомками селекційної роботи. у своїх методах роботи по виведенню нових сортів І. В. Мічурін особшшого значення надавав схрещуван ню і, отже, доборові батьківських пар для схрещування. В гібридизації І. В. Мічурін вбачав могутнє л.жере.IІО і·стотної міНЛИВОСlі форм РОСЛІ!!! і, отже, засіб, з допо могою якого прискорюється мінливість, спрямована в ба жану

для

ЛЮДИНІ1

сторону.

Методи гібридизації для створення нових форм ро слин І. В. Мічу:рін заоосовував не наЮI3ННЯ, а з пеІ3НІІМ науковим передбаченням кінцевої мети. TOl\IY ЗРОЗУ;lІіJIО, що виведені гібриди І. В. Мічурін розглядав не як щось закінчене, а як пластичний матеріал, тобто як молоді організми з неусталеною, досить розхитаною спадко BicТlO, я,кі в дальшому розвитку дуже легко виховувати в бажаному наlПРЯ1мі. Мічурінське вчення про вv.ведення нових сортіІ3 пло доя,гідних рослин виходить З основного, із ВШІИву зов нішнього середовища на сортоутворення. І. В. Мічурін експериментально довів, що зміни спадковос1'і рослин-

121

них організмів викликаютЬlСЯ УМОІВами життя, що орга нівми змінюються пі'Д впливом умов життя. Умови жит тя, в свою чергу, в значній мірі визначаються життє діяльністю ор га.н і 3Jl\I ів. Тому І. В. Мічурін завжди підк;реслюваIВ, що для утворення морозостійких добрих сортів плодових дерев, що ростуть l1ільки на пі,вдні, треба висівати їх насіння 8 поколІння в покоління, все більше просуваючи йОГО ПОСТ}'ll10ВО на північ. І. В. Мічурін не раз указував, що для схрещува.ння краще добирати форми, далекі щодо місце'вого походження не лише OjДHa від одної, але й від того місця, де Сllворюватиметься новий сорт. Це тому, що при схрещуванні, наприклад, сорту південного по ходження, ЩО відзначається добрими якостями плодів, 8 місцевим >морозостійким клімат, живлення і т. д. зав жди сприятимуть під·си.1енню а,симіляторної здатності статевих клітин місцевого сорту, через що в гібриді ма тиме небажані переваги місцевий сорт. ТИ~1-1'О І. В. Мічу рін ! радить брати для схрещування чужі для даної мkцеоост! батькіlJзIсыіi пари, тоді їх статеві клітини, при іх заплідненні, під впливом і за рахунок нового для них зовнішнього середовища будуть проявлятися в од наковій мірі, і від такого насіння при дальшому вмі лому вихованні легше виростити добрі сорти, стійкі проти

несприятли'вих

умо,в.

ці глибокі вказі,нки І. В. Мічуріна щодо розуміння ролі статепої гібридизації, як джерела мінливості, і під ходу !]з доборі батьківських пар і ля·гли в ОСНОВУ нової, передової lIIічурін'ської генетики, яку так У'спішно засто совують, поширюють і поглиблюють учні І. В. Мічуріна

в централыJй генетпчній плодоягідній лабораторії іменІ

І. В. Мічуріна.

Наукове обгрунт)"ва'НІІ5І в підході до вивчення при роди рослинних оргапіЗl\'іів, методи переробки рослин, що випливають з правильного матеріалістичншо розу міння природи рослин, і ті принципи, що поклав в ос нову виховання рослин І. В. Мічу;рін, Є наЙ'важливішими в,ідкриттями в біологічній науці. Мічурінська наука є найпередовішою СЮ'іе в тому, що вона відкрила шлях для свідомої переробrш природи організмів відповідно до потреб людини. Вона шшодить людину з становища підлеглості природі в становище ГОСПОідаря над приро дою. По-справжньому опанувати мічурінське вчення це

122

08начає дл'я аnРОlбlолог!в, ЩО ЇхнІ нерозв'язані сьогодні Питання можугь буги розв'язаними завтра.

Академі,к Т. Д. Лисенко, поглиблюючи мічурі,нське вчення про житгя і розвиток рослин, розвиває і підно сить його на ще ВИЩИЙ етап. СВОЇМИ дослідаМIІ Т. Д. ЛІ! сенко поглиблює

наші

знання

про

шляхи

спрямоваНIІХ

спадко.вих змін організміІВ. Мічурінське ,вчення відкрило, що тільки умови жит ЗМlі,нюють природу організмів, їх ,спадковість, ЩО тільки умови життя визначають фор,!), ,організмів і спря

ТЯ

мовують формоутворення. Поряд з І. В. МічуріНИМ, видатний грунтознавець

В. Р. В і л ь ямс довів, що жи ттєдіяльність організмів вносить корінну якісну зміну в середовище їх пробування. Тому між спрюювани:v1И змі нами середовища і мінли вістю організмів ЕІ пеВlIа взаємозалежність.

Василь Робертович Віль ямс,

видатний учений грун·

тознавець, був талановигим продовжувачем робіт До·, ку ч а є в а

галузі грунто

знавства і Кос тич е в а в галузі рослинництва. 13. Р. Вільямс побудував свою тео рію грунтоутворюючого про-

Василь РобеРТОlJl!'! tliJlЬЯМС

цесу, згідно з якою грунт є

(1863 - 1\)39).

постійний

змінний

l<ОМ-

плекс. Грунтоутворення, за Вільямсом, починається 3 появою В гірській породі біОJIогічних процесів. Грунт, мікроорганізми та рослини разом утворюють єдиний

неподільний

комплекс, життя якого проходить

чеjJез певні цикли. Життя грунту зумовлюється тими суперечностями, які виникають у результаті взаємодіі окремих факторів грунтоутворюючого процесу. Відо мі нам типи грунтів, чорнозем, підзол та інші, за Вільям сом, являють собою тіЛЬКІ! певні фази единого грунто утворюючого процесу. В. Р. Вільямс багато уваги приділяє питанням

загального

РОСЛИННІІцгва,

основним

завдан-

123

НЯМ якого він вважав підвищення родючості грунту, чого можна досягти ті.'lЬКИ при наявності тривкої СТРУК тури грунту. Потрібна для підвищення РОlЦючоості ГРУН ту структура утнорюється травосіЯНННl\'l, тому Вільямс гаряче обстоював запровадження травопільних сівозмін і застерігав проти захоплення тільки чистими парами,

бо вони, на його думку, можуть привести до збіднення родючості грунту. В. Р. Вільямс, У свій час, перекон' ливо доводив, що ряд питань сільського господарства lIюже бути розв'язаний тільки ІЗ умовах планово,го со ціалkтичного сільського господаРСJlва. Вчення І. В. Мічуріна і В. Р. ВіЛЬЯl\ка вдало поєд налось у дослідженнях Трохима Денисовича Лис е н ка, D яких він БЛИСІ<уче довів, що організм і необхідні для його життя умови є єдине ціле, отже пізнання цієУ єд ності і віДІ<риває шлях до керування природою в інте ресах людини. Академік

Т. Д.

Лисенко,

найвидатніших

ЯІ<

один З

послідовни

ків І. В. Мічуріна іВ. Р. Віль ямса, відстоюючи мічурін ське вчення від ворожих на падок, розвинув його далі і СВОЇІІІИ роботами сприяв до сягненню великих успіхів у боротьбі за підвищення вро жайності колгоспних і рад Трохим

Денисович Лнсешю.

госпних ланів. Сприйнявши до кінця мі-

чурінське вчення

взявши

'його в основу своїх методів роботи, Т. Д. Лисенко до бився визначних результатів, як у теорії, та,к і на прак тиці. Завдяки p060Tal\! Т. Д. Лисенка в галузі селекції,

тенетики·і рослинництва взагалі, завдяки його талан о 'витим теоретичним узагальненнЯl\!, вчення Мічурі,на ста ло ще більш переконливим, науково обгрунтованим. Тепер мічурінське вчення є найпередавіша теорія про роз виток організмів, яка може служити певним дороговка '30М для вчених біологів, практиків агрономів і мільйонів

124

колгоспників У практичному застосуванні нової агробіо логІчної науки в сільському господарсгві. Т. Д. Лисенко багато зробив для того, щоб очистити

дар.вінізм від по:\!Илок Дарвіна в питаннях внутрішньо видової

конкуренції

перенаселення,

як

фактора

при

родного добору.

Т. Д. Лисенко зробив критичний аналіз розум~ннl?, природного добору і внутрішньовидової конкуреНЦll у Дарвіна, і дав чітке висвітлення цих понять з позицій мічурінської біологічної науки.

Спиняючись на природному і штучному доборі, як факторах формоутворення рослинних і тваринних орга нізмів, Т. Д. Лисенко підкреслює, що форми сільсько господарських

росли!!

вважати

лише

продуктом

штуч

ного добору було б неправильно. Особливо це стосується польових рослин, де природні фактори дуже мало за знають впливу і контролю людини, в той же час вони відіграють значну роль у формуванні сортів. Він також застерігає біологів від збочення до формальної генетики В питанні розуміння ролі природного і штучного добору, бо, скотившись до формалізму, такі дослідники не зро

зуміють творчої ролі дарвіНІВСЬКОГО добору. Добір не є сито, з допомогою якого відокремлюють те, що вже є. В результаті сортування предметів або навіть зерна нічого нового не створюється, тоді як під дарвінівським добором треба розуміти добір живих організмів - ро слин і тварин. Добір є процес, при якому організми про довжують жити, а значить і змінюватися з покоління в поколі,ння, до того ж, змінюватись в уже початому напрям!.

Уміло підмічаючи в окремих особин, серед рослин чи т-варин, ті незначні зміни, що виникли під ВПJІИВОМ Уі\ЮВ життя, В бажаному для селекціонера напрямі ці особи ни відокремлюють і залишають на плем'я. Коли доби рати в такому напрямі особин з бажаними ознаками, то через кілька поколі,нь, в умілих руках, ці відхилення в ознаках стануть настільки виявлені, що будуть по мітні для кожного.

З цього МОЯ{j~а зробити висновок, що в результаті добору відбувається посилення ознаки або властивості. Отже, як природний, так і штучний добір є творці но вих порід тварин і сортів рослин.

125

До дapBjHiB~ЬKO[,O природного добору Т. Д. Лисенко Бнk ПOlпра'lШУ І саме в тому, що фа.КТОР перенаселення вамінив на фактор виживання. Пильно спостерkаючи життя і роз'виток раслин і тварин і все більше вивча ючи, через практику, ЗаІюномірності природносГО і штуч

ного добору, мічуріНСЬК'а наука прийшла дО ВІІСНОВКУ, ща нев'іДПOlвіднkть l\!·іж кількkтю зародкових зачатк·ів ! кількkтю .організмів, ЩО народжуються з тих зачаткі'в і досягають дорослого стану, ні в я'кїЙ мірі не може бути причинаю, що викликає конкуренцію між близь кими в своїх біологічних потребах особина,ми, тобто відкида€ внутрішньOlВИДОВУ канк)~ренцію.

Сільськогоспадарська праlюнка по ка'зy€, ща К'іль кість особ!ш ВИДУ Й різновидностІ завжди зумавлюється успіхом борО!Тьби за життя особин я'кагась ВИДУ чи різ навидності з мертвим і живим середовищем. В поняття

баротьби виду за життя треба включити і симбіоз, і ан таганіз,,!, і гармонію в широкому равумінн'і цього слова. І все це L'ТІ30РЮЄ таке складне сплетіння віднасин тому, що особини одного виду Т!зарш, рослин аба мікраорга lНі,змів жшзуть за рахунок життєдіяльності Інших видів. )Киттєву взаємозалежнkть потрібнога нам виду з ін шими видами і, отже, всі ті сплетіння, в умавах яких живе патрі6НІІЙ нам вид, т'реба вивчати для того, шоб стварити на полях для рослин і в гасподарстві для сіль ськогосподарських тварин потрібні сприятливі умови для

вирощування доброго вражаю, або для створення про дуктивних порід сільськогоспадарських тварин. А для ус

пішного розвитку теорії потрібний тісний зв'язок з прак тикою, тому

зрозуміло,

що

передава

біологічна

наука,

пораджена узагальненаю сільськогосподарською практи

каю, потребує в своєму дальшаму розвитку тісного єднан ня з

практикою.

Дослідження академіка Т. Д. Лисенка і його науко вих СПЇ1врабітників, що провадяться в ТЇ'сному зв'язку 3 сільськагоспадарськаю практикою і проходять масову перевірку в численних соціалістичних гсеподаlрс'Гвах на шої Батьківщини, тепер остаточно довели помилкавість Дарвіна щодо визнання внутріШНЬQlвидоваї боротьби.

Практика завжди має на увазі не внутрішньовидову КОН куренцію рослин, а міжвидаІВУ. Завжди мають на увазі конкуренцію за умови життя не між особинами однога виду, а між особинами різних видів, що користуються

126

()Ідна'Ковими

умова'Ми

нав'К'Олишнього

сереДОВища.

дЛЯ

КОЖНОГО ВИДУ і різновидності факторами, щО ЗУМОВЛЮIQТЬ j оомежують розмноження, а 'в сільськоroспода'Рській

пра,ктиці У'Ро'жайність,

€ умови

навколИlШНЬОГО зовніш

нього свредовища.

Зміна природи

ортанізму,

тобто

спадковості у ро

слин або 11варин, підбува€ться 'вимушено, тільки піVJ. ВlПЛИ ВОІм зовнішнього середовища. Зміна са'l\ЮЇ асиміляціІ і ДИСИlllіляції, тобто обмі,ну речовин, що винИ'ка€ під ЕПЛWВОlll змінених умов життя (клімаrгу, поживи), при водить до зміни спадковості. Отже, зміни живого тіла є результат зміни обміну речовин, і ці зм,іни тіла З3'в

жди відповідають ВПЛИ1ВУ зовнішнього середовища. Але те нове, що пиникло внаслідок зміни спадковості, не завжди буде КОРИСНИІМ для Ш1живання Я'К даної особини, так і її потомків. Отже, корисність, або відносна доціль ність нового, що виникло, буде оцінена ВИЖИl3анням. Якщо нова змі,на 1 іла буде шкідлива для життя, пере шкоджатиме в житті, то да,на особина загине і не за лишить потомків. Коли Ж зміна допоматає зберегти життя, то особина, що її має, житиме, і, осгже, ця з'міна закrіплятиметься в потом ках наст)"пних поколінь. Таке розуміння цілком віДіПовіда'є дар'вlНЮСЬКОМУ вчеНЕЮ, за яким тільки корисні для виживання зміни за кріпляються і передаються потомкам. Таким чином, оrганізми, перебуваючи в складному біологічному !3Заємозв'язку, природним добором ніби шлі фуються, весь час прогресують до BGe більшої пристосо ваності особин КОЖНОГО виду до навколишнього зовніш нього

середовища.

Так, згідно з ученням Дарвіна, як його розуміє пере дова мічурінська біологічна наука, відбувається проuес розвитку видів і різновидностей. Якщо якийсь вид апо різновидність, так би мовити, застигає в тій самій формі, то рано чи пізно настане час, коли такий вид або різно видність 1 зовсім зникне. І навпаки, якісь корпсні дЛЯ БІ[ живання зміни, що виникли У первісних особин, будуть поступово нагромаджуватись у певному напрямі в даль

ших поколіннях, і, нарешті, збільшуючись кількісно, осо

бини з новими ознаками створять нові різнопидності, які, в свою чергу, поступово, можуть перейти до нових видів.

Отже, нові види, через властиву організмам мінли вість, зароджуються всередині старого 'виду через різно-

127

пидності. Міжвидова конкуренція, за Т. Д. Лисенком, яка іноді між деякими видами буває навіть жорстокою, по роджується одночасно з зародженням нового

виду всере

дині старого і є виявом боротьби за умови життя. OCKiJIbЮl новий вид, що зароджується, довгий час перебуває в

процесі становлення, тобто є ніби різновидністю старого виду, то конкуренцію таку, що відбувається між новим, ше не виявленим видом, і старим, можна було б назвати пнутрішньовидовою, aJle в той же час вона є вже і між видовою 14іж старим і новим видом, що відокремлюється. Наявність такої конкуренції всередині старого виду між новим, що зароджується, і старим, очевидно, і підкуплює деяких біологів виступати на захист внутрішньовидовоі

боротьби, якої в дійсності не існує. З наведеного випливає такий висновок, що, визнавши наявність внутрішньовидової конкуренції, треба далі ви знати і незмінність видів, що суперечить природним фак там. Отже, оскільки немає сталості видів, немає і внут рішньовидової конкуренції .. «Несталість видів, - як пише Т. Д. Лисенко, - утворення нових видів із старих у ряді випадків (але, звичайно, не завжди) породжує ніби внут рішньо-видову конкуренцію. Насправді ж це вже зачатки міжвидової конкуренції за умови життя 1».

Щоб. зрозуміти, в чому ж саме мічурінська біологічна наука відмінна від старого дарвінізму і чому саме мічу рінське вчення є вищим ступенем розвитку біологічної науки, треба познайомитися хоч би в з основними ПОJІОжен нями цього найбіJlЬШ передового вчення.

Ми вже

знаємо з попереднього,

що основа

мічурін

ського напряму в біології була закладена І. В. Мічурі

ним і К. А. Тімірязєвим, для яких основним об'єктом іх досліджень був організм. Вони вивчали його з точки зору процесів формування спадкових властивостей і виявлен ня цих властивостей у фізіологічних процесах. Майже одночасно й паралельно з ними В. Р. Вільямс досліджу вав умови перетворення зовнішнього життєвого середо вища, що дає поживу рослинам, і розробив систему від новлення й поліпшення родючості грунту, тобто дав тра вопільну систему землеробства. 1 Академик Т. Д. хозгиз, 1948, стор. 419.

12d

Л ЬІ сен ко.

Агробиоло!'ия.

ОГИЗ

Сель

Всю багату наукову спадщину від згаданих корифеїв нашої вітчизняної біологічної науки розробляють, поглиб люють і розширюють академік Т. Д. Лисенко і колектив наукових співробітників, ЩО працюють у різних науково дослідних закладах, об'єднаних і керованих Всесоюзною Академією сільськогосподарських наук ім. В. І. Леніна, яку очолює як її президент Т. Д. Лисенко.

В основу методів роботи Т. Д. Лисенка і керованоІ ним академії

сільськогосподарських

наук лягли методи

роботи Мічуріна і Вільямса. Успіх цих методів є найна дійнішою запорукою того, що вони правдиві. Інакше й бути не може, бо мічурінські методи роботи - це мето ди активного планомірного впливу селекціонера чи агро нома на природу організмів з допомогою природних умов,

які здатні у взаємозв'язку з організмами видозмінювати іх фізіологію і ЦІП! СШ\Шll1 змінювати будову і потреби їх потомків.

Методи

1\1

і ч У Р і н а

Лис е н к а

основний закон еволюції, а саме:

ЇХ набуває

організм у процесі

3 у М О В а м и ж и тт я,

спирают~ся на

в л а сти В ост 1,

ЩО

взаємодії

с пад к О В і.

Тоді мічурінське поняття спадтювості треба розуміти як властивість жиrюго тіла вимагати певних умов для життя, для свого розвитку і в той же час певним чином реагувати на ті чи

інші умови життя.

Різні ЖI!І3і тіла (організми) вимагаJOТЬ р і з них умов Ж и т т я, а б о, шо тес аме, з о в ніш· 11 ь О гос ере Д о в и щ а, і це тому, ш о у них р і 3 Н а с пад к О В іст ь, Р і з н апр и род а. В з н J:1 Н Н і У м О В, шої х вим а г а Е орг а н і з м, іти Х Р е а к ц і й орг а· І! і з мун а в п л и в тих ч и інш и Х у М О В Ж И Т Т Я, і п о л я г а є з нан н Я В Л а сти В О С r е й с пад к о· В ост і дан о г О орг а н і з м у. Отже, шоб вивчити при· роду, тобто спадковість, якоісь ознаки або властивості організ~!у, треба ВИЯВИТИ ті умови зовнішнього сереД0ВIJша. шо їх потребує організм для розвитку цих ознак ЧI1 властивостей.

надзвичайно важливе положення мічурінської біо·

логічної науки, узагальнене Т. Д. Лисенком у форму гли·

бокого наукового обгрунтування явиша спадковості, є го· .'ювна зброя для переробки природи органjзмів. Адже 3 цього виходить, що секрет можливості керування жит9. І. К. Ш)'ЛЬГЗ

1?-9

тям і розвитком органfзму полягає у вивченні потреб ор ганізму і його відношення до умов зовнішньог'О середо вища. Отже,

досить

це знати

і вже можна спрямовано

змінювати спадковість організму в бажану сторону.

у своїй теорії стадійного розвитку рослин Т. Д. Ли

сенко дав чудове експериментальне обгрунтування спад ковості набутих у розвитку, ще в стані зародка, власти востей, що виникли в рослин під впливом наперед ви значених умов вирощування. Так, Т. Д_ Лисенко пере

творив озимий сорт пшениці (кооператорку) в яру. Для цього він створював у першій стадії розвитку певні умо

ви вирощування (стадія яровизації), тобто примушував насіння у цій стадії перетерпіти незвичайні для проро стання озимої пшениці температурні умови, давав під вищену температуру, близьку до межі ЖИТТЄВО можливої на даній стадії.

На подібних дослідах Т. Д. Лисенко довів, що зміни спадковості відбуваються в процесі індивідуального жит

тя рослин під впливом вимушеного сприймання незвичай них для Їх життя умов. иі зміни спадковості, що відбуваються вимушено, під впливом умов, які не відповідають старій природі рослин, ідуть в основному в напрямі створених нових умов життя,

хоч не виключені і деякі індивідуальні відхилення, і це, тому, що рослинний організм у вимушених умовах роз

витку терпить певне потрясіння своєї спадковості. Вся суть зміни спадковості полягає в тому, щоб зламати при роду рослини, що історично віками склалася. Для цього треба примусити рослину жити, а значить і асимілювати створювати своє тіло в інших умовах, відмінних від тих,

що їх вимагає рослина для свого життя і розвитку. Мічурінська наука дає нам ясне розуміння шляху зміни природи органіЗму. Передумовою для розуміння явища спадковості, змін і керування спадковістю є пра вильне розуміння природних фактів, а саме, що в с яки Й О Р r а н і з м сам с е () е б у д у є з н е ж и в о гом а т е р і а л у, т О б т О З n о ж и в И, з у 1'11 О В З О В ніш н ь О r о сер ед о в и ІН а. 3 навколишніх зовнішніх умов організм

вибирає потрібні йому для розвитку умови. Якщо орга нізм знаходить у навколишньому середовищі потрібні йому умови, що відповідають його природі, то розвиток організму відбувається так само, як і в попередніх по

коліннях тієї ж породи, тобто тієї ж спадковості. Коли ж 130

організм не знаходить потрібних йому умов і примушений буде асимілювати, жити в середовищі, яке не зовсім відпо відає його природі, то утворюється організм чи організми або окремі ділянки тіла організму більш або менш відмінні від попереднього покоління. Відмінність поколінь буде проявлятися в різній потребі в умовах зовнішнього сере довища. Для попереднього покоління дані умови були не сприятливими, не відповідали його потребам, і тіло по винно було асимілювати іх вимушено, але, якщо воно вже

їх убрало в себе, асимілювало, то тіло набуло нових вла стивостей, змінило свою природу, і тепер раніш невід повідні умови середовища стали його потребою. Отже, мічурінська біологічна наука пояснює причину зміни при роди (спадковості) живого тіла зміною типу асиміляції. типу обміну речовин. Організм, його тіло, складається ніби з окремих еле ментів зовнішнього· середовища, що перетворилися в еле

менти живого тіла. Тому. окремі часточки і крупинки

ділянки тіла і навіть

його для свого росту

тих же умов зовнішнього

середовища,

потребують

вбиранням

яких

організм в минулому вперше їх побудував. Отже, керуючи умовами життя організмів, можна включати в тіло організму, примусити асимі л ю в ати н О В і У м О В И з о в ніш н ь О гос ере д о в и Щ а, а так о ж В и к Л ю чат и, п О з б а в л яти орг а

н і з м тих ч и інш и Х е лем е н т і в, щ о б у л и в й о г о т і лі.

Щоб зрозуміти це положення мічурінської науки, слід спинитись на питанні яровизації. Наприклад, яровизація ярих хлібних злаків добре відбувається в звичайних польових температурних умовах, що бувають як весною, так і влітку, бо вони не потребують для цього знижених температур. Коли ж довгий період проводити їх ярови зацію при знижених температурних умовах, то через одно два ПОКОJIіння яра пшениця, наприклад, перетвориться

в озиму. Відомо також, що процес яровизації озимих хлі бів може відбуватися тільки при знижених температу рах. Ці приклади пояснюють, як саме у потом ків ярих і озимих сортів хлібних злаків утворювалась потреба на знижені температурні умови для проходження процесу яровизації.

Розроблена Т. Д. Лисенком теорія стадійного розвитку розкриває якісні перетворення в процесі індивідуального

131

розвитку рослин. UЯ теорія має величезне практичне зна

чення для керування рослинами в процесі ЇХ розвитк~.:. Розроблена Т. д. Лисенком теорія і практика яровизаЦll

рослин дає агрономам і КОЛГОСПНl!Кам надійну зброю для перетворення озимих культур в ярі і навпаки. Завдяки відкриттям Т. д. Лисенка в галузі природи самої спад ковості і

його експериментальним перетворенням одного

виду пшениці в другий за ДОПОМОГОЮ 13пливу і зміни умов зовнішнього середовища, тепер стає зрозумілим те, що не розп'язав Дарвін,- при чин и мін Л и В ост і орг а н і з мів. Отже, це віДЩJИТТЯ стаВІІТЬ по-новому питання видоутворення організмів.

З усього сказаного можна зробити висновок, що з м і н И у l\! О В Ж И Т Т Я, Я кіп рим У шую т ь З мін ю В ати р О З В И ток орг а н і з м і в, і є при чин О ю з мін и сп ад к О В ост і. До того ж, треба запам'ятати, що спад кові ознаки і властивості організму, які в РОЗ13ИТКУ осо бини відіграють істотну роль, більше піддаються змінам, ніж другорядні ознаки, нерозвиненість або недорозвине ність яких не завдає істотної шкоди для загального роз ВІ!П<У організму. Якщо умови зовнішнього середовища не відпопідають нормальному ходові РОЗВИТl{у життєво важливих ознак і властивостей, то або розl3ІlТОК Їх повинен пристосовно

змінюватись, або організм ПРИПllНlІТЬ свій розвиток, своє життя. Отже, коли життєво важливим ознакам у зовніш HЬO~IY середовищі немає відпо!3ідних Уl\!ОІЗ для Їх розвит ку, то

все ж вони розвиваються

даних ознак

чи властивостей

вимушено,

але

відбувається

вже

розвиток

інакше,

ніж у попередніх поколіннях при нормалыI!хx y~IOBax. В результаті такоУ неІЗіДПОІЗідності умов розвитку утво рюється організм з іншш.ш ІЗласТlШОСТЯМИ, отже, з іншою спад:,овістю, або, що те саме, з іншою потребою дО УМОВ ЗОВНІшнього середовища.

Таким ЧШІОl\!, мінлнвість організмів, Зl\lіна Їх ПРИРОДН

І окремих властивостей

та

ознак

завжди

відбувається

в більшій чи меншій мірі вимушено. І це тому, що для нормального

РОЗВИТКУ

HeilIae

~ередовища. З I~ЬOГ.O ВИХОДИТЬ,

відповідного

зовнішнього

ЩО КОЛИ б умови життя

~ РОЗВИТКУ оргаНlЗ~llВ залишались незміІШIlІІ!И, то не було б

T~X

ПР:ІЧИН,

щО

СПРИЧІІІНІЮТЬ

мінливість

організмів.

ОсКІЛЬКИ lДеаJІЬНИХ УМОВ у природі немає і не може бути, бо чинники, що СКJIадають разом пОняття про зовнішнє 132

середовище, в т1И чи інш1И МІрІ змінні, не за~жди одна кові, то й розвиток організмів, під впливом ЗМІНних умов,

В результат! дає нові їх форми.

Мічурінська біологічна наука виходить У своїх поло женнях і твердженнях з діалектико-матеріалістичного ро зуміння

ролі

зовнішнього

середовища

розвитку

орга

нічного світу тварин і рослин. Для мічурінської науки ясно, що умови зовнішнього середовища не залежать від окремих рослинних і тваринних організміІ3. Будуть в нав колишньому середовищі в потрібній кількості і певної якості в потрібний період розвитку такі умови чи ні, це від організмів не залежить, але в той же час життя орга нізмів цілком і ПОІ3ністю залежить від умов зовнішнього середовища. Тому в практиці сільського господарства так і буває, що в різних умовах виростають і різні рослини чи тварини. Залежно від умов історично утворювались різні форми тваринних і рослинних організмів. у практиці сільського господарства давно доведено, що умови життя, умови агротехніки безперечно впливають

на врожайність, отже й на якість природи рослин. Адже відомо, як пише Т. Д. Лисенко, що « ... добрі сорти ро слин, а також гарні породи

тварин

практиці

завжди

створювались і створюються тільки при умові доброї агро техніки, доброї зоотехнії. При поганій агротехніці не тільки з поганих сортів ніколи не можна одержати добрі, але й у багатьох випадках навіть добрі культурні сорти через кілька поколінь робляться поганими І».

Якщо дарвінізм установив наявність мінливості орга нізмів як властивості живого тіла, то мічурінське вчення показує, що шлях мінливості є шлях зміни спадковості і, отже, якісної зміни самого живого тіла. Джерелом для підтримання життя, а значить і зміни живого тіла, є умо ви зовнішнього середовища. Тому найнадійнішим в а ж е лем Д Л яке р у 13 анн Я при род о ю орг а н і з му, Й о r о сп ад к О В іст ю, Є В М і лек еру в анн я, В м і

л и й в п л и в, у пот р і б нім оме н т И, н а о к рем і органи ічастинитіла потрібнимиумовами З о в ніш н ь О гос ере Д о в и Щ а. В природі під впливом ЗОІ3нішнього сереДOlшща про цес розвитку окремих частин чи органів тіла живої істоти І Академик хозгиз,

1948,

Т.

стор.

д.

Л ы сен к о,

АгроБИОJ10ГИЯ,

ОГИЗ

Сель"

360. lЗЗ

відбувається

в напрямІ,

пристосовному

умов. І якщо речовини зміненого

до відповідних

органу

включаються

в загальний ланцюг, що веде до утворення репродукую

чих клітин, то такі зміни передаються потомкам.

І коли ці зміни будуть корисними, ТО вони дадуть пе ревагу на виживання потом ків. І навпаки, шкідливі зміни послаблюватимуть життєдіяльність організму, і такий організм матиме менше шансів на виживання, тому й зміни такі закріплятися не будуть.

Треба пам'ятати, що мінливість процесів розвитку ор ганів і ознак, хоч і € завжди пристосовною до умов зов

нішнього середовища, але пристосовна властивість не тотожна доцільності. Відносна доцільність організмів у природі € вже результатом спадковості, її мінливості

і виживання.

Інакше

кажучи,

доцільність

створюється

природним добором, € результатом природного добору. Отже, чим краще будемо знати конкретні закономір ності розвитку рослинних і тваринних організмів, тим швидше будемо створювати корисні нам породи тварин і сорти рослин. Таким чином, пізнання конкретних зако

номірностей розвитку природи культурних рослин і свій ських тварин звільняє нас від сліпого чекання випадко вості і дає можливість спрямовано змінювати природу потрібних нам рослин і тварин. Мічурінське розуміння спадковості дає можливість свідомо впливати умовами зовнішнього середовища ~a рослини чи тварини, розробляти методи спрямованих змін природи рослинних і тваринних організмів, робити іх більш пристосованими до тих чи інших умов вирощу вання.

ЯК приклад наперед визначеної свідомої переробки природи рослин, наведемо розроблений Т_ Д. Лисенком спосіб перетворення ярих хлібів в озимі з метою просу вання Їх далі на північ нашої Батьківщини. Досліди в цьому напрямі своїм принципом нічим не відрізнялися від відомих інших експериментальних робіт Т. Д. Лисенка в галузі яровизації. Але в цьому прикладі саме цікавим € те, що перетворення спадково ярих сортів в озимі від

бувається способом висіву іх під зиму. І коли повторно

висівати під зиму насіння з таких рослин, в них поси люється нова властивість

озимість. Коли З року в рік

в'исівати таким чином зібране насіння, то рослини, що ви ростшоть З нього, набувають все більшої зимостійкості.

134

Тепер уже таким способом виведено чимало нових форм озимої пшениці з ярих сортів. Яровизація - це спосіб створення найбільш пластич ної, розхитаної спадковості у рослин.

На попередньому ПРl!кладі ми показали, що такі не усталені в своїй набутій новій природі ро.слинні фОРl\!И (як-от перехідна яра пшениця в озиму) слІД з ПОКОЛІНня В покоління l3исівати тільки в тих умовах, потребу яких чи витривалість до яких треба виробляти у даних рослин. Саме в той період, коли спадкоl3ість підданих переробці рослин ще не € усталеною, такі рослини будуть найкра щим матеріалом для створення способом відповідного ви ховання потрібних нам сортів.

Якщо спадкові зміни, спрнчинені невідповідністю умов розвитку до потреб організму, закріпляються в статеl3ИХ клітинах, то для нового покоління ці невідповідні умови попереднього покоління стають уже нормальною його потребою. Розмноження і виведення нових сортів плодоягідних

рослин способом схреЩУl3ання (гібридизація), якому на давав величезного значення І. В. Мічурін, має не менше значення і в галузі селекції хлібних злаІЮВИХ рослин. Так само і в рослинництві можна добитися гібридів, що матимуть яскраво виявлене відхилення їх у тій чи іншій мірі до одного чи другого з батьків. Але статевим про цесом теж можна виводити гібридні покоління, що мало різняться між собою, а буває, що вдається навіть з пер шого покоління вивести практично стійкі гібриди, здатні передавати через насіння цю властивість і даЛЬШИl\! по колінням.

Таким чином, через гібридизацію найкраще можна «догоджати» рослині, способом вибірного запліднення

(через кастрацію квітки), через поліпшення агротехніки можна поступово, але безперервно вості сортів.

поліпшувати

власти

Ставлячи рослини в умови, що не відповідають Їх при роді, ми тим самим штучно зводимо нанівець раніш ви роблені прнстосовні влаСПІвості і ЦИМ ПрІІМУШУЄМО орга нізм переБУДОl3Уl3атись, у процесі чого порушується стара консервативна спаДК?l3і~ть. Засоби дл.я створення виму шеного розвитку є рІЗНІ. Адже оргаНІЗМ якось повинен

буде відповідати на різку зміну, наприклад, умов

виро

щування або на прнмусове схрещування, особливо біОJlО-

135

гlчно віддалене. Все це в більшій чи меншій мірі роз хитує, а то й зовсім ліквідує стару природу.

Знаючи це, нам треба потім у дальших поколіннях до бором умов виховання гібридів створювати нові потреби рослини чи навіть тварини і таким способом виводити нові сорти або породи. Гібридизація - це засіб,

при якому статевим спосо

бом об'єднуються породи в одному організмі (потомку) . Інакше кажучи, гібридизація - це спосіб об'єднувати в одному організмі те, що концентрувалось, асимілюва

лось з неживого в живе багатьма поколіннями. Але без створення умов, що сприяють розвиткові тих властиво стей, які хочуть мати в спадковості для поліпшення по роди чи сорту або для виведення нових форм, ніяка гі бридизація сама по собі позитивних результатів не дасть. Треба про це пам'ятати, бо, як відзначає Т. д. Ли сенко, першоджерелом живого тіла є нежива природа. Живе тіло будує себе з умов зовнішнього середовища і, розвиваючись в умовах зовнішнього середовища, під впливом його і залежно від нього змінюється. Коротко висвітлені положення мічурінського вчення, розроблені на основі численних сміливих творчих експе риментів і перевірені сільськогосподарською практикою, стали базою для свідомої спрямованої переробки природи як рослинних, так і тваринних організмів.

VI.

ДОСЯГНЕННЯ РАДЯНСЬКОГО ТВАРИННИЦТВА Новатор у тваринництві Великий учений-новатор у галузі тваринництва акаде

мік Мих а й л о Фед о р о вич І в а н о в належить до найбільш передових учених вітчиз,Няних зоотехніків на шого

часу,

чиє

ім'я

ШИРОКО відоме далеко за межами Радянсько го Союзу. М. Ф. Іванов е

творцем

ськоІ

нової

З00техніТ,

радян

наукові

погляди, принципи

ме

тоди роботи якого цілком відповідають мjчурінсько му вченню. Иого слова «корми і годівля виявля ють далеко більший вшшв на організм тварини, ніж природа і походження», свідчать про те, що М. Ф. Іванов надавав зовнішнім умовам

більшу роль у створенні нових порід, ніж штучному доборові. Бо й справді, можна спо

l\1ихайло Федорови'!

Іванов·

(1871 - 1935).

собом добору і паруван ням відповІдних батьків закріпити корисні 0ЗНЙКИ і, отже, створити

нову

IIИЙ-зоотехнік

породу,

11.

М.

але,

як

каже

К У л е ш о в,

інший

«без

наш

уче

відповідноУ

годівлі і вправ органів - ця мета зовсім неДОС}1жна». З цього виходить, що спадкові якості якоЇСь породи чи навіть однієї тварини з цієї породи є результатом бага-

137

торічних якісних змін, викликаних годівлею та доглядом. ие переконливо доводить, що зовнішні фактори і внут рішні спадкові властивості організмів взаємно зв'язані між собою і становлять єдність протилежностей.

Зовнішнє середовище, або, що те саме, годівлю і до г ляд, передова радянська зоотехнія вважає за такі чин

ники, які, будучи сприйняті організмом, спричиняють фі зіологічні зміни окремих КJ.Jітин, тканин, органів і всього організму в цілому так, що ці зміни стають властивими для даного організму і виду, в результаті чого змінюєть

ся і спадкова природа тварини. Початкові зміни, нагро маджуючись, іноді непомітно, з покоління в покоління, 8 часом виразніше проявляються в новій спадковій при

роді, що потім виявляється в істотній відмінності чітко визначеної нової породи_

Ступінь прояву спадкових властивостей нової породи в дальших поколіннях залежатиме від ступеня закріплен ня Їх у минулому, під впливом тих умов, ЩО спричиняли

їх виникнення, і тих умов, що Їх вони знаходять у даль шик' поколіннях. Тому завдання зоотехніка, що працює над удоскона ленням порід тварин, повинно зводитись до того, щоб за

безпечувати безперервний вплив годівлі і ДОГШ1ДУ з одно часним умілим творчим добором батьківських пар для розведення дальших поколінь і для дальшого добору. у племінних радгоспних і колгоспних тваринницьких фермах практика племінної роботи давно засудила і від кинула вигаД;:lНі і далекі від науки менделівсько-морга нівські методи племінної роботи.

Тільки беручи в основу своєї роботи мічурінське вчен ня і застосовуючи методи племіНIІОЇ роботи, розроблені

покійним акадеl\1іком М. Ф. Івановим, радянські зоотех ніки ДОllIОГЛИСЯ в цій важливій галузі тваринництва знач них результатів.

Основне 13 l\1еТОД1щі М. Ф. Іванова - це пильний до бір плідників, призначених на перевірку в потомстві. До бираючи плідників, зважають на всі особливості стада і на ті завдання, що випливають з цих особливостей, а саме: вивчення походження і продуктивності батьків і врахування кормових умов. Дальшим кроком у 1\1 ето

диці академіка Іванова є добір батьківських пар з тнм, щоб підготовити появу відповідної якості плідників.

138

Такий підхід до племінної роботи за методикою М. Ф. Іванова, як підкреслив академік В. М. Юді н У своєму виступі на серпневій сесії Всесоюзної Академії сільсько господарських наук ім. В. І. Леніна, відчутно позначився на практичних досягненнях племінної справи в караку

леводстві. Як зазначає В. М. Юдін, тепер уже є не тіль ки перевірені на потомстві плідники, а й створені в ряді колгоспів і радгоспів цінні лінії і родини каракульських овець. Процент смушків першого сорту невпинно зро

стає. Так, ряд радгоспів і колгоспів уже тепер дав по над 90% каракульських смушків першого сорту. Радянська зоотехнія все більше стає на шлях вчення Мічуріна - Лисенка; вона все більше й бlл.ьше починає розуміти значення середовища,

в якому кормовим

умо

вам належить провідна роль. І вивчення окремих фаз роз витку плода тварини, в зв'язку з кормовими умовами в утробний період, має величезне значення для здійснен ня ще більш спрямованого, наперед визначеного напряму

в розведенні свійських тварин. Через це особливого значення набирає племінна робо та з маточним складом. Під час розвитку плода в утроб ний період мати є його середовищем, а звідси і вся важ ливість ураховання .Умов розвитку плода саме в цей пе ріод і їх вплив на всі дальші стадії розвитку тварини. Експериментальні дані каракульських племінних тва ринницьких ферм за РЯД останніх років довели величезну ефективність добору овець за якістю приплоду. Встановлено,

що

для

ВІІ,значення

маток,

залишених

на ллеl\l'Я, досить лише два окоти. Якщо у двох окотах ПОЯВИВСЯ і зберігся першокла,сний приплід, то в дальших окотах можна бути певними, що процент першокласних

ягнят ЗРОСТ3ТИ:\lе. Якщо досягають продуктивності плід першосортного приплоду в се редньому 70-80 то це є величезна заслуга зоотех ніка. Таку високу продуктивність маток, яких добрали на піДСТ31ві якості їх прпплоду за методом М. Ф. Іва нова, можна пояснити тільки більшим впливом матері на якість приплоду, ніж батька. І це цілком збігається з вка'зі,вка~1И Т.Д. Лисенка про те, щО ВПШІВ материн сько,го начала на якість потомства більший, ніж бать ка. Отже, добір тварин за якї.стю ПОТО:'vlства € ОДНИ~1 з наді'Й,них і ефf::КТИВНИХ методів у справі дальшого по ліпшення нашого соціалі·СНIЧНОГО тваринництва. ників щодо народження

139

Проте цим ні в якій мірі не ,вичерпується той вклад, що його вніс У радянську зоотехнічну науку а'кадемі,к М. Ф. Іванов. У своїх численних дослідженнях цей ви датний новатор радянського тваринни,цтва був перекона

ним справжнім дарвіністом. Він поглиблено на практиці обгрунтував і розвиваlВ його, виходячи з позицій пере довОоГО мічурінського вчення. М. Ф. Іванов, як і І. В. Мічурін та Т. Д. Лисенко, ніколи не був ка'бінетним ученим, ніколи не займався наукою віді'рвано від практики соціалістичного сіЛЬСl>КО го господарства. Все своє ЖИТТЯ він боровся за те, щоб радянська зоотехнічна наука виправдала ті надії, що їх покладали на неї партія і УРЯД, перетворюючи в життя плани наших п'ятирічок в галузі розвитку радянського тваринництва.

Вивчаючи БПЛИВ ЗОовнішнього сереДОЕиша, умов до гляду та годіlвлі wa рІст і продуктивність свійських тва РІІН, М. Ф. Іванов завжди був зв'язаний з практикою, де він, стежачи за тим, як з покаління в покоління З,:\1і нюються свійські тва'рини, схоплював ті закономірнасті, на основі яких нові особливості в тварин передаються потомкам. Питання, що привертало ЙОГО увагу в даслі дженнях, стосувалось тих факторів, що найкраще спри яють нагромадженню в зміні тварин найцінніших ГОос падарських якостей. Знання до тонкощів природних осо бливостей тих чи інших порід тварин давало можливість М. Ф. Іванову швидко й безпомилково помічати в отарі однаlПорідних овень або в стаді свиней окремих тварин з ледве помітними, але важливими ознаками, які вигідно відрізняють їх від інших. Таке вміння розбиратися в па радних особливостях свійських тва1РИН має для зоотех ніка надзвичайно важЛІШЄ значення. Вміння швидко й безпомилково добирати плідникі'в і добре оолодітп методикою добору є запорукою успішності в роботі зоо техні'ка. CBoї~1 майстерним у:\!іННЮl ДОобирати тільки найкращих тварин в однопаріДНОl\IУ табуні чи отарі академік М. Ф. Іванав викликав мимовільне захоплення присутніх. CBO€ чудове вміЮIЯ ПОl\lічати те наикраще, що не міг раніше бачити у своїх тварин навіть сам госпадар, М. Ф. Іванов ;ПОІ<азав і перед фермерами та вченими Америки, куди він ЇЗДIIВ для закупки племінних бара

нів. Надзвичайну Ообдарованість М. Ф. Іванова як зоотех-

140

ніка не міг не визнати навіть такии далеко не демокр а тич~ий ам~еикаlfСЬКl~Й учений, як I!РОФесор .Меллер, якии у сноlИ про'мов! на тва'РИlfНИЦЬК1И виставЦІ в 1925 році попереджав фермерів США, ЩО коли вони «не за провадять у себе тих самих методів селекції, якими ке рується російський професор Іванов, то через десяток

років доведеться їхати до професора Іванова в СРСР купувати ШlемlННИЙ матеріал».

Дуже складне й тяжке завдання припало на долю

М. Ф. Іпанопа в галузі 'Гваринниц'Гва. Взявшись за ви ведення НОВІІХ порід овійських тварин для соціалістич Ного сільського ГОСПОД3Jрства, він сумлінно і всебічно вивчив існуючі породи тварин, щоб знати тои вихідний матеріал, з яким 1Іlа13 починати роботу. М. Ф. І'ванов ро зумів, що однаково придатних порід сільськогосподар ських тварин ДЛЯ всіх географічних районіlВ Радянсько го Союзу не\lає і не ~ІОже бути.

В кожному географічному районі

історично створи

ю!'сь свої породи тва'рин, 8 яких Вl!робились свої влаСТI! вості відпоРідно до природно-кліматичних особливостей певного району Радянський Союз lIIaE найріЗНО~1анітні ші природні умови, райони яких ставлять до свійських тварин спої осоБЛI1'Ві ВИl\10ГИ. Зрозу;-,!іло, ЩО ВІI1\ЮГИ ок ре"юго географічного району можуть задовольняти тіль ки ті породи ТВ8РИН, які тю! СфОР:\lувалися або там ви ведені. TOl\IY, як розумів академік І,ванов, завдання ра дянської зоотехнічної науки полягає в тому, щоб ство рити таку методику племінної роботи, яка дала б мож ливість упевнено розв'язувати питання про створення різноманітних порід, відповідно до вимог і природно

кліматичних особливостей пенних районів

Радянського

Союзу. Такий науковий метод створення нових порід свій ських тварин і був розроблений М. Ф. Івановим, і його правильність була перевірена широкою практикою. М. Ф. Іванов надавав величезного значення в оцінці племінних тварин, крім продуктивності, також міцній конституції TiJla і стану здоров'я, без чого неможлипо добитись стійкості пороли. ЯК найкорисніший і найефективніШIІЙ спосіб скоро здо бувати відчутні типові властивості новостворюваної по роди, М. Ф. Іванов застосовував близькоспоріднене схрещування, або, як ше зветься, інбридинг. При засто суванні спорідненого схрещування роботу по створенню

141

нової породи провадять одночасно в кількох напрямках,

створюючи кілька мало або й зовсім не споріднених ліній тварин з новими властивостями. Наявність кількох ліній у породах дає більшу можливість удосконалювати нову

породу за рахунок кращих якостей у тварин кожної лінії і цим самим прискорювати весь процес формоутворення нової породи, запланованої для виведення.

Користуючись цим методом, М. Ф. Іванов вивів у нау "аво-дослідному інституті акліматизації і гібридизації тварин в заповіднику Асканія-Нова, на півдні України, нову українську степову білу породу свиней, яка має назву - українська степова біла. У степових районах України дуже поширена місцева порода простої білої свині (рис. 108), яка, віками розви

ваючись в умовах значної літньої спеки і сухості повітря та різких кліматичних змін в інші пори року, дуже добре пристосувалася

до

цих

умов,

стала

винятково

витрива

JіОЮ. Така порода свиней цінна тим, що вона невибагли ва на корм і дуже плодюча, але з господарського погля

ду мало вигідна через пізньостиглість, малу вагу, грубе 1\!'ЯСО та нездатність добре і швидко вгодовуватись. Відібравши шість кращих місцевих свиноматок, він схрестив Їх з дібраним для цього кнуром англійської бі лої породи (рис. 109). Серед ПОТОi'v!ків першого покоління І3ід шести свиноматок М. Ф. Іванов з властивим йому умінням вибрав тільки 16% свинок, у яких найвиразніше позначилися властивості батька (скоростиглість і здат

ність до ожиріння1. Дібрані з першого покоління СІ3ИШШ спарував з інши ми кнурами тієї ж англійської породи, але вже з іншої лінії. У приплоді другого покоління, суворо вибраковуючи поросят, що не відповідали ВИСОІШl\l вимогам вченого, він відібрав на свиноматок тільки п'яту частину всіх потом ків цьо"го покоління і одного кнура, якого назвали «Аска ній Перший». Всі відібрані свинки другого покоління були виховані в умовах, які сприяють нормальному розвитку

організму. Щоб закріпити здобуті комбінації і бажані якості, академік М. Ф. Іванов потім спарував Їх з «Аска нієм Першим», тобто кнуром, кровно споріднеННІ\! з свин {{ами, що з ним

спаРОВУІ3ались.

В потомстві першого покоління від такого кровно б.1JИЗЬКО спорідненого схрещування М. Ф Іванов відібрав для дальшого парування свинок, що відзначалися про-

142

дуктивністю і міцною конституцією. Іх потім спарувалИ' із здобутим у кровному потомстві кращим кнуром Аска нієм N!! 46, майбутнім родоначальником нової породи. На.

Рис.

108.

Українська проста біла безпорідна свипя\

цьому етапі своєї роботи вчений ставив ще більші вимоги в доборі свиноматок. І це тому, що вже міг до наймен ших деталей уявляти собі тварин нової породи, над ство ренням якої працював. М. Ф. Іванов твердо вже знав і ба-

РJlС.

1()9.

Кнур англійської білої породи.

чив, що і як треба робити, щоб СТВОDИТИ дО того неві дому, але для вченого заздалегідь передбачену нову, ВИ СОКОПРОДУКТИІзну, витривалу для південної степової Ук раїни, породу свиней.

143

Так була виведена нова українська степова біла поро да свиней (рис.

11 О). Нова порода свиней дістала високу оцінку як учених, так і практиків-тваринників; своїми якостями вона ні чим не поступається перед відомою породою англійськоl білої свині. Якщо зважити, що нова українська степова біла свиня зберегла свою стару витривалість до степо вого сухого клімату і великих літніх спек, то треба ви знати, що ця нова порода є найціннішою для південних районів України. Шоб запобігти виродженню нової породи через по остійне споріднене розведення, академік Іванов тим самим

Рвс. ] ]О. СВИНЯ нової

української бі:юї ПОРОДИ.

методом вивів нові ЛІНІІ, не споріднені кнурові Асканію.

Так була виведена інша лінія

кнура Задорного. Після

ClllepTi М. Ф. Іванова академік Л. К. Гребень і співробіт

ники наУlюво-дослlдпого інституту акліматизанії і гібри

дизації тваР1lН в Асканії-Новій

вивели

укр аїн с ь кої

б і л о ї

с т е п о в о ї

уже

шість ліній

пор оди

с в и

ней.

Вчений М. О. СшlOН за меТОДIlКОЮ академіка Іванова

вивів для піпнічних районів Сибіру нову високопродук ТІ!ВНУ сибірську північну породу свиней. В основу були

взяті міСllеві свиноматки, які цілком пристосоваНІ до хо лоду і не бояться мошки та комарів. Місцеві тайгові свиноматки схрещувались з Ішурами великої білої англій ської породи.

Тепер уже ВІ!ведено п'ять ліній свиней сибірської пів.. нічної породи. дОРОСЛІ кнури мають живу вагу 240300 кг, а матки 160-200 кг. Матки в одному опоросі да ють приплід по 10-12 поросят. ці свині дуже пошири.

144

JIИСЬ В колгоспах північних районів Новосибірської і Ом ської областей. На Полтавщині в колгоспних і радгоспних тваринни цьких племінних і товарних фермах поширилась нова .миргородська порода свиней, виведена під керівництвом проф. А. Ф. Бондаренка. Нова порода утворилася в ре зультаті схрещування місцевих свиней з кнурами берк ширами та середніми 'білими англійськими і темворсами. Масть миргородської породи чорно-ряба, або чорна

і чорно-руда. Жива вага

дорослих

кнурів

270-275 кг,

а маток І 80-200 кг. Свині нової породи добре вгодову ються, дуже плодючі і скороспілі.

Багато творчої праці вклав академік М. Ф. Іванов у створення нової породи радянських тонкорунних овець асканійський рамбульє. На розв'язання цього складного завдання вчений-новатор затратив кілька років. В основу

виведення цієї породи овець було покладено підбір і до бір найкращих вітчизняних і закордонних мериносів, з суворим додержанням певних норм годівлі, доброго до гляду і утримання. За допомогою такого методу він уста новив для дальшої селекції найцінніші своїм приплодом і настригом вовни вихідні форми, які в KiJIbKa разів пе ревищували вихідні грубошерсні породи. Свої вимоги до створюваної ним нової породи тонко

рунних овець М. Ф. Іванов установив ще далеко до по Чі:ІТКУ роботи над цим. Він заздалегідь конкретизував ДО найменших подробиць ті вимоги, яким мали відповідати вівці нової породи. Вчений заздалегідь установив їх про дуктивність, плодючість, скоростиглість, живу вагу, якість вовни і т. ін. Виходячи з свого плану, він і вивчав потрібний йому матеріал, з яким можна було б розпочати виконання такого своєрідного планового завдання. І роз роблені ним методи його не зрадили. Вчений свого до

бився. Розпочавши роботу в

1925

році

Асканії-Новій,

не відступаючи ні на крок від заздалегідь наміченого пла ну, учений-ентузіаст упевнено йшов до мети і в 1933 році здобув перемогу:

була остаточно створена нова

мериносних овеІІЬ- асканійськиt1 рамбульє

(рис.

Нова порода академіка Іванова має досить розміри, дає багато тонкої вовни і м'яса. Нова порода овець

порода

І).

великі

асканійський рамбульє-дістала

Д)же високу оцінку вітчизняних спеціалістів, як порода, 10. J..

К. Шульга

145

яка

ЩОДО якісного

кількісного

настригу

вовни не має

собі рівних у світі. Творча робота радянських учених, ЩО увінчалась бли скучими успіхами - створенням нових високопродуктив них порід свійських сільськогосподарських тварин, які

перевершили

всі

досягнення

капіталістичного

тварин

ництва,-С в ід ч и т ь про те, що методика

ті

науково·теоре

тичні основи радян сько! біологічної на уки, з

яких

вихопив

М. Ф. Іванов, є пра ви.JIьні, найбільш пе ред о в і, матеріалі стичні. Кра Щ І вчені і зоотехніки· практики

нашої краrни, учні і послідовники 3І{а демша М. Ф. Іванова з успіхом продовжу ють

розпочату

ним

справу. Методи М.Ф. Іванова,

оснащені

теОfJетично

мічурінсь

кою генетикою, є для

наших передових зо

отехніків

могутнім

засобом перетворен Рис. ІІІ. Баран і вівця ПОРОДИ асканійСЬКIІЙ рамбульє.

ня

природи

тварин

інтересах

трудя-

щого

люпства

Так, в Асканії-Новій, під керівництвом учня М.

Ф.

Іванова академіка Л. К. Гр е бен я, крім цікавих і ду же важливих робіт по гібридизації тварин, особливо біо логічно віддаленій, співробітники науково-дослідного інституту по акліматизації і гібридизації тварин невпин но працюють вад збільшенням продуктивності виведеної

М. Ф. Івановим породи овець - асканійський рамбульє. В результаті цієї роботи, як заявив академік Л. К. Гре бень на серпневій сесії ВАСГНІЛ, тепер один баран асканійський рамбульє дав понад 21 кг настригу вовни,

146

'fоді як

щував

раніш наЙВИЩI!Ї! показник HacTpJlГY не переви,

18 кг. Хоча ці бараНІ! й належать до тонкорунної

породи, але вони дають не тільки збільшений настриг вов, ни, а й нечуваний зріст живої ваги, яка доходить в од

ного баранз до

Рис

171

кг.

112. Кнур української степової рябої породи свинеJi.

Там же, в Асканії-Новій, за даними академіка Л. К Гребеня, керований ним колектив учених, поєднавши ме тоди академіка М. Ф. Іванова з мічурінською генетикою, спромоглися довести середню плодючість по стаду україн ської степової білої породи свиней з 9,6 поросят на один опорос свиноматки до 11 поросят. Крім цього, в останні роки там же виведено з україн ської степової білої породи свиней ще одну нову по

роду - українських степових рябих свиней (рис. 112). Передова радянська зоотехнія дала для нашої краї ни нових порід різних сільськогосподарських тварин більше, ніж їх є У всіх капіталістичних державах, що займають разом цілі континенти. В умовах радянської дійсності створено костромську, тамбовську і воронезьку

породи корів, а також і такі нові породи коней, як вла

димиРСЬКllЙ ваговіз, терська (рис 113) і будьоннівська породи верхових коней (рис. 114). Особливо великих успіхів добилися наші тваринники в галузі

вівчарства.

Соціалістичне тваринництво збагатилося на такі нові по роди овець, як асканійський рамбульє, кавказький рам

бульє, сибірський рамбульє, і створено останнім часом ряд інших цінних порід овець.

147

148

Рис.

113.

Жеребець терськоІ породи.

Рис.

114.

Кінь будьоннівської породи.

Робота по виведенню нової казахської тонкорунної породи овець розпочалась на базі схрещування курдюч них маток з баранами nрекос (мериносні вівці). Тонко рунного мериноса типу прекос (рис. 115) взяли як полі пщувача

казахської

курдючна! пор оди овець, що

мають ду

же грубу, надто не однорідну вовну. Ба рани

дуже

преІ<ОС

мають

добру

м'ясо

шерсну

продуктив

ність. Схрещуванням курдючних

маток

баранами типу кос

за

ряд

років

шляхом добору продукуючого

пре j

рє-

oxre-

Рис. 115. Баран породи прекос.

щування при jJOзведенні метисів прекос Х казахська курдючна І і ІІ генерації, одночасно практикуючи вирощування й тримання тварин у суворих умовах від

гінного

тваринництва,

при

цілодобовому

випасанні

зрещтою вдалося поєд

нати

новій

породі

(рис. 116) цінні осо бливості місцевих кур дючних овець

з тонко

рунними вівцями

типу

преІ<ОС.

Нову породу назва но

РИС. 116. Нова казахська тонкорунна порода

овець.

казахська

тонко

рунна. Це високопро дуктивна м'ясо-шерена порода овець, найбільш пристосована до умов південно-східних

райо-

нів Казахстану. Серед ня жива вага вівці нової породи дорівнює 88,4 кг, настриг вовни - 5,52 кг. Казахська тонкорунна порода овець створена В. А. Бальмонтом, який керувався в своїй роботі вказівками академіка М, Ф. Іванова. Старший зоотехнік Кедебекського державного племін

ного розплідника лауреат Сталінської премії В. г. С м 0149

р а г Д о в, при участі Азербайджанської дослідної тварин НИllЬКОl станції за останні роки вивів нову цінну породу тонкорунних витривалих овець азербайджанський гір ський мершlOС (рис. 117). Селекційну роботу по виведен ню нової породи будували на тисячах голів місцевих овець, застосовуючи добір і приливання крові асканійського рам бульє (див. рис. 111). Місцеві матки покривали баранами

асканїЙський рамбульє, а потім потомки (ярки) заплідню вались місцевими мериносними баранами, або напівміс цеві матки ПОКРІшались баранами, що мали 1/2 крові аска нінського рамбульє, або метисні матки покривались ба ранами 3 половин ною кількістю крові асканійського рам· бульє. ЯК бачимо,

вся селекційна робо та

над

ново! валась

Рис.

117. Азербайджанський гірський меринос.

створенням

породи на

буду·

частково

му застосуванні гі бридизацІї, на прили· ванні крові асканій ського рамбульє 3 послідовним вибра ковуванням і постій ним добором бать

ківських пар для дальшого схрещування та закріплен ня бажаних якостей створюваного типу овець. Тут широко застосовувалось штучне запліднення.

Таким способом за 12 років роботи поголів'я чистопо рідного нового мериноса збільшилось у 5 разів. Середній зріст гірських мериносів - 62,5 см, а середня жива вага окремих баранів доходить до 105 кг з настригом вовни з них 10,6 кг. Основна цінність нової породи - витрива лість і прекрасна вовна.

Гірський меринос -

ця нова порода овець уже в 1945

році в Азербайджанській РСР кількісно перевищувала поголів'я старих місцевих !llериносів; із загального пого

лів'я овець у республіці 635 тис. голів -

на гірського

425 тис. голів. Починаючи з 1936 року, Всесоюзний інститут тварин

мериноса припадало

ннцтва (старший науковий працівник А. В. Васильєв) в КошкіНСЬКО1\1У племрозпліднику овець (Куйбишевська 150

область) працює над виведенням нової скороспілої м'яс ної породи овець типу англійських POMHi-марш (рис. 118). Тут завдання полягало в тому, щоб на основі схрещу вання місцевої черкаської породи овець (рис. 119) з

англійською

марш

створити

рамні-

нову,

витривалу. І пристосо-

/-~:~:-;

/!.->.

вану до МІсцевих умов ~t," породу, яка не посту-

пала ся б

щодо

м'яса

!f' \f!

"';,_ " ~<::.,,:: '~,'I":;~ ~J",,',

',"

'.,,"

і вовни перед продук тивністю англійської рамні-марш. В результаті добору і метизаціІ місцеВі чер каські вівці

поступово

втрачали сваТ поперед

Рис.

118.

Баран породи

ні властивості в бік рам ромні-марш. ні-марш. Це відчутно позначилась і виявилось уже в третій генерації. І уже в 1944 році в колгоспах Кошкінського і Котузlвського районів була створена значна група нової продуктивної породи овець під назвою-куйбишевська (рис. 120). Середня жива вага вІвці

77,8

нової породикг, а окремі пред.

ставники Д о ся г а ють

96 кг; настриг вовни4,27 кг і навіть 5 кг. За той же ведено

чотири

час

ви

нових

породи свиней: україн

ську степову білу, про Рис.

119.

створення якої вже го-

Баран черкаської

ворилось, сибірську ве лику білу, миргород

породи.

ську породу і в рябу (див. вище).

останнІй

час

українську

степову

Радянські тваринники не задовольняються здобутими успіхами. Численні роботи по виведенню нових і поліп шенню старих порід різних сільськогосподарських тварин в найближчому часі будуть успішно завершені. В цьому не може бути ніякого сумніву, бо радянська зоотехнія

151

керується в справі практичноі переробки природи тварин

найпередовішою в світі мічурінською творчою агробіоло гічною наукою. Яскравим прикладом дійовості і значення в практич ній роботі правильно спрямовуючої, дійсно наукової тео

рії є та величезної державної ваги робота, яку провадять зоотехніки радгоспу ордена Леніна «Караваєво» і кол госпники передових племінних ферм колгоспів Костром ського і Нерехтського районів. Тваринники цього рад-

"·'.0

~fi;,\"

. . .,. . . . .

"F.;;~~'~

....~:::.~~;?-,~цl~

~;~ ]1'\ ,'-::';:" ,:.'\..':\ \,,"'::

. aJt\.... \"

Рис.

--~

120. Нова

лінської премії С. І. Штеt~-

КІв радгос?у в результат~

тривалоУ

наполег ливО1

праці над поліпшенням мі-

сцевої рогатої худоби до-

бились виведення нової-

1<осmром.СІІ'СОЇ породи ро-

куйбишевська

порода овець. удою

колгоспники за-

оо І о рівництвом лауреата Ста-

.r. "M~~ ~(, ~ \ ~ \''J\..J}\\~л )~1H 't ~\ ~ ~E~iI

госпу і

значених районів під ке-

гатої худоби. Нова костромська по рода щодо показників

молока є неперевершеною.

Костромська порода молочної худоби сягнення передової

величезне до

радянської зоотехнії,

яка в основу

своєї роботи клале вчення Мічуріна-Лисенка про роль зовнішнього середовища у формоутворенні організму, про

добір як засіб у руках людини, що спрямовує

розвиток

організму у бажаному напрямі.

Основними умовами, що забезпечили успіх у створенні виняткової продуктивності костромської породи корів, € сумлінне додержання в щоденній багаторічній роботі вка зівок великого перетворювача природи І. В. Мічуріна, його кращого продовжувача Т. Д. Лисенка і таких ве ликих новаторів у галузі тваринництва, як М. Ф. Іванов і П. М. Кулешов. Головними факторами, що забезпечили успіх породо утворення, були і е:

1) розкішні корми і вміла годівля тварин в усі періо ди іх росту, розвитку і продукування в дорослому Biцi~ 152

уміле виховання

тварин і відповідний

догляд за

ними;

3) уміле інтенсивне доїння - новий фактор, відкритий тваринниками «Караваєвського стада», який учені вва

жають рівноцінним факторові годівлі, і, нарешті, 4) добір кращих тварин для парування, щоб таким способом вивести особливі породні лінії і родини. Так, систематично наГРОі\ІаДЖУЮЧИ і заиріпляючи потрібні нов:

Рис.

121.

Найкраща рекордистка караваєвського стада .Послушниця П".

властивості в багатьох поколіннях, були здобуті, на решті, бажані результати в утворенні високопродук тивної костромської породи корів.

В радгоспі "Караваєво" тварини понад 20 років перебували в умовах найкращо! годівлі. В окремі роки витрата корму на одну корову доходила до 6000 кор мових одиниць. Концентрованих кормів припадало на рік на одну корову вІд 1000 до 2500 "г. Це сприяло, насампе ред, збільшенню в дальших поколіннях живої ваги корів, що доходила в середньому до 649 кг на одну корову. В результаті інтенсивного роздоювання корів удій молока в 1940 році по всьому караваєвському стаду дійшов ре кордної цифри - 6310 кг на фуражну корову. А най краща рекордистка радгоспу «Послушниця ІІ» (рис. 121) дала за 387 днів 16235 кг молока, що мало жирність

процента. Удій молока на добу по всьому стаду 40' 60 кг € вже нормальним явищем. Згадані фактори мали відчутний вплив і на всю пере будову організму корів костромської породи.- Середня

3,92

і навіть

153

вага вим'я корови (в забитому стані) становить 15-18 кг, а в окремих випадках навіть 22-25 кг, тоді як у звичайних корів середня вага вим'я буває 0,5 і не більше 1,5 кг. Мало

того,

у караваєвських

корів

органи

травлення,

серце, печінк~, легені та інші органи своєю вагою і об'є мом у півтора - два рази більші, ніж у звичайних корів. фізіологічні процеси в організмі караваєвських корів від буваються багато інтенсивніше, ніж у звичайних. Ці факти можна пояснити тільки вмілим використан ням радянськими тваринниками сили тих зовнішніх фак торів впливу на живий організм, про які йшла мова ра ніш. Багаторічний цілеспрямований вплив зовнішніх фак торів середовища створював ті кількісні зміни, які, буду чи передані в спадковість, змінювали якість і властивість породи вихідних форм тварин. Ці зміни, як ми бачимо 3 поданих фактів, не є тимчасові, а органічні, фізіологічні, тому такі зміни є спадковими.

Мічурінська біологічна розвиток

тваринництва,

наука,

вивчаючи

узагальнюючи

історичний

практику

передо

виків тваринництва в соціалістичному сільському госпо дарстві

пов'язуючи

її з

експериментально-науковими

даними радя'Нських учених-тваринників, звільнила тварин ницьку практику і зоотехнічну науку від багиьох поми лок. Виходячи 3 матеріалістичного мічурінського вчення

і керуючись методами видатного вченого академіка Ми хайла Федоровича Іванова, сучасна зоотехнічна наука дедалі сміливіше розкриває таємниці природи і ті закони, за якими відбувався і відбувається розвиток і зміни тва ринних організмів. Основним, наріжним каменем мічу рінської біології в розв'язанні питання розвитку органіч ного світу є зовнішнє середовище, тобто ті неодмінні умо ви, що були і є вирішальними факторами в створенні й удосконаленні рослинних і тваринних форм організмів в історії Їх еволюції. Тому, виходячи з цього, селекціонери тваРИННИI\И-мічурінці величезного значення в переробці природи свійських тварин надають повноцінним кормам, які поруч з належним доглядом є основним засобом ство рення нових порід худоби і поліпшення існуючих. Шоб за безпечити зростаюче поголів'я сільськогосподарських тва рин надійною кормовою базою, партія і уряд ухвалили по СІ анову про обов'язкове і негайне запровадження траво пільних кормових сівозмін, що відкриває безмежні перс

пективи для розвитку тваринництва у найближчі роки.

VII. МАЙБУТНЄ В УТВОРЕННІ НОВИХ ФОРМ ТВАРИН Ми коротко розглянули положення, принципи і методи сучасної передової мічурінської агробіологічної науки, що стосувалися саме засобів і способів поліпшення існую чих порід сільськогосподарських тварин і створення нових. Такі фактори, як годівля, догляд і добір, при застосуван ні метизації дають повну можливість переробляти приро )J.y свійських тварин, але ці фактори забезпечують лише іlОліпшення, зміну порід у межах одного й того ж виду. Радянська біологічна наука не може обмежитись пе реробкою природи свійських тварин тільки в межах виду, 60 цим повністю не вичерпується та можливість, яку дауе. природа в багатстві форм як уже одомашнених, так

У диких

тварин.

ДарвінІвське вчення про походження видів, як учення про історичний розвиток органічного світу, в якому при родний добір є основною рушійною силою еволюції, має величезне значення в науковому пізнанні живої природи.

Розмноження організмІв, властива їм мінливість, спри чинювана зовнішнім середовищем, та добір були і є ма теріальною основою для виникнення нових різновидно стей і видів тварин. Схрещуваність між різновидностями

і особин різновидностей з особинами виду

збільшувало

можливості появи відмінних форм тварин.

Але, як підтверджують спостереження натуралістів за тваринами в природі і в зоопарках, є факти міжвидового схрещування і навіть схрещування між тваринами, що належать до різних родів. Особливо це спостерігається у таких диких птахів, як тетерук і глухар, а серед вищих

ссавців здавна людині відомі такі тварини, як мул, вер

блюд-нар, якокорова і т. д. Таке віддалене щодо спорід

нення схрещування, мабуть, відбувалося і в усій історії розвитку як тваринного, так і рослинного світу, і це, без-

155

перечно, збагачувало світ у різноманітності форм його населення і поширювало межі пристосовних змін та дію природного добору. Спостережлива людина давно підмічала факти між DИДОВОГО схрещування тварин у природі і використову

вала таку можливість у своїх практичних цілях. Люди давно вже навчилися схрещувати свійські тварИІ-ІИ різних

видів. І виявилося, що мул (рис.

122)

рування таких

батьків,

як осел

є потомок від па

кобила.

Потомки

від

міжвидового схрещування звуться гібридами. Мул поєд нує в собі цінні якості коня, але зберіг і властивості осла

Рис.

у своїй

невибагливості

того, мул

]22.

до

Мул.

корму і витривалості.

Крім

тварина сильна і довговічна, живе іноді до

90 років. Мули дуже цінні для роботи в гірських місце востях.

На Алтаї населення давно вже виводить новий вид тварин схрещуванням великої рогатої худоби з ЯКО.А-t, що

водиться В гірських місцевостях Азії, де в горах і влітку буває сніг. Зовні як нагадує корову, але місцеве насе лення використовує його більше як тяглову силу. Потом ство від схрещування корови з яком поєднує в собі вла

стивості і зовнішні ознаки корови і яка (рис. лочністю і м'ясною

продуктивністю

123). Мо

ці гібриди

перева

жають місцеві породи корів, до того ж ВОНИ дуже витри-

156

валІ. Тому виводити такі гібриди-помісі вигідно на пів ночі і в гірських північно-східних місцевостях СРСР.

Для створення гібридів як у першому, так і в остан ньому прикладі для схрещування взято далекі одна від одної вихідні форми тварин. Як, наприклад, своєю будо вою і формою тіла схожий на корову і належить до роду биків, тобто тварин, до яких належить свійська рогата худоба, але все ж як відмінний від корови. Треба мати на увазі, що потом ки від міжвидового схрещування ко· рови з яком і кобили з ослом по чоловічій лінії залиша ються неплідними.

Рис.

123.

Схрещування яка із звичайною рогатою худобою.

Вl'орl самка яка (ліворуч) і звичайний бик (праворуч). ВІд схрещування їх вийшли гіБРИДІ!. зображенІ у нижньому РЯДІ: ліворуч самка, праворуч

самець.

Наведені приклади свідчать про те, що міжвидове схрещування можливе, тому питання міжвидової гібри дизації має величезнt наукове і практичне значення, Надзвичайно цікаві перспективи вирисовуються перед людиною при застосуванні в широкій практиці методу гі бридизації тварин. Адже такий зоотехнічний прийом дає можливість поєднувати свійські тварини з спорідненими видами диких, і, як виявляється, гібриди іх здебільшого мають дуже цінні якості, яких не мали батьки. Якщо це так, то з госпо,царського погляду гібридизація відкриває

151

необмежені можливості створювати

нові навіть не по

роди, а ВИДІІ свіЙСЬКIІХ тварин, в яких поєднувалася б ці кава зовнішня форма, різноманітність продуктивності, скороспілість, витривалість, стійкість проти захворювань і т. д.

Не менший інтерес являє собою гібридизація і для науково-дослідної роботи. Жива природа приховує в ди кому стані багато тварин, цінні властивості яких при за стосуванні гібридизації можна було б поєднати з одо r.lашненими тваринами., Наукові дослідження в цій ,Галузі ведуть наші зоопарки, але основну багатогранну:

Рис.

124.

Зебу.

науково-дослідну роботу по гібридизації тварин прова ДІІТЬ Всесоюзний науково-дослідний інститут акліматиза llії і гібридизації тварин і]\[. академіка М. Ф. Іванова

в Асканії-Новій. Вчені цього інституту, застосовуючи спо сіб міжвидового схрещування, вивели цікавих гібридів від червоної степової породи великої рогатої худоби і зебу

(рис. 124). Гібриди мають краще, жирніше молоко і стійкіші про ти sахворювань.

Там же схрещуванням виведено гібридів зебри і свій ського коня, зебри і дикого коня ПржеваЛЬСЬІЮГО, зебри і осла. Потомки-гібриди відзначаються більшими розмі рами, витривалістю і довголіттям. Виведений, наприклад. гібрид зебри й осла (рис. 125) має прекрасний зовнішній 15Б

вигляд. Він зберіг від матерІ-зебри деяку смугастість, але біда в тому, що цей потомок виявився неплідним.

Схрещуванням дикого муфлона (див. рис. 76) з аска нійським рамбульє академік М. Ф. Іванов разом з ака деміком Л. К. Гребенем

Рис.

125.

створив

нову породу

Гібрид зебри і

овець-

осла.

гірського мериноса (рис. 126). Нова порода поєднала в собі здатність дикого барана до життя в гірських місце востях з великою живою вагою асканійського рамбульє. яка доходить

кг, з його однорідною гарною

вовною.

llя нова порода овець найбільше відповідає гірським умо вам Кавказу, де місцеві високогірні пасовища зовсім не доступні для звичайних мериносів. Провадиться також дослідження над схрещуванням зубра з бізоном. UЯ робота складна хоч би тому, ЩО особливо бізони дуже важко піддаються акліматиза ції в наших умовах. Але треба відзначити, що потомство від схрещування зубра з бізоном плодюче. Таким чином, з наведених прикладів міжвидової гі бридизації ясно, що ті, здавалось би, необмежені мож-

159

.ливості для створення нових видів тварин мають все ж природні перешкоди, які поки що людина так легко пере <:тупити не

може.

Ці перешкоди криють у собі неплідність деяких гібри дів і цим сковують творчу роботу в галузі гібридизації. Все це свідчить про те, що процеси запліднен ня і розвиток в ріЗНИХ

зародка

тварин

різні, а наші

дуже

знання в

цьому ще обмежені. Але радянська нау ка для

того

покли

кана, щоб перемагати все складне, досі неві

доме,

приховане

людини,

ЯК

від

таємниця

природи. І, безперечно, неплідНіСть гібридів на· ша передова біологІчна Р ие. 126. Г ІРСЬКИИ меринос. наука подолає. Час, коли буде подолана неплідність гібридів, буде тріумфом безмежного панування людини над природою тварин, u

і тоді гібридизація,

як засіб, стане

чудодійною

зброєю

в руках людини для переробки природних форм тварин

на свій лад і розсуд, як того вимагатимуть потреби лю· дини.

VIII. ВСЕБІЧНИЙ РОЗВИТОК ТВАРИННИЦТВА ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ СОЦІАЛІСТИЧНОГО

СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Рада Міністрів і Центральний Комітет ВКП (б) в квіт ні

1949

року прийняли «Трирічний план розвитку громад

ського колгоспного і радгоспного продуктивного тварин

ництва (1949-1951 рр.)>>. Цей план має величезне зна чення для дальшого зміцнення і піднесення економіки колгоспів і радгоспів, для розв'язання завдання - ство рити достаток продуктів харчування для радянського на роду і сировини для легкої промисловостІ. Успішне здій снення цього плану означатиме новий крок вперед у роз витку соціалістичного господарства, отже, І в створенні необхідних умов для переходу від соціалізму до кому нізму. Від успішного розвитку тваринництва у величезній мірІ залежить ріст громадського багатства колгоспів, рівень благополуччя радянського народу. Але розвиток тваринництва цілком залежить від зернового господар ства, тому з цього приводу товариш Сталін часто під креслював, що ключем до розв'язання проблеми тварин ництва є піднесення зернового господарства. Піднесення врожайності в зерновому господарстві, якого ми вже досягли, створило умови для успішного роз витку і тваринництва. «Тепер, - говориться В трирічному плані, - коли досягнуто серйозних успіхів у піднесенні зернового господарства і створено необхідні передумови для дальшого збільшення виробництва зерна, на весь

зріст постало завдання всебічного розвитку тваРИНlJицтва, як центральне завдання партії і держави в розвитку сіль ського господарства».

В результаті здійснення рішень лютневого

(1947

р.)]

Пленуму Центрального Комітету ВКП (б), які являли собою конкретну програму післявоєнного пЦ~несення 11.

І, К. Шульга

161

соціалістичного сільського господарства, в нашій краШl досягнуто великих успіхів у піднесенні землеробства. Уро жай зернових культур у 1949 році перевищив рівень 1940 року. У цьому році колгоспи й радгоспи здали державі хліба на 128 мільйонів пудів більше, ніж у ми нулому році. Тепер у нашій країні не тільки повністю за безпечено населення безперебійним постачанням хліба,

а й створено необхідні державні запаси на майбутнє . . Зернова проблема в нашій країні вже розв'язана, а шлях до дальших небачених успіхів, до багатств

різних продуктів у нашій країні указано в сталінському плані перетворення природи.

Колгоспне

селянство, оз

броєне сучасною передовою технікою, здійснюючи гранді озний план перетворення природи, зуміє повністю подо лати залежність від природної стихії і взяти від землі все, що вона

може дати.

Соціалістичне змагання за дострокове виконання пла ну боротьби з посухою уже тепер дало чудові результати. Державний річний план насадження полезахисних смуг

на

1949

рік уже виконано на

102%'.

Колгоспний лад створив усі умови для розвитку гро мадського тваринництва як високотоварної прибуткової галузі господарства, але поголів'я худоби і її продуктив ність ще дуже відстають від вимог соціалістичного госпо

дарства. Тваринництво в колгоопах і радго'спах було ще недосить розвинене і в передвоєнні роки. Під час війни воно дуже скоротилось внаслідок цілковитого знищення колгоспних і радгоспних тваринницьких ферм у районах, які тимчасово попали в німецьку окупацію, а також і в ре зультаті збільшення витрат м'яса на армію. У післявоєнні роки провадилась і провадиться велика робота по збільшенню поголів'я худоби, але відставання в розвитку громадського тваринництва ще не ліквідова не. Щоб покінчити з цим відставанням, треба перейти в наступ по всьому фронту розвитку сільського госпо дарства.

Завдання тепер полягає в тому, щоб у найкоротший строк піднести колгоспне й радгоспне продуктивне тва ринництво до такого рівня, який дав би можливість за довольнити зростаючі потреби насеJIення в м'ясі, жирах, молочних продуктах, а також ПОТlJеби JІегкої промисло

вості у вовні, шкірі та інших продуктах тваринництва.

Відповідно до завдань трирічного

162

плану

колгоспне

і радгоспне тваринництво уже через півтора року дава тиме ма~же в півтора. раза більше м'яса, сала, масла, яєць та

Щоб

ІНших

продуктІВ.

уявити собі

грандіозність

поставлених

планом

завдань, досить навести цифри, що показують зростання поголів'я великої рогатої худоби за роками плану в од

них лише колгоспах. Так, на кінець 1949 року повинно бути вже не менше 24 мільйонів голів, і колгоспи та рад госпи вже добились значних успіхів у виконанні цього

завдання, на кінець

кінець

1950 року-не менше 28 мільйонів і на 1951 року - 34 мільйони голів. А поголів'я свинеЙ,

овець, птиці повинно зростати багато більшими темпами. Виконуючи завдання партії й уряду по трирічному пла ну розвитку громадського колгоспного продуктивного тва

ринництва, колгоспи провадять велику роботу по органі зації нових і комплектуванню поголІв'ям худоби існуючих

тваринницьких ферм. До 1 жовтня 1949 року вже органі зовано 75 тисяч нових тваринницьких ферм. Рівень розвитку тваринництва безпосередньо залежить

від кормової бази. Трирічний план передбачає високі тем пи збирання грубих і соковитих кормів У колгоспах і рад госпах, поліпшення природних лук І пасовищ, розвиток

травосіяння і створення зернових фондів, з тим, щоб ціл ком забезпечити добру годівлю худоби, як улітку, так і взимку. Трирічним планом

намічено широке застосування в тваринництві механізації, що є ОДНІєю з основних пе

редумов піднесення цієї найважливішої галузі сільського господарства. Це значить, що в найближчі 2-3 роки по винно бути механізовано повністю збирання трав, сило сування, збирання коренеплодів, переробка молока. Крім того, повинна бути застосована механізація подачі води на ферми, електричне доїння, електрострижка овець тощо.

Справжнє піднесення тваринництва можливе тільки при правильному поєднанні збільшення поголів'я з ма совим якісним поліпшенням худоби у колгоспах і радго спах. Завдання тепер полягає в тому, щоб шляхом ма сової племінної роботи добитись до кінця 1951 року по країні такого стану, щоб поліпшена високопродуктивна велика рогата худоба становила в колгоспах не IІlенше 50 % і в радгоспах не менше 90 % поголів'я, вівці в колгоспах не менше 80 і в радгоспах - 1ОО свині в колгоспах і радгоспах - 100% поголІв'я.

163

Здійснення ЦЬОГО завдання означатиме великий стри бок у поліпшеннj пор одності худоби і, отже, в підвищен ні продуктивності тваринництва. Наука в нашій країні, в даному разі сільськогоспо дарська, покликана працювати над підвищенням про дуктивності сільського господарства взагалі і тваринни цтва зокрема. Радянські вчені багато зробили в галузі підвищення врожайності, вивели і виводять нові високо врожайні сорти сільськогосподарських рослин, висо копродуктивні нові породи тварин. Але зросле соціалі стичне сільське господарство ставить перед ученими ще більші і все нові й нові вимоги, особливо в галузі тва ринництва.

Перед науково-дослідними закладами трирічний план ставить ряд дуже важливих життєвих

питань.

Науково

дослідна робота в галузі тваринництва повинна буду вати свою роботу, виходячи з принципів мічурінського вчення, у світлі рішень серпневої сесії Всесоюзної Акаде мії сільськогосподарських наук ім. В. І. Леніна, бо тіль ки на основі мічурінського вчення можна свідомо й упев нено працювати над успішним розв'язанням завдань, по ставлених перед радянським тваринництвом.

Завдання,

поставлені

перед радянським

тваринни

цтвом, здійснюватимуть, як і в кожній галузі господар ства, люди. Отже, для сільського господарства, зокрема для тваринництва, потрібні кадри, що знали б свою спра

ву як слід, а це значить, що тепер потрібні в цій галузі сільського господарства такі працівники, які добре оволо діли мічурінською наукою, передовим досвідом. Питання підготовки масових професій, таких, як доярок, свинарок, чабанів, а також фахівців-тваринників, тепер є дуже акту альним.

Партія і уряд приділяють величезну увагу праціВНІІ' кам тваринництва. Недавно

Президія

Верховної

.Ради

СРСР встановила міри заохочення працLooиків сільського господарства за успіхи в розвитку тваринництва. Успішне виконання трирічного плану в галузі тваринництва у ве

ликій мірі залежить від того, чи сталі кадри тваринників, чи. заінтересовані вони в своїй роботі. Тому питанню за КРlПл~.ння ,тваринницьких кадрів, підвищенню Їх ально! Зat~т~ресованості у збільшенні поголів'я ДYKT~BHOCТl СІЛьськогосподарських тварин партія ПРИД!ЛИЛИ належну увагу саме щодо правильної

164

матері і про і уряд органі-

зації праці і оплати

цієї

категорії

працівників

тварин

ницьких ферм. Трирічний план розвитку громадського колгоспного і радгоспного продуктивного тваринництва відкриває ши рокі перспективи підвищення матеріального добробуту нашого народу. ПІд керівництвом БІльшовицької партії

і особисто товариша

Сталіна

колгоспники

робітники

радгоспів зроблять усе, що від них залежить, щоб цей план був не тільки виконаний, а й перевиконаний. Пере творення тваринництва в надійну високу продуктивну галузь колгоспно-радгоспного виробництва, його реаліза ція прискорює рух нашої країни вперед, до комунізму.

ЗМІСТ

.. . . . . .

Вступ

СТОР,

•

І. Тваринни!! світ у минулому.

Розвиток життя на Землі за ерами Свідки життя в археозойській ері Розвиток тварин у палеозойськїЙ ері Тваринний світ мезозойсько! ери • • ТваРИНІ! кайнозойської ери . • •

11.

Сучасні основні групи ссавців Дикі родичі свійських

тварин

10 11

• ..•

••••

СпільнІсть походження тваринних форм І видоутворення ІІІ. Свійські тварини і їх виведення.

Батьківщина

59 74

ІУ. Наша Батькlвщина;""країна найбагатшого твариниицтва в світі . . . . . . . . . . . • . . • . . • • • • . . ..

біологічної науки

18 29

ПРИРОДНИЙ добір

У. Наша

- краТна передовоі •••••••

Творці радянськоІ агробіології.

мІчурінської

114

• • • • • •

118

УІ. досягнення радянського тваринництва Новатор у тваринництві

137 137

•

УІІ. Майбутнє в утвореннІ нових форм

тварин.

• •

УIIJ. Всебічний розвиток тваринництва-основне завдання соціалістичного сlльсы(гоo господарства. • • • • • •

155 161

Редактор Т. 1. Мазепа Літредактор Н. [(. Панчул Худ. редактор Н. О. Горбачева Техредаl(ТОр С. Р. Політієнко Коректор І. П. Якубовський

БФ 00451. Зам. N2 1153. В идавн. N2 1428. Тираж 10.000. Друк. арк. 10,5. Видавн. арк. 9,4+вклейка 0,05. Формат паперу 54х84'/". Підписаио до друку 2(),1 1()50 р. Киижкова фабрика ім. Фрунзе

Укрполіг~афвидаву при Раді Міністрів YPC~ Харюв, Донець-Захаржевська, б/8.