Микола Вороний. Вибрані поезії

Page 1


8;> с97-і ОА і оте кап о е ж а :я,

Cf)сЛ1 ИІ\ОЛ А І

.-0ОРОНИИ Гj),/ . J.) и о;; а 11 z

1/0(3 і:

~ ВСl'у.'!на стаl'ТЯ акадс.ніка О, І. Білсу,ькоzо

(l>a

().rl?f

с 1.11: 1f іі Jl С/{Н /(/-1

lt

С Ь.!! е 1і 1і 1(

J.59

7(


РЕДАКfjIИНА КОАЕГІЯ:

М. п. Бажан, о. є. Засенко, С. А. Крижанівський, А. С. Малишко, М. А. Натибіда, А. М. Новиченко, А. С. Первомайський, М. Т. Рильський, п. г. Тичина.

"У1JОРЯ.1кувuння г.

Д.

і

1JjJl/MiJ"Kl/

ВЕРВЕСА


МИКОЛА ВОРОНИй Ім'я Миколи Вороного міцно вписане вої

украінської

літератури

звідти

-

в

його,

історію но­ що

c.~OBa

з

пісні, не викинеш. Визначний маіістер поетичного слопа,

талановитий

перекладач

«І нтернаL\іонала»,

«Червоного

прапора», "Марсельєзи», творів прогресивних росіііськи:; і

західноєвропейських

ною ської

діяльністю

письменників,

сприяв розширенню

літератури,

виробленню

нею

він

-

СПОЕЮ

горизонтів

нових

форм,

По\ід­

україн­ налаго­

дженню її зв' язків з іншими' літературами світу. На творчості М. Вороного вплив передової

української

позначипся благотворниі;

літератури

кінця

минулог~'

сторіччя і, передусім, Івана Франка, ЯКИЙ прагнув ске­ рувати молодого поета на ш.\ях дові, що піднімався на

вірного служіння наро­

боротьбу за свої coцia,~ЬHi

і на­

ціональні права. Правда, М. ВОРОНИЙ не все зрозумів у тій боротьбі, а іноді, як це було напередодні революції

1905

року, вбачав її призначення і ПОІс~икання у відході

літератури

від

життя,

політики.

Творчий шлях поета складний і суперечливий. М. Во­ роний

-

один з

водночас

-

представників

автор

ряду

українського

творів,

з

модернізму

перейнятих

глибокою


.\юб06·1О до народу, до ЙОГО J>jJaЩllХ Сlшіu (<<Краю ~!lИ ріДНИІІ", І,а»,

"Горами,

вірші,

горами»,

ПРИСIJячені

сГljJIІПIІД».

Т.

,:\Іаруся

Шевченкові.

І.

ВіТI'О­

Франкові,

і\1 . .І\lІсеН!"mі). Б.\ІІ3ЬКIІІІ дО рЯ.1У (J;'рп;уазно-націона.\і­ СТIІЧНIІХ топаРИСТIJ і організаuіl!, ВОРОН!!ІІ IJ(1.1ночас CTIJC)рює поезії,

ЯКИХ

13

висміює

українrr)!;ІІj~і

ціона,\ізм. lіого запроданси:у і

НОШ~ННІО

дО

"Старим

патріота~!»),

ТРУДЯ'!'!!:Х

6?ра-:уазнпil

Н,1-

зраДIІIfIl!>"У rоль по IJi,l

(. :\Іериі».

\lо,'.0.1!іlі

патріот»,

Відносити 1\-1. Borolloro .10 \!ОДСl'lІіс,іп ста.\О IJже тра­ дlIцією, але ж ?\10TIIBd:",iIr ,.l,cr,a.l.<tll,_:: НС 13ІІЧСРПУЄТЬ( Я

творЧІСТЬ.

иі раМКІІ

ДЛЯ

ІІ)ОI"О

тісні -

і

ЕС

il.oro

перше,

пр)

IJпадає u очі ПР" зна,іомст"і з !'!ого ПО~:J:('n, Го.\ОІше ;к: І\)'.\I>Т «чисто'j поезії", іJI,J,!~J3і,LУ<l_\іЗ:'.tу, (jjО.\огічної І3JlІС\ЮЧ­

ності ШІІХ

(це Е \' IJоро"ого) ),І<раїНСЬКIІХ

НС ПОЄ;(І!\·П.1Р,"

:'ІІодеРlІїстів

подібllО .10 ін­

300.\огіЧіJll~1

-3

націоналіз­

мом, шопініЗ!\IО\I, З НL'Н3ВІIС,"Ю .1.CJ ііІШІІХ llар(")дів, ЗОКрС:-'1а

до російсьт;ого

народу

і ]{ои) I;У,\І,турн.

ХараІ,"'СРВС по­

е ТlИне тяа;іння ЛІ. Пороного .,\0 l)ca\i3~1\·. иі ного

суперсчності ПОЯСНЮIOТ1>С Я

і

протиріччя

г.

,GОРЧО( ті

;\1.

Поро­

(успі.\ 1,Ht)-ПО.\ЇТlІчrІОЇ

CI,::,\a,l.HicTIO

і

na-

t\іона,\ьно-В!!зво,\;,ної б"ротьбн на Уі:раїllі "і",-!я лІ.:\:­ почаТI<), ХХ СТ., сулеРl'Ч.\JJВnIО тої до

боротьGlі якої

}ї,раїНСІ)I,ОЇ

на,\ежап

Перші

ВИСТУП:!

'''частіО

;

стап,\еННЯ~l

дрі()но(>урп.УClЗІіОЇ

..1,U

інтс.\їгенції.

пост.

130Р(l1l0!'О

,т()[;іll"~.,

11,\

пrССIІ

"i:tнo­

СЯТЬСЯ до 90-х років (1893 р. ІЗ «Зорі', вперше надру­

KOIJaHO його вірш "Не іІ,УР"СI"

;(івчш!О,). Оцінюючи .\і­

тературні факти МИНУ.\ого, не с.\ід заб,-IJат!!, ІЦО поетичні форми

ЦТВО, який

IJзага.\і

ЗНОШУЮП>СЯ

підкорюючись визначає

його,

ДОСИТЬ

ШВИДf(О,

соціаАЬНО-СІ~ОІІОj>.lічноt,l:: переБУIJає

руху, ЩО воно не продукує

в

стані

«віЧІІІ!Х»

іЦО

lIIисте­

момеНТОВІ.

безперестанного

TBOpiIJ,

а лнше дає

речі більш-менш довготриваАОГО зна'!СНIIЯ. 1\1н тверднмо

4


про банальність багатьох

стар:,х поетів, Зilб.J~ваЮЧIІ, що

те, що дійшло до нас у IJIІГ"\ЯДI IUта~lПа, в свlИ час було відкриттяМ,

завоюваНIІЯЧ

рушенНЯ цілої турні

І<"т('горії

«силует!!;)

(,\0133

нового

ще не виявленИХ ДОТИ почуuань

пристрзсн!!х

ПlIl ',\І("lНlІкіп,

ДЛЯ

ВlІзначення

'ІІІ ДУМ0", засобом зво­

асоціацій.

відірпані

від

Літера­

їх

часу

іі

оточенНЯ, прида,1.УТЬСЛ хіба, як 81ІпаДІ-:ОПlIlf ЧІІтацькиіІ до­

кумент; ні ДЛЯ I,ОГn :\ іІІШИХ читачів вонн 060В' ЯЗКОПIlМJI

бути не МОЖУТІ>. т ргС" спектИ ву,

В

ЯІ;і,і

явище. Яка

зиваємо

~Iaтll l'а оці ту історичну п"р·

ЕIІНl!кало

РОЗВlІва"\ося

;,

ж сі\'.'.і\ пе[1СПt"ТlIПі1 ДЛЯ

"\ітературне

фаl<ТУ, I1Jo

ми на­

n ваші,ї .\ітср"турі творчістю Rороиого~

У зага.'\IJ!lIІХ

нагадати.

Ие

[>І!СіІ\

lЗ0на

80 -- 90

багата НОі3ИМІ1

віДО\lа

заРО,'l;t;еВНЯ(\JИ

~l,ОСJПі)

11

~1!lHY.\OГO

(101(;1

епоха

D

ті.\ЬІ,IІ

віку -

глуха, та

[(торії

росіїІськоі

та української .\ітсрг.ТУРIІ. Як не тр"ча.\!!СЯ останні ва· щадки

гоголїпс'ы І!хx

ХУТОРОЧК1f ВОНИ,

з

згадуючи

скіЛЬКІІ

армією

б

не

п()l\tїщикіс»

.CTarOCBiTCbI\::X

DІІШНІ':J;І'"'

саДІ\і1:.IІ!. пеРСI-:а:НI

c\aucTlJi

В()IOІ3il.\t1

Уr\раїНСl)I~П.\

царсикіІ.

611

б

за

те,

за

не

t\озацької

!Jеllзура

\іТС[!J.торіп

чи іншу літеру, і Л!;І;"

скі.\ЬКН

спо і

зітха.\If

старовини.

НСЧІІL'.\СННОІО

.3

}I!~

наПlIсаТlt

"~Iep пресеЧСНlIЯ"

ту

lIС ююша.\а,

щоб ВП"ОРСНІІТИ yI-:раіIlсы<c С.\ОІ3().- ЖІПТЯ брало своє й

рух його не СПlIIlЯПСЯ

«l\/lа.\оросія

>,

я"у СТВОРІІВ ГОГО.\ь

У своїх «Вечорах" та (,:\'Іпргороді», ;\а[1НО IJ,t;c ПРИIlННИ.\а

своє

існування

степи

у

всіх

lІilі3іТI,

наllрЯ~lка"

У

поеТИЧНlIХ попереТlІва.\11

густішав ліс фа6РНЧВІІ" днмарів

тажува.\НСЯ

"аГОIІIІ

міст, таl<ИХ,

ЯЕ

лісами,

чи,

по

товарннх

мріях.

ГОЛОВНІІХ

г,\·.\IІЦЯХ

Tpa~loaї;

поїздів.

ОКО.\IІ\.\і

ще

ТНГ.\lIСЯ,

газові

ріЖ}~1І

повіДОМ.\ень ПРО

5

уро<;нстнй

ве,\НКИХ

стикаЛIlСЯ з ве

поспішаю­

чергуваЛIlСЯ

гасовими .\іхтаРЯ~1ІІ на дерев' ЯНИХ СТОlJпах; листки піс.'Я

ре/ІЮІ,

над НИМИ, тнжче наван­

ХаРЕі13, llJe бсзпосерс.1НI'0

«кінноза,\ізнї;)

Гого"\івські

за.\іЗВІІчві

З

І<уці газетні

МО.\сбень

і па-


рад оповідали про раЗЮ<!ИІІ Вlшадок самогубства осла в

Пенсільванії ІЇ дава.\И докладний розгляд вистави «Фа­ уста НЬІХ

навиворіт» мест»

ще

у

літНІ,ОМУ

театрі;

бі.\Я

широ"і

"сзабудовані

РОЗГ.\яга.\НСЯ

«ПРI!СУТСТВСВ­ .\('ва­

ДИ, кавуни .і гарБУЗІ! МЩКllа бу.\О І"і не ПРИВОЗИТИ з ее\".

а РОЗВОДИТІІ в Ci1~:O~IY

~IICТl . . \.\r

збі.\ьшува.\ися

зо

сы1ІІхx

і

оп},:.\і

З;:І.І~ОРДОІІНІІХ

\0

І і

;к то там, ТО тут все

літеРІ!

;'ОіН OBt'.\bI111\:

Н,]

випіс"ах

фірм.

ВСС

росііі­

голосніІШ'

гуркотї,\1f ВОЗІІ біля І') р їОНІIХ I"O~IOP, IJl(' t:Jі.\l)ше оі;'с'(упJ.­ ЛJlСЯ

г;)маНII,

ІЦО

наПОВНЯ.\lIСЯ

3(lГ\.1,ЯІ":1I

ЕЇ,.1.НоП,\t'ННIО

13(і­

ЛЮТИ. PC}-ІТсt СТОЯ.\il НІІСО:,О; ,~овнішні ВОРОГІ1» не турбу­ нали,

а.\С

над

усієн)

божої б.\д.ГО.J.аті 11

uією

~'Тllшrю

духу НС' Су.\о:

та

СПОІ;Оf~Р)

it;lI1 ТН

Н!ЯI,Оl

,1.0РО:і;Ч(l,\О

..1.C'Ht)

за /J,HCM, і СПОІ~ііі починав 3,LгП:lТIj( н otj 'y."L()1O I!JniTI~ нап­ J~t'ЧУТ .\ІІ13іlІ10МУ ОUllпатt' .',еІІ і.

\1іСЬКІІIІ ()Йl[ваГ('.\I), r1J{} :1I[аг; ,с.\и \![fll~' 3 ПРИl\1іСj)I,Н:,\ дач, ЩО знаііОМIІПСЯ

'<ПО.\іТflh:Uі:{)·) ,\НШС

3

беrНСКIJХ

uедомостеіі",

конаний,

що

а

6іЛIJШlt'j'J)

!~1

НI1Х

патель тяжко OriEHTYBd [Н.".Н

ІІОГО зо РОГ»,

пс:іх

БОI,Їu . •·\,\С

незважаючи

на

І іРI<і П'ЯНlfuі,

УРН;І. :~l!aB,

існує. Під наЙСУМllрніu.ll!і\1

пііІна.

ТС.\сгра:\-1 TaI~Ei!

li~:)

iinM~'

В;'('

ж

ПОС.\.1. t )·,ПIОЧI!<I),

Ilр1і

Ji<l:'.i.\

і

пості, ХОЧ ВІІЯПJI.\ІІ

1

ЯІ{

ІІОГО

завзяття

ІЗ

;І,О Jj і і-І

іменувати «соціалістами'

ІН'

L'f)oro

Наприкінц;

80-х

НТ

t>Ор(tї·j;.}! 11!С '. ,І

ЗНІІк.\а .3 УЖІІТКУ,- IJОНі! 11

працю.

B:IiI':\~\)}

_-:;:,,·;\!.\('\П,

~la.\i

f")1:;3

)}t'

11

l{.'.\і!.\Я.\;~.

-;'(~I'(1

l!азні'\

\І! (11')1:)

Г"Ш!;!;JЮП,

'[ \

1),."I)I~

I!,l

іО"

,

т!'рпс.\р·

I'Іс

~\O!'() 'I:~

'!(!

ПП('fпа ]ІНУ:

і[()ЕО(I!!

Il

П()­ T~H;:!i

':-J,lава.\(.t'Я (і, J:;IIЇ.\я:tО\1 3;) lіе

ПСКРПВДЖСll<t

70·х років, аніяк

(іСІІ­

(,пнутрішнііі

llOра:Н,ІІ,

СЬІ,иІІ пролетаріат, 3l!POG~T;,if ~I,or о (І>· \:: :";i!I!;!~CHi ПРОТИ

. Г~'~

Н ті:-о.1 НССі1()"'·Ю. Jl!n ()G('ТУПJ.l~

заВ,~.,\!!і

РЯ-~іІІРОТВОРЦЯ ТОЧI1.\3СН,

рішня

3

fJro !'обіТНІіІ:;П б\'1J 1~c'IJH() псре­

н;!,;с

\1f.:'HII1'

(та.\l:

I!~Г\.\l','T!1

opraHi.Ji\!liTIH'· '·";lіа.\- ~C"'(]­

краТІІчні ГУРТІ<И I1 на УI.;:раїні. ПраП,l,(t, YI,:paї~ICbI.;:i патрі(l-

6


ти

доВГО

з

дехто з уряд,

ними

не

СХОДЯТЬСЯ,

українських

протягом

культурників

довгого

намагався

часу

запевнити

UJo Їх робота й.,с йому тільки на I<ОрИСТЬ, бо вони,

борючИСЬ за націона.\ьно-ку_\ьтурниі! розвиток, борються

і проти соціалізму. Алс УРЯД Олександра

ІІІ

та його

наступника не відзначався да.\екозорістю і втратив здат­

ність «володіти, розді.\НІОЧIІ» (за .\аТННСЬІ<IІМ прислів·ям). Антиурядові

організації

націоналіСТІІЧНОГО

р.

ВШIIIК.\а

1900

т. ЗВ. цію;

в

.,аnах

11

аж

набираючи

до

різнохарактерна

«Рсво.\юr.\іЙI~а

втяГН\·.\а в себе

зростали,

підтінку

УI,раїнська

того

ІЦОДО

свого

Партія»

часом

часу.

КОЛП

складу

(РУП),

ЩО

дрібнобуржуазну Yl<paїHCbKY інтеліген­

РУП МІ!

6ачн~1О

дваДl!ятидев'ятилітнього

поета IVІиколу Вороного. Прніішов пін з Лівобережжя

нос.\аВЩlІні

24

міщанських

ОI\О.\нцях ХаРІ(ова -

Горі ~шна.'1І майбутні,'! його --.3

листопада -

І!ОГО

пост ('('.\ЯН,

ма.\ОПl1СЬ:\fl'ІІна,

;\ІІтячі

належав ОНУІ,

а . ,е

р"ки.

l\ріПfJl\а.

спритна

:\іа6уть, гаІі:~а;\Id.;'-'(Jhа

чатсн,

ВІІЯІ3.\;1П .1,і.1угаI-l,

ВНК.\ЮЧНО

не піп, Щ(),

ЧІІСТОЮ

11

р.

1871),

Гончаріщrі і За

l'>Joї,1

де на

Хо.\о.щіil

походженням

;10 дрібіЮЇ буржуазії. Батько

тек.\а. міиНllі;

(народш:ся на Катери­

грудня

7

а

ІЦО

:JаПrlсавсн

.\IOД~IHa, і'РОIJ.

дід

\.\С

поста

.10ЖJ!НШfi

"рутою

У

до

н

нього

\tїlрани,

ІЗ

"1{IІАа,,

HaIJioHa \ЬНІІЇІ за~

Пап.\о

ста

f-1СII1!СОВІІЧ.

років,

Уl\раїнсь"ою

РО3МОВ.\ЯВ

:\-10ВОЮ

НІСА q

два..-l.ІJ 51ТJrП' ятнрічно,' С_\)'ІКUН n y.\J.IIC!)h01\1~,· ПО.\ку 1, .1.С він

так і

:}РУСІІ~І)іІ.;'увався. ПО-liУ \]I'ІІІ()\іУ зпа.\ІІ і"ІОГО «:У.'\.ан»,

Ht

звіДСJI

і

иеНКІВ'>. (О.

,.1.

CbI~OГO

1

чис.\а

nся сім' я і-іого ;;!СТС1.\а

'j-'краЇНСЬJ,У

lт;\~\,ію

колачI!нсы а) •.

ще,

poд~'

К().\аЧІІIІСЬІ.;'І~Х.

ПеРШllіі

уланськиil

РОЗГРОМ.\сних

Н"_\IfЧІ:іС пріЗlll!Jце

l!l'l.\Ci

по~о:rll.\а дО

ПО.\І;

гail:la~laKiГ!.

7

ЯІ,ІІХ

3 з

С:Jбою

ІЇ

«Y.\a~

мати

старого

україн­

'Р:I;ав

піДО!\fIlЙ

118,

наGгзrю

на

Україні

з


діяч

просвіти

Прокіп

Колачинськиі!,

що

був

ректором

КИЄВО-МОГИЛЯНСЬІ(ОЇ академії (1697-1702) й проводив у

життя

освітні

плани

тих

часів,

Від матері, що одержала деякv освіту, Вороний за­ своїв

ще

в

доповнив

дитинстві

потім у

казки,

пісні

харківській

ії

першу

початковііі

науку,

шко,\і

і

яку

в

ре­

альних школах ХаРІ(ова і Ростова. Неньчина пісня, копійчане видання "КатеРІІШР> Шев­ ченка (яку він непомітно DIШЧИВ усю напам'ять), ДІІтяче

захоплення Майн Рідом, Купером і Щюль Верном, а далі вже

юнат!ьке

ських

поетів

"Кобзарем» тинства юнака

й

захоплення

Шевченка юнацтва,

взятися

прозою

громадянською

(Некрасова,

сторінки

ЗG

Нікітіна,

-

ось

11.J()

таl(

перо

іі

ті

поетичні

рано

і

pociJ:'lповним

враження

примуси,\!!

нап()вняти

потаємних

,\ірикою

Надсона)

СВОЇМИ

школярських

ди­

чутливого віршаМІІ і

журналів,

що

процвітали ос06,шво в Ростовській реальній школі. У Ро-­ стові над Доном, куди він переїхав із своїми батьками у 80-х роках, ВОРОНИl! одержав і початкову «політичну освіту».

З

одного

керуванням

одного

волі,

де

книжки

БОI(У з

прочитувалося

РСВО,\ЮЦШНОl

школярський

-

нароДовольців,

що

Бюхнера,

під на

обмірковувалося

11

інтелігенції - « Історія

В Англії» Бокля, «По,\ітична економія» матерія»

ГУРТОІ( залишився

«Історичні

,\ИСТИ»

заповітні

Ц!lВІЛlзації

1\1ілля, «Сила й Лаврова,

статті

Добролюбова, Чернишевського, Пісарєва, і тоді ж само­ стійна робота як керівника

в

ників;

труси

а

з

виключення догляд»

другого

боку

з школн

поліції,

і,

-

гуртку

зрештою,

за,\іЗН!lЧНИХ робіт­

жандармські,

віддання

з позбавленням права

арешти,

під «г,\асний

вступу

до

вищої

школн Й права жити в університетських містах і столи­

цях»

-

ось початки

«політграмотИ», що їх набув

Воро­

ннй до двадцяти років свого життя. Печатка «неблаго­ на,,\ійності»

так і залиши"ась на чолі Вороного

8

[J

очах


царськоГО уряду пі,,(

час

усіх

даЛhШI1Х CTOCYНl<iB ПОСТd

З ВЛаДОЮ, В 1885-86 рр. ВорониїI упершс побачив і почув ВІІставн КРОПИIJШ!!,!ЬКОГО, які справн.\!! на нього колоса,\ьне IJР~";СННЯ. Відтоді "Ірії про "ХО,,\іння n народ» набуваюТЬ

у

ІІЬОГО

Вllразного

ОІ<РСС\СННЯ,--а самс,-:,

У[(­

раїнськпіі наро,,(. РаЗО\1 з драгомаНОl3цем С. І. EpacTouilM він зак.\аДJЄ " Ростові \,країнсы уy громаду, вибраВІ1ІIІСІJ ДП групоЮ

ХаРІ{ова,

він

«НnРf),10г:гапuїп'),

запиСУЄТЬСЯ

ІЦО

вступає

там

існупа.,а

а р. у

1893,

зв' язок

недовго,

і

тоді

СІ ж

Ч.\енн TaolНOГO наТlіона.\істпчного забарв­

\.

лення то~аРП('ТF!а

(IТарасіЙІ!іп».

Але «Тар~~іrзllі" з ЇХНЬОІО програмо,,) ІІЄ задоrзо.\ыІ-­ ють

ііогn

mТПТЯ

ЖИDотіння власниХ ОТ

П

пі,1.'(ОГ,\Я,1ІIОГО,

п[)опін!!їі,

по.\іТI!ЧНIІХ

МОJ\однїІ

світла -

пост

ЗНУ,l,ЖУЄ,

переконань

ппріllIУЄ

R СофіІО,

де

в

ЇхаТІІ

засу,'(ЖС:IОГО

ІІа

а

у

тут

панує за

іце

й

ЧlшаЛIІП

ві'IНС справі

хаос

І-\ОРДОІІ шукати

уніIJеРСlпеті

ПОСІдає

-

і

таМ

кафедру

ДрагомаН()IJ; ііои)' Ворmllllї гадав ві,,(,'(аТІІСЯ під наукове й поліТІІЧНС

час

К~Р'·l3ання . . \.\с

(1895 1'.)

!LраГО\lан()rз

ЯI<раз

у

!lеі;

помер,

Доrзс.\ОСIJ ГО .'\орозі зміННТІІ маршрут п замість Бо.\­ гарії прост)'ват!! .10 Австрії до фі.\ософського (цебто іс­ торично-фі.\о.\огїчного) ШОЮ подієrсо

факу.\ьтету

ПОГО життя

у Відні,

де

бу.\о зазнаПом.\СННЯ

наіібіль,

з керіrзни­

ком австріІIСЬЮIХ с.-д. Віктором Ад.\ером,- а зrзідтіль до Львова під опіl<,' Івана Франка, з яким Воронніі неза· баром ЗДРУЖИВСЯ і я КИІ"r , за визнанням ііого самого, гли­ боко

п

ріЗІЮ)lаиі тно

Львівськип

лософії

на

нr,oгo

університет,

СКУРСЬКОГО

(що

за

вплинув.

винятком

запалив

був

прОфесора

фантазію

фі­

поета

пантеїстичноJO теорією Шел.\інга), ма.\О що дав 80РОНО' му, Шнрокоосrзічениіі, уніrзерсальнип,

яснип

і

чіткий ін­

телект Франка доповнив ЦЮ нестачу. Франко притягнув Вороного

до співробіТНИl]тпа

9

R редаЮJіііній колегії жур-


налу «Житє і слово», ДОРУЧИВШИ lіому відді.\ «Вісті з Росії», зазнайомив його з видатними представниками то­ дішньої

літературної

По.\ьщі -

чудовим

.\іриком

Яном

Каспровичем (ЯКИЙ в IJei! час надрукував ряд віршова­ НИХ збірників -

"Poez\'c,>, 1889, «Z Clllopckiego zagonu», 1891. «Anima Iacrymans», 1894 та ін.) і з .'\ндріОI Нємо­

ЄВСЬІОШ. щО ЗГОДОМ здобуп ШІІ[)ОhУ попу.\ярність і У чи­

тачіп Росії. Праlцоподі6но, ЩО не uієї

живої

рf')ЄТЬСЯ

Й

1I

чутливої

.\ітературної

.\ітературна

6ез 1111.\"13\' ФраНІ,а, СІІІJИh.\опсдїі.

поши·

o('[JiTa Вороного в 6ік безносе­

реднішого зазнаUОМ.\СІІНН 3 наlїновїШ!іМIІ тсчіямн HiMC~Jb~

кої, фраЩІУЗІ,КОЇ іі свіlі

оtJОП'ЯЗОІ\.

І,амн

іншнх .\ітератур. Франко вважав

знаilОl\!IІТІІ

',Т!lХ .\ітсратур

--

уI,раїІІсы огоo

ІІавіть

і

тоді,

ЧJ!тача

ЕО.\ІІ

6исто (юму б)'ли чужі. На !.!,ім грунті

зі

зраЗ!\lІ

за

зраз~

чі

осо-

\. Франка 3 Воро.

НИМ ВІІIІІІка.\IІ JliI,aBi ДИСПУТІІ. з яках ЧІІ~1Ll.\О ~Iiг за:Н'jПІ­

НУТІ[ мо.\одиіІ ПОСТ, у Яl,QГО заХОП.\tНІІЯ апстріі"lСIJІ'-И;,\! со­ uіа.\-реформіз!vюм

співжн.'.О

розуміння ти

СIIМІ30.\іЗl\l~·.

('пі.\I)НIІІ-~jп

серед

Заf\ордоннrrїI

1897

ВОРОІ!І:{і.

псріо ...1

ПрЗНС'Ю

«Jopi) 1897 р.) -

(,::'0

il

ОЧ('ШІ:'!-І'). :-'1іг

ЧJ.С~·.

І-!СЇ

liJO

(a:~1e ~ з теаТРО>'і .

«PYC!J!..;a

He,·tl~ВI·O

,10,1,a~>IO

l)('сіда . L~~':)

ї()ав

;l(l.\3

ж

та І":' 11

РОІ":'У.

того

}f-;

l':іОчаТЕУ

ЩО

ТОіО

0...1-

TI :-'lLiасоІЗО обоп' ЯЗІ'"

іН',ї,ОJlГОЧ<lСIrа

увіроз.\ася

3

сеис Во­

:-:0

rС!~(JІ\-!t:н;~аllі{:-"lо

(Ct)('

if

р::',lаГ~'г;аIIН){

liil'

3]J.ПН-1 па;~:!.\а .за

ДО

--

ПО.\іТlJЧIІОЮ

11033.

Лї)НОІЗі, потім у Т t:'fНlопо.\і.- і l! я НОПІ!JЇ І1а:lРЯ~IОt\, ЧJ()

до

3Ha~O,J;II·

ста,\ося t-J;І:І~,-Ч(' 3~~'.\!!іі\СЕНЯ tg.l~

таl";!! ФrаНІ\а Воронпіі: В.')~~Л на

реЖIlссра театру

iHTepeCO~1

lIоетіп. !JJОДО

110е1'[;З.

ПРО,l,()В;f'':У]\(lrз'~я

іl.I)ОГО

НОІі) га.\уЗ3Ю :\IIICTCJ.~TDa. роного.

фrаН1.!УЗ!)I'I!\

ПО.\ЬС!1}\,J[Х

р . . \.\(' протяг()~!

\ітсратуr:rою

ВИКЛIОЧНIIlIІ

:J

ззнrпаДНІІЧІ)І,ОГО Сlfмво.\із~tу

ного

ВІI3Ні1ЧIІІ3 1101'0 ft;ZІТГ:"Я

[,,11. УТ мовн пра~Jі І a,\I lb -:'ОГО тС'атру бу.\ІІ

дїп,\ьності

на .J.опші

не

~.

робота,

~)

ро­

\CГI\Il~'

1L1~'І..;аЮЧl! собі заСТ:':ПНІІІ";З, JЗ0РОН:Іі-і поча]] .\:lст~:ваТIІСЯ з

10


корифеями УІ<раїНСЬІ<ОГО театру ІЗ Росії і своєю чергою одержав запрошення від КРОПIlIЗНИЦЬІ{ОГО пступ]]ти до ііого трупИ, I1JO грала тоді в МОСІ<ві. починаються

рОІ<И,

.1.\Я

I1JO

боротьби двох ПОІ<.\І1І{аІ!Ь:

Вороного

6у,\и

РОІ<ами

.\ітературного й театра.\ЬНОГО.

А поруЧ з ЦИМ і невгамовна жадоба грома.1СЬІ<ОЇ праці:

все ПО_ДаВНЬОМУ

революційне

тягне

ЙОГО

до

грома;щ,

підпілля. ПРО.'(ОВЖ\'ЮТЬСЯ

раніше, марні спр06]]

до

ГУРТІ<ів.

попередні.

\·ПОРЯ.1І<\·ваТІІ хаос

спого

у

ЯІ{

і

СІJітогля­

ду, де маРКСІІЗМ .1ИВОIJІІЖШШ '1І1'ЮМ персп.\ітається з пан­

теїстичними (п .'(усі иlс,\,\інса Іі ІU.\еЙєрма"ера) настро­ ЯМИ і, разом

3 ТІІ!\І, 3 мріЯ~\1JI про

ніцшеанську

«на.'\ЛЮДІ!ІІ\ " .. ,

.::з

\<!\10ра\т"}

паніп», про

оtіrя,,\оп()]()

ре.\ігіЙністю

Вороний ПОІ<іНЧIlП ЦІС на ІЮ:;.\"'!;;; .\аві; а\с вибору

між

l\1ат('ріа.\і:З'10~\t

життя 8Н:ТОРСЬІ(ОЇ COГ('~'I!

та

!:J:eu \іЗ!\10!\t

ПСJ'I{l

31

востями не дава.\О 3:'\IOГl! !;IIЕ\ТIf

1\

остаточного

не

зробив.

а

'arTHBlt!\!11 Їl! особли­

511~ip

н

якіJЇ-нr()У.11J од·

ній ідеологічніj~r ПРНСТі1ні. Отже, на зміну «(г)(n~a!\I І:(lI~чаI!НП' IІ.1УТЬ «rOI~1! манд­

рівок» -

з І\10СІО3ІІ ;:ОП'"},l,РТі>СП {·!(i~.IY, :з <'lІеза.\ЄЖНІ!'>, ЯІ\.

казали тоді. обстаВllН l-IСС'П() 't i J\;1!U) Т\І!ЇхаТIf до трупи аж через

";~"'I;a

до Петер6),!,га), Рі:,

(;зrрнуп(' я пін

~lі'ЯІlів. добувши дозвіл

К ""Пі!!:;"'!' 1,"01'0 Ішдаєть('я

трупи CaKcaraH('IJ1~O!'(\

([

Са 'L'}HI'J);~()Г(),

вже

п;н .1()

звї.1.ТИ ,1.0 y[~paїH­

ської Ж трупи РаТ:\tіропnї 11 Васн_\ьсва. а з УІ<раї~,('ьких ДО

російських

(ПСТ[!Г)< ~-T\Г);:C~(ї)!~();(1.

об'їжджаючи з НІ!Ч!І

Р,ч';]()

ПстїП(l,

ф,'1Г)j;аті).

;, З()I';1'С"з т. ЗА

сІО г о-3а­

паДНЬІЙ край" і 6rcrаРJI)ію (1\1111''''';13) та КРІІМ І Іаrешті його акторське

маПДРУп<tJlНО;;

тридцятому рові Ж!lТТЯ uохідь

пишуться

Й

":'!I:-,~II;'-1(_'O:<O

.1[)УКУІОТ[)СЯ

частенько залишаюч]] по

ПРI!ПJlЕ~ЄТ[)[Я

на

(1901 р.) п КатrРИ!l(),чрі, Ми­ соб;

ripI;;;,

пrОХОДЯТІ1

па'l' ПТ11Иі!

с.\ід

в

\ 1{).1Тf.

УІ<раїн,

ському й російськом~' ~!IICTr!.~Tni: І\' ()();~I!BIIIfIJI1I\IIIi та іІого співробітннки,

СаД()ПСЬ];llіі,

('а t;( агаН,ЬКІІЙ,

аІПОРIl.

t')e-


ЖIlсrри,

ські -

антрепренери;

Бальмонт,

письмеНШIlШ

Купрін,

Б.

УІ,раїНСЬЮ

ЛазареОСЬІШЙ;

11 росій­

художники,

журналісти. Невпинне збагачення

вражень веде до HCr-

bobo-психічноЇ втоми: вже починає

обтяжувати цеи обо­

в'язОІ( тии.

«все б.\ую\ти та БЛУІ,ап,'),

Року

як

1900.

ш:

зазнача.\ОСЯ

IVIapI,o

раніше,

Прокля­ Воrоншl

вступив до РУПу. ОЗЯ13ШИ ІІа себе оБОD'ЯЗОІ< пі.\ час пе­ реїздів із

трупами

БУТІІ

емісара й розвознти

чимсь подібним

літературу.

обстапини дозволили, нарешті, ніше іі

помітнїше

манахів,

-

не ЛІІШС

до ПО.\ітичного

Наб.\ижався

час,

10:0.\11

BOPOHO~'y DИСТУПИТІІ пев­

ЯІ,

поетові rкуриа.\іп і a"\ J-­

але ІЇ як організаторопі

иа ПО.\і україНСЬІ<ОЇ лі­

тератури.

Давніl! знаиомИІ"' і ПРІІяте.\Ь С. І.

Ерастоо заТРIl~lаl1

його у себе в КатеРlІно,.\арі, [J.\аштуваОIIШ на служб,'

[J

банку. 3ВІІчаїIIІО, з [Jією с\)'жбою ПОЕ'.,\н)'ва\ися и інші заняття. Невгамовнни поет оrсанізує на ~liC1.!i споєї осі· лості філію редакції «~10НСI\а.я Р('ЧJJ» (попу_,ярна ростоп .. ська газета, I1JO Пll;\авао ЇЇ .\і6ера.\, нов), працює знову u гpO~la.,\ax і аматорських сценах, манаха і

малярія

до

збирає Д.\Я

обміркпоує НІ,ОГО

капіталіст Пара~ІО­

гурп,ах. Dиступає на

IJ

П.\ан літературного

~laтppia.\I[

покі.\ь

-

аль­

жорстоко

не ПРИМУСИ.\а його BTCl<ТI[ З кубанської сто.\иці

Харкопа.

Дскі.\ька

місяціо

харкіпсь"ого

;ІШТТЯ

оі!!

провів, працюючи то D «KO~liTeTi грамотності», то о сту­ дентському

соціа.\істичному

гypТl,y

(Левко

О. Коваленко, Юрко Ко\ард та ін.). то

13

l\1а1.\іЄfJIIЧ,

фі.\ОСОфСI>]{I'"

зібраннях в домі О. Я. ЄФIlМСНКОООЇ. А.\с ~Іа.\ярія виго­ НИТЬ його й відціля до ОдеСІ!, де l3ін СЛУЖІ!ТЬ У місь[,ій уп­

r;aBi; тут пін спершу одпід)'є бездіЯ.\l,ну «Стару Громаду". не

задовольнqється

Громаду»

та працює

й

в

за]{.\адz.є

«Одесь[(ій

студентську

«1\10.\оду

.\ітературніЙ спі_\ці '>.

IJя-то «Спілка» {[ вида_\а С[(.\адсного Іnе в КатеРlІно;\арі

11

доповненого у Харкооі

а.'ЬМ1наха -,<З-над X~lap і

12

з


/"ОЛИН»,

ЯКОМУ

"раїнсы огоo

\

Власне, IІІl1(ів,

СУДИЛОСЯ

ВОРОНОМУ,

ЗОI,рема

важно

стати

одною

з

перших ластіВОJ{

модернізму.

ЯІшіі

серед україНСЬЮIХ

письмен,

наддніпрянських,

був пере­

письменників

ГОРОДЯНИНОМ,

ІЦО

ніколи

не

мао

безпосереднього

зп'ЯЗI<У з селом,- було легше, ніж І(ОМУ іншому, ЗРОUIl" 1

іІ

рішучиіі

І,РОК

і

відштовхнутися,

нарешті,

від

берегів

траДИL\іііної наРО,ЩIІLlІ,КОЇ літератури.

ВОРОIІІІіі знав ЄВРОПС:Ііську літературу. ::3найомстоо з інозеМIІІІМИ .\ітература\ш ПJІСЬМСlll!lІІ,ів

було

за ТИХ

таl(ОIO

ж

ч~сіiJ

серед українських

рідкістю,

як

і

знання

чу·

жозе\\ІІИХ мов (звичаііно, :1111 НС гопор'IМО Т)'Т про ПИСЬ M~HIIIIKiB

заl;ОРДОННОЇ

броєннй !!II~I, ти

НС

УI;раїии);

заО;КДIl

БСЗСУ~lІ!іIJIIІІЙ

факт

але

Й

ві,1J1аЖ"валися

народження

ті,

хто був

оз­

відверто визна­

міського

інтелігент·

ного чнтача і просто ДО цього читача звертатися. Супс­ реЧЕІІ про ТС, Д.\Я 1,ОГО писаТІІ іі як ПІІсаТІІ, поча.\ися в:же

/\авно. ЯІ;

давно поча.\IІСЯ й

А проте, коли зга:ІаПI

1882

спроби

13ідомш',

«європеїзації».

відзив

Ч;Jтачсгн ПС()('I(ладн з ЧУЖОЗСМНІІХ апторів ЗІШІТІ,а" ні

про

ПJО

НОDИХ

згадаємо

р.),

1881

простолюд,

ctc ..

Костомарова

р. про спроби М. старніІы огоo дат!! українському

не потребує

й

(<<3

давнього

ві,'[ЗIIВ З пеDНЮ! "сгаНОВ\СННЯ\1 на

«кованих»

пізніші

:>аRдання

-

ні

Д.\Я

супереЧІШ

ні

Міцкєвича

ЦI€1 мети слів;

Байрона,

коли ж МИ

Драгоманова

установлення

з

Грінченком

української

літератури

(у 90-х роках). то допедеться прийти до писновку, ЩО Й

на

початок

ХХ

ст.

питання

за.\JlшаАОСЯ

ясним. Автор "Позиченої кобзи»

не

для

всіх

(П. Куліш) запрошував

узяти приклад з німця, що«прихи.\ИВСЬ до греків та рим­ .\ян, широкою

рікою праВДІ! плинув, простуючи

в науки

о"еан». Провади.\и перекладацьку роботу В. Самійленко, Є. Тимченко, Леся У"раїнка, що в першій же своїй кни­ зі

явно

орієнтувалася

на

інтелігентного

читача,

Аг.


Кримський та слідом

за

І ван Франко.

ними:

він

Вороний відважився піти

визначив

потреби

свого

читача

в

даний історичний момент і підкреслив неминучість роз­ риву з народницькою традицією.

Першу спробу зробив він тературно-наукового

письменників

узяти участь

р. на сторінках "Лі­

1901

вісника»,

де,

в

запрошуючи

альманахові, що

молодих

він

заду­

мав, «який і змістом, і формою міг би хоч трохи набли­ зитись

до

нових

течіїІ

ських літератур»,

ри

«хоч

ною

напрямків

малены оюю

ціхою

сучасних

європей­

побажання одержати тво­

оригінальності,

з

незалеж­

вільною ідеєю, з сучасним змістом ... де було б хо'.

трошки кого

З

і

ВИС\ОВ.\ював

філософії,

блакитного

недосяжною

де

хоч

неба,

красою,

клаптИІ,

що

від

своєю

яснів

віків

би

манить

незглибною

того нас

дале· своєю

таємничістю».

При цьому тут же підкреСМОRалось, що на «естетич­ ний бік творів звернена буде наj:'lбільша увага». Крім цієї друкованої відозви, тоді тьох

визначних

старшого

ж

він розіслав листи до

представників

покоління,

де

української

думки,

ІЦ"

бага­

літературн

висловлювались

друкованому листі, набувають уточнення

'.

в

Прого.\ошує­

ться гасло чистого мистецтва

(<<вільна та чиста штука.

справжня

поезія»),

без

тендеНІ-\ії

ЇІ

шляхом,

який

прок,\али

наИОl.\ьші

запашна

мистецтва,

що

йде

мора.\і.

художники Європи (називаються імена Метерлінка, Га­ уптмана, Ібсена, Тетмаєра. а також Едгара По, Бодлера. 8ерлена й IVІалларме Оголошується теринці,

що

останніх трьох з застереженням).

війна народницькому

«переспівує

старі

з харчанням, притичинами й

збиті

шаблону, поезіЇ-ка­ співи

й

переспівує

СВНСТОМ».

Деякі з цих листів опублікував покійниіі О. К. Дорошкевич у своїй статті «До історії модернізму на Україні», «Життя й революція», 1925, ч. 10, з якої ми й

наводимо

дальші

цитати.

14


Ще раз підкрес\ена неминучість ти

вик.\ючно

на

естетичний

бік

«всю увагу зверну­

видання,

наблизивши

його хоч почасти до новітніх течій і напрямків європей­

ської літератури». Стиль символістичний

в

новітньої поезії повинен бути

широкому

поетичних творів

взагалі

розумінні

(такого

і

властивий

символізму

ДЛЯ

багато

у

Гейне і Гете). віи нічого спі.\ьного не повинен мати ЗІ скаліченими формами російського декадентства. Показа­ но,

зрештою,

«з

смаком,

зразках

ІЇ

соціального

часто

замовника

виробленим

літератур

чужих

і

це

-

викоханим

народів».

Зараз

інтелігент

на

чудових

він

не хоче

читати нашої книги іі наших поетів, бо вони стоять ниж­ че

рівня

його

запитів;

форми, «.\юбов,

npaca

треба

ці

запити

задовольнити:

краса й шукання правди»

-

в те­

матиці. Uікавий додаток знаходимо в одному з листів: «спокою

треба.

відпочинку для

стражденної,

зневіренО1

душі сучасного інтелігента ... любові, тихої радості треба

для його оз.\об.\еиої, змученої душі!». Ми повинні віддати справедливість Вороному за ви­ разие

форму.\ювання

ІЇого

програми,

ІЦО

не

припускає

двозначних тлумачень. Тут ііого вустами говорить інте­ лігент буржуазного типу, що

життя,

від

боротьби

в

світ

хоче

втекти

містики

й

від реа.\ьного

фантазії.

иі виступи М. Вороного відбивали загальну тенден­ цію

ряду поетів до

вишуканої модерної літератури,

яка

особливо внразно виступає з кінця віку у поетів з Галичини.

Початковиіі го

(перший

1901

вислів ЇЇ збірник

-

у віршах Василя Пачовсько­

«Розсипані

перлИ»

КИ самовбийці», остільки

1899)

зливається

з

й

декого

з

«маніфестами»

може бути й мови про Їхній вплив на

наха

надруковано

р.), Петра Карманського (першнй збірннк

«З-над хмар

і

з

долин».

15

ннх

-

"з те­

хронологічно

Вороного,

ІЦО

не

редактора а.\ьма­

Певний

поштовх могли


даТIІ

теОРСТІ[чні

«модерністів».

вис.\ОВ.\lОі3ання

(Самий

термін

маіібутніх

росіilСЬКIІХ

«модерністт>, с[,азати

р~чі, залишився чужим для російсьr,ої КрИТШШ, бо ппажала

за

І,раще

вживати

«СІІмво.\ЇЗМ:J ,

терміна

ДО

UOHd

а

1--(1-

ніше -«де[{адснтство»; цього Ж Tep~liHa ста.\Н вж[шати.

з"ається,

в німецькій критиці -- Герман

для зазначення

ратурі).

натураліСТIІЧНIІХ

I,Ue 1884

течій ІЗ

Бар

1890

р.1

HiMCC~i>I,ii-i І.і ,'с­

р. в [шївськііі газеті <.Заря» І. Ясшr­

ський у формі, що подібна до форми ВОРОНОГО, боронив

ідею самостійного значення МlІстецтва (<<1\1cTa МИСТС;1тва полягає

зовсім

не

в

тому,

щоб

УЧИТИ,

а

ІЗ

ТО!.1У,

щоб

зроБНТІІ ЛІодеu щаС_\IIВІІ~IІІ, подаючи Ї:~! одну :J наіlі3ІІЧ1JIХ

насолод»), а l\1іНСЬЮIЙ. тут же, ще ві,цззжніше чував

проти

знаючи в гадують вітньої

публіЦIlСТИЧНОГО

пізніші краси»

надто

варити ГО

в

::.аl1сре­

поезії,

свою чергу докори IVlихаіі.\ОВСЬІ;(JГО> 1]!0

про

відповіді в

стверджувати,

м' ять

е.\смента

Єфремопа

українській

ІЦО

ще

С.

статті

юного

пізніші

«ШУІ;ачам

літературі.

«3ари»

1>ІОГ.\1І

Вороного,

Нема

вислов.\ювання

д.

на­ НО·

підстав

запасти

скоріше

ВІІ­

13

па­

можна

го·

l\ІСРСJЮ,ОВСЬКО­

(<<О ПРИ'111нах упадка ІІ НОВЬІХ течеш:}!х в сопремен­

ной русской литературе»,

1900),

як про

1893)

натхненню,ів

і А. ВОЛІШСЬ[(ОГО

(1896-

ідеіІНОЇ п,\атфори!! 1іаШОІ

'J

модернізму. Будь-як!!х заJ{інчен!!х зразків росііісІ>І:а пое· зія

в

своїй

практиці,

одначе,

ОДНОГО хіба Бальмонта ші -

ще

не

могла

(перший збірн!!к -

«В безбрежности»

дат!!. крі:\l

1890; даль­ - 1898, "Го­

-189j, "ТишrlНас> 1900). Брюсов перебував lце в смуз, деJ{адентства й лише 1900 РОКУ почав ВІ!­

рящие здания» навмисного

биратися з неї

«<Третья стража»);

решта ;-К, КОМІ НО

брати до уваги Мінського й Мережковськ'_го. по-просто--

1

Негтапп

Bahr, Zur Kritik der Modcrne. 1890. 16


му кажучи, були ще не помітні.

розмежування шкіл -

Навіть не сталося ще

і зауваження Вороного щодо ро­

сійських письменників в одному з ЙОГО листів

1901

«<Бальмонт

і

талант, що

-

спотикається,

Брюсов,

а

я

його

Коринфський

й ламаються, аби

свою нездарність вати

нас

шукає

р.

часом

при знаю ; російські декаденти etc.- нездари, що кривляються

звернути

на

себе

увагу

і

заховати

Їх я не признаlO») не ПОВІШНО диву­

-

поєднанням

зрештою, імен автора

в

одному

збірника

сова й автора «черных роз» соте»

нових шляхів

рядку

глибоко

чужих,

«Третья стража»

Брю­

і «Гимна кра­

(1891-95)

Апо.\.\она КориНфського, нині невідо­

(1896-98)

мого навіть аматорам російської поезії. Висновок, що йо­ го ми повинні зробити на підставі наведених фактів, яс­

ний: на запитання, «звідкі.\ь узявся модернізм на Украї­ ні

уіа

-

Галичина

відповідь

-

чи

уіа

Москва?

доведеться

-

хідноєвропейські

літератури,

а

головне

-

суспільно-по­

літичне і культурне життя України кінця ХІХ ку

ХХ

дати

і Галичина, і Москва, почасти Польща і за­

ст.

Поява

модернізму

означала

почат­

-

остаточний

розклад і занепад буржуазної культури. Лозунги «ми~­ тецтво му,

для мистецтва»,

які

чали

висувалися

індивідуалізму, пантеїзму, егоїз­

модерністами

страх української буржуазії

і

символістами,

перед

все

озна­

зростаючим

революційним рухом, перед народом. А. О. Жданов так визначав соціальну сутність декадентства: «Соціальними своїми

джереламн

це

була

дворянсько-буржуазна

'в літературі в той період, коли жуазії класів

були злічені прагнули

захмарні

висоти

і коли поети

сховатися

і

дні аристократії і

тумани

особисті переживання

від

та

і копирсання

бур­

ідеологи пануючих

неприємної

релігійної

течія

дійсності

містики,

в

в

мізерні

в своїх дрібних ду­

шах Акмеїсти, як і символісти, декаденти та інші пред­ ставники дворянсько-буржуазної ідеології, що

2.

М. Воровий.

17

розклада'


лася,

були

віри

в

проповідниками

занепадництва,

песимізму.

потойбічний світ ...

На світ випливали символісти ... декаденти всіх ма­ стей, які зрікалися народу, які проголосили тезу «мис­ тецтво заради мистецтва», проповідували безідейність у літературі, прикривали своє ідейне і моральне розтління

гонитвою за красивою формою без змісту. Всіх Їх об'єд­ нував звірячий страх перед приіідешньою пролетарською революцією».

гонитва

за

красивою

формою, ці

від життя були властиві і М.

лозунги

Вороному.

втечі

!JJo вони, ці

лозунги, об'єктивно (незважаючи ІІа .запевнення у вірші

«Іванові Франкові»

про намагання поєднати «чисту пое­

зію» з боротьбою) означали страх перед революційною зливою

-

це

не вимагає

осоБЛl!IЗИХ

пояснень,

але

певне

також і те, що організований ним альманах «3-lІад хмар і

долин»

.3

своєю

теоретичних мрій. зібрано

також З

докупи

Євгена

1899

практикою

безперечно

«1V10дернізму»

різноманітні

не

виправдав

в ць.ому а"\ьманасі, де

твори

Мандичевського

са~юго

(що

Вороного,

почап

а

друкупатис"

р.), Петра Карманського, ОСllпа Маковея (3бір­

нНІ( «Поезія»,

1894 р.), Васи.\я !JJypaTa «<Lux іп tencbris», 18::16, «Мої листи», 1897), А. Крим.ського, А. Кру­ шеЛЬІlИ!,!ЬКОГО,

О.

Кобилянської,

КQцюбинського,

1\1.

а

поруч них Б. Грінченка, В. Ca~IiiiAeHKa й полярного мо­ дернізму дериізму»

І. в

Нечуя-Левицького, суті

було

ще

якраз

дуже

того

самого

«мо­

l!ебаf'ато.

Певне також і те, що, здеклар.у!)аВЩ!l. своїми лнстами і

своїми

поодинокими

поезіями

«малерні»

настанови

в.

галузі літератури, М. Вороний ЯКОСЬ і далі стояв у сто­ роні

ц.ійно

від

українськнх декадентіп

зв' язаиий

ані

з

-

він

львівськими

не

був

організа­

«МО.ll.1)Домузівцями»

(Лепкнй, Пачовський), aH~ з письменщщами., що групу­ валися навколо «Української хати». а якщо й виступав

18.


)'

їх органах, то

з

матеріалами

<<нейтрального», так

мовити, характеру. (Так, в "Українській хаті»

би

були на­

Ді·укопані його спогади про Л. Мацієвича). І після виходу збірника "З-над хмар і з долин». де впсрше була надрукована значна частина поезій Вороно­ го, він не квапиться друкувати окремого

віршів, які вже на не

меншу

1903

книжку,

збірника своїх

рік могли скласти, що й казати,

ніж

ті,

з

якими

дебютують

зараз

молоді поети. Життя ЙОГО й даЛІ иде такими ж шляхами бурлакування

й

розкиданості,

якими

йшло

воно

й

дО

IJbOrO часу. Весна р. 1903 ПРИВОДИТЬ його дО Києва як делегата гальної

від

одеської

організаuії,)

«Старої

Громади»

всіх уl{раїнсы{хx

на

з'їзд

«за­

громад.

Подорож дала значні насліДI{И й для особистого жит, тя поста. Тут йому після довгих рокіп безпритульного бур.\акування

сім'ї поп.\іч

захотілося, нарешті,

із

І{оханою

міцно

дружиною

осісти

в

СВОЇlі

Вірою Вербицькою.

дочкою члена КИЇВСЬКОЇ «Старої Громадю) і поета, спів­ робітника «Основи» (псrвдоніМ-МI!!(ОлаЙЧIll( Білокопит. ниі~l)

lVll!l(ОЛИ

АндріЙОВllча

верБицы{го •.

Вже

жонатим

ПСРСЇЗДllТЬ Вороний до Чернігова, де служить у ському

статистичному

бюро»,

що

раніше

бачило

«3ем" у

себе

ГріНЧСНl(il й КоцюБИНСІ)КОГО. Та Іцастя усміхнулося пое·

ToiJi неІ!адовго ~ р. 1904 він знову самотній. Розрив з дружиною ТЯЖКО відбився на ньому. скорБОТllі BilIrYKll його

почуваються в

намиста»

роного

і т. ін. Від

циклах

«За

брамою

ра!о',.

«Раз')к

IJi.\I<OBllTOCO розпачу врятовує Во·

лише Qлизькість

друзів

гумористичних оповідань

(КоцюБИНСЬКllЙ,

автор

Г. О. Коваленко. ХУДОЖНIll( і

по~т l\zIихаЙ.\о ЖУІ( та ін.) та. як і раніше, громадська

p06GTa -

в

«Просвіті»,

В

pociirCbl{OMY «Літературно-ар­

тистично"у товарист;;j» (з МСТОlo конспірації. щоб одвес­ ти жандарям

торському

2*

очі

ВІД

своєї

Драмати'l'ному

пrдпільної

гуртку

19

роботи),

моло-ді.

Дь

в

ама"

числа

її


належить

черНІГІВСЬКИЙ

видатніший

семінарист, у

майбутньому

поет

Радянської

України

Все намагаючись

заглушити

свою

Павло

-

най­

Тичин~.

родинну драму, що

поставала і гнітила його тяжкими кошмарами, поет, зга­ дуючи

недавнє

минуле,

відправляється

в

театральне

турне з відомим російським актором П. Орленєвим, мрію­ чи виїхати з НИМ до Америки на гастро.\і ... Так прохо­

дять цілих сім років у Чернігові, зміст

яких для нас

поки що мало

переїздить

відомий,

року

1910

він

до

Києва ІІа постійне життя.

Тут застала його й Лютнева революція. Життя поета чергується

знову між

службою, що

мала ні з його нахилами, ні

нічого

спільного не

з його культурним

рівнем

(посада діловода ремонтної частини механічного відділу

в

«Окрузі

водяних шляхів»!),

роботою

громадською

і

роботою в галузі мистецтва, літератури, що, з суті, тіль­

ки з цього часу втратила у Вороного випадковий харак­ тер.

Театр

коротке

по-давньому

перебування

в

відтягає

трупі

від

літератури:

Садовського

його

змінюється

педагогічною працею в театральній школі, директорством і

режисерством

Книга року,

1913

в

його

театрі.

«Театр і драма»,

свідчить

про те, що

яку

він

тяжіння до

Вороного не було лише емоціональним:

випустив театру

у

довгий час ця

невеличка книжка була мало що не єдиною українською працею

в

справі

театру,

що

заслуговувала

на

уважне

ста.влеНIІЯ.

uя книжка до деякої міри з'явилася як наслідок дов­

ГОЛІтніх роздумів М. Вороного над театром і драматур­ гією. Зауважимо, що, починаючи з кінця ХІХ ст., по­ руч з статтями на суспільно-політичні теми, які віи дру­

кує

в

передовому журналі

реВОЛlQційноrо руху

в

«Житє

Росії,

і

слово»

(про

ріст

розповсюдження марксиз­

му тощо), М. Вороннй стало виступає на сторінках «Зо-

20


рі»,

а

згодом

відками

«Літературно-наукового

рецензіями

на

вісника»

театрознавчі

теми

з

роз­

«<Марко

Кропивницький», «Вій» в драматичній переробці М. Кро­ пивницького», «Згадка про Шевченка» тощо). Паралель­ но з книжкою «Театр і драма» «МихаЙ.\О театр

у

(1913) «Сучасний українСІ,КИW (1914), в яких виступає поборником

Києві»

російського

реа.\істичного

хоплюється

досягненнями

театрального

якщо модерністи,

заперечува.\Н

реа.\істичниЙ

нього

n

театру

МІСТИЧНИМ В.

угоду

БРЮСОIJа

А

метод

дусі

«Ненужная

за­

яки;;

TeaTpiIJ CIJiT)'. І гідний ува­

зокрема

«новому

IJидінням

МlІстеЦТIJа,

театру Станіс.\авського,

ставить на перше місце серед

ги факт:

!УІ. Вороний пише статг,

l,Uепкін»

ранній В.

Брюсов.

l\10п(оnського Худож­ абстра!<тним,

TeaTpOIJi» Метерлінка

(див.

статтю

праIJда», 1902).- то М.

Воро­

ний саме IJ сприйнятті і РОЗВИТКУ ПРlІнципів театру Ста­

Hic.\aIJCbKOrO

вбачав

ціона.\ьного

театру. Одначе

запоруку

розпитку

українсь:;::>го

література

ного повніше. Виходять. нарешті

захоп.\ЮЄ

-- на 20-му році ліп­

ратурної дія.\ьності, перші з6іРКІІ віршіn:

зії»,

на­

Воро­

«Ліричні пое·

1912, «В сяйві мрій», 1913, щО \JIС\!ОЧИЛИ далеко

не всі його твори.

ПJО Їх

він

написав, а.\е

суці.\ьне

го часу

знаЙоми.\а бі.\ьш-менш повно .\І1ше

муза» О.

враження щодо

Кова.\енка

поета.

з

дають змогу

СК.\асти

ЯКІ!М

дО цьо­

«Українська

(1908), що дала біографічні відо

мості про Вороного і двадцять два вірші. З'яви.\ися

і

друковані

критичні

думки

про

твор"

Вороного. Проте хоч трохи ясного портрета IJ цих дум­ ках ми ще не знайдемо чи книжку

віршів

справа

через те, ПJО

взагалі

ліричний поет, типу Вороного,

навіть

у

нелегка,

ясно зрозуміти

чи

через

те,

що

в украЇнські,! літературі,

1912-1913 рр .. становив собою незвичайне

явище. Вірніше останнє. Та й справді, що говорила про ці книжки сучасна

їм

критика?

21

Насамперед,

вона

не


шкодувала слів,

щоб висловити

стороною

лірики

ного

віршам

цим

Критик «РадІО> він

кого

виконання,

називає,

роботи

місць

в

в не

музичністю.

ч.

поезії що

з

закінченості,

Вороного

займуть

україНСЬЮIІ літературі;

літературна мова, багатство

Нічого

нібито

його

боку

сумовитої

й

мінорної

із

ЦИМИ

«європеЙСЬКIІІ!»

мисте!.!ь­

,\егкості

поетич­

одно

перш!!х

з

вражає

«найкраUJа

р., кн.

(1912

рує особливо музична стихія творів Вороного Поруч

було.

Й краса ритмів». Критика

з «Літературно-наукового вісника» ня

рів­

не

«рядовий читач», як сам

38)

сумнівається,

віршової

вірші

захоплення формальною

її

українській

(1912,

себе

ної

Вороного,

-

І)

ча­

вражеН­

музИl{И.

ХІ!альними відзивами

висувають

характер творчості поета.

Щ~

«Будь !УІи­

кола Вороний не у нас, а серед культурнішої нації, то певно йому давно б одвели місце

шими

співцями»,

(1913,

т. УІ,

пише

349)

ЯК першому між пер­

рецензент

«Української

думок про творчість Вороного,

треба визнати,

ження

І<РИТlІків розпливчасті,

в

цих статтях і замітках ледве

усіх

НИЙ

висновок,

хати»

і т. д., і т. п. Не розглядаючи інших

якиЙ

ми

що

можемо

llJO

вра­

творчості

ІЇого

початий, і

єди­

аналіз

з

що

них зробити,- це

те,

що для своїх ровесників і сучасників Вороний був яви­ щем

високої

художньої

культури.

Як визнаний метр поетичиої форми, Вороний підхо­ див до межі. за якою починався НОВИЙ не тільки літера­ турний,

а

ІЇ

історичний

період, підходив,

недооцінюючи

й не розуміючи, як і інші, ваги і розМІрІВ реВОЛЮЦIИНОI

бурі, що піднімалася на його очах. Старий громадський робітник, свідомості

Вороний, й

більше з

переконань,

усе

темпераменту, ніж життя

своє

силою

тягнувся

до

громад, гуртків, у революційне підпілля. До раніше на· веденого про ЙОГО політичний і фіЛОСОфСЬІШЙ можна

додати

лише

те,

що

22

він

і

сам,

світогляд

оцінюючи СВО'О


політичну працю, вважав, що «серйозним партійним ро­ бітником

не

міг

і не

вмів

бути»

- наслідком особливо­ 1917, перехопившись за со­

стей своєї психології. А р. рОІ<

п'ять

років

ВОРОНиі! став

ЖИТТЯ,

уже

не

повного

тією

різноманітних

людиною,

що

пригод,

був

раніше;

зраджували СИМІ та lі темперамент. Дні лютого 1917 р. заХОl1l1ЛИ

його

мітингами,

лення,

розкріпачення

мом

його

і

іДСЄІО

ледве

сатрапаМIІ

«наu,їонального»

живого,

виЗво"

ПРlIгніченого uаРIIЗ­

україІІСІ)КОГО

слова.

В

тому

ж

рочі осоБІ/сті справи ПРИМУСНАІІ ііого ВIІЇхати до Ростопа (де

помирап

ііого

там

GaTbKo),

затримаТIІСЯ,

застряти

в Таганрозі ІІ повернутнся до КІІєва напере,~одні падіния

гетьмаНІЦИНИ, КО.\И бу.\о відзначено IIОГО 25-рі'ІНи,і юві­ .\СН.

В

ЦСl1 сами!і час, певно,

·СТИНКТОМ,

І ось

він

перекладає

іДУЧIІ за революційним ін­

«Інтернаuіонал».

якось иадто швидко й гостро епоха

по):нал» дужості

захоп.\СНЬ

З:\1Їнюється

Д.\Я

«чарівних

поета епохою

баil-

навіть іронії з ИОІ,У літературної молоді. Поет

не розумів подііі, І[ІО l3ідG;,'ва.\lН'Я, сліпо вірив у ЛОЗУНГИ «НrlJ!іонального

ВИ3ВО...\СННЯ»,

Gvржуазія

і

які

сам

Жовтневої

рево.\ЮI!іі

ЧjО

Їх

підтримупав,

на

Україні.

висувала не

До

україНСЬІ<.а

зрозумів

цього

перемоги

долучилась

тяжка фізична недуга. Тож не випадково в 1920 р. за часів

польсько-петлюрівського

відступу

з

Києва

«від­

ступив» і Ворони!'I, ОПIIННВШИСЬ як емігрант у Варшаві. 'Після підписання Ризького трактату він усувається від ПQлітеміграНТСІ)IШХ інтересів і переїздить удруге в житті

до того самого міста, де колись Іван Франко вшанував ііого, -на

u.Je

юнака,

своєю

дружньою

літературно-аРТIІСТIІЧНУ

й

приязню

громадську

і наставляо роботу,- до

.лы ова •.

На цих сторінках біографії Вороного доведеться тро­ 'Хи спинитися. РОКІІ еміграції були роками туги за рід-

23


ннм

муки політичиого сумління. Не давала спо

краєм

кою ні педагогічна праця при українській консерваторії,

в драматичнlИ школі, що років

був

її

сам же він заснував і п'ять

II

директором,

і

на

кафедрі

риторики прав­

ничого факультету в таємному українському університе­

ті, ні

літературна праця

тична

примадонна»

(книжки:

«Режисер», «Драма­

критичний

-

нарис

жіночої

чості на сцені і «Пензлем і пером»

-

В

повернувся

кінці квітня

дянську

року Ворониіі

1926

Україну.

Протягом

деякого

твор­

про малярство). часу

на

він

Ра­

був

на

педроботі, завідував літчаСТIІНОЮ в КИЇВСЬІ{ОМУ оперному

театрі, учителював на Кіровоградщині. В Радянській повніше

Україні

у

видавництві

видання творів

рядкуванні якого він сам ня

увійшло

гінальних займався

йому

багато

перекладами,

належать

лицаря»,

«Кам'яного

літературну

.10

них,

того

М.

1928

«Поезії",

ГО.\ОВНО

гостя»

з

і

не

В

друкованих

Вороний

в

ці

росііІських

високопоетичні

О. С. Пушкіна. У го

Крім

вийшло

най­ упо­

брав участь. До цього видан­

нових,

віршів.

Вороного

1\1.

році на

1929

«Рух»

переl<.\ади «lVl0царта

ори­

роки

ПОСТІВ­

«Скупого іСальєрі'>

році критика ВІІСОІ<О оціНllла йо­

редакцію

Кулішевого

переК.\аду

драми

«Ромео та Джульєтта» В. Шекспіра.

1\1.

Вороний виступає також активно і як журна.\іст.

Йому належать численні театра.\ьні рецензії, статті про малярство і

графіку, спогади

про

своїх

видатних

сучас­

ників, з якими доводилось зустрічатись. В спогадах про Івана

Франка,

наприклад,

знаходимо

чимало

нових.

малознаних фактів із життя і боротьби великого Каме­ няра. Помер М. Вороний у лерівськими

загарбниками

1942

році В окупованій ГІт­

Воронезькій

області.

Після ознайомлення з життєвим форму.\ЯРОМ М. Во­ роного

і

з тим

оточенням,

лася ЙОГО поетична

у

творчість,

24

якому

ми

виникла

й

розвива­

ставимо завдання

ВІІ-


значити І, В міру можливості, з ясувати хоч би и загаль­

них

рисах

головні

прикмети,

що

відрізняють

інших і надають йому права на увагу з

ЙОГО

від

боку сучасного

читача.

раніш

3

ннежить

наведеного

до

ми

вже

знаємо,

міської дрібнобуржуазної

що

Вороний

інте.\ігенції

Ук­

раїни 90-х-900-х років. Ясні для нас і літературні пе­ редумови втекти

його

иід

українську поезії

й

принцип

ного

поетичної

праці:

народницького

поезію

по-третє

до

рівня

чистого мистецтва,

моменту,

з

рішучим

і

в

під

намагання

по-друге

сучасної

висунути

-

по-перше,

шаб.\ону,

підняти

поетові

теорії,

й

головуванням

відмов.\енням

СВІТОВОІ

на

ВІД

практиці формаль­

будь-якої

тенденційності.

lVlіркування про пп.\ив західноєпропейських письмен­ ників

на Вороного

давно

.\ітератури зага.\ьним ник

віршів

поета,

щоб

тературних інтересів про його

вже

місцем. і

стало

в

наших

історіях

Досить перегорнути збір­

впевнитися

в

широчині

в Їх різноманітності.

переклади, переважно з

його

.\і­

Не кажучи

французьких письмен­

ників (Сю.\.\і Прюдом, Верлен, Ж. Мореас, Рішпен, Бур­ же, Бульє, IVlетер"інк; можна додати ще імена КаТЮ.\.\а !\'іандеса й Октава Мірбо), почасти з німецьких іросіЙ· ських

(Геііне і, крім того, прозою

-

«Зе.\ена папуга»­

Шніц.\ера і "Ткачі,,-Гауптмана, і з російських-Пушкін. Тютчев. Фет і ін.), ми на кожному І,році в иього зу­ стрічаємо, чи то під епіграфами, чи то у вигляді спогадів

у тексті,

імена Верхарна. А.

де-Віньї, Сю.\.\і Прюдома,

Вер"ена, Гете, Овідія, Шекспіра, Гейне, Бод.\ера та ін. «Європейська»

зовнішність

таких заго.\овків, як -

довершується

пристрастю д(}

Уае victis, Memento mori, Sententia.

Fiat, Ave regina, Dies irae, Hostias, Finale, Le sonnet sans tete, Spharenmusik і т. ін. Оди ого часу заголовки такого

25

гатуНІ')' бу.\и

широко


8

моді,

(так,

зокрема

турних

і,

польських

нахил

переважно,

складніших, ної

у

Брюсов зберіг ніж

діяльності).

у

і

росіі"іських

ДО

таких

латинських

Вороного,

до

Утворюється

модерністів

навмисне

заголовків

кінця

своєї

враження

літеРd­ правда,

-

літератур,

культурності

іі

ерудиції й, природно, виникає думка про залежність Во­

роного від іноземних зраЗІ(ів. Сам поет із усього \.\ього переліку

має

нахил

висунути,

власне,

французьких

пое·

тів, у яких він учився культурі вірша, теоретичної маІ!­

стер ності

а

-

l\1алларме).

З

числа

їх,

з Верленом

спорідненість:

почасти

зокрема,

в

психіці

для них обох поривання до віри,

стиво, 6сзпірноі душі», почаСТJI шукання

МУЗІІчності

вражень,

мів

і строфічної будови

він

створив

під

Верлена

він почуває

однаІ(ОВО

-

Іі

внутрішню в.\аСТІІВІ·

«зневіреної і вже, В.\а­

ІЗ а

(почасти

якусь

поеТІІl!,і також

і

в TexHi~Ji ~

спільність

РІІТ­

(вірш «l'vІавзо.\еli», наприклад,

несвідомим

впливом

ритму

і

строфіІШ

"Осінньої пісні» Верлена). А втім, каТОЛІІЦЬКИЙ прио!аІ( сентиментальності кінець і

кінцем,

здавалось,

віри

до

і

бідність

надокучили

що у

нсвір' я,

є

іДСЙНОlО

Вороному,

французького

щось

змісту хоча

поета,

спільне

що

щодо

Всрлена.

раніше ІОМУ кидався

ВІД

цього

напіть ...

складне

ПІІтання,

ІЗ Шевченком.

Питання про літературні

вп,\иви

-

бо сама методо.\огія ІЇого ще недосить розроблена. ПРИ певній, навіть

поріВНЯІІО

невеликі,'І

начитаності

наДЗIJИ­

чайно легко відшукувати «запозичення» і «впливи». Ав­ торові

ЦИХ рядків,

наприклад,

під

час

ЧІІтання

віРIJІ!3

Вороного не раз згадува.\ИСЬ інші поети, яких не зга,Н­

но у поданому вище СПІ.скові. В любовних віршах Во­ роного без труднощів, ,являються сліди впливу Ге{ІНС;

такі речі, як «Dies ігае» і "Hostias», примушують згаД'lТІІ польських

модерністів

зокрема,

Яна

Каспровича

(з поем ою якого «СВЯТИЙ боже» хочеться порівняти ці

26


вірші нашого поета); віршовані дрі Г деякої

добірності

парнаСQів,

висловів

наприклад,

' .. ,,\'

нагадують

Катюлла

пристрасть

поетичні

IVlандеса

(ні

до

фокуси

в

якому

разі не символіста), Банві.\я, Бульє. Анапестичні е.\егії часами явно впадають у тон Надсона та інших російських поетів-вісімдесятників

му.

попередників пізнішого модерніз­

-

Із модерністів росііІських мова могла б бути .\ише

про

Бальмонта,

але,

безумовно,

про

Бальмонта

попе­

реднього періоду, не про аІ3тора «Будинків, llJ() горять'>

і

збірника

на

то

-

ве.\икими

Не

«Будьмо, як

про

нь()го,

сонце».

КОЛИ

I.llождо

можна

11

вплиІ3У

говорити,

з

застереженнями.

вдаючись у деталі, llJO були б на

альному

Вер.\е­

то лише

історично-.\ітературному

MiCQi

дослідженні,

в спеці­ визначи­

мо тут .\ише грунтовну ріЗНIІQЮ між Верленом і Воро­ ним.

Вер.\ен

насамперед

наченого еМОQіонального що

замість

фарб

вимагав

музики,

тобто невиз­

враження, яке здобувається тим,

вживаються

лише

відтінки,

речі

не

називаються в точнім Їх означенні, а читачеві навіюєтьсq ідея

без

речі

ність

не

словом-натяком,

решти,

р"торична

і зверни їй

припускає

«музичності»,

І,ами

Але

c.'ODOM-СИМВОЛОМ;

деl,.\амаL\ія

карк»), ясність і чіткість

різннх тлумачень. також

досить

«<візьми

часами

красномов­ ВІІразу,

Вороний також

користується

порівняти

усувається,

переК.\ад

що

шукає

словами-натя'

хоча

б

однієї із

ранніх речей Вер.\ена з першоТІ30РОМ, щоб побачити всю різницю в Їхній постиці. IVІи дозволимо собі процитува­ ти ці.\ком

цей переклад Вороного.

За вікном, ніби в рамі картини, УтікаІОТЬ шпилі, ПОЛОНИНИ, Мчаться ріки, ліси і луги, І б.\акиті вузькі береги ... Все біжить і гримить і щезає,

В буйнім вихорі геть одлітає.

27


Ніби начерк химерний в вікні, Ріжуть небо шляхи дротяні. Запах вугілля, пилу і пари ... Спів кайданів і хмари-примари ... Десь мов регіт титанів гримить, Десь

мов

пугач

зловісний

кричить.

Але весь я в обіймах спокою­ Любий образ мигтить наді мною, Чую шепіт я лагідних слів В серці, сповненім сонячних снів ... Хай же вихор бурхливнЇІ несеться, Серце тихою радістю б'ється.

де

Мн

не

все

це

поручимось,

що

читач

відбувається з

виразно уявляє

автором

вірша.

В

собі,

оригіналі

(вірш узято із збірника Вер.\ена «Добра пісня»: Le paysage dans Іе cadre des portiercs) про це не дове детьс я довго гадати, тому що там прямо говориться про «тонкі

телеграфічні Вороного

стовпи»

«шляхн

(роІеаих

дротяні»),

(rythme du , ... аgоп ЬГllІаІ -

у

у

m,nces du teIegraphe про

ритм

Вороного

грубого

вагона

пропущено

зов­

(ім), і через те, що там нема улюблених «хмар-примар»

Вороного, Й не вимагається особливої кмітливості, щоб догадатися,

одним

що

вагони

«кайдани»

просто

-

залізничного

поїзда.

зчеплюють

Ми

Вороний переклав не гаразд; наВПaJШ влучний, але картина,

яку дає

не

один

кажемо,

з

що

переклад взагалі

-

8ерлен,

звичайно,

реалі­

стичніша, ніж та, яку дає 80РОНИЙ,- саме тим, що фран­ цузький поет не .\якається конкретності вислову, не нама­ гається

затемнитн

ту

«брутальну кору

яку світиться йому «біле видіння» (lа

речовинИ»,

крізь

bIanche vision) ко­

ханої жінки.

Поезія реальності,

символістів її

шлях,

як

типу це

8ерлена

зазначалось

~льного до найреальнішого» (а

28

ніяк

не

пізніше,

відкидає «від

ре­

realibus ad realiora). Не-


хай образ для них не мета, а засіб, але відціль ніяк не

виходить, що вони бідні на образи. Навпаки, у віршах Вороного

образи,

порівняно,

рідкість,

і

ясно,

що

ними

він не особливо дорожить. Замки своїх мрій він вважає за краще будувати без УСЯі{<)ГО фундаменту.

(Пор. цикл

"Фата моргана»), конкретного зазначення він ЗlJичайно

) никає,

й тому ЙО!'О стилістика частіше всього має абст­

рактно-умовний характер. Та й справді, придивимось, на­ приклад, до його епітетів, до цього

споконвічного й

мо­

гутнього способу конкретнзації поетичної мови. Вони до­ брані

так, немовби

жість

до їх

чорні,

тіні

сірі,

-

кришталеві,

поет хотів

підкреслити

мальовничих можливостей: імла

-

травиця

шовкова,

-

прозора або

сива,

свою байду­

круки зірки

звичайно високі

-

холодна,

весна

й

-

розкішна, люба, чарівна і т. ін.

Зокрема РОЗІ{ішний

епітетові колір,

батьківщина

бов

-

«розкішний"

розкішний

особливо

стан,

розкішна

мова;

розкішний край мій і т. ін.; щаслива лю­

«розкішне і принадна гарне»

-

пощастило: люба

Те ж саме довелося

б сказати і про метафОри, і про порівняння, досліджую­

чи

його

числа

твори.

Тема туги-нудьги

досить. нерідких,

і

ось

тут,

належить у нього до здавалося

б,

він

роз­

сипле все багатство своєї поетнчної лексики; а проте, крім НУДЬГИ

[и, що

змії, нудьги

-

-

гадюки, що пожирає душу, нудь­

ЯК той спрут до серця

присмокта.l\ась і кров із

нього п'є, нудьги -хмари на серці і т. ін., ми не знайде­ мо майже нічого. Окремнй цикл серед своїх віршів він прнсвятив зорям і супроводить його епіграфом із Канта: «Дві

речі,

що

вічно

нові

і

вічно

в

мені

<.повнюючи душу подивом, побожністю, це

-

зростають, зоряне небо

наді мною і моральний закон у мені». Поет любить зорі, І\юбується мрії;

ними,

Їм

одним

він

хотів

би

оповісти

свої

але з рідким мистецтвом, зауважили б ми, говоря­

'Іи про зорі, він обминає сферу суто зорових вражень, і

29


все, що він говорить про зорі, міг би сказати чоловік, що знає зорі лише з чуток.

Немає жодної потреби, насправді, споглядати зоряне небо для

того,

щоб

протиставити

недосяжність і

велич­

ність зір продажності світу людсь!шх стосунків, або щоб

чути й описати "Sphїїrenmllsik», або щоб сказати про Ве­ неру, що вона «зіронька вечірняя», про Вегу, що вона є символ

чистоти,- або

назватн

rx

дять у склад Волосожару. ні

з даними

астрономії.

на

ймення

сім:

простим OI<O~!

що

вхо­

ЕлеІ<тра. Тагета, Стеропа.

Майя, Uелена, Меропа і дльціона. значити, що

зорі,

поет нараховує. у погоджен­

UiI<a'JO, мимохідь. за­

[10зрізняються лише шість

З1-

рок у сузір'ї Волосожару: чи являється данич вірш П[10 «сім

самоцвітів

зоряного

г[}она»

ДОI,азо:\t

гострого

зору

поета? Ні, просто у відповідні1"! І<нижці він вичита'J, що

Волосожар -

семизір' я. Натхнула КНИЖІ<il. а не безпосе­

реднє споглядання. Можна б гадати, що взято невдалий приклад. Та ось друга група віршів. що звертаються до

моря:

чи й про них не дове.\ОСЯ б те ж саме с!(аЗilТИ?

Поет спогляда€ море: воно могутня сила. воно ЗЕаб.\иве. розкішне,

в морі

-

море

-

незглибна

раювания, мрія

безодня,

СОЛОДІ<а,

безмежний

втіха

простіr.

І<охання, любий

та лагідний сон ... ТіЛЬІ<И один раз ми зустрічаємо поді'б­ ність до !{онкретності

D

словах

про хви.\іО

"ізумрудно­

-

блискуча, з перлистою ніжною піною». Лк т'т. з ПРИБО.1У

моря, не згадати аналогій з Вер.\ена (;\ИВ .. напр .. у збіrн. "Sagesse» --вірш «Je пе sa!s pourqlloi» або «La тег est pllls ЬеlIе» Та іНШІ)? Два різні відчування життя, дві різні творчі ме.т{)ди! Вороний кілька разів гоrюрить про скарб мрій, згуків фарб, ідей «(Мавзолей", порів. гана»;

«царство

сонячних

надій,

фарб

і

«Фата мор­

образів

і

зву­

ків»), що ними він, як поет, володіє; проте, залишаючи все інше, треба

визнати, що на

абра·зи

та

фарби

Вороного не багата. В галузі зЬро1!ИХ ВЇД"lунань.

30

п"езія

(1'0 у НЬО-


го

й

нечисленні

освітлення. або

освітлення

заходу: Р"яний,

спроби

пе,ізажу)

"ого ціl(авить тіЛЬКlf

І тут ми відзначимо дві

або

яскраве

картина

імлистий

сяйво.

-

імли,

тягар».

ні», «холодні Х:\1а[)и»

найчастіші відміни:

блиск,

туману

«хиткий

й

огнисте

хмар

туман,

полум'я

«завис

примарн

оли­ тьмя­

і Т. ін.).

Але в обох випадках частіш за все ми маємо звичай­ ну припопідь-а.\егорію і кпапимося за поетом перекласти

його образи иа мову абстрактної думки.

Утримуючись ~O

збіднивши

від

свою

КОlшретннх лет<сш(у,

визначень

псет

пробує

тим

чима-

винагородити

нас іlIllІІl~!И словесними ресурсами. До числа Їх стосують­ ся, по-перше, його У.\lОб~сні с.\ова, ЯI(і надаЮТh с.\овесніЙ тканині певної єдності: «мрія», «;\1рійний», «чарівний», «ca~ MOTHiCTb~),

«cal\.loTHiiI~).

«хмари»,

«хвилі»,

«зорі»

та ін.

-

і треба сказати, 1110 саме Вороний СПРИЯВ тому, 1110 напр., слово «;vІрія»

увііішло ппоетичний СЛОВПИІ<. обов'язковий

Д.\Я І(ОЖНОГО україНСI,];()Г() поета \Іа.\о не до ca:\lOЇ Жовт­ невої rево.\юції; по-дr,те. він rиторичних ('L'I"иття

зага.\ьних коротка

-

,емне І~охання».

~.liCIp,

МИТf)),

вдається до сентенцій, до і

до

«базар

поетичних світової

Іс\іше, СУЄТИ»,

як: «не­

«l-\.3ЗТ<ОВі1 І~,аРИJ!Я» і Т. ін. Багато дечого

із цього ч!е на ПО'lатку ХХ віку встиг.\о І1же стаТІ! пев­ ним

штампом.

Пn-Т[1етє.

він

заЛlOб,ш

каrистуЕТЬСЯ

IІInЗБШИМИ с.\о­

r~ами на Rибір за ознаТ<nІО «т<rасивостї» із інтернаціона.\ь­ ного

запасу

псеТИЧНІІХ

ПРИХИЛЬНИК краси сивим»

і

·ПрИК[1ас

він не вбачав [1іЗИИlJі між «І([:,а­

-

«преl(раСНИ~I»,

НеХТУЮЧИ

фраl'ЦУЗЬКІІХ письмеННІІків ствеРДЖУІ1ав, що «]'aтollГ

«люБОIJ до прекрасного Е

мірК\'ваIlНЯ~1

одного

з

(Вїльє де-Ліль Адана), який

du

Ьеаи est ]'hоrtеш

du jo]i»-

жах перед красивістю»). ДО

ЦЬОГО ін",ді спонука€ Вороного ПО'fр~ба в рищі:

<<.ідеал»

неминуче тягне за собою, «Ваала» (як у На:цсон'а), діа-

31


деми му

хризантеми, інфанта -

відділі

його

поетичного

домінанта і т. ін. У цьо­ словника

перед

нами

про­

йдуть «отари фурій», «царство Арімана», «ніжний силу­

ет голівки пензля Сандро Боттічеллі (рима-<<пастелі»), «лілеї»,

«рубіни»,

«каватіна

чарівна»,

мутри», «недосяжність астральна» це

стане

образом,

«ніби

взятим

«емалі»,

«пер.\а­

і т. ін. Прекрасне .\и­ Із

геми»;

іде

весна

-

в душі поета «в сяйві мрій»

В'ються хмелем арабески,

МИГОТЯТЬ камеї, фрески ... Все

це

нам

не

уявляється

цінним

збагаченням

пое­

тичної мови, але не слід забувати, що прю,лад Вороного у цій галузі не залишився без наслідування. Згадаймо по­

дібні «вишукн»

В інших модерністів початку ХХ ст., у

Ш'рших спробах нашого футуризму,

та наВІТЬ

і

в

декого

з поетів післяжовтневої доби ще не одразу пройшов цей нахил до вибагливих «красивостей»

Отже,

слову-образу в

другорядна

роль.

творчості

Першорядну

Вороного

займає

належить

«музика».

1JJ0AO

того, як протікає у поета його творчий процес, то ми має­

мо визнання його самог0 1 : «Я почав писаТИ,-каже він,­ з такого ж побудження, з якого люди починають співати.

От почуваю собі якийсь мрійний настрій і якусь ритмічну розгойданість, причому виразно відчуваю, що в усі щось

дзвенить,

1JJ0 напишу, не знаю, бо в голові проносяться

якісь уривки образів і мелькають, об'єднуючись у вирази, окремі

але

слова

-

найважніші,

здебільшого

наймиліші,

це одно

що

чи два-три слова,

здаються

дуже

гарними

(красивими). ие початок, осиова, до якої почнуть чіпля-

1 Наводимо тут виписи з матеріалів, що надіслав нам у свій час Микола Кіидратович Вороний.

32


тись інші слова, і т. д. Наlшажніше Іцоб в усі задзвені­ ло тоді хочеться ск~\адаги і йде легко. Виходить, що " починав не так од образу, як од звуку. І, дійсно, ме­ \пс, спершу примітивний, далі технічно все більше УСІс\ад­ нений, був

Ue

джере.\ОМ МОеї пісні-вірша».

визнання

бачили

-

підтверджуєт;,ся

як ми уже

-

почасти

в даних ilна.\ізу. У тl часи, ко.\и починав пи­

[

сати вірші

поет,

і навіть

у ті, коли і

слави осягнув, ук­

раїнські поети lце не змагалися про метр і ритм, про ка­ нонічні форм!!

ноприступноі

\'

російській,

поетичних

;1

верлібр; ще не іСН'.'fJало ні однієї зага.\Ь·

робот!! треба

КО.\ах

про

українсь"с

зауважити,

віршування

~iTepaTypi

щойно розпочиналися.

!,Іі

та

j:j

розмови

у

-

Книжку Андрія

Бєлого «Символізм», що зрушила з мертвої точки теорію (й історію) російського віршування, надруковано р.

1910.

Не було ще й ШУАІ,ГОПСЬКnГО, яа яким молоді поети зго­ дом

стали

осягати

ta;-:;ЧllИu,ї

дови сонетів, рондо, тріо.нтів [:О.'\У

я[шх

вини"ають нером

в

нашому

(\ :ll_··ИСІ~()fН:>НЬ»

[ тому

1 засоби

бу­

подібних форм, з при­

літературному

середовищі

немалі СУllеj.t"ШИ. Ворониіі

підчас

тут ВИЯНИlЗся піо­

бо, дійсно, він переП[)lJЬУВfi13 ІІі ОТяГс;\1 сноєі ;~i ...

-

Я.\Ь!lссті всі ~[етричні

фор~1И у

Нil:іfJі;НIO~ІаllіТIl[ШИХ сполу­

ченнях.

НаЙбі.\ьш

у.\юбмні

рівностопних

його

віршів,- тут

строфи

Вороний

с"ладаються

вияиии

з

не­

невичерпне

джере.\о щодо неПОВТО(Jення І,омбінаціИ. Але lJiH іде IJle ["І далі, "омбінуючн різні !)Qз~,іри (напр., амфібрахій, ана­ пест, ямб) з різною кількістю стоп і наближаючись Чі!СОИ до

того,

перлібр

що у

~lОжна

наших

бу ло

новітніх

б

назвати поетів

вер.\ібром,- КО.\И б

заАишався

віРl1lе~!,

не

обертаючись в умовні ДРУІ'арські позначки. В

для

3.

м.

свій

час

ці.шом

українського Вороний.

незвичайно

читача

таю

33

певинні

вірші,

як

БУЛh

«На

звучати

Тарасовій


панахиді», «Dies Їrac» чи

«Fiat»

11IHZ.\y

«За браМОІО

раю»)'

я виймаю портрет її, образ мого божества, Я ДИIJЛЮСЯ, ДНВЛЮёЯ бе? краю, І

мов любу ДИТИНУ ('зою

Тихенько гоЙдаю .. о

Uі.і\.увати не смію, а ті.\Ь1ZИ ;\10,\10, f)лагаю відчути, ЯІ, пірно, безмежно І,:)хаю, Люблю! .. І співаю молитву-надію, І мрію, і М.\ію ... Не ЗУПИНЯЮЧИСЬ на дріБНИЦIІХ, ДОЗIJОАИМО собі відзна­

чити, що

IJ

ШИЙ даIJ

зразки т.

українськіІ; з.

поезії Вороний ",едве чи не пер­ «СТЯЖСННЬІХ»

IJіршіIJ, характерних

ДЛЯ росіЙСhКОГО модернізму. Ось ПРИК.\ади: Червоне КО,\О, 6.\искуче, красне, За гери тихо ген-ген сідає, Та ДОКИ зникне і доки згасне, Огнем пожежі воно палає. Або: Пеститься місячний промінь, Лиже хо.\одниlІ сніг, Чорною плямою комин На білий КИ.\ЮІ .\іг. Піклування

одною

віршових п'єс відразу

про

метричною став

музичність

стороною.

ми не завжди звертати

увагу

не

знаємо: на

вживаиня

алітерацш,

йего

у

нього

окремих

як видно, він не

«ЗВУІ<опис»,- але

його віршів ми могли б відшукати ного

обмежується

Хроно.\огію

серед

немало зразків влуч­

ІІодібнозвуччя голосних,

рішніх рим та ін. Тут, не дозволяючи собі

внут­

специфічних

фокусів, на зразок тих, до яких звертався Fальмонт, пое-

34


топі lцастить давати те, ч~;го, звичаііно, він не може дати .1Иlllе

с.\овами -

ханого

ма,\ЬГШIlичість, майже

КОНІ-\ретність слу­

праження.

Різно"анітність звучаllНЯ досягається у Вороного, між іНШЕ;"'I, і фіч!{uї

ве,\иким

будови.

шо~юнних С'соб.\ИВО страсть

піклуванням

У

ЦІІІ

зразків

га.\узі,

різноманітнісТІ) за

(росііlcl,ІШХ, а також

пинахід.\ивиЙ. дп

про

почасти

ОДНОГО

Д.\я

ньпго

бу,'(І,-ЯКОГО

НО\lанітні строфи. Поруч

не

метра;

СТРО­

допомогою

і

ін­

Верлена), він

характерна

він

при­

ПО.\юбляє

із чотирипіршовими

різ­

ми знай­

де\ю СТрОфИ з двох, з шіст!>CJХ і З восьми віршів і т. Д.­ Rзага,\і

з

СИСТбlOЮ

римування,

дО

НЬСГО

не

вживаною

в

УЕраїнській поезії. Він, І<ОМПО'ІУЮЧИ СТРОфУ, широко вжи­ І:FlЄ

системи ПОДВСІОl1ання і

,\ il.l. , пеrшиіі і третііі вірш

рефренів,

3

СІ\:ладаючи.

наприк"

ПО,J,ВОЄННЯМ сполучення кі.'\Ь­

І,ОХ с'\іп ( « Ти не ,\юбиш 'ІСІІС. ти не любиш '!ене -

Вже

не\!а повороту до раю»). або перекидаючи І<інеllЬ ОДНОГО

вірша до ппчатку ,'\р"тогп (<<На:'lі МНОЮ СІ;РИПКИ П.\ачуть­ Скрипки п.\ачуть наді мною уночі»), або нагнітаючи ува­ гу на T()~.'\, самому слпві (<<Сховався в морі СОНЦЯ ,1ИСК-­ Огн~нний дисто», або

ПРОIlИЗУЮЧИ Ці,\иіі

десяток віршів

ІюнтореННЯ\1 с'\овосполучень і т, д. Більшість стгофічних

типі", ІЦО В. М. Ї'Кирмунський описав у «Компози\,\ії лі­ РИЧНИХ він

віршів,>,

уживав

<це

ми й

знаходимо у Вороного, а деякі з них

до

того

часу,

як

ана,\огічні

зразки

з'ЯВІІ,\ИСЯ ІЗ rосіilській поезії.

І, певна рі'І, він не обминув

і тих

віршових

Захід ОСВЯТ!ІВ довшою тради\,\ією, рондо, тріолети й інші;

що так чи сто-густо І'?одібну

інакше

взагалі, він

сприяло і

оберталось дп тих, ЛІ(і

у

не

серйозним

звичаііву

зустріЧGЮТЬСЯ

обминув

цілям,

віршову в

форм, що

як октави, сонети. нічого,

але

і

ча­

дрібничку

не:ча.,іЙ

кілокості

у

Вороного у відділі ЙОГО «Гуморесок». З часів lUевченка УІ<раїНСЬІ<а муза на.\адна,\ася Ііа сумний і поваЖНШ1 тон-

3*

35


навіть у тих поетів,

що Їх особисті

переживання

цьому

сумові й поважності не відповіДіІЛИ. Чи міг народницькиі{ «мужикофільський»

поет дозволити

собі жарти з

віршо­

вою формою? Хіба лиш у вигляді гумористичного друж­ нього листа, що не признаЧilВСЯ до друку.

поетів КІН­

3

цЯ віку один лише В. Самійленко

(чия творчість, між

іншим,

не

на

зразки

гумористичної поезії;

жарт

залишилась

для

жарту,

в

без

впливу але

мистецтво

він

для

Вороного)

ніколи не

давав

Вl1адав

у

мистецтва.

Та часи змінилися. Виникла раїнська

міська

інтелігенція,

буржуазія,

артистична

богема.

і

езії,

в

яку

українська

З' явилася

тріолетах, експромтах

про

прокинулася молода

з'явилася

раніше

в

потреба

інших

в

мадригалах,

видозмінах

українській

УІ,­

літературно­ саЛОНIІОЇ

літературі

не

по­

ЧУЛИ.

З' явилися а,\ьманахи з візерунками у Dиг.\яді напівголих дів, які або вдихають аромат ДИВОВИЖНИХ лілей, або про­ стягають

РУКИ

невіДО~!lИ

дО

даAlші.

сонця,

У

ЩО

сходило

міських

чи

віта.\ьнях,

десь

де,

ЗНИІ<а,\о

у

оздоблений

гаптованими рушниками, висів на стінці портрет Шевчен­ ка у безпосередньому сусідстві з репродукціями «Остропа мертвих»

БеК.\іиа

чи

"Гріха»

Франца Штука,

ста.\и де­

кла'.lувати ІЇ мелодекламувати свої вірші поети з ПИШІШМИ

галстуками

замість стріЧІШ, які

-

дбало, а на вулиці

замість

вони зав'язували не­

традиційної

сивої

шапки

носили фетрові широкополі капелюхи. У Їхніх віршах зв'!­ чали нові мотиви, нові вання

до

індивідуальні

невідомого божества,

«не віруючи»,

мотиви міста

-

в

переживання. ПОРИ­

яке

вони

«вірили»

СТОТИСЯЧОГО.\ового

-

звіра,

щО ЙОГО разом любили й ненавиділи, проклинали й бла­ ['ословляли,

мотиви

нудьги,

що

у

поетам.

Поруч

ЦЬОМУ з

бод.\ерівського значенні

почуттям

З6

була утоми

спліну,

української

невідома

попереднім

від

«культури»

за-


бажа.\ОСЯ Я!(Оl\!Ога більше ЦІЄІ самої культури, що сприй­ малася несито й без розбору:

Голівка Г реза, ескіз Родена, Меланхолійний ноктюрн Шопена, Фрагменти вірша Сюллі Прюдома, Пса.\l\1И Верлена." Я1(а утома! Хіба не ц'упко

со.\ОДКО

напханих

уявити

віками

західноєвропейської

і

себе,

вже

витягаючи

д:)сить

«1(УЛЬТУРШ>,

вбрання

за;-]орошених

інфантою

-

або

з

шаф

феєю

Морганою, маючи товарише~1 лицаря, пастушка чи джуру і блукаючи

з

ним по

повітряних

замках

МрlИ

нехай

-

повітряних, але таких чудових, розкішних, чарівних ... Так 6уло не лише на Україні початку ХХ віку. Українська буржуазна інтелігенція того часу, у більшості своїй, від­ значалась,

проте, одною

рисою, ЩО

стивою для її російсы хx

не

завжди

бу.\а вла­

родичів.

З цим потягом до естетстза пона ПQєднува.\а політич­ ний радикалізм, який хай навіть і не УК.\адався на плат­ формі

будь-якої

тий у мріях про ну

певної

політичної

партії,

«національне визволення»

але

був

затя­

й «національ­

революцію».

Вор(ший віддав данину своєму оточенню, своїй

епосі.

Пін пропагував ЇЇ естетику, розвивав мотиви безнадіі1НО­ го песимізму, поривів до безмежного, трагічної самотності. Вороний

став

поетом

сь"ій літературі

Брюсова

ської

в

місце,

міста, посів в деякій

щодо

мірі

російській літературі, хоч

широчини

і

брюсовеького

цього

в

україн­

аиа.\огічне до місця

і

не досяг брюсов­

реалізму.

Він

оголосив

себе співцем са'\lовдоволеної краси, яку вмістив (У відо­ мому вірші) в мавзолеї з J(ришталю,- краси, ізольованої від житейського гомону, краси, що

що ій він

самотньо

",ужить.

37

виникає

Але

з

«небуття»

політичний

раДИJ(а-


лізм, про ЯКИЙ ЩОЙНО ГОВОГИЛОСЯ, ВИЯВИВСЯ У НЬОГО ЯП\f J-

сіше, ніж у його читачів і слухачів. І ОСІ, :! перши~!И ж кроками

його

простування

перед НИМ дилема поета

прямолінійно

по

ху,,-ОЖНЬО:'ІУ

и громадянина,

розв' язував

Некрасов

У

та

ПОАЮ

lіОста.\а

СіС\lа,

своєму

ЯІ,У

та}(

BiДOMO~!y

вірші. У відповіді Франкові Ворониіі також пробує її роз­ в'язати, та виникає сумніч, чи за,'1,ОПОЛI>НЯАО ЙОГО С.1.:'-,'ого це розв'язання. Визнаючи Нучий, не

він

обов'язок

лише

громадянина

просить про

для

можлив;сТl'

себе

за

Нб!И­

переПОЧI!IІ"У--­

більше.

А.\е І<ОЛИ ПОПСЯI,час

То

серце

Охляти

битись,

;\10же ОЗ.\обитись.

. ~іОже. зачерствіти,

Зав'януть, ЯІ, бе] сонuя І(віти.

Душа бажає СІ<ПНУТЬ пута,

lUo в Їх зда пен ІЗона ~i1KyTa, Бажає ширшого простору, Схопитись і з,\єтіти вгору і т. д. Проголошується, виходить, ність:

поет- одно,

а

цього

нссподіваниіі

вИСНОВОК:

певна

ГРО~lадяннн

-

й

неминуча друге,

і

ІІо;шііі­

рапто\!

з

Моя девіза йти за віl'О" І бути цілим чоловіком! Разом

з ТИМ

можна шукати й

зовсім

ясно,

що в

поет і

-

Вороному

знаходити все, що хочеш, тільки не

'-'10

суцільність,

Зі свого мавзолею він увесь час поривається кудись, то захоплений любов'ю, то містом, то тим, що вважач він

за свій громадський обов·язок. Краса ніяк нс єдина його

38


бс,гиня. А.\С ЯК IIОГОДИТИ с.\ужіння

Красі. що

міститься

в l'ришта.\еНО:llУ ~Іанзо'\еї. з l'.\}жіННЯ:-1 рівно кохані;:; УІ'­ раїні? гро~lадяI!сы иr\1 поетом ВОРlIНОГ\, житься

назвати,

не

ДИВ.\ячись

наВfJЯД чи хто нава­

на

ЧИ~lалу

кількість гро­

~lадянсы хx віршів, ІЦО він наrшсав. Або хіба ~lОжна, не вагаючись, назвати lіоги IIl)е:~стаI3l-{И!\.О:-"1 чистого мистецтва? Ні, бо гfюмадсы іi 1І0РИ;Ш переШI;оджа.\И йому цi.\I;O~1 ві,,­ датися чьому культові, зосере.·ЩТIІСЯ

Г.\ядаllні. а.\е ж

І3ін, ді Ііс Н{) ,

піти да.\еl\О

піонер,

І...!lI\ІИ

на естетичному спо­

IlУОК.\адач

Ш.\ЯХ<1:\IИ

НСВИХ

шляхів;

са;о..10:\IУ

(10:'1)"

не дове­

.'ось.

Багато з тего, що

написаlJ

Вороний,

зовсім втрати.\О

(НОЮ естетичну :,.ієність. Він маJЗ с.\ушність у своєму cy~l­

ному вірші з ЦИК.\У «Осокорі» «<l\1eHi вас жаль, осоко­ рі»),

кажучи:

;І,О.,і».

А.'\е

:lИачення

іІ

«ваш ЕЯ

образ.

ГІОЖQВК.\а

важливого

ве.\стні частина

старі,- зразок його

т;~орчості

історично-.\ітературного

моєї має

"OKY~leHTa.

Вона, до деЯІШЇ міtJИ, :Jllаио\шть нас з ПСИХО.\огією буржу­

азної інте.\ігенції початку ХХ-го віку, вона "ОЗ!JО.\ЯЄ нач fозбиратися

в

особ.\ИВ:JCТЯХ

літературних

течіи

настун­

ІІИХ десяти.\іть. С \іди вп.\ИВУ Вороного НИЯВ.\яються нині там, де Їх раніше і не СПО,1іва.\ИСЯ.

Б2З «м),зичності», хай іноді «безкровної.> й ної»

Вороного

-

нелшшй

Ш.\ЯХ повинна бу.\а

за І;і.\ька

раїнська .\іf.ика. щоб ві.'\ вірші" реного

років

l\IaE ];РН.\а~ш Весна запашна,

Лине ВСЯ в прозорих шатах, У серпанках і б.\аватах ... Сяє усміхам примар хмар

Попе.\ястих, пе.\ехатих,-

39

проити ук­

"Б.\акитної Панни»

-

~-поза

«безбарв­

~Ш не чу.\И б «\ІУЗИКИ» Тичини. Яlші!

Во­


дійти до вірша з "Сонячннх K_~apHeTiB» Тичини, де на цитовані вірші чуємо відгук:

Йде весна, ~апаlIІна, Квітами-перлами Закосичена. навіть

у

наступному

збірнику

того

ж

автора.

«(Плуг)}), читаючи знаменитий «Псалом Залізу , -

Ідуть, ідуть робітники Веселою ходою. Над ними стрічки і квітки, Немов иад молодою,ми згадуємо контрастову в змісті, та суголосну в

навіть словах строфу Ворон()го

рит"і 1

«<Dies irae»):

Вони ідуть, вони ідуть Непевною ходою, Немов один тягар несуть

r

гнуться під вагою.

у Вороного не зазначено, хто це «вони». Те, що стало ясно Тичині, від Вороного ще таїлося в тумані років-а зір

у

нього

був

не

го~тріІ1!иі-і,

ніж

у

багатьох його

ро'

весників. Але український читач наших днів не повннен

забувати одного, хоч би і явленого натхненням Вороно­ му, видіння. ие місто, оповите олов'яним туманом, з бу­ динками й димарями, що потонули у млі. А над містом фантастичний

образ

величезного козака, що

скидається

не то на Святослава, не то на Остряницю, З довгим чу­ бом, з нахнленим чолом.

Щось ніби знайоме в тім образі є Завзяте, міцне, бунтівниче ...

-

Щось інше на вигляд, а рідне, своє ... Лице робітниче.

40


1912

Коли взяти на вагу, що вірші ці надруковано року, то чи

можна не оцінити проникливості поета, що

їх утворив?

І

хіба чутливість

подібного роду

не є пев­

ною ознакою поетичної обдарованасті? А талановитий по­ ет

завжди заслуговує

шого

на увагу

й

на дослідження з

на­

боку.

ТаІШМ чином, творчий шлях Миколи Вороного склад­ ний і суперечливий, а проте

значення ЙОГО в

раїнської

Поет

літератури

дентству

занепадництву,

спадщини він вець серед

помітне.

яких

му дорогі

УІ{раїнської

поруч

громадські

з

мотиви, і

в

данину

дека­

кращій

частині

своєї

маlістер поетичного слова, чудовий зна­

-

чарівної

але

близькі

т.

мови,

ЗВ.

чується болі

автор

особистою

голос

ліричних лірикою

палкого

та страждання

буржуазно-націоналістичною

творів, бринять

патріота,

власного

ших народів. Безперечно, щО М. Вороний з

історії ук­

віддав

яко­

та

ін­

був зв'язаний

інтелігенцією,

яка на

ньо­

го мала згубний вплив, але-і це потрібно підкреслити­

чи

не

мала ного

більшиіі творчість табору

(СI{ажемо, вирішальний) письменників української

вплив

прогресивного

літератури,

на

нього

демократич­

спілкування

з

-І. Франком, М. Кщ.:юбинським, Л. Українкою, відчуття пульсу життя народу? Без врахування цього незрозуміли­

ми будуть його поезії, в яких реалістично відбито настрої і переживання

періоду

двох

української

дрібнобуржуазної

революцій, незрозуміле

буде

інтелігенції

звернення

до

перекладів пісень найреDолюційнішого класу-пролетаріа­

ту, пропагування на Україні творів російської і зарубіж­ ної кла.сики,

незрозумілим

ще, як Микола Вороний кінця ХІХ

-

взага~і

за.\НШИТЬСЯ таке

яви­

талановитшї УI<раїнський поет

початку ХХ століття.

Олександр

Білецький


ОР ИГІ НАА ЬН І ТВОРИ


ІЗ РІЗНИХ !JИК.АІВ

РОЗВАГА п рuсвячується Марусі

КомаріВНі

Коли мимоволі, мов тая гадюка, На серденьку туга кубельце зів'є І буде вас гризти нудьга і розпука, І горе кайданами душу скує, -

Тоді, в ту сумну, безпорадну хвилину, lJlоб серцеві бідному дать супокій, На рідну кохану свою Україну Полиньте на крилах укоханих мрій, І роки дитячі в тих мріях повстануть, Мов марево любе хороше у сні, І з усміхом чистим .\аскаво поглянуть, Як перше - байдужі, веселі, ясні!

Згадається вам вся краса і принада, Якою багатий розкішний наш край: І в буйному цвіті садок, і левада, 1 батьківська рідна оселя, і гай,

45


ІВорскло, Й кущі верболозу

гнучкого,

І став, і тополі сріблясті, стрункі, І, повні того почуття чарівного,

Пісні соловейка звабливі, дзвінкі ...

Ті згадки рожеві про давнє, забуте Росою цілющою з неба впадуть І в серденько, лютим морозом окуте, Живущої сили вони увіллють.

1894 ()

ГОРАМИ, ГОРАМИ ...

Горами, горами, Над ярами й борами, На весь край Го ренько, горенько Розлялось, як моренько, Через край ... Доля кується у боротьбі.

Дужий не гнеться, Гнуться слабі.

Зражений, зражений, Рідний край зневажений у ярмі.

46


Змучений, змучений, Люд наш збаламучений Стогне в тьмі.

Помстою люто Серце ІШПИТЬ ... jXyx не закуто -Хочеться жить! ч ерніlів,

1904 р.

КРАЮ Мій РІДНИй! ..

Краю мlИ рідний, зневажений краю! Де ж те сподіване щастя твоє? Крається серце від болю, одчаю, Як ті.\ьки долю твою нагадаю Горе моє!

Люду мій бідний, окрадений люду! у твоїх я побачив очах, То вже й довіку свого не забуду, Де б я не був, всюди бачити буду­ Голод і жах!

Wo

Черніlів,

1908 р.

47


МАРУСІ ВІТРОВІй мучениці, що сnалила сама себе у П е­ тропавловській тюрмі ч Петербурзі

Ой не плач, моє серце, ой цить! Нехай плачуть маленькії діти! Вже вона у землі тепер спить, Та, що всіх так уміла любить, А себе не уміла жаліти! Вона йшла до ясної мети, До святого взялась вона діла: Wоб свободу людям принеСТІІ. І в нево,~ю замкнули кати

Ту, 'ЦО волі безч!асним хотіла. Катування темничні страшні Не лякали: уміла терпіти! .. Але іншії думи ясні Обняли у тяжкії ті дні: "Н: скорюсь я запеклим катам! Коли жертви недоля схотіла, Wоб кайдани розбити рабам, То на жертву себе я віддам Для свободи великого діла», «Я умру, але так, щоб кат" Не могли тії смерті сховати; Wоб навчилися муки нести Ті, що йдуть до святої мети, Wоб навчились за волю вмирати!» «Мій народе безщасний, прощай! Тобі щастя хотіла я дати ...

48


13се, що можу, зроблю я

-

нехай

Воно прийде у рідниі! наш край Над моєю труною витати!»

1, зросивши од~'жу палким, Героїня себе запаЛИ.\а ... Сталось ті.\о стовпом ОГНЯНJlМ: Оддала себе мукам тяжким Для свободи ве,\IШОГО діла! Вмерла, 81\ІС рла свята і ясна! .. О, навчіТl)СЯ ж од неї, навчіться! Хай ця ;>!;:ертва страшна, ВОГНЯ!lа Вас до бою веде хан вона, lJJоб з тиранам!! .,\ютими биться!

Ой не плач, моє серце, ой цить! Нехай плачуть маленькії діти! Нам не плакати треба - робить! Kpalu;e зовсім на світі не ЖИТЬ, Ніж рабами довічними ЖИТИ!

1897. JJl. 10

ПРИВІТАННЯ Синові на імеНIlНU

Любий сину України, Я тобі співаю! І в хороші ці хвилини

-

т вого віку роковини Ось чого бажаю:

4)


Більше розуму та хисту, Талану без краю; Мати душу добру, чисту, Вдачу чесну, кременисту Ось чого бажаю.

CepI1C тіШИТIІ красою, В ній шукати раю,

Впитись творчістю святою, Науковою метоюОсь чого бажаю. Правду завжди боронити Чесно, по звичаю, Серцем всім її любити І длр неї ВІК П РС'ЖИТИ

ОСЬ чого бажаю. Не ходить рабом похилим, Плачучи з одчаю, А з обличчям ясним, милим, Бути певним, бути смілим Ось чого бажаю.

Працювати для народу І для свого краю, Боронити честь і вроду І умерти за свободу Ось чого бажаю! ЧеРНЇlЇВ,

1905

р


ЛЕМЕНТ

О, за Bllllo ж ці муки, ці кари страшні через край,

Катування вороже? Не карай! ..

Схаменись, лютий боже! Чи то ж любо тобі чути наші жалі, Чути в небі стогнання і лемент і дикі прокльони,

Похороннії дзвони На нещасній землі?

Кинь свій ГНІв

жорстокі погрози, Порятуй! Як людина, всім серцем відчуй, Придивись, прихили своє вухо, ПОЖilЛЬСЯ на

сльози,

Ц!о кривавою хмарою в небо ідуть,І коли ТІльки може Твоє серце всю гіркість і біль Їх відчуть.

Заридаєш ти, боже! Черніlі(J.

190.5

р

5'


МЕРЦІ (Дума на початку ХХ століття)

Мерці, мерці... Навколо, тут і там, Ку ди не глянеш, скрізь самі ходячі ТРУПІІ! Немає ліку тим холодним мертвякам,­ Вони клопочуться, згромаджуються в купи ...

Ти чуєш регіт Їх захриплих голосів, Обридливу сварню, стогнання і прок,\ьони? ие все пережитки старих-старих часlВ­ Тисячолітнії звичаї - забобони! Вони не вимерли, не згинули у тьмі. Не одмінили Їх віки, тисячоліття,­ Як і давно колись, вони такі ж самі І нині з початком двадцятого століття ... Для них усе дарма і годі Їх спшшть! Наука, поступ і всі заходи просвітні Не ВИНlШJИЛИ Їх, дали їм право жить, Прибравши в форм:и лиш сучасні і новітні. Ось дикий феодал - тепер капіталіст, Ось давній фарисей-в професорському стані, Ось ліктор-поліцай, ось парш-журналіст-­ Такі ж зажерливі, ненависні, погані!! всі кричать вони про рівність між людьми,

Про поступ світовий, що дасть Їм кращу долю, т давлять разом з тим під тягарем тюрми Все те, що має дух і незалежну волю!

52


Навіц.ю ж гамір сей? Чого хотять вони? Який Їх ідеал? ]І. ад космопо.\ітичниЙ?! Дарма! У відповідь ЛИШ дзвонять кайцани

І стогоном гуде концерт сей хаотичний!

НА ТАРАСОВІй ПАНАХИДІ Па,lІ'яті Т. Шевченка

Дим од кадила розноситься хмарами, Вгору, все вгору снується примарами ... Пісня ридає. Сумно з свічками Всі скам' янілі стоять, як мерці. «Вічная пам ять» з посмеРТНИМIІ чарам" В душу лягає тяжкими ударами. Журно витає Десь понад нами Тінь Кобзарева в терновім вінці.

Тільки в се,-щя з панахидними співами

Б'~';ь переливами

Інші бажання, Інші надії ... ру ди тремтять і палають в огні. Думка літає над рідними нинами ... Жити ми хочем і бути щасливими! .. Всі поривання, Думи і мрії Вилити грізно в діла голосні!

r

Киів,

1911

{J.

51


ІВАНОВІ ФРАНКОВІ

Відповідь на і/ОІО П осла ні є

La poeslc objct, сlІс

п'а ра, lа \'crite в'а С]ll'сllс-тетс І.

С 1jQrlcs

pour

Baudclairc

Ні, МIИ учителю друже, Про мене все це не байдуже. Життя з його скаженим шалом, З погонею за ідеалом, З його стражданням і болінням І невгамованим сум,\інням, Життя - се дві противні сили, між собою в бій ІЗСТУПИ.~и. Одна з них - велетень-гнобите.\ь, А друга - геніЙ-ВlІзволитель; Його двосічна гостра К[JИЦЯ Влучна, як з неба блискавиця; Але і велетень могучий В руці тримає меч блискучиіІ; Страшні тяжкі його удари, А ще страшніш таємні чари ... Як маю я його цуратись, Чи від ударів ухи,\ятись? О, ні! Я, взявши в руки зброю, Іду за генієм до бою. Рубаюсь з ворогом, співаю, В піснях до бою закликаю Всіх тих, що мляві чи недужі,

LUo

І Предметом поезії є ТІЛЬКИ вона сама, а не дійсність. Шарль Бодлер (фр.).

54


Чи під УКРIIТТЮI сплягь байдужі. І знаю я, 11І0 замість плати 1'v1eHe чека~ть кари, страти ... Та чи ж грізний удар обуха Там, де буяє творчість духа? Одна ХВИ.\ина раювання Там відкупляє всі страждання. Бо то чуття свобідні, llJирі Бринять у святобливій лірі. І прикро, ЯІ( уrаз зі мною Стають, немовбн теж до бою, А справді для пихи своєї З порожнім cep'.~eM фарисеї І паперовими мечами Вимахують над головами. Хто кликав Їх? Чого Їм треба? u и хrобакам потрібно неба? Н(-'хай ідуть всі ті нездари На ТОРГОВІІці та база ри! Нікчемний крам, дрібні В'1годи От Їх найвишії клейноди!

Але КОЛІІ по~-сякчас битись,

То серц", може оз.\обитись. Охляти може, зачерствіти, Зав'януть. як без сонця квіти. Душа бажає скинуть пута, lИо в Їх здавен вона закута, Бажає ширшого простору­ Схопитись і злетіти вгору, Життя брудне, життя нікч(-'мне Забути і пізнать надземне, Все неосяжне - охопити, Незрозуміле - зрозуміти! О, друже мій, то не дурниці-

55


Всі ті щасливі небулиці Про райських гурій, про нірван}, Про землю ту обітовану. Вони тягар життя скидають І душу раєм надихають. Чи все ж те розумом збагнути,

IJJo дасться серцеві відчути? І ЧИ можливо без утрати

Свобідний творчий дух скувати ? І хто По~зію - царицю Посміє кинуть у в'язницю? Хто вкаже шлях їй чи напрямок, Коли вона не зносить рямок? В ній всі краси кольори сяють, В ній всі чуття і змисли грають! .. До мене, ю( горожанина, Ставляй вимоги - я людина. А як поет - без перепони Я стежу творчості закони; З них повстають мої ідеї­ Найкращий скарб душі моєї.

Творю я Їх не для шаноби; Не руш, коли не до вподоби. І ще скажу, мій славний друже,. Я не беру життя байдуже. Високих дум святі скрижалі, Всі наші радощі і жалі, Всі ті боління і надії І чарівливі гарні мрії,Все, що від тебе в серце впало. Не загубилось, не пропало ...

Моя девіза: йти за віком І бути цілим чоловіком! Харків,

1902

р.

56


ПАМ'ЯТІ І. ФРАНКА

І.

Ave Regina! ..

1

Вперше х.\опчині всміхнулась вона. Як своє свято спраВЛЯ.\а весна І заквітчалася рідна країна ... Дзвонами в золоті сонця бринів, Душу ХВИ.ЧОЮЧИ, спів:

Avc Regil1a! .. Ріс віп у мріях ... І серце красу В себе вбирало, мов квітка росу;

Він же, побожно схиливши Ko~\iHa. Слухав, як шеJlестом лісу і трав олос таємний співав:

r

Ан;

Regilla! ..

він зустрів на дорозі своїй

Ту, ІЦО пула королевою мрій ... Б(lЖС! Яка чарівна каватіна Хви.\ею rцастя з душі піднялась І переможно лилась­ Ave Rеgіпа! .. Стоптані пеРJlИ, зів'ялі листки Виали його перехрес.ні стежки ... Зрадила ДО.'\я мужицького сина! .. Але. й останній свій ронячи цвіт, Серце їй с \ало привіт: Ave Rеgіпа! ..

1916 р.

1 РаДУЙСif, царице! (,ют.) -ПО'lаток ре.\ігіЙного гімна.

57


11.

ІВАН

ФРАНКО

в 40-літніі1 ювілей ЙОІ0 nодвuжнuуької праці

Іван Франко - трибун народний, Пророк-ватаг, ратай-співець І громадянин благородний ... Як той Орфей, герой рапсодний,

Він з неба віщий посланець! Іван Франко

Wo Wo

-

мов дух стихії,

творить в нас і серед нас, будить сили молодії,

Руйнує зло, живить надії

На Україні в лютий час! І ван Франко - могуча сила, Як гордий дуб, міцний граніт. Котрого буря не зломила І хоч верхівля опалила, А він красує сорок літ! Чолом тобі, життя стражденне! Хай стисне зранена рука, Як меч, перо своє натхненне! .. Хай сяє нам благословенне Ім'я славетного Франка!

1913 р.

58


СЕРУЕ МУЗИКИ

Пам'яті М. Аuсенкц

Серце МУЗИЮ! спинилось ... Чуєте - серце музики!

Серце,

U.JO

ритмами билось,

Вже заніміло навіки.

Ох, До Як За

як те серце любила­ нестерпучого болю! воно тяжко боліло У країну, за волю ...

Повне святої розпуки, Серце музики стискалось, Далі - не стерпіло мукиІ розірвалось! ..

ІІ

Яка краса! Усе ЖИТТЯ В акорди пере,\ить, З високих дум і почуття Нове ЖИТТЯ творить!

Нести любов, будити ПІШ, Т во рити чудеса ... О, віщий спів, натхненний спів! Яка в ньому краса!

59


Хай серце, болю повне Вlцсрть, Розірветься ... нехай! Висока честь: прийняти смерть

За любий, рідний край! Висока честь: усі скарби Зложити на вівтар,-

І жити в пам' яті юрби

Як лицар і кобзар! Серед братів, серед сестер.

Де пісня гомонить, Співець почив, але не вмер І вічно буде жить. Киів,

1912

р.

НАЗУСТРІЧ

1913

Дванадцять літ двадцятого століття Сховалися в безодні забуття,І рік тринадцятий, немов як~ страхіття, Полохає думки, хвилює почуття ...

Wo

він готує нам, яке несе життя? Чи знов жахи? Чи знов кровоп ролиття? .. Нехай і так ... У боротьбі тяжкій, Незломна волею і вірою людина, Я виклик кидаю, могучий виклик свій Тобі, тринадцятий ... Хай грає хуртовина!

Багато бур зазнала Україна, Та не схилилася І не схилитись Їй!

60


ЛІЛЕІ

Лілеями сумними, злотоокими ивітуть У серці давні почуття; Лілеями МИНУЛОГО життя Встають вони з безодні забуття Такими ніжними, такими одинокими ... Колись вони в гapMOH~ буття Бриніли тонами величними, високими, Акордами могучими, глибокими! Діждався я тепер Їх вороття Лілеями СУ;\НШМИ, зл()тоокими ... Київ,

1911

р.

РУБІНИ

Одкриваються paH~ -

.

Давні рани, нудьгою роз ятр~Нl знов ... І червону, гарячу, мов полум я, кров Вже не стримує зілля омани.

Одкриваються рани ...

Рани, серця рубіни! Ви-єдиний той дар, ви-той скарб жебрака,

lJ!0

дала йому з ласки кохана рука На розстанні, в останні хвилини ... Рани, серця рубіни! ..

61


О, рубіни червоні! А хто ж вам дав багровіСТІ)

ПО.\ІІ,К

()Г!I:1 )

Моя гордість, ображена г()Г!дість м()я, IJJ,o трима 'а м;й гнів на пrJНПОllі.

О, рубін!! червоні! .. Київ,

1911

р

ІНФАНТА

РЇзьб,ю сній с()н ... nT !Іі!)!! I3ЧОРі1 З:ЙШ'и('ь.- і ('тrіча Ті1 Ж!I[1't.

На зем '10 ТКі1нками пrОЗ()ГИ~!ІІ Лягли осінні дсрева. Ак()рдами п р()міННОСТРУІІНIІШ1 Дрнь хви'!{)ваll і тих() гас. Над ки \ ИМ~ ~111 нопте.\ }'І!І!J!МИ Венера КlІнула алмаз. у заfНlра.' і 1\1 ріЙl1[\Т!"lІj()МУ Дріма'а сиря да\счінь.­ J от на ('бrії ТУ"'lаттному

Замиготіла ваша тінь. Дзвінкою чорною СИЛЬRетою Вона упала на емаль, А поза НЕ'Ю вуа 'Е'т[\ю Стелився попелястий жаль. Ви йшли. як сон, як міф укоханий,

IJJ,o виринає з тьми століть.

І\Ш


Віта,,!! вас

-

МlИ дух сполоханий.

Рум'яне сяйво і б,\акить.

Бриніли в серці домінантою Чуття побожної хвали, Ко,\!! величною інфантою Вп поуз мене перейшли. Ви усміхнулись яснозоряно Холодним полиском очей,­ І я схи,\ився упокорено, Діткнутий лезом двох мечеи.

Освячений, в солодкlИ муці я Був по той бік добра і зла ... А наді мною Революція В червоній заграві П,\l1в,\а. НаКІІ,1ано ВІ/кінчено

1907 1922

р. р.

СТАРЕ МІСТО

ТумаНІ!, тумани над містом пливуть, Як хвилі гойдаються сонні ... І к,\аптями тануть, і лавою йдуть

Т акі монотонні ... Завис олив'яний, імлистий тягар, Немов перегонна отара, давить, і тисне,- і з хвиль його хмар

Снується примара ...

63


Зі сну потягаючись, ВИЙШОВ і став Над містом козак ве,\ичеЗIШЙ, Немов Остряниця або Святослап,­ Старезний,

старезний.

Чуб довгий послався йому на жупан І хвилями вус розпустився ... Стоїть, пог лядає мов СИЧ ДІдуган, Чолом ПОХИ.\ився.

Illocb ніби знайоме в тім об разі є-­ Завзяте, міцне, бунтівниче ... IlJocb інше на вигляд, а рідне, своє ... Лице робітниче! у млі потопають ДО~ІИ, димарі. Як витвори злої омани, сунуться, сунуться ТИХО вгорі

ТумаНIІ ... TY~laHII ... Киів,

1912

р.

ЗВІР

у ранці місто загу.\О, Розбуджене гудкаМII:

Залізо, камінь. мідь і скло Озвались голосами. знов живе, лютує звір

Стотисячоголовий! Його життя - кип'ячий вир. Жахливий і ЧУДОВИЙ.

64


Воно розкидує свlИ шал В палацах і халупах йде мов пишний карнавал

По згарищах і трупах. В ньому і поклики грізні, І журні антифони, Музика, танці і пісні, Стогнання і прокльони ... кров, і сльози без надій,

І золото, і квіти, твань, і пліснява, і гній,

І чисті самоцвіти.

Життя це грає і горить В іскристих переливах, Всіма кольо рами блищить у перебіжних звивах.

Звір Їсти хочеl хоче житы Мовчати він не годний,­ він, роз'юшений, гарчить, Реве, бо він голодний.

Двигтить од рухів навісних, Лунає голосами Все місто в мурах кам'яних, Обтягнуте дротами. Киів,

1912

р.

65


НАМИСТО

Вранці-рано на світанку Я співав тобі веснянку, Я тебе, немов коханку, в ясних мріях уявляв; На душі бу ло так чисто ... Я з тих мрій знизав намисто тобі, кохане місто, я намисто те віддав.

l!!o ж дало мені ти? Муки? Муки ті, що до розпуки Жерли серце, наче круки, і сушили мозок мій! Але я нижу намисто ... І нижу ретельно, чисто,

l!!об тобі, прокляте місто, дати знов дарУhОК СВlИ.

Київ,

1912

р.

ТІНІ

Надходить вечір,- і СІрІ ТІНІ Повзуть, як змори, в моїй хатині; Ступають злегка і так таємно Про щось шепочуть в кутках, де темно: Ось тут зберуться, ось там розтануть. Знов сколихнуться і знову стануть, Немов бояться збудити лихо, l!!o, десь упившись, дрімає тихо ... А в шиби дощик січе дрібненький, Такий марудний, такий злиденький, Як пісня старця про ту неволю, Про ту голодну сирітську долю ...

66


І плачуть шиби, холодні рами, І ринут{> сльози по них струмками ... Душа самотня спустила вії В німій задумі і в безнадії. А перед нею в хиткім тумані Пливуть малюнки, прима ри тьмяні, Лягають смуги, снуються тіні, Мигтять уривки в повільній зміні,

Іх загадковість -

химерно звинна,

Візерунковість - свавільно плинна ... ... Велю(а брама, важкі засови, идкі потвори, зловісні сови,

r

Безмежне поле і чорні круки, До неба зняті в благанні руки,

Гірлянди квітів, лице богині ... І знову тіні, холодні тіні. Хвилює пісня, немов зітхання,

Немов молитва без уповання ... В глухих акордах - мінорні тони І журні дзвони, далекі дзвони ... Хлюпочуть хвилі, шепочуть хвилі, В тумані плинуть уривки милі: олівка реза. ескіз Родена, Меланхолійний ноктюрн Шопена, Фрагменти вірша Сюллі Прюдома, Псалми Вер.\ена ... Яка утома! .. А в шиби дощик січе дрібненько, А в серці туга ... О, моя ненько І І плаче серце моє недуже -

r

r

Йому так тяжко, йому байдуже, Чи то розумно, чи не розумно ... Все йде - минає ... Як сумно-сумно .. , Ростов над Доно.,\/,

1918 67

р.


СНІЖИНКИ

Білесенькі сніжиночки, Вродились ми З води; Легенькі, як пушиночки, Спустилися сюди.

Ми хмарою носилися Від подиху зими І весело крутилися Метелицею ми. Тепер ми хочем спатоньки, Як дітоньки малі. І линемо до матінки­ До любої землі. Але вітрець буйнесенький Жене та крутить нас. Не дми, не дми, дурнесенький, Бо вже нам спати час.

Матуся наша рідна я Холодна і суха, Бо дуже змерзла, бідная, Вона без кожуха. Отож її нагріємо, Устелемо сніжком. Мов ковдрою, накриємо Легесеньким пушком.

Нехай зимою злючою Вона спочине в сні,

68


I.Jlоб зеленню пахучою Прибратись навесні.

I.Jlоб з ниви колосистої Був добрий урожай,­ То й долі променистої Зазнає рідний край! Київ,

1919

р.

ЗА УКРАІНУ І

За Україну! З огнем завзяття Рушаймо, браття, Всі вперед!

Слушний час Кличе нас­ Ну ж бо враз Сповнять святий наказ! За Україну, За 11 долю, За честь і волю, За народ!

r анебні

пута Ми вже порвали І зруйнували Uарський трон.

69


З-під ярем І з тюрем, Де був гніт,

Ми идем на вільний світ! За Україну, За її долю, За честь і волю,

За народ! О, Україно!

О, рідна Ненько1 Тобі вірненько Присягнем.

Серця кров І любов­ Все тобі

Віддати в боротьбі! За Україну, За її долю, За честь і волю, За народ!

Вперед же, браття! Наш прапор має І сонце сяє Нам в очах! ДружніИ тиск, Зброї блиск, В серці гнів І з ним свобіднии спІВ: 7О


За Україну, За її долю, За честь і волю,

За народ! Київ,

1977

р.

ВЕСНА року

1926

Весна на рідній Україні, Такій новій, немов чужій­ Не безнадійно жовто-синій, Але червоно молодій. Величне свято. Перше травня. Музики, співи, жарти, сміх ... І я в юрбі - син марнотравний, повернувся до своїх.

1JJ0

Гуде, хвилюється навала Робітників-товаришів,

І від квартала до квартал а Червоне море прапорів! Лунають поклики, промови, Перейняті одним чуттям, І натовп ТilСЯЧОГОЛОВИЙ Живе об'єднаним життям.

Немов потоки буйно водні, Бурхає пролетарський спів: «Повстаньте, гнані і голодні Робітники усі:[ краївІ».

71


І я ДИВЛЮСЬ любовно в очі­ l,Uасливі, п'яні без вина В оці хлоп'ячі і дівочі, Де сяє радістю весна.


БАJ\АДИ й ~ЕГЕНДИ

БАЛАДА МОРЯ

с віт лій

пам' яті

Jleci У краінки

Граються, Гойдаються Сніжнобілі хвилі, Млосно обіймаються, Ніби німфи білі ... То знов надимаються Зеленасті брили, Вгору підіймаються В дужому поривіІ на коні білогриві Німфи, сівши, грають, грають, Линуть, Ринуть, Поспішають

Ген до берега імлистого ... Г руди в золоті купають, В сяйві сонця променистого! І, розпещені, пишаються Наготою тіла млявого І до берега ласкавого

73


З поцілунком пригортаються ... «Т ихо, хвилі ... Тихо, милі ... » Чути голос туберози. Ніжна квітонька зітхає І крізь пахощі і сльози, Пелюстки розкривши білі.

Промовляє: «Тихо, тихо, милі хвилі ... Я скажу вам новину

Безпорадну і сумну. Сьогодні вночі перед сходом ЗОРІ, Коли ще ви спали, иарівна, яку ви кохали,

иарівна, що там, на високій горі, Самотня жила і співала, Сьогодні сконала! .. » Ой, леле!-шепочуться хвилі смутні.­ Замовкли пророчі пісні ... иарівна сконала ... «А як перед смертю співала вона!­ Річ далі веде тубероза,Була в її співі відвага міцна. Огонь і погроза! .. І пісню її стоголоса луна Несла понад вами світами ... А ви, заколисані чарами мрій. Солодких надійВи спали без тями.

иарівна конала ... Остання струна у рвалась, і в згуках акорда Бриніла ще довго відвага буйна. І віра в героїв - могуча. міцна.

74


До млявих - зневага й погорда І І тільки I1.Jo ранішня зірка зійти На темному обрію мала, Велична і певна своєї мети, иарівна сконала ... »

иарівна сконала... Замовкли пісні ... Шепочуться хвилі сумні. «А вітер уранці сьогодні мені І!!е звістку приніс незвичайну, І!!о ніби на скелі, на височині

-

Угледів він тайну;

Де людська нога не була, на шпилі, Де все, що живе, усихає, На голім камінні, в холодній імлі Там квітка якась процвітає що саксіфрагою зветься вона,

Та квітка, що камінь ламає, ніби вся міць і краса чарівна

Uарівни в тій квітці буяє ... » Київ.

191 З

р.

СРІБНИй СОН

Мов серпанок срібнотканий, Пишно зорями убраний, Розіслався, Розгойдався Наді мною сон різдвяний,

Білий сон. З-за мережаних заслон В розколисаній уяві Мріють образи .\ilскаві.

75


Ніжні, лагідні, хупаві .. . Он

вони

...

он-он

.. .

Полохливою юрбою В'ються, в'ються І сміються, Наче бавляться зі мною;

То мов хвилі сколихнуться, То знов хмарою поймуться, Опов'ються

Білою габою. А за ними, а за ними, Ген за хмарами густими, Ген за гронами рясними

Зоряних світів Урочисто херувими Свій виводять спів. Чую... «Нова радість стала, ц!о на небі хвала ... » - Хвала І Гримнула й земля І в акордах задрижала. Від небесного хорала Вся душа моя заграла. Вся душа моя! Сполошились, Закрутились

Думи-мрії, мов орлиці, Мов ті вихорі завії, Сніговиці, Забуяли молодії Думи-мрії Білі птиці ... Бачу небо променисте;

Бачу поле біле, чисте ... Хто це в санях? Я і ти,

76


Ми мчимося без мети, Мов яка пекельна сила Нас на крила Підхопила шалено

понесла.

Пам'ятаєш: хуртовина Зразу загулаl

ІЛО за зміна? ІЛО за зміна Несподівано зайшла? Небо вкрили чорні хмари,­ І якісь гидкі почвари В темряві густій

Крилами зашелестіли, Засичали, засвистіли, Нас навколо оточили, Як гадючий звій. Понад нами, Мов без тями, Хтось, регочучи, гасав, Хтось полохав наші коні І якісь огні червоні В полі розкидав.

Далі... щось мов застогнало, Збувшися снаги; Все УI1JУХЛО в раз і стало Тихо-тихо навкруги. Знову місяць в небі сяє З-за розірваних заслон, Мов чаклує, навіває Мрійний сон. Пам'ятаєш, моя мила? Нас мана тоді водила ... Ти голівоньку схилила На плече моє.

77


Небо зорями сміялось, до мене усміхалось

}\

Личенько твоє.

Пам'ятаєш: на морозі Як ми щиро обіймались, ЯК ми палко цілувались, І в знемозі

Зомлівали, наче п'яні? Пам'ятаєш ті кохані

Ночі зоряні, різдвяні? Пам'ятаєш: чисте поле,

В санях ти і я? .. Ох, ти, доле, моя доле! оо Гей, моя бурлацька BO.\€'Розкоше моя! Без дружини і без хати, Я не вбогий, я багатий: Є ІЦО R мене пригадати, Тим і гордий я! НОЧІ, ночі Ті різдвяні! Очі, очі Ті кохані! Ви той скарб мого життя, I,Uo беріг я, що леліяв, I,Uоб його десь не розвіяв, Пилом, снігом не привіяв Холод забуття. }\ чи ж згадуєш ти, мила,

Те, як нас мана водила В сяйві зоряних ночей? Чи ота пекельна сила

Так тоді наворожила,

I,Uo ти й пам'ять загубила? 78


Де ж бо ти? АгеЙ! .. Чи цвіт серця твого стято, Злою силою заклято? Чи тебе ордою взято Бранкою в полон? Пригадай же хоч на свято Uей різдвяний, Uей коханий, Мов серпанок мрійнотканий, Срібний сонІ Київ,

191 З

р.

БАЛАДА КОЗАI.JЬКА

Один - самотою Сидить над водою На березі синього моря Козак чорнобровий, Сумний, мовчазливий Від туги тяжкої та горя. В задумі глибокій Сидить кароокий, Нічого не чує, не баче, А море плескоче, А море клекоче, Мов тихо-тихесенько плаче.

От став він ходити Та море просити, До нього вІН руки здіймає:

79


«Ой, мореньку ж,

море,

Розваж моє гореІ .. » Гукає до нього, благає.

«Ні роду-родини, Ні долі-дружини

На світі собі я не маю. Як тая билина В степу, сиротина Один в самоті пропадаю. А доля щаслива­ Така вередлива ...

Ії я не мав і не маю; Даремно блукаю,

Ії я шукаю І в полі, і в темному гаю». І став, зажурився, Аж весь похилився Козак скам' янілии неначе. А море плескоче, А море бурхоче Та ніби зітхає плаче. «Як світом нудити,

То краще и не жити!» Він скрикнув, у вир поглядає. «Ачей на дні моря Позбудусь я горя,

Там доля мене привітаєІ» І, стиснувши руки З нелюдської муки,

80


Він кинувсь в холоднії хвилі. Вони розійшлися І знову зійшлися, Сховавши його, як в могилі.

З-за хмар височенько Пливе місяченько І сипле проміння тремтяче ... А море плескоче, Мов вимовить хоче, Та тільки тихесенько плаче. Анапа,

1895

р.

ЛЕГЕНДА

дівчину вродливу юнак покохав; Дорожче від неї у світі не мав. Ой, леле!- у світі не мав. клявся, божився, що любить її

Над сонце, над місяць, над зорі ясні. Ой, леле!- над зорі ясні.

«Тебе я кохаю. За тебе умру ... Віддам за кохання і неньку стару!» Ой, леле!- і неньку стару!

Та мила його не боялась гріха: Була, як гадюка, зрадлива, лиха. Ой, ле.\е!- зрадлива, лиха. ВОРО"ИЙ

81


Всміхнулась лукаво і каже йому: «Не вірю, козаче, коханню твому», Ой, леле!- коханню твому", «Як справді кохаєш, як вірний єси, Мені серце неньки живе принеси»,

Ой, леле!- живе принеси! Юнак мов стерявся: не Їв і не спав, Т ри дні і три ночі він десь пропадав,

Ой, леле!- він десь пропадав". •

стався

ОПІВНОЧІ

u

лютии

3.\очин:

Мов кат, витяв серце у матері син". Ой, леле!-- у матері СИН! знову

до

МИЛОl,

З

серцем

в

руках,

Побіг, і скажений ГОНШJ його жах. Ой, леле!- гонив його жах!

Ось-ось добігає. не ЧУЮЧИ ніг". Та раптом спіткнувся і впав на поріг. Ой, леле!- і впав на поріг".

І серденько неНЬЧIlНС кров ю стекла, І ніжно від жалю ВОІІО про рекло". Ой, ле"\е!-- ВОІІО прорек.\о!"

Востаннє озвалось до сина в ту мить: «Мій любий, ти впав ... Чи тебе не бо.\JlТЬ·!» Ой, леле!- тебе не болить?!. Черніlів, 25УlI 1905 р

82


НАйдороmчий СКАРБ

«Хто бунтує?.

Князь баварський?

J..Uo?. Стоїть за княже право?! Гульф не хоче підкоритись! .. Се цікаво ... се цікаво! .. » Так на бенкеті гучному Кllді\13

грізні запитання

Конрад. РI!!\Іськиіі іl\шератор, Пов НІ І1Сі гніву й ДlІвування. «Бач! ця гава хоче права! Може. їй корона сниться? А чи знає Гу~\ьф. що право На кінці м('ча міститься?!

Е. СТРIІВі\(І ... ЯК бачу, треба ОбскvбТІІ ХIJоста цій птиці ...

Завтра ВГішці МIІ- рушає~

До баварської столиці! МІ! покажем недолузі ... Начувайтеся, баварці! А тепер на с\аву зброї

Hy~JO. друзі. ІІlе по ч<!рці! .. »

!! Ой. то не ХШК<! С<!Рі\на. Не КРУКИ степ УКРИЛI!.­ То Конрад рушив у похід Свої потужні си \11. 8з


В Баварський край мечем, огнем Він прокладав дорогу.

Столицю військом обступив І взяв П в облогу;

Баварці бились, наче льви, Жінки Їх

-

наче львиці ...

Але даремно! Не змогли Відстояти столиці. Скорився Гульф: на те, мовляв, Є, певно, допуст божий, ]Jlоб над столицею його Замаяв стяг ворожий. Хай буде так ... І посланців

З освідченням покори Заслав до ворога свого Князь гордий і суворий. Не сяло сонце з-поза хмар, Туманом Альпи вкрились, небо плакало ДОIJ,Jем,

І бескиди журились ...

Сумні вертались посланці, Бо Конрад і на мову Не дався зовсім, а прирік Таку Їм постанову:

"Столицю знищу ... Хто в ній € Ска раю і зневолю ... Але жінкам за вдачу їх

Даю життя і волю!

84


І що € сили взяти Їм На плечі дорогого, Нехай беруть і геть ідуть­ Не вдію Їм нічого».

Був ранок. Сонце вийшло з хмар І глянуло в долину ... Яку ж осяяло воно Невидану картину!

Юрбою з міста йшли жінки, На них же, мов сувої, Сиділи ... Їх чоловіки­ Уславлені герої! «Так ось той найдорожчий скарб, зважились ви взятиl­ Сміявся Конрад.- Я за ним Не буду шкодувати ...

Wo

Хвала ва:\1, славні вояки, І лицарі до речі, Коли з біди вивозять вас Жіночі ніжні плечі! Ви горді з біса, та чомусь Не звикли червоніти ... Чи поважатимуть же вас Жінки, дочки і діти?»

Сміялось сонце; гори, ліс, Шаріючи, сміялись. А Конрад сам і військо з ним Аж за боки хапались ...

8S


І ми з баварців сміємось". Але спитать цікаво: Чи кожний з нас, чоловіків, На сміх той має право? Київ,

1912

р.


Е_ЛЕГІl

ОСОКОРІ

Мов зібралися юрбою Наді мною І шумлять осокорі ... Довгі віти розгортають, Тихо-тихо колихають Буйні голови старі І зітхають сумовито Та немов крізь сон сердито омонять чуприндарі.

r

Ох, я знаю ту ІХ мову Колискову, Повну жалю восени, I,Uo мов легіт супокійний, Мов канон меланхолійний Навіває тихі сни, І в хвилини нещасливі Будить в серденьку тужливі Любі спомини весни.

87


11 Мені вас жаль, осокорі,

Ставні, широкополі! Ваш лист - зелений ще вгорі, Та вже пожовк він долі ...

Холодний вітер рознесе Розкішні ваші шати, Мов дране шмаття понесе І буде пустувати.

Його протяглий, хижий свист Віщує перемогу ... Зів' ялий лист, пожовклий лист

UJепоче скаргу богу!

Ось він зривається, тремтить І падає поволі ... мить одна, остання мить­ І ви обдерті, голіІ ..

Ille

А далі ... далі лютий час! Метелиці, морози Без жалю витиснуть у вас Гіркі, старечі сльози ... Приглушать всю нудьгу, печаль І біль несамовитий ... Осокорі! мені вас жаль За вік ваш пережитий. Осокорі, осокорі, Ставні, широкополі ... Ваш образ, велетні старі­ Зразок моєї долі.

88


ІІІ

Чи ж на довгий час - хто знає­ Вас лишив я для чужини, Де ростуть чужі рослини, Де в промінні море сяє? А проте цей край розкішний Не звабля мене красою; Тихий сум іде за мною­ Невідступний, неутішниЙ.

Тут, над морем цим погідним, Я тужу тепер за вами, Любими осокорами, Мов за чимсь кохаНIІМ, рідним.

я дивлюсь в простір з нудьгою­ І ваш ВИГ.\яд сумовитий, Мовчазливо-гордовитий Манячить переді мною.

я вслухаюсь в плескіт хвилі­ І мов чую в нім ваш гомін, І в душі зринає спомин Про часи колишні милі ... Наче хмара, налягає Сум на серце наболіле, І воно, посиротіле, Мов та чайка проквиляє. ч epHi~iв-Oдeca, Серпень-вересень 1903 р

89


ВЕСНЯНІ ЕЛЕГl Ї І. Хмари

Сунуться. сунуться хмари Темні, б рудні, Наче злих фурій отари, Мов ті привиддя страшні. Вітер гуде-завиває, Гілля зелене ламає,

ивіт молодий обриває­ ивіт навесні! «Сонечка, сонечка з неба, Світла й тепла! Жити нам, житоньки треба! Весно! .. ти ,нас завела ... » Тужить зелена діброва, Плаче травиця шовкова.

Хилиться квітка чудова. Квітка мала. Сунуться. сунуться хмари­ Думи сумні. Де ж ви поділися, чари, Мрії щасливі, ясні?

Чи вже вам більш не рясніти, А чи, як зірвані квіти, В'янути тільки й марніти В серці на дні?

16

Черніzів, травня 1904 р.

90


Н. Соловейко

Розцвівся пишно мlИ садок. Рясна черемха. і бузок.

І яблуне1ЗИЙ цвіт В своїм убранні молодім Блищать на сонці золотім І шлють йому привіт.

Барвінок стелеться в траві; В зеленій свіжій мураві Рясніють квітоньки: Жовтогарячі, голубі І срібні, з ними ж у юрбі Конвалій пелюстки. Ставні, поважні явори, Дуби, зіпнявшись догори, Красують мовчазні. Заледве вітер набіжить, По Їх верхах зашамотить І зникне в гущині.

ивіте, буяє рідний край, Немов казковий тихий рай, Фантазії і спів! Ось чую ... I.Jlo то ляскотить, В яснім повітрі аж дзвенить?

То соловейків спів. Прийшла весна, прийшла красна, Розкішна. люба, чарівна! Тепло і світ несе вона, Розбуджує від сна!

91


Живімо ж всі, поки життя Дає нам світлі почуття, Хвилини щастя, забуття,-

Не буде вороттяl Радіймо всі

-

весна прийшлаl

Вітаймо сонце, що тепла Дає й для мушки і стебла,­

Хвала йому, хвалаІ .. Так соловейко щебетав, А я сидів і сумував, Мене не тішив спів. Туманом мій повився зі р, Мов темна ніч, важкий докір В душі моїй бринів.

Вітай, бажаний гостю мійl Але, на жаль, спів любий твій ие пісня не моя. Бо звик ти очі закривать, Коли почнеш пісень співать,­ Уього не вмію я ...

22

Черніzів, травня 1904 р.

92


МАНДРІВНІ ЕЛЕГІЇ

Присвячую Юрію Тобілевичу

Знов стелеться переді мною шлях Через терни, байраки, дике поле ... Куди ж по всіх зневір'ях та жалях Знов поженеш мене, лихая доле? Чи вже ж у мандрах по чужих краях I,Ue мало мук зазнало серце кволе? Дарма, дарма ... Як Марко той Проклятий, Я мушу все блукати і блукати.

Та не провина, тяжча од усіх, Мене гнітить, мов торба за плечима, Жене на шлях, позбавлений утіх, Мене провадить сила невидима. Вона страшна, як первородний гріх, Знадна, як рай, що зник перед очима. В душі лишилась згадка того раю,­ Чи ж не його тепер я скрізь шукаю?

І ось тій силі невідомій я Коритися без оборони мушу. Самітність, вірна подруга моя, Іде за мною вслід, куди не рушу, І, мов холодна темна течія, Вливається і студить мою душу ... Ні радощів, ні Iцастя, ні кохання, Одно мені судилося: блукання!

Чи я знайду спочинок за життя, А чи тоді, як ляжу в домовину9]


Там в царстві тіней, снів і забуття Куди з старим Хароном яполину, Відкіль немає більше вороття, Де ніч - за день і вічність - за хвилину? Запав туман ... І в тиші урочистій Я бачу шлях у далині імлистій.

Бери ж, мандрівцю, костур і рушай,

Прощай, похмурий, непривітНІ!Й краю! Кажу тобі востаннє це «прощай», Бо повернутись знову не бажаю. Свій жаль тяжкий, зневагу і одчай, ІЛо ти завдав. в собі я заховаю І, бредучи від хати і до хати, Піду в світи пораДОІ!ЬКИ шукати. Катеринодар. 141I 7902 р.

11 Холодні хмари Зі\.\ЯГ.\И блакить, Холодний вітер дме в степу потужно, Гне очерет додолу, шелестить.

Мов звір в бі\йраці виє осоружно. І я один, без ТЯМИ, мимохіть. Немов затерплий весь. іду байдужно ... Куди? пощо? Хіба не все одно Тому. хто з рук згубив своє стерно.

Туман і мряка ... Шлях ще бачать очі, Але гаї, оселі і луги, Немов завій жалобний, присмерк ночі Вкриває вже повол! навкруги.

94


з густої мряки, буцім поторочі, Снуються дивні витвори нудьги; До мене линуть, простягають руки, .. Я бачу Їх. я чую спів і гуки ... Ні, то не спів, то ніби щось квилить І скиг ЛlіТь, як підстрелена пташина, I.,Uocb ХЛllпає і стогне і кричить­ Голосить, мов охлялая дитина ...

Та що воно? СтриваЙ ... Uить, серце, цить! ие ж у тобі озвалась самотин а, Озва,\ися нудьга твоя і жаль І давня, нерозважена печаль. Вгамуйся, серце! годі, схаменися ... Та ні, вже з уст зірвалися слова:

"Гей-гей! чи є хто в лузі - озовися! ЧІІ Е де В світі ще душа жива? Гей, .\юди! де В!І? ЧИ перевелися, ЧlI вас пожерла пустка світова?! Рятуйте! пробі! .. ось я тут конаю ... Життя. життя - чи пекла, а чи раю! .. » Ніког(). Темно. Ма рний поклик мій ... ХГ)ч би луна озва.\ася до мене! Єдиний відгук в темряві нічюиТо подмух вітру та виття скажене ... Іди ж, знов міряй шлях далекий свій І знов марнуй життя своє злиденне ... Ні щирості. ні теплого слівця­ Нудьга, нудьга без краю і кінця. Харків,

20/V 1902 р.

95


ІІІ

Невже ж всесильне царство Арімана? І навіть ідеал жіночий мій, Та світла постать, серцем пожадана, Той любий витвір таємничих мрій, Неначе зірка в хвилях океана,

Погасне, зникне в темряві густій? Невже ж довіку мушу я блукати,

Нудити світом та чогось шукати?! Як тяжко жити в ті похмурі дні, Коли нема де серцю відпочити, Коли обсядуть думи навісні­ Голодні, голі, мов циганські діти ...

Куди від них подітися мені? Як страшно жити, о, як страшно жити! Скажений душу роздирає крик, Стає на той час звіром чоловік. О, рідна земле, люба моя нене! Чому, припавши до твоїх грудей, Я тільки плачу, як дитя нужденне, А сил не набираюсь, як Антей? Чому надія, що злетить до мене, I,Uезає раптом геть з моїх очей? Чому нараз я чуюся безсилий І падаю, мов той Ікар безкрилий? Ні! не тобі, знеможеній землі, Подати ліки на моє знесилля. Сама ти вбога. На твоїй ріллі Лишилося саме сухе бадилля! Де ж візьмеш ти на болі та жалі

96


Uілющого та чарівного зілля? Гіркий полинь, БОЛlІГОЛОВ, бур' ян Не втишать болю, не загоять ран. Тебе я, земле, всю сходив до краю ... І ось тепер серед твоїх степів, Немов по кладовищу, проходжаю, І біль душі, !.!сй виплаканий спів, В своїх сумних октавах виливаю ... Але чи ж виллю вео,? ба, шкода й с.\ів! Як море, ІЦО ХВИ.\ЮЄ. невгаває,

Так він кінця і спочивку не має. Харків,

1З VI 1902

р.

НА БЕРЕЗІ МОРЯ

На березі моря сидів я самотно. Все крила навколо вечірня півтьма. Намучене серце не билось турботно, Заснула, здавалось, j думка сама. Помалу за хвилями хвилі котились, Одна здоганяючи другу, росли І лавою грізно до берега йшли І з бурхотом В скелі стрімчастії бились. Ті хвилі морські нагадали мені Змагання юнацькі за мрії ясні -

Об скелі життя Їх розбилось чимало ... І серденько стиснулось в грудях моїх: Воно-бо зазнало тих бур життьових І бурхоту моря тепер спочувало. 41і<1па, Вороний

1895

р.

97


НУ ДЬГ А ГНІТИТЬ ...

Нудьга ГНІтить ... Недуже серце скніє­ Німа, холодна пустка у душі ... Де ж ти? вернись, утрачена надіє,

І зворушиl Нехай маною, мрією ти будеш, Нехай зумієш знову одурить,

-

Проте в мені ти знов життя розбудиш, Хоча б на мить! Знемігся я ... Морозом лиходійним Моє життя прибито на цвіту, І я дивлюсь в спокою безнадійнім У тьму пусту.

Кудою йти? І нащо сподівання, Коли мети в житті моїм нема, Коли утрачено і мрії, і бажання,Усе дарма!

я випив чашу муки і страждання, Велику чашу, сповнену ущерть, І вже тепер нема мені вагання: Життя чи смерть! .. Полтава, 1899 р.

98


V АЕ VICTIS!

1

я знемігся, згорів ... Моє серце на пошл зотліло,

Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга, І. безсилий. хилюсь я, хоч ше молоде моє тіло ...

Я знемігся, згорів ... Моє серце на попіл

зотліло,-

в НІМ погасла снага.

Мов свобідний орел, моя думка в просторах шугала.

І я, спраглий, схилявся і пив із криниці знаття. Ні, не марно я жив,- Я боровся, шукав ідеала.

Мов свобідний орел, моя думка в ПРОС1'"орах шугала

-

в тих просторах життя! І мов нагла мара мені світ весь од сонця закрила

...

у гонитві даремНlИ МИНУЛІІ найкраІці літа, l\1рії гасли. як зорі. ВЛОJ\,шлись напружені крила. І, мов нагла мара, мені світ весь од сонця закрила

Неминуча мета. Я самотній стою. Наді мною реве хуртовина; Зграї гарпій проклятих, ПlО звуться «навіщо», «куди».

Мою душу жеруть ... Як покинута в лісі дитина, Я самотній стою. Наді мною реве хуртовина, Замітає сліди. Ч ерніІів, 1

1*

1904

р.

Горе п~реможеним (лат)

99


ВЕЧІРНІ АК ОР ди

Сховався в морі сонця диск, Огненний диск І в небо кидає свій блиск КриваВІІЙ блиск. Зітхають хвилі в сивій млі, В холодній млі, тіні лізуть по землі

СмутніІЇ зеМЛІ.

Останній промінь сонця згас, Померк і згас. Надходить мій скорботний час, Вечірній час. І зла това ришка моя, Нудьга !\ІОЯ, СТИСІ<ає серце, як змія ... Ох, як змія! Самnтчє серце сльози ллє, По краплі ллє, А галина ті сльози п'є. Жагуча п'є. Кому повім печаль мою Нудьгу мою, ІЛо R серці глибоко таю, Давно таю? 10О


Вечірня зірка з-за гори Мигтить згори ... ори т, мііі світоньку, гори, Хоч ти гори! ..

r

TazaHpol,

14.

ІХ

1918

р


AMOROS0

1

ШУМКА

Ой. дівчино чорноброва.

Будь здорова, будь здорова! Подивися, Усміхнися, Любо привітай І Маєш серце до любові, До К('Іханої розмови, Як стемніє, Звечоріє, То виходь у гай.

Ой, козаче-небораче. В тебе думка зла неначе. Постидайся, Не чіпайся, З серцем не жартуй ...

Ти питаєш, чи кохаю? Ба, який І або я знаю ... • Любовне (італ.). 102


Відчепися, Не в'яжися, Ну-бо, не пустуйl Темна нічка рідна мати Вміє добре колисати ... Повкривала І приспала Все село і гай.

Тільки в гаї аж до рання Чути ніби цілування ... Гаю-гаю, Мій розмаю! Тайни не зраджаЙ. Ох, які ж вони хороші Тії люБОll..!і-розкоші, Як воркоче Те дівоче Серце молоде! Ох, які ж вони гарячі Тії пестощі козачі ... Хай цілує, Хай милує Молодість не жде І

-


ДНІПРОВІ

СПОГАДИ

*

іс

* То літньої ночі бу ло на Дніпрі ... Чудової теплої ночі! Горіли брильянти в небеснім шаТрІ І очі зоріли дівочі ... То літньої ночі було на Дніпрі ...

Як тихо та любо було навкруги! Все лагідним сном спочивало. На гори, долини, Дніпра береги Розкину ла ніч покривало. Як тихо та любо було Еавкруги!

І серце спочило в щасливому сні ... Тривоги його не лякали, Розмова солодка і очі ясні Голубили і І,олисали ... І серце спочило в щасливому сНІ ...

Як буря, хвилина страшна надійшла'~ І серце немов яка сила Схопила в обійми, кудись понесла 104


І довго шалено крутила ... Як буря. хвилина страшна надійшлаf

То літньої ночі було на Дніпрі ... Чудової теплої ночіl Горіли брильянти в небеснім шатрі І очі зоріли дівочі ... То літньої ночі бу ло на Дніпрі ... Харків,

1902

р.

ФРАГМЕНТ

Чи це був дивний сон, чи маячня слабого? Ні, ні, це діялось - я пам'ятаю все, Все до найменшого, незначного, пустого ... Бо й досі навіть, як я згадую про ее, Тріпоче серденько від спомину самого. Кінчився літній день, і сонце на упрузі Вечі рньому було. Легенько подихав Вітрець із півночі. Тополі, мов у тузі, Стояли мовчазні ... І гомін ущухав ... Кува.\а тільки десь сумна зозуля в лузі, А ти, мов янгол той з надхмарної країни, Рожевим світлом вся, од голови до ніг, Осяяна на тлі че рвоної калини, Стояла з усміхом на личеньку ... Й не МІГ Я одвести очей від пишної картиниl І довго-довго я стояв перед тобою, Зворушений до дна, у захваті НІМІМ,

105


Мов зачарований надземною красою ... О, щО б Я дав тепер, аби в житті моїм

Ти і лишилась так ... щасливою маною!

1899 р.

в ДУШІ МОїй НЕ ЗГ Ас.

..

в душі моїй не згас, ще СЯЄ образ твій. Як часом стрінемось, твій погляд чарівний В мені бентежить кров.

Та про любов твою, далекий друже мій, Не марю Я вночі в розпуці навісній, Н ,ІІЦО мені ТВОЯ любов?

Ти

царстві мрій моїх ввижаєшся мені Такою га рною, в такій височині, Якої в дійсності й сліду шукать шкода! Твій образ - то мій твір; Я так люблю його, Як той фанатик любить божество, геть далеко десь, мов зіронька бліда! .. R

Wo

Я зустрічі не жду,- не хочу Я розбить Твір мрій моїх святих і в серці погасить Огонь ЖИТТЯ мого, мій рай ... І ти її не жди і твору моїх мрій, богом став мені в буденщині сумній, Рукою грішною своєю не займай!

Wo

Написано у Відні пізніш

1895

виправлено

р.,


з

ГАЛИUЬКОГО

ЗШИТКА

І. ПОГЛЯД

Погляд твій, мов промінь ясний Сонця навесні, Так голубить, пригріває Серденько мені. Він і пестить, він і вабить, В душу заг ляда ...

Ой, від нього мені сталось оренько-біда!

r

з того часу, як уперше Він на мене впав, Ні вночі, ні вдень спокою Я собі не мав ... Та кінець прийшов би певно Тій моїй журбі, Якби в серденько заглянуть Зміг і я тобі. Аьвів,

1896 р.

107


11.

НА БАЛІ

Байдужа, весела вона танцювала. А я, мов той привид, по залі блудив; Вона усміхалась, вона жартувала, Я ж тільки очима за нею слідив.

І думав тоді я: «Дівчино-голубко! Коли б же ти знала всю тугу мою,

Коли б же могла ти збагнуть. м"п любко,

Як щиро, як палко тебе я люблю! О, певно б, тоді і до мене заБИЛОСh Відгучливо серденько в г рудях твоїх,

Мов крига на сонці, воно б розтопилось Від палу кохання в обіймах моїх! я взяв би тебе, мою зіроньку ясну, Поніс би далеко на крилах пісень В ту світлу країну, чудову, прекрасну, Де вічно царює весна день у день, Де Де Де Де

співи, і квіти, і сонячне сяння, ясний, веселий та радісний май, в парі сплелися к раса і к('хання, втіха, і згода, і щастя, і рай!»

UЯ мрія спокою мені не давала, Від мрії цієї мій мозок горів ... А панна байдуже собі танцювала, Я ж тільки очима за нею зорив. Аьвів,

1896 р

108


Ш. МАНА

І знов вона ... вона, та дівчина кохана, Ввижається мені! lJJo не почну робить, Д~ не шду я, скрізь за мною, мов з тумана, Нона З'ЯВЛЯЄТЬСЯ і все зорить, зорить!

На устоньках її рожевих усміх сяє, І іскри СИПЛЮТЬСЯ з-під довгих чорних вlИ ... Від усміху того У мене серце в'яне, І мон Оl'нем пече той ПОГЛЯД чарівний І

Чого тобі, маН0? Лиши мене, дай спокій ... Несила вже мені терпіти далі, ні! Хай біль мене гризе пекучий та глибокий, Не додавай же мук пекельних ще мені! Адже ж сама мене ти трутила від себе, Сама на глум взяла кохання перший пал І кину ла в багно той скарб, що я для тебе В душі своій нuсив, як мрію, ідеалІ

НавіLЦО ж знов тепер приходиш ти до мене, Бентежиш мозок мій, до себе вабиш знов? Хай вже вгамується те почуття шалене І ПLJхова навік свою любов. АЬ818. 18У6 р.

ІУ. ДВІ

ХМАРКИ

Дві хмарки хвилясті в прозорій блакиті Назустріч одна одній тихо плили І снивuм З.\отисторожевим повиті, Неначе серпанком, обоє були.

109


Але, порівнявшись, вони не з' єднались. Іх подмухом вітру навік рознесло,

Немовби ніколи вони не стрічались,

Мов Їх на небосхилі і не було. Так, люба, і ми пострічались з тобою Якось на веселім бенкеті життя; Мов діти, себе одурили маною Сіюріднення душ і святого чуття.

Як тільки ж полуда з очей нам упала, Все в іншому світлі здалось тоді нам: Мана розлетілась, кохання не стало, І ми розійшлися, подібно хмаркам.

J\bBiB, 1896

р.

V.КУЗОЧКА

Ти - мов кузочка маленька, I,Uo на квітці чи вербі Проти сонечка любенько Лазить, гріється собі.

Ти Під Бо, ШО

голівку не схиляєш вагою чорних дум, як кузочка, не знаєш, то в світі жаль і сум.

Проживеш ти так до смерті, Не зазнаєш хмарних днів ... Але ж «кузочкою» вмерти Я б ніколи не схотів.

J\bBiB, 1896

р.


ПІСНІ

І. МОЛДАВСЬКА

Ой, ти, дівчино -

очі, як рута,­

Вийди до мене, жду тебе тута. Вийди до мене ти за ворота,-

З ніг мене валить нудьга-гризота. Ой, тій дівчині, очам тим, брате, Не с"!д ніколи віри діймати: .як присягнеться, скаже «їй-богу», т о певно зрадить, май осторогу.

Зелені очі - зелена рута, В них і утіха, і горе-скрута! Зелене листя має й кислиця ...

Краще, мій брате,

1

не жениться!

Бо за кохання тяжка розплата,­ Невірні стали усі дівчата.

111


lJ10

оженитись, я б оженився,

Т'але ж з поганою б не одружився. Та й з уродливою не хочу братись­

Будуть дО НСІ ВСІ залицятись.

Бо уродливіи не до кохання,

Ій аби ПУСТОllJі та женихання. Котра не годна вірно кохати, Такій у батька й вік звікувати. Котра зів'яла, як мак у цвіті,­ Якого дідька й ЖІІве на світі?

в котрої ж серце - пишная рожа, Нехай шанується, то дівка гожа! Чи ж двох, чи трьох я горнув до грудей? Плакали тяжко за мною всюди. Ой, пригорну Ж Я Й тебе, побачиш,­ КОЛІІСЬ за мною і ти заплачеш! КllШllнів,

1898

р.

11. БУРЛАI.JЬКА Ой, чого ж мені журитись, Нудьгувати? Чого марно серцю жалю Завдавати?

112


Ой, я ж таки козацького Роду-плоду,

То й не звик ще потурати На пригоду.

Хоч не маю собі долі, Маю вдачу: Х то за чепить, незчується, Як віддячу!

Йде багатий-череватий, Не вклонюся, Бо НІкого ж таки в СВІТІ Не боюся; А як з ДІВчиною часом Пострічаюсь,

То гарненько,

звичайненько

Привітаюсь ...

Ой, піду я степом, "\угом, Заспіваю,Може, доля й відгукнеться В темнім гаю ... Може,

знайдеться дівчина Пишна, гожа, Мов на небі зірка ясна, В саду рожа! Біле личко, карі очі, Чорні брови, Серце ж чу ле та гаряче До любові.

113


Покохає мене щиро,

Незрадливо Усміхнеться й мені доля

Милостиво! Візьму милу за рученьку

т а й до шлюбу. Дивуйтеся, воріженьки.­ Беру любу! Дивуйтеся, воріженьки, Беру любу, Бо й я ж собі козарлюга­ На всю губу! Відень,

1895

р.


ЛЕТЮЧІ

ЛИСТКИ

НА ЗЕЛЕНІ СВЯТА

Прісі

В цей любий час Зелених свят, Коли квітчається Вкраїна, Вітаю щиро вас, як брат, І здавна приязна людина. квіти рідної зеМЛІ,

иі ніжні, білі маргаритки, Я вам .\ишаю на столі, Там, де лежать книжки і зшитки. Uих маргариток білий цвіт, Ух молода весняна ніжність­ ие наших мрій примерклий світ І

душ самотніх білосніжність.

Тим так і любі нам вони, За те ми так Їх і кохаєм, в них ми бачим юні сни І ті чуття, які ховаєм;

Wo

115


Нам шкода ранішніх утрат, Нам жаль нездійсненого раю ...

Зелених свят, веселих свят Я вам на все життя бажаю! Київ,

1917 ().

НА ВІД'їЗД Ексnромг

ПріСl

Далеко стелеться твій шлях В безмежності німій; Але в моїх думках-чуттях

Лишиться

образ

твій.

Не знаю я, де підеш ТІ!, Де кинеш погляд свій; Але 3 тобою у світи Полине образ мій. Київ,

1916

р.

лист Са

ft:jl011Sl'

,і 11сІIl'

:'\atalil'

1

Французький вірш і білі хризантеми! .. Від кого б це? Х то автор цих рядків? Чи це не сон, не фантастичний спів, Не відгомін .\іричної поеми? 1

Відповідь

прекрасній

Наталі

116

(фр.).


ие Ви, чий образ, нібll взятий З геми, Чарує всіх артистів, малярів, є красою жваВl'IХ вечорів Нової української богеми!

1JJ0

ие Ви мені прислали свlИ привіт, Як сонце шле своє тепло і світ І кличе до життя, до праці, до розвою, я щиро вдячний Ba~l,- я знов поет! І по літах зневір'я 1 застою Я першій Вам шлю перший свій сонет, КІІЇв.

1916

р.

ПОДВІйНИй СОНЕТ

.лист "О

НаГ<1.1і .А-ко,

Нехай дзвенить розпещений сонет! Нехай сміється блисками кришталю, Нехай зітхає тонами рояля В акордах слів. як давніїІ менует. Таємний друг, іНТИl\\Нllй Ваш поет Вам шле його як добрий дар, Наталю. Прийміть його в ці дні журби та жалю. А разом з НШІ і авторів портрет. Згадаєте КОЛИСЬ, як у Варшаві Я Вам писав оці рядочки жваві, Згадаєте самотнього співця,-

117


І, глянувши на вид меланхоліиний,

На риси Вам знайомого лиця, Спитаєте: «Де Ж він, поет сновійний?»

11 Де буду н, бентежний, буйномрійний. Про це питатися - даремна річ. Я, мов повітря, я, мов день і ніч,

І тут, і там -

я всюди гість постійний.

Де скину слово, вірш свlИ мелодійний, Я зачеплю струну і лину пріч. От і тепер до Вас я шлю мій клич, Коли віршую цей сонет подвійний.

До Вас од мене простяглись нитки, В які вплелись усі мої думки, В яких бринять співочі почування.

І знов я з Вами - щирий і чудний, Шлю Вам свої наЙкраU.Jі побажання ... Ваш добрий друг Микола Вороний.

1920 р.

СЕРУЕ ДІВОЧЕ

Серце! серце дівоче, від людського ока заховане,

Серце, повне краси і снаПI ...

118


Ох, і як же ти рвешся ... Куди? Чи не в

те

зачароване

Розхвильоване море жаги? Стереже тебе жаль ... Він, як хмара вночі,

насувається;

Віє вітер холодний, зближається хвиля грізна ...

Прагне серце кохати,- і плаче самотнє, стискається

І квилить-прокви.\яє, мов чайка сумна. Киів,

1916

р.

ОЧІ-БІСЕНЯТА Експромт

В оченята я заг ляну сміло, В ті веселі карі оченята,І всміхнуться з них до мене мило рою сяйва жваві бісенята.

r

Брівоньками по ведеш лукаво ... Ох, і стрілоньками-брівоньками,­ І зав'ються хмелем кучеряво, Заплетуться мрії-сни вінками ...

.львів.

1925

р.

119


БАЛЕТНЩJІ Експромт Валі

Танцюй, танцюй, моя кохана! П'яни театр, сама п'яній ... Танцюй, як з вечора до рана Танцюєш ти в душі моїй. Харків,

1927

р.

*

*

*

Припавши до дзбана Любовних у:іх, Душа моя п яна Від пахощів Їх. Не смійся, кохана, Сміятися гріх­ Ізольда Тристана Не брала на сміх. Варшава.

1920 р.


ЗА

БРАМОЮ

РАЮ

Ій, Незабутній." Автор

Роки

1903-1 910

ПРИСВЯТА

ивіту зів'ялому,

Листу опалому,

Зіроньці згаслій моїй-

Серця самотно го, Серця скорботного Спів без надій ...

НА СКЕЛІ

Я стою на гострій скелі, Мов маяк в одкритім морі, Зір мій губиться в просторі, прославсь до неба стелі.

Wo

Ясне сонячне проміння Золотим дощем спадає.

121


Ухо

ледве

зачуває

Плескіт хвилі об каміння.

Синє море ПІД! мною, Наді мною сонце красне;

Небо чисте, небо ясне Усміхається весною.

в серці любе почування Пишним цвітом розцвітає, І душа моя співає Гімн щасливого кохання. Одеса,

1903

р.

хвиля

Ізумрудна, блискуча, з перлистою ніжною

піною

Хвиля котиться, грає, співаючи пісню дзвінку,

І сміється до сонця, і вабить раптовою зміною,

пустує, і плеще, цілуючи скелю стрімку ...

Так кохання у серці, в його тайнику Виграває хвилиною. Одеса,

1903 р.

122


ПАЛІМПСЕСТ

Коли в монастирях був папірусу брак, Ченці з рукопису старе письмо змивали, lJJоб написати знов тропар або кондак, І палімпсестом той рукопис називали. Та диво! час минав - і з творів Іоанна Виразно виступав знов твір Арістофана. Кохана! ие душа моя - той палімпсест. Три роки вже тому, твій образ чарівливий, І усміх лагідний, і голос твій, і жестВ душі я записав, зворушений, щасливий ... І хоч виводив час на ній своє писання, Твій образ знов повстав 1 з ним моє коханняl Одеса, у потязі, 1903 р.

НА БУЛЬВАРІ

Понад морем, на бульварі Я, самотній, походжаю І тихесенько зітхаю, Як побачу очі карі. Ох, такі ж бо очі має І моя далека любка ... Як то там вона, голубка,

Десь без мене пробуває? Серед натовпу і шуму Сів собі я на ослоНІ.

123


r рав

оркестр в мінорнім тоні,

Навіваючи задуму. Серце мліло від самоти ... Біля мене ж до коханки, Волоокої панянки, Швець чинив свої зальоти.

я цікаво прислухався Залицянню запальному І, рушаючи додому, Так в душі своїй озвався:

-

Ви щасливі, голуб' ята,­ Бо за втіхами кохання Не тяжКІ вам сподівання На веселі шлюбні свята. Одеса,

1903

р.

НА ОЗЕРІ

Верболозом, осокою

Молодою Плесо озера ясне Огорнулося і сяє, Виграває В сяйві сонця, мов скляне. пливуть

по

Мов

124

ньому

прима ри

хмари,


Сніжнобілі, осяиНl, Усміхаються і линуть­ Ніби гинуть У прозорі й глибині.

Так в душі мош СПОКlИНlи, Тихомрійній Любий образ твій встає І небесною красою, Чистотою Вабить серденько моє. ч CPHЇlЇB,

Аісковu,Ця,

1904

р.

НІЧОГО! ..

Нічого, нічого! .. Ні цвіту буйного, Ні променя сонця, ні усміху з неба, Ні сну чарівного ... Нічого, нічого Не треба! НеСJlла, несила ... Бо рученька мила Влила в моє серце отрути, Мій рай оганьбила ... Несила, несила Забути! .. Чсрніlів,

1905

р.

125


ЗРАДА

Зрадаl Зрада! .. Воно, ие словечко одно, В моє серце вп' ялося гачками, Вляло в душу мою Заразну течію сточило її хробаками.

Мов злочинна рука, Невблаганна, важка Впала раптом розбурхана сила­ Розірвала в шматки Найніжніші квітки,

Найсвятіший огонь погасила. І тепер всюди тьма ... Порятунку нема, Зникли радощі, втіхи, принада ... Всі думки і чуття, Всю окрасу життя Проглинуло словечко це: зрада! Зрада, зрада! .. Вона, UЯ потвора страшна, Зрада, наче той емок, невмолима, Наді мною щомить В'ється, б'ється, сичить зеленими світить очима І

~o вчинив я кому? І за віщо? чому?

126


Я не знаю, не знаю, не знаю ... Де мій згублений рай? Серце крає одчай ... Я ж за брамою раю конаю! .. Черніzів,

1907 р.

ТВт УСТАІ

І ти кляла! .. Твої уста, lJJo про кохання говорили,

Посіла чорна клевета, І ті уста... мене ганьбили! Твої уста! Твої уста,

lJJo в поцілунках розцвітали, Де сяла усмішка свята ... ~eHi прокльони посилали! Нехай ти стала вже не та ... Чому ж вони не заніміли, Т вої уста? Бо ті уста lJJe ж не зів'яли, не змарніли! Черніlів.

1906

р.

ТИ НЕ ЛЮБИШ МЕНЕ ...

Ти не любиш мене, ти не любиш мене­ Вже нема повороту до раю! .. Не всміхнеться мені твоє личко ясне ... Чи то ж правда, мій боже? Благаю!

127


Розлюбити тебе.

розлюбити тебе.

Та чи ж сонце розлюблюють квіти? Та чи ж можна примусити серце слабе Те, чим б'ється воно, не любити? Ти минаєш мене, ти минаєш мене, Коли часом тебе я стрічаю, А коли твоя постать востаннє мигне,

Розривається серце з одчаю! Чи верну я тебе, чи верну я тебе, А чи буду весь вік туманіти?

Не вернути тебе - загубити себе ... Боже милий! пожа.\ЬСЯ на діти! .. Черніtів.

1905 р.

О, НЕ МИНАВ! ..

О, не минай! .. Перед тобою Схиляюсь я, мов пілігрим, llJo перед брамою святою Стоїть у захваті німім.

Дивлюсь в лице твоє кохане, Читаю відповідь в очах,І, наче квітка, в' яне, в' яне Мій поцілунок на устах. Черніtів.

1906 р. 128


ЧИ ПАМ'ЯТА€Ш~

Чи пам'ятаєш дні ті гарні, ясні,

Коли сміялось сонце, грало море, А ми на скелі вдвох стояли щасні ... Чи пам'ятаєш Їх ти, моя зоре? Чи пам'ятаєш всі ті обіцяння ділить зі мною радощі і горе­ Ті любі мрії вірного кохання ... Чи пам'ятаєш ІХ ти, моя зоре? Чи пам'ятаєш ті слова облуди,

I,Uo досі крають серце моє хоре: «Ні, не розлучать нас ніколи люди ... » Чи пам'ятаєш Їх ти, моя зоре?

Чи пам'ятаєш, що, як перше Музі, Я все чуття розкішне і прозоре Віддав одній тобі, моїй подрузі ...

Чи пам'ятаєш все те, моя зоре? ч epHiliB,

1907

р.

НІ, НЕ ЗАБУВ ...

Ні, не забув тебе я, люба зірко,

З свого чуття і з пам'яті не збув ... Хоч як було на серці гірко-гірко, Ні, не забув тебе я, люба зірко, Ні, не забув. Вороний

729


Хоч добр~ знав, що все шшло намарне, ЧJо враз з тобою все я потеряв,Все те розкішне і принадно-гарне, Хоч добре знав, що все пішло намарне, Хоч добре знав ...

Проте кохав, кохав до божевілля! .. Ківшами сліз я жаль свій заливав, А жаль той ріс, буяв, як чад похмілля ... Проте кохав, кохав до божевілля.

Проте Ох, Він А в Ох,

кохав! ..

жаль, той жаль пекучий, невимовний, серце бив на часті, мов рискаль, іскрах сяв там образ твій коштовний ... жаль, той жаль пекучий, невимовний, Ох, жаль, To~i жаль ...

Так рік минув, та не мину ли муки. Бодай би вже востаннє спалахнув І згас огонь кохання та розпуки ... Т ак рік минув, та не мину ли муки ... Так рік минув ... Черні/ів,

1905 р.

ЧОРНЕ ДОМІНО

Регіт, жарти і шепіт зальотних зітхань ... Наче хвилі морські випливають, Колихаються пари в танку рав d'Espagne,

Виринають

і

знову 1ЗП

зникають.


Арлекін, королева, циганка і па ж,

Капуцин і метелик моторний ... Оксамит, і єдваб, і вуаль, і плюмаж .. . Колір білий, малиновий, чорний .. . Ллється згуків журливих танечний каскад, І ті згуки чарують, гойдають ... у потоці бурхливім шумить маскарад! Очі сяють, обличчя палають ... Тільки я в тій юрбі метуш.\ивіЙ, як тінь, Як той

привид,

самотній

блукаю;

Не шукаю інтриг і цікавих вражінь, Байдуженько на все поглядаю. Коли враз біля себе я шепіт почув: «Чом ти, друже мій, так зажурився?» той шепіт мене наче в груди штовхнув.

Мов отрутою в душу полився.

Чи я чув десь той голос, той шепіт давно? Чи колись мені голос той снився? побачив я І очима

чорне якесь доміно ... в ньому затопився.

-

Але що ж це? Мов промінь з-під маски, з очеи Впав і постать осяяв незнану ...

Я пізнав, я пізнав ту округлість плечей,

Ту звабливість розкішного стану!

І я ввесь затремтів іпоблід ... ие вона! Моя мрія, і 'цастя, і згуба! .. Мить, одна тільки мить і R юрбі, як мана, ГУlені зникла з очей моя люба.

13/


я МОВ вихор зірвався, не чуючи ніг,

І, штовхаючи пари завзято,

Протискався, шукав, та знайти вже не МІГ: Доміно ж так багато, багато ... Регіт, жарти і шепіт зальотних зітхань ... Наче хвилі морські випливають,

Колихаються пари в танку pas d'Espagne', Виринають Черніlів,

1906

і

знову

зникають.

р.

СКРИПОНЬКА

Ніч безока над містом стоїть, Візники... пішоходи... майдан ... Дрібно сіється дощ, хлюпотить; Світло гасне і знов миготить Крізь туман. Попідстінню, мов тінь, я снуюсь, Наче злодій, скрадаюсь у тьмі, Ока людського, світла боюсь, Бо я раб і ганебно хилюсь у ярмі. здригається

серце

моє

у стисканні невільничих пут, А нудьга, як той спрут, Присмокталась кров 3 нього П є ...

'Падеспань

(фр.).

132


Тихо ... lJlo то ніби грає, Ніби жалібно співає, Іскорками, блискавками, Огневими стрілоньками Б.\искає, тремтить? Чуєш ЗНОВУ, чуєш знову Ти розкішну, любу мову, lJlo в кольорах пишних квітів, У промінні самоцвітів, Сяючи, бринить?

То мов стогоном заллється, То мов буря понесеться ... Чи ридає? Чи сміється? Тихо. серце, цить!

Ось вона ХВИЛЯМИ суму хлюпочеться, В душу вливається, ніжно лоскочеться, Чайкою СКJ!глить, безтямно ридаючи,

Мов найдорожче в могилу ховаючи ... Мов над життям, переповненим мукою, розить прокльонами, стогне розпукою, І, наче вибух чуття неподі.\ьНОГО, Крик у ІОи чується-крик божевільного!

r

То знов звивається Срібними жалями, Переливається І розсипається Слізьми-кришталями!

133


Мов зомліваючи, Руки ламаючи, Хтось на могилі голосить, Серцем зневаженим, Тяжко ображеним Вже не благає, не просить ...

Скрипонько-зрадонько, Люба принадонько, Т ихо-помаленьку грай, Серця самотного, Серця скорботного Вкрай не вражай! ..

Уночі під дощем, Загорнувшись плащем, Я ловлю, я хапаю ті звуки, А вони все ростуть, Моє серденько РВУТЬ клубочаться в нім, як гадюки! .. Дрібно дощ капотить, Світло ледве МШ'ТI1ТЬ ... І поволі туман наляr·аt ... Хто прогляне крізь тьму? Чи болить же кому, Il!o поет безпритульний ридає?! ч ерніlів,

1907

р.

134


FIAT! .. ' Тоді, як лишаюсь я сам, В ті хвилини святого спокою, Коли наді мною Розкривається небо. мов храм,І там Я чую, як співи велебні лунають, Як журно в небесних житлах Херувими пречисті зітхають В сльозах ... Коли я себе почуваю Їх братом, Таким чистим, прозорим, крилатим, З душею, як арфа чутка. ніжно-вразлива,

Така, Чут ливо-гучлива, від подиху вітру бринить, Зітхає, як пахощі квітів таємних ... В ту мить Почувань невимовних, надземних В людині святого єства Я виймаю портрет її, образ мого божества, Я дивлюся, дивлюся без краю, І, мов любу дитину свою, Тихенько гойдаю ... Uілувати не смію, а тільки молю, Благаю відчути, як вірно, безмежно кохаю, Люблю! ..

Wo

співаю молитву-надію

І мрію, і млію ... вдивляюся

1

знову

в

Хай буде (лат.)

135

KoxaHll

риси

лиця,


І, напруживши волі останні

зусилля,

В екстазі, в огні божевілля Воскресить намагаюсь мерцяl певен,

що

те,

чого

люди

Не можуть зробить,

Я силою чуда зроблю, і вона буде житы Хай же станеться чудо! хай буде! хай буде! ЧepHizis,

1907

р.

ЧИ НЕДОСИТЬ?.

Чи недосить вже ілюзій І даремних мрій?

Хвилювання, сподівання, Страчених надій? Вирви з серця геть коханняl А коли сього Не захоче серце, разом Вирви і його. Ч epHi~iB,

1908

р.

РАБ

На роздоріжжі, в

пустелі НlМIИ,

серед теМНОІ НОЧІ

Впав знеможений раб, стративши сили свої. Палко він волі бажав, лиха ж йому доля судилась:

Втекши з неволі, не міг зняти кайдани важкі, Ось він зірвався, мов звір той, і дико поводить

136

очима,


Рани криваві шкребе, виє від болю, вищить, Знов за кайдани береться, і рве, і гризе Їх зубами,

Та не порвати йому, ані послабити ЇХ. О, як подібний до нього і ти, нещасливий коханцюl лянь-бо у душу свою раб той нікчемний се тиl

r

Черніzів,

1909 р.

НЕХАй І ТАК

Нехай і так, що я той раб нікчемний,

lJJo часом падає, щоб підвестися знов, Та знай і ти, що біль мій - недаремний, lJJo він вигоює, витроює любов. Коли я раб, то раб, що рве кайдани,

lJJo не скоряється, нести не хоче гніт. Нехай горять, нехай ятряться рани, Та крізь криваву млу тих мук я бачу світ. Як прагну я його, як хочу волі! Бажанням тим моя істота вся тремтить, І прийде час засяє в ореолі Душа відновлена і чиста, як блакить. Бо на вогні, що палить мої груди, Згорить і ся любов. Кайдани упадуть, Зітреться й слід колишньої полуди, І ясний, тихий світ мою осяє путь.

137


І замість помсти, вороже коханий,

До тебе в серці тім, що ти точила кров, Зросте чуття високої пошани І, мов лампади світ,- безгрішна я любов. Черні1ЇВ,

1910 р.

FINALE

1

Шість літ щодня надіятись і ждати, Шість літ в огні горіть і не згорать, Удари стріл з руки коханої приймати І все прощать! ..

Свій біль тяжкий я переміг любов'ю, Для неї всі образи переміг, І виспівав тебе, омивши серце кров ю. Потоком сліз. Зорій же ти, мій образе пречистий! В тобі я власну мрію покохав ...

Благословен тон

час великий,

урочистий,

Як ти повстав!

І ось тепер всім страдникам нещасним В своїх піснях я образ той несу: Відбити в душах Їх сіянням чистим, ясним Його красу. ч ерні1ів, 1

191 О

р.

Кінець (лат.).


РАЗОК

НАМИСТА

Ущухла буря. Розійшлись хмарки, І скрізь панує тиша урочиста ... Душа всміхну лась, знов прозора, чиста І отрясає перли-слізоньки В разок намиста. Черніzів,

1910

р.

11 Червоне коло блискуче, красне За гори тихо ген-ген сідає, Та доки зникне і доки згасне, Огнем пожежі воно палає.

Мов жар червоні і кармінові Круг його хмари хиткі, хвилясті І позлотисті, і бурштинові, І фіалкові, і попелясТІ ...

139


Поволі, тихо зайшло за гори Червоне коло блискуче, красне .. . В душі зринають жалі-докори .. . Упали тіні,

проміння

гасне ...

ІІІ

в киреї темНіИ тихо суне ніч І все в свої обійми загортає. Як повновладно, впевнено рушає І світло дня жене від себе пріч! ..

Душа в тривозі, мов щось пречуває ... Аж ось ... I,Uo там чорніє на путі? Голгофа і на ній марою виступає Моя любов, розп'ята на хресті!

IV Друже любий мlИ,

I,Uo читаєш се, Ти хоч зрозумій Біль, що серце ссе. Найстрашніший гріх, Найтяжча вина ее погорди сміх, Зради трутизна. Найгидший удар Той, що ззаду б'є,

140


Найгірший пожар ІЛо у грудях Є ...

Ох, горить, пече ... Друже любий мій! Як то боляче Ти хоч зрозумій.

V Мііі друже, дивуєшся ти І робиш питання: Як може кохання цвісти На грунті страждання?

О, як ще, мій друже, цвіте Бодай не казати! .. Одна лиш порада на те Косою підтяти.

УІ

Одпочинь, одпочинь, на хвилину засни Ти, зневажене серце украй. Не бентежся даремно, життя не клени, Не ридай! Час мине, промине, ніби оком змигне, І не знати де дінеться жаль, І ти, серце смутне, будеш знову ясне, Мов кришталь.

141


УІІ

Нічка на землю упала Синім, прозорим серпанком, Сумом душа оповита, Стомлені вії примкнула. Тихо вона задрімала, I,Uастя їй мріється ранком ...

Бідна душа сумовита, Ніби дитина засну ла.

Тихо. Важкою ходою Хтось обережно ступає. Хто ее? чужий ... незнайомий ... Став. Ані слова, ні звука ...

Тіні снуються юрбою ... Хтось ніби важко зітхає .. . Крила простер Невідомий .. . Хто ее? Ні слова ... О, мука! ..

УІІІ

Знову ранок, знову світІ Знову квіти і проміння, І надії, і тремтіння, І усмішка, і привіт!

О, сей ранок буде мій! Від життя так мало пзято, А я хочу ще багато у дорозі життєвій!

142


І що хочу, те зроблю, Бо я сміливий і дужий; Не схилюся я байдужий Грім і

блискавку люблю!

Душу вільну, молоду Я намарне не розвію Я кохаю ясну мрію, Я назустріч сонцю йду!

Кров кипить ... Ставай на прю! Х то відважний? хто завзятий? Згинь же, вороже проклятий! Я бажанням жить горю!

ІХ НІ!

Наді мною СКРИШНІ плачуть, Скрипки плачуть наді мною уночі; Наді мною круки крячуть,

Круки крячуть і регочуться сичі. Скрипки плачуть: «Необачний!

Необачний, нащо ти згубив свій рай? Ситий щастя, ти, невдячний, Ти, невдячний, чи беріг його-згадай?» Круки крячуть: «Кари-чари, Кари-чари підуть скрізь, де підеш ти: В гори, в ліс і на базари На базари світової суєти ... »

143


«Може, вернеш знов до неї, Знов до неї?» Так сичі кричать мені. І ЩО є снаги моєї Я гукаю: ні!


СОНЯЧНІ

ХВИАИНИ

Zum hochsten Dasein immerfort zu streben. Сосl/Іе. «Fallst» 1 МАВЗОЛЕй

Душа моя Мов з кришталя

Мавзолей. В нім весь мій скарб

Мрій, звуків, фарб, Ідей.

Богині дар, Горить там жар, Не згаса ... А ймення їй Богині тій Краса. Там з небуття Встає життя 1

10.

Увесь час пориватись до вищого буття (ні.н.). \1.

Вороннй

145


Таємниць. лине

спів

світ огнів

З божниць. І в танці мрій З глибин стихій Чарівна,

Свій вид мені Являє в сні Вона. Ніхто й на мить Не міг вступить В цей МІЙ храм Один входжу,

І там служу' Я сам.

1901

р.

КРАСА!

Мій друже! Я Красу люблю, І з кожної хвилини Собі ілюзію роблю,

Бо в тій хвилинності ловлю Я щастя

одро6шІИ

Wo

Є життя? Коротка мить. Яке його надбання? Красою душу напоїть І, не вагаючись, прожить

Хвилину раювання.

146


Краса! На СВІТІ цім Краса Натхненна чарівниця, ll!o відкриває небеса. Вершить

Мов

найбільші

казкова

чудеса,

цариця.

Ті я славлю і хвалю І кожну їй хвилину Готов оддати без жалю. Мій друже, я Красу .\юблю ... Як рідну Україну.

1912

р.

ІКАР

Світлій пам'яті Jlевка Мацієвuча, першо~о

украіНСЬКО20

літуна

lсате Іе

dixit ubi es? regione requiram. Ovidius 1

О, Ікаре нещасливий! О, Дедалів славнии сину, Я мов бачу в цю хвилину Вид і погляд твій звабливий! Світлий образе, блискучий І Ти стоїш переді мною, Гордий силою міцною І одвагою могучий. 1 В якій околиці маю тебе зав,- де ти є? Овідій (лат).

10*

147

шукати?

Ікаре,

-

ска­


Не спинила тебе рада Батька любого, старого ... В сяйві сонця золотого Там бу.\а твоя принада! з давніх літ вона манила І зробилась ідеалом І юнацьким чистим па лом

Тобі душу охопила. Світло сонця чарівливе, Джерело життя земного! Світло сонця золотого І ласкаве, і пестливе! В нім знадна, могуча сила. І для нього ти покинув Землю, батька іполинув, Як почув У себе крила.

Не лякався ти Міноса. Ти шугав собі в просторі, І не знав, що в темнім морі Знайдеш смерть коло Самоса. Віск розтанув ... і безкрилий, Впав ти, хлопче необачний! Т а за вчинок свій безлячний Став душі моїй ти милий.

Бо на крилах мрій щасливих Я до сонця теж літаю І на землю теж спадаю

З високостей чарівливих.

148


Але тим я не журюся ...

Бо кохаю сонце красне, Бо кохаю світло ясне, Ним живу, йому молюся! І коли мене покине При кінці живуща сила, Вільний дух мій вийде з тіла І до сонця знов полине. В сяйві ясного проміння Він потоне і посполу З ним спадатиме додолу

На земні всі сотворіння. Харків,

1902

р.

ДО

моря

Чолом тобі, синє, широкеє море! Незглибна безодне, безмежний просторе, Могутняя сило - чолом! Дивлюсь я на тебе і не надивлюся, Думками скоряюсь, душею молюся, Співаю величний псалом.

Міцне, необорне! .. Ні грому, ні хмари Не страшно тобі, не боїшся ти кари­ Само собі вищий закон. Звабливе, розкішне! .. В тобі й раювання, І мрія солодка, і втіха кохання, І любий та лагідний сон. Прийшов я до тебе змарнілий та бідний, Проте не чужий, але близький та рідний,

149


Тобі-бо віддавна я свІН.І ось я з тобою душею зливаюсь, В просторі блакитнім на хвилях гойдаюсь, Втопаю в безодні твоїй! .. Як ти - неосяжне, хитке, таємниче, Як ти - чарівливе, як ти - бунтівниче, Така ж і душа у співця; Тому і до тебе вона так прихильна. I,Uo пут і кайданів не зносить - і. ВІльна, Бурхає, як ти, без кінця. На пароплаві до НовоlO Афона. 18.17 1II 1901 р.

ВІРА

ЖИВА!

Віра жива! В дні легкодухості, n дні безнадійності, В чорні хвилини нудьги і безмрійності Хтось мені шепче слова: Віра жива!

Злий час мине. Зникне все те, що гнітило зневірою; Серце, надихане чистою вірою, Легко і вільно зітхне. Злий час мине. I,Uастя, як сон-

Сон золотий з голубими примарами, З ясними мріями, з любими чарами,

150


Котрим нема заборон. lJlастя, я" сон. Сни ж і люби! Будь молодии, ЗGЛОТИЙ, опромінений, Сяй, ніби прапор на сонці розвинений. lJlастя свого не губи,Сни і .\!Оби!

1912 р.

ХМАРКА

Чарівного весняного ран"у, ЯК сонечко

встало

І всміхнулось любенько і ясним промінням

заграло,

Тихо плавала хмарка в прозорій та

В

чистій

неосяжнім

блакиті,

просторі

однісінька в

-

самотня,

світі.

Задивилася хмарка на сонце і вся зчервоніла:

Золотого проміння і втіхи вона захотіла,

Захотілося ЇЇІ пригорнутись до сонця

летіла,

палкого-

летіла

вона,

поспішала

до нього! .. І, сп'янівши від світла, зітхнула в

солодкім зомлінні

І, мсти не досягши, розтанула в

яснім

промінні.

! 51


ХМАРИ.СЕСТРИ

В синім небі ходять хмари, Ходять хмари позлотисті, Усміхаються і линутьПроменисті! Я люблю вас, рідні сестри, Вільні хмари, дуже·дуже; І я знаю, вам до мене ... Не байдуже.

Ви говорите до мене Любо, мило, як до брата, І мої думки все 3 вамиЯк орлята. Бо зріднила й поєднала Нас докупи спільна доля, IJlo не кожному су дилась,Вільна воля!

1912

р.

IJ!O

ЗІ МНОЮ ТАКЕ ...

IJlo зі мною таке, я ніяк не збагну ... Мов я в серці ховаю якусь таїну, Мов лелію в душі якийсь скарб дорогий.

IJlo сьогодні я радий. щасливий такий ...

152


Легких образів, тіней проноситься рій У прозорій імлі розколисаних мрій; Виринають, зникають, заледве мигтять, Буцім крилами ті херувими тремтять ...

Чи побачив я в сні давню милу мою І від неї почув знову слово «люблю», Чи то світлі надії, які пречуття, так гарним здалось мені бідне життя?

Wo

А в душі все гудуть, все лунають пісні, Все бринять у ній струни її голосні ... Як в тумані блуджу, не отямлюсь од сну; зі мною таке, не збагну, не збагну! ..

Wo

К атеринодар,

7907

р.

в СТУДП

В малярській студії побачив я портрет­ Інтимний спів душі кольорами пастелі. З стіни він виглядав, мов ніжний силует Голівки пензля Сандро Боттічеллі. Я погляд зупинив,- і в відповідь мені Розкрились очі ясносапфірові,

Такі замислені і лагідно-чудові,

Wo

Їх я затаів в сердечній глибині. Відтоді очі ті зі мною, де не рушу; Блакитним сяєвом вони мені зорять,

153


3 собою вносячи в мою бентежну душу Давно жаданий рай і тиху благодать. Не знаю, хто вона, та невідома панна, Але душа моя співає Їй: «Осанна!» 1911 р.

ГЕй, ХТО МАЄ MЦJb! .. Ексnро.IIТ на святі Ассі У країнки

Г ей, хто має міць Грізних блискавиць,­ Той уміє з бою брати, В саме серденько влучати Молодих орлиць!

Гей, хто має дар Запалять пожар В душах піснею святою,­ Той засяє над юрбою Сонцем з-поза хмар!

Гей, хто з ЮНИХ літ Любить сонце, світ,Той зустріне всюди-всюди, Де за волю б'ються люди, Ласку і привіт!

154


Гей, кому щомить Серденько болить За народ, за край коханий,­ т ой робітник пожаданий

Знає, чrо робить!

1973

р.

тост Варіант

Гей, хто має міць Грізних блискавиць,­ Той уміє з бою брати, В саме серденько влучати

Молодих

орлиць!

Гей, хто має дар Викликать пожар В душах піснею святою,­ Той засяє над юрбою Сонцем з-поза хмар! Г ей, хто вільний світ Любить з юних літ, Той зустріне всюди-всюди, Де за волю б'ються люди, Ласку і привіт.

Гей, хто сам готов Лити власну кров

155


в боротьбі 11 на ешафоті,­ т ой несе в своїй істоті Світові любов! Випиймо ж за міць Г різних блискавиць,

За поетів буйномрійних. Юнаків революційних І дівчат-орлиць!

1928

р.


AD ASTRAl

Дві нові

і

стають,

речі, вічно

що в

мені

сповнюючи

вічно зро. душv

подивом і псбожністю, !.!е зоряне небо нці мною і мораЛЬНIІЙ заl«(JН у

мені. Кант

в СЯйВІ МРІй

Ворожі сили ЖИТТЯ земного Не загаснли снива ~Ірjй, Не загасили ЧУТТЯ святого в душі закоханій моїй.

Живу і мрію ... Але нікому Я сяйва мрій тих не несу. В душі лелію, В собі самому, Блакитночисту Їх красу. 1

До зірок (лат.).

157


Чуття глибокі І сни рожеві Я повідаю тільки вам, Зірки високі І кришталеві, Коли я з вами сам на сам.

Яка величність І неосяжність­ ИЯ безліч зоряних світів! А тут - безличність, А тут - продажність Людей, двоногих плазунів ...

До вас, пречисті, До вас, прекрасні, Далекі зорі, лину я. Шлю вам сріблисті, Прозороясні Свої думки і почуття!

1912

р.

SPHARENMUSIK

1

Тиха гармонія ночі. Лагідно в височині Сяють ласкаві, ясні Зорі, мов янголів очі, Мрійно-сумні. 1

Музика

сфер (нім.).

158


В сяйві од шат променистих Небо зітхає, тремтить,­ Мліє таємна блакить; Місяць на хвилях імлистих Марить чи снить.

Бачиться, в тиші глибокій Крилами має весна; Мляво хвилює луна, Десь в простороні високій Ледве чутна. Легкий, як мрії зітхання, Любий, як марево снів, Лине з надхмарних країв Повний краси, раювання, Божеський спів. Мовби в широкім просторі, Славлячи бога свого, Духи співають його. Слухають МІСЯЦЬ і зорі Співу того. Тихо бринять і зникають В безвісті згуки ясні, Гаснуть, як в морі огні, І лебедять, і спадають В душу меНІ.

1904

р.

159


ЗОРЯНЕ НЕБО

Пеститься місячний промінь, Лиже холодний сніг.

Чорною плямою комин На білий килим ліг. Сумно в німому просторі Віє нудьга крилом. Хмуряться сплакані зорі, Співаючи псалом. Вії сту ляє знемога,

Нижуться перли сліз, Мріє Чумацька Дорога, Волосожар і Віз ... Вслуханий в тишу величну, Чую: десь ку.\емет

Крає музику сферичну Розгойданих планет.

1907

р.

ВЕНЕРА

Зіронько вечірняя, Божою лампадою З глибини величної Тихо сяєш ти; Вабиш мене, вірная. Втіхою-принадою

160


Тиші потоЙбічної. Сяйвом чистоти. я до тебе змучені Очі за порадою Обертаю з тугою, Шлю свої жаЛІ. Глянь, як, збаламучені Підступами, зрадою, Гнуться під наругою Люди на землі! ..

19 J2

р.

ВЕГА

Сніжнобіла, промениста Вега - символ чистоти, Межи чистими пречиста

Провідниця до мети. До прекрасних, ідеальних Духу творчого скарбниць, Недосяжностей астральних

І одвічних таємниць! Серед ночі ніби очі В душу дивляться мені, Голоси бринять співочі В таємничій глибині.

Дух закутий лине з тіла В лоно матернє стихій ...

161


ие вона, красуня біла, діє чари в сяйві мрій;

ие вона, моя зірниця, Вега - символ чистоти, Сніжнобіла провідниця

До найвищої мети!

1912

р.

ПЛЕЯДИ Волосожар

Сім саМОЦВІТІВ зоряного грона В безмежному, величному просторі. В іскристім морі!

Іх появили Атлас і ПлеЙона ... Дочки богів оті красуні-зорі: Елект ра, і Т агета, іСтеропа, І Майя, і Uелена, і Меропа, І Альціона,-

Сім самоцвітів зоряного грона! иі передвісниці нового року, З'являючись, як золота корона, Єднають з нами давнину глибоку ... Сім самоцвітів зоряного грона!

1912

р.

162


ВОГНІ

Які вогні В височині! Свій зір туди зведи. Вони зрідні Тобі й мені ... Поглянь туди, тудиl Там рій СВІТІВ Пливе з ВІКІВ, Зоріючи вночі. ТИ чуєш спів Зірок, огнів? Не шепочи ... моВчи ....

1912

р.

ЗОРІ-ОЧІ

Зорі-очі, очі-зорі Тут і там. Тут зорять - до дна прозорі,

Там горять, як іскри в морі ... Зорі-очі. очі-зорі. Я співаю вам! Хай не криють хмари темні, Зорі, вас, Бо мені і так таємні Ви - земні і ви - надземні ... Хай не криють хмари темні Вас у пізній час.

163


Сяйте, зорі! Сяйте, чисті І Лийте світ! Бризки сійте променисті, В душу війте сни барвисті ... Сяйте, зоріl Сяйте, чисті! Сипте огнецвіт!

Очі-зорі, зорі-очі Тут і там. т ут жагучі, тут дівочі, Там блискучі, там урочі ... Очі-зорі, зорі-очі, Я співаю вам!

1912

р.

ЧИ ЗУМІЄШ?

Чи зумієш ти кохати, 1Uоб за все, про все забути, 1Uоб усі зірвати пути, lJJ,об усі зламати грати? Чи зумієш ти літати,

1Uоб зі мною в парі бути? Чи здолаєш ти в кохання Всі скарби душі вложити, lJJ,оби знов перетворити

Іх огнем свого страждання? Чи здолаєш без вагання

Так же вмерти, як і жити?

164


Коли так, леТіМО разом В неосяжні високості, Вище, дужче ... аж до млості!

Душі, збурені екстазом, Як раби, не гнуться плазом,­ На землі вони лиш гості! В світовий процес творіння Влиймо всі духовні сили.

Будьмо, як громові стріли: Дві душі - одно горіння! I,Uоб згадали покоління, Як жили ми, як любилио

1912 р.


ФАТА

МОРГАНА

ЗАСПІВ

На втіху вам В ако рдах дам Я вірш химерний, кучерявий, Хоч знаю сам, IJlo сим рядкам Судився усміх ваш лукавий.

Навію чар, Як той Ронсар Або вигадливий Маріні, І скину з хмар Волосожар До ніг укоханій богині! Але свій пал Я. мов кинджал, Здержу тремтячою рукою,­ І мадригал, Як чемний галл, Замкну музичною строфою.

166


Люба панно, дайте руку ... Перед нами царство мрій, иарство сонячних надій, Фарб, і образів, і звуку! .. Люба панно, дайте руку. Тихо... Ви спустили вії, Ваше

серденько тремтить ...

Тихо... мить, ще тільки мить­ І засяють ясні мрії! Тихо... Ви спустили вії.

Боже мій! Які фантоми! .. Подивіться навкруги: Замки з баштами, луги, Феї, рицарі і гноми ... Боже мій! Які фантоми ...

Я-

ваш паж, ви -

королівна!

Але межи нами мур ... Х то я? Бідний трубадур, Ви - красуня богорівна;

Я-

ваш паж, ви -

королівна!

Я співаю про кохання,­ І всміхаються мені Ваші очі чарівні ... О, хвилини раювання! Я співаю про кохання ... Ось насунулись примари: Фея добра, фея зла ... і67


Фея зла перемогла? Не до пари, не до пари! .. Ось насуну лись примарн ... Струни лютні, віщі струни,

Сипте іскри золоті! Грайте п6риви свяri, Залунайте, мов перуни, Струни лютні - віщі струни! Перемога! Зникли тіні. Нас у сонячний простір Легким п6дихом зефір Підхопив на хвилі сині ... Перемога! Зникли тіні. Але що се? Де ми, де ми? Співи... танці... вільний рух ... Я не паж, а світлий дух; Ви ... у сяйві діадеми! .. Але що се? Де ми, де ми?.

11 Ви

цариця прозорих, як марево, фей. Ви Моргана прекрасна; А я ельф, білий ельф, я, мов УСМІХ лілей,

Мов та мрія неясна.

Ми, гойдаючись, линемо в легКІМ танку

По незнаному краю; я з проміння сплітаю мережку ТОН!\У І ваш стан обвиваю.

168


Я співаю вам пісню, співаю без слів, Ніби тільки зітхання, Ніби шепіт душі я вкладаю в той спів Неземного кохання.

я так ніжно дивлюсь на богиню мою, На красуню Моргану ... Я за вами лечу, я ваш образ .\овлю,­ І в тім образі тану ...

ІІІ

Сховала все холодна тьма. Ніч темна, як могила. Се що? чи замок ... чи 'Іюрма?. Холодна ніч... Холодна тьма Все тайною покрила. я

-

астролог... столітній дід­ Кудлатий, з бородою ... Я весь поморщився і зблід ... Я білий дід, старезний дід­ З душею молодою.

На вежі в замку я сиджу З наказу злої сили; Вночі на зорях ворожу Або, замислений, сиджу

Над книгами

Сивіли.

Мені спотворила життя Злочинна чарівниця; Але я маю пречуття.

169


Чlо верне всю красу життя Мені одна зірниця. І я в натхненні думи шлю До зоряного грона, Де стежу зіроньку мою ... Я між Плеяди думи шлю,

Де сяє Альціона! Вже близько слушний час. Летить Хвилина урочиста. Я дію чари ... Fiat! Мить ... І ось зірвалася... летить Зірниця промениста! Упала в замок чарівний, Розсипалась огнями ... Все зникло ... Знов я молодий. А ви? .. О, фатум чарівний! .. Зірниця стала вами.

IV Дінь-дінь, дінь-дінь ... дзвенять дзвінки,-

Пасеться череда. 1,Uебечуть весело пташки ... Виблискує вода .. , На оболоні край ставка Пастушка і пастух; В його руці ЇЇ рука, У грудях сперся дух.

170


Вони пливуть на КР1лах мрій ... Прекрасні, молоді, Вони на хмарці золотій Відбились у воді.

ее ж я і ви, ес ж ви і я­ В екстазі чарівнім! Вітають небо і земля Нас усміхам своїм. Дінь-дінь ... Пасеться череда. Uвірінькають пташки. Пастух, пастушка молода ... І сонце, КВІтки ...

v Рожеве проміння на краплях роси Брильянтами грає; Міняються тони, кольори краси,­ І сяйво згасає ... Тіні фантастичні, Образи величні Губляться в тумані сонної землі, Але миготіння Ясного проміння Мріятися бу де в сумерковій млі.

Так. моя кохана, І фата моргана, lJlo промиготіла в чепурних рядках, В пам'яті затреться, Але знов озветься Образом кохання у дівочих снах.


ГРОТЕСКИ

БЛАКИТНА ПАННА

Має крилами Весна запашна,

Лине вся в прозорих шатах, у серпанках і блаватах ... Сяє усміхом примар з-поза

хмар

Попелястих, пелеха тих. Ось вона вже крізь блакить маиорить,

Довгождана, нездоланна ... Ось вона - Блакитна Панна! .. Гори, гай, луги, поля,­ вся

земля

Ій виспівує: «Осанна!». А вона, як мрія сна чарівна,

Сяє вродою святою,

172


Неземною чистотою, Сміючись на пелюстках, на квітках

Променистою

росою.

І уже в душі моlИ в сяйві мрій

В'ються хмелем арабески, Миготять камеї, фрески, омонять-б ринять пісні

r

голосНІ

СПЛІтаються

в

гротески.

1912 р.

ЧАРИ

«Дивись, коханий мlИ, дивись­ В моїх очах весна!»

Казала так мені колись Красуня чарівна. І я дивився в очі ЇЙ ... Але з її очей СміЯВСh холод - боже мійl Беззоряних ночей. «Uілуй уста, цілуй чоло ... Вона казала знов,-

Я, мов Кастальське джерело, Натхну твою любов!»

173


І я в чаду солодких мрlИ Припав до уст і млів, Той поцілунковий напій Мене труїв, труїв.

«Стискай, коханий мій, стискай! До серця пригорниl В моїх обіймах

-

щастя, рай

І сни, рожеві сниІ .. » Я чув той шепіт вже крізь сон В обіймах білих рук,І гинув, мов Лаокоон В стисканні двох гадюк.

1912 р.

СЕРЕНАДА

Зорійте ви, очі дівочіl Вколисуйте піснею мрій, Чаруйте щодня і ll.lоночі, Топіть у безодні своїй І Хай сиплються з вас б~искавиuі,

Хай грають гадючки-вогні,

-

I,Uоб легше було таємниці Ховати у серці на дні. Люблю ваш огонь і принаду ... Нехай ви зрадливі.- нехай! Але ж я й люблю вас ... за зраду, За пекло і рай!

1912 р.

174


КОНТРАСТИ

Чому сумна вона бу ла

Тоді, в хвилини раювання, Коли прекрасного чола не торкалися страждання? Чому сумна вона була?

We

Душа ЇЇ, закохана Примарами весни, Побачила, сполохана, Якісь недобрі сни.

Чому всміхалася вона Тоді, в хвилини розставання. Коли душа П CMYTH~ Ридала піснею благання? Чому всміхалася вона? Душа її, що мукою Впилася через край, Всміхну лася розпукою. Згадавши давній рай.

1912

р.

СПОМИНИ

Сумерк6ві тони ... Похоронні дзвони­ Дінь-дон ... Ніби на екрані Образи в тумані, Крізь сон.

175


Рухи молитовні, Пог ляди любовні. Німі ... Крила сніжнобілі ... Хвилі, сині ХВИЛІ У ТЬМІ.

ТАЄМНІСТЬ

Покохала ти співи мої, Бо вони і мої, і твої­ Наспівали Їх нам солов'і. В чім краса Їх акордів сумних? Бо зронили на них Квітоньки Слізоньки.

Покохала ти душу мою ... Але НІ -

не мою, а свою,

Бо не знала, що в ній я таю. Хочеш знати, що є там на дні, В потайній глибині? Хробаки ... Кістяки.

1912

р.

МРlI.СНИ

Де ви, сни умріяні, чарами навіяні, Співи недоспіваніКолискові сни? На шляху посіяні, бурями розвіяні,

176


Ви, мої сподівані Дітоньки весни.

Те, що я коханими квітами весняними Убирав з турботою І беріг од тьми,

Стоптано поганими, гайдуками п'яними,

Хижою звіротою,­ Друзями-людьми.

1912

р.

ДІВЧИНА-БЛИСКАВ'КА

Блискавко гнівна! Ти люба мені Тим, що крізь темряву ночі Кидаєш стріли свої вогняні І, розтинаючи хмари грізні, Блисками радуєш очі. Дівчино рідна!

Ти люба мені Тим, що змагання дівочі Крешуться в серці твоїм, як огні, І, розбиваючи думи сумні, Г рають, як блискавки ночі.

1918

р.

177


SENTENTIA

1

сміх, і плач - з одного джере.\а. Вони бринять в однім акорді

З глибин таємності Добра і Зла, Де бережуть Їх душі горді. сміх, і плач

-

з одного джерела.

Коли від болю серце рветься. Будь гордим же, не зраджуй серця ти, Як плаче сміх, як плач сміється.

1912

р.

НІМФА

Хто там ходить? Хто там бродить Лісовими манівцями? Хто так жалібно заводить? Хто там ходить За кущами? Німфа в'яла, що зламала Заборону Афродіти людину

покохала.

Була б знала ... IJJo робити?!

Німфа гляне - серце в'яне; Руки ломить, ніби просить; Ходить-бродить, потім стане, 1

Сентенція, вислів (лат.).

178


Дико гляне І голосить. А рогатий, волохатий

З купини сатир сміється: «ФеІ .. людину покохатиl Будеш знатиНе минеться!»

1912 р.


ІЗ

lJ н к .А У

«Г У мор Е С КН»

ГУМОРЕСКИ С um

grano salis

1

CRED02 Хто удить хитрістю велику славу, Я правдою ловлю одну .простuоту; Хто

хитро

позолочує

МlДянии,

А Я вінець ношу без позолотиl «Троіл і Кресіда» В. ШС'СС'1ір - П.

Хто кохає край свій рідний Для високої ідеї; Я ж кохаю не для неї, А для того, UJ;O він бідний. Хто любов свою до люду Прибирає в пишні шати; Я ж не хочу прибирати, Бо любов моя без бруду. Хто шукає щастя-долі у розкошах та пишанні; 1 2

З дрібкою солі (лат.). Кредо (лат.).

180

Куліш


я ж у щирому братанні

т а в тру ді на ріднім полі.

Хто на святі в честь Ваала Віддає Красу в наругу; Я в душі ховаю тугу За красою ідеала. Хто вклоняється природі, Коли їй складає оди; Я ж співець тії природи При кожнісінькій нагоді.

Хто від запалу кохання Вміє вчасно утриматись; Я ж кохати і кохатись Рад до власного сконання.

Хто сміється для звичаю, Хоч йому на серці й ну дно; Я ж сміюся привселюдно,

Бо веселу вдачу маю. Хто соромиться признатись, він чарку зажимає; Я ж не п'ю ... коли немає,

IL!,o

А як є -

чому ж ховатись?

Хто, як рими не снуються, Все натхнення дожидає; Але я?.. та хто Їх знає, Відкіля вони й беруться. Одеса,

1902

р.

181


Я-поет

Ти питаєш: чому я буваю чудний­ То дивлюся на тебе побожно, То уперто мовчу, а мій погляд німий

I,Uocb вистежує пильно й тривожно? Моя люба! Ховаєш ти тайну якусь, На лиці ж твоїм ласка і ... маска. Я нечемний роблюсь, я під маску дивлюсь,

Ти не гнівайсь на мене, будь ласк;,. Твоя тайна для мене цікавий сюжетЯ поет.

Ти питаєш: чому в самім розпалі вТІХ На устах моїх усмішка грає, І здається, що з НІІХ ось-ось вибухне сміх, Хоч причини для сміху немає? Моя люба! Мій розум-досвідчений шпиг, А до того ще й блазень шту дерний,­ Свідок фіглів твоїх і любовних інтриг, Як він Їдко сміється, химерний! .. Але жарти його це мій творчий секрет­ Я поет. Ти питаєш: чому я натхненням горю, Коли п'ю з твоїх уст поцілунок,Чи то правда, що я в ту хвилину творю І готую тобі подарунок? Моя люба І В душі моїй повно казок І пісень танцюристого раю; З тих пісень і казок я сплітаю вінок І тебе тим вінком убираю. В поцілунках твоїх я вже чую сонет­ Я поет.

182


Ти питаєш: чому я, зачувши про шлюб, Надимаюсь і скривлюю губу, Потім знов випростовуюсь гордо, як дуб, Відганяючи думку нелюбу? Моя люба! Ярмо вміє зносити раб, А я вільний, як вітер у полі, І тому ні для яких у світі приваб Не віддам для приваби шлюбних тенет­ Я поет. Київ,

1914

р.

Ta€MHe кохання

Сеньора Анджеліні І рицар Піколіні Кохалися собі. Про Їх святе кохання

Живуть оповідання I.JJe й досі у юрбі. Він рицар був славетний, Рубака достометниЙ ...

А хто була вона? Тендітна, гарна пані, Два роки по відданні, Покірлива жона. Ух доля вередлива, Година нещаслива Немов на глум звела, I.JJоб очі Їх зустрілись,

183


l!!,об душі запалились, А потім - розвела. Раз якось на ТУРНІрІ Між натовпом, у вирі, Побачились вони. Ласкавий усміх... очі ... Нудьга щодня, щоночі

І божевільні сни! .. Вчинити шлюбну зраду За втіху, за принаду Вони не сміли, ні. Воліли вже терпіти,

l!!,об потім не горіти В пекельному вогНІ. Закохана сеньора Блукала, наче змора; По замку уночі; А вдень плела панчішки, Забула жарти, смішки, Самотньо живучи.

рицар Піколіні Сеньору Анджеліні

Кохав

шалено так,

l!!,o від недосипання Та з горя запивання Сухий став, як будяк. І ЯК вони кохали, Про те лиш зорі знали І тайну берегли;

184


Самі ж вони нікому, Тим більш одне одному Сказати не могли.

Так марно дні минали, Тихесенько спливали, Як по воді листок. Запали в неї гру ди, А з нього, кажуть люди, Вже сипався пісок. І от, як сил не стало, Як листячко опало І промінь сонця згас, Вони тоді зітхнули І вічним сном заснули В один і той же час.

r еть-геть

аж за три милі Лежать коханці милі І тайну бережуть. Над ними коник скаче, Пожовкла тирса плаче І бджілоньки гудуть. Сеньора Анджеліні Аж змокла в домовині­ Все дрібні сльози ллє; Сама зубами дзвонить, А сльози ронить, ронить ... І не перестає.

А рицар Піколіні, Згадавши Анджеліні

185


свlИ самотній вік,

Застогне, нещасливий, І ляже то на лівий, А то на правий бік. Чи вміють же кохати І почуття ховати

Отак тепер і в нас? Еге! шкода й питання­ Бо на таке кохання Тепер урвався бас. 1912 р.

Поезія й проза

Бу ла і в мене любка. Вродлива, як весна, Невинна, як голубка, Як лялька, чепурна. Шалів Зітхав Думки Усі ЇЙ

я від кохання! і умлівав, іпочування віддавав.

А що вона ховала у серденьку на дні,

Про те чомусь мовчала­ Ні словонька мені. І от одного ранку Прийшов до неї я:

186


Wo

скаже наостанку КраСУНОНЬІ{а моя? Прийшов - і в мові пишній, У виразах палких Признався, неутішниЙ.

Ій в почуттях CBO~.

«Паничу,- відказала, Всміхаючись, вона,­

Про це вже я чувала, Але це все - мана! Скажіть мені ви краще, Чи грошики в вас є? Та ще про... «настояще» Становище своє?» І на московськім слові Спіткну лася на мить -. Панни на рідній мові Не звикли ж говорить.

Становище ... посада ... Чи гроші в мене є? Я думав: в тім і вада, І горенько моє! А панна знов казала, На вид зирнувши мій: «Чи ви Їсте так мало,

Wo

ви такий худий?

Для вас потрібні ліки,

На вас і глянуть страх!

187


Подерті черевики, О дежа вся в дірках ... Ви ж не мудрець

афінський,

lJlo в бочці Їв і, спав ... » - Поет я український!­ Я тихо відказав. І

полилися сльози,­

Течуть вони, дзюрчать ... Поезії і прози Не можна спаруваты Катеринодар,

1901 р,

Переваги-ваги Прісі

Знову літньою добою, Ніби для розваги, ~и гуляємо з тобою В переваги-ваги. Ти вгорі, а я ось долі; Ти вже долі, я вгорі ... Чи ми знайдемо в цій грі Рівновагу щастя-долі? Чи сказати правду щиру, В нас нема відваги, lJlo хитаємось допіру­ Ваги-переваги.

188


Я вгорі, а ти вже долі,

Знов я долі, ти вгорі ... О, які з нас штукарі Поробилися поволі!

1918

р.

NIE WOLNO!! 30сі, на корі березu, експромтом

Nie wolnol Слово це холодне і пекуче 'В устах твоїх бриніло так свавольно, Так мило ... Але в нім віДЧУR я ІЦОСЬ могуче, Чому спротивитись було ... Nie wolno. О, мово польська! Ти і гарна, і блискуча, Але ... нехай це не бринить фривольно­ у тебе є одна лиш вада нестерпуча, Вона міститься в слові цім: Nie \volno. «Чом не моя?» думки мої заграли блиском.

Коли заочив я тебе в кущах малини,Аж раптом слово це

«Nic wolno»

ніби приском

\1ене вразило і ... тиняюсь я бездольна ... Ох. не для мене сонячні хвилини, Коли про тебе й думати - Nie wolnol с. Радuславка на Бощславцзuні,

191 З 1

р.

Не можна (nольськ.).

189


LE SONNET SANS

ТЄТЕ

1

Експромт Марусі М -ковііі

Ось вам сонет, що зветься «беЗГОЛОВIІЙ'>'

Так охрестив його колись Мейнар.

Sans

t~te ... (соmmе

votre

роНе)2. Чи вільно в дар

Вам принести такий зразок віршовий? В нім тільки першої строфи нема, А врешті - форма вірша та ж сама,

Обмежена лиш десятьма

Ч!О не звіршовано -

рядками.

це мій секрет,

І ... друже мій, хай буде це між нами, Коли скажу вам його tete а tete з. Київ.

19/4

р.

ЛИСТУВАННЯ

Лист панни

Мій поете славний, рицарю коханийl Не дивуйся дуже, що пишу тобі ... Ч!О ж робити мушу, любий мій, жаданий, Коли серце мліє, в'яне у журбil 1

Сонет без голови (фр.).

Без голови (як і ваш поет) (фр.). з Сам на сам (фр.). 2

190


Сил не маю бі.\ьше в глибині ховати, Виношене в муках, Lцире почуття ... lJlo ж, коли судилось міцно покохати До самозневаги, самозабуття!

Личко помарніло в сяйві діадеми, На очицях знати слізоньок сліди .. . Голівки схилили білі хризантеми .. . Зглянься, мій коханий,-і прийди, прийди!

Поцілунків прагнуть устонька дівочі ... Я - твоя принцеса,- я тебе люблю! .. Буду цілувати твої ясні очі, lJlастям і коханням душу напою.

Відповідь

Не ТІ часи - перевелись принцеси, І пози Їх тепер смішні. Є панночки, спосібні на ексцеси ... Але які ж вони дурніl Для них Для Для них Хай

життя - химерний жарт, забава примхи власної та втіх; чуття - марниця, гра лукава ... глум боронить нас од них.

з такою грою йди на торговиці, Я грати в жарти не люблю. Коли ж пече, напийсь води з криниці І погаси жагу свою.

191


Спів арлекіна

я арлекін - артист народний, Зачувши бренькіт мандолін, На кін виходжу я, голодний,І ллється з серця спів свободний ...

Я арлекін.

О, не здивуйте, excellentes \ в тім співі - відгук боротьби За давнє «uti possidentes» 2, За гасло: «Рапет

et circenses»

3.

Я син юрби.

Wart

Рас раlаса, раlас Раса ...

4

Я пан ським примхам не годжу, За те, вітаючи паяца, Тремтить од оплесків piazzaЯ їй С.\ужу.

Летять слівця, мов ті колючки,

Під дзвін і ляскіт кастаньєт; Отруйно-звинні, як гадючки, Лунають жарти, фіглі, штучки Злих канцонет. 1 Вельможні

(лат.).

2 Маетності (лат.).

Хліба і видовищ (лат.). Варт Пац палаца, а палац ( nольськ.). 3

4

192

Паца.

Прислів'я


Чоео життя без сміху варте? Наш сміх скрашає кожну мить І нищить зло, скажу а parte ...

Addio ct cvviva l'arte!

1

Хай сміх бринить!

/9/ О

р.

ЕПІГРАМИ Камо?

Ку ди сховаюсь од злоби Іуди, Каїна і Хама? Куди подінусь од юрби Патріотичного Бедлама, Коли скотинячі лоби Не втне ні меч, ні епіграма! ..

Молитва

Ховай нас, боже, од щадниць, Од видавців дипломатичних, Од патріотів аJ=хаїчних, Ховай од грому, блискавиць І ... од обіймів істеричних Сорокалітніх молодиць! Київ, 1

1916

р.

Набік... ПРОlцай, хай живе

М.

Вороний

193

мистецтво (італ.).


МОЛОДИй

ПАТРІОТ

Ось він ввесь, немов живий­ Любий, ЩИРИЙ та сердечний, Патріот наш молодий, Легкодухий і безпечний.

Тип культурний козака, Вміє він і заспівати. U1парко вчистить гопака, Потім подиспутувати.

Чарку він не ллє за пліт І прокаже без УПIIНУ Ввесь U1евченків запові т, Навіть другу половину. Рідну мову любить - страх! І, поводячись по-свинськи, Просторікує в шинках Виключно по-українськи. Розважати панночок­

ие у нього спеціальність . .ловить рибку на гачок І скидає одвічальність. Панночки, як рій, гудуть, Панночки до нього линуть, Патріотками стають, Потім покритка ми гинуть. На селі в святковий час Він уп ється з «меншим братом»,

194


І зовуть його У нас Хлопоманом, демократом.

О, він щирий демократ!­ Невмивака і нечоса, Він усюди (супостат) Пальцем висякає носа. Серце хай йому пусте, Хай він буде ідіотом. г).

и.ІІ

услаВJlВСЯ

Ук раїНСЬЮ1М

проте

патріотом.

Хай приходить СЛУUПIIJЙ час Хай буяє ХУРТОВl1на: Патріоти єсть у нас,­ l,Ue не вмерла Україна! х аРl(ів,

1902

СТАРИМ

р.

ПАТРІОТАМ

в СТllлі Беранже

Хто кличе всіх за народ свІН «на прю», Сам же склав руки, сидигь без роботи Та тільки дбає про власну сім'ю? Ви, землячки мої і патріоти, Вам я присвячую пісню мою. Хто каже: «Я Україну люблю». Патріотизмом обрид до нудоти,

195


Бо він чужинець у ріднім краю? Ви, землячки мої і патріоти, Вам я присвячую пісню мою. Хто до народу не має жалю, Пісню ж народну заводить у ноти,

IJlo в ній на род вилив тугу свою? Ви, землячки мої і патріоти, Вам я присвячую пісню мою.

Хто завдає всім у вічі брехню, Сам же оббріхує все без срамоти, Справу громадську і власну, хатню? Ви,

землячки

мої і

патріоти,

Вам Я Пj1ИСВЯЧУЮ шсню мою.

Хто на обіди, вечері й ГУЛhНЮ Тратить свій час, бо не любить нудоти, Вічно щебече, МОВ пташка в гаю? Ви, землячки мої і патріоти, Вам я Пj1ИСВЯЧУЮ пісню мою. Хто демократ, сам готовий в петлю, Тільки б поліпшити долю голоти, Вчинками ж вам нагадає свиню? Ви, землячки мої і патріоти, Вам Я присвячую шеню мою. KtIЇB.

1918

р.


91'Е-РЕКАА~И і ПЕРЕСПІВИ


РЕВО.АЮ!JІЙНІ

ПІСНІ

Е. ПОТЬЄ ІНТЕРНАУЮНАЛ

Повстаньте, гнані і голодні Робітники усіх країн! Як у вулкановій безодні. В серцях у нас клекоче гнів! Ми всіх катів зітрем на порох ... Повстань же, військо злидарів! Все нам забрав наш лютий ворог,­ l!!об все вернути час наспів. Чуєш:

сурми заграли!

Час розплати настав. В Інтернаціоналі Здобу дем людських прав! Не ждіть рятунку ні від кого: Ні від богів, ні від царів! Позбудеться ярма тяжкого Сама сім' я пролетарів. Пусті слова про «право бідних»! .. Держава дбає не про нас.

199


Нас мали за pablВ негідних ... Доволі кривди і образ! Чуєш: сурми заграли! Час розплати настав. В Інтернаціоналі Здобудем людських прав!

В склепах загарбані віками Лежать заховані скарби: Все те, що надбане трудами, Слізьми голодної юрби. І так визискуваним буде Робочий люд багато літ! Широкий світ ... а всюду, всюди

Безсильне -

право, сильний -

гніт.

Чуєш: сурми заграли! Час розплати настав. В Інтернаціоналі Здобудем людських прав! В нужді та в утисках ми бились, А з наших жил точили кров. Над нами багачі глумились,

А ми ... корилися Їм знов. Скидаймо ж гніт, ганьбу і маску: Вже промінь щастя нам засяв. Не треба прав без обов' язку І обов' язку, що без пр,іВ!

Чуєш: сурми заграли! Час розплати настав.

200


В Інтернаціоналі Здобудем ЛЮДСЬКИХ прав!

Лиш ми, робітники, МІІ діти Святої армії труда Землею будем володіти, А паразитів жде біда! .. Тоді, ЯК грім під час негоди Впаде на голову катів, Нам сонце правди і свободи Засяє в тисячах огнів.

Чуєш: сурми заграли! Час розплати настав. В Інтернаціоналі Здобудем людських прав!

Руже де-Jlіль, Клод Жозеф МАРСЕЛЬ€ЗА

Гей, діти рідної країни, Ходім настав славетний час! Бо лютий ворог стяг руїни Вже розгортає проти нас. Вам чути, як здаля лунає Той рев шалених вояків Іде, іде проклята зграя, IJJоб ваших нищити синів.

201


Громадо, в бій ставай! До лав, батьки й сини!

Рушай! Рушай! Хай чорна кров напоlТЬ борозни! Свята любов до свого краю Зміцнить удар наш у бою.

Злети ж до нас ти, воле, з раю І силу нам подай свою! По біду під стяги кохані Прикличмо з лав з усіх кінців,­ Хай бачуть недруги здолані І славу. і тріумф борців. Громадо, [J бій ставай! До лав, батьки й СИНlI! Рушай! Рушай! Хай чорна кров напоlТЬ борозни! Коли ми здійсним наші мрії, Батьки в могилах будуть спать, Але Їх прах і славні дії Зумієм ми ушанувать. I,Uоб не тягти життя нужденне, Дали батьки нам гарту пай,­ Нас кличе збурення натхненне І смерть у помсті за свій край! Громадо, в бій ставай! До лав. батьки й сини! Рушай! Рушай! Хай чорна кров напоїть борозни!

202


С. Свєнціцький ВАРШАВ'ЯНКА

Вгору наш прапор - прапор червоний! Хай ще ворожа сила буяє, Хай проти нас ще тьма й забобони, Хай нас непевність завтра чекає. Гей, бо то прапор людськості всеї, То святе гасло, пісня повстання, То тріумф праці, свято ідеї, То поранкова зоря братання! В бій без обави, На герць кривавий. Чесний і правий! Марш, марш до бою З силою злою. На герць кривавий До бою марш! В той час, як люд наш з голоду в' яне,

Тоне в презирстві, як у болоті, Сором тому з нас, хто не повстане, Хоч би мав згинути на ешафоті. Смерть за ідею доля почесна, Правда з престолу диявола скине! Хай нас огорне сила чудесна. Згине багато - с,\ава не згине!

203


В бій без абави. На герць кривавий, Чесний і правий! Марш, марш до бою З силою злою! На герць кривавий

До бою марш!


з

РОСlйСЬКОl

О. ПУLUкін СЕРЕНАДА

я тут, Інезіллє, Я тут, під вікном. Сповита Севілья І тьмою, і сном.

Гітара зі мною. Укритий плач.~ем, Готовий ДО бою, Стою я з мечем. Хай сон твій стурбує Гітара моя. Старий як зачує, Уб'ю його я. Шовкову драбинку Привісь до вікна. U~o ж гаєш хвилинку? Чи ти не одна?

205


я тут, ІнезіАЛЄ, Я тут, під вікном.

Сповита

CeBiJ\ ья

І тьмою. і сном.

ІСПАНСЬКИй РОМАНС

Нічний зефір Спливає з гір. Шумить, Біжить Гвадалквівір.

Вийшов місяць у серпанку. Тихо ... бренькіт і хода ... Похилилася на ганку Ось іспанка молода.

Нічний зефір Спливає з гір. Шумить, Біжнть Г вадаЛІ:вівір. Скинь, кохана, легкі шати І як ясний день блисни! Ніжку крізь чавунні грати, Гарну ніжку протягни. Нічний зефір Спливає з гір. Шумить,

Біжить Гвадалквівір.

206


СКУПИй РЩ!АР сиЕНА ПЕРША (В

башті)

дльбер і Іван

Альбер

Хоч би там що, я буду на турнірі. Ану, Іване, покажи шолом. (І ван подає йому шолом)

Пробитий, ЗНИlцrниЙ. Його надіти Не можна. Треба десь новий дістати. Який удар! Проклятий граф Делорж! І в а н І ви Коли Добу Чи й

йому віддячили незгірше: з стремен ви вибили його, лежав без тями він та ледве вичуняв.

Альбер А шкоди ж він не має:

Його нагрудник венеційський цілий, А груди і шага йому не варті, Бо інших він не стане купувать. Чом я тоді ж не зняв шолома з нього! А зняв би я, коли б не сором тільки Тих пань і герцога. Проклятий граф! Вже краще б голову мені пробив. Убрання треба теж. В останній раз Всі рицарі сиділи в адамашках Та в оксамитах; я один був тільки

207


У панцирі за геРЦОГСЬКИ:\І столом. Перепросив, I1.Jo випадково трапив На той турнір. А нині що скажу? О бідність, бідність! Як вона нам серце Принижує. Коли Делорж ударом Свого списа важкого ~lій шолом Пробив і далі проскакав повз мене, А я, з чолом ОДКРИТИМ, острогами

Мого Еміра СТИСНУВІІШ, ПОС\lчав Як вихор і немов пажа малого Відкинув графа геть на двадцять кроків, Як з місць своїх всі дами підвемІСЬ, Коли сама Клоті.\ьда, внд :закривши, Несамохіть зненацька :зак рича_\а. І славили герольди мій удар,Тоді нікому й ДУ:'lка не майнула.

ІЧО сталося причиною моєї Хоробрості і СИМ! навісної! Я ошалів за мій шолом зіпсутий;

r е ройству

що бу ЛО виною? Скупість. Так! заразитися не трудно нею Під спільним дахом тут з моїм отцем. ЧJо бідний мій Емір? І в а н

Він все ку.\ьгає. Вам ВИlхать не можна ще на НІм. Альбер

Ну, що робить, куплю собі ГніДr:>ГО, Недорого за нього й правлять. І в а н Так. Недорого, та грошей в нас нема.

208


Альбер

ІЛо ж каже той непотріб Соломон? І в а н Він каже, що не може більш давати Вам грошей без застави. Альбер

Без застави! А де ж мені заставу взяти ... диявол! Іван Я говорив. Альбер

ІЛо ж він? Іван

Та крекче й мнеться. Альбер То ти б сказав йому, що мій отець І сам як жид багатий, що раніш А чи пізніш я все одержу в спадок.

Іван Я говорив. Альбер

IJlo

ж? І в а н

Мнеться все та крекче. Альбер Яка біда! Л,

Вороний

209


І в а н Він сам хотів прийти. Альбер

Ну, слава богу. Вже його на сеи раз Без викупу не випущу я.

(Стукають у двсрі) Хто там?

Жид Слуга найнижчий ваш. Альбер

А, мій друзяка! Проклятий жид, поважнии Соломон! Ану, ходи сюди: так ти, я чую. Не віриш в борг? Жид Ах, рицарю ласкавиіі. Присяй-бі, рад би я ... a~\e не можу. Де грошей взять? Я ЗНИІцився у пень, Все рицарям ретельно постачавши. Ніхто не платить. Вас хотів просить, Чи не мог ли б ви хоч частину дати ... Альбер

Розбійнику! Та мавши в себе гроші, Чи я б морочився з тобою? Ну, Не будь упертим. любиіі Соломоне. Давай червінці. Висип мені сотню, Поки тебе не потрусили. Жид

Сотню! Якби ж то мав я сто червінців!

210


Альбер

Слухай: Не гріх тобі приятелів СВОІХ Не визволяти?

Жид Присягаюсь ... Альбер

Годі. Застав!! Іце хотів? I,Uo за дурниця! I,Uo я в заставу дам? Свинячу шкуру? Якби я міг в заставу дати uJocb, То вже давно продав би сам. Чи с\ова Рицарського тобі, собако. мало? Жид О. ваше с.\ово, ПОКIl ви живі, Багато дуже важить. Повні скрині Усіх багатирів фламандських зараз, Як талісман, воно вам одімкне. Але коли його передасте ВІ! Мені, єврею бідному, самі ж Хай бог боронить! - помрете, тоді В моїх руках воно подібне буде До ключика від кинутої в море Шкатулки. Альбер

Та хіба переживе Мене отець?

Жид Як знати? Наші дні Полічені не нами. ивів Іце вчора

211


Юнак, а нині вмер, і ось чотири Діди на плечах згорблених несуть Його в могилу. I,Ue барон здоровий. Як пан біг дасть, літ десять, може, двадцять,

І двадцять п'ять, і тридцять проживе він.

Альбер Ти брешеш, жиде! Через тридцять .\1Т Мені вже буде п'ятдесят, тоді

Нащо мені й ті гроші? Жид Гроші? Гроші Потрібні завжди нам у кожнім ВІЦІ; Але юнак в них бачить слуг моторних, І не жаліючи Їх шле туди й сюди, Старий же бачить в них певніших друзів

І береже Їх, як зіницю ока. Альбер О, мій отець не слуг своїх, не друзів В них бачить, а панів, і сам їм служить. І як ще служить? Як алжірський раб, Як пес на ланцюгу. В холодній цюпі Живе, п'є воду, Їсть сухі скоринки, Всю ніч не спить, все бігає та бреше. А в скринях золото дарма собі Лежить. Мовчи! Колись мені воно

Послужить, не зал~житься ... Жид

О. певно, На похоронах ясного барона Проллється більше золота. ніж СЛІЗ. Пошли вам, боже, спадок швидше.

272


Альбер Аmеп!

Жид

А можна б ...

Альбер

I,Uo? Жид Так, думав

я,

що

зілля

Таке є ... Альбер

I,Uo за зілля? Жид

Так є в мене Дідусь один знайомий, він єв рей, Аптекар бідний ... Альбер

Певно, що лихвар Такий же, як і сам ти, чи чесніший? Жид

Ні, рицарю. Мій Товій інший торг Провадить. Він готує краплі ... дивно, Яка в них сила. Альбер А мені з них що?

213


Жид На скляночку води ... трьох крапель досить.

В них ні смаку. ні кольору не знати; А чоловік без болю в животі, Без нуду, без різачки умирає.

Альбер

То твій дідусь отрутою торгує? Жид Так

-

отрутою. Альбер

I,Uo ж? Замість грошей у позику, мені даси ти з двісті Пляшок отрути по червінцю пляшку. Чи так. чи як? Жид Ви смієтеся з мене. Ні. я хотів ... можливо, ви ... я думав, I,Uo час баронові вже вмерти.

Альбер Як! Струїти батька! синові посмів ти ... Держи його, Іване! І ти смів Мені! .. Та знаєш ти. душе жидівська. Собако, гадино, шо я тебе на брамі

Повішу зараз же.-

Жид О, винен я!

Даруйте. я пожартував.

214


Альбер Іване,

Вірьовку! Жид Я ...

Приніс

я

жартував.

Я гроші

вам.

Альбер

Геть! псе!

(ЖИД ВИХОДИТЬ) Доводить Жид смів Вина мені А все ж.

ОТ мене до чого скупість рідного вітця! мені таку пораду дати! дай склянку! Я тремчу весь ... Іване. грошей мені треба ...

Біжи за жидом проклятим. Візьми Його червінці. Та сюди мені Подай каламаря. Я шахраєві

Дам розписку. Але самого Юду Сюди не вводь. Або чекай -

червінці

Його пахтітимуть отруйним духом. Як срібняки прапращура його ... Вина просив я. І в а н В нас вина ні краплі

Нема.

Альбер А те вино, що в пода рунок Мені прислав з Іспанії Рем он ?

215


Іван

Останню пляшку вчора я заніс Слабому ковалеві. Альбер

Пам'ятаю ... То дай води. Яке життя прокляте! Ні, край всьому - піду шукати суду у герцога: нехай примусить батька Мене тримати при собі, як сина, А не як мишу ту, що з підземелля.

сиЕНА ДРУГА

( .льох) Б а рон Як молодий гульвіса жде спіткання З повією лукавою якоюсь Або з улещеним пустим дівчам, Так я весь день чекав того часу, Коли зійду нарешті в льох таємний

До вірних скринь моїх. І!!асливий дены Сьогодні можу я у шосту скриню (У скриню Іве не повну) знову жменю Назбираного золота покласти. Здається, небагато, та помалу Скарби ростуть. Десь я читав, що цар Раз воїнам звелів знести на купу Землі по жмені. І курган величний

Там виріс, і з його вершини цар Міг оглядати весело навколо І поле, вкрите білими шатрами,

216


І море, де мигтіли кораблі. Так я, мою звичайную данину По жмені бідній зносячи в цей льох, Насипав мій курган і з нього можу Дивитися на все, мені підвладне.

Wo

не підвладним

мені? Мов демон,

Я звідси можу світом керувати.

Захочу - і збудуються палаци, Захочу - і в сади мої розкішні Збіжаться німфи жвавою юрбою, І музи дань свою мені дадуть, І вільний геній схилиться в покорі,

І труд безсонний, і чеснота смирно Чекатимуть моєї нагороди. Я свисну - і скривавлене злочинство Вповзе до мене боязко і руку Мені лизатиме і в очі гляне, Читаючи в них знак моєї волі. Мені покірне все, а я нічому; Я знісся понад всім, я маю спокій; Я знаю міць мою,- і з мене досить Свідомості цього.

(~uвuться на свое золото) От ніби й трохи, Але якої сили людських кривд, Турбот, благань, сліз марних і прокльонів Воно виразником є тяжкомовнимl Тут є старий дублон ... ось він. Сьогодні Його вдова мені дала, та перше З трьома дітьми півдня перед вікном, Голосячи, стояла на колінах.

Йшов дощ і перестав і знов пішов,­ Не рухалася з місця лицемірка;

217


Ії ПРОГНJ.ти міг би я, та щось Мені шептало, п..!о мені вона Борг чоловіків принесла і завтра В тюрмі сидіти, певно, не захоче.

А цей? Його мені приніс Тібо. Де взять було йому, неробі. шельмі? Звичайно, вкрав, а може, там, ВНОЧІ На битому шляху або в гаю ... Авжеж! Якби всі сльози. кров і піт. Пролиті за все те. що тут таїться, З глибин землі всі виступили враз. Т о знов була б потопа - захлиснувся б Я у моїх льохах. Але пора. (Хоче відчинити скриню)

Коли я хочу скриню відчинити, Я Іцоразу тремчу і весь горю. Не страх (о, ні! кого мені боятись? Меч при мені: за золото дасть одсіч Рицарська зброя). серце моє тисне Якесь недовідоме почуття ... Нас упевняють медики: є люди, I,Uo в душогубстві дістають приємність. Коли ключа вкладаю я в замок. Я почуваю те. що почувають Вони. як в жертву всадять ніж: приємно І страшно разом. ( Відчиняє скриню) Ось мої розкоші!

(Всипає 1.роші) Йдіть. годі вам ганяти по світах, Служити людським пристрастям і нуждам. Спочиньте тут сном сили і спокою.

Як сплять боги в глибоких небесах! .. Сьогодні свято справити я хочу;

218


Перед усіми скринями по свічці Я запалю, і всі Їх одімкну, І, ставши серед Їх, дивитись буду

На ті блискучі купи. (Запалює свічки і відчиняє скрині одну по одній)

я царствую! .. Який чарівний блиск! Моя держава Мені покірна і міцна. В ній слава,

В ній честь моя і щастя! Я царствую! А хто слідом за мною візьме владу Над нею? Мій наслідник. Той безумець, Той марнотратець молодий! Товариш Гульвіс розпусних. Ледве я умру, Він, він! сюди, під це німе, спокійне

'Склепіння зійде з купою жадних, Облесливих дворян, ключі у трупа Мого укравши. з реготом одчинить Всі скрині він. і потечуть скарби

В кишені Їх діряві. атласові. Святе начиння він розіб'є, грязь

Поллє ПИРСЬКlІМ єлеєм-він розточить ... А ПО якому праву? Чи даремно ие все мені дісталося, чи жартом, Немов тому грачеві, що кістьми Гримить собі та купи загрібає? Хто знає, скі ~ЬKII ж то гірких ощад,

Затислих пристрастеїІ, думок важких, Турбот щоденних і ночей неспаних На це зложилося ? Чи скаже син, I,Uo серце в мене мохом обросло, lJlo я не вмів бажати. що і совість Мене не згризла зовсім, совість,-звір той, lJlo пазурами серце нам шкребе,

219


Нежданий гість, докучливий розмовник. Лихвар жорстокий, відьма, що від неі На небі місяць мерхне, і могили Тривожаться і мертвих висилаюты Ні, спершу вистраждай собі багатство. А там побачим, чи нещасний стане

Те марнувати, що набуто кров'ю, Якби ж то міг я від очей непевних

Сховати льох мій! .. О, якби з могили Прийти я міг і, вартовою тінню На скрині сівши, від людей живих Моі скарби тут стерегти, як ниніІ .. сиЕНА ТРЕТЯ (В палаці)

Альбер. Герцог

Альбер Повірте, найясніший пане, довго Терпів я сором бідності гіркої. Якби не скрутний стан, моєї скарги Ви не почули б.

Герцог Вірю, вірю вам: Такий, як ВІ!. шляхетний рицар, батька Без крайньої потреби не оскаржить ... Таких розпусних мало ... Будьте певні: Я батька вашого усовіщу На самоті, без шуму. Я чекаю На нього. Ми не бачились давно. Він другом був ще дідові мойому.

220


Пригадую, як на свого коня Мене, мале хлоп'я, він садовив І покривав своїм важким шо.\омом, Немовби дзвоном ...

( Д uвuться

В вікно) Хто це? Чи не він?

Альбер

Так, пане мій, це він. Герцог Ідіть же ви В той покш. Я покличу вас. (Альбер виходить; ВХОД1ПЬ барон) Бароне, Який же радий я, що бачу вас

Бадьорим і здоровим. Б а рон

Я щасливий, Мій пане, що на ваш наказ мав сили Явитися. Герцог Давно, давно вже ми Не бачились. Мене ви не забули?

Б а рон Я, пане мій? Я мов тепер вас бачу. О, ви були дитина жвава. Герцог Покійний говорив було мені: Філіппе (так і звав мене він завжди, Філіппом просто), що ти скажеш? Га? Десь літ за двадцять, певно, ти та я,

221


Ми будем дурНІ перед цl1м малим. Виходить, перед вами ... Герцог

Ми знайомість Тепер відновим . Ви мій двір забули.

Б а рон Старий вже я, м!и пане. При дворі IJJ,0 я робитиму? Ви молоді ще: Турніри, свята любі вам. А я До них нездатен вже. Бог дасть війну, То я готовий злізти, кректячи, Знов на коня; ще снли в мене стане

Мій меч старий ~ремтячою рукою

За вас, мій пане, пийняти з піхов. Герцог Бароне, щирість ваша нам відома. Ви другом дідові були; мій батько Вас поважав. І я пас завжди мав

За рицаря хороброго; присядьмо. У вас, ба роне, діти є?

Б а рон Є син. Герцог Чому ж його я при собі не бачу? Вам двір докучив. а в його літах І стані слід йому при нас би бути.

Б а рон Мій син не любить світського життя: Він дикої і мовчазнО1 вдачі.

222


Круг замка по лісах вІН все блукає,

Як молодий олень.

Герцог Не випадає

Йому людей цуратись. Ми привчим Його ДО свят веселих і турнірів. Пришліть його до мене. Відповідне Свому становищу призначте сину

Утримання ... Ви супитесь Стомились ви?

з ДОРОГІІ

Б а рон Я не стомився, пане;

А.,\є мені ви завдали стиду. Я перед вами не хотів признатись, Та змушуєте ви мене сказать Про сина те, що хтіз япотаїти. На жа,\ь великий, пане, він не ГІДни!! Ні ласки вашої, ані уваги, Він молодість свою провадить буйно, В низькій розпусті.

Герцог ие тому, бароне,

I,Uo він один. Самотність і безділля Звичайно гублять молодих людей. Пришліть його до нас, і він забуде

Ті звички, що на самоті засвоlВ. Барон

Простіть мені, МIИ пане, але справді Я згодитись на це не можу ...

223


Герцог

Чом же? Барон Звільніть старого ...

Герцог Я жадаю знати

Причину вашої відмови. Барон Гнів я

На сина маю. Герцог

За що? Барон За лихе

Злочинство. Герцог В чім же є воно, скажіть? Барон Облиште, герцоге! ..

Герцог ие дуже дивно. Чи вам за нього сором?

Барон Сором ... так ...

224


Герцог

lJlo ж вІН зробив? Барон Він ... він мене убити

Хотів. Герцог у бити! Так його віддам я На карний суд, як чорного злочинця.

Барон Доводити не стану я, хоч знаю, певно, прагне він моєї смерті, Хоч знаю, що мене він замишляв ...

lJlo,

Герцог

lJlo? Барон Обікрасти. Альбер (Альбер впадає в кіА1Нату) Клевета, бароне!

Герцог ЯК СМІЛИ ви?

Барон Ти тут! ТИ. ти смів! .. Ти міг таке на батька слово мовить! .. Я клевеlЦУ! і перед нашим паном? Мені, мені... ЧИ вже не рица р я? (.

Вороний.

225


Альбер

Ви клеветник! Барон І ще не вдарив грім! О, боже правий! Підійми ж свій меч І розсуди нас!

(Кидає рукавичку, син хапливо її підій,має) Альбер Дякую. Ось перший Дарунок батька!

Герцог

Qlo я бачив? Qlo Було переді мною? Син прийняв Від батька виклик. У які часи Я герцогський ланцюг надів на себе! Мовчи ти, тигреня! І ви, безумче,

Вгамуйтесь. (До сина). Киньте це; віддайте зараз

UЮ рукавичку. (Відбирає їЇ). Альбер

( Набік) Шкода!

Герцог Так і вп'явся Кігтями в неї! Нелюд! Геть з очей І не являйтесь доти, доки сам я Вас не покличу. (Альбер виходить). Ви, старий, нещасний. Чи вам не сором?

226


Б а ро н Пане мій, простіть ... Не можу встояти; мої коліІ-Іа

, ... Ключі. ключі мої! .. О сла 6 ли ...

душно

'Д е

душно...

.)

КЛЮЧІ.

Герцог

Умер він. Боже! О, щО за вік! Які страшні серця!

1830

КАМ'ЯНИй ГІсть

Leporello: О statua gentillissima Осl gran' С()mmсп,Jі\tЬгс! ..

... Ah, Padronc! Don

]іоиаппі

1.

сиЕНА І Дон-Гуан

і Лепорелло

До н-Г У а н Тут ночі д:ждемося. Ах! до бра~ш

Мадріта ми нарешті доБУ_\I!СЬ. Вже хутко я по вулицях знайомих 1 Леflорелло: О, люба статує О, панеl «Дон ЖуаН» (італ.).

15*

227

великого

командора!


Помчусь, плаlll,ем свої закривши вуса, А капелюх насунувши па брови. Як думаєш: так не пізнать мене? Лепорелло

Авжеж, пізнати Дон-Гуана трудноl Таких, як він - безодня!

До н-Г У ан Ти жартуєш? Та хто ж мене впізнає? Лепорелло Перший сторож, Гїтана, або п'яний музикант, Або свій брат, нахабний кавалер В плащі і з шпагою напоготові.

До н-Г У а н Малий в тім клопіт,- хай пізнають! Тільки б Мене не зуспів сам король, а втім, Нікого я в Мадріті не боюсь.

Лепорелло А завтра ж ДlИде і до короля,

Wo

Дон-Гуан з заслання самовільно В Мадріт явився - що тоді, скажіть, Він з Ві\МИ зробить? До н-Г У ан

Відішле назад, Вже. певно, го.\ови мені не втнуть:

Ачей же не злочинець я державниііІ Мене він оддалив, мене ж любивши,

228


l!J,об чистий спокій вже дала мені

Родина вбитого.

Лепорелло

Ага! Ну, то-то ж! Сиділи б ви собі спокійно там! До н-Г У ан Слуга покірний! Я там ледве-ледве

З нудьги не вмер. О, боже! l!J,o за людиl Наче дим. l!J,ождо жінок? Тая не заміняю, Чи тямиш ти, мій глупий Лепорелло. Останню в Андалузії селянку На Їх красунь найперших. Спочатку Вони мені сподобались очима Блакитними та білизною тіла, Та скромністю, найбільше ж новиною. Та, слава богу, хутко схаменувся:

I,Uo за земля! А небо? -

Побачив я, що з ними гріх і знатись; Життя нема в них - все ляльки воскові ... А наші, наші! .. Постривай, це місце

Знайоме нам; чи ти пізнав його? Лепорелло Як не пізнати? Монастир Антонів Я добре тямлю. Ви сюди вчащали, А коней пильнував я в цім гаю;

Проклята, вам скажу, повинність. Ви Миліше тут свої часи збавляли, Ніж я, повірте.

До н-Г У ан (замислено) О, Інеза бідна І

Ії нема вже! Як ЇЇ любив я!

229


Лепорелло lпеза! чорноока ... Пам'ятаю! Т ри місяці ви добре залицялись До неї, поки вам поміг лукавий.

До н-Г У а н Ночами ... в липні ... Незвичайна МИЛІСТЬ В ЇЇ сумному пог ляді була

І в рисах помертвілих уст. ие дивно. Здається, Лепорелло, за красуню

Тї ти не вважав. І дійсно -

мало

Краси правдивої було в ній. Очі, Лиш очі й погляд ... погляду такого Я вже ніколи не стрічав! А голос У неї тихий був, як у слабої ... А чоловік її був лотр суворий Дізнавсь я пізно ... О, Інеза бідна!

Лепорелло Та 111,0 ж! За нею зараз же були Вже ІНШІ.

До н-Г У а н Правда. Лепорелло А живі-здорові Як будемо, ще інші будуть.

До н-Г У а н Пєвно.

Лепорелло Котру ж тепер шукати ми підем В Мадріті?

230


До н-Г У ан О, Лауру! Впрост до неї Біжу я стати перед очі. Лепорелло

Добре.

До н-Г У ан До неї просто в двері; а як хто Вже є у неї,- вилетить вікном.

Лепорелло

Звичайно. Ну, розвеселились ми. Недовго нас покійниці тривожать. Хто йде до нас? (Входить чернець) Чернець Вона приїде зараз

Сюди. Хто тут? Ви люди Донни-Анни? Лепорелло

Ні, ми самі собі пани. Ми тут Гуляємо.

До н-Г У ан А ви кого ждете?

Чернець На чоловікову могилу зараз Прибуде Донна-Анна. До н-Г У ан Донна-Анна Де-Сольваl ЯК! Дружина командора, Забив його ... не пам'ятаю хто?

231


ЧернеЦh

Безсовісний, розпусний Дон-Гуан. Безбожник. J\.сп~релло

Ого-го! Он як! Чутки Про Дон-Гуана докотились навіть

До мирного монастиря. Ченці Хвалу йому співають. Чернець Може, вам

Знаномин він? Лепорелло

Нам? Де там! Анітрохи. А де ж тепер він?

Чернець Тут ного нема. Він десь далеко звідси, на засланНІ. Лепорелло

І слава богові! Чим далі - краще. у сіх би Їх. розпусників, в один Мішок та в море. До н-Г У а н

Wo

ти?

Wo

Лепорелло

Мовчіть. це я навмисне ...

232

ти меле!;!?


До н-Г У а н Командора

Тут поховали? Чернець

Тут. Йому дружина r1адгробок спорудила і щодня Являється вона сюди самотньо За упокой душі його молитись І плакати. До н-Г У а н Чlо за чудна вдова! І непогана? Чернець Нас, ченців, жіноча Краса приваблювати не повинна, Але неправду говорити гріх;

Ії краси чудесної не може Не визнати й угодник. До н-Г У а н Недарма Небіжчик був ревнивий. Донну-Анну Він завжди під замком держав. Ніхто з нас

Не бачив її в вічі. Я б хотів Поговорити з нею. Чернець

Донна-Анна З мужчиною ніколи не говорить.

До н-Г У ан А з вами, отче мій? 2ЗJ


Чернець

ие інша РІЧ. Зі мною розмовляє я чернець. Та ось вона. (Входить Дон н а-А н н а) Донна-Анна Мій отче, відчиніть.

Чернець В ту ж мить, сеньоро; я на вас чекав. (Донна-Анна йде за чернеу,ем) Лепорелло

Ну lЦО, яка?

До н-Г У а н Ії не видко ЗОВСІМ Під удов~ним чорним покривалом. Вузеньку п'ятку ледве я помітив. Лепорелло

Доволі з вас. У ява за хвилину Вам домалює решту; бо у вас Вона жвавіша, ніж у маляра. Вам все одно, з чого б не починати Чи з брів, чи з НІГ.

До н-Г У ан А знаєш, Лепорелло, Я з нею познаиомлюсь.

Лепорелло (про себе) Ну, от маєш!

иього ще треба! Чоловіка вбив, 234


I,Ue й на вдовині сльози ПОДивитись Йому кортить. Безсовісний! До н-Г У ан Вже й смерклось.

I,Ue поки місяць не ЗlИшов над нами І в світлий присмерк тьму не обернув, Ми ввійдемо в Мадріт. Лепорелло Іспанський гранд,

Мов злодій, ночі жде, боїться світлаl От прокляте життя! Чи довго буду

З ним борікатись я? Вже й сил нема! сиЕНА

11

Кімната. Вечеря у Лаури.

Перший гість Лауро. присягаюсь. ще ніколи

1Гак досконало гарно ти не гралаl Як ти чудово зрозуміла ролы Другий

А як розвинула! З якою міццю! 1Гретій З яким мистецтвом! Лау ра 1г ак, мені сьогодні. Вдавалось кожне слово, кожний рух. Я вільно віддавалася натхненню, Слова лились, немовби Їх родила

Не пам'ять боязка, а серце ...

235


Перший

Правда. Тобі ще й досі блиском грають очі І лиця паленіють - не згасає Твій захват. О, Лауро, не давай Йому минути марно. Заспівай, Лауро, заспівай що-небудь!

Л ау ра

Дайте Мені гітару. (Співає) В с і Вгауа! Вгауа!

1

Чудо!

Розкішно!

Перший Дякуємо, чарівницеl' Ти серце пориваєш. Знасолод Життя хіба одно кохання дужче За музику. Але й саме кохання іЖе теж мелодія. Поглянь: Дон-Карлос, Твій гість похмурий, як він зворушивсяl!

Другий О, ІЦО за звуки! скільки в них душі! Чиї слова, Лауро? Ла у ра Дон-Гуана.

До н-К а р л о с

IJJo? Дон-Гуан! 1 Браво,

браво (італ).

236


Лау ра

Іх склав колись для мене Мій вірний друг, мій вітрогон коханий. До н-К а р л о с Твій Доп-Гу ан А ти -дурна!

безбожник

поганець,

Л а у р а

Чи збожеволів ти? Та я тебе звелю ось зараз слугам Зарізати, хоч ти іспанський гранд.

До н-К а р ло с

( Встає) Клич Їх!

Перший Лауро, годі! Не лютуй, Дон-Карлосе. Вона ... вона забула ... Лаура ІЛо? ІЛо на чеснім поєдинку брата Його забив Г уан? А справді шкода, ІЛо не його самого.

До н-К а р ло с я дурний,

ІЛо запалився. Лау ра

ІЛо ти дурний -

АІ Признався сам, ну, згода.

237


До н-К а р л о с Винен яl Даруй, Лауро. Знаєш: я не можу Спокійно чути це ім'я ... Лау ра

Хіба Тому я винна, ЩО ІМ Я це висить у мене раз у раз на язиці? Гіс т ь Ну, а тепер на знак, що в серці гніву На нього ти не маєш, заспівай Нам ще, Лауро. Лау р а

Доб ре, на прощання. Не рано - ніч уже. I,Uo ж заспівати? А! слухайте. (Співає) Всі

Незрівняно, розкішноІ .. Лау ра

Добраніч

вам, панове. Гос т і На добраніч,

Лауро І (Виходять. J1.аура зупиняє Дон­ Карлоса) Л а у р а Ти, шалений, залишись. Сподобався мені ти, Дон-Гуана

238


Ти нагадав меНІ, коли налаяв Мене і з скреготом затиснув зуби. До н-К а р л о с Wасливий ! Ти його кохала? (.Ааура потакує рухом) Дуже? Л а у ра

О, дуже. До н-К а р л о с І тепер кохаєш? Л а у р а

Зараз? Ні, не кохаю. Двох мені не можна Кохати. Я тепер тебе кохаю. До н-К а р л о с

Скажи. Лауро, -

скільки літ тобі?

Лаура Вже вісімнадцять літ.

До н-К а р л о с

ТИ молода ... І будеш молодою llJe літ п'ять ЧИ шість. Навколо тебе ще літ шість.

Вони юрбою тиснутися будуть,

Тебе голубнти і милувати, Несити подарунки дорогі, Вітати серенадами ніЧIІИМИ І один одного на перехрестях

239


Вночі за тебе убивати будуть. Та час мине - і очі западуть, І, зморщені, повіки почорніють, І сивина блисне в твоїй косі, І називатимуть тебе старою,

Тоді -

що скажеш ти? Л а у р а

Тоді ... Навіщо Про це гадати? Цjo то за розмова? Чи в тебе все такі думки? Прийди І відчини балкон. Як тихо в небі! Повітря тепле не зрухнеться. Ніч Uитриною і лавром пахне. Місяць Блюцить яскраво в темній та густій Блакиті, і гукають вартові

Протягло: ясно! .. А далеко десь На півночі в Парижі може, небо Сповите хмарами і дощ іде, І дме холодний вітер. А що нам, Цjo нам до того? Карлосе мій, слухай: Я вимагаю - усміхнись до мене. Ну то-то ж! До н-К а р л ас Любий демон! (Стукають)

До н-Г У а н Гей, Лауро! Лау р а Хто там? Чий голос?

240


До н-Г У ан Відчини ... Л а у р а

Невже! О, боже мін! ..

(Відчиняє двері, входить Дон-Гуан) До н-Г У а н Вітаю ... Л а у р а

Дон-Гуан! (.Ааура кидається иому на шию) До н-К а р л о с ЯК! Дон-Гуан! ..

До н-Г У а н Лауро, друже мій! .. (f1iлує її) ~\aypo, хто у тебе?

До н-К а р л о с

Я -

Дон-Карлос.

До н-Г У а н

От зустріч несподівана! Я завтра Весь до твоїх послуг ... До н-К а р л о с Ні, зараз, зараз. М.

Вороний

241


Л а у р а

Дон-Карлосе. вгамуйтесь. Ви у мене, А не на вулиці. Ідіть, будь ласка. До н-К

il

r ,\ о

с

(не слухаючи її) Я жду. Ну що ж? Адже ж ти шпагу маєш,

До н-Г У ан Якщо

тобі скортіло

-

дуже

ПРf'шу. ( Б'ються)

Л а у р а Ай, ай, Гуанс! (Кидається на ліжко. Дон-Карлос падає)

До н-Г У а н Краіі. Вставай, Лауро! Л а у р а

Wo

там? У битий? І в моїї! кімнаті! Чудово! IlJ,o ж мені тепер робити, Гульвісо, дияво.\е? Куди ж його Я викину?

До н-Г У а н Та. маж",. він живий ще. (О1лядає тіло) Л ау р а Якраз, У саме І кров 1\ вже

живий! Дивись. проклятий! ПРОСТО серце ткнув його не схибю,. не йде з трикутної уразки, не дише - добре?

242


До н-Г У а

11

lJJo

робить?

Він сам того хотІВ.

Л а у р а

Ех, Дон-Гуане,

Аж прикро. Вічні фіглі та пригоди! .. А BC~, МОВЛЯВ, не винен. 3віДКІІ ти? Давно вже тут?

До н-Г У а н Я тільки ось приїхав, І то тихцем, мене Іце не простили. Л а у ра І зараз а,е згадач свою Лауру? Як так, то добрЕ'. Тільки ні, не вірю.

Ти пnуз двір ~!ій випадково ишов І дім забачив.

До н-Г У а !І Ні, МОЯ Лауро. СПНТі1.Йся Лепорел.,n. Я СПИНИВСЯ Край міста в під.\іЙ венті. Я Лаури В Мадріті йшов шукати. (fliлує її) Л а у р а

Чекай ... при мертвому?

Друже мій! з ним робити?

lJJo

До н-Г У а н Облиш його. Удосвіта раненько Я винесу його під опанчею І покладу на перехресті ...

243


Л а у р а

ТіЛЬКІ! Дивись, щоб не побачили тебе. Як добре ти зробив, що на хвилину Пізніш явився. В мене тут твої Приятелі вечеряли. Ось тільки Пішли вони. Якби ти Їх застав!

До н-Г У ан Лауро,

давно його ти любиш? Лау р а

Кого ? ТИ спиш. До н-Г У а н Ні. А признайся, СКІльки Разів мене ти зrадила тоді, Як не бу ло мене? Л а у р а А ти, гульвісо?

До н-Г У а н Скажи ж ... Ні, поговорим ОПlсля ...

сиЕНА ІІІ (Пам'ятник Командора)

До н-Г У ан Все йде на краще. Ненароком вбивши Дон-Карлоса, я чернецем смиренним Сховався тут і бачу кожний день l\10Ю вдову прекрасну, і, здається,

244


Запав ЇЙ в око. До цього часу Поводились ми чемно і пристойно, Але сьогодні зважусь на розмову. Пора. Як я почну? «Насмілюсь» ... ні ... «Сеньоро» ... ет! що в думку навинеться, То і скажу, без намислу, як справжній Імпровізатор пісні про кохання ... Вже час би ЇЙ приїхати. Без неї, Я думаю, нудьгує командор. Яким тут велетнем він виглядає! Які рамена! що за Геркулес! А сам небіжчик був малий та хирий! Тут він, зіп' явшись на ногах, не міг би До свого носа руку дотягти. Коли за Еску р' ялом ми зійшлись, Наткнувся він на шпагу і завмер, Немов на шпильuі коник польовий.

А вдачі він був I~PДOЇ, крутої

І мав одважний дух ... А! ось вона.

(Входить Дон н а-А н на) Донна-Анна Він знову тут. Мій отче, вибачайте,

I,Uo я порушила задуму вашу. До н-Г У ан Я мушу В вас, сеньоро, вибачення Прохати. Може, я перешкоджаю Печалі вашій вільно виливатись. Донна-Анна

Ні, отче мій, печаль моя в мені. При вас мої благання можуть в небо

Смиренно зноситись. Прохаю також І вас до них свій голос прилучити.

245


До н-Г У а: '

Мені МОЛИТЬСЯ з вами, Донна-Анно! Не годен я доручення такого. Я не поем ію грішними устам!! Святу МО.\итву вашу повторяти. Я тільки здалека дивлюсь на вас З побожністю, коли, СХИ.Н!ВIJIИСЬ ТИХО, Ви чорні кучері на мармур білий Розсиплете - і бачиться, шо тайно

На сей надгробок янгол прилетів.

В душі збентеженій я не знаходжу Тоді молитви. Я дивуюсь І;імо І думаю: щасливий той, чий мармур Зігріто подихом її небесним І скраплено слізьми ЇЇ І(охання.

Дон н а-А н н а Які чудні слова!

До н-Г У а н Сеньоро?

Донна-Анна Мені ... забули ви ...

До н-Г У ан

I,Uo недостойний Самітник я? I,Uo грішний голос мій Тут не повинен гучно розтинатись? Дон н а-А н н а

Мені здалося ... Я не зрозуміла ...

246


До н-Г у а ІІ

Ах, бачу: ви про все, про все дізналисы Дон н а-А І! н а

Про п..!о дізналась? Дон-Гуан Так, я не чернсuь ... Край ваших ніг пробачення благаю.

Дон н а-А н н а О, боже! встаньте. встаньте! .. Хто такии ви? До н-Г У ан Нещасний, жертва марного чуття! Дон н а-А н н а

О, боже мій! і тут, при цьому гробі! Лишіть мене! .. До н-Г У ан Хвилину, Донна-Анно! Одну хвилину! Дон н а-А н н а

lL!o, як зайде хто! До н-Г У ан Ні, грати замкнені. Одну хвилину! Дон н а-А н н а Ну?

lL!O? Чого жадаєте ви? До н-Г У а н

Смерті І О, хаи край ваших ніг умру я зараз,

247


Хай бідний прах МlИ тут же поховають. Не обік праху, милого для вас, Не тут-не близь'ко-далі, там де-небудь. Біля дверей, край самого порога. IJlоб каменя мого могли торкнутись Ви легкою ногою чи убранням, Коли сюди на цей надгробок гордий Ви прийдете, щоб кучері схиляти І лити сльози. Донна-Анна

Ви ума збулися! До н-Г У ан Хіба бажати смерті, Донна-Анно. То знак безумства? О, коли б я був Безумцем, я б хотів живим лишитись, Я б мав надію ніжною .\юбов'ю Порушити вам серце; о, якби Я був безумцем, я б тоді всі ночі Простоював перед балконом вашим, Я б серенадами ваш сон тривожив, Не став би я ховатись,- навпаки, Старався б вам потрапити на очі; Якби я був безумцем, я б не став Свої страждання зносити безмовно ... Донна-Анна

То це ви мовчите?

До н-Г У ан Ах, Донна-Анно. ие випадок, це випадково сталось,

IJlo вихопився Я, а то МОЄІ 248


Сумної таємниці ви не взнали б

Ніколи в світі ... Дон н а-А н на І давно мене ви Кохаєте? До н-Г У ан Давно чи ні, не знаю, Але відтоді лиш я склав ціну Хвилинному життю, відтоді тільки

Я зрозумів, що значить слово «щастя». Дон н а-А н на Ідіть собі

-- ви чоловік непевнии. До н-Г У а н

Непевний! Чим? Ц о н н а-А н на Я слухать вас боюсь.

До н-Г У а н я змовкну; тільки не женіть того, Для кого образ ваш одна відрада. Я не таю в душі палких надій. Нічого не жадаю, тільки вас Я мушу бачити, коли судилось Мені життя. Дон н а-А н на Ідіть не місце тут Таким словам, таким безумствам ... Завтра Прийдіть до мене; і коли на бога

249


Присягнетесь ПОВОДИТИСЬ зі мною З повагою, я вас прийму - а,\е ... Увечері, пізніш ... Як повдовіла, З того часу не бачу я нікого ... До н-Г .у а ІІ Ви янгол, Донна-Анно! Хай господь у тішить вас, як ви самі сьогодні

Утішили нещасного! .. Дон н а-А н на Ідіть же.

До н-Г У а н Одну хвилинку Іце.

Дон н а-А н на Ні, треба, мабуть. Самій піти ... До того ж і моління На ум не йде. Ви свіТСЬКIІМИ річами Мене розважили; від них вже ухо Моє давно. давно відвик ло. Завтра Я вас прийму ...

До н-Г У а

11

lJle вірити не смію. Не смію щастю я свому віддатись! Я завтра вас побачу ... І не тут. Не крадькома! дОННі'-Анна Так, завтра, завтра. Як вас зовуть?

250


До н-Г У а н Дієго ,~е-Кальвадо. Д

()

н н а-А н н а

Прощаlіте. Дон-Дієго. ( ВИХОДИТЬ)

До н-Г У а н Лепорелло!

(.Асnорслло ВХОДИТЬ) Леп оре л.\ о Чого вам треба?

До н-Г У а н Любий Лепореллоl Завтра! - чуєш? «Завтра, Увечері, пізніш ... » Мій Лепорелло, Вже завтра! .. От UJ,o, приготуй меНІ ... Я, мов дитя. щасливий!

Я...

я

Іцасливий!

Лепорелло

Донна-Анна Далась на мову? Пару слів ласкавих Вона до вас промовила, чи, може, ви поблагословили?

n

До н-Г У а н Ні,

Мій Лепорелло, ні! Вона у себе Побачення.

побачення

мені

Призначила! Лепорелло

Невже? О, вдови, вдови І Всі ви одної вдачі.

251


Дон-Гуан

Я щасливий! Співати хочу, світ увесь обняти! Лепорелло

А командор?

Wo

скаже він про це?

Дон-Гуан

Ти думаєш, він буде ревнувати? Вже певно ні: він чоловік розумний І як умер. з того часу притих. Лепорелло Ні, ви пог ляньте на його статую.

Дон-Гуан

ШО ж? Лепорелло Ніби дивиться вона на вас сердиться.

Дон-Гуан Іди лиш, Лепорелло, Проси ЇЇ ласкаво завітать До мене, ні. до Донни-Анни, завтра. Лепорелло

Статую в гості кликати! Навіщо? Дон-Гуан Вже Ж, певно, не для милої розмови­

До Донни-Анни запроси статую Прийти пізніш увечері І стати Біля дверей на варті.

252


Лепорелло

Ну й охота у жарти вам заходити, і з ким! Дон-Гуан Іди ж.

Лепорелло Але ...

Дон-Гуан Іди. Лепорелло Преславна, пишна Статує! Пан мій, Дон-Гуан, покірно Вас просить завітати ... Ні, не можу,

Ій-богу, страшно. Дон-Гуан Тхір! Ось я тобі! .. Лепорелло

Чекайте. Пан мій, Дон-Гуан, вас просить Прибути завтра ввечері пізніш До вашої дружини в дім і стати Біля дверей ... (Статуя lшває 20ЛОВОЮ на знак З20ДИ) Ай! Дон-Гуан Цlo там? Лепорелло Ай, ай. ай!

Ай, ай! .. Умру.

253


Дон-Гуан Шо сталося тобі?

Леп оре л л о (киваючи 20ЛОВОЮ) Статуя ... ай! Дон-Гуан Ти к,\аняєшся? Лепорелло Ні,

Hf: Я

-

вона!

Дон-Гуан

lJ!0

за бредню верзеш тиf

Лепорелло Підіть саМІ. Дон-Гуан Ну. от дивись, нікчемо! (До статуї). Я, пане командор, прошу тебе Прибути завтра до вдови твоєї, Де буду я. і СТі\ТН там на варті Біля дверей, І110? ('іу д"Ш? (СТПТУЯ киває знов) Боже мій! Лепорелло

А що? Чи я вам не казав ... Дон-Гуан Ходім.

254


CI,JEHA IV (КіШІата дOHНll-AHHи) Дон-Гуан

і

Донна-Анна

Донна-Анна Я прийняла вас, Дон-Дієго! Тільки Боюсь, lЦО вам МОЯ сумна розмова Нуднею буде. Бідна удова, Я все свою утрату пам'ятаю: Мішаю сльози з усміхом, мов квітень.

Wo

ж мовчите ю;?

Дон-Гуан Тішуся безмовно, В уяві, !Qo на самоТІ ЗІ мною Прекрасна Донна-Анна. Тут - не там, Не при надгробку щасного мерцяІ бачу вас уже не на колінах

Пере; хо,\одним, мармуровим мужем. Донна-Анна Та ви ревниві, Дон-Дієго! Муж мій І в гробі мучить вас.

Дон-Гуан Я не повинен Вас ревнувати: ви його обрали.

Донна-Анна Ні, З Дон-Альваром взяти шлюб мені Велі~а мати. Ми були убогі, А Дон-Альвар - багатий.

255


Дон-Гуан

l,Uастя мав! Скарби порожні він до ніг богині Зложив: от чим досяг він раювання! я~fiи я перше вас пізнав

-

як радо

Мій славний стан, багатства, все б віддав.

Все за єдиний ваш ласкавий погляд! Скорявся б я небесній вашій волі.

Як раб! Всі ваші примхи я пізнав би. Щоб Їх запобігати, щоб життя

Вам чарівною казкою здавалось! Але, на жаль, мені судилось інше! Донна-Анна Дієго, досить! Слухаючи вас,

51

мимохіть грішу

-

мені не вільно

Кохати вас, бо удова повинна І домовині вірною зостатись. Коли б же знали ви, як Дон-Альвар Мене кохав! О, Дон-Альвар вже певно Закоханої дами не прийняв би У себе в домі, бувши удівцем. Він був би вірний шлюбному коханню. Дон-Гуан

Не мучте серця, Донна-Анно, вічним Нагадуванням про свою дружину. Доволі з мене кари, хоч на кару Від вас і заслужив я, може. Донна-Анна Чим? Вас путами не зв'язано святими Ні з ким, хіба не правда? Покохавши

256


Мене, ви проти мене й проти неба Не винні. Дон-Гуан

Боже! Проти вас! Донна-Анна Хіба Ви винні проти мене? То скаЖІТЬ же­ Чим? .. Дон-Гуан Ні, ніколи! .. Донна-Анна

IJjo таке, Дієго? Ви проти мене винні? Чим, скажіть. Дон-Гуан Ні, НІ, нізащо!

Донна-Анна ие, Дієго, дивно. Я прошу, я від вас жадаю ... Дон-Гуан

Ні. Донна-Анна А! Ось як ви маш покірні волі, А що мені ви зараз говорили? IJjo ви б хотіли стать моїм рабом. Дієго, я розгніваюсь: каЖІТЬ. Чим проти мене винні ви? .

ВоrОНIІЙ

257


Дон-Гуан Не СМіЮ: Тоді мене зненавидите ви. Донна-Анна Ні, ні! Я пас заздалегідь ПРОLцаю,. Але я знати хочу.

Дон-Гуан Не бажайте Страшну, убійчу таємницю знать. Донна-Анна Страшну! Ви мучнте мене, дієго: Я страх яка цікава - ІІ10 таІ,е? І як образити мене могли ви? Я вас не зна.\а. Ворогів у мен(' Нема і не бу.\о. Убійник мужа Один І Є.

Д (І І!

-

Г У а н (про себе)

Іде до краю справа! Скажіть мені: неlпасннй Дон-Гуан Вам не знайомий?

Донна-Анна Ні, ЙОГО я зроду Не 6ачи.\а. Дон-Гуан В душі у вас до нього Є ворожнеча?

258


Донна-Анна З обов' язку честі. )\ле ви одхиляєте мене

Від мого запитання, Дон-Дієго-· Я вимагаю ...

Дон-Гуан

lJJo,

якбн зустріли

ВИ Дон-Гуана?

Донна-)\нна Я б тоді злочинцю Кинджал всадила в се рце. Дон-Гуан Донна-)\нно,

Де твій кинджал ? Те се рце ось. Донна-)\пна

Wo

Дієго!

ви? Дон-Гуан Я НС Дієго

-

яГуан.

Донна-)\нна О, боже І Ні, цього не :\fоже бути, Не вірю, НІ ... Дон-Гуан

Я Дон-Гуан. Донна-)\нна Неправда.

259


Дон-Гуан

Я твого мужа вбив і не шкодую, І каяття в душі моїй нема. Донна-Анна

l!!o чую я? Ні, ні, не може бути. Дон-Гуан

Я Дон-Гуан, і я тебе люблю! Дон н а - Анн а (падаючи) Де, де я?. Ох ... я млію, млію! Дон-Гуан

Небо!

l!!o з нею? l!!o з тобою, Донна-Анно? Прокиньсь, опам'ятайся: твій Дієго, Твій раб край ніг твоїх!

Донна-Анна Покинь мене.

(Мляво). Ти, ти мій ворог-ти відняв у мене

Все,

uJo в житті було ... Дон-Гуан Створіння

любе!

Я ВСІМ готов удар мій відкупить, До ніг припавши, жду твого наказу: Звели - умру, звели - я дихать буду

Для тебе лиш ...

Донна-Анна Так ось той Дон-Гуан ...

260


Дон-Гуан А правда, вам його намалювали

Злочинцем, нелюдом? О, Донна-Анно, Чутки ті, може, в дечому й правдиві; На стомленім сумлінні, може, зла

Багато залягло; але відтоді, Як вас побачив я, все одмінилось: Здається, я на світ родився знов! Вас полюбивши, я люблю чесноту­ І в перший раз смиренно перед нею

Згинаю треМТЯЧІ1 свої коліна. Донна-Анна

О, Дон-Гуан - я знаю - красномовний! Я чула: він лукавий чоловік ... Ви, кажуть люди, баламут безбожний, Ви сути й демон. Скільки ви нещасних Жінок звели? Дон-Гуан

Ні одної з них досі Я не кохав. Донна-Анна І я тому повірю,

Wоб Дон-Гуан уперше закохався, Wоб не шукав нової жертви він! Дон-Гуан

Якби я туманити вас хотів, Чи я признався б і назвав би вам Ім' Я те, що не можете ви чути? В чім тут ознаки намис.\у, лукавства?

261


і1 n llна-Анн,;

Хто розбере вас? Тільки ж як мог ли ВІІ Сюди ПРИЙТИ, вас тут Г,ЮГ ЛИ впізнать­ І не МИНУТИ б вам лихоЇ смерті, Дон-Гуан

Wo

смерть? За мить побачення такого Я без вагання дам життя.

Донна-Анна А як же Ви звідси вийдете. нсобереЖIlніJ?

Дон - Г У а н (цілує її ри"'и) І ВИ за долю бідного Гуана В тривозі! Так ненаЕисті нема В душі твоїй небесній, Донна-Анно?

Донна-Анна ОХ, 60;-I>:е мій, якби ж то я МОГ.\а Ненавидіти вас! Але вже треба Розстатись нам.

Дон-Гуан Коли Ж, !(().\Н ~!!I знову ПобаЧIIl\ЮСЬ?

Донна-Анна

Не знаю, коли-небудь. Дон-Гуан А завтра?

Донна-Анна Де ж?

262


Д()н-Гуан

Ось тут. Донна-Анна О. Дон-Гуане, Яка на серце я слабка І Дон-Гуан Тепер На знак ПРОІЦаІ!НП :vІИрниІІ поцілунок ...

Донна-Анна Іди. пора. Дон-Гуан

Один. хо.\одний. МИРНИЙ ... Донна-Анна Який наСТИР/\I!виі:Н Та на вже, ось ... (Стукають) l,Uo Ta~I за стук? Сховайся. Дон-Гуане.

Дон-Гуан ПРОlllаіі же. до побачення. кохана. (ВиХОДНТІ> і вбі1.ає знову) А! .. ДОflна-Апна

l,Uo тобі? А! .. (Входить статуя Ко.нандора. Донна-Анна падає) Статуя

Я прийшов на заклик. Дон-Гуан О. боже! Донна-Анно!

263


Статуя Кинь її,

Все скінчено. Дріжиш ти, Дон-Г уане? Дон-Гуан Я? ні! .. Я запросив тебе

Wo

радиіі,

бачу. Статуя

Руку. Дон-Гуан

Ось вона ... О, тяжко Стискає кам'яна його правиця! Лиши мене, пусти, пусти ж бо руку! .. Я гину - край всьому - о. Донна-Анно! .. ( Западаються)

1830

МОУАРТ І САЛЬ€РІ СУЕНА

ПЕРША

Кімната

С а л ь є р і (сам) Всі кажуть: правди на зеМЛІ нема, Але ж немає правди і на небі. Мені так ясно це, як проста гама. Родився я з любов'ю до мистецтва;

264


Дитиною у давнш церкві нашш, Коли я чув, як грав орган вгорі, Я слухав і заслухувався - сльози Непрохані з очей мені текли. Дитячі забавки я кинув рано, Науки, що у зв'язку не були

З музикою, мені обридли. Гордо Я з рікся Їх і лиш оддав себе Одній музиці. Перший крок важкий І перший шлях нудний. Я переміг у сі ті перешкоди. Ремесло Узяв я за підставу для мистецтва,

Зробився я ремесником. Набув Покірливу, суху рухливість пальцям І певність уху. Звуки я убив,

Мов труп, розтяв музику. Іпровірив Гармонію алгеброю. Тоді Вже я одважився, в науці певний, Віддатися привабі творчих мрш. Я став творити, але нишком, навіть Не сміючи ще марити про славу. Нерідко в келії своїй безмовній Днів три просидівши без Їжі й сна, Зазнавши запалу і слів натхнення, Палив я труд свій і дивився зимно, Як думи-звуки,- ті, що породив, Палаючи, щезали з легким димом! .. ІД0 я кажу? Коли великий Глюк Явився і нові відкрив нам тайни (Які глибокі, чарівничі тайни!),­ ЧИ я не кинув все, що знав раніш, ІД0 я кохав, чому так па,\ко вірив, І не пішов бадьоро вслід за ним, Покірливо. мов той. ПіО заблудився

265


І стрічним був посланий в і!IШИИ бік? Нарешті, витривалістю міцною В мистецтві lІеобмежному досяг

Я ступеня ВІІСОКОГО. І слава Мені всміхнулась; я в серцях людей Знайшов співгомін для своїх утворів. Я був lцасливий: тішився спокійно Т рудом, успіхом, славою, а також Т рудами і успіхами своїх Товаришів у дивному МИСТfцтві. Ні! Я ніколи заздрості не знав! Ніколи!- ні тоді, коли Піччіні Заполонив слух диких парижан. Ані тоді, КО.\И почув уперше Я Іфіl'енії велебні звуки. Хто скаже, що Са_\ьєрі ГОРдОI!lІТШ!

Був коли-небудь заздrієм гане6Шlill. Гадюкою. '!ІО л юди розтоптаJ\ И. Вона ж пісок гризе я знесиллі I1 сказі? Ніхто! .. А нині·- ca~1 скажу - я !lині Заздрій! Так, заздрю п Асі:'1 своїм cep\~eM, Запекло заздрю, Г.\ибоко ... О, небо! Де ж справедливість, І<ОЛИ да р святий. Коли СЮ1 геній той не в нагороду Г арячоі .~ юбові, саможе рт!3и, Трудів, напружень і молінь ГЮС.\ано, А осяває ГО.\ову свавольця. Гульвіси марного? .. О. Моцарт. Моцарт! ( Входить Мо у,арт )

Монарт Агаl побачив тиl а я хотів

Тебе потішити нежданим жартом.

266


С а

.\ ь Є рі

Ти тут? Давно? Моцарт Ц],оЙно. Я йшов до тебе,

Ніс дещицю тобі я показать, Але, проходячи повз корчму, раптом Почув я скрипку ... Друже мій, Сальєрі! Смішніш нічого зроду ти не чув! .. Якийсь сліпий, старнй музика в корчмі Уоі che sapl:te 1 грав собі. Чудово!

Не вдержався. привів я скрипака, Ц],об він тебе потіШIІВ своїм хистом. Ану, ходи!

(Входить С/lіпий дідусь із скрипкою) Нам з Моцарта lцо-не6удь! (Дідусь цає арію з Дон-Жуана. Моцарт ре1.0че)

С а .\ ь є D і І ти сміяться можеш?

Моцарт Невже ж

О, СаJl.ьєрі! сам ти не смієшся?

С а .\ ь Є Р і Ні, Я не сміюсь, ко.\и маляр нікчемний Понівечить Мадонну Р<,.фаеля, Я не сміюсь, КОАИ фігляр мізерний Потворою соромить Алігьєрі ... Іди, старий! 1

О ВИ, кому відомо.

(;TQ.J.).

267


Моцарт Чекай: ось на тобі;

Пий за моє ЗДОРОВ.'\я ... (Дідусь виходить) Ти, Сальєрі,

I,Uocb не в гуморі. Я прийду до тебе Вже іншим часом.

Сальєрі

Wo

ж, пак, ти приніс?

Моцарт Ні

-

так; дрібничку. Серед ночі якесь

Я довго все не міг ніяк заснути, І в голові крутились дві-три думки.

Сьогодні я Їх записав. Хотів був Почути осуд твш; та не до мене Тобі тепер ... Сальєрі

О, Моцарте, мій дружеl Коли ж тобі не радий я? Сідай; Я слухаю. Мо цар т (сідає за фортепіано) Ну, уяви, собі ... Кого б то? Ну, мене - молодшим трохи, Закоханим,- але не дуже, злегка; 3 красунею чи з другом - хоч з тобою,­ Веселий я ... Та враз: мара з могили, Раптова темрява чи щось такого ... Так слухай-но ... (Грає)

268


Сальєрі

Ти йшов до мене з сим міг спинитись коло корчми й слухать

Сліпого жебрака-музику! Боже! Ти, Моцарте, не вартий сам себе. Моцарт

ЧJо ж, добре? Сальєрі

О, яка ж то глибина! Яка рішучість, згідність надзвичайна! О, Моцарте, ти бог, а сам не знаєш Того; я знаю, я! Моцарт Ба! справді? може ... Т а божество моє вже ІСТИ хоче ... Сальєрі Послухай: пообідаємо разом В готелі Золотого Лева.

Моцарт Добре; Я радий. Тільки дай зайти додому Сказати жінuі, шоб мене обідать

Вона не жда-;'а.

7Виходить)

Сальєрі

Жду тебе; гляди ж ...

(Сам)

Ні! Я не можу сперечатись далі

З моєю долею. Мене обрано Спинить його - або ми всі загинем;

269


Ми всі, 'І'>:ерці, ~ІУЗИКІІ вірні слуги, Не я один зі славою моєю ... Яка користь, що Моцарт буде жить І досягне новоі верховини! Чи тим він піднесе мнстецтво ? Ні! З його загином і воно загине: Наслідника він нам не полишить.

Яка в ньому користь? Мов херувим, Він кілька раЙСЬКIІХ нам пісень' приніс, Wоб збурить неОКРИ.\ене бажання В нас, дітях пороху. j від.\етіти! Лети ж, лети! .. і ЧІІМ скоріш, тим ліпше ... Сей дар Ізори милоі - отрутуЯ вісімнадцять літ ношу з собою. З того часу життя мені не раз Тяжкою раною здава ~ocь; часто Я з ворогом за чаркою сидів, )\ле ніколи голосу спокуси Я не піддався, хоч не боязкий, Хоч глибоко образу почуваю, Хоч не J\Iоблю життя. Проте барився. Як спрага смерті мучила мене-

Wo вмерти? я гадав собі: життя Ще, може, дасть мені дари незнані,

We, може, прийде захват неземний І творча ніч і чарівне натхнення; Новий ще, може. Гайден нам утворить ВеJlичне щось -- і н натішусь НИJ\I ... КОЛИ гуляв Я з гостем осоружним, Я думав: може. траПI!ТЬСЯ мені We зліший ворог і образа зліша Впаде на мене з гордих верховин, Тоді. дарунку мій. не згинеш марно. І я не помилився! Бо знайшов

270


я ворога ;\lОГО, і Гаilден інший

l\!IeHe впоїв солодким раюваШfЯI\І! Тепер пора! Кохання подарунок

Сьогодні в чаРІ<У приязні перейде.

С!JЕНЛ ДРУГА (Окрема кімната в 1Отелі; форгеnіано) Лlоцарт і Саль єрі (за сто.ІО.н)

Сальєрі Чого сьогодні хмурий ти?

Моцарт Я?

Ні!

Сальєрі ТІ!, Моцарте, стривожений ЧШІ-небудь? Обід ПОРЯДНИЙ і смачне пино. А тн МОВЧИШ І супишся. Моцарт

ПризнаТIІСЬ. 1\1ій Requiem мене тривожить ... Сальєрі

А! Ти компонуєш Requiem? Давно? Моцарт давно, шось тижнів три. Але щось дивне ... Казав тобі я?

271


Сальєрі

Ні! Моцарт

Так с\ухай: Тому три тижні я вернувся пізно

Додому. Кажуть, що приходив По мене хтось. Чому і як - не знаю, Але всю ніч гадав я: хто б то був? І!!о мав до мене він? На завтра знову Заходив він і не застав мене. На третій день я грався на підлозі З моїм хлоп'ятком. Кликнули мене: Я вийшов. Чоловік в убранні чорнім, Ввічливо уклонившися мені, Промовив:-«Rсquісm» і щез. Я сів І зараз став писати - і відтоді Більш не приходив ЧОРНИЙ чоловік. А я і радий: жаль би був мені Покинути цю працю, хоч готовий Вже Requiem. Але, проте, я ... Сальєрі

І!!о? Моцарт Та соромно мені признатись ...

Сальєрі В чім? Моцарт Вночі і вдень спокою не дає Мені той чорний чоловік. За мною,

272


1\ІІов тінь, женеться він. От навіть зараз Мені ввижається, шо з нами третій

Сидить вІН...

Сальєрі

Годі! !,Uo страх дитячии! Розвіи химерну думу. Бомарше Було казав мені: «Сальєрі, брате, Коли тебе обсядуть чорні думи, То відіткни собі шампана пляшку Чи почитай «Весілля Фігаро» ... Моцарт

Так! Бомарше тобі був щирим другом; Для нього ти Тарара написав, Чудову річ. Там є один мотив,Я все тверджу його, коли щасливий ... Ля-ля, ля-ля ... Чи то, Сальєрі, правда, кажуть, Бомарше струїв когось?

!,Uo.

Сальєрі

Не думаю: він дуже був смішний Для ремесла такого. Моцарт О, він геНlИ, Як ти і я. А геній і злочинство Дві речі зовсім несумісні. Правда? С а .\ ь є рі Ти думаєш?

(Kидa€ отруту

8

склянку Моцарта)

Ну, пий же!

273


Моцарт За твоє Здоровля, друже, за ту спілку щиру,

Що в'яже міцно Моцарта й Сальєрі, Як двох синів гармонії. (П·є). Сальєрі

Стривай! Стривай, стривай! Ти випив? Сам, без мене? Моцарт Наївся, досить. (Кидає серветку на стіл

йде до

Фортепіано) Слухай же, Сальєрі,

Мій KCl]uiCIll (1рає) Т 11 пла чеш? Сі\льєрі Я ці СЛЬОЗІ! Уперше ллю: і боляче, й приємно ... Немов я справив прикрий обов'язок, Мов ніж одтяв мені болючий орган!

О, друже Моцарте, ці сльози ... ти Не помічай Їх. Грай же, поспішай Ще звуками меНІ наповнить душу. Моцарт Якби усі так відчували СИ,\у Гармонії! Та ні: тоді б не міl' Світ існувати, бо ніхто б не став

Про справи ницого життя і дбати, Всі віддались би вільному мистецтву r Нас мало вибраних, щаСЛlІвців марНІІХ,

27+


IJJ,o нехтують огидною користю, Єдиного прекрасного жерців, Чи правда? Але я слабий сьогодні, Мені щось важко; я піду засну, БуваJі здоров. С

J .\

Ь Є Р і

Ходи здоров.

(С а.и) Заснеш Навіки, Моцарте! Невже ж пін правий, І я не геній? Геній і злочинство Дві речі несумісні ... Ні, неправда: А Бонаротті ... Чи то казка люду, Юрби безглуздої - й не був злочинцем Великий будівничий Ватікану ?

1830

І. Козлов КОЛИ Б Я ЗНАВ

Коли б я знав, даремно б свою силу І молодість свою не занедбав. Твоя любов зведе мене в могилу. Загину я ... Коли б я знав! Клялася ти, але згубив я мрії. Молився я, молитись перестав. Ти плакала - не вірив я надії ... Коли б я знав, коли б я знав!

275


Душа болить ... Я мучусь, я страждаю ... Я забуття даремно викликав,Його нема ... Дійшовши шлях до краю, Я прошепчу: Коли б я знав!

1893

р.

М. Некрасов ЗЕЛЕНИВ ШУМ

Іде, гуде Зелений шум, Зелений шум, весняний шум,. Гуляючи як схопиться Десь вітер горовий, Хитне кущем-вільшиною, Квітчаний пил роздмухає Хмаринкою. Все в зелені­ Повіт ря і вода. Іде, гуде Зелений шум, Іде, гуде весняний шум! - Дружина в мене лагідна. Наталочка-білявочка, Як тиха та вода! Але біда ЇЙ сталася, Як літом жив я в городі ... Сама, дурна, призналася! Отож удвох у хаті ми Зимою сидимо. Спідлоба жінка дивиться, Зорить, мовчить вона. Мовчу ... а думка проклята

276


Спокою не дає. Убить ... так жаль сердешної! Знести ... так сил нема! А тут зима потворою Реве і день, і ніч:

"У бий, убий злу гадину! За зраду кара - смерть! А то ввесь вік нудитимеш, Ні вдень, ні в довгу ніченьку

Не знайдеш забуття!» Під пісню-сніговійницю

Зла думка в серце в'Їлася-­ Я вигострив ножа. Аж ось весна підкралася ... Іде, гуде Зелений шум ! Іде, гуде весняний шум! Мов молоком окроплені, Стоять сади, пишаються,

Тихенько шелестять. Пригріті теплим сонечком, Шумлять веселі-радісні Смерекові гаї. Новою вкриті зеленню, Нову лепечуть пісеньку І блідолиста липонька, І біла вся березонька В зелених кісниках. Шумить висжий клен ... Шу:wлять вони по-іншому,

По-іншому - весняному! Іде, гуде Зелений шум, Зелений шум, весняний шум! І слабне думка вражена, Ніж падає із рук ...

277


А всюди пісня стелеться Одна в гаю, в лугах: «Люби, ще поки лю6итьt.:я, Терпи, аж доки терпиться, Прощай, коли прощається, І бог тобі суддя!»

1. Туринєв ПОРІГ

І з «П осзій в прозі»

я бачу величезну будівлю. В передній СТІНІ вузькі двері відчинено

навстіж;

за

дверми по­

нура тьма. Перед високим порогом стоїть дін­ чина ... руська дівчина.

Морозом віє та безпросвітна тьма, і разом з льодяною цівкою вилітає з глибини будівлі по­

вільний та глухий голос:

-

О ти,

1I.J0

хочеш переступити сей поріг, чи

знаєш же ти, [цо тебе чекає? - Знаю,- відповідає дівчина. - Холод, голод, ненависть, глум,

погорда,

:зневага, тюрма, хороба, навіть смерть.

-

Знаю. Uілковита зацураність, самітність ... Знаю. Я готова. Я знесу всі страждання,

всі удари.

- Не тільки від ворогів, від друзів? - Так... від них. 278

але й від рідних,


Добре. Ти готова на жертву) Так.

На безславну жертв~ ? Ти загин~ш, і ні­ хто ... ніхто не знатиме наВІТЬ, чию пам ять ша­ нувати.

Мені не треба ні вдячності, ні жалю. Ме­

-

ні не треба імені.

Чи ж готова ти ... на з.\очинство?- Дівчина

похнюпила

голову.

-

І на злочинство готова ... Голос не зараз розпочав свої запити. - А чи знаєш ТИ,-заговорив він нарешті,­ що ти можеш зневіритись в тім, чому віриш те­

П2р, можеш прийти до мислі, що помилилась

даремно згубила своє молоде життя? - Знаю і се. І все ж таки я хочу ввійти. - Ввійди! Дівчина переступила поріг - і важка засло­ на

впала

-

за

нею.

Дурна!- про скреготав хтось ззаду. Свята!- почу лось звідкись у відповідь.

О. Фет І. ВЕСНА

я прийшов до тебе, мила, Розказать, що сонце встало,

Wo

його живуща сила

В листі променем заграла, І у лісі щохвилини Кожна брунька оживає,

279


лунає спів пташиний, нове життя буяє,

l,Uo до тебе з тим же палом Б' ється серце, ллється мова, l,Uo душа, пойнята шалом, Вся тобі служить готова, l,Uo на мене повіває Wастя, радість відусюди ... l,Uo співатиму, не знаю, Але співів - повні груди!

1898

р.

11 Сонця промінь палкий грав на липах в садку, Рисувала ти щось на блискучім піску. Я думкам оддавався, я вірив весні,Але ти не сказала ні слова мені. я давно відгадав, що моя ти була,

l,Uo для мене ти щастя своє відда.\а; «Сталось так, я казав, не по нашій вині!»

Ти ж нічого на це не сказала мені. я стогнав, я благав, що не слід нам кохать,

IJ];o нам треба в минулому все занедбать, l,Uo в прийдешнім цвітуть всі права красоти,­ І ніч()го мені не відмовила ти,

280


Я очей не відводив од тебе в TPYl-lі,­ Згаслу тайну хотілось пізнати меНІ,

На лиці твоїм вирок для себе знайти, І нічого ... нічого не мовила ти.

1898

р.

Ф. Тютчев

SILENTIUM

1

Мовчи, заховуй од життя І мрії, і свої чуття! Нехай в безодні глибини І сходять, і зайдуть вони, Мов зорі ясні уночі: Любуйся ними і мовчи.

Як серцю висловить себе? Чи ж зрозуміє хто тебе? Не зрозуміє слова він, Бо думка висловлена - тлін. Джерел душі не руш вночі: Живися ними і мовчи.

в собі самому жить умій! Є цілий світ в душі твоїй Таємно-чарівливих дум; Заг лушить Їх буденний шум, І зникнуть, в сяйві дня мручи, Ти слухай спів їх і мовчи! 1

Мовчання

(лат)


з

БО.J\ГАРСЬКОІ

Іван Вазов ВІДГУК СКЕЛІ

Чуткий граніт розмову мав зі мнсю, Якось я скрикнув раз у лютии час: «Я знову сам! все сам! О, як до вас, До скель, подібний я! Чи з самотою В житті вже я не розлучусь ніяк?}) І скеля каже:- Так! «Збагнув я все життя ... Душа зболіла В полоні зрад, гризоти іскорбот.

Були омани, мрії, сни - і от Розвіялись вони ... Чи ll.Je судила Мені вернути доля юні дні?» І скеля каже:- Ні! «Досяг вершин я в ':урі. боротьбс.о. Але зазнавши слави, жовч я пив. Зуб заздрості не раз мене вкусив; І, зранений, я гордо вийшов з бою­ Сумний світив мені на небі знак!» І скеля каже:- ТакІ

282


«Я сіяв, працював, мав віру, смілість, Мій спів був правді і добру хвала, На троні ж бачив я лиш море зла ... Дай, каменю, мені твою змертвілість, Дай міць убити всі чуття в мені!» І скеля каже: - Ні! «Як Я умру, це Новий співець, Повстане - хай Про торжество

серце заніміє! нового віку син тоді співає він добра, нехай зоріє

І переможцем буде той юнак! .. Мовчиш, граніте? Чом не скажеш : Так!"

1920

р.


з СТАРОІНДІЙСЬКОl

З. Хітопадсші

( давнєіндіііське) «Він чужий нам, чи свій? чи він рідний. Чll ні?» Так питаються душі дрібні. Для високих істот цілий світ, вся земля,­ наче рідна сім'я.

284


з

ПЕРСЬКОl

ДжеЛЮlдін-Румія nерськии поет,

1207--1273

О, ти, що сну не знав од віку в сяйві неба! Якби ж ти людям вид свій хоч у сні являв! Сказати? Ні, блажен той, хто мовчить, як треба.

Ти так же все мовчиш, як од віків мовчав.

285


з

ІТААlйСЬКОI

Данте Алі~ієрі БЕАТРІЧЕ

Хто Той Х то Хай

Беатріче в колі пань спізнає, знайде шлях до вищої мети; ж їй під ласку зможе підійти,. в небо той подяку посилає.

Ії красу чеснота захищає Від заздрості і чаду суєти, А це любов примушує цвісти І віру і надію окриляє. В її поставі скромно-чепурній Чесноти, повні лагідного сяння, З її принад беруть зачарування.

І як нема ЇЇ в юрбі гучнш,

Ті, що думки пошлють наздогін ш, Зворушені зітхають од кохання.

286


ІЗ

АНГ.JI/ЙСЬКОІ

Уілья.н Шекспір ПРОЛОГ

ДО

ТРАГЕДП

"РОМЕО ТА ДЖУ ЛЬ€ТТА"

В розкішній Вероні, де ця відбувається дія,

Дві рівно поважні родини, підпавши злобі,

Змагалися здавна

в запеклій тяжкій боротьбі,

Аж доки не сталась жахливо-трагічна подія.

Під впливом зловісних п.\анет, супротивних

собі,

З утроб ворогів, де буяла жорстока стихія,

З' явилася пара коханців, прекрасних, як мрія,

Але Їх кохання пішло на поталу судьбі. Всі люті пригоди тієї сумної любові,

ІД0 жертвою впа.\а ненависті впертих родин,

2аї


Обливши )Х згоду потоками чисто) крові,

Ми маєм явити на протязі ДВОХ-ТРЬОХ годин.

Як зволите пильно дивитись на зміну картин,

Ми вади свої надолужимо щирістю мови.


з

НІМЕПЬКОІ

Г. Гейне

СВІТОВА РІЧ

Хто багато має, той

IJJe собі здобуде, А хто мало, то тому

Мало і прибуде. в тебе дасть-біг хай тебе Знищить, хто здолає, Бо той має право жить, Хто що-небудь має. Відень,

19.

м.

Вороний.

1895

р.

289


РОЗУМНІ

ЗОРІ

Квітки, що під ногами в нас. Ми топчемо байдуже Хто йде, наступить, і дарма, Чи він слабий, чи дужий. І перли на морському дні Є способи здобути Просвердлять дірку і в ярмо Ну шнуром Їх тягнути. Розумні зорі! Від землі Вони ген-ген далеко; Шатро небесне - вічна ІМ І певна забезпека. Відень,

1895

р.

ЗУСТРІЧ

Повита листям альтанка. Вечір. Ми край віконця удвох сиділи. На небі місяць весело сходив, Ми ж, як два привиди, там майоріли.

Дванадцять літ вже відтоді збігло, Як ми востаннє отак сиділ!!.

290


Колишня іскра і вогник з неї Тим часом

ЗІ'асли і пе рет ліЛІ!,

Сидів я мовчки, Але дівчина Роздмухать попіл все намагалась Той давній попіл мого кохання, Т а жодна іскра вже не займалась. «Лихі Т яг ла Хиткі Робив

думки я перемагала, так далі, все без упину,­

мої вже ставали сили ... » при тому я глупу міну.

Коли ж вертав я, то ПаУЗ мене Дерева в сяйві неслись, мигтіли, Мов ті примари. Wocb голосило ... Я ж і примари хутко летіли. Ні.1011,.

ДО

1895 {'.

АЛЬБОМА ОДНОї ПАНІ

Uілувати ручки, і бриля скидати, І згинать коліна, і чолом давати,-

ие, дитятко, тільки марне малпування, Нк нема до того в серці почування. Ri.1CHh,

1895

р.

2'J!


ПЕРЕСТОРОГА

Словом зимним не важся вражати Юнака, що прийшов до порога В тебе ласки, убогий, прохати.

Стережись І Може, він

син бога?

Стережись І Бо як прийде у славі Він, одзначений ласкою бога, То тоді твої очі лукаві Не знесуть його сяйва святого. Відень,

1895

р.

ДОБРА

ПОРАДА

Кинь журбу свою і соромІ Дбай, піклуйся без упину, І тебе вшанують люди, Підшукають і дружину. Справ з музиками весілля, З ними ж бо і свято краще, І як тещу поцілуєш,

То не думай: «От чума ще І"

292


Про князів кажи ввічливо, Про жінок ... не омилися. І коли свиню заколеш, На ковбаси не скупися. Ти забув за церкву,- дурню, Завертай туди частенько; Вздриш попа, йому вклонися І пошли вина хутенько.

Засвербить тебе, почухайсь, Тільки так, l!!об було гречно; А якщо в чоботях мулить, Взуй пантофлі - і безпечно. Страву жінка пересолить, Затаї вразливе слово І промов ласкаво: «Любко, Як ти робиш все чудово!»

Схоче жінка хустку мати, Дві купи для неї сам ти, ЦJe й мереживо в додаток, І браслету, й діаманти. Як послухаєшся, друже,

иеї ради, то здобудеш В небі рай, а на землі тут Преспокійно жити будеш. Білень,

1895

р.


з

ФРАНllУЗЬКОl

Сюллі

II РЮДО/l!

І. ДВА

ГОЛОСИ

Два голоси в душі збентеженій мош Змагаються з собою якомога Блюзнірство розуму вступає в бій З любов'ю чистою до бога. «Отця, Властителя нема на світі цім! Так до любові розум промовляє.­ Дивись: усюди зло панує в нім!» А та відказує: «Нас віра підтримає ... Надію в бозі поклади, Люби і вір - оце твоя дорога! Безсмертна я - і відчуваю бога ... » А розум каже їй спокійно: «Доведи».

11.

ЗАГУБЛЕНИй КРИК

я грою мрій сягнув у тьму віків І бачу юнака, сумного з виду; Будує він в юрбі товаришів-рабів Хеопсові величну піраміду.

294


Він на собі несе граніт важкий, Згинаються його тремтячі ноги ... В очах покора з виразом знемоги ... Аж раптом - крик несвітський, голосний! Той крик повітря стряс, дійшов зеніту,

Досяг зірок і за межею світу Все вгору йде в безодні віковій. Шукає бога він, загублений той голос ... Іде за віком вік, а гострокутний колос Над деспотом стоїть в ве.\ичності німій.

ІІІ. БОРОТЬБА

Заледве прийде ніч, і я каратись мушу. Я Сфінкса бачу знов - і в серці знов нудьга

...

Таємний велетень проймає жахом душу, І МОЗОІ, мііІ гнітить ііого страшна вага. Ось він ... Ось дивляться великі очі-ям!! І стискують мене обійми мовчазні. Я в ліжку, здавлений, лежу, мов у труні, І з привидом борюсь безсонними ночами, Не раз матуся прийде і. своє сумне Лице схиляючи, запитує мене: «Ти, сину, змучився? Чому не стулиш очі?" Я рученьки її на груди, на чоло Кладу й відказую, коли вже одлягло: «Я З богом, матінко, боровся цеї ночі»,

295


ІУ. ПОДІБНІСТЬ

Мій друже, ти питаєшся, чому я Тебе всім серцем ніжно так .\юб"\ю? Ось, друже ~Iiil. чому тебе .\lОб.\Ю я:

Нагадуєш тн молодість мою. В твій темний зір то жаль, то сподівання

Всипають іскру зоряну свою. В твоїй душі буяють пориваНIІЯ,-­ Нагадуєш т!! МОАодість мою. Твій профіль-це камеї візерунок; На груди ці і на косу твою Еллада шле промінний поці.\унок,­ Нагадуєш ти молодість мою. Моя любов - l\!(JB по"\ум' Я шалене, Я щоразу кажу тобі «люблю», Але ти йдеill, байдуже. пауз мене: Нагадуєш ти молодість мою.

У. ТУТ

НА

ЗЕМЛІ

Тут на землі так хутко в'януть квіти І замовкає скоро .,юбиЙ спів пташини,­ А в царстві мрій ~IOЇx весна і первоцвіти І ллються співи щохвилини. Тут на землі, де все ну дне тлі нне, На мить, одну лиш мить хвилюють почування,-

296


А в царстві мрій моїх росте чуття незмінне І з поцілунками кохання. Тут ІІа землі. в задуш.\ивіЙ пустині, І ПРИЯЗНЬ, і любов оплакують тужливо,­ А в царстві ~lрій моїх вони, як дві богині, Сміються ясно і щасливо.

УІ. РОЗБИТА ВАЗА За

варіантом Апухтіна

Ту вазу, lЦО ти в ній вербену доглядала, Ударом ваХАяра торкнулась ти недбало,­ І щілина на ній малесенька в той раз Лишилася ... А.\е минув короткий час. І про недбальство те забуто гордовито. Та вазу стереже негадана біда: Вербена в'яне в ній, бо витекла вода ... Не руш - ЇЇ розбито.

Так серця ти колись торкнулася мого Рукою любою, коханою рукою,І слід од приторку недбалого твого Лишився в нім навік образою тяжкою. Як і давніш, воно тріпочеться проте,

Од світу біль його утаєно, закрито, Але ураза та глибока і росте ... Не руш - його розбито.

VJ/-1895

р.

')()7


Поль Всрлен

За вікном, ніби в рамі каРТИНІ!. Утікають шпилі, ПОЛОНИНИ. Мчаться ріки, ліси і луги І блакиті вузькі береги ... Все біжить і гремить і щезає, В буйнім вихорі геть одлітає. Ніби начерк химерний в вікні, Ріжуть небо шляхи дротяні. Запах вугіАЛЯ, пилу і пари ... Спів кайданів і хмари-примари ...

Десь мов регіт титанів гримить, Десь мов пугач зловіщий кричить. Але ввесь я в обіймах спокою­ Любий образ мигтить наді мною. Чую шепіт я лагідних слів В серці, сповненім сонячних снів ...

Хай же вихор бурхливий несеться, Серце тихою радістю б'ється.

1902

р.

II Треба, бачиш, прощать ОДНО одному все, І тоді буде щастя вітать нас обох. А як хвилі сумні нам життя принесе,

То бодай хоч заплачем, заплачем удвох.

298


Ми дві рідні ДУШІ І єднаємо ми Вкупі радість дитячу і сковану хіть ... Ми далеко від люду простуєм самі, Ми забули про наше вигнання в цю мить.

Будьмо ж наче тих двоє дівчаток-діток,

I,Uo не вабить ніщо Їх і все Їм дарма, I,Uo ідуть собі, мріючи, в тихий гайок, І про власну невинність Їм гадки нема.

1902

р.

ІІІ

Великий чорний сон упав

На все моє життя: Чого я ждав, чого жадав­ Хай криє забуття! Різниці між добром І злом Уже не бачу я, Затуманила пам'ять сном

Трагедія моя! Колиска - я. В льоху на дні Гойдає мимохіть Чиясь рука мене. Я - в сні: Мовчіть. мовчіть!

299


Поль Бурже ДЗВОНИ

Бруньками яріє прозолоть гаю, В промінні горить. дзвонами легко, вільно зітхає

Прозора блакить. Ритмічно-чуткий, як спів антифону,

Далекий той дзвін Серцю пригадав білий цвіт амвону,

Увіт святих вершин. Гойдався той дзвін, як легіт весняний, І з далечі літ

До мене слав усміх чистий, коханий Конвалії цвіт .

.Ауї Булье ПРОЩАННЯ

Як? Ті твої слова «люблю, люблю тебе» Були фальшива гра, удане залицяння? Кого ж дурила ти, чи не саму себе, Коли в непевній грі погас огонь кохання?

Тепер прощення ждеш? Даю його, даю Від серця, де здавив я почуття вороже. lJ!o я любив, повір, загинути не може, Бо я в тобі любив ілюзію мою.

300


Бездушна арфо! Ти розкішно так дзвеніла Лише тому, що я, артист і чародій, Торкався струн твоїх, і та музика мила То був натхненний гімн моїх коханих мрій. І коли в ній було чарівності багато І сили гордої - заслуга не твоя. I,Uоб із мізерії зробити пишне свято, Любити й вірити умів доволі я.

Т вій світоч "\иш тому яскраво так світив,

I,Uo мій святий вогонь я дав тобі в дарунок І серця твого сік, той дешевенький трунок, Я чудом у міцне вино перетворив. Ну. а тепер ПРOJцай! I,Uo мусило, те сталось.

Скінчився мій бенкет, і з келиха мого Все випив я до дна ... Але коли зосталось I,Ue трохи там вина, лакей доп' € його! .і1.ьвів.

4 XIl 1925

р.

Моріс Метерлінк І з «П'ятнадцяти І!ісень» ХІІІ

я тридцять літ шукала, сестри, Де б він поді тись міг? Я тридцять літ шукала, сестри,­ І не знаЙш.\а доріг. ЗОl


Я тридцять літ ходила, сестри, Мені пил ноги вкрив­

Його ніде немає, сестри, А він, де я, ходив. Прийшла смутна година, сестри,

Роззутись мушу я"' Вмирає тихий вечір, сестри,

В жалю душа моя. Шістнадцять літ вам, любі сестри, Візьміть кия мого йдіть у світ далекий, сестри.

Шукати знов його.

шеня МАДОННИ

ХУ

Душі тlИ, що Зазна.'\а сліз На зоряному Я простягаю

за гріх свій і муки,

лоні руки.

Перед любов'ю серця Ніякий гріх не встоїть. Не вмре душа - сльозами Ії любов загоїть.

Коли ж любов заблудить Земними манівцями, До мене сльози прийдуть Просторими шляхами.


з

я поне ЬКОІ

Охара-То-Ко І. ПОЯВА МІСЯУЯ

Он ... місяць, там он з'являється, Круглий ... ой-ой, який круглий­ Як таця на чай ... І в хмару сховався, в ту хмару, Чорну ... ой-ой, яку чорну­ Як згасле багаття. Он знову, Знову місяць там он з являється, Круглий, круглий ...

11.

КАПЛИЧКА

Стоїть самотою капличка. Череп' яна дахівка понищена, Туман фіміами курить безупинно, Двері упали ... А місяць Вгорі причепив свій одвічний ліхтар. зоз


~ ЯnОНСЬКО20 незнаНО20 поета БУХТА АКАСІ

в тумані ранішнім - вся бухта Акасі. До неї світ зорі заледве що торкнувся.

I,Ue тонуть острови в імлі ... І думи всі мої - на кораблі, I,Uo долю взяв мою, поніс ... Розкраяв серце і не вернувся!



Микола Вороний (1871-1942) український поет кінця ХІХ - початку ХХ століття, автор численних пат­ ріотичних поезій, любовних, жартівливих та сатиричних віршів, видатний майстер художнього слова, перекладач

«Інтернаціонала», «Марсель€зю>, «Варшав'янки», творів російських та західно€вропейських поетів, автор кваліфі­ кованих праць з галузі театру, драматургії, малярства.

В поезіях М. Вороного поруч з прогресивними, пере­ довими для свого часу тенденціями часом виступають де­

кадентські, занепадницькі, буржуазно-націоналістичні. По­ ет пройшов складний і суперечливий творчий шлях. До «Вибраних творів» входить майже вся поетична

спадщина Миколи Вороного, а також кращі його перекла­ ди і переспіви.

Поет розпочав друкуватися в кінці 80-х - на початку 90-х рр. минулого сторіччя на сторінках різних україн­ ських періодичних видань - «Правда», «Зоря», «Літера­ турно-науковий вісник». В 90-х рр. він був одним з ак­ тивних кореспондентів журналу «Жит€ і слово», редаго­ ваного Іваном Франком. У 1903 році М. Вороний вида€ в Одесі альманах «З-над хмар і з долин», де вперше дру­

KY€

чималу кількість своїх віршів, в яких виступа€ при­

хильником «нової», модерністичної поезії. Крім того, по­ етичні твори письменника були представлені в його збір­

ках: «Ліричні поезії», т. І, вид. «Дзвію>, Київ, 1911, «В сяйві мрій», вид. «Сяйво», 1913, «Поезії», т. І, вид. «Сі яч» Черкаси, 1920, «Поезії», вид. «РУХ», Київ, 1929. Друкуючи свої поезії в періодичній пресі, а також у збірках, М. Вороний розташовував Їх за певними цикла­ ми,

2()*

дотримуючись

передусім

не

307

хронологічного,

а

тема-


тичного принципу. Найповніше поезія Вороного була пред­ ставлена у збірці 1929 року, що була упорядкована за безпосередньою участю автора. 3бірку цю «Поезії»,

вид. "РУХ», Київ,

1929

р. -

і покладено в основу "Ви­

браних творів» (Поодинокі відступи від цього принципу зазначено в примітках). У сі вірші, включені до розділу

"Оригінальні твори», звірені за першодруками. Дати на­ писання, якщо вони відомі, позначено в кінці віршів.

Із

різних

циклів.

Сюди

увійшли

поезії,

які

в

різних збірках друкувалися в циклах під різними назва­

ми. Так, вірші "Розвага», "Горами, горами», "Краю мій рідний», "Мерці» та інші у збірці "Ліричні поезії», т. І, друкувалися в циклі п. н. ,,3 виру життя»; у зб. "Поезії»,

1920 р. - П. н. ,,3 хвиль життя»; в зб. ,,3а Україну!», а також у виданні "Поезії», 1929 р.- в циклі п. н. ,,3 хвиль боротьбИ» і т. д. Крім того, сюди увійшли вірші із інших відомих циклів: "Amoroso» (<<Ліричні поезії», 1911), "Вертоград» ("В сяйві мрій,» 1913), "Співи старого міс­

ТЮ>, "Лілеї й рубінИ», "Ое Mortis», "Роки» (зб. "Поезії», Київ, 1929). Вірш «Маруся Вітрова» подається за пер­ шодруком ("Житє і слово», 1897, т. VI, стор 169-172); «Мерці» за текстом "Ліричні поезії», т. І, Київ, 1911. Стор. 45. Мар у с я Ком а р і в н а, мається на увазі донька Михайла Комарова, українського бібліографа і мовознавця.

Стор. 48. Мар у с я В і тро В а, українська реsолю­ ціонерка. Про неї у 1897 р. в журналі "Житє і слово» М. Вороний надрукував такий некролог: «lJJe одна мучениця за ідею сконала в руках роз­ пусних катів! 12(25) лютого в Петропавлівській в'язни­ ці

по

дводенних

страшних

муках

умерла

щих жіночих курсів Маруся Вітрова; знести

тої

жандарм,

-

нелюдської вона

сама

зневаги, облила

що

слухачка

ви­

вмерла, не мігши заподіяв

свою

одежу

над

нею

нафтою

з

лампи і спалила себе живцем! Кров леденіє в жнлах, ко­ ли згадаєш про сей страшний, трагічний факт! Вірити не хочеться, та проте треба вірити, бо ... в Росії все можли­ во! Тю" в Росії все, все можливо!!. Розпука крає серце з свідомості сього, і сполохана бідна думка ще раз питаєть­

ся: коли ж, зрештою, всьому тому прийде кінець?!

Чи довго ще на сім світі Катам панувати?

308


Подаємо тут ті короткі відомості, що знаємо про нашу нещасну землячку. Нам довелось особисто і ДОсить близь­ ко знати ЇЇ, та небіжка не любила багато розповідати про себе, тому і відомості сі такі короткі.

Маруся Вітрова, українка з роду (чернігівська Козач­ ка) побирала освіту в своїм родиннім місті Чернігові. Закінчивши середню освіту (єпархіальну школу), вона вступила на сцену в українську трупу М. Садовського. Та сумна дійсність закулісового життя скоро охолодила її театральний запал; до того ж, здається, і на артистич­ нім полі ЇЙ не пощастило, і от вона, покинувши театр,

стає учителькою народної школи в Азові (в землі Вій­ <"ька Донського). На сій посаді пробула вона 3-4 роки, та не могли ЇЇ задовольнити ні вузька педагогічна діяль­ ність,

ні

маломіське

широкий світ, далась вона в духом повіяло ба за ідею. І, себе для

буденне

життя,

-

ЇЙ

заманулося

в

в боротьбу! Склавши деяку копійчину, по­ Петербург, на вищі жіночі курси. Новим на неї в столиці. Тут було життя, бороть­ дивлячись на молоді сили, що офірували

сієї боротьби,

вона

вірила

в

перемогу Їх

ідей.

Годі було так сидіти, склавши руки, і вона також стала до роботи. Так прожила вона три роки в столиці, та пильне

око

юди-шпигуна

нарешті

запримітило

її,

і

от

вночі на 22 грудня (3 січня 97) минулого року її ареш­ тували жандарми. Обвинувачувано її в тім, що зберігала у себе революційні видання,

-

вина властиво дуже мала,

що могла потягнути за собою кару місячного ув'язнення в тюрмі

або й просто висилку додому,

-

коли б

же не

страшна наруга, заподіяна підлим жандармом. Чиста, свя­ та душа її не могла стерпіти сорому і образи, і вона сама наложила на себе руки.

Переконаннями своїми Маруся була укр аїн с ь к а рад и к а л ка. Яко людиН'а вона відзначалась добрим і перейнятливим

серцем

-

все її боліло,

все

мучило,

горе

пригнічених людей було ЇЇ власним горем. Се була чиста, безкористовна натура, що радо ділилась з другими всім тим.

що

мала.

З золотими мріями поїхала вона до Петербурга, рожевій

уяві

малювала

собі,

як

скінчить

вищі

-

курси,

в а

там ... там може опинитися й за границею ... Скільки ж то світу,

І

правди,

свободи,

знання

відкриється

перед

неюl

все те, все знівечила, знищила брудна рука жан­

д:.г- ма

... 3f)9


Відпочинь же хоч тепер в могилі, дорогий друже, лю­ ба товаришко, від тих мук, що прийняла за ЖИТТЯ свого!

Немарно прожила ти його! Твій світ лии образ, твоя пе­ редчасна смерть будуть нам ще більшим імпульсом в бо­ ротьбі з нашим спільним ворогом за національну і за­

гальнолюдську свободу!» Ното, Маруся Вітрова (некролог), «Житє і слово», т.

VI, 1897, стор. 169-170. Стор. 51. Вірш «Лемент» тематично і системою об­ разів

перегукується

зі

знаменитою

«І мпровізацією»

А. Міцкєвича. Стор. 54. І в а н о в і

Ф ран к О В і. Вірш є відпо­ віддю на поему Франка «Лісова ідилія». Як відомо, у 1901 році М. Воронии, готуючи альма­ н'ах «З-над хмар і з долин» (виишов у 1903 р. в Оде­ сі), звернувся через «Літературно-науковии віснию> до українських

поетів

з

проханням

надсилати

свої

твори.

Там же він застерігав, що «на естетичниіі бік творів має бути звернута найбільша увага», що твори мають бути безтенденційними, без описів «грубо-натуралістичи'их, брутаЛЬНЬІХ», тобто без показу тяжкої дійсності, бороть­

би і страждань народних. «Бажалося б творів, де б було хоч трошки філософії, де б хоч клаптик яснів того дале­ кого блакитного неба, що від віків манить нас своєю не­ осяжною красою, своєю незжурбн'ОЮ таємничістю»

(<<ЛНВ»,

1901,

т.

XVI,

стор.

14).

В конкретних історич­

них умовах, коли загострювалися соціальні і класові про­

тиріччя, заклик

до безтенденційної

поезії означав

втечу

від боротьби. У «Вступі» до поеми «Лісова ідилія», при­ свяченій Миколі Вороному, Іван Франко показав заие­ падниuькии, декадентський характер ~\их закликів. Вмішу­ ючи в альманасі «З-над хмар і з долин» поему Франка, М. Вороний відповідав на неї віршем «Іванові Фран­ кові», в якій хоч і називає великого Каменяра своїм учи­ телем, та, проте, не може зрозуміти шкідливості своєї те­

орії «чистого неба», яка об'єктивно змикалася з анти ре­ алістичним гаслом «мистецтво для мистецтва».

Стор.

57. « ... яка чарівна каватіна ... » Каватіна -

неве­

лика лірична арія.

Стор.

58. «Як той Орфей, герой рапсодн'ИЙ ... » Ор­

фей древньогрецький міфічний поет і співець, якии зачаровував своїм співом не лише людей, а навіть тварин і каміння.

310


Стор. 61. Вірші "Лілеі», "РубінИ», «tнфанта» у ви­

данні «Поезій» 1929 р. входили до циклу «Лілеї й рубі­ ни», вірші «Старе місто», «Звір», «Намисто», «Тіні», «Мерці» входили до циклу «Співи старого міста», яким відкривався згаданий вище томик.

Стор. 68. Вірші «Сніжинки» і «Привітання» (див. вище) були об'єднані у !шданні творів 1929 р. спільним заголовком - «Дітям». Вірш «Весна року 1926» напи­ саний після повернення з еміграції. Друкується за тек­ стом "Поезії», 1929. Балади й леlенди. Вперше повністю цикл друку­ вався

в

зб.

«Поезії»,

р.;

1929

раніше

друкувалися:

вірш «Легенда» ("Ліричні поезії», т. І, К., 1911, в циклі «Amoroso»; "Поезії», 1920 р. в тому ж циклі; вірш «Найдорожчий скарб» (збірка "в сяйві мрій», К., 1913, в циклі "Вертоград»). Стор. 74. " ... ч ут и г О л ост У бер о З И». Тубе­ роза

-

декоративна

рослина

З

дуже

запашними

білим\!

квітами.

Елеlії. Найраніше з явилися «Мандрівні елегії» (альм. "З-над хмар і з долин», Одеса, 1903), потім "Весняні елегії» і "Осокорі». За винятком вірша «Вечір­ ні акорди», усі вірші циклу друкувалися в зб. "Ліричні поезії», т. І, к., 1911; в зб. "Поезія», к., 1920. Тут

цикл друкується

за остаН'нім виданням -

"Поезії», К.,

1929. Стор. 93. [Орій Тобілевич левича (Карпенка-Карого).

-

син

Ів.

Карп.

Тобі­

Amoroso. Вірші підрозділу "Дніпрові спогади» і "Мол­

давська»

вперше були надруковані в альм. «З-над хмар

і з долин», Одеса, 1903 р. Вірші «Очі-бісенята», «Ба­ летниці», «Припавши до дзбанка» увійшли до циклу лише у виданні «Поезії», 1929 р. Вперше цикл «Ато­ roso» зустрічаємо у виданні "Ліричні поезії», т. І, К., 1911. Він складався з віршів: "Дніпрові спогадИ» (" То літньої ночі»), "Сонет» (в пізніших виданнях, як і в цьому, має назву "в студії» - в циклі "Сонячні хви­ лини»), "Легенда», (в пізніших виданнях - в циклі "Ба­ лади й легенди»), "з галицького зшитку» ("Погляд», "На балі», «Мана»), «Дві хмарки», «Переспів» (пізніша Н'азва - «В душі моїй не згас»), «Фрагмент», «Молдав­ ська співачка» (пізніша назва - «Молдавська»), "Пісня» (пізніша назва - "Бурлацька») У виданні "Поезії», Київ,

311


1920, до циклу входили ті ж твори. Увесь цикл тут дру­ 1929 р.

кується за виданням "Поезії»

За брамою раю. Uикл друкувався в такому вигляді в збірках "Ліричні поезії», К, 1911, "Поезії», 1920. У збірці «Поезії», 1929, до циклу не увійшов вірш «Мо­ литва»

він

«<О, за віщо

ж ці

муки, ці кари страшні»)

Н'адрукований під іншою

назвою

«<Лемент»)

В

ін­

шому циклі.

Uей

цикл

намиста»,

віршів,

має

як

і

почасти

автобіографічний

наступний

характер.

В

-

«Разок

ньому

від­

билися переживання поета у зв' язку З розривом у 1904 р. з дружиною - Вірою Вербицькою, донькою ві­ домого у свій час українського письменника М. А. Вер­ бицького (псевд. Миколайчик БІЛОКОПИТ~l'ИЙ). Стор. 123. Палімпсест - вдруге списаний пергамент, З якого перший рукопис змито.

« ... щоб написати знов тропар або кондак». Тропар і кондак - церковні пісні, в яких пояснюється ність свята або розповідається про подвиги святих.

сут­

Разок намиста: За винятком вірша «Ні! », всі поезії цього циклу друкувалися у виданнях «Ліричні поезії», 1911, і «Поезії», 1920. Тут цикл друкується за видан­ в'ям - «Поезії», К., 1929. Сонячні хвилини. Поезії Цього циклу друкувалися: «Ікар» і «До моря» в альманасі «З-над хмар і з до­ лин», Одеса, 1903; пізніше, разом з іншими віршами циклу, у зб. «Ліричні поезії», 1911, і «Поезії», 1920. Тут цикл друкується за зб. «Поезії», К, 1929. Стор. 147. Ікар, син Дедала. За грецькою міфоло­ гією, прагнув перелетіти море на крилах, зліплених його

батьком

з пір' я

і

воску.

Від

сонця

віск

розтопився,

і

нін упав у море.

Мацієвич .АеЕ Макарович нітчиз},'ЯНИЙ

льотчик,

брав

(1877-1910) -діяльну

участь

у

видатний створенні

повітряного флоту Росії. Працював над проблемами те­ орії і практики авіації, її бойового застосування. Заги­

нув під час повітряної катастрофи. Приймав участь в українському громадському і культурному житті. М. Во­ роному належить проникливий некролог «Пам'яті Льнз Мацієвича».

Стор. 148. « ... не лякався ти Міноса ... » Мінос - леген­ дарний цар древнього Кріту, син Зевса і Європи, батько Аріадни, після смерті - суддя в підземнім царстві. З цим

312


оьразом зв'язано ряд грецьких міФів, в тому чнслі і про Дедала.

as/ra. У весь цикл друкується за текстом «Пое­ к., 1929 р. Деякі ВІрші циклу друкувалися ра­

Ad

зії»,

Нfіше.

Вірші «В сяйві мрій», «ВеН'ера», «Вега», «Плеяди», «Вогні», «Зорі-очі», «Чи зумієш» (в зб. «В сяйві мрій», К, 1913 в циклі «Ad astra»).

Стор. 162. «... ЇХ появили Атлас ПлеЙона ... », «Електра, і Тагета, і Стеропа, і Майя, і Uелена, і Ме­ ропа, і Альціона ... » Згідно з грецькою легендою

на

семи

дочок

дочок Зевс

-

титана

бог

Атланта

всього сущого

-

і

ПлеЙони.

-

іме­

Усіх

помістив після

сім

смер­

ті на небі у вигляді сузір'я (яскраві зірки в сузір'ї Тельця). Фата-М oplaHa. Вперше цикл надруковано в збірці «В сяйві мрій», к., 1913. Передруковувався без змін у виданні «Поезії», 1929. Стор. 166. « ... навію чар, як той Ронсар або вигадли­ вий Маріні». П'єр Ронсар (1524-1585) французь­ кий поет-одописець; Д. Маріні (1569-1625) - італій­ ський поет, відомий надмірно вибагливим стилем.

Стор. 167. (фр. fantome) Стор. 168.

«Боже мій! Які фантоми! .. » Фантоми примара, привид. « ... А я ельф, білий ельф ... » Ельфи, за

староскаН'дінавською міфологією, - легкі повітряні істо­ ти, які при світлі місяця розважаються, весело танцю­ ючи.

Стор. 169. « ... над книгами Сивіли ... » Сивіла родавніх

греків

і

римлян

-

віщунка,

ворожка,

у ста­ провіс­

ниця майбутнього.

Гротески. За винятком вірша «Дівчина-блискавка», увесь цикл входив до збірки «В сяйві мрій». Вірш «Мрії-сни» мав назву «Оргія життя». Передруковувався цикл в зб. «Поезії», к., 1929.

Стор. 174. « ... гинув, МОВ ЛаокооН», Лаокоон' -

тро­

яиський жрець, якого задушили змії разом з двома си­ нами за спробу, що перечила волі богів, спасти Трою.

Стор. 173. «Кастальське джерело ... »-джерело на пів­ денному схилі Парнасу. Назва - від коханої німфИ Апол­ лона - Касталії. В стародавній Греції вважалося джере­ лом

поетичного

натхнеН1!Я.

Гуморески. Uей цикл впеРШе з' явився, в зб. «Поезії»,

ЗІЗ


1929 рік. До того ДРУІ<уваЛllСИ лише окремі вірші n псріОі\ІІчнін пресі. а деЯКІ ВХОД!!.\!! ДО збіршшів. Так, вірші «Ct'tdo», «Я - пост» tJу.\и вміlцені в зtJ. "Лірнч­ ні посзіі», 1911, і «Посзіі», 1920; вірш «Поезія і про­ за» - I~ а.\ЬМ. «З-на,~ хмаі' і :' ДО.\!!Н», 1903, і в зб. «В СЯІ'іві мріІ'і», К., 1913. Увссь цнк.\ ДРУКУЄТІ,СЯ тут за текстом «Поезії», 1929. Стор. 181. « ... ХТО на свиті в чесТІ, Ваа.\а». Ваа.\ ОДІІН із дрсвньосхіДI-іllХ богів (неба, сонця, РОДІочості), культ икого був розповсю,'\жеІ;'I!lі в Фінікії, Сірії і Па­ лестіні.

В ку.\!,ті Ваа.\а бу.\!!

пошнр['ні ,\юдські

жертво­

приношення. В переносному знач['нні (<<с.lljжіння Ваа.1І1'» погоня за матеріальним!! вигодами.

Стор.

192.

«Спів

паяц; одна із MaCOh те;

ЗВІІчаl[НО

НОСИТІ)

ар.\('І<іна».

Лр.\еІ;іІ;'

l'.\УТИ D іта.\і,'іС)І<ііі :КОСТЮМ

З

--- б.\аЗс'ІІІ"

комсдії ":~('_\Ь ііР­

ІIlОВКОВJlХ

ріЗНОI~О_\l)ОРО­

ПIIХ ТРІн,УТНlІків і чарІІ)' 1\~<1(KY. ~< ••. _l\унаЮТJJ fI{аРТІІ ... 3.\IІХ

І<анцовет», Канцона, KaHЦOH~Ta - - рід .\іричного вірша R старофраНЦУЗI)кіj-і і с і·ЩJоіТс1.\іlIСlJкііі посзіі; lIeCI<_\a~l,H(1. багатоголоса пісня.

Стор. 193. «патrіОТНЧІ:ОГО Исд\а\Іа». Uсд.\ам -' І1СН­ хіатр!!чна .\іІ;арни в Лон,,\оні. В переносному знаЧl'IiНІ .дім Д.'\Я бож(>віАЬНIІХ,

хаОТIІННIІЙ tJеЗП()РЯ,l,ОІ",


lІЕРЕКЛАДН й ПЕРЕСГIlШІ РеВО_ІЮJjійні пісні. Передруковуються тут за текстом «Поезії», К., 1929. Автором «ВаршаІЗ'янки» був поль­ ський політичний діяч С. Свєнціцькиlі. Переклад М. К. Вороного «Інтернаціонала» з незначними стилі­ стичними

правками

спеціальною

УРЯДОІЗОЮ

КОМІСІЄЮ

УРСР був заТІЗерджений у текст партій};'ОГО гімна

1919 році і виконувався як українською мовою .

.3 російської. ПереІ<лади віршів І. Козлова, М. Не­ красова. О. Фета, Ф. Тютчева, а також поезій О. Пуш­ кіна-«Серенада», «Іспанський романо> передруковують­ ся із зб. «Поезії». 1929. Переклади ТІЗорів О. Пушкіна "Скупий рицар». «Кам' яний гість», «Моцарт іСальєрі» друкуються за кн. О. Пушкін, «Вибрані твори», Книго­ спілка. Київ, 1927, стор. 68-139. Перек_\ад твору І. Тургенєса «Поріг» (із «Поезій в прозі») вперше був наДРУКОІЗаНИlі ІЗ ж. «Житє і сло­ во», 1897, кн. VI, стор. 322. Підписано псевдонімом Ното. Тут подається за першодруком. В примітці до переК.\аду М. Вороний писав: «Uей чудовий твір з "ПоезіІі в прозі» великого російського романіСТіі, не друкованш'і з цензурних умовин ще ні в однім легаль­ нім виданню. подаємо тут n перекладі на Н'ашу мову го­

.\ОВНО для нашого ж галицького жіноцтва. Світ ла тінь нашої дорогої землячки 1Vlapyci Вітрівни, недавно за­ мученої в мурах Петропавлівської в' язниці в Петер­ бvрзі,

хай

буде

запевненням,

що

ТІЗір

цей

не

є

пустою

риторикою. Хай же і галицькі жінки вчаться, як треба жити і вмирати за ідею.» «Житє і слово», т. VI, 1897, стор. 322). Ilереклади поезій болгарських, французьких, німе­

цьких та к., 1929.

інших

авторів

подаються

за

зб.

«Поезії»,


ЗМІСТ l\1икола

Вороний,

I<ритико-біографі4НИЙ

О. БіЛСЦЬКОlО

нарис

3

І. Оригінальні твори

ріЗIiUХ цuклів Стор.

Розвага Горами, горами . Краю мій рідний! .. Марусі Вітровій . ПривітанН'я (Синові на Лемент Мерці .. На Тарасопій панахид; Іванові Франкові Пам' яті І. Франка Серце музики Назустрі4 1913 Лілеї . Рубіни Інфанта . Старе місто Звір Намисто

Тіні . . Сніжинки

..

57

59 60 61 61 ІО.

.

63 64 66 66 68 69

1926

71

.

За Україну! Весна року

.

іменини)

45 46 47 48 49 51 52 53 54

3/6


БалаДLl

u ЛС~СНДU

СТОР.

БалаД,1 моря . Срібний СОІІ . Uалада козацька Легенда, . Найдорожчий шарб

73 75 79

Осокорі

87 87

81

83

І. 1\10В зібрал!!ся юрбою ! І. і\1Сllі вае жаль. .

88

ІІІ. ЧІ! ж на довгпй час Еси/яні С.·lс,ії І. X~lapl! . ІІ. Соловейко Мандрінні С.1Сlії І. Знов СТС.\сться

89 90 90 91

І І. Хо.\одні хмари . І І І. Нrпже ск вссс!!льне

94 96 97 98 99 100

l-!a

березі ~!Оря

НУДIJга ПllТ!lТЬ ... Уае \'ЇсІЇ,! Вечірні аКОрДІ! .

93 93

Amoroso Шумка . Дніпрові спо/ади То літньоі Фрагмент

102 104 105

ночі

В ,~уші моїй не згас ...

106

з ~алuцьКО~О зшитка

107

І. Пог.\яд . На балі ІІІ. Мана ІУ. Дві хмарк!! \". Ку?очка

108

11.

109 109 110 З17


Лісні Стор.

І. Молдавська ІІ. Бурлацька

111 . 112

.летючі лиСТ1Ш На зелені На від'їзд Лист . Подвійний

свята

115 116 116 117 118 119 120

сонет Серце діВО'Іе Очі-бісенята Балетниці За

брамою

раю

Присвята На скелі Хвиля Палімпсест На бульварі На озері Нічого! ..

121 121 122 123 123 124 125 126 127 127 128 129 129 130 132 135 136 136 137 138

З~ада

Твої уста! . . . Ти не любиш мене ... О, не минай! ... Чи пам'ятаєш? Ні, не забув ... Чорне доміно Скрипонька

Fiat!..

.

Чи недосить? .. Раб . Нехай і так

Fina!e Разок намиста І. Ущухла

буря

139 139

11. Червон~ коло

318


ІІІ. В киреї темНlИ . . . . IV. друже любий мій . . . V. l\Іій друже, ДИВУЄШСЯ ти VI. Одпочинь .... . VII. Нічка на землю упала VIII. Знову ранок Іх. Ні!

140 140 141 141 142 142

143 Сонячні

ХВІІ,ШНІІ

Мавз() \01'1

145 146 147 149 150 151 152 152 153 154 155

Краса! Ікар до ~!Оря Віра Ж!lва

Хмарка . XmaP!l-сестри lJJo зі мною таке... В студії . . . . Гей, хто має міць!..

Тост

Стор.

.....

Ad as/ra В

СЯИі31

мрій

157 158

SpllaIcnmllsik Зоряне Нt'бо Венера Вега Плея;щ Вогні Зорі-очі . Чи ЗУ\lієш?

160 160 161 162

163 163 164 Фата М oplaHa

Заспів

166 167

І.

11.

168

ІІІ.

169 170 171

IV.

V. 319


г РОТССК/І

Стор.

Блакитна панна Чг.рв . . СсренаД1 Контрасти

172 173 174 175 175 176 176 177 178 178

Спомини Таємність Мрії-сни ... дівчина-блискавка

Sententia Німфа 1з УllКЛУ «ГУ.IfОРССКlI» Гуморески .

180 180 182 183 186 188 189 190

Crebo Я-пост

...

ТаОlне кохання Поезія й проза. Переваги-ваПІ

Nie woIno! Le sonnet sans tete .!J.uстування Лпст

190 190 191 192

.

паНЮI RідповіДL> . Спів ар.\скіна

ЕпіlР'НШ

193 193 193 194 195

Камо? lVloMIТBa Молодпй П<lтріот СтаРІ!М патріотам

11.

Переклади й переспіви

Революуійні пісні Е. ПОТЬЄ Інтернаціонал

. 199 320


Стор.

Руже де-Аіль !\)арсс.\ЬЄЗJ

201

С. С вєнуіцькиі/ l3аРШJв'ЯІіка

· 203

3

росіlїСl';;ОЇ

О. Пушкін Серснада )СПJНСЬЮ!Й

205 206 207 227 264

романс С!(уш!й f1JlЦilР Ка!\І' ЯН1fІ1 гіСТІ) !\1oL\apT і Са.\[,єрі

І. І\озлоа Ко.\!!

(j

Я

ЗІіап

· 275

М. /-іскраСОD з,>.\Сн"Й

шр:

· 276

І. TYPlCHe8 Поrіг

(І з

,Хlnсзій

n прозі»)

промінь

пал!(ий

.

278

О. Фе!' І. Псс!:а

11. СОНЦЯ

279 280

Ф. ТюТtlса

· 281

Silcntill!1l з боmарськоі

Іваlі Вавов l3ідгу!( еКС.\і

3

· 282 староіндійськоі

З. Хітоnадсші

Він чужиї! нам .

М. !Jоrоннй

. 284

31.1


3

перської

Стор.

ДжелямдіН-РУМія О

ти, що сиу не знав

.

· 285

з італійської

Данте АліlієРі

.286

Беатріче з аНlлійської

Уільям Шекспір Пролог до трагедії "Ромео та Джульєтта» . .

287

з німецької

Г. Гейне Світова річ Розумні зорі Зустріч.

.

.

До альбома одиої пані Пересторога Добра порада

· 289 · 290 290 291 292 292

з французької

Сюллі Прюдом І. Два голоси

11.

Загублений ІІІ. Боротьба

. J(pl!K

IV. Подібність V. Тут на землі VI. Розбита ваза .

294 294 295 296 · 296 · 297

Поль Верлен І. За BiJ(HOM . 11. Треба, бачищ

прощать

ІІІ. 8еЛИJ(ИЙ чорний сон

322

· 298 · 298 · 299


Стор.

Поль Бурже ДЗВОНИ

300

Ауі Бульє Прощання

300

Моріс Метерлінк І. Я тридцять літ шукала, сестри ІІ. Пісня маДОННІ!

301 302

з японської

Охара-То-Ко І. Поява місяця ІІ. КаП.\Ичка

303 303

з ЯnОНСЬКОlО незнаноLO поета Бухта Акасі

304

Примітrш

305

1*


вороIlы іi Ниr,олаіі КОНДРJтье!!И4. ИзбраlШІ,IС СТН:;IJ. ИЗД3Т{' \l)СТЛО «РаДЯНСіJКilіі пrJСі;j,IL-'ЕНIІК (На У"Р~ІШСК()М H~Ь;I,e)

Р::д.наор

)11,1 .... \.

Х~,Д,)Ж1/IІI(

Художніі"і

ТехніЧН:IЇI

3,1.1НО

на

DI!P:J6H!lL!Tao

їO)~92I:2.

1\.

І.

rt

1/.

N. 1'1'"",

.11.

Т;'''2;

",r;:I<Jp

11/IІІ

НН/ в

оБЛ.-ВIІД, Зам. 9049.

Радянськнй

~ фабрика

I .....~

\

НI1_;·,lі.1

(н',],ак[ор

Коректор

Формат

l!aIHu6;~l(J

І{,

1\.

С,

1959 r

фIЗ,·ДРУК. прК.

,:

.зо.JОТUРt)Jпа "L·

Пі;1,ПIІСі\1І0 {.о друку

ар".,

06199.

11,!)4 TH )i\:-К

29;\"11195)' р. арк., 11,16

YM.~ДPYK.

6000.

иіна в опрааі 4 крб. 35 ,",оп

письмеННIІК,

Киів,

ГОЛОВВllдаву

чсрuоноармі!їсы\І..

l\'liHicTepcTBa

Одеса, Купальний зав., 5.

l'УЛЬТУРl1

6. УРСР,


Turn static files into dynamic content formats.

Create a flipbook
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.