Гетьман Петро Сагайдачний by Евгений Захаревич

МАРІЯ

ЗАfІРНЯ

ІСТОРИЧНЕ ОПОВІДАННЯ

noBtc"ї Данuла МордО8ЦSl, 8

OoiJa"1taAtu й оджінажи,

nерероБU,А,а МаріSl 8агtрня.

RИІВ ВИДАВНИЦТВО художньоr ЛІТЕРАТУРИ ~ДНІПРО»

1991

ВВИ 84У:к1

314 Зі сторінок книги постає перед нами світлий образ видатного політичного діяча початку XVII століття, уславле ного полководця і гетьмана українсько го козацтва Петра Конашевича-Сагай дачного.

Со страниц книги предстает перед нами светльrй образ ВЬІдающегося по литичеСІ<ОГО деятеля начала XVII сто летия,

прославленного

полководца

гетмана украИНСІ<ОГО казачества Петра

l\онашевича-Сагайда чного.

Текст подається за виданням: Товариство «Просвіта), Київ, 1909, із маІ<симальним збереженням особливостей мови автора.

4702640101--192

М205(О4)--91

Інформ. лист

ISBN 5-308-01401-9

оформnення.

В. С. Василевно.

1991

І. ЧЕРЕЗ пороги

Це діялося по весні

1614

року.

Широким Дніпром пливли вниз до порогів великі ко зацькі байдаки. Сонце, підбиваючись вгору, весело грало промінням по червоних, як мак, верхах на КО3aJЦЬКИХ шап

ках, по жовтих, як гвоздики, та синіх, як волошки, шта

нях, по кольористих поясах, по блакитних та зелених ви льотах на кунтушах. Байдаків було з десяток; на кожно му була невисока щогла, а на щоглах маяли кольористі бинди; здавалося що то дівочі коси мають над байдаками, нагадуючи козакам про коханих дівчат, що виряджали їх у дорогу. На передньому байдакові маяла на червоно

му ратищі блакитна корогва, а на їй намальовано було козака на коні і під ним злотом вигаптувано підпис: Куди схоче, туди й скаче, Ніхто ва ним не заплаче.

Часом чути було спів; то козаки

співали· здебільшого

журливих пісень; а геть нижче щось гуло, щось ревло та

гуркотіло. Сказав би, що то гроза насував, так же на небі не було ні хмариночки. - Что БЬІ оно гуде ло так. Ни ветер, ни град; и аер, ка жись, не оболочен, а гудит! - дивуючись, казав невисокий бородатий чоловічок у високій шапці і в кольористій оде жі з широченними, ніби попівськими, рукавами. В такій одежі ходили тоді в Московії,а звалася вона «охабень».

у чоловічка був і товариш; на тому «охабень» був бла китний якомусь царя до - Та

червоними китицями. Обидва вони сиділи на пакункові. Люди ті були посли од московського Запорозького війська. то пороги ревуть, пане дяче ОДКЮJав моска 3

*,-

леві сивоусий козак, що сидів долі, підобгавши ноги,

смоктав люльку.

ДЯl1а.мu в Мосновщині звалися урядові Jlюде, чиновнини. (Тут і далі примітки автора).

Пороrи? Нали они недале1f&'

Та вже недалечко ... От гаспидська люлька,- знову погасла! ..

Дяк устав і, захистивши од сонця очі РУRОЮ, неСПОRій но дивився наперед, а сивоусий K088.R витяг кремінь, руб ку та кресало і заходився

кресати,

лаючи

гаспидську

люльку, що все гасне.

А спереду гуло та ревло все дужче. Старий козак у роз христаній сорочці 8 загорілими волохатими грудьми, що

стояв біля стерна на передньому байдаці, накерував його саме насеред течії.

Ану, хлопці, разом! - гукнув він. На байдаці було дванадцятеро гребців. Зачувши наказ,

вони разом глибоко зачепили веслами воду, одкинулися назад, знов нахилилися наперед, глибоко заганяючи вес

ла в воду, і знов одкинулися назад. Байдак линув, мов крилатий птах ...

Ану, сонолята, ще раз! ще разІ

погунував старий

стирник.

Перелянані московські посли дивилися то на гребців, то на стирника, то на страшну річну. А Дніпро справді ставав страшний. Щось ніби пірнало в йому і знов вири нало, мов білі ягнятна з'являлися на хвилях і знову зни нали. Все чутніше ставало, ян гуде, реве, клекотить вода. - Годі, хлопці! Сушіть весла! - гукнув стирниR. Гребці підняли весла і повставали. - До стерна, дітни! - гуннув стирнин. Гребці кинулися до стерна, налягли на його, перемогли прудну воду і нанерували байдак просто в ворота, себто в прохід поміж нам'яними скелями, де крутилася й шуму вала вода.

Упоперек Дніпра од берега до берега стирчала величсз не каміння і перегороджувало річну, мов кам'яний поріг. Вода клекотiJIа поміж намінням, гула й ревла і вкривала

наміння бiJIим шумом. Ій ніби не ставало місця поміж ске лями, і вона люто стрибала вгору і знову падала вниз, і розбивалася об каміння, розсипалася білим шумом ... Зда валося, наче то звір велетенсьний, наїживши білу гриву, борсається в воді, простягшись впоперек усього Дніпра. Байдак прудко-прудно линув на ту білу гриву. Ось він уже на їй - здригнувся, хитнувся і зарипів тан, наче ось ось роспадеться, знову здригнувся і шубовснув униз з ВО дяної гори, пірнув переднім краєм у воду і знову вири

пув... І козана на коні, і пана дяка, що стояв навколіш-

ках, учепившись за RочетОR та посинілими губами бель

котав молитву, і сивоусого RозаRа з ЛЮЛЬRОЮ БРИЗRало шумом та водяним пилом ...

ДЯRуйте Богові, діТRИ!

всіх об

ГУRПУВ СТИРНИR.

У сі перехрестились. - Гляньте, хлопці, он МОСRаль раЧRИ СТОlТЬ!

весело

озвався хтось.

Всі глянули туди, де були MOCROBCbRi посли. Товариш пана ДЯRа, страшенно переЛЯRаний, стояв раЧRИ і пере ЛЯRаними очима дивився на всіх, не 8наючи, де ШУRати ПОРЯТУНRУ

...

от гаСПИДСЬR8. ПЮЛЬRаl Знову погаспа! .. -

бубонів си

воусий Rозан, штрикаючи пальцем у МО:КРУ ЛЮЛЬRУ. Та незабаром байдаRВИПЛИВ на тиху воду. КозаRИ по чали весело розмовляти та підсміюватися з переЛЯRаних

послів. А інші байдаки тим часом переПУСRМИСЯ через поріг.

RaR

сей порог именуется? -

спитав ДЯR у сиво

усого Rоза1(а.

Цей зветься КодаЦЬRИЙ,- пробубонів RозаR, паНЬRа-

ючись з своєю ЛЮЛЬRОЮ.

А еще много их будет? А, сто Rопанок! .. от гаСПИДСЬRа! .. Ноли сто? Бьrть не может! Та де ж там стоl Ото, дяче, вигадавІ .. Да тЬІ ж сам СRавал - сто ... OTTaRoi!To в мене TaRe слово - сто RопаНОR чор тів ...

Тим часом усі байдаRИ щасливо перепустилися через RодаЦЬRИЙ поріг, і Дніпро поніс їх до інших порогів. MOCROBCbRi посли, трохи заСПОRОЇвшись, посідали знову на своєму Rилимові, а сивоусий RозаR, запаливши нареш

ті свою неПОRірну ЛЮЛЬRУ, примостився біля ЇХ і почав

ними розмовляти.

ви, Rажете, нового .царя собі вибрали? Новово, точно. А «ого Ж ви вибрали? Божіею милостію Михаила Федоровича Романова, благоцветущую леторосль благороднаго корене. А ЯR же тепер з цареНRОМ буде? Каким царенком? Та 3 Івасем же, Дмитровим сином. АІ вот нагадалІ - ВЬІПОРТRОМ ту разстриги? OrтaKoї! Який же він рострига?

TaR

Да разстрига-же - подлинно. Ну, хоч і рострига, а все ж t1YB царем ... А в його з(}о

стався син

...

Сьrпl .. 8тот СЬІн разстригой и не пахнеТI всем ведо· мо, что оной Ивашка ВЬІПорток рожов МариПІКОЮ BOpy~

хою спустя три года после того, как Гришку-вора убили ...

Ну, це справді, як через три роки ... А кажуть, ніби

донці за Його обстали? ..

Пустоеl Он ноне с Маришкой вАстрахани, СЛЬІШНО,

и ева, чу, окоро ИЗЬІмают.

Сказавши це, дяк одразу увірвав мову і переляканими очима озирнувся навкруги, бо почув знову страшенний гугот і клекіт і помітив, що гребці заметушилися. По хви лях знову заскакали біленькі ягнятка, а геть нижче ревів

та клекотів збурений Дніпро. Великий довгошиїй циба тий птах, так ніби чапля чи журавель, летючи понад во дою, налетів на білий шум і, злякавшись, метнувся на бік, безладно затріпавши незграбними крилами. А небо язькі щури так і черкалися крильцями та ніжками об збу рену воду.

- До стерна, соколята І - гукнув стирник. Дяк знову вхопився за кочеток, а його товариш упа1) ниць додолу. Байдак здригнувся і шубовснув униз... Зда валося, що Дніпро дзвенить ... Незабаром байдак був уже на тихій воді. - Оце Сур ський поріг,- це вже два перепливли,- по ясняв послам сивоусий козак,- а скоро буде Лоханський, а за ним Дзвонець. І справді, незабаром щасливо перепливли іЛоханський поріг, і Дзвонець, але попереду було порогів ще ,чимало і найстрашніший за всі

Ненаситець.

Дніпро був дуже страшний московсьним послам, але іН і дуже вподобався Їм. Багато попоїздили вони ПО своїй МосновіУ, бували і в Сибіру, багато річок бачили, а та кої, ян Дніпро, не доводилося ще їм бачити. - Зело хорош! Зато и страшен! - казали москалі. А спереду знову реве все грізніше та страшніше. І через Тягинський поріг перепустилися, а воно все реве. А что Вто ревет там, пан атаман? - спитав посол. ТО дід реве. Какой-чу дед? Дід Ненаситець ... Там єсть чому ревти. СтрашнийІ .. От стало видко гострі шпичасті скелі, що перегородили Дніпро впоперек. Вода, стиснена величезним камінням,

билась об його і Rипіла, а вирвавшись 3 межи СRель, ре вучи, падала вниз. 3а ревом та RлеRОТОМ не чуть було люд сьного голосу, хоч би ЯR хто кричав. А над порогом хма рою знімалися водяні БРИЗRИ і в ЇХ ясно блищала весеЛRа. Чути було, що байдаR несе надзвичайно ПРУДRа течія. І стирник, і гребці, і інші козаки мов Rліщами вчепилися за довге стерно. Голосу СТИРНИRОВОГО не чуть було, а тіль RИ видко було, ЯR У його під вусами раз у раз РОЗRривався рот; він, не моргаючи, дивився все в одно місце - в страш ну пащу між кам'яними зубами: треба було накерувати байдак у ту пащу, саме всередину, щоб не черRНУТИСЯ об гостре каміння, що стирчало з БОRів. Сивоусий козак глянув на москалів і показав на небо,

ніби кажучи: «Моліться - тіЛЬRИ на Бога й надія» ... МОСІ.алі зрозуміли його німую мову і впали наВІю.ліш RИ... Тиха, спокійна, хоч і каламутна, річка Москва в ту хвилину здалася Їм дивно гарною і вони готові були кляс ти той нещасливий день, у ЯКИй вирушили з рідного краю.

Чи на те ж хрещено їх сnятою водою з Москви-ріки, щоб загинули вони в цьому ПРОRЛЯТОМУ Дніпрі?. А доr;ш ж у ЇХ жінки, діти, родичі ... Не судилося вже їм бачити свого рід ного нраю! .. Байдан здригнувся і шубовснув униз ... МОСRалі попадали

і позаплющували очі ... Іх облило водою ... «Господи! прими

дух мой с миром! .. » - шепотіли вони. . - Уставайте, панове москалі! Дянуйте Богові! Пере пливли Ненаситець! - гукнув над ними знайомий голос. Вони підвелися й порозплющували очі. Сивоусий нозаR сидів на мокрому ослоні і розпалював ЛЮЛЬRУ. Страшна во дяна гора, вкрита білим шумом, ревла далеко позаду. А на її білому гребені чорніли байдаRИ, перепуСRаючись через страшний поріг ... Ще побачили вони на правому березі хатки і нрай води, і на кручі. Кілька човнів-душогубон гой далося на воді, недалеRО од берега, і в RОЖНОМУ було двов або троє людей ... Враз на задніх байдаках счинився страшенний галас і дс) переднього байдака долинули вигуки: 3адній байдаR перекинуло!

Люди топнуть! Рятуйте! Рятуйте, хто в Бога вірує! І справді, нижче порога, серед збурених хвиль, навви РИПRИ RРУТИВСЯ баЙдаR. Його RРУТИЛО й несло, мов трісну. То там, то там s води вистромлювалися RозаЦЬRі голови -

то RозаRИ змагалися зі смертю ...

Побачивши лихо, всі човни-душогубки полинули рятува ти людей. Всі байдаки теж повернули і попливли проти во

ди рятувати товаришів.

3 човнів

кидано в воду колоди, про

стяга но весла; козаки хапалися за їх і так доставалисл в

човни. Деякі так позносилювалися, що вже ледве держа лиса на воді, то їх хапали 1а чуби, за сорочки і втягали в човни.

Піймано й перевернений байдак і притягнено до бере га. Всі байдаки й душогубки, порятувавІПИ товаришів, по приставали до берега. Козаки повистрибували з байдаків

на берег, кричали, сміялися, штовхалися, перекидалися, З0всім як діти. Які буnи в воді, ті знімали з себе мокру о.цєжу і розкладали на камінні проти сонечка, щоб сох

ла. Той збувся шапки, той згубив КИСіТ і зостався без люльки

...

Да все ли козаки цепЬІ? - спитав посол. Виявилося~ що козаки не знають, чи всі вони ціпі. Кло

поталися про шапки та про люльки, а себе полічити й не кинулися.

1(1,-

Ану лиш, вражі діти, ставайте лавою, я вас поліавелів

сивоусий

козак,

розпаливши

нарешті

свою

люльку.

Всі

Лавою, хлопці, ставайте, лавою І - кричали козаки. стали лавою. Сивоусий почав лічити. Полічивши

всіх, він скрикнув:

- Ов-ваl Одного не ставІ .. Було на байдаку тридцять, а тепер є тільки двадцять дев'ять. А сто копанок! .. - КО8ака не ставІ .. Новак вагив:увl - загомоніли навкруги.

ХТО аагинув? Кого не став? Я ось тут І - озвався хтось. І я тутечкиl Та кого ж немає? А кат його знавІ .. Лічи, батьку, знову, може, й знай деться козак

...

А вже ж знайдеться І Козак не голка - не заки~ неться! Знову почалося лічіння. Знов одного не став. А, сто копанок! .. Таки немає козака. - Та Кого ж немае? - Та озовися ж, вражий сину, тоі, кого не стає! Всі зареготали, почувши цей вигук. А вигукнув то Хо ма, козак великої сили та, на лихо собі, придуркуватий.

Ов-ва, Хомоl Як же він озоветься? Він же ВТОП! іО

сказав хтось Хомі. Хома тільки потилицю почухав ... А і справді, як же він тепер обізветься?

ма. -

Егеl Це Харька Лютого немав! - згадав иареmті Хо Вів ще й люльку мою курив... Це ж t JIюлька коя

втопла.

Роздивилися - справді не ставаао Харька. Всі козаки одразу стали поважні, познімали mаПRII і почали хреститься.

Царство небесне його душіІ .. А добрий козак був! ..

хоч би ж у боІ полir, 8. то он .це смерті 8добувсяl А Ненаситець усе стогнав та ревів, так наче мало йому

було одні вІ людини ...

11.

НА ЗАПОРОЗЬКІй СІЧІ

Нарешті московські посли побачили Січ Запорозьку. Запорозька Січ, або Запорозький Кіш, був тоді на острові Базавлуці, між Дніпром і Чортомлицькою протокою. Доб ре місце вибрали козаки задля CBOro гнізда. Сухопуттю туди не можна було ніякому віЙСЬRові добратися, бо з та тарського боку була степова річка Конка та Великий

Лyr - страшне болото; Дніпром же теж ні польське, ві московське, ні турецьке військо не могло припливти, бо вгорі були пороги, через які вміли плавати тіJIЬoКИ 38по· рожці; а знизу дніпрові плавні, поромі височенним оче ретом. Кажуть, що колись турки погналися галерами аа козацькими човнами та й зблукалися вплавнях поиUк очеретами і багато іх тоді козаки потопили. То вже іве

важилися більше потикатися в Дніпро. Навкрyrи Січі аа сипано було шанці, а на шанцях стояли військові гарма ти. Вони були напоготові привітати ворога, звідки б вів не поткнувся.

За шанцями були запорозькі куріні. То були довгі хво ростяні будівлі, повкривані очеретом та кінськими шку рами. Та в курінях було тільки добро козацьке, а самі ко заки не любили сидіти в курінях. Вільному козакові і тіс но, й нудно було в оселі, і він любив жити надворі просто неба; надворі він ів та гуляв; надворі й діло громадське справляв. Улітку і по весні та й у суху осінь запорожці любили спати надворі, прокинувmи свитину та поклавши сідло в голови; а то й просто на голій землі на купині головою десь край води, щоб як схочеться 1І110чі пити, то щоб і вода близенько була, і вранці щоб було чим умити Н

Rозацьке біле лице. Звісно, це тільки так у піснях співа~ лося про біле лице, а звичайно воно було добре засмале не та покусане, бо комарів на Січі була сила-силенна. Та і вночі, ПРОRИНУВШИСЬ, любив запорожець бачити вгорі не стелю похмуру, а високе зоряне небо. Глянувши на небо, він зараз же взнавав, скільки ночі зійшло вже, чи скоро розвидниться. Живучи здебільшого далеко від оселі - то в степу безкрайому, то в лісі темному, то плаваючи морем,

козак швидко звикав багато чого розбірати. Глянувши на небо, він по зірках пізнавав, де північний край, де пів денний, де схід, а де захід, бо небо він знав так саме доб ре, як і степи широкі, як і «Великий Луг». Ніхто, може, не любив природу так, як любив її козак, та ніхто ж і не

вмів з свого знання Rористуватися так, як він. Щоб по дати про себе звістку

своїм та піддурити ворога, казю, умів пугати, як справжній пугач, кував по-зозулячому, вив по-вовчому, брехав по-собачому та по-лисичому, си чав по-гадючому

...

Ось уже байдаки підпливли до Коша Запорозького, чи до Січі, і на передніх байдаках тричі вдарено з гармат на привітання.

Коша теж тричі стрельнуто з гармат.

Цікаво було глянути на Чортомлицьку протоку та на той беріг, де була Січ. І вода, а надто берег, так і захряс ли човнами, чайками, дубами та байдаl\ами і малими, й

великими. Та найбільше було МОРСЬRИХ чайок,- так зва

лЙся великі човни, що ними RозаRИ плавали морем. Чай ками дуже добре було плавати: вони були легенькі і не

потопали навіть тоді, як набиралася в їх вода, бо по бо Rax оБRладано їх липов{)ю корою або очеретом. ЧардаRів на Ух не було, а тіЛЬRИ щогла та два стерна. На Rожній чайці було з двадцятеро гребців та з п'ятдесят узброєних козаRів.

ДеСЯТRИ

чайок лежали на березі, перевернені

догори

Дном, і сохли на сонці. Повітря тут повне було диму та смороду, бо СRрізь по берегу у величезних Rазанах Rипі

ла смола. Козаки піДRладали дрова під Rазани, мішала смолу довженними ДРЮЧRами, забивали

діРRИ в чайRах

прядивом та засмолювали, і, звісно ж, були в смолі з го

лови й до п'ять. Од такої праці RозаRам було дуже душ но, і через те вони працювали здебільшого ЗОJ3сім без оде

жі, бо жіноцтва в Січі не було, то й соромитися не було кого. ДеЯRі сиділи на березі й латали одежу; ті купалися, ті прали СОРОЧRИ, ті Rуrraли RонеЙ.

Великим дивом дпвуваШІ московські посли, побачивши Січ. Дивували вони й з січовиків-запорожців, і з того, що

на тому острові, так далеко від УСЯІ\ОЇ людської оселі, зі бралася така сила людей і праця на острові аж юшіла. Стукали сотні сокир, дирчали пилки, на берег Сlшдано

деревню, так що аж луна розлягалася. Козаки будували нові чайки, бо лагодилися до великого морського походу. Москалі просто не пізнав али «хахлов». Спершу вони зд&. лися їм такі ліниві та вайлуваті, наче тільки й діла з Їх було, що курили люльки та вилежувалися, гуляли, а те шр вони були зовсім· інші: моторні, жваві, невсипущі ро бітники. Московські посли тільки чудувалися: тепер їм здавалося, що один «хахол» за чотирьох москалів спра впТься. «Таких чортів не легко приборкати»,- думалося послам.

Десь далеко ревла худоба, ржали коні, хтось грав на со;rілку; то грали пастухи, пасytIи на луках запорозькі та-

буни та череди. . «Сказочное царство, истинно сказочное, словно я в со ніи все зто вижу»,- думалося панові дякові, як він ди

впвся на це, справді ніби якесь казкове царство, заселеlIе якимись казковими людьми.

Саме тоді, як байдаки з московськими посла~IИ приста вали до берега, на шанцях з'явилися козаки з дрючками в руках. Але то тільки здавалося, що в Їх руках дрючки. То повиходили січові кухарі кликати козаків обідати, а в руках у Їх були величезні ополоники, що ними вони мі шали всяку страву: куліш, галушки, борщ, юшку. Вари лося в Січі одразу на три, на п'ять, а часом і на десять тисяч козаків, то й казани, в яких варилося, були дуже великі і довгих ложок треба було, щоб у їх мішати страву. Кухарі, зійшовши на шанці, почали махати ложками,

понадівавши на ЇХ шапки -

то так вони КЛИІШЛИ козаків

обідати. В той же час військовий довбиш заходився бити в тулумбаси, а військовий сурмач заграв у сурму щось ні би «Гей, нуте, косарі!» Хто, побачивши кухарів з ЛОЖІ~ами, а хто, почувши му зику,- покинули Rозаки робити і сипнули до Коша обі дати. Разом із ними увійшли в Січ і ті Rозаки, що при везли московських послів. За послами несено паRуНRИ з усякими подаРУНRами січовому товариству. у ступивши в Січ, або в Кіш, побачили посли величе~

ний майдан, а нруг його заПОРОЗЬRЇ куріні. Усіх нурінів було більш як сорок, і кожен курінь мав свов ім'я. Отож

1еА ВlИСЬКО 3ШОРО3l.ие ооділялOCJl ва куріві 1 кожен ку вибирав roбі иурінвого отамава. Курінні отамани та НОШОВИЙ ClТ8:каи - OIJ'O t була військова С!f.аРШlІВа. Вона ~a над військом велику владу, а надто під -qac. війни. Та зате ж і війCloКО добре пильнуваЛ0, щоб старшина не роОпа вiтroro без~а.

pbu.

Опріче кypiиfв поба:ЧИJlИ ще коокалі ва майдані велИ

Ч81ві кабиці і 8 Їх ішов дим та чад. Кабиць було стільки .~ е.кільки: й IYPiBiB~ і ва Іх вареи() lоти ва тиоячі козаць

І(ІП ротів. У веmмвзвих

а. уеаю етравІО борщ

••вавах

илвкотілlf й лахли ва всю

t. Щ&ВJl8К, затовчевий салом, ra-

J[yпвrи та куліш із салом; а в пісний день юшка та борщ ів тараиею, а СОКИIlOЮ, 3 ORyИяки, а осетрами і з усякою рвбо». па JlОВUКИ в ДиіпрL НіІД жа.ром пеклися на ве личезних рожвах барави, сайrаки, дикі кабани. Коло ка БJЩ" у п&кельвій спв. tюpaлиси кухарі та Їх помаrачі ~ ДР000руби, водOllOOlE,. lІІПовомиІ, ltр-ynоеіви, салОТОВRИ, хлі бопеки, хліборізи і всякі інші, причетні до куховарськоl епрми.

По всьому майдану на ківських та :на ООЛJf<lИХ шкурах, на. дошнах, а то й просто н а траві лєжаJlН купи хліба 1 СТОЯЛИ великі дерев'яні солянки. Ні столів, ві ваСТЇЛЬВИ.. мів, ні РУШНИlСів, ні ножів та видмок ке було і в заводі. Не було навіть nотон. бо JЮJЮСУ jt ніж ко-жев козак мав у себе на чересі або в кишені. КО3аЮl, трохи приrcrооуривmись, виймали сво! вожі й JlОЖJШ, хрестилися на схід совця і сідали колом KPyr хлі ба '1'а саливон; деякі бралися різати хліб і собі й товари C'l'ВУ.

Буси за:RрY'fY1l'aЛИ козаки Bropy, щоб H~ заважали ІстИJ а в

Roro

були занадто до:вгl «вуси, мов ретязі», то закла

дали аа вуха.

Тим часом кухарі здоровенними ополовиками насипали стравУ У веJDlЧезві миски, а призначені на те козаки на дрю-qках розносили миоки З стравою товариству. Як роз.. несено миски, тоді почали козаки обідати. Спершу про СПlrав до ЮlCІОІ ложну Jtypівний отаман, набирав С'lрави, поваrом ніс іl до рота, пі.IW'Jавивши шматочок хліба, щod п8 напнути,

поваrом пе.рекидав &'Іраву з ложки в рот і

ке поепіmаlOOtllGЬ жуио хліб, щоб товарlІСТВО- Q сказало, що він «глита, як mбака». То-ці, так с:аже- ве поспішаю-о ЧJfЄь. утирав рукавои, а то й хусткою вуси і авев хуеав

:rliб. 3а і)аТЬКОИ-О'l'ама.НОIf Пр06тяna JЮЖиу ДО МИС:КИ тОЙ I1881rК, щО свдї:а .ІІїворуч од lосо, аа. 'Івм йом с.усіда а лі~

вого боку,- і так усі по ряltу, аж поки черга ДОХО}(&ll8 внову до батька-отамана. Як миска спорожнялася, тоді кухарі знову насипани страви, бо ]І І(osаків був такий 8ВИЧай, щоб веодмінно по виїдати оов, що ааварево й вапечево ва обід. Поприймавши миски, ПРИВОСIUIи ва широких дошках

печених кабанів, баравів тощо. Печевю рубали ва шмат ки сокирами та різали рі8ВИЦЬШІИИ ножами. Серце давано

батькові-отаманові, щоб добрий був до своІх дітей-коваків та щоб мав гарнче серце до В<Jрогіи, а легені ділено В6ім по шматочку, «щоб козакові легко було йти на ворога та щоб л~гкий він був ва воді й ва морі». Великим дивом дивували московські посли 8 усього, що

побачили в Січі. Т.а й як було не дивуватиl Тисячі людей,

здебільшого найдобірніших, одбилися далеко від свого краю, покидали батьків, матерів, а то й жінок із дітьми або коханих дівчат, зреклися всіх семйових радощів і осі

лисн на безлюдді, там, де кінчається своя країна і де по чинається вже все чуже:

чужий край, чужа віра, чужі

люде. І навіть не просто чужі, а люті вороги. Там ці див ні козаки-запорожці авили собі гніадо, а могутніх виліт ків 8 того гнізда боялися всі сусідні держави: і Польща, і Московщина, і Крим, і Турещина. От і тепер Московщина, насилу визволившись від по ляків та від шведів та сяк-так упоравшис.ь з усякими ца рями-самозванцями, зараз же послала своІх послів на Січ сповістити, що вже вибрала вона собі за царя боярина

Михайла Федоровича

Романова, і прохати

козаків, щоб

уже надалі вони аа самозваних царів не обставали і не до помогали їм ставати царями на Москві, як допомогли ко

лись Отреп'єву. Московські посли привезли в Січ ласкавий лист од мо лодого царя. По обіді скл;икано всіх запорожців на війсь кову раду слухати того листа. Деякі в козаків, випивши ва обідом вайву чарчину, полягали були в холодочку тро хи гаснути, та осаули зараз же побудили Іх, і вони, по гіхаючи, пішли слухати царського листа.

Посеред козацького кола стояла аапорозька старшина. Потім увійшли туди ж московські посли, на привітання Їм військові сурмачі вдарили в сурми. Пан днк приніс ма леньку шухлядку, оббиту вишневим оксамитом. Одчинив ши шухлядку, дяк сказав запорозькій старшині:

мана,

Есть до вас, войска 3апорожского, до кошевого ата старшин

и козаков

от

великаго

государя,

царя и

веЛИІ\аГО ІШЯЗЯ

Михаила

Федоровича всеа Руссіи,

его

царскаго величества милостивое слово, и ВЬІ БЬІ, то СЛ'.J;;О СЛЬІшачи,

шапки сняли.

Старшина познімала шапки, за нею познімали шанни й КОЗЮ,И, і на майдані захвилювало ціле море голів а ве ликими й з малими чубами.

Посол говорив далі: - Божіею милостію веЛИRій 110сударь, царь и великій князь Михаил Федорович: всеа Русіи вао, 3апорожского войска RomeBoro атамана, отаршин й Rозаков жалуя, ве лел о здоровьи спросить: здорово ли есте живете?

- Сиасибі, живемо здорові,- одказала старшина. Посол виняв з шуХЛЯДІ{И царського листа, загорненого в зелену

mOBROBY XYCTRY,

і почав розгортати

XYCTRY

так

обережно, мов боявся попеRТИСЯ об листа. Козаки насунули ближче, всім хотілося бачити, що при віз мос!\аль.

Посол подав листа найстаршому курінному отаманові, бо кошового на той час не було і його мали зараз впби рати.

Курінний отаман узяв листа, подивився на його і від дав немолодому похмурому КОЗаІ\ові, ЩО стояв біля його.

ТО був віЙСЬRОВИЙ писар СтеЦЬRО Мазепа, за поясом у йо го був Rаламар.

Мазепа взяв листа, розгорнув його і глянув на титул і на печать.

Печать отворчата, без підпису,- СRазав він, глянув-

ши на посла.

Точно без подписи,- одмовив посол. А як ЇЙ няти віри? - спитав Мазепа. Все едино что и с подписью. А ми не віримо,- одказав писар. Не віримо! Не віримо! - загули Rозаки. Це не лист! Це казна-що! Пху! Це МОСRаль сам наригував, щоб нас піддурити! Го-го-го! не на таRИХ наСRОЧИВ! Киями його! - рев-

ло Rозацтво.

Посол переЛЯRався. Він зляканими очима ДИВИВС)] то на писаря, то на курінних отаманів ... Отамани зрозуміли, що справа небе::шечна.' Козацтву посли здалися непе1'ЧИ МII, і з цього могло вийти лихо. Треба ЯRОСЬ запобігти, а то ось-ось може политися кров.

- Панове молодці, вельможна громадо! Слухайте, що я казатиму! - гукнув немолодий курінний отаман з блі16

дим худим обличчям, з довгою бородою і з лаСRавими чор ними очпма.

Петро Конашевич говорить! Слухайте, хлопці!

Слухайте Сагайдачного! Сагайдачний говорить! Хай Петро Конашевич-Сагайдачний слово скажеl

Він 3 біса розумниШ - Слухайте, вражі діти, сто RопаНОR! .. Одразу стало тихо. Козацтво дожидало, що скаже Са гайдачнпй, бо всі його дуже поважали. - Панове молодці, вельможна громадо!

- почав стиха СагаЙдачниЙ.- Хай сам пан посол скаже нам, як у Їх за ведеяо царСЬRі листи писати: -кому яка печать, кому під пис... От же й ви, здорові будьте, як вітаєте кого, то не всіх же однаково: ІЮЛИ батька-матір стареНЬRИХ, то так; коли свого брата козака, то іва ко, а коли дівчину, то ще інакше ...

ТакІ Так!

загуло козацтво.- Отамав

правду

го

ворить.

- Авжеж правду І Вже ж дівчину BiTaє~o не так, як козака! Послові трохи наче полегшало. Він з подякою глявув ва Сагайдачного і вклонився козацтву. - Его милость атаман СагайдаЧНЬІЙ истинно говорит, почав він тремтючим голосом: - у вас, господа казаки, граМОТЬІ его пресветлаго царскаго величества БЬІвают раз НЬІ: коли великій государь пиmет королю польскому либо цееарю римскому, то печать под грамотою БЬІВает боль

шая, глухая, под кустодіею, с фИГУРЬІ, и подпись дьячья живет на загибке, а кайма той грамотЬІ писана золотом, и богословіе, и великаго государя именованіе по речь u UНЬ~Х - писано живет золотом же, а дело - чернилЬІ. Вто коли великій государь пиmет равному себе государю. А ко ли не

государю

пиmет,

а,

примером,

воеводам,

козакам

донским, либо Запорошекому славному войску, так печать живет не глухая, а отворчата и дьячьи подписи на вей в, живет, а токмо титло царское все ПРОПИСЬІваетца. А титло царское

великое дело

...

Козаки мовчали. Здавалося, що слова послові та його поклін утихомирили запальні голови. Сагайдачний кпнув писареві, щоб той читав листа. Мазепа викаПIJlявся і по чав голосно.

«Божіею милостіею, 01 веЛИІ(аго государя, царя и ве лика го князя Михаила Федоровича всея Русіи самодерж ца

многих- государств и земель ВОСТОЧНЬІХ и западнЬІХ,

М. ЗагіРИIІ

севеРНЬІХ

отчич-а

и дедича,

наследника,

и государя

обладателя ... »

Погоди, пан

писар, не так прочел,- перепинив по

сол читання писареві.

пер:

Я~ то не так?

так

здинувався писарь і глянув

Не обладателя, а облаадателя

зав ПОСОЛ:

Та

па

государя и обладателя ... два аза

- облаадателя,~ ска

...

нащо ж два аза

- буде й одного,- сказав пи-

сар.

Да ти прочти: там два аза живет - облаадателя. Писарь знову 8ИРКНУВ у папер і стиснув плечима. - Так- два ... Та на що ж ЇХ аїН два? - Так от стаРИНЬІ повелось, чтоБЬІ в царсном ТІІтле 06лаадателя 8 двумя а8ами писать ... В сем аз ве.ликая СИJІа сокровенна ... Коли в цар ск ом титле, в именованіи вели каго государя, пропискою один аз прилучится и за ту про

писку велено казнить безо всякія пощаДЬІ и ДЬЯ1\а, и ПИС ца: дьяка бить батоги нещадно, а писцу ноздри рвать ...

А коли прилучится сія прописка в титле великаго госуда ря от иного государя либо короля, и та гр-амата не в гра

мату, и за ту прописку великій итить на прописчика

государь

войной

велит

...

Писар глянув на старшину. Читай, пане писарю, два аза,- сказав Сагайдач ний: - хи6а ти не зна6Ш, що на нас, на матір нашу Укра

їну, встали -і ляхи, і ксьондзи, і сам папа і шарпають наші церкви і ВОО 8ате, що ми, православні, не прийма6МО їх

нього другого ааа в «Вірую!» -не говоримо: «од Отця і Сина исходящого», а-тільки «од Отцю>. Оце й єсть наш а8. Так і в Їх ... Всі з в.еликою увагою слухали цю просту, всім зрозу мілу мову. А московський посол усе з більшою повагою дивився на Сагайдачного. І Мазепі СІТодобалася мова Сагайдачного. Він ЮПJнув го ловою, потакуючи, і знову почав Чlfl'ати:

... государя

шевом.у

и облаадателя, войска 3апороженого ко

отаману, кому

ІІЬІНе :ведати належит,

и веему при

нембудучему войску наше царскато в€личества l'vшлости вое слово. В прошльтх годех, божім попущеніем ідіаво лавою гнюсною прелестію, БЬІСТЬ в россійском царстве

смута и кроволитье веЛИІ{ое -и СОТВОРИ ся на Мось"Ве и во BCВlM МОСКОВСКОМ гocyдapO"ГВ'€ пакость веліщ бef!бОJННЬІЙ и боrоненавис1'ный пр-елестник, иочв:діе ада и сатанин

внук, вор и черпокпижпик и растрига Гришка Отреп;ьев, извеся

ГНЮСНЬІЙ язьІК СВОЙ,

дерзновенно назвалоя царе

вичем Димитріем всея Русіи, и с помощью польскихи, ли товских людей в_ наш преСТОЛЬНЬІЙ град Москву взбежал и на ЩН)ВЬІсочайшій россійскаго царствія престол аки пес ВСІЮЧИЛ, а за ним и другіе BOpьr и злодеи, похищая цар

ское имя, на тот преВЬІсочайшій престол скакали ж. ВЬІ же войс!\О 3апорожское, по ЗЛЬІМ СМУТНЬІм прелестям тех псов, место

не

ведая

!ІМ

их

лукавства,

наскакать

им

польскими

подлегли и

на

цаРСЕое

литовскими

людь rи

...

неведеніем своим помогали ж и всякое дурно московско

му государству чинили МНОГЮRДЬІ. А НЬІНе московское

1'0-

сударстrю, божіею помощію, от польских и литовских лю дей и от ОНЬІХ ПСОВ И самозванцев свободно, и МЬІ, н!:\ше царское пресветлое величество, нолею божіею и хотеніем и моленіем всея россійскія земли всех чинов людей па превьrсочайшій россійскаго царствія престол заRОННОВСТУ

пили, и о сем вас, ВОЇІСко 3апорожское, извествуем. Еще же вас, ВОЙСRО 3апорожское, нашим, царскаго величества, словом наставляем, чтоБЬІ ВЬІ, памятуя Бога и души свои и нашу православную христіанскую веру, и видя на нас, великом государе, божію МlІЛОСТЬ и над врагами победу и одолеюrе, от ТЮ,ОВЬІХ, БЬІВШИХ в ПРОШЛЬІХ годах непри гожих дел отстали и снова кроворазлитія в наших госу дарствах не nсчинали, тем души своей и тела не губили, во всем нам, велИІЮМУ государю, челом БЬІ били и снами в люБОIIЬІТстве и мире жили, а мм, великій государь, по своему

царскому

милостивому

праву

вас

пожалуем

ТаІ,О

ВЬВІ жалованье~І, каково у вас и на уме нет. И тебе б, ко шевому атаману, кому Hьrнe ведати належит, и всему бу дучему при тебе войску ни на каніе прелести не прельщат ца, а таRже и ІІНЬІХ атаманов истаршин, КОТОРЬІе еще

во

обращеніи снами, к нашему царскому величеству в СОЮ3 и любительство приводити II нашею, веЛИRаго государя, на шего царскаго велпчества, милостію их обнаживати, чтоб. БЬІТЬ Ю[ свами, 3апорожским пойском, в совете и ПРОТИВ непріятелей стоять вопче. А служба ваша у нас, великаго государя. нашего царскаго величества, в забвеніи НИRогда не будет. Писав в государствія нашего дворе, в царствую

щем граде МОСІ\ве, лета от созданія міра 7122-е, месяца марта в 31 день. Писар дочитав. Громада мовчала: ніхто не важився пер ший зннти мову про те, що зараз прочитано; треба було попереду обміркувати справу. А тпм часом посол виймав із

пакунків подарунки, що привіз Запорозькому військові, і розкладав їх, дратуючи козацькі О'Іі всякими оксамитами

та кармазинами, сукнами та саєтами ... '

УІ лихо його матері! які ж то хороші сукна!

нув хтось

СI\РИІ\

і вся громада загула, дивуючися на гарні по

дарунки.

ІІІ. новий кошовий

Другого дня в Січі був великий галас: вибиран() нового RОШОВОГО. Серед козацтва йшла колотнеча. Галаеували, ла ялися, подекуди навіть бряжчала зброя,- то вже запаль ніші хапалися за шаблі. Козанам хотілося вже морем по гуляти, татарву та ТУРІйВ пошарпати, 'Го й хотіли такого кошового вибрати, щоб повів віЙСЬІЮ в морський похід. Москонсьт,і посли БОЯJIИСЯ навіть вийти з [,уреня і зда лека дивилися на Січовий майдан. А на майдані клекоті ло, як під велику бурю па морі. Військо поділилося па партії, і кожна партія вигукувала призвище свого канди дата.

Старого Нечая! - кричали одні. Небабу Хвилона! - кричали інші.- Небаба

доб-

рий козак! К бісу з Небабою! Нечая! .. - Небабу! - Небабу! Небабу! ..

Видно було, що Небабині прихильники беруть гору. Сам він стояв осторонь і, моргаючи сивим усом, спокійно запалював

«гаспидську люльку».

А серед козаків уже доходило до справжньої баталії: ПРИХИЛЬНИКИ Нечавві та Небабині вже дзвеніли голими шаблями. Тоді виступив Петро Сагайдачний. Козаки на цей час 80всім про його забули. - Вельможна громадо! - гукнув він. Голос у його був такий дужий, що аж дивно було, як у такому схудлому TiJIi може бути такий дужий гучний голос.- Вельможна

громадо! Послухайте мене, братчики! - Сагайдачний І Сагайдак І - загукали

І\озаІ\И.- Ану,

що він СІ\аже? І Кармазu//,

тонне червоне або вишневе сукно, саєт

сукно,

тонне

- Сагайдачний! Сагайдачний, братці! Послухаємо, що Сагаuдаr\ скаже! Козацтво вщухло, всім хотілося почути, що скаже Са гайда ч П!ІЙ.

- Хлопці, що І\раще: МОСІ\овські личаки ЧИ турецькі чоБОТIІ-сап'янці? - спитав Сагайдачний. - Авmеж чоботи-сап'янці! -

Та 'юботи ж, ба1'ЬКУ! Хай

їм

трясця, московським

ЛlIЧаІ,ам!

Гаразд, чоботи, то й чоботи! А неволя, дітки, яка? Татарська та туреЦІ>І{а, батьку! - весело відповіли КОЗаІШ. Вонн почали розуміти, І,УДИ гне Сагайдачний. - А хто, дітки, в татарській та в турецькій неволі? допитувався Сагайдачний. Та наші ж люде, батьку.

Гаразд! А чайки в нас нащо? У Московщину

пли

вти?

Козаки зареготали. Пливти в Московщину! Та там же Й моря нема, а самі ліси та личю{и.

Ні, батьиу, чайии в нас на татарву та на Турещину. Деякі з иозацтва почали гуиати:

Та хай же Сагайдачний і веде нас у мореl Геть Небабу! Геть Нечая! Хай Сагайдак отаманує! СагайдачногоL Сагайдачного, братця, виберемо! Хай

він веде нас невільників визволяти! - Сагайдачному булаву! .. До булави треба голови, а в ЙОГО розумна голова! - Сагайдачного, братіки, сто иопанои чортів! - озвав ся й Небаба.- Якого ж нам ще иращого! .. - Сагайдачного! Сагайдачного І - заревло все иозацт, во, мов несамовите, і иозацькі шапии полетіли вгору, мов

зграї сполоханого птаства. Це було ознакою, що СагаЙда.q~ ного вибрано кошовим. Сагайдачний УКЛОНИВСЯ, ДЯИУЮЧИ за пошану, і почав зрекатися, почав прохати, щоб визволено його від отама нування. Так де там! Rозацтво страшенно загвалтувало: То він не поважає громадської волі! - В воду його, коли не бере булави! - Rиюш його, матері його ХИРЯ! На розгніване kозацтво страшно було ГЛЯНУТИ ... Мати владу над людьми, стартувати над ними - це ду... же принадна річ; але запевне ні над ким не було так страшно і так важко старшувати, як над козаиами-січо

винами. І ношовий по правді міг сказати: «Ой, тяжна ти,

бvлаво отаманська»! Вже саме обрання відбувалося так,

що могло налякати кожного і наЙнебоязкішого. Уже ко

ЛІ! І\озаки вшанували тебе, вибравши на отаманство, то корися, а то зараз же покажуть над неПОІ\ірним свою во лю: їм недовго і киями на смерть забити, і в Дніпрі вто пити. А скорився громадсьній волі, згодився приняти бу лану,- то мусиш стерпіти усяні козацькі збиткування та жарти. І все це на те, щоб він не забував, що громада призволила дати йому старшування над собою, то грома да ж може й геть його скинути, ноли він того заробить. За те ж, пк витерпів новий ношовий усі ті збитнування, тоді

вже козацтво ділком норилося йому. Але це було тільки доти, доки козацтву добре велося. А тіJIЬRИ в чомусь не пощастило, то вже за все винен був кошовий. І через те ве кожен RОШОВИЙ умирав своєю смертю.

Сагайдачний дуже добре знав те все. ПоміркуваВШrl тро ІИ, він зваЖJIИВО підвів голову і глянув на козацтво.

- Хай буде так, Вf)льможна громадо! Приймаю війсь кові клейноди: на те Божа воля! - сказав він і ВКЛОНИВСЯ ва всі чотири боки. Знову ПОJIетіли вгору шапки і козацтво загукало: - На могилу, нового батька! На могилу RОШОВОГО!

- На Rозацький престіл нового кошового! Хай ВИСОRО еидить над нами! - Вози давайте! Землю на могилу копайте! MOCROBCbKi посли, чуючи ті вигуки, піян не могли зро зуміти, до чого вони і, дивуючись, зглядаШІСЯ, нібlJ пи талися: нащо могила? кому могила?

А RозаRИ вже тягнуть вози насеред козацького [,ола. Поставили по два вози вряд і поперевертали Їх догори колесами.

Хай тан догори ногами Орду ставить!

І Турещинуl

Іляхія догори черевом І

КОЗ8:КИ повиймали шаблі з піхов і заходилися копати зеилю; де хто стояв, набирали землю в шанни, и ПР!1ПОЛИ, весли до возів і там її висипали. Наче мерця в ям l заси пали.

Тан думалося й Сагайдачному, що стояв осторонь з вій СЬК\)РИМ писарем Мазепою та з Rуріннпми отаманами і за мисл:ено дивився', як козани засипають вози землею. Зга

далося йому, ЯR співають RQбаарі жалібну думу про те, ЯК татарва казана ностріляла-порубала, ЯК товаРl1ші-ко-

заRИ його в степу ХОВЦJlИ, як вони ОЧІ иому голубою КИ тайяою затьиили, а самі rострими шаблями суходіл ко пали,

шапками

та

припола:ни

землю

носили,

своєму

товаришовівисоку могилу насипали ... І щось боляче стис нуло за серце. Пропливло перед Сагайдачним і його влас не життя з кривавими подіями ... А з-за його випливла бі лени:а батьнівська хата в Самборі, ласкаві материні очі, високі, сірі, темним лісом порослі, гори,' біленька церков ка, де він співав на криласі, а потім уже й «апостола» чи тав, .. острозька школа ... Згадалися хвилини молодого яс ного щастя ... А тепер он до якої слави дожив: он яку ви соку могилу йому насипають! ..

А могила росла все вище й пище... Он уже козаки на силу вилазють на неї, а все сиплють та сиплють землю,

щоб Епща була.

- Вище, вище насипайте, хлопці! - гомонять коза RИ.- Хай буде така ВИСОІШ могила, щоб з вітром гомо ніла.

Снпте, сипте, панове, Іюзацьку славу! Хай росте ко

заЦЬ1\а слава!

Та ось могплу вже насипано - високу, ВІ\СОКУ! Вищу за всі, ЯІ\і насипано попереднім ІЮШОRИМ ... Козаки питру сюють землЮ з шапок та з приполів, утоптують могилу ногамп,

ПИС~lР

зіходІОТЬ

на

майдан

знову

стають

колом.

уклонився новому кошовому та курінним ота

манам і сказап:

Час, панове, новому НОШОВОМУ на престолі сісти. Ідіть, батьку, закон приймати, -сказали курінні Са-

гаЙ,:::ачному.

Сагайдачний зійШОВ на могилу і сів на вершечку. Висо ко сидить він! Да.леко ВИДКО нового кошового! - З;:\оров будь, новий батьку! - озвалося козацтво до свого нового кошового.- Дай тобі Боже лебединий вік та жураіЗЛИНПЙ НРИК! - ЯН будемо з ворогами биться, то щоб і тоді тебе так видко було, як тепер! .. Тим часом кухарі позамітали в курінях і зібрали сміття в веЛІІКИЙ лозовий сапет, і на плечах знесли на могилу, аж

туди, де сидів Сагайдачний. А він сидів нерухомо і дивив~ ся, як Дніпро котив сині хвилі. Далеко, далеко вони коти~ лися, аж до Чорного моря. Кухарі підняли кошик над СагаЙдаqНЮ1. Він заП.l!ОЩJlВ очі.

- На щастя, на здоров'я, на нового батЬІШ! - гуннули кухарі і висипали на Сагайдачного сміття з сапету.- Дай тобі Боже лебединий він та журавлиний крик! - На щастя, на здоров'я, на нового батьна! - гукнули козани.

Тоді

писар

зійшов

на

могилу, вклонився обсипаному

сміттям кошовому і сказав поважно:

- Ян тепер тебе, пане отамане, обсипали сміттям, тан при добрій і при лихій годині обсиплють тебе козаки, як бджоли матку. Тоді сунули на могилу козани і почали виробляти що

кому заманулося. Той мазав кошовому обличчя вогкою землею, той тяг за чуба ... - Щоб не гордував нашим братом, простим козаком! поясняв один.

Щоб добрий був до голоти! - примовляв другий. Щоб отан бив татарву та ляхів, ян оце я тебе б'ю! казав третій, б'ючи кошового по потилиці. Нарешті новаки задовольнилися. Тоді Сагайдачний ус

тав, увесь у землі, в смітті, і серед прихильних Вl1гуків

своїх «ді тою> пішов у свій курінь.

Трохи зг'одом він вийшов звідти до війська ВШ1Тий, у чистому вбранні. В руках він держав БУJIаву, а за ним несено й інші військові ІшеЙноди ...

Козаки стояли тихо й ПОВаїкно перед своїм новим бать ком. Ніхто й не подумав би, що вони оце тільки та!, збит куваJІИСЯ

над ним.

Вийшовши Сагайдачний до Іюзаків, оповістив, що по веде їх у морський похід, Чорним морем погуляти та та тарські городи на кримському побережжі пошарпати. :Ко заки вельми з того зраділи, бо дуже вони були немило сердні на татар та на турків за те лихо, що зазнавала від їх Україна. Татарські напади на Вкраїну почалися дуже давно, ще

в ХІІІ столітті. Тоді вперше хан Батий прийшов з азіят ських степів і страшно сплюндрував Україну. ПіСJІЯ того татари ще кільки разів набігали на Вкраїну, та вже не мали вони такої великої сили, як попереду, а згодом по

щастило Вкраїні зовсім' од Їх одбитися і старе лихо по троху забулося. Татари спершу по степах кочували, а по тім осілися в Криму і CTaJIO там їхнє царство, хоча й по

степах таки вонп кочували, пасучи свої табуни. Там же і вкраїнці пасли часом свої череди та отари і здебільшого мирили з татарами; тю, хіба часом зазмага-

ються за пасовище. Аж ось на лихо насунула з Азії нова сила - турки. Вони напали на Крим, новоювали І,РИМ ську орду і примусили кримського хана давати їм дани

ну. Турки тоді велику силу мали, ввесь світ хотілося ЇМ під себе підгорнути. І став султан турецький намовляти татарського хана нападати і на Вкраїну, пообіцяв і свого

віііська на поміч давати. От і почалося знову лихо. Року

1484 хан Менглі-Герей зібрав свою орду та й посунув на НI<раїну. Пожежами та руїнами слід його значився. Узяв він Київ, зруйнував Печерський манастир і силу людей забрав у неволю. 3 того часу почала татарва мало не що року набігати на Вкраїну. Людей забирали, добро грабували, худобу ли, а. села палили. Тяжкого лиха Відомо, наприклад, що року 1575

бе більш як

тисяч людей,

убивали займали зазнала погнали

та в неволю і до себе гна тоді Вкраїна. татари до се

тисяч коней,

500

тисяч

волів та норів і без ліку овець.

Сумними піснями виспівувала Україна свов горе; де ш;і з тих пісень дожили й до наших часів, та тільки тепер люде не дуже розуміють, яке горе виливали в піснях іхні преДIШ.

Зажурилась Україна, що нігде прожити: Гей, витоптала Орда кіньми маленькії діти. Гей, маленьких витоптала, великих забрала, Назад РУІ{И постягала, під хана погнала.

Чи багато з наших людей знають тепер, що то за ор да, куди гнано отих пов'язаних людей, що з НИМИ потім рnuлено? Далеко, далено, снільки оком глянути, просхався степ. Сонце пече нещадиме, на небі ні хмариночни. Степом су не орда, вертається з України в Крим. Іржуть ноні, реве

ху;щба, менають вівці. То татари женуть свою здобич. А он серед нуряви людей видко: старі й. молоді, мужчини

й ;кіноцтво

йдуть вони обірвані, знеможені; руни й но

ГИ їм сирицею пов'язано, голодні вони, пити хочуть, босі НОГИ позбивані, аж кров сліди заливає, а татари на те не

звuжають: баскими кіньми грають вони круг невільників та підганяють Їх довгими пугами. А он татарин нонем nиграває, а біля ноня дівчина біжить, за нонем поспішав. Та татарин прив'язав її до сідла та й мусить вона за ко

нем бігти, а татарин нагаєм по спині її потягав, щоб HG приставала

... 25

От Пfнтвели татари свою здобич У' Н'ри,м, посортували й иоділилися. Старих та н&мощних людей татарчатампо~ віддавали, щоб училися на ЇХ З, лука ціляти та шаблями рубати. Молодих та дужих яких собі позоставляли, щоб усяку роботу їм робили, а яких у Турцію погнали та й вопродали там у неволю.

А турки, накупивши невільників,

заставляли Їх най~

!lIІЖЧУ роботу робити. Здебільшого садовили їх гребцями ва галерах, або, інакше, на l\aTOprax. Це в турків були икі судна великі. Були на Їх і вітрила, та посувавїх не етільки вітер, скільки невільницькі руки. Сто тридцять, а '1'0 й сто п'ятдесят - невільників сиділи поприковувані до &eROHiB, З кайданами на ногах і rребли довгими веслами, жевучи важку галеру, а турецький доглядач ходив поміж ослонами та потягав невільии.вів по голих спинах сари

.ЩtЮ,. або таволгою І червоною. Нк уже посаджено невіль ника на ослін, то не встапап він із його, там і їв, там шав.

Страшно тяжко було невільникам

на

тих галерах, і

еу;мні пісні чи думи складали пони про своє життя, та й епівали їх, повертаючи довгими веслами. І тепер ще пQ _екуди співають кобзарі ті сумні плачі невільницькі.

Ще заставляли турки невільників і землю Іюиати, і бу~ дівлі будувати, і всяку іншу важку роботу робити. Навіть у В03И ЇХ запрягали і вагу ними В03ИЛИ. А немилосердні доглядачі били невільникіп так, що й на смерть убивали. А почували невільники в темних та мокрих льохах, а то і в нмах, залізними дошками lJонакриваних. А Їли невіль вики ... Та що там говорити про їжу: давано якоїсь негоді, аби 3 голоду не повмирали.

Часом щастило невільникові втеІ{ТИ, та не завсігди ща стило до свого

краю добитися. А карано

втікачів

дуже

ТЯЖІЮ, іноді навіть очі випіl{ано.

А були й такі, що, не стерпівши тяжкого життя, пере ходили в турецьку віру, і тоді Їм ставало добре жити.

Ще за викуп можна було визволитися

неволі, та не

багато визволялося, бо велшшй пикуп турки брали, та й важко було довідатися, де той пробував, кого вин.упити хочеться.

І малих хлопців неволя не l\1тшала. Турки купували їх і зараз повертали у спою віру, а потім робили

тіше спав військо 1 Таволга

яничар.

РОСТИllа.

Їх найлю

А молоді чепурні жінки та дівчата,- то була напдорог ша вдобич, бо великі гроші брали ва Їх татари, продаючи

Їх у гареми І татарським та турецьким панам. Скільки сліз лилося в тих гаремах в журби ва рідними l\Охани:мп людь ми - хто зміг би те полічити? Та спершу плакалася, а

далі звикалося, роскоші приваблювали, і родило ю\раїн ське жіноцтво синів татарським та турецьким панам нових утисників українського народу. Було 3 бранок на віть дві султанші і одна з їх дуже велику силу мала, та не було 3 ЇХ ніякого добра рідному народові, бо за раско

шами великими вабули вони про те, яке лихо терпіла Вкраїна і нітрохи не дбали про те, щоб одвернути лихо від свого рідного нраю. Тяжко мстилися козаки-січовики на татарах та на тур

ках ва те лихо, що ті коїли на Вкраїні. І не диво, що тю, дуже зраділи вони, як Сагайдачний сказав, що поведе Їх татарські городи пошарпати.

IV.

У ОСТРОЗІ

І досі єсть на Волині город Острог. Давній то город, хоч і невеликий був. Хазяїном того городу, за часів ще моло дості Сагайдачного, був князь Василь Островький, пиш ний український пан, один в найбагатчих і наймогутні ших панів не то на Вкраїні, а й у всій польській державі. Він завів у себе в Острозі першу на Вкраїні друкарню, і

в їй ТО

1580 року надруковано вперше церковнослав'ян

ську Біблію, а потім і багато інших книжок в оборону ві ри «благочестивої грецької)}. Тоді ж вавів він в Острозі й школу, підходжу до академії, з греко-латинською наукою. З школи тії вийшло багато (lсвічених українців, що боро

лися проти ПОЛЬСЬКОГО натиску. От у цій-о школі і вчився вамолоду Петро Сагайдачний, що гетьманував тепер на Запорожжі. Поки був живий Василь Острозький, процвітала і шко ла тая, і друкарня. Але син йохо Януш перейшов у като лицьку віру, пристав до ляхів і неприхильним оком пови рав на те, що ваводив ва життя його батько. І школа, й друкарня почали ванепадати.

І Туркам ЇХНЯ віра дозволяє мати по багато жінок. Той буди нок, де живуть жінки, зветься гарем.

На виїзді з Острогу стояла хата заможного господаря ОмеЛЬІ\8 Дряпкиці. Знати було, що ОмеЛЬІ\О і господарює, і чумакує, бо на подвіррі були і плуг та рало, та ВСЯНИЙ інший струмент хліборобсыIif,' і чумаЦЬІ\і мажі з мере жанимп ярмами, І\олеса з суцільного в'язу, чумацьні маз ниці. ІІРОТII сонечна лежа.па СВIIНЯ з поросятамп;

нури з

нурчатами греблпся, а півень ХОДIlВ 1\0.'10 їх, позпраючи то тлм, ТО ТІІМ ОI\ОМ на небо і, забаЧППl1Ш шуляну, Я1\ОСЬ особшшо нричав, перестерігаючи свою сім'ю про ворога. У передній половині л.ВОРУ, ближче до хати, розрісся чимаштіі: садон, а в йому червонілп, жовтіШІ та голубіли і МаІ" і горицвіт, і ваСИ.ЛЬЮІ, і нагіДІШ, і дрін, і соняшни НИ. Прю:оруч од воріт булп ІЮМОрИ, хліви, станя; над ста нею на довгому ДРЮЧНУ настромлене було старе нолесо, а на ііому чорніло велине бусляче гніздо; з його впзирали довгоносі, довгошиї бусолята, ВlІглядаючи матері, що по леті.ла на здобитни за річну Горинь і дибала там по ви

СОІ\ій траві, шукаючи Їжі. З хлівів вилітали ластіВI\И, зручно хапали всяних RУЗОЧОR та номаШОR, що безпечно літали собі проти сонеЧRа, і несли Їх своїм пажерливим дітям. Горобці стрибали, весело цвіріньнаючи. А на лас тіВОЕ і на горобців чатував сірий Еіт. Сховавшись в ка лаЧИRах, він таЕ тихо лежав, що ЯRби не блищали очі та не ворушився RіНЧИR хвоста, то подумав би, що він не ЖИВИЙ, Під повіткою сиділи люде:

сам господар

того

двору,

Омелько Дряпкиця, з жіНRОЮ та з ОНУRОЮ та Rільки су сід його, що поприходили порадитися про деякі справи.

Біля повітки в ХОЛОДRУ, простягши передні лапи, лежав

кудлатий Рябко. Омелько говорив про його:

- ТаІ\ИЙ розумний собака, такий розумний,- тільки що «Оченашю> не знає. Омелько був сивий чолоr.їн з сивими усами, підстриже ними над верхньою губою. А підстриг він Їх на те, щоб не заважали вони брати дратву в зуби, бо він був швець. Си. дів Омелько на трьохногому дзигликові, сшивав дратвою козаЦЬRИЙ чобіт і жваво розмовляв 3 людьми. - Та якого ж біса ДРУКУ6те ви в вашій друкарні? - пи тав він у високого блідого парубка, що сидів верхи на го· лоблі. - Книжки друкуємо, ДfIДЬКУ,- одмовив, усміхаючись, парубок. -

Та ЯRі ж книжки? Усякі.

- допитувався Омелько. 28

Овва! Ото СRазав! 'УСЯRі! Инига -

то ВСЯRі

чоботи

шию: і здоровенні

то не чобіт. От я козаЦЬRі, і манеНЬRі

хлоп'ячі,- то все воно чоботи. А RНИГИ -

гай-гай!

юшга добра, православна, а бува й погана

Буває

RаТОЛИЦЬRа.

От воно ЯR! - «Вертоград ДУХОВНЬІй» ДРУRУЄМО, «Ліствицю до раю». - Ну, RОЛИ «Вертоград», то певне щось добре,- сказав ОмеЛЬRО.

Трохи осторонь од ОмеЛЬRа, біля манесеНЬRОЇ Rаби'1НИ, сидів молодий вусатий запорожець. Він наRлав свинцю у

залізну ЛОЖRУ з дерев'яним держалном і держав ЇЇ пад вогнем, щоб свинець розтопився. На Rолінах у його лежа ло щось ніби надрізані ножиці,- то була формочка на RYлі, а біля його стояла веЛИRа миска з водою.

Пк свинець розтопився, запорожець перехрестився і ви лив його в формочну. У мисці засичало - то перша нуля ВИі1ла в воду.

Перша RУЛЯ во ім'я Отця! - промовив запорожець. Амінь! - додав ОмеЛЬІЮ, моргнувши вусом. Молодий uаруБОR, той, що оповідав, ЯRі RНИЖКИ друку

ЮТЬ В ОСТРОЗЬТ\іЙ друкарні, підійшов ПОДИВИТИСЯ, як запо рожець ВЦ:Іиває кулі. Підійшов і Рябко і, махаючи хвос том, ночав нюхати миску.

Друга куля во ім'я Сина! - знову сказав запорожець. Ще амінь! - додав ОмелЬІ{О. Третя нуля во ім'я Духа святого! Зацорожець перебрав усіх відомих йому СВЯТІІХ - і Бо

городицю, і ПОТ,РОВУ, і святу П'ятницю, і Миколу, і Йвана Головосіку, і святого Юрка, і во ім'н кожного виЛІІВ кулю. - А добрі кулі? - сшrrав парубок, витягши кулю З води і роздивлнючись на неї.

Добрі, брате, такі добрі, що в самісіньке 01\0 влуча

ТИМУТЬ,- одказав, усміхаючись, запорожець.

Ще б не влучали! Вони Ж тarш не з простого свинцю,

а з ученого, з письменного,- усміхнувся й собі парубок. - Як ТО з письменного? - спитав Омелько.

А так, що з письменного,

дядьку, бо ЦИМ

свинцем

польські КНИЖКИ друковано,- пояснив парубок

Він ВИНЯВ з кишені кільки чорних стовпчиків і на доло ні показав Їх Омелькові. То були друкарські літери. Хведь ко

отой високий блідий парубок

був ДРУI\арем у дру

Rзрні ннязя ОСТРОЗЬRОГО. Він зовсім не любив друкарсм;ої роботи, а робив її з неполі, бо був підданий князя Острозь кого, і князь узяв його в ДРУІ{ЗРНЮ З Острозької ШКОJIІІ.

Нудно було Хведькові стояти в похмурій дрУRарні та СFла~ дати mlИЖКИ 3 JJiT.ep, тоді, як у l'олові СНУlOться думки 30B~ сш не аро лі'J'ери, а про ліс зелений, про поле ШИРОRе, про

Iro3акування. От і працює хлопець неуважно; становитIt не ті літери, ян! треба, і має за те від пана ревизора ляиаса,

а то й Ю!lОрОЮ по спині. Ну, і зненавидів Хведько дpYHap~ Та й як же було не зненавидітиl Хлопцеві мріється Січ Зап()розька, вільне козакування, а тут складай з літер сВерrюград!) або «Ліствицю». Дуже йому огидли всі оті сВертоградш> та «Ліствиці», а найдужче огидли літериl і став він Їх красти в друкарні та носити козакам па кулі. Та тільки не займав він тих літер. якими друковано цеРКОВНОСJIав'янські КНИЖІ{И, а брав тільни латинські та цольські і повертав іх на козацьку справу. От і сталося T8R, щО поляки вживали літери на те, щоб друкувати

1J1O.

квижки

і ними зневолювати душу вкраїнсьного наРОІ\У, повертаючи його в свою віру; а вкраїнський народ П('fJе~ ливав ті літери на кулі і вживав їх на те, щоб визволяти~

ся від поляків.

Що ж це воно?

- дивувався старий ОмеЛЬІЮ, маца

ючи паЛі,r~нми маненький чорний С'Говпчик. Та літера ж, дядьку. - Яr,а в біса Літера? Оце ж так ніби гороб'яче око.

Оце ІН літера, оп зоветься. Раптом Рябко загаВІІ:ав і кинувся до воріт. - Цюцю, Рябко! - гукнув хтось за ворітьми. Пес радісно завиляв хвостом і поліз під ворота. - Ного Бог дає? - спитав сам себе ОмеЛЬІ{О і глянув

ДО воріт.

ГJJЯнула туди ж і Омелькова ОНУІ{а Одаря і почеРВ<>ІІі ла: вона lJгадала, хто йшов. ОДЧИІІилася хвіртка, і в двір увійшли два парубю;

а за ними Рябка. - Ги-ги-ги-ги! - заржав по-~онячому присадкува1!ІЙ чеПУРНI!ЇІ парубок з сірими весе.JIІІМИ очима. Заржав так гарно, иов справді кінь. Аж Рябко хотів заrавкати, але роздумався, зрозумів, що парубок ШТУІШрИТЬ і ще ДУ:і(че замотап

хвостом.

ГИ-l'п-ги-ги!

іржав паруБОІ{.

Тю на тебе! чи ти не здурів? - здивувався ОмеЛ:,I.;Q. Ні, дядьку, не цурів, а ПОІ,ОНЯЧІ1НСЯ. А ,1.0 мене не підходьте, бо І\ОШІтами вдарю! - ска зав ПРУГПЇІ парубо~ з густими чорними броваМІІ, що аж зрослисп на ІІереніссю.

~ Та тю на вас, гаспидські діти! - сердився Омелько. Всі обступили парубиів і, дивуючись, дивилися на Їх. Гарненька Одаря нишком люб'язно поглядала на того па руБІШ, що іржав. Стара Омельчиха, підперши щоку ру кою, хитала старою головою і, всміхаючись, бобоніла:

От дурні -

молоді ще, веселі ...

ПрисадкуватиIr парубок почав оповідати, чого пони по· JЮНПЧИЛИСЯ. У неділю шестеро людей, між ними й ці два Шірубки, пішли до цеРI,ви, а не до костьола. Тоді I\СЬОlЩЗ Загайло поклихав Їх до себе і за кару звелів їх, усіх ші стьох, запрягти у свій плетений візок замісць l\Оней, та й поїхав ними по своїй парахвії. - Попереду верхи біжить жовнір іЗ хрестом, а ми за ним візок із RСЬОНДЗОМ веземо, та штукаримо: то ржемо,

то Хl3ицаємося, а він нас пугою хвоськає та все Богу ме литься. Оце привезли його у замок до князя Острозько ГО,- ОlJовідав Грицько.

Одари все позирала нишком на Грицька, як він весело оповідав про те, що возив на собі ксьондза і що його, мов коня, хвоськано пугою і червоніла з сорому та з обурення за таке знущання.

ЧИ немає в вас, бабусенько, чогось мокренького та

холодненького Іщней напоїти?

Бабуся ласкаво всміхнулася і сказала онуці: - Одарю, біжи швиденЬІ,О до льоху та вточи квасу. Одаря побігла по квас, а тим часом усі перейшли знову під повітку і Омелько знов узявся до чобота. - Та невже ж і цей чоботище возитиме поганцівl скрикнув він раптом.

А возитиме, дяцьку,- сміючись одмовив Грицько. Омелько з докором позирнув на його, а 8апорожець сер

дито щось муркнув.

- Пани та ксьондзи кажуть, що нас Бог на те й на світ пустив, бо ми ж, б-ач, бидло, худоба,- сказав Грицьи-о. Розмова увірвалася, бо прибігла Одаря з квасом. Зади хавшиСЬ та розчервонівшись, набрала вона квасу в ку холь, подала Грицькові і вклонилася. _ Ану, Юхиме,- озвався ГРИЦЬІ<О дО товариша,- пв

рехрестись за мене, а я за тебе вип'ю. _ А, цур тобі! - одказав Юхим.- Коні

без

хреста

п'ЮТЬ.

Запорожець виняв з кишені люльку й кисет, наклав у

JllUЛЬКУ ТЮТlону, викресав огню, закурив люльку, випустив

з-під Ш!І!!lIПХ вусів сппій дим, СПЛЮНУВ набік і зирнув св() Їми 1IЮН:'IIЬКИМИ ЛУІ<ави~1И очима па парубків. - А хочте, хлопці, Я навчу вас, як панами та КСЬОНД;jа МИ ЇЗДІІТІІ? - спитав піп. Всі глянули па його - хто всміхаючись, хто дипуючися. - Навчіть, ДЯДЬІ\У! - весело озвався Грицько.- Ото поїздпв бп Я ЧОРТОВІІМ 3агайлом! Запорожець зпопу потяг ЛЮЛЬКУ, RlШУСТIІВ синій ДИМ і сплюнув:

Добре ... Тільки цього вчать у нас па 3апорожжі,

додав він. ПаруБІШ ззирнулися. Одаря глянула на їх і ПОХНЮІІИ

лася, а червоні щони її ставали все блідіші. - Ходіть за мною на Низ. Великий Луг буде вам бать ком, Січ матіррю, а Я дядьком. ПаруБІШ знову ззирнулися... ОмеЛЬІ\О сердито СТУІШВ по чоботу.

- Добре, дядьку, підемо з вами,- сказав Грицько, Г.'ІЯ нувшп на Одарю. А пона стояла бліда і мов закам'яніла.

УТЕКЛИ

Другого дня вранці ксьондз 3агайло звелів знову за прягти двохногих коней у візок, щоб їхати далі по пара хвії, але йому сказано, що хлопи десь аникли - мов крізь

землю пішли. Опріче тих утекло ще кільки підданих кня зя Острозького, виведено з князької кінниці кільки най

кращих коней і зник з друкарні хлопець Хведько. ДОІ'а дувалися, що то все накоїв вусатий запорожець, що тут

проявився був і тинявся ПО Острогу. Князь Януш Острозький страшно розлютувався і с,lІе ресердя звелів зараз же вuбити канчуками кількох пан ків з палацової шляхти. Городових козаків та жовнірів послано ловити втікачів. А тим часом утікачі були йже далеко. Вусатий запоро жець Карпо, отой, що робив кулі в Омелька під повіткою,

та два парубки

Грицько та Юхим, що возили ксьщщза

Загайла, підождали, поки поснула п'яна князька челядь, виведи з кінниці по доброму коню та перед світом і виї

хали з Острогу. Аж тут пристав до ЇХ ще й четвертий то

м DИШ, отой худий Хведько, що носив Карпові літери на

І(улі. Карпо за це взяв його на свого коня та й поїхали вже вчотирьох. Ранок був хмарний і холодний. Утіначі не дуже гнали коней, щоб не потомити швидко, та й ваЖІ\О було Карповому коневі, бо на йому сиділо двоє. Виїхав ши з лісу, втікачі

поїхали степом, що

простягся

аж

до

Запорозьких Вольностей - так називали запорожці свої землі. Бувалий запорожець вибирав такий шлях, де не nуло людських осель, бо втікачам не до вподоби було стрі lJатися 3 людьми - хто й зна, ІЮГО наскочиш.

Молоді хлопці досі бачили тільки свій город Острог та близькі села і тепер уперше побачили широкий вільний

степ ... Острах обгорнув їх, і сум стиснув молоді серця. Та й як було їм не боятися і не сумувати? Вони ж покинули

все близьке й відоме задля далеІЮГО й невідомого. Куди доїдуть вони цим степом безкраїм? ЧИ не туди, де небо сходиться з землею? Глянуть вони на небо - по йому хмарки біжать так саме, як і вони, у невідому далиню 3 IJівночі на південь; і вітер туди ж летить; і тирса, ХВИ люючися, хилиться туди ж. Он лози ростуть край озер ЦЯ,- і вони хилють свої віти туди ж таки, на південь. Ген далі заманячили в степу сайгаки, підняли свої гострі мордочки, понюхали повітря і майнули туди ж, куди й їх несуть слухняні коні. Он орел-білозерець ширяє над сте пом. А он чайка злетіла вгору, закигинала і спустилася в високу траву. Десь узявся зайчик, сів на задні ніжки, нашорошив вушка і враз схопився і майнув через могилу туди ж тани, у невідому далиню ... А он ген далі щось чорніє, ніби люде ходять - то наги наються, то випростуються, часом блисне щось проти сон ЦЯ,- може, то косарі з носами, а може, татари ... Страшно

став. А запорожець мовчить та смонче люльну. Йому не злинати мовчати. Запорожцеві

часом

цілими

тижднями

доводиться самому блунати степами: то він сайгак ів по лює, то па татарву частує, то рибу в плавнях ловить і ввесь час йому нема до ного озватися словом. То звинши

мовчати, він і до хлопців не озивався. Мовчали й хлопці ... А те чорне, що блунає степом, усе видніше стає... Мото рошно хлопцям.

То люде, дядьну, отам?

зважується один спитати

ся в запорожця.

Дрохви,- вилітав з-під вусів разом із димом. знову мовчать. Та й говорити ніному не хочеться.

Кожному думавться НРО своє минуле, ще але таке вже далене-далеке.

м. ЗаrlРВIІ

тане

недавнє,

Сонце звернуло вже з обід; хмарии всі попливли до об рію; ставало душно; коні потомилися, та й напоїти їх давно пора було. Аж тут трохи вбік зазеленіли кущі верболозу, а далі б.!НІснула й річка. Побачивши воду, коні почали радісно Ріl\ати.

- Що? Пити схотіли?. Повертайте, хлопці, до води: коней напоїмо та попасемо, та й самі відпочинемо,- аве лі f! запорожець.

І в мене вже в горлянці пересохло,- сказав Грицько. Під'їхали до річки. Вона тихо текла поміж низькими

бrрегами,

що подекуди

позаростали

високим

очеретом.

Над річкою никали журливі чаплі. Побачивши людей, во ни злякалися, знялися й полетіли далі. Дикі качки вихо пилися з очеретів і полетіли за чаплями.

Втікачі понацували коней, попутали і пустили пас'ГИСЯ на соковиту м'яку траву. Запорожець узяв свої сакви, виняв звідти паляницю, пе ріжиів, цибулі і добру баклажку оковитої, тобто міцної торілки. Те все поклала йому в сакви стара Омельчиха.

Ії син, Одароччин батько, теж десь козакував, то вона не

могла дивитись і не нагодувати Всі посідали нпй корячок,-

на запорожця без того, щоб не заплакати його. на траву. Запорожець витяг з саков сріб він знайшов його колись у вбитого тата

рина.

Добрий корячок!

сказав він і націдив у його оно

витої.

Бережись, козацька душе, обіллю!

гукнув запоро

жець, перекинув КОРЯЧОІ{ під свої пишні вуси і навіть не снривився.

Тоді знов націдив оповитої іпочастував ГРИЦЬІ{а. Грицьно випив і скрутнув головою. - А хай їй! так наче кота в горло посадив! - Дарма, хлопче, твоя душа не миша, ніт не задавить,- розважав його запорожець.

ВІІПИЛИ й Хведько та Юхим і всім наче веселіше стало. Заходилися снідати. Тут, край води, не було вже тан тихо, ян у степу. Деркачі дерчали в траві, хававкали та підьподьомкали перепели, чайки перегукувалися за річ

кою, десь в очеретах гув бугай-птиця. По тернах та по позах щебетало та цвірінькало дрібне птаство, дзичали та цвірчали всякі комахи.

- Дядьку, а далеко ще до Січі? - спитав чорнявий Юхим. Запорожець глянув на його лунаво, глузливо підморг нув усом і сказав:

Ні, вже близько, палицею докинеш. Ну, а коли ж там будемо? Та тижднів через два.

Хлоuці зареготалися. Юхим догадався, що то з його, собі почав сміятися.

Ноні увійшли в річну і аж пирхали, так їм було гарно. Грицько, наївшись, підійшов до річки, простягся на бе резі і почав ротом пити воду.

Не пий так, хлопче, татари піймають,- озвався за-

порожець.

А як же пити, дядьку? - спитав Грицько. Пий жменею, по-козацькому. Незабаром усі понаїдалися, 110напивалися води з річки, ПОСRЛадали їжу в сакви, зв'язали коней поводами ДОКУПИ

і пустили пастися всіх на одпій вірьовці. - Тепер одпочинемо,- сказав запорожець. Хлопці попростягалися на траві, поклавши шашш в го

лови і ту ж мить позасипали, бо вночі не довелося й очей ввести.

А З,l.ІІорожець не спав. Простягшись горілиць, він ди вився на ясну блакить, посмоктував люлечку і думав.

Згадалася ЙОМУ бі,ленька хаТІШ ІЮ тім боці за Сулою, уся в вишневому садочку. Під вербами сидить дівчина, шив і стиха співав. А по сім боці парубок траву косить і ча стенько поглядав туди, де шумлять верби над ЧОРНЯllОЮ заквітчаною головонькою ... А потім на тій чорнявій голо воньці, над блідим, як стіна, личном золотий вінець ... Спі вають: «Ісаів, ликуЙI .. » А молодий парубок, що косив траву над Сулою, дивиться здалека на те бліде личко під золотим вінцем і серце в його болить ... дуже болить ... А там уже нарубок на Січі - не чуть дівочого голосу, не ВИДІЮ любого блідого ЛИЧІШ - самі похмурі, вусаті обличчя сі чового т')вариства ... Дніпро синій ... ще синіше море і бла китне безкрав небо... Козлов-город, Кафа, Синоп, Трапе зонт

...

галери

...

невольники

...

Люлечка погасла, сон стуляє запорожцеві очі. Зненацька десь оддалеки ніби загавкала собана. Запорожець розплющив очі; знову загавнало. Запор6жець підвівся, зіпершися на ліКОТЬ,7 нічого не чуть. Ко

ли це знову гавкання долинуло. Запорожець став на рівні

3·

ноги,

подивився

навкруги.

Степ

безкраїй

та

подекуди

могили високі ... Раптом ген далеко перебігли через маги. JlY чорні цятки - то сайгаки. Це ж Їх щось налякало ... Запорожець миттю зліз на стару високу вербу, що poc~ ла край ріЧЮІ, і озирнув степ. Щось недобре він побачив, бо мерщій зліз з дерева і почав, штовхаючи, будити своїх товаришів.

Хлопці, вставайте швидче, за нами гони! Що? Що, дядьку? Пан? Загайло? Вставайте, стонадцять чортів! За нами тони! Гони? Ой, лишечко! Що ж його робити? Мерщій на коней, дядечку! Еге! Пізно вже на коней ... У річку треба. Як у річку? Ой, лишенько! .. у річку? Топитися?. Дядечку! Може б, же ми ще втекли?. Тепер уже зовсім добре чути було собаче гавнання. Мо лоді втікачі, страшенно перелянані, божевільними очима дивилися один на одного: від хортів ннязя Острозького далеко не втечеш!

Тим часом запорожець кинувся до старого очерету, що стремів поміж молодим, зеленим, зрізав чотирі товсті оче ретини, швиденьно попроштрикував їх, так що стали дуд

ки, і вернувся до товаришів.

Ось нате вам по очеретині ... Нащо, дядьку? Стонадцять кіп чортів! Слухайте, ноли кажу! Візь~

міть по оцій очеретині в рота та й ховайтеся в воду поміж очеретом, та пірнайте з головою, щоб з берега голови не було видко, а очеретинка щоб зверху була. Та тихенько сидіть у воді і дихайте крізь очеретинну. Тан і ввесь день можна висидіти в воді ... Ми так од татарви ховаємося ..•

Хлопці вхопили очеретинни і тремтячими РУI:ами по чали пхати їх у рота.

- Та глядіть же, щоб один І\інець очеретини був у ро ті, а другий над водою, а не в воді, бо поллється вода в рота, і тоді вже капут - треба вистромлювати голову 8 води.

А тут уже добре стало чути, як тупочуть коні, як весе ло гавкають собаки. CTaJI0 чути навіть гомін людський. Ноні почали ржати - почули, що свої близьно. Запорожець кинувся до терну, зломив кільни гострих шпичок, мерщій розпутав коней, укинув їм під сідла по

кільки колючок і хвосьнув кожного нагаєм. Шпички по-

вгорожувал:ися коням у спини, і вони як несамовиті П<r петіл:и степом.

Гони були зовсім близько. Лізьте мерщій у річку! Хлопці кинулися до річки з очеретинками в роті.

В очерети! Бредіть в очерети!

наказував запоро

жець, тягнучи в воду все свов добро.

Хлопці пірнули в річку. Видко було, як

на

збуреній

воді ворушились і тремтіли очеретинки, знімалися з води бульби; та згодом усе заспокоїлось, і тільки знаючи, де хлопці пірнули в воду, можна було помітити, як поміж зеленим очеретом тремтіл:и й пересувалися старі сухі оче ретини.

Останній увійшов у річку запорожець, озирнувся нав круги і сховався в річку.

Ій-бо, пане, я сам бачив, як він увійшов у річку,

озвався хтось хрипким голосом.

А, пся віра! Цибулю їли,- он і шолупаЙки.

Шукачі під'їхали до ріЧІШ. Собаки нюшили траву, де

валялисн шолупайки 3 цибулі, і гавкали, аж вили. Вони почуваJШ, що здобич тут, а не бачили її.

Шукай, Менторе, шукай! Вони тут! Лови їх, псю крев! Лови, Огаре! - нацьковували пани собак. Собаки кидалися в кущі, в очерети, сікалися лізти в во ДУ, п'ялися та гавкали на вербу. Ментор чув, що здобич у воді, крутився в річці, захлинався, пирхав. Але він не

вмів пірнати.

Собаки перепливали річку, нюшили на тому березі, але не знаходили там слідів і верталися назад.

Вони тут, їм не було куди втікати! Прокляті хами сидять у річці: вони це вміють ро-

бити.

А що хамам зробиться! Вони ж як видри, і в воді

можуть жити! - А чи не втекли вони кіньми? Я бачив, як коні побіг ли степом.

То самі коні, без людей: я сам бачив.

Але ж треба піймати князевих коней. ЙОГО мосць

князь дуже дорожить ВИ ми.

- Знаюl Бо он скільки нашого брата шляхтича поча· стував канчуками через тих коней . .- Коней і пан Сондач із своїми жовнірами піймав. 37

fl!\би ШУІ<ачі пильніше дивилися на річ!\у, то побачи ли б, ЯІ\ тремтіла і !\оливалася над водою суха очеретин Ііа, я!\ вона зорнула, покрутилася трохи і тихо-тихо по пливла за водою.

Ні, це чорти, а

не люде, прямо-таки мов у воду

J!пали!

Та вони запевне потопли.

-- Цих клятих схизматиків не бере ні вогонь, ні вода. - О! Коня піймали - он ведуты В цей час у річці, на тім місці, де зорнула очеретинка, щось почало борсатися. Вистромилася з води рука, чуб ..•

Хорти загавкали і кинулися в річку. - Ой, он рука ... волосся ... - Де? - Отам, де Orap шукає.

Але там уже нічого не було. Соба!\а нрутилася на тому місці і ВИJІа. - Яць!\у, роздягайся та побреди

помац8Й там шаб

nею.

Жовнір роздягся і побрів У воду, держучи шаблю!\у в руці. Враз він спіткнувся на щось і, зля!\авшись, кинувся назад

... Єзус-Марія, там щось лежить

- м'яке ...

Ну, тягни з води - побачимо. Пане ... воно ... може, воно ...

ТЯl'ни, сучий сину, а то я тебе! .. Яцен побрів знов У воду, нагнувся, щось намацав і по тяг. С!\оро стало видко чобіт, сині штани. - Тягни, Яць!\у, тягни! Яцько витяг утоплого. То був друкар Хведір Безрідний. Собаки нюхали його й вили. Всі підступили до втопленого, що лежав на березі, роз І\Идавши руки; голова була ще трохи в воді.

О, та це дру!\ар з князевої друкарні ... Утоп, бідолаш

ний хам ...

Хай не ті!\авl Туди й дорога схизматовіl

VI.

ОБРЯТУВАЛИСЯ

Упевпившись, що вті!\ачі потопли і тим самі себе по !\арали по заслузі, пан!\и ПО!\ИНУЛИ Хведора ва поталу звіру й птиці, а самі з своїми жовнірами та з городовими

козаками поїхали ще в інший бік ШУІ\ати інших утікачів; та не так уті.качів, як панських коней, бо за їх здорово одбували панські спини в палацових шляхтичів. Трохи згодом очерет в одному місці заворушився і з во ди

вистромилася

мокра

козацька

шапка

червоним

вер

хом, а тоді й вусате запорожцеве обличчя. Запорожець озирнувся і, побачивши, що ніде нікого нема, свиснув по гордливо й сказав:

Подалися к бісу, крутивуси!

Але тут він побачив на березі бідолашного друкаря, він мерщій виліз з води, тягнучи за собою сакви й довгий спис.

Хлопцil хлопці!

Годі вам воду пити!

ва товаришів. З води з'явилися дві голови

гукнув він

обличчя були бліді, аж

сині.

Запорожець кинувся до друкаря, підвів його з землі і паходився трусити.

Захлинувся хлопець, ну, та, може, одійде.

Грицько та Юхим повилазили з ріЧІ\И. Вони аж треl\пі ли з холоду. Побачивши друкаря, хлопці злякалися і по чали розпитуватися.

Це він утоп? Як же він тут опинився? Годі розпитувати! Беріть за ноги та потрусим! Заходилися друкаря трусити. Помалу-малу обличчя в

його ставало не таке синє.

трусіты Добре трусіты Він ще теплий!

Коли це з друкаря линула вода носом і ротом.

- Годі! Оживає. Хведора положили на траву. Бідолаха розплющив очі і промовив:

Холодно! Добре! Зараз буде тепло! Запорожець метнувся до саквів, витяг баклажку з го рілкою і срібний корячок. Націдивши горілки в корячок,

він звелів:

- Підведіть його, хлопці, посадіть! ДРУІ\аря підвели. Запорожець притулив корячок йому до рота.

- Пий, хлопче, пий разом до дна! Друкар насилу проковтнув горілку і закашлявся. Облич чя йому ніби стало оживати, червонішати. - Добре, друкарю, зараз устанеш,- заспокоював його запорожець.

Він налив корячок і перекинув собі під мокрі вуси. Ha~ лив товаришам, і ті ВИПИЛИ. Друкар сидів і дивився навкруги посоловілими очима:

він, видимо, зовсім не пам'ятав про те, що було. Я н це ти, хлопче, виліз із річки?

спитав його за·

llорожець.

Не знаю,- одмовив Хведько. Мабуть, води обпився.- Озвався Грицько,- і я ж багато пив, мало не луснув ... Ще добре, що добре наївся,

то і в воді пити хотілося.

- А мене бісів рак за вухо вщипнув,- хвалився ІОхим. Запорожець своїм звичаєм поліз був у кишеню і витяг звідти кисет із тютюном та люльку. Але побачивши, що із кисета вода тече, і в люльці вода, і губка мокра, він так і вхопив себе за чуба і заходився лаяти тих, через Kor l) таке лихо йому СКJІаЛОСЯ.

Зірвавши кільки листків

лопухових, він поскладав їх

проти сонця і висипав на Їх мокрий тютюн, наштрикнув

на суху ліщину шматочок губки, тоді повісив на кущі MOK~ ру шапку і всю свою одежу і звелів хлопцям:

- Роздягайтеся, хлопці, сушіть одежу! Хлопці пороздягалися. Друкар Хведьно зовсім уже під бадьорився. З саков повиймали мокрі паляниці та періжки і пороз

кладали проти сонця. А сонечко не лінувалося. Воно пек ло таl" як тільки може пекти в українських степах.

Молоді хлопці з духоти та з нічого робити заходилися купатися. Вони вигадали собі дуже цікаву й користну за бавку: повирізували очеретинки такі, як ті, що обрятува ли ЇХ од лиха, і по черзі ховалися в річці, а ТОllариші вгадували, де саме сидить схований. А сонечко тим часом висушило і одежу, і тютюн, і губ ку, і запорожець закурив нарешті свою люльку. Вилізши на вербу, він озирнув степ своїми бачучими очима і, впев нившись, що ніде нікого не видно, сказав:

Ну, хлопці, тепер гайда! СонеЧІЮ ще ВИСОІЮ, дО ве

чора чимало степом увійдемо, а ввечері одпочинемо трохи

та й знову ходу на всю ніч.

було!

От якби коні наші не повтікали, то так би добре - бідкався Грицьно, тягнучи на собі саюlИ 3 ба

клажкою.

тиl

Егеl Якби коні, то й Хома з Яремою вміли б Їзди процідив запорожець крізь зуби, смокчучи люлечку. Чи піймали ж ЇХ ляхи? - заціl\аllИВСЯ ІОхи:м.

Еге! Ловила баба воду решетом!

засміявся запо

рожець.

Надвечір утікачі дійшли до неглибокої балочки і стали спочивати, бо в їй була криниця з погожою водою. Пове черявши та напившись води з криниці, втікачі полягали

спати в густій високій траві, так що їх зовсім не було ІШДКО.

Повставали, як зійшов місяць, і знову пішли. Ніч була

дивно гарна. Повний місяць високо підбився. Сам срібна стий, він обливав срібнастим свіТЮ-l безкраїй степ, і під тим світом здавалося, ніби по степу ворушаться якісь та ємні примари. Грицько дивився на місяць, і йому здава лося, що там справді брат брата вилами коле і йому хо

тілося крикнути:

«Не коли, чоловіче,- гріп! То здава

лося йому, що ось-ось з того вікна небесного визирне хтось на землю, на тихий степ, осяяний срібним промінням, і скрикне: «А куди ви, хлопці, йдете?~} А то здавалося, що

воно закричить поааду, десь за плечима, і Грицько оаи рався нааад, а там усе адавалася ще таємніше й мовчаа ніше... Здавалося, що трава шепочеться поміж себе, а тирса лепече дитячими голосами: «Не топчіть мене, хлоп ці, бо мене ще ніхто не топтав!~) Часом цвірчали в ночни

ні цвіркуни, ніби застерігаючи когось: «Он-он хтось іде степом - бережіться, ховайтеся! .. » І трава під ногами якось таємно шелестіла... Ставало якось боязЬІЮ, аж во лос на голові ворушився.

Гі-гі-гі-гі!

раптом роаітнулося в степу, і Грицько

аж на аемлю присів з остраху й несподіванки.

Ой, лишечко! Що ж то воно? Гі-гі-гі-гі! - аакричало знову, і щось чорне, пробіг-

ши степом, стало перед утікачами.

Косю, косю, ТПРУСЬRИ! Іди сюди, дурний!

ласкаво

загомонів запорожець, ідучи до того чорного.

- Та це І\інь, хлопці,- озвався Юхим.- Ото налякав ЯІ\! .. ТО справді був кінь, один з тих І\оней княая Острозько го, що на Їх Їхали втіІ\ачі. Він стояв, нашорошивши вуха, осяяний місяцем. - Косю, І\ОСЮ, дурний! - ПРИМИJІЯВСЯ запорожець до коня, підходючи все ближче. Але кінь прихнув, повернувся, вдарив задніми І\опита МИ і майнув степом ... Не на такого, мов, наскочили. - І не бісова ж конина! - бубонів запорожець.- 01'0 ЕШlшарив! 41

Ішли всю ніч, а як сонечко трохи пїдбилося, тоді запо рожець СІ~азав:

- Отепер буде козацька ніч. Попоіішовши всю ніч, утіІ\ачі добре потомилися і раді були СПОЧIJТИ. А спочивати зручніше їм було вдень, бо вночі безпечніше було йти та й не душно. Цього

разу вони обібрали собі на спочинок

місцин:ку

край малої річеЧІ{И. Там була і вода, і холодок, то вони й спали безпечно аж до обід.

VII.

РУШАЮТЬ У ПОХІД

А в Січі тим часом готувалися до морського походу. Не помилилися коза:ки, обравши Сагайдачного гетьма HJM па цей похід, бо навряд чи був на це хто здатніший за його. Петро І\онашевич-Сагайдачний народився в те пореlliній Галичині в містечку Самборі, в сем'ї право славного шляхтича на ймення Конаша; аСагайдачним прозваЛIf його коза:ки вже згодом через те, що він опріче іншої зброї мав ще й сагайда:к Учився Петро Сагай дачний в Острозі в ш:колі князя Острозь:кого. Розумний, освічений, до того ще розважливий і обачний, пін дуже добре вмів давати порядок військові. Приставши до 3апо РОЗЬІ\оГО війська, він с:коро вславився серед коза:ків і ро:ку t 605 уже водив :козю\Їв у морський похід. Тоді запорожці,

під його приводом, зруйнували дуже міцну турець:ку фор тецю Варну.

Отож і тепер коза:ки вельми раділи, вибравши Сагай дачного кошовим, бо певні були, що під його приводом

знову нароблють великої шкоди у:країнсь:ким гнобнтеШВІ татарам, а то й ТУРІ{ам.

Зовсім уже злаГОДІІВШИСЬ, козаки хотіли ще помолиться,

виїздючи в далеку небезпечну дорогу, але які саме молит ви на той випаДОІ\ потрібні, вони здебільшого не знаЛIІ.

«ГОСПОДЬ ЙОГО знає, що там піп вичитує, я:к у дорогу на

путствус,- казали llОНИ.- Про ЯІ\Огось там Пилипа Му рина та про царицю Яl{усь Rанда:кію, а до чого ця цари

ЦЯ,- Господь його знає». Попа в Січі не було, бо тоді ще не було й церкви, то й не було :кому одправити козакам молебінь.

• Сагайдак - це лук з стрілами та далося.

3 піхвами, в які це все шша

Ось уже все ВlИСЬІЮ Запорозьке посходилося на беріг до чайок, уже гребці посідали на свої місця, а останнє товариство купчилося ще то коло своїх ІЮlJOГОВ, то коло чайок Ноли це на гетьманській чайці з'явився з книгою в РУІ\аХ колишній ІШЇВСЬКИЙ бурсю, і великий пройдисвіт

пирятинський, Попович Олексій. Тепер він був без шапки.

Його гультяйська голова, завсігди завзято задерта ВГОРУ, тепер була похилена над КНИГОЮ. Південний теплий віт рець маяв ЙОГО чорним чубом та військовими короговка

ми... Беріг захряс та зацвів козаками. Олексій Попович звів очі на гетыlIнськуу корогву і перехрестився. І враз усе козацтво познімало шапки.

Олексій Попович

браття!

Святе

письмо

читає!

Слухайте,

прогуло поміж козаками.

«Ангел же Господень рече к Филиппу: возстани и иди на полудне, на путь сходящій от Іерусалима в Газу - и той пусть}) ...

Голосно лунало по воді і СRрізь по берегу вимовне поважне читання. НозаRИ слухали вельми уважно. Во ни слухали не Поповича ОлеRсія, того, часто п'яного гульвісу, задираRУ

пройдисвіта,

що

не

давав

нікому

СПУСRУ; а слухали вони Святе письмо. Обличчя у Rозаків були поважні, а вітрець маяв чубами на похилених головах.

ОлеRСій Попович вичитував усе голосніше та голосні ше, церковнослав'янські слова він вимовляв по-вкраїн

ському, як тоді звичайно читано. І таке читання надто до вподоби було козакам, ВОНО дуже торкало за серце. Під читання Святого письма козакам згадувалася і рідна осе ля, і мати старенька, як вона плакала, виряджаючи сина,

і дівчина, як вона прощалася з козаком, а сльози бігли по зблідлому видочку ... Багато чого згадувалося ... Олексій Попович дочитав, і козацтво заворушилося. Коли це з другого берега почулося:

Пугу! Пугу! Козак з Лугу!

Козаки зараз же пізнали товариша.

Та то ж Карпоl

А Карпо! А хто ж то ще з ним? Аж троє! Зараз же четверо козаків ск?чили у вел~кий рибаль

ський човен ударили веслами, 1 човен полеТlВ до того бе

рега. Незаб~ром Карпо з товаришами бул~ B~e в Січі. _

Здоров, Карпе-братікуl -

лися привітання, розпитування.

почулося

ЗВІДусІЛЬ. Поча-

Де ж саме ти був? Що чув? Що бачив? Що вироб~

ляють пани та ксьондзи? Та що ж? І\сьондзи хлопцями їздють. - Як то хлопцями їздють? - Та так, як кінь;1И. Оце ж я вам коней панських при~ він - ксьондза Загайла на собі возили. Оце Грицько, це

Юхим, а це ДРУІ\ар Хведір Безрідний

Іюзаками

тепер

будуть ...

у цю мить на шанцях грімнула гармати і білий димок

i:cJ неї понесло туди, на Вкраїну ... Другий білий димок 3!'іІВСЯ - то грімнуто З другої гармати. І той димочок по летів на Вкраїну ... Далі знявся третій димок - грімнула третя гармата

...

І{озаки познімали шапки

перехрестилися. Обличчя

с';'і\ли поважні.

Як бджола кожна летить до свого УЛИІ,а, так сипнули юнаки І\ожен до своєї нурінної норогви, до своєї чайни; а там уже молоді гребці сиділи на своїх місцях, і спиту вали, чи добре повертаються весла.

А що ж хлопці робитимуть?

питали нозани в І\ар

па, показуючи на його молодих товаришів,

щО

СТОЯ.НІ,

мов остовпілі, бо це ж уперше Їм довелося таке диво по

бачити: ян вирушали в похід козани-січовини. Хлопці зо мною поїдуть,- одназав Карпо. - Та в Їх же нічого немає. - Добудуть на морі та за морем. Ще й яні жупани собі добудуть! Хлопці, гайда на човна!

Зашумував старий Дніпро, бо кільки сот весел збурили його блакитну воду. Ішло в похід більш ян півсотні ча йок, і на кожній було по п'ятдесят і по шістдесят нозаків, опріче гребців. Знявся страшенний галас, гребці зчіплю валися веслами, стирнини щось l'укали

І\озаки сідали в чайках, кому

ян

... зручніше. З берега

махали шапнами ті козаки, що зоставалися вартувати Січ, пасти військові табуни, ловити та сушити рибу ... - Братіки, доглядайте мого Лисуна! - І мого Стригунця, братіки, доглядайте! - гукали Rозаки з чайок, піклуючись про своїх улюблених коней. То були мов передсмертні накази, бо хто й зна, кому су дилося вернутися

...

Незабаром Січі не стало видко. Передові чайни були вже далено, тан наче з усії сили поспішалися в далеку

невідому путь, Тихо було на чайках. Не чуть було ні жар-

тів, ні веселих пісень. Мудре діло повинні були козаки зробити: ·rреба було так обережно викрастися в море, щоб вороги й не зогледілися, як козаки впадуть на Їх мокрим рядном.

VIII.

ОДУРИЛИ

Козаки щасливо допливли до Кизикерменю. Кизикермень - то була невеличка, але добре взброєна турецька фортеця, що стояла над Дніпром, трохи вище од Лиману. Збудували там її турки на те, щоб замкнути Дніпро і не випускати з його в море страшних запорож ців, що своїми легенькими чаЙками налітали зовсім не сподівано на багаті турецькі й татарські городи та й гра бували їх.

На мурах у Кизикермені стояло з дванадцятеро гармат, повернених пащами до Дніпра, щоб зараз же послати смерть тим зухвалим головам, що насмілились би про

Rрадатися з Дніпра в Чорне море. Опріче того од форте ці й до другого берега ввесь Дніпро перегороджено було залізними ланцюгами. Та важкі ланцюги спускалися в во ду досить глибоко і легенькі козацькі чайки могли про пливати над лащюгами, зовсім їх не зачепивши. Через те до ланцюгів було попричіплювано багато всяких бряз Rал на поплавцях; вони плавали зверху і Rожен човен не

минуче мусив зачепити за ті БРЯЗRала. Знімався стра шенний брязкіт, з фортеці зараз же стріляно з гармат на ланцюги, і

вороги, що думали темної ночі

прокрастися

повз фортецю, неминуче потопали в Дніпрі. Все це дуже добре знав баТЬRО козацький Петро Сагай дачний і намислив одурити турків.

Не допливши кільки верстов до Кизикерменю, він зве лів чайкам звернути в затоку. Над заТОRОЮ росли великі старі СОRОРИ, тополі та інші дерева. Сагайдачний, вийшовши з козаками на беріг, звелів ЇМ

рубати товсті дерева і тягти їх до води. Козаки щиро взя лися до роботи і незабаром на землі лежало кільки де СЯТRЇВ дерев, що так закрашали Дніпрову затоку. - Скільки чайок, дітки, стільки й дерев трєба,- нака зував Сагайдачний. - Добре, баТЬRУ,- одмовили lюзаки і з.ахоцилися лі чити позрубувані дерева.

Лічи ти, Хомо,- глузували RОЗаІ,И з придуркуват<r гоХомн.- Ти ж у нас здорово вмієш лічити. Хома почав: - Оце раз, оце два, оце три ... Лічив, лічив, налічив аж двадцять дев'ять, а тоді: - Двадцять десять, двадцять одинадцять ... Козаки зареготалися, а Хома страшенно збентежився й замовк.

Так, так, Хомоl Лічп далі: двадцять десять, двадцять

люльн:а, тридцять кресало

...

І знову регіт. Нарешті позрубувані дерева полічено. Тоді Сагайдач ний звелів: - А тепер, дітки, стягайте дерево в воду та прив'язуй те злегенька до чайок.

Ну й хитрий же з біса в нас батько!

бубонів Кар

по, тягнучи з своїми хлопцями величезну деревину в воду.

Ось уже дерен а постягано в воду і до кожної чайки ІІО прив'язувана по деревині, так, щоб деревина пливла п<r перед чаЙІШ. Тоді повечеряли на березі, не розналюючи багаття, щоб не побачили з Кизикерменю; та й татари, може, десь недалеко вешталися, то щоб не побачили ди

му. Незабаром смеркло, а там і зовсім споночіло і знявся вітер 3 півночі,- по-запорозькому

москаль.

Москаль знявся, це нам на

PYRY ковінька! - каза

ли запорожці.

- Москаль нас і в море винесе. Не допустивши трохи до півночі, запорожці посідали в чайки і попливли. Тепер чайки пливли лавою близесень

ко одна до одної. Пливли тихо-тихо, не гребучися, а за водою.

Поперед чайок пливли якісь темні страшидла люде-велетні, чи то звіри, чи

Яl{ісь

велетенські

чи то риби ...

3 води ВИСТРОМЛІОвалися ніби руки з величезними падь цями ... То пливли дерева, поприв'язувані до чайок. Тихо-тихо - ніхто й словом не озветься. Тільки вітер москаль подихає ... Подихне, пробіжить по воді і стихне ... ДеСоЬ там, у темряві, заспівав півень: то в Низикермені турецький півень, а співає так саме, як і козацы{йй півень

на Пкраїні. Другий півень заспівав

це вже північ. Небо

воряне-зоряне: он Петрів хрест, он Чепіга, а он Волосо жари сяють

...

Дніпра дивлються і мигтять зірочки. Он зіРОЧl{а по-

Rотилася по небу і ніби впала в Дніпро ... Десь пугач за пугав

...

На одній чайці, що пливе трохи попереду, чорнів ЯRась постать. То Сагайдачний стоїть нерухомо і дивиться на перед

...

А там спереду в темряві загавкав собаRа ... То в Rизи нермені туреЦЬRИЙ собака на вітер гавнав - не спиться йому, як і кожному собаці ... Он манесенький вогник заблимав ... Мабуть, то світить ся віконце в вартовій башті ... А може, то зірочка. Ні, не зірочка - он чорнів башта, мури ... Знову МОСRаль подмухнув козакам у потилицю - і знов тихо

... Весла в воду, спиніть чайки!

звелів Сагайдачний

стиха, так що почули тільки на найближчих чайках.

Весла в воду! Спиніть чайки!

переказано з чайки

на чайку.

Всі чайки

стали. Попереду чорніли

баштові

Одрізуйте дерева! ПУСRайте за водою!

КИЗИRер-

менські мури.

- звелів зно

ву Сагайдачний. - Одрізуйте дереваl ПУСRайте за водоюl - пішов на Rаз з чайки на чайку упоперек усього Дніпра. Визволені дерева, ворушучи пообрубуваними гілками, мов руками, попливли вниз за водою.

Чайки стояли нерухомо, бо козаки стримували їх вес лами.

Дерева позникали в темряві ....

Тихо, тихо - навіть москаль не подихає... Поминуло кілька хвилин... Хрипко, ніби зпросоння, кукуріlШУП пі вень, гаВІШУВ спросоння собака ... і знову тихо ... Раптом спереду в темря.ві брязнуло ... далі знову брязь, брпзь! .. - Зачепили! - пробубонів І\арпо, налягаючи на весло.

в ту ж мить грімнуто З гармати

раз, удруге, втретє.

Прокинулася фортеця, загрюкотіли гармати - стріJ1Яють турки по сокорах та по тополях, та й думають, щО

ТОШІЮТЬ чайки з зухвалими козаками ... Чути, як Rричать: «Алла! Алла! Алла!» Раз за разом грімають 3 мурів. Гарматні Rулі падають у воду, розривають ланцюги.

Ких-ких-ких!

затуляючи рУRОЮ рот і віс, CldieTIr

ся Хома.- Ото йолопиl По сонорах стріляють! 41

Ну й хитрий же в нас батько!

шепочуть молоді ко

ваки.

Ще кільки разів грімнуто, і все стихло: мабуть певні турки, що вже знищили своїх ворогів.

Тихо й темно ецереду

хоч в око стрель.

Рушайте, дітки, та тихо-тихо, щоб і не водою! - наказує Сагайдачний.

хлюпнути

- Рушайте! Рушайте! - тихо пролинуло по чайках. Дмухнув москаль, і чайки, мов птахи, полинули темною водою ... Ось вони пливуть уже повз фортецю ... Чути гомін на мурах ... За мурами реве перелякана худоба ... Ось уже помипули фортецю ... Ких-ких-ких! - сміється Хома, затуляючи рота. Мовчи, Хомо, ще не дома! - спиняють його козаки. От так батько! От так Сагайдак! Налягайте, налягайте, братці, на весла! Чайки линули прудко, прудко. Кизикермень зостався далеко позаду.

На світанні вони, мов дикі качки, поховалися в неосяж~ них очеретах. Там вони мали відпочити, а тоді вже ви~ пливти в море. Місце задля спочинку було чудове. Оче~ рети тяглися на десятки верстов, а серед їх жило безліч усякого водяного птаства:

баклани,' чаплі,

гуси,

качки,

нулики, дикі курочки, бугаї. Од пташиного галасу аж П0 4 вітря дзвеніло. Часом ніби вихор пролітав очеретами: то бігла чимсь наполохана черідка диких свиней,- їх багато велося вплавнях.

Запорожці любили очерети. В очеретах ховалися вони від татар та турків, в очеретах полювали, в очеретах рибу ловили. Про очерети козаки і в піснях співали. Та в очеретах же велися й найлютіші козацькі вороги, що дошкуляли козакові при роботі і не давали йому' ні відпочити, ні заснути до пуття. Вороги ті були комарі ..• Навіть у піснях співано про те, як козакам доводилося Іюзацьким білим тілом комарів годувати.

Заїхавши в очерети, запорожці поляга,lІИ спочивати хто в чайці, хто на березі. Але ж не всі полягали, бо тре 4 ба було й вартувати. Вартові поставали теж в очеретах, але на шпилях, щоб гендалі ВИДІЮ було. На варту ставало

по двоє й по троє ВІ\упі: як одного сон зморить, то щоб було кому вартувати.

Раптом запіДьпоДьомкав перепел:

«Підьподьомl Підь..

подьом!»

ХававІ Хавав! Хававl- одгукнулося в рівних місцях.

То обережний Небаба вивіряв варту: сховавшись в оче реті, він підьподьомкав, а до його вартові повинні були озиватися. І лихо було тому необачному, що заснув на варті і не відгукнувся: його здорово бито киями.

Іх. БУРЯ НА МОРІ

Нарешті козаки випливли в море. А яке ж воно великеl - з острахом крикнув Гриць

ко, глянувши переляканими очима на безкрає море. - А яка в йому вода! - чи то дивуючись, чи лякаючись, озвався його товариш.

Блакитна ... Ні, синя. І не синя, а зелена. І кінця-краю нема їй. Так он яке море! Ой Господи! Тільки небо покрив йому ... Небо простре яко кожу... Ех! - якось незадоволено пробубонів Олексій Попович. Він був сердитий, бо під час походу, а надто на морі, заборонено було пити горіл ку.- Чортове море! - Еге! Якби оце все була горілка, а не вода, ото добре було б! - глузував із його вусатий Карпо.

Море вразило не самих тих, хто вперше бачив його. Пе ред очима, куди не глянь, хвилювала вода якогось дивно

го коліру і· не було їй краю; не було на чому спочити в

тій водяній пустині. Людина радною, одірваною од усього зодня, і нічогісінько більше. би що-небудь живе з'явилося

почувала себе такою безпо світу. Вгорі небо, внизу бе Сум налягав на душу. Хоч на цій водяній пустині. Чай

ки пливли на південь. І людині хотілося спитати, що ж там далі, за тією безкраєю блакиттю? Здавалося, що там ще страшніше.

Тільки ліворуч, далеко-далеко, там, де небо СХОДНЛОСJl в морем, простяглася довга темна смуга, ніби хмарка, ra й вона ніби тонула в морі, ніби туманом бралаСJl. А то що? - питали молоді козаки про ту cмyry. - ТО Крим ...

Так ота хмарка, що ростав там, ва далекою блакИ'f.

тю,- то Крим? Ото там МУЧУТЬСJl бідні невільники?. Ото ~

туди пливуть козаки, щоб визволити їх і помститися за їх муки?. А як сонце пече! Невже це те саме сонце, що й на Внраїні: в Києві, в Острозі, в Прилуці, в Пирятині?. І на море лягла од його безнрая блискуча смуга, і тремтить вона та іскриться на тій страшній воді, що ніби дихав БСЮДИ, куди досягне око

...

На великій отаманській чайці сидить, підобгавши ноги, сивоусий Небаба, ліниво смокче люльку і куняє. У тій же чайці сидів і вусатий Карпо. Він не ДИБИВСЯ на море, бо вже не раз бував на йому і воно його вже не ці кавило. От у степу або в очеретах - то зовсім інше: там завсігди єсть на чому виявити свою спритність. А море що! Сама вода, та й то така, що й пити негодяща. Олексій Попович сидів недалеко від Карпа і з нічого робити перехилився через облавки і плював у погане мо ре, на якому заборонено пити горілку. - Дядьку, гляньте, гляньте, що то воно? - спитав переляканий друкар, показуючи на море. Де? - спитав Карпо.

Та онде 3 моря виринає ... Та то ж коні. Які коні? Морські коні, не наські. Справді, недалеко Бід чайок, з моря виринали якісь чорні незграбн, -плескали по воді, чи то хвостом, чи то ру ками і знову пірнали в воду. То дельфіни виринали погра тися проти сонечка і якось чудно перекидалися.

А коли б нам дьори не дало,- пробубонів Карпо.

Якої дьори, дядьку? -

спитав стурбований Грицько.

Коли б море не заграло ... Як то? Хуртовина буде - буря. Та по чому ж ви вгадуєте, дядьку? А по тому, небоже, що оті коники виграють.

Хоча ні з чого не було видко, що має початися буря, та слова досвідченого запорожця дуже налякали молодих

козаків. Ім доводилося чувати про страшні бурі на морі, вони чули, як співали ,кобзарі думу про те, як два брати козаки в морі потопали та заочі з батьном, 3 неньною про щалися і прохали помолитися за їх нещасливих, що в морі потопають, вирятувати Їх 80 дна моря, і ян потопав 8 вими третій нозан - чужий чужениця, що не було в

його ні батька, ні матері і не було кому за його помоли тися.

А дельфіни все частіше висували з моря нечупарні го лови та чорні блискучі спини ... В повітрі тремтіло маре во ... Десь високо над дозаками пролинув сокіл-білозерець, жалібно квилючи. Щось та віщують оті таємничі призві стки! .. Аж ось на сході з'явилася хмара. Вона росла швидко швидко, прибираючи собі всякі химерні постаті, надима лася, мов жива, лізла з-під обрію все вище й вище і за

ступала небо. Море почало чорніти і подекуди ніби здри галося. Ніби щось живе забігало по йому, дмухнуло в об личчя козакам, свистіло в вітрилах, розтріпувало гребцям спітнілі чуби. - Гай-гай! - озвався Небаба, поглядаючи на небо. Щось то буде!

Щось загуло здалека, ніби щось важке котилося з гори. І море, й небо все темнішали. На воді став з'являтися білий шум, так наче білі птахи то виринали з моря, то знову пірнали. Десь угорі знову заквилив сокіл-білозе рець... Козацькі чайки все дужче стрибали по хвилях, та все ж силкувалися пливти лавами

На отаманській чайці

стояв

...

Сагайдачний; він СІ\ИНУВ

шапку і уважно почав роздивлятися навкруги. Чуб його маяв у повітрі.

- А буде щось,- стиха озвався він до Небаби, що сто яв біля його. - А буде, батьку,- одмовив Небаба. Сагайдачний ви няв з кишені хустку і махнув нею. 3-по між козаків, що сиділи в отаманській чайці, устав кремез

ний козарлюга і підійшов до Сагайдачного. - Подай гасло! - звелів йому Сагайдачний. Гармаш пішов до передньої гармати; він мало не па дав - так дуже хитало чайку. Вітер усе дужчав і аж ви щав, наче з болю, наче його самого хтось примушував ві яти.

Грімнула гармата, але стріль видався зовсім негучний проти того грому, що вдарив зараз же. Почувши гарматне гасло, всі чайки почали привертати до отаманської, і не забаром стояли всі круг неї. - Панове отамани і все вірне товариство! - почав го лосно СагаЙдачниЙ.- Самі ви бачите, що Господь посилав пам роботу дуновенієм своїм божим. Встає хуртовина треба з нею боротися, і милосердний Господь нам допомо-

же. Держітеся купи, щоб нас по морю не розімчало, та становіть чаЙІШ проти хвилі ... А води не бійтеся - воду шапками козацькими виливайте ... Чуєте, дітки? - Чуємо, батьку! - відгукнулося козацтво. Почалася буря - несподівана, раптова, несамовита. Грім, що спершу ніби переиочувався по всьому небу, те· пер гуриатів без перестапу над зчорнілим морем та над козаиами. БJJИсиавки перехрещувались, перерізували одна одну, сліпили козаиам очі, падали в воду, наче ось-ось тут, саме біля чайок. Дощ лив таиий, ніби вгорі замісць хмар було море. Козаки на дніпровсьиих порогах позникали боротися 3 розлютованою водою. І там їх байдаки rшдало з гори в бе· задню, і вони, мов сухе листя, КРУТИJІИСЯ на збуреній во· ді, а тоді знову злітали вгору на сиві буруни; то й тепер

ІЮНИ всі до одного завзято боролися з посатанілим морем.

Стирники та гребці давали одсіч

високим

бурунам, що

ваJІітали на їх; вони сміливо різаJ1И водяні гори і падали в безодні, а тоді знову злітали на височенні, сиві од ШУ· му, хвилі; всі останні иозаки виливали воду з чайок, хто

ковшем, хто відрам, а хто й просто шапкою... Грюиотів грім, рипіла й скрипіла сна сть у чайнах, гуло й ревло море, скиглив вітер, иричали старі козаки, підбадьорюючи молодих,- і все це зливалося в таку музииу, що від неї і в найсміливіших волосся ворушилося на голові.

Буря перемагала. Бідаки гребці так познесилювалися, що насилу ворушили руками. Де в кого вже вирвало вес· ла із знесилених рук і понесло в море; деяиі весла вже

на тріски потрощило. Води в чайках прибувало. - Спини хлябі твої, Отче Вседержителю! Пока рай ме· не самого! .. Сам я тут грішний! - МОJIИВСЯ Олексій Попа· вич, упавши навколішии і знявши руки до грізного неба.

Браття! Будемо сповідатися Богові милосердному!

гуиало иозацтво.

- Сповідай нас, батьиуl Сповідай, отамане, потопаємо! Сагайдачний чув ті безнадійні вигуни. Він бачив, що товариство вибивається з мочі і втрачає падію на рятунок.

Треба було підтримати, підбадьорити :знесилених. СагаЙ· дачний добре знав море і певний був, що ця несподівана буря так саме швидко й помине, як налетіла ... Вона ось ось ущухне, бо й грім уже не так грюкотів і блискавки вилися вже далі ... Але треба було викрепити цей останній момент, треба було підбадьорити товариство. Знав він добре забобони тих людей, серед яких жив таи довго: BO~

пи здебільшого були мов діти, що вірили казкам. Він ба чив,

що

цю

страшну

хвилину

вони

згадали

думу

11 ро

бурю на Чорному морі, що кобзарі співали по всій УІ\ра Їні ... І він зважився ;Jробити ТЮ" ЯН співаGТЬСЯ в думі, надто що й RОЗЮ\И вимагали сповіді, вимагали того, про що співається в думі.

Так намисливши, він став у чайці і ска:зав голосно сло вами з думи:

Панове, братіl{И мої й дітки! Може, хто менш ваі\Ш

вели!(ий гріх на собі має, що злая хуртовпна на нас на лягає, судна наші ПОТОІ!ЛЯЄ... Сповідайтеся, llаНОН8, ми лосердному Богу, Чорному морю, і псьому війську Запо розькому, і мені, отаману [ШШОflОМУ! lIехай той, хто най

більше гріхів на собі має, в Чuрному морі ОДІШ потопа", війська l\ОзацЬІШГО не загубляє. Деш{і ко:щки попадали ианнолішнп і поздіїI?-.ШJl ,; р~'!,и до неба: - Я грішний! Я найбільше гріхів на собі маю! - гу кали вони.

Аж тут виступив наперед Оленсій ПОПОВИЧ.

l\loJ\pe

во

лосся падало ЙО~ІУ на бліде обличчя, з очей теІ\JIИ СДЬОЗIf.

Він був дуже правдивий, але вда'lУ мав запальну, нестри ману, любив пиячити, гультяювати, з усіма сварився, та швидко й мирився; серце мав вельми щире.

Він зважився віддати себе в жертву за всіх. Панове-браття! голосно вигукнув він.- Я

той грішник великий - мене карайте! .. Добре ви, браття, учи ніте, червоною китайкою мені очі зав'яжіте, в Чорному морі втопіте. Нехай я один погибаю, війська козацького

не загубляю ...

Зо страхом та з жалем дивилися на ЙОГО козаки і не помічали, що буря вже вщухає, грім уже не так грюкоче, дощ перестає.

Устав вусатий Карпо, приятель Олексіїв. Як же то, Олексію? - спитав він.- Ти Святе пись мо в руки береш, читаєш, нас, простих людей, на все доб

ре наставляєш,- який же ти на собі великий гріх маєш?

Олексій Попович сумно похитав головою і промовив: ЯК я з города Пирятина, брате, виїздив, то з отцем, 3 матіррю опрощення не брав і на CBoro старшого брата

великий гнів покладав, дітей малих, "удів старих стреме

нем у груди штовхав, проти церкви - дому божого - цро їздив, шапки з себе не знімав. За те, панове, В~ЛИКий гріх

на собі маю і тепер погибаю. Не єсть це, браття, по Чор ному морю буря гуляє, а єсть це отцева й материна мо литва мене карає.

Всі слухали його з великою увагою. Сам тільки СаГ<lЙ дачний, бачивши, що буря ось-ось ущухне і небезпешніс,ть уже минула, ховав усміх під усами, але зважився довеети справу до краю. Та тепер уже не треба було занапащати людину, досить зробити так, як вимагав забобон народ ний: треба було впустити в пащу розлютованому морю кільки крапель людської нрові.

- Панове-браті ки й дітни! - голосно сказав він.- Доб ре ВИ дбайте, Оленсія Поповича наперед виводіте, на пра вій руці мизинного пальця утніте, християнської крові в Чорнеє море впустіте. Як буде Чорне море кров христи янську пожирати, то буде на йому супротивна хвиля сти хати.

- Гляньте, а вже й тихо стало! - несподівано скрик нув Грицько. - Глянь! І справді тихо! Слава ж тобі Господи! - Ведіть, ведіть Олексія Поповича! Утніте йому пальця! - гукнули деяні. Олексій ПОПОВИЧ сам вийшов наперед, перехрестився, вклонився на всі чотири боки і положив мизинного паль ця на облавки. Тут стояв Небаба. Він добув з піхов шаб лю і перехрестився:

- Господи поможи! Рраз! Кінчик мизинного пальця впав у море. 3анапала в мо ре і кров козацька. Всі перехрестились. Перехрестився і Олексій Попович і закривавив своє бліде обличчя. А тим часом буря зовсім ущухла. Глянув на стихле мо ре Олексій Попович, і обличчя йому повеселішало. -

А почитай нам, Олексію, з Святого письма, а ми по

слухаємо та подякуємо Богові за рятунон,- прохаJIИ де які козаки.

Попович виняв свою товсту книгу, що зовсім змокла, розгорнув її і почав перегортати мокрі картки, чогось шу каючи, а знайшовши, сказав:

Мабуть, оце прочитаємо: посланіе апостола Павла

до Тимохвія - про повагу до старих людеїІ. - Добре, добре! Читай!

Олексій перехрестився і почав читати ще й досі ТР(' М тячим голосом:

Чадо Тимохвіє! Старцю не твори пакості, но утіШ.ні 54

яко же отця, юноші

яко же братію, стариці

радісно скрикнув Хома і перепи

яко же

матері ... »

Ось і сонечко!

нив читання.

Х. БІЛЯ КРИМУ

Кільки день уже пливли козаки морем. Після бурі го дина стала гарна та тиха і козаки пропливли вже повз

увесь західний берег Криму, увесь час пливучи від його так далеко, що він здавався вузенькою хмаркою на обрію; нарешті опинилися вони проти південного берега. Ні разу вони ні з ким не спіткалися, бо як помічали на морі якесь судно, то роздивлялися своїми бачучими очима, куди во

но пливе, та й звертали так, щоб з ним не зустрітися. А їх помітити здалека не можна було, бо чайки були дуже ни зенько над водою.

Тепер вони підпливли до l\риму вже ближче, але все ж так, що з берега не можна було Їх побачити, а їм берег було видко. Дивуючись та жахаючись, роздивлялися мо лоді козаки на величну красу південного l\риму, того

Rриму, про який вони наслухалися стільки цікавого, та ємного, страшного й звабливого од .старіших козаків, що

бували в тому дивному краї то по волі, то по неволі, як забирали їх татари. Перед козаками в тумановій далечині, серед зелених долин, знімалися височенні гори-скелі. Ті стрімко зніма лися вгору, а ті понависали над морем

здавалося,

що

ось-ось увірвуться вони і шубовснуть у море. Сказав бп, що то якісь могутні духи попідземні повивертали з гли

бині оті величезні кряжі та гострі скелі, що знімалися до блакитного неба і відгородили нримське побережжя од

північних нраїн, захистили, щоб вітер північний не вінв ХО.10ДОМ на його пишну природу, на дивне temho-БЛаІШТНU море.

Бувалі козаки оповідали молодшим, яні

дива

бачили

вони в Rриму, і слухачам та дивна країна здавалася ще

таGмнішою, ще страшнішою. Високі гострі скелі, вуз!'ке міжгірря, гора Бабуган-Яйли, подібна до якогось ЗВІра,

височенний Чатирдаг, що ніби підпирав небо своєю кам'я

ною ГОЛОВОЮ,- все це збуджувало якийсь побожний ост

рах у козаків, що ІІародилися в українсьних степа,х.

- Стривайте, все побачите: і татар, і Кафу, а може, й Козлов, і бідних невільників, може, побачите,- одказав Небаба. Сам він уже не раз те все бачив. Нарешті побачили вони й Кафу, той усесвітній невіль ницький базар у XVI, а надто в XVII сторіччі, як у йому на торговицях та на пристанях повно було невільників 3 усяких країп; вони юрбами сиділи, а то блукали, дзвоню чи кайданами, і Їх продавано та куповано так, як прода ють та купують воли чи коні.

І ось козаки побачили цей страшний город

город не

волі та плачу, город, ЯІШЙ проклинав увесь тодішній хри

стиянський світ. Вдалечині, повиті злегка туманом, стоя J1И понад БЛаІ\ИТНИМ морем сірі башти та позублені мури; високо знімалися вгору білі шпичасті мінарети з золотими півмісяцями зверху. А геть далі знімалися сірі гори, по рослі темно-зеленим деревом. На пристанях, мов ліс, чор ніли щогли з галер чи каторг турецьких, та з УСЯІ\Их су ден: італійських, еспанських, голендерських,- яким по

щастило допливти до блакитноводої пристані в Кафі. - Так оце та Кафа проклята! Оце та неволя бусурмен ська! - говорили козаки. - Вона ж, вона, Іродова! - одмовляв Небаба. Вранішнв сонце осявало Кафу і ввесь південний берег КРИМСЬКИЙ, і козаки досхочу могли надивитися на ту див

ну країну, в яку лагодилися вступити. І думалося їм, що, може, кому доведеться навію.

кулі чи шаблі, а кому

там заснути

від ворожої

здобути кайдани на руки та па

ноги та й вік звікувати у тяжкій неволі ...

Небаба стояв у чайці поруч із Сагайдачним та з писа рем Мазепою. Коли це він почав до чогось пильно при дивлятися.

- Ану, пане писарю,- озвався він до Мазепи,- в те бе очі молоді, дрібне письмо читають,- глянь лиш отуди, що то там ворушиться.

Де, пане Хвилоне? - спитав Мазепа. А онде.'.. щось чорнів на морі.

Небаба показав на море ліворуч од Кафи. Мазепа на ставив руку над очима.

Бачу, бачу: може, татари-рибалки пливуть, а може,

що інше.

- Та то, ДЯДЬІ,У, каюк татарський,- озвавсп Олексій Попович. Пін добре знав Крим, бо вже скоштуваn крим ської неволі.

- Та вже ж каюк,- Сlшзав Сагайдачний. В чорних замислених очах його раптом блиснула якась думка. Він озирнув чайки, що тихо гойдалися на блакит ному морі.

Ану, хлопці, беріться за весла! - голосно ГУЕНУВ він. Всі вельми здивувалися, почувши такий наказ. Гребці

взялися за весла;

козацтво в чайках замеТУШИJІОСЯ.

Панове отамани і все військове товариство! - про мовив СагаЙдачниЙ.- Стійте ви тут, вартуйте, мене дожи дайте, а я хочу татарина піймати, щоб розпитатися в йо

го про дещо.

Добре, добре, батьку! - ОДМОВИЛИ з усіх чайок. Мочіть весла, хлопцї! Гайда! звелів СагайдачниЙ.- Доганяйте чорну муху, що гентам на морі сіла! Гребці вдарили веслами по воді, і чайка полинула, мов справді крилатий птах. Скоро чорну муху стало видніше. Знати було, що вона простує до Кафи. Ліниво, ледве по мітно ворушачись, блищало двоє весел, а разом з ними,

так саме ліниво хиталася в каюці людина.

Чайка наздоганяла каюк, але ті, що сиділи в йому, мо же, й помітили це, та не злякалися і не кинулися тіка

ти, бо подумали, мабуть, що то пливе великий татарський чи турецький човен.

Аж ось чайка вже зовсім близько. Хома, сорочку, так щиро повертав

веслами,

що

розстібнувши

аж

увесь

потом

облився. Він поглядав на каюк, усміхався лукаво й під моргував веселому ГРИЦЬІ,ові

вони вже

були

прияте

лями.

- Ото дурень! - казав він, ЛУІЩВО всміхаючись. І злякається ж він, як нас побачить. - Ще б пак не злякатися, тебе побачивши! - одказав, сміючися, Карпо.- Ти такий страшний, що тебе й мати злякалася та й дурнем на світ пустила.

Ось уже чайка біля Іщюка. Алла! Алла! - зю,ричав татарин, кинувши весла. Казю,! Козю,! у каюці спало ще двоє татар. Вони схопилися і теж за

лнментували:

- Алла! Алла! Алла-акбер! Та Карпо вже ;зачепив гаком за каюк і притяг його до чайки.

Не кричіть! Не вийте, гаспидові цуцики!

він бранцям.

крикнув

КіЛЬІ\И нозаків, а серед їх і Хома, стрибнули а чайки в І{аюк і пов'язали трьох бранців~татар

двох старих і

одного молодого.

Добре, діткиl

похвалив СагаЙдачниЙ.- Несіть їх

у чайку.

3доровучий Хома вхопив одразу двох татар і підняв їх, щоб перекинути в чайку. Татари страшенно БИJІИСЯ в йо ГО міцних руках.

- Та не пручайтеся, гаспидові діти, бо потопнете! ІІМОВЛЯВ їХ Хома. Інші козаки вхопили бранців і втягли в чайку. Але Хо ма янось похитнувся і шубовснув у воду.

- Ой лишечкоl Хома втоп! - скрикнули козаки. Та Хома не втоп. Його здорова, з русявим чубом голова впринула з води і він, червоний як буряк, нирхав, наче

кіНІ>. Козаки простягли йому весло іпомогли вліЗТll в чайку. Він усе плював і бубонів: - Ну й вода в морі недобра ... солона та гірка ... Перелякапі бранці~татари з острахом поглядали навкру ГІІ. Менший упав навколішки і щось бубонів, мабуть I\Ю ЛІІВСЯ, бо часто поминав Аллаха. Він безнадійно поглядав ІІа рідні гори та на зелені садки, що купалися в пекучо МУ сонячному промінні; мабуть, то він прощався з ними,

не СllOдіваючись вже до їх вернутися. І старі татари щось шепuтіли: мабуть, теж прощалися і з життям, і з своїм

чудовим кранм, думаючи, що' ті вусаті, чубаті, засмалені С1раШlщла зараз їх повбивають.

В Ішюці були кошики з вишня ми, З огірками, з морк вою та 3 іншою городиною. Татари те все везли на базар у І\афу, та дуже одбилися од берега і опинилися в ко31lЦl>IШХ

руках.

Сагайдачний, Небаба, Олексій Попович і ще дехто з но занів заговорили до бранців по-татарському, і хоч говори ли деяні не геть-то добре, та все ж татари розуміли. Іх розпитувано, хто тепер санджакув в Кафі, скільки в фор теці татарського та турецького війська, чи стоять у при стані турецькі військові та торгові галери і скільки Їх са

ме. Татари здебільшого одказували, що нічого не знають і все згадували Аллаха.

Тоді Сагайдачний звелів прив'язати каюк до свовї чай ки і пливти туди, де зосталося все товариство. От зраді ли там, побачивши ягоди та городину, і зараз хотіли по ласувати, але Сагайдачний заборонив займати.

....

я сам повезу це добро па базар,- сказав він.- Хо чу сам у Кафі довідатися, почому там продають ківш лиха.

Небаба, почувши це, тільки вусом моргнув, а Мазепа озвався:

Лихо

дешевий крам, пане отамане.

А щоб хоч на годину купцем стати, то треба і вбра тися по-купецькому,- додав СагаЙдачниЙ.- Ану, дітни, роздягніть Їх аж до голого тіла, щоб було нам у віщо

вдягтися, коли вже торгувати заманулося.

Козаки кинулися роздягати татар. Бідолахи думали, що то вже їх або в море повкидають, або голови повтинаюrь

і страшенно пручалися та кричали «Алла!». Тоді козаки вхопили їх за руки й за ноги, і за мить татари були вже ГШІі.

Прикрийте чимсь татарське тіло!

звелів Сагайдач

ний.

Татар прикрили повстями, а в їхню одежу повбиралися Сагайдачний, Небаба та Олексій Попович, бо він був УіІ\е в І-\риму в неволі і добре розумів татарську мову, та й сам умів трохи по-їхньому.

Козаки страшенно раділи, дивлючися, як вони вбирали ся в татарське вбрання.

От татари, так татари! - хвалив Хома. Такі татари, що й Хома злю,ався б, якби побачив Їх у себе на печі! - дражнив І\арпо. - Атож! Злякаюсь я лисого біса! - огризався Хома. ВбраВШІІСЬ в татарське вбрання і сховавши чуприну під

татарську шапку, Сагайдачний трохи замислився, а тоді сказав своєму джурі:

- Ану, джуро, подай мені булаву! Джура мерщій побіг і незабаром приніс Сагайдачному його отаманську булаву. Сагайдачний узяв у руки булаву і високо зняв її над головою.

Панове отамани і все славне військо Запорозьке!

СI,азав він голосно.- Якщо я завтра пр анці не вернуся до вас, то вибирайте собі нового батька і добувайте без мене

Rафу. А тепер, поки я їздитиму, хай отаманує пан писар. І він передав свою булаву Мазепі. Через кільки хвилин татарський каюк швидко плив од чайок. У йому сиділи Сагайдачний, Небаба і Олексій По пович.

Козаки Довго пильнували очима каюка, аж поки він став такий, як муха, а потім і 80всім ІШИК.

А наюн тим часом помалу підпливав до Нафи. Все ви~ разніше вимальовувалися на бланитному небі та на гipcь~ них узбоччях похмурі нінчасті башти фортечні з вузень~ ними вінонцями та в дірнами, в яні визирали гармати.

Башти піВІЮЛОМ спускалися до моря; а нижче були такі щ похмурі міські мури в валізними ганами;

на ті гаки ііа

нару кидано з мурів бідних невільнинів і вони, HaCTpo~ мивши ся на гаки, вмирали в тяжких муках. Птахи та чер~ ви об'їдали тіло, а ністяки довго ще висіли й торохтіли, НІ. повій не вітер. З~за тих похмурих мурів визирали мечеті І в круглими, ніби окатими, банями, високі тонкі MiHape~ . ти 2 В ПОЗ0лочуваними півмісяцями зверху і в вувькими довгастими вікнами внизу. Визирали з~за мурів і будию{и 3 рівними, мов поміст, дахами, обплетені всякими ростина ми, пообсажувані темними замисленими нипарисами. Ву лиці йшли по горі півколом одна над одною, і це вихо дило дуже гарпо.

Козаки дивилися на той чудовий город, а серце їХ НИЛ0 3 тяжкого болю ...

Та й було чого серцеві боліти ... В Кафинській пристані повно було нораблів, гал ер чи каторг та інших усяких суден. Великі й малі прапори вся кого ноліру маяли на їх. На суднах метушилися янісь не бачені люде в усяному дивному вбранні. Чути було розмо ви всякими мовами. Та голосніше ва ровмови й за ввесь галас бряжчали десь недалено ланцюги~каЙдани... На ка му вони? .. Хто бряжчить ними? .. Козаки озирнулись і побачили велику чорну незграбну наторгу турецьну. На їй сиділи й стояли невільники, по припинані брязкучими ланцюгами до ослонів, і невпинно повертали веслами, і наторга пливла і тягла за собою кільни суден, навантажених усяким крамом. ПРИДИВlJВ шись ДО тих нещасних гребців, що працювали тан ТЯЖІЮ, козаки аж застогнали з великого жалю; бо то все були

невільники: українці, мосналі, ляхи. Вимучені, виснаже ні, вони були ніби страшні якісь примари з довгим сну

довченим волоссям, з довгими снудовченими бородами, ма ло не зовсім голі. Залізо та сириця до ністон пошмугляли ЇМ тіло. Невільників. багато було на галері - старі з еи вими, навіть 3 пожовнлими бородами і молоді, алв вже І Мечеть

2 М mape7' 'ІИ наІо.метав

церква у nюдей иarонетаВСЬRоі віри.

висока башта

KOnO

ва нодитву.

не'1етіі в аеі ryкаюrь. СЮlикаю

зістарені з горя та з праці надмірної. Вони гребли, похи ляючись то назад, то наперед. Поміж ними ходили турець Еі доглядачі. Он ЯRИЙСЬ невіЛЬНИR, знемігшись з праці тяжкої, чи з голоду, чи, може, з безсоння, не в лад по вертав веслом. Доглядач зараз прискочив до його і почав шмагати червоною таволгою по голих плечах, по спині, по голові ...

Червона таволга впивалася в голе потерзане тіло не вільникове, а він не смів навіть ухопитися руками за вда рене місце, а тільки ввесь згинався і жалібно, безнадійно дивився на чудове, але німе й нежалісливе небо ...

- Мати Божа! - несамохіть скрикнув Небаба, а по за смаглому обличчю в Олексія Поповича котилися сльози і падали на татарське вбрання.

Тільки Сагайдачний мов не помічав галери і не дивився на неї; він сидів похмурий і з-під густих брів пильно ди вився на пристань.

Не дивіться на каторгу,- стиха сказав він,- а то

щоб який невільник не пізнав нас та не скрикнув з ра дощів.

Небаба та Олексій Попович одвели очі од галери. А во на все посувалася помалу; а в повітрі бряжчали й дзве ніли важкі кайдани, і той брязкіт болем ТЯЖЮПі одгуку вався в козацьких душах.

Козаки почали просуватися каюком поміж усякими суд нами і зненацька почули якісь дивні ЗГУКИ: чи то співан ня, чи то стогнання, що вихоплювалося з намученої душі. ГJІЯНУВШИ туди, звідки чулися ті згуки, побаЧИЛІІ козаки знову бідолах невільників. Та ці вже були одмітніші од

тих, що бачили козаки на галері. Ці були ще наче обід раніші, ще голіші і здебільшого русяві та руді, і па ногах

у їх було щось, ніби пост оли.

чого Їх

виплетепо

не

можна було розібрати, та все ж нагадували вони постоли.

На невільниках було щось, ніби хомути; мотузки од тих хомутів сплетено в товсту кодолу, прив'язану до судини, навантаженої камінням. На ногах у невільників дзвеніли найдани. Похиливши вниз голови та поспускавши руки,

що висіли мов спаралізовані, невільники йшли берегом і

тягли важку судину, стогнучи наболілими грудьми: «9й, дубинушка - ухнемІ» А біля їх ішли доглядачі і били таволгою та сирицею.

Козаки дивилися на бідолах, і пеІ,УЧИЙ жаль стискав

їм серце. Нарешті каюк снк-так просунувся проміж чов-

нами та проміж татарчатами, що иупалися та переиида лися в дивно прозорій воді, і пристав до берега.

Небаба зостався берегти иаюи. Але татари, побачивши гарну городину, сунули б її иупувати і довідались би, що не татарин привіз її. Щоб тому запобігти, він ліг у иаюці

і удавав, що спить, а Сагайдачний з Олеисієм Поповичем пішли в nафу. Олеисій трохи знав l\афу, бо нещодавн-о був там у неволі.

ХІ. У КАФІ

Тепер уже нема пафи; правда, там, де вона була, і те пер стоїть город, але зветься він Феодосія. Багато на своєму довгому віку бачила пафа, а вік її справді був довгий.

Ще роиів за 500 до Христового Різдва греии з Мілету осілися над чудовою морсьиою сагою в теперішньому Кри му. Побудували вони там цілий город і назвали його Фе

одосією, тобто «даром божию>. Через те таи назвали, що дуже вони там багатіли. У теперішньому приму жили тоді скіфи - щирі хлібороби. Вони багато пшениці сіяли, а греки в їх тую пшеницю вимінювали, та й добре з неї

багатіли. Гарно жилося грекам у Феодосії: побудували вони собі гарні будинии, театр збудували, заирасили ву лиці та майдани чудовими статуями. А навируги цвіла багата південна природа, і в береl'И плескалося море. Розиошуючи, прожили греии кільии сот років; а тоді

насунули войовиті гунни і зруйнували Феодосію. Поминув час, і там, де цвіла пишна Феодосія, побуду валося невеличие місто І\афа, та греків уже там не БУJJO. jRили там яиийсь час наші предки поляни, жили й тата

ри; і все тая пафа була дуже мізерна. Та ось приБУШІ туди нові люде - генуезці і забрали І\афу собі. Вони бу ли иупці і зробили вбогу І\афу торговим городом. ,J під час їхнього панування І\афа стала ще краща, ще lIишні ша, ніж була Феодосія за грен:ів. Генуезці побудували па лаци та церкви, зан:расили вулиці та майдани статуями та

водограями і жили в І\афі вельми багато й пишно, Та рону 1475 насунули турки, відняли Кафу в генуез ців і самі в їй запанували. І стала вона тоді зватися KlJфе. До того, що позаводили генуезці, турни додали ще своєї пишноти, побудували пишні мечеті з ВИСОІ<ими мі наретами і стали турки звати І\афу І\рим-Стамбулом, або

І\учум-Стамбулом, себто І\римським або Малим Царсгра дом. Тисяч з вісімдесят людей жило тоді в Кафі, по семи сот суден одразу стояло в її пристані. І дедалі, то все дуж че закрашалася й багатіла Кафа. у цей пишний город увійшли Сагайдачний з Оленсієм Поповичем. Великою міською брамою безперестану йшли люди ті в Кафу, ті з І\'афи. Татари, турки, вірмени, греки, ора би - всі здебільшого в дуже иольористому вбранні йшли

брамою. Разом з іншими людьми і наші Іюзаки вступили в пишний і в той же час емердючий город. Який же там був страшенний галас, лемент, стукотнява, грюкотнява! На вузьких вулицях та на широь:их майданах повно було людей, коней, ослів. Бряжчала зброя та всякі металеві о,;раси, поначіплювані на людях; гарби снрипіли, 8Ж ду шу вимотували; іржали коні, ревли осли, кричали пого

ничі, водоноси, перепродувачі; ляскали пуги; дикими го лосами вигукували щось дервіші І, біля яких купчилися t.fусульмапи, щоб подивитися на їх; а серед усього того лементу відразу, мов ножем по серцю, різнув наших ка

занів сумний, сумний спів

невільницький плач.

Дивні речі бачили козаки в Кафі: чудові генуезькі бу Дівлі, попсовані турецькими окрасами; велика пишнота і тут же огидна брудота; палаци і купи сміття перед ними;

шовкові, злотом гаптовані вбрання на одних і брудне ра

м'я на других; нахабні задоволені обличчя башів та яни чарів і пригноблені сумні обличчя злидарів та невільни ків; позолочувані сап'янці в багачів і виплетені з осоки по стали в невільників-москалів; зброя в башів на золотих ланцюгах і залізні ланцюги на руках, на ногах, а то й ва

шиї в бідних невільників; коні в шовках та в златогла

вах

і людські спини, нічим не прикриті, опріче шрамів та

синяків. Всюди роскоші, багатство безмежне і тут же страшенне убозство, безмежне горе... І серед усього того натовпу ЛЮДСЬ.lюго ні одного лнчка жіночого.

Але ж ні. Он воно, любе жіноче личко в холодку під кипарисом

...

заплакане личко

...

3аплакане, бо то козаки опинилися вже на невільниць~ кому базарі. Базар був на великому майдані, обсадженому 3 усіх бо ків

струнними І Дервіш -

J 8д,атог.сав

тополями

та

журливими

магометанський чернець. парча.

нипарисами,-

«майданом сліз» прозвали його невільники. Палюче т нячне проміння іСІ\РИЛО в срібних струмочках води, що лилася з водограїв. Саме в той час на майдані був торг. Покупці вибирали собі невільників та невільниць, а КУН ці вихваляли їх: усі мужчини в їх були дужі й сприт ні до роботи, а всі жінки надзвичайно вродливі. Гомін, ЛІ~ мент, .сміх, якась дика татарська

музика і серед усього

того галасу тихий плач жіночий і жалібний спів ... Козо:ш зараз пізнали, що то хтось співав думу «НевіЛЬНИЦЬЮIЙ плач». Не раз, слухаючи, як співав кобзар той «Плач 11.)вільницький», плакали й вони там у своєму краю.

Козаки подивилися навкруги. Під

кипарисом

СТОЛМІ

дівчина й плакала; до неї прихилилося мале чепурне Х.1l0п'я. Біля Їх стояли татари, поиазували на їх паЛЬЦЯШI і жваво сперечалися. Посеред майдану, біля великого 110дограю, саме проти сонця, сидів старий сліпий дід у рам'ї.

Він враз оце пообідав oгiPI~OM та лустою хліба, що хтось йому подав, та й того не доїв, а положив решту в мисоч ку, що стояла в його на колінах. Круг діда скупчилиr,я невільники, сковані ланцюгами по двов й по тров; вони нещодавно пригнали з Козлова каторгу з вагою, а тепер іх вигнано на торг, щоб перепродати з баришем, бо в На

фі ва невільників плаче но дорожче, ніж у Козлові. - Скільки вже ви тут у неволі пробувавте, старче бо жий?

спитав один невільник.

Був тридцять років у неволі, а тепер тридцять без

одного у великій пригоді,- одказав старець.

- Скільки ж вам, дідусю, років було, як вас татари забрали? Двадцятий пішов, як узяли. А ви ж тоді не темні були? Ні, видющий був. А коли ж ви отемніли? - Саме перед волею,- сказав старий, усміхаючись. Як то, дідусю, перед волею? А так: як схотілося мені волі, то я і втік з каторги, а мене піймали та в тяжчі кайдани закували. Я не пона явся та вдруге втік; а мене піймали та ще в тяжчі заліза

закували... А як на тридцятому році утретє втік, то тоді вже мене, піймавши, не кували в заліза, а взяли та очі мені повиймали, щоб не бачив шляху на рідну Вкраїну ...

3 того часу я й став вільний ... От же й виходить, що саме перед волею отемнів. Двадцять років воду татарам носив, 64

а 111\ постарівся та занедужав, то й не зміг уже води но

сити, і десятий рік уже старцюю. Сумно хитали головами невільнrши, слухаючи старцtJве оповідання. Кожному думалося, що, може. й йому суди лася таl\а ж гіРІ{а доля.

Сагайдачний та Олексій Попович, стоячи в юрбі, слу халп

невільницькі

розмови

і теж

думали

кожен

свою

дуиу.

Сагайдачному думалося, що як продовжить йому Бог віку, то раніше чи пізніше, а таки зруйнує він оце розбій ницьке гніздо - Крим, знищить на йому всякий слід та таРСЬІ\ОГО панування, перенесе туди Січ Запорозьку і оса дить її там. Він думав, що як збільшити віЙСЬІ{О Запорозь ке до ста або й до двохсот чи до трьохсот тисяч козаків та осадити Січ над найкращою в світі морською затОІ\ОЮ і звідти нападати на турків, то можна зовсім їх вигнати

8 ЄВРОШІ ... А Олексієві Поповичеві пригадувалося, як і він був тут, у Н:афі, в неволі, і тоді ще бачив цього старця. Він і тоді вже був сліпий та недолугий і старечим голосом співав невільницькі та козацькі думи, а татари слухали і мало

що розуміли, але жаліли бідолаху і подавали йому хто грошинку, хто шматок хліба або огірок чи морквину. Заспівайте нам, діду! - прохали невільники. Якої ж вам? - спитав старець. Невільницької, старче божий. Гаразд, заплачу й невільницької.

Старець помацав круг себе і намацав свою немудру бан дуру. Він злаштував її 8 якогось коробочка, приправивmи до його струни. Струни з одного боку накручувалися на кілочки. Старець поторкав струни, попідкручував кілочки, вняв до неба свої очі-ямки і заспівав старечим голосом «Плач невільницький»: Ой у святу неділю не сизі орли заклекотали,

Як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали, Угору руки підіймали, Найданами забряжчали.

Господа милосердного прохали та благали: «Подай нам, Господи, з неба дрібен дощик, А ннизу буйний вітер І Хочай би чи не встала на Чорному морю бu:страя хвиля, Хочай би чи не повиривала якорів з турецько! каторгиl Та вже ж ся нам турецька каторга докучила: Найдани-залізо нрги повривало,

Біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кості пошмугnяло!» Баша турецький, бусурманський,

Недовірок ХРИСТИJIIНСЬКИЙ, По рипку він похожає, tliH сам добре теє зачуває, На СJlУГИ свої, на турки-яничари зозла гукає: «Нажу я вам, турки-яничари, добре ви дбайте, Із ряду ДО ряду ваходжайте, По три пучки тернини і червоної таволги набирайте, Бідного невольника по тричі в однім місці затинайте!» То ті СJlУГИ, турки-яничари, добре дбали, Із ряду до ряду захожали, По три ПY'lКИ тернини і червоної та.волги у руки uаGира,ш, По тричі в однім місці бідного невольника затинали; Тіло біле козацьке молодецьке коло жовтої кості обриваЛІІ, Нров християнську неповинно проливали, Стали бідні неВОJIЬнИltИ ва собі кров х'ристиявську flабаqати,

Стали землю Іурецьку, віру бусурмаillСЬКУ КЛЯСТИ-ПРОКJІИнати:

«Ти, вемле турецька, віра бусу.рменська, Ти, РОЗЛУК0 християнська І Не одного ти розлучила 3 отцем, в матір'ю, Або брата Б сес'ГРОЮ,

Або мужа з вірuою жоною! Визволь, Господи, всіх бідних вевольників

3 3

тяжкої неволі турецької, каторги бусурменської На тихі води, На ясні Борі, У край весеJШЙ, у мир хрещений В городи християвські! Даруй, Боже, милості вашій І всьому військові Запорозькому На многая літа!~

Невільники уважно слухали співання, і сльози котили СЯ ЇМ <І очей. І в Їх же на руках та на ногах було залізо та сириця, і Їм же кайдани пов'їдаЛИСfl в тіло, ІІОШМУГJІЯ ли його до кіСТОІ\. Сліпий співець співав усе тихше й тихше і врешті зов

сім замовк. Бандура його скотилася з колін додолу, а сам він затулив обличчя рукюіИ і заплакав раЗО~1 із невільниІШМИ.

- Дарма, дітки, потерпіть ще,- 0знався він нарешті. М uже, таки Сагайдачний з козака~іИ і до нас прибуде. Сагайдачний несамохіть 3ДРИl'нув.ся, ІІОЧУВШИ своє ім'я. йому навіть здалося, що старець повернув голову до його. Та щос.ь віЧОІ'Q не чути про козвків,- 0званся хтось. А не чути зараз, то згодом ПОЧУ6те,- скаЗ<lН старець.

Коли б то, Госпо,:щ! Пошли їх до нас, свята Покрово! Вони прийдуть!

озвався певідом.и.Й ГОД0С. 01)

Всі аж здригнулися і почали озиратися навкруги, але пhroго не бачили, опріче татар, що сновигаJIИ й галасува ли по всій торговиці.

Мати Б(і)жа! Хто це скшза,в?

питалися невіJІЬНl1КИ

один в одного.

Так ніби з води щось гукнуло ... А М0ше, з Het1Ja ... 3 неба, дітки,- впевнено СІ\азав старець. Ой! Ой! Ой! - розітпулося 3Ilенlщька, і meюльвики кинулися геть од старця, бо то на їх иаскочпл:и доглJtда чі, що сиділи досі в холодку під деревами, курили люльки та пили І\Офе. А це вже вони люльки подокурювали, кофе подопивали і повставали робити діло

показувати ПОІ,уп

цим невільників. Вопи нагаями погнали Їх на інше місце,

бо там дожидаJIИ купці. Ім треба було невільників, щоб гнати каторги з нрамом у Трапезопт.

Старець зостався сам біля водограю, на мацав свою бан дуру і знову почав співати. його тремтячий спів плсшав на ввесь майдан.

Сагайдачний та Олексій Попович вибрали зручну хви линку і підіЙШJIИ до старця.

- Добридень, Опанасовичу! - стиха сказав ОлеІ'сіЙ. Старець здригнувся і звів угору свої очі-ямки. Хто тут знає Опанасовича? - спитав він, стурбовапий.

fI знаю, Олексій Попович. Старець мадо не скрикнув - чи ТО з радощів, чи то з перелян:у.

- Оленсієчку, ріднесенький мій! Олексій Попович нахилився до дідової мисочки, поло жив у неї срібну грошину і перебирав накидаті туди мі дяки, ніби беручи собі здачу.

ОJIексіЄЧІ\У, хиба ти знову в неводі?

питався бояз

ко стариіі.

- Ні, дідусю ... Ми прийшли сюди вдвох із батькои ко шовим, Петром СагаЙдачним ... - 3 Сагаifдачнимf Мати Божа! - Я тут, старче Божий,- стиха озвався Сагайдачнии, нахилившись до дідової мисочки,- козаки стоять чайка

ми на морі. Нам треба, щоб уночі нам одчинено міську браму ...

Щоб уночі наllасrи на Кафу,- пояснив Олексій По-

llОВllЧ.

Старець слухав ті мова і аж тремтів 3 радощів. Сам Сагайдачнйй тут, той Сагайдачний, що турки й татари жахаються, тільки ім'я його почувши, а тепер ось він сам тут і козаків привів І\афу руйнувати, невільників визво пяти

...

БаТЬRУ отамане і ти, ОлеІ<сівчку,- сказав він тихе сенько,- тікайте ви зараз із Кафи, щоб вас тут не вхоп

лено;

піду

до

Івашка-потурнака,

санджакового І

клюшнrrnа. Може, вблагаю його одчинити вам браму.

Попрощавшись з Опанасовичем, Сагайдачний і Олексій Попович пішли з КаФи до свого каюка.

ХІІ. ЗАПОРОЖЦІ В КАФІ

Ніч. Небо, густо цвяховане зорями, спусналося над МО РРМ. Тихо, тихо було всюди. Сон обгорнув усе: і Н'афу, і гори, і навіть море, що ледве-ледве, мов І,різь сон, плеска пося в сонні береги.

Не спали тільки козаки. Ще завидна, як Сагайдачний, Небаба та Олексій Попович припливли з Кафи, козацтво почало готуватися до бою: оглядали ;зброю, набирали на боїв, губки та натертого порохом прядана. Сагайдачний визначив, хто що мав робити; а як ніч оповила

землю,

чайни лавами тихо ПОПЛИВJIИ дО Кафи. Половина чайок під приводом Небаби та інших курін них отаманів стала на морі, щоб оддалік пильнувати ту рецьких кораблів, що стояли в пристані, а останні чайки,

під приводом Сагайдачного, пристали до берега трохи лі воруч од І\афи і сховалися за горою. Тихо-тихо повилазило козацтво з чайок, покинувши в Їх на варті кілька молодших козю,ів. Тихо йшли козаки берегом; часом тільни камінці зашарудять у Їх під нога ми, та й те мало було чути за плеснотом морських хвиль, що розбивалися об берегове каміння.

Кпівночі козани дійшли до гори, що знімалася право руч од Кафи; унизу темніли місьні мури, похмурі башти та тонкі мінарети. Дмухнув вітрець, і на горі зашумІли дерева. Півні заспівали в Кафі ... Хтось брязнув шаблею. 1

Санджа" -

турець.lШЙ губернатор.

П Ю!ІЇ там біс бряжчить?

сказав

хтось тихо, але

згрізна.

Ніхто не озвався. Десь на міських мурах крикнув пугач. _. То гасло з городу від наших,- пошепки сказав О.lІст;сііі Попович.

самс

Гляньте. гляньте, хлопці! ТО ж вона летить!

тан

IfOшепrш Сlшзав хтось.

Хто летIIТЬ'? Де?

Оп під небом летить ... Біла браюш ... Та, що в морі втопилася? Еге ... І\О;JaJ\И глянули на небо. В темно-синій височині плив ла довгаста, біла прозора хмарна. І\озанам справді зда ваЛОСН 1 ніби то людина, загорнена в білу намітку, і зга

давен пеРЄІ\аз про білу браю{у, що втопилася в морі з пудьгп за Внраїною і потім пролітала над І\афою щора зу, як їй погрожувало лихо.

На ВІ{раїну лине, бідна ... На тихі води, на ясні зорі ... Сагайда чний звеJlів курінному отаманові Дженджелієві sібрати своїх нозаків і оБСТУШІТИ ними всі міські Му.ри,

а як почують гасло

пугач закричить,- тоді підпалити

оселі та стоги сіна, що стояли по цей бік мурів. Це на те, щоб перелякати людей у І\афі та й щоб пожежа сві тила козакам до роботи. А сам Сагайдачний повів військо далі, до міської брами. Олексій Попович показував доро гу, бо знав і І\афу, і її околиці. Ось уже дійшли й до брами... Навкруги тихо, тихо.,. І\РИІ\НУВ пугач... 3а брамою занявкала кішка, і брама прочинилася. У брамі стояв чоловік у турецькому вбран ні з ліхтарем у руці.

Івашко-потурнак!

стиха скрикнув

Олексій Попо-

вич.

Я, Олексієчку! Вартових я напоїв

покотом лежать

усі ... В цю мить за мурами відразу в кількох місцях почала

ся пожежа. Почервоніли ВИСОІ\і мінарети, кипариси, ТОП0лі ... 3давалося, що вночі сходить сонце. - До праці, діти! до зброї! - гукнув Сагайдачний. Брама віДЧИНИJlася, і в неї сунули КОі'1l\И. Позапалювавши понав'язуване на Ріітища, вмочене lJ СМОЛУ, прядиво, КОЗаІШ, ВИГУКУЮЧИ, побігли вулицями, за

палюючи все, що могло горіти.

І\афа взялася вогнем. Знявся великий вітер, і полум'я страшно гоготіло. Люде, попрокидавшись, несамовито кри чали; ревла поперелякувана худоба; визволені невільники, радісно вигукуючи, розбивали камінням свої кайдани ... Але над усим галасом панувап ЕрИК: «Алла! Алла!» ТО кричали до Бога турки й татари, побачивши страшних запорожців. Незабарьм по вулицях уже лежали трупи, а над ними тужили жінки; та козаки жінок не займали.

Рятуючись од козаків, татари й турки стрибали вниз з високих міських мурів; кому пощастило не покалічитися, впавши, ті кидалися в. море, щоб допливти до якогось ко рабля, або тікали в гаї та в гори.

На той майдан, де торговано невіЛЬНИІ\ами, почали ко вани зносити всяке добро: крам із крамниць, мішки з зо лотими та з срібними грішми, дорогу вброю, одежу, кінську 8брую.

Чудові тополі та кипариси займалися і згоряли, як свіч ки. Зграї переляканого птаства вилися над пожежею і па дали в полум'я. Все було червоне від проміття: і будівлі, і міські мури, і обличчя в людей, і здавалося, що горить усе.

- Бий об каміння младенців їх! - кричав ОлеRсій По пович. Він десь уже добре випив і, точучися, вийшов на :маЙдан.- Бий об каміння МJIадепців їх! Бий! Ріж! В цю мить маленька RучерявеНЬRа татарочка босеНЬRа вибігла на майдан, голосно плачучи. Олексій Попович по бачив татарочку.

Чого ти плачеш, дівчинко?

ласкаво спитав він та

тарочку.

Дівчинка, побачивши чужу людину, ще

дужче

запла

кала.

- Та не бійся, дівчинко! - лаСRаво вмовляв ОлеRсій Попович.- От бісове! яке ж гарненьке І Ну, йди ж до мене, не бійсяІ .. І він узяв діВЧИНRУ на РУRИ і гладив їй кучеряве волос СЯЧRО. Потім витяг з кишені ПРЯНИR, що взяв десь тут же в крамниці, і почав його пхати дівчинці в руки.

ма?

На пряничка, ЇЖ,- він солодкий! А де ж твоя ма допитувався він у дівчинки, забувши, що вона ЇІого

не розумів.

Звідусіль сходилися на майдан Rозани, несучи ВСЯ/\У здо бич, і хоч ЯRе СТР:lхіття було' навкрyrи, та вони не могли вдержатися, щоб не сміятися, дивлючись на Олексія Нопо Бича з дівчинкою.

Поповичу, де це ти ДИТИНКУ взяв? - питали одні. Не знаєте? Та це ж. його дитина. Це ще як він у не волі тут був, так придбав собі,- одказували їм товариші. А тим часом почалася пожежа й на морі: Небаба запа лив турецькі судна. - Ого, вже Небаба запалив свою JІюлькуl - гукали ІШ-

sаки.

Добре старий справляється ... Гей, хлопці, розступіться! Пустіть!

кричав хтос;,.

:Козаки розступилися та аж не стямилися з дива: Хома, зігнувшись мало не до землі, тарабанив на плечі гармату.

Та це Хома! Гляньте, хлопці, гармату несеl МатіПІ{Q! Сам один гармату тарабаниты Ото Вернигора! Хома, задиханий, з натуги аж синій, обережно полож;[в ва ЗіШЛЮ свою :щобич. - Ото іродова, яка важка! - бубонів він, витираЮ'!іІ спітніле обличчя. - Де це ти її взяв? - допитувалися козаки, розглядаю

чи гармату.

Та д;е ж? На башті! - одказав Хома. І нащо /1\ вона тобі цалася? Еге, вона мідяна. А баТЬІ{Q отаман біДІ,ався, що в Січі вемає мідяних гармат. Так я йому й приніс ... Ну й В3іlс,а ж іродова! .. аж плечі болять! ..

А пожежа на морі все розгорялася на велику втіху 1,0зацтву.

Добре горить Небабина люлька! - хвалили вони. :Колп це на майдан виїхав Сагайдачний з військовою стаРШIIНОЮ. Всі вони їхали баскими кіньми в дорогій збруї. :Коней тих забрано з кінниць у багатих турецьких башів. - Спасибі, дітки! - гукнув Сагайдачний до козаків.Добре справилися! - Спасибі й вам, батьку, що дали нам роботу І - відгук

ву лиси козаки.

Пам'ятатиме нас проклята Кафаl Годі нже їй козаками торгувати та собі на невільників п()нертати! .. Далися ми їй узнаки! ..

Побачивши, що пожежа на морі занадто

розгоряється,

Сагайдачний сказав Мавепі: - Пане писарю, біжи швидче на беріг та гукни Небабі, щоб пе всі галери палив, бо невільників багато ВІІзволено, то щuб було ЧJlМ Їх У городи християнські довезти; та й треба ЧIlМСЬ оцю здобич довезти додому.

Мазепа торннув ноня і побіг до берега. А нозани все зно сили на майдан здобич. А пожежа і в І{афі, й на морі роз горялася все дужче ... Горіли пишні палаци, горіли мечаті й мінарети

огонь не милував нічого.

Зійшло сонце і замісць пишної Кафи побачило самі руї ни ... Олексій Попович стояв у своїй чайці, на рунах у його спала татарочка. Він дивився на зруйновану Кафу, згаду вав, як він мучився в їй у неволі, і з очей йому котилися СJ1ЬОЗИ.

ХІІІ. ЗНОВУ НА МОРІ

Зруйнувавши Кафу, визволивши невільників та набрав ши силу всякої здобичі, козаки знову випливли в море. Визволених невільників та здобич вони забрали на ту рецьні галери. Без жалю дивилося козацт.во на руїни ще вчора такої пишної Кафи. Багато сліз невільницькпх у їй лилося, багато муки зазнали в їй люде, то і вважали

козаки, що покарано її по заслузі. Тепер вони згадували та

оповідали всякі пригоди, які кому траплялися тієї страшної ночі. Прокинулася вранці і татарочка і почала плакати та щось белькотати, показуючи кудись рученятами. Мабуть,

хотіла до матері. Оленсій Попович з усії сили тішпв її: і «сороку-ворону» робив, і (<Ладки-ладусі», і (<плещу-пле щу хлібчию),- та не пособлялося - дитинка все плака Jla. І інші козаки тішили татарочну: той грав на губах, І'ОЙ щось триндикав, той величезними пальцями робив

«козу-дерезу» і кричав «мекене! », Вусатий Карпо зробив із якихсь клаптиків ляльку. Навіть старий Небаба став рачки і загавкав по-собачому і тани розважив дитину засміялася. Козаки страшенно зраділи і заходилися ста вати рачки та гавкати, нявчати, мукати

Сагайдачний сидів і дивився

на

...

море, і всякі

думки

СlIувалися йому в голові. Думалося йому, що ось Кафу вже зруйновано, а тепер надходить черга Синопові. Не раз уже козаки плюндрували його, та й знову дадуть доб рого чосу. Добре було б і Цареград мушкетним димом ОI,УРИТИ, завдати страху султанові турецькому; та й до ('<'рода Козлова навідатись і дощенту зруйнувати його, бо

тнжкого лиха дознавали в йому невільню;и. А тоді вже й Ни відпочинок додому, на тихі води, на яспі зорі, у край веселий ...

Але цього мало здавалося СагаЙдачному. Йому хотіло ся зробити Чорне море

!\озаць!\им морем, осісти в Кри

му, винищивши в йому зовсім татар та тур!\ів, збудувати

фортецю на висо!\ому Чатирдазі і звідти гу!\нути за мо ре до султана: «Сидіть, турки, тихоІ» Побував дум!\ами Сагайдачний і на веселій Україні, і в лансь!\ій Польщі, і в похмурій Московщині, і в рідному Самборі ... Подивився Сагайдачний на козаків, я\\ вони весело ба вилися з татароч!\ою, і звелів привернути чайку до вели

кої галери, що пливла

недалеко, везучи

визволених не

вільників.

Сагайдачний зійшов на галеру. 3а ним пішли Мазепа та Небаба. І татарочка простягала рученята до галери. - Глянь, і вона за батьком! - Понесіть її: нехай і вона подивиться!

Олексій Попович узяв дитину на руки і обереашо по ніс на галеру.

На галері повно

було

визволених невільшшів. Вони

були здебільшого страшно худі, змучені тяжкою неволею,

з ранами од кайданів. Своє невіЛЬНИЦЬІ\е рам'я ВОШІ геть пос!\идали, а повдягали

пишне

вбрання, що

поздирали з

своїх панів. Через те й було воно в багатьох пороздиране та закривавлене. На галері чути було гомін:ку і польсь:ку, і московсь:ку, але переважно в!\раїнсь:ку. Невілr,Ш1RИ хто спав міцно, ніби хотів виспатися за недоспані в не волі ночі, хто їв, хто оповідав товариству про свою нево

лю, про домів!\у, про рідних, що зосталися дома, як його

забрано в неволю, а тепер, може, вже й на світі Їх немає. Всі браталися, бо всіх порівняла неволя та червона тавол

га. Старий дід, стоячи нав!\оліш!\ах, бив по!\лони. Моло дий худий чолові!\ З довгим русявим волоссям, без сороч !\и, але в пишному турець!\ому вбранні, сидів, зіпершись що!\ою на ру!\у, і щосили виспівував: Как по-о мо-орю! Как по-о мо-орю! Как по морю, морю си-инему!

Та найдужче вразила Сагайдачного жін!\а в дорогому

турець!\ому вбранні; вона сиділа, повернувшися обличчям до моря, і гір!\о пла!\ала.

Сагайдачного те і вразило, що вона пла!\ала, бо ОПNче неї всі, здавалося, раділи. Він подумав, що то бран!\а-та тар!\а чи тур!\еня, і підійшов до неї. Жін!\а не повернула

голови. Плечі в неї здригалися з плачу, і СагаЙДR'ІНИЙ почув, як вона промовила: «Мати Божья!» Сагайдачний зрозумів, що то не мусульманка, і спитав: - Молодице, чого ти плачеш? Вона не озвалася і заплакала ще дужче. Татарочка з криком кинулася до неї: бідна дитинка згадала, мабуть, свою маму і, плачучи, припала молодиці до колін.

Молодиця озирнулася,

глянула на всіх

заплаканими

очима і, пригорнувши до себе дівчинку, ще дужче ваШJa кала.

3абреніли сльози на очах і в похмурого Небаби, і в ОлеІ,сія Поповича, і в Мазепи, і в Сагайдачного. Молодиця плахала з ТЯЖІЮГ0 rоРя. Вона була з МОСІЮВ ських людей і перед кількома роками пішла заміж аа Донського козака, та не- прожила з ним і місяця, бо на

скочила Орда і Їх обох забрано в бран. Ії продано в Кафу, а його в Синоп. Хоч як вона просилася й змагалася, та мусила-таки

стати жінкою

своєму

хазяїнові-татаринові.

Череа якийсь час породила вона хлопчика, і був він ЇЙ єдиною втіхою в неволі. Учора вранці долинула до неї з

берега рідна пісня. Глянула вона до моря, а то невільни ки йдуть берегом і, виспівуючи, або краще схазати, ви стогнуючи пісню, тягнуть кодолОЮ важку судину; а по між тпми невіЛЬНИІ\ами пізнала вона й: СТJOГО чоловіІ\а ... А вночі напали на Кафу І\оаахи ... Кафа аапалала ... Всюди

галас, стогін, різанина. Козаки набігли і в той будинок, ДІ! жила молодиця. Вона, вхопивши снна, кинулася їм на зустріч, благаючи не займати дитину. Козаки їй нічого лихого не зробили, і разом з іншими невільниками пішла вона на беріг до галер. Там вона побачила свого чоловіка і кинулася до ЇІого, забувши, що в неї на руках не його

дитина ... Чол.овік пізнав її і І\ИНУВСЯ дО неї, а тоді враз вихопив у неї з рук дитину, крикнув:

нокІ»

«А, злой татарче і розбив дитині головоньку об каміння.

Отого й плакала так нерозважно нещаслива мати ... А чоловік її ото співав «Как по морю» ... Увечері козаків спіткало лихо: заслабла татарочка. Во на вся горіла, кидалася по постелі, що козаки намостили їй з своєї одежі, і раз у раз хотіла ппти. Козаки рішили, що то дитину зурочено: або та молоДпця зурочпла, що над нею плакала, або ще хто з НQвіЛЬНІшів. Що Ж тепер робит!!, як дитину рятувати? Хома чув КОJІІІСЬ, щО од уроків треба застромити ГОЛІ,у

шапку

зараз

же

застромив

свою

шапку

цигапську

голку.

Та йому сказано: - Ото дурний! Треба було попереду СТРОМЛЯТІ1 голку,

а не тоді, як уже зурочено. Та й що б то воно помоглося дитині, ЯК ти застромив голку у свою шапку? Довго панькалися

коло татарочки, поки море заколи

хало її, і вона заснула.

Козаки поводилися тихо-тихо. Олексій Попович звелів навіть пороззуватися, щоб не стукати чоботищами, і ляга ти спати, хоч декому й не хотілося, бо повисиплялися вдень. А він казав: - Спіть, спіть, - сон на сон не вадить. Сам він ліг біля дитини, щоб почути варав, як вона за плаче в ночі, та, стомившись за минулу ніч і за деп:" так

міцно заснув, що навряд чи почув би дитячий плач. А ста рому Небабі не спалося. Він кільки разів за ніч навіду вався до дитини та дослухався, як вона дихає.

ХІУ. ТУРЕЦЬКА ГАЛЕРА. СИНОП

Вранці сонце, виринаючи з морл, освітило дивну карти ну. Козацькі чайки прудко линули морем. Весла в І\Очет нах рипіли тисячма голосів

сказав би, що то несчпслен

на сила лебедів ячать, прокинувшись на зорі. На чаЙІ{ах було дуже весело, бо козаки, виспавшись та ОДпочивши,

так і сипали жартами та всякими примавками, та обхлю пували один одного, вмиваючись.

Татарочна пронинулася здоровенька, тільки трохи блі денька; спершу вона 30 сну заплакала, але, побачивши знайомі вже козацькі обличчя, затихла. Олекоій Попов-ич находився був своїми шорстними руками вмивати ЇЇ, але вона почала пручатися й заплакала. Небаба оступиі'СЛ ва неї:

А годі тобі, Олексію, дитину мучити! Та воно ж невмиване, - сказав Попович. То ти думаєш його своїми нопитами вмижи? Оттаної ще! Які ж у мене копита? .. Та ж руки, як і в вас ...

Та сварка раптом перепинилася. На отам.а.нськіЙ чаИЦl загув ріг, і всі чайки стрепенулися. Весла блиснули проти сонця, наче безліч птахів одразу махнули білими криль-

ми, і

всі чайки спливлися до отаманської. Вони стали

круг неї, щільно притулившись одна до одної.

- Панове отамани і все військове товариство! - голос но СКазав Сагайдачний, показуючи на захід.- Здається, отам ПJНІІЗе турецька галера ... Либонь, то галера якогось багатого баші чи княжати. ТО треба нам її добути, бо, може, й на їй бідного невільника багато ... - Добути! Добути! - загукало козацтво. Ян стало тихо, тоді Сагайдачний наказав що робити. Знову загув ріг, і чайки заметушилися. Дженджелія з кількома чайками покинуто берегти од ворога галери з ВИЗВОЛlШIІМИ невільниками, а всі останні чайки трьома лавами полинули на захід - одна лава навперейми ту

рецькій галері, а дві, щоб обступити її з боків і не пу стити

втекти.

Незабаром неначе виросла серед моря чепурна галера, прибрана злато-синіми киндяками та білою габою, що

мов сніг блищала проти сонця. Скоро й з галери побачи ли чайтш козачі, бо враз вона здригнулася, над чардаком знявся білий димочок, щось торохнуло і куля гарматпя впала в море, не долетівши до козацьких чайок.

Туди к бісу, по рибуl

гукнув Карпо, і на всіх чай

ках зареготали козаки.

Поки на галері налагодилися стрельнути з усіх гармат, то чайки вже так близько підпливли до неї, що кулі гар матні перелітали через іх і вже позад чайок падали в збу рене веслами море.

Як зграя ластівок опадає шуліку, так чайки опали га леру. ?агомоніли козацькі мушкети, і турки на галері па дали, мов підтяті... В одну мить сотні гаків козацьких уп'ялися в боки галері ... Ще мить - і ось козаки вже на галері, вже зчепилися з турками ... Лемент, стогін ... . Недовго козаки працювалися, скоро впоралися з тур ками і стали хазяїнами на галері. Вона справді, мабуть, належала багатому хазяїнові, бо дуже пишно була при

брана дорогою білою тканиною та киндяками, тобто ши рокими шовковими биндами. Та після бою все те вбрання стало пошарпане й закривавлене. Козаки зараз же захо дилися порядкувати: повкидали в море побитих та й по ранених, порозковували невільників, бо Їх було на галері чимало,

позмивали кров.

Виявилося, що галера везла в Трапезонт до Османа-ба ші невільників, куплених у Козлові. Серед невільників

J\03аІПІ побачили багато знайомих

людей. Рl1лі('ть

велика; радіJlИ і ВИ3ВОJlені, і визволителі. Сагайдачний віддав свою отаманську чайку

була

l,урішІОМУ

отаманові Нечавві та його козакам, а сам перейшов ва здобуту raJlepy, а з ним і писар Мазепа, і Неба6а, і Олек сііі Попович, і ще деякі козаки. Туди ж перенсr,ено й та тарочку. І яка ж вона була рада, що можна всюди лазити та роздивлятися. На галері була кабицн, то козаки пони шпорили, знайшли риж і зараз же зваРИШІ своїй дитині кашу. А вусатий Карпо та чорнявий ІОхим КЛОlIоталися коло Хв едора Безрідпого: обмивали та зав'язуваJІИ йому прострелену руку.

І знову пливуть козаки морем бе3l\раїм. Над НИМИ не бо, під ними вода, а між небом і водою нікого й нічого не

мав

СІОні козацькі чаЙІ\И та здобуті галери. І вітер на

віть не зривавтьсп

вешший - тихо та СIlОІ(іЙl!О па морі. Усе море впоперек перепливли Іюзаr,и бе;1 ніякої при годи і от ЯІюсь надвечір побаЧИJІИ турецький БЕріг, а на

йому великий город, обмурований ВИСОІ(ИМ му ром 3 баш тами. За мурами знімалися вгору висоні ТОПОJIі та струн кі мінарети. Це був турецький город Синоп; до ііого й пливли козаки визводяти невільників та карати турків за ті муки, ЯІ\ИХ невідьвики дознавали.

Козаки спинилися оддалік дожидати, поки зовсім спо НО'lів, а тим часом Сагайдач:ний з старшиною ночади ра Дитися, ян саме напасти па Сипоп. Чимало ви;нюдених не13ільюшів жили і в Синопі і добре його знали; розумію чись на військовій справі, вони, живши там, ПРllДИВДЯЛIl

ся й до мурів, і до фортеці і знали, куди саме треба бити, щоб добутися в город. То й ЇХ поклинано на раду. Довго мірнувала військова рада, поки обміркувала добре спра ву, а козаки тим часом лагодилися до бою.

Нарешті все обмірковано. Сагайдачний СJ\азав усім, хто що мав робити. Ось уже ніч оповила і землю, й море, і тоді КОЗaJ\И тихо-тихо підпдивли до Синопу. Ось уже в городі все стихдо, погасИJІОСЯ світдо,- люде поснули, не

сподіваючись лиха. А воно вже насувало на Їх. Тихо підпливла половина чайок до берега, тихо вИЙШли козаки на беріг і тихо пішли берегом до фортеці. Дрyrа половина чайок тихо попливла багато всяких суден турецьких.

І враз зникла вночішня тиша

до

іі

затоки

там стояло

темрява. Загомоніли

козацькі мушнети й турецькі гармати, зчинився гадас, ле

мент, почеР130ніди висоні дерева й будівлі, вогнем узяло~

ся темне вночішнв небо ... То половина козаків лапала на фортецю, а друга на турецькі судна.

Не змогли турни дати добру одсіч козан:ам. 8иБИ;1ІІ їх коваки з фортеці та й сипнули В· город ...

І запалав Синоп так, як недавнього часу палала І\афа.

Та й сплюндрувало козацтво Синоп, так ЯН і Кафу... Ще звечора він був багатий та пишний, а вранці став руїною, пожtlрипою. Тяжко ПОМСТИЛИСЯ козаки над своїии (30РО rами.

Спшондрувавши Синоп та визволивши невільників, :за ходилися нозани зносити здобич на чайни та на галери.

Гляньте,

гляньте!

скрикнув

хтось.- XO~la

цана

несе.

І справді, Хома, почервонівши з натуги, ніс на ру"ах, правда, не цапа, а білу ангорську козу, а за плечима в

його бул-а здоровенна в'язка сіна. КОЗаІШ, сміючись,

06-

ступ или його: Хомо, нащо тобі цап здався? Еге, цап! Не цап, а ноза ...

Та нащо ж вона тобі? Ото розумніІ І того не тямлють! Доїтиму, та й буде молочно дитині.

От тан Хома!

зраділи козаки.- І про дитину не

аа6ув. Тут голосно загув отамансьний ріг, скликаючи І1:0заків, [ вони мерщій кинулися до чайок.

XV.

ПІД ОЧАКОВИМ

Нагулялося нозацтво Чорним морем, добре далося B:JНa І,И татарам та турнам, треба вже було Й додому вертатися до Дніпра-Славути, на тихі води, на ясні зорі. Та не лег ко було тепер це зробити. ПЛИВУЧИ з моря в Дніпро, ніяк не МОЖНО було обминути дві турецьні фортеці: Кизинер мень та Очанів, неминуче було повз Їх пливти. Правда, ЩО, випливаючи в море, нозани піддурили турнів і безпеч

но ПРОІІЛИВЛИ повз обидві фортеці, та тепер уже так не можна зробити, бо вже запевне в фортеці долинула звістка про І{QзаЦЬІ,е погуляння на морі: про Кафу та про Синоп, аро знищені судна і про всяке інше лихо, якого зазпало

.кРИМСЬІ\е та туреЦЬІ.;е побережжя від нозаків. То тепвр за певне добре чатують на Їх і· в ОЧІшові, і в f\ИЗИRермеві, га,

може, й у гирлі дніпровому стоять турецькі судна з гарма тами.

Сагайдачний добре це все зміркував і наваі'ЮШСЯ знов таю! піддурити турків.

Саме проти Очакова вганялаея в море довга, але BY:ВЬF;a смуга землі - нозаки зваЛІ! її Прогноєм. От Сагайдачний і надумався перетягти чайни через llрuгпій, та іі ОПИНИТИ СЯ В Дніпрі, не пливучи повз страшний Очаків. Та от лихо: l!оперетягатп через I1рorній можна було тільки чайки, а ще ж були й важкі галери туреЦЬІ;і, наll8.!Н тажені здобиччю,- Їх волоном ие перетягнеш! Хоч як, а доведеться Їм пливти повз Очаків та п.робиватпся крізь турецькі галери. Цю справу ПРИРУ1fИв Сагайдачний Неба б1. Дженджелісві та Семеш')ві Скалозубові з їх куріпями. - Як перетягнемось через Прогній, тоді ви й ПОIlливе те,- казав він.- А ян ззгомон.ять гармати під Очаковим, то;(і ми чайками вдаримо на турків з Дніпра, помочі вам дамо.

А туркам тертого хріну під ніс!

поглузував Небаба,

моргнувши вусом.

Та перше ніж те робити, що намислив Сагайдачний, тре ба було військові Ol(почити. Не доїздючи до Прогною, був острі:в Тендра. От до того острову й ПРИСl1ало Запорозьке військо одпочивати та налагодитися ДО завзятuго бою.

Тісно притулившись одна до одної, Ч0рніють край бере га !\Озацькі чайни, а поміж ними і галери, здобуті на Чор ному морі. На крайній гал€рі, на чардаці, стоїть немuлодий уж€ козак 3 гарними веселими очима і ШІЛЬНО дивиться 'На

море. То курінний отаман Семен СІШЛО<Jуб. йому вийшла ч~рга вартувати, і він пильно вартув, щоб не наскочив ане

нацька якийсь ворог. А козацтво на острові Тендрі спо чивав.

Край води, весело щебечучи, бігав кучеря.венька чорно Оl\ен.ька татарочка і ;збирав чепурненькі камінчики та че

р"шашки. Тут же сидять нозаки та втішаються з своєї дів чинни. Олексій Попович і на мить не спуска її з очей, щоб, крий Боже, не впала в воду. А Хома зробив 3 очерету щось ніби вітрячок і дмухав на його крізь очеретинку, щоб кру

тилася. Дівчинці вітрю\ дуже подобався. Трохи осторонь тров острозьких товаришів - веселий Грицько, ЧОРНЯI:!ИЙ Юхим та друкар Хведір Безрідний випробовували ;здобуті в турків самопали, влучаЮЧIl з їх у mапну, настромлену на спис. І не сказав би ніхто, що це ті хлопці, що ще недавнечно двов возшlИ на собі k:ьондза

Загайла, а третього карано в друкарні за те, що становив не ті дітерп, які треба. Засмаглі од сонця та од вітру, з смілИlНШ ПОГЛЯДОМ, lIовбпрані в дороге вбрання, узброєні доброю зороєю - НОНИ БУJIИ J\ОЗЮШ хоч Іі:УДП. А найбільше одмішшся Хведір Безрідний. ТЮШЙ з його сміливий та за взятий [ЮЗЮ{-ЛІщар став, що ЇІ Сагайдачний те помітив і

веЛЬМІІ хвалив його. Уже в Хведора був навіть свій джу ра - ЛІододий хлопець, ЛІ,ого Хведір визвоЛІІВ з неволі в Синапі. Цей джура стояв пе,1адеко від шапки і пидьнував, хто краще влучає.

l1еРШП[І стрельнув ГРИЦЬІ{Q. Улучив? - спптав він, як дим розійшовся трохи. Ні, не влучив,- одказав джура. Стрельнув Юхим - і вхопився за щоку, занадто багато пороху насипав, то й СТУRНУЛО його добре. Ой, хай тобі лпхо! - СКРИRНУВ він.- Попав? - Попав пальцем у небо! - одказав весело джура. - Та ще собі в вухо! - додав Грицько.

Третій стрельнув Хведір Безрідний. Шапка впала разом із описом.

А що, джуро, попав? Попав! - радісно обізвався джура.- Саме посереди-

ні влучив.

Джура був дуже задоволений, що його лицар так влуч но отріляє.

Темна ніч спустилася на землю. Козаки вже всі були на чайках та на галерах. Ось уже Сагайдачний сказав чайкам рушати до Прогною; а галери мали рушити пізніше. Тихо сидять козаки в чайках, тихо пливуть чайки ...

Ось допливли вже до Прогною, стали край берега. Кар па та ще кількох досвідчених козаків послав Сагайдачний подивитися, чи немає турецької варти по той бік Прогною.

Тихо стоять чайкп; мовчки сидять козаки, дожидаючи Карпа з товаришами. Аж ось і вони йдуть. Кажуть, що добре роздивилися, ні де нікого немає, можна беапешно братися до діла.

Козаки повитягали чайки на беріг і тоді почали їх пере тягати тпхо-тихо, щоб ніщо не стукнула, ніщо не хруснуло. Працювали всі:- і коваки, і визволені невільники, і старши

на козацька. Отут уже Хомі було на чому показати свою силу.

Ще вранішня зоря не займалася, .а вже всі чаЙ1\И були ва той бік Прогною, всі козаки сиділи в чайках, а гребці держали весла напоготові.

Вночішня темрява обгортала все навкруги, обгортала ;во ва і грізний Очакі,в. Тепер уже чайки опинилися вище за

його, вони обминули його, перетягшись через tJ:porHНi. Са гайдачний таки піддурИІВ турків. Тихо-тихо було всюди.

Часом тільки в Оча,кО'Ві собаJ\а гавкне або качка в очеретах закряче спросоння.

- Де то тепер наші з галерами? - думалося козакам. ~и пощастить їм нишком прокрастися повз Очаків? Неба ба спритний був дурити і татар, і турків,- може, й тепер одурить

...

Коли це враз торохнула гармата і стрель луною озвався по очеретах і по воді. Знов торохнуло ... А там ще і ще ... - З Богом, соколята, рушайте! - звелів СагаЙда"ІНИЙ.

Мов сполохане птаство, полинули чайки до Очакова ... Ось уже підпливають вони туди, де козацькі галери б'ють ся 3 турецькими, що стояли біля Очакова, загорожуючи прохід у Дніпро. Ось уже З0всім близько підп лив ли чайки до галер, і враз усі козаки страшно, несамовито СКРИКНУЛИ,

щоб налякати турків. А Небаба зараз звелів почепити на своїх галерах ліхтарі - так умовлено було зробити, щоб козаки знали, де свої галери.

Тим часом стало розвиднятися і :3 Очакова стало видко, що робиться на воді. А там козацькі чайки щільно обсту пили турецькі галери, стріляють на їх і не підпускають до

своїх галер; а ті тим часом пливуть угору, минаючи Оча ків. Побачивши таке лихо, з Очакова почали стріляти, та вже кулі гарматні не долітали до гал ер і падали в воду. На задній галері на чардаці стояв Небаба і давав туркам дулю. Не витримали турецькі галери козацького нападу і ки нулися навтіки. А козацькі чайки не гналися ва ними. Во НИ попливли вгору, в Дніпро.

XVI.

СМЕРТЬ ХВЕДОРА БЕЗРІДНОГО

Та не так пощастило козакам біля Кизикерменю ... Літнє сонце освічує долину, всю збиту й стоптану люд ськими та кінськими ногами. Серед потолоченої трави ле жать мертві козаки. Багато Іх. Одежа на їх закривавлена, вітрець ворушить довгими чубами ...

На mпизечку горілиць лежить молодий КОІЮЧ'ЄНЬRО у пишному, злотом гаптованому вбранні. ШИРORо розплю~ ві очі втуплені в блакитне небо. An~ вів ще ЖJlвий, бо ІІК вітрець гакав чубом, що спустивСІІ 'ва чоло, то-ді в КОЗ8.ка вopymYТLC1l повіки і КРИ'ВJIЮl'ЬСJl засмаглі уста.

Ніхто ве сказав би, що той козаченько X~дip Безрід1fИЙ ... А то ж він лежить постріЛІІВИЙ, порубаний ...

Як байдужно дивиться на ЙОГО це високе блакитне ве

бо! .. Він заплющує очі,

щоб не бачити його. Нащо

воно

йому? Йому аби б тільки лежати тихо та щоб не палило

огнем, щоб не ламало кістки, не боліло тіло ... Закрякало ВОРОННВ, і Хведір зову розплющИ1l очі. І 8НО ву очі бачуть те блакитне байдужне небо! .. Він, С'Тогнучll, повертав ronОВУ і бачить, що ва якомусь козакові сидять два вороп і крячуть сердито, змагаються... Ось оди в зн_в ся, полетів і звову сів на чиюсь голову ... А другий он при МnСТИВСfI ва чорвявій голові, вчепився кігтями в скудовче ве волосся і починає клювати під чорвою бровою ...

Щось чорве майнуло вад Хведором так визько, що він

аж очі весамохіть заплющив. А розплющивши очі, поба чив, що і в його ва rрудях воров сидить. Сидить і дивить СЯ, міркує, мабуть, чи можна вже до очей козакові добира

тися... Хведорові очі зустрілися з ворововими очима... Пк попечевий, махвув воров крильми і полетів геть ... Злякав

сяl .. Ще таки вороиня боіться його ... Що ж сталося?. Чого вів лежить тут?. Хто його тут ки ,вув?. Хто отих усіх тут кинув? ..

Совце скісиим промівням вазирає йому в вічі ... Боляче очам ... Вів заплющив іх і силкується щось вгадати ...

Щось зашамотіло травою саме біля голови ... Хведір роз

плющув ~ -знову блакитне вебоl .. Де сховатися від Ао

го?. О, Щ0СЬ ворушиться вад головою ... Придивився

то

гелена вщіркави:лі8ла ва суху стеблину і дивиться на його чорненькими очками.

О-охl

застогнав Хведір, і ящірка зсунулася з стеб

nини і зникла в траві.

«Де ж море?. Де Дніпро?. Де поділися ки?

чайки,

коза

.•

А, згадав нарешті! .. Іх же, отих козаків т,а його, посла110 прокрасТ'ИlCЯ поза

КИ8икерм:евем, а як пливтиме ко вацьке військо повз Низикерм:ень, тоді напа~ти на тур.ків 8 того боку, 8 Дніпра; турки s несподіванки налякаються, вийде в іх аам:',ятня, а 3апороаьне військо тим часом по~ мине Кизикермень.

Отож, пливучи до КmmиеР1dЄЩ побачили JWlВ'И, що на березі коШ IIDdДJlані паЄJТЬC'8 ... Схотілося коаакам: коней добрих дФути. в.tm.пи тихе0«fDdЮ на беріг, РОЗДИВlШJlся, ат Т'3'lapCIiKe' мkьио в хо лодку бе8печно спочивав, пустивши коней паСТИСJl. Ну, КО1Jаки на татар вапаJlИ' і всіх до одвого иreвбивали ... 1 Хведір у.'БIllUВ... І тепер там лежать та'l'ари IJ6січені-по рубані, мак, нп ОТУ" нооани... І ВОИlf цивлmЬСJl о бл а KEH~ пебо ... А ков.Й козаки ПО8а~ирали... І Хведір здобув "ан собі пау' доб,И!Х )(0ІІ8Й ... далі агадувалося X:в'~OPOBi... Вж., ми. К&икермеиь помипули... І -.раз, як: єарана, 'l'8fl'8рИ ва Іх ппаШl... Ба мro, батато їх ... КрlAa'JЬ: «AJr.JIal АллаІ ... ИО8'аRИ оцбива вся ... J Хаедір (JдбlПа~JiI .•. А дат вж. вів вічoro _е па м'ятав.: Dбуть, ЙОГQJ lI&rro... Ал .. ЧОFCY Ж' вІ. ва цьому авіті? .. Та це ж його душа ще по аемщ ]lO~- Є'(J)POK ~ же їй JlОЦИТИ. Та тtm.ки 'ЮМу ж не ходить вова по своїх, pi~x:: віщях?' Чому ВО'ІП ве :ІН ВІСра.Уиі, а иа цьо му чужому Щ)JIі, CЄ'f»Д JleРТВИХ? ..

А то хто йде і двох коней аа поводи веде? .. І '1'0 иерт вий? Чи іЮWИЙ, МОЖ8?' Ходить noміж М&р1'3имІІ, вахи JlJШТЬСЯ до їх, ПРИДIІВnJl'6!JЬЄЯ... А воронни його ляиаСТЬСJl і анім:ається а м:ертвих там, де він іД8. Мабуть же, то жи ІПІЙ хтось. Та це ж веначе Ярема, джура ХвtЩор1в... Та

вів же ... і коней веде Хведорових, тих, що вів аа Ииs_кер

м:еаем: у твар здоб.ув ...

Хведір

J:01fe С«РИІКвути, гукнути свого джуру, .ИІ не

може і тільки ледве-ледве стогне, а в грудях ВІче вс. рветJ.СЯ і душа ВИJlhаfJ а тіла... 1 ВЖ8' нічого ІМ в_дко: ні джури а кіньми, ні блакитного неба, еоиця ...

Опритамвівmи, Хиедlр П'Qбnив, що біля його стоїть на аIЮJJiшк&х ЦJl(ypa Ярема й плаче. Це ти, ~журо Яр8ио? Ти живий? - ЖИВИЙ,- ва слізьми насилу промовив джура. -- А мене вбито? - Ні, не вбито, а, мабуть, поранено тяжко. Хвед'OfЮВi зиову аап.JI"ЮЩИЛИСЯ очі. Джура аПв йому в засмаглі уста трохи вина червоного. Поранений ніби тро хв ожив, rлJllllJ'l' на ДЖУРУ'

ПООРО-Х8:В IЮшепкв:

Дай ще, джуронькоl Джура А'ів ще' тро~и. у сі" 811'11U1X поБИ'М? Усіх, тілько я сам утт.

А де ж наші чайни та галери?

Не Ішаю; може, вже поминули :Кизинермень та пли-

вуть безпечно додому. Хведір помовчав трохи. Джура одгорнув йому волосся в лоба. - Душно ... пече мене ... - шепотів поранений. Джура зломив зелену гілочну і почав махати нею над

пораненим. Хведір повів очима і побачив свою зброю. - :Кому ж моє добро достанеться? - прошепотів віц, вітхаючи.

Тихо навнруги. Тільни джура планав мовчни та ворон ня нрянало часом, нлюючи мертві очі.

Джуро Яремо,- загомонів ледве чутно Хведір Без

рідний,- поживай мов добро ... Дарую тобі по смерті моїй ноня вороного і того, другого, білогривого, і тягеля черво нії, од піл до номіра злотом гаптовані, і шаблю булатную,

і пищаль семип'ядную ... Він замовн, утомившись. Джура заплакав ще дужче.

- Не плач, джуро,- сназав Хведір трохи жвавіше. Причепи шаблю до бону та сядь на ноня: нехай я подив люся, який із тебе нозак буде. Джура мовчки причепив шаблю до боку, перенинув мушкет через плече, сночив на коня і тихо поїхав поміж мертвими.

Проїхавши трохи, він вернувся до Хведора. Той тихо плакав і шепотів:

- Спасибі ж тобі, Господи милосердний, що не леда чому добро моє достанеться: буде кому за мене Бога мо лити.

І він знову заплющив очі, бо ДУЖе J3ТОМИjзся. Знову ти хо-тихо стало навнруги.

Але що то? .. Здалека, з Дніпра, яниti:сь кленіт чути. Об личчя Хведорове здригнулося, і все тіло випросталася. Він пильно прислухався: кленіт нібц БЛИЩlJав. Джуро Яремо, чуєш? Чую, пане отамане. Що то? Не знаю: може, лебеді ячать, а може, нозаки гомо юпь.

Хведір силнувався звести голову, але вона знову без спло падала на землю.

- Джуро Яремо! Сідай на коня та їдь тц понад Днlп ром-Славутою, довідайся, що то за Rлекіт. Якщо то ка заки гомонять, то ти Їм об' явися.

Джура скочив на коня, взяв другого за повід і, сумно rлянувши на Хведора, побіг до Дніпра.

Хведір Безрідний зостався сам ... І згадався йому рідний Острог, велені садки, дзюркот .пива Горинь, похмура, 8 закуреними стінами друкарня і літери, літери,- і кінця тим літерам немає,- а запоро жець Карпо ллє з їх кулі на татар та на турків ... Багато їх положив Хведір тими літеровими кулями... а яка ж куля положила його caMoro, Хведора Безрідного, що то

був друкарем бідолашним, а тепер став лицарем славет ним! .. Славетним! .. Що тепер йому в тієї слави! .. А он мо ре... синє-синє та безкрає... Кафа... пожежа... плач... ле мент ... маленька татарочка ... Синоп палає ... А он Катря ... .nюба, кохана Катруся ... чорні оченьки її так і зазирають у душу ... Оті оченята і положили його тут ... задля їх пі шов він слави-лицарства добувати ... От і здобув ... А джура тим часом прибіг до Дніпра і побачив дивну нартину. Дніпро захряс чорними, а то й помальованими чайками; попереду пливли пишно повбирані, здобуті в турків, галери, а на їх маяли корогви. Козаки в кольори стому вбранні, у високих шапках з кольористими, пере важно червоними верхами, цвіли,

гвоздиками та з волошками.

-як

ман, помішаний з

На зброї вигравало сонце.

Джура Ярема скочив на шпилик, надів шапку на спис і почав нею махати.

Глянь, та

то

ж козак!

загомоніли

на

чаЙках.

І справді козак! Та то ж Ярема, що в Хведора Безрідного ва джуру.

Кільки чайок пристало до берега; пристала й галера та, що на ЇЙ Сагайдачний був із військовою старшиною, бо вони догадалися, що то Ярема прибіг із звісткою від тих козаків, що Їх послано було пройти поза фортецею. Але через віщо ж звістку привіз навіть не простий козак, а

джура? І через віщо джура в такому пишному вбранні?

Чи не сталося лиха якого? Сагайдачний із старшиною вийшли

на

беріг. Джура

вклонився низенько. Видко було, що він дуже турбується. - Джуро Яремо,- сказав Сагайдачний, пильно див .nючися йому в вічі,- не своїми ти кіньми гуляєш і тяге· .nя червонії, од піл до коміра злотом гаптовані, не свої на

собі маєш, не своєю шаблею булатною та пищаллю семи·· п'ядною владаєш. Мабуть, ти свого пана зо світу звів. - Ні, батьку кошовий, отамане військовий,- одказав джура, вклонившися старшині,- я свого пана во світу не

ввів, а лежить вІв отам ва бойовищІ пострі.лаииЙ та пору.. бавий, ва рави OMepTeJ1ЬBii вевиarа8. То проиу я вашol милості козаків 'l'уди ПОCJIати, щоб маввorо lI_царя Хве дора Безрідного та інших _озакі. иоховаТИ,8вlру-птиці ва поталу ве подати.

То й івmп: коваків ва світі вемав? Уоіх, пане отамане, упевь поеічено-порубаво, тшьКJI

я обрнтувався. Сукно ИОХИJIИВ голову Оагайдачвий лю ва товаришами

1 все

концтво

8 жа·

...

Невабаром козаки були вже ва бойовищі ... І ва Хведорі Беврідному сидів yJКe ворон і добираВаІ до очей, що все диви.лися иаблаЮ1ТJ18 небо, та тільки вже не бачили його ...

3аходиJIИСЯ козаки своїм померmим товаРll'!Пам довічні

хати будувати: шаблями суходіл ROпаJIИ, а шапками та приполами 8емлю з гJIИбоких ям вииосили. Хведора Безрідного, славного JIИЦарн, червовою китай кою накрили

високу-високу мorилу иад НИV: васипали;

а в головах спис його встромили і вишиваною хустИІІОЮ

перев'язали. А поховавши товариm1в, стрілнlІВЯМ з муш кетів ясу Ім вовдавали ...

XVII. САГ АВДАЧПИЙ В'ІSДИТЬ }" RИIВ Гучно та бучво в'їздив гетьмав Сагайдачний із свої. військом у Київ після тorо морського походу. Мабуть, чи не ввесь Київ вийшов до Дніпра, туди, де пристало до берега козацьке військо. І беріг, і гора вад берегом, і всі вулиці поблизу - вавіть дахи ва будии ках ,- усе вахрясло людьми. Од усякого коліру вбраивів червовіло, жовтіло, голубіло, зеленіло, мов ва луці вес няного часу. Назустріч славному лицарству вийшли з КО настирів ченці та попівство з усіх церков з хрестами, з іконами та з корогвами, братчики 8 братства та спудеї

(школярі) 8 братської школи, та цехи з своїми корогов ками. По всіх церквах Д8вонено в дзвони.

Загули гармати, загомоніли мушкети - то Сагайдачний

із військовою старшиною вийшли ва беріг. Тут уже стояв чудовий білий орабський кінь у дорогому, злотом та ШОВ ком гаптованому уборі. Сагайдачний ледве ТОРRВУВСЯ 'Іер-

вовим

сап'янцем ~O ПО80лоЧУВttНого

етремена і в одну

мить уже сидів на кові. мов приріс до Йorо.

Велично їхав Сагайдачвий а гетьканською булавою в руці. За ним ішли хорунжі 8 військовими IІОрогвами та 3 турецькими й татарськими бунчуками, адобутими під час походу. 3а ними ішли козаки курінями. Поперед кожного куріня ішов куріннцй отаман і несено курінку ІЮрогву.

Дивна це була картина! Вона вражала навіть тих, хто багато вже дива бачив ва ево8ІІУ віку. Пишне турецьке вбрання на козаках, здобуте пі,ц час останнього ПОХОДУ, коаацькі та ПOJlЬ6J>!d It}lВ'fYЦIi з Вlшьотаки, попідшив&ви МИ всякого коліру ,цopol'КМИ rlfавинами: алтембасами, ЗЛ8T-ОІ'лавами, сає,таив, адамашкам..; чорні, СИDL та білі сму шеві шапки а червоКJIМИ верхами; широкі штани всякого коліру; ~лені, жовт!, .рвожrі чоботи - так і вбирали в

себе очі; усяка зброй на козаках - мушкети, КИRЖали, ата гани, шаблі,- все так і горіло на сонці, аж сліпило очі. Гордо виступало коаацькв віЖько, знати було, що ЛЮДі почувають себе ні від кого на світі не залежними і віль8]Ц(И робити що СХОоЧУть і як схочуть.

Старий Небаба йшов. поперед свого коріня і ледве по

мітно всміхнувся під сивим усом, скоса поглядаючи на велетня, що ніс на руках маленьку татарочку. Дитинка вхопилася правою ручкою. за ШИЮ Хомі і здивовано ди

вилася навкруги своїми чорними оченятами. Біля Хоми йшов вусатий Карпо з своїми товаришам:и

з веселим

Грицьком та з чорнобровим R)химом, що колись возили на собі лозяну чортопхайку з довготелесим ксьондзом 3а гайлом. Не було 3 ними тільки колишнього друкаря Хве дора Безрідного: зостаООJl він довіку лежати край старо го Дніпра під l\изикерменем, а аамісць його йшов його джура Ярема.

за козаками йшли визволені невільнини. Вони йшли не так, як військо, а просто собі ~зладною юрбою, та на ЇХ дивилися люде ще пильніше, ніж на військо.

Дивіться! Дивіться!

гомоніли люде.- Он запоро-

ж(щь дівчинку на руках несе.

Та яка ж вона маН8сенька, а він який велетень. То, пев.ие, дочка· його - яка ж гарнесенька! Ні, не cKIIДaSTJ.CJl: на Його. Та тоо, певне, бранка-татарочка! Грицю! Ох, мати Божа! - rукиув хтось. Грицько, що йшов поруч із своІм приятелем Юхимом, ~дригнувся, мов попечеиий, і глянув по людях. Там, у

стовпищі, якась дівчина з ціпком у руках і з КЛУНl\ОМ за плечима, впавши навколішки, простягала руки чи то до

церкви, чи до сіроокого Грицька. Грицьно прожогом кинувся до дівчини. - Одарю! Ти тут, серце? - Тут, Грицю! Запорожець обняв дівчину, а вона пригорнулася ДО йо· го і мовчала, тільни плакала.

Ноли це позад їх озвався чийсь тремтючий голос: - А мене не пізнаєш, дочко? Дівчина підвела голову. Червона, як маківка, крізь ра· дісні сльози глянула вона туди, звідки озвалося до неї і

побачила високого сухорлявого чоловіка з довгими проси· вими вусами у якомусь чудному не козацькому вбранні. - Не пізнаєш батька? - спитав знову чоловік. Голос той був по знаку дівчині, і очі такі вона десь ба· чила... А, згадала, згадала! Ще маленькою бачила вона ті очі, ще ян малою дівчинкою була. Вона лежала, а над нею нахилився хтось таний вусатий та ласкавий, і очі в

його були добрі-добрі. І з тих очей ВИКОl'илися дві сльо зини і впали на неї ... Бабуся назала ЇЙ потім, що то її татко прощався з нею. Бо він, ян умерла його жінка, Ода рина мати, занудьгував дуже і пішов на Запорожжя, та з того часу й чутки не було про його ... - Тату! Та це ж ви? - Я, доню, голубко ... Дівчина кинулася до батька. Тату! татуню! Тан ви ще живі? Живий ще, донечно.

ТаТОЧІ\У! Як же вас Господь визволив? Визволив, донечко, визволив Господь милосердний та оцей козан молоденьниЙ.

І він показав на Грицька, що стояв біля їх та червонів. Так виходить, це він визволив батька своїй Одарі? І Йо· му згадується та страшна ніч, як козаки запалили Кафу. Вона вся взялася вогнем і палала, освічуючи і море, і да лекі гори. Гоготіло полум'я, руйнувалися мури, кричали, лементували люде, і посеред усього того галасу Грицько почув, як хтось гукає: «Поможи, Господи, козакам! .. По моліться, браття, за душі бідних невільників! .. Однесіть од нас поклін на Вкраїну - на тихі води, на ясні :юрі, у край веселий, де народ хрещений!)} Грицько 0ЗИрНУВСЯ і

побачив загратоване віконце в льоху, а з-за грат визира ють висохлі, вимучені невільники 8 довгими бородами.

Боже! та це ж козаки! - скрикує Грицько. Були колись козаки, братіку, а тепер невільники ...

Грицько кинувся до дверей і висадив Їх геть. З льоху, ДЗІЮНЮЧИ кайданами, виходють невільники, кидаються до

Грицька, цілують його і плачуть, і моляться ... А R'афа го рить ... Кафа па-лає ... - А як же ти, доню, потрапила сюди 3 Острогу? - спи тав батько у Одарі. Я, тату, до печерських святих прийшла помолитися за

... За Грицька?

одказав, сміючись, батько.- А старі

живі ще? - Живенькі ще - і дідусь, і бабуся, хвалити Бога. Та далі вже не можна було розмовляти, бо нечуть було нічого за радісними вигуками:

то люде вітали гетьмана

Сагайдачного. Він Їхав до Софійської церкви. Біля Золо тих воріт зібралося панство - українське й ПОЛЬСЬІ{е. Тут серед того панства був і ксьондз Загайло ... А вони дзвонють усе голосніше. Ось уже козат.. и під'ї здять до Золотих воріт. Сагайдачний проїздит.ь проз па

нів і вітається з ними. Передні бунчуки схиляються на привітання.

Здорові були, пане Загайло! - гукнув хтось весело. Здивований Загайло глянув на козаків. Змежи Їх вийшли Грицько та Юхим і підійшли до Загайла. - Невже не пізнаєте нас?- спитав Грицько. 3агайло мовчав. - Та як таки, коней своїх не пізнаєте? - жартував Грицько. - То ж ви нас у свою чортопхайку запрягалп,- пояс нив Юхим,- а тепер ми з коней козаками стали. - Еге, тепер ми покозачилися,- сміявся Грицько. Були коні, а тепер покозачилися. - Єзус-Марія! - тільки й міг сказати здивований За

гайло.

Всюди чуть було радісні вітання та вигукування. Зна йомі й незнайомі віталися, цілувалися, мов на Великдень. Матері вітали своїх синів-козаків, що повернулися з по ходу чи з далекої неволі;

жінки

чоловіків,

сестри

братів, дівчата - женихів, часом давно вже оплаканих та обтужених. Батьки, повернувшись 8 неволі, не пізнавали своїх синів та дочок, бо покидали Їх ще малими дітьми, а тепер вони вже були зовсім дорослі. Багато сліз лилося 8 радощів, та багато було й тужіння-голосіння по тих, що

Н8 вернулиСІІ 8 невм! та що ПОЛJlГJlИ В бої, У ДВJlекоМ) чужому краї ...

Коло джури Яреми аtбралаСJl КУШ~R людей, і тн опові· дав їм про бій під КИ8икерменем. - Як НlЮкачИЛR на нас татарва, та такого Іх багато як хмара, облягли нас. Як же заходилися наших сікти!. Ну й наші .цобру одсіч їм давали! Сам Хведір Безрідииі1 скільки Їх положив! .. - Ой матінко Божа! - СКРИКНУJlа молоденька, '{орня· .,нька дівчина.

- Та тільки ж дуже їх багато БУJlО - так І сунуть, таІІ еунуты Ну й полягли наші всі до одного, усіх татари по сікли та ПОСТl"іляли. Сам тільки JI живий зостався. - А Хведір Безрідний? - І Хввдора Безрідного посіКJlИ та порубали, там lІад Двіпром тепер спочиває. Високу-високу МОГИJlУ козацтвс ЙQИУ насипало, бо добрий лицар був! А в головах спис уст ромили і хустиною гаптованою перев'язали. Мабуть, дів чина йому lІитаптувала, у Січ ВИРJlджаючи. - Ох! - застогнала чорнявенька дівчина і похилилася, f

80l11[лівши.

І вона прийшла сюди аж із Острогу стрівати свого Хве ДОl'Жа ... Та й почула, що вже ніколи його не побачить ...

XVIII.

ХОТИНСЬКА БАТАЛІЯ

Час минав, і Сагайдачний здобував собі все більшої сла ви. Ще не раа водив він козаків иа татар та турків. Після Кафи та Синапу козаки під його приводом спалили Трапе зонт і навіть попалили та зруйнували передмістя в Царе граді, столиці султана турецького; дався він узнаки і Ор ді татарській під Перекопом. Ніколи не робили козаки та коl великоl шкоди татарам та туркам, як під приводом Са гайдачного.

Військо коаацьке при йому зросло більш, ніж удесятеро. Він міг водити в бій 50 тисяч коааків, навіть і більше. І не помилилася Україна, вибравши Сагайдачного сооїм

гетьмаиом. Розумний, освічений, він добре розумів, що на Україну чигають усі сусіди: і Польща,

Московщииа, і

турки з татарами. Треба було добре знатися на політиці, щоб не ПQПУСТИТИ розшарпати Україну. І СагайдаЧllиіі С'Вр8.вді добpit анавси на політиці, бо аа його гeTЬMaНYBaB~

ня не тільки не ро.зшарnано Україну,

а ще

навіть 1 ХХ

ласки запо.бігали сусіди. от і року 1618 по.льський ко.ро.левич Во.ло.дислав пішов Із військо.м у Мо.ско.вщииу, хо.тіll там царювати. Та недОб ре свою силу по.рахував і, дійшо.вши до. Мо.скви, о.пиниВся в дУЖе прикрому становищу. Наймаие війсьио. вимагlJIО rpoшей, а в ко.ро.левича Їх не було.. То.ді замалим не все військо. пішло. о.д йо.го., по.кинувши йо.го. З невелико.ю нуп

Rо.ю людей у во.ро.жо.му ираї. Бачивши таке лихо., по.'Іала Польща про.хати по.мо.чі в Сагайдачного.. Сагайдачний зrо дився; це було. йо.му на руну, бо, допо.магаJ01lИ По.льщі, він міг вимагати і о.д неІ чо.гось ДJl1l ВRраУни і в то.й же час міг по.казати Мо.снві, що. Rо.зацтво - то. сила не мала. Дванадцять тисяч ко.заRів по.вів Сагайдачний на помі'l

Rо.ро.левичо.ві. Взяв він два мо.ско.вські го.ро.ди: Ливни та Єлець, побив моско.вське віЙСЬRо., що. під приво.до.м во.евоД По.жарсько.го. та Во.ЛRо.нсько.го. спро.бувало. заступити йо.му шлях, перейшов велику ріну Оиу і прийшов У табо.р до. Во.ло.дислава. Мабуть, Rо.ро.левичо.ві перехотілося вже ста ти царем мо.СRо.вським, бо. вже не до.буваВС1l того. царю вання, а безпечно. вернувся до.доиу 8 Rо.зацьким віЙС:ЬRОМ.

Та мало. ще було. берегти Україну, що.б її не ро.зшарпа ли сусіди. Ще треба було. панам по.льським та по.по.ляче ним панам УRраїнським не до.зволяти гнобити україн ський наро.д; не до.зво.ляти като.лицько.му та уніятсЬІЮМУ

духо.венству RрИВДИТИ право.славних. Сагайдачний це й робив: маючи під сво.ею руко.ю таке велике ко.8ацьке вій сько., він прискро.млював і панів, і духо.венство. Був такИЙ час, що. Україна зо.сталася без вищо.го. православно.го. ду хо.венства, бо архиреї право.славні стали уніятами. З цьо го. мо.гло. по.встати велике лихо., бо. наро.д не хо.тів перехо дити на унію, він хотів до.держувати своєї старо.ї право

славно.Ї віри, хотів і духовенство. сво.є мати. Сагайдачиий умо.вив патріарха висвятити на Вкраїну право.славного. митро.по.лита і п'ятьо.х архиреїв. Звичайно., по.лякам це вельми не спо.добало.оя, та вони вже не завели сварки, бо. саме то.ді треба їм було. помочІ від ко.зацтва

турки на іх насували.

Турецький султан Осман з величезним вfйСЬRо.м отав над Дністром, що.б звідти іти на Польщу. ПереЛЯRалася По.льща, та й було. чо.го.: ко.ро.ль по.льський насилу настя гав 57 тисяч війська, а султан привів півмільйона TYP!riJII та татар. Ко.ро.левич Во.ло.дислав та гетьман по.льський Хо.ДRевич о.табо.рилися з тим своїм військо.м під Хо.тином.

Та в ПОJIьщі добре розуміли, що нічого вони з тим віЙСЬ 4

ном не nдіють. Треба було помочі, треба було прохати Са 4 гайдачного рятувати Польщу од лиха. Згодився Сагайдач~ ний, та тільни не дурно: вимагав, щоб Польща більших вольностей Унраїні дала, ніж досі вона мала. Не вельми це до см ану полякам було, та вже мусили згодитися. Тоді рушив Сагайдачний із війсьном під Хотин. Не вельми велине військо привів туди Сагайдачний, c~ рок тисяч нозанів, та добре вміло воно воювати під при~ ВОдОМ Сагайдачного. Серед нозанів були і давні наші зна йомі: війсьновий писар Стецьно Мазепа і Небаба старий, і Хома-велетень, і вусатий Карпо, і Грицьно та Юхим з

Острога. Що божого дня б'є татарсьно-турецьне війсьно на ко зацьно-польсьний табор, та не щастить султанові його здо бути, бо хоча султансьного війсьна уп'ятеро більше, та далеко йому до козацьного, а отаманню його далено до

Сагайда чного. На дворі ніч. Похолодно ... З півночі, з Мосновщини, хо лодний вітер наганяє сірі хмари. Вони раз у раз набіга ють на місяць, що сріблом осяває їх прозорі нраї.

Недалеко од Дністра горить багаття; нруг Його сидять НОЗаІ\И, а між ними й наші знайомі.

Хомо, про що це ти замислився?

спитав Грицьно,

розпалюючи жариною люльну.

Але Хома не встиг одмовити, бо враз почалося стрілян~ ня з того бону, де був турецький табор. - До зброї! До зброї! - гунали нозаки.

А, сто нопанон!

снриннув Небаба.- І

сю

ніч не

пощастить нашому батьнові заснути!

Ще ні разу не наснанували турни на нозацьний табор так люто, ян цього разу. Кафинський вагоном тан несамовито

санджан із своїм

сінли на всі бони

шаблями, що

пробилися аж мало не до гетьмансьного намету. Та ноза ни під приводом Сагайдачного й Небаби не подалися й цього разу: все бойовище внрили вони ворожим трупом, а решту ворогів загнали в болото.

Надворі почало вже сіріти, ян верталися нозани з ба талії в свій табор. Хоч потомлені, та раді, що й цього ра зу прогнали ворогів, вони весело розмовляли та жартува ли. Ноли це страшна звістна пробігла проміж ними. Батька немає! Гетьмана ніде не видко І Убито батька! Убитоl

Та хто ж бачив? - Де вбито? - Коли? 92

:Кажуть, що петлю на його нанинуто! Арнаном потягли батьна! Стійте! стійте! Батьна sадавите! .. - sанричан

хтось

несамовито.

Передні ноні нинулися вбін, бо перед

ними

з'явився

янийсь велетень: на лівому плечі він щось ніс, а в правій

руці держав голу шаблю і махав нею на всі бони. - Та стійте ж, бісові діти! Стійте! - нричав він, ма хаючи шаблею, щоб не насночили коні. - Та це Хома!

Та Хома ж і єсть!

- дивувалися новани.- Чого ти

коней лянаєш?

Нного то соб~чого сина несеш? Татарина піймав, чи що?

Батьна несу! Батьна? Що він плете? Батьна ... гетьмана ... вбитого ... Господи ... Батьна тани вбито! .. Вбито! .. Гетьмана вбито .. Он він неживий! .. Мати Божа! .. І поміж козаками, мов хвиля, понотилася ввістка: - Гетьмана вбитого знайдено! Всі позснанували з коней і позбігалися до того гурту, серед яного Хома, мов збожеволівши з тяжного горя, все махав шаблею, боячися, що в його однімуть дорогого по кіЙнина.

Багато нозаків забули вже, ян то планати, а тепер сльо зи котилися ЇМ з очей.

- Гетьте! - нричав Хома.- Не вберегли живого бать ка, а тепер і мертвого не вбережете! .. Геть! Не підходь! Зарубаю! .. - Хомо, братіку! Що тобі сталося?. - Геть! Не дам! .. Зарубаю! На превелику силу взято в Хоми Сагайдачного і поло жено на землю, на нозацькі жупани. Блідий, непорушний лежав він; на грудях запенлася нров, що повиступала з ран.

Мати Божа! Гляньте: булава в руці! Гетьмансьна булава в руці! Ото диво - мертва руна булаву держить! - Не випустив голуб сизий булави з своїх рун! .. І мерт вий не віддав! .. І мертвий держить гетьмапсьні нлейноди! Оце гетькан!

І справді, гетьман держав у закостенілій руці гетьмаиоьку булаву.

Стривайтеl Він ще теплийІ .. Ще жИ'ВИЙI .. Та він ди

Гляньте, очі розплющуєl

IП@'t •.

Сагайдачний і СПРа'Вді розплющив очі,

60 він не був

меJ!.ТВИЙ ...

Це вже був останній бій під ХО1'И'Rом. ШЄЛ'1! ЙШ'О' сул тан пездобихок повів свое військ0' додому. Сороп день сто яв він під Хотином, б'ючи ва RОЗ8.ЦЬКО-ПОЛЬ6'ЬІШЙ табор, та й нічого не вдіяв.

Та за виграRJ' під ХОТИIЮИ справу СагаЙда"lНИЙ· запла тив дуже дорого, бо в оотанньому бої його ТЯЖКО поране

но. Він уже не' міг на воиl сидіти; а везено Його в Киів у королівському берлині, і лікар королівський усю дорorу не одходив од Його.

ХІх. СМЕРТЬ САГ АВДА tЮОГО

квітня

1632

року у Київському братському манасти

рі, у просторій келії, зібралася манастирська і війєькова старшина, бо там умирав титар манастирський гетьман Петро Rонашевич-СагаЙдачниЙ.

Тихо сТоять усі круг ліжка. Тихо лежить хворий. Оце зараз висловив він свою останню волю і про справи гро

мадські і про свої власні. Своїх же дітей у його не було ніколи, і він частину свого добра одказав жінці, а все ос

таннє

на Братства київське та львівське, на церюlИ 1'а

на шпиталі. Бувши сам людиною освіченою, він розумш добре, якої то великої ваги річ наука і через те завсіl'ДИ дбав про школи. І в тестаменті своєму, одкаsуючи гроші

на львівське Братство, призначив їх на те, щоб за їх со держувано в братській школі кількох спудеів. Гетьиан дуже втомився і лежав нерухомо, мов нежи

вий. ЖІнка стояла біля його і стиха плакала.· Був тут і давній товариш Сагайдачного, Хвилоп Небаба. Вів дивив ся на хворого і неначе думав: «Пошли, Господи, кожному

козакові таку смерть, щоб умерти за матір Україну та за її дітей».

Сагайдачний важко зітхнув і розплющив очі. Не забудете, дітки, мого останнього слова?

ст.их:а.

Не забудемо, батьку!

озвався Небаба. 94

спитав

А ТЦ, Хвилове-друже, перекажи всім діткам мою :во

лю - ти Уі 8навш. Хворий замовк, бо тижко було ~ати. Згодом загово рив знову:

- Ох, широко я загадував, діти.... та не дожив ... И. побачу Україну вільною ... Не задавив кри.м:'ську звірюку ... А святий патриярх благословив мене на те ... сказав, що в lврусалимі ~оло гробу t'ОСПОДJiЬОГО молитимусь за Украї ву та за ї'і діток ... Всі м·овчали. Небаба втер ольозу, що, мов горошина, скотилася на сивий ус.

Через кілька день ховали Сагайдачного. День був хмар ний. Вітер гнав сірі хмари на південь наче на те, щоб во ни пропливли над Запорожжям і Gповістиnи sапорожців, що вже немає батька, а звідти щоб подаЛЦСR далі, про

пливли над Кримом та над Чорвим морем і подали звІст ку татарам та туркам, що вже немає того, кого вони

так

боялися. Попід Братськими мурами глухо шуміли верби. Сумно дзвонили дзвони.

Мало не ввесь Ниїв зійшовся ховати вславленого геть мана. Молоді спудеї з Братської школи голосно виводили похоронний спів.

Ось підступив до труни спудеj:, розгорнув аркуш папе ру, вклонився гетьманові і, диnлячись на його спокійне обличчя, почав тремтячим голосом проказу!Зати вірші, щО

8ЛОЖИВ ректор

Братської школи Насіян

Сакович на по

шану покійному гетьмано!Зі: Несмертельної слави досroйний гетьмане! Твоя слава в МОЛ'lанню нігди не SОС1'ан:е, ПОКИ Дніпр 8 Дністром многорибнії ПЛИНУТИ БудУТ - ПОТИ ділности теж твої слинути ...

Люде не !Зсе розуміли, що читав спудей, але уважно слу хали. Іноді чути було плач жіночий ... Спудей дочитав свою частку, тоді вийшов другий, далі третій.

от уже й похорон скінчився. Востаннє проспівано «l3іч~ ную пам'ять» і rYT же в церкві поховано Сагайдачного. А надворі заревли гармати, загомоніли козацькі мушке ти. То козаки проводжали свого батька у далеку-далеку дорогу

...

Литературпо-художествепное издание 3АГИРНЯ МАРИЯ НИ!ЮЛАЕВНА ГЕТМАН ПЕТР САГАЙДАЧНЬІЙ Исторический рассказ

Ниев. издательство художественной литераТУРЬІ

«Днипро»

На украинском Я8мке Редактор Г. П. RРUJII:Чlln

Художній редактор І. М. Гаврu.л.юn Художнє оформ.лення В. С. Васu.л.е"nа ТехнІчний редактор С. М. Ве.л.uчnо Норектор В. М. Барташ ИБ М

5259

Здано до складання Підписано до ДРУI<У

05.05.91. 28.06.91.

Формат 84х 108'/".

ПапІр друкарський ;М 2. Гарнітура звичайна нова. Друк високий. Умовн. друк. арІ<. 5.04. Умовн. фарбовідб. 5.67. Обл.-вид. арІ<. 5.43. Тираж' 50 ООО пр. Зам. 1-141. Ціна 3 І<рб. 50 к. Видавництво художньої літератури «Дніпро».

252601. Ниїв-МСП. вул. володимирсы< •.

42.

Ниївська книжкова фабрика. 252054. Ниїв-54. вул. ВОРОВСЬІ<ОГЙ. 24.

814

3агіРНJI М. М. reTbMalJ Петро Сагайдачний: Історичне оповідання.- К: Дніпро,

1991.- 95 ISBN 5-308-01401-9

с.

Зі сторін?к кпи~и ~OCTaв перед нами світлий образ ви датного ПОЛІтичного ДіЯча початку ХУІІ століття, уславле ного полководця і гетьмана Уl\раїнського І\озацтва Петра Конашевича-Сагайдачного.

4702640І01-192

М205(04)-91 Інформ. лист

ББR 84Укl