Подарунок для Баби-яги

Художники, яки намалювали цю книжку: Варвара Расторгуєва Олександра Братчук Маргарита Желєзко Назар Наконечний Марія Мартишева Мирослава Голуб Поліна Лютікова Андрій Алєксєєв Нiкiта Очеретько Віра Дементьєва Аня Бондарець Оля Тарасенко Вова Марійчин Андрій Римар Мілена Зубюк Макар Зубюк Діма Артюнін Аня Янчук

К

отик Блискавка прикрашає ялинку, та зітхає радіючи: – Яка вона гарна! На жаль в мене іграшок замало. Але зараз приїде будинок-машина красуні Елізабет. У неї вдома їх повнісінько. А в цей час за Злим деревом Баба-яга сердито бубонить собі під ніс: – Знову у них ці свята! Подаруночки, посмішки. Хоча б хтось колись мені подарував що-небудь. Хоч раз в житті. Ненавиджу! Зараз я цього кота як шугану! Де мої помічники?

З цими словами Баба-яга закричала голосами всіх звірів, яких згадала: «Гав-мяу, ме-му, бе-бе, кря-мееее !!!» З під дерева в повітря злетів злий вогник. Зареготав і як ракета почав літати навколо ялинки. Одне, друге коло, і ялинка зайнялася полум’ям.

– Ха-ха-ха! – Зраділа Баба-яга. – Ось це я вдало пожартувала! Ось вам і яскраві свята!

До ялинки, що горить, під’їжджає зелений будинок-машина, і з нього вибігає красуня Елізабет.

– На допомогу! На допомогу! Ялинка горить! Але, ялинка згорає за хвилину. Стоїть Елізабет біля чорного скелета ялинки, і плаче: – Я приїхала на свято, а замість цього самісінький попіл.

І раптом під’їжджає веселий Трактор-художник. З ним у причепі їдуть дві Котостерки, Пес-олівець з друзями та жовтий Щур-лінійка.

– Ми приїхали прикрашати ялинку! – вигукнули Котостерки.

– Ось цю?! – зі сльозами на обличчі каже Елізабет.

– Та хоч би й цю! – посміхнулись вони, і швиденько витерли всю гар і кіптяву, які залишись від ялинки.

– Зараз буде нова! - засміявся Пес-олівець. Раз і намалював.

– А я зараз її розфарбую прикрасами! – додав Трактор-художник. І дуже скоро ялинка перетворилась на справжню новорічну красуню.

Але від цього Баба-яга аж зубами скрипить: – Любиш все гарненьке! Ну то я тобі зроблю цікаве життя. Повернулася Елізабет до свого будинку-машини, і бачить поруч з ним дивовижну квітку сріблястого кольору: «Що це за чудо!?» Але, варто було їй понюхати квітку, як вона закричала: «Кукарі-му-мяу!» Перелякана власним галасом, забігла вона в будинок, глянула у дзеркало і заклякла від жаху: «Хто це!..» На неї дивилось якесь опудало. Чи то кіт, чи то півень, чи то корова. Але незабаром у двері постукали: «Тук-тук-тук...»

– Ой, це ще ко-ко-хто? – зі сльозами крикнула вона.

– Це я, кінь в пальті, хочу увійти. І на порозі з’явився кінь. І дійсно в пальті. З ґудзиками.

– Вітаю, Елізабет, я чарівник Кіньвпальтіно. Твій будинок викликав мій на допомогу, і ось я тут.

– Але як ви мяу-не впізнали?! Бачите ко-ко-ко я тепер?

– Звісно бачу. І це зробила Баба-яга. Вона дуже талановита чарівниця, і на кожні свята вигадує якусь нову капость. Це її втішає, тому що їй ніхто і ніколи в житті не дарував подарунків. Зазвичай це псує навіть чарівний характер.

– І що ж робити? Я хотіла піти на бал маскарад, а тепер я назавжди буду тако-ко-ко-ою! – заплакала Елізабет.

– Як що! Обов’язково йти! Не зіпсуй собі радість, а зіпсуй їй капость. Тільки припини плакати. Я можу зняти чари Баби-яги, а зняти твої власні чари плакси не можу.

Новорічне свято вів шановний пан Годинник. Було дуже весело. Танцювали і веселилися всі. Навіть Тракторхудожник тупав ногами. Нарешті, пан Годинник зупинив музику і підморгнув цифрами чарівнику Кіньвпальтіно, сказав: – Всі костюми й маски на нашому святі отримують перше місце! Але, оскільки ніхто не зрозумів, що це за маска Півня-Му-Му-Кота, то вона призначається королевою балу. І тоді Кіньвпальтіно вручив Елізабет чарівну квітку. Вона понюхала її, і ... одразу стала собою. Всі дуже зраділи, бо на балу дуже не вистачало такої красуні.

І раптом з’явився чи то Дід Мороз, чи то Санта Клаус, чи то Святий Миколай.

- Ви мене впізнали? Я всі ті, про кого ви зараз згадали. Але я дуже поспішаю, тому отримуйте подарунки! І прямо з його рукава полетіли подарунки всім, хто був на балі.

Баба-яга стояла осторонь і тихо плакала. Вона давно звикла, що подарунків їй не залишається. Але як можна звикнути, коли кожен Новий рік хтось псує задоволення від нової капості. Цього разу якийсь кінь в пальті. І раптом вона почула голос Елізабет: – Візьми, будь ласка, мій подарунок, – і протягнула їй якусь коробочку. – Адже ти така талановита чарівниця, що зробила це свято дійсно незвичайним.

– Дякую, – розгубилась Баба-яга. – Але... Я перетворила тебе у потвору, а ти віддаєш мені свій подарунок?

– У тебе ніколи їх не було. Колись це треба припинити. Від сліз Баба-яга закліпала очима і відкрила коробочку. І раптом в її серці перестала боліти образа на вісь світ. Все навколо стало мов би більш кольоровим. На душі стало легко, зло в серці розтануло, вона перестала бути злою чаклункою, а стала тією, кім дійсно є – талановитою чарівницею Йага. На дні коробочки лежала та сама квітка чарівника Кіньвпальтіно, яка розчаклувала Елізабет. Здивована чарівниця підняла очі. Поруч стояв той самий принц доброї мрії, яку вона згубила наступного дня після дитинства.

– Нарешті ти згадала мене. Ну що, попрацюємо разом? Для наших чудових справ потрібні твої чудові здібності.

Книга зроблена в рамках співпраці студії «Театр-книга» і першої незалежної школи SpringUp в місті Бориспіль . Текст, дизайн і художнє оформлення: Кузьмич Сергій Редактор: Олена Кудрявцева www.facebook.com/teatrkniga 2020