КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ Кафедра КІНО- , ТЕЛЕМИСТЕЦТВА
«ЗАТВЕРДЖУЮ» Заступник директора з навчальної роботи
______________________ «____»____________20__ року
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ІСТОРІЯ СВІТОВОГО КІНО для студентів
напрям підготовки 6.020203 кіно -, телемистецтво
КИЇВ – 2014
Розробник: Обговорено та рекомендовано до видання Науково-методичною радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка Протокол від «____» ____________ 20___ року № _______ Голова науково-методичної ради ________________ (підпис)
(______________________) (прізвище та ініціали)
©
ВСТУП
Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «ІСТОРІЯ СВІТОВОГО КІНО» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» галузі знань 0202 «мистецтво» з напряму підготовки 6.02.0203 кіно-, телемистецтво, спеціальності – кіно-, телемистецтво Предметом вивчення навчальної дисципліни «Історія світового кіно» є процес становлення світового кіномистецтва у контексті культурно-історичних умов; формування основних течій, стилів, жанрів кіно; розвиток виражальних засобів кіно мови. Міждисциплінарні зв’язки. Основний категоріальний апарат курсу складають загальні поняття з історії світового кіно, а саме: кінематограф, кіномистецтво, кіностудія, виражальні засоби, творчий стиль, художня школа, художній напрямок, хроніка, жанр, вид, документальне кіно, ігрове кіно, монтаж, «німе» кіно, звукове кіно. Програма навчальної дисципліни складається з таких модулів: 1. КІНЕМАТОГРАФІЯ ДОЗВУКОВОГО ПЕРІОДУ
2. ВИЗНАЧАЛЬНІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ ЗВУКОВОГО КІНО
1. Мета та завдання навчальної дисципліни. 1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Історія світового кіно» є розкриття процесу зародження, становлення та розвитку кіномистецтва як органічної частини суспільно-культурної свідомості людства. 1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Історія світового кіно» є опанування студентами логіки розвитку кіномистецтва, його екранної мови; засвоєння студентами фахових знань про визначальні етапи історії кіно, творчість провідних кіномайстрів. 1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні: знати: історію формування виражальних засобів кіно в її практичній реалізації; історію виникнення і становлення основних кінематографічних професій; історію усвідомлення й освоєння кінематографом широкої палітри його соціальних функцій; практичний досвід провідних митців кіно; принципи тісної взаємозалежності між технічними можливостями
кінематографа та його творчим потенціалом; основну вітчизняну літературу з історії кіно; вміти: аналізувати твір кіномистецтва в його історично-суспільному контексті; розрізняти основні ознаки творчих стилів, напрямків, видів і жанрів кінематографа; використовувати матеріали з історії кінематографа та відображуваної ним суспільної реальності у своїй самостійної роботі. На вивчення навчальної дисципліни відводиться 180 години / 5 кредитів ECTS. Зокрема: лекції – 22 год., семінарські заняття – 12 год., самостійна робота – 146 год. 2. Форма підсумкового контролю успішності навчання диференційований залік 3. Засоби діагностики успішності навчання: реферати, модульна контрольна робота, залік. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. КІНЕМАТОГРАФІЯ ДОЗВУКОВОГО ПЕРІОДУ. Тема 1. Формування кінематографії та пошуки екранної мови (22 год.) Першоджерела кінематографа.«Люм´єрівський» і «мельєсівський» напрямки в розвитку кінематографа. Новаторські досягнення кінематографістів «брайтонської школи». Початок монополізації європейського кіно. Значення діяльності фірм «Пате» і «Гомон». Початок американського кіно. Створення Голлівуда. Формування російського й українського кінематографа. Аста Нільсен як еталон професійного кіноартиста «німого» кіно. Тема 2. Усвідомлення виражальних засобів кіномистецтва (36 год.) Екранні «маски» дозвукового комедійного кіно та реалістична творчість Чарлі Чапліна. Голлівудська система «кінозірок» і її значення для розвитку кінематографії. Фільм Девіда Гріффіта «Нетерпимість» і його вплив на формування системи кінематографічного монтажу. Значення теоретичних і практичних розробок Льва Кулєшова в галузі кіномонтажу й акторської гри. Фільми С. Ейзенштейна «Панцерник «Потьомкін» і В. Пудовкіна «Мати» – визначні зразки радянського монтажного кінематографа. Абель Ганс і Карл Дрейєр – режисери-новатори. Тема 3. Високий етап розвитку дозвукового кіномистецтва (34 год.) Пошуки французького «авангарду». Уроки німецького кіноекспресіонізму. Стандарти голлівудської кіноіндустрії. Голлівуд – пошуки нової екранної виразності. Провідні жанри радянського дозвукового кіномистецтва. Екранна гра Еміля Яннінгса як вище досягнення акторської гри в «німому» кіно. Екранна документалістика як критерій художньої правди
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ВИЗНАЧАЛЬНІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ ЗВУКОВОГО КІНО. Тема 4. Пошуки звукозорової виразності (42 год.) Пошуки звукової виразності. «Зірки» кінематографа Марлен Дітріх, Грета Гарбо, Бетт Дейвіс. Головні спільні риси їх творчості. «Золотий вік» Голівуда. Чарльз Чаплін. Екранні вершини. Френк Капра. Майже політика. Джон Форд. Документальна правда екранного вимислу. Уільям Уайлер. «Бачити те, про що думають». Провідні риси стилістики і виконавчої майстерності у видатних досягненнях світового кіномистецтва 30-х років ХХ століття – фільмах Ж. Ренуара «Велика ілюзія» та О. Уеллса «Громадянин Кейн». Головні риси радянської кіноакторської школи 30-х років ХХ століття. Становлення звукової кіномови. Музична кінокомедія 30-х років і її уроки для сучасності Напрям «поетичного реалізму» у французькому кіно. Тема 5. Класичний період розвитку кіномистецтва (36 год.) Визначальні ознаки школи італійського неореалізму. Фільм Вітторіо де Сіки «Викрадачі велосипедів». Творчість Акіри Куросави – зв´язок двох культур. Альфред Хічкок – майстер саспенсу. Особливості стилю та виконавської майстерності кінематографістів французької «Нової хвилі». Британське «Вільне кіно». Творчість Ф. Фелліні та М. Антоніоні. Метафоричний кінематограф І. Бергмана, А. Вайди та Є. Кавалеровича. Особливості кіномови й акторської школи радянського кіно на прикладі фільмів «Летять журавлі», «Дев´ять днів одного року», «Гамлет», «Доля людини». А. Тарковський та С. Герасимов – два полюси кінематографічної образності.. Тема 6. Пошук сучасної екранної мови (36 год.) Формування нової екранної мови. Сучасна екранна мова. Визначальні етапи розвитку операторського мистецтва.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Андроникова М. Сколько лет кино? – М. : Искусство, 1968. – 97 с. 2. Гинзбург С. Кинематография дореволюционной России. – М. : Искусство, 1963. – 405 с. 3. Звёзды немого кино : Сборник. – М. : Искусство, 1968. – 238 с. 4. Кинословарь : в 2 т. – Т. 1. : А-Л. – М. : Советская энциклопедия, 1966. – 975 с. 5. Кинословарь : в 2 т. – Т. 2. : М-Я. – М. : Советская энциклопедия, 1970. – 1424 с. 6. Колодяжная В., Трутко И. История зарубежного кино. Т. ІІ. – М. : Искусство, 1970. – 431 с. 7. Комаров С. История зарубежного кино. Т. І. – М. : Искусство, 1965. – 416 с. 8. Комаров С., Трутко И., Утилов В. История зарубежного кино. Т.3. – М.: Искусство, 1981. – 192 с.
9. Краткая история советского кино. – М. : Искусство, 1969. – 615 с. 10. Соболев Р. Люди и фильмы русского дореволюционного кино. – М. : Искусство, 1961. – 175 с. 11. Теплиц Ежи. История киноискусства. 1895–1927. – М.: Прогресс, 1968. – 334 с. 12. Теплиц Ежи. История киноискусства. 1928–1933. – М.: Прогресс, 1971. – 276 с. 13. Теплиц Ежи. История киноискусства. 1934–1939. – М.: Прогресс, 1973. – 262 с. 14. Утилов В. Очерки истории мирового кино. – М. : Викинг, 1991. – 112 с. 15. Феллини Ф. Статьи. Интервью. Рецензии. Воспоминания : сборник. – М. : Искусство, 1968. – 286 с. 16. Шкловский В. Эйзенштейн. – М. : Искусство, 1976. – 296 с. 17. Эйзенштейн С. Избранные произведения в шести томах. Т. 2. – М. : Искусство, 1964. – 566 с. 18. Эйзенштейн С. Мистер Линкольн мистера Форда. – «Искусство кино», 1960, №4. – С. 135. 19. Юренев Р. Краткая история кино. – М. : СК СССР, Бюро пропаганды советского киноискусства, 1979. – 231 с.
Додаткова 20. Дзига Вертов. Статьи. Дневники. Замыслы. – М. : Искусство, 1966. – 320 с.. 21. Западный кинематограф: проблемы и тенденции: Сборник. – М. : Знание, 1981. – 160 с. 22. Карцева В. Голливуд: контрасты 70-х: Кинематограф и общественная жизнь США. – М. : Искусство, 1987. – 319 с. 23. Козинцев Г. Глубокий экран. – М. : Искусство, 1971. – 253 с. 24. Козлов Л. Изображение и образ. Очерки по исторической поэтике советского кино. – М. : Искусство, 1980. – 288 с. 25. Колодяжная В. Кино Италии (1940–1960). – М. : ВГИК, 1961. – 67 с. 26. Колодяжная В. Кино Соединённых Штатов Америки (1945–1960). – М. : ВГИК, 1963. – 51 с. 27. Кракауэр З. Психологическая история немецкого кино. От Калигари до Гитлера. – М. : Искусство, 1977. – 320 с. 28. Листов В. Россия. Революция. Кинематограф: к 100-летию мирового кино. – М. : Материк, 1995. – 176 с. 29. Маматова Л. Многонациональное советское киноискусство. – М. : Знание, 1982. – 160 с. 30. Маркулан Я. Кино Польши. – М. : Искусство, 1967. – 292 с. 31. Мельвиль Л. Кино и «эстетика разрушения». – М. : Искусство, 1984. – 143 с. 32. Раззаков Ф. Гибель советского кино. Интриги и споры. 1918–1972. – М. : Эксмо, 2008. – 704 с. 33. Раззаков Ф. Гибель советского кино. Тайны закулисной войны. 1973– 1991. – М. : Эксмо, 2008. – 704 с. 34. Садуль Ж. Всеобщая история кино. Т. 1. – М. : Искусство, 1958. – 610 с. 35. Садуль Ж. Всеобщая история кино. Т. 2. – М. : Искусство, 1958. – 523 с. 36. Садуль Ж. Всеобщая история кино. Т. 3. – М. : Искусство, 1961. – 626 с.
37. Садуль Ж. Всеобщая история кино. Т. 4 (первый полутом). – М. : Искусство, 1982. – 528 с. 38. Садуль Ж. Всеобщая история кино. Т. 4 (второй полутом). – М. : Искусство, 1982. – 557 с. 39. Садуль Ж. Всеобщая история кино. Т. 6. – М. : Искусство, 1963. – 467 с. Інтернет-ресурси 52. http://libtxt.info/bukinist_5.html 53. http://www.velib.com/index.html 54. http://www.reddiplom.org/soc.htm 55. http://warrus.ucoz.ru/publ/3-1-0-5 56. http://media-shoot.ru/load/50-1-0-268