У легкому прощанні вам допоможуть ритуали
РУБРИКА
7+Я
Ритуал - це порядок дій, який дорослі повторюють раз по раз, тобто звична поведінка. Наприклад, йдучи, мама завжди: на три хвилинки берете маля на руки; цілуєте і кажете, куди йдете і коли прийдете; даєте улюблену іграшку чи хустинку; кажете «до побачення»; якщо дитина плаче - кажете, що вам дуже шкода, що дитина сумує, але нічого не поробиш, доводиться розлучатися; передаєте дитину тому дорослому, з яким вона залишається протягом дня; йдете. Така поведінка допомагає дитині коли стає звичкою. Ритуал допомагає тому, що вчить дитину довіряти дорослим: дитина добре знає, що мама піде, як вона піде і коли повернеться. Ця довіра і знання знижує тривогу малюка. Іноді, навіть коли дитина вже звикла до відсутності мами, вона раптом знову починає вередувати. Не поспішайте турбуватися. Таке повернення у дитинстві може означати, що Ваш малюк знаходиться напередодні нового щабля розвитку. Просто в якийсь момент дитина починає відчувати потребу знову повернутися в теплі і безпечні мамині обійми. У них дитина черпає впевненість і нові сили. Виховуючи дитину, будьте терплячі і завжди намагайтеся показувати дитині свою любов і турботу. Тоді й відпускати Вас дитина зможе без жодного страху. Матеріали підготувала практичний психолог Т.Г. Підфігурна
Наукова довідка: Адаптація – пристосування до того чи іншого середовища перебування. Часто буває, що у перші дні перебування в дитячому садку дитина весела й безтурботна. Батьки радіють, вважаючи, що їх малюк легко звик до нових умов. Та через кілька днів чи тижнів дитина починає плакати, капризувати, погано відгукуватися про садок. Буває по іншому, у перший же місяць дитина починає хворіти. Одужавши, вона не бажає повертатися до садочку, влаштовує істерики при розлученні з мамою. Батьки здивовані та занепокоєні… Як діяти? У цьому вам можуть допомогти вихователі чи спеціалісти дитячого
Важливо знати: Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім'ї та дитсадку. щоб не запізнюватися і мати можливість попрощатися з дитиною, зберіться на 5-10 хвилин раніше; скажіть чесно дитині, куди і навіщо ви йдете (тільки дуже просто, наприклад: «Я йду в перукарню стригти волосся», або «Я йду на роботу друкувати на комп'ютері», або «Я йду до тітки Олені пити чай »). Не бійтеся, що дитина не зрозуміє слів: спокійна, відкрита інтонація підкаже їй, що хвилюватися не потрібно; скажіть точно, коли ви повернетеся. Для цього не потрібно говорити час за годинником. Можна сказати: «Я прийду, коли ти поїсти і погуляєш». Дитині зрозуміліше конкретні описи подій;
садочку.
Важливо знати: Період адаптації в середньому триває протягом трьох місяців. Початок відвідування дитячого садка – це завжди стрес для дитини. Батьки повинні зрозуміти, що у такій дитячій реакції немає нічого незвичного. Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так звані «домашні ді-
розкажіть синові чи доньці, що відбудеться у групі: «Ти будеш зі своїми друзями та вихователем. Ви поїсте, потім погуляєте, потім пограєтеся, і я прийду на обід»; не давайте дитині «призів», солодощів за те, що вона вас відпускає; час від часу приносьте їй якусь маленьку приємну дрібницю (печиво, альбом, яблуко, пластилін), щоб вона відчувала, що навіть далеко від неї ви її пам'ятаєте і любите.
ти» або ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптуватися до дитячого садочка. Найголовніше – не бійтеся дитячих сліз. Більшість мам не може стримати емоцій при розтаванні з дитиною. Якщо мамі бракує витривалості, краще довірити відвести дитину до садка татові або іншим членам родини. Якщо ви не маєте такої змоги, варто потренуватися залишати дитину у садочку без сліз. У цьому вам допоможуть прості правила
Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і ―заглядання у вікна‖ ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.