БеЗ sекрЕTІВ Міська газета для молоді БеЗ sекрЕTІВ
СІЧЕНЬ, №72, 2015 Спецвипуск
СІЧЕНЬ, №72, 2015
Рівненський Палац дітей та молоді святкує багато ювілеїв. 75 років від початку історії рівненського будинку піонерів, який радянська влада створила, щойно прийшовши на західноукраїнські землі. 25 років, як історія Палацу піонерів закінчилась, давши життя новітньому Палацу дітей та молоді. А ще - 30 років, як діти та викладачі переселились із тісного будинку у справді Палац на кілька тисяч квадратних метрів. Чи це привід лише оглядатись назад, згадуючи славну історію? З тих самих часів, про які часто згадують у контексті історії, подібні заклади були простими “гуртками”, для дитячого дозвілля, щоб діти не тинялися після школи невідомо де. Плюс – правильне ідеологічне виховання. Так було роками. Але десь на межі закінчення епохи Союзу та початку Незалежності, коли стара ідеологія почала зникати, виявилось, що цього замало. Що з того, що діти ходять у гурток з авіамоделювання чи танців? Який від цього має бути результат? Гарно проведений час? А як щодо майбутнього дітей? Палац один з перших, хто зрозумів, що нова епоха для держави – час швидких і вірних рішень, рі-
Все — для солдат і “дітей війни на сході” Діти Палацу активно долучилися до благодійного проекту “Ми разом”, що відбувався восени на різних майданчиках міста. Поки тепло – на Майдані Короленка, потім - у ТРЦ “Екватор” і самому Палаці учасники художніх колективів давали імпровізовані концерти, ігрові програми, аукціони, збираючи паралельно гроші. Все це було покликане допомогти постраждалим у військовому конфлікті на сході України. Заради цієї мети діти збирали вторинну сировину (макулатури, скла), сезонний одяг, проводили
шучих дій, ініціативності та відповідальності. На зміну запланованому і розписаному світлому майбутньому прийшли жорсткі реалії, де кожен сам за себе, де кожен досягне того, на що заслуговує. Чи не був це виклик для освіти? Безмовно. Чи справляється з цим сучасна школа? Це вже риторичне… А тут відбулися зміни. Питання не в тому, що Палац у 1990 році перейменували із Палацу піонерів на Палац дітей та молоді. Змінилась не лише назва. Змінилась суть. Тепер всередині закладу – не прості гуртки для дозвілля. Тепер – це школи. Школи професій. Школи
життя. Безумовно, основний акцент зробили на мистецтві, адже воно найбільше приваблювало дітей завжди. Але якщо це, наприклад, якась школа мистецького напряму, чому вона не може навчити дитину бути професіоналом, бути готовим до вимог, які у цій сфері перед тобою поставлять у дорослому житті? І тут вже неважливо – вчитися народним танцям чи журналістиці. Увесь час дитині дають зрозуміти – ти досягнеш такого рівня успіху, наскільки ти будеш викладатися, намагаючись “інвестувати” знання і досвід у себе саме зараз. Працювати. Не просто вбивати час за гуртковою роботою. А працювати над собою - вчитись. Адже якщо ти танцівник – є багато професійних колективів (в точу числі вже й в самому Палаці), яким потрібні молоді, але вже готові до серйозної роботи професіонали. Журналіст? Нема питань, ще у школі можна навчитись заробляти перші гонорари, презентуючи себе редакторам професійних ЗМІ. Еколог? Ще краще – ким би ти не став, жодного папірця на землю ти вже, мабуть, ніколи не кинеш.
Палац дітей та молоді робить те, про що майже, на мою думку, забула загальноосвітня школа. Він готує молодь до дорослого життя. Готує часом “нещадно” – виснажливими репетиціями, тривалими концертами, годинами сидіння над науковими роботами тощо. Навіть якщо дитині лише 6-7 років, це не означає, що її виховання можна відкласти. Просто якщо він вчасно потрапить до рук гарного педагога, через десять років у своїй сфері він буде одним з найкращих. Але навіть якщо у професійному житті він не стане тим, на кого вчився у ПДМ, це вже буде не та молода людина, яка не знає, чого вона хоче від життя. Адже Палац вчить знати і розуміти. Вчить мотивувати себе самого. Ніхто за тебе нічого не зробить, поки ти сам не зробиш. Знайома істина? Часто про це говорять на уроках фізики чи хімії в звичайних школах? А ось на репетиціях, заняттях, майстер-класах в ПДМ - завжди… Андрій МАТВІЇВ, редактор Інтернет-видання, випускник Школи журналістики Палацу дітей та молоді.
Благодійність з Палацу майстер-класи, флешмоби, акції, торгували різноманітним крамом на ярмарку “Freemarket”. Загальна сума виручених коштів за період становить 7768 грн., котрі були використанні наступним чином: z придбання кровоспинного апарату “Гемма”; z передані Центру волонтерів “Допомога армії”; z передані Товариству Червоного Хреста для роботи з вимушеними переселенцями; z допомога військовим Рівненського госпіталю військової частини А 1446;
Саме тому волонтери самі z перераховані на рахунок ВГО “Союз “Народна шукають людей, які можуть у цьому посприяти. Кожен пам’ять”. благодійник має “свою” диУ ролі “дідів морозів” — тину, мрію якої й реалізує. волонтери Зокрема 13-річна ОлекТретій рік поспіль члени сандра Суліцька мріяла та Парламенту дітей міста та отримала собаку – мопса. Молодіжної палати ПДМ Багато дітей мріяли про норобили проект “Добро на утбуки: Владислав Шевчук Різдво”. У ньому, як і на най- (12 років), Софія Петренюк відомішому благодійному (6 років), Роман Левчук (16 проекті ПДМ – Благодій- років) та Марія (11 років) ному марафоні, робиться Любов Нечипорук (12 роакцент на допомозі кон- ків). 11-річна Марія хотіла кретним дітям. Це соціальні планшет. Олександр Белкін незахищені діти, батькам (14 років) мріяв отримати на або опікунам яких з певних свята відеокамеру, а Анаспричин – не до дорогих по- тасія (12 років) – фотоапарат. Наймолодша учасниця дарунків. А діти мріють…
проекту — 3-річна Марта, очевидно, поки не знає, що таке ноутбук, тому їй подарували будинок для Барбі. На жаль, деякі діти потребують значно більших коштів, тому збір грошей на їхнє лікування триває. Це Дарина Бобровницька, вихованка ПДМ, яка потребує заміни старого процесора вушного імплантанта на новий. Вартість нового становить біля 80 000 грн. Інший вихованець Палацу, парламентар Іван Коврига чекає на операцію на серці вартістю 100 000 доларів. Іншому Івану, Євчуку також потрібна операція – з пересадки нирки. Для неї потрібно 60 000 доларів.
2 СІЧЕНЬ, №72, 2015
Погляд назад
БеЗ sекрЕTІВ
Цьогоріч Рівненський П л ц дітей т молоді св ткує потрійний ювілей – 75 років від дн з снув нн , 30 років новій будівлі т 25 років новій н зві, р зом з тим – і цілому спр мув нню освітньої ді льності.
трансформація Перший Палац піонерів — у будинку будівника церкви Перші Палаци піонерів та школярів (сучасні Палаци творчості дітей та юнацтва) почали масово створюватися у Радянському Союзі у 1934-1939 рр. Це були багатопрофільні позашкільні навчальні заклади, що здійснювали навчально–виховну роботу з учнями від 7 до 16 років. Ці заклади не мали аналогів в жодній країні сві-
ту. Кожен учень мав право займатись в гуртках різного профілю, ставати членом клубу, вільно виходити зі складу гуртка, клубу та переходити в іншій. Варто також зазначити, що фінансування цих закладів відбувалося за рахунок держави, так як тодішня влада хотіла забрати дітей з вулиць, організувати їм цікаве дозвілля, розумний відпочинок, всебічний розвиток. А паралельно – виховувати у вірному ідеологічному курсі.
Рівненський Палац піонерів був заснований у березні 1940 року, коли на засіданні Рівненського обкому КПУ було ухвалене рішення “…об оборудовании Дворца пионеров в городе Ровно” за підписом секретаря обкому В.Бегми. Влітку 1940 року Палац почав приймати своїх вихованців. Приміщення розташовувалося на вулиці Соборній, 3. Ще на початку століття цей будинок належав Ісі Яполутеру, що
керував підрядними роботами під час будівництва Свято-Воскресенського собору. Напередодні війни Палац піонерів відвідували 320 юних рівнян. Вихованці мали можливість займатися у різних гуртках: драматичному, художнього читання, балетному, гімнастичному, духовому, шумовому та скрипальскому оркестрах. У той рік країна жила передчуттям війни, тому в Палаці поруч з художніми гуртками були оборонно– фізкультурний, протиповітряний, хімічної оборони, ворошиловських стрільців, військово–санітарний, планерний та інші. Життя Палацу в 40-х роках досить часто висвітлювалось на сторінках газети Багаторічний директор Ірина Первушевська з партійним керівництвом міста та області “Червоний прапор”. В од-
ному з номерів газети було зазначено, що напередодні нового 1941 року в Палаці вперше організували новорічну ялинку, а діти підготували велику художню програму. В дні проведення новорічної ялинки Палац піонерів відвідало до 1 тис. школярів. Під час Великої Вітчизняної війни діяльність Палацу піонерів була призупинена.
Життя після війни Другий період народження Палацу – післявоєнний. 9 липня 1944 року Палац піонерів розпочав свою роботу, хоча приміщення, в якому він знаходився, потребувало капітального ремонту. Лише влітку 1946 року завершився ремонт будинку. Після завершен-
БеЗ sекрЕTІВ ня робіт на першому поверсі була розташована дитяча бібліотека і станція юних натуралістів, на другому – власне приміщення Палацу піонерів. Директором було затверджено Ольгу Батуріну. Колектив працівників нараховував 10 осіб, з них — 7 керівників гуртків. Почали працювати гуртки – хоровий, балетний, драматичний, художньої вишивки та образотворчого мистецтва. Педагоги робили все можливе, щоб повернути відібране війною дитинство — влаштовували різні свята, відзначали дні народження дітей, батьки яких загинули під час фашистської окупації. Популярністю користувався драматичний гурток, який пізніше отримав назву “Театр юних”. На початку 1958 року в Палаці ство-
Погляд назад Драль — головний архітектор міста Рівне. Проект створювався спеціально для потреб гуртків Палацу, а саме були передбачені обладнані класи для занять музикою, хореографією, театральним мистецтвом. Велика глядацька зала проектувалася за зразком театральних — оздоблення стін і стелі було розроблено так, щоб зала мала відповідну акустичність, а на сцені можна було підіймати завісу та змінювати декорації, як у справжньому театрі. Проект передбачав будівництво комплексу в три етапи. Та в життя втілили лише перший. Будівництво великого гурткового, спортзалу та басейного комплексу залишилося лише на папері. У нову будівлю Палац переїхав на Новий рік — 1985-й.
СІЧЕНЬ, №72, 2015
Перший не піонерський У 1990 році Рівненський Палац піонерів першим в Радянському Союзі змінив назву на Палац дітей та молоді та взяв курс на перетворення у Центр допрофесійної підготовки та початкової професійної освіти. На базі гуртків було створено профільні школи, після закінчення яких учні отримують ґрунтовну допрофесійну та початкову професійну освіту і повністю готові до продовження навчання у вищих навчальних закладах. Старші люди розуміють, наскільки це був ризикований для керівництва закладу крок, адже радянська влада ще існувала, хоча, звісно, у 90–му році її вплив на суспільні процеси був вже не таким відчутним.
Ірина Первушевська згадує, що головним завданням було позбутися політично– ідеологічного тиску позашкільному закладу. – Насамперед ми тоді думали про дітей, які прийшли і довіряють Палацу, а ця політизація була штучна, – каже багаторічний директор навчального закладу. – Ми намагалися звільнити дитину від цієї оболонки і дати зовсім інший зміст освіті. А в Палаці піонерів тих часів це було неможливо. рений ансамбль піонерської пісні. Хореографічний колектив відвідували 80 юних танцюристів. Окрім зазначених вище, широкою популярністю, особливо серед х лопчиків, користувалися гуртки авіа та радіо моделювання. На базі Палацу піонерів була заснована також школа для навчання вожатих, де людей, які прийшли з виробництва, вчили, як працювати з дітьми. У 1977 році місце директора Палацу посіла Ірина Первушевська, яка очолює педагогічний колектив Палацу і дотепер. З початку 80-х років в палаці почали працювати міське учнівське наукове товариство “Дослідник”, а також нові секції, клуби, гуртки, ансамблі. Тогочасне приміщення Палацу стало замалим для такої кількості гуртків і дітей, тому назріла потреба будівництва нового приміщення. Проект будівництва Палацу піонерів розробляв проектний інститут “Гипроград”. Головним архітектором проекту став Мирослав Чабак, а одним із авторів проекту був Володимир
3
Ми почали орієнтуватись на пріоритети виховання особистості незаідеологізованої, відкритої до сприйняття нової демократії, нових ідей. Ми почали працювати з молоддю, яка мала власні думки і власну життєву філософію, ми підтримували їхні намагання. Запрошували чиновників, з якими молодь дебатувала. Ми почали дослухатися до молоді, яка мала своє бачення і вірила у свої перспективи. Тетяна АНДРІЮК.
4 СІЧЕНЬ, №72, 2015
БеЗ sекрЕTІВ
Думки вголос
Спог ди випускників-викл д чів:
“Навіщо дорослішати? Якщо в світі існує такий Палац!” Хто може н йкр ще розповісти про рівненський П л ц дітей т молоді, к не люди, кі провели з ним усе своє житт . Споч тку вони були учн ми, згодом – випускник ми, нині – пр цівник ми цього освітнього з кл ду. Тобто, у пр мому сенсі цього слов , вони зн йомі із житт м у ПДМ уже дес тки років, хоч є молодими і ктивними людьми. Олена ДОДЧУК, випускниця театр-студії ПДМ, художній керівник “зразкового художнього колективу” ансамблю “Light”: – Вперше я потрапила в Палац в далекому 1985 році. До цього в моєму житті була спортивна гімнастика з її суворим режимом, вимогами, результатами і як наслідок – певними проблемами зі здоров’ям. І ось я потрапляю в театр-студію тоді ще Палацу піонерів, незмінним директором якого була Ірина Первушевська. І занурююсь в зовсім інший світ. Керував студією на той момент Володимир Пальман і мав хист збирати навколо себе людей неординарних, талановитих, а головне – закоханих у театр. Моїм педагог був Ігор Володимирович
Марчук – людина, яка ввела нас в світ театру, знайомила з секретами акторської майстерності і в подальшому стала режисером вистав, які й були сходинками нашого професійного зростання. Вистави завжди були наповнені рухом, пластичними знахідками, хореографією. Саме це було цікаво і близько мені. Тому, коли прийшов час обирати професію, я вже не вагалася. І мріяла працювати лише в Палаці. Так і сталося – я повернулася з дипломом хореографа, здобувши середню спеціальну освіту, знання і бажання реалізовувати себе в рідних стінах.
Іванна МАРТИНОВА, випускниця Школи сучасної хореографії, педагог ШСХ:
– Любов до мистецтва танцю оселилась в моєму серці ще з дитинства, коли мама за руку привела мене в Палац дітей та молоді до Школи сучасної хореографії. Відтоді я знайшла свій спосіб вираження емоцій та почуттів, який ідеально пасує мені – це танець. Він став для мене життям, яке бурхливо вирує в Палаці. Тут вперше почула оплески своїм старанням і танцювальному таланту. Мина-
Місця, де були б створені кращі умови для творчості годі було шукати. Далі, здобуваючи вищу освіту і навчаючись на стаціонарі РДГУ (тоді РДІК), я вже працювала хореографом в театральній студії, а згодом у 1993 році, коли була створена Школа сучасної хореографії, почала викладати в ній. Відтоді моє життя було назавжди пов’язане з нею. Театр та спортивна гімнастика не залишились в минулому, а стали складовими в моїй балетмейстерській діяльності, допомагали в педагогічній практиці та давали більш глибинне розуміння суті хореографічного мистецтва з його синтетичною природою. Оскільки знання потрібні були “тут і зараз”, мотивація здобуття професійних
ли роки, які посилювали прагнення “жити танцем”. Мабуть, якщо танець – не твоє, ти нічого не досягнеш, скільки б часу і сил ти не присвятив тренуванням. Цим потрібно жити, тоді важка робота (а навчання танців – важка робота) буде радістю, а результати стануть ще ціннішими. Мене зажди надихав приклад моїх улюблених педагогів ШСХ. Саме вони привили мені любов до мисте-
цтва танцю, вони – приклад тяжкої праці над собою. Завжди буду вдячна за влучні поради, за підтримку, за віру в мене і мої можливості. Саме в ПДМ я знайшла свою дорогу і здійснила мрію, свідомо вибравши професію педагога–хореографа. Саме в Палаці отримала безцінний досвід, який перенесла у викладацьку діяльність. Я щаслива, що мій щоденний труд знаходить визнання у дітей та їхніх батьків. Відчуваю, що це моє покликання, адже отримую величезне задоволення від кожної секунди проведеної в танцювальному класі з учнями. Будь–яка творчість, на мою думку, починається з щирої і справжньої любові. Так, саме любові, бо без неї жодна людина не може бути щасливою. Наприклад, у мене будь–які хореографічні постановки починаються із любові до музики, до хореографії, до самого номеру та роботи над ним. Техніці можна навчитися, оволодіти нею з викладачем. А почуттям навчитися неможливо. В них потрібно пірнати з головою, бо саме їм ми віддаємося, зберігаємо їх у серці. Думаю, що любов і мистецтво не існують окремо. Тож, люблю, творю і дарую радість оточуючим!
навичок значно підвищувалась. Треба було вчитися буквально на ходу, розвиватися, накопичувати досвід. Вражала довіра дирекції до нас, молодих педагогів, які шукали, творили, експериментували. Сама атмосфера Палацу сприяла цьому, бо поруч працювали такі ж неординарні люди, закохані в свою справу. Позаду вже 22 роки діяльності в Палаці. Сьогодні я художній керівник Зразкового ансамблю сучасного танцю “Light”, Відмінник освіти України, педагог джазу та спортивної акробатики, балетмейстер– постановник. Поруч друзіколеги, які завжди готові допомогти. Учні мого першого та другого випусків вже викладають поряд зі мною в ШСХ.
Наталія Дзюбенко, випускниця клубу старшокласників “Ровесник”, художній керівник ансамблю “Дружба” – Палац для мене — весь світ. Світ, де я живу. Світ, де минуло моє дитинство та юність. Світ, де мене чекають та потребують моєї допомоги. Світ, де формуюсь як особистість. Світ, де ховаюсь від буденності. Світ, де реалізовую свої мрії. Світ, де виплескую свій потенціал. Світ, у якому росте мій син. Світ, де мої друзі. Палац — це світ, якого потребую Я.
БеЗ sекрЕTІВ
Думки вголос
СІЧЕНЬ, №72, 2015
5
Олена Баюн, випускниця театрстудії, керівник молодіжного театру “Від ліхтаря”:
Яна КИРИЛЮК, випускниця Школи сучасної хореографії, педагог ШСХ: – Мистецтво – спосіб самовираження. Хтось робить це рухом пензлика на полотні, комусь вдається висловити емоції силою та красою голосу, хтось використовує пластику тіла. У моєму житті мистецтво з’явилось ще у дитинстві. Багатий світ прекрасного одразу став великою частиною мене. Я проявляюся у танці. Це не тільки робота ніг, тіла, але й робота розуму й душі, це моє мистецтво. Мій танець може бути різним! Я шукаю в ньому себе, проживаю у танці найпрекрасніші миті, живу танцем. Мовою тіла висловлюю те, що інколи не вдаєтьсь навіть сказати, описати чи побачити. Танець дозволяє фантазувати, уявляти життя, не таким, яке воно є насправді, втілювати свої мрії й бажання. Це те справжнє, у чому не потрібно приховувати емоції, момент, коли можна бути відвертим, це прояв усього істинного. Мистецтво танцю безмежне! Вперше я поринула в цей світ у сім років. І за це дуже вдячна батькам. Стартувало моє танцювальне життя з початкових кроків у Школі сучасної хореографії “Light”. Далі було безліч наполегливих тренувань і виснажливих репетицій. Мистецтво танцю стало для мене повітрям. Після закінчення ШСХ “Light” потрапила в основний склад “Light Dance Company” й отримала безцінний досвід виступу на сцені. Під час сценічного дійства я забуваю про всі проблеми, відчуваю, що життя прекрасне і тому не хочу покидати сцену ні на мить. А ще маю практику викладання у діток, долучаю їх до прекрасного, чуттєвого, цікавого і красивого мистецтва танцю. Мистецтво – світ багатий на образи, це політ фантазій, це потужна концентрація творчих сил людини. Головне – це бажання творити, ставитися з повагою до всього і йти вперед до своєї мети! Тоді майбутнє завжди буде повністю в наших руках! А життя стане ще прекраснішим...
– Для людини 75 років досить значна та поважна дата, яка підводить підсумок її життя. А от для Палацу дітей та молоді – розбіг творчості, креативності, розквіт його життєдіяльності. У мене все почалося, та й продовжується, як то кажуть, “з вішака”, тобто з театр-студії. Найцікавіше те, що саме в Палаці, з початком підготовки до новорічних дійств, я відчувала і відчуваю смак, запах, відчуття радості та ейфорії святкових новорічно–різдвяних днів. В метушні між виставою та конкурсами, Снігуронькою та Бабою Ягою розумієш
безкінечну радість, яку випромінюють дітлахи в казкових костюмах, дивлячись тобі у вічі і свято вірячи в те, що ти існуєш! Під даючись цій грі ти й сама починаєш вірити в чудеса… А чудо — це Палац. Палац, який дає нагоду залишатися дитиною. Ди-
тиною, яка вірила і вірить, що казка існує. Вірить, що на землі є місце, де ніколи не зрадять твоїм мріям, де завжди затишно і тебе чекають… Цією дитиною є я, і повірте, мені зовсім не хочеться дорослішати. А навіщо? Якщо в світі існує такий Палац.
Світлана ЛЕСИК, випускниця Школи сучасної хореографії, педагог ШСХ, солістка ансамблю “Light Dance Company”: – Ще в школі ми починаємо замислюватися про майбутнє життя, нашу роботу. У світі багато професій, тому досить важко зробити вибір і прийняти рішення. Деякі люди обирають самі, деякі діють за порадою батьків, тому що вони можуть допомогти в реалізації майбутніх планів. Я не скажу, що мистецтво для мене понад усе, воно існує в моєму житті з дитинства, коли мама привела в Школу сучасної хореографії – танець захопив мене. Думки можна висловлювати по різному за допомогою тексту, малюнків, почуттів. Я обрала свій смак .Танець – це вічний рух. Не тільки зовнішній, а й внутрішній. Танець щоразу інший: ти не можеш двічі повторити один і той самий номер, навіть якщо ти знаєш напам’ять кожен рух: щоразу це буде щось нове, з’явиться нова емоція, раптом відчується новий порив. Навчання в Школі сучасної хореографії “Light” залишило світлий слід в моїй душі Вдячна педагогам за їхнє терпіння та любов до нас. У цьому колективі вчителі розвивають і зміцнюють потреби учнів у спілкуванні з мистецтвом танцю. Завдяки їм я реалізувала себе в цьому хореографічному мистецтві. Закінчивши Школу сучасної хореографії, я стала солісткою танцювальної трупи “Light Dance Company”, роблю перші педагогічні кроки в навчанні дітей. Мені здається, дуже важливо не зрадити своїй мрії, тоді будь–яка робота буде легкою і радісною. І яке задоволення ми відчуємо, коли в руках – улюблена праця. Обирай професію за покликанням і здібностями. Я хочу, щоб якнайбільше дітей долучились до мого захоплення.
Денис ШОУРЕК, випускник Школи сучасної хореографії, педагог ШСХ: – Мистецтво існувало ще з давніх-давен. Воно супроводжувало людину протягом всього її існування. Першими проявами мистецтва були ще примітивні малюнки на стінах печер, зроблені первісними людьми. Ще тоді, коли кожному потрібно було боротися за своє життя, людина тягнулася до мистецтва, вже тоді проявлялася любов до прекрасного. Часто говорять, що у наш час люди майже перестали цікавитися мистецтвом. Я вважаю, що це не так. Часи змінюються, змінюються покоління. Не залишаються без змін і погляди, вподобання. Але є теми, що будуть актуальними у всі часи. Звісно, наше суспільство надає більшого значення матеріальному збагаченню, ніж духовному. Але це не
означає, що люди не зважають на культурне життя, не цінують мистецтво. У наш час існує багато різноманітних видів мистецтва. Це література, музичне та образотворче мистецтво тощо. Зараз природній талант людини поєднується з новітніми технологіями, створюючи принципово нові напрямки у мистецтві. Звичайно, раніше не було таких можливостей, як у наш час, але кожен митець прагнув вигадати щось особливе, зробити свій внесок в розвиток даного виду мистецтва. Ось і я ще у далекому 1999 році вирішив частково присвятити себе мистецтву, хоча на той час це було більше бажання моїх батьків та родичів. Наш вибір впав на Палац дітей та молоді, зокрема на Школу сучасної хоре-
ографії. Під час усього навчання в ШСХ та після її закінчення були різні відчуття, різні ситуації, різні моменти (були й навіть такі, коли хотілось закинути усе та нічого не робити). Але, пройшовши увесь цей шлях, тепер можна тверезо оцінити вклад ПДМ та ШСХ у мій розвиток. Насамперед, це вміння спілкуватись та працювати у колективі, оскільки якою б сильною не була людина як особистість, без спілкування їй дуже важко. Палац навчив мене дисциплінованості, відповідальності, навчив мене цінувати дружбу, дав можливість розвинутись не лише духовно та естетично, а і фізично. Одним словом, Палац – це моя друга сім’я, мій другий дім, в якому завжди затишно, весело та комфортно.
6 СІЧЕНЬ, №72, 2015
Методична робота
БеЗ sекрЕTІВ
Що треб змінити у поз шкільній освіті?
Рівненський Палац — освітній реформатор
Яким буде майбутнє позашкільної освіти? Чиновники кажуть, що запланована владою децентралізація владних повноважень гостро позначиться на різноманітних дитячих та молодіжних Палацах, центрах і подібних закладах. Хоча зникнути таким закладам, як Рівненський ПДМ, обіцяють можновладці, ніхто не дасть. А між тим керівництво ПДМ вже давно підготувало рекомендації щодо змін, які необхідно впроваджувати, щоб позашкільна освіти не лише не зникла, а й поступово ставала флагманом освіти у процесі її переходу від загальної підготовки дітей у звичайних школах до підготовки профільної, допрофесійної.
Рівненський міський Палац дітей та молоді – позашкільний заклад нового типу, єдиний в Україні працює за авторською альтернативною моделлю як Центр профільної допрофесійної підготовки та початкової професійної освіти (з 1992 р.), першим на теренах СРСР змінив статус з заідеологізованого Палацу піонерів на демократичний Палац дітей та молоді (1990 р.). Авторську модель Палацу визнали однією з найкращих і галузеві фахівці, і наука, і, головне, колеги як в Україні, так і в Європі.
Пропозиції до Проекту концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років у частині 3.5 “Позашкільна освіта” Рівненського міського палацу дітей та молоді 1) Визнати та фінансово забезпечити законодавче право кожної дитини на отримання гарантованої державою позашкільної освіти як складової структури загальної освіти України: дошкільної, середньої, позашкільної, професійнотехнічної, вищої. 2) Внести ПНЗ в перелік навчальних закладів, що забезпечують надання профільного навчання. 3) Внести у Перелік посад педагогічних та науковопедагогічних працівників (Постанова №963 від 14.06.20000) посади: - “Педагог позашкільної (профільної) освіти; - Тренер-викладач. 4) Визначити статус “педагога позашкільної освіти” (в т.ч. профільної) з встановленням кваліфікаційних категорій для “педагога позашкільної освіти” (аналогічно до категорій учителів ЗНЗ). 5) Ввести категорійність для ПНЗ залежно від структури, змісту діяльності та кількісного складу учнів та вихованців: від 500 до 2000 учнів — ІІІ категорія; від 2000 до 4000 учнів — ІІ категорія; від 4000 та більше учнів — І категорія. 6) Формувати штатні розписи ПНЗ згідно з визначеними категоріями та особливостями освітньої інфраструктури місцевої громади. 7) Забезпечити збереження і розвиток мережі позашкільних навчальних закладів, модернізацію їхньої навчальноматеріальної бази, впроваджуючи оптимальну модель їхнього фінансування. 8) Забезпечити рівний доступ до якісної позашкільної освіти дітей усіх верств населення.
Педагогічний колектив Палацу – справжній реформатор позашкільної освіти в Україні. З ініціативи Палацу дітей та молоді в Рівному розпочався процес демократизації в позашкільній галузі спочатку на рівні міста та регіону, а загалом і по Україні, що засвідчило нову парадигму позашкільної освіти. З початку 1987 року Рівненський Палац є базовим для Міністерства освіти і науки України щодо вивчення і узагальнення досвіду роботи всіх напрямів позашкільної діяльності, а з 1997 року — отримує статус першого в Україні Всеукраїнського експериментального педагогічного майданчика, опрацьовуючи дослідження з теми: “Розвиток творчої особистості в системі допрофесійної підготовки позашкільного закладу”. Результатом стало створення нової моделі позашкільного зак ладу як Центру профільної допрофесійної підготовки та початкової професійної освіти, відпрацювання базових нормативних документів з позашкільної освіти. Палац дітей та молоді – член п’яти Міжнародних асоціацій різних напрямів; співзасновник Асоціації позашкільних навчальних закладів України; лауреат Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості товарів і послуг “Золота фортуна”; лауреат семи номінацій міського рейтингу “Гордість міста”, володар Диплома Міністерства освіти і науки України “Краща модель позашкільного закладу”; засновник і організатор багатьох регіональних, всеукраїнських та міжнародних фестивалів і конкурсів, щорічного Благодійного марафону “З вірою в майбутнє”; засновник і координатор ряду всеукраїнських та міжнародних проектів з екології, молодіжної політики, журналістики, графіті, етнофольклору та ін. 12 профільних шкіл та спеціа-
лізованих центрів допрофесійної підготовки та початкової професійної освіти, 3 спортивні школи, 16 аматорських і клубних об’єднань, 25 художніх колективів Палацу крім спеціальних знань формують соціально важливі життєві компетенції, які надають можливість випускникам ПДМ бути конкурентноспроможними та соціально адаптованими. Рівненський міський Палац дітей та молоді — постійний науково-дослідний експериментальний педагогічний майданчик, результати напрацювань якого значущі для всього позашкілля країни та близького зарубіжжя. Рівненський Палац дітей та молоді – це 8 ресурсних центрів зі стратегічних напрямів позашкільної освіти в регіоні, Україні, Східній Європі. Унікальність інноваційної моделі Палацу; досвід надання профільного навчання; власна система соціального захисту; науковість досліджень та рівень отриманих результатів у ході експериментальної діяльності та їхнє значення для позашкільної освіти всієї України; уніфіковане програмне забезпечення навчально-виховного процесу та його методичний супровід; сучасний інформаційний контент – описані в наукових статтях та друкувалися у фахових всеукраїнських виданнях “Позашкілля”, “Завуч”, “Директор школи”, “Позашкільна освіта”, “Післядипломна освіта України”. Впродовж 20 років існування профільного навчання в Палаці було видано численні збірки навчальних програм шкіл сучасної хореографії, народного і спортивного танцю, екологічного центру, школи образотворчого мистецтва, гуманітарної і музичної шкіл; навчально-методичні посібники. Зокрема, “Нові технології позашкільної освіти і виховання”, де розкриваються нові технології позашкільного педагогічного про-
цесу, система роботи з розвитку творчої особистості вихованців закладу, здатної діяти в умовах ринкових відносин, висвітлюються проблеми науково-методичного і організаційно-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу ПДМ. “Від профільного навчання – до профільної освіти. Стратегія локальних змін ПНЗ нового типу” – науково-методичний посібник створений на основі педагогічних досліджень, експериментів і моніторингу досвіду авторської інноваційної моделі освітньо-виховної системи ПДМ, в якому розкриваються нові підходи і технології профільного навчання. Навчальний посібник “Сучасний ПНЗ. Новий погляд на стратегію розвитку” створений за результатами міжнародного форуму позашкільників у 2013 році. У ньому викладено концептуальні підходи щодо розвитку позашкільної освіти з урахуванням нової Концепції профільного навчання, розкрито переваги розвитку інформаційно-комунікаційного середовища Палацу, особливості соціальної відповідальності та маркетингової стратегії позашкільного навчального закладу в сучасних економічних умовах, обґрунтовано значущість соціальних практик учнівської молоді в системі профільного навчання, розкрито систему міжнародної діяльності та алгоритм впровадження освітньокультурних проектів. У 2014 році авторський колектив ПДМ під редакцією Ірини Первушевської підготував до друку новий навчально-методичний посібник “Історія альтернативи”, в якому міститься історія становлення соціально-виховної системи Палацу та досвід надання профільної допрофесійної підготовки та початкової професійної освіти. Позашкільники України та близького зарубіжжя використовують в своїй роботі також видання з досвіду роботи окремих структурних підрозділів: сім випусків “Етнокультурна спадщина Полісся”, “Етнокультурний центр у системі позашкільного закладу: концепція, досвід, перспективи” етнокультурного центру; “Технології екологічної освіти і виховання”, “Раціональне використання природних ресурсів”, “Від малого відкриття до великої науки” екологічного центру, “Методика народно-сценічного танцю” профільної школи народного танцю, “Виховання творчої особистості засобами графічного мистецтва”, “Використання сучасних художніх матеріалів та технік на заняттях з образотворчого мистецтва” профільної школи образотворчого мистецтва тощо. Протягом останніх років бренд “Рівненський міський Палац дітей та молоді” стабільний і затребуваний на ринку освітніх послуг України. А слоганом ПДМ не випадково є народжене самими вихованцями резюме: “Наш Палац. Наш Дім. Наш Захист”. Наталія КУШЕВА, заступник директора з навчально-методичної роботи Рівненського міського Палацу дітей та молоді.
БеЗ sекрЕTІВ
Ювілей
СІЧЕНЬ, №72, 2015
7
У музичний світ — крізь “Меридіан” Історія Палацу дітей та молоді — це історія окремих людей, життя яких було пов’язано із цим закладом. А ще — колективів людей, які, об’єднуючись, не лише виховували молодих людей, а й створювали цікаві творчі продукти — концерти, пісні, записи. Один із таких колективів напередодні ювілею Палацу відзначив ювілей — 35-річчя. Це вокальна формація “Меридіан” — унікальний центр розвитку у Рівному сучасної естрадної пісні, через яку пройшло чимало молоді, яка потім вже ходила іншими, більш професійними сценами. А починалось все так… – Історія цього самобу тнього колективу почалася в 1978 році зі створення вокально– інструментальний ансамблю “Юність”, яким керував Борис Шварцман, – розповідає директор Палацу дітей та молоді Ірина Первушевська. – Через рік він перейшов у руки ще однієї дуже талановитої людини – Ігоря Перчука. І колектив вирішив, що не хоче він бути “Юністю”, а хоче — “Меридіаном” — виконувати сучасні пісні різних країн світу. Таким чином, почалася славнозвісна епоха спочатку ВІА, а потім і ансамблю сучасної пісні “Меридіан”. Вони грали й співали сучасну музику. Це були старшокласники, які почули про “Меридіан” і самі запропонували себе як учасників цього колективу. – Я був тоді молодий, 15–річний хлопець, – розповідає музикант Валерій Безсалов. – Мені подзвонили, сказали, що є ідея зробити ансамбль у Палаці піонерів. У мене були знайомі, які вже грали музику. Таким чином, ми і створили свій ансамбль. Почали грати музику, яка на той час була дуже достойною. Пізніше я із задоволенням пішов у “Меридіан” вже працювати. Думаю, дуже багато людей вдячні Єлизаветі Калінкіній за те, що вона виховала їхніх дітей. Мій син, до речі, також навчався у “Меридіані”.
Катерина Грязнова
“Цвіркуни”
– Часи у “Меридіані” були найкращими для мене, – говорить Олексій Безсалов. – Там ми створили свій реп–гурт. Сіли якось троє друзів: я, Андрій і Толік і вирішили написати пісню про ПДМ. Найголовнішим там був приспів — “Підемо разом до ПДМ”! Вокальний колектив формувався переважно із дівчат, які навчалися у старших класах, вищих навчальних закладах, музичному училищі. Згодом цей колектив не мав вікових обмежень. Це була, впевнена Ірина Первушевська, музика незвична, новаторська, до якої не можна бути байдужим. – Мені було 15 років, коли я почала співати у цьому чудовому ансамблі, – згадує рівненська джазова співачка Катерина Грязнова. – Це була для мене ціла епоха в житті. І пов’язана вона із Єлизаветою Калінкіною, яка зробила вагомий внесок у розвиток мого особистого відчуття музики і себе у музиці. Я завдяки їй рано почала співати досить непрості джазові речі. Це перша людина, яка помітила в мені джазові задатки, завжди мені про це говорячи. Хоча я тоді це ще не розуміла. Але нині я це по-справжньому відчуваю. Перший запис у студії, перший серйозний виступ на великій сцені – все це було в Палаці дітей та молоді. Це перша серйозна школа для мене, особливо у джазі.
Так і сталось — джаз — це основна музика для мене. Ігор Перчук з часом відчув себе готовим до більш серйозної музики. Тому після нього колектив очолила Єлизавета Калінкіна. Вона, за словами Ірини Первушевської, набувала своєї майстерності у “Цвіркунах”, які були організовані на базі хору ансамблі пісні й танцю “Дружба”. Саме з “Цвіркунів” почалася підготовка колективу рівненського Палацу піонерів до великого концерту в “Останкіно”, який він давав у 1983 році. На базі “Цвіркунів” Калінкіна об’єднала різна вікові категорії. А самі “Цвіркуни” стали основою для колективу. Володимир Пасічник був незмінним партнером по сцені Єлизавети Калінкіної у створенні цілісного колек-
Юлія Тимочко і “Меридіан”
Єлизавета Калінкіна
тиву “Меридіан”. Пасічник керував інструментальним складом, а Калінкіна — колективом загалом. На базі художнього колективу виникла ідея створення школи естрадного мистецтва. Очолити її запросили випускницю “Меридіану Ольгу Кузь. Сьогодні школа працює, тут свого часу керувала Ольга Шепель, а нині — Оксана Василакі. За її словами, школа функціонує з 1999 року, коли вона формально відділилася від музичної школи. Учні тут здобувають вокальні навички, музично– теоретичні знання, навички володіння інструментом, а також сценічну хореографію — все, що потрібно молодій людині, яка бажає реалізовувати себе у естраді. Школа є базою для двох колективів – зразкового ансамблю дитячої естрадної пісні “Вітамін”, де керує Ірина Бойчук ,і народного молодіжного ансамблю “Меридіан”, який нині очолює Юлія Тимочко. Ансамбль “Вітамін” — це одна з половинок розділеного “Меридіану”, адже наприкінці 90–х утворилось два колективи із однаковою назвою, але різними званнями: “зразковий” (молодші учні) та “народний” (старші). А Ірина Бойчук — випускниця того самого “Меридіану”, ще нерозділеного. – Я прийшла у Палац у 1988 році, коли навчалась у
десятому класі, – говорить Ірина Бойчук. – Саме через те, що дуже хотіла співати, до цього закінчивши музичну школу. Я потрапила до класу Єлизавети Калінкіної. Палац допоміг знайти себе як творчу особистість. Я б назвала рівненський Палац окремою країною, де вирують і творчість, і наснага, і бажання чогось досягти. Із “Меридіану” вийшло багато музикантів, які нині працюють у сфері шоубізнесу в Україні, присвячуючи себе музиці. – Я щаслива, що навчалась у такому колективі, – каже співачка Олена Синьчук, яка, працюючи в Києві, виступала під іменем Cherry. – Я вдячна усім викладачам. Завдяки їм я зрозуміла, що пісня і сцена – не просто моє хобі, а моє життя. – Мені надзвичайно приємно, що ми збиралися тут для святкування цього ювілею, – запевняє Юлія Тимочко. – Це 35-річний вік, 35-річний досвід. Ці роки ми не стояли на місці, ми творчо зростали, працювали над новими ідеями, мали хороший досвід співпраці із професійними музикантами — те, з чого ми можемо брати приклад, до чого ми можемо рости. Так прекрасно, що ми можемо це реалізувати через нашу молодь, яка має сили, бажання і натхнення це робити. Записала Оксана ФУСИК.
БеЗ sекрЕTІВ
Остання сторінка
8 СІЧЕНЬ, №72, 2015
Мистецтво у моєму житті Танець — єдине мистецтво, матеріалом для якого служимо ми самі. Тед Шон
Перші несміливі кроки... Страх в очах... Переживання... Швидкий стукіт серця... Саме так я вперше зайшла в танцювальний клас. Я відчувала себе малим “гидким каченям”, яке нічого не вміє і не знає... Переді мною у вихорі танцю кружляли чарівні дівчата, танцювальні па яких були схожі на політ прекрасних лебедів... Декілька хвилин я стояла як зачарована. В мені вирували дивні відчуття. Я зрозуміла, що теж хочу стати як Вони... Тепла рука хореографа взяла мою маленьку ручку. Так я зробила свій перший крок у мистецтво, моє мистецтво... Минали роки... Я дорослішала. Мої танцювальні па
ставали все сміливішими, і кожен вихід на сцену, “розмова” з глядачами, виховували в мені нову людину, людину мистецтва. Більшість моїх однолітків зовсім по-іншому проводили свій вільний час, але я завжди з гордістю їм відповідала: “Я – Танцівник!”. В цих словах було все: щоденна титанічна праця моїх педагогів, які не просто вчили мене нових рухів, а віддавали частинку своєї душі й серця, постійні тренування, виходи на сцену... Мені хотілось завжди бути кращою, щоб не розчаровувати їх. Я розуміла, що не вправі спаплюжити мистецтво танцю. Я була непримітним матеріалом,
з якого виліплювали особистість... Школа сучасної хореографії стала для мене другою домівкою, а її педагоги – моєю сім’єю. Сьогодні я впевнена в собі особистість, людина мистецтва, педагог, і мені б дуже хотілося, щоб мої учні теж завжди заходили в танцювальний клас з палаючими оченятами і хотіли бути схожими на мене, як і я у свій час. Щоб сучасний танець став для них не просто хобі, а стилем життя; щоб стукіт їхнього серця завжди збігався з ритмом танцю; щоб вони гордо промовляли: “Я – Танцівник!”. Юлія БУРЧИК, випускник Школи сучасної хореографії
ПРОГРАМА св ткув нн 75-річч Рівненського міського П л цу дітей т молоді “11 миттєвостей зими” 17.20 – Показ вистави Жана-Поля Сартра “За зачиненими дверима” 19.00 – “Театральний капусник” за участю випускників, вихованців та педагогів Зразкової театр-студії “Маленький принц”, Народного молодіжного театру “Від ліхтаря” та театральної лабораторії “ВідСутність”
15 січня
17 січня
“Еволюція в подіях, кольорах і часі” Відкриття: 16.00 – Фотовиставки “Обличчя Палацу” 17.00 – Виставки “Еволюція в подіях, кольорах і часі” творчих робіт учнів та випускників профільної Школи образотворчого мистецтва. Діють: - інсталяція “Афіші нашого буття” - історична інсталяція “ПДМу-75” - фотовиставка різдвяної обрядової атрибутики - фотогалерея “Хорові миттєвості” - фотогалерея випускників профільної Школи сучасної хореографії, які продовжують свій шлях з обраної спеціалізації
“Естафета поколінь у спогадах…” 15.00 – “Літопис Зорепаду”: - презентація оновленого сайту ПДМ - презентація спецвипуску міської газети для молоді “Без секретів” - посвята в журналісти 17.00 – “Біля сімейного аль- 19 січня бому” — шоу для всіх: “Егіда добрих справ, ідей, - “Палац сьогодні” проектів” - Миттєвий флеш-моб 15.00 – Благодійна без18.00 – Вечірки, тусовки з строкова акція — “Ми разом” випускниками (online): 18 січня - Корпорація благодійності “Експромт емоцій” - Зворотній зв’язок 12.00 – Відкриття експо- Аукціон на поміч зиції, присвяченої 35-річчю 16.00 – “Добро на Різдво” театру “Від ліхтаря” 12.30 – Інтерактивна зу- — підбиття підсумків ІІІ Акції стріч поколінь (відео, фото- щодо адресного втілення мрій учасників презентації) 18.00 – “Грані майстер15.00 – “Початок традиції”: вистава Рівненського облас- ності”. Благодійний класного музично-драматичного концерт профільної Школи театру “Вовк Вороні не Їжак, народного танцю в рамках Благодійної безстрокової але й не Заєць” 16.00 – Майстер-клас від акції “Ми разом” випускниці Народного моло20 січня діжного театру “Від Ліхтаря”, “Етнокод сучасності” актриси драматичного театру Розколяда в ПДМ: Катерини Лапіної та випусз 11.00 – Колядки, щедрівки кника Палацу, актора драматичного театру Станіслава та йорданські пісні від гуртів Етнокультурного центру Лозовського. 14.00 – Демонстрація доку17.00 – Перформенс “Вихід… двері!!!” (презентація ментального фільму “Красна короткометражного фільму, Маланка” 15.30 – Колядування, щеперформативне дійство)
16 січня “Екологія життя” 10.00-13.00 – Реалізація заходів міського проекту “Соціальна інтеграція та розвиток екологічної активності учнівської громади міста задля збереження довкілля та сталого розвитку” 14.00 – Екологічна акція “Парад сніговиків на захист клімату” 16.00 – Екологічний квест “10 сходинок до сталого розвитку”
Без секретiв
газета для молоді Адреса редакції: 33028 м. Рівне, вул. Кн.Володимира,10. Над випуском працювали учні школи журналістики Палацу дітей та молоді.
дрування та обряд “Водіння 23 січня коня” — віншування та по“Епопея Мега-Креативу” бажання 15.00 – “Палацу-75” — пре16.00 – Школа побутового зентація ювілейної Абетки народного танцю ПДМ 18.00 – “ДРУГЕ НАРОДЖЕН21 січня НЯ” — ювілейний гала-концерт “Експедиція творчості” 15.00-17.30 – Майстер- художніх колективів ПДМ 21.00 – Фаєр-шоу класи: з журналістики, з сучасного вокалу, з ансамблевих форм, з реалізації проектів, з лідерських компетенцій, з художньої гімнастики, з ведення бізнесу... 18.00 – “Дубль два”. Благодійний клас-концерт профільної Школи сучасної хореографії
24 січня
з 12.00 – “Коло дружби” учнів профільної Школи народного танцю з представниками греко-католицької місії м. Івано-Франківська та дітей “Дому милосердя” з містечка Святого Миколая. 15.00 – “Платформа єдності”. Brainstorming молодіжної Палати ПДМ, парламенту дітей міста, представників молодіжних громадських організацій Палацу та представників молоді з міст-партнерів Рівного (Польщі, Словаччини, Словенії). 18:00 – “Клубна вулиця” за участю клубів та творчих об’єднань ПДМ
25 січня
“Ексклюзив досягнень” 15.00 – Прес-конференція з авторами ювілейних видань ПДМ 18.00 – Брифінг Жоель Борде, психолога, наукового співробітника CSTB, члена СEMEA Франції та Мухамеда Тюлі, члена СEMEA 22 січня Франції, координатора між“Експрес єдності, вірнос- народного молодіжного ті, партнерства” (Європа- проекту “Молодь проти насильства”. Україна-Рівне-ПДМ)
Засновник – МГО “Сприяння позашкільній освіті, соціальному захисту дітей і підлітків Палацу дітей і молоді”.
“Енергія тріумфу” 12.00-15.00 – Зірки Палацу на “Червоній доріжці”. Пряма телевізійна трансляція; відео-, фоторепортаж 16.00 – ХХІІ родинне свято “Золотий апельсин”: - “Топ-30 унікальностей ПДМ” - церемонія нагородження переможців “Золотого апельсину – 2014” - Шоу “Еліксир молодості” “Золотих перегонів” (батьки і діти) 20.00 – Ювілейне рандеву
Свідоцтво про реєстрацію РВ №351 від 29 листопада 2002 року, видане управлінням у справах преси та інформації.
Наклад 2000 прим. Зам. №____