к Розу мн и № 1 2015 березень
6 д i в iв к о р
яскрава бразилiя Гекон екстр ема
л
мов
р ф и ац
У ноМерi ти дiзнаэ шся про: 3 ст.
мову цифр
цiкаву тваринку гекона
8 ст.
виготовлення льодяникiв
10 ст.
оповiдання про маскування
12 ст. в Нав
ці
міся
2
у за
.
іт
Вiдправишся у подорож до Бразилii 16 ст
ло св ко
12
рослини
6 ст.
баова, а й цифри. У сл е ш ли не ь ут ож Говорити м ення цифр, оя історія виникн св є у іт св ах ов м гатьох чисел. і власне розуміння и чб лі и об ос сп ої св
РИМСЬКІ ЦИФРИ Для запису чисел нерiдко використовували знаки, якi були й буквами. Так, у Давньому Римi стали замiсть цифр використовувати букви, але не всi, а лише сiм — I, V, X, L, C, D, M. Iз цих букв складали рiзнi комбiнацii чисел. А от нуля у римських цифрах нема!
Число
ЦИФРИ МАЙЯ Древнiй народ майя користувався при лiчбi крапочками i паличками. А нуль був у виглядi мушлi. Цей народ був дуже схильний до математики, адже рахував не лише на пальцях рук, а й нiг. Напевно, на давнiх доiсторичних базарах майя усi ходили босi!
1 5 10 50 100 500 1000
Римська цифра I V X L C D M
Число 2015 має такий вигляд: MMXV. А щоб збільшити цифру в 1000 разів, над відповідною буквою ставили риску вгорі: L = 50000. Поглянь навколо, де можна побачити римські цифри?
3
МОВНІ ДИВА
ЯКІ ЦИФРИ НАЙЗРУЧНІШІ? Дуже давно українці теж використовували букви для позначення цифр: 1 — «А», 2 — «В», 3 — «Г», а лише пізніше стали писати цифри, якими користуємося й зараз. Їх і вважають найзручнішими. Адже ці цифри використовує майже увесь світ. Народилися вони у давні часи в Індії. Згодом їх переробили араби, відтоді їх стали називати арабськими. Незважаючи на те, що напрям арабського письма справа наліво, цифри в арабській мові все одно пишуть так само, як і ми, — зліва направо.
4
3 + 4 = БАГАТО У мові народу адзера, що в Океанії, є тільки дві цифри — 1 і 2. А як же бути, коли, наприклад, на
вулиці збирається трійка дітей? Тоді кажуть, що їх «два і один». Коли шестеро — «два, два і два», а коли семеро і більше, то, не мудруючи, кажуть «багато».
ПОТРАПИТИ РУКОЮ В НЕБО Індіанське племя піраха, що живе на берегах Амазонки, зовсім не вміє рахувати. Якщо треба полічити до чотирьох, то кажуть «небагато», а більше пяти — «багато». Вони не помітять різниці, коли ти покажеш один чи два пальці. Та й, власне, слова «палець» у них немає. Проте є слово «рука», тому вони дуже чемні, й пальцем нікуди не тицяють, а лише показують рукою.
ДВА — ЦЕ ДОВГЕ, КОРОТКЕ ЧИ КРУГЛЕ? Нівхів, які живуть у Сибіру, дитяча лічилочка «Раз, два, три, чотири, пять — вийшов зайчик погулять» може збити з пантелику. У їхній мові важливо знати, що рахуємо — зайців, моркву чи щось інше. Адже, наприклад, для двох човнів і двох ведмедів у них зовсім різні назви чисел. А ще у них різні назви чисел для довгих предметів, коротких, круглих, тонких....
СМИКАТИ ЗА ВУХА ІНОДІ КОРИСНО Деякі папуаські племена рахують, використовуючи не лише пальці, а й інші частини тіла. Так, у племені телефол цифра 1 — це мізинець лівої руки, 8 — лікоть, 12 — ліве вухо, а 14 -— ніс. Мабуть, кожен учень у школі телефол мріє, щоб учитель посмикав його за ліве вухо.
5
ЖИВОСТВІТ
ДОБРОСУСІДСТВО Якщо ти спокійно сприймаєш прудку тваринку, що бігає по стінах і стелі, ти — хороший сусід для гекона. Ці швидкі ящірки у тропічних країнах нікого не здивують навіть у кавярні чи перукарні. А от наші земляки-природолюби тримають їх у тераріумах і турботливо годують жучками.
ІМЯ: Гекон Місце проживання: Тропіки та субтропіки Улюблена їжа: Комахи та павучки
СУПЕРЛИПУЧКА Лапки гекона — найдосконаліша «липучка». Вона не лишає ліпкого сліду, легко відстає та не забруднюється. Як же вона тримає гекона навіть на стелі? Цей секрет розгадували більше 2000 років і розгадали тільки за допомогою сучасної техніки.
Учені намагаються винайти матеріал, подібний до того природного, що вкриває геконові лапки. Черевички та рукавички із такого матеріалу зробили б людину «спайдерменом».
6
ТАЄМНИЦЮ ГЕКОНА розкрив електронний мікроскоп. Велике збільшення показало: із споду його лапки всіяні дуже дрібними щетинками. Розміщені вони у мільярди разів щільніше, ніж найгустіша шерсть (якби так само густо росло волосся, голова б мала розмір футбольного поля). При тісному контакті лапок гекона з поверхнею і виникає сила, яка його тримає.
А ТУТ Я МЕШКАЮ :)
ГЕКОН-ЕКСТРЕМАЛ ШВИДКА РЕАКЦІЯ
ВІДЧАЙДУШНІСТЬ Утікаючи від щелеп ворога, гекон може зняти власну шкіру так само легко, як ми — пальто. І без паніки: відросте нова.
Ти не встигнеш і оком змигнути, як гекон вже заліз на стіну, пробіг по стелі й зник... невідомо в якій щілині. Рятівна реакція на небезпеку!
СПРИТНІСТЬ Полюючи на комах, гекон завмирає і стає «частиною середовища», а нападає миттєво. Схибив — залишився голодним.
7
ЦІКАВА ПРИРОДА ФАКТИ ПРО РОСЛИНИ Перші живі істоти (бактерії) з’явились на Землі приблизно 3,5 млрд років тому. Чимало з них поглинали необхідну для життя енергію безпосередньо із сонячного світла і перетворювали вуглекислий газ та воду на складні органічні речовини, з яких складалося їхнє тіло. Від таких бактерій походять водорості, а від них — наземні рослини. А киснем почали дихвати тварини.
Найвища рослина (до 112 м) — секвоя вічнозелена з Каліфорнії. Найменша квіткова рослина (до 1 мм) — вольфія, родичка ряски.
8
Царство рослин Як рослина живиться? На відміну від людей і тварин, рослина не може живитися твердою їжею, адже у неї немає травної системи. Тому їй доводиться самій створювати для себе білки, цукри і жири. Усі ці складні органічні речовини рослини утвоюють із води, розчинених у ній ґрунтових мінералів, вуглекислого газу і сонячного світла. Взимку світла бракує, вода в ґрунті замерзає, і рослина тимчасово завмирає, ніби впадає в сплячку.
Чому рослинний сік тече стеблом знизу вгору? Листки рослини постійно випаровують воду і за рахунок цього притягують до себе воду із стебла і коріння. А коріння постійно поглинає воду з ґрунту.
Чому рослини не рухаються?
Як відбувається фотосинтез?
У них немає мязів і нервової системи, вони міцно закріплені корінням в ґрунті. Та все ж рослини або їхні частини здатні повільно рухатись: наприклад, соняшник протягом дня повертає головку вслід за сонцем, кульбаба закриває суцвіття-кошики до ночі і знову розкриває їх уранці... А венерина мухоловка може швидко захлопнути листок-клапан.
Знизу листки мають маленькі отвори — продихи, якими поглянають вуглекислий газ із повітря. Під дією сонячного світла з вуглекислого газу утворюються вуглеводи — цукри і крохмаль, якими й живляться рослини.
Як літають насінини і плоди? Вони літають, звичайно, не самі, а на крилах вітру. Для цього плоди берези і насіння сосни мають крильця, плоди кульбаби — парашути, а плоди клена і ясена — лопаті, як у гвинта вертольота. Насіння тополі покрите тонкими білими волосками. Це і є той пух, який улітку літає вулицями міст і сіл.
Чому коріння рослин покрите волосками? Основна функція коріння — знайти і поглинути якомога більше води. Щоб збільшити всмоктувальну поверхню, коріння покрите тонкими волосками, завдяки чому один корінець може поглинути вдесятеро більше вологи! На кінчику корінець покритий чохликом, який виділяє слизистий секрет. Він допомагає кореню ковзати між частинками ґрунту.
Чому рослини зелені? У листі рослин міститься особливий пігмент, який називається хлорофіл. Цей пігмент здатний поглинати сонячне світло, але не все! Тобі вже відомо, що світло можна розкласти на кілька кольорів. Так от, рослини поглинають синій, червоний і жовтий кольори спектра, а зелений відбивають!
Чому життя на Землі неможливе без рослин?
Чому погано, якщо
Коли на Землі зявилися перв містах на стунах ші рослини, в атмосфері було дуже мало кисню. Завдяки будинків не росте мох? фотосинтезу рослини поступоЦе означає, що повітря в во наситили повітря киснем, і місті вкрай забруднене. У зарешта живих істот дістала можбрудненому навколишньому ливість дихати. середовищі мохи швидко гинуть.
НО!
НЕЙМОВІР
: ь воду т ю п агло добу ни спр урудзи за и л с о Р ук 1 га к и! тільки є 600 т вод а випив
9
ЕВРИКА Прозорі льодяники схожі на кольорові крижинки, до того ж ними можна ласувати. А скільки у них різних смаків, а форм! Найвибагливіші різновиди цих цукерок роблять справжні майстри цієї справи власноруч. У каструлю з водою сиплять цукор. Добре розмішують і доводять до кипіння.
1
Потім у суміш додають глюкозу — густий прозорий сироп.
2
3
СЛІДАМИ ІСТОРІЇ Улюбленими ласощами наших пращурів у давнину були зацукровані у меду фрукти або горіхи. Також варили цукерки з кленового сиропу. Особливим шиком для найбагатших були солодощі з вареного цукру, який виготовляли з цукрової тростини і везли з Китаю. І лише в XIX сторіччі, коли додумалися робити цукор із цукрового буряку, цукерки стали доступні усім.
4
10
Суміш, схожу на рідку сметану, виливають на спеціальний стіл у вигляді піддонів із бортами.
Суміш нагрівається до високої температури (блисько 60 градусів) та вариться близько півгодини при постійному перемішуванні. До суміші додають ароматизатор — з ароматами будь-яких фруктів.
5
Тепер майстри-цукерники добира- 6 ють кольори майбутнього льодяника відповідно до задуму. Якщо, скажімо, це буде льодяник із малюнком полунички посередині — беруть 7 червоний барвник і фарбують ним певну частину суміші. Інші частини суміші фарбують іншими яскравими кольорами.
8
10
Кожну кольорову частину рідини вимішують руками, доки вона не стане вязкою. Кольорові шматочки «карамельного тіста» розкачують на млинці на спеціальному столі, що підігрівається, аби було пластичним і не затверділо раніше, ніж треба.
Кольорові млинці кладуть один на один у певній послідовності відповідно до задуму малюнка всередині майбутньої цукерки. Виходить великий валик із кольоровим малюнком на зрізі. 9
Для посилення смаку в суміш додають лимонну кислоту. Із великого валика, як із пластиліну, цукерник витягує довгу вузьку трубку, яка зберігає візерунок великого валика і називається стрижень.
Стрижень нарізають на однакові відріз- 11 Трубочки нарізають на стовпчики однакової товщини. На зрізі ти ки, подібні до вузьких свічок. Їх кладуть побачиш задуманий малюнок. вряд на стіл і качають доти, доки вони повністю не вистигнуть.
11
ЧИТАЙЛИК
Дмитро Ємець
МАСКУВАННЯ (переклад з російської)
12
Сталося це на зимових канікулах. Вітько Хитренко, Колька Єгоров і Антон Даниленко верталися з дня народження Рити Самойлової, де вони щойно подивилися новий бойовик. У фільмі герой-ніндзя маскувався, зливаючись із зеленню і стовбурами дерев, пірнав у ставок і дихав через бамбукову трубочку. Ніндзя ховався так спритно, що його протягом усього фільму не могли схопити сотні самураїв, які затято гналися слідом за своїм ворогом. — Биймося об заклад, що я зможу так замаскуватися, що ви мене не знайдете, хоч і будете зовсім поруч! — заявив Хитренко. — Аякже! — засміявся Коля Єгоров. — Теж мені ніндзя знайшовся! І хвилини не мине, як ми тебе знайдемо. — Добре, — сказав Вітя. — Перевірмо. Дайте мені три спроби та по півгодини часу на підготовку кожної. — Як це по півгодини? — не зрозумів Антон. — А так. Ви підете з двору й пообіцяєте півгодини за мною не піддивлятися, щоб у мене був час замаскуватися. — Та ти за півгодини на інший край селища втечеш! Звісно, там тебе не знайти, — гмикнув Колька. — Ні. Я обіцяю ховатися тільки на нашому подвір’ї. — І нікуди звідси не йти? — Нікуди. — Домовилися. Можеш ховатися тричі поспіль. Але затям: якщо ми знайдемо тебе всі три рази, то ти віддаси нам свій снігокат, — попередив Антон. Вітя задумався, щось прикидаючи. — Гаразд. Та якщо хоч раз ви мене не знайдете, то весь місяць купуватимете мені по морозиву щодня! — оголосив він свою умову. —Згода! Тоді: раз, два, три — почали! — хлопці засікли час і пішли до Даниленка гратися на комп’ютері, а Вітько побіг готувати своє маскування. Рівно за півгодини Антон і Колька вийшли у двір і роздивилися навкруги. Вони не раз бавилися тут у хованки та знали всі закапельки, тож були певні, що запросто знайдуть Вітька. Проте ні за залізним ящиком з піском, ні за бортиками ковзанки, ні за дошками його не було, а більше ховатися тут ніде. — Ти впевнений, що він не в себе дома сидить? — з сумнівом спитав Даниленко. — Він не став би порушувати правила. Пошукаймо ретельніше, — сказав Колька. — Треба застосувати дедуктивний метод. Він почав уважно розглядати сніг і помітив сліди, що йшли від Вітькового під’їзду до одного з дерев. Єгоров підійшов до цього дерева, задер голову й побачив майже на самісінькому вершечку Хитренка, який сидів на гілці.
— Злазь, ніндзя! — гукнув Коля. — Ми тебе знайшли! Засмучений Вітько зліз із дерева. — У мене ще залишилось дві спроби, — похмуро нагадав він. — Добре, але не забувай про снігокат. За півгодини ми знову будемо тут, — засміявся Антон і вони разом з Колею попрямували в під’їзд. Вітько якийсь час чухав потилицю, оглядаючи подвір’я, а потім хитро посміхнувся. Через півгодини хлопчаки знову вийшли з під’їзду. Вони вдруге оглянули всі потаємні місця й усі вершечки дерев (а раптом Вітько знову туди видерся), але їхнього друга ніде не було. — Ти ба, як заховався! І не знайдеш його! — сказав Колька. — Бачиш оту бабцю? Спитаймо в неї, де Вітько! — запропонував Антон. — Вона тут сиділа й, певно, бачила, куди він ховався. — Ну, спитаймо, — кивнув Коля, і хлопці підійшли до бабусі. Вона згорбившись, сиділа на лавочці. Її обличчя було повністю закрите вовняною хусткою. — Бабусю, ви тут хлопчика не бачили? Куди він сховався? — спитав Колька. Та бабця не відповіла, а тільки ще більше згорбилась. — Глуха, напевно, — сказав Антон. Він хотів уже піти, аж раптом випадково глянув на бабусині ноги. Вона була взута в чорні тупоносі черевики – такі самі, як у Вітька! Даниленко пам’ятав ці черевики, бо теж такі хотів.
13
— Оце так-так! Бабцею вбрався! Треба тебе терміново сфоткати! — Якби не черевики, то ви мене не знайшли б! Хіба ж я винен, що на мене бабусині чоботи не налізли? — образився Хитренко і почалапав перевдягатися. — У тебе лишилася остання спроба! Відлік уже почався! — прокричав йому навздогін Антон.
14
Минуло півгодини, і хлопці знову вийшли на подвір’я. Вони розраховували цього разу знайти Хитренка без особливого клопоту, та де там! Ані підозрілих ба бульок на лавочках, ані нових слідів на снігу вони вже не виявили. Друзі обійшли весь двір, зазирнули в кожний закапелок, ретельно оглянули всі дерева, але Вітько наче крізь землю провалився. — Дивися, сніговик, — сказав Колька. — Та плюнь ти на нього. Мабуть, якась малеча зліпила, — відмахнувся Антон. — Ти точно скрізь перевірив? — Точно. — Може, він у себе вдома сидить? — Може й сидить. Гукнімо «Здаємося!» — і якщо він не вийде, значить, удома, — запропонував Антон. — А якщо його нема у дворі, то він однаково снігокат програв. Ми ж не домовлялися деінде ховатися. — Добре, гукаймо, — погодився Єгоров, і вони закричали: — Здаємося! Агов, Хитренко, ми здаємося! Вилізай! Вітько не обізвався.
— Отже, він удома, — з полегшенням сказав Колька, аж тут за їхніми спинами почулося: «Ап-чхи!» Хлопчаки озирнулися, але, крім сніговика, тут не було нікого. Друзі здивовано перезирнулися, не розуміючи, хто це міг чхнути. Раптом сніговик здригнувся і розсипався, а з нього, чхаючи, з’явився Вітько! Він був увесь у снігу і хапав дрижаків. — Т-т-то як, н-не зн-найшли? — дрібочучи від холоду зубами, спитав він. — Т-так в-вам і т-треба! — Ти весь цей час у сніговику просидів? — Антон був вражений. — А д-де ж іще? — А як ти там опинився? — Дуже п-просто. П-попросив малечу, і вони мене з-заліпили. — Та як же ти дихав? — Через т-трубочку! Дивіться і запам’ятовуйте! — Вітя показав трубку для підводного плавання, кінець якої, виявляється, непомітно стирчав з потилиці сніговика. Це була очевидна поразка, і Даниленко з Єгоровим її визнали. Вітько, відігрівшись, цілісінький місяць гордо поїдав перед усім класом своє чесно здобуте морозиво. — Усе-таки Вітько нас перехитрив! — казав Даниленко. — Що ж ти хотів: прізвище в нього таке, — відповідав Колька.
Художник Інна Черняк
15
12
в Нав
ці
у за міся
Фотик напоготові? Мандруй і клацай: мавпу розалію, крокодила, жовтодзьобого тукана, квіти орхідеї, водяну лілію Вікторію регію з листям, на якому можна сидіти, дерева-кактуси, веселку над водопадом... Хух! Може тепер на пляж? Та перш, ніж пірнути в океан, забий два м’ячі у ворота котроїсь пляжної збірної.
ло св о к
іт
БР аЗ ил i я
ДАЛЕКІ МАНДРИ
Столиця Бразилії: Бразиліа річка Амазонка
БРАЗИЛІА
Прапор
Державна мова: португальська 16
кеа н
Національна валюта: реал
Ти
водоспад Ігуасу
йо
Герб
еан к о й хи
чн и нт а л Ат
и
Слово Бразилія походить від назви «пау бразіл», що означає «вогняне дерево». Воно відоме міцною червоною деревиною.
У місті Манаус є музей індіанців — корінних жителів Бразилії.
АМАЗОНІЯ - ДИКЕ ЦАРСТВО РІЧКИ АМАЗОНКИ У цьому зеленому світі можна заблукати і ненароком потрапити в гості до справжніх індіанців. Джунглі Амазонії для них — рідний дім. Деякими секретами життя серед природи вони діляться і з туристами: з якої ліани добути воду, як розрізняти голоси хижаків. Ой! А оте мовчазне і колюче, що на дереві?.. То деревоподібний дикобраз, дуже мирна тваринка. Але нам вже час повертатися до цивілізації.
Амазонські ліси називають легенями планети, адже вони виробляють 50% кисню на всі Землі.
17
ДАЛЕКІ МАНДРИ
ТОЙ, ХТО ОБІЙМАЄ СВІТ Сідаймо у вагончик фунікулеру і їдемо вгору — на найвищу вершину в Ріо! Звідси місто внизу як на долоні. А он той, найбільший у світі стадіон здається блюдцем. А тепер повернись і глянь угору. Перед тобою велентенська (як 13-поверховий будинок) статуя Ісуса Христа. Розкинувши руки, він немов обіймає увесь світ.
ТРАДИЦІЇ – КАРНАВАЛ Що то за велечезний тортисько їде вулицею, а шоколадні фігурки на ньому запально танцюють під ритми самби? Цей танець — дух грандіозного шоу — бразильського карнавалу, що проходить у лютому. На кілька днів Ріо-де-Жанейро перетворюється на місто-свято!
ГОРДІСТЬ БРАЗИЛЬЦІВ – ФУТБОЛ «Удар по воротах — г-о-о-о-л!» Це сниться бразильцям мало не з пелюшок. Футбол на стадіонах, пляжах, на екранах у кафе... Кожен тут уявляє себе трішечки... Пеле. А доки не став чемпіонов світу - завітай в унікальний музей футболу, що в місті Сан-Паулу.
ПЕРЕВІР СЕБЕ 18
1
3
2
4
5
8
По вертикалі:
1. Столиця Бразилія. 3. Повноводна річка Бразилії. 6. Грошова одиниця Бразилії. 7. Танець, який виконують під час карнавалу в Ріо.
По горизонталі:
2. Океан, що омиває Бразилію. 4. Місто, в якому знаходиться величезна статуя Ісуса Христа. 5. Жіноче ім’я та назва лілії. 8. Місто, в якому знаходиться музей індіанців.
6
7
СЛОВНИЧОК уилії — порт
ова Браз десяти Офіційна м ти нею до и іч л о П . а гальськ так: йш), можна ось ), treis (тре ш й о (д is o у), seis um (ум), d cinco (сінк ), у т р а у (к йт у), quarto ечі), oito (о (с te e s ), ш (сей ). , dez (дейш і) в о (н e v o n едро, Жор П — ів ц п хло блук Хто з цих айбільше я н їв з — с ло же чи Кар (maçãs)? açãs. eu nove m m o c ro d e çãs. P quarto ma u e m o c s Carlo ãs. u oito maç e m o c e rg Jo
19
Комп’ютерна верстка та дизайн Музики Олександра 446-КОІ ПЕК НАУ 2015