"Культура і життя", № 1 (4676), 1–14 січня 2016 р.

загальнодержавна

№1

всеукраїнський тижневик 1–14 січня 2016 р.

щоп’ятниці

Крим

стор. 3 Львів

стор. 9 Київ

стор. 5

На фото: сцена з вистави «Пригоди бременських музикантів» Національної оперети

К*Ж

газета

стор.

12-13

Казковий дивосвіт

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

2

актуально

редактор Єлизавета КРАСНІЧЕНКО

Труп «руського міра» проплив по українських новорічних вогниках

 «РУСЬКОМІРНА НАВАЛА». ДРУГА ХВИЛЯ

Кожен місяць, день, кожна година, прожита без «руського міра» віддаляє нас від окупації. Військової і духовної. Причому духовна окупація страшніша і підступніша. Саме вона породжує сепаратизм, колаборацію і ненависть до українців і України. Проживши такий важкий рік, рік боротьби і війни, рік, у якому гинули наші воїни-захисники, надіявся, що щось змінилося на краще хоча б у тій сфері, яку найпотрібніше змінити. Маю на увазі найперше телебачення, бо воно найбільше впливає на свідомість народу і є найсильнішою зброєю в цій війні. Перемикав телеканали весь вечір і всю новорічну ніч. Стало гірше, ніж при бандюковичу. Україна зникла з телебачення зовсім. Очевидно, що запущено новий проект окупації, так звана «друга хвиля». Проект із побудови неукраїнської України. Суцільні «руськоязичні» передачі і шоу, в яких українська мова звучить виключно для означення якихось ідіотів. Як ви хочете мати захисників України, якщо виховуєте дітей на російських мультфільмах і попсі? Окрема тема – «гумор». Вас не тягне блювати від суцільної «кварталізації» українського інформаційного простору? Спочатку ніби і нічого, а далі стає противно. Невже немає українців в Україні, щоб поспіль транслювати це лайно? І день, і ніч? У нас війна, не забули? Де передачі про наших бійців? Де поздоровлення? Де репортажі про них? Не змогли захопити танками і градами, то захоп­ люють телевізором і газетами. Ви бачили, скільки дебілів хапають зранку БЕЗКОШТОВНУ російськомовну і російськодушну газету «Вєсті»? Скажіть мені, чи буває щось безкоштовне? Правильно. І саме там.

У тисячі разів збільшився за рік психологічний тиск на українців: «Ми, руськоязичниє житєлі, всє патріоти і защітніки Украіни! Какоє ви імєєтє право нам навязивать вашу сєльськую мову?! Ідітє в пєнь с вашей украінской Украіной! Нє за то ми виходілі на Майдан і гнілі в окопах, шоби ви, проклятиє нацикі, навязивалі нам ваш нєдоязик!» – це коротенький синопсис (зміст) аргументації. Причому агресивної. Недарма корінь однаковий – агресія. І тут у радісному екстазі сплітаються, як не печально, «руськоязичні патріоти» і сепаратистські «ополченці» Лугандону. Але це «сплетіння» ясно показує на нашу зброю захисту – українську мову і культуру. І саме на неї і спрямований новий «удар руськіх богов». Небезпечний тим, що повзучий і замаскований. Я щойно повернувся з Чехії, Польщі і Австрії – там чомусь не транслюють «руськоязичного» коміка всіх часів і народів, не збиткуються з чехів, поляків і австрійців і не зображають їх унтерменшами. Може саме тому там і немає війни? І не треба розказувати про те, що «не хочеш – не дивися, або перемкни на інтернет». Я-то не дивлюся. Але 90% народу споживає те лайно. А ми дивуємося невмирущому «совку» в Україні і сепаратистським антиукраїнським мітингам. Сашко ЛІРНИК

Наталія ЛИГАЧОВА Цікава тотожність спостерігається у концепціях новорічних концертів двох великих вітчизняних телеканалів – «Інтера» та «України», навіть використання одних і тих самих пісень – вплине, впевнена, на подальший розвиток вітчизняного ТБ. оно нарешті поста­ вить крапку і змінить напрямок теленово­ річних проектів, які багато років успішно експлуа­ тували канали, націлені на російськомовну аудиторію – покоління тих, кому за 50, частина з яких досі відчуває ностальгію по «совку» і ще до­ недавна жила у світі, створе­ ному російськими серіалами. І станеться це не тільки че­ рез зрозумілу вже всім, споді­ ваюсь, очевидну вичерпаність «золотої жили». Але й через уперте небажання деяких те­ леменеджерів побачити реа­ лії рідної країни і ті колосальні зміни, які насправді відбува­ ються, і передусім у свідомості громадян. Отже, незважаючи на при­ родну різницю сюжетів, що об’єднують музичні концерт­ ні номери, «Інтер» і «Украї­ на» пішли практично одним шляхом. А саме – «одних і тих самих старих пісень про… не важливо про що», переспіва­ них актуальними на сьогодні артистами. Зрозуміло, що на­ прикінці 2015-го практично ВСІ співаки на обох каналах були українськими. На відміну від попередніх років, коли се­ ред кіркорових, кобзонів, вале­ рій, корольових та інших пред­ ставників російської попси лише інколи мелькали україн­ ські Ані Лорак, Таїсія Повалій і неначе вишенька на тортику – Софія Ротару. Цього разу оби­ два канали дотримувалися ви­ мог Національної ради. Були, звісно, і відмінності між цими концертами – скажу наперед, що практично всі – на користь каналу «Україна». На «Україні» в репризах між музичними номерами, які ви­

В

конували то Олексій Вертин­ ський, то ведучі телеканалу, дотримувалися двомовності. А от на каналі «Інтер» укра­ їнську мову почути, окрім як в декількох піснях, мені наго­ ди не випало. Не знаю, мож­ ливо, не уважно дивилася. На «Україні» було більше україн­ ського пісенного репертуару. Також, окрім російських «хі­ тів», набагато частіше, ніж на «Інтері», звучали світові хіти. На «Україні» словесні під­ ведення до пісень були про­ сто ходульними. На «Інтері» ж навіть ці репризи відсилали глядача то до російських сері­ алів, то до персонажів росій­ ського розмовного жанру, то до російських реалій. Напри­ клад, відомі поколінню віком 50 років і вище «Маврикіївна і Микитівна», тільки у виконан­ ні українських акторів. Навіть у центральній парі ведучих концерту натуральний, але дисидент у своїй країні і до­ зволений в Україні росіянин, Михайло Єфремов опинився поряд з Ольгою Сумською, ко­ тра, однак, явно «косила» під Ксенію Собчак (хоча, можли­ во, хтось побачив у них прото­ тип персонажів «Іронії долі» Андрія Мягкова та Барбари Брильської). Тобто Безлюд­ на – топ-менеджер «Інтера» – цього разу (явно на догоду Нацраді та патріотично закло­ потаній громадськості) просто переодягнула «руській мір» в український прикид. Зна­ ки і меседжі, так звані «паро­ лі і явки», однак, залишила ті самі. Так би мовити, «шифро­ грама». При цьому вона спробува­ ла якось осучаснити дійство, поборотися за молодого гля­

дача. Вилилося це у фанта­ смагоричне об’єднання. От уявіть: «Маврикіївна і Мики­ тівна» сусідять із кітчевим ре­ пертуаром радіо «Шансон», з приспівами на кшталт «аби голою ходити перед тобою» і «піцу тобі приготую» (Марія Яремчук з піснею російсько­ го гурту «Градуси»). Водно­ час танці, які супроводжува­ ли номери, були немов для стриптиз-бару. Причому для тих, хто, можливо, як я, за­ ймався зеппінгом концертів на «Інтері» та «Україні», різ­ ницю у підході до аудиторії можна було побачити навіч. Оскільки, повторюся, пісні іноді на обох каналах звучали одні й ті самі, то можна було порівняти «художнє втілен­ ня», наприклад, відомої пісні з «Діамантової руки» – «Допо­ можи мені» – там і там. Порів­ няння вразило. Простіше кажучи. Вдень 31го грудня моя 24-річна дочка, що взагалі-то не часто обгово­ рює зі мною проблеми укра­ їнського ТБ, вирішила раптом поділитися своїми враження­ ми. «Мамо, – промовила Катя, – з року в рік українські теле­ канали стають все гірші й гір­ ші, дивитися абсолютно не­ має нічого. Навіть у Новий рік. Якісь безглузді вогники, якісь “Ялинки” на “Новому каналі”». Я відповідаю: «Так ви ж, мо­ лоді, ТБ не дивитеся вже, воно на вас тепер і не орієнтується, в основному для тих, кому за 50…» На що Катя раптом бурх­ ливо відреагувала: «Так ми б хотіли дивитися! Ми б хотіли дивитися наше, українське, мо­ дерне телебачення. Але його ж немає! Немає нічого для нас, і ми дивимося ТБ західне». Тобто спочатку наші теле­ менеджери під гаслом «на­ род цього хоче» здійснили не лише ідеологічну «совкови­ зацію» вітчизняного ТБ під чуйним російським керівниц­ твом, присмаченим рублем, але і його тотальну «барбоси­ зацію», тобто примітивізацію. Тепер, коли воно почало, зо­ крема й унаслідок цього, втра­ чати аудиторію, цікаву для рекламодавця, воно намага­ ється всіма засобами поверну­ ти молоде покоління до екра­

нів. Йдучи при цьому шляхом вже не просто «барбосизації», а «порноїзації» та просто не­ стримної вульгарщини, на рів­ ні персонажів з Кільцевої до­ роги та їхніх клієнтів. Панове олігархи, ви й надалі будете вірити тим телеменеджерам, які стверджують, що саме ці телегерої є мрією рекламодав­ ців? Навіть тих, скажімо, хто, теоретично, міг би зайти до нас після приєднання до зони вільної торгівлі з ЄС? І що саме цих персонажів вам потрібно знову «приліпити» до екра­ нів? Чи все-таки прислухаєтесь до голосу якщо не сторонніх експертів, то хоча б власно­ го розуму чи хоч би інстинкту ­самозбереження? До речі, що справді «порва­ ло», так це назва «інтерівсько­ го» дійства: «Повір у мрію». Судячи із сюжету видовища, мрія у Безлюдної одна. Жите­ лі містечка, які внаслідок яко­ гось наукового експерименту зі створення апарата виконан­ ня мрій залишилися в ново­ річну ніч без світла, вимушені вийти зустрічати свято у «за­ тишний зимовий дворик». Звичайно, при цьому вони по­ дружилися, закохалися, набу­ ли мрій – загалом як у великій рекламній казочці часів СРСР про «велику радянську сім’ю». Дійсність потролила «Інтер» краще за всіх нас із вами. З пе­ ребоями в подачі електрики нині зустрічав Новий рік оку­ пований Росією острів Крим. Може хтось підкине Дмитру Фірташу томик Василя Аксьо­ нова? :) Переклад з російської Єлизавети КРАСНІЧЕНКО

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

3

наголос

редактор Євген БУКЕТ

Церква та діти

 ГУРТ BRUTTO ЗАПИСАВ ПІСНЮ НА СЛОВА ЛІНИ КОСТЕНКО

НОВИЙ ВИТОК ПЕРЕСЛІДУВАНЬ У КРИМУ Вікторія ЧОРНОМОРСЬКА

Білоруська група BRUTTO привітала своїх фанатів з Новим роком піснею на вірші української поетеси Ліни Костенко. Перша композиція групи українською мовою «Вечірнє сонце» була опублікована на їхньому офіційному YouTube-каналі 31 грудня. Музику до пісні написав фронтмен BRUTTO Сергій Міхалок, який раніше був лідером групи «Ляпіс Трубєцкой», що припинила своє існування 2014 року. Однією з найпопулярніших серед українців пісень гурту стала композиція «Воїни світла», яку сьогодні на своїх концертах виконує група BRUTTO.

 JINGLE BELLS ЗАСПІВАЛИ УКРАЇНСЬКОЮ

Всесвітньо відомий хіт Jingle Bells зазвучав українською та ще й під бандуру у виконанні гурту «Шпилясті кобзарі». Музиканти зняли у новорічному відео шістьох безпритульних цуценят, аби знайти для них дім. «Ми вважаємо, що в ці новорічні дні варто спрямувати увагу на щось більше, окрім позитиву та святкового настрою. Слова пісні “Ми зичимо усім – дорослим і малим – у цю казкову світлу ніч знайти свій теплий дім” для нас втілилися в конкретному завданні допомогти безпритульним песикам», – розповідає арт-директор проекту Bandura Style, поетеса Оксана Боровець, яка написала слова Jingle Bells українською мовою.

За даними Всесвітньої організації захисту тварин (WSPA), Україна разом з Албанією, Азербайджаном, Білоруссю та Вірменією становлять п’ятірку країн із найгіршою ситуацією з тваринами-безхатьками.

 У МЕРЕЖІ З’ЯВИВСЯ

ПЕРШИЙ ЗАПИС «ЩЕДРИКА»

На YouTube опубліковано перший запис всесвітньо відомої української пісні «Щедрик», написаної композитором Миколою Леонтовичем 1901 року. Запис щедрівки здійснено 1922 року в Нью-Йорку у виконанні Українського національного хору під керівництвом Олександра Кошиця. Над обробкою «Щедрика» Леонтович працював ледь не все життя і зрештою створив п’ять версій пісні. Тільки версія 1916 року влаштувала його настільки, що він дозволив її виконати. Вперше заспівав «Щедрика» хор Київського університету під керівництвом Олександра Кошиця. Після цього «Щедрик» став дуже знаменитим. У 1920-ті роки її виконали в США, а вже 1936-го створили її американську версію – Carol of the Bells, написану американцем українського походження Пітером Вільховським. Carol of the Bells стала неймовірно популярною різдвяною піснею у всьому світі. Людмила ШЕВЧЕНКО

В окупованому Криму проросійські служби пильно стежать за діяльністю дитячих студій та Церкви (УПЦ КП). грудні в керівників ди­ тячої театральної сту­ дії «Світанок» вони вимагали показати костюми та сценарій свята до Дня Святого Миколая. «Кримська шизофренія!!!

– пише на своїй сторінці в соцмережі журналіст Олек­ сандр Польченко. – Після 19 грудня, як до студії “Світа­ нок” “Миколай” завітав. Пер­ ше: 20 грудня наказ – всі тек­ сти сценарію свята “на стіл”, друге: відеозйомку дістати для перегляду.

22 грудня – розбір. Увага! Дів­чинка в золотому платті з короною на голові (за сценарі­ єм “сонечко – образ світанку”) за висновками – символ Аме­ рики – пам’ятник Свободи! (“Что за пропаганду амери­ канских ценностей на празд­ нике устроили?!”). “Зачем на

У

сцене китайцы?” – тобто діти в костюмі маскарадному. Далі вистава “Пісня Амазон­ ки” – “почему обнаженные дети, играющие амазонок?” Далі – вишиванки і сценарій українською мовою – це “мах­ ровий націоналізм”!!! Незабаром, думаю, будуть шукати у дітей зброю, алко­ голь і т. ін., що там ще можна приписати керівнику». Також кілька днів тому, за ін­ формацією Кримської право­ захисної групи, у Сімферополі в будинку батьків українсько­

го священика УПЦ КП отця Сергія (який нині проживає на материковій Україні) відбув­ ся обшук. Ордер на обшук ви­ даний 22 грудня за підписом «прокурора» Н. Поклонської. «Кримінальна справа заве­ дена нібито за участь в “екстре­ містській організації”. Раніше отець Сергій брав участь в орга­ нізації “Народний рух України”. Однак у переліку організацій, які в РФ вирішено ліквідувати чи заборонити (відповідно до закону РФ “Про протидію екс­ тремістській діяльності”) ця ор­

ганізація не зазначається. При обшуку було вилучено 4 зоши­ ти особистих записів отця Сер­ гія, посвідчення члена “Народ­ ного руху України”, військовий квиток, медичну карту», – по­ відомили активісти Кримської правозахисної групи. Також двоє людей «у цивіль­ ному» на вулиці зупинили матір священика і доставили в залізничний РВВС для до­ питу. Допитували її як свідка, ставили запитання про сина: де зараз перебуває, чим за­ ймається, з ким спілкується, чим займався в «Народному Русі України» тощо. Крім того, жінку попросили надати осо­ бисті дані та відбитки пальців. Під час допиту їй неодноразо­ во говорили, що її син є «не­ безпечною людиною», і вона «зобов’язана повідомити їм, якщо він з’явиться в Криму або подзвонить родичам». Вищенаведені факти свідчать про те, що російська репресив­ на машина через спецслуж­ би буде ще більше тиснути на українських активістів, які за­ лишаються жити у Криму. Фото Олександра ПОЛЬЧЕНКА

Проект культурної інтеграції «Український Донбас» Наказом Міністерства культури України від 30 грудня 2015 року № 1126 започатковано Загальноукраїнський проект культурної інтеграції «Український Донбас». Ініціатива покликана шля­ хом запровадження між­ регіонального культурного партнерства створити умо­ ви для повноцінної інтегра­ ції Донецької і Луганської областей у єдиний культурномистецький простір України. Реалізація проекту передба­ чає проведення протягом року в містах і селищах Донбасу мистецьких, музейних, біблі­ отечних та інших культурномистецьких заходів за участі творчих колективів із різних регіонів України.

Наказом визначено сис­ тему міжрегіональної парт­ нерської взаємодії між окремими областями та кон­ кретними районами і міста­ ми Донецької та Луганської областей, напрацьовану за результатами наради з ке­ рівниками структурних під­ розділів у сфері культури об­ ласних та Київської міської державних адміністрацій. Зокрема, Вінницькій облас­ ті підшефний Володарський район Донецької області, Во­ линській – Волноваський район, Дніпропетровській – м. Дзержинськ і м. Вугледар, Львівській – Артемівський район і м. Костянтинівка, Полтавській – Слов’янський район, Рівненській – м. Крас­ ноармійськ, Хмельницькій – Олександрівський район,

Чернігівській – міста Арте­ мівськ і Селидове. За Житомирською областю закріпили м. Димитров і Яси­ нуватський район Донецької області та м. Рубіжне на Лу­ ганщині, Закарпатською – Ве­ ликоновоселківський район Донеччини і м. Лисичанськ. За­ порізька область і м. Київ разом просуватимуть культуру в Ма­ ріуполі та Авдіївці Донецької області та окремо в Новоайдар­ ському районі Луганської об­ ласті й місті Сєвєродонецьку. Івано-Франківська область відповідатиме на Донеччині й Луганщині за м. Дружківка і Кремінський район відпо­ відно, Київська – за м. Крама­ торськ і Біловодський район, Кіровоградська – за м. До­ бропілля і Білокуракинський район, Миколаївська – за

м. Красний Лиман і Марків­ ський район, Харківська – за м. Слов’янськ і Новопсков­ ський район, Херсонська – за м. Новогородівка і СтаничноЛуганський район, Одеська – за Красноармійський і Ста­ робільський райони, Сумська – за Добропільський і Мілов­ ський, Тернопільська – за Мар’їнський і Сватівський, Черкаська – за Першотравне­ вий і Троїцький, Чернівецька – за Костянтинівський і По­ паснянський райони. Також передбачається, що всі мистецькі заклади сфе­ ри управління Мінкультури протягом 2016 року відвіда­ ють Донецьку і Луганську об­ ласті зі своїми творчими про­ ектами. Семен ВАСИЛЕНКО

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

редактор Світлана СОКОЛОВА

арт-проект Подорож у машині часу

 США

Світлана СОКОЛОВА

Дружина дипломата зі США Джорджа П. Кента Веліда Кент, яка має кримськотатарське походження, відтворює знамениті архітектурні споруди з печива. Остання її робота – київський Михайлівський собор. За словами автора шедевра, вона готувала його протягом трьох тижнів. «Усе їстівне, крім лaмпочок. Але їсти не будемо», – написала Велід на своїй сторінці в Facebook. Раніше вона створила також їстівний Ханський палац у Бахчисараї.

 КИЇВ

Виставка GHETTOBLASTER оживляє ностальгічні спогади. іздвяні свята приносять дива і здатні зробити людей чаклунами. У цьому переконуються відвідува­ чі виставки в столичній галереї «ДУКАТ» − сумісному проекті діджея Кос­ тянтина Мішукова, художниці Інари Багі­ рової, фотографа Віталія Очеретяного та відеомейкера Віктора Придувалова. Геттобластер (англ. ghet­toblaster, або англ. boombox, або англ. jambox) – тип переносного аудіоцентру; переносний двокасетний стереомагнітофон із радіо­ приймачем і великими динаміками. Екс­ позицію присвячено цьому винаходу. К. Мішуков представляє близько 15 гет­ тобластерів від середини 1970-х до по­ чатку 1980-х років – моделі найперших взірців, славетний Sharp GF-777, ті, що «засвітилися» у кліпах Мадонни, та інші. І. Багірова представила п’ять живописних полотен, а В. Очеретяний – чотири фото­ конструкції – перевтілення колажного жанру в об’ємному втіленні. В. Придува­ лов експонує відеомонтаж, що відобра­

Р

Інара БАГІРОВА

жає еволюцію геттобластера від середини 1970-х років. Згадуватиметься одна з най­ перших японських реклам геттобласте­ рів, фрагменти кінофільмів, відеокліпів, зокрема наших співвітчизників, гуртів «Бумбокс» і «ТНМК».

Поява геттобластера суттєво збагатила за­ хідну культуру. У СРСР його власник ставав лідером компанії. На початку 90-х попу­ лярність великих стереосистем спадає. Але ностальгічні спогади про чистоту зву­ ку, незвичний зовнішній вигляд і пов’язані з цим емоції призвели до того, що для ша­ нувальників бумбоксів випускають ряд де­ вайсів, що здатні їх замінити. А геттоблас­ тер відтепер є предметом колекціонування, арт-об’єктом. Інара Багірова: «Мені як художнику ця тема цікава з точки зору стилю. Він осо­ бливий, адже бумбокси, які перестали бути предметом музичної насолоди, перейшли на інший рівень, стали іконою стилю, бо з ними пов’язана ціла епоха. Ми виходили на вулицю і слухали музику. І це була абсолютно окрема культура, при­ чому у нас вона проявлялася по-своєму, а за кордоном – по-своєму. У своїх роботах я даю можливість помір­ кувати – магнітофон це чи якесь поле для спогадів або мрія. Як писав Магрітт, зобра­ жуючи курильну трубку, «це не трубка». Виставка триватиме до 15 січня. Перене­ сіться в епоху радянської перебудови! Фото авторки

Різдвяні мрії

У «Мамаєвій Слободі» відбулося родинне різдвяне дійство – «Козацька коляда». Чи бачили ви колись, як чубаті українські козаки, тримаючи «Звізду», верхи на конях колядують!? Тож дорослі й дітлахи здійснили мандрівку крізь час і як у давнину, спільно з колядницькими ватагами, весело та гамірно колядували під хатами Титаря, Сотника, Гончара, Коваля, Ворожки… Колядницькі гурти «Мамаєвої Слободи» та київські волонтери спільно вирішили: наколядоване віддати на потреби поранених бійців АТО та укріп­ лення обороноздатності українського війська!

 ХАРКІВ Зіркові друзі поділилися враженнями від виставки і святковими сподіваннями. Костянтин Мішуков: «Я ще маленьким дивився через прилавок комісійного магазину на недосяжні на той час об’єкти.

До 17 січня в галереї «Мистецтво Слобожанщини» – «Різдвяний арт-проект». 24 автори представили майже всі види і жанри художньої творчості: живопис, графіку, скульптуру, фотографію, авторську ляльку, декоративно-ужиткове мистецтво. Поруч із творами досвідчених митців – роботи молодих авторів. Притаманний їм експериментаторський дух формує нову систему образів. Найбільш яскраво це можна побачити в картині «Різдво» О. Вінокура, де він вміщує стандартний біблійний образ Діви Марії з немовлям у стилістику постмодернізму, поєднуючи язичницькі символи з християнськими, культуру Індії з українською.

4

Розглядаю їх як джерело якісного звуку і зразок інду­ стріального дизайну, який мені подобається. А коли вони стали більш доступні, почав збирати колекцію, запропо­ нував Інарі та іншим митцям зробити цей проект. Віталік Очеретяний і я пра­ цювали разом на бієнале-54 у Венеції, і я захопив його цією ідеєю, Вітя Придувалов, но­ сій тієї епохи, із задоволенням погодився зробити таку відео­ інсталяцію, де присутні наші українські гурти, які викори­ стовують згадані об’єкти у сво­ їй творчості. А сама ідея виставки − це вплив геттобластера, бумбокса на сучасну культуру.

Костянтин МІШУКОВ і Остап СТУПКА

Свята відзначаємо в колі сім’ї, відвідуємо різдвяні гу­ ляння. Нехай і люди, які хо­ дитимуть до центру міста на ялинки, не забудуть завітати до цієї галереї». Остап Ступка: «Все, що пов’язано з хорошою музикою, є ностальгічним. Взяти хоча б твори Інари Багірової – робо­ ти, що зображують раритетні речі з музичної апаратури, ви­ глядають досить сучасно. І це та історія, яку ми маємо шану­ вати. Різдво відмічаємо із кума­ ми, сім’ями. Будуть, звичайно, різдвяні страви. Зимові свята − це пора сподівань, звершень,

досягнень, прагнень. Отож зичу всім розвитку української культури, кіно, і, звичайно, мирного неба і здоров’я!»

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

5

арт-проект Україна – велика країна

 МИСТЕЦЬКЕ СВЯТО

Його влаштував заслужений художник України Анатолій Марчук на свій ювілей. Друзі зібралися привітати митця із 60-річчям у столичному Музеї гетьманства в перший день нового року. Перший заступник міністра культури України Ігор Ліховий вручив ювілярові почесну грамоту Міністерства культури України, а протоієрей Павло Найденов – відзнаку Святійшого Патріарха Філарета – орден Святого Архистратига Михаїла. Отримав Анатолій Петрович і подяку від голови На­ціональної спілки художників України Володимира Чепелика. «Постать Анатолія Марчука в Україні яскрава, знана й водночас загадкова, – зазначив Ігор Ліховий. – Йому Бог дав багато чеснот і як живописцю, і як графіку, і як людині, яка вміє популяризувати мистецтво. Я відвідав галерею в Макарові, яку він створив, і був вражений, з яким смаком підібрані роботи знаних в Україні майстрів. Подумав: ми інколи зловживаємо накопичуванням мистецьких скарбів у великих містах. Нам не вистачає європейськості, бо, скажімо, найвидатніший університет світу і Британії (Кембриджський)

Ювіляр отримує в подарунок вишиванку

– не в Лондоні. Лувр створює філії у депресивних регіонах, де люди залишилися без роботи. Таким чином у Європі розвивають туристичну інфраструктуру». Присутні насолодилися картинами А. Марчука, піснями від знаних композиторів, поетів та виконавців, зокрема оперного співака Павла Склярова, а також самодіяльних митців. Донечка художника Улянка Марчук виконала різдвяні пісні. Прозвучала композиція «Париж – Козичанка» заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Шевченківської премії Віктора Степурка у виконанні автора на слова Олександра Кавуненка, а також пісні відомого барда Володимира Хоменка «Давай», «Лівиця» (сл. О. Кавуненка) та інші. Виступили бандуристки С. Чихун та Т. Гріднєва, аматорські колективи «Чебреці» та «Козацькі джерела» з Макарова Київської області. Вшанували ювіляра заслужений художник України Микола Кочубей, заступник директора Інституту літератури НАН України, заслужений працівник культури України Сергій Гальченко та інші. Гості Анатолія Марчука гортали «Культуру і життя». Володимир Хоменко сказав: «Газета сповна висвітлює українське культурне життя. Єдине, що можна змінити, – колір. Веселка має сім кольорів, тож через певний проміжок часу газета могла б трохи змінювати колір, аби кожен читач знайшов улюблений відтінок». Світлана СОКОЛОВА Фото Анатолія КІЗЛОВА

Світлана СОКОЛОВА Розуміння цього факту приносить досвід міграції. Його художнє переосмислення відображає проект Moved On! роект ініційований представництвом Міжнародної органі­ зації з міграції в Украї­ні та Щербенко Арт Цен­ тром, в якому до 16 січня роз­ горнуто виставку. Лаура Скоретті, координа­ тор програми міграційного ме­ неджменту представництва Міжнародної організації з мі­ грації в Україні, наголосила: художники-учасники, маючи міграційний досвід, відштовху­ ються у творчості від життєвих ситуацій близьких, друзів та на­ самперед – від власних історій. Зокрема, Аліна Максименко розмірковує над відносністю поняття «своєї землі під нога­ ми» (робота «Поле»), а Оксана Пиж створила портрети зна­ йомих, які покинули рідний край назавжди. Робота Аліни Копиці – її ве­ сільна сукня, на якій зобра­ жене листування художниці з

П

Тетяна ГЕРШУНІ-ГАЛАГАН та її роботи (серія «Багаж»)

майбутнім чоловіком, обгово­ рення проблеми візових кордо­ нів, що розділяють закоханих. Проект Беати Корн розповідає про спробу зберегти від втрати родинні зв’язки з близькими, які поїхали за кордон. Сергій Кайдак, Мирослав Вайда, Руслан Тремба пра­ цюють із темою самоіденти­ фікації, життя в межах себе, власного «я», звертаючись до особистих спогадів, одночас­ но спільних для всіх мігрантів. Олеся Секереш відкриває таєм­ ниці життя людей, готових об­ говорити результати рішення надовго покинути рідну землю.

Значною мірою пов’язана із враженнями від міграції твор­ чість Валерії Трубіної, Тетяни Гершуні-Галаган, Левка Мар­ косяна, що відображається в роботах. «Тут йдеться про той багаж, який ми веземо всередині себе. Культурний, духовний, – каже Тетяна Гершуні-Галаган про свої твори. – Я, напри­ клад, народилася в Києві і до­ вгий час жила в Канаді, але тепер повернулася в Укра­ їну. Тобто це мої роздуми з приводу того, що в людини може бути із собою, коли вона від’їжджає і повертається.

Кольори картини невипад­ кові, бо роботи засновані на реальному спектрі тих ма­ шин, через які проходить наш багаж, коли ми перетинаємо кордон в аеропорту найчасті­ ше. Кожна фактура предмета відображається на екрані пев­ ним кольором». Розмова про картини пере­ росла у бесіду про вітчизняне сучасне мистецтво. «У нас відмінна конкуренто­ спроможна школа, яка ціну­ ється у всьому світі, – розпо­ відає художниця, – але маємо проблеми з промоушеном: нас не знають у широкому масштабі. Знають, наприклад, Т. Яблонську, А. Криволапа, але це одиниці…» Звичайно, не обійшлося і без новорічних побажань від Тетяни Гершуні-Галаган: «Українцям, попри всі біди, які спіткали країну, я ба­ жаю не втрачати надії, тому що Україна – це велика кра­ їна. І втеча з неї не гарантує особливого щастя, оскільки “там, де ти народився, – там і знадобився”. Потрібно про­ сто знайти своє місце і радіти простим речам». Фото надане організаторами

Вшанування лауреатів

У столичному Будинку художника урочисто нагородили лауреатів премій імені Катерини Білокур та Михайла Дерегуса. Відбулося це під час відкрит­ тя у виставкових залах На­ ціональної спілки художників України Всеукраїнської різд­ вяної виставки. Премія імені Катерини Біло­ кур вручається за видатні тво­ ри традиційного народного мистецтва. Цього року за се­ рію гобеленів її здобула Мар­ та Базак.

Премією Михайла Дерегуса відзначають авторів видатних робіт у галузі образотворчого мистецтва (живопис, графіка). Лауреатом 2015 року в номіна­ ції «живопис» став Олександр Храпачов (за живописну се­ рію «Духовність»), а в номіна­ ції «графіка» – Петро Малин­ ка (за серію графічних робіт «В Академії»). Вручив відзнаки лауреатам заступник міністра культури України Ростислав Карандєєв, висловивши слова вдячності за творчий внесок в українське мистецтво.

Виявилося, що в організації заохочень фахівці вбачають і проблеми. Зокрема, Ігор Во­ лощук, заступник голови На­ ціональної спілки художників України, зазначив, що, примі­ ром, премія імені Сергія Шиш­ ка, яку виплачує Київська міська держадміністрація, ста­ новить 25 тисяч гривень. Тому за неї й змагання більше. А стосовно премій імені Бі­ локур та Дерегуса, за словами І. Волощука, «не може бути за­ охочення на всеукраїнському рівні таким маленьким – 1000 гривень».

Марта Базак пропагує гобе­ лен, викладає його в Інституті Бойчука для молодих. «Я, про­ фесійна художниця, – каже мисткиня, – вважаю, що на­ родне мистецтво нині зане­ дбане. Нам потрібно зберегти такі його осередки, як в Опіш­ ні (кераміка), або в Решетилів­ ці (гобелени), де навіть учи­ лище було, в якому готували професійних ткачів». Петро Малинка – випуск­ ник Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. «Її будівля не­ звичайна, – розповідає про свою альма-матер художник.

– На роботу мене надихав особливий дух закладу, допо­ внений гласними та неглас­ ними статутами. Наприклад, студенти можуть перебувати в майстерні з шостої ранку до восьмої вечора». На фото: роботи Марти БАЗАК, Олександра ХРАПАЧОВА і Петра МАЛИНКИ

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

6

акцент

редактор Любов ЯКИМЧУК

Леся Гасиджак: «Донбас завжди входив до складу України»

 ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ

Влада взялася за Донбас у ХVІІІ столітті і почала заселяти його спочатку селянами, потім робітниками, які обслуговували промислові підприємства. Туди їхали шукачі долі, люди, яким не було місця в Центральній чи Східній Україні, або в Росії, котрі не мали, що втрачати. Наприклад, не було землі, або не було роботи. А ще на Донеччині у радянський період з’явився великий відсоток колишніх політичних в’язнів, яким забороняли повертатися на свої рідні місця, звідки вони були депортовані або ув’язнені. Навіть до Києва не можна було − боялися, що ці всі «націоналісти» будуть створювати антирадянські рухи. Їх відправляли на Донбас працювати на шахтах і заводах. Вважалося, що у люмпенізованому робітничому середовищі було легше розчинити особистість, яка мала політичну свідомість.

У цьому інтерв’ю кандидат історичних наук, фахівець з етнокультури Донецького регіону Леся Гасиджак розповідає про радянський експеримент на Донбасі та історичну пам’ять на цих територіях. ультура і життя» пропонує вам пряму мову до­ слідниці. Крім українців, корінного ет­ носу, на Донеччині є ще інші великі етнічні меншини, які формувалися у зв’язку з мігра­ ційними процесами. Греки з’явилися на терито­ рії Донеччини у ХVIII століт­ ті на запрошення Катерини ІІ, яка хотіла після завершен­ ня російсько-турецької війни зробити ще один поштовх до заселення незаселеної Пів­ денної України. Греки − православні христи­ яни, але жили в татарському мусульманському середови­ щі в Криму. Багато було нарі­ кань на те, що між ними є кон­ флікти, оскільки це ісламська і християнська цивілізації. Ка­ терина ІІ заохотила греків, да­ руючи їм різні вольності, як-то

«К

Шахтарі Донбасу

Коли почалася боротьба за незалежність у 1989−90 році, саме шахтарі долучилися до процесу розхитування радянської системи. Представники Народного руху, Української Гельсінської спілки намагалися схилити шахтарів – бо це велика сила – на свій бік. Але ті не пристали на жодну з пропозицій, залишилися аполітичними. Втім, саме шахтарі були армією, яка боролася за економічні свободи України. Відомі виступи і акти примусового закриття шахтарями районних осередків компартії. Меседж був таким, що «радянська влада нас експлуатує, обкрадає, а ми ж можемо працювати на благо України і мати більше економічних вигод». Тому шахтарі стали самостійною рушійною силою, яка стояла на боці Декларації про державний суверенітет України.

Трактор «Інтернаціонал»

1992 року почалася криза, яка тривала як мінімум до 1997-го. Хто найбільше постраждав від кризи? Робітники заводів і шахтарі. Їм по півроку чи більше не виплачувалася зарплатня. Кого мали звинувачувати шахтарі? Українську владу, бо це природно з точки зору психології. Саме вона не може їм забезпечити колишнього рівня життя. А за радянської влади заробітна плата забійника була в чотири рази вищою, ніж зарплата викладача в київських університетах. Тому, звичайно, ця ностальгія та розчарування є потужним і водночас руйнівним фактором. Саме тому сьогодні шахтарі не є політично активними, як представники інших професій.

Леся ГАСИДЖАК. Фото Юрія ШКОДИ

повне звільнення від військо­ вої служби, від сплати податків на десять років. Німці з’явилися тоді ж. Ка­ терина ІІ запросила німцівмолокан, представників про­ тестантської течії, яка стояла осторонь від офіційної ідеоло­ гії, бо вони були гарними пра­ цівниками та землеробами. Втім, їх спіткала складна доля: у 1936 році, як і багато інших етносів, німці були депортова­ ні з території Південної Украї­ ни, у тому числі з Донеччини в Казахстан та Киргизію. У 70-х роках їх реабілітували, лише незначна частина з них повернулася назад на Донеч­ чину.

Усередині ХІХ століття на Донбасі починається промис­ ловий видобуток кам’яного вугілля і залізної руди. Прихо­ дить іноземний капітал Старо­ го світу − Британії, Німеччи­ ни, Франції, Бельгії. По-перше, у них вдома вже є конкуренція, по-друге, по­ ділені ринки збуту, джерела сировини. Донбас же був ще не поділений, не розорений, не використовуваний. Тому сприяє Російська імперія. Од­ ним із інвесторів був Джон Джеймс Х’юз, іменем якого названо Юзівку, нинішній До­ нецьк. Починаючи з Одещи­ ни і Херсонщини і закінчуючи Луганщиною – вся Південна

Україна була великим полем, де вдало експериментували зі своїм бізнесом іноземні під­ приємці. На етнічний склад населен­ ня Донбасу також вплинули міграційні процеси ХХ століт­ тя. Протягом десятиліття що­ року на Донбас приїжджало 200−400 тисяч працівників під гаслом «комсомольських путівок на відбудову промис­ ловості». Серед них були вихідці з різ­ них радянських республік − вір­ мени, грузини, азербайджанці, білоруси і росіяни. Нова вига­ дана радянська спільнота най­ краще формувалася в робітни­ чому середовищі.

Терикон і заводи в м. Сталіно. Фото 1930-х рр.

Про мову Більш україномовною є північна частина Донецької області − Південна Слобожанщина, тобто це: Краснолиманський район, Артемівський, Олександрійський та Добропільський. Подібна історія з Луганщиною. Незнач­ на окремішність цього регіону дозво­ лила дещо законсервувати українську етнокультуру. Села поблизу великих ін­ дустріальних міст − це Центральна До­ неччина, тобто той промисловий Донбас, про який ідеться, до якого, власне, була і ви­гадана назва «Донбас» – вони більш ­російськомовні. Я вважаю, що ділити людей на катего­ рії «патріот» і «не патріот», керуючись тим, якою мовою вони говорять у побуті – це примітивно. Державна мова в дер­ жаві Україна повинна бути тільки укра­ їнською. Але рідна мова, мова спілкуван­ ня може бути будь-якою. Патріотичну сутність людини визначає те, громадя­

Роман МІНІН «В забой или в запой?» Полотно, акрил, 2007 р.

нином якої країни вона себе почуває, а не мова. На півночі Донецької області в селах українська мова дуже схожа на діалекти полтавські або чернігівські, що зумовле­ но тим, що Південна Слобожанщина за­ селялася вихідцями з різних українських губерній у ХVIII – на початку ХІХ століт­ тя. І, очевидно, певні умови проживання у сільській, дещо закритій сфері, обумови­ ли те, що мова краще збереглася, ніж в ур­ банізованому міському середовищі. Російська мова в робітничому середови­ щі була нав’язана умовами проживання. У 50−70-ті роки йшла активна політика радянізації. І хоча українців на Донеччині була більшість, росіянами або російсько­ мовними були керівники підприємств, ін­ женери, викладачі чи вчителі. Тому статус української мови знижува­ ли штучно. Люди з села, які працювали в місті, говорили російською, тому що «так модно було».

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

7

акцент Гендерна поведінка

 ОБРЯДИ ТА ЗВИЧАЇ

Гійом Левассер де Боплан писав у книзі «Опис України», що є український звичай, коли дівчина сватає хлопця. она має право прийти до нього додому, сісти на печі, сказати певну усну промову і не зла­ зити з печі доти, доки хлопець не скаже, що одружиться. Але це записано в ХVII столітті, етнологи ХІХ століття вже не підтверджували ці факти. У Боплана в «Описі України» це звучить так: «Закохана ді­ вчина заходить до хати батьків парубка [якого любить], коли сподівається застати вдома батька, матір і самого обран­ ця. Зайшовши до покою, вона каже: «Помагай Бог»… Сівши,

В

Вишитий рушник

За 75 років радянської влади, традиційна культура майже знищена і на Полтавщині та Київщині, не лише на Донбасі. Найстійкішою складовою обрядів виявилася система харчування – бо це те, з чим боролися найменше. Всі інші обряди у нас сьогодні «живуть» у формі ритуалізму, коли є певний рівень відтворених обрядів, їхня послідовність, але немає тієї сакральної основи, яка була раніше. Звісно, Галичина в цьому сенсі є більш колоритна. Але там збереження традицій і звичаїв обумовлено специфікою історії − вона була менше під радянською владою, до того ж гори більш консервативні, вони краще зберігають щось старе. А ще культурна індустрія, сільський туризм сьогодні на Західній Україні розвинений краще, ніж в інших регіонах. Поновлення традицій, звичаїв, обрядів, вишивки, страв зумовлено передусім попитом з боку туристів.

Юзівка. Початок ХХ століття.

 РАДЯНСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

Терикони шахти «Трудівська»

Донбас був полігоном для експерименту, де витворювалася радянська позанаціональна спільнота. І цей експеримент на Донеччині вдався. І тому в цих людей є більша ностальгія за радянським періодом, ніж у галичан, які менше були під радянською владою, і з якими так не «працювали» задля створення виду «радянської людини». Робітниче середовище не тільки на Донеччині, а й в світі − це колишні селяни або колишні городяни, які порвали зі своїм минулим і приїхали жити в зовсім новий для них чужий регіон. Це лімінальні персони. Вони відкинули минуле, але ще не здобули майбутнього. Вони були як tabula rasa. І тому все, що їм зверху накидали: радянські свята, нові звичаї – вбиралося дуже швидко. І так було в усіх промислових регіонах по всьому світі. Донеччина, Донбас – це лише один із таких прикладів.

вона вихваляє того, хто вразив її серце, і звертається до нього так: «Іване, Федоре, Дмитре, Войтку, Микито» і т. д., тоб­ то, називає його одним із зга­ даних вище імен, які тут най­ більш поширені. «Я помітила, дивлячись на твоє обличчя, певну доброзич­ ливість [до мене], яка свідчить, що ти зможеш дбайливо опікати і любити свою жінку; твої чесно­ ти дозволяють сподіватися, що ти станеш добрим господарем. Ці твої хороші риси схилили мене уклінно просити, аби ти взяв мене за жінку». Далі вона каже те саме батькові й матері, покірно просячи їхньої згоди на шлюб. А якщо дістає відмову або якусь одговірку, що він надто

м. Сталіно в 1940-х рр.

молодий і ще не готовий же­ нитися, то відповідає їм, що ні­ куди не піде звідси доти, доки він її не пошлюбить і вони не стануть жити разом. Промовивши це, дівчина наполягає на своєму і вперто відмовляється йти з хати, бо не одержала того, що їй нале­ жить по праву». Робітниче середовище − се­ редовище шахтарів, завод­ ських працівників − склада­ ється переважно з чоловіків. Є шахтар-забійник, є шахтаркомбайнер, є шахтар-слюсар. І банщиця – це теж шах­ тар, тому що вона працює на ­шахті.

Але жіночі професії у про­ мисловому середовищі дуже маскулінні та й самі жінки є більш маскулінними. Я не можу сказати, що жінка на Донбасі має більше влади, навпаки вона більш рівноправ­ на, бо тут втілилося в життя одне із ідеологічних гасел ра­ дянського періоду: всі рівні. До 1957 року жінки працюва­ ли в шахтах на рівні із чолові­ ками, поки не заборонили жі­ ночу працю в забої. Але і досі жінки працюють на поверхні. Виключно жіночі професії в тому індустріально­ му пейзажі мають славу про­ фесій другого сорту.

Що робити? Я сумую за кожним, хто гине на Донбасі сьогодні. Еліта України − молоді хлопці, які могли б дати хороше свідоме українське, патріотичне, інтелігентне, інтелектуальне покоління. Це біль. Але просто так відда­ ти Донбас – це неправильно. По-перше, Донбас – це терито­ рія, яка завжди історично була українською. Якщо Галичи­ на колись належала Польщі, Австро-Угорщині, то терито­ рія нинішнього Донбасу за­ вжди входила до складу Укра­ їни − Гетьманщини, потім – Української Радянської Соці­ алістичної Республіки. Так, ця територія була в скла­ ді Російської імперії або Ра­ дянського Союзу, але завжди − в складі України. По-друге, ми знаємо, що українські етніч­ ні землі за Донбасом сьогодні

Будинок книжкового магазину у м. Новогродівка

належать Росії, хоча Курщина, Білогородщина, Воронежчи­ на, Подоння – це наша укра­ їнська історична територія. Ми можемо мріяти про повер­ нення в материнське лоно ще цих українських земель, а від­ давати свої – це неправильно. Сьогодні віддамо частину Дон­

басу, завтра – прийде черга ін­ шого регіону… Коли завершиться війна і вдруге в історії розпочнеться відбудова Донеччини, цей ре­ гіон може стати центром інду­ стріального туризму. Як у Німеччині, напри­ клад, де музеями, культурно-

розважальними центрами стали колишні шахти. В нас немає взагалі ніякого музею промисловості. А всі передумови для цього є. Донбас – це край скіфськостепової культури Дикого Поля. Відносно збережений первозданний степ, з багатою флорою і фауною, археологіч­ ні пам’ятки, кургани – це ро­ дзинка півдня, яка не може бути нецікавою споживачу ту­ ристичних послуг. Чи багато українців ба­ чили «Хомутівський степ», «Кам’яну могилу», вапняко­ ві гори і скам’янілі дерева у Дружківці? Донбас − це тери­ торія історії свободи. І, очевидно, це треба екс­ плуатувати в подальшому, відбудовуючи Донбас і на­ лежно презентуючи його культуру. Підготувала Любов ЯКИМЧУК

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

редактор

Сергій БАХІН

погляд Війна очима бойовика

 МІСТО НА ІНГУЛІ

Закон України про декомунізацію, виконання якого відбувається в декілька етапів, досягнув і центру країни. Мабуть, тіні «руського міра» у вигляді імперських та радянських назв ще довго не даватимуть спокійно жити патріотично налаштованій громаді. Цікава ситуація розгорнулася у серці України – місті Кіровограді. Насправді варіанти нової назви з’являлися ще задовго до Майдану серед науковців, представників інтелігенції, які мріяли жити у Кропивницьку, Златополі, Інгульську тощо. Проте активна робота щодо перейменування розпочалася лише навесні 2015-го. Тоді була створена робоча група, до якої увійшли провідні історики, географи і філологи міста. Вони пропонували назву Інгульськ. Чим науковців так привабила саме ця назва, нам розповів кандидат історичних наук, старший викладач інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, громадський діяч Юрій Митрофаненко: «Назва Інгульськ милозвучна, колоритна та ідеологічно нейтральна. Відповідає географічним та історичним особливостям краю та світовій практиці надання назв населеним пунктам, оскільки більшість назв населених пунктів мають гідронімічне походження. Ця назва заглиблює нас в історію міста, у козацькі часи. До появи фортеці тут існували адміністративні козацькі одиниці: Інгульська сотня Чигиринського полку, Інгульська паланка Війська Запорозького, Інгульська слобода, нині Лелеківка. На європейських картах населення зазначається, як Інгул-Город.

Назва Інгульськ є перспективною і з точки зору економічного розвитку міста, тобто впорядкування річки і набережної». Але 27 грудня «ватники» вийшли на мітинг за назву Єлисаветград. Пан Юрій коментує цю ситуацію так: «Єлисаветград – розкручений бренд. Деякі люди думають, що це історична назва. Насправді ж перші поселення на території Кіровограда з’явилися задовго до існування фортеці Святої Єлисавети. Вона не була містоутворювальним чинником». Абсурдним виявилося опитування серед жителів міста, яке відбулося восени 2015-го, адже думку населення районних центрів тоді вирішили не враховувати. Щодо об’єктивності результатів голосування залишилися великі сумніви. Наприклад, Юрій Митрофаненко задля експерименту проголосував п’ять разів за п’ять різних назв. На його думку, організація цього дійства нагадувала референдум у Криму чи на Донбасі. Інститут національної пам’яті та комітет Верховної Ради затвердили назву Інгульськ, однак чи закінчаться після цього внутрішні чвари – не знає ніхто. Надія лише на те, що здоровий глузд переможе, і нове покоління невдовзі житиме у красивому Інгульську! Єлизавета КРАСНІЧЕНКО Фото Андрія ДОМАНСЬКОГО

8

Сергій БАХІН У режисерів є маленька хвороба – вони завжди шукають конфлікти. аме через такий по­ стулат режисера Ан­ тона Романова можна розглядати назву його останнього спектаклю – моно­ вистави «Ополченці», що по­ ставлена за мотивами п’єси Дена і Яна Гуменних «Дочке Маше купил велосипед». Презентували виставу на но­ вому творчому майданчику «PostPlayТеатр», що відкри­ лася на території промзони по вулиці Нижньоюрківській на Подолі. Контроверсійна назва (як для мешканця Києва) рі­ зала вухо далеко не всім гля­ дачам дебютного спектаклю. Втім, у цьому мало дивного: адже чимало відвідувачів (та й створювачів) дійства – пересе­ ленці з Криму і Донбасу, де ця назва для означення бойови­ ків давно стала звичною. Біль­ ше того, на моє запитання під час обговорення стосовно про­ вокативності назви, дехто на­ віть невдоволено зашикав… За словами постановників, назва може обіграватися у кількох варіаціях. Зокрема, не тільки як означення вояка, а й як похідне від слова «ополчи­ тися», тобто ощиритися, на­ їжачитися. А це досить харак­ терно для нинішнього стану багатьох українців. Спектакль створений на ав­ тобіографічній основі. Одна з актрис «PostPlayТеатр» випад­ ково познайомилася у Києві з мешканцем Донецька, який працював у столиці. Зблизи­ ло їх те, що обидва приїхали з територій, непідконтрольних Україні: він із Донбасу, вона – з Криму. Кілька годин донечча­ нин виливав душу незнайомцікримчанці, й уже на основі цієї сповіді був поставлений теа­ тральний монолог (з дозволу співрозмовника). Роль бойовика зіграла крим­ ська акторка Галина Джікаєва. Цікаво, що зі своїм земляком – режисером Антоном Рома­ новим – вона познайомилася лише у Києві. За словами Га­ лини, роль їй давалася досить непросто. Попри те, що до цьо­ го зіграла понад 20 ролей, цю змогла пропустити через сер­ це. Акторці важко сприйняти позицію людини, котра з Укра­ їни і воює проти українців.

С

Джікаєва намагалася доку­ ментально відтворити моно­ лог і дії, що супроводжували розмову бойовика. Як анту­ раж, використала кілька де­ сятків пачок цигарок, нагро­ мадженням яких донеччанин візуально підкріплював свої слова – демонструючи, ска­ жімо, кордони між так зва­ ною ДНР і рештою України. А ще від бажання виговорити­ ся співрозмовник дуже багато курив. Те, що жінка грає чоловічу роль, також невипадково. На думку режисера, – для того, аби применшити неприйнят­ тя персонажа; апріорі, чоловік викликав би подразнення, а до акторки-жінки глядач поста­ виться поблажливіше. У моновиставі розповідь бо­ йовика здається хаотичною (приблизно так було і в житті): то він згадує, як потрапив на війну – після артобстрілу його будинку, то розмірковує, що такі, як він, не за Росію і не за Україну. А винятково за свою малу батьківщину, тобто за Донбас – з якого за тридцять років свого життя він ніколи не виїжджав (а в Києві впер­ ше опинився лише після пе­ ребування у складі озброєного угрупування). Згодом він роз­ казує про те, що Росія таки до­ помагає таким, як він, у війні проти українців. Думки донеччанина не про­ сто хаотичні, а й часто-густо протилежні. Він намагається довести всім, насамперед собі, що робить добру справу, взяв­ шись за зброю. При цьому зі­ знається, що вбивав людей з іншими переконаннями. Сумбур у голові бойовика поступово, з кожною дозою одкровень, все більше набу­ ває ознак цілісності. Щось на кшталт філософського визна­

чення про єдність і боротьбу протилежностей. За роки української незалеж­ ності у ментальності пересічно­ го донеччанина, яким є і герой вистави, нашарувалася найхи­ мерніша суміш різних ідеоло­ гій і поглядів. І в кожного своє бачення України, державнос­ ті, патріотизму, що часто при­ водить до парадоксального містечкового донецького па­ тріотизму – «моя хата скраю, нічого не знаю». А цим сповна користаються російські про­ пагандисти та провідники їх­ ніх ідей в Україні, з легкістю обдурюючи через телебачен­ ня (старше покоління) і через ­соцмережі (молодь) спантели­

чених пропагандою мешканців Донбасу. Тому для них слово «ополченець» не несе негатив­ ного завантаження, на відміну від пересічного українця, що асоціює його з сепаратизмом і окупацією. Кілька разів головний герой наголошує, що більшість лю­ дей йде у так звані ополченці через безвихідь – через відсут­ ність роботи, грошей і навіть їжі. Тобто воюють за «жрат­ ву» і сигарети. Наїстися там

можна «від пуза – це зумов­ лено можливою загибеллю чи каліц­твом. Хоча стосовно себе додає, що йому платять гро­ ші. І немалі. Якби не гроші, він і не пішов би до бойовиків. А гроші йому були вкрай потріб­ ні – щоб купити своїй 4-річній доньці жаданий подарунок – велосипед. Дочка у розповіді героя зга­ дується часто: це і наполегли­ ве бажання зробити їй пода­ рунок, і розмови з дитиною по мобільному під час артоб­ стрілів Донецька, переживан­ ня через її переїзд до матері… По-суті, існування дочки – сенс життя донеччанина. І за­ галом, дитяча тема – одна з його маній: то у нього в очах стоїть розбомблений дитячий садок, в іншому епізоді – за­ гиблі малята. Спектакль резюмується остан­ ньою фразою головного героя: «Дешева якась війна вийшла – за їжу і сигарету!»… Безпе­речно, це гіперболізація – адже біль­ шість так званих «ополченців» отримують ще й гроші, їздять на вкрадених у «мажорів» до­ рогих авто… Проте очевидно, що основа збройних угрупувань на Донбасі – це не ідейні при­ хильники так званих ДНР-ЛНР, а випадкові попутники, котрі опинилися там скоріше за зо­

внішніми чинниками, аніж пе­ реконаннями. Під час обговорення режи­ сер і акторка зійшлися на дум­ ці, що таку виставу варто було б показати на Заході Украї­ ни. Аби там, як звучить одна банальна фраза, спробували зрозуміти Донбас і донеччан… Які, попри всі обставини, є українцями… Фото з Фейсбук-сторінки «PostPlayТеатру»

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

редактор Надія ПАСТЕРНАК

 ЗЕМЛЮ – «ШЕВЧЕНКІВСЬКОМУ ГАЮ»

На останньому засідання сесії Львівської міської ради депутати надали Музею народної архітектури та побуту у Львові земельну ділянку в постійне користування – для збереження та використання пам’ятки природи місцевого значення «Шевченківський гай» за рахунок земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

 ГРАЄ І КОЛЯДУЄ ОЛЕГ КУЛЬЧИЦЬКИЙ

У Львівській обласній філармонії впродовж трьох днів відбудеться п’ять концертів знаного гурту Олега Кульчицького – 19, 23 та 24 січня. Із гуртом Олега Кульчицького співатиме заслужений артист Сербії, володар Гран-прі «Слов’янського базару–1995» Філіп Жмахер, який декілька останніх років співпрацює з українським колективом. Святочним настроєм вечір наповнить виконання колядок і щедрівок.

 ШОПКИ З УСІЄЇ ЛЬВІВЩИНИ

У Львівському палаці мистецтв відкрилася виставка різдвяних шопок із різних районів та міст області, які популяризують традиційні, цікаві чи маловідомі звичаї краю. Цікаво, що в експозиції є сучасні шопки, виготовлені спеціально для виставки, де поєднано традиційне і новаторське мистец­ тво з символічними українськими оберегами. Кожен район Львівщини передав на виставку одну різдвяну шопку. Ще п’ять експонатів представили міста. До виготовлення шопок були залучені професійні митці, майстри народного мистецтва, учні мистецьких шкіл області, а також працівники галузі культури. Вони застосовували найрізноманітніші техніки та матеріали: скло, кераміку, лозу, фанеру, солому, кору смереки, камінь із гірського потоку, пінопласт, папір, тканину, дерево, гіпс та інші.

 «ВІРТУОЗИ ЛЬВОВА» І ШУТКИ

Лауреати міжнародних конкурсів Остап та Шутки виступлять у Львові разом з оркестром «Віртуози Львова». 15 січня буде презентована програма «ALLUSION». У концерті звучатиме і висока класика, і супервіртуозні твори, музика до кіно, каверверсії хітів естради і, звичайно, музика Різдва. Більшість творів написані чи оброблені відомими композиторами для Остапа та Ольги Шутків. Співпраця Остапа Шутка з оркестром «Віртуози Львова» зародилася 1992 року, коли відбувся перший концерт оркестру в Домініканському соборі.

9

у місті лева Михайло Вербицький – у бронзі Надія ПАСТЕРНАК У Львові відкрили пам’ятник композитору, авторові мелодії Державного гімну України, священикові Михайлу Вербицькому. онумент встанов­ лений у сквері на стику вулиць Вер­ бицького, Чуприн­ ки і Бандери − у дуже вдалому місці, де можна зупинитися, подумати, вголос чи тихень­ ко виконати мелодію, ноти якої висічені на стелі поза­ ду пам’ятника – на тлі карти України. Його висота – ­2,9 ме­ тра, автори – львівські скуль­ птори брати Володимир та Андрій Сухорські. Саме вони стали переможця­ ми конкурсу на кращий про­ ект, оголошеного ще у 2013 році, однак втілити цей за­ дум перешкоджала війна. Вже вдруге: ще в тридцяті роки мо­ лодь села Улюч над Сяном, де був парохом батько Михайла Вербицького і де він провів свої дитячі роки, теж хотіла поста­ вити йому пам’ятник. Уже ви­ значили місце, розпочали збір коштів, але цьому завадила вій­на і подальші події, які від­ бувалися на цих землях… І у 2015 році, на час святку­ вання 200-літнього ювілею ав­ тора мелодії пісні «Ще не вмер­ ла Україна», до кінця не було відомо, встановлять пам’ятник чи ні? В Україні знову війна з одвічним ворогом… Титаніч­ них зусиль довелося докласти суспільно-культурному това­ риству «Над­сян­ня» і його голо­ ві Володимиру Середі, щоб цей монумент відкрився. А кошти, як колись в Галичині, збирали всією громадою. У неділю відбулося урочис­ те відкриття і освячення цьо­ го пам’ятника. Може, не таке помпезне, не таке величаве, як би того хотілося, бо надто мало часу було для його підготовки: пам’ятник встановили на по­ стійному місці цього ж тижня. Ніхто до кінця не знав, якою буде погода, температурний режим, як цього вимагає тех­ нологія, але Бог допоміг. Пам’ятник освятив архієпис­ коп Львівський Ігор (Возьняк) разом зі священиками Львів­ ської архієпархії, а далі від­

М

булися виступи. Варто заува­ жити, що досить лаконічні і глибокі за змістом. Голова Львівської ОДА Олег Синютка зауважив, що це особливий день для Льво­ ва, Львівщини і всієї України, тому що «ми сьогодні не про­ сто відкриваємо пам’ятник творцеві державного і націо­ нального гімну України. Ми сьогодні маємо у Львові сим­ вол того, що на національно­ му і державному рівні вперше визначено етнічні кордони України – від Сяну до Дону… Ми відкриваємо символ нашої боротьби, тому що гімн, який творився на покореній Украї­ ні, дав силу, дав волю україн­ ському народові змагатися і здобути Українську державу». Заступник голови Львів­ ської обласної ради Воло­ димир Гірняк зауважив, що пам’ятники Михайлові Вер­ бицькому мають бути по всій Україні – від Заходу до Сходу, бо це – непересічна особис­ тість, композитор, який ство­ рив дуже багато творів, це по­ стать, яка об’єднує країну. Секретар Львівської міської ради Анатолій Забарило на­ гадав, що «Господь дав Ми­ хайлові Вербицькому лише 55 років земного життя, але в пам’яті нащадків йому су­ дилося безсмертя. Сьогодні Львів поповнився ще одним пам’ятником, який потрібний не тільки городянам, а й усій Україні… Я певен, що кожен, хто проїжджатиме чи прохо­ дитиме повз нього, згадає чи наспіває “згинуть наші ворі­ женьки”. І вони дійсно зги­ нуть, “як роса на сонці”, якщо

ми будемо єднатися, якщо згуртуємо наші сили і під зву­ ки національного гімну тяж­ кою працею торуватимемо собі шлях у краще майбутнє». «Мені хотілося б сьогодні звернутися і до православних владик, адже гімн Михайло Вербицький написав не тіль­ ки для греко-католиків, а й для православних, і до пана Президента, прем’єра, до мі­ ністрів». «Це ваш гімн: ви під цей гімн будуєте (чи руйнує­

те?) Україну», − вже з виступу непересічної особистості су­ часності, поета, громадсько­ го діяча Ігоря Калинця. Він зауважив, що на такому свя­ ті повинні бути не два чи три хори, а багато-багато зведе­ них хорів зі всієї України мали б величаво заспівати тут, біля пам’ятника «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…» Пан Калинець нагадав львівській громаді про те, що

Михайло Вербицький є авто­ ром не лише цього гімну, а й «Мир вам, браття, ми прино­ сим» на слова Гушалевича, який у 1848 році, в часи від­ родження Галичини, був за­ тверджений Руською Радою як гімн. Написав музику на Шевченків «Заповіт», до піс­ ні, що теж стала своєрідним гімном галичан «Верховино, світку ти наш». Нагадав, як співаючи «Ще не вмерла…», гинули воїни армії УНР у міс­ течку Базар на Житомирщи­ ні, коли їх, 359 молодих хлоп­ ців, розстрілювали москалі. А як із словами цього гімну вмирає нинішнє покоління – ми, на жаль, знаємо самі… Виступали депутати Вер­ ховної Ради Ігор Васюник та Оксана Юринець, які до­ лучилися до створення цьо­ го пам’ятника, наприкінці до присутніх звернувся голо­ ва Львівського регіонального відділення товариства «Над­ сяння» Володимир Середа. А потім усією громадою, ко­ тра з кожною хвилиною става­ ла все численнішою, заспіва­ ли невмируще «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…»

Львівський пам’ятник Ми­ хайлові Вербицькому – дру­ гий в Україні. Перший постав у Яворові ще на початку незалежності кра­ їни, адже в Яворівському ра­ йоні отець Вербицький мав свої перші парафії, до цього району колись належало село Млини, де він спочиває віч­ ним сном. Фото Йосипа МАРУХНЯКА

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

редактор Леся САМІЙЛЕНКО

10

література Цинамонові равлики

«Культура і життя» пропонує читачам есеї Саші Петраускайте – письменниці, студентки Києво-Могилянської академії, прессекретаря Київського «Пласту».

 СІБАС

Сібас – це риба, трохи схожа на окуня і яку ще називають морським вовком. Усі свої п’ятнадцять років риб’ячого життя цей морський вовк спокійно полює на морських зайців і заграє до морських вовчиць. Якби жили ще й морські лисиці, то ті точно дурили б сібасів, запрягали їх у підводні сани, шкірили маленькі гострі зуби і глузливо булькали: «Битий небитого везе!» Скрізь мають бути такі вовки, про яких потім складають казки хоч на суші, хоч на морі. Це все для того, аби потім вони розліталися світом і їх читали на ніч дітям, а діти, засинаючи, на мить вловлювали легенький запах хвої або морського йоду. Чудовим є те, що сібас пахне морем, а море – сібасом, і ніхто не знає, який же запах став першим. Я майже впевнена, що коли Нептун створював морський світ, то він із задоволенням розглядав того самого морського вовка, задоволено усміхнувся у хвацько підкручені вуса (можливо, й оселедця за вухо заправив) і сказав: «А тобі, друже Сібасе, пасує запах моря!» І обидва були раді з того настільки, що навіть нестача кмітливості морського вовка не бралася до уваги. Та й навіщо, якщо тобі пасує один із найпрекрасніших запахів на землі? Це вже потім люди придумали, що сібасу більше пасує чебрець і біле вино.

Є такі речі, які під силу лише дітям і тільки їм. е тому, що вони на­ повнені непідроб­ ною щирістю і цю щирість вони вкла­ дають у все, за що беруться. Навіть сердитись у них вихо­ дить по-справжньому. Дуже ціную, коли в дорослих людей, поважних дядь і тьоть, все­ редині лишається щось таке чудово-дитяче, що дозволяє їм сміятись на людних вулицях багато і від душі, ганяти нога­ ми голубів і сипати жартами. А головне – зберігати свіжий погляд на життя, незалежний і не обтяжений думкою ще більш поважних за них людей. Нещодавно я мандрува­ ла Закарпаттям. Все було, як треба: гори, смереки, банош, із гаджетів – лише «Нокіацеглинка». Перед від’їздом з Івано-Франківська, проходячи повз одну з багатьох пекарень, в очі впала дуже цікава назва того, що ми звикли називати «булкою з корицею». Там це на­ зивають «цинамоновими рав­ ликами». На мить мене це зво­ рушило, але швидко забулося. А згадалось воно ось чому: вже після поїздки, поверта­ ючись додому з навчання, я

Ц

Давай, Ваня!

 КАВОMAN

Кава. Терпка й ароматна, вона об’єднує між собою мільйони її поціновувачів, закохує, дає привід зустрітись зі старим другом чи зупинитись на кілька хвилин, аби спробувати на смак гармонію. Якщо додати до неї корицю, вона стає святковою й елегантною, кардамон – жартівливо-збуджуючою, жовток із цукром – м’якою й сонячною, а якщо ­ коньяк – то щоразу інакшою. Найкраща у світі кава – кубинська, а найкраще готує її завзятий іспанець-кавоман у крихітній кав’ярні поблизу Києва. Це територія чарів, де негативу немає місця: він розгублено тікає одразу після того, як переступаєш поріг та вдихаєш густий і звабливий аромат кави. Чари поза межами Хоґвартсу заборонені, але цей іспанець нахабно ігнорує всі правила і розливає в горнята неземний напій, який розчиняє всю тривогу і робить із розумом неймовірні речі. З першим ковтком всередині починають падати сотні зірок, розквітають тюльпани, спокусливо стогнуть віолончелі, туляться товсті пухнасті коти і плавно несеться туга зеленувата хвиля з віночком морської піни. Іспанець це обов’язково помітить, але цей секундний вир лишиться між вами. Він лише хитро-задоволено посміхнеться, сховається за стелажем із різним кубинським причандаллям, загудить кавовою машиною і заповнить кав’ярню новою порцією приголомшливого аромату. Про таких кажуть – «від Бога», втім, від кого б він не був, він на своєму місці. І серед шаленого виру життя ця маленька ідилія робить світ красивішим.

йшла через парк, де, як кажуть люди, живуть білки. Отак про­ сто посеред міста, хоча я ніко­ ли їх там не бачила. А якомусь малому хлопчику, який зби­ рав шишки вздовж тротуа­ ру, пощастило – десь на сосні і справді сиділа одна. Ця була таки чимала, її лісові родичі чи не вдвічі стрункіші. Але її незграбна поява так захопила малого, що він одразу кинув­ ся до тата, який сидів на лавці, такий же меланхолійний і не­ стрункий, як та білка на сосні. Хлопчик захоплено метушив­ ся, тицяв пальцями в звірятко, радів, наче побачив подібне

вперше в житті (думаю, що так і було), після чого батько пере­ вів погляд на гілку і, зібравши в собі докупи всю байдужість, на яку лише спромігся, сказав: «Віжу, Вадік. І што с таво?» І тут я згадала про равликів. І мені захотілося про них пи­ сати. Я подумала: якщо Вадік раптом у далекому майбут­ ньому відкриє власну пекарню чи кафе, то там ніколи в світі не буде «цинамонових равли­ ків». Будуть булки з корицею. І чай – у пакетиках, які видава­ тимуть окремо з чашкою окро­ пу. Уся щирість, як цибулин­ ня, осипатиметься з нього в київських парках, вдома і всю­ ди, де на його слова відповіда­ тимуть оцим «што с таво?» Маю надію, він колись ста­ не бухгалтером або юристом, який перейнятою від батька фразою ущент розбиватиме аргументи опонента. А ще тепер ясно от що: навіть якщо рецепт булок із корицею та «равликів» не різниться жодним інгредієнтом, то про останні я можу сказати майже точно – їх ліплять пухкенькі рум’яні жіночки, які жартують між собою пізно вночі, чаклу­ ючи над тістом. І я хочу бути жертвою їхнього маркетингу.

«Давай, Ваня, злабай нам щось із вакарчуцького!»

– збуджена портвейном молодь плескала по плечах тихого юнака, в якого від алкоголю й розігрітого повітря маленької кімнатки щоки покрились багрянцем. Ваня не справляв враження надто розумного, він сам це ро­ зумів, тому зайвий раз не роз­ туляв рота. Він завжди мовчки спостерігав за тим, як градус веселощів серед його друзів невпинно підвищується, сягає критичного рівня, і тоді хтось із присутніх неодмінно радіс­ но вигукує: «Ваня, а злабай-но нам щось!» І Ваня лабав, та ще й так, що всі присутні на кіль­ ка хвилин забували про все на світі. Забували навіть про при­ кру нестачу портвейну в над­ щерблених зелених горнятах. Сьогодні Ваня заграє Квіт­ ку. З першого акорду старень­ ка гітара дзвінко зазвучала в унісон з його баритоном.

Простенький інструмент по­ водився так, ніби вчора був створений найкращим у світі майстром спеціально для Вані. Досконале поєднання сильних рук на чорному грифі, пульсу­ юча жилка на скроні й емоція без імені, яку всі присутні ба­ чили на Ваніному обличчі, але ніхто не зміг її назвати пра­ вильно. Натомість студенти похиту­ вали головами в такт мелодії, пристрасно виводили голосні, у дівчат від зворушення текли сльози, решта ж просто не зво­ дила очей з гітари. Востаннє вдаривши по стру­ нах, Ваня злегка посміхнувся і озирнув гуртожитську кімнат­ ку. Хлопці тримали дівчат за руки, а ті витирали серветка­ ми зіпсований макіяж. При­ міщення наповнилося тишею, але та тиша була м’якою і за­ тишною. Такою, що її не треба заповнювати словами. Нарешті хтось глибоко зіт­ хнув і взяв зі столу канапку.

Потроху зав’язалася розмова про буденне, тиша розсіялася. Ваня провів долонею по гла­ деньких вигинах гітари і спер її грифом до стіни. Мовчазний непомітний юнак завжди беззаперечно лабав пісні, що оголювали і зближу­ вали студентські душі, а потім відходив на другий план так само непомітно і ненав’язливо,

як і з’являвся. За це всі однако­ во сильно любили Ваню. На­ віть ті, кого називали душею компанії, справедливо для себе відзначали, що справжня душа компанії – це Ваня. Тому вони щоразу галант­ но залишали центр загальної уваги і вигукували те знаме­ ните «Давай, Ваня, злабай нам щось!»

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

редактор Світлана СОКОЛОВА

народна творчість Почути, побачити, доторкнутися…

 КОСІВ

Різдвяна виставка в косівському Музеї народного мистецтва та побуту представляє твори образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, за тематикою витримані в руслі свят зимового календарного циклу. Орієнтуючись на приїжджих глядачів (яких багато зі східних областей), працівники музею намагалися підібрати експонати, які представляють найкращі мистецькі особистості міста.

 КИЇВ

Вже не вперше до Національного музею-заповідника українського гончарства приїжджають групи, організовані центрами соціальних служб. середині жовтня до Опішного завітали юні відвідувачі з об­ меженими можливос­ тями із міста Комсомольськ. Їхню поїздку в гончарну сто­ лицю України профінансу­ вав Благодійний фонд Пол­ тавського ГЗКу. На екскурсію, яка в житті деяких із них була чи не першою, завітали по­ над двадцять дітей, що обслу­ говуються в Кременчуцькому центрі соціальної реабіліта­ ції. Варто зазначити, що серед маленьких гостей було чима­ ло творчих і спортивних осо­ бистостей, зокрема чемпіони України з гри Бочче, що є па­ раолімпійським видом спорту. Супроводжувала групу керів­ ник реабілітаційної програми для дітей із особливими по­ требами Любов Хиль. Цікавою і доступною для розуміння ін­ дивідуалізованою екскурсі­ єю були захоплені всі діти без виключення. Після майстеркласу з гончарювання вони пробувати зліпити глиняну іграшку власними руками і

 УЖГОРОД

Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту представив виставку «Від руна до мистецтва».

Фото Тараса ПОШИВАЙЛА

У

У Музеї Івана Гончара – виставка «Свято», на якій представлені ікони народного письма ХVII–ХХ століть, а також вишиті рушники (в техніках гладь, вирізування, настил, мережа по сітці, стебловий шов, гачкування та інших) з колекції музею. У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працює виставка «Різдвяні дзвоники», присвячена новорічно-різдвяній тематиці.

11

просто помалювати. Спеціаль­ но до їхнього приїзду було ор­ ганізовано встановлення пе­ реносних пандусів, щоб кожен маленький гість, незалежно від своїх фізичних особливос­ тей, міг потрапити у будь-яке місце на території музею. А нещодавно у зв’язку з від­ значенням Міжнародного дня інвалідів, не побоявшись пер­ ших зимових холодів, до Му­ зею гончарства завітали гості, котрими опікується територі­ альний центр соціального об­ слуговування (надання соці­ альних послуг) Зіньківського району Зіньківської районної

державної адміністрації. Біль­ шість з них уже досягли пен­ сійного віку із можуть при­ святити свій час культурному й духовному розвитку. Серед відвідувачів були творчі акти­ вісти центру, які в минулому і навіть сьогодні займаються різними видами вжиткового мистецтва: живописом, бісе­ роплетінням, ліпленням, квіл­ лінгом тощо. Дехто з них на­ віть проводить майстер-класи в територіальному центрі со­ ціального обслуговування. Варто наголосити на тому, що екскурсанти виявились не­ абиякими знавцями історії,

були приємними й уважними слухачами. Із захопленням пізнавали нову інформацію, оглядали експозицію, були за­ чаровані творами Валерія Мо­ зока, що розміщені в музейній портретній галереї, майстер­ ністю, з якою створені пор­ трети славетних гончарів та малювальниць Опішного. Але найбільше їх вразила зустріч із гончарем – заслуженим майстром народної творчості України, членом Національ­ ної спілки майстрів народного мистецтва України Миколою Пошивайлом. Кілька гостей виявилися його близькими знайомими, тому емоційне за­ доволення отримали всі. Сьогодні суспільство надає великого значення розвитку й вихованню осіб із порушення­ ми психофізичного розвитку. Часто ті, хто не мають змоги ру­ хатися, бачити чи чути, вияв­ ляються неабиякими активни­ ми і життєрадісними людьми, котрі просто бажають пізнава­ ти і відкривати для себе світ. Давайте підтримаємо їх у цьо­ му, залучаючи до культурного життя нашої держави! Оксана ДОНЕЦЬ, екскурсовод Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

Доля молоді незбагненна Імпреза представляє унікальне мистецьке явище в художньому ткацтві України – гуцульський ліжник. Виробництво ліжників характерне для регіонів, у традиційно-побутовій культурі яких вівчарство було однією з головних галузей господарської діяльності (Гуцульщина, Бойківщина та Мараморощина).

 ТЕРНОПІЛЬ

Саме в цьому місті встановлено найбільшу шопку в Україні. Розташована вона у церкві святого Апостола Петра (вул. Володимира Великого). Висота шопки – двадцять метрів, ширина – понад п’ятдесят метрів. У ній встановлено 26 окремих рухомих механізмів. Ідея вигляду та розташування фігур шопки цього року належить пароху храму – отцю Івану, з чийого благословення та за безпосередньої участі відбувалося їхнє встановлення. Урочисто відкрили Різдвяний вертеп сьомого січня, а стоятиме він аж до Стрітення, 15 лютого.

Марта БАЗАК, викладач Київського державного інституту декоративноприк­лад­ного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, лауреат премії імені Катерини Білокур 2015 року: – Мене турбує стан народного мистец­ тва. Воно не може бути забутим, бо це основа нашої ідентичності як українців. У нас є такі цікаві осередки народної твор­ чості! Та й у кожному селі своя гама ко­ льорів народного одягу, свої манери ви­ шивки, особливості ткання… А скільки ж сіл в Україні! Нам потрібно відновлювати традиції. Це як навчитися малювати, перед тим як реалізовувати свої ідеї. Нині ж студентам Інституту Бойчука важко знайти роботу. Навіть не знаю, що буде із закладом, бо кажуть, що у нас за­ мало студентів… Копнути глибше – мистецька освіта має бути відділена від загальної, адже це не по­ літехнічний інститут. У нас індивідуальні заняття з кожним художником. Які вихо­

дять діти! Вміють ткати народну тканину, придумувати та виконувати свої композиції в будь-яких техніках. Батик, валяння, ткац­ тво на горизонтальному, вертикальному народному верстатах… Але мало де ці вміння можна показа­ ти, тому, на жаль, не знаємо, як дітям по­ таланить у житті. Фабрики народних про­ мислів закриті, майстерень майже немає. Хтось стає художником. Наприклад, на різдвяній виставці в Будинку художника є роботи нашої студентки. Тих, хто вишиває, модельєри беруть з інституту «на ура», бо вони володіють різними техніками. Все в руках молодих – якщо вони згурту­ ються в об’єднання і популяризуватимуть свої роботи, то все може скластися. Чима­ ло людей показують роботи на фестива­ лях, в Інтернеті можна знайти і гранти, і премії, і пленери. Наприклад, пленер ло­ зоплетіння у Польщі. Підготувала Світлана СОКОЛОВА Фото авторки

редактор Леся САМІЙЛЕНКО

Висота польоту Дмитра Чирипюка

 ГРУЗІЯ КОЗАЦЬКА І КАЗКОВА

Цьогорічні новорічні пригоди козаків відбуваються в Грузії. Так вирішив втілити свої враження від українсько-грузинської духовної єдності режисер Дмитро Чирипюк у виставі, яка демонструється в столичному Українському домі до 10 січня. І у вирі цих пригод глядачі мимоволі опиняються в світі всіх принад Грузії, яка причаровує українціврятувальників від нечистої сили своєю теплотою та глибиною традицій гостинності. Все, як у казці, але й натяків на нинішню ситуацію українськогрузинської духовної єдності вдосталь. Яскраве і колоритне дійство, яке відбувається на сцені, провокує на такі роздуми дорослих і водночас є захопливим для дітей, адже учасниками вистави є й малюки, що майстерно виконують лезгінку та є співучасниками пригод, які відбуваються з козаками. І поспівали разом, і побачили запальний бойовий гопак, і пораділи глядацькою спільнотою за перемогу козаків, яким позбутися злих чар допомагають грузинські друзі, і разом попросили Святого Миколая повернути козаківхарактерників на рідну землю. Тільки разом, бо співучасть глядацької аудиторії в спектаклі втілена так майстерно, що все відбувається мимоволі. Адже сама вистава – це запальне дійство, сповнене теплотою почуттів і взаєморозумінням між українцями та грузинами. Таке потрібне і зрозуміле всім, хто знає, що силою духу можна перемогти не лише нечисту силу, а й побороти спільні біди та разом побудувати райську країну, яка нині потребує особливої уваги.

Ще в далекі дев’яності бачила як працює цей режисер, бо мала нагоду спостерігати його стиль роботи в Славутичі у постчорнобильські часи. ам пан Дмитро був режисером-поста­нов­ ником міжнародного дитячого фестивалю, що залишився в пам’яті його учасників світлими спогадами від спілкування з талановитою людиною, яка має хист запа­ лювати своїми ідеями всіх, хто причетний до народження ці­ кавих і інноваційних творчих здобутків. А історія ця згадалась не дар­ ма, бо саме завдяки унікаль­ ності режисерського хисту Дмитра Чирипюка столична театральна палітра на час свят засяяла виставами для дітей, які користуються увагою гля­ дачів усіх вікових категорій. Тож зустрілися ми після пе­ регляду однієї з вистав і по­ спілкувалися. Адже митцю є що і про що розповісти, а представитися можна про­ сто режисером легендарної вистави «Тев’є-Тевель» за участю Богдана Ступки, яко­ го тоді ще зовсім молодий студент четвертого курсу те­ атрального інституту імені Карпенка-Карого і випускник театральної студії при театрі імені Івана Франка запалив ідеєю постановки цього спек­ таклю, що став візитівкою і карт-бланшем українського

Т

Народний артист, заслужений діяч України, автор понад 200 режисерських постановок Дмитро ЧИРИПЮК

театрального мистецтва в усіх куточках землі. − Історію вистави, яка стала Вашою першою відомою режисерською театральною роботою, знають усі, хто любить театр. Але й подальші творчі здобутки – не менш вагомі. Адже вистава за Іваном Франком «Перехресні стежки» була номінована на здобуття Державної премії імені Тараса Шевченка. − Була серед номінованих, але не стала лауреатом. Адже все вимірюється не лише мис­ тецькою вартістю, а й пред­ ставниками влади, політично­ го лідерства. Мені не соромно за жодну роботу. Є більш вдалі, є менш вдалі. Оце недавно передивив­

ся виставу Лесі Українки «Лі­ сова пісня». Ставив її років 15 назад. Мені не соромно. Після прем’єри «Ех, мушке­ тери» з Є. Євтушенком на сце­ ну вийшов сам поет. За його словами, у Києві зробили кра­ щу постановку його п’єси. Та й на виставі О. Кобилян­ ської «У неділю рано зілля ко­ пала» − інколи ставили додат­ кові стільці. Розповсюджувачі квитків дуже мене просили не зніма­ ти її з репертуару. На жаль – зняли. А ще й досі в репер­ туарі театру є вистава «Бре­ менські музиканти», яку охо­ че дивляться діти вже чи не п’ятого покоління наших гро­ мадян. Та й всі інші мої робо­ ти затребувані, тож можу ска­ зати, що нарікань на творчу долю я не мав і не маю.

Богдана ТЕТЕРУК, міжнародна медіа-школа «Абітурієнт»

Цікаве трактування ролі Маленького принца Антуана де Сент-Екзюпері в ролі рятувальника можна побачити в Київському планетарії, де однойменна вистава демонструється вперше. Здається, що все, як завжди в новорічних казках, але… Саме приміщення планета­ рію стимулює до роздумів не лише про добро і зло, а й про вічність та участь у ній наших космічних друзів. Тож задум режисера-казкаря Дмитра

Фото Геннадія ЗАХАРЧЕНКА

Маленький принц у міжгалактичних війнах А допомогою з боку грузинської спільноти є й той факт, що створення вистави відбулося за підтримки грузинського посольства в Україні, а прем’єрний показ відбувся після теплих слів та побажань успіху посла Міхеіла Уклеби та представників посольства. Цього дня до гостинного столичного Українського дому були запрошені й грузинські родини з дітьми, які з великою зацікавленістю дивилися пригоди козаків. Отакі реалії творчого казкового буття українців і довелося побачити під час прем’єрного показу вистави «Новорічні пригоди козаків у Грузії».

12

дитячий світ

Фото Геннадія ЗАХАРЧЕНКА

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

Чирипюка й побудований на пригодах героїв казки в між­ галактичних просторах. За­ хопливість дійства підсилює надзвичайно красива і незвич­

на інсталяційна кінолінія, яку присутні мають змогу поба­ чити на планетарному куполі. Діти і дорослі, переймаючись побаченим, зойкають від стра­ ху чи від захвату під час бойо­ вих дій в міжгалактичному просторі, що розкидається ме­ теоритами, нібито нападаючи на глядача. Чула від дітей, що було дуже страшно, але не менш ціка­ во. Дійство вражає й тим, що в ньому задіяні інтерактив­ ні ігри, які виявляють знання дітей з астрономії і водночас

Недавно відбулася прем’єра «Великі комбінатори» за ро­ маном Ільфа і Петрова «12 стільців». Ще багато робіт за межами театру. − Але останнім часом Ви працюєте і як кінорежисер та кіносценарист. Що вже втілили із своїх задумів? − Насамперед, радію з того, що вдалося зробити у співпра­ ці з такими митцями, як голо­ ва «Просвіти» Павло Мовчан та режисер Дмитро Ломачук. Спільно ми закінчили шев­ ченкіану, тобто 3-серійну кар­ тину, присвячену 200-річчю Кобзаря. А ще відбулась демонстра­ ція на телеканалах «Культу­ ра», «5 канал» та інших мого документального фільму «Не­ бесна сотня у вирій полетіла». Єдиним професійним актором у ньому є нині вже народний артист України Євген Нищук, а інші виконавці ролей – це студенти різних вузів. Мої ро­ боти також можна побачити в youtube. А дитячі казки я щороку створюю завдяки підтримці благодійних організацій та не­ байдужих до майбутнього на­ шої держави людей. Головою одного з таких фондів – фонд мистецтв «Амадеус» − є і я. Тож усе залежить від бажан­ ня творити, а жити треба сьо­ годнішнім днем та його потре­ бами. Розмову вела Леся САМІЙЛЕНКО

змушують задуматись над тим, що там у Космосі – також є друзі. А починається і закінчуєть­ ся вистава виконанням ще­ дрівок, які не дарма назива­ ють музикою космосу, тобто єднання людських душ із ним. Виконують їх учасники Театру народних традицій. Під час вистави всі разом ря­ тували головну героїню Сніжа­ ну, літали в її пошуках на різні планети, дізнаючись про них багато цікавого. Таке вражен­ ня, що справді побували у кос­ мосі з усіма його принадами незвідності і чар. Політали… Ярослава ЗАГОРУЙ, міжнародна медіа-школа «Абітурієнт»

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

13

дитячий світ На сцені Національної оперети оживають казки

 СВЯТКОВИЙ КАЛЕЙДОСКОП

Ганна ОНИЩУК Час від часу у стінах Національної оперети стає по-особливому сонячно та гамірно, коридорами лунає дитячий сміх та майорять бантики. е означає, що в цей день на сцені театру чергова вистава для найменших поціно­ вувачів мистецтва. Дитячі вистави-казки від На­ ціональної оперети мають не­ абияку популярність у киян та гостей столиці, квитки на них розкуповують миттєво, а зали

Ц

«Пригоди бременських музикантів»

ли не сумувати і вміти знахо­ дити вихід із будь-якої ситуа­ ції. Діти в захваті від історії про веселого хлопчика-цибулинку, адже Чіполіно дуже добрий, щирий і вміє товаришувати. Казка С. Бедусенка «Лампа Аладдіна» розрахована як на малят, так і на дітей старшо­ го віку. Постановка буде ціка­ вою і дорослим, адже в основі самого матеріалу – кохання та «дорослі» перипетії. «Лампа Аладдіна» від Національної оперети – це сучасне прочи­ тання доброї історії про життя володаря чарівної лампи, про­ низане таємницями, пригода­ ми та несподіванками, що роз­ гортаються на тлі видовищних

«Білосніжка та семеро гномів»

Сцена з вистави «Кицькин дім»

«Лампа Аладдіна»

«Білосніжка та семеро гномів»

завжди переповнені. У ви­ ставах беруть участь солістивокалісти театру, артисти ба­ лету, хору та оркестр. Нинішній репертуар театру розрахований на діток різного віку. Так, наприклад, музич­ на вистава за мотивами казки С. Маршака «Кицькин дім» – одна з найкращих для пер­ шого знайомства малят із теа­ тром. Динамічний, кумедний сюжет вистави подобається як малечі, так і дорослим, адже у спектаклі йдеться про те, як важливо для родини жити дружно, допомагати рідним і підтримувати один одного. Ще одна популярна дитяча вистава Національної оперети – музична казка «Чіполліно» Дж. Родарі. Вона вчить дітей бути добрими, чуйними, ніко­

декорацій із використанням мультимедійного екрана, яскравих костюмів персона­ жів, у супроводі веселих пісень та оригінальної хореографії. Незабутні емоції та вражен­ ня у старших за віком дітей зав­ жди викликають казки «Ост­ рів скарбів» В. Бистрякова та «Пригоди бременських музи­ кантів» Г. Гладкова, які в інтер­ претації Національної оперети є справді феєричним дійством. Так, неймовірна постанов­ ка «Острів скарбів» дозволяє розгулятися уяві юних гля­ дачів і переносять їх у бурх­ ливий, чарівний світ пригод, спов­нений загадок, таємниць та несподіванок. Пісні, жарти та цікаві пери­ петії з музичної казки «Приго­ ди бременських музикантів»

Снігуронька

будуть цікаві публіці різного віку: від малого до старого. Ві­ дому казку братів Грімм 40 ро­ ків тому В. Ліванов, Ю. Ентін та Г. Гладков перетворили на найвеселіші, найпопулярні­ ші мультфільми та мюзикли, героїв яких обожнює вже не одне покоління глядачів. Сим­ патичні Пес, Осел, Кіт і голо­ систий Півень, страшні лісо­ ві розбійники на чолі зі своєю Отаманшею, мудрий Блазень і смішний Король, нишпоркаСищик, і, звичайно ж, Труба­ дур із Принцесою вже давно стали улюбленцями дітлахів. Яка дівчинка не мріє бути принцесою? «Білосніжка та семеро гномів» В. Домшин­ ського – це ще одна дитяча ви­ става у репертуарі Національ­ ної оперети, під час якої на сцені стаються справжні дива: Білосніжку розбудить від віч­ ного сну поцілунок прекрасно­ го принца… «Дитина – це найвимогливі­ ший глядач, який все сприй­

має дуже живо і пропускає че­ рез себе, ніби лакмус. Тут увагу можливо втримати тільки вмі­ лою грою акторів, влучними сценічними ефектами, ціка­ вим, зрозумілим, динамічним сюжетом. Діти настільки щиро та наївно вірять у все, що від­ бувається на сцені театру, що, приміром, коли зла Мачуха дає Білосніжці отруйне яблу­ ко, ледь не половина зали бі­ жить до сцени з криком не їсти його», – розповідає художній керівник Національної опере­ ти, народний артист України Богдан Струтинський. Напередодні Новорічних та Різдвяних свят атмосфе­ ра в Національній опереті поособливому піднесена. Вже традиційно малечу зустріча­ ють Дід Мороз та Снігуронька. Артисти роблять все, аби пер­ ші зустрічі хлопчиків та дівча­ ток із театром стали незабутні­ ми і в майбутньому переросли у справжню любов до мистец­ тва.

Сцена з вистави «Кицькин дім»

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

редактор Єлизавета КРАСНІЧЕНКО

 ЧУДОВИСЬКО

ЧИ ДАРТ ВЕЙДЕР?

Добро і зло, краса і потворність, самозакоханість і альтруїзм, душа і зовнішність – ідеї, які перенесли у дитинство дорослих і змусили задуматися дітей. Збирає аншлаги в Молодому театрі дитяча вистава «Красуня і Чудовисько». Це і не дивно, адже високий професіоналізм акторів, рухливі декорації, яскраві костюми – симбіоз, який зіграв на руку постановникам п’єси. Осучаснена французька казка Шарля Перро заграла новими барвами на сцені під чуйним керівництвом режисера-постановника Ірини Пастущак, художника-постановника Бориса Орлова та художника із костюмів Лариси Чернової. Тож півтори години пролетіли, як на одному подиху. Звісно, кожен режисер шукає нові підходи до втілення того чи іншого образу. Він, як скульптор, ліпить статую, але народ завжди знаходить свої символи і загадки… До прикладу, сучасний глядач, оцінюючи феєричну історію кохання, в образі Чудовиська побачив популярного героя – Дарта Вейдера. Очевидно, режисер і подумати не могла, що гості побачать такий образ, та Чудовисько (Олег Москаленко) було настільки реалістичним, що наводило страх не лише на юного глядача, а й на дорослих. Новорічна казка з традиційним хепі-ендом завершилася, відповідаючи істинам буття: «все одно добро закохає зло», тобто добро завжди перемагає зло.

 НОВОРІЧНА КАЗКА ТРИВАЄ…

5 січня Палац спорту став порталом, який переніс глядачів у новорічну казку, адже там відбулася вистава на льоду «Лускунчик» на музику Чайковського. У цьому різдвяно-новорічному шоу гармонійно поєдналися модерн і класика, балет і фігурне катання. Казка Гофмана і музика Чайковського у виконанні Державного академічного естрадносимфонічного оркестру України набули нового звучання завдяки талановитому режисерупостановнику – Дмитру Дмитренку. Здавалось би, що можна нового відкрити в цьому балеті? За більш ніж 100 років від часу перших криків «браво», що прозвучали на сцені Маріїнського театру в Петербурзі, до «Лускунчика» зверталися найвидатніші балетмейстери світу… І кинути їм виклик наважувався не кожний… Але пан Дмитренко наважився. Митець для того й живе, щоб народжувати шедеври з речей, які, на перший погляд, не можна об’єднати між собою. Балет і елементи акробатики, ковзанки й лід, гра світла й тіні… Сам режисер зазначив, що він «не збирався “передирати” класичного Чайковського, тому деякі епізоди разом зі сценаристом Дмитром Тодорюком переписував заново». І ось виникла модерн-вистава, в якій симфонічні сюїти розбавлялися роком. Відео-дисплей та світло-музика замінювали звичні декорації. А на противагу традиційним «па» глядачам було представлено елементи фігурного катання у виконанні солістів Андрія Капрана та Надії Башинської, гостя із Франції П’єр-Луп Буке та багатьох інших талановитих акторів-спортсменів. Щоправда, для цього хореографу Оксані Масловій, яка, до речі, спеціально прилітала зі США, разом із режисером-постановником довелося добре потрудитись. Льодове шоу глядачі – як дорослі, так і діти – зустріли аншлагом. Єлизавета КРАСНІЧЕНКО

14

театр Польський «Український театр» Надія СОКОЛЕНКО Нещодавно вийшов друком № 4–5–6 журнал «Український театр» за 2015 рік. ев’ячу частку цього видання склали мате­ ріали, присвячені те­ атральному сьогоден­ ню Польщі. Чому сталося саме так – окрема історія. Рік тому, у жовтні 2014-го, польський журнал Teatr вий­ шов із обрамленим європей­ ськими зірочками україн­ ським гербом на обкладинці і з темою «Театр вільної Укра­ їни». Це була спроба пред­ ставити польському читачеві сучасний український теа­ тральний процес зсередини, яким його бачимо ми – укра­ їнські театрознавці і діячі те­ атру. Ідея зробити таке ви­ дання народилася у розмові професора Ганни Веселов­ ської з головним редактором Teatr’у Яцком Копцінським ще в лютому 2014 року. Одра­ зу після того, як була жорсто­ ко розстріляна Небесна сотня, але ще до початку «російської весни», інтервенції «ввічли­ вих людей» і гібридної війни на Сході. Презентуючи українське чис­ ло польського Teatr’у в лис­ топаді 2014 року в Києві, а ця подія відбувалася в Інституті філології Національного уні­ верситету імені Тараса Шев­ ченка за участю директора Польського Інституту в Києві Єви Фіґель, головного редакто­ ра Яцка Копцінського та пере­ кладача Анни КоженьовськоїБіґун, ми зрозуміли, що не менш важливо зробити і «дзер­ кальний» номер «Українсько­

Л

го театру» про сучасний театр Польщі, представити систем­ не бачення польського теа­ трального процесу зсередини, за участю польських театро­ знавців і театральних критиків. Адже польський театр, яким він став за останні чверть сто­ ліття – надзвичайно цікаве явище, це вже кілька генерацій всесвітньо відомих режисерів, драматургів, акторів. А в Украї­ ні системних знань про перебіг польського театрального про­ цесу обмаль. Реалізувати задум «Укра­ їнському театру» допомогли Польський Інститут в Києві та редакція журналу Teatr, а пан Яцек виступив також авто­ ром оглядової статті про роз­ виток польської драматургії «Драма у суспільстві спекта­ клю». Вихід польського числа саме в 2015-му знаковий ще й тому, що цей рік визначено Роком театру у Польщі. І в та­ кий спосіб ми також долучає­ мося до вшанування 250-ліття публічного театру в Польщі, а власне – заснування першо­ го постійного, професійного, публічного і польського ко­ лективу – Акторів Його Ко­

ролівської Милості, згодом названих Акторами Народо­ вими. Цій події та акціям зі вшанування присвячені мате­ ріали Патрика Кенцького та Анни Шимонік. Про театраль­ ну перехідність – трансформа­ цію театру незалежної Поль­ щі – написав Павел Плоський. До речі, в цьому матеріалі по­ дається цікава інформація, як відбувалася децентралізація польських культурних інсти­ туцій, зокрема театрів, від по­ чатку 1990-х років. Наскільки успішним був цей процес, із якими проблемами і виклика­ ми зіткнулися польські митці. Зважаючи на те, що такий про­ цес незабаром, за обіцянками політиків, почнеться в Укра­ їні, переконана, польський досвід буде справді повчаль­ ним. Синтетичний і узагаль­ нюючий погляд на творчість польського театрального гуру Кристіана Люпи запропону­ вала Йоланта Ковальська. У цьому числі також можна про­ читати розмови з двома най­ цікавішими польськими дра­ матургами – Малґожатою Сікорською-Міщук та Войце­ хом Томчиком. А ще дізнати­

ся про стан молодої режисури, яка впевнено перетворюєть­ ся на театральний мейнстрім, при цьому, за висловом Аґ­ нєшки Міхаляк, «не сточуючи своїх кігтів», лишаючись таки­ ми ж радикальними, суспіль­ но свідомими, якими й були на початку своєї театральної кар’єри. У рубрику «Публіч­ ний простір» увійшли матері­ али, що не вписуються в рамки стандартизованого уявлення про театр. Вони присвячені те­ мам цензури, толерантності, провокаціям, ЗМІ, роботі з іс­ торичною пам’яттю і з, по суті, виключеними з суспільства спільнотами, з функціонуван­ ням недержавних польських театрів і трансформаціями те­ атру для дітей, адже саме ці ін­ ституції мають ростити май­ бутніх учасників і глядачів театру взагалі. Кодою цього номеру є матеріал про розви­ ток танцю в Польщі, зокрема театральний перформанс. «Український театр» і ра­ ніше намагався знайоми­ ти своїх читачів із сучасним польським контекстом. Це від­ бувалося завдяки підтримці і Польського Інституту в Ки­ єві, низці міжнародних теа­ тральних фестивалів, як-от «Діалог», «Контакт», «Теа­ тральні конфронтації», «Вар­ шавські театральні зустрічі», «Божественна комедія». Двері до польського театру для укра­ їнців відкриває також і Схід­ ноєвропейська платформа перформативного мистецтва (EEPAP)… Проте, переконана, саме це польське число допо­ може скласти повноцінне уяв­ лення про те, куди прямує і як розвивався польський театр останні десятиліття, які його здобутки і втрати.

Театр «ТАМіЯ» запрошує… У період зимових свят «ТАМіЯ» презентує мультимедійну лялькову виставу «Скринька» – зимову казку про людей та янголів, яка створить незабутню атмосферу завдяки яскравій онлайнанімації та витонченому ляльковому дійству. Автори розкажуть історію про любов, що творить справ­ жні дива. Що таке «ТАМіЯ»? «ТА­ МіЯ» – це театр анімаційно­

го мистец­тва. Це колаборація режисерів, акторів, художни­ ків та музикантів, вихідців із Харкова, які поєднують театр ляльок, онлайн-анімацію, ди­ зайн та авторську музику для створення театральних вистав. Театр сформувався влітку 2015 року під час роботи над виставою «Смерть Марата» за романом Сергія Жадана «Ме­ сопотамія», звідки символіч­ но походить назва колективу «ТАМіЯ». Першою платфор­ мою для діалогу з глядачем

стала театральна лабораторія в еко-поселенні Баранівка (Пол­ тавська обл.), результатом якої стала вистава-експеримент просто неба. Продовжуючи роботу над «Месопотамією», у вересні те­ атр презентував фрагмент ви­ стави «Смерть Марата» у рам­ ках «Гогольfest–2015». У грудні 2015 року розпоча­ лася робота над новою виста­ вою «Скринька». Ольга ПІНАЄВА

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

15

музика

редактор Ольга ГОЛИНСЬКА

 ВІНШУВАННЯ СЛАВЕТНОГО КОМПОЗИТОРА

Культурно-мистецька громадськість Києва відзначила 89-ту річницю від дня народження видатного українського композитора, лауреата премій імені Миколи Лисенка та Івана Нечуя-Левицького, народного артиста України Віталія Дмитровича Кирейка. Творчий доробок митця, що увійшов до скарбниці української музичної класики, налічує сьогодні понад 290 опусів (найбільше серед усіх сучасних композиторів). Він яскраво відображає пережите автором, охоплює майже всі існуючі музичні жанри (крім оперети) й форми. Це 5 опер, 4 балети, 10 симфоній, симфонічні поеми, фантазії, 4 квартети, 2 тріо, квінтет, концерти для скрипки, віолончелі та подвійний з оркестром, симфонічні варіації, поема й фантазія для фортепіано з оркестром. Також у доробку маестро – величезна фортепіанна спадщина, серед якої 12 фортепіанних сонат, цикли варіацій і п’єс, твори для скрипки, віолончелі, альта, всіх оркестрових і народних інструментів, дві кантати, ораторія і понад 100 романсів і хорових творів.

Дует Two Violins: джаз до Різдва У Caribbean Club із програмою Christmas Jazz виступили наймолодші джазові музиканти України – тринадцятирічні скрипалі Тетяна Жмендак та Ілля Бондаренко. упроводжувало гру Two Violins тріо відомої піаністки і наставни­ ці юних музикантів Наталії Лебе­ дєвої. Попри свій вік, Тетяна Жмендак та Ілля Бондаренко уже добре відомі як україн­ ському, так і зарубіжному музичному за­ галу. Переможці міжнародних конкурсів, ці двоє учнів Київської дитячої школи мис­ тецтв № 2 імені Михайла Вериківського (клас Андрія Малахова), є не просто учас­ никами, а головними «дійовими особа­ ми» кількох резонансних музичних про­ ектів.

С

Варто пригадати програми за участю Two Violins: «Запалюючи серця. Jazz&Tango» (2012), «All That Jazz» у проекті Олексія Ко­ гана «Тема з варіаціями. Live» (2013), ви­ ступи у концерті з американським джазо­ вим скрипалем Крістіаном Хаузом (2014) і телевечорах «Мистецькі зустрічі». Амп­ літуда репертуару музикантів у стильово­ му відношенні розмаїта і широка: Тетяна й

Ілля однаково професійно і досконало гра­ ють класику, танго і джаз. Універсалізм Two Violins, вочевидь, є запорукою їхнього професійного просу­ вання за кордоном. Лише протягом двох останніх років юні музиканти відвідали з туром кілька країн Європи, у червні 2015го зібрали найбільшу аудиторію openair за всі дні проведення Alfa Jazz Fest у центрі Львова, а у вересні у складі YPHIL Orchestra (оркестру музикантів із 74 країн світу) виступали під час роботи Генераль­ ної Асамблеї ООН. Напередодні українського Різдва Тетя­ на й Ілля зіграли програму, яка об’єднала хвилюючі мелодії танго, джазові стандар­ ти, оригінальні аранжування творів Йо­ ганна Себастьяна Баха і Телоніуса Монка від Наталії Лебедєвої. Особливим номе­ ром вечора став «Щедрик» М. Леонтови­ ча у джазовому звучанні.

Назавжди у нашій пам’яті Завдяки відомій київській піаністці, заслуженому діячеві естрадного мистецтва України, доценту Національної музичної академії України імені Петра Чайковського Ірині Шестеренко, саме до дня народження Віталія Кирейка (23 грудня) у залі Національної спілки композиторів відбувся його творчий вечір. Цього року в концерті під її супроводом вишукано прозвучали романси та арії з опер Віталія Кирейка у виконанні заслуженої артистки України Інни Андріяш (сопрано), лауреатів міжнародних конкурсів Валерії Туліс (сопрано), Ольги Дорощук (мецо-сопрано) та Леоніда Гука (тенор). На жаль, ми не почули спів народної артистки України Ірини Даць та заслуженої артистки України Валентини Антонюк. Серед інструменталістів виступили лауреати міжнародних конкурсів Галина Тимах (флейта) й Артем Дзегановський (скрипка). Окрасою творчого вечора стало вишукано тонке виконання «Елегії» Віталія Кирейка для альта та фортепіано Лауреатами міжнародних конкурсів Олександром Лагошею (альт) та Лесею Гришко (фортепіано). Цей твір теж було записано до Фонду Національного радіо України. А розпочинався концерт яскравим камерноансамблевим номером – Фортепіанним тріо Віталія Кирейка. Його донесли до слухачів молоді виконавці – студенти Національної музичної академії України імені Петра Чайковського класу доцента Лариси Гришко: Юрій Салуха (перша скрипка), Ольга Шевчук (друга скрипка) та асистент-стажист Наталя Тихобразова (фортепіано). Мені, як ведучому творчого вечора, було надзвичайно приємно відчувати теплий прийом публіки, яка зустрічала бурхливими оплесками високо професійне й глибоко емоційне виконання усіх різножанрових творів композитора. Володимир МУДРИК

26 грудня пішла з життя одна з корифеїв українського музикознавства, блискучий педагог і науковець Олексан­ дра Іванівна Малозьомова. Представниця покоління, на долю якого випали тяжкі ви­ пробування, вона гідно про­ жила велике і плідне життя, залишивши по собі помітний і неповторний слід у вітчизня­ ній музичній культурі. Олександра Малозьомо­ ва народилася 12 січня 1930 року у Харкові, пережила Ле­ нінградську блокаду, важкі післявоєнні роки. У 1953 році закінчила Київську держав­ ну консерваторію імені Пе­ тра Чайковського по класу видатних музикантів Марфи Крохмаль і Пилипа Козиць­ кого. Усе її професійне життя пов’язане з Київською кон­ серваторією – Національною музичною академією імені Петра Чайковського, де вона працювала упродовж 1953– 2005 років, понад 20 років – на посаді професора, заві­ дувала кафедрою історії укра­ їнської та російської музики (1970–1976 рр.), викладала курс історії російської музи­ ки на історико-теоретичному та виконавських факультетах. Фундаментальна тема, у якій Олександра Малозьо­ мова була неперевершеним фахівцем, – це історія росій­ ської музики періоду «срібної доби». Широка обізнаність музикознавця із культурою того періоду позначилася

на науково-методичній, ви­ кладацькій діяльності, зміс­ ті дипломних і магістерських робіт, кандидатських дисер­ тацій учнів Олександри Іва­ нівни. Серед них – видатні музикознавці, доктори мис­ тецтвознавства Олена Зінь­ кевич і Сергій Тишко, кан­ дидати мистецтвознавства Наталія Гозулова та Світлана Коробецька, заслужений діяч мистецтв України Галина Ки­ риліна та інші. Однією з перших Олексан­ дра Малозьомова почала до­ сліджувати українську оперу 1920–1930-х років, зокрема оперну творчість Бориса Лято­ шинського. У 1970-му році під керівництвом Онисії ШреєрТкаченко вона захистила кан­ дидатську дисертацію на тему «Героїко-патріотична україн­ ська опера 20–30-х років ХХ століття» на матеріалі творів Бориса Лятошинського, Юлія Мейтуса, Костянтина Дань­ кевича, Володимира Фемелі­ ді, Бориса Яновського, Олеся Чишка та інших композито­ рів. Наукові розвідки Олексан­ дри Іванівни утворили фун­ дамент, на який спиралися всі подальші проблемні роз­ робки цієї теми. Тема україн­ ської опери стала наскрізною у науковій діяльності Олек­ сандри Малозьомової: окрім дисертації, їй присвячено чис­ ленні статті, найперші з яких було опубліковано ще у 1960х роках, а остання – «Оперні драми і колізії», присвячена

Олександра МАЛОЗЬОМОВА

операм Бориса Лятошинсько­ го «Золотий обруч» і «Пол­ ководець», щойно вийшла у журналі «Музика» (2015 р., № 3–5). На жаль, ця ґрунтов­ на робота стала останньою у практиці музикознавця. Олександра Малозьомова зробила надзвичайно ваго­ мий внесок у досліджен­ня іс­ торії Київської консерваторії. Ціла низка її праць 1988–2013 років розкриває різні етапи розвитку провідного музич­ ного навчального закладу України. Базовані на найшир­ шому архівно-джерельному підґрунті, вони по-новому осмислюють і концептуаль­ но представляють історію вишу – від найперших етапів його становлення до сього­ дення, зокрема і такі, вперше науково досліджені періоди, як перетворення Київського

музичного училища на кон­ серваторію (1880–1913 рр.), 1920-ті, 1930-ті роки, пері­ од воєнного лихоліття (1941– 1945 рр.) та інші. Олександра Малозьомо­ ва плідно займалася мето­ дичною роботою, зокрема, у складі колективу авторів брала участь у створенні під­ ручників з історії української музики. Її багаторічна про­ світницька діяльність від­ значалася тематичною ба­ гатоаспектністю, глибиною і блискучим темпераментом лектора. Однак і цими сферами не вичерпувалося багатогранне буття Олександри Іванівни. Упродовж 1988–1996 років вона була деканом історикотеоретичного та композитор­ ського факультетів і відділу роботи з іноземними студен­ тами. І до цієї справи вона стави­ лася з притаманною їй ви­ нятковою відповідальністю й цілковитою самовіддачею. Студенти тих років згадують про неї, як про зразкового де­ кана – принципового, вимог­ ливого і водночас людяного, турботливого. Саме такою Олександра Іва­ нівна Малозьомова назав­жди залишиться у пам’яті кіль­ кох поколінь її колег, учнів і ­друзів. Національна музична академія України імені Петра Чайковського Редакція журналу «Музика»

К*Ж

всеукраїнський тижневик

№ 1, 1–14 січня 2016 р.

післямова

редактор Євген БУКЕТ

Обличчя року – 2015

 МАЙДАН. ДО І ПІСЛЯ

Євген БУКЕТ

У переддень Нового року вийшла друком збірка «Майдан. До і після» (видавничий проект Драматургічного відділу Національного центру театрального мистецтва імені Лесі Курбаса). Ця книга – перша антологія української драми, народженої Майданом і війною, – передчуттям, переживанням, усвідомленням. Це унікальний шанс для театрів бути актуальними у надзвичайно драматичний для свого народу час. До збірки входять тексти різних авторів і стилів. Деякі з них уже ставали переможцями на престижних конкурсах, і не тільки в Україні, але й за кордоном. А деякі були написані напередодні. Але всіх їх об’єднує одне – новітня Україна. Автори: Я. Верещак, О. Вітер, Н. Марчук, О. Миколайчук, Н. Неждана, Н. Симчич, К. Скорик, Д. Терновий. Художники – О. Новікова, О. Мірошниченко. Книга видана за сприяння Українського конгресового комітету Америки (Чикаго, США).

 НАЙСМІЛИВІШІ ФІЛЬМИ 2015 РОКУ

Упродовж 2015 року газета «Культура і життя» представила на своїх шпальтах багатьох непересічних особистостей, які стали обличчям не лише обкладинок тижневика, а й нової України. ього року вдруге відзначаємо найкращих із найкращих, які, з’явившись одного разу на пер­ шій шпальті «Культури і жит­ тя», не просто формували імідж нашого видання, а стали символом нової країни, нової культури, нового громадянина. За­ вдяки своїм справам вони знані не лише в Україні, а й за її межами. Саме за цими критеріями, означеними торік, ми й визначаємо лауреатів щоріч­ ної відзнаки «Обличчя року». Для редак­ ції тижневика «Культура і життя» і всього нашого видавництва велика честь і вели­ ка відповідальність вручати цю нагороду. Адже вона, поза сумнівом, стане одним із символів культури в нашій країні. Лауреатами 2015 року стали: – співачка й акторка Мар’яна Садовська; – художник-плакатист Юрій Нерослік; – скульптор-кераміст Рустем Скібін. Для кожного з них 2015 рік видався над­ звичайно плідним. Хоча випробування,

Ц

Український режисер Мирослав Слабошпицький потрапив до списку найсміливіших режисерів 2015 року. Про це повідомили кінокритики видання IndieWire, яке оприлюднило рейтинг найбільш ризикових фільмів. Очолила список стрічка М. Слабошпицького «Плем’я», знята в українській школі-інтернаті для людей із вадами слуху. У фільмі знімалися непрофесійні актори. «Історія розказана мовою жестів, без голосу за кадром і субтитрів», – йдеться в описі стрічки. Також до рейтингу найсміливіших фільмів увійшли: «Вікторія» Себастьяна Шиппера, «Мандарин» Шона Бейкера, «Син Саула» Ласло Немеша, «Білий Бог» Корнела Мундруцо, «Вижив» Алехандро Іньяріту і «Таксі» Джафара Панахі. Газета «Культура і життя» № 1 (4676), 1–14 січня 2016 р.

Виходить із 7 жовтня 1923 року Свідоцтво про реєстрацію КВ № 1026 від 26.10.94 р.

Засновники

Міністерство культури України, Український комітет профспілки працівників культури, редакція газети

Головний редактор Євген БУКЕТ

Адреса редакції

03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1 Тел.: +38 (044) 498–23–66 cultandlife@gmail.com

16

Видавець

Національне газетно-журнальне видав­ництво

Генеральний директор Андрій ЩЕКУН

Видавнича рада

Андрій КУРКОВ (голова), Анатолій СЄРИКОВ (заступник голови), Євген БУКЕТ, Сергій ВАСИЛЬЄВ, Олег ВЕРГЕЛІС, Вадим ДОРОШЕНКО, Віктор фон ЕРЦЕН-ГЛЕРОН, Наталка ІВАНЧЕНКО, Ростислав КАРАНДЄЄВ, Ігор ЛІХОВИЙ, Наталія ЛИГАЧОВА, Наталія МУСІЄНКО, Лариса НІКІФОРЕНКО, Юрій ПЕРОГАНИЧ, Роман РАТУШНИЙ, Віталій САТАРЕНКО, Олег СВІРКО, Артем СТЕЛЬМАШОВ

Адреса видавництва

03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1 Тел.: +38 (044) 498–23–65

що їх наразі переживає країна, внесли у діяльність наших співвітчизників суттєві корективи. Нині чимало українців проживають за межами етнічної Батьківщини, проте їхня любов до неї не згасає. Вона стає своєрід­ ним вогником, який запалює віру в мир у тих, для кого Україна – це трансфер у справжню мужність, відвагу та міць. Саме такою незламною українкою є Мар’яна Садовська – співачка, ак­ торка, композитор, аранжувальниця, музичний драматург, а ще – викладач, фольклорист і художниця. Хоч наразі й мешкає в німецькому Кельні, для нас вона завжди буде львівською зіркою, вітчизня­ ним прикладом сили духу, слова та пісні. Надто важко зустрітися з людиною, яка проживає поза межами України та має чимало постійних концертів. Однак Мар’яна Садовська активно підтримує українську громаду на звільнених терито­ ріях Донбасу. Сержант 92-ї бригади Збройних сил України Юрій Нерослік пішов до­ бровольцем у зону АТО влітку 2014 року. Бойове хрещення отримав в «Іловайському котлі», потім разом із побратимами-саперами знешкоджував нерозірвані російські снаряди під міс­ том Щастя. Дизайном Юрій Нерослік почав за­ йматися з 2004 року. Втім, справжня трансформація з ним трапилася під час Євромайдану. Тоді під враженнями і пере­

Дизайн та верстка

Сергій ЗАДВОРНИЙ Поліграфічний комбінат ТОВ «Типографія “Від “А” до “Я”» м. Київ, вул. Колекторна, 38/40 Тел.: (044) 563–18–04, 562–28–51

Розповсюдження і реклама

Тел.: +38 (044) 498–23–64; +38 (097) 111–17–56 Редакція не публікує колективні листи та звернення Публікуючи проблемні матеріали, редакція, окрім спеціально обумовлених випадків, подає лише авторський погляд. Передрук і відтворення текстових та ілюстративних матеріалів «Культури і життя» – тільки з письмового дозволу редакції. © «Культура і життя», 2016

живаннями тих подій, він зробив свій пер­ ший патріотичний плакат, а згодом увій­ шов до легендарної «Плакатної сотні». У свої роботи Юрій Нерослік вкладає душу, адже вважає, що інформаційна ві­ йна не менш важлива, ніж війна в окопі. Кожну вільну хвилину він працює над се­ рією патріотичних плакатів. Саме він ав­ тор кількох десятків робіт про Нацгвар­ дію. Малював для батальйонів «Айдар», «Миротворець», «Київщина»… Його пла­ кати живуть власним життям, поширю­ ються в соцмережах, роздруковуються во­ лонтерами. Відомий кримськотатарський кераміст Рустем Скібін на основі орнаментів кримськотатарської вишивки, зібраних і розшифрованих малярем та мистецтво­ знавцем Мамутом Чурлу, створив влас­ ний стиль поліхромного розпису кера­ мічних виробів, що продовжує традиції кримських татар. Із початком анексії Криму майстер пе­ реїхав до Києва й перевіз до столиці свою мистецьку колекцію. І відтоді постійно ініціює нові й нові виставки, майстеркласи, презентації. Все з єдиною метою – зберегти в умовах окупації рідної землі культуру й самоідентифікацію кримсько­ татарського народу. Щиро вітаємо наших лауреатів, бажає­ мо їм натхнення і здійснення всіх творчих задумів у новому році!

ПЕРЕДПЛАТА НА ГАЗЕТУ ТРИВАЄ Передплатна ціна на 2016 р.: 1 місяць – 19,22 грн; півріччя – 115,32 грн У передплатній ціні враховано вартість доставки до вашої поштової скриньки і вартість оформлення абонемента. Передплатний індекс

60969

Наклад 5 000

Ціна договірна