4
Якби ми жили на стипендію Наприкінці кожного місяця біля банкоматів з`являються довжелезні черги за очікуваною стипендією. Але ні для кого не секрет, що якимось магічним чином через тиждень гаманець студента знову стає порожнім. Якби не інвестиції батьків чи гроші, важко зароблені в работодавців, студенство, напевно, почало б зникати як вид! Чи може ми надто драматизуємо, бо неправильно розпоряджаємось грішми? Тож дозволимо собі трохи пофантазувати і уявимо, як прожити в місяць на одну тільки стипендію, тобто 720 грн. А це приблизно 24 грн. на добу!
Можна раптово стати вегетаріанцем чи почати поститися (доречі, зараз актуально). Хоча, враховуючи ціни на фрукти і овочі не дуже й економно. Чудовий варіант для дівчат – призначати побачення в ресторанах – про вечерю можна й не хвилюватися. Доречі, це підійде й деяким хлопцям: за таких умов бути альфонсом «не розкіш, а засіб виживання». А для тих, хто давно не може схуднути, життя на одну лише стипендію – чудова можливість повернути гарну форму. Головне, не втратити свідомість прямо на екзамені.
Навіть викресливши витрати на проживання і квитки додому (уявімо, що забули, коли останній раз туди їздили), цілком зрозуміло, що нещасної двадцятки мало на що вистачить. Варто лише замислитися, скільки ми витрачаємо кожного дня на одне тільки навчання. Стандарта ситуація: на роздруківку реферата доведеться витратити близько 18 гривень. Якщо ж вам пощастило вчитися на творчий спеціальності, половину стипендії точно доведеться залишити в художніх відділах. Про вартість різноманітних посібників краще промовчати, тут вихід один – прямувати в бібліотеку чи шукати інформацію в інтернеті. Доречі, інтернет теж вагома стаття витрат – в місяць він обійдеться приблизно в 100 гривень, що значно зменшує гаманець. Звичайно, можна «позичати» сусідський WiFi, якщо вам пощастило, і сусіди «забули» його запаролити. Виходить, на одне тільки навчання ми витрачаємо кругленьку суму. Але ж, як відомо, найбільша стаття витрат – це харчування. Типовий студент може снідати дешевим печивом і розчинною кавою, обідати в студентській їдальні і вечеряти макаронами чи смаженою картоплею. Подібний раціон коштує близько 20 грн. (на день). Отже, маємо ще 4 грн. Це ж цілих два проїзди на метро! А якщо йти пішки, можна зекономити ще на чай з лимоном. Що робити в такій ситуації?
Чудова можливість безкоштовно харчуватися – акції-дегустації в супермаркетах! Збалансованість такого раціону залишає бажати кращого, але це непогана альтернатива «Мівіні» та іншим економваріантам студентського обіду. Ще один пункт значних витрат – розваги. Звичайно, можна знаходити шарові квитки на виставки чи ходити на незалежне кіно безкоштовно, а наявність друзів-музикантів дозволяє відвідувати їх концерти. Але найчастіше студенту доводиться обирати – чи розважитися в клубі в п`ятницю і наступний тиждень сидіти з пустими кишенями чи знаходити альтернативні заняття на вихідні. Що ж, можна просто гуляти містом. Пішки – не забудьте про витрати на проїзд! А якщо палите, скоріше кидайте, бо сигарети зараз зовсім не дешеві – половина денного «мінімуму»! Тож, що ми маємо? Навіть при дуже економних витратах не вистачить, мабуть, і трьох стипендій. Але на те ми й студенти, щоб вмикати логіку і креативність для виживання в столичних умовах! Текст: Дарія Мигда Паперова ілюстрація: Eiko Ojala
1) Робота 2)Навчання Не важко здогадатися, що студентам, м'яко кажучи, не вистачає стипендії. Що вже говорити про тих, хто її взагалі не отримує? Вирішують цю проблему усі по-різному. Більшість вирушає на пошуки роботи. За спеціальністю – місія неможлива, а от підробітки в сфері обслуговування чи розповсюдження рекламної
Чи навпаки? продукції – легко! У будь-якому випадку, такі підробітки помітно впливають на навчання та фактично виключають повноцінний відпочинок. Хоча, мають же бути варіанти гармонійного співіснування навчання, підробітку та відпочинку, чи це утопія?
Наблизитися до відповіді допоможуть їх коментарі:
Амбіційна першокурсниця
Катя Демченко, СтудМіс Києва 2013, студентка першого курсу ГМІ НАУ.
6
Досвідчений випускник
Мудрий викладач
Артур Новак, один із засновників «Agent Clothes», випускник НАУ.
Сергій Миколайович Ягодзінський, кандидат філософських наук, доцент, заступник директора з науково-методичної роботи ГМІ НАУ.
Коли студенту варто починати працювати?
Наскільки реально працевлаштуватись за спеціальністю, якщо ти ще навчаєшся (до отримання диплому)?
Катя Демченко:
Артур Новак:
Я вважаю, що вік не має значення. Якщо є ціль, і можливість правильно поєднувати робочий час з навчанням, то чому б і ні. Але взагалі, починати працювати варто тоді, коли вже сформувалась життєва позиція, коли людина знає, чого вона хоче від життя.
Як на мене, все залежить від спеціальності і від людини. Якщо дійсно впевнений, що будеш працювати в тій сфері на яку вчишся, то вже з 3 курсу треба набувати досвіду роботи.
Сергій Миколайович Ягодзінський: Сергій Миколайович Ягодзінський: Незважаючи на те, що в СРСР такі питання не ставилися (студент стаціонару мав сумлінно опановувати всі предмети – від профільних до історії КПРС), на мою думку, корені проблеми йдуть саме з тих часів. У нашій ментальності глибоко укорінений образ: студент – це людина, яка потребує допомоги з боку батьків, держави, університету. Самостійний заробіток молодої людини вважається «кишеньковим» прибутком. Нерідко люблячі батьки фінансову незалежність 18-20 літньої людини сприймають як небезпеку, прояв нелюбові, бажання покинути сімейне вогнище. Разом з тим, наприклад, у США по досягненню повноліття людина має сама турбуватися про власний добробут, освіту, місце проживання, харчування тощо. Непоодинокі випадки, коли батьки дають своїм дорослим дітям кошти у борг під відсотки. Тому питання працювати чи не працювати мені видається дивним; відповідь очевидна – так, працювати! Інше питання – ким і як?
Робота за спеціальністю. Як на мене, це питання теж є наслідок радянського минулого. Замислимось – що таке «спеціальність»? Простий приклад: автослюсарі. Жоден з них не є фахівцем з усіх вузлів і агрегатів автомобіля. Один діагностує двигун, інший – ремонтує підвіску, третій – вулканізує колеса. Всі вони працюють за спеціальністю, але професіоналізуються порізному. Студент теж має чітко і головне – чесно дати собі відповіді на запитання: що я можу? що мені можна довірити? чи я сам би доручив собі цю роботу, якби був керівником? чи здатен я довести справу до завершення так, щоб результат був близьким до ідеального? Є й інший аспект – обраний фах. Якщо ви навчаєтесь, скажімо, за напрямом «Хімічні технології переробки полімерних та композиційних матеріалів», то робота за спеціальністю у студентські роки доволі проблематична через відсутність відповідної теоретичної підготовки. У цьому випадку, упевнений, корисно познайомитися з іншими сферами бізнесу.
Чи варто витрачати час і сили на дрібні тимчасові підробітки?
Катя Демченко: Все залежить від матеріального положення. Якщо немає інших варіантів, а гроші потрібні, то звісно непоганим варіантом є тимчасові підробітки. Але особисто я вважаю, що не потрібно розпорошуватись, а чітко знати свою мету і йти до неї. Звісно краще розбудувати свою кар'єру по максимуму, ніж все життя провести бігаючи з місця на місце.
Артур Новак: Чому б ні, якщо це не заважає цілі яку ти собі поставив.
Сергій Миколійович Ягодзінський: У молодому віці реалізувати себе як бармен, офіціант, менеджер, менчендайзер, рекламний агент, перекладач, промоутер, актор, танцюрист, співак не лише можливо, а й корисно для майбутнього. Вважаю, що у 18-20 років навряд є сенс прагнути до «дорослих» місць роботи. Це час, коли ви маєте змогу спробувати себе, відчути «смак» різних видів діяльності і що головне – залишити за собою оперативний простір для зміни професії. Недарма в університетах Європи і США є поняття «кошику предметів». Вступивши до університету, скажімо, на юридичний напрям, в кінцевому рахунку ви можете отримати економічну, філологічну чи, навіть, театральну спеціальність. Студентські роки – це час і можливість вибору. Оперуючи філософськими поняттями, - це період, коли свобода ще не стала пізнаною необхідністю.
8
Як не допустити, щоб робота серйозно заважала навчанню? Катя Демченко: Перш за все, потрібно чітко розставляти пріоритети. В університеті для студента на першому місці повинно бути навчання. Адже успішна людина - людина освічена. Але якщо за якихось обставин студент все ж вирішив працювати, то варто було б оволодіти навичками тайм менеджменту і планувати свій час правильно. Артур Новак: Робота повинна бути для людини, як хоббі, або це звичайна рутина на яку б я ніколи не втрачав свій час. А якщо не можеш поєднувати хоббі і навчання, топроблема в людині Сергій Миколайович Ягодзінський: Сьогодні ми живемо у глобалізованому світі. Інформаційні мережі кардинально змінили буття як суспільства загалом, так і кожного з нас, зокрема. Якщо ви маєте навички роботи в мережі Інтернет та володієте іноземними мовами, то вашими роботодавцями можуть бути закордонні компанії у форматі фрілансерства. Така діяльність, займаючи у вас 2-3 години на день, не завадить навчанню, але надасть неоціненний досвід. Підсумовуючи, скажу, що сучасна соціальна реальність складна і непередбачувана. Як відомо, засновник компанії Apple Стів Джобс взагалі не мав університетської освіти. Для того, щоб бути успішним і щасливим достатньо мати улюблену справу та бути професіоналом у ній. Чому нерідко вчорашні двієчники стають успішними в бізнесі, а відмінник – звичайним (хоч і трудолюбивим) клерком? Різниця у ставленні до життя. Ви маєте чітко знати, чого бажаєте? Що вмієте? У чому ви – найкращий. Якщо ж відповідей на ці запитання у вас немає – то ліпше не пропускати заняття, вчитися належно і прагнути стати «пересічним» членом соціуму. На мою думку, це той головний вибір, який молода людина повинна зробити. Запитувала: Ксенія Гетьман Ілюстрація: Jack Hughes
З перших вуст Про роботу, гуртожитки, безкоштовиний wi-fi в НАУ...
Розповідає: Ярослав Вікторович Козачок, проректор НАУ з навчально-виховної роботи Запитує: Ксенія Гетьман, редактор АероТортів Як заробили перші власні кошти? - Першими коштами була моя перша офіційна заробітна плата. Я, як і кожен випускник в ті часи (середина 80-х минулого століття), отримав направлення на роботу учителем в середню школу, де і заробив перші, порівняно досить великі (186 крб.), гроші. За рахунок чого виживали під час навчання в університеті? Стипендія? Батьківська допомога? - Спочатку я навчався у військовому училищі, де отримував маленьку стипендію (12 крб.), якої мені цілком вистачало, бо перебував на повному державному утриманні. А потім перевівся в цивільний ВУЗ,
10
де отримував спочатку звичайну стипендію (40 крб.), потім підвищену на останньому курсі як відмінник навчання (56 крб.), а ще жив з батьками, тому стипендійних коштів більш ніж вистачало. Навмисно вказую цифри, оскільки так можна порівняти (буханка звичайного хліба 14 коп.). Як порадите сучасним студентам вирішувати свої фінансові проблеми? - Готового рецепту не може бути. Студенту завжди не вистачало і не буде вистачати коштів, на те він і студент. Його основна задача – отримувати знання, які він потім конвертує в гроші. Хоча,як показує практика, більшість студентів-третьокурсників вже
намагається працювати за спеціальністю, приблизно в цей час їм вже вистачає отриманих знань та кваліфікації, щоб робити перші кроки у професії та конкурувати на ринку праці. Як Ви вважаєте, чи варто влаштовуватися на роботу під час навчання? Чи не стане така робота перешкодою на шляху отримання освіти? - Коли я вчився, в нас не було такого, щоб студент працював. Він міг підробляти тільки у вільний від навчання час, наприклад влітку. Сьогодні ж чимала кількість студентів працює паралельно з навчанням. Для таких існує індивідуальний графік і потрібно ним користуватися. В деяких є можливість працювати за фахом, як, наприклад, у моїх студентів-журналістів - мене це, звичайно, тішить, але найголовніше – витримувати баланс між роботою та навчанням. В будь-якому випадку, одне не має заважати іншому, якщо студент хоче повністю віддаватись роботі – потрібно переводитись на заочну форму навчання. Ви задоволені своєю роботою? Можливо хотіли б щось змінити, якось урізноманітнити її? - Ми не просто хочемо, ми забов’язані урізноманітнювати свою роботу. Моя основна задача, як проректора та члена адміністрації університету, який відповідає за певний напрям роботи, – працювати зі студентами, підтримувати та розвивати їх проекти. Загалом все залежить від людини, від її внутрішнього бажання вдосконалюватися. У мене і
моїх колег таке бажання є і ми його реалізовуємо. Останнім часом Ви стали активно розвивати медіапростір нашого університету. Керуєте студентськими проектами, типу “Формат НАУ”. Чому вирішили зайнятися цим особисто, а не доручили це Студентській Раді? - Щодо медіапростору. Так ми активно цим займаємося. Це потрібно робити в час, коли інформація є одним з конкурентних важелів. В нашому університеті студент може отримати не лише базові теоретичні знання, а і має можливість робити перші кроки, як фахівець. Завдяки наявності медіацентру, студенти-журналісти під керівництвом викладачів та співробітників кафедри журналістики, можуть реалізовувати свої таланти. А в Студентської ради є свої проекти, їх багато. От скоро знову поїдуть на Студреспубліку. Кожен займається тим, що йому цікаво, примусу тут ніякого не буде. Лише сприяння. - В чому проблема реалізації довготривалих студентських проектів? – Найперше те, що студенти вступають, навчаються і випускаються. За кілька років студентського навчання змінюються пріоритети. а проект має розвиватися стабільно, для чого є старші колеги, які можуть направити, підказати та порадити. В основному розвиваються т.зв. «короткі проекти». Яких нових проектів чекати найближчим часом? Можете поділитися планами щодо них? - Недавно стартував класний проект, про присвоєння назв скверам та площам на території НАУ.
І він викликав зацікавлення студентів, які беруть участь у голосуваннях в соцмережах, мені теж він дуже подобається. До 80-річчя студрада встановить таблички. Ви жили в гуртожитку? Як би Ви його оцінили в порівнянні з гуртожитками НАУ? - Я жив у гуртожитку коли був аспірантом, молодим викладачем, докторантом. Близько 10 років там прожив, вже в Києві. Щодо умов, все завжди залежить від тих, хто живе в гуртожитку. Це питання внутрішньої культури. Якщо ти хочеш покращити умови проживання – маєш сам цьому сприяти. Яким чином буде проходити поселення в гуртожитки цього року? Поселять усіх бажаючих чи все буде проходити за запропонованим протестуючими студентами сценарієм, тобто з підвищенням середнього балу та не більше 3 людей в кімнату? - Втручання сторонніх політичних організацій у внутрішні справи університету не вплинуть на нашу роботу. Ми, звичайно, вислуховуємо усі пропозиції та зауваження, але в кінцевому рахунку зробимо, як вважатимемо за потрібне, тому що для Студентського містечка існують нормативно-правові документи, які регулюють процес поселення. Тому, якщо ви навчаєтесь в НАУ, показуєте відповідним рівень навчання, берете участь у громадському житті університету і не маєте можливості винаймати квартиру – звертайтесь до адміністрації університету, студентських самоврядних організацій, і ми зробимо все можливе, щоб вас поселили до гуртожитку. На минулих зборах лідерів студентського самоврядування ректор оголосив про запровадження безкоштовного інтернет-покриття на території університету. Можливо, Вам відомо на якій стадії зараз реалізація цього проекту? Коли студенти зможуть вільно користуватися вайфаєм? - Я думаю, що вже першого вересня ми точно будемо з безкоштовним інтернет покриттям. Так як ми робимо все своїми силами, без сторонньої допомоги, на відміну від деяких інших ВУЗів.
12
Задоволені організацією та проведенням СтудВесни 2013? За кого Ви вболівали? - Однозначно, що рівень фестивалю з кожним роком зростає, великою мірою завдяки якісному гумору та захоплюючим номерам від команд. Хоча цей фестиваль тягне за собою значні витрати, ми і надалі будемо на них іти, бо це свято, це традиція, яка об’єднує всіх студентів НАУ. Я вже близько 10 років зі Студвесною, і можу сказати, що цього року концерти були елегійнішими, було значно більше філософських номерів, інтелектуального гумору. Це, звичайно, тішить, але з іншого боку, чи на краще це: студент вже в свої 20 років задумується над такими вічними проблемами? Що це за тенденція, я сказати не можу, але фестиваль від цього скоріш виграє аніж навпаки. Грубих, принизливих жартів не було, якщо є гумор, то він тонкий – це дуже приємно, і свідчить про високий професійний рівень учасників. - Я за всіх вболівав, бо постійно працюю зі студентами-«артистами», активістами, знаю більшість особисто, тісно спілкуюся. Але є команди, які, на мою думку, традиційно показують високий рівень, це ФАПи, ІАСУ, ІІДС, ІКІТ – вони зберігають традиції. Хоча і відносно нові інститути, команди яких зовсім недавно почали грати в Студвесну, не відстають від попередніх, і цього року порадували хорошими виступами, це юристи, ІАН, ІМВ, ГМІ… Вони з кожним роком все ближче підтягуються до «старших» команд. Несподівано вистрілили цього року ІМВ, вони приємно здивували усіх, настільки «рівно» і красиво відіграли. І останнє, не могла не запитати. СтудВесна вже не та? - Ще й як та. Розвивається суспільство, все еволюціонує, змінюється і Студвесна. Зрозуміло, що вона не така, як була на початку 80х рр. тому що і умови змінилися. Найголовніше те, що традиція зберігається, що студенти хочуть грати в Студвесну. Вона була до нас - буде після нас. Це одна з найкращих традицій нашого університету.
А як у когось? Загалом в Україна маємо таку ситуацію : студенти ВУЗів IV рівня акредитації отримують 730 грн, відмінники у своєму розпорядженні мають 790 грн, студенти коледжів і технікумів – 550 грн, студенти ПТУ вдвічі менше – 275 грн. Однак, цікаво чим керувався Кабмін при визначенні розміру стандартної стипендії? Точно не потребами студента. Тим більше, що у студентів різних ВУЗів і різних спеціальностей вони кардинально різняться.
Погодьтеся, що навчаючись у маленькому містечку хоча б на транспорт грошей йде в рази менші, аніж під час навчання в обласному центрі чи столиці. Та й ціни на розваги (як і їх різноманіття) у великих містах побільше. А якщо розглянути це питання у контексті спеціальності, то не можу не згадати про наболіле: фарби, папір, витратні матеріали – ось, що з’їдає «левову частку» грошей студента, що обрав творчу професію. Текст: Дарина Луганцева
850 грн
720 грн
Івано-Франківський технічний університет нафти і газу
730 грн Львівський Національний університет банківської справи
Київський Національний авіаційний університет
720 грн
550 грн
275 грн
Коледжі та технікуми
ПТУ
ВНЗ IV рівня акредитації
Дивлячись в кіно черговий фантастичний блокбастер, де супергерої своїми здібностями рятують світ, в голову приходять думки, що непогано б було мати гаджети, які перетворюють людей у суперменів. Нові мега-гаджети... Наприклад, мрія про телепорт. Як було б просто. Не треба трястися в автобусах, поїздах та іншому транспорті. Навіть, якщо б він був стаціонарний, як зупинка: знайшов, сунув купюру і вперед, куди треба. Чи уявіть новий пристрій - відеофон: телефон, яким можна користуватися як програмою Skype. Хоча більше цей девайс припаде до душі мамам і татам, які візьмуть за моду телефонувати своїм чадам у навчальний час - «Ти де? В інституті? Ну-ка покрути трубкою навколо, щоб ми подивилися». А як би знадобився генератор їжі чи напоїв в гуртожитку замість холодильника – натиснув кнопку, ввів параметри – і потрібні продукти матеріалізувались на полицях. Непогано б було вміти читати думки – такий пристрій знадобився як на сесії, так і у приватному житті (хоча, страшно передбачити, до чого б це призвело). А найкращим було б втілення цих функцій, як нових додатків для айфону. Складно уявити, коли ці мрії стануть реальністю, але створення таких проектів могло б не лише покращити студентське життя, а й добряче вдарити по кишенях. Не варто далеко йти
14
за прикладами. Зараз скрізь чути думки, мовляв обов`язкові атрибути студента - айфон, планшет і годинник на руці.
Армія «яблукофілів» все більшає, і численною її частиною є ми, студенти. Чому? Тому що це бренд, статусна іграшка чи через безліч функцій та додатків останнього? Для багатьох головна функція айфона - це гордо дістати з кишені. Якщо люди купують цей девайс з його функціоналом незалежно від ціни, щоб потім говорити «альо» і максимум строчити смски – це, як мінімум витратно. Але якщо мова йде про користування гаджетом і його додатками по-максимуму – це вже інша справа. Ті, в кого вже є айфон у 99, 9 випадках не повернуться до звичайного телефону. А ось айфон або айпад саме останньої моделі - це вже очевидна розкіш. Мовляв, якщо в новій моделі з’явилася життєво необхідна функція, треба продавати свій старий і, додавши кишенькових грошей, купувати нову модель. Розвиток технологій прискорюється, брендоманія набирає обертів. У гонитві за новими гаджетами, ми легко сидимо тижнями на сухому пайку, влаштовуємося працювати, втрачаючи вільний час чи дістаємо батьків. Чи оправдано це? Кожен вирішує для себе. Особисто я б не пожаліла грошей на такий додаток, як телепорт. Ось і готова ідея для кращих продажів. Текст: Дарія Мигда Ілюстрації: Jing Zhang
Без ВК ніяк?
Зараз складно уявити підлітків, без доступу до Інтернету. Без віртуального світу ми не уявляємо нашого буденного життя. Так, ми стали залежними від соціальних мереж. Але цього вимагає інформаційна ера, в якій живемо. Чи завжди така соціальність погана? – Ні, і я поясню чому. Ми “зависаємо” не задля розваги, а для отримання корисної інформації. Уявіть хоча б тиждень без новин ВК. Чи знали б ви про зміни в розкладі, безкоштовні концерти чи виставки, події в університеті? А чи змогли б виконати домашню роботу чи написати курсову без щедро викладених фото тієї ж роботи одногрупниці? Завдяки соціальним мережам ми завчасно знаємо яких пар не буде, коли потрібно іти в формі, хто яке питання має готувати на семінарське заняття, бо ж і ділять їх онлайн. Кожен день студента розпочинається не тільки зі спроби прокинутись та іти на пари, але й перегляду новин групи в інтернеті. Отож, діє вона заради єдиної, спільної мети – полегшити життя студентам. Хоча, ми не тільки сидимо там і зубримо, а й сміємось та обговорюємо спільні фото, відео, вітаємо з днем народження. Саме завдяки об’єднанню сил в навчанні та веселощах, ми стаємо справжньою дружньою компанією, якою потім будемо пишатися, навіть через багато років. Тому, я думаю, що цей віртуальний світ не тільки відбирає в нас багато часу, але й дуже допомагає в університетському житті, тим самим компенсуючи втрачений на соцмережі час. Текст: Єлизавета Спіцина
17
Go to Bibliotech! Наші батьки не уявляли навчання без походів до бібліотеки. А як же інакше можна було виконати домашні завдання, підготувати реферат чи просто бути в курсі наукового життя? От і мали засиджуватись у читальних залах допізна, і, як наслідок, велика частина студентського життя залишалась у тих же бібліотеках. Дякуючи досягненням сучасної науки та методам навчання, сьогодні все більше студентів взагалі не в курсі де знаходяться ці скарбниці мудрості. Кожен новий підручник чи художня книга виходить і в електронному вигляді – це для екології краще: ліси захищені від винищення, розповсюджувати простіше, адже в кожного інтернет в наявності, ніяких витрат на друк та доставку до споживача.
18
А ті книги, що видавалися раніше, майже у повному обсязі переведені у той же електронний формат – це не складно. Отже, маємо пусті читальні зали, самотніх бібліотекарів та переповнені паперовими книгами полиці, що тільки збирають чималі шари пилу. Скільки просторих приміщень не використовується повною мірою. Як не дивно, альтернатива є! З досвіду західноєвропейських колег бачимо, що бібліотеки у сучасному світі можуть продовжувати своє існування, лише розширивши свої функції та адаптувавшись під сьогоденних читачів. Чому б не влаштовувати
ТАМ майстер-класи, відкриті лекції та обговорення не тільки нових, а й давно відомих творів; чому не перенести туди засідання якихось молодіжних спільнот? Хоча б для того, щоб студенти звикали до перебування у середовищі книг. Останнім часом і в Україні експериментують з функцією читалень, створюючи креативні простори – кафе-бібліотеки. Це комерційні проекти, але деякі принципи їх роботи можна застосувати і до нудних університетських бібліотек. Там можна не лише погортати хорошу книгу, а й зустріти цікавих людей, відпочити за чашкою чаю, посидіти як хочеш і де хочеш. Хоча ні, останнє неможливо в наших банальних і консервативних книгосховищах. Бо
тут навіть за зайву посмішку роблять зауваження, настільки звикли до самотності; що вже говорити про почутий бібліотекарем звук відсування крісла чи слово. Сісти з книгою в затишному кутку на підлогу – на грані фантастики (після зауважень про крісло і усмішки навіть не намагалась). Так що залишається тільки мріяти про “ночі страшних читань�������������������������������������������� ”, пошуки натхнення серед полиць з найкращими літ. зразками та зустрічі з оригінальними та освіченими, а не просто занудними «ботанами»; мріяти про це, як і про привітні та життєрадісні обличчя жителів книгосховищ – хранителів тиші - бібліотекарів. Текст: Ксенія Гетьман Паперові ілюстрації: Eiko Ojala
Першокурсні кошмари Три дні і три ночі на перший курсач, часу було вдосталь, але це курсач. Щоночі дивлячись крізь червоні очі та контури кружок біля монітору, яскраве сяйво екрану неначе читали казки перед сном. Щоранку лягати спати, вже нічого не пам’ятаючи: ні місяця, ні дня тижня – повна відсутність орієнтації в просторі. Щоранку в трамваї силою Кличка закривались вії, але після того як ноги віддавлені ранковими сонними пасажирами - Віталій покидав. Після ранкової пробіжки-запізнення на першу пару - очі злипались немов наніч було з’їдено банку згущенки. Сонними секундами пролетіли пари та знову монітор, чашки та безсоння. Останній день, вже майже щастя, в очікуванні неймовірної радості та свободи народжуються останні сторінки курчача, він схожий на собаку яка згвалутвала. Бестселлер в друку, щастя майже поряд та в почутті обезсилення, червоних очей та вічного голоду, вже немає очікуваної радості та щастя, є лиш шлях червоним килимом до ліжка, та щастя сном назване справедливо. Майже свобода, але не знало першокурсне тіло з червоними голодними очима скільки ще разів його переписуватиме.
20
Макет - вогонь та ми його сосна, ще день до здачі - ми майже попіл. Макет, скільки клею у цьому слові, скільки приклеєних ніг до носів, мало світла та тепламакет живе нічним життям. Як гумка «Love is» приклеєна до волосся першокурсниці та тягнеться вона рвучи волосся. Макет - вогонь та ми його сосна, ще день до здачі - ми майже попіл. Як зозуля вкрала яйце, він вкрав свободу сна і щастя волю. Остання ніч, безсильна, безпощадна; та вночі - паперові чудеса. І шоста ранку за вікном і духу клей, і запах клею, остання ніч, чи ніч чи день - лише макет. Макету ніч протистояла, і стоїть він на столі, неначе пташка щебетала, неначе хліб зацвів в хліві. Ранковий шлях до універу через тернії хвилястих ніг ранкових пасажирів, та оборонні дії в дві руки. Здавши сина у притулок - позбавлення батьківських прав це шлях до свободи, це пошук ліжка в ароматній кімнаті - народження.
Текст: Вероніка Горянська Ілюстрації: Przemek Blejzyk