.
,
.
'
1932 . w
Л о е з і і:
Гр. Саченко, В. Сосюра,
Степан
Олійник,
Євген
Фомін,
С. Пилипенко. ,
Пр о з а: Ів. Сенченко-КАиАІ, Микола Бриль -Проста .лінія, М. Тар дов
-
Кінець
Бруно
Охотсько,о
Ясенський
по.дку,
Джім.мі
-
Кларк ·на вежі світу.
Ст ат ті:
І.
І
Кулик-Новий
етап
радянської .літератури, проф. Ол.
Білецькнй-rете з поіллду нашо'/ суаеасности, жуавно
ідеолоzіл
демократії
.
А. Рубач-Бур-
• куркульська
стична
М.
М.
Ш.
націона4і-
під
.машкар,ою
"трудово10
Економіаен.а
-
,.
народу", криза ,,
)
на
Балканах.
Нек ро л о
r
видович
-
М.
.
и:
Б. Антоненко
Степан
Гад-
/
.
• 3/HCbKUU
№
а
Васильченко,
Степняк-=-- Володимир ..,
-
78'
двом-,,nІТЕРАР~РА І ■ ИСТЕЦТВО 11
. ,
ЕРВОНИЙ . ШЛЯХ , ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ, КРИТИЧНИЙ І ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИЙ ЖУРНАЛ
-No 7-8 (1.09-.110)
ЛИ· ПЕНЬ
1932
СЕРПЕНЬ
ВОЛОДІІМИР ( АД;31НСЬКИЙ f
НЕКРОЛОГ
День 11 серпня Радянського Союзу.
1932
р. приніс одночасно три
втрати ~літературам народі&.
.
- , В Коктебелі (Крим, біля Феодосії) помер від астми відомий російський' поет Максиміліян Вt>лошін, один із найбільших м, йстрі'в доревОJJІСц1йної росій ської поезії, автор числених віршів · про Росію · й рев.олюцію (далеких . від ревоJJю ційно-маркси стськоrо
розуміння подій, проте й
не
білогвардійських
настроєм)
та видатних науково-фі.11ософічних nо~м. - В Києві помер від хороби серця відомий український повістяр- новеліст · та драматург Степан Васильченко, що його можна вважати за клясика укр·аїн ської літератури (йому редакція . "Червоного Шляху" присвя~ує ОІ<ремий нек- -
ролог). _ . . -- . В Одесі помер від сухот у:краінський літератор-партієць,- поет, ~овістяр 1 і критик Володимир rадзінський. . , ·
Про rадзjнського, про окремі
факти його життя
та творчос1и й маємо ми:
нагадати українському читачеві в цій нашій жалібній нотатці.
Володимир
r адзінський
·
дитинство та ~олоді роки свідомого життя провів на.
Заході. перебуваючи під европейськи~и І<уль·1 урними впливами. Він походить з інте- ліrентної єврейської родини, що під час його народження (21 сеrпня 1888 р). жила.
в м. Кракові, а за п'ять років переїхала в Галичину, до м. Станіславова. Тут відбу --. лася І1 · середня освіта адзінського, · вищу ж він одержав частково в Львові, . (пол1технікум, не закінчив), частково (фіз. -мат. факультет університету) в од- ному з велиІ{ИХ культурних центрів Европи. На терен; колишньої Російської:
r
·
_імперії r адзінський опинився за часів світоьої війни, що в ній повинен був . брати участь, як австрійськи 'й підданець. І громадянська і літературна діяльність r адзінського почалася ше в Галич- чині, але р3дянському чи1 ач еві відома й приступна вона тільки з того мо~v.енту 1 . коли rадзінський став жителем Наддніпряншини. Ще р. 1~18 вjн вступив до лав. комуністичної партії, а з
1920
починає
виступати · в лі1 ературі,
як автор ху дож~
ніх творів і критик, провадячи . одночасно значну організг.ційну росо1у. Е1гпи . о·станньої такі: 1920 р.- редак1 ор журнаJІу "Пролет_арська Освіта" (Киів); з часу заснува,-~ня "Гарту" (1923)- діяч об'Едне1ння, 1925- органjза1 ор груnи й видав ництва "СІМ" (СелоіМjсто) в Москві; з 1927- активний робітник одес ь кої філії . . ДВУ й постійн11й сг.івробітник місцеnих Одеських видань. Ос1:анніми роками перебував він спочатку в ЕУСПП\ пот і м у "Новій r енераuіі".
В перrпі часи існування Жовтневої української літєратуr,и ім'я- rад..,зінського-·
_валежало
до бойових критичних
імен;
поруч статтів Коряка, Еллана, Иоrансена
його статті притягаJJи до себе увагу револкційного чи1ача, викликали гостру реакні~-о, впливали на пнсьменниuькі репутації. Так він чимало спричинився до встановлення рево·люційноІ репутації за творчістю Гната Михайличенка. Те тлу
мачення (по су1і скрайно-суб'єктивне), що його дав небіжчик символиці "Блакитного
роману~', до останнього часу було вельми поширене (див. напр. підручник О. До ,
136 .
·
рошкевича чи снробу "критика-біографічних нарисів"- ,, Троє" М. Самуся). Оче видно, категоричне визначення "Блакитного роману" за "архитві р рево"'Іюційного" українського письменства" не було випадковим фактом: воно відповідало й бажанню якомога красніше увічнити пам'ять "першого хо~::оброго" й намаганню, в кожній художнjй деталі вбача1и політичну алегорію, що було властиве україн
ській жовтневій ського була
кри·1 иці тих років.
показником настроїв,
01 же, що
тодішня критична діяльність
rадзін
панували в колах співробітників перших
радянських літературних видань на Україні. І
як така, ця діяльність відігравала
помітну суспільно-літературну ролю.
Та незабаром r адзінському довелося "здати позиції" іншим критикам. З відомого публіціста, співробітника бойових органів, він обертається спочатку на, мовляв, літературного "кустаря-одиночку'' чи "отщепенца", що в малопоширених і невпливових виданнях обстоює свої непопулярні на малопомітну літературну постать. Причин цьому
ног ляди- а згодом просто кілька, й не в завданнях
некрологу на них зупинятися, але одну відзначити слід:- це безсумнівний диле тантизм Г адзінського, як критика й літературознавця. _,,Література мусить мати культуру",- написав небіжчик колись та й взагалі він нерідко вказував письмен ник,ам на необхідність підвищувати культурний рівень. Сам він, безперечно, був освіченою людиною; певна обізнаність із вищою математикою, сучасними космо лопчними гіпотезами, теорією марксизму - почувається в його творах. Таку
ш~tри,rу освіченість посідало небагато укра1нських літературних діячівu Але спе ~р.яльної літературної та літера1 урознавчої освіти небіжчик не мав. Иоrо літе р(Ітурна діяльність та доля моя<уть служити сумним, але корисним доказом того,
що ні широка загальна освіта, ні . ідеологічна близькість до вимог сучасности; ані
критична ін1уїц.я (яка, безперечно, була в
r адзін~ького),
не можуть зробити ква
ліфікованоr:о літературного робітнm<а, коли нема об1знаности з літературною "спе цифікою''. Відсутність 1 а1<ої обізнаности привела r адзінського в галузі суспільно політичної
оцінки
творів-до
скрайної
простолінійности
та
примітивізму, що
нагадую ють часи чи 1 о Скабічевського, чи то дореволюційної української "Ради'', в галузі оцінки
худоя<ньої,
до
невправного
користування
сумнівними теоріями 1
до повного суб'єктивізму та "імпресjонізму" формальної аналізи. r адзінський писав дещо й про музику. На жаль, і в цій галузі він виявляє себе
диле1 анта~. У с1 а1ті про композитора Січинського (,,Бодлер української музики")
з особливою яскравістю визначився один із методологічних дефек1ів
r адзінського
ототожнення "соціяльного бут1я" :r-. и1ця з його особис1ою біографією (в той час, як ці поняття хоч і споріднені, та не покриваю1 ь одне одного) й майже цілко вите підм.нювання оссбою митця його тЕорчоС'rИ.
'
Звичайно, ніяк не можна казати, 1до в критичній діяльності rадзінського не було жодних позитивних моментів. Варта спочутливої увnги
небіжчикова боро
тьба з брутальністю, некоректністю, неохайніс1 ю в полеміці поміж радянськими літ( ра1 орtми. Іноді небіжчик ніби передбачав ма u бутні форми організац1ї літера турного жит1я; ього давня ідея про єдине об'єднання радянських письменників здійснкється
на наших о.чс:1х.
Як поет, Гадзінський охоч1ше вдавався
більш-менш
значного
розміру (він
1
до творів
псзаособистоrо
змісту і
рохи умовно звав їх поемами), нjж до вір
шованої лірики. Він є один із вель~v. и нечисленних на Україні представників жанру "наукоЕоі" поезіз. Тут він, попри ідеологічну відмінність, має_дещо спі льного з лое1 ом, згаданим на початку нашого некрологу- з небіжчиком Мак сим іл~ яном
Еолошіним.
Айнштьйновій
Обидва
поети
"теорії відносности''. Не
рядків не l\/ оже визначити, наскільки
nрисвя1 или
бувши
свої
фс;ХіЕцем
вірно передає
по.еми
славнозвісній
у фізиці, автор
1вердження
цих
"теорії віднос
ности" nсема Гадзінського "Аьнштайн", але як поетичний твір вона надто суха, надто скупо й обє~::ежно корис1 ується специфічно-пое1 ичною мовою. Проте вартий уваги самий факт звер1 ання до наукової 1емати1~и (та ute такої спеціяль ної). Доречі з поеми ,,Айнштайн" дещо перекладе. о на російську мову- це доводить, 1.1. о ініuіятива Г адзінськсго до у1ворення української наукової поезії не залишилась невідміченою від наших літературних кіл.
137
.
Не задовго Прозові.
речі
до смерти писав
Гадзінський
зак 1 нчив роман
"Визволена Україна".
він зрідка й раніше,· виявляючи себе тут сильнішим, ніж
у поезії.
Попри всі свої хиби, українському .
В. Г адзінський
був безперечно
помітною постаттю в
пожовтневому_ письменствj, й викреслити його ім'я з історії цього
лисьменства·-не
можна.
.М. Степи.я,;;
"
•
138