ПрожетарІ всtх краJи, єднайтесSІІ
•
УКРАЇНА ,
ЗАХІДНЯ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ТА ПОЛІТИЧНО - ГР О МА Д С Ь КИ Й МІСЯЧНИК
ОРГАН
СПІЛКИ РЕВОЛЮ-
.,
ЦІИ НИХ
ПИСЬМЕННИКІВ
,,ЗАХІДНЯ УКР АІНА"
ТРЕТІЙ
РІК
ВИДАННЯ
• ВИДАВНИЦТВО • u
РЕВОЛЮЦІИНИХ.
НИКІВ р Ед А
СПІJІКИ
ПИСЬМЕН-
"ЗАХІДНЯ УКРАЇНА"
'
rу є
к о .л Е
r гя
ВІДПОВІДАЛЬНИfІ РЕДАКТОР М. ' ІРЧАН
•
)
•
ЖОВТЕНЬ
1932
•
РІК
'
62
Стотисяччю :иолотнами вистукують рум•яні радянські дні. Будуємось. Продукуємо. Од капіталу визволяємось. Надри й мартени стали на службу пролет. .аріятові. Б'ючками будівних днів тече чавун і вугілля. - Ге-ей І - Наддай! А за червоним радянським кордоном криз:~,
бе робіття, буржуазії одчай ... Казан бунту кипить. Горить у ньому гнів поневолених пролет рів
-
Ге- ей І Наддай І
Жерла коминів погасли й закуріли жерла гармат.
Европа. Індія. Китай.
У вогнях повстань спалюють свої кайдани раби колоній і буржуазн цивілізації раби. - Ге- ей І - Наддай! А тутСтотисяччю :иолотками висту1<ують ру:м яні радянські дві. Будуємось. Продукуємо. Од чужоземного капіталу визволяємось. Надри й мартени стали на службу пролетаріятові. Б'ючками будівних днів тече чавун і вугілля. - Ге-ей І - НаддзйJ
24. VI 1932.
В. СТАСЮК
3
ЛІТЕРА ТУРИ ИХ ЕСКІЗІВ
1-:олодимиР гАДЗІНСЬКИИ І
:;
Володимир
(1888-19S2)
rадзінський
-
вже не серед живих. Помер
11 серпня 1932 р.
а. До нас говорить він сьогодні зовсіи інакше, як колись. Сприймаємо йоr :i=: слова і дивимось на . нього інакше.
~ Кажуть, що був добрий товариш, що був веселий, з гумором, бистря о:. здібний ... :х:
et -
~ ~
Так, він мав всі природні дані для свого життєвого шляху.
Ще юнаком бажав обняти всі знання, ськоrо життя. І мав можливості ...
прагнув до
широкого громад-·
Син батьків інтеліrентlв, вчився спочатку в Станіславові, потім сту діював у Львові на політехніці, якийсь час у Відні на фізико - математич-
ному факультет!, прихильник вже тоді раціоналізму,
<
технічної культури,
:с
• ловом,
"американізму", що виростав у Австріі на базі фінансового капі алу; література, поезія була для нього чимсь побічним, так би сказати,
nрикраеою
життя.
Захоплений тодішнім буржуазним rисати рано - вже 1908 року.
европейським
модернізмом, почав
Пляни виростали й ширшали по двох лініях, гроша і поезії, як ли чить технічній інтеліrенціі в" капіталістичних умовинах.
·
Імперіялістична війна -
перший удар. Мусів пережити те, що мільйони
-
дрібнобуржуазної інтеліrенції, свою психічну "кризу", що він "ніщо". Але інтелект шукав в дійсності опертя. Знаходив, тратив і знов знаходив.
-
.Все в житті шукання, все
Банкрутство закону і
-
гін і закон:
закон банкрутства•
-
говорив далеко пізніше поет (1927 року) ,,в хвилинах зневіри, коли все набридло" -(із збірки поезій "Не- абстракти", Одеса, 1927 р.). Пройшовши свій найкращий вік (від 26 до 30 року) всі австрійські фронти та відчувши глибоке розчарування, приходить на радянську Укр_аіну рік), на новий червоний фронт. · Виникає у нього нове захоплення, порив, літ ... Поезія як .01<раса иття" перемагає над цивілізаційним інтелектом, що колись брав соки з r<апіталістичного індустріялізму. Революція вже ставить для нього поезію ~к велику суспільну вартість. Тоді він кличе:
(1918
,,Україна, І вогнем і димом
Спалахнувши, П'ять років у крові лежала~
Як покритка край дороги в творчих родах
І ожила
-
...
І
в тріюмфі над катом
З гордим сином машин лона
Ilpo - ле - та - рі - я - том t• (,,Заклик червоного ренесансу•)
В.
rадзінський не" належить до тих безхребетних інтеліrентів; можливо
стихийно прибув до кляси - будівника соціялізму, та він революціонер. Революція розкрила перед ним знов широкі обрії. Він знову рветься ·~ кидається. Хоче обняти ввесь космос, але не бачить дрібних речей. Тому не може знайти такту з новою дійсністю. В році 1922 виходить у Москві його перша збірка поезій »З дороги",
.,.
. аде тільки його пізніші поеми ,;УСРР", ,, Титан", Айнштайн", ,,Земля" ,,За клик червоІfОго ренесансу", ,,Донбас" виявляють В. адзінського як ра ціонального аналітика- поета
Пр() це говорить повість "Кінець"
.
r
в боротьбі з поетом емоціонального ліризму.
найкраще його соната "Розум", або оця фантастична (1927). Це "повість" на кільканадцять сторінок. що гово-
~)ить про загибель людськости й цілого континенту в році 2683. Напи с ана просто і коротко з та1<им ~закінченням: ,, Читачі, автор збрехав самим безсоромним чином: людство, буде ще жити тисячі, тисячі л1т".
У всіх творах раціоналіст
убцв
художника
і залишив
сировий, розхристаний матеріял, дарма щ~ цей матеріял
нам тільки
має в собі
над
звичайно dриrінальні задуми.
Це не тільки стосується його поезії. але й всіх його порозкиданих '-тат
тей •на літературно - критичні теми. Його праці про "перших хоробрих", його статті "На безкровному ·фронті", статті
"Фраrменти
стихії"
та ба-
rато інших, порозкиданих по журналах, хоч мають багато парадоксаль
ности, все таки не без ориrінальних думок. Іноді великих думок треба вміти шукати і в творах малих людей.
·
63
64
Загальні 11истецькі погляди В.
r адзінського наскрізь
раціоналістичні...
Доба техf!ічної культури (з її машинізаціє10), що характериз" є істо рію сучасного людства і стає основою боротьби суспільних :к.1яс змінил й характер надбудови - мистецва. В загостреній клясовій боротьбі мистецтво стає ваікливим знаряддям цієї боротьби: відтіля його практичність. А що ж таке ху дьжність? Від
повідь В. r адзінськоrо: ,, Коли так,
що він
творчий
задум
письменника оформ"1ений
'2поживний, легко стравний, стимулює
мислення і почуття
соціяльно і людини, тоді він художній, хоча б це оформлення йшло в роз різ з усіми
канонами
естетики,
з усіми
традиційними
ка:ми, звичками тощо. Бо )І{ ці традиції, смаки, звички
-
поr лядами,
с. 1а
вони ж консерва
тивні та реакційні чинники на всіх етапах розвитку мистецтва, як клясо
вого, спеціяльного виробництва. Бо ж традиції
і
звички,
консерват1-
...
смаків, завжди грали надзвичайно шкідливу реакційну ролю".
Передусім його заперечення "традицій ' механістичне, бо на певних етапах клясової боротьби і ці "традиції" можуть також вjдіграти про 1
rресивну ролю. Цілковите, не діялектичне заперечення емоційних та фантазійних е4ементів поезії призвело поета до якогось утилітарного р[}
ціоналізму (тут була спільність з "Новою rенерацією"). Звичайно, що поезія на rрунті
такого_
ути.пітарноrо
раціоналізму
парадокс. Для rадзінського власне парадоксом і є поезія. Він пише поезію, знаючи, що це не поезія. Іноді ставив поезію вище над все мистецтво і тому стала вона в нього менше ні}К мистецтво. Знав про це і писа добрі публіцистичні і критичні статті, працював науково, також провади педагогічну роботу.
Приходять мимоволі на думку слова • Гей,
однаково, чи скажуть за мене
Геній чи тип графомана".
rадзінського :
:
·
Ні, він не геній і не графоман, він ОДИН з тих, що в бурній ційній добі шукали, підготовляли... праця не дали йому змоги
Літературна і rромадсь:но
сконцентруватися, не
зумів
рево ТІЮ•
• політичн а
вловити
ритміч
ного темпу у велетенськім революційнім епосі неритмjчних зламів. Відсіля його неспокій, тактичні помилки, парадоксальність думок~. сарказм.
Вся його літературна й науково - кр.итична робота залишається важ ливим документом часу, і як такого й історики літератури його все т ~ к~ згадають.
,
Відповідальний редан,пор М. Ірчан.