У випуску:
Випуск 13 | лютий-квітень 2013
Не зупиняйтесь на півдорозі!
AI представила новий звіт щодо ситуації з тортурами в Україні СТ 2
Побитий за вузькі джинси та сережку У м. Рівне зафіксовано черговий прояв міліцейського свавілля СТ 3
«Як затикають рота громадянському суспільству в Білорусі»
Новий звіт Amnesty International по Білорусі СТ 4
Зупиніть страждання матерів!
Старт кампанії проти секретності навколо смертної кари в Білорусі СТ 6
«Я не можу повірити, що його більше немає»
Інтерв’ю з матір’ю страченого Владислава Ковальова СТ 8
Черговий напад на право мирних зібрань в Україні Арешт учасників протесту у Києві СТ 9
AI проти екстрадиції Абдумаліка Абдуллоджонова
Влада України повинна не видавати колишнього прем’єр-міністра Таджикистану до Таджикистану СТ 10
ЄС, Україна та права людини
AI звернулася до уряду Україні напередодні Саміту Україна-ЄС СТ 11
Фото на обкладинці: Запуск небесних ліхтариків 17 березня 2013 року у парку Дружби народів у Мінську. Після довгого очікування Мінська міська влада дала організаторам дозвіл на цей захід.
11 квітня 2013 на прес-брифінгу у Києві Amnesty
«
Зловживанням посадових осіб можна запобігти лише тоді, коли вони усвідомлюватимуть, що за свої дії вони будуть невідворотно притягнуті до дисциплінарної або кримінальної відповідальності у разі визнання їх винними у застосуванні тортур ,
International представила нову доповідь щодо тортур та безкарності міліції.
О
рганізація закликала українську владу терміново вжити заходів для припинення широко поширеної практики тортур з боку працівників міліції та щонайшвидше створити дійсно незалежну, неупереджену та ефективну інституцію для розслідування скарг на дії міліції.
«
Торік було ухвалено Кримінальний процесуальний кодекс та створено Національний превентивний механізм, проте випадки побиття та тортур продовжуються. Досі не було зроблено жодних конкретних кроків зі створення незалежного механізму підзвітності міліції, рівень міліцейського свавілля продовжує зростати, а винні правоохоронці залишаються непокараними ,
»
заявив Давід Діаз Жожекс, заступник директора програми Amnesty International у Європі та Центральній Азії.
У новій доповіді, «Не зупиняйтесь на півдорозі: Влада має використати новий Кримінальний процесуальний кодекс, щоб покласти край тортурам», Amnesty International досліджує нові справи жертв застосування тортур та закликає владу скористатися можливістю, наданою новим Кримінальним процесуальним кодексом, та створити Державне бюро розслідувань у якості ефективного механізму для попередження міліцейського свавілля.
2
Доповідь проливає світло на нові випадки катувань міліцією, підкреслюючи нагальність проблем, окреслених у минулих доповідях. З 114 474 скарг на дії міліції, що надійшли до прокуратури в 2012 році, тільки 1750 були розслідувані, у результаті чого було порушено 320 кримінальних справ проти 438 міліціонерів.
»
Кодекс містить положення про створення Державного бюро розслідувань, яке є можливістю для створення незалежного механізму з повноваженнями проводити своєчасне, ефективне та неупереджене розслідування заяв про серйозні порушення прав людини з боку співробітників міліції.
«
Відповідно до рекомендацій Ради Європи, структура з розгляду скарг на неправомірні дії правоохоронців має відповідати принципу незалежності, насамперед від МВС та Генеральної прокуратури, а також мати безперешкодний доступ до приміщень міліції, доказів та документів. До повноважень цього органу має входити всебічне розслідування справ з подальшою передачею їх кримінальному прокурору або Управлінню внутрішньої безпеки МВС.
В Україні існує внутрішній конфлікт інтересів у роботі прокурорів, оскільки вони працюють з співробітниками міліції на щоденній основі для розслідування звичайних злочинів. Через їх тісний контакт, прокурори не в змозі належним чином розслідувати злочини, вчинені міліціонерами. Згідно з новим КПК, явка з повинною – зізнання зроблене міліціонерам за межами суду – більше не враховується при розгляді справи у суді – це зменшує один зі стимулів для міліції застосовувати тортури щодо підозрюваних. Однак, вибивання зізнань є лише одним із мотивів для застосування тортур міліціонерами. Amnesty International продовжує документувати випадки, коли міліціонери катували осіб, щоб покарати їх без суду, у відповідь на скарги щодо посадових осіб, або з метою вимагання грошей.
Amnesty International рекомендує створити незалежний та наділений ресурсами орган для розслідування всіх заяв про порушення прав людини співробітниками правоохоронних органів.
сказав Діаз-Жожекс.
»
сказав Давід Діаз-Жожекс.
« «
Для того, щоб відповідати цим критеріям, створений слідчий орган повинен мати достатнє фінансування та кадрове забезпечення.
»
Також міжнародні стандарти вимагають, щоб розслідування скарг на тортури проводилося якомога швидше після скоєння злочину, а постраждалі та їхні сім’ї повинні бути поінформовані про хід розслідування.
»
Інформаційний бюлетень Випуск 13 | лютий-квітень 2013
Андрій Мельниченко, листопад 2012 Віталій Левченко, що показує, як © Вінницька правозахисна група зламали руки, листопад 2012 © Вінницька правозахисна група
Віталій Левченко та Андрій Мельниченко працювали на будівництві в місті Ладижин на півдні країни без виплати заробітної плати протягом трьох місяців. 20 листопада 2012 вони пішли вимагати зарплату від свого керівника. Охоронці викликали міліціонерів, які, як повідомляється, почали бити чоловіків кийками, а потім доставили їх до міліцейської дільниці у наручниках, де продовжили побиття та інші види знущань. Андрію пробили барабанну перетинку, а Віталію зламали дві руки. Обидва страждають від великої кількості синців. Вони подали скаргу в міліцію, але в лютому 2013 року справу було закрито, ґрунтуючись на поясненнях міліціонерів, що Віталій зламав руки від удару в двері, а Андрій впав.
Індивідуальні справи/ Жертви міліцейського свавілля Звіт доступний на сайті організації за посиланням: http://amnesty.org.ua/sites/default/ files/4_UA_web.pdf
Артем Гераймович-Магаляс © Надія Мартиненко (мати Артема)
18 квітня 2012 Артем Гераймович-Магаляс був затриманий у місті Сімферополь, Крим, за те, що не з’явився до суду за повісткою у справі, що стосувалася вкраденої дрилі і двох мобільних телефонів. У Залізничному районному відділку міліції правоохоронці побили його, вимагаючи, щоб він зізнався у низці злочинів. За словами Артема, один з міліціонерів вирвав його ніс металевим гаком. Артем втратив свідомість і прийшов до тями через тиждень в лікарні. Міліція стверджує, що на Артема напав психічно хворий затриманий з металевою трубою. Артем залишився у лікарні до червня і протягом цього періоду медики лікували його травми мозку, переломи черепа та намагалися відновити його обличчя. Станом на 1 листопада він подав скаргу до прокуратури за старим Кримінальним процесуальним кодексом, звинувачуючи міліціонерів у застосуванні тортур. Прокуратура відхилила скаргу через відсутність «складу злочину». Обличчя Артема назавжди знівечено і він страждає від депресії та посттравматичного стресу. Зараз він перебуває у лікарні і не в змозі нормально говорити. За його словами, він зможе впізнати міліціонерів, які його катували, але йому досі не давали такої можливості.
Синці на обличчі Олександра Попова, жовтень 2012 © Олександр Попов
16 жовтня 2012 Олександра Попова викрали на вулиці та заштовхали у машину чоловіки, які представилися міліціонерами. Вони одягли на нього наручники, зав’язали пластиковий пакет на голову і відвезли в ліс. Через нього пропускали електричний струм впродовж декількох годин, змінюючи напругу і чергуючи стопи і мізинці рук. Після декількох годин тортур Олександр був доставлений в Маріупольську міську міліцейську дільницю, де слідчі допитали його про вбивство невідомої йому людини на ім’я «Ахман». Після його звільнення лікарі визначили і документально зафіксували побої, викликані принаймні 12 різними ударами тупим предметом. Олександр подав скаргу в Маріупольську прокуратуру на тортури, вчинені міліціонерами. У березні 2013 року слідчі прокуратури закрили справу на тій підставі, що свідчення співробітників міліції суперечили показанням Олександра. 2 березня ввечері 21-річний Микола Лебедь перебував з друзями в барі в місті Рівне, коли на нього раптово напала група чоловіків напідпитку, що сиділи за сусіднім столом. Під час нападу йому набили синці під очима та зламали ніс.
«
Українська влада повинна припинити небажання переслідувати правоохоронців, які порушують закон, і продемонструвати, що злочинам на ґрунті ненависті немає місця в українському суспільстві
»
Очевидці розповіли Amnesty International, що вони негайно викликали міліцію, яка прибула сказав Давід Діаз-Дожекс, заступник директора після того, як нападники повернулися до програми Amnesty International у Європі та свого столику. Центральній Азії.
Побиття студентамузиканта у Рівному, можливо, є справою рук правоохоронців
«
Уряд України має прискорити плани зі створення незалежного та ефективного Державного бюро розслідування, яке зможе належним чином розслідувати порушення прав людини правоохоронцями та іншими посадовими особами.
»
Коли міліціонери прибули, вони поговорили з нападниками, але не заарештували їх. Замість цього вони вивели Миколу Лебедя та його друзів надвір. Нападники прослідували за ними, лаючись на Миколу, називаючи його геєм і погрожуючи йому за носіння «вузьких джинсів і сережки». Міліціонери відмовились прийняти заяву та, як повідомляється, сказали Миколі Лебедю, що вони не будуть заарештовувати нападників, тому що вони є частиною «вищої структури» – натякаючи на прокуратуру. Друзі Миколи Лебедя вважають, що вони вже визначили особу принаймні одного з нападників за допомогою соціальних медіа – де розміщена його фотографія у міліцейській формі.
«
Amnesty International вже давно задокументувала епідемію міліцейської злочинності, яка є результатом неспроможності прокурорів притягати правоохоронців до відповідальності за порушення прав людини
«
»
Ці заяви свідчать про необхідність України забезпечити себе надійною і незалежною новою системою для розслідування злочинів, скоєних посадовими особами.
»
3
Як затикають рота громадянському суспільству в Білорусі
«
За останні 20 років, влада Білорусі значним чином придушила усі прояви громадянського суспільства, шляхом позбавлення людей можливості висловлювати їх погляди, приймати участь у суспільних дебатах та зрештою виступати у якості органа контролю за владою ,
»
сказала під час прес-брифінгу Хеза Мак Гілл, дослідник Amnesty International по Білорусі.
18 квітня 2013 року Amnesty International представила на прес-брифінгу у Києві новий звіт по Білорусі. У доповіді Amnesty International «Що не дозволено - те заборонено: як пригнічують громадянське суспільство в Білорусі» розповідається, як уряд Білорусі систематично обмежує право на мирні збори, об’єднання та самовираження, забороняючи людям відкрито висловлювати свої думки, проводити демонстрації, або засновувати громадські організації. Часто учасників мирних демонстрацій штрафують або навіть запроторюють до в’язниці. У своєму звіті Amnesty International аналізує законодавство, що регулює свободу мирних зборів та об’єднань,
4
а також фіксує порушення цих прав, з якими стикнулися правозахисники, члени профспілок, екологічні активісти, лесбійки, геї, бісексуали та трансгендерні люди. Люди, які намагаються зареєструвати незалежні організації будь-якого типу, повинні боротися з суворим законодавством та держслужбовцями, які застосовують це законодавство таким чином, що воно ще більше обмежує свободу асоціацій. Активісти, які продовжують свою роботу без реєстрації, ризикують бути обвинуваченими у діяльності від імені незареєстрованої організації.
Алєсь Бєляцький, в’язень сумління та голова правозахисного центру «Вясна», (організації, реєстрацію якої було скасовано в 2003 році), у 2011 році був засуджений до чотирьох з половиною років ув’язнення за кошти, які надходили на його особисті рахунки у Польщі та Литві для фінансування роботи правозахисного центру, оскільки у Білорусі йому було відмовлено у відкритті банківського рахунку.
Інформаційний бюлетень Випуск 13 | лютий-квітень 2013
Сотрудники правоохранительных органов образуют коридор и избивают демонстрантов, в то время как они проходят в полицейский фургон 19 декабря 2010. © Леонид Варламов © Фото: Р. Ерошеня
З 2000 року в Білорусії не було зареєстровано жодної нової політичної партії через суворі реєстраційні вимоги, а члени незалежних профспілок стикаються з дискримінацією на робочих місцях
Олег Стахаєвич, водій гравійного кар’єру «Граніт» у південно-західній Білорусі, був обраний головою незалежної профспілки, що була створена в грудні 2011 року. Відповідно до законодавства, працівники повідомили роботодавця про створення спілки та попросили надати інформацію про юридичну адресу. Компанія відмовила їм та почала переслідувати тих, хто намагався приєднатися до нової профспілки. Олег Стахаєвич був притягнений до відповідальності за необережне водіння та звільнений. Однак він переконаний, що справу було сфабриковано. На сьогоднішній день четверо членів незалежної профспілки звільнені, а інші члени, через залякування та страх втратити роботу, покинули організацію.
Інформаційний бюлетень Випуск 13 | лютий-квітень 2013
У 2003 році місцеві члени Amnesty International спробували зареєструватись як міжнародна організація, однак, їм сказали, що існують певні проблеми з використанням символу організації. У 2005 році вони спробували зареєструватись як місцевий фонд, але їх повідомили, що це можливо лише за умови попереднього узгодження усіх їхніх дій з державними органами. Оскільки така умова загрожувала незалежному функціонуванню організації, вони вирішили не реєструватися. На протязі декількох років Amnesty International вдалося зафіксувати багато випадків, коли учасників несанкціонованих протестів заарештовували та утримували під вартою. Інколи їх били співробітники міліції. У 2011році учасники «мовчазних протестів», що тривали цілий тиждень, були побиті, засуджені до адміністративних арештів чи штрафів. Під час цих протестів групи людей по всій країні просто мовчки прогулювались, аплодували чи одночасно вмикали сигнали на своїх мобільних телефонах. Найбільша демонстрація за останні роки, що відбулася одразу після президентських виборів у грудні 2010 року, була придушена з безпрецедентною жорстокістю. Коли міліція прибула для того, щоб розігнати протест у центрі Мінська, більше 700 людей було побито та травмовано, включно з тими, хто лише спостерігав за подіями. До сьогодні четверо в’язнів сумління Mикола Статкевич, Павло Северинець, Едуард Лоба і Змітсер Дашкевич залишаються у в’язниці у зв’язку із їх причетністю до цих демонстрацій. Закон про Масові заходи порушує фундаментальне право народу Білорусії на участь у демонстраціях.
«
Навіть марш чи протест однієї людини вважається порушенням Закону про масові заходи. Протестуючі можуть бути обвинувачені у проведенні демонстрації за участю навіть однієї особи або оштрафовані за публічно зроблений подарунок
»
сказала Хеза МакГілл.
Учасників мирних протестів часто засуджують до виплати штрафів або короткострокових ув’язнень за порушення Закону про масові заходи чи за дрібні правопорушення, такі як лайка в публічному місці. Павло Виноградов, член молодіжного політичного руху Змєна (Зміна), в період з 30 грудня 2011 до 12 грудня 2012 року у сукупності пробув під арештом 66 днів. Він був засуджений за вісім різних адміністративних правопорушень, такі як лайка чи порушення правил громадських зібрань та пікетів.
«
Білорусь повинна дозволити своєму народові вільно та без репресій висловлювати свої погляди. Білоруська влада повинна переглянути всі президентські укази і закони, що стосуються реєстрації та діяльності неурядових організацій, і забезпечити повагу права на свободу мирних зборів та об’єднань з боку посадовців.
»
Звіт доступний на сайті організації за посиланням: http://amnesty.org.ua/sites/default/files/ EUR490022013_RU.pdf
5
Білорусь повинна покласти край секретності довкола смертної кари
«
Смертна кара є вкрай жорстоким, нелюдським і принижуючим гідність покаранням і порушенням прав людини. Неповернення тіл цих двох чоловіків додає ще більшої жорстокості
»
сказав Давід Діаз-Жожекс, заступник директора програми Amnesty International у Європі та Центральній Азії.
« Владислава Ковальова та Дмитра Коновалова було страчено в березні 2012 року в Мінську.
Лист-повідомлення, надісланий Любові Ковальовій, є виключенням з правил. У більшості випадків, офіційне повідомлення про страту не передається родичам протягом тижнів чи місяців після виконання вироку. Повна секретність навколо страти позбавляє сімей можливості поховати своїх родичів відповідно до їх традицій і релігійних переконань.
»
сказав Давід Діаз-Жожекс, заступник директора програми Amnesty International у Європі та Центральній Азії.
Вони були засуджені до смертної кари 30 листопада 2011 після того, як були визнанні винними у причетності до вибуху у Мінську в квітні 2011 року, під час якого загнуло 15 і було поранено понад 300 людей.
© Фото ИТАР-ТАСС
Суд над ними був розкритикований через невідповідність міжнародним стандартам справедливого судового розгляду.
6
Згідно зі свідоцтвом про смерть, яке отримала мати Владислава Ковальова, він помер 15 березня 2012 року. 17 березня вона отримала листа від білоруського Верховного Суду з повідомленням про страту сина.
Інформаційний бюлетень Випуск 13 | лютий-квітень 2013
«
Стаття 175 Кримінально-виконавчого кодексу Республіки Білорусь дозволяє уряду не інформувати родичів про місця поховання страчених.
Це неприпустимо, що влада Білорусі не розголошує місця поховання сім’ям і забороняє їм попрощатися зі своїми рідними. Неприйнятна Стаття 175 повинна бути негайно змінена. Президент Лукашенко також має негайно оголосити мораторій на смертну кару та розпочати процес повного скасування смертної кари
»
«Amnesty International пропонує небайдужим українцям підписати петицію, закликаючи Президента Білорусі покласти край секретності довкола смертної кари. По закінченні збору підписів організація передасть всі підписані петиції Президенту Білорусі.»
Б
ілорусь є єдиною європейською та пострадянською країною, що досі застосовує смертну кару. Страти виконуються пострілом в потилицю. Ув’язнених повідомляють про страту лише за декілька годин, чи навіть хвилин. Amnesty International виступає проти застосування смертної кари в усіх випадках, незалежно від характеру злочину, особи злочинця та способу, яким держава позбавляє засудженого життя.
Петиція проти секретності довкола смертної кари в Білорусі доступна за посиланням http://amnesty.org.ua/stopsecrecy та містить такі основні вимоги: •
внести зміни до статті 175 Кримінально-виконавчого кодексу Білорусі так, щоб вона узгоджувалась із позицією Комітету ООН з прав людини;
•
забезпечити своєчасне інформування родичів ув’язнених про дату страти засуджених до смертної кари;
•
дозволити родичам отримувати тіла страчених для поховання та повідомляти про місце поховання родинам страчених.
Інформаційний бюлетень Випуск 13 | лютий-квітень 2013
7
Любов Ковальова:
© Фото Сергея Серебро, БелаПАН.
«Я не можу повірити, що його більше немає»
17
© Reuters
березня 2012 року Любов Ковальова отримала листа від Верховного Суду Білорусі, в якому повідомлялося про страту її сина, Владислава Ковальова. Її не попередили про це заздалегідь.
Яким був Ваш син?
Любов розказала Amnesty International про сина, про пошук його могили і свою боротьбу проти смертної кари в Білорусі.
Я дізналася про його арешт, коли поліцейські прибули однієї ночі з ордером на обшук. Вони не сказали, чому проводять обшук в нашій квартирі, або чому Влада заарештовали. Коли сусід запитав поліцейських, які проводили обшук, що трапилося, один з них відповів, що Влад опинився в неправильному місці в неправильний час. Вони не сказали нам більше нічого.
Син Любові Ковальової, Владислав Ковальов (відомий як Влад) був заарештований у зв’язку з вибухом бомби у Мінську в квітні 2011 року. Після несправедливого судового процесу він був засуджений до смерті в листопаді 2011. Протягом усього процесу 23-річний Влад бачив свого адвоката всього лише тричі, і врешті був змушений зізнатися у «скоєному». Пізніше він відмовився від своїх свідчень; жодних речових доказів його причетності до вибуху так і не було пред’явлено. Його вирок було винесено Верховним Судом Республіки Білорусь, що не залишило йому можливості для апеляції.
8
Влад був веселий, активний хлопець, але дещо сором’язливий. Він любив музику. Завжди щось читав. Він любив психологію, і це допомогло йому трохи у в’язниці, йому було там дуже важко. Влад був дуже хорошим другом, з усіма своїми друзями він знався багато років. Навіть зараз його друзі приходять до нас у гості, не дуже часто, але вони приходять і намагаються підтримати мене, і я відчуваю себе ліпше, коли вони зі мною.
Розкажіть нам, що з ним трапилося
В ході судового розгляду люди приходили до залу засідань щодня. Те, що їм доводилося спостерігати, було їм явно не до вподоби. Вони, як і раніше, виступають проти обвинувачень. Я знаю, що мала б бути готова до цього, але я все ще мала надію. Коли вирок було зачитано в залі суду, я не пам’ятаю, що сталося. Я навіть не пам’ятаю, що Влад говорив мені, хоча люди кажуть, що він знаками просив мене не плакати.
Як Ви дізналися про його страту? 13, 14 і 15 березня адвокат Влада намагався зустрітися з ним, але його не допускали. Звичайно, в той момент моє серце навіть не натякало, що Влада вже немає – я нічого не підозрювала. Але коли я отримала листа від Верховного Суду, то все зрозуміла.
Що Ви зробили для того, щоб відшукати його могилу? Ми звернулися до Лукашенка (Олександр Лукашенко – Президент Республіки Білорусь) з проханням видати указ про видання тіл страчених їх родичам, або, принаймні, про надання інформації про місця їх поховання. Немає ніяких підстав не віддавати тіла страчених їхнім родичам, або приховувати місце їх поховання. Лукашенко може принаймні сказати нам, де знаходиться могила Влада. Ми зверталися до органів влади з проханням пояснити, чому нам відмовляють в цій інформації, але вони не можуть нам відповісти. Я думаю, вони і самі не знають, чому було прийнято цей закон – не віддавати тіла страчених їх сім’ям і не розголошувати місце поховання. Це мука для матері. Вони катували мою дитину, щоб отримати потрібні свідчення, і тепер вони просто катують мене.
«
Я дивлюся на фото Влада: на ньому він так весело посміхається, і я не можу повірити, що його більше немає. Я все ще сподіваюся, що відчиняться двері, і він зайде, так ніби нічого й не сталося. Я не хочу виходити з дому, я завжди тут, все чекаю, чекаю, і чекаю...
»
Любов Ковальова
Що спонукало Вас розпочати кампанію проти смертної кари? Спочатку це був страх. Я бачила, як отримуються докази, і що свідчення вважаються доказами незалежно від того, яким чином їх було отримано. Я не знаю, чи ми доб’ємося успіху, але я думаю, що це ще можливо – за допомогою суспільства, народу. Цілком можливо змінити законодавство і врешті-решт скасувати смертну кару. Понад 400 людей в Білорусі було страчено лише за останні два десятиліття: ніхто не обговорював це, ніхто ніколи не згадував про них, і ув’язнених було розстріляно. Кожен повинен знати про це.
Інформаційний бюлетень Випуск 13 | лютий-квітень 2013
протесту у Києві - наступ на право мирних зібрань
18
смутити інших. У той час, як Amnesty International відомо, що перед будівлею Генеральної прокуратури відбуваються численні протести, треба відмітити, що вони, як правило, дрібні і мирні. Регулярна присутність мирних демонстрантів під державною установою, навіть якщо їх присутність дратує сусідів, не може виправдати повну заборону на такі зібрання.
березня близько 20-30 демонстрантів зібралися під будівлею Генеральної прокуратури на знак протесту проти переслідування Дмитра Гройсмана, правозахисника, який був звинувачений в «розповсюдженні порнографії». Він розмістив сатиричний запис в своєму блозі з посиланням на широкодоступне відео, на якому російські політики займаються сексом. Остаточний вирок суду мав бути оголошений в понеділок, в свою чергу Amnesty International попередньо закликала до знаття обвинувачень у цій справі.
«
Українці відстоювали своє право на мирні зібрання протягом останніх 10 років. Уряд зобов’язаний захищати це право і має забезпечити знаття обвинувачень проти організаторів цього протесту
»
Протестуючі були повідомлені під час акції про повну заборону на всі протести перед Генеральною прокуратурою відповідно до рішення суду. Представники влади стверджують, що таке рішення суду було прийнято у зв’язку зі скаргами місцевих жителів. По прибуттю демонстрантів зустрів представник Генеральної прокуратури, їм зачитали постанову суду. Коли демонстранти відмовились піти, чотирьох організаторів - Євгенію Закревську, Ігоря Луценка, Михайла Каменєва і Михайла Лебедя – було заарештовано і затримано на три години.
Інформаційний бюлетень Випуск 13 | лютий-квітень 2013
сказав Давід Діаз-Дожекс
« © Голос столицы
Євгенію Закревську, Михайла Каменєва і Михайла Лебедя повідомили, що проти них було порушено кримінальну справу за статтею 382 Кримінального кодексу України - «умисне невиконання рішення суду». Якщо їх визнають винними, їм може загрожувати до трьох років позбавлення волі.
© Голос столицы
іжнародні стандарти ясно визначають, що М мирні протести не можуть бути цілком заАрешт учасників боронені тільки тому, що можуть образити чи за-
Рішення суду про повну заборону протестів, що нібито захищає місцевих жителів від порушення спокою, насправді позбавляє громадян можливості проводити мирні публічні акції біля державної установи. Ця постанова є непропорційною і має бути скасована
»
сказав Давід Діаз-Дожекс, заступник директора програми Amnesty International у Європі та Центральній Азії.
9
У
країнська влада не повинна
видавати колишнього прем’єр-міністра Таджикистану до Таджикистану
© Фото Radiol Ozodi (RFE/RL)
5 березня Amnesty International звернулась до української влади із закликом не повертати колишнього прем’єр-міністра Абдумаліка Абдуллоджонова до Таджикистану, де йому загрожуватимуть тортури та інші грубі порушення прав людини. Amnesty International також закликає українську владу негайно звільнити Абдумаліка Абдуллоджонова. Абдумалік Абдуллоджонов був заарештований в міжнародному аеропорту Бориспіль в Україні 5 лютого, після приїзду зі Сполучених Штатів.
«
Amnesty International занепокоєна тим, що в разі екстрадиції до Таджикистану, Абдумалік Абдуллоджонов зіткнеться з несправедливим судом і опиниться під ризиком тортур та інших видів жорстокого поводження
»
Абдумалік Абдуллоджонов обіймав посаду прем’єр-міністра Таджикистану в 1992-1993 рр. під час громадянської війни, і є перспективним лідером опозиції. У 1997 році він був звинувачений у злочинах, зокрема, участь в організованій злочинності, тероризмі та у підтримці дій полковника Махмуда Худойбердієва на півночі Таджикистану в 1998 році в рамках триваючої боротьби за владу, яка йде своїм корінням до часів громадянської війни. Абдумалік Абдуллоджонов заперечує ці звинувачення; він отримав політичний притулок у США в червні 1999 року. Напередодні президентських виборів у листопаді цього року, таджицька влада розгорнула кампанію з метою змусити замовкнути всіх її критиків, у тому числі шляхом переслідування, закриття організацій і веб-сайтів і вимагання екстрадиції членів опозиції.
Катування широко розповсюджені в заявила Тетяна Мазур, Виконавчий Таджикистані, і в листопаді 2012 року директор Amnesty International в Україні. Комітет ООН проти катувань відзна-
чив «численні та систематичні заяви ... щодо постійного застосування тортур та жорстокого поводження з підозрюваними, головним чином, з метою отримання свідчень». Випадки тортур включають використання електрошоку та киплячої води, удушення, побиття і припікання сигаретами. Також повідомляються випадки зґвалтування, погроз зґвалтування затриманих жінок і чоловіків, а також застосування психологічних тортур.
«
Будучи учасником Конвенції про статус біженців, Конвенції проти катувань та Європейської Конвенції з прав людини, Україна не повинна повертати нікого в країни, де існує серйозний ризик катувань чи інших грубих порушень прав людини
»
сказала Тетяна Мазур,
Amnesty International неодноразово визнавала за необхідне нагадувати українській владі про її міжнародні зобов’язання з прав людини щодо неповернення осіб до країн, де вони можуть опинитися під ризиком тортур. Організація також зверталася до української влади відносно шукача притулку з Узбекистану, який зараз знаходиться під загрозою повернення в Узбекистан.
Amnesty International закликає українську владу відмовитися від будь-яких вимог влади Таджикистану про видачу Абдумаліка Абдуллоджонова, а також надати Абдумаліку Абдуллоджонову доступ до справедливої і неупередженої процедури надання притулку.
10
Інформаційний бюлетень Випуск 13 | лютий-квітень 2013
Саміт Україна-ЄС:
Україна має вирішити проблеми з правами людини 21 лютого, напередодні саміту Україна-ЄС, Amnesty International заявила, що Європейський Союз та держави-члени мають переконатися у готовності України вирішити серйозні проблеми з правами людини, якщо країна хоче реалізувати свої прагнення щодо Угоди про асоціацію, зони вільної торгівлі та візової лібералізації з ЄС.
«
Тільки відповідність європейським і міжнародним стандартам з прав людини може привести до більш тісної політичної асоціації та економічної інтеграції з Європейським Союзом.
»
сказала Тетяна Мазур, виконавчий директор Amnesty International в Україні.
«
Урядові все ще потрібно вжити необхідних заходів, щоб захистити людей в Україні від тортур і дискримінації на основі сексуальної орієнтації. Також країна має убезпечити біженців та шукачів притулку від повернення до країн, де вони можуть зіткнутися з серйозними порушеннями прав людини, включаючи катування.
»
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО AMNESTY INTERNATIONAL В УКРАЇНІ Якщо Ви хочете долучитися до найбільшого правозахисного руху у світі та сприяти змінам ситуації з правами людини у світі – ставайте прихильником Amnesty International в Україні. Прихильники не сплачують членських внесків, а лише зобов’язуються брати участь щонайменше в одній акції Amnesty International в Україні у будь-якій формі (он-лайн або оф-лайн) протягом року. Щоб дізнатися більше та заповнити реєстраційну форму, заходьте на http://amnesty.org.ua/supporter. Також ви можете приєднатися до Amnesty International в Україні в соціальних мережах, щоб оперативно отримувати всі новини організації на свою «стіну».
amnesty.org.ua facebook.com/aiukraine vk.com/aiukraine twitter.com/Amnesty_UA youtube.com/AmnestyUA
Інформаційний бюлетень Випуск 13 | лютий-квітень 2013
Випуск 13 | травень 2013
info@amnesty.org.ua www.amnesty.org.ua
11