Випуск 14 | червень 2013
Райдужна перспектива. У Києві відбувся перший Марш рівності
25
травня у Києві відбувся перший український Марш Рівності (Прайд-марш) – правозахисний захід з вимогами забезпечити права та свободи для мешканців України, що належать до ЛГБТ-спільноти. Захід пройшов під посиленою охороною міліції та за участі українських ЛГБТ активістів, правозахисників, німецької делегації на чолі з мером Мюнхена, депутатів Європарлементу та міжнародних організацій, серед яких була і Amnesty International.
Марш Рівності, що мав відбутись минулого року в Києві, було скасовано після того, як міська влада запропонувала організаторам провести ходу у віддаленому від центру місці на березі Дніпра, і не забезпечила адекватного захисту міліції перед загрозою насильства з боку контрдемонстрантів. Крім того, відразу після скасування Маршу 20 травня 2012 року, а також протягом місяця після нього, на деяких організаторів були здійснені жорстокі напади. За два тижні до проведення Маршу, Amnesty International випустила нову доповідь “Немає підстав для гордості. Дискримінація ЛГБТ в Україні”, в якій зафіксувала серйозні порушення прав людини для лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерних людей (див. стор.8). На презентації доповіді виконавчий директор представництва Amnesty International в Україні зазначила, що влада має не тільки дозволити Маршу Рівності відбутися в запланованому організаторами місці, але і забезпечити належний захист з боку міліції.
Обмеження права на мирні збори Проте 21 травня Київська міська державна адміністрація оголосила, що подасть судовий позов про заборону проведення акції 25 травня, обґрунтовуючи це великою кількістю заходів у центрі Києва, приурочених до дня міста, а також через низку повідомлень про акції від противників проведення Маршу. У зв’язку з цією заявою, у цей же день Amnesty International передала до міської адміністрації петицію на підтримку Маршу рівності, підписи під якою розпочала збирати 14 травня. Менше ніж за один тиждень було зібрано понад 22 тисячі підписів з України, Бельгії, Данії, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Угорщини, Франції, Швейцарії, Швеції та інших країн Європи.
«
Така велика кількість підписів, зібраних лише за один тиждень, наочно підтверджує, наскільки пильно європейське співтовариство спостерігає за подіями у Києві та демонструє необхідність підтримки ЛГБТ-спільноти у відстоюванні своїх прав
»
снення права на свободу мирних зібрань, за винятками, які “встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб”. Таким чином, КМДА не тільки позбавила організаторів права на свободу мирних зборів без вагомих причин, а також унеможливила оскарження постанови до проведення заходу.
«
Заборона першого в Україні Маршу Рівності через ризик того, що він може викликати обурення окремих груп громадськості чи завадити урочистостям – це явне порушення зобов’язань України гарантувати право на свободу зборів без дискримінації
»
прокоментувала постанову суду Тетяна Мазур.
Міліцейський обов’язок
24 травня, за день до запланованого Маршу Рівності, організатори вирішили не відмовлятися від проведення заходу та змінити формат акції на закритий. Amnesty відзначила Тетяна Мазур після передачі петиції International і голова комітету безпеки до КМДА. КиївПрайд2013 мали можливість провести зустріч з представниками блоку громад23 травня суд заборонив проведення будьської безпеки ГУМВС у Києві до початку заяких акцій у центрі Києва, крім заплановаходу, у ході якої організаторам представили них міською адміністрацією. Треба відмітити, що запланована локація Маршу Рівності детальний план безпеки заходу. (вул. Червоноармійська) не підпадала під У день Маршу міліціонери були присутні межі центральної частини, і суд під час для захисту маршруту від близько п’ятисот засідання задовольнив прохання позивача включити цю вулицю у заборону. Зачитуючи контр-протестуючих. Не дивлячись на це, декілька контрпротестуючих змогли постанову за два дні до дати маршу, суддя заявив, що безпека громадян переважає над перетнути міліцейський кордон. Коли ці контрпротестуючі порушили ходу, штовхаправом громадян на мирні збори. В свою ючи учасників та розриваючи банери, вони чергу, Стаття 11 Європейської конвенції з прав людини забороняє обмеження на здій- були швидко затримані без застосування
2
надмірної сили. Двадцять одну особу було заарештовано і дванадцятьом з них були пред’явлені звинувачення в дрібному хуліганстві.
«
Визнання та виконання Міністерством внутрішніх справ своїх зобов’язань щодо захисту права на свободу мирних зборів для ЛГБТ є важливим кроком у боротьбі з дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності в Україні
«
»
- зазначила директор Amnesty International в Україні.
Однак аж до самого дня Маршу ми не були впевнені в адекватності захисту з боку міліції, адже організатори були змушені проводити захід в іншому місці, яке було погоджено з міліцією лише за 24 години до події.
»
Захист ЛГБТ – міжнародне зобов’язання України Проводячи Прайд-марші, лесбійки, геї, бісексуали та трансгендерні люди реалізують свої права на свободу вираження та свободу мирних зборів. Прайди дозволяють ЛГБТ людям посилити свою видимість, заявити про прояви дискримінації і надають можливість відстоювати свої права як частини суспільства. Виходячи на подібні публічні акції, ЛГБТ-люди заявляють, що вони не вимагають жодних окремих прав, але вимагають забезпечення основоположних прав людини для представників своєї спільноти. Це є ключовим фактором в таких країнах, як Україна, де дискримінація та нетерпимість щодо ЛГБТ-осіб поширені серед населення. Крім того, в Україні парламент
Інформаційний бюлетень Випуск 14 | червень 2013
нещодавно висунув гомофобні законодавчі ініціативи, які передбачають кримінальну відповідальність за будь-яку позитивну інформацію про гомосексуальність. У складі делегації АІ була присутня і Вероніка Сконьямільо, Координатор європейської кампанії Amnesty International проти дискримінації. Вона наголосила, що міжнародні зобов’язання України передбачають захист прав на свободу вираження і свободу зборів для всіх без дискримінації.
«
Тому Україна повинна забезпечити, щоб Прайд-марші проходили безперешкодно і з належним захистом, а також вирішити проблему злочинів на ґрунті ненависті і утримуватися від прийняття гомофобних законів. Ми сподіваємося, що успішне проведення першого в українській історії Прайду стане першим кроком у цьому напрямку
»
відмітила Вероніка.
Погляд з Європи Так само, як Amnesty International, Європейський Союз та інститути Ради Європи пильно слідкували за розвитком подій навколо Маршу Гордості та були занепокоєні забороною проведення маршу. Серед інших, Європейська комісія висловила розчарування рішенням суду про заборону всіх масових заходів у центрі Києва під час святкування дня міста, які не організовуються міською адміністрацією, включаючи Марш Рівності. Нагадуючи про минулорічну ситуацію, коли Марш довелося скасувати через небезпеку зі сторони контрдемонстрантів та недостатню підготовку міліції, виконавчий орган Євросоюзу закликав Українську владу забезпечити всіх осіб можливістю реалізувати своє право на свободу мирних зібрань, не ставлячи їх особисту безпеку під загрозу. Прийняття всеосяжного антидискримінаційного закону є частиною умов, що Європейський союз встановив в рамках Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України. Тим не менш, пряме включення сексуальної орієнтації серед підстав для заборони дискримінації, зустріло сильний суспільний спротив. Крім того, український парламент у даний час розглядає два законопроекти, які б забороняли «пропаганду гомосексуалізму», під чим мається на увазі будь-яка інформація про одностатеві стосунки. У разі прийняття, цей закон криміналізує будь-яке розповсюдження позитивної інформації про гомосексуальність, а також заборонить ЗМІ поширювати таку інформацію. Як доводять недавні голосування Європейського парламенту щодо лібералізації
Інформаційний бюлетень Випуск 14 | червень 2013
візового режиму для українських громадян, Європа очікує від України скасування цих законів і швидше вжити адекватних заходів по боротьбі з дискримінацією, у відповідності зі стандартами ЄС.
«
Кілька депутатів Європарламенту та європейських політичних груп дуже чітко висловились про неможливість подальшого пом’якшення візових правил, поки гомофобні закони стоять на порядку денному Ради ,
«
»
зазначила Вероніка.
Крім того, Європейська комісія заявила, що повна візова лібералізація неможлива за умови прийняття цих гомофобних законів .
Різноманітне суспільство
»
Поширюючи знання і підвищуючи інформованість з питань прав людини для ЛГБТ, у довготривалій перспективі Прайди сприяють повазі до різноманіття у суспільстві та боротьбі проти дискримінації та упереджень.
Подібні історичні зміни відбулися в таких країнах, як Польща і Хорватія. Разом з правом на свободу зібрань, ситуація з іншими правами людини для ЛГБТ покращилась у цих країнах, демонструючи, що видимість, розширення можливостей і прогрес у відстоюванні прав людини йдуть пліч-о-пліч.
Марш Гордості 2013 – це тільки перший крок Працівники, міжнародні делегати та активісти Amnesty International вітають проведення Маршу Рівності та сподіваються, що цей марш стане одним із багатьох в Україні. У майбутньому організатори Маршу зможуть спиратися на цьогорічний досвід організації заходу та забезпечення безпеки, проте підтримка організаторів зі сторони державних органів, міжнародних та громадських організацій все ще є вкрай важливою для успіху майбутніх Прайд-маршів, особливо в довгостроковій перспективі.
«
Про це свідчить історія ЛГБТ-руху не тільки в Західній, а й у Східній та Південно-Східній Європі. Тільки кілька років тому Прайди в Ризі, столиці Латвії, опинялися під ризиком заборони зі сторони місцевих органів влади та не були належним чином захищені. Та вже торік Прайд-марш у Ризі був вперше підтриманий національним урядом, а в 2015 році Рига організує Європрайд
»
розповіла Вероніка.
3
У Прайд марші взяли участь і активісти Amnesty International в Україні. Учасники колони тримали в руках жовті щити з написами «Права ЛГБТ = Права Людини» та скандували «Права людини – моя гордість!»
Вікторія Архипенко, Координатор з росту та активізму Amnesty International в Україні
Чому AI вирішила направити групу своїх активістів на Прайдмарш? Цьогорічний Марш – це важливий правозахисний захід, тому активісти Amnesty International в Україні просто не могли пропустити таку історичну подію. Скільки всього активістів взяли участь у заході? Загалом у заході взяли участь 6 активістів Amnesty International в Україні. Якою була загальна мотивація тих, хто захотів приєднатися до правозахисної ходи? Важко робити якісь узагальнення, проте як на мене, головною мотивацією було показати суспільству, що права людини належать усім без виключення і що ми готові за це боротися, не дивлячись ні на що. Які враження залишилися після? Для мене особисто це був сильний емоційний вибух. По-перше, я раділа, що все пройшло мирно і ніхто не постраждав, по-друге, що цей довгоочікуваний захід все-таки відбувся. А зараз я щиро вірю в те, що Марш стане початком змін: ЛГБТ-спільнота стане більш впевненою і активною у захисті своїх прав, а дискримінація відійде у минуле. Звичайно, на все це потрібно багато часу, але я вірю, що Марш цьому сильно посприяв. Як бажаючі активісти та прихильники Amnesty можуть доєднатися до подібних заходів у майбутньому? Я сподіваюся, що подібні заходи у майбутньому будуть більш відкритими і усі охочі зможуть приєднатися без заповнень якихось анкет чи подання заявок. Проте, це буде залежати від рівня безпеки, що вищим він буде, то більшим буде кількість учасників таких заходів. Як взагалі Amnesty International готує своїх активістів, і якою була специфіка підготовки до цього заходу? Усі активісти, що брали участь у Прайд Марші мали визначені ролі і завдання. Дехто працював в парі з міжнародними спостерігачами, дехто, - з командою медіа, усі інші крокували в колоні. Кожна група отримувала детальні інструкції від керівників їхніх команд. Також, усі без винятку проходили тренінг з безпеки, адже для нас було надзвичайно важливим те, щоб активісти розуміли реальну ситуацію, всі ризики, а також знали, як поводитися в екстрених ситуаціях. Ми заздалегідь попередили усіх учасників, що якщо рівень небезпеки буде занадто високим, то ми просто не зможемо дозволити їм брати участь у Марші. Але на щастя, все пройшло успішно.
4
Руслана Панухник,
активістка Amnesty International в Україні
Чому ви вирішили прийти на Прайд Марш у складі делегації Amnesty International? Я є активісткою Amnesty International близько року, тому питання, з ким йти на Марш Рівності навіть не стояло. Тим паче, що АІ шукала волонтерів для забезпечення якомога безпечної та комфортної акції для учасників – це була можливість для мене допомогти в організації такої важливої особисто для мене події. На вашу думку, яка мета таких заходів, як Марш Рівності? В першу чергу, Марш Рівності – правозахисна акція, що має на меті артикулювати питання, пов’язані із реалізацією прав людини. Адже, будучи прихованими та невисловленими – проблеми залишаються проблемами, навіть більше загострюються. Йдучи на Марш Рівності, хотілося показати, що ЛГБТ – це такі ж самі люди, яких ми зустрічаємо щодня у своєму повсякденному житті. Ми – такі ж самі, із подібними поглядами і проблемами, переживаннями та мріями. Ніхто ж не вимагає якихось спеціальних прав для ЛГБТ – просто ті ж самі, що навіть не піддаються сумніву для інших людей. Як ви вважаєте, що може змінити Марш Рівності? Я вбачаю в Марші акцію боротьби за права, всезагальні і універсальні. Така боротьба є довготривалою і, можливо, позбавленою миттєвих результатів, але вона варта того, щоб діяти. Вода камінь точить – я би так охарактеризувала своє розуміння ефективності таких заходів, як Марш Рівності чи будь-яких інших правозахисних акцій. Саме так, маленькими струмочками, спільними зусиллями можливо розмити стіну дискримінації, нетолерантності, недотримання прав і свобод. Тому такі акції, як Марш є дуже важливими. Також, на мою думку, проведення Маршу ще більше загострило увагу до питань дискримінації/недискримінації ( в першу чергу щодо ЛГБТ) в теперішньому правозахисному дискурсі, візуалізувало представників ЛГБТ-спільноти як звичайних людей, показало рівень міжнародної підтримки. Але, найголовнішим, як на мене, було те, що сам факт безпечного та вдалого проведення Маршу Рівності показав готовність суспільства, самої ЛГБТ-спільноти, а також держави до таких акцій. Розкажіть про свої особисті враження від Маршу Рівності? Звичайно, місяць потому, важко згадати усе, що я відчувала на той момент. Адже тоді рівень усього просто “зашкалював”. В голові лише уривки: площа-автобус-дорога невідомо куди-величезна кількість міліції та опонентів; страх і радість одночасно, піднесення і тривога…Проте, я, напевно ніколи не забуду того неймовірного відчуття щирої радості та дружніх обіймів одразу після цієї знаменної стометрівки – для мене це був момент справжнього щастя. Незважаючи, що вся акція тривала близько 30 хвилин – такої кількості емоцій та вражень я, напевно, не переживала за все своє свідоме життя! В цей момент творилася історія, і я безмежно вдячна усім і, в першу чергу, Amnesty International, що в мене була можливість долучитися.
Інформаційний бюлетень Випуск 14 | червень 2013
«
Катуванням не місце в українській міліції! активісти Amnesty International
»
26
червня, у Міжнародний день на підтримку жертв катувань, активісти Amnesty International в Україні провели акцію проти тортур та безкарності в українській міліції. У центрі Києва, біля станції метро “Хрещатик”, було встановлено магнітний пазл із силуетом міліціонера, що замахується кийком. Кожен бажаючий підписати петицію проти катувань забирав фрагмент пазлу та відкривав частину схованого малюнку. Коли останній пазл було знято, з’явився підготовлений активістами колаж з текстівками, які описують їх бачення ідеальної міліції – “підзвітна, професійна, неупереджена, відкрита, добре оплачувана, некорумпована, здатна допомогти”.
«
процесуальному кодексі, що вступив в силу у листопаді 2012 року. Також згідно з новим Кодексом, явка з повинною більше не враховується при розгляді справи у суді – це зменшує один зі стимулів для міліції застосовувати тортури щодо підозрюваних. Однак Amnesty International продовжує документувати випадки вмотивовані бажанням міліціонерів покарати осіб без суду, у відповідь на скарги щодо посадових осіб, або з метою вимагання грошей.
«
Це означає, що міліціонери не припинять катування тільки через те, що мають менше стимулів до таких дій. Вони мають чітко розуміти, що порушення прав людини призведуть до судового переслідування та ув’язнення.
»
сказала Мазур.
»
Положення про Державне бюро розслідувань міститься у новому Кримінальному
Інформаційний бюлетень Випуск 14 | червень 2013
Запорізькі активісти виСтупили проти тортур
Акції проти катувань також провели активісти Amnesty International у Запоріжжі. Ця локальна група сформувалася у квітні цього року і вже встигла провести дві акції в рамках кампанії «Зупинимо тортури в Україні». Перша акція зі збору підписів під петицією відбулася 17 травня, а 25 червня члени групи зібралися у центрі Запоріжжя напередодні Міжнародного дня на підтримку жертв катувань.
Дослідження, які щороку проводять Харківський інститут соціальних досліджень спільно з Харківською правозахисною групою свідчать, що майже кожні сорок секунд в підрозділах міліції відбувається акт незаконного насилля.
»
сказав Діденко.
Найголовнішою причиною безкарності міліціонерів є неефективність прокуратури у розслідувані справ міліцейського свавілля. Через тісний контакт міліціонерів та прокурорів, які разом працюють над звичайними справами, прокурори не в змозі належним чином розслідувати злочини, вчинені мілісказала Тетяна Мазур, виконавчий директор ціонерами.
Факти катувань людей міліціонерами є злочинами зі сторони представників держави, за які винні занадто часто залишаються непокараними. Влада має щонайшвидше створити Державне бюро розслідувань та наділити його функціями незалежного механізму з розслідування злочинів, скоєних працівниками правоохоронних органів
сказала Тетяна Мазур.
«
»
«
»
До акції долучилися представники інших правозахисних організацій. За словами, Андрія Діденко, представника Української Гельсінської спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи, катування в міліції це системне явище.
Сьогоднішня акція демонструє бажання українців мати дійсно ефективну правоохоронну систему, де міліціонери охороняли б їх безпеку, а не порушували права людини, особливо в такій грубій формі як катування
Amnesty International в Україні.
основоположних прав людини, що закріплені у Європейській конвенції з прав людини та Європейській конвенції про запобігання катуванням.
Занепокоєння щодо ефективності Генеральної прокуратури висловив і єврокомісар з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефан Фюле після закінчення засідання Ради зі співробітництва Україна-ЄС 24 червня, заявивши, що «Київ повинен взяти до уваги нещодавній висновок Венеціанської комісії «для вирішення інших реформ, що залишилися, зокрема, реформи функціонування офісу Генеральної прокуратури».”
«
Виконуючи свої зобов’язання перед Європейським Союзом напередодні Саміту у Вільнюсі, перш за все українська влада має орієнтуватися на реалізацію
Олександра Мальцева, запорізька активістка, ділиться своїми враженнями від акцій:
«
Під час акцій нам довелося багато розповідати про те, хто ми такі, що таке Amnesty International, як вона з’явилася і чого досягла. А потім нам задавали найголовніше питання: “А чим допоможе мій підпис?” Тоді дуже відчувалося, що це питання дійсно мало значення для тих, хто його ставив. Особисто я відповідала те, у що вірю - “Звичайно! Та якщо ви не підпишете зараз, нам ніколи не вдасться зрозуміти, чи це справді так!”. Люди охоче підписували, і по усмішці в їхніх очах я розуміла, що підписи цих людей підняли настрій і їм, і мені.
»
5
ÏÐÀÂÀ ËÞÄÈÍÈ ÔÀÊÒÈ ² ÖÈÔÐÈ Ó 2012 ðîö³ îðãàí³çàö³ÿ Amnesty International çàô³êñóâàëà ³ ðîçñë³äóâàëà ïîðóøåííÿ ïðàâ ëþäèíè â 159 êðà¿íàõ ³ òåðèòîð³àëüíèõ óòâîðåííÿõ ïî âñüîìó ñâ³òó, âêëþ÷àþ÷è, êð³ì ³íøîãî, òîðòóðè, íåçàêîíí³ âáèâñòâà, íàñèëüíèöüê³ âèñåëåííÿ, âèêðàäåííÿ ³ íàñèëüñòâî ïðîòè æ³íîê.
112 ÊÐÀ¯Í
ϲÄÄÀËÎ ÒÎÐÒÓÐÀÌ ÑÂÎ¯Õ ÃÐÎÌÀÄßÍ Ó 2012 ÐÎÖ²
101 ÊÐÀ¯ÍÀ
ÏÎÐÓØÓÂÀËÀ ÏÐÀÂÎ ÑÂÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ ÍÀ ÑÂÎÁÎÄÓ ÑËÎÂÀ ² ÂÈÑËÎÂËÞÂÀÍÍß ÄÓÌÎÊ Â 2012 ÐÎÖ²
155 ÄÅÐÆÀÂ
ÏÐÎÃÎËÎÑÓÂÀËÈ ÇÀ ÏÐÈÉÍßÒÒß ÄÎÃÎÂÎÐÓ ÏÐÎ ÒÎÐòÂËÞ ÇÁÐÎªÞ ÍÀ ÃÅÍÅÐÀËÜÍ²É ÀÑÀÌÁËů ÎÎÍ Ó Ê²ÒͲ 2013 ÐÎÊÓ
Ò²ËÜÊÈ ÒÐÈ ÊÐÀ¯ÍÈ (²ÐÀÍ, ÊÍÄÐ ² ÑÈвß) ÏÐÎÃÎËÎÑÓÂÀËÈ ÏÐÎÒÈ ÄÎÃÎÂÎÐÓ
Ó 80 ÊÐÀ¯ÍÀÕ
ÏÐÎÕÎÄÈËÈ ÍÅÑÏÐÀÂÅÄËȲ ÑÓÄβ ÏÐÎÖÅÑÈ
Â'ßÇͲ ÑÓÌ˲ÍÍß ÓÒÐÈÌÓÂÀËÈÑß Ï²Ä ÂÀÐÒÎÞ
 87 ÊÐÀ¯ÍÀÕ
Ò²ËÜÊÈ Â 21 ÊÐÀ¯Í² ÏÐÈÂÅËÈ Ó ÂÈÊÎÍÀÍÍß ÑÒÐÀÒÓ Â 2012 ÐÎÖ².
Á²ËÜØÅ ÄÂÎÕ ÒÐÅÒÈÍ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ - 140 ÊÐÀ¯Í - ÄΠʲÍÖß 2012 ÐÎÊÓ ÑÊÀÑÓÂÀËÈ ÑÌÅÐÒÍÓ ÊÀÐÓ Â ÇÀÊÎÍÎÄÀÂÑÒ² ² ÏÐÀÂÎÇÀÑÒÎÑÎÂÍ²É ÏÐÀÊÒÈÖ²
ÑÈËβ ÑÒÐÓÊÒÓÐÈ ÂÈßÂÈËÈÑß Â²ÄÏβÄÀËÜͲ ÇÀ ÍÅÇÀÊÎÍͲ ÂÁÈÂÑÒÂÀ  ÌÈÐÍÈÉ ×ÀÑ Â
50 ÊÐÀ¯ÍÀÕ
×ÎËβÊÈ, ƲÍÊÈ ² IJÒÈ Ï²ÄÄÀËÈÑß ÍÀÑÈËÜÍÈÖÜÊÎÌÓ ÂÈÑÅËÅÍÍÞ Â
36 ÊÐÀ¯ÍÀÕ
ÍÀÑÈËÜÍÈÖÜʲ ÇÍÈÊÍÅÍÍß ËÞÄÅÉ Â²ÄÁÓËÈÑß Â
31 ÊÐÀ¯Í²
12 ̲ËÜÉÎͲ ÎѲÁ
ÍÅ ÌÀËÈ ÃÐÎÌÀÄßÍÑÒÂÀ ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ 2012 ÐÎÊÓ
15 ̲ËÜÉÎͲ ËÞÄÅÉ
ÇÀÐŪÑÒÐÎÂÀͲ  ÄÀÍÈÉ ×ÀÑ Â ßÊÎÑÒ² Á²ÆÅÍÖ²Â
Ñòàòèñòè÷í³ â³äîìîñò³, íàâåäåí³ â öüîìó äîêóìåíò³, íå º âè÷åðïíèìè ³ â³äíîñÿòüñÿ äî òèõ êðà¿í, â ÿêèõ Amnesty International çàðåºñòðóâàëà êîíêðåòí³ ïîðóøåííÿ ïðàâ ëþäèíè â 2012 ðîö³.
Річна доповідь Amnesty International 2013: Небезпечний світ для біженців та мігрантів
23
травня Amnesty International представила свою щорічну доповідь про стан прав людини в світі.
В центрі уваги цьогорічної доповіді опинилися біженці та мігранти, для яких сучасний світ є вкрай небезпечним з огляду на відсутність глобального прогресу в галузі захисту прав людини. Організація заявила, що права мільйонів людей, які покинули свої країни у пошуках порятунку від конфліктів і переслідувань, або мігрували в пошуках роботи і кращого життя для себе і своїх сімей, порушуються. Уряди у всьому світі більш зацікавлені в захисті своїх національних кордонів, ніж прав своїх громадян або прав тих, хто шукає притулку або інших можливостей в межах цих кордонів.
8
«
Нездатність ефективно вирішувати конфліктні ситуації створює глобальний підклас людей. Права тих, що рятуються від конфліктів, не захищаються. Занадто багато урядів порушують права людини, проводячи імміграційний контроль, що далеко виходить за рамки законних заходів прикордонного контролю , -
»
У 2012 році світова спільнота стала свідком великої кількості надзвичайних ситуацій, внаслідок яких велика кількість людей опинялась у пошуку безпеки у своїх країнах та за кордоном. Від Північної Кореї до Малі, Судану та Демократичної Республіки Конго люди залишали свої домівки у пошуках безпеки.
За останній рік мало що змінилося у Сирії, окрім постійно зростаючої заявив Саліл Шетті, генеральний секретар кількості зруйнованих життів, адже в Amnesty International. результаті конфлікту мільйони людей були змушені до переселення. Світ Ці заходи позначаються не тільки залишався осторонь, коли сирійські на людях, що рятуються від військові та сили безпеки продовжуконфліктів. Мільйони мігрантів вали вчиняти безрозбірні та цільові піддаються примусовій праці та атаки по цивільному населенню і сексуальному насильству через піддавали насильницькому викраантиімміграційну політику, яка до- денню, безпідставному затриманню, зволяє безкарно використовувати тортурам і позасудовим покаранням таким чином людей. Більшість цих тих, хто виступав проти уряду; в той же час, збройні групи продовжували заходів підтримуються популістмаломасштабні операції по захопленською риторикою, відповідно до ню заручників, вчинювали тортури та якої саме біженці та мігранти вбивали людей.
«
»
звинувачуються у всіх внутрішніх труднощах урядів , заявив Шетті.
Інформаційний бюлетень Випуск 14 | червень 2013
Виправдання, що права людини є «внутрішніми справами» держав, використовувалося для блокування міжнародних зусиль задля вирішення надзвичайних ситуацій, таких як у Сирії. Рада Безпеки ООН, уповноважена у глобальній безпеці та лідерстві, як і раніше не в змозі забезпечити узгоджені і єдині політичні дії.
«
Повага до державного суверенітету не може бути використана як привід до бездіяльності. Рада Безпеки ООН повинна боротися зі зловживанням, які руйнують життя і змушують людей покидати свої домівки. Це означає відмову від застарілих та аморальних доктрин, що масові вбивства, тортури та голод нікого не стосуються ,
»
заявив Шетті.
Люди, які намагаються втекти від конфліктів та переслідувань, регулярно зустрічаються з серйозними перешкодами під час перетину міжнародних кордонів. Дуже часто біженцям перетинати кордони важче, ніж гарматам та зброї, що сприяють насильству та змушують людей покидати свої домівки. Проте прийняття ООН Договору про торгівлю зброєю у березні 2013 року дає надію, що постачання зброї, що може бути використана для масових порушень прав людини, може бути, нарешті, зупинено.
«
На проблеми біженців та переселенців вже не можна не зважати. Ми всі відповідальні за їх захист. Сьогодні завдяки сучасним комунікаціям, що створили світ без кордонів, набагато важче приховувати зловживання в межах національних кордонів, що дає безпрецедентну можливості для всіх встати на захист прав мільйонів людей, змушених покинути свої домівки ,
»
Інформаційний бюлетень Випуск 14 | червень 2013
Європейський Союз впроваджує нові заходи щодо контролю кордонів, що наражають життя мігрантів та шукачів притулку на небезпеку, та не гарантують безпеку тих, що тікають від конфліктів і переслідувань. У всьому світу мігрантів та шукачів притулку регулярно закривають у місцях утримання, а в гіршому випадку поміщають у металеві клітки або навіть контейнери.
Біженці, які змогли дістатися до інших країн у пошуках притулку, часто опиняються, в прямому і переносному сенсі, в одному човні з мігрантами, які залишають свої країни в пошуках кращого життя для себе і своїх сімей. Багато хто з них змушені жити в маргінальних умовах, вони не захищені місцевим законодавством та стають об’єктом популістської риторики, що призводить до ксенофобії та збільшує ризик насильства по відношенню до них. Права величезної кількості мігрантів, число яких нараховує 214 мільйонів осіб, не перебувають під захистом ні у державі свого походження, ані у державі перебування. Мільйони мігрантів працюють в умовах, що наближаються до примусової праці, а в деяких випадках - у рабських умовах – через те, що уряди ставляться до них як до злочинців, а корпорації піклуються більше про прибуток, ніж про працюючих. Нелегальні мігранти особливо піддаються ризику експлуатації та порушенню прав людини.
«
Ті, хто живуть за межами своїх країн, є найбільш уразливою частиною населення у світі, що приречена на відчайдушне життя ,
»
«
Більш справедливе майбутнє можливо у тому разі, якщо уряди будуть поважати права всіх людей, незалежно від національності. Світова спільнота не може дозволити існування закритих для доступу зон. Має бути забезпечений захист прав усіх людей, де б вони не знаходилися .
»
заявив Шетті.
заявив Шетті.
9
и т с і в и Акт
на ь т а руш
и
yв t s e n Am
фестиваль «Ф
ранко.Місія»
Amnesty International в Україні долучиться до Міжнародного фестивалю мистецтв «Франко.Місія», який пройде на Львівщині з 19 по 28 липня 2013 р. Активісти організації проведуть низку правозахисних акцій, збиратимуть підписи під петицією в рамках кампанії «Зупинимо тортури в Україні», організують воркшопи та тренінги на теми прав людини. «Франко.Місія» постала з об’єднання двох великих фестивалів «Fort.Missia» та «Франко Фест», які вирішили упродовж десяти днів створити масштабний і різножанровий мистецький рух. На фестивалі «Франко.Місія» виступлять музичні гурти та проекти з України, Грузії, Канади, США, Польші, Німеччини, Чехії,
Сербії, Азербайджану та інших країн. На фестивалі заплановано потужна літературна та мистецька програма, яким фестиваль приділяє особливу увагу. На заходи проекту завітає велика кількість письменниківучасників, а перфоманси, спеціальні події, ленд-арт об’єкти будуть творити кілька десятків митців з різних міст України та з-за кордону. Куратором візуальної частини фестивалю буде знаний митець, фіксатор дійсності, арт-директор галереї «Дзиґа», Влодко Кауфман. Вхід на всі заходи фестивалю – безкоштовний. За додатковою інформацією щодо участі у фестивалі в складі команди активістів Amnesty International в Україні, звертайтесь до Вікторії Архипенко, Координатора з росту та активізму, за e-mail v.arkhipenko@amnesty.org.ua.
Звіт AI щодо дискримінації ЛГБТ в Україні травня 2013 Amnesty International представила нову доповідь щодо прав людини для ЛГБТ – лесбійок, геїв, бісексуалів та трансґендерних людей. Організація 16 закликала уряд прийняти законодавство для боротьби з дискримінацією за ознакою
НЕМАЄ ПІДСТАВ ДЛЯ ГОРДОСТІ ДИСКРИМІНАЦІЯ ЛГБТ В УКРАЇНІ
10
Немає підстав для гордості
сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності після низки нападів на представників ЛГБТ. Крім того, законодавці мають відхилити запропоновані законопроекти, що передбачають кримінальну відповідальність за «пропаганду гомосексуальності» і наразі обговорюються у Верховній Раді.
«
В Україні мають місце випадки побиття та навіть вбивства людей через їх реальну чи гадану сексуальну орієнтацію або ґендерну ідентичність. Більшість цих злочинів не були належним чином розслідувані, а винні залишилися не покараними
»
«
сказав Макс Такер, експерт Amnesty International по Україні.
Більш того, можливість нападу зараз регулярно використовується як привід, щоб позбавити геїв, лесбійок, бісексуалів і трансґендерних людей (ЛГБТ) основоположних прав для всіх людей на самовираження та проведення мирних демонстрацій .
»
У доповіді «Нема підстав для гордості. Дискримінація ЛГБТ в Україні» Amnesty International висвітлює системний характер проявів дискримінації з боку посадових осіб і громадськості до представників ЛГБТ. Напади на ЛГБТ підживлюються заявами посадових осіб та церковних лідерів, які мають стереотипний та дискримінаційний характер. Замість того, щоб боротися з дискримінацією щодо ЛГБТ, Верховна Рада обговорює закони, які криміналізують «пропаганду гомосексуальності» та обмежують основоположні права людини, включаючи право на свободу вираження і зібрань. Положення законів, спрямованих на боротьбу з дискримінацією та злочинами на ґрунті ненависті, не включають сексуальну орієнтацію або ґендерну ідентичність. Наприклад, Закон 2013 року «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» не відносить сексуальну орієнтацію або ґендерну ідентичність до заборонених підстав для дискримінації. Інформаційний бюлетень Випуск 14 | червень 2013
Українська влада не повною мірою розслідує та належним чином не проводить кримінальні переслідування актів насильства на ґрунті упереджень. Натомість, працівники міліції, прокуратури та інших державних установ регулярно висловлюють негативні та стереотипні заяви про представників ЛГБТ-спільноти, ставлячи під сумнів їх готовність надати кожному рівний захист зі сторони закону.
Одна з українських неурядових організацій (НУО) отримала 29 повідомлень про насильницькі напади на ЛГБТ представниками громадськості в 2012 році і 36 повідомлень про погрози насильства. Організація також зафіксувала 49 випадків порушень прав людини співробітниками міліції відносно представників ЛГБТ-спільноти в 2012 році, в тому числі незаконне затримання, шантаж, тортури та інші види жорстокого поводження. Армен Овчарук, молодий гей, як повідомляється, прямував з одного київського гей клубу до іншого в ніч на 22 жовтня 2012 року, коли отримав удар по голові. Свідки викликали швидку допомогу. Його друзі повідомили про злочин і слідом за цим розслідування розпочалося на наступний день. Результати розтину виявили, що його вдарили в потилицю тупим предметом, а на його тілі виявили подряпини та синці. Після нападу гроші та цінні речі залишилися при ньому. Армен помер від отриманих травм 27 жовтня, але до цих пір Amnesty International не отримала відповіді від Міністерства внутрішніх справ на запит про хід розслідування та про те, чи була ненависть до гея мотивом цього злочину. 2 березня 2013 21-річний Микола Лебедь перебував з друзями в барі в місті Рівне, коли на нього раптово напала група чоловіків напідпитку, що сиділи за сусіднім столом. Йому набили синці під очима та зламали ніс під час нападу. Нападники називали його геєм і погрожували йому за носіння «вузьких джинсів і сережки». Міліціонери відмовились прийняти заяву та, як повідомляється, сказали Миколі Лебедю, що вони не будуть заарештовувати нападників, тому що вони є частиною «вищої структури» – натякаючи на прокуратуру.
Запланований на травень минулого року Прайд-марш був скасований в останній момент через загрозу насильства і нездатність київської міліції забезпечити належні заходи безпеки для захисту демонстрантів. Відразу ж після скасування, і в наступні місяці, на деяких організаторів напали через їх зв’язок з подією. Жодне з розслідувань цих атак не було завершено. Під час іншого публічного заходу, організованого ЛГБТ-спільнотою, учасники зазнали нападу з боку екстремістів, а міліція не тільки не захистила, а й почала судове переслідування ЛГБТ-активістів за здійснення свого права на свободу мирних зібрань. Інформаційний бюлетень Випуск 14 1 червнь 2013
«
«Міліція повинна гарантувати належний захист для ЛГБТ-спільноти під час мирних публічних заходів. Нездатність міліції адекватно захистити учасників і організаторів торішнього Прайд-маршу в Києві є нічім іншим, як порушенням права учасників на свободу зібрань
«
»
сказав Макс Такер.
Якщо уряд України хоче здійснити свої євроінтеграційні амбіції, він має привести законодавство у відповідність з європейськими стандартами з прав людини. Уряд повинен забезпечити, щоб всі люди, в тому числі ЛГБТ, почувались та були рівними.
»
11
Огляд ситуації з правами людини в Україні За інформацією, представленою у річній доповіді, в Україні катування та інші види жорстокого поводження залишилися широко поширеними, а безкарність за такі дії залишилися. Недоліки в системі кримінального правосуддя призвели до тривалих періодів досудового утримання під вартою, а також відсутності гарантій прав затриманих. Біженці та шукачі притулку опинялися під ризиком затримання та примусового повернення в країн, де вони зіткнулися з порушеннями прав людини. Порушувались, в свою чергу, і права людини для представників ЛГБТ-спільноти.
Катування та інші види жорстокого поводження
Продовжували надходити повідомлення про тортури та інші види жорстокого поводження у відділеннях міліції. У доповіді за підсумками візиту до України у 2011 році, опублікованому в листопаді, Комітет Ради Європи з попередження тортур заявив, що в комітет «надійшла величезна кількість повідомлень від затриманих осіб», яких співробітники міліції піддали жорстокому поводженню (як фізичному, так і психічному). Зокрема, Шевченківське РУВС міста Києва було відзначено як особливо «проблематичне». Вісімнадцятого вересня парламент прийняв закон, що дозволяє Уповноваженому з прав людини при Верховній Раді виконувати функції Національного превентивного механізму. Це було зроблено в порядку виконання зобов’язань України в рамках Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти тортур.
Безкарність
У жовтні в рамках Універсального періодичного огляду ООН була проведена оцінка положення з правами людини в Україні. Рада ООН з прав людини рекомендувала державі створити незалежний орган для розслідування випадків тортур і гарантувати компенсацію потерпілим. Станом на кінець року Україна нічого не відповіла на цю та 145 інших рекомендацій, отриманих нею за підсумками огляду. Особи, постраждалі внаслідок тортур і жорстокого поводження,
як і раніше стикалися з складнощами, намагаючись добитися розслідування своїх скарг. При цьому заходи покарання, що призначалися судами, часто не відповідали тяжкості злочинів.
Міжнародне правосуддя
Двадцять четвертого жовтня уряд заявив, що Україна як і раніше прихильна ідеї створення Міжнародного кримінального суду. Однак при цьому не вживалося жодних кроків в плані необхідних законодавчих реформ і впровадженню Римського статуту Міжнародного кримінального суду та Угоди про привілеї та імунітети, до яких Україна приєдналася 20 січня 2000 і 29 січня 2007 відповідно.
Біженці та шукачі притулку
Судова система
14 травня президент затвердив новий Кримінальний процесуальний кодекс - значно поліпшений в порівнянні з попереднім. У ньому чітко вказано, що взяття під варту починається з моменту затримання співробітником міліції, що з цього моменту затримані мають право на адвоката і незалежного медичного експерта, а також що запобіжний захід у вигляді взяття під варту може застосовуватися лише у виняткових обставинах, відповідно до рекомендацій Ради Європи. Крім того, новий кодекс передбачає автоматичний перегляд запобіжного заходу у вигляді взяття під варту кожні два місяці. Проте зберігається стурбованість обставиною, що участь адвоката є обов’язковою лише у випадках особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років, а також що безкоштовна юридична допомога надається тільки в тих випадках, коли участь адвоката у справі обов’язкова.
Права лесбійок, геїв, бісексуалів та трансґендерних людей
У жовтні парламент прийняв у другому Україна як і раніше порушувала міжнародні читанні проект закону «Про внесення поправок до деяких законодавчих актів (щодо зобов’язання в рамках Конвенції ООН про статус біженців, задовольняючи запити про захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір)». У проекті закону пропоекстрадицію навіть щодо осіб, які шукають нувалося заборонити виробництво, імпорт притулку, та осіб, які отримали статус і розповсюдження видань, фільмів та біженця. відеоматеріалів, що пропагують гомосексуалізм. У разі набуття чинності закон жорстко У червні УВКБ ООН відзначило, що, незважаючи на новий закон про біженців 2011 обмежить право представників ЛГБТ на року, процедури і законодавство в цій сфері вільне вираження думки. як і раніше не відповідають міжнародним стандартам. Зокрема, особам, які шукають притулку, у яких часто немає документів, загрожує утримання під вартою строком до 12 місяців за незаконне перебування на території України.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО AMNESTY INTERNATIONAL В УКРАЇНІ Якщо Ви хочете долучитися до найбільшого правозахисного руху у світі та сприяти змінам ситуації з правами людини у світі – ставайте прихильником Amnesty International в Україні. Прихильники не сплачують членських внесків, а лише зобов’язуються брати участь щонайменше в одній акції Amnesty International в Україні у будь-якій формі (он-лайн або оф-лайн) протягом року. Щоб дізнатися більше та заповнити реєстраційну форму, заходьте на http://amnesty.org.ua/supporter.
28 травня 2013 Amnesty International виповнилося 52 роки
Випуск 14 | червень 2013
Також ви можете приєднатися до Amnesty International в Україні в соціальних мережах, щоб оперативно отримувати всі новини організації на свою «стіну».
amnesty.org.ua facebook.com/aiukraine vk.com/aiukraine twitter.com/Amnesty_UA youtube.com/AmnestyUA
info@amnesty.org.ua www.amnesty.org.ua
12