ИПСУХА #79

ИПСУХА #79

май 2014

ПРЯМИЙ

фiзичний метод

#СЛОВА РЕДАКТОРА

{

Дивна річ ескалатор: підіймаєшся, дивишся на людей, що їдуть униз, а зробити нічого не можеш, та й не побачиш їх, мабуть, вже ніколи. Але не завжди для цього потрібно стояти на різних шляхах.

Станція метро «Університет» має досить довгу стрічку, їхати нудновато, йти пішки - не стане сил. Перед собою помічаю вже сивого, на вигляд звичайного, інтелігентного чоловіка. Він тримає в руках планшет, на якому зосереджено допомагає якимсь пташкам дістатися дому, минаючи монстрів. Через плече я споглядаю цей процес і непомітно для себе починаю вболівати за незнайомця. Переходимо на наступний ескалатор, встигаємо пройти новий рівень. На виході чоловік ввічливо притримує для мене двері, і тільки тоді я бачу його обличчя. Андрій Куликов – ведучий програми «Свобода» на ICTV. Він не раз дивував мене своєю витримкою в ефірі, а особливо напередодні ввечері. Зробивши декілька кроків, завмираю, в голові проноситься сотня питань. Однак чоловік зникає у натовпі.

Не прогавте головного! У травневому номері редакція збільшила свій штат та обсяг сторінок. Наражаючи себе на небезпеку, випробувала КПІшні їдальні та транспортне сполучення. Не оминула івентів, як в самому інституті, так і в Києві загалом. А також взяла інтерв’ю у викладача, чий Живий Журнал цієї зими прочитав чи не кожен студент ІПСА.

Вйо! k @captain

фото Анны Полянчиковой

май 2014 | ипсуха | 3

#СОДЕРЖАНИЕ

Май 5 6 16 20 22

26 30 32 34

4 | ипсуха | май 2014

#афиша #личность Селін #проверено_на_себе Гонка #стиль_ипса Fx #проверено_на_себе Eat it

#искусство Арсенал #культ_кпи Кардіо #тонко Кодекс Межигір’я #чтиво Немиті слова

#АФИША

Редакция выбрала самые интересные мероприятия, которые стоит посетить в ближайшее время до 27.06 выставка «Кодекс Межигір’я» в Национальном художественном

музее Украины (подробнее на стр. 32) Валентин Стрыкало в «Зеленом Театре» Лесь Подервянский и Social Classes с программою

«Герої нашого часу або гудбай кацапстан» в Sentrum 31 мая Литературно-музыкальный перформанс «Альберт, або найвища

форма страти» в Мыстецьком Арсенале 31 мая «Бумбокс» в Stereoplaza 1 июня «Крихітка» в Sentrum 13 июня «Друга Ріка» в Caribbean Club 21 июня «Океан Ельзи 20 років разом» на стадионе «Олимпийский» 22 мая 24 мая

Вы спросите у нас: «А что будет в ИПСА и КПИ?». А мы ответим: «Будет ВЕСЕЛО!». Сдавайте лабы и закрывайте хвосты, коллеги!

Майский номер напечатан иначе, нежели апрельский. Вместо обычной типографии редакция воспользовалась услугами предприятия, изготавливающего фотокниги. Детальнее о них нам рассказал директор компании Print-a-tet Владимир Ющак. Сегодня возможности полиграфии разрешают создавать не просто коллажи из фотоснимков, а полноценные дизайнерские фотокниги. Главное отличие фотокниги от стандартного альбома – это ори-

гинальный дизайн, высокое качество печати и надежная технология переплета. Такая выпускная фотокнига – это не набор фотоснимков, вклеенных либо вставленных в альбом, а именно книга со своей

собственной историей. Теперь пользователь сам определяет, сколько фотографий разместить на страницах, и где расположить текст и подписи к снимкам. Также, он может сделать абсолютно уникальную обложку, чтобы оригинально оформить историю своих студенческих лет.

Соберите свою фотокнигу на сайте print-a-tet.com.ua. k

май 2014 | ипсуха | 5

#ЛИЧНОСТЬ

6 | ипсуха | май апрель 2014 2014

Селін Під тиском першої й останньої в цьому семестрі атестації @skorohod та @anamarkovych зустрілися з, можливо, найбільш творчою особистістю ННК «ІПСА» - Селіним Олександром Миколайовичем. Мова пішла про роботу в зоопарку, вірші та австрійські діалекти.

Я сиджу навпроти, О. М. спокійний та доброзичливий, як і зазвичай. Інтерв’ю обіцяє бути цікавим.

- Що ж. Почнемо з веселого. Кілька тижнів тому, під час лекції, Ви розповіли, що в часи студентства працювали у зоопарку. Що стало причиною такого працевлаштування та які враження Ви отримали від цього досвіду?

- В зоопарку є загальний охоронець на вході та нічний охоронець у кожній секції. Причому, коли я прийшов туди, більшість працівників складали студенти КПІ. І майже третину – студенти мого факультету (тоді я навчався на кафедрі, що зараз знаходиться на ФІОТі). От. А потрапив на цю роботу я наступним чином. Мій товариш, з яким ми жили в одній кімнаті 14-го гуртожитку, на практику їхав в інше місто й дуже не хотів, аби місце охоронця «пропало». (Сусід О. М. працював у секції мавп. – прим. ред.). Тому перед від’їздом він написав заяву «Прошу звільнити мене», я написав «Прошу прийняти мене», і коли практика в приятеля закінчилася, ми знову помінялися місцями. Тобто я працював недовго: три місяці. Найбільше враження на мене справило те, що мавпи ведуть себе майже так само, як і люди. Звичайно, з огляду на те, що я

був нічним працівником, просто не міг не скористатися можливістю приводити дівчат-одногрупниць на службову частину зоопарку, де була спеціальна сітка з дверцятами, через яку мавп годували. Я цього не робив, бо вночі їх не годують, а дівчат приводив подивитися. І що найцікавіше, коли хтось намагався дівчину обійняти, то мавпи (саме нижчі примати) влаштовували ну дуже бурхливі сцени ревнощів, а людиноподібні якраз спокійно до цього ставилися. Навіть не знаю чому. Ну от таке.

При підготовці до інтерв’ю я достатньо довго вивчав сайт Селіна. І відкрив для себе багато цікавого про невикладацьке життя цієї людини. Зрештою, я вирішую спитати про все по порядку. Спочатку про чималий стаж подорожування О. М. та про те, як часто він це робить.

- Щороку. Я закінчував школу в Ужгороді. І там було прийнято на вихідні вибиратися в гори. А потім стали ходити групою з наплічниками та наметами. Так от. Школу я закінчив у 1975-му. І з тих пір, щороку, коли починаються відпустки, ми збираємося з друзями і йдемо. На жаль, зараз вже і вік, і здоров’я не ті, тому ми більше не ходимо з великими рюкзаками, а просто поселяємося на якусь май 2014 | ипсуха | 7

#ЛИЧНОСТЬ

турбазу хоч у наших Карпатах, хоч у Словаччині, у Польщі були минулого літа (туристичних готельчиків у таких місцях дуже багато), ну і ходимо у такі собі одноденні походи. Все заздалегідь планується: куди і о котрій нам потрібно піднятися зранку, де побувати і як туди дістатись. Ось так.

- А місце, яке Вас найбільше вразило?

- Певно, що це Австрія. Її ми відвідали два роки тому. І от там мене насправді вразив той факт, що австрійці називають себе німцями. Як відомо, Німеччина об’єднувалася насильно у часи Бісмарка. До цього вона складалася з князівств. І Бісмарк провів з ними відповідні дії. В той же час Австрія швиденько об’єдналася з Угорщиною, а ця держава вже була пруссам не по зубах. І там-таки, в Австрії, я прочитав в одній книзі, що австрійці пишаються тим, що вони німці, але не пруссаки. В Австрії дуже багато різних діалектів, і зрозуміти їх просто неможливо. Звичайно, що літературну німецьку знають всі, у школах вивчається саме вона, тому коли звертаєшся до людей,

причому їх практично неможливо зрозуміти – ось це справді вражає.

Мистецькі смаки Селіна я також не можу залишити поза увагою, тому й прошу розповісти про них детальніше.

- Ну, малювати я геть не вмію, музична освіта - два роки, а вірші якось самі приходять, гріх не скористатися. Іноді пописую. А саме у сенсі смаків, то з музики я дуже люблю джаз, класичну. Та й взагалі, всяку хорошу полюбляю (посміхається). А от з літератури в мене смаки ще ті. Я двічі перечитав поему Гомера. І це, я вам скажу, було непросте читання. Спочатку російською мовою, а потім дізнався, що є український переклад, купив на Петрівці і прочитав ще раз. Перша глава йде складно, а от далі – пісня. Дуже захоплює. Із сучасного… (думає) От вилетіло прізвище із голови. Є в цієї письменниці такий товстий роман про пригоди хлопця і дівчини, у яких були предки з лав УПА. І от ці двоє розслідують справу, розплутують таємницю своїх родичів. Ой, як же її звали. Не пам’ятаю, на жаль. Напишіть мені на пошту чи на facebook, і я вам відповім,

МАЛЮВАТИ Я ГЕТЬ НЕ ВМIЮ, МУЗИЧНА ОСВIТА - ДВА РОКИ, А ВIРШI ЯКОСЬ САМI ПРИХОДЯТЬ, ГРIХ НЕ СКОРИСТАТИСЯ. вони одразу розуміють, що ти - іноземець. Німецьку я знаю, тому складнощів у мене не виникало. Але сам факт, що жителі, наприклад, сусідніх сіл розмовляють різними діалектами, 8 | ипсуха | май 2014

що то за письменниця.

- Звичайно, напишу. Ну, і повертаючись до студенства, хочу ще дещо запитати про ті часи. Як Ви навчалися і чи цікавив Вас сам процес

здобуття знань?

- Навчатися було дуже цікаво. Я в ті роки, а це середина 70-х, марив обчислювальною технікою. Звичайно, тоді жодних персоналок не було. Об-

накачаний, якось схопив мене у коридорі, притиснув до стіни (не дивлячись на мою комплекцію тіла) і сказав: «За півроку не захистишся – вб’ю». І через півроку я захистився. (сміється).

ЗГУРОВСЬКИЙ СХОПИВ МЕНЕ У КОРИДОРI, ПРИТИСНУВ ДО СТIНИ I СКАЗАВ: «ЗА ПIВРОКУ НЕ ЗАХИСТИШСЯ – ВБ’Ю».

I ЧЕРЕЗ ПIВРОКУ Я ЗАХИСТИВСЯ. числювальний центр КПІ – це був 13-й корпус. На першому поверсі розміщувалося дві машини. І це ще вважалися малі. Третій поверх займала більш потужна ЕОМ. Ну, і на четвертому була ще одна. І щоб відлагодити програму, потрібно було записуватися за тиждень. Це вже потім інші факультети почали скуповувати потроху машини. А ось тоді був лише 13-й.

- А окрім навчання, були у Вас ще якісь студентські захоплення, хобі?

- Гмм… Та ні, які там хобі! Мені настільки подобалося писати програми, що навіть зараз, коли це потрібно, аж руки трусяться - так хочеться сісти й програмувати. Тобто можна вважати це таким собі хобі. Вже потім, у 80-х роках, я вступив до аспірантури, писав дисертацію. Але ж аспірантура ця три роки, і я дуже довго валяв дурня. Ну, як. Робота була майже готова. Щось десь дописати, десь вставити графіки і, врешті-решт, здати на друк. І от закінчив я аспірантуру у 86му, а захищався лише у 89-му. Але на той час мій навчальний керівник, на жаль, помер. І Згуровський, спочатку кандидат, а потім доктор наук, дуже

- Дієвий засіб! – кажу я.

- Так, називається «Прямий фізичний метод», – сміється О. М.

Далі в процесі розмови я дізнаюся, що зовсім скоро Олександр Миколайович збирається оновити розділ з цікавими історіями на своєму сайті. Звичайно, я не можу втриматися і прошу його розповісти щось прямо зараз.

- Добре. Є в мене одна історія.

Ми з жінкою якраз побралися, але син у нас вже народився. Жили ми у тому ж домі, що й мої батьки, лишень у сусідньому під’їзді. І от одного дня лунає дзвінок. Кажу:

- Алло.

- Саша?

- Так, – кажу. – Саша.

- А чого ж ти не сказав, що ти жонатий?

- Вибачте, дівчино, ви хто? – кажу.

- Він ще й питає! І дитина в тебе є?!

- Так, є.

Ну, і чи та дівчина вагітна була, чи свого Сашка настільки любимай 2014 | ипсуха | 9

#ЛИЧНОСТЬ

ла, в неї починається істерика. І я, звичайно, вже не можу кинути слухавку, намагаюся її заспокоїти.

- Дівчино, може ви номером помилилися? – кажу.

на. Отож, після двадцяти хвилин такої розмови, мені дзвонить мати й питає, з ким я так довго розмовляв. «Та це дівчина номером помилилася.» - кажу. «Не бреши матері!». (сміється). Ну, і

ОБЧИСЛЮВАЛЬНИЙ ЦЕНТР КПI – ЦЕ БУВ 13-Й КОРПУС. НА ПЕРШОМУ ПОВЕРСI РОЗМIЩУВАЛОСЯ ДВI МАШИНИ.

I ЦЕ ЩЕ ВВАЖАЛИСЯ МАЛI. ТРЕТIЙ ПОВЕРХ ЗАЙМАЛА БIЛЬШ ПОТУЖНА ЕОМ. НУ, I НА ЧЕТВЕРТОМУ БУЛА ЩЕ ОДНА.

I ЩОБ ВIДЛАГОДИТИ ПРОГРАМУ, ПОТРIБНО БУЛО ЗАПИСУВАТИСЯ ЗА ТИЖДЕНЬ.

- Це номер такий-то?

- Так, – відповідаю. – Може, тоді Сашко неправильно вам його дав?

А вона все рида. Ну, я й починаю розповідати про себе, про свою родину. І чую, що голос дівчини заспокоюється. В результаті дістаю із неї зізнання. Вона подзвонила по телефону, що дав їй той Сашко і потрапляє в квартиру моїх батьків. Причому вся ця ситуація продовжується хвилин двадцять. А поруч зі мною стоїть моя жінка Світлана й питає, мовляв, ну що там таке, хто тобі дзвонить? Пояснюю, що то дівчина номером помилилася. «І ти з нею двадцять хвилин розмовляєш?!» (сміється)

Так от. Дівчина ця потрапляє на мою мати і питає Сашка. Їй кажуть, що Сашко живе окремо з дружиною. «Як з дружиною? А він мені не казав, що він жонатий!». В результаті мама дала їй мій номер, дівчина кидає слухавку, і вони обидві починають мені дзвонити. Першою встигає саме дівчи10 | ипсуха | май 2014

тепер я ще двадцять хвилин розповідав матері, в чому була справа.

Врешті-решт, виявилося, що номер того Сашка відрізнявся від телефону моєї матері на одну цифру. А тоді телефони були дискові, от дівчина, певно, і недокрутила. Більше вона не дзвонила, мабуть, розібралася. В неділю приходжу до батьків у гості. Сидимо на кухні, мати вже заспокоїлася: кілька ж днів пройшло. І от, коли ми з батьком лишилися удвох, він мені напівпошепки каже: «Ну, що? Зі своїми жінками розібрався?». І тепер я ще батьку мав двадцять хвилин пояснювати, що дівчина просто помилилася номером.

У ході розмови я дізнаюся, що Олександр Миколайович – нащадок педагогічної сім’ї. Дід та його дружина, мати, тітка – всі вони були вчителями, тому куди-куди, як не у педагоги мав піти О. М. Єдина різниця в тому, що Селін став все ж не шкільним

май 2014 | ипсуха | 11

#ЛИЧНОСТЬ

12 | ипсуха | май 2014

вчителем, а пішов викладати до університету, хоча свої сили спробував у якості вчителя в Політехнічному ліцеї.

- І, напевно, одне з останніх питань. Майже кожен студент ІПСА, та й не тільки, взимку читав Ваш LiveJournal, де мова йшла про січневі події. Та питання в наступному: як ви зараз, оглядаючись назад, сприймаєте все, що трапилось? І як можете охарактеризувати останні події в країні?

- По-перше, я вважаю, що все було недаремно, бо справа справді зрушила з мертвого місця - золотого батона таки скинули. Інша справа,

жить те, чим вони мають займатися паралельно з навчанням. Бо у нас в інституті знань все ж таки надається недостатньо. Тому, якщо людина, наприклад, планує стати програмістом, вона має обов’язково відвідувати спеціальні курси та розвиватися самостійно. А інші предмети, що програмування не стосуються, потрібно знати настільки, аби не вилетіти з інституту. І так у кожній сфері, в тому числі й у громадському житті. Якщо людина обирає саме його, то обов’язково потрібно бути членом Студентської Ради для початку, брати участь у суспільному

СТАРА ЗАГАЛЬНОВIДОМА ФРАЗА: «РЕВОЛЮЦII ЗАДУМУЮТЬСЯ IДЕАЛIСТАМИ, ЗВЕРШУЮТЬСЯ ФАНАТИКАМИ, А РЕЗУЛЬТАТОМ КОРИСТУЮТЬСЯ ПОКИДЬКИ». хто прийшов до влади. Бо є стара загальновідома фраза: «Революції задумуються ідеалістами, звершуються фанатиками, а результатом користуються покидьки». Потрібно далі боротися, змінювати систему, щоб жоден з них не міг скористатися тим, на що не заслуговує. Ну, а стосовно останніх подій, а саме російської окупації, то вважаю, що, як і на будь-якій війні, земля має горіти під ногами окупантів.

- І на завершення. Класичне побажання студентам. Чи потрібно бути активними і в навчальному плані, і в громадському житті?

- Кожного року я кажу студентам, що в залежності від напрямку їхньої подальшої діяльності залефото Анны Полянчиковой

житті, розвивати навички спілкування із людьми. А навчатися так, аби отримати диплом. І вибір своєї спеціалізації треба робити якомога раніше.

- Я гадаю, що це все. Дуже було приємно з Вами поговорити. – кажу я й тягну руку, аби вимкнути диктофон.

- Стривайте, ще записує? – питає Селін, я киваю. Він нахиляється до мікрофона. – Оксана Забужко. k

май 2014 | ипсуха | 13

#ПРОВЕРЕНО НА СЕБЕ

ТРОЕ В Корпус кафедры системного проектирования. Для редакции это тайна, покрытая мраком, ведь здесь уже давно не ступала нога ее корреспондентов. Но все повторяется, хоть и задержаться надолго здесь не пришлось. Наступило время состязания.

Эта гонка призвана решить спор между тремя средствами передвижения: автомобилем, велосипедом и метрополитеном. Каждое из них имеет свои неоспоримые преимущества. Машина - самый комфортный и чаще всего самый быстрый транспорт, но в условиях пробок любой велосипедист «уделает» разъяренного, остервеневше сигналящего водителя. А в это время в безысходных объятиях милой бабуленции кто-то под землей будет напрямик двигаться к цели. В общем говоря, каждый имеет непредсказуемые шансы на победу. Итак, день гонки. На высоком печерском холме уже ждет Николай Мостовенко и его железный шоссейный конь. Немного спустя, вырвавшись из оков тянучек приближается авто Ильи Липчака – верный и надежный “DAEWOO Lanos”. Выгружается Андрей Никитин, с которым я пройду через подземелье и Лера Разинина – штурман Ильи. Все в сборе, все готовы к старту, но не тутто было! Я достаю из широких штанин

14 | ипсуха | апрель 2014

ГОНКЕ,

не считая Мостовенко три конверта с заданиями редакции. Они были продуманы так, чтобы уровнять шансы каждого. Илье предстояла стандартная уже процедура: заправить бак, купить пачку сигарет и помыть окна. Бедному Коле мы спустили шины, дали велонасос и оставили трудиться после сигнала старта. Бывает множество разных ситуаций в жизни, но зачет по ТВ бывает раз и ай как важен. Мы отобрали у Андрея кошелек, и ничего, кроме как проверить доброту и отзывчивость прохожих, ему не остается. Лед тронулся...

"Бегущий в толпе"

До станции метро «Кловская» ведет затяжная, как пьянка после сдачи сессии, лестница. Каждый блок из 4-6 ступенек был принят за одну большую и два оголтелых «страуса» понеслись вниз, вызывая немой шок у прохожих. Спортивная обувь и высшие силы нам помогли: через несколько мгновений мы преодолели до сегодня незнакомый путь. Теперь нужно выполнить задание, но лица ушедших в себя глубже, чем станция метро «Арсенальная» людей не оставляли надежд на сочуствие. От Андрея шарахается щуплый скрипач со своей скрипочкой, выворачивает пустые карманы полупьяный работяга, вообще не обращает внимания человек в костюме – результата нет, а время неумолимо идет. И вот появляется она - хрупкая, как финансовая стабильномай 2014 | ипсуха | 15

#ПРОВЕРЕНО НА СЕБЕ

сть Украины, беззаботная и задумчивая девушка. Она поднимает глаза и, не совсем понимая, что происходит, немного испуганно протягивает ладонь, на которой лежит жетон. Всего несколько минут заняло выполнение задачи, и мы уже бежим вниз по эскалатору, впиваясь ноздрями в затхлый подземный воздух, наполненый ароматом воображаемой победы...

Холодный женский голос объявляет: «Станція «Золоті Ворота» сигнал к низкому старту. За 19 лет жизни в Киеве ни разу еще не пересаживался с зеленой на красную ветку в час пик. Ожидал давки не меньше, чем на входе в ЦКМ в день лекции Вакарчука. Но нет, пара рывков и мы обошли большую часть пассажиров, достаточ-

16 | ипсуха | май 2014

но быстро и безболезненно оказавшись на нужном пероне. Еще три станции впереди, не оставалось ничего, кроме как ждать. И ожидание убивало, все чаще взгляд падал на часы, в голове был только один вопрос: «Где сейчас машина и велосипед?».

Наконец, дверь открылась, несколько шагов, и мы на ленте, приближающей нас к выходу. Но стоять и ждать нельзя, Андрей дал команду «Погнали!» - и мы понеслись вверх по длинной веренице ступеней (слишком много их за сегодня). Дальше: ослепительный солнечный свет, толпа прохожих – все пронеслось за секунды. И вот уже перед глазами показался 35-й корпус.

"ШТУРМАН"

Впервые я увидела 26-й корпус, такой загадочный, такой … с колоннами. Но сейчас не об этом. Этот до боли знакомый каждому сапровцу путь от 26-го корпуса до 35-го мне с Ильёй вместе довелось проделать на машине. Настроены мы были только на победу!

Тонированные стёкла, любимая музыка и приоткрытые окна. Вот она, поездка, которой я ждала.

Но было и то, о чём я не оченьто и хотела думать… Пробки! Бывает,

попадаются на дороге неправильные водители, которые совершают такие себе неправильные действия. Не прошло и пары минут, как мы встретили одного из них. И эта встреча обошлась нам более, чем в 5 минут. Да и в целом ситуация на дорогах Киева оставляет желать лучшего.

Исход этой гонки стал для нас сюрпризом. Больше всего мы боялись уступить велосипедисту, но никак не ожидали, что обогнать нас удастся парням на метро! май 2014 | ипсуха | 17

#ПРОВЕРЕНО НА СЕБЕ

"я буду долго гнать велосипед..."

Илья с Лерой и я с Андреем уже давно финишировали и наслаждались теплым апрельским закатом в ожидании последнего учасника. Но ждать пришлось долго, и в голову стали приходить мысли, что случилось нечто неприятное. И таки случилось. Через час с небольшим с момента старта из-за угла появился наш всадник... С велосипедом в руках. Подлые отечественные дороги не пощадили тонкие шины кроссового двухколесника и одна из них решила закончить все еще в районе метро «Дворец Спорта». Так или иначе, адекватного результата мы не получили, но сдаваться никто и не собирался.

Первая майская гроза в Киеве. Что может быть прекраснее? Мощный поток воды освежил воздух и как следует промыл асфальт. Я вызвал на помощь своего старого друга, имеющего невероятно сильные ноги и генетические предпосылки интенсивно крутить педали. Егор Диптан и его двадцатиодноскоростной продукт немецкой

18 | ипсуха | май 2014

велоиндустрии – горный “Bergamont”.

Именно на эту комбинацию была сделана моя ставка, велосипед легко прыгает с тротуара на проезжую часть и обратно, срезает углы через дворы, ему не знакомо слово «пробки».

Легко выполнив задание с шинами, мы ринулись вниз, безудержно набирая скорость. Ехать по Киеву в такую погоду для нас одно удовольствие, пусть зад и неистово заносит, и все время приходится объезжать лужи, это остается так же глубоко, как и «Титаник» на дне Атлантического океана. Энергия, адреналин от чувства скорости и легкие брызги на лице. Но удовольствие от спуска длится недолго, мы выезжаем на прямую, и дальше идет только грубая работа мышц бедра. Егор постепенно удалился от меня, пользуясь всеми преимуществами быстроты хода аппарата и объема квадрицепсов. Догнав его уже на КПИ, я выключил таймер и присоединился к уничтожению запасов воды и фруктов. Результат нас не огорчил...

После всех подсчетов подведем итоги:

На третьем месте оказывается Илья и его «Ланос» с результатом в 35 минут. Но задание заняло у него больше других – около 10 минут. Без этого он поравнялся бы с серебром заезда – велосипедом. Вместе с накачкой шин фото @captain и Валерии Разининой

(около 2 мин.) в результате получаем 28 минут и неизгладимые впечатления. На первом же месте (25 мин.) оказался Андрей, умело выклянчивший жетон всего за пару минут, проявив впечатляющий навык обаяния. k май 2014 | ипсуха | 19

#СТИЛЬ ИПСА

Fx В майском номере по просьбе редакции Ипсухи свои карманы и сумку вывернул Дима Галицкий, гаражный музыкант и автор афиши для апрельского IASA

RockFest.

20 | ипсуха | май 2014

Пиджак Marks&Spencer, сумка Asos, часы Orient, брелок, портсигар девушки Никитина, зажигалка Zippo, очки Ray Ban, телефон Nokia Lumia 520, кеды Sperry

фото Валерии Разининой

май 2014 | ипсуха | 21

#ЕДА #ПРОВЕРЕНО НА СЕБЕ

EAT IT День своего восемнадцатилетия Денис Таран посвятил поискам самого изысканного места для студенческого обеда. Редакция искренне благодарит его за столь отважный поступок.

22 | ипсуха | май 2014

14 корпус

Цены: пирожок с картошкой — 2.50, полоска с повидлом — 3, песочное кольцо — 3 Вкус: хорошие пирожки

Обслуживание: добродушное Плюсы: милейшая женщина за прилавком, низкие цены Минусы: скромность ассортимента «Когда хочется не пообедать, а просто перекусить, пирожки из 14-го — отличный выбор: дешево, вкусно и недалеко.»

18 корпус (буфет)

Цены: пирожки по 3 грн., борщ — 5.75, гречка за 3.01, куриный шашлык — 11.50 за 100 гр. Вкус: неплохо, но в 35-м вкуснее Обслуживание: очень доброжелательное Плюсы: достаточно низкие цены Минусы: разница во вкусе значимее, чем в цене «До буфета 18-го корпуса я почти никогда не добирался из-за того, что прямо перед ним продают вкусные хот-доги, но, добравшись, могу сказать, что это не было упущением, поесть можно, но в корпусе ИПСА все же вкуснее.И хотя местные буфетчицы рассказали, что у нас в 35-м дорого, большой разницы в цене нет.»

май 2014 | ипсуха | 23

#ПРОВЕРЕНО НА СЕБЕ

7 корпус, главная столовая

Цены: мясо по-гавайски с гречкой, зразы, салат с крабовыми палочками и узвар — 34.56 (цена не придумана)

Вкус: мясо понравилось, зразы и салат не впечатлили Обслуживание: самообслуживание, приятная женщина на кассе Плюсы: достаточно широкий выбор блюд, нормальные столовые приборы Минусы: неудобно написаны цены: не сразу ясно сколько стоит то, что берешь «До этого не приходилось есть в главной столовой, слышал и хорошее и плохое. Истина, как всегда, где-то по середине. Отличительная черта — самообслуживание, что является неплохой идеей, учитывая количество посетителей. Но из-за этого высока вероятность того, что придется есть остывшую еду.»

7 корпус, кафе «Пельмешка»

Цены: 8 грн. — заказанный кусок пиццы, была возможность купить за 14 грн. шницель или биток, но их вид откровенно отпугивал Вкус: заставляет думать о том, что все блюда достаточно несвежые Обслуживание: нормальное Плюсы: сложно найти Минусы: сомнения в свежести продуктов, вызванные их видом и вкусом «Скорее всего, если бы Ольга Фреймут побывала в любой из столовок КПИ, нигде бы она не оставила рекомендательную табличку программы «Ревизор», но даже я, обладающий менее изысканным вкусом, не советовал бы ходить сюда с целью поесть. Невкусно, вот и все.»

24 | ипсуха | май 2014

фото Дениса Тарана

7 корпус, «Стекляшка»

Цены: пирожное «кольцо» — 4 и лимонное пирожное — 4.75 Вкус: пирожные понравились

Обслуживание: нормальное Плюсы: вкусно Минусы: в предпраздничное время почти ничего не остается — хотя это и плюс, так как нет риска, что потом будут продавать залежавшуюся еду «За день до 1-го мая ассортимент был представлен весьма скудно, а именно: несколькими видами пирожных, хотя в обычное время в «стекляшке» широкий выбор самой разной выпечки, причем вкусной, если судить по испробованным пирожным и увиденным в непраздничное время очередям.»

7 корпус, кафе под 124 ауд.

Цены: хот-дог за 8 грн., пол-литровый чай за 4 грн. Вкус: неплохой хот-дог, хотя в КПИ можно найти лучше. Много видов чая в пакетиках на любой вкус (а не только черный и зеленый) Обслуживание: приятное Плюсы: близко к 124-7, больший, чем в других местах, выбор разнообразного печенья и батончиков Минусы: здесь практически (совсем?) не готовят «Это место сложно назвать столовой, так как тут нет кухни, но географическая близость к аудитории 124-7 не дает обойти его стороной. Рай для неутонченных любителей чая с печеньками.»

35 корпус

Цены: заказанные люля-кебаб, картофель по-селянски и сок обошлись в 19 грн. Главный хит — пельмени за 8 грн Вкус: действительно вкусно Обслуживание: отличное Плюсы: пельмешки! Минусы: найти сложно «Столовая в 35-м — отличное место, здесь вкусно готовят и ловит вай-фай. Честно, сложно что-то сказать о месте, где бываешь так часто.» k

май 2014 | ипсуха | 25

#ИСКУССТВО

26 | ипсуха | май 2014

ARSENAL В то время, пока Украинская Армия пополняет арсенал оружейный, редакция отправила Андрея Никитина отточить свои литературные вкусы на Арсенал книжный, который в четвертый раз прошел в Киеве. Не так давно, с 8 по 13 апреля, в сердце нашей столицы (в районе правого желудочка), в Мыстецьком Арсенале снова состоялась крупнейшая в Украине международная выставка искусства и издательского дела - Книжный Арсенал. На ней были представлены более 100 украинских издательств, в том числе крупнейшие из них: А-БА-БА-ГАЛА-МА-ГА, КЛІО, РАНОК и другие. Так что посетители имели возможность найти интересующие их издания, в том числе достаточно редкие: автор приобрел великолепно иллюстрированный сборник сказок Умберто Эко, чему до сих пор несказанно рад. май 2014 | ипсуха | 27

#ИСКУССТВО Также стоит отметить доступность цен: вот уж где можно разгуляться библиофилу, потратив совсем немного

денег. Отдельно стоит сказать о значительном количестве замечательных журналов: ШО, Esquire, Личности и множество других, что очень здорово, ибо редко выпадает возможность выловить старый выпуск, так что коллекционеры и просто любители хорошего глянца (и не совсем) - налетайте, цены на это счастье на Арсенале традиционно приемлимы, ниже чем среднерынковые за свежеотпечатанного красавца. Очень порадовали отдельные экспозиции, например, действительно впечатляющая монолитная презентация первой части графического романа Даогопак. Вообще, Книжный Арсенал в этом году в арт-программе представил две меж-

28 | ипсуха | май 2014

дународные выставки иллюстрации. Кроме того, также стоит отметить важнейшие музыкальную и кинематографическую

составляющие: кинопоказ фильма «Сумка дипкурьера» (реж. А. Довженко, 1927) (что примечательно: с живым музыкальным сопровождением группы Zapaska) и премьера Культурфильма альтернативной образовательной программы Национального центра Александра Довженко. Также каждый вечер на Книжном Арсенале проходила специальная программа Фестиваля новой музыки. Отдельной похвалы заслуживает образовательный проект Арсенал Идей, ведь, кроме тематических книжных инсталляций, на суд самым младшим посетителям представили целых три лаборатории: Художественную, Научную и Инновационную, полных

интереснейших штуковин, вплоть до 3D принтера - тут и все еще любознательному

старшему поколению было где потеряться, снова ощутив захватывающий дух детский восторг.

Но ключевая особенность данной выставки - воистинну огромное количесто культурных мероприятий. В частности, в рамках фестиваля проходил Поэтический марафон выпускников Литературной школы от Центра литературного образования на локации международной литературной корпорации «MERIDIAN CZERNOWITZ». В течении 5 дней молодые поэты презентовали свое творчество, а главной целью было отобрать наиболее талантливых авторов для выступления на молодежной сцене одноименного 5-го международного фестиваля , который пройдет 5-7 сентября в фото http://kolotylka.blogspot.com/

Черновцах. Помимо выступлений молодых авторов, здесь проходили чтения и авторов

широко известных: Сергей Жадан презентовал два своих новых сборника «Динамо Харків» и «30 доказів існування Бога і 29 заперечень», Тарас Прохасько - книгу «Одної і тої самої», Юрко Издрык - «Після прози». Ежедневно здесь проходили чтения в формате «Монолог за келихом чевоного сухого», в которых принимали участие Оксана Забужко, Александр Бойченко, Лесь Подеревянский, Александр Ройтбурд и т.д. Центр литературного образования ежедневно проводил лекции «Забытые классики».

И конечно же, Арсенал уже традиционно порадовал великолепными инсталляциями и шедеврами изобразительного искусства, за которые мы его так любим. k

май 2014 | ипсуха | 29

#КУЛЬТ КПИ

30 | ипсуха | май 2014

КАРДIО Афішу квітневого номера Іпсухи очолювала новина про студентський арт-простір «Вежа». На його відкритті побував @captain.

Мені ще ніколи не доводилося бувати у вежі. Видряпувався на башти середньовічних фортець, дивився на роботи майстрів у арт-галереях, а тут вперше.

Навколо все чепурене, усі деталі продумані й прості – кругом відчувається смак. Дійсно, важко повірити, що лише рік тому тут був не більш, ніж хламидник - уява просто відмовилась від такої екзекуції. Місцина специфічна, що й пояснює невдоволення ніг (бігали вверх-вниз не мало) і, як на мою думку, нестачу того самого «простору», хоча натовп студентів спокійно розійшовся з колоною високих гостей, при чому кожен встиг привітатися з ректором.

Та, вийшовши на балкон, розумієш, що не так вже і багато цих сходинок і кожна вартує того. Краєвид чудовий, захід сонця зачаровує, відчуття неповторні, час тут біжить інакше, ніж у тих, хто хо-

фото Анны Полянчиковой

дить по землі. Дивитись на всі боки згори, немов вартовий гарнізону, можна годинами. Ще більше хочеться притягнути кріселко, вмоститись з книжкою надовго, а краще назавжди. Окрім цього, є один цікавий закуток біля самого входу, трохи нижче. Тут можна почитати приємний журнал (ми і наш підкинули), випити чаю, до того ж усюди є покриття wi-fi. Ще одна частина тіла просто вимагає відзначити великі, справді зручні мішки для сидіння.

Щось незвичне, естетично високе тепер має своє місце у нашому й без того прекрасному студмістечку. Перший корпус загалом є місцем натхнення, моралі найвидатніших поколінь, яке мотивує і спонукає у непрості часи, а з появою «Вежі» цей вплив лише збільшується, за що й дякуємо усім причетним до її створення. k @captain

май 2014 | ипсуха | 31

#ТОНКО

С К Е Я Д ’ Р О І Г К И Ж Е М Царі пішли, а скарби лишились. Невгамовний @captain дізнався, що саме забули у своїх палацах екс-президент Віктор Янукович та колишній генпрокурор Віктор Пшонка.

Ввечері, напередодні мого візиту до Національного художнього музею України, я переглянув «Мисливців за скарбами». Розповідь про те, як Гітлер збирав найкращі витвори мистецтва з усього світу, і як за них боролись і повертали назад війська противників. Жодних паралелей. Мабуть, просто збіг.

32 | ипсуха | май 2014

518 експонатів з резиденції в Межигір’ї та 44 з маєтку екс-генпрокурора. Це лише частина багатств, та все ж враження справляє сильне. Єкспозиція займає весь перший поверх музею, усе згруповано більш-менш логічно: амфори до амфор, картини до картин, статуї до статуй. Але немає жодних табличок загального порядку

– все виглядає хаотично. Це зроблено спеціально за задумом авторів, так складається враження, що усе навколо кинуто, навіть вже і ящики притягли, та не встигли вивезти КАМАЗами за господарем.

Важко відповісти на питання, що вони з тим усім робили. Спочатку думаєш, що молились, і молились не менше за ченців з Лаври. Святі Писання і Євангелії, оправлені справжнім золотом, неймовірна кількість ікон різних розмірів (слава Богу, що хоча б на них тількі Святі) – все наштовхує на це. Та далі вже не виникає ілюзій. Відомі на всю країну портрети в історичних образах, натюрморти, пейзажі, статуї та статуетки, безкінечна кількість амфор та ваз, сервізи, вироби з малахіту, кришталю... Все вражає,

«Основна маса – це дорогі речі, культурна цінність котрих обмежена. Є суцільний кітч, який не шкода викинути, є речі, яким місце в музеї, а є підробки. Це симптом того діагнозу, що ми ставимо суспільству. І це також привід для розмови про культурну модернізацію країни.» Олександр Ройтбурд в інтерв’ю «Радіо Свобода» фото @captain

все неймовірне, можна годинами роздивлятись ілюстрації на міфічні мотиви, альфреско ті мисливські пейзажі. Тільки як це все втулити вдома? Хата чимала, зрозуміло, але все одно щось десь мало луснути, та де там...

Розмаїття експонатів вразить вас, будьте впевнені. Багато з них унікальні: антикварна зброя та ікони, датовані XIV століттям, або шкіра крокодила, що висить на стіні останньої зали. Але виставка має зовсім інший від культурознавчого характер.

Виставка триватиме аж до 27 липня, тому відвідати її може кожен студент навіть після сесії. Сам музей розташований за адресою вулиця Грушевського, 6 – якраз навпроти стадіона «Динамо». k

«За великим рахунком, несмак – це діагноз, який можна поставити всій українській пострадянській квазіеліті. Майбутні політики повинні усвідомити дуже просту річ: поганий смак – це неприйнятно. Зухвала розкіш в бідній країні – неприйнятна» Аліса Ложкіна

май 2014 | ипсуха | 33

#ЧТИВО

немиті слова

Іноді варто відкривати збірки віршів замість романів чи оповідань, а особливо - коли в номері відверто не вистачає місця для повноцінної прози. Цього місяця редакція обрала три вірші, що не залишать тебе байдужим. *** Люба, ми завтра встанем о п’ятій, Зберемо всі речі й поїдемо з дому. Може, до Львова, а, може, у Канни. А, може, на Кубу, де пахне свобода.

Ти вип’єш зі мною, можливо, уперше На тому нічному липневім балконі І заспіваєш «Верше, мій верше», Хоч не співала до цього ніколи.

Ми візьмемо трохи зелених купюр, Приїдемо й знімем двомісний номер. Із кольором спальні темний пурпур І наш міні-бар Баккарді повен.

Тебе зовсім п’яну вкладу я до ліжка Й поруч приляжу, аби обійняти. Так і заснемо доволі смішно, Щоб завтра прокинутись знову о п’ятій.

А. С.

34 | ипсуха | май 2014

*** Десь за горами немитих тіл

У випарах непотрібних знань. Наче дим від куріння в обличчя. Боксери без бою поранені в клінчах. Десь за горами немитих тарілок По вічно забутім нами дз. Ти пахнеш неначе той п’янкий вітер, Що в моїх вухах шалено реве.

* * * Ми покінчим з собою вже скоро, Може, зранку, а, може, під вечір, Коли вийдем на ганок, розправивши плечі, Й прострілимо скроні з пістоля. Ми покінчим з собою без болю, Я і ти, і під гуркіт підземки, І цей стукіт колісний далекий Нас розмаже, мов мух підвіконня.

Десь за горами немитих слів Та й таких же немитих сніданків Думки, що літають в моїй голові Після 7 тисяч світанків. Десь за горами немитих порушень І за стіною обов’язків чистих Що ти розкажеш про наше майбутнє, Сидячи на електричному кріслі?

А. С. k

Ми покінчим з собою із тилу, Випиваючи склянку отрути, Захлинаючись, хочемо бути, Та вже пізно, дограли, допили. Ми з собою покінчимо радо І повісим по петлі в кімнаті, І завісою в нашім театрі Віки стуляться. Викрики: «Браво!»

А. С. Издатель: Студенческий Совет УНК «ИПСА». Главный редактор: Алексей Атаманчук Редакция: Андрей Скороход, Анастасия Балдынюк. Над номером также работали: Валерия Разинина, Денис Таран, Анна Полянчикова, Андрей Никитин, Илья Курин. Журнал распространяется бесплатно, на правах рукописи. Тираж 500 экземпляров. Ответственность за достоверность содержания материалов несут авторы. Редакция может не разделять мнение автора публикации. По всем вопросам обращаться по адресу: проспект Победы, 37, корпус 35, оф. 323 (3 этаж), 03056, г. Киев, Украина, тел.: (044) 599-52-67, studrada@gmail.com, vk.com/ipsuha

фото anamarkovych, whereislera

май 2014 | ипсуха | 35

{