Газета "Вечірній Київ", №43 (19173) від 29.10.2015

vechirniykiev.com.ua facebook.com/vechirkanova twitter.com/vechirkanova vk.com/vechirkanova

Найзручніша

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

» 10–16

TV

програма

29 жовтня 2015 року №43 (19173)

ТРАМВАЙ МОЖЕ СТАТИ ГОЛОВНИМ СТОЛИЧНИМ ПЕРЕВІЗНИКОМ

»5

БОРИС ТОДУРОВ: «НЕМАЄ ЛЮДИНИ, ЯКУ Я ВІДМОВИВСЯ Б ОПЕРУВАТИ»

» 19

З посмішкою і великим кредитом довіри У першому турі міський голова здобув чотириразову перевагу над найближчим конкурентом

Подробиці на стор. 8, 17

Фото Бориса Корпусенка

Віталій КЛИЧКО: «Проголосували з дружиною і братом. Ці вибори дуже важливі для майбутнього місцевих громад. Я розумію, що є люди, які зневірилися, які вважають, що від них нічого не залежить і вони нічого не вирішують. Але від пасивних громадян, звичайно, нічого не залежатиме. Тому треба вірити у власні сили, висловлювати свою позицію і долучатися до змін у рідному місті, нашій країні».

2

кур’єр «ВК»

Вечірній Київ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173) Борис Корпусенко

столиця за тиждень

З Троєщини на вокзал – за новим маршрутом

У столиці за рекомендацією Світового банку з’явився автобусний маршрут №114 (R1) «Вулиця Милославська – залізничний вокзал Центральний». Автобуси курсують з інтервалом руху в години пік 13–14 хвилин, у міжпіковий період – 18–19 хвилин.

Трамваї направлять уздовж промзони Аби поліпшити транспортне сполучення на Лівому березі столиці, організовано спеціальні рейси трамвайного маршруту №28Д від Троєщини вздовж вул. Бориспільської: вул. Милославська – вул. Закревського – вул. Курнатовського – Ленінградська площа – Харківське шосе – вул. Бориспільська.

Міська електричка перейшла на зимовий графік У зв’язку з переходом на зимовий час змінився розклад руху міської електрички. У робочі дні за маршрутом Е2 Дарниця – Київ-Пасажирський – Київ-Петрівка – Дарниця з кінцевої зупинки у Дарниці перша електричка відправляється о 06:34, а з Борщагівки – о 05:58. Докладнішу інформацію дивіться на сайті КП «Київпастранс» у розділі «Пасажирам – Розклад руху».

Пилососи чистять центр від листя Новенькі прибирально-підмітальні машини Bucher активно працюють на вулицях у центрі міста – змітають опале листя. «Київавтодор» уперше придбав сім таких машинок, які є всесезонними і можуть не лише замітати листя, а й мити тротуари та розчищати їх від снігу взимку.

На Печерську з’явився один із найбільших муралів у Європі

Григорій Кубланов

Кияни та мешканці столиці зможуть милуватися одним із найбільших (53 метри заввишки) муралів у Європі. Його на стіні житлового будинку на бульварі Лесі Українки, 36-б намалював австралійський художник Гвідо ван Хелтен. Він зобразив дівчину у вишиванці. Використовуючи фарбу в балончиках, автор працював 12 днів, щоб, за його словами, відтворити красу української жінки. Мер Києва Віталій Кличко подякував Гвідо ван Хелтену за гарну роботу. «Ми раді митцям з усього світу, які люблять Київ і хочуть, щоб наше місто було ще красивішим, європейським і долучалося до світових тенденцій стріт-арту. Ми підтримуємо такі художні ініціативи й українських, й іноземних митців», – наголосив очільник столиці.

Гарною бути легко У Національному музеї літератури (вул. Б. Хмельницького, 11) відкрилася фотовиставка «Гарною бути легко...», присвячена мамам дітей з особливими потребами. Ці жінки дуже часто залишаються один на один зі своєю проблемою, часто повинні самотужки займатися дитиною, навіть не маючи можливості вийти на роботу. Незважаючи на всі труднощі, вони неймовірними зусиллями знаходять у собі сили залишатися ніжними та красивими. Проект фотографів Ольги Грінблат, Юлії Докторової та візажиста Юлії Королевич реалізовано за підтримки Київського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді КМДА.

Станція аерації. Невдовзі шкідливий осад перероблятимуть на мазут

Відходи у Бортничах поліпшать eкологію столиці Леся КЕСАРЧУК

Бортницька станція аерації… Вона допeкла багатьом. Нeприємні запахи. А що робити з відходами, так званими муловими полями? Хоча тут постійно і підсипають дамби, однак сховища відходів переповнені. В аварійному стані – найстаріша, перша черга станції, де більшість відстійників практично зруйновано. Учора на Бортницькій станції аерації було презентовано нову систему утилізації мулових полів і п’ятий пусковий комплекс підприємства, де нині тривають основні роботи. Станція, що обслуговує не лише Київ, а й міста-супутники, очищає до трьох млн кубометрів каналізаційних стоків щодоби. Сьогодні вона вже не може впоратися з очищенням… Двічі за останні п’ять років на станції виникали аварійні ситуації. Покласти край щорічним тривогам

міста має реконструкція об’єкта, профінансувати яку зголосилися японці – торік уряд Країни сонця надав Києву соціальний кредит на реконструкцію об’єкта. Наразі українська столиця зобов’язалася провести підготовчі роботи, які планують завершити уже наступного року. Особисто

На запитання, коли мешканці Дарницького району позбудуться неприємних запахів, очільник столиці відповів: за три роки перевірити, як вони тривають, прибув міський голова Віталій Кличко. На запитання, коли мешканці Дарницького району позбудуться неприємних запахів, очільник столиці відповів: за три роки. «Нам потрібен ще рік на узгодження документації і підготовчі роботи. І протягом трьох років

ми реалізуємо перший етап проекту, коли мешканці навколишніх районів уже зможуть відчути, що викиди сірководню – неприємного запаху – вжe нe загрожують», – зазначив Віталій Кличко. Також меру показали сучасну систему утилізації мулу, що розробили вітчизняні вчені. Вона відразу вирішує кілька проблем. «Сьогодні тривають випробування, як можна переробляти відходи на біомазут. Заодно вирішується і проблема логістична, адже ми не знаємо, куди ці відходи вивозити. А тут усе перетворюється на енергію – змішується мул і мазут. Це буде практично повне згоряння й утилізація мулу на станції», – розповів доктор технічних наук Олексій Оніпко. Тестуватимуть установку протягом одного-двох місяців. Після цього можна будe чітко сказати, наскільки ці технології ефективні. «Якщо нові технології себе виправдають, це буде також кроком у бік поліпшeння екологічної безпеки міста», – вважає мер Києва.

У місті від поліомієліту вакцинували 15 тисяч дітей Катерина СКРИПНІКОВА На Закарпатті на поліомієліт захворіло дві дитини. У столиці спалаху цього захворювання, що уражає спинний мозок, на щастя, немає. Однак лікарі все ж б’ють на сполох і радять обов’язково пройти додаткову вакцинацію дітей.

– Є ризик, що цей вірус може бути завезений в інші регіони України, – каже головний дитячий імунолог Києва Федір Лапій. – Вакцини ми вже маємо, їх два типи. Перша з них вводиться шляхом ін’єкції, таке щеплення роблять дітям планово, коли загрози зараження немає. Друга вакцина оральна, додаткова, вводиться за допомогою крапання в рот. Її використовують, коли іс-

нує реальна небезпека. Саме вона необхідна зараз, бо запобігає поширенню вірусу. Вакцинація, за словами лікаря, почалася минулого понеділка й триватиме ще два тижні. Щепляться діти віком від двох місяців до шести років. Заплановано вакцинувати 150 тисяч малюків за перший захід (загалом їх буде три), 10% з них уже щеплено.

пам’ятаємо

Жінки обстежилися у мамолога З нагоди Дня боротьби з раком молочної залози за один день у столиці обстеження у мамолога пройшли майже 400 жінок, повідомила директор Департаменту охорони здоров’я Тетяна Донченко. Акція відбулася у трьох медичних закладах. Киянок запросили до міського медичного центру «Академія здоров’я людини», міського консультативно-діагностичного центру та міського клінічного онкологічного центру. Лікарі виявили три випадки раку молочної залози та діагностували інші патології, віднесені до передракового стану, що потребують негайного лікування. Сімох жінок було шпиталізовано. Фото Григорія Кубланова

Ритуал пам’яті в парку Вічної Слави з нагоди 71-ї річниці визволення України від фашистських загарбників зібрав біля меморіалу керівників уряду, парламенту, міста та районів, представників центральних органів виконавчої влади, ветеранів Другої світової війни. До 27-метрового гранітного обеліска на могилі невідомого солдата поклали вінок у кольорах національного прапора з написом на стрічці «Від українського народу», троянди та гвоздики. Алея полеглих героїв цього дня рясніла червоними квітами. До обеліска вшанувати пам’ять визволителів нашої країни від окупантів ішли й ішли різні покоління киян: діти ветеранів Другої світової війни, ветерани праці, школярі, пенсіонери. Руслана НІКОЛАЄНКО

кур’єр «ВК»

Вечірній Київ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173)

Канадці оперували у Києві наших героїв

Фото Олексія Іванова

Ганна РЕДЬКА

Минулої п’ятниці, 23 жовтня, в рамках третьої місії канадських медиків до Києва прибула команда з 22 фахівців, аби допомогти оперувати учасників Євромайдану та військових. Завтра – останній день їхнього перебування у столиці України. Кореспонденти «Вечірки» завітали до військового шпиталю. Шість провідних хірургів Канади працювали у Головному військовому клінічному госпіталі – разом з українськими колегами вони щодня проводили до дecяти операцій на обличчі та верхніх кінцівках. «Майжe 15 відсотків прооперованих – учасники Рeволюції гідності, переважна більшість пацієнтів – військові та цивільні, які постраждали в зоні АТО. Серед них є і діти, зокрема минулого вівторка було прооперовано 11-річного хлопчика з Маріуполя, якому внаслідок поранення, завданого вибухом гранати, ампутували обидві ноги і праву руку, – нині лікарі працювали над реконструкцією черепно-лицьових деформацій», – розповідає координатор проекту «Канадсько-Українська фундація» Роман Фіщук. З дев’ятої ранку і до восьмої вечора процес не зупиняється ні на хвилину – лікарі працюють одночасно в трьох операційних. За день вдається прооперувати

3

що буде

Український колорит та болгарські мотиви Із 30 жовтня до 20 листопада 2015 року в Музеї історії Києва триватиме виставка картин художників болгарської меншини в Україні «Художні образи болгар України». Урочисте відкриття виставки відбудеться сьогодні о 16.00. Загалом в експозиції представлено понад 90 робіт болгарських художників із Києва, Запоріжжя, Кривого Рогу, Закарпаття та Одеського регіону.

Кіоски з продажу соціального хліба – в усіх районах Учора фотокор «ВК» на мить зазирнув до операційної, де рятували життя канадські медики

8–10 пацієнтів, усе залежить від складності поранення. «На одній операції можуть бути присутні 15–20 осіб – це лікарі, медсестри та медбрати, сeрeд яких і канадці. Є також і хірурги з Харкова, Львова, Одеси та інших міст – вони пeрeймають закордонний досвід, – зазначає директор гуманітарних ініціатив фундації Христина Волер. – З перекладом допомагають англомовні студенти з медичних вишів, які водночас і вдосконалюють мeдпрактику». Під час розмови Христина Волер наголосила на високому рівні майстерності українських хірургів, аджe з деякими видами найважчих поранень канадським колегам не доводилося мати справу. А найголовнішою перешкодою для вдосконалення медичної практики учасники волонтерської місії вважають нинішні умови в українських лікарнях.

«Попередні два наші візити фінансувалися за рахунок волонтерів, алe цього разу нас підтримав канадський уряд і виділив на програму 1,2 млн канадських доларів, з яких 700 тисяч спрямують на закупівлю обладнання. Заготовимо дворічний запас пластин, вкрай необхідних для щелепно-лицьових операцій, – на жаль, лікарні ними не забезпечені, а чимало пацієнтів не в змозі знайти на це 30–40 тисяч доларів», – каже директор гуманітарних ініціатив фундації Христина Волер. За виділені кошти для шпиталю також придбають нове обладнання для операційних, цифровий рентген-апарат, шовний матеріал для мікрохірургії та медичні інструменти. До рeчі, це не останній візит канадських медиків – четверта місія має відбутися вже у лютому 2016 року.

Кіоски із якісним соціальним хлібом встановлять у всіх районах міста, щоб кияни мали можливість купувати продукт першої необхідності за найкращою ціною. Про це заявив директор Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА Максим Кузьменко.

Вшанують працівників соціальної сфери Сьогодні о 15.00 у приміщенні Київської міської галереї мистецтв «Лавра» (вул. Лаврська, 1) відбудуться урочистості з нагоди Дня соціального працівника. Під час заходу оголосять переможців загальноміського конкурсу «Найкращий молодий соціальний працівник м. Києва – 2015». Найбільш досвідченим буде присвоєно Почесне звання «Майстер соціальної роботи». За традицією наприкінці заходу ті, хто нещодавно розпочав свій шлях у соціальній сфері, приймуть Обітницю соціального працівника. Гості свята матимуть змогу взяти участь у благодійному аукціоні дитячих робіт «Подарунок від серця». Усі отримані гроші спрямують у фонд фестивалю творчості дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Повіримо у себе».

Іподром закриває сезон

Фото Павла Пащенка

опитування «ВК»

«Вечірка» поцікавилась у киян, що було головним для них, коли визначалися, за кого віддати голос на виборах Марія Лисенко, інженермеханік: – На вибори ходжу завжди. Голосувала за Кличка. Він заробив гроші, у нього все визначено. І знає схему європейського розвитку, має багато ділових зв’язків. А якщо до керма Києва стане хтось інший… Думаю, він не забуватиме про себе й витрачатиме на це кошти. Тому голосувала за чинного мера. Крім того, він справді щось робить. Ось, наприклад, паркан ботсаду… Скільки років сипався, пам’ятаєте? Його відремонтували. Таких, на перший погляд, «дрібниць» наш мер для Києва зробив чимало. Надія Новицька, викладач: – Пішла на вибори, бо хотілося змін. Голосувала за кандидата в мери Наталію Новак. Вона викладач, депутат, зробила багато для нашого Дарницького району. Мені хочеться змін у сферах освіти та

здоров’я. А також побачити жінку на посаді міського голови. Катерина Петренко, пенсіонерка: – Голосувала за Сергія Думчева. Я – інвалід, у мене пенсія 1062 гривні. Я навіть не можу нормально лікуватися. Якби купувала ліки, які мені виписують, моєї пенсії не вистачило б і на тиждень. Ми, інваліди, дуже потерпаємо, недоїдаємо… Ярослав, юрист: – Головним для мене було те, що кандидат зробив, а не те, що написав у передвиборній газетці. Віддав свій голос за Віталія Кличка. Деякі кажуть, що він не вміє красиво говорити. Та мені до того байдуже. До нього було багато аж занадто освічених, які гарно крали… А Кличко багато зробив. Хтось також каже: мало. Як ти такий розумний – зроби більше! Дехто з претендентів твердив, що меру

достатньо одного року, щоб навести лад. Гадаю, якби він побачив обсяг роботи, то втік би! А Кличко – людина справи й честі. Щодо кандидатів у Київраду, то я особисто віддав свій голос за «Самопоміч». А стосовно проблем, то в місті відкрите питання з паркінгами.

У неділю, 1 листопада, об 11.30 на Київському іподромі відбудеться закриття бігового сезону 2015 року. У програмі – 10 заїздів коней, серед них і рисистих порід, розіграш головного Кубка іподрому, приз Дібрівського кінного заводу. Також на гостей чекатимуть виступи професійних вершників, конкурси, виставка поні. Уперше відбудеться заїзд риссю під сідлом коней французької рисистої породи (дистанція 1600 метрів). Перегони стартують о 12.00. Вхід вільний.

Тетяна, економіст: – Я давно є великою прихильницею Юлії Тимошенко. Я їй вірю. Тому голосувала за «Батьківщину» та Володимира Бондаренка.

Чекаємо на ярмарках

Роман, працівник станції швидкої допомоги: – У нас на станції голосували по-різному: багато підтримали Кличка, хтось – Корбана. Продовження теми на стор. 8, 17 Опитування провела Катерина СКРИПНІКОВА Фото Олексія ІВАНОВА

Як повідомили «Вечірці» в управлінні торгівлі та побуту КМДА, у п’ятницю – неділю у столиці відбудуться ярмарки. Зокрема 30 жовтня торгуватимуть у Голосіївському районі – на просп. Голосіївському, 116 (кінотеатр «Загреб»); у Дарницькому – на розі вулиць Крупської та Ілліча; у Подільському – на вул. Світлицького, 31–35; у Святошинському – на вул. Підлісній, 8; у Солом’янському – на вул. Освіти (в межах вул. Вузівської та М. Кривоноса); у Шевченківському – на вул. Бульварно-Кудрявській, 2–4, у міжвуличному проїзді біля скверу в межах вул. О. Гончара, 65-а та на вул. Б. Хмельницького, 94, на вул. В. Піка, 16–18 (біля скверу), на вул. Якіра, 16 та вул. Ризькій, 1. У суботу, 31 жовтня, ярмарки відбудуться у Голосіївському районі – на вул. Паньківській та на вул. Голосіївській, 4–10; у Дарницькому – на вул. Крупської, 2/3–4/6; у Дніпровському – на бул. О. Давидова, 2-12; в Оболонському – на просп. Оболонському, 21–43; у Подільському – на вул. Світлицького, 31-35, на просп. Московському (біля Куренівського парку); у Святошинському – на вул. Булгакова, 10-13/1; у Солом’янському – на вул. Стадіонній (в межах вул. В. Липківського та Богданівської); у Шевченківському – на вул. В. Василевської, 1–17. У неділю в столиці ярмаркуватимуть у Голосіївському районі – на вул. Композитора Мейтуса; у Дарницькому – на розі вул. Крупської та Ілліча; у Подільському – на вул. Світлицького, 31-35, в Оболонському – на вул. Дніпроводській, 13/1.

4

подробиці

Вечірній КиїВ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173)

Водій зобов’язаний рухатись за графіком Інакше позбавлять ліцензії

Актор Лінартович знову грає воїна Марія кАТАЄВА

Фото Бориса Корпусенка

Коротка стрижка, військова форма, серйозний погляд – таким побачила «Вечірка» Дмитра Лінартовича, який приїхав до Києва на презентацію картини Михайла Іллєнка «Толока». Восени актора раптово призвали до армії, проте нині він служить Батьківщині інакше – втілюючи на знімальному майданчику образ солдата, який повернувся з війни.

катерина СкРиПнІкОВА

Проект Kyiv Smart City не є диковинкою для столиці. Але останнім часом у ньому з’явилося чимало нового. Про те, як найближчим часом зміниться Київ та життя у ньому, а також як міська влада заощаджуватимe бюджетні кошти, розповіли перший заступник голови КМДА Ігор Ніконов та керівник проекту Юрій Назаров.

ГРОМА ДА ВиРІШУЄ, КУДи ВК ЛА ДАТи КОШТи

Що сьогодні найбільше хвилює мешканців столиці? Стан доріг? Охорона здоров’я? Чи, може, освітні проблеми? Влада обіцяє, що віднині кияни зможуть давати їй поради щодо того, куди передовсім вкладати кошти. Проект називається «Бюджет участі». Кожен бажаючий може залишити свої пропозиції з розподілення бюджету на порталі КМДА(https://budget.kievcity.gov.ua).

ЕЛЕКТРОННІ ПОС ЛУГи: ДОКУМЕНТи ЗА 10 ХВиЛиН

Часто аби отримати якусь довідку, доводиться стояти у чергах, «душевно» спілкуватися з чиновниками, витрачати робочий час. Тепер усе інакше.

– Ми започаткували один зі знакових проектів – максимальнe перевeдeння послуг в електронний вигляд, – пояснює Юрій Назаров. – Вам потрібно зайти на наш портал, зареєструватися, ідентифікуватися за допомогою платіжної картки (або Картки киянина). І можете замовити послугу максимум за 10 хвилин. Детальна інформація: https:// es.kievcity.gov.ua.

ОНОВЛЕНА К АРТКА: ДОДАТКОВІ СЕРВІСи

Картка киянина (виглядає як звичайна платіжна картка, нині її підтримують два банки) існує давно, але відтепер запроваджується її новий формат. За словами Ніконова, кияни можуть отримувати завдяки їй багато сервісів: сплачувати за послуги ЖКГ, їздити у транспорті. Також буде можливість розраховуватися у супермаркетах (одразу зі знижками), кафе, ресторанах, кінотеатрах тощо, зберігати і медичну картку (Картка киянина має електронний кабінет), і навіть рецепти, які вам виписували. Доступу до інформації, яка зберігатиметься на Картці киянина, без згоди власника не матиме ніхто, пін-код відомий лише йому.

Отримати картку може будьякий киянин або той, хто працює у столиці.

Ідея картини «Осінні спогади» належить іранському режисеру Алі Фахра Мусаві. На головну роль він покликав Дмитра Лінартовича, а продюсер Віктор Вілгелм домовився з Міноборони, щоб хлопця відпустили на період зйомок. Відбуваються вони у Трускавці та селищі Доброгостів. Вишкіл на рівненському полігоні дав Дмитру Лінартовичу можливість краще зрозуміти свого героя.

на службу хлопців з поганою серцево-судинною системою. Їм було непереливки через стан здоров’я, фізично не витримували навантаження. Герой фільму «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» став взірцем для багатьох військових. Наразі актор грає героя сучасності – активіста та волонтера. Він захоплюється музикою, але добровільно стає учасником АТО, а після поранення приїжджає на лікування в Західну Україну. Там хлопець зустрічає сліпу іранську біженку (Назанін Ахмадишахпоурабаді), яка теж дуже добре розуміє, що таке війна, закохується в неї. Його суперником стає старший чоловік (Олександр Ігнатуша). І хоча саму війну у стрічці не покажуть, її незрима присутність відчувається в людях, котрі пережили цей біль.

– Солдат, який після війни повертається до цивільного життя, мусить перелаштуватися, адаптуватися, – розповів про свого

ТРАНСПОРТ: ЩОБ ЯК У ЛОНДОНІ

У КМДА вважають, що столиця може позбавитися заторів. Але розвантажити її – не лише трудомістко, а й дорого. Це не тільки прийняття законів про правильне паркування та про заборону для автомобілів рухатися першою дорожньою смугою. У планах – створення єдиного диспетчерського центру, який контролюватиме міські та приміські маршрути, а також машини комунальних служб.

– Кожен транспортний засіб, який перевозить пасажирів, повинен буде мати GPS-навігатор, підключений до нашої системи, – розповідає перший заступник голови КМДА. – Водій вже не зможе стояти на зупинці та чекати, доки повністю заповниться маршрутка. Він зобов’язаний рухатися за графіком, а якщо нe буде цього виконувати – його позбавлять ліцензії.

до теми Ігор Ніконов розповів «Вечірці», які міста світу бере за приклад – Громадський транспорт – це Лондон, містобудування та генеральний план – Барселона, медичне забезпечення – усі американські мегаполіси, Брюссель – туризм. Система підходу до ЖКГ мені подобається у скандинавських країнах, де, як і у нас, є система центрального опалення. Звісно, ми переймаємо досвід, для цього відряджаємо за кордон наших співробітників. До речі, зарубіжні партнери із задоволенням діляться своїми здобутками, ще й запрошують нас за власний рахунок…

tochka.net

– Потрапивши на полігон, ми готувалися до реальних військових дій, навчалися тримати в руках зброю, долати перешкоди, одержали медичну і психологічну підготовку, мешкали в суворих польових умовах, – пригадує Дмитро Лінартович. – Звісно, я, як актор, пропускав це все крізь себе, накопичував досвід. Хоча мушу сказати, що у військкоматах потрібно детальніше обстежувати солдатів, бо брали

персонажа «Вечірці» Дмитро Лінартович. – Він вчиться заново жити, любити. У мого героя, котрий грає на фортепіано, є прототипи – хлопці-музиканти, що йдуть до армії. Коли готувався до зйомок, спілкувався з тими, хто повернувся із зони АТО та перебував у шпиталі. Робота над фільмом триватиме до середини грудня, прем’єра «Осінніх спогадів» планується навесні 2016 року.

Реклама

акценти

Вечірній Київ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173)

довідка «ВК»

Григорій Мельничук

2004 року, ще за часів мера Олександра Омельченка, у столиці сталася чудасія: демонтували магістральну трамвайну лінію через міст Патона. Навіть з центру виганяли трамваї. Натомість у Європі вони переживали ренесанс, бо щороку в десятках міст відкривалися нові лінії. Мотивація в київської влади була – трамвайна колія заважає автомобілям. Але замінити трамвай маршрутками та тролейбусами не вдалося, відтак маємо перевантажений метрополітен і затори на вулицях, зокрема й через маршрутки. Про те, що то була помилка, свідчать результати моделювання трамвайної лінії на мосту, здійсненого в межах упровадження транспортної моделі міста – спільного проекту мерії з німецькою компанією «А+С» та Світовим банком зі створення Інтегрованого плану розвитку транспортної інфраструктури Києва. Перед виборами кандидати в мери та Київраду вже не ризикували роздавати обіцянки про швидке відкриття метро на Троєщину – усім очевидно, що в найближчій перспективі реалізувати цей проект не вдасться. До того ж уже понад 10 років місто не може добудувати Подільський мостовий перехід, для якого потрібні ще мільярди бюджетних гривень. Отже, єдина можливість швидко розв’язати транспортні проблеми – використовувати наявні мости. Нещодавно киянам були презентовані результати моделювання реорганізації міської електрички з подовженням на Троєщину, згідно з якими пасажиропотік становив 300 тисяч осіб на добу, що можна порівняти з пасажиропотоком однієї лінії метрополітену. А днями розробники оприлюднили дані оцінювання пасажиропотоку трамваїв у разі відновлення лінії на мосту Патона в комплексі з міською електричкою.

– Ми промоделювали частину можливого 30-кілометрового трамвайного кільця, а саме відновлення ліній на проспекті Возз’єднання, мосту Патона та будівництво нових ліній на бульварі Дружби народів і парах вулиць Велика Васильківська/Антоновича й Саксаганського/ Жилянська до залізничного вокзалу з приєднанням до Борщагівської швидкісної лінії, – розповів «ВечірГригорій Мельничук

Святе місце порожнім не буває – напевно, цей відомий афоризм найкраще підходить до опису дискусій щодо подальшої долі місця, де нещодавно стояв пам’ятник Леніну. Постамент міститься тут досі, а громадські об’єднання пропонують увічнити на цьому місці і Богоматір, і Мазепу, і просто зробити порожній постамент з пандусом-платформою, аби кожен міг на нього зайти. Але це питання невеликого п’ятачка, тоді як проблемною є вся площа.

– Є різні пропозиції, що саме варто розмістити замість скульптури Леніна. Вони, звісно, суперечать одна одній, і, хай яку з них виберуть, залишиться чимало незадоволених, – зазначила Наталія Кондель-Пермінова, член ради громадських експертів конкурсу «Територія Гідності».

5

Пропоновані трамвайні маршрути

60-метрові трамваї в Будапешті є найдовшими у світі

(максимально зберігається традиційна нумерація): №1 – Михайлівська Борщагівка – площа Тараса Шевченка; №2 – Кільцева дорога – вул. Милославська; №3 – Позняки – вул. Милославська; №5 – Либідська площа – вул. Героїв Дніпра; №6 – Автогенний завод – Рембаза; №7 – ДВРЗ – Лісова; №8 – вул. Лайоша Гавро – Пуща-Водиця.

Метро через міст Патона?

Трамвай має шанс повернути собі чільне місце в магістральних перевезеннях

Інтенсивність пасажиропотоків у разі відновлення трамвайної лінії на мосту Патона

ці» один із авторів проекту Віктор Петрук. – Інтенсивність руху на мосту Патона в такому разі сягатиме 215 тисяч пасажирів за добу, тобто 86 відсотків пасажиропотоку червоної лінії підземки. Унаслідок появи нових ліній мають сформуватися нові трам-

вайні маршрути, а їхню загальну кількість розробники пропонують скоротити з нинішніх двадцяти до семи. Водночас київський трамвай стане популярнішим у 2,4 рази: добовий пасажиропотік зросте з 343 до 812 тисяч осіб. На 18 відсотків розвантажиться метрополітен, у

найкритичніших ділянках: «Лівобережна» – «Хрещатик» на 34%, «Контрактова» – «Майдан Незалежності» на 17%, «Видубичі» – «Палац спорту» на 24%. Істотно розвантажаться й пересадочні вузли: «Палац спорту» – «Льва Толстого» на 31%, «Майдан Незалежності» – «Хрещатик» на 38%, «Театральна» – «Золоті ворота» на 44%. Тож на останній можна не будувати другий перехід між станціями. Значно розвантажиться нерейковий громадський транспорт на мостах: Московському – на 37%, Метро – на 35%, Патона – на 67%, Південному – на 14%. Фактично, йдеться про перетворення мережі київського трамвая на багатьох ділянках на наземне метро, адже, аби об-

слуговувати пасажиропотоки на мосту Патона, знадобляться 60-метрові трамваї, що мають рухатися з інтервалами до 1,5 хвилини. Схожа практика, до речі, існує в Будапешті, де є і метро, і найдовші у світі трамваї. Та й варто нагадати, що другою чергою Борщагівського швидкісного трамвая ще в радянські часи мала стати лінія через центр, далі підземний тунель під Печерськом (з пересадкою на однойменній станції метро) – і на міст Патона. У разі відновлення трамвайної лінії на мосту Патона, звісно, мають бути облаштовані безконфліктні заїзди для трамваїв – без перетину автомобільних смуг і заторів. Забрати ж дві смуги на мосту Патона під швидкісний трамвай можна, враховуючи новозбудований і ще недовантажений Дарницький міст. Головне – трамвай може повернути своє чільне місце серед магістрального транспорту, а не бути засобом підвезення до метро, як це передбачалося проектом Генерального плану. Тож попереду палка містобудівна дискусія.

Бессарабка: починати варто з транспорту Григорій Мельничук

На початку бульвару Т. Шевченка варто облаштувати наземні переходи

Власне, тут до спорудження пам’ятника Леніну було звичайне закінчення бульвару, без монументів, а в часи Другої світової

війни стояла шибениця. Головний пам’ятник Іллічу, як розповів під час публічних обговорень відомий києвознавець Михайло Кальниць-

кий, планувався на схилах Дніпра, а цей, на Бессарабці, мав бути тимчасовим. Утім, найбільша проблема цього куточка, на думку дослідника історії Києва, – маргіналізація площі. Тут практично немає людей, хіба що на лавках сплять безхатченки. Схожа ситуація і з майданчиком біля входу на Бессарабський ринок. Отже, перший блок обговорень завершено, далі буде створено робочу групу за участю громадськості. А наразі є три проблематики площі: місце пам’ятника, публічний простір площі в широкому розумінні та загальне транспортне вирішення, адже Бессарабка – найнавантаженіший транспортний вузол центру й найбільш забруднена ділянка з погляду екології. У 1980-х роках

для неї пропонували багаторівневу розв’язку, але будівництво підземного торговельного комплексу поставило хрест на таких можливостях. Почати ж можна, як не дивно, з наземних пішохідних переходів: з Хрещатика до ринку прямують до 500 людей за годину, поки машини стоять на червоне світло. А справжньою площею для киян і гостей столиці Бессарабка може стати, якщо перекрити проїзд між ринком та «Арена-Сіті» – тут і так багато перехожих перебігають через дорогу. Очікується, що це також зменшить проблеми на вулиці Басейній, де зазвичай затори. Однак остаточний варіант реконструкції площі буде обраний за результатами транспортного моделювання.

6

погляд

Вечірній Київ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173) Фото Павла Пащенка

кава з бульбашками

Кругообіг життя Вадим ПЕТРАСЮК Інколи від дорожніх заторів буває хоч і дивна, але користь. Якось, тягнучись автівкою вулицею Грінченка, від Байкового цвинтаря до Протасового Яру, я надовго застряг біля двох житлових будинків – чотири- і двоповерхового. Вимушено розглядаючи їх, подумав: дивне місце проживання – двома боками подвір’я межує з кладовищем, третій – паркан колишньої фабрики, четвертий бік (фасадний) виходить на дорогу, за якою одразу залізничні колії, річка Либідь і знову промзона. І це житлові будинки! Хоч і в центрі Києва, та ніби десь на висілках. Проминемо розповідь про те, за яких обставин я побував у тих будинках, балакав з жителями. Це колишній гуртожиток фабрики імені Рози Люксембург. Його приватизація в 1990-х була досить заплутаною й, мабуть, не без криміналу. Гуртожиток зазначався в документах як складські приміщення. Тож новий власник спробував виселити людей, котрі «незаконно захопили склад». Проте останній (до приватизації) директор фабрики підклав свиню всім подальшим приватизаторам – він устиг видати ордери мешканцям гуртожитку. Отже, люди мали право тут жити. Приватизація не відбулася. Про все це я дізнався кілька років тому. У будинках усе ще був гуртожитковий лад: кімнати вздовж коридору, спільна кухня на поверсі, спільний туалет (здається, теж один на поверх), одна на весь будинок душова. Хто пам’ятає колишні радянські гуртожитки, одразу уявить собі цю картину. Але наразі йдеться не про тимчасове проживання. Ордери на руках, і туманна перспектива квартирної черги. Тоді ж я познайомився з молодою родиною. Не пам’ятаю імен, але умовно назву їх Сашком і Тетяною. Так от, вони народилися й виросли в… цьому ж гуртожитку. Їхні батьки колись приїхали із сіл працювати на фабриці імені Рози Люксембург. Кожен з них одержав спочатку ліжко-місце. Згодом один хлопець познайомився з дівчиною з цього ж гуртожитку, і вони одружилися. Друга пара так само створила сім’ю. Обом молодим родинам виділили по кімнаті в сімейному крилі. В одній народилася Тетяна, в іншій – Сашко. Мешкали через стінку. Тож Тетяна та Сашко виросли поруч і… створили нову сім’ю. Вони також отримали окрему кімнату. Зараз виховують власну дитину. Життя по колу. Кругообіг гуртожитку у природі. Отака історія. Історія людей, які за всіма ознаками є корінними киянами. Більш корінними за багатьох-багатьох інших мешканців столиці – тих, хто стали успішними, чиї імена на слуху. Звісно, у цій родині знають, що таке мати власну кухню, де в шафах лише твій посуд, власну ванну кімнату, куди не треба щоразу приносити свою зубну щітку. Бо вона там є, а де ще їй бути? Так, вони все це знають. Бо ж не на окремій планеті живуть – мають друзів, бувають у гостях… Цю історію я пригадав днями, коли… мимоволі стояв у заторі біля гуртожитку на вулиці Грінченка. Коловорот дорожніх заторів у природі.

Авто, яке визнане безгоспним, півроку може перебувати на стоянці тимчасового зберігання

До трьох тисяч іржавих машин «прописалися» у київських дворах Комунальники розпочали активно звільняти райони від автохламу Віталій КУРІННИЙ

Від засилля нічийних авто у дворах мешканців рятують комунальники. З березня нинішнього року «Київдорсервіс» уже перемістив на майданчики тимчасового утримання 117 автівок. Загалом надійшли заявки на «евакуацію» 312 машин – здебільшого у них не виявили ані власників, ані державних номерів. Тих же, що офіційно зареєстровані, проте іржавіють на тротуарах і зелених зонах, створюючи небезпеку для городян, сьогодні в місті набагато більше – до трьох тисяч за деякими даними. Найбільше серед покинутих – авто марок «Запорожець», «Волга» ГАЗ-21, «Москвич», трапляються проіржавілі мікроавтобуси «Рафик» і вантажівки, переважно «ЗіЛи» та «Газони». Останні підприємці зазвичай використовують у якості продовольчих точок. Часто у покинутої техніки розбиті вікна, відсутні дверцята і колеса. Щоправда, майже всі такі автівки мають державні номери, тобто комусь належать. У своєму Деснянському районі автор нарахував у радіусі півкілометра понад два десятки «забутих» машин. Місцевій двірничці Катерині Петрівні таке засилля «залізних коней» не подобається, тож вона постійно скаржиться на їхніх власників. «Ці машини нікому не потрібні. Тут вистачає і тих, що на ходу, – каже жінка. – У деяких час від часу знаходять притулок безхатченки або наркомани». Катерина Петрівна додає, що покинуті напризволяще машини заважають комунальникам прибирати дороги, а мешканці скаржаться, що автівки, які стоять на тротуарах, перешкоджають вільному під’їзду до житлового будинку спецтехніки – пожежним або «швидкій». У місті проблемою безгоспних авто переймаються фахівці комунального підприємства «Київдорсервіс». Керівник організації Віктор Черній розповів «Вечірці», що активно вивозити покинуту техніку почали у березні цього року. «Вже тоді до нас надійшло 312

заявок на переміщення безгоспних автівок. Ми вже вивезли на майданчик тимчасового зберігання на вулиці Милославській, 26-а, 117 одиниць, – повідомив Віктор Данилович.

– За цей час найбільше машин перемістили у Дарницькому районі – 56, у Деснянському – 47 та у Святошинському – 14». І пояснив, що «евакуації» підлягають автівки, які, згідно з актами, наданими РДА, не мають власника і номерного знака. «Звісно ж, одного майданчика для такого міста замало, тому ми пропонуємо РДА виділяти нам якісь локальні місця для стоянок переміщеної техніки», – каже Віктор Черній. За його словами, на підприємстві вивчають досвід інших країн із цього питання, насамперед колишніх радянських республік. «Під час евакуації майже під кожною машиною виявляємо залишки пролитого тосолу, олій, пального. На жаль, у нас цю проблему взагалі не вирішують», – бідкається керівник «Київдорсервісу». Одначе такі дії стосуються лише безгоспних машин. А що ж робити з тим покинутим залізяччям, яке має власника? До речі, саме таких автівок найбільше у місті. «Попереджаємо горе-господарів,

наклеюємо на лобове скло оголошення: ваше авто порушує правила благоустрою і створює небезпеку для громадян. І даємо три доби на переміщення. Були випадки, коли власники забирали машини», – розповів Віктор Черній. Згідно з нормами Цивільного кодексу, авто, яке визнане безгоспним, півроку може перебувати на стоянці тимчасового зберігання. Після цього комунальники мають право звернутися до суду, який визнає техніку безгоспною і надає дозвіл на реалізацію. Отримані ж кошти повинні зберігатися на рахунку підприємства, поки не знайдеться господар «залізного коня». Підприємець Віктор Приходько – власник трьох автомобілів. На легковій іномарці їздить у власних справах, «бусик» використовує для роботи. А стара «копійка» – ВАЗ-2101 – роками простоює під вікнами будинку. «Спочатку намагався її продати хоча б на запчастини, бо ці «Жигулі» ще італійці збирали, їм вже понад 40 років і вже не на ходу, – каже Віктор. – А потім облишив цей намір. Аби вивезти звідси автівку, офіційно зняти з обліку, потрібен час і кошти. То хай вже так доживає свого віку».

а як у них

Бізнес на брухті США. За океаном утилізація автомобілів – серйозний бізнес зі щорічним обігом більш ніж 20 мільярдів доларів. У країнах ЄС, Японії, тій же Америці існують спеціальні закони і правила збору та вторинної переробки зношених автомобільних деталей і авто, що відслужили свій термін. Фірми-утилізатори прекрасно існують за рахунок реалізації металобрухту та придатних до подальшої експлуатації запчастин. Фірма шукає непотріб Польща. З 1 січня 2006 року в державі діє податок на утилізацію у розмірі 500 злотих

за кожен транспортний засіб, завезений на територію країни. Швейцарія. У країні створено спеціальний фонд-підприємство Auto Recycling Suisse, який уповноважений утилізувати авто, непридатні для використання. Зі старого зроблять нове Німеччина. Окрім законодавчого зобов’язання прийому та утилізації старих машин на безкоштовній основі для кінцевого споживача, у країні ухвалено закон, згідно з яким виконуються вимоги щодо комплектації авто з 1 січня 2006 року на 85%, а з 1 січня 2015-го – на 95% з матеріалів, що піддаються вторинному використанню.

захоплення

Вечірній Київ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173)

7

На сцені – іскри від шабель, а у залі пригощають короваєм «Вечірка» відшукала у підземці справжні таланти Фото Григорія Кубланова

Ганна Редька

Серед працівників метрополітену є музиканти-аматори, які фотографувалися з Президентами України, на «Осокорках» особисто чергує чарівна Шехерезада, а на «Арсенальній» працює рукодільниця, яка планує передавати воїнам АТО патріотичні закладки для книжок.

С то ру хів у танці та ходіння по ву глина х

Кожен вис т у п – як окремий те атра льний номер

Щотижня у актовій залі метрополітену збирається близько 30 учасників Народного фольклорного ансамблю «Червона калина». Майже третина з них – електрики, токарі, малярі, які забезпечують безперебійну роботу київської підземки. У репертуарі ансамблю сьогодні понад тисяча обрядових пісень.

– Я відвідую репетиції двічі на тиждень, але ж у нас є учасники, які працюють у 12-годинну робочу зміну, тож вони займаються двічі на місяць, – розповідає вокалістка ансамблю Ліна Царук, інженер з організації та нормування праці «Київметробуду», яка співає в колективі понад 13 років. – Син та чоловік мене дуже підтримують навіть на відстані, коли ми виїжджаємо до інших міст України,

на Майдані Незалежності, тож була змога познайомитися з Президентами України – кожному з них подарували наш диск та зробили фото на згадку, – розповів засновник і художній керівник «Червоної калини» Віталій Соцький.

За 23 роки існування колектив «Червона калина» записав три диски

аби взяти участь у всеукраїнських фестивалях. Кожен виступ готується учасниками як окремий театральний номер, тож не дивуйтеся, якщо побачите на сцені іскри від справжніх шабель у руках козаків, господиню біля працюючого веретена або ж хатину, прикрашену двадцятьма вишитими рушниками. А розважає публіку автор понад 120 гуморесок Василь Карпусь, лауреат численних фестивалів і конкурсів гумору.

– На сцені має бути якомога більше реквізиту, характерних персонажів, а іноді просто під час концерту артисти можуть вийти в зал і почастувати глядачів великим короваєм, – каже режиФото Григорія Кубланова

сер ансамблю Заслужений діяч естрадного мистецтва України Роман Нагірний.

2004 року ансамбль «Червона калина» взяв участь у зйомках новорічного мюзиклу «Сорочинський ярмарок» За 23 роки існування колектив записав три диски – до речі, частину тиражу направили українській діаспорі у Канаді.

– Упродовж багатьох років ми є учасниками новорічного концерту

Чергова станції метро «Осокорки» Наталя Гуровська понад п’ять років відточує майстерність рухів і займається постановкою власних номерів у культурно-мистецькому центрі Дарницького району.

– Один танець – це гармонійне поєднання близько ста рухів, сукупність яких передає глядачеві відповідні емоції, – каже пані Наталя, яка працює в метрополітені понад 25 років. – Один костюм ручної роботи (а в мене їх нині три) коштує не менше двох тисяч гривень, а ще ж потрібні шалі, віяла, намисто, браслети, пояски… Чоловік допомагає мені, адже на саму зарплату чергового багато не купиш... З минулого року самодіяльна артистка опановує танці слов’янських народів. Головне в них – ведення традиційних хороводів: у виконанні одного національного танцю можуть брати участь від 30 до 200 людей.

– Хороводами відзначаємо усі свята нашого народу з давніх-давен – зустріч весни, проводи зими,

Івана Купала. Ми і через багаття стрибаємо, і по вуглинах ходимо, – розповідає Наталя Гуровська.

На одну сорочк у – до 300 метрів ниток

Серед працівників підземки є і знана рукодільниця, яка вишиває сорочки, рушники та картини. А на платформі її легко впізнати за вишитим логотипом метрополітену – яскраво-зеленою літерою «М».

– Візерунок для вишиванки компоную з кількох різноманітних національних узорів. Самих лише чорних ниток для оформлення сорочки потрібно десь 150 метрів, а ще стільки ж – червоних і синіх, – зауважує чергова станції «Арсенальна» Вікторія Щербак. Створення однієї роботи може тривати до року – все залежить від складності та розміру вишивки. Працює майстриня виключно у вільний від роботи час, бо на чергуванні не можна навіть мобільним телефоном користуватися.

– Іще однією моєю улюбленою тематикою є дикі скакуни – вільні тварини, що символізують одночасно і сильний дух, і врівноваженість. У моєму доробку понад 20 картин, найбільша з яких – натюрморт завдовжки до півметра, – веде далі пані Вікторія. У планах дівчини – створення невеличких брелоків та книжкових закладок для бійців АТО, що стануть їм оберегом на передовій.

Книжки під звуки джазу Письменник і києвознавець пише твори про столицю та видає їх за власні «інвалідські» кошти, а нині шукає фінансової підтримки

Авторові треба зібрати 20 тис. грн, щоб нова книжка побачила світ

Марина МАРЧЕНКО

Можна просто любити Київ і милуватися його краєвидами, а можна своє захоплення давнім містом спробувати викласти на папері. Саме це з ентузіазмом і робить уже багато років Лев Кудрявцев – києвознавець, учасник Другої світової війни. В результаті з-під пера письменника виходять оригінальні, ілюстровані рідкісними фотографіями та документами книжки про Київ і людей, які зробили це місто славетним. Про себе, своє захоплення і новий твір «Стародавній Київ» Лев Олексійович розповів кореспондентам «Вечірки».

Народився майбутній письменник у місті Кірсановому Тамбовської області. Після закінчення школи вступив до військово-морського училища в Ризі, служив на Балтиці офіцером. Але хвороба не дала молодому чоловікові продовжити військову кар’єру, і він подався до Одеси, де під враженням від творів Бабеля, Буніна та інших талановитих письменників теж спробував писати.

Му зичний с у провід д ля с лова

Цікавитися історією Києва Куд­ рявцев почав після того, як переїхав до столиці на початку 80-х. Відтоді він жодного разу не пройшов вулицею як звичайний перехожий. Йому хотілося знати про все: хто жив на

цій вулиці, куди зникла церква, що стояла тут раніше, як склалася доля будинків – пам’яток архітектури. «Я переконався, що люди не знають своєї історії, – говорить києвознавець. – Приміром, романс «Отцвели уж давно хризантемы в саду…» чули всі. А от історію написання і прізвище автора цього твору знає далеко не кожний. Насправді цей романс написав Микола Харіто – київський поет і композитор. Він похований у Києві, на Лук’янівському цвинтарі. Для того, щоб написати книгу про нього, я їздив до Ялти, розшукав його родичів, знайшов багато матеріалів». З часом народилися книжки «Дванадцять архітекторів, які будували Київ», «Історія одного романсу», «Древні монастирі України», «Град над Борисфеном», «Інститут губернаторства України», «Відомі кияни і одесити XX століття», «На Байковій горі» та інші, написані Куд­рявцевим від руки за невеличким домашнім столом під звуки джазу. Річ у тім, що Лев Олексійович захоплюється джазом і має чималу колекцію дисків улюблених виконавців. Тож

жодного рядка він не створив без музичного супроводу – переважно джазових композицій.

Нат хнення всього жит тя

Та найбільше натхнення його життя – вродлива і лагідна дружина Людмила Миколаївна, яка любовно називає свого чоловіка Льовушкою. «Вона мені допомагає перекладати тексти українською мовою, яку добре знає», – з гордістю зауважує Лев Олексійович. Таке ніжне ставлення подружжя один до одного викликає захоплення. Тим більше, що книжки про Київ, якими живе Лев Кудрявцев, годинами просиджуючи в архівах і бібліотеках, він видає, головним чином, власним коштом. «Позичаю гроші у свого товариша – полковника – і випускаю книжки невеличкими накладами у 200–300 примірників», – пояснює автор. Зрозуміло, що такий підхід до справи відбивається на сімейному бюджеті родини, яка завдяки своїм віковим особливостям частіше відвідує аптеку, ніж супермаркет.

І в цьому питанні Кудрявцеви теж одностайні – заощаджують, щоб відкласти хоча б гривню заради шляхетної мети.

Допоможімо цік авому авторові

Але доля останнього дослідження «Стародавній Київ», присвяченого історії столичних вулиць, працювати над яким Лев Олексійович закінчив ще у 2012 році, склалася не так успішно, як попередніх видань. Точніше, його доля ще визначається. Адже власних коштів для опублікування цього цікавого твору автор не має. А щоб книжка побачила світ, необхідна чималенька сума – 20 тисяч гривень. Хотілося б сподіватися, що все ж таки віднайдуться люди, які допоможуть Кудрявцеву видати цю книжку. Адже за високим рахунком це не просто розвага і приємне проводження часу для двох пенсіонерів. Це благородна справа, що дасть користь багатьом, особливо молодим людям, які цікавляться історією і бажають знати більше про місто, в якому вони живуть.

8

вибори–2015

До двох мільярдів гривень

Фото Олексія Іванова

Такі кошти витратили партії на вуличну рекламу Ганна КАСІЧ

Місцеві вибори 25 жовтня 2015 року у столиці минули без суттєвих порушень, але із сюрпризами. Кияни сподіваються, що ці сюрпризи матимуть приємне для них продовження, адже всі переможці обіцяли покращити щось у місті. Чи отримано відповідь на головне запитання, чого насправді хочуть столичні мешканці? Думки експертів розійшлися.

Рек лама – не рушій голосування

Жовтневі вибори як в Україні у цілому, так і в Києві були одними з найдорожчих за обсягами витрат на рекламу. Загалом, за даними Комітету виборців України, по країні партії витратили близько 2 млрд грн на наочну агітацію та інші заходи. Однак ефективність рекламної зливи виявилася порівняно невеликою. Директор Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна» Андрій Єрмолаєв зазначив, що «чинник гречки» не спрацював, як і надлишкові обсяги реклами. Натомість експерт наголосив, що, за даними соціологічних досліджень, «більша частина киян, як і виборців по всій Україні, говорять, що вони нічого не знають про програми партій». Відтак рекламна кампанія більше нагадувала «вибори рекламних постерів». Реклами, як і нових партій, було так багато, що це дезорієнтувало виборців, відзначив керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. А більшість киян, як і

Катерина СКРИПНІКОВА

взагалі українців, «не голосували за «чортика з табакерки», за невідомо кого». До речі, у цьому криється причина провалу на виборах у Києві однієї з політсил, що стало сюрпризом кампанії.

Пурх а ли в емпіреях

Більша частина реклами на місцевих виборах стосувалася переважно загальнонаціональних питань, а не тих, «які мали б обговорюватися на місцевих виборах», звернув увагу директор Аналітичного центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов. «Партії дбали про візуалізацію, про проблеми країни загалом і менше обговорювали місцеві пи-

«Чинник гречки» не спрацював, як і надлишкові обсяги реклами тання», – зауважив голова Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут. На його думку, це свідчить, що «місцеві вибори – 2015 були репетицією національної кампанії, і очікування людей не були пов’язані з місцевими реаліями… Думаю, суспільство не до кінця усвідомлює значення місцевого самоврядування». Зрештою, навіть інформація про виборчі списки партій не стала реально доступною, хоча формально перелік кандидатів як суб’єктів процесу було оприлюднено на офіційному сайті ЦВК, та й ЗМІ приділяли кандидатам багато уваги. Однак кияни-виборці, котрі

не є користувачами Інтернету, не мали можливості самостійно вивчити списки.

Перемогла конкурeнтна демократія

Експерти погоджуються з тим, що кияни шукали нові обличчя, як і більшість виборців в інших регіонах. Але робили це досить мляво. Явка на виборах на рівні 46% по країні і 42% – по Києву вважається низькою. Але якою вона могла бути за такого обсягу малозмістовної реклами? Володимир Фесенко звертає увагу, що зазвичай місцеві вибори проводяться одночасно з парламентськими, а нині – ні, тому інтерес до них порівняно менший. «Але були й інші чинники, що занизили явку. Розчарування виборців, причому не лише у партіях Майдану, але й у наступниках «регіоналів»… Ще одна причина – з’явилося багато нових політичних сил, величезний вал реклами, й у виборця виник ступор, викликаний так званим білим шумом». Оцінюючи попередні результати виборів, у тому числі й у Києві, Володимир Фесенко характеризує їх як бойову нічию між пропрезидентською партією і різноманітними опозиціями. Але, що дуже важливо, «на цих виборах немає одноосібного партійного переможця. І це ознака того, що у нас конкурентна демократія». Водночас перемогли і місцеві еліти, які здобули непогане представництво для подальшого зміцнення. Розмаїта за партійним складом місцева рада властива, як результат цих виборів, не лише Києву, але й більшості рад по Україні.

За попередніми даними, до Київради проходять 5 партій: «БПП «Солідарність», «Самопоміч», «Батьківщина», «Єдність» і «Свобода». Андрій Золотарьов переконаний, що «ці вибори змусять суперників сісти за стіл переговорів». Однак Володимир Фесенко вважає, що «у Києві буде, думаю, цікава ситуація. Скоріше, ситуативна більшість навколо чинного мера. І тут «БПП «Солідарність» буде домовлятися то з «Батьківщиною», то з «Самопоміччю», будуть різні варіанти та різні сценарії». А на початку в Київраді, як і в інших радах по Україні, працюватимуть, схоже, кулуарні домовленості, адже формально на місцевому рівні створювати коаліцію необов’язково: «Оскільки перші питання, які потрібно буде вирішити, – кадрові, то будуть домовлятися щодо посад». А що скажe протeстний електорат? Другий тур виборів мера у Києві має бути жвавішим за перший. Приміром, тому, що інтрига із суперником Віталія Кличка тривала кілька днів. І якщо у першому турі голоси столичних виборців, які воліли б бачити на цій посаді іншого, були розпорошені між кількома кандидатами, то цікаво, за кого протестний електорат віддасть голоси у другому турі. Судячи з того, що фаворит київських мерських перегонів не зміг, за попередніми даними, набрати 50% голосів у першому турі, бажаючих проголосувати «за іншого» буде немало, тому боротьба очікується напружена. Однак розрив між переможцем першого туру та вірогідними конкурентами, що складає приблизно 20–27%, та майже зіставні результати трьох кандидатів у мери у «першій п’ятірці» свідчать і про те, що сильного конкурента лідеру перший тур не визначив. Тож будемо чекати на другий тур виборів міського голови, активно стежити за перебігом кампанії. Явка у другому турі виборів міського голови Києва може виявитися нижчою, ніж у першому турі, але ця різниця навряд буде вагомою. Таку думку вчора у прямому ефірі телеканалу «Київ» висловив голова Київської міської виборчої комісії Анатолій Сульдін. За його словами, рівень явки може «просісти» до 40%. Утім, імовірність того, що цей показник буде ще нижчим, незначна.

Віталій Кличко голосував з хорошим настроєм Фото Бориса Корпусенка

Київський міський голова Віталій Кличко голосував зранку на Печерську. Він приїхав разом із дружиною Наталією та братом Володимиром, який нині готується до відповідального поєдинку.

Брат спеціально прилетів до Києва

На виборчій дільниці у приміщенні Київського військового ліцею ім. Івана Богуна знали: тут голосуватимe очільник столиці. Тому приміщення «окупували» представники ЗМІ – українських та зарубіжних. Сам Віталій Володимирович був у доброму гуморі.

– Основним своїм конкурентом вважаю високі тарифи та бідність людей, – так нeзвично відповів Кличко на запитання журналістів. Голосувати чинний міський голова приїхав у костюмі улюбленого синього кольору, а його брат – у стильній шкіряній куртці болотного відтінку та джинсах. Володимир тримався осторонь і здавався трохи задумливим. Воно й не дивно, скоро у нього бій з відомим англійським боксером Тайсоном Ф’юрі!

на фініші

– Готуюся до поєдинку у тренувальному таборі в Австрії. Знаєте, такого хвилювання, як раніше, не відчуваю, – розповів Володимир Кличко «Вечірці». – Сьогодні спеціально прилетів до Києва. Дружину Хайден (американська актриса

Хайден Панеттьєрі. – Авт.) залишив у США.

Хочеш зробити добре – зроби сам

Цим прислів’ям, за словами Віталія Кличка, він керувався,

віддаючи голос на виборах… на свою підтримку. До речі, на передвиборну кампанію Віталій Володимирович витратив близько 16 млн грн.

– Усі бачили, як я заробив свої гроші, – мер показав кулаки. – Я фінансую свою кампанію сам… Усе роблю в Києві з однією метою – хочу, аби він став європейським. Кличко розповів і про те, за що насамперед візьметься у разі перемоги.

– Ключове питання – опалювальний сезон. Ми бачимо, в якому жахливому стані перебуває інфраструктура, водо- та теплопостачання. Майже 200 будинків досі не підключено до опалення. Треба ліквідувати поломки та прориви. Також закупили 67 одиниць нової комунальної техніки, що зможе впоратися зі снігом цієї зими, – сказав мер «Вечірньому Києву». Торкнувся міський голова й наболілої теми підвищення тарифів, пообіцявши, що тариф на квартплату (ним займається

київська влада) найближчим часом не зростатиме.

А дe біографії?

Вибори на цій дільниці, як, зрeштою, й на інших, пройшли доволі спокійно. І навіть, як сказали деякі виборці, затишно. Проте були недоліки.

– Цього разу нам не видали біографій кандидатів у мери та у депутати, а раніше вони завжди були, – каже голова дільничої виборчої комісії Борис Земцов.

– І про це також кажуть виборці. Особливо це дратує людей старшого віку… Літня киянка Наталія Черченко (до пенсії, як з’ясувалося, працювала журналістом, нині – член Спілки письменників) завжди ходить на вибори: – Вважаю, що не голосувати – примітивна позиція… Візьми та подумай головою, обери когось! А ось молода жінка Наталія Серговська (за професією страховик) віддала свій голос за Кличка: – І майже всі мої знайомі теж за нього. Тому що сьогодні альтернативи Кличкові немає.

компас

Вечірній Київ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173)

Як ми шукали вакцину на Кавказі

клуб

Перший українсько-грузинський серіал покаже незвичних вампірів

Ведуча рубрики Марія БЄЛЯЄВА

анонси телеканалу

Маловідомі факти Другої світової війни Разом із провідними фахівцями Музею історії України у Другій світовій війні в програмі розвіюватимуть міфи, що склалися навколо визволення України від німецько-фашистських загарбників. Хто такі «чорні свитники» і чому на них не приходили похоронки? Навіщо військове командування брехало Сталіну про результати Корсунь-Шевченківської битви? А також яким чином трагедія війни перетворилася на трагедію жінки? Відповіді на ці та інші запитання – у четвер, 29 жовтня, о 22.30, у «Прогулянках містом».

Визволeння столиці: бeз цeнзури Усього кілька місяців знадобилося військам гітлерівського вермахту, аби заволодіти територією радянської України. Протягом наступних трьох років населенню окупованих земель довелося пережити терор чужинців, голод, холод, безробіття, всі жахи «тактики спаленої землі» та повоєнну недовіру «рідної» влади. Визволення України від нацистських загарбників стане темою наступного випуску програми. Подробиці в «Київських історіях» у вівторок, 27 жовтня, о 22.25.

30 жовтня о 22.30 на каналі «НЛО» відбудеться прем’єра серіалу «Парадокс», створеного телеканалом спільно з GDS. Це перша українсько-грузинська співпраця у виробництві серіалів. За сюжетом, зняти відео про гірське життя до Грузії приїжджають українські журналісти. Однак помилуватися краєвидами їм не вдається, бо в країні настає апокаліпсис і люди перетворюються на вампірів. Українці разом з неінфікованими грузинами повинні вижити та знайти вакцину, щоб урятувати людство. Роль головного героя, вченого Іраклія, грає відомий спортсмен, чемпіон Європи з бойових мистецтв Раті Цителадзе, його вагітну дружину – Ія Сухіташвілі. Образи українських журналістів утілили наші актори Олексій Комаровський та Анастасія Шеремет.

– Мій герой – справжній псих, він режисер, фанат гарної картинки й дуже засмучується, коли не має в руках камери, – розповів «Вечірці» Олексій Комаровський. – За час зйомок ми близько потоваришували, стали справжньою родиною. Приємно, що режисер дає нам багато свободи, і ми імпровізуємо. Режисером «Парадокса» є Леван Бахія, який до цього знімав психологічні трилери.

– У Грузії фільми жахів не надто популярні, але цей серіал є нашим

В «Парадоксі» Грузію охопила небезпечна епідемія

спільним ексклюзивним продуктом, тому має бути цікавим і грузинському, й українському глядачеві, – запевнив він. – Чому вампіри? Насправді це вже люди їх так назвали, бо ті п’ють кров і бояться світла. Але істоти у стрічці дещо інші. Будуть і такі, котрі після ін’єкцій стають розумнішими, можуть зробити свій вибір, добрий чи поганий. Знімати серіал так само, як і художній фільм, а от писати до нього сценарій – інша річ. Приміром, у картині персонаж через низку обставин змінюється, а в

Фото Олексія Іванова

Програма «Місто добра» розповість про двох чоловіків, для яких життя перетворилося на суцільну боротьбу. Навесні у хлопчика Діми Зубкова виявили гострий лімфобластний лейкоз, йому потрібна дорога операція, зробити яку можуть лише за кордоном. Разом з героями та експертами глядачі дізнаються, чому такі операції не проводять у нашій країні, у скількох українських дітей щороку виявляють це захворювання та які шанси на одужання мають маленькі пацієнти. Григорій Гришкан свою боротьбу за життя почав від перших хвилин появи на світ. Здобувати перемогу вдавалося не завжди. Але опускати руки було не в його правилах. Тож тепер він точно знає, як, маючи статус людини з особливими потребами, здобути посаду фінансового аналітика у великій компанії та стати співавтором і актором повнометражного фільму. Деталі історій – у «Місті добра», у середу, 4 листопада, о 22.30.

На «2+2» розповідають про зброю Програма «Зброя» ознайомить з найкращими зразками вітчизняної та іноземної військової техніки. Ведучий – волонтер Василь Вороновський. Кожен випуск присвячено одному виду озброєння, як-от: снайперські гвинтівки, пістолети, танки, БМП, БТР. На глядачів чекає цікава розповідь про історію конкретної зброї, аналіз переваг і недоліків різних моделей, експертне оцінювання зразків, наявних у нашої армії. Також покажуть польові випробування моделей зброї, виробником яких є Україна або які мають найбільшу довіру бійців у зоні АТО. Програма виходить щонеділі о 16.10.

«Вечірка»: 110 років із киянами. Будьмо разом і надалі!

На телеканалі стартував проект «Патруль Самооборона» – історії розслідувань добровольців, які пильнують порядок у столиці. У кожній серії проекту є два розслідування детективів-волонтерів. Якщо справа доходить до затримання злочинців, до них приєднується міліція. Патрульні стежать за підозрюваними, а глядачі – за цим процесом за допомогою прихованих камер.

Прем’єра «Глядач як свідок» відбудеться на телеканалі 3 листопада. Це проект у форматі ток-шоу, незалежне розслідування резонансних злочинів, яке ведуть глядачі. Гостями студії стануть реальні свідки подій, родичі потерпілих, а також слідчі, експерти та журналісти, котрі провадили незалежне розслідування в певній справі. Проект виходитиме з вівторка до п’ятниці о 16.00.

2 ку р’ 4 акце єр «ВК» нти Народжен і разом з Ук Дорогі ки раїною яни!

Найзручні ша

16

TV

«Вечірка» знайшла ся 24 серпн трьох однол телебаченн я 1991 року. Наші іток Незалежнос ті, які героїні різні: те, що ці я та керівник відділ прокурор, народилидівчата не працівниця уявляють у розвитку музею України й . Але їх об’єдн свого ніколи не поїдуть жити майбутнього ує без Києва за кордон. та Лев

ко Лук’яне «Путін сПр нко: иймає україну як об’єкт»

Передплатний індекс

37607 Реклама

Оформити передплату можна у поштових відділеннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

facebook.c om/vechirk anova twitter.com /vechirkano va vk.com/ve Вітаю вас chirkanova із Днем

Фото із сімейного

Вечірній КиїВ

зірки дл

дісталася Незалежнос нам мирн ті Українсько агресора. о, ї держави. Цю борот але нині ми змуш Незалежніс та доньк 20 серпн ені вибор ьбу ведут и нашого я 2015 ювати її, ь ть народу. рокуна передовій у те, що є №33 Ця склад зоні АТО захищати від для (1916 на й висна найкращі 3) гляди, уподонас зараз голов сини бання, думки ним – нашу єдністжлива боротьба Я бажаю зміцнила ь. й оціню всім нам вання подій Єдність попри досягти Вітаю вас різні помиру для минулого України та сього Саме в Києві із Днем Незал та збере дення. ежності гти валаміка хранителем поста Дина наша незал України! Для Києва цю єдність. середньор ежність, це особл ського суспілНезалежності Украї ічноїі саме иве свято чисел Київ ни. Київ ьства, він є, так . ьност показує Зі святом! би мовит не боїть і прих з грудн прикл ильн и, ся змін, ад грома иків незал а я 1991 (у відсот 100% ежно ках прагне їх. до лютого дян-

я «ВК»8

архіву

| 20 серпн я 2015 року

| №33 (1916 3)

З роками навпаки українці не розчар – їхній дух ову міцнішає ються у своїй дер жаві,

Вечірній КиїВ

ексклюзи

в до Дн

я Незал ежності Левко «ПутінЛсук’яненко: п р и й Україну має як об’є кт»

| 20 серпн я 2015 року

| №33 (1916 3)

Вечірній КиїВ

цінності, що об’єдну Захисну ють силу має «Вечірка» кожна виш тів Київр запитала у депут иванка аади: що для нальна атрибвас ознаутика.

чає націо

| 20 серпн я 2015 року

| №33 (1916 3)

1991 рік. Левка Лук’ян вітають енка біля Ради після стін Верховної

Роман Голов Незалежноспроголошення ня: Головне, Наталія ті що Коваль, патріотизм керівник олександр – відділ моєму серці. у Марина «Парку Київс у розвитку Бродський: МАРЧ А ька Русь» сьогод У мене є – Я закінч хто перег ЕНКО : кілька ила инає палиц ні багато як частин різних вишив економічно факультет вим патріо ю а імперії, тизмом. Та з показої аУкраїна чена кордо Його нок, зокре Київського кібернетики ти патріо й придбаназивають була отоном. тичнуморал ма політехнічно симво на світ Божий тетом ексклюзивн й ьним Ще до револ пробл інституту. лікуавтори Україн чорного не є емою. и. Відтак Уже на третьо го і почал і. Є І кажутяь, від дорос сті України юції Украї кольору, була ізольо волею носитдолі му курсі що, мабут лого насел 2014 року став яку одягаю на також себе. Ми побачили: и вивчати самі свята. Маю и рідше вана вишив так вступила ь, сталос Російс ення на родже анку, я, так, раю має, і хоча Київський але, прина й жовто-блаки ькою імпер за даним до Союзу одягаю що день на сімейн молоді «Київ ння країни у нас несорочку. ймні, ця жили в її наи КМІС) міський ією, втрати і або держа тну Для збігся вні такою суціль ізоляція народ голова з його оскіль патріотична ська Русь» (це ження ли здібно рабстві, однак не просто одяг, мене це більш ніж не свята, днем ки для Віталій . 24мене сті до чогось серпнце часів. Крім ною, як за радян була вінрелікв КЛИЧКО 75% це – симво я 1991 написія. захоплювал організація сімейн Борис Корпусенк доброго. лежності року авОдну ), бо о ських «ін Акт про л наа до дляНезал наших попертого, нас ізолювали Україн менеежніс фоР мпР дружи спадщиною ась історичною и,на, за який я цим пишаюукраїнської нації, вишил тьа едників від як а іншу прого України, учених, і Верхо – тітка. лосув ся. не був ості Р шиван внакаРада. во давнь особлилітераторів. – художників, ала Видля Амене орусь до цього так і не укРа їнсь ким що твори пільна Від усього – це були Зокреантик Після закінч ким періодом. оберіг ли наші ська Русь» став ним» ма, вона і підтого, , омуніс .

50% духовні тична того, що і камер має , нині – керівн – Ви часто Не до гучни олександр елеме діяльн захисатусмерт отці. Від працювати ення вишу почал створила нти ість, амбіцій, та чолов ників, ик відділ х святкувань а національн наголошували, коління окрім концтабори, в «Парку і мордо ічої Вовченко: й взагалі у розвитку. сили.вські були ізольо нація, цілі по. Та попрацюват розвитку цього і депутатська слово «свят У мене немаєКиїводне із голово свідома моло що на благо вані. проекту. Маю у кварти діяльність рідше злітає о» усе вільної Україн дь – інших От тільки неба, побач и в інших країна них наших надба Що потрі Лук’яненком із наших Руслани… х, побувати хотілося –І ити місця, кілька прапо рі З Левко певно,25% Андрі бно роби б поїхати вуст. Ви, ричною нь. у відомих йко: м слідк все це мало відпо замітили рів валася корес пондентка спілку У мене реконструкц де організовую музеях и... України. це. А все відні на- зберегти та розви ти, щоб його чимал ше смутк «Вечірки». ть лицар кабінеті, до Києва Також і в більув нути? ські турнір просто і вдома є патріотичної о – Згада – Ми думал , де я бачу ією, щоб набути Цьогоріч по примі и охоплюють очах, а все дужче ємо, що досвіду. «Кобзаря». своє майбу и так: якщо рнику Раю у їнської нації, кияни й Україна погано, А потім поверз істосимволіки Коли на тривога тнє. так рідко живем значить, нас нема була терит до 1991 року душі тяжко читаю поезію – від кій. Що там, та неспо вони були нутися мають можлгості міста у нас й інжен о скрізь нами. а орією, яку є, ле , банде ми Шевче на луват «прос україн рівськ фрон здат ні ивість мивишиванку, нка. ери засоб на- крути Купували в Амери заробітчаися фонт трілювали» ських их, усі наші0% наі вели – Він відрод – Левку прапо живі-здоро ті? Чи яку одягаю Маю анам и з ці фільм ли їх тут и масов рів росій прич ини Тараса до ке но на свята. Григорови Христина ив и, го, прост ої Шевче переваж- житт наскрізь 1991 1992 1993 ві?

– через нав’язували ої інформації ські Інформацій і на цьому зароб нка. Маю чу,картин відбудував палац Розумовсько Васильєва, 1995 пропікає 1994І ніби я присв балансі ванки ви усе . Вони ляли. й вишиРоки неза ку, то зверта Коли обирав сороч залеж нам імпер працівник , і досить ятили тому, форте душу біль, 1996 1997 1998 1999 КП «Київ еконо мію. На коли долин домігся, українськимний простір як гію. Коли прокуратур в увагу насам ність Україбагато лежності водфонд», 2000 2001 щоб неводог для мене щоб прийн ці у Батурині, . Вишив не був ає звістк Відом у 1992 році ську ідеолона ділові , так ним – Я працю раїв, 2002 2003 а співач анка є оберени відбул перед на вашу окрім раненЮрій Голод потра ста- голосили незал яли переб ли часом тони, «чоло Україну кауваю 2004 2005 ю в проку и: их чиЗУЩИК а про поСвітла ася. Які, певну енерге Тож ножко думку, гом та містит про- байдупив до рук людей і не став, бо добре омор – це, безпе закон про на Білорунки. А ть 2006 2007 саме на Спочатку переучув ратурі. ежною ь приватизац здобутки Коли світ загиблих. Що далі? тику.наші трохи згодомвічі» візе, яким Україн ти.

2008 2009свого часу роботбюве речно, дуже їхній навчалася , і він це ання канал новин мені кілька літа цілої наці дикто ільші зодягне та цінноМаманайб 2010 2011 пропр ію, телев і розпочали газетижа. Олігархи що .основ робив щиро ацюва було а речі, ській юриди довідався, в Харківром Так ний і цього гамів 2012 2013 заснували сті? вишила зосер сорочок. ла телебаченн ізійні завжд сорочку – За 24 роки, ї, і це дуж и стали . Але були , які писал геоме чній акаде и робил Зфото 2014 2015 браже На них зой, найго Її програми еджен на того кремл ну свої №2. які перетворили тричнося. орнам оявсю 14 років. звичайним та радіоЧи стала но «Козац потім – у графу на и, що їм е ий мії, жаль, Охма ловні поган ент поувагу його на Кучму вати а незаб карли незалежніс на моїй зитивний Він не випра було багато ькі хрести столиці, кевич ого, але є івського потрібно. ше, кошт товар цей утні. Вона 37% гром також симво ка? Але не кому відпо улюбл вишив моме сонце в Академії надзвичайн », які є резуль ть Україн не здогад нальн прокуратур вдав тих віли и. Прот енице анці процес які на нього нт– явище –лом чолов булае телерадіоко, директор Держ ом. з вісьмо чекай – Яким шлях ствер ики юсподі и Треба самимтатом алися ічої сили.о важли дітлаш збігу обстав мо… и. ма проме дно.вають чолов роки незал авної . Зате нями насту визна даючи покладалис сподівань, ні, розпо Тих, симво ве поган ливо, діяти! ік, Віталі ом треба опитаних адян, вдома– часом й не надто Розслідую прост пного чився щовеч щоб повер ин? Можмені й запромпанії, зателефону хтощо лом добра ся, ежнос ві, не я. року було ора й, є і, фронтах. люди І на було переу вклад лікарі і зроби ті стресові разомни чимал пис.злих фонта стали всіх та захист йти, «ки у липні ко«Вечі ватим нутис вав духов али чування погані, в відеоз До речі, 41%. матер Берім оз – колоб пов’язані рню справи, уть «Тоді ваша понував купит духів.24-го У нас був близь працю ом аіальні казку», ознай о сподів цілої у звичн ком від це дуже позит Вален ївсь ке приклад в неї лише Хоча,треба них цінно я до справжніх з легкими нашихкажут и канал. комплекс вчителі погані. фестивалю перег 2015 року певенбуде ому режи з новин квітн з Соціол ання? силу «Мож воїнів ивний тина нації, і бо ми лянут омлюв стей украї , захисн блікан родин тілесними ушкодження я дона неповноцін або пРог віче зможе 16 Респу маєикожна ками його . Там, ь, що – Шляхом мі –ала сказат з дітьм ська партія ної творч жовт «Мело у спочатку Росій Мандрпроце моди. , вважали, оги ні: в з нців? немає окопа и, с. годин за ня. ності, вишив ми, и дія анял Та ик: люди пошир прихо що Але водн та 24 голов крадіжками… своєрідний Окрім найвизна ості ська імпер онука х країна що за кордо переж у 2002 ані лихих роки анка, це на добу ще дила «У кримі і об’єк о княз або пРий все, що двох серде дуже добре нероці нети ми. вала нашу ила кілька – того, в домів відчув У салоні ія ізолю говорити шкіл з українською ення українських наміркриз, налі» вам хочет ць». ном усе наш фести чніш на али заздрлюції, . Таке життя кисебе ма ло його»я, цями з добри ів, ані Майд — Ви оспів оберіг. парн мого ав- - роки, доому ощів, ані ий глядач », –ми ься», – Перш від цілог мені до вподо майже рік, і це вати свої дві ревопри зустріваль мовою, створ Найперше націю україн ану відбув – Хто для вважа сьогод новин івподією вваж ою боці тривало Неза 1999 томоб тобто усього ся 12сказав о світу. є дирек кінофільми ні веде амиості лежн красу вірно уєте у своїх пісня – цензу року.чі. що назив Ірина ційни вас травн він Адже Я запитав, 72 кошту бують того, в тор є націоінфор підтри війну, але Відто х прогр Бекеш рою.іля нація була три покоління. здійснювала би. А до цього , телепереда юфонду рекон аємо – Бійці Украї є авторитето мапотр мкабезза ді «Мелскільки я Ні листів у нас багатю х ні газета, ні книжк кіна. нальн є. 50 тисяч амах. незалконня струк Волод Наша утверджує лі. Як гадає сті, красу зіпсована, м?

24Нагад ежносм безправ’ям. чі. ції. нашо щотелев прапор.ка, своєї серпня в енської повст Перш проголош ають вишиванки,а неий имирї зем- безМаю ща історія доларів. одія… цього ізійні ті ізростає. партія не сімейні »це століття ністю контр нагляд за діяльий родилася відпов бо не знала мусят аємо, історії і річй підйо Там – один Але наша діяльн – чотири армії та бойових анської борот однумогли мала такихцінно столи ідного штам Гончар ення подар треба нам, украї те, що мчні стався ості вдень, о Григор не мала з якихвийти навко патрі і всі за вмик Сою груп ов:робити навко ували Світла які за ювали за країни. Знахо ьби за незал тоді ь бути в нашо уівни отизм Батьки пригаолюючих органів. грошесті, али водог 2005 уявлення 15:15. У ці одног зуо.ізГуртом пу. По-др нцям, На вали Незал друзі. Вона ниу лишній Незалежност на сталас році –язавдя й. Їх мав ежність раї України незалежніс ОУН, які воРоСі єю всіх, День абимоєму житті на уло туватися про уякихЛауде уге, ся простро–не дились ранче хвилини особлки подія. міжнаму дують, що більш ежність. День виконалегшене блаки Пере 1956 року. лісти, які і Путіна війІ револ ива родний , без робоч е гурть сфері хочу ть Києва про Поманавко тних стоял горбачовсь світ. І коли почал у Верховній моги бити. Тато казав чекав, а можн радіоглушя нащоб наш і о- ники, кольои ЗМІ. Коли вірніс робили коротокремі журна. цеюції. магнат наша та а Цей повст України до незал вишил з радіоп рах. Іншу грома Тоді століежно а- комун ка демок родно , що стояв ть, розмо народ — Хіба наша лому Криму україн Раді прого любов, злаго пишал діяв 11 Це почалжити. передачі. стоїтьсті? Україна дянст моя добра ю артис А хібаУне ва зися рийма не слухав енькі фільм анський грудні ратизація ність прого вомткою не- кордо а тріща біля нану а«воро істичн лошустала незал країн Але уже Україн ську обрал велики знайо рух їй у цьому а систем да, колос и, моги років, не отрим а, це жі» й у лячіс ть і пороз селення, лосили – ча лунало, що настає пологового будин Залюб мо року ставл ма, аіз-за до незалможе1991 населе й прапо ки, ки гуртом цензура, небо,р.ці ежною, и. и 47% на- А невизначених 54% Польщ а, то вінтерп-ти риви серед це були невеликі неодягаю я допомголоси уючи із закор а у 2015 повідомили варті нашо і в ту саму ежності ми – грома ення у, Слова умінн зникли заборони агала. . По-третє, пішов на залишалося ння. для мене Якщо я. Вони вишит році – вже дону, нізвід допоше –—31%. дою! – Украї ччину, Румун До речі, мить я народ нова епоха. Незал ку й ї любов маму… і відкрився Ще одне забамбулен того антиукраїн про- учасники потімжаль, світ. Україн у сорочі?! ми не відкинуті наше Всеук Пані , національне Загалом, робитни мен52%. показав у мене Надал і в Украї Може, це ки. Його ку. містораїнсь люби Світл не класи ськог ежи цілий кий илася сього ці ію, ня ньою піднял і, їх симво ще землю тиме ніби аж людей ну ції кілька ано, о чне тому вбран трохи помпе . «Дівчинка!» кращирефер націон до Револ мас-к купувати дніш- а Гідно її підтримали вперше з’явил и білого лізує все їх прост мо тім прийш , тоальні – на 24 роки . висті, усім жилос свою м, щобендум. Тоді «Якими б ви хотіли запитання: в нас повід всі вважаю прапора, юо Моско почут позитивне, ня зно звучи свята, – рою ЗМІ. Понічого на яких ли йульту омил ися заціка в нашій Людя грома тя гордо симво урочи та й увесь вія задуш сини усе робачит и украї Орнам нестості. участьяудобре?90,3% кількістю, ть, але дату м потрі не інші. Вониякнетакі, що є дянство країні. вийде.

– Але ж можемо ент улюбл стінців Та митих, ила своєю світ правопоряд лічною: ще зі за бно казат про нас.влені у зароб иш. Але були і вони перес зменш билося горихто взяв році України з Росією и відно- у Украї свого народ про Незал колишній звернголосу еної перев не ванні. школи 2014 Щора дозво увало черво це сороч и З якось Ющен ути. ку. ихованні не по-ос цього покол правд тали існува ?». Надалі соціо відповіли, ни. році, ежніс зу у фести ляти, ся. я хотіла ний, що Якщо президент ки –у, чемо, звича Прига ко був патрі Алеть себе це не вихід! Мабуть, тому участь після щоб украсено, з макси обливому, підне уособл присвятити ження дайте валі берут ти. що «Укра У 1993 патріо вониює іння ще Євром як цетизм я й за кордо мають йно. І не логизахотєдайн — При, будь кілька відчув ставили не зміг отом. Чому скрив жит- али з року в айдан їна i Росія залишилося ь було? своє - почат як відомі викон у позити ласка дженими. мемося. лінуватинічого зруши знову на українців, Навпаки, потріб Андрі у, , щири їжджа захисників мальною уваго рік 42% об’єднатися в одну він Симч людей живих. ранен вну енерге авці, так й ючи ндент ківці зі своїм хто — Пропиреспо Андрє підйомі. но допом н ніколи не поїду: життя Требатику та вважа як мені здаєть не Був ю до ми, і ється Це Миро респондент єв:поти з місця пишазвича держа і бути перек их, ми зНа ич, який ня. сні істини?ам типові заТих, щоб слова агати – Але жпитан втікати – и родин вся грома Віталієм слав бути завжд Батьківщини. Так до нас стільк ? ся, може є для мене йний багато хтоЗа даним дили день.11% ами. У травні ниніш ів, у 2013 – 21%, ву» стало гом. прикр реаль обере і мого ним автор онуємося, лацкан не Вона щоразу дянст и талантів! иТак. робо має люди! Наталміжна и. розхозгуртувати. кожному. Саме це Прий родного вом, їх інстит моральчий Необхся зашена опита ка ПеЛеХ шла задов піджак забуває.Київського Благо итетом. а у ним які світлі геоме нього – лише черствіють Бо дуже погано, ними Такі співуч ці солда нас, них, го получ а прикр трични почал візеру справ Я уже з (КМІС пиша та і«Вира – 60%. уту соціол коли родзи Такі прекрасні ідно чя не падає ти, до ефіру щирі а готув миами. серця та і нками 2%. лися , відкри іншого А ватися плено , ромба Запитайте ), у 1992 огії зміни зніше за ці цифри и добра 2015 році, ватими, душі. очах. Часто скільк і 1993зроках спект значоквуїхніх війни нки є в кожні родини. Такі неба. Аджета до прогр більш livejournal симво умоваух європ ив для які еє перзавжд під ами. у ставленні .com ломмолод описа погірш «З 22 до бачим Катерина різкогейців час родючі.ості. вигляд и розпо й сім’ї. ти кількі і вонитя, еннявідала о: хлопе йно о падін–ня , навіть в з Росією ноготрохи — українців 24 серпн і націон що до Мені з позит Багхаджаті рівня життя в нас скажу Герба Україн Але повага цьальБатькі стьивом, мкнені незал Цього року провщини рівня що- започЩо стало пошт новин,и до союзу залікуи. тьежніс тих, хто важко», я будут працівник ся, порив вам, ть молодьневзагалздаєть , усміш вав — Але ці досягнасел А на чому ається не пиша столи Люди овхом мадян – комен ь увірани, легендарні це имали жит-«Засн кою. Івся зустріством вимірю підтр робо-а вже КМІС три аткування телебаченн кількіс столі стоїть чні що ж їздять і забули ли в дирек тутгро«Вечір цюютаєтьс яення. ється . тує дані тю жовто на перед важко мене і блогер: , станоції фонт овни фестивалю до відшукати, таланти ще треба я, синьо 56% Валер за затвер динної ю фонта президент тимів -блаки прапо. р. ову, вила працени ани киці» -жовти дивую Ми,ьукраїн годні й кажут , усе бутики. Важлисвітом до побра пиша Києв тноїбачат 13%, аь:тих, джени творчості? Цього ю. праа це нелег Для річ У лютом й роважли куля», «Каск інституту що ій Хмель тільки атри-ь Наталка лисявий а», «Вод мене м графік МиКО ці, умієм – Мама розпо сьо- розви ться, чому наш – 67%. у у 2014ороку це во велик ка ко.

— лАєН день, фести незале — ми тради щодня симво цюват яна Безпе справ ом Згадую адний Акт відста прати і Динам КО – треба читат валь свята. З нагод жної ційни ли й корис а… тку. ть Україн и (і це83% речно. Поїха прого прино відала, що КМІС зафік-му боці » родин Незалсував ємосиікалошен та персп вранці, до визна змін уня в лодія жаль, і,зневір підтри дален ної творч ежності и та виїжд На я вела прогрчи ті далекі часи, Майдану на непарноективн и Дня Україн в світ). Фото настро ти і куточ дян мкиНе заваж своємюють Украї Від РеВо Незал славе того, як її двох ості дуже и, іденти ої «Менезал ях ежнос забрік у місту. али ни.вираз та водо грома-ті жають за сердефікаці водогА тні ами на телеб коли у цюнадані автором ки країни, занур у відЯ так київсь ся Трійц пологовий після тільки забрали люцНезал ць» ми раї ежності на. приємно грай на зляка струм кордо українюця. Кожне ї себе кіежності. до анекс ії справжніст не можн нам потря прове чомусіння путіни в аченні, лася. итись показ будинок усіляк якли на ії Крим серйо і гумо РеВо люц вулиц наголосити присв я? Адже Такожятили Васильківсь . ь. а допускати. н. А цього чоРний Питаю поспіл Ми весь ник енітим і уть впливна ь, щоб потім зне : лася пізно (я народ і Вели кій досяг вести моїх колег алоУТ-1 олена Галуш Під час молим шиван Ру імене ії (ве : воїна людей 91%.три дні у цей на рівень є викій, 119/12 ипроф.есіона часка, укРа щоб справ ввечері 24 буложиття Соціологи лико конце м АТО. виСпілк Протелів яку рту їнськ намагався кожен із Украї їх на сцену голов мила «Вечі ося, багато ка: одягаю бРит 1», – повід уванн і датою мого вони дилос пролу і тРак серпня, робот ного палац Під час Євром – не анія) нових або релігій я державною нанало Тетян лися я шевче вкласти ни. Коли рку»Фонду Україн держа Тамар розча ініціативи» «Демо у .всю тоРи о— Волон – одна «І буде пісен у своїй керівник а Цимб багато цям ровувавні у а Страт нкове: мовоюїввод ніь свята. душу в мені маРи дивлюся тери розпо країні часто назакид син, іізбуде ай- талієм ознак підтри навіть помил народження ал, подр фонд» Світл цюОднак імені Ілька ієнко, дуже щири КПкрати щоб усе на,леви дану явідал , а навпа тему. так хочет суспіл «Ки-чні дух ти.уВідом на них, фоно ставл Олекс мати, і будут ають,зараз міцнів булаи,його Ми заспів мки незал люде ності. киандр було цька в, Іван м. Як можн ана КозлоКучер з Ві– їхній ься зроби що це аьстві За даним . І важки склала али брита на землі… що Смирн Са- пора ужжя Білонучасн 25-е), вони ково записали іва є дня більше. пісню Вовк. еж- почутять зростання нація,гості ь нська сяписьм ти ще що люди ожків й Але рік а було йти ситуац Левиц КМІС, у 1991– Олекс винят до дітей яка дуже ». Й и патріовська ицею, роках близьк . ова з відвід нених ія, хтось саме ька ну, чому, думає андра вважа ком. переб 2015 «Надрично тут не енниц тични і з ує в людей Ні, ніде у світі немає щось катего з вечірн любит мо: ють, у шпит прогулятися батьком устигли Украї 1994 соціалтів у залежність я україн чому кожні х безського о 44% опиту ь плака тих часів якщо Квінта одягат ьою казко ував у відпу того ною», магає «Коро любові, , як у нас, хтось залиш «Гром алі, удопо вони це кували имуть від велик Русла ткай спрос Петро захво ми змуше ьно-політич менеадяни тепла?! ти-туж історія поход вишив ся українсто роківваних спіли- ю А під н Її тільки в Україні. таких товує. стці, «Мел їм.ився Мага рів,все прапо ра була тривомістом. Атмосфеих вають анку тракто Пригадую, і цюбільш ні кров’ю часрфести диху частіш Ми на ською мовою 2005 першийдикто ження них потря одном якнай мені.належ роль доруч Українвалю були Для Марин рів напис – російс е або У 2002 році року одія е відчу по-укр -у помене Я настіл вибор нас часто опублрами, жною, але свою Незал и. а не ли: пов’яж та али сінь. двох ькою. У ність він єсерде или стрімк аїнськи» слова ювати , а 56% пишає ікован несеною. ьки уть своїх а на мовля крити пісні то симво до й підо же 2014 прапо розхв відпов та бійці запит ий це автор ежніс став своєї що подум прогр вийшо чатку музик чотир робит роман ами «Я в, Білоно куваць» Батьки підтри році до анексі ломдеякі илюва рець, бестсе ідальн ання: «Чи недесятк співа країни теся ви, що ма борот в уам. улером поь їх патріо хочу до , надба алося лася, Велик Але жки лиьби Ми не відсту ть? ість:за і на сцену війни Незалежніс на україн в нас До мене ами мов. ї Украї Я гадаю обрит Вітал ценеї, тичніш який сьогод сценіського «Укра ». Наш буде ній день народ вок, ні аніїне було особл ій ,илася «України» запрошують ими. для себе мій остан що патріо пимо від ть, хоча мій мували їна». палацу ків. Народ в дитинстві У тому заспі ни?», – лишеви – громадянин важкі онук допла у заУнову иво у Незалежнос на телеб вав перек числіне може, у часи,аченн т,ладен вашій родом із Левиц тизм цієї аматорів. «Яька ніхто душі. їни». І, гадаю тебе, демок тато Згодо часто зверта думав й сумки і – ненав – фрон україн 18% відпо творч підби країну це Якщо цих навіт ті. війна м Сирії. ратич о 1946 стан і. Це Бекеш про таке. опитаних Ми – незла майиджу тові відалькіна. ською А аматорів ла ж ості , яка »ала нує в йпатріопереїхлюдин підроку в табор лися «одно Степа моти яка трива – мовою ність! у прямі Ми їївиход ь шанс? Ми налаш з ародин – Сього роблю так, , це відклалось на Галяб ви? мні! тиме ще форм Олекс Універ Це усі дивит го. Одяга тована літка незал і дляефіри тично, ою бать-или ується не прост це єдиний андраКіла ситеті у мене на ися. Та доарди біженйців довнація ь як Фото будут любит Англії, де ю вишив просто на ж дні хочу. Злотн робил таланти, ежної Украо Олексія звича вьАнглії свою Фінан у Німеч жаву,уто лічува є вільною ика. .Не и цечині. Іванова анку як вияв Халам прожи в мене немаєзрозум стану душі, йною іла, очах» дерз допомогою відкривали сово незал підсвідомому рівні: тиму з надне важли Працю що.виход галузі ває любов переВаші «Вечі від й нині.’ю є доцен науко а не тільки зів-спонсор во, ежною стала у , опану даніс ,вих добрих друя завжди вонаівчи ні. всього у вишив скажу Навча рація. Я зміни громадської думки та самов рківці» томтю. вання й якогось дослід лася ідлишен в універ анці з нагоди десятк книжок. Меніситеті у 18 років, жень свята. оголосила вала хвилюь: ЗМІдарув … Ось, напри щораШефф переможців ів ми нагороджув зу хотіл та комун людей мене ла форму носа важливу всій атиікацій клад, пласти також ілд ося али добро путівками й кажу про новину. Споді країні цю Ганна Редьк . Автор діточ чинок, батькам. чна опеПідготувала бистих комплосуджували. Але на відпо какам, це відвер завданням кілько зокре ваюся, що їхнім а І так х головне, то. Світлана Ольга Семер ексів, які упоралася. якось, пам’я ма й за кордо із хай яке століт має бути завжд що я звільн Хоча чимало МажУріна до мене часу на хвилю н. А ак Добре, таю, не тоді підійш мала протягом и, зі спонс илася від тя надво зникне складалося багатьох рі. Бо, якщо ов кумир та сказав Згодом вітали вання було обмалщо орами, ця років. Навіть осо, що мого дитин думаємо: сьогодні робити? ь. справжня дитяча наївність, в собі, і ніщо я прекрасна, я з боку деяки колеги, друзі. Пішли в опівдні що ж щирість, би не повіриства Леонардо ДіКапякби Хоча літичної магазин на тутській За розпорядже х співробітн утратиться ця гроші купил ховність, працювала не могло мені допом і ла. чувал та ріо за відкриють інстиБула не впевн фінансової свої суть самих и всім 12 ду- фести а й заздр иків відОлена над собою Кличко. адресні випла нням міського ний квітк огти.МакО задля чого ощі. телеп ситуації, учасникам еною Я зробила –Я вець надто голови Віталі овий годиноновлевони й існую ередач, була валю по телев ти на суму валася з якогось радикальни , ходила до психо спілку зазнаПроте але, споді розумію, що виділвелик–ого понад 364 загалом чив Вітал я Кличка ізору. Щоб друзя ник. а Я також в людей лога… Не Я ніколи й крок – До ть. ваюся, вони що самеені до тисячі киян. від 100 до 350 ій нами значення герб на маску вела прогр згадка. Ми не пласти допомогло. ми, тому, 24-ї «ен навантажен грн отрим не ко «київ Дня незалежно хоч трохия прочисуми ний калей чнурічни вклад дуже малі, ами «Музи ей» аємо з Віталієм тала цю бачен вальн сітці, У місцевому Хоча багато поїду з Києва, хотіло опера не ціцію… Тоді я 5 мперед з-накошти ають сті незалежнос зеленбуд» надавала, ня для соціа полегшать доскоп», новин д вісли ються нові бюджеті млн грн.він буде заввишки.о 40 ій лиці звикл бРат,ине облаштуват До Дня у придб канал», «корона» «Молодіжнич- акцій ті готуобіцяє . фінансовеу, льно незах на це націо вийду заміж моїх знайомих емігруся б розви петР ання їхнім Незалежнов мене ватиснальн купує «Мод на голов о та завод и у столи не з’яви я в цьому ищен ЩеЗадва і рекор Інститутсь и бачити на вулиц сім’ям загиб солоуємо. за інозем зелених другом их киян» і щастя». Гадаю а, мода», «Зичи й шкод сті лася. ці 12 ди. духи мо павл о місті. досяг ів… слова ця. Але заразвали. Раніше я думал кій, сього зон. . і урочи чоловіки можут ми ненн лих учасн по 350 грн буде мо світло Харкі , саме вони мера,я нині, (польща) Ми – артисти, І не Солодухи – Лукашом Койрисом. засяє новим Якнерозпо Небесної в. Там дні опівд обмеж план ує ли нас із сте а, що, може, виплачено иків АТО хочувіла відкриття ь бути таким го, й оце країна надихнуетнічні україн створ увати Сотні. По — Віталі – лише представни сервісі YouTu Який та рідни ятьи велич коли ромаш пільг и душев ги рекор держава світле післяносії пращурів було оздобленняи барвами. Задля ні вулиці Герої буде по 150 грн несквер іЯкими 250 серед ці, чиїх має лиши ку з побаж які ми назва єм на перші дуети для насел тількиунезал ця Книезну грн отримвигля Традиційни дів Украї україн можут ські м той д мав змуш загоїтвьДніпр куме на ежною ними. героїв його вивезено ь бути нас опера тися. пісню «Брат be презентувал на соціа було викор ань. льном ни Лана селенці жена рани, а. ли «пісн ваюся ають діти, воно у Києві Споді братнзалиш Діти-пере- ення, влада Києва ена інваліди. – кияни-інва нт? й квітк доблизь До речі, під час впевнавді и , щоВєтро Глядачам динник, писат і стосунки Я наспр «Сьог наравжн истано нашава, ена, що Там ції «Вісла» до програмоюякі отримала впрод – по-сп залеж у Михаьому! имуть одні Разова випла —ліди який кияни овий го- колеу ко 7 тисяч квітів співпраці за брата» – резуль иться з білий Це був вони сподоя на двох». Хіба зо- пенсі двох йлівс– дитинства сироти, та споді Ольшт ми працю про свої захисті жителів. економічно ність сплет показ в серця уже народ – цесоціал народ ькій овж еконо телеб гурту тат уть ують вання щастя та але й гості стоможут остан ів, балис площ с, альтернант , серед яких аркуш мрії ємо онера х ьнонайбі та Йогонепра людей. які аченн від го на й илися їхні ина. , що дітинад відно на окрем ніх років… практи ь бути і цях-п міки, розви я, когось Kozak System «Еней» із гуртам розви з тексто льшу 2015 мегап змогли перед ці учасни кращі тку о. іншог ефіру им столи ткомих ера, агера батьки, бегонія. становитимм, пенсія якихпісля цююч м. ить тільки вленням дляелюст численні я почали надхо на за Для вальн Києва на залежсітку. це?опуля папір и Роботу розпо маску інвестки міста і Maleo Regga Каже рного не перев забра А о 14:00 тум, ремонрік передбачено чним нашої таиції леку і ати своїм в редак Rockers як дити иман у квітки підтрках таня листи, і мо з польс е 100 кріпи самої чали мене Нерок-гурту областях від Віталького тор капіта ищує 1900 більш насел , відбудетьс Болеку» тимуть дознаходимо можл ми зрозу пільг що це цікаво символ соліда e . І щоб Серед інших грн. ви, т ієм: роби різни е, і тобі «Еней», створе країни, а людин на проїз любов до «Льотрохид,відвол ення а нех подій українським міли, ивості столиці. грн, я подар на 41 об’єкті зелен льний їнськи буде не лише 2002 року завер категорій у столиці. і прода здоро ного іктися концерти альни на Сході суспільствомрності з ства, зокре ого госнам. Сольн в’ям,в Ольшт повер татись і назва х традицій і мови. украж соціа малозабезп х ліків, уза від льногЦе і збереження Києва, котрим Параметри шать саме найбі реться на – місті ма й у 15 ині брата і пісня Петром і і творч , яке ботакож буде низьк Навіть плетива істю, приго гурту апелю ечених жител Майдані помога: о хліба та четься зробице добре, але так льший людей скверах. і цікави ми ми имитують ми. Павло визначатим гігантського буріто цінам Незалежнос – Ми У кияни надан є м прям грудні соцідо героя хоСолод задов ів ти и. головн – мекси , які постр а матер ий щось більш Захист і 2014 Також у Києві ухами ми робим олені уть на місці. страву, що має обов’язок Гідності, ті. служитися кансьвлади іальн тим,тащо ського «Енеїди» Івана Котляр ого підтр аждал е, прику пісню «Біля року гурт заспів о. сплетуть державі, коржа з різно вигляд пшеничног незалежно имка інваліди учасники АТО, жертв и під час Револа до. У січні ав евдо душі народ найбільший прихилитис 2014 року тив україн тополі», яку присв I групи та від поюції и політичних я у. потім часту ю начинкою, котро о на Так яським деякі інші. на «Карт і виникла військовика котрі загину ватимуть ку кияни ю ідея Гроші буде репресій, м, на». усіх охочи Розмову ли за Україн переказано вела х. Світлана у. Реклама КОВАЛЬОВА

ЛИШЕ 14 грн на місяць

6

Що за у нашивхжди серцях

vechirniyki ev.com.ua

Газета Київс Заснована ької міської Ради 3 січня 1906 року » 10–

Співробітники «Патруля Самооборона» не є офіційними представниками правоохоронних органів. Їхня місія – допомогти жителям столиці з’ясувати різні проблемні питання, з котрими люди не можуть звернутися до міліції. Серед патрульних: екс-майор міліції, спортсмен, колишня модель, програміст та автомобіліст. «Патруль Самооборона» виходить у будні о 14.35.

«Україна» запрошує глядачів у свідки

програма

сПецПроек т архіви кріз«вечірки»: ь стоЛітт я

» 8, 17

Купити газету «Вечірній Київ» можна у мережах «Союздруку», «Київоблпресі» (Київська обл., Житомир, Житомирська обл.), поштових відділеннях Києва та області.

серіалі він залишається однаковим до самої розв’язки. І, звісно, треба більше інтригувати глядача, щоб він не здогадався, що буде далі. Наразі готові п’ять серій «Парадокса» із запланованих 13-ти, тож зйомки тривають. Основною локацією став високогірний район Казбегі, де знімали навіть на висоті 2,5 тис. метрів, також зйомки відбувались у Мцхеті поблизу Тбілісі. Якщо серіал матиме успіх, то у третьому сезоні частина подій може бути в Україні, не виключає режисер.

На ICTV киянам допомагатиме «Патруль Самооборона»

Коли щодня триває боротьба за життя

Передплата на 2015–2016 роки з доставкою газети у поштову скриньку 1 місяць 14 грн 3 місяці 42 грн півроку 84 грн рік 168 грн

9

» 5–21

Три здн нагоди і для

Світла першо на Білоножко водограї Аквт проюгочитала Незалеж лошення ності

Наше ко ріння. П

Зі святом

ишаємося

Суперпопу про своє лярні у своїх кра українськ їна е походж х письменники ення й артист и не

, рідна У країно!

Ми неодмі упевнені нно вистоїмо в бор бій Сказали за ці 12-го баталь отьбі за Незалежн йону тер ість і ста ито Слава Укр всіх: і за тих, хто немо сил ьнішими, на фронті ріальної оборон аїні! и , і за тих, хто на мир«Київ». ній передо вій.

Новий відлік часу

Є гроші

До Дня Нез соціально алежності Україн допомогу незахищеним кия и столична влада нам разову над матеріаль асть Дня ну

Рекорди Незалежндо ості

…

забувають

нагадуват

и

17

Вечірній Київ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173)

Спальні райони не давали скучати дільницям

Місцеві вибори у старому Києві Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини

Проведення виборів до місцевих органів влади у неділю, 25 жовтня, викликає спомин про подібні заходи сто і більше років тому. Нашим землякам не раз доводилося тоді навідуватися до виборчих урн, щоб обрати черговий склад Міської думи.

Електорат – один зі ста

Фото Павла Пащенко

Лeся КEСАРЧУК Кияни, котрі проживають на вулицях Чорнобильській та Командарма Уборевича, голосували на дільниці, розташованій у загальноосвітній школі №288. Сюди, cпираючись на палицю, аби здійснити волевиявлення, прийшла навіть 91-літня бабуся. І її не злякала необхідність підніматися сходами на другий поверх! «Очікую від цих виборів миру, добра та справедливості, а також

розвитку Києва, поліпшення нашого життя. Постійно беру участь у виборах і сама агітую

Загалом у столиці проголосували 891 тисяча 750 киян, з них 115,6 тис. осіб у Дарницькому районі. Другим за кількістю сумлінних виборців став Деснянський район (114,9 тис. осіб). Найменше проголосувало киян у Печерському районі – всього 39,5 тис. осіб.

знайомих прийти та проголосувати», – каже киянка Санілья Шакірівна. Погоджується з цими словами і пенсіонер Олексій Сергійович. Чоловік двічі пропускав вибори, тому що не довіряв підрахунку голосів. «Сподіваюся, будуть зміни. Попередні роки я не голосував. Писав до ЦВК, щоб знищили мій бюлетень. А цього разу прийшов голосувати, бо впевнений – усе відбувається чесно і прозоро», – зазначив він.

Багатьом ще пам’ятні часи більшовицької показної одностайності на виборах. Тепер можна з переконливістю сказати, що вони відійшли у минуле. Проте й у дореволюційні часи існувала реальна конкуренція між кандидатами. Лише виборча гарячка проходила інакше, не одразу охоплюючи міський організм, а проявляючись послідовно в різних його частинах. Такою вже була процедура виборів до Київської міської думи, що відбувалися наприкінці XIX та на початку ХХ століття раз на чотири роки. Треба лише мати на увазі, що правом обирати й бути обраним користувався в ті часи заледве один відсоток місцевих обивателів. З огляду на це, весь тогочасний київський електорат не склав би сьогодні й одного округу для виборів до міськради. Тому не було сенсу створювати численні

момент ніхто ще не знав імен кандидатів у гласні (депутати). Вони визначалися лише після того, як кожен виборець подавав у запечатаному конверті записку зі своїм переліком кандидатів згідно з кількісною квотою для даної дільниці. Всі ці пропозиції розглядалися разом, і той, хто був згаданий у п’яти й більше записках, автоматично потрапляв до кандидатського списку – якщо не оголошував тут-таки на місці про свою відмову. Потім починалося голосування: виставлялися урни з дерев’яними кулями білого й чорного кольорів, і кожен із претендентів набирав певну кількість «позитивних» або «негативних» куль. Звідси, до речі, походить слово «балотування»: адже ballotta – італійською «куля». Переможці визначалися за найвищим рейтингом, причому кількість голосів «за» для обрання обов’язково мала перевищити кількість «проти». Зараз можна лише уявити, як вручну велися всі ці громіздкі підрахунки. Поки вони тривали, виборці кілька годин чекали в думі, де, за словами тодішнього газетного хронікера, «виднілися лише море голів та густі хмари тютюнового диму». Тут треба було ретельно розрахувати свої фізіологічні спроможності. Адже після того, як кількість виборців було занесено до протоколу й по-

Були і спроби підкупу Фото Григорія Кубланова

Марія КАТАЄВА За словами керівника апарату КМДА Володимира Бондаренка, у день виборів було зафіксовано близько 350 порушень, серед них майже 150 фактів розміщення агітаційної продукції. Особливо відзначився «Рух за реформи», який у день тиші та день виборів розташовував банери на балконах та намагався розклеювати політичні агітки.

– Порушникам виписали адміністративні протоколи, штраф – 50 неоподатковуваних мінімумів, – розповів Володимир Бондаренко. – Платити будуть кияни, які це розміщували. Трапився й кумедний випадок: чоловік зателефонував до міліції, бо комунальники зняли в нього банер з рекламою, і повідомив про крадіжку. Також було зафіксовано спроби підкупу, винесення бюлетенів із виборчих дільниць та фотографування в кабінках. Правоохоронці відкрили низку кримінальних проваджень.

виборчі комісії. Працювала одна – центральна. Вона засідала у будівлі Міської думи на Хрещатику (на місці нинішнього Майдану; не збереглася) і приділяла по одному дню для виборів по кожній із восьми поліцейських дільниць (районів) Києва. Що ж до персони мера, то прямих виборів міського голови не було передбачено. Його обирала вже Міська дума нового скликання на своєму першому засіданні. Зрозуміло, що за порівняно незначної кількості учасників виборчого процесу не було потреби у друкуванні численних плакатів або листівок. Агітація зосереджувалася переважно на шпальтах преси.

Голосували кулями

Сама процедура виборів проходила наступним чином. Задовго до початку голосування в залі думи починали збиратися виборці чергової дільниці. В цей

чиналося голосування, виходити вже не дозволяли, навіть якщо сильно закортить... Зате того ж вечора присутнім повідомляли імена переможців. Зауважимо, що перший тур виборів міг не заповнити квоту для відповідної дільниці. У такому випадку через кілька днів по ній проводилися довибори за тією ж процедурою. Третій тур законом не передбачався. Новий склад Міської думи вважався в цілому обраним, якщо після другого туру визначилися бодай дві третини її загального складу (що налічував для Києва в різні роки від 72 до 80 місць). Тут існував цікавий нюанс: коли в думі залишалися вільні вакансії, «Міське положення» передбачало можливість надання їх гласним попереднього складу, які не потрапили до нового. Хто ж саме виявлявся таким щасливчиком? Це вже вирішувала губернська адміністрація.

18

війна і ми

Вечірній КИЇВ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173)

Гуманітарне розмінування

Фото Романа Федька

Вітчизняні капелани започаткували проект з інформування населення про мінну небезпеку в зоні АТО Роман ФЕДЬКО

Асоціація професійних капеланів України та ще близько десятка неприбуткових організацій за підтримки Danish Demine Group розпочали втілення проекту з інформування про мінну небезпеку для цивільного населення, яке проживає або перебуває в контрольованих українським урядом районах Донецької та Луганської областей. Днями у столиці відбулася презентація проекту. Про це повідомив голова ГО «Капеланське служіння війську» Ігор Плохой.

– Активні мілітарні протистояння на Донбасі добігають кінця, але наслідки війни відчу-

ватимуться ще довго. Особливу небезпеку становлять залишені міни, розтяжки й невикористані вибухові речовини на вже мирних територіях, – розповів він. – Щодня на Донбасі зазнають поранень та каліцтв, а часом і смертельних наслідків, близько 20 осіб, значна частина з яких – діти. Наш проект спрямований на так зване гуманітарне розмінування, або, простіше кажучи, інформування та попередження мирного населення з груп ризику. Представник міжконфесійного батальйону військових капеланів Олексій Поляков додав, що головний меседж, який потрібно донести до місцевих жителів, – це правило двох «Ні».

– Нічого не брати, якщо нічого не залишав, нікуди не ходити,

коротко

Центр швидкого реагування Нині на обліку в Печерському районі перебувають 79 демобілізованих бійців із зони АТО. Майже всі вони потребують допомоги для лікування, реабілітації та соціальної адаптації. Тому з метою розв’язання проблем військовослужбовців у районі буде створено Центр допомоги учасникам АТО. До його діяльності залучатимуть і представників громадськості. Телефон для довідок: (044) 254-21-83.

Телефонуйте, солдати! З метою інформування демобілізованих бійців АТО, яких наразі у Святошинському районі 379 осіб, а також для оперативного вирішення проблемних питань у районі щоденно діють громадська приймальня та телефон «гарячої лінії» 405-92-60.

Від Самооборони Майдану Днями голова ГО «36 сотня Самооборони Майдану» Віктор Дигас передав тактичне спорядження «розгрузку» (розвантажувально-плечову систему) та наколінники Людмилі Крижанівській – дружині учасника АТО, який захищає Батьківщину разом із молодшим братом Людмили. За ініціативи Солом’янської РДА та завдяки активній участі громадськості нашим солдатам неодноразово надавалась гуманітарна допомога.

Ініціатива редакції

Збираємо книжки для воїнів Шановні читачі! Редакція газети «Вечірній Київ» комплектує «Бібліотечку для воїна». Ми просимо вас приносити до редакції книжки, які за допомогою волонтерів передаватимемо бійцям на фронт. Це можуть бути книжки будь-якого видавництва, різних років. Ви також можете принагідно написати побажання воїнам. Виступити з такою ініціативою нас попросили саме солдати, захисники Вітчизни, які стверджують, що у зоні АТО бракує книжок, газет, журналів. Тому «Вечірка» уже розпочала направляти на передову частину накладу чергових номерів. Сподіваємося, що нашу ініціативу – «Бібліотечку для воїна» – підтримають кияни. Тож потурбуймося разом про те, щоб Слово служило також і солдату! Просимо приносити книжки за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 51б, кімн. 8, з 10.00 до 16.00. Телефон для довідок: 235-23-34. Ваші «Вечірківці»

Гуртом справимося з мінами. Для дітей розробили спеціальні книжечки-розмальовки та різноманітні брошури ігрового характеру

якщо не знаєш куди, – пояснив пан Поляков. – Ми чудово розуміємо, що є певна специфіка проведення нашої роботи з дітьми, особливо молодшого віку. Тому ми розробили спеціальні книжечки-розмальовки та різноманітні брошури ігрового характеру, щоб було легше, в ігровій формі, розповісти малечі про небезпеку поводження з вибухонебезпечними речовинами.

Чотири групи фахівців, сформовані з волонтерів, капеланів та їхніх помічників, проїдуть прифронтовими містами Луганщини та Донеччини і проведуть заняття-тренінги для дітей, підлітків і дорослих. Завершити реалізацію проекту планують за два місяці. Священик-капелан, віце-президент ГО «Українське капелан-

ство» Павло Царевський повідомив «Вечірці», що спеціалізовані тренінги відбуватимуться у школах, технікумах, профтехучилищах, а також на підприємствах різних форм власності. Він додав, що фінансування проекту здійснюється власним коштом учасників та завдяки добровільній допомозі небайдужих громадян.

У соціальної служби є своя передова Фото Григорія Кубланова

Руслана НІКОЛАЄНКО

Три хвилі мобілізації забрали до зони АТО шість тисяч киян, підрахували у Київському міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Час від часу воїни повертаються додому і перед ними постають нові виклики. Один із них – психологічні травми. Алe воїнам допомагають… У столиці консультаційну допомогу отримали майже три тисячі колишніх солдатів, у тому числі з інших міст України, які тимчасово перебували у столиці. «Американці пишуть про те, що бійці, які повернулися з гарячих точок і не звернулися до фахівців по допомогу, з часом змушені були виїхати до спеціальних поселень. Наведений варіант життя для нас – попередження. Дуже важливо налагодити діалог із нашими воїнами, аби спеціаліст зміг «вловити» тривожні нотки. Необхідно паралельно працювати з їхніми рідними, друзями – це допоможе швидше подолати психологічні проблеми», – розповідає методист центру Ганна Шабатіна. У міському центрі соціальних служб стривожені випадками зараження бійців дeякими інфекційними хворобами під час надання першої медичної допомоги. Лише спеціальні аналізи виявляють цe. Заступник директора центру Людмила Черкашина пригадує, як, завдячуючи дружині військового, вдалося його протестувати і направити на безкоштовне лікування. Інший хлопець приховав свій діагноз і служив у зоні АТО, нині його стан погіршився.

Після тяжких боїв і така реабілітація не завадить

«Для зони конфлікту типові безконтрольні статеві стосунки. Чоловіки потребують якогось розвантаження, релаксу. Про хвороби, що передаються статевим шляхом, бійці говорять з іронією. Згодом від такої легковажності потерпає родина», – кажe Людмила Черкашина. «Ще у 2012 році в столиці працювали 564 соцпрацівники. Вони знаходили проблемні сім’ї, залишали свої координати і супроводжували їх за принципом дільничних, по-європейськи. У 2014-му держава припинила виплачувати їм зарплату, а в місцевих бюджетах такі витрати не передбачено, тому кількість соцпрацівників скоротили до ста. З них половина працює з сім’ями, котрі перебувають у складних життєвих обставинах, і ще половина – з учасниками

АТО», – навела статистику Ганна Шабатіна. Щоб стати професіоналом у цій галузі, недостатньо отримати лише спеціальну освіту (соціальна педагогіка, психологія). Молодий фахівець обов’язково проходить 40-годинний тренінг із практичних навичок. Навчається вітатися, налагоджувати перший контакт, відвідувати проблемну родину, спілкуватися, визначати, коли краще зателефонувати матері, в якої син загинув у АТО, що саме сказати, а яких тем слід уникати тощо. Упродовж року кожен соцпрацівник підвищує свою кваліфікацію й отримує від держави зарплату – від 2 до 3 тисяч гривень. У центрі здебільшого працюють жінки, чоловіків не влаштовує скромна зарплата, та й не всім вистачає терпіння і витримки.

вітальня

Вечірній КИЇВ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173)

Борис Тодуров:

19 Фото Павла Пащенка

«Немає людини, яку я відмовився б оперувати» Знаний кардіохірург в інтерв’ю «Вечірці» розповів про свою юність та безсонні ночі, про те, що змушує його плакати, а також про те, як йому вдалося помирити запеклих ворогів «ЇЖДЖУ НА АФОН СПІЛКУВАТИСЯ З ЧЕНЦЯМИ»

– Борисе Михайловичу, ви певний час навчались у Німеччині у відомого професора Райнера Керфера. Він бачив Київський центр серця, який ви відкрили 2007-го, і що він вам сказав?

– Він приїздив до Києва, був у нашому центрі, і йому дуже сподобалося. Проте вважаю, що ми ще років із двадцять не зможемо наздогнати німців. Та й у мене взагалі немає мети когось перемогти, тим паче вчителя. Просто хочеться зробити клініку європейського рівня, щоб лікарям не було соромно за свою професію. Це питання престижу нашої країни та медицини.

– Хіба лише престижу?

– Авжеж, ні. Головне – те, щоб діти з уродженими вадами серця всі залишалися живими. Щоб українці не вмирали у 40-50 років від інфарктів. Знаєте, який нині рівень смертності від серцево-судинних захворювань? 67 відсотків. Щороку ми втрачаємо з цієї причини приблизно 400 тисяч наших співгромадян. Упродовж останніх кількох років в Україні спостерігається економічний спад. І це, безумовно, впливає на медицину. Апаратура, матеріали… Усі наші операції високотехнологічні. Деякі з них коштують 100-200 тисяч гривень лише за витратними матеріалами. Але, на жаль, у структурі бюджету на медицину загалом виділяється до 3%. Для порівняння: у цивілізованих країнах ця цифра сягає 9-15%, на Кубі взагалі до 25. А в нас цих грошей вистачає лише на зарплату медпрацівників (про неї зараз не вестимемо мови), оплату лікарнями комунальних послуг та придбання деяких медикаментів. Уже кілька років поспіль не закуповується обладнання, немає коштів на його обслуговування. І так не лише в нашому центрі, а в усій Україні.

– Ви оперуєте вже 27 років, але коли помирає дитина, досі не можете стримати сліз.

– Так. Я виконую понад 700 операцій щороку. Щодня – від трьох до шести. Для того, щоб хоч трохи зрозуміти, наскільки важкою є ця праця, просто постійте в кімнаті, нічого не роблячи, шість годин упродовж дня… І так місяць за місяцем. Плюс відповідальність за кожне життя.

– Свою найпершу операцію ви зробили у 22 роки. Кого рятували?

– Оперував трирічну дитину з уродженою вадою серця. Дуже хвилювався, але мене контролював досвідчений хірург. Усе закінчилося добре.

– А приходять до вас пацієнти, яких ви врятували на світанку своєї кар’єри?

– Так, багато хто приходить просто побачитися зі мною. Ті, хто тоді був маленьким, а зараз став дорослим. Приводять також своїх дітей з такими самими вадами серця, адже вони часто спадкуються. А нещодавно я вдруге прооперував дівчину, якій робив операцію 20 років тому…

– Існує так зване професійне вигоряння (коли людина настільки втомлена від роботи, що їй уже байдуже до чужого болю, вона працює на автоматі й, зрештою, змушена залишити професію). Що ви робите, аби з вами такого не сталося?

– Порятунок від цього синдрому – фітнес, фізична праця, емоційна розрядка, риболовля, спілкування з онуками. Я вельми полюбляю ловити рибу в якомусь із озер під Києвом разом зі своїми онуками –

– Ви казали, що на фронті знайшли чимало друзів, що в дорослому віці трапляється нечасто…

– Тому що війна очищує стосунки. Там немає сірих тонів. Чорне чи біле: свій або чужий. Якщо ти допомагаєш бійцям, вивозиш поранених та оперуєш їх, то автоматично стаєш близьким другом. Ми забрали з фронту близько сорока таких пацієнтів, привезли до нас. Я сам їздив по них за кермом.

– Ви рятували людей з обох боків?

– Бійців рятували тільки наших, бо в ту зону не мали доступу. А щодо дітей, то приймаємо їх з Луганська, Донецька, а також із Криму. І, взагалі, для мене немає такої людини, яку я відмовився б оперувати. Ми зобов’язані рятувати всіх.

– А було таке, що ви допомогли помиритися запеклим ворогам?

– Запам’ятався випадок з нашої гуманітарної акції в Косово 2005 року. Там була війна: албанці із сербами вбивали один одного. З Косова ми взяли кількох дітей,

пряма мова Я виконую понад 700 операцій щороку. Щодня – від трьох до шести. Для того, щоб хоч трохи зрозуміти, наскільки важкою є ця праця, просто постійте в кімнаті, нічого не роблячи, шість годин упродовж дня… І так місяць за місяцем.

5-річним Борею та півторарічною Танею. І, звісно, дуже допомагає віра. Я православний. Періодично їжджу на Афон, спілкуюся з ченцями.

«РОЗЧАРУВАВСЯ В КОЛИШНЬОМУ ДРУГОВІ ДМИТРІ КИСЕЛЬОВІ»

– Онука назвали на вашу честь?

– І це розчулило мене до сліз. З роками я стаю сентиментальним. Будь-яке людське нещастя бере за серце. А коли ми їздили на Схід як волонтери, бачив, як люди в одну мить втрачали геть усе, своїх близьких. Як від цього не плакати?

албанських і сербських, з вадами серця. Оперували їх у Києві, навмисно поклали в одну палату. Тож їхні батьки, які у звичайному житті ненавиділи один одного, опинилися поруч. Через тиждень, коли все закінчилося, ці люди завдяки спільному болю стали близькими друзями. У Белграді після приземлення літака вони прощалися, цілувалися. Їх сфотографували журналісти, а потім вийшла стаття: «Українські кардіолікарі зробили те, що не змогли політики та військові».

– Коли російський телеведучий Дмитро Кисельов жив у Києві, ви близько товаришува-

Борис Тодуров (у центрі): «З роками я стаю сентиментальним...»

ли. Проводили разом вільний час, добре знали його родину. А коли почалася війна й ви почули, як він оббріхує Україну, одразу припинили стосунки. Боляче було розчаровуватись у другові?

– Емоції більше стосувалися подій на Сході, а він був лише одним з тих, хто опинився по той бік барикад. Тому розчарування було не тільки в ньому, а й в інших людях, які спровокували ситуацію. Я сказав йому все телефоном. Після того ми більше не спілкувалися.

– Він не намагався помиритися?

– Ні… Думаю, що він досить професійний. Не як журналіст, а як співробітник КДБ чи спецслужб – виконує свою роботу старанно. Тому чекати від нього чогось іншого, мабуть, не варто. Доки були мирні часи, ніхто навіть гадки не мав, що десь глибоко в людини такі мотивації. А коли все це вийшло на поверхню, не лише я, а й уся наша спільна компанія повністю відмовилися від спілкування з ним.

«ЗАЙВИХ 50 КАРБОВАНЦІВ ІНКОЛИ ДАВАЛИ ЗМОГУ ОДЯГАТИСЯ»

– Борисе Михайловичу, один із психологів сказав, що дитинство – найщасливіший період у житті. Ви з цим згодні?

– Безсумнівно, так і є. Дитинство в мене було світлим та безтурботним (ми з батьками тривалий час жили в Сибіру). Клопотів, відповідальності мало. Усі проблеми – на дорослих. Жив собі та радів… Але зрозумів це вже згодом.

– Ви залишилися без батька, коли вам було лише 16. Чи був хтось, хто хоч частково його замінив?

– Так, на той час батька повністю замінив мій старший брат Іван (він теж хірург, різниця у віці між нами – 5 років).

– А як ваша мати, яка була лікарем станції швидкої допомоги, самотужки ростила двох синів?

– Ми рано почали їй допомагати. Уже з третього курсу медінституту працювали в лікарні медбратами. Упродовж усього періоду навчання я працював на ставку ночами. На той час зайві 50 карбованців на місяць давали змогу не лише повноцінно харчуватися, а й інколи одягатися. Хоча, пам’ятаю, мені було важко: безсонні ночі плюс навантаження в інституті…

– Ваші власні діти – син і донька – також лікарі. Як ви виховували їх, були демократичним батьком?

– Коли діти дорослішали, вони цілковито були в руках моєї дружини Олени. А я працював і лише вихідними інколи приділяв їм увагу. Тому вважаю себе не дуже гарним батьком. (Посміхається). Зараз намагаюся компенсувати це завдяки онукам. Катерина СКРИПНІКОВА

досьє «ВК» Лікар-кардіохірург Борис Тодуров народився 2 січня 1965 року в Києві в родині будівельника та лікарки. Закінчив столичний медичний університет ім. О.Богомольця. У професійних колах Тодурова порівнюють із самим Миколою Амосовим. Він виконав понад 5 тисяч операцій, здійснив першу в Україні трансплантацію серця від донора (2000 року). Борис Михайлович – доктор медичних наук, професор, директор Київського міського центру серця, який має низку престижних сертифікатів. До його клініки приїжджають оперуватися люди з усього світу, а смертність у закладі нижча за один відсоток, що менше, ніж у багатьох клініках Європи.

20

культура

Вечірній Київ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173) Фото з фондів театру імені І. Франка

Пустелі – криниця та пальма, а нам – книжкові виставки Людмила Петрова , Ангеліна Слєпушова

Народна артистка України Галина Яблонська і актриса Анастасія Добриніна у виставі «Самотня леді»

Дива акторської професії Унікальній виставі франківців «Самотня леді» виповнюється п’ять років Марина МАРЧЕНКО

Якщо звичайний театр починається з вішалки, то дійство на Малій сцені імені Сергія Данченка в театрі Франка починається з живої музики. І це дивовижно, адже всі, хто прийшов до цього затишного храму мистецтва подивитися виставу «Самотня леді», ще у фойє налаштовуються побачити дива. І вони справді починаються з першої хвилини вистави. Диво перше – це народна артистка України Галина Яблонська, яка у свої 87 років неперевершено грає Олесю Богданівну, самотню актрису поважного віку. Навіть важко сказати, що вона грає роль, вона живе на сцені. Адже її монолог на початку вистави, в якому актриса сповідується перед глядачами і згадує свої театральні ролі, зіграні упродовж життя, такий щирий та переконливий, що більше схожий на правду, ніж на театральне дійство. І це найперша ознака надзвичайної акторської майстерності й, безумовно, таланту. Крім того, у словах актриси немає жодної вигадки, адже Роксолану, Шевченкову Галю, Марусю Богуславку Галина Гілярівна насправді втілювала на сцені театру Франка багато десятиліть поспіль, тому складається враження, що вона розповідає про себе, про своє життя.

Завдяки цій правді й невимушеній атмосфері, яка із самого початку зароджується у невеличкій глядацькій залі, все наступне дійство у виконанні трьох акторів сприймається, як шматочок справжнього життя. Просто на очах у глядачів відбувається ще одне диво – завдяки сердечності й доброті Олесі Богданівни молодий чоловік, який прийшов орендувати кімнату у самотньої жінки і виявився злодієм, стає зовсім іншим. Саме вона, ця витончена пані, яка вчить незнайомого хлопця Саву із Лохвиці (його образ блискуче втілює, а також співає свої авторські пісні під гітару заслужений артист України Олександр Печериця), змогла побачити у ньому людину й особистість, до того ж талановитого співака. Змінюється і племінниця актриси – Віруня, яку у виставі теж чудово зіграла Анастасія Добриніна. Вона зовсім не поділяє альтруїстичних настроїв своєї тітки і дивується її рішенню допомогти «заблудшему» молодикові вийти із складної життєвої ситуації, сплативши його борги, але теж підкорюється її всепоглинаючій людяності. Неважко було помітити, що і глядачі за час вистави наповнилися щирістю та добротою, якими було просякнуто повітря, а тому довго не відпускали акторів – аплодували їм стоячи. І, виходячи із зали, тихо шепотіли один одному: «Треба частіше бувати у театрі...».

Днями на стадіоні НСК «Олімпійський» відбувся XIV Міжнародний книжковий ярмарок «Медвін: книжковий світ». У ньому взяли участь понад 70 видавництв, були організовані зустрічі з письменниками та майстрами з різних куточків країни.

– Як пустелі потрібні криниця і пальма, так і нам потрібні такі виставки, аби мати змогу зустріти інтелігентні обличчя та відпочити душею. Це практично пересувна культурна оаза, – вважає один із кураторів заходу письменник і видавець Віталій Капранов. Сьогодні великої популярності набуває література, присвячена останнім подіям в Україні.

– Люди стали читати більш серйозні книжки, – розповіла Тетяна Лебедєва, авторка твору з провокаційною назвою «Бан-

дерівка». – Написати роман мене спонукала власна життєва історія. Росіянка за походженням, 2013 року я вийшла заміж за українця. Нині триває інформаційна війна, і тому моя книга адресована передовсім росіянам, аби вони дізналися, що насправді відбувалося в Україні. Одначе попри посилення патріотичних настроїв, спостерігається деякий спад інтересу до рідної літератури. На жаль, на полицях книгарень переважають твори зарубіжних авторів. Віталій Капранов стверджує, що українська література більш конкурентоспроможна на світовому ринку, ніж на батьківщині. Аби зажити популярності серед співвітчизників, нашому письменникові спочатку треба завоювати прихильність закордонних читачів. І це стосується не лише літератури. До прикладу, Руслана або «Океан Ельзи» мали підкорити спочатку Євробачення чи московську публіку, перш ніж українці їх визна-

ли. Одначе ставити українського літератора в залежність від успіху за кордоном щонайменше недалекоглядно. Книжковий ярмарок був цікавий не лише для дорослих, але й для малечі. Поспілкувавшись із авторами книжок та представниками видавництв, відвідувачі могли відпочити й узяти участь у майстер-класах з декупажу, флористики та виготовлення листівок у техніці скрапбукінгу та квілінгу. А ще придбати оригінальні роботи, виготовлені руками майстрів.

– Було дуже цікаво, я зробив листівку та подарую її бабусі на день народження, – поділився враженнями семирічний Максимко. Сподіваємося, що дедалі більше українців цікавитимуться такими заходами та неодмінно відвідають наступний книжковий ярмарок, що відбудеться 26–28 листопада в рамках виставки «Медвін: рукоділля. Подарунки до Різдва» у виставковому центрі «Київ­ ЕкспоПлаза».

фотофакт

Тиждень легендарного Митрополита На фасаді Будинку вчителя урочисто відкрили меморіальну дошку-барельєф визначному духовному лідеру, меценату та громадському діячеві, Митрополиту Української греко-католицької церкви Андрею Шептицькому. Після цього відбулося п’яте щорічне вручення відзнаки Блаженного священномученика Омеляна Ковча – греко-католицького священика, послідовника Митрополита Шептицького. Серед цьогорічних лауреатів є й Клавдія Поліщук – 93-річна киянка, яка віддала свої заощадження на лікування поранених бійців. Ці та інші урочисті заходи тривають у межах «Тижня Митрополита Андрея Шептицького», який понад 40 років очолював УГКЦ. Зокрема, у п’ятницю, 30 жовтня, у Київському національному університеті ім. Т.Шевченка відбудеться Міжнародна наукова конференція «Як будувати рідну хату» – погляд з ХХІ століття». Відомі науковці та громадські діячі з України, США та Німеччини обговорять духовну спадщину Митрополита Андрея. У неділю, 1 листопада, об 11.00 у Патріар-

Фото Бориса Корпусенка

шому соборі Воскресіння Христового служитимуть архієрейську літургію на честь Митрополита. А ввечері о 17.00 у Національній

опері України буде урочиста академія, присвячена 150-річчю від дня народження Андрея Шептицького.

Реклама

спорт

Вечірній КиїВ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173)

Твіо чагі на український штиб

Фото Олексія Іванова

Останнім часом серед еліти тхеквондо дедалі частіше лунають українські прізвища. Лише минулими вихідними вітчизняні спортсмени завоювали чотири медалі на чемпіонаті Європи серед юніорів, що відбувся у латвійському місті Даугавпілс. А вже за кілька днів столиця прийматиме грандіозні змагання KYIV OPEN, де зберуться понад 100 найкращих спортсменів із України та ближнього зарубіжжя. Про сьогодення вітчизняних майстрів тхеквондо та про плани на майбутнє «Вечірці» розповів головний наставник національної жіночої команди Олег Нам.

– Як оцінюєте розвиток тхеквондо в Україні?

– Популярність того чи іншого виду спорту залежить від здобутків окремих спортсменів. Про наших тхеквондистів уже говорять у світі, я помічаю, як до секцій приводять дедалі більше дітей. Утім, відверто кажучи, їх немає де тренувати. Мабуть, це проблема не лише нашого виду спорту, а й інших. Із власного прикладу: для ранкових тренувань орендуємо спортивну залу, де покриття доволі м’яке, а увечері займаємося у звичайній шкільній залі, де твердий настил. Для професійного спортсмена це неприпустимо, але це наше сьогодення. Одного разу ми з Ірою (Ромолдановою) тренувалися навіть у боксерській роздягальні. І щодо фінансування тхеквондистів усе сумно. Візьмемо, приміром, Казахстан. Там у горах споруджена величезна тренувальна база – лікарі, психологи, масажисти, безліч тренерів. Над підготовкою одного перспективного спортсмена працює ціла команда. Та й зарплата у них починається від 1000 доларів. До слова, у нас ця цифра удесятеро (!) менша. Брак належних умов для тренувань створює й іншу проблему – відсутність конкуренції. Маємо такі вагові категорії, де одній спортсменці в Україні немає рівних. Це дуже погано, адже за відсутності конкуренції спортсмен може втратити мотивацію. Тому для тренувань перед важливими міжнародними стартами у спаринг до спортсменки часто запрошуємо представників чоловічого дивізіону.

Плавали зі зв’язаними руками Змагання на Кубок столиці були особливими Цього року осінній Київ уже увосьме вітав відкритий Кубок міста з плавання в категорії «Мастерс». Змагання примітні тим, що в них беруть участь плавці, яким минуло 25 років, а от верхньої межі вікового цензу немає й бути не може, адже, як запевняють учасники, плавання – це найкращий рецепт довголіття.

Тетяна Тетеревятнікова (ліворуч) має можливість увійти до ТОП-32 олімпійського рейтингу Всесвітньої федерації тхеквондо

Але й за таких складних умов нам є чим пишатися.

– Розкажіть, будь ласка, про свої досягнення як тренера.

– Серед моїх вихованців є безліч призерів європейських і світових змагань. Я всіма ними пишаюся без виключень. За кожною нагородою, за кожною відзнакою стоять багаторічні тренування. Я старший тренер жіночої збірної України, тож хотів би виокремити досягнення своїх спортсменок. Існує такий собі ТОП-32 олімпійського рейтингу Всесвітньої федерації тхеквондо, до якого входять три мої підопічні. Це киянка Ірина Ромолданова – унікальна спортсменка, адже вона була першою українською призеркою світової першості як в юніорах, так і серед дорослих, неодноразовою чемпіонкою Європи та України. А 2010-го стала срібною призеркою юнацьких Олімпійських ігор у Сінгапурі. Ганна Сорока – багато-

разова чемпіонка України, чемпіонка Європи, учасниця безлічі міжнародних турнірів G класу (рейтингові змагання). Марина Шевченко – бронзовий призер чемпіонату Європи, багаторазова чемпіонка України. Серед перспективних спортсменок, які швидко прогресують, назву Тетяну Тетеревятнікову. У неї є сили і всі можливості увійти до цього ТОП-32. І щодо «найсвіжіших» досягнень: у неділю завершився юніорський чемпіонат Європи в Латвії, де призерами стали вихованці мого клубу: Владислав Бондар завоював срібло, а Олексій Малєєв – бронзу.

– Наступного року в бразильському Ріо-де-Жанейро відбудуться Олімпійські ігри. Чи братимуть участь у них українці?

– Для початку нам необхідно здобути «перепустки» на Ігри. Виграти олімпійські ліцензії –

пряма мова Виграти олімпійські ліцензії – це наша давня мрія. Я відчуваю, що ми як ніколи наблизилися до цієї мрії, залишилося зробити один крок.

довідка «ВК» За даними Федерації тхеквондо (ВТФ) міста Києва, сьогодні у столиці функціонує 8 спортклубів із цього виду спорту, в яких займається понад 1000 вихованців це наша давня мрія. Я відчуваю, що ми як ніколи наблизилися до цієї мрії, залишилося зробити один крок у січні в Туреччині. На цей ліцензійний турнір зберуться найкращі спортсмени світу, і наше завдання продемонструвати, що вітчизняна школа тхеквондо – одна з найкращих.

– Які змагання з тхеквондо відбудуться найближчим часом у Києві?

– Цими вихідними проходитиме щорічний турнір KYIV OPEN. Тут ми зможемо побачити кращих із кращих не лише з України, а й з Азербайджану та Молдови. У змаганнях візьмуть участь як юніори, так і дорослі, загалом понад 100 спортсменів. До нас завітає грандмайстер тхеквондо зі світовим ім’ям, володар 8 дану, головний тренер Федерації тхеквондо Іспанії Хесус Тортоса Алмеда, який проведе цікавий семінар. Можу запевнити вболівальників: ви не розчаруєтеся!

поєдинок Фото Олексія Іванова

Столичний очільник Віталій Кличко привітав із перемогою 8-річну чемпіонку Європи з шахів серед дітей Вероніку Верем’юк та вручив їй грамоту з подякою міського голови.

21

Вероніка розповіла, що завдяки участі у чемпіонаті Європи з шахів, що відбувся у хорватському місті Пореч, уперше побувала за кордоном і познайомилася з цікавими людьми та спортс-

Шахова зустріч із мером менами з різних країн. Киянка стала переможницею серед юнаків і дівчат віком 8–18 років з феноменальним результатом, отримавши 9 з 9 балів. «Найскладніше було грати проти росіянок, вони розігрували нестандартні дебюти. Були партії, що тривали по кілька годин. Але я змогла перемогти і стала чемпіонкою Європи», – сказала Вероніка. Під час зустрічі юна шахістка та Віталій Кличко зіграли бліц-

партію в шахи, яка закінчилася її перемогою. «Бажаю тобі, аби ти так само швидко перемагала усіх своїх суперників, як сьогодні мене. Я колись протримався 31 хід проти Гаррі Каспарова, а ти обіграла мене навіть швидше. Сподіваюся, що після чемпіонату світу ми так само зможемо привітати тебе з перемогою», – звернувся Віталій Кличко до талановитої дівчинки та подарував їй шахи, якими вони грали.

Минулими вихідними спокійне життя ЦСК ЗС України потонуло у вирі неймовірних емоцій і переживань. Традиційно в Кубку столиці взяли участь близько 250 осіб з Естонії, Білорусі, Англії та Німеччини. Однак ці змагання привертають увагу не кількістю учасників, а якістю. Після трьох днів безперервних поєдинків починаєш усвідомлювати цінність спорту в житті тих людей, чий вік зазвичай називають похилим. Щодо результатів, то переможцем в командній першості стали кияни з «Гаврилич-Мастерс». В абсолютній першості лідирував 91-річний (!) Георгій Чижевський з найкращим результатом сезону. До речі, саме на цих змаганнях славнозвісний вітчизняний ветеран плавання побив рекорд Європи на дистанції 200 м брасом у категорії 90-94 років: з часом 5.41 він перевершив своє ж досягнення 5.46, поставлене на чемпіонаті світу з водних видів спорту-2015 у Казані. Окрім традиційних запливів, глядачів порадував досить екстремальний конкурс на «Призи графа Монте-Крісто». Учасникам перегонів належало проплисти 50 м зі зв’язаними позаду руками. Конкурс проходив у двох категоріях – серед чоловіків і серед жінок. Найкращі результати показали Євген Самойленко та Олена Решетник.

думка фахівця Президент клубу ветеранів із плавання «Гаврилич-Мастерс» Віктор ЗОЛОТЬКО: «Це наймасовіші змагання сезону. Тут був оновлений рекорд Європи, який поставив Георгій Чижевський. Яскраво й емоційно минув заплив у наручниках, продемонструвавши оригінальність організаторів, високу плавучість і витривалість українських спортсменів, особливо жінок, в екстремальних умовах». Сторінку підготував олександр ПИрЛИК

22

дозвілля

проба пера

Колись вони були гарною парою... Ця маленька київська історія передається у моїй родині з вуст в уста. Вона надає сил. Віри і наснаги жити далі... Колись вони були гарною парою. Він – молодий, високий кіномеханік. Вона – маленька юрлива фельдшерка. Одружилися, ледь обом виповнилося 19. Час був суворий, напівголодний. Молодят одягали з миру по латці. Наречену нарядили у накрохмалений лікарський халат. Довгий, він цілком згодився за весільну сукню. Нареченому дістався костюм, штопаний на комірі й без ґудзика на манжеті. Сусід віддав старі, але начищені до блиску черевики. А найкращий друг зробив щедрий подарунок – нові підтяжки, щоб «костюмчик сидів», і стару гармонь, яку на весільному фото молоді тримають наче сімейну реліквію. Так і розписалися – комічні, але ж молоді та люблячі. Їх ніколи не бентежила завірюха. Ні у стосунках. Ні за вікном. Обидва були відхідливі, легкі на підйом. І до дірок у гаманці теж ставилися з легкістю. Коли ж фінанси співали романси, вона ляпала кукурудзяну кашку і смажений буряк у «фронтові» миски. А він брав до рук гармонь. І грав... Грав так віртуозно, ніби пестив жінку, а не клавіші. Ніби душу їй віддавав. Усього себе. І свої думки. Це були найкращі вечори в їхньому житті. Одного разу, коли з’явився довгоочікуваний син, у їхньому домі теж грала гармонь. Але цього разу інструмент фальшивив. Видавав звуки з надривом, з гіркотою... Серце тривожно билося: він прощався. Він чомусь готувався піти. І пішов. Рівно через три місяці. Прямо на робочому місці. У своїй тісній комірчині кіномеханіка. Ледве докрутивши останній кадр «Весни на Зарічній вулиці». У момент, коли глядачі охали над любовною картиною, метастази вбивали його. Обплітали органи зсередини і душили. Душили. Душили... На похороні вона не плакала, вона грала на гармоні. Усі її сльози і гіркоту видавав інструмент, на якому залишилося тепло його пальців. Його пестощів. Його любові... Сьогодні їй 83. Сліпа, сивоволоса... Вона зберегла жвавість розуму. Навчила бути сильними сина і онуків. Її не брали негаразди. Вона була спокійна – сиділа в кріслі-гойдалці, та, здавалося, її думки неслися за горизонт. Лише раз вона проявила слабкість. Коли з сусіднього будинку полилися звуки гармоні. Раптом стрепенулася. Підвелася до вікна. Відчинила його – незважаючи на холодний січневий вечір. Крижаний вихор тріпав сиві пасма. Губи, сині від холоду, щось шепотіли. А старечі поцятковані зморшками руки відстукували знайомий ритм. Ніби знову бігали по клавішах тієї гармоні. Ніби все як тоді, коли вона була маленькою і юрливою. А він – високим і красивим. І пестив гармонь, ніби жінку. З ніжною душею і чистим серцем. МП.

Вечірній Київ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173)

А ви бачили літакрозмальовку? Фото надане прес-службою аеропорту «Київ»

Ганна РЕДЬКА

Цими вихідними у столиці з’явиться незвичний 13-тонний арт-об’єкт – один з літаків Міжнародного аеропорту «Київ», над яким попрацював відомий грузинський художник-монументаліст Автанділ Гургенідзе. «У такий спосіб ми вирішили увічнити літак, котрий є історичною пам’яткою. Адже саме АН-24 від моменту першого польоту, що відбувся 31 жовтня 1962 року, перевіз із нашого аеропорту мільйони пасажирів», – розповідає керівник прес-служби аеропорту «Київ» Галина Богданенко. Розмальовував літак Автанділ Гургенідзе. Художник працював по 8-9 годин щодня. Головною особливістю є те, що зображення на корпус літака наносилося вручну – митець використовував пензлики від 3 до 7 сантиметрів завширшки. «Тематика літаків мені близька та простежується в багатьох моїх роботах. Я давно мріяв про те, щоб попрацювати на такому «полотні», і з 2013 року створив понад 50 ескізів саме з цією ме-

На оформлення арт-конструкції було витрачено до 100 літрів фарби

тою», – ділиться з нами художник-монументаліст. Враховуючи чималі габарити літака, не минулося без технічних труднощів. «Аби охопити всю поверхню, мені доводилося малювати і на висоті понад 8 метрів, і крилами пересуватися, – зазначає Автанділ Гургенідзе. – Загалом на оформлення арт-конструкції було витрачено до ста літрів фарби, у малюнку використано 11 яскравих кольорів».

Кінцевою метою проекту є створення галереї-трансформера, що стане одним з культурних арт-просторів столиці. «Навесні ми візьмемося за оформлення салону літака. Плануємо створити універсальне, комфортне місце у стилі хайтек, де можна буде проводити різноманітні заходи: виставки, перформанси, майстер-класи, камерні зустрічі тощо, – каже керівник прес-служби Міжнародного аеропорту «Київ». – А

теплої пори року задіємо й розташований поряд майданчик, де можна влаштовувати кінопокази – він досить просторий, тож легко зможе прийняти майже 300 відвідувачів». Постійним місцем дислокації крилатого арт-об’єкта стане привокзальна площа біля аеропорту, куди його перевезуть за кілька днів. Звідти його можна буде побачити не лише з терміналів летовища, а й з вулиці Медової та Повітрофлотського проспекту.

гороскоп | 2–8 листопада 9

Ведучий рубрики Олег СМАЛЬ

Найсмачніші цепелінай Хто важко працює, той має добре їсти. Національна литовська кухня (як і наша рідна українська) ніколи не буде джерелом натхнення для анемічних дієтологів. Шинки та ковбаси, молоко і сметана, гриби й овочі – все натуральне, щедре, не пересипане густими міксами заморських спецій. Чималу частку раціону литовця становлять найрізноманітніші страви з картоплі. Мабуть найвідоміші з них – цепелінай. Спробуємо пройти нескладний шлях перетворення бараболі на окрасу будь-якого столу. Картопля має бути якісною, бажано із сортів, що стають розсипчастими після варки. На один цепелін беремо приблизно чотири картоплини середнього розміру, чистимо, перетираємо на дрібній тертці, видаляємо сік, добре витиснувши його через складену в два-три шари марлю. До перетертої картоплі додаємо трошки солі та старанно перемішуємо. Жирну свинину перемелюємо на м’ясорубці. Додаємо сіль, чорний перець і дрібно нарізані цибулю та часник. З картопляної маси робимо млинець, на який викладаємо фарш. Накриваємо другим млинцем і формуємо у вигляді довгастих «дирижаблів». Обережно опускаємо цепелінай у велику каструлю з

Фото Ганни Смаль

киплячою підсоленою водою. Згодом вони піднімуться на поверхню, як вареники. Загальний час приготування 20–25 хвилин. Поки цепелінай варяться, підсмажуємо дрібно нарізане сало (економити не треба!) до стану золотистих шкварок, додаємо різану цибулю (слідкуємо, щоб не підгоріла) та трохи вершкового масла. Цепелінай подаємо гарячими разом зі шкварками та цибулею. Рекомендується полити сметаною, не завадить і подрібнена зелень. А якщо на столі кухоль доброго литовського пива, то взагалі повна гармонія! Запрошуйте друзів – приємний вечір гарантовано!

Skanaus! Смачного! Київський Куховаріус щиро вдячний Руті Малікєнайте – директору київського видавництва «Балтія-Друк», за автентичний рецепт і майстер-клас із приготування цепелінай.

ОВНИ, без взаємної лю-

бові ви нині як птаха з підбитим крилом. Одначе диктувати свою волю не варто, підлаштовуйтеся під правила гри постійного партнера (його інтереси – святе!), зберігайте йому вірність.

ТЕЛЬЦЯМ

щастя посміхається в гармонійній парі, одинакам настав час розставити крапки над «і» та визначитися, з ким із претендентів з’єднати долю, аби жити душа в душу.

БЛИЗНЮКИ, спрямуйте основні ресурси у трудову сферу, тут гаряча пора, все вирує! Демонструйте службовий вишкіл та високий профе­ сіоналізм. РАКАМ настав час штур-

мувати любовний олімп, градус пристрастей високий. Розширте коло знайомств, і якщо хтось припав до серця і воно тьохнуло – мерщій уперед!

ЛЕВАМ слід створити надійний домашній тил, принісши себе на олтар сімейного благополуччя. Пам’ятайте, що фамільні цінності – то святе. Джерело життєдайних сил, творчої наснаги чекає вас під рідним дахом. ДІВИ здатні показати вищий пілотаж досконалості, про таку харизму можна лише мріяти! Якщо хочете укріпити партнерські мости – умови ідеальні. Ладьте з милими, слухаючи їх серцем, проникайте у душу, а потім вселяйте в них те, що бажаєте.

ТЕРЕЗИ володіють над-

звичайними внутрішніми ресурсами. Правильно визначтеся, що саме вам потрібно для повного щастя в цьому житті, аби не тринькати той дар, і дерзайте!

СКОРПІОНІВ хоч у космос запускай, енергія б’є невичерпним джерелом. А якщо спрямувати її у практичне русло, результати перевершать усі сподівання. Життя манить перспективами, але туди без докорінної зміни себе самого доля не пускає. СТРІЛЬЦІ, меч розплати

невблаганний! Нині ви заручник обставин, тож розгрібайте кармічні завали в житті. Доцільно відійти у тінь, де голос совісті підказуватиме правильне рішення.

КОЗЕРОГИ, аби бути жаданими і коханими, для повного щастя слід мати партнера, що є другом і коханцем одночасно, а це буває дуже рідко і для вас нині не стане винятком. ВОДОЛІЇ, пристрасно

рухаючись до кар’єрних вершин, де маєте реалізувати фахове покликання, зніміть шори з очей і зверніть увагу на замаскованих суперників…

РИБИ, якщо прагнете створити навколо досконале суспільство, де люди одухотворені, мудрі, благородні, з ними у всьому можна досягти ідилії,– це чудово. Дерзайте! Астролог Любов ШЕХМАТОВА

дозвілля

Вечірній КиїВ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173)

«Вечірка» сміється

23

фільми цього тижня «Чорна меса» Жанр: кримінальний трилер. Країна: США. Режисер: Скотт Купер. У ролях: Джонні Депп, Бенедикт Камбербетч, Дакота Джонсон. Тривалість: 123 хв.

Сатирик Євгeн Дудар мeшкає, як сам кажe, «на хуторі Мозамбік», дe діє безвізовий рeжим, дe працюють такі демократичні персонажі, як Ваня Молдаван, Ізя Чачкeс, Вітя Царапкін… Побувавши в гостях у Євгeна Михайловича, «Вeчірка» вкотрe пeрeконалася, що його фрази – ніби в самісінькe яблучко. Публікуємо деякі ДУДАРизми з різних творів письмeнника.

• У час виборів чогось усіх «діячів» тягнe на поцілунки. З народом.

• Вчені запевняють, що дуже помінявся клімат. Глобально. Тільки нe можуть пояснити, як на землю, далеку від тропіків, пeрeповзли закони джунглів…

• Кажуть, мобільний тeлeфон впливає на мізки. А якщо їх нeма? А якщо їх і нe було?

• Тeпeр стільки чиновників на душу насeлeння, що душ нe вистачає.

• Якийсь російський класик сказав: «Россия ушиблeна своими размeрами». Алe, бачимо, їй і цих «размeров» мало. Вона хоче бути щe більш «ушиблeна».

• Я поділив би щe… депутатів на постільно діючих і постійно діючих. Постільно діючі – постійно сплять. І прокидаються лише тоді, коли трeба «підставити ногу» колeгам з протилежного боку. Постійно діючі – стоять. Біля мікрофонів. Постійно. І радять. Як будувати дeржаву. Як запліднювати кролів…

• Ми біжимо, спішимо. Тому – мало грошeй. Цьому – мало слави. І ніхто нe скаржиться, що йому мало розуму.

• Він запитує: «Що з нами зробили «ті»?» – і тицяє пальцeм у нeбо. Хто «ті»? Інопланeтяни?

порада

Не проїжджайте на високих швидкостях по калюжах. Аджe при цьому автомобіль втрачає зчеплення з асфальтом і може злетіти з дороги. Як рекомендує Василь Капшук, таксист із 30-річним стажем, проїхавши калюжу, необхідно просушити гальма. Для цього достатньо декілька разів натиснути на них.

Намагайтеся об’їжджати калюжі на незнайомих ділянках, оскільки під ними можуть бути великі ями, каміння, цвяхи, шматки арматури, що становить небезпеку і для руху, і для автомобіля. А ще під час холодного дощу дорога зненацька може вкритися ожеледдю. Цe можна перевірити різким гальмуванням на маленькій швидкості. Тримайтеся подалі від автобусів та вантажівок. З-під їхніх великих коліс у дощову погоду зазвичай вилітає купа бруду, що може опинитися на вашому лобовому склі та позбавити вас огляду. Не забувайте вмикати фари, тому що в дощ і мряку значно погіршується видимість на дорогах.

Київська міська рада

здатні знищити беззахисних людей. Одним із таких воїнів є Колдер. Він убив Королеву відьом, але та прокляла його безсмертям, навіки розлучивши з сім’єю. У сучасному світі Колдер залишився останнім зі свого роду та мусить знову перемогти Королеву відьом, яка воскресла та жадає помститися своєму вбивцеві.

місцями Древнього Києва, а й згадають старовинні легенди про мудрих князів і відважних богатирів, з’ясують, де стояли храми, школи, палаци та замки, а де – ремісничі майстерні гончарів і склодувів. Кінцева мета квесту – знайти місцевість, де жив легендарний переможець Змія Кирило Кожум’яка.

«СХиЛАМи ХРЕЩАТОї ДОЛиНи»

Коли: 30 жовтня о 13.00. Місце зустрічі: Софійська площа, пам’ятник Богдану Хмельницькому. Маршрут і об’єкти показу: Софійська пл. – Володимирський проїзд – Михайлівська пл. – Старокиївська гора – вул. Гончарна – вул. Воздвиженська – вул. Верхній Вал. Екскурсія-квест для школярів буде цікава як дітям від 6 років, так і їхнім батькам. Учасники не просто прогуляються наймальовничішими

Коли: 31 жовтня о 13.00. Місце зустрічі: вихід зі станції метро «Хрещатик» на вул. Інститутську. Маршрут і об’єкти показу: Національний банк України – вул. Лютеранська – пл. Івана Франка – театр ім. Івана Франка – Бессарабська пл. – Бессарабський ринок. Учасників екскурсії чекають милі вулички та чудові будівлі міста, що дихають історією, наповнені чарівними тінями Марії Заньковецької, Анни Ахматової, Олександри Григорович-Екстер, Івана Франка, Сержа Лифаря... А також відомих архітекторів і будівельників Владислава Городецького, Льва Гінзбурга та Едуарда Брадтмана, підприємців Фрідріха Мерінга і Всеволода Демченка.

Записатися на екскурсії можна за телефонами: (044) 364-51-11, (068) 121-44-58 або електронною поштою: tour@interesniy.kiev.ua

4 5 8 6

Правила судоку Гральне поле 9 на 9 клітинок. Поле розділено на квадрати 3 на 3. На початку гри відома певна кількість цифр. Спочатку — заповнити всі порожні клітинки цифрами від 1 до 9 за такими правилами: 1. Цифра може з’явитися лише один раз у кожному рядку.

2. Цифра може з’явитися лише один раз у кожному стовпчику.

3. Цифра може з’явитися лише один раз у кожному квадраті.

Підготувала Оксана БАРКІНА

В. о. головного редактора Максим Філіппов Керівник творчої групи Леонід Фросевич Відповідальний секретар Володимир Полєтаєв Художній редактор Андрій Кійко Дизайнер Світлана Виноградова Фоторедактор Павло Пащенко

Мисливці на відьом сторіччями воювали з військами дітей ночі, які

« ВОЗ ДВиЖЕНК А ТА С ТАРОКиїВСЬКІ ЛЕГ ЕНДи »

8 2 4 1 9 8

8

6 7 1 9 3

6 4 5 6

5 2 6 5 1 3 5 1 7 6 3 5 8 9 Склала Оксана Баркіна

facebook.com/vechirkanova засновник:

Жанр: пригодницьке фентезі. Країна: США. Режисер: Брек Ейснер. У ролях: Він Дізель, Роуз Леслі, Елайджа Вуд. Тривалість: 106 хв.

екскурсії

Не женіть у дощ! Восени досвідчeні водії радять бути обережними на слизькій та мокрій дорозі. Найперше – не женіть. З автомобілем, який попереду, неодмінно тримайте дистанцію трохи більшу, ніж у суху погоду. Звісно, «двірники» мають бути увімкнeні ще й на випадок, коли сусіднє авто «подарує» вам порцію води та бруду.

«Останній мисливець на відьом»

судоку «Вечірки»

ДУДАРизми

В основі картини – справжня історія одного із найвідоміших злочинців світу Джеймса «Вайті» Балджера, який у 1970–1980 роках очолював ірландську мафію у Бостоні. Хоча на ньому «висіло» понад десяток убивств, Джеймса не було ув’язнено, оскільки він співпрацював з Федеральним бюро. Однак 1995-го року небезпечному гангстеру вдалося втекти та переховуватися цілих 16 років.

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-б Телефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93 E-mail: vk1906@ukr.net Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 року

twitter.com/vechirkanova Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 592–52–33, 592–52–44 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел.: 235-23-34 Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 44138 Заг. наклад: 96 000.

vk.com/vechirkanova Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Точка зору» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Передплатні індекси: 61170, 89469, 37607

24

ракурс

Вечірній КИЇВ | 29 жовтня 2015 року | №43 (19173)

Головною вулицею на одному колесі

Олександр ПИРЛИК Павло ПАЩEНКО (фото)

Остання неділя жовтня традиційно вважається днем тих, хто пeрeбуває за кермом, працює у дорожньому господарстві. Словом, у нас була нагода привітати винуватців свята і подивитися на диво-тeхніку, відвідати своєрідний майстeр-клас фахівців Київського автомотоклубу, які керуються гаслом: «Наш світ – цe світ сильних і динамічних людeй, високих швидкостeй…» «Динамічні люди» показували чудeса на Хрeщатику. Глядачі мали змогу побачити карколомні трюки на спортивному мотоциклі, мотокросному байку та автомобілі. Наш зeмляк, киянин Ілля Замула,

зачарував багатьох мистецтвом кeрування картом. Іллі – 14 років, нeзважаючи на вік, він ужe вважається маститим спортсменом. «За кермом карта я вже понад 8 років. Для мене картинг уже більше, ніж спорт», – розповів «Вечірці» Ілля. Охочe віримо, що таким, як Ілля Замула, підкоряться найпрестижніші та найвищі спортивні вeршини. Цe – наші пілоти! Ілля та його однодумці того дня на святковій хвилі ганяли Хрeщатиком. Алe нe цe було головним. Як кажe президент Київського міського автомотоклубу Сергій Малік, «наша мета досить проста: привчити кожного українця – чи то водія, чи то пішохода – до культури на дорозі. Поважайте один одного – і все у нас буде гаразд».

Додамо: і будьмо з тeхнікою на «ви». Принаймні з міськими автобусами, бо вони ж – одвічні трудівники. Під час свята кияни на дeякий час зазирнули в минулe автотeхніки, аджe на Контрактовій

Таким, як Ілля Замула, підкоряться найпрестижніші та найвищі спортивні вeршини площі показували рeтро. Ось він, раритетний автобус ЗіС-155 – наймасовіший, радянський... Його виготовляли з 1949-го по 1957 рік. Він був, як мовиться, на всі випадки життя – і для міських пасажирських пeрeвeзeнь, і для міжміських. І яких тільки кон-

структорських чудасій нe було у цьому ЗіСі! Навіть крісла авіаційного типу розміщували у салоні (для далeких рейсів). Виготовили автобусний причіп – для пасажирів. Однак протягом усієї своєї біографії ЗіС-155 із конвеєра сходив з нeдоліками. Так, у кабіні водія відчувалася вeлика загазованість, висота підніжок над тротуаром була… як для акробатів. Затe у салоні, над пeрeднім склом, висів годинник – для усіх цокав. А хіба нe пам’ятаєтe такого трудівника міських вулиць, як «Ікарус-260»?! Починаючи із 1973 року і до початку 1990-х Угорщина постачала цю тeхніку багатьом містам Союзу. І нeхай ці жовтуваті «Ікаруси» гуркотіли так, що аж за пeчінки брало, і нeхай дужe диміли, алe ж скільки пасажирів

уміщалося «на борту» – 102! І вікна були вeликими, і до шeсти осіб могли одночасно увійти крізь двeрі до салону. Пeвно, багато хто з колишніх студентів і досі пам’ятають 38-й маршрут – від червоного корпусу унівeрситeту до вулиці Ломоносова. Було, було… А нині ті «Ікаруси» вжe на фестивалі рeтро… Показ старої тeхніки, організований активістами Київського міського автомотоклубу, цe – можливість вкотрe згадати, доторкнутися до старовини, а ще порадіти новим звeршeнням у галузі автомобілебудування, порівняти, на чому ми сьогодні, в комп’ютeрну eру, їздимо. Та й подякувати тим стареньким «Ікарусам», на яких, можливо, хтось давним-давно їхав на своє пeршe побачення…