Газета "Вечірній Київ", №52 (19182) від 30.12.2015

vechirniykiev.com.ua facebook.com/vechirkanova twitter.com/vechirkanova vk.com/vechirkanova

Найзручніша

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

» 10–16

TV

програма

30 грудня 2015 року №52 (19182)

що в активі столичних депутатів

На Різдво Віталій Білоножко варить узвар, а світлана готує кутю

»2

»7

вишуканий календар від «Вечірки» на 2016-й

»8

Щастя і достатку кожній родині!

Миру та добра рідному місту! З Новим Роком!

Фото Павла Пащенка

2

кур’єр «ВК»

Вечірній Київ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182)

Позитивних змін, віри, миру і щастя!

Мер Києва Віталій Кличко привітав українців із прийдешнім Новим роком. Святковий відеоролик він записав з братом Володимиром. «Ми всі чекаємо Нового року, Різдва. Чекаємо з вірою у позитивні зміни в нашому житті. Ми хочемо миру в нашій країні та щастя нашим дітям, – зазначив Віталій Кличко. – Новорічні свята – час щирих емоцій, моменти передчуття дива і бажання дарувати радість своїм близьким. Треба посміхатися людям і множити добро. Бути рішучим на шляху до своєї мети. І справа до справи, плече до плеча будувати таку Україну, в якій ми мріємо жити», – наголосив мер столиці. Він побажав українцям миру, віри в себе та у свою країну. «І нехай відбуваються дива, адже ми створюємо їх самі!» – сказав очільник Києва. До побажань приєднався і Володимир Кличко. Брати разом прикрасили новорічну ялинку.

столиця за тиждень

У метро вже приймають MasterCard Усі 52 станції київського метрополітену тепер приймають безконтактні платежі за допомогою технології безконтактної оплати MasterCard. Комунальне підприємство «Київський метрополітен» у партнерстві з компанією MasterCard та АТ «Ощадбанк» офіційно оголосило про запуск прийому безконтактних розрахунків на 73 турнікетах усіх станцій метро. Прийом безконтактних платіжних карток забезпечує «Ощадбанк». Проект реалізовано за технічної підтримки компанії АТ «Банкомзв’язок» та консорціуму «АСТЕК».

Місто подбало про немовлят Новий наркозно-дихальний апарат «Бриз» запрацював у операційній Київського міського пологового будинку №2. Про це повідомила директор Департаменту охорони здоров’я КМДА Тетяна Донченко. За її словами, обладнання було придбано коштом місцевого бюджету. Його вартість 195 тис. грн. Апарат якнайкраще пристосований для використання під час оперативних втручань саме в акушерстві та гінекології.

Мешканці зробили будинки неприступними для злодіїв Мешканці двох будинків на вулицях Тростянецькій та Славгородській вирішили встановити в них систему захисту, аби убезпечити від злодіїв ліфтові шахти і приміщення, де встановлено лічильники теплової енергії. Як повідомив заступник голови КМДА Петро Пантелеєв, міська влада готова взяти на себе витрати зі встановлення системи захисту, залучивши до цієї роботи Державну службу охорони України. Щоправда, мешканці будинків надалі мають самостійно платити за її обслуговування. Нині опрацьовуються деталі проекту, однак уже зараз кияни, які вирішать встановити в будинках системи захисту, можуть звертатися до Контактного центру міста Києва за телефоном 15-51.

У парку Шевченка встановили лавки-візаві Для дітлахів та дорослих у столичному парку імені Тараса Шевченка встановили лавочки з оригінальним дизайном. Лавка, яка нагадує таксу, лавки-візаві (коли двоє людей можуть сісти один навпроти одного), дерев’яні шезлонги – кожен знайде, що йому більше до вподоби. Такими прикладними арт-об’єктами поки що може похизуватися лише цей парк.

призначення

Михайло Радуцький став радником мера Михайла Радуцького призначено радником міського голови. Його звільнено з посади заступника голови КМДА (за угодою сторін). Відповідні розпорядження підписав Віталій Кличко. Екс-заступник з питань охорони здоров’я та соціального забезпечення заявив, що й надалі підтримуватиме ініціативи медичної галузі столиці, започатковані командою Віталія Кличка.

Борис Корпусенко

Що в активі столичних обранців 2015-й Київрада може назвати своїм роком, оскільки зазнала не лише зміни депутатського корпусу, але й якісних трансформацій Ганна КАСІЧ

На порожній гаманець

Але для початку озирнемося на рік, що минає. 25 жовтня відбулися місцеві вибори – Київрада оновилася на третину. Попереднє скликання, що працювало упродовж 2014–2015 років, прийшло на постреволюційних настроях. Тому депутати Київради, з-поміж яких були представники 10 партій, нерідко зривалися у сутички, а блокування трибуни стало чи не таким же звичним явищем, як і у Верховній Раді. Власне, розбурханою була вся країна, тому гострі суперечки у Київраді мало для кого були несподіванкою. Зроблено, між тим, чимало. Поперше, Київрада попереднього скликання отримала випотрошений у фінансовому сенсі «гаманець» столиці та величезні борги. Бюджет Києва було писано «зі стелі», а коли нові депутати взялися зводити кінці з кінцями, виявився дефіцит мало не у 3 млрд грн. По-друге, корупційний хаос вирував у сфері земельних відносин, у Києві невідомо звідки «проростали» МАФи, чиновники старої команди чинили пасивний опір новій владі.

Війни забудовників у минулому?

І депутати Київради прийняли для себе внутрішнє та надзвичайно важливе рішення: бути чесними. Лише згодом і вони зрозуміли, і кияни відчули, що саме це дозволило почати розплутувати клубок проблем. Наприклад, в умовах гострого бюджетного дефіциту не скорочувати фінансування соціальних програм, забезпечити підготовку міста до зими (зокрема житлового фонду – до опалювального сезону). Та Київрада попереднього скликання запам’яталася і війнами забудовників. Справжніми, з по-

страждалими, навіть загиблими. Протистояння громадських активістів і нечесних забудовників сягнуло апогею, були постріли, кримінальні провадження. Звинувачення лунали у бік одних депутатів Київради, а інші потрапляли на лікарняні ліжка. Знизити гостроту цієї проблеми допомогло ще одне принципове рішення – активніше залучати громаду до співпраці.

Знайомі та результативні

Персонально депутатський корпус оновився лише на третину, тому в залі багато упізнаваних облич. Одразу після виборів більшість політичних експертів припускали, що за відсутності сталої більшості засідання будуть бурхливими. Друга хвиля прогнозів про вірогідне блокування трибуни прокотилася після обрання Володимира Прокопіва секретарем Київради. Однак депутат попереднього скликання, що був головою однієї з найскладніших комісій Київради – «земельної», – одразу дав зрозуміти, що всі дискусії виводяться за межі зали, яка не є місцем для політичних шоу. На подив, це вдалося: засідання Київради нового скликання минули без гострого протистояння, якщо не рахувати перерви для консультацій.

Зразковий бюджетний процес

Депутати міськради ухвалили бюджет Києва на наступний рік протягом робочого часу пленарного засідання і майже на тиждень раніше за прийняття Держбюджету Верховною Радою. Важливу роль відіграло громадське обговорення та тісна співпраця з громадою, чиї пропозиції увійшли до бюджету. Навіть представники опозиційних до мера Віталія Кличка та його команди сил мусили визнати, що бюджет столиці є соціально орієнтованим. Зокрема зберігаються

муніципальні надбавки вчителям та лікарям. Депутати нової Київради з повним правом зараховують складний бюджетний процес у досягнення і каденції, і року. Андрій Странніков, голова постійної комісії Київради з питань бюджету, звертає увагу ще на одне досягнення року: «За надходженнями до міської казни річний план виконано за 11 місяців. Тому вперше за багато останніх років нас очікує перевиконання бюджету. Мабуть, це найкраща оцінка нашої діяльності, бо цифри – річ уперта». Георгій Ясинський (фракція «Солідарність») повідомив, що бюджет столиці на 2016 рік є профіцитним, а також, що «з 2014 року жодних нових запозичень, навпаки – погашення та реструктуризація минулих боргів».

А попереду – битва за справедливий податок

Таємницю злагодженого голосування щодо бюджету розкрили… результати. Лідер фракції «Самопоміч» Сергій Гусовський, коментуючи їх у соціальній мережі, наголосив, що «більшість у Київраді утворено: «Солідарність», «Батьківщина», «Єдність». І припускає, що у бюджеті є й корупційна складова. Утім, деякі депутати у соцмережах не приховують, що підтримали бюджет і програму соціально-економічного розвитку міста на 2016 рік тому, що при їх формуванні «були враховані всі поправки, пропозиції та критика, озвучені депутатами щодо фінансування статей, які стосуються життєдіяльності міста». Відтак можна говорити про формування відповідальної більшості. Мер Віталій Кличко закликав усі політичні сили Київради працювати конструктивно. І є над чим: хоча Держбюджет ухвалено, попереду битва за 60 відсотків ПДФО та єдиного податку.

кур’єр «ВК»

Вечірній Київ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182)

Влада на відстані руки Київ у березні обиратиме районні ради

Павло Пащенко

Ганна КАСІЧ

27 березня 2016 року кияни знову підуть на виборчі дільниці – обирати районні ради. Відповідне рішення ухвалила Центральна виборча комісія. Передвиборна кампанія стартує 6 лютого 2016 року. Кожна партія висуватиме своїх кандидатів у 10 мажоритарних округах Києва.

Майже п’ятсот обраних

До районних рад киянам потрібно буде обрати 462 депутати. Загалом це перевищує склад Верховної Ради. За кількістю мандатів найчисленнішими стануть Святошинська, Дніпровська, Деснянська та Дарницька районні ради – по 54 депутати в кожній. Найменше обранців буде в Печерській райраді – 36. Голосіївська, Оболонська, Подільська, Солом’янська та Шевченківська райради матимуть по 42 депутати. (Зауважимо, що кількісний склад райради зумовлений чисельністю населення району).

Що робитимуть

Райради опікуватимуться локальними проблемами, зокрема ремонтами будинків, проїздів тощо, питаннями у сферах освіти, охорони здоров’я, торгівлі. Гострі земельні питання вирішуватимуться на рівні Київради, однак райради зможуть подавати свої пропозиції.

Плюси, мінуси та застереження

Вітають прийдешні вибори не лише в «Єдності», до якої входить автор відповідного рішення Київради – депутат Олександр Бродський. Представниця «Батьківщини» Тетяна Меліхова також позитивно коментує призначення ЦВК виборів до райрад столиці:

цікаво знати Загалом у столиці оберуть 462 депутати райрад

«Активність, чесність і принциповість виборців саме на цих виборах украй важлива не через якісь геополітичні питання, а тому, що від районних рад залежать наш побут,

Припускають, що може бути політичне загострення на рівні районів, де очікується серйозна боротьба за мандати наше життя в наших будинках, мікрорайонах». Влада фактично впритул наблизиться до киян: усі ті, кому потрібно, зможуть достукатися до свого депутата. А Київрада не розпорошуватиметься на локальні проблеми, пов’язані з асфальтуванням доріг чи латанням дахів у конкретних будинках. Натомість

налагоджуватиме функціонування столиці так, щоб проблем не виникало. Проте дехто вбачає й мінуси. Так, фінансове навантаження на райони, котре заперечують прибічники виборів до райрад, усе ж може з’явитись. На облаштування райрад доведеться виділяти бодай мінімальні кошти. Значно більшим негативом, як припускають, стане політичне загострення на рівні районів, де очікується серйозна боротьба за мандати. У результаті партії прагнутимуть посилення впливу й мало зважатимуть на інтереси киян. Як буде – побачимо. Судячи зі стриманого, ділового тону роботи нової Київради, політичні партії зрозуміли, що киян не взяти ані гаслами та популізмом, ані «гречкою». Тож навіть у гонитві за впливом змушені будуть орієнтуватися передовсім на людей. А це, зрештою, головне.

згадуючи 2015-й Ганна КАСІЧ

Волонтерам довіряють найбільше

– У 2015 році лідерами суспільної довіри стали волонтери з балансом довіри +49%, – стверджує Ірина Бекешкіна. – Церква на другому місці – стабільно 44%. Позитивним є баланс довіри до армії, громадських організацій. Але до ЗМІ, звертаю

Дорогі кияни! Щороку в цей час кожен з нас підбиває підсумки за минулі 12 місяців. Ми підраховуємо особисті звершення й перемоги, аналізуємо, робимо висновки та вчимо уроки. Бо кожен прагне кращого життя – для себе, для родини і для країни загалом. Тож нехай усі висновки будуть спрямовані лише на самовдосконалення в кожній з іпостасей. Нас із Вами єднає спільний дім – наш Київ. Тому, безперечно, хочеться побажати всім, щоб у нашому великому домі панували мир і спокій у новому році. Щоб у кожній оселі лунав щирий сміх та збиралися вірні друзі. Найбільше бажання, напевно, у всіх нас – аби зі Сходу України надходили лише гарні звістки. А лихий ворог нарешті покинув нашу державу, і наші діти змогли жити під мирним небом. На 2016 рік у кожного з нас багато планів і завдань. Тож нехай усі вони здійсняться та зроблять наше життя цікавішим і кращим. Будьмо солідарними! З Новим роком та Різдвом Христовим! Заступник міського голови – секретар Київради Володимир Прокопів

Ми стали менше боятися Про це, підбиваючи політичні підсумки року, розповіла директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна: – Якщо говорити про настрої, люди чітко поділені на дві групи: 39% з надією і 39% з тривогою. Причому надія переважає на заході й у центрі країни, а тривога ближче до театру воєнних дій. Порівняно з попередніми роками, різко знизився страх. Ми бачимо 15% тих, хто відчуває страх, але це не 20% і вище, як було у попередні роки. Водночас дещо менше стало й оптимізму…

3

Ярмаркуємо Як розповіли «Вечірці» в Департаменті промисловості та розвитку підприємництва, 30-31 грудня у столиці відбудуться передноворічні ярмарки. Зокрема, у середу в Голосіївському районі торгуватимуть на вул. Деміївській, 45-51, вул. Паньківській; у Дарницькому – на розі вул. П.Чубинського та Ілліча; у Дніпровському – на просп. Возз’єднання, 2-12; у Печерському – на розі вул. Л.Первомайського та І.Мечникова; у Подільському – на вул. Світлицького, 31-35, вул. Костянтинівській, 37; у Святошинському – на вул. Підлісній, 8, вул. Тулузи, 10 (ріг вул. Тулузи та бульв. Р. Роллана); у Солом’янському – на вул. Героїв Севастополя, 42 (у межах вул. М.Донця та Академіка Стражеска); у Шевченківському – на вул. Трудовій, 7-а, вул. Бульварно-Кудрявській, 2-4, у міжвуличному проїзді біля скверу в межах вул. О.Гончара, 65-а та Б.Хмельницького, 94, на вул. В.Піка, 16-18 (коло скверу), вул. Якіра, 16, вул. Ризькій, 1, на розі вул. Щусєва та Тираспольської (навпроти станції метро «Сирець»). У четвер у Голосіївському районі ярмаркуватимуть на просп. Голосіївському, 116 (кінотеатр «Загреб»); у Подільському – на вул. Світлицького, 31-35; у Святошинському – на вул. Г.Юри, 5.

Софійська та Михайлівська без автомобілів У столиці частково обмежать рух транспортних засобів (окрім міського наземного пасажирського транспорту, який працюватиме у звичному режимі) до 30 січня 2016 року від вул. Софійської, 23 до Михайлівської площі (вздовж Володимирського проїзду). Також на цій ділянці під час новорічних заходів буде перекрито рух усіх видів транспорту за таким графіком: з 20.00 31 грудня 2015 року до 02.00 1 січня 2016 року; з 14.00 до 20.00 1 січня; з 11.00 до 14.00 7 січня.

Малюків запрошують до Новорічної резиденції

Лідерами довіри у суспільстві залишаються волонтери

увагу, баланс довіри нульовий. Протягом 2015 року зріс рівень недовіри до українських судів, правоохоронних органів, але рівень довіри до поліції є позитивним. Різко впала довіра до владних інстанцій, причому політичні партії мають призові місця у цьому «рейтингу».

Великої війни не очікується

Основним досягненням 2015 року є те, що Україна вистояла.

Про це розповів науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань: – Мій прогноз такий: на сході країни будемо мати загострення конфлікту, але не до масованих операцій. Водночас до літа 2016 року буде певний спад, знову ж таки тому, що Путіну потрібно буде домогтися зняття санкцій – він змушений буде піти на деескалацію.

До свят у Дарницькому районі розпочала роботу Новорічна резиденція. Протягом зимових канікул тут презентують захопливі новорічні вистави.

2, 3, 8, 9, 10 січня о 14.00 та 3 січня об 11.00 дійства побачать приблизно 4 тисячі маленьких киян пільгових категорій. Окрім того, щоденно до 10 січня 2016 року (крім 31 грудня, 1 та 6-7 січня) з 10.30 до 15.30 столична юнь матиме змогу сфотографуватися з казковим героєм, розповісти йому вірш та отримати подарунок. Резиденція розташована в холі 2-го поверху будівлі Дарницької РДА на вул. О.Кошиця, 11.

Старі батарейки буде вигідно здавати Електронна петиція щодо створення в Києві мережі спеціальних автоматів для збирання батарейок, енергозберігаючих ламп, ртутних градусників, пластикових пляшок тощо отримала 10099 підписів за мінімально необхідних 10000. Міський голова Віталій Кличко вже доручив профільним комісіям Київради розглянути її. Є пропозиція заохочувати громадян, які здають в утиль відпрацьоване, зокрема надавати їм купони-знижки на товари чи послуги в магазинах. Підготував Віталій ЗНАМЕНСЬКИЙ

4

подробиці

Вечірній Київ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182)

Світлове шоу із 30 гармат

Транспорт працюватиме довше

Як святкуватимуть у центрі міста

Фото Олексія Іванова

марія КАТАЄВА

Промені поє днають Мих айла й Софію

На Софійській площі о 21.00 розпочнеться концертна програма «Новий рік між двома дзвіницями». Найкращі різдвяні музичні композиції виконають симфонічний оркестр «Київ-Класик», академічні солісти та учасники телевізійних талант-шоу. З 23.45 до 00.15 Новий 2016 рік урочисто зустрічатимуть під дзвони Софійського й Михайлівського соборів. У перші хвилини нового року на гостей чекає незабутнє лазерне шоу.

– Ми хочемо запровадити традицію й розповісти історію між двома дзвіницями, – повідомив організатор Ігор Добруцький. – Михайло (Михайлівський собор) та Софія (Софійський) покажуть, що таке серце Києва. Обидві дзвіниці поєднають різнокольорові лазерні промені, а потім між ними на висоту понад 25 метрів підніметься величезна скляна куля і спрямує промені на весь Київ. Далі будуть флешмоб «Ланцюг щастя між двома дзвіницями», продовження концертної програми в супроводі симфонічного оркестру, виступи зіркових гостей свята.

Зага д ати ба ж ання й відпустити в небо

На Поштовій площі триває «Європейська зима». Гучну вечірку та

З 19.30 31 грудня до 2.00 1 січня 2016 року, а також з 13.30 до 20.00 1 січня та з 10.30 до 14.00 7 січня рух громадського транспорту організовано зі змінами: • тролейбуси маршруту №6 – від Мінського масиву до ст. метро «Лук’янівська»; • тролейбуси маршруту №16 – від вул. Академіка Щусєва до Повітрофлотського шляхопроводу; • тролейбуси маршруту №18 – від вул. Сошенка до Повітрофлотського шляхопроводу; • автобуси маршруту №24 – за

розкладом руху робочого дня. Автобуси маршруту №114 (R1) «Вул. Милославська – залізничний вокзал «Центральний» з 1 до 10 січня 2016 року працюватимуть за розкладом руху робочого дня. З 1 до 10 січня роботу громадського наземного транспорту буде організовано за розкладами вихідного дня зі змінами (зі збільшенням кількості рухомого складу залежно від пасажиропотоку). У цей період електропотяги кільцевої міської електрички курсуватимуть відповідно до графіку вихідного дня.

Перелік маршрутів, які перевозитимуть пасажирів у новорічну ніч з 31 грудня 2015 на 1 січня 2016 року № м-ту

веселощі з 21.30 тут гарантує гурт «JORYI KLOC» – українська обрядова гіп-гоп-дайбоже-рок-етно-чорт ватага зі Львова. А рівно опівночі, коли настає Новий рік і люди на всій Землі загадують бажання, усі охочі зможуть написати свої мрії, прив’язати їх до повітряних кульок з чарівними вогниками та відпустити в небо. Бажання неодмінно здійсняться, а наступний 2016 рік буде щасливим!

світла в небі та на прилеглих будівлях – НСК «Олімпійський» і готелю Park Inn. Обіцяють, що це шоу можна буде побачити навіть на Оболоні. Окрім того, на гостей свята чекає музична програма: рок-нролу від гурту «Руки в брюки» та кавер-хiтiв вiд «Whistling Dixie», а також конкурси, розіграші призів, дискотека, вечірка на ковзанці та в ICE CAFE.

феєрія кольорів

сімейна вистава та події року

У святковому Олімпійському містечку на Троїцькій площі о 20:00 стартує новорічна концертна програма, яка триватиме до 3-ї години ночі. Ближче до опівночі розпочнеться фантастичне світлове та лазерне шоу під новорічну музику. Понад 30 світлових гармат створять справжню феєрію

«Вечірка» поцікавилася Пригадайте найяскравішу зустріч Нового року

Володимир Бистряков, композитор, шоумен: – Найдивовижніший Новий рік я зустрів 1999-го в Парижі, куди ми вирішили поїхати з моєю першою дружиною, донькою та сином. Святкували у французькому ресторані, де грали професійні музиканти. Нам дали трубочки та кульки, якими ми мали з цього інвентаря плюхатися. Та коли закінчилися видані «снаряди», в хід пішли тістечка… а вже за лічені хвилини італійці розпочали кидання тортами. Тоді видалася по-справжньому солодка новорічна ніч.

На Контрактовій площі в новорічну ніч гулятимуть з 23:00. Для гостей підготували музично-поетичне хореографічне шоу за участю шоу-балету. Протягом півгодини до початку 2016-го під мікси популярних святкових українських мелодій та світових хітів на великих екранах покажуть кадри головних подій року, що минає, фрагменти улюблених фільмів, найяскравіші моменти святкування Нового року в різних країнах і в Україні.

2016-й рік глядачі зустрінуть під «Вальс квітів» Чайковського з балету «Лускунчик», бій старовинного годинника та спів птахів. Родзинкою ночі стане концерт джазового бенду під керуванням Ігоря Дьяченка. А о першій стартує дискотека, що триватиме аж до ранку.

1 3 5 8 14 16

Тролейбусні маршрути Кінцеві пункти

Ст. м «Либідська» – вул. Маршальська Ст. м «Палац спорту» – Залізничний масив Площа Льва Толстого – вул. Білицька Площа Льва Толстого – вул. Смілянська Залізничний вокзал «Центральний» – Ботанічний сад Повітрофлотський шляхопровід – ст. м «Лук’янівська» – вул. Ак. Щусєва 18 Повітрофлотський шляхопровід – ст. м «Лук’янівська» – вул. Сошенка 23 Лук’янівська площа – вул. Академіка Туполєва 24 Вул. Північна – проспект Свободи 26 Ст. м «Нивки» – проспект Свободи 27 Ст. м «Петрівка» – Залізнична станція «Київ-Волинський» 31 Залізнична станція «Зеніт» – вул. Милославська 32 Вул. Північна – вул. Сошенка 37 Ст. м «Лісова» – вул. Милославська 38 Ст. м «Видубичі» – Національний музей історії України у ІІ світовій війні 40 Ст. м «Палац спорту» – вул. Кадетський гай 41 Ст. м «Святошин» – вул. Тулузи 43 Кібернетичний центр – Ленінградська площа 45 Ст. м «Виставковий центр» – ст. м «Васильківська» 50 Дарницький універмаг – вул. Милославська Автобусні маршрути 18 Ст. м «Харківська» – Харківське шосе 20 Ст. м «Либідська» – Корчувате 21 Ст. м «Петрівка» – вул. Милославська 23 Вул. Салютна – вул. Симиренка 33 Ст. м «Лісова» – Лісовий масив 37 Ст. м «Святошин» – житловий масив «Західний» 45 Ст. м «Дарниця» – проспект Григоренка 46 Ст. м «Лівобережна» – вул. Микитенка 48 Ст. м «Лівобережна» – готель «Славутич» 51 Ст. м «Червоний Хутір» – ст. м «Либідська» 53 Ст. м «Контрактова площа» – Рибальський півострів 55 Ст. м «Палац спорту» – Ленінградська площа 69 Ст. м «Палац спорту» – вул. Литвиненко-Вольгемут 72 Ст. м «Контрактова площа» – проспект Свободи 99 Ст. м «Мінська» – Мінський масив 101к Ст. м «Петрівка» – вул. Милославська (Радунська) 102 Кінотеатр «Братислава» – масив Виноградар 114 вул. Милославська – залізничний вокзал «Центральний» Трамвайні маршрути 1+3 Станція «Старовокзальна» – Михайлівська Борщагівка станція «Старовокзальна» – станція «Кільцева дорога» 8 Ст. м «Позняки» – ст. метро «Лісова» 12 Ст. м «Контрактова площа» – Пуща-Водиця 14 Ст. м «Контрактова площа» – Автогенний завод 28 Ст. м «Лісова» – вул. Милославська 33 ДВРЗ – вул. Олександра Сабурова

Кількість Останнє рухомого відправскладу лення від метро 2 04:00 2 04:03 4 04:15 2 04:00 2 04:05 2 04:00 4

04:15

2 3 2 4 3 1 3 2

04:00 04:00 04:00 04:15 04:05 04:10 04:00 03:55

3 1 4 1 3

04:40 03:45 03:55 03:55 04:00

1 2 3 2 2 1 2 1 1 2 1 4 4 3 2 3 3 3

04:00 03:50 03:50 03:55 04:05 03:50 04:00 03:50 04:00 04:05 03:40 03:50 03:35 03:40 03:50 03:55 03:55 03:45

6

04:10

4 4 3 3 3

04:10 03:48 04:00 04:20 04:00

Реклама

мегаполіс

Вечірній Київ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182)

Алея Небесної Сотні без автівок! Громадські слухання про центр Києва

Фото Павла Пащенка

5

Як обиратимуть архітектора столиці Розпочала роботу конкурсна комісія. Уже є п’ять кандидатів на посаду Фото Павла Пащенка

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Наприкінці вересня 2015 року було звільнено головного архітектора – директора департаменту містобудування та архітектури КМДА Сергія Целовальника та всіх його заступників. Відтоді розпочалися дискусії про те, хто стане головним стратегом у містобудуванні, а точніше – як його обиратимуть. 30 листопада міський голова затвердив склад конкурсної комісії, куди увійшли представники КМДА, Мінрегіону, Національної спілки архітекторів України (НСАУ), громадськості та іноземні експерти – загалом 20 осіб. І минулої п’ятниці комісія зібралася на перше засідання.

Григорій Мельничук

З містобудівною документацією в Києві складно. Генеральний план у підвішеному стані. Чинний генплан-2020 мало відповідає реаліям сьогодення та зазнав безлічі змін за часів Леоніда Черновецького. Проект нового генплану, від початку орієнтованого до 2025 року, також почали розробляти за «молодої команди» 2008 року. На останній громадській презентації цього документа, що відбулася наприкінці літа, кияни виступили рішуче проти нього. Тим часом законодавство вимагає розроблення ДПТ – детальних планів територій мікрорайонів, без яких забудовники не можуть зводити великі об’єкти. В ідеалі має бути така ієрархія: генплан, зонінг частин міста (7 планувальних зон) та ДПТ мікрорайонів. Й ось, нарешті, «Інститут Генерального плану Києва» виставив на громадські слухання проект зонінгу центральної частини міста. Проте «слухання» передбачаються за колишнім механізмом, а зауважень до документа чимало навіть після побіжного аналізу. Найбільш наочні питання до проекту зонінгу стосуються транспорту, а точніше вулично-дорожньої мережі. Уже майже два роки як нижня частина вулиці Інститутської перетворилася на меморіальне місце: тут 18-20 лютого 2014 року загинули герої-майданівці, і тепер це алея Небесної Сотні. Та проектанти чомусь забули про її пішохідний статус і пропонують знову зробити вулицю Інститутську магістральною, з виходом на Майдан Незалежності. Також довго триває дискусія щодо перетворення на туристичнопішохідну вулиці Сагайдачного на Подолі – і, знову ж, проектувальники бачать її автомобільною. Так само, як і Контрактову площу. Хоча навесні цього року відбувся архітектурний конкурс, на якому було вирішено позбавити її автомобільного навантаження, перетворивши на пішохідну. Ба більше, на вулицю Костянтинівську пропонується вивести один зі з’їздів із Подільського мосту,

що веде з Троєщини до центру міста, додатково завантаживши транспортом внутрішні вулички Подолу. Далі міст передбачається продовжити тунелем під Татаркою, краєм гори, забудованої багатоповерхівками. А вихід з тунелю на поверхню планується в районі русла підземної річки Скоморох, над якою вже зараз будується житловий комплекс. У Празі, де існує чимало автомобільних тунелів, були обвали під час їх будівництва. У нас же цією технологією взагалі не володіє жодна будівельна компанія. Дивує також кільцева розв’язка на перетині вулиць Верхній і Нижній Вал та Набережно-Лугової – там уже на розі зведено новітні висотні будівлі. А ось відсутність продовження вулиці Білоруської із забудовою житлом території мотозаводу призведе до посилення заторів на Лук’янівці. Є питання й щодо охоронних статусів зелених зон. Так, увесь Гідропарк – острови Венеціанський та Долобецький – чомусь зараховано до природно-заповідного фонду, тоді як такий статус не передбачений для жодної з частин Труханового острова, його визначено як зону рекреації. Не мають захисту зелені схили на Щекавиці, Татарці, над вулицею Кирилівською (Фрунзе), де нині практично безконтрольно будуються особняки, вирубуються дерева, блокуються проходи до оглядових майданчиків. Не надано захисного статусу й об’єктам Київської фортеці – усе й далі йде під житлову забудову. А ось завод «Арсенал» залишається в центрі міста.

– Кілька тижнів тому відбувся проектний семінар «Право на місто», де архітектори, чиновники, громадські експерти окреслили першочергові кроки та загальні принципи, на яких має базуватися участь громади в розробленні містобудівної документації, – розповів «Вечірньому Києву» експерт аналітичного центру CEDOS Іван Вербицький. – Насамперед, вони стосуються майбутніх проектів, які мали б повністю розроблятися по-новому. Можна запровадити принаймні частину із запропонованого. Видається логічним, щоб у межах процедури громадського обговорення проекту плану зонування центральної частини Києва було здійснено не лише збирання письмових пропозицій, а й організовано публічну презентацію проекту розробниками та низку зустрічей-обговорень проекту, на які мають бути запрошені всі охочі. Також було б добре розмістити виставку проектних матеріалів не тільки в будівлі КМДА на Хрещатику, а й в інших місцях, хоча б в адміністраціях районів, територія яких зонується. А поки що громадські слухання проводитимуться традиційним, застарілим шляхом. Проект виставлено на сайті КО «Інститут Генерального плану Києва» www. kievgenplan.grad.gov.ua та в експозиції у фойє Колонної зали міської ради на вул. Хрещатик, 36, 2-й поверх. Процедура розгляду та врахування пропозицій громадськості до проекту зонінгу центральної планувальної зони міста Києва триватиме з 25 грудня 2015 року до 31 січня 2016 року.

– Нарешті відбулася установча зустріч конкурсної комісії, де дуже активну позицію зайняли іноземні експерти – пані Катаріна Георге, консультант департаменту містобудування та архітектури КМДА, і пан Алан Слайфер, радник Київського міського голови, – розповіла «Вечірньому Києву» Євгенія Кулеба, член конкурсної комісії від громадськості та очільниця ГО «Місто Сад», Сквер Небесної Сотні. – Головні позиції Катаріни Георге: перша – потрібні вимоги до менеджерських та управлінських здібностей кандидатів, друга – кандидати від самого початку мають знати критерії оцінки конкурсної комісії (виходячи з принципів справедливості та прозорості), третя – потрібні публічні лекції. Алан Слайфер запропонував також, аби менеджерські навички і вміння письмової та усної комунікації були підтверджені доказами. Ідея публічних лекцій, за словами Євгенії Кулеби, не дуже сподобалася більшості членів комісії, головний аргумент опонентів – «з юридичної точки зору ми не можемо вимагати у кандидата проводити публічну лекцію». Йдеться про додаткову умову конкурсу – представлення кандидатом стратегічного бачення перспективного розвитку Києва, реформування департаменту містобудування та архітектури, а також щодо взаємодії з КМДА та іншими структурами, організаціями і громадськістю. Аргумент проти – ті кандидати, що виступатимуть останніми, наперед знатимуть типові питання.

Утім, Євгенія Кулеба сподівається, що ідею публічності презентацій стратегій вдасться відстояти – шляхом публікації відеозаписів одночасно або після завершення. А ось присутність представників ЗМІ на засіданнях комісії більшість не підтримала, натомість було затверджено рішення влаштовувати регулярні брифінги. Була ідея виходити зі спільною позицією, але як це реалізувати на практиці – не визначено. На засіданні також затвердили текст оголошення про початок прийому заявок – його опублікують з дня на день, і далі – 30 днів на прийом заявок. Наразі відомо, що у НСАУ попередньо заслухають п’ять кандидатів на посаду головного архітектора, серед яких – відомий архітектор Андрій Миргородський, один з авторів проектів реконструкцій Гостиного двору і Поштової площі, та Олена Олійник, віце-президент НСАУ. Наголосимо, що відразу три представники НСАУ входять до конкурсної комісії. Також попередньо зголосилася брати участь у конкурсі нинішня в. о. головного архітектора Києва Ганна Бондар, що була координатором Міжнародного архітектурного конкурсу «Територія Гідності». Конкурсна комісія також вирішила, що до 11 січня кожен учасник комісії має представити своє бачення формату проведення співбесіди, вимог до кандидатів, бачення конкурсу в цілому (в першу чергу в питанні публічних лекцій). Наступне засідання комісії, скоріше за все, відбудеться вже після прийому заявок від кандидатів. Відповідно до розпорядження міського голови проведення конкурсу має завершитися не пізніше 29 січня 2016 року.

«Вечірка» поцікавилася Які страви будуть на новорічному столі у вашій родині?

Віталій КЛИЧКО, Київський міський голова: – Звично святкувати Новий рік збирається вся наша велика сім’я. Страви теж традиційні, їх готує мама. На новорічному столі в нас обов’язково є «Олів’є», оселедець під шубою, вінегрет. Зі спиртного дозволяю собі опівночі келих шампанського.

6

погляд кава з бульбашками

Кава для гостя Вадим ПЕТРАСЮК Секретарка вибігла з чайничком, аби набрати води для кавової машини. Повернулася за хвильку. Але не вся. У відчинені двері приймальні встигли просунутися лише рука з повним чайничком, нога і ще якийсь відсоток її тіла. Решта лишилась у коридорі, бо саме тієї миті секретарку хтось гукнув. То була жінка. Це стало зрозуміло, коли вона підійшла ближче до секретарки й забалакала: – Уявляєш, тільки-но виставила з кабінету Шурика, водія. Заніс квитанцію й уже повернувся виходити, але побачив коробку з пральною машиною. Питає: купила? Кажу: так. А він: то давай я приїду, допоможу встановити. Я кажу: та не треба, тато встановить. А він: та давай! Ти знаєш Шурика. От уже причепа – не відіб’єшся.

– Ой, не кажи мені про пральну машину. Буквально позавчора моя Дашка щось там прала руками і зламала собі нігтя. Сліз було! На весь день. Каже: я ж його так довго ростила, хотіла на Новий рік французький манікюр зробити… І реве! То я цілий день у неї валеріанку вливала.

– Нащо їй французький манікюр? У мене є дівчинка, вона такі класні зірочки на нігтях малює. Я дам її телефон.

– Не треба вже, бо я ледь її заспокоїла. Флакон валеріанки пішов. А як дівчинка їй не сподобається або щось не так зробить, це буде інфаркт головного мозку. Я не переживу.

– А для кого вона хтіла манікюр?

– Прикинь: для сєбя любімой! Каже: ну його к бісу, того Женю, буду зустрічати Новий рік сама з дитиною. І буду красивою для себе. А оце як нігтя зламала, то реве: це недобрий знак – мабуть, більше заміж не вийду. Усю валеріанку в мене вижерла, дурненька.

– А що Женя, аліменти їй платить?

– Гроші давав, а зараз ні. У тому сенсі, що квартиру їй оплачує, дитячий садок, продукти привозить раз на тиждень стабільно. Але Дашці гроші в руки не дає. Каже: ідіотам торкатися грошей протипоказано.

– Чого так?

– Вона справді дурна. Робила ремонт. Десь хтось порадив їй хлопців. Вони прийшли, оцінили роботу, скільки матеріалів треба закупити. А вона дала їм одразу всі гроші. Вони покрутились, покрутились і зникли. Женька тепер мені каже: ваша дочка – ідіотка!

– А де він дивився, коли заміж брав?

– Та то таке. Розберуться. Малої шкода – їй батько потрібен. Я кажу Дашці: у тебе ж є той хлопчик у Данії, їдь до нього, оформи візу, поживеш, може, у вас щось вийде. А малу я догляну. А вона реве. Каже: батько доньку кинув, та ще й мати поїде.

– Тю, глупая! Ти скажи їй, що в Закарпатті так половина сімей живе. У цей час рипнули двері директорського кабінету. Секретарка – наче її хтось телепортував – за чверть секунди вже стояла біля кавоварки й заливала в неї воду з посмішкою.

– Людочко, то де ж кава? – запитав директор.

– Вже-вже, Ігорю Сергійовичу. Цієї миті директор побачив мене: – О, то ви вже прийшли, заходьте, будь ласка. Людочко, ще одну каву для гостя.

Вечірній Київ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182)

Мавпи справили новосілля

Фото Олексія Іванова

Ганна РЕДЬКА

Новорічні свята мавпи столичного зоопарку зустрічатимуть у нових зимових вольєрах, де вони днями оселилися. Привітати приматів солоденькими подарунками завітали кілька сотень киян. Усі охочі в супроводі працівників закладу створювали для тварин їстівні листівки з фруктів, горіхів та родзинок. Ремонтні роботи з облаштування трьох нових хатинок, що розмістилися поряд із п’ятьма, оновленими торік, тривали впродовж трьох місяців. Два з вольєрів площею 40 кв.м призначені для проживання великих родин, а менший (25 кв.м) – для пари гібонів Патріка та Вау Стіча.

– В одній із великих осель живуть чотири макаки лапундери, в іншій – шість павіанів анубісів разом із маленькою донечкою Піснею, що народилася торік, – розповіла «Вечірці» завідувачка відділу приматів Київського зоопарку Валентина Дикарьова. Подивитися на тварин відвідувачі зможуть через скло підвищеної міцності 12 мм завтовшки. Стіни вольєрів покриті спеціальною екологічно чистою фарбою. Для внутрішнього декорування кожного з них було використано 8–10 сухостоїв із території зоопарку. Нове житло оснащене віконцями та додатковими полицями під дахом.

– На другому поверсі примати можуть відпочивати, грітися під сонячним промінням. Тут вони відсиджуються під час щоденного дворазового прибирання. Власне, і в самих

вольєрах завжди підтримується належна температура – до +2022 градусів, – зазначає пані Валентина. Повсякденний раціон цих тварин не менш святковий: запечена картопля з цибулею та часником, свіжі помідори, огірки, перець, морква, капуста, фрукти. Годують мавпочок п’ять разів на день. Сніданок вони отримують о 9.00, а останнє приймання їжі відбувається о 19.00, рівно за годину до сну. О восьмій вечора світло вимикають, і тваринки відпочивають аж до ранку. Після відкриття нових зимових вольєрів відділ приматів запрацював у звичайному режимі. Відтепер відвідувачі знову зможуть побачити свого улюбленця – 41-річну горилу Тоні, прохід до помешкання якого був тимчасово перекритий під час ремонту. Один з почесних

старожилів зоосаду народився 8 серпня 1974 року в зоопарку німецького міста Нюрнберг. До української столиці він переїхав у п’ятнадцятирічному віці наприкінці вересня 1999 року.

– Одним з улюблених занять Тоні є перегляд телепередач, а саме документальних відео про життя дикої природи, про те, як у теплих краях живуть його побратими. За весь цей час ми

стали однією дружною родиною й без слів розуміємо одне одного. Наприклад, коли він хоче, аби ми перемкнули канал, кілька разів стукає по склу, – ділиться подробицями Валентина Дикарьова. До речі, цього літа для 200-кілограмового улюбленця облаштували великий вольєр. Тепер у Тоні є чималий острів, до якого він має вихід безпосередньо із зимової оселі.

зоопрогноз на 2016 рік Кирило Трантін,

директор зоопарку: – Судячи з непередбачуваної поведінки та мінливого настрою наших приматів, прийдешній рік Вогняної Мавпи буде теж не з простих. Плани можуть стрімко змінюватись, а на шляху до їх реалізації траплятимуться несподівані перешкоди.

фотофакт

З подарунками до бойової частини На Печерську півсотні дітей привітали зі святами військовослужбовців в/ч 3066 та вручили їм подарунки, зроблені своїми руками. А ще – обереги та власні вірші. Солдати тішилися з того, що школярі, діти переселенців та учасників АТО разом станцювали й утворили живий символ країни – герб. Після цього – до військових: роздавати подарунки.

– Я зробила листівки, написала привітання з Новорічними святами. Можливо, вони простенькі, але ж від душі. Подумала, якщо писатиму щось надто складне – солдати зрозуміють, що це не від серця, – каже 14-річна Руслана. Воїнові Ярославу Черненку подарували малюнок з янголом. Отримав він його від шестирічної Вікторії, яка вже кілька разів надсилала на фронт свої роботи. Військові також вручили дітям солодкі подарунки та показали виставу з казковими персонажами. Фото Олексія Іванова

Леся КЕСАРЧУК

ексклюзив

Вечірній Київ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182)

Сумщині люди бідно, усім, кого пам’ятаю, намагався хоч якось допомогти коштами. Побачив таке ноу-хау: на велосипедах багажники переставили спереду, а колись були позаду. Дуже шкода цих працьовитих людей, вони такі ж, як були і при совдепії: щирі, відверті й дуже моральні. І тому варті любові. Налаштовані оптимістично. Усі дуже щиро мене зустрічали, діставали з погребів усе, що мали, аби почастувати домашнім. Готові все віддати. Пишаюся таким народом.

У телефоні народного артиста України Віталія Білоножка – півтори тисячі номерів друзів, знайомих, колег, земляків, композиторів, поетів... І всіх Віталій Васильович хоче привітати з Новорічними та Різдвяними святами. Про те, як буде святкувати родина Білоножків, співак розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Вечірці».

– Віталію Васильовичу, який телеканал увімкнете в новорічну ніч у родинному колі? Що цікавить перш за все?

– Подивимося ще раз по Тонісу 31 грудня і 1 січня повтор телетрансляції Міжнародного фестивалю родинної творчості «Мелодія двох сердець». Але зовсім не заради того, щоб помилуватися, ой які ж, мовляв, ми молодці. Ми хочемо ще раз прискіпливо проаналізувати недоліки, з професійної точки зору подивитися, щоб не повторювати їх наступного разу. А щодо інших телеканалів, то навіть не знаю… На Новий рік нічого й подивитися, немає повноцінних, цікавих програм.

– Хто до вашої оселі завітає, хто буде в родинному колі?

– Безумовно, діти, онуки. Я хотів би, щоб сестра з Донбасу приїхала, але вона каже, що не доїде, та й будинок боїться залишити, бо там багато мародерів. Їй 73 роки, вона була другою дитиною у сім’ї (я – шостий), «дитина війни». Каже: «Народилася під час війни та у війну, мабуть, і піду із життя». Отакі ось сумні паралелі.

– А кого вам особисто хочеться привітати, кому зателефонувати?

– У мене в телефоні – півтори тисячі номерів. Ось, наприклад, днями передав Борису Іллічу Олійнику декілька записів своїх пісень на його вірші. Дуже талановита людина, з гумором, з великим політичним і творчим потенціалом. Якось йому телефоную, прошу вірші, хочу їх співати. А він мені й каже: «Спасибі, що не забув мій залежалий скарб». Деякі однокласники озиваються, наприклад, один у Криму живе, то я, як він телефонує, слухавки не беру. Казав йому раніше: «Ми з тобою до однієї школи за чотири кілометри пішки ходили, в одному лузі корів пасли, допоки ти не будеш думати про свій рідний край, трубки брати не буду». А це недавно він повідомив, що приїхав на Сумщину, буде виїжджати з Криму. Треба любити і берегти свою країну, насолоджуватися запахом степу, радіти сонечку, квітам. Отака у нас позиція.

– А коли плануєте провести фестиваль «Мелодія двох сердець»? Можливо, уже відомі деякі учасники?

– На жаль, розцінки Палацу «Україна» дуже високі, плюс інші витрати… Коли ми готували останній фестиваль – патріотичний, антивоєнний, то у ньому взяли участь близько 600 учасників, родинних дуетів, у тому числі на сцену виходили і бійці АТО, і вдови (концерт відбувся 31 травня 2015 року. – Ред.). Цей масштабний захід ліг на плечі однієї сім’ї Білоножків, яка не має бізнесу, живе з концертів. Після травневого фестивалю ми ще півроку їздили з концертами – заробляли гроші, щоб повіддавати борги. Багато квитків роздали безкоштовно військовому шпиталю, Міністерству оборони, ми хотіли, щоб чимало людей прийшли до «України»… Дякувати Богу, до Ново-

7

– Ви тішитеся своїми внуками, співаєте з ними…

– Так. На минулому фестивалі співала вже наша внучка Світланка. Це був перший у її житті виступ такого високого рівня, дуже хвилювалася, з надзвичайним трепетом виступила. Вона взагалі у нас дуже відповідальна і серйозна дівчинка, до речі, уже першокласниця. Їй подобається навчатися, захоплюється математикою. А внук Віталік уже багато років на сцені, майже професіонал.

На фото: Євген, Віталій, Георгій та Світлана Білоножки

На Різдво Віталій Білоножко варить узвар, а Світлана готує кутю го року розрахувалися з боргами і, звичайно, вже думки про наступний фестиваль. Але коли в країні триває війна, співати про любов не дуже хочеться. Шукаємо, обдумуємо нову фабулу майбутнього концерту. Ще й прикро, що держава цьогоріч запланувала у бюджеті такі копійки на культуру. Пам’ятаєте відомий вислів Черчилля, коли йому під час війни принесли на розгляд бюджет країни, а він запитав, де ж витрати на культуру?! Почувши, що нині не до цього, бо країна воює, він здивовано відповів: «Якщо немає культури, то навіщо ми тоді воюємо?». Переконаний, що до культурно-мистецьких заходів повинна долучатися держава. Готуючи фестиваль, ми звернулися до багатьох, у тому числі

Пісень хочеться співати патріотичних. Серед нових – пісня «Бережи Україну, пам’ятай і бережи кожну хвилину…» й до чиновників, з проханням про допомогу. В Міністерстві культури, Кабміні розвели руками. Отож довелося взяти весь тягар витрат на себе. Але фестиваль того вартий, бо після того, як зробиш добру справу, отримуєш величезне задоволення. Не хочу в жодному разі плакатися, адже ми впоралися... Але сумно від цієї безвиході, до якої ідемо. Бо ми просили допомоги не для себе особисто, а для доброї справи. Хіба ж наші воїни не варті того, аби їм присвятити фестиваль?! Сумно, що це нікому непотрібно і що влада

забуває: доки не буде духовного, не буде головного. Держава ж могла потім відеозапис цього концерту демонструвати, пропагувати українські пісні, в тому числі й на сході України. Бо нам особисто слави не треба, ми вже повагу заробили у своєї публіки. Згадуючи фестиваль, присвячений бійцям, ми відчували, що і їм, і глядачам це потрібно. Це найкраще, чим можна утверджувати українську ідею, українство.

– Яка найяскравіша подія цього року запам’яталася Віталію та Світлані Білоножкам?

– Ми їздимо із сольними концертами всією Україною. Вразило, коли приїхали в Маріуполь, Волноваху, Гвардійськ… Ми співаємо, а десь поруч пролітають снаряди. Незрозуміло звідки, але пролітали. Коли їдеш Донбасом і бачиш підірвані мости, руїни, спалені хати, то наче стаєш учасником бойової кінохроніки. А найяскравіші враження – від своєї роботи, коли тобі люди телефонують після концерту. Недавно був випадок на ринку: підійшла жіночка, переселенка з Донбасу, і каже, що, побачивши по телевізору наш концерт, мов прикипіла до екрана, забувши про все. Оце, мабуть, і є найвищою оплатою твоєї роботи, творчості.

– Над чим працюєте сьогодні, які пісні з’явилися у репертуарі?

–Триває творчий пошук, шукаємо авторів. Адже не можна вийти до глядача з примітивним сценарієм, тим паче в такий час, коли війна. Пісень хочеться співати патріотичних, отож працюємо над текстами, переробляємо. Серед нових – пісня «Бережи Україну, пам’ятай і бережи кожну хвилину…».

– На вашу думку, чи з’явилося сьогодні в ефірі більше українських пісень?

– Увімкніть радіо FM, що там співають?! Часто якісь «ум-цаца». Тягнуть цей «совок». А треба ж виховувати нове покоління, яке будуватиме Україну. Забувають, що українське радіо має великий пісенний фонд, там є і сучасні твори. Таке враження, що цим ефіром керують не патріоти. І чи не вони дають підстави для розмов про нібито меншовартість української музики?!

– Чи буваєте у себе на батьківщині, на Сумщині?

– На жаль, дуже рідко. Минулого року наводив порядок на могилках бабусі, брата. Замовив нові пам’ятники. Живуть на

– Коли слухаєш ваші давнішні пісні про козацтво, українську славу, то вони всі наче про сьогодення. Чи замислювалися тоді над витоками українства?

– Пригадую таку історію: колись у Білій Церкві, у 1987 році, я вихопив у хору «Гомін» жовтосиній прапор і побіг стадіоном із піснею «Давайте разом заспіваєм, браття», а мені кричали: «Дурень, посадять!». Пісні «Годі, брате, душу рвати», «Боже, дай Україні волю» я співав 30 років тому, їздив із ними Америкою, Канадою, Європою. Виявляється, вони й зараз дуже актуальні й потрібні.

– Від творчості – до теми фазенди. Ви утримуєте багато цікавих птахів. Як вони поживають?

– Працюю над розведенням птахів уже п’ятнадцять років, маю більше десятка павичів, стільки ж самочок. Є понад 150 пар голубів, півтора десятка курей, десяток фазанів, два лебеді. І дві вівчарки. Але тягну цього плуга, бо не уявляю, як жити у приватному будинку, щоб подвір’я було мертвим. А ще – велика хмара горобців, які нічого не бояться. Світлана КОВАЛЬОВА , Леонід ФРОСЕВИЧ Фото із сімейного архіву Віталія та Світлани БІЛОНОЖКІВ

до теми Світлана БІЛОНОЖКО: – Ми у сім’ї любимо, щоб на новорічному столі було багато українських страв. Приготую запеченого коропа, а невістка Мариночка – свій фірмовий салат, вона у нас дуже гарна господиня. Син Георгій просто купається в розкоші її кулінарного таланту. А я уже в неї трішки вчуся. Чекаємо, що й у молодшого сина, Євгена, майбутня дружина теж буде такою ж гарною господинею. А взагалі у новорічні й різдвяні страви вкладаємо свою душу. На Різдво завжди у нас холодець, Віталій варить узвар, він – майстер із приготування цього напою, а вже кутю готую я, тут потрібен особливий підхід, скажімо, мак гарно в макітрі макогоном розтерти. І горішків із родзинками додати, і меду запашного. А кутя завжди має бути з пшениці, не з пшона чи рису. Треба, щоб пшеничка гарно зварилася-упріла, а потім решту додати. Як сядемо всі за різдвяний стіл, куті понаїдаємося, то вже більше нічого й не хочеться. І слава Богу, що у нас в Україні є весь набір натуральних продуктів, що ми живемо на такій благословенній Богом землі. Перший келих ми завжди піднімали за здоров’я кожного з нашої родини, а нині найперший тост буде за мир на нашій землі. Думаю, що такий тост буде у переважної більшості українців. Головне, щоб усі були здорові, а кожна родина – благополучною і процвітаючою. Адже, зрештою, держава починається з сім’ї.

компас

Вечірній Київ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182)

9

Чи потрібні нам Лорак з Повалій? Світлана КОВАЛЬОВА

До редакції «Вечірки» телефонують читачі та висловлюють критичні думки щодо появи у новорічних телепередачах на каналі «Інтер» співачок Таїсії Повалій і Ані Лорак.

У кіно Бенюк і Сумська шукають любов На великий екран виходить українсько-грузинська романтична комедія Марія КАТАЄВА

31 грудня в кінотеатрах відбудеться прем’єра картини «Тепер я буду любити тебе» Романа Ширмана. На новорічні свята герої розв’язують свої любовні проблеми. У фільмі, окрім знаних Богдана Бенюка та Ольги Сумської, глядачі побачать дебют талановитих молодих українських акторів. Фільм «виношували» три роки – частину фінансування надало Державне агентство України з питань кіно, а решту довго шукали, поки не знайшли грузинських партнерів. За сюжетом ресторатор та успішний бізнесмен Мішель (Богдан Бенюк) на Різдво дізнається, що його дружина (Ольга Сумська) йде від нього до бідного грузинського художника. Випадково на дорозі він зустрічає молоду дівчину Оксану (Кристина Кісельова), яка посварилася з хлопцем і їде до сестри у Київ. У обох – проблеми в коханні, тож Мішель думає, чи не доля звела їх… Утім, кохання грається з ними і веде за власним сценарієм, і саме у новорічні свята герої мають зрозуміти, що ж для них є справжнім почуттям. Знаковою для фільму є фраза, яка звучить на початку: «Я кохаю, і мене кохають. Але, на жаль, це дві різні людини».

– Усі герої відчайдушно намагаються подолати цю невеличку, але суттєву перешкоду на шляху до щастя, – коментує режисер стрічки Роман Ширман. – З ніжністю, посмішкою і співчуттям ми простежимо за їхньою трагікомічною боротьбою за власну любов, де співчуваєш кожному, симпатизуєш кожному і в кожному впізнаєш себе. Це універсальна історія, бо всі мріють про щастя, любов і гармонію, але у більшості так не виходить. Сподіваюся, цей фільм вийшов, як ми і задумували, – зворушливим, смішним і сумним одночасно. Богдан Бенюк і Ольга Сумська, попри інші проекти та вистави, із задоволенням погодилися зіграти у стрічці, адже хорошого

повнометражного українського кіно має бути більше.

– У наш важкий час ця картина дуже доречна, вона дарує надію. І доводить, що українське кіно може бути не гірше за французьке, принаймні, з таким же шармом, — вважає Ольга Сумська. Богдан Бенюк відійшов від звичного комедійного амплуа, блискуче зігравши серйозну драматичну роль.

– Мій персонаж – дуже врівноважений, навіть попри те, що його кинула дружина. Він не впадає у повну безвихідь, шукає стосунки на все життя, хоч і розуміє, що в його віці це дуже складно. З посмішкою актор пригадує і курйози на зйомках.

– Ми потрапили у віялове відключення світла, яке було в грудні минулого року. Першого ж дня до павільйону приїхав міністр культури з шампанським відзначити початок зйомок. Як тільки він увійшов, пропало світло. Довелося працювати з пересувними генераторами, бо за день світло вирубалося по три-чотири рази, – розповів Богдан Бенюк. Справжнім відкриттям стали молоді актори, для яких зйомки у фільмі є першим серйозним досвідом в кіно.

– Художній керівник з театрального університету ім. Карпенка-Карого запросив мене на проби – і так, абсолютно несподівано, я отримала цю роль, – зізнається Кристина Кісельова. – Мені неабияк допомагав на майданчику Богдан Бенюк, бо я дуже переживала, підказував, як розслабитися. Цей фільм – про кохання, про те, що потрібно вірити в казку, дива і бути відвертим та вільним. Навіть якщо припускаєшся якихось помилок, варто розуміти, що ніколи не запізно виправитися, знайти в собі сили йти далі, а різкі сплески та повороти долі необхідні, щоб краще зрозуміти себе і своє життя, свої цінності. Приємну атмосферу у фільмі створює музика Шуберта, Гріга, Моцарта, Верді тощо. Нагадаємо, показ картини «Тепер я буду любити тебе» стартує у столичних кінотеатрах під самий Новий рік, 31 грудня.

Як стало відомо ЗМІ, «Інтер» зняв на кіностудії імені О. Довженка новорічний концерт «Повір у мрію», в якому звучатимуть хіти різних років. Керівник Inter Media Group Анна Безлюдна повідомила: «Не буду розкривати усіх деталей. Скажу так: на Новий рік ми подаруємо диво. Буде не один концерт, а низка подій в ефірі «Інтера» і довкола нього». Колеги зазначають, що у новорічному концерті «Інтера» беруть участь Ані Лорак і Таїсія Повалій, які виступають в Росії. Нагадаємо, що раніше Анна Безлюдна в інтерв’ю пресі зазначала: «Не можна людину цькувати нізащо. Надмірна агресія нині є проблемою нашого суспільства. У Повалій дійсно золотий голос, вона дійсно народна артистка, її люблять мільйони. Навіщо цю людину виганяти з країни?! Щоб

мільйони людей не могли її тут слухати? Це хибна тенденція. Треба заспокоїтися, спокійніше ставитися один до одного». «Вечірка» попросила прокоментувати цю ситуацію продюсера Олександра Ягольника: – Мені здається, «Інтер» свідомо провокує телеглядачів заради того, щоб хвиля обурення патріотичної громадськості викликала хвилю зацікавленості та зробила їм рейтинги. Дивуватися нічого. Вони знають: якщо сус-

пільство проковтнуло відверту зневагу співачки Лободи до Дня пам’яті жертв голодоморів, а дехто з державних мужів зробив вигляд, що нічого страшного не відбулося, то навряд чи щось страшне для «Інтера» станеться після виступів Повалій і Лорак. Шкода, що чиновники від культури не розуміють, що цим новорічним ефіром з Повалій і Лорак вони не сприяють розвитку української культури та духовності.

новорічний ефір

Чим святкової ночі канали здивують глядачів На «Плюсах» – мюзикл «1+1 удома»

На UА:Першому – святкові концерти

31 грудня о 20.10 глядачів порадує новорічний прем’єрний «Вечірній квартал». Буде багато жартів і гумору, а також привітання з Новим роком від Кріса де Бурга, Софії Ротару, Ірини Білик. 1 січня о 01.00 розпочнеться новорічний музичний фільм «1+1 удома», створений Студією «Квартал 95». В основі мюзиклу – улюблена голлівудська комедія «Сам удома». Однак головних героїв двоє – Міша і Соня, ролі яких виконали 9-річний Іван Шмаков і 10-річна Ганна Поліщук. Їхні батьки терміново поїхали, і дітлахи залишаються вдома самі. Бандитів у цій стрічці зіграли «кварталівці» – Володимир Зеленський, Євген Кошовий і Олена Кравець.

Ніно Катамадзе, Марія Шерифовіч, Злата Оґнєвіч, Світлана Тарабарова, Олександр Пономарьов та багато інших популярних виконавців і гуртів заспівають свої найкращі композиції для глядачів каналу. Новорічний концерт розпочнеться одразу після вечірнього випуску новин – о 21.35. Другу половину програми можна буде подивитися вже у 2016 році – о 01.20. А для тих, хто захоче завершити святкування українською електронною музикою – концерт ONUKA о 04.55.

На «Україні» відкриватимуть секрети дивовижних перетворень На телеглядачів каналу 31 грудня о 20.00 чекає святкова програма «Говорить Україна. Велике новорічне шоу», головними героями якої стануть учасники ток-шоу «Говорить Україна». Ведучі Олексій Суханов і Маша Єфросиніна розкажуть, як участь у шоу змінила долі героїв проекту та назвуть переможців у номінаціях «Епатаж року», «Перевтілення року», «Провокація року», «Здивування року», «Схуднення року», «Пара року», «Груди року», «Розмір року». Після опівночі програму продовжить «Велике новорічне шоу», на якому виступлять світові та українські зірки, серед них Тіна Кароль, Віталій Козловський, гурт «ВВ».

На «Інтері» навчать, як вірити в мрію До вечірнього ефіру телеканал підготував новорічний вогник «Повір у мрію!» (початок о 22.30). Дивакуватий вчений-винахідник (Михайло Єфремов) створює дивовижний апарат, який здійснює мрії. Напередодні Нового року в результаті наукового експерименту все місто залишається без електрики! Тож його мешканцям доводиться святкувати на вулиці. Героями історії стануть популярні виконавці, актори і телеведучі.

На ТРК «Київ» – розмова з Віталієм Кличком та пряма трансляція О 19.00 вийде ексклюзивне інтерв’ю з Київським міським головою Віталієм Кличком. Поговорять про метро на Троєщину, добудову ПодільськоВоскресенського мосту, відкриття нових дитячих закладів, про плани на рік прийдешній. А також про комунальні послуги і дороги, транспорт та міський бюджет, систему Smart City, що покликана не лише зробити життя киян комфортнішим, а й подолати таке ганебне явище серед чиновників, як корупція. А ще 31 грудня з 23.30 до 02.00 1 січня на каналі транслюватимуть святкування Нового року на Софійській площі.

На ICTV промайнуть 12 місяців 31 грудня з самого ранку глядачі ICTV побачать новорічний ефір на тему «12 місяців»: кожен місяць року був багатий на гучні та яскраві події, які згадуватимуть і оцінюватимуть з позиції сьогоднішнього дня. О 19.35 маленьких глядачів запрошують переглянути мультфільми «Три богатирі на далеких берегах» та «Іван Царевич і Сірий Вовк», озвучені українською. А в перші хвилини нового року канал покаже скетчшоу «На трьох» – запальні жарти і кумедні історії від «Дизель Студіо». Підготувала Марія Катаєва

18

війна і ми

новини Батальйони нескорених

У столиці відкрилася виставка «Батальйони нескорених», організована бійцями Міжнародного миротворчого батальйону ім. Джохара Дудаєва та чеченського батальйону ім. Шейха Мансура. Основу експозиції становлять особисті речі першого командира Міжнародного миротворчого батальйону, бригадного генерала Ічкерії Іси Мунаєва, який загинув 2 лютого 2015 року в бою поблизу Дебальцевого.

Вечірній Київ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182)

Діана та Рись

Столична школярка віддала на передову вівчарку та стала активною волонтеркою

Подарунки пораненим Нещодавно учні й батьківський комітет школи №295 Дарницького району відвідали військовий шпиталь Міністерства оборони України. Пораненим бійцям принесли фрукти, солодощі, передали кошти, зібрані школярами та їхніми батьками.

Прочитай, солдате, посміхнись!

І кожен школярик – як Дід Мороз Учні спеціалізованої школи №14 улаштували благодійну акцію «Привітай воїна зі святом». Адресну допомогу (новорічні подарунки, солодощі, речі першої необхідності, медикаменти), а також вітальні листівки отримають воїни – учасники АТО, діти яких навчаються в цій школі. Окрім цього, протягом першого семестру в навчальному закладі тривав конкурс «Збережи кришечку». Переможцем став 6-Б клас, який зібрав понад три тисячі пластикових кришечок.

Павло Пащенко

Учні, вчителі та батьки НВК «Домінанта» активно долучаються до благодійної акції «Хто, якщо не ми?!», допомагаючи в такий спосіб захисникам України. Вони збирають одяг, харчі, макулатуру для придбання ліків, плетуть сітки, виготовляють обереги й листівки, роблять ще багато інших добрих справ. До свят в НВК «Домінанта» провели акцію «Привітаймо воїнів з Новим роком!», зібрали та передали через волонтерів на передову домашню консервацію, теплі речі, солодощі, а найголовніше – листи та листівки з новорічними привітаннями.

Рись і Джессіка

Світлана КОВАЛЬОВА

Перед новорічними святами до редакції «Вечірки» разом з волонтером Атакулієвим (позивний Док) завітала його помічниця – найменша донечка Діана. Дівчинка хоче стати художницею. Уже шість років навчається в художній школі, багато малює. А коли батько привіз із поїздки на Схід велику артилерійську гільзу, що вже є безпечною, взяла до рук пензлика, фарби й розмалювала цей трофей у жовто-сині барви. Дуже симпатичний патріотичний дракончик роздаровує навкруги такі само жовто-сині серця. Здалеку нагадує вишукану вазу. Свою роботу школярка подарувала редакції. Ми домовилися, що, якщо дракончик раптом засумує,

Подарунок «Вечірці» від Діани та підрозділу, де служить Рись

то повернемо його назад, на Схід, – він повезе хлопцям свіжі примірники газети. Діана каже, що кожного разу дуже хвилюється за батька, постійно телефонує. А паралельно всією сім’єю допомагають йому. І не лише споряджати щораз у далеку й небезпечну дорогу, готувати гостинці для бійців. Скажімо, цьогоріч розмальований дівчинкою шолом продали на благодійному розпродажу аж у Франції, а виручені гроші пішли на потреби бійців АТО. На шоломі зображено яскраві квіти і, звісно, напис «Слава Україні!». Діана навчається у 7-Б класі школи №187 з поглибленим вивченням англійської мови, що в Солом’янському районі. Тут учні малюють для воїнів картини, пишуть листи, збирають пластикові кришечки на протези.

Батько Діани сьогодні на передовій: привіз хлопцям ялинкові прикраси, солодощі, бо ж невдов­зі Новий рік, а також посилки з медикаментами, що надійшли з Вінниці, від української діаспори з Канади. А ще – примірники газети «Вечірній Київ». Док – лікар за фахом, тому йому повсякчас телефонують пацієнти, навіть із фронту, яких він консультує. Діана попросила батька запитати у воїнів, як там… Джессіка, німецька вівчарка. Песику було кілька тижнів, коли Док придбав його на зооринку, приніс додому. Дочка доглядала цуцика. А потім родина Атакулієвих вирішила привезти вівчарку на фронт, щоб допомагала бійцям, охороняла їх. І справді, Джессіка справно служить, ворога чує здалеку.

А опікується нею воїн Сергій, який має позивний Рись. Підрозділ, де служить Рись, на самісінькому передньому краї. Хлопці викопали бліндаж, зробили його теплим завдяки грубці. Й, окрім бойових завдань, ведуть господарство. Уявіть собі, навіть мають кілька десятків кролів! Док пропонував їм завести поросят, але вони відмовилися… Поруч мінні поля, буває, зчиняється стрілянина, час від часу спалахують сутички, і раптом – міні-ферма. Хазяйновиті ж українці! Док пробуде в господарстві Рися кілька днів, а потім відвідає Артемівський дитячий будинок: його вантаж – це саморобні, виготовлені школярами 187-ї школи, м’які іграшки, ляльки, машинки, книжки, м’ячі, ракетки. Після цього – до столиці, де на нього чекає біля ялинки родина.

В окопі київський борщ дуже смакує «Кухарська сотня» відправила воїнам понад 200 тисяч сухих супових наборів Леся КЕСАРЧУК

Рученьки терпнуть, злипаються віченьки, але в душі радість. Це про дівчат – волонтерів «Кухарської сотні Києва». Аби на передовій хлопці були ситими і сильними, волонтерки, не покладаючи рук, готують і постійно відправляють їм страви першої необхідності: борщі, сухі супи та каші.

Волонтери гарантують: на передовій буде смачно

Двічі на тиждень дівчата-трудівниці збираються за адресою вул. Народного Ополчення, 2 і там ріжуть овочі, перебирають та фасують продукти. Батальйонів багато, тому готувати доводиться чимало, розповідає координатор «Кухарської сотні» Оксана Мікульська.

– Наші військові постійно просять допомоги. Війна триває, тому ми не маємо права стомлюватися, допоки хлопці там. Бракує робочих рук, – каже волонтерка. «Кухарська сотня Києва» передає бійцям в основному набори борщів та супів, каші, які треба лише залити гарячою водою. Дівчата сушать овочі вдома, потім несуть на склад, усе пакують і відправляють на фронт. А ще готують солдатам фруктовий чай від застуди. Асортимент харчів різноманітний. На запитання, що саме надіслали хлопцям під Новий рік, волонтерка Оксана відповідає: «Традиційно ми відправили на Різдвяні свята нашим бійцям борщові набори, солодощі, що при-

несли кияни, пакети з вівсяною кашею разом із сухофруктами, пакети козацького кулішу разом із салом та супові набори. Чим багаті, все те і передаємо». «Кухарська сотня» існує завдяки пожертвам простих людей. Хто допомагає коштами, а хто продуктами. Нині господиням найбільше не вистачає сирої капусти, моркви, цибулі, сушених грибів, макаронів, гречаної крупи, вівсянки. Окрім того готують українські кухарочки захисникам і не менш смачні десерти. А саме пастилу із сухофруктів та різні сухі солодощі. Волонтери також закликають усіх небайдужих долучатися до цього оригінального кулінарного мистецтва і водночас – доброї справи для наших бійців-героїв.

вітальня

Вечірній Київ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182) Вона співає, пише музику, вірші, віртуозно володіє гітарою, а також навчає студентів у творчому виші. А цьогоріч Марія Бурмака здивувала всіх, дебютувавши ще й як актриса – зіграла роль мами казкових персонажів у новій українській казці, яку поставили на сцені театру імені Івана Франка. До речі, Бурмака до неї ще й написала оригінальну музику, під яку діти, присутні на першій виставі, стрибали майже до стелі, підкидаючи величезні кульки, і співали разом зі сценічною мамою «Можна бути песиком, можна бути котиком, можна бути їжачком і навіть бегемотиком…». Про нову іпостась співачки кореспонденти «Вечірки» поговорили з артисткою безпосередньо після приголомшливої і неймовірної дитячої вистави.

довідка «ВК» Марія Бурмака народилася в Харкові. Народна артистка України, кандидат філологічних наук, професор. Написала понад 150 пісень, випустила 11 авторських альбомів. Увійшла до ТОП-100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус» у 2014 році. Виступала з благодійними концертами у Франції, Великобританії, США, Канаді. Ведуча програми «Культ: Експрес» на Еспресо. TV. авангард, рок-музика й академічні концерти, театральні прем’єри і виставки, суспільно значущі події та неформатні вечірки – все це є у нашій програмі «Культ: Експрес».

«Коли не стало мами, написала альбом дитячих пісень»

– Пані Маріє, чому ви звернулися до дитячої теми, адже це особлива творча ніша, дуже складна і відповідальна?

– Не хочеться казати пафосних речей, але писати для дітей надихнули патріотичні почуття. Не можна примусити любити Україну, але можна створити низку дитячих пісень, які дітлахи залюбки будуть співати. Мені здавалося, що у нас дуже мало пісень для малечі українською мовою. Тому я створювала їх свідомо, щоб вони увійшли у життя найменших мешканців країни назавжди. І якщо ці діти співатимуть мої пісні своїм дітям, то я буду вважати свою місію виконаною. П’ять років тому, коли не стало мами, я просто сіла і написала альбом дитячих пісень. І ця робота мене лікувала. А мої друзі бізнесмени Толя і Віктор Данилюки взяли на себе фінансові витрати на цей альбом.

– А як народилися нова українська казка і новорічна вистава для дітей?

– Мені весь час хотілося зробити із цього альбому справжню казку, щоб пісні ожили, їх почули всі. І з цією ідеєю я прийшла у серпні цього року до головного режисера театру імені Івана Франка Станіслава Мойсеєва й запитала, чи не зарано я пропоную зробити дитячу виставу до Нового року. А він відповів мені, що я майже запізнилася, це треба було зробити вчора. Потім я познайомилася із режисером Андрієм Маєм і драматургом Деном Гуменним, з якими ми мали розпочати роботу над виставою. Я від них у захваті… Ми пили каву, згадували своє дитинство, якісь цікаві епізоди, фрази, слова. Так у розмовах народилися персонажі. Приміром, я згадала, що діти, коли

19

Марія Бурмака стала мамою Санта-Клауса скоять якусь шкоду і їх запитають дорослі: «Хто це зробив?», зазвичай відповідають: «Ніхто!». Так з’явився Містер Ніхто.

– У новій виставі для дітей ви граєте казкові образи мами Санта-Клауса, Продавця кульок, Супермена і Остапчика. Розкажіть про свою маму.

– Моєї мами вже п’ять років, як немає. Це втрата назавжди. Тому вистава «Мама сказала «ні» для мене має особливе значення, адже я граю роль мами. Для людей, які втратили таку рідну людину, ця вистава буде дуже сентиментальною. Мені навіть непотрібно було щось грати, просто хотілося донести до глядачів теплоту материнського серця. У виставі багато фраз, які говорила мені моя дитина або я казала своїй мамі.

– А що говорила мама?

– Вона говорила: «Якщо ні, то ні». Я намагалася її вблагати, як роблять усі діти, але це було марно. Також дуже характерною є фраза, яка теж увійшла до спектаклю, коли мама сказала «ні», а тато дозволив. Знаєте, я раніше дуже рідко куховарила вдома, бо завжди концерти і на це не було ні часу, ні сил. А зараз я із задоволенням на свята готую страви за маминими рецептами. І пам’ятаю, як ми разом 31 грудня, напере-

додні Нового року, щось разом нарізали для столу, розмовляли, і це було чудово. Хочу, щоб моя донька теж це відчувала і продовжувала традицію.

– А ви себе відчуваєте гарною мамою для своєї доньки?

– Деякі вважають, що гарна та мама, яка опікає свою дитину. Існує також стереотип, що мама-артистка чи мама-співачка мало приділяє уваги своїм дітям. Я ж, навпаки, багато часу була разом зі своєю донькою. Хоча траплялися і такі моменти, коли я вранці, збираючись на роботу, могла сказати: «Доця, нічого мені не кажи, я дуже поспішаю». А ввечері, коли приходила додому втомленою, донька могла мені сказати: «Мамо, заспівай колискову», і я співала. Просто я свою дитину дуже люблю…

– А вона вам говорить: «Мамо, я тебе люблю»?

– Нині, коли їй уже 20 років, почала говорити такі слова.

– Ваш батько – теж один із авторів віршів, покладених на вашу музику до «Дитячого альбому»?

– Так, це правда. Тексти пісень двох героїв – Остапчика і Містера Ніхто – написав мій тато, Віктор Бурмака. Він має скоро приїхати, і ми, сподіваюся, напишемо разом ще не одну пісню.

«Новорічні подарунки для близьких і друзів кладу під ялинку»

– У вас така чудова, творча родина. А як ви ставитеся до нетрадиційних сімей? В Україні збираються розглядати це питання і вносити зміни до Конституції.

– Це непросте питання. Звичайна родина – це тато, мама і дитина. Але світ стає гуманнішим і толерантнішим, і я б з обережністю ставилася до того, як люди поєднують свої долі. Серед моїх знайомих є такі, що мають іншу сексуальну орієнтацію, і вони – прекрасні люди. Їх не можна виключати із суспільства, адже Бог любить усіх. А щодо створення сім’ї такими людьми, то мені було б цікаво почути думку церкви з цього приводу.

– Пані Маріє, нині ви є ще й ведучою телепрограми на Еспресо. TV. Що це за програма?

– У цій програмі я їжджу на своєму авто разом зі знімальною групою і розповідаю про цікаві події, які відбуваються чи мають відбутися не лише у Києві, а й на теренах всієї України. З нами глядачі можуть встигнути побачити все і скрізь на власні очі, одержати інформацію з перших вуст, не пропустити найважливіше, відчути подих і динаміку як великих міст, так і маленьких містечок. Класика й

– Чим запам’ятався вам рік, що минає?

– У 2015-му було багато чого зроблено: півроку репетицій новорічної вистави для дітей і тепер – прем’єра. Створено чудову пісню з Петром Чорним і циганським хором до дня пам’яті Миколи Мозгового «Золотиста осінь», дует із Сашком Пономарьовим, пісню для якого я написала. А ще зйомки програми «Культ: Експрес», саме у цій програмі ми щотижня розповідали про культурні події Києва та всієї України. А вчора одержала ще й модульні контрольні роботи – я професор університету (Інститут журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, кафедра кіно- і телемистецтва. – Авт.). Батьки у мене теж викладачі. Сподіваюся, що 30 грудня я вже закінчу важливі справи і пару днів відпочину.

– Як будете зустрічати Новий рік?

– Думаю, що о 12-й годині ночі я буду зі своєю сім’єю – з батьком і донькою. А потім ми з донькою розійдемося по своїх компаніях, а тато залишиться під ялинкою. На Різдво обов’язково піду колядувати. У мене дуже багато хрещеників, які теж до мене приходять на свята. Однією з моїх улюблених новорічних традицій є дарування подарунків. Напередодні Нового року я із задоволенням їх купую, запаковую у святкові обгортки та кладу під ялинку. І коли бачу, як мої близькі та друзі знаходять їх там, радію разом із ними.

– Що, пані Маріє, побажаєте читачам газети «Вечірній Київ», якій у січні Нового року виповнюється 110 років?

– Я бажаю любові, щастя, миру і добробуту. Бажаю достойно прожити наступний рік. Якщо чесно, то я боялася приходу 2015 року, адже була важка ситуація в країні. А в підсумку він виявився найуспішнішим для мене. Марина МАРЧЕНКО Фото із архіву Марії Бурмаки

Реклама

20

мозаїка

Вечірній КиїВ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182)

Як змінилися прикраси за сто років Марія КАТАЄВА

У Національному музеї Тараса Шевченка презентували ялинку, за якою можна простежити історію новорічних іграшок від 1890 року. Спершу ялинку, що прийшла до нас із Німеччини, встановлювали на Різдво, і дозволити це собі могли лише заможні люди. На найнижчому ярусі дерева розташовані відтворені іграшки кінця ХІХ століття (переважно на біблейські мотиви) – саморобні паперові, дерев’яні або ватні немовлята і янголята. Можливо, хтось не знає, то нагадаємо: з 1925 до 1936 року ялинка була заборонена радянською владою, власне, як і святкування Різдва. Проте, зрештою, влада зрозуміла, що це дерево можна використати з ідеологічною метою та запровадила новорічну ялинку. Ідеологічні тези за допомогою ялинки свого часу просувала й Велика Британія, де дерево прикрашали прапорами країни та її колоній. У Радянському Союзі виготовляли іграшки у вигляді червоних зірок, Кремля, собак-

санітарів, полярників і навіть портрети вождів. Щоправда, на ялинку їх не вішали, а зберігали окремо, щоб часом не розбилися. Траплялися на ялинці й лампочки Ілліча – звичайні розфарбовані лампочки як ода електрифікації. У скрутні повоєнні роки на ялинках з’являються артисти цирку, білочки, півники, овочі та їстівні прикраси (цукерки, мандарини), що в епоху дефіциту

Посмакуємо «Тортом у Грушевських» Музей видатного історика запрошує на цікаві імпрези Марина МАРЧЕНКО

Напередодні Нового 2016 року кореспонденти «Вечірки» завітали до Історико-меморіального музею Михайла Грушевського, що на Паньківській, 9, і поцікавились, які традиції святкування існували в сім’ї Михайла Сергійовича.

– Кажучи про Новорічно-Різдвяні традиції в родині Грушевських, хочеться згадати слова, які особливо співзвучні сьогоденню. Вітаючи своїх сучасників з цими святами понад 100 років тому, Михайло Грушевський сказав: «Слава тобі, Боже, що дав нам сили перенести все, що було минулого року. Дай же сили перебороти все й дерзновенно йти, куди веде розум і совість», – розповідає директор музею Світлана Панькова. Свій дім Грушевський називав святая святих. Його щоденники та листи, які збереглися до наших днів і досліджуються в музеї, розміщеному нині в будинку, де мешкав Михайло Сергійович, дають нам змогу зазирнути у шпаринку, побачити й відчути життя в цій оселі. Уже дорослим Михайло Грушевський згадував свої дитячі роки й те деревце, яке згодом у Галичині, де він прожив багато років, правило за

новорічну ялинку. Згадував також усі обряди Святвечора, традиції якого зберігав його батько – випускник Києво-Могилянської академії. Попри те, що батько Грушевського жив і працював у Російській імперії, свою щемливу любов до України він проніс крізь життя та передав дітям. Ця любов перейшла у спадок і до єдиної, улюбленої доньки Михайла Сергійовича Катерини, котру в родині звали Кулюнею. Ця крихітка, якій минуло лише 3,5 роки, подарувала татусеві блокнот, у якому він вів свій «дорослий» щоденник. Завдяки цьому даруночку до нас дійшли щоденні записи видатного історика від 1904 року й аж до 1914-го.

– Коли 1894 року Грушевський переїздить до Галичини, делегований Володимиром Антоновичем та Олександром Коницьким, він поринає в той галицький світ, який називали «літературною Січчю», де можна було видавати українські книжки, розвивати українську науку, – веде далі пані Світлана. – А коли Михайло Сергійович одружився з галичанкою Марією Сильвестрівною з дому Вояковських і звів свою віллу, з колядою й словами «Христос народився!» професора першої кафедри історії України вітали сусіда Іван Франко, талановитий митець Іван Труш та

інші знані галицькі діячі. Часто сім’я їздила на гостину до сестри Марії Сильвестрівни до Скали й там зустрічала Новорічні свята. А з 1905 року, коли сталася Перша російська революція, у Києві з’явилася можливість розвитку українського руху. У місті можна було і поколядувати, і пощедрувати, і козу поводити. Михайло Грушевський дуже любив зустрічати Новорічно-Різдвяні свята в Києві, з нетерпінням чекаючи на колядників у готелях «Ермітаж» і «Гладенюка», що містилися на сучасній вулиці Богдана Хмельницького. Придбавши влітку 1908 року садибу на Паньківській, 9, уже в домі Грушевських збиралася на ялинку «маса народу». Багато інших цікавих історій, пов’язаних з цією славною українською родиною, можна почути в музеї. Це своєрідні імпрези, а упродовж січня вони матимуть святковий формат з назвою «Кавові історії під ялинкою». Крім того, фахівці музею запрошують маленьких Катрусь та дівчаток з іншими іменами разом із батьками, бабусями й дідусями відсвяткувати зимові дні народження в музеї. З новою імпрезою «Торт у Грушевських» відвідувачі зможуть відчути справжній родинний затишок серед старовинних меблів, книжок і таємниць історичного особняка.

стали показником статків. А завдяки кампанії Хрущова почали виготовляти й кукурудзяні качани. У 1950-х, після виходу фільму «Карнавальна ніч», усі масово розкуповували годинники, щоправда, на них, на відміну від годинників в інших країнах, було за п’ять дванадцята (а все через пісню «П’ять хвилин»). Деколи ялинкові прикраси пропагували досягнення промисловості. Приміром, іграшка у вигляді

нової моделі автомобіля могла з’явитись у продажу одночасно із самим авто.

1960-ті – звісно, космос. Після польоту Гагаріна стався бум на ракети, космонавтів. З’явились електрогірлянди, металізований дощик. У 1970-х популярності набули мультиплікаційні герої, Дід Мороз і Снігуронька, зимові будиночки, сніговики. У 1980-х у виробництво запустили дзвіночки та ліхтарики з фольги. У 1990-х, після розпаду СРСР, ринок заполонили яскраві, дешеві китайські товари: однобарвні кульки, кольорові гірлянди, намиста, миготливі різнобарвні вогники. А в 2000-х у моду ввійшли китайські прикраси в американському стилі: золоті дзвіночки, банти, Санта-Клаус, тварини китайського гороскопа. Сьогодні кожному хочеться мати особливу ялинку, тож, окрім збережених іграшок різних часів, родини полюбляють виготовляти прикраси власноруч. За словами куратора проекту Олександра Тодорчука, іграшки для ялинки шукали на барахолках у різних містах України – Києві, Харкові, Запоріжжі, Одесі, Львові. Старовинні іграшки відтворювали та спеціально зістарювали, хоча серед них є одна справжня – з музею Шевченка. Поглянути на історичну ялинку, створену в межах Академії свят «Боржомі», усіх охочих запрошують до 15 січня. Вхід у хол музею безкоштовний.

святкова анкета «ВК» 1. Як зустрічатимете Новий рік та Різдво?

2. Чи є у вас родинні традиції відзначення цих свят?

3. Пригадайте, будь ласка, відому з дитинства колядку (щедрівку), віншування-побажання читачам «Вечірки». Рауль ЧІЛАЧАВА, поет, перекладач, доктор філологічних наук: 1. Новий рік і Різдво зазвичай святкуємо в нас удома, у родинному колі.

2. Зустрічаємо ці свята двічі за один вечір: спочатку за тбіліським часом, що випереджає київський на одну годину, потім – за місцевим. До нас приходять сини з дружинами, ми спілкуємося через «Скайп» з рідними у Грузії, вітаємо їх, піднімаємо келихи шампанського. Далі смакуємо грузинським вином і грузинсько-українськими стравами, які готуємо разом із дружиною. Цьогоріч свій перший Новий рік зустріне й наш домашній улюбленець – цуцик Чапик, котрого нам подарував молодший син Тимур.

3. В університетському гуртожитку, що на вулиці Ломоносова в Києві, де я жив майже півстоліття тому, українські студенти-однокурсники навчили мене колядки, яку пам’ятаю досі: Бігла теличка та й з березничка. Та й стала. Я тобі, дядьку, заколядую, Дай сала. Бігла теличка та й з березничка. Та й в дядьків двір. Я тобі, дядьку, заколядую, То дай пиріг. А читачам «Вечірнього Києва» та й усій великій українській громаді побажаю витримати всі випробування долі, зберегти єдність нації та цілісність країни, дати гідну відсіч усім недругам України і зробити все необхідне для її поступу й процвітання! З Новим роком і Різдвом Христовим вас, дорогі мої українці, усі громадяни нашої улюбленої країни!

палітра

Вечірній Київ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182)

Ялинкова монополія в давнину Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини

Утім, ті кияни, які бажали заощадити, вичікували до останнього дня перед Різдвом. Тоді ціни стрімко падали і можна було купити ялинку зовсім дешево. Нагадаємо про тогочасну купівельну здатність грошей. Приміром, чимало сімей робітників на початку ХХ століття отримували сукупний денний заробіток на рівні 1 карбованця. За той самий карбованець можна було тоді купити пуд (16,5 кг) якісного борошна, або два-три пуди картоплі, або півтора-два кілограми сала, або два літри «казенної» горілки. Додамо, що традиції влаштовувати на площах величезні ялинки для масових святкувань у старому Києві ще не було. Адже Різдво вважалося святом насамперед домашнім, сімей-

ним. Утім, у деяких громадських установах, зокрема у дитячих закладах, прикрашене зелене дерево стояло всередині та

Традиції влаштовувати на площах величезні ялинки для масових святкувань у старому Києві не було збирало навколо себе веселі хороводи. Київська міська дума в ті часи регулярно влаштовувала благодійне різдвяно-новорічне свято для незаможних вихованців міських початкових училищ. «Батьки міста» вважали цих

діточок своїми підопічними і навіть надавали під ялинку для них залу засідань думи. При цьому вдавалося проявити винахідливість, вигадку. Зокрема, до зустрічі Нового 1900 року на благодійному святі в думській залі було влаштовано «живу ялинку». Виглядало це так: посеред зали спорудили спеціальну конструкцію у вигляді шестигранної ступінчатої піраміди заввишки 3,5 метра. На кожній «сходинці» цього помосту щільно сиділи дівчата з ялинковими гілками у руках. Нагору піднявся хлопчик, який тримав святкову зірку. Це незвичне видовище було ще ефектнішим завдяки гірляндам електричних ліхтариків. Діти-«гілки» не були мовчазними учасниками свята – вони співали, читали вірші.

Що купують у іграшкових крамницях

Після виходу чергової частини голлівудського блокбастера «Зоряні війни» діти захоплені саме цією темою. Санта-Клаусів і сніговиків замінили роботи, космічні кораблі, злодії та чудовиська, які коштують від 500 до 9 тис. грн. А найпопулярніші забавки, як розповіли «Вечірці»

хокей «Генерали» доганяють, «компаньйони» гальмують

Святкування навколо ялинки у Києві. Малюнок художника Наядіна (В. Кадуліна), газета «Киевская мысль», 1910 р.

Запакуйте «Бентлі»

Катерина СКРИПНІКОВА

новини спорту

Столичний «Дженералз» не припиняє боротьби за чемпіонство в регулярній першості з хокею. Минулими вихідними підопічні Вадима Шахрайчука двічі перемогли харківський «Витязь» і здобули важливі бали. Перша гра у Харкові ледь не перетворилася на справжню битву, обидві команди приділяли багато уваги силовій боротьбі. Двобій закінчився з рахунком 5:1 на користь киян. Після травматичної гри напередодні на другу зустріч господарі змогли виставити лише 11 польових гравців, тож матч знову завершився перемогою киян – 6:2. Наразі кияни йдуть

Спеціально завозити для киян у великій кількості ялинки почали у кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Невдовзі, у зв’язку із швидким розширенням міста і збільшенням його населення, ця справа перетворилася на справжній бізнес. Ялинки привозили до Києва тисячами, у десятках вагонів. Приміром, наприкінці 1908 року міська преса повідомляла: «Торгівля ялинками в Києві зосереджена в руках кількох крупних підрядчиків-торговців, які, купуючи ялинки великими партіями у лісах Полісся, доставляють їх до Києва залізницею, а в Києві вже від себе перепродають дрібним торговцям. За словами комерсантів, ялинкова справа у Києві є доволі вигідною, бо попит на ялинки до свята Різдва завжди чудовий. Скаржаться, проте, що останніми роками кількість торговців ялинками в Києві значно збільшилася, а за сильної конкуренції доводиться вже продавати ялинки дешевше». В яку ж суму обходилася лісова красуня нашим прадідам? Оптові підрядчики продавали ялинки по 40–80 копійок за деревце, а у роздріб вони йшли вже удвічі дорожче. Ціна залежала ще від місця продажу. Приміром, на Подолі, біля Микільсько-Притиської церкви, що поблизу Житнього ринку, найкращі ялинки коштували 1 крб 20 коп. – 1 крб 50 коп., а скромніші дерева йшли за 50–70 коп. Проте на Бессарабці або в інших місцях біля Хрещатика тариф був вищим у півтора раза.

21

продавці, – збірні космічні кораблі з пультом керування за ціною приблизно 2 тис. грн.

– Ці моделі саме такі, як у новому фільмі, та їх майже розкупили, – сказав консультант магазину іграшок. – Після свят привезуть іще, а поки можете придбати роботів, яких теж можна зібрати (коштують 500–600 грн), вони 29 см заввишки.

За такою ж ціною і «зоряні» персонажі. Найбільше дітей приваблює один з головних героїв саги Дарт Вейдер, що перейшов на бік зла, та мадрівник і механік на космічному кораблі Чубакка, який своєю зовнішністю нагадує собаку. Є й колекційні іграшки з фільму (коштують понад 5 тис. грн.). Найдорожчі (близько 10 тис.)

– роботи на пульті керування зі спеціальними тактильними датчиками та вмонтованою камерою, ними можна керувати навіть з мобільного телефону чи планшета. Хлопчики дуже люблять автомобілі, але суперсучасні: в одному магазині мені запропонували зменшену копію «Мерседеса», в якій є геть усе… Але авто занадто дороге. Бюджетні моделі знаменитих марок «Ауді» та «Бентлі» можна придбати за 300–500 грн, вони також на дистанційному керуванні. Продавець каже, що їх купують здебільшого батьки, у яких двійко діток.

– Це для того, аби гонки влаштовувати! – сміється. – Одну в жодному разі не беріть, бо малі поб’ються. А може, купите музичні інструменти? Сьогодні вони популярні – мабуть, батьки хочуть, аби діти зростали творчими особистостями. Підходимо до стендів з мініінструментами, багато з яких уже розкупили. Тут є гітари, барабани, синтезатори різних розмірів та різного ступеня складності, від чого, звісно, залежить ціна (приблизно 300–1000 грн). Консультант радить синтезатор, на якому можна програмувати мелодію, є мікрофон та навіть ді-джейський пульт. І додає, що це остання іграшка. Для розвитку малечі пропонують кольорові пазли, з яких складається картинка, скажімо, кіт, сова, корова та їхні домівки (вони простіші й доступніші – близько 200 грн). Є також набори для творчості (коштують дорожче): дитина розфарбовує малюнок-трафарет, посипає його блискітками тощо.

другими, відстаючи від донецького «Донбасу» на 6 очок, але мають у запасі ще дві гри. Інші столичні клуби виступили менш вдало. «Рапід» спочатку переграв харківську «Юність» – 4:2, а в матчі-відповіді в серії булітів поступився 1:2. А ось «Компаньйон» безапеляційно програв лідеру регулярного чемпіонату – донецькому «Донбасу». Підопічні відомого тренера Олександра Сеуканда за два поєдинки так і не змогли засмутити воротаря донеччан Євгена Напненка, натомість у свої ворота отримали аж 23 шайби – 0:11 та 0:12.

баскетбол Уболівальникам на втіху переміг «Політех»

Шістнадцятий фінал київського етапу Студентської баскетбольної ліги фінішував у спорткомплексі НТУУ «КПІ» перемогою господарів майданчика над студентами КНТЕУ з рахунком 93:74. Перша чверть залишилася за номінальними гостями – 22:18, у наступній десятихвилинці господарі майданчика потроху налагодили гру і на велику перерву команди пішли уже з шестиочковою перевагою «політехів» – 46:40. Надалі господарі лише нарощували перевагу. У підсумку 93:74, і баскетбольна студентська команда НТУУ «КПІ» виборола звання найсильнішої у столиці. Тренер переможців Григорій Устименко був задоволений як своїми вихованцями, так і опонентами.

– Приємно, що є гідні суперники. Нам, аби переломити хід гри, довелося докласти зусиль і проявити характер. Зрештою, це вдалося зробити за рахунок дружби, організації гри у захисті та більшої кількості якісних виконавців, – підсумував наставник баскетболістів з НТУУ «КПІ». Матеріали підготував Олександр ПИРЛИК

дозвілля

православний календар Архімандрит Лаврентій (Віктор Живчик), благочинний СвятоМихайлівського Золотоверхого монастиря 31 грудня – мученика Севастіана Святий Севастіан у час правління імператорів Діоклетіана та Максиміана був начальником преторіанської гвардії у Римі. Він таємно став християнином, що викликало гнів імператорів. Проповідь святого Севастіана навернула й укріпила у вірі багатьох римлян. Святого схопили та за наказом імператорів розстріляли з луків. Але Севастіан не помер. Жінка-вдова Ірина виходила його. Після того як Севастіан знову викрив поганське нечестя імператорів, його закидали камінням на іподромі.

1 січня – мученика Воніфатія Мученик Воніфатій був рабом знатної римлянки Аглаї. За наказом господині він прибув у Тарс Кілікійський, щоб знайти мощі когось із християнських мучеників, але, побачивши страждання послідовників Христа за віру, сам назвався християнином і був страчений. Його нетлінне тіло зберігається у храмі Сант-Алессіо в Римі.

2 січня – священномученика Ігнатія Богоносця, єпископа Антіохійського Святий Ігнатій вважається тією дитиною, яку Христос узяв на коліна, коли закликав увійти в Царство Боже, «як діти», тому в історії його називають Богоносцем. У час правління жорстокого гонителя християн імператора Траяна святий Ігнатій був єпископом Антиохії Сирійської. Ігнатія звинуватили в порушенні римського закону і віддали на розтерзання звірам.

3 січня – мучениці Юліанії. Неділя святих отців 4 січня – великомучениці Анастасії Узорішительки 5 січня – преподобного Нифонта, єпископа Кіпрського 6 січня – преподобномучениці Євгенії. Різдвяний святвечір Свята Євгенія народилася в Олександрії у Єгипті. Коли вона оселилася в Римі, навертала багатьох дів у християнство. За це її хотіли вбити у храмі язичницької богині Діани, але капище зруйнувалося, як тільки свята Євгенія стала на поріг. Її пробували втопити, але вона вижила. Тоді вкинули у рів на 10 днів. Далі Сам Господь явився їй і сповістив скору кончину. В ніч перед святом Різдва святій Євгенії відтяли мечем голову. *** Повчання святителя Григорія Богослова про згоду й доброзичливість Що сказати про змішання і розчинення стихій? Що сказати про гармонію і згоду членів, про їжу, про народження і проживання, визначене кожній тварині, з яких одні панують, інші підкоряються, одні покірні нам, інші свобідні? Якщо все це буває так і розпоряджається, і управляється за первісними законами гармонії, то якби все разом текло, одне мало дихання, то чи можна зробити з цього інший висновок, крім того, що все проповідує нам про дружність і однодумність, що все приписує нам закон єдності?

Вечірній Київ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182)

У Новий рік – із коктейлями і без похмілля Марія КАТАЄВА

Якщо шампанське для вас – надто звичайний напій для святкування, то варто звернути увагу на коктейлі. Як приготувати їх вдома та пити, щоб ранок був добрим, «Вечірка» дізналася на майстер-класі в Академії Свят «Боржомі». Слово «коктейль» уперше з’явилося в газеті The Balance 1806 року й означало суміш міцного алкоголю, бітера, води та цукру. Така суміш сьогодні має назву Old fashioned, тобто «старомодний». Для цього класичного коктейлю потрібні: цукор (трохи розчинити у воді на дні бокала), бітер (настойка на травах або вермут для аромату), невелика кількість міцного алкоголю (ром, віскі, бурбон, джин), а зверху – цедра лимона чи апельсина. Ще один нескладний коктейль Spritz народився під час Першої світової війни, коли збройні сили Австро-Угорщини, наступаючи, зайняли північну частину області Венеції. За легендою, появі напою ми зобов’язані австрійським воякам, які розбавляли місцеві вина, серед яких переважало ігристе просекко, мінеральною водою. В наш час такий кокцвина (сухе

чи ігристе, півбокала), газованої води (третина ємності) та лікеру (наприклад, «Кампарі» чи «Апероль»). Перед вживанням його можна збовтати. Відчути себе барменом вдома досить просто – спеціальний шейкер може замінити звичайна скляна банка. Щоб процідити суміш у склянку після збовтування, у кришці потрібно зробити невеличкий отвір. Коктейлі бармени радять пити з льодом. Причому склянка має бути заповненою льодом до країв – якщо його буде замало, він швидко розтане і напій стане водянистим. Відомим зимовим напоєм є пунш. Універсальний його рецепт:

одна частина кислого (лимонний сік), 2 частини солодкого (цукровий сироп, варення або мед), 3 частини міцного алкоголю (джин, ром, бренді) та 4 частини безалкогольного напою (вода, сік, можна навіть березовий). До нього додають за смаком ягоди й фрукти, а зверху посипають спеціями, наприклад мускатним горіхом. В Індії, звідки пунш родом, до цього гарячого напою додавали ще й чаю. Якщо ви надаєте перевагу чистим напоям і бажаєте, щоб новорічна ніч минула без наслідків, врахуйте деякі обмеження.

– Варто відмовитися від витриманого дорогого алкоголю, бо в ньому багато дубильних речовин. Такими напоями потрібно насо-

лоджуватися спокійно і потроху, а у великих кількостях вони лише погіршать похмілля, – розповідає бармен Олександр Скубач.

– Краще пити білі напої, їх легше переносить організм: вина, ром... Але в будь-якому разі не змішуйте виноградні спирти із зерновими – якщо почали з чогось одного, то краще і продовжуйте з таким самим або схожим напоєм. Зранку впоратися з похміллям допоможуть будь-які смузі з цитрусовими – вони поповнять запаси вітаміну С у вашому організмі. Якщо маєте сили та наснагу, можна спробувати спеціальний детокс-коктейль. Яйце, 2 чайні ложки малинового варення та 20 мл лимонного соку збовтуємо у блендері. Суміш проціджуємо у склянку (200 мл) і доверху заповнюємо мінеральною водою – але так, щоб не вилилася пінка. Напій випити одним духом.

досвід Перед святковим застіллям варто випити трохи сухого вина чи соку фреш – їх називають аперитивом. Тоді шлунок, реагуючи на кислоту, почне виділяти сік і таким чином підготується до вживання їжі, а також краще її перетравлюватиме.

гороскоп | 4 – 10 січня 18

Ведучий рубрики Олег СМАЛЬ

Нестандартний вінегрет Різдво 25 грудня. Підтримую! Новий рік 1 січня. За! Різдво 7 січня. Нічого не маю проти! Ще один Новий рік 14 січня. Не завадить і його відзначити! А все чому? Три тижні поспіль можна ігнорувати рутинну працю для здобування хліба насущного та влаштувати собі лукуллів банкет. Зрештою, ми, як і той давній римський вояка, заслужили на добре харчування, а не лише фаст-фуд нашвидкуруч. Київський Куховаріус, попри свою пристрасть до гастрономічних експериментів, у новорічні свята дотримується звичного меню й так само, як і більшість громадян нашої світської держави, грішить неповагою до канонів посту. Тому зазвичай на святковому столі гуртуються смажена риба, тушкована капуста зі свининою, голубці, салат «Олів’є» (але не з лікарською ковбасою, а з курячим м’ясом), вінегрет. А от вінегрет і дозволяє трохи творчості. Спробуємо приготувати один з його варіантів, узятий зі старовинної книги, де було багато зайвих літер Ъ. Дрібно шаткуємо червону капусту, заливаємо окропом, віджимаємо, додаємо оцет, сіль і цукор. Добре перемішуємо. Дрібно ріжемо печені червоні буряки, відварену й охолоджену

ОВНИ сходять на вищий щабель духовної зрілості. На обрії вимальовуються істинні цілі, запрограмовані долею: кар’єрні досягнення, професійне вдосконалення, фінансовий зиск. ТЕЛЬЦІ,трансформаційний

процес зміни життєвих цінностей, у розпалі. Якщо те, що хвилювало дотепер, уже не наснажує, отже, воно морально себе вичерпало, утратило вагомість і має звільнити місце для нових інтересів.

БЛИЗНЯТА, земна реальність живе за своїми жорсткими законами, і вписатися в неї можуть лише аскети зі здоровим глуздом, які приборкали власницькі інстинкти й емоції.

Фото Ганни Смаль

22

картоплю, солоні огірки (бажано без шкірки), зварені круто яйця, мариновані гриби, відварену квасолю, оливки без кісточок. Додаємо чайну ложечку сухої столової гірчиці, оцет, сіль, перець. Усі компоненти, крім капусти, старанно перемішуємо із соусом провансаль (справжні гурмани готують його самостійно). Смаку та поживності вінегрету додасть відварене м’ясо риби або продукт, який називають крабовими паличками (у давнину, звісно, використовували ракові шийки). Вінегрет викладають у салатник, навколо обкладають червоною капустою. Для декору й додаткової вітамінізації страву можна оздобити листям зеленого салату. Святкуймо!

РАКИ, сконцентруйте сили

на подружньому житті, разом ви підходите до тієї межі, де розпочинається нова ера шлюбних взаємин, що базуються на дружній, діловій, фінансовій, інтелектуальній взаємній підтримці.

ЛЕВИ , ведіть здоровий спосіб життя. Ваш життєвий тонус стрімко знижується. Для уникнення хвороб слухайте фізіологічні позиви організму, що підкажуть, коли працювати, а коли розважатись. ДІВИ, поставте на чільне місце влаштування особистого життя: оптимальний варіант – не амурні пригоди деінде (ваш сексуальний потенціал зашкалює), а справжнє кохання, що допоможе звити затишне сімейне гніздечко, стимулюватиме творчі канали.

ТЕРЕЗИ мають зробити екскурс у минуле, сценарії подій виринатимуть із минувшини для розрахунку з боргами, усунення помилок. Історію не переписати, з неї лише можна почерпнути уроки. Упорядкуйте свої архіви пам’яті. СКОРПІОНИ, не сидіть

прикутими ланцюгами обов’язків до одного місця, змінюйте оточення, сповнюйтеся вражень. Дайте волю невгамовному темпераменту там, де потрібно налагодити вигідні ділові відносини.

СТРІЛЬЦІ нині – чарівні,

шляхетні лицарі, які є золотим козирем у житті. Пошуки фінансової житниці увінчаються успіхом. Гріти чуба за кількох вам не звикати, ніякою роботою вас не злякаєш, тож хапайтеся за вигідні ділові пропозиції й невтомно вибудовуйте кар’єру.

КОЗЕРОГи, здобувайте

симпатії прихильників, є унікальні шанси стати знаменитими, благодатні ритми небес сприяють успіху й цілковитій свободі дій. Будьте ініціативними, творіть, дебютуйте з новими видами діяльності.

ВОДОЛІЇ,

візьміть таймаут від соціальної колотнечі, пливіть за течією обставин, не помилитесь, а будете у виграші, особливо в ролі цапа-відбувайла.

РИБИ, у колективі ви авто-

ритетний лідер, здатний використовувати його ресурс із максимальною продуктивністю для реалізації власних інтересів. Астролог Любов ШЕХМАТОВА

дозвілля

Вечірній КиїВ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182)

ЄВ’ГЕНІАЛІЗМИ

***

• Будь-яка імперія – не доброчинна благородна дама, яка дарує пригніченим народам волю і дбає про їхню кращу долю. Це – відьма, яка живе за рахунок крові і поту цих народів. А к о н а ю ч а відьма прагне, аби все живе, існуюче сконало разом із нею. У сатанинському суспільстві – сатанинські закони, звичаї і мораль. Навіть «висвячені» гундяєви повчають: «Если даже ангелы с неба будут вам вещать то, чего вас не учили, не верьте…». Словом, вірте лише в те, чого вас вчать путіни і гундяєви…

***

• Яку «екологічну стратегію» ми не розробляли б, якого талановитого чиновника на цей пост не обирали б,

фільми цього тижня якщо у нас самих не відбудуться «реформи» розуму та совісті, природа не витримає людського жлобства і помститься дуже жорстоко. Бо, засмічуючи життєвий простір, нищимо життя.

***

• Сьогодні часто побутує вираз «еліта нації». Особливо це стосується так званої «еліти політичної». Вдивляєшся, вслухаєшся у такого «елітарника» і ніяк не можеш второпати, що таке елітарне він у собі несе і яку націю представляє? Здебільшого – це примітивні політичні шнурки із метастазами дебільних вузлів і слизотою московської імперської плісняви. Інтелектуальні і моральні бомжі в елітарному ганчір’ї, придбаному за гроші награбовані або ж за продажні Іудині.

***

• Ми, українці, дуже шануємо народну мудрість. Часто й домудровуємо: «Богові – Богове, кесареві – кесареве, сусідові – наше, гостеві – усе, собі – та якось воно буде…». І «якось» є: сусід мародерствує у нашій хаті, вбиває наших синів і доньок, грабує й вивозить наше добро. Гості хаміють і плюють нам у вічі. Ми витираємось і… шукаємо пояснення у Біблії: «Якщо тебе вдарили по одній щоці – підстав другу…». Та й шкодуємо, що у людини лише дві щоки… Це ж скільки задоволення можна було б принести і зайшлим, і осілим хамам… Євген ДУДАР

«Добрий динозавр»

«Cтрашилки» Жанр: пригодницьке фентезі, комедія. Країна: США. Режисер: Роб Леттерман. У ролях: Джек Блек, Одея Раш, Холстон Сейдж. Тривалість: 103 хв.

Жанр: анімаційна родинна комедія. Країна: США. Режисер: Пітер Сон. Тривалість: 93 хв.

Переїхавши до невеликого містечка, Зак Купер був приємно вражений знайомством із чарівною сусідкою Ханною Стайн. Як виявилось, її батько – дивакуватий письменник, який створює містичні трилери для підлітків. Але містер Стайн приховує жахливу таємницю: насправді монстри з його книжок цілком реальні, а він з міркувань безпеки мусить «заковувати» їх у літери. Зак випадково випускає темні сили на волю, і незабаром клоуни, демони та зомбі опиняються серед людей…

Що було б, якби величезний астероїд не врізався в Землю та не спричинив кліматичних змін? Гігантські ящери не вимерли б, а жили серед нас. Добропорядний велетень з чуйним серцем, динозавр Арло, через трагічні події залишається самотнім у великому світі. Невдовзі він зустрічає неслухняного хлопчика-неандертальця. Так починається їхня надзвичайна мандрівка, сповнена пригод, гумору й вірної дружби.

екскурсії «ПЕЧЕРСЬК НАВиВОРІТ»

Коли: 2 січня о 13:00. Місце зустрічі: вхід до Пасажу з боку Хрещатика (під аркою, вул. Хрещатик, 15). Маршрут та об’єкти показу: Печерськ. Під час незвичної прогулянки Печерськом екскурсанти зможуть зазирнути за ошатні фасади будівель, поблукати двориками, зануритись у драматичні події минулого століття, з’ясувати, де був будинок, який, можливо, став прообразом булгаковської «недоброї квартири», підглянути, де Остап Бендер навчився прийомів шахової гри, пройти шкільними стежками Анни Ахматової, побачити службовий в’їзд до президентського палацу, довідатися, де жив капітан мушкетерів і звідки з’явився «крокодил у халаті».

Фото Бориса Корпусенка

• Бацила рабства орудує на рівні генетичному. Всесильний лікар – час – тут безсилий. Треба вносити генну корекцію. У душу людини. Інакше раб буде плодити раба, як шолудивий собака шолудивого щенюка. Гітлерівський нацистський режим прагнув витворити надлюдину, котра могла б володарювати над іншими. Усіх інших перетворити на рабів. Комуністичний фашистський режим витворював підлюдину. Людця, який мав упокорено жити за вказівками партії та її лозунгів. Істоту, яка мала всіх боятися, нікому не вірити і, перестерігаючись, щоб на неї не донесли, донести першою. З надлюдини чи з підлюдини легко робити безлику масу. Яка з одного боку перетворюється на кровожерливих загарбників, з іншого – на продажних рабів.

23

«ДиВА СВЯТОГО МиКОЛАЯ В КиЄВІ»

Коли: 4 січня о 12:00. Місце зустрічі: станція метро «Контрактова площа», біля пам’ятника Г.Сковороді. Маршрут та об’єкти показу: вул. Покровська,

вул. Іллінська, вул. Сковороди, вул. Притисько-Микільська, вул. Костянтинівська. Свято Миколая – одне з найулюбленіших і найочікуваніших дитячих свят. Дорослих і маленьких киян запрошують дізнатися більше про доброго дідуся Миколая, його земне життя, сповнене чудес і доброчинності, а головне, про те, які дива святий здійснив у нашому місті. Протягом екскурсії покажуть храми з незвичайними назвами – Миколи Притиска, Миколи Доброго, Миколи на воді й Миколи Набережного, які зберігають надзвичайні історії про Миколая Чудотворця та своїх благодійників з не менш цікавими іменами, як-от Самійло Кішка чи Петро Залізний Гріш.

1

2





3

4

5





6

8

 

20

Київська міська рада

В. о. головного редактора Максим Філіппов Керівник творчої групи Леонід Фросевич Відповідальний секретар Володимир Полєтаєв Художній редактор Андрій Кійко Дизайнер Світлана Виноградова Фоторедактор Павло Пащенко



9

10

 

13

11

12





16



18 21

17

19

 



22

Склала Оксана Баркіна

facebook.com/vechirkanova засновник:



15



Реклама



7



14



Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51б Телефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93 E-mail: vk1906@ukr.net Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 року

twitter.com/vechirkanova Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51б Тел.: 234-21-84, 234-27-39 Факс: 235-61-48 Е-mail: v.pushina@gmail.com Відділ розповсюдження та реалізації: Тел.: 235-23-34 Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 45128 Заг. наклад: 96 000.

По горизонталі: 2. …Мороз 3. Сильний холод із наморозью. 5. Оковита, гірка, адамові сльози. 6. Грецька горілка із додаванням анісу.

7. Врода. 8. Традиційний новорічний «олів’є». 11. Хрещений батько. 13. Купідон. 14. Ватажок козацького війська. 16. «Многії …» – побажання рідним. 18. Риба до столу цінна своїм м’ясом та ікрою. 20. Фруктова пастила. 21. Домашній улюбленець. 22. Де народилась ялинка. По вертикалі: 1. Онука Діда Мороза. 3. Новорічні страви, солодощі, напої – разом.

4. Пахощі. 6. Бажаний результат, успіх. 9. Хоровод.

10. Квіти для коханої. 12. Багатий пишний одяг на свято. 14. Сузір’я зодіаку. 15. Запашне масло у християнських церковних обрядах.

16. Консервований червоний угорський перець із помідорами та цибулею. 17. Частина опери 19. Родичі, які зібрались зустрічати новий 2016 рік.

Кросворд «Вечірки»

Записатися на екскурсії можна за телефонами: (044) 364-51-11, (068) 121-44-58 або електронною поштою: tour@interesniy.kiev.ua

vk.com/vechirkanova Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Рукописи не рецензуються. Передплатні індекси: 61170, 89469, 37607

24

ракурс

Вечірній КИЇВ | 30 грудня 2015 року | №52 (19182)

Фото Павла Пащенка

Ніч у музеї Зі старовинним вбранням і музикою Марія КАТАЄВА Борис КОРПУСЕНКО (фото)

До новорічно-різдвяних свят Музей історії міста Києва влаштував відвідувачам спеціальну програму: подорож у часі на авторській екскурсії колекціонера й історика моди Марини Іванової, фантасмагоричні сукні українського дизайнера Hellena Lee, улюблена музика у виконанні «Lords of the Sound», експерименти гурту «Реве та стогне». Ніч у музеї – подія особлива, адже нагода потрапити до приміщення закладу в позаробочий час випадає вкрай рідко.

– Це вже наша третя і завершальна «Ніч у музеї» за рік. Вона присвячена європейському Різдву – ми запросили киян відсвяткувати його разом із нами, – розповіла «Вечірці» організаторка Олена Сидоренко. – Хочемо показати, що в нашому музеї гармонійно поєднуються історія і сучасність через демонстрацію одягу різних століть, класичну та молодіжну музику.

Тон вечору задала екскурсіялекція виставкою «Різдвяна казка кінця XIX століття», на якій представлено елегантне жіноче вбрання і аксесуари, дитячий одяг та іграшки епохи модерну. Колекціонер та історик моди Марина Іванова знає про жіноче вбрання кінця ХІХ – початку ХХ ст. майже все і залюбки розповідала цікаві факти відвідувачам.

– Ми підібрали для експозиції ошатне зимове вбрання другої половини XIX – початку XX ст., серед якого є і таке, що збереглося в єдиному екземплярі, – зазначила «Вечірці» Марина Іванова.

– Переважно це вбрання з Франції, Великобританії, США – воно дороге, бо в ньому є мереживо, хутро, стрази, страусове перо, оксамит. Тут є бальні сукні, візитні, концертні, для виходу в світ – тобто такі, які, можливо, вдягали і на свята. Ансамблі доповнюють капелюшки, що могли коштувати стільки ж, скільки й саме вбрання. Концертна сукня з оксамиту бірюзового кольору 1890–1895 років належала відомій співачці та піаністці Есфірі Яківні Сальній.

Поруч – її портрет 1913 року роботи художника Миколи Беккера.

– Есфір Яківна була із заможної родини промисловця, вона вийшла заміж за інженера, вдівця з трьома дітьми. Після революції його кинули за ґрати на 10 років, – розповідає пані Іванова. – Її доля склалася трагічно: 1942 року жінка померла від голоду в Ленінграді. Коли Есфір гостювала в Києві, залишила тут свої костюми, сподіваючись повернутися. Жінки сто років тому були нижчого зросту – зазвичай 150–155 сантиметрів. Оскільки в моді був корсет, ідеальною жіночою талією вважалася така, що дорівнювала би об’єму шиї супутника. Тож талії модниць подекуди затягували до 40(!!!) см. У «дитячому куточку» – тогочасні ляльки, а також домашня мереживна сукня. До речі, хлопчиків тоді вбирали як дівчаток – у сукні. Поряд – різдвяні ялинкові прикраси дореволюційної епохи. А посеред кімнати – великий білий кінь для фотосесій. Марина Іванова

привернула увагу і до стенду з жіночими віялами. Виявляється, існувала ціла секретна мова жестів – за допомогою віяла пані могла не лише показати своє ставлення до чоловіка, а й навіть призначити йому побачення. Виставка в музеї відкрита до 21 січня.

– Сьогодні це найцікавіша подія у місті, хотілося провести вечір не просто цікаво, а й дізнатися щось нове, – поділилася враженнями киянка Наталя. – З історією костюма я була знайома доволі поверхово. Вразило, на які жертви жінки йшли заради краси. А в сусідній кімнаті влаштували імпровізований подіум – перед гостями продефілювали дівчата у сукнях ручної роботи дизайнерки Hellena Lee. Це спеціальне феєричне вбрання для фотосесій чи карнавалів у певних образах або мотивах: гжель, троянда, снігурка тощо.

– Сукня для фотосесій відрізняється від просто красивої сукні, це окрема індустрія, – зізналася дизайнерка. – Вбрання має бути довге, ефектне та таке, що трансформується в кадрі. Вечір продовжив квінтет симфо-рок оркестру «Lords of the Sound» – музика Моцарта, Баха та мелодії з улюблених кінофільмів («Амелі», «Сам удома»), різдвяних мультиків у супроводі відеоряду створили незабутню атмосферу. Далі з незвичною етногранжевою програмою виступив молодий гурт «Реве та стогне», а завершила «Ніч у музеї» різдвяна дискотека.