Газета "Вечірній Київ", №26 (19208) від 30.06.2016

vechirniykiev.com.ua Газ Газета Київської міської Ради За Заснована 3 січня 1906 року

30 червня 2016 року №26 (19208)

Після Евересту Ірина Галай мріє підкорити одну з трьох найкрасивіших світових вершин стор. 21 Громадські активісти намагаються провести свою декомунізацію на бульварі Шевченка. Однак демонтувати пам’ятник червоному комдиву потрібно цивілізовано, вважають експерти.

Зручна програма стор. 10–16

ТБ

Сьогодні хочуть звалити Щорса

Стор. 3

Микола СІРИЙ:

«Назріває глобальна заміна верхівки судів» Президент України Петро Порошенко о підписав закон про зміни до Конституції туції в частині правосуддя. Що очікує систему судоустрою строю найближчим часом? Редакція запросила ила до розмови кандидата юридичних наук, ук, старшого наукового співробітника Інституту держави ержави і права імені В. М. Корецького НАН України країни Миколу Сірого.

Стор. 6–7

Великий герб і досі у вогні дискусій

Добрий велет Святко

Історія київського студента, який загинув у Донецькому аеропорту Батько солдата Сергій Горбенко: «Ми все зробили, щоб зберегти пам’ять про сина. Але єдине що, не змогли, – повернути йому його офіцерські погони, хоч він і закінчив військову кафедру і прийняв присягу, яку зрештою і виконав». Стор. 18

110 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

Стор. 6-7

Стор. 20

2

кур’єр «ВК»

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

ФОТОФАКТ

Фото із сайту КМДА

ОТАКОЇ!

Чому Антимонопольний комітет ратує за пляшку? Київське територіальне відділення Антимонопольного комітету визнало незаконним березневе рішення Київради про заборону продажу алкоголю в МАФах. Воно, мовляв, порушує законодавство про захист економічної конкуренції. Протягом місяця депутати повинні скасувати рішення про заборону або сплатити з міськбюджету штраф від 52 до 105 мільйонів гривень.

КОМЕНТАРІ ДЛЯ «ВК»

У Києві нагородили переможців та лауреатів II (міського) туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2016» та переможців міського етапу Всеукраїнського конкурсу «Класний керівник року». Від імені міського голови Віталія Кличка кращих педагогів столиці вітала заступник голови КМДА Ганна Старостенко. «Почесно, що Київ сьогодні відзначає переможців у номінаціях «Історія», «Захист Вітчизни», «Математика» та «Англійська мова» – таких важливих предметів, а також переможців конкурсу «Класний керівник року». Навчати – це не просто професія, це місія. Розуміючи це, міська влада надає вагоме значення освітній галузі, підвищенню статусу педагогічних працівників, поліпшує матеріальне та соціальне забезпечення. Бюджет освіти становить майже третину усього міського бюджету на 2016 рік, що більш ніж красномовно демонструє вагоме місце галузі у житті сучасного Києва», – сказала Ганна Старостенко.

Найкращі шанси – у Києва «Євробачення-2017» – це реальний шанс для Києва, а також ще одна додаткова можливість презентувати столицю України у світі. Бо музика немає кордонів, її слухають усі. Про це заявив міський голова Віталій Кличко. До речі, заявки для участі у конкурсі міст України, що готові прийняти «Євробачення-2017», необхідно подати вже до 8 липня. Коментуючи інформацію про оголошення початку відбору міста, що прийматиме «Євробачення-2017» в Україні та реальність шансів столиці, мер переконаний, що саме Київ, при всій повазі до інших міст-претендентів, відповідає необхідним вимогам: – А головне, столиця України має неабиякий досвід, адже у 2006 році, після тріумфальної перемоги Руслани Лижичко, вже проводила подібний захід. Маємо і досвід проведення європейського рівня змагань, як то Євро-2012. Саме столиця України має найрозвиненішу та сучасну інфраструктуру і всі шанси на перемогу у відборі. Лише готелі столиці готові надати для розміщення гостей конкурсу понад 23 тисячі місць. Є два міжнародні аеропорти, зручне транспортне сполучення, унікальне культурне підґрунтя. Київ готовий надати всі необхідні гарантії – фінансові, безпекові. Підготовкою до проведення конкурсу опікуватиметься спеціально створена, відповідно до розпорядження мера, робоча група фахівців. Михайло КАМІНСЬКИЙ

Леонід КРИСОВ, головний спеціаліст Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: – Україна посідає п’яте місце в світі за рівнем вживання алкоголю. Підраховано, що більшість випадків насилля в сім’ї пов’язано саме із цим, половину вбивств скоюють люди напідпитку. Не можна продаж алкогольних напоїв розглядати як можливий ресурс наповнення бюджету. Олег ПЕТРЕНКО

СИТУАЦІЯ

30 мільйонів гривень на незаконних кіосках Таку суму заробляють колишні прокурори та чиновники Минулої п’ятниці під ранок біля столичної станції метро «Святошин» екскаватором знесли десятки кіосків. На знак протесту підприємці, які постраждали, перекривали проспект Перемоги. Прибувши на місце події, ми побачили... розтрощені металопластикові конструкції МАФів уперемішку з одягом, взуттям, канцелярським приладдям, овочами й іншими товарами. Вони були з обох боків вузенького проходу до метро, яким сновигали приголомшені люди з тюками, величезними сумками, ящиками, пластиковими манекенами. Виносили видобуті з будівельного мотлоху свої «скарби», щоб вивезти їх у безпечне місце. Крик, гамір, плач, прокльони…

– О пів на шосту ранку мені зателефонувала подруга і крізь сльози розповіла, що зараз нищать їхні кіоски, хоча в неї є всі дозволи на торгівлю, – розповіла нам Оксана Носенко. – Я живу поряд і відразу ж примчала сюди. Побачила, як чоловіки у чорному з надписами «Служба охорони» і в балаклавах оточили територію. Екскаватор їхав поміж рядами кіосків і піднятим ковшем трощив їх разом із товаром. Коли ж зібралися люди, то викликали поліцейських, які жодним чином не відреагували. Підприємці буквально з-під ковша вихоплювали своє майно, а потім перекрили проспект Перемоги в знак протесту. Через деякий час автостраду розблокували. То хто ж і навіщо таким чином вирішив розчистити «стометрівку»

Фото Павла ПАЩЕНКА

ЄВРОБАЧЕННЯ -2017

Отто СТОЙКА, головний лікар Київського міського центру здоров’я: – Антимонопольному комітету варто взяти свідчення у медиків, учителів, або ж у людей, які побороли в собі алкоголізм, і запитати: чи безвинною є доступність алкоголю? Чи можна продавати пиво в кіосках на кожному кроці? Практика показує: чим раніше діти починають вживати алкоголь, тим швидше і ймовірніше стають залежними від нього. А пиво – перший алкогольний напій, з яким знайомляться діти. У нас створюється така псевдокультура, з допомогою реклами, зокрема, що алкоголь – невід’ємний атрибут життя. В АМК кажуть, що рішення Київради порушує конкурентне середовище, а не кажуть, що алкоголь руйнує сім’ї, печінку, серце, що в нас 40 ти-

сяч смертей пов’язані із вживанням алкоголю, більше мільйона людей через це мають фізичні та психічні розлади. Не треба маніпулювати питаннями конкурентного законодавства, а слід обмежувати доступність алкоголю, передусім для дітей. Продавати спиртне можна лише у супермаркетах, де є контроль продажу, відеоспостереження, є перевірки.

від ринку «Роздол» поцікавилася «Вечірка» в начальника відділу демонтажу управління благоустрою

Святошинського району Євгена Козуліна. Він відповів, що знесенням МАФів займалася фірма «Україна

ДО ТЕМИ Дмитро БІЛОЦЕРКОВЕЦЬ, народний депутат, радник міського голови з питань благоустрою: – Про демонтаж ми попереджали ще у січні. На сайті «Київблагоустрою» є список незаконних споруд. Із цим документом може ознайомитися кожен. Окрім того, ми неодноразово надавали «мафовикам» приписи, просили добровільно прибрати кіоски. Востаннє повідомляли про те, що днями почнеться демонтаж. Власники мали досить часу, щоб розібрати кіоски. На жаль, нам довелося робити це, незважаючи на те, що всередині є товар. Більшість кіосків належать мережовикам. Колишнім прокурорам і чиновникам Партії регіонів та адміністрації Черновецького. Вони просто заробляють гроші – на збиток місту, не сплачуючи нічого до бюджету. Щомісяця заробляють на цих незаконних кіосках 30 мільйонів гривень. Звісно, вони можуть найняти людей, заблокують рух та вимагатимуть зупинити демонтаж. Вони ж не хочуть втрачати свого заробітку.

бізнес груп» на замовлення КП «Київблагоустрій», що наймала собі охоронців. Адміністрації цього ринку вручили припис ще 31 травня з тим, щоб до 3 червня надали дозвільні документи на торгівлю, а також прибрали незаконно встановлені кіоски. А оскільки цього зроблено не було, то їх демонтували таким чином. Прес-служба Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА повідомила, що підставою для демонтажу є той факт, що власники МАФів не мають дозвільних документів, не сплачують податок до міського бюджету та не отримали дозвіл міської комісії з розміщення тимчасових споруд. Микола ПАЦЕРА

кур’єр «ВК»

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

3

ПИТАННЯ РУБА

Чи всидить Щорс на коні? Учора інтернет збурило повідомлення про те, що сьогодні громадська організація «Добровольчий рух ОУН» обіцяє знести пам’ятник Миколі Щорсу в Києві. Прес-служба громадської організації на своїй сторінці в Фейсбуці повідомила, що 30 червня – день народження генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича. З нагоди цієї дати якраз і хочуть демонтувати пам’ятник більшовикові Миколі Щорсу. Мовляв, червоний комдив боровся проти Української народної республіки. Активісти ОУН вважають, що їхні дії відповідатимуть закону про декомунізацію. «Демонтувати пам’ятник потрібно цивілізовано. Для цього необхідні дозволи Міністерства культури та Українського інституту національної пам’яті. А також слід розробити відповідний проект, щоб гарантувати безпеку під час демонтажу, адже монумент дуже ве-

ликий і важкий. Не виключено, що активісти, які планують самовільно знести пам’ятник, хочуть його розпиляти, адже він виготовлений із бронзи. Може, хтось хоче ще й заробити на ньому», – прокоментував «Вечірці» народний депутат, радник мера Києва з питань благоустрою Дмитро Білоцерковець. Ми також поцікавилися думкою відомого києвознавця Михайла Кальницького. За його словами, йдеться про визначну пам’ятку українського монументального мистецтва, що включена до Реєстру об’єктів культурної спадщини національного значення. Отже на неї поширюються норми законодавства про охорону культурної спадщини, і щоб виключити її з цього списку, необхідно розглянути це питання на спеціальній експертній комісії. З другого боку, щодо історичної постаті Щорса останнім часом є нові відомості, які вказують, що не таким уже й «бездоганним ленінцем» він

107 будинків без гарячої води

Фото Павла ПАЩЕНКА

Надзвичайна пожежна небезпека

Фахівці просять киян максимально обережно поводитися з вогнем, особливо в лісопаркових зонах, та нагадують про правила поведінки у разі виникнення пожежі.

був – намагався опиратися антиукраїнським наказам більшовицької Москви. У 1919 році Щорса підступно вбив агент більшовиків. «Тож доцільно залишити пам’ятник на своєму місці заради взаємної поваги і порозуміння наших співгромадян різного віку та різних поглядів, а біля нього встановити стенд із пояснювальним текстом», – вважає Михайло Кальницький. Микола ПАЦЕРА

Пам’ятник Миколі Щорсу встановили 30 квітня 1954 року з нагоди 300-річчя Переяславської ради. Автори монумента – скульптори Михайло Лисенко, Микола Суходолов, Василь Бородай та архітектори Олександр Власов і Олексій Заваров. «Вікіпедія» навіть наводить факт, нібито Леонід Кравчук стверджував, що він позував для пам’ятника у 20-річному віці. Монумент Миколі Щорсу являє собою кінну статую загальною висотою 13,8 метра, виготовлену з бронзи та встановлену на постаменті з граніту висотою 6,5 метра. Вгорі постамент прикрашено карнизом та фризом із барельєфами із зображеннями епізодів Громадянської війни.

САНКЦІЇ

УВАГА!

На період до 4 липня у столиці очікується високий рівень пожежної небезпеки, повідомили в Укргідрометцентрі.

ДОВІДКА

Так, якщо ви опинилися в осередку пожежі: • не панікуйте та не приймайте поспішних і необдуманих рішень; • не тікайте від полум’я, що швидко наближається, у протилежний від вогню бік, долайте крайку вогню проти вітру, закривши голову й обличчя одягом;

• якщо втекти від пожежі неможливо, вийдіть на відкриту місцевість або галявину, ввійдіть у водойму або накрийтеся мокрим одягом і дихайте повітрям, що над самою поверхнею землі (тут воно менш задимлене); рот і ніс при цьому прикривайте одягом чи шматком будь-якої тканини.

«Київенерго» відключило від гарячої води 107 житлових будинків, а в 222-х погрожує це зробити за борги у 35 мільйонів гривень. Це будинки, мешканці яких досі не перейшли на прямі розрахунки з «Київенерго», а сплачують за тепло і гарячу воду житлово-експлуатаційній організації (ОСББ, ЖБК тощо) як посереднику. «У більшості випадків мешканці будинків сумлінно платять за рахунками, але ЖЕО розраховуються за придбане тепло або частково, накопичуючи великі борги, або не розраховуються взагалі», – повідомляє «Київенерго». Найбільшу заборгованість накопи-

чили в будинках по вулицях Ю. Кондратюка, 7; Л. Українки, 11; Бастіонній, 5/13, В. Кудрі, 30, Предславинській, 26а; П. Мирного, 12; Богомольця, 2; Л. Первомайського, 3; Прирічній, 37; Верховинній, 35,37; Малиновського, 11; А. Барбюса, 37/1; Туполєва, 15г. На сайті компанії два місяці тому оприлюднили список із 398 будинків з погрозою відключити воду. За словами гендиректора «Київенерго» Олександра Фоменка, є голови ОСББ, яких підприємство розшукує за допомогою прокуратури. «Вони зібрали з людей гроші за наші послуги і використали не за призначенням, тобто вкрали», – стверджує Фоменко.

КОНФЛІКТ 30 червня представники громадських організацій, які борються за відродження давньої річки Почайна, збираються знову протестувати. Цього разу через дорогу, котра, на думку фахівців та активістів, спроектована безпосередньо на об’єкті водного фонду з порушенням норм. Сьогодні Почайна мало схожа на річку в класичному розумінні – після зведення житлового масиву «Оболонь» її розділили на кілька технічних озер із назвою Опечень. Наразі частину річища Почайни (а це близько 300 метрів) фактично заховано в колектор під однією з найжвавіших автомагістралей Києва. Цей конфлікт спалахнув торік. Тоді для промислово-складської зони площею 214 гектарів розробили детальний план території (ДПТ), обмеженої вулицями Вербовою, Куренівською, Богатирською, Набережно-Рибальською, а також Московським проспектом і залізницею. Він охоплював і ділянку, де протікає стародавня річка. Мешканці Оболонського району обурились, адже, згідно з рішенням Київради, 2007 року Почайну було занесено до переліку водних об’єктів із виділенням прибережної захисної зони, де заборонене будь-яке будівництво. Предметом суперечки стала поява в плані дороги вздовж насипу залізниці й вулиці Електриків до перетину з Набережно-Рибаль-

Наступ на Почайну ською. Дорогу (під’їзний шлях до ТРЦ «Блокбастер»), як вважають активісти й фахівці, спроектовано безпосередньо на об’єкті водного фонду з порушенням усіх норм. До того ж її спорудження може призвести до знесення численних гаражів і складів, тобто місто буде змушене сплатити компенсацію власникам чи, можливо, розбиратися з ними в судах. ДПТ у квітні цього року винесли на розгляд сесії Київради, але дотепер його не затверджено. Однією з причин є протести киян. Спроби владнати конфлікт із боку влади були: збиралися робочі групи, депутати «Самопомочі», «Батьківщини», «Свободи». Над урегулюванням цього питання працював і заступник голови КМДА Олександр Спасибко.

«Після того, як Олександр Спасибко привітав мене: мовляв, молодець, ти вже врятувала річку, – усе було не так просто, – написала на своїй сторінці у Фейсбуці громадський активіст, захисниця Почайни Анабелла Морина (Ганна Гончаренко). – Мені довелося тижнями «жити» в Департаменті містобудування та фірмі розробників, щоб почасти виконати це запевнення. Домоглася, що до тексту ДПТ були внесені дані про прибережно-захисні смуги, а до графіку частково повернуто водну гладь, яку збиралися засипати... Але прибрати дорогу, запроектовану на річці, розробники так і не погодилися. Максимум, на що пішли, – позначили на графіку можливість спорудження естакади вздовж озера в гирлі. Це понад 1,5 км і не

КОМПЕТЕНТНО Андрій ШАТКОВСЬКИЙ, заступник директора Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України: – Річка Почайна є природним водним об’єктом, що існує понад 1000 років. Нині внаслідок людської діяльності вона істотно змінилася – стала озерною системою Опечень, яка, як і раніше, з’єднується з Дніпром каналізованим руслом річки, що тече через затоку Вовкувату. Отже, цей водний об’єкт не можна трактувати як технічний. Землі під озерами, річками та їхніми рукавами, а також прилегла до них територія, згідно з Водним кодексом України, належать до земель водного фонду України, де господарська діяльність має бути обмежена чинним законодавством.

Фото Максима ТРЕБУХОВА

Русло Почайної – в бетоні

один десяток мільйонів бюджетних грошей. Експерти зі шляхового будівництва просто взяли мене на сміх і сказали, що одразу після затвердження ДПТ естакаду як необґрунтовано дорогу буде легко скасовано, а на запроектованих землях дорожнього будівництва з’явиться звичайна дорога...» Прихильники проекту промислово-складської зони вважають, що захисники Почайни даремно гарячкують і «шантажують» міську владу. Адже мова не йде про якісь проблемні території. Після реалізації проекту місто отримає свою частку пайового внеску у вигляді інфраструктури, квартир для черговиків та інших нужденних. І, що важливо, забудовник буде змушений за свої, а не бюджетні

кошти здійснити благоустрій там, де зараз сміття й хащі, а Оболонська набережна матиме логічне архітектурне й ландшафтне завершення. «Сьогодні ми плануємо зробити так, щоб землі навколо всього русла Почайни визнали історичним ландшафтом, – зауважує Анабелла Морина. – Це допоможе захистити Почайну й озера від забудовників, тому що озеро Йорданське вже неодноразово намагалися засипати. Ми ж хочемо зробити вздовж річки чудове місце, насичене історією, де можна буде залюбки гуляти. Людям потрібно знати, що вони живуть на історичній землі. Може, тоді вони ставитимуться до неї відповідно». Віктор ПРИХОДЬКО

4

комунікації

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

відгук аби наші європейські колеги мали таку саму позицію. Я – оптиміст!

Ірина ГЕРАЩЕНКО, перший заступник голови Верховної Ради України: Чи вплине Brexit на час отримання безвізу для України? На мою думку, так. Насамперед тому, що сьогодні усі європейські структури та інституції зосереджені на його результатах і всі інші питання тимчасово відійшли на другий план. Тому ми втратимо кілька тижнів чи місяців через внутрішні процедури розгляду безвізового питання в Європарламенті й інших інституціях. Та, попри все, сподіваємося, що в профільних комітетах Європарламенту «український кейс» розглянуть на цій сесії чи на початку наступної й потім одразу винесуть питання до сесійної зали. Докладаємо всіх зусиль,

Володимир АР’ЄВ, голова постійної делегації України в ПАРЄ, народний депутат України:

Віктор БАЛОГА , народний депутат України: Я б рекомендував українським чиновникам не робити жодних офіційних заяв стосовно наслідків референдуму у Великобританії та перспективи надання нам безвізового режиму. Лише Бог знає, що буде в Європі й чи чекати на парад суверенітетів, починаючи із Шотландії. А це означає, що потрібно зосередитися на виконанні домашнього завдання. Головне – створити умови, за яких в Україну прагнутимуть інвестувати, а не тільки ми будемо всюди напрошуватися. Щодо безвізового режиму, то його перспективи треба

оцінювати не крізь призму процесів, які відбуваються у Британії. Давайте аналізувати, як складаються справи в Україні. А вони такі: бідність і низькі зарплати спонукають українців до заробітків у Євросоюзі. І це буде ключовим чинником під час ухвалення рішень щодо України.

слово – діло

акція Вадим ОНУФРІЙЧУК, депутат Київради (фракція «Солідарність»): У парку Дружби народів відбувся спортивний марафон з пляжного волейболу, присвячений Міжнародному дню боротьби зі зловживанням наркотиками та їхнім незаконним обігом. Змагання проведено за підтримки Деснянської райдержадміністрації та територіальної міської організації «Солідарність». Із задоволенням відгукнувся на пропозицію співорганізатора заходу Богдана Ганнохи допомогти з призовим фондом. Організаторами марафону були ГО «Світ без залежності», Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Деснянської РДА, спортивно-розважальний комплекс «Екстрим-парк», БФ «Незалежна країна». У змаганнях узяли участь понад 100 осіб з 22 команд різних соціальних категорій і статусів – студенти, представники реабілітаційних центрів.

проблема Олександр ХАРЧЕНКО, депутат Київради (фракція «Солідарність») Питання спорудження будинку на Лісовому масиві, в якому передбачаються квартири для відселених мешканців з аварійного будинку на вулиці Мілютенка, наштовхується на низку проблем. Департаменти КМДА, виконуючи рішення Київради, подали клопотання щодо будівництва на землі, яка має фактичного землекористувача – гаражний кооператив, що налічує близько 250 автомобілістів. Відтак цей проект рішення не підтримали депутати на засіданні постійної комісії. Але ми добре усвідомлюємо: 1. Людей потрібно якнайшвидше відселити з «будинку-вбивці», в якому є різні види грибкових інфекцій. 2. Не можна рятувати одних громадян за рахунок інших. 3. Проект будівництва слід погодити з місцевими мешканцями, щоб рішення не зустріло спротиву.

Британія проголосувала за вихід з ЄС. Це землетрус, наслідки якого ЄС довго розгрібатиме. Що це означає для України? Якщо стисло, нічого доброго. Євросоюз закриється від будь-яких зовнішніх подразників і ліквідовуватиме внутрішні, щоб не утворилася ланцюгова реакція. Тому санкції проти РФ, найпевніше, з 2017 року почнуть поступово скасовувати, а безвізовий режим для нас, Грузії та Туреччини відкладеться на невизначений час... Нам у цих умовах треба навчитись єднатись для захисту від ворога, який активізується на всіх напрямках. Без єдності, якої забракло ЄС, ми не вистоїмо. А повинні!

пропозиція

Андрій АНДРЕЄВ, депутат Київради (фракція «Солідарність»)

Олексій РЕЗНІКОВ, заступник голови КМДА

Ремонтні роботи в підземному переході на вулиці Олексіївській (проспект Валерія Лобановського) завершено! На черзі – переходи на вулицях Головка та Народній на перехресті з проспектом Лобановського. Є ще одна приємна новина: нарешті розпочато комплексну реконструкцію свердловини малої продуктивності для відновлення водопостачання на бюветний комплекс на вулиці Освіти, 5. Активна позиція мешканців Солом’янського району, численні депутатські звернення та запити дають позитивні результати.

Ми хочемо зробити Київ відкритим і доступним. Кожен має право на естетичний та безпечний публічний простір. Засилля зовнішньої реклами пригнічує й дратує більшість містян. Пропонуємо до обговорення новий проект рішення Київради, у якому передбачаємо вдосконалене впорядкування, вимоги й обмеження для рекламних конструкцій. Просимо громадськість висловлювати свою позицію. Чекаємо на ваші пропозиції та зауваження. Нехай обличчя Києва стане чистим та охайним! Зробимо разом наше місто кращим! Доступ до тексту проекту тут: https://kievcity.gov.ua/ news/38707.html

ініціатива Володимир СТАРОВОЙТ, депутат Київради (фракція «ВО «Батьківщина») За ініціативою мешканців будинку №43 по вулиці Героїв Дніпра, комісійно проінспектували його технічний стан. Аварійні труби у підвалі є болючою проблемою, що не вирішується комунальниками вже не один рік, а постійні прориви та пара з підвалу призвели до розвитку плісняви в під’їздах. Після невеличкої дискусії було прийнято наступне рішення: Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району відремонтує комунікації у підвалі будинку за рахунок коштів, що передбачені на поточний ремонт. Водночас будинок буде включено в чергу на капітальний ремонт у 2017 році за рахунок цільових коштів.

тривога Ганна САНДАЛОВА , депутат Київради (фракція «Об’єднання «Самопоміч») Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під скандальну забудову КП «Житлоінвестбуд-УКБ» на перетині вулиці Здолбунівської та проспекту Григоренка (Дарницький район) було розроблено й затверджено зі значними порушеннями законодавства. Про це йдеться у відповіді Державної інспекції сільського господарства в Києві. Зокрема зазначається, що проект землеустрою ділянки Качиного озера, розроблений 2013 року, не містить рішення Київради про надання дозволу на опрацювання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Фактично проект землеустрою розроблений безпідставно, не має погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, порушує вимоги державних будівельних норм тощо. Прокуратура повинна оперативно відреагувати на інформацію Держінспекції та вжити заходів щодо фактів порушення законодавства.

проект Микола ПОВОРОЗНИК, заступник голови КМДА До кінця літа представимо перший пілотний проект із запровадження електронної системи охорони здоров’я в Подільському районі: тут буде вся інформація про пацієнта, починаючи від повної історії звернень до лікаря і закінчуючи призначеним лікуванням. Крім того, ця система дасть можливість онлайн-запису до лікаря. У подальшому до електронної системи приєднаються усі медзаклади Києва. Також до кінця року хочемо відкрити чотири приймальні відділення європейського рівня у дитячих лікарнях №1 і №2, лікарні швидкої допомоги та лікарні №12.

Підготовлено за матеріалами особистих сторінок у Facebook

Дмитро БАНАС, депутат Київради (фракція «Солідарність») Обговорили план дій щодо створення регіонального ландшафтного парку «Смородинський» у Шевченківському районі. До меж парку мають увійти Смородинський узвіз, Подільський узвіз та вулиця Нагірна. Робимо все для того, щоб зберегти від несумлінних забудовників зелені схили історичного району Києва. Дякую небайдужим мешканцями за спільну роботу. Сподіваюся, що у нас все вийде, і на Татарці буде ландшафтний парк «Смородинський», а не чергові будівельні майданчики.

особливий випадок

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

Без Сінного і без житла

5

Фото Олексія ІВАНОВА

Ширяться чутки про спорудження на місці ринку 14 багатоповерхівок. Що насправді тут відбувається? Микола ПАЦЕРА

Історія із забудовою території відомого київського Сінного ринку, яка розпочалася більш ніж десять років тому, все ніяк не може завершитися. Досвідчені люди стверджують, що знищення Сінного ринку почалося у 2004 році, коли за рішенням Київради дві компанії отримали в оренду на 10 років земельну ділянку на вулиці Воровського, 17 (нині «для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісно-житлового центру з підземним паркінгом і для знесення існуючих будівель»). Щоправда, у 2005 році на прохання підприємців та мешканців району це рішення було скасовано, і будівлю ринку начебто внесли до списку пам’яток культурної спадщини. Проте Міністерство культури прийняло рішення, що цей об’єкт не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток... Ще досвідченіші люди переконані, що долю Сінного ринку вирішив тодішній міський голова Олександр Омельченко, який фактично дав санкцію на знищення цієї споруди під виглядом «добрих» намірів зробити капітальний ремонт. Спочатку демонтували дах і знесли кілька несучих конструкцій, а 12 вересня 2005 року споруду взагалі було підірвано вибухом. З тих пір руїни ринку «прикрашають» центр Києва понад 10 років. І ось нині пішли чутки про початок спорудження на місці колишнього ринку аж 14 багатоповерхівок! Однак фахівці вважають, що замовнику спочатку необхідно отримати дозвіл-декларацію у Державній архітектурно-будівельній інспекції (ДАБІ). Більш того, перед початком будівельних робіт у центральному історичному меморіалі міста (а Сінний розташований саме в такому меморіалі) слід було б провести археологічні дослідження (відповідну процедуру погоджують із Мінкультом). А ще треба здійснити археологічний нагляд, і тільки після цього можна розпочинати будівництво. У Департаменті містобудування й архітектури КМДА «Вечірці» розповіли, що замовнику будівництва – ТОВ «Орест» – видано містобудівні умови й обмеження на проведення робіт на цьому об’єкті. Оскільки він перебуває в історичному місці, то Інститут археології у 2015 році видав відповідний дозвіл на земляні роботи. А от історико-містобудівне обґрунтування зроблено ще в 2006 році, тож його потрібно обновити. Стосовно ж піднятого у пресі галасу щодо того, що цей об’єкт перебуває в охоронній зоні Софії Київської і це може викликати серйозні проблеми з ЮНЕСКО, то нас запевнили, що колишній ринок туди ніколи і не був включений. Відносно ж висоти запланованих тут новобудов сказали, що досі не затверджено міський зонінг центру міста, у зв’язку з чим не затверджено і проект самого будівництва...

Котлован на місці Сінного нині

компетентно

Таким був ринок у 1970-х

пряма мова Григорій МЕЛЬНИЧУК, співкоординатор Ради з урбаністики Києва: – Ситуація із Сінним ринком і будівництвом на його території є доволі типовою для сьогодення. Нині активно забудовують околиці центру міста. Печерськ, Лук’янівка, Кудрявець, Шулявка поступово перетворюються на житлові масиви з висотками, не набагато відрізняючись від Позняків. На жаль, у столиці фактично відсутня пропозиція реально елітної нерухомості з високою доданою вартістю, коли забудовник отримує прибуток не за рахунок кількості квартир і поверхів, а за рахунок престижності місця і якості. Європейські стандарти елітної житлової нерухомості – це 4–7 поверхів, не більше. А ще індивідуальність кожного будинку, створення унікального продукту та способу життя. Якщо будувати в центрі міста так само, як і у спальних районах, то у перспективі, з підвищенням вимог киян до нерухомості та міського простору, може відбутися відтік мешканців із незручного центру та його деградація. Зазвичай центральні райони орієнтують на ділову, туристичну, адміністративну функції, житло має їх доповнювати, але не домінувати. У «Київміськбуді», який виконує функції підрядника будівництва, заявляють, що проект «торговельно-офісно-житлового центру з підземним паркінгом» погодили з мешканцями довколишніх будинків на громадських слуханнях, і нині тут тривають підготовчі роботи. Щоправда, наголосили, що проектну документацію ще не затверджено і перебуває вона на стадії... підготовки вихідних даних. Нині замовник розглядає кілька концепцій забудови цієї ділянки.

Обізнанішими виявилися проектанти. Зокрема, архітектор Юрій Бородкін повідомив, що за його проектом тут планується звести 14 житлових секцій від 7 до 14 поверхів на 635 квартир із дитячим та спортивним майданчиками, двоповерховим підземним паркінгом на 18 тисяч квадратних метрів, а також супермаркет і променадну алею, яка з’єднає вулиці Бульварно-Кудрявську і Гончара. Проте проект не остаточний, оскільки виникли певні проблеми з його реалізацією. Тож

Бородкін надіслав листа віце-президенту «Київміськбуду» Василю Дудуричу, в якому повідомив, що у зв’язку з вимогою Міністерства культури України необхідне перепогодження історико-містобудівного обґрунтування забудови. Тож продовження робіт на будмайданчику буде можливим лише після отримання цього документа. До речі, у квітні цього року за зверненням депутата Київради від «Самопомочі» Романа Марченка Шевченківське райуправління поліції відкрило кримінальне провадження з попередньою кваліфікацією «службова недбалість». Як розповів «Вечірці» депутат, розслідування проводиться за двома фактами: щодо передачі Сінного ринку в приватну власність без відповідного рішення Київради, ще й зі значно заниженою вартістю, та щодо неналежного захисту представниками влади (тоді керував містом Олександр Попов) інтересів громади у суді – чиновники спочатку подали скаргу до Верховного Суду України, а потім відкликали її начебто для доопрацювання і більше не подавали…

Георгій ДУХОВИЧНИЙ, архітектор, дійсний член Українського комітету Міжнародної ради з питань пам’ятників і видатних місць ICOMOS (UNESCO): – Нинішній проект забудови Сінного ринку призведе до транспортного колапсу, оскільки вузенькі вулиці вже сьогодні переповнені великою кількістю автівок, а із заселенням нового житлового кварталу їхня кількість ще більше зросте. До того ж тут не передбачено нормальної інфраструктури зі школами, дитсадками, зеленими зонами. Якщо ж будуть порушені вимоги щодо висотності забудови поблизу буферної зони Софії Київської, то Київ дійсно матиме проблеми також і з ЮНЕСКО. Головною ж проблемою є відсутність затвердженого Генерального плану та розробленого на його основі зонінгу для центральної частини Києва. На цей процес міг би вплинути головний архітектор міста, але його навряд чи виберуть до кінця року...

до теми Приміщення Сінного ринку будувалося з 1949-го до 1958 року за проектом архітекторів Ф. Фрідліна та Б. Кучера. Стиль – радянський конструктивізм. Перша його назва – Колгоспний ринок, згодом – Центральний критий ринок. Торговельна зала площею дев’ять тисяч квадратних метрів, була розрахована на 1200 місць для продавців. У самому низу розташовувалися підвальні приміщення, які служили холодильними камерами. Торговельну залу на першому ярусі оперізувала галерея. По периметру другого поверху нависав балкон, до якого вели сходи на торцях торговельної зали. Нижній ярус передбачався для зустрічної торгівлі. Для його зведення застосовували багато нових технологій, зокрема, прозорий куполоподібний дах зібрали із 32 тисяч склоблоків.

6

погляд

кава з бульбашками Не кончай печення! Вадим ПЕТРАСЮК В електричці розмовляли дві жінки. Одна їхала з великим картатим баулом, друга – з малим синочком Женею.

– Якби мені зараз повернути років шість назад, то я би зовсім інше життя прожила, – сказала Женіна мама. – Не їхала би у ту дурну Білорусію на заробітки. А повернулася б у село до матері. Одразу! А не так, як зараз. Бо що зараз? Брат хату приватизував на себе і зиркає на мене, як на ворога народу, що я на його території з дітьми сиджу.

– Ну, повернулася би ти у село шість років тому, коли твій брат ще пив, і що – пили б із ним удвох і валялися у канаві?

– Це точно. Я би не витримала. Та й зараз, я тобі скажу, не легше. Він покинув пити, але зв’язався із тим Пецем придуркуватим. Пам’ятаєш Пеця? За цими словами жінка, побачивши, що малий жує печиво, гримнула: «Женя, не кончай печення, дай-но сюди кулька!». Закрутивши кульок, але не прибравши геть, знову повернулася до розмови: – Зійшовся з Пецем і усе з хати тягне. Прийшов Пець мотоцикла чинити. На кухні побачив сокирку. Ну, таку, що одним боком рубати, а другим – м’ясо на відбивні товкти. Каже: «О, яка класна!». І брат йому ту сокирку подарував. А то я купила такі дві гарні підставки під сковорідки. Білу і чорну. На стінку повісила – красиво! Так він одну віддав Пецю. Я кажу йому: Вітя, блін, я усе до хати, а ти з хати! А він мені: «Пець – мій друг!». Я кажу: ну то й шо, що друг?! Може, ти й мене йому подаруєш? Підкладеш! Скажеш: Пецю, переспи з моєю сестрою. А Пецю що: жінку його Танькою звуть, і я теж Танька!.. Женька, я тобі кажу: не кончай печення! Дай кулька, кажу!

– А що твій колишній – аліменти на Женьку платить?

– Нє-а! Славік – перший чоловік – той платить на Нінку. А цей – ні. Та й, я тобі скажу, цих аліментів – тьху! За світло-газ заплатили, залишилося 200 гривень – живи, як хочеш. Це гроші?!

– Було би більше дітей завести, то мала би більше аліментів! – пожартувала жінка з «кравчучкою». Обидві пореготали. Малий Жека непомітно потяг із кулька печиво до рота.

– Тю на тебе! Ти – як моя мама. Вона каже: я хочу од тебе стати бабусею ще раз. Я кажу: мамо, із цими ділами – до Вітька. У мене вже двоє є, а в нього – взагалі по нулях. Хоча я до 40 років ще б змогла народить. Але ж нема як.

– Дурне діло! Хіба хлопців нормальних мало?

– Хлопців… Нормальних... Де зараз ті нормальні? Жінка трохи замислилася і після паузи додала: – Ще не знати, хто скорше народить – я чи Нінка. Мале, а вже теж до хлопців. Каже: мамо, вони нормальні пацани! От уже!..

– А що ти думаєш, у нас у Бердичеві свекруха народила в один день з невісткою. Дві дівчинки разом забирали. Одна 3600, друга – не пам’ятаю, скільки важила.

– Це де у Бердичеві?

– Та біля заводу.

– Свекруха – це та, що з таким волоссям?

– Не знаю, яке в неї волосся, я тільки знаю, що вона завжди на велосипеді приїздила.

– Жека, зараза мала, кажу ж не кончай печення! Бо потім буде: мамо, я пити хочу. От уже! Весь у свого батька, щоб йому так жилося!

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

Микола СІРИЙ:

«Назріває глобальна заміна верхівки судів» Президент України Петро Порошенко підписав проект змін до Конституції в частині правосуддя. Що очікує систему судоустрою найближчим часом? Редакція запросила до розмови кандидата юридичних наук, старшого наукового співробітника Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України Миколу Сірого.

– Миколо Івановичу, якої ви думки про судову реформу?

– З’явилося чимало позитивних новацій, пов’язаних зі спрощенням судової системи. Ми повертаємося до трирівневої: суд першої інстанції, апеляційний і касаційний (Верховний Суд). Водночас є і негативні моменти. Судова реформа послабить конструкцію розподілу влади. Віднині компетенцію Верховного Суду (ВС) визначатиме парламент – він може збільшити або зменшити обсяг повноважень цього суду. Таке у демократичній країні – неприпустимо. Візьмімо для порівняння американську Конституцію. У ній чорним по білому написано: вся судова система в США належить Верховному Суду та іншим судам.

– Судова реформа передбачає нову форму звернення – конституційну скаргу від будь-якого громадянина Україна. У чому її суть?

– Звертатися до Конституційного Суду (КС) можна лише після того, як скаржник пройшов усі судові інстанції і не зміг захистити своїх прав. Лише в такому разі можна розраховувати на відповідне роз’яснення КС. Щоправда, для цього ще треба ухвалити відповідний закон, в якому необхідно передбачити і зміст конституційної скарги, і процедуру звернення до КС.

– Хотілося б звернути увагу на юридичні колізії у самій Конституції: нова стаття 131-2 передбачає, що захищати в суді може лише адвокат. Водночас стаття 59 наголошує на праві вибору будь-якого захисника, а не «чистого» адвоката. І це підкріплено рішенням Конституційного Суду.

– Очевидно, надалі трактуватиметься так, що, мовляв, 59-а стаття містить загальну норму, а 131-2 – спеціальну. Судова реформа передбачає адвокатську монополію. Є низка країн, в яких до роботи правозахисника допускаються лише ліцензовані юристи. Така монополія може мати право на життя лише тоді, коли адвокатський корпус є дійсно фаховим і доброчесним. Інакше отримаємо чергові негативні прояви і підвищення платних послуг адвокатів. Тому такий перехід повинен передбачати швидке утвердження якісніших стандартів адвокатури.

– Як пояснити доцільність появи двох нових вищих судів – антикорупційного й інтелектуальної власності?

– Боротьба з корупцією не може бути сконцентрованою лише в одному суді. Досить поставити питання в практичну площину: як цей суд функ-

ціонуватиме? Є низка країн, які мають подібні суди, але це швидше виняток, аніж правило: їх створюють лише на короткий період. Тому бажано будувати систему так, щоб місця для корупції залишалося якомога менше. Щодо Вищого суду з питань інтелектуальної власності, то це досить поширена світова практика.

– Міністр юстиції Петренко заявив, що вісім тисяч суддів будуть замінені. Це реально?

– Цілком. Та чи буде позитивний результат? Теза про те, що з таким переформатуванням пануватимуть справедливість і законність, виглядає сумнівною. Змінити весь судовий й корпус –

не проблема. Але таке завдання ставити не варто. Сьогодні і в судовій, і правоохоронній системах достатньо фахівців, які здатні працювати ефективно й якісно. Важливо відділити професійних і чесних від непрофесійних і непорядних. Тих суддів, яких призначили винятково на корупційній основі, за хабарі або заради прикриття політичних проектів, безперечно потрібно звільнити.

– Як ви ставитеся до того, що не Верховна Рада, а Вища рада правосуддя вирішуватиме питання призначення суддів?

– Сам факт позбавлення Верховної Ради цього повноваження ще не означає, що у цій сфері

Шість кроків судової реформи  

Суддівська система має стати більш політично незалежною, а судді – не брати хабарів. Новий закон скасовує чотирирівневу судову систтему. Зникнуть вищі спеціалізовані суди (Вищий адмін ністративний, Вищий господарський і Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальн них справ). Будуть створені Вищий антикорупційний суд та Вищий суд з питань інтелектуальної власності.



Повне переформатування Верховного Суду. Посаду судді Верховного Суду зможуть посісти не лише сл лужителі Феміди, а й навіть юристи чи науковці (відб бір проходитиме на однакових засадах для всіх).



Суддів призначатимуть на основі конкурсу, який проводитиме Вища кваліфікаційна комісія суддів за допомогою Громадської ради доброчесності, до о якої увійдуть правозахисники, науковці, адвокати та т журналісти.



Нова зарплата. Суддя місцевого суду отримуватиме 30 мінімальних зарплат, апеляційного – 50 мінімальних зарплат, Верховного Суду – 75 мінімальних зарплаат (нині одна «мінімалка» – 1450 грн).



Запровадження системи електронного правосудд дя та надання громадянам безоплатної правової допомоги щонайменше у 20% адміністративних справ.

точка зору

«Зроблено крок до прецедентного права» Олександр ЄФІМОВ, кандидат юридичних наук, керівник юрфірми «Єфімов і партнери»: — Верховний Суд перестане бути однорідним: він поділиться на окремі касаційні суди: господарський, кримінальний, цивільний та адміністративний (відповідно до спеціалізації). Залишиться Велика палата, яка здійснюватиме виключні повноваження щодо усіх судових спеціалізацій. Проте ще треба дочекатися змін у процесуальні кодекси, щоб із впевненістю про це говорити. Зроблено крок до прецедентного права: з набуттям чинності Закону «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, будуть враховуватися іншими судами. Суд

нижчої ланки має право відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом, але зобов’язаний одночасно навести відповідні мотиви такого відступу. Уявіть собі, яку сміливість і бажання на це повинен мати такий суддя. Можливо, зросте роль науково-правової експертизи, адже помилку Верховного Суду саме з наукової точки зору і можна обґрунтувати. Те, чим раніше зловживали судді, а саме ігнорування позицій сторін, тепер стане для них небезпечним. Підставою для притягнення до відповідальності буде відсутність у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів щодо суті спору. Також служителя Феміди можуть покарати за те, що його витрати перевищують доходи, за невідповідність рівня життя задекларованим доходам.

7

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

думки вголос

Люструвати усіх суддів

буде порядок. Хоча, звичайно, в Європі такий крок вітають, оскільки він свідчить про намагання позбавитися політичних впливів. Усе залежатиме від того, наскільки сильними будуть професійні спільноти правників, чи зможуть вони ретельно стежити за своїми кадрами і на високому рівні тримати стандарти доброчесності.

– Навіщо ліквідовують вищі спеціалізовані суди?

– Судова реформа передбачає звільнення суддів вищих спеціалізованих судів. Верховний Суд також чекають зміни: до його складу ввійдуть спеціалізовані структури з кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ. Цей процес планують розпочати з вересня.

– Назріває глобальна заміна суддів?

– Точніше, назріває глобальна заміна верхівки судів. Це доволі відповідальне рішення. Вважаю, що такі кардинальні пертурбації послаблять усю судову систему в найближчі два-три роки.

– Чому ваш прогноз такий песимістичний?

– Верхівка судової системи формується не один рік. Вона напрацьовує відповідну практику. Між суддями відбувається певна взаємодія. Формуються консервативні основи, які забезпечують функціонування всієї установи. А якщо відбувається «струс», то виникає абсолютно новий суддівський корпус. І потрібно чимало часу, щоб він запрацював й увійшов у стійке робоче русло.

– Судді одержуватимуть дуже високі зарплати – від 50 тисяч до 100 тисяч гривень. Чи доцільні такі витрати?

– Звичайно, що недоцільні. Наше суспільство має розвиватися гармонійно у різних сферах і напрямах. І в ньому не має бути значних розривів між розмірами зарплат у різних професіях.

ливий і доступний суд. Які заходи не здійснювали б для реформування, сама система як закрита каста вдаватиметься до відвертого саботажу. Доцільно розглянути питання про повне «перезавантаження» і заборону «колишнім» обіймати посади суддів протягом п’яти років. Є в історії випадки, коли змінюючи державний лад, люстрували усіх суддів. Така форма була застосована і в країнах, які позбавилися авторитарних режимів. Можливо, і нам варто вивчити цей досвід.

Фо о Гр орія КУБЛАНОВА

Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства: — Ухвалені зміни щодо судової реформи — декларативні. Я не заперечую необхідність появи Вищого антикорупційного суду, але не бачу ефективності Національного антикорупційного бюро, Національного агентства з питань запобігання корупції та спеціальної антикорупційної прокуратури. Феміда не забезпечує нам право на справед-

картинка з натури

«Грошей на хабарі не маю. Усе в ділі...» Олег ПЕТРЕНКО

– Ви не вважаєте, що чим більшу зарплату матимуть судді, тим чесніше вони працюватимуть?

– Ця теза виправдана лише частково. Все-таки основний стимул чесності – не розмір зарплати, а служіння праву. Бо саме служіння праву створює сприятливі умови для економічного розвитку суспільства. Збільшувати суддям зарплату можна тоді, коли покращиться наповнення державної скарбниці.

– Коли ми відчуємо нові зміни?

– Нам декларують, що вони настануть лише після того, як повністю зміниться судовий кор-

питання руба

Чому дбаємо лише про адвокатів? Євген ХРАБРОВ, правозахисник, керівник Центру «Процес»: — Судова реформа надала адвокатам привілейоване становище щодо захисту та представництва. Таке «ноу-хау» суперечить 42-й статті Конституції. На це прямо вказав Конституційний Суд: «Закріплення лише за адвокатами права на здійснення захисту… не сприяє конкуренції щодо надання кваліфікованої правової допомоги у цих сферах і підвищенню кваліфікації фахівців у галузі права». Обмеження правової допомоги послугами, які надають лише адвокати, сприятиме передусім інтересам самих адвокатів, а не тих, хто потребує правової допомоги. Крім того, штучно применшується роль нашої юридичної освіти: мовляв, вона не забезпечує належного рівня професійності та не гарантує якості пропонованих юристом послуг. І це при тому, що адвокат — «продукт» тієї ж системи юридичного навчання.

пус, як він отримає новий досвід. Тобто минуть два-три роки. Але цей підхід не є виправданим. Сьогодні немає об’єктивних причин для такого тривалого очікування. Нові зміни ми відчуємо вже через три-чотири місяці. Цього достатньо, щоб показати: судова система працює принципово інакше.

– Чи є підстави вірити, що судова система у нас буде деполітизованою?

– У найближчі роки політичні впливи на суди лише посилюватимуться. Тому суспільство має докласти всіх зусиль, аби підвищити гарантії незалежності Феміди.

– Що б ви зробили, якби працювали над цією реформою?

– На мій погляд, варто опиратися на 25-річний досвід реформування нашої судової системи. Такий шлях дозволив би уникнути «струсів». Він дає певну спадкоємність для розвитку судової системи. Не треба забувати, що правосуддя – це право у суді. Тобто треба спочатку навести лад у різних галузях права, не зважаючи на різні політичні складові. Світовий досвід вказує на те, що професійний відбір – найбільш правильний. Справедливе правосуддя не формується якимись штучними інструментами. Воно можливе лише там, де діють сильні організації правників. Проте над цією проблемою нам ще треба попрацювати. Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Михайло Григорчик родом із села Щасливого Бориспільського району, але й у столичних Бортничах не приймак. Бо поставив свою хату – коріння пустив, хоч і в тестя на городі. Мають із дружиною, трьома синами, двома доньками та чотирнадцятьма онуками 64 сотки землі. Може, Михайло Зиновійович і дивак – посадив город, добірні черешні (як сливи, наприкінці травня родять), розвів худобу.

– Тримав 63 свиней і 24 телят, не рахуючи птиці, – хвалиться.

– Зараз від свиней відмовився – вік не той. І телят нині менше, бо ніде їм накосити сіна, луги забрали.

– Де ж берете корми?

– Київські міщани викупили землю, але не обробляють, заростає бур’янами, то я домовляюсь: сію, кошу – і так виживаю. Дехто, щоправда, каже: «А що я з того матиму?» Буряки, гарбузи скуповую по селах, бува, й в інших областях – вожу «Газелькою». Там же й зерно закуповую, яке селянам на паї дають...

– А де випасаєте худобу?

– Ніде. У сараї весь рік стоїть…

– Бідолашна. Не шкода?

– А що вдієш?.. Аби землю не відібрали, Михайло Зиновійович поділив по десять соток на дітей. Але вже упродовж чотирнадцяти років не може оформити документи.

– То влада змінювалась, то сесії не було, то ще щось, – бідкається. – Знаю, як можна все за раз зробити, але грошей на хабарі не маю. Усе в ділі. Старша донька почала будува-

тися без документів. «Бо мені ніде жити», – каже. Самотужки, родиною зводять стіни. Купили вагончик, бо, коли всі на толоку збираються, хати замало. Два сінники, два сараї з кролями, хлів із бичками. А ще кілька пташників: в одному – 80 індичат, в іншому – 150 курчат-бройлерів, далі – кури-несушки, качки…

– Коло бичків сам пораюсь, а кури й кролі – бабине царство, – каже. Для себе у присадибному господарстві вирощувати живність можна, а на продаж – ні. Тож зареєструвався підприємцем, фермером, податки платить. Бо продає сам, здавати перекупникам невигідно. Крім кормів, «Газелька» й дрова возить.

– У лютому дрова скінчилися, то я місяць палив газом, бо онуки малі. За газ і світло разом заплатив 9800 гривень. Думав, схибнуся. А тепер буде ще дорожче. Я перекрию цей газ повністю, – бідкається фермер. Із Києва їхати у фермерські краї, де земля занедбана, не хоче.

– Там цивілізації нема для дітей, – каже. – Сам би я прижився будь-де. У 90-х, коли магазини порожніми були, їздив у Росію – овочі продавав. На Рязанщині одна бабка пропонувала: синку, перепишу на тебе хату, живи тільки, поховаєш мене. Забрав жінку, пожили там, на березі Оки, трохи. Молодиці на базар приїдуть було з України, вивантажують мішки, сваряться українською. А моя дружина стане за рогом і слухає, плаче… Повернулися до Києва, оселились у Бортничах. Живемо – не бідуємо, є що їсти, є що дітям дати.

8

тиждень столиці

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

28 червня до пам'ятника гетьманові Пилипу Орлику – авторові першої української Конституції – поклали квіти керівники держави і столиці, народні депутати України.

Казка «Червона Шапочка», написана Шарлем Перро за мотивами народних казок ще у XVII столітті, не втратила популярності, вона і сьогодні не перестає радувати дітей. За цією хвилюючою історією знято безліч кіно- і телефільмів, мультфільмів, створено вистави різних жанрів. Весела і завзята версія казки, що народилася у Київському муніципальному академічному театрі опери і балету, має яскраві візуальні ефекти, інтригуючі повороти і несподіваний фінал.

У Києві на вулиці Анни Ахматової з’явилася найбільша у світі візантійська фреска «Земля і небо». Грецький вуличний художник Фікос намалював її на 16-поверховому будинку. Фреска втричі вища за статую Зевса в Олімпії.

26 червня. Хрещатик. День мол

25 червня в Голосіївському районі киян познайомили із холі – традиційним щорічним індійським святом весни і яскравих фарб. Це – масові гуляння, обсипання фарбами з трав і натуральних барвників та обливання водою.

Фото Бори

17

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

Андріївський узвіз нарешті став пішохідним. Тут установили механічні болларди, що обмежують проїзд автотранспорту історичною вулицею.

«Вечірка» проводжала призовників... Микола ПАЦЕРА Борис КОРПУСЕНКО (фото)

У столичному Гідропарку завершився третій тур попереднього групового етапу чемпіонату Києва з пляжного футболу. За його підсумками визначилися вже три команди, які завоювали путівки до вищої ліги. Окрім цього, тут пройшли змагання із тріатлону.

лоді.

иса КОРПУСЕНКА , Олексія ІВАНОВА , Григорія КУБЛАНОВА та Павла ПАЩЕНКА

На вокзалі: «Попийте, синочки, он як вам душно. Мій зараз теж служить, то дзвонив, що на полігоні знемагають зі спеки». «Дякую, мамо», – солдат сором’язливо взяв воду і, зробивши кілька ковтків, передав товаришам. Нещодавно кореспонденти «Вечірки» зустріли на Київському залізничному вокзалі велику групу солдатів. Молоде поповнення призовників тримало курс до навчального центру 26-ї Бердичівської бригади. Там вони стануть артилеристами. …Під навісом на платформі сидів гурт молодих хлопців у камуфляжі з рюкзаками. Побачивши цих «жовторотих» бійців, якась добродушна жінка підійшла до одного з них і простягнула пляшку мінералки. Неподалік про щось любо воркотали двоє й цілувалися під заздрісними поглядами юнаків, котрі з них трохи кепкували. Ми ж, набравшись нахабства, вирішили перервати цю ідилію та познайомитися з молодятами. Дівчина назвалась Анею Лобань і розповіла, що проводжає свого хлопця Діму Гончарова в «учебку» у Бердичів. Їй дуже пощастило, адже сьогодні рівно два роки, як вони познайомилися на навчанні в Донецькому гірничому технікумі, після закінчення якого хлопець «аж місяць» пропрацював шахтарем, доки військкомат не призвав його до армії. І цю «ювілейну» дату вони відзначають разом уже третій день. У суботу вона була на складанні молодим бійцем присяги в навчальному центрі в Десні, у неділю був спільний вихідний, і сьогодні вона приїхала на вокзал, щоб провести хлопця «транзитом». Юнак розповів, що родом із Красноармійська (нині – По-

кровськ), Аня – із Волновахи. І хоча бойових дій там немає, але він знає, яке жахіття коїться неподалік, тож вважає своїм обов’язком добре підготуватися, зокрема в навчальних центрах, щоб гідно боронити малу батьківщину від сепаратистсько-російських військ. Такий самий настрій був і в решти призовників, вони поривалися на передову. І з повагою поглядали на командира, який в АТО має псевдо Боцман. Офіцер каже, що головою відповідає за півсотні призовників, яких перевозить із «Десни» в Бердичів. Тішиться, що всі налаштовані патріотично. Приїхав на вокзал, щоб побачитися з добрим знайомим – побратимом Боцманом і відомий лікар-волонтер Док. «Порадував» тим, що його прізвище занесли в «розстрільні» списки сепаратистів ДНР після того, як був нагороджений орденом «За мужність», яким відзначили за порятунок наших воїнів у районі Дебальцевого. Тоді Док з товаришем

на старенькому бусику вивезли з пекельного котла близько 160 живих, поранених і вбитих. Про медичну допомогу бійцям Док міг би оповідати годинами, але нині його більше непокоять волонтерські проблеми. Адже останнім часом дещо згасло бажання людей допомагати нашим воякам харчами, одягом, військовим спорядженням. Тож волонтер-фанат, котрий через три дні після нашої зустрічі знову готувався їхати на Донбас, попросив нас через газету звернутися до киян з проханням приносити все необхідне воїнам на передовій в «Український дім», де цілодобово працює їхній волонтерський пункт. Як один із прикладів такого альтруїзму він навів випадок, коли дідусь із бабусею запропонували їм 7 тисяч гривень, зібраних на похорони, на які вони разом із волонтерами закупили продуктів і різного одягу. Цей учинок справді гідний наслідування кожним, хто хоче бодай чимось допомогти нашим захисникам.

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

Хрещатик, 36

9

Графік прийому громадян керівництвом КМДА на III квартал 2016 року

Заступник голови КМДА Петро Олександрович П А Н Т Е Л Е Є В: питання житлово-комунального господарства, енергетики, енергоефективності та енергозбереження; утримання і забезпечення належного стану житлового фонду, співпраці з ОСББ, приватизації житла, надання ритуальних послуг; контролю за благоустроєм; надзвичайних ситуацій; охорони довкілля; охорони праці та безпеки життєдіяльності населення. Особистий прийом – кожного другого четверга з 16.00 до 18.00 на вулиці Хрещатик, 36. Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-74-56. Особистий виїзний прийом – кожного першого четверга з 16.00 до 18.00 у Святошинській РДА та кожного третього четверга з 16.00 до 18.00 у Солом’янській РДА. Проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного четвертого четверга з 16.00 до 17.00, тел. 202-76-76. Заступник голови КМДА Микола Юрійович ПОВОРОЗНИК: питання охорони здоров’я; соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян – пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних людей, дітей-сиріт, одиноких матерів, багатодітних сімей та інших; забезпечення виконання законодавства про пільги, зайнятості населення, праці та заробітної плати; гендерної політики; надання адміністративних послуг; питання комунальної власності, приватизації.

Особистий прийом громадян – кожної третьої п’ятниці з 12.00 до 14.00 на вул. Хрещатик, 36. Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-76-16; 202-77-21. Особистий виїзний прийом – кожного першого понеділка місяця з 16.00 до 17.00 у Голосіївській РДА та кожної третьої п’ятниці з 16.00 до 17.00 у Дарницькій РДА. Проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного першого вівторка з 11.00 до 12.00, тел. 202-76-76. Заступник голови КМДА Олексій Юрійович РЕЗНІКОВ: питання децентралізації та місцевого самоврядування; міжнародних відносин; внутрішньої політики; преси та інформації; видавничої справи; туризму і курортів; реклами. Особистий прийом громадян – кожного другого вівторка місяця з 10.00 до 12.00. Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-70-52. Проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного четвертого вівторка з 10.00 до 11.00, тел. 202-76-76. Заступник голови КМДА Ілля Вадимович С А Г А Й Д А К: питання промислової, науково-технічної та інноваційної політики; регуляторної політики та підприємництва; внутрішньої торгівлі та побутового обслуговування населення; діяльності ринків; інформатизації, теле- та радіомовлення, поштового зв’язку; транспорту та зв’язку; будівництва та ремонту доріг. Особистий прийом громадян – кожного другого вівторка з 14.00 до 15.00. Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-74-66. Проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного четвертого четверга з 12.00 до 13.00, тел.

202-76-76 Заступник голови КМДА Олександр Валерійович СПАСИБКО: питання містобудування та архітектури, регулювання містобудівної діяльності; капітального будівництва; будівництва житла, реконструкції житлового фонду; забезпечення населення житловою площею, питання вирішення

проблеми забезпечення житлом інвесторів, які зазнали збитків внаслідок діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-центр»; використання та охорони земельних ресурсів м. Києва. Особистий прийом громадян – кожної першої середи місяця з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36. Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-77-04; 202-77-05. Особистий виїзний прийом – у другу середу з 16.00 у Оболонській РДА, четвертої середи з 16.00 у Подільській РДА. Проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного другого четверга з 14.00 до 15.00, тел. 202-76-76. Заступник голови КМДА Ганна Вікторівна СТАРОСТЕНКО: питання освіти і науки; культури та охорони культурної спадщини, фізичної культури і спорту; національних меншин і міграції та державно-церковних відносин; питання материнства і дитинства, дітей-сиріт, сім’ї та молоді, туризму та курортів. Особистий прийом громадян – кожного другого вівторка з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36. Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-74-03. Особистий виїзний прийом – кожного четвертого вівторка місяця з 16.00 в Деснянській РДА та третього вівторка з 16.00 у Дніпровській РДА. Проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного першого вівторка з 10.00 до 11.00, тел. 202-76-76. Керівник апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Володимир Володимирович БОНДАРЕНКО: питання діяльності апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), діяльності архівів; запобігання корупції; забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян; взаємодії та розвитку зв’язків із судами, правоохоронними органами; роботи зі зверненнями громадян; документального забезпечення; інформатизації, електронного урядування та захисту інформації; реформування та розвитку системи суспільних комунікацій; питання реформування та розвитку центрів надання адміністративних послуг. Особистий прийом громадян – кожного третього вівторка з 10.00 до 13.00 на вулиці Хрещатик, 36. Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-77-76.

Ліцензія Національної Ради України з питань телебачення та радіо мовлення НР № 1188-м від 12.11.2010 р.

Перший заступник голови КМДА Геннадій Володимирович ПЛІС: питання діяльності апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); питання бюджету та фінансів, планування і обліку, податкової політики, банківської діяльності, організації виставкової діяльності. Особистий прийом громадян – кожного першого вівторка з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-74-40. Особистий виїзний прийом – кожного третього вівторка з 17.00 до 18.00 у Печерській РДА та кожного четвертого вівторка з 17.00 до 18.00 у Шевченківській РДА. Проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожної другої середи з 17.00 до 18.00, тел. 202-76-76.

Реклама

18

війна і ми

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

Добрий велет Святко Історія київського студента, який загинув у Донецькому аеропорту

Фото з сімейного архіву

Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана КОВАЛЬОВА

Упродовж багатьох років час од часу зринає теза – ми втрачаємо цвіт нації на тих чи інших, далеких і близьких, фронтах. Утім, чи про усіх героїв новітньої доби ми знаємо? Чи відчувають їхні родини нашу підтримку? Як живеться сьогодні цим людям?

«МИ ТРИМАЄМОСЯ. АНІ СЛЬОЗИНКИ!»

Сергій та Лариса Горбенки скоро два роки як без сина – Святослав був одним із перших кіборгів, котрий загинув 3 жовтня 2014-го в Донецькому аеропорту. Йому було лише 19. Розмовляємо з батьками Святослава в редакції «Вечірки». Вони – медики, працюють у консультативно-діагностичному центрі Оболонського району. «Обслуговуємо чотири поліклініки, в день до 60 пацієнтів доводиться приймати», – мимохідь злітає із вуст Сергія Олександровича, дитячого хірурга-травматолога. Не хочеться запитувати, чи бодай трохи вщухає біль… Ні, не вщухне. Одвічно пектиме. Слухаємо монолог батька: – Якось до нас на прийом прийшла молода мама з малюком, звати Святославом. Це ж і наш Святко колись таким був… Ми тримаємося. Ані сльозинки! Затиснули свої емоції в лещата. Вважаю, що нам треба потрохи відходити від власної біди. Ми раді, що допомагаємо маленьким. Ще тішимося, що вдалося зробити важливі справи і не страшно помирати – поставили пам’ятник на Берковецькому кладовищі. І друге – домоглися, щоб Святослава було визнано учасником бойових дій.

– Батьки дітей, яких лікуєте, знають про вашу біду?

– Думаю, що ні. Часто доводилося затримуватися після робочого дня, бо люди з дітьми стояли в черзі. Ніхто ж із них не знав, що після роботи ми з дружиною їхали на цвинтар до сина… Головний лікар Микола Андрійович Яремчук, деякі колеги підтримують нас.

– Що вам допомагає у житті?

– Бог, Святослав і добрі люди. Відколи у нас горе, наша віра в Бога тільки укріпилася. Хочемо, щоб ніхто з героїв цієї, неоголошеної, війни не був забутим. У журналістському блокноті – усе більше штрихів до портрета Святка.

– Святослав був харківським майданівцем, входив до Самооборони, – промовляє Сергій Олександрович. – А я свого часу пройшов київський Майдан, був лікарем-хірургом на Грушевського і Городецького, постійне чергування. Але синові на харківських барикадах було набагато важче.

ВЧИВСЯ ОДНОЧАСНО У ТРЬОХ ВУЗАХ

Багато дорослих за все життя не встигають зробити того, що вдалося цьому надзвичайно талановитому юнакові. Закінчив школу в 15 років, а в 19 вже навчався у

трьох вузах одночасно, володів англійською, французькою, польською, вивчав японську. За час навчання написав кілька наукових робіт, з якими виступив на конференціях про японські діалекти і історію Японії XVII cтоліття, готував власну працю про битву при Азенкурі (дуже цікавився історією Столітньої війни), переклав на англійську мову тези батьківської версії історії Жани д’Арк, завдяки чому англомовний світ отримав нагоду прочитати її без перекручень і сторонніх тлумачень. Переклад Святослава ще й досі представлено на персональному сайті його батька. Встиг пройти педпрактику і попрацювати керівником дитячого загону в передвоєнній Феодосії влітку 2013-го. Потім ці дітки зі Львова приїхали до нього на могилу і привезли незабудки. Потім були справжні жорстокі випробування на харківському Майдані, оборона ОДА від «Оплота»…

Cвятослав Горбенко

ж, тут не відмовляли студентам. Ми знайшли Святослава у Десні, в навчальному центрі. Я просив командира «Десни»: «Відпустіть сина закінчити навчання, я знаю, що на Донбасі ще не скоро перестануть стріляти. Невже у нас так багато військових перекладачів?» Я сказав тоді командиру: якщо

Ми все зробили, щоб зберегти пам’ять про сина. Але єдине що, не змогли, – повернути йому його офіцерські погони... Влітку 2014-го він ще встиг скласти випускні іспити на військовій кафедрі й у високі штаби «полетіло» подання про присвоєння Горбенку звання «молодший лейтенант». Мріяв стати військовим перекладачем. Однак отримати офіцерські погони не встиг.

«ПІДУ НА ФРОНТ РАЗОМ ІЗ СИНОМ»

І ось одного дня Святко, цей добрий велет, як його називали побратими, зробив свій вибір.

– Він залишив прощального листа, у якому написав, аби ми його не шукали. З усіма попрощався, попросив вибачення і сказав, що це його вибір, – згадує батько. – Попросився до підрозділу ДУК як свідомий патріот. До того

буде великий наступ росіян, то із сином на передову прийду і я. Не відпустили… його. Торік у пам’ять про студента Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Святослава Горбенка у вузі відкрили меморіальну дошку, назвали його іменем аудиторію синхронного перекладу, встановили стипендію для талановитих студентів-японістів імені Горбенка. Згодом, через рік, таку ж дошку відкрили і у Харківському національному педагогічному університеті ім. Григорія Сковороди, і у Першому полтавскому ліцеї ім. Івана Котляревського, де він навчався. …Донецький аеропорт. Пекло. Святко – боєць 1-ї штурмової роти 5-го батальону Добровольчого

українського корпусу. Взяв псевдо Скельд. Так звали одного з героїв його улюбленого фільму вікінга – рятівника свого народу.

ТАК МІГ ВЧИНИТИ ЛИШЕ СКЕЛЬД

Вражають деякі деталі, які бачимо у воєнній історії Святослава.

– В нашій родині зберігався старенький медальйон із образом Богоматері, який моя бабуся дала діду на війну в1941-му. Він проносив його зашитим в шинелі, часи такі були, про віру сильно відкриватися не можна було, – говорить Сергій Олександрович. – Ми вважали, що маленька іконка врятувала йому життя. Я одягнув її, разом із хрестиком, коли йшов на Майдан. Мені вона точно життя врятувала і не раз. Коли прощалися з сином в чорній віднині для мене «Десні», я повісив йому цей медальйон на шию разом із хрестиком, сподівався, що захистить, вбереже, як вберіг діда, і мене свого часу. Не вберіг, на жаль, і сам десь пропав, бо на шиї сина, у день похорону, я його вже не побачив. Згодом хтось з 5-го батальйону сказав, що іконка дивним чином пропала в Святослава як раз напередодні того самого бою, з якого він не повернувся. Немов хлопці відмовляли його йти, мов знак – недобрий, але він пішов. Не хотів товаришів підвести…

Так міг вчинити лише Скельд. Потім друг його згадував, як Святко віддав йому свого бронежилета, бо той поїхав захищати аеропорт раніше за сина. В цьому вчинку весь наш Слава. Для друзів нічого не шкодував.

–У вас ще є діти?

– Маємо донечку Ірину, вона старша за Святослава; молодий учений, закінчила магістратуру Варшавської політехніки, біомедінженер. Вона пішла по моїх стопах, моя перша освіта – історична реконструкція, тому я ще й антрополог-реконструктор, – продовжує розповідь Сергій Олександрович. Трохи мовчимо. Говорить мама: – Всі ці 19 з половиною місяців, коли сина не визнавали вбитим українським солдатом, тому що – доброволець, нам було дуже боляче і прикро. В нього як би все відібрали: і навчання, і майбутнє, і його погони офіцерські, і навіть сам факт загибелі на цій війні…». І знову – батьківське: – Ми все що могли зробили, щоб зберегти пам’ять про Святослава. Але одне не змогли – повернути йому його офіцерські погони, хоч він і закінчив військову кафедру і прийняв присягу, яку зрештою і виконав. Але кажуть, треба надати диплом бакалавра. Втім, він не зможе вже закінчити бакалаврат, і не він винен, що я перевів його на курс молодше. Тому ми знаємо, що душа Святослава була б втішена, якби йому посмертно присвоїли звання «лейтенант». Це ж не орден, не пільги, не гроші. Але нам сказали, що «не положено».

– Ви розпитували бойових побратимів, яким Святослав був на війні?

– Так. Оцінка дорослих чоловіків, дуже вишколених, суворих воїнів, які добре відгукувалися про сина як про рівного, хоч він був набагато молодшим, мені багато про що сказала, – відповідає Сергій Олександрович. – Мені розповідали, що стріляти доводилося з такого «п’ятачка», що не кожен боєць і наважувався, а Святослав звідти стріляв. Тоді, в бою, хлопці спочатку відбили ворожий напад, а потім Святослав кинувся виносити поранених спецпризначенців. І в цей момент, як каже Саша Чуб, вистрелив російський танк…

– Нам передали нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту», яким було нагороджено Святослава – його привіз хлопець-кіборг з 5-го батальйону ДУК з цікавим позивним «Бес», це людина легендарної хоробрості, нам було приємно, що саме він виконав цю місію. Між іншим, нещодавно у Антона Окорокова, так звати цього героя оборони аеропорту, народився син і він назвав його Святославом. Ми втішені, що не зникають із землі нашої України-Русі Святослави. В І Д Р Е Д А К Ц І Ї. Офіційно звертаємося до міністра оборони України Степана Полторака з проханням присвоїти (посмертно) Святославу Горбенку звання «лейтенант».

вітальня

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

19

Володимир ПЕТРЕНКО:

«Києву потрібна четверта гілка метро»

Фото Павла ПАЩЕНКА

міжн міжнародній арені допоможе місту розпочати роботи в Києві. Завдання розп мера – добудувати Подільськомер Воскресенський мостовий перехід Вос і, ззвичайно ж, не відмовлятися від будівництва метрополітену. Якщо вже не чотири гілки, то хоча Як б спорудити ще одну станцію в напрямку Новобіличів, щоб поєднати метро з міською електричкою.

– Припустимо, що фінансування з’явилося – чи готові су ваші фахівці вже сьогодні розваш почати почат роботи?

– Враховуючи, В що основним роботам передують підготовчі, які тривають принаймні рік, то ми трива готові розпочати будівництво. Для готов цього у нас є все – два сучасні проходницькі щити, якими ми у складходни них ге геологічних умовах пройшли до Те Теремків. Навіть, зважаючи на те, що за час простою ми втратили кваліфікованих прохідників для спорудження станцій глибокого залягання, упродовж року зможемо підготувати потрібні кадри.

– Наскільки київські ґрунти геологічно складні для прокладання метрополітену порівняно, скажімо, з пітерськими?

– Свого часу ми говорили керівництву міста, що в Києві умови будівництва метро – одні з найскладніших у світі, але нам не вірили. Тоді довелося викликати з Німеччини експертів, котрі моніторять спорудження підземки в Європі й у світі. Вони на місці вивчали ситуацію, геологію і були здивовані, бо, мовляв, лише в Пекіні бачили подібні умови будівництва, які є найскладнішими у світі. В Києві досить високий рівень ґрунтових вод, усі річки сформувалися під землею і живуть, діють самостійно, як хочуть. Коли ми їх перетинаємо, то виникають серйозні проблеми.

– Під час попередньої нашої з вами зустрічі ви розповідали, що отримали пропозицію зводити підземку в Індії.

– Там ми працювали, але роботи призупинили через кризу, яка не оминула і цю країну. Нині вирішуються юридичні питання, до Києва вже приїздив представник фірми-замовника і запевнив нас, що незабаром будівництво відновлять. В Індії працюють переважно наші «мізки» – інженери, адже робочої сили в цій країні достатньо. Крім цього, ми намагалися працювати у Грузії, в Ірані. Свого часу нас запрошували московські, харківські метробудівці. Нещодавно надійшли пропозиції від колег з Дніпра (Дніпропетровськ). Разом із турецькою фірмою ми виграли тендер на спорудження метро – влада цього міста знайшла кошти, залучивши фінансування з європейських фондів.

Віталій КУРІННИЙ

Столичний метрополітен можна сміливо назвати підземним містом. Адже в Києві побудовано 52 станції, прокладено 70 кілометрів колій, щодня потяги метро перевозять 1,5 мільйона пасажирів. За цими цифрами – величезна робота трудового колективу «Київметробуду», який уже не один десяток років очолює Герой України, Почесний громадянин Києва Володимир Петренко.

– Володимире Івановичу, ваше підприємство нині переживає чи не найважчі часи…

– Не ми одні, вся країна переживає нелегкі часи. А «Київметробуд», я вважаю, це всетаки певний барометр нашого життя. Адже наші справи – стратегічні, й будівництво метрополітену – це показник розвитку міста, розв’язання його транспортних проблем. Хоча ми і пережили не одну гіперінфляцію, зміну урядів й інші катаклізми, але за всю 66-річну історію підприємства у столиці не було жодної зупинки в будівництві підземки. І лише починаючи з 2013 року вперше призупинено роботи. Це, звичайно, дуже тривожний сигнал...

– Тож світла в кінці тунелю поки що не видно?

– Чому ж? Ми подали до міської адміністрації пропозицію щодо виділення з бюджету столиці 87 мільйонів гривень. Це питання вирішується, і я певен, що буде позитивний результат. Зустрічався особисто з мером Віталієм Кличком. Він має надію, що метро у столиці будуватиметься, відшукує для цього інвестиційні кошти. Переконаний, що його високий рівень авторитету на

Згодом потрібно буде думати про будівництво півкільця метро, а, можливо, і кільця навколо Києва...

– Чи були у метробудівців власні рекорди, наприклад, проходження за добу великого відрізку в складних умовах, тощо?

– За радянських часів було таке негласне змагання. Але рекордами я це не можу назвати. Головними я вважаю всі процеси – проходку, спорудження вестибюлів, станцій, перегінних тунелів, монтажні роботи. І це все таким чином потрібно спланувати, щоб роботи завершити в зазначеному місці та вчасно. Призначено пуск на 31 грудня, скажімо, і все має бути готовим до цієї дати. Свого часу, коли я був начальником дільниці Куренівсько-Червоноармійської гілки, ми пройшли механізованим комплексом 262 метри за місяць. Хоча у СРСР деякі метробуди досягали і 500 метрів, але там були зовсім інші умови проходки. Тобто потрібно враховувати всі нюанси. кур’єр «В

2

«Вечірка»: 110 років із киянами. Будьмо разом і надалі!

Найзручні ша

столиця за тиж

ŌũŰŮŻũ œűƏū ŐũźŶŷūũŶũ źƅųŷƏ ŵƎźƅųŷƏ řũŭ ű źƎƀŶƈ Źŷųż » 10–1

6

TV

програм а

ŊƎŴƈ ŵŮŹƎƏ Żũ НІМЕЦЬК œũŪŵƎŶż ȡ ūŮ І ФАХІВЦІ ŴŷŸũŹųŷūųű ГОТУЮТЬ РЕВО

Передплатний індекс

37607 Реклама

Купити газету «Вечірній Київ» можна у мережах «Союздруку», «Київоблпресі» (Київська обл., Житомир, Житомирська обл.), поштових відділеннях Києва та області.

ЛИШЕ 14 грн на місяць

Оформити передплату можна у поштових відділеннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

акценти

4

К»

вла да на зв’язку vechirniy ŌŹũŽƎųkiev ŸŹŷūŮ.com.ua Ǝ ūűƏŰŶűž ŸŹű ŭŮŶűƈ ŷźŷŪű źŻűž

день

ľ ųŷŵżŶũŴƅŶ ũ ŌũŴŮŹŮƈ ŵűź ŻŮſŻū

ŜƀŷŹũ Ŷũ śŹŷƌ ŹŮƇ ŵűźŻŮſŻū ƂűŶƎ ūżŴ ōŹũŲŰŮŹũ ŷźŮŶƎ} ŸŹŮŭźŻ ųŷŵżŶũŴƅŶŷƏ ūŴũźŶŷź ūƎŭųŹűŴű ŸŮŹƁż Ź ŝŹũŶƀżųũ Ŷũ ũūŴŮŶƎ ŹŷŪŷŻű ūƎŭŷŵ ŻƎ ŋ ŮųźŸŷŰűſƎƏ mśūŷŹũŲŷŶŶż ŌũŴŮŭŷŶƅųű ŰŶũŶŷŹŷŭŶŷƏ ŵũŲźŻŹűŶƎ śŮŻ ŷŬŷ ůűūŷŸűźſƈ Żũ źųż ƀŮ ŹŷŰŵũƏŻŻƈ żƀŶƎū Ǝ ŸŮŭũŬŷ Ŭŷ żųŹũƏŶźƅųŷŬŷ ŵűŻſƈŶű ŘŹŷŻƀŮūŷƏ žżŭŷůŴƅŸŻŷŹũ ŋũŴŮŹƎƈ ŬƎū ŰũųŴũŭƎū ų ƈ ʼnŶũŻŷ ŶűſƎ Śŷ żŴƅŻżŹű Żũ ŷźū ŴƎƈ œŹűūŷŴũŸũ ŌũŶŶű ŽƎƏ œŶűƁ ƎŻű ōŮźŶƈŶźƅų ũ Żũųŷ ŷŬŷ ŹũŲŷŶż ů ŘŷŪŴűŰż œŕōʼn źűŸŮŭƎū ŘũŹų Żũ œũŪŵƎŶż ŷŪŴũƁŻżū ũŴű źŻƎŲųű ŭŴ ũŹžƎŻŮųŻŷŹ Żũ ŷūųũ ŹŷŰŹũžŷūũŶũ Ŷ ƈ ŸũŹųżūũŶŶƈ ũ ūŮ ūŷŴŷŶŻŮŹ ʼnźŷ ſƎũſƎƏ ūŮŴŷźűŸŴŷźűŸŮŭƎū ũ ŭűŰũŲŶ ūŮŴŷŹŷŰŹŷŪ ŮŭűźŻƎū œűƌūũ ŚŮŹŬƎŲ ŚŵűŹŶűū ŷū ŝŷŻŷ ŗŴŮųź

ŋŮƀƎŹŶƎŲ œő Łŋ _

ŷūű œŕōʼn Ŷũ ųūũŹŻũŴ ,9 Źŷųż

Ŝ ŸŮŹƁŷ ůŷū ŻŶƈ Źŷ Ŭŷ ŰũźŻż ŋŷŴŷŭűŵűŹŷūűƀũŸŶűųũ Ŭŷ Ŵŷūű œŕ ųż ōʼn ŀŬŷŹƈ ȹ ŖƎųŷŶŷū

ŬŹŷŵũŭƈŶ ȡ ŸŮŹƁ

ũ ŷźŷŪűź

ŻűŲ ŸŹűŲŷŵ ūżŴ ŞŹŮƂũŻűų ŷŬŷ ūƎūŻŷŹųũ Ű ŭŷ Ŷũ

ȫ śŮŴŮŽŷŶ Ÿŷźũŭŷū ŷŹŬũŶƎŰũſƎƇ ŷźŷŪ ŷƏ ŷźŷŪű ūƎŭŸŷūƎ ŭũŴƅŶŷƏ

Жереб к ин

уто

űźŻŷŬŷ ŸŹűŲŷŵż Űũ

ОЛЕК СІЙŲ ūűƏŰŶű ȫ ŗźŷŪűźŻű РЕЗНІКОВ ŬŹŷŵũŭƈŶ ųŷůŶŷŬŷ ŵƎźƈſƈ Ų ŸŹűŲŷŵ ȡ ŻŹŮŻ ПРО Ű ŭŷ ƅŷŬŷ ūƎūŻŷŹųũ НОВ řōʼn Żũ ż ИНИ ƀŮŻūŮŹŻ ż ŘŮƀŮŹ ІЗ ФРО űŲ ūƎūŻŷ ŭŷ Źŷų ųŷůŶŷŬŷ ŵƎź źƅųƎŲ НТУ ż šŮūƀŮŶ ȫ ōŮŶƅ Żũ ƀ БОРО ТЬБИ ųƎūźƅųƎŲ řōʼn ƈſƈ Ű ũź ŸŹŷūŮŭŮŶŶƈ Ÿ ŴŮŽŷŶŶű З КОРУ ž ŴƎŶƎŲ ȡПЦІЄŹƈŵűž mŬũŹƈƀűž ŭŷ ŻŮŴ ųŷůŶŷƏ Ю ŮŹŮŭű Ű } ŻŮ ŭŹżŬŷƏ ź

погляд

з бульбаш

ůŷūŻŶƈ Źŷųż _ ȹ

кам ми и

Вадим ПЕТРА СЮК

при цьому

»4

Віднині па Боротьба ртії мають номе ри за симпаті ї електорау виборчому бю лете ту стає вс е запеклішні. ою Ŗũ ŘƎūŭŮ

ŌŷŴŷūũ œűƏūź ŰũŸŮūŶűū ƂŷƅųŷƏ śŋœ ŕűž ũŲŴŷ śŮŹŮƂŮ ƌ ŭŷźųŷŶũŴŷ ŸŹŷſŮŭżŹũ ů Ŷųŷ ŮŹŮŪųżūũŶŶƈ Ƈ

6

8

ексклюзи

в до Дн

я Незале ва жності Олексіка Ле Як зм й ŭŷŭеũƌŻƅ знźƈ іков: «Пвко Лук’янен «и Кти рісл ŌũŹũоŶŻƎƈР утін спр ко: рахунекниш хита кза єт о ж ьс и н я пУід ймає кра кор теипмло Заступник упціон ? Олексій РезКиївського місь ког ером»їну як об’єкт» з корупц ніков розповів «Вео голови – секрет ією і які ар міськра чірці», що труднощі ди нов facebook.com ŲŷŵƎū ŬŹŷŵũŭƈŶ L ŸŹƈŵűž mŬũ /vechirkano va Źƈƀűž} ŻŮŴŮŽ twitte ŸŮŹƁű r.com/ ŷŶŶűž ŴLŶLŲ ŵ ŰũźŻż vechirkanov ŬŷŴŷū a ŵƎźƅųŷƏ ŭŮŹů ŸŶűųŷŵ vk.com ũūŶŷƏ ũŭŵƎŶƎź ű œűƏūźƅųŷƏ /vechirkano Żũ ŰũźŻ ŻŹũſƎƏ va żŸŶűųũŵű ŬŷŴ

ŋŮƀƎŹŶƎŲ œőŁ

тема номŋ _ ůŷūŻŶƈ Źŷųż _ ȹ

ера

ŋŮƀƎŹŶƎŲ œűƏū _ ŪŮŹŮŰŶƈ Źŷųż _ ȹ

МАФи не згод

ŹƎų ŔŮū

ųũ Ŕżų

ūƎŻũƇŻƅ ŪƎŴƈ ȤƈŶŮŶųũ Леонід ФРОСЕ řũŭű ŸƎźŴƈ ŸŹźŻƎŶ ŋŮŹžŷūŶŷ ВИЧ Ŝ mŕũų ŭŷŶũŴƅ ŭźƎ} ŻŹŷƌ ƀŷŴ ŖŮŰũŴŮůŶŷźŻƎ ŷŬŷŴŷƁŮŶŶƈ Ə žŹżŵŻƎŴű ųũŹ ŷūƎųƎū żŹūũŻű ũ ƂŮ Ÿ źŻŷŴƎ ŴŮůũŴũ ŻŷŸŴŮƇ ŘŮŹŮŭ Ŷűŵű Якщо в середи ūűŪŷŹƀƎ ƎŬŹűȬ ŷŸżŴƎźŻźƅųƎ ŷŪƎſƈŶų ųũŵŮŹũ ŷŪȤƌųŻűūŮŴűųũ ŸŹŷŽŮźƎŲŶũ ŽŶũ ні 1990-х ся жорсто ű ŸŮŹŮŭ śűŸŷūũ ųũŹŻű Марина розгор ŷŻŷка тала-МАРЧЕНКОźƅŷŬŷŭŶƎ ŻŷŹ źƅųũ ūŮůũ Śžŷ ūŷŵ ŭŷ Ŷũ ŶũŸ ŝŷŻŷ ŊŷŹűź ŬŷŹű ŶũƀŮ ŘƎŰ ŘŹűŬũŭżƇ Ų ƎŶ підпалюваннконкурентна бороть ũ œŷŹŸżźŮŶ ŰũūŻŹũ Ŷũ ſƅŷ ŬŷūŮŴƅŶƎ Źƈŭű ŴƎųū ŹűųŴũŭ ŌŷŴŷźƎ ũŶƁŮ Źŷųż ŸŹŮŭŵŮŻŷŵ Əž ůŮ ūŷŶũ ŪżŴũ ųũ кримінальнимями та стріляниною)ба (з ƎŭżūũŴű ũ Əūźƅųŷ ƈų ƀũźŻűŶũ ƎŵŸ ŸŹŷųżŹũŻżŹũ ŶƅŷƏ ŹŷŰŵŷūű ŬŷŴŷūŶűŵ ŸƎŭ źżŸŮŹŵũŹŵż ů ŵƎźſƎ ųŷ ŶũŴƅŶż źŸŹũ Ŭŷ ŹũŲŷŶż ŸŷŹżƁűŴ між ȡ Ȭ Żŷů ƈ ųũůż ŮŹƎƏ ŜųŹũƏŶũ Ū

зити», тобто и групами за право ųŮŻ ƀŮŶũ ųŸũŴű ŽżŶŭũŵ Його назива ũ ųŹűŵƎŷŹŭŷŶŷŵ ŮŶŻ ųũŵŮŹũ ūůŮ Ŭ żŴũ ŷŻŷ- ūż źŻŷźŷūŶŷ ŶƎƈųũ bȡ ųűūŶżū тримат ŸŹűƌŵ «МАФі ють мораль и торгувати ųŮŹƎūŶűųũ Ÿ źŻūũ ƈ Ŷũ źūƎŻ оМАФи тетом ŮŻƅ ȡ ŘũŶŮ ŗŴŮų ŢŮ ŭŷ ŹŮūŷŴ ним автори Śśřʼnŏ під контро України. ŊŷůűŲ Ǝ Ÿŷƀũ тут, ŸŮſƅ ȡ ʼnŴŮ ż ų Ŷũ ŶŮƏ ŸŮŹƁű ŕʼnŝƎū ŰŶűƂųűŲ ŶŮŰũųŷŶŶ ƎŭōʼnŔő І кажуть, ƇſƎƏ ŜųŹũƏŶũ іншого ґатункуто сьогодні ситуац Ų žŴŷŸŹŷŲƁŴũ ŵƎů źƎƇ ŶŮƂŷŭũ źŮŪŮ ŕ ŪżŴũ ƎŰŷ волею долілем, ŷŶŻŷŹƎ що, мабуть ŘřŗŚ űūƁű ű ŸŷŪũ ŷ ūźŻũŶŴű ūűū ŷūűū ƀũŻű źũ śŀ ŔŧŴƅŷūũŶ Ŷŷūż œ ія дещотак сталос ŐũŰūűƀ ūŶŷ ż Żũųŷů źŸŹũūũ

ōő ũ řŷźƎŲźƅųŷƇ ƀűŴű Ż ũŲ źŻŹ, ŵƎ ũůżŻƅ ŪżŭŮŵŷ ŶŮ žŷƀżŻƅ ųżŸŴƈŻű œűƌūƎ валися, стали . Рекетири давно Ŵũźƈ ż ŭ ŷŸűŶű ŻŮŵż mŨų Ÿŷŭ ŶũŹŷŭŶũ ųŷŶ ųżƂƎ ũų ŹũƇ ŵũƌ Ǝ žŭŮŹŮūũ ũŴŮ ŸŹ родження ŰūŮŹŶŮŶŶƈŵű ũ ƀűźŴŮŶŶűŵű я, щоũŴű ż ſ ŻŷŹŬżū ŐŬŷŭŷŵ ŷƀũ ůűŴű ū Źũ ƎŵŸŮŹƎƌ űŶũŲŵ ű ŸŹŷź день на- ũůŭũŴ ż Ŷũź Ŷ ŽŮŹŮŶ легалізкраїни ŹŮŵŷŶŻ ŹŮŵŷŶ ŷūŬƎŲ Ɓ ŶƎ ſƈ Ǝ ŻƎ ŴƇŭ ſƎƈ Ŷũ у ŬŹŷƁƎ одно тяжіют «порядними»народж збігся űž ųŹũŻũųŷƇ ŭƎŴűŴűźƈ ŭŷź ŷŴũŻű ųŷŹżŸ ŰŷŴƈſƎƈ ŶŮ Ūż Ƈ ūŻŹũŻűŴű ŰŭƎŪ żžŴƈŭƎ ƀũū ŹŷŪŷŻż Ŷŷ ŸũźũůűŹƎū ŹŷŰŸŷŪźŻūƎ ŷŭŶũų ŶŮű ƈųƎ ƌ ũ Ŷũ Ŷŷūż Ŷ ŻżūũŻű Ŗũ Ūżū źūƎŭųŷŵ ŵŶűƀų źżſƎŴƅ , однакення. Ŋŷ źūŷ ſƎƇ"}

ŪƇŭůŮ Ŝ ŰũźŻżŸŶűųũ ŬŷŴ Şśŗ Ţ Ŵũ днем ũž Źŷųż Ə" все 24 серпня з його ŶŷźŻƎ ŭŷ ƀŷŬŷź Ŷũ ƈų Ů Żż ƎŲ Ǝ řƎŰŶƎ źŻũŻŻƎ діяльності. ь до сумнівної торгов ŭŮŵŷŶŻũůż ŭ ųŹũƏŶ Ţŷ ųŷ ūƎŭŷŵ ŸŹŮŭźŻ ƀũźƎū œŹƎŵ Ż ŶŷƇ ƈ ų Űũ ŹũŭƈŶźƅųŗ Řřŗ він написа ŵũŹƁŹżŻ ȹ ūűŲ ŻŹŷŴŮŲŪżźŶűŲ 1991 ŘŗŖŜ ŋʼnŋ ƅ ŭŷŪŹŷŬŷ ūűƀũ ŘũŶŻŮŴŮƌū ŷūű œŕōʼn ŘŮŻŹũ року ŮŻŹŷ m ельної в Акт проŪƎŴƈ ŵ ŮźƈŻųƎ ŷŬŷ Ŷũ ƈ ŹűźŶŷŬŷ ŵũƌ ũūŶűųű ŹƎŰŶ ȡ ŀ Ƃŷ" Ŗũ ŽŹŷ űž Űũžŷŭż" ŗŴŮųźũŶŭŹŷ«ŀŖŝ ȡ źŸűŻũū ŭŹż űž ŶŻƎ ŪŷŹ ŶũƁűž ŸŷŸŮŹū ųƎŷźų України, НезалежністьōũŹŶűſƈ} Ř ź ƎŰŷŴƇ źƅųũ ȡ ŌŷŴŷźƎƏ mŋżŴűſƈ ŕũŹƁũŴƅŷŹŮŶŭż ŵƎźŻŷŶũŪűŻű Ǝū ŭŮźƈŻű ŗřŕŘ řŗŚś Ŭŷ ŭŹżŬŷŬŷ ƀŮŻūŮũ ŷźŷŪűźŻűŲ ŸŹű ŷŻƅŪű Ű ūũŴű ūƎŭ ŝŷŻŷ ŘũūŴũ ūũŴű Żż за ƎŭŸŹűƌŮŭŶűųƎ ūƎŭ ſƅŵ ųũŹŻ ŬűŲ žŴŷŸŮſƅ ƎŰ Ųŷŵ ȡ ųŷůŶŷ ŘũƂŮŶųũ Śśʼnřŀ ŚŞŎŕ ŴƎŻŻƈ Ŷ Ũœ ŖŎ ŕʼnŝũ Ż ŸũūƎŴżƀŮŶűž ŷŬŷ ŷŸŴŮƇ ŵſƎ ƈū ȡ žżŭ ȡ Řŷ ŸŮŹƁŮ Верховна який прогол ŵű żŸŹ ŀř źƎƏūźƅųŷŵż Źũ ūźƅųűŲ ŸũŹų} ż ŌŷŴŷŶŮ ŰŶũ осувал ƅŲŷŶű ŴƎŻŮŹũ ŞŹŮƂũŻűų ŹŬũ Ű ŭŷ

ŊŜŋ Ŝ œřʼnŁŖ ŷŭŷūů ŷůŶűųƎū ũŸŹũſƅ ŹŷŻŷŵ Ŵű Ƃŷ ő Ŗʼn ŖŗŋőŒ Рада. а ū ŷŭŶƎƌ ŻŷŹƎū ųƎ Ǝ ŸŹŷŸ ȡ śũ Űũŵũžũūź Ŷũ ūżŴ ŷŰűſƎŲ śʼnœ ŀ ŷūũŶŷ ƀűŵũŴ ŵũŭźƅųŷźŻƎ ŭŷ ŵű ŸŹűūŮŹŶżŴ ŖűŶƎ ūŷŶű ūű пільна цього були ūŷŶũ ŵƂŷ Żūŷ Śťœő ȫ śŮŴŮŽŷŶ ŰũŸŹũſƇūũū ŶŲŷŶƎ ũ Ű ůŷūŻŶƈ ũƌ ūŮŴűųƎ ŶŮŬũƏ ŽƎŹŵűŋƎŭ żźƅ Ŕʼnō антико А доŭŷųżŵ ƈ žŷŭűŻű Ÿŷ Ź Ƃŷ ūũŹ ŖŎ Śśʼnŋ Ŗőŷ ŹƎƁŮ ŷŬŷ ŻŷŬŷ Šŷŵż Żũž śŷ ű żūũŬ Ū ŶŮ Ÿ Ŷƅ ŕ іű Ÿŷźũŭŷū під- ŻŷŬŷ ƂŹűŴű Ŷ ųŷŹűźŻŷūżƇ муністична ŮŶŻũŵ ųũŵŮŹ ũƁƎ ŭż ż ŬŹŷ ũŹźŮŶũŴ ŰũźŷŪ ŹŷūŮźŻű ŹŮūƎŰ ſƎŲŶŷŵż ŶũŸŹ ŶũƁŷƏ ŹŷŪŷŻű Ŷũ ũŶ Żŷ żŰƈŻű ŰŶŷū ŹũŰŭű žŷūŶƎ ŷ ŮŵŷŶі камера ŕ» ŷŹŬũŶƎŰũſƎƇ ŷźŷŪ ŷƏ ŷźŷŪű ūƎŭŸŷūƎ ȡ ŋű ƀũźŻŷ Ŷ ŵũŹƁŹżŻ Ŷũ ś ŷūűŲ ŻŹŷŴŮŲŪżźŶűŲ Ű ƀŷŬŷ ūƎ œŷŵżŶ діяльн Żƅ ūŮŴűųűŲ Żŷ ųũŵŮŹũ Żŷ ũ ŬŴƇƀűŻƅ Żŷ ŷŪȤƌųŻű ŷ źŻūŷ ŻſƎ ŋƎ ż Ŷũ ŷŰ ũŬŷŴŷƁ ƎƇ ість,ű ūűųű ũŴƅŶűų Ŷż Ŗũſƅųŷūż Ǝū ŰũžűƂũƇƀконцта смертн ŭ Żűźƈ" Ś иків, ŸŷŭƎŴűŴűźƈ Ÿ ƈŵųż ŹŷŰŸŷūƎŴű ŸŹŷ ŻűųŷŹż ŭŵŷūű űźŻŷŬŷ ŸŹűŲŷŵż ŭũŴƅŶŷƏ Űũ Ÿ ŷŪȤƌųŻű ŶũſƎŷŶũŴƅŶ ŪŹŷƌŶŶ ųŷŴƎŶŶƈ ŪżŴű ŹűŴũ ŶũſƎƈ ſ

і мордов ū ƌŵſƎū Ŷ ű źūŷƇ mŋżŴűſƈ ŕűŴŷŹŷƌƂűŶƎ ȡ ȹ żūũŴű ƈ ũ ūƎŭ бори, Ƃŷ ūű ū œũůż ƁŮŽŷ ƇŻƅ Ŷżƌ ſƎų ƎŴƎ Ÿŷũ ūżŴűſ ські Ƈ ųƎŷź ŶżŴű ų ŴũŶũŵű Řŷ ŬŹŷŵũŭƈŶ ŰŹŷŪŴŮ ƅŷŬŷŭŶŷ źūƎŭ ūŷŻƀű Ƃŷ і

Źũŵ ŸƎ ƎŰŷŴƅŷ депута žŷƀŮŻŮ m ŸƎŭŻŹű Ÿ ũūűŲ Ů ŶŮ ȫ Ǝ ŭŮžŻŷ Ź źŴũūźƅ ŗźŷŪűźŻű űųŹűŻŻ ŷŭŶŮ Ǝ на благо ŷŵũ ŵ ūũŶƎ тськаŶƀűų bȡ ŭŮūȤƈŻƅ ŹŷųƎ ŵũŲŭũ ŵųż ųŷ ŭŹżŬŮ ŕŮŻũŴŷ ūƎ ųű ŰũŪŹũŴű Ŷũ ŭŸŹűſƎƈ ŵŮŻŹŷ mŕƎ ųũ ȡ źŻũŶдіяльність Ų ūűƏŰŶű ƈ } ſŮŶŻŹũŴƅŶƎŲ ƀųźŸŮŹűŰ ŬŷŴŷ вільно ŷŻŹűŵũŴű ŵŮŶŻ ŰũŸŹŷū ŸŹŷŸŷŷŴŷŭƅ ȡ ū ųũŵŮŹƎ ŪŹżžŻ ųżŸŴŮŶűž ŭŮƈų œűƈŶų ŸŷźŷŴ ŖƎŵŮƀ ŴŮŬ Ű ƎŶƁűž ųŹũƏŶ Ŗũ ƀŮŻūŮŹŬũ Ű Ų ŸŹűŲŷŵ ȡ ųŷůŶ ƁŻŹũŽŢŷ ŸŷŻŹƎŪŶūŶűž Ŷ Лук’яненком ї України… З ũƁűž ȡ ŀ ūźŮ ũŭűŻű ż ŶŷūũſƎƈ ȡ ŻŹŷ Ŷźƅųũ} ŢŮ ŷŭŶũ ŷŬŷ ŸŮŹƁ ƈ ōżŪų ŭŴƈ żźƎž ŕʼnŝ ũźŻűŶƎ ŵƎźŻũ Левком ũ ŖũŭƎ ſŮ ŵũŴŷ ūƎŭ ȡ ŀ Ƃŷ"ŭ Ŷƅ ŷ ŹŷŪűŻű ƂŶũŭŪũ ŸŹũūŷŷžŷŹŷŶſ űž źžūũŴƅŶŷ ūűźƀűŶű ū ŜųŹũƏŶƎ œŹƎź ŸŹűųŴũ ŷŬŷ Żũ ųŷůŶŷŬŷ ŻŹŮŻƅ ŭŷ ż ŚūƈŻ ŰũŪŷŹŷ ȡ ŰŶŷūż ŸŷſƎų ŰŪŮŹŮŬŻű Żũ Ź źŴƎŭųű ŷūũ mŻ пондентка спілкувалася коресŹűƎū ŀ Ÿŷ ŶŶż Űŷ ŷƁűŶźƅų ŸŷūƎŭŶ ȹ Ƃŷ ŹŷŰŸŴŮŲŪżźŶűŲ ŵũŹƁŹżŻ ŷŪ Ųŷ ƏƏ ʼnŪŷ Ŵŷūűūź źŻżŸŷū Ǝū ȡ ŖŮźż ƎŲ řōʼn «Вечірки». Ǝ ŶũŚŷŴŷŵȤƈŶźƅųƎŲ řō ŷŬŷ ƀŮŻūŮŹŬũ Ű Ŭŷ ƀűŶŷūŶ ŷŰūűŶżŻű" Ŷż ŻŹŷŶŶŷŬŷ żŹ ů ƎŶƁŮ źŻūŷ ƈ ŸŹŷ źŻūŷŹŮŶŻŷŽ ŋũ ŷ ŹŷŰƁ ū ŹŮŵŷŶŻ ŖŮ Žũūűūźƈ ŭŹżŬűŲ ŲŴ ŭŷ ż ȡ ŐŬũŭũ ȡ ŕű ŭżŵũŴű űŹƇūũŻű űų ŰũŴƎŰŶűƀŶŷƏ ŸŴŷƀűŶũƌŻƅźƈ ūƎŭ ʼn ŹƇūũŻƌŵŷ mōũŹŶűſƈ} ʼn ŷ Ŷƈ ŮŴŮ ȫ ōŮŶƅ Żũ ƀ ŷųżźżƌŻƅźƈ űŴűźƈ ŘŹŷŸŴũƀżƇŻƎ ū Ȭ Ƃŷ ſŮ ŭżůŮ ƈŭżūũŶŶƈ ū œűƌūƎ ŋŘŷŭűū ű Żűŵƀ ų ż ūũź ų Ƃŷ ũź ŸŹŷūŮ ƏŶźƅųŷƏ ŶũſƎƏ ŜųŹũƏŶũ ŪżŴũ ŸŷŬũŶŷ ŰŶũƀű Żũų ƈųƂŷ ů řʼnŧ Ŝ ŖʼnŚ ŭŷ ũźŷūƎ Ż ŬŷūŮŴƅ Őũ Żűů ŸŹŷŭŷūůŮŶŷ ŭ ũŻŽŷŹŵű mŐŮŶƎŻ} ũůżŻƅ ŪŮų Žŷ ƎŶ ūűŰŶ ŷŹ- Źŷųż ŶƎ Źƈŭű ƈų ſŮ ūŷųŰũŴƅŶũ} Żũ źƅ Źżž ŻŹũŵūũƏū ȹ ŴŮŽŷŶŶűž ŴƎŶƎŲ ȡ ŭŮŶŶƈ ŸŹƈŵűž m ŭŮŶƅ Ÿ ŻŮŹűŻŷŹƎƌƇ Ű ųŷŹżŸſƎƌƇ ŮŽŮųŻűūŶűŲ źŸŷźƎŪ Ū ŷŹŬũŶ ƎŰŷūżƇƅ Żũ ŖŎŕʼn Żƅ ż Ŷũź Ų ƎŶ űūŮŵŷ źųŹƎŰƅ ũū ŷŴũŬŷŭ Ŷũŵű œżŸżūũ ūŷŶű ŪżŴű ŰũŹŷŪƎŻ ŬũŹƈƀűž} ŻŮ ʼn ŔŎ ŕő ŷ źŻũŶſƎƏ ŵŮŻŹ mŸŹŷźŻŹƎŴƇū ŸŹũųŻ ŰŶŷūż Ŷ űŴű ŠŮŹŮŰ ŭū ųżź ƈųż ŶũůŮŶŮŹű ųżƇŻƅ ż ŭŮƈųű Ű ŭŷ ųŷůŶŷŬŷ ƀŮŻūŮŹŻ űŷŹŷŻƅŪ Őō ʼnśŖŀ ľ ūƎŭŶŷūűŻűźƈ ȹ mœŷŶŻŹũųŻŷūũ Ÿ mʼnūŻŷŬŮŶŶűŲ Űũūŷŭ ȡ ƀũŴű ū ʼnŵŮŹűſ ōůŮŭ ŊũŹŻŷŶ ʼn ŬŷŴŷūũ ŵƎźƎƏ 86$,' Ů Žŷųż ŵƎŻűŶ Ŭű ŸŹ Żƅ ŷ ž ƌūŹŷŸũŴű} Ź ű źżƌŻƅźƈ ųŹżŻűŴ ŰũźŷŪű ũ ŭŶƎ Ŗʼn ŋŎ ŔőœŎ źŻŷŴűſ ŵũźŷū ȡ ŋƎŶ ūƎŭŹŷŭűū ȡ ŔŮūųż ŌŹű ŮŲźƅųűž ůŷūŻŶƈ ŴŷƂũ ȡ ūżŴűſ ūżŴűſ Ŝ ŰũźŻżŸŶűųũ ŬŷŴ ŻŮŴ ŷŬŷ ƀŮŻūŮŹŬũ ŜųŹũƏ ƈž źųũůƎŵŷ ŵƎůŶũŹŷŭŶŷŬŷŶũŬũŭũū ŸŹŷ ŻŮ Ƃŷ ŲŭűūűŴű źƈ ż ūũ ŻŮźŻű mŷŪŹũů ŷŷƏ ƎŶŽŷŹŵũſ ŷźƎŲźƅ ųƎ ŀŶŽŷŹ ű Əž ŻżŻ Ǝ Ŷũ ſƅŷŵż ŰũƎ ŽƎŴƅŵű Ŭŷ ūƎŭ

Ŷũ ź ŪŮų Ž ŖŮźż ŶũŰũŭ Řŷ ŸũŴũſ řŷŰżŵŷ ŬŷŹŷūűƀż ū ƈ ŚŻũŹŷūŷųŰũŴ ƈ ŚŻũŹŷŶũūȤƈŰ ůűŻŻƈ ŸŹűźū ŊżŴŷ ŪżūũŴű ŘũŹűů ƎƏ ŋŷŶ řũŭżſƅųŷŬŷ ŷźŷŪ ŷūű œŕōʼn ŕűžũŲ ŻűůŭŮŶ ŵũſƎŲŶűŲ Ÿ Ūżŭżūũ ŹŷŪŴƈŴ ʼnŬŮŶſƅ ŰũŴűƁ ŷųżź ŻŹ ŪũůũŶŶũŵ Ǝŵ ūźƅųŷű żźŮ ƅŶũ} ŵũƌ Роки неза Ű ųŷŹżŸſƎƌƇ ŹŷŰūűŻųż ŭŷŸŷ Ŷűž ŸŷųżŸſƎū ŮŴũ ŊŷŹű Ǝƈ Ű ű żųŹũƏŶ Ŷƈ ŸŮŹźƅų Ǝ ŹŷźŻƎŹ ƈų ŶŮ ű ŭŷŵƎŬźƈ ƂŷŪ ū ŽŷŹŻŮſƎ ż Ŋ ŬƎƇ œŷ ŰũŴŮůŶƎźŻƅ Ŝ ƈŻűŴű Żŷŵż ƂŷŪ Ŷ ũŻű Ũ Əŵ Ÿŷųũ ŮŪũ ƂŮ Ŷũ ПодроűŲŷŵ ŬŹ ŵŷŬŴũ ż ŶŷƏ ŻŹŮŻƅŷƏ ŸȤƈŻŶ űźŻűŲ ŸŹ řũŶƎƁŮ ů ŬũŹũ лежності źƅųűŵ ż ƎŭŮŷŴŷŴű ż ũŻżŹűŶ биці ŷŵũŭƈŶb źŷūűƀũ ŪŷŹŷŻƅ ſŮŲ ŸŴ ŶŻƎƇ Ŷũ mŸƎŭŸŹűƌŵſƎ} Żũ Źŷſ ŰżƇ ƏžŶ űſƎ Ű ŭŷ ŪƎ на ȡ ųŷů ũźŻ ŹŷŪ ŸŷŻŹũŸűū ŭŷ Ź Żũų Ŷűŵ Ǝ ŶŮ źŻũū Ūżū ŌŷŴŷŭŷŵŷŹ ȡ ŸŹűŲŶƈŴű ŰũųŷŶ ŸŹ Ǝ Ŷũ ūũƁż ŭżŵųŹũƏŶű ūƎŭŪżŴũźƈ ŨųŮŞŹŮƂũŻű ста- ŬŷŴŷźű řŮŬżŴƈ ли часом Ǝ ŜųŹũ ŵƎźŻŷŪżŭƎūŶƎŲ ųũůż Żũų ŶũŹ ƏžŶƎŲ ŹŮŵŷŶŻ ſŮ ů ū Ƈ ŷŻű ū 8, 17 Ŷũ ūżŴ Ŵű ŶŮŰũŴŮůŶ ŻŷŹű Żų ųƎŵ стор. ƏŶż ŸŹŷ Ūŷ ŊŴŷųżƇŻƅ ŹŷŪŷū} żų ŴƇŭŮŲ ƈųű ſŮ ŪŮŰ переучув ŷ źŽŮŹƎ ŪŷƇ Ǝ Źŷ ȡ ʼn ƈų źũŵŮ ȫ śŮŴŮŽŷŶűŮŸŴũ ūŶũŻũ ŸŹűūũŻ ŰŭŷŪżŻųű Żũ ųż ŶũƁƎ ŶũŲŪƎŴƅƁƎ ŸŴŮŶűŲűŰũſƎƇ żū ŰũųŹƎŰũƀŮųũŲŻŮ Őũ ŮŵŷŶŻżūũŴű ŋŷŶű ŷŲ ű ŵ ŜųŹũƏŶũ ŭŷŪŹŮ Ǝ ūƎŶ ſŮ ŹŷŪű ŸŮŹŮƀŶŷ ŭżů ŰŸŷƀũŴű ŪũŲŭżůũ ŗŴƎŬũŹžű Ű Ÿŷźũŭŷ źŻũŶŷū ŴƈŻƅ ż ання ųũŶũŴű Űũ Żűŵű žŻŷ ż цілої нації ųŷŵżŶũŴƅŶű Żż ſƎŶŶŷźŻƎ" ŻŮŴŮūŵƎū ŪƎŴ Ů ȡ ʼnŬŮŶſƎƈ ūűŭŷŸŷŵŷŬŴũ" Ǝ ŷŹŬũŶƎŰũſƎƇ ŷźŷŪ ūŷƏ ŷźŷŪű ūƎŭŸŷū Żű ŪżŭűŶųũ ŭŮźƈŻƅ žūűŴű ū ƂűŹŷ ŹŮƀƎ ƈ ŬũŰŮŻű ƈųƎ Ÿű ŷŲ ƎŰƎŲŶƎ Ż ƁŮ ŬŹũŻű Ŷũ Ÿ ũźŶżūũ ȡ Őũ Źŷųű , і це дуже źŻũŴűżŪŴƎųż ƎŭũŴƅŶŷƏ Űũ ŭƎŴűŴũ ƀűŵũŴ ųũŵŮŹż ŗźƅ ŵ ƅ-ũ ŹũŭƎŷ Леся КЕСАР ž ŪżŴŷ Ŷ űźŻŷŬŷ Ÿ Űũ ŭŷŸŷŵ ųƎū Ŝ źŻŷŴűſƎ ŰũųƎŶ źũŴű Ƃŷ Əŵ Ÿŷ Ŵű źūŷƏ ȹ ŋƎ ųƎ ŸŮŹŮŻūŷŹűŴű ŲŷŬŷ ʼnŴŮ ŪżŴű Űūűƀũ ŕŷūŴƈ ЧУК ũŸŹũūŴŮŶŷ Ŷũ ŷūŴƈū ūůŮ Ŭŷ Ŷ ūűŶŷźƈŻƅ ŗžŵũų ŸŷŬũŶŷŬŷ ũŴŮ Ŷũ ůũŴƅ ŪżŴŷ поŲŶűŵ ŻŷūũŹŷ mŸƎŭŸŹűƌŵſƎ ŷ ųŷƁŻ ŹűŲŷŵż ŬŹŷŵũŭƈ зити ŷŬŷƇ ųűŶƅ Ŷ ŶŮ ūű Ŷũ œżƀ Ůūűƀ ƀŮŶŷ ų ū ŻŹƎŪŶŷ ŪũŬũŻŷ Ǝū ƈųƎ вний ŹżŸſƎƏ ȡ ſŮ Űũžŷŭű Ŷ ȡ ŻŷūŮ ŘŹűŻƎŻżƁŷų Žũ ȫ ŗźŷŪűźŻű ŭűŹŮųũƇŻƅ Ź ųŹŮŵũ ūůŮ ūű ŵ ũŸŹŮŵŷŶŻ ŘƎūŭ ŷŻŹűŵ процес ƈųƎ Ŷũ ŶƅŷŬŷ ŸŹũūŭũū Żűž źŸŷŭƎūũ ŵż ŻŮŴŮŹũ ƈūűƂŮ ȡ Źŷų ƌ ŶũŭŰūűƀũŲŶŷ ūũůŴű ŻŷŹ ōŮŷŪŷƀƎ ŵƎźſƈ Ǝ Űũ Ų ūűƏŰŶű ȡ Ũųűŵ ƁŴƈžŷ ŵƎŴƅŲŷŶũ ŭŷŴ Ű ŸŷŭŷŴũŶŶƈ ŭƎŷųŷŵŹŸŴũŻű ŹůũūŶŷƏ ȡ ŀ Ƃŷ" ŵƎŹƇƌ ŻŮŵŸŮ ƈų ƈ ūůŮ ųũŰũū ŸŷųŴũŭũŴűźƈ Ɓűūűž żƀũźŶŴƅųŷ ŸŷŶŮŭƎŴųũ ŵƎźƈſ Ų ŸŹűŲŷŵ ȡ ųŷůŶ Ŷƅ ŸũŶƎƏ ŪƇŭů ŪŮŻŷŶŶŷŬŷ ŸŷųųŷŶũŶŷ ŹŷŪŷŻű ƎŰ ūŴũ ŮŶŶŷŬŷ ŵŷźŻŷūŷŬŷ ŸŮ

ŵ ŻŹŮŪũ ŪżŴŷ ũŹƎū ŗ ŵŮŶƎ Ų ƀũźŷŵ ŸŮŹŮż ű ŶŮŰũŴŮůŶŷźŻƎ źŻũ ūŮ ŸŷŬũŶƎ ŴƎųũŹ ȡ ŭŷŭũ ŰũŸŹŷ ŰũŻŮŴŮŮŻ ŹũŻżŹż ũ ū ŸƎ ŷŭŶű

ƈ Ű ŭŷ ŷŬŷ ŸŮŹƁ ŽŷŶżūũū ƂŷŪ ŸŷūŮŹŶżŻűźƈ ȡ Ţŷ Ƃ ŻųŷūƎ ų ƎŶŭűūƎ ŷŬŷ ŭżũŴƅŶ Часто źƅųƎŲ řō ƌ ūŸŹŷūũŭůŮŶ ŲŻű «œő ųƎū ʼnśŗ źƅŷŬ űŵ ƎŰ ųŴƇƀŷūűųŹƎŵ Żŷ Ǝ ŸŷŬũŶƎ ūƀűŻ Ŭŷ ŷ" ŖƎƀ ŸŷŶżūũ ƀżūũŶŶƈ ſƎŴŷ Ŵű ŶũūũŶŻũůŮŶŶƈ ŹűŻŻƈ Ű ŴűŻŷŬŷ ŬżźũźŽƁŻżūũŶŶƈ ūŮŹžŶƅŷŬŷ ŹŮžŷŭż ŐŷŷƁŻű ŭūũŴƎ ȡ чуємо:ʼn Żũ ŻŹŮ ŭżžŷū mśŷŭƎ ū Ŝ Ŷũź Ū ŭŷ źŸ ſŮ ŭżů ū ųżŸű ƀűźŴƎ Ŷ ū ŌŷŴŷź ū ŻŷŵŻű ųũŶ ŷŬŷ űŲ ŻŮŸŴŷūűŲ ŁŋŚťœ Ŏ ŋŀŠŎ Űũ ŷŸũ ž Űũžŷŭ Ŷƈ ŮŴŮųŻŹŷŶŶŷ а що ŻƅŷƏ ŸȤƈŻ Ŷűž ſƎŶŶŷźŻ ŮŴƎ ŸŷŬũŶƎ żū ųŷŵ ŹũūůŶ ũƁũ řŮƅŶƎ ŸŹŷ ƎƏū ũ źŷſƎũŴ ŜźƎ ŰũźƎū Ů ŸŷŰű Ə ŶũſƎƏ Ǝ ƁũŹż ũźŽũŴƅŻ ż Żũ ųŷŴűūũŶŶƈ ōũŹŶűſƅųƎŲ řōʼn ũŴƅŻż Ƃŷ ŰŭũŻŮ ŐũŲƁŷ ŶűſƎ Ű ŭŷ ŭŮ ũūŻ робить щоб містян ŶƎ ŶũūƎŻƅ ŭƎƇŷŭũŴ ŵƎƈŴűźƈ ŖũźŻ źŸżŪŴƎŬŹũŵű Ż ŴŮŶŶƈ ŸżŶųŻ влада

ŰŵŷůŮ Ŭŷ żŹƈŭ Ūŷ ŵű ūūũůũŴŸŴŮųź ŶŮŸŷūŶŷſƎŶŶŷź źŸŷƀũŻųż řŷź ŻűūŶűŲ ŸŹŷſ ŪŴũŬŷżźŻŹƎŲ} ųũŶźƅųũ ŢŷŪ ŷ źŸŷŹżŭű ȡ šŴƈžŷŵ ŸŷƁ ŮŲ żųŹũƏŶſƎū Ǝž ʼnŊŗ Ř řŗŌʼn ŰŷūũŶūƁű Ŷ и сплачу ż ŷŵũŻű Ŷ ūűŻŹűŵżūũŻű ůūũūƎƁ ȫ ōŮŶƅ Żũ ƀ Ŭŷŭ ŖũŸŹű żūũŶŶƈ ŹƎŲ ųŷŵŸũŶƎƏ Ÿ ũ ŸũŹŻƎƈ ŻűūŶƎƁ Ůź ʼnŴ ũ źűźŻũ ŸŷŹŻ ŹŷŰŸŷ ũū ŰŹŷŪűŻű ŮŽŮ ŭŮƈųƎ ŸŷŴƎŬŷ Żƅ за енерго вали менше , " űŶ Ŷũ ųŴũŭ ų ũź ŸŹŷūŮŭŮŶŶƈ Ÿ Ůŵũ żůũŴ œŕ ŭƎŴƈƌ mŋƎŭųŹ űŹŮŶŶƈ żųŹũƏŶ ōʼn ż Ÿűŵ ūű ŰŶũƀŶƎ ʼnŊŗ Ř řőŒŕŖŨŔŗ œŖŨŐ Ũ ƁųƎŴ Ű żųŹũƏŶ ūũŴũ ŶũƁż Ŷ ƎŲźƅųũ ƎŵŸŮŹƎƈ ƎŰŷŴ Ů ŭżůŮ ŭŷŪŹŮ śű Ƃŷ Űũ ųŷŹŭŷŶŷŵ ż ŻƎ ūźŮ Ƃ Ŵűźƅ Űũŷ ūũŵ ŭŷŪż Ŭŷųŷпослуг ųŷŹűźŻũŶŶƈ ŻŮŸŴŷűŻűŲ Ū ƇŭůŮŻ Ů Ŷű ƎŭŹŷŰŭ ŻŮŴŮŽŷŶ ŸŮūŶƈŴ ȡ ʼn ŷſŮ ŷūŷŹű ŮŶŮŹŬƎ Źƈŵűž m и? Ÿŷ ųū ūűŭũŻų } ųŷůŮ ŕŮƁų źƅųűž ŭŮ ŻŹŮŶ ємо: нині žŷƀŮŻƅ ƎŴ Відповіда- ŬũŹƈƀűž Ŷűž ŴƎŶƎŲ ȡ ųŷůŶ źƅųŷƇ ŵŷūŷƇ ű mŕƎźźƈ} ȡ Żű ūũŻű źū ŶŮŭũūŶŷ ŷŪȤƌ Ə Żũ ŰŵŮŶƁűŻ ŭůŮŹŮŴ Ŷ ŵŷůŮ ũŶſƎ ſƅŷŬŷ Ūű Ÿŷ ƁũŹŻűŹ żƇŻƅźƈ źŻūŷŹűźŻŹƎƀƎ ŖũŲŸŮŹƁŮ ȡ ũſƎƇ ūƎŭ ſƎŴŷŬŷ źūƎŻƇ- Źŷųű ŻŷŪŻŷ ũųŮ ůűŻŻƈ ŻŹűūũŴŷ źŮ ŸŹű Űż ƅųũ ūŴũźųũŰũū } ȡ ŞŻŷ ŭŴƈ ūũʼn Ŕŗ Œŗ Ōŗ» ũž žŷūũŶ у столич ŹŮŵŷŶ ŭŷ ŸŷŪũƀ ŷŬŷ ŸŮŹƁ Ŵũ źűźŻ Ũ ŰũŸű źŻūŷŹƇŭũ ųŻűū ŸƎźŴƈ ųŷŶŻŹŷŴƇūũŻű ű źżŵű ŶũŹũŻż ŰũŪŹ űŻű ũū ŕũŲ ŰŵŷůżŻƅ ŰũŷƂ Żних żŭűŶųųŷŴƎ ŭ ŪƎŲſƎ ū ŪũŴũųŴ ŻũųƎ ūƎŶ ʼnŭůŮ ż ŷƏ ųƎŶŷŽƎŴƅŵű почали ŷŬŷ ūƎūŻŷ ŮŵŶż ŸŹŷŬŹũŵ űž ųŷƁ будин ŮŴ ż ŻŮŸŮűŻźũŭų żȬ ŋű Ű ŸŷūŮƌ Żű ŶƎ ŬũŰŮŻũ ŶƎ ųſŮŶŰżŹŷƇ ŖƎ ŴűźŻƎū ż ŶũſƎƈ ŪżŴũ Ű ŻŹű ŸŷųŷŴƎŶŶƈ ŖũƁ ųŷƁŻż Żũū źųƎŴƅųű ſ Źųũ Ű ŐũźŻżŸŶ встано ȡ ŊƎŲſƎ ŜųŹũƏ ź ƌ ũūŻŷŹűŻŮŻŷŵ" ках ŻƎū ż Ÿ ŭũŴű ŵ

ūűŭũŻų ůŮ Żũ źũŵũ ƎźŻ Ź ūźŻũŶŷ ŵŷůŮ ũŭůżūũŻű Ŷũ ŷ Ŷũź ŪũŬũŻƇƂũ ŻŮŴŮŸŮŹŮŭũƀ ŹŶŮŶŶƈ ųŷŵŽ űų ŬŷŴŷū ż влюва Ÿŷƀŷų ƎźƈƀŶż ŴũŻƎůų ūűųŴűųŷŵ şŮũūũž Űũ ŶƎ Ų źũŵƎ ŷŪű ŻŮ ŬũŹũŶŻ ű ũů ŭŷ регуля źƈƀ ŭŷŴũŹƎū ű Ű ŸűŻũ Ǝ Ů źŻŷŴƎŻ ти Ŷƅ ŵƎźŻŷ ŶźƅųŷƏ ƀű ŽũŹ ŸũŴŮŶūŴƇƌŵ ũž ŵű теплоŷŹƎƈ ŰũųżŸƎ ũŹžƎŻŮųŻ ŸżŪŴƎƀ ŶŮ ŵũŴ ŪŮŰ ūƎŭŸŷūƎŭŶ Ŷűůųũ ŶŮ ŵŷŬŴű ūűŲųũ źūŷƌƏ ƎźŻŷŹƎƏ ƎŸźŷūũŶũ Ūŷ ŶŮ ŰŶ ũ ŸũŹŻƎƈ ŷŹŻŶŷŬ тори.żŹű ŸŹŷ ūƎŶ ŰŶŷ ŷ ŹŮŬż ūŴƎ Ŵũŵ ŹũŻű źŷŪƎ ŶŮŪżūũŶŶ Żƈ ŪŷŹŷŻƅŪű ƎźŻŷŹƎƈ ȡ ƀŷŻűŹű ũŹŵƎƏ Żũ ŪŷŲŷūűž ŬŹ ŸŷūźŻũŶźƅųŷƏ ŶŷŬŷ ŸŹŷźŻŷŹ ʼnŴŮ Ŷũ Це частин ŷ ŪżŭżūũŶ ŻŮŵŸŮ ƈ źŻƎŶ ż Żű ŴƈŻŷŹƎƇ ũ Űũ źžŷůŮ Ŷũ mŕ ūůŮ Ƃŷźƅ ūŷŭűŻƅ ŷ ƀűŻƅ Ũ Ǝ ŶŮ ŵũŴũ żƈūŴ ũŴũ ŻŷŭƎ Ŕũ ũ Żũųűžż ŬŹŷŵ ми індиві Żű Ŷũūųŷ

ŻŷƂŷ

ű ŻŮŸŴ ŻűůŭŮ а źŷŪűźŻű ŵũŭƈŶ ų Ŝ ŖũſƎŷŶũŴƅŶŷ ŪżŭűŶūż ŬŴƇ Ŷƅ ŹũŻżŹż ŷŪžƎŭŶż ŭƈŶũŵ} ŘűŴ ƇūũŴű Űũ ŶŮŰũŴŮůŶ систе-Ų ŸŹűŲŷ Ŷƈ Żũ ŶũūųŷŴŷ ŜųŹũ ŷŬŷ ƁŻũŵŸż Ř żŸ ŗŜŖ ŬŹŷƁŮŲ Łž ŵƁũ ųŹũƏŶű ŐŶũžŷ ŶűŰųũ Əŵ ŶŮź ŷůŶŷƏ ŸŮŹƁŷƏ źŮŹ ũ дуальн ʼnŝƎŷŰ ųũž Ũų żŭŮŹ ȡ ŵƎůŶũ źŴżůŪ œũůżŻ ż ũ ūŷŶ ŻŮŸŴƎƁŪŮŹżŻƅ ȡ mŋƎŭųŹűŻűŲ их теплов Ƃŷ Ŷũ ūżŴűſ ƎźŻƅ Ź Űũ ŶŮŰũŴŮůŶƎźŻƅ Ŝų ƈųƎ ūŷŵ ŬŹŷ ū ŷƀƎ ŹŷŭŶű ũŭűŴűźƅ ƏŶű źŻŷƈŴű Źũ ŷ ŭŹżŬŮ źƈ ŬŷŹ ŴűƁŶƎŲ źūƎŻ ŀ ųŷŴű ŮŶŶƈ ŸŹŷ ż źŽŮŹ ũū пункті Ŷũ ŷūűž Ź Űũūŭƈų ƅ ż ūũź ű ŶŮ ŷŰźŴƎŭ ƎŵŸŮŹƎƇ ƈųũ ŵŷůŴű Ŷż} Ŷűųű Ƃ ũƌ Ÿŷŭ ūżŴ ŌŷźŸƎŻũŴƅ ŵż ƎźŻŷŹűųŷ ũŹžƎŻŮųŻ Ůŭű ŵƎźƈ в, розміщ ōŷ ŹŮƀ их ſƈ Ű mşƈ źűźŻŮŵũ Ÿ ūżŴ ŞŹŮƂũŻűų Ŷƈ ȡ žŻ ű źŸƎŴƅŭű ūŻŹ ŻżŻ źŴƎ ũƀũ ŻŮŸ Ǝ ŪƇŭůŮŻ} ȡ ſ Ūũƀŷūźƅųũ ŭŮ ŷųż şŮŲ Ÿŷū Ǝ Őŕŀ ŹũƏŶű Ų ŵũŬŶũŻ ŴƎźŻű ƈųƎ ŹŷŪűŴű ųŷŹ ŷųŹŮŵƎ ůżŹŶũ ŸŷƀũŴ ŭƎŷŬŴżƁƎŰ ŸżŶų Ǝ ŷŪƎſ żūũŶƅbȡ ŷūŶƎźŻ ŷźƅ Ųŷ ŶƎŲ ŹŷŪ Żũųŷŵż žŹŮƂ ūŷ ż ž Ǝ Ŷ ŷŪ ŶũƁ ŶũŹŷŭ ŰŵŮŶƁ ених у підвал Ŵũ ŭŷ ų ŭŷ ũ ŜźƎ ů ŵŷūũŶ œŷŴű Ÿ ȫ ків. будин śŮŴŮŽŷŶű ƈŴű Ų Ÿ ŻƎū řŷ ŸŮŹŻƎū Ƈ ŰũŸŹ Ŭŷ ŹŷŰŪ

żźŮ ŮŶŷŵż żƀũŶŷŻƎ ŬŹŷŵũŭźƅų żƌŻƅźƈ mŚŮŹŮŭŶƅŷūƎƀŶŶũ ũ ūƎŭųŹűŻŷ Ŷ żŹŶŷŵż ŵżŰŮƏ mœűƏūź ŻżūũŻűƎźŻűƀŶ ūũŹŻűŹ ŭƎƈū Ů ŴűƁŮ ŸŮŹŮŭũ ŜųŹũƏŶ ųŷŹŭŷŶ ŵŷųŹũŻűŰũſƎ ũ- ųŷŵżŶ ŷŻŮŶƅų źŻũŶźƅųűŲ Źżŭŷ ŷƀũŴũ ŶŮ źŴż ŰųũůƎŻ Ǝ ŸŹŮŭ Ŷũ ŸŴũ ŷŬŹũƎŭŬŷ ŸŷźũŭŷūŷƏ ŷźŷŪ žũŹƀżū űŹũū ȡ Ů źŶűŴũ žŷŴŷŭŶƎƁũƌ ƌŭűŶżũ źűźŻŮ Погод ах ŷŭűŶ űŻŮŴƎ ſ ż mūŷŹŷ ŶƎƁŮ Ÿ ŻŶƎŲ ŷź ƅ Ūżŭƅ źŻũūŶűŵŷŶŻ ŪũŻƅųż Żŷů ŹŮ ũŶŶƈ ƈų ŕŷ ũŲŹŮŰŷŶũŶźŶƎ ŸŮŹũŻż źƈ źžŮŵż ŵũ Żŷ ŻŹƎƂũŻű Źűūű ź ƀƎ ʼnŴŮ ſŮ ŪżŴű ŶŮūŮ Ǝ ŽƎŴƅŵű ŵŷŬű Ǝ ŹŷųƎū ŶŮ ŷŻŹ ƅųũ Žŷ ні регулюű ūƎŭŸŷū Ŏųź ŭű ƈ Ų ż ŘŷŴƅ ųŷŴŮų ƅŷŬŷ Ūż ŸŹŷŬ ůƎ} ŬŷŴŷźű Řŷžũū ƎŰ Űũ ſŮŶŰżŹ ũ źŻũŴũ ŶŮŰũŴŮůŶŷƇ ž подачіŷŹŬũŶƎŰũ Źŷ źũŵ ųŷŹżŸſ ŶŷūƎ Ũ ŴũźųũŹũ ũūŻŷ ųƎū ūŴũŭű ū ſ ŷźŻƎ Ůų ŵũžƎŶũŬűŴŮūű ź ŹŮųŻŷŹ ūũŶŶƈ Żűŵƀũ ųżŹź mźżŻƎŶųũŵ Ǝ źŻŹũŻű Ǝ ŸŷųũŹũŶŶƈ} ȡ ŻŮŵűŵżƇƀ żŭűŶųŹũŵż ųŷŬŷ ūŻ ŭŷųŴũ вання ƎŭũŴƅŶŷƏ Űũ ŻűūŶŷ ŵŷůż теплаſƎƇ ŷźŷŪ ŶŮŶŷ ō ƎŲŶƎŲ Ź ſƎƏ ȡ ūƀ Ɓż ūűźŻũūųż ſ ŹŻŮſƈ} ŵũŻűƀ żūƎŶ ŸƎƁ Ƃż ŚŴ źŷūűž ŹŷŰŻũƁ ũ ŰũŪŷ ż ȡ ųũůŮœũůż ž ŰŶűųŴ ōŮŸũŹ дозволűźŻŷŬŷ Ÿ ŴŷŸſƎ ŭ- ŻűųŷŹż ŪŴũŬŷż ũŭƎ Ŝź ŷ ŹŮƀƎ ƎŲ ʼnŶŻ źŮ ŪżŭŮ ŸŹűŸ ŻŹŮŻƌ

Ŷŷ ŭŷŭũƌŻƅźƈŹżƀũŶŶ ŹƎƁŮŶŶƈ Ƃŷ ȡ Ŝ ŵŮ ŷū ŰũŪũŵŪŮŹŮŭ ŻŷŬŷ ũŶŻűżųŹũŴűųƎ ŸŹŷ- żƀũźŶű Ű ŰũųŷŹŭŷŶż ŶƎŰūƎ ű ŭŷŸŷŻƅ ŸŹű ŻũŵŮŶ цям заоща ƈ" źŻŹŷƇ ять ŹűŲŷŵż ŬŹŷŵũŭƈ ůũž ŸŹŷŬŹũŵű ŭűŹŮų ű Żũ ŰŪŮ Ǝ ųŴƇƀŷūƎ Űũž ƅŷŬŷ Źŷųż řŷųƎū ƀŷŻűŹű ŷūũƀƀű ŋƎŻũŴƎŲ œŴűƈ Ÿŷ ū źŸŷŹżŭ ŸŷŸżŴƈŹŶũ ūű ű ŚŮŹŮŭŶƅŷūƎƀƀƈ} Ÿ ŌŴƈŭũƀƎ ŰŭƎŲźŶ źūƎŻ ŜųŹũƏŶſƎ ŹŷŶű Ǝ ūƎŭųŹűūźƈ ſƎŴ ű ŸŷŻƎŵ Ŷż řżŵ żŶƎƇ ũ Żż ŵƎź ƎŭƎŷŻũ" ŸſƎŲŶŷ ŰūƎŴƅŶŮŶŷ ŀŶ ũƁŷŵż ŻŷŹƎū ŭ ű ŭųű Œ } ųű ŶŮ Ÿ żŴŮŶŶƈ ŴƇŭŮŲ ƏŶźƅųŷŬŷ джувати мешканųŴũŭƎ Ű Ū ŻŮŵŸŮŹũŻżŹ ŲŶƈŻű ƅųŷŬŷ Ŷ ȡ ƈŻƅ ƎźŻŷ ȫ ŗźŷŪűźŻű Ŗũ ŪƎźũ ŵŮŶƎ 6PDUW źžŷůű źŮŹŮŭŷ Ə ŸŹŷŬŹ ŹŮůŮŶŶƈ ŸŹű ŷŭű ũŶ Żŷŵż ųżŹũŻŷŹ ƀųŷ űŲ ſƅŷŬŷ Ǝ ū ŜųŹũƏŶż ųż ŶƎŪű ūŸŮŹƁŮ Ű ŪżŴũ Ÿ ūƎŭŸŷū œŹƎŵ Ż ųŷŴű ů ż Ŷũūƀ Ůƈųűž ƁųƎŴ ż

кошти Ų Ŷũ енергію ūűƂũ ũŵű ūŻƎŴŮŶŷ ū Ų ūűƏŰŶűŲ ŸŹűŲŷ &LW\ ż ũ ŶűŶ Əž ŸŹŷźŻŷ ŕŷź ƎŭŶƈŴű ŪƎŴŷŬŷ ŸŹũŸŷŷŬŷ ŸżūũŻűŷŵ ŻũŶŶƈŵ Űūżųż źŻũūųũ Ŷũ ƈųƎŲ ŸŹŮŭ ŷŪũƀũŻƅ ŰŶũŹƈŭŭƈ ŻŷŹ ŹűƀŶűŲ ŮųźŴƇź ŬŹũŭżź ũŶŬŴ ŵ

ŷūű ȡ m ŷŬŷ ż Ź ƎŭŶűŵŷŰŪűŹũ ųŷŴű ŵ ũ ūŶŷƀ ŭŷ ŵũŹƎ ȡ ŶũŹ ŲŷŬŷ Ź . ŹŷŭŶŷŬŷ ŸŮŹŮ та űŲƁŴűŵųż ū ȤƈūűŴűźƈ ŻƎŵ ŸŹ ŶũŸŹƈ řŷŰżŵŶ ū ű ŹŷŰŸŻű ũƇ ūƎŭ ũŵųũž Ǝ ſƎƏ ŻŮŸ ũŰŵż ŭŷŭŶűŲ ŜųŹũƏŶ ũŴƅŶűž ŰũųŴũŭůŮ ŵ ȡ ż ŭŹ ůűŻŻƈ źŻũūŴŮŶŷ ŶũŻż Ų ƎŶƁ źŻŷŴű Őŕŀ ŘŷźūƎŻŴũ Żũ źŸŮſ ŋƎŭųŹű ŻżŹ şŮ œŴűƀų ŗŪŷŴŷŶź ŸŹŷųűŭũƇŻƅŷųŹƎŵ m Ǝū ʼn ųŷ ūũź Ŭũ Ů ŵƎźŻŷ ŷŹƈŭůŮŶŶƈŵ ŹŮųŷŶź ŷžŷŭűŻ ű ōŵűŻ żŬż źŮŹŮ ŸŹũſƇūŴŮŶƎ ż ƎŰ ƁųƎŴ ųƎŴƅųƎźŻƇ Ǝ ūŷ ųŷūƎƈ ŰũŭżƁűŴũ źūŷƌŹũ ŰũſƎųũ ŴŷŸżŶ ŻŷŬŷ ŪƇ ũ ƈų Ŭŷ ŹũŶŻƎƇ ŰŹŷŪűŻ Ŵű ūŷŶŭůŮŻż} ȡ ʼnŴŮ ů ųŷŴ } ȡ ʼnū ŻŹżųƅ ŖũŸũŻ Źŷ ŊƎŴŷ ŪżŴű Ÿ ŭŮŸżŻ ŭż Ű ũž ūũū ŻũųűŲ źŷŪƎ ŋŷŶű ſƎ ŹũŴƅŶƎ ŰŹũŰųű Ŷũżųŷūŷ ū ŘŷŭƎŴƅź ƅųƎŲ řōʼn ƀŮŻūŮŹŻ ųŻż ūź Ų ŻũųƎ ŮŽŮųŻƎū ŶŮ ŪżŴ źƈ ŶũŸ Ŵŷūű œ Ƃŷ ūű Ż ) Ů ŸŹŷŽ ű ű ŋƎŻũ ŝŮŲźŪż ŹűųŴũŭ ſŮŹųŷū Ŷű ŸŮŹ ŻũŶŷūŴ ŻŮŸŴŷū ƎŶƎſƎũŻ ŸŮŹŮū Ƈ ŭůŮŶŶ Żũ ŪŮŰ ű ŧƂŮŶ ŕōʼn ŵŷƏŵű Ź ŹŮũŴƎŰ ŹũŶųż ŴƎƈ Ŷũ ŴƎūŷ ſŮ ŮźƎŲŶŷ űƁŶƎŲ ŸŹŮŰű ŷƏ źŮŹŮŭ Ŷűų ƎŰ ŗŭŮźű ųż Ƃŷ ū ŷŭŶƎŲ Ůſƅ ŹŷŰŸŷūƎū Ǝ ƀűŶŷūŐ ſƅŷŬŷ Ÿŷųŷ ƅųƎŲ řōʼn ŮźŻũŴű Ű ūűųŷŹűźűžŷūũŶ ʼnŭŹŮź űūű m ƇƇŻƅź Ǝ Ŷũźŷź ƈŵű Żũ Ŷũ ŰũŵƎŶż ūƎų ŮŹŮŭŪũ ōŮ ŴŷŬ ŷūũŶŷ Ƃ ű Ű ȡ ŸŴƇmŎŴŮųŻ ŹűųŴũŭ Ű ŭŷ ȫ ōŮŶƅ Żũ ƀ ƀŮŶƎ ŪƇ ŎŴŮųŻŹ ũ ŷŭŶŷ Űũūŭƈų ű şŮ ŭ ƈ Ǝųũ" ųŷƁŻŷū

Ů ųŷŹŸżź ŷŰŸŷŹƈ mŕƎƁũ ŵż ŪŮŹŮŰƎ ŭŮŵ Ŷũ ŸŹƎŰūűźƅ ŶƎ żųŹ ŭŮŶŻ ż ŭůŮŻŶ ũź ŸŹŷūŮ ŴƎŶŶƈ ƂŮ ŰũŴ ƎźŶżūũŻű Ŭŷ ƎŰ Żũ ŷŶŶƎ ŰƎūŶŷŵƎ ũ- ŶŮ ŰŵƎ ųŷ Ūżū ŸũŻŹƎŷŻŷŵ ŷŰūŷŴűż œűƏūŹ ű ŹŷŪŷŻƎ ŭŮŸżŕʼnŝű Ů ŸŷŻŹƎŪŶŷ ŷŭ mŶũŴŮů ŹũŰ ŶũŴũƁŻż ź şŹŷŶŶƎ Ÿ ŷŶ Łž ŷŶŻŷūũ ųũŪƎŶŮ Ŷűž mŭŻŮŴŮŽŷŶ ŭŮŶŶƈ Ÿ ũųżŸƎū ŷźŴżŬű} mŚűźŪűŻű Ź ųűž ŻŮ Żƅ ŰŹŷ-ũŭű Ŷŷ" ŰũŵƎŶűŴű ũŴ Ǝ ųŷƁŻű ŹŷŰżŵŶƎ ŸŹŷ ųũŹŵũŶ} śŷŵ ũŴű ŷŭŻƎ ŭűŹŮ ųŷ ȡ ʼn ūŷŶ űū} ȡ ś Źƈŵűž m ŵũŲŶŷŵ Ŭ ŶƎƀŷŬŷ ŰŹż űƁűŴŷźƈ Šŷŵż ūƎŶ ųƎŴƅųũ ŴƇŭŮŲ ůűūűž ŴƎ} žŶƎƀŹŶƎƁű ŻũŻźƅųŮūűž ŵ ūũŻű Ŷũ ųŷŶŻ ŵŮŹŮů Ŷűž ŴƎŶƎ Ŷŷŵż Ű ŶũŲŷŭ ű" ŵ Żũ ųŷ ŮŹŮŵų ŬũŹƈƀűž ŻŮŵũ żŸ } mľŭűŶũ źűźŻűŶ ŶƎƁűŵ ŷŬŷ ũŽŷūű ųŻŷŹũ ŖŮ ųŷŹ ŶƎ ŸŷŰűſƎƏ mŰũū ż ŶŮ ŭűūŶŷ Ƃ Ů ŴűƁŮ ū Ų ȡ ųŷůŶ Żũųũ ŻŮ ŴűƁŮ Ÿ ŭŷ Ǝūźƅųũ } Śűŵƀű ƁűŻű şŮ ŕ ŶŮ Ŷũž ŹũūŴƎŶ ŹŷŰŸŷ ŵŽŷŹŻ Őũ ŸƎŭŻŹűŵųű ŹŷŴŮŹƎ ŸŹŷųżŹ ƎŷŰŶƎƁ ŷŬŷ ŭŹżŬ ŵŸŮŹũ ȡ ŜŸŮŹ ŀ ſ ŮŹƁũ Ŵ Ż ŶƎ ŸŮŻűſƎƏ} Ż Ű ŵƎźſƈ" ƀ ƈųű Ůŵũ ŷŪŴ űŹŷźŴũ ũŪźŻūŷŸŹűŰūƎ Ŷƈ ŭƎŴ ŻŮŸ żŸſƎƈ ŶƎ ʼnŴŮ űźũŴű}Ȭ ŷ ũŪŷ mœũƀŷų} Ų ųƎū Ŷũ űž ŷŬŷ ƀŮŻū ũŻżŹũ Ű Ŵűźƈ ŨŴũ ż Ūż ũźŻƎūųũ Ů ȡ ŹŷŰŸ " Ǝųż} mŎ ŮŴ śŷŪŻŷ ŮŹŬũ Ű ŷūƎŭũƌ ŻżŹũ Ū żŭŮ Ÿŷũ mŊƇŭ ŸƎƁŷū ŭŷ źūŷ Ŝ ŰũźŻżŸŶűųũ ŬŷŴ ŷŪŴũŭŶ Ŷűŵ ũūŻŷŹű Ų ƌ ŭŴƈ ŵŮŶŮ ŵŷŹũŴ ū ŕƎźŻŷ ƀũŴƅźŻ

ŴŮųŻŹŷ żŶűųŶ ƀű źƅųŷ mŞ } œŕōʼn ż źŻŷŴű ōŮŸũŹŻũŵŮŶŻż ŸŹŷŵű ƀũź ŸŷūŻŷŹŶű ŵżƁŮŶũ ŪżŴũ Ŭŷ źŻƎŲŶŷ} ŮŴŮųŻŹ ũŻű ŸŷŭƎŪŶűŵ ŸŴũŶżƌ ūũ œũů Ŷ ż ż Ŷũź ŭűŶųż ŹűźŻŷūżūũū ūŷ ƈųűŲ ŶŮŷŭŶŷŹũŰŷū żŻű ūű Ŭŷ Ŷũ ŬŮŶŭűŹŮųŻŷŹ ūűŰŶũ ŻŮŻŷŵ Ũ żů ŷūű œŕōʼn ŌũŶŶű ŷŶŶŷŵż żŹƈŭż ůŮŻ żƀ ƅũźŻƎ} ū ŷŭŶ ŵũŴũ} ŻżŻ ƎŰ ŚŻũŹŷźŻŮŶųŷ ŷźŷŪ ŸũŭųƎū ŸƎŭŹƈŭŶűųũ Посл ŸƎūźŷŻ Őũūŭƈų ű ŸŹűŴũŭũŵű ŷŪźŴżŬ Ű Ŷűŵű ŵƎźſƎ ŭŮƈųűž ž ŸŮŹŮūƎŹŷų ŰȤƈźŷūũ Żű mŘƎŭ ſƎū ŴũżŹŮũŻƎū ſƎ ūƎŭŪżŴũźƈ żŹŷƀűźŻ źŴŷūŷźŻƎ Żũ ŹŷŰūűŻųż ųŷŵŸũŶƎƏ ȡ ʼn ŸŹ ŷ ūűųŷ ųŷŴű Ů Ű ƎŶƁŷŬŷ уги ŵƎŶƎŵż ŋƎųŻŷŹƎūŶű ūũŶŶƇ ŪżŭŮ ŰƎŲ ųūũ ŶƎ ŪżŭűŶųƎū űźŻűŲ ŸŹ ŷūżūũŶ ű źŸŮųŷ ŷŹŬũŶƎŰŷūżūũū ŬŶŮŸũŴ ŹŻűŹƎ ŭŷŬŷūƎ ƅŶż ŰŪ ŷźŻƎ ŬŹŷŵũŭƈ буду

ŵż ŸŮŹ Ƃŷ ūź Ŷƈ ȡ ŷŻ Ǝ ūűŹƎƁ ŸŷŬŷŭŶ ƀŷŴŷūƎųŷŵ ř ŭŹżŬƎŲƇŹűźŻ Ŷŷ Ƃŷ Ŷũ тьŹ Ŷũ űŲŷŵ ŬŹŷŵũŭƈŶ ŮŪżūũŶ ŻũŶŷū ūŮŭŮŶŷ źŮŪŮ ūųŷůŶŷŬŷ ʼn ƈųƂ ūŸŴűūũŻű Ŷũ ŹŷƇ Ǝ Ż Źũŭűųũ ŸŮūŶűŲ ƀũź ŭŮŵŷŶŻŷūũŶű ŻŶŷ ũ ū ȡ žŷŴ ƈųŷźŻƎ ŸŹŷŭżų Ǝ ŽƎŶũŴƎźŻƎū ŹŮŬƎŷŶũŴƅũ ſŮŹŮŵŷŶƎƈ ŶũŬŷŹŷŭ ŸƎŭŸŹűƌŵŶűſŻūũ ũų źũŵ Ÿŷźũŭŷ ŴƇūũŴ Ŷű ŵŷ Ŷƈ ŬŹŷŵ Ǝ ŹŮŬżŴ űŸŹũū ŭŹżŬŷŬŷ ŭŷ ні, і це Ű Ŷűŵű ŷ ūŷŶű ŶŮŰũųŷ ŷżŲŻŮ ŖũƁ автомати ŴƅŶűŲ ŷŸƎŹ ŭŮ ŷŭŶŷ ž ŕʼnŝ ȡ ūſƎū Ř ƈŻŷŹű ũ ŻŮŸŴŷ ŭũƇŻƅ ūƎūŻŷŹų ũŭƈŶ ż ŞŹŮƂũŻű ŭƎƈŴƅŶƎźŻƅ ŷ ůżŻƅ ƈ зоваũ Ű ŵũŶŷŵųŷźƅ ŶŶűž ųŶŷƏ Źũ ŋźŻũŶ викл ŷźŴżŬű ŚŮŹŬƎŲ Żŷ Ŷũ ųũŪƎŶŮŻũž Ŭũūųũƌ ų ųƎŵ Źŷųż Ə ŵƎŶƈƌŵ ŗŬŴƈŶżū Ŷŷū Żƅźƈ Śž ŭŷ Ŷũ ūżŴ ƈųűž ŵũŴű ŻűŰȤƈūŴƈŴűźƈ ŶŷūƎ ūŴ Ǝū ƀŮŹŮŰ ƎŷźųƎū}ŭű" Ūżŭŷƀųż ūƎ ŴƎƀű ŵŷŶŻũů ŸŮŹŮŵŷůſ ſƎƏ m ųŹũƂűž Żŷūũ ŶŷŬŷ ŮŻũŸż ūźŮżųŹũƏŶůŮŶŶƈ ŸŮŹŮŵŷůŷūŴŮŶ ſŮ ūűųŴƇƀűŻ ŪżŭżŻƅ ũūŻŷŵũ ŝƎƂżų ʼnŶŻűų ž Ūżŭż ŶũŻũ źŻżŸŶŷ ŷůŮ Ÿŷ

ŴƅŶűųƎźŶż ŵũ ż mřŮŵŷŶ ŗŻůŮ ŵũƌŵŷ ū Ǝ ючит ȫ śŮŴŮŽŷŶ ŰũŷƂũ ŻűŰŷūũŷ źŮŹū Ŭŷ ŋƎŻũŴƎ ŷŹżŸſƎŲ

Żƅ ūźŻ ż żźŻũŶŷūųż - ь можливіст вима ű ŭŷŸŷ ƅ ŵŷůŴűūƎźŻƅ Ÿŷźũŭŷū źųŹƎŰƅ ŲźŻŮŹŶ ŌŷŴŷūŶŷŵż żŸŵƀũźŷūƎ ŷŹŭŮŹű ŷŻŹ ũźŶűųű ũŶŷūŴ ȡ śũų Ŋżŭƅ Ż ūŰżŻŻ śżŻ ŷŪƎ ганн ŵŷůżŻ Ǝ mŸŷŭƈųű} Űũ ſŻūũ ŸŹŷŭŷūŷŴƎū ũ źũŵŮ ūŮŴűųƎ źŮŹ ŹƎū ŜųŹũƏŶű} ŕƎźƅųũ ū źƅųŷŬŷ ųŷŶųżŹźż űųŴűųȬ ŶƎ Ǝ Ų œŴűƀ Ƈ Żũųűž ūűųŴű Ǝ ŵŮŹ ūűŵũŬũ ŭűŻű ь ųƎū ŭŴƈ ƇūũŻű Űūũūźƈ ŻŹŮŻƎŲ я хаба ŷŹŬũŶƎŰũſƎƇ ŷźŷŪ ŷƏ ŷźŷŪű ūƎŭŸŷūƎ ŻŮŸ ƅ ųŷ ŜŻƎŵ ż źũŵƎ Ų ŸŹũſƇƈ} ƈųűŲ ų űŵũŶƎ ū ŶŶƈ žũŪũŹũ ŮŭŶƎ Żũ ŵũŴƎ Ÿ Ŵũ ũ źűźŻŮŵ Ŵũŭũ ū ŸŹŷŸŷŰűſƎƏ Наталк ŭŷźƎ Ŵű ſƎŲ źŸ ũŹžƎŻŮųŻżŹű œ ŹũūŴƎŶŶƎ ŵƎźŻ mŊũŬũŻŷ ųűƈ űƈŶűŶ Ű ųŷŵŸũŶƎƏ ƈų ра і «под ŶŷŬŷ Ź ūũůŴűūŷ Ƃŷ ŻŷŲ ƀű ƎŶƁűŲŸŷŬŷŭ ŚűźŻŮ űźŻŷŬŷ ŸŹűŲŷŵż ŭũŴƅŶŷƏ Űũ ŻŷūũŹű ŸŹŷŭż ƅƀűž ŻŷūũŹƎū ŸƎŭŸŹűƌ а МИКОЛ ŹũūƎ ŵŷůŮ ƁŮ Əū ŋƎŶ Ūżū за той ŶũŲŬŷŴ

ŷŪżŭżū ūũŴű ŮŬżŴƇ ŸũŸƎŹŮ ŵũ ŻŮ ƎŭŸŹűƌŵźŻūũ Ű ƎŭŰŶũƀűŴũ яки» ũ ʼnŴŮ ŪŷŹŷŻƅŪũ ŘƎźŴƈ ŷūŶƎƁ ŷŪŵŮů ŵƎźŻũ ƀűŵũŴ ŸŴŷŹŮ ŶũŭũŻű Ŷ źųũŹůũŻƅź АЄНКО ŸŹŷŮųŻ ŸŮŹŮŵűŻƅ ŭ űŲ чи ūũŶŶƈ ŰŮųŷŶ ŬŹŷŵũŭƈ ſƅ ŀ ŭż ŶŮźŻũƀ ŭūŷž Ÿ ŸŷŬŹŷŵ ŷ ŗŭűŶ ƎŰ ƈūŶŷ źŻũŹƁűŲ інши mūűųŹűŻű ūŮźŕōʼn} ŘŹŷųżŹũŻżŹũ ũŶŶƈ Żũ ŭŷŹŷŬ ż ůƎŶų ŬŹŷŵũŭ ŬżŴƇū ũŶŶƈ ūűŹŷŪŶűŶ ȡ ż ŻŮŸŴ ůŮ ŷŭũŻųŷ ƈųƎ ŶũŭũƇŻƅ Ÿ ųſƎƇ ūűŹŷŪŶűƀŷ ŻŮžŶ ŵźŻūũ Ƃŷ ūűŸżźųũƇŻ ȫ ŷūũŹŻƎ Ű ųŷŹż ŮŹƁűž ŗźŷŪűźŻű ūŴũŭũ ŰũŬũŶƈ űž żŸŹżƌŻƅźƈ ŷŭŷūů ŪũŬũŻƅ ŭŪũƀũƌ ŸŮŹŮŭ ƈ Ŷũ ŸŴũ ũ Ǝ ŸŷūŶŷŬŷ ųŷŶŻ ŷ Űƅųŷ ūŷ ŪŴű ŸſƎƌƇ ũ ū Ūżŭ źűŭƎŴũ ŸŷŷŪƎſƈŴũ Ų ūűƏŰŶűŲ ŸŹűŲŷ źŶũ ȡ Ÿ Űũ й папір ƅ ŰŴŷƀƎ ũūŻŷŹŷŵ ūźƎ ŹũŰŷŵ Ÿŷƀ ŴűƁŮ ŹŷŪŷŻŷ ŷźŴżŬű ż ŸŷŪż ець ƎƀŶŷŬŷ ƅ ŸŹŷŵ ūŸũųű Ŷũ źŸŪƇŭůŮ ŶŮ Ǝ ūŰżŻŻ ũ Ŷũ ųżŸ űŶųũž ƀű Ŷũ ŖũźŵƎƁűŴű ŝŷŻŷ ŶũŭũŶ Żűźƈƀ ŻŷŬŷ ūƎūŻ űŶŶűŲ ŴũŶſƇ ŷž ŹŷųƎū ȡ ŕŮŶƎ ŹűŪŴűŵ ȡ ųŷůŶ ũƀż ŹŷŴƇ Űũ ūűųŷŹ ŷŻůŮ ŻŮŐũŵƎźŻƅ ųũŹŭŴũ ſƎ ŸűŻũŶŶƈ ŭŴƈ ŷŭŷŹųũ ŵƎź żźŮ ſŮ ŶũŬũŭż ŰŶŷ Ǝ ųŷƁŻ ŶŮŵŷ ŸŷŻŹŷƁ Ƈ Źũŭű ŻŷūƎŲ Żũ ūűŹŷ ŸŹűŰŶũƀŮŶŶƈ ŸƎŭŸŹű űźŴŷūƎ œŷŴű Ůųż ųŷŻŶűž ų ȡ ŖũŲ Ǝ ŬƎŹųŷ ƈ ŷŬŷ ƀŮŻū ŶŷŬŷ ŷƈſƈ Ű ůŷųȬ} űźŻũŶŶ źűŴƅ ŻŷŭƎ ųŷů ŵũŲůŮ Ūżū źƇ ŵű ŠŗřŖ ŪŷŴƇƀƎƁűŵ Ŵű ƀŮŹŷƁŻƎū ŸŷŬŷŭ ŸŴũųũŴ űŶũŴƅ ū ŻżŸűųű ŭŷų ŖũŬũŭ ŮŹ Ŷűž żŵ ŭũƌ ūŷřōʼn Żũ Ż ŪȤƌųŻũ ū ōŮ ƌ mŝƎŻƎ ŚƅŷŬŷŭŶƎ ŵƎźŻ ƈŵ Ǝū ŪŶűƀƎŲ źŽŮŹũ ůŮŻ Ŭŷ őŒ ŌŜ ƌŵźŻūũ ũƌŵŷ ų Ŵűźƈ Ű ŋűŬŴźŶƈŶźƅų Ŷũ ŸŹű ŹŮŻƅŷŬŷ Ŵƅ} śũŵ ű ųŷŹ ūűŹƎƁŮŶŶƈ ŭ Ƃŷ Ų ŸŶŷŬŷ Ż ŬũŴżŰƈŵű Ŵű ŴũŭũŻű Űż ũ ʼn ŸŷŹżƀ ŰŬŹ ŮŶ ƎŰ ƀű ŭűŶŶűų ŕŗř ŀ ũ ŸŹŷŭ Ƃŷ ū Ź ŷū ż ųūũŹŻűŹŮŰ ŰŵƎŶż ŬŷŰŪŮŹŴżŸż Ź ƈ- ŻŮŸŴŷ ūƎūŻŷŹųũ ŪŴűŰŶ (ŋŎŔ ž ż ūŮŴƅ ƎŲ ŶŷūŶű Ŝœřʼn ŷūűŲ ŵ ƈźųŹũū żůŮ Ŭŷ ūűŻűźƈ żŸſƎŲ żŵũŶŷ ũŵųũž ũŲųũŵ řōʼn Ŷũ źŻƎŶƎ źŻŷ ŷ Żũų Ű Ǝŭ Ŷűŵ őœŗŊ ŵű ūũů ƁũƇŻ ȡ Šű ū ŷŰŭűūŴ ųƎū ŹŷŰ ŮůŮŶŶƈ ŵƎźƅų ŁŖŚťœ ŪŴŮŵű ũŲźŻŮŹ ż ƅźƈ ŵ űŵű ŸŴ źŻŹŷƏ Ǝ źųŴũŭ Ŷűŵű Ű żźƎŵ ű Żżźżū Ŭŷ Ǝ ŶũŭŻŷ ŷźūƎŻũ ŮŶŮŹ ż ōŶƎŸŹŷūźƅųƎŲ Ƃŷ ŸŹűŰūŷŭű űŸŹũū ƎŰŰŷūŶ žűŻũƌŻƅźƈ ųŹ řőśʼnŖ ƈƌŻƅźƈ Ŵűūŷ źŸŹũżŵƎŻűŵ ȡ ŸŷŴ ŀ śřʼnœ ŹŮŬűŷŶ ŷūűŶƀ ũųũŻűų mŸŷŸŹŷźűŻű} ŜųŹũƏŶ Ǝ ūŷƏ ūŻŹ ȫ ōŮŶƅ Żũ ƀƏŻƅ ŭũŻƀűų ũŪżŻƅ ŭũŶűŵ ŪżŴŷ Ɓżƌ ŸŹŷ ŷ źų Ů ũ ūŴũŭŬŷŭűŶŶ Ƅ} žŴŷ ŶŷƏ ŸŹŷśŗřőũŵű mŕŷŴŷŭƄũ- ūƎŹűŻű Ƃŷ ŬŹ ũ ſűŵű ūűųŴűųũŵű Żƅ ŭŷ ŭŷŭũŻųŷ ʼnŶŻűųŷŹżŸſ ƎźŴŷ ŀ ŀŨ) ŏœŌ ũźŻƎ ŹƎƁŮŶŶƈ űų œũů ŸƎŭƎŬŹũ ũ ŰũūŮŹ ŷŬŹũŵƎŴƅųű Ū ũź ŸŹŷūŮ ƈųűŲ ū ũŻű ŮŶ źŻŷ Źũſƈŵ ƀũ ŸŮŹƁ ŶƎů ŸſƎ Żũ ŭƎūƀũŻ ŕʼnřőŖʼn Ŕ ȡ ŘŮŹŮ Ǝ ŶƅŷŬŷ ŵ ż ƂŷŭŷŹżŭż Ɓ ŵũŴű ū Ů Żű ŻƎŲ ŷŵũŭũ ŶŮ ŸŹŷ źŻūŷŹ ŞŷƀŮŻƅ ƎŲŶŷƏ Źũŭű" - Ūż ŰƎū ŸŷŭźŻŷ Űũų ŻŮŴŮŽŷŶŶűž ŴƎŶƎ ŭŮŶŶƈ ŸŹƈŵűž műŴűźƈ Ÿ ūƎŹųũ ū ŮźŻŮŹŶ Żű ŋƎŭŷ Ūũůũ ŻŷŹŬƎū ŮŶŶƈ ŰũŪŮŰŸ Źżųũž ũ ŋŷŶű ƂŮ ŻŹű Ů Ŏŋőş ŹũžżŶųƎū ƈų ŮŹŬƎƏ Ż ũ ŭŷŭũ ȡ śũų ř żŵũƌ ƀűŭũƇŻƅ ŷůŮ ŷŪ ŹżůűŶũ ŷźŴũŪ źƎž ųŮŹ ŶŶƈ ŪŮŰųŷƁŻŷūŶŷ ƀű ƎŶƁƎŲ ŪƎŰŶ Ƃŷ ſŮ Żű ſűūƎŴƎŰŷūũ źƈ ŴƎ Ţŷ ŬũźŴũ ŭűŶųƎū ŬũŹƈƀűž ťœʼn ŮƀŮŶŶƎ ŬŮŻƅ Ű

źŴżŬŷūżūũŶŶƈ űŵ Żŷ ŭ ũŭż ŭŷŻųŷūű ŮŹŶżŻűŵũ ŪŹű żƇƀűž ŶŷźűŵżźŷŹ ŮźŷūƎŲ ŶũſƎƈ } ƈ mœűŮū ŻŮŸŴŷŴƎƀűŴƅ ž ż ŪƎŴƅƁ Ǝ ŷŻŹűŵżƇŻƅ Ű ŭŷ Ų ȡ ųŷůŶŷŬŷ ŸŮŹƁ ŹŮƀƎ ŷƀ ŘŹűžŷŭƅŻŮ Űũ Ŵƈ ŘŹŷŻű źƈ ŻũŶźƅų Ŵũ ȡ ŻŹŮŪũ ŵƎŶ ŔŮūűſƅ Ũ ŹŷŰżŵƎƇ Ƃŷ Ŷűų } ŰũųŷŶ Ǝ ŵƎźƅųŪ ż ſƎŲ źŽŮŹƎ ŻŷŹůŮ ŬŹżŸƎ ũ Ÿűźƅ ŶŷƏ ƈųũ ŭżů ŰūƎźŶŷ Őũ ŷźŻũ ŶŮ ŹƄŶ ůűŻŴŷūŷŬŷ Ž ųŷŵŸũŶƎŲ Ű ŷŪ ųũ ųũŻŮ ŵŮŶŶű ŶŮ Ŷűųũŵű

źŸŹŷŪű Ų źŷ ŶŶƎ ŵƎźƈſƎ ŬżƀŶ ŘũŹŶűŲ ŪƎų Ş Ů ŴƇŪű ųŷŹżŸſƎŲŶŷƏ ŶƎů Ű ƈ ŷų ű Ŷ ŻŮŴ ŷŬŷ ūƎūŻŷŹųũ ŴƇŭű ŷŴƇƌ ŋƎŻũŴƎŲ œ ŵƎźƈſƅ

ūůŮ Ų ſƈ żųŹ ŕʼnŝƎ ūźƎ ūűŸ ƈŻű ŷŶŭż Ŷ ŬŷŹűƀŶ źŻūżūũū Ů ũŻű Żżů Żƅ ŸŴũų ʼn ūŴũź Ŗż Ų Ŷ źųŴũŭ Ŵűƀųŷ ũƏŶźƅųŷ ƇŶƎ Ÿŷ ū ūƎŲŶ ŕű Ŷũūŷŭűŵ űŲ ŪƇŭůŮŻ Ŷ ũŭųű ųŷ ŷ ſŮ źŸ ŭűŹŮųŻŷŹũ ōŮŸ Ǝ ŰūƎŴƅŶżůŮ ūź ŪƎ Ƃŷź ũ ŶũƈūŶƎźŻƅ Űũ ŷŭŶŮ ŰũźƎŭũmœŷŹŷŻ ųűž ŸŹ Ŷűų Ŭŷŭ űŶŶűųũ ũŰűūũƌŷūŷƏ ż ųũ ƎźŻŷ ŷƇ ŸƎƁ ŴƎŻűųű Ŭŷ Ÿŷžŷ ŹŷźŻŷū ƅ ŹżŸſƎŲ ũŸŷūŶ ŗźŷŪŴű ŮŶŶƈ ŰŻũŶŷū ŸŷŵŷůżŻƅ ż ŪŷŹŮƂũŻűųũ ŸŮŹŮųŹűŴű űŴũŭű ŶŶƈ ŶŮ ŹŷŰŬŴƈ ű mŹƌƁũ ŹƎƈ ŻŹũ ſƎŶż ůŮ ŹŷŰ Ŷűž ŭƎŲ Ŵű Ȭ Ő ŭŷ ŭůŮŶŶ żƌ ŁƏ ŸŮ ũźŻżŸŶŴŮŶŷ ųűƈŶű ūż żūũŬ

ƁŮŲ ȡ Ŵ} Źŷųż Żũ ŶŮ ŶũźŻżŸũŻűŷ ŸŷŹƈŭŷų ʼnŴŮ ů ƈų Ƈūũūźƈ ųŻŷŹƎū

ŋũūŹűƁũ ųŮŹƎūũŹŻũŵŮŶŻż ũŹž ƈ ŕũŹű ŰūŷŴż ūŮŴűųű űųũ ŰũųżŸƎ Ųŷŵż ŹƁűŲ ŷ ż ŪżŭŮ ŶŮƁ ŐũŹũŰ ų ŬŷŭűŶŶ ŶƎƈųűž Ÿŷ żųŹ Ŷũ ŋƎŻũŴƎƈ œŴűƀų ŹŷŻƅŪƎ Ű žũŷŻűƀŶŷƇ Ÿ źŸŮſƎũŴƅŶűŵű ŷŪŵŮů ŸŹűŭƎŴŮŶŷ ŻŮŸŷƀũŴũźƈ Ű ūűŵũ ūźŮ ƂŮ žŷŭƈŻƅ ųũŪƎŶŮ űų Ŷũ ŬũŹũŶŻƎƏ źŻŹƎŵųŷ źŻũū ūũůŴű Ŷũ źŻũŹƎ ŬŹũŪ ūŴƈŵ ƎŰ Ŷũŭũ ŬŹŷž żźƎŵ mŹ Ŷűųũ mœűƏūŻŹũƎŻŮųŻżŹ ű ʼnŶŭŹ ŷŴű ũƏŶźƅųű} ūűŲƁ ŸżŪŴƎųŷūũŶűŲ ƀŮŹŮŰ ůŮ ƀŷŻűŹŵũ ŭŻũŵű ź ŬũŶŶƈŵű mūƎŭŭ Ǝƈ Ů ŬũŹũŶ ŶŭŮŹŶűŵ ūƎųŷŶſ ŷū ż ŋŮŴűųŷŪŹ ŹŷŵũŶ ŶŶƈ ūź ŏœŌ śũųũ ů ź ŀ Ÿŷųũ ŴƎ ŭũŻű ūƎŭźƎūŷ ŻűųũƇŻŪŮźŻźŮ ŶźŸũŹų ſŮŶŻŹũŴƅŶŷƏ ūũ Żũ ŬŷŴŷūű šŮūƀŮŶųƎūũŹųŷūųŷƇ Ő ƎŶƎſƎũŻűūżūũƀũŵű Ƃŷ ŭŷ ƌƁũŴũŵ Űżƌ Ǝž ŸŷźŴ ƈƀűŻű}ŮźƈŻųũ źŮŹūƎźż ƅźƈ ŴŮŹŷŵ ƈųűŲ ź źŻŮŹ ũ ŵű ŵŷū Ŝ Żŷŵż źžŮŵű ŭūũŭſ } ƈųƎ ūűŻƈŬżƇ ƀ űŻżũſƎƈ Ǝ ū Ɓų żŬ ż źŽŮŹƎ ŸŹŷžũŶŶƈ ŰūŮŹųƎū Ŗũ űŻũŶƎƏ ųŷŵżźƅ } ŻŮŶŭŮŹŻƎŲŶűŲ ŻũŴŷŶ ũ Ŷż Ż ŹŷŭűŴũźƈ ŔŮū ŻũŻűźƈ bȡ ūŮŴűųŮ ũūŻŷŵŷŪƎŴƎū żŴűſƎ źŻŷŴűſƎ Żũų źũŵ źƅųŷƏ řōʼn ŗŴŮŬũ ŌũŹƈ ű ŵŮŹũ œűƌūũ ŕũŲ- ŷŴũž Ř ƈŻűŴƎŻŶƅŷƏ ŭ Żƅ Ŷũ źūƎŻ Ŵűž ƀűźŴƎ Ų żųŹũƅŷŬŷŭŶƎ ŸŮŹŮų ŴũŭŮŶŷ Ǝū ŸŷŪŷŹű Ű Ū Ŷŷŵ ŬũŹƈƀŷƏ ŴŐŬŷŭŷŵ Ƃŷŭŷ ſƅŷŬŷ Űũ Ţŷźƅ Żũŵ Ÿŷƀũų Ūű ŷŭŹũŰż Ų űſƅųũ Ź Ǝ ŹŷŪŴŮŵ ŷ ŪżŭŮ ŰũųŹűŻ Ŭű ūŮźƅ ųũŰũŴű ũūŶűŶű ŸŮŹŮƏžũŴũ Ű Ź ŵũŲ ƎŶƎƏ ŻŮŴŮŽ ŷųż ū ŻũŪŷŹƎ ŭ ƏŶźƅųŷƇ ȡ ŵŷūŷ ŹũŲŻŮ ȡ ŬŷŭűŶ ũųŴżūũū żźŮ ųũůŮ Űũ ũŻƅųƎū ŸŷŬũŶũ ƈųƎźŻ ű űŲ ŭŴƈ ŸũŹųżū ŻŹŷŻżũŹ ū ŜŶƎūŮ ŷŭűŶŷƇŷ Ƈ ƏƏ ŪũŻƅ ŹźűŻŮŻ

Ŵƈ ŪƎůŮ ŭŷ ʼnŶŬŴƎƏ ŭŮ ƅ ũŶŶƈ źűŻƅ ŬũŹũŶŻƎŲ Ŷűų ŸŹũſƇƌ ŋƎŭŭũƌ Ǝ ŪűŞũŴũŵ ż ŬũŴż Ǝ œƎŴũ ū ʼnŶŬŴƎƏ ŸŹŷůűūũƌ Ų ŶŶſƎū ż ŖƎŵŮƀƀűŶƎ ŘŹũſƇ ŰƎ Ŷũżųŷūűž ŭ ƌ ŭŷſŮ űŶƎ ŖũūƀũŴũź Ů ŶƎ şŮŲ ŻũŴŷŶűŲ ŻũŴŷŶ ʼn ųŴƎƌŶŻ ŸŹŷŭŮźƈŻųКатери на СКРИП ŷźŴƎŭůŮŶƅ Őŕ ŶŻŷŵ ū żŶƎūŮŹ Ǝū ųŶűů ƈ Ųŷŵż НІКОВ ōūƎŹŶűųƎū ż ſŮ ŷų Ũ Ÿŷ Ŷƅŷŵż ƂŮ Ŷ ȡ ūƎŭ ƁūŮŲŶ А ŀ Żũ ųŷŵżŶƎųũſ źűŻŮŻƎ šŮŽŽƎ ŷƏ ŵũƁűŶųű ƀŮŹūŷŶŷŬŷ ųŷŴ ŶŻŹƎ ŵƎźŻũ ŻŮŸŮŹ ūűŭ ƎŲ ʼnūŻŷŹųũ ųƎŴ Ŵŭ žŷŴŷŭűŴƅŶűų ŻŮŴŮūƎŰŷŹ ūƎŭ Повноваженн ƅųŷž Ǝ ŮŴŮųŻŹŷŪŹűŻ ŹŮŵŷŶŻżƇ Ūű ūŭƈŬŶżŴŷ œ ƅŷŹż ū ƈųż ŸŹűŪűŹũŴŶŷ ŰŭũŴŮųż ȡ Űũūŭƈų я депута řŷŰŸŷūƎūƁű ſ ūż БПП Єгора Ů ƀŷŴŷūƎų źũŵ ŘŮƀŮŹźƅųŷŬŷ ŹŘ mœŮŹżƇƀũ ųŷŵŸũŶƎ ƅŶűųƎū Żũ ŹŷŪƎŻŶűųƎū ű ŶŷūƎŲ ŽŷŹŵƎ Фірсова та тів від ƈūźƈ ʼnŴŮ žŴŷ Томенк Микол ŰũźŵƎƈ Ű ŷŪź ŹŮŵŷŶŻ ũŲŷŶż Леся КЕСАР а припин и ŴżŬŷūżūũŶŶƈ ųŷƁŻżƌ ŪŴűŰƅų ŵƎźŻũ œűƌūũ} ŶŷƏ źŴż ƀŷŵż ųżŵŮŭŶƎ ŸſƎ źžŷůŮ ŶŮ ŹŷŰżŵƎ ені. Про ЧУК ŝŷŻŷ ŌŹűŬŷŹ оголосив ůűŻŴŷūŷŬŷ Žŷ ůźŻƅ Ŵű ū спікер Верхов це ųƎū ȡ ŗŴŮųź ŽŷŻŷŬŹũŽƎƌƇ ŷ ŬŹűūŮŶƅ ōūƎŹŶœŷůŮŶ ŶŷūűŲ ųŷŵŸŴŮ Ǝƈ œżŪŴũŶŷū ȡ ʼn ƈų ūƎŶ ūƎŭ Володимир ũ ної Ради ũŶŭŹũ ŊŹűŬű ƎŵȤ ųŻ źŸŮſŷŭƈŬż Ŷŭż űųũŵ ŷŪƎſƈƇŻ Źŷųż źųũŶŭũ ŹŮŵŷŶŻżƌ žŷŴ Żũ ōŵ Гройсм Ŷűų"bȡ mŖŮŸŹűŸżźŻű ƈŵ Żũ ŸŹƎŰūűƂŮŵ ŸŹũſ űŻŹũ Ŋ Ŷſƈ Űũ ūźŮ źŸűŻũū ŷŭűŶ ан. Їхніми ƅ ūűŭũŻű ƂŮ Ų наступниками ŷŭűŴƅŸŹũſƎ ūŶűųƎ ŴƅŶűŵű ŵƎŻűŶŬũŵű Економіст ƎūŶűųũ ūƎūŻŷŹ ŷų ūŷŶƎŴŷſŮŹ ųŷūſƈ ūűŬŴƈŭ śŷŵż Ÿ ŵŷ ƂŷŪ ż źŻŷ ŪŮŲŭůƎ Ű Ŝ ŬŷżźŻŹ ſŮ ŪżŭżŻƅ ŸűŻũŶŶƈ за стали Олекса в парламенті ŴűſƎ Ŝų ŹŷŸŷŻ ȡ śũ ſŮ ů ŬżŵŷŹ mŝƎŻ ŸŹűƌŵźŻūũ Ÿū ŘŹŷŽ źŸƎŴųű зур уже мав освітою Андрій ŸũŹŴũŵŮŶŻż ű Ŷũ Űũź ƎŭũŶŶ mźŷūųũ Ǝų Ǝ Ŷũ} ŻũųűŲ ндр Бригін ŷŭƈŬŷŵ ū ƈųŷŵŹűŲŶƈŻŷ ŹƎƁŮŶŶƈ Űũ ŹũƏŶű ŭūƎŹŶűų «ŎŖŎŷƇ ŗų ƎŴƅ} Ŋżū Űũ ŸƎŭМаДмитро Білоце ŭžŷŭů ųƎŶŷů Œ» Ő-ŖŹƎŵ ſƅŷŬŷ ŭŷ ŪŴũƎ ець та ŭŷ ŸƎŭŸŹ ŪŮŰŸŮƀűŻű Źŷ ű ŵũŴű ŶŮŷžũ ŮŶŶƈ żŹŶũŴ źųŷŹŷƀŮŶŶƈ ŘŹŷŻŮźŻżūũŴű ŸŹŷŻű ŶũŹŷŭŶŷŬŷ ŭ źųŴũŴű ŸŹűźƈŬż ŵũŬũŻű «ЗОД» (Зал досвід керування ŋűźŵƎƇ ŵż ŵŮŹʼnō ŋŀ ųŷƁŻƎ żŵŷū} ȡ Űũƈū ż Əŵ ŪżŭŮ ųŷŵŽŷŹŻŶŷ рковець. ŚŔő ŸŷŊřʼnśő űƌŵźŻ źũŻűŹű ūũū żźŮ ū ŪƎŻŶűųƎū Ŷŷūű ŲŶűŲ ДП ŘŎśřż œűƌū ŮŸżŻũŻũ ūũ Ƃŷ Ÿũ œŴűƀųż ūűŹƎ ƀŶűŲ ũ ŋƎŻũŴƎƇ ŸŴũŶż ŷŽƎſƎŲŶűž ŭŮ ũźũůűŹŷŸŷŻƎų ż ŐũŴ ŸŹűūũ ŪŴƇūũ ŗ śʼn Ř упродовж офіційних делега ƏžŶƎŵ ŭŹżŬŷŵ mŋŮƀƎŹųũ} Ÿŷ ŹŻƎƈ ŭŷ ŵ źŸŮſ ŕũŹŻűŶƀżų Ǝ űū ŸŹŮŭźŻũūŶűųũŵ Ő ŸŹũſƇūũŻű Űũ ȡ Ũųũ Ÿ ŚŗŔŗōŜŞő ƌŻƅźƈ ʼnŋŔŗ ƁżūũŻű ż Ÿũ цій) Żű Ÿŷ 2003–2006 ũŹŻƎƈ" řũŶƎƁ Ů śŷŵ Ūżŭƅ ƈ ŵŮŶŻƎ źŻŷŴű ũ ſƎųũūűŴũźƈ ż ūũůŶű ž ŸŮŹ ŰūŷŴƈŴ

Űűūźƈ Żŷů ų ŴŮŬũſƎŲ ŰŶũƀŶŷ ŰŶű Ǝ źŷŶ Ǝ ŪƎŰŶŮźŵ ŸũŶũ ōŵűŻŹũ обрали за ŹŴũŚŷŴŷŭżžű ȡ ŮŻŔżųũƁŷŵ œŷŲŹűźŷŵ (ŘŗŔťŢʼn)ƀŶƎ Ÿű ŠŷŴŷūƎ ŻũųűŲ ŷŭƈŬ ŰũŸŮūŶűū Ƃŷ ūźƎ Źŷ ŕŀ ŬŷŴŷūũ ŘŮƀŮŹźƅųŷ ųűž ŸŷŬŷŭŶűž ŮŶųŷ Ǝ ŝƎŹźŷ ūűŲƁŴű Ű ŽŹ ų ŰŵƎŹƈ ŮŶƎū Ź конкурсом років. Його

ŻũŶŶƈ ōŷ ŪƎŻŶűųű źŴżů

ƎŰŶŷŵũ ū žŴŷŸ Ə řōʼn Ś Ŷƈŵű ūƎŶ ŷŸƎų ȡ ƈųűŵű ŸűŻũŶ- ŻŷŬŷ ů Ŵŷ ŷŸŻűŵƎŰż ŮŹƎūŶűſŻūŷ ūűŹƎƁű - źŮŹūƎźŷŵ ʼn ū ŸŹũſƇūũŻűŵ державними ŸŹũƂżŹƎū ŪżŴ ŶƎƀŶƎ żųŹũƏŶſƎ ƀűƏž źŮŹūƎźƎ <RX7X в Управл ȡ ŏżŲ ſƎū ŸŷŬ ŶƎŻŶűŵ Ũųűŵű Ũų ŸŷūƎŭŷŵűŴ ŘŷŹŷƁ ŮŶųũ ũųſƎƏ ŊŴŷų ŘŮŻŹũ Ū ŹũŲŷŶż ūůŮ ŮŹŬƎŲ ųũŹŻŷŸ źũŵŮ ź ŵŷůżŻƅ ŪżŻű інні œűƏūźƅųŷŬŷ ŵ ż ŹũŭŶűųŷŵ ŴƇ ŽƎŴŷźŷŽ Ŵƈŭŷŵ ŻūŷŹű ŴũŵŮŶŻƎ ŕŷůŴżūũŻűŵŮŻƅźƈ ū ŸũŹŸƎźŶƇ mŊŹũŻ ŰEH ŸŹŮŰŮŶŻżūũŴű ŸŹũſƎūŶűųƎū ūũŻű ųƎŴƅųƎźŻƅ ŲŷŬ - ŭŴƈ ūƎŭŸŷƀű ű ųŷŹŮźŸŷŶŭŮ історію ЗОДу справами. За всю ŷŸŮŹũſƎƏ mŋƎźŴŷ ūűūŮŰŮŶŷ ŸƎŭ ƀũź ŵũƇŻƅ ŶũźŸŹũūŭƎ ŪŹũŻŶƎ źŻŷźżŶ ƀŮŹźƅųŷƏ řōʼn ƎźƅųŷŬŷ ŬŷŴŷūű Ű ƏŰŭƎ ŸũŹŻƎƏ Ŝ ūƎŭ ŸŷūƎŭƅ Ŷųż ƎŬŹŷūż Ű Żű ŰŷŶ ż ŬŹŷŵũŭźƅųűž ŶŻż mŋŮ ųű ŭūŷž ŶũŹŷ Ŷũ ŰũųŷŶŷŸŹŷŮųŻ űūŷ ŸŮŹƁűŲ Ų źŸƎūŸŹũſƎ ŬżŹ ũ ŪŹũŻũ} ȡ ŹŮŰżŴƅŻũŻ Ǝ ż ūŮŹŮźŶƎ ŷŬ œŷŶŽŴƎųŻ ūŴũŭŶũŴ ŷ ŭƎŻŮŲ ŸŷŴƎŸ ŪŮŹŮŰŶƈ Ŷũ śũŵ żůŮ ŶũŹŷ ũ} ŭŷ ŗŴƅƁŻűŶ ректор обираєце вперше його ŸŷųũŰżƇŻƅ Ŷũ ŷŶż ŭŴ ŸŹűŭŪũŶŷ Űűŵ ŰŬŷŭŷŵ ŭŴƈ žŷŴŷŭŶŷƏ ƀƎŹŶƅŷŬŷ œűƌū Űũźũŭũž ʼn ū żžūũŴŮ ŶŮ ŹƎƁ ũ ŭƎū ди źŻŷźżūũŻűŵŮŻ ŷŬŷ ŷŪŷūCƈ ŪżŴŷ ũ} ż ŸŹŮź źŴżů ться таким ŸŹũųŻűſƎ żƀũź ŕʼnŝƎū" .R]DN 6\VWHP Żż mŎŶŮŲ} ƎŰ ŬżŹŻũŵű ŷūűŲ ūũŹƎũŶŻ ŸŷŹű Ź Ÿŷźũŭż ŭűŹŮų ŷŴŷźűŴű ųŷŶųżŹź Ŷ ű ŊżŭŮ źŻūŷŹŮ ƁűŻű žũŹƀż ūũŶŶƈƈ Űųű ƈų Ǝ ŹũŶƎ ŵŷƏ ƈųƎ ŰŵŷŬŴű ŸŮŹŭűŴűźƈ ƏžŶƎ ŪũŻƅųű ŵŮŬũŸŷ ƅźƈ ŻűŵżŻ ż Ŷűž ŭŮŸżŻ ŮŶŶƈ ū ƎŭƎŪŹũ чином. ŸżŴƈŹŶŷŬŷ Ÿŷ Ŷŷ źũŲŻ ū ŀŶŻ Ŷűųű źŸŮſŷŭƈŬż ūŰż ŷųż ŭŴƈ ŸŹűŪűŹũŴƅŶű ŪƎ ŘŮ ƁŮ ūžŷŭűũ ŭŮ ŵŷ ŻŷŹũ Żű şŋœ 5RFNHUV ƈų źű Ǝ 0DOHR 5HJJDH ƅ ŸűŻũ mŖũźũŵ ũŻźƅųƎ ŴŮųż Ǝ ŊŷŴŮųż} ŮŭũŻű źūŷƏŵ mŔ ŊŷŹŷŻ Źŷų ŬżŹ ŴƅźƅųŷŬŷ ůŶũ Ű ōŮŹůũ ŮŹŶŮŻ ŶŶƈ ŪŴũŬŷżźŻ ŻŻƈ żŻŮŸŴŮŶƎ Ɓ ųƎū Ūżŭ ŵũŶŭ ũŻű ŸŮŹŮŭ ƈ ŸŹŮŭ ſŮ ŹƎƁŮŶ ƅŪũ Űũ ųŹƎźŴ ƅŷ ŹŷŪűŻű Űũŵ ūŶŮ ŸƎŭŸŹűƌ Ǝ Żũ ŰŪŮŹŮŻż mŎŶŮ Żűŵż ż ŋŮŹžŷ żųŹũƏŶźƅųűŵ ŵūŷŴ źŷŴƎŭũŹŶŷźŻƎ Ű Ŷƈ ūűŰŶũ Ŷũ ŷŪźŴżŬŷūż ŹŷƇ ŻũŶű Ǝ ųżŹŻųű Ů ƏŶźƅųűž ŻŹũŭű ŴƇŪŷū ŭŷ żųŹ źŻũūŴƈŰũŹŮƌ źŻŹżū ůŮŶŶƈŲ} źŻū ŷŽƎſƎŲŶűž ŭŮ Źŷųż ū ŗ ŷūŴŮŶŶƈ ŷŹŮŶŷŬ ŵźŻūŷ mŐũŴ ŸŹŮźŻűůŶŷƏ żźŻũŶ ŷ ųŮŹƎūŶűųũ Подробиці ũ ŸŹűŹŷ ŷ źŮŹŮŭŷūűƂũ} ūũŶŶƈ ŪŮŰ ƀ ũŴũ ŶũźŻż Ŵũ Ǝ Żŷů ŰũžűƂ ūŶƎŲ řũŭƎ œ ż ŰŹżƀ ŭŶŷŬŷ ŴƅƁŻűŶ ŹŮŻƅźƈ Ŷũ ŕũ źżźŸƎŴƅźŻūŷŵ ƈųŮ Ūŷ ŷūű ż ŶũŰūũ ŬżŹŻż ũŸſƎŲ Ǝ ŵŷūű ŖũūƎŻƅ ŸŷŴƎ} ŻŷƀűŴ на стор. mŊŷŹűźŸƎŴƅ} ŴŮŬũſƎŲ} ū ũŮŹŷŸŷŹ ŘŮŻŹŷŵ Ǝ ŘũūŴ

űƏū Ǝ ŪŹũŻũ

ŸŶű7 ŵű ũźƈ ŵƎů ŸȤƈŻ mŊŷŹűź- Ÿŷųű ƂŶűŲ ƀũź ŋũŹŻƎźŻƅ ŮŹŬű Żũ Żż ŻŮŶŭŮ ŸŹŷźŴũūűŴŷ ŵŮƁų ũŶſƎū ũŻűŵż ƎŶŻŮŹ Ůźű Ŝ ŬŹżŭŶƎ ŲŭũŶƎ ŖŮŰũŴŮůŶŷźŻƎ ŷŵ ŚŷŴŷŭżžũŵ ŬŮŹŷƈ mŎŶŮƏŭű ŮŴƇƌ ŭŷ ŬŷŴŷū ŸŷźŴż ƅŵũ ŸŹ ŷ ŶŮ Ÿ ŶŻũŵű ŶŷŬŷ źƈ ſƅŷŬŷ źŻŷŴű ſƎ Śų ű Żũ ŸƎźŶƇ mŊƎŴƈ Ż Źŷųż ŬżŹŻ ŰũźŸ źƅųŷŬŷ Ŝ źƎƀŶ } ŀūũŶũ œŷŻŴƈŹ řŮųŴũŵũ ŕũŰżŹũ ũŪű Őũ źŴŷūũŵű ʼnŶŭŹ Ů- ũ ŭŴƈ ŸŷźŻƎŲ ƎŭūűƂżūũŻűŵŮŻƅźƈ Ŭ ŷŹƎƁ ŷŸŷŴƎ} ƈųż ŸŹ Ǝūũū Підготував Ŷűž ųŴƎƌŶŻƎ Ǝ Źŷųż Ŷ Ůū Ǝƈ ŷŽƎſƎ ŰŪƎŴƅƁűŻű

Żűū żųŹũƏŶźƅųű Віталій űźūƈ ŲŶűž ũ ŸũźũůűКУРІННИЙ ŭŮŴŮŬ ũſƎŲ ū ż ŐũŴƎ ųŷŻŹƎ ŰũŬűŶżŴ ŵ ūƎŲźƅųŷūűųũ źűźŻŮŵũ ŰŶűů ŭƎƈŻű ŵŮ ű Űũ ŜųŹũƏŶż ŵ ŷų

ЛЮЦІЮ У СТОЛ

ИЧНІЙ ŖŷūƎ ŻŹŷ ІНФР АСТР ŴŮŲŪ УКТУ żźŶƎ РІƁŹż ŵũŹ Żű » 6 Ő ūŮ ŹŮźŶƈ Ű Ǝƈ ŀūũŶŷūũ

Передплата з доставкою газети у поштову скриньку 1 місяць 14 грн 3 місяці 42 грн півроку 84 грн рік 168 грн

– Скільки, на вашу думку, гілок та станцій метро потрібно сьогодні Києву, аби задовольнити потреби міста?

– Насамперед потрібно прокладати четверту гілку, яка з’єднає зовнішні пересадочні вузли між трьома існуючими й суттєво розвантажить центральну частину міста. У нас пересадочні вузли є, але сьогодні на деяких із них уже «штовханина». Тобто на одному квадратному метрі одночасно перебувають чотири пасажири. Якщо з’явиться четверта гілка, то буде пересадка із станції «Тараса Шевченка» на «Подільську», з «Глибочицької» на «Лук’янівську» і далі з «Вокзальної-1» на «Вокзальну-2»... Згодом потрібно буде думати про будівництво півкільця метро, а, можливо, і кільця навколо Києва...

– Ви – Почесний громадянин Києва, вже не один десяток літ тут мешкаєте. А яке місце у столиці для вас є найулюбленішим?

– Хоча я народився у Бориспільському районі, однак із 17 років живу і працюю в Києві. Свою трудову діяльність починав на Деміївці – тоді це було село. Коли буваю там, то бачу, як змінився цей район міста, і з впевненістю можу сказати, що це і є найдорожче для мене місце. Згадую клуб імені Фрунзе, в якому під час гастролей виступав французький співак Ів Монтан, згадую друзів, кохання... Це найпам’ятніші моменти молодості. Загалом, у Києві, мабуть, немає такого куточка, який би не подобався, якого б не можна було полюбити. І все ж таки пам’ять мого серця залишається на Деміївці.

– Володимире Івановичу, чи можемо ми в Україні виробляти власних «кротів», або «землерийок», як їх ще називають, для будівництва метро?

– Це дуже складні машини, і їх мають виробляти компанії із значним досвідом, історією. У світі загалом не так уже і багато країн, які їх виробляють. Це Німеччина, США, Японія, і віднедавна за ліцензією налагодили виробництво «кротів» китайці. У нас у «Київметробуді» застосовуються агрегати німецького виробництва.

– Що робите у вільний час, ваші захоплення?

– Насправді вільного часу не так уже й багато. Після роботи потрібно ще і з комп’ютером попрацювати: довідатися, що у світі відбувається. Я – не мисливець, якось спробував, але це не моє. Тому більше цікавлюся риболовлею, адже виріс на Дніпрі. Для мене це дуже приємне, привабливе хобі. Ловлячи рибу, я і відпочиваю, і відволікаюся від роботи. Ще з радянських часів маю човна із сучасним двигуном. Пригадую, як ще хлопцем із дідом возили рибу на Поділ. Десь понад добу діставалися на веслах, місцями тягнули човна, як бурлаки, проти течії. Нещодавно проїхався цим маршрутом і жахнувся, як змінився Дніпро: уздовж річки набудували причалів, звели огорожі, вимивають пісок...

– У 2017-му буде 30 років, як ви очолюєте «Київметробуд». Скільки було зведено у столиці станцій під вашим керівництвом?

– Загалом із 52 станцій київського метро перший керівник «Київметробуду» побудував 12, другий – 14, а решту – під моїм безпосереднім керівництвом. Тобто – 26. А якщо говорити за весь час роботи на підприємстві, то за моєї участі в Києві споруджено 40 станцій метрополітену.

– А будівництво якої станції для вас є найдорожчим і найважчим за всю кар’єру?

– Звичайно, як у житті найдорожчими є перша й остання дитина, так і в мене. Першою була станція «Ленінська» (сьогодні «Театральна»), яку ми будували досить незвично. Зводили об’єкт на відстані від основної гілки, а потім «врізали». Адже до того наступною після «Хрещатика» була станція «Університет». Але найвизначнішою для мене була все ж таки перша пускова дільниця у складі станцій «Золоті ворота» – «Палац спорту» – «Кловська». По-перше, «Золоті ворота» – досить глибока станція (понад 100 метрів), по-друге, є пересадочною, по-третє, архітектурно дуже приваблива. Вона увійшла до десяти кращих у світі за своєю привабливістю. Ця станція для мене була найскладнішою, найвідповідальнішою. Досить непростою виявилася й остання станція метро «Теремки». Цей напрямок вважався неперспективним ще з радянських часів. А ми з 2008-го по 2013 рік побудували шість станцій до Одеської площі. Звичайно, це був прорив.

ого виникаютьна фронті бороть

би

ŶŶŷŵ ŰũūŮŹƁűŴű Ź ż ŵŷźŻż ŮŵŷŶŻ

mŚŮŹŮŭŶƅŷūƎƀ ż mœűƏūźƅųƎŲ ŶƎ źŻŹũŻű Ǝ ŸŷųũŹũŶŶƈ} ŽŷŹŻŮſƎ}

Наше ко ріння. П

ŖũŰūũŶŷ ųŹũƂ űž

ишаємося

Суперпопу про своє лярні у своїх кра українськ їна е походж х письменники ення й арт

исти не заб

śŹŷŻżũŹ Ŷũ Ş ŸŮŹŮųŹűŴű ŶũŹŮƂũŻűųż ŸƎūźŽŮŹũŵű

В гост спеціаях у медиків ного призналь чення «Вечірка»

ŠŮŹūŷŶŮ ȡ Żŷ ŭūƎŹŶűų

Хто очол ив Зал офіц ійних деле У столиц і обрали гацій нового кер особливог івн о держпідпр

иємства

невідклад дізналася, як навчаю ну допомо ть надава гу ти

ŘŷŴƎŻűƀŶũ Ź

ŮųŴũŵũ

ика

до речі

Білоце овец за киян у рк хищатим парламьен е інтере ті си

…

увають наг

адувати

20

суспільство

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

родовід

Великий герб і досі у вогні дискусій Микола ПАЦЕРА

У Конституції України прописано, що державними символами є малий і великий герби. Насправді ж маємо лише перший, а навколо прийняття другого час од часу спалахують дискусії. Чому?

Такою Петрівська була декілька десятиліть тому

НЛО на вулиці Петрівській Посеред заростей у центрі міста активісти влаштували публічний простір і зробили прохідною старовинну вулицю Григорій МЕЛЬНИЧУК

Вулиця Петрівська сполучає Вознесенський узвіз із Глибочицькою. Донедавна тут були лише непрохідні хащі та глухі паркани, але завдяки урбаністичній команді «Пилорама» нею знову можна спокійно ходити. Зовсім поряд із гамірною Львівською площею є місце, відоме хіба що краєзнавцям та поціновувачам київських піших прогулянок. Біля греко-католицького собору в сучасній архітектурі розташовано найстаріший у Києві міст – ліпше сказати, навіть найдавніша дворівнева розв’язка. Вулиця Кудрявська тут пролягає унікальним металевоцегляним мостом кінця ХІХ століття, а внизу розпочинається вулиця Петрівська. Точніше – практично закінчується, обривається просто у хащах. Саме написане на асфальті слово «Хащі» та натягнута вздовж зарослої кропивою стежки мотузка вказують, що варто рухатися далі. Минаючи природно утворені альтанки та руїни старих цегляних підвалів, приходимо до новеньких дерев’яних сходів.

– У середині 1990-х років цю невелику, але живу вуличку було частково зруйновано, але при вході до гаражного кооперативу ще вгадується стара бруківка, збереглися стіни одного зі столітніх будинків, – розповіла «Вечірці» засновник команди «Пилорама» Дана Косміна. – Ми обираємо місця для своїх інтервенцій за принципом «чим гірше – тим краще». У Києві чимало деструктивних просторів – територій та об’єктів, що з тих чи інших причин втратили свої функції, і місто їх відторгає. Зникають публічні простори, рекреаційні зони, а з ними – і їх історія. Але урбаністичний діалог старого і нового дуже важливий. Найскладнішим завданням було прибрати від сміття територію за гаражним кооперативом. Як розповіла учасниця команди «Пилорама» Кіра Рождественська, тут навіть віднайшли давні трамвайні рейки – їх разом із дерев’яним фронтоном старого будинку використали при виготовленні арт-майданчика у вигляді космічної тарілки (НЛО). Вона символізує першовідкриття цього місця: наче прибульці висадилися в лісі посеред мегаполісу. А колись, до 1960-х років, мостом через вулицю Петрівську справді їздили трамваї – вантажні, ними зі спиртзаводу возили продукцію… Від проекту «Хащі» організатори очікують одразу декілька нових функцій. Як розповіла Наталка Нешевець із Центру візуальної культури, це насамперед прохід – до Академії мистецтв, від Пейзажної алеї на Поділ, до Могилянки. Йти тут комфортніше, аніж запрудженим автівками Вознесенським узвозом. Інший момент – це арт-простір: у кінці гаражного кооперативу вже не перший рік розвивається андеграундна культура: діють репетиційні бази, проводяться вечірки, лекції, кінопокази, є навіть графіті-крамниця. У майбутньому ж, коли побільшає людей і буде попит, ініціатори проекту мріють про капітальні сходи і відтак повноцінне відновлення Петрівської як місця культури та відпочинку. До речі, у 1990-х роках тут навіть пропонували зробити «Міський Пирогів» – перенести сюди старовинні дерев’яні будинки з різних районів Києва і створити ще один мистецький узвіз. Фото Павла ПАЩЕНКА

Петрівська сьогодні

Ще влітку 1991 року було оголошено Всеукраїнський конкурс зі створення державної символіки, в якому взяли участь сотні проектів малих і великих гербів. «Здебільшого це були звичайні малюнки, які не мали нічого спільного з геральдикою, – розповів «Вечірці» один із його учасників, співавтор нинішнього малого герба заслужений художник України Олексій Кохан. – Перемога ж дісталася художникам Андрію Гречилу та Івану Турецькому, які взяли за основу тризуб періоду княжої держави Володимира Великого. А оскільки в моєму проекті теж було використано цей символ, то нам трьом дали завдання – розробити новий герб України. Три дні в кабінеті Леся Танюка ми разом мудрували над ним і зрештою з’явився нинішній варіант, за основу якого взяли жовтий тризуб, створений для УНР Василем Кричевським, осучаснили його за правилами геральдики і помістили на блакитний щит. Цей варіант і затвердила Верховна Рада 19 лютого 1992 року як малий герб України». Коли ж 1996-го приймали Конституцію України, комуністи в парламенті категорично виступали проти тризуба. Тож аби зберегти його як малий герб, патріотично налаштовані депутати вдалися до хитрощів – запропонували створити на його основі ще й великий герб, в якому обіцяли врахувати побажання «лівих».

НЕЯКІСНІ МАЛЮНКИ КОЗАКА ТА ЛЕВА

Перший конкурс ескізів цього герба Верховна Рада доручила провести Кабінету Міністрів України у вересні 1996 року – його мали завершити вже 1 грудня. Тоді ж було сформовано й відповідну державну комісію. Проте позитивного результату це не дало – герб «провалили». Повторний конкурс провели вже на підставі розпорядження Кабміну від 16 травня 2007 року з подальшим продовженням терміну до 31 грудня наступного.

17 липня 2009-го конкурсна комісія затвердила ескіз великого Державного Герба. Ось що розповів про нього «Вечірці» член цієї комісії, співавтор чинного малого герба, а також розробник одного з проектів великого, доктор історичних наук, голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило. «На жаль, я тоді до Києва потрапити не міг, як, до речі, й кілька інших членів комісії, – пригадав Андрій Богданович. – На мою думку, відбулася імітація кворуму (16 осіб), і за версією, деякі з них

Герб Української Народної Республіки, запропонований Михайлом Грушевським (1917 р.)

малюнки козака та лева. У запорожця чомусь неприродно загнута рука, яка тримає мушкет, – наче вона переломлена. Та й лев вийшов більше схожим на якогось мутанта, до того ж, зображений із порушенням геральдичних канонів. Над щитом для чогось розмістили князівську корону, що є уособленням християнства і таким чином порушує статтю Конституції про рівність релігій в Україні. Ескіз вже вкотре подали до Верховної Ради, де його знову не прийняли». Проте саме цей проект досі є «кандидатом» на великий Державний Герб України. Та чи потрібен він нам взагалі?

НЕ НА ЧАСІ Й НЕДОРЕЧНО

У 2009 році конкурсна комісія затвердила ескіз великого Державного Герба

Ескіз великого герба Олексія Кохана

проголосували «телефоном». До того ж комісія складалася переважно з чиновників міністерств і відомств, яким потрібно було «закрити» це питання. Переможцем знову став попередній варіант, який активно «протягували» й на минулих конкурсах. На ньому було зображено на синьому щиті золотий Знак княжої держави Володимира Великого (малий

У запорожця чомусь неприродно загнута рука… Та й лев вийшов більше схожим на якогось мутанта Державний Герб України). Над щитом розміщене відтворення великокняжого вінця і синьозолотого шатра. З одного боку від щита зображено козака з мушкетом, з другого – золотого лева. Під щитом – стрічка в національних кольорах, під нею – золоті колоски пшениці, скріплені кетягом калини. Не буду називати авторів цього проекту, щоб не викликати гніву «конкурентів», але скажу про деякі його недоліки. Передусім, це неякісні

«Великі герби зазвичай мають країни з монархічним устроєм і традиціями, – пояснив Андрій Гречило. – У таких державах як Королівство Швеція, АвстроУгорська імперія з новими територіальними надбаннями змінювалися титулатура монарха і великий герб. Після Першої світової війни такі герби затвердили, скажімо, Естонія та Латвія, Чехія ж узагалі має три герби. А от Україні, як унітарній державі, він не потрібен. Та й хто і де його має використовувати? На офіційних документах цілком виправданий малий герб. А скільки треба витратити коштів на його запровадження, наприклад, тільки при заміні закордонних паспортів!.. І заради чого? До того ж, якщо затверджувати великий герб, то потрібно внести відповідні зміни до Конституції і належним чином описати його, оскільки це зроблено дуже розпливчасто». Противником запровадження великого герба є також доктор мистецтвознавства Вадим Скуратівський, який вважає, що розпочинати через чверть століття існування держави дискусію про структуру чи будову великого герба не варто. «Ми вже маємо герб, і починати знову розмови щодо того, кого і як помістити на великий Державний Герб просто недоречно. Думаю, що ініціатори вилучення з Конституції згадки про нього мають рацію», – зазначив історик. Голова Конституційної асамблеї, перший президент України Леонід Кравчук вважає, що вже втрачено час для узаконення великого герба. У Конституції ж треба ввести одне поняття «герб» – без малого чи великого. А ось колишній віце-прем’єрміністр Микола Жулинський, який на початку двотисячних років очолював комісію з розробки великого герба, бачить його стратегічне призначення в тому, що в ньому поєднано Україну символічними образами галицького лева та запорозького козака. «Великий герб має бути символом об’єднаної України», – висловив думку пан Жулинський в одному з інтерв’ю.

сильні духом

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

І знову в гори з бандерівським льодорубом

Після Евересту Ірина Галай мріє підкорити одну з трьох найкрасивіших світових вершин Микола ПАЦЕРА

28-річна дівчина із модельною зовнішністю, директор з розвитку однієї з великих вітчизняних компаній із продажу нафтопродуктів, аспірантка Національного авіаційного університету стала першою українкою, котра підкорила найвищу вершину. Ми дізналися ексклюзивні подробиці, як це було. Ірина Галай стала альпіністкою… програвши начальнику парі: який футбольний клуб виграє – її улюблена «Барселона» чи «Реал», уболівальником якого був шеф. Перемогла друга команда. Тож керівник – виходець із Чечні, котрий жодного разу не ходив у гори, придумав підлеглій «покарання»: піднятися на Казбек і розповісти йому про враження. Ірина, яка виросла в Карпатах і з шести років добре ходила на лижах, сприйняла цю забаганку шефа цілком серйозно й одразу ж пішла купувати спорядження. Продавці як могли відмовляли її від цієї авантюри. Мовляв, коли самі піднімалися на гору, то навіть жуйки викидали, щоб не відчувати зайвого вантажу. А ще їй краще й далі ходити на підборах, ніж у «кішках» (спеціальні накладки на черевики). Та коли вона їх одягла, аж застрибала від радості – так комфортно і впевнено почувалася. І зупинити її вже ніхто не міг – навіть батьки... Через півроку Кіліманджаро теж підкорилася дівчині без зайвих труднощів, хоча перед

Віктор Бобок та Ірина Галай на вершині Евересту з українським прапором

сходженням вона все ж трішки потренувалася. А от у Непалі молода альпіністка пережила справжні жахіття. Другого дня після прибуття у Катманду стався сильний землетрус. На її очах загинув хлопчик, якого привалило уламками стіни, а травмовану жінку вона сама витягала з-під завалів будинку. Від пережитого у дівчини ще більше загострилося бажання підкорити вершину, щоб зняти стрес. Вона познайомилася з місцевим гідом, який пояснив, що їм треба чимось долетіти до аеропорту Лукла – найнебезпечнішого в світі, розташованого на висоті 3800 метрів над рівнем моря, а звідти вже можна піднятися на вершину. Ірині вдалося вмовити співробітників Червоного Хреста, які літаком доправляли сюди гу-

манітарну допомогу, та дістатися до аеропорту. Вона піднялася на вершину і сфотографувалася на фоні Евересту та дала собі обітницю: «Доки не заб’ю свій бандерівський льодоруб у цю вершину, не заспокоюся». Її сторінку у Фейсбуці побачив відомий альпініст Віктор Бобок, який неодноразово підкорював цю гору і також був тоді в Непалі. Він зголосився допомогти Ірині зійти на вершину. До штурму Евересту готувалася серйозно, хоча часу було обмаль – менше року. Розробила навіть спеціальну методику тренувань: бокс (по 12 раундів із тренером), фіт-крос для вироблення витривалості, а також тренажерний зал – для накачування сили. Щоранку бігала по 18 кілометрів, виснажувала себе

на замітку футболістам Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини

Нині однією з найрезонансніших подій є фінальна частина чемпіонату Європи з футболу у Франції. Сьогоднішня збірна України, на жаль, програла три поєдинки. Проте були часи, коли головна команда Радянського Союзу, очолювана Валерієм Лобановським і складена переважно з динамівців Києва, реально претендувала на перемогу в турнірі. Вона навіть виборола право на участь у фінальному матчі чемпіонату Європи 1988 року, де наші земляки поступилися збірній Нідерландів і мусили задовольнитися срібними медалями. Утім, був у київському «Динамо» гравець, який у 1960 році безпосередньо долучився до виграшу командою СРСР найпершого турніру європейських збірних, що називався тоді Кубком Європи. Йдеться про уславленого півзахисника, заслуженого майстра спорту Юрія Миколайовича Войнова. Він був родом із Підмосков’я, дебютував у вищій лізі в складі ленінградського «Зеніта», а з 1955 року незмінно грав у київському «Динамо». Блискуча майстерність і потужний удар Войнова чудово прислужилися команді сто-

багатогодинними тренуваннями зі скелелазіння. Коли ж Ірина дізналася, що на Еверест ітиме ще одна українка – Тетяна Яловчак, це її ще більше розпалило й підштовхнуло. Дівчина так переживала, що потім у кожній альпіністці в горах бачила конкурентку. Її не зупиняли ні перестороги, що під час сходження на Еверест загинуло понад 250 людей, ані те, що жодні тренування не допоможуть, якщо маєш гірську хворобу. Окрім моральної підготовки потрібна була й матеріальна – понад 60 тисяч доларів на закупівлю екіпірування, оплату перельоту, послуг шерпів (місцевих провідників) та інші витрати – навіть дозвіл на сходження на вершину коштує 10 тисяч. Добре, що знайшлися спонсори в особі «Термальних вод Косино» та друзів. А от її генеральний директор сказав прямо: «На похорон я тобі грошей не дам».

до теми Джомолунгма, або Еверест — найвища вершина земної кулі, розташована в Гімалаях на кордоні Китаю і Непалу. Її висота становить 8848,43 метра над рівнем моря. Із Німеччини сестра подруги привезла спеціальні черевики та одяг. Льодоруб у неї був взагалі унікальний – спеціально знайшла «дівчачий» рожевий та ще й обклеїла його руків’я стразами Сваровскі. Навіть жартувала: «Уявляєте картину: сидять у засніженому

21

наметі зарослі чоловіки-альпіністи з побитими льодорубами і тут заходжу я – довговолоса білявка з рожевим і в стразах. Прямо як у нашому закарпатському анекдоті, коли на Місяці висадились американські астронавти і бачать якихось хлопців біля багаття. «Ви звідки і чому тут?» – запитують. «Із Закарпаття, на заробітки приїхали». – «На Місяць?» – «Чому ж на місяць, якщо добре платитимуть, то й на рік залишимося». Труднощі супроводжували Ірину з першого дня прибуття на штурм. При оформленні дозволу на сходження було вказано вік 28 років, а їй «не вистачало» місяця, тож ледве вдалося домовитися з китайськими бюрократами. Значно важче було провести 10 днів на висоті 6400 метрів, щоб не пропустити сприятливу погоду. Вона бачила, як з кожним днем альпіністи слабшали і худли від гірської хвороби – ледь пересувалися. З’ясувалося, що на великій висоті організм включає захисні функції і може «відключати» руки чи ноги, або людина просто засинає і замерзає. Проте Ірина абсолютно не відчувала гірської хвороби, натомість втратила апетит, тож пила лише окріп. Навіть на свій день народження 18 травня змогла з’їсти лише половину «Снікерса», запивши водою, натопленою зі снігу, і весь день сиділа в наметі, щоб її не знесло вітром, як американців. Ще й обморозила лице. Віктор Бобок із цього приводу жартував: мовляв, забула взяти батьківський самогон, який би зігрівав у горах. Підкорити ж вершину вони могли ще 19 травня, але поступилися першістю команді Тіма Медветца та його підопічному із США – учаснику проекту The Heroes Project Чарлі Лівіну, який втратив ногу в Афганістані та піднімався на протезі, демонструючи силу волі й духу. Тож Ірина буквально ринулася на вершину 20 травня з табору на висоті 8300 через штормовий морозний вітер і так звану зону смерті. Тендітна дівчина, яка з повним спорядженням важила близько 80 кілограмів, без страху подолала вертикальні підйоми. І ось о 4-й ранку за київським часом Ірина Галай таки увігнала «бандерівський» льодоруб у вершину Евересту, ставши першою українкою на ній!..

Учіться грати, як Войнов! лиці України. Його стабільно запрошували до радянської збірної, у складі якої півзахисник узяв участь у першому для наших спортсменів «мундіалі» 1958 року, а потім долучився до європейського тріумфу 1960-го. Заключний етап Кубка Європи, до речі, так само відбувався тоді у Франції, але у ньому брали участь усього лише чотири команди. У півфіналі збірна СРСР під керівництвом тренера Гавриїла Качаліна розгромила з рахунком 3:0 команду Чехословаччини, а у фіналі зустрілася з югославами. На арені стадіону «Парк де Пренс» у Парижі радянські футболісти в першому таймі пропустили одного м’яча, проте після перерви відігралися. А в додатковий час стрімка атака нашої збірної завершилася переможним голом. До речі, успішну комбінацію розпочав саме Войнов, довгим пасом кинувши у прорив тбілісця Михайла Месхі. Той вдало прострелив уздовж воріт, а ростовський форвард Віктор Понедєльник в ефектному стрибку вколотив головою м’яча у сітку… Так Юрій Миколайович, єдиний із киян, став європейським тріумфатором на рівні збірних. До речі, того ж року міжнародні футбольні

оглядачі включили його до символічної збірної континенту. У 1961-му Войнов виявився одним із ключових гравців першого чемпіонського складу київського «Динамо», заслужив золоту медаль всесоюзної першості. Про цей та інші яскраві епізоди своєї спортивної долі він розповів у доволі цікавій книзі спогадів «На футбольних меридіанах». Юрій Миколайович грав до 33-річного віку, потім перейшов на тренерську роботу, очолював низку українських команд. За пострадянської доби йому довелося зазнати матеріальної скрути, але динамівський клуб та професійна футбольна ліга вчасно допомогли, і Юрій Войнов отримав посаду головного інспектора ПФЛ. Свого часу знаменитий футболіст мешкав на Червоноармійській, буквально навпроти стадіону; потім на бульварі Дружби народів, 3-б… А сьогодні гранітний надгробок із портретом чемпіона та написом «Войнов Юрий Николаевич,1931–2003» міститься на Байковому кладовищі, за кілька кроків від поховання його колишнього партнера з команди Валерія Лобановського.

асорті

добра справа

Авторська пісня лунатиме в мерії Марія КАТАЄВА

1 липня о 18.00 у Колонній залі КМДА відбудеться доброчинний концерт на підтримку родин, які втратили годувальника внаслідок воєнних дій на сході України. В арт-марафоні «Краплі добра» візьмуть участь понад 20 виконавців авторської пісні з дев’яти країн. Гості вечора матимуть змогу пожертвувати кошти, які згодом надійдуть на рахунки сімей загиблих учасників АТО, або долучитися до благодійної платформи «Люди допомагають людям».

– Матері, дружини й діти полеглих героїв зможуть пережити цю трагедію лише тоді, коли ми будемо їм допомагати. Хто як може: фінансово, морально, добрим словом, – упевнена учасник арт-марафону Ольга Богомолець. За словами організатора концерту, барда й поета Ігоря Жука, ініціаторами заходу стали двоє киян, які зараз мешкають в Америці. Це підприємець Петро Тютюнник і педагог Олександр Колтунов, котрі поблизу Нью-Йорка заснували клуб бардівської пісні, проводять фестивалі та вирішили допомогти рідній країні.

– Вони запросили найцікавіших авторів з різних країн світу, які виступали на їхніх фестивалях і погодилися підтримати Україну в цей складний час, – розповів Ігор.

– До нас приїдуть поетеса Алла Горбач з Мінська, актор Євген Малиновський з Польщі, Олександр Кудрявцев з Чехії, Тимур Фішель з Естонії, Олександр Багназаров з Латвії, один з найкращих виконавців пісень Висоцького Михайло Новицький з Росії, Олена Колтунова з Америки. Крім того, син Петра Тютюнника Михайло під час концерту влаштує перформанс: намалює картину, яку наприкінці вечора продасть з аукціону. Утім, «Краплі добра» – це не лише гарна нагода послухати музикантів, а й допомогти тим, хто цього потребує. Протягом двох років унаслідок бойових дій в Україні сиротами лишилися понад 1500 дітей. Платформа «Люди допомагають людям» однією з перших почала надавати допомогу родинам загиблих героїв. Сьогодні вона опікується 163 сім’ями, що виховують 179 дітлахів. Найбільше – з Дніпропетровської, Київської та Львівської областей. Упродовж року вдалося зібрати понад 2,5 млн грн. Родини, що потребують підтримки, регулярно отримують кошти на свої персональні рахунки.

– Щоб люди не забували цих сімей, під час нашого бардівського артмарафону кожен отримає сердечко, що складається в краплину. На ньому будуть написані імена загиблого воїна та його дітей. Для мене важливо, щоб ця акція не була разовою. На концерті кожен охочий матиме змогу взяти якусь родину під свій патронат. Виконавці присвячуватимуть свої пісні конкретній сім’ї, розповідатимуть про неї, – зауважила Ольга Богомолець. Вхід вільний, доброчинні внески вітаються.

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

афіша: що, де, коли СИМФОНІЯ ЖИТТЯ ДЛЯ ВАГІТНИХ

має затятих фанів у всьому світі – від Японії до Голландії. Секрет його успіху простий: фірмовий стиль «украбілі», драйв, гумор і позитивна енергетика.

30 червня о 13.00 у Будинку актора вперше в Україні відбудеться серія концертів живої класичної музики, що присвячена майбутнім мамам. Дібрано виключно мелодійні композиції, які єднають серця, дарують відчуття безпеки та психологічну релаксацію. Прослуховування цієї особливої музики – виняткова можливість вплинути на інтелектуальні здібності малюка, його емоційний розвиток, істотно просунутись у пізнанні навколишнього світу. Музичні твори пролунають у виконанні Національного камерного ансамблю «Київські солісти», Мирослави Которович (скрипка) та ансамблю «Артехатта».

«БЛЮЗ МІС ШОПЕНГАУЕР»

30 червня о 20.00 у Caribbean Club українсько-сербський проект SHOPPING HOUR покаже програму «Блюз міс Шопенгауер»: нові авторські та народні пісні, присвячені пристрасті, пошуку й вибору, а загалом, звісно, коханню... Як і завжди, музиканти SHOPPING HOUR потішать слухачів оновленим звучанням та магічною атмосферою.

«OT VINTA» ВИРУШАЮТЬ У ПОЛІТ

Відзначення Дня незалежності США в Американському домі – це смаколики, веселі ігри, жива музика, танці та майстер-класи. Не проґавте цьогорічне святкування, що розпочнеться о 13.30 2 липня. Цього року організатори збільшили територію для відпочинку й готуються пікнікувати. Тож прихопіть килимок:). Вхід вільний, але із собою потрібно мати паспорт або посвідчення водія.

РОКОВЕ ЗВУЧАННЯ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ

«КУБОК БАРБОСА» ДЛЯ БЕЗПОРОДНОГО УЛЮБЛЕНЦЯ

ЛІТНЯ КЛАСИКА ДЛЯ ВСІХ

2 липня в парку «Дружби Народів» літо підготувало для любителів домашніх тварин унікальний захід – виставку безпородних

1 липня о 22.00 у «Докер пабі» можна буде почути «Чумаків» – новий автентичний проект учасників гурту «Мотор’ролла» з виконання «непопсових» українських народних пісень у нетривіальних, здебільшого рокових, інтерпретаціях.

30 червня о 21.00 у «Докер пабі» виступатимуть «OT VINTA». Навіть невиправні сноби й зануди йдуть у танок під їхні пісні «Дарма я наївся цибулі», «Рок-н-рол для черепах», «Бабина тумба», «Дриґтиндимба», «Кобила», «У мене між ногами «Україна». «OT VINTA» – український гурт, що

2 липня о 20.00 Будинок кіно запрошує на незвичний концерт на тему літа й любові, на яко-

42

Ведучий рубрики Олег СМАЛЬ

Лимонадний Джеймс Англійський капітан Джеймс Кук, мабуть, не випадково носив таке гастрономічне прізвище (сооk – корабельний кухар). Людство вкарбувало у пам’ять його трагічну загибель, а про сповнені пригод кругосвітні мандри видатного мореплавця згадує нечасто. А дарма, адже і сьогодні в описах подій далекого ХVIII століття можна знайти багато повчального і корисного. Зокрема цікавий факт: жодного з учасників експедицій капітана Кука не було втрачено із-за неякісного чи незбалансованого харчування. Хоча до відкриття життєдайної сили вітамінів ще залишалися століття, вже тоді обов’язковим компонентом щоденного меню британських моряків були свіжі овочі та фрукти. Звісно, на південних островах можна було поповнювати трюми різноманітними екзотичними плодами. А під час плавання в холодних приантарктичних широтах рятівником був добре знайомий нам лимон. На відміну від багатьох родичів сімейства цитрусових, лимон, якщо його правильно зберігати, може не псуватися багато місяців. Власне, у часи

му пролунає класична музика Чайковського, Баха, Моцарта, Вівальді, Дворжака, Бетховена, Андерсона, Бріттена й багатьох інших видатних композиторів. Цього вечора на сцену вийде один з найкращих представників української класичної сцени – оркестр «Віртуози Києва»!

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ США В АМЕРИКАНСЬКОМУ ДОМІ

Фото Ганни СМАЛЬ

22

Кука і з’явився лимонад. Як ми розуміємо, нічого спільного із шипучим солодким напоєм на основі лимонної кислоти (яку зовсім не обов’язково добувають із лимонів) та ароматизаторів той напій не мав. Дозвольте поділитися рецептом лимонаду, який у своїй книзі «Кухня егоїста» рекомендує українська письменниця Світлана Пиркало. Британську автентичність гарантовано, адже пані Світлана вже чимало років живе та працює в Лондоні. Все достатньо просто, хоча і не надто дешево. Сік двадцяти лимонів змішується з двома склянками цукрової пудри і двома літрами води (половина цього обсягу додається у вигляді колотого льоду). Смакуйте! Якщо закрити очі й напружити уяву, то вам примаряться блакитні хвилі, сліпучо-білий пісок, стрункі пальми…

песиків. За словами організаторів, «Кубок Барбоса» – це виставка «безПОДІБНИХ» собак: «Ми твердимо, що для дружби порода не важлива! І запрошуємо всіх провести чудовий суботній день у незабутній атмосфері добра, радості й безумовної любові».

НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА

6 липня о 17.00 відбудеться наймістичніше дійство цього року від організаторів SKANSEN MUSIC FEST у Пирогові – найбільшому музеї просто неба в Європі. На один день та одну ніч відвідувачі перенесуться в ті загадкові часи, коли люди вірили в чари папороті, силу очищення вогнища та доленосність віночків. Кожен зможе взяти участь у таких обрядах, як добування «живого вогню», ворожіння на віночках, очищення полум’ям, прикрашання «Купайла-верби», спалення солом’яних стовпів, створення купальської атрибутики, а також у конкурсі з обрання купальської красуні та квесті з пошуку папороті. Родзинкою святкового вечора стане музичний супровід від популярних українських гуртів «ТіК» і «The ВЙО».

гороскоп | 4 – 10 липня ОВНИ, ви атланти, на яких

ТЕРЕЗИ, ви на кульміна-

тримається склепіння домашнього благополуччя. Клопочіться по господарству, любіть рідних, але не дозволяйте сідати собі на шию. Віддача має бути еквівалентною.

ційному фініші до мети довжиною в рік, і лаври перемоги не міраж, а реальність. Шануйте шефа, вдало використовуючи таємні службові важелі впливу.

ТЕЛЬЦІ, ви перебуватимете в бурхливому інформаційному потоці, поповнюючи інтелектуальний банк новими знаннями, зможете, як за велінням чарівної палички, опинитися в потрібному місці в належний час.

СКОРПІОНИ , демонструйте все, чим багаті: таланти, здобутки. Залагодити кар’єрні проблеми можна завдяки діловим компаньйонам, вигідним таємним зв’язкам, неофіційним інформаційним джерелам.

БЛИЗНЯТА, живіть повнокровним життям – кожна мить має дарувати сердечне задоволення, що акумулює сили на майбутнє. Якщо будете заздрити, знайте – то хитра пастка від лукавого.

СТРІЛЬЦІ, життя робить

РАКИ, ви сам собі пан –

владний, впливовий і чарівний, переповнений експресивними почуттями. Бажання подолати бар’єри перешкод і випробувати на міць власні енергоресурси неймовірне!

ЛЕВИ, збавте динамічний темп, тихіше їдеш – далі будеш. Нині все таємне стає явним. Учіться тримати язик за зубами та берегти секрети. Службова конфіденційна інформація не підлягає публічному розголошенню. ДІВИ, укріплюйте завойо-

вані раніш кар’єрні позиції, виконуйте доручену роботу з радістю, творчим натхненням. Шануйте колектив, друзів, де маєте високий рейтинг і можете вдало скористатися дружньою підтримкою.

крутий поворот, доля вимагає модернізуватися – так, як було раніше, вже не буде. Ви залежні від чужих ресурсів, і вони до ваших послуг, тільки тримайте себе в моральних рамках.

КОЗЕРОГИ, поряд з вами

впливові досвідчені партнери, рівняйтеся на них. Рівноправ’я, справедливий розподіл пільг і обов’язків, повага до закону – головне. Гармонійне поєднання можливостей і зусиль принесуть бажані плоди.

ВОДОЛІЇ, приготуйтеся

натхненно тягти службового воза, «репертуар» навантажень та обов’язків розшириться, вимоги керівництва зростуть. Проте вас, майстрів на всі руки, нічим не залякаєш.

РИБИ, не задушіть свою природу, суть її в глибоких емоційних переживаннях, це і є рятівним ковчегом із кризового стану, що дарує полегшення. Астролог Любов ШЕХМАТОВА

23

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

театри 30 червня о 19.00 у Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей і юнацтва покажуть «Болеро» Моріса Равеля у виконанні артистів трупи «КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ». Вистава отримала абсолютно непередбачуване, сміливе трактування, пронизане суперечливим духом нашого часу. У хореографічній версії геніального твору Раду Поклітару розповідає про безперервну невтомну боротьбу індивідуумів за право на власне «Я», за свою «несхожість», за свободу проти багатоголового, багаторуконогого спрута на ім’я «натовп».

30 червня о 19.00. Національний палац мистецтв «Україна». Вистава «Арахна». Романтична історія, вдало поєднана з пекучою пристрастю і палаючою аргентинською музикою від театру «Тисячоліття» дасть змогу поглянути на власне життя набито збоку.

30 червня 19.00. Центр науки та мистецтва «DIYA». Вистава «Наш клас».

теленовини

фотоконкурс «Вечірки»

Показали, як у країні триває декомунізація Фото Бориса КОРПУСЕНКА

27 червня на каналі «UA:Перший» відбулася прем’єра документального серіалу «Декомунізація.ua». Це п’ять короткометражних стрічок, знятих молодими режисерами, учасниками відеоакадемії документального серіалу DOCemotion. У кожному фільмі йдеться про знесення пам’ятників чи перейменування, про два типи світобачення: радянське й сучасне. Свої історії документалісти шукали в різних куточках України. Це перейменування села Радянське, де мешкають лише дві родини, що вже зазнали внутрішньої декомунізації, на Рідний Край; конфлікт поколінь фанатів

«Ми – маленькі українці й україночки»

футбольного клубу «Іллічівець»... А також протистояння між двома хорами в Червонограді на Львівщині, в одному з яких співають націоналісти й ветерани ОУН/ УПА, в іншому – члени російської громади, ветерани праці та Великої Вітчизняної війни, і проблеми інвалідів, що висвітлені крізь історію першого і єдиного учасника Паралімпіади від СРСР 1988 року. Найкращою з-поміж п’яти робіт журі визнало серію «Радянське  Рідний Край». Команда, що її створила, виграла поїздку до Грузії для роботи над новим фільмом.

До 25-річчя Незалежності: історії найкращих і молоде кіно

КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬОК

– фільми молодих вітчизняних режисерів.

2 червня в ефірі телеканалу дивіться короткометражну стрічку «Скажи кукурудза» Валерії Кальченко. Її головна героїня готується до вступу на акторський факультет із завзяттям юного боксера, який вийде на вирішальний бій. Також до цього проекту входять анімаційна картина «Атракціон», комедія «Давай не сьогодні» та інші короткометражки.

Фото Андрія ВОЗНЕНКА Настуся Возненко – весела і дружелюбна трирічна дівчинка, яка полюбляє танцювати та співати українські пісні. І це не дивно, адже матуся співала їх маленькій Настуні, заколисуючи своє дитя. От вона їх і запам’ятала, а тепер співає сама, особливо любить «Зеленеє жито, зелене…». У святкові дні дівчинка зазвичай вбирається у вишиванку. У неї їх аж три. Обирати, яку саме вдягти, поки що допомагає мама, а от покрутитися біля дзеркала – цей ритуал Настуся чудово виконує сама.

Просимо надсилати світлини в електронному форматі на адресу редакції: vk1906@ukr.net. У листі обов’язково повідомте (для редакції, в газеті не публікується) номер свого телефону.

Підготувала Марія КАТАЄВА

9 8

Реклама

2 липня об 11.00 «Мама для мамонтенятка» Д. Непомняща, переклад І. Знаменського. Неймовірна історія. Вік: 3+. Тривалість: 45 хвилин.

3 липня об 11.00 «Буратіно» Є. Борисова, переклад І. Знаменського. За мотивами казки О. Толстого. Вік: 4+. Тривалість: 50 хвилин.

1 8 3 7 4 3 6 5 7 2

7 1 5 3 9 1 7 9 2 1 6 3 8 1 8 5 6 9 5 9 3 7 5 1

6 5 7 4 5 1 9 2 7 1 9 6

Правила судоку Гральне поле 9 на 9 клітинок. Поле розділено на квадрати 3 на 3. На початку гри відома певна кількість цифр. Спочатку — заповнити всі порожні клітинки цифрами від 1 до 9 за такими правилами:

6 липня об 11.00 «Кіт у чоботях» М. Шувалов, переклад І. Знаменського. За казкою Ш. Перро. Вік: 3+. Тривалість: 45 хвилин.

1. Цифра може з’явитися лише один раз у кожному рядку.

2. Цифра може з’явитися лише один раз у кожному стовпчику.

3. Цифра може з’явитися лише один раз у кожному квадраті. Реклама

судоку «Вечірки»

Скандальну п’єсу Тадеуша Слободжянека створено за реальними подіями, що відбувалися у Польщі за часів Другої світової війни. Під час фашистської окупації поляками було пограбовано та вбито, за деякими оцінками, від декількох десятків до двохсот тисяч євреїв. Найзгуртованіший клас у школі. Що перетворило колишніх однокласників, коханців та друзів на зрадників, ґвалтівників і вбивць – війна чи їхні пристрасті? Що робити тим, хто вважає цю війну чужою: емігрувати чи залишитися з Батьківщиною до кінця?

Телеканал «UА:Перший» підготував спеціальний проект «Україна-25», присвячений річниці незалежності нашої держави. Це історії художників, спортсменів, науковців, факти з минулого країни, про які мало хто знає, та кіно молодих талановитих режисерів. Невеличкі ролики з маловідомими історичними фактами й хроніками, що крутитимуться в ефірі, розповідатимуть про шлях до створення незалежної держави: від першої Конституції Пилипа Орлика 1710 року до проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року. Інші відео оповідатимуть про досягнення спортсменів, а також видатних українців, серед яких художник Іван Марчук і легенда української авіації Олександр Галуненко. Серію роликів «Україна-50» створено про дітей, котрі досягли успіхів в улюбленій справі. Вони розкажуть, якою бачать країну через 25 років. А щосуботи о 22.00 показуватимуть «Українську нову хвилю»

24

парк культури

Вечірній Київ | 30 червня 2016 року | №26 (19208)

Наталія СУМСЬКА:

«Душа працює все одно, і мрії не зупинити…» У Національному театрі ім. Івана Франка відбулася прем’єра вистави «Незрівнянна» за п’єсою «Glorious» відомого британського драматурга Пітера Квілтера. У головній ролі – ювілярка, народна артистка України Наталія Сумська. Напередодні прем’єри «Вечірка» розпитала акторку про актуальність постановки, її героїню, сучасне життя і проблеми театру.

– Що стало приводом до постановки «Незрівнянної»?

– Мій день народження. Укотре переконуюся, що об’єднати особисте свято з професійною роботою дуже важко. Це лише геній мого чоловіка Анатолія Хостікоєва міг на це спромогтися: в обидва ювілеї він робив бенефіс на сцені. На мій день народження, у квітні, ми ще продовжували репетиції, і сама прем’єра перенеслася на червень. Адже хочемо, щоб глядач отримав цілісну хорошу виставу… Зараз я виходитиму в костюмах неперевершеної художниці Наталії Рудюк. А над оформленням працював наш відомий київський режисер і художник Сергій Маслобойщиков.

– Яка головна тема вистави?

– Тема акторства, присутність себе в мистецтві, погляд на себе збоку. Приводом для цього є історія конкретної особистості – жінки Флоренс Фостер Дженкінс, яка була надзвичайно смілива у своїх проявах, але недосконала у таланті. Тут ми шукали таку формулу, щоб не набриднути глядачеві з цією одноманітністю її виконання, за яке її все ж таки шанували. У виставі є такий момент. Моя героїня звертається до персонажа, якого грає Анатолій Хостікоєв: «Я й не знала, що ти граєш на саксофоні». А він відповідає: «Я й сам не знав, доки не спробував». Отже, треба сміливо пробувати.

– Як цей матеріал потрапив до вас?

– Наша приятелька перекладачка Ольга Кам’яна переслала мені цю п’єсу, яка тоді йшла у польському театрі. Вона відлежувалася кілька років і нині стала актуальною. В Україні вистава ще не йшла. А в Голлівуді нещодавно відбулася прем’єра фільму «Флоренс Фостер Дженкінс» із Меріл Стріп у головній ролі. Ця тема захоплює людей, бо всі хочуть бачити себе в мистецьких проявах.

– Чим вам близька героїня?

– Я шукала, як її зіграти. Анатолій Хостікоєв каже – а це ти ж, власне, і є. Бо ти все життя мріяла виступити в музичному амплуа. Складнощі були в тому, щоб передати нюанси, виконувати арію навмисно неправильно: не так, як прийнято, а з викрутасами.

– Перед вами теж колись майоріла музична кар’єра. Не жалкуєте, що пішли у театр?

– Людина сама обирає собі шлях. Колись я хотіла співати у чудовому жіночому ансамблі «Мрія». У середині 1970-х років була навіть на їх репетиціях. Це дійсно унікальне сузір’я жіночих голосів, що мене заполонило. Я так хотіла виступати... Але повернулася до цього через багато років і в іншому прояві. У виставі є фраза – «Флоренс – це приклад для тих, хто мріяв, та

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Сцена з вистави «Незрівнянна», у ролі Косме Макмуна – В’ячеслав Хостікоєв

не смів». Адже вона знайшла сміливість вийти до глядача.

– Режисером вистави є ваш чоловік. Він грає і одного з героїв, так само як і ваш син В’ячеслав. Як працюється у сімейному колі?

– Хто ж краще мене відчує, як не мій близький рідний партнер, з яким ми пліч-о-пліч зробили багато, на мою думку, хороших вистав. Люди їх люблять. Моя героїня каже: «Як я люблю оплески, мені здається, шанувальники хочуть пригорнути мене до серця. І цієї миті я розквітаю

– Це справжнє театральне єство, коли людина з діда-прадіда знає, що таке театр. Як долати тяжкі хвилини, як сприймати успіх, як подати себе глядачеві. Як взагалі сприймати себе нинішнього на сцені, що проголошувати, який підтекст давати публіці, коли говоримо словами історичних особистостей. Звісно, це мрія батьків, аби діти продовжували їхній шлях. Я така щаслива, що працюю в театрі. Артисти підвищують духовність глядачів – я себе зараховую до таких артистів, це одне з моїх мистецьких завдань.

Я така щаслива, що працюю в театрі. Артисти підвищують духовність глядачів – я себе зараховую до таких артистів, це одне з моїх мистецьких завдань як квітка»… У Славка дебют був іще у п’ять років, він виходив на сцену і в більш старшому віці. Для нього сцена – рідна стихія. Сьогодні, у молодецькі роки, він грає у виставі «Сеньйор із вищого світу». А тут – піаніста Косме Макмуна. Також цю роль виконує нащадок іще однієї великої мистецької родини, син відомого київського театрального режисера Олександр Бегма.

– Події вистави відбуваються під час Другої світової війни. Чи проводите якісь паралелі із сьогоденням?

– Так, на жаль, історія війн повторюється. Ми говоримо про період, коли американці допомагали європейцям урятувати континент. І зараз такий самий час. Усе одно митцям потрібно працювати, виходити на кін, розраджувати серця глядачів.

– У вашому театрі працює кілька сімейних династій. Які секрети передаються з покоління в покоління?

– Разом із Богданом Бенюком і Анатолієм Хостікоєвим ви також граєте у виставах театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв». Чим відрізняється робота в театрі й у компанії?

– У антрепризі, незалежній виставі, ми маємо дбати геть про все самі: замовляти костюми, декорації, десь їх зберігати. А в рідному театрі для нас створено комфорт, це рідний дім, стріха над головою, величезні цехи, що працюють з нами. Можна порівняти цей театр із величезним кораблем. Але настають часи, коли й іншим акторам потрібно вийти на кін, а в цей час ми можемо зробити щось корисне. І здійснюємо це в незалежному театрі. Душа працює все одно, і мрії не зупинити…

– Чого нині, на вашу думку, потребує український театр?

– Це окрема дискусія. Однак над театром нависає велика і страшна проблема. Влада робить украй хибний крок. Не знаючи, як

працює театр, народні депутати запропонували законопроект про контрактну систему. Національні театри не можуть використати цю ідею, бо вона загрожує їх знищенню. Немає критеріїв, як це випрацювати. 100 років гряде нашому національному театру імені Франка, він уже вживав і запроваджував певні системи вдосконалення існування колективу, винагород. Зненацька взяти й рубонути все це – ніхто ж не буде працювати.

– Ви так натхненно розповідаєте про театр. Чи є змога відпочивати?

– Звісно, нам, як і всім людям, потрібен відпочинок. Найкращий – там, де природа. І тут теж проблема, яка мені болить: довкілля, як воно загиджується. І виходу немає. Вдіяти нічого не можемо, бо все залежить від конкретних «піджаків». Мене не хвилює лише моє існування, мене хвилює Україна, те, як житимуть наші нащадки.

– А що вам хотілося б поліпшити у Києві?

– Візьмемо хоча б пересування. Так багато бачимо на власні очі, як не в тих місцях переробляються вулиці. Той же бульвар Шевченка – чому його так терміново було робити? Адже є й багато інших магістралей – та ж Кирилівська, Глибочицька, де дороги пощерблені, перериті. І ніхто про них не дбає, руки не доходять. Київ не такий вже й великий. Може, не так потрібно біля цирку наводити «глянець», а зазирнути на два квартали вглиб, де є страшні ями. Шкода! Київ мені рідний. І дуже важливо зберегти все те дороге і красиве в місті. Думати не лише про своє, а про майбутнє, те, що ми передамо своїм нащадкам. Аби нинішні випускники не залишали Київ, а жили тут, любили своє місто, і, звісно, приходили до нашого театру. Марія КАТАЄВА

facebook.com/vechirkanova засновник:

Київська міська рада

В. о. головного редактора Максим Філіппов Керівник творчої групи Леонід Фросевич Заступник головного редактора Віталій Курінний Секретаріат Володимир Савруцький, Олександр Баркін Фоторедактор Павло Пащенко

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-б Телефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93 E-mail: vk1906@ukr.net Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 року

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51б Тел.: 234-21-84, 234-27-39 Факс: 235-61-48 Е-mail: v.pushina@gmail.com Відділ розповсюдження та реалізації: Тел.: 235-23-34 Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 48389 Заг. наклад: 96 000.

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що хвилює» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Передплатний індекс: 37607 Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»