Газета "Вечірній Київ", №28 (19210) від 14.07.2016 by Андрій Рябченко

vechirniykiev.com.ua Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

14 липня 2016 року №28 (19210)

Микола ПОРОВСЬКИЙ: «Очікуючи арешту, я розігнув вусики на запалі гранати» стор. 6–7

Зручна програма стор. 10–16

ТБ

В Україні з’явилася людина із двома серцями В Інституті серця відомий кардіохірург Борис Тодуров уперше в країні зробив унікальну операцію «Усе добре, будемо жити», – з вуст пацієнта Павла Дорошка злетіли перші кволі слова. Говорив це він дружині Світлані, опритомнівши після операції. І жартома назвав себе «людиною на батарейці». Це справді неймовірний випадок: через добу після унікальної операції з імплантації механічного серця Павло вже випромінював позитив, спілкувався з журналістами і попросив у дружини… пива. – Звісно, жартував, – сказала учора «Вечірці» пані Світлана. – Але це – здорове бажання, отже, все буде добре. Зараз п’є йогурт. Ще жартував, що з’їв би сала з часничком. Він знає, що цього поки що не можна, але поговорити, пожартувати – чому б і ні? Окрім жартів Павло прискіпливо допитувався у німецьких лікарів, коли можна буде сісти за кермо автівки, з головою зануритися в улюблену справу (він – підприємець, ремонтує енергоустаткування на Харківській ТЕЦ №5). Продовження на стор. 18

Фото Григорія КУБЛАНОВА

«Рушник національної Комунальні тарифи «заморозили»? єдності» дістають Київрада виступила проти запровадження з 1 липня підвищених цін і тарифів на житлово-комунальні послуги зі скрині для населення, проголосувавши за мораторій. Стор. 9

«Вечірка» долучилася до благородної справи збереження народного надбання.

Киянин Слюсаренко має бути у Книзі рекордів Його рекорд побити неможливо – внаслідок аварії на підводному човні, опинившись на тисячометровій глибині Норвезького моря, він чудом виплив на поверхню і вижив у крижаній воді. Усім смертям на зло! Стор. 5

Стор. 19

110 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

кур’єр «ВК»

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

ФОТОФАКТ

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

ПРОЕКТИ

Яким буде ринок на Березняках? Підприємці влаштували громадські слухання, аби обговорити з мешканцями району проект реконструкції ринку на вулиці Серафимовича.

Бомба в Києві Для Подільського мосту шукають інвестора

Спорудження Подільсько-Воскресенського мостового переходу відновили понад 10 років тому, і його величезна арка вже стала звичним елементом київського краєвиду. За цей час не раз будівництво зупинялося і поновлювалося. Декілька років тому, незважаючи на аварію плавучого крану «Захарій», таки вдалося підняти всі сегменти арки прольоту над Дніпром. Коштів у бюджеті на завершення робіт обмаль, тож міська адміністрація шукає шляхи залучення і фінансових ресурсів, і нових технологій. Добудувати міст, за оцінками пана Бомби, можливо за 4–5 років, при цьому вводити його в експлуатацію можна частинами. Нинішня готовність мосту – приблизно половина всього обсягу робіт, і вже у вересні німецькі та українські фахівці мають зібратися широким колом, аби обговорити і технологічні питання завершення проекту, і способи залучення інвестора для його фінансування. «Вечірка» з’ясувала, які об’єкти Подільсько-Воскресенського мостового переходу потрібно завершити. 1. Центральна частина. Для відкриття автомобільного руху на Подільському мосту достатньо добудувати ділянку від Рибальського півострова до Горбачихи.

Фото Павла ПАЩЕНКА

У Києві побувала німецька делегація на чолі з державним секретарем Федерального міністерства транспорту і цифрової інфраструктури Райнером Бомбою, аби обговорити деталі майбутньої співпраці у добудові мосту.

Тут найвищий ступінь готовності: практично скрізь є прольоти, майже збудовано з’їзд з мосту на вулицю Набережно-Рибальську. З найскладнішого: завершення монтажу центральної арки через Дніпро (потрібно сполучити сегменти арки та підвісити прольот) та міст через Гавань (він має пройти паралельно старому Вантовому, а тут готові лише опори). Втім, відкриття цієї частини мосту потребує і будівництва нової дороги з Горбачихи (де сьогодні фактично закінчується міст і є з’їзди) у бік Троєщини.

2. Правобережні підходи. На Правому березі міст має вийти в район вулиці Набережно-Лугової, перетнувши Гавань. Тут готові лише опори мосту через Гавань, а ось роботи з будівництва з’їздів та транспортної розв’язки на Набережно-Луговій навіть не розпочиналися. Крім того, є плани продовжити трасу мосту естакадою над північчю Подолу, а далі тунелем під Татаркою і вийти в район вулиці Чорновола. Щоправда, далі концепції справа не рушила. 3. Лівобережні підходи. Більша частина Русанівських садів давно відселена. Жодних будівельних робіт по цій частині мосту не вели. Також тривають дискусії щодо переходу через озеро Райдужне – через нього має бути ще один автомобільний міст, тоді як рішення щодо траси метро немає. Є побоювання щодо виходу на бульвар Перова вулицями Стальського та Микитенка – на цьому перетині необхідно будувати дворівневу розв’язку. Григорій МЕЛЬНИЧУК

Григорій МЕЛЬНИЧУК

КОРОТКО Кабінет Міністрів передав Київський велотрек в управління Київської адміністрації. За словами першого віце-прем'єр-міністра Степана Кубіва, раніше рішенням Господарського суду Києва велотрек на вулиці Богдана Хмельницького, 58 у Києві був визнаний державною власністю. А зараз Кабмін передає його в управління держадміністрації для створення центру велоінфраструктури міста. На перетині бульвару Перова – проспекту Володимира Маяковського з проспектом Генерала Ватутіна (Керченська площа) запланували побудувати транспортну розв’язку. У Києві відкрили перший сервісний центр МВС, який працюватиме замість МРЕВ і надаватиме близько 300 видів послуг. У Солом’янському районі Києва з’явиться нова школа майже на 800 місць, що дозволить звільнити приміщення дитячого садочка, де зараз навчаються учні сусідньої гімназії. Після введення в експлуатацію цього приміщення, туди буде переведено гімназію «Ерудит», котра сьогодні розміщена у будівлі дитячого садочка, а також відкрито початкові класи. Національна поліція України оголосила відкритий конкурс на зайняття посад дільничних і слідчих в поліцію Києва. За словами міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова, мінімальна зарплата для дільничних становитиме від 6 тисяч грн, а для слідчих — від 10 тисяч грн.

БЛАГОДІЙНІСТЬ

Діти будуть жити!

КОМЕНТАР ДЛЯ «ВК» Київський міський голова Віталій КЛИЧКО: Ключове завдання: знайти кошти, щоб добудувати міст і провести лінію метро на Троєщину. Для будівництва мосту нам потрібно близько 400 мільйонів євро, для лінії метро – понад 700 мільйонів. На жаль, місто не може виділити таких коштів, тож шукаємо іноземні інвестиції. Керівництво Німеччини підтримує нас у цьому, допомагає залучити тамтешні компанії до інвестування подібних проектів, більше того – добудувати міст і метро.

Під’їзна дорога з Троєщини Лівобережні підходи Центральна частина

Передбачається будівництво 6 нових павільйонів на 360 стаціонарних торгових місць і ще 80 місць для ярмарків, підземний паркінг на 70 машин. – Мешканців непокоїло, аби ринок не перетворився на черговий мережевий супермаркет і чи не рейдерське це захоплення та переділ соціально важливого об’єкта, – зауважив архітектор проекту Дмитро Чулков. – Люди хочуть зберегти ринок, але нарікають на його нинішній стан. Тому було створено спільну робочу

групу, яка має виробити остаточне спільне бачення перетворень. До неї долучилися і підприємці ринку, і представник Київради. Під час громадських обговорень мешканці Березняків також акцентували увагу на стихійній торгівлі, прибиранні сміття після ярмарків, невпорядкованості руху та паркування автотранспорту біля ринків (як на околицях, так і в центрі міста), частці соціальних місць та фермерської продукції. Хвилюють і питання захисту зелених зон, адже через відсутність чітких меж парків, скверів та невпорядкованість статусу зелених територій вже не раз виникала загроза забудови.

Правобережні підходи

Міст через Гавань

Загальна довжина – близько 7,5 км. Основні об’єкти: арочний міст через Дніпро (344 м, без опор у воді), три мости через Гавань (один вже введено в експлуатацію), міст через Десенку, міст через озеро Райдужне, естакади на Трухановому острові, Рибальському півострові та в урочищі Горбачиха, 4 багаторівневі розв’язки. Техніко-економічне обґрунтування мосту розроблено у 1987–1989 роках, проект погоджено Київрадою 19 квітня 1993 року, того ж року розпочали будівельні роботи. Через брак коштів роботи невдовзі призупинили на початковому етапі, поновили будівництво у грудні 2003-го і вже декілька разів призупиняли. Головний інженер проекту мосту – Георгій Фукс, автор проектів мостів Метро, Московського, Південного.

Цьогоріч Усеукраїнська благодійна акція «Серце до серця» зібрала 3 млн. 177 тис. грн на закупівлю медичного обладнання в реанімаційні відділення дитячих лікарень. У столиці найактивнішими волонтерами були студенти. Акція тривала з 4 до 24 квітня. Лідером за сумою зібраних коштів є Вінниця. Київ став сьомим серед міст та областей з результатом 148 тис. 219 грн. – В акції брала участь молодь, яка навчається в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Київському національному економічному університеті імені Гетьмана, Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації, Національному медичному університеті імені Богомольця й інших вишах, – розповіла «Вечірці» координатор акції в Києві Дарина Сидорова. – Студенти влаштовували аукціони побачень, ярмарки, залучали до благодійної ініціативи своїх знайомих. Власноруч виготовлені вироби продавали й учні в школах. А на фінал акції 24 квітня в парку Шевченка, де проходили

концерти та майстер-класи, завітали сотні киян. – Ми хотіли показати, що благодійність можна робити з позитивом та усмішкою, а не лише зі сльозами на очах. Кожен охочий міг стати волонтером і приєднатися до нашої акції, – зауважив голова правління ВБФ «Серце до серця» Богдан Іщук. 28-30 липня благодійний фонд «Серце до серця» на подяку волонтерам організовує рок-фестиваль «Woodstock Ukraine» під гаслом «Мир, кохання, музика». Захід відбудеться у Свірзькому замку, що на Львівщині. На трьох сценах виступатимуть відомі гурти та молоді виконавці різних стилів, зокрема «Скрябін», Fontaliza, Bahroma. Будуть і гості з Білорусі, Польщі та Швейцарії. – Також ми презентуємо інтелектуальну локацію «Телевізор», де будуть лекції та зустрічі з успішними українцями. На відвідувачів чекають майстер-класи, спортивні змагання й нічні кінопокази, – анонсує арт-директор «Woodstock Ukraine» Анна Антонюк. Марія КАТАЄВА

кур’єр «ВК»

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

ДЕКОМУНІЗАЦІЯ

СОЦІАЛЬНА СФЕРА

Малеча отримає найкращий дитсадок

Бандера в Києві

Тривалий час ця споруда була занедбаною

Київрада прийняла рішення перейменувати Московський проспект – відтепер він носитиме ім’я Степана Бандери.

У столиці є дитсадки, в яких, на жаль, не чули щебету малечі кілька десятків років. Один із них – № 423, що на вул. Дегтярівській. Це була будівля, що майже наполовину зруйнувалася. Але восени занедбані квадрати перетворяться на найкращий дитсадок у районі. Тут буде все необхідне для комфортного перебування і розвитку діток – ігрові та спальні ясельні кімнати з підлогою, що підігрівається, спортзал, їдальня і медпункт... Відновити дитсадок вирішила Шевченківська РДА, адже у цьому мікрорайоні таких закладів немає. – Ми змушені возити своїх діток за тридев’ять земель, – зізналася мама чотирирічного Василька Олена

Косянчук. – Потерпимо ще до осені, а потім… ось до цього дитсадка підемо (показує рукою на будову). Реконструкцію, а фактично будівництво нового приміщення виконує КП «Житлоінвестбуд-УБК». Будівельники вже зводять третій поверх, а Управління освіти РДА оголосило електронний запис малечі до садочка. Побувавши на будмайданчику, міський голова Віталій Кличко висловив декілька побажань, зокрема, щоб поставили великі вікна, розширили зелені куточки на подвір’ї та відгородили дитсадок від промзони розмальованим парканом. Він зауважив, що реконструкцію об’єкта, а це понад 51,6 мільйона гривень, місто профінансує вчасно. Микола ПАЦЕРА

Фото Олексія ІВАНОВА

КОМЕНТАРІ

БЕЗПЕКА НА ДОРОГАХ

Петиція про освітлення набрала 10 тисяч голосів! Влада дослухалася до киян

Геннадій КИРИНДЯСОВ, заслужений журналіст України: Степан Бандера – символ жертовного служіння Україні. Якщо заглибитися в його праці, поглянути на його досвід боротьби на зовнішніх фронтах, перш за все проти більшовизму та фашизму, то перед нами постане істинний герой України, який ненавидів будь-яку імперію. Особливо московську. Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини: Я не був палким прихильником перейменування Московського проспекту на Степана Бандери, оскільки вважаю документ дещо заполітизованим. Але якщо питання дійсно пройшло громадські обговорення і люди висловилися «за», то нехай так і буде. Мені здається, що є певна група ініціативних громадян, свого роду «мобілізований ресурс», які допомагають проштовхнути подібні рішення як думку, висловлену на громадському обговоренні.

Перехід підсвітили на Нивках, на вулиці Академіка Туполєва, 7. – Петиція щодо освітлення переходів у темний час доби набрала потрібні 10 тисяч голосів, і ось через півроку зробили перший такий об’єкт, – розповідає заступник голови КМДА Ілля Сагайдак. – Цього року маємо на освітлення переходів фінансування – 20 мільйонів гривень, а загалом передбачаємо облаштувати 265 таких переходів. Освітлення змонтоване на спеціальній фермі над проїжджою частиною, що забезпечує розміщення світильників над переходом. Конструкція енергоавтономна: на ній зверху встановлені сонячні батареї, що живлять світлодіодні світильники. Григорій МЕЛЬНИЧУК Фото Павла ГУСЄВА

КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР

Ще на етапі підготовки документа про перейменування зміни мали торкнутися загалом двох проспектів і п’яти вулиць. Однак під час розгляду на засіданні відповідної комісії пролунали деякі зауваження. Таким чином було знято питання перейменування проспекту Генерала Ватутіна, який передбачалося назвати на честь Романа Шухевича, а також вулиці Ванди Василевської – на Всеволода Змієнка.

Ярослав ГРИЦАК, історик: – Після мужньої поведінки на Варшавському суді 1934 року, коли він зі спокійним виразом обличчя вислухав смертний вирок, Бандера виріс до статусу національного героя. Але одна річ – популярність, інша – реальна політика. А в останній він виявився майстром інтриги.

САМОВРЯДУВАННЯ

«Молодість» стане візитівкою столиці Учора міський голова Віталій Кличко підписав Меморандум про співпрацю з міжнародним кінофестивалем «Молодість». Столична влада облаштує кіномістечко в центрі Києва. — Фестиваль «Молодість» є однією з ключових та важливих подій для розвитку культури і туризму в нашому місті. Ми зробимо все, щоб кияни і гості столиці відчули справжню фестивальну атмосферу. Впевнений, що кожен отримає позитивні емоції від перегляду фільмів, – зазначив Віталій Кличко. В якості майданчика для фестивального містечка мер запропонував улюблену киянами Софійську площу. Директор ГО «Фонд Молодість» Владислав Лясовський приніс із собою Скіфського оленя — традиційний приз кінофестивалю. — Ми сподіваємося, що саме ви вручатимете його на наступній церемонії нагородження, — сказав він. — Приємно, що ми знайшли спільну мову і разом зробимо «Молодість» візитівкою столиці й святом для всього міста. Співпраця з КМДА надасть нам додатковий поштовх і можливості, щоб наш фестиваль став подією як кінематографічною, так і культурологічною. Варто звернути увагу на економічний аспект: поважні фестивалі світу приносять додаткові кошти в бюджет міста. Згідно з Меморандумом про співпрацю, «Молодість» просуватиме Київ як туристичний центр і свого партнера під час проведення фестивалю та на всіх своїх міжнародних заходах. А КМДА візьме участь у створенні фестивального містечка і надасть Колонну залу будівлі міськради як окрему локацію для некомерційних заходів. Марія КАТАЄВА P.S. У п’ятницю, 15 липня, о 10.00 організатори кінофестивалю проведуть прес-конференцію в ІА «Укрінформ».

Райради: які повноваження потрібні? Чи потрібні містам районні ради, зокрема у столиці? Нещодавно цієї теми торкнулися учасники XII Українського муніципального форуму. Висловив свою думку і голова Київської міської ради Віталій Кличко: «Асоціація міст України повинна заявити свою позицію щодо виборів районних у містах рад. Бо коли деякі політичні сили намагаються протягнути цю ідею в окремих містах, це виглядає дивно і нелогічно. Не можна придумувати окремі правила для окремих міст. Давайте законодавчо врегулюємо це питання, пропишемо чіткі повноваження райрад у містах – чим вони займатимуться і за що відповідатимуть». Виникають резонні запитання: як розподілити повноваження між міською та районними радами? «Вечірка» поцікавилася думкою депутатів Київради. Володимир НАЗАРЕНКО, «Свобода»: – До відновлення райрад ставлюся позитивно. Необхідно, аби районними проблемами опікувались саме районні депутати. Люди знатимуть: якщо щось сталося в їхньому під’їзді чи дворі – це до районного депутата. Якщо йдеться про життєдіяльність міста – до депутата міської ради. Юрій ЗУБКО, «Солідарність»: – Є реальна небезпека того, що після створення райрад, за чинним законодавством, влада Києва може реально втратити керівництво інфраструктурою мегаполісу. Може статися,

що депутати, які будуть обрані в районі, виберуть собі районного начальника, який фактично непідконтрольний нікому. Щоб цього не сталося, потрібно внести зміни до низки законів. Ольга БАЛИЦЬКА, «Самопоміч»: – Показовим для мене є досвід Швейцарії, де самоврядування має дуже широке коло повноважень і вирішує локальні питання. Ми наполягаємо на тому, аби були ретельно прописані повноваження райрад, встановлені чіткі та зрозумілі правили гри. Наприклад, ми, депутати Київради, ухвалюємо бюджет міста, приймаємо певні програми… Але не можемо сповна проконтролювати, як вони виконуються. Вони виконуються на рівні дер-

жадміністрацій, які мають бути підпорядкованими, за логікою, райраді (чого насправді немає). Якби це було, то ми б мали механізм контролю. Марина КОЧУР, «Батьківщина»: – Райради у Києві мають бути неодмінно. Наприклад, нещодавно Київрада розглядала вельми цікаве питання. Даруйте, але йшлося про старий туалет. Навіщо це питання було виносити на Київраду, показувати по телебаченню?! Його могла б запросто вирішити будь-яка райрада. Так само прибудинкові питання, благоустрій, висадження дерев чи побілка бордюрів… Це потрібно вирішувати на місцях. Опитування провів Михайло КАМІНСЬКИЙ

комунікації

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

слово – діло

пропозиція

ініціатива

Андрій СТРАННІКОВ, депутат Київради (фракція «Солідарність»)

В’ячеслав ГАЙДАЙ, керівник ОСН «Комітет мікрорайону ДВРЗ «Дніпровець»

Розпочали створення скверу імені Івана Миколайчука. Нагадаю, цього року відзначаємо 75-ту річницю з дня народження відомого митця. На одному з найближчих засідань Київрада, за нашим спільним з Віталієм Росляковим поданням, має надати цій території офіційний статус скверу та присвоїти ім’я Івана Миколайчука. Сподіваюся, до того часу роботи будуть завершені. Також планується закладка символічного каменя на місці, де колись буде встановлено пам’ятник нашому земляку біля будинку, де він мешкав (колишня вул. Серафимовича – нинішня вулиця Івана Миколайчука, 5).

109 енергоефективних LED-світильників встановлять до кінця року на вхідних групах 36 будинків нашого ОСН. Відповідний проект після обговорення на конкурсній комісії в стінах Київради було підтримано одноголосно. Ці антивандальні світильники українського виробництва гарантовано забезпечать зниження витрат на енергоспоживання та заміну ламп розжарювання у 13 разів. Адже сьогодні середні витрати становлять 20 621 гривню на рік. А після реалізації проекту становитимуть 1521 гривню (!). Дякуємо депутату Павлу Тесленку за допомогу, участь у обстеженні будинків ДВРЗ та підготовці проекту.

Ганна СТАРОСТЕНКО, заступник голови КМДА І знову велике будівництво – в дитсадку №423 у Шевченківському районі, що тривалий час не використовувався за призначенням, уже цієї осені запрацюють 9 груп для 170-ти діток. Ми з Оленою Фіданян (Департамент освіти і науки, молоді та спорту) та Олегом Гарягою (Шевченківська РДА) тримаємо руку на пульсі будівельників В’ячеслава Непопа (КП «Житлоінвестбуд-УКБ»).

Людмила КОСТЕНКО, депутат Київради (фракція «Солідарність») Як створити сквер? Здавалося б, дуже просто. Треба лише підготувати проект рішення, отримати дозвільні листи… Щоб питання «пройшло» екологічну, земельну та бюджетну комісії, винести його на сесію для розгляду, переконати депутатів проголосувати… Саме такий шлях ми — я та мешканці будинку по вулиці Зої Гайдай, 7 – пройшли, аби територія біля їхнього будинку стала сквером. Ми провели 3 громадських слухання, 2 толоки, зібрали підписи мешканців. Пощастило, що архітектори, яких вдалось залучити до створення проекту, виявилися теж оболонцями, тому працювали з особливим натхненням. Сьогодні проект скверу вже затверджено і можна розпочинати роботи. Їх закінчення планується на кінець серпня.

за дорученням виборців тально відремонтувати всі спортивні зали у навчальних закладах, де це потрібно.

Олександр ХАРЧЕНКО, депутат Київради (фракція «Солідарність»)

Олесь МАЛЯРЕВИЧ, депутат Київради (фракція «Солідарність»)

На постійній комісії з містобудування, архітектури та землекористування розглянули незаконні будівельні роботи за адресою: проспект Гагаріна, 5/2. Як заступник голови комісії ініціював включення до порядку денного питання незаконної забудови на місці демонтованої мийки за кінотеатром «Ленінград». Доповів про розритий котлован та пошкоджені інженерні комунікації, збитки мешканців від перепаду електроструму та крадіжку електроенергії горе-забудовником. Комісія підтримала ініційоване мною звернення до Державної архітектурно-будівельної інспекції, ГУ Нацполіції у Києві та Дніпровської РДА. Також створили робочу групу для оперативного реагування щодо цього будівництва.

Цьогоріч буде виконано міську програму з капремонту 92 спортивних залів та роздягалень у 64 комунальних школах і гімназіях, включаючи новий інвентар. Бюджет – 135 мільйонів гривень. Без перебільшення, такої масштабної програми ремонтів шкільних спортзалів у Києві не було! Вдячний всім, хто підтримав цю програму в бюджетній комісії та на сесії. Плануємо у найближчі три роки капі-

Цього тижня закінчиться ремонт вулиць Саксаганського та Старонаводницької. Торік ми відремонтували 500 проїздів. Цьогоріч плануємо полагодити ще 188 найбільш проблемних дворів. Упродовж року запланували поточний (дрібний) ремонт покриття вулично-дорожньої мережі на площі близько 400 тис. кв. м. Програмою економічного і соціального розвитку на 2016 рік також передбачено роботи на 20 об’єктах будівництва і реконструкції та капремонт на 48 об’єктах.

На Солом’янці комунальники продовжують ремонтувати вулиці, фарбувати лавки та під’їзди, а також наводити лад у парках і скверах. Днями закінчили ремонтувати вулицю Преображенську. Асфальт проклали від вулиці Кривоноса до проспекту Лобановського. Минулого тижня встановили «лежачі поліцейські» на перехресті вулиць Кудряшова та Механізаторів. Там, на переходах до парку, завжди жвавий автомобільний рух, відтак часто траплялися аварії. Планів щодо того, які зміни потрібні Солом’янці, дуже багато. Вірю, що ми зробимо наш район одним із найкомфортніших і безпечних у столиці.

Київрада підтримала наш спільний з «Батьківщиною» проект рішення «Про введення мораторію (заборони) на суцільну вирубку зелених насаджень в межах об’єктів природно-заповідного фонду м. Києва». Мораторій буде стосуватися НПП «Голосіївський», Лисої гори, парку «Партизанської слави», заказників (Лісники, Жуків острів), парку «Пуща -Водиця» та Святошинського лісопарку. Мораторій запроваджено виключно на СУЦІЛЬНІ рубки, в той час як вибіркові залишаються. ВІД РЕДАКЦІЇ. Продовження теми – на стор. 20

турбота Віталій ПАВЛИК, депутат Київради (фракція «Єдність») Нарешті рішення Київради, прийняте минулого тижня, дає можливість Фонду «Асперн» та Центру захисту дітей «Наші діти» отримувати з міського бюджету часткову підтримку для реалізації важливих соціальних проектів. На бюрократичні процедури було витрачено понад два місяці… Але сьогодні маємо результат. Колеги підтримали нашу спільну з Юрієм Крикуновим, Володимиром Гончаровим, Юрієм Сулигою та Юлією Ярмоленко ініціативу щодо включення цих двох організацій до міської програми «Соціальне партнерство».

тривога

реалії Сергій МАЙЗЕЛЬ, директор Департаменту транспортної інфраструктури КМДА

Микола НЕГРИЧ, депутат Київради (фракція «Солідарність»)

Олеся ПИНЗЕНИК, депутат Київради (фракція «Об’єднання «Самопоміч»)

Олександр ПАБАТ, депутат Київради (фракція «Солідарність») Кіна не буде. І спортивних змагань. І тренажери дуже малоймовірні. Лобісти розірвання договору на оренду ділянки по вулиці Академіка Корольова – проспект Леся Курбаса витратили рік часу, потріпали прапори своїх політсил, вичерпали креатив і бюджет на «чорнуху», щоб не з’явився

відкритий спортивно-розважальний центр (див. фото). Що там планують побудувати полум’яні борці зі спортом, упевнений, скоро довідаємося. Адже для того, щоб дізнатися про майбутнє, часом непогано заглянути в минуле. А у лобістської групи воно видатне. Чого тільки варта боротьба за парк «Орлятко» і подальше зведення там ресторації. Зрозуміло, тими ж самими «активістами»... Юрій ДІДОВЕЦЬ, депутат Київради (фракція «ВО «Батьківщина») Третій рік не припиняються спроби реалізувати запущений ще міністром освіти команди Януковича план ліквідації унікального навчального закладу столиці – Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Бойчука – через його поглинання університетом імені Грінченка. Оскільки в те-

риторії інституту зацікавлені й забудовники, то їм вдалося через Київраду минулого скликання протягнути відповідне рішення. Нинішній склад депутатів вніс зміни в те рішення і частково нейтралізував апетити рейдерів. 5 липня 2016 року Акредитаційна комісія Міністерства освіти України інститут нарешті акредитувала. Посадовці МОН зайняли конструктивну державницьку позицію, яка полягає в тому, що інститут імені Бойчука готує унікальних майстрів-художників з народних декоративних промислів: художньої обробки дерева, ткацтва, вишивки, кераміки, художньої обробки металу, фахівців з графічного та промислового дизайну, і не можна їх перетворювати на шкільних вчителів малювання та праці, яких готує університет імені Грінченка.

Підготовлено за матеріалами особистих сторінок у Facebook

надбання

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

«Рушник національної єдності» дістають зі скрині Микола ПАЦЕРА

цифри і факти 1340 людей вишивали рушник. Наймолодша вишивальниця – шестирічна Соломія Паньок із Харківської області, найстарша – 98-річна Віра Роїк із АР Крим. 59 творчих колективів співали під час вишивання. На честь «Рушника національної єдності» написано 9 віршів, 7 із яких виконувалися як пісні.

До редакції «Вечірки» звернулася 89-річна киянка, вишивальниця Надія Шматок із проханням допомогти повернути українській громаді «Рушник національної єдності». Рушник вишивали у 2007-2008 роках по всій Україні, долучилася також діаспора. Майстриня вважає, що реліквію привласнила одна із організаторів вишивання, хоча її місце – в музеї. Надія Євменівна розповіла, що одного разу її та ще трьох жінок із гурту «Надія», яким вона керує, запросила долучитися до його вишивання організатор акції «Рушник національної єдності» Тамара Степаненко. Це була дев’ятиметрова смужка полотна, на яку нанесено національний орнамент із елементами різних видів шиття з усіх куточків країни з гербом посередині. Жінки охоче відгукнулися і вишили кілька узорів. Вони сподівалися, що цей рушник занесуть до Верховної Ради, аби спонукати депутатів різних політсил об’єднатися заради служіння народу. Згодом рушник планувалося виставити на всенародний огляд. Але коли вишивання було закінчене, розповіла Надія Євменівна, Тамара Степаненко начебто заявила своє право на нього і почала роз’їжджати з ним Україною та світом. А тепер взагалі заховала у скриню, і рушник ніхто не бачить. Ми зустрілися з Тамарою Степаненко. Вона запросила до свого салону «Український сувенір» у Бортничах. Бережно дістала з дерев’яної скрині змотаний на спеціальній котушці «Рушник національної єдності», розгорнула…

Ось такий він – «Рушник національної єдності» в усій красі

– Ми з великими труднощами за три місяці розшукали згорток домотканого полотна довжиною 12 метрів і шириною 75 сантиметрів, витканого Євгенією Андрощук із села Сьомаки Славутського району Хмельницької області ще в середині минулого століття, – розповіла Тамара Степаненко. – Потім, за народним звичаєм, ополоснули його в трьох річках: Дніпрі, Десні та Ворсклі. Паралельно ж заслужена художниця України Олександра Теліженко розробляла малюнок для майбутнього рушника, довжину якого ми залишили 9 метрів. У ньому було представлено орнаменти різних регіонів, а затверджувала його спеціальна художня рада. Нитки купили на Чернігівській вовняній фабриці, а пофарбував їх натуральними барвниками кримський татарин Мамут Чурлук. Вишивання

до теми Історія створення рушника цікава. Ідея виникла у пані Степаненко 2006 року під час поїздки на виставку народної творчості до Мюнхена. Жінці стало соромно до сліз, що наша багата талантами країна так убого представлена на міжнародному рівні. Тож дорогою додому Тамара Василівна придумала створити здоровенну вишиванку, одягнути її на надувного козака і підняти його над Майданом Незалежності. Коли ж поділилася цією ідеєю з головою ради Асоціації працівників ЗМІ України Віктором Петренком, він запропонував всією країною вишити рушника і показати його світу. А реалізувати цю ідею допомогли такі ж фанати народної творчості, які спільними зусиллями й проводили протягом двох років Всеукраїнську культурно-мистецьку і суспільно-політичну акцію «Рушник національної єдності». розпочалося 7 червня 2007 року на острові Хортиця – символі козацької слави. Були й дійсно парадоксальні випадки, пригадала Тамара Василівна. Скажімо, в Івано-Франківську рушник вишивала учасниця УПА, котра в радянській тюрмі шила риб’ячою кісткою, а поряд з нею працювала комуністка. А в «непатріотичному» Луганську до акції долучилося найбільше вишивальників – 130 осіб. У Луцьку на велелюдному Театральному майдані біля пам’ятника Лесі Українці рушник освятили спеціально написаною молитвою 8 духовних отців усіх конфесій. У нанесенні орнаменту взяли участь відомий вишивальникпорт ретист Савка, мати й дві доньки Тимощук, багато інших ентузіастів, які приїжджали звідусіль і трудилися три дні.

думки з приводу Віктор ПЕТРЕНКО, голова оргкомітету акції «Рушник національної єдності», голова ради Асоціації працівників засобів масової інформації України: «Вважаю, що потрібно виділити в «Мистецькому арсеналі» чи якомусь іншому музеї спеціальну залу для цього витвору, а також для експозиції рушників із різних регіонів України. Можливо, навіть створити спеціальний музей народного рушника, адже він є більшим сакральним символом, ніж вишиванка. У зв’язку з цим доцільно запровадити також День українського рушника, в рамках якого проводити виставки з різних регіонів та майстер-класи, щоб підтримувати цей народний промисел. Держава на найвищому рівні має потурбуватися про символ єдності, яким є цей рушник, а також про розвиток вишивання рушників в Україні».

У Чернівцях перші стібки на рушникові зробила заслужений майстер народної творчості України Ярослава Гафійчук. Загалом же відбулося близько 40 колективних вишивань у всіх регіонах України, а також вісім у діаспорах, зокрема в США, Канаді, Румунії, Молдові та інших. Особливо урочисто це дійство розгорнулося в Польщі, де

ініціатива «Вечірки» «Вечірка» також долучилася до благородної справи збереження народного надбання. Автор цих рядків зателефонував до Національного музею історії України. Заступник директора з питань розвитку Наталія Іванченко щиро зраділа пропозиції «Вечірки» виставити унікальний «Рушник національної єдності» у експозиції «Традиційне мистецтво українців». На це погодилася і Тамара Степаненко. Днями відбулася їхня зустріч, на якій було досягнуто домовленості про те, що рушник незабаром буде представлено в музеї, а згодом, можливо, він стане його експонатом. 2

«Вечірка»: 110 років із киянами. Будьмо разом і надалі! Передплата з доставкою газети у поштову скриньку 1 місяць 14 грн 3 місяці 42 грн півроку 84 грн рік 168 грн

Купити газету «Вечірній Київ» можна у мережах «Союздруку», «Київоблпресі» (Київська обл., Житомир, Житомирська обл.), поштових відділеннях Києва та області.

Найзручні ша

» 10–1

ЛИШЕ 14 грн на місяць

37607

Оформити передплату можна у поштових відділеннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

К»

погляд

ка з бульбаш

ŋŮƀƎŹŶƎŲ œőŁ ŋ _ ůŷūŻŶƈ Źŷųż _ ȹ

кам ми и

ексклюзи

ŋŮƀƎŹŶƎŲ œőŁ

тема номŋ _ ůŷūŻŶƈ Źŷųż _ ȹ

ера

ŌũŹũŶŻƎƈ ŭŷŭ ũƌŻƅźƈ

ųūũŹŻũŴ ŵű ŬŷŴŷūű œŕōŉ Ŷũ , 9 Źŷųż

в до Дня

Неза

ŋŮƀƎŹŶƎŲ œűƏū _ ŪŮŹŮŰŶƈ Źŷųż _ ȹ

Вадим ПЕТРАС

ЮК

Ŝ ŸŮŹƁŷ ůŷūŻ ŹƎų ŔŮūų Ŭŷ ŰũźŻżŸ Ŷƈ Źŷųż ŋŷŴŷŭűŵűŹŷūűƀũ Ŷűųũ ŬŷŴ ūƎŻũƇŻƅ ŪƎŴƈ ź ũ ŔżųȤƈŶŮŶųũ ŷūű œŕō ŉ ŀŬŷŹƈ Леонід ФРОСЕВ ȹ ŖƎųŷŶŷū ŬŹŷŵũŭƈŶ ȡ ŸŮŹƁ řũŭű ŸƎźŴƈ ŸŹ ŻƎŶ ŋŮŹžŷūŶŷƏ Ŝ mŕũų ŭŷŶũŴƅ ũ ŷźŷŪűź ИЧ

ŻűŲ ŸŹűŲ ŷŬŷ ūƎūŻŷŹųũ Ű ŷŵ ŖŮŰũŴŮůŶŷźŻƎ ŷŬŷŴŷƁŮŶŶƈ ūżŴ ŞŹŮƂ žŹżŵŻƎŴű ųũŹŻŷ ŭźƎ} ŻŹŷƌ ƀŷŴŷ ũŻűų ŭŷ Ŷũ ūƎųƎū żŹūũŻű ũ ƂŮ Ÿ ȫ śŮŴŮŽŷŶ Ÿ źŻŷŴƎ ŴŮůũŴũ ū ŸŴŮƇ ŘŮŹŮŭ Ŷű ŷźũŭŷūŷ Якщо в середи ŵű Ŷũ ūűŪŷŹƀƎ ƎŬŹűȬ ŷŸżŴƎźŻźƅųƎ ŷŪ ŷŹŬũŶƎŰũſƎƇ ŷźŷŪ Ə ŷźŷŪű ūƎŭŸŷūƎŭũ ųũŵŮŹũ ŷŪȤƌųŻű ŮŴűųũ ŸŹŷŽŮźƎ ні 1990-х ся жорсто śűŸŷūũ ųũŹŻű ƎſƈŶųű ŸŮŹŮŭ ŲŶũ ŽŷŻŷМарина űźŻŷŬŷ ŸŹűŲŷŵż Ŭ ŴƅŶŷƏ Űũ розгор ка конкур тала-МАРЧЕНКОźƅŷŬŷŭŶƎ ŻŷŹŬ źƅųũ ūŮůũ Śžŷ ūŷŵ ŭŷ Ŷũ ŶũŸŹűųŴũŭŝŷŻŷ ŊŷŹűź ŬŷŹű ŶũƀŮ ŘƎŰ ŘŹűŬũŭżƇ Ų ƎŶ ŹŷŵũŭƈŶ ентна бороть підпалюванням ũ œŷŹŸżźŮŶų ȫ ŗźŷŪűźŻűŲ ŰũūŻŹũ Ŷũ ſƅŷŵŷūŮŴƅŶƎ Źƈŭű ũŶ ŌŷŴŷźƎƏ ƁŮ Źŷųż Ÿ ŸŹŮŭŵŮŻŷŵ ƏžŶ ůŮ ūŷŶũ ŪżŴũ ũ ūűƏŰŶűŲ ŴƎųūƎŭż кримінальним и та стріляниною)ба (з ƈų ƀũźŻ ųŷůŶŷŬŷ ŵƎźƈſƈ Ű ŸŹűŲŷŵ ȡ ŻŹŮŻƅŷ ŹŷųżŹũŻżŹũ ŸƎŭ źżŸŮŹŵũŹų ż ů ŵƎź ƅŷƏ ŹŷŰŵŷūű ŬŷŴŷūŶűŵ ſƎ ųŷŸũ űŶũ ƎŵŸ ūũŴű ũ ŶũŴƅŶż ūźƅųŷŬŷ ŹũŲŷŶż ŸŷŹ між ȡ Ȭ Żŷů ƈ ųũůż зити», тобто и групами за право ƈ ŀūũŶŷūũ źŸŹũūż źŻŷźŷ ŮŻ ƀŮŶũ ųŷ Ŵű ŽżŶŮŹƎƏ Ŝų řōŉ Żũ ż ƀŮŻūŮŹŻű ŭŷ ż Ŭŷ ūƎūŻŷŹųũ żƁűŴũ ųŹűŵƎ Його назива ŭũŵŮŶŻŹũƏŶũ Ū ųũŵŮŹ ŹŭŷŶŷŵ żŴũ ŷŻŷ ŶƎƈųũ bȡ ŘŮƀŮŹźƅ тримат ŸŹűƌŵ «МАФіо ють ūŶŷ ųŮŹƎūŶűų ũ ūůŮ ŬŮŻƅ мораль ųűūŶżū Ŷũ ŶŮƏ ųƎŲ и МАФи тетом торгувати źŻūũ ƈ ŭŷ ż Ų ūƎūŻŷŹŷų ųŷůŶŷŬ Ŷũ źūƎŻ ŊŷůűŲ ȡ ŘũŶŮ ŗŴŮųź ŢŮ ŭŷ ŹŮūŷŴƇ ним автори Śśřŉŏ під контро України.тут, ũ ŸƎŭŕŉŝƎū ŰŶűƂųűŲ ŶŮŰũųŷŶŶ šŮūƀŮŶųƎūźƅųƎŲ ř ŷ ŵƎźƈſƈ Ű ōŉŔő Ǝ ŸŷƀũŴű ūűūƀũ І кажуть, ȫ ōŮŶƅ Żũ ƀũ іншого ґатункуто сьогодні ситуаці ƎƇ ŶŮƂŷŭũū ŸŮſƅ ȡ ŉŴŮ ż ųŷŶŻŷŹƎ ŸŮŹƁűŲ žŴŷſƎƏ ŜųŹũƏŶũ Żũ ŸŹŷŲƁŴũ ŵƎů ŷ ūźŻũŶ źŮŪŮ ŕ ŪżŴũ ƎŰŷ Ő ūŮŹŮźŶƈ Ű волею долілем, що, мабуть ŘřŗŚ ź ŸŹŷūŮŭ űūƁű ŭű ŸŷŪũƀ ōŉ śŀ ŔŧŴƅŷūũŶ Ŷŷūż œũůżŻƅ Ū я дещотак сталосяŐũŰūűƀ ŶŮ žŷƀż źŸŹũūũ ųŷů ŮŹŮūũ űŴű Żũŷūűū Żű źũŵƎ ōő ũ řŷźƎŲźƅųŷƇ Ǝŵ ũŲ źŻŹ, ŴŮŽŷŶŶűž ŴƎŶƎŲ ȡ ŮŶŶƈ ŸŹƈŵűž mŬũŹ валися, стали . Рекетири давно ŷŸűŶűŴŵũƌ Ǝ ž ŻŮŵż mŨų Ÿŷŭ ŶũŹŷŭŶũ ųŷŶ Ŷŷ ż œűƌūƎ ũŴŮ ŸŹűŶũŲŵ роджен ŰūŮŹŶŮŶŶƈŵű ũ ƀűźŴŮŶŶűŵű ų ŹũƇ ż , щоũŴű ż ſ ŻŷŹŬżū żŭŮŵŷ ŹŮŵŷŶŻżŻƅ ųżŸŴƈŻű ũźƈ ż ŭŷūŬƎŲ Ɓż ųżƂƎ Ő день на- ũůŭũŴű ня країни Ŭŷŭŷŵ Ŷũź ŶŮŽŮŹŮŶ ŸŹŷźŻƎ ŴƇŭű легаліз ŹŮŵŷŶŻ ŭŷ ŻŮŴ ųŷůŶŷƏ ŭŹżŬŷƏ źŮŹ ƈƀűž} ŻŮ ŶƎ ſƈ ƎŰŷŴƈſƎƈ ŸŮŹƎƌƇ ūŻŹũŻűŴŷƀũ ůű Ŵű ū Źũ ſƎƈ Ŷũ у ŬŹŷƁƎ одно тяжіют «порядними», збігся űž ųŹũŻũųŷƇ ŭƎŴűŴűźƈ ŭŷźūŷŴũŻű ųŷŹżŸſ ūũŻű Ŗ žŴƈŭƎ ŊŪźŻūƎ ŷ народж ƀũū ŹŷŪŷŻż ŶŷūŸũźũůűŹƎū ŹŷŰŸŷ ƌ ũ Ŷũ Ŷ ƈųƎ Şśŗ Ţ Ūżū źūƎŭųŷŵ ŭ Ůŭű Ű ŵŶűƀųźżſƎŴƅŶ однакення. ŷ źūŷƏ" ŭŶũų Ŷ ű ŰŭƎŪŶŷźŻƎ ŭŷ ƎƇ"} Ŷ ŶŮ ŪżŴũ ŪƇŭůŮŻ Ŝ ŰũźŻżŸŶ днем ŷūż ŶƎ řƎŰŶƎ źŻũũ ũž Źŷųż все 24 серпня з його ŷƇ ƈų Űũ Źũŭƈ Ů ũ ƈųƎŲ діяльності. ь до сумнівної торгове ż ųŹũƏŶ Ţŷ ųŷŹ Ǝŭŷŵ ŸŹŮŭźŻũ űųũ ŬŷŴŷ ŮŵŷŶŻũ ŗ ŘřŗŘŗŖŜ ƀũźƎū œ він написа ƀŷŬŷźƅ ŭŷŪŹŷŬ ŵũŹƁŹżŻ ȹ űŲ ŻŹŷŴŮŲŪżźŶ 1991 ŻŻƎ ƈ ůż ŭŮźŹƎŵ ŻŷŬ ūűƀũ ŘũŶŻŮŴŮƌūũ ūű œŕōŉ ŘŮŻŹũ ŗ року Ŷźƅųűž ŮŻŹŷ m űŲ в Акт проŪƎŴƈ ŵ льної ŋŉŋ űźŶŷŬŷ ŵũƌ ŵ ūŶűųűȡ ŀ Ƃŷ" ƈŻųƎū ųŷ Ŷũź Ǝ Ŗũ ŽŹŷ ŹƎŰŶűž ŷ Űũžŷŭż" «ŀŖŝ ȡ źŸűŻ ŶŻƎ ŪŷŹ ŶũƁűž ŸŷŸŮŹ України, НезалежністьōũŹŶűſƈ} Ř ƎŷźųƎū ŰŷŴƇūũ źƅųũ ȡ ŌŷŴŷźƎƏū mŋżŴűſƈ ŕũŹƁ ŷŹŮŶŭż ũū ŭŹżŬűŲ žŴŷ ŗřŕŘ řŗŚś Ŭŷ ŭŹżŬŷŬŷ ƀŮŻūŮ ŷźŷŪűźŻűŲ ŸŹűŲŷŵŴŮųźũŶŭŹŷŷŻƅŪű Ű ƎźŻŷ ūƎŭ ŝŷŻŷ ŘũūŴũ ūũŴű Żż ŶũŪűŻű за ŭŮźƈŻű Ŵű ūƎŭ ũŴƅ ſƅŷŬŷ ŘũƂŮŶųũ ŵ ųũŹŻŷ Śśŉřŀ ŚŞŎŕő ŴƎŻŻƈ Ŷ Ũœ ŖŎ ŕŉŝũŵ Ż ŸũūƎŴżƀŮŶűžƎŭŸŹűƌŮŭŶűųƎ ŵſƎ ƈų ŸŮſƅ ƎŰ ȡ Řŷ ŸŮŹƁŮ ŵ Верховна який прогол ŀř ū ȡ žżŭ ű żŸŹŷŭ źƎƏūźƅųŷŵż ŹũŲŷźƅųűŲ ŸũŹų} ż Ō ŸŴŮƇ ŹŷŻŷŵ осувал ŞŹŮƂũŻűų ŹŬũ Ű ŭŷ ȡ ųŷůŶŷ Ǝ Ǝ ŸŹŷŸŷ ŊŜŋ Ŝ œřŉŁŖ ŷůŶűųƎū ũŸŹũſƅ ŷūů Рада. А доŶŮ ŰŶũŴ а ŷŶũ ŵũƅŲŷŶű ŴƎŻŮŹũ ű Ƃŷ ū ŷŴŷȡ śũ Űũŵũžũūź ū ŷŭŶƎƌƏ ŽƎŹŵű ŷūũŶŷ ƀ Ŗŉ ŖŗŋőŒ Ŕ Ŷũ ūżŴ ŻŷŹƎū ŋƎŭ żźƅŷ ű ŸŹűūŮŹŶżŴű ŵũŭźƅųŷźŻƎ ŭŷ ŰűſƎŲ śŉœ ŀ ŖűŶƎ ūŷŶű ūű űŵũŴŷ ŹƎƁŮŶƅ Ƃŷ Żūŷ пільна цього були ŭŷųżŵŮ Śťœő ŕ ȫ śŮŴŮŽŷŶ Ÿ ŰũŸŹũſƇūũū Ŷ ŶƎ ũ Ű ůŷūŻŶƈ Šŷŵż ŪŖŎ Śś ƌ ūŮŴűų ƈ žŷŭűŻű Ÿŷ ŹŮ Ƃŷ ūũŹ ŉō антикомуністи ŹűŴű Ŷ Żũž śŷ ųũŵŮŹũ Ŭŷ ŻŷŬŷ żūũŬż ŶŻũŵű ŶŮ ŸŹŷŉŋ Ŗő і підƎ ŶŮŬũŹ ŷźũŭŷūŷ ųŷŹűźŻŷūżƇŻ ũƁƎ ŭż ũŹźŮŶũŴ ŰũźŷŪ ſƎŲŶŷŵż ŶũŸŹƈ ŶũƁŷƏ ŹŷŪŷŻű ŬŹŷ Żŷ żŰƈŻ ūŮźŻű Źŕ» ũŰŭű Ű ŻŷŬŷ Ƃŷ źŻūŷ ŵŷŶі камера žŷūŶƎ ŷ чна ŬŴƇƀűŻƅ Żŷ ŷŪ ŷŹŬũŶƎŰũſƎƇ ŷźŷŪ Ə ŷźŷŪű ūƎŭŸŷūƎŭũ ȡ ŋű ƀũźŻŷ Ŷ ŵũŹƁŹżŻ Ŷũ śŹŷūűŲ ŻŹŷŴŮŲŪżźŶűŲ ű ŰŶŷū Ŷũ ũŶŻ œŷŵżŶ діяльні ŮūƎŰƎƇ Żŷ ųũŵŮ ƅ ūŮŴű смертн ŻſƎ ŋƎŭ ƀŷŬŷ ūƎ ż Ŷũ ŷŰ ũŬŷŴŷƁ ũŴƅŶűų űųŷŹżŸ ŹűŴũ Ŷ ųűŲ иків, Ŷż ŖũſƅųŷūżƇƎū ŰũžűƂũƇƀű Źũ Żŷ ŷ ŸŷŭƎŴűŴűźƈ Ÿ ŵųż ŹŷŰŸŷūƎŴű ŭŵŷūű űźŻŷŬŷ ŸŹűŲŷŵż Ŭ ŴƅŶŷƏ Űũ Żűźƈ" Ś ŶũſƎŷŶũŴƅŶŷŪŹŷƌŶŶ ųŷŴƎŶŶ концта і мордовськість,ű ūűųű ƌŵſƎū Ŷ ŪȤƌųŻűū œũůż ȤƌųŻűū mŋżŴűſƈ ŕűŴŷ ŷƌƂűŶƎ ȡ ȹ żūũŴű źūŷƇ ū ƈ ũ ūƎŭ ŸŹŷ ŰŹ ŶżŴű ųŹ бори, ƈ ŪżŴű ƎŰŷŴƅŷū ũſƎƈ ſ Ƃŷ ūű ž Ŷżƌ ſƎų ƎŴƎ ŸŷƅŷŬŷŭŶƎ ŭŮžŻŷ Żƅ ŹŷŵũŭƈŶ ŷŪŴŮŶŮ ŷŻƀűі депутатська ũ ūżŴűſ źūƎŭŷŵũ ŵŷ Ƃŷ mŸŹűųŹ ŷƀŮŻŮbȡ ŸƎŭŻŹűŵųż ųŷ ŴũŶũŵű Řŷ ŭŹ ũūűŲ ŮŷŭŶŮ ƎŰ ƁŮŽŷūƎ Ƈ ųƎŷźųű ŰũŪŹũ ũŵ ŸƎŭŸ ȫ ŗźŷŪűźŻűŲ на ũŶƎ ŵũŲŭũŶ Źű ŭŮūȤƈŻƅ благо ųźŸŮŹű ű ſƎƈ ŵŮŻŹŷ mŕƎŶźŴũūźƅųũ ȡ źŻũŶ ŸŹŷŸŷ żŬŮ ŷŻ Ż діяльні Ż ƈ } ŬŷŴŷūŶűž ŶũƁ ŕŮŻũŴŷ ūűƏŰŶűŲ ſŮŶŻŹũŴƅŶƎŲ ƀ вільної України ƀűų œű ŹŷųƎū ųũŵŮŹƎ ŵŮŶŻ Ű -Ŵŷŭƅ ȡ ŹűŵũŴű Ŵű Ŷũ Ɓ сть ŪŹżžŻ ųżŸŴŮŶűž ŭŮƈų ŸŷźŷŴ ŖƎŵŮƀƀŴŮŬ Ű ƎŶƁűž ųŹũƏŶ Ŗũ ƀŮŻūŮŹŬũ Ű ŸŹűŲŷŵ ȡ ųŷůŶŷ ũŸŹŷūũ űž Ŷũŭ Ţŷ Ÿŷ Лук’яненком ȡ ŀ ūźŮ ſŮ ŵũŻŹũŽ… З ЛевкомƈŶųũ ŖũŭƎƈ ōż ŶŷūũſƎƈ ȡ ŻŹŷŴ źƅųũ} ŢŮ ŷŭŶũ ŭŴƈ żźƎž ŕŉŝ ũźŻűŶƎ ŻŹƎŪŶŷ ȡ ŀ Ƃŷ"ŭ ŸŹűųŴũ ŵƎźŻũ Ű ŹŷŪűŻŭűŻű ż ŪũŶƅ ŸŹũūŷŷžŷŹŷŶſ űž źžūũŴƅŶŷ ūűź űŶű ū ŜųŹũƏŶƎ Żũ ųŷůŶŷŬŷ ŻŹŮŻƅŷŭŷ ż ŚūƈŻŷƁ Ŭŷ ŸŮŹƁŷŬŷ ȡ ŰŶŷūż ŸŷſƎų ŰŪŮŹŮŬŻű Żũ ŹũŪŷŹŷŶ źŴƎŭųű Ūųŷūũ mŴŷ ūƎŭ пондентка спілкувалася коресŻŹű- ŸŷūƎŭŶ Ǝū ŀ Ÿŷź ű ƂŷŪ ŲŷŬŷ Ŷż ŰŷŶż ȹ Ƃŷ ŹŷŰŸŷŮŲŪżźŶűŲ ŵũŹƁŹżŻ űŶźƅųƎŲ řōŉ ƏƏ ŉŪŷ Ŵŷūűūźƈ ŸŹŷ ź œŹƎźŻŷȡ ŖŮźż Ǝū ŻżŸŷūŷ ŹŷŰƁű Ŭŷ ƀŮŻūŮŹ «Вечірки». ũūűūźƈ ŭŹżŬűŲ Ǝ ŶũŽ ŋũŲŴ ŚŷŴŷŵȤƈŶ ŷŰūűŶż ƀ ŻŹŷŶŶŷ ů ƎŶƁŮ ű ū ŹŮŵŷ Ŷ Ŭũ Ű ŷ ūŶűųƎū źƅųƎŲ řōŉ Ŭŷ żŹƈŭ Żű" źŻūŷŹ ȡ ŐŬũŭũƌ ȡ ŕű ŭżŵũŴű ŻūŷŹŮŶ ŶŻ ŖŮ ŽŷųżźżƌŻ ŹƇūũŻű ŭŷ ż ŰũŴƎŰŶűƀŶŷƏ ŸŴ ƀűŶũƌŻƅźƈ ūƎŭ Řŷŭűūű mōũŹŶűſƈ} ŉ ŷ ƇūũŻű Ȭ Ŷƈ ŮŴŮų ȫ ōŮŶƅ Żũ ƀũ ŵŷ ŘŹŷŸŴũƀżƇŻƅ Ƃŷ ſŮ ŭżůŮ Ů żūũŶŶƈ ū œűƌū Ŵűźƈ ż Żűŵƀũź Ƃŷ ŷūƎ ŻŷŹ ƏŶźƅųŷ ŜųŹũƏŶũ ŪżŴũ ŸŷŬũŶŷ ŰŶũƀű Żũų ƈųƂŷ ůű řŉŧ Ŝ ŖŉŚ Ŗ ź ŸŹŷūŮŭ ũŻŽŷŹŵű mŐŮŶƎ ŭŷ ūũź ųũůżŻƅ ŪŮų ƅźƈ ŬŷūŮŴƅ źƅ Źżž ŻŹũŵūũƏū Ǝ ŋƎŶ ū ŸŹŷŭŷū Őũ Żűů ŶƎ Źƈŭű ƈų ſŮ ūŷųŰũŴƅŶũ} Żũ ȹ ŴŮŽŷŶŶűž ŴƎŶƎŲ ȡ ŮŶŶƈ ŸŹƈŵűž mŬũŹ ūŮŵŷ űŰŶũū ŭŮŶƅ Ÿŷ ŻŮŹűŻŷŹƎƌƇ - Źŷųż Ŷũŵű Ə ŶũſƎƏ ūŷŶű ŪżŴű ŰũŹ Ű ųŷŹżŸſƎƌƇ ŉŽŮųŻűūŶűŲ źŸ ŷŹŬũŶƎ ŰŷūżƇ Żũ Żƅ ż Ŷũź Ų ƎŶ Ż} Ŏŕŉľ Žŷųżź ŴũŬŷŭű ȹ mŉūŻŷŬŮŶ ůŮŶŷ ŭŷ źŻũŶſ źųŹƎŰƅ ŉ ŔŎ ŕő ųżƇŻƅ żmŸŹŷźŻ ŸŹũųŻű ƈųż Ŷũ ŷźƎŪ Ūŷ œżŸżūũ ŰŶŷūż Ŷ Ŵű ŠŮŹŮŰ ŭūũ ƎƏ ŵŮŻŹŷ Ű ŭŷ Ż ųŷůŶŷŬŷ ƀŮŻūŮŹŻ ƈƀűž} ŻŮ Żƅ ůŮŶŮŹű ŷŪƎŻƀũ Őō ŉśŖŀ Ŗ ŭŮƈųűžŹƎŴƇūũ ūƎŭŶŷūűŻűźƈ ů mœŷŶŻŹũųŻŷū ŹŷŻƅŪű ōůŮŭ ŊũŹŻŷŶ Ŷ ŬŷŴŷūũ ŵƎźƎƏ 8 ŵƎŻűŶŬ Ů Žŷųż ƌūŹŷŸŮŴű} Źŷ źżƌŻƅźƈ ųŹżŻűŴű Əž ŻżŻŴű ū ŉŵŮŹűſƎ Ž ŰũźŷŪű ũ ŸŴŷƂũ ȡ ūżŴŶűŲ Űũūŷŭ ȡ ūżŴűſƈ ŚŻ źŻŷŴűſ ŵũźŷū ȡ ŋƎŶ ūƎ ŉ ŋŎ ŔőœŎ ű Ÿ Ź ŷȡ ŔŮūųż ŌŹűŬ ŮŴ ŷŬŷ ƀŮŻūŮŹŬũ 6$,' Ŝ Ųźƅųűž źƎŲźƅų Ŝ ŰũźŻżŸŶ ŷūŻŶƈ ŭűūűŴű ŖŮźż ŶũŰũŭ ŘŭŶƎ ƈž źųũůƎŵŷ Ř ųŹũƏŶũ űųũ ŬŷŴŷ ŵƎůŶũŹŷŭŶŷŬŷ ũŬũŭũū ŸŹŷ ŻŮ źƈ ż ūũ ŻŮźŻű mŷŪŹũů Ǝ Ŷũ ſƅŷŵż ŰũŹ ƎŴƅŵű Ŭŷ ūƎŭŪ ŭŹŷŭűū ŸũŴũſ ř ŷƏ ƎŶŽŷ űſƈ ŚŻũŹŷūŷųŰ ũŹŷƎ ŀŶŽŷŹŵ ź ŪŮų Ž ŷŹŷūűƀż ūű ŶũūȤƈŰż ůűŻŻƈ ŸŹűźū ŊżŴŷ Ū ŪũůũŶŶ ŷ Ƃŷ Ų ŉ řũŭżſƅųŷŬŷ ŷźŷŪ ūű œŕōŉ ŕűžũŲŴ ŷŰżŵŷūźƅųŷũŹűůƎ ŋŷŶű ŻűůŭŮŶ żŭżūũū ūũŴű Ŷũŵ ƎŵŸ ŹŵũſƎƏ ũſƎŲŶű ŷųżź ŻŹ ŷŪŴƈŴű ũŴƅŶũ} ŵũƌ ŬŮŶſƎƈ żźŮ Ű ųŷŹżŸſƎƌƇ ŹŷŰūűŻųż ŭŷŸŷ ƅ ŰũŴűƁ Ŷűž ŸŷųżŸſƎū} Ůũ ŊŷŹűźŷ Ű ƈ ŬƎƇ œŷ ŰũŴŮůŶƎźŻƅ ŜųƈŻűŴű Żŷŵż ƂŷŪ ŶŮ ŮŹźƅųż ƎŭŮŷŴŷ żųŹũƏŶźƅųűŵ Ų ŸŹŷźŻƎŹ ƈų ŶŮ Ūżū ŭŷŵƎŬźƈ ƂŷŪ ŽŷŹŻŮſƎ ż ŊũŻżŹűŶƎ ũŻű Ũ Əŵ Ÿŷųũ ŮŪũ ƂŮ Ŷũ ŵŷŬŴũ ż Подроб ŶŷƏ ŻŹŮŻƅŷƏ ŸȤƈŻŶűűźŻűŲ ŸŹ řũŶƎƁŮ űŲŷŵ ŬŹŷ ů ŬũŹũŶ Ŵű ż ŪŷŹŷŻƅ иці ŵũŭƈŶbȡ ūűƀũ ſŮŲ ŸŴ ŸŹűŲŶƈŴű Űũ mŸƎŭŸŹűƌŵſƎūŻũ ŻƎƇ Ŷũ Źŷſ ŰżƇ ƏžŶƇ ŪƎ ŌŷŴŷŭŷ наſƎ Ű ũźŻ ŹŷŪ ŸŷŻŹũŸűū ŭŷ Źż Żũų Ŷűŵ Ǝ ŶŮ ŬŷŴŷźű Ŷũ ūũƁż ŭżŵųŹũƏŶű ūƎŭŪżŴũ ŞŹŮƂũŻű řŮŬżŴƈ стор. ŭŷ Ǝ ŜųŹũƏ ŵƎźŻŷŪżŴű ŶŮŰ ųũůż Żũų ŶũŹŮŵƏžŶƎŲ ŹŮŵŷŶŻ ŷŻű ū 8, 17 Ŷũ ūżŴ ųŷů ŵŷŹ ȡ ų ųƎŵŶũŻũ ŻŷŹű ŻŮ ųŷŶ ŸŹŷ źŻũū Ūŷ Ŷż ŸŹŷ ŭƎūŶƎŲ ź źƈ ŨųƎ ŊŴŷųżƇŻƅ ŹŷŪŷ } ũŴŮůŶŷ ſŮ ů ūű ȡ ŉ ƈų źũŵŮ ŭ ŽŮŹƎ ŪżƇ Ǝ ŹŷŰ ȫ śŮŴŮŽŷŶű ŸŴũ ūź ŭŷŪŹŮ Ǝ ūƎŶ ſŮ ſŮ ŪŮŰŸŮŹŮƀŶ ŪũŲŭżůũ ŗŴƎŬų ŴƇŭŮŲ ƈųűŵ Ŝ ŸŹűūũŻ ŰŭŷŪżŻųű Żũ ſ ż ŶũƁƎ ŶũŲŪ ŸŴŮŶűŲűŰũſƎƇ

ū ŰũųŹƎ-ŸŷƀũŴűŰũƀŮųũŲŻŮ Őũ ŷŶŻżūũŴű ŋŷŶ Ÿŷźũŭŷū ŻũŶŷūŴ ŷ ŭżůŮ Űũ Żűŵű ŻŮŴŮū ƈŻƅ ż ųŹũƏŶũ ƎŴƅƁƎ ųŷŵżŶũŴƅŶűų Żż ũŹžű Ű ȡ ŉŬŮŶſƎƈ ūűŭŷŸŷŵŷŬŴũ" ƎŶŶŷźŻƎ" ŬũŰŮŻű žŻŷ żŵ ŷŹŬũŶƎŰũſƎƇ ŷźŷŪ ŷƏ ŷźŷŪű ūƎŭŸŷūƎ Żű ŪżŭűŶųũž ŭŮźƈŻƅ žūűŴűŶ ű ŷŲ ŷŲ ŹŮƀƎ ƈųƎ ŸŮŹŮŻ ŹŷŪűū ƂűŹŷ ŉ ųũŶũŴű ƎŰƎŲŶƎ Ż ƁŮ ŬŹũŻ źŻũŴű ȡ Őũ Źŷųű Ŷ Ǝū ŪƎŴƅ ƈųƎ ŸűźũŴű Ƃ ũźŶżūũŴű źūŷ Ǝū ŴŮ ŪżŴű ű Ŷũ ŸżŰūűƀũŲ Леся КЕСАР ƎŴűŴũ ƀűŵũŴŷ ųũŵŮŹż ŗźƅ ŵ ŪżŴŷ ŶũŸŹũūŴŮ űźŻŷŬŷ ŸŹűŲŷŵż Ŭ ŭũŴƅŶŷƏ Űũ Űũ ŭŷŸŷŵ Ŝ źŻŷŴűſƎ ŰũųƎŶ ūűŶŷźƈŻƅ ŪŴƎųż ŕŷūŴƈū ũ ŹũŭƎŷ ũ ůũŴƅ ŪżŴŷ Ū ŗžŵũų ŸŷŬũŶŷŬŷ ũŴŮ ƌ mŸƎŭŸŹűƌŵſƎ ŷ ŷ Əŵ ŸŷŻŹƎŪŶŷ Ə ȹ ŋƎŶ ŶŮ ūűŸūŷŹűŴű ŲŷŬŷ Ŷũ œżƀŵ ЧУК ŷŬŷƇ ųŷƁŻƎū ųűŶƅ ƈųƎ ŷūŴƈū ūůŮ ŬŷŻ ŹŷŵũŭƈŶ ȡ Ůūűƀ ŭűŹŮųŻŷŶűŵ Żŷ ūũŹŷŵ ũŬũŻŷ ŹżŸſƎƏ ȡ ſŮ Ŷŷ Ŷũ Űũžŷŭű Ű ŻƎŻżƁŷų ŷūŮ ŘŹűȫ ŗźŷŪűźŻűŲ ųŹŮŵũ ūůŮ ūű ƀŮŶŷ ųũŸŹŮŵŷŶ Źũūŭũū ż ƈųƎ Ŷũ Ŷ ŻŹűŵũƇŹ ōŮŹů ŻŮŴŮŹũ ƈūűƂŮ ȡ Źŷųű ŶũŭŰūűƀũŲŶŷ ū ŸŷŭŷŴũȡ ŀ Ƃŷ" ŪŷƀƎ ŵƎźŭƎŷųŷŵ ȡ Ũųűŵ ƁŴƈžŷ Ż ŘƎūŭŮ ŽũŴƅ ūűƏŰŶűŲ Żƅ Źŷ- ũūŶŷƏ ƅŷŬŷ ŸŷųŴũŭũŴ Żűž źŸŷŭƎūũŶƅ ŶŶƈ ųŷ ſƈ Ǝ ŰũŹ ŵƎŹƇƌ ŻŮŵŸŮ ũůŴűūŮ ƈų ƈ ūůŮ ųũŰũū ŵƎŴƅŲŷŶũ ŭŷŴũ Ɓűūűž ŸŷŶŮŭƎŴųũ ŵƎźƈſƈ ŸŹűŲŷŵ ȡ ųŷůŶŷ ŸũŶƎƏ Ű ŪŮŻŷŶŶŷŬŷ ŸŷųųŷŶũŶŷ ŹŷŪŷŻű ƎŰ ūŴũƁ ŶŶŷŬŷ ŵŷźŻŷūŷŬ ŸŴũŻű ŪƇŭůŮŻ ŸŷŬũŶƎ ŵ ŻŹŮŪũ ŪżŴŷ ƂŷŪ ŸŷūŮŹŶ ŵŮŶƎ Ų żƀũźŶ ƀũźŷŵ ŸŮŹŮżƀ ŶŮŰũŴŮůŶŷźŻ ŹƎū ŗųŹȡ Ţŷ Ƃ ȡ ŭŷŭũŰũŸŹŷŸ ũŻŮŴŮŽ ŷŶżūũū űźƈ ŹũŻżŹż ũ ū ŸƎ ŷŭŶűŵ ŷ ŸŮŹŮžŷŭż Őŷ ŴƎųũŹƎ ŸŷŬũŶƎ Ű ŭŷ Ŭŷ ŸŮŹƁŷ ŻųŷūƎ ųŷŶżūũū Ǝŵ ŻŷŬŷ ƎŶŭűūƎ Ǝ źŻũŴű Часто źƅųƎŲ řō ƌ ūŸŹŷūũŭůŮŶŶ ŲŻű «œő Ŭŷ ŭżũŴƅŶ ųƎū ŉśŗ źƅŷŬŷ űżŻűźƈ ŭŷ źŸŹ ŶũūũŶŻũůŮŶŶƈ ŹűŻŻƈ Ű ŴűŻŷŬŷ ŬżźũźŽ ŻżūũŶŶƈ ūŮŹžŶƅ ŷ" ŖƎƀ ŷƁŻű ųżŸűŻű ŭūũŴƎ ȡ ƎŰ ųŴƇ чуємо:ŉ Żũ ŻŹŮŻ mśŷŭƎ ū Ŝ Ŷũź Ū ſŮ ŭżůŮ ŸŷŰű żūũŶŶƈ ſƎŴŷƏ ƀűźŴƎ ŶũũƁũ řŮ ūƀűŻŮŴ ƀŷūűž Ű ū Żŷŵż ųũŶũŴ ŭżžŷūŶűž ſƎŶ űŲ ŻŮŸŴŷūűŲ ƈ ŮŴŮųŻ ŁŋŚťœ Ŏ ŋŀŠŎ Űũ ŷŸũ ƅŷƏ ŸȤƈŻŶűſƎ Ű ū ŌŷŴŷźƎ а що робить ŜźƎ Űũźŵ Əū źŷſƎũŴƅźŸżŪŴƎų ũūůŶƎž ũžŷŭƎū ƎƈŴűźƈ ŷŬŷ Żũ ųŷŴűūũŶŶƈ ź ōũŹŶűſƅųƎŲ řōŉ ũŴƅŻż Ƃŷ ŰŭũŻŮ ŷŬŷ ƁũŹż ũźŽũŴ ŭŮ ũūŻ щоб містян ŶƎ ŶũūƎŻƅ ŭƎƇ ŭŴŮŶŶƈ ŶŷźŻŮŲ żųŹũƏŶ ŻűūŶűŲ ŸŹŷſ ŶũſƎƏ Ǝ Ūŷ ŵű ūżū ųŷŵŸŴŮųź ŶŮŸŷūŶŷſƎ ŸŷŬũŶƎ ŰŵŷůŮ ŶƎ ŸŹŷŬŹũŶźƅųũ ŸżŶųŻ ŹŷŶŶŷŬ ūƁű Ŷũ ŸŷŹŻ влада, ŭŷ ż ŷŵũŻűŐũŲƁŷ ŉŊŗ Ř źŸŷƀũŻ ŪŴũŬŷżź ŷ żŹƈŭż ŢŷŪ Ű ȡ šŴƈž ŖũźŻŹƎŲ ũŵű Żũ ŰŷūũŶũ и ŸŷŹżŭű Ŷ ūűŻŹűŵżūũŻű ƅŻŷůūũūƎƁ сплачу ȫ Żƅ Ŭŷŭ řŗŌŉŖ ųż řŷźƎ ūũůũŴű ō ŻŹƎŲ} Ŗ ŻűūŶƎƁűŵ ūűų ūũŶŶƈ ŹŷŪűŻű ŮŽŮųƎŶŶŷźŻƎ ŮŶƅ Żũ ƀũź ŸŹŷūŮŭвали Ůź ŉŴŮ ŸũŹŻƎƈ ŷŵ ŸŷƁűŹŮŶŶƈ ŹŷŰŸŷŭƎŴƈƌ ŻŮ ſƎū" mŋƎŭųŹűŻűŲ ŪƇ ųŷŵŸũŶƎƏ Ÿŷ źűźŻŮŵũ żůŮ ũū ũŴ œŕō ŭŮƈųƎ ŸŷŴƎŬŷŶ за енерго űŶ Ŷũ ũŸŹűųŴ менше ŰŶũƀŶƎ ŉŊŗ Ř řőŒŕ ŨŔŗ œ ŖŨŐŨ ūźŮ Ƃŷ ŭżůŮ ŭŷŪŹŮ ś Ƃŷ Űũ ųŷŹŭŷŶ ŉ ż ŸƎŭ ūũŴũ ŶũƁż Ŷũ Ųźƅųũ ƎŵŸŮŹƎƈ Ŵűźƅ ŰũŸŮūŶƈŴ ŭŷŪż Ŭŷ послуги? ŮŶŶƈ ŸŹƈ ũŭ ųŷ-ūŷŹűŻű ƁųƎŴ Ű żųŹũƏŶ ŷŹűźŻũŶŶƈ ŭů żųŹũƏŶźƅųűž ŭůŮŻ} ųŷůŮŶ ŮŶŮŹŬƎ ŸŴŷ Ÿŷ ųūũŹŻ ŻŮŴŮŽŷŶ ȡ ŉ ŷſŮ ūũŵ žŷ ŹŷŰŭƎŴ ƎŰŷŴƇūűŭũŻų ŷŵ żźŮ ŕŮƁųũŶſƎ ſƅ ŵűž mŬũŹƈƀűž} ŭŮ ŻŹŮŶżƇŻƅźƈ ű ємо: нині ВідповідаŶűž ŴƎŶƎŲ ȡ ųŷůŶŷ źƅųŷƇ ŵŷūŷƇ ű mŕƎźƅ ŶŮŭũūŶ ƀŮŻƅźƈųũ ūŴũŭ Ə Żũ Űŵ ūũŻű źū ű Ÿŷ ƁųŷŴƎ ŭ ŵŷůŮ Ÿ ŸŹű Űż Źŷųű ŻŷŪŻŷ Ż ũųŮ ůűŻŻƈ ŻŹű źŻūŷŹűźŻŹƎƀƎ ŖũŲŸŮŹƁŮ ȡ ſ ſƎƇ ūƎŭ ſƎŴŷŬŷ űŹũž } ȡ źųũ ŷ ŷŪȤƌųŻŮŹŮŴ ȡ ŞŻŷ ŭŴƈ ūũŉ Ŕŗ Œŗ Ōŗ» ŮŶƁűŻ у столич ŹŮŵŷŶŻ ŭŷ ŷŬŷ Ūż ŷŪũƀűŻ Ŵũ źűźŻŨ ŰũŸű źŻūŷŹƇŷƏ ųƎŶŷŽƎŴƅŵű Ŭŷ ŸŮŹƁŷ ũ Űũū ūƎŶ ūũŴŷ žŷūũŶű űū ŸƎźŴƈ ųŷŶŻŹŷ ű źżŵű źūƎŻż ŰŵŷůżŻƅ ŰũŷƂ ż ŰũŪŹũ ŻŮ űŻźũŭų ŪƎŲſƎ ū ŪũŴũųŴũ ŻũųƎ них ŭűŶųż ŻŮŸŮŹ ű почали ŮŵŶż Ÿ Źű Ÿŷų ŮŶŰżŹŷ ź ƌ ũūŻ будинках Ŭŷ ūƎūŻŷŹ ŴƇūũŻű ž ųŷƁŻ ŶũŹũū ŕũŲů Ŵ żȬ ŋű ŉŭůŮ ż ųŷƁŻżƌ Ű ŸŷūŮŹ ŶũſƎƈ Ū ŶƎ ŬũŰŮŻ ŹŷŬŹũŵ Żũū źų ŐũźŻżŸŶű ŻŮŴŮŸ встано Ƈ ŖƎ ŴűźŻƎūųũ ŷŴƎŶŶƈ ųũ Ű ȡ ŊƎŲſƎ ŜųŹũƏŶ ŷŹűŻŮŻ ūűŭũŻųű ũů ŭŷ Ǝū ż ŸŴ ũŭůżūũŻű Ŷũ ŷ ŵŷůŮŻ Ů Żũ źũŵũ ƎźŻŷŹ ūźŻũŶŷŭũŴű ŵ Ŷũź ŪũŬũŻƇƂũ Żűź ŶŮŶŶƈ ƈƀ ŭŷŴũ ƎŴƅųű ſ ż ũ ŶƎ ųŶ ŮŹŮŭũƀ влюва ų ŬŷŴŷūű Ÿŷƀŷų ƀ ƎźƈƀŶż ūűųŴűųŷŵ şŮ ūũž Űũ ŶƎ Ų źũŵƎ ŷŪű ũŻƎůųũ Ů ŬũŹũŶŻƎ регуля ųŷŵŽŷŹŻŶŷŬŷ ти тепло Ű ŸűŻũŶƅ źūŷƌƏ Ǝź żŴũ ŰƎŸźŷūũŶũ Ūŷ ŶŮ ŖũƁũ ŸũŹŻƎƈ źƅųŷƏ ŸŷūźŻũŶ ŷŵ" ūŴƇƌŵ ŰũųżŸƎū ž ŵű ũŹžƎŻŮųŻ ŸżŪŴƎƀŶŷŬŷ ŸŹ ŸũŴŮŶŪŮŰ ūƎŭŸŷūƎŭŶ űůųũ ŶŮ ŵŷŬŴű ƎźŻŷŹƎƈ ȡ ƀŷŻűŹ Ǝ ũŹŵƎƏ Żũ ŪŷŲŷ тори. Ǝƈ ŹƎū ŉŴ Ů ŶũƁũŮ źŻŷŴƎŻŻƈ ŪŷŹŷ ŵƎźŻŷŪżŭ ūƎŶ ŰŶŷ ŷ ŹŮŬżŴ Ƈ ũ Űũ ŹũŻű źű ŽũŹŪ żŹű ŸŹŷū ŴƎ Ŵũŵ ŶŮ ŵũŴũ Żũųűž Це частин ŻŷŹƎƏ Ǝ Ŷ ŰŶũŴũ ūűŲŻű ż Żű żūũŶŶƈ Ż źƅųŷƏ źžŷůŮ Ŷũ mŕŉ ūůŮ Ƃŷźƅ źŻƎŶ ŻűůŭŮŶƅ ŻŮŵŸŮ ƈŻŷŹű ŷŪƎ ŶŮŷżūũŶŶƈ ūűž ŬŹżŸ ŗŜŖ ŷŭűŻƅ ŷź ŻƅŪű Űũ ŶŮŰũŴŮ ми індиві ŷźŻŷŹż ŬŹŷƁŮ ű ƇūũŴű ųŹũƏŶű ŻŷƂŷ ŵũŭƈŶ ųŷ ũ а систе ŪżŭűŶūż ŬŴƇƀ Ŝ ŖũſƎŷŶũŴƅŶŷ űŻƅ Ũ Ə ŹũŻżŹż ŻŮŸŴũ ŭƈŶũŵ}żŭŮŹ ȡ ŻŷŭƎ Ŕũ ŶũūųŷŴŷ ŜųŹũƏŷŬŷ ƁŻũŵŸż Řŷ ŭŹżŬ ŶũūųŷŴűƁŶƎŲ Ů ŵũŴũ żƈūŴŮŶ ŪžƎŭŶż ŷŪűźŻűŲ ŬŹŷŵũдуальн ųũž Ũų ŵ ŶŮźż ůŶŷƏ ŸŮŹ ŘűŴ ŵƎůŶũ ŻŮŸŴƎƁŪŮŹżŻƅ ƎŵŸŮŹƎƇ ƈųũ ŵ ŝƎŷŰŶż} ŴżůŪŷū ŶŮ ũ ūŷŶű ȡ mŋƎŭųŹűŻűŲ ихƁŷƏ źŮŹŮ Ƃŷ Ŷũ ŶűŰųũ ź ū ŷƀƎ ŹŷŭŶűŲŲ Łž ŵũū ŴƎźŻű ƈ ŐŶũžŷŭűŴűźƅ ŷųŹŮŵ ůŶƎźŻƅ Ź Űũ ŶŮŰũŴŮůŶƎźŻƅ ŜųŹ ƈųƎ ūŷ źūƎŻ ŀ ųŷŴű Ÿ Ŷƈ ŸŹŷ ż źŽŮŹ пункті Ů źƈ ŬŷŹŪ теплових ŸŹűŲŷŵ ŬŹŷ mşƈ źűźŻŮŵũ Ÿŷ Ŷũ Űũūŭƈų ũƌ Ÿŷŭ œũůżŻƅ ūżŴ ŌŷźŸƎŻũŴƅ ŵż ƎźŻŷŹűųŷ ũŹž ūżŴűſƎ Ŷűųű ƂŷŪ ŶũƁŶű źŻŷƈŴű ŹũŭƎ в, розміщ ōŷ ŹŮƀ ūżŴ ŞŹŮƂũŻűų ŭű ŵƎźƈſ ű źŸƎŴƅ ũƀũ ŻŮŸ ż ūũź Ż żŻ źŴƎŭű ŷůŴűūŷ ż ŪƇŭůŮŻ} ȡ ſŮ ūŻŹżƀũűž ŹŷŰźŴƎŭżūũŶ ŷųż şŮŲ Ÿŷū ƈ Ű Ǝ Őŕŀ ųƎ ŹŷŪűŴű ųŷŹŷ ũƀŷūźƅ Ǝ ůżŹŶũƎŻŮųŻżŹŶŷŵż ŵ ũƏŶű ŭŷ ŵũŬŶũŻ ƎŰ ŸżŶų Ǝ ŷŪƎſƈ ŷƀũŴũŷźƅ ŲŷŬ ŶƎŲ ŹŷŪ Żũųŷŵż ūŶƎźŻƇ ŰŵŮŶƁŶƈ ȡ žŻ ених у підвал Ŵũ ŭŷ ųūũŹŻűŹ ŵŷūũŶ œŷŴű Ÿ ŭŷ ũ ŜźƎ ů ƅbȡ żźŮ ȫ śŮŴŮŽŷŶű будинк ŶũŹŷŭ ŶŮ źŴżž ŷŬŴżƁŻƎū řŷŰ ŸŮŹŻƎū Ŵű Ų ŸƎ ŷ ŹŷŰŪű ŷŻƎ ŬŹŷŵ ŰũŸŹŷŬ žŹŮƂŮžũŹƀżū żƌŻƅźƈ žŷŴŷŭ mŚŮŹŮŭŶƅŷūƎƀŶŶũ ũ ūƎŭųŹű ŻżūũŻű ƌŭűŶż ųŷŵżŶƎ ŜųŹũƏŶũ źŻũŴũ ųũ ŭŮŵŷųŹũŻű ųŷŹŭŷŶ ž Ǝ ŶŮ ź ŴűƁŮ ŷ ŶŷƀũŴũ Ǝ ŸŹŮŭźŻũūŶű ів. Погодн Ŷũ ŸŴũŻ ŸŷźũŭŷūŷƏ ŷźŷŪű ųũůƎŻƅ ŭŬŷŶŷŵż ŪũŶŶƈ ŵ ŹũũŭźƅųŷźŻƎ Ůųź ах źŻűƀŶũźžŮŵż Ź ŶűŴũźƈůƎ} ŬŷŴ Żŷ ŶũŲŹŮŰŷŶũŶ żŰŮƏ mœűƏūźƅųũ ŽŷŹŻŮſ űŻŮŴƎ ſ ż mūŷŹŷ ŻŹƎƂũŻű ŸŮŹŮŭũƀƎ ŉŴŮ ſŮ ŪżŴ ŻŮŶƅųƎ ŽƎŴƅŵű ŭƎƈū ŹŷųƎū ŶŮ ŷŻŹ źŻũŶźƅųűŲ Źżž ŶƎƁŮ Ÿ ŭűŶ ũū ƎŰ Űũ ŶƎŲ ŷźŶųŷŹżŸſ Ūżŭƅ Ŵ ŸŮŹũŻż ũŻƅųż ƈų ŕŷŬ ŶƎƁũƌ Źũū ȡ Ż ųŷŴŮų і регулю ūƎŭŸŷūƎ źűźŻŮŵŷŰŻũƁż ŶŮŰũŴŮůŶŷƇ ŰũſƎƈ Ų ż ŘŷŴƅ ƅŷŬŷ Ūż Źŷ źũŵ подачіŷŹŬũŶƎŰũ ũźųũ ŭ Źũ ũūŻŷ ūũŶŶƈ Ƃż ŚŴ ũžƎŶũſ ŷŶŻ ŭű ū ſƎ Ŏųź ŭű ŹŮųŻŷŹ ųżŹź mźżŻƎŶųũŵ Ǝ źŻŹũŻű Ǝ ŸŷųũŹ ŵŷŬű ƎŰ ŰũųŷŹ Źűūű źŮŹŮŭ Żŷ ſŮŶŰżŹ ȡ ŻŮŵ-ŷů ŹŮŵųƎū ūŴũ ű ŶŮūŮŴűųƎ ŸŹŷ űŵżƇƀű ŭŷŸŷ ũ Żŷ ūƎŶ ŷźű Řŷ ŭűŶųż ż ŸŹŷŬ œũůż ž вання ŭũŴƅŶŷƏ Űũ ŻűūŶŷ ŵŷůż теплаſƎƇ ŷźŷŪ ŶŮŶŷ ō ƎŲŶƎŲ Ź Ŭŷ ūŻŹż ŷųŴũŭƎƏ ȡ ūźŮ űŴŮūűƀ Żűŵƀũŷūũƀƀű ŵũŻűƀŶŷūƎ Ũųŷ - ŸƎƁŷū űźŻŷŬŷ ŸŹűŲŷŵż Ŭ ōŮŸũŹ ũŶŶƈ} ŌŴƈŭũƀƎ źŶƎƁż ūűźŻũūųż ſƅŷŬŷ Ź ƈ} ŰŶűųŴű Źũŵż дозвол ŴŷŸſƎ ƈ ŪŴũŬŷż ŷ ŹŮƀƎ Ų ŉŶŻű ȡ ųũůŮ ŋƎŻũŴƎ ƀũŶŶƈ" źŷūűž ŪżŭŮ ŸŹűŸű ŻŹŮŻƌ źūƎŻ Ŝų ũ ŰũŪŷŹŷŶű Ǝ ūƎ ŷ ŭŷŭũƌŻƅźƈ} ũŭƎ Ŝź ŹƎƁŮŶŶƈ ƂŷŪ ȡ Ŝ ŵŮ Żƅ ŸŹű ŻũŵŮŶŻ ŻűųŷŹż цям заощад źŻŹŷƇ ять ůũž ŸŹŲŶƈŻű Ǝ ųŴƇƀŷūƎ Űũž Ÿŷ ūũƁ ŭűŹŮųŻ řŷųƎū ƀ ū ŜųŹũ żƀũźŶűųű ŶŮ Ÿ ŭŷŶż ŶƎŰūƎŭųű ŸŷŻƎŵ Ǝ ŸŷŸżŴƈŹŶũ ūűź ű ŚŮŹŮŭŶƅŷūƎƀƀ Ŷż řżŵ żŶƎƇ ũ ŰũŪũŵŪżŴŮŶŶƈ Ŭŷ ũŶŻűżųŹũƏŶźƅųŷŬŷż ŵƎźƅų ŰūƎŴƅŶŮ Żũ ŰŪŮŹŶŷ ŀŶų ŷŬŹũŵű 6PDUW ƎŭƎŷŻũ" ŷŹƎū ŭŮ ŷŻűŹű Żŷŵż ųżŹźŸŷŹżŭ ŷŵż źž Ų œŴűƀųŷ ŸſƎŲŶŷ мешкан-ŹŷŵũŭƈŶ ȡ ŹũƏŶſƎ ŶƎŪű ūŸŮŭųŹűūźƈ ſƎŴűŲ ųŴũŭƎ Ű жувати енергі ƈ} ŸŷŪũƀũŻƅ ŰŶŰŭƎŲźŶƈŻƅ ƎźŻŷŹűƀŶűŲ Ůŷųż ȫ ŗźŷŪűźŻűŲ ŻŮŵŸŮ Ŗũ ŪƎź Ə ŸŹŷŬŹ źŮŹŮŭŷ ŷŬŷ ƈųűž Ɓ ŷŭű ũŶ ŮůŮŶŶŷŴű ů ż ŷůűŲ Ŷũ ƎŭŶƈŴű ŪƎŴŷŬŷ ŒŷŬŷ ƏŶż ųżŸżūũŻű Ő ŴƇŭŮŲ ũŶŬŴ ŵ ŪżŴũ ŸŴƇź Ŭ ūƎŭŸŷūŲŷŬŷ Źŷ œŹƎŵ Żŷ ũ ŵŮŶƎ ŹũŻżŹũ Əž ŸŹŷź кошти ūűƂũ ſƅŷŬŷ űŲƁŴű ƈ ŸŹűŹŷŭŶŷŬŷ &LW\ ż ūűƏŰŶűŲ ŸŹűŲŷŵю та ŻũŶŶƈŵ Űūżųż ź Żũūųũ Ŷũ ƈųƎŲ Ÿ ũŻŷŹŷŵ ŷūű ȡ m ƎŭŶűŵű ŹŷŰŸŷ ũŵű ūŻ ŹƁŮ ŰȤƈūűŴűźƈ ŻƎŵ ŸŹ ųŷŴű ŵ ŭŷ ŵũŹ Ŭŷ ż Źũ . ũŹƈŭŭƈ ŻŷŹŻżŹ ūŶŷƀƎ ũ ŶűŶƎ ũŰŵż ŭ ŶũūƀũŴƅŶűž ŰũųƎŴ żůŮ ųźŶũŸŹƈ ŸŮŹŮ Żŷ ŕŷź ŸŹũŸŷŹ ŷųŹƎŵ m řŷŰżŵŶ ū ŗ ũƇ ūƎŭ ŹũŭżźƎū ŜųŹũƏŶ ŵųũž Ź ŰŪűŹũŻű ŹƈŭůŮŶƎŴŮŶŷ ū ȡ ŶũŹŷŷžŷŭűŻ ůűŻŻƈ ſƎƏ ŻŮŸ Ų ƎŶƁƎźŻŷŴűſ ŕŀ ŘŷŋƎŭųŹű œŴűƀųũ ūƎŻŴũ Żũ źŸŮſŮŽŹŮŭźŻũūŴŮŶŷ Ŷũ ŸŹŷųűŭũƇŻƅźƈ Ů ŵƎźŻŷ ūũź ŬũŹ ŪŷŴŷŶźƅųƎŲ řōŉ ȡ ż ŭŹżŬż źŮŹŮŭż ŰũſƎųũū ŉ ųŷŴű ű ōŵűŻ ŮųŷŶźŻ şŮ Ŷũżųŷūŷ ŸŹũſƇūũū Żũųŵųż ū ŭŶűŲ ŭƅ ŖũŸŹ ƎŰ ƁųƎŴ ųƎŴƅųƎźŻƇ Ǝ ūŷ ųŷūƎƈ ŰũŭżƁűŴũ źūŷƌ ũ ųŴũŭũž ŴŷŸżŶų ŻŷŬŷ ŪƇ ŰŹŷŪűŻ } ȡ ŉūŻ ȡ ŉŴŮ ů ųŷŴű ƈų ŬŷŴ ũŶŻƎƇ Ƃ Źżų-ŷūű œŕ Źŷ ŊƎŴŷ ŪżŴű Ÿ ŻżŹũŴƅŶƎ ŰŹũŰųű ūŷŶű ŮŸżŻũŻűųŴũŭ Ű Ǝ ū Ř Ų ŻũųƎ ŴŮŶƎ ż ŸŮŹŮūű ŋŷŶű ŶŮ ŪżŴ Żż ūźŻũ ŭůŮŻż} Ů ŸŹŷŽ ŝŮŲźŪż ) ŮźƎŲŶŷ ŮųŻƎū ŶũŸŹű ſŮŹųŷūŮŹŮŭŪũ ŷ ūű ſŮ ōŉ ŵŷ Ŷƈŵű ŋ ƎŻũŴƎƈ Ŷű ŸŮŹŮźŻũŴű Ǝź ŻŮŸŴŷū ƎŶƎſƎũŻ Ƈ ŭůŮŶŶƈ ŷŭƎŴƅźƅųƎŲ řōŉ ƀŮŻūŮŹŻŷƏ źŮŹŮŭű ű ŧƂŮŶ ŹŮũŴƎŰŷ ŶŷūŴƇ ŹũŶųż Ŷűų ƎŰ ŗŭŮźű űŲ źŷŪƎ ųż Ƃŷ Ŷ ƁŶƎŲ ŸŹŮŰűŭŮ ųŴũŭ Ű Ůſƅ ŹŷŰƀŮŶƎ ŪƇ Ő ſƅŷŬŷ ƀűŶŷū Ű ūűųŷŹűźŉŭŹŮźũ űūű mŎ Ǝ Ŷũźŷź žŷūũŶŶ Ŷũ Űũŵ ōŮ ŴŷŬƎ ŵű Żũ Ű ƇŻƅźƈ ūũŶŷ Ƃ Żũ ŪŮŰų ȫ ōŮŶƅ Żũ ƀũ Ű ȡ ŸŴƇź ŭŷ ũ ŴƎūŷŵ ŸŷūƎū ż ŭůŮŻŶƎ ū ŷŭŶƎŲ ųŷ Ūżū mŎŴŮųŻŹ ű şŮ ŭ ŷŭŶŷŬ ŴŮųŻŹŷ ŶżūũŻű ƎŶż ūƎų ųũ" ũūŭƈųű ŹŷŪŷŻƎ Əŵű Źŷ ŕŉŝű Ů ųŷŹŸżź ŷƁŻŷūŶ mŕƎƁũ Ŷũ ŸŹƎŰūűźƅ - Ǝ żųŹũŰŸŷŹƈ ż ŪŮŹŮŰ ź ŸŹŷūŮŭ ŶŻ ųƎŴƅųũ ŸŷųŷŴƎŶŶƈ ƂŮ ŰũŴűƁ ŪűŻű Ź ŷ ƎŰ Żũų ŷŰūŷŴű ŶŶƎ Űũų ŷŶ Łž Ű ŹũŰ ŶũŴũƁŻżūũ şŮ ŷŶŶƎ Ÿŷ mŶũŴŮůųũŪƎŶŮŻ ŸŷŻŹƎŪŶŷ ŷŭű Ŷűž mŭŻŮŴŮŽŷŶ Ǝ ŭŮŵŷŶ ŶŮ ŰŵƎŬ ŶƎƀŷŬ ŸũŻŹƎŷŻŷŵ Š ŮŶŶƈ ŸŹƈ ƎūŶŷŵƎ ż œűƏūŹ źŴżŬű} mŚűźŻŮ Żƅ ŰŹŷ-ũŭű ŷ" űž ŻŮžŶ żŸƎūŴƎ} ŭŮŸżŻũ ŹŷŰżŵŶƎ ŸŹŷŸŷųũŹŵũŶ} śŷŵż ũŵƎŶűŴ ũŴű ŷŭŶƎ ŭűŹŮų ųŷ ȡ ŉ ūŷŶ űū} ȡ ś ŴƇŭŮŲ ůűūűž ŵũŲŶŷŵ ŻŷūũŶƎ ű ũŴŮ ųŷƁŻű ŵűž mŬũŹ ŷŵż ūƎ ŹŶƎƁűŵ ŵŮŹŮů űŴŷźƈ Ŷ Ŷűž ŴƎŶƎŲ ƎƀŻźƅųŷŬŷ Żű Ŷũ ų ŷŵż Ű Ŷ ű" ŮŹŮŵųƎ ŶŮ ŭűū ŷ ŰŹżƁ } mľŭűŶ ŶƎƁűŵ Ŷ ƈƀűž} ŵũ żŸŹũūŴƎŶŶƈ Ůūűž ŵ Żũ ųŷŵŽŷŹŻŻŷŹũ Ŗ Żũųũ ŻŮŵŸŮŹũŻ ŶŮ Ŷũžũ ŴűƁŮ Ÿ ŭŷ ũŲŷŭƎŷŰŶƎƁűž ŷŶŻŹŷŴ Śűŵƀűƀ ƈųűŲ ūźƅųũ Ŭŷ ŭŹżŬŷ Ŷŷ Ƃŷ şŮ ŕűŹŷźŴũū űŻű Ű ŵƎźſƈ" ũ źűźŻŮŵ Őũ ŸƎŭŻŹűŵųű ŸŹŷųżŹũŻżŹũ Ű ŰűſƎƏ mŰũūűźũ Ů ųŷŹżŸſƎƈ ŶƎ ŴűƁŮ ū ȡ ŜŸŮŹŴ ŮŹƁũ Ŵ ŻŮ ȡ ųŷůŶŷ ŶƎ ŸŮŻű ŮŹƎ Ų ũ ŷŪŴƎųż ŹŷŰŸŷ ŀ ſŮ ŭƎŴ ŻŮŸ ŪźŻūŷ" ũŪŷ mœũƀŷų} ũŽŷūűų Ǝū Ŷũ ŸŹ Ŭŷ ƀŮŻūŮ żŹũ Ūżŭ űźƈ Ũ Ÿ Ŵű}Ȭ Ŭŷ ſƎƏ} Żũ ȡ ŹŷŰŸŷ śŷŪŻŷ Ŵũ ż Ūż } mŎŴŮų ŹŬũ Ű ūƎŭũƌ ŬŮ ŉŴŮ ƀű Ŝ ŰũźŻżŸŶ ũźŻƎūųũŴ űŰūƎźƅų ŷŪŴũŭŶ Ŷűŵ ũūŻŷŹűŻŮ ƌ ŭŴƈ ŵŮŶŮ ŵ Ů ŸŷźŻƎ ƎƁŷū ŭŷ ŕƎźŻŷ ŸŴũŶżƌ mŊƇŭů żŶűųŶ œŕōŉ ż źŻŷŴűſōŮŸũŹŻũŵŮŶŻż ŸŹŷŵű ƀũź ŸŷūŻŷŹŶűž ŵżƁŮŶũ ŪżŴũ ŭűŶųż ŻŹŷŶ ŮŴŮųŻŹ űųũ ŬŷŴŷ ũŻű Ÿŷ ŲŶŷ} ŮŻ żƀũź ƀũŴƅźŻū źūŷŬŷ ũ œũůż ŹűźŻŷūżūũū ūŷ ƈųűŲ ŶŮŷŭŶŷŹũŰŷū ŷ mŞ } ŵũŴũ} żŻű ūű ż Ŷũź ŶũūűŰŶũŻű mŘƎŭ ŷŶŶŷŵż ŶŭűŹŮų ūű œŕōŉ ŌũŶŶű ŋƎ ŭƎŪŶűŵ Żŷŵ Ũ żůŮ Ű ŷŹũŴƅ ŸƎŭŹƈŭ ū ŷŭŶƎ ŻƎ} Őũ ŚŻũŹŷźŻŮŶųŷ ŷźŷŪ źŴŷūŷźŻƎ Żũ Źŷ ŸũŭųƎū ŸƎūźŷŻ ŻŷŹ ųŷŵ żŹƈŭżū ű ŸŹűŴũŭũŵű ŷŪźŴżŬŷ ŵƎźſƎ ŭŮƈųűž ŭ ŸŮŹŮūƎŹŷų ŰȤƈ Ű Ŷűŵű Ų ųūũŹ ŻżŻ ƎŰ ūŭƈųű ſƎū ŴũżŹŮũŻƎū Ǝ ūƎŭŪżŴũźƈ żŹŷ ȡ ŉ ŸŹ ŷ ūűųŷ ųŷŴű Ŷűųũ ŵƎŶƎŵż ŶƎ ŪżŭűŶųƎū ũŶŶƇ ŪżŭŮ ŰūŮ ųŻŷŹƎūŶű ŸũŶƎƏ ƎŶƁŷŬŷ ŷŹŬũŶƎŰŷūżūũū ŬŶŮŸũŴ ūżūũŶŶ ŭŷŬŷūƎ ŻűŹƎ źƈ ȡ ŷŻ Ǝ ŰūűŻųż ŸƎŭŸŹű ƅŶż ŰŪŹ ŷźŻƎ ŬŹ űźŻűŲ ŸŹűŲŷŵ ŬŹŷ ŵż ŸŮŹŮ źŷūũŶŷ Ƃŷ Ŷũ Ƃŷ ūźŻ ƀűźŻũ ſ ŸŷŬŷŭŶ ųŷůŶŷŬŷ ŭŹżŬŷŬŷ ƀŷŴŷūƎųŷŵ řŷ ŭŹżŬƎŲ Ź Ŷũ ŸŮųŷŻ ūűŹƎƁż ŷŵũŭƈ ŷƇ Ǝ Żũ ŪżūũŶŶƈ ŬŹŷŵũ ũŶŷūŴƇ źŮŪŮ ūű ŉ ƈųƂŷ ūŷŶű ƇŹűźŻ Ű ŭŮŶŷ ŭŷ ŸŮūŶűŲ ƀũź Ű ŮŵŷŶŻŷūũŶűž ŹũŭűųũũŻű Ŷũ ȡ žŷŴ ƈųŷźŻƎ ŸŹŷŭżųſƎ ŽƎŶũŴƎźŻƎū ŹŮŬƎŷŶũŴƅ ŮŹŮŵŷŶƎƈ ŶũŬŷŹ Ŷŷ ũ ū ƌŵŶűſŻ Ÿŷźũŭŷ ų źũŵŷ Ŷű ŵŷ Ǝ ŹŮŬżŴ ŵũŭƈŶ ȡ ŸŹũūŭũƇŻƅ Żŷ ūũŴũ ŻŮŸŴŷū ŶŮŰũųŷŶŶűž ų ūŸŴűū ūƎūŻŷŹųũ Ű Ŷűŵű Ŭ ŴƅŶűŲ ŷ ŭƎƈŴƅŶ ŷŭŶŷ ūſƎū Řŷ ůżŻƅ ƈ ƈŻŷŹű ŕŉŝƎū ƀŮŹŮŰ ŞŹŮƂũŻű ŭƈŶ ż ųũ ŷŭůŮŶŶƈ ŸŮŹŮŵ ūũ ŵũŶŷŵųŷźƅ ũūųũƌŻƅ Ɓ ŸƎŹ ŭŮŵŷŶŻũůż ŋźŻũŶ źƈ Śžŷ ŲŻŮ Ŗũ ŶŷŬŷ ŮŻũŸż ūźŮ ŚŮŹŬƎŲźŴżŬű Ū ŶŷƏ Źũ ų ųƎŵŶũŻũ Źŷųż Ə ŵƎŶƈƌŵ ŗŬŴƈŶżū Ŷŷū ŪƎŶŮŻũž ƈųűž ŵũŴű Żű ȤƈūŴƈŴűźƈ Ŷŷ ƎźŻƅ ŉŶŻűųŷŹż ƎŷźųƎū} Ūżŭŷƀųż ŭŷ ŶũźŻżŸŶŷŬŷ ŸŮŹŮŵŷůſƎūƎƏ m ųŹũƂűž Ǝ ŴƎƀűŴ ſŮ ūűųŴƇƀűŻƅ ŵ ŝƎƂżų żŭżŻƅ ũ ž Ūżŭż ŷ źŮŹūƎ źŶż ŵũŲ ŷūŴŮŶ Ŷũ ūżŴ ŷůŗŻůŮ ŵũƌŵŷ ūű ŭű" Ǝ ůŮ Ÿŷȫ śŮŴŮŽŷŶ Ÿ ƅŶűųű ūƎ ūŴũźŶűųű mřŮŵŷŶ żųŹũƏŶźƅųŷŬŷ ų ūŻŷŵũŻűŰŷūũŶ ŻŷūũŹƎū ŜųŹũƏŶ ŰũŷƂũ

Żƅ ūźŻ ż żźŻũŶŷūųż Ǝ ŵƀũźŷū ŸſƎŲ ŭŷŸŷŵ ŋƎŻũŴƎŲ ũ źũŵŮ ŷůŴűūƎ źųŹƎŰƅ ŷźũŭŷūŷ ŌŷŴŷūŶ ũŶŷūŴ źŻŮŹŶƇ Ż ūŰżŻŻ śżŻ ŷŪƎŰ Ǝ ŷŹŭŮŹű ŷŻŹű ŭűŻű Ǝ mŸŷŭƈųű} Űũ Ż ſŻūũ ŸŹŷŭŷūŷŴ ŷůżŻƅ ūŮŴűųƎ źŮŹŮŭ ųŴűųȬ ŷŶųżŹźż Ǝ Ǝ œŴűƀų źŻƅ ūűŵũŬũŶŶƈ ű} ŕƎźƅųũ ūŴũŭ Ə ŷźŷŪű ūƇūũŻű Żũųűž ūűųŴűųƎ ȡ śũų ŷŵż żŸ Ŋżŭƅ ƈ ŵŮŹ ŷŹŬũŶƎŰũ ūũūźƈ Ż ŻŮŸ ŜŻƎŵ ż ŷ źũŵƎ Ų ŸŹũſƇƈ} ųűŲ ųű ŸŷŬŷŭŶ ſƎƇ ŷźŷŪűźŻŷŬŷ Ÿ ƎŭŸŷūƎŭũ ŴƅŶŷƏ Űũ ŹŮŻƎŲ Ű ųŷŵŸũ Ŵũ ũ źű ŵũŶƎ ū ŸŹŷŸŷŰ Наталк ŭŷźƎ Ŵű ſƎŲ źŸŹ žũŪũŹũ ũŹžƎŻŮųŻżŹű œŕŹũūŴƎŶŶƎ ŵƎźŻ mŊũŬũŻŷ ųűƈŶ ũ ūƎŭŰŶ ƈŶűŶ ŵ ūũůŴűūŷ Ƃŷ ŸŷŲ ƀű ƎŶƁűŲ Ÿũ ŚűźŻŮ ŻŷūũŹű ŸŹŷŭż ƅƀűž ŻŷūũŹƎū ŸƎŭŸŹűƌŵŶƎ Żũ ŵũŴƎ ŸƎŭŸŹ ŷŬŷ ŹŮ źŻŮŵũ ŶƎƏ ƈųű а МИКОЛ ƁŮ Əū ŋ ŶũŲŬŷŴŷūŶƎƁűū ŭŴƈ ŵűſƎƏ ŉ ũūƎ ŷůŮ Ŷũ ƎźŻũ ƀűŴŮ ŪŷŹ ŷŪżŭżūũŶŶƈ Żũ ūũŴű ŵũ ŻŮŸ ŬżŴƇūũ ŸƎŹŮſƅ ŘƎźŴƈ Ÿ ƎŶ Ūżū ƈ űƌŵźŻūũ Ű ūűŹ ũƀűŴũ ŴŷŹŮŬż ŹűŲŷŵż ŬŹŷŵũŭƈŶ ŵũŴŷ ŗ źųũŹůũŻƅźƈ ŵűŻƅ ŭ Ų ŭũŻű ŷŪŵŮůż ŹŷŮųŻ Ÿ ŶŶƈ ŰŮūŶŷ źŻũ ŭūŷž ŸŮ ŷŻƅŪũ Ű АЄНКО ŀ ŭżůŮ mūűųŹűŻű ūŮźƅ ōŉ} ŘŹŷųżŹũŻż ŭŷŹŷŬŷ ŷŬŹŷŵż ůƎŶųũ ŬŹŷŵũŭ ŷŭũŻųŷ ƈųƎ ŶũŭũƇŻƅ ŸŷųſƎƇ ūűŹŷŪŶűƀŷ ŻŮžŶƎ źŻūũ Ƃŷ ūűŸżź ȫ ŗūũŹŻƎź ȡ ż ŻŮŸŴ ŴƇūũŶ Ŷƈ ŶŮźŻũƀ ųŷŶŷ- ŹƁűŲ Ű ūŴũŭũ ŰũŬũŶƈŴ ž żŸŹŷƌŻƅźƈ Ŵ ŹƁűž źŷŪűźŻűŲ ūűƏŰŶűŲ ŭŷūů ŪũŬũŻƅŷ ŭűŶ ƎŰ ųŷŹżŸ Ǝ ŸŷūŶŷŬŷ ųŷŶŻŶũ ŮŹŮŭŪũ Źũ ŸŷŷŪ ūŷ ŪŴű ƀũƌ ŸŮŹŮŭũƀż ũ ū Ūżŭ źűŭƎŴũ ſƎƌƇ Ŷ ųũƇŻƅ ŸŹŷŵűźŴŷŪŶűŶũ ȡ ŸŹ ŸŹűŲŷŵ ũ ŰŴŷƀű ŸŴũ ũ ūźƎ ŹũŰŷŵ ŸŷƀŶ űƁŮ Źŷ źŴżŬű ż ŸŷŪżŻŷ ƀŶŷŬŷ Ÿ ūŸũųű Ŷũ źŸŮ ŪŷŻŷƇ Źũŭű œ Ŷũ ųżŸ űŶųũž ƀű ŶũŖũźŵƎƁűŴű ŝŷŻŷ ŶũŭũŶƎ Ů Ǝ ūŰżŻŻ Żűźƈƀ ŻŷŬŷ ūƎūŻ ȡ ŕŮŶƎ żźŮ ſŮŰƅųŷ ŻŮŪƇŭůŮŻŶűž ųŷ ũūŻŷŹŷŵ ŶŶűŲ ŴũŶſƇů ƎſƈŴũ ž ŹŷųƎū űŪŴűŰŶ ŹŷŴƇ Űũ ŷŻůŮ Ǝ ŐũŵƎźŻƅ ųũŹŭ ũ ſƎ ŸűŻũŶŶƈ ŵ ŭŴƈ ŷŭŷŹųũ ŵƎź ȡ ųŷůŶŷ Ǝ ŬƎŹųŷ ūűųŷŹű ŷ Ŭŷ ƀŮŻūŮ ųŷƁŻƎū ŶũŬũŭż Ůŵŷ Ÿŷ ȡ ŖũŲŪŷŴƇƀ ūƎŲ Żũ ūűŹŷŪŶűŹűŰŶũƀŮŶŶƈ ŸƎŭŸŹűƌŵ ŷūƎ ųż ųŷŴű ƀŮŹŮƁŻƎū ŶŷŬŷ ŷƈſƈ Ű ũŲůŮ ūŻŹŷƁųű źűŴƅ Ż ŷųȬ} źŻũŶŶƈŵ Ūżū źƇ ŠŗřŖő ŸŷŬŷŭŶ ŸŴũųũŴ ŖũŬũŭũ ũ ŉ ŸŷŹƈ ŭũƌ ūŷřōŉ Żũ ŻŹ ŪȤƌųŻũ ū ōŮź Ź űž żŵŷ ƌ mŝƎŻƎŴƅ} śũŵ ŻżŸűų ŭŷųŴũŭŷŴű ŵű ŚƅŷŬŷŭŶƎ ŵƎźŻ ůŮŻ Ŭŷ ŭűŶŶűų Œ ŌŜŕ ƎƁűŵű ųŷŹżŸūűŹƎƁŮŶŶƈ ŭżűŶũŴƅŶŷŭƎ ųŷů Ű ŰŵƎŶż ƀƎŲ źŽŮŹũž ŷŬŷ Żũ ŮŶ ƎŰ ƀű źŻūũ ƌŵŷ Ƃ ŋűŬŴƈŶƈŶźƅųƎŲ Ŷũ ŸŹűŮŻƅŷŬŷ ūƎ ŬũŴżŰƈŵű Ŵű Ŵűźƈ Ű ƈ ŗř ŀ Ŝœ ũŻű Űż ū ż ųūũŹŻűŹƎ Ŷ ŸŹŷŭżŵ ŷ ū Źũŵ ŪŴűŰŶŷ (ŋŎŔ ūŻŷŹųũ Ű ż ūŮŴƅŵű ūũůŴ ŬŷŰŪŮŹŴżŸż Źŷ ŶŷūŶűų ŷūűŲ ŵũŲźŻŮŹ ūűŻűźƈ Ű żźƎŵũ ŻŮŸŴŷ źųŹũūűŵű ŸŴũżƀ ŰŬŹũŲųũŵű ŻżźżūũůŮ ŬŷźƎŭ Ŷűŵ řōŉ Ŷũ źŻƎŶ ſƎŲŶűŵű Ƃŷ Ų Ÿ ũŶŷŬŷ Ǝū ŹŷŰż řŉŁŖŚ ųũž ŮŶ őœŗŊř Żũų ƎŰ ż ōŶƎŸŹŷū ȡ Šű ūűŸŹũū ŮůŮŶŶƈ ŵƎźƅų ŰŭűūŴƈŷźūƎŻũ ŪŴŮŵű Ƃŷ ŸŹűŰūŷŭűŻ ŻŹŷƏ Ǝ ź ťœŀ śřŉœśŗř Ǝ źŻŷƏŻ ŮŹ-ƁũƇŻ ũŭŻŷ Ɓżƌ ŸŹŷ ŷ źųƎ žűŻũƌŻ őśŉŖŀ ƌŻƅźƈ Ŭŷ ŹŮŬűŷŶ ż ƅźƈ ŵũŪżŻƅ ȡ ŸŷŴŷmŸŷŸŹŷ űūŷ źŸŹũŵƎŻűŵŮ ųũŻűųũŵű mŕŷ ųŴũŭŶŷ źƅųƎŲ ȫ ōŮŶƅ Żũ ƀũ ƅ ŭũŻƀűų ƈųű ŰŷūŶƎ ƅźƈ ųŹƎ ŜųŹũƏŶſ ŭũŶűŵ ŪżŴŷ ũ ūŴũŭũ ŰũūŮŹŨ) ūƎŹűŻű Ƃŷ ŬŹŷ ſűŵű ūűųŴűųũ Ƅ} žŴŷ ūűŶƀũźźűŻű} ŸſƎ Żũ ŭ ŭűŶŶűų œũůŮ ūŷƏ ūŻŹ ŉŶŻűųŷŹżŸſ ƅ ŭŷ ŭŷŭũŻųŷƏ ŸŹŷŴƅųű ŪŹżŭż ƁŮ źŴŷ ŀ Ÿ ő ŕŉřőŖŉ Ŕ ŏœŌ ŸƎŭƎŬŹũ ŷŬŹũŵż ƈŵ ƀũźŻ ŻƎ ŹƎƁŮźŻŷ ŹũŰ ź ŸŹŷūŮŭ ũŻű ŮŶ ŴŷŭƄŮ ŵű ŞŷƀŮŻƅźƈ ȡ ŘŮŹŮūƎŹųũ ūźƎ Ų ūűŮŹƁ ŶƎ Ǝ ŶƅŷŬŷ ŵ ŵũŴű ū Żű ŻƎŲ ƀ źŻūŷŹŮ Ƃŷŭŷ ŰũŪŮŰŸŮ ŷ Űũųűŭ ƎŲŶŷƏ Źũŭű" Ūż ŶŶƈ Ūũ ŻŮŴŮŽŷŶŶűž ŴƎŶƎŲ ŮŶŶƈ ŸŹƈŵűž mŬũŹ Ǝū Ÿŷŭż Ŵűźƈ ŸŹżůűŶũ Żű ŋƎŭŷ ů ŬũźŴũ m ƎūƀũŻũ ŋŷŶű Ƃ ŻŷŹŬƎūŴƎ Ţŷ ŵũŭũ ŶŮ ŸŹŷŻű źŻŮŹŶƎ ŬŮŻƅ ŰŶ Źżųũž Ŏŋőşť ű ƎŶƁƎŲŷůŮ ŷŪ ŶŶƈ ũƇŻƅ Ƃ ŹũžżŶųƎū ƈų ŮŹŬƎƏ Ż ũ ŭŷŭũ ůũŶŶƈŵũƌ ƀű ȡ śũų ř ŵũ ŪŹű ŭűŶųƎū ŪƎŰŶŮźŮŹŶżŻű źŴżŬŷūżūũŶŶƈ ů œŉ ƀŮŶŶƈ ž ųŮŹżƇ ſűūƎŴƎŰŷūũŶŷƏ ŷ ſŮ ŶũſƎƈ ƈųũ Żųŷūűž ŵżźŷŹŶ ũŭż ŭŷ ŷźŴũŪŴ ŵ Żŷ ŭŴ ŻũŶźƅųũ ŷźű- ƀűž ųŷŵŪŮŰųŷƁŻŷūŶŷ ŰūƎźŶŷ ŻŮŸŴŷŴ œűŮū ŶŮ ŹƄŶŷ Ů ŻŹűŷūƎŲ ŬŹźƈ Ű ŭŷ ȡ ųŷůŶŷŬŷ ŸŮŹƁŷ ƈƀűž} Ǝ ŷŻŹűŵżƇŻƅ ŹŮƀƎ ŷƀ ż ŪƎŴƅƁ ŘŹűžŷŭƅŻŮ Űũ ŵ ŔŮūűſƅ Ũ ŹŷŰżŵƎƇ Ƃŷ ū ƈ ŰũųŷŶ Ǝ ŵƎźƅųŪ ż ſƎŲ źŽŮŹƎ űų } Ř Őũ ŷźŻũŶ ŸűźƅŵŮ ƎƀűŴƅŶũ ȡ ŻŹŮ ŸũŶƎŲ Ű ŷŪ żŸƎ ŶŮ ŭżůŮ ŴƇŪűŻƅ Ÿ űŻŴŷūŷŬŷ ŽŷŶŭ ųũ ųũŻŮ Ŭŷ ūƎūŻŷŹųũ

źŸŹŷŪű Ų źŷ ŹŷŻű ŕŉŝƎū ū ŘũŹŶűŲ ŪƎų ŞŹŮ ųŷŹżŸſ űųũŵű Ūũ ŵƎŶƈ ŶƎů Ű ƈų ŶƎ ŵƎźƈſƎ ŬżƀŶƎ Ű ų ű ŶŮ ŻŮŴ ŴƇŭű ŷŴƇƌ ŋƎŻũŴƎŲ œŴ ūůŮ Ų Ƈ ŶŶűſƈ ŬŷŹűƀŶ Ǝźƈſƅ Ŗ űŲ ŪƇŭůŮŻ ŶũŻŷŹůŮźŻūżūũū źƎ ūűŸũŭ Żű Űũ ŷŭŶŮ ŰũźƎŭũŶ ƎŲŶŷƏ ź ż Ŷũ Ŷũƈ ŴũųũŻűŕű Ŷũū mœŷŹŷŻ űƀųŷ ŭűŹŮųŻ żůŮ ūźŉ ūŴũźŶ ż Ų ŶũŰųŴũŭŷū ŪƎ Ƃŷźƅ ųű ųŷŹż ŷ ſŮ źŸŶƎ ŸŷŴƎ żųŹũƏŶź ƎŲŶŷƇ ƅųŷŬŷ Ÿ ƂũŻűųũ ūƎŴƅŶŮŶ űž ŸŹű

ŊƎŴƈ ŵŮŹƎƏ Żũ НІМЕЦЬКІœũŪŵƎŶż ȡ ūŮŴŷ ФАХІВЦІ ŸũŹųŷūųű ГОТУЮТЬ РЕВОЛЮЦ ІЮ У СТОЛ

ŖŷūƎ ŻŹŷŴ ІНФРАСТР ИЧНІЙ ŮŲŪżźŶƎ ŵ УКТУРІ ũŹƁŹżŻű »6

Жереб к ин

ОЛЕКСІЙ РЕЗНІКОВ ПРО ІЗ ФРОНТУ НОВИНИ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄ Ю

Заступник Київського Олексій Резн місь іков розпов кого голови – з корупц секретар ів «Вечірц ією і які міськради і», труднощі при цьому що нового на фро нті боротьб виникають и

»4

уто

Віднині па Боротьба ртії мають номе ри за симпаті ї електор у виборчому бю ле ату стає все запек тені. лішою Ŗũ ŘƎūŭŮ

ŌŷŴŷūũ œűƏūźƅ ŰũŸŮūŶűū Ƃŷ ųŷƏ śŋœ ŕűžũŲ ŸŹŷſŮŭżŹũ ů Ŵŷ śŮŹŮƂŮŶųŷ ƌ ŭŷźųŷ ŶũŴŷƇ ŮŹŮŪųżūũŶŶƈ

лежності Олексійва Ле Як зм нш зніков: «Пвко Лук’янен «и Кти рісло Ре М у к ра хуне ті о хи А н Ф та сп ко єт и ки зажте ься Уд ни незгроид ймає : країн ко пм ло ?рупціонепі ром» у як об ’єкт» facebook.com ŲŷŵƎū Ŭ ŹŷŵũŭƈŶ L ŸŹƈŵűž mŬũŹ /vechirkanov a ƈƀűž} ŻŮŴŮŽ twitter ŸŮŹƁű .com/v ŷŶŶűž ŴLŶLŲ ŵ ŰũźŻż echirkanova ŬŷŴŷūű œűƏūźƅ ŵƎźƅųŷƏ ŭŮŹů ŸŶűųŷŵ vk.com ųŷƏ ũūŶŷƏ ũ /vechirkanov Żũ ŰũźŻ żŸŶűųũ a ŭŵƎŶƎźŻŹũſƎƏ

Роки незал ежності стали часом переучув ання цілої нації , і це зитивний дуже попроцес

ŶŶŷŵ ŰũūŮŹƁűŴű Ź ż ŵŷźŻż ŮŵŷŶŻ

mŚŮŹŮŭŶƅŷūƎƀ ŶƎ źŻŹũŻű Ǝ Ÿŷ ż mœűƏūźƅųƎŲ Žŷ ųũŹũŶŶƈ} ŹŻŮſƎ}

ŖũŰūũŶŷ ųŹũƂ űž

Послуги буду ні, і це викл ть автоматизовавимаганн ючить можливість я хабара і «под за той чи інший папір яки» ець

śŹŷŻżũŹ Ŷũ ŞŹ ŸŮŹŮųŹűŴű Ŷũ ŮƂũŻűųż ŸƎūźŽŮŹũŵ ű Ÿŷŵŷůż ŸŮŹŮųŹ

Хто очол ив Зал офіці йних деле У столиц і обрали гацій нового кер особливог

Наше ко ріння. П

ишаємос

Суперпопу про своє лярні у своїх кра українське їнах походженн письменники й арт я

я…

исти не заб

увають наг

адувати

Żżůű ŷŭűŵŷ ųũ ƎźŻŷŹƎƈ ŻŹũųŻ ŷŹũ ōŮŸ ŹŷźŻŷūŻűųűȬ ŻũŶŷūŴűų Ŭŷŭű ŸſƎŲŶűž ŭƎŲ mŹƌƁũŴ ŸƎƁŴű ŷžŷŭůŮ Ŷƈ ŰũźŻ Ŵũŭű űūũƌ ſƎŷƏ żůŮ ŹŷŰŸŷƀ ūŶƎźŻƅ ųűƈŶű ū Ŷƈ ŶŮ Ź ŶŶűųũ Ų ŸŷŹƈŭŷų ŉŴŮ ŸŷūŶƇūũūźƈ żƌ ŁƏ ŸŮ Ő ŭŷŰū ŮŶŷ ŗźŷŪŴű ūż żūũŬ ƁŮŲ ȡ Ŭ żŸŶűųũ ŶŶƈ ŕũŶŮ Ŷũź ŷŰŬŴƈŶŮƁ ŐũŹ } ŋũūŹűƁũ ųŮŹƎūũŹŻũŵŮŶŻż ũŹž ŷŵż ŶƎż ŪżŭŮ Ŷż ŷŹƎū Ÿŷ ŹƁűŲ ŷŷŴż ūŮŴ źŮ ƂŮ ž Ź ŰũųżŸƎū ŹűŶũ ŻżŸũŻű ŷŭűŶŶű ŷųż Żũ ź ũŴũźƈ ŸżŪŴƎųŷűųűž ƎŻŮųŻżŹű ŉŶŭŹ ŸŹűŭƎŴ ŷŭƈŻƅ ų ũŰ ųŷŴű żųŹũƏŶ ų Ŷũ Ŭũ Ŵƈŵ ƎŰ ƈųűž ŬŹ Ŷũ źŻũŹƎ ŬŹũŪ ů ƈų ūũůŴűūŷ ŷŶűųũ mœűƏūŻŹũŶ Ű ūűŵũŬũŶŶƈŵű źƅųű} ūűŲƁŷū ūũŶűŲ Ź żźƎŵ mŹ ŮŶŷ ŻŮŶŭŮŹŶűŵ ũŪƎŶŮŻũŻŹƎŵųŷ ƀŮŹŮŰ ūƎųŷŶſŮ ůŮ ƀŷŻűŹŵũ ŭŮ ŶũŭũŶŶƈ ūźƎž Ÿ Ǝƈ ŏœŌ ś ŹũŶŻƎƏ ŵű źŻűźŻũū ŪŮ ŴƎ ŭũŻű ūƎŭźƎ mūƎŭŭƈƀ ż ŋŮŴűųŷŪŹűŻũŷŵũŶ ƌƁũŴũŵ} ƈųƎ ūű źŸũŹųźŮ ųũƇŻƅźźŻźŮŴŮŹ ŸŹŷžũŶ ŬũŹũŶŻƎũųũ ů ź ŀ ŸŷųũŰżƌ źƈŻųũŵű ŵŷū Ŝ ŷŵ ƈųű źŻŮŹ ũ ŷźŴżŬ ż ŹūƎźż} ƈ ųƎū ŖũŹ űŻű} ųŷ źžŮŵű ƀ űŻżũſƎƈ ũ Ŷż ŻũŻŮŶŭŮŹ ŲŶűŲ Żũ ŶƎƏ ŵżźƅ bȡ ūŮŴűųŮ ŭūũŭſƈŻűŴƎŻŶ ŻƈŬżƇŻƅ Ŷũ źūƎ ŴŷŶ ŕũ Żŷŵż ƀűźŴƎ Ų ż Ų źƅŷŬŷŭŶƎ ŸŮŹ Ǝ ū ƁųŷŴũž ŘŹ źŽŮŹƎ Ŷŷŵ ŬũŹŶƈ ŰūŮŹŻũŻűźƈ ŷŭűŴũź Ƃŷŭŷ ſƈ ŔŮūű ŮųŴũŭŮŶŷ ŵũŲ Ţŷźƅ Żũŵ Ÿŷƀ ų Ūű ŷŭƎū ŸŷŪ ŐŬŷŭŷŵ ŸŮŹŮƏž ŹũŰż Ų ŷŹű Ű Ū Ų ƅŷƏ ŭũūŶűŶű Ż ŴűžƎ ƈƀŷƏ ŴƎŶ ųŹũƏŶźƅ ƅŷŬŷ Űũſƅųũ ŻŮŴŮŽŷ Źŷų ƎƏ ũŴũ Ű Ź ũųŴżūũū żźŮ ų ųũŰũŴű ũŻƅųƎū ŸŷŬũŶ ŷŪŴŮŵű ż ū ŻũŪŷŹƎ ŭŴƈ ŪųŷƇ ȡ ŵŷūŷƇ ƏƏ ŹũŲŻŮ ȡ ŬŷŭűŶŶ ū ŜŶƎūŮ ŷŭűŶŷƇ ŭŷ ŉŶŬ ũ ƈųƎźŻƅ ũůŮ ŰũŪű ŪũŻƅ ŹźűŻŮŻƎ ŴƎƏ ŭŮ ŸŹŷůűūũ ƎůŮŶſƎū ż ŖƎŵŮ źűŻƅ ŬũŹũŶŻƎŲŶ űų ŸŹũſƇƌ ŋƎŭ ŞũŴũŵ ż ŬũŴżŰ œƎŴũ ū ŉŶŬŴƎƏ ŭũƌ Ǝ ŸŹŷƌ Ų ŶűŶƎ Ŗũūƀũ ƀƀűŶƎ Ǝ Ŷũżųŷūűž ŭŷźŘŹũſƇƌ ŭŷſŮŶ Катерина Ů ŶƎ şŮŲ ŻũŴŷ űŲ ŻũŴŷŶ ŉ ųŴƎ ŭŮźƈŻųƎ Ŵũźƈ ƌŶŻ Ųŷŵż ū ųŶűůŷų СКРИП ŴƎŭůŮŶƅ Őŕŀ Ż Żŷŵ ū żŶƎūŮŹźű НІКОВА ōūƎŹŶűųƎū ż ſŮ Ũ Ÿŷ Ŷƅŷŵż ƂŮ Ŷ ȡ ūƎŭ ƁūŮŲŶŷ ũ ųŷŵżŶƎųũſƎŲ ŻŮŻƎ šŮŽŽƎŴŭ Ə ŵũƁűŶųű ƀŮŹūŷŶŷŬŷ ųŷŴ ŶŻŹƎ ŵƎźŻũ ŻŮŸŮŹ ūűŭŶŷ ŉūŻŷŹųũ ųƎŴƅų žŷŴŷŭűŴƅŶűų Ǝ ŻŮŴŮūƎŰŷŹ ūƎŭŹ Повноваження ŷž ŮŴŮųŻŹŷŪŹűŻū ŮŵŷŶŻżƇ Ūű ūŭƈŬŶżŴŷ œŘƅŷŹż ū ƈųż ŸŹűŪűŹũŴƅ ŰŭũŴŮųż ȡ Űũūŭ řŷŰŸŷūƎūƁű ſŮ депутатів БПП Єгора ż ŶűųƎū Żũ ŹŷŪƎŻŶ ƈųű ŶŷūƎŲ ŽŷŹŵ від ŘŮƀŮŹźƅųŷŬŷ Ź mœŮŹżƇƀũ ųŷŵŸ Фірсов ƈūźƈ ŉŴŮ žŴŷŸſ ƀŷŴŷūƎų źũŵ Ű űųƎū ŹŮŵŷŶŻŶŷ Ǝ Томенка припин а та Миколи ũŶƎƈ Ű ŷ Леся КЕСАР ųŷƁŻżƌ ŪŴűŰƅų ũŲŷŶż ŵƎźŻũ œűƌūũ} œŷ ŪźŴżŬŷūżūũŶŶƈ ƀŷŵż ųżŵŮŭŶƎź Ǝ źžŷůŮ ŶŮ ŹŷŰ ũźŵƎƏ źŴżůені. Про це ЧУК оголоси ůűŻŴŷū żŵƎŴű ū ŷ Ŭ Żƅ ŝŷŻŷ ŌŹűŬŷŹ в спікер Верхов ŷŬŷ ŽŷŶŭż ųƎū ȡ ŗ ŴŮųźũŶ ŽŷŻŷŬŹũŽƎƌƇ ŹűūŮŶƅ ōūƎŹŶű ůŮŶ ŶŷūűŲ ųŷŵ Ǝƈ œżŪŴũŶŷū ȡ ŉ ƈų ūƎŶ ūƎŭŹ Володимир ũ ƎŵȤƈŵ Żũ ŸŹ Źŷųż źųũŶŭũ ŭŹũ ŊŹ űŬűŶſ ųũŵ ŷŪƎſƈƇŻƅ ŸŴŮųŻ źŸŮſŷŭƈ ŮŵŷŶŻżƌ žŷŴŷŭ Żũ ōŵűŻŹ Гройсман. ної Ради Ŷűų"bȡ źŸűŻũū mŖŮŸŹűŸżźŻűŵ ƎŰūűƂŮ наступниками ūűŭũŻű ƂŮ Ų Ū Ŭż ƈ Űũ ūźŮ ũ Їхніми űŴƅ ŷŭűŶ ŸŹũſƎū ŶűųƎū ŴƅŶűŵű ŵƎŻűŶŬũŵű Економіст ŷ ƂŷŪ ż źŻŷŴűŵ ŸŹũſƎūŶűųũ ūƎūŻŷŹ ŷų ŊƎŴŷſŮ Źųŷūſ ƈ ſŮ ŪżŭżŻƅ Ÿű ūűŬŴƈŭ śŷŵż Ÿ ŮŲŭůƎ Ű за стали Олекса в парламенті Ŝ ūŷŶű Ŷũ ŹŷŸŷŻ ȡ śũ ſŮ ů ŬżŵŷŹ mŝƎŻ ſƎ ŜųŹũ ŻũŶŶƈ ŸŹűƌŵźŻūũ Ÿ ŘŹŷŽź ŸƎŴųű зур уже мав освітою Андрій ŸũŹŴũŵ ŰũźƎŭũ ŶŶƎ ŬŷżźŻŹ mźŷūųũ Ǝų Ǝ Ŷũ ндр Бригіне ŷŭƈŬŷŵ ū ƈųŷŵŹűŲŶƈŻŷ ŹƎƁŮŶŶƈ ŰũŪŮ ƏŶű ŭūƎŹŶűųű «ŎŖŎŷƇ ŗų ƎŴƅ} Ŋżū Űũ ŸƎŭŮŶŻż ź } ŻũųűŲ МаДмитро Білоце ŭžŷŭů ųƎŶŷůż Œ» Ő-ŖŹƎŵ ſƅŷŬŷ ŭŷŪŴũць та ŵũŬũŻűŵż ŵŮŹ ŭŷ ŸƎŭŸŹ ŮŶŶƈ ų źųŷŹŷƀŮŶŶƈ ŘŹŷŻŮźŻżūũŴű ŸŹŷŻű ŰŸŮƀűŻű ŹŷŪƎŻ ŵũŴű ŶŮŷžũŲŶ «ЗОД» (Зал досвід керування ŶũŹŷŭŶŷŬŷ ŭŮ ųŴũŴű ŸŹűźƈŬ ŋűźŵƎƇ ŹŶũŴ źũ żŵŷū} ȡ Űũƈūű ż Əŵ ŪżŭŮ ųŷŵŽ рковець. ŷƁŻƎūŻűŹűƀŶ Ŋřŉśő ŘŎśřŉō ŋŀŚ Ŕő ŸŷűƌŵźŻ ūũū żźŮ ż œűƌūũ ŋƎŻũŴ ż œŴűƀų ДП ŷŹŻŶŷ Ÿ ŶűųƎū Ŷŷūűŵ ź űŲ ŸŹűūũ ūũ Ƃŷ Ÿũ ŸŴũŶż ŷŽƎſƎŲŶűž ŭŮ ũźũůűŹŷŸŷŻƎų ŗ śŉ Ř ŉŋŔŗƎƇ упродовж офіційних делега ż ūűŹƎƁżūũŻ ƏžŶƎŵ ŭŹżŬŷŵ Ŕ mŋŮƀƎŹųũ} ŸżŻũŻũ ŹŻƎƈ ŭŷŰūŷŴƈŴ űŲ ŪŴƇūũ ŕũŹŻűŶƀżų Ǝ Űũū ŸŹŮŭźŻũūŶűųũŵ Őŕŀ ŹũſƇūũŻű Űũ Ū ȡ Ũųũ Ÿ ŚŗŔŗō ŸŮſ ż ŐũŴƎ цій) Żű Ÿŷū 2003–2006 ũŹŻƎƈ" ũůŶűž ƌŻƅźƈ řũŶƎƁ Ů śŷŵŮ ŜŞő ŵŮŶŻƎ źŻŷŴűƀ żŭƅ ƈųűž ŸŷŬŷŭ ű ż ŸũŹŴũũ źŷŶ Ǝ ŪƎŰŶŮźŵ Űűūźƈ Żŷů ų ŴŮŬũſƎŲ ŰŶũƀŶŷ ŰŶű ŸŮūŶűū Ƃŷ ūź ŬŷŴŷūũ ŸũŶũ ōŵűŻŹũ ŸŷſƎųũūűŴũźƈ обрали за ŚŷŴŷŭżžű ȡ ŮŻ żųũƁŷŵ œŷŲŹű (ŘŗŔ ťŢŉ) ŶƎ ŸűŻ ŠŷŴŷūƎ ŻũųűŲ ŷŭƈŬ ŸŮŹŶųŷ Ǝ ŝ ūűŲƁŴű Ű ŽŹũ ż ŻŷŬŷ ů Ŷűž ų ŰŵƎŹƈ ŮŶƎū ŹƎ конкурсом років. Його źŷŵ ŮŹƎūŶűſŻūŷ ū Ǝ ŹŷŪƎŻŶűųű źŴż ŘŮƀŮŹźƅųŷƏ řōŉ ŚŮŹ ƎŹźŷū źŮŹūƎźŷŵ ŉ ū žŴŷŸſ ŰŶŷŵũ Ŷƈŵű ūƎŶ ŷŸƎųż ȡ ƈųűŵű ŸűŻũ źŮŹūƎźƎ <RX7XE Ŵŷ ŷŸŻűŵƎŰżū державними ŸŹũſƇūũŻűŵż ũŶŶƈ ōŷ ŸŹũƂżŹƎū ŪżŴŷŶƎƀŶƎ żųŹũƏŶſƎ в Управл ȡ ŏżŲ ųũŹŻŷŸ ŶƎŻŶűŵ Ũųűŵű Ǝū ŸŷŬŴ űŹƎƁű ŬƎŲ Ũų ŸŷūƎŭŷŵűŴű ůŪ ŹũŲŷŶż ūů ŘŷŹŷƁ ŮŶųũ ųſƎƏ ŊŴŷų ŘŮ ŶƀűƏž інні ŵŷůżŻƅ ŪżŻű Ŷ œűƏūźƅųŷŬŷ ŵ ŹũŭŶűųŷŵ ŻŹũ ŴƇ ŽƎŴŷźŷŽ ƈŭŷŵ ŭŴƈ ūƎŭŸŷƀűŶźũŵŮ ź ŻūŷŹűŻ ŴũŵŮŶŻƎ ŕŷůŴ ūũŻűŵŮŻƅźƈ ū Ÿ ŸƎźŶƇ mŊŹũŻ Űũ H ŸŹŮŰŮŶŻżūũŴű ŸŹũſƎūŶűųƎū ũŻű ųƎŴƅųƎźŻƅ ŲŷŬŷŮ ŵũƇŻƅ історію ЗОДу справами. За всю ŷŸŮŹũſƎƏ mŋƎźŴ ūűūŮŰŮŶŷ ŸƎŭ ųŷŹŮźŸŷŶŭŮŶŻ ŪŹũŻŶƎ źŻŷźżŶų ƀŮŹźƅųŷƏ řōŉ Ű ũźŸŹũūŭƎ ũŹƎźƅųŷŬŷ ŬŷŴŷūű Ű ƏŰŭƎ ŸũŹŻƎƏ Ŝ ūƎŭŸ ŷūƎŭƅ ƀũź ųż ƎŬŹŷūż Űŷ ű ŰŷŶż ŬŹŷŵũŭźƅųűž ŭƎŻŮŲ ż mŋŮƀƎŹŶƅŷŬŷ Ŷũ ŰũųŷŶŷŸŹŷŮųŻ űūŷ ŸŮŹƁűŲ Ų źŸƎūŸŹũſƎ ŬżŹŻż ŪŹũŻũ} ȡ ŹŮŰż ű ŭūŷž ŶũŹŷŭƎ Ǝ ż ūŮŹŮźŶƎ ŷŬ œŷŶŽŴƎųŻ ūŴũ śũŵ żůŮ ŶũŹŷŭ ũ} ŭŷ ŗŴƅƁŻűŶ ректор обираєце вперше його Ŷũ ŸŷųũŰżƇŻƅ Ŷũ ŸŷŴƎŸ ŸŹűŭŪũŶŷ Űűŵ Ŭŷŭŷŵ ŭŴƈ žŷŴŷ Ŷż ŭŴƈ żžūũŴŮ ŶŮ ŹƎƁ ŪŮŹŮŰŶƈ Ūż ŴƅŻũŻ Űũźũŭũž ŉ ū ŵ ŭŶũŴű œűƌūũ} ż ŸŹŮź ũ ди źŻŷźżūũŻűŵŮŻ ŷŬŷ ŷŪŷūCƈ ū ться таким Ŵŷ ŕŉŝƎū" ŊżŭŮ źŻūŷŹŮŶƁűŻű žũŹƀżū ŸŹũųŻűſƎ żƀũź ŷƏ .R]DN 6\VWHP Ǝ mŎŶŮŲ} ƎŰ ŬżŹŻ ŷūűŲ ūũŹƎũŶŻ źŸ ŭŶŷƏ ŸŷŹű Źŷųż Ÿŷźũŭż ŭűŹŮų ŷŴŷźűŴű ųŷŶųżŹź Ŷũ Űųű ƈų Ǝ ŹũŶƎƁ ƈųƎ ŰŵŷŬŴű ŸŮŹ űŴűźƈ ƏžŶƎ ŪũŻ ŮŶŶƈ ū ŵŮŬũŸŷ źŴżůŪƎ ƅźƈ ũŶŶƈ ż Ŷűž чином. ũŵű ƅųű ŸżŴƈŹŶŷŬŷ ŸŷŴŮ ūžŷŭ ŘŮŶűųű ŻűŵżŻƅ ŸűŻũŶ ŷ źũŲŻ ŭŮŸżŻũ ŻźƅųƎ ŵƎŭƎŪŹũ Żű şŋœ ŻŷŹũ ŮſŷŭƈŬż ūŰżŻŻ ŭŴƈ ŸŹűŪűŹũŴ ŭŮ ŵŷů 5RFNHUV ƈų źűŵ 0DOHR 5HJJDH mŖũźũŵŸŮŹŮŭ ƈ ŴŮųż Ǝ ŊŷŴŮųż} ŮŭũŻű źūŷƏŵ mŔ űŊŷŹŷŻƅŪũ Űũ ų Źŷų ŬżŹŻż mŎŶŮ ōŮŹůũūŶŮ ŸƎ ƅźƅųŷŬŷ Ŷũ ŰŹŷŪűŻű Ű ū ŀŶŻŮŹŶŮŻƎ Ŷƈ ŪŴũŬŷżźŻŹ ſŮ ŹƎƁŮŶ ƈ żŻŮŸŴŮŶƎ ƁŻũ ƅŶűųƎū ŪżŭŮ ũŶŭũŻű ƅŷ Żũ ŰŪŮŹŮů ŸŹŮŭźŻũūŴƈŻűŵż ż żųŹũƏŶźƅųűŵ źżūŷŴ źŷŴƎŭũŹŶŷ ŹƎźŴŷ ųŮŹƎūŶű Ŷƈ ūűŰŶũ Ŷũ ŷŪź ŭŸŹűƌŵźŻūŷ ŸŹŮźŻű ƏŶźƅųűž ŻŹũŭűſ ŴƇŪŷū ŭŷ żųŹ ŷƇ ũŵŷūŴ ŰũŹŮƌ źŻŹżū ŷŽƎſƎŲŶűž ŭŮ Ŷű Ǝ ųżŹŻųű Źŷųż ū ŗ ŮŶŶƈ Ų} źŻūŷ źŻƎ Ű Подробиці Ŵũ Ǝ Żŷů ŋŮŹžŷūŶƎŲ ř ũ ŸŹűŹŷŹŮŶŷŬŷ źŮŹŮŭŷūűƂũ} mŐũŴ ŸŷŴƎ} Ż ůŶŷƏ żźŻũŶŷū ųũ ż ŰŹżƀ ŴżŬŷūżūũŶŶƈ ŪŮŰ ƀŮ ŮŶŶƈ ũŴũ ƎŲ Ǝ ŵŷūű ŖũūƎŻ ŴŮŬũſƎŲ ŭŶŷŬŷ ŴƅƁŻűŶ ũŭƎ œ ŹŮŻƅźƈ Ŷũ ŕũŲ źŸƎŴƅźŻūŷŵ ƈų ŶũźŻż ŶũŰūũ Ŭ на стор. ŰũžűƂ mŊŷŹűźŸƎŴƅ} Ÿ ŘŮŻŹŷŵ Ǝ ŘũūŴ } ū ũŮŹ űƏū Ǝ ŪŹũŻũ ŶűŲ ƀũ Ů Ūŷ ŹŬű Żũ ŸŶűżŹŻż ũŸ ŷƀűŴũźƈ ŵƎů Ÿ ű ż mŊŷŹűź7 ƅ ŵŮƁųũ ŶſƎū źũŻűŵż ƎŶŻŮŹŮ Ŝ ŬŹżŭŶƎ ŭũŶƎ ŖŮŰũŴŮůŶ ŷŵ ŚŷŴŷŭżžũŵ ŵű ŹŷźŴũūűŴŷźƈ ŷŸŷŹŻż ŻŮŶŭŮŶ Ÿŷųű Ƃŷ ŶŮ ŸƎ ź ŋũŹŻƎźŻƅ Ÿ ŬŮŹŷƈ mŎŶŮƏŭű ŮŴƇƌ ŭŷ ŬŷŴŷū ȤƈŻƅŵũ ŸŹŮŷźŻƎ ŷźŴżŬ ŶŷŬŷ Żũŵű ŻŷŴűſ Ǝ ŚųŷŹ źű ű Żũ ſƅŷŬŷ ŸƎźŶƇ mŊƎŴƈ Żŷ Źŷųż ŬżŹŻ ŰũźŸ ũ ŭŴƈ ŸŷźŻƎŲ ŭūűƂżūũŻűŵ źƅųŷŬŷ Ŝ źƎƀŶ } ŀūũŶũ œŷŻŴƈŹ řŮųŴũŵũ ŕũŰżŹũ ũŪű Őũ źŴŷūũŵű ŉ ƎƁ Ǝūũū ŮŻƅźƈ Ůū ŶŭŹƎƈ Підгот Ŷűž ųŴ Ǝ ŰŪƎŴƅƁűŻű Ÿũ Żűū żųŹũƏŶźƅųűŸŷŴƎ} ƈųż ŸŹűź ував ŷŽƎſƎŲ Ŷűž Źŷųż Ŷũ ƎƌŶŻƎū Віталій КУРІНН ūƈ źũůűŭŮŴŮŬũ ſƎŲ ż ŐũŴƎ ųŷŻŹƎ ŰũŬűŶżŴű ŵ ūƎŲźƅųŷūűųũ ИЙ źűźŻŮŵũ ŰŶűů ŵ ŭƎƈŻűŵ Ů Űũ ŜųŹũƏŶż ŷų

Żƅ ż ŪŷŹ űŴű źŸŮſƎũŴƅŶű ŋƎŻũŴƎƈ œŴűƀųũ ŷŻƅŪƎ Ű žũŷŻűƀ ŶŷƇ ŸũŹųŷūųŷ ŵű ŷŪŵŮůżūũƀ ſŮŶŻŹũŴƅŶŷƏ ū Żũ ŬŷŴŷūű šŮū Ƈ Ő ƎŶƎſƎũŻűūű ũŵű Ƃŷ ŭŷƀŮŶųƎūź ŵŮŹũ œűƌūũ ũūŻŷŵŷŪƎŴƎū żŴűſƎ źŻŷŴűſƎ Żũų źũŵ ƅųŷƏ řōŉ ŗŴŮŬũ ŷ ŪżŭŮ ŰũųŹűŻű ŌũŹƈŬű ūŮźƅ ŻŹ Ų ŭŴƈ ŸũŹųżūũ ŷŻżũŹ ŶŶƈ

В гост спеціаях у медиків ного призналь чення «Вечірка» дізналася, нев

івника дприємств а

о держпі

як ідкладну допомогу навчають надава ти

ŘŷŴƎŻűƀŶũ Ź ŮųŴũŵũ

акценти

влада на зв’язку vechirniy ŌŹũŽƎųkiev ŸŹŷūŮ.com.ua Ǝ ūűƏŰŶűž ŸŹű ŭŮŶűƈ ŷźŷŪűź Żűž

день

ľ ųŷŵżŶũŴƅŶũ ŌũŴŮŹŮƈ ŵűźŻ ŮſŻū

ŜƀŷŹũ Ŷũ śŹŷƌƂ

ŹŮƇ ŵűźŻŮſŻū űŶƎ ūżŴ ōŹũŲŰ ŮŹũ ŷźŮŶƎ} ŸŹŮŭźŻũųŷŵżŶũŴƅŶŷƏ ūŴũźŶŷź ūƎŭųŹűŴű ŸŮŹƁ ż ŹũŲŷŶŶż ŌũŴŮ ŻƎ ŋ Ůųź ŝŹũŶƀżųũ ŶũŹŷūŴŮŶƎ ŹŷŪŷŻű ū ƎŭŷŵŷŬŷ ůűūŷŸŸŷŰűſƎƏ mśūŷŹƀŮ ŹŷŰŵũ ŭŷŶƅųű ŰŶũŶŷŬ ŭŶŷƏ ŵũŲźŻŹűŶ űźſƈ Żũ źųżŴƅŸ ƏŻŻƈ Ǝ śŮŻƈŶű ŻŷŹũ ŋũŴŮŹƎƈ żƀŶƎū Ǝ ŸŮŭũŬŷŬ ŷ żųŹũƏŶźƅųŷŬŷ ŵűŻſƈ ŘŹŷŻƀŮūŷƏ žżŭ ŷůŶűſƎ ŚŷŽƎƏ œ Ǝū ŰũųŴũŭƎū ųż ŉŶũŻŷŴ ŶűƁ ŴƅŻżŹű Żũ ŷźūƎŻ Ǝƈ œŹűūŷŴũŸũ Ō ű ōŮźŶƈŶźƅųŷŬŷũŶŶű ũ Żũųŷů ŹũŲŷŶż ŘŷŪŴűŰż œŕōŉ źűŸŮŭƎū ŘũŹųŷ Żũ œũŪŵƎŶż ŷŪŴũƁŻżū ũŹžƎŻŮųŻŷŹ Żũ ū ūųũ ŹŷŰŹũžŷūũŶũ Ŷũ ũŴű źŻƎŲųű ŭŴƈ ŸũŹųżūũŶŶƈ ūŮ ŷŴŷŶŻŮŹ ŉźŷſƎ ūŮŴŷź ũſƎƏ ūŮŴŷźűŸŮŭ űŸŮŭƎū ũ ŭűŰũŲŶ ŹŷŰŹ ŴŷűźŻƎū œűƌūũ ŚŮ ŷŪűū ŹŬƎŲ ŚŵűŹŶŷū ŝŷŻŷ ŗŴŮųźƎ

ŠŮŹūŷŶŮ ȡ Żŷ ŭ ūƎŹŶűų

Передплатний індекс

кур’єр «В

столиця за тиж ŌũŰŮŻũ œűƏūź ŐũźŶŷūũŶũ ƅųŷƏ ŵƎźƅųŷƏ řũŭű źƎƀŶƈ Źŷųż

програм а

наш посол Олександр Моцик разом із дружиною зорганізували близько 200 українців і самі також взяли участь у вишиванні, яке демонструвалося по телебаченню. В Канаді воно проходило в трьох містах, подолавши тисячі кілометрів. Цей рушник президент Ющенко навіть брав із собою під час офіційного візиту до Канади. – Ми думали, що президент підтримає нашу акцію з презентації цього символу єднання по всій Україні та за кордоном, можливо, навіть створять спеціальну урядову програму, але цього не сталося, – з жалем мовить Тамара Степаненко. – Тож довелося нам з чоловіком та ще кількома фанатами переважно власним коштом «гастролювати» з цим символом єдності Україною і світом. Але часи змінювалися, і робити такі виїзди ставало дедалі важче, тому зараз рушник здебільшого зберігається в нашому салоні. Не тому, що я хочу його привласнити, а тому, що для нього просто немає гідного місця. Свого часу я зверталася з проханням забрати його до експозиції Українського дому, музею Києва, «Мистецького арсеналу», але там або відмовляли, або просили за це гроші. Змушені тримати цей шедевр народної творчості у скрині. І річ зовсім не у грошах, піарі чи амбіціях, просто потрібно зберегти унікальну пам’ятку для своїх нащадків.

до речі

Білоце овец за киян у рк хищатиме парламьен інтереси ті

погляд

кава з бульбашками Я і Бандера Вадим ПЕТРАСЮК Десятирічним хлопчиськом я мешкав у Чернівцях, куди по службі перевели мого батька. Пам’ятаю, як уперше почув слово «бандерівці». Було це 9 травня – на День Перемоги. Вчитель із трудового виховання прийшов у новому костюмі з медалями. І весь урок розповідав про війну. Після фронту він у Карпатах служив у «яструбках» і добряче побігав лісами за «недобитими бандерівцями». Пам’ятаю, він рясно сипав тим словом «бандерівці», якого я доти не чув і не розумів значення. Натомість із розповіді виходило, що це погані дядьки, які нізащо вбивали хороших людей і ховалися у лісах. Але чому така дивна назва? Може, вона походить від «банда», «бандити»? Та чому тоді вчитель вимовляє «бЕндерівці»? А якось за сімейним столом почув розповідь батькового начальника – полковника, який по війні був військовим комендантом районного містечка у Карпатах. Буваючи у селах, практикував таке: зустріне дівчинку й каже голосно, аби інші чули: «Марічко, а біжи-но до мамки, хай вечерю готує, я прийду до вас ночувати!». А сам, як стемніє, кущами-городами – і в копну сіна за селом. Там і ночує з автоматом напоготові. Наступного дня дізнається, що «до Марічки вночі приходили з лісу» по нього. Далі йшла розповідь про те, як через роки розшукав полковника колишній упівець, що відсидів десь на Колимі. Прийшов із пляшкою горілки і запитанням: як тобі вдавалося нас дурити? Я ж, мовляв, мав тебе стратити – ціле літо полював, але ти щоразу вислизав! Пам’ятаю й таку оповідку батька мого однокласника. Уподобав він дівчину, пішов на побачення. Автомата з набоями лишив. Натомість щось йому тьохнуло в мозку – сунув у кишеню гранату. Кохалися з дівчиною на сіні, на горищі її хати. Прокинувся, а в хаті бандерівці. Каже: «Я гранату у вікно, а сам – драпана! Гримнуло. Вранці ми з хлопцями небіжчиків виносили. І дівку також!». Оповідач на той час був ще не дуже старий, хоча й сивий. Але – хвацько казав. Мовляв, знай наших! А ми, малі, розтуляли роти. Неважко здогадатися, кого ми мали за справжніх героїв. Чим далі я жив, тим частіше чув дві ці історії. Але у різних варіаціях. Невже подібних випадків було справді багато? А може, й небагато, але з віком старі ветерани Червоної армії починали переповідати їх від першої особи – малюючи кожен себе героєм ситуації? Так карбувалися у свідомості міфи. І я тоді був маленьким пікселем – часткою масштабного тла, по якому ці міфи писала радянська пропаганда. Але тепер ми і знаємо більше, і розмірковуємо не так, як було «вєлєно знать». Втім, не всі. Деякі й досі блукають в очереті радянських міфів десь на тому березі історії. Але я відчуваю себе вже зовсім на протилежному боці. І хочеться гукнути: агов, не тупцюйте ви там – пливіть! Я ж переплив! Тепер мій берег вищий, звідси видніша, а відтак і об’єктивніша, картина. Усе зовсім не так, як нам казали тоді і як вам сьогодні кажуть із Росії.

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

Микола ПОРОВСЬКИЙ:

«Очікуючи арешту, я розігнув вусики на запалі гранати» Створюючи Народний Рух, він був у числі перших борців за нашу свободу. Завдячуючи його активності й дипломатичності (як представника Народної Ради на переговорах із фракцією комуністів), 24 серпня 1991 року ліве крило парламенту підтримало Постанову про Незалежність України. Сьогодні Микола Поровський продовжує відстоювати національні інтереси, але вже не у Верховній Раді, а як офіцер Збройних сил, до яких прийшов добровольцем ще влітку 2014-го. Воював у зоні АТО в полку спецпризначенців, був заступником командира полку. Віднедавна очолює відділ Головного управління моральнопсихологічного забезпечення Генерального штабу ЗСУ.

ЕПОХАЛЬНИЙ ДЕНЬ

– Миколо Івановичу, ви пам’ятаєте той день, коли Україна відреклася від СРСР? – Це забути неможливо. Той день був найщасливішим не тільки в моєму житті. Він був епохальним для багатьох поколінь українців і мого роду зокрема. За незалежність України воював мій батько – 14-літній зв’язковий УПА, мій дідусь Євген Поровський, який був у війську Петлюри, і навіть мій прапрадід – учасник Січневого повстання 1863 року проти Російської імперії, яке на Волині називали «Рухавкою». Досі пам’ятаю, як у 1989-му я вперше почепив на лацкан значок – синьо-жовтий прапорець – і завітав до свого дідуся. Він тоді, вже напередодні смерті, сказав: «Дякую Богу за те, що дожив до такого дня, коли маю щастя бачити синьо-жовтий прапор на лацкані внука». Тому для мене 24 серпня – свято зі сльозами на очах. – Які події, що передували цій даті, ви особливо виокремили б? – 23 серпня 1991 року в Спілці письменників зібрався Центральний провід Народного Руху. Напередодні ми, 112 членів Народної Ради, ініціювали скликання позачергової сесії Верховної Ради УРСР. Потрібно було визначатися із порядком денним. Деякі члени Проводу пропонували домагатися не проголошення Незалежності, а заборони Компартії. Такий підхід міг би призвести лише до того, що у Верховній Раді не знайшлося б необхідної кількості голосів ані для заборони КПУ, ані для проголошення Незалежності. Ми чудово розуміли: без участі лівих сил у голосуванні нам не обійтися. Тому врешті-решт Центральний провід ухвалив рішення: домагатися проголошення Незалежності за будь-яких умов і компромісів із депутатами-комуністами «групи 239». Того ж дня я підписав телефонограму до обласних організацій Руху із закликом організувати прибуття маніфестантів для нашої підтримки. Наступного дня на Софійській площі зібрався багатотисячний мітинг із величезним синьо-жовтим прапором. Звідти процесія з освяченим прапором рушила на вулицю Грушевського. А тим часом розпочалася позачергова сесія, у

Полковник Микола Поровський

Микола Поровський (третій праворуч) з активістами товариств української мови та «Пересвіт» (м. Рівне, 1989 рік)

парламентській залі вирували пристрасті. Найбільше запитань було до Голови Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука. Насамперед, щодо його ставлення до організаторів серпневого путчу-заколоту та антиконституційного Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС, рос. мовою – ГКЧП), створеного у серпні 1991-го для збереження Радянського Союзу. – І як поводився Леонід Макарович? – Він не виступав категорично проти «путчистів», а закликав до «збереження спокою» та… збирання врожаю на полях. Він не засудив ДКНС й однозначно не надав підтримки Єльцину у боротьбі проти «путчистів». Я підійшов до мікрофона і запитав: «Леоніде Макаровичу, чому не виконали умов договору

з лідером російських демократів Борисом Єльциним? Чому не надали активної допомоги у боротьбі проти заколотників?». Нагадаю, що на той час у Київському військовому окрузі був штаб «путчистів». За їхнім наказом 20 серпня 1991 року бойові гелікоптери кружляли над парламентським куполом, намагаючись залякати депутатів Верховної Ради. У військовому центрі «Десна» також готувалися

до маршу на Київ. Але Кравчук на моє запитання конкретної відповіді так і не дав. Після тривалих дебатів спробували прийняти Постанову «Про недопущення приховування чи знищення документів державних органів і КПУ, пов’язаних із ДКНС». Одначе за неї проголосували лише 199 депутатів. Оголосили перерву, і в парламентському кінозалі зібралася «група 239». Ми з Юхновським пішли туди на переговори. Після моєї промови комуністи погодилися підтримати постанову про Незалежність, але висунули умову, що в незалежній Україні не має бути переслідувань за членство в КПРС та роботу в партійних органах. – Яким чином радянські збройні сили, що перебували на нашій території, відійшли до України? – Вночі, напередодні позачергової сесії, я написав проект Постанови «Про підпорядкування військових формувань, дислокованих на території України, Верховній Раді». Там зазначалося, зокрема: відновити Міністерство оборони України, а уряду приступити до створення Збройних сил. За це рішення проголосували лише 256 депутатів. Тобто ця постанова отримала на 90 голосів менше, ніж за Акт проголошення незалежності. Чому так? Очевидно, дехто ще сподівався на «новоогарьовські процеси» – створення нового союзу із РФ та збройних сил Союзу Незалежних Держав. А ті, хто підтримував «путчистів», ще сподівалися на повернення до влади організаторів ДКНС.

Про підготовку до путчу мені стало відомо за два місяці до подій у Москві. Ще на початку літа 1991 року до Народного Руху звернулися кілька незнайомців. Вони повідомили, що у Київському військовому інституті зв’язку діє штаб підготовки антидержавного перевороту

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

«ЄДИНИЙ ВИХІД – ПІДІРВАТИСЯ»

– А як ви особисто переживали путч? Де були в момент спроби державного перевороту? – Про підготовку до путчу мені стало відомо за два місяці до подій у Москві. Ще на початку літа 1991 року до Народного Руху звернулися кілька незнайомців. Вони повідомили, що у Київському військовому інституті зв’язку діє штаб підготовки антидержавного перевороту. Проте нам ніяких доказів не надали. У серпні я вирушив на Дніпропетровщину для організації походу «Козацькими шляхами». Цей широкомасштабний захід відбувався під Нікополем поблизу могили козацького отамана Сірка, а завершився 16 серпня маніфестацією у Запоріжжі та відкриттям фестивалю «Червона Рута». Коли більшість учасників походу роз’їхалися по домівках, я залишився ще на день-два, щоби подивитися фестиваль і завершити організаційні справи. О сьомій ранку, коли ще дрімав у ліжку в готелі, по радіо раптом прозвучало повідомлення про створення ДКНС й усунення від влади Горбачова. Сон як рукою зняло. Ну, думаю, кінець: зараз до мене завітають гості з «компетентних органів». – А чому відразу подумали про арешт? – За логікою того часу, коли ще діяли органи КДБ і підрозділи внутрішніх військ СРСР, після захоплення влади неминуче мали розпочатися арешти. Ну а чому б запорізькому КДБ не схопити лідера координаційної ради Народного Руху? Я передусім почав розмірковувати, як же мені звідси вибратися – через вестибюль чи через вікно? Швидко одягнувся. Досі пам’ятаю, в якому стані виходив зі свого номера. Увесь був напружений як струна. Обійшов поверх. Але всі вікна були заґратовані. Ну, думаю, попався. Був певен, що за мною вже чатують молодчики із КДБ і МВС. Тому в кишені була граната. – Звідки ж вона взялася? – Я забрав її собі, коли оглядав речі одного з бійців із «Варти Руху» під час походу «Козацькими шляхами». Тож у мене був єдиний вихід – підірватися. Розумів, що мені «світив» арешт і підвали КДБ чи міліції. То чому б не поставити останню крапку гідно, як це робили справжні борці за волю України – воїни УПА? Очікуючи арешту, я розігнув вусики на запалі гранати і поклав її до кишені. Підійшов до ліфта. Помолився. Перехрестився. Натиснув на кнопку першого поверху. Сумка – у лівій руці, права – на гранаті. Спустився до вестибюля. Бачу: у різних кутках сидять якісь люди, але біля вхідних дверей – нікого. Я йшов, як по тонкому льоду. Палець – на кільці чеки. Увесь час думав, що зараз хтось кине у спину: «Пастойтє!» – і мене схоплять за руки, щоб накласти кайданки. Тоді, думаю, я вирву чеку… Наблизившись до вхідних дверей, на мить завмер, не знаючи, якою рукою їх відчиняти: тією, що з сумкою, чи тією, що з гранатою? Дякую Богу за те, що ніхто до мене не підійшов і не запитав: «А котра година?» або «Дайте закурити»… – Куди ж так поспішали? – До Києва. Мені, як одному із лідерів Руху, необхідно було прибути до Секретаріату НРУ, щоб організувати акції спротиву проти ДКНС. Коли вийшов із запорізького готелю, відчув себе птахом, який

Микола Поровський (ліворуч) і Михайло Горинь (1990 рік)

президенти від Руху. А пам’ятаєте, скільки виборців віддали свої голоси на парламентських виборах 2002 року за блок «Наша Україна», до якого входили 10 національнодемократичних партій? Ті ж самі 24 відсотки. Ось такий парадокс: більшість населення не бажало кардинальних змін. Як наслідок, розпочалася тотальна «прихватизація», створювалися олігархічні структури і продовжувалася вакханалія «червоних директорів». Ці проблеми не розв’язала навіть Помаранчева революція 2004 року. Тому через десять років отримали ще один Майдан. – Чому протистояння на Майдані 2014 року переросли у війну на сході? – Причину війни треба шукати не лише на Донбасі, а й у Москві. Головні організатори й ініціатори сепаратизму перебувають у Росії, а в Україні діють російські спецпризначенці, агентура ФСБ

Зустріч друзів-однодумців. Зліва направо: Олександр Муратов, Сергій Тримбач, Іван Драч, Микола Поровський (2012 рік)

вирвався із клітки на волю. Підходжу до стоянки таксі й починаю обережно цікавитися у таксистів: мовляв, дороги на вокзал та аеропорт перекриті? Один із таксистів глянув на мене з подивом: «Та ні, не перекриті». Він сказав також, що в місті немає військових патрулів і на дорогах ніхто не перевіряє документів. Про всяк випадок я зателефонував до депутатської кімнати аеропорту. Мені відповіли, що рейс на Київ не скасовано. Сів у таксі й вирушив до аеропорту. За містом біля лісосмуги попросив зупинитися. Коли вийшов з машини, дістав гранату, викрутив запал і затоптав у землю. Десь там вона і досі іржавіє. В аеропорту ще трохи побоювався, але посадка пройшла як зазвичай. Прилітаємо до Києва. В аеропорту ніхто не перевіряє документів, чергове авто теж на місці. І тільки тоді упевнився: після такого проколу в діях «путчистів» ми обов’язково дамо їм жару… – У Києві відразу розгорнули революційну агітацію? – Спочатку організували мітинг протесту в центрі. А наступного дня написали звернення до народу про те, що дії «путчистів» – антиконституційні. Зібрали Народну Раду й ініціювали скликання 24 серпня 1991 року надзвичайної сесії Верховної Ради для розгляду питань виходу України зі складу СРСР. У нас був телефонний зв’язок зі штабом партії «Демократична Росія». Пам’ятаю, як увечері 21 серпня хтось із оточення Єльцина повідомив про напад «путчистів» на Білий дім у Москві: «Беру авто-

Ми маємо справжню Незалежність і державу. Війна на сході принесла не тільки лихо і смерть найкращих синів і доньок України. Вона сприяла національному відродженню, становленню Збройних сил. Погляньте, скільки людей сьогодні в Києві спілкується рідною українською. Ми за двадцять років не змогли досягти того, що сталося за останні два роки мат і йду на дах. Зустрінемося у концтаборах або на тому світі». В Україні теж готували відповідні заходи, які завуальовували під «спецпідготовку». Кравчук витримував паузу. Але вже тоді було зрозуміло: зупинити рух за нашу Незалежність неможливо…

ПРИЧИНА ВІЙНИ – НЕ В ДОНБАСІ

– Незалежність отримали без жодного пострілу. Що завадило Україні стати справжньою європейською державою? – У суспільстві панували радянські настрої, які надовго збереглися. Про це засвідчила і газета «Вечірній Київ». Шостого липня 1989 року на її шпальтах було опубліковано результати соцопитування про Народний Рух: понад 8 відсотків респондентів заявили про повну підтримку Руху, ще 14 відсотків – «скоріше так, аніж ні». Загалом прихильників ідеї Незалежності тоді було не більше 24 відсотків. Стільки ж відсотків отримав і В’ячеслав Чорновіл як кандидат у

та ГРУ. Після зміни влади в Києві стало зрозуміло, що вже неможливо «доїти» нашу державу через підприємства на Донбасі. Згадайте, наприклад, про величезні бюджетні дотації для шахтарів. Ці багатомільярдні кошти «відмивалися» через різні тіньові схеми. Адже дотації видавалися не тільки на вугілля, а й на породу, яку також діставали з-під землі. Все це «добро» відправляли на теплові електростанції, де запаси фіксували не за теплотворністю, а в тоннах (разом із породою). Зацікавленими у цьому були й газові трейдери: чим нижча теплотворність, тим більші витрати газу «на підсвітку». З цієї причини Україна мусила закуповувати у Росії понад 70 мільярдів кубометрів газу щороку. Сьогодні, до речі, ці цифри майже вдвічі стали меншими. – Ви вважаєте, що російські олігархи вирішили помститися Україні через так звані «ЛНР» і «ДНР»? – Це лише одна зі складових війни на Донбасі. Не треба забува-

ти й про донецьких міліціонерів, які боялися притягнення до відповідальності за те, що організовували «антимайдан», озброювали «тітушок», вбивали патріотів і захищали режим Януковича. Свою роль також зіграли і російські агенти та спецпризначенці: саме вони організовували захоплення райвідділів МВС і СБУ на Донбасі, перетворюючи квітучий Донецьк на руїни. Так зване «ополчення» знищило дотла Донецький аеропорт, який захищали бійці полку спецпризначенців, де я служив на посаді заступника командира.

РОСІЯ «УТИЛІЗУЄ» КРИМІНАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ

– Чому в цій війні Україна й досі не отримала перемоги? – Ми були близькі до перемоги наприкінці літа 2014-го. Тоді лідер самопроголошеної «ДНР» Гіркін-Стрєлков заявив, що його «ополчення» зможе протриматися максимум 4–5 днів. Одначе з території Росії ввели регулярні війська, які нанесли фланговий удар по Іловайську. Це стало переломним моментом війни: Збройні сили України перейшли від атаки до оборони. Сьогодні на Донбасі московська влада продовжує «утилізацію» свого кримінального елементу, який замість убивств і пограбувань на території самої Росії виконує загарбницькі завдання Кремля. На жаль, окупантів підтримує і частина проросійського місцевого населення. Пригадую слова лідера Націонал-більшовицької партії РФ Едуарда Лимонова. На зорі нашої Незалежності він заявив: мовляв, щоб стати державним народом, українцям належить пережити внутрішні «смути і роздори», відбити територіальні посягання сусідів, подолати слабкість влади і зробити її сильною; а поки що вони тільки відпущені на свободу за трьома підписами у Біловезькій Пущі. – Отже, до справжньої Незалежності ще далеко? – Зовсім ні! Ми маємо справжню Незалежність і державу. Війна на сході принесла не тільки лихо і смерть найкращих синів і доньок України. Вона сприяла національному відродженню, становленню Збройних сил. Погляньте, скільки людей сьогодні в Києві спілкується рідною українською. Ми за двадцять років не змогли досягти того, що сталося за останні два роки. І я дивлюся у майбутнє з оптимізмом. Щоправда, нинішнє перемир’я нікого не повинно вводити в оману. Сили стримування нам потрібні не лише на Донбасі, а й уздовж всієї лінії кордону – на морі й біля Придністров’я. Тому Збройні сили наростили до 250 тисяч військовослужбовців. Бойовий дух українців міцніє. Кардинально змінилося ставлення людей і до українського воїна-захисника – волонтерський рух тому підтвердження. І, зрештою, у нас є мобілізаційний резерв – близько 150 тисяч учасників АТО. Вони отримали бойовий досвід і готові у будь-який момент знову виступити на захист Батьківщини. І сьогодні, згадуючи проголошення Незалежності, ми в жодному разі не маємо права забувати, що під чоботом російсько-терористичного війська зараз перебувають Крим та частина окупованого Донбасу. Немає сумніву, що битва за Україну завершиться нашою Великою Перемогою. Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

тиждень столиці

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

Фото Павла ГУСЄВА

Кияни вшанували воїнів АТО. Пам'ятник встановлено на проспекті В. Маяковського, 2 (Деснянський район).

На вул. Богдана Хмельницького (в районі посольства Німеччини) облаштовують дорожню розмітку з червоно-білої бруківки, виготовленої з бетону підвищеної міцності.

Дощ як радість! Наступний синоптики очікують аж 21 липня.

Фото Павла ГУСЄВА

У дитячому садку на проспекті Науки, 63-а буде затишно і тепло. Будівельники вже закінчують роботи.

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210 )

Кияни люблять сімейні фестивалі. У парку «Перемога» провели Family Day на радість дітям та дорослим.

Місто дбає про Софію. Житлового комплексу за адресою: вул. О. Гончара, 17-23 не буде!

До Андріївської церкви невдовзі можна буде підійти оновленими тротуарними доріжками.

Цього літа у Києві працюють 10 знімальних майданчиків. Режисери брати Альошечкіни розпочали зйомки містичного трилера «Чунгул».

Кияни можуть сфотографуватися на місці Леніна в інсталяції «Населяючи тіні» за проектом мексиканки Синтії Ґутьєррес.

Фото Олексія ІВАНОВА , Павла ПАЩЕНКА

проза життя

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

«Картка киянина» – телефоном чи інтернетом Фото Олексія ІВАНОВА

Олег ПЕТРЕНКО

ВАС УПІЗНАЮТЬ… ПО ДОЛОНІ «Найближчим часом ми презентуємо нові додатки, які будуть підключені до «Картки киянина», – уточнює Геннадій Пліс. Із 1 вересня, приміром, міська влада хоче поширити в усіх школах «Картку учня», яку вже випробувано у 79-у і 145-у ліцеях Печерського району. Вона дасть можливість батькам стежити за безпекою своїх дітей, адже про їхні поїздки у метро, вхід і вихід зі школи, харчування у їдальні тощо надходитимуть електронні повідомлення. У мерії працюють над тим, щоб картка стала єдиним квитком для всього міського громадського транспорту, а не лише метро. Згодом, за словами Геннадія Пліса, вона стане навіть «засобом прямої демократії» – інструментом для голосування, скажімо, за петиції до Київради. Карткою не можна буде проголосувати кілька разів чи іншим чином сфальсифікувати результат, водночас волевиявлення залишатиметься анонімним. Для молоді створять мобільний додаток до картки. А у подальших планах – її «прив’язка» до інформації… з долоні власника. Учора КМДА представила результати тестування додатків «Батьківська плата» та «Сплата штрафів ДАІ».

Власники «Картки киянина» збанкрутілого банку «Хрещатик» відтепер можуть замовити її переоформлення в «Ощадбанку», не виходячи з дому. Для цього треба лише зайти на сайт «Ощадбанку», де створено відповідну платформу (http://www. oschadbank.ua/ua/private/paycards/ Kiev+Card/), і занести свої дані: прізвище, ім’я, по батькові, цифровий номер паспорта (без серії), дату народження і контактний телефон. У наступному «віконечку» слід вказати найближче відділення «Ощадбанку» та час і дату, коли клієнт бажає туди з’явитися за готовою карткою. Якщо не знаєте, де найближче до вас відділення, наберіть назву своєї вулиці, а комп’ютер підкаже. Усе це можна зробити також за телефонами контакт-центру «Ощадбанку»: (044)363-01-33, 0 800 210 800. Людям, які не користуються інтернетом чи потребують сторонньої допомоги, тепер не обов’язково йти до «Ощадбанку» і стояти в чергах. Їм допоможуть з процедурою переоформлення картки у будь-якому відділі «Центру комунального сервісу» (незалежно від місця проживання), що працюють у колишніх ЖЕКах.

до теми Сьогодні уже понад 150 тисяч киян переоформили «Картку киянина» в «Ощадбанку». До жовтня тут чекають відомостей щонайменше від такої ж кількості людей, адже активними її користувачами за життя «Хрещатика» було майже 300 тисяч киян. Ще чотириста тисяч користувалися карткою вряди-годи. Не виключено, що всі спеціальні умови переоформлення картки, а також проїзд у метро за пільговим посвідченням, продовжать і після 1 жовтня. КМДА веде перемовини з державним «Укргазбанком» про його долучення до проекту. Комерційним же банкам міська влада відмовляє, аби не «обпалитися» ще раз. Соціальні пільги та пільговий транспортний додаток, якими раніше користувалися власники «Картки киянина», зберігатимуться і в новій картці.

Про відключення води Киян закликають завчасно запастися водою. Адже завтра з 16.00 і до вечора понеділка частину Святошинського, Шевченківського й Оболонського районів відключать від холодної і гарячої води або зменшать її тиск. У «Київводоканалі» пояснили, що скористалися вихідними, коли кияни їдуть на дачі, та відпускним сезоном, аби масштабно відремонтувати водомагістраль від насосної станції «Виноградар ІІІ», яку не латали роками, що призводило до частих локальних аварій. До того ж знайшовся інвестор, який дав на це гроші. Забудовник із Виноградаря бажає до оновленої труби підключити свої нові будинки. Цілодобово працюватимуть чотири бригади – 175 людей, тридцять одиниць ремонтної техніки і десять автоцистерн, що підвозитимуть питну воду за адресами, де обмаль бюветів (інформація є на сайті «Київводоканалу»: vodokanal.kiev.ua, тут можна також подивитися перелік вулиць, які будуть відключені від води). Лаборанти здійснюватимуть постійний контроль якості води у водовозках за всіма показниками. Обмежень об’ємів води на одну особу немає. Тим часом головний санітарний лікар Києва Олег Рубан попередив про небезпеку спалаху кишкових захворювань: застій води в трубах у спеку сприяє розмноженню вірусу гепатиту А та інших недуг. У групах ризику – організовані колективи, лікувально-профілактичні й дитячі установи тощо. Петро РОСИЧ

Тим, хто не мав «Картки киянина» від «Хрещатика» і оформляє її вперше, треба відвідати «Ощадбанк» двічі – замовити і забрати. Адже їхніх даних про пільги немає ще у

УВАГА! Щоб забрати у банку готову картку, потрібні паспорт і код базі даних, які до «Ощадбанку» передав «Хрещатик». Але й для нових клієнтів КМДА у співпраці з «Ощадбанком» спростили процедуру: їм не треба, як раніше, ходити у соцзабез і метрополітен для активізації транспортних та інших пільгових функцій – банк зробить це сам. «Ми максимально спростили процедуру переоформлення

карток, – стверджує перший заступник голови КМДА Геннадій Пліс. – Час на виготовлення картки – від десяти до тридцяти діб, це залежить не від міської влади і не від банку, а від заводу, який їх «прошиває». Адже «Картка киянина» – не проста платіжна, яку можна виготовити миттєво, а соціальний інструмент із багатьма пільговими додатками, з ідентифікацією особи тощо, наголошує директор Департаменту електронної комерції та платіжних засобів «Ощадбанку» Володимир Москаленко.

Комунальні тарифи «заморозили»? Олег ПЕТРЕНКО

Київрада виступила проти запровадження з 1 липня підвищених цін і тарифів на житлово-комунальні послуги для населення, проголосувавши за мораторій. Нагадаємо, що торік КМДА змусила «Київенерго» зробити перерахунок цін із застарілих нормативів відповідно до теплої погоди. А більш як півроку тому, до підняття ціни на газ, «Київенерго» вирішило збільшити розцінки на тепло і гарячу воду на 8,5 відсотка, з огляду лише на інфляцію. Нацкомісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), тоді мовчала про популізм, а звернулася… за допомогою до КМДА. Столична мерія на таке «погодження» не пішла, офіційно відмовивши «Київенерго» у підвищенні тарифів.

коментар для «ВК» Віталій КЛИЧКО, Київський міський голова: «Рішення щодо мораторію на житлово-комунальні тарифи – декларативне. Але оскільки це питання болюче майже для кожної людини, особливо пенсіонерів, я звернувся до Кабінету Міністрів та Верховної Ради з пропозицією переглянути це питання більш уважно. Чому? Тому що сьогодні у нас є велика заборгованість з житлово-комунальних платежів. Багато людей, які навіть хотіли б платити за цими тарифами, не можуть цього зробити. І якщо тарифи піднімуть ще більше, ця заборгованість значно зросте, що може призвести до колапсу житлово-комунальної сфери. Наше завдання: зробити все, щоб люди могли сплачувати за розумними тарифами». Уже після «всеукраїнського» зростання тарифів Віталій Кличко двічі (як столичний голова і лідер Асоціації міст) звертався до очільників держави з проханням переглянути травневу «газову» постанову уряду і червневі «теплові» ціни від НКРЕКП. Аналогічну заяву виголосила свого часу й Київрада. Яка була відповідь? Жодної! Тож мораторій став вимушеним кроком в умовах безвиході.

думки з приводу Максим ГОЛЬДАРБ, голова ГО «Публічний аудит», яка подала до суду на нові тарифи: «Місцева влада має стати каталізатором антитарифного руху. З обуренням людей напередодні опалювального сезону зіткнеться саме вона, і розгрібати народний гнів доведеться їй. Тож місцеві депутати та мер дають зрозуміти, що також бачать грабіжницьку суть тарифів і не збираються це покривати». Дмитро КОНДРАТЕНКО, політолог: «Коли чотиримільйонне місто дає сигнал владі, до цього треба ставитися серйозно. Слід почати бодай дискусію щодо перегляду тарифної політики». Володимир БОНДАРЕНКО, голова комісії Київради з питань ЖКГ і ПЕК: «Місцеві органи влади не позбавленні права регулювати тарифи. Наприклад, ціна на газ, воду, електрику формується з різних чинників. Частина їх напряму залежить від міста».

Робоча група Київради, за словами мера, «напрацьовуватиме алгоритм виконання мораторію, шукатиме механізми захисту мешканців столиці». Депутати зокрема хочуть витребувати у НКРЕКП і монополістів документи, аби дослідити обґрунтованість їхніх розрахунків. Лунають пропозиції і щодо децентралізації владних повноважень у царині затвердження цін на теплову енергію, послуг водопостачання та водовідведення. Столичні обранці рекомендують прив’язати ріст тарифів бодай до темпів зростання зарплат тощо. Урядовці знайшли для Кличка відмовку, мовляв, не подобаються тарифи – компенсуйте з міського бюджету. У мерії готові це зробити, але в разі, якщо урядові розцінки будуть економічно обґрунтованими. Чому міський бюджет повинен компенсувати чиїсь розрахунки, які жоден із незалежних експертів не назвав чесними і прозорими? Навіть голова наглядової ради «Київенерго» Іван Плачков заявив, що «Київрада вступила в конфлікт з державою, адже її тарифна політика є ситуативною і непрофесійною».

особливий випадок

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

В Україні з’явилася людина із двома серцями Фото Павла ПАЩЕНКА

У Інституті серця відомий кардіохірург Борис Тодуров уперше у країні зробив унікальну операцію Фото Павла ПАЩЕНКА

Світлана КОВАЛЬОВА

Не повірила своїм вухам, коли почула від лікарів: згодом Павло може випити келих шампанського. Але як йому зараз там, у палаті?

ОПЕРАЦІЯ У ДЕНЬ СВЯТИХ ПЕТРА І ПАВЛА

Розмовляємо із дружиною Павла Дорошка Світланою під дверима реанімації. – Павло – мужня людина, він не показує, що хвилюється і що йому болить. Таким був завжди, – каже пані Світлана. – У нас вельми дружна сім’я. І двадцятирічний син Андрій, студент Харківського національного університету радіоелектроніки, і восьмирічна Єлизавета, таткова принцеса і улюблениця, хвилюються за тата, підтримують його і бажають швидкого одужання. А біда в сім’ю прийшла несподівано, коли у травні у Павла стався перший, а потім і другий інсульт. Лікувалися у Харкові, там порадили поїхати до Києва, в Інститут серця, зробити певні лікувальні процедури. Результати обстежень підтвердили поганий діагноз – дилатаційна кардіоміопатія. З таким довго не живуть. – У таких випадках люди вже ні на що не сподіваються… – Єдиним шансом було трансплантувати штучне механічне серце і дочекатися необхідного донорського органа. Але ми про це не знали, нам Борис Михайлович Тодуров відкрив карти вже тоді, коли домовився про операцію з німецькими кардіохірургами і Благодійний фонд «Серце на долоні» почав збирати кошти на штучне серце. Звісно, ми погодилися на цю пропозицію і безмежно вдячні усім фахівцям інституту, німецьким лікарям, Благодійному фонду, всім небайдужим людям, що допомогли врятувати татуся моїм дітям. Українці – неймовірні! Так багато людей допомогли коштами, телефонують… Сьогодні зранку в коридорі лікарні зустріла однокурсницю, здивувалася. Вона побачила увечері в теленовинах Павла і одразу примчала підтримати мене. Вважаю також добрим знаком, що операція проходила у День Святих Петра і Павла, отже ангел-охоронець зберіг мені чоловіка. Додамо: і лікарі також допомогли…

«НАФАРШИРОВАНЕ» ЕЛЕКТРОНІКОЮ

Послухаймо директора Інституту серця Бориса Тодурова: – Цієї середи відбулася історична подія не лише в нашому інституті, а й в українській кардіохірургії – вперше імплантовано механічне серце, операція пройшла успішно. Це одне із найсучасніших механічних сердець

Директор Інституту серця

німецького виробника Berlin Heart. Учора ми в деякому сенсі інтегрувалися у Європу, бо зробили операцію європейського зразка. Символічно, що операцію проводила та ж бригада лікарів, що 16 років тому виконала першу в Україні трансплантацію серця: той самий хірург, ті ж асистенти, анестезіологи, реаніматологи, а також фахівці Christof Schmid. Ми довго планували цю операцію. На жаль, не знайшлося для її проведення бюджетного фінансування, тому довелося залучити спонсорські кошти. Нам дуже допоміг Благодійний фонд «Серце на долоні», і хочу принагідно подякувати його директору Ірині Кіларьовій. Фірма Berlin Heart дала нам механічне серце у кредит, практично під чесне слово, бо коштів зібрано ще дуже мало, лише з гуманною метою – щоб врятувати життя Павла. До речі, фахівці з інституту пройшли сертифікацію в Німеччині та отримали право на проведення імплантації штучного серця. Що відомо про механічне серце? На ринку не так багато його модифікацій. Німеччина є лідером інженерних розробок, особливо у кардіохірургії. – Ми вибрали це серце, бо у разі «аварійної ситуації» завжди можемо швидко отримати допомогу, – пояснив Борис Тодуров. – За статистикою, це одне з найнадійніших механічних сердець у світі, а також воно, порівняно з іншими, не є найдорожчим – майже 120 тисяч євро. Це серце дуже розумне – маленький блок живлення настільки «нафарширований» електронікою, що навіть важко уявити ситуацію, при якій він може дати збій. Автоматика регулює навантаження і працює як справжнє живе серце.

НЕ МОЖНА ГОДУВАТИ ЗАРУБІЖНУ МЕДИЦИНУ!

Що хвилює Бориса Тодурова? У Європі пацієнти живуть з імплантованим серцем майже півтора року, там механічне серце слугує «мостом» до пересадки справжнього.

– Ми ж маємо іншу ситуацію, – стверджує Борис Михайлович. – На жаль, той закон, за яким живемо («Про трансплантацію органів і тканин людини»), передбачає презумпцію незгоди. Відтак після смерті людини її органами можуть розпоряджатися тільки рідні. Немає правового механізму щодо донорства органів. Використовуючи донорські органи, ми могли б рятувати людей. Сьогоднішню операцію також зробили з надією, що у Павла з’явиться такий шанс пересадки донорського серця. Необхідно змінити цей закон, і один з варіантів його вже подано до Верховної Ради. А ось у сусідній Білорусі відповідний закон успішно діє. За цей час кількість трансплантацій збільшилася у сорок разів. Минулого року там прооперували чотирьох наших

наголос Потреба у трансплантації серця в Україні – 500 людей щороку.

2007 рік. В операційній – Борис Тодуров

13 липня. З Павлом Дорошком усе гаразд

пацієнтів, операції пройшли успішно, за винятком того, що в Білорусь було вивезено близько мільйона доларів. Не можна ж податками своїх людей годувати зарубіжну медицину! Білоруський досвід показує його максимальну ефективність. Поки що українських кардіохірургів не чують. Часто закидають, що, мовляв, у країні війна, отож почнуть використовувати органи вбитих, не розуміючи, що орган для пересадки придатний лише

протягом трьох годин після смерті мозку. За такий час неможливо привезти орган звідкілясь… Тобто, є такі технічні моменти, які людям потрібно знати. В Інституті серця переконані: сьогодні мало прийняти закон, необхідно змінити законодавче поле, але це вже функція Міністерства охорони здоров’я. При міністерстві створюється координаційна група, що буде координувати роботу усіх медичних центрів трансплантації. Саме так

до теми Як живуть пацієнти з імплантованим серцем? Єдине, що такого хворого відрізняє від здорової людини, це те, що із черевної порожнини виходить кабель 5-міліметрової товщини, що з’єднаний з блоком управління і акумулятором. Це така сумочка – чотири-п’ять кілограмів, яку треба весь час носити на плечі або поясі. До десяти годин може працювати в автономному режимі, без підключення до акумулятора. Акумулятори підзаряджаються від будь-якого джерела живлення. Єдине обмеження для таких пацієнтів – фізичні навантаження, не можна плавати.

Фото Григорія КУБЛАНОВА

працюють у всіх країнах. Є банк даних за групами крові та резус-факторами усіх пацієнтів, що перебувають у списку очікування на донорів. Таку службу необхідно створювати в Україні.

БОРИС ТОДУРОВ – «ВЕЧІРЦІ»

«Вечірка» поцікавилася у Бориса Тодурова, чи готові в інституті пересадити Павлові живе серце за першої нагоди. – Так, ми готові й технічно, і практично, в інституті є досвід не лише пересадок (ми за цей час зробили чотири такі операції), у нас є досвід виходжування цих хворих. Один із наших пацієнтів, Едуард Соколов, живе більш як 13 років у Харкові, Сергій Маценко з Черкас – понад десять років, – каже Борис Михайлович.

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

доля людини

Киянин Віктор Слюсаренко має повне право бути занесеним до Книги рекордів. Його

стали виносити отруєних газом із палаючих відсіків. Температура у шостому і сьомому

Підводний човен «Комсомолець»

Його рекорд побити неможливо – внаслідок аварії на підводному човні, опинившись на тисячометровій глибині Норвезького моря, він чудом виплив на поверхню і вижив у крижаній воді. Усім смертям на зло! Уперше з Віктором Слюсаренком я зустрівся ще в курсантські роки, коли навчався в Київському вищому військовоморському училищі. А наприкінці 80-х мене з екіпажу крейсера «Петро Великий», що базувався у Санкт-Петербурзі, відрядили до прокуратури військово-морських частин. Я тоді служив офіцером-дізнавачем за фактом загибелі атомного підводного човна «Комсомолець», на якому були і наші земляки-українці. Про справжні причини тієї страшної трагедії у північних широтах вдалося дізнатися лише після звільнення у запас, коли я повернувся до Києва і зустрівся з колишнім мічманом Слюсаренком. Він був останнім, хто перебрався з потопленого підводного човна до рятувальної камери. І з тих пір назавжди розлучився не тільки з морем, а й з... атеїзмом.

«МОРЕ НАВКОЛО КИПІЛО!» – Вікторе, ви і досі пам’ятаєте день тієї аварії? – Буквально по хвилинах. Був 37-й день походу – 7 квітня 1989 року. Наш човен рухався на глибині 350 метрів. Оголосили обід. Раптом пролунав сигнал тривоги: «Пожежа у сьомому відсіку! Фактична...». У тому відсіку були масляні сепаратори, півтонни хліба, 55 банок регенеративних патронів... Причину виникнення пожежі не встановлено і досі. За однією з версій, трапилося коротке замиканням на гідравлічному насосі. Якби справно працювала система пожежогасіння, то трагедії б не сталося. А так потоки мастила, що ринули із розірваного трубопроводу, обпалили кількох матросів, розплавили їхні противогазні маски. Через високу температуру вхідний люк теж приплавився: повернути ручку було вже неможливо. – Коли про аварію стало відомо командуванню Північного флоту? – Після того, як човен сплив на поверхню. Командир терміново відправив радіограму до штабу Північного флоту. Але ні наших кораблів, ні субмарин імовірного супротивника в той день поблизу не було. У 51-й милі від «Комсомольця» перебували рибацькі судна. Але в них мала швидкість. – Як далі розгорталися події? – Коли ми спливли на поверхню, відсіки заповнилися чадним газом настільки, що далі, аніж на півметра, нічого не можна було побачити. Концентрація газу у вісім разів перевищувала норму! А патронів регенерації повітря вистачило ненадовго. На 69 чоловік припадало всього лише 30 дихальних апаратів. Мільярд на будівництво човна витратили, а на 70-рубльові протигази грошей пошкодували! Отож, ми

– перевищувала тисячу градусів. Море навколо кипіло! О 17.45 «Комсомолець» почав тонути, о 18.08 – зник під водою. – Коли екіпаж зрозумів, що врятувати човен неможливо? – Як тільки почала опускатися його кормова частина. «Комсомолець» став під кутом 85 градусів. І мені довелося вже не бігти, а дряпатися носовою частиною, щоб вилізти на поверхню. Вдалося схопитися рукою за верхній трап, але на мене зверху ринула вода. Ось тут я і зрозумів, що ми йдемо на дно. В голові промайнуло: «Все! Кінець». Але ж я не хотів помирати. В цю мить згадав про свою Олю (дружину). І вперто поліз догори. На щастя, мічман Копєйка устиг зачинити

ця». Це і врятувало наше життя: вибухова хвиля відірвала випливальну камеру від корпусу човна. Раптом невідомо звідки пролунав гучний голос: «Усім включити дихальні апарати!». Я автоматично хапаюся за апарат, а в голові вже звивається думка: «Хто це сказав?». Черніков мовчки сидів поруч. Юдін лежав без свідомості, Краснобаєв уже був мертвий. Ванін майже нічого не розумів. Через роки я усвідомив: то був наказ із неба. Голос Божий я почув на дні океану... Ми із Черніковим одразу надягнули дихальні апарати. Це нас і врятувало – концентрація чадного газу набагато перевищувала допустиму норму. Командир наказав допомогти Юдіну і втратив свідомість. – Що ж сталося далі? – Коли камера виринула на поверхню моря, внутрішнім тиском зірвало засувку й розкрило люк. Залишки повітряного смерчу підкинули мене до верхнього люка. Вхопившись за нього мертвою хваткою, я застиг на верхівці рятувальної камери. Поступово камеру заливало водою, а потім вона знову пішла на дно. Допомога приспіла хвилин через 40. Швартові штани і ватник настільки прилипли до мого тіла, що моряки із судна «Адмірал Хлобистов» були змушені їх відрізати шматками… – Скільки ж підводників загинуло? – 42 моряки із 69-ти. Двоє згоріли ще на початку пожежі, ще стільки ж отруїлися

Коли ми спливли на поверхню, відсіки заповнилися чадним газом настільки, що далі, аніж на півметра, нічого не можна було побачити. Концентрація газу у вісім разів перевищувала норму! верхній люк «Комсомольця». Потоки води припинились. Я почав пробиратися до випливальної рятувальної камери (ВРК). У ній уже перебували четверо підводників: командир човна Ванін, капітан третього рангу Юдін, мічмани Краснобаєв і Черніков. Вони втягли мене до камери і з великими труднощами закрили вхідний люк. Ми зробили кілька спроб, щоб від’єднати рятувальну камеру від човна. Але марно. Я почав тішитися думкою, що смерть буде швидкою: сильний тиск води загрожував миттєво перетворити нашу камеру на млинець…

НАКАЗ ІЗ... НЕБЕС?! – Як вам вдалося від’єднатися від корпусу човна? – Зненацька відбувся потужний вибух. Згодом з’ясувалося, що розірвало акумуляторну батарею першого відсіку «Комсомоль-

газом, один не встиг покинути човна, троє залишилися у камері, решта потонули в морі. Дотепер так і не з’ясовано, куди ж зникли матрос Шимко і ще кілька людей... На березі поховали лише 19 підводників, а фразу «загинув у морі» записали у 23 свідоцтвах про смерть. Пізніше медики дивувалися: як ми вижили? Виявляється, у воді з температурою плюс 2 градуси можна протриматися не більше 15–20 хвилин, а «комсомольці» борсалися не менше півтори години, тримаючись за рятувальний плотик. Для підтримки духу наш корабельний «особіст» (офіцер КДБ) затягнув пісню: «Врагу не сдается наш гордый «Варяг»... Одні підспівували, інші… тонули. Пізніше за нами прибув крейсер «Кіров». – Вас зустріли як героїв? – Скоріше, як злочинців. Нас ізолювали в якомусь трюмі, що не мав жодного ілюмінатора. Співробітники КДБ повтикали у стіну

Фото Павла ПАЩЕНКА

Киянин Слюсаренко має бути у Книзі рекордів

Віктор Слюсаренко

спецобладнання, щоб підслуховувати: у цьому мені пізніше зізнався один із військових слідчих. Потім ситуація змінилася. На борт «Кірова» прибув головнокомандувач ВМФ СРСР адмірал Чернавін. Він назвав нас героями, і незабаром ми поїхали до санаторію. А потім отримали ордени Червоного Прапора (тих, хто загинув, нагородили посмертно).

«РЯТУВАЛЬНУ КАМЕРУ НАМАГАЛИСЯ ПІДНЯТИ» – Як ваша родина пережила ту аварію? – Дружина нічого не знала. Перед морським походом я відправив її до батьків на Вінниччину. А в селі далі городу й хліва нічого не бачили: газет не читали і телевізійну програму «Час» не дивилися. Згодом подружка з Півночі надіслала моїй Олі телеграму: «Приїдь, Віктор живий!». Дружина здивувалася, але відразу примчалася. – Чому ні човна, ні рятувальної камери так досі й не підняли з морського дна? – Щодо «Комсомольця», то він «спочив» на глибині 1652 метри. Рятувальну камеру намагалися підняти, але на глибині 200 метрів зненацька лопнув трос, який, до речі, мав би витримати навантаження усемеро більше, ніж було. І камера знову пішла на дно. Я знаю достеменно: коли вона затонула, там залишалися Ванін і Юдін… – Щодо таємничого «голосу з небес». Він вплинув на те, що ви у ті атеїстичні часи повірили в Бога? – Ні. Я ще кілька років був невіруючим. Проте згодом у моїй київській квартирі почали відбуватися дивні речі: двері мимовільно вискакували із завіс, посуд літав у кімнатах, із рук дружини хтось сковорідку висмикував. Коли побризкали кімнати святою водою, начебто усе пройшло… З тих пір молюся Богу й вивчаю Біблію.

ПІСЛЯМОВА Нині Віктор Слюсаренко на пенсії. Одружений, має двох дорослих синів. Його захоплення – вивчення Священного Писання. Склав ново-заповітний синоптис (компіляція чотирьох Євангелій). Шукає спонсорів для друку майбутнього видання. «Вечірка» сподівається, що після публікації нашого матеріалу представники Книги рекордів України звернуть увагу на своєрідний рекорд Віктора Федоровича, який 27 років тому подолав 1000-метрову морську глибину, рятуючись після аварії на підводному човні… Віктор Слюсаренко в госпіталі після аварії (перший праворуч), 1989 рік

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

природа в місті

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

Дикуни у Парку партизанської слави Михайло КАМІНСЬКИЙ

Що спонукало громадських активістів та невідомих патріотів до радикальних дій у зеленому куточку столиці

Невідомі люди у чорних балаклавах швидко оточили з різних боків торгові місця у парковій зоні, захопили торговельні ятки, демонтували їх, завантажили в автомобілі й... вивезли. Очевидцями стали мешканці Дарницького району, які відпочивали у парку. А через кілька днів відбулося засідання постійної комісії Київради з питань екологічної політики. І якраз першим розглядалося звернення депутата Київради Сергія Паладія щодо створення комісії для обстеження регіонального ландшафтного Парку партизанської слави. Громадськість прилеглого до парку мікрорайону на засіданні комісії представляв Юрій Назаренко. Він розповів про ситуацію навколо парку, про останні події за участю невідомих у балаклавах... Юрій Борисович уже не один рік очолює в Дарницькому районі громадську організацію «Качине джерело». Вона завзято виступає за збереження Парку партизанської слави. Він пригадує, як у 2002–2003 роках «реконструювали» парк: – Все відбувалося у стилі кавалерійського наскоку. До місця розташування озер підігнали екскаватори і взялися вичерпувати воду, рибу, все живе, що там було… В результаті такої «реконструкції» одне з озер раптом перетворилося на котлован, друге засипали піском. Отож із п’яти дивовижних паркових озер залишилися лише три. Завдяки старанням громадських активістів, які встигли заручитися підтримкою адміністрації району та екологів, вдалося відстояти невеличкий острів. Фактично він і став своєрідним рятівним ковчегом Ноя для незначної кількості вцілілих мешканців озер, зразків рослинності. На цьому острові, попри все, що відбулося, збереглося життя, залишилися черепахи, качки… За

коментар Людмила ФІЛІНСЬКА, в.о. директора КП УЗН Дарницького району м. Києва: «У цьому парку має бути своя адміністрація, адже територія – 95 гектарів. Нині тут задіяно від УЗН лише десятеро працівників – це дуже мало. До того ж, двоє з них – інваліди, четверо – пенсіонери. І обслуговують вони не лише паркову зону, а й прилеглі вулиці. Щодо охорони парку… Правоохоронці патрулюють протягом світлового дня або коли є нагальна потреба. Я постійно прошу-благаю ретельно патрулювати, бо це територія масового відпочинку киян. Коли запитую у поліцейських, на які порушення в парку вони реагують, то чую у відповідь: «За ситуацією, на порушення порядку». А хіба розпалювання багаття в парках і скверах – не порушення порядку? Вони на це не реагують. Нині ми боремося з кавоварками – кавовими машинами. Загороджуємо всі шляхи-заїзди, якими ці автівки потрапляють у парк. А вони все одно знаходять слабкі місця, як той циганський табір, і роблять свою справу. Спортивні об’єкти, які планується спорудити в парку, дійсно будуть платними. А як інакше їх утримувати? роки, що минули з того часу, озеро і його береги оздоровилися. Відродилася рослинність, самоочистилася вода, в якій побільшало риби та іншої живності. Однак радість була нетривалою. На привабливі рекре-

аційні озера, в тіні велетенських сосен, поклали око представники місцевого бізнесу. Тож з боку вулиці Ялинкової прорубали проїзд для машин, на територію парку і вдень, і вночі почали беззастережно

Тепер і дуби в законі Михайло КАМІНСЬКИЙ

Київрада оголосила ботанічними пам’ятками природи місцевого значення вікові дерева, що перебувають на території Голосіївського природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку «Голосіївський». Серед них – «Самбурські дуби» (десять 400–500-річних дерев дуба черещатого), «Дуби – Голосіївські велетні» (два 400–500-річних дерева дуба черещатого) та «Дуб Петра Могили» (одне 500-річне дерево дуба черещатого). – Звичайно, це дуже позитивно. Ще десь півтора року тому ми, разом зі співробітниками парку «Голосіївський», провели його ретельне обстеження з метою виявлення дерев-старожилів, – роз-

повідає заслужений природоохоронець України Володимир Борейко. – Визначили, які з них потребують додаткових заходів охорони. Підготували наукове обґрунтування. На сьогодні у Києві десь приблизно 200 заповідних дерев-старожилів, яким потрібна охорона держави. Зараз йдеться про те, що стовбури деяких дерев мають дупла – їх необхідно якісно запломбувати, вилучити хворі, сухі гілки. Словом, старі дерева, як і поважного віку люди, потребують турботи й постійної опіки... Доля дерев-довгожителів, як, власне, і сама історія Києва, непроста. Скажімо, пірамідальна тополя – найдавніше декоративне дерево Європи – прижилася в місті завдяки наказу царя Миколи І. У середині XIX століття Бібіковський бульвар (бульвар Шевченка) засадили каштанами, які тоді входили в моду. Однак імператору чомусь

заїжджати автомобілі. Як гриби після дощу почали виникати то тут, то там банальні «наливайки» з відповідною публікою. Для місцевих шанувальників неповторної природи Парку партизанської слави знову настали жахливі часи. Люди марно зверталися до представників місцевої влади, правоохоронних органів. Спритні комерсанти завжди знаходили для порятунку свого сумнівного бізнесу і власного гаманця переконливіші аргументи... З’ясовувати, що ж трапилося в Парку партизанської слави, тепер буде робоча група постійної комісії Київради. Але Юрій Назаренко не може стримати емоцій і закликає всім миром відстояти озерний комплекс у парку. – Створюючи парк, стратегічним завданням було виділення заповідної зони озера з прилеглою захисною смугою у 4 гектари... А що маємо? За останній рік знищено десятки дерев, на берег завезено пісок, який змиється Фото Павла ПАЩЕНКА

Велетень-дуб у Делегатському провулку

це не сподобалося, і він розпорядився замінити їх пірамідальною тополею. Не менш популярними залишаються липи, які висаджували в основному біля церков і соборів. Одне з найстаріших дерев Києва – Липа старокиївська, яка і досі рос-

думки вголос Володимир БОРЕЙКО, керівник Київського еколого-культурного центру: – В цьому парку збережено ландшафти природного лісу, які доповнено парковими елементами. Положення про парк дуже старе і недоопрацьоване. «Київзеленбуд», належним чином не дбає про цей зелений куточок. Торговельні точки, які там розмножилися за останні роки, повинні стояти не де заманеться, а в господарській зоні. Рекреаційна заповідна зона має бути закритою для автомобілів, всілякої торговельно-бізнесової діяльності. Цю зону держава має оберігати й опікуватися нею. На жаль, подібними об’єктами сьогодні ніхто з державних органів по-справжньому не цікавиться. в озеро і замулить залишки унікальних джерел, – обурюється Юрій Борисович. – Навколо озера прокладено кінний маршрут, тут купають собак та полюють на диких качок і черепах. Цю територію КП УЗН намагається вивести з рекреаційної зони озера в новому проекті організації ландшафтного парку. Подейкують, що за новим проектом реконструкції передбачається у заповідній рекреаційній зоні спорудження елітного спортивного комплексу, інших комерційних об’єктів. Треба з цим щось робити. На переконання громадських активістів, якщо зволікати і сподіватися, що державні органи самі все зроблять, як треба, то можна запізнитися. Без активного втручання міської влади та громадськості неможливо навести лад у парку, звільнити його від всілякої примарної нечисті. Р.S. Згідно недавнього рішення Київради, в Парку партизанської слави заборонено суцільну вирубку зелених насаджень. Тепер завдання зеленбудівців і громадськості – його суворо виконувати...

те біля залишків фундаменту Десятинної церкви... Найбільший липовий сад було закладено в середині XVIII століття на Печерську, біля Кловського палацу. Алея парку, що вела до палацу, збереглася на нинішній вулиці Липській. Це дерево користувалося у киян певною симпатією – вважалося, що воно є символом доброти і щирості. Дуб, згідно з міфологією, вважався деревом Перуна – бога громовиці та блискавки. У Києві, крім дубів-велетнів на Пріорці та Вітряних Горах, їх сородичі-довгожителі ростуть на Лисій горі, на Жуковому острові, у Кончі-Заспі... П’ять років тому пам’ятками природи стали 300-літній Татарський дуб (вул. Нагірна, 12), 450-літній дуб Стеценка (вул. Саратовська, 63), 500-літній Перунів дуб (вул. Курська, 3). Серед екзотичних дерев найбільшу цінність мають буки лісові, які ростуть на території Інституту харчової хімії і технологій НАНУ (вул. Осиповського, 2). Їх вік – понад 150 років, висота – близько 30 метрів, окружність стовбура – від 330 до 620 сантиметрів.

дозвілля

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

Фото Олексія ІВАНОВА

опитування

Які пляжі столиці для вас є безпечними та комфортними? Ірина, вчителька: – Уже 30 років не відпочиваю на міських пляжах. На жаль, у європейській столиці немає безпечних куточків, де можна з головою зануритись у прохолодну та чисту воду, зняти стрес після роботи. Бо деякі кияни не надто дбайливо ставляться до природи, забруднюють її. Під час купання можна навіть підхопити інфекцію. Тому відпочиваю в селі Хотянівка Вишгородського району, де є чиста вода і такий же пісок. Ірина, студентка: – Міські пляжі в Гідропарку і біля готелю «Славутич» є небезпечними та брудними. Подруга розповідала, що там у воді нерідко можна побачити щурів. Думаю, що сьогодні нашому Гідропарку не вистачає потужних інвестицій, за рахунок яких можна було б там побудувати найкращу зону відпочинку, не гіршу, як у славнозвісній Туреччині.

А за ними леді на велосипедіі У столиці велопробіг вийшов красивим, елегантним та спокусливим Олександр ПИРЛИК

У Києві пройшов традиційний дівочий велопарад, який щоразу збирає сотні красунь і неабияк милує око чоловікам. – Яка може бути реакція на таку красу? Нормальна! – піднявши великий палець догори відповідає киянин Павло. Головна родзинка дівочого велопараду, звісно, неповторність. Диву даєшся, звідки в учасниць стільки натхнення і часу на віночки, платтячка, макіяж, аксесуари, квіти… – Найважче було знайти сукню під колір зеленої патини, як у мого велосипеда. Обійшла безліч магазинів і таки вибрала ідеальну, – радіє Валентина Стрєльцова.

Неабияку увагу дівчата приділили взуттю: хтось прийшов у звичайних кросівках, однак були й відчайдухи, які насмілились сісти на велосипед на величезних підборах. Таки правду кажуть: досконалість повинна бути у всьому, навіть у деталях. Останні приготування до старту паняночки всі як одна провели біля люстерка, аби вкотре пересвідчитися – макіяж на висоті! – Спеціально обирала косметику під цей заїзд, – ділиться 22-річна Юля. – Головна вимога: щоб добре трималася, аби не довелося підфарбовуватись. Більшість учасниць параду – досвідчені велосипедистки, однак і вони зізнаються: часом буває дуже складно на дорозі. – Нам би хотілося, щоб водії більше поважали людей на велосипедах. Крутити педалі на великі відстані й

так нелегко, а коли ще доводиться маневрувати між автомобілями, то й поготів, – розповідає одна з учасниць велопараду Катерина. Зазвичай заходи є тематичними, однак цьогоріч організатори наважилися на експеримент. – Нам хотілося показати, що аби їздити на велосипеді, не потрібен спортивний чи інший спеціальний одяг. А хто у нас головний експерт з одягу? Звісно, жінки, – зауважила координатор велопараду дівчат і директор Асоціації велосипедистів Києва Анастасія Макаренко. – Шкода лишень, що серед усіх велосипедистів у Києві дівчата становлять від 12 до 20 відсотків. Одначе армія шанувальниць велотранспорту невпинно зростає, тому невдовзі важкі дорожні будні чоловіків будуть прикрашені вродою киянок на велосипедах.

Екстремалам на Лису гору зась? Олександр ПИРЛИК

Схоже, прихильники даунхілу (екстремального велосипедного спуску з гір) залишилися без траси у Голосіївському парку. Захисники природи зруйнували одну з найпопулярніших серед даунхілерів місцин на Лисій горі, мотивуючи це тим, що велосипедисти знищують заповідну зону. Самі ж екстремали не розуміють, чому лише через кілька років існування спуску вони раптом стали «вандалами», чому велосипедисти, які ще недавно вважалися мало не союзниками екологів (адже використовують екологічно чистий транспорт), в наші дні перетворилися на їхнього ворога? До речі, 22 червня керівництво Національно історико-архітектурного музею «Київська фортеця» затвердило Положення про регіональний ландшафтний парк «Лиса гора». Згідно із цим документом, у заповідній зоні екстремалам заборонено не лише прокладати свої траси, але й кататися.

Постає запитання: чому природоохоронці схаменулися лише після кількох років існування трас? Цьому здивувалися й самі любителі екстремального велоспуску, як розповів «Вечірці» один із прихильників даунхілу Олег Іванов. За його словами, ще 2013 року адміністрація музею та активісти

таких велопрогулянок узгодили «кордони» екстремального відпочинку. 2015-го, на вимогу екологів, цю зону звузили. В підсумку жодних претензій до велосипедистів не виникало. Окрім того, торік тут були проведені престижні змагання з даунхілу, отже, це всіх влаштовувало. – Аж раптом 24 червня ці траси, незважаючи на відсутність у них правового статусу, зруйнували, – обурюється Олег Іванов. – А подивіться, як це зробили: гострі кілки закопали в місцях потенційного приземлення велосипедистів, поклали дошки з цвяхами... – Це абсолютно неприпустимо, – коментує ситуацію чемпіон України з даунхілу Віталій Нечипоренко. – Мій товариш «спіймав» на маршруті кілька кнопок, добре, що залишився живим. Не знаю, чому ми накликали такий гнів на себе. Мої колеги самі пропонували екологам допомогу у впорядкуванні трас, завжди дослухалися до зауважень, влаштовували суботники… Навіть якщо все владнається, навряд чи ми зможемо повернутися на Лису гору, адже катання там стало надто небезпечним.

Вікторія Радік, заслужений працівник культури: – Плаваю в Гідропарку щодня. Вода дуже подобається. Однак міський пляж… Вбиралень немає, нечистоти – під кущами, деревами, смердить. Сміття повсюди, його зазвичай залишають не тільки відпочивальники, але й працівники різних кафе. Роздягальні є, але їх замало. Є і свої плюси відпочинку в Гідропарку – танцювальний майданчик для пенсіонерів. Там можна послухати класичну музику, перейнятися чудовою атмосферою. Добре, що є також і пляжний патруль, який рятує потопаючих невдах. Олена, пенсіонерка: – Якщо чесно, побоююся відвідувати міські пляжі. Хоча моя подруга радить нічого не боятися і плавати. Та, мабуть, ніколи не забуду, як чотири роки тому мене в Гідропарку вкусив за ногу москіт. Довелося сім місяців лікуватися. До речі, озеро Вирлиця також є небезпечним для купання, там багато щурів. Юрій, юрист: – Наш відомий Гідропарк перетворився на величезний смітник посеред Києва. Колись він був найпопулярнішим місцем відпочинку. Сюди їхали, щоб провести гарно час, подихати свіжим повітрям, засмагнути та набратися сил. Сьогодні ж відпочинок може зіпсуватися через гори сміття, яке, на жаль, не вивозять. Та й викидати недоїдки та інший непотріб відпочивальникам нікуди, бо контейнери для відходів заповнені. Ситуацію погіршує і відсутність фонтанчиків з якісною питною водою, зручних громадських вбиралень. Мене як киянина не може не хвилювати, що Гідропарк за останні роки втратив свій престиж зони відпочинку і через криміногенну ситуацію. Хотілося, щоб київські пляжі все ж патрулювали поліцейські. Євгенія, економіст: – Цього сезону ще не ходила на пляж і, мабуть, не піду, бо минулорічний відпочинок на Київському морі взагалі не сподобався. Берег там забруднений, порожні пляшки, недопалки, недоїдки… Вода теж залишає бажати кращого. Та й мінімальний комфорт відсутній: немає вбиралень, роздягалень і кафе з невисокими цінами. Тож я як мама не раджу там відпочивати з маленькими дітьми. Павло, доктор історичних наук: – Не подобається відпочивати на київських пляжах через бруд і безліч людей напідпитку. В Гідропарку сміття заважає ходити берегом. Невже так важко його прибрати? Інколи вода там застоюється і стає навіть коричневою. Тож хотілося б, аби Дніпро очищували від водоростей, а у МАФах продавали якісну їжу. Алевтина ПИЛИПЕНКО Фото Бориса КОРПУСЕНКА

асорті

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

афіша: що, де, коли

календар

МУЗИЧНИЙ ВЕЧІР НА КІНОСТУДІЇ

Архімандрит Лаврентій (Віктор Живчик), благочинний Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря 14 липня – безсрібників і мучеників Косми та Даміана 15 липня – покладення ризи Пресвятої Богородиці Ця подія сталася у 860 р., коли князь Аскольд рушив з військом на Константинополь. Жителі міста пройшли хресним ходом із ризою Богородиці довкола міських мурів, потім вмочили край реліквії у воду і віднесли священний предмет у храм Софії Константинопольської. Військо войовничих русичів після цього відступило, був укладений мир, а Церква на згадку про це встановила окреме святкування. 16 липня – мученика Якинфа 17 липня – неділя четверта після П’ятидесятниці. Святителя Андрія, архієпископа Критського 18 липня – преподобного Афанасія Афонського 19 липня – преподобного Сисоя Великого 20 липня – преподобного Фоми, що в Малеї

Найголовніші заповіді Для українського народу однією з примітних рис завжди була гостинність. Зустріти гостя, почастувати його, виявити йому належну увагу — ось найперше, що робить господар чи господиня, коли вдома бувають гості. Ця риса менталітету хвалиться і в церковних повчаннях, адже є навіть святі угодники Божі, що прославлені саме за таке поводження з гостями. У Євангелії в притчі про милосердного самарянина звучить з особливою силою спонукання бути небайдужим до ближнього. 10 липня в календарі пам’ять преподобного Самсона, якого називають странноприїмцем, тобто людиною, що приймала у себе вдома подорожніх. Бути співчутливим до ближніх повчає приклад цього святого, а також настанова Господа апостолам, коли Христос повчає про друга, який прийшов опівночі просити хліба. І хоча його товариш із сім’єю уже відійшов до сну, але все-таки потурбувався, щоб дати другові те, про що він просив. Отже, якщо ми прагнемо виконувати Божі заповіді, то увага до гостя для нас має бути важливим завданням, до того ж не вимушеною дією, а вільним порухом душевного бажання.

«Хочеш миру — займайся культурою!». Саме тому гурт вирішив відзначити своє 5-річчя концертом у Києві, зібрати всіх друзів і партнерів, подякувати їм за те, що дозволяють у ці непрості часи залишатися музикантами.

14 липня о 19.00 на Кіностудії імені Олександра Довженка в сезоні літніх музичних концертів звучатимуть твори Сергія Рахманінова у виконанні нового симфонічного оркестру «Золоті ворота Києва» (художній керівник і диригент — Сільвіо Вілер).

ЕМОЦІЙНІ ПЕЙЗАЖІ МАРІЇ ЛАШКЕВИЧ

У KZ Art Room відкрилася 5-а персональна виставка живопису київської художниці Марії Лашкевич «Призма…пейзаж». Відвідувачі зможуть оцінити як мінімал-арт — спектральне відображення гірських масивів українських Карпат, пейзажі виділеним кольором, так і роботи, створені в техніці гіперреалізму після мандрівок авторки Європою й Україною.

ГУРУ УКРАЇНСЬКОГО ДЖАЗУ

«КРАЄВИД»:ІЛЮЗІЇ

МОТОВЕЧІРКИ З ГРИГОРІЄМ ВАГАПОВИМ

14 липня о 20.00 у «Докер пабі» гурт «Вперше чую» виконуватиме романтичний байкерський рок – пісні, написані під час подорожей на мотоциклах. Лідер групи Григорій Вагапов підтримує своєю творчістю бійців у зоні АТО. Актуальне гасло колективу:

У «Щербенко арт-центрі» презентовано новий проект українського художника Ярослава Присяжнюка «Краєвид: ілюзії». В експозиції поєднано роботи, виконані в різних техніках – живопису та цифрового друку.

Ведучий рубрики Олег СМАЛЬ

Келих за Португалію Футбольні експерти ще довго ламатимуть списи, вишукуючи приховані складові успіху португальської збірної. У Куховаріуса є своя версія пояснення витривалості бійців з Піренейського півострова. Звісно, це португальська кухня. Різноманітна, поживна, демократична, невтомлива у приготуванні. Португальці надають перевагу яловичині та свинині, а смалець використовують нарівні з традиційною для тих країв оливковою олією. Море має величезний вплив на культуру та історію країни. Португальська кулінарія без страв з тріски, креветок, кальмарів, молюсків - це все одно, що епоха великих географічних відкриттів без Фернана Магеллана та Васко да Гами. На нашу цивілізаційну біду, ізольований від усього світу СРСР труїв своїх громадян моторошними сурогатами, яким незаконно присвоїв шляхетне ім’я портвейн. Насправді Vinho do Porto - один із основних об’єктів національної гордості португальців, один з важливих компонентів експорту.

«ЦАРСТВО ШУТА»

19 липня минає рівно 3 роки, як у кращий світ пішов засновник і беззмінний лідер гурту «Король и Шут» Михайло Горшеньов. До цієї трагічної дати «Король и Шут» триб’ют проект «Царство Шута» дасть концерт у Києві, виступивши 16 липня в арт-пабі «Бочка на Подолі» з двогодинною програмою «3 роки без ТЕБЕ». Музиканти пропонують перенестися разом з ними в царство королів і блазнів та згадати воістину великого музиканта Михайла Горшеньова... 15 липня о 20.00 у Caribbean Club найпопулярніший ілюзіоніст України Роман Бондарчук покаже нову шоу-програму. Кожен глядач повірить у чудеса й неодмінно дивуватиметься впродовж виступу мага. Вистава «Ілюзіоніст» – суміш неймовірних трюків, сучасних постановок, ментальних експериментів і гумору.

КЛАСИКА НА ДАХУ

18 липня о 20.00 на даху «Roof» відкриють перший сезон класичних концертів. Для слухачів лунатимуть найзнаменитіші твори Вольфганга-Амадея Моцарта,

16 липня о 13.00 у клубі «Пізнайко» (Голосіївський проспект, 27) на скеледромі відбудуться дитячі свята «Екстремальний день! Я – скелелаз!». Азартні, веселі, цілком безпечні й безпрограшні змагання проводитимуться в кілька етапів, що складаються з ігрових конкурсів на будь-який смак. Для участі необхідно спершу зареєструватися за телефоном: (044) 425-68-37.

УКРАЇНСЬКА ТА ДАНСЬКА ГАЛЕРЕЇ ВЛАШТУВАЛИ СПІЛЬНУ ВИСТАВКУ

Галереї Dymchuk Gallery (Київ) та Galerie Pi (Копенгаген) оголосили про співпрацю. Їхнім першим спільним проектом стала виставка робіт Вови Воротньова й Лотте Аггер «Which Way…», що відкрилася на вул. Ярославській, 21.

гороскоп | 18 – 24 липня ОВНИ, енергія струменіти-

ме, коли спрямуєте зусилля на поліпшення сімейного добробуту, «переформатуєте» стосунки «батькидіти», свято дотримуючись фамільних традицій. Не плюйте в минуле, отримаєте постріл з майбутнього!

ТЕЛЬЦІ, допитливість, ін-

телектуальний голод, бажання пізнати все, бути в курсі всіх новин є основним детонатором дій.

БЛИЗНЯТА, ви чудовий

Спробуємо долучитись до португальського тріумфу хоча б за обіднім столом. Готуємо зелену квасолю попортугальськи. 750 г зеленої стручкової квасолі ріжемо на шматочки, шаткуємо на тонкі кільця дві цибулини та чотири великих помідори без шкірки. Солимо, додаємо дрібку білого меленого перцю, доливаємо води, тушкуємо під кришкою 30 хвилин. Заправляємо ложкою борошна, розведеного в невеликій кількості води, додаємо столову ложку винного оцту, притрушуємо зеленню петрушки. Готово. В хорошій компанії можна поставити на стіл келихи з портвейном, але, звісно, лише справжнім португальським.

Клода Дебюссі, Жака Оффенбаха, Антоніо Вівальді, Астора П’яццоли й багатьох інших композиторів у виконанні найяскравіших представників класичної сцени — камерного складу Ocean’s Symphony Orchestra.

СКЕЛЕЛАЗІННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ

МАГІЧНЕ ШОУ «ІЛЮЗІОНІСТ»

14 липня о 20.00 у Caribbean Club виступатиме Олексій Коган — гуру українського джазу, арт-директор найбільших джазових фестивалів в Україні, журналіст.

Фото Ганни СМАЛЬ

співбесідник, уважний слухач та порадник, духівник-цілитель, здатний підібрати ключ до душі та розплутати клубки психологічних проблем.

РАКИ, система внутрішньо-

го «самозапуску» функціонує блискуче! Розірвіть кайдани комплексів (бо це призведе до саморуйнації) і станьте самими собою.

ЛЕВИ, досягнення внутріш-

ньої духовної чистоти через покаяння та усвідомлення необачних кроків протягом минулого року – ось ваше завдання.

ДІВИ, ваша харизма яскра-

во сяє, приваблюючи всіх! І не дивно, адже впливових, сильних, досвідчених люблять, шанують, боготворять. Щира дружба з людьми пронизана братерським духом та сердечним теплом – це невичерпне джерело енергії для вас.

ТЕРЕЗИ, кар’єрний демарш

триває, дорожіть фаховим реноме і паралельно дбайте за ро-

динне благополуччя. Робота та сім’я сплелися в один клубок, старайтеся скрізь встигнути, постачальник основних енергоресурсів – робота, де ви реалізуєте своє творче покликання.

СКОРПІОНИ, ваш девіз

– справедливість у всьому! Не фальшивте, не лукавте в угоду чужим чи своїм інтересам, виведіть людей, що заблукали в ілюзорному світобаченні, на шлях істини, осяяний добром і Любов’ю.

СТРІЛЬЦІ, гармонізувати

земне та духовне – ось ваше завдання. Перекоси власницьких інтересів, як і розпутна жага плоті, неприпустимі, оскільки можуть штовхнути на шлях шантажу.

КОЗЕРОГИ, вашою візитівкою у соціумі є благовірні, рівняйтеся і беріть приклад зі своїх вольових авторитетних партнерів, адже в їхньому житті вам відведено престольне місце. ВОДОЛІЇ, для досягнення

поставленої мети вам визначено провести тотальну мобілізацію всіх пластів творчого «Я», що сприятиме блискавичній організації на службових фронтах, де все кипить, а роботи – море.

РИБИ, життя – це яскраве

романтичне шоу, де театральний аспект любовної гри є складовою вашої пристрасної натури, способом відкачування жит тєвої енергії з Космосу. Астролог Любов ШЕХМАТОВА

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

фотоконкурс «Вечірки» «Київ – європейське місто»

театри 16 липня о 19.00. Театр російської драми ім. Лесі Українки. Вистава «Удаваний хворий». Головному герою п’єси – мсьє Аргану – надзвичайно нудно жити. Тому він постійно вигадує собі різні хвороби, кожна з яких стає подією в його житті. Мсьє Арган навіть намагається одружити доньку з лікарем, аби було зручніше й дешевше лікуватися, а потім і сам вирішує оголосити себе лікарем.

КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬОК

16 липня об 11.00. «Троє поросят». Вистава для малят віком від 3 років. Троє поросят – двоє легковажних і старший, мудрий – пошили в дурні дядечка Вовка. Вистава сповнена гумору, вчить дітей гуртуватися та дружно жити у своїй родині.

врятовані шедеври

Подивіться на «Єлизавету» Рєпіна! Микола ПАЦЕРА

Минулого вівторка на виставці «Врятований шедевр Іллі Рєпіна» у Київському національному музеї російського мистецтва представили лише одну картину – портрет Єлизавети Сапожнікової. Але ж яку!

Фото Валентина СОЛОДОВНИКА Триває фотоконкурс «Вечірки». Компетентне журі, до складу якого увійдуть визнані фотомайстри, журналісти, представники громадськості, визначить найкращі знімки. Гран-прі конкурсу: одна тисяча гривень. Передбачені також заохочувальні премії. Найкращі роботи будуть відібрані для фотовиставки в центрі столиці.

Ким же була ця жінка, удостоєна пензля великого живописця? Єлизавета Сапожнікова (1856–1937), 1877 року стала дружиною Володимира Сапожнікова, який разом із братом Анатолій Безкровний склеював полотняну заснував торговий дім основу картини по міліметру «О. і В. Сапожнікови». Їхня родина була відома благодійністю, сприяючи розвитку мистецтва. Рєпін написав портрет узимку 1880-го. У 1936 році з родинної колекції Сапожнікових його передали до Третьяковської галереї, а 30 років по тому, коли створювався меморіальний музей Рєпіна, до Чугуєва – міста, де Ілля Юхимович народився. – У січні 2003 року грабіжники спробували викрасти з цього музею портрет Єлизавети Сапожнікової і ще одну картину, – розповів «Вечірці» Анатолій Безкровний, завідувач науково-дослідним відділом реставрації творів олійного живопису Національного науково-дослідного реставраційного центру України – саме він дав шедевру друге життя. – Злодій вирізав портрет із рами, скрутив і хотів винести з музею, але охоронці затримали його. 70 відсотків площі полотна було пошкоджено. Коштів на реставрацію тривалий час не було, і лише 2013 року портрет потрапив до мене. Дуже важко було реставрувати полотняну основу, оскільки тканина стала крихкою, порвалася в кількох місцях. Довелося склеювати усе це по міліметру спеціальним клеєм у стик, щоб не видно було швів, а основу продублювали сучасним полотном. Непросто було закріпити й фарбову основу – нанести ґрунтування, тонувати акварелями, підібрати відповідні кольори. З лаковим покриттям були свої труднощі – воно потемніло і пожовкло, тож його взагалі зняли і замінили сучасним. Загалом реставрація портрета тривала майже два роки. Ще близько року спостерігали за картиною, оскільки при висиханні фарба в окремих місцях світлішала, в інших – темнішала, тож доводилося постійно її тонувати.

Фото Григорія КУБЛАНОВА

Просимо надсилати світлини в електронному форматі на адресу редакції: vk1906@ukr.net. У листі обов’язково повідомте (для редакції, в газеті не публікується) номер свого телефону.

«Вечірка» радить

Вовк звільнив Червону Шапочку Фото Олексія ІВАНОВА

Марія КАТАЄВА

На завершення 34-го театрального сезону Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва представив глядачам оперну виставу. В її основі – відома казка Шарля Перро, подана у сучасному форматі, з улюбленою малечею анімацією. Автором музики і лібрето став соліст театру Роман Смоляр. Це перший твір молодого композитора. А за постановку взялася головний режисер Лариса Моспан-Шульга. На початку вистави, в пролозі, актори сперечаються, чи буде цікавою опера дітям, і вирішують спробувати її мовою переказати популярну казку. В їхній інтерпретації вона закінчується щасливо – лісоруб не вбиває вовка, той звільняє дівчинку і бабусю та просить вибачення у всіх, кому заподіяв зло… – У цю оперу неможливо не закохатися, вона дуже позитивна та контрастна з сьогоднішнім днем, – розсуперечка в суді, пресі, диспуті

повіла «Вечірці» Лариса Моспан-Шульга. – На жаль, нині діти виховуються на жорсткості. Місія нашого театру – підтримувати в них прагнення до краси, гармонії, показувати перемогу добра над злом. Тому репертуар ґрунтується саме на таких виставах. У театрі є оркестр, балетна трупа, солісти – і ми відчуваємо брак дитячих спектаклів, у яких могли б цей ресурс використати. Плануємо також втілити на сцені «Кота в чоботях».

приємні, люб’язні слова, пестощі

догляд за нігтями

гроші в дав. Латвії

яскравий папуга (Австралія)

нім. фізик

складки на одязі, портьєрах

спектакль на честь артиста

освітня установа

місто (Люксембург) титул японського імператора

лісовий птах укр. письменник, «Наливайко»

отруйна рослина

продажа ліків

бажання (лат.)

стар. франц. золота монета

тверде паливо

велика куниця

магнітно-тверді сплави

поразка у боротьбі (спорт.)

згода (комп.)

розум

документ

Склала Оксана БАРКІНА

сканворд «Вечірки»

вірші під ритмічну музику

туризм

Вечірній Київ | 14 липня 2016 року | №28 (19210)

Байдаркою до київських островів

«Покажіть мені цю Сковороду!»

Киянин Григорій Немченко поділився у Фейсбуці інформацією про екстремальний вид відпочинку. Він активний член туристичного клубу «Ріка», не раз із друзями сплавлявся байдаркою по Дніпру і Десні. І впевнений, що кращої альтернативи Інтернету і лежанню на дивані перед телевізором у вихідні немає.

Кореспондентка «Вечірки» проїхала «галопом» по Києву Алевтина ПИЛИПЕНКО

Стрілки годинника Центрального залізничного вокзалу показують 11.45. Звіряю з ними свій годинник, аби не запізнитись на заплановану екскурсію. Неподалік «Макдональдса» вже чекає білий автобус, я – до нього! Перший мій співрозмовник – водій. Андрій саме допиває каву, і, схоже, готовий перекинутися зі мною слівцем. – Не скажу, що туристів бракує, хоча минулими роками в рейс від нашої турфірми виходило зо три десятки автобусів, а нині лише два, – каже Андрій. – А все тому, що нам не дають можливості починати екскурсію, наприклад, з Майдану Незалежності, де більше людей, які хотіли б помандрувати містом, адже там уже присутні інші турфірми. І хоча нині шкільні канікули, серед екскурсантів дітей дуже мало... 12.00 – водій зачиняє двері, вмикає кондиціонер, і майже відразу в салоні автобуса стає прохолодно та комфортно. Вільних місць майже не залишилося. Після перевірки квитків касир бажає гостям Києва приємної екскурсії, а екскурсовод Сергій Борисович ( у білому капелюсі й бавовняній сорочці – врахував спеку!), бере до рук мікрофон. Відчувається, що він добре знає місто, його минуле і день сьогоднішній. Сипле фактами та цифрами, допускає у розповіді ліричні відступи, згадуючи курйозні випадки. Так, на Контрактовій площі пригадав, як гарна білявка, попросила: «Ой, Сергію Борисовичу, ну покажіть мені цю Сковороду!». Це, виявляється, вона так була обізнана про філософа Григорія Сковороду, пам’ятник якому встановлено

на цій площі навпроти КиєвоМогилянської академії. Із зацікавленістю слухають екскурсанти про річки древнього Києва – Почайну і Глибочицю, розглядають на Подолі будівлю, біля якої колись прогулювався Микола Гоголь і куди він потім «поселив» своїх персонажів. Письменник полюбляв ходити на подільський

до речі За підрахунками аналітиків туристичної галузі, один день у Києві іноземному туристу коштуватиме в середньому 24 долари. Барселона дорожча за Київ утричі. Підрахунки рейтингу велися у розрахунку туриста, який мандрує «своїм ходом» і зупиняється у найбюджетніших готелях. За основу взяли «мінімальний набір» туриста: ніч у хостелі, дві поїздки на метро, одна екскурсія, триразове харчування, три кухля пива чи стільки ж келихів вина.

чи відомо вам що...  Екскурсія по Києву в середньому коштуватиме щонайменше у 80-100 гривень.  У Києві є 165 готелів та хостелів із загальним фондом 12 тисяч номерів, які здатні розмістити 18,5 тисячі туристів одночасно. базар, до дівчат, які пригощали його, голодного, ковбасою, хоча

Водний політ до Межигір’я Туристичне агентство пропонує новий тур – «Водний політ до Межигір’я». Таке задоволення коштує 490 гривень для однієї людини. Збір о 10.00 на річковому вокзалі Києва (станція метро «Поштова площа»). – Летимо водою до Межигір’я. А все тому, що в ракеті-метеорі є підводні крила-лижі, – розповідає менеджер турфірми Андрій. – Під час стоянки або тихого ходу вони знаходяться під водою, а коли судно набирає швидкість і піднімається над нею, здається, що крила пливуть поверхнею води. Швидкість «польоту» іноді досягає 70 кілометрів на годину. Запевняємо, усі отримають максимальне задоволення від прогулянки Дніпром на комфортабельному судні. Пришвартуємося на причалі резиденції «Межигір’я», де ви зможете відвідати відому «Хонку», зоопарк, теплиці тощо.

писав, що на цьому базарі торгують самі відьми… Разом з екскурсантами смакуємо прохолодну цілющу воду з бювета, що на території Свято-Вознесенського Флорівського жіночого монастиря, милуємося трояндами, які створюють мальовничу картину земного раю. А ще відвідали аптеку-музей, де зберігається 300–річний механічний касовий апарат, який видає паперові чеки, придбали по шматку карпатського мила, виробленого за рецептами XIX століття... – У Києві я вже бувала, – розповідає вінничанка Валентина. – А от на екскурсії вперше, і не шкодую. За дві години побачила майже все, чим славиться наша столиця: Софію, Лавру, Дніпро,

фунікулер... Фотографувала, щоб показати онукові. – Екскурсія сподобалась, але відведеного на неї часу, вважаю, недостатньо, – висловлює свою думку Світлана, підприємець з Харкова. – Хотілося б не тільки милуватися красивими будівлями з вікна автобуса, але й підійти до них ближче... – Звісно, за дві години побачити усі видатні місця столиці неможливо, – погоджується екскурсовод. – Але це оглядова екскурсія, а наші клієнти зазвичай у Києві проїздом і мають кілька годин вільного часу перед пересадкою на інший потяг. Маршрут складено так, аби екскурсанти побачили головні історичні пам’ятки Києва (десь близько 25-ти) на Печерську, Подолі, у центральній частині міста. Щоправда, переважно з вікна автобуса. А для тих, хто приїхав до Києва на відпочинок, і для киян є інші види екскурсій. Наше агентство влаштовує цікаві пішохідні мандрівки, маршрути вихідного дня для дітей та їхніх батьків... Одне слово, робимо все можливе, щоб до Києва їхало більше туристів. Зокрема і з-за кордону...

– Цього року наш турклуб відкриває для всіх охочих дніпровські острови біля Києва, – розповідає Григорій. – Веслування на байдарці, мальовнича природа навкруги – це ж здорово! Зустріч о 9-й ранку на Русанівській набережній. Потім збираємо байдарки під керівництвом інструктора (про бажання брати участь у складанні байдарок треба повідомляти заздалегідь). Рух річкою, звісно, з перервами на відпочинок і купання, приготування юшки на багатті... Маршрут – Русанівська набережна, Десенка, Довбицький рукав, Дніпро, Гідропарк, Русанівська протока, Русанівський канал.

Підніміться на дзвіниці! Софійська площа добре проглядається із дзвіниці грандіозного собору, виконаної в стилі українського бароко. З висоти 76 метрів можна побачити Лівий берег та архітектурні перлини Правого берега. Тривалий час кияни та гості міста були позбавлені цієї можливості через реконструкцію дзвіниці. А навесні 2015 року її було завершено. Дорослі можуть потрапити в дзвіницю за 20 грн, школярі та діти – за 10 грн. Час роботи: з 10.00 до 17.30. Четвер – вихідний. *** Десять років Лаврська дзвіниця була закрита для відвідувань. І тільки навесні 2015 року, після реконструкції, сюди зайшли екскурсанти. Вони почуваються наче на вершині світу – з висоти 96,5 метра відкривається чарівна панорама древнього Києва. І, головне, добре проглядаються позолочені куполи нижніх храмів і зелені сади КиєвоПечерського заповідника. Щоб піднятися до дзвонів потрібно подолати 185 сходинок.

facebook.com/vechirkanova засновник:

Київська міська рада

В. о. головного редактора Максим Філіппов Керівник творчої групи Леонід Фросевич Заступник головного редактора Віталій Курінний Секретаріат Володимир Савруцький, Олександр Баркін Фоторедактор Павло Пащенко

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-б Телефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93 E-mail: vk1906@ukr.net Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 року

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51б Тел.: 234-21-84, 234-27-39 Факс: 235-61-48 Е-mail: v.pushina@gmail.com Відділ розповсюдження та реалізації: Тел.: 235-23-34 Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 48643 Заг. наклад: 96 000.

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що хвилює» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Передплатний індекс: 37607 Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»