Inna Kornelyuk Роман-вибух, який написав Ostap Drozdov, я читала однією з перших і - не могла відірватися. Я розумію, що автори не толерують, коли їх із кимось порівнюють, хоч би то були найприголомшливіші письменники всіх часів і народів. Але таки хочу дати підказку тим, хто ще не читав цього відкриття від «Видавництво Анетти Антоненко». Цей філософський маніфест нонконформізму, як на мій розбещений смак, співзвучний своєю відвертістю з контраверсійним романом "Подорож на край ночі" Луї-Фердинана Селіна. Мене постійно проймало відчуття, що для героїв цих обох книжок нема нічого святого. Крім декадансу;)) Я вагалася: цинізм чи здоровий глузд, інстинкт чи любов, меланхолія чи соціопатія.. провокують персонажів на те, про що зважуються сказати і не озиратися? Тепер я розумію, чому деякі читачі дивилися на цю книжку, як невтаємничений бик на мулету. (А ще ж не читали! Що ж буде з такими читачами, якщо вони прочитають сатиричні ескапади мізантропапсихоаналітика, який дасть прикурити і Заратустрі, і Вейнінгеру і заодно Фройду?;) Філософія річ жорстока і тонка ... Приходьте до нас завтра. 24.10, 18:30, ОБ. Инга Кирковская Дякую Вам, пане Остапе за таку відверту прозорість. "Проковтнула" роман за два дні, щойно отримавши. З величезною повагою, Інга (Дніпр) Yulia Bagnenko Остап! Сегодня, наконец, получила вашу книгу. Когда пришла с нею домой, совершенно не было времени читать. Но любопытство (правда, не очень подходящее слово, но лучшего не нашлось) стало брать верх. Но и, вместе с тем, что-то удерживало открывать текст, не совсем понятный страх… что это будет что-то не то, что я представляю. Но желание открыть книгу пересилило. Итак, я - на 22-й странице. От этих 22-х (всего!) страниц у меня очень много впечатлений. Потому и пишу Вам - невозможно не написать. Там есть очень важные вещи для меня, лично. Есть невероятная узнаваемость. Про бабушку-польку и её чтение какого-то польского журнала, буквально, ударило по голове. Я увидела свою - с французской газетой L'Humanité. Вы знаете, Остап, когда имеет место такая вот узнаваемость, то… Ну, мы тогда и читаем. Тетяна Овчаренко Це неймовірна книжка. На восьмій сторінці я згадала свої історії, на 13 заплакала ... Дякую!!! Пишіть Anna Kuzyuta Остапе, читаю, це просто дивовижно! Сміюся, плачу ! Вражена.
відірватись :)
Nataly Kolesnikova Ну ось я і закінчила читати цю чудову книгу...Читаючи відчувала себе якось солодкоїжкою, що бере цукерку і каже все – це остання, але ні, беру ще одну, і ще одну,і ще. Так і я читаючи цю книгу вмовляла себе все це остання сторінка на сьогодні,вже треба лягати спати,але все ж тяжко було
Роксолана Йолич Прочитавши Ваш роман, в захоплені від Вашого сприйняття як борця за справедливість. Насправді захоплює. Ваш роман нагадує подекуди мене саму Oleksii Khmara Прочитав. Ти молодець. Сміливий текст. І дуже співзвучний
Юрій Василина Читаю роман, дев'яносто якась сторінка. Очікувано, класно, всю дорогу цікаво, багато чого в тексті перегукується з власним досвідом. Окремо тішуся за продажі, рекламна кампанія зробила своє, а ще ваше Ім'я, словом я чекаю на наступну книжку, успіху) Victoria Fedorenko Книга - чудова, наповнена мудрістю, особливо є насиченою (на певні слівця). Не можна відірватися від читання. Заставляє в певних моментах взяти мудрощі для себе і згадати свої шкільні роки. Не прочитавши цю, вже чекаю нову. Володимир Завацький Книга багата думками. Прочитав "на одному диханні". В багатьох місцях прочитав свої думки. Тільки Ви їх виклали пером, а в мене в голові. Порекомендую придбати та прочитати книгу своїм знайомим. Хочеться продовження. Навколо море людей, але знайти однодумців не легко. Книга справді вибух. Це те нове, прогресивне, не "шароварне", те, що оголює нерви, читається на одному диханні і, тим не менше, заставляє думати. Це те, що нікого не залишить байдужим. Olha Movchan
На 80й сторінці розплакалась, а зі мною таке рідко буває від книжки. Тобі вдається в багатьох моментах вцілити в спогади, в переживання і відчуття. І саме це і робить твій роман не публіцистикою, як спершу здалося. Читаю далі, пиши ще Nazar Maksymych Недарма роман назвали вибуховим, там всюди розставлені мінні точки, і всі вони осколочно уражають ті чи інші групи людей або ж застояні норми життя. За умонастроєм і стилістикою нагадує ніцшеанські твори, але тут доречніше провести в аналог – Еміля Сьорана. Більшість Вами написаного мені світовідчуттєво близьке. Від міркувань про наскрізно фальшований уклад обивателя із його відчуттям залежності від колективу до речей про Львів та схід. У Вашому романі є фрагмент про благовоління перед іноземцями, і як якраз дописую текст про ксенофілію (я навіть відзначив на яких сторінках: 156-157) Окремо ще відзначу, що текст чудово оздоблений. Досягнуто потрібного балансу змісту і форми. Широка обойма крутезних метафор, зворотів, епітетів, і абсолютно немає якихось запилених чи заюзаних фраз. Все зроблено майстерно, як завжди) Natalja Drozdova Книжка читається досить легко, захоплює, зацікавлює. Я би навіть назвала її маніфестом бунтаря. Сподобався стиль цієї книги . Видно, що автору є про що сказати, чим поділитися . Дуже цікавою є сімейна сага. Тонко підмічена психологія людей . Цікаво сказано про старість, конфлікти різних поколінь , про співчуття, добро і зло, їхні межі, грані, про щастя . Сподобалася авторська самоіронія . Валентина Щербань Роман прочитала залпом, бо про пограничні речі написано легко, не грузячи складно-суррядно -підрядними умозаключеннями і нравоученіями, але глибина взята сильно потужно, що по прочитанні роману ще довго розкриваються смисли, які Ви відкрили зі свого серця, своєї крові, влитої до Ваших судин родоводом Вашої родини. Леся Кічура Суцільна несподіванка. З розряду тих, яких купувати не мала наміру, просто знала, що вони вийшли... Взяла до рук аби прочитати кілька речень. Сподобалося. Розкрила на середині. Абзац, що потрапив на очі збив з пантелику формулюванням. Проглядаючи останні сторінки, я вже знала, що вона моя. Книга-несподіванка, яку навіть не думала купувати. Це дещо нове й доволі неочікуване в моїх читацьких пошуках. Багато абзаців книги змушувалися зануритися в себе і впіймати себе на думці... не казатиму на якій... Мене ця книга здивувала. Навіть своїм умінням знаходити читача - як ото мене. Maria Hamada Shcherba
Щойно дочитала :) Чекатиму наступної, дуже хочеться знати, що там із подружкою ніцшеанкою і її другом:) це чисто з жіночої цікавості. Якщо я починаю читати і щось мені не подобається – манера написання, характер письма і т.д. - то навіть і 20 сторінок не прочитаю, а тут вже он і вся книжка. Цікаво "почути" думки іншої людини на ті чи інші речі, події, ставлення до життя, цінності, якісь критерії щодо вибору Катерина Шевчук Дуже цікава книга, особисто для мене, залишає дивний присмак і спонукає переосмислити своє життя!
L idia Dolzhanskaya По старій професійній звичці часто читаю "по діагоналі", щоб просто схопити суть, дратуюсь через якісь стилістичні помилки...А Вашу книгу читаю (і, часом, перечитую) буквально по рядочках, бо не хочу чогось пропустити! Тому рухаюсь по сторінках вільно, зі смаком, вражаюсь декотрими мудрими життєвими висновками... Поки що на середині книги, але вже зрозуміла, що буду такою ж прихильницею Ваших письменницьких творів, як була й лишаюсь щирою прихильницею Вашої журналістської і публіцистичної діяльності. Наталя Якимович Прочитала за добу. Крута історія, хороша книжка!
Валентина Шкляр Міцна і відверта проза.
Ihor Marckevych Оцінюю книги за "післясмаком". Тут чітко виражений індивідуалізм, тяга до справедливості, яка балансує на грані фанатичної, та наскрізна щирість. Надзвичайно стійкий післясмак.
Тарас Гаврик Мені подобаються книги, читаючи які постійно задумуєшся. №1 - саме така. Вона філософська. Вона суб'єктивна, як і все, що робить Дроздов.
Вона бунтарська, настільки, наскільки можна такою бути. "Я ніколи не думав, що комусь можна зламати пи*ду" - цю книгу можна розбирати на смішні цитати, водночас, вона дає тобі сотні зачіпок для глибоких роздумів. Остапові вдалося! В кінці плакав. Хороший текст із купою змістів. Тепер Тебе знаю трохи краще)) Stanislav Fedyuk Книжечка Остапа Дроздова вже помандрувала до ОАЕ і тепер живе в Дубаї своїм життям ;) Читаю з задоволенням! :)
люба хомчак РОМАН ЦІКАВЕЗНИЙ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Тетяна Зінов'єва Дочитую! Це точно N1! Враження, що посиділа з автором за пивом і поговорила...про життя... Larysa Safonova Вже прочитала! Справжня насолода! Пишіть ще!
Вікторія Ничта Книжка дуже цікава, вчора після презентації почала читати і до четвертої ранку не могла відірватися.
Петро Дейнеко Остапе, дякую за Річ! Три вечори провів, насолоджуючись читанням. Мені особливо приємно було, оскільки знав багатьох героїв особисто. Обовязково дам почитати своїм батькам, нехай теж поринуть у спогади і посміхнуться, а може і сплакнуть. Книга не проста, я би навіть сказав неформатна, за що Тобі окрема подяка. Говорю як читач із багатолітнім стажем, навколо стільки простоти до тупості, а тут відчувається витягнуте з нутра і дано на розсуд. Irena Androszczuk Щиро дякую автору за приємні відчуття після прочитаної за ніч книги...
Приступа Наталка А думати то є про що. І куди ті думки дівати?))))
Віра Дощак Так сильно та глибоко !!!!
Lidia Matviyenko Неймовірні враження від книги, емоції переповнюють, змушуєте читача плакати, сміятися, переживати все на собі. Якесь унікальне вміння - так писати, брати за живе, дуже влучно і особливо вмієте описувати емоції людини, такі епітети знаходите, алегорії, що весь час, читаючи, дивуєшся... То з тих книг, що надихають до життя і роблення справ, чогось корисного. Із задоволенням почитаю наступну вашу книгу) А ця тепер - з моїх найулюбленіших Гайдаш Николай Перші сторінки роману дають надію, що цей Ваш твір-первісток - то таки явище в нашій прозі...
Olha Yevstihnieieva Прочитала. сказати, що під враженням - не сказати нічого) поділяю дуже багато думок. Про чужі проблеми, про кремацію, про те, що дитинство нас калічить і зцілює, про АТО, про людей-посередностей, про перекладання відповідальності, про геройство і тд і тп. Щодо релігії і журналістики ненастільки однозначна, ще формую свою думку, але в більшості книжка ввійшла зі мною в повний резонанс і таки вийшов вибух)) у вас дуже чуттєва історія сім'ї, відчувається ваша любов до прабатьків, я своїх теж дуже люблю. бо до 7 з ними жила і теж росла без батька) та й наші мами чимось дуже схожі, вона у мене теж цілковитий аскет. у вас дуже жива і артикульована мова, люблю такі тексти, які потім абзацами в голові сидять). вперше читала книжку, коли в мене очі спершу ставали вологі від реготу, а за кілька рядків - вже від суму. ще мені дуже подобається ваше вміння описати красу чоловічого тіла. я не любитель жіночих романів, не читаю такого,
але деколи доводилось натикатись на жіночі описи різних інтимностей....ці тексти якісь "пошлі і не гігієнічні", вони не збуджують уяви і після них, радше, хочеться вимити руки, вони блякнуть перед вашими кількома рядками)) Дмитро Снєгирьов Людина, яка не боїться висловлювати свої думки, не може не викликати позитивних емоцій.Це дуже велика мужність не грати у сміливість, а бути сміливим. Я на своєму віці бачив багато людей, які хизувалися чи то фізичною силою,чи то участю у військових конфліктах. Але, цим "героям" не вистачало тієї самої мужності розповісти про себе, показати свій внутрішній світ.Бо його там просто немає. Межул Илья Приобрел сегодня Номер 1. Начал читать с запоем! С оказией в Киеве автограф возьму, если повезет! Віра Тарасенко Нічого подібного не читала. Не могла відірватись, думала,дочитаю ще сторінку і буду щось робити (складати,бо надоїв бардак в хаті),та де там,читала далі.Багато найшла спільного,стільки прекрасного,співпадали думки,спогади. Появилась така гарна енергія,пропала хандра,хочеться щось добре робити,не падати в депресію. Петро Луцишин Я не з тих, хто може проковтнути книжку за ніч. Я марудний читач, який з олівцем перечитує деякі речення чи абзаци по 4-5 раз. Таке нагадує розчленування туші. Одним словом я щойно завершив цю літературну ексгумацію Твого роману. Назбирав вражень. Найбільш вдалі, на мою думку, моменти я назвав "дроздовізмами". Книга супер, читається легко. Svyatoslav Klichuk Спочатку важко йшло. В кінці дуже сподобалось. Без сумніву один із найбільш цікавих українських авторів. Не з усім згоден, але це ж неможливо, аби усі люди були з однаковими ідеями, але, здається, автор має надзвичайний багатий внутрішній світ. Не про все хоче говорити, але текст і так суцільна сповідь, і ода життю. Цікавий та неповторний. Віра Тарчевська Я, після дуже цікавої зустрічі з автором в себе в бібліотеці 1 листопада, вже дочитую подарований ним роман.Багато думаю над деякими висновками автора про життя. Roma Gucul Наш галицький говір, приємно.
Natali Ketsman Дякую Вам за все що в цій книзі! Якраз читаю... Цю книгу можна розбирати на цитати. Боюсь банальними епітетами не применшити важливість написаного. Тому ДЯКУЮ!! Андрій Ткач Я і насміявся, і трохи навіть посумував , але той сум світлим був. Не знаю, як так вийшло, але я дуже схоже з Остапом бачу цей світ і тих істот, які його населяють. Так що у мене враження, ніби це я цю книгу написав. Ця книга не для дурнів. Дурні багато що можуть читати... А от зрозуміти... Книга вдалась! Liudmyla Malska Читаю. Смакую. Чекаю наступну! В мене враження ,що підглядаю за чимось інтимним. Продовжуйте писати, будь ласочка
Tetjana Valentynivna Я знаходила багато спільних рис між собою і вашими героями. Поперше,я маю спільну професію з вашою мамою. Ми з чоловіком почали шукати роботу в іншій країні. І в перші роки еміграції ментально я була дуже подібна на Вадима. Я погано знала мову, теж не знала багатьох продуктів,я теж себе відчувала "неандертальцем",коли,наприклад,не вміла елементарно включити кавовар в учительській. Ми ж всі маємо "совкове" виховання і через це не відчуваємо певні неписані правила ,які прийняті в цьому суспільстві. Мене трохи шокують у романі нові слова,особливо вульгаризми.Але,мабуть,вони відображають актуальність сьогоднішньої ситуації. Надзвичайно гарно і тепло ви написали про Стефка та Ірусю.Видно,що для вас ці люди є взірцем.Такі чисті,такі правдиві і щирі. Не дуже приємно читати про те,як ваш товариш уникає від повістки.Але,якщо ви про це пишете,значить це характерне явище. Мені дуже сподобалась ваша книжка.Бажаю вам написати наступні романи,такі ж цікаві і корисні,які заставляють думати і не боятись "вийти на середину класу".