Газета письменників України
1 березня 2018 року
www.litukraina.kiev.ua
№ 8 (5741)
10, 11
89 Майстер зазивання духів
6
ПОСТАТЬ
Знак часу: перекладні видання
7
ЛІТЩОДЕННИК
…На межі двох епох (Є. Маланюк, М. Рильський і П. Тичина та інші)
Тарас САЛИГА «Далеко від сонцем залитої Херсонщини — степової батьківщини поета, ...далеко від золотоверхого Києва, за славу якого він вояком верстав шляхи боротьби важкої, ...далеко від розлогих піль Еллади Степової, ...далеко від Праги золотої і гордої Варшави, де його молодість зустріла зрілий вік, ...далеко у місті хмарочосів, на вигнанні вмирав поет-ізгой. Вмирав, як орли високого літання вмирають, самітньо і гордо. І «со святими упокой» громада скорбно відспівала. І замерзлі груди землі чужої дудоніли глухо об домовину його. І виросла нова могила, і хрест новий у Пантеоні України проросте. А сторінки газет по світу всьому вість голосили: умер поет і струни голосні порвалися, замовкнули на віки...»1 Може, і не на всю свою великість проріс сьогодні в Україні цей Маланюків хрест, та струни його потужного слова вже зазвучали, хоч радянська епоха, яка для Маланюка перебувала в інших координатах, робила все, щоб його ім’я та його творчість припадали порохом забуття. Із 71 року відведеного
С. Чернілевський: «Sailent Form»
Тричі не впізнананий ЛІТЕРАТУРА. КРИТИКА. ЧАС степом. Тож хочеш—не хочеш, а чорнокрилим смутком б’ють у серце слова:
Купив цей час дешевою ціною: Ісходом, втечею, роками болю й зла. А треба було впасти серед бою На тій землі, де молодість цвіла. А треба було вдряпатись кігтями Закляклих рук в той кревно рідний ґрунт, Зерном лишитись — хай би в вовчій ямі, Щоб виросли з землі і гнів, і бунт. На жаль, політично розмежована, інфікована хворобою вождівства українська діаспора також ятрила вразливе Маланюкове «Я». Одні величали його «Залізних строф імператором», «Князем поезії», «Співцем Степової Еллади», інші шукали дошкульних фраз, щоб посіяти сумніви щодо його письменницької великості й незаплямленої моралі. Крім цього, поета, безперечно, гнітило, що з Батьківщини, якою він дихав, офірувавши для неї Себе всього, за життя не почув жодного слова ласки і вдячності. Натомість були наклепи, прокляття, брутальні ганьблення та погрози. Всупереч, Його не брали більшовицькі словесні скоростріли. Як воїн УНР і як поет-патріот, що поєднав «стилет» і «стилос», чин і слово, він «волю полюбив державну». До цієї державної волі Маланюк-історіософ стелить дорогу крізь жахливі картини ґвалту, наруги, чорні ночі одчаю, докори, як висловився Юрій Клен, — крізь «садистичні оргії», через що схрещувались найгостріші критичні шаблі авторитетних тлумачів поетового зболеного слова. У серцевині його жорстких і трагічних сюжетів — художня формула історично-національного патріотизму:
йому життя 50 літ він прожив у чужині. Це, звичайно, було його фізичним рятунком, але водночас і його каторгою. Маланюкове життя поза материковою Україною — не менш складне, ніж життя тих, що долали його в Україні сущій, не тільки тому, що недремне чекістське око самуїлів швацбартів, судопЩо ця хата, цей шлях і цей обрій — це Мати-Земля, латових, сташинських стеЩо її ображати ніхто не сміє — жило за Поетом-Воїном, аби, Ні каган, ні король, ні мешканець Кремля. на відміну від їхніх терактів над Симоном Петлюрою, ЄвУявімо Маланюка серед нас, у вирі нигеном Коновальцем, Львом Ребетом та Степаном Бандерою, схопити і доставити його в нішніх аномальних подій. Його винятково Москву живим для сталінських свавільств під прониклива політична та державницька інрозписку «з власної волі» шпигувати за емі- туїція, очевидно, явила б новітні, виразно грантами, які втекли з радянського пекла, та маланюківські спостереження над московськими ґвалтуваннями України та маланюфабрикувати проти них зловісні факти. Важко повірити, що, живучи у вільному ківські оцінки сучасної літератури й культури. Він не уявно, а реально з’явиться серед світі — в Америці, Маланюк не мав змоги славно-явно стрітись із дружиною та сином, нас, оздоровить нас, озоветься, обудить нас котрі змушені були залишитись у Європі. приспаних чи заспаних, воскресить наш воНезагоєним був для нього біль утрати Бать- лелюбний дух, якщо впораємось із тим золотим ківщини, якої йому завжди не вистачало, науково-творчим надбанням, унікальною спада найбільше не вистачало рідної Синюхи, щиною, з якою він повертається додому. високого зоряного неба над херсонським (Продовження на 3-й стор.)
«Літературна Україна» № 8 (5741). 1 березня 2018 р.
ПОЕЗІЯ
УВАГА ПЕРЕДПЛАТА! ЧЕСНА — всупереч режимам і політичній кон’юнктурі; БЕЗКОМПРОМІСНА до влади; бореться з провінціалізмом і сервільністю; ОБ’ЄКТИВНА — всебічно висвітлює український і міжнародний літпроцес; КРИТИЧНА — дає професійну оцінку новітнім явищам в літературі, музиці, театрі, кіно і живописі; МОДЕРНА — створює простір для молодої генерації, відкрита до експериментів; ЗАВЖДИ НА ПЕРЕДОВІЙ — публікує найсвіжіші репортажі із зони проведення АТО. ОБ’ЄДНАВЧА — згуртовує читачів і людей Слова під величним маєстатом Шевченкового Генія. «Літературна Україна» — це імена, події, критика і час. Наш часопис – відкрите море сміливих думок, гострої аналітики та інтелектуальної публіцистики. Підтримайте нас своєю передплатою!
Вартість передплати: на 3 місяці — на 6 місяців — на 12 місяців —
48,00 96,00 192,00
(Без урахування послуг пошти — 4 грн)
Наш передплатний індекс —
60974
№ 28 (5607). 30 липня 2015 р. «Літературна Україна»
Минуле не мертве. Воно навіть не минуле. Вільям Фолкнер