ЕРУДИТ Інформаційний часопис Гімназійної Демократичної Республіки
Любі гімназисти! Дорогі колеги! Щиро вітаю вас з початком нового 2011-2012 навчального року! Бажаю нових успіхів, звершень. Вірю, що ми разом подолаємо проблеми, яких не буває тільки там, де не вирує життя, де байдужість і самозаспокоєність. Історія ж нашого навчального закладу засвідчує безперервність пошуку, прагнення нових відкриттів, злетів. Сподіваюся, що на нас чекають змістовні заходи, переконливі перемоги, цікаві зустрічі, веселі подорожі. Хай новий навчальний рік запам’ятається вам як рік неперевершених вражень. З любов’ю й надією Юлія Миколаївна
6 вересня наше місто святкує своє 376-річчя! Але ми не забуваємо про те, що цей день – День визволення Конотопа від німецько-фашистських загарбників. І починається свято кожного року на Меморіалі слави, куди приходять символічні ветерани, молодь усі, хто шанує пам’ять про ті грізні роки, коли героїчними зусиллями вдалося зупинити ворога й відстояти мир. Ми не забуваємо, що майже тридцять тисяч покоїться під плитами Меморіалу й схиляємо низько голову перед братською могилою полеглих у жорстокий боротьбі. Прийми, рідне місто, і ви, дорогі ветерани, наші вітання й вдячність за те, що ми живемо тут і любимо землю, яку ви дали нам у спадок.
серпень 2011 рік №1
Якою б сумною не була перша хвилина розлуки з літом, але вона вже, на жаль, минула. 1 вересня настало. Його вже не перенести, не зафарбувати на календарі чорним маркером, не проспати, не змінити на телефоні іншим днем тижня. Життя вирує, несе вперед на своїх шалених крилах юності та молодості й не прощає нам зайвого розпачу, смутку та печалі, тому що все залежить саме від нас. Від нас залежить і те, як ми сприйняли перший урок на новому етапі життя, першу тему, першу відповідальну хвилину перебування в царстві знань і науки. Що ж за тема розкрила нам двері в новий навчальний рік? Які враження та думки навіяла вона в наші буйні голови та гарячі серця? Чи розтопила лід байдужості й пасивності? Нічого не відповідайте, будь-ласка. Вирішувати, звичайно, тільки вам самим. Незалежність України… 20-річчя її здобуття… Самостійне, незалежне життя величезного корабля, що пливе за своїм курсом, сам бореться зі шторами та бурями, могутньо розсікає кілем простір, залишаючи за собою сліди в безмежному океані Історії та Часу. Під проводом своїх капітанів (які кожні 4 роки змінювалися) плив-плив і кудись приплив… 20 років любові та ненависті… 20 років дружби й зради… 20 років темряви та світла… 20 років України, такої, якою вона є! Тому ця тема й стала стартом нового навчального року. Не дарма кажуть, що як корабель назвеш, так він і попливе… 1 вересня у гімназії в кожному класі пройшов урок на тему річниці Незалежності Україні. Класні керівники підготували цінний матеріал, вклали свою душу в те, щоб донести до дітей факти, аргументи та просто слова про Батьківщину, що є підтвердженням того, як промайнули ці 20 років самостійного та незалежного життя, яке виборювалося тисячоліттями. Саме від учителя залежало те, як він провів цей перший урок, чи втілив патріотичні почуття, любов або просто повагу до України, чи вдалося вразити, здивувати, зачарувати чимось своїх учнів. Кожний мав змогу виразити свої думки та враження, а також провести чудовий час у колі своїх однокласників, розмірковуючи та спілкуючись на важливу, відповідальну тему. Прилепко Каріна
серпень 2011 рік №1
Ті, хто навчається в старших класах гімназії, пам’ятають, як у жовтні 2008 року в відзначалося 30-річчя навчального закладу, яке розташоване за відомою адресою: вул.. Братів Радченків, 21. У жовтні 1978 року тут було відкрито школу-новобудову №1, господарями якої стали учні середньої школи №4 та восьмирічки школи №1. Сьогодні ж у нашому місті добре знають гімназію, яка має свої традиції, яка кожного року відправляє у великий світ випускників, серед яких переможці олімпіад, турнірів, учасники цікавих сучасних проектів. Але історія нашого навчального закладу розпочалася набагато раніше. 1 вересня 1911 року в м. Конотопі відкрилося чоловіча гімназія, яка спочатку навіть і приміщення свого не мала. У 1917р. гімназія стала школою №4 – саме з цієї дати й починається історія, яку можна позначити просто й лаконічно: «від гімназії до гімназії».
2011-2012 н.р. має пройти під знаком 100-річчя навчального закладу. І уже сьогодні ми можемо переконатися: гімназія готова відзначити історичну дату. Вона солідно «причепурилася» і нове приміщення бібліотеки прикрасили зручні сучасні меблі, таким же сучасним став кабінет психології, а кабінет ІКТ перетворився на зручний для засідань конференц-зал, у багатьох класних кімнатах зроблено якісний ремонт.
Історія – то наша гордість, ми не можемо нею не пишатися. Музей гімназійного руху, який зараз на стадії оновлення, нагадуватиме гімназистам: сторіччя – це не вік, це стимул для натхнення.
Тож із сторіччям вас, гімназисти! Горлач Поліна серпень 2011 рік №1
Цьогорічні випускники гімназії підтримали давно заведену традицію: усі вступили до вищих навчальних закладів на них чекає повний випробувань шлях. А в цей час наша гімназія готова прийняти нову «порцію» майбутніх першокласників. У 2011-2012 н.р. у гімназії навчатиметься 4 «новеньких» перших класів. Ми вирішили поспілкуватися з самими першокласниками й другокласниками. Яна, 1 клас: Мені цікаво. Нова школа, новий клас. Очікую чогось незвичайного. Аня, 1 клас: Я боюсь. Насправді навіть не боюсь, а хвилююсь. Усе таке незнайоме, незвичайне, сподіваюсь, усе буде добре. А от другокласники, учні, які встигли познайомитись з нашою школою за рік навчання, теж із задоволенням розповіли про свої враження. Саша, 2-А клас: Дійсно, це навчальний рік запам’ятався мені найбільше. Цікаві уроки, добрі вчителі, цікаві заходи. Так не хочеться переходити до 2 класу? Юля, 2-Г клас: Хочу побажати майбутнім першокласникам взаємопідтримки, взаємодопомоги, міцної дружби, удачі в навчальні, наснаги, здоров’я й міцної дружби. Приєднуємося до слів Юлії й бажаємо майбутнім гімназистам цікавого навчального року, наповненого неповторними враженнями й позитивними емоціями.
Знову вересень збирає на подвір’ї гімназійну родину... Великі банти, широко розкриті очі, розгублені обличчя – це першокласники. Стрункі юнаки , красиві дівчата в шкільних формах поглядають на присутніх , знервовано вслухаються в кожне слово – то одинадцятикласники, для яких ця лінійка в шкільному житті остання... І серед цих багатьох учнівських облич, батьківських постатей, силуетів колег я шукаю своїх Наталок і Альонок, Артемів і Олександрів, Андріїв та Ганнусь.... І раптом розумію, що марно, адже вони вже закінчили гімназію. 27 учнів колишнього сьомого гімназійного класу першого вересня 2011 року поповнили студентські колективи Києва й Ніжина, Сум і Харкова. Серед них майбутні вчителі іноземної мови та юристи, економісти та менеджери, дизайнери та адвокати. Мої випускники здійснили свої мрії,вступивши до престижних вишів країни. Від щирого серця бажаю всім нашим випускникам здоров’я та наснаги, злетів і перемог, добра й благополуччя. Хай на їхньому шляху зустрічаються добрі й порядні люди, вірні друзі, щоб супутниками у дорослому житті були Віра, Надія та Любов, а спогади про гімназію, учителів та однокласників ще довго зігрівали душу теплотою та вдячністю й надихали на шляхетні вчинки та добрі справи. Василенко В.В., учитель світової літератури та російської мови
Літо – чудова пора року, час, коли відпочиває розум та душа, а серце тяжіє до пригод та мандрів. Уже від самого слова «літо» віє легеньким вітерцем, сонячним промінням. Це дійсно так,проте, на жаль, для випускників 2012 року – це останні літні канікули, які вже пройшли. Через рік доведеться вирушати до дорослого життя й прощатися з безтурботним дитинством. Літо проходить так швидко, що не встигаєш їм насолодитися як слід. Коли на вулиці осінь – вона надовго залишається з жовтим листям, зима – з сугробами снігу. А ось літо – як щастя – з’явиться, подражнить своєю присутністю і його немає. «Счастливые билеты на поезд в Безобразие» - так відповідає група «Брати Грімм» на простеньке питання: «Що таке літо?». Є там, у пісні, ще пара кумедних версій, але ця незрозуміло чому мені більше подобається. Вона відповідає моєму настрою з першого червневого дня. Ми буквальним чином вилуплюємося із зимового – весняного лушпиння, розпрямляємо зморщені крила, чистимо лапоньки і… ОП! Виявляється, у нас дрімала така шикарна, легковажна й безшабашна суть!!! …ми роздягаємося. Зимове взуття як покаране стоїть у передпокої, серед сандалій і ляпанців, із смутним нальотом пилу, поки хтось із домочадців не витримає й не дістане взуттєвий крем, не змастить і не запхне у взуттєву коробку в коморі. Льняні сорочки й сукні стають незамінним одягом, благо вимагають мінімум праски. Водолазки й джинси – геть. Як страшний сон. Топ – майже «топлесс», майки з гламурним «I love NY», спіднички – ремінці, шорти, які ну дуже яскраві… …ми безперервно п’ємо. Як варіант – квас, джуси різних розчинних кольорів, холодне молоко. У будь-який час доби. Час літній дуже зручний і безкомпромісний. …ми безупинно поїдаємо вітаміни. А «дачна повинність» перетворюється на акцію за здоровий спосіб життя – легке фізичне навантаження у вигляді прополки й знахабнілий розпухлий черевний редис, який, на відміну від березневого, можна побачити неозброєним оком. …ми байдикуємо. Без розкаянь совісті, тому що навчатися влітку – ха – ха – ха! – не прийнято. А Якщо й треба, то сідати за проект під назвою « Упровадження інновації в області скловолокнистих матеріалів з використанням нано-технологічних досягнень НДІ калійних добрив і отрутохімікатів» - НАСТІЙНО не рекомендується. … ми легко закохуємося. Тому що сонце, море, руки й дощі – теплі. Тому що асфальт, іриски, мозок і м’язи – розігріті. Тому що пристрасті, телефони, новини – гарячі. Такі, які бувають лише ВЛІТКУ. І лише у володарів щасливих квитків. Що ж, гімназисти відпочили цим літом відмінно. Точно. Це можна побачити неозброєним оком ( фотографії у ВКонтакті), по спілкуванню у Скайпі, південна засмага і посмішки дають про себе знати. Наші гімназисти однозначно люблять мандрувати ( з учителем української мови та літератури Самодай Л.А. група відправилась до Судака. А з Куліковою Н.Д. до Коктебеля). Крим узяли швидко й без болю! Чи не кожен наш учень побував на морі. Деякі за кордоном, а хто просто в селі в бабусі, щоб відпочити від метушні міста. Літо пролетіло. Осінь. Про недавній відпочинок згадується тільки хороше, цікаве, безліч вражень та почуттів, що залишаться в пам’яті на довгі роки. Своїми роздумами поділилася Бура Катерина. серпень 2011 рік №1
У педагогічному колективі та адміністрації гімназії – поповнення! Тепер ряд жіночих облич керуючого апарату нарешті доповнив представник чоловічої статі. Ні, я, звичайно, захоплююсь нашою жіночою силою, але ж не нести нам увесь тягар безмежної документації, паперів, підручників, конспектів і, звичайно, нервових розладів на тендітних плечах без опори та допомоги міцної чоловічої руки! Так ось, знайомтесь, нове обличчя, представлене одночасно і завучем Конотопської гімназії, і учителем географії – Заїка Олег Славович! Чесно кажучи, я сама нещодавно про це дізналася, але, почувши про таку новину, тут же ж вирішила самій познайомитись, і вас любі читачі, познайомити з цією цікавою (бо, перш за все новою) особистістю. Тож читайте й не намагайтесь з’ясувати чому так мало було питань: не буду ж я поки що малознайому людину завантажувати різними та, можливо, поки що непотрібними питаннями. - Олеже Славовичу, перш за все мене цікавлять Ваші відчуття та враження від самої гімназії. - Тільки позитивні. - Яка, на Ваш погляд, панує атмосфера в цьому навчальному закладі? - Ділова, так, тут панує ділова атмосфера. - Що можете сказати про стосунки та взаємовідносини в педагогічному колективі? - Ну, сподіваюся, що стосунки добрі. Так суб’єктивні враження! - Ви учитель географії за покликанням? - Так, звичайно, за покликанням. - А що саме Вас надихнуло на те, щоб стати учителем географії? - Надихали вчителі, що мене навчали. - Крім того, ви ще й завуч гімназії! Як думаєте, за покликанням? - Скажу одне, що, завучі йдуть, щоб випробувати себе. - На яких принципах будується Ваше педагогічне кредо? У чому воно полягає? - Це, перш за все, бути чесним і відвертим перед самим собою з дітьми Ось такими красивими й щирими завершальними словами закінчилась наша коротка, але приємна розмова. Завжди цікаво знайомитися та спілкуватися з новими людьми, а ще цікавіше: якщо ці люди вже стали тією невід’ємною та важливою частинкою того суспільства, того соціуму, де ти навчаєшся та перебуваєш найбільше часу свого дитинства або навіть життя. Але на цьому наше спілкування ще не закінчується. Обов’язково через деякий час на сторінках чергового випуску цієї газети ви побачите продовження мого/даного інтерв’ю з Олегом Славовичем, темою якого будуть його власні враження, думки та певні висновки, сформовані впродовж певного періоду діяльності в гімназії. Знайомила Каріна Прилепко серпень 2011 рік №1
Перше вересня… День-початок чергового навчального року, напруженого і насиченого подіями… День-свято, з новими зустрічами, цілями, ідеями… І, водночас, деньсмуток, з небажанням прощатися з літом і налаштовуватися на плідну роботу… Перше вересня… Засмаглі та відпочивши личка, обрамлені старанно причесаним волоссям, ідеально напрасовані костюми, білосніжні блузи та сорочки… Уся гімназійна родина чекає нового навчального року. Першокласники – з тривогою, їм вже не терпиться стати нарешті частинкою життя, яке вирує в стінах гімназії. Семикласники – з хвилюванням, вони намагаються назавжди запам’ятати останнє Свято першого дзвоника в школі Усюди чутно жваві розмовиобговорення літніх пригод та нового шкільного вбрання. Радість? Печаль? Смуток? Нетерпіння? Які ж емоції переповнюють у цей перший осінній день учнів та вчителів гімназії? Щоб з’ясувати це, ми вирішили провести бліцопитування. На запитання «З яким настроєм Ви чекаєте 1-е вересня?» відповідно 62 респонденти, серед яких 16 учителів та 46 учнів віком від 12 до 17 років. Учителі: 1) Самодай Л.А. «Чекаю свята 1-го звоника з надією на пізнання чогось нового, цікавого, на нові зустрічі, а також з певним смутком за випускниками…» 2) Самоха Л.П. «З надією на краще!» 3) Бондар Г.Б. «Чекаю з великим нетерпінням! Життя продовжується!» 4) Радчук Л.І. «1 вересня – день надій, день певних звершень, нових знайомств і, звичайно, бажання передати свої знання тим, хто прагне їх отримати…» 5) Єршова Н.М. «Я знову повертаюся в дитинство, оскільки набираю 1-ий клас… Настрій гарний!» 6) Іллєнко Т.І. «З відмінним!» 7) Куликова Н.Д. «З чудовим настроєм, дуже хочу побачити своїх дітей! Сподіваюся, що вони подорослішали, порозумнішали, але залишились такими ж рідними…» 8) Ганжа В.Б. «Противоречивое настроение и немножко грусное…» 9) Чорній Л.Й. «Настрій уже робочий і, звичайно ж, позитивний!» 10) Заїка О.С. «Чекаю 1-го вересня зі сподіванням, певною мірою з тривогою й великими творчими планами!» 11) Семенова Т.С. «Настрій легкого хвилювання й роботи, що чекає, сподіваюся, що все буде краще». 12) Стрілець Л.І. «Настрій гарний, 1 вересня – це завжди свято! У цьому році особливо гарний настрій, оскільки бібліотека знаходиться у новому кабінеті, а книги знаходяться на нових поличках». 13) Гуденко І.М. «Настрій дуже цікавий».
серпень 2011 рік №1
14) Чусова І.М. «Чекаю на 1-е вересня з тривожною радістю, зі світлим поглядом, оскільки це завжди свято, з самого дитинства, це початок нової сходинки, це зустріч зі знайомими обличчями, які подорослішали, відпочили та засмагли!» 15) Зільберштейн Д.Я. «З енергійним, активним, бадьорим настроєм!» 16) Юрченко Т.О. «На жаль, але…» Учні: 1) Саша Бойко, 2 кл. «До школи хочу, але так саме хочу, щоб літо продовжувалось! Дуже хочеться залишитися першокласницею й не переходити в 2-ий клас…». 2) Яна Дорошенко, 2 кл. «Хочу до школи лише для того, щоб всіх побачити». 3) Ліза Богачек, 4 кл. «Дуже хочу побачити своїх нових однокласників і познайомитись з ними. Чекаю 1-го вересня з надією, що в новому навчальному році відбудеться щось грандіозне». 4) Аліса Денисенко, 6 кл. «Настрій не дуже, до школи зовсім не хочеться…» 5) Саша Беспала, 4 кл. «1-е вересня для мене, як перший день каторжних робіт!» 6) Женя Глазун, 7 кл. «Чекаю цього свята, оскільки це для нас останній 1-ий дзвоник. Дуже хочу побачити всіх однокласників!» 7) Ксюша Кейдун, 7 кл. «Не можу сказати, що дуже скучила за знаннями…» 8) Настя Камінська, 7 кл. «Швидше почнеться, швидше закінчиться!» 9) Ангеліна Зудіна, 3 кл. «Хочу до школи, але тільки на тиждень, щоб всіх побачити, а потім знову на канікули!» 10) Оля Познякова, 2 кл. «З радісним настроєм, дуже хочу навчатися, побачити всіх, подорослішати…» 11) Юля Горькава, 3 кл. «Жахливий настрій! Не хочу до школи, хочу ще відпочивати!» 12) Настя Здраствуй, 7 кл. «Піпец! Не хочу до школи, вона мені вже набридла, хочу вже швидше випуститися…» 13) Оля Горбатенко, 4 кл. «З гарним настроєм чекаю перших два дні, а потім знову вихідні, ура!!!» 14) Мілана Любива, 2 кл. «Жахливий настрій!» 15) Свєта Мороз, 2 кл. «Настрій чудовий, дуже хочу до школи!» 16) Катя Радченко «Сумний настрій…» 17) Таня Мельник, 6 кл. «Зовсім не хочу до школи, хочу, щоб канікули тривали ще декілька місяців…» 18) Юля Іващенко, 7 кл. «Просто чекаю…» 19) Влад Заїка, 7 кл. «З гарним настроєм чекаю 1-е вересня, дуже хочу побачити всіх своїх!» 20) Аня Кондратьєва, 5 кл. «Фуу… Тільки не це!!!»
серпень 2011 рік №1
21) Нікіта Демидко, 6 кл. «Настрій жахливий» 22) Оля Чернишенко, 6 кл. «Навіть не знаю… уже дуже скучила за однокласниками… але ще хочу повеселитися і відпочити…» 23) Аліна Юрчик, 5кл. «Учитися зовсім не хочеться!» 24) Лєна Саухіна, 6 кл. «Хочу до школи тільки для того, щоб побачити всіх друзів, поспілкуватися, але не навчатися! На жаль, я ще не виспалась!...» 25) Аліна Олефіренко, 7 кл. «Настрій радісний і сумний одночасно… останній клас все-таки…» 26) Артем Рибкін, 6 кл. «Класний настрій!» 27) Ніколь Бараненко, 5 кл. «Настрій чудовий!» 28) Віка Кречмар, 7 кл. «Не хочу до школи…» 29) Даша Крепак, 6 кл. «Гарний настрій, хочу до школи, але на перший час…» 30) Саша Калашніков, 5 кл. «Не зовсім хочу до школи навчатися…» 31) Лада Голубєва, 7 кл. «З піднесеним настроєм – я повністю готова починати свій останній навчальний рік, хоча трохи сумно…» 32) Катя Бура, 7 кл. «Не хочу до школи хоча б тому, що знову цілий рік не буду досипати!» 33) Соня Мельник, 6 кл. «З гарним» 34) Нікіта Валіваха, 6 кл. «З жахом!» 35) Ліза Домашева, 6 кл. «Поки що з веселим, але відчуваю, що потім буде важко…» 36) Маша Демидко, 6 кл. «Не дуже…» 37) Діма Олещенко, 7 кл. «Настрій бойовий!» 38) Даша Федченко, 7 кл. «Чекаю нових вражень, тому що це моє останнє 1-е вересня» 39) Аня Мартинюк, 7 кл. «З нормальним, і не погано, і не добре» 40) Діма Козін, 6 кл. «З сумним настроєм…» 41) Лєна Разумова, 6 кл. «Та в принципі з хорошим!» 42) Саша Ільяшенко, 6 кл. «З нормальним» 43) Даня Ішутов, 5 кл. «З жахливим!» 44) Лєна Мартинюк, 7 кл. «З негативним! Я не хочу до школи!» 45) Вадим Сакун, 7 кл. «ЖАХ!!!» 46) Аліна Пожарна, 6 кл. «Настрій позитивний!» У результаті бліцопитування, ми встановили, що 50% учнів гімназії зовсім не хочуть навчатися, 34,8% скучили за формулами, правилами й домашніми завданнями і 15,2% хочуть знову до школи лише для того, щоб побачити однокласників та друзів. Та все ж, хочете – не хочете, але 1-е вересня настало, і школа радо запрошує вас у цікавий світ нового навчального року. Тож хай щастить, шановні вчителі та любі гімназисти! Здоров’я Вам, наснаги та перемог! Бліц опитування провела Деняк Євгенія