Holiday 1

Травень/Червень

К

2007

азкова

аппадокія

АВАНОСЬКА КЕРАМІКА мистецтво з дна Червоної ріки

ТУРЕЦЬКА КУХНЯ

кулінарний шок гурмана

АБОРИГЕНОМ по Стамбулу

5

диво-подорожей

із Анталії

Шановні друзі! Компанія “Туртесс Тревел” працює на українському ринку з 2002 року. За цей час ми встигли не лише налагодити широку партнерську мережу, але й завоювати повагу та довіру багатьох тисяч українських клієнтів. Діяльність компанії відповідає її слогану: “Відпочинок для всіх!” Ми задовольняємо будь-який запит: від бюджетних турів до ексклюзивних подорожей для найвибагливіших мандрівників. Наша філософія полягає у створенні максимально комфортних умов для відпочинку, тому обираючи “Туртесс”, Ви можете бути впевнені в якості та надійності Вашого обслуговування. Не менш важливим нашим завданням є надання всебічної інформації про звичаї, історію, природні та культурні дива й цікаві екскурсії тих країн, куди ми Вас запрошуємо на відпочинок. Із цією метою ми розпочинаємо видавати власний туристичний журнал Turtess Holiday. Сподіваємося, він стане Вашим надійним другом та путівником чудовими куточками нашої планети й допоможе спланувати Вашу наступну відпустку. Нехай мандрівка сторінками журналу переросте у справжні незабутні подорожі! Ласкаво просимо в дивовижний світ сонячної Туреччини, стародавнього Єгипту, екзотичного Таїланду, розкішних Арабських Еміратів й багатьох інших чудесних країн. Генеральний директор Туртесс Тревел Огузхан Челікпазу

.3

Зміст

Маршрут

18 Каппадокія Місце з іншого часу, іншого виміру, іншої планети... Вирушаючи сюди, прихопіть скафандр, як це зробив режисер Джордж Лукас, коли обрав Каппадокію для своїх культових “Зоряних воєн”. Хоча з не меншим успіхом тут можна було б знімати фільми про стародавніх хетів.

40 Анталія Ви дуже помиляєтеся, якщо гадаєте, що відпочинок в Анталії – це тільки пляж. Turtess Holiday представляє п’ять найкращих одноденних екскурсій, які розкривають історичні, природні та культурні перлини Анталійського регіону.

56 Стамбул Щоб дізнатись, чим дихає місто, мало пройти туристичними маршрутами. Тіна Лалє запрошує вас прогулятись звивистими вуличками та призабутими легендами Стамбула. Ви побачите місто таким, яким його не показують туристичні путівники.

Календар

Фото надано Посольством Туреччини в Україні

8 Фестивалі

4.

свічок та зимового сонцестояння, свято піщаної скульптури та японський театр Но... Щодня у світі відбувається безліч цікавих подій. Найяскравіші потрапили до нашого календаря на травеньлипень.

Сім чудес

10 У

стародавньому світі їх було сім. Коли під час землетрусу зникли Висячі Сади Вавилона, їх залишилось шість. Коли Герострат спалив храм богині Артеміди, їх залишилось лише п’ять... Сім чудес Туреччини за версією журналу Turtess Holiday.

50

34

10

8 Вояж гурмана

76 Кожна національна кухня, як і будь-яка жінка, має власні маленькі таємниці. Нашому кулінарному секретному агентові вдалося вивідати кілька головних таємниць традиційної турецької кухні й розкрити рецепти їх приготування.

76

Незвичайний мандрівник

82 Вирушаючи до Марокко, будьте обережні. Адже після такої мандрівки ви вже не зможете зупинитися. Принаймні, так сталося з Серван П’єр.

40 Зіркові мандри

тільки заради Євробачення. Якось у Мексиці його страшенно розсмішили тамтешні ігуани. Подробицями Паша ділиться з редакцією журналу.

Традиції

34 Гончарство зародилося у сиву давнину разом із першими людськими цивілізаціями у східному Середземномор’ї. За тодішніми віруваннями, магічне дійство ліплення з глини ріднило гончаря з божественними силами. Про це чудово пам’ятають в Аваносі – місті гончарів у серці Туреччини.

56

Дорога до успіху

Готель

46 Розмаїття готелів на турецьких узбережжях сьогодні може спантеличити навіть досвідченого мандрівника. Читайте розповідь про дві нові анталійські перлини – Fame Residence та Spice.

Вибір редакції

50 Про

деякі країни кажуть: туристичні атракції починаються там, де зупиняється ваш погляд. Цього разу наш погляд упав на три неперевершені місцини в Туреччині.

92 Кому

довірити організацію власного відпочинку? Звісно, перевіреним людям з бездоганною репутацією.

Обкладинка: Нереальні ландшафти Каппадокії Фото: Любов Куц

14 DJ Паша подорожує світом не

.5

Від редактора

Травень/Червень

2007

Головний редактор Любов Куц Заступник головного редактора Павло Швед Арт-директор Брент Девід Дизайнер Ігор Крамаренко Літературний редактор Надія Лядецька Коректор Тетяна Продан Над номером працювали: Влад Азаров, Яна Алтухова, Олена Коробка, Любов Куц, Тіна Лалє, Ольга Лілік, Євгенія Маринчук, Марина Орєхова, Павло Швед Засновник: ТОВ “Таргет Груп” вул. Маршала Рибалка, 8/10, м. Київ, 04070 тел.: (044) 537-7444, факс: (044) 537-74-45

Наш світ прекрасний і сповнений чудес. Саме заради них, у пошуках нового та незвичайного, ми подорожуємо країнами та континентами і в цих мандрах неодмінно знаходимо власне диво: для одних це грандіозні витвори людського генія, для інших – проста мушля на березі моря. Що вже казати про “офіційні” загальновизнані чудеса! У стародавньому світі їх було сім. Після землетрусу, який стер з лиця землі Висячі Сади Вавилона, їх стало шість. Коли Герострат спалив храм богині Артеміди, їх залишилось лише п’ять... До наших днів збереглася тільки піраміда Хеопса. Щоб переламати цю печальну тенденцію, один чудодій вирішив… створити новий список чудес і долучити до його складання всіх землян. На сайті www.new7wonders.com й досі триває голосування з визначення нових семи чудес світу. Його результати будуть оголошені 07.07.07 – чи не символічно? Серед кандидатів – і найвеличніший собор світу Свята Софія в Стамбулі. Хіба не чудовий привід побувати в Туреччинi? Ви будете вражені, скільки в цій країні ще нерозвіданих природних, історичних та культурних дивин, які чекають на своє відкриття. Саме привітній і сонячній Туреччині ми присвячуємо перший номер журналу Turtess Holiday. Мандруйте разом з нами! Ви будете вражені, наскільки все-таки наш світ прекрасний! Любов Куц Головний редактор

6.

Редакція: вул. Багговутівська, 17/21, м. Київ, 04116 тел.: (044) 537-7444, факс: (044) 537-7445 email: lyuba@pulse.com.ua Друк: ТОВ “Видавництво “Київська Русь” вул. Набережно-Корчуватська, 78, м. Київ, 03045 Підписано до друку: 28.04.07. Замовлення: №7-0067. Формат: 60х90 1/8. Ум. друк. аркушів: 12,5. Наклад: 10 000

Журнал “Туртесс Холідей” розповсюджується по всій території України. Матеріали, опубліковані в журналі, не можуть бути перевидані без письмового дозволу редакції. Концепція, зміст та дизайн часопису є інтелектуальною власністю компанії “Таргет Груп” і туроператора “Туртесс Тревел Україна”, яка охороняється законом про авторське право. За достовірність інформації, опублікованої в рекламних оголошеннях, компанія “Таргет Груп” і туроператор “Туртесс Тревел Україна” відповідальності не несуть. Погляди авторів можуть не збігатися з поглядами редакції.

[ Корисна інформація ТУРЕЧЧИНА ]

Віза: На в’їзді до Туреччини громадяни України мають придбати візу, яка дає право на в’їзд до країни упродовж 2-х місяців. Купується віза прямо в аеропорту, виглядає як марка, що вклеюється до вашого паспорта, коштує 20 доларів США.

Митниця: Особливих проблем з митницею зазвичай не виникає. Але слід пам’ятати, якщо збираєтесь вивозити з країни килими, у вас обов’язково має бути свідоцтво про те, що вони сучасної роботи й не становлять історичної цінності. Вивозити антикваріат суворо заборонено. Про те, що не варто возити з собою наркотики, сподіваємося, не слід і нагадувати.

Гроші: Грошова одиниця Туреччи-

Коли їхати:

Середня температура у регіонах країни в різні пори року, оС: Січень

Квітень

Мармурове море (Стамбул)

7

16

28

19

Егейське море (Ізмір)

9

20

30

21

11

22

32

23

Чорне море (Трабзон)

8

16

16

13

Центральна частина (Анкара)

4

15

30

18

Східна частина (Ерзурум)

9

6

20

12

Середземне море (Анталія)

Липень Жовтень

Зв’язок: У Туреччині працює роумінг для всіх мобільних стандартів, що діють в Україні. Телефонувати зі стаціонарного телефону краще з міста чи пошти за допомогою телефонних карток, які можна придбати на пошті (поштовий офіс позначається літерами РТТ). Тарифи на дзвінки з готелів дещо завищені.

Час: Туреччина має однаковий з

Корисні телефони: Швидка допомога: 112 Поліція: 155 Пожежна охорона: 110 Жандармерія (у сільських районах): 156

ни – нова турецька ліра, яка кілька років тому замінила собою стару турецьку ліру, котра відрізнялася від нової лише астрономічною кількістю нулів. В обігу також вільно циркулюють головні іноземні валюти – американський долар та євро. Кредитні картки приймаються в усіх готелях, великих ресторанах та крамницях. Банкомати є всюди, тож іноді простіше зняти гроші з картки, ніж обміняти валюту, бо пункти обміну розміщені здебільшого в людних туристичних районах.

Туристична поліція: 5274503 Берегова охорона: 158 Посольство України в Туреччині: Анкара, Чанкайя, тел.: +90 (312) 4415499

Україною часовий пояс, тож пристосовуватися до змін у часі не доведеться.

Одиниці виміру: У Туреччині діє метрична система виміру. .7

[ Календар ]

Вистави японського театру

Cвято зимового сонцестояння

Японія, Кіото, 1–2 липня Детальніше: www.pref.kyoto.jp, kanko@pref.kyoto.lg.jp У мальовничих околицях святині Хеян Джінгу в Кіото відбуваються вистави традиційного японського театру Такігі Но. При світлі смолоскипів та кольорових лампадок глядачі мають змогу насолоджуватися прекрасним шоу. Актори одягнені в маски та яскраві костюми, які надають виставам особливого колориту та надзвичайної видовищності. Театр Но поєднує елементи танцю, драми, музики та поезії у надзвичайно складне й захопливе ціле.

Перу, Куско, 24 червня Детальніше: www.peru.info/peru.asp Фестиваль Інті Раймі проводиться на високому плато перед стародавньою фортецею Саксайуаман у день зимового сонцестояння в південній півкулі. Фестиваль вшановує містичних богів Інків та культурне коріння їхньої цивілізації. У перекладі Інті Раймі означає воскресіння сонця. Згідно з переказами Інків, бог-сонце Інті був джерелом усього живого і батьком першого з Інків, Манко Капака, що став засновником королівської династії та відповідно династії Інків.

Фестиваль жаб

Арктичне літо

Італія, Асціано, 2–3 червня Детальніше: www.firenze.turismo.toscana.it Кожної першої суботи червня в італійському селищі Асціано, що неподалік Сьєни, вшановують жаб на фестивалі La Sagra della Ranocchia. Це галасливе дійство триває два дні і супроводжується різноманітними процесіями та святкуваннями. Бідолашні жаби навіть не здогадуються про причину такої посиленої уваги. Хоча музика й танці є частиною програми, в меню свята ви знайдете виключно страви з жаб.

Норвегія, oстрів Шпіцберген, 1 червня – 30 вересня Детальніше: www.visitnorway.com Гарна нагода потоваришувати з великими і лячними білими ведмедями або, принаймні, наблизитися до них на відстань кількох простягнутих рук випадає в арктичному раї Норвегії, острові Шпіцберген. Це найбільший острів архіпелагу Свальбард, що міститься всього за 600 миль від Північного полюса. У літні місяці він стає привітною домівкою для великої кількості птахів, ссавців, рослин та туристів.

8.

Мистецтво з піску

Незвична боротьба

Нідерланди, Гаага, Шевенінген, до 1 червня Детальніше: http://sandsculptures.nl, info@sandsculptures.nl Шевенінгенський берег – це популярний морський курорт із золотим піском. Будівництво піщаних замків стало новим відкриттям на Міжнародному Фестивалі піщаної скульптури на Шевенінгенському пляжі в Гаазі. Це справді серйозне мистецтво, де можна побачити величезну кількість казкових витворів – від грецької міфології і до Короля Лева. У змаганні, в якому беруть участь національні та міжнародні команди, перемагає найкращий!

Туреччина, Кіркпінар - Едірне, 25 червня – 1 липня Детальніше: www.gototurkey.co.uk, turizm.bilgi.islem@sim.net.tr Величезний стадіон поряд із містом Едірне – осередок щорічного Фестивалю боротьби, в якому беруть участь понад 1000 героїв. Змагаючись лише в шкіряних штанях, змащених оливковою олією, учасники розділяються на пари й починають боротися. Поєдинок триває доти, доки один з них не буде перекинутий та притиснутий до землі. Цей вид двобою спочатку з’явився у військових частинах як вправа, а згодом перетворився на популярне видовище, переможці якого стають національними знаменитостями.

Вогники віри

Буддійський фестиваль Хеміс Помпа

Таїланд, Убон Ратчатхані, 27–29 липня Детальніше: www.tourismthailand.org, info@tat-uk.demon.co.uk Початок буддійського свята Дощового усамітнення відзначається на Фестивалі свічок. Воно позначене глибокою релігійністю та водночас виказує значну художню майстерність. По всьому місту відбуваються барвисті процесії із запаленими восковими свічками, які дарують храмам. Свічки – справжні витвори мистецтва місцевих майстрів. Вони мають незвичні форми й можуть сягати кількох метрів у висоту.

Індія, Ладах, 25–26 липня Детальніше: www.incredibleindia.org, info@indiatouristoffice.org Хеміс Помпа – один з найвідоміших храмів у Ладаху, – поринає у яскраве життя на день народження Гуру Падмасамбхава. Цей щорічний буддійський фестиваль святкується в яскравому стилі в усіх монастирях Індії. Фестиваль символізує перемогу добра над злом, пізнання над неуцтвом, доброчесності над вадами. Святкування у Хеміс Помпа – найважливішому монастирі буддійського світу, – особливо незабутнє. .9

7

[ 7 чудес ]

чудес туреччини

10.

1

Свята Софія, Стамбул Один з найвеличніших соборів світу був створений за наказом імператора Юстиніана І всього за п’ять років (532-537 рр.). Його будівничими стали не архітектори, а… професори математики та геометрії – Анфімій із Тралл та Ісідор з Мілета. За свою нелегку історію храм перетворювали і на мечеть, добудовуючи мінарети, і на музей. Саме сюди, за переказами, Володимир Великий направив своїх послів, щоб ті повідомили йому, чи гарною є християнська релігія. Нині собор включено до переліку кандидатів на нові 7 чудес світу, оголошення яких відбудеться 07.07.07 у Лісабоні. Тож у вас ще є час долучитися до творення історії й проголосувати за Святу Софію на сайті: www.new7wonders.com

.11

23 6 4 [ 7 чудес ]

Памуккале, південно-західний регіон

Це дивовижної краси каскад сніжно-білих водоспадів, сформований водами насичених вапном гарячих струмків. Геологічне диво формувалося тисячоліттями й нині має вигляд казкових терас зі сталактитів та сталагмітів. Памуккале недаремно в перекладі з турецької означає Бавовняний замок, адже здалеку дуже на нього подібний. Місцеві води, які з давніх часів славилися своїми цілющими властивостями, лікують шкірні захворювання, хвороби очей та ревматизм. Ще кілька років тому в них міг скупатися кожен охочий. Нині ж купатися там заборонено, однак це не заважає милуватися надзвичайним витвором природи.

Гора Немрут, область Адияман

Відома кам’яними головами, які лежать біля її схилів. Колись вони належали 8-метровим статуям Аполлона, Тіхе, Зевса, Геракла, а також орлів і левів. За наказом царя стародавньої держави Коммагена Антіоха І (69-40 роки до н. е.) ці статуї були розміщені на двох терасах, встановлених на верхівці найвищої в регіоні гори (2150 м над рівнем моря). З 1987 року ці пам’ятки включено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Мавзолей в Галікарнасі, Бодрум

Колись на місці сучасного Бодрума стояло величне місто Галікарнас. Мавзолей його царя Мавсола (саме від його імені і пішла традиція називати споруду над похованням “мавзолей”), був одним із семи чудес світу. Збудована в IV столітті до н. е. за наказом Артемісії – вдови Мавсола, ця велична споруда простояла аж до ХІІ століття н. е. Згодом мавзолей зруйнували, однак він і досі… живий – каміння з його руїн пішло на будівництво замку Святого Петра. Тож, прогулюючись повз нього, пам’ятайте, що десь тут – частинка однієї з найвеличніших споруд в історії людства.

12 .

5 67 Каппадокія, центральна Анатолія, Кайсері

Oдна з найдивовижніших пам’яток, створених природою і допрацьованих людиною. Цей регіон ще називають місцем марсіанських ландшафтів та країною трьох тисяч скельних церков. Мільйони років тому, після виверження вулкана Ерджияс уся навколишня місцевість була покрита лавою. Минали роки, і природа та час робили свою справу – м’які породи вивітрювалися та вимивалися, тверді залишались незмінними. Так і сформувалися ці мальовничі ландшафти. Згодом людина почала будувати свої домівки, сховища та церкви, викопуючи печери та тунелі в глибині м’якої породи.

Ефес, південно-західне узбережжя

Cтародавній Ефес не має собі рівних за концентрацією археологічних та культурних пам’яток. Варто згадати хоча б три з них: Храм Артеміди (564-546 рр. до н.е.) був одним із семи чудес світу, описаних Геродотом. Зараз від нього лишилася одна колона. До речі, всесвітньо відома статуя багатогрудої Артеміди звідси, з Ефеса. Інша пам’ятка – Бібліотека Цельса – реконструйована з оригінальних фрагментів. Збудував її в 114-117 рр. Тиберій Аквіллой для свого батька Тиберія Цельса, чиє поховання знаходилося під бібліотекою. З Будиночком Діви Марії пов’язана легенда, ніби Матір Божа прийшла сюди разом зі Святим Іваном десь між 37 і 48 роками й тут померла. Зараз на тому місці стоїть каплиця, ікони якої мають цілющу силу. Каплиця Діви Марії офіційно визнана Ватиканом як місце паломництва християн.

Монастир Богоматері Чорної Гори

Текст: Тіна Лалє

в Сумелі, Трабзон

Греки славляться здібністю обирати для місць спілкування з Богом найтаємничіші та наймальовничіші місця. Підтвердження цього – монастир Богоматері Чорної Гори в Сумелі (ХІІ ст.), який порівнюють з монастирями на горах Афон та Метеора. Його будівлі прилаштувалися на виступі скелі над глибокою прірвою, ніби гніздівлі якогось титанічного птаха. Останні грецькі монахи покинули монастир аж у 1923 році. Унікальні фрески, що прикрашають стіни споруди, становлять величезну художню цінність для світового іконопису.

.13

[ Зіркові мандри ]

Неперевершені пляжi Бразилії особливо припали до душі DJ Паші

14.

Пашина двадцятка Існує приповідка: талановита людина талановита в усьому. Навіть у своїй цікавості та відкритості до світу, до нових країн, відчуттів і досвіду. Зірка Gala-радіо, а віднедавна і президент Gala Media Україна DJ Паша цілком підтверджує це правило. DJ Пашу важко назвати затятим мандрівником, для якого життя розпочинається лише в савані з важким рюкзаком за спиною і в безпосередній близькості до лігва левів. У свої мандрівки наш герой вирушає насамперед за новими знаннями та ідеями, а також для енергетичної перезарядки після виснажливих зіркових радіобуднів

У скількох країнах ви побували? У більш як двадцятьох. Але, звичайно, це дуже мало, адже в світі існує безліч цікавих куточків. Їх навіть більше, ніж можна подужати за одне життя. Що дають вам подорожі? Насамперед знання, нові ідеї і, звісно, відпочинок. Яка країна справила найбільше враження і чому? Однозначно Бразилія. Там завжди свято. Чим захоплюєтеся під час мандрівок? Це залежить від подорожі, від місця, куди прямую. На відпочинку обираю футбол, баскетбол, волейбол. А в Туреччині захопився рафтингом. Як гірська країна, вона заохочує до таких експериментів. Тепер хочу зайнятися рафтингом і в більш екстремальних місцях. .15

[ Зіркові мандри ]

Чи траплялися з вами під час подорожей кумедні пригоди? Під час репетиції Backstreet Boys мені спало на думку познайомитися з хлопцями. Після їхньої репетиції я піднявся на сцену, але хлопці саме стали розходитися в різні боки. Я кидався то до одного, то до іншого й ненароком провалився в яму для апаратури. Біль був нестерпним, але відчув я його вже згодом! Спочатку був жах від того, що я зламав апаратуру на десятки тисяч доларів і взагалі опинився в недозволеному місці. Бойзи мене витягли, так я з ними і познайомився.

Люксовий готель – це не розкіш, а місце проживання Туристична атракція збудована древніми майя

Які екзотичні страви куштували і де? Я трохи обережний із екзотикою в меню. Моя екзотична страва – молоко з кокоса. Особливо приємно його смакувати, лежачи на пляжі в Бразилії. Чи ставали ви свідком якихось екзотичних явищ під час мандрівок? Ну, мандри - це взагалі суцільна екзотика. Перше, що спадає на думку: біля піраміди Чічен Іца в Мексиці ящірки ігуани повзали як маршрутки одна за одною. Під час подорожей віддаєте перевагу популярним туристичним маршрутам чи непротореним стежкам? Я не є прихильником екстремальних мандрівок, тому обираю туристичні маршрути. Страшенно сподобався бразильський карнавал у Сальвадорі. Це дуже оригінальне дійство, яке зародилося як музична вистава й досі проводиться в такій традиції. У карнавалі задіяні 25 км вулиць, люди їздять на машинах і співають пісні. Це дивовижно.

Гірські річки – фабрики з виробництва адреналіну

Скільки грошей потрібно мандрівнику для повного щастя? Одна кредитна картка (усміхається).

Де ще мрієте побувати? Ще раз хочу побувати в Бразилії, Австралії, ПАР та Балі. Ви, напевно, бували в таких популярних серед українців країнах, як Туреччина, Таїланд чи Єгипет? Так, звичайно був. Такі країни для гарного відпочинку: пляж, море та сонце.

16.

Текст: Павло Швед

А скільки їх узагалі потрібно для щастя? Більш ніж одна.

Ревіння водоспаду на Амазонці – хороший спосіб побути наодинці з собою

Танці аборигенів заворожують своєю пластикою

Рецепт карнавалу: менше одягу, більше усмішок та неприборканої енергії

.17

Каппадокійські пейзажі – рай для фотографів 18.

Фото: Мелен Улютюрк

[ Маршрут ]

Каппадокія – країна чудес

Наш світ – прекрасний і сповнений чудес. Подорожуючи Туреччиною, я побачила одне з них – край із космічними ландшафтами, скельними будинками та казковою назвою Каппадокія. Було враження, ніби я опинилася в іншому часі, іншому вимірі, на іншій планеті…

Я

к справжній мандрівник, легких шляхів я не шукала. Почувши про місцину з багатою історією та дивовижною природною красою, що захована десь у центральній частині Туреччини, я відразу сказала собі “Хочу!” Мене не лякало те, що треба було на кілька днів відірватися від ласкавого Середземного моря, прокинутися о п’ятій ранку та подолати шестигодинний переїзд автобусом з Анталії до Каппадокії (Cappadocia). До того ж, я була в надійних руках компанії “Туртесс” та її професійного гіда Сезгіна, тож незабутня мандрівка мені була гарантована.

Назустріч пригодам Ми рушаємо на північний схід до центральної Анатолії. Звивиста, наче серпантин, дорога пролягає через гори Таври, вкриті кучерявими соснами, стрункими кипарисами та снігом. Дивовижне відчут-

тя: ще мить тому я насолоджувалася літом та морем, а тепер надворі справжня зима. Бррр! “Ми знаходимося на висоті 2500 м над рівнем моря”, – усміхається Сезгін. Та жоден холод не завадив нам вийти з автобуса, щоб сфотографуватися на тлі зачарованої зимою природи та трохи побавитися в сніжки. За нами заздрісно спостерігали розкішні кипариси, які тут нарекли деревами довголіття. Турецькі чоловіки лестять собі, жартуючи, що високі, красиві .19

[ Маршрут ]

Віслюки, вівці та колоритні аборигени прекрасно вписалися в неземні ландшафти

20.

[ У XVIII-XII століттях до н.е. на території Каппадокії процвітала древня та могутня Хетська імперія. Згодом цими землями правили перси, македонці, римляни, візантійці та сельджуки ] .21

[ Маршрут ]

Багате оздоблення cкельної церкви в Музеї просто неба Гереме з часом не втратило свіжості кольорів 22.

та стрункі кипариси – то дерева чоловічої статі, ну а всі інші – жіночої. Сезгін розповідає, що в тутешніх лісах багато диких звірів, особливо кабанів. Мусульманська релігія не дозволяє їсти свинину, тож нахабні тварини цим фактом користуються і безжалісно знищують урожай селян. Особливого бажання зустрітися із царем місцевих лісів у нас чомусь не виникло, тому спішно сідаємо в автобус і мчимо далі назустріч пригодам. По дорозі зупиняємося перекусити в одній колоритній турецькій “забігайлівці”. Сніданок традиційно складається із чаю та запашного білого хліба з медом, який подають прямо в стільниках. Такий мед можна купити будь-де – просто обабіч дороги на Каппадокію стоять торговці-бджолярі із прилеглих сіл та пропонують цей корисний натурпродукт за дуже прийнятними цінами. Серед товарів – і фірмова страва турків – суміш різноманітних горіхів, виноградного соку та меду. Кажуть, три ложечки цього продукту значно підвищують чоловічу силу. Відтак не дивно, що місцева віагра має надзвичайний попит у туристів. Далі наш шлях лежить через півторамільйонне місто Конья (Konya), яке є осередком кружляючих дервішів – ісламського чернечого братства. Тут знаходиться Мекка суфіїв – мавзолей, в якому похований великий учитель Мевляна – творець

мудрого вчення “мевлеві”. Поряд із ним – музей дервішів, який розповідає про життя цих служителів Аллаха. Я багато чула про Шовковий шлях – торговий путь, який з’єднував Китай та Європу починаючи з III ст. до н.е. й аж до XV ст. Він проходив і через територію сучасної Туреччини. Так от, уявіть, до Каппадокії ми діставалися саме цим історичним шляхом! Нічого особливого на ньому ми не побачили, але розуміння того, що колись тут ходили торгові каравани, викликало особливе піднесення та радість. Один з небагатьох

[ У цих космічних пейзажах відчуваєш себе підкорювачем далеких планет ] слідів того історичного торгового шляху – найбільший у Туреччині караван-сарай “Султан-хан”, зведений у XIII ст. на під’їзді до містечка Аксарай для відпочинку караванів. Такі караван-сараї будували через кожні 30-40 км уздовж торгових шляхів, бо саме таку відстань могли подолати за день коні та верблюди, що везли товар. Турки жартують, що саме в каравансараях було започатковано систему “все включено”, яку сьогодні з успіхом пропонують чи не всі готелі Туреччини. У розпорядженні гостей були кімнати відпочинку, їдальня, баня “хамам”, приміщення для коней та верблюдів, склад для товарів,

Традиційні каппадокійські ляльки

.23

[ Маршрут ]

а також маленька мечеть. Три дні перебування в караван-сараї були абсолютно безплатними – система “all inclusive” себе повністю виправдовувала та ще й сприяла розвитку торгівлі. До речі, поблизу старовинного містечка Аксарай на стіні однієї будівлі було знайдено найдревнішу в світі картину, датовану 6200 роком до н. е. На ній зображено виверження вулкана Хасандаг, що й не дивно, адже саме вулкани утворили Каппадокію, а древні люди були тому свідками...

Грибні місця

Вулиця підземного міста Дерінкую

При в’їзді до містечка Невшехір (Nevshehir) стоять скульптури велетенських грибів. Це – символи Каппадокії. Трохи далі на горизонті з’являються такі самі здоровенні гриби, щоправда кам’яні. Вони “ростуть” обабіч дороги та виглядають з-за старовинних будівель, яким по 1000 (!) років. Поміж грибами затесалися й конусоподібні скелі, й інші утворення найдивовижніших форм, серед яких я розгледіла людські постаті, шапку Наполеона й навіть верблюда.

Скельна церква в Гереме

У цих космічних пейзажах відчуваєш себе підкорювачем далеких планет. Певно, такі самі емоції викликала Каппадокія і в режисера Джорджа Лукаса, який зняв тут першу частину своїх “Зоряних воєн”. Оце так місцина! Оце так пейзаж! Для повноти картини бракує хіба що якихось сріблястих гуманоїдів та літаючих у небі птеродактилів.

24.

Мандрувала я світом чимало й бачила багато природних чудес, але каппадокійські дива перевершили всі мої сподівання. Природа “працювала” близько восьми мільйонів років над створенням цього дивовижного ландшафту. У результаті багаторазових вивержень вулканів Каппадокії утворилося плоскогір’я із шарів лави, попелу

уяву навіть бувалого мандрівника. Ці ландшафти займають площу близько 200 км2, щоправда “гриби” зустрічаються лише на стометровій “галявині”. Придивляюсь уважніше до чудернацького ландшафту й помічаю досить незвичайні ознаки присутності в ньому людей, які прекрасно пристосувалися до життя серед таких вулканічних скель, обладнавши прямісінько в них свої домівки. Хоча більшість жителів Каппадокії перебралися в сучасні будинки, дехто й досі віддає перевагу скельним помешканням...

Родинне щастя покаппадокійському

Країна прекрасних коней чи віслюків

та глини, піднявши землю більш ніж на 300 м. З часом вулканічний попіл перетворився на м’який камінь, який звуть туфом, а лава – на твердіший та темніший за кольором базальт. Мільйони років під дією води та вітрів відбувалася ерозія порід: м’якші вимивалися, а твердіші залишалися, поступово утворюючи пейзаж, який бентежить

У XVIII-XII століттях до н.е. на території Каппадокії процвітала древня та могутня Хетська імперія. Згодом цими землями правили перси, македонці, римляни, візантійці та сельджуки. В усі часи Каппадокія славилася своїми породистими конями – навіть на хетських орнаментах, якими й досі прикрашають керамічний посуд та килими, часто зустрічаються зображення цих красенів-тварин. Тож символічно, що цю казкову землю нарекли Каппадокією, що в перекладі з перської означає “країна прекрасних коней”. 1500 чудових каппадокійських скакунів були гордістю непереможної кінноти перського царя Дарія та його сина Ксеркса. Нині в Каппадокії можна зустріти хіба що віслюків, які снують тут буквально повсюди. .25

[ Маршрут ]

Ласкаво просимо на Марс!

[ Природа працювала близько восьми мільйонів років над створенням цього дивовижного ландшафту. У результаті багаторазових вивержень вулканів Каппадокії утворилося плоскогір’я із шарів лави, попелу та глини, піднявши землю більш ніж на 300 м. Під дією води та вітрів відбувалася ерозія порід, поступово утворивши пейзаж, який бентежить уяву навіть бувалого мандрівника ]

[ Маршрут ]

Чудеса тільки починаються Зупиняємося біля містечка Учхісар (Uchisar). Воно відоме однойменною фортецею, яку в давні часи люди утворили з найвищого геологічного утворення Каппадокії, продовбавши у м’яких породах кімнатки та проходи. Її використовували для спостережень за ворогом, а також захисту каппадокійських міст. Збираємося по крутих сходах фортеці на її найвищу точку. Звідти відкривається прегарна марсіанська панорама, неначе жартома створена матінкою-природою тут на планеті Земля. Я боюся висоти, але про це я зовсім забула і стрибала неначе гірська лань по вершині Учхісара, ні на мить не відриваючись від свого фотоапарата. Додала я роботи й своєму гіду, а тепер уже й другу, Сезгіну, який тільки й встигав підтримувати мене десь на краю скелі, щоб у пориві фотографічної пристрасті мене бува не здуло поривом вітру. Фотографії вийшли чудесні! Чого лишень варті оті зубчаті ландшафти кольору кави з молоком, серед яких заховалися невисокі старовинні будиночки, або живописна Долина голубів, котрою під вечір пропливали якісь дивні тіні. Кажуть, у тій долині прямо в скелях місцеві жителі тримали голубів, видовбуючи там для них маленькі хатинки. А голуби на знак подяки забезпечували

[ Інтер’єр моєї кімнати нагадував печеру, правда зі смаком декоровану в османському стилі ] людей... послідом для удобрення неродючих земель Каппадокії. Заглядаю в сувенірні крамнички поблизу фортеці: на вітринах акуратно розкладені фігурки кружляючих дервішів, тих самих “грибів” – символів Каппадокії, амулети від злого ока, керамічні вироби та фігурки віслюків. Взагалі сувенірний бізнес – основна стаття доходів місцевого населення, тож я мусила дещо купити, аби підтримати місцеву економіку. Поїздивши-покружлявши цим загубленим каппадокійським світом, зупиняємось помилуватися конусоподібними пейзажами ще одного популярного туристичного містечка – Гереме (Goreme).

28.

Як завжди – нема відбою від продавців сувенірів, що намагаються втюхати нам керамічні статуетки із зображенням каппадокійських ландшафтів, а якась синьоока турецька бабуся невпинно повторює “hand made”, рекламуючи свої білосніжні в’язані серветки. Сьогодні у продавців сувенірів видався вдалий день, бо їхній товар саме змітала група японських туристів. Вдалим день був і для мене, бо серед них я побачила ну справжнісінького японського самурая у чорному кімоно і в’єтнамках. Таких я досі зустрічала хіба що в кіно, тому не вагаючись напросилася сфотографуватися разом з ним на тлі нереальних каппадокійських пейзажів. Далі було ще цікавіше – виявилося, що для японців я також диковинка в цих краях, тому почали фотографуватися вже зі мною. На завершення чудового дня ми зустрічаємо найпрекрасніший у світі захід сонця, що заливає червоним маревом усі марсіанські ландшафти та надає їм ще більшої загадковості. Втомлені й щасливі прямуємо до готелю Yusuf Yigitoglu Konagi в сусідньому містечку Ургюп (Urgup). Цей затишний готельчик на 14 кімнат колись був османським будиночком, частково побудованим у скелі. Інтер’єр моєї кімнати нагадував печеру, правда зі смаком декоровану в османському стилі. Серед декорацій я знайшла якісь старовинні залізні глечики, килимки, статуетки. Повечерявши турецькими смакотами у печерному ресторані готелю, я прикинулася печерною людиною й поринула в солодкі сни.

Хто у скелях живе? Наступний день обіцяє ще більше пригод. Прощаємося із затишним Ургюпом, який вже давно облюбували собі для життя французькі пенсіонери, та звертаємо в Рожеву долину з примарними пейзажами. Обіч дороги стоїть кам’яний верблюд гігантських розмірів, якого я проминути аж ніяк не могла, тому й попросила доброго Сезгіна зупинити автобус для фотозйомки того “корабля каппадокійської пустелі”. На радощах мені навіть вдалося видертися йому на спину, а поки позувала для фото, розгледіла, як з іншого автобу-

Як щодо чашечки кави?

“Страшний”, але симпатичний “корабель каппадокійської пустелі”

.29

[ Маршрут ]

[ Люди прекрасно пристосувалися до життя серед вулканічних скель, обладнавши в них свої домівки. Перші такі поселення з’явилися ще задовго до народження Христа. Хоча більшість жителів Каппадокії перебралися в сучасні будинки, дехто й досі віддає перевагу скельним помешканням ]

30.

.31

Фото надано Посольством Туреччини в Україні

[ Маршрут ]

Каппадокія з висоти пташиного польоту

Японський самурай у захваті від нереaльних пейзажів

32.

са до мене несеться юрба тих самих японських туристів, що зустрілися нам вчора. Поганий приклад – заразливий! Я ледь встигла злізти з “тварини”, як її вже зі всіх боків обліпили маленькі японці. Треба давати драла від цієї гомінкої юрби, що змітає та фотографує все на своєму шляху. Їдемо дивитися скельні та підземні міста й тримаємо курс на Гереме, де зосереджено ще кілька чудес Каппадокії – скельні християнські церкви. Перші поселення у скелях з’явилися у Каппадокії ще задовго до народження Христа. Та найвідомішими мешканцями конусоподібних “домівок” регіону були ранні християни, які рятувалися в них від релігійних переслідувань. Християнство приніс у Каппадокію апостол Петро ще в I столітті н. е. Тут жив також християнський просвітитель Василь Великий, який сприяв створенню нових церков, келій, монастирів та скельних помешкань. Справді, годі й шукати кращого місця для усамітнення та спілкування з Богом, ніж каппадокійські долини. Десятки тисяч християн назвали Каппадокію своєю домівкою. Деякі з побудованих ними помешкань містяться так високо, що можна тільки здогадуватися, яким чином діставалися туди їхні хазяї. Чудернацькими скельними будиночками, схожими

на хатинки гобітів, всіяна вся Каппадокія – одних тільки скельних церков налічується тут близько 300 (!). Більшість з них розписані прекрасними фресками, що чудово збереглися до наших днів. Найкрасивіші церкви Каппадокії будувалися в Х і XІI століттях. Їх зводили у візантійському стилі з настінними фресковими розписами, що зображають сцени життя Ісуса Христа та святих. Музей просто неба Гереме зберігає цілий комплекс скельних православних церков тієї епохи. Цікаво, що до 1923 року – часу утворення Турецької республіки, – в них ще проходили богослужіння, а потім їх було вирішено перетворити на музей, щоб захистити й зберегти для наступних поколінь. Пречудові фрески церков та монастирів справді вражають. У деяких церквах ними повністю розписаний купол і стіни, а кольори насичені й свіжі, як і кілька століть тому!

Секрети підземелля Інша дивина каппадокійських земель – підземні міста, які викопували у м’яких вулканічних породах ті ж таки дотепні християни, аби заховатися від релігійних переслідувань та набігів завойовників. Для останніх Каппадокія була “ласим шматком”, оскільки її територією проходили найважливіші торговельні шляхи, зокрема Шовковий. Люди помітили, що м’який вулканічний туф досить легко вирізати, тому стали створювати

в його товщі свої помешкання, з’єднувати їх ходами. А оскільки під землею доводилося проводити більшу частину часу, то розбудовували цілі підземні міста із розвиненою інфраструктурою. В околицях Каппадокії безліч таких печерних міст, висічених на різних рівнях. Кожне з них населяло кілька тисяч жителів, яких називали троглодитами. Щоб дізнатися про життя та побут цих печерних людей, ми вирушаємо в найглибше підземне місто – Дерінкую (Derinkuyu), що за 30 км від Невшехіра. Дерінкую, що перекладається як “глибокий колодязь”, розкинулося в товщах вулканічного туфу на глибині близько 50 м. У цьому місті десь 18-20 поверхів, хоча сьогодні розкопано лише вісім з них. Пригинаючи голови, пролазимо тісними тунелями в місто. Диву даюся, як тут пересувалися нормальні люди, якщо такі ходи підходять хіба що для маленьких гобітів! На перших двох поверхах містилися церкви, місіонерські школи, спальні, кухня, склади для продуктів, винні погреби й навіть хліви для тварин. Нижче – склади для зброї та приміщення для укриття в разі небезпеки. Трохи попетлявши вузькими лабіринтами, я натрапляю на просторий тунель, в якому розмістилася підземна церква, збудована в формі хреста. Акустика тут пречудова, тож богослужіння було чутно в усьому підземному місті. Навіть зараз чую розмову туристів, які бродять на кілька поверхів нижче мене. Роздивляюся маленькі кімнатки з ліжечками, по центру яких вириті сховища для збереження продуктів та пожитків. Безліч круглих кам’яних дверей відділяють один поверх від іншого – в разі небезпеки мешканці міста збігали на нижні поверхи в укриття й засували за собою всі двері – тож жодна ворожа душа не могла їх дістати. У підземеллі підтримувалася комфортна постійна температура +22о С, а система вентиляції така досконала, що навіть перебуваючи внизу на сьомому поверсі, я відчувала циркуляцію чистого повітря, яка здійснюється через 52 вентиляційні шахти. Воду жителі діставали через глибокий колодязь із кришталево-чистих підземних джерел. Та хоч би там що, “білій людині” все ж важко зрозуміти, як століттями люди вели таке

Місцевий ексклюзив

підпільне життя, тож поспішаю вибратися на світ Божий... У нас попереду довгий шлях назад в Анталію, а мені так не хочеться покидати цю країну чудес. Щаслива та сповнена вражень, спостерігаю за багряним заходом сонця й досі не можу повірити, що побувала в казці. Текст та фото: Любов Куц

Нотатки мандрівника Сайт Каппадокії: www.cappadociaonline.com Сайт міста Учxісар : www.uchisar.bel.tr Готель Yusuf Yigitoglu Konagi в Ургюпі: www.yusufyk.com, тел.: +90 0384 341 7400, ціна номерів – від $70 на добу .33

[ Традиції ]

Керамічних справ майстер Халіт Гюрай очолює сімейний гончарний бізнес, якому вже близько 200 років 34.

Таємниця

червоної води Розкішні тюльпани, гвоздики, іриси, дивовижні сплетіння винограду… човен з напнутим вітрилом, що ледь жевріє в морській далечині… граціозні та гордовиті коні... розмаїття кораловочервоних, блакитних і зелених відтінків… Саме такі мотиви притаманні турецькій кераміці, яка надзвичайно популярна в світі

Шляхом історії

З

ародившись на теренах сучасної Туреччини у XIV-XIII століттях до н. е., ще за часів давньої цивілізації хетів, гончарство передавалося із покоління в покоління, набуваючи з часом все більшого розвитку. Ми вирушили до Туреччини, аби побачити найкращі зразки турецької кераміки, відвідати місто славетних гончарів та розкрити секрети популярності їхніх виробів.

Розпочинаємо мандрівку у світ гончарства зі справжньої скарбниці старожитностей – Музею турецької кераміки в Стамбулі, будівля якого є найстарішою в місті – 1473 року її звів султан Мехмед ІІ Завойовник. Цікава історія споруди: певний час тут діяв Музей Імператора, відвідувати який звичайним людям заборонялося аж до 1953 року. Нині Музей турецької кераміки є частиною Археологічного музею. Серед його експозицій – найкращі керамічні вироби, датовані XVI століттям – часом розквіту керамічного мистецтва в Туреччині, а також гончарні вироби часів сельджуків та османів. Загалом у сховищах зберігається більше двох тисяч витворів мистецтва. Ходити кімнатами музею можна годинами. Погляд приковують terra sigillata – посудини з білої та світло-сірої глини, прикрашені рельєфним орнаментом і написами. Виявляється, вони збереглись ще з часів династії Омейядів. А таких вигадливих малюнків листя і великих багатопелюсткових квітів, як .35

[ Традиції ]

Продукція майстерні Guray вражає багатством форм, розмірів та орнаментів

[ Зародившись на теренах сучасної Туреччини у XIV-XIII століттях до н. е., ще за часів давньої цивілізації хетів, гончарство передавалося із покоління в покоління, набуваючи з часом все більшого розвитку ] 36.

на кераміці, знайденій на розкопках поблизу стародавнього міста Самарра, ви точно більше ніде не побачите! Через кілька хвилин перебування серед цих шедеврів виникає дивне відчуття, ніби за тобою стежить Дух Історії. Його повсюдна присутність – у стародавніх експонатах, у закутках кімнат, під стелею – невловима, як легкий аромат квітів, але від того не менш відчутна. Історія історією, але ж так хочеться на власні очі побачити саму технологію виготовлення шедеврів гончарства, а ще більше – взяти у ній участь! От добре було б опинитись в якомусь стародавньому гончарному місті… “Запевняю вас, це можливо! – дивує нас гід. – Неодмінно завітайте до Аваноса!”

Місто гончарів Є в Туреччині особливі, непідвладні часові міста. Як і сто років тому, на їхніх вулицях панує тиша й спокій, а місцеві жителі понад усе шанують працю. Одне з таких міст – Аванос, – стоїть на березі найдовшої в країні річки Кизил-Ірмак, що в перекладі означає “червона ріка”. Таку назву їй дали через колір води, що його річковому мулу надає залізна руда. Історія Аваноса знову ж таки повертає нас до могутньої та розвиненої цивілізації хетів (XVIII-XII століття до н. е.), за часів існування якої на місці сучасного Аваноса стояло місто Ненасса. Саме його жителі першими відкрили таємницю червоної річкової глини. Виявилось, що це чудова сировина для виробництва кераміки. Перші її зразки ліпилися вручну й обпалювались на відкритому вогні. А з винайденням у III тисячолітті до нашої ери гончарного круга та печі гончарство стає основним видом діяльності місцевих жителів, яке прославило їх на весь світ.

Шанування традицій Сучасний Аванос називають гончарним центром усієї Каппадокії – регіону неземної краси та космічних ландшафтів. Гончарні традиції передаються тут з покоління в покоління, тому аваноські майстри й нині застосовують стародавню гончарну техніку, започатковану ще хетами. У центрі міста біля обшарпаних часом будівель красуються ряди глечиків, тарілок та інших симпатичних керамічних дрібничок на продаж. За дверима цих невеличких старовинних будівель знаходи.37

[ Традиції ]

У руках майстра звичайнісінький мул із дна ріки Кизил-Ірмак перетворюється на філігранний посуд

мо маленькі майстерні-крамнички, де від керамічного добра розбігаються очі. Всередині мало світла, панує тиша й пахне глиною. Тут стоять кілька робочих столів та обов’язково є підвальне приміщення для зберігання готових виробів. У таких майстернях можна не лише придбати унікальну глиняну тарілку чи глечик, але й поспостерігати за самим процесом виробництва. Біля дверей майстерень за своїми незмінними гончарними станками трудяться ремісники, в умілих руках яких аморфні шматки глини перетворюються на дивовижної форми посудини. Важко уявити, що весь цей філігранний посуд з блискучою поверхнею та геометричними малюнками колись був звичайнісіньким собі мулом на дні ріки.

В гостях у Халіта Поблукавши крихітними майстернями та вивчивши деякі особливості ведення малого керамічного бізнесу по-аваноському, рушаємо до Guray Ceramic – одного з найбільших та найвідоміших у Туреччині підприємств, яке виготовляє найкращі зразки традиційної турецької кераміки. А оскільки такі вироби – справжні витвори мистецтва, то про жодне серійне виробництво не може бути й мови. Кожна тарілочка, кожен глечик робиться та розписується вручну, тому процес виробництва може 38.

[ Guray Caramic виготовляє найкращі зразки традиційної турецької кераміки. А оскільки такі вироби – справжні витвори мистецтва, то про серійне виробництво не може бути й мови. Кожна тарілочка, кожен глечик робиться та розписується вручну, тому процес виробництва може забрати кілька місяців ] забрати кілька місяців. Господарює тут керамічних справ майстер Халіт Гюрай, ім’я якого добре відоме не лише в Туреччині, але й далеко за її межами. До речі, в Парижі він тримає власну галерею кераміки. Гюрай очолює сімейний гончарний бізнес, якому вже близько 200 років, справи переходять у спадок від батька до сина. Халіт зізнається, що спочатку порушив цю традицію – вивчився на лікаря, працював у лікарні, але з часом усвідомив своє призначення. “Краще бути гарним гончарем, ніж посереднім лікарем”, – запевняє він, усміхаючись. Раз на рік до Халіта з’їжджаються учні зі всіх куточків планети, щоб і собі перейняти мистецтво керамічної справи. “Головне наше багатство – глина, такої більше ніде немає”, – каже Халіт. Він бере до рук одну з тарілок і легенько вдаряє по ній – у відповідь тарілка починає гудіти наче дзвін. Ось яка вона, аваноська глиняна міць!

Від колеса до печі Виявляється, виготовлення гончарних виробів – робота тривала й кропітка. Спочатку глину (червону беруть з річки Кизил-Ірмак, а білу – з гір Каппадокії) змішують з водою і настоюють кілька днів, аж поки вона не набуде потрібної консистенції. Далі спеціальним вакуумним пресом з неї викачують повітря і дають “відпочити” близько місяця. І тільки

після цього, проходячи через вправні руки майстра та гончарний круг, глина перетворюється на посуд. Готові вироби залишають сохнути кілька тижнів, а потім обпалюють у печі 10 (!) годин поспіль при температурі 950 градусів. “До дров ми додаємо солому, родзинки і ще дещо, але це мій секрет”, – загадково каже Халіт. Більшість малюнків, що наносяться на посуд, збереглись ще з прадавніх часів, деякі з них прийшли від хетів, інші – від сельджуків. Гюрай запрошує нас до просторої зали, де представлена вся продукція майстерні. Чого тут тільки нема: тарілки найрізноманітніших форм і розмірів з найвибагливішими орнаментами; посудини для вина, які зберігають його температуру – саме такі були у вжитку хетів; скульптури богині родючості й навіть керамічні ікони. Халіт показує нам невеличку посудину – глечик для сліз. “Коли чоловік ішов на війну, дружина плакала й збирала в нього сльози”, – розповідає він. В одній із кімнат представлена особлива колекція посуду із малюнком, схожим на розкішне пір’я жар-птиці. То сімейний орнамент, який вигадала й запатентувала родина Гюраїв. Величезна й надзвичайно красива тарілка, вивішена на стіні, зображає дерево життя й коштує вісім тисяч доларів. “Процес настільки складний, що зазвичай з десятьох таких тарілок наприкінці процесу виготовлення залишається лише 2-3. До того ж, весь посуд розмальовується вручну, тож на одну тарілку може піти до двох місяців часу”, – аргументує Халіт. Взагалі ціна посуду майстерні Гюрай – від 10 до 10 000 доларів, залежно від складності виконання. Хетські малюнки широко використовують у сучасному посуді

Купити хочеться всього потроху, обмежуватися доводиться лише вмістом гаманця. Дуже дорогі вироби випускаються одним примірником або ж на замовлення. Позолочений сервіз, наприклад, обійдеться в кругленьку суму – 10 000 доларів, проте доставка буде безплатною до будь-якої країни світу... Нас збадьорюють міцним турецьким чаєм та пропонують власноруч виготовити якусь керамічну дрібничку. Ще б пак, ми з радістю погоджуємося! Спочатку майстер-гончар демонструє нам як, власне, роблять посуд на гончарному крузі. Потім за роботу беремося ми – “чайники” керамічної справи. Створений нами витвір ужиткового мистецтва з натяжкою можна назвати посудом. Хетам така творчість навряд чи сподобалася б, але ми були щасливі від того, що вперше в житті власноруч зробили глиняний посуд... Турецьку кераміку, звісно ж, можна придбати і в великих містах, але краще приїхати сюди, в історичний центр гончарства. Адже лише тут ви побачите сивочолого майстра-гончаря і спробуєте власноруч зліпити щось з червоної глини річки Кизил-Ірмак. Текст: Ольга Лілік та Любов Куц Фото: Любов Куц

Нотатки мандрівника Музей турецької кераміки в Стамбулі: Osman Hamdi Bey Road, Gulhane; тел.: + 90 212 520 7740 Майстерня Гюрай: www.gurayseramik.com.tr .39

[ Маршрут ]

Анталійські диво-подорожі

У римському амфiтеатрі Аспендоса й нині проводять музичні та оперні вистави 40.

Якщо відпочинок в Анталії у вас асоціюється лише з пляжем, то вважайте, що ви відстали… років на 100. А, можливо, й на ціле тисячоліття! Адже в серці Анталійського регіону заховані справжні скарби – старовинні міста й природні дива, створені Богом і людьми ще на зорі цивілізації. Тут ходив Святий Миколай, тут вершилася історія й народжувалося кохання. Тут можна скуштувати щойно зловлену в кришталевій ріці форель або ж купити коханій коштовний браслет. Наші 5 найкращих одноденних екскурсій із Анталії покажуть вам всі ці дива

Античний Аспендос Сповненою духу старовини і романтики стане ваша подорож до міста Белкіз, яке в часи Римської імперії мало назву Аспендос. Місто збудоване на двох пагорбах біля ріки Кепрючай, колись великої судноплавної артерії. Всі пам’ятки, що збереглися до наших днів, зосереджені в середмісті. За кілометр від Белкіза височіють руїни одного з найбільших акведуків Малої Азії. Збудований за часів римського правління, він забезпечував Аспендос водою, доставляючи її із джерела, розміщеного за 20 км від міста. Проте головною принадою старовинного Аспендоса є однойменний римський амфітеатр. У світі не існує більше подібної, так добре збереженої споруди. Збудований у II ст. інженером Зеноном за правління імператора Марка Аврелія, театр добре зберігся великою мірою завдяки сельджукам, які перетворили північну його частину в караван-сарай та облицювали цеглою. Він має довжину півкола 96 м, яке утворюють 39 рядів і 2000 місць для сидіння. Над трибунами міститься прекрасна арочна галерея, яка створювала для глядачів тінь. Сцена з п’ятьма дверима та двома рядами вікон на фасаді має гарну акустику, тому нині в театрі проводять різноманітні міжнародні музичні та оперні фестивалі. Глядачі, немов на машині часу, переносяться в ті літа, коли ще не було ані транзисторів, ані фонограм... До речі, про побудову амфітеатру й великого заміського акведука побутує дуже красива легенда. Згідно з нею, в правителя Аспендоса була прекрасна донька Семіраміс, з якою хотіли одружитися одразу два інженери. Тож батько поставив умову: хто з них у найкоротший термін побудує для користі народу найкращу споруду, за того він і видасть заміж доньку. Та сталося так, що і театр, і акведук були збудовані водночас! Більше того, обидві споруди однаково сподобалися правителю… І знову він не може визначитись, за кого віддати Семіраміс! Тоді став міркувати: звісно, акведук – складніша й корисніша будова. Але ж театр такий грандіозний – справжня гордість міста! І правитель вирішив все ж таки віддати доньку за того інженера, який створив театр. Що ж було далі – дізнаєтесь в екскурсовода, коли самі відвідаєте величний Аспендoс. .41

[ Маршрут ]

Незаперечна перевага салону ювелірних прикрас в Перге – тут можна і навіть потрібно торгуватися!

Коштовності Перге Туреччина славиться відносно недорогим золотом та сріблом, яке можна купити скрізь – від вуличних крамничок до розкішних магазинів. У відповідь на закиди щодо якості прикрас останніми роками в цій країні почалася справжня гонитва за високими стандартами! Нині навіть на заводах зразки моделей беруть тільки зі спеціалізованих ювелірних журналів. Золото в Туреччині часто продається на вагу й містить різні домішки. Більшість золотих виробів має 14 карат. Традиційна проба для звичайних ювелірних виробів – 585-та. Утім, слід знати, що інші метали додаються для того, щоб надати м’якому від природи золоту потрібну міцність і довговічність, а також різноманітні відтінки. Найпоширенішими є потрійні сплави – золотосрібло-мідь. Вони характерні для традиційного блідо-жовтого золота. Рожевим золото стає в результаті поєднання з міддю, а зеленкуватого кольору йому надає кадмій. Найдорожче біле золото, яке використовують для виробів з безколірними діамантами. Це, як правило, сплав золота з коштовною платиною. Проте пам’ятайте: хоч би що там було зазначено на прикрасі, що нижче проба, то твердіший виріб. Тож, розкривши вам секрети турецьких ювелірів, пропонуємо помандрувати до містечка Перге, де міститься знаменита фабрика ювелірних прикрас Perge Jewels. Але спочатку кілька слів про це давнє 42.

місто. Знаходиться воно в дельті ріки Аксу, яка впадає в Середземне море. Саме в Перге Святий апостол Павло вперше проповідував християнську релігію. А ще тут народився відомий математик Аполлоній. Перші ж поселення у цій місцині виникли в 1000-му році до н.е. До приходу Олександра Македонського в 334 році до н.е. місто було вільним і незалежним. Та після “відвідин” цього великого полководця воно було огороджене фортечними мурами. У часи Римської імперії місто славилося багатством, але в добу Візантії стало занепадати. Нині туристам залишились його руїни, кілька скульптур та амфітеатр. Однак детальніше про місто вам розкажуть на екскурсіях, а зараз поспішайте до Perge Jewels, щоб купити вишукані подарунки собі та своїм рідним. Адже на цій фабриці продаються ювелірні вироби із золота та срібла найвищої якості. Ви також можете почистити або відремонтувати тут свою коштовну річ. Спочатку вам запропонують подивитися рекламний ролик про компанію, а потім проведуть на другий поверх до ошатних просторих залів, де в вітринах виблискують прикраси із золота та срібла. Незаперечною перевагою цього ювелірного салону є те, що тут можна торгуватися за ціну прикраси, знизивши її вдвічі, а то й утричі! Якщо ж у розпалі купівлі вам все-таки не стане грошей, ваше замовлення доставлять в Україну. www.pergejewels.com, e-mail: diamond@pergejewels.com, тeл.: +90 242 426 27 24

До джерел християнської віри Ця екскурсія дасть вам змогу доторкнутися до давньої історії Анталії та водночас пережити духовне просвітлення. Починається вона з Мири – одного з шести найважливіших лікійських міст і центрів християнської віри. Тут ви побачите незвичайні скельні гробниці епохи лікійського союзу. У народів Лікії побутував звичай ховати мертвих на підвищених місцях, оскільки вважалось, що це може допомогти їм потрапити на небо. Іншою дивовижною пам’яткою старовинної Мири є античний грекоримський амфітеатр. Його вишукана архітектура та краса скульптурних барельєфів свідчать про прекрасний смак місцевих майстрів того часу. Наступна зупинка – місто Демре, де знаходиться церква Святого Миколая. Цей святий є одним з найшанованіших в українській православній традиції. Його називають чудотворцем та угодником, а його образ є в кожній церкві. А ще в різних народів Святий Миколай відомий як великий друг дітей, такий собі Санта-Клаус, який приносить малечі подарунки.

Віряни з усього світу з’їжджаються до храму Святого Миколая на молитву. Уродженець Патари, Миколай став єпископом Мири в 300 році н.е. Проповідував там до самої смерті в 325 році, там був і похований. Невдовзі віруючі, які прийшли вклонитися його праху, були дивним чином зцілені. Відтоді Мира стає місцем паломництва і святої віри. Покровительство святого Миколая відчувалося в історії цієї церкви – її багато разів руйнували, але вона завжди відроджувалася до життя. Під час одного з арабських набігів 1034 року церкву було пограбовано. Тому імператор Костянтин IX Мономах дав наказ обгородити церкву фортечним муром. Однак у 1087 році італійським купцям все ж вдалося заволодіти мощами святого й перевезти їх в італійське місто Барі. Легенда розповідає, що коли італійські монахи відкрили саркофаг, від мощів святого поширився приємний запах мира. До речі, це місце шанується в християнському віросповіданні як святе ще й тому, що саме тут Святий Павло провів останню зустріч з апостолами перед тим, як вирушити до Риму.

Скельні лікійські гробниці розміщували на підвищеннях, щоб допомогти душам померлих швидше потрапити на небеса

.43

[ Маршрут ]

Сонце бавиться з веселкою у водах водоспаду Високий Дюден

Країна водоспадів Якщо вам до вподоби спокійні неквапні екскурсії на природі, то Анталійський регіон просто ідеально підходить для цього. Особливе його диво – це водоспади. У давні часи, за правління Мурата Паші, в місті Анталія було вирито багато іригаційних каналів. Вода з них по скелях стікала в море, й саме через це Туреччину стали називати країною водоспадів. Найбільший водоспад Анталії ви зустрінете по дорозі до Ларі. Напрочуд гарно він виглядає після полудня, коли вітер дме з моря. Зупиніться на мить, і ви побачите, як веселка грає усіма барвами на воді. А найкра44.

сивішим туристи одноголосно визнають водоспад Високий Дюден, води якого спадають з висоти 20 м у природному парку Дюден, що за 10 км від центру міста. Опустіться в печеру Мара – тут волого й шумно, а ви стоїте прямісінько під водяним каскадом. Повірте, а краще перевірте – це справжнє відчуття щастя від спілкування з природою. Прогулюючись скелястими терасами й стежинами, помилуйтесь, як сонце грається з веселкою у бурхливих водах. На маршруті ви неодмінно “познайомитеся” ще з одним цікавим представником природного парку – 600-річним деревом на ім’я платан.

Текст: Євгенія Маринчук; фото: Мелен Улютюрк, Любов Куц

Зелений каньйон – рай для відважних шукачів пригод

Зелені “джунглі Амазонки” Ця екскурсія стане для вас справжнім феєрверком вражень: так захоплююче і приємно ви давно не відпочивали! Потрапивши до Зеленого каньйону, ви ніби перенесетеся в іншу країну з дивовижним ландшафтом і яскравою природою. А коли побачите точку з’єднання зелених вод ріки і блакитної середземноморської хвилі, то зрозумієте, що талант матінки-природи не здатен перевершити жоден дизайнер світу! Отже, перший пункт – дивовижний водоспад Манавгат. Це чудо природи утворює цілу ріку. Ви не забудете хвилини, проведені на ріці Манавгат, адже, здається, що природа не змінилася тут ще з часів Адама та Єви. Лише кілька кроків відділяють вас від мети подорожі – Зеленого каньйону. У ньому особливо приємно влітку, коли скрізь спекотно, а тут навіть трішечки прохолодно. Довжина каньйону – 7 км. Температура джерельної та річкової води, а також

водосховища не перевищує 12 оС. Неодмінно здійсніть мандрівку каньйоном на катері. Пропливаючи поміж порослими деревами скелями, ви відчуєте себе відважним шукачем пригод десь у джунглях Амазонки. До того ж, не боячись хижих піраній, ви зможете сміло попірнати в кришталево чистій воді. Блаженство, умиротворення, радість – і все це від спілкування з природою! Таке місце варте того, щоб його побачити й відчути хоча б раз у житті. Неповторні смарагдові й лазурові переливи кольорів природи ви пам’ятатимете ще довго… У каньйоні “Оймалінар” міститься гідроелектростанція, побудована в 1977 році. До речі, стіна водосховища – одна з найвищих у Туреччині – 185 м. У тутешніх водах водиться форель, яку подають у всіх місцевих ресторанчиках, розміщених біля озера. Також можна поласувати люля-кебабом і смаженим сиром. І, звісно, підняти келих доброго вина. Лагідне сонечко, веселий шум цикад, прегарні краєвиди…. Скажіть, чим не райське задоволення! .45

[ Готель ]

[ У розмаїтті готелів, які сьогодні пропонує турецьке узбережжя, можна легко загубитись. Саме лише обслуговування на рівні “п‘яти зірок” вже не є критерієм вибору. Важливими стають деталі. Ми беремо на себе сміливість показати вам найцікавіші з них – до вашої уваги два найсвіжіші надбання готельного світу Анталії – мережа Fame Residence та The Spice Hotel & Spa ]

46.

“Відомі” готелі Мережа Fame в Анталійському регіоні складається з п‘яти готелів від 3* до 5*: Fame Hotel*** (Кемер), Fame Residence Kemer - Park**** (Кемер), Fame Residence Goynuk**** (Кемер), Fame Residence Kemer***** (Кемер), Fame Residence Lara***** (Анталія). Особливо цікавою для нас, споживачів, видається їхня система обслуговування: відпочиваючі готелю “три зірки” мають право користуватися послугами сусіднього готелю “чотири зірки”, а для клієнтів “чотирьох зірок” відкриті двері готелю п‘ятого рівня. Мережа Fame має зручні просторі номери з панорамним краєвидом на море або гори. Тут пропонують цілодобове обслуговування all inclusive. До того ж, обслуговування в номерах після 12 ночі і до 7 ранку безплатне. День можна провести в шезлонгу на власному пляжі готелю або біля одного з басейнів. Сумувати не дасть насичена анімаційна програма та спортивні заходи. Для маленьких гостей – водні гірки з чотирма спусками і двома басейнами – критий та просто неба. Для дорослих та активних – боулінг, більярд, тенісні корти, настільний теніс, пляжний волейбол і водні види спорту. За бажанням можна замовити курс дайвінгу. Для вашої краси та задоволення діє спа-центр із безліччю косметичних процедур для обличчя та тіла. Спробуйте також місцеву лазню “хамам” з пілінгом по-турецьки – ваша шкіра оцінить ефективність шерехатих рукавичок крізь ніжний дотик ароматної піни. Готель Fame Lara відомий своїми професійними футбольними полями – гостьова служба може організувати чудовий відпочинок і корпоративний футбольний турнір. Для ділової частини поїздки є три конференц-зали на 40 осіб кожен. Діють спеціальні пропозиції для молодят: у готелях мережі можна не тільки провести медовий місяць у затишному номері, але й відсвяткувати церемонію весілля у шикарній бальній залі на 1100 осіб. Вам не доведеться ні про що турбуватися – досвідчені майстри все підготують до вашого романтичного свята. www.famehotels.com, тел.: +90 (242) 352 2710

.47

[ Готель ]

Текст: Марина Орєхова

Пряний, гострий, ароматний Одна допитлива мандрівниця об’їздила чи не весь світ, щоб серед розмаїття культур, традицій та вірувань знайти країну своєї мрії – Марокко, з його яскравими кольорами та жагучими прянощами. Свої враження вона втілила у диво-палаці The Spice Hotel & Spa, зведеному в марокканському стилі в Белеку, що за 40 км від центру Анталії. Дух гарячої Африки вдихнув у готель відомий турецький дизайнер Хайкан Кюлахчі, за плечима якого кілька люксових готелів на узбережжі Анталїї. Готель складається з основної будівлі на 546 номерів від стандартних (37 кв. м.) до президентських апартаментів (500 кв. м.) та 61 вілли з басейнами. Тут подбали про те, щоб ваш відпочинок був максимально зручним: у номерах є ванна кімната й телефон, супутникове телебачення, кондиціонер, міні-бар та тераса. Для дітей працює клуб “Lockhum” зі спеціальним рестораном, міні-аквапарком, майданчиком для ігор та дитячими басейнами. The Spice дотримується концепції Аll inclusive + VIP. Якщо ви прагнете усамітнитись біля лазурового моря, VIP-зона – саме те, що вам треба: майже 2 гектари приватної території з розкішними віллами, власними басейнами та окремим персоналом. Вілли мають назви тропічних квітів, що ростуть біля них. На території The Spice є поле для гольфу, чотири тенісні корти, баскетбольний та волейбольний майданчики, поле для міні-футболу та боулінг. Поряд – спа-центр з величезним басейном, що має натуральне піщане дно, двома турецькими лазнями, де з крана разом з холодною водою падають маленькі шматочки льоду, двома саунами, солярієм, джакузі та 16 масажними кабінетами. До речі, масаж практикується з олійками тих країн, звідки походить тип замовленої вами процедури. Особливий акцент на кухні: в готелі п’ять ресторанів, п’ять барів та одне шатро з традиційними перекусками “гьозлеме”. Ресторани носять імена приправ і представляють турецьку, італійську, середземноморську та китайську кухні. Тут чекають на вас – як кажуть менеджери, “ви відчуєте таїнство та невситимий смак турецької кухні не тільки в роті, а й у глибині вашої душі”. Щиро, по-турецькому. Відкривається The Spice Hotel & Spa в кінці травня 2007 року. Не баріться – до кінця року діють промотарифи! www.spice.com.tr, тел.: +90 (242) 715 2414 .49

[ Вибір редакції ]

50.

Ми – редакція журналу Turtess Holiday,– подорожуємо світом у пошуках його “захованих скарбів”, щоб, повернувшись додому, розповісти про них вам – нашим улюбленим читачам. Але що вважатиме чудом сучасний ультрамодний житель мегаполіса? Чи це обов’язково мусить бути щось грандіозне й надзвичайне? Мабуть, ні. Іноді проста мушля на березі моря може зворушити до самих глибин. Тож наші розповіді будуть цікаві й різні. Цього разу вибір редакції – три турецькі дивини, які особливо припали нам до душі!

Вогненна земля Олімпоса Десь за 90 км на південний захід від добре відомої нам Анталії лежить містечко Олімпoс (Olympos) з прекрасними пляжами та руїнами античного театру. Але не тільки. Під покровом турецької ночі, озброївшись ліхтарями, ми піднімаємося на тутешню гору Олімпос, сучасне ім’я якої – Тахталі. Йти лісом, щораз обходячи груди каміння, було нелегко. Наш ліхтар часом освітлював надписи на тому камінні “200 м...

100 м”, які підказували відстань, що відділяє нас від місцевого чуда. Дійшовши, а точніше, доповзши до вершини гори, ми побачили фантастичну картину: весь кам’яний схил Олімпоса палахкотів мерехтливими вогниками та багаттями. Освітлюючи нам шлях, вони пробивалися крізь каміння на поверхню землі із самісіньких її надр! Цей вогонь горів тут ще на зорі історії й був для древніх людей об’єктом поклоніння римському богу вогню – Вулкану або Гефесту. Легенда каже,

що олімпійський вогонь запалювали від цього древнього полум’я. За іншою легендою, саме на горі Олімпос відважний Беллерофонт, осідлавши крилатого коня Пегаса, вбив непереможну потвору Химеру, кинувши спис в її палаючу пащу. Тепер Химера спочиває десь тут під землею, але вона й досі вивергає зі своєї пащі вогонь, який ми бачимо на Олімпосі. Ми не боїмося ні драконів, ні монстрів, тому сміливо відкорковуємо пляшку шампанського за вдале сходження на цю загадкову гору, й, затамувавши подих, зачудовано вдивляємося в химерні вогні. У цьому древньому, овіяному легендами місці й справді є щось містичне. Однак походження вогників все ж має цілком логічне пояснення. Це – не що інше, як природний газ, який виходить через тріщини в земній корі на її поверхню та загорається від взаємодії з киснем. Але ми свято віримо, що то вогонь Химери...

.51

[ Вибір редакції ]

52.

Мекка для гольфістів Відпочинок буває різним. Для тих, хто не любить сидіти на місці та шанує спорт, наша наступна знахідка. Гольф – елітний спорт родом з Шотландії, який нині набуває у світі щораз більшої популярності. Відверто кажучи, для нас стало приємним відкриттям, що в Туреччині шанують і всіляко розвивають цей аристократичний вид відпочинку. Чудовий клімат та живописні ландшафти прекрасно для цього підходять. Ми вирушили в містечко Белек, що на середземноморському узбережжі неподалік Анталії, аби вдарити по м’ячу на прекрасних чемпіонських гольф-полях. Сьогодні це містечко – справжня Мекка для гольфістів різних країн та народів. Тут діють сім гольф-клубів, а до осені цього року буде відкрито ще три. Ми вирушили пограти в гольф у клубі Gloria – найбільшому в Туреччині та третьому за величиною в усій Європі, який має 45 лунок. Менеджер клубу запевняє, що вже після п’яти уроків новачки починають досить непогано грати в гольф. Наступний у нашому списку клубів – Cornelia, який належить відомому гольфісту Ніку Фалдо. Останній сам розробив дизайн полів на 27 лунок, а клуб звели у рекордні строки – за 10 місяців. Граючи на цих чудових полях в оточенні характерних для Белека кучерявих сосон, відчуваєш особливе піднесення. Недарма на тутешніх гольф-полях не раз проводилися чемпіонати Європи та грало багато відомих особистостей, серед яких і Гіларі Клінтон. Якщо ви ніколи не грали в гольф – неодмінно спробуйте. Запевняємо, вам сподобається, як сподобалося нам. Компанія “Туртесс” організує для вас спеціальні гольф-тури та навчання гри в гольф для новачків.

.53

[ Вибір редакції ]

54.

Текст: Любов Куц, фото: Любов Куц, Мелен Улютюрк

Черепашачий пляж Наша наступна знахідка – пречудовий білосніжний піщаний пляж Патари на середземноморському узбережжі за 250 км від Анталії. Це найживописніший та найпротяжніший пляж Туреччини, що розкинувся уздовж Середземного моря аж на 18 км! Маленьке містечко Патара славиться руїнами римського амфітеатру ІІ ст., пречудовими евкаліптовими гаями, а також тим, що саме тут народився улюбленець дітлахів – Святий Миколай. Пляж Патари – прекрасна знахідка: ми бредемо босоніж по його теплому пісочку, вдивляємося в безкраї сині простори Середземного моря й просто відчуваємо себе щасливими. На пляжі крім нас – ні душі, лише море, пісок і вітер. Дехто приїздить сюди на вихідні аж із Анталії, щоб відпочити душею й тілом на лоні первозданної природи. Тут панує спокій та умиротворення, тож не дивно, що величезні середземноморські черепахи з екзотичною назвою Caretta caretta вподобали собі пляж Патари для виведення свого потомства. Так, щороку наприкінці травня, під завісою ночі, вони виповзають на пляж лише на годинку, щоб відкласти яйця у теплий пісок і знову повернутися в синє море. Потомство з’являється на світ у середині серпня й вирушає на пошуки своїх батьків у безкрає море. Маленькі черепашки відшукують шлях до води, орієнтуючись на світло місяця. Ви можете стати свідками цього чудесного явища, тільки пам’ятайте, що користуватися ліхтарями в цей період суворо заборонено, щоб не збити черепашок з пантелику.

.55

[ Маршрут ]

56.

Місто на семи пагорбах, або Аборигеном по Стамбулу

Для спраглих побачити й пізнати те, чого не демонструють короткі оглядові тури містом, і тих, хто не боїться пускатися у вільне плавання

П

опри те, що офіційною столицею Туреччини з 1923 року є Анкара, все ж піснею, серцем та загадкою цієї країни був і залишається Стамбул. Істанбул – так його називають самі турки. Як і наш рідний Київ, Стамбул збудований на семи пагорбах. Хіба це не натяк на те, що нам варто уважніше до нього придивитись? Звісно, Стамбул годі уявити без Святої Софії та Блакитної Мечеті, без старовинного “міста в місті” – базару Капали Чарши, без величних Отоманських палаців та струнких арок босфорських мостів. Проте наша

мета – відкрити вам інший Стамбул – живий та загадковий – такий, яким його не показують туристичні путівники.

Пересувайтесь, як абориген Це перша й найважливіша порада, якщо ви хочете відчути себе вільним і загадковим мандрівником, що прибув до цього казкового міста інкогніто й хоче побачити справжнє життя місцевого люду. До речі, про інкогніто. Деякі турецькі султани мали дивну звичку – перевдягнувшись простим городянином, блукати вулицями міста, щоб побачити життя таким, яким воно є, .57

[ Маршрут ]

[ Попри те, що офіційною столицею Туреччини з 1923 року є Анкара, все ж піснею, серцем та загадкою цієї країни був і залишається Стамбул ] 58.

.59

Фото надано Посольством Туреччини в Україні

[ Маршрут ]

[ якщо ви хочете відчути себе вільним і загадковим мандрівником, що прибув до цього казкового міста інкогніто й хоче побачити справжнє життя місцевого люду — пересувайтесь, як абориген ]

У провулках Бейолу

60.

а не таким, яким його описували придворні підлабузи. Найзручнішим засобом пересування сучасним Стамбулом, звісно, є таксі. Але погодьтеся, для справжнього вільного мандрівника таксі – це піжонство. До того ж, таксисти – майстри дурити наївного іноземного брата, і

вана ще 1875 року. З’єднує площу Тюнель з портовим Каракой і Галатським мостом. Зручно, незвично, щось на зразок нашого фунікулера, але під землею. І нарешті, найпоширенішим засобом пересування є автобус. Місцеві мешканці зазвичай користуються проїзними для оплати за

Пересуватись по воді – не тільки романтично, але дешево й практично

Міський трафік – не для слабких нервами

для того, щоб вас банально не ошукали, треба бути не в тім’я битим. Найекстремальніший транспорт – “долмуш” (тур. – переповнений) – це специфічний різновид таксі, щось на кшталт нашої маршрутки. Засіб пересування не для слабких нервами. Що дешевший проїзд – то екстремальніше. Найприємнішим і найромантичнішим транспортом, безперечно, є теплоходи і пароми – тутешні морські автобуси. Вони циркулюють по затоці Золотий Ріг (тур. – Халіч) і по Босфору. Ціна – така ж, як на автобус чи метро, плюс море приємних відчуттів: вітер в обличчя, чайки над головою, запах солоної морської води. Спробуйте. Тим більше, що це найкращий і найшвидший спосіб дістатися з азійського берега Босфору на європейський та навпаки. Найкоротший маршрут – Тюнель. Це одна з найстаріших у світі ліній підземки, збудо-

проїзд в автобусі і жетонами – для проїзду в трамваї чи метро. Але до іноземця в автобусах завжди ставляться доброзичливо і дозволяють розрахуватися безпосередньо з водієм. Увага, вхід до автобуса тільки через передні двері! Заходиш, розраховуєшся, проходиш у салон. Навіть якщо ви точно не знаєте, який саме номер автобуса вам потрібен, досить лише уважно прочитати табличку з переліком назв зупинок на маршруті для того, щоб зрозуміти, довезе він вас у потрібний вам район, чи ні.

[ Теплоходи і пароми­ — найкращий і найшвидший спосіб дістатися з азійського берега на європейський та навпаки ]

Як абориген аборигену Не бійтеся звертатися по допомогу до місцевого населення, звісно, якщо це не темний безлюдний провулок, єдині людські істоти в якому – ви і дуже підозрілий тип з недоброю посмішкою на вустах. Тоді краще бігти і якнайшвидше... .61

[ Маршрут ]

Дикі голуби – незмінні мешканці старовинних кварталів

[ Не бійтеся звертатися по допомогу до місцевого населення ]

62.

Навіть якщо ваша та їхня англійська залишають бажати кращого, а турецькою ви не володієте і поготів, не бійтеся питати. Просто візьміть карту і, тикаючи пальцем у потрібне вам місце й кострубато промовляючи місцеву назву з жахливим акцентом, шалено жестикулюючи, благайте про допомогу. Візьмуть за руку, підведуть до потрібного транспорту, передадуть турботливому кондуктору з проханням вказати необхідну вам зупинку. Головне – зобразити на обличчі повний відчай і максимальну доброзичливість. На собі перевіряла, спрацьовує.

Їжте, як абориген Деякі вуличні смакоти Дьонер, більш відомий нам як шаурма, зустрічається на кожному кроці, готується з баранини, телятини або курятини, вкладається в розрізану навпіл булку “екмек арасинда” або закручується в тонкий корж. До м’яса додається щедра порція овочів та солінь, і все це посипається спеціями.

Не помилюся, якщо скажу, що Стамбул – одна з гастрономічних дивин світу. А вулична їжа цього міста і взагалі варта окремої розповіді. Мабуть, чиновники з ЄС ніколи не бували в цьому місті і не куштували його смакот, якщо вимагають заборонити вуличну їжу в Туреччині. Тому моя порада – тікайте якнайдалі від заюрмлених туристами показушних ресторанів з голосними назвами на кшталт “Найкраща османська кухня” і придивляй-

Гьозлеме – тонкі, випечені у вашій присутності на розжареній сковороді коржі, в які на ваш вибір загортаються різноманітні начинки. Бьорек – пиріжок. Вони бувають найрізноманітніших видів і начинок. Кокореч – загорнуті в корж порубані й протушковані зі спеціями потрухи. Мідійє тава – обсмажені в киплячій олії мідії в клярі. Смажена щойно спіймана риба часто продається на стамбульських набережних прямо з човнів, на яких встановлені спеціальні жаровні. Нам, призвичаєним до мороженої морської риби, без сумніву, варто спробувати таку свіжину. Найкраща пропозиція – на площі Еміненю. Кестане – гарячі, смажені на жаровнях каштани, улюблені ласощі стамбульців холодними зимовими днями. Сіміт – бублик з кунжутом. Це незмінний початок ранку кожного поважного стамбульця. Чай, сіміт і вранішня газета. Продаються прямо на вулиці з маленьких скляних пересувних кіосків.

Гарячі каштани... Що ще потрібно у прохолодний день?

теся, де і що їдять самі турки, а вони поганого не їстимуть. Якість і смак того, що продається у маленьких буфетах, кіосках чи просто з лотка на вулиці, часом набагато кращі від того, що готують спеціально для туристів. До того ж, вулична їжа справді дешева й доступна. Не бійтеся, дегустуйте все – найгірше, що вам загрожує, – це набрати кілька кіло зайвої ваги..

Загублені адреси Навіть не мрійте без певних навичок з першого разу знайти потрібну вам адресу. Не вийде. Ті, хто будував, добудовував та перебудовував старі райони Стамбула, були, мабуть, дуже творчими особистостями, .63

[ Вулиці й вулички старого міста – це суцільне плетиво лабіринтів. Тільки великі вулиці і проспекти доволі прямі й передбачувані ]

Фото надано Посольством Туреччини в Україні

[ Маршрут ]

що не терпіли жодної впорядкованості. Вулиці й вулички старого міста – це суцільне плетиво лабіринтів. Тільки великі вулиці і проспекти доволі прямі й передбачувані. А щодо адреси... Назву вулиці в більшості випадків можна знайти лише на першому її будинку, а далі номерів будинків може взагалі не бути.

Стамбульський Монмартр У Парижі є Монмартр, у Москві – Арбат, у Києві – Андріївський узвіз. А в Стамбулі є Бейолу – район, що став прихистком для іноземців, іновірців та богеми. Його життя кружляє навкруги бульвару Істікляль, що тягнеться від площі Таксім до площі Тюнель. Там ходить кумедний, один із найстаріших у світі трамвай, сліплять вогнями вітрини сучасних крамниць, юрбить-

Будинки в стилі модерн – залишки розкоші блискучої Пери

Площа Таксім, з якої бере початок бульвар Істікляль

66.

ся люд у вихідні. Там багато затишних і модних кав’ярень, кінотеатрів, книгарень та музичних крамниць, художніх галерей і галерейок. Назва Бейолу виникла не так давно, вже за республіки. У часи візантійського Константинополя цей район називався Галата і був латинською католицькою колонією. У передреволюційні часи,

наприкінці XIX – на початку XX століть, одну з його частин стали іменувати Перою. Проєвропейськи налаштовані турецькі політики бачили в Пері приклад для наслідування, бо вона була осередком останніх досягнень європейської цивілізації. Там лунали іноземні мови, містилися посольства та консульства іноземних держав, відчиня-

Панорама з Галатської башти – одна з найкращих у місті

Ортакєй – одне з колоритних міських “селищ”

лись модні європейські кав’ярні та ресторани, відбувались театральні прем’єри за участю таких зірок, як Сара Бернар.

Олівець Галати Центром старовинного району Галата була й залишається схожа на товстезний олівець Галатська башта, збудована генуезцями в 1348 році. За відомою стамбульською легендою, в 1638 році з цієї башти стрибнув на крилоподібному планері місцевий послідовник Ікара – Хазарфен Ахмет Челебі і… перелетів через Босфор, за що був звинувачений у відьомстві і висланий до Алжиру. Це один з найкращих у місті оглядових пунктів, з якого можна побачити одночасно Босфор, Золотий Ріг і місце, де вони зливаються. Піднявшись на башту, відчуваєш себе всередині рози вітрів.

Кінцева Східного Експреса Готель-легенду Pera Palace, який і нині діє, було збудовано в 1891-му спеціально для пасажирів славетного поїзда “Східний Експрес”, котрий свій перший рейс здійснив 1883 року. Легендарний потяг курсував за маршрутом Париж-Стамбул. У Pera Palace

зупинялися чи не всі найвідоміші особистості, які коли-небудь відвідували Істанбул: від Мата Харі, Агати Крісті до Йосифа Бродського, Черчілля, Вертинського, голів держав та осіб королівської крові. Добре відома загадкова історія, пов’язана з Агатою Крісті і цим готелем – історія про 11-денне зникнення великої письменниці під час відвідання нею Стамбула. Досі точно невідомо, де перебувала Крісті в ці дні, але найнятий у 70-ті роки медіум інформував, що розгадка таємниці криється в 411 номері відомого готелю, в якому леді не раз зупинялася. Чаклування медіума привели до потаємної схованки, в якій знайшли старовинний заіржавілий ключ. Проте, чи має той ключ якийсь стосунок до письменниці і що він відчиняє – і досі таємниця. На жаль, наразі готель перебуває на реставрації, яка завершиться 2008 року.

[ Центром старовинного району Галата була й залишається схожа на товстезний олівець Галатська башта ]

Міст, що ніколи не спить Від площі Кадікєй, через Халіч, до площі Емінєню веде славетний міст Галата. Напевно, жоден зі стамбульських мостів не може похизуватися такою популярністю, як цей. Ескізи для будівництва предка .67

[ Маршрут ]

цього мосту на замовлення султана ще в 1502-1503 роках креслив сам Леонардо да Вінчі! Його називають ще мостом, який ніколи не спить, – на ньому цілодобово чатують рибалки. Закинувши вудки у каламутні води затоки, вони неквапом викурюють цигарку за цигаркою, сподіваючись спіймати найбільшу рибу. На мосту пахне водоростями, сіллю, машинами, цигарковим димом, вчорашніми байками та марними сподіваннями. І сподівання ці пов’язані не тільки з рибою. Побутує легенда, що десь тут, у районі Галатського мосту, в 1453 році візантійські жителі міста затопили тонни золота, щоб воно не дісталося османським загарбникам, котрі ось-ось мали взяти місто. Хто знає, може котромусь із рибалок колись пощастить, і на крючку вудки доля принесе бідоласі шалене багатство. Під мостом знайшли притулок числен-

[ Усипальниця Ейюпа ель-Ансарі, друга пророка Мухамеда, єдина зі святинь, яку зблизька може побачити іноземець та іновірець ] ні рибні ресторації. А над ним, над головами рибалок, кружляють юрби нахабних чайок. Птахи вичікують момент, щоб поцупити в рибалки-роззяви рибинку та сподіваються на м’які серця туристів, що жбурляють їм з мосту хліб. Узагалі, годувати птахів – одна з місцевих атракцій. Майже на кожній стамбульській площі є своя популяція голубів, яких з радістю годують і аборигени, і туристи, купуючи у бабусь та дітлахів пакетики з насінням.

Міські “селища” Величезний 14-мільйонний Стамбул став таким не за один день. Колись на його місці було старе місто – Константинополь. Поступово навколо нього почали з’являтися невеличкі селища. За отаманських часів цих селищ стало ще більше, а згодом, якось так непомітно і природно, вони стали частиною міста. Однак кожне з них і досі зберігає власну індивідуальність. Тож раджу не вагатися й відвідати такі колишні 68.

поселення, як Ортакєй, Арнавуткєй, Бебек, Саріє, Фенер, Балат, Юскюдар. Варто приїхати туди і просто поблукати вузенькими старовинними вуличками. До того ж, в Ортакєй можна скуштувати чи не найкращу вуличну їжу та здійснити морську прогулянку Босфором на катері, що відходить щогодини.

Дівоча башта Посередині Босфору стоїть самотня башта Кіс-Кулессі або Дівоча башта. Вперше збудована на цьому місці у 408 році до н.е., вона відтоді не раз руйнувалась і відбудовувалась. Історію та легенди цього місця розповідають по-різному. Я особисто чула десь із десяток версій, найромантичніша і найсумніша з яких каже, що донька місцевого короля була ув’язнена власним батьком на цьому маленькому острові після того, як він почув пророцтво, що вона помре від укусу змії. Батько збудував для доньки білу башту, в якій дівчина мусила відтепер жити. Але вороги короля надіслали принцесі кошик із фруктами, в якому була схована змія, і дівчина, незважаючи на всі засоби перестороги, загинула жахливою смертю від зміїної отрути. Історія дуже сумна, але це не заважає відвідувачам башти милуватися неповторною панорамою міста, яка відкривається з її верхівки, і неспішно насолоджуватися кавою та чаєм у місцевому кафе. Дістатись до башти можна з пристаней Юскюдар або Бешікташ усього за шість лір на спеціальному катері, який циркулює між берегом та острівцем.

Місто мертвих над містом живих У самому кінці Золотого Рога міститься старовинний район Ейюп, а над ним – біломармурове місто-кладовище. Там зберігається четверта з найважливіших святинь ісламу (після Мекки, Медини та Єрусалима) – усипальниця Ейюпа ель-Ансарі, друга пророка Мухамеда, єдина зі святинь, яку зблизька може побачити іноземець та іновірець. На цьому місці традиційно посвячували османських султанів – опоясували мечем засновника османської династії Османа. Саркофаг Ейюп-султана

Дівоча башта – острівець, овіяний легендами

Вулиця міста мертвих Ейюп

Кав’ярня Piere Lote – улюблене місце відпочинку місцевих жителів і туристів

.69

[ Маршрут ]

[ На мосту пахне рибою, водоростями, сіллю, машинами, цигарковим димом, вчорашніми байками та марними сподіваннями ]

Міст Галата – міст надій, що ніколи не спить

70.

.71

[ Маршрут ]

Кружляючі дервіші – білі квіти Аллаха

оздоблений вишуканими керамічними візерунками та оточений гратами з чистого срібла. А на самій верхівці гори-кладовища – кафе Piere Loti – крихітний старовинний заклад. У XIX столітті тут годинами любив сидіти, покурюючи трубку, французький письменник Жюльєн Віо, який друкувався під псевдонімом П’єр Лоті. До речі, його вважають винахідником такого жанру літератури, як колоніальний роман.

Притулок суфіїв Кружляючий дервіш – один із символів Туреччини. У Стамбулі, наприкінці блискучого бульвару Істікляль, біля площі Тюнель, на самісінькому початку вулиці Галіп-Деде розмістився, прихований від стороннього ока, притулок монахів-дервішів ордену Мевлеві – Мевлевіхане. Тут, у першу і третю суботу кожного місяця, відбуваються відкриті церемонії богослужіння кружляючих дервішів – Сема. Придбавши квиток усього за 20 доларів, усі охочі мають змогу долучитися до цього захопливого дійства. Щоправда, кількість місць обмежена, тож квитками раджу запастися заздалегідь.

72.

Мейхане Мейхане, що в перекладі означає “будинок вина”, – це місця, де весело й гамірно, де ллється рікою вино і раки (місцевий різновид горілки, настояний на анісі), але чомусь не буває бійок. П’яний турок більше схильний до бурхливих веселощів з хоровим виконанням народних пісень і водін-

Олівець Галатської башти – вірний орієнтир, який видно звідусюди

ням хороводів, аніж до п’яного мордобою. У мейхане не їдять основних страв, зате столи ломляться від мезе – різноманітних холодних закусок. Ще тут часто грає жива, здебільшого традиційна музика, що додає енергетики і драйву до і без того теплої атмосфери. Найкращі мейхане у Бейолу навколо бульвару Істікляль.

Кам’яна пісня Сінана Мімара Сінана можна сміливо назвати османським архітектурним генієм. Такої кількості прекрасних та унікальних будівель, зведених однією людиною, немає, мабуть, у жодному іншому місті світу. Мечеті Хасекі, Міхрімах, Шехзаде, Сулейманійє, Селімійє, Рюстем Паша – це тільки крихітна частинка з величезного архітектурного спадку зодчого. Сінан був не просто османським архітектором, він був людиною науки й нестримного творчого потенціалу, що дало йому змогу гармонійно поєднати у своїх творіннях ісламські архітектурні традиції та нові будівничі ідеї. Під час військових кампаній османської армії Сінан жадібно вивчав архітектурний досвід Заходу і Сходу, що дало йому змогу створити свій неповторний стиль.

Тут був Бонд Якщо ви дивилися старі фільми про Джеймса Бонда, то, певно, пам’ятаєте стрічку “З Росії з любов’ю”, дія якої розгорталася здебільшого в Стамбулі. А пригадуєте сцену різанини в циганському таборі? Так от, таке місце справді існує. Це старовинний та злиденний циганський квартал Сулукулє, що міститься біля міської стіни старовинного Константинополя, між воротами Топкапи й Едірнекапи. Це колоритне місце живе за своїми суворими законами, й навіть поліція не завжди наважується сюди заходити. Наркотики, бійки, повії – повний комплект, і не сумнівайтесь. Тож навіть у пошуках гострих відчуттів раджу тричі подумати, перш ніж сюди завітати. Ну, хіба що вас звуть Бонд, а циганський барон цього кварталу – ваш найліпший товариш.

[ Слухайте, спостерігайте, пізнавайте – і вам відкриється загадковий, метушливий, прадавній, сучасний, бідний і модний світ великого міста міст Стамбула ]

Нотатки мандрівника Офіційний веб-сайт Міністерства культури та туризму Туреччини: www.kultur.gov.tr Змістовний та різнобічний віртуальний гід Стамбулом: www.exploreistanbul.com Календар стамбульських фестивалів, концертів та інших культурних подій: www.istanbulfest.org Дівоча Башта: www.kizkulesi.com.tr Освітньо-культурне товариство суфійського ордену Мевлеві: www.mekder.org

Текст та фото: Тіна Лалє .73

[ Пакуймо валізи! ]

речі, які слід взяти з собою

Нарешті настала довгождана відпустка, і путівка до Туреччини лежить у вас в кишені! Вираз “all inclusive” гріє душу та обіцяє безтурботний відпочинок. Наші ж поради допоможуть вам взяти у подорож найнеобхідніше, дізнатися про деякі національні особливості, а також визначитись із переліком обов’язкових турецьких покупок. Отож,

74.

Ліки. По-перше, назви ліків у Туреччині відрізняються від тих, до яких ми звикли вдома, тому віднайти потрібний саме вам препарат буде досить важко. По-друге, набагато складніше буде пояснити аптекарю, що саме вам потрібно, а йому ще тяжче буде вас зрозуміти. Тож краще запастись усім необхідним заздалегідь. Розмовник. Турки, як, зрештою, й інші нації, дуже добре ставляться до іноземців, котрі поважають їхні звичаї і знають хоча б кілька слів турецькою. Тож у вашому арсеналі обов’язково повинні бути найпоширеніші фрази на кшталт İyi günler (ії гюнлєр) чи, teşekkür ederim (тешекюр едерім), що означає “добридень” і “дякую” відповідно. А якщо хочете похизуватись більш глибокими знаннями турецької мови та завоювати ще більшу симпатію турків, прихопіть із собою невеличкий словникрозмовник. Хустка. Пам’ятайте, ви їдете в країну храмів і мечетей, входити до яких слід з покритою головою. Це правило поширюється на всіх без винятку жінок. В принципі, хустку можна придбати або “орендувати” перед входом до храму. Та прекрасним леді, які завжди скрупульозно підбирають шаль під колір сукні, цей пункт наших порад стане у пригоді.

речі, з якими слід бути обережними Цукерні. Навіть якщо ви не ласунка, встояти перед турецькими солодощами вам однаково не вдасться. Халва, баклава, нуга, локма, рахат-лукум, мухаллебі, парварде, “султанський десерт”, тавукгексю, ашуре… поглинаються із шаленою швидкістю. Про те, що слід було зупинитись, ви згадаєте вже потім. Фотографування. Не варто фотографувати жінок у чорному вбранні із закритим обличчям, навіть якщо вони вам чимось сподобались, навіть якщо хочете мати на згадку фото турчанки, навіть якщо гадаєте, що зможете сфотографувати непомітно. Пам’ятайте, у цих жінок є чоловіки, і, напевно, вони дуже ревниві.

Прикраси. Ви давно мріяли побачити скарби Алі-Баби? Тоді неодмінно завітайте до місцевих ювелірних крамниць. Турецький завод Atasay в Стамбулі входить до десятки найвідоміших ювелірних підприємств світу. За тиждень тут виготовляють близько 250 кг золотих виробів. Більшість прикрас має світложовтий колір і важить 14 карат, найпоширеніша проба золота – 585. Рахат-лукум. Лише в Туреччині ви зможете скуштувати справжній рахат-лукум – улюблені ласощі Наполеона та Вінстона Черчілля. З турецьким не зрівняється жоден інший рахат-лукум, особливо той, що made in Ukraine. Солодкий подарунок із Туреччини потішить ваших друзів і розтопить серце коханої людини.

Відкритий одяг. Загалом, турки не такі суворі у вимогах до одягу, як деякі інші мусульманські країни. Хто-хто, а темпераментні турецькі чоловіки вміють оцінити жіночу вроду! Однак у мечетях і храмах шорти, майки та відверті міні-спідниці перетворяться із принади на ознаку поганого тону. Тож пам’ятайте про це, коли їздитимете на екскурсії.

Раки. Так називається турецька анісова горілка. П’ють її в чистому вигляді, але частіше із додаванням води – тоді раки стає білою і приємною на смак. Турки вигадали це розбавляння нібито для того, щоб збити з пантелику Аллаха, мовляв, ми п’ємо зовсім не алкоголь, а молоко. Раки має дивовижну властивість надавати “звірячої” хоробрості, за що отримала відповідну назву – “молоко лева”

Алкоголь. Вживати міцні напої можна, турки їх також п’ють, але роблять це зазвичай вдома або в кафе. Натомість звичайне для наших очей видовище “пікнічок на лавці в центральному парку” може викликати осуд з боку місцевих жителів. Тож краще підшукайте собі з друзями затишне кафе, де, до речі, готують просто неперевершені коктейлі!

Текст: Ольга Лілік

речей, які варто купити Килим. Предмет гордості країни – найякісніші в світі килими, які виготовляють із шерсті та шовку. Завдяки надзвичайній міцності вони потрапили до Книги рекордів Гіннесса: 1992 року в одному шовковому килимі нарахували аж 576 (!) вузлів на квадратний сантиметр, за що його назвали найміцнішим килимом світу. А на турецьких базарах міцність килимів доводять, жбурляючи в них ножі.

Назар бонджук. Так називаються зроблені зі скла сині очі – амулети, що нібито захищають від злих очей та всіляких негараздів. Такі симпатичні, а головне корисні сувеніри продаються в кожній крамничці, однак прекрасним панянкам привітні продавці залюбки подарують їх за одну лише усмішку. .75

[ Вояж гурмана ]

ТОМАТНИЙ СУП

Вам потрібно: 6 стаканів м’ясного бульйону 1/3 стакана рису 500 г червоних стиглих помідорів зелень петрушки сушена м’ята 1 ст. ложка маргарину сіль за смаком Приготування: Ретельно промийте рис у холодній проточній воді, киньте в каструлю разом з маргарином та залийте бульйоном. Посоліть та поставте каструлю на середній вогонь. Коли бульйон закипить, зменште вогонь і залишіть варитися. Помийте помідори. Відкладіть 1 помідор, а решту почистіть, натріть на тертушці й додайте до бульйону. Помідор, що залишився, теж почистіть і, нарізавши кубиками, киньте в каструлю і варіть ще 15 хвилин, щоб рис як слід розварився. Подайте суп, потрусивши зверху дрібно нарізаною зеленню петрушки та розтертою в порох сушеною м’ятою. До супу подайте розрізаний уздовж на 4 частини лимон. Перед уживанням покропіть ним суп на смак.

Кухня

чотирьох морів

і трьох континентів З чого починається країна для справжнього мандрівника? Безумовно, з місцевої кухні! Національні страви іноді красномовніше від будь-яких слів розкажуть про смаки та вподобання, характер і душу народу. Щедра кухня – щедра й душа, скупа та обмежена – брак фантазії та вміння жити зі смаком. Одна з найбагатших у світі, турецька кухня є переконливим аргументом на користь цієї тези, адже в ній втілився весь колорит та неординарність турецького характеру

.77

[ Вояж гурмана ]

ЙОГУРТ КЕБАБ З КУРКИ

Т

урецька кухня, без сумніву, – одна із найщедріших у своєму гастрономічному розмаїтті, оскільки об’єднала кулінарні традиції багатьох країн та народів. Це кухня чотирьох морів і трьох континентів, позаяк аж до початку ХХ століття під владою великої Османської імперії перебували неосяжні землі від Північної Африки до Північного Причорномор’я, а географічне розміщення сучасної Туреччини, яка ніби зв’язує Європу та Азію, не могло не позначитися на канонах приготування їжі. Насправді немає єдиної кулінарної традиції, яку можна назвати одним терміном “Турецька кухня”, натомість є безмежна кількість регіональних і культурних традицій, об’єднаних під одним дахом великої країни. Сучасна турецька кухня, напрочуд різноманітна й колоритна, не може залишити байдужим нікого, хто хоч раз її скуштував. Серед основних продуктів – безмежне різноманіття м’яса, риби, овочів, фруктів, спецій та злаків. Цікаво, а з чого складається щоденна трапеза сучасного турецького громадянина? Обов’язковою складовою традиційного ту78.

Вам потрібно: 900 г курячого філе 3 піде (можна взяти лаваш) 5 столових ложок масла чи маргарину 2 середніх дуже стиглих помідори оливкова олія 2 цибулини суха м’ята Соус: 700 г несолодкого йогурту 1 великий помідор ½ чайної ложки червоного перцю Приготування: Маринуйте нарізане кубиками м’ясо в 300 грамах йогурту, порізаній кільцями цибулі та оливковій олії упродовж кількох годин. Покладіть шматки лаваша на гриль і добре прогрійте з обох боків. Розкладіть їх на тарілки, наріжте великими квадратами й змастіть розтопленим маслом чи маргарином (2 ½ чайних ложки). Насадіть шматки м’яса на шампури, покладіть на гриль на помірний вогонь і обсмажуйте до готовності. Поки кебаб смажиться, очистіть та наріжте скибками помідори, покладіть їх на сковороду і готуйте кілька хвилин на малому вогні. Розподіліть томатний соус по шматочках лаваша, збийте йогурт виделкою і розподіліть рівним шаром зверху соусу. Готові шматки кебаба покладіть на змащений соусом лаваш, посипте перцем та протертою в порох м’ятою і полийте топленим маслом чи маргарином. Нарізані товстими скибками томати та зелений перець обсмажте на грилі поряд з кебабом і покладіть на готову страву.

рецького столу є мезе – холодні закуски, що передують головній трапезі. Існує безліч їх різновидів, більшість яких готуються з овочів та злаків з додаванням оливкової олії й різних видів сирів і спецій. Загалом, без овочів не обходиться майже жодна страва турецької кухні. Проте улюбленцем турецьких кухарів є баклажан. Вони твердять, що знають понад тисячу способів його приготування. З рецептом приготування баклажанової ікри пов’язана навіть кумедна історія, що трапилася з дружиною Наполеона ІІІ, імператрицею Євгенією. Вона настільки вподобала собі цю страву, що відправила свого кухаря до султанського двору, щоб той дізнався рецепт її приготування. Однак кашовара з його вагами та мірами вигнали утришия, бо в Туреччині переконані, що справжній майстер готує не за рецептом, а за натхненням, на смак, на запах та колір. Ще одна страва, без якої годі уявити щоденне меню турка, – це чорба, турецький суп. Чорба має пюреподібну консистенцію, насичений смак і подається до столу в невеликій глибокій мисочці. До приготованої чорби турки дода-

САЛАТ З ОВОЧІВ-ГРИЛЬ Вам потрібно: 2 баклажани 3 болгарські перці (бажано різних кольорів) 5 пір’їн зеленої цибулі 10 зубків часнику 1 цукіні 4 столові ложки нерафінованої оливкової олії 2 столові ложки гранатового сиропу (або соку) сіль за смаком Приготування: Усі овочі обсмажте на грилі. Очистіть баклажани від шкірки та вийміть серединки з перців. Наріжте всі овочі великими кубиками. Додайте оливкової олії та гранатового сиропу, посоліть і перемішайте. Покладіть на декоровану листям салату або іншої зелені тарілку та подавайте на стіл.

.79

[ Вояж гурмана ]

БАКЛАВА З ВОЛОСЬКИМИ ГОРІХАМИ

ють сік лимона, тож не дивуйтесь, коли з тарілкою супу вам принесуть скибочку цитрини. Що стосується м’ясних страв, то першу скрипку тут, безумовно, грає баранина. Багато страв готують також із курки та яловичини. Свинину ж, як і в усіх інших мусульманських країнах, турки не споживають. Найпоширенішою традиційною м’ясною стравою, без сумніву, є кебаб, який турки готують ще із сивої давнини. Це шматочки м’яса, насаджені на шампур та обсмажені на грилі. Турки додали до приготування цієї досить поширеної в Азії страви свою родзинку – м’ясо вони маринують у прісному йогурті. До слова, місцевий йогурт відіграє у турецькій кухні приблизно ту ж роль, що й сметана – в українській. Без нього – нікуди. У йогурті маринують м’ясо, його додають до супів, ним заправляють салати й навіть роблять з нього напій – айран, розводячи його водою та додаючи сіль і спеції. Інша традиційна м’ясна страва – кьофте. Ці дуже смачні маленькі м’ясні кульки готують з фаршу із додаванням різноманітних спецій, овочів і злаків. До столу подають печеними, смаженими, вареними або навіть… сирими.

80.

Вам потрібно: Тісто: 500 г борошна 250 г крохмалю (краще кукурудзяного) 220 г розм’якшеного вершкового масла 200 г мелених волоських горіхів 2 яйця 1,5 стакана кип’яченої води сік половини лимона Сироп: 400 г цукру 200 г води половина вичавленого лимона Приготування: Підготуйте сироп: у каструлю з киплячою водою засипте цукор, покладіть половину вичавленого лимона з цедрою. Кип’ятіть 15 хвилин, дайте охолонути. Замісіть тісто, додавши в борошно яйця, сік, масло і воду. Візьміть шматок тіста розміром з яблуко і розкачайте в тонкий, як папір, пласт, розміром трохи більший за деко. Щоб тісто не рвалося, посипте його крохмалем та, обережно намотавши на качалку, перенесіть на деко і розгорніть. Краї обріжте та викладіть “ковбаскою” по периметру. Посипте товченими горіхами. Зверху покладіть другий шар тіста (робиться так само, як і перший) і посипте горіхами. Коли покладете останній шар, наріжте все це квадратами або ромбами. Поставте в розігріту до 250о С духовку і допікайте до золотистої скоринки на невеликому вогні. Вийнявши страву з духовки, дайте їй 15 хвилин охолонути. Теплу баклаву полийте сиропом і залиште на ніч. Потім зніміть з дека, викладіть на велику тарілку і подавайте до столу, посипавши горіхами та поливши сиропом.

Якщо ви подивитесь на карту, то відразу помітите, що країна з трьох боків омивається морями, а вся її територія пронизана безліччю річок і річечок та прикрашена блакитними очками озер. А де є вода, там є і риба! Особливо щедрі на рибні страви середземноморська та чорноморська турецькі кухні: обидві практикують найприродніший і найздоровіший метод приготування – на грилі. Така риба подається обов’язково з лимоном та свіжою зеленню і традиційно супроводжується стаканчиком раки – місцевого різновиду анісової горілки. Особливо полюбляють турки хамсі (анчоус), який обсмажується в клярі до хрусткості сухариків і є неодмінною стравою в будь-якому з приморських ресторанчиків. От що вже дійсно не потребує реклами, то це турецькі солодощі. Від розмаїття десертів, халви, рахатів та лукумів очі розбігаються навіть у байдужих до солодкого! У цій країні й досі зберігаються традиції ручного кондитерського промислу. Обов’язкові компоненти східних солодощів – це борошно, фрукти, мед, горіхи, пелюстки троянд і прянощі. Турки полюбляють солодке, тому в кожному домі обов’язково знайдеться щось солоденьке до чаю.

Чай чи кава? Турецька кава? Це ж одна з візитівок країни! Цікаво, а самі турки п’ють каву? Неймовірно, але майже не вживають! Сучасні городяни перейшли на еспресо та розчинну каву, яка, до речі, називається тут “нескафе” незалежно від бренду кави. Напій, без якого не уявляє свого дня жоден турок – це турецький чай або “Демлеме чай”, як його тут називають. Ви одразу впізнаєте його по маленьких скляних горнятках, подібних за формою на розквітлий тюльпан. Цей чай з ранку і до пізньої ночі подають на терасах та в спеціальних місцях – “чай бахчесі” (тур. – “чайний сад”), ним пригощають покупців у крамничках, сусідів, а іноді – просто перехожих. Турецький чай – справжня традиція. За день турок може випити необмежену кількість таких горняток. Але попереджаю, для початку спробуйте. По-перше, для декого, хто розбещений різноманітними сортами елітних чаїв з усього світу, цей напій може

КАВА ПО-ТУРЕЦЬКОМУ На 1 порцію кави візьміть 1 чайну ложку (чубну) меленої кави, 1 чайну ложку цукру, 1 кавову чашку чистої сирої води. Приготування: У джезве (турку) налийте воду, всипте каву й цукор. Повільно перемішуйте на дуже слабкому вогні (в ідеалі бажано варити каву в піску, який стоїть на вогні). Як тільки кава закипить, відлийте трохи піни на дно чашки й варіть далі. Коли ж кава закипить удруге – розливайте в горнятка. Ніколи не перемішуйте каву після того, як її налито в горнятка, щоб не скаламутити рідину. До справжньої турецької кави не дають молока, також не дають цукру після того, як кава вже зварена.

здатися примітивним. По-друге, після третьої порції такого чаю вам може здатися, що ваше серце от-от вистрибне з грудей. Адже чай дуже міцний, він заварюється за принципом самовара, в маленькому чайнику, який встановлюється зверху на великий. Таким чином, на парі, на маленькому вогні заварка набирає сили. А ще від нього жовтіють зуби, але це вже коли вживати дуже багато. Тож смачного вам, або, як кажуть у Туреччині, аfiyet olsun!

Текст: Тіна Лалє Фото: Тіна Лалє та Любов Куц .81

[ Незвичайний мандрівник ]

У пошуках сповільненого часу

82.

Француженка Серван П’єр працює директором з маркетингу в українському офісі компанії L’Oreal. Побачивши цю тендітну жінку на вулиці, ви навряд чи здогадалися б, що перед вами досвідчена мандрівниця, за плечима котрої близько 40 відвіданих країн на чотирьох континентах. Серван сама обирає собі незвичайні маршрути – її цікавість ненаситна й охоплює цілий світ, однак серце навіки віддане Африці. Серван розповідає про свій досвід подорожування і дає кілька порад, як зробити вашу мандрівку справді неповторною

Озеро Тана, Ефіопія. За відсутності пластикового посуду та водогону місцевим жителям доводиться носити воду у важких глиняних глеках. Неймовірно, але це не заважає їм привітно усміхатися!

Коли ви вперше відчули бажання подорожувати? Можливо, мандри були вашою сімейною традицією? Так, подорожі були нашою сімейною традицією. Я почала мандрувати ще в дитинстві, спочатку Францією, а згодом сусідніми європейськими країнами. Коли мені виповнилося одинадцять років, ми поїхали до Марокко. Це була дуже яскрава подорож, і тоді я, напевне, зрозуміла, що не хочу зупинятися, що хочу відвідати також й інші країни. .83

[ Незвичайний мандрівник ]

[ Для мене важливо бачити людей, спілкуватися з ними, хоча все спiлкування може звестися до простої усмішки ]

84.

Жінки з племені Ренділе долають одноденний шлях до міста Марсабіт, що у північній Кенії, з єдиною метою – продати глечик козячого молока. Після успішного торгу на них чекає ще дванадцять годин пішого ходу .85

[ Незвичайний мандрівник ]

Мандруючи із заповідника Серенгетті в Танзанії до кенійського заповідника Масаї Мара разом із мігруючими стадами антилоп Гну, бідолашні зебри збилися зі шляху й не наважуються запитати дорогу в місцевих жителів

86.

У студентські роки я мало подорожувала, відколи ж стала заробляти собі на життя, мандрую постійно. Щоправда, іронія в тому, що тепер у мене набагато менше часу на подорожі, ніж було колись, хоча фінансових можливостей значно більше. Тому якось я навіть взяла собі річну відпустку, щоб мати змогу мандрувати без жодних обмежень. Більшість людей надає перевагу розкішним готелям, де можна комфортно відпочити й поніжитися на сонці. Наскільки я розумію, ви не обираєте собі звичні місця та маршрути. Чому так? Коли я кудись їду, очікую побачити щось відмінне від того, що я бачу щодня. Мандрівка для мене – це пошук відмінностей. П’ятизіркові готелі усі схожі між собою, тому вони мене не приваблюють. Для мене важливо відкривати щось нове, інші місця, несхожих людей. Цього можна досягти, користуючись місцевим громадським транспортом, відвідуючи базари, ділячи з кимось кімнату в маленькому готелі чи, скажімо, зупиняючись на ніч у когось на горищі. Мені доводилося робити таке в Африці. І як реагують на такі прохання місцеві жителі? Вони, напевне, не звикли мати справу з іноземцями? Та ні, в Африці насправді багато подорожніх. Майже в кожному містечку є невеличкі готелі для туристів та місцевих жителів, які подорожують у своїх потребах. Місцеві зазвичай дуже люб’язні, вони часто самі запитують, чи маєте ви де зупинитися. І тоді або запрошують вас у гості, або просто радять, де можна переночувати. Лише в Ефіопії з готелями були невеликі проблеми, оскільки я знаходилася там під час громадянської війни. Але це мало свої переваги. Мені не доводилося спілкуватися з білими людьми. Які ваші критерії вибору країни для мандрівки? Я працюю з критеріями цілий рік. Це моя робота (усміхається). При виборі місця для подорожі для мене насамперед важливе ім’я, а також те, що я чула або читала про цю країну. Я взагалі дуже багато читаю таких матеріалів, книг та журналів. Якщо ми говоримо, скажімо, про Африку, мені дуже хочеться відкрити для себе те, про що не розповідають масмедіа. Вони зазвичай малюють однобоку картину, до того ж дуже негативну. Африка для них – це бідність та СНІД. А насправді Африка – це просто неймовірне за своєю красою місце, де плин часу уповільнюється, привідкриваючи таємницю буття. Я .87

[ Незвичайний мандрівник ]

їду в інші країни для того, щоб відкривати їх для себе і сформувати свою власну думку. Я не хочу проводити свій час на пляжі з багатими білими туристами, коли за два квартали вирує справжнє життя. Мандри для мене – це також спосіб подивитися у вічі реальності.

Ви бачили багато різних людей, культур, країн та континентів. Що, на ваш погляд, об’єднує всіх людей на планеті? Щоденне життя. Довкола є базари, люди купують їжу, вони носять одяг, спілкуються, усміхаються, хвилюються, що автобус запізнюється... Ще одна річ, яка робить усіх людей різними, але водночас схожими – це релігія. Мусульмани в Туреччині моляться не так, як буддисти в Бірмі, але спільною є сама молитва. Одні відправляються для цього у мечеть, інші – у храм, але ідея бога залишається незмінною. Тому єдність людства опирається на такі базові речі. Один відомий мандрівник якось сказав: у молодості я подорожував, щоб побачити, які люди різні, тепер подорожую, щоб переконатися, що всі вони схожі. Мені здається, дуже цікаво змінити свою точку зору і бачити під час подорожей обидві сторони, і схожості і відмінності. Ви казали, що знаходилися в Ефіопії під час громадянської війни. Чи були моменти, коли вам ставало страшно? Мені не було страшно в Ефіопії, адже я знала, що завжди зможу покинути країну в разі небезпеки. Кому було справді страшно, так це місцевим жителям, бо в них не було такого вибору і такої можливості. Якось я перелякалася під час поїздки автобусом у Малаві. Ми їхали як божевільні по жахливій дорозі, і водій, здавалося, от-от засне. На узбіччі час від часу я бачила розбиті машини й думала: ми можемо стати наступними. Щось схоже трапилося також на Мадагаскарі і в Непалі. А взагалі подорожування – це балансування між довірою до людей та обережністю. Треба керуватися цим правилом, і все буде гаразд.

88.

В хорошому гуморі гімалайські птахи погоджуються трохи попозувати для фото Ріка Окаванго не має виходу до моря

Християнство поширилося в Ефіопії ще за часів римлян

Шановні читачі! Якщо подорожі – ваша стихія, і ви віддаєте перевагу незвичним місцям і способам мандрування та маєте чудові фотографії, розкажіть нам свої історії, й можливо, саме ви потрапите на сторінки наступного випуску журналу Turtess Holiday. Надсилайте листи та фото з подорожей на: lyuba@pulse.com.ua

Текст: Павло Швед

Що для вас важливіше – місця чи люди? Важко сказати. Швидше це поєднання цих двох речей. Звісно, є місця, куди я їхала, знаючи, що не зустріну багато людей. Наприклад, у Намібії. Вона в півтора разу більша за Францію з населенням всього три мільйони. Тому туди я їздила переважно заради пустелі з її самотньою красою. Але водночас я не подорожую для того, щоб побачити стандартний набір туристичних проспектів. Для мене важливо бачити людей, спілкуватися з ними, хоча все спілкування може звестися до простої усмішки. Тобто це п’ятдесят на п’ятдесят.

Навіть найвиснажливіший підйом сповнює силою, якщо на горизонті владно височить священна гора Мачапучаре

.89

[ Релакс ]

DVD

“Краще не буває”

“Марія Антуанетта” Режисер: Софія Коппола У ролях: Кірстен Данст, Джейсон Шварцман Софія Коппола зняла чергову стрічку, фільм-біографію принцеси Франції – Марії Антуанетти. У картині є всі “правильні” декорації та антураж. Проте Софія Коппола – дитя свого часу. Тож всі події при дворі короля Франції Людовика XVI відбуваються під сучасну музику – New Order, The Cure, The Radio Dept. Здається, що принцеса та вся її свита от-от опиняться в якомусь ультрамодному нічному клубі чи на рок-концерті. А кадри фільму (які, до речі, треба друкувати на принтері й вішати на стінах замість картин – такі вони прекрасні) стануть чудовим фоном під час перельоту до місця відпочинку. Це пафосна, але водночас лірична стрічка. “Марія Антуанетта”– миле кіно в хорошому сенсі цього слова.

CD Sophie Ellis-Bextor “Trip the Light Fantastic” Ukrainian Records/Universal

У своєму новому альбомі британська співачка Софі Елліс-Бекстор відкриває нам яскраві та фантастичні світи, а своїми композиціями сміливо кидає виклик… самій Мадонні. Яскраві та мелодійні хіти – це те, чого так бракує 90.

“Остаточний монтаж” Режисери: Домінік Ансіано, Рей Бердіс У ролях: Джуд Лоу, Рей Він Стон, Седі Фрост, Джон Беккет Стрічка розповідає про життя кількох друзів під прицілом відеокамер. Усі актори грають під власними іменами. Один з приятелів вирішив зняти документальний фільм про своїх друзів і розставив приховані камери по їхніх домівках. Про те, як твоя кохана фліртує з твоїм найкращим другом, а сам друг насправді виявляється не таким вже й найкращим, краще дивитись, а не читати з рецензії. Цей фільм особливо підійде інтелектуалам на відпочинку. Коли втомитесь від приємного ледарства – перегляньте “Остаточний монтаж”. Це справжнє життя без жодних ілюзій та ідеалізму. Для прекрасних леді аргументом на користь перегляду стрічки стане ще й те, що одну з головних ролей у фільмі зіграв Джуд Лоу.

Режисер: Джеймс Л. Брукс У ролях: Джек Ніколсон, Хелен Хант, Грег Кіннер, Скіт Ульріх За участь у цій стрічці Джек Ніколсон отримав “Оскара” як найкращий актор. Роль письменника Мелвіна Юдолла просто мусить увійти до переліку найважливіших ролей в історії сучасного кінематографа. Мелвін – великий педант. Від цього і страждає. Приміром, він не може помити руки без того, щоб не дістати новий шматок мила. Або не снідає, не взявши нового набору одноразового посуду. Попри це, фільм має гарний фінал, який не обійдеться без душевного романтизму та кількох комічних ситуацій. Хоча стрічка порушує чимало серйозних питань, дивишся її на одному диханні. І не дивно, оскільки гарний сюжет плюс один з найкращих акторів останніх тридцяти років Джек Ніколсон – то безпрограшна формула успіху. Тож у дорозі кращої розваги, ніж перегляд цієї стрічки, годі й шукати.

останнім часом сучасній танцювальній музиці. Модерне звучання пісень альбому дає підстави говорити про якісно зроблений євро-денс. Софі люблять на одному з найпопулярніших курортів світу – острові Ібіца, який запрошує до себе виступати тільки справді актуальних персонажів. Софі виступала майже в кожному клубі острова і, якщо ви зберетесь у подорож до Ібіци, цілком можливо, потрапите на її виступ.

Tarkan

“Come Closer” (Ukrainian Records/ Universal)

Timbaland presents “Shock Value” Ukrainian Records/Universal

Нечасто, але влучно – так можна охарактеризувати творчість американського продюсера Тімбаленда, остання платівка якого вийшла ще в 90-х. З тих пір Тімбаленд продюсує голлівудських зірок. Саме він започатковує моду на

КНИГИ Олександр Сухочев

Текст: Яна Алтухова, Влад Азаров

“Гоа-синдром” Мандрівник та авантюрист Олександр Сухочев написав про те, як класно жити, відпочиваючи в Гоа, і відпочивати, живучи в Гоа. Тут п’ють Піна-Коладу, розглядають смуглявих відвідувачів пляжу та міркують, де б провести вечір. Навряд чи тут можна написати щось довше за e-mail. Але книжку? Та Олександр зміг, причому його літературне творіння відповідає всім канонам жанру тревел-муві: тут вам і інтриги з наркотиками, і кохання, і пляжі, і сонце з пальмами. Не обійшлося і без ліричної лінії. Головний герой закохується у місцеву дівчину, яка потрапляє під чари клубного діяча – негідника, замішаного в справі з наркотиками. Наприкінці все це: кохання, кокаїнові барони, російські туристи, – скручується в тугий вузол, який, все ж таки, розв’язується непогано. А як ще може бути в Гоа?

Головна турецька поп-зірка Таркан перевидає свій найкращий альбом “Come Closer”. Автора “Sikidim” у нас люблять не менше, ніж на батьківщині, тож сумніватися в тому, що платівка потрапить до десятки найкращих альбомів 2007 року, не доводиться. “Come Closer” – англомовний

альбом, в якому не так багато турецьких народних мотивів, однак кожна пісня – стовідсотковий хіт. Ним музикант хотів привернути увагу меломанів всього світу до турецької музики. Якщо ви збираєтеся до Туреччини, купіть диск – і ви танцюватимете з турками на одній музичній мові.

r’n’b-музику. Неллі Фуртадо, The Pussycat Dolls, Джастін Тімберлейк – цим зіркам музикант писав пісні, а недавно зібрав усіх і створив разом з ними власний альбом. Крім хіп-хоп та r’n’b, на диску є дуети з Елтоном Джоном, рокерами She Wants Revenge та Fall Out Boy. Ця платівка увійде до десятки найкращих альбомів десятиріччя – з таким-то зірковим складом!

Лорен Вайсбергер

Емі Тан

“У кожного своя ціна” Лорен Вайсбергер обожнює розмірковувати над життям багатих і красивих. Так було в її першому романі – “Диявол носить Prada”, так є і в поки що останньому. Роман “У кожного своя ціна” занурює нас у сфери VIP-вечірок і показує, що насправді тут зовсім все не так, як ми собі уявляли, і як спочатку думала головна героїня роману – банківський клерк. Дівчина опиняється в івент-агентстві, що спеціалізується на розвагах високого класу. Вайсбергер не шкодує фарб, викриваючи облудний глянцевий світ. В деяких моментах це все виглядає як певний месидж. Мовляв, не думай, дівчинко, що, сидячи в офісі за перекладанням банківських паперів, ти марнуєш своє життя. Знай: світський раут – то є справжнісінький тераріум зі смертельно небезпечними тваринами.

“Клуб радості та удачі” Американка китайського походження, Емі Тан написала тендітний і ніжний роман, в якому розмірковує на актуальну тему взаємодії культур Сходу та Заходу. Розповідь ведеться від імені чотирьох китайських жінок та їхніх чотирьох доньок. Свого часу ці жінки змушені були тікати в Америку. Вони вірили, що в цій країні можливо все. Але мріям судилося стати ілюзіями. Їхні доньки виростають справжніми американками, але однаково залишаються чужими на цій території. Читач стає свідком адаптації іншої культури на грунті, що для цього не призначений. Чи приживеться китайська рослина на американській землі? Емі Тан дає позитивну відповідь. .91

[ Дорога до успіху ]

Туртесс:

відпочинок для всіх!

92.

Компанія “Туртесс” працює на ринку туристичних послуг України з 2002 року. За цей час ми досягли вагомих результатів. Наші напрямки – це яскраві сонячні країни з самобутньою історією та культурою: Туреччина, Єгипет, Таїланд та Об’єднані Арабські Емірати. Наша команда – це понад три тисячі агентів по всій Україні. Та найголовніше, наші клієнти – це понад сто тисяч українських туристів, задоволених відпочинком “від Туртесс”

П

лануючи відпустку в далекій країні, ми хочемо, щоб відпочинок був максимально приємним та надійним, і ми отримали справді те, за що заплатили. Щоб так і сталося, перед поїздкою слід ретельно продумати й передбачити всі деталі: авіапереліт, номер у готелі, екскурсії, одяг, який слід взяти з собою, тощо. Отже, питання номер один – знайти професійного туристичного агента з бездоганною репутацією, який підібрав би оптимальний тур з огляду на ваші інтереси та матеріальні можливості. Саме тому ми радимо вам звертатися до туристичних фірм, які є уповноваженими представниками компанії “Туртесс”. Ці агенти виконали низку кваліфікаційних вимог та отримали спеціальний статус “Туртесc-Партнерів”. Оскільки вони представляють наш бренд, ми виступаємо гарантом якості вашого відпочинку. Отримати статус “Туртесс-Партнер” можуть тільки найкращі. Оцінюється все – від зовнішнього вигляду та розміщення офісу фірми-агента до фахового рівня її працівників. На фасаді кожного офісу обов’язково висить яскравий упізнаваний лайт-бокс з логотипом “Туртесс”. Таким чином, туристу легко й зручно дістатися до туристичного агентства та в комфортних умовах за допомогою менеджерів обрати для себе найкращий варіант відпочинку. Компанія “Туртесс” підтримує тісні зв’язки з кожним

своїм агентом. Працівники фірм-партнерів відвідують корпоративні заходи, беруть участь у спеціалізованих семінарах, тренінгах та інформаційних турах країнами, путівки до яких продають. Тому ми сміливо пропонуємо “Туртесс-Партнерів”, адже знаємо, що вони мають вичерпну інформацію про наш продукт та вміють з ним працювати. Нині “Туртесс-Партнери” працюють по всій Україні. У Києві налічується 20 таких фірм, у Дніпропетровську – 13 (плюс одна в Кривому Розі), у Запоріжжі – чотири, у Вінниці – дві, в Житомирі – дві, в Одесі, Луцьку, Полтаві, Тернополі – по одній, у Донецьку, Харкові, Львові – по три турагентства. Найактивнішими та найуспішнішими нашими партнерами нині є фірми “Афіна Тревел”, “Альянс М”, “Марлена” (Київ), “Експресс Тур” (Дніпропетровськ), “Компас” (Запоріжжя), “Вінтур Плюс” (Вінниця), “Інтервояж” (Житомир), “Глобал Турсервіс” (Полтава), “Пілігрим” (Львів). За високий фаховий рівень їх нагороджено почесними дипломами. Детальну інформацію про тури, рекомендовані готелі можна отримати на сайті www.turtess.com.ua, повну інформацію та координати “Туртесс-Партнерів” можна отримати на сайті www.turtess-partner.com.ua, а також дізнатися з реклами в друкованих виданнях та зовнішньої реклами. Крім того, зацікавлений турист може зателефонувати нам на безплатну гарячу лінію .93

8 800 50 545 50 і поставити всі важливі для нього питання як до, так і після придбання туру. У туристичному бізнесі нині панує сувора конкуренція: хтось пропонує більшу знижку на путівку, хтось меншу. Але коли клієнт звертається до “Туртесс-Партнера”, він має гарантію, що отримає кваліфіковану допомогу й повну інформацію про туристичний продукт. Наші менеджери не будуть навмання “вгадувати” побажання клієнтів: усі готелі вони бачили на власні очі. Якщо ж виникне необхідність з’ясувати деякі деталі, вони одразу ж звернуться до нашої компанії. Замовляючи тур, вам слід докладно розпитати агента про всі важливі нюанси відпочинку. Наприклад, чи буде це номер з краєвидом на море, яка відстань від готелю до пляжу, чи є дитячі ліжечка або колиски для немовлят. Пам’ятайте, повноцінний відпочинок складається саме з таких маленьких дрібничок, а неприємні “сюрпризи” найчастіше виникають від непоінформованості клієнта. Приміром, ви любите грати у футбол, але забули поцікавитись, чи є при готелі футбольне поле. Часто трапляються й такі випадки, коли, купуючи тур в Україні, турист хоче зекономити, навіть якщо йдеться про 20-30 доларів. А потім на відпочинку зустрічає знайомих і дізнається, що в них кращі умови та й додаткові послуги є, за які він сам же й відмовився заплатити… Нині “Туртесс” пропонує широкий вибір респектабельних готелів і цікаві екскурсійні маршрути, які можна замовити на місці відпочинку в уповноважених гідів. Діяльність компанії повністю відповідає її слогану: “Відпочинок для всіх!”. Ми задовольняємо будь-який запит: від економних бюджетних турів до ексклюзивних подорожей для найвибагливіших клієнтів. Для останніх у компанії створено VIP-відділ, який займається виключно розкішними мандрівка94.

ми. Крім того, ми активно працюємо з корпоративними клієнтами: організовуємо для них закордонні виїзні робочі та розважальні заходи. Ви переконалися, що туристичний продукт “Turtess” цікавий, вигідний та розмаїтий. Нашу компанію добре знають за кордоном, і приймаюча сторона завжди рада нашим туристам. Тож чекаємо на вас в офісах наших партнерів по всій Україні. Ми зробимо все для того, щоб ваш відпочинок у сонячній Туреччині, стародавньому Єгипті, екзотичному Таїланді чи розкішних Об’єднаних Арабських Еміратах став яскравим та незабутнім!

Текст: Євгенія Маринчук

[ Дорога до успіху ]

.95

[ VIP-зона ] Любов Куц, Аліна Павлик, Уміт Ааах та Соня Джунусова

Еслам Камалі, Мохамед Деміркіран, Тарєк Закі

Ганна Каліткіна, Бехідже Джошкун та Іванна Дядюнова

Марина Пшенична та Міла Воронцова

[ 28 березня в розважальному комплексі “Арена” компанія Turtess разом зі своїми партнерами та гостями відсвяткувала відкриття в Києві міжнародної туристичної виставки UITT. Найуспішніші партнери компанії отримали нагороди із рук генерального директора Turtess Travel пана Огузхана Челікпазу, а серед гостей було проведено розіграш розкішного відпочинку в п’ятизіркових готелях Єгипту ]

Огузхан Челікпазу вручає диплом Марифу Джафарову

Міла Воронцова, керівник зі стратегічного розвитку Turtess Travel

DJ Oзі розпалює публіку Соня Джунусова, Ченгіз Караагач і Надія Сніжко Айдин Гюнал, Ганна Пітомець та Володимир Щупак

96.

Карім Ченгіз, Ерол Акчал та Фаті Уклюкачар

Алі Кізілдаг (праворуч)

Валя Ващенко та Аднан Шекер Серкан Айдемір (ліворуч)

[ Клуб “Арена” 30 березня презентував серію виїзних вечірок Arena Summer Party, які проходитимуть у турецькому місті Кемер у готельному комплексі Sungate Port Royal. Такі VIP-події зберуть представників українського бомонду зі світу політики, спорту та культури. Партнер проекту – туроператор Turtess Travel ]

.97

Віднайди вічність життя.

Сангейт Порт Роял