Люби мене, тату! by Oksana Osadchuk

УДК 2-457-055.1 ББК 86.3 А 18 Перекладено за виданням: Józef Augustyn SJ «Kochaj mnie, tato! Medytacje o ojcostwie». WydawnictwoWAM, Kraków, 2011. Дозволяється друкувати: Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський, УГКЦ † Кир Володимир (Війтишин) 07.05.2015 р. Б. Богословський редактор Архієпархіальний цензор Переклад з польської Літературний редактор Коректор Дизайн обкладинки Верстка

о. Роман Терлецький о. Іван Козовик Роксолани Задорожної Алла Давиденко Любов Пена Лесі Білобровко Оксани Микицей

Юзеф Авґустин. Люби мене, тату! Роздуми про батьківство. — Івано-Франківськ: А 18 Видавництво «Апостол», 2015. ISBN 978-966-2517-44-6 У цій книзі чітко викладено зміст основних проблем, з якими стикаємося у вихованні дітей. Автор зосереджує свою увагу на ролі батька у вихованні, адже він має бути авторитетом. Отець Ю. Августин, опираючись на свій священичий досвід, на сторінках цієї книги роздумує над батьківством, дає багато цінних порад, які стосуються батька та дитини. Книга навчить більше любити своїх дітей, ставитись до них як до дару, даного Богом, а також поважати їх, їхні вчинки та працю; а жінок спонукатиме ще більше допомагати чоловікам бути хорошими батьками. Книга «Люби, мене, тату!» ще раз переконує, що ключем до щасливого батьківства є віра і добрі стосунки між батьками, свідком яких повинна бути дитина.

УДК 2-457-055.1 ББК 86.3 Усі права застережено. Без письмового дозволу видавця жодна частина тексту не може розповсюджуватися чи тиражуватися у будь-якому вигляді; сюди входять також фотокопіювання, запис на цифрові носії та розміщення в інформаційних системах пошуку.

ISBN978-966-2517-44-6

зміст Батько у формуванні зв’язку із дітьми

Батько – товариш дитині

Передати дітям почуття безпеки

Поважати почуття дитини

Батько – авторитет та майстер

Привчати до свободи

Плекати духовність

Привчати до творчої праці

Довіра – ліки проти брехні

Любов та покарання

Виховати дитину для родинного життя

107

Ритм життя, який визначають сімейні звичаї

115

На честь наших татів

121

о. Юзеф Августин. люби мене, тату!

БАТЬКІВСТВО — ВІДОБРАЖЕННЯ БАТЬКІВСТВА БОГА Любов прагне тривати, розвиватися, ділитися. Бог створив нас, людей, істотами безсмертними, оскільки прагнув поділитися з нами Божественною любов’ю. Батьки можуть ділитися любов’ю та життям із дітьми лише тому, що сам Бог наділив їх даром народжувати. Через матір і батька Господь невтомно реалізовує Своє бажання примножувати любов і життя. Батьківська любов у Божому намірі є видимим знаком, шляхом до вітцівської любові Бога-Отця. Зачати, народити й виховати дітей є процесом не лише фізичним. Усе це відбувається і духовно, має певний духовний вимір. «То не тіло і кров, а серце визначає, що ми — батьки й сини», — писав Йоганн-Христофор-Фрідріх Шіллер. Батьки, народжуючи дітей, дають життя безсмертним істотам. Власне тому подружжя та батьківство Христос освятив у церкві як святе Таїнство. Бути батьком, бути матір’ю — ось що надає зміст людському коханню, подружжю, сім’ї. Завдяки батьківству жінка і чоловік розкриваються цілому світові. Їхні діти стають частиною людства, входять у його історію. Дитя — це дарунок батьків усій людській спільноті. Завдяки батьківству людство продовжує своє існування. Кожне дитя — це внесок батьків у розвиток людської сім’ї. Син/дочка, хоча і народжуються та виховуються у сім’ї, насправді батькам не належать. Після періоду дитинства вони матимуть право залишити матір/ батька і самі обирати свою долю. Віруючі батьки добре знають, що їхні діти — це дар Божий і належать Йому.

УСВІДОМЛЕНЕ БАТЬКІВСТВО Батьківство, як дія глибоко людська, не повинно бути випадковим або, тим паче, небажаним. Воно має бути запланованим, бажаним, вільним і свідомим.

Батько у формуванні зв'язку із дітьми Жінка та чоловік, єднаючись одне з одним, мають усвідомлювати величність факту зачаття і народження дитини, приведення її на світ. Генрі Джоу, французький діяч сім’ї, каже, що «тільки в одному можна не сказати дитині усю правду: що вона була небажаною». Небажане батьківство, і не лише в мить зачаття, але й у час народження дитини — це знехтування та зневага нової людини, що приходить на цей світ. Щойно зачата людина з самісінького початку має ту саму вартість і гідність, що і її батьки. Коли якийсь підліток або й уже доросла людина дізнається, що була небажаною дитиною, то переживає це дуже болісно, почувається глибоко зраненою. Мимовільне, «незаплановане» зачаття не є драмою ні для батьків, ані для дитини, якщо батько і мати приймуть дитя в розпростерті обійми. Всупереч усяким труднощам. Зачате дитя, навіть «незаплановане», усе ж можна полюбити, бажаючи його народження та життя. Жінка та чоловік не можуть у цьому світі здійснити нічого більшого, ніж дати життя новій людській істоті, істоті безсмертній. Батьківство — це величне покликання. Привести на світ дитя — це диво природи. Подружжя має усвідомлювати, що природний факт зачаття і народження дитини є участю в Божому ділі творення. Через батьківство жінка та чоловік є співучасниками таїнства отцівства самого Бога. Іоанн-Павло ІІ з цього приводу казав: «Через народження дитини подружжя отримує від Бога дар нової відповідальності». Їхня батьківська любов має стати для дітей видимим знаком тієї самої Божої любові, від котрої бере назву всяке батьківство на небі й на землі (пор. Еф. 3: 15). Батьківська свідомість та відповідальність є вираженням пошани та любові до людини, що має прийти у світ. Батьки для свого сина чи донечки не мають «новини» кращої і більшої за цю: «Твій прихід у світ був наміреним, очікуваним, бажаним. Ми любили тебе ще до того, як зачали».

о. Юзеф Августин. люби мене, тату!

Батькам не треба побоюватися того, що їх дитя колись дізнається, що було зачате ще до шлюбу, якщо його прийняли з радістю і на нього чекали. Батьківство має бути важливою темою бесід між нареченими ще до шлюбу.

БУДУВАННЯ БАТЬКІВСЬКОГО ЗВ’ЯЗКУ ВІД МИТІ НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ У перші місяці свого життя дитя шукає передовсім матір: її близькість, тепло, вигодовування. Будучи немовлям, дитя ще не дуже усвідомлює факт існування татка. Саме тому батько першим повинен шукати зв’язку з дитиною. А матір запрошує тата до будування відносин із дитям, поки воно ще в її лоні. Якщо взаємини чоловіка та дружини побудовані на любові й довірі, то участь батька в догляді за немовлям, у його вихованні та турботі за ним є очевидною. Це ж його син, його донечка. І навпаки, якщо стосунки в подружжі протікають у сварках, конфліктах, то проблематичним стає також процес розвитку взаємин батька з дитиною. У цій ситуації між батьками часто доходить і до боротьби та суперництва за прихильність і почуття дитини. Важливим завданням для батька є побудова міцного зв’язку з дитям від миті його народження. «Це правда, що всі діти найперше біжать до своєї матері. А я біжу до свого дитяти. Це якраз і є батьківство», — каже один батько. Багато молодих татусів, зайнятих професійною кар’єрою та працею, недооцінюють своєї піднесеної ролі батька. Багато хто з них відходить від дитини, залишаючи всю турботу, догляд і виховання матері, вони почувають себе не готовими до виконання ролі тата. Тато повинен товаришувати зі своїм немовлям, щоб першим почути слово «тату», котре синочок чи донечка промовлятиме саме до нього. Хоча немовля тягнеться найперше до матері, але відразу шукає поглядом і батька.

Батько у формуванні зв'язку із дітьми І коли батько віддаляється від своєї дитини, то вона, підростаючи, докладає інколи титанічних зусиль, аби до нього наблизитися. Поруч із обличчям мами діти прагнуть бачити обличчя батька. Зв’язок, побудований із дитям, коли воно було немовлям, допомагає батькові в його пізніших стосунках із дитиною, значно глибших та більш усвідомлених. Прихід на світ першої дитини є для чоловіка великим запрошенням до пошуку повнішої зрілості, самостійності, жертовності, виваженості.

УВАГА ТА ЧАС, ПРИСВЯЧЕНІ ДІТЯМ Батьківство не полягає лише у виконанні ролі героя, що час від часу вдається до захисту сім’ї чи дитини, якщо їм щось загрожує. Батьківство вимагає постійної присутності, зв’язку з дитиною, опіку над нею. Дитина має потребу ділити з батьком своє повсякдення. З перших хвилин життя дитини батько входить у її свідомість; він робить дуже вагомий внесок у її «банк майбутніх спогадів». З того вітцівського «банківського депозиту спогадів» діти черпатимуть усе своє пізніше життя. Найбільший дар, який тато може дати своїм дітям, — присвячувати їм трохи часу та уваги щодня. Януш Корчак, великий педагог, котрий посвятив життя дітям, писав: «Найбільший ворог виховання дітей — це поспіх. Якщо я хочу дитині щось сказати, то мушу вибрати потрібну мить. Та передовсім маю заспокоїтися сам». Батьківство тата від миті народження сина чи дочки вимагає батьківського часу. Час, присвячений дитині, нічим не можна замінити. Нічим. Якщо батько відсутній у житті свого сина, між ними на рівні почуттів не створиться приятельський зв’язок. Пізніше це негативно відображатиметься на житті хлопчика. Хтось із педагогів стверджував: «Якщо хлопчикові не вдасться ототожнити себе із «чоловічістю» свого батька і він не пізнає батьківської турботи, то вже ніщо інше не зможе компенсувати йому цю втрату.

Передати дітям почуття безпеки

о. Юзеф Августин. люби мене, тату!

24 НЕ ЛЕГКОВАЖИТИ І НЕ ЗЛОВЖИВАТИ ВРАЗЛИВІСТЮ ДИТИНИ

Діти — істоти дуже тендітні психічно, фізично і духовно. Саме тому так легко викликати в них почуття загрози. Батьки інколи використовують цю вразливість у стосунках з ними. Іноді це відбувається вкрай зневажливо. Бажаючи узалежнити дітей, вони викликають у них страхи та побоювання. Декотрі матері лякають малечу: «Якщо будеш нечемний, то я віддам тебе чужим людям». Це дуже нечесно. Такі ситуації спричиняють у дітей паніку. Часто вона тим більша, чим слабший емоційний зв’язок дитини зі своїм батьком. Багато дітей боїться темряви, чужих людей, насмішок, поразок. Усе це — ознаки дитячої вразливості. Батьки не повинні легковажити дитячими побоюваннями, страхами. Діти мають право на почуття безпеки. Добрими ліками від дитячих острахів є батьківська турбота, чуйність, сердечна теплота в особливо великих дозах. Дитя, котре переживає сильний страх, слід пригорнути, притулити до себе. Це дає йому відчуття безпеки. Якщо вести з дитиною щирі і відверті бесіди, батько може зміцнювати опірність дитини до всіляких загроз, з якими вона стикається у своєму дитинстві та роки юності. Не йдеться, проте, про примітивне втішання дітей, а про сильну батьківську присутність, про духовну, емоційну і психічну підтримку своєї дитини. Дитині безпечно, якщо вона знає, що за нею — сильний тато, котрий готовий прийти на допомогу будь-якої миті та захистити її. Внаслідок доброго чуттєвого зв’язку між батьком і сином, хлопець почувається сильним. Він здатний встояти перед тиском групи ровесників. Він також не боїться товаришування. Як свідчить досвід, у дитячих змаганнях суперництва між ровесниками є важливою не так сила фізична, як внутрішня впевненість у собі, почуття власної гідності, відвага. Добрий емоційний контакт із батьком дозволяє синові також встояти перед маніпулюваннями і насильством ровесників.

Виховати дитину для родинного життя

о. Юзеф Августин. люби мене, тату!

108 КОХАННЯ БАТЬКІВ Є ОСНОВОЮ У ВИХОВАННІ СІМ’ЯНИНА

Для дитини первинною «інформацією» зі сфери взаємної любові, подружжя та сім’ї є життя власної сім’ї, у якому вона безпосередньо бере участь. Будучи свідком взаємної любові тата і мами, дитина поступово усвідомлює, що таке людська любов і яка роль сексуальності в ній. Якщо батьки становлять хороше подружжя, де існує взаємна самопожертва, відданість та повага, то дитина, ідентифікуючи себе з їхнім життям, зростає у переконанні, що любов є основою основ, надцінністю і їй має підпорядковуватися сфера сексуальності. Син, ідентифікуючи себе з батьком, поступово осягає, що таке бути чоловіком взагалі, чоловіком у подружжі та батьком. Хлопчики граються в чоловічі ігри, виконуючи роль свого батька. А дівчатка граються по-жіночому, імітуючи своїх матусь. Основною проблемою у вихованні сімейності, родинності для багатьох дітей є брак у родинному домі взаємної любові, злагоди та поваги, що могло б бути прикладом для наслідування. Для такого виховання важливою є присутність обох батьків. Формування власної сексуальної тотожності як у дівчинки, так і у хлопчика відбувається одночасно через взаємини і з матір’ю, і з батьком. З одного боку, через безпосередню ідентифікацію, сина з батьком, а дочки з матір’ю. А з іншого — через доповнюючу ідентифікацію, тобто сина з матір’ю, а дочки з батьком. Яка роль жінки в житті чоловіка, а яка — чоловіка в житті жінки, син-дочка відкривають для себе завдяки власній участі у взаємній любові батьків. Дівчинка, яка роками спостерігала відсутність поваги і навіть жорстокість батька стосовно матері, дорослою жінкою може мати труднощі у стосунках з чоловіками. А хлопець, котрий зазнавав впливу домінуючої матері або яка любила його для самої себе, подорослівши, може побоюватись глибоких взаємин із жінками. Такі ситуації потребують перегляду, корегування та виправлення в роки юності та молодості.

Виховати дитину для родинного життя ЕМОЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК МІЖ ДИТИНОЮ І БАТЬКАМИ ТА ВИХОВАННЯ ДО ЖИТТЯ В СІМ’Ї Ще одним фундаментальним чинником виховання дитини до сімейного життя є хороший зв’язок батьків із нею на рівні емоцій та відчуттів. Батько, котрий створив атмосферу поваги та приязні зі своїми дітьми, не матиме труднощів у провадженні з ними бесід на теми «сердечні». Він не боятиметься також вводити їх у сферу психосексуального розвитку відповідно до їх віку. Йому не треба спеціальної підготовки, щоб допомогти своєму синові як у дитинстві, так і в підлітковому віці, зайняти відповідальну позицію щодо статевості. У розмові зі своїм сином він може скористатися доброю публікацією. Та значно важливішою за переказ делікатної інформації є делікатно проведена власна розмова з сином на тему кохання та сексуальності. Добрим вирішенням для тата може бути подарунок синові ще до його перехідного періоду розумної книги, де описується психосексуальний розвиток підлітка. Тобто необхідну інформацію син може сам почерпнути з відповідних публікацій. Істотне виховне значення має не так сама книжка (її хлопчик може і сам купити), а факт вручення її батьком. Даючи таку книгу своєму синові, батько одночасно дарує йому і всю інформацію, що в ній міститься. Книга про дорослішання, подарована батьком, має символічний характер. Купуючи її, батько повинен достеменно перевірити, які етичні та моральні відповіді подає автор.

ПОТРЕБА У ВИХОВАННІ ДО ЖИТТЯ В СІМ’Ї Враховуючи моральний релятивізм, що існує в молодіжному середовищі, пресі, засобах масової інформації щодо питань любові, кохання, батьки мають невпинно дбати про статеве виховання своїх дітей.

109

РЕЛІГІЙНЕ ВИДАННЯ

Юзеф Авґустин

Люби мене, тату! Роздуми про батьківство

Богословський редактор Архієпархіальний цензор Переклад з польської Літературний редактор Коректор Дизайн обкладинки Верстка

Замовляйте книги за тел.: Київстар 096 6001122 МТС 099 5331122 Life 093 5291122 Стаціонарні: Івано-Франківськ 0342 542554 Львів 032 2542254 www.apostol.if.ua e-mail: apostolshop@gmail.com а/с 71, м. Івано-Франківськ-2, 76002

Підписано до друку 24.04.2015 Гарнітура «HeliosCondC». Друк офсетний. Видавництво «Апостол», 76018 вул. Паркова 4/31, м. Івано-Франківськ. Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 4467 від 15.01.2013.