РЕЦЕПТ ДЛЯ УТОПІЇ
RECIPE FOR UTOPIA
121
Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України
РЕЦЕПТ Д ЛЯ У ТОПІЇ живопис / об’єкт / скульптура / інсталяція / нові медіа
RECIPE FOR UTOPIA painting / objects / sculpture / installation / new media
Modern Art Research Institute of the National Academy of Arts of Ukraine 2016
22.08.–30.09.2016 Керівник проекту / Project Leader Ігор Абрамович / Igor Abramovych Куратори проекту / Project Curators Андрій Сидоренко / Andriy Sydorenko Олександра Халепа / Oleksandra Khalepa
Висловлюємо подяку за допомогу у здійсненні проекту / With gratitude for their assistance in the implementation of this project to Євгену Березницькому / Evgen Bereznitskiy Зенко Афтаназіву / Zenko Aftonaziv Костянтину Кожем’яка / Kostyantyn Kozhemiaka Стеллі Беньяміновій / Stella Beniaminova
Партнери проекту / Project partners
ZenkoFoundation
RECIPE FOR UTOPIA Yulia Kuprina. Why utopia is relevant right now? Andriy Sydorenko. We are dealing with something like utopia almost every day, because most people have to make plans for the future. And of course, it’s not so hard to have your own vision of an ideal society in the future. But is there a lot of us who are ready to admit that their plans or fantastic ideas sometimes seem like a great utopia? Many people would rather call utopia the dream or vision of their adversary than their own. Especially if we are talking about politics — that’s where the real problem is going to be. Perhaps, only creative people can call their project, manifest or even whole art, the utopia and then don’t worry about what some may say, because it’s clear that contemporary art — is mainly a space for discussion, not agitation or campaigning based on forcing some crude dogmas. Generally, all utopia in one way or another related to issues of social advancement and its vectors. While for some people the scientific, technological and social progress is an inexhaustible source of inspiration, for others it is, on the contrary, the cause of problems and disappointments. And such polarization of opinion it is always perfect ground for populism and xenophobia. For example, in the wave of so-called tiredness of progress, people now uphold nostalgia for the heroic past, the times when most everywhere you could see a wild and clean nature, though as well as a barbarism too. Or conversely there are some ideas that social progress has to be accelerated only by medieval practices. Although it seems the fans of these quasi-opposing ideas don’t even realize enough, neither what is the progress they are trying to escape, nor what is the heroic past they didn’t live in. Because a great part of the information comes now through the out-of-context images and comments, from which imagination creates solid, but not objective visions of reality. Oleksandra Khalepa. Today everyone can suggest his utopia just as Thomas More did, for example, but also, in addition, now there is option to improve your knowledge, learn from historical mistakes, so that your ideas would become really useful for the development of society. And this requires not only the desire for positive changes, but also the ability to hear a criticism and be ready for discussion. The danger is hidden when naive and sincere dreams are undertaken by dull and despotic people. And this happens very often, even if we take for example modern advertising. A good looking image is often really enough to attract the buyers. But today these images encourage people not only to buy some particular goods, but also to change their political behavior. Y. K. Your project is called «Recipe For Utopia». What is the recipe and how it is represented in artist’s works?
4
РЕЦЕПТ ДЛЯ УТОПІЇ Юлія Купріна. Чому проблема утопії актуальна саме зараз? Андрій Сидоренко. Ми маємо справу із чимось схожим на утопію мало не кожного дня, тому що практично всім доводиться будувати плани на майбутнє. І, звісно, кого не спитай — майже в кожного є своє бачення ідеального суспільства майбутнього. Але чи кожен при цьому готовий визнати, що його фантастичні плани або уявлення часом схожі на нездійсненну утопію? Більшість швидше назве утопією мрії або фантазії своїх опонентів або ворогів, ніж свої. Особливо якщо ми говоримо про політику — ось це, власне, і є актуальна проблема. В цьому контексті, напевно, тільки творчі люди можуть назвати свій проект, маніфест або і все мистецтво утопією, не турбуючись про те, що їх не зрозуміють, адже сучасне мистецтво — це передусім простір для дискусії, а не трибуна для агітації та нав’язування однозначних догм. Якщо ж узагальнити, то всі утопії так чи інакше пов’язані із проблематикою суспільного прогресу та його векторів. Одних цей прогрес сьогодні надихає, інших — розчаровує, а подібна поляризація думок — це завжди ідеальний ґрунт для популістів — створити конфлікт із нічого. Наприклад, на хвилі так званої втоми від ідеалів прогресу люди зараз підхоплюють ностальгію за минулим, причому не тільки героїчним, але навіть варварським. Або, навпаки, з’являється раптом ідея, що прискорити суспільний прогрес можна тільки середньовічними засобами. Хоча, здається, фанати цих нібито протилежних ідей навіть не уявляють в повній мірі ні що таке прогрес, від якого вони нібито втомились, ні що таке героїчне минуле, в якому багато хто просто не був. Адже основна частина інформації приходить до них через агітаційні матеріали, розповсюджені в мас-медіа, тобто вирвані з контексту картинки, і коментарі, з яких потім фантазія зліплює яскраві, але не об’єктивні уявлення про реальність. Олександра Халепа. Сьогодні кожен може вигадати свою утопію так само, як колись це зробив, наприклад, Томас Мор, але крім цього є також можливість вдосконалювати свої знання, вчитись на історичних помилках — для того, щоб твої ідеї ставали дійсно корисними для розвитку суспільства. А для цього потрібне не лише прагнення позитивних змін, а й вміння чути критику та бути готовим до дискусії. Небезпека криється тоді, коли наївні та щирі мрії беруться здійснювати дуже конкретні та деспотичні люди. А таке трапляється дуже часто, навіть якщо взяти для прикладу сучасну рекламу. Щоб привабити покупця, достатньо переконливої дизайнерської картинки. Але сьогодні ці картинки спонукають людей не тільки купувати якийсь конкретний товар, але також робити і певний громадянський вибір. Ю. К. Ваш проект називається «Рецепт для утопії». У чому тоді рецепт і як його репрезентують художники? Ігор Абрамович. На мій погляд актуальність ідеї проекту чудово ілюструє те, як останні 25 років формується культурна політика в Україні. У цій сфері досі немає жодного централізованого плану або рецепту ефективних реформ. Всі «рецепти» в основному — це
5
Igor Abramovich. Relevance of the project name may be perfectly observed on example of cultural policy in Ukraine in the last 25 years. There is still no centralized recipe for effective reforms in this area. All «recipes» are mainly bureaucratic documents and various restrictions, which not only do not help, but on the contrary, hinder the development of modern culture in Ukraine. All of this perhaps means that there is, a great utopia, but no good recipe. So it should not surprise us why people are sometimes more attracted to nostalgia, instead of engaging in the modernization of society in practice. It is also a reason to reflect on competence. Can anyone give a really useful recipe that can lead society to prosperity? Or does this require a certain knowledge and mindset? Most of the achievements in the infrastructure of contemporary art and cultural image of the Ukraine are the result of personal efforts. The situation is gradually changing for the better, but Ukraine needs a breakthrough, which depends on the capacity to analyze and find the best recipe for the country. Skills of handing out instructions and writing slogans will not help. O. K. Reflections on the recipe are not accidental. After all, it is not known what exactly a recipe everyone needs to believe in a certain utopia: a convincing reform strategy or a charismatic leader and a vivid agitation company. And maybe the first and the second at the same time. Therefore, in particular, the project asks the question: is modern society able to discern an effective strategy, if suddenly someone would offer it, or today, trust and popularity are always the result of manipulative technologies and tricks with public opinion. This question arised by Dasha Koltsova, Vinni Reunov, Lilia Chavaga, Evgen Aksenenko. Today, it’s hard to be sure even the fact that behind each of the users on the Internet there is a real person, not to mention their human parameters and qualities. The striving to found out what is happening with identity in the conditions of technological progress is clearly visible in the works of Alexei Buistov, Anna Naduda, Oksana Chepelik, Egor Zigura, Igor Konovalov, Mariana G. But besides the identity, uncertainty causes the future in general, perhaps it’s time just now to think about the salvation before the new social transformations, which now haven’t yet begun!? This dimension of the problem is illuminated by Stepan Ryabchenko, Oleksiy Zolotariov, Oksana Kurchanova, Yana Bystrova, Dmytro Tolkachev, Yuri Sivirin. At the same time, it should be taken into account that utopia is also a dream and fantasizing about the future, it’s not necessary to feel threatened and think only about negative experiences, especially given that thoughts often materialize even when we do not expect it. Reflection on this point is possible to find in the works by Alexander Klimenko, Vasily Ryabchenko, Tatyana Malinovskaya, Valeriya Tarasenko, Tatyana Rusetska, Olexandr Lyapin, Pavel Kerestey A. S. Today there is an obvious desire in Ukraine to break on through to a significantly new and better life so the problem of recipe is particularly acute. Although there is another side: whether the society is ready not for utopia but perhaps for more useful rescue plan, when few can read up to the end of the long text, as well as realize why attentive and mindful perception disappears from the communication between people. This issue in the project is revealed by Pavlo Makov, Oleksandr Zhyvotkov, Vlada Ralko, Zoya Orlova, Anton Logov, Roman Mikhailov. Under these conditions, a thoughtful manifesto or action plan often become illegible and confusing for most, only the short
6
бюрократичні папери і різні обмеження, які не те що не допомагають, а навпаки, стримують розвиток сучасної культури в Україні. В цій історії, можливо, є велика утопія, але немає досконалого рецепту. Тому не варто й дивуватися, чому людей іноді більше тягне до ностальгії за минулим, ніж до впровадження на практиці модернізації суспільства. Так само це привід задуматися і про компетенцію. Чи може кожен давати дійсно корисний рецепт, здатний привести суспільство до процвітання?! Або для цього необхідні певні знання і склад розуму?! Велика частина досягнень в інфраструктурі сучасного мистецтва в Україні — це все результат особистих ініціатив. Поступово ситуація змінюється на краще, але Україні потрібен ривок вперед, який залежить тільки від здатності аналізувати і знаходити кращий рецепт. А вміння роздавати команди і складати гасла в цій справі не допоможе. О. Х. Роздуми про рецепт є невипадковими. Адже невідомо, який саме рецепт потрібен кожному, щоб повірити в певну утопію: переконлива стратегія реформ або харизматичний лідер та яскрава агітаційна компанія. А може, перше і друге одночасно. Тому, зокрема, проект задає питання: чи здатне сучасне суспільство розгледіти ефективну стратегію, якщо навіть раптом хтось зможе її запропонувати, чи сьогодні довіра та популярність — це завжди результат маніпулятивних технологій, штучних махінацій із суспільною думкою? З цією тематикою працюють Дарина Кольцова, Вінні Реунов, Лілія Чавага, Євген Аксененко. Сьогодні сумнів викликає навіть те, що за кожним із користувачів та контактерів у інтернеті існує справжня людина, не кажучи вже про її людські параметри та якості. Прагнення усвідомити, що відбувається із ідентичністю в умовах технологічного прогресу, чітко помітне в проектах та роботах Олексія Буістова, Ганни Надуди, Оксани Чепелик, Єгора Зігури, Ігоря Коновалова, Мар’яни Гончаренко. Але крім ідентичності непевність викликає взагалі майбутнє. Можливо, про порятунок перед новим рубіконом суспільних перетворень потрібно подумати вже зараз?! Цей вимір проблем представлений у роботах Степана Рябченка, Олексія Золотарьова, Оксани Курчанової, Яни Бистрової, Дмитра Толкачова, Юрія Сивирина,. В той же час не варто відкидати, що утопія — це також мрія, і, мріючи про майбутнє, не обов’язково потрібно відчувати загрозу та думати про негативний досвід, особливо зважаючи на те, що думки часто матеріалізуються, навіть коли ми цього не очікуємо. Рефлексія на цю тему — в роботах Олександра Клименка, Василя Рябченка, Тетяни Малиновської, Валерії Тарасенко, Тетяни Русецької, Олександра Ляпіна, Павла Керестея. А. С. В Україні зараз є очевидним прагнення вирватися до принципово нового і кращого життя. І тут проблема рецепта стоїть особливо гостро, тому що саме рецепт або модель суспільного розвитку стає основною причиною суперечок і конфліктів. Хоча є й інша сторона: чи готове суспільство не стільки до утопії, скільки до рятівного плану, якщо мало тих, хто може дочитати до кінця навіть довгий текст, не кажучи вже про те, як зі спілкування людей зникає проникливе і осмислене сприйняття. Цей аспект в проекті розкривають, на мій погляд, роботи Павла Макова, Олександра Животкова, Влади Ралко, Зої Орлової, Антона Логова, Романа Михайлова, У цих суспільних умовах продуманий маніфест або програма дій часто стають нерозбірливими, незрозумілими для більшості, натомість найкраще зчитуються короткі, але гучні гасла. Тому одне з питань, які ставить проект: наскільки кожен здатний усвідомлювати суть утопічних рецептів, які йому пропонують?
7
loud slogans are easily read out. That’s why one of the questions posed by the project is how able are we in getting the gist of utopian recipes that are presented to us? Though personally, the concept of utopia has neither positive nor negative meaning to me. Humanism is also a utopia because each one may see in it whatever he wants! Some think that the post-industrial society is a total dehumanization, while others, on the contrary, see the opportunity to express their individuality and to defend civil rights better than ever. Any of these opinions has the right to live. But could there be a perfect development plan that would satisfy everyone? A plan that will make everyone happy, even those who did not do anything for it. There is no such a plan. But it is possible to make people believe that it exists. This requires good marketing and advertising. Y. K. And what kind of role does advertising play in the creating of utopian idea? A. S. In the 1930s philosopher Walter Benjamin investigated the effects of movies and photos on the perception of art. He was one of the first to notice that, unlike in theater, film director can choose good frame and angle. The same applies to photography. This ability to select the best and create an image of the ideal life through technology is still one of the main methods of advertisement production. And people want to get into this fable world, even when they know that it’s unreal. If in former times there were only paper publishing and photography then radio and cinema, now there are also internet and television. With the help of modern media one can make to be attractive not only an optimistic futurism but also a totalitarian past. And this forces to overview not only the concept of utopia, but also the thread posed by populism. These reflections I found in the works by Vasyl Tsagolov, Oleg Tistol, Arsen Savadov, Roman Pyatkovka, Andriy Zelinskiy, Victor Sydorenko, Roman Minin, Mykola Matsenko, Vadim Bondero, they are also relevant to my work. Y. K. Can art be an effective space for the research of social problems at all? A. S. If we are talking about contemporary art. I believe it can. I even think that it is difficult to find another space in which one can be more frank than this. And frankness only allows you to be a real researcher of social problems. The simplest way to get rid of the mutual problems is to discuss them, and the more this discussion is appear as a parity and sincere dialogue, the more likely problems would be solved. I. A. Dynamics of contemporary culture engage us to be aware of significant social transformations, to analyze and to look for our own solutions, rather than to hope for the wisdom from above. This is a work for each person who realizes that their way of thinking is directly related to their future. In most successful societies this world view principles has strong support in social and cultural infrastructure. These principles are also at the basis of the civil society. Y. K. After the exhibition was ready, were you able to formulate what is a utopia in the modern world? Is there some kind of a common vision among Ukrainian artists?
8
Хоча особисто для мене поняття утопії не має ні позитивного, ні негативного забарвлення. Гуманізм — це теж утопія, тому що кожен бачить в ньому щось своє і часто про це навіть не здогадується! Наприклад, є ті, хто вважає, що постіндустріальне суспільство — це суцільна дегуманізація, а хтось, навпаки, бачить в сучасності можливість проявити свою індивідуальність і захищати громадянські права більше, ніж будь-коли в минулому. Кожна з цих думок має право на життя. Але виникає також питання, а чи може існувати якийсь ідеальний план розвитку, який би ні в кого не викликав розчарування. План, який зробить щасливими навіть тих, хто для цього розвитку ніколи нічого не робив? Такого плану в реальності немає! Але можна змусити людей повірити, що він існує. Для цього потрібен просто спеціальний маркетинг і реклама. Ю. К. Ви згадали про зв’язок реклами або агітації з утопією. Чи можете ви більш детально про це розповісти? А. С. У тридцятих роках ХХ століття Вальтер Бен’ямін досліджував вплив кіно та фотографії на сприйняття мистецтва. Він один з перших помітив, що в порівнянні з театром режисер кіно може вибрати вдалий дубль і ракурс, те ж саме відноситься і до фото. Ця можливість — селективно вибрати найкраще і створювати образ ідеального життя за допомогою технологій — є досі одним з головних методів рекламного виробництва. І людям хочеться потрапити в цей вигаданий світ, навіть коли вони розуміють частково, що він не може бути здійсненим. Якщо раніше була тільки фотографія, паперові видання і кіно, то зараз до цього ще додається інтернет і телебачення. Але сьогодні за допомогою сучасних медіа можна зробити привабливим не тільки оптимістичне майбутнє, а й тоталітарне минуле. І це змушує по-новому подивитися взагалі на поняття утопії та небезпеку, яку несе популізм. Цю проблематику в різних аспектах я знаходжу в творчості Василя Цаголова, Арсена Савадова, Романа П’ятковки, Андрія Зелінського, Олега Тістола, Віктора Сидоренка, Романа Мініна, Миколи Маценка, Вадима Бандеро. З цим соціокритичним контекстом я працюю і в своїй творчості. Ю. К. А чи може взагалі мистецтво бути ефективним простором для дослідження суспільних проблем? А. С. Якщо ми говоримо про сучасне мистецтво — то так. Я навіть думаю, що важко знайти інший простір, в якому можна бути більш відвертим, ніж цей. А відвертість тільки і дозволяє в повній мірі бути дослідником суспільних проблем. Самий простий спосіб позбавитись спільної проблеми — це її обговорення, і чим більше це обговорення схоже на паритетний та щирий діалог, тим вірогідніше її вирішення. І. А. Динаміка сучасної культури підштовхує постійно бути в курсі подій, аналізувати, шукати власний шлях та рішення проблем, а не сподіватися тільки на авторитетну волю зверху. Це робота для кожної особистості, яка розуміє, що її спосіб мислення формує її майбутню долю. І в більшості успішних суспільств ці світоглядні принципи мають потужну підтримку в соціокультурній інфраструктурі і особливо в сучасному мистецтві. Ці принципи лежать також в основі громадянського суспільства.
9
A. S. In general the perception of social ideals as a kind of unrealistic utopias is one of the most distinctive features of Ukrainian contemporary art. And this was definitely influenced by the totalitarian experience of the past, where, on the one hand, everybody lived in the «most beautiful and fair country», according to the propaganda, but on the other for some reason there were mass repressions and the «iron curtain» in this «paradise on earth». And the paradox is that the «curtain» was for keeping people inside the «paradise», because there was no influx of refugees from the «decadent» West for some reason. The critical nature of contemporary Ukrainian art was forming in the context of this chasm that lay between the official utopia and reality. Although it has earlier sources in Ukrainian culture. In art this nature manifested itself through grotesque and satirical ridicule. At a certain stage, this was a fairly effective way to condemn the shortcomings of social life and intension of the ruling elite to create a pathetical myth about itself. These artistic devices was also seen in the Ukrainian avant-garde espessially in the experiments of Malevich, Burliuk, Narbut, Ekster, Yermilov, Kosarev. Each of them used grotesque in their work as rejection against a paternalistic imperial conservatism, which those times had a strong influence on the culture. This kind of rejection emerged not only in the figurative art but also in abstraction and installation. Today someone might say, they created a new utopia, but even if it was so, this utopia wasn’t able to extend in totalitarian reality for a long time. It turned out that the disobedient, unstable and free-thinking characteristics of avant-garde hinders creation of a sacred cult and mythological excuse for political regime which needed only unambiguous heroes and villains. In 1960s, all this experience was rethought and brought to life a counter-culture, which also had absorbed a more austere conceptual manner. So, when we talk about some commonality between Ukrainian artists in reflecting on utopias, I think it lays more in the cultural and historical context. Y. K. Is the vision of the topic different for young and older generations of artists? If so, then how? O. K. Differences certainly exist. They are also within each generation. All these differences at the beginning resembled a puzzle that you need to keep in your imagination and try to imagine how it will all be located in space. This is a really difficult task. But we did not want to follow the path of least resistance and systematize everything as files in the folder. In this case, artists of different generations and trends in art would never met with in the same space. Therefore, first we created a rather complex but well thought-out model to build everything according to the development of meanings, and not only to the external features of the works. The basic principle was to structure the main issue into the thematic parts corresponding to certain zones in the exhibition space. There are also some sense, for example, in what the viewer sees the first, and what is possible to discover by going through the maze of structures that occur within the space. Y. K. How were the participants and works selected?
10
Ю. К. Після того, як експозиція була вже готова, чи змогли ви для себе сформулювати, що таке утопія в сучасному світі? Чи є якесь спільне бачення в українських художників? А. С. Що стосується бачення художників. Сприйняття суспільних ідеалів як свого роду нездійсненних утопій взагалі дуже близьке українському сучасному мистецтву. На це вплинув, безумовно, тоталітарний досвід минулого. В якому, з одного боку, всі жили в нібито «прекрасній і справедливій країні», якщо вірити пропаганді, з іншого — чомусь в цьому «земному раї» були масові репресії і «залізна завіса». Причому парадокс в тому, що «завіса» не випускала людей саме з «раю», адже напливу біженців з «загниваючого» Заходу чомусь не було видно. У контексті усвідомлення цієї прірви, яка лежить між офіційною ідеологією і реальністю, і відбувалося формування соціальної критики в сучасному українському мистецтві. Хоча цей критичний контекст має і більш ранні джерела. У мистецтві він проявлявся через сатиричні форми гротеску та алегорії. На певному етапі це був досить дієвий спосіб засудити вади суспільного життя та прагнення владної еліти підтримувати про себе патетичний міф. Ці візуальні засоби яскраво проявились і в українському авангардному мистецтві, зокрема в творах К. Малевича, Д. Бурлюка, Г. Нарбута, О. Екстер, В. Єрмілова, Б. Косарєва. У кожного з них в творчості можна знайти використання гротеску як вираження незгоди або протесту проти патерналістичного імперського консерватизму, який тоді мав ще доволі сильний вплив на культуру. Цей протест проявився не тільки у фігуративному мистецтві, а також і в абстракції та інсталяції. Можливо, сьогодні хтось скаже, що вони формували нову утопію, але якщо навіть і так, — ця утопія, надовго не прижилася в тоталітарних реаліях. Виявилося, що нестабільний та вільнодумний характер авангарду заважають сформувати сакральний культ та міфологічне виправдання політичному керівництву, якому потрібні були, навпаки, однозначні герої і зрадники. У 60-х роках весь цей досвід був переосмислений і сформував контркультуру, яка поступово увібрала в себе також і більш аскетичні концептуальні художні засоби. Тому якщо говорити про якусь спільність українських художників в осмисленні утопій, її джерела треба шукати у культурному та історичному контексті. Ю. К. Чи відрізняється бачення теми молодими художниками та представниками старшого покоління? Як? О. Х. Відмінності, безумовно, є. Вони також є і в межах кожного з поколінь. Всі ці відмінності на початку нагадують розібраний пазл, який потрібно утримувати в своїй уяві і намагатися уявити, як це все буде розташовано в просторі. Це досить складне завдання. Але ми не хотіли йти шляхом найменшого опору і систематизувати все наче файли в папці. У такому випадку художники різних поколінь і напрямків в мистецтві ніколи б не зустрілися у нас в одному просторі. Тому ми спочатку створили достатньо складну, але продуману модель, щоб вибудувати все в першу чергу відповідно до розвитку смислів, а не тільки до зовнішніх особливостей творів. Основний принцип полягав у тому, щоб структурувати головну тему на певні розділи, які відповідають відповідним зонам в виставковому просторі. Є також певний сенс, наприклад, в тому — що глядач бачить у першу чергу, а що може відкрити для себе після подолання лабіринтів конструкцій, які виникають всередині простору.
11
A. S. There are absolutely fresh previously unseen works in our project, among them: painting by Vasyl Tsagolov «Kalina krasnaya», «Third Rome» by Roman Pyatkovka, seven meter wide triptych «Cocoons» by Zoya Orlova, sculpture «The Space Around Us» by Nazar Bilyk, and one of the largest installations of the «Donetsk Subway Generator» series by Roman Minin. There are also, for example, Kharkiv photographer Oleg Malyovany’s work from the 1970s series, photos from «Romacrimea» series by Arsen Savadov from 1998 and Oleg Tistol’s «Reunion» from 1988, recreated this year in tapestry technique. Among the works specially created for the project are Anton Logov’s installation «Illusions», Roman Mikhailov’s «Autopsy», «Colossus which Awakens» by Egor Zigura, Victor Arefyev’s «Albedo», «Obvious / Incredible» by Dasha Koltsova and others. Curator’s work is interesting also because it allows you to search and find the works that acquire additional meaning in the context of the exhibition. For example, Oleksandr Zhyvotkov’s «The Road» brings its own recipe for utopia to the project — a manuscript on the back of the artist’s object — it’s almost unreadable, but leading to the thought that you can never know what the recipe you haven’t yet deciphered.
12
Ю. К. Як відбирали роботи? Чи є спеціально створені для проекту? А. С. У нашому проекті є абсолютно нові роботи, які ще не виставлялись. Серед них оголюючий дійсність живопис Василя Цаголова «Калина червона», «Третій Рим» Романа П’ятковки, семиметровий триптих «Кокони» Зої Орлової, «Простір навколо нас» Назара Білика, але також є, наприклад, робота харківського фотографа Олега Мальованого з серії 1970-х, фотографія з серії «Romacrimea» Арсена Савадова 1998 року або відтворена в цьому році в гобелені робота Олега Тістола «Возз’єднання» 1988 року. Також в проекті бере участь одна з найбільших інсталяцій із серії «Генератор донецького метро» Романа Мініна. А серед робіт, спеціально створених для проекту, інсталяція Антона Логова «Ілюзії», об’єкти «Розтин» Романа Михайлова, скульптура «Колос, який прокидається» Єгора Зігури, «Альбедо» Віктора Ареф’єва, «Очевидне / Неймовірне» Даші Кольцової та інші. У роботі куратора цікаво вишукувати також ті твори, які набувають ніби додаткового прочитання в контексті тематики виставки. Наприклад, «Дорога» Олександра Животкова вносить в експозицію свій рецепт — манускрипт на зворотній стороні авторського об’єкта — він є практично нечитабельний, але спонукає замислитись над тим, що ніколи не знаєш, який рецепт ти ще не встиг розшифрувати.
13
Євген Аксененко Віктор Ареф’єв Назар Білик Вадим Бондеро Олексій Буістов Яна Бистрова Мар’яна G Олександр Животков Андрій Зелінський Єгор Зігура Олексій Золотарьов Павло Керестей Олександр Клименко Даша Кольцова Ігор Коновалов Оксана Курчанова Антон Логов Олександр Ляпін Павло Маков Тетяна Маліновська Олег Мальований Микола Маценко Роман Мінін Роман Михайлов Анна Надуда Зоя Орлова Роман Пятковка Влада Ралко Вінні Рєунов Тетяна Русецька Василь Рябченко Степан Рябченко Арсен Савадов Юрій Сивирин Андрій Сидоренко Віктор Сидоренко Валерія Тарасенко Олег Тістол Станіслав Толкачов Лілія Чавага Василь Цаголов Оксана Чепелик
14
В ІНСТИТУТІ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА
Yevgen Aksenenko Victor Arefyev Nazar Bilyk Vadim Bondero Oleksiy Buistov Yana Bystrova Mariana G Oleksandr Zhyvotkov Andriy Zelynskyi Egor Zigura Oleksiy Zolotarev Pavlo Kerestey Oleksandr Klymenko Dasha Koltsova Igor Konovalov Oksana Kurchanova Anton Logov Oleksandr Lyapin Pavlo Makov Tatyana Malinovskaya Oleg Malyovanyi Mykola Matsenko Roman Minin Roman Mikhailov Anna Naduda Zoya Orlova Roman Piatkovka Vlada Ralko Vinny Reunov Tetyana Rusetska Vasyl Ryabchenko Stepan Ryabchenko Arsen Savadov Yuriy Syvyryn Andriy Sydorenko Victor Sydorenko Valeriya Tarasenko Oleg Tistol Stanislav Tolkachev Lilya Chavaga Vasyl Tsagolov Oksana Chepelyk
IN THE ІНДУС ТРІА ЛЬНИЙ ЕДЕМ MODERN ART В ІНС ТИТ У ТІ ПРОБЛЕМ RESEARCH С УЧАСНОГО МИС ТЕЦТВА INSTITUTE
15
16
17
ЄВГЕН АКСЕНЕНКО
Caravaggio. Narcissus at the source oil on canvas, 2013
18
Караваджо. Нарцис біля струмка полотно, олія, 2013
YEVGEN AKSENENKO
Вінсент ван Гог. На порозі вічності полотно, олія, 2013
Vincent van Gogh. On the eve of eternity oil on canvas, 2013
19
ВІКТОР АРЕФ’ЄВ
20
VICTOR AREFYEV
Albedo installation, 2016
Альбедо інсталяція, 2016
21
НАЗАР БІЛИК
22
NAZAR BILYK
Space around sculpture, 2016
Простір довкола скульптура, 2016
23
ВАДИМ БОНДЕРО
Гніздо птеродактиля полотно, олія 2016
24
Nest of pterodactyl oil on canvas, 2016
VADIM BONDERO
Three generations oil on canvas, 2016
Три покоління полотно, олія, 2016
25
ОЛЕКСІЙ БУІСТОВ
Bots and Bits digital print, 2016
26
Oleksiy Buistov: «CAPTCHA is a task that human can complete, but not the robot… The more blurry it was [photo], the more, it seemed to me, unsolvable for robot «captcha» was turned out better…»
OLEKSIY BUISTOV
Олексій Буістов «CAPTCHA — це завдання, яке людина вирішить, а машина — ні… Чим не чіткіше виходило [фото], тим, як мені здавалося, краще давалась та сама непереборна для роботів «капча»…»
Боти і біти. цифровий друк, 2016
27
ЯНА БИСТРОВА
Planche de contacté ébauche цифровий друк, 2015
28
Planche de contacté ébauche digital print, 2015
YANA BYSTROVA
29
МАР’ЯНА G
Gosplan. Separation of layers collage, digital print, 2016
30
MARIANA G
Госплан. Разделение слоев колаж, цифровий друк, 2016
31
ОЛЕКСАНДР ЖИВОТКОВ
«Дорога» Об’єкт 2015–2016
32
OLEKSANDR ZHYVOTKOV
Road object, 2015–2016
Дорога об’єкт, 2015–2016
33
АНДРІЙ ЗЕЛІНСЬКИЙ
34
ANDRIY ZELYNSKYI
The cake for the white house oil on canvas, 2016
The cake for the white house полотно, олія, 2016
35
ЄГОР ЗІГУРА
36
EGOR ZIGURA
Colossus which Awakens sculpture, 2016
Колос, який прокидається скульптура, 2016
37
38
39
ОЛЕКСІЙ ЗОЛОТАРЬОВ
40
OLEKSIY ZOLOTAREV
Patrick? object, 2016
Патрік? об’єкт, 2016
41
ПАВЛО КЕРЕСТЕЙ
42
PAVLO KERESTEY
On Biruchiy oil on canvas, 2013
На Бірючому полотно, олія, 2013
43
ОЛЕКСАНДР КЛИМЕНКО
Проект «Метафізика темряви. Спектральний промінь» полотно, авторська техніка, 2016
44
Project «Metaphysics of darkness. Spectral beam» acrylic on canvas, 2016
OLEKSANDR KLYMENKO
Cartography oil on canvas, 2015–2016
Картографія полотно, олія, 2015–2016
45
ДАША КОЛЬЦОВА В проекті використані обкладинки книг в жанрі бойової фантастики, які популяризують російський шовінізм щодо України, та описують сценарії гібридної війни в Україні за кілька років до ї ї початку. The project contains the covers of books in the genre of military science fiction that popularize Russian chauvinism toward the Ukraine, and describe the scenarios of the hybrid war in Ukraine several years before it began.
Очевидне / неймовірне інсталяція, 2016
46
Obvious / Incredible installation, 2016
DASHA KOLTSOVA
47
ІГОР КОНОВАЛОВ
Informant полотно, олія, 2016
48
Informant oil on canvas, 2016
IGOR KONOVALOV
49
ОКСАНА КУРЧАНОВА
Scanomania digital print, 2016
50
Oksana Kurchanova: «Manipulation with images attract more and more people and are a part of the social utopia.»
OKSANA KURCHANOVA
Оксана Курчанова: «Маніпуляції з допомогою фотозображень привертають дедалі більшу кількість людей і є частиною соціальної утопії.»
Сканоманія цифровий друк, 2016
51
АНТОН ЛОГОВ
Ілюзії інсталяція, 2016
52
Illusions installation, 2016
ANTON LOGOV
53
54
55
ОЛЕКСАНДР ЛЯПІН
56
OLEKSANDR LYAPIN
Utopia for Chugaister photography, 1998–2016
Утопія для Чугайстра фотографія, 1998–2016
57
ПАВЛО МАКОВ
Дотик №1, із серії «Відбитки пальців» малюнок, багаторазове інтагліо 2013–2014
58
Touch №1, «Fingerprints» cycle drawing, multiple intaglio, 2013–2014
PAVLO MAKOV
Touch №2, «Fingerprints» cycle drawing, multiple intaglio, 2013–2014
Дотик №2, із серії «Відбитки пальців» малюнок, багаторазове інтагліо, 2013–2014
59
ТЕТЯНА МАЛІНОВСЬКА
День полотно, олія, 2010–2011
60
Day oil on canvas, 2010–2011
TATYANA MALINOVSKAYA
Night oil on canvas, 2010–2011
Нічь полотно, олія, 2010–2011
61
ОЛЕГ МАЛЬОВАНИЙ
Із серії «20 видів ТКФ» фотографія, 2013–2014
62
From «20 views of TKF» cycle photography, 2013–2014
OLEG MALYOVANYI
From «Burnt time» cycle photography, 1970–1979
Із серії «Burnt time» фотографія, 1970–1979
63
МИКОЛА МАЦЕНКО
64
MYKOLA MATSENKO
From «Heraldic» cycle oil on canvas, 2016
Із «Геральдичного» циклу полотно, олія, 2016
65
РОМАН МІНІН
66
ROMAN MININ
From «Generator of the Donetsk metro» cycle mixed media, 2014
Із серії «Генератор донецького метрополітену» змішана техніка, 2014
67
РОМАН МИХАЙЛОВ
68
ROMAN MIKHAILOV
Autopsy object, 2016
Розтин об’єкт, 2016
69
АННА НАДУДА
The shell video, installation, 2015
70
Anna Naduda: «The Shell is not you, but side effect of life… We create it all the time to look better. Is it possible to escape and leave or just look out of own shell?..»
ANNA NADUDA
Анна Надуда: «Оболонка — це не ти, це побічний ефект життя… Ми постійно створюємо ї ї, щоб виглядати краще. Чи можна втекти, або просто подивитися за межею власної оболонки?»
Оболонка відео, інсталяція, 2015
71
ЗОЯ ОРЛОВА
72
ZOYA ORLOVA
«Cocoons» triptych oil on canvas, 2014–2016
«Кокони» триптих полотно, олія, 2014–2016
73
74
75
РОМАН ПЯТКОВКА
76
ROMAN PIATKOVKA
Third Rome photography, 2015
Третій Рим фотографія, 2015
77
ВЛАДА РАЛКО
78
VLADA RALKO
Good Chinese girls smoke oil on canvas, 2008
Гарні китайські дівчата курять полотно, олія, 2008
79
ВІННІ РЄУНОВ
80
VINNY REUNOV
Сharm crw oil on canvas, 2016
Сharm crw полотно, олія, 2016
81
ТЕТЯНА РУСЕЦЬКА
Мій Бог любить мене полотно, олія, 2015
82
My God loves me oil on canvas, 2015
TETYANA RUSETSKA
Watch out, God loves you oil on canvas, 2015
Обережно, Бог тебе любить полотно, олія, 2015
83
ВАСИЛЬ РЯБЧЕНКО
Із серії «Принц» полотно, олія, 2013
84
From «Prince» cycle oil on canvas, 2013
VASYL RYABCHENKO
85
86
87
СТЕПАН РЯБЧЕНКО
88
STEPAN RYABCHENKO
The ark digital print, 2013
Ковчег цифровий друк, 2013
89
АРСЕН САВАДОВ
90
ARSEN SAVADOV
From «Romacrimea» cycle photography, 1998
Із серії «Romacrimea» фотографія, 1998
91
ЮРІЙ СИВИРИН
92
YURIY SYVYRYN
From «Fairy Tales for the Night» cycle oil on cardboard, 2015
Із серії «Казки на ніч» картон, олія, 2015
93
АНДРІЙ СИДОРЕНКО
Органічна колаборація полотно, олія, 2016
94
Organic collaboration oil on canvas, 2016
ANDRIY SYDORENKO
Thing in itself oil on canvas, 2016
Річ в собі полотно, олія, 2016
95
ВІКТОР СИДОРЕНКО
VICTOR SYDORENKO
From «Reflection in the Unknown» cycle oil on canvas, 2013
Із серії «Відображення у невідомому», полотно, олія, 2013
97
ВАЛЕРІЯ ТАРАСЕНКО
98
VALERIYA TARASENKO
Love dolphins oil on canvas, 2015
Кохання дельфінів полотно, олія, 2015
99
ОЛЕГ ТІСТОЛ
Возз’єднання, килим, 1988–2016
100
Reunion carpet, 1988–2016
OLEG TISTOL
101
СТАНІСЛАВ ТОЛКАЧОВ
102
STANISLAV TOLKACHEV
Reverse action photography on aluminum, 2016
Зворотна дія фотографія на алюмінії, 2016
103
ВАСИЛЬ ЦАГОЛОВ
104
VASYL TSAGOLOV
Red viburnum oil on canvas, 2016
Калина червона полотно, олія, 2016
105
ЛІЛІЯ ЧАВАГА
106
Сrying Crimea колаж, 2015
Shoal колаж, 2016
Crying Crimea collage, 2015
Shoal collage, 2016
Untitled колаж, 2016
Future metropolis колаж, 2016
Untitled collage, 2016
Future metropolis collage, 2016
LILYA CHAVAGA
Saving planet колаж, 2016
Saving planet collage, 2016
107
ОКСАНА ЧЕПЕЛИК
108
OKSANA CHEPELYK
From «Post-Human» cycle oil on canvas, 2007
Із серії «Post-Human» полотно, олія, 2007
109
110
111
MODERN AR T RESEARCH INSTITUTE OF THE NATIONAL ACADEMY OF AR TS OF UKRAINE the exhibition hall 18-D Shchors (E. Konovaltsa) Str., Kiev, Ukraine www.mari.kiev.ua (044) 529–2051, (044) 529–4677
| BUYART.GALLERY | ABRAMOVYCHART@GMAIL.COM
Видавництво ArtHuss - арт-видання про світове та українське сучасне мистецтво www.arthuss.kiev.ua
Каталог виставки
РЕЦЕПТ ДЛЯ УТОПІЇ живопис / об’єкт / скульптура / інсталяція / нові медіа
Українською й англійською мовами
Фотографи/ Photographers: Олексій Григоренко / Oleksiy Grygorenko Євген Хлебніков / Evgen Hlebnikov
Дизайн макету / Design Олександр Червінський / Oleksandr Chervinskiy Андрій Шалигін / Andriy Shalygin
Літературне редагування та переклад / Literary editing and translation Світлана Кулінська / Svitlana Kulіnska Максим Добровольський / Maksym Dobrovolskiy
© ІПСМ НАМ України, 2016
122