Mykola Zhuravel, Invasion Redux by Alex Demko

MYKOLA ZHURAVEL МИКОЛА ЖУРАВЕЛЬ

МИКОЛА ЖУРАВЕЛЬ ІНВАЗІЯ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

INVASION REDUX

MYKOLA ZHURAVEL

Київ - Нью-Йорк, 2016 2016, New-York - Kyiv

МИКОЛА ЖУРАВЕЛЬ ІНВАЗІЯ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

INVASION REDUX

MYKOLA ZHURAVEL

ISBN 11111 1111111111 ББК 1111

МИКОЛА ЖУРАВЕЛЬ /за участі Дар’ї Тіщенко Журавель/

INVASIO ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ RESTART Каталог

Catalog

Координатор проекту Єлизавета Янович Текст Олег Сидор-Гібелинда

Сoordinator of the project Yelyzaveta Yanovych Text by Oleh Sydor-Hibelynda

Переклад на англійську Український інститут Америки

English translation Ukrainian Institute of America

Ідея видання та дизайн Петра Бевзи

The idea of publishing and design Petro Bevza

Редагування Мирослави Крат, та Софії Іваненко Фото Дар’ї Тіщенко-Журавель

Editing Myroslava Krat, and Sophia Ivanenko Photos by Dariya Tіshchenko-Zhuravel

Здано до друку 28.12.2015 80 сторінок, гарнітура “Europe” Друк офсетний Папір крейдяний матовий Наклад 700 примірників

Delivered in print 28.12.2015 80 pages Headset "Europe" offset Paper chalky matt 700 copies

Фамільна типографія “huss”

Family typography "huss"

Надруковано в Україні. Київ, 2016

Printed in Ukraine. Kyiv, 2016

МИКОЛА ЖУРАВЕЛЬ /за участі Дар’ї Тіщенко Журавель/

INVASIO. ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ REDUX New-York, Ukrainian Institute of America

21. 01 - 27. 02 2016 Київ, Центр сучасного мистецтва “Білий світ”

24. 03 - 07. 04 2016

Ініціатор проекту Український інститут Америки Директор Володимир Гойдиш

Initiator Ukrainian Institute of America Director Art at the Institute Walter Hoydysh

Організатор

Директор Тамара Янович

Organizer Contemporary Arts Center “White World” Director Tamara Yanovych

Партнери Фамільна типографія huss

Partners Family typography huss

ДП "Центр розвитку сучасного мистецтва"

SE "Center of modern art development"

Всеукраїнська творча спілка художників БЖ-Арт

Allukrainian creative Union of artists "BZH-ART"

Перевізник CARGO Servise

Carrier CARGO Servise

Центр сучасного мистецтва “Білий світ”

Володимир ГОЙДИШ

Український Інститут Америки в Нью Йорку радий представити нову мультимедійну виставку Миколи Журавля "Інвазія Перезавантаження".

Директор Art at the Institute Українського Інституту Америки

Микола Журавель розкриває глибокі філософські проблеми драматичних подій в Україні після Євромайдану, спречинених агресивними діями з боку Росії. Це сміливі та далекосяжні намагання художника розкрити природу історичних стосунків України зі своїм північним сусідом, Стосунків, що наразі супроводжуються терористичними діями та збройною інтервенцією. Міфологія, сюрреалізм базовані на сьогоднішніх історичних подіях, синтезовані через призму художнього бачення мистця представлені в проекті "Інвазія Перезавантаження". Цього року виповнюється 60-ти ліття з початку презентацій мистецьких програм в Українському Інституті Америки. З моменту свого створення в 1955 році, Арт-програма Інституту організовує мистецькі проекти та виставки післявоєнним художникам-емігрантам з України з метою популізації української культури та мистецтва широкій американській аудиторії в Нью Йорку. Ця спадщина проектів включає чималу кількість виставок традиційного та актуального сучасного українського мистецтва, які стали знаковими подіями. Я твердо вірю, що великий інтерес до сучасного українського мистецтва культивується як наслідок значної підтримки і мецетатства людей післявоєнного покоління - істориків, письменників, кураторів та інших осіб, що беруть безпосередню участь у мистецькому світі і які стали свідками руйнування фізичних та віртуальних кордонів. Мені подобається думати, що доробок Інституту, нехай і невеликий, також є значущим. Я хотів би подякувати членам Ради директорів Українського інституту Америки - сучасникам та їх попередникам, за їхню постійну зацікавленність в Українському мистецтві та культурі України. Я висловлюю щиру подяку пану Олександру Яновичу - засновнику Центру сучасного мистецтва "Білий Світ". Транспортування робіт та видання цього каталогу було б неможливим без його неоціненної підтримки. Я також вдячний дружині Миколи – пані Дар’ї Тіщенко-Журавель за плідну співпрацю у реалізації проекту " Інвазія Перезавантаження ". І нарешті, висловлюю велику подяку Миколі Журавлю, з яким ми знайомі понад 10 років, і організували багато проектів під егідою Інституту. Дружба з ним завжди наповнена нескінченними творчими ідеями.

Walter G. HOYDYSH Ph.D. Director Art at the Institute

In association with Mykola Zhuravel, Art at the Institute is pleased to present this special exhibition of new multi-media works by the artist, Invasion Redux, held at The Ukrainian Institute of America in New York. I am delighted to say that I have known the artist for over a decade, and have worked with Mr. Zhuravel to organize previous solo exhibitions of his artworks under the auspices of Art at the Institute. This exhibition addresses Mykola Zhuravel’s deeper philosophical concerns regarding the days and weeks leading up to Euro-Maidan, the deadly and tragic events at the apex of the demonstrations, and subsequent subversive actions taken by Moscow’s agents and military on the Ukrainian frontier. This is the artist’s boldest and most far-reaching effort, yet, to make sense of his native Ukraine’s complicated historical relations with its northern neighbor, coupled with the denigration of the current occupying forces and their proxies. Mythology, Greek tragedy, surrealism, documentary, and abundant theatricality occupy the multi-dimensional staging of the artist’s newest creative output in Invasion Redux. This year marks the sixtieth anniversary of Art at the Institute, the visual arts programming division within The Ukrainian Institute of America. Ever since its establishment in 1955, Art at the Institute has been organizing projects and exhibitions with the aim of providing post-war Ukrainian йmigrй artists a platform for their creative output for the broader audience in New York City. These heritage projects have included numerous exhibitions of traditional art and timely exhibitions that have become landmark events. I firmly believe that keen interest in Modern and Contemporary Ukrainian art has been cultivated partly as a consequence of strong support and benefactions of members of the post-war generations, historians, writers, curators, and others involved in the art world, who have been exposed to and witnessed the breakdown of physical and virtual borders. I like to think that Art at the Institute’s contribution, however small, has also been significant. I would like to thank the Board of Directors of The Ukrainian Institute of America –– past and present – – and its membership for their enduring interest in the art and culture of Ukraine. I express my gratitude of patronage to Mr. Alexander Yanovych - founder of the Contemporary Arts Center "White World". The transport and installation of this exhibition and publication of this catalog would not have been possible without his special support. I am also grateful to Mykola’s wife and creative partner, Daria Tishchenko-Zhuravel, for her support and collaborative work dedicated to the realization of "Invasion Redux" project. Lastly, many thanks go to Mykola Zhuravel, an artist whose friendship and endless vision is always present.

ІНВАЗІЙНА НІЧ; OR, WHAT YOU WILL... Олег Сидор Гібелинда

Проблему суспільної ангажованості митця не вигадали вчора, не змудрували сьогодні. Жан-Поль Сартр, проартикулювавши термін, у жодному разі не був першовідкривачем названої проблеми – він тільки загострив її грань до загрозливого блиску наточеної бритви… Утім, упродовж як мінімум століття імперативний мотив “митця-громадянина” зазнавав атак з боку – мотиву, стереотипу, міфу? – митця, само-замкненого у“вежі зі слонової кістки”. Який з цих двох мотивів слід вважати пріоритетнішим – відповідь на це може дати лише час… і сам митець, вчиняючи остаточний вибір. Можливо, істина міститься десь посередині? Тож ренесансову флегму, барокковий іморалізм врешті-решт змінює запальний прецедент Франсіско Гойї (офортна серія “Великі злигодні війни”, навіяна агресією наполеонівських військ до Іспанії, обпікає зір ще й сьогодні) – але вже в ХІХ ст. солодка байдужість французьких імпресіоністів співіснує в часі із “активною громадською позицією” російських передвижників, анітрохи не успадкована їхніми теперішніми нащадками – здатним максимум на вельми двозначний “Останній бунт” гурту АЕС + Ф, в якому імперський пафос перемішано з молодіжним гламуром. Де ви, сніги минулих днів? Натомість у столітті ХХ-му естафету перехоплюють модерністи. Пальму першості слід віддати, звісно, Пабло Пікассо з його хрестоматійною “Гернікою”, без яких не відбувся ні Осип Цадкін (“Пам”ятник зруйнованому Роттердаму”), ані уродженець Дніпропетровська Вадим Сидур (“Пам”ятник загиблим від насильства”). Спостерігаємо і пряме продовження гойївських образів – у формі реагування на боснійський геноцид (“Сливовий гай” Пітера Хоусона) чи злочини апартеїду в Південно-Африканській республіці (“Смерть Стіва Біко” Сема Нхленгетхви). Мистецький відгук на світові лихоліття можуть бути і більш опосередкованими, як це очевидним є у Френсіса Бекона, зачарованого сценою поліційного розстрілу на одеських сходах з класичного фільму Сергія Ейзенштейна “Панцерник «Потьомкін»”, особливо – кадром скривавленого жіночого ока із скалкою розбитого пенсне та ротового отвору, роздертого розпачливим криком. Усі ці розмаїті приклади (обійдемося без прикладів одіозних, пропагандистських, якими рясніє радянське минуле – попри безумовно щирі переконання деяких авторів, не кажучи про формальну значущість їхнього доробку, особливо з літ 20-х, авангардових) об”єднує цілком зрозумілий мотив тілесної жертовності, який переходить у візуальне шокування, спостережене та проаналізоване Бартом у “Міфологіях” (“жах виникає через те, що ми дивимося на нього з нашого вільного життя”). Переконливість більшості з перелічених нами прикладів у кінцевому підсумку обертається проти них же, спонукуючи глядача до спазматичного співчуття та зачарованості понаднор-

THE TOPOS OF AGGRESSION – AN EPIC BATTLE FOR THE HEART AND SOUL Oleh Sydor Hibelynda

The problem of an artist’s commitment and engagement with society was neither invented yesterday nor produced today. Jean-Paul Sartre, having articulated a like-notion, was in no way the first to have come up with the issue, either—he honed its edges to the dangerous glint of a sharpened razor. However, for at least a century, the imperative motif for the “artist-citizen” was subjected to attack from the artist’s side—mythologically—confined to the ivory tower. Which of these two motifs should be given priority—only time can tell . . . and, only with the artist, afforded the final choice. Perhaps the essential truth is to be found somewhere in the middle. In the end, it may very well be the fiery precedent of Francisco Goya, with his series of etchings “Disasters of War,” brought on by the aggression of Napoleon’s troops toward Spain —scorching the viewer’s eyes, even today, that changed the phlegmatic temperament of the Renaissance and the immoral elements of the Baroque. But, already in the 19th century, the sweet indifference of French impressionism coexists in time with the “civil activist position” of the “Russian wanderers,” not remotely inherited by their current descendants—with the effective, double-meaning maxim “Last Riot” video by the AES+F group, in which imperial pathos is mixed with youthful glamor. Where are you, snows of yesteryear? Instead, the 20th century stage is seized by the Moderns. First place certainly is awarded to Pablo Picasso with his aphoristic “Guernica,” without which neither OssipZadkine’s“The Destroyed City” (Rotterdam’s best-known sculpture) nor Dnipropetrovsk native Vadim Sidur’s“Memorial to Those Who Perished by the Bomb.” We also observe the direct continuation of Goya’s imagery in the form of reaction to the Bosnian genocide with Peter Howson’s “Plum Grove,” and to South African Republic crimes of apartheid in Sam Nhlengethwa’s“It Left Him Cold—the Death of Steve Biko.” The response in art to worldwide conflicts can be even more indirect as is evident with Francis Bacon, enthralled by the scene of a police execution on the Odessa Steps (Potemkin Stairs) from Sergei Eisenstein’s classic film “Battleship Potemkin,” specifically where the eye of a woman is bloodied from a splintered pince-nez and her mouth, torn open in a frenzied howl. All these diverse examples 1 are united by the completely understandable motif of corporal sacrifice which turns into visual shock, observed and analyzed by Roland Barthes in Mythologies: “Horror arises from the fact that we look at it from our life in freedom 2.” The persuasiveness of most of these examples, in the end, eventually turns against them, impelling the viewer to spasmodic sympathy and the thrall of abnormal suffering, so that little space is left for analyzing the state of affairs, at hand, which can, at the very least be acknowledged as disturbing. At first glance, contemporary Ukrainian artist MykolaZhuravel’s latest project, Invasion Redux is resolved in an analogous key. This being not an associative absorption of a traumatic situation (as in the famous precedents of responses in art to the Spanish Civil War by non-figurative Modern Masters) but a demonstration of its markers “in all their glory,” a progressive “pushing of the visual bound-

мовим стражданням, тож мало лишається місця для аналізу стану справ, який можна визнати як мінімум тривожним. На перший погляд, проект сучасного українського художника Миколи Журавля “Інвазія: Перезавантаження” вирішено в аналогічному ключі. Себто, не асоціативного освоєння травматичної ситуації (так, відомі прецеденти відгуків на громадянську війну в Іспанії майстрів нефігуративу), а демонстрування її ознак “у всій красі”, чергового випробування візуальних меж глядацького спокою, які з кожним разом усе більше розширюються, аж поки глядач не впадає у стан збайдужіння. З однією-єдиною, та дуже суттєвою відмінністю: глядачеві продемонстровано не безпосередніх жертв агресії, а її винуватців – котрих у найближчій перспективі теж можна витрактувати у якості мимовільних жертв, в даному випадку – пропаганди країни-агресора, яка спрямувала їхню руйнівну енергію на голови мирних мешканців. Утім, якби автор керувався лише публіцистичною інтенцією (якій теж не можна відмовити у праві на існування – не кажучи про право на першовраження), навряд чи варто було б розпочинати цю розмову. Адже з подібним завданням чудово справляється репортажна фотографія, приналежність якої до образотворчого мистецтва видається дискусивною. Тож митець використовує усі засоби арт-хаусу, аби подолати хаос. Передусім: зиркнути в очі злу, щоб спекатися гіпнозу його всесилля, осягнути глибинну жалюгідності потуг цих “слуг диявола”, захлеснутих “піною днів”. Шабаш ошалілих штурмовиків доби кривавого Міленіуму подано відверто в перверсивному ракурсі, який змушує згадати бордельні ритуали Третього рейху, який нині підозріло перегукується із Третім Римом. Микола Журавель власноруч майстрував химерні обладунки своїх персонажів (а споряджав у них друзів-художників – на тлі достеменного Києва, що надає зображенню особливої, пронизливої достовірності), серед них особливу увагу приділив звірячим маскам, які адресують нас до зооморфного тотему аж надмірно агресивної північної сусідки України і перетворюючи це все на своєрідний театр абсурду. Однак в око впадає передусім візуальна оргія карколомних форм спорядження, окремі ситуативні ракурси персонажів, котрі культивують садо-мазохістьскі практики – на жаль, в достеменному житті війни, відтепер позбавленої будь-яких правил. Попередні мистецькі аналогії численні – від ювенильного хорору, описаного Хуліо Кортасаром у “Нічній школі”, до карнавальних пілігрімів Францішка Старовейського та візуально бридотних мутантів Метью Барні – останні, однак, в неодекаденській версії нігілізму, а не мілітарної агресії – тут: інвазії! Нагадаємо, що першим поштовхом до створення мистецької серії Миколи Журавля була шокова реакція на побачені в Мережі світлини південно-українських сепаратистів та окупантів, котрі глумливо позували перед камерами з дитячими іграшками, що впали просто з неба після збиття – ними ж ! – Боїнга-747 – сумнівні трофеї ще більш сумнівного домінування над людяністю та людською логікою; на світлинах, створених митцем, вони поринають у вир злобно-карнавальних ігрищ, де лінія низького горизонту, зазвичай покликана звеличити героїв, натомість цілковито їх деміфологізує, навіть демаскує: маски зірвано з пик, хоч насправді вони до них невідчепно поприростали. Автор, домислюючи візерунок збоченої ситуації, також змушує своїх персонажів буквально потопати у трофейно-іграшковій масі, качатися посеред неї, мов зварйований Нерон – у купах золотих монет (як свідчать тогочасні історики). “Немає жодного мазохізму без його початкового фетишизму… йдеться про відхилення світу, підвішення його в акті відхилення”, стверджує у своїй класичній праці “Представлення Захер-Мазоха (Холодне та жорстоке)” Жиль Дельоз. Таки-так: 43-мільйонна країна на сході Європи мусить почуватися фатально “підвішеною” через funny games оскаженілих ландскнехтів… зворотньою стороною ціого процесу є звільнення представників переважної більшості атакованої нації від ознак того-таки мазохізму – що, можливо, побутував у нас і не в таких карикатурних формах, та по суті дуже принизливого. Парадоксальна діалектика насильства: ворог, фігуруючи в якості садиста, по-

aries” of a viewer’s tranquility, which continually widens until the viewer falls into a state of indifference. With one single, but very significant difference: the viewer is not shown actual victims of aggression, but its perpetrators—which in the closest perspective, can also be considered involuntary victims—in this case, by the propaganda of the aggressor-country which hammers destructive energy on the heads of peaceful residents. However, if the author was guided only by journalistic intentions (which also cannot be denied the right to exist, not to mention the right to first impression) it is unlikely that they would be starting this conversation. After all, journalistic photography copes well with a similar task, yet, its acceptance within the visual fine arts remains debatable. So, the artist adopts all Art House methods to overcome the chaos. Above all: glances into the eyes of evil to rid himself of its hypnotic omnipotence, grasping the depth of the pathetic power of these “servants of the devil,” lapping up the “Foam of Days 3.” Enraged Sabbath day attackers from the bloody Millennium age are frankly presented in a perverse perspective, recalling the bordello-like rituals of the Third Reich, which today suspiciously resonates with the Third Rome. Zhuravel, himself, fabricated whimsical armor for his characters––he dressed his fellow artists and set them against a credible backdrop of Kyiv, giving the scene a penetrating authenticity––with which particular attention was paid to savage animal masks, addressing us like zoological totems of the overly aggressive northern neighbor of Ukraine, and, turning it all into a kind of theater of the absurd. However, one’s eye falls primarily on the visual orgy of neck-breaking outfits, circumstantial perspectives of individual characters cultivating sadomasochistic practices––which, unfortunately, in real warfare are now devoid of any rules. Previous analogies in art are numerous— from juvenile horror, described by Julio Cortazбr in “La Escuela de Noche (Night School),” to the carnival-like pilgrimages of Franciszek Starowieyski and the visually hideous mutants of Mathew Barney—the latter, however, in a neo-decadent version of nihilism, and, not military aggression— here, presented is: Invasion! Mykola Zhuraval’s first impulse to conceiving this newest project came from his shocked reaction to seeing images via the internet of southeastern Ukrainian separatists and occupiers mockingly posing for cameras with children’s toys that had fallen out of the sky after shooting a Boeing 747 plane—by themselves! Questionable trophies of a still more dubious attempt to dominate humanity and human logic; in the artist’s photographs they plunge into a maelstrom of hostile, carnival-like merrymaking, where the low horizon line, usually intended to glorify heroes, instead completely demythologizes, even unmasks them. The masks are torn off their mugs, even though in truth, they have become inseparably melded into them. The artist, figuring out the pattern of this perverse situation, also makes his characters literally sink into the mass of “trophy-toys,” rolling around in it, like a crazed Neron— in piles of gold coins (as recorded by the historians of that era). “There can be no masochism without its initial fetishism . . . it is about a deviation in the world, a rising up of it in the act of rejection” says Gilles Deleuze in his classic work Le Froid et le Cruel in Presentation de Sacher-Masoch (Coldness and Cruelty) 4.” But, still a country of 43 million people in Eastern Europe has to feel fatalistically hung up because of the fun and games of furious mercenaries . . . the reverse side of this process is the release of representatives of the major part of an attacked nation from the signs of that masochism––perhaps was common among us, and, not in such comical forms, but, in fact, humiliating. Thus, the paradoxical dialectic of violence: the enemy, taking on the attributes of a sadist, needs a masochistic component, but, in case of some significant rejection, will himself cross over to the masochist position—demonstrative offense or clownish masquer-

требує мазохістичного доповнення, але в разі хоч якоїсь значної відсічі сам переходить на мазохістську позицію – демонстративної образи або ж блазенського маскараду, який складається тотально зі “своїх”, із них же обирається офірна “жертва” – у якості полігону для жертв (без “кавичок”), рекрутованих із середовища “інших”, себто “чужих”. Котрі, в свою чергу, переживають процес оновлення і звільнення від нав'язаних їм згори мазохістичних ролевих стереотипів. Вони відтепер поза грою – але в Історії, яку їх покликано боронити з лицарською самовідданістю; утім, це вже тема для окремої розмови – і, можливо, наступної серії Журавля. Нарешті сам український митець оновлює власну образну систему, яка кристалізувалася в його творчості ще за доби першої, власне Помарачевої української революції. “Бджолиний топос”, блискуче реалізований ним за умов порівняно цивілізованих, соціально вегетаріанських (віхами чого стали з одного боку, виставка в Українському інституті Нью-Йорка 2004 р., з іншого, проект “Пасіка” на Венеційській бієнале 2011 р.; цікаво, що най-найперша “Інвазія”, датована 2003 р., була продиктована подіями російсько-чеченської війни і також користалася однією із “бджолиних історій” в перформансі "Агресивне бджолярство"), в умовах запаморочливого сьогодення раптом виказав не так свою обмеженість, як темпоральну вичерпаність. Що не означає автоматичної “зміни віх” у його творчості: Журавель, як і раніше, продовжує писати свої енігматичні, меланхолійні полотна, помережані геометричними вкрапленнями та мрійливими поетичними символами, але при слушній нагоді висловлюється недвозначно, прицільно, категорично. Неможливість одножанрового висловлення, яке неминуче узурпує “право на істину”, спонукала художника до напружено-гармонійного співіснування/ співпраці кількох жанрів сучасної образотворчості (малярство, фотографія, інсталяційний об'єкт, відео-фільм, перша частина якого присвячена Євромайдану, але з вкрапленнями фрагментів творчої кухні автора, майстерня якого була розташована в двох кроках від місця розгортання трагічних подій зими 2014 р.), кожен з яких, виходячи з власних арт-можливостей темперує багатошарову тему російської (поставимо нарешті крапки над “і”) злочинної інвазії та її жертв. Наслідки агресії, яку можна порівнювати швидше із епідемічною хворобою, є настільки непередбачуваними, що мутації вражають не так тіло, як мозкову оболонку її активних учасників. Як і в середньовіччі, кількість жертв є незліченною, як і в сиву давнину, від того не вбачається рятунку-панацеї – окрім (інакше, аніж за доби середньовіччя) категоричної відмови від участі в “справі зла”, чому знаходимо непоодинокі підтвердження в реальності. Сюрреалістична вигадливість форм, утім, є тут дуже промовистою. Навряд чи варто розтлумачувати глядачеві символ ведвежої маски – чи, власне, ведмедя, який не просто асоціюється з Імперією, але й висувається на перший план дії устами свого лідера (у однойменному фільмі Миколи Журавля у співавторстві з Дарією Тіщенко-Журавель, його метушливі репліки, висмикнуті з однєї із минулорічних прес-конференцій, проходять тлом до ігрищ його поплічників). Іконографія бестіального образу часто слабує на надмірну поблажливість - медведя звуть пестливими прізвиськами, приписують йому добродуху недоумкуватість – утім, матеріал класичного російського лубка виявляє в ньому передусім неконтрольовану хіть та хижу агресію. Слід наголосити також на вампіричній потенції медведя та його жертви, проникливо підгледженій ще Проспером Меріме (новела “Локіс”, де дію невипадково перенесено на терени дружньо-співприлеглої до нас Литви). Звісно, зміст проекту “Інвазія: Перезавантаження” не обмежується механічним поєднанням перелічених многознакових елементів. А полягає він (що не єдина його мистецька чеснота) у магічному заклятті – і без сумніву, це “біла магія”, притаманна митцям з чистими помислами – Зла, яке у ХХІ ст. набуває напрочуд вигадливих конфігурацій, прикриваючись демагогічними гаслами та новітніми стратегіями “промивання мізків” – але не може втриматись від спокуси блазенського стриптизу, за яким його піймав, чи до якого спровокував наш митець. Піймав, та закарбував. А глядача змусив до нелінивого розмислу.

ade, consisting entirely of “their own” people, from which a “sacrificial victim” is then elected, in a testing ground exchange for victims recruited from among the “others,” that is “foreigners.” These, in turn, undergo a process of renewal and release from the stereotypical masochistic roles imposed on them from above. From there on, they are out of the game—but, historically, they were called upon to defend with chivalrous selflessness. However, this is a topic for separate discussion—and, perhaps even the next Zhuravel series. In the end, the Ukrainian artist refreshes his own imaging system, which crystallized in his work from the time of the first, that is, Orange Revolution. Bee Topos, brilliantly realized by Zhuravel under relatively civilized, socially vegetarian conditions (the boundaries of which became, on one side, his exhibit at The Ukrainian Institute of America, in 2004, on the other, the project Apiary, at the Venice Biennale in 2011. It is interesting that the very first Invasion, dated 2003, was precipitated by the events of the Russian-Chechen war and also made use of one of the “bee histories” in a performance of Aggressive Beekeeping, under then dizzying conditions, expressed not so much his limitations as his temporal exhaustion. This does not mean an automatic “change of boundaries” in his creativity. Zhuravel, as before, continues to paint his enigmatic and melancholic canvases, configured with geometric patterns and dreamy, poetic symbols, but, under appropriate circumstances expressed unequivocally, principally, and categorically. Notes: 1. We will do without the odious, propagandistic ones, which abound in the Soviet past — despite the undoubtedly sincere convictions of some authors and the formal significance of their achievements, especially in the avant-garde of the 1920s. 2. Barthes, Roland. Mythologies, 2nd edition. New York: Hill & Wang, 2013. 3. Vian, Boris. L’Йcume Des Jours. French edition: Livre de Poche, 1997. 4. Deleuze, Gilles. Masochism: Coldness and Cruelty & Venus in Furs. Brooklyn: Zone Books, 1989. 5. The first element was dedicated to EuroMaidan, interspersed with snippets of the artist’s creative mix, whose workshop is located a stone’s throw away from the place where the tragic events of 2014 unfolded. 6. In the film of the same name, by MykolaZhuravel and co-director Daria TyshchenkoZhuravel, fidgety cues, pulled from last year’s press conferences, pass by as backgrounds to the games of the Russian President’s accomplices.

The impracticality of having a one-genre voice, which usurps the “right to truth,” prompted the artist to an energized and harmonious co-existence with several genres of contemporary image making–– painting, photography, installation, video––each, according to its artistic possibilities tempered the multi-genre theme of the Russian (let us finally put the last dot over the “i”) criminal invasion and its victims. The consequences of this aggression, which can readily be compared to a disease epidemic are so unpredictable, that the mutations do not affect the bodies so much as the brain membranes of the active participants. As in the Middle Ages, the number of victims is as incalculable as in ancient times, for there is no foreseeable solution or panacea—except (unlike in the Middle Ages) to categorically refuse participation in the “cause of evil,” in which our reality finds numerous confirmations. The surrealistically inventive forms in Invasion Reduxare eloquently presented. It is hardly necessary to explain the symbol of the “bear mask” to the viewer—or, the bear itself, which is not only simply associated with the Empire, but comes to the forefront of action from the lips of its leader 6. The gregarious iconography of bestial images often weakens to the point of indulgence—the bear is called by affectionate nicknames, given attributes of feeble-minded goodwill—in all, the classic material of ephemeral Russian populist print material, reveals above all, uncontrollable craving and predatory aggression. Emphasis laid on the vampire-like potential of the bear upon his victims was also shrewdly observed by Prosper Mйrimйe, in his novella Lokis––where the action is intentionally moved to the terrain of amicably adjacent Lithuania. Of course, the content of project Invasion Redux is not limited to a mechanically combined list of multiple token elements. Rather, it lies in the magical (which is not its only artistic virtue)—and, doubtless, this is “white magic” inherent to artists with clear intentions—Evil, which in the 21st century acquires surprisingly inventive configurations, hiding behind demagogical slogans and the latest strategies for brainwashing—but, cannot resist the temptation of a fool’s striptease, in which it was invariably caught, or, which was provoked by our artist. Caught and marked. And, as for the viewer, forced to considerable conjecture and introspection.

Нова серія Миколи Журавля “Інвазія: Перезавантаження” навіяна трагічними по діями на сході України, російським вторгненням на територію сусідньо суверенної держави. Реальність показана митцем не документально, а метафорично, фантас магорично, з елементами сюрреалістичного гротеску. Свою увагу автор концентрує на зловісному ликові ворога, який тішиться садо мазохістськими карнавалами (чому знаходимо підтвердження у численних світлинах антигероїв окупантів, які святкують розгульні весілля чи блюзнірськи позують перед камерами із трофеями, а саме дитячими іграшками із збитого майлазійського Боїнгу). Серія “Інвазія: Перзавантаження” знаменує собою важливий етап у творчості видат ного українського майстра кінця ХХ початку ХХІ ст, стверджуючи: Добре там, де ми є....

Mykola Zhuravel conceivedhis latest project, Invasion Redux, as a visceral response to the tragic events ensued in Eastern Ukraine, that is, the Russian sponsored invasion of territory of a neighboring sovereign nation. Here, the artist’s towering sensibility and material actualization are not deemed docu mentary in nature, but rather metaphorically and phantasmagorically be twixt ele ments of surrealistic grotesqueness. Zhuravel directs his attention on the diabolic visage of the enemy, who delights in sadomasochistic spectacle, as evident, for exam ple, in images of anti hero aggressors celebrating bacchanalian weddings, or clown ishly posing before a camera with “trophies” of children’s toys from the downed Malaysia Airlines Flight 17 over the Donetsk region. To fully comprehend and externalize the imminent and dire circumstances, Mykola Zhuravel adroitly turns to the multi media concerns readily available in his master toolbox–painting, video, installation, and photography. Proving to be his most demand ing and articulated effort to date, Invasion Reduxmarks a defining mid career moment in the prolific output of animportant contemporary Ukrainian artist. The Grass Is Always Greener on Our Side.

РОЗРІЗИ ЧАСУ ЖИВОПИС

INCISIONS OF TIME PAINTING

Розрізи часу №1 2015, змішана техніка, 300х400 см

Incisions of time №1 2015, mixed media, 118x157 inches

Розрізи часу №2 2015, змішана техніка, 300х400 см

Incisions of time №2 2015, mixed media, 118x157 inches

БРУДНІ ТАНЦІ ЖИВОПИС

DIRTY DANCING PAINTING

Брудні танці №1 2015, полотно, олія, 250х200 см

Dirty dancing №1 2015, oil on canvas, 100х87 inches

Брудні танці №2 2015, полотно, олія, 250х200 см

Dirty dancing №2 2015, oil on canvas, 100х87 inches

Битва за Україну 2014-15, змішана техніка, 200х550 см

Battle for Ukraine 2014-15, mixed media, 79x22 inches

М’ЯКА ІГРАШКА ФОТО, ОБ’ЄКТИ

SOFT TOY PHOTO, OBJEKTS

Об’єкт “Трансформація М’якої Іграшки”. Експозиція виставки“Опір мате ріалів”в Інституті про блем сучасного мистецтва Арт проект , 2014

Оbject “Transformation of the Soft Toy”. Modern Art Research Institute ART project “Strength of Materials”, 2014, Kyiv, Ukraine

М’яка іграшка 2014, фото 150х150 см

Soft Toy 2014, photo, 60x60 inches

Карнавал Війни №3 2014, фото, 120х300 см

War Carnival №3 2014, photo, 47х118 inches

Карнавал Війни №2 2014, фото, 120х91 см

War Carnival №2 2014, photo, 47x36 inches

Купання в іграшках №1 2014, фото, 70х120 см

Bathing in toys №1 2014, photo, 27x47 inches

Купання в іграшках №2 2014, фото, 70х120 см

Bathing in toys №2 2014, photo, 27x47 inches

Купання в іграшках №3 2014, фото, 70х120 см

Bathing in toys №3 2014, photo, 27x47 inches

Микола Журавель спільно з Дар’єю Тіщенко Журавель. Розкадровка до відео “Ідентифікація”

Mykola Zhuravel together with Daria Tischenko Zhuravel. Storyboard to video "The Identification"

РЕСТАВРАЦІЯ АБСУРДУ ФОТО

RESTORATION OF THE ABSURD PHOTO

Реставрація абсурду №1 2015, фото, 120х160 см

Restoration of the absurd №1 2015, photo, 47x63 inches

Реставрація абсурду №1 2015, фото, 120х160 см

Restoration of the absurd №2 2015, photo, 47x63 inches

Реставрація абсурду №3 2015, фото, 120х160 см

Restoration of the absurd №3 2015, photo, 47x63 inches

Інсталяція “Трансляція” 2015, об’єкт 170х100х100 см

Installation “The roadcasting” 2015, object 67x40x40 inches

ВЕДМЕЖЕ ВЕСІЛЛЯ ФОТО

BEARISH WEDDING PHOTO

стор.68-69 Ведмеже Весілля 2015, фото 260х140 см

pages 68-69 Bearish Wedding 2015, photo 102x55 inches

Ведмеже Весілля Фрагмент 2015, фото 260х140 см

Bearish Wedding Fragment 2015, photo 102x55 inches

Ведмеже Весілля Фрагмент 2015, фото 260х140 см

Bearish Wedding Fragment 2015, photo 102x55 inches

ДОДАТОК APPENDIX

Народився у 1960 році у Магнітогорську, Росія. Живе i працює у Києві. 1979 року закінчив Кримське художне училище ім. М. Самокиша . 1989 року закінчив Київський державний художній інститут. З 1995 року член Національної спілки художників України. З 1996 року член Мистецького об‘єднання БЖ-АРТ, Україна.

Відзнаки

Вибрані виставки

Перша премія на Всеукраїнському тріенале живопису, Київ, 1998 рік Академік Римської Академії Модерного Мистецтва, Італія. (2009) Номінант на Шевченківську премію, Київ. (2011) Входить в 30-ку найкращих художників України по версії видання "100 ІМЕН"

2015 •VIII KYIV ART CONTEMPORARY, Мистецький Арсенал, Київ • «Бевза, Журавель, Литвиненко, Твердий. Простори тяжіння». Чернігівський музей сучасного мистецтва Пластарт. (Чернігів, Україна) 2014 • «Опір матеріалів», Інститут проблем сучасного мистецтва (Київ, Україна) • «Спільноти», Виставковий зал Академії мистецтв України (Київ, Україна) : каталог. • «Following the inner light». Спільно з Петром Бевзою. Український інститут Америки (Нью-Йорк, США) : каталог. • «Ми просто йшли…». Спільно з Петром Бевзою. Національний музей Тараса Шевченка (Київ, Україна) : каталог. •"Архетип свободи", Відень, Австрія 2013 •Персональна виставка в "Zorya Fine Art", Грінвіч, Конектикут, США •Art Toronto Fair, Торонто, Канада •Персональна виставка в "Bezpala Brown Gallery", Торонто, Канада •Персональна виставка в галереї "Триптих", Київ Україна •Art Studio Voluiky, Палац Мистецтв, Львів •"Анатомія весни", галерея "Мистецька Збірка", Київ •IV FINE ART UKRAINE, Мистецький Арсенал, Київ 2012 •Український Інститут Сучасного Мистецтва, Чікаго, США 2011 •Український Інститут Америки, Нью Йорк, США. •Венеційська Бієнале, Італія. 2010 •Музей сучасного мистецтва ім. Лю Хайсу, Шанхай, Китай. •ЕКСПО - 2010, Шанхай, Китай. Український павільйон. •Контемпорарі - АРТ Київ, Україна, галерея «Ерітаж», Москва, Росія 2009 •Персональна виставка проекту «Пасіка» в галере «Лавра» Київ, Україна 2008 •Персональна виставка проекту «Пасіка» в галереї «Вольтaхалє», Базель, Швейцарія •Персональна виставка живопису в галереї «А-Хаус», Київ, Україна 2007 •Персональна виставка живопису в галереї «Ерітаж», Москва, Росія 2006 •«Пасіка», до 52-го бієнале у Венеції, Київ, Україна.

2005 •«Пасіка», галерея «Зоря Файн Арт», Грінвіч, США. •«Пасіка», галерея «Арт-блюз», Київ, Україна. 2004 •«Ретроспекція проектів М. Журавля», Український інститут, Нью-Йорк, США. 2003 •Виставка левкасу та живопису, Харківська міська муніципальна галерея, Харків, Україна. •«Пасіка», центр сучасного мистецтва «Совіарт», Київ, Україна. 2014 •Інтернаціональна виставка сучасного мистецтва "SCOPE", Нью-Йорк, США 2009 • Арт-ярмарок Російского мистецтва, Лондон, Великабританія 2007 • Арт-салон ЦДХ, Москва, Росія 2005 • Виставка фотографії, Український інститут, Нью-Йорк, США. 2004 • «350 років потому», Центральний Будинок художника, Київ, Україна. 2003 • «Інвазія», Центральний Будинок художника, Київ, Україна. 2002 • «Мистецтво України», Центральний будинок художника, Москва, Росія. • «Софiйнi символи буттях 2». Спiльна виставка з П. Бевзою, О.Литвиненком, М.Малишком, Н.Денисовою, А.Гуренком, О.Фiлем. (Київ, Україна), каталог 2001 • «Софiйнi символи буттях». (Київ, Україна), каталог • Ленд-арт (с.Могриця, Сумська обл., Україна), В.Шкарупа,Г.Гiдора, А.Блудов 2000 • Спiльна виставка з Р.Романишиним, О.Пiнчуком, М.Приймаченко. Мунiципальна галерея (Йокогама, Японiя) 1999 • Всеукраїнське трiєнале скульптури Київ-99 (Київ, Україна) • Спiльна виставка з М.Вайсбергом, Б.Єгiазаряном. (Берн,Швейцарiя) 1998 • Спiльна виставка з Ю.Соломко, О.Бабаком, галерея Ательє Карась (Київ, Україна) • «Сферографiя-2», галерея Совiарт (фотографiя, вiдео,графiка, об’єкти) (Київ, Україна) • Всеукраїнська трiєнале живопису Київ-98 (номiнацiя, перша премiя) (Київ, Україна) • Арт-фестиваль, проект Мистецтво ХХ столiттях (Київ, Україна) • Спiльна виставка з А.Блудовим, посольство Великої Британiї (Київ, Україна) • Акцiя Сферографiя-Сферограма (в рамках персонального проекту ТрансСфер) галерея БЖ-арт (Київ, Україна) • Творчий пленер Робiнзонада за пiдтримки всеукраїнського обуєднання АРТанiя (Хмельницький, Україна

Вибрані музеї та колекції Центр сучасного мистецтва «Совіарт» (Київ, Україна), Національний музей Т.Г. Шевченка (Київ, Україна), Український Інститут у Нью Йорку, США, Сумський художній музей України, Музей сучастного мистецтва (Хмельницкий, Україна).

Born in 1960 in Ukraine. Graduated from the prestigious Kyiv State Arts Academy in 1989 and currently resides and works in Kyiv, Ukraine. The artist is a member of the National Artists' Union of Ukraine since 1995 and the BG-ART Association, the Kyiv-based artists' association, since 1999.

Merits

Selected exhibitions

Awarded the Zolotyi Peretyn Prize and Artist of the Year title, First International ART Festival, Kyiv, Ukraine (1996) First Place, the Ukrainian Painting Triennale, Kyiv, Ukraine (1998) Academician of the Academy of Rome-modernist art (2009) The nominee on the Shevchenkivska award (2011)

2015 •"Art Kyiv Contemporary 2012", Center of Arts “Mystetskyi Arsenal” (Kyiv, Ukraine), catalogue •"Bevza, Lytvynenko, Tverdy, Zhuravel. Spaces of Gravity". Contemporary Art Museum Plastart. (Chernihiv, Ukraine) 2014 • “ Following the Inner Light ,” Ukrainian Institute of America (New York, USA), catalogue • “We just were ...". Together with Mykola Zhuravel. National Museum of Taras Shevchenko (Kyiv, Ukraine), catalogue • "Community", Exhibition Hall of the Art Academy of Ukraine (Kyiv, Ukraine): catalogue • «Strength of Materials», Modern Art Research Institute (Kyiv, Ukraine) •"Ukraine. Archetype of Freedom", Vienna, Austria 2013 •"Zorya Fine Art" gallery, Greenwich, Connecticut, USA •Solo exhibition in "Bezpala Brown Gallery", Toronto, Canada •"Triptych Gallery", Kiev, Ukrain •Art Studio Voluiky, Palace of Arts, Lviv, Ukraine •"Anatomy of Spring", "Art Zbirka Gallery", Kiev, Ukraine •Art Contemporary, Arsenale, Kiev, Ukraine 2012 • Ukrainian Institute of Modern Art, Chicago, USA 2011 • Ukrainian Institute of America, New York, USA • "Apiary", Venice Biennale, Itali 2010 • “lu Hisu” museum , Shanhai, China • ART Shanhai, China 2009 • Personal exhibition «Lavra» gallery, «A-Hause» gallery Kyiv, Ukraine 2008 •Personal exhibition – the “Apairy” art project Voltahalle gallery Basel •Personal exhibition painting «A-Hause» Kyiv, Ukraine 2007 • Personal exhibition painting «Herytazhe» gallery, Moscow, Russia 2006 • Personal exhibition – the “Apairy” art project presentation for the 52nd Venice Festival of Contemporary Art, “Soviart” art gallery, Kyiv, Ukraine,

2004 • Personal exhibition – Retrospective review of M. Zhuravel’ projects, the Ukrainian Institute of America, New York, USA 2003 • Personal painting exhibition, the Municipal Art Gallery, Kharkiv, Ukraine • The “Apairy” project’s draft-exhibition, the “Soviart” Contemporary Art Center, Kyiv, Ukraine • Personal painting exhibition, the “L-Art” gallery, Kyiv, Ukraine 2014 • SCOPE international contemporary art show, New York, USA 2009 • Art -Exhibition of Russian Art , London, Great Britain 2007 • Art Salon Central House of Artists , Moscow, Russia 2005 • Exhibition of photographs Ukrainian Institute, New York , USA. 2004 • « 350 years later" , Central House of Artists , Kyiv , Ukraine . 2003 • « Invasion ", Central House of Artists , Kyiv , Ukraine . 2002 • « Art Ukraine ", Central House of Artists, Moscow , Russia. • Sophine Symbols of Being (part II); group exhibition with P. Bevza, O. Lytvynenko, M. Malyshko, , curated by P. Bevza. Hlibnya exhibition hall, Kyiv, Ukraine, catalogue 2001 • Sophine Symbols of Existence (part I); group exhibition with P. Bevza, O. Lytvynenko, M. Malyshko, O. Malyshko, N. Denysova, curated by P. Bevza, with text for the exhibition catalogue by S. Krymsky, Hlibnya exhibition hall, Kyiv, Ukraine, catalogue • Land-art, joint project with V. Shkarupa, H. Hidora, A. Bludov, village of Mohrytsia, Sumy region, Ukraine 2000 • Group exhibition with R. Romanyshyn, O. Pinchuk, M. Pryimachenko, Yokohama Municipal Gallery, Japan 1999 • Group exhibition with M. Vaisberg and B. Eghiazarian, Bern, Switzerland 1998 • Group exhibition with Y. Solomko and O. Babak, Athelier Karas Gallery, Kyiv, Ukraine • Spherography-2, Soviart Gallery (photography, video, graphic art, objects), Kyiv, Ukraine • Joint exhibition with A. Bludov, Embassy of the United Kingdom, Kyiv, Ukraine • Spherography-Spherogram, performance work (part of personal project TransSphere), BG-art Gallery, Kyiv, Ukraine • Robinsoniad (performance work), with the support of the ARTaniya allUkrainian association, Khmel'nytsky, Ukraine

Selected museums and collections Center for Contemporary Art "Soviart" (Kyiv, Ukraine), National Museum of Taras Shevchenko (Kyiv, Ukraine), Ukrainian Institute in New York (USA), Sumy Art Museum of Ukraine. Suchastnoho Museum of Art (Khmelnitsky, Ukraine).