ББК 26.89(4Укр)я23 В 27
Картооснова надана НВФ «Карти і Атласи» Ліцензія Державної служби геодезії, картографії та кадастру Серія АВ № 430768 від 30.12.2008 р. Науково-популярне видання Серія «Україна. Відпочивай активно!» ВЕЛОЗАКАРПАТ ТЯ. 20 КРАЩИХ МАРШРУТІВ Відповідальний редактор: О. Ю. Каширіна Куратор проекту: Р. П. Шевчук Редактор: О. В. Медвідь Підписано до друку 17.06.13. Формат 84х108 1/16 Папір крейдований. Друк офсетний. Ум.друк.арк. 8
ПП «АССА» Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції сер. ДК № 4024 від 28.03.2011 р. www.astur.com.ua З питань реалізації та розміщення інформації звертатися: Тел.: +38 068 7677767 E-mail: info@assa.kh.ua Авторський колектив: Березій А., Жданович О., Мар'ян Я., Митровці С., Супруненко О., Торпоі Й., Тулюлюк Н. Фото на обкладинці: Maxim Petrichuk, Petrenko Andriy, YanLev Використовуються по ліцензії Shutterstock.com
В 27 ВелоЗакарпаття. 20 кращих маршрутів. — Х.: АССА, 2013. — 128 с., іл. ISBN 978-966-262-327-7 У путівнику представлені маршрути по найцікавіших куточках Закарпатської області. Більшість із них — одноденні: вони розпочинаються й закінчуються біля залізничних станцій, що дозволяє без проблем дістатися до місця старту й фінішу. Решта маршрутів — багатоденні, їх можна продовжити, об’єднавши з одноденними. Корисні поради та довідково-пізнавальна інформація, вміщені у путівнику, допоможуть зробити вашу подорож незабутньою. Опис кожного маршрута супроводжують висотний графік та яскраві фотографії. Для власників навігаційних пристроїв стануть у пригоді GPS-треки маршрутів. Путівник призначено для широкого кола читачів: початківців, досвідчених велотуристів, а також для всіх активних людей, хто бажає краще пізнати чарівний куточок нашої країни – Закарпаття. ББК 26.89(4Укр)я23 Видання розроблене в рамках проекту «Інтегрована мережа велосипедних туристичних шляхів вздовж українсько-угорського кордону» HUSKROUA/1001/012, в рамках Програми прикордонного співробітництва ЄІСП Угорщина–Словаччина–Румунія–Україна 2007–2013 і співфінансується Європейським Союзом через Європейський інструмент сусідства та партнерства. Погляди, викладені в даній публікації, належать авторам, і в жодному разі не можуть вважатися офіційною позицією Європейської Комісії Усі права захищено. Книга не може бути перевидана, перероблена, ксерокопійована, репродукована повністю або частково (включаючи назву та дизайн) у паперовому або електронному форматі без письмового дозволу правовласника Під час підготовки видання всі вміщені в ньому дані були перевірені. Проте варто враховувати, що описувані в книзі об'єкти, номери телефонів, електронні адреси, що наводяться, із часом можуть змінюватися з причин, які не залежать від видавництва.
ISBN 978-966-262-327-7
© ПП «АССА», 2013 © Панченко О. І., дизайн обкладинки, 2013
Зміст Інтегрована мережа велосипедних туристичних маршрутів вздовж українськоугорського кордону . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4 Мережа туристичних інформаційних центрів в Закарпатській області .. . . . . . . . . . .6 1. До водоспаду Шипіт. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .10 с. Лавочне — хребет Бескид — гора Робочин — с. Подобовець — водоспад Шипіт — с. Гукливий — смт Воловець 2. На гору Пікуй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13 с. Сянки — гора Перейба — гора Ближня — гора Дрогобицький Камінь — гора Старостина — гора Великий Верх — гора Пікуй — с. Біласовиця — с. Нижні Ворота — смт Воловець 3. У долину нарцисів .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18 смт Воловець — с. Пилипець — смт Міжгір’я — с. Іза — м. Хуст — с. Кіреші — м. Мукачеве 4. Полонина Руна .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23 с. Сянки — прикордонна застава — с. Ужок — с. Волосянка — с. Жорнава — с. Вишка — с. Люта — гора Мала Голиця — с. Лумшори — с. Турички — с. Липовець — гора Полонина Руна —водоспад Воєводин — с. Тур’я Поляна — с. Свалявка — с. Плоске — с. Поляна — м. Свалява
10. Понад хмарами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .50 м. Рахів – с. Богдан – с. Луги – с. Говерла – перевал Перемичка – перевал Шешул – с. Кваси 11. Старими перевалами . . . . . . . . . . . . . . . . . .56 смт Солотвино — с. Біла Церква – с. Верхнє Водяне – перевал Чучок – с. Кобилецька Поляна – перевал Кобила – с. Косівська Поляна – Рахівський перевал – м. Рахів 12. Уздовж кордонів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .60 м. Трускавець — с. Східниця — с. Лосинець — смт Великий Березний — смт Перечин — с. Тур’ї Ремети — с. Липовець — гора Полонина Руна — с. Лумшори — смт Перечин — с. Невицьке — м. Ужгород 13. «Король Гір» .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .66 с. Кам’яниця – г. Анталовецька Поляна – с. Тур’ї Ремети – перевал Липова Скеля – с. Ярок – Невицький замок – с. Кам’яниця 14. На перевал Липова Скеля (хребет Синаторія) .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .74 м. Ужгород – с. Циганівці – с. Ярок – перевал Липова Скеля – с. Тур’ї Ремети – м. Перечин 15. Заграва Словаччини. . . . . . . . . . . . . . . . . . .80 м. Ужгород – с. Сторожниця – с. Тарнівці – с. Шишлівці – с. Галоч – с. Паладь-Комарівці – с. Малі Селменці
5. Мальовничою Боржавою .. . . . . . . . . . . . . .28 смт Воловець — гора Плай — гора Великий Верх — гора Стій — гора Гимба — с. Подобовець — смт Воловець
16. Західний ланцюжок . . . . . . . . . . . . . . . . . . .89 КПП Чоп – с. Велика Добронь – с. Тисаагтелек – с. Малі Геївці – с. Часлівці – с. Коритняни – с. Кінчеш – м. Ужгород
6. Три замки Мукачівщини . . . . . . . . . . . . . . . .32 смт Воловець — с. Нижні Ворота — с. Підполоззя — перевал Уклін — с. Поляна — санаторій «Карпати» — с. Чинадієво — м. Мукачеве
17. Березьке кільце-1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .95 м. Берегове – с. Мужієво – с. Бене – с. Четфалва – с. Вари – с. Геча – с. Чома – с. Мачола – (с. Гуняди) – с. Астей – м. Берегове
7. «Морське око» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .37 с. Усть-Чорна — с. Мокра Руська — с. Мокра Німецька — перевал Прислоп — с. Колочава — с. Негровець — с. Синевир — с. Синевирська Поляна — озеро Синевир — с. Лопушне — с.Торунь — с. Прислоп — с. Ялинкувате — с. Волосянка — смт Славське
18. Березьке кільце-2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106 м. Берегове – с. Яноші – с. Балажер – с. Велика Бийгань – с. Косонь – с. Велика Бийгань – с. Дийда – м. Берегове
8. На Свидовець і Красну .. . . . . . . . . . . . . . . .42 смт Ясіня — гірськолижний курорт Драгобрат — хребет Апшинець — хребет Свидовець — с. Усть-Чорна — хребет Красна — с. Колочава — смт Міжгір’я — смт Воловець 9. На Догяску .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .47 с. Кобилецька Поляна — гора Догяска — с. Кобилецька Поляна
19. Березьке кільце-3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114 м. Берегове – с. Кідьош – с. Великі Береги – с. Квасово – с. Бене – с. Мужієво – с. Велика Бакта – м. Берегове 20. Цікавинки Виноградівщини . . . . . . . . . . . 121 смт Вилок – с. Тисобикень - с. Петрово – с. Ботар – с. Неветленфолу – с. Чепа – с. Чорнотисів – с. Сасово – с. Теково– смт Королево – с. Новоселиця – м. Виноградів
28 МаЛьовНичою БоРЖавою http://astur.com.ua/gps м
г. Стій
1681 м
1657 1500
Місце для ночівлі
Кріселка. Верх
1105 м
1146 м
1250 1000 750 500 0 0
5
7
10
15 16,5
20
25 25,5
30
35
40
44 км
5. Мальовничою Боржавою смт воловець — гора плай — гора великий верх — гора стій — гора Гимба — с. подобовець — смт воловець
1
44 км
4
05–10
1660 м
Асфальт
20 %
Ґрунт
50 %
Трейл
30 %
Боржава — один з найвищих хребтів Карпат. Маршрут пролягає найвизначнішими його вершинами. Мандрівка буде не надто складна, але все одно цікава. Спочатку не дуже виснажливий підйом на полонину: можна погасати вершинами, можна проїхатися траверсом (дорогою — класно, стежками — прикольно!). Утім, ганяти стежками слід «з головою» — адже вони вузенькі, кам’янисті, деколи під дуже незручним кутом. На спусках — теж без фанатизму, не переоцінюючи свої можливості…
Маршрут починається від залізничної станції Воловець. З’їжджаємо вниз на головну вулицю селища — Карпатську. Повертаємо праворуч. Уздовж дороги є магазини — можна купити продукти. Рухаємося прямо, проїжджаємо кільце, далі — поворот у с. Нижні Ворота, на
29 МаЛьовНичою БоРЖавою
трасу Київ — Чоп. Їдемо праворуч і прямо, зліва — автобусна зупинка. Котимо до першого повороту праворуч, далі 50 м прямо, потім 50 м ліворуч, знову праворуч, через залізничний переїзд, а тепер прямо. Проїжджаємо перехрестя — звідси дорога рине вгору. Виїжджаємо за село. Їдемо правим боком хребта: дорога широка, розбита лісовозами; зліва — старі пеньки після стрижки лісу, справа, край лісу, — шлагбаум. Через 150–200 м — «вічне» болото. Звідси починається підйом (8 км). На шляху трапляться (зліва) дві річки, які течуть через дорогу. Піднімаємося далі… Невдовзі ліс закінчується, дорога подається ліворуч і круто вгору. Проїжджаємо останні дерева — і ось ми на полонині. Справа бачимо занедбану будівлю — це так звана сироварня. За нею — роздоріжжя: дві дороги траверсом обходять гору Плай (1330 м). Правою дорогою можна піднятися на гору Томнатик (1344 м) і звідти подивитися на гору Цицька (вона перша з боку Воловця). Ми ж їдемо лівою дорогою. Зліва внизу — залишки загону для овець, у кінці якого є джерело. Там рівне місце — можна ставити намети. Справа, на горі Плай, — метеостанція. Об’їжджаємо гору (дороги знову сходяться), повертаємо ліворуч і їдемо до
На задньому плані колишня сироварня
30 МаЛьовНичою БоРЖавою
Траверс гори Великий Верх
підніжжя гори Великий Верх (1598 м). Перед горою дорога закінчується. Звідси можна піднятися на вершину. Відзначившись на вершині, їдемо праворуч траверсом у напрямку до хребта, який веде до гори Стій (1677 м). Повертаємо ліворуч: одна зі стежок пролягає вершиною хребта, інша — лівіше й нижче. За 4 км — гора Стій. Її вершина пласка, із залишками військової РЛС (місцеві все розібрали, окрім пластикових куполів і фундаменту). З вершини відкриваються незабутні краєвиди; погожої днини на півдні видно м. Мукачеве. Відпочивши, повертаємося назад, до підніжжя гори Великий Верх. Звертаємо праворуч, виїжджаємо на дорогу й рухаємося до озерця, що буде справа від дороги. Біля озерця, ліворуч, починається стежка вліво. Спершу її ледь видно в чорничнику, а далі, ближче до підніжжя гори Гимба (1491 м), вона стає чіткішою. Стежина обходить гору траверсом. Їхати треба обережно, адже схил гори дуже крутий і стежка пролягає трішки під кутом — їзда екстремальна! Утім, цей відрізок шляху вартий ризику — просто шквал адреналіну!
31 МаЛьовНичою БоРЖавою
Гора Стій
Доїхавши до дороги, повертаємо ліворуч — тут початок даунхільної траси. Спуск дуже класний — гальма аж киплять! Закінчується він через 9 км. Трохи нижче — кінець кріселки. Звідси починаються чотири даунхільні траси. Обираємо найпростішу з них — дорогу (вона вниз одна). Унизу зліва — кав’ярня. Можна поїсти, випити чаю, кави… Далі — праворуч, асфальтом. Через 50 м поворот ліворуч — на ґрунтову дорогу вгору. Нагорі ще один поворот — ліворуч і вниз, до села. Цією дорогою виїжджаємо на трасу Міжгір’я — Воловець, повертаємо ліворуч, далі асфальтованою дорогою вгору, через перевал. І знову спуск аж до Воловця. Тут кінець маршруту.
Гори димлять
74 Н а п е Р е в а Л Л и п о в а с к е Л Я ( Х Р е Б е т с и Н ат о Р І Я ) http://astur.com.ua/gps Пер. Липова скеля
м 710
Анталовецька телевежа
710 м
600 м
600 500 400 300 200 115 0
7,5
15
19,5
22,5
30 31,9
37,5
45
48,6 км
14. На перевал Липова скеля (хребет синаторія) м. ужгород – с. Циганівці – с. Ярок – перевал Липова скеля – с. тур’ї Ремети – м. перечин
1
49 км
3
04–10
1010 м
Асфальт
50 %
Ґрунт
50 %
Трейл
0%
Маршрут починається з м. Ужгород. Це найменший обласний центр України, і кажуть, що він схожий на невеличке європейське прикордонне містечко. Є сенс зробити кількагодинну прогулянку центральною частиною. Якщо ви приїхали потягом, то маршрут почнеться від Ужгородського вокзалу. Звідси шлях лежить до мікрорайону Горяни, який до 1970 р. вважався окремим селом, після чого поселення було приєднано до Ужгорода. Саме тут розташована відома на цілий світ Горянська ротонда. Щоб потрапити туди, їдемо від вокзалу на північ удовж залізничних колій біля 400 м, потім перетинаємо направо за діагоналлю залізничний переїзд і, пропускаючи завантажену транспортом вул. Гагаріна, звертаємо у невеличку, укриту бруківкою вул. Українську. Потім, перетинаючи старі неробочі залізничні колії та вул. Будителів (азимут 950),
75 Н а п е Р е в а Л Л и п о в а с к е Л Я ( Х Р е Б е т с и Н ат о Р І Я )
продовжуємо рухатися вул. Українською, яка після наступного перехрестя, не змінюючи свого основного напрямку, перейде у вул. Дендеши. На зигзагоподібному перехресті, що через 300 м після проїзду під мостом-шосе, тримаємось основного напрямку й рухаємося вул. Лисенка. Виїжджаємо за місто, тут уже з’являється ліс і на сьомому кілометрі нашої подорожі перший мікроперевал 185 м. Горянська ротонда — одна з найдавніших пам’яток архітектури й один з небагатьох представників романського стилю в Україні. Точна дата побудови пам’ятки невідома, проте ймовірно, що найстарішу її частину у формі ротонди звели в XII – XІV ст. Прямокутну готичну наву храму було прибудовано до ротонди у XIV–XV ст., після чого в останній розташувалася вівтарна частина. Імовірно, що ротонда виконувала функції замкового храму, який було зведено в Горянах після зруйнування монголо-татарами твердині в Ужгороді. У 1879 р. під час ремонту ротонди було виявлено старі фрески, датовані XIV – XV ст. У наші дні храм виконує свої прямі функції – тут розташована церква Святого Миколая.
Цікавий факт
Горянська ротонда (м. Ужгород)
76 Н а п е Р е в а Л Л и п о в а с к е Л Я ( Х Р е Б е т с и Н ат о Р І Я )
Далі спуск у с. Циганівці. На єдиному асфальтованому перехресті в селі їдемо прямо (аз. 850), і майже відразу дорога бере дугу вліво на північ. Починається 7-кілометровий підйом з невеличким середнім градієнтом (біля 3%) через с. Стрипа в кінець с. Ярок. Наприкінці с. Ярок на останній зупинці автобусів вибираємо дорогу прямо (аз. 850). Через 460 м досить крутого підйому від автобусної зупинки звертаємо направо: на сади та на Анталовецьку телевежу (прямо – куди нам їхати не треба – дорога йде на військовий полігон та на с. Оріховиця). Ми ж починаємо 4-кілометровий серпантинний підйом до Анталовецької телевежі. Дорога з прадавнього, розбитого асфальту спочатку минає яблуневий сад (яблука можна збирати у вересні – жовтні), а потім повністю занурюється в буковий ліс. Середній градієнт підйому – біля 10%. На останньому кілометрі до вежі дорога майже горизонтальна. Коли проїдемо свіжу вирубку, а потім галявину, зліва буде альтанка, зроблена лісорубами для відпочинку. Біля альтанки добре джерело під металевою кришкою. Тут можна перепочити. Далі, через 230 м після джерела, не доїжджаючи метрів 100 до в’їзду на територію Анталовецької телевежі, звертаємо круто вниз і направо – треба об’їхати заборонену, охоронювану територію, залишаючи її зліва. На одометрі 19,5 км, висота біля 600 м. Починається 7,5-кілометровий траверсний спуск (середній градієнт – 4%) до с. Анталовці. Дорога, огинаючи відроги гірського хребта Синаторія, досить сильно петляє й перетинає гірські потоки. Перший перетин, за 1,5 км від вежі, треба робити убрід (міст зруйновано повінню й часом). Інші переїзди гірських ущелин більш комфортні – через місточки. За другим дерев’яним мостом, на 26-му кілометрі маршруту, і за 7,5 км від Ан-
77 Н а п е Р е в а Л Л и п о в а с к е Л Я ( Х Р е Б е т с и Н ат о Р І Я )
таловецької вежі, повертаємо наліво-вгору (азимут 3780) (униз направо – аварійний схід з маршруту в с. Анталовці). Що ж, наразі на нас чекає останній і найскладніший підйом маршруту на перевал Липова Скеля, довжиною 5,5 км, з набором висоти 270 м –з 440 до 710 м і середнім градієнтом біля 7%. Дорога досить розбита, але проїжджається майже за будь-якої погоди, тому що має кам’яне підґрунтя. На підйомі є досить багато вирубок лісу й зворотів на них. Але ми тримаємося центрального, найбільш широкого й проїждженого траку. На перевалі Липова Скеля направо-вгору йде дорога до г. Маковиця, але нам треба прямо-вниз за 4,5-кілометровим серпантинним спуском до долини потоку Клокотива. Серпантини мають шість великих «язиків»-відгалужень, і по їхньому лівому боці йде крута й незаїжджена стежка-зрізка. Спускатися цією стежкою можна лише вправним велорайдерам і без суттєвого вантажу на велосипеді. Спустив-
Джерело «Глечик»
78 Н а п е Р е в а Л Л и п о в а с к е Л Я ( Х Р е Б е т с и Н ат о Р І Я )
Перший у світі пам’ятник листоноші було споруджено в закарпатському селі Тур’ї Ремети в середині XIX ст. Такої честі удостоївся житель цього села Федір Фекета, який обслуговував свою дільницю каретно-поштового зв’язку, що охоплювала, по суті, усю Тур’янську долину. Щодня листоноша, якого тоді шанобливо називали «послом», долав 60 км, доставляючи землякам з Ужгорода газети, листи, грошові перекази тощо. Шлях пролягав через гори, струмки й ріки. Посол не раз зустрічав ведмедів і рисей, але завжди вчасно приносив пошту. Якось його все ж спіткала біда: розігрівшись у дорозі, він напився крижаної води з гірського струмка й тяжко захворів (інша версія — провалився під лід). Медицини на той час у селі не було, а баби-знахарки виявились безсилими. Невдовзі Федір Фекета помер від запалення легенів. Існує кілька легенд про те, як він обрав такий життєвий шлях. За однією із них, Федір Фекета украв дерев’яну колоду для ремонту будинку, за що був жорстоко покараний — йому відрубали руку по лікоть. І, бажаючи спокутувати цей гріх і ганьбу, він почав носити пошту з Ужгорода. Селяни не тільки вибачили йому скоєне, а й почали шанувати. За іншою легендою, Федір Фекета був закоханий у дівчину, яка поїхала з села, але обіцяла писати. Не бажаючи отримувати довгоочікуваного листа із рук сторонньої людини, Федір сам тричі на тиждень ходив на головну пошту в Ужгород, а на зворотному шляху брав пошту й для селян. Хоч би як там було насправді, але Федір Фекета заслужив велику шанобу в селян, і в селі навіть вулицю його іменем назвали.
Цікавий факт
Біля пам’ятника листоноші
79 Н а п е Р е в а Л Л и п о в а с к е Л Я ( Х Р е Б е т с и Н ат о Р І Я )
шись до ущелини Клокотива, перетинаємо місток через потік Клокотива й можемо відпочити й зачекати всіх друзів (якщо ви «розтягнулися» на спуску) біля фіранки й джерельця зліва від дороги. Далі 4-кілометровий спуск уздовж гірського потоку до с. Тур’ї Ремети та виїзду на асфальт. На спуску тримаємося найбільш проїждженої дороги (азимут 220). Через територію колишнього колгоспу, який зараз у занедбаному стані, виїжджаємо на асфальтовану дорогу регіонального значення Перечин –Свалява. Нам наліво (азимут 2920), 9 км, через с. Сімер до м. Перечин. Після невеличкої екскурсії містом ми можемо вирушити потягом чи електричками до Ужгорода або Львова.
Корисна інформация ТІЦ при Закарпатській ОДА м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, каб. 614 Тел./факс: +38 03122 33449 Е-mail: tur_info@uzez.uz.ua www.transcarpathiatour.com.ua Ужгородський ТІЦ м. Ужгород, вул. Духновича, 16/1 Тел.: +38 0312 613193; +38 050 6222371 Е-mail: uzhgorodtic@gmail.com www.zakarpattyatourism.info ТІЦ при ГК «Інтурист-Закарпаття» м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5 Тел./факс: +38 0312 671370 Е-mail: tour@intur-zak.com www.intur-zak.com Перечинський ТІЦ м. Перечин, вул. Ломоносова, 6 Тел.: +38 03145 21726
114 Б е Р е З ь к е к І Л ь Ц е -3 http://astur.com.ua/gps м 158
Кідьош. Костел
150 142
126 м
Великі Береги. Оз. Берегі-То 114 м
Квасово. Руїни замку
Велика Бакта. Палац Готтесмана
125 м
116 м
135 128 120 109 0
4,71
7,5
13,815
22,5 24,5
30
37,5 39
45,4 км
19. Березьке кільце-3 м. Берегове – с. кідьош – с. великі Береги – с. квасово – с. Бене – с. Мужієво – с. велика Бакта – м. Берегове
1
45 км
1
03–10
402 м
Асфальт
90 %
Ґрунт
10 %
Трейл
0%
Маршрут починається з м. Берегове, від музею Берегівщини. Рушаємо від музею до пошти, на перехресті звертаємо на вул. Ессе Томаша та їдемо вздовж школи. Доїжджаємо до роздоріжжя двох доріг – на Виноградово та на Іршаву, обираємо останню. Маршрут веде вздовж міського цвинтаря, розташованого обабіч дороги. По закінченні цвинтаря на нас чекає підйом вгору, середньої крутизни, і стрімкий спуск. За 5 км від Берегового розташовано перш пункт маршруту – с. Кідьош. Щоб відвідати найцікавіший об’єкт – костел Івана Хрестителя, у селі треба звернути з головної дороги й поїхати перпендикулярно до неї, у напрямку до сільради й дитячого садка. До храму можна дістатися в об’їзд або напряму, через територію садка, але пішки. Храм розташовано на крутому пагорбі. Колись його по-
115 Б е Р е З ь к е к І Л ь Ц е -3
вністю оточував рівчак, його фрагменти залишилися й понині, через рів перекинуто місток. Оглянувши костел, повертаємося на головну дорогу й продовжуємо мандрівку. Трасою Берегове – Іршава за 3 км досягаємо с. Великі Береги, дорогою кілька разів трохи долаючи невеликі пагорби. В’їзд у село відбувається шляхом стрімкого спуску. При в’їзді до села з Дзвіниця (с. Кідьош) боку Берегового розташоване нині недіюче, але доглянуте й відгороджене парканом єврейське кладовище. Село насичене різними пам’ятками й цікавими місцями. Колись це був важливий населений пункт, у ХІІІ ст. він побував столицею комітату Берег. У селі (на той час – містечку) існувала фортеця з земляних валів і дерев’яних укріплень, які були зруйновані пізніше з невідомих нині причин. На сьогодні місцезнаходження замку, який дав поштовх для виникнення й розвитку Великих Бе-
Оборонний костел у с. Кідьош був збудований ХIV ст. на основі каплиці, зведеної століттям раніше, та монастиря, від якого лишилися тільки камені. У середні віки його оточував міцний мур, пізніше розібраний селянами. Про оборонний характер свідчать товсті стіни храму й вузькі вікна-бійниці. У 1590 р. костел з католицького став реформаторським храмом. Після цього старовинні фрески були забілені. Поруч із костелом у XVIII ст. була зведена дерев’яна дзвіниця. Великий старовинний дзвін був конфіскований у Першу світову війну, у 1924 р. на пожертви селян була відлита його копія. Мурований костел у с. Кідьош є пам’яткою архітектури національного значення.
Цікавий факт
116 Б е Р е З ь к е к І Л ь Ц е -3
регів, невідоме. Рештки укріплень перебувають під шарами землі, їхній пошук не проводять. Найцікавіші архітектурними спорудами Великих Берегів є: • реформаторська церква, побудована 1335 р. як католицький храм, згодом неодноразово перебудовувалася, однак у її вигляді збереглися готичні мотиви. У якості «готичного храму» церква внесена до переліку пам’яток архітектури місцевого значення; • будівля, у якій з 1993 р. перебуває угорськомовний гуманітарно-природничий ліцей, що фінансується реформаторською церквою. Достеменних даних з її історії не знайдено, за одним з джерел це палац родини Берегі, збудований 1905 р. У радянський час внутрішня частина будівлі була переобладнана в «Ідеологічний центр колгоспу ім. Леніна» (сільський клуб). До будівлі в наш час прибудовані приміщення гуртожитку для учнів ліцею, які добре вписалися в архітектурний ансамбль, не зіпсувавши вигляду палацу. На території палацу-ліцею за згоди з керівництвом можна припаркувати велосипеди, щоб пішки оглянути центр села; • будівля амбулаторії, зведена в період Чехословацької республіки (1919–1939 рр.), розташована поруч із коледжем. Зараз її використовують як гуртожиток для учениць коледжу, у перспективі планується повернення в неї сільської амбулаторії. За територією ліцею розташовано дві перехресні вулиці, на яких збереглося чимало традиційних угорських будинків кінця ХІХ – початку ХХ ст. Продовжуємо мандрівку, їдемо вздовж фасадної (у минулому) частини палацу-ліцею, перетинаємо полотно вузькоколійки, ліворуч спостерігаємо справжню пам’ятку промислової архітектури – будівлю млина, збудовано-
117 Б е Р е З ь к е к І Л ь Ц е -3
го в чехословацьку добу (1920–1930 рр.), з такими принадами, як оригінальної форми вікна, цегляна декоративна кладка, кований балкончик. Один з місцевих підприємців планує відкрити в приміщенні млина музей. Млин (с. Великі Береги) Варто зазначити, що місцева загальноосвітня школа відома своїм Музеєм ткацтва, а також спеціалізацією в навчанні школярів. Учениці цієї школи опановують мистецтво ткання, яким здавна славляться Великі Береги. Учні старших класів у цій школі займаються тренуванням у такому виді спорту, як велосипедна еквілібристика, і в цьому школа є унікальною не лише в Україні, а й за її межами. На виїзді з села розташоване озеро Берегі-То, яке приваблює туристів і рибалок. На озері є інфраструктура для відпочинку й рибальства, навесні тут проводять щорічний фестиваль рибалок і рибацької юшки. Щоб подивитися озеро, треба проїхати повз потрібний нам поворот, але повернення до потрібної дороги не забере багато часу. Вертаємося і стаємо на другорядну до-
Озеро Берегі-То
118 Б е Р е З ь к е к І Л ь Ц е -3
рогу, яка поведе через ліс до с. Квасово, причому це буде стрімкий спуск. С. Квасово розташоване в мальовничій місцевості правого берега р. Боржава, за 12 км від м. Берегового. Село відоме єдиними замковими руїнами на Берегівщині, які збереглися до наших днів. Розташована поруч садиба Погані в радянській час використовувалася для зберігання агрохімікатів і була повністю занедбана. У порівняно автентичному вигляді збереглися підвальні приміщення садиби. Зараз ведеться реконструкція цієї споруди з елементами перебудови. Планують, що вона буде використовуватися в культурних заходах і як туристичний об’єкт. У селі є мурована церква Свято-Покровської парафії греко-католицької громади, до якої належить практично все село. Храм зведено 1895 р. На двох мармурових таблицях, що висять при вході до церкви, виписані імена всіх священників, які вели в селі службу, починаючи з 1735 р. На подвір’ї біля сільської ради стоїть залізобетонний пам’ятник радянським воїнам, установлений 1974 р. Поруч, на тому ж подвір’ї, у 2012 р. у пам’ять про штучний голод 1932–1933 рр. поставлено пам’ятний знак жертвам Голодомору.
Руїни замку (с. Квасово)
119 Б е Р е З ь к е к І Л ь Ц е -3
У ХІІ –ХІІІ ст. на одному з місцевих пагорбів було побудовано мурований замок, один з мережі форпостів угорського королівства. Перша згадка про укріплення в Квасові датується 1390 р. У 1549 р. замок став власністю феодала Павла Мотузнаї. Він, скориставшись боротьбою угорського короля із трансільванським, почав використовувати замок як прикриття для грабунку купців і нападів на інших феодалів. Цей період тривав недовго, з 1557 до 1563 рр., але став найвідомішою віхою в історії квасівського замку, оскільки в популярній літературі за цей епізод замок прозвали розбійницьким. У 1563 р. угорський сейм, що засідав у місті Погонь (сучасна Братислава) ухвалив зруйнувати замок, а майно власника конфіскувати. Через рік рішення сейму було виконане частково. Військо королівських солдат і дворянських ополченців увійшли в замок, який виявився порожнім – його власник завчасно покинув маєток. Майно було пограбовано, укріплення частково понищено та підпалено. Відомо, що в XVII – XVIII ст. замок був житловим, у ньому були збудовані двоповерхові приміщення з просторими підвалами. З 1808 р. частина території села належала землевласнику Ференцу Погані, а інша части-на – родині Перені. У ХІХ ст. Погані збудував у безпосередній близькості від замку садибу, і, вочевидь, замкові приміщення виявилися непотрібними й розібраними на будматеріал. Руїни Квасівського замку занесені до переліку пам’яток архітектури національного значення.
Цікавий факт
У приміщенні сільської середньої школи влаштовано музей із краєзнавчою інформацією про історію с. Квасово, життя й побут жителів навколишніх сіл і культуру району. З Квасово починаємо повернення до Берегового. Проїжджаємо описані в маршруті «Берегівське кільце-1» села Бене й Мужієво. Проїхавши Мужієво, але не доїжджаючи до пагорба, за яким лежить Берегове, можна зробити заїзд в с. Велика Бакта. Для цього звертаємо з дороги Виноградів – Берегове на розгалуженні, добре відміченому на місцевості бетонним указівником. Повертаємо на другорядну дорогу, і, переїхавши залізничне полотно, в’їжджаємо в с. Велика Бакта. У ХХ ст. колишній панській, він же інститутській, парк біля палацу поповнився багатьма рідкісними рослинами, квітниками, лісовими стежками. Сьогодні парк має вигляд невеликого лісу й перебуває у статусі пам’ятки садово-пар-
120 Б е Р е З ь к е к І Л ь Ц е -3
кового мистецтва. Головною прикметою парку й символом Великої Бакти (нарівні з палацом) є величезна густа тополя, із обхватом стовбура понад шість метрів, занесена в реєстр видатних дерев Закарпаття й України. Її товсті та довгі гілки тримаються на металевих опорах. Щоб подивитися на палац, тополю й парк, слід, переїхавши місток через каМурована церква (с. Квасово) нал Верке, одразу звернути з дороги направо й проїхати близько 100 м через паркову алею. Оглянувши палац і парк, повертаємо назад, повертаємося на головну дорогу, робимо крутий підйом на пагорб і з нього робимо різкий спуск у напрямку до Берегового. Заїжджаємо в місто вул. Мужайською, їдемо нею до Корисна інформация будівлі районної лікарні. Тут Берегівський ТІЦ звертаємо на вул. Лінера, м. Берегове, вул. Зріні, 25/2 проїжджаємо до повороту Тел./факс: +38 03141 43270; на вул. Бетлена й долаємо тел.: +38 050 5510360 Е-mail: останній відрізок маршруту, tourinfo.berehovo@gmail.com після чого завершуємо його www.berehovo-tour.info у відправній точці.