У Ф О К У С І
Європейські мови. К АР Т ИНА МАС ЛОМ ЯКЩО ПОДИВИТИСЯ НА ЗАГАЛЬНУ КАРТИНУ СУЧАСНОЇ ЄВРОПИ З ЛІНГВІСТИЧНОЇ ТОЧКИ ЗОРУ, ТО ВОНА ПОСТАНЕ У ВИГЛЯДІ ТАКОГО СОБІ МОВНОГО БАГАТОШАРОВОГО ТОРТА, ЯКИЙ СКЛАДАЄТЬСЯ З ДЕКІЛЬКОХ ВЕЛИКИХ БАГАТОШАРОВИХ ШМАТКІВ, БЕЗЛІЧІ ДРІБНИХ І ЗОВСІМ КРИХІТНИХ. УСНЕ І ПИСЬМОВЕ МОВНЕ РОЗМАЇТТЯ НАШОГО КОНТИНЕНТУ ВРАЖАЄ І НЕЙМОВІРНО ЗАХОПЛЮЄ. ТОЖ СПРОБУЙМО ЗМАЛЮВАТИ РІЗНОБАРВНУ ЛІНГВІСТИКУ НАШОГО КОНТИНЕНТУ В НАСИЧЕНІЙ ГАММІ КОЛЬОРІВ, ЯК КАРТИНУ МАСЛОМ.
124
Є
вропа відома своїм мовним різноманіттям: у цій частині світу говорять 24-ма офіційними мовами і більш ніж 60-ма регіональними мовами корінного населення. До того ж безліч мігрантів розмовляють своєю рідною мовою. Згідно з даними Європейської
комісії, 54% європейців здатні вести розмову, як мінімум, однією мовою, окрім своєї рідної. Кожен четвертий європеєць говорить ще двома іноземними, кожен десятий — знає три або більше мов.
Умовно Європу можна поділити на дві великі мовні сім’ї: фіно-угорську та індоєвропейську. Родовід фіно-угорської сім’ї (до якої входять фінська, угорська, естонська та деякі інші мови) доволі простий. А ось генеалогічне древо індоєвропейців набагато складніше. Воно розгалужене на німецьку, романську, слов’янську та інші гілки. Невипадково індоєвропейська мовна сім’я найпоширеніша у світі: число її носіїв перевищує 2,5 млрд. До індоєвропейців зараховують багато давніх та сучасних народів, серед інших — вірмени, балти, германці, греки, іллірійці, індійці, іранці, італіки, кельти, слов’яни, тохари, фракійці, фрігійці, хетти. Певним чином історію індоєвропейців можна змалювати як захоплюючу сімейну сагу. На думку автора бестселера «Лінгво. Мовний пейзаж Європи» Гастона Доррена, в індоєвропейській сім’ї є консервативні патріархи (литовська), забіякувата молодь (романшська), однояйцеві близнюки (слов’янські мови), далекі родичі (осетинська), сироти (румунська та інші балканські мови) і малюки, що чіпляються за мамину спідницю (французька). Як би там не було, з однієї сім’ї, що виникла плюс-мінус 6 000 років тому, з’явилося 400 мов та діалектів, у тому числі французька, англійська і хінді. Суперечки щодо географічного походження цієї праіндоєвропейської мови ведуться досі. Слід розуміти, що в сучасному світі більше половини людей говорять мовами, що входять до індоєвропейської сім’ї. У Європі сьогодні мовами, що вважають нащадками праіндоєвропейської, розмовляють 95% сучасних європейців. За так званою «курганною гіпотезою» місцем походження цієї мови стала зона степів, яка простягається від території сучасної України до Казахстану. Цю гіпотезу запропонувала археолог та етнограф Марія Ґімбутас 1956 року, щоб поєднати дані археологічних та лінгвістичних досліджень для визначення місцезнаходження прабатьківщини народів-носіїв праіндоєвропейської мови. Згідно з цією теорією, прабатьківщиною індоєвропейців була територія Північного Причорномор’я в межиріччі Дніпра та Волги, а самі наші пращури були напівкочовим населенням степових районів сучасних сходу України та півдня Росії, що проживало у цих місцях в V– IV тис. до н. е.
КОНСЕРВАТИВНІ ПАТРІАРХИ З усіх живих мов до праіндоєвропейської найбільш подібна литовська. Сучасний литовець навряд чи зміг би поговорити з індоєвропейцями з давнього минулого, втім, він би зрозумів суть мови. Литовська зберегла звучання багатьох слів з праіндоєвропейської, тоді як в інших мовах вимова змінилася. Ще дивнішою є граматична спорідненість цих мов. У праіндоєвропейській було вісім відмінків, а в литовській їх і досі сім. Є й інші мови з сімома відмінками, наприклад, польська, але лишень в литовській відмінки багато в чому нагадують мову наших пращурів. У деяких діалектах литовської, як і у праіндоєвропейській, крім однини і множини, є ще двоїна — її, як зрозуміло, застосовують щодо двох предметів. Третя форма числа іменників зустрічається нечасто серед сучасних індоєвропейських мов. Чи не єдиним винятком є словенська. Багато нюансів литовської (серед іншого — відмінювання дієслів, синтаксис, схеми наголосів, суфікси) свідчать про її зв’язки з праіндоєвропейською. Усі ці особливості впродовж зміни двохсот поколінь існують і сьогодні з досить несуттєвими відмінностями. ЗАБІЯКУВАТА МОЛОДЬ Однією з чотирьох офіційних мов Швейцарії, окрім французької, італійської та дещо викривленої версії німецької, є романшська. Більшість, мабуть, про таку мову й не чула. Однак ця мова визнана конституцією Швейцарії. Нею спілкуються майже 35 000 осіб в кантоні Граубюнден, але при цьому в кожній долині є власний різновид. Романшська — не єдина з романських мов, що йде своїм регіональним шляхом. Вона входить в ретороманську підгрупу, що складається з трьох дивакуватих мов. Дві інших — ладинська і фріульська — походять з Італії. На ладинській говорять приблизно 30 000 людей, що мешкають на кордоні німецького та італійського мовних ареалів. Але її історія така ж сумна, як і у романшської: в кожному селі з кількох сотень мешканців — свій діалект, подеколи незрозумілий в сусідньому селищі. Фріульська ж, навпаки, певним чином стандартизована. Її вважають рідною понад півмільйона мешканців північного сходу Італії, а створені фріульською літературні твори відомі далеко за межами регіону. ОДНОЯЙЦЕВІ БЛИЗНЮКИ Слов’янські мови дуже схожі. Візьмімо, наприклад, саме слово «слов’янський». Українською — слов’янський, польською — 5/2017
125
У Ф О К У С І słowiański, сербохорватською — slavenski. Однак ці мови порівняно далекі одна від одної: вони входять у східнослов’янську, західнослов’янську і південнослов’янську групи відповідно. Ось іще яскравий приклад: «вода». Українською — вода, словацькою — voda, болгарською — вода, і знову представлені східна, західна і південна групи. Однак від цієї схожості не стільки користі, скільки мороки. Наприклад, чеською slovenský означає зовсім не словенський, як можна було б очікувати, а словацький. А словенський чеською інакше — slovinský. Ба більше, є ще одне слово: slovanský — слов’янський. Болгарською словенськи означає словенський, але македонською це — слов’янський. А словінскі македонською означає словінський — зниклий діалект мешканців Польщі... Проте досить плутанини. СИРОТИ Мови надзвичайно впливають одна на одну, особливо в тих регіонах, де століттями живуть пліч-о-пліч представники різних мовних сімей. У Європі таким регіоном, насамперед, є Балкани: саме тут сусідні мови впливають одна на одну з давніх-давен, дуже інтенсивно і вкрай витончено. У цьому південно-східному куточку європейського континенту справжній букет мов — від албанської, болгарської, грецької та македонської до румунської, циганської, сербохорватської та турецької, котрі, так би мовити, покинули свої сім’ї. В албанської та грецької взагалі ніхто з рідні не вижив. Румунська опинилася за сотні кілометрів від своєї найближчої романської родички — італійської. Тисячі кілометрів відокремлюють циганську та індійську від її південноазіатської сім’ї, а більшість родичів турецької мови живе далеко на сході. Нарешті, території слов’янських балканських мов (болгарської, македонської і сербохорватської) впритул прилягають до словенського ареалу, але всі вони ізольовані від своєї родини (російська, українська і польська). Саме тому Балкани нагадують притулок для лінгвістичних сиріт. МАМИНІ ДІТОЧКИ Сучасна французька надто прив’язана до матері. У неї, так би мовити, материнський комплекс. Здавалося б, що така високорозвинена мова давно мала би подорослішати. Їй вже понад тисячу років, вона перетиналася з багатьма мовами, блукаючи світом. Втім, ні — якщо придивитися уважніше, вона все ще чіпляється за материнську спідницю латині. Перше насіння французької мови посіяв Юлій 126
Цезар, легіони якого захопили Галлію. Він прийшов, заговорив і переміг, а коли п’ятсот років по тому римляни залишили територію, покинута ними нація розмовляла латинською. Точніше, латиною солдатів та купців, приправленою галльською. Цю латинь не схвалив би жоден серйозний фахівець із класичних мов. Однак, незважаючи на свій «позашлюбний» статус і домішки сторонньої крові, цю латину знали і розуміли. Так було «запліднено» французьку. Іншими словами, кожен француз, який поважає себе та історію, ніколи не повинен забувати латину, бо французьку мову створено за її подобою і «вдягнено» в її орфографію. ЧУДОВА ВІСІМКА Серед найбільш затребуваних мов Європи, враховуючи їхнє значення у світі (поширення, економічний і політичний вплив), простоту вивчення і корисність для пересічної людини (наприклад, у подорожах або при влаштуванні на роботу), можна обрати «чудову вісімку». 1. Англійська — найпопулярніша нині мова, свого роду світова лінгва-франка. Її у тій чи іншій формі розуміє приблизно одна третина населення світу. Практично усі міжнародні ділові, академічні та дипломатичні переговори ведуться мовою Шекспіра. У багатьох європейських країнах англійська є необхідною умовою для отримання хорошої роботи. На щастя, її досить легко вивчити. 2. Французька — не лише офіційна мова Франції, але й франкомовного населення Бельгії, Швейцарії, Канади (у яких є однією з офіційних). Також французькою користується населення багатьох держав Африки, Карибського басейну та Французької Гвіани. Загалом вона є офіційною у 29 країнах, а також одна з шести офіційних мов ООН і має дуже важливе історичне значення. Французькою спілкується майже 200 мільйонів людей. 3. Російська також належить до найбільш затребуваних мов у Європі. Вона є рідною для понад 1,6 мільйона осіб у країнах Балтії, а також для частини населення Німеччини. Велика частина населення Естонії, Латвії та Литви середнього і старшого поколінь розуміє і може говорити російською, бо в СРСР вона була обов’язковою для вивчення у школах і вузах. Також російську мову розуміє багато людей старшого віку в країнах Східної Європи, наприклад, в Угорщині, Чехії, Польщі, Румунії, Болгарії, Словаччині та Словенії. Мовою Толстого, Пушкіна і Чехова говорять майже 250 мільйонів людей у Євразії. Російська вважається досить важкою для вивчення, її
граматика складна, але логічна. 4. Німецька мова є досить затребуваною в Європі. Вона використовується у діловому спілкуванні (Німеччина має економічний вплив на країни Єврозони). Більшість молодих німців сьогодні знає англійську. На жаль, населення країни зменшується і, ймовірно, німецька продовжуватиме здавати свої позиції. Мова схожа на англійську за легкістю вивчення, хоча й зі складнішою граматикою. 5. Іспанською розмовляє приблизно 407 мільйонів осіб як першою мовою (за цим показником вона є найпоширенішою у світі після китайської). Крім того, 60 мільйонів використовують іспанську як другу мову, а також 20 мільйонів знають її як іноземну. Іспанська є однією з шести офіційних мов ООН, а також офіційною мовою Європейського Союзу та Меркосуру. Але головне — це мова Борхеса, Гарсії Лорки, Лопе де Веги і Сервантеса. До того ж іспанська вважається однією з найпростіших мов для вивчення. 6. Португальська набуває все більшого значення через розвиток Бразилії й становлення її як світової економічної та сировинної держави. Вона займає сьому позицію серед мов світу за кількістю носіїв (понад 200 мільйонів) і першу — в Південній Америці (186 мільйонів, понад 51% населення). Мова трохи складніша за іспанську, втім, позмагається у легкості вивчення з англійською або французькою. 7. Італійська — офіційна мова Італії, Ватикану (поруч з латинською), Сан-Марино та Швейцарії (разом з німецькою, французькою і ретороманською). Визнана другою офіційною мовою в кількох регіонах Хорватії та Словенії. 8. Польська є офіційною мовою Польщі й однією з 24 офіційних мов Європейського Союзу. Вона поширена також в інших країнах Європи — Німеччині, Франціі, Великій Британії, Литві, Чехії, Росії, Білорусії, Україні, Словаччині, Латвії та ін. У низці європейських країн польська отримала статус регіональної мови. Вона одна з найпоширеніших слов’янських мов і найбільш розповсюджена західнослов’янська мова за кількістю носіїв і займаного ними ареалу. Загальне число тих, хто володіє польською, — понад 40 мільйонів осіб. Цікавий факт: з 2002 року Євросоюз запровадив новий принцип мовної освіти для своїх мешканців: «Рідна мова плюс дві іноземні», який прийшов на заміну формулі: «Рідна мова + англійська». І якщо відкинути різні ментальні забобони з приводу використання «чужих» мов, то варто зазначити, що більшість представників європейської молоді справляється з цією формулою на ура.