У ФОКУСІ
БІ ЛІ П Л ЯМИ Б Л АК И Т НОЇ П Л А НЕ Т И
Painter: Vivian Pantoja @vivianpantojacollage
ЛЮДСТВО НЕВГАМОВНО ВГРИЗАЄТЬСЯ В КОСМОС. СКЛАДАЄ ДЕТАЛІЗОВАНУ КАРТУ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ, НАМАГАЄТЬСЯ ВИВЧИТИ ПЛАНЕТИ І ЗІРКИ СУСІДНІХ ГАЛАКТИК, ЗАНУРИТИСЯ В СЕРЦЕ НАШОГО ВСЕСВІТУ. У ТОЙ ЖЕ ЧАС НА НАШІЙ ЗЕМЛІ, НА ЩАСТЯ, ІСНУЄ ЩЕ ЧИМАЛО БІЛИХ ПЛЯМ, ЗАГАДКОВИХ МІСЦЬ, ЩО БАЖАЮТЬ ЗАЛИШИТИСЯ НЕЗАЙМАНИМИ.
100
П
очнемо з узагальнених географічних понять, зрозумілих будь-якій освіченій людині. Наприклад, зі Світового океану, на який припадає 70% земної кулі. Людство має уявлення про рельєф дна, основні хребти, улоговини, западини і жолоби, однак детально вивчити глибини океану наразі не здатне. Рівень сучасних технологій не дозволяє проводити регулярні підводні дослідження на великих глибинах. Доказом слугує такий факт: щорічно біологи винаходять сотні нових видів тварин і десятки унікальних екологічних систем на дні океану, проте усі знання щодо океанів наразі стосуються лишень прибережних морів та поверхневих шарів води. Темна безодня Блакитної планети все ще залишається для дослідників певною інтригою, загадкою.
За півкроку від покритих завісою таємниці глибин океану є ціла низка «білих плям» — льодовики. Точніше, не самі льодовики, а ті простори суші, які вони вкривають. Неможливість їх вивчення зумовлена складними погодними умовами. Антарктида, яка практично повністю вкрита льодом, вважається найбільш високогірним материком. Вона пролягає навколо Південного полюса. Багатокілометровий шар льоду приховує невідому землю і в Гренландії, регіоні з суворим арктичним кліматом. Цей острівгігант, як відомо, на 81% покритий льодовиками. Дослідити Гренландію вкрай проблематично не лише через її розташування, але й через одвічних побратимів — вітер, сніг і холод. Тому уявлення сучасної науки щодо особливості рельєфу прихованих під льодом земель вельми умовні. Дізнатися, що ж насправді криється за багатовіковою товщею замерзлої води, можна лише за допомогою інноваційних технологій майбутнього або ж, не приведи боже, у разі глобального потепління, коли льодовики почнуть танути. ЗЕЛЕНИМ ПУНКТИРОМ по білим галявинам географічної карти Землі простягаються незвідані нетрі амазонських лісів. Амазонська низовина пролягає від Анд до Атлантичного океану, поміж Гвіанським та Бразильським плоскогір’ями, у басейні найповноводнішої річки світу — Амазонки. На жаль, через постійні зміни клімату та вирубку дерев кількість лісових масивів
тут неухильно зменшується, цивілізація хижо атакує, маючи постійну потребу в транспортних артеріях, корисних копалинах та цінних породах деревини. Однак в глибинах Амазонії, що лежить біля підніжжя Анд, все ще є незаймані місця. Щільний ліс і велика кількість отруйних тварин роблять цю місцевість важкодоступною, тож наукові експедиції дістаються сюди нечасто. Однак окремих відчайдухів, що таки потрапляють у джунглі Амазонки, незмінно супроводжує науковий успіх. Нові географічні об’єкти, невідомі види живих організмів, дикі ізольовані племена, що живуть поза згубним впливом сучасної цивілізації. Тобто матеріалів для вивчення вистачило б для представників багатьох наук. Поступово від прихованих зелених скарбниць амазонських лісів перенесемося в пустелі. Здавалося б, що можна відкрити в пустелі? Виявляється — багато. І навіть не у віддалених куточках, а поруч з населеними регіонами. Так, уже в XXI столітті на південному сході пустелі Гобі було виявлено невідому ділянку Великого китайського муру. У південноамериканських пустелях постійно знаходять стародавні міста і сліди давніх індіанських цивілізацій. Тому невідомо, які дива і таємниці зберігають інші пустелі: Сахара, Тар, Каракуми, Кизилкум. Можливо, кілька тисяч років тому на місці нинішніх пустель красувалися стародавні міста. На перший погляд, ці піщані обшири сьогодні здаються «мертвими зонами», однак насправді більшість пустель розширюється, живе своїм життям. ДЕЩО ОСТОРОНЬ невгамовного сонця та пустельних вітрів тихо спочивають печери. І нехай вони не позначені на більшості карт, але є важливими географічними гірськими об’єктами і детально вивчаються спелеологами. Екосистеми печер у густонаселених і популярних серед туристів районах вже досліджено. Але надра землі зберігають ще безліч величезних, практично недоступних світів, населених невідомими тваринами. Регулярно вчені відкривають нові печери і часом у найнесподіваніших місцях, наприклад, у пустелі Наміб або на вулканічних ландшафтах Каппадокії. Раніше Країна чудових коней (саме так з давньоперської перекладається Каппадокія) була відомою завдяки велетенським кам’яним стовпам — геологічним останцям у вигляді кам’яних грибів химерних форм та обрисів. Але зараз Каппадокія приваблює ще й підземними царствами. Річ у тім, що у цьому малоазійському регіоні розташовано майже 200 підземних міст, створених кілька тисячоліть тому. Більшість з них було виявлено протягом
останніх п’яти десятиліть, тож зараз археологи ведуть тут активні розкопки. ОКРЕМИМ ВЕКТОРОМ прискіпливого вивчення з боку вчених є підводні печери. Лабіринти водних шляхів у товщі скель — один з найбільш екстремальних видів досліджень. Якщо у традиційних печерах майстерність володіння спорядженням відіграє головну роль, то підводні печери сповнені несподіванок і смертельних небезпек. Як би там не було, але зі світом печер людству ще тільки-но доведеться по-справжньому зіткнутися. НАСПРАВДІ білих плям на тілі Землі більш ніж достатньо. Це й величні північні гори Колумбії, що складаються з докембрійських кристалічних порід, і простори Папуа Нової Гвінеї з її неймовірною флорою і фауною, що залишаються малодослідженими через дикі племена людоїдів, і височенні гори Канкар-Пунсум на кордоні Тибету, Китаю і Бутану, у котрих, окрім жменьки ченців, мало хто орієнтується. Вони не досліджені як через свою віддаленість, так і через політичні та соціальні розбіжності між трьома країнами. Сюди ж можна додати й архіпелаг Тристан-да-Кунья, де практично немає рептилій, метеликів і ссавців, за винятком берегових тюленів та завезених людиною на острів Гоф мишей. Правда, на цьому архіпелазі, а саме на острові Неприступний, можна зустріти чубатого пінгвіна і дивне створіння, найменшого нелітаючого птаха на Землі — «трістанського пастушка». «70 ТИСЯЧ РОКІВ ТОМУ, — як пише ізраїльський історик Юваль Ной Харарі у своїй книзі «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього», — Homo sapiens все ще був незначною твариною, що жила своїм життям десь на задвірках Африки. У наступні тисячоліття людина перетворилася на владику світу, жах екосистеми». Біле на блакиті — це так поетично. Куди прозаїчніше — сіро-буро-малинове у пітьмі. Такий вигляд може мати за кілька років велика тихоокеанська сміттєва пляма. Пляма на нашій совісті, що може поглинути океан, землю, нас.
6/2017
101
У джунглях Амазонки розсіяні племена, що по сьогодні живуть в кам'яному столітті
У ФОКУСІ
ОКРЕМИХ ВІДЧАЙДУХІВ, ЩО ТАКИ ПОТРАПЛЯЮТЬ У ДЖУНГЛІ АМАЗОНКИ, НЕЗМІННО СУПРОВОДЖУЄ НАУКОВИЙ УСПІХ. НОВІ ГЕОГРАФІЧНІ ОБ’ЄКТИ, НЕВІДОМІ ВИДИ ЖИВИХ ОРГАНІЗМІВ, ДИКІ ІЗОЛЬОВАНІ ПЛЕМЕНА, ЩО ЖИВУТЬ ПОЗА ЗГУБНИМ ВПЛИВОМ СУЧАСНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
THOSE BRAVE ADVENTURERS, HOWEVER, WHO MANAGE TO REACH THE JUNGLES OF AMAZONIA, ALWAYS ACHIEVE SCIENTIFIC SUCCESS. NEW GEOGRAPHICAL OBJECTS, UNKNOWN SPECIES OF LIVING FORMS, WILD ISOLATED TRIBES THAT LIVE UNAFFECTED BY THE EVIL INFLUENCE OF THE MODERN CIVILIZATION
«Кільця відьми» в пустелі Наміб, Намібія
102
Антарктика не поспішає здавати позицію останньої terra incognita на планеті