Кам’янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ Богдан Лепкий велет українського інтелекту та патріотизму (150 років від дня народження) Рекомендаційний список літератури 2022
Матеріал підібрала і надрукувала бібліограф міської центральної бібліотеки імені Костя Солухи О. Дачковська
Богдан Лепкий шляхами життя і творчості Богдан Лепкий український поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, суспільно-культурний діяч, художник, патріотБатьківщинаУкраїни. Б. Лепкого Поділля, край благословенний, щедрий, овіяний легендами. Сам поет написав про нього в одномуз ранніх своїх віршів «Заспів»: Колисавмою колиску АСтеповогоІВітеррідногоПоділлязливавнасоннівіїзапахзілля.уособлювалоцеПоділля мальовниче село Крегулець, розташоване між містечками Гусятином і Копичинцями. Тут народився він 9 листопада 1872р. в родині сільського священика СильвестраЛепкого.БатькоБогдана був людиною освіченою і прогресивною. Він закінчив Львівський університет (класична філологія і теологія), виступав з літературними творами під псевдонімом Марко Мурава, брав участь у виданні часопису «Правда», підготовці підручників для школи. Мав грунтовну філологічну
освіту, вільно володів польською і німецькою (вірші німецькою мовою навіть друкував у журналах). Писав популярні книжечки, був головою «Селянської ради». Пізніше Б. Лепкий назве батька своїм найсуворішим критиком. Богдан був першою дитиною в родині Сильвестра і Домни Лепких, які побралися, коли Сильвестр закінчив університет і прийняв сан священика. Щоправда, якийсь час молоде подружжя мешкало в гірському селі Ялинкуватому на нинішній Івано Франківщині, але незабаром тесть Сильвестра одержав парохію у Бережанах і молодий священикзайнявйогомісце уКрегульці. Дитинство Богдана було безхмарним, але коли він мав п'ять років, раптово за одну ніч померли від дифтериту дві його молодші сестри і брат, що дуже вплинуло на вразливу натурухлопчика,який ісамледвевижив. Перші знання майбутній письменник одержав у батьківському домі. Швидко за одну зиму навчився читати, писати й рахувати. Батько розповідав йому і про пригоди Робінзона Крузо, і про письменників,художників, портрети яких висіли на стінах, старенька нянька, родом з Наддніпрянської України, співала чумацьких пісень, а від діда по матері Михаила Глібовицького, який замолоду був знайомий з Маркіяном Шашкевичем, допитливий хлопчина дізнався про давні часи, історичніподіїДомашнійнаУкраїні.учитель Богдана Дмитро Бахталовський знайомив його не тільки з основами шкільної науки, а й з творами літератури, завдяки чому його учень уже в дитинстві знав напам'ять багато віршів Тараса Шевченка, читав «Марусю» Г.Квітки-Основ'яненка. З 1878 р. навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання в Бережанах. Після закінчення школи вступив до 1883р. у Бережанську класичну гімназію з польською мовою навчання. Співав у гімназійному українському хорі під керівництвом Дениса Січинського, в хорі «Боян»(М. Бережани). Брав участь у концертах, декламував вірші, читав уривки з прозових творів. Мав можливість познайомитися з акторами
мандрівного театру «української бесіди» Владиславом Плошевським, Степаном Яновичем, батьком Леся Курбаса, Марією Романовичівною та іншими, які кілька разів гастролювали вмісті,бували вдоміЛепких. Живопис вивчав у Юліана Панькевича, згодом відомого українського художника. У 1891 р. закінчив гімназію і вступив до Віденської Академії мистецтв. Через три місяці за порадою Кирила Студинського перейшов на філософський факультет Віденського університету, де вивчав мовознавство та історію літератури. Тут брав участь у роботі студентського товариства «Січ», в дискусіях на суспільно-політичні та літературні теми, разомз Ф.Колессою займавсяетнографічними дослідженнями. У Відні заприятелював з художником Миколою Івасюком, продовжував малювати під його опікою; з ним приїжджав на літні канікули до Жукова, де їм позували селяни; у селі створив кілька картин на історичну тематику, серед них «Коронація короля Данила», робив малюнки для майбутніх праць «Козацькі бої».З другого курсу навчався на філологічному відділі Львівського університету; українську історію та літературу вивчав під керівництвом М. Грушевського, О. Огоновського, І. Шараневича. Брав участь у львівських молодіжних товариствах «Ватра»та «Сокіл»,хорі «Боян». Закінчив університет в 1895 Р. з тих пір почав працювати вчителем української, польської та німецької мов і літератур, історії та географії в Бережанській гімназії. Водночас інтенсивно займався громадською роботою: засновував читальні «Просвіти», бібліотеки та позичкові каси, був учасником хору «Боян»тадраматичногогуртка.ЗіграврольПетрав«Наталці Полтавці», (1898). Робота в 1899 г. після відкриття в Ягеллонському університеті (Краків) лекторату української мови та літератури запрошений сюди викладати ці предмети. Одночасно працював професором у третій гімназії ім. Яна Собеського і в гімназії св. Яцка в Кракові. Співпрацював з літературним об’єднанням «молода Польща»,
подружився з польськими письменниками С. Віспянським, В.Орканом,К.Тетмаєромтаін..Одиніззасновників(1901) і активних учасників «Слов’янського клубу», що видавав журнал «Swiat slowjanski» (Краків, 1905-1914). У ньому Б. Лепкий упорядковував постійні рубрики «Російська хроніка» і «Огляд російської преси»; в 1907 році припинив співпрацю з виданням через політичні незгоди з редакцією.Утому ж році виступив з ініціативою збору коштів на народні школи, написав з цією метою відозву заклик. Співпрацював з товариством «Рідна Школа» з видання дитячої літератури, підручників і читалок; упорядник книги для читання внародних школах (Львів,1904),куди увійшли ійоготвори. Був членом управи (заступником голови) Краківського «Просвітництва», читав лекції з української літератури та культури; ввів утрадицію постійні Шевченківські академії, один із організаторів у Кракові вечора до 100-річчя з дня народження Т. Шевченка, вечорів, присвячених М Шашкевичу , І. Франко, Угорщинуісторичноїтретьогоснарядами,зупинивсяпереїхалиінтелектуальнузайматиЛепкихФедірЛипинський,ОлексаБойчукМихайлоМ.Лисенко,В.Стефаникатаіншимвидатнимукраїнцям.УкраківськомудоміЛепкихбувалиВасильСтефаник,Яцків,ОстапЛуцький,КирилоСтудинський,Михайло(створивпортретб.Лепкого,1909),ОсипКурилас,Новаківський,КирилоТрильовський,В’ячеславМихайлоКоцюбинський,ОльгаКобилянська,вовк,МихайлоЖуктаін.ПершасвітовавійнаПершасвітовавійназасталасім’юуКракові.Колиросійськаарміявосени1914р.почалаГаличинуіБуковинутавивозитиукраїнськуеліту,ЛепкийразомзіншимибіженцямиуКарпативнадії,щовійнаугоринедійде,ір.вЯремчеуготелі(згодомвінбувзнищениййуньомузгорілиречіЛепких,атакожрукописитому«Начеркісторіїукраїнськоїлітератури»тадрами«Мотря»(зберігсялише«Пролог»).Щобнепотрапитиврукицарськоїжандармерії,виїхавчерезвавстрійськійстолиці.СпочаткуживуМ.Рудава
неподалік відВідня, згодом прибув до м. Відень. Тут працював у журналі «Вісник Спілки визволення України» і в культурній раді. Восени 1915 р. Б. Лепкий був мобілізований в австрійські війська. Завдяки сприянню друзів не був відправлений до діючої армії, а поїхав до Німеччини для освітньо-культурної роботи серед українських військовополонених царськоїармії. Тут з листопада 1915 жив у М. Раштат у Бадена. Там працював у просвітницьких відділі табору, протягом двох місяців викладав історію української літератури та культури. Лекції вченого мали великий успіх, тому заняття перенесли з бараків на міський театр. Потім табір розділили на дві частини, Б. Лепкий переїхав у Вецляр. З лютого 1916 вів просвітницьку роботу в таборі, викладаючи в Народному університеті, організувавхудожню школу. Учнем Б. Лепкого був згодом відомий український митець Іван Бабій із Херсонщини; у домі письменника часто гостював Юрій Лукомський, маляр та історик українського мистецтва; разом з М Паращук Б. Лепкий брав участь у проектуванні та виконанні пам’ятників померлим воїнам у Вецляре. У 1919 р. працював в українській Військово санітарній місії, яка готувала військовополонених довід’їздудодому. Міжвоєнні роки Навесні 1920 р. після ліквідації таборів Б. Лепкий переїхав до Шпандау біля Берліна, у січні 1921 р. в Берлін. Тут очолював (до 1925) український допомоговий комітет, Товариство охорони могил, належав до соорганизатоам українських видавництв; співпрацював з цими видавництвами та редакцією газети «Українське слово» (1921 1923). Працював в управі Українського Червоного Хреста, був головою «Української Громади». Викладав українську літературу на курсах українознавства при посольствіУНР уБерліні. Був співорганізатором Товариства Вищої Освіти і керував ним; приймав іспити у випускників середніх шкіл; виступав з рефератами на святкових академіях. З грудня 1922 р. до 1925 р. мешкав у Ванзеє біля Берліна, де зустрічався з колишніми гетьманом України П. Скоропадським, президентом ЗУНР Е. Петрушевичем, а також полковником Е. Коновальцем,
професорами В. Мірчук, С. Кузелем та іншими видатними українськими діячами політики, науки й культури, які теж там проживали.У1925р. повернувся до Кракова, продовжував викладати в Ягеллонському університеті, де його призначили доцентом, завідувачем кафедри української літератури. З того ж року голова Товариства письменників і журналістів ім. И. Франко у Львові. Почесний член товариства «Просвіта» (з 25 грудня 1925 р). Надзвичайний член Українського Наукового Інституту в Берліні (з 1926). Належав до керівництва Українського Наукового ІнститутууВаршавіз часуйогозаснування. У 1932 Р. Український Вільний університет у Празі присвоїв Б. Лепкому ступінь доктора «гоноріс кауза» (почесного доктора). 1 січня 1935 президент Речі Посполитої (Польща) надавБ.Лепкомутитул надзвичайногопрофесора університету. У 1938 р. його обрали сенатором польського сейму; в сенаті протягом цього й наступного років представляв українську Галичину. З 1938 р. за постановою Уряду УНР у вигнанні академік відновленої у Варшаві Київської Могилянсько мазепинської Академії. Черче і «Богданівка» Жителі Бережанщини та Рогатинщини, зібравши добровільні пожертвування, 1932 р. придбали для Б. Лепкого на Опіллі місце і цеглудля вілли в с. Черче (нині Рогатинського району ІваноФранківської області). Побудовану за ці кошти і заощадження письменниківвіллуназвано «Богданівкою». У Черче Б. Лепкий в 1930 1939 рр. відпочивав і творив у канікулярний період. Відвідував родича Петра Смика, там малював картини, ікони. У Жовчівській церкві св. Михаїла збереглося десять образів роботи Лепкого. Останні роки життя Другасвітова війназасталаЛепкогонавідпочинкувЧерче. 23 вересня 1939 він з сім’єю і братом Левом повернувся до Кракова. Після того, як німецькі окупанти закрили Ягеллонський університет, залишився без роботи, йому відмовили в професорській пенсії. Б. Лепкий писав в українські журнали, газети «Краківські Вісті», займався перекладами з українськоїнанімецьку.
Письменник помер 21 липня 1941 р. уКракові, похований тут на Раковецькому кладовищі, у склепі свого товариша Ігнатія Шайдзицького. На надгробку є напис українською мовою «Богдан Лепкий, поет» і встановлений в 1972 р. барельєф письменника. Значення творчості за кількістю написаного Б. Лепкий поступається в українській літературі тільки І.Франко.Вся творча спадщина Богдана Лепкого складає понад 80 власних книг, у тому числі циклу романів «Мазепа», повістей, оповідань, казок, спогади, збірки віршів та поем, а також перекладів, літературознавчих досліджень, статей літературного та мистецького спрямування, опубліковані у численних газетах, журналах, альманахах, календарях, збірниках, він упорядник і видавець 62 томів творів української класики з ґрунтовними дослідженнями,примітками,коментарями.
Творча спадщина Богдана Лепкого Лепкий Б. Твори у 2 х т. Київ : Наук. думка, 1997. Т.2:Прозовітвори,1997. 693с. Лепкий Б. Вибране / Б. Лепкий. Львів : Світ, 1990. 181с. Лепкий Б. З- під Полтави до Бендер : іст. повість / Б.Лепкий. Київ:Дніпро,1992. 264с. Лепкий Б. Казки для мол. та серед. шк. віку ; іл. В.Дунаєвої/ Б.Лепкий. Київ:Школа,2007. 192с.:іл. Лепкий Б. Крутіж : іст. повість / Б. Лепкий ; худож. Г.Акулов. Київ:Веселка,1992. 388с. Лепкий Б. Мишка : казки та оповідання / Б. Лепкий ; худож.К.Лавра. Київ:Знання,2020. 158с.:іл. Лепкий Б. Мотря : іст. повість / Б. Лепкий. Тернопіль : Збруч,2006. 399 с. Лепкий Б. Не вбивай. Батурин : іст. повісті / Б. Лепкий. Київ:Дніпро,1992. 533с. Лепкий Б. Полтава : іст. повість / Б. Лепкий ; упоряд. Р.Горак. Київ:Дніпро,1992. 487с.
Книги та публікації про життєвий і творчий шлях Богдана Лепкого Білик Н. Богдан Лепкий: життя і діяльність / Н. Білик. Тернопіль :Джура,2001. 172с. Богдан Лепкий // Іст. укр. л ри. Київ, 1994. Кн. 1. С.33-43. Ільницький М. Найпопулярніша постать на галицькому грунті… : Богдан Лепкий // Укр. слово : у 3-х т. Київ, 1994. Т.1. С.241. Погребенник Ф. Богдан Лепкий / Ф. Погребенник. Київ:Знання,1993. 64с. Сивіцький М. Богдан Лепкий: життя і творчість / М.Сивіцький. Київ:Дніпро,1993. 375с. Штефуляк Н. Вивчаємо творчість Богдана Лепкого : [урок за казкою «Мишка (Казка для дітей: для малих і великих)»] /Н.Штефуляк // Дивослово. 2020. №1. С.15 18. Шульга-Пасічник О. Події 1914-1920 років у творчості Богдана Лепкого / О. Шульга-Пасічник // Дивослово. 2016. №2. С.53 57.
Наша адреса: Україна 32302, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 7-43-48 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net
