Кам’янець-Подільська міська ЦБС Центральна бібліотека імені Костя Солухи Читальний зал
Слово її єдиная зброя
Кам’янець-Подільський 2021
Сценарій розробила бібліотекар читального залу ЦБ Світлана Білик
Сценарій розрахований на учнівську та студентську молодь
Комп’ютерна верстка та художнє оформлення Світлани Білик
Мета: ознайомити користувачів з життєвим та творчим шляхом Л.Українки, розкрити жанрове й тематичне розмаїття творчості поетеси, познайомити з особливостями індивідуального стилю, формувати мовну культуру, виховувати любов до поезії.
Обладнання: комп’ютер, розгорнута книжкова виставка «Славетна донька України».
Місце проведення: читальний зал ЦБ.
Дата проведення: 25 лютого 2021 року.
Запрошені: бандуристка, студентка музично – педагогічного факультету КПНУ ім. Івана Огієнка Вікторія Штифлюк, студенти коледжу КІМ. Присутні: студенти коледжу будівництва, архітектури і дизайну, студенти коледжу КІМ, користувачі бібліотеки.
Ведучий 1. Доброго дня шановні друзі! 25 лютого виповнюється 150-років від дня народження видатної української поетеси, перекладача, культурного діяча Лесі Українки. Давайте разом з вами поринемо у світ живого українського слова і прекрасної лірики Лесі Українки. Ведучий 2. У жодній із світових літератур немає такого прекрасного сузір’я жінок письменниць, яке прикрашає українську літературу: легендарна поетеса Маруся Чурай, Марко Вовчок, Олена Пчілка, Ольга Кобилянська, Ліна Костенко та ін. У цьому сузір’ї незгасною зорею сіяє ім’я Лесі Українки. Ведучий 1. Як я умру, на світі запалає Покинутий вогонь моїх пісень, І стримуваний пломінь засіяє, Вночі запалений, горітиме удень. Ведучий 2. Так писала в одному із своїх віршів геніальна дочка українського народу – Леся Українка. Історія її життя могла б стати основою величезної драми, але стала на службі найсвітлішої поезії, зоря якої яскраво пломеніє на літературному небосхилі вже 150 років. Твори Л. Українки – окраса світової літератури.
Звучить українська народна пісня у виконанні студентки музично – педагогічного факультету КПНУ ім. Івана Огієнка Вікторії Штифлюк. Ведучий 1. Велика українська поетеса Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 р. в місті Новограді-Волинському в інтелігентній родині. Мати – письменниця Олена Пчілка. Батько – юрист, громадський і культурний діяч Петро Антонович Косач. Ведучий 2. У 4 роки Леся читала, а в 9 років, коли заарештували її улюблену тітку Олену Косач, написала першого вірша «Надія». «Надія читає Вячеслав Полятинчук Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз на рідну країну, Поглянути ще раз на синій Дніпро, – Там жити чи вмерти, мені все одно; Поглянути ще раз на степ, могилки, Востаннє згадати палкії гадки… Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна. (Леся Українка «Надія»)
Ведучий 1. Маленька Леся захоплювалась народними казками, піснями, легендами. Із задоволенням брала участь у дитячих хороводах, любила дивитися на святкування Івана Купала, Різдва. Ще зовсім малою пішла з Михайлом до Стиру на Водохреща. Із захопленням спостерігала за освяченням води, слухала пісні. Стояла, не відчуваючи тріскучого морозу. Леся застудилася і тяжко захворіла. Місяць вона не підводилась. Через хворобу Леся змусила попрощатися із музикою та своїм фортепіано. Уривок з поезії «До мого фортепіано» читає студентка коледжу культури і мистецтв Анна Хитрак Мій давній друже! Мушу я з тобою Розстатися надовго… Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою Вповідувать думки веселі і сумні. Коли я смуток свій на струни клала, З’являлась ціла зграя красних мрій. Веселкою моя надія грала, Далеко линув думок легких рій. Розстаємось надовго ми з тобою! Зостанешся ти в самоті німій, А я не матиму, де дітися з журбою… Прощай же, давній, любий друже мій! (Леся Українка «До мого фортепіано»)
Ведучий 2. Важка хвороба не дала дівчинці ходити до школи, вона не закінчила жодного навчального закладу, учителями її були батько, книги і життя. Та здібність до науки, розум, наполеглива праця дали змогу Лесі стати високоосвіченою людиною свого часу, її різногранні і глибокі знання вражали сучасників. Маючи феноменальні здібності до мов, Леся знала майже всі основні європейські мови, а також старогрецьку та латинську – всього понад 10 мов. Французькою, італійською, німецькою могла писати навіть вірші. Згодом поезії Лесі Українки також перекладуть багатьма мовами світу. «Як дитиною, бувало…» читає студентка коледжу культури і мистецтв Софія Горбовцова Як дитиною, бувало, Упаду, собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. «Що болить?» — мене питали, Але я не признавалась — Я була малою горда,— Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма,—
Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись І, забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись. (Леся Українка «Як дитиною, бувало…») Ведучий 2. У 13 років Лариса почала друкуватися під псевдонімом Леся Українка. Лариса Косач запозичила свій псевдонім у дядька Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила його і захоплювалась ним то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Уся творчість Лесі Українки – це дивовижна, животворна пісня, яка захоплює мужністю, мудрістю, ніжністю. Усе життя вона найбільше любила свою Україну, їй присвятила вірш. Читає Вячеслав Полятинчук До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься І буде струна урочисто і тихо лунати, І пісня від серця поллється. (Леся Українка «Сім струн») Ведучий 1. Тридцятилітня війна з туберкульозом гнала її світами. Болгарія, Італія, Швейцарія, Єгипет, Австрія –
ось неповний перелік подорожей Лесі. Ні краса цих країн, ні лагідність їх південного клімату не приносили їй душевного спокою. Чужина завжди викликала тугу за рідним краєм, серце рвалось на батьківщину. А зловісна хвороба відмірювала останні роки життя. Вона перенесла дві операції. Пізніше туберкульоз зачепить легені і проникне в нирки. Та Леся не корилася хворобі. Віра в перемогу над складними обставинами життя, спричиненими недугою, звучить у вірші «Сontra spem spero!». «Сontra spem spero!» читає студентка коледжу культури і мистецтв Ангеліна Кітаєвич Гетьте, думи, ви хмари осінні! То ж тепер весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать.
Так! Я буду крізь сльози сміятись. Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! – Геть думи сумні! Леся Українка «Сontra spem spero!» Ведучий 2. В 90-х роках минулого століття в Полонному на Хмельниччині проживав рідний брат Лесиного батька Григорій Косач. Сюди приїздила на літній відпочинок Леся Українка. Цьому мальовничому куточку Поділля присвятила свій вірш «Красо України, Подолля». Ведучий 1. На початку ХХ століття Леся Українка утверджує себе в новому для неї жанрі – драматичної поеми. Хто не знає її драматичних творів «Одержима», «Кассандра», «Осіння Казка», «Бояриня», «Лісова пісня»? Ведучий 2. У «Лісову пісню» Леся Українка вклала «цвіт душі». Вона вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою слова. Це пісня пісень не лише Лесі Українки, а й усієї української драматургії, це твір, який варто б назвати Лесиним словом – дивоцвіт, Лесиною лебединою піснею.
Сцена із опери «Лісова пісня» композитора Мирослава Волинського виконує Вячеслав Полятинчук та студентка коледжу культури і мистецтв Віолетта Бабурик Ведучий 1. Леся писала, писала свої прекрасні твори. А тим часом її здоров’я погіршувалося. На світанку 1 липня 1913 року в Грузинському містечку Сурамі, на сорок другому році життя зупинилося полум’яне серце поетеси. У жалобі схилила голову мати Україна. Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.
Ведучий 2 Як я умру, на світі запалає Покинутий вогонь моїх пісень, І стримуваний пломінь засіяє, Вночі запалений, горітиме удень.
Ведучий 1. Леся Українка багато залишила нам у спадок. І ми завжди будемо пам’ятати про неї і з любов’ю читати її вірші та драматичні твори. На закінчення проводиться огляд книжкової виставки.
Твори Лесі Українки Українка Л. Драматичні твори / Л. Українка. – Київ : Наук. думка, 2001. – 384 с. – (Б-ка школяра). Українка Л. Листи : 1876-1897 / Л. Українка / упоряд. В. А. Прокіп. – Київ : Комора, 2016. – 512 с. : іл. Українка Л. Нехай мої струни лунають…: вибрані поезії / Л. Українка. – Луцьк, 2009. – 224 с. Українка Л. Оргія : драматичні поеми / Л. Українка. – Київ : Основи, 2001. – 772 с. Твори Л. Українки у збірниках Українка Л. Поезії // Український декламатор : зб. віршів для укр. молоді / упоряд. Н. і О. Зінкевичі ; передм. Р. Семківа. – Київ : Смолоскип, 2006. – С. 216, 231-237. Українка Л. Твори // Антологія укр. драматургії. – Київ : Мистецтво, 2005. – Вип. 2. – С. 270-428. Українка Л. Твори // Українське слово : хрестоматія укр. літератури та літ. критики ХХ ст. – Київ, 1994. – Кн. 1. – С. 106-149. Українка Л. Твори // Українське слово : хрестоматія укр. літератури та літ. критики ХХ ст. – Київ : АКОНІТ, 2001. – Кн. 1. – С. 118-179.
Література про життя і творчість Лесі Українки Книги Агеєва В. П. Поетеса зламу століть : творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації / В. П. Агеєва. – 2-е вид., стереотип. – Київ : Либідь, 2001. – 264 с. Велика трійця : Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка / пер. упоряд., вступні тексти Р. Чілачави. – Київ : Етнос, 2005. – 336 с.: портр.; іл. Левченко Г. Д. Міф проти історії : семіосфера лірики Лесі Українки : монографія / Галина Левченко. – Київ : Академвидав, 2013. – 332 с. Панасенко Т. Леся Українка / Т. Панасенко. – Харків : Фоліо, 2013. – 123 с. Статті із збірників Багаліка Ю. Леся Українка: погляд із ХІХ століття / Ю. Багаліка // Українки в історії / за ред. В. Борисенко. – Київ, 2004. – С. 181-186. Білан Т. О. Проблеми формування виховного ідеалу в творчості Лесі Українки / Т. О. Білан // Актуальні проблеми духовності : зб. наук. праць / за заг. ред. Я.В. Шрамка. – Кривий Ріг, 2010. – Вип. 11. – С. 160-167. Жулинський М. Леся Українка / М. Жулинський // Слово і доля : навч. посіб. – Київ : А.С.К.,2006. – С. 146-178.
Публікації з газет і журналів Богдан С. «…Пуделочко живих квіток» : [новорічний дискурс в епістолярії Лесі Українки] / С. Богдан // Дивослово. – 2020. – № 2. – 34-42. Васильчук В. «Я вірю, пам’ятник їй буде колись і в моєму місті!» : [до 150-річчя Лесі Українки] / В. Васильчук // Літ. Україна. – 2021. – 13 лют. – С. 5. Вона жива і житиме вічно : [150-річчя від дня народж. Лесі Українки] // Уряд. кур’єр. – 2021. – 27 лют. – С. 1. Гойденко О. Леся Українка : мавка української поезії : [150 років від дня народж.] / О. Гойденко // Порадниця. – 2021. – 25 лют. – С. 4. Гуменюк В. Леся Українка і театр / В. Гуменюк // Дивослово. – 2003. – № 2. – С. 14-17. Данилець О. Полтавська розрада : [Лариса КосачКвітка до 150-річчя від дня народж.] / О. Данилець // Уряд. кур’єр. – 2021. – 25 лют. – С. 4. Вивчення творчості Лесі Українки у школі Богдан С. «…Мені треба одежу, варту мого писательського стану» : [одяг у контексті епістолярного автопортрета Лесі Українки] / С. Богдан // Дивослово. – 2016. – № 10. – С. 35-44.
Данова Л. Кримські мандрівки Лесі Українки : [урок у 10 кл.] / Л. Данова // Дивослово. – 2012. – № 2. – С. 33-36.
Кононенко Є. Драма усвідомлення тіні у творчості Лесі Українки / Є. Кононенко // Дивослово. – 2016. – № 5. – С. 43-48. Марко В. «Лісова пісня» : взаємодія цінностей / В. Марко // Дивослово. – 2011. – № 2. – С. 38-43. Мафтин Н. Ідеал краси у творчості Лесі Українки / Н. Мафтин // Дивослово. – 2019. – № 2. – С. 39-45.
Сайти: https://uk.wikipedia.org http://www.uinp.gov.ua https://ukrclassic.com.ua https://sites.google.com
Фотогалерея
Наша адреса: Україна 32302, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 3 Тел. : (03849) 7-43-48, 7-40-87 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net