Кам’янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека ім. Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ
Шевченківська премія особистий ТОП до 60-річчя встановлення Національної премії України ім. Тараса Шевченка День інформації 2021
Укладач :бібліограф І категорії О. Дачковська Комп’ютерний набір : О. Дачковська
Програма проведення Дня інформації № з/п 1.
2.
3.
4.
5
Форма і назва заходу
Місце проведення
Відповідальні
Методикобібліографічний відділ
О. Дачковська
Історія премії. Положення про премію. Диплом та почесний знак – книжкова виставка
Методикобібліографічний відділ
О. Дачковська
Грошова частина Шевченківської премії – книжкова виставка
Читальний зал
Т. Дашко
Лауреати Республіканської премії імені Т. Г. Шевченка 1962-1969рр.
Методикобібліографічний відділ
О. Дачковська
Методикобібліографічний відділ
О. Дачковська
«Письменники – лауреати Шевченківської премії 1962 – 2020 рр.» – вступ
Лауреати Республіканської премії імені Т. Г. Шевченка 1962-1969рр.
6
Лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка 2000-2012рр.
Методикобібліографічний відділ
О. Дачковська
7
Лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка 2012-2020рр.
Методикобібліографічний відділ
О. Дачковська
8.
Письменники-лауреати 1969-2020 рр. – відеопрезентація
9.
Шевченківські лауреати – інформаційний список літератури
Читальний зал
Методикобібліографічний відділ
Т. Дашко К. Бояршинова С. Білик
О. Дачковська
Інформаційний бюлетень «Письменники – лауреати Шевченківської премії 1962 – 2020» знайомить з прізвищами і творами лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка. Матеріал розміщений в 4-х розділах: – Лауреати Республіканської премії імені Т. Г. Шевченка 19621969; – Лауреати Державної премії України імені Тараса Шевченка 1970-1999; – Лауреати Національної премії України Тараса Шевченка 20002012; – Лауреати Національної премії України Тараса Шевченка 20132020. Література в межах розділів подана в хронологічному порядку. Інформаційний бюлетень призначений для бібліотекарів, вчителів, учнів шкіл.
Історія премії
травня 1961 року постановою Ради Міністрів УРСР № 646 було засновано Республіканську премію імені Т. Г. Шевченка. Нею нагороджували видатних митців за високоідейні й високохудожні твори та роботи у галузі літератури, образотворчого мистецтва, музики, театрального мистецтва та кінематографії. Першими Диплом та Почесний знак лауреата 9 березня 1962 року отримали Павло Тичина, Олесь Гончар в галузі літератури і Платон Майборода в галузі музики. 23 квітня 1969 року Постановою № 285 ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР створено Комітет по Державних преміях Української РСР імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, мистецтва і архітектури при Раді Міністрів УРСР та встановлено 5 щорічних премій. З 1976 кількість Премій збільшили до 8. В період з 1969 по 1988 рік було присуджено 22 Премії в галузі архітектури. З 1988 року премії по архітектурі почали присуджуватись окремо створеним Комітетом. 20
З 1982 року одна Премія з 9 присуджувалася за кращий твір літератури і мистецтва для дітей та юнацтва. Лауреатами у цій номінації стали:
Георгій Якутович – за ілюстрації до книжок «Повість минулих літ», «Слово по Ігорів похід», «Карби. Чічка. Злодія зловили» М. Черемшини, «Козак Голота» М. Пригари (1983). Микола Вінграновський – за збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч» (1984). Євген Гуцало – за повість «Саййора», збірку оповідань «Пролетіли коні»; Попенко Д. П., Лось Л. Ф. – архітектори, Пухова І. П. – інженер-конструктор – за комплекс Республіканського науково-методичного центру охорони здоров'я матері і дитини (1985). Михайло Бєліков – автор сценарію, режисер-постановник, Василь Трушковський – оператор-постановник, Олексій Левченко – художник-постановник – за фільми «Ніч коротка», «Які ж були ми молоді» Київської кіностудіі художніх фільмів ім. О. П. Довженка (1986). Олексій Дмитренко – за художньо-документальну повість «Аист» (1987). Володимир Дахно – режисер-постановник, Едуард Кирич – художник-постановник, Анатолій Гаврилов – кінооператор – за цикл мультиплікаційних фільмів про пригоди запорозьких козаків, створений на Київський кіностудії науковопопулярних фільмів (1988). Народна самодіяльна хорова капела хлопчиків та юнаків «Дударик» Львівського обласного Будинку вчителя – за концертні програми останніх літ (1989). Дмитро Білоус – за збірку поезій «Диво калинове» (1990). Іван Білик – за історичний роман «Золотий Ра» (1991). Олександр Костін – за оперу-казку «Золоторогий олень», балет «Русалонька» (1992).
Ярема Гоян – за повість «Таємниця Лесикової скрипки» (1993). Олена Апанович – за книжку «Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі»; Олесь Лупій – за роман «Падіння давньої столиці», повість «Гетьманська булава» (1994). Богдан-Юрій Янівський — за цикл музичних творів великої форми для дітей: оперу «Царівна Жаба»; мюзикли «Лис Микита», «Перстень спокуси», «Том Сойєр» (1996).
Посмертно було присуджено Премію прозаїку Григорію Тютюннику (1963), композитору і хоровому диригенту Григорію Верьовці (1968), композитору Борису Лятошинському (1971), архітектору Петру Жилицькому (1971), композитору Борису Шостаковичу (1976), журналісту Абраму Фріману (1977), письменнику і кіносценаристу Василю Земляку (1978), кіноактору Івану Миколайчуку (1988), Григору Тютюннику (1989), поету Василю Стусу (1991), кінорежисеру Володимиру Костенку (1991), кінорежисеру Сергію Параджанову (1991), письменнику Борису Антоненку-Давидовичу (1992), поету, публіцисту і прозаїку Івану Багряному (1992), журналістці Лідії Коваленко і письменнику Володимиру Маняку (1993), літературному критику і дисиденту Івану Світличному (1994), художнику Віктору Зарецькому (1994), композитору Володимиру Івасюку (1994), поету Василю Симоненку (1995), мистецтвознавцю Вірі Свєнціцькій (1995), перекладачуполіглоту Григорію Кочуру (1995), живописцю Івану Задорожному (1995), співаку Назарію Яремчуку (1996), художнику-монументалісту Івану Литовченку (1998), кінооператору Вілену Калюті (2000), поету Борису Нечерді (2000), митцю Василю Рябенькому (2014). В історії Національної премії України імені Тараса Шевченка трапився випадок, коли цією державною нагородою було двічі відзначено художника Георгія Якутовича. Перший раз в 1983 році за ілюстрації до книжок «Повість минулих літ», «Слово про Ігорів похід», «Карби. Чічка. Злодія ловили» М.Черемшини, «Козак Голота» М.Пригари, вдруге – в 1991 році
разом із режисером-постановником Сергієм Параджановим, оператором Юрієм Ільєнком, виконавицею головної ролі Ларисою Кадочниковою за художній фільм «Тіні забутих предків» Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка. Положенням про Державну премію України імені Тараса Шевченка № 1146/96 від 29 листопада 1996 року була встановлена Мала Державна премія України імені Тараса Шевченка. Проіснувала три роки. Її лауреатами стали: Олесь Ульяненко, письменник (1997); Ольга Нагорна, Михайло Дідик, артисти (1998); Богдан Мазур, скульптор (1999). Відповідно до Указу Президента України від 27.09.1999 р. № 1228/99 та з метою піднесення ролі і престижу Державної премії України імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні мистецької нагороди, премія отримала нову назву – «Національна премія України імені Тараса Шевченка». Було встановлено, що статус лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка прирівнюється до статусу лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка. Упродовж 1962–2020 років Шевченківською премією відзначено понад 660 осіб і 15 великих і малих колективів, зокрема, Державна академічна заслужена капела УРСР «Думка», Черкаський державний заслужений український народний хор, Державна заслужена капела бандуристів УРСР, Народна самодіяльна хорова капела хлопчиків та юнаків «Дударик» Львівського обласного будинку учителя, Державна заслужена капела України «Трембіта», зарубіжні колективи Державний Кубанський козачий хор, Хор імені О.Кошиця (Канада), Капела бандуристів імені Т.Шевченка (м. Детройт, США) та 6 малих – сестри Байко, тріо бандуристок, квартет «Явір», гурт «Пікардійська терція», струнний квартет ім. Лисенка, гурт «Даха Браха». Премією відзначено видатних зарубіжних діячів культури поета, перекладача поезій Тараса Шевченка Миколу Тихонова (1964); актора Владислава Дворжецького (1975); композитора Дмитра Шостаковича (1976); актора В'ячеслава Тихонова (1980);
актора Сергія Бондарчука (1982); літератора Роберта Конквеста (1994); публіциста Романа Рахманного (1994); літературознавця і мистецтвознавця Юрія Шевельова (Шереха) (2000); польського поета Євстахія Лапського (2007); богослова, перекладача Раймонда Турконяка (2007); письменницю і перекладача Віру Вовк (2008); літературознавця, поета і перекладача Ігоря Качуровського (2006). Останніми роками було відзначено творчість режисера і хореографа Марії Курочки (2014), письменниці Еми Андієвської (2017), публіциста Сергія Плохія (2018). Шевченківську премію було присуджено радянському державному діячеві – Микиті Хрущову в 1964 році. Не була вручена. Положення про Премію Національна премія України імені Тараса Шевченка є державною нагородою України за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства. Присудження Національної премії провадиться Указом Президента України. Національна премія присуджується творцям (авторам, виконавцям) нових оригінальних творів, опублікованих (випущених у світ) протягом останніх п'яти років, у таких номінаціях: 1. 2. 3. 4. 5. 6.
література; публіцистика, журналістика; музичне мистецтво; театральне мистецтво; кіномистецтво; візуальне мистецтво.
Щорічно може бути присуджено не більше шести Національних премій. Грошова частина Шевченківської премії 2006 –100 тисяч гривень 2007–130 тисяч гривень 2008–130 тисяч гривень 2009–160 тисяч гривень 2010–130 тисяч гривень 2011–250 тисяч гривень 2012 –260 тисяч гривень 2013–260 тисяч гривень 2014–260 тисяч гривень 2015 – 240 тисяч гривень 2016–192 тисячі гривень 2017–240 тисяч гривень 2018–240 тисяч гривень 2019–200 тисяч гривень 2020– 200 тисяч гривень.
Диплом та почесний знак Диплом лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка являє собою папку темно-синього кольору, на лицьовому боці якої вміщено зображення малого Державного Герба України та розташовано напис «Диплом лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка». По периметру папка облямована лиштвою з тисненим зображенням лаврового листя. Розмір папки 220×317 мм. Внутрішні сторони Диплома мають вклейки зі сріблястого картону розміром
210×310 мм. По периметру вклейки прикрашені орнаментом із лаврового листя золотавого кольору. На лівій вклейці вміщено зображення автопортрета Тараса Шевченка в молодому віці в обрамленні рослинного орнаменту. На правій вклейці у верхній частині – зображення малого Державного Герба України і надрукований під ним на тлі фонового зображення Почесного знака лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка текст темно-краповою фарбою: «Національна премія України імені Тараса Шевченка» у чотири рядки, під ним чорною фарбою – «Указом Президента України ___» (вказуються дата видання і номер Указу) у два рядки, нижче темно-краповою фарбою – «присуджена» та прізвище, ім'я, по батькові лауреата в родовому відмінку із зазначенням номінації, в якій присуджено премію. У нижньому лівому куті правої вклейки напис чорною фарбою: «Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка». Праворуч – вільне місце для підпису голови Комітету та печатки. Почесний знак лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка виготовляється з жовтого металу і має форму круглої медалі з барельєфним зображенням Тараса Шевченка (автопортрет у молодому віці), обрамленим подвійними пружками і просічним вінком рослинного орнаменту. Усі зображення і написи рельєфні. Діаметр медалі – 32 мм. На зворотному боці медалі по колу написи: у верхній частині «Національна премія України», у нижній – «імені Тараса Шевченка» і вигравіруваний порядковий номер Почесного знака. Медаль за допомогою кільця з вушком з'єднується з фігурною колодкою у формі банта, обтягнутою стрічкою синього і жовтого кольорів. У центрі колодки розміщено зображення Знака Княжої Держави Володимира Великого на тлі зображень гілок калини та пензля і пера. Розмір колодки – 24×18 мм. На зворотному боці колодки – застібка для прикріплення Почесного знака до одягу.
Лауреати Республіканської премії імені Т. Г. Шевченка 1962-1969 рр. 1962 Олесь Гончар – за роман «Людина і зброя»; Павло Тичина – за «Вибрані твори» у 3-х томах. 1963 Володимир Сосюра – за книги лірики «Ластівки на сонці», «Щастя сім’ї трудової»; Григорій Тютюнник – за роман «Вир». 1964 Андрій Малишко – за книгу лірики «Далекі орбіти». 1965 Микола Бажан – за поему «Політ крізь бурю»; Ірина Вільде – за роман «Сестри Річинські». 1966 Петро Панч – за повість «На калиновім мості». 1967 Іван Ле – за роман у 3-х книгах «Хмельницький». 1969 Андрій Головко – за роман «Артем Гармаш». Лауреати Державної премії України імені Т. Г. Шевченка 1970-1999 рр. 1970 Юрій Збанацький – за роман «Хвилі»; Володимир Канівець – за роман «Ульянови»; Микола Нагнибіда – за цикл віршів на ленінську тему «Риси рідного обличчя» у збірці поезій «На полі битви». 1971 Василь Козаченко – за цикл повістей «Ціна життя», «Гарячі руки», «Блискавка», «Листи з патрона», «Яринка Калиновська», «Біла пляма». 1972
Платон Воронько – за збірку поезій «Повінь». 1973 Костянтин Гордієнко – за роман-трилогію «Чужу ниву жала», «Дівчина під яблунею», «Буймир»; Микола Ушаков – за збірки поезій «Мои глаза», «Я рифмы не боюсь глагольной» і багаторічну плідну діяльність у галузі перекладів з української літератури. 1974 Павло Загребельний – за романи «Первоміст», «Смерть у Києві». 1975 Вадим Собко – за роман «Лихобор». 1976 Іван Драч – за збірку поезій «Корінь і крона». 1977 Олександр Коломієць – за драматичну дилогію «Голубі Олені» і «Кравцов»; Дмитро Павличко – за збірку поезій «Любов і ненависть». 1978 Василь Земляк (посмертно) – за романи «Лебедина зграя», «Зелені Млини». 1979 Любомир Дмитерко – за збірки поезій «Світе мій», «Основа». 1980 Юрій Мушкетик – за роман «Позиція»; Михайло Стельмах – за роман «Чотири броди». 1981 Анатолій Дімаров – за роман –дилогію «Біле і гнів»; Віталій Коротич – за книги публіцистики «Кубатура яйця», «Побачити зблизька» та публіцистичні виступи у пресі, по радіо і телебаченню; Владислав Титов – за повість «Всем смертям назло …?», «Ковыль – трава степная». 1982 Платон Білецький – за книги «Український портретний живопис XVII – XVIII ст..», «Українське мистецтво другої половини XVII – XVIII століть», «Українське радянське мистецтво»;
Анатолій Мороз – за роман «Четверо на шляху». Володимир Стадниченко – за публіцистичні твори останніх років. 1983 Борис Олійник – за збірки поезій «Сива ластівка», «Удзеркалі слова», «Дума про місто». 1984 Леонід Вишеславський – за збірку поезій «Близкая звезда»; Микола Вінграновський – за збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластіка біля вікна», «На добраніч»; Олександр Сизоненко – за роман-трилогію «Степ», «Була осінь», «Мета»; Володимир Яворівський – за художньо-документальну повість «Вічні Кортеліси». 1985 Євген Гуцало – за повість «Сайора» та збірку оповідань «Пролетіли коні»; Роман Іваничук – за романи «Вода з каменю», «Четвертий вимір»; Микола Рибалко – за збірку поезій «Незакатная звезда» та нові вірші в періодичній пресі; Іван Цюпа – за художньо-документальну книгу «У серці дзвонять голоси» та публіцистичні виступи в пресі. 1986 Володимир Забаштанський – за збірку поезій «Запах дитини» і нові вірші в періодичній пресі; Оксана Іваненко – за книгу «Завжди в житті». 1987 Ліна Костенко – за історичний роман у віршах «Маруся Чурай», збірку поезій «Неповторність». 1988 Валерій Шевчук – за роман-триптих «Три листки за вікном». 1989 Григір Тютюнник (посмертно) – за «Твори» у 2-х томах. 1990 Дмитро Білоус – за збірку поезій «Диво калинове»;
Степан Пушик – за книги «Страж-гора», «Галицька брама». 1991 Іван Білик – за історичний твір «Золотий Ра»; Іван Дзюба – за серію публіцистичних виступів «Бо то не просто мова, звуки …», статті «Україна і світ», «Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність»; Василь Стус (професор) – за збірку поезій «Дорога болю». 1992 Борис Антоненко – Давидович (посмертно) – за збірку художньої прози «Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки»; Іван Багряний (посмертно) – за роман «Сад Гетсиманський», «Тигролови»; Володимир Дрозд – за роман-епопею «Листя трави»; Микола Жулинський – за книжку «Із забуття – в безсмертя»; Ігор Калинець – за збірку поезій «Тринадцять алогій», «Невольнича муза», «Пробуджена муза»; Роман Лубківський – за збірку поезій «Погляд вічності»; Тарас Мельничук – за збірку поезій «Князь роси»; Павло Мовчан – за збірки поезій «Материк», «Осереддя». 1993 Ярема Гоян – за повість «Таємниця Лесикової скрипки»; Лідія Коваленко (посмертно), Маняк Володимир (посмертно) – за Народну Книгу – Меморіал «33-й голод»; Володимир Коломієць – за збірку поезій «Золотосинь»; Дмитро Міщенко – за збірки творів «Полювання на жар-птицю», «Особисто відповідальний». Микола Руденко – за роман «Орлова балка», збірку «Поезій»; Степан Сапеляк – за збірку поезій «Тривалий рваний зойк»; Леонід Талалай – за збірку поезій «Вибране». 1994 Олена Апанович – за книжку «Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі»; Леонід Большаков, літературознавець (Російська федерація) – за документальну трилогію «Літа невольниці» (Быль о Тарасе); Василь Головобородько – за збірки поезій «Ікар на метеликових крилах», «Калина об Різдві»;
Роберт Конквест, науковець (США) – за книжку «Жнива скорботи»; Олесь Лупій – за роман «Падіння давньої столиці», повість «Гетьманська булава»; Іван Світличний (посмертно) – за збірку поезій, поетичних перекладів і літературно-критичних статей «Серце для куль і для рим»; Іван Чендей – за книжку «Калина під снігом», повість «Іван». 1995 Василь Захарченко – за роман «Прибутні люди»; Євген Сверстюк – за книжку «Блудні сини України»; Василь Симоненко (посмертно) – за збірки поезій та прози «Лебеді материнства», «У твоєму імені живу», «Народ мій завжди буде»; Роман Федорів – за роман «Єрусалим на горах». 1996 Володимир Базилевський – за збірку поезій «Вертеп»; Ірина Жиленко – за збірку поезій «Вечірка у старій винарні»; Раїса Іванченко – за тетралогію про Київську Русь: «Зрада, або як стати володарем», «Гнів перуна», «Золоті стремена», «Отрута для княгині»; Віктор Міняйло – за роман «Вічний Іван». 1997 Петро Скунць – за збірку поезій «Спитай себе»; Олесь Уляненко – за роман «Сталінка» (Мала Шевченківська премія). 1998 Роман Андріяшик – за роман «Сторонець». 1999 Дмитро Кремінь – за збірку поезій «Пектораль»; Дмитро Наливайко – за книгу «Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі XI – XVIII ст.».
Лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка 2000-2012 рр. 2000 Іван Гнатюк – за книгу «Стежки - дороги»; Борис Нечерда (посмертно) – за збірку поезій «Остання книга»; Юрій Шевельов (Шерех), (США) – за книги «Третя сторожа» та «Поза книжками із книжок». 2001 Євген Пашковський – за роман «Щоденний жезл». 2002 Сергій Білокінь – за науково-публіцистичну книгу «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР»; Ігор Римарук – за книгу поезій «Діва Обида». 2003 Василь Герасим’юк – за книгу віршів «Поет у повітрі»; В’ячеслав Медвідь – за роман «Кров по соломі». 2004 Василь Славчук – за книги віршів «На проти течії трави» і «Сучок на костурі подорожнього». 2005 Микола Воробйов – за книгу поезій «Слуга півонії»; Марія Матіос – за роман «Солодка Даруся»; Михайло Слабошпицький – за роман-біографію «Поет із пекла». 2006 Григорій Гусейнов – за художньо-документальний життєпис у 9ти книгах «Господні зерна»; Ігор Качуровський – за книгу «Променисті сильвети»; Анатолій Кичинський – за книги поезій «Пролітаючи над листопадом», «Танець вогню». 2007 Остап Лапський – за книги поезій «Себе : розшукують ?!», «Обабіч: істина ?!»; Дмитро Стус – за книгу «Василь Стус: Життя як творчість»; Тарас Федюк – за книгу віршів «Обличчя пустелі».
2008 Любов Голота – за роман «Епізодична пам'ять»; Петро Перебийніс – за збірку поезій «Пшеничний годинник»; Віра Селянська (Віра Вовк) – за книги «Сьома печать», «Ромен – зілля», та переклади творів української літератури португальською мовою. 2009 Павло Гірник – за книгу віршів «Посвітається». 2010 Михайло Андрусяк – за документально-художню трилогію «Брати грому», «Брати вогню», «Брати просторів»; Дмитро Іванов – за збірку поезій «Село в терновому вінку»; Галина Пагутяк (Москалець) – за книгу прози «Слуга з Добромиля»; Оксана Пахльовська – за книгу публіцистики «Ave, Europe!». 2011 Роман Горак, Микола-Ярослав Гнатів – за 10-томне видання «Іван Франко». 2012 Петро Мідянка – за книгу поезій «Луйтра в небо»; Володимир Рутківський – за історичну трилогію для дітей «Джури». Лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка 2013-2020 рр. 2020 Маріанна Кіяновська за книгу поезій «Бабин Яр. Голосами»; Тарас Прохасько за збірку есеїв «Так, але…» 2019 Богдан Горинь і Оксана Забужко у номінації «Публіцистика, журналістика» Володмир Шейко, композитор за «Музичне мистецтво»; Василь Чебаник, художник-графік – у категорії «Візуальне мистецтво»; Роман Бондарчук, режисер – у номінації «Кіномистецтво»;
Ростислав Держпільський, режисер – за «Театральне мистецтво». 2018 Емма Андієвська – (книги Міста-валети, Бездзигарний час, Шухлядні краєвиди, Маратонський біг і Щодення: перископи). Сергій Плохій (книга Брама Європи); Вікторія Польова – (хорова симфонія на канонічні тексти Світлі піснеспіви у 15-ти частинах для солістів та мішаного хору а сарреllа; Павло Маков – (проект Paradiso Perduto); Володимир Тихий, Ярослав Пілунський, Сергій Стеценко, Юрій Грузінов – (цикл історико-документальних фільмів, присвячених Революції Гідності). 2017 Іван Малкович – за книгу поезій «Подорожник з новими віршами»; Богдана Фроляк – за Симфонію-Реквієм «Праведная душе…», хорову кантату «Цвіт», музичний твір «Присниться сон мені»); Микола Малишко – за скульптуру мистецький проект «Лінія»; Степан Коваль – за анімаційний серіал «Моя країна – Україна». 2016 Михайло Гуйда, за цикл живописних творів «В єдиному просторі»; Левко Лукяненко, за твори у 13-ти томах «Шлях до відродження»; Раду Поклітару, за балети «Лебедине озеро», «Жінки в ре мінорі», «Довгий різдвяний обід» та балет-триптих «Перехрестя»; Олег Сенцов, за художні фільми «Гамер» і «Носоріг»; Анжеліна Швачка за виконання провідних партій в оперних виставах та популяризацію української музичної спадщини. 2015 Буряк Юрій Григорович – за книжку поезій «Не мертве море»; Москалець Костянтин Вілійович – за книжку есеїв «Сполохи»; Компанець Микола Іванович – за мистецький цикл «Земля моїх батьків»;
Панчук Петро Фадійович – за втілення образу Тараса Шевченка на вітчизняній театральній сцені 2014 Мирославов Дочинець – за романи «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» та «Горянин. Води господніх русел»; Ірина Гаюк – за книгу «Ілюстрована енциклопедія вірменської культури в Україні»; Людмила Монастирська – за виконання провідних партій в оперних постановках Національної опери України у сезонах 2009-2013; Любомир Медвідь – за цикл художніх творів «Ремінісценції», а також п'ятеро митців отримають Шевченківську премію за працю в опері Вагнера «Летючий голландець», що була поставлена в Донецькому національному академічному театрі опери та балету ім. Солов'яненка. 2013 Леонід Горлач (Коваленко) – за книжку поезій «Знак розбитого ярма»; Дмитро Богомазов – за вистави «Гамлет» В. Шекспіра Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька; «Гості прийдуть опівночі» А. Міллера Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра; «Щуролов» за О. Гріном Київського театру «Вільна сцена»; Петро Печорний – за серію декоративних тарелей за мотивами творів Т. Шевченка.
Література Відомі претенденти на здобуття Шевченківської премії // Літ. Україна. – 2020. – 14 листоп. – С. 20. Денисюк А. Шевченківські лауреати : [лауреати премії імені Тараса Шевченка] / А. Денисюк // Сімейна газ. – 2020. – 6-12 квіт. – С. 16. Білик О. Шевченківська премія-2020 / О. Білик // Бібл. планета. – 2020. – № 1. – С. 39-40. Нові обличчя Шевченківської відзнаки // Літ. Україна. – 2020. – 14 берез. – С. 1. Боровський
О.
Оголошується
пандемія
:
[США
заборонили в’їзд на свою територію громадянам Євросоюзу] / О. Боровський // Україна молода. – 2020. – 13-14 берез. – С. 13. Малолєткова О. Шевченківську премію радикально перезавантажено. Її надано нового змісту зсередини і нового значення та звучання ззовні / О. Малолєткова // Уряд. кур’єр. – 2020. – 7 берез. – С. 3. Шевченківські премії вручено : [Богдан Горинь, Оксана Забужко, Василь Чебаник, Роман Держипільський, Володимир Шейко] // Порадниця. – 2019. – 14 берез. – С. 1. Алексєєнко М. Шевченкіана 2019: відомі лауреати : [Богдан Горинь, Оксана Забужко, Володимир Шейко, Василь Чебаник, Роман Бондарчук, Ростислав Держипільський] / М. Алєксєєнко // Літ. Україна. – 2019. – 2 берез. – С. 1-2.
Левинський А. Борітеся–поборете : [у музеї Шевченка відбулося
урочисте
вручення
Шевченківської
премії]
/
А. Левинський // Літ. Україна. – 2018. – 15 берез. – С. 1. З Україною в серці і для України : [Президент Петро Порошенко вручив Шевченківські премії] // Уряд. кур’єр. – 2018. – 13 берез. – С. 3. Шевченкіана 2018 : [підсумки] // Літ. Україна. – 2018. – 22 лют. – С. 1, 4. Близнюк Ю. Мистецтво робить
реальність не такою
страшною і божевільною : [лауреати Шевченківської премії2017] / Ю. Близнюк, К. Лук’яшко, Г. Щокань / Ю. Близнюк // Країна. – 2018. – № 7. – С. 14-17.
Наша адреса: Україна 32302, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 7-43-48 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net