ВІДЧУЙ ЕНЕРГІЮ СВОЄЇ БАТЬКІВЩИНИ

Кам’янець-Подільська міська ЦБС Центральна бібліотека імені Костя Солухи Читальний зал

ОPEN AIR присвята Дню Державного Прапора України та 30-й річниці Незалежності України

2021

Сценарій розробила провідний бібліотекар читального залу Тетяна Дашко

Сценарій розрахований на широке коло користувачів

Комп’ютерна верстка та художнє оформлення Тетяни Дашко

Дата проведення: 23 серпня 2021 р. Місце проведення: площа Польський ринок Запрошені: члени літературного об’єднання «Ліра», поетичний клуб «Джерела душі» Присутні: мешканці та гості міста Ведучий: Доброго дня шановні пані та панове! Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи та літературні об’єднання «Ліра» і «Джерела душі», щиро вітають всіх із Днем Державного Прапора України та наступаючою 30-ю річницею незалежності України і запрошуємо на поетично-пісенне свято «Відчуй енергію своєї Батьківщини». Ведуча: 24 серпня –30 років тому у 1991 році в Україні відбулася подія, яка ознаменувала собою початок нової ери в історії української держави: цього дня був прийнятий АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ. І на честь цієї доленосної події ВРУ встановила національне свято – День Незалежності України. На сцені поет і композитор Жанна Мадич Пісня «Україна» Ведучий: На білому світі є різні країни, де ріки, ліси і лани… Та тільки одна на землі Україна, а ми – її доньки й сини. Усюди є небо і зорі скрізь сяють, і квіти усюди ростуть… Та тільки одну Батьківщину ми маєм - її Україною звуть. Ведуча: На сцені Інна Єкимова із віршем «Молитва України» Інна Єкимова «Молитва України»: Молилась Вкраїна, на образ дивилась Вставала руїна… Вкраїна молилась, Приходили до Бога інші держави Просили багатства, могутності, слави. Роздав Бог озера, моря, океани, Долини, ліси, степи і поляни, Гори величні і надра багаті. І перестав Бог Україну чекати. Покривши голівку, схиливши чоло Прийшла Україна до Бога свого. Подай мені милості, любові, добра У рай долітали України слова. А Бог їй говорить «Що ж ти робила? Так довго ти йшла, ти не стомилась?» Пробач мені Господи, я провинилась. Я часу немала, я ж бо молилась!

Розчулився Бог, почувши дівчину, У рай її взяв, немов свою дитину Віддав свою землю квітучу й багату На роки й століття прийняв в свою хату. Ведучий. Ось уже 30 років Україна іде шляхом побудови незалежної держави. Торуючи цю нелегку дорогу, вона добивалась успіху, робила фатальні помилки, раділа і сумувала, йшла вперед і відступала. Але День 24 серпня назавжди залишиться пам’ятним для усіх українців, адже цей день завершив тисячолітні прагнення українського народу до волі, до створення своєї суверенної держави. Ведуча. «Прапор України» читає учасник Народного бойових дій Михайло Коцюбанський Це, як дрібка землі, Що в торбинці Носили на грудях Ті,хто долю шукати, Відїжджали в далекі світи… Чи відбілена сіллю, Від поту і сліз,хустинка Яку ми,крізь життя, Материнським дарунком, Змогли пронести. Як духовний приціл На усе,що гуртує і кіпить, І об’єднує радість, І ніжність, і біль від життя… Є цей шмат полотна На якому писали століття Мрії мого народу Про основу держави — Незалежності здобуття. Тому гідно вклонися Синьо-жовтому цьому Знамену, І відчуй усю силу, І шану, і славу Його… І у серці своєму, Оберегом батьківським, Щоденно… Цей любов’ю палаючий, До Вітчизни… Неси вогонь!

Ведучий. Лунають наче музика слова А в них живе душа народу. Є мова – моя нація жива, Не буде роду переводу.

Руху України за перебудову, учасник

Неля Лещинська «Моя земля» Країна наша, Україна, Велика матінка-земля, Для нас велика і єдина, Надію нашу окриля. Простори з заходу до сходу Квітучі ниви і сади. Багатство нашого народу Ми цим пишаємось завжди. Хай твоя пісня, Україно Злітає птахою в блакить. А мова ніжна солов’їна В оселях наших зазвучить. Одна велика в нас родина, У дружбі, злагоді живе. Одна дорога і країна До перемоги нас веде! Ведуча. Протягом багатьох століть нашу землю терзали татари і монголи, шведи і німці, австроугорські та польські війська, червона російська чума. Кожна діляночка землі окроплена кров ю мільйонів наших предків. І тому українська земля свята. За неї віддали життя найславніші лицарі нашого народу. Український народ завжди знаходив у собі сили боротися, все робив для того, щоб звучала солов’їна українська мова, задушевна пісня, була воля і незалежність. Тетяна Дорошенко «Ще не вмерла Україна» читає автор Коли я чую «Ще не вмерла Україна…», Здається, ніби пахнуть полини. Палає степ, втікає звір і птиця, А древній скіф спішить до боротьби. Горять ліси, міста, палають села, Монголи скачуть знов у далині. Ревуть воли і гірко плачуть вдови І діти перелякані в пітьмі. Коли я чую «Ще не вмерла Україна…», Поляків бачу, турків навісних, Що в Хотині скидають з башти бранок Та непокірних топлять у Дністрі. Як «руский брат» витоптував нам землю, Як нищив Хортицю і славних козаків І зневажав барвисту нашу мову Всіх непокірних гнав до Соловків. Як в 33-ім голодом морили,

Як нищили і нищать наш народ Я вам скажу – не вмре наша країна Доки живе такий міцний народ. Ведучий. Крилатий вітер розвіває стяг – Блакить із золотом на нім переплелися, Наш прапор майорить неначе птах: Народ не вмер й нікому не скорився! Людмила Дрезналь «Прапор миру», читає автор Не вперше доля дарувала шанс – Створити незалежну Батьківщину. В одній ідеї об’єднати нас, Щоб світ сприйняв належно Україну. Віками ми до цього дня ішли, Зберігши пам’ять нації і мову. Знамено правди й гідності несли Мов Фенікс оживала вона знову. Не знищити Вкраїну ворогам, Наш прапор й мова – навіки єдині! А віра в себе помагає нам, І труднощі життя усі здолаєм. На стягу – мирне небо і поля, Як символ миру і достатку в хаті. У нас родюча, щедрая земля, Ми можем бути дужі і багаті. Підтверджено це досвідом століть, Що лише в мирі – щастя запорука. Те джерело, що може напоїть Заживити всі втрати і розруху. Хай завжди прапор миру майорить, І незалежність буде непохитна. Ми вмієм волю і життя цінить – Душа українців щира і відкрита. Ведуча.

Країн багато є на світі, Які подобаються тобі й мені. Та особливо сонце світить, У любій, рідній стороні.

Ведучий. Антоніна Яковенко «Моя Україно!» Моя квітуча, рідна Україно! Тебе ніхто не в силі роз'єднать! Щоб була завжди сильна і єдина,

На рубежі сини твої стоять. Вони життями платять за свободу, Щоб мирно колосилися поля. Нікому не зганьбити твою вроду, Бо ти на світі лиш одна така! Твої простори, наче вишиванка, Милують око різнобарв'ям трав, Пісні співають солов'ї до ранку, І пахне сіножать твоїх отав. За тебе я молюся, Україно, Щоб в мирі й щасті ти завжди жила, Щоб українська мова солов'їна Єдиною на всі віки була! Ведуча: Україно! Ми тебе заквітчаєм любов’ю, ми добром тобі встелемо шлях І усе, що освячено кров’ю ми восславимо в наших ділах. Ведучий. Леся Приліпко «Моя Україно!» читає автор: Україно, я твоя донька, А ти мати моя сивочола. Ось тобі, моя тепла долонька, Зоре моя світанкова. Я йду босоніж по росі, Милуюсь аквамариновим небом, Жовто-блакитну стрічку в косі Я зробила своїм оберегом. Ненько, я дім твій не лишу, В край чужий журавлем не полечу. Я – твоя надія, я майбутнє пишу Твого життя несу свічу. Одягнеш хустину рясно маками вкриту, У вікні виглядатимеш долю,Вона блукає, сердешна по світу І тебе вітер гойда, як тополю. Україно, я в коханні тобі зізнаюсь, Ти – моя найдорожча перлина. І в низькому поклоні схилюсь, Моя дорога і свята Батьківщино!

Ведуча.

Моя країно, краю мій квітучий, Цвітуть в очах волошок небеса, Моря і ріки і високі кручі, Поглянь, яка Божественна краса!

Олеся Хіміч «Квіти Батьківщини» читає автор Грає вітер у волоссі, Тануть в радощах думки, Ніжить повітря теплий дотик, Вплітаю квіти у вінки. Збираю барвисті й пахучі, Батьківщини моєї квітки, Долі різні, щасливі й болючі, Пережили їх пелюстки. Побачили вдосталь неволі, У горі купались не раз, Та зростають у чистому полі Українські квітки повсякчас. З-поза ранку упали на квіти Роси крові, поту, жалю… Та ніщо не зупинить цвітіння В ріднім краї, який так люблю! Ведучий. Радіють серце і душа блаженством, Несуть духовність вічності нам знов, Переплітаються, як отой віночок, Вкраїна, пісня й мамина любов. Пісня Жанни Мадич «Повертайся, мамо» Ведуча : Незалежність – заслуга всього народу і багатьох його поколінь. Адже народ, який пройшов через тернистий шлях випробувань, який зумів вистояти і зберегти себе у вогняному горнилі революцій, спустошливих війн, братовбивчих конфліктів, нещадних голодоморів та репресій, підпільної правди і публічної брехні, народ, який прийняв удар Чорнобиля і затулив собою від глобальної катастрофи людство, виборов право на утвердження себе у світі як нації. Ведучий: На сцені Валентина Особлюк із присвятою Україні З Україною в серці Навіщо всі їздять по тих закордонах? Для мене найкраща вкраїнська краса! Вона в полонинах Карпатських і горах, У маках вечірніх,що вкрила роса. У небі над Львовом - яскраві зірниці, У Шацьких озерах - вода кришталева! І око милують церкви Зарваниці, В нас найкращі міста,в нас такі файні села!

Всіх маревом ваблять печери у Кривчі, Буяють пшеничні і житні поля, Радію тому, що живу у Кормильчі! Згадати й про нього ще мусила я! До нас іще їдуть на борщ з пампушками, Узваром частують,смачною кутею, Які в нас чудові весільні забави, Я дійсно пишаюсь своєю землею! Барвінок хрещатий і спів солов'я Це все неповторна країна моя! Рушник вишиваний,про нього і пісня, Щоб рід український тай не перевівся! А ще, як то кажуть,в нас гарні дівчата, Як коси розпустять,вуста підфарбують, Ми завжди святкуємо весело свята, Ніде більше в світі такі не святкують! Які у нас хлопці,немов би соколи! І гідні і сильні,козацькі сини, Не вмре наша слава і воля ніколи! Бо нашу свободу боронять вони! Якби ж Україною кожен гордився, Вдягав вишиванку,читав "Кобзаря", То дух патріота б тоді пробудився! Єднаймося, друзі, давно вже пора!!! Ведуча. Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, вона мужньо пережила найважчі випробування і не скорилась. Історія нашого народу – це незламність Байди і стійкість козацьких «чайок», це буйні веселощі на Січі після перемог і плач полонянок в неволі. Це ненависть і любов, вірність і зрада. Це гарячі серця Січових стрільців та Героїв Небесної Сотні, це тисячі патріотів нашої держави, які зараз знаходяться на передовій, захищаючи від терористів нашу свободу, незалежність та територіальну цілісність України. Ведучий. Юлія Ковальчук «Незалежність» читає автор Квітучою землею йде дівчина, Несе в широкий світ свою красу: В очах безмежне небо ясно-синє І пестить вітер золоту косу. В душі горить немов свіча надія, А серце ніжне сповнене пісень. Ця дівчина на ймення Україна Народження свого святкує день. Вона з’явилась з лагідного лона Премудрої праматінки Русі. Калина наче полум’я червона Пройти допомагала злидні всі.

І війни вона бачила і чвари, І польський і важкий турецький гніт, Хотіли різні турки і татари Вкраїні назавжди закрити світ. Та промайнули наче сон століття, Крізь їх вогонь із гідністю пройшла Вона, і всі забувши лихоліття На карті світу знову розцвіла. Прекрасна, незалежна і єдина, Така ж через століття молода Крокує світом дівчина-Вкраїна І впевнена й стрімка її хода. Не старить Батьківщину плинність років, Попереду у неї все життя. А скільки ж треба ще зробити кроків У краще, щасливіше майбуття! Ми скажемо: «Зі святом, Україно, Цвіти прекрасним цвітом на весь світ, Народ свій бережи, вербу й калину – Це символи твої вже сотні літ. Хай напророчать лиш добро і щастя Тобі високі сині небеса, Що хочеш, хай здійсниться і удасться Й не в’яне, а цвіте твоя краса. Ведуча: Україна має багате й славне минуле. Козацька Україна була прикладом Європі в області інтелекту і духовності. Відзначимо хоча б першу в світі Конституцію Пилипа Орлика і перше "національне” українське Євангеліє. Ведучий: Микола Панасюк «Україні» Україно, тепер ти вільна, Статус цей бережи завжди, І ставай потужна і сильна, Шляхом Правди завжди іди. Незалежність твоя – назавжди, Величність твоя – навіки, Зоряна наша, державо, Урочисто іди до мети. Давай ворогам гідну відсіч, І сама себе захищай. У пам′яті подвиги Січі… У Європу вільну вступай.

Ми любим тебе, Україно, За луки, степи і поля, Ти пісня дзвінка, солов′їна, Прабатьківська наша земля! Ведуча : Не судилося Україні вибороти незалежність в 1917 році, коли впали мури російської темниці. Держава проіснувала недовго. Вистояти не було сили. ... Наступні голод та війна спустошували міста і села України... В боротьбі за волю славні сини України віддавали найдорожче – життя... І хоч минуло вже багато років від тих героїчних подій, народ пам’ятає своїх лицарів і слава про них не вмре, не загине... Людмила Новіцька «Мамина ладанка» читає автор Був червень місяць, І літо вже вступило у свої права. Земля, укрита зеленню, Вже зацвіла барвистими квітками. І на оцю красу вже лапу занесла війна. Усі, хто міг тримати зброю, Ішли на фронт, Щоб землю рідну боронить. І на вокзал привела мати сина Він щойно школу закінчив. Як важко посилать дитину Туди, де бій, вогонь і дим. Обняла, пригорнула до грудей, Поцілувала та перехрестила, І ладанку зняла свою Й на шию хлопцю почепила. Щоб Бог беріг його в бою. Син воював, а мати все чекала, Листи його до серця пригортала І тихо плакала, втираючи сльозу. І п’ята вже прийшла весна. Солдати наші ворога розбили І на Рейхстазі Прапор Перемоги почепили. І повертатись стали в ріднії містаВідбудувати те, що вороги побили. Щодня ходила мати зустрічати сина. Ну, а зустрівши, не впізнала, не змогла, Бо поряд став чужий мужчина,Волосся сиве, шрам на все лице,І тихо мовив: «Мамо, я живий, Мене від куль Та ваша ладанка прикрила». Ведучий: День Незалежності! Здобув його народ В борні й стражданні, нездоланній вірі. Ми йшли крізь терни, через сотні перешкод,

Вогні майданів у серцях зоріли. Ведуча: Олег Мучник із віршем «Моїй Україні» Ведучий. Справа волі завжди пекла серця українського народу. Недарма на нашому гербі - тризубі читаємо слово „воля". Скільки їх - борців за незалежність! Не перерахувати, бо це займе не один день. І не час ділити лаври переможців - це зробить історія... Михайло Коцюбанський «День народження країни» І безліч веселих людей… І дорослі, і навіть діти В вишиванках святкових… Бо це ювілей Всі чекали, щоб порадіти Сонцю лагідному, яке Затуманює дим з Донбасу, А повітря,ніжне морське, Гамму вражень Таких не несе Через фільтр Антивірусних масок. Та над цим Подарунком,в лапках, Оптимизм українців Фонтанить… Бо такий ми народ, Що долаємо страх Вже не вперше І не востаннє. Бо надія як шабля Завжди у руці, А коня вороного Покличем… Бо такий ми народ — Козаки й молодці Нам інакшими Бути не личить! Тож святкуйте усі В пиві вуса мочіть, Хай позаздрять нам Ті вороженьки… Для котрих Україна — Нескорена Січ І яку бережем ми, Як неньку. Хай лунають пісні, І хлюпочеться сміх Тих,кому

Світ рожевий і милий Побажаймо ж здоров’я І щастя Усім Ювілейчикам тим, Котрі народились… В цей нелегкий Знаменний рік!

Ведуча: Читаю, плачу і молюся Богу, А потім гордо плечі розпрямлю. Нема на світі вічного нічого, Крім віщого Тарасового слова Й землі тієї, що я так люблю. Олеся Хіміч «Щоб так думав кожен» Хто, як не я, буде любити, Хто, як не я, скаже в юрбі, Що Україна має жити, Вона в мені, вона в тобі. Хто, як не я, буде писати, Щоб розбудити сплячий світ, Щоб кожному з нас нагадати Про Шевченків «Заповіт». Хто, як не я, буде молити За дочок вірних і синів, Щоб країну не згубити, Щоб мати безліч вільних слів. Хто, як не я, буде плекати Добро у серці та душі, Бо Україна наша мати, Вона в мені, вона в тобі… Ведучий. Якщо ми хочемо осягнути минуле України, то маємо багато знати і пам’ятати. Пам’ятати славних лицарів таких як Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Залізняк, Іван Мазепа, Устим Кармалюк та багато інших, які віддали своє життя за щастя народу. Це й такі відомі

всьому світові діячі української культури, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Довженко, Марія Заньковецька, Микола Лисенко, Іван Огієнко. Ведуча: Тетяна Дорошенко «Героям «Слава!» Я стою на стежині, що росами вкрита, Де ходили герої, яких вже нема. Ті, що волю моєму народу бороли, Вже пішли в небуття. Ви були молоді і красиві душею, Ви, як сонце і небо любили життя, Та найдужче любили свою Україну, І за неї віддали життя. Шлях ваш всипаний був болем і горем, Не спинили вас розстріли і побиття. Не зламали кати вашу душу і волю, З гаслом «Слава Україні» йшли із життя. Що за сила водила лісами й полями, Що за воля й відвага у вас всіх була Нашу волю століттями гнули й ламали, Нас сьогодні вона на майдан привела. Я стою на стежині, що росами вкрита, Де ходили герої, яких вже нема. Ті, що волю моєму народу бороли. Вже прийшли з небуття. Ведучий: Сьогодні у війні на сході України кращі сини відстоюють суверенітет нашої країни. Пам’ятаймо загиблих героїв і ця пам’ять хай буде даниною тим, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій свідомості! Інна Єкимова «Лист до мами» Ведуча: Ми закликаємо всіх вас частіше згадувати у своїх молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять про всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Людмила Дрезналь «Герої не вмирають», читає автор Подвиг героїв в кожне серце вріс, Навік змінивши долю України, Надію в справедливість він приніс, Щоб були ми у помислах єдині. З небес Герої дивляться на нас –

Зовсім ще юні, молоді і зрілі,. Єднають нас в такий тривожний час, Щоб Україну відстоять зуміли. Війни відлуння болем нас пече, Герої не вмирають! – пам’ятаймо. Ми відчуваєм єдності плече, І разом ворогів ми подолаєм! Хай воля мудрість по життю веде, Господь благословляє Україну! Свідомість нас на подвиги зове, Любімо й бережімо Батьківщину! Ведучий : Я молюся за тебе, Україно моя За святу твою землю і кожну родину, За широкі простори і щедро родючі поля, За єдину мою і таку дорогу Батьківщину. Неля Лещинська «Я повернусь» читає автор Я повернусь, я повернусь, кохана, Із перемогою з війни. Ти долею і Богом мені дана – Гарні ростуть у нас сини. Одна лиш мить – здригнулася земля, Вогонь і гради полетіли. І запах крові, грім і чорна тля Усе навкруг собою вкрили. Від болю плакали степи і небо, Душі солдат, хто в цім бою поліг. І наче шепіт «Я вернусь до тебе Яскравим променем, як оберіг». Я повернувся в сни і квіти, Птахом співучим по весні. А вам, сини, творити й жити У рідній незалежній стороні. Ведуча. Для нас священне свято настаєІ кров батьків нуртує в наших жилах. Ми є, були, і вічно будем миМи – українці –з нами Бог і сила. Ведучий. Леся Приліпко «Мудрість України», читає автор Ти мудра жінка, Україно Хоч тобі всього лиш двадцять шість.

В тебе сиві скроні. Той не дивно І вороги мріють тебе мов гілку поламать. Ти святково вбрана в вишиванці. Стоїш у полі жовтогарячої пшениці Вітер кружляє волосся в дикім танці А на горизонті б’ють скажені блискавиці. Ти чекаєш синів своїх додому Час від часу поглядаєш на безлюдний шлях Чекаєш вперто, пересилюючи втому Ховаючи подалі материнський страх. А вони лиш шлють тобі листи із фронту. І в них з трепетом цілують твої руки Тримати просять в настрої мажорну ноту А перемоги їхні - тобі безцінні подарунки. Ведуча: Всевидящий наш Отче і Владико, Тобі молюся і між всіх незгод Тебе благаю – не покинь навіки Вкраїнську землю і її народ. Валентина Особлюк УКРАЇНА Болить душа за тебе Україно! Бо ти як птах з пораненим крилом, Моя єдина, вільна Батьківщино! Ти наче борешся з непереборним злом. Я знаю твою волю не зламати! В твоїх очах надія, ще живе! Ні полум'я ні порох від гармати, Не дасть забути людям хто ми є! Були поля родючі, стали мінні, Врожай тепер не хлібний а кривавий, Міста твої не тихі й не спокійні, Та знаю я,що дух твій не здолати! І небо твоє,також не спокійне, І сонце ледве-ледве пломенить, Коли ж уже закінчаться всі війни? І стане чистою його ясна блакить... Не буде чутно тих страшних снарядів, Земля забуде всю жахливу втому, Не буде більше вистрелів із градів, І мати сина дочекається додому.

Коли нарешті ворог схаменеться? Припинить розбивати людські мрії, До подиху останнього,допоки б'ється серце, Я не втрачатиму ні віри ні надії! А ти така тендітна Україно! Та всеж нескорена, Оспівана в піснях, Хай ворог сам лягає в домовину, Бо ти дістанешся йому хіба у снах!!! Ведучий. Згаси, о Боже, між братами чвари, Спаси і вбережи від нових бід, Щоб не зростали знову яничари, Щоб в славі процвітав козацький рід. Микола Панасюк «Україні» читає автор У кожнім подиху весни Буяй, славетна Україно Ти, обдарована крильми, В піснях злітаєш солов’їних. Хрещатиком звеличена й селом, Людьми, що мають добре серце, Омита праведним Дніпром, Живеш у кожнім нашім герці. Вічній, світися у віках, Щаслива дочками й синами, Квітуй в веселках і зірках, Багатими пишайся врожаями! І день свободи України – Це свято вічне, не минуле: Перемогли, звели з руїни, Красу країні повернули! Ведуча. Ми з вами можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів. Ведучий. Вірш Юлії Ковальчук «Вінок Україні»», читає автор Із квітів польових й дзвінких пісень Сплету вінок і піднесу уклінно Тобі у свята урочистий день. Цей скромний дар від мене, Україно! У нім ромашки, м’ята і чебрець,

Ясних пшениць колосся золотисте, Є маку цвіт, мов жар палких сердець Й волошки мов кохання ніжні, чисті. А ще вплету я у віночок-дар Калини мов в рубін багряні грона, Їх негасимий віковічний жар Тобі у горі й злиднях оборона. Поміж квіток зустрінеться полин, Гіркий, пекучий наче твоя доля, У нім пролитих гіркота сльозин, Важкі часи, митарство і неволя. Вінок, мов шлях тернистий, що пройшла Ти, наша мати, крізь тисячоліття. Живи ні чвар не знаючи ні зла, Неси в широкий світ його суцвіття. Ведуча. Нині просторами України лунають рідна мова, вільні пісні, але лунають і постріли на Сході. Наша країна дорогою ціною виборює право називатися незалежною, вільною, великою Українською державою. Ведучий. Тетяна Дорошенко «Присвята», читає автор Земля моя, ти слід не загуби Тих, хто за тебе йде з життя завчасно. Вкарбуй навіки їхні імена У колоски, що в полі родять рясно. Земля моя, про них співай пісні Веселі й сумні,щоб аж за душу брали, Бо всі вони твої ,земля, сини І геть усі пісень не доспівали… Земля моя, даруй свої плоди, По них прийдуть їх правнуки і діти. Загиблих будеш пам'ять берегти, Бо всі були завзяті, працьовиті. А як прийде весна, співай земля, співай!. Щоб пісня жайворонка прямо та до Бога Хай радується його душа, що ангелами вони прийшли до нього. Земля моя, у цю лиху годину Хай ворог знає - ми одна родина. І Богу душу віддамо свою, За тебе, земле, рідну і святу!

Ведуча: Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну. Любіть у коханні, в труді, у бою, як пісню, що лине зорею… Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею! Пісня Жанни Мадич «Друзі мої» Ведуча: Зі святом Вас, шановні друзі! Слава Україні!

Список використаних джерел

1. Брехуненко В. Україна й українці : ім'я як поле битви / В. Брехуненко. — Київ , 2020. — 272 с.

2. Кам’янець ліричний : альманах. ― Кам’янець-Подільський : Видавець ПП Д. Зволейко, 2019. – 108 с.

3.Окрилені Словом : альманах. — Кам’янець-Подільський : Видавець ПП Д. Зволейко, 2018. – 128 с. : іл.

4.У творчому польоті : альманах. – Кам’янець-Подільський : Видавець ПП Д. Зволейко, 2017. ― 120 с. : іл.

5.«Любить Україну!» : сценарій літ.- мист. свята // Позакл. час. — 2021. — № 4. — с.53.

Г

ФОТО

НАША АДРЕСА 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 3 Центральна бібліотека Тел: (03849), 7-43-48, 7-40-87 E-mail: k-pmcbs@ukr.net http://kam-podcmb.zzz.com.ua