Ксилографія
Ксилографія (від грец. Xylon - дерево, grapho малюю) - вид гравюри на дереві. Щоб створити таку гравюру, малюнок вирізують на дерев'яній дошці, покривають фарбою і друкують на папері або подібному матеріалі. Розрізняють обрізну і тонову (репродукційну) гравюру. У західноєвропейському мистецтві відома з кінця XIV ст. Кольорова ксилографія з кількох дощок - з XV ст.
Ксилографія найранніша за своїм походженням техніка друкованої графіки. Ідея вирізати малюнок або орнамент на дереві, найпростішому, завжди доступному матеріалі, покривати його фарбою і віддруковувати на тканині або папері, народилася дуже давно. Можливо, справжня історія ксилографії старше, ніж дата її «офіційного» відкриття: на Сході в VI-VII ст. (найдавніша зі збережених створена в 868 р і знаходиться в Британській бібліотеці) – це “Алмазна сутра”:
Техніка Технічні прийоми ксилографії за 600 років ускладнилися, але основа їх залишилася тією ж. Для роботи художнику потрібен зріз дерева, груші або бука (для поздовжнього гравюри - зріз по вертикалі). На поверхні дерев'яної дошки вирізують малюнок з урахуванням того, що на відбитку він буде відтворений в дзеркальному відображенні. Потім всі лінії малюнка з двох сторін обрізають - саме тому таку гравюру називають обрізною гравюрою, вичищають все поле навколо при друку воно буде білим, а малюнок - чорним. Для обрізки малюнка потрібні різні долота, ножі, стамески різної ширини і глибини прорізу.
Коли малюнок нанесений, на дошку валиком наноситься друкарська фарба: опуклі лінії забарвляться, видовбаний фон залишиться білим, і на закріпленій на дошці папері під важким пресом верстата (якщо ксилографія не робиться вручну) залишиться зображення. Відбитки можна робити майже до безкінечності, але чим далі, тим вони будуть гірше, так як поступово стануть стиратися лінії малюнка.
Титульна сторінка видання із символами чотирьох євангеліств, дереворит 1505 р.
«Танок навколо сніговика». Манускрипт, 1511 р.
• Сплячі рицарі Владислав Скочиляс (1929)
Основний матеріал для ксилографії дерево. Воно має свою щільність і структуру волокон, властивості опору різанні, тому і малюнок обмежений у своїх можливостях - в ньому майже неможливі легкі швидкі рухи, плавні контури, утруднено нанесення тонких гострих ліній голкою, так як руху інструменту заважає волокно.
Кольорова ксилографія Бажання відтворити мальовничі оригінали в їх первозданній колірній гамі привело до розробки техніки кольоровий ксилографії. Друк здійснювалася з кількох дощок, коли кожен новий колір накладався на призначене йому місце на окремій дошці, а змішані кольору створювалися накладенням фарб один на одного. Можливо, перші такі досліди в Європі проводилися в майстернію венеціанця Уго да Карпі. Він назвав винайдену їм техніку «кьяроскуро» (італ. Chiaroscuro - світлотінь). Він друкував граври з двох, трьох і більше дощок, окремо віддруковуючи контурний малюнок і темні широкі лінії з однієї дошки, а плями певного тону, що привносять світлотінь - з інших. Це дозволило добитися тональних градацій. Саме «відкриття» робіт Уго да Карпі в XIX столітті, поряд з виниклим захопленням японською гравюрою, привело до відродження кольорової ксилографії.
Робота Уго да Карпі “Діоген”
«Побажання щасливого родинного життя та щастя молодятам», Китай, провінція Янлюцин, кінець 19 ст.
Рудольф Кальвак, Австрія. «Човни в гавані Трієста», 1908 р.
В 1780-х роках англійський художник і гравер Томас Бьюїк винайшов спосіб торцевої гравюри на дереві (на поперечному зрізі стовбура твердих порід). Він сам створив безліч шедеврів цього жанру ілюстрації до «Загальної історії чотириногих» і двотомної «Історії птахів Британії».
Сучасна ксилографія (приклади робіт арт-студії Tugboat Printshop)
Виконала Сорока Альона (311 група)