Pdf dark

n DARKd

ISSN 1560-3032

№ 03 (квітень 2014)

1

Змiст

2

Цікава інформація.............3 Суіні Тодд............................4 Зодіак....................................6 «Тед» Банді..........................8 Ед Гейн...............................10 Джеффрі Дамер..............12 Альберт Фіш.......................14

Цiкавi факти Як показують дослідже­ння вчених, особистість майбутнього се­рійного вбив­ ці або мані­­яка формується ще в дитин­ стві. З часом проявляється жорстокість по відношенню до своїх рідних, також ди­ тина часто проявляє агресію до тварин. Така жорстокість може бути викликана не тільки несприятливою ситуацією в сім’ї, що може повністю пояснити по­ вадки майбутнього вбивці в ранньому віці, але може бути і генетично успад­ кована від батьків. Співробітники правоохоронних ор­ ганів та лікарі погоджуються з фактом, що практично у всіх серійних убивць і сексуальних маніяків психічні розлади загострюються в осінню/весняну пору року. Це доведено вби­вства­ми, які скої­ ли найстрашніші та найжорстокіші се­ рій­ні вбив­ці світу.

3

Суiнi Тодд

Після походу до Суіні люди так і не поверталися. Про маніяка-перукаря із Фліт-стріт існує вели­­чезна кількість легенд, проте це не означає, що він також вигадка. Вперше про вбивцю згадується в серії корот­ ких оповідань «Перлова нитка», які публікували­ ся в період з 1846 по 1847 роки. Розповіді набули та­ кої популярності, що піз­ ніше неодноразово пе­­ре­ видавалися. Як свідчить легенда, вбивця працював перу­ ка­рем­ на Фліт-стріт (це Лон­дон), та вбивав своїх жертв дуже хитрим спо­ собом за допомогою чу­ до-крісла. Після того як жертва сідала на крісло

4

Також за легендою у Тодда була спільниця на ім’я Ловетт. Деякі вва­жа­ ють, що це була не тіль­ ки спільниця, а коханка Суіні. Разом з тим, існує і цікава версія про те, що Ловетт допомагала по­ зба­вляти­ся від тіл жертв Тодда, роблячи з них пи­ роги із м’ясом (перу­кар­­­ня Суіні була з’єд­­нана з лав­­ кою Ловетт за допомогою таємного збудованого ту­ нелю).

для стрижки, Тодд тяг­ нув за потайний важіль і людина падала з вели­ кої висоти в підвал бу­ динку. При падінні жерт­ ва Суіні си­льно вда­рялася головою і про­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­бивала собі череп, або ж ламала сробі шию. Але іноді трапляло­ ся і так, що після падіння люди виживали, тоді Суїні Сьогодні дослідники­ використовував улюб­ле­ ну бритву для «вирішен­ фактично перекона­ні в тому, що історія про Суі­ ня» проблеми. ні з’явилася задовго до Однак існує й інша вер­ того, як на світ вийшли сія, згідно з якою перукар перші опо­відання із серії спочатку вбивав своїх клі­ «Перлова нитка»: леген­ є­нтів бритвою, а лише по­ да про шаленого перука­ тім скидав їх у підвал. Там ря згадувала­ся в газетних він повністю обчищав ки­ виданнях ще на початку шені жертв і забирав всі 20-х років 19 століття, а перше оповідання «Пер­ цінні речі та гроші. лової нитки» вийшло ті­ ль­­ки в 50-х. В оповіданні стверджується, що Суіні реально існував та здійс­ нював ті злочини. Проте, на жаль, на сьо­го­­­­­­дні не­ має ніяких документаль­ них доказів, що підтве­р­ джують існування вбивці Суіні Тодда.

Фото: http://www.northernsoul.me.uk

Є декілька екранізацій історії про Суіні Тодда, є навіть балет. Най­ більш захоплюючою вважається мюзикл Тіма Бертона. Дуже цікаво подана сама трагічна доля маніяка-вбивці. Хоча здавалось би леген­ да несе собою зло і жахіття, проте у цьому мюзиклі Суіні ми швидше співчуваємо. Стрічку знято в холодних похмурих тонах, що створює особливу атмосферу. Загалом, дуже цікаво, та й сама гра акторів за­ хоплююча. Фото: http://www.deviantart.com

5

Зодiак

Своїх жертв Зодіак підбирав досить ретельно, в основному це були молоді пари. Він як мисливець вичікував, коли його жертва виявиться у вигідному йому місці і здійснював блискавичний напад, після чого також блискавично переховувався. Кличка вбивці не од­норазово використову­ валася самим убивцею в його лис­тах до поліції та ЗМІ, в яких він постійно насміхався над діями правоохоронних ор­ганів і запевняв, що його зловити не зможе ніхто. Майже у всіх листах мі­ стилися заши­фровані послання, які розповіда­ ли про вбивцю. Ця кривава історія вбивств від­булася на те­ рито­рії США в Сан-Франци­ско у 60-х роках. В ос­та­нніх листах до ре­­да­кцій ЗМІ вбивця вказав, що від його руки загинуло тридцять сім жертв, проте було доведено лише сім випадків. Серед цих людей чотири чоловіки і три жінки від шіст­ надцяти до двадцяти дев’яти років. У п’яти ви­ падках жертви нападів Зодіаку були вбиті, але двом вдалося врятуватися. Слід зазначити, що спі­ймати Зодіака могли, проте в ході переслідування по гарячим слідам американські поліцейські допустили фатальну помилку, яка дозволила Зодіаку сховатися.

6

1 вбивство

Жертвами стали молоді студенти: сімнадцятирічний Де­­від Фарадей і шістнадця­ тирічна Бетті Лу Дженсен. Вони відправились на своє перше побачення до усаміт­ неного району озера. Там їх розстрі­ляв Зодіак з піс­­толе­ та. Тіла були знайдені через 10 хвилин, але зловити вбив­ цю не вдалося.

Спершу у розслідувачів була така версія: один з під­ літків продавав у школі нар­ котики і віддав ватажкам не всі зароблені гроші, ось вони й пом­стились йому. Це не під­ твердилось, адже вони вия­­­ви­ лися зразковими учнями. Після цього виникла підозра у вбив­ стві через ревнощі: хлопець зі школи був шалено закоханий в Бетті, але вона не відповіда­ ла йому взаємністю. Поліція суворо допитувала за­ко­ха­но­ го, при цьому застосовуючи не зовсім дозволені методи, про­ те він не зізнався. Вже через півроку, коли молодий чоловік знаходився під вартою, було скоєно практично аналогіч­ ний кривавий злочин. Фото: http://www.e-reading.ws

4 вбивство

2 вбивство

Згодом невідомий ма­ ні­як знову дає про себе зна­ти. На цей раз від його руки гине молода дівчина на ім’я Дарлен Елізабет Феррін. Вона була у своїй машині біля нічного клубу «Blue Rock Springs» разом зі своїм коханцем Майклом Мегью. Варто додати, що дівчина була заміжньою і в неї була маленька дити­ на. Зодіак буквально по­ лював за цією парочкою, так як тривалий час їхав за ними до клубу. Цьо­­го разу Зодіак зробив велику по­ милку не перевіривши чи мертві обидві людини. Ме­ гью вижив! Згодом хлопець зміг описати вбивцю і дав поліцейським надію.

Фото: http://ikpik.ru

3 вбивство

Жертвами Зодіаку ста­ ли Брайан Хартнелл і Сесілія Шепард. Вони вирушили на пік­ні­к біля озера. До них пі­ ді­йшов чоловік з капюшо­ ном на голові і в масці, на грудях у якого кра­­сувався знак прицілу. Направивши вогнепальну зброю, вбив­ ця вимагав у них гроші та клю­чі від машини. Жертви виконали все, що від них вимагалося, після чого Зо­ діак зв’язав їх і приступив до своїх ігор. Дівчина була убита десятьма ножовими ударами. Інша жер­­­тва ви­ жила. Піс­ля шести но­­­­­жо­вих ударів хло­­­­пець по­­­­до­лав дві­ сті метрів та покликав на до­ помогу. Вбивця намалював мар­­­кером на машині свій знак, а також да­ти мину­ лих нападів.

Остання жертва вбивці значно відрізнялася від по­ пе­редніх. У 1969 році був вби­тий так­сист Пол Стайн, якого він убив після того, як той привіз його в потріб­ не місце. Однак свід­ками стала група тінейджерів. Після цього вбивства зго­ дом і з’явився докладний фоторобот Зодіака. Тіней­ джери подзвонили в полі­ цію та описали вбивцю як «тем­ного чоловіка». Відто­ ді поліція орієнтувалася на аф­­роамериканця, але під­­­ літ­ки мали на увазі дуже засмаглого чоловіка, і якби поліцейські прави­льно зро­ зу­мі­ли свідків, то, напевно, все закінчилось би не так. Патруль поліції в той вечір все ж зустрів маніяка, але так як орієнтування було спрямоване на афроаме­ риканця, Зодіака відпу­ стили.

7

«Тед» Бандi

Банді був відомим американським серійним вбивцею, ґвалтівником і некрофілом, визнаним винним у вбивстві у 1974-1979 роках 30 жінок, хоча справжня кількість жертв залишається невідомою і, можливо, сягає за 100. Він знайомився з жінками, коли ходив на милицях, або з гіпсом на руці звертався до них по допомогу, після цього добродушних більше не бачили.

Перший раз Банді був арештова­ ний, можна сказати, зовсім випадково. Це було влітку 1975 року. Тед проігно­ рував вимоги поліцейського зупинити транспортний засіб і продовжив рух, за що був затриманий патрульними. Об­ шук машини Банді видав його. Серед знайдених поліцією речей була лижна маска, мотузка, наручники, лом, паке­ ти для сміття, сокиру, кілька обробних ножів і різні предмети, що вважаються Тед Банді скоїв свої злочини на те­ поліцією пристосуваннями для вчинен­ риторії США в період з 1972 по 1978 роки. ня протиправних дій. При обшуці квар­ Точна кількість його жертв невідома і до тири вбивці також знайшли путівник сьогодні, проте поліцейські переконані, по курортних зонах штату Колорадо що Тедом було вбито не менше 36 осіб. з позначкою у гірськолижного курорту Деякі стверджують, що цифра може Wildwood Inn, де була убита Карін Кем­ перевищувати 100 жертв, але сам Банді пбелл і брошуру з заходами в середній перед смертю запевнив свого адвоката, школі Вьюмонт у Баунтіфулі, учени­ що «версія в 36 жертв, ближче Теда цею якої була його жертва всіх до правди». Однак називали також «ха­­­­ Деббі Кент. довести вдалося лише ризматичним вбивцею» через Варто згадати, що 35 вбивств. його привабливу зовнішність та приблизно за 1 рік до Перша жертва так і вміння «пікапити» дівчат та «нейло­ цих подій одній жертві залишилась невідомою, новим вбивцею», оскільки декілька Банді вдалося вряту­ проте Банді з особливою ватися. Видавши себе за жертв він задушив нейлоно­ гордістю розповідав про офіцера Роузленда, Бан­ вими панчохами. всіх наступних 30 жертв. Де­ ді зумів заманити дівчину до які психологи впевнені, що цілком себе в машину. Керол сіла в автомобіль, можливо першою жертвою маніяка була але відмовилася пристебнутися, що зго­ дуже близька йому людина, і саме тому дом врятувало її життя. Деякий час Банді він відмовився повідомити де, як і за яких спокійно вів машину, але потім різко на­ обставин було скоєно вбивство. кинувся на дівчину і спробував надіти

8

Фото: http://www.topnews.ru

на Керол наручники і вдарити її ло­ мом по голові. Проте дівчина вияви­ лася спритнішою. Керол ухилилася і вихопила з рук маніяка наручники, потім вона швидко застібнула їх на зап’ясті вбивці і на кермі автомобіля, а потім на ходу вистрибнула з ма­ шини, зберігши собі життя. Після цього Банді був засудже­ ний до п’ятнадцяти років позбавле­ ння волі в одній з в’язниць штату Юта за викрадення Керол ДеРонч. Проте рік потому влада штату Коло­ радо зажадали екстрадувати сек­су­­ ального маніяка для слухань у справі про вбивство Карін Кемпбелл. Теда Банді екстардували до різ­ них штатів, проте йому неодноразово дивом вдавалося втікати. Історія манія­ ка на ім’я Теодор Роберт Банді закін­ чився 24 січня 1989 року в державній в’язниці Флориди, де його стратили на електричному стільці. На момент смерті маніякові було 42 роки. Фото: http://www.etsphoto.ru

Цитати, які допоможуть довершити об­раз вбивці та його сприйняття світу: «Рамки, засвоєні мною в дитинстві, ви­ явилися не здатні утримати мене від того, щоб вибратися і нашкодити комусь.» «Я не знаю, що змушує людей шукати друзів. Я не знаю, що тягне людей один до одного. Мені не знайомі засновані на брех­ ні соціальні взаємини.» «Незліченні мільйони, які ходили по Зем­ лі до нас, переживали те ж саме життя. Це просто наш загальний досвід.»

9

Ед Гейн Це історія про про те, як з вихована та тиха дитина, стараний учень перетворився на жорстокого монстра. Ніхто й не міг подумати, що з трохи дивакуватого хлопця виросте любитель трупів та одягу з людської шкіри.

Хоча на рахунку Еда не так багато жертв (число коливається від 2 до 5), проте він прославився своєю надзви­ чайною жорстокістю. Ед Гейн народився в Ла-Кроссі (США). Його батько (Джордж Філіп Гейн) був безробітним п’яницею і попросту пропивав все нажите. Мати Еда (Авгу­ ста) була вельми набожною жінкою і не розлучалася з чоловіком виключно з ре­ лі­гійних переконань. Довгий час у маніяка і його брата Генрі зовсім не було друзів, тому що вони були фактично відрізані від світу на своїй фермі. Окрім того, мати їх жор­ стко контролювала, щоб сини не заво­ дили собі друзів, мотивуючи свої дії тим, що їхні друзі можуть не вірити в Бога і бути одержимими. Взагалі, Ед був до­ сить здібним уч­нем і обо­жнював читати книги, проте деякі од­ нокласники вже подейкува­ ли, що у нього не все в по­ рядку з головою, тому що дуже часто Ед міг голосно сміятися без причини (на­ приклад на уроках). Коли Еду виповнилося 10 років, він побачив, як мати з ба­ ть­­ком ріжуть свиню, і це викликало у нього оргазм.

10

Мати помітила це і ошпарила його окро­ пом. Але, не дивлячись на це, Ед до кін­ ця життя вважав її найсвятішою. Окрім того, вона дуже часто жорстоко била обох братів. Однієї весни, коли брати прибирали на території ферми та палили багаття, здійнялась пожежа. Після того, якпо­ жежні загасили її, Генрі був знайдений мертвим. Поліція офіційно підтвердила, що він загинув насильницькою смертю і деякі поліцейські були впевнені, що Ед вбив брата. Але справу так не бу­ло роз­ почато. Через деякий час померла і мати, а їх батько помер ще 4 роки до того. Після смерті матері Ед починає прово­ дити жахливі експерименти. Біб­ліо­те­ карі розповідали, що він прочитав всю наявну у них літературу з анатомії людського тіла, ексгумацію, про жорсто­кість німецьких лікарів у концтаборах під час Другої Світової війни. Проте, фер­ мери, які жили поруч, вважа­ ли Еда небезпечним, а лише «трохи дивним». До того ж, вони без страху залишали на нього своїх дітей, яким він із великим захопленням роз­повідав, що містить в со бі людське тіло. Фото: http://www.filmstreet.ru/

Найогидніше Через певний час темна сто­рона Еда повністю опа­ нувала його розумом, адже він почав виривати на місце­ вому кладовищі свіжі моги­ ли та проводити різного ро ду досліди над трупами. На суді Ед запевняв, що всі його екс­­перименти носили нау­ко­ вий інтерес, і трупи не приваб­ лювали його (сексуально). У Еда була навіть і своя колекція трофеїв: іноді він забирав деякі частини трупів до себе додому, де вішав їх на собі стіни. Але це не най­ огидніше. Ед розповідав людям правду, проте, ясна річ , йому ніхто не вірив.

«Офіційні» вбивства Перше доведене вбивство було у 1954 році, коли Гейн вбив власницю місцевого бару Мері Хо­ ган. Жінка була досить значного статури, тому досі залишається загадкою як Гейну вдалось донести жінку до машини. Він відвіз Мері до себе додому, де розчленував її тіло. Господиню місцевого бару оголосили в розшук. Гейн навіть жартував, що жін­ ка тепер живе у нього. Звісно, йому ніхто не повірив. Через 3 роки пропадає Берніс Уорден. Вона була господинею одного з місцевих магазинів. Про­ пажу виявив її син, який побачив в магазині сліди бо­ ротьби. Він знайшов чек на ім’я Еда Гейна, після чого син Берніс негайно звернувся до поліції. У той час коли маніяка судили, його будинок став для місцевих жителів символом пекла, а сам Гейн прирівнювався до диявола. Місцеві хлопчаки «на слабо» підходили до вхідних дверей жахливого дому та повибивали камінням вікна. Будинок підпа­ лили, і він повністю згорів, адже прибулі на місце пожежники відмовилися гасити пожежу! Машину Еда (пікам марки «Форд) возили по всій території США, в наші дні вона займає почесне місце в при­ ватній колекції якогось багатія. Ед був визнаний неосудним, його відправли на примусове лікування. Однак незабаром судовий розгляд було розпочато знову. У процесі суду його визнали винним у двох вбивствах. Залишок своїх днів Ед провів у психіатричній лікарні, де й помер влітку, коли йому було 77 років. Фото: http://www.liveinternet.ru

Про «вподобання» та «роз­ ва­ги» дізналися після другого офіційно затвердженого вби­ вства, обшукуючи ферму Гей­ на. Тоді поліція знайшла труп жертви в сараї, де він був під­ вішений як тушка дикої твари­ ни: випатрашене та знівечене насті­льки, що було нейомвірно важко вста­новити особу вби­­тої (це змогли зробити пізніше су­ дмедексперти). Проте найшокуючіші зна­ хідки чекали поліцейських в будинку. Там був страшенно огидний запах, на стінах були розвішені голови людей, одяг з людської шкіри. Але це не найстрашніше! Відкривши хо­ло­дильник деякі з поліцейських непритомніли, адже він був набитий ор­га­на­ ми, а на нижній полиці стояв суп з людським серцем. Вбив­ ця на допиті зізнався у вбивствах двох жінок та роз­по­вів, що вико­ пував трупи жінок, які нагадува­ ли йому ма­тір.

11

Джеффрi Дамер Джеффрі відрізнявся від більшості серійних вбивць своєю пристрастю до чоловіків і недосконалих хлопчиків, а також тим, що після вбивства він поїдав плоть жертви. На судовому засіданні психіатрами було підтверджено, що він психічно абсолютно здоровий. Народився Дамер у 1960 році. У ди­ тинстві Джеффрі переніс складну опе­ рацію в паху і дуже соромився цього. Коли майбутньому сексуальному ма­ні­якові виповнилося вісім років, його згвалтував сусід, але хлопчик заперечував це. Пос­ тійних друзів через часті переїзди ро­ дини на нове місце у Джеффрі не було, а його батьки дуже часто влаштовували сімейні скандали, після одного з яких його матір «чомусь» опинилася в психіа­ тричній клініці. Вже в 13 років Дамер усвідомив, що йому не подобаються дів­чатка. У стар­ ших класах Джеффрі був предметом глузувань, через що нерідко напивався. Тим не менш, він був досить активним учнем, вів колонку в шкільній газеті і грав в оркестрі. Проте вже тоді Дамер став відрізнятися від своїх однолітків не тільки гомосексуальними нахилами,

12

а ще й тягою до мертвих тварин. Нерід­ ко він підбирав на дорозі збитих авто­ мобілем собак і кішок, зберігав їх у себе в кімнаті, попередньо обробивши трупи формальдегідом, який крав у батька. В одному з інтерв’ю після арешту він роз­ повів, що вже тоді знав, що колись поз­ бавить людину життя і фантазував, як буде потрошити бездиханне тіло. У 18 років, будучи ще учнем у школі, Дамер убив перший раз. Жертвою став автостопщик, якого вбивця піді­брав на дорозі і привіз до себе додому. Спочат­ ку все було досить безневинно, проте потім Дамер почав «чіплятись» до жерт­ ви. Юнак був нормальної орієнтації та відмовив Дамеру, після чого той нокау­ тував його кулею для боулінгу і заду­ шив дротом від телевізора. Після цього Дамер розчленував труп і закопав його на зад­ньому дворі. У тому ж році маніяк одружився з дівчиною на ім’я Шарі. Да­ мера виганяли з інституту та роботи че­ рез пияцтво. Переїхавши до Віс­­­консіну, він кі­лька разів потрапив в поліцейську ділянку за свої неадекватні витівки. У перший раз це було непристойну пове­ дінку в п’яному стані, а вдруге – через мас­турбацію на вулиці. Фото: http://joyreactor.cc

На початку осені 1987 року в од­­ному з мотелів Дамер вбиває ще одного хлопця. Жертвою став Сті­ вен Туомі. Вони зустрілися в гейклу­бі, де сильно напилися і після зняли кімнату в мотелі. На ранок протверезілий Дамер зрозумів, що Туомі мертвий. Дамер запхав тіло у валізу і відвіз до себе додому, де тіло цілий тиждень служило йому іграшкою для сексуальних розваг. Після він розчленував труп і вивіз його на місцеве звалище. Загалом, жертв маніяк знахо­ див у барах. Своїм жертвам він обі­ цяв хороші гроші за фотографії в оголеному вигляді. Коли вони при­ ходили до нього додому він дійс­ но робив фото, а також пригощав «моделей» алкоголем з вмістом ве­ ликої до­­зи снодійного. Коли жер­ тва засинала, маніяк гвалтував її, піс­ля чого душив. Потім цього Да­ меру стало мало, у нього почали виявлятися некросадистські схи­ ль­ності: сексуальне задоволення в більшості випадків він міг отри­ мати лише займаючись сексом з понівеченим трупом. Також Дамер став колекціонувати в холодиль­ нику різні частини тіл.

Фото: http://viewy.ru

Заарештували Джеффрі Дамера завдяки Трейсі Едвардсу. Дамер спробував надіти на­ ручники на нього, але останній виявився більш спритним і зумів втекти. Після цього Едвардс звернувся до місцевої поліції, яка направила патруль до будинку Дамера. У квартирі були виявлені фотографії частин людського тіла. У квартирі були знайдені фотографії частин тіла. У холодильнику поліцейські знайшли кілька людських голів, різні нутрощі. Велику части­ ну своїх «трофеїв» Дамер зберігав у туалеті, де були знайдені заспиртовані статеві органи. У квартирі також була 260-літрова бочка на­ повнена сірчаною кислотою, в якій плавали три людських торси. Під час допиту Дамер відразу ж шокував поліцейських і зізнався у 17 вбивствах жертв і канібалізмі. Влітку 1991 року поліція висунула йому оголошення в 4 убивствах, а потім було додано ще 8. До кінця літа кількість звинува­ чень виросла до 15. Дамер був визнаний психічно здоровим і винним в 17 вбивствах. Вироком було позбав­ лення волі на строк в 957 років.Суд над серій­ ним вбивцею транслювали по те­ле­баченню, і він став одним з найдорожчих в історії США.

34-річний Джеффрі Дамер був убитий 28 ли­ стопада 1994 чорношкірим укладеним Крісто­ фером Скарвером. Можливо, це була помста за вбитих чорношкірих хлопців (11 жертв).

13

Альберт Фiш

В якості жертв Альберт вибирав тільки дітей, яких вбивав і з’їдав. Збочення цієї людини були настільки жахливими, що ніхто ніколи не сумнівався в тому, що він був психічно хворий. Незважаючи на це, Фіш був визнаний осудним і був засуджений до смертної кари. При народженні Альберта назвали Гамільтоном. Гамільтон Фіш народився 1870 році в Вашингтоні у вельми поваж­ ній родині. Однак багато хто з його ро­ дичів страждали від різних психічних захворювань. Гамільтон провів шкільні роки в інтернаті, де він вперше почав отримувати тілесні покарання, а також спостерігати за тим, як їх отримували інші учні. Саме в цей період і почалися його перші гомосексуальні контакти. Досягнувши повноліття, він переїхав до Нью-Йорку, де змінив своє ім’я на Аль­ берт, тому що в школі його дражнили «шинка і яйця». Незабаром його мати наполягла на тому, щоб він одружився. Дружина на­

14

родила йому шістьох дітей. Пізніше во на запевняла, що Фіш був хорошим сім’­ янином, хоча час від часу його поведінка була дуже дивним. Наприклад, одного разу він навмисне сильно поранив собі руку цвяхом. Вперше раз Гамільтона заарешту­ вали в 1903 році за пограбування мага­ зину, за що його відправили до в’язниці, де він провів два роки. Проте йому було суджено увійти в історію криміналісти­ ки не як звичайний грабіжник, а як жор­ стокий вбивця-маніяк. Фіш став серійним вбивцею, коли йому було біля 50 років. Фіш також негвалтував хлопчиків, але йому вдавалося уникнути покарання кожного разу. Фото: http://dmirix.ru

Вранці 14 липня 1924 8-річний Френсіс Макдонел зник. Востаннє його бачили на дитячому майданчику з худорлявим чоловіком із сивими ву­ сами, одягненого в сіре. Через кілька годин тіло Френсіса було знайдено в лісі. Він був жорстоко побитим, згва­лтованим і задушеним власними підтяжками. Вбивця був названий­ «сірою людиною».

11 лютого 1927 пропав 4-річний Біллі Гафні. Сусідський хлопчик, з яким грав Біллі, сказав, що до них підійшов худий літній чоловік з гу­ стими вусами і повів Біллі. Тіло дити­ ни так і не знайшли. Інший випадок стався у 1928 році.

17-річний Едуард, який шукав робо­ ту, подав оголошення до газети. З ним зв’язався чоловік, який предста­ вився Френком Говардом. Незабаром він прийшов у будинок до Едварда. Чоловік справив гарне враження на сім’ю. Френк відвідав їх знову, щоб остаточно оформити угоду про най­ мання молодої людини. У свій остан­ ній візит він запропонував провести десятирічну Грейс (молодшу сестру Едварда) на дитяче свято. Після дея­ ких коливань, батьки погодилися відпу­ стити її. Звісно, що більше вони не бачили доньку. Незабаром стало ясно, що такої людини як Френк Говард взагалі не іс­ нує. Через кілька місяців справу було закрито через відсутність доказів, що Грейс Бадд була убита. 10 років після того Фіш написав її матері лист, в яко­ му він детально розповів, що зробив з її маленькою донькою. Він писав, що привів Грейс в будинок, який він заз­ далегідь орендував, задушив дити­ ну, а потім розрізав м’які частини тіла і смажив їх у духовці. Він їв дівчинку протягом дев’яти днів. Через деякий час Альберт Фіш нарешті опинився в руках поліції. Психіатри визнали злочинця осу­ дним. 16 січня 1936 року Альберт Фіш був страчений. Фото: radzhan.ru

Божевiльнi цитати осудного П Який захват - померти на елек­ тричному стільці! Це буде найвища насолода – єдине, чого я ще не від­ чував! У мене немає особливого бажан­ ня жити. У мене немає особливого бажання померти. Мені байдуже. Я не думаю, що взагалі правий. Мені завжди хотілося приносити біль іншим, і змушувати інших при­ носити біль мені. Щасливий той, хто бере малих цих і розбиває голови їх об каміння. Блаженна людина, що направляє свого сина на шлях істинний, в якому він буде захоплений бичуванням.

15

ЗУПИНИ НАСИЛЛЯ!

ПОЧНИ З СЕБЕ!

Реклама

DARK № 03 (квітень 2014) Засновник: Альона Сорока Дата заснування: грудень 2013 Видавець та головний редактор: Альона Сорока Адреса видавця та редакції: Україна 32307 Хмельницька обл. м. Кам’янець-Подільський вул. Івана Франка, 5 Телефон: (098) 650-33-59 E-mail: alyona_soroka@mail.ru

16

Свідоцтво про державну реєстра­ цію: КВ № 19238-9038 від 13.12.2013 Типографія: «Літера» Україна 36859 Хмельницька обл. м. Кам­’янець-Подільський вул. Червоноармійська, 23 Номер замовлення: 52686 Дата випуску: 10 квітня 2014 Тираж: 80 000 екз.