Перлини живопису від найдавніших часів до Київської Русі by cbspodil

Вступ.

Живопис Трипільської культури (4000 - 2350 рр. до н. е.).

Живопис кіммерійців (2800-1200 рр. до н.е.).

Живопис скіфів (VII — III ст. до н. е.).

Живопис сарматів (II ст. до н.е. — IV ст. н.е.).

Живопис античних міст-держав Північного Причорномор'я (VIII кінець VI ст. до н.е.).

Живопис Київської Русі. -

Церква Богородиці Десятинна в Києві

Собор Святої Софії в Києві

Спасо-Преображенський собор у м. Чернігів

Успенський собор Києво-Печерської лаври

Храм Святого Пантелеймона у с. Шевченкове

Михайлівський Золотоверхий собор

Остромирове Євангеліє

ивопис Трипілля пов'язаний з архітектурою й окремими видами декоративної кераміки та керамічної фігуративної пластики. Про настінний живопис трипільців відомо завдяки рідкісним археологічним фрагментам, виявленим на моделях "відкритих" трипільських жител, де документально зображені елементи інтер'єру, характер яких майже ідентичний витонченому декоративному оздобленню трипільської кераміки. Розписна трипільська кераміка — єдиний добре збережений вид трипільського живопису, котрий становить водночас органічний елемент стінопису інтер'єрів. Є всі підстави розглядати стінопис Трипілля феноменом світового значення. Функція трипільського живопису не лише декоративна, а передусім ідеологічно-магічна, що виявляється як консолідуючий духовний чинник трипільської етнічної спільноти. Глибокий смисл мають форми чотирикутних домашніх вівтарів, виконаних у формі хреста або квадрата, розвернутого за сторонами світу. Символіка тут адекватна культурам Близького Сходу, тобто: північ — південь — захід — схід; ранок — полудень — вечір — ніч; весна — літо — осінь — зима; дитинство — юність — зрілість — старість. Відповідні символіко-магічні побудови зумовлені практикою і реаліями життя, в кольоровій гамі домінують три яскраві контрастні співвідношення: червоне — чорне — біле. Ці кольори до сьогодні простежуються в українському мистецтві, особливо в народних вишивках. Використання кольору властиво середній стадії розвитку Трипілля. Кераміку раннього періоду Трипілля вирізняє тонкий рельєфний орнаментальний декор; тут домінують елементи трипільських спіралей, іноді при моделюванні рельєфів застосовується сіра та біла глина. Проте червоний та білий кольори застосовуються лише на середній стадії, що засвідчує перехід від початкового до середнього етапу культури Трипілля. Ґенеза цього розпису становить дискусійну проблему. Згідно з поширеною гіпотезою, розпис започатковується під впливом булгар (південно-західних племен), поступово проникає в технологію виготовлення кераміки, поширюється у племен Покуття й Подніпров'я, згодом використовується керамістами майже в усьому трипільському ареалові. Однак мальована кераміка не простежується у племен першого етапу трипільського розселення, які осіли у межиріччі Південного Бугу та Дніпра. Вони не сприйняли це нововведення, залишаючись вірними традиційній рельєфній заглибленій орнаментації керамічних виробів. На цих підставах вчені виокремили в культурі Трипілля два основні ареали — західний і східний. Домінування в керамічному малярстві трипільців мотиву спіралі засвідчують виявлені при розкопках елементи декорації печей і стін кольорами червоним, білим та чорним. Аналогічні розписи властиві мистецькому ансамблю інтер'єрів. Зокрема, під час розкопок у Володимирівці виявлено модель будинку, де стінні розписи виконано за допомогою значно вигнутих смуг, кругле вікно обрамлено щільно зафарбованими трикутниками, що повторюється в оформленні входу до приміщення; червоними фестонами розмальована також підлога приміщення.

Трипільська кераміка витончена за технічним рівнем виконання, розмаїттям і вибагливістю форм, орнаментальністю й художнім вирішенням живопису. Характерно, що ця кераміка виконувалась без гончарного круга. Проте вона посідає одне з перших місць серед глиняного посуду первісних європейських племен. Семантика онтологічних за суттю живописно-орнаментальних мотивів стає зрозумілою при глибокому вивченні ідеологічно-релігійного світогляду трипільських племен землеробсько-тваринницького періоду розвитку, що відображено в містично-обрядових уявленнях, фігуративній пластиці та кольоровому вирішенні. Трипільська високомистецька традиція органічно вплетена в тисячолітній художньо-історичний процес і становить важливий чинник стильового і художнього розвитку українського мистецтва.

Трипільська культура. Спогади про золотий вік / Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко – Х. : Фоліо, 2008. – 415 с. «Трипільська культура. Спогади про золотий вік» – книжка, яку сміливо можна рекомендувати в якості настільної і тим, хто просто цікавиться феноменом цієї давньої цивілізації, і тим, хто претендує знання предмета. Тому що книга виважена, впевнена, написана з любов’ю – як до історичних фактів, так і до читача.

Відейко, Михайло. Світ Трипілля: Давні хлібороби між Карпатами і Дніпром. Михайло Відейко. – К.: Лаурус, 2014. – 64 с.: іл. Хто відкрив трипільську культуру? Як проводяться сучасні археологічні дослідження? У що вбиралися давні трипільці, яку їжу споживали, у яких будинках мешкали, яким богам поклонялися? Як робили славетні керамічні вироби і що означають малюнки на них? Про все це і багато іншого читач дізнається з візуальної енциклопедії, у якій вміщено понад 200 ілюстрацій – авторських фотографій із музеїв України, Румунії, Молдови, Угорщини, США; мап, схем та D реконструкцій. На сторінках цієї книжки загадковий світ трипільської культури відкриває свої секрети.

Відейко М. Ю. Трипільська цивілізація / М. Ю. Відейко. – К. : Наш час, 2008. – 160 с. Ця книжка — розповідь про пошуки та відкриття, результати наукових досліджень давньої цивілізації мідного віку, яку ми називаємо трипільською. Дві із половиною тисячі років історії трипільської цивілізації стали відомі завдяки археологічним дослідженням. Нині ми знаємо, що впродовж майже двох із половиною тисяч років на землях України, від Карпат до Дніпра жили люди, які створили одну з найдавніших цивілізацій Європи. Вони збудували тисячі поселень, вирощували хліб, видобували метал. Вони вшановували Богів, створили шедеври прикладного мистецтва – кераміку, статуетки, які і нині вражають довершеністю форм та декору., користувалися піктографічною писемністю. Трипільці були частиною світу давніх цивілізації Старої Європи, жили у часи, коли створювалися перші держави у Єгипту та Шумері. Про місце трипільців в давній історії теж піде мова у окремих розділах. За час, що минув із першого видання, археологами було зроблено нові цікаві знахідки, деякі із яких та розповіді про них доповнили зміст цієї книги.

Відейко, Михайло Юрійович. Україна: від Трипілля до Антів / М. Ю. Відейко ; авт. проекту: А. В. Толстоухов, В. О. Зубанов . – Київ : КРІОН, 2008 . – 279 с. : іл. – (Україна. Історія великого народу) . Різні імена в давні часи носила наша земля, її ліси, ріки й рівнини: Кіммерія, Скіфія, Сарматія, Замор'я, Леведія, Дорі, Архейм, Русь, Борисфен, Данпрастадир, Істр, Тірас, Гіппаніс... Усі ці, часом незрозумілі, а то і взагалі невідомі нині назви було дано у давні часи представниками народів, що жили у нашому Краї. Що стояло за цими назвами, як жили люди, котрі придумали та промовляли ці слова? Десятки тисяч років давньої історії землі, що її сьогодні називають Україною, були відкриті завдяки польовим археологічним дослідженням впродовж останніх ста п'ятдесяти років. Щороку чимало експедицій шукають і знаходять у цій землі сліди минулих епох і подій. Із таких знахідок і складається мозаїка давньої історії. У книзі представлено її окремі сторінки, епізоди, які охоплюють період від трипільської археологічної культури (5400—2650 рр. до н.е.) до початку історії антів (IV-V ст. н.е.). Історичні події, викладені в книзі, співвіднесено до території України у її сучасних межах. Розраховано на широке коло читачів. Відейко, М. Ю. Шляхами трипільського світу / М.Ю. Відейко. - Київ : Наш час, 2008. - 296 с. : іл. Що таке трипільська культура, трипільська цивілізація? Звідки походять її творці та як вони виглядали? Якими були їхні житла й поселення? Чи мали вони письменність? Якою мовою спілкувались? чи існувала трипільська держава? Чому саме трипільська культура привертає нині увагу не лише науковців, а й політиків, митців, бізнесменів? Яке відношення вона має до сучасної України? Де можна побачити трипільські старожитності й у яких книжках про них можна прочитати? Чи відомо вам, що плавити метал на території України почали понад 6000 років тому? Відповіді на ці та багато інших запитань пропонує книга "Шляхами трипільського світу", який є частиною невідомої України, історія котрої прихована в імлі тисячоліть. Це історія нашого краю тих часів, коли між Карпатами та Дніпром існувала квітуча культура - складова найрозвиненішої у Старій Європі цивілізації

Відейко, М. Енциклопедія Трипільської цивілізації, Київ, Укрполіграфмедіа, 2004, т. І-ІІ. Енциклопедія трипільської цивілізації, яка виходить на початку третього тисячоліття, підбиває підсумки понад 130-річних досліджень однієї з давніх цивілізацій Європи. Вона є першою спробою створення зводу та систематизації усієї інформації, яка є нині в розпорядженні науковців, а також старожитностей, зібраних в музеях, наукових фондах та приватних колекціях. Видання мало на меті познайомити читача з однією із найбільш яскравих та знакових сторінок праісторії України. Це перше подібне енциклопедичне видання в Україні. Загальна структура видання складається з двох томів - вступного та енциклопедичного. Перший том включає дві книги (друга – альбом старожитностей трипільської цивілізації). Енциклопедія трипільської культури видання, розраховане на широке коло читачів, як фахівців, так і всіх, хто цікавиться археологією та давньою історією України.

Трипільська цивілізація у спадщині України. Матеріали наук.-практ. конфер./ Гл. ред.: Черняков К.: Вид. центр. "Просвіта", 2004. — 328 с. У науковому збірнику представлені матеріали, підготовлені політичними діячами, археологами, музейними працівниками, викладачами вузів, науковцями різних галузей знань, пов`язаних з питаннями дослідження пам`яток трипільської культури. Подано різні аспекти інтерпретації вивчення трипільських пам`яток, що велись понад 100 років. Визначена їх величезна роль в історико-культурній спадщині України як духовного та культурного фундаменту розбудови сучасної незалежної держави у Європі. Книга розрахована на археологів, істориків, культурологів, краєзнавців, викладачів вищих навчальних закладів, учителів історії, студентів, усіх, хто цікавиться давньою історією України та джерелами історико-культурної спадщини українського народу, їх місцем та роллю у світовій скарбниці минулого.

МИСТЕЦТВО ПАЛЕОЛІТУ, НЕОЛІТУ ТА ЕПОХИ МІДІ-БРОНЗИ [Електронний ресурс] : [сайт] // Бібліотека eлектронних навчальних посібників Луцького НТУ; Відділ інформаційно-технічного забезпечення Луцького НТУ. - 2011-2014. – Режим доступу: http://lib.lntu.info/book/fbd/duzayn/2015/15-29/page6.html (12.10.15). - Назва з екрану.

ОРНАМЕНТАЛЬНО-ЗНАКОВІ МОТИВИ У ЖИВОПИСУ КУЛЬТУРИ ТРИПІЛЛЯ-КУКУТЕНІ [Електронний ресурс] : [сайт] // Библиотека online. – Режим доступу: http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=13395&chapter=1 (12.10.15). – Назва з екрану.



ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА [Електронний ресурс] : [сайт] // Хreferat; Xreferat. - 2015. – Режим доступу: http://xreferat.com/47/4029-1-trip-ls-ka-kul-tura.html (12.10.15). - Назва з екрану.



МИСТЕЦТВО ДАВНІХ САСІВ УКРАЇНИ (реферат) [Електронний ресурс] : [сайт] // СПеКа Громадський Рух. – 2015. – Режим доступу: http://speka.org.ua/content/view/1059/29/ (12.10.15). – Назва з екрану.

ІСТОРІЯ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ [Електронний ресурс] : [сайт] // e-Works.com.ua. – 2015. – Режим доступу: http://e-works.com.ua/ (5.11.15). – Назва з екрану.

ершим народом, ім’я якого зберегла історія на теренах України, були кімерійці. Вони з’являються в українських степах наприкінці бронзового віку (2800-1200 рр. до н.е.). У період кімерійської культури в Україні у вжиток входить залізо, яке витісняє бронзу (залізний вік в Україні датується ХІІ ст. до н.е. – IV ст. н.е.). Спостерігається подальше вдосконалення засобів виробництва. Постають численні городища, окопані ровами й обнесені валами. У художній творчості кімерійців слід вирізняти два головні компоненти: декоративно-прикладне мистецтво та кам’яне різьбярство. Перше репрезентоване художнім литвом з бронзи та коштовних металів, косторізним мистецтвом та різьбярством, друге – монументальною скульптурою. Найтиповішими елементами орнаменту є одинарні та концентричні кола, різноманітні спіралі, фігури ромбічних обрисів тощо. Яскравою ілюстрацією неповторного кімерійського мистецтва є золотий фалар з кургану Висока Могила на Запоріжжі та окуття піхов кинджала з кургану біля Білоградця в Болгарській Добруджі, куди доходили кімерійські кіннотники. Орнаментально окуття піхов поділено на три зони: верхню, середню та нижню. Композиційна суворість орнаменту компенсується розкутістю плавних форм нижньої та святковою ажурністю верхньої частини. Можливо, що цей витвір кімерійського золотарства демонструє символічне зіставлення різних частин макрокосмосу: упорядкованої і зваженої в елементах Землі та хаотичної розкутості стихій підземного й небесного світів. Особливої популярності набув орнаментальний мотив, що передає чотирипроменевий знак із вписаним у нього колом. У свою чергу кругла платівка, на яку він звичайно наноситься, сама утворює навколо нього зовнішнє коло. Цей знак набув такого великого поширення на різноманітних предметах, що може вважатися справжньою кіммерійською емблемою, яка, мабуть, символізує солярну ідею, найчастіше пов’язану з предметами спорядження коня – достеменно відомої зооморфної іпостасі Сонця в міфологічних уявленнях усіх народів. Кімерійці вміли чудово обробляти кістки. Дуже красивими були у них прикраси, зроблені з напівкоштовного каміння. Збереглися до наших днів зроблені кімерійцями кам’яні могильні плити із зображенням людей. Кімерійському мистецтву були притаманні геометричні мотиви: спіралі, кільця, хрестоподібні, прямокутні та ромбоподібні фігури, лунниці, розетки, меандри. Для виготовлення металевих прикрас майстри застосовували різні технічні прийоми: лиття по восковій моделі, ковку, тиснення, різьблення та пайку. Деякі предмети інкрустовані скляними вставками, які посилювали враження декоративної завершеності. Культура кіммерійців у VII ст. до н.е. була інтегрована в культуру скіфів. Зіставляючи відомості античних авторів, можна помітити, що принципових розбіжностей між кіммерійцями та скіфами не було. Збігаються і ареали розселення, господарства та особливостей суспільного ладу кіммерійців і скіфів. Ще в кіммерійський період складались основні риси скіфського господарського устрою, на які вказує Геродот. Отже, завойовники-скіфи злилися з місцевим населенням, яке в основному залишалось на старих місцях. Воно сприйняло скіфську мову і побутові особливості скіфів.

Тереножкин А. И. Киммерийцы. М.: Наукова думка, 1976. – 223 с. : мал., карти. Монографія являє собою один з наріжних каменів нинішньої кіммерології. В ній вперше обґрунтовано в радянській історіографії передскіфської проблематики кіммерійські пам'ятки не тільки розділені на чорногорівську й новочеркаську фази, але і визначені абсолютні дати для зазначених періодів.

Колотухин, В.А. Киммерийцы и скифы Степного Крыма/ Колотухин, В.А. Симферополь.: Сонат, 2000. – 120 с.

Вкрай рідкісна монографія, основне завдання якої - ввести в науковий обіг поховальні комплекси VIII-IV ст. до н. е. з розкопок Північно-Кримської експедиції у 1981-1991 рр. На підставі аналізу обряду й інвентарю виділені хронологічні групи пам'яток і дана їх коротка характеристика. У "висновку" в самих загальних рисах реконструюється зміст етнокультурних процесів, що відбувалися в Криму на початку залізного століття. Для археологів, істориків, краєзнавців, викладачів і студентів гуманітарних факультетів, а також для всіх, хто цікавиться історією Криму!

Иванчик, А И. Киммерийцы и скифы. Культурно-исторические и хронологические проблемы археологии восточноевропейских степей и Кавказа пред- и раннескифского времени/ Иванчик, А И. М.: Палеограф, 2001г. - 324 с.: ил. - «Степные народы Евразии Т.2»

Монографія присвячена вивченню похоронних комплексів євразійських номадів в Малій Азії, проблеми походження і становлення кіммерійської культури, скіфським знахідкам VII ст. до н. е., культурним зв'язкам Європи і Передньої Азії у передскіфській і ранньоскифській період .

КІМЕРІЙЦІ [Електронний ресурс] : [сайт] // Енциклопедія

історії України. – 2015. – Режим доступу:

http://litopys.com.ua/encyclopedia/pam-yatki-k-mer-yts-v-na-teritor-ukra-ni/k-mmer-yts/ (5.11.15). – Назва з екрану.

РЕЛІГІЯ І МИСТЕЦТВО ДАВНІХ КОЧОВИХ НАРОДІВ [Електронний ресурс] : [сайт] // Студопедія; studopedia.com.ua. – Режим доступу: http://studopedia.com.ua/1_224507_religiya-i-mistetstvo-davnih-kochovih-narodiv.html ( 5.11.15). – Назва з екрану.

КУЛЬТУРА КІМЕРІЙЦІВ ТА СКІФІВ [Електронний ресурс] : [сайт] // Україна: Історія великого народу; UkrHistory.com.ua. - 2012 – 2013. – Режим доступу: http://ukrhistory.com.ua/referaty/1381.html (5.11.15). - Назва з екрану.

КІМЕРІЙЦІ [Електронний ресурс] : [сайт] // Відмінник; Copyright. - 2013. – Режим доступу: http://vidminnyk.com/istorija-ukrajiny-vidpradavnih-chasiv-do-seredyny-xvi-st/zhyttja-ljudej-na-terenah-suchasnoji-ukrajiny-u-pradavnju-dobu-1-mln-rokiv-tomu--pochatok-novojiery/pershi-derzhavni-objednannja-na-pivdni-ukrajiny-za-chasiv-rannoji-zaliznoji-doby/kimmerijci (5.11.15). - Назва з екрану.

КІМЕРІЙЦІ [Електронний ресурс] : [сайт] // Історія України; http://histua.com/. - 2010-2015. – Режим доступу: http://histua.com/istoriya/pervisna-doba/kimmeriyci (5.11.15). - Назва з екрану.

КУЛЬТУРА КІМЕРІЙЦІВ ТА СКІФІВ (РЕФЕРАТ) [Електронний ресурс] : [сайт] // Банк рефератов. – Режим доступу: http://bankreferatov.com.ua/referat/kultura/0_object12313.html (5.11.15). - Назва з екрану.

кіфи (скити) — екзоетнонім грецького походження, який в сучасній науковій та художній літературі застосовується до практично усіх кочових племен, що належали до народів іранського кола, й мешкали у VII — III ст. до н. е. на землях Великого Євразійського Степу, тобто від степів сучасної України на заході й до сучасної Монголії та Китаю на сході. Поява та проживання однорідної скіфської культури по всьому степу України відбулося в VII –ІІІ ст. до н.е., згодом на території Криму до ІІІ ст. н. е. Розквіт віку заліза не тільки збігся із встановленням там господарств скіфів, а й став однією з головних причин змін у культурі місцевості та тієї, що прийшла. У скіфів збереглися риси попередників. Схожі (але не однакові), наприклад, форми і орнамент кераміки, скіфський обряд поховання тощо. Скіфська художня творчість, створила свою неповторну символічно-знакову систему образів, яскраво представлених в особливій течії декоративно-прикладного мистецтва. Зокрема, найпопулярнішими стали зображення різних тварин, що послугувало основою створення самобутнього і неповторного скіфського звіриного стилю (анімалістичного), відомого на великій території - від Північного Причорномор'я до Середньої Азії й Сибіру. Деякі вчені вважають, що в основі звіриного стилю лежать магічні уявлення скіфів про намагання оволодіти якостями, які притаманні звіру:прудкість, сила, влучність. Інші ж схильні вбачати зв'язок між звіриним стилем і, міфологією, коли скіфські боги мали зооморфний образ. Інколи звіриний стиль розглядають як символічно-знакову систему, що втілювала загальні уявлення про світобудову. Цілком імовірно, що окремі образи звіриного стилю, які сягають тотемістичних уявлень, були пристосовані до умов ієрархічно-станового суспільства. Поширена думка дослідників щодо тотемістичного значення образу оленя, від якого й походить етнонім "скіфи". Вироби в звіриному стилі робили з кістки, рога, бронзи, срібла, золота, заліза. Технологія їх виготовлення також була різноманітною: литво за восковою моделлю, штампування, гравірування, кування, різьблення кістки. Загалом скіфські майстри володіли всіма тонкощами ювелірної справи. Шедеврами скіфського мистецтва є малюнки на відомих вазах з Гайманової та Чортомлицької могили; гребінь із Солохи та пектораль з Товстої могили. Художній вигляд мають скіфські кам'яні статуї із зображенням воїнів. Оригінальна пам'ятка скіфської скульптури — зображення бога Папая, що знайдене на Лисій горі в Дніпропетровській області.

Історія українського мистецтва: У 5 т./ НАН України. ІМФЕ ім. М. Рильського; голов. ред. Г. Скрипник, ред. т. Р. Михайлова, Р. Забашта - К., 2008. - Т. 1: Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. - 710 с. У цьому томі автори поставили за мету реконструювати цілісний образ найдавніших етапів мистецького життя на українських землях, переважно на прикладі тих артефактів, що постали на них та збереглися до наших днів. У ній представлено мистецтво пізньопалеолітичного населення України, енеолітичної людності (зокрема, подано неперевершеної майстерності зразки кераміки носіїв трипільської культури; репрезентовано пам’ятки образотворчості народів бронзової доби, кіммерійців, скіфів, сарматів (особливо вишукані ювелірні (золоті й срібні) вироби – чаші, пекторалі, амфори, золоті оздоби парадного вбрання, рельєфні зображення сюжетів і сцен зі скіфського життя, кам’яні скульптури тощо). Розлогі розділи тому присвячені образотворчому мистецтву та художнім ремеслам населення античних держав Північного Причорномор’я, культурна традиція яких мала безпосередній вплив на мистецькі процеси на цих територіях у наступні епохи. Чи не вперше розглянуто в контексті історії мистецтва пам’ятки кельтського населення та латенізованих культур. Значно повніше висвітлено культурну спадщину праслов’янського й готського населення українських земель тощо.

Коваленко, В. В. На черноморском перекрестке (Крым с древнейших времен до конца XVIII века) [Текст] : учеб. пособие / В. В. Коваленко, Е. Б.Алтабаева. - Севастополь : Искра, 2000. - 263 с. : ил. Дане видання являє собою першу частину навчального посібника з історії Криму і міста Севастополя. Минуле кримського краю розкривається як процес взаємодії цивілізацій, що змінювали один одного на цій землі. Видання охоплює історичний період з найдавніших часів до XVIII століття. Для школярів, студентів та широкого кола читачів.

Крвавич Д. П. Українське мистецтво : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.: У 3 ч. Ч. 1 / Д. П. Крвавич, В. А. Овсійчук, С. О. Черепанова. - Л. : Світ, 2003. - 255 c. Навчальний посібник - перше в Україні цілісне видання, в якому концептуально, у контексті філософсько-світоглядної полікультурної парадигми і загальносвітових художніх традицій розглянуто українське мистецтво від палеоліту до сучасності. В першій частині висвітлено витоки художньої творчості, духовні здобутки Трипілля, Скіфії, тавро-русів, що позначились на історичному розвитку українського мистецтва. Для студентів педагогічних, художніх, інших вищих навчальних закладів, викладачів.

Крисаченко, В. С. Історія Криму від найдавніших часів до кінця XVIII ст. : навчальний посібник / Валентин Крисаченко. - Київ : [МП Леся], 2007. - 716 с. : портр. Навчальний посібник з історії Криму (книги перша і друга) були доброзичливо сприйняті науковою і освітньою громадськістю України. Підставою цьому є глибокий історичній та аналітичний матеріал, який розкриваю сутність минувшими давньої Тавриди, її цивілізаційну унікальність. Поєднуючи в даному виданні обидві книги з історії Криму, видавці вважають за можливе сприяти утвердженню наукового погляду на нашу давню історію. Для студентів та викладачів вищих навчальних закладів, науковців, усіх, хто цікавиться філософською проблематикою та історією України.

Райс, Т. Т. Скифы. Строители степных пирамид / Тамара Т. Райс ; [пер. с англ. Л.А. Карповой]. - Москва : Центрполиграф, 2003. - 223 с. : ил. На основі археологічних та історичних матеріалів, узагальнених в книзі, реконструйована культура, релігійні уявлення, побут стародавніх скіфів. Наведено найбільш точна хронологія найважливіших фаз розвитку племінних груп, що входили до складу скіфської держави. Показана яскрава панорама життя волелюбних скіфських племен, чий духовний досвід вплинув на мистецтво Росії, Німеччині та Скандинавії Захоплюючий екскурс в найдавнішу історію загадкових скіфів, які з'явилися невідомо звідки і пішли невідомо куди, але встигли стати своєрідною сполучною ланкою між Стародавнім світом та слов'янської Руссю.

Раевский Д.С. Мир скифской культуры/ Предисл. В. Я. Петрухина, М. Н. Погребовой. — М.: Языки славянских культур, 2006. — 601 с. — (Studia historica). На основі вивчення образотворчих пам'яток і сюжетів скіфського фольклору, збережених античними авторами, у роботі досліджуються уявлення про світобудову, властиві скіфським племенам Північного Причорномор'я I тисячоліття до н.е. В результаті світосприйняття скіфів реконструюється як жива й цілісна система. У томі представлені дві головні монографії автора – «Нариси ідеології скіфо-сакських племен» (1977) та «Модель світу скіфської культури» (1985) – з авторськими редакційними поправками. Книга призначена як для фахівців в галузі скіфської та античної культури, археології й міфології, так і для широкого кола читачів.

СКІФСЬКЕ МИСТЕЦТВО [Електронний ресурс] : [сайт] // Вікіпедія. Вільна енциклопедія; http://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/ . – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Скіфське_мистецтво (5.11.15). - Назва з екрану.

КРИМСЬКА СКІФІЯ (РЕФЕРАТ) [Електронний ресурс] : [сайт] // ua-referat.com. – Режим доступу: http://ua-referat.com/Кримська_Скіфія (5.11.15). - Назва з екрану.

ОСОБЛИВОСТІ СКІФСЬКОЇ КУЛЬТУРИ (РЕФЕРАТ) [Електронний ресурс] : [сайт] // 5ka.at.ua. Архів якісних рефератів. - 2010 – 2015. – Режим доступу: http://5ka.at.ua/load/kultura/osoblivosti_skifskoji_kulturi_referat/29-1-0-24574 (5.11.15). - Назва з екрану.

СКІФИ [Електронний ресурс] : [сайт] // Український історик; Iconic One; Wordpress. – 2015. – Режим доступу: http://istoryk.in.ua/skifi/ (5.11.15). – Назва з екрану.

СКИФСКАЯ КУЛЬТУРА [Електронний ресурс] : [сайт] // Mystic Chel. История Древнего мира. - 2006-2015. – Режим доступу: http://www.mystic-chel.ru/sng/scythians/612.html (5.11.15). - Назва з екрану.

СКІФСЬКИЙ ЗВІРИНИЙ СТИЛЬ [Електронний ресурс] : [сайт] // Навчальні матеріали онлайн; pidruchniki.website; info {aт}pidruchniki.com. 2010 – 2015. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/19310710/kulturologiya/skifskiy_zviriniy_stil (5.11.15). - Назва з екрану.

арма́ти (грец. Σαρμάται) — кочовий іраномовний народ, що мешкав на межі нашої ери на території сучасної України, тогочасної Сарматії. Панування сарматів у Північному Причорномор'ї відносять до II ст. до н.е. — IV ст. н.е. Сарматам, що жили між Доном та Уралом, античні автори приділяють велику увагу. За Геродотом, вони говорили зіпсованою скіфською мовою, тобто, як і скіфи, були іраномовними. Сарматська культура була подібна до скіфської, але так і не перевершила останню. Своєрідне продовження скіфський звіриний стиль знайшов у мистецтві сарматів. На основі скіфського ужиткового мистецтва сармати утворили так званий новий звіриний, поліхромно-інкрустаційний стиль. У золотарські вироби, виконувані на замовлення сарматської знаті, у майстернях міст Північного Причорномор'я вмонтовувалась велика кількість дорогоцінних каменів. У той період сарматська знать асимілювалась із грецьким та різноплемінним населенням боспорських міст. Скіфські художні образи вони й далі запозичували, водночас видозмінюючи. Особливо сарматам подобалася бірюза і червоні камені, якими прикрашали очі, вуха, хвости та інші частини тіла тварин. Деякі вироби, створені еллінськими майстрами для сарматів, наприклад на Боспорі, вражають своєю вишуканістю. Зокрема, відтворена у безлічі книг застібка для плаща у вигляді дельфіна. Її виконано з золота, а тіло дельфіна виточене з гірського кришталю. Браслети, шийні гривні, безліч золотих бляшок для одягу зроблено для сарматів ювелірами з різних країн Азії і Європи. Дещо пізніше сарматський поліхромний звіриний стиль був занесений сарматами, готами та гунами в Європу. У сарматські часи особливого поширення набувають зображення вовків та ведмедів. Поступово зображення тварин втрачають реалістичність і схематизуються. На початку нашої ери сарматські племена аорсів та аланів, які вели караванну торгівлю зі спорідненими іраномовними племенами саків та масагетів Закаспію, занесли на Кубань, Нижній Дон, Приазов'я елементи середньоазійського поліхромного стилю. На досить схематичних металевих зображеннях звірів з'являються різнокольорові вставки із сердоліку, бірюзи, кольорової скляної пасти. Сарматське золотарське мистецтво здебільшого характеризується як мистецтво «варварське», де відсутні властиві мистецтвам античності ознаки гармонії, рівноваги, міри і краси. Однак коли порівнювати умови життя міст античних митрополій чи хоча б міст-полісів Північного Причорномор'я і таких кочових племен, як сармати, алани та інші, то вони творили степову культуру кочівного характеру, культуру власну, відповідну їхнім етносам та ментальності, відгомін якої згодом простежується серед елементів культури слов'ян. Основні форми посуду репрезентовані горщиками з кулястим тулубом, циліндричною шийкою, відігнутими вінцями; вони орнаментовані горизонтальними лініями. Пізніше з'явилися горщики з широким дном і високими вінцями. Вживалися також глеки яйце – і грушоподібної форм, із циліндричними шийками, а також бронзові казани з циліндрично-конічними ніжками. Менше знайдено місцевих мисок і зовсім мало – античного посуду. На відміну від скіфів сармати дуже полюбляли фібули – застібки для одягу.

Бунятян, Катерина Петрівна. На світанку історії / К. П. Бунятян, В. Ю. Мурзін, О. В. Симоненко. - Київ : Альтернативи, 1998. - 336 с. : іл. - (Україна крізь віки ; т. 1). Перший том 15-томного видання "Україна крізь віки" розкриває найдавніший період історії України - часи від кам'яного віку до виникнення писемності. Висвітлюються найважливіші моменти життя предків сучасних українців.

Гваньїні Олександр. Хроніка європейської Сарматії / Упорядкув. Та пер. З пол. о. Юрія Мицика. – 2-ге вид., доопрац. – К.: Вид.дім ―Києво-Могилянська академія‖, 2009. – 1006 с. ―Хроніка європейської Сарматії‖ О. Гваньїні – важливе історичне джерело та пам’ятка європейської історіографії XVI-XVII ст. Написана легко, доступно й цікаво, ―Хроніка…‖ стала неоціненним посібником для вивчення історії та географії народів і країн Центрально-Східної Європи, а також їхніх сусідів. Цей твір мав надзвичайно велику популярність у наших предків, неодноразово перевидавався у латинському оригіналі; перекладався німецькою, чеською, польською мовами.

Дзиговский, Александр Николаевич. Очерки истории сарматов Карпато-Днепровских земель : [монография] / Александр Николаевич Дзиговский; И.о. Одес. нац. ун-т им. И. И. Мечникова, НАН Украины. Ин-т археологии; Отв. ред.В. Н. Станко.– Одесса : Гермес, 2003.– 240 с. У монографії на підставі письмових, епіграфічних, етнографічних, нумізматичних та археологічних джерел відновлюється історія та культура сарматських племен, що мешкали на землях між Карпатами та Дніпром протягом 700 років (з III ст. до н. е. по IV ст. н. е.).

САРМАТИ [Електронний ресурс] : [сайт] // Україна: Історія великого народу; UkrHistory.com.ua. - 2012 – 2013. – Режим доступу: http://litopys.com.ua/encyclopedia/pam-yatki-sarmat-v-na-teritor-ukra-ni/sarmati/ (5.11.15). – Назва з екрану.

САРМАТИ [Електронний ресурс] : [сайт] // Український історик; Iconic One; Wordpress. – 2015. – Режим доступу: http://istoryk.in.ua/sarmati/ (5.11.15). – Назва з екрану.

САРМАТИ В УКРАЇНІ [Електронний ресурс] : [сайт] // Електронна бібліотека підручників; Copyright. - 2008 – 2015. – Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-2458.html (5.11.15). - Назва з екрану.

САРМАТИ [Електронний ресурс] : [сайт] // Вікіпедія. Вільна енциклопедія; http://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/ . – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Сармати (5.11.15). - Назва з екрану.

САРМАТИ І ЇХ КУЛЬТУРА [Електронний ресурс] : [сайт] // br.com.ua. - 1999-2015. – Режим доступу: http://www.br.com.ua/referats/History_of_Ukraine/118402.htm (5.11.15). - Назва з екрану.

САРМАТИ [Електронний ресурс] : [сайт] // ALLREF; allref.com.ua. – Режим доступу: http://allref.com.ua/uk/skachaty/Sarmati33 (5.11.15). Назва з екрану.

VIII

кінець VI ст. до н.е. - це період Великої грецької колонізації. Одним з її напрямів було освоєння Північного Причорномор'я. Серед грецьких міст-держав найбільш відомі: Ольвія - її залишки знаходяться біля с. Парутине на південь від міста Миколаїв, Херсонес - на околиці сучасного Севастополя, Пантікапей - сучасна Керч, Кафа - сучасна Феодосія в Криму, Фанагорія - на Таманському півострові, Танаїс - на Дону, Керкінітіда - сучасна Євпаторія. Найбільшим з цих рабовласницьких держав було Боспорське царство з центром у Пантікапеї, що виникло в V ст. до н.е. на Керченському й Таманському півостровах. Гербовий знак цього царства нагадує тризуб. За своє багатовікове існування античні держави, засновані греками, досягли значного розвитку в державотворенні та зовнішній політиці,економіці й торгівлі, культурі, мистецтві й побуті. Населення грецьких міст-полісів не тільки зберігало засади й традиції метрополії, а й позитивно впливало на сусідні племена - скіфів, таврів, мешканців лісостепу, сарматів тощо. Внаслідок взаємодії еллінів та місцевих племен відбувався культурний поступ та взаємозбагачення народів, які населяли територію України. Докладніші відомості є про прикладне й образотворче мистецтво античних міст Північного Причорномор'я, зокрема про архітектуру, скульптуру, живопис та особливо виготовлення металевих, дерев'яних, кам'яних, кістяних та інших художніх виробів. На перших етапах розвитку міст досить значне місце посідав імпорт мистецьких виробів з метрополії, спочатку переважно з Іонії, а в класичний час — з Аттіки. Починаючи з V ст. до н. е. стало розвиватися власне мистецтво, яке згодом відігравало дедалі більшу роль у житті північнопричорноморських міст і навколишніх племен. Високого рівня в Північному Причорномор'ї досягло будівництво і декоративне оформлення поховальних споруд — склепів. Найвизначніші пам'ятки цього типу відкрито у Боспорі. Тут уже в IV ст. до н. е. зводили такі величні споруди, як склепи Царського і Золотого курганів з псевдосклепінням та багато склепів з фресковими розписами стін. Поліхромні розписи імітували найчастіше звичайну кладку стіни або її ордерне оформлення (так званий структурний стиль). Найяскравішими пам'ятками цього напряму є розписи склепів (III ст. до н. е.) першого кургану Васюринської гори та біля Анапи (Таманський півострів). Пізніше над структурним розписом нижньої частини стіни почали вміщувати сюжетні сцени. Так, в одному з пантікапейських склепів II ст. до н. е. зображено сцену битви пігмеїв з журавлями. Дуже цікавим є також склеп Анфестерія із зображенням вершника та жінки, що сидить біля юрти (І ст. до н. е. — можливо початок І ст. н. е.). У склепі богині Деметри були зображені птахи, звірі, орнамент. Був поширений вазовий живопис: ваза у вигляді сфінкса висотою 0,215 м. У нього тіло лева, голова та груди жінки, великі крила складені за спиною. У живописі використовували білу, зелену, чорну і червонувату фарбу. Монументальний живопис застосовувався також у громадських спорудах та житлових будинках. До монументального мистецтва належать підлоги з сюжетними або орнаментальними зображеннями, складеними з дрібної різноколірної гальки на вапняному розчині. Вони прикрашали парадні приміщення багатих будинків. Так, в одному з будинків Ольвії III—II ст. до н. е. в орнаментальних рамках галькового вимощення підлоги зображені грифони, леви, пантери, кабани. Галькова підлога із сценою вмивання відкрита в одному з херсонеських будинків. Велику мистецьку та пізнавальну цінність являють собою надмогильні пам'ятники — стели. Якщо спочатку це були рівні мармурові або вапнякові плити, увінчані карнизом або фронтоном, на яких були тільки написи, то з III ст. до н. е. на стелах зустрічаються рельєфи з зображенням небіжчиків, іноді їх родичів, сцени з життя померлих. Цікавими є боспорські стели IV—III ст. до н. е., в розписах яких простежуються аттічні художні традиції (це, зокрема, стели з зображенням Апфи — дружини Афінея — та воїна), а також портрет юнака з Херсонеса (IV ст. до н. е.), намальований восковими фарбами на кам'яному надгробку. У живописі Причорномор’я переважають світлі тони: рожевий, блакитний, блідо-зелений, жовтий. Твори місцевих художників вирізняються цікавими сюжетними композиціями, чудовим кольоровим рішенням і вражають реалістичністю образів, зокрема в портретах, виконаних у техніці енкаустики — техніки живопису фарбами, замішаними на воску, що накладаються та закріплюються за допомогою нагрівання. Також про високий рівень розвитку образотворчого мистецтва античних міст півдня України свідчать вишукані мозаїки будинків та храмів Херсонеса, Ольвії.

Зубар В.М., Ліньова Є.А., Сон Н.О. Античний світ Північного Причорномор’я: Нариси історичного та соціальноекономічного розвитку. Навч. посібн./ Зубар В.М., Ліньова Є.А., Сон Н.О. - К.: Вид-во ім О. Теліги, 1999. – 322 с. У навчальному посібнику розглянуто питання історичного та соціально-економічного розвитку античних держав, що існували протягом майже тисячі років на пiвднi сучасної України. Iсторiя всiх античних держав Пiвнiчного Причорномор`я викладена за основними хронологiчними періодами, проведено порівняльний аналіз характерних ознак та специфіки історичного й соцiально-ек ономiчного розвитку на основi сучасних теоретичних розробок, не обтяжених вiдомими iдеологiчними настановами

Кормич, Л. І. Історія України : підручник для ВНЗ / Л.І. Кормич, В.В. Багацький ; Міністерство освіти і науки України ; Одеська національна юридична академія. - Київ : Алерта, 2004. - 407 с.

Автори цього підручника складали його з урахуванням сучасних досягнень в історичній науці як в Україні, так і в світі. Предмет історії – це суспільство в усій його повноті, взаємозв'язку, взаємообумовленості його компонентів – матеріального, економічного, соціального життя та людини – в природному, соціальному, історичному контексті. Глибоке й професійне вивчення історії стало нагальною потребою. Однією з найважливіших функцій вітчизняної історії є формування світогляду громадянина, патріота своєї батьківщини. В підручнику розглянуть основні періоди формування території, суспільства і держави України та політичні, економічні, соціальні і духовні проблеми її розвитку.

Крижицький С. Д., Зубар В. М., Русяєва А. С. Античні держави Північного Причорномор'я. - Київ: Альтернативи, 1998. - 352 с. - (Україна крізь віки. - Т. 2),іл. Другий том 15-томного видання "Україна крізь віки" присвячений одній із найцікавіших сторінок в історії України - грецькій колонізації Північного Причорномор'я і тисячолітньому існуванню тут низки античних держав.

Сорочан С.Б., Зубарь В.М., Марченко Л.В. Херсонес – Херсон – Корсунь. Путешествие через века. Киев: Стилос, 2003. - 242 с. Ця книга – не просто чергове знайомство з історією стародавнього Херсонеса Таврійського, найбільшого центру грекоримської та візантійської цивілізацій, по праву порівнюваного з уславленими на увесь світ Помпеями. Це – своєрідні археологічні прогулянки серед руїн, які дозволяють оживити їх, уявити образи того, що колись існувало, розфарбувати їх, спонукають почути забутий шум міста, що загинуло, побачити його скарби, усипальні, храми і палаци. Книга містить чимало нової інформації, багато ілюстрована й буде цікавою як спеціалістам, так і тим, хто любить здійснювати самостійні ―прогулянки‖ в минуле. Вона замінить Вам екскурсовода, і, немов за руку, поведе вулицями й площами стародавнього міста.

Україна: хронологія розвитку : у 6 т. / Т. 1 : Україна: хронологія розвитку. З давніх часів до пізньої античності / [уклад.: О. О. Григор’єва та ін. ; редкол.: П. П. Толочко (голова) та ін.], Київ : КРІОН, 2010. — 703 с. : іл., табл. — (Україна: історія великого народу. Проект). "Україна: хронологія розвитку" Том 1. Науково-популярне видання, яке висвітлює в хронологічній послідовності історичний розвиток України з давніх часів до пізньої античності. Багато фактів, чудові ілюстрації допоможуть пізнати історію України — історію великого народу. Розраховане на широке коло читачів. Може бути використане як джерело додаткової інформації щодо вивчення курсу історії України.

МИСТЕЦТВО МІСТ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я [Електронний ресурс] : [сайт] // Література та мистецтво; Copyright MyCorp; uCoz. – 2015. – Режим доступу: http://iskustvo-i-lit.ucoz.ru/news/mistectvo_mist_pivnichnogo_prichornomor_ja/2014-10-06-409 (5.11.15). - Назва з екрану.

КУЛЬТУРА АНТИЧНИХ МІСТ-ДЕРЖАВ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я (КОНТРОЛЬНА РОБОТА) [Електронний ресурс] : [сайт] // Электронная библиотека Князева. - 2004 – 2015. – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/istoriya/part2/014.htm (5.11.15). - Назва з екрану.

КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО АНТИЧНИХ МІСТ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я. РЕФЕРАТ [Електронний ресурс] : [сайт] // REFERATIK. ORG; Copyright; http://referatik.org.; Drupal Theme; Web Agency; chalov. – 2015. – Режим доступу: http://referatik.org/referaty/kulturologija/kultura-і-mistectvo-antichnih-mіst-pіvnіchnogo-prichornomor’ja-referat (5.11.15). - Назва з екрану.

АНТИЧНІ МІСТА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я [Електронний ресурс] : [сайт] // UkrHistory.com.ua. - 2012 – 2013. – Режим доступу: http://ukrhistory.com.ua/pidruchnyky/istoriya_ukrainy-verstuk/4.html (5.11.15). - Назва з екрану.

АНТИЧНІ МІСТА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я [Електронний ресурс] : [сайт] // Відмінник; Отличник; Copyright ; All Rights Reserved. – 2013. – Режим доступу: http://www.br.com.ua/referats/History_of_Ukraine/52311.htm (5.11.15). - Назва з екрану.

АНТИЧНІ МІСТА-ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я [Електронний ресурс] : [сайт] // UkraineReferat.org: українські реферати курсові і дипломні роботи. - 2008-2015. – Режим доступу: http://www.ukrainereferat.org/uaref-2529-1.html (5.11.15). - Назва з екрану).

озвиток живопису цілком пов'язаний з поширенням християнства (988). В Київській Русі оздоблення церков здійснювалось спочатку грецькими й малоазійськими майстрами. У оздобленні храмів вагу мали малярство і скульптура. Оскільки православна церква заборонила круглу скульптуру (вона вважалася пов'язаною з язичництвом), скульптурні об'єкти відтворювалися у рельєфах. Для скульптурних потреб у храмах застосовували мармур і рожевий шифер. Чимало пластики збереглося у храмах Києва, Чернігова, інших старожитніх осередків. Орнаментика перегукується з фантастичними образами, казковими малюнками книжкової мініатюри. Є зразки портретного образотворчого жанру. З другої половини ХІ ст. при давньоруських монастирях починають плідно працювати й власні іконописні майстерні. І хоча в ті часи живописці не підписували своїх робіт, а лишали тільки знаки приналежності ікони тій чи іншій майстерні, до нас дійшли імена руських іконописців Григорія та Олімпія, що жили на межі ХІ – ХІІ ст. при Києво-Печерській лаврі – одному з найбільших центрів тогочасного іконопису. Олімпій (Аліпій) Печерський (близько 1050 — 1114) — православний святий, київський мозаїст, живописець, ювелір та лікар, чернець Києво-Печерського монастиря, перше відоме з літопису ім'я староруського художника, один з авторів Києво-Печерського патерика. Навчався у грецьких майстрів. Найвизначнішими його малярними роботами були сім ікон деісусного ряду, написаних для домової церкви невідомої особи. Вони вважались чудодійними, оскільки не згоріли під час пожежі. Існує припущення, що Аліпій виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві зруйнованого у 1934 році. До нашого часу зберіглося лише одне творіння славетного печерського іконописця — ікона Богоматір Свенська-Печерська . З 1288 року вона була головною святинею Успенського Свенського монастиря Брянська, а після знищення монастирського собору у 1927 р. зберігається у Державній Третьяковській галереї. Існує також думка, що знаменита Ярославська Оранта, або Велика Панагія, знайдена в 1919 р. у Спасському монастирі Ярославля, також може бути твором Аліпія. Вона також зберігається в Третьяковці. Григорій Іконописець (сер. ХІ ст. — імовірно, 1105) — святий православної церкви, іконописець, преподобний, чернець Печерського монастиря, відбував подвиг у Києво-Печерському монастирі разом з іконописцем Аліпієм. Був художником. Спостерігав за роботою іконописців із Греції, які розписували храм Успіння Пресвятої Богородиці. Намалював багато ікон, що прикрасили храми Печерського монастиря і поширювалися по всій Русі. В 9-й пісні канону служби Собору КиєвоПечерських преподобних, які спочивають у Ближніх печерах, преподобний Григорій називається візантійським - можливо, він був у числі іконописців, які прибули з Константинополя до Києва для прикраси Великої церкви монастиря на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Про його життя більше нічого не відомо.

З Візантії спочатку завозилися й ікони. Відому ікону Володимирської Божої Матері було подаровано з Візантії молодому тоді Великому київському князю Володимиру Мономаху на початку ХІІ ст. Місцева традиція малярства з прийняттям християнства стає елементом, характерним для художньої культури Київської Русі. У храмах малярство (живопис) мало три форми: мозаїка, фреска й станкове малярство (ікономалювання). Центральне місце займали стінні мальовила. Мозаїка і фрески були в Десятинній церкві, Софії Київській, Чернігівському Спаському соборі, Успенському соборі (Києво-Печерська лавра). У Софії Київській знаходяться мозаїки "Оранта" й "Благовіщеня". Зустрічаємо зразки світського малювання (фреска з портретом родини Ярослава Мудрого). Фресками покриті стіни веж, відтворено побут місцевої й візантійської аристократії. Поважне місце посідали ікони. Зразком найдавнішого станкового малярства є ікона Вишгородської Богоматері. Зі станкових ікон беруть початок пізніші світські картини.

Художня культура Київської Русі. Мистецтво збереглося переважно у храмах, речі поза храмовими і монастирськими комплексами найчастіше не дожили до нашого часу. Поширена на захід наддніпрянська будівельна традиція має план києво-чернігівських споруд з певними конструктивними змінами. Відмінна обробка стін (складені переважно з тесаного каменю), накриття і декорація романського типу. Постають фасади з двома вежами (Овруч, Володимир-Волинський), портали, вітражі, капітелі й поліхромне різьблення (Холм). Церква св. Пантелеймона (Галич) має романський порталі. В західних регіонах збереглися ротонди — зокрема, з шістьома викружками всередині у с. Горяни (нині частина Ужгорода). Горянська фортеця, до складу якої входила ротонда, слугувала для оборонних засобів. Неабияке враження справляє мистецтво мозаїчних композицій, яке прийшло в Київську Русь з Візантії. Перлиною давнього мистецтва є мозаїки, виконані київськими майстрами у Михайлівському Золотоверхому монастирі (1113) та вивезені до Москви у 1934 р. Шедевром мистецтва мозаїки ХІ ст. є зображення Оранти (або Богоматір Нерушима Стіна) у Софійському соборі у Києві. Ця мозаїка має 6 метрів заввишки. Унікальність зображення полягає в тому, що воно виконане на внутрішній поверхні апсиди Собору, і з різних точок Оранта виглядає зображеною у різних позах – стоячи, схилившись у молитві чи на колінах. Але оскільки мозаїки були дуже дорогими у виконанні, більшість зображень у храмах та князівських палатах виконувалися у вигляді розписів фарбою – фресок. Майстри фрескових розписів працювали над релігійними сюжетами, побутовими сценами портретами та ін. До наших днів ці фрески не збереглись. Майстри українського монументального фрескового мистецтва були знаними не лише в Україні, а й далеко за її межами. На жаль, на Батьківщині майже не збереглися фрескові шедеври, за винятком фрагментів церкви св. Онуфрія на Львівщині. У кращому стані творіння українських митців уціліли в храмах Любліна, Кракова, Висли та в інших містах. Поширення писемності та поява книг призвели й до розвитку мистецтва книжкової мініатюри. Цей вид живопису був прикрасою вже перших давньоруських книг: «Остромирово євангеліє» (1057), «Ізборник Святослава» (1073) та інші. У подальшому розвитку книжкової справи мініатюра стала її обов’язковим елементом, виконуючи функції художнього оздоблення й ілюстрації до тексту.

Асєєв, Ю.С. Джерела. Мистецтво Київської Русі К.: Мистецтво, 1980.— 214 с., з іл. (Нариси історії укр. мистецтва). Книга — про один з найбільших культурних центрів світу за давніх часів — Київську Русь. Автор розповідає про пам’ятки мистецтва, що увійшли до скарбниці світової культури і стали першоджерелом мистецтва трьох братніх народів — російського, українського та білоруського, змальовує життя і побут, умови праці їхніх творців. Читач познайомиться з новітніми дослідженнями мистецтвознавців і археологів та знахідками, що дають додатковий матеріал для вивчення дорогоцінної спадщини минулого.

Горовий, А. В. Перший іконописець Київської Русі - Аліпій / Анатолій Горовий. - Київ : Наш час, 2008. - 143 с. : іл. Це видання присвячено Аліпію – монаху, який жив та творив у Києво-Печерському монастирі, і нам відомий як геній-маляр та перший іконописець Київської Русі.

Історія української культури [Текст] : у 5 т. / НАН України; редкол.: Б. Є. Патон [та ін.] - К. : Наук. думка, 2001 - Т. 1 : Історія культури давнього населення України / Ю. С. Асеев, В. Д. Баран, І. А. Баранов [та ін.]; редкол. тому: П. П. Толочко [та ін.]. - 2001. - 1134 с. Вперше в історії нашої держави системно викладається багатовікова історія української культури, її самобутність та зв'язки з іншими культурами, внесок у світову культурну спадщину. У першому томі реконструюється процес первинного залюднення українських теренів, висвітлюється побутування на українських землях різних етносів, досліджуються становлення, розквіт і занепад культури Київської Русі.

Толочко О. П., Толочко П. П. Київська Русь. - Київ: Альтернативи, 1998. - 352 с. - (Україна крізь віки. - Т. 4) Четвертий том присвячений історії Київської Русі від часів її формування до монгольського нашестя. Що таке Київська Русь? Ми так рано знайомимося з цим терміном, так рано, практично з перших класів школи, починаємо вивчати історію Київської Русі, що з часом і віком фактично перестаємо замислюватися над цим запитанням, приймаючи як самоочевидні прості й доступні відповіді, піднесені нам шкільними підручниками. Для більшості людей Київська Русь — то величезна і могутня ранньосередньовічна держава, що простягалася від берегів Чорного моря до туманних і холодних просторів Балтики, від Карпатських гір до Волго-Окського межиріччя. Подібне враження, до всього, підкріплюється закарбованим у пам'яті з дитинства спогадом про шкільну карту, яка унаочнювала й обґрунтовувала таке уявлення про Київську Русь, тож із багатьох поглядів саме цей образ навчальної карти під назвою «Київська Русь Х-ХІІІ ст.» залишається вирішальним.

Мистецтво Київської Русі/ сост. Асеев Ю. С. Киев: Мистецтво, 1989 Архітектура, мозаїки, фрески. Іконопис мініатюра. Декоративно-прикладне мистецтво. В альбомі репродукуються твори мистецтва Київської Русі від Х ст., коли сформувалася Давньоруська держава, до того часу, коли її розвиток було трагічно перерване у XIII ст. навалою Батия.

Шийко, В.М., Тишевська, Л.Г. Історія української культури : навчальний посібник для вузів / В.М. Шейко, Л.Г. Тишевська ; наук. ред. В.М. Шейко. - К. : Кондор, 2006. - 258 с. У посібнику розкриваються процеси історичного розвитку української культури. Висвітлюється соціально-історична обумовленість художньо-культурологічних процесів в Україні з найдавніших часів до початку ХХІ ст. Значна увага приділяється огляду джерел та літератури з питань формування та еволюції української культури. При цьому історія вітчизняної культури розглядається через призму національно-культурного відродження, яке розгортається на українських землях. Для студентів, аспірантів і викладачів вищих навчальних закладів України, читачів. які цікавляться проблемами трансформації вітчизняної культури.

Соченко, В. Церква Богородиці Десятинна в Києві : науково-популярне вид. / Віктор Соченко. – К. : Мистецтво, 2014. - 224 с. : іл. У виданні висвітлено проблему відродження пам’яті про перший кам’яний монументальний храм Київської Русі – церкву Богородиці Десятинну, зведену в Києві в кінці Х ст. після прийняття християнства в Київській Русі. На основі аналізу історичних передумов, наукових джерел, результатів археологічних досліджень ХІХ-ХХІ століть та виконання комплексних досліджень автора, запропоновано концепцію збереження і музеєфікації залишків Десятинної церкви, а також архітектурно-проектні пропозиції можливого увічнення пам’яті про цей унікальний храм та ревалоризацію визначного історичного місця стародавнього Києва. Розраховано на фахівців, широке коло читачів та усіх, хто цікавиться монументальним зодчеством Київської Русі.

Церква Богородиці Десятинна в Києві [Текст] : до 1000-ліття освячення / Міжнародний фонд "Відродження", Національний музей історії України ; упоряд. В. Павлова, М. Панченко ; наук. ред. П. Толочко. - К. : АртЕк, 1996. - 224 с. Книга присвячена 1000-ю першого кам'яного храму Києва і Русі - Храму святої Богородиці, відомої ще під назвою Десятинної. Тут ви знайдете ряд статей присвячених історію вивчення, реконструкції зовнішнього вигляду храму, а також численні роботи про археологічні знахідки знайдених при розкопках. В кінці книги є досить великий обсяг кольорового ілюстративного матеріалу археологічних знахідок. Книга буде цікава всім, хто цікавиться історією епохи Київської Русі.

ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА [Електронний ресурс] : [сайт] // Вікіпедія. Вільна енциклопедія; http://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/ . – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Десятинна_церква (9.11.15) . - Назва з екрану.

ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА [Електронний ресурс] : [сайт] // Втрачені Храми Києва. – Режим доступу: http://camrador.hall.org.ua/BY_PLACE/05Hramy_i_Monastyri_Kieva/ruined/05-Desyatynna.htm (9.11.15). - Назва з екрану.

Нікітенко Н.М. Собор Святої Софії в Києві. - К.: Техніка, 2000. - 232 с.: іл. - (Нац. святині України). Книга складається з розділів: Народження Софії Київської, Архітектурно-художній образ собору, Таємниця усипальниці, Історична доля пам’ятки, Софія Київська - міст з минулого в майбутнє.

Никитенко Н.Н. София Киевская и ее создатели: тайны истории. – Каменец-Подольский: ―Медобори-2006‖, 2014. – 248 + 82 ил.

с.

Монографія відображає нове, нетривіальне сприйняття доленосного етапу національної історії – епохи християнізації Русі. Головним джерелом для цього слугує Софії Київська, створена у 1011-1018 рр., на межі правлінь Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Автор розглядає ключові та гостродискусійній проблеми дослідження собора – час його створення, сюжети відомих світських фресок, залучаючи їх унікальні свідчення для реконструкції історичної дійсності. На основі отриманих даних автор пропонує об’єктивну оцінку головних діячів вітчизняної історії кінця Х – перших десятиліть ХІ ст. Книга адресована всім, хто цікавиться історією та уКиївської Русі та Візантії.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК «СОФІЯ КИЇВСЬКА» [Електронний ресурс] : [сайт] // НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК «СОФІЯ КИЇВСЬКА»; Certificate of Excellence 2014 WINNER. – Режим доступу: http://n.sophiakievska.org/?q=uk (9.11.15). – Назва з екрану. С СОФІЯ КИЇВСЬКА [Електронний ресурс] : [сайт] // Замки та храми України; Blacky; Panorama Magazine; All rights reserved; http://www.webkuznia.com/. – Режим доступу: http://www.castles.com.ua/sofia.html (9.11.15). - Назва з екрану.

Віроцький, Володимир Денисович. Храми Чернігова / Володимир Денисович Віроцький; Ред. Н. Г. Петрик.– К. : Техніка, 1998.– 207 с. : іл.– (Національні святині України). У книжці описуються архітектурні та мистецькі скарби і святині стародавнього Чернігова. Тут, в одному з найкрасивіших міст України, збереглися безцінні перлини архітектури Київської Русі - уславлені Спаський, Борисоглібський та Успенський собори, Іллінська і П'ятницька церкви, а також шедеври мистецтва українського бароко. Розповідається, як упродовж останнього тисячоліття розбудовувалися ці національні християнські святині, руйнувалися і знову відроджувалися; про людей, які мали відношення до цього; про шляхи розвитку українського мистецтва. Призначена для широкого загалу читачів, які цікавляться архітектурою, історією християнства та культури рідної країни. Леп`явко С. Чернігів. Історія міста.: Науково-популярне видання.: [Текст] / С. Леп`явко. – Київ: Темпора, 2012. – 432 с. Книга, яку ми пропонуємо, є першою великою працею, присвяченою багатовіковій історії Чернігова- однієї з найдавніших Міст України.. У ній викладаються основні події міста, розповідається про найвідоміших осіб, які в ньому жили, історичні та культурні скарби, щобули створені або зберігаються в Чернігові. Автор розглядає історію міста в широкому контексті історії України і, водночас, подає багатий фактичний матеріал з щоденного життя чернігівців різних епох. Численні ілюстрації, більша частина яких друкуєть вперше, дають читачеві змогу краще уявити минуле. Всі шанувальники історії, ця чудова книга для Вас!

СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР У ЧЕРНІГОВІ [Електронний ресурс] : [сайт] // Україна Інкогніта: подорожі, невідомі та заповідні місця України; Україна Інкогніта; http://geotlon.com/. – 2009 – 2012. – Режим доступу: http://ukrainaincognita.com/chernigivskaoblast/chernigiv/spaso-preobrazhenskyi-sobor-u-chernigovi (10.11.15). - Назва з екрану.

СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР У ЧЕРНІГОВІ [Електронний ресурс] : [сайт] // Улюблений Чернігів; Copyright MyCorp; http://www.ucoz.ua/. – 2015. – Режим доступу: http://cherrnihiv.ucoz.ua/publ/spaso_preobrazhenskij_sobor/1-1-0-1 (10.11.15). - Назва з сайту.

Лаврський альманах: Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури: Зб. наук. праць. Вип. 26 / Ред. рада: В.М. Колпакова (відп. ред.) та ін. – К.: ДП ―НВЦ ―Пріоритети‖, 2012. – 212 с. В збірник увійшли матеріали, присвячені останнім дослідженням історії Києво-Печерської лаври та Церкви в Україні. У черговому випуску ―Лаврського альманаху‖ публікуються результати археологічних досліджень Успенського собору Києво-Печерської лаври та території старого Київського Арсеналу, розповідається про цікаві знахідки, здійснені під час розкопок. В рубриці ―Історичні дослідження‖ автори статей звертають увагу на такі питання, як давньоруське храмобудування, поширення культів святих, проповідництво у ранньомодерний час, церковне життя початку ХХ ст., історія становлення українського музейництва. Зацікавлять читачів також мистецтвознавчі розвідки, більшість з яких присвячена монументальним пам’яткам Києво-Печерської лаври і предметам з фондової колекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Київ. Погляд крізь століття : нариси з історії Києва. Вип. 1 / С.С. Петров ; Київська міська організація українського товариства охорони пам'яток історії та культури. - Київ : Кий, 2001. - 91 с. : іл. Видання складається із зошитів, в яких скомпоновані нариси з історії міста Києва, його історичних та пам’ятних місць.

УСПЕНСЬКИЙ СОБОР [Електронний ресурс] : [сайт] // Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник; Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник; http://yugomartin.com/ . – 1998 – 2015. – Режим доступу: http://www.kplavra.kiev.ua/Uspenskij_sobor.html (10.11.15). - Назва з екрану.

ХРАМЫ СВЯТО-УСПЕНСКОЙ КИЕВО-ПЕЧЕРСКОЙ ЛАВРЫ [Електронний ресурс] : [сайт] // Святая Успенская Киево-Печерская лавра; www.lavra.ua; http://mcsite.com.ua/ . – Режим доступу: http://lavra.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=442&Itemid=101 (10.11.15). – Назва з екрану.

Пустиннікова І. С., Криниця С. О. Україна. 101 величний храм / Пустиннікова І. С., Криниця С. О. – Харків: Ранок, 2009. – 64 с.: іл. Україна — край, де пам’яток стільки, що вистачить не на один рік мандрівок. Кожна доба її багатої історії лишила нам у спадок храми — споруди, де спиняється час і тлінна людина зустрічається з вічним Богом. Протягом століть ці маленькі, з товстелезними стінами шкаралупки, захищали не лише віру, а й життя мешканців краю. Нині від них лишилася сама дещиця, але яка дещиця! Язичницькі капища, козацькі церкви, давні синагоги... Усі вони відбивають не лише нашарування культур, а й застигле в часі обличчя нашого народу, з його неординарністю й вишуканою простотою. Ця книга відкриває завісу історії найвеличніших храмів України, пропонує вам поблукати старими кварталами народної пам’яті в пошуках неймовірних легенд та, озброївшись зібраними тут матеріалами, вирушити у власну подорож. Для широкого кола читачів.

ХРАМ СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА [Електронний ресурс] : [сайт] // «Давній Галич»: національний заповідник; Давній Галич; http://dvsite.com.ua/. – 2011. – Режим доступу: http://davniyhalych.com.ua/sights/sights-of-architecture/item/45-church-of-st-panteleimon (10.11.15). - Назва з екрану.

ЦЕРКВА СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА (ШЕВЧЕНКОВЕ) [Електронний ресурс] : [сайт] // Вікіпедія. Вільна енциклопедія; http://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/ . – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Церква_святого_Пантелеймона_(Шевченкове) (11.11.15). – Назва з екрану.

ШЕВЧЕНКОВЕ [Електронний ресурс] : [сайт] // Україна Інкогніта: подорожі, невідомі та заповідні місця України; Україна Інкогніта; http://geotlon.com/. – 2009 – 2012. – Режим доступу: http://ukrainaincognita.com/khramy/shevchenkove (11.11.15). - нАЗВА З ЕКРАНУ.

Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря / [авт. тексту В. Клос ; авт. фото М. Іващенко]. - [Київ] : ГраніТ, [2007]. - 120 с. : іл. Яскраво ілюстрований альбом став першою спробою презентувати зацікавленому читачеві сучасний контекст, на фоні якого розгортається монастирське життя у самому центрі столиці України. Видання присвячене донині маловідомій історії одного з найдавніших монастирів України. Відродження, відновлення та відбудова його у Києві стала справжнім дивом для тих, хто пережив часи комуністичного режиму. Незалежна Україна спромоглася на осмислення 900-річної історії монастиря, повернення із забуття ряду подій, явищ, осіб, героїчних вчинків наших предків, правди про захисників, будівничих, духовних просвітників монастиря та усієї нашої землі. У виданні використано архівні та музейні матеріали. Клос В. Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир від заснування до сьогодення. - Київ: Мислене древо. – 2008. Книга священика Віталія Клоса розповідає про історію Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря в м. Києві – однієї з найбільших та найвеличніших православних обителей України: заснування в X ст., закладення Золотоверхого собору в 1108 р., набуття мощей св. великомучениці Варвари, внутрішнє життя монастиря, видатні настоятелі, будівництво та реконструкція споруд в різні періоди до сьогодення, руйнація монастиря більшовиками та його відновлення в незалежній Україні.

ХРАМИ ОБИТЕЛІ: СОБОР СВЯТОГО АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА [Електронний ресурс] : [сайт] // Свято-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир міста Києва; http://www.archangel.kiev.ua/. – 2014. – Режим доступу: http://www.archangel.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=282:nm&catid=24&Itemid=49 (11.11.15). – Назва з екрану. МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ СОБОР [Електронний ресурс] : [сайт] // Православний Київ; http://thediplom.com/diplom/kolledzhatehnikuma-ptu/; http://www.hristianstvo.ru/?from=14861 . – 2011. – Режим доступу: http://churches.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=32:2011-03-23-09-37-38&catid=2:2011-03-20-20-3100&Itemid=10 (11.11.15). – Назва з екрану.

Запаско, Я. П. Пам'ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга : [монографія] / Я.П. Запаско. - Львів : Світ, 1995. - 478 с. : іл. У монографії висвітлюється неперехідна цінність рукописного мистецтва – важливої галузі духовної культури українського народу, багатющого джерела вивчення його історії, мови, літератури, художньої творчості. Простежується тісний зв’язок його мистецтва з соціально-економічними, політичними й культурними умовами розвитку суспільства. Монографія проілюстрована кольоровими та чорно-білими репродукціями розгортів, сторінок, зразків мініатюр і декоративних прикрас. Для мистецтвознавців, художників, істориків, філологів, бібліографів, усіх шанувальників давньої культури.

Фрис, Віра Ярославівна. Історія кириличної рукописної книги в Україні : X-XVIII ст. / Віра Ярославівна Фрис; В.о. Львів. нац. ун-т ім. І. Франка.– Львів : ЛНУ ім. І. Франка , 2003.– 188 с. : іл. У книзі на матеріалі багаторічних досліджень численних літературних джерел та лекційного курсу, що читається у Львівському національному університеті імені Івана Франка, вперше в українській історіографії подається історія розвитку кириличної рукописної книги з часу її появи на українських землях до XVIII століття.

ОСТРОМИРОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ [Електронний ресурс] : [сайт] // Відмінник; All Rights Reserved. – 2013. – Режим доступу: http://vidminnyk.com/pravyla/davnja-literatura/ukrajinska-serdnovichna-literatura/ostromyrove-jevangelije (12.11.15). - Назва з екрану.

КУЛЬТУРНЕ ЗНАЧЕННЯ КНИГИ ОСТРОМИРОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ: Реферат [Електронний ресурс] : [сайт] // Реферати українською: bukvar.su; Режим доступу: http://bukvar.su/kultura-i-iskusstvo/page,2,148934-Kul-turnoe-znachenie-drevnerusskoiy-rukopisnoiy-knigi-OstromirovoEvangelie.html (12.11.15). – Назва з екрану.