для ознайомлення
СВІТОВА ЕКОНОМІКА НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК За редакцією доктора економічних наук, професора, академіка АЕН України Ю. Г. Козака, кандидата економічних наук, доцента В.В. Ковалевського, доцента Н.С. Логвінової
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Київ “Центр учбової літератури” 2010
для ознайомлення ПЕРЕДМОВА Світова економіка – складна й динамічна система, в якій постійно відбуваються якісні зміни. Особливо рельєфно це виявляється на межі ХХ та ХХІ ст. Вивчення закономірностей розвитку цієї системи відкриває сприятливі перспективи щодо посилення ефективності економіки України за рахунок оптимального використання переваг світогосподарського та міжнародного поділу праці. Розвиток сучасної світової економіки – це процес становлення її як цілісної органічної системи. Тому аналізу світової економіки повинен бути притаманний системний підхід. Цей підхід являє собою напрям методології наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить розгляд об’єктів як систем. Системний підхід орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкта, на розгляд його частин на рівні цілісного організму. Саме тому в навчальному посібнику із самого початку надаються теоретичні підстави аналізу світової економіки, розглядаються рівні цілісності цієї системи як сукупності національних економік, з одного боку, і як єдиного наднаціонального простору – з іншого. Це надає можливість виокремити типологічний та регіонально-інтеграційний підходи до класифікації країн світу, розглянути типологічну та регіональноінтеграційну структуру світової економіки, а потім – й економічну політику країн світу, міжнародну економічну політику України. Навчальний посібник спрямований на активне засвоєння курсу «Світова економіка», що відповідає вимогам Болонської декларації. Цьому сприяє наявність у посібнику контрольних запитань, тестів, а також додатків, які значно розширюють інформаційну базу курсу. Навчальний посібник підготовлено спільно з провідними фахівцями Торгово-економічного університету Республіки Білорусь, передусім із ректором цього університету А.А. Наумчик та завідувачем кафедрою світової та національної економіки С.Н. Лебедєвою. У підготовці навчального посібника брали також участь аспіранти, пошукачі та бакалаври зі спеціальності «Міжнародна економіка»: І.О. Горячко, Л.П. Апостолюк, О.А. Єрмакова, М.Є. Бикова, І.В. Онофрей. Автори і редактори висловлюють щиру вдячність академіку НАН України, д.е.н., професору Пахомову Ю.М., академіку НАН України, професору Амоші О.І., д.е.н., професору Макогону Ю.В., д.е.н., професору Єрохіну С.А, д.е.н., професору Якубовському С.О. за співробітництво, корисні й неупереджені зауваження та допомогу, надані під час роботи над цією книгою. 3
для ознайомлення РОЗДІЛ 1. СВІТОВА ЕКОНОМІКА: ОСНОВНІ РИСИ ТА СТРУКТУРА Ключові поняття Світова економіка як сукупність національних господарств. Світова економіка як єдиний наднаціональний простір. Структура світової економіки як єдиного світогосподарського простору. Багатомірність системи світової економіки як єдиного світогосподарського простору. Типи країн. Типологічна класифікація країн світу. Критерії класифікації. Індекс розвитку людини. Індекс рівня соціально-економічного розвитку країни. Високорозвинуті країни. Середньорозвинуті країни. Нові індустріальні країни. Країни транзитивної економіки. Найменш розвинуті країни. Регіональна класифікація країн світу. Регіональноінтеграційна класифікація. Глобалізація світової економіки.
1.1. Світова економіка як сукупність національних господарств Сучасна світова економіка як особлива органічна цілісна система почала складатися на базі світового ринку з кінця XIX – початку XX ст. Нині можна говорити про світову економіку як глобальну господарську систему, що ґрунтується на міжнародному та наднаціональному світогосподарському поділі праці, інтернаціоналізації та інтеграції виробництва й обігу, яка функціонує на принципах ринкової економіки. Сучасна світова економіка є цілісною системою, але ця цілісність складалася поступово. Вона формувалася в міру еволюції міжнародного поділу праці, процесу інтернаціоналізації господарського життя країн світового співтовариства, інтеграції груп країн у регіональні господарські комплекси (союзи) з міждержавним регулюванням соціально-економічних процесів, транснаціоналізації виробництва. Історія формування світової економіки розпочинається з міжнародного поділу праці (МПП), пов'язаного з обміном діяльності та її продуктами між національними державами. МПП, або поділ праці між країнами, є ступенем суспільного територіального поділу праці. Він спирається на економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн і виявляється у взаєм4
для ознайомлення Розділ 1. Світова економіка: основні риси та структура
ному обміні результатами спеціалізованого виробництва в певних пропорціях. Міжнародний поділ праці існує в двох основних формах: міжнародній спеціалізації та міжнародному виробничому кооперуванні. Міжнародна спеціалізація – це форма поділу праці між країнами, в якій зростання концентрації однорідного виробництва відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв. Спеціалізація в рамках міжнародного поділу праці в кінцевому підсумку передбачає спеціалізацію країн і регіонів на виробництві окремих продуктів та їхніх частин для світового ринку. Міжнародне виробниче кооперування є наслідком спеціалізації національних виробництв, що взаємодіють у системі міжнародного поділу праці. Міжнародне виробниче кооперування ґрунтується на предметній спеціалізації і виступає як форма часткового та загального поділу праці у світовому господарстві. Міжнародне виробниче кооперування означає включення країни в міжнародний поділ праці у рамках вертикальної моделі міжнародного поділу праці, тобто за умови збереження автономності виробничого процесу в національних кордонах. Теорія міжнародного поділу праці набула свого обґрунтування і розвитку в класичній школі економіки, насамперед у працях її засновників – А. Сміта та Д. Рікардо. Головним досягненням класиків вважається теорія порівняльних витрат виробництва. В основі цієї теорії лежить ідея про існування відмінностей між країнами у витратах, пов'язаних з виробництвом тих чи інших товарів. Таке становище приводить до висновку, що замість випуску всіх товарів, на які виникає попит, вигідніше зосередитись на виробництві товару, що потребує найменших витрат. Спеціалізація на виробництві цього товару дасть змогу через обмін придбати на зовнішньому ринку товари, витрати на виробництво яких усередині країни вищі, ніж в інших країнах. Найбільший економічний ефект даватиме спеціалізація на виробництві того товару, перевага по якому максимальна. Якщо країна не може виробити жодного товару з витратами, нижчими від міжнародного рівня, то для неї відносно ефективніше буде спеціалізуватися на виробництві того товару, по якому перевищення міжнародного рівня витрат буде найменшим. Ідеї класиків втілились у життя і набули свого подальшого розвитку при створенні сучасних теорій міжнародної торгівлі. 5
для ознайомлення Світова економіка
Міжнародний поділ праці був тим об'єднувальним елементом, який створив систему світової економіки як сукупність взаємопов’язаних міжнародним обміном національних господарств, що є його підсистемами. Вихід торговельних зв'язків за межі національних кордонів, тобто інтернаціоналізація сфери обігу (товарної стадії руху капіталу), і нині залишається загальною активною тенденцією для всіх країн світу, які прагнуть отримати економічну вигоду від міжнародного поділу праці і міжнародної торгівлі. Але сьогодні торговельні зв'язки та обслуговуючі їх валютно-кредитні відносини між країнами утворюють лише первинний рівень цілісності міжнародних відносин, оскільки до середини XX ст. оформився наднаціональний рівень світової економіки.
1.2. Світова економіка як єдиний наднаціональний простір У другій половині XX ст. в еволюції міжнародного поділу праці відбувалось якісне зрушення, результатом якого стало вивезення капіталу за межі національних кордонів. Інтернаціоналізація охопила всі стадії руху капіталу (грошову, виробничу, товарну), набравши певних форм, а саме: • інтеграції національних господарств у регіональні господарські комплекси зі структурою і пропорціями, зверненими на споживання регіону в цілому, а також з міждержавним регулюванням економічних зв'язків; • транснаціоналізації, тобто виходу виробничої і комерційної діяльності корпорацій (фірм) у вигляді філій та дочірніх підприємств за національні кордони. Підрозділи транснаціональних корпорацій (ТНК), перебуваючи на території національних держав, функціонують значною мірою як економічно, організаційно і юридично незалежні організації, відносини яких з національними державами будуються на особливих договорах. Внутрішнім моментом процесів інтеграції і транснаціоналізації є становлення нового феномену світового господарства світогосподарського поділу праці: а) внутрішньо- і міжрегіонального та б) всесвітнього (транснаціонального) поділу праці. На відміну від міжнародного поділу праці, це поділ праці не «між країнами», а «всередині» транснаціональних корпорацій, тобто внутрішньо-корпоративний. 6
для ознайомлення Розділ 1. Світова економіка: основні риси та структура
Світогосподарський поділ праці за своєю природою є екстериторіальним. Він не може бути представлений (як міжнародний поділ праці) за територіальною ознакою і у формах загального, часткового й одиничного поділу праці. На відміну від міжнародного поділу праці, це технологічний поділ праці в самому виробництві на основі одиничного поділу (тобто внутрішнього для транснаціональних корпорацій) у формі транснаціональної спеціалізації і кооперації виробництва. Єдиний виробничий процес розчленовується на операції, здійснювані в різних країнах. Частковий продукт, що виготовляється в тій чи іншій країні, не має споживної вартості поза транснаціонально організованим процесом виробництва. Діяльність транснаціональних корпорацій як одна з організаційних форм всесвітнього поділу праці забезпечує регулярну циркуляцію в планетарному масштабі товарів, послуг, фінансових і сировинних ресурсів, знань, технологічного та організаційного управлінського досвіду. Через участь у транснаціональному поділі праці національні господарства отримують прямий доступ до світового ринку товарів і капіталів, до нових технологій та сучасного менеджменту. Формами транснаціонального поділу праці є внутрішньофірмова корпоративна спеціалізація та і внутрішньофірмове виробниче кооперування. Внутрішньофірмова спеціалізація здійснюється не в розрізі національних економік, а всередині транснаціональної економіки, що не визнає національних кордонів і передбачає існування світу як єдиного світогосподарського простору. Це – форма в основному подетального і технологічного поділу праці. Товар виготовляється підприємствами однієї або кількох транснаціональних корпорацій, які, як правило, займають ринкову нішу і стають провідними постачальниками вузькоспеціалізованої продукції, що задовольняє загальний світовий попит. Такі корпорації зазвичай називаються патентами. Міжкорпоративному кооперуванню притаманні: кооперація у сфері НДДКР, кооперація промислових компаній з «науковими парками» або технополісами, здійснення спільних програм і створення спільних підприємств. Всесвітній поділ праці формує світову економіку як єдиний наднаціональний світогосподарський простір, який утворює другий, більш адекватний поняттю «світова економіка» рівень світогосподарських відносин. 7
для ознайомлення ЗМІСТ Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 Розділ 1. Світова економіка: основні риси та структура . . . . . . . . 4 1.1. Світова економіка як сукупність національних господарств. . . 4 1.2. Світова економіка як єдиний наднаціональний простір . . . . . . . 6 1.3. Класифікація країн у світовій економіці (типологічна та регіонально-інтеграційна структура) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 1.3.1. Варіанти типологічної класифікації країн світу . . . . . . . . 10 1.3.2. Регіональна класифікація країн світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 1.3.3. Регіонально-інтеграційна класифікація країн світу . . . . . 19 1.4. Глобалізація світової економіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 Запитання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40 Розділ 2. Типологічна структура світової економіки . . . . . . . . . . 41 2.1. Економіка розвинутих країн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 2.1.1. Визначальні відмінності розвинутих країн . . . . . . . . . . . . . 42 2.1.2. Динаміка економічного розвитку розвинутих країн . . . . 50 2.1.3. Особливості економічної структури розвинутих країн . 56 2.1.4. Економіка Сполучених Штатів Америки . . . . . . . . . . . . . . 60 2.1.5. Економіка Японії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65 2.1.6. Економіка Німеччини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71 2.1.7. Економіка Великої Британії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78 2.1.8. Економіка Франції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84 2.1.9. Економіка Італії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91 2.1.10. Економіка Канади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99 2. 2. Економіка країн, що розвиваються . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106 2.2.1. Країни, що розвиваються, у світовій економіці . . . . . . . . 106 2.2.2. Фактори економічного розвитку країн, що розвиваються . .109 2.2.3. Основні економічні проблеми країн, що розвиваються . . . 115 2.2.4. Економіка Бразилії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118 2.2.5. Економіка Індії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120 2.2.6. Економіка найменш розвинутих країн . . . . . . . . . . . . . . . . 125 2.3. Країни з транзитивною економікою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129 2.3.1. Передумови формування системи перехідної економіки . 129 2.3.2. Економічні реформи перехідного періоду . . . . . . . . . . . . . 134 2.3.3. Динаміка розвитку й структура економіки . . . . . . . . . . . . 138 2.3.4. Економіка Російської Федерації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141 325
для ознайомлення Світова економіка
2.3.5. Економіка Китайської Народної Республіки . . . . . . . . . . 148 Запитання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154 Розділ 3. Регіонально-інтеграційна структура світової економіки . 156 3.1. Основні риси та рівні міжнародної регіональної інтеграції . . 156 3.2. Регіонально-інтеграційні угруповання в Європі . . . . . . . . . . . . 163 3.2.1. Європейський Союз – ЄС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163 3.2.2. Європейська асоціація вільної торгівлі – ЄАВТ . . . . . . 169 3.2.3. Співдружність Незалежних Держав – СНД . . . . . . . . . . 170 3.2.4. Організація Чорноморського економічного співробітництва – ОЧЕС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174 3.2.5. Організація за демократію й економічний розвиток – ГУАМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174 3.3. Регіональні інтеграційні угруповання в Азії, Північній та Південній Америці, Африці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175 3.3.1. Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво – АТЕС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175 3.3.2. Асоціація держав Південно-Східної Азії – АСЕАН . . . . 175 3.3.3. «План Коломбо» зі спільного економічного і соціального розвитку в Азії й Тихому океані – «План Коломбо» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176 3.3.4. Шанхайська організація співробітництва – ШОС . . . . . 177 3.3.5. Північноамериканська угода про вільну торгівлю – НАФТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178 3.3.6. Південний спільний ринок – МЕРКОСУР . . . . . . . . . . . 179 3.3.7. Латиноамериканська асоціація інтеграції – ЛААІ . . . . . 180 3.3.8. Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок – КАРІКОМ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181 3.3.9. Економічне співробітництво держав Західної Африки – ЕКОВАС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181 3.3.10. Спільний ринок Східної та Південної Африки – КОМЕСА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182 3.3.11. Митний і економічний союз Центральної Африки – ЮДЕАК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182 Запитання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 183 Розділ 4. Економічна політика країн світу . . . . . . . . . . . . . . . . . 185 4.1. Суть і напрями економічної політики держави . . . . . . . . . . . . . 185 4.2. Економічна політика розвинутих країн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189 326
для ознайомлення Зміст
4.2.1. Моделі економічного розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189 4.2.2. Економічна політика Сполучених Штатів Америки . . . 194 4.2.3. Економічна політика Японії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198 4.2.4. Економічна політика Німеччини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 202 4.2.5. Економічна політика Франції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207 4.2.6. Економічна політика Великої Британії . . . . . . . . . . . . . . . 210 4.2.7. Економічна політика Італії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214 4.2.8. Економічна політика Канади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217 4.3. Специфіка економічної політики країн, що розвиваються. . . 220 4.3.1. Умови здійснення економічної політики країн, що розвиваються . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220 4.3.2. Економічна політика Індії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 223 4.3.3. Економічна політика Бразилії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225 4.3.4. Економічна політика найменш розвинутих країн. . . . . . 227 4.4. Формування економічної політики країн із транзитивною економікою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 228 4.4.1. Особливості реформування економіки в постсоціалістичних країнах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 228 4.4.2. Економічна політика Росії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233 4.4.3. Економічна політика Китайської Народної Республіки . . . .237 4.5. Економічна політика макроекономічних інтеграційних угруповань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 241 4.5.1. Економічна політика Європейського Союзу . . . . . . . . . . 241 4.5.2. Проблеми здійснення економічної політики Співдружності Незалежних Держав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 247 Запитання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 250 Розділ 5. Проблеми, принципи й напрями формування міжнародної економічної політики України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 253 Запитання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 279 Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 281 Тести . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 314 Рекомендована література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 325
Уривок наданий для ознайомлення. Якщо книга Вас зацікавила, її можна взяти у центральній районній бібліотеці імені Івана Франка та в бібліотеці імені Джамбула. 327