Сунцова місцеві фінанси

Page 1

для ознайомлення

О. О. Сунцова

МІСЦЕВІ ФІНАНСИ 3 тє видання, перероблене та доповнене НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Київ «Центр учбової літератури» 2016


для ознайомлення Зміст

ЗМІСТ

Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

Розділ 1. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ, ЇХ СУТНІСТЬ, СКЛАД І РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ 1.1. Формування науки про місцеві фінанси. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1.2. Сутність системи місцевих фінансів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1.3. Прозорість та оптимальна децентралізація системи державних фінансів як передумови ефективного функціонування місцевих фінансів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1.4. Функції місцевих фінансів та економічний механізм управління територіями. . . . 1.5. Функції територіальної громади, її роль та правовий статус. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1.6. Основи фінансової автономії місцевих органів влади. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пи­тан­ня для самоконтролю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

10 20 29 45 48 50 54

Розділ 2. ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ 2.1. Основи бюджетної системи України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55 2.2. Роль місцевих бюджетів у фінансовій системі держави. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 2.3. Загальна організація та управління виконанням відповідного . місцевого бюджету . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71 2.4. Координація діяльності учасників бюджетного процесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75 2.5. Бюджетний процес. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77 2.6. Економічний і політичний вплив на бюджет органу місцевого самоврядування. . . 81 2.7. Реформа адміністративно-територіального устрою на Україні та її вплив на виконання бюджетної політики. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90 2.8. Розвиток місцевого самоврядування в контексті здійснення політики . європейської інтеграції України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104 Пи­тан­ня для са­мо­кон­т­ро­лю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107

3


для ознайомлення О.О. Сунцова Місцеві фінанси

Розділ 3. Фінан­сові ре­сур­си місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня 3.1. Бю­д­жет місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня: те­о­ре­тичні ос­но­ви ор­ганізації . та функціону­ван­ня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3.2. Джерела формування доходів місцевого самоврядування за рівнями місцевих бюджетів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3.3. Місцеві по­зи­ки в Ук­раїні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3.4. Не­тра­диційні дже­ре­ла до­ход­ної ча­с­ти­ни са­мо­вряд­них бю­д­жетів. . . . . . . . . . . . . . . . 3.5.Опо­дат­ку­ван­ня ор­ганів са­мо­ор­ганізації на­се­лен­ня. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3.6. Місцеві по­дат­ки та збо­ри. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пи­тан­ня для са­мо­кон­т­ро­лю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

108 121 129 138 146 148 151

Розділ 4. Ор­ганізація фор­му­ван­ня і роз­поділу коштів ор­ганів місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня 4.1. Прин­ци­пи фор­му­ван­ня і роз­поділу місце­вих бю­дж ­ етів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4.2. Бюджетний розпис. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4.3. Складання місцевих бюджетів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4.4. Затвердження і виконання місцевого бюджету. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4.5. Внесення змін до бюджетних призначень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4.6. Створення умов для підвищення відповідальності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4.7. Бюджет розвитку місцевого самоврядування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Питання для самоконтролю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

152 157 162 210 224 229 232 233

Розділ 5. Пла­ну­ван­ня і по­ря­док фінан­су­ван­ня ви­датків місце­вих бю­д­жетів 5.1. Ор­ганізація на­дан­ня дер­жав­них і гро­мадсь­ких по­слуг. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5.2. Кон­сти­туційні га­рантії з на­дан­ня гро­мадсь­ких по­слуг ор­га­на­ми . місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня в Ук­раїні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5.3. Фінан­су­ван­ня де­ле­го­ва­них по­вно­ва­жень ор­га­на­ми місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня . . 5.4. Фінан­су­ван­ня влас­них по­вно­ва­жень органами місцевого самоврядування . . . . . . 5.5. Ме­то­ди пла­ну­ван­ня ви­дат­ко­вої ча­с­ти­ни місце­вих бю­д­жетів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5.6. Ефек­тив­не ви­ко­ри­с­тан­ня ви­дат­ко­вої ча­с­ти­ни. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5.7. Взаємовідно­си­ни між ор­га­на­ми місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пи­тан­ня для са­мо­кон­т­ро­лю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4

234 236 237 238 239 240 244 248


для ознайомлення Зміст

Розділ 6. Уп­равління ви­дат­ка­ми місце­вих бю­д­жетів 6.1. За­галь­ний про­цес ви­ко­нан­ня місце­во­го бю­д­же­ту за ви­дат­ка­ми . . . . . . . . . . . . . . . . . 6.2. Аналіз ви­ко­нан­ня відповідно­го бю­д­же­ту за до­хо­да­ми та ви­дат­ка­ми. . . . . . . . . . . . . 6.3. Моніто­ринг ви­ко­нан­ня місцевого бю­д­же­ту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6.4. Порівнян­ня ви­ко­нан­ня місце­вих бю­дж ­ етів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6.5. Зв’язок між ви­ко­нан­ням бю­д­же­ту та оцінкою про­грам. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6.6. Дер­жавні за­купівлі на місце­во­му рівні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6.7. Ви­ко­нан­ня бю­д­же­ту капіта­ло­вк ­ ла­день. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6.8. По­ря­док фінан­су­ван­ня ви­датків місце­вих бю­д­жетів на здійснен­ня про­грам . соціаль­но­го за­хи­с­ту на­се­лен­ня за ра­ху­нок суб­венції з дер­жав­но­го бю­д­же­ту. . . . . 6.9. По­ря­док пе­ре­ра­ху­ван­ня суб­венцій на про­ве­ден­ня ви­датків . з пільг та суб­сидій на­се­лен­ню. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6.10. Си­с­те­ма кон­тро­лю за ви­дат­ка­ми та за­побіган­ня за­бор­го­ва­ності з них . . . . . . . . . . Пи­тан­ня для са­мо­кон­т­ро­лю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

249 258 260 263 283 287 295 302 304 305 310

Розділ 7. Міжбю­д­жетні відно­си­ни, їх скла­дові 7.1. По­нят­тя та прин­ци­пи бю­д­жет­но­го уніта­риз­му . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7.2. Виз­на­чен­ня та ви­ди бю­д­жет­но­го фе­де­ралізму. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7.3. Кон­цепція бю­д­жет­ної де­цен­т­ралізації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7.4. Кон­цепція суб­си­дар­ності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7.5. Історія ста­нов­лен­ня і роз­вит­ку бю­д­жет­них відно­син в Ук­раїні. . . . . . . . . . . . . . . . . . 7.6. Інстру­мен­ти міжбю­д­жет­них відно­син. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7.7. Регіональ­не вирівню­ван­ня в си­с­темі міжбю­д­жет­них відно­син . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7.8. Фор­му­ла роз­поділу об­ся­гу міжбю­д­жет­них транс­фертів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7.9. Вер­ти­кальні дис­ба­лан­си та їх фінан­со­ве вирівню­ван­ня. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7.10. Го­ри­зон­тальні фіскальні дис­ба­лан­си та їх вирівню­ван­ня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пи­тан­ня для са­мо­кон­т­ро­лю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

311 312 312 315 316 330 333 343 353 355 357

Розділ 8. Уп­равління фінан­са­ми і фінан­со­вий кон­троль на регіональ­но­му рівні 8.1. Каз­на­чейсь­ке об­слу­го­ву­ван­ня місце­вих бю­дж ­ етів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8.2. Звітність про ви­ко­нан­ня місце­вих бю­дж ­ етів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8.3. Кон­троль за до­три­ман­ням бю­д­жет­но­го за­ко­но­дав­ст­ва. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8.4. Кон­троль і ау­дит фінан­со­вої діяль­ності місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня . . . . . . . . . . . . . Пи­тан­ня для са­мо­кон­т­ро­лю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

358 380 392 397 398 5


для ознайомлення О.О. Сунцова Місцеві фінанси

Розділ 9. Фінан­си підприємств ко­му­наль­ної влас­ності 9.1. Поняття про комунальну власність. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9.2. Об’єкти пра­ва ко­му­наль­ної влас­ності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9.3. Ви­ди ко­му­наль­них підприємств. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9.4. Фінан­сові ре­сур­си ко­му­наль­них підприємств за їх ви­да­ми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9.5. По­ря­док скла­дан­ня, за­твер­д­жен­ня та ос­новні ви­мо­ги . до ви­ко­нан­ня ко­ш­то­рисів ко­му­наль­них підприємств. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пи­тан­ня для са­мо­кон­т­ро­лю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

399 400 404 404 408 419

Розділ 10. Фінан­си жит­ло­воко­му­наль­но­го гос­по­дар­ст­ва 10.1. Про­бле­ми роз­вит­ку жит­ло­воко­му­наль­но­го гос­по­дар­ст­ва в Ук­раїні. . . . . . . . . . . . 10.2. Кла­сифікація та гру­пу­ван­ня ви­т­рат ЖКГ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10.3. Пла­ну­ван­ня та каль­ку­лю­ван­ня собівар­тості жит­ло­воко­му­наль­них по­слуг. . . . . 10.4. Ко­му­нальні пла­тежі та ме­то­ди уп­равління ни­ми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пи­тан­ня для са­мо­кон­т­ро­лю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

420 423 434 446 471

Основні терміни. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 472

Список літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 482

6


для ознайомлення Зміст

Вступ На­вчаль­ний посібник “Місцеві фінан­си Ук­раїни” — одне з пер­ших ви­дань та­ко­ го змісту. Він на­пи­са­ний на ос­нові уза­галь­нен­ня ве­ли­ко­го ма­си­ву те­о­ре­тич­но­го та фак­тич­но­го ма­теріалу що­до фор­му­ван­ня си­с­те­ми місце­вих фінансів в Ук­раїні. По­ ява цьо­го посібни­ка зу­мов­ле­на по­тре­ба­ми прак­ти­ки, не­обхідністю підго­тов­ки сту­ дентів ви­щих на­вчаль­них за­кладів, пе­репідго­тов­ки працівників фінан­со­вої сфе­ри, ор­ганів ви­ко­нав­чої вла­ди, ор­ганів місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня, на­род­них де­пу­татів і де­пу­татів місце­вих влад, а та­кож про­бле­ма­ми ши­ро­ко­го за­га­лу для ро­бо­ти в умо­вах за­сто­су­ван­ня норм Бю­д­жет­но­го Ко­дек­су Ук­раїни. Су­часні транс­фор­маційні про­це­си в Ук­раїні виз­на­ча­ють нові підхо­ди до фор­му­ ван­ня взаємовідно­син у си­с­темі дер­жав­но­го і місце­вих бю­д­жетів. Зміни, що відбу­ ва­ють­ся у вітчиз­няній еко­номіці, ха­рак­те­ри­зу­ють­ся де­мо­кра­ти­зацією суспільно­го жит­тя та не­обхідністю фор­му­ван­ня та­кої кон­цепції дер­жав­ної регіональ­ної фінан­ со­вої політи­ки, яка ста­ла б чин­ни­ком ви­хо­ду країни з фінан­со­вої кри­зи. Це, на­сам­ пе­ред, зу­мов­лює пе­ре­не­сен­ня знач­но­го об­ся­гу здійсню­ва­них ви­т­рат (насамперед соціаль­них) на рівень адміністра­тив­ноте­ри­торіаль­них оди­ниць, вирішен­ня яких потребує на­яв­ності стійких до­ходів місце­вих бю­дж ­ етів. Наука про місцеві фінан­си формується в досить склад­них умо­вах. Не­за­без­пе­ чен­ня фінан­со­вої ав­то­номії місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня, а са­ме — не­ста­ча фінан­со­вих ре­сурсів та не­стабільність у них до­ход­них дже­рел, ста­ли про­бле­мою за­галь­но­дер­ жав­ної ва­ги. Пи­тан­ня фор­му­ван­ня до­ходів місце­вих бю­д­жетів та по­бу­до­ви си­с­те­ми бю­д­жет­но­го вирівню­ван­ня за умов про­ве­ден­ня дер­жав­ної регіональ­ної фінан­со­вої політи­ки відповідно до Євро­пейсь­кої хартії про місце­ве са­мо­вря­ду­ван­ня, досліджені ще не до­сить по­вно. У про­цесі по­бу­до­ви бю­д­жет­ної си­с­те­ми в країні мало ви­ко­ ри­с­то­вується за­рубіжний досвід, а при виз­на­ченні до­ход­них баз місце­вих бю­д­жетів май­же не за­сто­со­ву­ють­ся ефек­тивні еко­номікома­те­ма­тичні мо­делі. Про­ве­дені досліджен­ня спря­мо­вані на вирішен­ня тих на­галь­них про­блем, внаслідок яких на місцях не вирішу­ють­ся най­бо­лючіші соціаль­ноеко­номічні про­бле­ми, за­не­па­да­ють місце­ве гос­по­дар­ст­во, соціаль­нокуль­тур­на сфе­ра: освіта, охо­ро­на здо­ров’я то­що. З ура­ху­ван­ням цьо­го в Ук­раїні не­обхідно за­про­ва­д­жу­ва­ти най­су­часніші підхо­ди до фор­му­ван­ня та роз­поділу до­ходів місце­вих бю­д­жетів, зо­кр ­ е­ма нові за­со­би ав­то­ма­ти­ зації, ад­же успіх еко­номічно­го роз­вит­ку знач­ною мірою за­ле­жить від ство­рен­ня оп­ ти­маль­но­го розміру місце­вих бю­д­жетів та форм бю­д­жет­них взаємовідно­син, чітко­го ме­ханізму вирівню­ван­ня го­ри­зон­таль­них і вер­ти­каль­них дис­ба­лансів у бю­д­же­тах усіх рівнів. До­дат­ко­вих досліджень та­кож по­тре­бу­ють на­уко­вопрак­тичні про­бле­ми фор­ му­ван­ня до­ходів місце­вих бю­д­жетів в умо­вах підпи­сан­ня та ра­тифікації в 1996 р. Вер­хов­ною Ра­дою Ук­раїни Євро­пейсь­кої хартії про місце­ве са­мо­вря­ду­ван­ня. У цьо­ му ас­пекті не­до­стат­ньо уз­го­д­жені пи­тан­ня про фінан­су­ван­ня місце­ви­ми ор­га­на­ми вла­ди влас­них та де­ле­го­ва­них по­вно­ва­жень, не виз­на­че­но еко­номічно­го ефек­ту для про­ве­ден­ня Ук­раїною політи­ки бю­д­жет­ної де­цен­т­ралізації. До­пов­нен­ня та уточ­нен­ ня по­тре­бу­ють шля­хи вдо­с­ко­на­лен­ня про­це­су фінан­со­во­го за­без­пе­чен­ня ор­ганів місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня. 7


для ознайомлення О.О. Сунцова Місцеві фінанси

У за­без­пе­ченні еко­номічно­го та політич­но­го роз­вит­ку країни важ­ли­ва роль відво­дить­ся місце­во­му са­мо­вря­ду­ван­ню. Ос­но­вою фінан­со­во­го за­без­пе­чен­ня діяль­ ності пред­став­ниць­ких та ви­ко­нав­чих ор­ганів місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня є бю­д­жет. З да­но­го дже­ре­ла фінан­су­ють­ся за­хо­ди що­до соціаль­но­го і еко­номічно­го роз­вит­ку відповідної те­ри­торії, здійснюється пе­ре­роз­поділ національ­но­го до­хо­ду, ство­ре­но­го в ме­жах те­ри­торії. Ос­нов­ним дже­ре­лом фор­му­ван­ня бю­д­жетів різних рівнів є роз­поділ дер­жав­ них по­датків і зборів та закріплен­ня їх кон­крет­них видів за дер­жав­ним та місце­ви­ми бю­д­же­та­ми на три­ва­лий час. Це за­без­пе­чує не тільки са­мостійність бю­д­жетів, але й ак­тивізує їх роль у про­ве­денні дер­жав­ної політи­ки, дає мож­ливість суб’єктам місце­ во­го са­мо­вря­ду­ван­ня без втру­чан­ня цен­т­раль­них ор­ганів вла­ди фор­му­ва­ти власні фінан­сові ре­сур­си та скла­да­ти дов­го­термінові пер­спек­тивні про­гно­зи соціаль­ноеко­ номічно­го роз­вит­ку те­ри­торіаль­них гро­мад. Про­бле­ма за­без­пе­че­ності ор­ганів місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня не­обхідни­ми фінан­со­ви­ми ре­сур­са­ми в да­ний час на­бу­ває над­зви­чай­но важ­ли­ве те­о­ре­тич­не та прак­тич­не зна­чен­ня. Це пов’яза­но насамперед із де­цен­т­ралізацією вла­ди, всту­пом Ук­раїни до Ра­ди Євро­пи та ра­тифікацією Євро­пейсь­кої хартії про місце­ве са­мо­вря­ ду­ван­ня. Ефек­тивність місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня на­ба­га­то за­ле­жить від то­го, які бю­д­ жетні ре­сур­си от­ри­му­ють у своє роз­по­ря­д­жен­ня са­мо­врядні ор­га­ни. Так, до­статнє фінан­со­ве за­без­пе­чен­ня ви­ко­нан­ня за­вдань місце­во­го са­мо­вря­ду­ ван­ня та пов’язані з ним про­бле­ми виз­на­ча­ють ак­ту­альність цієї праці. Кон­крет­но, во­ни ви­ра­жа­ють­ся в на­ве­де­них ниж­че твер­д­жен­нях. По пер­ше, в Ук­раїні, по­ки що ор­га­ни місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня не ма­ють до­ стат­ньо са­мостійно­го з еко­номічної точ­ки зо­ру бю­дж ­ е­ту, та­ким чи­ном не ма­ють мож­ ли­вості з мак­си­маль­ною ефек­тивністю здійсню­ва­ти свої по­вно­ва­жен­ня. Фінан­со­ва ос­но­ва життєдіяль­ності на місцях фор­мується в такій си­ту­ації, як і в ми­нулі ча­си, тоб­то “звер­ху”. Для по­до­лан­ня си­ту­ації, що скла­ла­ся, не­обхідно на­ла­го­ди­ти та вве­ с­ти в дію но­вий ме­ханізм бю­д­жет­них взаємовідно­син, на який спи­ра­лась би цілісна в мас­шта­бах усієї країни си­с­те­ма. Про це, зо­кр ­ е­ма, на­го­ло­сив Пре­зи­дент Ук­раїни у своєму ви­с­тупі на уро­чи­ст­ их збо­рах Асоціації міст Ук­раїни з на­го­ди 10ї річниці прий­нят­тя За­ко­ну Ук­раїни “Про місце­ве са­мо­вря­ду­ван­ня в Ук­раїні”. Він, зо­кр ­ е­ма, за­зна­чив, що до­статнє еко­номічне та фінан­со­ве за­без­пе­чен­ня си­с­те­ми місце­во­го са­ мо­вря­ду­ван­ня не­мож­ли­ве без по­вно­мас­штаб­ної бю­д­жет­ної ре­фор­ми. Подру­ге, сьо­годні мо­ва по­вин­на йти про фінан­со­ве за­без­пе­чен­ня са­мостійності бю­д­же­ту на рівні місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня, про ство­рен­ня до­ходів кож­но­го рівня уп­равління. І з цього погляду не­обхідно вра­хо­ву­ва­ти, що по­дат­ки як ос­нов­не дже­ре­ ло над­хо­д­жень до бю­д­же­ту ви­ко­ну­ють не тільки фіскаль­ну функцію, а й сти­му­лю­ю­ чу. По­дат­ко­ва си­с­те­ма по­вин­на бу­ду­ва­ти­ся не ме­ханічно, ви­хо­ди­ти не тільки з то­го, ко­му і скільки потрібно от­ри­ма­ти до­ходів, а насамперед ви­хо­ди­ти з то­го, які по­дат­ки і на яко­му рівні бу­дуть пра­цю­ва­ти ефек­тивніше. Місцеві бю­дж ­ е­ти до прий­нят­тя за­конів, які виз­на­ча­ти­муть по­ря­док їх фор­му­ ван­ня відповідно до Кон­сти­туції Ук­раїни та За­ко­ну “Про місце­ве са­мо­вря­ду­ван­ня в Ук­раїні” фор­му­ють­ся в по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­му За­ко­на­ми про бю­д­жет­ну та по­дат­ ко­ву си­с­те­ми. 8


для ознайомлення ВСТУП

Потретє, ре­ор­ганізація бю­д­жет­но­го ус­т­рою не об­ме­жується вдо­с­ко­на­лен­ням бю­д­жет­них взаємовідно­син між цен­т­ром та суб’єкта­ми са­мо­вря­ду­ван­ня. Го­ло­вним на­прям­ом де­мо­кра­ти­зації бю­д­жет­но­го ус­т­рою Ук­раїни по­вин­но ста­ти роз­ме­жу­ ван­ня фінан­со­вих по­токів між дер­жа­вою та місце­вим са­мо­вря­ду­ван­ням. На­дан­ня ши­ро­ких бю­д­жет­них прав ор­га­нам місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня та підви­щен­ня їх фінан­со­вої са­мостійності дасть можливість вирішу­ва­ти завдання місце­во­го рівня, не відволіка­ю­чи знач­них коштів з дер­жав­но­го бю­д­же­ту, що важ­ли­во для ство­рен­ня без­дефіцит­ної бю­д­жет­ної си­с­те­ми. Пе­ре­бу­до­ва си­с­те­ми гос­по­дарсь­ких відно­син, що здійснюється в Ук­раїні, по­ тре­бує ак­тивізації діяль­ності місце­вих ор­ганів вла­ди у вирішенні еко­номічних і соціаль­них про­блем, у роз­вит­ку місце­во­го гос­по­дар­ст­ва. У дер­жав­но­му сек­торі дже­ ре­ла над­хо­дж ­ ен­ня коштів у кож­но­му році точ­но відомі і виз­на­чені. Останніми роками над­хо­д­жен­ня з цих дже­рел не га­ран­то­вані, став­ки, ба­зи опо­дат­ку­ван­ня та по­ря­ док об­чис­лен­ня по­датків зміню­ють­ся, і ор­га­ни місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня не завжди своєчас­но ма­ють інфор­мацію про струк­ту­ру та рівень місце­вих до­ходів. В ре­зуль­таті по­си­люється соціаль­ноеко­номічне напруження в регіонах, а бю­д­же­ти скла­да­ють­ся в умо­вах еко­номічної не­виз­на­че­ності. Успішний роз­ви­ток про­це­су ста­нов­лен­ня місце­вих фінансів в Ук­раїні мож­ли­ вий ли­ше за про­ве­ден­ня в країні ши­ро­ко­мас­штаб­ної адміністра­тив­ної ре­фор­ми. Ав­ тор сподівається, що посібник “Місцеві фінан­си Ук­раїни” спри­я­ти­ме швид­шо­му і кон­ст­рук­тив­нішо­му роз’язан­ню цих про­блем на ко­ристь зміцнен­ня як місце­во­го са­ мо­вря­ду­ван­ня, так і дер­жав­ної вла­ди.

9


для ознайомлення О.О. Сунцова Місцеві фінанси

Розділ 1. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ, ЇХ СУТНІСТЬ,  СКЛАД І РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ  І СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ 1.1. Формування науки про місцеві фінанси. 1.2. Сунтість системи місцевих фінансів. 1.3. Прозорість та оптимальна децентралізація системи державних фінансів як передумови ефективного функціонування місцевих фінансів. 1.4. Функції місцевих фінансів та економічний механізм управління територіями. 1.5. Функції територіальної громади, її роль і правовий статус. 1.6. Основи фінансової автономії місцевих органів влади Основні терміни та поняття: бюджетна децентралізація, бюджетне регулювання, бюджетне самофінансування, бюджетні процедури, громадські послуги, доходи місцевих бюджетів, видатки місцевих бюджетів, місцеві фінанси, земські збори, мартикулярні внески, муніципальна (комунальна) власність.

1.1. Формування науки про місцеві фінанси Окремою, самостійною галуззю фінансової науки, є наука про місцеві фінанси. Процес її формування відбувався у двох основних напрямках. Іторично склалося так, що спочатку виникла наука про державні фінанси, а потім від неї відокремилося самостійне вчення про місцеві фінанси. Таким чином, поняття місцеві фінанси виникло на противагу поняттю державні фінанси. Вчення про місцеві фінанси, як наука, виникло також і в процесі розширення розуміння предмета фінансової науки, коли фінансове господарство общин та інших територіальних колективів, яке до цього вважалося приватним, було включено до складу публічного фінансового господарства. Отже, поняття місцеві фінанси розширило поняття публічні фінанси і стало їхньою невід’ємною, але відносно самостійною складовою. Вчення про місцеві фінанси як сукупність теоретичних положень про фінансове господарство та фінансову діяльність місцевих органів влади сформувалося в XIX столітті, воно виокремилося в самостійну галузь фінансової науки. Це було пов’язано із завершенням становлення в більшості країн Західної Європи й Північної Америки органів місцевого самоврядування та регіональних органів влади, конституційним визнанням прав комун, общин, муніципалітетів, регіонів, провінцій, штатів та інших адміністративно-територіальних утворень. Процес формування теорії місцевих фінансів як окремої галузі фінансової науки у Росії, розпочався після земської реформи 1864 року. Наслідком цієї реформи стало створення інститутів земського самоврядування та демократизація міського управління. У СРСР розвиток теорії місцевих фінансів був тісно пов’язаний із розширенням фінансової діяльності місцевих органів влади. Але, даний напрямок фінансової 10


для ознайомлення Розділ 1. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ, ЇХ СУТНІСТЬ, СКЛАД І РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

науки знівелювався у зв’язку з докорінною зміною внутрішньої політики в державі, ліквідацією засад фінансової автономії місцевих органів влади. В Українській Народній Республіці, під час правління Центральної Ради в 1917– 1918 роках, робилися спроби українізації земського та міського самоврядування із збереженням його інститутів та фінансових основ. Але після ліквідації Центральної Ради робота припинилася. Уряд СРСР, після 1917 року, поетапно здійснив заходи з ліквідації органів місцевого самоврядування, націоналізації їхнього майна, формування нової системи місцевої влади на базі її радянської моделі, автором якої був В. Ульянов (Ленін). Радянська влада не визнавала інституту місцевого самоврядування. Сам В.І.Ленін називав земське самоврядування п’ятим колесом до воза. Більшовиками були сформовані місцеві ради, які вважалися органами державної влади і місцевого управління одночасно. Підхід радянської центральної влади до їхнього статусу та повноважень у галузі фінансів неодноразово змінювався. Але діяльність місцевих рад в той час, була хаотичною і погано організованою. З метою централізації управління фінансами друга сесія ВЦВК у червні 1920 року скасувала поділ на державний та місцевий бюджети, їх об’єднали в єдиний загальний державний бюджет. Трохи згодом, перехід до НЕПу започаткував відновлення місцевих фінансів. Незважаючи на заходи з відбудови місцевих фінансів у період НЕПу, реальної фінансової автономії місцеві ради так і не отримали. Місцеве самоврядування в СРСР навіть у той період не було визнано. Податкова реформа 1930 року. різко скоротила кількість податків. Було встановлено жорстку систему контролю згори за доходами місцевих рад, прямого вилучення доходів місцевих бюджетів та регулювання їх на основі дольових відрахувань від загальносоюзних податків, було затверджено єдиний державний бюджет, до якого було включено і місцеві бюджети. Треба відзначити деякі теоретичні спроби обґрунтувати право існування місцевих фінансів в СРСР в 50-х роках у період реформ М. С. Хрущова. Відродження науки про місцеві фінанси розпочалося в період керування країною М.С.Горбачовим з його “новим мисленням та перебудовою” в 1990 році, в СРСР було визнано інститут місцевого самоврядування. У фінансовій літературі України, термін місцеві фінанси стосовно СРСР вперше вживається лише на початку 90-х років. Проблеми, які необхідно розв’язати в процесі бюджетної реформи: 1) Приведення у відповідність конституційних та законодавчих зобов’язань держави щодо надання управлінських, громадських та державних послуг громадянам з фінансовими можливостями держави 2) Вдосконалення макроекономічного прогнозування і бюджетного планування. 3) Забезпечення реальності планових показників бюджету та їх виконання. 4) Визначення соціально-економічних пріоритетів і пріоритетів бюджетного фінансування, концентрації бюджетних коштів на найбільш важливих соціально-економічних програмах. 5) Перехід від практики утримання установ і організацій бюджетної сфери до програмно-цільового методу планування та здійснення видатків. 11


для ознайомлення О.О. Сунцова Місцеві фінанси

6) Відмова від бюджетного фінансування тих послуг, які можуть бути надані громадянам на ринкових засадах. 7) Оптимізація та раціоналізація мережі закладів та установ, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, з метою підвищення рівня та якості послуг, які надаються громадянам, підвищення ефективності використання бюджетних коштів. 8) Створення економічно та фінансово самодостатніх територіальних громад. 9) Перехід від багатоканальної до одноканальної системи фінансування закладів, установ та організацій бюджетної сфери, фінансування спільних програм. 10) Визначення і розмежування функцій органів державної влади в бюджетному процесі, а також фінансових органів, які здійснюють управління фінансовобюджетною системою, правового та організаційного визначення природи і функцій місцевих фінансових органів. 11) Вдосконалення та правове закріплення організації бюджетного процесу та бюджетних процедур як на центральному, так і на рівні органів місцевого самоврядування. 12) Розмежування видатків між рівнями бюджетної системи, зміцнення власної доходної бази територіальних громад, запровадження нової системи фінансового вирівнювання, бюджетних трансфертів, формульного розподілу трансфертів. 13) Казначейське обслуговування касового виконання бюджетів. 14) Вдосконалення розподілу фінансових ресурсів (податків) між ланками бюджетної системи. Підвищення зацікавленості органів державної влади та місцевого самоврядування в ефективному адмініструванні податків та зміцненні податкової бази. 15) Створення ефективного механізму державних та місцевих запозичень, обслуговування державного боргу з метою зміцнення доходної бази державного та місцевих бюджетів, а також мінімізації їхніх втрат. 16) Організація ефективного фінансового контролю затвердження та виконання державного та місцевих бюджетів, використання коштів цих бюджетів. Розмежування компетенції органів державного фінансового контролю та організація їх ефективної взаємодії, шляхи забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів. 17) Вдосконалення практики фінансового та бюджетного планування, використання коштів загального та спеціального фондів державного та місцевих бюджетів. Для забезпечення успіху, підвищення ефективності і якості послуг на засадах соціальної справедливості, необхідно вирішити проблеми в системі міжбюджетного фінансування. Здійснення змін у системі міжбюджетного фінансування є надзвичайно складним та довготривалим процесом. Однак, існує низка ключових елементів , які слід розглянути під час вирішення проблем даної системи в цілому. До них належать: а) інституційна та правова база міжбюджетного фінансування; б) фінансування видатків; 12


для ознайомлення Розділ 1. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ, ЇХ СУТНІСТЬ, СКЛАД І РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

в) розподіл надходжень; в) система трансфертів; г) місцеві запозичення. Проблеми міжбюджетного фінансування в Україні: 1) система органів влади в Україні передбачає більшу централізацію (відповідно до південно-європейської моделі), ніж це передбачається ступенем незалежності, наданим місцевим органам влади (що ближче до північноєвропейської моделі). Дуже важливим є курс на децентралізацію; 2) невідповідність між зобов’язаннями за видатками та джерелами фінансування (непрофінансований мандат); 3) місцеві органи влади практично не мають стимулів до підвищення обсягу своїх надходжень у контексті бюджету та управління своїми ресурсами прозорими і раціональними методами. Жодна система міжбюджетного фінансування не може функціонувати ефективно, якщо немає стимулів збільшувати надходження та підвищувати відповідальність за використання цих ресурсів; 4) система міжбюджетного фінансування розвивалася хаотично й непередбачувано, що ускладнює органам влади усіх рівнів прогнозування й управління своїми ресурсами. Це у першу чергу стосується трансфертів. Проведення розрахунків на підставі формули — найважливіший крок до передбачуваності; 5) органи влади місцевого рівня повинні робити значний внесок у забезпечення суспільних благ та інфраструктури, але дуже мало які з них мають можливості фінансувати необхідні інвестиції. Для ефективної роботи системи міжбюджетного фінансування необхідно, щоб були чітко визначені усі рівні влади та, щоб наявні інституції сприяли прозорому, передбачуваному та відповідальному прийняттю рішень на кожному рівні. Окрім того, надзвичайно важливе значення має відповідальність на кожному рівні — без неї навряд чи матеріалізується користь від децентралізації. Першим кроком до зміцнення системи міжбюджетного фінансування має бути досягнення певного ступеня консенсусу щодо найважливішого кола відповідальності для кожного рівня влади та ступеня децентралізації, пов’язаного з цим розподілом відповідальності (це можна назвати “концепцією міжбюджетного фінансування”). Другий крок до зміцнення правової та інституційної бази системи міжбюджетного фінансування полягає у перегляді чинних базових законів та у виправленні найбільш явних невідповідностей. Це дасть змогу підвищити прозорість системи, а також заповнити її прогалини, особливо щодо ключових питань функціонування системи (методики розрахунку міжбюджетних трансфертів). Паралельно потрібно буде вносити зміни до законів “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”. Найважливіші питання, які нині відсутні в даному законі, такі: правила й процедури делегування повноважень місцевими органами влади іншим рівням влади (як нижчим так і вищим), а також правила й процедури відкликання делегованих повноважень; правила й процедури визначення обсягів фінансування, необхідного для реалізації делегованих повноважень після передачі 13


для ознайомлення О.О. Сунцова Місцеві фінанси

їх від одного рівня влади до іншого, а також визначення термінів “комунальна власність” та “комунальне майно” місцевих органів влади різного рівня. Внаслідок щорічної зміни правил формування місцевих бюджетів, неузгодженості окремих положень, стара система сприяла непередбачуваності й непрозорості. З встановленням чітких правил, органи влади усіх рівнів муситимуть їх дотримуватися. Впровадження і дотримання правових положень має вирішальне значення для поліпшення роботи бюджетної системи. Основою міжбюджетного фінансування є чітке визначення кола обов’язків органів влади різних рівнів та ефективність виконання ними своїх обов’язків, які на них покладаються. Принципова слабкість старого розподілу фінансування видатків випливає із відокремлення фінансової відповідальності від права зменшувати або збільшувати зобов’язання за видатками Відповідальність органів влади певного рівня слід привести у відповідність із їхніми правами щодо прийняття рішень. Місцеві органи влади змушені дотримуватися галузевих норм і мають мало прав визначати затрати в різних галузях. Ця незбалансованість спостерігалася більшою чи меншою мірою в різних галузях: найбільше — у сфері соціального захисту, дещо меншою мірою — у сфері освіти та охорони здоров’я. Наслідком такої незбалансованості є незабезпечені фінансово повноваження та передумови до накопичення заборгованостей. Друга серйозна проблема полягає у плутанині щодо того, які послуги повинен надавати кожен з рівнів влади. Чинні законодавчі процедури чітко не визначають, на якому з рівнів влади який вид послуг має надаватися. Органи влади усіх рівнів мають певні повноваження працювати в кожній із зазначених галузей. Згідно із Конституцією та Законом про місцеве самоврядування, обласні та районні органи влади можуть надавати послуги лише на підставі делегування відповідних повноважень, що мають спільні інтереси. Третя найсерйозніша проблема — відсутність чіткого розподілу функцій між різними гілками влади одного рівня. Ця відсутність точності робить практично неможливим розділення “делегованих видатків” і “власних видатків”. Визначення кола відповідальності в Законі про місцеве самоврядування дуже не чітке Важливою складовою міцної системи міжбюджетного фінансування є система збільшення величини надходжень, яка допоможе місцевим органам влади фінансувати надання послуг, за які вони відповідають. Найсерйознішою проблемою, породженою старою системою, є незацікавленість місцевих органів влади у збільшенні надходжень. Будь-яке збільшення місцевих надходжень, або заходи по зменшенню видатків, зводиться нанівець зменшенням частки регулюючих податкових надходжень або трансфертів. Щорічні зміни нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, що спрямовуються до місцевих бюджетів, не задавали стимулів до збільшення надходжень. Очевидно, підвищення рівня автономії дасть змогу посилити зв’язок між послугами та затратами. Структура доходів не тільки відображає цінності територіальної громади, але й ставлення громадян до органів місцевого самоврядування значною мірою формується під впливом їх відчуттів щодо справедливості структури доходів. Під справедливістю мається на увазі рівномірний розподіл як тягаря відшкодувань до бюджету, так і користі від громадських послуг. 14


для ознайомлення Розділ 1. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ, ЇХ СУТНІСТЬ, СКЛАД І РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Четвертим елементом вдосконаленої системи міжбюджетного фінансування є система трансфертів. Основне завдання трансфертів — вирішувати проблему вертикальної незбалансованості — наслідок невідповідності між відповідальністю за видатки та податкоспроможністю. Система трансфертів сприяє згладженню нерівностей між адміністративно-територіальними одиницями (нерівність по горизонталі), та можливостями кожного регіону. Основними характерними рисами системи трансфертів, що впливають на усю систему міжбюджетних відносин, є її передбачуваність та стимули, які вона створює для всіх рівнів управління. Першим критерієм ефективності системи трансфертів є її здатність забезпечити місцеві органи влади ресурсами, достатніми для виконання покладених на них зобов’язань. Другим критерієм ефективної роботи системи трансфертів є забезпечення достатніх зборів податків місцевими органами влади та уникнення фіскального дефіциту. Надання трансфертів базувалося на підході “покриття дефіциту”, що створювало для місцевих органів влади стимули підтримувати видатки на високому рівні, зберігати існуючу мережу та не надавати значної уваги збільшенню надходжень до місцевих бюджетів. Третім критерієм ефективності системи трансфертів є ступінь, до якого вона здатна забезпечити справедливість. Стара система базувалася на розподілі фінансових ресурсів між регіонами, що склався раніше (принцип від досягнутого). Для зміцнення системи трансфертів — є визначення цілей, яких вона має досягти, та визначення загальної суми, яка розподілятиметься у вигляді трансфертів. Світовий досвід передбачає три основні підходи: 1) певна визначена частка надходжень до державного бюджету, прив’язана або до конкретного податку, або до надходжень в цілому; 2) спеціальне політичне рішення; 3) відшкодування витрат. Важливим кроком є визначення способу розподілу ресурсів. Здебільшого у розподілі між органами влади різних рівнів використовуються чотири основні підходи: 1) застосування формули; 2) принцип деривації; 3) спеціальні процедури; 4) відшкодування коштів.

15


Turn static files into dynamic content formats.

Create a flipbook
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.